close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Методичний вісник 12 / 2014

код для вставки
ОТДЕЛ ОБРАЗОВАНИЯ
МЕТОДИЧНИЙ ВІСНИК
МІСЬКИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ
ВІДДІЛУ ОСВІТИ
СЕЛИДІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ
ВИПУСК № 4
У цьому випуску:
ГРУДЕНЬ 2014
Або я знайду шлях, або прокладу його
Сідней
Підсумки МАН
1
Бачення емоцій стра- 2-14
ху сучасною молоддю
О.С. Пушкін і Украї- 15-20
на
Генетично21-34
модифіковані організми—реальність
сьогодення
Обдарованість - це маленький паросток, ледь проклюнувся із землі і вимагає
до себе величезної уваги. Необхідно пестити і плекати, доглядати за ним,
зробити все необхідне, щоб він виріс і дав рясний плід.
В.О.Сухомлинський
Одним із пріоритетних напрямків сучасної освіти є створення умов для підтримки та розвитку здібної та обдарованої особистості, її духовних та інтелектуальних
здібностей, спроможності вирішення нестандартних задач, цікавих наукових та суспільних питань, реалізації інноваційних ідей.
Селидівці пишаються своєю молоддю, що демонструє надзвичайну обдарованість у вокалі, образотворчому мистецтві, спорті. Але найціннішою є інтелектуальна
обдарованість, адже саме інтелектуальна обдарованість, розвинута людина має створювати майбутнє країни, впроваджувати в життя нові ідеї побудови висококультурної
держави.
Впродовж останнього десятиріччя у школах міста діють наукові товариства
старшокласників, які щорічно приймають участь у конкурсі-захисті науководослідницьких робіт учнів-членів територіальних відділень МАН.
Не винятком був і цей рік.
23 грудня проведено міський етап конкурсу-захисту науково-дослідницьких
робіт старшокласників.
За рішенням журі переможцями конкурсу-захисту визнано:
І місце
у секції «Географія та ландшафтознавство”
- Єгіазаряна Георгія, учня 11 класу Селидівської загальноосвітньої гімназії
Тема: «Ефективність праці як необхідна умова успішної економіки»
у секції «Психологія»
- Хаділашвілі Ліа, ученицю Гірницької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів
№ 17
Тема: «Бачення емоції страху сучасною молоддю»
ІІ місце
у секції «Біологія»
- Хацька Валерія, учня 11 класу Селидівської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1
Тема: «Генетично модифіковані організми – реальність сьогодення»
у секції «Англійська мова»
- Шостак Анну, ученицю 9 класу Селидівської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 6
Тема: «Стежками рідної землі. Підземна казка Соледару»
- Красій Тетяну, ученицю 10 класу Селидівської загальноосвітньої гімназії
Тема: «Англійський етикет»
у секції «Світова література»
- Митрофанкіну Марію, ученицю 9 класу Селидівської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 6
Тема: «О.С. Пушкін і Україна»
ІІІ місце
у секції «Електроніка та приладобудування»
- Токман Дар’ю, ученицю 9 класу Селидівської загальноосвітньої гімназії
Тема: «Чому ЙЦУКЕН?»
у секції «Фізика»
- Юрченко Єлизавету, ученицю 10 класу Селидівської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 6
Тема: «Альтернативні джерела енергії»
Щиро вітаємо переможців конкурсу-захисту!
Стр. 2
БАЧЕННЯ ЕМОЦІЇ СТРАХУ СУЧАСНОЮ МОЛОДДЮ
Страх змушує людину міркувати!
Аристотель
Хаділашвілі Ліа, переможець
Балуєва Олена Володимирівна, керівник
Все своє життя – від народження до смерті – людина перебуває в стані
страху. Історія людства складається із спроб подолати, зменшити, пересилити
страх.
Страх існує незалежно від культури і рівня розвитку народу чи його окремих представників; єдине, що змінюється,– це об'єкти страху, то як тільки ми вважаємо, що подолали страх, виникає його інший вид. Сьогодні ми не боїмося грому
та блискавки, сонячних та місячних затемнень, вважаючи їх лише цікавими явищами природи, але нас лякають нові захворювання, втрата, можливість нещасних випадків, старість чи самотність, смерть, порожнеча, морок, невідомість. Особливо
це стосується дітей, які стали свідками страшних подій у зоні АТО, що нині відбуваються в країні. Навіть ті діти, які уже перебувають в безпеці, не чують стрілянини і вибухів, знаходяться у стресовому стані. Пережиті жахіття у них досі перед
очима. Загалом у більшості дітей спостерігаються страхи так чи інакше пов'язані зі
смертю, самотністю, втратою. Але тут є свій позитивний бік: це значить, що дитина, яка переймається даною емоцією, зробила крок уперед у своєму розвитку. І тепер залишається пережити страх – усвідомити його як частину життєвого досвіду.
За яких обставин і в яких ситуаціях виникає страх, значною мірою залежить від обсягу наших знань і від почуття нашої влади над зовнішнім світом.
Здорова людина, що нормально розвивається, якщо її розвиток не порушується, в цілому здатна уникати відчуття страху чи долати його. Порушення розвитку чи перепони, що виникають у процесі розвитку, викликають сильніші і частіші
страхи або зумовлюють драматичні форми його вираження (жах, емоційний шок,
потрясіння) та затяжне протікання.
Наявність стійких страхів свідчить про нездатність людини впоратись зі
своїми почуттями, контролювати їх. Неможливість керувати собою породжує відчуття безсилля і безнадії, понижуючи ще більше життєвий тонус, культивуючи
пасивність та песимізм.
Відтак руйнується впевненість у собі, рішучість у діях і вчинках, наполегливість у досягненні мети, людина заздалегідь налаштовує себе на поразку. А неподоланний страх смерті може посилювати інші. І в такому разі дитина росте невпевненою і непристосованою, адже що більше в людини страхів, то менше в неї
можливостей реалізувати себе.
Актуальність теми. Актуальність дослідження емоції страху велика хоча
б тому, що в повсякденному житті ми зустрічаємося з ним мало не щохвилини.
Людина живе зі страхом марно прожити своє життя, не встигнути досягти всього,
чого хотів. Страх – чисто негативна емоція, проте у неї є і деякі позитивні аспекти:
страх – психологічна основа виживання, страх – стимул жити і одночасно померти,
від страху трапляється, помирають, а іноді тільки завдяки йому рятуються, страх
мобілізує всі фізичні і розумові сили, щоб вижити. Тому надзвичайно важливо
«поглянути страху в обличчя», зрозуміти його вплив на людину і звільнитися від
застарілих стереотипів.
Тому, на мою думку, дана проблема є досить важливою та актуальною для
практичної психології.
Мета і задачі дослідження. Метою даної роботи є розв'язання проблеми
бачення емоції страху школярами Гірницької загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів №17. Щоб досягти поставленої мети слід виконати наступні завдання:
1.
Прослідкувати та проаналізувати проблему страху в сучасній вітчизняній
і зарубіжній психології.
2.
З'ясувати розуміння молоддю поняття «страх».
3.
Визначити, як школярі оцінюють для себе значення страху.
4.
Визначити, яка саме небезпека може зумовити страх у молоді.
Стр. 3
5. Прослідкувати, які ситуації в навчальному закладі та соціальні події здатні викликати емоції страху, і яким чином школярі намагаються їм протистояти.
6. Враховуючи широкий діапазон відтінків емоції страху: жах, паніка, переляк, тривога, встановити переважаючий в цілому, або стосовно кожного обстежуваного індивідуально.
7. Окреслити шляхи подолання страхів та негативних психологічних наслідків стресових подій.
Об'єкт дослідження - бачення емоції страху сучасною молоддю.
Предметом дослідження є закономірності формування емоції страху та її
видозміна у сучасної молоді, зумовлена конкретними обставинами у суспільстві.
Методи дослідження. У роботі використані наступні методи дослідження:
термінологічний, описовий, метод порівняльного аналізу, логічного узагальнення,
спостереження, аналізу і синтезу, порівняння та ін. У процесі дослідження методологія полягала в тому, щоб з'ясувати та визначити проблему виникнення та розвитку страху в учнівської молоді навчального закладу.
Склад і структура роботи. Наукова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновку і списку використаної літератури.
Розділ 1. Теоретичні аспекти дослідження проблеми страху
1.1. Функції та особливості емоційної сфери особистості людини
Життєдіяльність як дорослої людини, так і дитини перебігає у постійних
контактах з іншими людьми, предметами та явищами навколишньої дійсності. До
всього, що оточує людину, вона виявляє певне ставлення, яке проявляється у різноманітних емоціях. Це ставлення може бути позитивним, негативним, нейтральним.
Нейтральне ставлення не пов'язане з виникненням емоцій. Якщо предмети, явища
відповідають потребам, можливостям людини, вони викликають позитивне ставлення та виникнення позитивних емоцій (задоволення, радості, захоплення тощо).
В протилежному випадку виникає негативне ставлення та відповідні емоції (страх,
образа, туга, сум, смуток, пригніченість, збентеженість, схвильованість тощо). Інакше кажучи, в емоціях відображаються переживання людини, співвідношення
між бажанням, потребами та можливостями їх задоволення.
Емоції можна розглядати й відповідно до того, який стан вони викликають: активний чи пасивний, підвищують чи пригнічують життєдіяльність людини. Згідно погляду Маценко Ж. «емоції поділяються на дві групи – стенічні та астенічні». [7; 39]
Стенічні емоції активізують різні види діяльності людини, астенічні зменшують
активність.
Для психічного здоров'я, нормального перебігу різних видів діяльності як
дорослої людини, так і дитини потрібно збалансованість емоцій. Порушення емоційного балансу, тривала перевага негативних емоційних станів спричиняють виникнення емоційних розладів, відхилень у розвитку особистості дитини, порушень
у неї соціальних контактів. Так властиві дитині переживання страху, сумніву, побоювання за відсутності коригуючих заходів закріплюються та перетворюються на
рису характеру – тривожність; сум, туга, образа – на невпевненість у собі, своїх
силах; дратівливість може спричинити утворення такої риси, як запальність.
Такі особисті якості починають регулювати психічну діяльність та поведінку дитини небажаним чином: призводять до негативних уявлень про однолітків та
дорослих, що її оточують, недовіри, відлюдькуватості, агресивності. Все це може
відобразитися на формуванні небажаної життєвої позиції, а в окремих випадках
спричинити затримку загального психічного розвитку.
Москальова А. зазначає, що «вплив емоцій на пізнавальні процеси значущий. Вони можуть сприяти розвитку одних пізнавальних процесів, а інші гальмувати. Але, на превеликий жаль, в освітніх закладах перевага надається розвитку
інтелектуальних здібностей школярів, а потреби розвитку емоційної сфери практично не враховуються».[8; 121]
Вміння регулювати свою поведінку, контролювати емоції і почуття допоможе пройти всі негаразди. Емоції впливають на всі компоненти пізнання: відчуття, сприймання, уяву, мислення.
Стр. 4
Що ж таке емоції? Кириленко Т. у своїй роботі «Виховання почуттів» пише, що «емоції як процес є діяльність оцінювання інформації про зовнішній та внутрішній світ, яка надходить у мозок. За допомогою емоцій оцінюється дійсність і
ця оцінка доводиться до відома організму мовою переживань».[2; 116]
Функції емоцій:
сигнальна;
регулююча.
Емоційний процес за дослідженням Москальової А. містить три основних
компоненти:
перший – це емоційна збудженість, яка визначає мобілізаційні просування
в організмі. Якщо відбувається якась подія, що має значення для індивіда і констатується за формою емоційного процесу, то швидше, інтенсивніше протікають психічні, моторні вегетативні процеси.
другий – знак емоцій: позитивна емоція виникає тоді, коли подія оцінюється як позитивна; а негативна, коли оцінюється негативно. Позитивна емоція
збуджує дію підтримки позитивної події, негативна – збуджує дію підтримки, яка
спрямована на знешкодження контакту з негативною подією.
третій – слід розглядати як два стани сильного емоційного збудження,
афект: страх, гнів, радість, за яких ще зберігаються орієнтація і контроль та крайнє
збудження: паніка, жах, повний відчай, коли орієнтація та контроль практично неможливі.
Емоційна збудженість може мати також форму емоційної напруги, яка
виникає у всіх випадках, коли спостерігається сильна тенденція до певної дії, але
ця тенденція блокується. Наприклад, у ситуаціях, коли залишається страх, але не
можна втекти, або коли гнів потрібно стримувати, або коли є бажання, але здійснити його не можна, або коли людину переповнює радість, а потрібно зберігати серйозність тощо.
За класифікацією Москальова А. емоції поділяються так:
а) Згідно з модальністю переживання:
– позитивні (радість, азарт, співчуття);
– негативні (страх, гнів, зловтіха).
б) За характером впливу на організм (співпадає с поділом Маценко Ж.):
– стенічні (активізують організм, посилюють працездатність);
– астенічні (ослаблюють організм, знижують працездатність).
Негативна емоція дезорганізує ту діяльність, яка призводить до її виникнення, але організує дію, спрямовану на зменшення або знешкодження шкідливих
впливів.
Форма емоційного процесу залежить від особливостей, які викликали його
сигнального збудника. Тому емоції можна класифікувати залежно від суб'єктивної
цінності переживань. Існують фундаментальні емоції та їхні комплекси. За визначенням Мазур А. В. «емоція називається фундаментальною, якщо вона має специфічний внутрішній детермінований нервовий субстрат, зовнішньо є особливим мімічним або нервово-м'язовим засобом та володіє спеціальним, суб'єктивним переживанням фемінологічних якостей». [6; 87]
Фундаментальні емоції є важливими в житті дітей, але вони існують лише
протягом дуже короткого періоду часу – до того, як активізуються інші емоції.
До фундаментальних емоцій належать цікавість – хвилювання, радість, подив, горе
-страждання, гнів, презирство, страх, огида, провина.
Якщо дві або декілька фундаментальних емоцій у комплексі виявляються
у дитини відносно стабільно та часто, то вони визначають якусь її емоційну рису.
Розвиток таких емоційних рис, зазначає Мазур А. В., сильно залежить від генетичних передумов індивіда та від особливостей його життя. Тому «основними емоційними рисами є тривожність, депресія, любов, ворожість». [6; 96] Дитина може задовольнитися не тільки позитивними, але й негативними емоціями. Негативна емоція – це сигнал тривоги, сигнал, який попереджує про небезпеку.
Стр. 5
Від такої негативної емоції як страх серце б'ється слабше, порушується
пульс, судини звужуються, що призводить до збліднення шкіри. Сум, печаль призводять до поверхового і повільного дихання. Звідси і зітхання, призначення яких –
перебороти гальмування дихання. Негативні емоції дезорганізують не тільки тілесні процеси, а й психічну діяльність. Сумуючи, людина перестає цікавитися зовнішнім світом: не читається цікава книжка, не просувається улюблена робота, відсутнє
спілкування з друзями. На перший план висувається егоїзм, безсердечність, грубість, безтактність, навіть жорстокість.
Таким чином, підбиваючи підсумки, зазначимо, що в навчальновиховному процесі треба навчати дітей розуміти свої емоції, емоції інших людей
та розвивати їхню емоційну культуру, а це сприятиме формуванню психологічно
здорової особистості.
1.2. Страх як прояв особистісних самообмежень
Для того, щоб зрозуміти природу страхів, їх специфіку та функції, треба
дізнатися про механізм страху.
«Справжній страх,– за визначенням Осадько О.,– це емоція, що супроводжує реакцію переляку, яка притаманна будь-якій людині, приматам та деяким вищим тваринам, коли вони натрапляють на несподівану загрозу. Якщо переляк можна назвати доемоційною реакцією, то вторинні поведінкові реакції (суто емоції:
такі як цікавість, роздратування чи страх) виникають уже після переляку». [10;
146]
Страх – це емоційна реакція, що мобілізує організм на втечу від об'єкта
загрози.
Отже, страхи не є успадкованими від тварин, як вважали деякі дослідники. Природженою здатністю є лише катастрофічна реакція – реакція на будь-який
інтенсивний, раптовий, несподіваний або незнайомий стимул, із яким організм не
може впоратися. Ситуація, у якій організм не знає, як адекватно відреагувати, містить у собі загрозу для його існування. При цьому існуванням може бути як фізичне життя, так і психологічне, наприклад, загроза цінностям, із якими організм ідентифікує своє існування.
Страх, як і будь-яка емоція, дає змогу людині орієнтуватись у предметному та соціальному світі, регулює діяльність, поведінку, охороняє від небезпеки,
неприємностей, тобто є необхідною складовою самозбереження особистості.
«Відсутність страхів, притаманних певному віковому періоду,– зазначає Кондаш
О.,– є ознакою неблагополучного розвитку дитини, її нездатності розрізняти об'єкти, що становлять загрозу в навколишньому світі».[3;94] Це може спричинятися
відставанням її інтелектуального розвитку або серйозним рівнем психологічної
дезадаптації, коли сильна психотравма призвела до тимчасового регресу орієнтаційних здібностей особистості.
У своєму дослідженні «Психические состояния человека, их классификация и диагностика» Сосновикова Ю. О. зазначає, що «Існує певна вікова закономірність виникнення дитячих страхів, пов'язана з динамікою розвитку пізнавальних
можливостей дитини. Так, виникненню страху незнайомих людей (5 – 6 місяців)
мусить передувати розвиток зорового аналізу та пам'яті, що дає змогу пізнавати
обличчя рідних. Для виникнення страху перед таємничими істотами: привидами,
відьмами, чудовиськами потрібен певний рівень розвитку уяви. Для того, щоб виник страх смерті (4 – 5 років) необхідні усвідомити себе, як автономну особистість
і осягнути значення понять «життя» та «смерть». Тобто, поява страхів, притаманних певному віку дитини, є результатом розвитку її свідомості, здатності сприймати й аналізувати навколишній світ, співставляти зовнішні небезпеки та свої можливості, піддавати аналізу можливість протистояти небезпеці. [13; 74]
У процесі дорослішання і розвитку дитини виникають не тільки нові страхи, а й нові можливості противитись загрозам зовнішнього світу. Усвідомлення
своїх можливостей потребує спеціальної активності, спрямованої на випробування
себе в тих ситуаціях, які раніше здавалися вкрай небезпечними.
Стр. 6
Тому майже до кожного вікового страху існує типова «антистрахова» активність, [11; 196] яка стає популярною серед дітей тоді, коли вони вже готові позбавитися свого страху. Однією із форм такої активності, спрямованої на подолання
містичних страхів за рахунок розвитку можливостей реалістичного світосприйняття дитини 5 – 7 років, є «страшні оповіді в темряві».
Варто зауважити, що тут проявляється ще одна корисна функція страхів
(крім самозбереження) – це вправляння у своїй сміливості, точніше – вміння діяти,
незважаючи на страх. «Здорова дитина – не та, яка нічого не боїться,– зауважує Москальова А.,– а та, яка не боїться боятися». [8; 27] Отже, вікові страхи є корисними,
необхідними для самозбереження та розвитку особистості. Тому самоподолання
цієї групи страхів, що базуються на відчуттях і свідомості дитини, є абсолютно
природнім для дітей будь-якого віку.
Для того, щоб визначити, які страхи є корисними й необхідними, а які перешкоджають розвитку індивіда, доцільно звернутися до концепції особистості.
«Почуття страху може виконувати функцію конструктивних самообмежень, утримуючи людину від такої активності, для якої в неї ще немає достатніх бажань та
можливостей»,– зазначає О. Осадько. [9; 56] Ці обмеження можуть залишатися суб'єктивно конструктивними доти, доки в людини не виникне достатньо сильна потреба у відповідній активності, яка стимулює її до пошуку та розвитку необхідних
ресурсів і до подолання самообмеження. Наприклад, страх авіаперельотів залишається цілком конструктивним доти, доки людина не має можливостей та необхідності літати літаками. Коли в особи виникає така потреба, обмеження перестає бути
конструктивними для неї, вона відчуває його як перешкоду: «Я не хочу більше боятися».Психологічні проблеми особистості породжують не страх сам по собі (який є
корисним для розвитку особистості), а уникання страху – і, відповідно, блокування
активності, пов'язаної зі страхом. Таким чином, коли йдеться про «подолання страху», або про «перемогу над страхом», ми не намагаємося усунути почуття страху,
що є таким природним, як почуття радості чи гніву. Йдеться про те, щоб позбутися
тих суб'єктивних обмежень, які обслуговуються страхом і які сприймаються особистістю як неконструктивні.
Вектор дії надмірного страху може бути спрямований на втечу від певних
ситуацій (страх ситуацій), на уникання переживання страху (страх тривоги) та на
запобігання прояву тих аспектів власної особистості, які вважаються неприйнятими
(страх себе). Виділення лише трьох способів самообмеження особистості засобами
страху є досить умовними, оскільки жоден індивідуальний варіант його використання не схожий на інші. Виділення саме трьох зон спрямованості страху логічно
випливає з природи його виникнення: є об'єкт, є відображення об'єкта суб'єктом, а
також самосприйняття суб'єкта. Врахування хоча б трьох завдань, які можуть виконувати надмірні страхи, необхідне для того, щоб адекватними методами допомогти
особистості позбутися спричинених страхом обмежень, а не «лікувати її від страху». У дослідженні Осадько О. визначається кожна група особистісних обмежень,
що підтримуються за допомогою страхів. Коротко опишемо ці групи.
1. Страх ситуації. Особистість неадекватно перебільшує ступінь небезпечності ситуації. Це проявляється в тому, що страх виникає лише в певному контексті, а в інших, подібних за ступенем небезпечності, не проявляється: наприклад,
учень боїться відповідати одному вчителю, не боїться – іншому; або боїться відповідати біля дошки, не боїться з місця; або боїться лише великих комарів чи жаб,
тоді як з іншими представниками фауни почувається цілком спокійним.
Перебільшення ступеня небезпечності ситуації може бути пов'язане з неприємним досвідом, що переживався колись у подібний ситуації, або зі сформованим колись уявленням про свою нездатність досягти успіху чи зазнати поразки в
певній ситуації: «я не переживу публічної поразки, тому краще уникатиму всіх публічних змагань». Відсутність досвіду перебування в подібних ситуаціях робить ці
ситуації ще більш суб'єктивно загрозливими. Причиною надмірного страху може
бути індивідуальний досвід минулих невдач або психотравмуючих переживань у
подібних ситуаціях:
Стр. 7
- саме в цього або у схожого вчителя дитина пережила сильний сором, відчуття приниженості тощо;
- саме такого великого комара вперше побачила тоді, коли лежала одна у
ліжку та почувалася покинутою, бо батьки ніяк не реагували на крик.
2. Страх тривоги. Цей другий варіант неконструктивних особистісних
обмежень також визначається неадекватним перебільшенням ступеня небезпечності стимулу. Але цим стимулом виступає для людини не сама ситуація, а відчуття
тривоги, страху, паніки, що виникають у неї через цю ситуацію. Тобто людина
просто не хоче боятися, і щоб уникнути цих болючих для неї переживань, вона ладна відмовитися від своїх бажань та можливостей.
Ознакою такого роду обмежень може виступати уникання людиною різноманітних ситуацій, схожих лише тим, що вони змушують її хвилюватися
(виробляється адреналін, підвищується рівень фізіологічної активації організму):
публічні виступи, індивідуальне тестування, змагання та конфлікти, швидка їзда.
Людина в таких випадках розуміє, що ситуація не страшна, вона боїться не зовнішніх загроз, а своїх внутрішніх відчуттів. Вона може уникати ризику, бути надто
завбачливою, обережною, братися лише за справи з гарантованим результатом,
ухилятися від нових сфер самореалізації. З чим може бути пов'язане таке упереджене ставлення до переживання страху? Адже, на відміну від гніву чи ревнощів,
страх не засуджується соціумом.
Причинами виникнення такої індивідуальної нестерпності щодо страху
можуть виступати:
- «тепличні» умови виховання, які не потребують від дитини мобілізації. Як наслідок, критерієм психологічного добробуту для особистості може стати низький рівень активації, а найменші прояви хвилювання можуть сприйматися
нею як небезпечні;
- сильна психічна травма, коли дитина зазнала нестерпного страху, їй здавалося,
що вона не переживе цього, відтоді почуття страху містить у собі силу тих
жахливих переживань;
- фізіологічно зумовлена надмірна вразливість дитини, коли організм реагує на
найменші неприємності як на катастрофи. Так звана «дитяча невропатія»
минає до 12 років, а організмічна (пам'ять про колишні жахливі переживання) може залишатися;
- некоректні виховні впливи: «Тут нічого боятися!», «Ти тільки не бійся»; осуди:
«Як тобі не соромно!», «Я не хочу, щоб мій син був боягузом!»; і не схвальні
приклади: «Дивись, хлопчик не боїться собаки!», «Бачиш, як усі дітки люблять купатися». Усі ці звернення мають переконати дитину, що не гарно відчувати те, що вона зараз відчуває. Унаслідок цього разом зі страхом у дитини актуалізуються почуття провини, сором, відчуття другосортності, невідповідності, заздрість, образа, розчарування... Таким чином страх перестає
бути просто страхом, а стає ознакою особистісної неспроможності дитини. І
цілком зрозумілим стає небажання людини відчувати щонайменший страх,
якщо замість природного відчуття страху їй доводиться кожного разу скочуватись у цю безодню самознецінення.
Отже, якщо людина боїться відчувати страх, значить вона сприймає його
як недозволене переживання. Особистісні підстави для цього можуть полягати в
різних сферах картини світу людини:
- у Я-концепції особистості: мій страх – це прояв моєї неспроможності, я надто
слабкий, щоб подолати страх; якщо я боюся, я втрачаю силу, розум, усе
забуваю, можу поводитися неадекватно...
- в уявленні особистості про інших: успішні люди не зазнають страху; якщо
люди помітять мій страх, вони перестануть поважати мене, не будуть довіряти...
- у баченні своїх життєвих цілей: я в нормі тільки якщо я спокійний; займатися
можна тільки тим, у чому певен на 100 %, якщо з'являється страх – треба
зупинитися, поки не пізно.
Стр. 8
Загальним напрямком психологічної допомоги людям, яким притаманний
страх тривоги, є перегляд їх ставлення до тривожних переживань. Добудова картини світу полягає в тому, що страх перестає бути опудалом, а стає союзником, так
само, як і ті частини «Я»-особистості, що уособлюють страх. Досвідом, на якому
базується нове самоставлення особистості, є досвід свідомого глибокого переживання страху замість постійної втечі від нього. Переживання страху і є в даному
випадку тією ситуацією, у яку особистість ризикнула потрапити й переконалася,
що нічого страшного не відбулося. Ресурсами, які отримає особистість із такого
досвіду, стає її можливість не боятися свого страху, а ставитися до нього як до дружнього попередження, яке може допомогти вчасно мобілізувати сили й оптимізувати діяльність. Відновлення контакту з тими переживаннями, які не сприймалися,
стає можливим завдяки зміні суб'єктивного ставлення до них. Відбувається також
інтеграція відторгнутих частин «Я», які раніше відкидалися разом зі страхом.
Сприятливе ставлення людини до менш зрілих складових своєї особистості дає
змогу їй перейти до саморозвитку замість самозвинувачування.
3. Страх себе. Це велика група обмежень, які встановлює для себе особистість, щоб не стикатися з невідповідністю свого уявлення про себе. У таких випадках робота зі страхом марна, оскільки відчуття страху всього лише спосіб утекти
від втрати образу «Я». Порівняно з такою катастрофою «страх» сприймається як
мізерна сплата, на яку можна скаржитися, про яку можна детально розповідати,
але від якої не варто відмовлятися. Страх у таких випадках лише захищає особистість від «смертельної загрози», як червоне світло світлофора.
Визначити людей із такою функцією страхів можна за ознакою того, що
їм легко «працювати зі страхами» (вони із задоволенням поглиблюються у них,
розповідають, уявляють, малюють), і при цьому їм дуже важко наблизитися до усвідомлення та обговорення тих переживань, від яких страх рятує. Просто ці переживання є забороненими для них і маловивченими, тому навіть якщо людина відчуває, що завдяки страху вона уникає якихось нестерпних відчуттів, вона все одно
не може їх уявити.
Ще однією ознакою страхів себе є те, що їхня поява мало залежить від
зовнішніх факторів, оскільки істинне джерело страху локалізоване всередині Яобразу особистості, зокрема у невідповідності «Я»-уявного «Я»-істинному. Чим
більше невідповідностей між своїми проявами й уявленням про себе помічає людина, тим сильніше вона боїться «викриття». Тому вона намагається уникати ситуацій, де можуть проявитися ті риси, яких «у неї немає»: агресія, невпевненість, недосконалість тощо.
Якщо страх виступає способом уникання прояву тих сторін особистості,
наявність яких вона не в змозі визнати, кількість потенційно небезпечних ситуацій
зростає. Це пояснюється неможливістю чітко передбачати, де саме
«невідповідність» може проявитися. А оскільки вона «може проявитися» практично будь-де, то страх може виникати «з незрозумілих причин» (приступи паніки)
або перетворитися на хронічну тривогу, яка відступає лише тоді, коли людина нейтралізує її певним видом діяльності: захоплена цікавим спілкуванням, завантажена
справами, або знаходиться у звичній для неї домашній обстановці. Тобто страх заганяє особистість у тісну обмежену резервацію, тільки усередині якої вона й може
почуватись у безпеці.
Отже, ґрунтом для розвитку страху себе є відсутність у Я-концепції місця
для певних аспектів особистості. Причиною порушення самосприйняття дитини
виступають, як правило, її взаємини зі значущими для неї людьми. Часто дорослі
своїм ставленням (заохоченнями, покараннями, повчаннями, емоційними реакціями) свідомо чи не навмисне створюють у дитини переконання, що її любитимуть
лише за умов, якщо вона буде такою, а не іншою. А любов батьків для маленької
дитини – це життєво-необхідна потреба, тому, щоб зберегти їхню любов, малюк
намагається бути таким, якого любитимуть: веселим, спокійним, добрим, слухняним. І не бути таким, яким він теж буває: сумним, збудженим, сердитим, наполегливим....
Стр. 9
Проте, якщо дорослий може керувати своїми проявами: відчувати гнів,
але не проявляти його, то такий самоконтроль іще недоступний дитині. Тому для
того, щоб не проявляти своїх почуттів, її доводиться витиснути їх зі свідомості: не
усвідомлювати свою злість, бо вона нібито цілком незлобива людина. А щоб легше було зберігати таку Я-концепцію, доводиться уникати всіх ситуацій, у яких
може виявитися агресія.
Іншою групою причин, які можуть призводити до відторгнення певних
частин свого «Я», може бути негативний досвід взаємодії з людьми, у яких ці аспекти особистості домінували та проявлялися таким чином, що сильно травмували
дитину (надто дратівний батько, істерична мати, надмірно категорична бабуся тощо). Сильне бажання не бути схожою на них може спричинити прагнення загалом
не мати таких рис; замість того, щоб навчитися контролювати їх, людина відмовляє собі у праві відчувати гнів, переживати і проявляти емоції, відстоювати свою
точку зору. Таке «пригнічування «Я»-образу породжує інконгруєнтність особистості»[13; 76], оскільки насправді позбутися своєї сили, жіночності чи впевненості
неможливо.
Підводячи підсумки механізму розвитку страху, ми зазначаємо, що незалежно від причин, що призвели до інконгруєнтності особистості, основними напрямками психологічної допомоги людям із такими типами неконструктивних
самообмежень є: добудова Я-концепції особистості в такий спосіб, щоб стало можливим не лише визнання наявності у себе тих аспектів «Я», що відторгалися, а й
прийняття їх необхідних для повноцінної життєдіяльності. Досвідом, на основі
якого можлива така зміна картини світу особистості, може стати досвід відокремлення природних особистісних потреб та інтенцій (спонукань, імпульсів) від неконструктивних форм їхньої реалізації. Експериментування з різними способами
прояву однакових інтенцій може допомогти людині знайти ті способи реалізації
свого особистісного потенціалу, які прийнятні для неї. Ресурсом для прийняття та
реінтеграції відторгнутих частин свого «Я» є усвідомлення здатності зрілої частини особистості підпорядкувати всі свої почуття й інтенції досягненню єдиної мети. Відновлення контакту із собою відбувається у міру пізнання відторгнутих частин «Я» та прийняття їх як невід'ємних складових структури особистості. Зміна
самостановлення особистості дає змогу їй не тільки усвідомлювати свої бажання й
інтенції на ранніх етапах їх зародження, а й приймати своєчасні рішення стосовно
доцільності їх реалізації й вибору форм їхнього прояву.
Розділ 2. Бачення емоції страху сучасною молоддю.
2.1. Розуміння молоддю суті поняття «страх»
В історії становлення розуміння феномену страху і в його сучасних трактуваннях зустрічаються спроби визначення страху як почуття, емоції, афекту, пристрасті, фрустрації. Але разом з тим узагальнюючої теорії страху, попри всю важливість даної проблеми, поки ще не створено. Зрештою, проблема страху сягає
перших спроб осмислення людьми свого призначення на землі і в світі. Практично
всі філософські школи і напрямки так чи інакше розглядали страх в межах відповідних світоглядних систем.
У нашому дослідженні ми спробували з'ясувати бачення емоції страху
сучасною молоддю. Щоб визначити проблему виникнення та розвитку страху у
сучасної молоді, ми використали анкету А. В. Мазур. Опитування проводилось у
Гірницькій загальноосвітній школі І – ІІІ ступенів №17. У ньому брало участь 52
школяра старших класів (32 дівчини, 20 хлопців).
Підсумовуючи відповіді на перше запитання анкети, можна сказати, що
для більшого відсотка школярів є розуміння страху насамперед як тривоги та внутрішнього хвилювання. Наприклад, страх – це «страх людини, в якому їй некомфортно та тривожно», «відчуття боязні в душі», «коли коліна трясуться»,
«внутрішній розлад, який базується на основі негативних переживань», «коли людина чимось схвильована», «почуття тривоги», «неспокій та хвилювання».
Деякі респонденти визначають страх як відчуття безпорадності та невпевненості у собі.
Стр. 10
Вони пишуть: страх – це «коли є вибір, і не знаєш, яке краще рішення
вибрати», «почуття невпевненості», «невизначеність, коли тобі здається, що все
вийде не так, як ти бажаєш», «почуття перед невідомим», «безпомічність»,
«тривога за завтрашній день» тощо. Дані відповіді можна порівняти з визначенням
тривоги, яке дається у термінологічному словнику практичного психолога:
«Тривога – емоційний стан, що виникає в ситуаціях невизначеної небезпеки і виявляється в очікуванні несприятливого розвитку подій. Вона може проявлятись як
відчуття безпорадності, невпевненості в собі; безсилля перед зовнішніми факторами, перебільшення їх могутності і загрозливого характеру».
Незначна кількість учнів підтверджує визначення Осадько О., яка вважає,
що страх – «це емоція, яка притаманна будь-якій людині…» [10;34] Респонденти
пишуть: страх – це «реакція на небезпеку», «важливий природний емоційний
стан», «емоція, яка виникає в ситуаціях загрози біологічному чи соціальному існуванню», «емоція, яка викликається різними небезпечними для життя і здоров'я
факторами», «природне почуття, яке попереджує нас про небезпеку», «почуття
небезпеки», «невід'ємна реакція організму, яка викликана інстинктом самозбереження».
Отже, по розумінню підлітками суті поняття «страх», ми бачимо, що всі
респонденти розподілилися на 3 групи:
- учні, для яких страх – це тривога та внутрішнє хвилювання;
- учні, для яких страх – це відчуття безпорадності та невпевненості в собі (їх
найменше);
- учні, для яких страх – це природний емоційний стан самозбереження (таких
виявилося найбільше).
Так для учнів третьої групи поняття «страх» та «жах-переляк» практично
ідентичні. Для підтвердження даного припущення наведено деякі цифри – узагальнені відповіді на друге запитання. Опитуваним потрібно було дібрати найточніший з ряду запропонованих – жах, паніка, переляк, тривога – синонім до слова
«страх».
Гадаємо, що респонденти, добираючи синоніми, керувалися власним розумінням суті страху. Таким чином, учнів, які вважають, що страх – це тривога –
17%, переляк – 38%, жах – 37%, паніка – 8% .
Вказуючи із ряду запропонованих характеристик емоції страху
(запитання третє), найчастіше учні зазначали такі:
перебільшене бачення небезпеки – 25%;
заціпеніння – 19%;
прискорене дихання та серцебиття – 38%.
Отже, ми бачимо, що учні відмічають фізіологічні прояви страху, які характеризують знову таки стан жаху-переляку. Фізіологічні прояви страху вивчали
багато вчених: Ч. Дарвін, П. Кониський, Н. Ланге та інші.
Зокрема, З. Фрейд писав: «...достатньо виділити окремих представників
тілесних відчуттів, тобто найясніших і найчастіших, які йдуть від органів дихання
і серця». [14; 58]
Такі характеристики страху як заціпеніння, прискорене дихання та серцебиття належать до так званих стереотипів поведінки, які нав'язують страх, коли
він досягає сили афекту (панічний страх, жах). А значна кількість опитуваних вказала саме на ці характеристики. Отже, для більшості школярів (що обумовлено
зоною воєнного конфлікту) характерно переживати такі прояви страху як жах та
переляк.
Часто страх оцінюється як слабкість, тож зізнатись собі, а тим більше іншим, у своїй слабкості, напевно, неприємно для більшості людей. Особливо це
характерно у підліткововому та юнацькому віці. Та все-таки більшість учнів виявили достатню зрілість у розумінні страху та його значення для людини, відповідаючи на четверте і п'яте запитання анкети. 61% старшокласників вважають, що
страх – це емоція, яка виникає в ситуації раптової загрози біологічному існуванню, 32% підтверджують, що страх виникає в ситуації раптової небезпеки, і лише
7% лякає очікування небезпеки;
Стр. 11
56% респондентів оцінює страх як природне вираження інстинкту самозбереження, 39% – вважає страх необхідною емоцією, що сигналізує про небезпеку.
Лише 5% опитаних вказали, що страх – емоція, притаманна дітям.
2.2 Форми та джерела прояву страху
Аналізуючи відповіді учнів на запитання анкети, в цьому розділі ми будемо розглядати досить важливі проблеми, а саме: що ж є джерелом страху для сучасної молоді? Крім того, на питання «Чи знайоме вам почуття страху?», 92% учнів відповіли «так». Тобто досвід відчуття та переживання страху у наших респондентів, п'ятнадцятирічних та шістнадцятирічних юнаків та дівчат, вже є.
Питання про джерело страху ми розпочнемо зі спогадів про дитинство. З
цією метою проаналізуємо відповіді на сьоме питання анкети: «Коли вперше ви
пережили почуття страху? Що саме його викликало?». Варто зазначити, що оскільки запитання відкрите, то для зручності усі відповіді були зведені у групи за змістом. Таким чином утворилася таблиця 1.
Таблиця 1
Особливості спогадів про страх, пережитих у дитинстві
Причина страху
Кількість учнів у
%
Загроза життю
Страх перед тваринами (пес, змія тощо)
Темрява
Самотність (один вдома)
Бабай
Коли вперше пішов:
до школи
до стоматолога
25
6
10
11
4
Грім та блискавка
Фільм жахів
3
5
7
17
12
Не пам'ятаю
Насамперед, варто зазначити думку, яку висловив З. Фрейд у праці
«Психопатологія повсякденного життя»: «Байдужі спогади дитинства зобов'язані
своїм існуванням відомому процесу заміщення, вони заміщують в репродукції інші, дійсно значимі враження спогади, які можна вивести шляхом психічного аналізу, але які не можуть бути відтворені безпосередньо через опір». [15, 81]
Напевно, це й пояснює те, що значний відсоток опитуваних не змогли
пригадати свій перший страх, а тим більше вік, коли він виник. Більшість лише
зазначила, що вперше страх виник у дитинстві. Звичайно, при опитуванні виявились типові страхи, які розглядає З.Фрейд при вивченні даної проблеми, наприклад, самотність, темрява, незнайомі люди (школа, стоматолог). Всі ці страхи мають своїм ядром небезпеку психічної безпорадності, відповідають періоду незрілого Я.
А страхи, пов'язані із загрозою життю та перед незнайомими тваринами,
підтверджують значення страху, як природного вираження інстинкту самозбереження.
Серед учнів школи, як бачимо, вагомий процент зі страхів дитинства посідають страхи, які пов'язані зі школою.
А щоб з'ясувати сучасні шкільні страхи, пов'язані з перебуванням у школі
зараз, учням було запропоновано питання: «Чи переживаєте ви почуття страху у
навчальному закладі? Коли саме?». При опитуванні виявилось, що 46% учнів не
відчувають страху у навчальному закладі зовсім; 54% - описали ситуації, що зумовлюють страх. Причини страху у школярів у навчальному закладі ми зібрали до
купи у таблицю 2.
Стр. 12
Таблиця 2
Причини страху у школярів в умовах навчального процесу
Кількість
учнів у %
Ситуації, що спричиняють страх
Перед контрольними, самостійними роботами, іспитами,
семінарами
13
Коли не готовий(ва) до уроку
11
Під час опитування
8
Під час спілкування з адміністрацією
4
Коли не в змозі розв’язати завдання
4
Страх перед суворими вчителями
2
Страх не виправдати очікування батьків
10
Страх загрози здоров'ю
2
Не відчувають страху
46
Заздалегідь можна було передбачати, що страх перед контрольними, самостійними роботами, іспитами та семінарами буде переважати інші страхи, бо це
стресові ситуації для більшості людей взагалі. Також багато хто з учнів боїться
розчарувати батьків. Але радує те, що більшій відсоток учнів (46%) не відчуває
ніякого страху у нашому навчальному закладі, що каже про сприятливий психологічний клімат, якій створив педагогічний колектив школи для учнів.
З метою з'ясувати, що тривожить молодь, окрім ситуацій, пов'язаних з
навчанням, опитуваним у пункті десятому було запропоновано з ряду страхів обрати той, який вони вважають обґрунтованим. Тут доцільно пригадати термін
«проекція». З.Фрейд розумів проекцію як наділення інших соціальнонедопустимими бажаннями, в яких людина наче відмовляє само собі, тобто як захисний механізм. Пізніше поняття дещо трансформувалося і було введене його
розуміння як нормального психологічного процесу, що бере участь у формуванні
сприйняття зовнішнього світу: проекція розуміється як первинний процес
«уподібнення» реальності власному внутрішньому світові. [14, 49] Отже, цілком
ймовірно, що, вказуючи обґрунтований страх, кожен обирав те, що є страшним для
нього.
Значний відсоток опитуваних вказали на страх смерті (47 %), самотності
(13 %) та страх перед невизначеним майбутнім (26 %). Заздалегідь можна було передбачати, що страх смерті буде значно переважати інші страхи, бо для будь-якої
живої істоти інстинкт самозбереження є природнім. Та даний відсоток значно збільшився за недавній час, бо загрозливі для життя ситуації у нашому регіоні, на
жаль, є вже правилом. Результати опитування дітей, які перебувають у зоні АТО,
ми об'єднали в таблицю 3.
Таблиця 3
Опитувальник для дітей,
що перебувають у зоні АТО
Чи були ви безпосередніми свідками подій, що
пов'язані з війною
Чи бачили танки та іншу військову техніку
Чи бачили бої та сутички
Чи були свідками побиття знайомих людей
Чи стали свідками погроз застосування зброї
Чи прийшлось вам бачити вбитих і поранених
Чи відчували страх, коли ставали свідками вищеописаних подій
«так»%
«ні»%
55
45
92
33
12
25
25
68
8
67
88
75
75
32
Стр. 13
Страх самотності пояснюється тим, що людина – істота соціальна, і повноцінне її існування можливо лише у суспільстві, серед собі подібних. Для прикладу можна згадати «дітей-мауглі», які виховувалися у дикій природі серед тварин. І
навіть в підлітковому віці, коли їх знаходили, повернути людський облік їм було
неможливо. Сюди ж додається страх можливості втрати рідних та близьких людей
під час військових дій у нашому регіоні. Ось чому страх самотності теж є природним для людської істоти.
Кількість учнів зі страхом перед невизначеним майбутнім менша, ніж
страх смерті. Невизначеність перед майбутнім пояснюється тим, що старшокласники стоять на порозі самостійного життя, тієї «невизначеності», яка їх очікує далі,
з запитанням: «А що там, у дорослому житті? До якого навчального закладу вступати? Як воно буде без батьківської опіки та захищеності?».
На поведінку дорослої людини значною мірою впливають ранні спогади
та переживання, а надто негативні (див. табл. 1). Ймовірно, тому при опитуванні
виявилися типові страхи, наприклад, самотність, незнайомі люди, темрява.
Але незалежно від джерела страху, форми його прояву, усі респонденти
зазначили, що намагаються подолати його. Причому виявилася чітка тенденція.
Значна частина учнів, відповідаючи на дев'яте запитання анкети: «Чи намагаєтесь
ви перебороти виникаючий у вас страх? Яким чином ви це робите», назвало самонавіювання як спосіб заспокоєння та можливість спілкування з близькими
(«заспокою себе», «займаюсь аутотренінгом», «дзвоню батькам», «намагаюсь перебувати в оточенні друзів» тощо). Ще деяка частина зазначила, що намагається
думати, що все минеться і все буде гаразд, пробує відволіктись і зосередитись на
приємних моментах («думаю про щось приємне», «я намагаюсь впевнити себе, що
нічого не трапиться», «намагаюсь подавити страх позитивними емоціями»). Все це
не то інше, як самонавіювання, тобто приговорювання для себе формул, які впливають заспокійливо. Частина респондентів, навпаки, пробує заспокоїти себе через
врівноваження соматичних процесів, наприклад: дихаючи спокійно та глибоко.
Та, на нашу думку, більше привертають увагу респонденти, які мають індивідуальні та специфічні підходи до даної проблеми, наприклад, замикаються в
собі. Метою людей, що використовують такий спосіб, є швидше намагання приховати свою слабкість, аніж перебороти страх. Хоча, з іншого боку, переконуючи
інших щодо відсутності у себе страху, зрештою можна переконати й себе. Цікавим
є ще один підхід, а саме, спроба порівняти існуючий страх з більш важливими подіями свого життя. Тобто, все пізнається у порівнянні.
Розділ 3. Як подолати страхи. Теорія і практичні поради.
За свідченням психологів, корінь усіх страхів – це переконання в тому, що
ми не здатні впоратися з життям. Але для будь-якої людини дуже важливо вміти
побороти страх, бо інакше вона не зможе досягти в своєму житті навіть найменшої
висоти. [11, 104]
Глибинно-підсвідомо страх несе два повідомлення:
Будь обережний, світ повний небезпек.
Ти не впораєшся.
А основою страху є саме друге. Але якби всі знали, що впораються з чим
завгодно, що тоді в принципі здатне хоч щось налякати? Існує багато способів, як
перемогти страх. Нижче ми хочемо навести кілька дієвих методів, застосовуючи
які людина зможе подолати страх.
Отже, позбутися страху зовсім нескладно: потрібно просто почати вірити
в себе. Потрібно частіше радіти, помічати прекрасні, веселі, кумедні моменти в
житті – радісна людина не думає про страх. Страх можна висміяти. Можна намалювати цей страх (як завгодно, головне, щоб асоціювався саме страх), потім приклеїти на м'яч і періодично, бити по ньому. Перший крок до позбавлення від страху
– необхідно зізнатися собі в тому, що він є.
Далі витягти його назовні і подивитися на нього, розглянути з усіх боків
(як правило, він виявляється не таким вже й великим). Наступний кроком буде розібратися, проаналізувати, чому ви цього так боїтеся, що з минулого, причому не
тільки вашого, але, можливо, і ваших близьких родичів, викликає або посилює ваш
страх. Страх, у якого є ім'я, не такий вже й сильний.
Стр. 14
Один зі способів позбавитись страхів – зробити те, чого боїшся. Звичка
діяти не дивлячись ні на що – звичка успішних людей. З нею ніхто не народжується. Лише сама людина може вмотивувати себе на виконання якогось серйозного
кроку. Перемога над собою, над своїми страхами завжди веде до одужання.
Інший спосіб позбавлення від страху – оцінка гіршого варіанту можливого результату справи. Що станеться, якщо події почнуть розвиватися по несприятливому сценарію? Потрібно лише розробити запасний план дій і страх невідомості
миттєво розчиниться. Головне, вірно розставити пріоритети і постаратися об'єктивно оцінити ситуацію.
Найдієвіший спосіб боротьби зі страхом – тренування відваги, навику
подолання, звички діяти, бо сам по собі навколишній світ нейтральний, ми самі
розфарбовуємо його у власні фарби позитиву або смутку. І переможцем над страхами стане той, хто зуміє перетворити цього «звіра» на свого союзника.
Висновки
Визначена у вступі актуальність теми повністю підтвердилася в ході дослідження.
Таким чином отримані результати визначають наступні тенденції. Значна
частина молоді нашого регіону розуміє сьогодні страх як стан жаху та переляк,
тобто, в неї підвищений рівень тривожності, що, в свою чергу, ймовірно, зумовлено невизначеним майбутнім, боязкістю перед ситуацією у зоні АТО. Адже саме це
є джерелом конкретних страхів для школярів.
Дані факти засвідчують актуальність та важливість вивчення проблеми
страху. Адже очевидним є коло проблем, що належать до безпосередньої компетенції педагогічних колективів у закладах освіти. Зі страхом тісно пов'язане хвилювання та почуття невпевненості в собі, що, в свою чергу негативно може впливати
на самооцінку та рівень домагань, а відтак людина може неадекватно оцінювати
свою можливість, що зумовлює неуспіх в навчанні та житті загалом.
Загалом робота ґрунтується на використанні науково-теоретичних та
практичних досягнень сучасних вітчизняних та зарубіжних психологів. Основним
джерелом при написанні цієї роботи були книги та статті сучасних вітчизняних
психологів Маценко Ж., Москальової А., Осадько О. та Мазур А. В., в яких розкриті теоретичні аспекти феномену страху, функції та особливості емоційної сфери
особистості та суб'єктивні і об'єктивні чинники дитячих емоцій.
У роботі були розглянуті практичні дослідження проблеми страху серед
школярів, проаналізовані результати обстеження молоді та зроблені висновки щодо джерел виникнення страху та специфіки психологічної допомоги учням, які
зазнають страх. А також були надані практичні рекомендації щодо подолання
страхів та негативних психологічних наслідків подій, що відбуваються в країні,
для всіх учасників навчально-виховного процесу.
Але сам страх своїми силами подолати неможливо. Дана емоція має філогенетичне походження, а в процесі онтогенезу виявляється на досить ранніх етапах. Зрештою, за нашими переконаннями, це необхідна емоція, що в разі потреби
сигналізує про небезпеку. Тому виховання стійкості до страху, як правило, спрямоване не на позбавлення від нього, а на вироблення вміння володіти собою при
його наявності. А також важливою є психологічна робота з тими наслідками, що
може спричиняти страх.
Список використаної літератури
Зейгарник Б.В. Патопсихология.– Из-ство Моск. У-та.– 1986.
Кириленко Т. Виховання почуттів – Бібліотека «Шкільного Світу». Психолог.
– Київ: Редакція загально-педагогічних газет, 2003.
Кондаш О. Хвилювання: Страх перед випробуванням.– К.: Рад. шк., 1981.
Куликов Л.В. Проблема описания психических состояний// Психические состояния. Хрестоматия.– Питер, 2000.
Левитон Н.Д. О психологических состояниях человека.– М., 1964.
Хаділашвілі Ліа, учениця 11 класу
Гірницької ЗОШ І-ІІІ ступенів № 17
Стр. 15
“О.С. ПУШКІН І УКРАЇНА”
Митрофанкіна Марія,
диплом ІІ ступеня
Богата и обширна украинская земля. Столетиями складывалась колоритная украинская культура. Многие народы восхищались и использовали элементы
украинских народных песен, декоративно-прикладного искусства. Богатая природа, добродушный народ, разнообразные традиции вызывали интерес и восхищение многих деятелей мировой культуры.
Издавна украинский и русский народы были связаны дружбой. Еще в 1653 году при Богдане Хмельницком, было закреплено “Навеки вместе”. Шли годы,
и дружба двух братских народов росла и крепла. В концертных залах, со сцен Домов культуры звучали слова:
Украины “мова”, русской речи “слово”,
Вами Родина горда.
Украина и Россия породнились навсегда.
А.С. Пушкин в свое время внес большой вклад в духовную сокровищницу
Украины и ее народа. Многие места в Киеве, Днепропетровске, Каменке, Тульчине и других населенных пунктах связаны с его именем.
Уже в стихах Пушкина лицейского периода проявляется его интерес к
украинской тематике. Стихотворение «Казак» (1814) является прямым подражанием украинским народным песням. Через 20 лет Пушкин пишет стихотворение
«Гусар» (1834), навеянное украинскими сказками и легендами и вызванное, возможно, впечатлениями от ранних повестей Гоголя'. Вслед за поэтамидекабристами внимание Пушкина привлекали героическое прошлое украинского
народа, его борьба за свободу и национальную независимость. Поэма «Полтава»
открывала новую страницу в трактовке украинской темы в русской литературе.
Пушкинское восприятие исторических событий, его понимание образов
Петра и Мазепы соответствовали традициям украинских народных песен, легенд и
дум. Мотивы украинской народной поэзии в «Полтаве» обусловлены общественно
-исторической идеей произведения, связанной с народной оценкой изображаемых
событий.
Вот перед нами стольный Киев-град…
У могилы Искры и Кочубея стоит Пушкин. Кажется, он видит перед глазами ужасные орудия казни, звон мечей, борьбу и коварство, предательство и любовь. В
Лавре стоял не тот Пушкин, радостный, звонкоголосый, озорной и веселый, дерзкий и лукавый, каким он был в Кишиневе и Каменке, а Пушкин – историк Украины с ее светлыми и радостными, темными и трагическими сторонами.
Многие стихотворения, написанные Пушкиным, связаны с Украиной, ее
людьми, прекрасной природой. вот поэтому творчество великого русского поэта
должно, как и раньше, служить связующим звеном, своеобразным мостиком, который бы объединял два славянских народа.
А.С. Пушкин был великим жизнелюбом, гуманистом, умел находить общий язык с дворянином и простолюдином с человеком любой национальности.
Он запросто входил в цыганские шатры, слушал песни этого вольного племени,
плясал вместе с ними. Он не возвышал себя ни перед кем.
В середине мая 1820 года А.С. Пушкин прибыл в Екатеринослав (ныне
Днепропетровск), который Потемкин задумал как столицу Новороссии (фото 1)
Город больше походил на деревню. Над ним возвышался пышный дворец, готовый вот-вот развалиться. От дворца на 70 верст были видны все изгибы Днепра. С
холма до самой реки сбегал тенистый сад. В живописном беспорядке раскиданы
еврейские лачуги на окраине города. В одной из таких лачуг поселился Пушкин,
он же новый чиновник генерала Инзова (илюстр. 2), главного попечителя о поселенцах южной России. То место, где поселился Пушкин, назывался Цыганский
кут (угол). Неподалеку были раскиданы палатки цыган.
Поэт любил покататься на лодке, искупаться в Днепре. Иногда он стоял на
“круче”, любовался Днепром и думал о своей судьбе, о своей будущей жизни, в
его душе теснились разные чувства: тревога и любопытство, грусть и .
Стр. 16
освобождение, ощущение покоя и жажда новых впечатлений.
Люди, их говор, песни, гордый характер – все это привлекало поэта, будило в нем интерес к их жизни, стремление больше узнать о них. Он любил слушать
песни цыган, наблюдать за их искрометными танцами, когда в сумерках горели их
костры.
Кстати, опасения Пушкина насчет Инзова не оправдались. Иван Никитич
был добрейшей души человек. Он полюбил Пушкина за светлый ум, открытость
людям, честность, прямоту и благородство. Генерал мог понять порывы юности.
Иногда он урезонивал поэта, когда тот был готов к новой шалости или дуэли. Инзов не обременял поэта службой, по-отцовски относился к молодому, пылкому юноше. Пушкин говорил, что Инзов – завершенный добряк и философ.
Чего стоит забота, с которой он отпустил своего поднадзорного на Кавказ
с семейством генерала Раевского. Его сына Александра и дочь Екатерину Пушкин
знал еще по Петербургу. Когда Пушкин, искупавшись в Днепре, заболел, в его
лачугу неожиданно зашел с младшим сыном Николаем генерал Раевский
(Иллюстрация 3). Это его воспел В.А. Жуковский:
Раевский – слава наших дней,
Хвала! Перед рядами –
Он первый, грудь против мечей,
С отважными сынами.
В этом корпусном командире отвага и благородство как бы отдыхали в
дни покоя. Он был добр широкой, простой добротой сильного человека, справедливо относящегося к людям. Как отец он был строг, требователен, но это не мешало детям глубоко любить и уважать его.
Как хороша была поездка на Кавказ с милым семейством Раевских! Роса,
прохлада, ночи под звездами. Вот откуда в дальнейшем родились строки:
Тиха украинская ночь.
Прозрачно небо. Звезды блещут…
В пути поэт вслушивался в длинные незнакомые песни чумаков:
Ой, полети, галко, ой, полети, чорна,
Та на Дон рыбу iсти,
Ой, принеси, галко, ой, принеси, чорна,
Та от кошового вiстi.
Два месяца провел Пушкин в Горячеводске (Кисловодске), Железноводске. Из Феодосии до Гурзуфа ехали морем. Три недели прожил поэт в Гурзуфе.
Пушкин отдыхал душой в семье Раевских. Дочери Раевского — Мария, Софья,
Елена, — красивые и образованные девушки, волновали ум и сердце Пушкина. С
его сыновьями он дружил.
В сентябре Пушкин приехал в Бахчисарай (Иллюстрация 4). Он посетил
ханский дворец, увидел знаменитый “фонтан слез”(иллюстрация 5). Легенду о любви татарского хана Гирея к прекрасной пленнице, польской княжне Полторацкой,
он слышал в семье Раевских.
Пока Пушкин путешествовал, набирался сил и новых впечатлений, Инзова
перевели в Кишинев, и поэт, полон творческих замыслов, едет к новому месту
службы. У него уже рождается замысел написать поэмы “Кавказский пленник” и
“Бахчисарайский фонтан”.
Часами рылся поэт в великолепной библиотеке Давыдовых, в которой
было много книг по истории, лежали кипами различные документы, четыре тома
Татищева, великий свод летописей.
В них поминается и о Тясмине. Пушкин нашел не известные ему до того
подробности о плене князя Игоря у половцев и о его бегстве из плена. Он думает о
написании “Разбойников”. Работает поэт и над “Кавказским пленником”. В него
он думает ввести стихи, связанные с Марией Раевской (иллюстрация 6). Здесь, в
Каменке, когда Раевские приехали сюда из Киева, Пушкин прочитал Марии такие
стихи:
Стр. 17
Редеет облаков летучая гряда.
Звезда печальная, вечерняя звезда!
Там некогда в горах сердечной думы полный
Над морем я влачил задумчивую лень,
Когда на хижины всходила ночи тень –
И дева юная во мгле тебя искала
И именем своим подругам называла.
«Нельзя это печатать, последние строчки», – глуховато сказала Мария.
Эта девушка оставила в жизни поэта неизгладимый след. “Она была подлинно хороша – той внутренней красотой, которая, светясь внутри, преображает лицо. Глубокие черные глаза ее смотрели на Пушкина с такой прямотой и честностью, что
ими нельзя было просто так любоваться. Они говорили о большом и значительном, порой как бы предрекая девочке этой судьбу, исполненную горечи и испытаний”, – писал Я. Волков. Наверное, Марию представлял Пушкин, когда такие
строки ложились на бумагу в 1828 году:
И то сказать: в Полтаве нет
Красавицы, Марии равной.
Она свежа, как вешний цвет,
Взлелеянный в тени дубравной –
Как тополь киевских высот,
Она стройна…
В ноябре 1820 года Пушкин побывал в Каменке. Каменка была одним из
важнейших центров южного филиала общества декабристов. М. Ф. Орлов и К. А.
Охотников приехали вместе с Пушкиным. А в Каменке он встретился с Раевским
и Якушкиным
Мысли о Раевских не покидали Пушкина. Генерал Раевский, уезжая из
Каменки домой, пригласил Пушкина в Киев. Поэт мечтал побывать в этом славном городе, который он воспел в “Руслане и Людмиле”. Поездка будет, а пока поэт уходит гулять по вечерам по Тясмину, вспоминает море, Марию, думает о своей настоящей и будущей жизни. Душистые розы, солнце и день – все это напоминало ему имя “Екатерины”, сестры Марии. Однажды Василий Львович, войдя к
Пушкину, сказал: “Едем в стольный град Киев, мать городов русских – в твой
“златоверхий град”. Пушкин радовался встрече с Раевским и тому, что вот наконец-то увидит воспетый им город.
В пути он услышал песню, которая глубоко запала в душу молодого поэта.
Эту песню пел ямщик, совсем молодой парнишка. Была эта песня такая грустная,
так проникала в душу, что невольно на глаза набегали слезы:
Из-за горы снежок летить,
А в долине козак лежить.
Накрив очi китайкою,
А нiженьки нагайкою.
Що в головах ворон кряче,
А в нiженьках коник скаче.
Не стiй, коню, надi мною,
Не бий землi нiд собою,
Бо ти землi не доб’ешся,
З моря води не нап'ешся.
Беги, конь, к отцу и матери,
отнеси им тяжелую весть о
сыне, о том, что им его уже
никогда не дождаться
Не плач, мати, не журися,
Бо вже твiй син оженився,
Узяв собi паняночку…
Стр. 18
В чистiм полi земляночку…
Нема пiску, нема сходу,
Нема сина iз походу…
Еще долго мелодия реяла в воздухе, а Пушкин думал о себе, о своей судьбе. он на чужбине, молод, полон сил и энергии, но что ждет его в будущем? На
заре путники увидели Киев, золотые купола церквей (иллюстрация 8). С биением
сердца переступил поэт порог дома Раевских. Екатерина Николаевна выходит замуж за Михаила Орлова. Пушкин не находит себе места. На бумагу ложатся строки:
Я пережил свои желанья,
Я разлюбил свои мечты.
Остались мне одни страданья,
Плоды сердечной пустоты.
Киев пленил Пушкина своей красотой, могучим Днепром, закованным
крепким льдом, вековыми дубами, высокими и стройными тополями.
Само время было отлито в соборах и колокольнях Киева: древняя Русь, истоки
истоков. Молодой Николай Раевский знал хорошо Киев и сопровождал Пушкина в
его прогулках по городу. Поэт посетил Лавру, побывал на могиле Кочубея и Искры. Они были порубаны здесь, в Киеве, 17 июля, 1708 года. И не сказку задумал
Пушкин об истории Украины, а поэму об Украине, страшную и прекрасную
жизнь. Поэт посетил Софиевский собор, задумал “Гаврилиаду”, которую начал в
Киеве, а закончил в Петербурге.
С Денисом Давыдовым поэт побывал в театре, где играл Щепкин, будучи
еще крепостным. В день отъезда из Киева Пушкин вышел проститься с городом.
Побывал на Крещатике, Перуновом горбе, Чертовом боремище. А вот и Боричев
ввоз, по которому князь Игорь возвращался из плена “к святой Богородице Пирогощей”. В пещерах – прах Нестора-летописца. Поэту припомнился дом Мазепы.
Пушкин слышал, что от дома был подземный ход к Днепру. На Подоле стоит
скромный домик, где останавливался Петр I – хозяин земли Русской.
Наверное, здесь зародилась у поэта мысль написать “Песнь о вещем Олеге”. Простившись с Киевом, Пушкин поехал в Каменку, где его на какое-то время
охватили тоска и одиночество.
Он твердит стихи о себе:
Один на ветке обнаженной
Трепещет запоздалый лист…
Впечатления от неоднократных поездок по Украине, знакомство с ее природой, городами, селами, людьми (от крупных помещиков и красавиц-дворянок до
крестьян, базарных торговцев, бродячих кобзарей и других представителей социальных низов), дружба с некоторыми из наших земляков, а также интимные отношения с украинскими дамами нашли яркое отражение и в пушкинской лирике, и в
эпистолярном наследии творца легендарной «Полтавы». Та «украинская» поэма
создана не только гениальным художником слова, но и подлинным историком,
тщательно изучившим все доступные источники и выразившим объективное отношение к прототипам своих героев в статье «Возражения критикам Полтавы» и соответствующем разделе рукописи «Опровержение на критики». Эти и другие произведения, а также письма Пушкина ярко свидетельствуют не только об увлечении их автора сюжетами из украинской истории, но и о его интересе к украинскому языку и этнографии, в частности – чертам украинского национального характера.
Прежде всего, следует отметить, что Пушкин, вероятно, был первым публикатором отрывков из первого историко-литературного произведения нового
времени по истории Украины. На страницах своего журнала «Современник» (т. 1
за 1836 г.) он познакомил читающую публику Российской империи с двумя главами и общим содержанием анонимной рукописи второй половины 1760-х годов
«История Руссов или Малой России».
Стр. 19
Разнообразнейшие материалы по украинской истории конца ХVII – первой
четверти XVIII вв. содержат подготовительные тексты к «Истории Петра Великого». В них содержится информация: о польско-российском соперничестве за обладание Украиной в 1684 г.; о мирном договоре от 26 апреля 1686 г., согласно условиям которого «Польша утвердила вечно за Россией Смоленск, Киев, НовгородСеверский и всю по сей стороне Днепра лежащую Украйну»; о смещении правительством царевны Софьи гетмана Самойловича и об избрании гетманом Ивана Мазепы в 1687 г.
Текст «Полтавы» пронизан восхищением украинской природой, символами которой становятся и ночь, и «сребристые тополя», и «украинские черешни», в
тени которых возрастала прекрасная героиня Мария – «краса черкасских дочерей». Синонимами названия края становятся такие выражения героев, как:
«родной рубеж», «страна родная». Пушкинские же строки «Украйна волновалась
(…) Украйна смутно зашумела…» найдут впоследствии параллель: «Гомоніла
Україна...” у Тараса Шевченко. Время от времени автор употребляет украинские
слова: «Мазепы лик терзает кат На шумной Раде в вольных спорах Другого гетмана творят». В финале же возникает образ кобзаря: «Когда в селе перед народом Он
песни гетмана бренчит, О грешной деве мимоходом Казачкам юным говорит».
«Полтава» не единственное произведение Пушкина, где можно встретить
украинские слова. Рецензируя «Историю русского народа» Николая Полевого, он
отмечает: «В Малороссии ключевать значит управлять хозяйством».
Кроме произведений о петровской эпохе, украинские темы затрагиваются
и в пушкинских сочинениях о «смутном времени» и екатерининской поре. Самозванец - герой трагедии «Борис Годунов» рассказывает о своем побеге из монастыря «к украинцам в их буйные курени».
Статья «Заметки по русской истории XVIII века», написанная 2 августа
1822 г. в духе декабристской идеологии, гласит: «Екатерина уничтожила звание
(справедливее – название) рабства, а раздарила около миллиона государственных
крестьян (т.е. свободных хлебопашцев) и закрепостила вольную Малороссию и
польские провинции». В «Истории Пугачева» приводятся сведения о
«малороссиянах» - жертвах жестокости восставших, а в заметках «О Потемкине» забавная байка на тему: «Светлейший и запорожцы».
Кто знает, быть может намерение автора «Тараса Бульбы» написать «Историю
Украины», высказанное им в письме Пушкину от 23 декабря 1833 г., заставило
последнего отказаться от аналогичного собственного проекта, зафиксированного в
виде вышеупомянутой рукописи.
Новый этап в истории восприятия на Украине творчества Пушкина связан
с именем гениального украинского поэта Т. Г. Шевченко, сделавшего дли украинской литературы и украинского языка то, что сделал Пушкин для русской литературы и русского языка. Есть немало свидетельств постоянного интереса Шевченко
к сочинениям русского поэта. В повестях и письмах Шевченко много раз упоминается Пушкин и его произведения. Творчество автора «Евгения Онегина» способствовало художественному решению проблем, поставленных перед Тарасом
Шевченко самой действительностью. При всех различиях этих гениальных поэтов, определяемых их происхождением, мировоззрением, самой исторической
эпохой, несомненна типологическая связь многих мотивом в их поэзии.
Несомненное значение в истории русско-украинских литературных связей
имела работа украинского поэта-революционера П. А. Грабовского над переводом 1-й главы «Евгения Онегина». Само обращение Грабовского к пушкинскому
роману в стихах было предопределено его глубоким пониманием значения творчества великого русского поэта.
В сложных условиях прокладывал путь к Пушкину для себя и для своих
читателей выдающийся деятель украинской культуры И. Я. Франко. В своих литературно-критических статьях он неоднократно обращался к творчеству Пушкина.
Он относил его, как и Лермонтова, к числу наиболее замечательных поэтов мира.
В Пушкине Франко ценил, прежде всего, проповедника высоких гуманистических
идеалов.
Стр. 20
Драматургия Пушкина имела большое значение для Леси Украинки. Создавая свою драму «Каменный властелин», она ориентировалась и на пушкинские
«маленькие трагедии».
В наше время освоение творческого наследия Пушкина в Украине приобретает
новый характер. Благотворные пушкинские традиции живут и развиваются в украинской литературе, обогащая творческий опыт поэтов, прозаиков, драматургов.
Выдающимся событием по своему культурному значению были переводы Максима Рыльского пушкинских стихов, поэм и в особенности романа в стихах «Евгений
Онегин». Среди переводчиков Пушкина были и такие замечательные советские
поэты и прозаики, как П. Тычина, М. Бажан, В. Сосюра, М. Стельмах, О. Вишня, О
Гончар и др. Подводя итог своим постоянным раздумьям о Пушкине, Рыльский
писал: «Пушкин свой не только для всех народов, не только для различных творческих индивидуальностей, но и для всех эпох... Пушкин был человеком в самом высоком значении этого слова, и его поэзия - это прежде всего человечность...» Когда-то великий русский поэт мечтал:
Слух обо мне пройдет по всей Руси великой
И назовет меня всяк сущий в ней язык,
И гордый внук славян, и финн, и ныне дикой Тунгус, и друг степей калмык.
(«Я памятник себе воздвиг нерукотворный», 1836).
История подтвердила пушкинское предвидение. Но, даже учитывая то несомненное значение, которое имело и имеет творчество гениального поэта в развитии многочисленных литератур народов, мы должны по справедливости особо выделить тему «Пушкин и Украина», составляющую одну из самых ярких страниц в
истории взаимодействия и взаимообогащения культур русского и украинского народов.
Пушкин поставил в своих произведениях целый ряд наиболее существенных проблем, глубоко исследуя противоречия эпохи, соотношение личности и общества, народа и государства. В центре его внимания были важнейшие вопросы
исторического развития. Его творчество стало образцом высокого и совершенного
искусства. Поэтому было естественным и закономерным, что украинские поэты и
писатели в ряде случаев опирались на опыты Пушкина, развивали его традиции,
нисколько не теряя, разумеется, при этом своей самобытности.
Литература
1. В.П. Авенариус “Отроческие годы Пушкина”. Биографическая повесть. Москва.
1993 г.
2. Всеволод Воеводин “Повесть о Пушкине”. Ленинград. 1955 г.
3. Лахостский К.П. “Пушкин в школе”.
4. М.А. Тархова. Пушкинские места. Крым, Украина, Молдавия.
5. Лахостский Кир. Павл. “А.С. Пушкин. Биография”.
6. Новиков И.А. Пушкин в изгнании.
7. Журналы “Русский язык и литература в средних учебных заведениях
УССР” (сейчас не издается).
8. А.С. Пушкин. Избранные сочинения. Москва. 1990 г.
9. Журналы “Литература в школе”. 1998 – 1999 г.
10. Слонимский “Черниговцы”.
http://gazeta.eot.su/article/pushkin-i-ukraina
Митрофанкіна Марія, учениця 9 класу
Селидівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 6
Стр. 21
ГЕНЕТИЧНО МОДИФІКОВАНІ ОРГАНІЗМИ –
РЕАЛЬНІСТЬ СЬОГОДЕННЯ
Хацько Валерій, диплом
ІІ ступеня,
керівник Фролова
Олександра Миколаївна
Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що збільшується кількість продуктів виготовлених із генетично модифікованих організмів(надалі використовуватиметься абревіатура ГМО) та зменшується кількість біологічно чистої
їжі. З еволюцією людського погляду докорінно змінюється ставлення суспільства
до трансгенних організмів. Збільшується кількість людей, які надають перевагу
екологічно чистій їжі.
Об’єктом дослідження є генетично модифіковані організми.
Предметом дослідження є продукти харчування виготовлені з ГМО і без
ГМО та наявність даних продуктів в торгівельних мережах нашого міста.
Мета дослідження полягає у вивченні і аналізі харчових продуктів, які містять ГМО, їх вплив на здоров’я людини, її нащадків та видову чистоту організмів.
Практична цінність дослідження визначувана можливістю використання
фактичного матеріалу, його основних положень у викладанні біології; обирати ту
їжу, яка відповідає вимогам сучасних стандартів.
ВСТУП
Розвиток науки - процес об'єктивний. Людина постійно прагне пізнати світ,
в якому живе. Нині вчені намагаються зазирнути у глибини космосу і проникнути
у мікросвіт. Однак, на мою думку, пізнання навколишнього середовища дедалі більше випереджає процес самовдосконалення людини. За останні століття ми значно просунулися в технологічній сфері, однак мало змінилися в питаннях моралі.
Саме тому, рухаючись шляхом революційного наукового прогресу, ми можемо
зайти на манівці, якщо людство не усвідомить відповідальності за свої вчинки, якщо цивілізація не перетвориться з чисто технократичної на гуманістичну.
Населення нашої планети, що стрімко збільшується, спонукало учених і
виробників не тільки інтенсифікувати вирощування сільськогосподарських культур і худоби, але і почати пошук принципово нових підходів до розвитку сировинної бази.
ГМО - це організми в ДНК яких втрутились, тобто додали ген іншого організму. В цьому випадку продукт має змінену структуру генів. Свого часу імпортери помідорів мали проблеми з його перевезенням, адже овочі втрачали свій привабливий вигляд, особливо шкірка. Щоб виправити ситуацію генна інженерія запропонувала цікаве рішення — пересадити у ДНК помідорів ген черепахи.Результатом такого “поєднання” став помідор, шкірка якого була твердіша і менше зазнавала пошкоджень. Це яскравий приклад того, для чого модифікують ті чи
інші продукти — в першу чергу, щоб отримати економічний зиск. Також, шляхом
генної інженерії було винайдено помідор, плоди якого зберігаються дуже тривалий
час (Додаток А Фото_1_). ГМО не варто плутати з селекцією. Прищепити гілку
груші до яблуні чи вивести новий сорт слив — це не генна інженерія, а результат
тривалої і кропіткої праці біологів.
На створення ГМО-продуктів вчені вийшли через розробки у військовій
галузі, пов'язані зі створенням біологічної зброї. Згодом виявилося, що нові відкриття можуть бути корисними з погляду бізнесу, подолання продовольчої кризи у
другій половині XX століття. Використання ГМО давало можливість розв'язати
ряд найгостріших проблем у сільському господарстві: значно підвищити врожайність культурних рослин та уникнути його втрат при зберіганні. Отже, почали
створювати генетично модифіковані сорти найпоширеніших сільськогосподарських культур – сої(Додаток А Фото_2_), кукурудзи, бавовни, рапсу, цукрового буряку, картоплі, стійких до гербіцидів, комах та вірусів.
ГМО все частіше почали входити до продуктів харчування.В наш час вміст
ГМО в продуктах є звичним та прийнятним. Але проблема трансгенних продуктів
й досі викликає гострі дискусії , оскільки переваги їх використання очевидні, а віддалені наслідки їх дії, як на екологію, так і на здоров'я людини менш ясні. Але чи
варто байдуже ставитися до цієї проблеми?
Стр. 22
Насправді, генна інженерія – це розділ молекулярної біології та генетики,
метою якого є створення організмів з новими комбінаціями спадкових властивостей, зокрема, таких, що не поширені в природі. Наприклад, глобальне потепління
можна буде перемогти, створивши рослини та тварини, генетично змінені так, щоби протистояти росту температур та посухам.
Потреба у генно модифікованих продуктах виникла не так і давно, а проблема перенаселення людства спонукала до цього. Не потрібно забувати про те, що
нас вже 6 млрд., а прогнози передбачають на 2020р. – 7 млрд.. Ще однією проблемою е те, що за останні тільки 20р. людство втратило більше 15% ґрунтового шару. При цьому світові не вистачає білка, його світовий дефіцит складає 35-40 млн.
тон/год. Тому виросла потреба у в збільшенні сільськогосподарських продуктів.
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УСПАДКУВАННЯ
1.1 Що таке ДНК ?
Дезоксирибонуклеїнова кислота (ДНК) — один із двох типів природних
нуклеїнових кислот, який забезпечує зберігання, передачу з покоління в покоління
і реалізацію генетичної програми розвитку і функціонування живих організмів.
Основна роль ДНК в клітинах — довготривале зберігання інформації про структуру РНК і білків.
З хімічної точки зору, ДНК — це довга полімерна молекула, що складається з послідовності блоків — нуклеотидів. Кожний нуклеотид складається з азотистої основи, цукру (дезоксирибози) і фосфатної групи. Зв'язки між нуклеотидами в
ланцюжку утворюються за рахунок дезоксирибози і фосфатної групи. У переважній більшості випадків макромолекула ДНК складається з двох ланцюжків, орієнтованих азотистими основами один проти одного. Ця дволанцюжкова молекула
утворює спіраль - «подвійну спіраль».
1.1.1 Як відбувається генетична модифікація ?
Генетична модифікація передбачає вбудову або зміну генів організму, наслідком чого стає поява потрібної ознаки.
1.1.2 Вбудовування генів
Коли одна рослина, наприклад, модифікується шляхом вбудовування в неї
гена з іншої, то процес має такий вигляд:
1. Визначається рослина, що має бажану властивість.
2. В ДНК цієї рослини відшукується, а відтак вирізається специфічний ген,
який відповідає за виникнення цієї властивості.
3. Щоб вставити ген у клітини рослини, яка модифікується, його слід приєднати до носія. Частинка бактеріальної ДНК, яка називається плазмідою, з'єднується з геном і надалі виступатиме у ролі носія.
4. До гена і плазміди приєднується ще одна послідовність нуклеотидів, своєрідний перемикач, який зветься „промотором” (активатором). З його допомогою
можна впевнитись у тому, що вже вбудований у рослину ген працює належним
чином.
5. Після цього генний комплект вводять у бактерію, яка може репродукуватись (розмножуватись), створюючи багато копій генного комплекту.
6. Потім генетичний комплект переносять (трансформують) до рослини, що
модифікується.
7. Рослинна тканина, до якої були введені генні комплекти, вирощується у
повнорозмірну ГМ рослину.
8. Ретельна перевірка ГМ рослин допомагає виявити, чи належним чином
працюють нові гени. Це робиться наступним шляхом: вирощують цілі рослини,
отримують з них насіння, потім посіявши його і знову виростивши рослини, перевіряють, чи є в них вбудований ген. Ця процедура повторюється кілька разів.
Стр. 23
1.2 Історичний розвиток змінювання генів
1750 - 1850 pp. Європейські фермери розширюють культивування бобових
(аби закріпити азот у ґрунті) та висівають культури по черзі (сівозміна) з метою
збільшити врожай.
1819 р. ПатрікШиреф (PatrickShirreff) починає виводити пшеницю й овес з
метою створення нових сортів рослин і вивчення відмінностіей між ними.
1823 р. Томас Найт (ThomasKnight (1759-1838 pp.)) підтверджує існування
домінантних та рецесивних ознак в горосі. Він продовжує працювати над створенням нових гібридів фруктових та овочевих культур, вирощуванню яких англійці
надають перевагу.
1865 р. Грегор Мендель (GregorMendel) презентує лекцію на тему своєї
роботи - дослідивши розвиток рослин гороху, він вивів схему успадкованих ознак.
Лекція Менделя була опублікована наступного року.
1884 p. Оскар Хертвіг (OscarHertwig) висунув припущення, що клітинне
ядро несе інформацію, необхідну для успадкування ознак.
1943 р. – успішне запліднення яйцеклітини “в пробірці”.
1978 р. – народження першої дитини “з пробірки” в Англії.
4 січня 1985 р. - народження дитини сурогатною матір’ю.
1997 р. – народження клонованої вівці Доллі.
1.3 Що таке модифікація?
Генетична модифікація – це зміни у генетичному коді рослини – геномі.
Ще у минулому столітті видатні селекціонери за допомогою схрещування намагалися поліпшити властивості рослин, їхню стійкість до хвороб та шкідників. Легендою стала столітня пшениця, яку можна було б косити кілька разів на рік і сіяти
лише раз на сторіччя.
Гени несуть інформацію про всі риси, що їх успадковує будь-який організм - жива істота. Вони складаються з ДНК. Генетична модифікація є результатом зміни ДНК або введення генетичного матеріалу з одного організму до іншого,
який може бути різновидом або того самого, або іншого виду.
Нині генетики можуть усе. Ну, майже все. Їм вдалося вивести сорти пшениці, яка не приваблює колорадських жуків, або винограду, що не боїться заморозків. Така модифікація – це зміна одного чи кількох генів у геномі, тобто – виведення нових рослин з новими функціями.
1.3.1 Для чого використовується генетична модифікація
Генетична модифікація дозволяє отримувати рослини, тварин та мікроорганізми, зокрема бактерії, зі специфічними властивостями, що дуже важко досягти
традиційними методами. Крім того, вона дає змогу переносити гени з одного виду
до іншого, для отримання певних ознак, чого взагалі неможливо добитися шляхом
традиційної селекції.
Однак, якщо традиційні методи включають змішування тисяч генів, то генетична модифікація дозволяє додавати один, окремий ген або невелику кількість
генів до генетичної структури рослини чи тварини, і це тягне за собою ті чи інші
зміни.
Наприклад, гербіциди використовуються для знищення бур'яну на полях,
де вирощують сільськогосподарські культури, однак вони можуть зашкодити росту культур, які мають захищати. Використовуючи генетичну модифікацію, ген із
окремою властивістю, такою як стійкість до конкретного гербіциду, можна ввести
до культурної рослини.
З іншого боку, генетична модифікація використовується для того, аби зміцнити імунітет рослини до вірусів або поліпшити її поживну цінність. Це стосується передусім, тварин, яких вирощують задля м'яса, генетична модифікація може потенційно підвищити такі показники, як швидкість росту та кінцевий розмір
тварини.
Стр. 24
1.3.2 Методи для виведення сортів рослин із певними властивостями
Традиційний метод схрещування для отримання гібридів рослин використовувався багатьма поколіннями. Він передбачає цілу низку схрещувань для виведення різних комбінацій рослин, з метою закріплення і розвитку бажаних ознак та
викорінення небажаних, але важче отримати специфічні ознаки і, разом з тим, не
занести до рослин небажані ознаки, такі як вразливість до хвороб.
Доки не були розроблені методи точної генетичної модифікації, селекціонери рослин використовували різноманітні методи, намагаючись викликати корисні генетичні зміни, які не могли з'явитися природним шляхом.
Так, одним із методів, які набули поширення у період після Другої світової
війни (він отримав назву „ядерне століття”), було використання опромінення з метою змінення генів с/г культур та садових рослин. Сорт рису „Калроуз 76” був виведений із використанням гамма-опромінення, внаслідок чого до бажаних розмірів
зменшилась висота стеблини, а сорт „Аламо-Ікс” завдячує свою появу рентгенівському опроміненню, і його представники мають більшу стійкість до хвороб, аніж
попередники.
Для внесення змін у гени рослин використовувались і хімікати, такі як оксид натрію та етил-метилсульфат. У 70-і pp. минулого століття цей метод виведення рослин був особливо популярним у Сполучених Штатах Америки. Проте ці методи вимагають багато часу для отримання бажаних результатів, оскільки генетичні зміни, до яких вони спричиняють, мають випадковий характер.
РОЗДІЛ 2
СУТЬ ГЕНЕТИЧНО ЗМІНЕНИХ ОРГАНІЗМІВ
2.1 Історія виникнення генетично-модифікованих організмів
Звідки взялись генетично модифіковані організми? Під час "холодної війни" військові кола обох супердержав - США і СРСР покладали неабиякі надії на
біологічну зброю нового типу. Ця зброя мала бути набагато ефективнішою, ніж
термоядерна. Вона не знищувала би території та індустрію, а впливала би тільки на
населення. До цієї зброї відносились і штучні, генетично модифіковані організми.
Тобто, такі організми, що містили гени штучно створені, або запозичені в інших
організмів.
У Сполучених Штатах цю ідею підхопили корпорації, котрі спеціалізувались на агротехнологіях. І незабаром на світовому ринку з'явилися генетично модифіковані сільськогосподарські культури.
Сенсаційні висновки , що генетично змінені рослини викликають мутацію
живих організмів які харчуються ними, зробив німецький зоолог ХансКаац. Проведені ним дослідження, та звіти свідчать про наявність величезної потенційної загрози генної інженерії для всього живого на планеті. Вчений встановив, що змінений ген оліїстого турнепсу проникає в бактерії, які живуть у шлунку бджоли, і
призводить до їхньої мутації. Тим самим знайдено перший науковий доказ впливу
генетично змінених рослин на живі організми. Експерт не виключає, що бактерії в
організмі людини також можуть змінюватися під впливом продуктів, що містять
модифіковані гени.
Що значить "генетично модифікований ", або "трансгенний"? Генетично
модифіковані організми (ГМО) можна визначити як організми, у яких генетичний
матеріал (ДНК) змінений таким чином, яким це не відбувається в природних умовах.
У квітні 1998 року вчений АрпадПуштаі з науково-дослідного інституту
Великобританії, необачно заявив по телебаченню, що експерименти виявили незворотні зміни в організмі пацюків, які харчувалися генетично модифікованою картоплею. Він стверджував, що ніколи не буде їсти подібну їжу й, що дуже несправедливо використовувати громадян як піддослідних кроликів. На Пуштаі почалися
гоніння. Він був звільнений з роботи.
Стр. 25
Однак через якийсь час Британська Медична Асоціація призвала до міжнародної заборони на використання методів генної інженерії в харчовій промисловості й сільському господарстві. Вчені вважають, що ефект впливу компонентів, які,
містяться в генетично модифікованих продуктах, неможливо пророчити й перевірити. Українські та російські медики також наполягають на ретельних дослідженнях і забороні використання таких компонентів хоча б у виробництві дитячого харчування.Аргументами проти збільшення використання в сільському господарстві
токсичних пестицидів, загроза родючості ґрунту, генетичне забруднення поряд
лежачих земель, зменшення чисельності не тільки комах-шкідників, але й корисних комах, створення "суперпестицидів ", виникнення нових штамів вірусів рослин, проти яких уже ніякі генні інженери не допоможуть.
2.2Негативні аспекти ГМО
2.2.1 Вторгнення в ДНК
Вторгнення в ДНК для науковців є інструментом, що дозволяє змінювати
життя, робити його гнучким до вимог технічного середовища. Генетична інженерія
дозволяє поводитися із життям як із технікою.
Більшість науковців вважає, що випуск генетично модифіковані продукти у
навколишньому середовищі можуть спричинити незворотну шкоду біологічному
різноманіттю екосистем, а також здоров’ю людей та тварин. Ця група науковців,
закликає уряди ввести мораторій на комерційне застосування ГМО, щоб забезпечити необхідний час для більш інтенсивного моніторингу.
Генна інженерія – це розділ молекулярної біології та генетики, метою якї є
створення організмів з новими комбінаціями спадкових властивостей, зокрема,
таких, що не поширені в природі. Наприклад, глобальне потепління можна буде
перемогти, створивши рослини та тварини, генетично змінені так, щоби протистояти росту температур та посухам.
Окрім, цього вже зараз створено та запатентовано вид курей, в яких відсутній материнський ген, що змушує курей висиджувати яйця, що невигідно для птахофабрик. Отак, вид за видом, змінюючи, життя все більше пристосовується до
техносередовища.
2.2.2 Основні ризики використання ГМО на сьогодні
До списку відомих фірм, продукція яких може містити генетично модифіковані продукти можна віднести продукцію Сoca-Cola, Danone, Heinz, Hipp,
МacDonalds, Nestle, Stimorol, Wrigleys.
А також маленька інормація про пятірку світових корпорацій або генетичних гігантів, серед яких ASTRA ZENECA (масштабна компанія посівних культур),
DuPont (фармацептична та агрохімічна компанія), та відома MONSANTO, на долю
якої припадає 88% всіх ГМ-культур, вирощених в США в 1998 році. Між іншим в
2000 році остання компанія змінила назву на Фармація.
Відомо, що в продуктах харчової промисловості часто використовуються
ферменти, які виробляють генно модифіковані організми. Нещодавно швейцарський Федеральний інститут технології довів, що саме ці ферменти є головними винуватцями алергій і астми, було зроблено відкриття про те, ГМ-соя може мати явний негативний вплив на людину, а саме: викликати хвороби шкіри, шлунку та
алергію. Ще одна проблема таких продуктів - це токсичність, яка полягає в сповільненій дії. Відомо, що термін вияву дії токсичного білка може займати близько 30
років. Його перетворення з корисного на хвороботворний може бути спричинене
навіть найменшими змінами амінокислотного складу.
«Нечутливість» до гербіцидів (пестицид, який знищує бур'яни) дає можливість певній рослині бути невразливою до доз хімікатів смертельних по стосовно
інших рослин. Внаслідок цього поле звільняється від усіх зайвих рослин, тобто
бур'янів, а культури, стійкі до гербіциду, виживають. Стійкість рослини проявляється до конкретного типу гербіциду. Наприклад, відома транснаціональна біотехнологічна корпорація (ТБК) «Монсанто» випускає гербіцид «Roundup» та стійкі до
нього генетично модифіковані сою та кукурудзу під назвою «RoundupReady». Прикладом ГМ-рослини, стійкої до шкідників, зокрема колорадського жука, є
Стр. 26
картопля. Так, перенесення у картоплю гена ґрунтової бактерії Васіllusthuringiensis
(Вt) - найціннішого природного пестициду - робить рослину здатною продукувати
у листях пептид, який є токсичним для жука.
Крім того, вирощування культур, стійких до гербіцидів, призведе до збільшення використання гербіцидів на полях. Відповідно, більше їх потрапить в їжу і
навколишнє середовище, що збільшує ризик захворювання на рак та інші хвороби.
Стійкість до вірусів рослина набуває завдяки вбудованому гену, взятому з
того ж самого вірусу, вчені припускають, що вбудовані гени можуть комбінуватись з генами інших вірусів, що природним шляхом заражають рослини. Не виключено, що такі генетичні комбінації зумовлюватимуть появу нових і навіть небезпечніших вірусів.
2.2.3 Екологічні ризики
Найважливіший екологічний аспект застосування ГМО та їх вплив на біорізноманіття.
Генна інженерія вміє програмувати нездатність трансгенного організму до
репродукції - така технологія називається «термінатор». Проте контролювати поширення ГМ-рослин досить важко. Потрапивши в навколишнє середовище, вони
можуть стати джерелом так званого генетичного забруднення, витісняючи ендемічні та автохтонні для певної місцевості види. Рослини, які були модифіковані як
стійкі до гербіцидів і пестицидів, можуть передавати свої нові властивості диким
родичам. Це може призвести до появи «супер бур'янів». Пилок рослин за допомогою вітру, птахів і комах може переноситися на великі відстані, запліднюючи рослини близьких видів і передаючи їм свій генетичний матеріал (горизонтальне перенесення генів). ГМ-матеріал (часто це токсин, небезпечний для багатьох живих
організмів)
потрапляє у ґрунт і споживається тваринами і рослинами. Відомо, що деякі
ГМ-культури отруйні не лише для «своїх» шкідників, а й для інших комах. Згідно з
даними незалежних експертів, ГМ-культури виділяють у 1020 разів більше токсинів, ніж звичайні організми. До того ж, комахи-шкідники, швидше за все, почнуть
адаптуватися перед загрозою вимирання. Не виключено, що ГМ-рослини будуть
поступово впливати на видовий склад і чисельність ґрунтових бактерій і вірусів, а
також тварин, що водяться в регіоні. Математична модель поведінки ГМОпопуляції в природних умовах передбачає два етапи: витіснення вихідної форми, а
потім вимирання і самого трансгенного угруповання під тиском стабілізуючого
добору. Отже, будь-які сценарії поширення ГМО в біосфері, певно, не є позитивними.
2.2.4 Медичні ризики
У ході досліджень було встановлено, що у пацюків, які живилися трансгенною картоплею, почав знижуватись імунітет. А після споживання ГМ-томатів у
тварин були знайдені порушення тканин шлунку. У них також зменшився об'єм
мозку, почались патології печінки, селезінки, кишкового тракту тощо. Споживання
цієї їжі може спричинювати у людей зміни обміну речовин, складу крові, десенсибілізацію до певних препаратів.
Перенесення деяких генетичних ділянок коду в нові культури може також
стати джерелом алергійних реакцій у людей, які раніше на цей продукт такої реакції не мали. Загальновідомий приклад перенесення генів бразильського горіха в
сою (для збільшення вмісту білку), що зробило її небезпечною для людей, які мали
раніше алергію на горіхи.
Можливими є негативні наслідки через виникнення стійкості до антибіотиків - єдиної дієвої зброї, яку застосовує людина для боротьби з інфекціями. Річ у
тім, що в процесі перенесення ГМ-матеріалу біологам необхідно виділити клітини,
в які цей матеріал потрапив. Для цього разом з геном, який переносять, часто спеціально вводять так званий «ген-маркер», який легко ідентифікувати.
Практично всі тестування та дослідження ГМО і ГМ-продукції були короткостроковими - негативний вплив їх може проявитись через тривалий час або позначитись на нащадках .
Стр. 27
2.3Позитивні аспекти ГМО
2.3.1 ГМО на службі у медицини
В Англії навчилися розводити трансгенних курей, яйця яких мають важливе медичне значення. Річ у тому, що протеїни яєць таких птахів йдуть на виготовлення препарату, здатного вилікувати злоякісні пухлини.
Ця подія відбулася саме в тому дослідницькому закладі, де колись була
створена легендарна овечка Долі. З тих пір пройшло тільки десять років. І Долі
відкрила цілу епоху в розвитку генетики. На жаль, п'ять років тому Долі не стало,
причиною її смерті була пневмонія. Учені з наукового центру, оголосили, що в їх
центрі живе вже 5 поколінь курей, яйця яких включають велику кількість протеїнів, необхідних для лікування раку. Таке відкриття коштує на порозі розробки
принципово нових препаратів. Вони стануть менш дорогими, і виготовлення їх буде простіше, ніж ті препарати, які вже створені. Це відзначив в своїй промові директор даного закладу. Він зупинився на тому, що саме простота і дешевизна виготовлення є основними перевагами такого препарату. Для його виготовлення всього
треба мати курник, а з витратних матеріалів тільки комбікорм. На сьогоднішній
день в цьому центрі знаходяться близько п'яти сотень клонованих курей. Створення такої кількості піддослідних птахів зайняло півтора десятка років. З яких протягом перших десяти було винайдено засіб для боротьби з пухлинами, який вже
пройшов випробування. Ця робота без сумніву стане новою віхою на шляху позбавлення людства від цього страшного захворювання.
2.3.2 ГМ-водорості та автомобільне паливо
Співробітники американської лабораторії NREL розробляють модифікацію
морських водоростей на молекулярному рівні, з метою виробництва ними водню у
великих кількостях. До цього учені вже продемонстрували метод виробництва водню за допомогою приручених бактерій. Крім цього, пропонувалася ідея по виробництву водню з масла соняшнику, ферменту гідрогеназа, а також реакції добування кисню.
Для розшифровки цих ланцюжків зв'язків учені застосовують могутні комп'ютери і вже намічають, яким чином необхідно модифікувати водорості. Після
потрібної модифікації, вони продукуватимуть водень в 10 разів швидше,ніж природні водорості — говорять вчені. Як розрахували розробники, на спеціалізованій
фермі, площею приблизно 20 тис. км2, можна б було проводити водень для всіх
легкових автомобілів Сполучених Штатів, навіть якщо б вони всі були обладнано
паливними елементами, а не двигунами внутрішнього згоряння.
2.3.3 ГМ-дерева врятують екологію
Учені вашингтонського Університету вивели сорт ГМО-тополі, яка може
деструктуризувати певні промислові отрути, отруйливі природу, переробляючи їх
в нешкідливі речовини.
Вживання рослинного миру для боротьби з отруєнням природи,назване фиторемедиацією або фитоочисткою, служить новим і перспективним методом рішення проблеми промислових забруднювачів. До сьогоднішнього дня фиторемедиація виглядала досить сумнівною ідеєю, оскільки отруєні ділянки землі, в основному, покриті не одним, а досить різними отруйливими речовинами. Але розроблений сорт тополь вирішує проблему боротьби з чималою кількістю органохімічних
отрут, у тому числі хлороформ, бензол, трихлоретилен, переробляючи їх за допомогою органічних перетворень у воду, CO2 і певні солі, що не завдають шкоди.
Лабораторні випробування визначили, що генетично модифіковані тополі в
100 разів ефективно абсорбують з ґрунту трихлоретилен, ніж природні тополі.
ГМО-дерева також можуть витягати токсини з повітря і переробляти їх в безпечні
метаболіти усередині листя. Досліди повинні показати, що генетично модифіковані тополі як такі не можуть принести ніякої шкідливої дії на природу і людей. Учені також збираються продумати певні заходи для уникнення витоку ГМО-рослин в
неконтрольоване середовище.
2.3.4 ГМ-бактерії знищують злоякісні пухлини
Більшість ракових пухлин має центральну зону, де істотно знижений вміст
кисню. Ракові клітини в такій області не здатні до безконтрольного розподілу і
розростання, але вони і не піддаються дії хіміопрепаратів, «мішенню» яких є клітини, що швидко ростуть.
Стр. 28
Як альтернатива лікування ракових захворювань генетики запропонували
ґрунтову бактерію Clostridiumnovyi-NT - мікроорганізм, що мешкає в ґрунті, не
виносячи кисню, тобто строго анаеробний мікроорганізм.
Спори бактерій вводяться внутрішньовенно і розповсюджуються з потоком
крові до органів і тканин організму, локалізуючись згодом саме в зоні пухлини.
Опинившись в сприятливих умовах, спори проростають, бактерії починають конкурувати з клітинами пухлини за харчові ресурси, тим самим поступово вбиваючи
ракові клітини.
2.3.5 Фотокамера із бактерій
Учені одержали специфічну фотоплівку з ГМО -бактерій.
Використаликишечку паличку (Escherichiacoli), якій для виживання не потрібне сонячне світло, для додання необхідних властивостей, дослідники упровадили в мембрану клітини кишкової палички генетичний матеріал синьо-зеленої водорості. У результаті Escherichiacoli стала реагувати на червоне світло.
Після цього колонію бактерій з генетично модифікованим геномом помістили в середовище із специфічними молекулами-індикаторами. При дії на дану
"біофотоплівку" червоним світлом дезактивувався один з генів, що провокує зміну
кольору молекул-індикаторів. У результаті, змінюючи стан мікроорганізмів на
конкретних місцях фотоплівки, можна одержати монохромне зображення. При
цьому зважаючи на мікроскопічні розміри мікроорганізмів, малюнок володіє неймовірним дозволом - близько 100 000 000 пікселів на дюйм в квадраті. Проте на
отримання квадратного дюйма малюнка затрачується близько 4 годин.Вчені вважають, що їх досягнення швидше за все не застосовуватиметься в області звичайної фотографії. Проте дані досліди можуть спровокувати появу нанофактур, здатних створювати речовини конкретно на тих ділянках, куди падає світло.
2.3.6 Найцікавіші генетично модифіковані організми
Генетична модифікація рослин і тварин викликає все більше суперечок в
останні роки, оскільки технологія стає все більш доступною для вчених. Незважаючи на потенційнунебезпекудеякихзмін, наука продовжуєтестувати і "видавати"
деякіразюченовіорганізми. Ми поговоримо про деякі з них.
Рибка, яка світиться (GloFish) (Додаток А Фото_3_)
Ця рибка є першим генетично модифікованим організмом, який став доступний в якості домашньої тварини. Це звичайний смугастий даніо, в ДНК якого було додано декілька генетичної інформації біолюмінісцентної медузи.
Яблуко-виноград (Додаток А Фото_4_)
Цей фрукт відносно новий плід, який є генетичним гібридом яблука і винограду. Фрукт має розмір яблука, але текстуру винограду, а на смак поєднує в собі
обидва плода.
Гігантські родзинки(Додаток А Фото_5_)
Є різновидом звичайних родзинок, який був генетично модифікований і
тепер виростає до величезних розмірів. Гігантські родзинки були розроблені національним інститутом генетики Японії. Текстура і смак у фрукта такі ж, як і у генетичних батьків.
ЯщіркаУмбуку(Додаток А Фото_6_)
Ця істота єдина в даному списку, яка була створена не з яких-небудь практичних причин, а тільки з тією метою, щоб довести, що воно може бути зроблено.
Генним інженерам в Зімбабве вдалося розблокувати сплячі "літаючі" нитки в ДНК
ящірки Умбуку. Було створено лише 6 примірників таких ящірок, їх не запускають
в дику природу, оскільки існує ризик перехресного розмноження.
Павук-папороть(Додаток А Фото_7_)
Павук - папороть - це сама унікальна істота в даному списку, оскільки вона
є єдиним екземпляром, який поєднує в собі рослину і тварину. На даний момент це єдина тварина, яку вдалося вдало схрестити з рослиною. Метою цього дивного
схрещення було вивчення ступеня виживаності павуків зі "вбудованим" камуфляжем.
Стр. 29
РОЗДІЛ 3
ГМО В УКРАЇНІ ТА СВІТІ
3.1Погляд громадськості
У пресі вже не один рік з'являються висловлювання про те, що ГМ-рослини
- це «їжа Франкенштейна», атомна бомба сповільненої дії. Тому, оцінюючи ризики, пов'язані з генетично модифікованими організмами (ГМО), слід наголосити, що
для людства і взагалі для екологічного стану довкілля вони надто істотні.
Так зване генетичне забруднення, яке відбувається на фоні втрат біорізноманіття, стає однією з найбільших загроз сучасності. За останнє десятиріччя площа, засіяна трансгенами, збільшилася на планеті у майже у 40 разів. Якщо в 1996
році вона становила приблизно 2,8 млн га, то нині, за оцінкою фахівців, вже перевищує 85 млн га.
В Україні офіційно жоден сорт ГМ-рослин в комерційних цілях не вирощують. ГМ-сорти, створені компанією «Монсанто», досліджували у 1997 та 1998 роках, зокрема картоплю, стійку до колорадського жука, цукровий буряк, стійкий до
певних гербіцидів, та кукурудзу, стійку до шкідливих комах. У 1999 році ці випробування було припинено через загрозу негативного впливу трансгенних сортів на
здоров'я людини і довкілля.
Однак, як свідчать деякі джерела інформації, у 2006 році в Україні посівні
площі сої та рапсу значно перевищували мільйон гектарів. Це найбільші посіви
зазначених культур в Європі.
Представники міжнародних організацій, які протидіють неконтрольованому поширенню ГМО, заявляють, що українські ринки вже насичені ГМпродукцією, проте, на відміну від країн ЄС, вона тут не маркована.
Біологічна й генетична безпека є складовою національної безпеки цивілізованої держави. І тому переважна більшість країн, які досягли певного рівня розвитку, встановили правила поводження з генетично модифікованими організмами і
приділяють цьому процесу серйозну увагу.
У січні 2000 року було ухвалено Картахенський протокол про біобезпеку
до Конвенції про біологічне різноманіття, який є першим міжнародним документом, що регулює відносини між країнами у сфері поводження з генетично модифікованими організмами. Його основна мета - встановити міжнародні правила щодо
безпечного перевезення, обробки та використання організмів, які можуть мати несприятливий вплив на збереження і стале використання біорізноманіття, з урахуванням ризиків для здоров'я людини.
У світі по-різному ставляться до проблем ГМО. Є країни, де нині активно
культивують і використовують ГМ-культури, зокрема в Китаї, Індії, Японії, країнах Латинської Америки і особливо у США. Є такі, що максимально обмежують
поширення трансгенів. Більшість країн Євросоюзу категорично обмежує ввезення
та використання ГМО. Від генетично модифікованої продукції зараз відмовилося
понад 130 країн світу. В 2005 році було прийнято «Берлінський маніфест», що передбачає більше ніж 100 регіонів, вільних від ГМО.
Для забезпечення інформування громадськості про наявність у продукції
рослинного і тваринного походження генетично модифікованих організмів та мікроорганізмів відповідно до ст. 116 Конституції України, статей 16, 17 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», а також на виконання
ст. 50 Конституції України, ст. 18 Картахенського протоколу про біобезпеку до
Конвенції про біологічне різноманіття, ст. 15 Закону України «Про захист прав
споживачів». Всеукраїнська екологічна ліга запропонувала Кабінету Міністрів
України ухвалити Постанову для того, щоб:
1. Запровадити контроль за наявністю генетично модифікованих організмів
у складі продукції рослинного і тваринного походження, яку виробляють, ввозять,
використовують та споживають на території України.
2. Обов'язково зазначати у супровідних документах на продукцію рослинного і тваринного походження та на етикетках для такої продукції інформації про
наявність генетично модифікованих організмів в ній та їх якісний склад.
Стр. 30
3. Визначати наявність генетично модифікованих організмів у складі продукції рослинного і тваринного походження спеціальними акредитованими лабораторіями, які мають бути створені у системі Міністерства охорони здоров'я України,
Міністерства аграрної політики України, інших органів, на які чинним законодавством України покладено обов'язок контролювати якість відповідної продукції.
4.Категорично заборонити використання ГМО в продуктах дитячогохарчування.
Прийняття Постанови є важливим кроком у забезпеченні екологічних
прав громадськості. Нам потрібні державні рішення, які дійсно захищають життя і
здоров'я мільйонів українців і відповідають національним інтересам України.
Ми провели опитування населення нашого міста, щодо того, чи будуть вони вживати харчові продукти, які містять ГМО, на що отримали такі відповіді:
Олена, 29 років, керуюча магазином:“Ні, такі товари я не братиму, адже
вони ще не до кінця дослідженні. Нехай на комусь іншому експериментують , але
не на мені. Невідомо, чим це все може скінчитися”.
Олександр, 49 років, лікар:“На мою думку, паніка, яку створили довкола
цієї теми, збільшується штучно, комусь це вигідно. Усі продукти повністю розщеплюються в шлунку і ніяк не можуть потрапити у гени. До того ж мені відомий той
факт, що генетично модифіковані організми дешевші за звичайні, наприклад, 1 тона“нормальної” пшениці коштує 300$, а тона трансгенної – 40-50$.”.
Тетяна, 45 років, вчитель: “Ні, ніколи. Я взагалі купую їжу лише в перевірених місцях, де купувала все життя, бо в супермаркетах можуть підсунути усе що
завгодно. Від неї мені точно зле не буде”.
3.2 Маркування генетично модифікованої продукції в Україні
3.2.1 Продукти-мутанти досі «шифруються»
18 лютого 2009 р. була прийнята та затверджена постанова Кабінету Міністрів України, в якій йдеться про те, що всі продукти харчування та косметичні засоби, що містять ГМО повинні маркуватися. Це маркування не повинно залежати
від відсоткового вмісту ГМО.
В Україні лише три лабораторії для проведення відповідних досліджень, а
потрібно хоча б одну в кожній області.
Захисники ж ГМО стверджують, що новітня продукція поки що не призвела до захворювань. А якщо продукт не визнаний шкідливим, то його можна споживати.
Якщо, приміром, на упаковці вашого улюбленого кетчупу стоїть напис
„модифікований крохмаль”, не поспішайте з висновками.
Як правило, крохмалі, що входять до продуктів харчування, модифікуються
за допомогою хімічних методів.Одна модифікація крохмалю дає звичайний кисіль,
інша – желеподібний.
3.2.2 Де шукати «мутанти» в Україні?
Наразі ніхто не може сказати достеменно, яка частка продуктів в Україні
містить ГМО, і звідки ці продукти до нас надходять. А те, що вони у нас є, – незаперечний факт. Кілька років тому в Україну задля експерименту було завезено сотні тон генетично-модифікованої картоплі однієї з потужних біотехнологічних компаній. Експеримент начебто не вдався – картопля не прижилася. Що сталося з тією
картоплею і куди вона поділася після першого врожаю – невідомо. Всю її начебто
було вивезено. Однак експерти впевнені – генетично модифікована картопля в
Україні залишилася.
Враховуючи масштаби експорту сої в Україну, можна припустити наявність домішок ГМ сої в різних продуктах харчування – варених ковбасах, сирах,
молочних сумішах. Кажуть, близько 30% кави на ринку України генетично модифіковані. Відомий борець з продуктами-мутантами організація Greenpeace подає
список компаній, які використовують ГМО. Серед них відомі у всьому світі компанії. В різних країнах світу такі компанії поводять себе по-різному, і якщо в США
вони використовують ГМО, то, наприклад, в Австрії – ні.
Стр. 31
У країнах Європи, в Росії, Японії продукцію з вмістом ГМО обов’язково
маркують, а от США та Канада (найбільші експортери ГМО) вважають: оскільки
шкідливість генетично змінених організмів не доведено, то робити відповідні позначки недоцільно. Запровадження обов’язкового маркування ГМО-продукції не
вигідне її виробникам. По-перше, ніхто не хоче зайвих затрат на маркування продукції, а по-друге, продукція з ГМО може виявитись неконкурентоспроможною.
А тим часом 45% сої, що вирощують в Україні, – трансгенного походження.
3.2.3 Правове регулювання біобезпеки України
Можна навести кілька прикладів за напрямами правового регулювання:
1. Інформаційний. Конвенція про доступ до інформації, участьгромадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань,що стосуються
довкілля, ратифікована Законом України №832-14 від 6 липня1999 р.
2. Аналітичний. Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесеннязмін до Положення про Державну службу з охорони прав на сорти рослин»№301
від 20 травня 2005 р. проведення експертизи сортів рослин
3. Експортно-імпортний. «Тимчасовий порядок ввезення та випробуваньтрансгенних сортів рослин», затверджений Постановою Кабінету МіністрівУкраїни
№1304 від 17 серпня 1998 р.
4. Торгівля. Правила роздрібної торгівлі продовольчими товарами, затверджені Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України
№185 від 11 липня 2003 р. (редакція від 11 листопада 2006 р.), передбачають, що
не допускаються до продажу фасовані вітчизняні та імпортні харчові продукти без
маркування державною мовою України.
5. Виготовлення продукції з використанням ГМО. Значна частка у використанні таких організмів припадає на виготовлення продуктів харчування. Стаття 8
Закону України «Про дитяче харчування» №142-16 від 14 вересня 2006 р.
Таким чином для налагодження системи біобезпеки в Україні потрібно
створити відповідну правову базу, яка має бути структурованою і охоплювати різні
аспекти використання ГМО, забезпечувати чіткий розподіл повноважень органів
державної влади, максимально наближену до світових стандартів, підпорядковану
меті запобігання можливому негативному впливові генетично модифікованих організмів на здоров'я людини та довкілля.
3.3 Напрямки розвитку та поширення ГМО в Україні та світі
Останнє десятиліття відзначене потужним наступом біотехнологій, що розробляються з використанням ГМО. Економічно розвинуті країни - такі, як США та
країни-члени Євросоюзу - значну частину урядового бюджету спрямовують на розробку і впровадження нових біотехнологій. За прогнозами вчених, наступні десятиліття пройдуть під знаком генно-інженерних технологій.
На часі основні напрямки в біотехнологіях є такі:
Сільське господарство - вдосконалення агротехніки сільськогосподарських
культур за рахунок впровадження ГМО стійких до шкідників (Bt-картопля - стійка
до колорадського жука та інших шкідників, Bt-кукурудза, бавовна тощо). Розробка
та впровадження ГМО з поліпшеним складом зерна (кукурудза з підвищеним вмістом білка, суперквасоля зі зміненим складом білка за рахунок генів горіха. Створюються культури, стійкі до певних гербіцидів, як правило, малотоксичних для
людей, тварин, комах, культури, стійкі до посух, засолення грунтів.
Фармакологія - синтез вакцин, гормонів, знеболювальних засобів та інших
фізіологічно-активних речовин. Це має знизити собівартість лікарських засобів і
підвищити їхню чистоту та активність.
Хімія полімерів - використання рослин як екологічно чистих фабрик.
Результати впровадження нових технологій вражають. За 6 років у США
ГМ-соя витіснила традиційну. США - лідер у виробництві сої, одного з кращих
рослинних джерел білка. У 2001 році ГМ-агрокультури вирощувались на площі
52,6 млн. га у 15 країнах світу. Обсяг реалізації тільки насіння модифікованих агрокультур досяг 3,5 млрд. доларів.
Стр. 32
Під тиском громадськості та засобів масової інформації Директивою ЄС
90/220/ЕЕС у 1990 році в Європі було запроваджено мораторій на використання
ГМО. Навіть у найвищих колах однієї з найсильніших у економічному та науковому відношенні Великої Британії існують крайні погляди на використання трансгенів у виробництві харчових продуктів. Принц Чарлз активно виступає за заборону
трансгенних продуктів і домігся цього в межах королівської кухні, тоді як експрем'єр-міністр Тоні Блер заявив, що він вживає трансгенні продукти щодня. По
країнах - членах Євросоюзу прокотилися хвилі демонстрацій під гаслами, що проголошували протест проти використання трансгенних продуктів.
Хоча всесвітня організація охорони здоров'я зробила висновок про відсутність доказів щодо перенесення генів з рослин в мікроорганізми, Євросоюз ввів
обмеження на використання в генетичних конструкціях генів стійкості до антибіотиків, які використовуються в медицині, з повною їх забороною в близькому майбутньому.
Дуже небезпечною для довкілля є можливість передачі ГМ-рослинами генів стійкості до гербіцидів диким родичам (через запилення чи іншим шляхом) Це
може привести до появи "супербур'янів", стійких до гербіцидів.
Враховуючи те, що обговорюваний предмет найближчим часом може викликати соціальну напругу та конфлікти, доцільно створити одну або кілька лабораторій генетичної експертизи харчових продуктів у рамках Держспоживстандарту
України. Контроль ГМ-компонентів у харчових продуктах здійснюється за допомогою полімеразної ланцюгової реакції та імуноферментного аналізу.
РОЗДІЛ 4
ДОСЛІДЖЕННЯ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ НА ВМІСТ ГМО
4.1 Результати досліджень вмісту ГМО у харчових продуктах, що були
придбані в торгівельних мережах міста Селидового
Список українськихвиробників, викритих у використанні ГМО, товари
яких присутні в торгівельних мережах нашого міста:
 ТОВ «М'ясокомбінат» «Ювілейний». ЗгідноберезневомудослідженнюДержспоживстандарту, соєвийбілок в двох видах шинки комбінатубувгенетичномодифікований, вмістбільше 5%.
 ТОВ «М'ясний альянс». За данимиУкрметртестстандарту, декількавидівковбас,
щовипускаютьсяцимпідприємством, не лишемістять ГМО більше 5%, але і в маркуваннівзагалі не вказуєтьсянаявністьсоєвогобілка.
 Торгівельна марка «Хома» - ковбаса з м'ясаптицівареної 1-го сорту
«Особлива», «Докторська нова», «Куряча».
 «Алан» (Дніпропетровськ) - ковбаскиварені «Гном», ковбасанапівкопчена
«Салямікласик».
М'ясокомбінат «Ювілейний» (Дніпропетровська обл.) - шинка
«Сорочинская», «Курячаекстра»;ТМ «Добре» («Агіка», Київ) - пельмені «Левада»,
пельмені «Три ведмеді», пельмені «Апетитні».
У ЗМІ був опублікований список компаній,продукція яких присутня у нашому місті, що використовують ГМ інгредієнти.
№
Продуктихарчування
Компанії
Hershey’sCadbury
1
Шоколаднівироби
Nestle
2
3
Безалкогольнінапої
Сухісніданки
Coca-Cola
Pepsi-Co
Kellogg’s
Назвавиробу
Fruit Nut, Mars M&M,
Snickers, Twix, Milky Way,
шоколад ,какао
«Нестле», «Росія»,
Nesquik
«Кока-Кола», «Спрайт»,
«Фанта»,«Фруктайм»
«Пепсі», «Фієста»
Сухісніданки
Стр. 33
4
5
6
7
8
17
Супи
Campbell
супи
Рис
Соуси
Чай
Приправи, майонези, соуси
Приправи, майонези, соуси
UncleBensMars
Knorr
Lipton
рис
соуси
чай
Приправи, майонези, соуси
Приправи, майонези, соуси
10
Дитячехарчування
11
12
13
Продукти
Швидкехарчування
Продукти
Hellman’s
Heinz
Nestle
Dеnon
Kraft
Denon
McDonalds
Kraft
Дитячехарчування
Йогурти, кефір, сирки
Продуктихарчування
Шоколад, чіпси, кава
Таблиця4.1.1 «ГМО в деяких продуктах харчування широкого вжитку»
4.2 Шляхи вирішення проблеми
Біобезпека виходить сьогодні на один рівень з національною безпекою
України, отже, це дуже серйозна проблема, яку слід розв'язувати, а не замовчувати.
Відповідність розвитку території принципам збалансованого розвитку оцінюється через такі складові: економіка, соціальний розвиток, екологія, управління
територією, законодавство. Якщо розглянемо їх через призму використання ГМО,
накопичення токсичних відходів, радіаційне забруднення, то все це негативно діє
на будь-які організми, і на людський в тому числі, й загрожує змінами, хворобами
та зникненням.
З огляду на ситуацію, що склалася, слід:
1. Поширювати інформацію стосовно ГМО. Важлива роль у цьому належить громадським організаціям.
2. Проводити наукові дослідження у сферах застосування ГМО.
3. Відмовитися від практики запровадження генетично змінених сортів
сільськогосподарських культур.
4. Контролювати поширення продуктів харчування, які містять ГМО, що
мають здійснювати місцеві органи влади.
5. Законодавчо врегулювати екологічне маркування.
6. Заборонити на державному рівні ввезення продуктів харчування, які містять ГМО.
У складних соціально-економічних умовах основна частина населення не
замислюється над корисністю чи шкідливістю продуктів харчування, а лише над
тим, щоб можна було їх придбати і при цьому вкластися у скромний сімейний бюджет.
4.3 Особистий погляд на проблему
Всі погодяться, що ГМО продукти недостатньо досліджені, не проаналізовані в декількох поколіннях чи шкодять нашому здоров’ю і називають їх проблемою 21 сторіччя. Але мало хто знає що ці монстри мають двоякий характер.
Учені вивели сорт ГМОтополі, яка може деструктуризовувати певні промислові отрути, отруйні викиди, переробляючи їх в нешкідливі речовини. Застосування рослинного світу для боротьби з отруєнням природи, називається фітоочисткою.
Лабораторні випробування визначили, що генетично модифіковані тополі в
100 разів ефективніше абсорбують з ґрунту трихлоретилен, ніж природні тополі.
ГМО дерева також можуть витягати токсини з повітря і переробляти їх в безпечні
метаболіти усередині листя.
Стр. 34
Також в Англії навчилися розводити трансгенних курей, яйця яких мають
важливе медичне значення, протеїни яєць цих птахів йдуть на виготовлення препарату, здатного вилікувати злоякісні пухлини.
Та чи ці позитивні властивості ГМО зможуть перекрити той пагубний
вплив на здоров’я нашої нації та майбутніх поколінь?Адже за дослідженнями виявлено, що у щурів, що харчуються ГМ соєю, гине більш 50% щурят. Часто ГМ сою
використовують для виробництва ковбаси... А Ви як вважаєте, хто більш живучий:
щур чи людина?
Тому, на мою думку слід обережно використовувати здобутки науки та техніки, адже все в цьому світі має двоякий характер…Так ГМО може врятувати нас
від забруднення атмосфери, вилікувати від лейкемії та вирішити проблему палива,
котра є досить актуальною та гострою в наш час.
ВИСНОВКИ
Безумовно, генетичне модифіковані організми - величезне досягнення теперішнього часу, проте їх вплив на організм людини досконало не вивчений. Тому не
можливо з впевненістю зазначити корисність чи шкоду даних організмів, адже
тільки якщо у третього покоління споживачів не з'являться зміни на генетичному
рівні можна з упевненістю говорити, що ГМО безпечне і є вирішенням продовольчої проблеми планети.
Оскільки ГМО розмножуються, розповсюджуються і еволюціонують, вони
викликають проблеми, значно відмінні від проблем, пов'язаних з безпекою використовування продуктів традиційних технологій. На відміну від більшості фізичних і
хімічних з'єднань, ГМО, вивільнюючись в навколишнє середовище починають розмножуватися, розповсюджуватися і, можливо, схрещуватися з місцевими організмами, що робить практично неможливим їх виявлення і знищення. Дійсно, генну
інженерію можна назвати завершальним етапом адаптації до світу машин. Водночас однієї думки про генну інженерію, генетично модифіковані продукти в науковому світі немає.
Більшість науковців вважає, що випуск генетично модифіковані продукти у
навколишньому середовищі можуть спричинити незворотну шкоду біологічному
різноманіттю екосистем, а також здоров’ю людей та тварин.
Але не варто нехтувати своїм здоров'ям. Будьте уважні в питаннях того, що
їсте Ви й Ваші близькі, дивіться на етикетки, у сумнівних випадках просіть продавця показати Вам сертифікат. Не купуйте продукти з „маркою "містить генетично модифіковані компоненти". Звертайтеся в місцеві органи санепіднагляду із проханням проконтролювати надходження на ринок галузі тільки маркірованих продуктів, що містять генетично модифіковані компоненти. Намагайтеся вибирати
продукти місцевих виробників замість корпоративних товарів.
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Всеукраїнська екологічна ліга, 01033, м.Київ, вул. Саксаганського 30-В .офіс 33.
А5В-ШІУ5:Биологическая,
продуктовая
и
зкологическаябезопасность
(персональна інтер1нет-розсилка Загальнонаціональної Асоціації генетичної безпеки, РФ), березень-липень 2004.
2. www.greenparty.ua
3. Новини генетики. – К., 2002 Генна інженерія в ХХІ столітті: перемога чи поразка людства? – К., 2003.
4. М. Дильовий, кандидат біологічних наук, провідний мікробіолог ІваноФранківського ДЦСМС. Матеріал передрукований з журналу „Стандартизація.
Сертифікація. Якість”. www.lol.org.ua
5. Блюм Я. Б., Негрецький В. А., Ємець А. І. та ін.Огляд стану провадження та дослідження біотехнологій і біобезпеки в Україні та країнах субрегіону. - Проект
ЮНЕП-ГЕФ: «Розробка національної рамкової структури біобезпеки для України». - К., 2003. - 82 с.
Хацько Валерій, учень 11 класу
Селидівської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1
Автор
Методист
Документ
Категория
Методические пособия
Просмотров
160
Размер файла
3 541 Кб
Теги
методичний вісник, 2014, методист
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа