close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

методичний вісник 01 // 2015

код для вставки
ОТДЕЛ ОБРАЗОВАНИЯ
МЕТОДИЧНИЙ ВІСНИК
МІСЬКИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ
ВІДДІЛУ ОСВІТИ
СЕЛИДІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ
У цьому випуску:
ВИПУСК № 5
СІЧЕНЬ 2015
Або я знайду шлях, або прокладу його
Сідней
Учитель, перед іме- 1
нем твоїм..
Із досвіду роботи 2-36
Балуєвої О.В.
Учитель, перед іменем твоїм...
Сьогодення обирає свій вектор розвитку, своїх героїв, яскравих особистостей Учитель — непересічна особистість у всі віки.
Справжнім педагогом, майстром своєї справи, творцем людина не народжується. Вона ним стає в результаті пізнання всього того, що накопичено науковою й педагогічною практикою, внаслідок наполегливої праці; постійних пошуків,
аналізу досягнень помилок, підпорядкування духовних сил великій праці створення Людини та її вдосконалення. Не викликає сумніву, що від рівня творчого розвитку педагога значною мірою залежить творчий потенціал нації, її прогресивний
пошук і щасливе майбутнє.
Досягнення цієї мети неможливе без педагогів, які володіють творчою індивідуальністю, виробили власний педагогічний стиль.
Мова йде про учасників міського етапу конкурсу професійної майстерності “Учитель року 2015”, адже вони мають гнучке професійне мислення, розвинуту
професійну самосвідомість, індивідуальний педагогічний стиль та, найголовніше,
володіють педагогічною професією на рівні майстерності.
У 2015 році учасниками міського етапу стали вчителі української мови і
літератури, правознавства і математики загальноосвітніх шкіл № №1,6,13,12, гімназії.
За підсумками заочного та очного турів переможцями стали :
Номінація
«Українська мова та література»
І місце
ІІ місце
ІІ місце
Номінація
«Правознавство»
Номінація
«Математика»
ІІ місце
ІІІ місце
ІІІ місце
Балуєва
Олена Володимирівна
Мозгова
Олена Петрівна
Сосницька
Людмила Миколаївна
Змієвська
Наталія Євгенівна
Германович
Людмила Вікторівна
Мірошнікова
Раїса Яківна
Ми щиро вітаємо всіх учасників конкурсу. Висловлюємо щиру подяку володарям педагогічних сердець, що присвятили себе освіті. Хай у них живе безмежна любов і доброта, материнська мудрість та турбота.
Стр. 2
Матеріали конкурсу “Учитель року - 2015”
Розвиток комунікативних компетентностей та самостійного
мислення учнів на уроках української літератури
Найважливіше завдання цивілізації –
навчити людину мислити.
Томас Едісон
Балуєва
Олена Володимирівна,
вчитель української мови
та літератури
Гірницької загальноосвітньої школи
І-ІІІ ступенів № 17,
переможець конкурсу
“Учитель року—2015”
в номінації
“Українська мова та
література”
Національною доктриною розвитку освіти України у ХХІ столітті визначено, що головною метою української системи освіти є створення умов для розвитку
і самореалізації кожної особистості, особистості освіченої і здатної до життєтворчої діяльності.
Сучасне життя – це практично безперервний потік інформації, причому в більшості випадків невпорядкованої, хаотичної. Людина має не лише сприймати її, але й
певним чином систематизовувати. Така сама вимога висувається й до мислення –
воно мусить бути логічним, оскільки без належного обґрунтування ті чи інші думки не будуть достатньо переконливими для оточуючих. А в складних життєвих
умовах та ситуаціях, що постійно змінюються, найкраще орієнтується, приймає
рішення й працює людина творча, гнучка, креативна, здатна до генерування і використання нового (нових ідей, задумів, нових підходів та рішень). Це людина, «яка
володіє певним переліком якостей: рішучістю, вмінням не зупинятися на досягнутому, сміливістю мислення, риторикою». Тому завдання школи, вчителя саме й
полягає в тому, щоб навчити дітей змістовно, граматично правильно і стилістично
вправно висловлювати свої думки в усній та писемній формах, чітко і переконливо, обґрунтовувати своє бачення питання, розвивати основні навички мислення,
виробляти власне розуміння життя та ставлення до нього.
Досить важливим у реалізації поставленого завдання є урок української
літератури як основна форма навчально-виховного процесу, бо саме комунікативна
специфіка даного предмета сприяє вихованню людей із високим творчим потенціалом. І якщо в деяких психічних процесах людині допомагають складні механізми
(комп'ютери, сканери, обчислювані машини), то творчість й уміння чітко та аргументовано висловлювати власні думки не можуть бути формалізовані й обмежені
певною програмою дій, не можуть бути механічними, передбачуваними. Тож кожен урок літератури має перетворитися на урок пошуку істини. І завдання учителя
полягає не в тому, щоб «наповнити» розум учня великою кількістю фактів, а в тому, щоб зробити його культурнішим, облагородити, навчити його ставити науковообґрунтовані питання і спрямовувати його на шлях, що веде до їх вирішення.
Виходячи з вищезазначеного я поставила мету педагогічної діяльності:
шляхом впровадження сучасних технологій навчання на уроках української літератури розвивати комунікативні компетентності, самостійне мислення
учнів.
Практично реалізуючі дану задачу я переконалася, що потрібно постійно
збагачувати словниковий запас школярів, виробляти вміння зв'язно висловлюватись, розвивати етику мовленнєвого спілкування; вчити учнів контролювати правильність і доцільність своїх висловлювань, розвивати важливі мислительні вміння: спостерігати явища і факти, виділяти їх ознаки, порівнювати, класифікувати,
узагальнювати, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, робити самостійні
висновки; сприяти розвитку мовленнєвих умінь та навичок учнів. А це означає, що
сучасний урок літератури не може бути втиснений у традиційну класно-урочну
систему, він повинен стати для учнів живою формою набуття знань, перевтілюючись у проблемний семінар, диспут, вільне спілкування, діалог, творчу лабораторію, інсценізацію, філософське дослідження тощо. Бо саме на таких уроках формування комунікативної компетентності учнів відбувається в процесі різноманітних
видів діяльності: активних, пасивних, індивідуальних, групових. Робота з розвитку
Стр. 3
мовлення учнів має здійснюватися на кожному уроці літератури і закріплюватися
на окремих спеціальних уроках, що є квінтесенцією всієї роботи з удосконалення
мовленнєвих умінь та навичок учнів. Ці заняття мають систематизувати, контролювати та направляти всю роботу з розвитку комунікативних умінь і навичок школярів. Тому вагоме значення надаю окремим урокам розвитку зв'язного мовлення,
які створюють передумови для активної й осмисленої участі майбутніх громадян у
суспільному житті, забезпечують дітей необхідними навичками мовного поводження, культурою мовного розвитку. Вдалий підбір навчального матеріалу з урахуванням орієнтації у життєвих ситуаціях дає змогу формувати вміння будувати
змістовне, граматично та стилістично грамотне висловлювання залежно від теми
та ситуації спілкування. Саме через це мною для опрацювання, розробки і практичного застосування було обрано тематичний блок: уроки розвитку зв'язного мовлення з української літератури у старшій школі (додаток).
Особливе значення в освітньо-виховному процесі сучасної школи має особистість учителя. Власна мовленнєва культура педагога має спонукати учнів до
творчості. Тобто різноманітні види власних висловлювань учителя-словесника повинні бути грамотними, логічними, емоційними та виразними. «Живе слово» педагога має стати зразком монологічної мови для учнів. Таким «живим словом» може
бути розповідь про письменника, про історію створення твору, усний відгук на відповідь учня чи на його твір, коментар до тексту, лекція на уроці тощо. Але учитель
не є носієм істини в останній інстанції. На думку Адольфа Дістервега, «…поганий
учитель подає готову істину, гарний – вчить її шукати». Сучасного мовознавця, в
ідеалі, бачать і фахівцем, і досвідченим читачем, і гуманістом, що передає свої
знання дітям, формує мислячу людину в процесі навчального діалогу.
Тож, співпрацюючи з учнями, організовую роботу на уроці з дотриманням
таких вимог:
 на уроці кожна дитина має якомога більше говорити;
 вчитель має показувати кожному учневі, що він його зрозумів;
 діти мають вчитися (а потім й уміти) аргументувати свої версії та робити логічні висновки.
Починаючи урок, велику увагу приділяю саме етапу мотивації навчальної
діяльності, стараюся сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до
теми уроку. На цьому етапі використовую прийоми, що створюють проблемні ситуації, викликають здивування, інтерес до змісту знань та процесу їх отримання.
Таким чином, кожен учень має зовнішню (сформульовану вчителем) і внутрішню
(визначену самостійно) мотивацію.
Також я переконалася, що найбільш ефективним є використання на уроках
елементів сучасного інтерактивного методу навчання, які набагато збільшують пізнавальну активність та самостійність учнів, мотивують потребу самовдосконалення. А найважливішою перевагою інтерактивного навчання є розвиток творчості
учня, самостійного мислення. Будучи не об'єктом його, а суб'єктом учень може
сперечатися, доводити свої думки, а не сліпо сприймати сказане чителем.
Працюючи в міні-групах або парах, учні намагаються розв'язати запропоновані проблемні питання чи ситуації:
 Що таке благополучна родина? Мої уявлення про сімейне благополуччя (за
повістю І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я».
 Чи судилося Мотрі щастя? У чому полягає жіноче щастя, які його складники?
(за романом П. Мирного « Хіба ревуть воли, як ясла повні?»).
 Чи виправдане зло в ім'я добра? (за романом П. Мирного « Хіба ревуть воли, як
ясла повні?»).
 Хто украв щастя у головних героїв драми? (за драмою І. Франка «Украдене
щастя»).

Чому любов одвічна таїна? (за повістю М. Коцюбинського «Тіні забутих предків»).
Стр. 4

Чи завжди людина має вибір? ( за новелою М. Хвильового «Я – Романтика»).
Чи є в комедії М. Кліша позитивні персонажі? (за драмою М. Куліша «Мина Мазало»).
У результаті обговорення даних та подібних питань, повністю, змістовно і
цікаво розкривається характеристика персонажів. Учні висловлюють своє «я», сперечаються, доводять ідеї, навчаються відстоювати своє бачення, переконувати інших. Залучення в навчальний процес усіх учнів є моїм педагогічним правилом:
учні вчаться спілкуватися між собою, допомагати один одному, підтримувати, розуміючи, що успіх кожного гарантує загальний успіх.
Завжди цікаво чути думки учнів, адже вони допомагають стати їм особистостями. Кожна думка – це своєрідне бачення, це філософське переконання, глибока психологія душі. Я ж на таких уроках намагаюсь виступати в ролі організатора
процесу навчання, своєрідним режисером, що спрямовує роботу учнів, допомагає у
пошуках шляхів розв'язання проблеми, націлюю, в жодному разі не даючи готовий
матеріал. Учні, дошукуючись розв'язків тих чи інших проблем, стають дослідниками, експериментаторами, мовознавцями, філософами.
На етапі актуалізації використовую асоціювання («асоціативну павутинку»,
«ланцюжок асоціацій», «асоціативний кущ»), яке спонукає учнів думати, стимулює
мислення шукати зв'язки між окремими поняттями . Під час підведення підсумків
уроку (рефлексії) можна знову повернути учнів до схеми асоціацій, щоб доповнити
її. Такі завдання активізують пам'ять, увагу, вчать самостійно оцінювати, мотивувати ті чи ті дії.
Завдання педагога – управляти процесами творчого пошуку, йдучи від простого до складного: створювати ситуації, що сприяють творчій активності та спрямованості школяра, розвивати його уяву, асоціативне мислення, здатність розуміти
закономірності, прагнення постійно вдосконалюватися, розв'язувати дедалі складніші творчі завдання.
Таких етапів можна виділити три:
1. Початковий, на якому здійснюється аналіз уривків класичної літератури
(виявити та визначити роль найрізноманітніших художніх засобів).
2. Проміжний, на якому пропонуються творчі завдання на основі поданих зразків
(дописати, завершити, дібрати тощо).
3. Творчий (побудова художнього тексту).
На початковому етапі розвитку творчих здібностей ефективним засобом є
ознайомлення учнів з «творчою лабораторією» письменників. Цікавими є вправи
на зіставлення уривків з творів письменників першого і останнього варіанту (І. С.
Нечуй-Левицький «Кайдашева сім'я»).
Широке поле для творчої діяльності учнів відкривають завдання, спрямовані на розвиток фантазії, гіпотетичного мислення (проміжний етап): продовжити
художній твір або вірш («П. Тичина «О, панно Інно…»), змінити (переробити) закінчення художнього твору (О. Гончар «За мить щастя»). Дуже полюбляють учні
завдання, спрямовані па розвиток уяви, наприклад: скласти усну розповідь від імені письменника (Т. Шевченко «Жінки у моєму житті»), взяти «інтерв'ю» у письменника.
У системі роботи над розвитком зв'язного мовлення творчий етап – один із найскладніших. При написанні творів учні висловлюють певні думки, міркування,
правильність яких підтверджують і роблять висновки. Саме твір-роздум сприяє
розвиткові логічного мислення школярів, умінню доводити правильність своїх міркувань, спростовувати хибні думки.
Одним із шляхів удосконалення змісту, форм, методів і засобів навчання української літератури є інтенсифікація навчання, що передбачає по-новому структурований зміст, упровадження сучасних інформаційних технологій, які зумовлюють формування пізнавальних інтересів, глибше сприйняття і розуміння теоретичного
матеріалу. Електронні презентації дають можливість при мінімальній підготовці і
незначних витратах часу підготувати наочність до уроку. Уроки, складені за допомогою PowerPoint видовищні і ефективні в роботі. Звісно, комп'ютер не замінює
Стр. 5
вчителя, а є лише засобом здійснення педагогічної діяльності, його помічником. І
при цьому якість і ступінь засвоєння навчального матеріалу, а також вплив на активізацію пізнавальної діяльності, як засвідчує практика, істотно зростає.
Вчитель, застосовуючи комп'ютер та проектор, отримує потужний інструмент для
подання інформації в різноманітній формі. В якості джерела інформації можна використовувати педагогічна програмні засоби та власноруч створені презентаційні
та проектні програми (додаються).
Головним принципом шкільної освіти повинен бути принцип
«Vitae, non scholaе discimus» («Для життя, не для школи ми вчимося»). Кожного
учня треба навчити мислити, обирати життєві цінності й орієнтири, ефективно
співпрацювати з іншими людьми, керуватися моральними нормами, проявляти толерантність, милосердя у повсякденному житті. А розвиток комунікативних компетентностей та самостійного мислення на уроках української літератури дозволить сучасним школярам у майбутньому не тільки вживати мовні засоби відповідно до мети й стилю висловлювання, а значно краще адаптуватись до соціальних,
побутових та виробничих умов, ефективно їх використовувати, удосконалювати,
змінювати.
Про ефективність впровадження представлених напрямків і форм роботи
щодо розвитку комунікативної компетенції та самостійного мислення учнів на уроках української літератури свідчить постійний творчий ріст учнів, зростання в них
інтересу до навчання.
Уроки розвитку зв'язного мовлення
з української літератури у старшій школі
Урок – філософське дослідження. «Моя любове! Я перед тобою...» (інтимна лірика Ліни Костенко)
Мета: ознайомити учнів з інтимною лірикою Ліни Костенко, допомогти усвідомити ідейно-художнє багатство, естетичність, філософічність її поезії, дати учням
можливість заглибитись у художній світ любовної лірики поетеси, пройнятись його ошляхетнюючим впливом, зрозуміти красу поетичної форми віршів Л. Костенко; розвивати усне зв`язне мовлення, асоціативне мислення, уміння аналізувати
ліричні твори, чітко і відверто висловлювати свої думки, уміння виразно читати
поезії, соціальну, комунікативну, творчу компетентність; виховувати любов до поезії, чуйність і повагу до почуттів інших, кращі людські якості, естетичний смак.
Тип уроку: розвиток мовлення, ідейно-художній аналіз творів інтимної лірики Ліни Костенко.
Перебіг уроку
І.Організація навчальної діяльності, оголошення теми заняття
Поезія – це завжди політ фантазії, творчої думки, пошук тих засобів мови,
що здатні торкнутися струн душі людини. Спробуємо уявити на мить, що література, зокрема – поезія, раптом зникла у небуття. Мабуть, разом із нею зникли б наші
почуття, душа народу стала б прозаїчною, буденною.
Митців на Україні, на щастя, було досить для того, щоб утвердити своєрідність нашої літератури серед інших літератур світу, підкреслити тільки їй одній
притаманні риси. Але жінка-митець, а зокрема жінка-поет, – явище надзвичайно
рідкісне не тільки в нашій, а й світовій літературі.
Ліна Костенко... Українській літературі поталанило, що в ній є постать, яка
життям і творчістю утверджує благородство, оригінальність, чесність і мудрість.
Саме вона стане співбесідницею на сьогоднішньому уроці і допоможе розв'язати
надзвичайно важливу проблему: чому кохання є своєрідним екзаменом для душі?
Стр. 6
ІІ. Цілепокладання, мотивація навчальної діяльності
Учитель. Здатність любити – сама по собі велике щастя. Тема ж любові є невичерпною, бо невичерпним є духовний світ людини. Почуття любові, як ніяке інше,
прагне висловлення. Ось чому кохання дуже часто дає поштовх до творчості, до
самовираження. А мистецьке обдарування втілити це почуття у слові – щастя удвічі. Скільки вже створено пісень, написано творів про кохання! Здається, усі нюанси любовних почуттів уже зафіксовані в поетичному слові. Але в поезії Ліни Костенко ми відкриваємо нові, неповторні грані цієї теми. До того ж інтимна поезія
Ліни Василівни має ту дивовижну особливість, що у ній знаходимо і впізнаємо рядки, які, одного разу прочитані, здаються власними. Вони вже належать не тільки і
не стільки поетесі, скільки нам, читачам. Їх хочеться пригадувати, перечитувати,
щоразу знаходячи якийсь несподіваний відтінок змісту чи настрою, ними навіть
хочеться освідчуватися в коханні.
Отож, сьогодні на уроці, звертаючись до перлин інтимної лірики Ліни Костенко, ми пригадаємо ідейно-художній аналіз поетичного твору, художні засоби
творення ліричних образів, адже незабаром ви будете здавати ЗНО. Але, насамперед, я хотіла б, щоб ви прислухалися до власного серця, створили в класі атмосферу довіри, тепла, затишку. Адже всі ми, рано, чи пізно, переживаємо це прекрасне
почуття, і потрібно бути готовим, щоб не втратити, не проґавити свого кохання,
зберегти його, або ж, навпаки, не згоріти в ньому.
 Давайте спробуємо сформулювати за-вдання нашого уроку.
 Щоб з'ясувати, чого ви очікуєте від заняття, запишіть у зошити бажані результати роботи. Озвучте та прокоментуйте їх (учні відповідають).
ІІІ. Основний зміст роботи
Учитель. Поезії Ліни Костенко є класикою української любовної лірики. На чому
ґрунтується таке твердження? Перш за все, вони красиві своєю викінченістю. Тож
у чому їх краса? В чому красива довершеність їх художнього виконання? Складових чимало. І про них ми спробуємо дізнатись, працюючи в групах.
Кожна група має проаналізувати означену поезію Ліни Костенко за схемою
(додається) та опрацювати завдання з інформаційної картки.
Картка 1
1. Виразно прочитайте та проаналізуйте вірш «Моя любове! Я перед тобою...»
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
не ошукай і крил не обітни!
Не допусти, щоб світ зійшовся клином,
і не приспи, для чого я живу.
Даруй мені над шляхом тополиним
важкого сонця древню булаву.
Не дай мені заплутатись в дрібницях,
не розміняй на спотички доріг,
бо кості перевернуться в гробницях
гірких і гордих прадідів моїх.
І в них було кохання, як у мене,
і від любові тьмарився їм світ.
І їх жінки хапали за стремена,
та що поробиш, – тільки до воріт.
А там, а там… Жорстокий клекіт бою
і дзвін мечів до третьої весни…
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
2. Дайте відповіді на запитання:
Чому звернення до любові схоже на молитву?
 Чим викликані благання ліричної героїні?
 Які асоціації у вашій уяві викликає епітет «блаженні»?
Стр. 7



Які настрої переважають у творі?
Від чого застерігає себе й своє почуття лірична героїня? Чому?
Яку роль відіграє рефрен?
Картка 2
1. Виразно прочитайте та проаналізуйте вірш «Я дуже тяжко Вами відболіла…»
Я дуже тяжко Вами відболіла.
Це все було як марення, як сон.
Любов підкралась тихо, як Даліла,
А розум спав, довірливий Самсон.
Тепер пора прощатися нам. Будень.
На білих вікнах змерзли міражі.
І як ми будем, як тепер ми будем?!
такі вже рідні і такі чужі.
Ця казка днів – вона була недовгою.
Цей світлий сон – пішов без вороття.
Це тихе сяйво над моєю долею! –
воно лишилось на усе життя.
2. Щоб уповні зрозуміти сенс порівняння Любов підкралась тихо, як Даліла, / А
розум спав, довірливий Самсон, потрібно знати старозавітну притчу про Самсона
(Біблія, Книга Суддів, 13 – 17; Леся Українка, «Самсон і Даліла»). Ознайомте однокласників з біблійною розповіддю. А на її тлі вималюйте сюжет вірша.
Зразок оповіді притчі
Самсон – ізраїльський богатир, який прославився у війнах з филистимлянами. Одного разу на нього напав лев, і Самсон розірвав його голими руками. Багато
раз вороги ізраїльтян, филистимляни, намагалися вбити його, але завжди безуспішно. Любов до филистимлянка Даліла погубила Самсона. Дізнавшись, що сила героя полягає в його довгому волоссі, вона під час сну обстригла йому волосся і віддала в руки филистимлян. Язичники, виколовши очі, посадили Самсона до в'язниці. Згідно Старого Заповіту одного разу мучителі вивели Самсона на всенародну
наругу в свій язичницький храм. Самсон попросив отрока, який водив його за руку, підвести його до двох колон, на яких трималася вся будівля, щоб притулитися
до них. Помолившись Богу, він уперся в стовпи руками і зрушив їх з місця. Будівля
обрушилася. Під руїнами будівлі загинули всі филистимляни, які були там, а з ними і сам Самсон.
3. Дайте відповіді на запитання:
 Що, на вашу думку, стало поштовхом для створення вірша?
 Яке враження справила на вас ця поезія?
 Визначте риси, що ними характеризується жіночий образ.
Чому авторка пише займенник «Вами» з великої букви?
Картка 3
1. Виразно прочитайте вірш «Очима ти сказав мені: люблю …»
Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
несказане лишилось несказанним.
Життя ішло, минуло той перон.
Гукала тиша рупором вокзальним.
Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним.
Стр. 8
Світали ночі, вечоріли дні.
Не раз хитнула доля терезами.
Слова як сонце сходили в мені.
Несказане лишилось несказанним.
2. Дайте відповіді на запитання:
 Про що ви думали, слухаючи (читаючи) вірш?
 Як ви вважаєте, що є найважливішим в поезії?
 Якщо б це написали ви, що б ви змінили?
 Чи є цей матеріал унікальним? Чому?
Картка 4
1. Виразно прочитайте вірш «Розкажу тобі думку таємну …»
Розкажу тобі думку таємну,
дивний здогад мене обпік:
я залишуся в серці твоєму
на сьогодні, на завтра, навік.
І минатиме час, нанизавши
сотні вражень, імен і країн, –
на сьогодні, на завтра, назавжди! –
ти залишишся в серці моїм.
А чому? То чудна теорема,
на яку ти мене прирік.
То все разом, а ти – окремо.
І сьогодні, і завтра, й навік.
2. Дайте відповіді на запитання:
 Які почуття викликає в ліричній героїні пережите?
 Наскільки сильним було її почуття?
 Чи впадає вона у відчай?
 Чи взаємне кохання ліричного героя?
 Чому навчає ця поезія?
Картка 5
1. Виразно прочитайте вірш «Хай буде легко. Дотиком пера …»
Хай буде легко. Дотиком пера.
Хай буде вічно. Спомином пресвітлим.
Цей білий світ — березова кора,
по чорних днях побілена десь звідтам.
Сьогодні сніг іти вже поривавсь.
Сьогодні осінь похлинулась димом.
Хай буде гірко. Спогадом про Вас.
Хай буде світло, спогадом предивним.
Хай не розбудить смутку телефон.
Нехай печаль не зрушиться листами.
Хай буде легко. Це був тільки сон,
що ледь торкнувся пам'яті вустами.
2. Дайте відповіді на запитання:
 Які образи переважають у цьому вірші – зорові чи слухові?
 Яка картина виникає в уяві?
 Яке слово надає картині рухомості?
Стр. 9
Картка 6
1. Виразно прочитайте вірш «Я хочу знати, любиш ти мене …»
Я хочу знати, любиш ти мене,
чи це вже сон, який уже не сниться?
Моєї долі пекло потайне,
моя сама від себе таємниця!
Чи ти за мене душу віддаси,
чи розміняєш суєтно і дрібно?
Краса – і тільки, трішечки краси,
душі нічого більше не потрібно.
Чи, може, в цім калейдоскопі літ,
де все нещадно звичне і щоденне,
ти просто мені дивишся услід
і трохи любиш сни свої про мене?
2. Дайте відповіді на запитання:
 Які рядки вірша вам найбільше подобаються і чому?
 Як ви розумієте фразу: «Краса – і тільки, трішечки краси…»
 Оригінальне жанрове визначення дала поезіям сама Ліна Костенко:
Є вірші – квіти.
Вірші – дуби.
Є іграшкові вірші.
Є рани.
Є повелителі і раби.
І вірші є – каторжани.
Крізь мури в'язниць,
по тернах лихоліть –
ідуть, ідуть
по етапу століть…
Задіявши своє образне мислення, до якого жанру віднесемо цей вірш? А
решту прослуханих віршів?
Під час виступу окремих груп учнів, загал класу, застосовуючи метод
«гронування», працює над розв'язанням проблемного питання:
 Яка ж вона лірична героїня поезії Ліни Костенко? Які вона має конкретні риси
вдачі?
Учні малюють «гроно» своїх думок, роблять висновки.
 Лірична героїня любовної лірики Ліни Костенко – не емансипована жінка кінця ХХ віку. Вона – немов би із минулого століття. Для неї любов явище духовно піднесене. Суто фізіологічні, еротичні мотиви – не для неї. І це не старомодність, а глибоке розуміння святості почуття.
 Часом здається, що жінка, здатна на такі почуття, прийшла в наш бурхливий
вік із часів лицарства і ніяк не звикне до стану сучасного, що дає право чоловікам дивитися на неї як на рівню. Ця жінка сумує за часом, коли їй поклонялися, коли вона могла розраховувати на силу своєї слабкості. Тож і сумує вона за
втраченим.
 З іншого боку, лірична героїня Ліни Костенко – і в любові сильна духом, вольова людина. Адже тільки сильні можуть бути гордими і стриманими в коханні, не нав'язувати своїх почуттів, мужньо витримувати розлуку.
 Це дивовижна жінка, внутрішній світ якої повний пекучої ніжності й гордовитої самоповаги, пристрасті й цноти, мудрості й безоглядного шаленства. Лірична героїня тут найчастіше боїться пишних, гучних слів так само, як боїться слів
порожніх, і тому такий частий у неї мотив чекання, бентежного і такого
«промовистого» мовчання, в зачарованому колі якого опиняються двоє: він та
вона.
У інтимній ліриці Ліни Костенко жінка виступає шляхетною, інтелектуальною і високодуховною особистістю. Дуже часто вона наділена рисами середньовічної прекрасної дами.
Стр. 10
Учитель. – Як ви вважаєте, це доречно чи ні? (учні відповідають)
Поезії, з якими ви сьогодні ознайомились, є класикою української любовної лірики. Вони вражають своєю довершеністю. Нічого зайвого – і все сказано. У книзі
Ліни Костенко «Вибране» інтимна лірика зібрана в розділі «Безсмертним рухом
скрипаля».
 Який вірш вам найбільше запам'ятався? Чому?
 Які відтінки має почуття кохання в ліричній інтерпретації Ліни Костенко?
 Як ви вважаєте, справжнє почуття сором'язливе і потаємне чи відверте й амбітне, самовпевнене? Чому?
 Чи завжди людина певна, що кохання принесе їй щастя, що вона зможе відповісти любов'ю на любов?
ІV. Підсумок уроку, рефлексія.
Інтерактивна гра «Займи й обґрунтуй позицію»
 Поезія Ліни Костенко вплинула на мою душу, зачепила її за живе…
 Чому ж кохання є своєрідним екзаменом для душі?
Учитель. Закінчився наш урок… Нині ви, молоді люди, на порозі нового етапу
життя. До когось у сердечко вже постукало кохання, чиєсь ще у дорозі, але обов'язково воно досягне вас. Нехай ваше кохання буде щирим, жаданим та вічним.
 Чи все вдалося, що планувалося? Щодо очікувань, продовжіть речення:
 Найбільший мій успіх на сьогоднішньо-му занятті - це...
 Найбільші труднощі відчув ...
V. Завдання додому:
*** Напишіть міркування, використовуючи афористичний вираз Ліни Костенко:
«Неповторність кожної хвилини шукає шлях від болю до перлини»
Вивчіть один з віршів напам'ять.
Додаток до уроку
Схема (орієнтовна)
аналізу віршованого твору
1. Автор, назва твору (алегорична, символічна, метафорична, сюжетна, образна
тощо)
2. Які життєві обставини дали поштовх для написання твору (якщо відомо)
3. Тема та ідея поезії
4. Жанр (патріотична, громадянська, інтимна, пейзажна, філософська тощо)
5. Ліричний герой
6. Настрій (мажор, мінор)
7. Художні засоби
8. Віршований розмір, рима
9. Його актуальність; почуття, навіяні поезією
Література
Адаменко В. Розфарбуйте світ навколо себе… // Українська мова й література в
середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2009. – №1. – с. 20-25.
Бойко О. Нев'янучий сад поезій Ліни Костенко // Дивослово. – 2010. – №8. – с. 1620.
Волошина Н. Й., Бандура О. М. Шляхи аналізу художніх творів і вимоги до нього // Українська література в загальноосвітній школі. — Українська література в
загальноосвітній школі. – 2003. – № 6. – с. 2-5.
Голуб О. Ліна Костенко: мудрість народжена багатством серця // Українська мова
й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2009. – № 1. – с.
60-64.
Робота опублікована в журналі
«Відкритий урок: розробки, технології, досвід» № 02 /2014
ТОВ «Видавництво «Плеяди»
лютий 2014
Стр. 11
Урок-кіноповість. «Я народився і жив для добра і любові». (Життєвий і
творчий шлях Олександра Довженка)
Мета: ознайомити старшокласників з біографією письменника; дати уявлення про
кіноповість; розвивати аналітичні навички та вміння, комунікативні та полікультурні компетенції; прищепити любов до творчості українського Мікеланджело.
Тип уроку: розвиток мовлення.
Обладнання: звукозапис класичної музики; виставка творів письменника; стилізація кіноплівки з надписами «Знайомство», «Джерела», «Шлях до ремесла»,
«Любов», «Кіно», «Боротьба», «Відеолекція».
Перебіг уроку
І. Організаційний етап
Звучить музика, на фоні якої підкреслено демонстративно учитель стилізує класну
кімнату під знімальний майданчик, записуючи тему і епіграф уроку на дошці:
Він залишився як дерево, що вічно цвіте,
вічно плодоносить, як великий мислитель,
який може стояти поряд із Сократом і Гомером.
А. Малишко
II. Оголошення теми, мети, мотивація навчальної діяльності
Вчитель. Літературознавець М. Наєнко сказав про О. Довженка ще й так: «Він –
як самоцвіт: скільки не обертай його, а в ньому починають світитися все нові і нові
грані».
Нерідко Олександра Довженка порівнюють із видатними майстрами епохи Відродження, які були водночас і живописцями, і поетами, і архітекторами, і природознавцями. Його ще називають українським Мікеланджело, засновником українського кінематографу.
На цьому уроці нам пощастило познайомитися з ним уперше, і зробимо це знайомство незвичним: кадр за кадром переглянемо уявний фільм, прочитаємо кіноповість його життя і творчості.
 Які задачі перед собою поставимо?
 Чого очікуємо від сьогоднішнього заняття?
Кіноповість – повість, написана, як потенційний кіносценарій, з урахуванням специфіки кіно. Творцем і найкращим майстром кіноповісті в українській літературі є
О. Довженко.
III. Основний зміст роботи
Учитель. У створенні цього уроку беруть участь групи: «історики»,
«біографи», «літературознавці», які працювали вдома з довідковою літературою.
Девізом нашої подорожі нехай стануть слова Олександра Петровича:
«Приберіть геть усі п'ятаки мідних правд і залиште тільки чисте золото правди!»
Кадр перший. «Знайомство»
Біографи, історики:
Демонструється портрет письменника, аркуші, на яких записано відгуки й оцінка
творчості Довженка:
 1958 р. Постановою журі Міжнародної виставки в Брюсселі Довженко визнаний як один із першого десятка провідних митців 60-річної історії мистецтва
кіно.
 1939 р. «Першим поетом кіно» назвав його Левіс Джекоб у книзі «Історія американського фільму».
 1949 р. Жорж Садуль у книзі «Історія мистецтва кіно» твердить, що «Земля»
Довженка мала великий вплив на молодих кіномитців, зокрема Англії та Франції.
Стр. 12



1957 р. Артур Найт у книзі «Найживіше мистецтво. Панорама історії кіно» доводить, що найкращі японські фільми «Роша мун» і «Ворота пекла» зроблені
під впливом Довженка.
1957 р. Айвор Монтегю у книзі «Довженко – поет життя вічного» пише:
«Земля» Довженка – це твір генія; йому мусили відступити перше місце російські кіномитці Ейзенштейн і Пудовкін».
1958 р. Коли у Брюсселі «Земля» була визнана найкращою у світі, Чарлі Чаплін
пише телеграму: «Тож велике щастя для вас, що Україна має такого славного
сина і воістину великого художника. Нехай же вам, дорогий Олександре Петровичу, щасливо живеться і можеться предовгії літа».
Учитель. Що ж, воістину мав рацію народ, коли запримітив: «Не хвали сам себе,
нехай тебе люди похвалять». Хвалили там, у вільному світі. У себе ж – ні. Більше
того – Дем'ян Бєдний у газеті «Известия» написав фейлетон, після чого Довженко
за ніч посивів.
Літературознавці: (група учнів, які дають «психологічний» аналіз портрета письменника порівнюють власні спостереження зі свідченнями сучасників).
 В обрамленні білосніжного сивого волосся високе скульптурне чоло. 3-під злегка зламаних енергійних брів дивляться вдалину сіро-блакитні очі Погляд довірливий, пильний, вдумливий, уважний. Вольове, напружено-серйозне, загоріле, мужнє, обличчя, вирізьблене з незвичайною довершеністю. Вражає рідкісне поєднання духовної і фізичної сили.
 Він був дуже вродливий... Олександр Довженко, зі своєю усмішкою, ледь квапливою мовою, з м'якою українською вимовою. Він взагалі був вродливий не
тією солодкою, а мужньою і серйозною вродою, якою природа обдаровує своїх
обранців. Срібло сивини з роками ніби ще більше звеличує цю красу з ореолом
пережитого.
Кадр другий. «Джерела»
Біографи: Сосниця – провінційне містечко на березі красуні Десни, на Чернігівщині. Побілені хати, зарослі травою вулиці. В одному з провулків стояла під
грушею хата – стара, присадкувата. Це – давнє гніздо Довженківського роду – хліборобів, рибалок, чумаків, косарів. Предки Довженка були козаками і в середині
XVIII ст. прибули до Сосниці з Полтавщини. Ціла вулиця називалася Довженковою. Сашко, який народився у серпні 1894 р., був сьомою дитиною у хліборобській
родині, в якій діти помирали одне за одним.
Літературознавці: «Дітей мали багато, чотирнадцять, перемінний склад, з
якого залишилося двоє: я й сестра (нині лікар). Решта померли в різний час, майже
всі не досягли працездатного віку. І коли я зараз пригадую своє дитинство і свою
хату, і завжди, коли б я їх не згадував, у моїй уяві плач і похорон»,– згадує пізніше
Довженко в своєму творі «Зачарована Десна».
У день смерті аж чотирьох синів-соловейків, мати Довженка, Одарка, про яку
він говорив, що вона «народжена для пісень», «але проплакала все життя», молилася: «Залиши мені, Господи, Сашка, оберігай його від поганих людей. Дай йому силу. Пошли йому щастя, щоб його люди любили, як я його люблю».
Історики: Можливо тому улюбленою піснею Олександра Довженка була
пісня «Ой горе тій чайці...», авторство якої приписується самому Мазепі.
Біографи: Батько Олександра – Петро, про якого письменник скаже: «Усе
життя його минуло під знаком темряви і неосвіченості», на свою біду, мав романтичну вдачу і свого сина мріяв за будь-яку ціну «вивчити на пана».
Літературознавці: Через багато років, працюючи над «Зачарованою Десною», письменник згадає рідних людей з особливою ніжністю: «З мого батька можна було писати лицарів, богів, апостолів, великих учених і сіятелів». А діда назвав «добрим духом лугу і риби»: «...гриби і ягоди збирав він у лісі краще за всіх і
розмовляв з кіньми, з телятами, з травами, з старою грушею і дубом. Дід був письменний по-церковному і в неділю любив урочисто читати псалтир».
Стр. 13
Історики: Зрозуміло, звідки у Довженка нахил до споглядальності: «У мене не
було пристрасті до чогось одного, певного. Мені здавалося, що я все можу, що все
легко, і мені хотілося бути різним, хотілося начебто розділитися на кілька частин і
жити в багатьох життях, професіях, країнах і навіть видах».
Вчитель. Якби можна було підібрати одне-єдине містке слово - епітет, то як би ви
закінчили фразу:
 Життя Довженка – ... (трагічне, яскраве, жертовне, мистецьке…).
Кадр третій. «Шлях до ремесла»
Записую на дошці ключові фрази, за якими учасники груп мають створити цілісну
розповідь про освіту і поступ Олександра Довженка.
 Сосницька початкова школа…
 Мантій Созонович Опанасенко…
 Глухівський учительський інститут…
 комерційний інститут …
 Академія мистецтв…
 школа старшин Петлюрівської армії…
 «босий комісар» освіти і культури…
 відділ Повноважного представництва УРСР у Польщі…
 Торгове представництво УРСР в Німеччині…
 приватне училище професора Е. Геккеля…
 Одеса 1940р. – Київ…
 Воронезький фронт…
 Москва 1952 р. …
 береги Дніпра 1954 р. …
 Новодівиче кладовище…
Учні продовжують або доповнюють речення, спираючись на складену вдома хронологічну таблицю митця.
Вчитель. Олесь Гончар писав: «Довженко справді глибоко трагічна і суперечлива
постать. Десь я назвав його «українським Мікеланджело» і цих слів не зрікаюся й
зараз, маючи на увазі всебічну фантастичну обдарованість цієї людини».
Як би ви закінчили фразу:
 Творчість Довженка – ... (титанічна, геніальна, подвижницька...).
Кадр четвертий. «Любов»
Біографи:
«Тричі являлася йому любов», як у Франка. Уперше «найсміливіший і найвродливіший хлопець» у Сосниці закохався, навчаючись в училищі, в дочку багатого купця Надійку Чаусовську – гімназистку-красуню. Гарна була пара. Та коли вони,
молоді і закохані, безтурботно бігали на ковзанку, містечко Сосниця ніби журливо
хитало головою: мовляв, нічого не вийде з того кохання, бо ще не бачив світ, щоб
щасливим було подружжя з доньки багатія і сина бідного діхтяря...
З Варварою Крилевою Олександр познайомився, вчителюючи у Житомирі. Разом
учили дітей, інсценізували уривки з «Назара Стодолі», «Гайдамаків» та
«Катерини»». Побралися, переїхали до Києва, де не тільки події громадянської
війни вразили серце Довженка, а й сімейна драма. Лист від дружини обпік серце:
«Я люблю тебе, але дружиною твоєю не буду. Не лай мене і не плач за мною». А
коли повернувся додому, застав Варю в обіймах білогвардійського офіцера, пережив гіркоту зради, яка, однак, не спопелила любові. Коли, перебуваючи в Німеччині, він дізнався, що облесник-офіцер покинув хвору на туберкульоз Варю у Празі, не вагаючись, одружується зі своєю зрадливою дружиною вдруге і привозить в
Україну.
Стр. 14
Юлія Солнцева, актриса – третя і остання його любов. Коли Варвара відчула це,
запитала: «Сашко! Ти закохався»? Він відповів: «Так».
Того дня на столі їхнього помешкання поруч з білими трояндами лежав лист:
«Дорогий, рідний, коханий мій! Я прощаюся з тобою. Я їду назавжди. Розумію все
-все. Найперше – те, що разом ми жити не можемо. Ти йдеш у велике мистецтво. Ти віддаєш йому всього себе. Тобі потрібен друг в житті, тобі потрібна натхненниця.
Ти закохався, Сашко... Повір: од щирого серця відкидаю в ім'я тебе ревнощі і біль,
хочу, щоб вона стала істинним твоїм другом, твоїм натхненням. А в мене однеоднісіньке прохання до тебе: хочу жити під твоїм прізвищем.
Прощай! Хай іде до тебе добро і щастя з Землі, з Неба, з Води!
Твоя навіки - Варвара Довженко!»
Літературознавці: «Я так люблю мою Юлію, як ніби й не любив ще ніколи за
двадцять п'ять років родинного з нею життя. Я безупинно говорю їй найніжніші
слова... Хто послав мені любов?" – писав Довженко у щоденнику за чотири роки
до смерті.
Кадр п'ятий. «Кіно»
Історики: Будучи 32-річним, Довженко, після однієї ночі, круто змінив життя,
поїхавши до Одеси. Чим було кіно на початку XX століття? Живими картинками,
балаганом і тільки. Йому «вчитися було ніколи і ні в кого». Спочатку сценарист,
потім – режисер, актор, він впроваджував в українське кіно метод Гріффіта, американця, який вперше показав лице героя крупним планом. Довженко не тільки
психологізував кіно, а й опоетизував його. Неповторний світ творив за допомогою
народної поетики, символів, прийомів живопису.
«Перші зрілі фільми Довженка: «Звенигора», «Арсенал», «Земля» завоювали йому
цілий світ, але відібрали Україну, підрізали творчі крила, вкоротили йому віку», –
писав Юрій Лавріненко.
 Чому?
Кадр шостий. «Боротьба»
Учитель: Чому Олександр Довженко за 10 років до смерті у щоденнику написав:
«Немає сил ходити. Болить у мене все. Болять руки, ноги. Болить голова і болить
серце. Думаю, що скоро помру. Мені жаль умерти. Я народився, я був створений
років на 90. Я помру скоро, тому що з мене вийшла вся сила. Вона пішла не тільки
на роботу. Ні. Не робота подолала мене, не пияцтво, не жіноцтво. Прибила мене
недоля народу. А знищила мене ненависть людська і жорстокість. Убили мою радість».
 Що спричинило до такого відчаю, поразки? .Яка боротьба виснажила його?
Історики: «Протистояння генія і влади», – слова Ліни Костенко можуть бути епіграфом до цієї сторінки нашої кіноповісті. Сталін до кінця днів чекав, що Довженко, відомий усьому світові, напише і зніме фільм про нього – вождя, батька всіх
народів, генералісимуса, переможця у Другій світовій війні, а тому не дозволив
розстріляти, вичікував і навіть пробував приручити: і подарунки надсилав, і дві
Сталінські премії вручив, ще й Ленінську, в закордонні відрядження відпускав
(Берлін, Париж, Лондон), і звання діяча мистецтв присвоїв. Не приручив. Довженко не вмів і не хотів їсти хліба з рук ката. Хоч йому доводилося маневрувати, відкуповуватися.
Біографи: Для того, щоб втілити задумане, робив ненависне:
 за геніальну «Звенигору» відкупився антиукраїнським «Арсеналом»;
 за «Землю» – «Щорсом»;
 за «Україну в огні» – казенним «Мічуріним».
«Справді, яка трагедія художника», – писав Олесь Гончар.
У 1940 році Довженко став художнім керівником новоствореної Київської кіностудії, але через те, що не міг знімати на замовлення, після війни був викинутий з
кіностудії за націоналізм.
Стр. 15
Друга світова війна відкрила Довженкові очі: він наче оглух до будь-яких пересторог і пише свою геніальну «Україну в огні». Рукопис потрапив до рук Сталіна і
для Довженка настала кульмінаційна життєва драма, в якій режисеромпостановником був «кат над катами» – Сталін. Довженко був висланий на безвиїзне проживання до Москви. Останній лист кінорежисера, датований 10 жовтня
1956 р., адресований уряду України: «Вертатися хочу на Україну. Президіє! Допоможи мені житлом: давно колись відібрали його в мене. Великої квартири мені не
треба, тільки треба мені, щоб я міг бачити Дніпро і Десну під обрієм, і рідні чернігівські землі...» Крик душі. У цьому році була завершена «Поема про море» й
опублікована автобіографічна кіноповість «Зачарована Десна».
Літературознавці: Він мріяв написати нові твори (аж 55 запланованих!), поставити фільм «Поема про море». Але цей рік був останнім у його земній «долі плачу».
Кадр сьомий. «Відеолекція»
Пропоную учням 10-ти хвилинний відеоролик «Я народився і жив для добра і любові» (з програмно-методичного комплексу навчального призначення для 11 класу).
 Що ж крамольного знайшли чи відчули у творчості Довженка радянські урядовці і зокрема Сталін?
Після дитячих версій можна запропонувати і версію Михайла Шевченка, який помітив приховані мотиви психологічного тиску і політичного твору: «Довженко був
вождем! Це знали всі. Особливо його вороги. Знали так само, як і те, що вождь без
мас, як генерал без армії, – ніякої сили не має. І тому вождя вирвали з мас, ізолювали від середовища, де він міг розкритися сповна, особливо як громадський діяч,
де він міг зробити для України те, про що ми навіть не здогадуємося».
IV. Підсумок уроку
Твір - п'ятихвилинка (за допомогою «прийому гамбургера» – додаток до уроку) Як
«знайомство» з Олександром Довженком вплинуло на мене?
Учитель: Цей урок – спроба першого знайомства з великим генієм, продовжимо
ми його протягом кількох наступних занять.
 Чи справдилися ваші очікування від сьогоднішнього уроку?
V. Домашнє завдання
1. ** Закінчити написання міні-твору;
2. прочитати автобіографічну кіноповість "Зачарована Десна";
3. підготувати доповідь про історія написання твору (індивідуальне завдання).
Література
1. Довженко О. П. твори в 5-и тт. – К., 1983.
2. Жила С. Творчість Довженка – це передовсім він сам… // Українська мова й
література в середніх школах. – 2002. – № 4.
3. Коломієць Н. Дорогі серцю люди // Полум'яне життя: Спогади про Олександра
Довженка. – 1973.
4. Корогодський Р. Довженко: вчора, сьогодні, завтра в країні національної культури // Дивослово. – 2001. – № 5.
Розміщено на сайті
«Записник сучасного вчителя»
httр://notatka.at.ua
03. 04. 2013 року
Стр. 16
Проблемний семінар. Чи є в творі Миколи Куліша
«Мина Мазало» позитивні персонажі?
Мета: допомогти учням усвідомити страшну окраденість нашої культури тоталітарною системою, важливу перевагу духовного над матеріальним; сприяти формуванню національної самосвідомості; розвивати вміння розпізнавати й розуміти
справжню вартість почуттів, вміння грамотно формулювати свої думки; спонукати до роздумів над вадами рідного народу, хворого манкуртством, розуміння темних сторін нашого «я», сприяти самозбереженню нації; виховувати толерантність
під час дискусії.
Тип уроку: розвиток мовлення, формування знань, умінь та навичок.
Обладнання: пам’ятка «Правила дискусії»
Перебіг уроку
І.Організація навчальної діяльності
ІІ. Мотивація навчальної діяльності
1. Учениця читає вірш-пісню Віктора Баранова «До українців»
Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,
Я питаю в книжок, роззираючись в кожній сторінці:
Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день,
Коли ми перестали гордитись, що ми – українці?
І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот,
І що є у нас пісня, яка ще од Байди нам в’ється,
І що ми в Україні – таки український народ,
А не просто юрба, що у звітах населенням зветься…
1. Слово вчителя
Не одне покоління свідомих українців хвилювали і мучили думки: Хто
ми? Чиїх батьків діти? Погані внуки «славних прадідів великих?» Чому протягом століть чужоземні зайди насміхаються над нашою мовою, фальсифікують історію, знищують культуру? Пригадаймо, як заборонялися українські книжки і театр, як закривалися українські школи, знищувалася Січ, було розгромлене Кирило
-Мефодіївське братство і, нарешті, указом сенату Російської імперії 1908 року всю
україномовну культуру і освітню діяльність в Україні визнано шкідливою –
«могущей вызвать последствия, угрожающие спокойствию и безопасности…» А
сталінські репресії, голодомор як продовження великодержавного шовінізму вже в
«нові» часи?..
Чому ми дозволили так збиткуватися над собою? Може, українці, в основній масі своїй, таки є «братами незрячими, гречкосіями», волами, які покірно ремиґають, коли їх ведуть на бойню?
Цими болючими роздумами пройнятий кожен рядок комедії Миколи Куліша «Мина Мазало», яка є видатним явищем мистецтва. Вона допомагає читачам
усвідомити страшну окраденість нашої культури тоталітарною системою і сприяє
формуванню національної самосвідомості, запаленню вогню українства.
На перший погляд, комедія видається прозорою, а відтак і легкою для читання і сприйняття. Насправді це не так. «Мина Мазало» – філософська п’єса, у
якій майстерно поєднується тонкий гротеск з узагальнюючою символікою. Окрім
того, це філологічна п’єса, яка вимагає мудрості в оцінці мовленнєвих полемік,
гострих ідеологічних баталій. Твір дає фундамент для політичних узагальнень,
історичних аналогій, роздумів над особливостями української культури.
ІІІ. Оголошення теми уроку
ІУ. Формування знань, умінь і навичок
1. Повторення визначення дискусії
Стр. 17
Дискусія – форма колективного обговорення, мета якої – виявити істину через зіставлення різних поглядів, правильне розв’язання проблеми. Під час такого обговорення виявляються різні позиції, а емоційно-інтелектуальний поштовх пробуджує
бажання активно мислити.
1. Слово вчителя
Виступ під час дискусії – це роздум проблемного характеру. Автор такого роздуму намагається знайти розв'язання певної проблеми чи складного питання. Оскільки багато проблем, які постають у нашому житті, не передбачають однозначного
вирішення, то роздуми часто мають дискусійний характер. Щоб виступ під час
дискусії був цікавим, виступаючий повинен сам бути зацікавленим у предметі
свого виступу. Коли кажуть: людина спроможна добре виступити перед аудиторією, уміє самостійно роздумувати, сперечатися, відстоювати свої думки, судження
тощо, це означає: вона не просто володіє необхідними знаннями, а й уміє їх використовувати практично.
Отже, виступ дискусійного характеру здебільшого будується таким чином: у виступі мають бути вступна частина (вказівка на те, що говоритиме виступаючий і
чому), основна частина (виклад власних поглядів на певну проблему чи питання,
докази), висновки (пропозиції). У такому виступі часто використовується ілюстративний матеріал для доведення основної думки (тези) висловлювання. Виступ
дискусійного характеру намагайтеся будувати з доброзичливістю. Навіть виступ
проти якоїсь ідеї, думки потрібно будувати як підтримку позитивного, що є в запереченнях того, хто з вами сперечається.
1. Ознайомлення з пам’яткою «Правила дискусії»
- Відверто висловлювати думку.
- Поважати точки зору всіх членів дискусії.
- Бути тактовним. Слухати інших, не перебиваючи.
- Не говорити занадто довго та занадто часто.
- Водночас має говорити лише одна особа.
- Дотримуватися позитивних ідей та стосунків.
- Не критикувати себе та інших.
1. Правила побудови виступу
Теза – докази – аргументи – висновок.
5. Слово вчителя
Сьогодні на уроці, аналізуючи сцени дискусії про те, яка мова краща – російська
чи українська, хто у кого крав слова і в який спосіб тощо, маємо зрозуміти, що
немає загалом кращих чи гірших мов (поняття краси мови є відносними); є мови
більш чи менш розвинуті, є краще чи гірше володіння мовою.
Микола Куліш розумів, що багатовікова бездержавність, необмежена сваволя можновладців витравлювали в українців душу, перетворюючи їх у манкуртів. Тавровані невільницькими комплексами обивателі вражені хворобою меншовартості й
ущербності. Драматург, розкриваючи проблему національної політики радянської
держави щодо української нації, не говорить за когось, а дає змогу висловлюватися своїм персонажам – Мині Мазайлу, тьоті Моті, дядьку Тарасу, Мокію. Відтак
читачеві і глядачеві доводиться самому домислювати, що людина без історичної
пам’яті – самотня, їй немає звідки черпати сили для життя. Отже, і весь народ,
який складається з таких людей, залишиться без історії.
У процесі роботи над комедією неминуче виникає запитання:
 Чи зможе такий народ існувати? Чи буди він взагалі народом?
6. Запитання для дискусії
 Що ви думаєте з цього приводу?
 З якою точкою зору ви не можете погодитися?
 Який можна зробити висновок, ураховуючи різні думки?
Стр. 18
(Учні дійдуть висновку, що народ без історичної пам'яті – це не народ, а просто
люди, з яких легко зробити рабів, нав'язавши їм чужу мову, чужі ідеали, чужих
богів…
Драматург поставив гостру на той час (та й нині) проблему самосвідомості
українців. Його п'єса мала сприяти самозбереженню нації, спонукати до роздумів
над вадами рідного народу, хворого манкуртством, до розуміння темних сторін
нашого «я», зокрема рабської психології. Микола Куліш розгадав імперськошовіністичну політику більшовизму, спрямовану на знищення української національної культури, показавши у своєму творі «міщанство та українізацію» у 20-х
роках, дослідивши, як сприймалися міщанами важливі тенденції суспільного буття країни).
7. Слово вчителя
Свою комедію Микола Куліш писав на «живому» матеріалі, який дав процес українізації, запровадженої у 20-х роках. Він узагальнював, типізував явища
тогочасної дійсності, яскраво й глибоко розкривав закономірності життя, ставив
одвічне питання – бути чи не бути українській нації. На сторінках драми ми бачимо, як Мина зрікається свого національного «я», намагаючись «вилущитись» у
російську культуру. Цей герой – не літературний привид, а реальна істота, український тип манкурта, нігіліста. До речі, Мазало мав прототипів. Так, дружина письменника Антоніна Куліш у «Спогадах про Миколу Куліша» зазначає: Ще
працюючи над своїм «Миною», Микола якось зайшов до загсу і там прочитав список змінених прізвищ. Між іншим там було прізвище Гімненко, змінене на Алмазов. Це так його розсмішило, що він вирішив вставити цей випадок у п'єсу. Перед
першою виставою п'єси прийшов до Миколи якийсь молодий чоловік і назвав себе
доктором Алмазовим, то був той недавній Гімненко, якому незручно було, щоб
публіка зі сцени чула це. Він просив Миколу замінити ці злощасні прізвища іншими.
Микола ледве стримувався від сміху, але не згодився на зміни, бо, на його думку, в
цьому була сіль п'єси.
А п'єса була вже готова до вистави. Обіцяв лише, що, може пізніше замінить. Бідний Алмазов пішов розчарований до хати, але, замовивши вже наперед
квитки (їх трудно було дістати), був на виставі й реготався разом з усіма.
Мина, тьотя Мотя, Баронова-Козино мали й інших прототипів, які належали як
до найвищих московських та харківських елітних верств, так і до звичайних пересічних обивателів. Тому не випадково з постановкою п'єси виникли труднощі. Антоніна Куліш згадує: «Коли «Мина Мазало» був готовий, Головрепертком з трудом дав дозвіл на виставу цієї п'єси в «Березолі». Публіка ж прийняла п'єсу з захопленням. Виходячи з театру, люди говорили:- Ну, мазайленята, збирайтеся до
хати!».
 Давайте визначимо групи персонажів.
(Учні легко визначають дві групи персонажів, які різко протистоять одна одній.
До першої належать Мина Маркович Мазайло, його дружина Килина Трохимівна, донька Рина, Баронова-Козино з філологічної країни «правильних проізношеній», тьотя Мотя – українка, яка нині живе в Курську.
Друга група – це Мокій, дядько Тарас з Києва, Уля Розсоха. У п'єсі окреслюється автором і третій табір – комсомольці. Вони стоять осторонь основних
ідейних зіткнень, їх Мокій закликає собі на допомогу. Але виявляється, що комсомольці проповідують таку суспільну систему, де кожний буде лише номером
(всесвітню номерну систему) і мова не матиме там ніякої ваги.
Чи є в п'єсі «позитивні» і «негативні» герої?
8. Виступ учнів
Учні на передодні отримують завдання щодо характеристики персонажів,
готують відповіді міні-групами, аргументуючи свої твердження відповідними переконливими «фрагментами тексту», ілюстраціями тощо. При аналізі використовується діаграма (схема 1), у який шляхом обговорення визначаються всі позитивні та негативні риси характеру персонажів комедії. І, з рештою, математичними
символами «+» або «–» позначається їх приналежність до позитивного чи негативного угрупування.
Стр. 19

Так, харківський службовець Мина Мазало – символ національного нігілізму,
огидного й потворного. Він заперечує все українське, готовий знищити рідного
сина, щоб не заважав поміняти прізвище.
 Мотрона Розторгуєва – сатиричний тип, що яскраво уособлює російський
великодержавний шовінізм. Микола Куліш дотепно і в'їдливо виписав цей образ. Тьотю Мотю Мазайли викликають з Курська телеграмою «страшного змісту»: «Мрія воскресла. Мина міняє прізвище. Мокій збожеволів з укрмови. Станеться катастрофа. Приїзди негайно». Мотрона одразу кидає свій базар і вибуває в Харків. Шовіністична зверхність, сентенції типу: «Це ви серйозно, чи повкраїнському?», «…українська мова – це просто австріяцька видумка», «Да
єтого нє может бить, потому, што єтого не может бить нікада» – приголомшують представників супротивного табору. Чорносотенка тьотя Мотя ходить по
квартирі Мазайлів «Наполеоном», бо вважає, що вона робить велику ідеологічну страву. Мазайлиха називає її «спасителькою».
 Учителька «правильних проізношеній» Баронова-Козино – символ старої школи. Ця музейна фігура позначена скептичним гумором.
 Дядько Тарас – тип українського псевдонаціоналіста. Автор тонко іронізує з
національної обмеженості свого героя, показує, як гнеться дядько Тарас під
тиском дурноверхої тьоті Моті і погоджується на зміну прізвища, пропонуючи
Мазайлу свої варіанти. Він не розуміє, що втрата прізвища веде до знищення
національного коріння рідного народу «Думалось – Мазайловський, мірялось –
Мазайлович, мріялось – Мазайленко з корінням «маз» вийде, а вийшов Мазєнін. П'ять на п'ять було! Ой дурень я, дурень!...».
 Цікаві ідейно-естетичні функції виконує в комедії образ Мокія. Молодий хлопець ретельно вивчає українське мистецтво, шукає виважені критерії для правильної оцінки рідної мови. Це йому віддає драматург свою любов до українського слова. Проте Мокій, як і всі інші персонаж комедії, захоплений формою, а
не змістом проблеми, тому й не може сприйматися серйозно. Він буває смішним і безпорадним, злим і огидним у багатьох сценах п'єси. Національна самосвідомість Мокія зведена до боротьби за її зовнішні ознаки. Отже Мокій Мазало. Цей дивакуватий юнак, без сумніву, «позитивний герой». Але у його розумінні чи довжина ніг відступає на задній план перед «специфічно своїм».
Проте не слід забувати, що до кожного персонажа комедії автор ставиться з
долею – хоч і неоднаковою – іронії. Мокій – дитя свого часу і син свого народу,
який нарешті здобув можливість вдихнути на повні груди кисень українського відродження. Але як від надміру кисню йде обертом голова, так і в Мокія з'являються
дивацтва на зразок «антропологічних обмірів» чи «українізації» об'єкта своїх уподобань. Загальнолюдське (Ромео і Джульєтту, скажімо, не цікавили розміри черепа).
 Непокоїть і дружба Мокія з комсомольцями такими собі «м'ячикофутбольними» функціонерами, добре підготовленими політично і ладними виконати будь-яку вказівку «згори». Незабаром перед Мокієм постане дилема: чи
йти за комсомолом, який сповідує ідеологію «товариша номер 35-51», чи залишитись українцем і потрапити туди, де Макар телят не пас.
Отже, старшокласники доходять висновку, що позитивних дійових осіб у
комедії «Мина Мазало» - немає.
9. Заключне слово вчителя
Механізм зречення власного «Я» ціною пролиття невинної крові можна простежити і в повісті Б. Антоненко-Давидовича «Смерть»; перетворення країни в суспільний концтабір відбувається в «Санаторній зоні» М. Хвильового. І в «нумерації всесвітньої комуни» зловісне проглядає тоталітаризм – від ГУЛАГу і Освенціма до
Мордовської мережі, де «концтаборів більше, ніж колгоспів». До речі, саме є в Мордовії, на початку 80-х, незважаючи на покарання карцером, В.Стус вперто зриває
з табірного бушлату нашивку з номером, протестуючи, тим самим, проти приниження людської гідності.
Стр. 20
Безперечно, симпатії автора комедії – на боці Мокія як стрижневої постаті твору,
але із застереженням і певною мірою іронії.
1. Підбиття підсумків дискусії
 Співставлення очікуваних результатів уроку з реально виконаними.
 Рефлексія. Прийом асоціацій.
1. Домашнє завдання
Повторити відомі засоби зображення комічного,
*** Підготувати доповіді: «Майстерність Куліша у створенні комічних ситуацій та
характерів».
Література
1.
Жила С. Вивчення комедії Миколи Куліша «Мина Мазало» у школі// Дивослово. – 1998. – № 1.
2.
Куліш А. Спогади про Миколу Куліша // Куліш М. Г. Твори у 2т. – К., 1990.
3.
Куліш М. П'єси, статті, виступи, документи, листи, спогади // Упоряд. Л. Танюк. – К., 1990.
Розміщено в електронному журналі
«Золоті сторінки освіти» № 3 (7) 2012
Донецького обласного інституту
післядипломної педагогічної освіти.
http://zolotistorinki.edu.tf
березень 2012
Письмовий твір-роздум. «Чи завжди людина має вибір?» (за новелою
Миколи Хвильового «Я – Романтика»)
Мета: розвивати навички писемного мовлення, повторити основні вимоги до побудови твору-роздуму; навчати грамотно формулювати тези, добирати аргументи,
аналізуючи твір, робити висновки; розвивати логічне й образне мислення учнів,
формувати комунікативну компетентність; виховувати культуру письма; спонукати учнів до роздумів над життєвими проблемами.
Тип уроку: розвиток зв'язного мовлення, застосування навичок і вмінь.
Обладнання: вислови на дошці, пам’ятки.
Перебіг уроку
Життя - це низка виборів.
Нострадаму
1. Оголошення теми й мети уроку. Мотивація навчання.
Вчитель. Відомо, думка починається там, де починається дійсність, Дійсність поза
думкою неможлива. Микола Хвильовий, захищаючи мислячу людину, одночасно
захищав правду і вічні цінності, що не залежать від суспільних обставин, існують
попри них. Для письменника мистецтво і дійсність завжди були рівноцінними категоріями. Так, у статті «Думки проти течії», він писав: «Як бачите, наша основна
вимога – це уміти думати і почувати»; тож проблеми, яких торкався письменник
слід розглядати крізь призму першочергового авторського постулату – постулату
розсудливого аналізу, постулату «мислі».
Стр. 21
Протягом декількох уроків ми опрацьовували біографію Миколи Хвильового, оповідання «Мати», новелу «Я – Романтика», робили узагальнення про вияв слабкодухості чи сили волі автора й персонажів... Але маю впевненість, що творчість Хвильового викликала у кожного особисте ставлення до порушених тогочасних проблем. Цікаво дізнатися, як молодь XXI століття, коли світосприймання будується
на матеріальних благах, розуміє і вирішує для себе психологічну проблему роздвоєння особистості, можливість здійснення вибору будь-якій критичній ситуації.
Сьогодні ми спробуємо вирішити життєву дилему: «Чи завжди людина здатна зробити правильний вибір, чи взагалі існує можливість вибору у певній ситуації?». А
висловимо свої міркування у письмовому творі. Головне, пам’ятайте народне прислів’я: не кажи – не вмію, а кажи – навчуся. Упевнена, ви зможете впоратися з поставленим перед вами завданням, якщо протягом уроку будете старанно працювати.
Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу
.
1. Підготовка
до роботи над власним висловлюванням.
2. Повторення вивченого про вимоги до композиції та змісту твору-роздуму, словникова робота (парна форма роботи з опорою на друковану пам'ятку – додається).
Критерій
Зміст
Словесний вияв
На мою думку…;
Я вважаю…;
Формулювання тези роздуму.
Я переконаний (а), що…;
Теза
Я хочу спростувати…;
Я не погоджуюся з тим, що…
Навести два доречних докази, підстави Незаперечним доказом цього є…;
для обґрунтування, підтвердження ви- Це засвідчує…;
Аргументи
словленої тези. Аргументи передують Це доводить…;
прикладам.
Оскільки…
Яскраво ілюструє мою думку той
факт, що…;
Це питання обговорювалось…;
Не можна не згадати…;
Повертаючись до думки, що…
Приклад
2 – 3 яскравих приклади із літератури
чи життя, що ілюструють думку, роблять її переконливішою.
Висновок
Отже …; відтак…;
Органічно випливає з аргументів і приТаким чином…;
кладів та об'єднує попередні міркуванВисновком може слугувати…;
ня.
Насамкінець хочу зауважити…
1. Вчитель. Пригадаємо епіграф минулого уроку «Я – чекіст, але я й людина». У
цьому трагічному афоризмі – суть тих суперечностей, що краяли душу письменника.
Відомо, тема роздвоєння людської особистості не нова в літературі. Пригадаймо
Лукаша з «Лісової пісні» Лесі Українки, батька-митця з новели «Цвіт яблуні» Михайла Коцюбинського тощо. Одначе у творчості Хвильового Я і анти-Я – це не лише символи добра і зла, мудрості і глупства, свободи і рабства. Це образ людини,
яка проміняла справжні цінності життя на фальшиві, позбавилась людської моралі
в ім'я «великої» мети.
Людина завжди стояла перед проблемою вибору, боролася зі своїм «хазяїном» –
звірячим інстинктом – за право називатись людиною. За це право бореться і главковерх чорного трибуналу комуни (з новели Хвильового «Я – Романтика»). Він
служить благородній справі, високій ідеї: його кличе загірна комуна – країна щастя
і благодаті для всіх голодних, спраглих, окрадених духом, кличе саме безсмертя.
Проте насправді герой іде в нікуди, спиняється в цілковитій безвиході. Чому? Може, неправедним був його вибір? Чи був вибір у нього взагалі?
Стр. 22
1. Практичне застосування нових знань, умінь і навичок
Вчитель. Щоб робота була цікавою й оригінальною, скористайтеся декількома
порадами:
 Не судіть про мистецтво з підозрілою легкістю та готовністю.
 Остерігайтеся стати пихатим суддею геніїв. Пам'ятайте про дистанцію між
ними й нами.
 Уникайте безглуздих фраз.
 Дотримуйтесь обов'язкового правила культури письма: використовуючи чужу
думку, назвіть автора, зробіть посилання на його працю.
 Недоречним є часте вживання особового займенника у вставних конструкціях.
 Не бійтесь сумнівів: можливо, здається, ймовірно — ці слова підкреслюють
ваші роздуми.
Написання роботи на чернетці. Редагування твору і переписування начисто, самостійна перевірка написаного.
Метод рецензії
Прорецензуй свій твір з позиції читача і внесіть необхідні корективи.
Підсумок заняття. Так, не існує людини без сумнівів та вагань. Але є речі, які не
вибирають, які є справжнім мірилом істинності.
 Яка з морально-етичних проблем, порушених на уроці, змусила вас задуматися над власними вчинками?
 Домашнє завдання. Біографія Григорія Косинки, прочитати новелу «В житах».
Література
1. Педенко Н. Виховуємо розкріпачену думку, або як навчити учнів писати твори, використовуючи асоціації // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2007. № 2 . – с. 62 – 68.
2. Попович І. Про самоконтроль і самооцінку знань // Дивослово. – 2010. № 9. –
с. 39.
3. Савицька Л. Лінгвістичний аналіз новели М. Хвильового «Я (Романтика)» //
Дивослово. – 1998. № 11. – с. 10 – 12.
4. Харчук Р. Б. Речі, які не вибирають (Думки з приводу прочитання новели Миколи Хвильового «Я (Романтика)» в 11-му класі) // Українська мова та література в школі. – 1991. № 8 . – с. 52 – 54.
Робота опублікована в журналі
«Відкритий урок: розробки, технології, досвід» №1/2014
ТОВ «Видавництво «Плеяди» січень 2014
Урок-діалог. Постать лідера (за оповіданням Володимира Винниченка
«Салдатики!»)
Мета: Ознайомити учнів із багатогранністю творчості Володимира Винниченка;
розкрити зміст та ідейно-тематичну спрямованість оповідання «Салдатики!»; домогтись необхідності усвідомлення дітьми своїх дій і думок у певних соціальних
ситуаціях, зміцнення позитивних якостей особистості вихованців, набуття ними
навичок адекватної поведінки; вдосконалювати комунікативно-організаторські
здібностей учнів. Розвивати усне мовлення школярів, їх вміння пов'язувати літературний процес з історичними умовами, добирати матеріал для характеристики персонажів, подій, будувати виступи. Формувати високі ідеали, любов до літератури, а також стратегію дій лідера, соціальні, полікультурні, комунікативні компетенції. Виховувати інтерес до українських митців слова, патріотичні почуття, активну громадянську позицію.
Стр. 23
Тип уроку: розвиток зв'язного мовлення.
Перебіг уроку
І. Оголошення теми, мети, визначення завдань уроку, мотивація навчальної
діяльності.
1. Вступне слово вчителя.
Нова суспільно-політична ситуація, в яку вступає наша країна, інноваційні зміни в
сучасній державній системі висувають нові вимоги до особистості лідера будь-якої
формації. Формування особистісних якостей успішного лідера передбачає не тільки здобуття знань, а й перенесення набутих навичок спочатку – у середовище ровесників, потім – у суспільство загалом. Багатим матеріалом, який може послугувати
цьому є твір Володимира Винниченка «Салдатики!», над змістом якого будемо
працювати на уроці.
2. Робота з епіграфом.
Я – старшокласник!
Я – особистість творча.
Я – думаю, замислююсь.
Я – аналізую, висловлюю свої судження.


Прокоментуйте поданий епіграф, визначте задачі нашого заняття.
Виходячи з теми, задач, визначте очікувані результати нашої роботи («Дерево
очікувань»).
Буду знати….
Буду вміти визначати…
Зможу використати…
ІІ. Актуалізація опорних знань.
1. Підготовлений учень робить невеличке повідомлення(за матеріалом попереднього уроку).
Винниченко – літератор, політик, філософ. Його творчість – яскраве і неповторне
явище української літератури. «Кого у нас читають? Винниченка. Про кого
скрізь йдуть розмови, як тільки річ торкається літератури? Про Винниченка.
Кого купують? Знов Винниченка», - говорив М. Коцюбинський.
Одну з найкращих сторінок його творчої спадщини становлять оповідання – гостросюжетні, яскраві за своєю художньою формою, пластичні, глибоко проникливі в
людську психологію, розмаїті характеристиками.
Автор устами своїх героїв говорить про те, що накипіло, що вистраждано. Він володіє талантом суворого спостерігача та оповідача. Сюжети для своїх творів письменник брав із життя українських революційних сил, торкався вічного і болючого
питання про громадський обов'язок і особисте життя.
Адже почав він художню творчість в епоху соціальних потрясінь – на початку ХХ
століття. У літературі того часу теж ішли активні пошуки нового шляху до художнього осмислення дійсності. Реалізм уже не задовольняв вимогливого читача. «…
імпресіонізм, примітивізм, натуралізм, чорт-біс, все, що може найкраще обкреслити людину, давайте все сюди!» – устами свого героя Олафа Стефензона
заявляє В. Винниченко. І справді, ознаки всіх цих стилів наявні у творах письменника, а найголовніша з них,– психологізм. Автор намагається проникнути в найглибші закутки людської душі, показати складність та неоднозначність характерів,
причини вчинків. В оповіданні "Салдатики!" (1903) письменник-політик показав,
як з простого й непримітного селянина народжується ватажок, розкриває психологію його лідерства.
2. Слово вчителя.
Стр. 24

А що ж таке лідерство? Словник дає таке визначення:
Лідерство – це об’єктивне явище, що характеризує стосунки між людьми в групі.
Воно може виявлятися по-різному, але в кожній соціальній групі завжди є людина,
яка користується особливим авторитетом і довірою більшості або всіх членів групи. Ця довіра виникає в результаті особистих людських якостей, кваліфікації, ставлення до справи і людей. Людина, яка має такий статус називається лідером.
1. Мозковий штурм (робота в парах: один – генератор ідей, інший – критик.)
«Лідер – це ...»
Учні працюють над продовженням речення «Лідер – це...». Висловлюють свої думки, яким має бути сучасний лідер, доповнюють висловлювання, остаточний варіант записується в зошити.
Лідер – один з членів соціальної групи, який користується найбільшим авторитетом і довірою, на основі людських якостей, кваліфікації, ставлення до справи і людей.
ІІІ. Основний зміст роботи.
1. Слово вчителя.
Саме у творах, присвячених соціальним зрушенням у свідомості селянства, напередодні першої російської революції 1905 року, Володимир Винниченко досліджує
феномен метаморфози особистості, психологію лідерства, взаємини особистості й
маси та інші аспекти поведінки як колективу, так і окремих людей. Автор показує
не яким є герой, а що він відчуває і чому, тобто подає «портрет душі» героя, або
готує до сприйняття та оцінки його іншими героями, читачем. Тим самим у кожному традиційному засобі зображення підкреслює психологічні моменти. Щоб пересвідчитись у цьому, розглянемо композицію оповідання «Салдатики!», охарактеризуємо героїв.
1. Повідомлення учнів.
 Винниченко, як і багато інших відомих письменників, не оминув теми визвольного руху на початку століття. В оповіданні «Салдатики!» показано типову картину придушення селянського повстання. Оповідання «Салдатики!» вперше
вийшло окремим виданням за кордоном царської Росії в Чернівцях під псевдонімом В. Деде. В цьому виданні твір не був датований а відсутність рукопису у
вітчизняних архівах не дає можливості точно встановити час написання оповідання.
 Володимир Кирилович надав особливого значення поширенню «Салдатиків!»
серед народу. Твір нелегально привозили в Росію. Друге видання здійснене
1906 року в Санкт-Петербурзі під тим же псевдонімом, а значно пізніше друкувалося під прізвищем автора у Києві-Харкові в 1917 році, у Відні в 1919 році та
включалося до видань творів різних часів.
1. Бесіда:
 Чому раптово збунтувалося село?
 Який колір, на вашу думку, автор обрав для написання оповідання? (сірий).
Ось ранок: «…сірий, холодний, мартовський ранок. Хмари темним, густим димом навили над селом і незграбними величезними клубками низько повзуть кудись далеко-далеко. Січе пронизуючий, тонкий дощик і сріблястим порохом
вкриває хати і землю, і жовто-зелену травичку, що з’явилася з-під снігу.»
1. Створення таблиці «Композиція твору «Салдатики!» В. Винниченка
(індивідуальне завдання для сильних учнів); для решти – характеристика образів оповідання (робота в малих групах).
І група. Селяни – «худі, бліді лиця їх похмурі і болісно-сердиті, очі дивляться кудись у поле…», «бліді лиця поблідли ще більше, засвітилися мукою, груди важко,
глибоко зітхають, мов на всіх навалилася якась непосильна вага!!!».
ІІ група. Солдати – «…всі напружено дивляться на щось сіре і довге, що повзе з-за
лісу по чорному зораному полю»; «А сіре повзло та повзло, мов велика гадюка, то
скручуючись по дорозі, то розтягаючись у довгу, рівну низку». У солдатів
«червоні, заляпані грязюкою лиця».
Стр. 25
ІІІ група. Офіцер – «білявенького офіцерика в сивій шинелі» «жовте, безвусе, прищувате обличчя. Потім, бачачи непокору солдат, офіцерик з червоного зразу зробився білий, як крейда і для чогось став витягати дрижачими руками шаблю, яка як
на те не виймалася чогось».
Композиція твору: (зачитується)
1. Експозиція (початок оповідання)
2. Зав’язка (розмова селян про солдат).
3. Розвиток подій (селяни чекають каральний загін, викликаний поміщиком. І ось
зійшлися солдатська шеренга і селяни).
4. Кульмінація (офіцер рубає шаблею Явтуха, а його убиває селянин Микола).
5. Розв’язка (останні два абзаци).
Бесіда за Сократом. (Учням ставляться питання проблемного характеру, діти шукають шляхи їх розв'язання)
 Що вас найбільше вразило в оповіданні?
–
–
Учитель. Так, це свідчить про велику віру селянина-ватажка в справедливість своїх переконань та дій — і дає право на лідерство.
–
–
Орієнтовна відповідь
 добропорядність (обов’язковість, якщо пообіцяв — зроби);
 поважність (культура, повага до людей);
 наполегливість (не боїться труднощів);
 оптимізм (ніколи не засмучується);
 впевненість (і люди тому вірять, довіряють).
Учитель. Але не можна пов’язувати лідерство тільки з індивідуальними особливостями людини — це явище групової діяльності. Лідерство залежить від:
 виду діяльності групи (організації);
 умов, в яких діє група;
 соціально-психологічної структури групи;
 від організації спільної діяльності.
Само лідерство не має певної структури в системі влади, але являє собою певну
владу над людьми.
6. Творча робота.
Учням пропонується (на вибір) розробити і записати в зошити:
 Пам'ятку «Риси лідера» або кодекс поведінки лідера.
 Символічно зобразити «Емблему лідерства» на малюнку (своє бачення лідерства).
Пам'ятка «Риси лідера»
 Вольовий, здатний переборювати перепони на шляху домети;
 наполегливий, вміє розумно ризикувати;
 ініціативний, хоче працювати без дріб'язкової опіки;
 психічно врівноважений;
 добре пристосовується до нових умов і вимог;
 самокритичний, тверезо оцінює не лише успіхи, а й невдачі;
 вимогливий до себе та інших;
 критичний, здатний бачити у привабливих ситуаціях слабкі боки;
 надійний, тримає слово, на нього можна покластися;
 витривалий, може працювати в умовах інтенсивних навантажень;
Стр. 26


оптимістичний, ставиться до труднощів як до переборних перешкод;
здатний міняти стиль поведінки, може і вимагати, і підбадьорити.







Кодекс поведінки лідера
Діяти і доводити справу до кінця.
Пропонувати зміни, аргументуючи їх.
Зосереджуватися на результатах, не наголошувати на своїх заслугах.
Ніколи не відступати перед складними завданнями.
Постійно спілкуватися, надихаючи, впливаючи, за потреби критикуючи.
Вміти слухати інших.
Не ображати молодших і слабших.
Учні читають написане, аналізують виступи однокласників, дискутують;
захищають емблеми, пояснюють, чому саме такі художні елементи включено в зображення. За бажання можна придумати і девіз.
IV. Рефлексія.
1. Метод «Рюкзак»: які знання, уміння можна використати на інших уроках, у
житті?.. (достатній рівень).
Метод «Різнокольорові капелюшки» (високий рівень):
Червоний колір – настрій, емоції, здібності:
 Мені сподобалось…
 Мій настрій…
 Я досяг успіху, тому що….
Синій – важливість уроку:
 Урок важливий, тому що…
2. Вправа «Очікування». Співставлення виголошених на початку уроку очікувань з
реально виконаними.
Учитель. Тепер, коли ви вже зрозуміли, кого називають лідером, які якості він має,
які лідери бувають, спробуйте оцінити свої власні лідерські якості, намагайтеся
розвивати їх у собі, бо нашій державі потрібні справді сильні керманичі. А допоможуть вам у цьому оповідання В. Винниченка, які цікаві не стільки несподіваним
розвитком дії та закінченням, сюжетними перипетіями, скільки заглибленням у
найпотаємніші закутки людської душі, дошукуванням причин тих чи інших вчинків, поясненням їх із психологічної точки зору. В цьому письменник виявив себе
великим майстром, адже майже через століття читаються його твори з неослабним
інтересом.
...І мені здається, що лідерам сучасності, які прагнуть влади, не завадило б перечитати Винниченкове оповідання «Салдатики!»
ІV. Домашнє завдання
Учні отримують завдання скласти словесну Формулу лідерства, або сенкан на тему: «Лідер».
Література
1.
Ведмідь І. Особливості психологізму малої прози Володимира Винниченка //
Дивослово. – 2010. – № 4.
2.
Винниченко В. Салдатики!, Суд: посібник для 10 класу / Автор-уклад. В. Паращич. – Х.: Ранок, 2001.
3.
Мацевко Л. Засоби характеротворення в малій прозі В.Винниченка// Дивослово. – 2000. – № 4.
4.
Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст.: У 4 кн. / Упоряд. В. Яременко. – К.:Аконіт, 2001. – Кн. 1.
Опубліковано на блозі «У професіоналізмі – дія»
kuropyatnik.blogspot.com березень 2013
Стр. 27
Урок – інсценізація.
«Лісова пісня» Лесі Українки – шедевр української драматургії. Джерела твору, багатство змісту”
Мета: розкрити тему, ідею, проблематику твору, його джерела, багатоплановість
художнього змісту, ідейний зміст образів поеми; розвивати в учнів творчу уяву,
самостійність мислення, навики аналізу твору, вміння визначити його підтекст,
образи-символи; виховувати активну життєву позицію, патріотичні почуття учнів,
гуманістичні ідеали, любов до природи і бережне ставлення до неї.
Тип уроку: розвиток мовлення, інсценізація уривків драми-феєрії.
Перебіг уроку
1. Оголошення теми, мети, визначення завдань уроку, мотивація навчальної
діяльності.
Епіграф до уроку:
Сильніше за любов злоба горить,
Сильніше за красу вражає бридь,
Але життя росте лишень з любові.
Лишень краса людей навчає жить!
Д. Павличко



Прокоментуйте даний епіграф?
Чи співзвучний він змістом твору Лесі Українки «Лісова пісня»?
Отже, давайте визначимося в завданнях уроку, висловимо свої очікування від
заняття.
«Лісова пісня» – прекрасна казка про любов і зраду, про силу лісову та водяну. Вона приваблює людей глибоким філософським змістом, закликом до гармонії буття,
до миру з власною душею.
ІІ. Актуалізація опорних знань учнів
1. Вступне слово вчителя.
«Лісова Пісня» – добре знаний улюблений читачами драматичний твір Лесі
Українки. На час його написання вже була поставлена на сцені психологічна драма
«Блакитна троянда», створені такі шедеври, як «Кассандра», «В катакомбах», «У
пущі», «На руїнах», «Камінний господар», «Адвокат Мартіан». Це ті твори, які дають право поставити ім'я Лесі Українки в один ряд з найвидатнішими драматургами світу.
І раптом – «Лісова пісня» – драма-казка, твір нібито найлегший для сприймання й розуміння. Написала його Леся в 1911 році, коли прогресуюча хвороба
забирала останні сили, а натхнення не давало спокою, кликало до творчості, неначе поспішало видобути з її серця «те, що не вмирає». Це була творчість на межі
життя і смерті. Праця допомагала боротися «з виснаженням, високою температурою та іншими пригнітаючими інтелект симптомами» (з листа Лесі). «Юрба образів не дає мені спати по ночах, мучить, як нова недуга,– отоді вже приходить демон, лютіший над всі недуги, і наказує мені писати, а потім я знову лежу як порожня торбина. Отак я писала «Лісову пісню» і все, що писала останнього часу»,– розповідала письменниця про стан, який переживала, створюючи драму-феєрію.
Сама ж історія написання п'єси нерозривно пов'язана з так званим грузинським
періодом життя поетеси (1908 – 1913). Під впливом розлуки з рідним краєм Леся
Українка, не маючи змоги через хворобу відвідати дорогу її серцю Волинь, згадала
свої ліси і «затужила за ними». Саме ця туга, за словами самої поетеси, і була
справжнім імпульсом до створення «Лісової пісні». П'єсу написано в небачене короткі строки – за дванадцять днів липня.
Із листа Лесі Українки до сестри: «Писала я її недовго, 10 – 12 днів, і не
писати ніяк не могла, бо такий уже був непереможний настрій».
Стр. 28
1. Учень робить доповідь про джерела написання твору.
Образи драми поселилися в душі Лесі Українки ще в дитинстві. Вони прийшли до неї з волинських лісів, поліських озер та боліт, з легенд та міфів, яких наслухалася від волинян. Очевидно, «батьківщиною» «Лісової пісні» була мила
її серцю Ковельщина, що подарувала їй силу-силенну дитячих вражень, хоч уперше про мавку Леся почула в Жабориці на Звягельщині.
Одна з найпам'ятніших подій дитинства – поїздка з матір'ю у Скулин до
дядька Лева на прізвище Бас. Після перепочинку з дороги Косачі вирушили на урочище Нечемне неподалік віл Скулина. Шість разів відвідувала Леся береги лісового озера, а дядьків небіж Ярмило, вже парубок, катав її по озеру на човні.
Спогади Ольги Косач-Кривинюк про відвідини цих місць найяскравіше
розкривають джерела драми-феєрії «Лісова пісня»: «Побули ми трохи в Скулині, а
потім з своєю господою пішли до лісу, туди, куди дядько Лев вибрався з бидлом на
літо. То було урочище Нечемне з великим лісовим бездонним, як говорили тамтешні люди, озером. З одного боку озера був смарагдово-зелений дерновий облудний
берег, що йшов хвилями під ногами і, прориваючись, не давав приступитися до
самої води, з інших боків берега були зарослі очеретом та різними хащами. Кругом
озера був старий густий великий листяний ліс, з одного боку він підходив до поля,
а з другого переходив у старезний сосновий бір, що тягся на багато верстов.
У дядька Лева в Нечемному була хатина і шопа на сіно з трьома стінами і
стріхою. З четвертого боку шопа була відкрита якраз у бік озера. У тій шопі на сіні
ми начували, тоді саме були місячні ночі, і Леся навіть вночі мала перед очима той
краєвид з «Лісової пісні», який був би найдокладнішою декорацією до неї, коли б я
була малярем, то намалювала б його, як пам'ятаю досі…
У дядька Лева ми пробули три дні і три ночі, ходили геть скрізь по лісі, в
бір коло озера. Дядько Лев не палив у хаті, а клав огнище на дворі… раз у раз наглядаючи свого бидла. Ходячи по лісі та коло озера, надто ж сидячи біля огнища,
почули ми багато-багато оповідань про той ліс, про озеро, про всяку «силу» водяну, польову та про їхні звичаї і відносини між собою і людьми.
Коли перечитують «Лісову пісню» або дивлюся на неї на сцені, зараз мені в
уяві стає Нечемне з його краєвидом, з тими людьми, що були там з нами…
У Лесиній «Лісовій пісні» нема ні одного персонажа, ні одного повір'я, ні одної
мелодії, щоб були мені незнайомі, – все то мої давні знайомі поліські…»
Про себе письменниця казала, що має «лісову натуру», а Олена Пчілка
зауважувала, що Леся добре засвоїла волинську говірку й часто використовувала
її у своїй мові. Ця говірка є і в «Лісовій пісні». Вона додає драмі своєрідного волинського колориту.
«Лісову пісню» вперше було надруковано в «Літературному віснику» за
1912 рік. Окремим виданням твір вийшов у 1914 році. За життя поетеси драма не
була поставлена на сцені. Вперше її поставили у 1918 році.
Вчитель. Чому ж Леся так довго не торкалася цієї, такої близької її серцю
теми? Чому приступила до неї вже тоді, коли була автором з великим письменницьким досвідом?
«Лісова пісня» – не така вже й проста річ, як здається на перший погляд. Це
бездонна криниця з живою водою, яку п'єш і не нап'єшся вдосталь, її треба читати
протягом усього життя, і кожне прочитання буде відкривати новий зміст, нову мудрість, приноситиме незмінну радість зустрічі з мистецьким шедевром. Для юних
читачів «Лісова пісня» – прекрасна казка про любов і зраду, про силу лісову та водяну. Людей з життєвим досвідом драма приваблює глибоким філософським змістом, кличе до гармонії буття, до згоди з власною душею. А для науковцівфольклористів, народознавців цей твір є цілою лабораторією пізнання народної
поезії і міфології.
Тому «Лісову пісню» не можна ні читати, ні осмислювати похапцем, бо
десь на узбіччі залишаться непоміченими справжні золоті розсипи. Хочеться, щоб
цей твір не лише збагатив кожного духовно, а й спонукав замислитися над людськими цінностями і своїм життям.
Стр. 29
І, зглядаючись на все вищесказане, ми проведемо сьогодні урок з елементами інсценізації, але перед цим повторимо відомості з теорії літератури:
Драматична поема – переважно невелика за розміром віршована, п'єса, в
якій зливаються драматичне й ліричне розкриття теми, виклад матеріалу відзначається лаконізмом, відсутні широкий фон подій і зовнішня інтрига, а вся увага зосереджена на розкритті ідейного конфлікту між основними противниками в момент
його найбільшого загострення.
Феєрія – театральна чи циркова вистава, побудована на фантастичноказковому сюжеті, в якій з метою вразити глядача використовуються різноманітні
сценічні ефекти.
Драма-феєрія – п'єса, з казково-фантастичним сюжетом і персонажами.
ІІІ. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу.
(Основну частину уроку варто провести на фоні музики
(«Голоси природи»)
Учитель. Якщо драма названа «піснею», то пролог можна з певністю назвати заспівом, який з першого слова вводить нас у поетичний світ одухотвореної природи. Перед очима постає «Старезний густий предковічний ліс на Волині…» (ремарка читається до слів: “На озері туман то лежить пеленою, то хвилює од вітру, то порозривається, одкриваючи блідно-блакитну воду”)
 Хто є учасниками заспіву?
 Які дійства видаються вам найпоетичнішими?
 Що уявляється вам під час читання про «Того, що греблю рве», Лісовика та
Водяника, про іншу лісову та водяну «силу»?
Лісові та водяні істоти розмовляють, тішаться, гніваються, люблять і розважаються. А ми бачимо перед собою картини живої природи. Яким же треба бути чутливим і спостережливим, як любити навколишній світ, щоб почути мову джерела й
дерев, озерних хвиль та жучків-світлячків! Ось і Мавка, лісова красуня, каже про
це Лукашеві згодом: «Німого в лісі в нас нема нічого». Отож треба тільки навчитися слухати природу, як музику, як живу істоту.
 Які цінності для міфічних персонажів найголовніші?
Воля. Життя без неї для них неможливе. Тут цінується краса, якою все й виміряється. Русалка і «Той, що греблі рве» захоплюються зовнішньою вродою. Мавка,
бажаючи побачити Лукаша, скаже; «Він, мабуть, гарний». І всі вони люблять яскраві шати (вбрання), порядок у лісі й на озері. Однак тільки на перший погляд видається, що у природі кожен сам по собі. Насправді тут панує взаємозв'язок і злагода, а «як цар морський покличе – треба слухать. На те є служба…».
Учитель. Якщо згадати, що характери цих казково-міфічних персонажів створювалися Лесею під впливом розповідей волинських селян, то можна лише подивуватись, яким багатим і образним було світосприймання нашого народу.
Поступово заспів переходить у пісню, яка на повний голос зазвучить у Першій дії.
На березі лісового озера з'являються люди.
 Хто вони?
 Які ваші перші враження від дядька Лева й Лукаша?
 Яку характеристику дає дядькові Леву Лісовик?
(Учні словесно змалюють зовнішність персонажів, охарактеризують дядька Лева
як чудового знавця природи народних повір'їв, друга лісу, відзначать у Лукаша
хист сопілкаря, що чує навіть голос дерева, це свідчить про мистецькі здібності
парубка).
Учитель. Аж тепер на зелену весняну сцену виходить головна героїня драмифеєрії – Мавка.
 Як вона з'являється?
 Яка мавка на вроду?
 А вдачею?
Стр. 30
Зовнішність і одяг переконують – перед нами справжня лісова пісня. Вдача у мавки – вільна, чутлива до звуків, лагідна. Це розкривається в діалозі з Лукашем під
час першої зустрічі.
(Звучить інсценізований уривок від слів:
«Не руш! не руш! Не ріж! Не убивай!»
до – «Бачиш, і ти, немов той ясень, розмовляєш»)
 Що приваблює вас у поведінці і словах Лукаша?
 Що свідчить про те, що Мавка духовно багатша, а Лукаш приземленіший?
 Чим розповідь Лукаша подивувала Мавку, а чим – захопила?
( Учні розкривають ставлення молодих героїв драми до одруження і прочитають
відповідні уривки з тексту).
Учитель. З'являється Перелесник образ відомий вам з поезій Лесі Українки. Зверніть увагу на його розмову з Мавкою. Тут повна свобода почуттів – мешканці лісу не обтяжені ні умовностями, ні земними турботами. Мавка не приймає
любов Перелесника, і той перетворюється на червоний захід сонця, поволі щезає,
на зміну йому приходить білий вечірній туман… (мальовнича картина. Недарма
ж Леся мріяла в дитинстві писати вірші й малювати, як Тарас Шевченко).
 Що ж діється поміж персонажами, які прийшли у драму з реального, людського світу?
Дядько Лев звідусіль оточений лісовими силами, з якими добре вміє співіснувати. Знання лісу і його законів допомагають йому скрізь. Він знає, коли треба
бути поблажливим, а коли й суворим. Крім того, дядько – неабиякий оповідач, знає
безліч казок, легенд,– точнісінько так, як Лесин знайомий Лев Скулинський у її
далекому дитинстві.
Вечоріє, і дядько Лев засинає, а сільський хлопець і лісова дівчина в цю прекрасну
весняну ніч поєдналися душами, до них прийшло кохання.
 Які слова і вчинки персонажів про зародження ніжного почуття?
Лукаш не лише хоче зігріти Мавку в обіймах, а й готовий захистити її, заквітчати. Він іде шукати для неї прикраси – яскравих світлячків, не думаючи про
небезпеку. Коли ж хлопець потрапляє у трясовину, Мавка рятує його, нагнувши
вербу. А які слова промовляють закохані! Той перший поцілунок – чистий, ніжний
– Мавка порівнює з зорею, що впала в серце.
 Чи відчувають закохані гармонію душ?
Так. Зігріті коханням, Лукаш з Мавкою переживають свої найкращі хвилини, коли говорять не лише вуста, а й душі, їх єднає мистецтво. Розлука закоханих
така ж ніжна і щира, як і зустріч.
(Учні читають в особах уривок від слів:
«Я буду ждати!» до кінця першої дії з ремаркою включно).
Підсумкове слово вчителя. Нічна тиша покриває ліс, а в наших душах, у
пам'яті знову оживає зустріч напровесні сільського парубка Лукаша з лісовою красунею і звучать тривожні Мавчині слова:
«Що ж мені суджено – щастя чи мука?»
(Ставлю учням дане проблемне питання, на яке маємо відповісти протягом уроку)
Друга дія.
 Як змінився пейзаж у другій дії?
 Що свідчить про присутність людей у лісі?
 То що ж: щастя чи мука судилися головній героїні?
 Чи справедливо ставиться мати Лукаша до Мавки?
 Чи б змогла б узагалі Мавка догодити їй?
 Як поводиться тепер Лукаш?
 Чи схожий він на того замріяного, схвильованого парубка, якого ми бачили в І
дії?
(Учні читають діалог від слів: «їм невістки треба, бо треба помочі»
до – «Чому я маю сеє пам'ятати?»)
Стр. 31
Випуск № 1


Якими тут виявляють себе Мавка і Лукаш?
Чи зберегли вони гармонію душ і почуттів?
Мавка така ж, як і раніше,– щира й одухотворена. Вона вірить, що любов
може подолати всі перешкоди, намагається викликати на щирість Лукаша. Не хоче
погодитись з тим, що його чиста співуча душа стала черствою і холодною.
Лукаш дуже змінився. З ніжного, чутливого, закоханого парубка він перетворився в буденного, грубого, приземленого селянського сина, що гризеться з Мавкою, злостиво докоряє та насміхається з неї. Перед нами безвольна людина, не
здатна захистити свої почуття. Лукашева мова нагадує мову його сварливої матері.
Він зовсім не розуміє піднесених, високих Мавчиних слів. На противагу Лукашеві
Мавка розкривається високого внутрішньою красою і духовним багатством. Вона
має «серце не скупе, що скарбів воно своїх не криє», не боїться говорити відверто
про своє кохання, бо це – не сором, а найкращий цвіт душі людської.
В її словах так багато любові, муки і мудрості, що вони примушують читачів замислюватись над власними почуттями і вчинками.
Учні шкодують, що між Лукашем і Мавкою зникло порозуміння, а отже й
гармонія душ. У п'єси є не тільки до Лукаша, а взагалі до кожного з нас спрямовані
слова, які варто записати у книжку своєї пам'яті:
«Не зневажай душі своєї цвіту…», зумій «своїм життям до себе дорівнятись».
 Як ви розумієте ці вислови?
Скривджена Мавка йде з серпиком, як звичайна сільська дівчина, на поле,
несучи в очах біль і сум.
 Що відтворює картина зустрічі Мавки з Русалкою Польовою?
 Якою тут бачимо Мавку?
 Який вислів у цьому епізоді є афористичним? («Що ж, хіба крові не варта
краса?»)
З'являється Килина. Вона прийшла на запрошення Лукашевої матері.
 Як її схарактеризувала Мавка?
 Чому вона застерігає Лукаша, невже тільки з ревнощів?
Душа Мавки вміє розпізнавати людей. Розкотистий сміх Килини, її облесливість і
грубі жарти сказали Мавці багато що. Вона розуміє, що Килина не пара Лукашеві,
не рівня йому по душі, що він з нею не буде щасливим. Це ще більше посилює Мавчину муку.
Лукаш зрадив, проміняв світлу душу Мавки на простакуватість і невибагливість дебелої вдовиці Килини. Саме цей момент Леся Українка вплітає у зміст
поетичну розмову Мавки з Русалкою.
 Навіщо це робить поетеса?
 Який настрій створює ця розмова?
 З ким ви погоджуєтесь (з Русалкою чи Мавкою) в думці про кохання?
 Як сприймає Мавка докори Лісовика?
 Прочитайте цитату «Не всі вінки погинули для тебе…» і скажіть, з чим контрастує ця картина?
Барвиста, святкова картина осені сповнена краси і багатства кольорів. Вона є таким контрастом до чорно-білого, засмиканого клопотами буденного життя людей!
 Чому ж Мавка страждає за цим життям? Можливо, їй хочеться додати йому тої
злагоди і краси, якої там не вистачає…
 При яких обставинах звучать знамениті слова:
«Ні! Я жива! Я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає!»
 Як ви розумієте ці слова?
 Що символізує образ «Того, що в горі сидить»?
 Чому Мавка все-таки йде в його царство?
Стр. 32
Випуск № 1
«Той, що в скелі сидить», очевидно, смерть, яка одночасно позбавляє і мук, і радощів життя. Зрада наносить смертельний удар коханню Мавки. Зневажливі останні
слова Лукаша «Яка страшна! Чого ти хочеш?» були отруйною стрілою у груди.
Мавка до останку бореться за своє кохання і Лукашеву душу, але… даремно. Лукаш голосно, щоб Мавка чула заявляє матері, що буде свататися до Килини. Це
штовхає Мавку в западню.
Третій розділ.
Учитель. І втретє природа змінила свої шати. Прийшла пора осіння, смутна, вітряна.
 Що сталося за цей час з персонажами драми?
 Яким виявилися плоди життя Килини, Лукашевої матері, самого Лукаша?
Аналізуючи учнівські відповіді, доходимо висновку, що наприкінці дії персонажі
ніби розплачуються за свої помилки, одержують по заслузі і за добро, і за зло.
 Якою насправді виявилась Килина?
 Чи мала рацію Мавка, називаючи її лукавою та хижою?
Так Крім того, Килина ще й зажерлива, ліс для неї – лише місця наживи.
Віддяка не забарилося: Килина замість вимріяного багатства пожинає злидні й
сімейні чвари.
Лукашева мати згадала добрим словом Мавку («було таке покірне, добре,
хоч прикладай до рани») і пошкодувала, що Лукаш колись проміняв її на Килину.
Та пізно. Замість спокійної старості, якої вона так прагнула, ця темна, спрацьована
жінка має одні гризоти та лайку з невісткою. Врешті-решт гине від вогню і хата,
побудована дядьком Левом.
А Лукаш? Його Лісовик перетворив у вовкулаку, йде додому, але не тому,
що поспішає до сім'ї, а має надію зустріти Мавку, яку колись зрадив. На Волині
існує багато міфів. З одним з них, вовкулака – це не той, хто має вовчу подобу, та
почувається людиною і хоч боїться людей, але водночас і тягнеться до них. Мавка,
звільнивши його від чар, розповідає Лісовикові:
…Він у подобі людський упав мені до ніг, мов ясень втятий… І з долу в гору він
до мене звів такий болючий погляд, повний туги і каяття палкого, без надії… Людина тільки може так дивитись!...
 Який зміст вклала тут Леся Українка у слово «людина»?
Очевидно, вона мала на увазі не подобу, а суть. Адже і зовні нормальна
людина може мати звірячі інстинкти, бути цинічною у становленні до оточуючих,
безкультурною й бездуховною.
Мавка побачила в очах Лукаша розуміння скоєного ним гріха і не помилилася. Лукаш потоптав доброту свого серця, зневажив чисте кохання Мавки, зрадив
її… Розплата була немилосердною, за нею прийшло каяття, але вже «без надії».
Пригадаймо, як жорстоко розмовляв він з Мавкою. Послухаймо тепер ще один дуже промовистий діалог
Лукаша й Килини – (Учні читають в особах уривок від слів:
«Таки явився! Де тебе носило так довго?»
до – «Цить! Цить! Не говори! Мовчи!»)
 Чим він нагадує діалог Лукаша з Мавкою?
Килина так само не розуміє Лукаша, як він колись не захотів зрозуміти
Мавки, безпідставно докоряє йому і звинувачує.
 Чи знає Килина свого чоловіка?
Ні, зовсім не знає, до його душі ніколи не прислухалася, здається навіть не
задумувалася над тим, що є в людей ще й духовний світ. Вона міряла життя іншими мірками.
 Чому Лукаш нічого не пояснює, не виправдовується?
Тому що Килина все одно його не розуміє. Недарма він каже: «я бачу жінко, те що ти не бачиш…Я мудрим став…»
Стр. 33


Чи можливе було взагалі кохання між Лукашем і Килиною?
Обґрунтуйте свої міркування?
Що ж розумів Лукаш?
Він збагнув, що помилився і що найвищою життєвою цінністю є душа людини,
сповнена любові. Тому й чекав нової зустрічі з Мавкою. А коли сталося пожежа,
то не рятував «добра», що пожирає вогонь, бо думав: «А може, там згорить і лихо?» Отже все матеріальне – тлінне, духовні ж набутий істинно невмирущі.
Ми бачимо, що погляди авторки перегукуються з християнськими засадами, за якими людина не повинна занадто піклуватися тим, що стане тлінним, а думати про духовне.
 А як же Мавка?
 Чому вона знову приходить у ліс, розбудивши свою приспану муку?
Навіть з небуття повертається Мавка, коли відчуває, що з коханим сталося
лихо. Я збагнула, що забуття не суджено мені»,– каже вона. Ці слова переконують
нас у силі слова, «що й озвірілих: в люди повертає». Слово має велику енергію, але
не кожен може нею оволодіти. Треба дуже любити людину, і тоді знайдуться ті
чарівні слова, що відвернуть страждання. Мавка любить, жертвує собою, шукає
стежки до оселі коханого, бо інакше вона не може.
 Чому сопілка заговорила в руках Лукаша голосом Мавки?
Бо любов не вмерла, адже сопілка повторило слова, промовлені Мавкою в
найщасливіші хвилини її життя. Кохання жило в Мавці завжди: коли вона була
лісовою царівною, безтілесною тінню, плакучою вербою, навіть сивим попільцем.
Любов незнищенна, як незнищенна природа і все, що народилося для добра і краси. Ці мотиви всепереможно звучать в останніх акордах «Лісової пісні». Послухаймо!
(Інсценізація останнього епізоду драми
від слів: «Заграй, заграй, дай голос мому серцю!» до кінця твору)
IV. Підсумок.
Запитання до учнів.
1. Визначити тему «Лісової пісні». (Оспівування поетесою духовного багатства
рідного народу, його великих творчих можливостей, нездоланності потягу
людини до високого і прекрасного.)
2. Яка ідея твору? (Утвердження краси вічного незалежного духу, кохання і мрії,
змістовного, гармонійного, як сама природа, людського життя.)
3. Чого навчає нас твір Лесі Українки? (Любити природу, пізнавати її закони, похазяйськи ставитись до й багатств. У п'єсі природа постає як джерело творчості й натхнення. Показано також, як мистецтво облагороджує людину.)
4. В чому особливості композиції твору? (Складається з прологу і трьох частин.
Зовнішньою композиційною особливістю драми є відсутність поділу активів
на яви. Весь твір складається з прологу і трьох дій. Пролог являє собою самостійну драматичну сцену, прямо не зв’язану з розвитком сюжету. Він вводить
читача у світ природи, знайомить із фантастичними історіями, які заселяють волинські хащі та лісове озеро. У пролозі окреслюється недобре, вороже
ставлення «водяного роду» до людини. (Згодом воно позначиться на подальшому розвитку подій, природа – повноправна дійова особа п'єси.)
 Тож що було суджено головній героїні драми: щастя чи мука?
(Думки учнів будуть неоднозначними, отже пропоную глибше замислитись
над цим питанням, і вдома скласти твір-речення..)
 Чи змогли ми виконати поставлені задачі уроку?
 Чи справдилися ваші очікування?
Стр. 34


V. Домашнє завдання.


Підручник, опрацювати теоретичний матеріал, с.286-291;
*** скласти твір – речення, використовуючи цитату: «Що ж Мавці суджено,
щастя чи мука?»
підготуватися до характеристики образів «Лісової пісні»;
вивчити напам'ять останній монолог Мавки.
Література
1.
2.
Горик Н. кілька статей з методичного посібника // Дивослово. – 1999. – №2.
Кухта Н. Народноказкова основа «Лісової пісні Лесі Українки»// Дивослово.
– 1997. – № 4.
3.
Українка Леся. Лісова пісня. – К.: Дніпро, 1970.
Розміщено на порталі
«Учительський журнал он-лайн»
видавничої групи «Основа»
www.teacherjournal.com.ua
Урок-диспут. «Чи виправдане зло в ім'я добра» (за романом Панаса
Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»)
Мета: перевірити розуміння учнями змісту роману Панаса Мирного «Хіба ревуть
воли, як ясла повні?», здатність логічно мислити; ознайомити з правилами ведення
дискусії; розвивати мовлення, навички вести бесіду на задану тему, аргументувати
власну думку, застосовувати вміння аналізувати; формувати здібності відстоювати
власну точку зору; виховувати толерантність, повагу до оточуючих.
Обладнання: підручник, ілюстративний матеріал, пам'ятки.
Тип уроку: розвиток зв'язного мовлення
Хід уроку
І. Оголошення теми та мети уроку, мотивація навчальної діяльності.
Епіграф:
Зробив добро - не кайся,
зробив зло – зла й сподівайся.
Народне прислів'я
Невмируща істина стара:
хто робить зло –
нехай не жде добра
Народна творчість
ІІ. Засвоєння учнями нових знань, формування вмінь та навичок.
1. Вступне слово вчителя.
Міняються життєві орієнтири, цінності, тільки таїна високого мистецтва не
підвладна часові. Воно є тим живим скарбом, що йде по землі, йде від покоління
до покоління, огортаючи глибинним чаром людську душу. Ми, нащадки третього
тисячоліття, із захопленням гортаємо сторінки художніх творів на уроках літератури, які відрізняються з-поміж інших тим, що вивчають на них не науку, а мистецтво слова, прекрасну й дивну його красу і силу, оригінальність світобачення митця
слова, його здатність відтворити життя в художніх образах, розкрити злободенні
проблеми через доленосні вчинки персонажів, через розкриття характерів діючих
осіб. Так у творі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» вдало та
Стр. 35
реалістично змальовано вплив суспільства на долю людини, перетворення звичайного селянського хлопця-правдошукача на жорстокого та холоднокровного вбивцю. І однією із найбільш важливих проблем, які порушує автор твору, є проблема
добра і зла, проблема вибору життєвого шляху. Справді, хто не жалів Чіпку, не
співчував його загубленій силі? Але, виходячи з позицій народної моралі, якої дотримувався, до речі, і письменник, якою керуємося і ми, добро завжди прекрасне, а
зло - потворне, огидне, бридке, хто б його не вчинив.
Отож сьогодні на уроці ми спробуємо здійснити психоаналіз особи Нечипора Вареника, бо саме цей персонаж дає змогу нам, сучасним читачам, психологічно увиразнити причини трагедії особистості, саме в його душі так відчайдушно
борються добро і зло.
2. Словникова робота
Диспут (від лат. Disputare міркувати, сперечатися) — це активне обговорення проблеми, що цікавить його учасників, палка суперечка, викликана бажанням якомога
глибше розібратися у питаннях, що обговорюються.
3. Ознайомлення з правилами ведення дискусії з елементом екскурсу в минуле.
Учитель. Ми любимо повторювати за древніми, що у «суперечці народжується
істина». Однак для того, щоб відшукати цю істину, слід навчитися вести диспут
правильно, дотримуючись основних загальноприйнятих правил ведення дискусії.
Основи етикету суперечки склалися історично. У книзі професора С. І. Поварніна
«Мистецтво дискусії», яка була вперше видана в 1918р., викладені деякі правила
етикету суперечки.
Цитуємо основні їх положення (учнівська доповідь):
1. «…перший обов'язок і одна з найважливіших властивостей хорошого суперника
у суперечці – вміти їх (протилежні докази) вислухати, точно зрозуміти і оцінити.
… Вміння слухати – вміння важке: без нього – хороший супротивник у
дискусії немислимий.
…Це фундамент мистецтва суперечки.
2. Важлива умова справжньої чесної дискусії – повага до переконань і поглядів
суперника, якщо м бачимо їх щирість.Манера вважати людину з іншими поглядами на життя ідіотом або мерзотником – ознака некультурного, нерозвиненого розуму, вузького кругозору.
3. Велике значення у дискусії має манера її вести. Тут теж є багато різновидів та
відтінків. Одні сперечаються «по-джентельменськи», «по-лицарські»; інші – за
принципом: «на війні як на війні»»; треті – просто «по-хамськи»…
Джентльменське дискутування – це найвища форма у цій драбині форм
суперечки. У такій дискусії не допускаються ніякі не дозволені прийоми. Супротивники поважають думки один одного, ніколи не опускаючись до висміювання, зневажливого тону, грубощів чи недоречних дотепів. Суперники намагаються гідно
оцінити точку зору один одного.
Це форма ведення дискусії для якої необхідні і розум, і душевна рівновага…
4. Надзвичайно важливо, як ми ведемо дискусію: спокійно врівноважено чи збуджено, схвильовано, навіть розлючено. Тут можливо сказати, що існує правило:
якщо умови суперечки приблизно рівні, то виграє її завжди і незмінно холоднокровніший суперник».
Учитель. Російський професор В. Т. Лісовський , який багато років займався методикою диспутів, склав «Пам'ятку учаснику дискусії», в якій сформулював оснівні правила ведення полеміки (пам'ятки лежать на партах):
1. Перед тим, як сперечатися, подумайте, про що ви будете говорити.
2. Сперечайся чесно і щиро, не перекручуючи думок і слів товаришів.
3. Починаючи дискусію, ясно і чітко сформулюйте положення, котрі будете відстоювати, доводити. Ці тези повинні залишатися незмінними протягом усієї
дискусії.
4. Пам'ятайте, що найкращим доказом чи спростовуванням є точні і незаперечні
факти.
Стр. 36
1. Доводячи і спростовуючи, говоріть ясно, чітко, точно. Намагайтеся говорити
своїми словами.
2. Якщо доведено хибність думки, майте мужність визнати правоту свого
«противника».
3. Закінчуючи виступ, підведіть підсумки, сформулюйте висновки.
Пам'ятайте, що головне в дискусії – аргументи, логіка доведення. Міміка, жести,
вигуки як аргументи не приймаються.
4. Питання, що висуваються для дискусійного обговорення.
Учитель. З давніх-давен люди замислюються над одвiчним питанням: що є добро,
а що – зло?
Чого у свiтi більше, i що, врешті-решт, перемагає? За душу людини протягом
усього ïï життя сходяться у смертельному поєдинку сили добра i зла. I тільки людина здатна зробити власний вибір, який вирішить результат цього двобою. Та це
дуже непросто, бо їй, цій людині, властиво помилятися, вчитися на власних помилках, відшукуючи дорогу до правди.
Саме такий пошук змальовує у своєму романі "Хіба ревуть воли, як ясла повні?"
корифей украïнськоï літератури Панас Мирний. З його сторінок постає перед нами
страшне зло, таке сильне й всюдисуще, що підкоряє собі навіть сміливих, гордих,
волелюбних людей, які могли б віддати свої сили високій меті.
1. Що таке добро? Що таке зло?
2. Якщо зло всесильне і вічне, чи варто з ним боротися?
3. Якщо зникне зло, то чи зникне добро?
4. Чи завжди будуть існувати добро і зло, як прототип один одному?
5. Яких людей більше у світі – добрих чи злих?
6. Хто, на вашу думку, людина – вовк чи вівця? Вона є уособленням добра чи
зла?
7. Якщо більшість людей – вівці, то чому вони ведуть життя, яке не відповідає
їхній сутності?
8. Чи робить добро людину і весь світ прекраснішим?
9. Людина від народження добра чи зла?
Вчитель. Панас Мирний поставив персонажів свого роману в однакові життєві
умови, але одні чинять гріх, не спокутують свою вину, а другі борються до останку. Що ж є тією силою, яка поставила цих людей по обидва боки вибору?
Панас Мирний допомагає нам самим знайти вiдповiдь, створюючи яскраві й переконливі образи роману. Головний з них - Чіпка, за душу якого ціле життя боролися
добро i зло.
ІІІ. Підбиття підсумків уроку.
1. Складання «асоціативного куща»
Добро і зло – це різні поняття. Доберіть зараз до слова «добро» слова – асоціації.
(На дошці написано слово «добро»)
Добро – чесність, ввічливість, щастя, совість, світло, любов, гуманізм, радість, щастя, приємні відчуття тощо.
2. Узагальнююче слово вчителя.
Доброта проявляється саме у вчинках людей, а не в словах. Найкращі поради, як
ми сьогодні ще раз переконалися, знаходимо у Біблії. «Стався до людей так, як би
ти хотів, щоб ставилися до тебе, і ніколи не роби іншим того, чого не хотів би, щоб
робили тобі». Бо не всякими шляхами можна дійти праведного діяння. Думай і думай, як, борючись проти зла, не скоїти ще більшого і непоправного лиха. Пам'ятай:
«Межа між світлом і тінню - ти» (Станіслав Їжаки Лец).
ІУ. Домашнє завдання. Підготуватись до написання контрольного твору.
Робота опублікована в журналі
«Відкритий урок: розробки, технології, досвід» №12/2013
ТОВ «Видавництво «Плеяди»
Автор
Методист
Документ
Категория
Методические пособия
Просмотров
299
Размер файла
695 Кб
Теги
2015, методичний вісник, методист
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа