close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Мовчун Л. ГОРІХОВІ ПРИНЦЕСИ

код для вставкиСкачать
П’єса — це твір, призначений для постановки на сцені. Зміст п’єси
передається за допомогою розмов персонажів — дійових осіб. Примітки
автора щодо їхньої зовнішності й поведінки, а також щодо обставин дії
подаються в дужках або окремими рядками. Такі примітки називаються
ремарками.
П’єса, у якій багато казкового, називається п’єсою-казкою.
ЛЕСЯ МОВЧУН
Леся Мовчун - талановита авторка поезій, п’єс, казок і оповідань для дітей.
Задовго до першого класу майбутня письменниця навчилася читати й писати.
Відтоді книжки стали її найбільшим захопленням. Мала Леся любила вірші
Стельмаха, Павличка, Воронька, гуморески Глазового та Олійника,
українські казки й казки народів світу, оповідання Нестайка та Носова.
ГОРІХОВІ ПРИНЦЕСИ
За мотивами англійської народної казки (Уривок)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Казкар, Онук, Джоан, Ніколь, Мачуха, Чарівниця, Фея 1, Фея 2, Слуги,
Ельфи, Феї.
Сцена 1
Онук. Діду, а можна послухати казку?
Дозволь!
Казкар. Що ж, розповім.
Жив на світі Король.
Донечку мав — яснооку Джоан.
Врода її непідвладна словам!
Тільки ж ото, як на світі ведеться,
ниточка щастя то в’ється, то рветься.
Вмерла у них Королева-матуся.
Рік у скорботі минув. — Оженюся! —
вирішив мудрий Король. І в покої
Інша дружина ввійшла із дочкою.
Юну принцесу всі звали Ніколь.
Донькою визнав її сам Король!
Онук. Мачуха теж полюбила Джоан?
Казкар (хитаючи головою).
Кинула погляд — і тісно бровам
стало на хмурім обличчі її.
Розпочалась колотнеча в сім’ї.
Тільки Джоан і Ніколь, дві сестри,
раді життю, мов привабливій грі.
Ділять турботи і сум — до кінця.
(Гладить по голові Онука і зітхає).
Буде печальною казка оця.
• Спробуй передбачити, як розвиватимуться події в дідусевій казці.
• Прочитай переказ опущеної частини п’єси і порівняй його зі своїм
варіантом розвитку подій.
На прохання мачухи зла чарівниця зачаклувала Джоан. Обличчя дівчини
перетворилося на телячу мордочку. Ніколь, щоб урятувати Джоан, пішла з
нею до іншого царства. А там захворів син Короля. Сестри пообіцяли
вилікувати його.
Казкар. Ось уже й ніч. А що темна й глибока!
Сестри вартують і сплять упівока.
Десь о дванадцятій Принц таємничо встав.
Як сновида з поблідлим обличчям,
вийшов з палацу — принцеси за ним.
Лісом ідуть — непроглядно-густим.
Принц у печеру заходить, а з неї
Ельфи летять і випурхують Феї.
Сцена 7
Е л ь ф и і Ф е ї оточують
П р и н ц а веселим і гомінким натовпом.
Е л ь ф и і Ф е ї. Нум веселитись! Танцюй до знемоги!
З радістю в танець ведуть тебе ноги!
Ніколь і Джоан спочатку ховаються за деревом, потім заходять у печеру і
причаюються в темному куточку.
Фея 1. Подружко, знаєш мою таємницю?
(Шепоче щось на вухо Феї 2).
Фея 2. Ну і хитренька! Дай цмокну у щічку!
Принц бідолашний вже з нами довіку?
Фея 1 (показує яблуко).
Ще таємницю відкрию велику:
тільки відкусить він яблуко це —
стане рум’яним у нього лице,
погляд — блискучим, а розум бадьорим.
путь на цей бал не згадає ніколи!
Фея 2 (показує лорнет1).
Маю і я, мила Феє, секрет:
десь є на світі Джоан чи Джанет —
мусить обличчя своє затуляти,
бо голова в неї, наче в теляти.
Чари знімає цей срібний лорнет —
хай лиш торкнеться до нього Джанет.
1 Лорнет - окуляри в оправі з ручкою.
Джоан (тихо).
Як же у Фей відібрати оте?
Ніколь (тихо).
Біля печери ліщина росте.
Вийдемо, люба, горішків нарвати.
Джоан (лукаво).
Вміємо трохи і ми хитрувати!
Джоан і Ніколь, нарвавши горішків, висипають повні жмені на землю в
печері, і ті котяться під ноги Феї 1 і Феї 2. Обидві Феї, намагаючись зібрати
якомога більше горішків, випускають з рук яблуко і лорнет. Джоан і Ніколь
піднімають чарівні предмети і тікають з печери.
Казкар (добродушно сміється).
Кмітливі принцеси горішків нарвали.
Таку веремію1 зчинили на балі!
Фея 1. Дивися: горіхи! Лови, піднімай!
У мене — дві жмені.
Фея 2. А в мене нема...
Казкар. Покинули Феї скарби чарівні.
Ніколь (радісно).
Це яблуко — Принцу.
Джоан (підхоплює).
А лорнет — то мені!
З Джоан і з Принца спадають чари.
Казкар. Сивий Король вранці думав, що сниться
брязкіт, і гамір, і сміх у світлиці.
Радість була невимовна й велика!
Принц усміхався. Джоан гарнолика —
поруч з Ніколь, мов ясний промінець.
1 Веремія - тут: метушня.
Онук. Діду, дідусю! Оце вже кінець?
Казкар. Так, мій онучку!
Онук. Шкода! Дуже мало.
Казкар. Казка в житті довго-довго тривала.
Принц одружився з Джоан. А Ніколь взяв за дружину могутній Король.
Автор
natasha3246
Документ
Категория
Художественная литература
Просмотров
7 553
Размер файла
194 Кб
Теги
принцесс, горіхові, мовчун
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа