close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

История филологического факультета ОНУ им. И.И.Мечникова

код для вставки
²ÑÒÎвß
Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ
ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ І. І. МЕЧНИКОВА
Одеса • «Астропринт» • 2012
УДК ББК І
ISBN
© Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2012
óìí ô³ëîëîã³÷íîãî ôàêóëüòåòó
Слова Василя Полтавчука
Музика Миколи Свидюка
На березі моря, на березі степу
В обіймах солоних і хлібних вітрів
Щоранку висвічує сонце планету, Народжену тут із любові до слів.
Приспів:
Філологічний факультет — адреса юності моєї,
Філологічний факультет — пора кохання і надій.
Філологічний факультет, святе твоє благословення.
Філологічний факультет, сумуй зі мною і радій.
Тут серця мойого прописка довічна,
Тут долі моєї життєвий поріг.
Сюди повертатимусь подумки й пішки
Із різних, найдальших у світі доріг.
Приспів.
Тут гавань і простір, тут якір і парус,
Висока орбіта любові до слів.
На березі моря, на березі степу
В обіймах солоних і хлібних вітрів.
Приспів.
4
Ãðèãîðîâè÷ ³êòîð ²âàíîâè÷
(30.04.1815–19.12.1874)
декан з 1865 р. по 1874 р.
Íåêðàñîâ ²âàí Ñòåïàíîâè÷
(1836–3.11.1895)
декан з жовтня 1874 р. по 1891 р.
Íàäëåð Âàñèëü Êàðëîâè÷
(15.12.1840–14.05.1894)
декан з 1 січня 1891 р. по 14 травня 1894 р.
ÄÅÊÀÍÈ ²ÑÒÎÐÈÊÎ-Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
Óñïåíñüêèé Ôåä³ð ²âàíîâè÷
(7.02.1845–10.09.1928)
декан з 30 квітня по листопад 1894 р.
Äåðåâèöüêèé Îëåêñ³é Ìèêîëàéîâè÷
(12.03.1859–1943)
декан з 25 листопада 1894 р. по 1 квітня 1903 р.
Êî÷óáèíñüêèé Îëåêñàíäð Îëåêñàíäðîâè÷
(22.10.1845–13.05.1907)
декан з червня 1903 р. по вересень 1905 р.
5
Âîëêîâ Ðîìàí Ìèõàéëîâè÷
(1.10.1885–6.05.1959)
декан з 1937 р. по 1943 р.
Á
ëÿ
â Ìèõàéëî Âàñèëüîâè÷
(14.09.1885–29.10.1948)
декан з січня 1943 р. по 1948 р.
Øòåðí Åðíåñò Ðîìàíîâè÷
(25.06.1859 — квітень 1924)
декан з вересня 1905 р. по 1909 р.
Ìî÷óëüñüêèé Âàñèëü Ìèêîëàéîâè÷
(1.01.1856–7.01.1920)
декан з 25 червня по 20 серпня 1915 р.
Ïàâëîâñüêèé Îëåêñ³é Àíäð³éîâè÷
(1856–1913)
декан з 1909 р. по 1912 р.
Äîáðîêëîíñüêèé Îëåêñàíäð Ïàâëîâè÷
(10.12.1856–4.12.1937)
в. о. декана з 22 по 27 липня 1910 р.,
декан з 22 листопада 1912 р. по 1920 р.
ÄÅÊÀÍÈ Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
6
Ìîñêàëåíêî Àðòåì³é Àìâðîñ³éîâè÷
(2.11.1901–23.10.1980)
декан з 6 листопада 1948 р. по 3 липня 1950 р.
Çáàíäóòî Ïîë³íà ²âàí³âíà
(21.10.1902–24.02.1975)
в. о. декана, пізніше декан з 3 липня 1950 р. по 2 липня 1951 р.
Ñìàãëåíêî Ôåä³ð Ïàâëîâè÷
(14.02.1914–20.12.2003)
т. в. о. декана з 28 трав-
ня по 7 липня 1951 р., декан з 27 серпня 1951 р. по 1 січня 1953 р.
Äàíèëêî Êîñòü Þõèìîâè÷
(1.10.1913–5.08.1968)
декан з 1 січня 1953 р. по 1957 р.
Äóçü ²âàí Ìèõàéëîâè÷
(18.11.1919–21.11.1994)
декан з 1957 р. по 1964 р., з 1970 р. по 1981 р.
Æàáîðþê Àíàòîë³é Àíäð³éîâè÷
(нар. 1.05.1924)
декан з 1964 р. по 1970 р.
7
Ñëþñàðü Àðíîëüä Îëåêñ³éîâè÷
(6.04.1930–14.11.2000)
декан з 1981 р. по 1987 р.
Øëÿõîâà Íîííà Ìèõàéë³âíà
(нар. 28.09.1933)
декан з 1987 р. по листопад 2003 р.
×åðíî³âàíåíêî âãåí Ìèõàéëîâè÷
(нар. 24.11.1952)
декан з 2003 р. по теперішній час
8
²ÑÒÎÐ²ß Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
Í
аш факультет, поряд з фізико-математичним та юридичним, — один із трьох «китів», на яких тримався заснований у 1865 році Но-
воросійський (пізніше — Одеський) універ-
ситет. Щоправда, тоді — за дореволюційною тра-
дицією — це був історико-філологічний факуль-
тет. Його першим деканом був видатний славіст В. І. Григорович (1815–1876), якого по праву можна вважати засновником україністики в Новоросій-
ському університеті. У дореволюційний період тут працювали такі видатні вчені, як П. С. Білярський, П. М. Біциллі, В. М. Істрін, О. О. Кочубинський, Б. М. Ляпунов, В. М. Мочульський, Д. М. Овсянико-
Куликовський, М. Г. Попруженко, П. Й. Потапов, О. В. Ристенко, О. І. Томсон…
Це був час, коли філологія ще не диференцію-
валася чітко на лінгвістику і літературознавство, а тому багато хто з вчених-філологів працював в обох цих галузях. Саме тому одні й ті ж імена можна по-
бачити в історіях різних кафедр нашого факульте-
ту. Їхній науковий доробок не втратив своєї значу-
щості, свідченням чого є те, що праці багатьох з них і нині перевидаються й активно досліджуються, на честь цих вчених проводяться наукові конференції.
Перші півтора десятиліття радянської доби в іс-
торії факультету, як і університету в цілому, були періодом експериментів і пертурбацій. У лип-
ні 1919 р. історико-філологічний та юридичний Євген Черноіваненко
Ô²ËÎËÎò×ÍÈÉ ÔÀÊÓËÜÒÅÒ: ÌÈÍÓËÅ ² ÑÜÎÃÎÄÅÍÍß
9
Ô²ËÎËÎò×ÍÈÉ ÔÀÊÓËÜÒÅÒ: ÌÈÍÓËÅ ² ÑÜÎÃÎÄÅÍÍß
факультети ліквідовані. У 1920 р. університет реорганізований, на його базі створено фізико-
математичний інститут (Фізматін), Інститут гуманітарно-громадських наук та Медичний ін-
ститут, а трохи згодом — Інститут народної освіти (ІНО). У 1930 р. ІНО перетворили на три інститути: Інститут соціального виховання, Інститут проф-
освіти та Фізико-хіміко-математичний інститут. Пересвідчившись у тому, що без класичних уні-
верситетів система освіти повноцінно існувати не може, влада почала відновлювати їх.
Нова сторінка в історії Одеського (Новоросій-
ського) університету відкрилася у 1933 році. Тоді він почав роботу у складі п’яти факультетів, по-
троху збільшуючи їх число. 1937-й рік став роком відновлення філологічного факультету, точніше — його відкриття, адже тепер це був власне філо-
логічний факультет. Він мав готувати фахівців за спеціальностями «українська мова та література» і «російська мова та література». Його першим дека-
ном став відомий літературознавець, фольклорист, професор Р. М. Волков.
Факультет не встиг зробити свій перший випуск, як почалася Велика Вітчизняна війна. Універси-
тет було відправлено в евакуацію, остаточне місце якої з’ясувалося лише згодом. Джанкой, Луганськ, Краснодар, нарешті — Майкоп, у якому планува-
ли залишитися. Проте стрімкий наступ німців на кавказькому напрямі змусив покинути Майкоп. А потім ще півтора місяця тривала дорога до Туркме-
нії. Ешелон неодноразово бомбардували, багатьох було поранено. Кінцевою зупинкою стало містечко Байрам-Алі.
В евакуації факультет продовжував готувати спеціалістів. Щоправда, студентів було небагато, адже майже всі ті, хто вступив до початку війни, були на фронті. Коли 10 квітня 1944 р. було пові-
домлено про визволення Одеси, радість евакуйова-
них викладачів університету не мала меж. У листі з Байрам-Алі від 12 квітня викладач нашого факуль-
тету Б. О. Шайкевич писав: «До 4 часов утра ник-
то не ложился, по коридорам носились в бешеном танце, как безумные;… смех, исступлённые «ура» слились в буйную ликующую музыку… На другой день, когда страсти улеглись, с огромным подъёмом прошёл митинг…». Усі мріяли якомога скоріше по-
вернутися до Одеси. Але ще цілих чотири місяці довелося чекати відправки: лише 19 серпня ешелон з 42 вагонів виїхав з Байрам-Алі.
З кінцем війни повернулися на факультет до-
учуватися його колишні студенти. Ті, хто вчився на філфаці в 50-ті — 90-ті роки, пам’ятають, що чи не половина тодішніх викладачів — це були люди, які пройшли крізь вогонь війни: фронтовики С. П. Бев-
зенко, Г. А. В’язовський, К. Ю. Данилко, П. Ю. Данил-
ко, М. І. Доброгорський, І. М. Дузь, А. А. Жаборюк, Ю. Ф. Касім, М. О. Левченко, П. Т. Маркушевський, М. В. Павлюк, І. Є. Саєнко, Ф. П. Смагленко, Ф. Є. Ткач, партизани В. О. Фабіанська та І. Р. Швець…
10
²ÑÒÎÐ²ß Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
Проте, викладацький склад тоді, як і зараз, пе-
реважно був, все ж таки, не чоловічим, а жіночим. У цьому легко пересвідчитися, читаючи історії ка-
федр нашого факультету. Жінки не поступалися колегам-чоловікам ні у викладацькій, ні у науковій, ні навіть в адміністративній роботі на посадах за-
відувачів кафедр і декана.
До 1975 р. факультет розташовувався в затишно-
му триповерховому корпусі з червоної цегли в про-
вулку Маяковського.
У дворі перед корпусом височіли два каштани-
велетні. Коли зустріч або побачення призначалося «під каштанами», ніхто й не перепитував, під яки-
ми саме.
Влітку 1975 р. факультет переїхав до нового корпусу на Французькому бульварі, в якому також розташувалися юридичний факультет, факультет романо-германської філології, інститут соціаль-
них наук.
У післявоєнний час факультет пережив два пе-
ріоди бурхливого розвитку. Перший з них припав на кінець 60-х рр. Через відомі причини на почат-
ку — в середині 60-х рр. помітно послаблюється партійно-ідеологічний контроль за гуманітарною наукою, соціологічна методологія позбувається вульгарного характеру, притаманного їй за часів сталінщини. Гуманітаристика набуває більшої на-
уковості й об’єктивності. Все це не могло не відби-
тися у сфері університетської освіти. Прагнення до більш глибокої науковості передбачало посилення спеціалізації в галузях як наукової, так і навчальної роботи, а це в свою чергу викликало необхідність у реорганізації існуючих кафедр і відкритті нових.
Ця тенденція чітко позначилася на розвитку і нашого факультету. Саме наприкінці 60-х — на початку 70-х років тут помітно зростає кількість кафедр. На базі кафедр української мови та росій-
Останнє фото «під каштанами» перед переїздом до нового корпусу на Французькому бульварі: А. О. Слюсар, Ю. Ф. Касім, Н. А. Москаленко, В. В. Фащенко, Д. І. Поліщук, М. В. Павлюк, В. П. Дроздовський, М. Ф. Будіянський, А. А. Москаленко (1975 р.)
На святковій демонстрації: Л. О. Самійленко, А. К. Смольська, М. М. Фащенко, Д. С. Чернявська, Н. Г. Рядченко, О. П. Григорук, Л. М. Чепурнова (кінець 60-х рр.)
11
Ô²ËÎËÎò×ÍÈÉ ÔÀÊÓËÜÒÅÒ: ÌÈÍÓËÅ ² ÑÜÎÃÎÄÅÍÍß
ської мови створюється нова кафедра загального і слов’янського мовознавства, а з викладачів кафедр української літератури і російської літератури фор-
муються ще дві кафедри: кафедра теорії та методи-
ки викладання літератури (нині кафедра теорії лі-
тератури і компаративістики) і кафедра радянської літератури та літератури народів СРСР. Відкрит-
тя нових кафедр дозволило вивести факультет на новий рівень розвитку, розв’язати низку складних завдань часу, передусім — завдання зробити науко-
вість головною складовою філологічної універси-
тетської освіти.
І сьогодні, коли ми кажемо про те, що вітчизня-
на вища освіта віддавна характеризувалася фунда-
ментальністю, тобто закоріненістю у науці, варто пам’ятати: такою радянська освіта стає лише з 60-х років минулого століття. Повною мірою це стосу-
ється і нашого факультету.
Збереження і розвиток саме так трактованої фундаментальності освіти усвідомлювалося всіма кафедрами як не просто першочергове завдання, а як цілком необхідна умова викладацької діяльності. Відтоді і донині це є кредо філологічного факульте-
ту: неможливо стати хорошим викладачем, не бу-
дучи науковцем. Багато років ми посідаємо чільне місце серед факультетів та інститутів університету в галузі наукової роботи. Щороку наші викладачі друкують близько 300 статей, 4–5 монографій. Кож-
на кафедра філологічного факультету видає свій на-
уковий збірник. Нині факультет регулярно випус-
кає 10 наукових видань, які мають статус фахових.
Всі вони добре відомі науковцям України, мають авторитет і за кордоном.
Можна було б чимало написати тут про на-
укові досягнення багатьох вчених факультету, але про це йде мова в нарисах історії наших кафедр. Тому я наразі нагадаю лише два факти: 1985 року Університетський корпус на Французькому бульварі за свої праці проф. В. В. Фащенко був удостоє-
ний Державної премії імені Т. Г. Шевченка, а 2006 року проф. Ю. О. Карпенко був обраний членом-
кореспондентом НАН України. Викладачі провін-
ційних університетів надзвичайно рідко удостою-
ються такої честі.
12
²ÑÒÎÐ²ß Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
Факультет щороку проводить наукові кон-
ференції міжнародно-
го рівня, серед яких: «А. С. Пушкин и ми-
ровой литературный процесс», присвячена пам’яті проф. А. О. Слю-
саря; «Серебряный век: диалог культур», при-
свячена пам’яті проф. С. П. Ільйова; Фа щен-
ків ські читання; Кар-
пенківські читання; Ки ри ло-Ме фо діївс ька конференція; Актуальні проблеми прикладної лінгвістики; «Русистика и современность» (спільно з Санкт-Петербурзьким державним педагогічним університетом імені О. І. Герцена, Жешувським університетом у Польщі та Балтійською міжнародною академією в Латвії); «Актуальні проблеми журналістикознавства» та ін. У переважній своїй більшості наші конферен-
ції добре й широко відомі, а тому збирають багато учасників з різних міст України та зарубіжних кра-
їн. Так, наприклад, на конференцію «Серебряный век: диалог культур» у жовтні 2011 р. приїхали до-
слідники з США і Німеччини, Італії та Угорщини, Польщі та Росії.
1998 р. філологічний факультет був одним з організаторів проведення на базі нашого універ-
ситету ІV Міжнародного конгресу україністів. У вересні 2012 р. на факультеті проходили засідання Наукові видання факультету Ректор університету, професор І. М. Коваль відкриває Міжнародну наукову конференцію «Срібний вік: діалог культур» у Золотій залі Одеського Літературного музею (жовтень 2011 р.) 13
Ô²ËÎËÎò×ÍÈÉ ÔÀÊÓËÜÒÅÒ: ÌÈÍÓËÅ ² ÑÜÎÃÎÄÅÍÍß
розширеного Пленуму Наукової ради «Закономір-
ності розвитку мов і практика мовної діяльності» НАН України на тему «Історія українського мо-
вознавства: постаті та ідеї», у якому взяли участь провідні лінгвісти Інституту мовознавства імені О. О. Потебні та Інституту української мови НАН України, а також низки університетів країни.
У свою чергу, викладачі нашого факультету пос-
тійно виїжджають з доповідями на наукові конферен-
ції до інших вишів або академічних установ Украї ни та зарубіжжя. Так, лише 2011 р. було здійснено понад 100 таких виїздів, у тому числі до Росії, Польщі, Чехії, Білорусі, Хорватії, Болгарії, Латвії тощо.
На дев’ятьох кафедрах наразі виконують десять наукових тем.
У двох спеціалізованих вчених радах щороку захищають дисертації з української мови, україн-
ської літератури, російської літератури.
Факультет підтримує наукові зв’язки з філоло-
гами численних університетів не лише України, але й багатьох зарубіжних країн. У нас постійно працюють лектори з Болгарії та Польщі. В останні роки ми відновлюємо практику запрошення для читання окремих курсів лекцій вчених із зарубіж-
них університетів. Так, лише протягом 2011–2012 навчального року у нас побували відомі російські лінгвісти, професори С. Г. Воркачов та В. М. Кара-
сик, на лекції яких збиралися фахівці з усієї Одеси.
Зацікавленістю науковою роботою завжди ви-
різнялися і студенти філологічного факультету. За останні 5 років 24 з них стали переможцями все-
українських студентських олімпіад і конкурсів. Щороку наші студенти беруть участь у численних наукових конференціях, друкують близько 50 на-
укових статей.
У жовтні 2010 р. збірна студентів нашого фа-
культету вперше взяла участь у фестивалі-конкурсі Тепер це вже історія: зустріч з Юрієм Шевельовим (О. І. Бондар, Ф. П. Сергєєв, Ю. О. Карпенко, Ю. В. Шевельов, П. Ю. Гриценко, В. В. Фащенко, В. П. Дроздовський, Д. С. Іщенко (вересень 1992 р.) Наші студенти і Г. Ю. Касім на фестивалі у Варшаві
«Друзья! Прекрасен наш союз!», який Міжнародна асоціація викладачів російської мови та літератури (МАПРЯЛ) разом з аналогічною польською асоціа-
цією проводили на базі Варшавського університе-
14
²ÑÒÎÐ²ß Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
можливості для духовного розвитку не лише ти-
тульної нації, але й національних меншин. Духо-
вність же починається зі словесності та її викла-
дання у школі.
Численна болгарська громада південного регі-
ону відчула гостру нестачу вчителів болгарської мови та літератури, журналістів для болгаромов-
них засобів масової інформації, культурних пра-
цівників. Йдучи назустріч проханням болгар-
ської меншини, а також клопотанням уряду Рес-
публіки Болгарія, Одеський університет 1995 р. починає підготовку фахівців за спеціальністю «болгарська мова та література». Для цього на ка-
федрі загального та слов’янського мовознавства утворюється секція болгаристики, яку очолює доц. В. О. Колесник. Успішній підготовці болга-
ристів сприяла активна співпраця факультету з ɨ 75-ɪɿɱɱɹ ɡɚɫɧɭɜɚɧɧɹ ɮɿɥɨɥɨɝɿɱɧɨɝɨ ɮɚɤɭɥɶɬɟɬɭ ɜ ɞɟɫɶɤɨɦɭ ɭɧɿɜɟɪɫɢɬɟɬɿ ȱȱɑȱ ȱȲ - ȱȱI ɛɿɪɧɢɤ ɫɬɭɞɟɧɬɫɶɤɢɯ ɧɚɭɤɨɜɢɯ ɩɪɚɰɶ 1-й том нового академічного «Словника української мови» студентам факультету презентує генеральний директор київського видавництва «Наукова думка» І. Р. Алексєєнко (2012 р.)
ту. Змагалися 280 учасників з 15 країн світу. Коман-
ди розподілили на дві підгрупи: далеке зарубіжжя і країни СНД. Збірна нашого факультету посіла 1-е місце у своїй підгрупі.
Для того, щоб полегшити нашим студентам шлях до великої науки, факультет за сприяння рек-
торату останні три роки видає збірники студент-
ських наукових праць «Філологічні студії».
Ми намагаємося якнайчастіше влаштовувати нашим студентам зустрічі з авторитетними вчени-
ми, знайомити з подіями наукового життя.
Ще один період бурхливого розвитку факуль-
тету припав на другу половину 90-х — початок 2000-х рр. Незалежність України відкрила нові 15
Ô²ËÎËÎò×ÍÈÉ ÔÀÊÓËÜÒÅÒ: ÌÈÍÓËÅ ² ÑÜÎÃÎÄÅÍÍß
Генеральним консульством РБ в Одесі. Завдяки спільним зусиллям Генконсульства та болгар-
ської фірми «Прістаойл» 2005 р. на філологічному факультеті було обладнано прекрасний кабінет болгаристики.
2005 р. В. О. Колесник успішно захищає доктор-
ську дисертацію і стає другим в Україні доктором наук з болгаристики. Роком пізніше захищає кан-
дидатську дисертацію її учениця, випускниця Бла-
гоєвградського університету в Болгарії С. І. Георгі-
єва. Це дало можливість створити у 2007 р. на базі секції болгаристики самостійну кафедру болгар-
ської філології.
Підготовка болгаристів і сьогодні здійснюється на основі тісного співробітництва з низкою універ-
ситетів Болгарії, де наші студенти щороку прохо-
дять навчальні практики, а викладачі підвищують свою фахову кваліфікацію.
2005 р. нами було започатковано спеціалізацію з полоністики. Польська мова віддавна виклада-
лася й вивчалася на філологічному факультеті ви-
кладачами кафедри загального та слов’янського мовознавства. З середини 90-х рр. польська грома-
да міста все наполегливіше ставила питання про можливість викладання польської мови в школах Одеси, для чого потрібні були підготовлені вчите-
лі. 2004 р. це клопотання було активно підтримано Генеральним консульством РП в Одесі. Вивчивши дане питання, ми зрозуміли, що доцільності у від-
критті спеціальності «польска мова та література» немає, адже польська громада — набагато менш чисельна, ніж болгарська — не зможе забезпечи-
ти нам потрібну кількість вступників. Але 2005 р. ми впровадили полоністику як спеціалізацію, що давало можливість розв’язати головну проблему — готувати вчителів польської. Час підтвердив пра-
вильність такого кроку.
Лекцію для студентів факультету читає гість з Німеччини — професор М. Соколянський (2011 р.)
У президії Міжнародної студентської Кирило-
Мефодіївської наукової конференції — Генеральний консул РБ в Одесі пан Стоян Горчивкін (травень 2012 р.)
16
²ÑÒÎÐ²ß Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
І в цьому випадку слід з вдячністю відзначити дружню допомогу Генерального консульства РП в Одесі та Фонду «Semper Polonia», завдяки якій того ж року на факультеті у присутності високих гостей з Польщі було відкрито прекрасно обладнаний ка-
бінет полоністики. Захист 2012 р. докторської ди-
сертації з історії польської мови доц. О. А. Войце-
вою свідчить про успішний розвиток і прекрасні перспективи полоністики на філологічному фа-
культеті Одеського університету.
1999 р. після тривалої попередньої підготовки факультетом здійснено перший набір студентів за спеціальністю «прикладна лінгвістика». Наступно-
го року на базі кафедри російської мови та кафедри українознавства було створено кафедру приклад-
ної лінгвістики.
1999 р. факультет прийняв перших студентів спеціальності «видавнича справа та редагуван-
ня», а наступного року ми почали підготовку фа-
хівців за спеціальністю «журналістика». Викла-
дачі, які готували видавців і журналістів, спочат-
ку були приєднані до кафедри літератури ХХ віку (так після 1991 р. стала називатися кафедра ра-
дянської літератури і літератури народів СРСР), яку 1999 р. трансформовано у кафедру новітньої літератури і журналістики. У такому вигляді ка-
федра становила собою штучний конгломерат з двох різнорідних частин, що негативно відбива-
лося на її життєдіяльності. На початку 2004 р. викладачі новітньої літератури були переведені на кафедри світової літератури та української літератури, що дало змогу створити повноцінну кафедру журналістики.
Другий «реформаторський» період в історії фа-
культету набагато більш радикально позначився на його структурі, ніж перший: з’явилися не лише три нові кафедри, як тоді, — кількість спеціальностей зросла з двох до шести. Відзначу водночас, що кож-
на структурна зміна була добре продуманою й під-
готовленою. Якщо перший період тривав не більше п’яти років, то другий — тринадцять. Мабуть, саме тому навіть такі посутні трансформації колектив факультету пережив цілком спокійно. Гадаю, що цим ми завдячуємо передусім організаторському таланту проф. Н. М. Шляхової, яка була деканом з 1987 по 2003 р.
Втім, розвиток факультету на цьому не при-
пинився. У 2009 р. для студентів-україністів та русистів було запроваджено спеціалізацію «українсько-російський переклад». Можливо, з часом нам видасться за доцільне відкрити таку спеціальність.
Коли в середині 90-х рр. ми готувалися до лі-
цензування спеціальностей «видавнича справа та редагування» і «журналістика», їхні навчальні плани ледь не наполовину складалися з філологіч-
Традиційне святкування Дня незалежності Польщі біля пам’ятника Адамові Міцкевичу: поруч із студентами-полоністами — Генеральний консул РП в Одесі пані Йоанна Стжельчик (листопад 2011 р.)
17
Ô²ËÎËÎò×ÍÈÉ ÔÀÊÓËÜÒÅÒ: ÌÈÍÓËÅ ² ÑÜÎÃÎÄÅÍÍß
них дисциплін. З часом концепція журналістської освіти змінювалася в бік посилення суто практич-
ної підготовки, внаслідок чого філологічна скла-
дова ставала все менш помітною і врешті-решт фактично зійшла нанівець. Ми стали все більш гостро відчувати різнорідність наших напрямів, почали розуміти, чому в більшості вишів філоло-
гія та журналістика існують на різних факульте-
тах. Саме тому в квітні 2012 р. Вчена рада філо-
логічного факультету звернулася з клопотанням до Ради університету підтримати наше рішення щодо утворення на базі кафедри журналістики двох нових кафедр і наступного відкриття фа-
культету журналістики. Згода Ради університету й підтримка ректора дають нам підставу сподіва-
тися на те, що новий факультет буде створено вже протягом 2012–2013 навчального року. Це відкриє перед філологічним факультетом нові перспекти-
ви розвитку.
Думаючи про майбутнє, філологічний факуль-
тет не забуває свого минулого, тих, хто приніс йому науковий авторитет і суспільну повагу. Ми перевидаємо роботи наших корифеїв, публікуємо збірники спогадів про них, на їх честь проводять-
ся солідні наукові конференції, запроваджуються іменні стипендії.
Ми не забуваємо проводити урочисті засідан-
ня, присвячені ювілеям тих, хто віддав факуль-
тету багато років життя, видаємо книги на їхню пошану.
Досягнення наших викладачів у навчальній і науковій роботі нерідко отримують гідну оцінку з боку керівних органів міста, області, України, зару-
біжних країн.
За сім з половиною десятиліть факультет під-
готував близько 40 тисяч фахівців. Він по праву пишається багатьма своїми випускниками. Пере-
важна їх більшість — це працівники освіти. Заслуги багатьох з них відзначені урядовими нагородами й почесними званнями. Прикладом може служити за-
служений вчитель України Надія Кливняк, яка пра-
цює в школі № 7 м. Іллічівськ.
Серед тих, хто колись закінчив наш філологіч-
ний факультет, чимало відомих науковців. Варто згадати хоча б про те, що Інститут мовознавства 18
²ÑÒÎÐ²ß Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
імені О. О. Потебні НАН України очолює наш випускник, акад. В. Г. Скляренко, а Ін-
ститут української мови НАН Украї-
ни — наш випускник, проф. П. Ю. Гри-
ценко. До недавньо-
го часу ві це-пре зи-
ден том Національ-
ного університету «Києво-Могилянська академія» був наш випускник, проф. В. Є. Панченко, а ректором Кіровоградського дер-
жавного педагогічного університету — наш випус-
кник, проф. Г. Д. Клочек.
Серед випускників факультету чимало відомих літераторів і журналістів: лауреати Державної пре-
мії імені Т. Г. Шевченка Володимир Яворівський і Тарас Федюк, лауреати літературних премій Петро Осадчук, Богдан Сушинський, Валентин Мороз, Анатолій Колісниченко, лауреат Державної премії імені Т. Г. Шевченка, редактор популярного нині видання «Кур’єр Кривбасу» Григорій Гусейнов, за-
сновник і редактор газети «Вечірня Одеса» Борис Дерев’янко, колишній редактор «Московских но-
востей», а нині — журналу «Огонёк», Віктор Ло-
шак, багато інших.
Ми раді тому, що випускники не забувають рід-
ний факультет, колишніх однокурсників і колег.
А інколи наші випускники роблять факультету подарунки, виміряти цінність яких просто немож-
ливо. 2 листопада 2010 р. в Одеському російському драматичному театрі пройшла прем’єра вистави «Врятовані сторінки «Майстра і Маргарити», на Голова Верховної Ради України В. Литвин вручає Почесну грамоту ВР професору Н. Шляховій (2005 р.) Директор Інституту української мови НАН України, професор Павло Гриценко в стінах рідного факультету з дружиною Тетяною (теж випускницею нашого факультету) і деканом ФДП, доцентом кафедри теорії літератури і компаративістики Миколою Пащенком у його кабінеті (2005 р.)
В. Г. Скляренко
19
Ô²ËÎËÎò×ÍÈÉ ÔÀÊÓËÜÒÅÒ: ÌÈÍÓËÅ ² ÑÜÎÃÎÄÅÍÍß
яку були запрошені окремі викладачі факультету. Поставив її наш випускник, а нині завідувач літе-
ратурним відділом театру Юрій Ющенко (Волчан-
ський). Музику до вистави написав наш випускник Карен Котінян, а продюсером виступила його дру-
жина, теж наша випускниця Олександра Котінян. Але вистава не просто поставлена випускниками факультету — вона присвячена філологічному факультету, про що повідомлялося і в запрошен-
нях для викладачів, і у виступах директора театру О. Копайгори і постановника Ю. Ющенка, що пе-
редували виставі.
Тоді-то й виникла ідея проведення показу цієї вистави спеціально для викладачів і студентів фа-
культету. Такий показ відбувся 17 травня 2011 р. Сподіваюся, що перегляд вистави допоміг нашим студентам зрозуміти: на факультеті вони не про-
сто слухають лекції і складають іспити — вони стають людьми Культури. А може, чужа вдячність своїм вчителям допомогла їм трохи в іншому світ-
лі побачити труд своїх викладачів, краще зрозу-
міти місію університетської освіти.
Відчути свою причетність до культури слова, до творчості філологам в усі часи допомагали заняття літературною працею. Переважна більшість наших студентів — це люди, які пишуть. А заповітна мрія кожного молодого автора — побачити свої твори надрукованими. В останні роки силами кафедри журналістики були надруковані декілька випус-
ків скромного в едиційному відношенні збірника «Бульвар Французский», але хотілося чогось більш вражаючого. Наприкінці 2010 р. мрія здійснилася: вийшов з друку великий, прикрашений кольорови-
ми ілюстраціями й фотопортретами авторів збір-
ник «Неизбежность творчества», в якому вміщено твори 19 наших студентів, написані українською, російською, англійською й болгарською мовами. Макет, верстку, редактуру, художнє оформлення робили самі студенти. На презентації збірника 10 грудня 2010 р. кожний з авторів отримав примір-
ник видання. Може, для когось з них це стане по-
чатком шляху у велику літературу. Нині ми готуємо до видання другий випуск цього збірника.
Таланти наших студентів виявляються не лише в літературній творчості. Про це свідчать огляди університетської художньої самодіяльності, кон-
20
²ÑÒÎÐ²ß Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
церти, які готують філологи до Дня факультету, Нового року, Міжнародного дня студента. І коли на влаштованих за ініціативою наших студентів концертах до Дня Перемоги звучать пісні воєнних років, а на очах і молодих виконавців на сцені, і літніх глядачів у залі з’являються сльози, розумі-
єш: зв’язок поколінь насправді існує.
Серед наших студентів чимало успішних спортсменів. Так, Ганна Фарладанська єдина зі сту-
дентів ОНУ імені І. І. Мечникова ввійшла до складу збірної України на Всесвітній Універсіаді в Китаї (2011 р.), де її команда з настільного теніса посіла почесне 5-е місце. Незважаючи на часті змагання та збори, Аня всі п’ять років прекрасно вчилася. І вона не виняток: в останні роки більшість студен-
тів, які мають високі досягнення у спорті, відзна-
чається й високою академічною успішністю.
Нині філологічний факультет — один з трьох найпотужніших факультетів нашого університету за кількістю своїх спеціальностей і контингентом Ș
Ș
ț
șȚș Ț
ș
ț
ș
Ț
ǽȚ
Ț ș Ț
Ș
Ț Ș
Ș
Ț
Ș
ș
Ș
±
Ș
Ș
±
Ț Ș
ț
ș
ț
ș
Ș
Ș
Țș
ț
¶Ț
Ș
Ș
șș
©
Ș
ª
ț
Ț
ț
Șț
șȚ
Ș
«
Ǻ
ț
șș
șȚș
ț
ȚȚȚ
Ș
ș
Ș
ș
Ț
Ț
Ș
șȚ
Ș
Ș
Ș
ț
șȚ
Ț
Ș
ț
Ș
ș
Ț
Ș
Ț
șș
ș
Ș
ț
ț
Ș
©
ț
Ș
ªȚ±
ț
ș±Ț
ț
Ș
ț
Ț
ț
Ț
ǻ
ș
șȚ ©
țȘ
șȚª Ș
Ș
ț
șș
ț
ȚȚșȚ
ț
șȚȚǻ
ț
ȚșȚ
Ț
ț
Ț
ț
Ț
Ș
șȚ
ș
ț
ț
ț
«
ț
ș
Ș
șȚ
ț
ț
ț
ț
șȚ
ț
Ș
Ș
Ț
țȘ
șȚțȘș
ǻ
ț
șȚ
Ș
Ș
ș
Ș
«
Ț
Ș
ș
Ș
ș
Ǻ
Ș
ș
ț
șȚ
Ș«
Ș
ș
Ș
Țș±
Ș
șș
Ș
Ș
±¶
ș
Ș
Ț
Ș
ț
Ș«
ț
șȚ
Ș
ș
ț
șȚ
«
Ș
Ș
Ș«
șȚȚ
Ș
Ț
ț
Ș
Ș
ț
ș
«
Ș
Ț
ț
șȚ
ș
Ș
Концерт до Дня Перемоги (8 травня 2010 р.)
Співає ансамбль української пісні (2012 р.)
21
Ô²ËÎËÎò×ÍÈÉ ÔÀÊÓËÜÒÅÒ: ÌÈÍÓËÅ ² ÑÜÎÃÎÄÅÍÍß
студентів. Сьогодні тут вчаться понад 1000 студентів, у тому числі 40 іноземців з десяти країн світу. До нас все частіше приїжджають на стажування магістранти й викладачі з університетів США, Іта-
лії, Німеччини, Австралії тощо.
Нині на 9-х кафедрах філологічного факультету працюють 12 докторів і майже 70 кандидатів наук, що свідчить про високий рі-
вень кваліфікації наших викладачів і є запорукою високого рівня освіти, яку ми надаємо.
Ми з оптимізмом дивимося у майбутнє, адже знаємо, що Одесь-
кий національний університет імені І. І. Мечникова, його філоло-
гічний факультет і надалі будуть динамічно розвиватися.
Ми любимо свій факультет. Він для нас — не просто місце ро-
боти. Як сказано в нашому гімні, написаному випускником фа-
культету, багаторічним заступником декана, доцентом Василем Полтавчуком:
Тут серця мойого прописка довічна,
Тут долі моєї життєвий поріг.
Сюди повертатимусь подумки й пішки
Із різних, найдальших у світі доріг.
75 років для факультету — це лише початок. Отже, у нашого факультету все ще попереду. Щасливої йому долі!
Ганна Фарладанська під час Всесвітньої Універсіади (серпень 2011 р.)
²ÑÒÎÐ²ß Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
22
Ê
афедра світової літератури має давні й глибокі наукові традиції. Достатньо назвати імена всесвітньо відомих уче-
них — В. М. Істріна, В. М. Мочульського, Д. М. Овсянико-Куликовського, — щоб зрозумі-
ти, наскільки значущими були закладені ними основи філологічної науки в Новоросійському університеті.
Університетських філологів особливо цікавили питання методології літературознавчих дослід-
жень, взаємозв’язки літератури з іншими видами мистецтва, міжслов’янські літературні контакти, медієвістика, етнографія і т. д. Саме в Новоросій-
ському університеті завершив освіту і почав науко-
ву діяльність відомий вчений, засновник психологічної школи в літературознавстві Дмитро Миколайо-
вич Овсянико-Кули-
ков сь кий (1853–1920). З широкої галузі гу-
манітарних знань він обрав для досліджен-
ня порівняно невели-
кий розділ — найдав-
ніший період розви-
тку релігії і міфології індусів (ведаїзм). Протягом двох років він завершує докторську дисертацію «До історії культу вогню в індусів у епоху Вед», яка була представлена до за-
хисту у 1887 р. в Новоросійському університеті. На-
прикінці 80-х років учений розпочав студії з про-
блем загальної і соціальної психології. Поступово психологія, її експериментальні прийоми й мето-
дика перетворювалися в його науковій діяльності з предмета вивчення на „знаряддя” пізнавання, на метод дослідження спочатку явищ мови і міфології, а потім психології творчості російських письмен-
ників (О. С. Пушкіна, М. В. Гоголя, І. С. Тургенєва, Л. М. Толстого). На цій же методологічній основі була написана й «Історія російської інтелігенції» Д. М. Овсянико-Куликовський
Ніна Раковська
ÊÀÔÅÄÐÀ ѲÒÎÂί ˲ÒÅÐÀÒÓÐÈ
ÊÀÔÅÄÐÀ ѲÒÎÂί ˲ÒÅÐÀÒÓÐÈ
23
(1906–1911). Д. М. Овсянико-Куликовський поєд-
нував читання лекцій в університеті з роботою в «Одеських новинах», де він друкував статті про ро-
сійську та зарубіжну літературу, робив літературні огляди.
Розвитку літературознавства в Одеському уні-
верситеті сприяла діяльність майбутнього акаде-
міка Василя Михайловича Істріна (1865–1937). У 1893 році за дослідження «Олександрія руських хронографів» В. М. Істрін одержав науковий сту-
пінь магістра, а в 1897 році за дисертацію «Одкро-
вення Мефодія Патарського й апокрифічні яв-
ління Даниїла у візантійській та слов’яноруській літературах» — науковий ступінь доктора. Най-
плідніші роки свого життя (з 1897 до 1907 р.) В. М. Істрін провів у Новоросійському (Одесько-
му) університеті на посаді професора кафедри російської мови і словесності. Наукові інтереси В. М. Істріна були пов’язані з історією російської мови та літератури найдавнішого періоду, але ра-
зом з тим його творча спадщина залишається ці-
кавою і для дослідників більш пізніх періодів роз-
витку російської літератури.
Розквіт наукової діяльності В. М. Істріна при-
падає на час, коли (як вважав видатний учений) у літературознавстві дозріли передумови для синте-
зу, обґрунтованого не умоглядними, абстрактними філософськими схемами, характерними для 40-х — 60-х років ХІХ століття, а аналізом наукових фактів. Проте такий підхід до вивчення літератур-
ного процесу в науці тоді ще не склався, не офор-
мився. Аналізуючи у своїй праці «Спроба методо-
логічного введення в історію російської літератури ХІХ століття» тогочасні дослідження історії росій-
ської літератури, В. М. Істрін підкреслює, що в цих працях можна констатувати характерну рису — відсутність будь-якого загального, спрямовуючого погляду на всі течії російської літерату-
ри. Виявляючи наці-
ональну своєрідність російської літерату-
ри, В. М. Істрін звер-
тався до типологіч-
ного зіставлення но-
вої та давньоруської літератури. На його думку, їхня спільна риса — це «прагнен-
ня до моральної до-
сконалості».
Знавцем та дослідником, який формував нові концептуальні підходи до вивчення літе-
ратури, був Василь Миколайович Мочульський (1856–1920). У 1875 році він вступив на історико-
філологічний факультет Новоросійського універ-
ситету. Після завершення навчання в університеті вчений був викладачем російської та слов’янських мов, літератури, ло-
гіки в середніх на-
вчальних закладах. З 1889 року В. М. Мо-
чульский — при-
ват-до цент кафедри російської мови та словесності та мови історико-філо ло гіч-
ного факультету Но-
воросійського уні-
верситету. Про його серйозний інтерес до славістики свідчить написана ним праця «Мова прибалтій-
В. М. Істрін В. М. Мочульський ²ÑÒÎÐ²ß Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
24
ських слов’ян за се-
редньовічними гра-
мотами та літописа-
ми», за яку його було нагороджено сріб-
ною медаллю. Магіс-
терська дисертація вченого «Історико-
лі те ра тур ний аналіз вірша про Голубину книгу» (захищена в 1889 р. у Харкові) була відзначена пре-
мією Імператорської Академії наук. Текст його докторської дисертації — «Сліди народної біблії у слов’янській та давньоруській писемності» — був опублікований у 1893 р. в Одесі. Відомо, що одним із провідних напрямків діяльності вчених-
філологів Новоросійського університету була ме-
дієвістика. Переважна частина праць В. М. Мо-
чульського стосується саме цієї галузі науки. Серед них — «Апокрифічне сказання про ство-
рення світу» (1896), «Апокрифічне житіє апостола Петра», «Житіє св. Варипсави» (1835), «Історико-
літературний аналіз вірша про Голубину книгу» (1887), «До історії малоруського наріччя. Житіє св. Сави освяченого за пергаментним рукописом ХVIII ст.» (1894), «Слово Іоанна Златоуста про свя-
ту неділю та божественну літургію» (1903).
Разом з тим професор В. М. Мочульский виявив себе спеціалістом і в галузі нового типу літерату-
ри. Ним опубліковано цілий ряд праць, пов’язаних з літературним процесом XVIII століття. Серед них — «Комічні оперети 18 ст.» (Одеса, 1911), «Ло-
моносов як драматург» (Варшава, 1911), «Нови-
ковські журнали 18 ст. „Трутень” і „Живописець” (1769–1772 рр.)» (Варшава, 1909). На початку ХХ ст. він читає курс лекцій з історії літератури цього періоду і публікує «Лекції з російської літератури XVIII ст., читані в Новоросійському університеті 1909–1910 рр.». Не менш важливим внеском про-
фесора В. М. Мочульського в дослідження законо-
мірностей літературного процесу було осмислення ним творчості письменників XIX ст. Це публіка-
ції про О. С. Пушкіна, М. В. Гоголя, аналіз творів письменників-сучасників — Ф. М. Достоєвського, Л. М. Толстого, А. П. Чехова.
Отже, Д. М. Овсянико-Куликовський, В. М. Іс-
трін, В. М. Мочульський виявили себе активними учасниками наукового життя Новоросійського уні-
верситету, про що свідчать названі їхні праці, на-
укові висновки та відкриття.
Коли в 1937 році було відкрито філологічний факультет Одеського університету, його першим деканом став відомий учений, літературознавець, фольклорист, професор Роман Михайлович Вол-
ков (1885–1959). Він багато зробив для розвитку вітчизняної фольклористики, історії та теорії лі-
тератури.
Одеський період діяльності Р. М. Волкова був надзвичайно успішним. У 1920 р. його призначають головою президії ради Інституту народної освіти: він веде лекційні курси, спецкурси, керує спецсе-
мінарами з фольклору, творчості Л. М. Толстого, А. П. Чехова. Багато уваги приділяє краєзнавству, народознавству, фольклористиці, стає ініціатором створення музею Степової України, який до 30-х років знаходився на вулиці Гоголя. На початку 20-х років Р. М. Волков займається виданням серії «Ди-
тяча бібліотека». У ці ж роки Р. М. Волков очолив етнографо-діалектологічну секцію Одеської Комісії краєзнавства при Всеукраїнській Академії наук. Серед завдань секції було збирання матеріалів з Р. М. Волков
ÊÀÔÅÄÐÀ ѲÒÎÂί ˲ÒÅÐÀÒÓÐÈ
25
діалектології, фольклору та матеріальної культури регіону Степової України, створення етнографо-
діалектологічної карти краю, укладання біографіч-
ного словника діячів українського слова, вивчення домашніх промислів і народного господарства на Одещині, Катеринославщині, в Криму, на Кубані. Зроблені на засіданнях секції доповіді ії членів, са-
мого Р. М. Волкова були, власне, першими друко-
ваними дослідженнями взаємопроникнення фоль-
клорних фондів слов’янських народів (наприклад, болгар та українців), нових звичаїв та обрядів. Крім цього, Р. М. Волков вів семінар збирачів фольклору. Внаслідок ретельного вивчення народної творчос-
ті з’явилася монографія Р. М. Волкова «Казка. До-
слідження сюжетоутворення народної казки», пер-
ший том якої — «Казка великоруська, українська і білоруська» — вийшов у 1924 році.
Післявоєнний період для кафедри російської літератури, очолюванної Р. М. Волковим, був над-
звичайно плідним. Під його керівництвом постій-
но працювали на кафедрі спеціалісти з російської літератури доценти філологічного факультету П. І. Збандуто, Л. В. Берловська, С. Е. Гроссман, З. А. Бабайцева, І. І. Цукерман, О. І. Занчевський, Є. І. Петряєва, а також фахівці в галузі зарубіжної літератури: Б. О. Шайкевич, Б. Я. Барська, М. П. Му-
десіті, О. П. Ковальчук. У п’ятдесятих роках на ка-
федрі з’явилися вчені, що закінчили аспірантуру та захистили кандидатські дисертації: Л. А. Бур-
чак, Д. К. Кондратьєва, Д. С. Чернявська, пізніше — В. О. Фабіанська, у 1960 році до складу кафедри ввійшли викладачі Одеського педагогічного ін-
ституту у зв’язку з його реорганізацією: доценти В. Ф. Руденко і Є. В. Владимирова, які стали про-
відними науковцями, викладач Н. К. Островська (у 60-ті роки очолила Музей О. С. Пушкіна). В. Ф. Ру-
денко була знавцем історії російської критики та творчості Ф. М. Достоєвського. Під її керівництвом активно працювали аспіранти кафедри. Є. В. Вла-
димирова займалась історією давньоруської літера-
тури. У той же час на кафедрі російської літератури працювала І. І. Цукерман — один із талановитіших викладачів кафедри; вона присвятила свою наукову діяльність творчості письменників другої полови-
ни XIX століття, зокрема Л. М. Толстого. Тривалий час працювала на кафедрі доцент В. О. Фабіанська. ЇЇ особливо цікавила творчість В. Г. Короленка, А. П. Чехова, пізніше — романістика Л. М. Толсто-
го. Важливою сторінкою життя В. О. Фабіанської була праця над виданням книги «Реабілітовані іс-
торією» (Книга перша, Одеса: АТ «Пласке, 2010. — 800 с.), присвяченої жертвам репресій 30–50 рр. ХХ століття. Вона також є автором публіцистичної праці «Из небытия» (Одеса: Друк, 2003).
У 60-ті роки кафедра була реорганізована: ка-
федра російської літератури залишилась на фі-
лологічному факультеті, кафедра ж зарубіжної Доценти В. Ф. Руденко, Б. О. Шайкевич, Є. В. Владимирова (1961 р.) ²ÑÒÎÐ²ß Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
26
літератури, відокре-
мившись, увійшла до складу факультету ро мано-германської філології. Заві дувала кафедрою російсь-
кої літератури (1945–
1961 рр.) Поліна Іванівна Збандуто, пізніше (з 1961 до 1968 р.) — Лідія Во-
лодимирівна Берлов-
ська.
Наукова діяль-
ність П. І. Збанду-
то була пов’язана з творчістю Максима Горького, її перу належить ряд статей про письменника, серед них — «Літературно-
критична спадщина Горького», «Горький і українська література» та ін. Значною подією в житті кафедри стала наукова конференція, присвячена 90-річчю від дня народження Максима Горького (1958 р.), на якій була присутня вдова письменника — К. Пєшко-
ва. Цікавий наслідок конференції — збір-
ник наукових статей «Максим Горький» (1960 р.).
Група пушкі-
ністів, очолювана з 1946 року доцентом П. І. Збандуто, у пово-
єнні роки поступово почала відновлювати статус Пушкінської комісії, діяльність якої було перервано у часи війни. У 1949 році цю комісію очолила З. А. Ба-
байцева. Створена на громадських засадах, комісія продовжує свою роботу і в наш час.
Наукові інтереси завідувача кафедри Л. В. Бер-
ловської були пов’язані з вивченням літературного процесу 20-х років ХХ століття, зокрема творчості Олександра Нєвєрова (залишилася у рукописі не-
завершена монографія Лідії Володимирівни про письменника). Подією в житті кафедри була кон-
ференція „Літературна Одеса 20-х років”, участь у якій взяли московські письменники (багато хто з них — колишні одесити) і дружина І. Бабеля — А. Пирожкова.
Новий період життя кафедри пов’язаний із ді-
яльністю професора Михайла Олександровича Левченка, який завідував кафедрою з 1968 до 1988 р. Пріоритетним інтересом ученого була історія укра-
їнської та російської літератур в їх зв’язках. Канди-
датська дисертація М. О. Левченка була присвячена В. Маяковському та його зв’язкам з українською літературою, це сприяло тому, що він швидко увій-
шов у навчальне та наукове життя кафедри росій-
ської літератури. Докторська дисертація М. О. Лев-
ченка присвячена жанровим особливостям роману, його становленню (монографії: «Роман і сучасність: до проблеми українського радянського роману» (К., 1963), «Епос і людина: про початок українського радянського роману» (К., 1967)). Завжди цікавими були праці М. О. Левченка про міжлітературні взає-
мини («Чехов у зв’язках з Україною» (К., 1960), «Жи-
вий серед живих: В. Маяковський та його україн-
ські зв’язки» (К., 1973). Не міг вчений, як колишній фронтовик, оминути й літературну рецепцію війни («Художній літопис вогненних років» (К., 1977). За-
вдяки зусиллям професора М. О. Левченка на фа-
культеті читався лекційний курс з історії літерату-
ри кінця ХІХ — поч. ХХ століття.
П. І. Збандуто
М. О. Левченко ÊÀÔÅÄÐÀ ѲÒÎÂί ˲ÒÅÐÀÒÓÐÈ
27
Наукове та навчальне життя кафедри почат-
ку вісімдесятих років визначалося дослідженням жанрових особливостей епосу. Насамперед йшло-
ся про літературний процес другої половини ХІХ, кінця ХІХ — початку ХХ століть. Цей напрямок був логічним і переконливим, бо, як відомо, друга по-
ловина ХІХ століття в російській літературі — епо-
ха розквіту епічних жанрів, у першу чергу — рома-
ну. Кафедральна наукова проблематика відбилася не тільки в публікаціях, лекційних курсах членів кафедри, але й (що особливо важливо) у підготовці наукових кадрів. У цей період було захищено кан-
дидатські дисертації Л. С. Амбокадзе, Н. М. Раков-
ською, В. І. Силантьєвою, Н. В. Сподарець.
Л. С. Амбокадзе розробила програму читання курсу «Усна народна творчість», займалась пробле-
мами методу та жанру в творчості письменників другої половини ХІХ століття, зокрема, творчості М. Є. Салтикова-Щедрина, була співавтором ви-
дання методичного посібника «Російська літерату-
ра» для студентів-іноземців.
Плідно працювала на кафедрі доц. В. І. Силантьє-
ва. Вона розробила і читала лекційні курси з історії російської літератури останньої третини ХІХ століт-
тя, кінця ХІХ — початку ХХ століття. Особливу увагу приділяла творчості Ф. М. Достоєвського, А. П. Че-
хова. Сфера наукових інтересів В. І. Силантьєвої була пов’язана з проблемою взаємозв’язків літерату-
ри та мистецтва, літератури та культурного контек-
сту. В період праці на кафедрі нею була опублікована монографія „Художнє мислення перехідного часу. (Література та живопис. А. П. Чехов та І. І. Левітан, В. Сєров та К. Коровін)”. Сьогодні В. І. Силантьєва — доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри зарубіжної літератури факультету РГФ.
Особливе значення мала науково-педагогічна діяльність Степана Пет ровича Ільйова (1937–1995), яка стала славетною сторінкою історії кафедри російської літератури Одесь-
кого університету. Вчений пройшов шлях від старшого лаборанта до про-
фесора. С. П. Ільйов був людиною, яку вирізняли широ-
кі наукові інтереси. Кандидатська дис-
ертація С. П. Ільйо-
ва була присвячена прозі Леоніда Андреєва періоду першої російської революції. Концепція С. П. Ільйова, викладена у дисертації, мала вагомий вплив на розвиток літе-
ратурознавчих ідей того часу.
В 1974 році Степана Петровича запрошують до Гданського університету викладати історію росій-
ської літератури на посаді доцента. І сьогодні ви-
кладачі не тільки цього університету, а й інших єв-
ропейських наукових центрів у Польщі, Угорщині, Хорватії дуже тепло відзиваються про зустрічі з цією неабиякою, дуже талановитою людиною, яка вражала енциклопедійністю знань, захоплюючим тонким гумором, демократичністю в спілкуванні. Відрядження до Гданська стало плідним та резуль-
тативним періодом становлення Степана Петрови-
ча як вченого європейського масштабу, про що свід-
чать не тільки широкі кореспондентські зв’язки, але й утвердження авторитетної позиції професіонала. Працюючи в культурному просторі Античності чи Середньовіччя, осмислюючи в статтях феномен О. Пушкіна, А. Ахматової чи В. Бикова, він завжди вмів знайти свій ракурс, своє вагоме наукове слово, С. П. Ільйов
²ÑÒÎÐ²ß Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
28
спираючись на відо-
му лотманівську тезу „літературознавство має стати наукою”. Саме з позицій, що були пріоритетними в європейській на-
уці 80-х — 90-х років, С. П. Ільйов намагав-
ся тлумачити літера-
турні явища періоду Срібного віку, тен-
денційно представ-
леного на той час у радянському літера-
турознавстві. Його монографія «Поети-
ка символістського роману» стала зна-
чною подією в міжнародному літературознавчому світі. Для наукової спадщини Степана Петровича характерна інформаційна місткість та ретельне слі-
дування логіці наукового факту. При цьому осно-
вним об’єктом його наукового аналізу був текст як структурна цілісність, що відкривало широкі мож-
ливості для герменевтичного підходу. Інтерпретації вченого не розгорталися за однією моделлю, а визна-
чались природою тексту. Саме тому він звертався до питань жанру та композиції, хронотопу, символіки імені та числа. Сьогодні пам’яті видатного вченого присвячені міжнародні наукові конференції «Сріб-
ний вік: діалог культур», які проводить кафедра сві-
тової літератури (2002 р., 2006 р., 2011 р.).
В 1988 році кафедру російської літератури очо-
лив Арнольд Олексійович Слюсар (1930–2000). При-
йнявши керівництво кафедрою, А. О. Слюсар праг-
нув надати викладацькій діяльності членів кафедри більш цілеспрямованого, систематичного, фунда-
ментального характеру. У 1989 році було підготов-
лено навчальний посібник «Російська література. Методичні вказівки для студентів-іноземців», по-
тім — «Плани практичних занять та методичні вка-
зівки до них з дисциплін кафедри російської літера-
тури» (1991). У 1995 році на кафедрі було розроблено й опубліковано (у двох частинах) програми дисци-
плін «Усна народна творчість», «Історія російської літератури», «Історія російської критики» та ін.
А. О. Слюсар працював постійно, цілеспрямо-
вано, формував особистості багатьох майбутніх учених-філологів, починаючи із студентів. Його на-
укові інтереси були дуже широкими: закономірнос-
ті літературного процесу; духовна еволюція людини ХІХ ст. як магістральна тема російської літератури; розвиток у літературі методів та жанрів; особливос-
ті психологізму в літературі, поетика художнього цілого і т. д. Його монографія «Проза О. С. Пушкі-
на і М. В. Гоголя. Досвід жанрово-типологічного зі-
ставлення» (1990) була присвячена літературному процесу першої половини ХІХ століття і творчості Збірник матеріалів конференції 2011 р., в якому також перевидано деякі роботи С. П. Ільйова
А. О. Слюсар з колегами по кафедрі (1998 р.)
ÊÀÔÅÄÐÀ ѲÒÎÂί ˲ÒÅÐÀÒÓÐÈ
29
художників, які змалювали поворот життя росій-
ського суспільства від патріархальності до ствер-
дження почуття індивідуальності. Докторська ди-
сертація А. О. Слюсаря, присвячена вивченню форм епічного роду в російській літературі ХІХ століття, була захищена в 1993 році в Інституті літератури імені Т. Г. Шевченка Академії наук України.
Наукові інтереси А. О. Слюсаря визначали харак-
тер планової наукової теми кафедри багато років. Показовим був результат — навчальний посібник членів кафедри «Концепція людини в російській лі-
тературі» (відп. ред. — проф. А. О. Слюсар) (1997), де основними розділами були: визначення цієї катего-
рії, особливості концепції людини на різних етапах розвитку літературного процесу. У цей період кафе-
дра активно проводила наукові конференції: Вол-
ковські читання, конференції, присвячені життю і творчості О. С. Пушкіна, А. А. Ахматової.
Під керівництвом А. О. Слюсаря підготувала й захистила кандидатські дисертації низка чле-
нів кафедри: Валентина Борисівна Мусій вивча-
ла концепцію людини і природи в художній прозі І. С. Тургенєва 40-х — 50-х років ХІХ ст. (на цей час доктор філологічних наук, професор кафедри світової літератури); Наталя Павлівна Малютіна досліджувала типологію персонажів «Маленьких трагедій» О. С. Пушкіна (нині доктор філологічних наук, професор кафедри української літератури); Тамара Юріївна Морєва простежувала еволюцію творчості В. Ф. Одоєвського, виявляла у «Строка-
тих казках» та повісті «Російські ночі» співвідно-
шення передромантизму і романтизму; кандидат-
ська дисертація Б. Ю. Ростіянова пов’язана з дослі-
дженням жанрової природи прози О. М. Радищева. Особливості поезії І. Буніна висвітлив у дисертації викладач Ізмаїльського державного гуманітарного університету І. Ю. Андріанов.
Під керівництвом А. О. Слюсаря було підготов-
лено кандидатську дисертацію теперішнім завідува-
чем кафедри журналістики — доктором філологіч-
них наук, професором Олександром Васильовичем Александровим «Російське романтичне оповідання 1820–1830-х рр. (метод і жанр)». На основі наукових досліджень була написана монографія професора О. В. Александрова «Русский романтический рас-
сказ» (2000 р.). Надалі О. В. Александров переклю-
чив свої інтереси на середньовічний тип літератури, продовжуючи традиції дореволюційної русистики у Новоросійському університеті. Внаслідок цього напряму роботи з’явилися ґрунтовні наукові статті «Структура образної системи старокиївської літера-
тури ХІ–ХІІ ст.», «Особливості поетики „Сказання про Бориса і Гліба”: підхід до проблеми», статті та ма-
теріали збірки «Образний світ агіографічної словес-
ності» (1997), розділ навчального посібника «Кон-
цепція людини в російській літературі» під назвою «Людина в житті святого» та багато інших наукових праць. Нарешті, у 1999 році була видана моногра-
фія «Старокиївська агіографічна проза ХІ — першої третини ХІІІ ст.», яка була захищена як док-
торська дисертація.
Сьогодні пам’яті доктора філологіч-
них наук, професора А. О. Слюсаря при-
свячені наукові між-
народні конференції «О. С. Пушкін і сві-
товий літературний процес», які прово-
дить кафедра світової літератури (2001 р., 2004 р., 2009 р.).
²ÑÒÎÐ²ß Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
30
ширенням кола спеціальностей на факультеті, де з’явилися журналістика, видавнича справа та ре-
дагування, болгаристика, прикладна лінгвістика. У цей складний період на кафедрі працювали ст. викладач Г. Д. Беньковська, доц. Т. Ю. Морєва, доц. В. Б. Мусій, доц. Н. М. Раковська, доц. Н. В. Спода-
рець. У 2001–2002 рр. після завершення аспірантури на кафедру прийшли молоді викладачі: О. Ю. До-
бробабіна та А. Т. Малиновський.
У зв’зку з реорганізацією кафедр філологічно-
го факультету до складу кафедри в 2004 році уві-
йшли доц. Л. А. Бурчак, доц. Д. К. Кондратьєва, старший викладач В. М. Вербенко. Л. А. Бурчак читала лекційний курс з історії літератури євро-
азійських країн, мовно-літературної майстернос-
ті, вела спецкурс з творчого доробку М. Бахтіна, брала активну участь у наукових конференціях кафедри, є членом Пушкінської комісії Будинку вчених. Д. К. Кондратьєвій був притаманний ін-
терес до літературного процесу ХХ ст. (зокрема — другої половини) та творчості письменників пе-
ріоду 1941–1950 рр. Нею опубліковано ряд статей з актуальних проблем літератури ХХ ст., зокрема творчості О. Проханова та ін.
У листопаді 2000 року кафедру очолила доцент Ніна Михайлівна Раковська, яка вже мала багаторіч-
ний досвід викладацької та наукової роботи. Пред-
метом наукових інтересів завідувача кафедри є мето-
дологічні проблеми сучасного літературознавства, історії літературознавства, історії російської крити-
ки, проблеми системності та цілісності літературно-
го процесу, концепція людини у світовій літературі та критиці. Наукові дослідження Н. М. Раковської характеризуються структурно-системним підходом до вивчення різних парадигм критичної свідомос-
ті, серед яких, наприклад, релігійно-філософський дискурс у критичній рефлексії кінця XIX — поч. Конференція пам’яті А. О. Слюсаря в Будинку вчених (2009 р.)
Виступає провідний угорський славіст, проф. Тібор Бароті
Ще за життя професора А. О. Слюсаря, у трав-
ні 2000 року, на базі кафедри російської літера-
тури було створено кафедру світової літератури. Така реорганізація була пов’язана і з докорінними змінами у навчальних планах університету, і з роз-
ÊÀÔÅÄÐÀ ѲÒÎÂί ˲ÒÅÐÀÒÓÐÈ
31
ХХ століття, моделі світу та людини у критичному тексті (К. Леонтьєв, В. Розанов, Л. Шестов та ін.). Її дослідження виконані на основі сучасних герме-
невтичних практик і мають позитивний відгук у науковців Польщі, Угорщини, Росії. Ніною Михай-
лівною була надрукована монографія «Літературна критика. Проблеми теорії та історії», де запропо-
нована нова періодизація літературно-критичного процесу: зроблено акцент на його еволюції від епо-
хи синкретизму до епохи естетичної модальності. Розглянуто пошуки критичної методології, пробле-
ми авторської самосвідомості та самоосмислення. Приділяється увага структуруванню критичного тексту, його інтерпретації та рецепції. Теоретичні аспекти мають проекцію на осмислення персоналіс-
тичних концепцій. В цілому Н. М. Раковською опу-
бліковано більше 180 наукових робіт. Метою Ніни Михайлівни Раковської як завідувача кафедри є, з одного боку, продовження кращих наукових тра-
дицій кафедри, з іншого — об’єднання викладачів на базі сприйняття світової літератури як цілісної системи, розгляд російської літератури як складової частини світового літературного процесу. Результа-
том цієї роботи стало видання «Програм лекційних курсів кафедри світової літератури» (відп. редактор Н. М. Раковська) у двох частинах (2008 р., 2010 р.), навчальних посібників, які отримали гриф МОН України (2001 р., 2004 р., 2006 р., 2011 р.), навчаль-
них посібників з краєзнавчої та культурологічної практик «Одеса: краєзнавчий дискурс» (відп. ре-
дактор Н. М. Раковська, Одеса: Астропринт, 2007), «Одеса: сторінки літературної історії. Краєзнавчий дискурс» (відп. редактор Н. М. Раковська, Одеса: Астропринт, 2012). Ніна Михайлівна Раковська ра-
зом із кафедрою організує проведення міжнарод-
них конференцій «О. С. Пушкін та світовий літера-
турний процес», «Срібний вік: діалог культур». Вона є відповідальним редактором видань, які публікує кафе-
дри за плановими науковими темами, та збірників статей за матеріалами на-
укових конференцій, членом редколегії наукового видання «Формат дискурсу в європейській куль-
турі» (Польща) та ін-
ших наукових видань (Україна). Н. М. Ра-
ковська розробила та читає авторські кур-
си «Історія російської критики», «Історія російського літера-
турознавства», «Риси російської словес-
ності як художньої системи», «Зарубіжна література ХІХ сто-
ліття», «Російське літературознавство ХХ ст.» тощо. У 2010 році під її керівни-
цтвом захистив ди-
сертацію викладач кафедри А. Т. Малиновський, підготовлена до за-
хисту дисертація О. Ю. Добробабіної. Н. М. Раков-
ська очолює Пушкінську комісію Будинку вчених.
Викладачами кафедри за цей період розроблено та втілено у навчальний процес понад 30 лекційних курсів, серед яких «Світова література епохи Серед-
Н. М. Раковська
²ÑÒÎÐ²ß Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
32
ньовіччя», «Світова література епохи Ре-
несансу», «Світова література епохи Від-
родження», «Історія світової літератури XVII–XVIII ст.», «Іс-
торія світової літера-
тури першої та другої половини ХІХ ст.», «Історія світової лі-
тератури кінця ХІХ — початку ХХ століт-
тя», «Риси російської словесності як художньої системи», «Культурно-
історичні епохи в літературі», «Література пів-
денних та західних слов’ян», «Література доби По-
стмодерну», «Історія мистецтва», «Українська та зарубіжна культура» і т. д. Новий статус кафедри вимагав і нових спецкурсів. У навчальний процес було впроваджено такі спецкурси, як «Інтерпрета-
ція сакрального тексту», «Поетичний космос ліри-
ки Сходу», «Романтизм у світовій літератури», «Міф у світовій літературі та мистецтві», «Євро-
пейський поетичний модернізм», «Само-
свідомість літерату-
ри у критичній думці ХІХ–ХХ ст.».
Кафедра активно та плідно працює над науковою проблема-
тикою. Завершення планової наукової теми з психологізму в літературі (2000 р.) дало змогу видати у 2001 році навчально-мето дич-
ний посібник з грифом МОН «Психологізм у світо-
вій літературі», який має визнання не лише в Укра-
їні, але і в Польщі, Росії, Угорщині. У 2001році кафедра розпочала роботу над новою плановою науковою темою «Національно-куль-
тур ний ком по нент у текстах світової літерату-
ри». Виявлено та вивчено тенденції дослідження й осмислення світової літератури, спираючись на історико-типологічний та компаративний ана-
ліз. Актуальність проблеми визначається розу-
мінням національного усвідомлення літератур, ментальних та етноментальних процесів, що від-
буваються в національних літературах, і т. ін. Результатом наукової роботи кафедри стало ви-
дання двох навчальних посібників, які одержали гриф МОН: «Національно-культурний компонент у текстах світової літератури» (відп. ред. Н. М. Ра-
ковська) (2004 р.), «Національно-культурний ком-
понент у текстах світової літератури. Авторська модель світу» (відп. ред. Н. М. Раковська) (2006 р.). Національно-культурний компонент у художньо-
му тексті розглядається авторами як чинник лі-
тературної та культурної інтеграції. Визнано, що культурно-філософські ідеї ХХ століття сприяють більш глибокому осмисленню своєрідності націо-
нальних літератур. Досліджувані парадигми націо-
нальної самосвідомості, міфопоетичного мислення знаходять, на думку вчених, відбиття у концепції моделі світу та людини.
Значний інтерес викликало у членів кафедри опрацювання теми «Дослідження моделі світу в художньому тексті», результатом якого є видання колективної монографії «Модель світу в художньо-
му тексті» (відп. ред. Н. М. Раковська) (2009 р.). В науко вому дослідженні розглянуто різноманітні варіанти осмислення моделі світу в художньому ÊÀÔÅÄÐÀ ѲÒÎÂί ˲ÒÅÐÀÒÓÐÈ
33
тексті. Актуалізація проблеми пов’язана з неодноз-
начністю її трактування в сучасних літературоз-
навчих працях. Автори роботи намагаються визна-
чити модель світу як сприйняття, бачення та ство-
рення художньої реальності на різних структурних рівнях. Розглянуто статус моделі світу в різних ти-
пах літератур (від середньовічної до постмодерної). Інтерпретуються авторська, жанрова, екзистенцій-
на моделі світу, які сприяють усвідомленню колек-
тивної, індивідуальної, культурної та літературної ідентичності.
Нині кафедра почала працювати над науковою темою «Авторські світи у художньому тексті. Су-
часні стратегії аналізу». Перші аналітичні підсумки дали можливість написати та видати навчальний посібник з грифом МОН «Авторські світи у худож-
ньому тексті» (відп. ред. Н. М. Раковська, Одеса: Астропринт, 2011), де розглядаються проблеми мо-
делювання авторського світу у світовій літературі XVIII–XX ст. Індивідуальні особливості авторсько-
го світу пов’язуються із класичними та некласич-
ними стратегіями, відповідними культурними та літературними епохами.
Для кафедри світової літератури принципово важливою є наукова робота зі студентами. Зна-
чним результатом високого рівня наукової підго-
товки фуркантів є участь у міжнародних та всеу-
країнських конференціях, олімпіадах. У 2007 році студентка Анастасія Мазурик посіла ІІІ місце на Всеукраїнській олімпіаді з російської мови та літе-
ратури. В 2010 році фуркант кафедри Сергій Оста-
пенко зайняв ІІ місце на Всеукраїнській олімпіаді з російської мови та літератури. В 2009 та 2010 роках студентка Євгенія Буркова була переможцем Все-
українського конкурсу «Завтра. UA» та стипендіа-
том Фонду В. Пінчука. Нині С. Остапенко та Є. Бур-
кова є аспірантами кафедри світової літератури.
Протягом 2001–
2011 років кафедра активно проводить міжнародні наукові конференції, за ма-
теріалами яких ви-
дано збірники ста-
тей: «О. С. Пушкін та світовий літератур-
ний процес» (відп. ред. Н. М. Раковська, Одеса: Астропринт: 2002 р., 2005 р., 2010 р.), «Срібний вік: діалог культур» (відп. ред. Н. М. Раковська , Одеса: Астропринт:2003, 2007, 2012). До вісімдесятиріччя від дня народження про-
фесора А. О. Слюсаря видано книгу «Слюсарь Ар-
нольд Алексеевич: Memoria» (відп. ред. Н. М. Ра-
ковська), в якій опубліковані знакові наукові до-
слідження вченого, а також статті колег на пошану його пам’яті та спогади про нього.
Значною подією на кафедрі став за-
хист у червні 2009 року докторської дисертації Валенти-
ни Борисівни Мусій «Міфопоетична па-
радигма в російській преромантичній та романтичній про-
зі 20–40-х років XIX століття», який від-
бувся в Київсько-
му національному університеті імені В. Б. Мусій ²ÑÒÎÐ²ß Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
34
Т. Г. Шевченка. В дисертації вперше запропоновано модель літературного процесу в Росії початку XIX століття, що ґрунтується на зіставному аналізі пре-
романтизму, який поєднав у собі ознаки риторич-
ного та естетичного типів словесності, та роман-
тизму як одного з провідних літературних напрям-
ків у літературі початку XIX століття.
Формування В. Б. Мусій як викладача та науков-
ця почалося ще в ті роки, коли вона навчалася в Одеському національному університеті. Під ке-
рівництвом проф. А. О. Слюсаря Валентина Бори-
сівна захистила дипломну роботу, а в 1985 році і кандидатську дисертацію на тему «Людина та при-
рода в художній прозі І. С. Тургенєва 40–50-х ро-
ків». В. Б. Мусій дослідила еволюцію філософських поглядів письменника на природу його творчості у вказаний період. Основним завданням її дисер-
тації було вивчення зв’язку між тургенєвською фі-
лософією природи та його естетикою. У подальшо-
му В. Б. Мусій зосередила свої наукові інтереси на різновидах та функціях фантастики в російській та зарубіжній літературі першої половини XIX століття, а також на зв’язку між літерату-
рою та міфом, міфо-
поетичним та худож-
нім типами мислен-
ня. Основні ідеї про-
фесора Мусій В. Б. було викладено в її монографіях: «Міф у художньому освоєн-
ні світосприйняття людини літератури епохи преромантиз-
му і романтизму» (Одеса: Астропринт, 2006) та «Міфопоетика російської преромантичної та романтичної прози» (Одеса: Астропринт, 2008). В цих монографіях та наукових статтях В. Б. Мусій, спираючись на теоретичні ідеї стосовно законо-
мірностей літературного процесу, запропоновані професором Є. М. Черноіваненком, вперше роз-
почала системне порівняльне дослідження міфо-
поетики російської передромантичної та роман-
тичної прози перших десятиліть ХІХ століття як двох ступенів процесу переходу російської літера-
тури від світсько-риторичного типу літературно-
художньої свідомості до естетичного, дослідила основні стратегії міфотворчості в російській прозі цього періоду. Активізацію уваги письменників до міфу та міфопоетичних парадигм у першій поло-
вині ХІХ століття В. Б. Мусій пов’язала з пошуком нових форм та принципів художнього відобра-
ження особистості, змінами в уявленні про світ та розробкою шляхів вираження в літературі етно-
ментального, формуванням художнього психоло-
гізму (процесів несвідомого), а також із розвитком жанрової системи літератури. Третя монографія В. Б. Мусій «Образ «свого», «іншого», «чужого» в російській прозі першої половини ХІХ століття» (Одеса: Астропринт, 2011) присвячена вивченню змін в образі людини в російській літературі пе-
рехідної культурно-історичної епохи. В окремих розділах монографії йдеться про образ інонаціо-
нального як складової моделі світу, про опозицію «своє — чуже — інше» в художньому тексті як про-
явлення соціальних протиріч та шлях художнього відображення процесу відторгнення «я» від «чу-
жого» як результату формування усвідомлення ге-
роями творів своєї індивідуальності. Окрім трьох монографій і понад 150 статей, В. Б. Мусій видано 10 навчально-методичних посібників: «Легенди та міфи народів світу» (Одеса: Астропринт, 2004), ÊÀÔÅÄÐÀ ѲÒÎÂί ˲ÒÅÐÀÒÓÐÈ
35
«Вивчення міфології в середній школі» (Чернівці: Букрек, 2006), «Історія російської літератури пер-
шої половини ХІХ століття» (Одеса: Астропринт, 2004), «Історія російської літератури другої поло-
вини ХІХ століття» (Одеса: Поліграф, 2009), «Осно-
ви наукових досліджень» (Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2011), «Зарубіжна література ХІХ століття» (Одеса: вид-во ОНУ, 2011), «Теорія літератури» (Тирасполь: ПДУ ім. Т. Г. Шевченко, 2012). . Під її керівництвом була захищена кандидатська дисертація О. Мойсе-
євої. Проф. В. Б. Мусій розробила ряд авторських програм з лекційних курсів «Легенди та міфи наро-
дів світу», «Зарубіжна література ХІХ ст.», «Історія російської літератури першої та другої половини ХІХ ст.». В. Б. Мусій є заступником декана факуль-
тету із наукової роботи, членом Ради університету з питань наукової діяльності та заступником з на-
укової роботи завідувача кафедри світової літера-
тури, членом редколегій ряду наукових видань.
Провідним доцентом кафедри є Надія Вікторів-
на Сподарець. Вона працює в університеті з вересня 1978 року, а після захисту кандидатської дисертації з 1992 року — на посаді доцента кафедри російської літератури. Для студентів російського відділення читає курси лекцій, розроблені за авторськими програмами з «Історії російської літератури кінця ХІХ — початку ХХ ст.», курси «Організація науко-
вої роботи магістрів», «Культурно-історичні епохи в літературі», а також спецкурси «Європейський поетичний модернізм», «Герменевтика поетичного тексту». Для студентів відділення «Журналістика» та «Видавнича справа та редагування», «Приклад-
на лінгвістика» читає курс лекцій з «Історії світо-
вої літератури кінця ХІХ — початку ХХ століття». Н. В. Сподарець працює над докторською дисер-
тацією, постійно бере участь у міжнародних на-
укових конференціях. Наукові зацікавлення Надії Вікторовни — літера-
турний процес Сріб-
ної доби, творчість російських поетів-
модерністів, методо-
логія літературознав-
чих досліджень. На-
уково ґрунтовними є видані Надією Вікто-
рівною навчально-
методичні посібники з лекційних курсів «Історія російської літератури кінця ХІХ — початку ХХ ст.», «Культурно-історичні епо-
хи в літературі». Загальний список її наукових та науково-методичних публікацій містить понад 100 позицій. Н. В. Сподарець здійснює керівництво на-
уковою роботою студентів: готує їх до виступів на конференціях різного рівня, всеукраїнських кон-
курсах наукових робіт, керує курсовими проекта-
ми, бакалаврськими, дипломними, магістерськи-
ми роботами, підготовкою студентських наукових статей до друку, є керівником наукової роботи ас-
пірантів. Під керівництвом Надії Вікторівни захи-
щена кандидатська дисертація С. О. Фокіної. Доц. Н. В. Сподарець є членом спеціалізованої ради з захисту кандидатських дисертацій. По лінії Малої академії наук в Одеській області керує секцією за-
рубіжної літератури. В Одеському обласному інсти-
туті удосконалення вчителів читає курси лекцій з методики викладання та історії світової літератури.
Важливою є діяльність Тамари Юріївни Морє-
вої — доцента кафедри. Вона розробила та читає лекційні курси з давньої літератури, історії росій-
ської літератури 70-х — 90-х рр. ХІХ ст., світової лі-
тератури ХХ ст., літератури для дітей, а також спец-
²ÑÒÎÐ²ß Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
36
курс «Романтизм у світовій літературі». Наукові інтереси Т. Ю. Морєвої пов’язані з вивченням літе-
ратурних методів та напрямів поч. ХІХ ст. Серйозні наукові статті присвячені проблемі авторської сві-
домості письменників ХІХ ст., зокрема В. Ф. Одо-
євського, Е. А. По, Е. Т. А. Гофмана, В. Ірвінга та ін. У своїх дослідженнях вчений широко викорис-
товує компаративний аналіз російських та західно-
європейських текстів. Т. Ю. Морєва є співавтором навчального посібника з давньоруської літератури для студентів-іноземців, підготувала до видання навчальний посібник з творчості В. Ф. Одоєвсько-
го. Нині — голова навчально-методичної комісії факультету, член Ради університету з навчальної роботи, заступник завідувача кафедри з навчальної роботи.
Протягом багатьох років на кафедрі активно працює Ганна Дмитрівна Беньковська. Коло її на-
укових інтересів — фольклористика, історія росій-
ської літератури ХVIII ст., світова література XVII–
XVIII ст. Особливо ґрунтовно розроблено її лекції з авторських курсів «Історія російського мисте-
цтва», «Архетипи фольклору», спецкурсу «По-
етичний космос лірики Сходу». Протягом десяти років Г. Д. Беньковська була керівником краєзнав-
чої практики; вона є заступником відповідального секретаря виданого кафедрального збірника «Оде-
са: краєзнавчий дискурс», до якого було включено її цікаві розробки лекцій та екскурсій «Пушкін та Одеса». Є постійним учасником наукових конфе-
ренцій кафедри та Інституту вдосконалення вчите-
лів, де також викладає ряд лекційних курсів.
Плідною є праця старшого викладача кафедри Валентини Миколаївни Вербенко. Вона розроби-
ла програми авторських лекційних курсів «Істо-
рія літератури першої та другої половини ХХ ст.», «Сучасна російська література», «Історія світо-
вої літератури ХХ ст.». Коло її наукових інтересів пов’язане з моделлю світу у творчості М. Булгакова, Б. Пільняка. Значне місце в системі спецкурсів по-
сідає розроблений нею спецкурс «Інтерпретація са-
крального тексту». Бере активну участь у наукових конференціях, велику увагу приділяє естетичному вихованню студентів (організувала семінар «Мис-
тецтво та кіно»), навчально-методичній роботі ка-
федри. Є секретарем кафедри.
Успішно працюють молоді викладачі кафедри: Артур Тимофійович Малиновський, Ольга Юріїв-
на Добробабіна та Світлана Олександрівна Фокіна. А. Т. Малиновський закінчив з відзнакою філоло-
гічний факультет ОНУ імені І. І. Мечникова 1998 року. Того ж року вступив до аспірантури при кафе-
дрі російської літератури. У 2001 р. стає асистентом кафедри світової літератури, згодом викладачем, а з 2009 р. старшим викладачем цієї ж кафедри. Кан-
дидатську дисертацію на тему «”Обломов” І. О. Гон-
чарова: місце і роль у процесі розвитку російського роману ХІХ ст.» захистив у 2010 р. З 2011 р. — до-
цент кафедри. Є учасником багатьох міжнародних та міжвузівських наукових конференцій. Автор по-
над 30 наукових статей. У 2011 році видав навчаль-
ний посібник «Аспекти вивчення літературних жанрів» (Одеса:Астропринт, 2011). Наукові інтер-
еси А. Т. Малиновського пов’язані з дослідженням жанрово-родової динаміки літературного процесу, романістики І. О. Гончарова, російсько-українських літературних зв’язків, теоретичних стратегій сучас-
ної компаративістики.
Старший викладач Ольга Юріївна Добробабіна є випускницею філологічного факультету Одесько-
го державного університету. З 2001 року, після за-
кінчення аспірантури, вона викладає на кафедрі. Завершила кандидатську дисертацію «Жанрова структура повістей Л. М. Толстого 80–90-х рр.». Роз-
ÊÀÔÅÄÐÀ ѲÒÎÂί ˲ÒÅÐÀÒÓÐÈ
37
робила лекційні курси з давньоруської літератури та літератури XVIII ст. для студентів-іноземців. Чи-
тає курс «Історія зарубіжної літератури (Середньо-
віччя)» на болгарському відділенні. Є співавтором навчального посібника з давньоруської літератури для студентів-іноземців. Нею опубліковано 30 на-
укових статей. О. Ю. Добробабіна бере активну участь у всеукраїнських та міжнародних конфе-
ренціях.
Світлана Олександрівна Фокіна — випускниця філологічного факультету. У 2009 році по закін-
ченню аспірантури захистила кандидатську дисер-
тацію «Ліричні цикли М. Цвєтаєвої 10–20-х років: проблема цілісності». З 2010 року С. О. Фокіна пра-
цює на кафедрі, з 2011 — на посаді доцента. Сфера її наукових інтересів: лірика Срібного віку, автор-
ський світ М. Цвєтаєвої, естетичні стратегії аван-
гарду, художня специфіка постмодерної культури. Нею розроблені авторські курси з літературного процесу ХХ–ХХІ століть. Бере активну участь у на-
уковій роботі кафедри.
Члени кафедри — учасники багатьох міжна-
родних та всеукраїнських конференцій. Кожного року публікується понад 50 наукових статей, серед яких чимало у збірниках ВАК України та за кор-
доном. Фурканти кафедри отримують грамоти на всеукраїнських наукових конференціях, одержу-
ють стипендії імені О. С. Пушкіна, фонду Пінчука. Міжнародні зв’язки на рівні угод кафедра має з Пе-
дагогічною академією м. Ченстохів (Польща), філо-
логічним факультетом Гданьського університету (Польща) та філологічним факультетом Сегедсько-
го університету (Угорщина).
Нині кафедра світової літератури — це творчий колектив. Члени кафедри беруть участь у роботі Лі-
тературної вітальні, Пушкінської комісії Будинку вчених, Обласного інституту вдосконалення вчи-
телів, секцій Малої Академії наук. Цей напрям ро-
боти кафедра вважає перспективним і важливим, оскільки від рівня володіння інформацією в галу-
зі культури і літератури значною мірою залежить майбутнє нації.
Фурканти кафедри під проводом доц. Н. В. Сподарець знайомляться з Києво-Печерською лаврою (2011 р.)
²ÑÒÎÐ²ß Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
38
Â
икладання російської мови, наукове ви-
вчення її історії та сучасного стану завжди було одним з пріоритетних напрямів філо-
логічної науки в Новоросійському (Одесь-
кому) університеті. Одночасно із заснуванням університету в 1865 р. на історико-філологічному факультеті було утворено кафедру російської мови та словесності. Зауважимо, що це відображало син-
кретичність тодішньої філологічної науки, коли мовознавство й літературознавство виступали у тісному зв’язку. Особливо це стосувалося вивчення давньоруської та інших давніх слов’янських літе-
ратур, де без мовознавчого аналізу тексту немож-
ливий його літера-
турознавчий аналіз. Це спричинилося до того, що свій внесок у російське мовознав-
ство зробили також вчені з інших кафедр факультету, зокрема літературознавці.
Першим заві-
дувачем кафедри російської мови та словесності був ака-
демік Петро Спири-
донович Білярський (1819–1867). Він перебував в Одесі лише два остан-
ніх роки свого життя, і його науковий доробок був створений в основному раніше. Два навчальних роки він викладав в університеті історію давньо-
руської словесності і був на цей час автором цікавих досліджень з мовознавства: «Замечания о языке «Сказания о Борисе и Глебе», приписываемого Не-
стору, сравнительно с языком летописи», «Сколько главных частей в предложении? Опыт критической оценки успехов русской грамматики», «Материалы для биографии Ломоносова». П. С. Білярський на-
магався встановити зв’язок між мовою та мислен-
ням, висловлювався про необхідність створення Дмитро Іщенко, Луїза Петрова
ÊÀÔÅÄÐÀ ÐÎѲÉÑÜÊί ÌÎÂÈ
О. О. Кочубинський ÊÀÔÅÄÐÀ ÐÎѲÉÑÜÊί ÌÎÂÈ
39
словників мови пись-
менників. Ці ідеї зна-
йшли втілення вже у XX столітті.
Працював на ка-
федрі славіст і іс-
торик Олександр Олександрович Ко-
чубинський (1845–
І907); він має праці і з російського мо-
вознавства, зокрема «Как долго жил рус-
ский супин?». Автор відзначає тут, що давня дієслівна форма супін іс-
нувала ще в XV ст. у говорі російського народу.
У Новоросійському університеті починав, а потім і закінчив свою наукову діяльність Дмитро Миколайович Овсянико-Кули ков сь кий (1853–
1920), академік, відомий синтаксист. Головною його лінгвістичною працею є «Синтаксис рус-
ского языка», де реалізовано логіко-граматичний підхід до питань синтаксису. Цікавим є також «Руководство к изу-
чению синтаксиса русского языка», де розглядаються час-
тини мови та їх син-
таксична роль, го-
ловні та другорядні члени речення.
У 1897–1907 ро-
ках працював в уні-
верситеті майбут-
ній академік Василь Михайлович Істрін (1865–1937). Він був професором на ка-
федрі літератури, але мав у своїх працях суто мовознавчі дуже важливі здобутки. Досліджуючи давні слов’яно-руські пере-
кладні тексти — хро-
ніки Іоанна Малали, Георгія Синкелла, Георгія Амартола, В. М. Істрін розвинув і творчо викорис-
тав висунутий ще О. І. Соболевським лексичний критерій розріз-
нення давньоруських і півден но слов’ян сь ких пере-
кладів грецьких текстів, завдяки чому на підставі наявності у перекладі хроніки Георгія Амартола характерних східнослов’янських слів стверджував, що цей переклад здійснено у Київській Русі.
23 роки працював в університеті академік Борис Михайлович Ляпунов (1862–1943). Основна його пра-
ця в галузі історії російської мови — «Исследования о языке Синодально-
го списка І Новгород-
ской летописи». Тут ретельно описаний вокалізм давньорусь-
кої мови, передовсім редукованих голо-
сних.
Професор Олек-
сандр Іванович Томсон (1860–1935) вивчав, серед іншої проблематики, пи-
тання синтаксису. В. М. Істрін
Б. М. Ляпунов Д. М. Овсянико-Куликовський
О. І. Томсон ²ÑÒÎÐ²ß Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
40
У роботі «К синтаксису и семасиологии русского языка» він досліджував відмінкові форми додатку при діє сло вах із запереченням, дійшовши висно-
вку про їх прадавність.
Свою наукову діяльність починав у нашому уні-
верситеті відомий історик російської мови й діа-
лектолог Євген Федорович Будде (1859–1929), який згодом працював у Казанському університеті. В Одесі він написав праці «Из занятий по языку Лав-
рентьевского списка Начальной летописи», «Рус-
ский глагол сравнительно со старославянским», а також «Лекции по истории русского языка».
Професор Михайло Георгійович Попруженко (1866–1943), відомий славіст, приділяв увагу історії російської мови. У великій праці «Заметки о языке Новгородской минеи 1095 г.» він звернувся до ви-
вчення однієї з найстаріших пам’яток давньорусь-
кої мови з характерними рисами новгородського говору, детально проаналізувавши їх.
На кафедрі російської мови та словеснос-
ті працював випускник університету професор Олександр Васи-
льович Ристенко (1880–1915). Від-
значимо його ін-
тенсивну роботу з вивчення за руко-
писами переклад-
ного тексту «Житія Нифонта». Головне місце тут займає Ви-
голексинський збір-
ник XII ст. — дав-
ньоруський список цього «Житія». Пе-
редчасна смерть не дала О. В. Ристенку змоги видати свою працю, але вже у 1928 р. профе-
сор П. Й. Потапов надрукував зі своєю передмо-
вою ці тексти: «Матеріали з історії візантійсько-
слов’янської літератури та мови».
Професором кафедри російської мови та словес-
ності був ще один випускник університету Сергій Григорович Вілінський (1878–1950). Його величезна (майже 1500 сторінок) праця у двох томах «Житие св. Василия Нового в русской литературе» містить важливі для історії мови тексти з ретельним наве-
денням усіх варіантів і різночитань за численними рукописами.
Таким чином, наукова діяльність дореволю-
ційної кафедри російської мови та словеснос-
ті мала чітку спрямованість на дослідження іс-
торії мови, зв’язків між давньоруською мовою і старослов’янською, а також іншими слов’янськими мовами. Велика увага приділялася дослідника-
ми перекладним слов’яно-руським текстам, їх зі-
ставленню з грецькими оригіналами, переважно шляхом звернення до давніх рукописів. Це було комплексне філологічне вивчення тексту — першо-
елемента як мовознавчих, так і літературознавчих досліджень. На цьому шляху в університеті скла-
лася міцна філологічна традиція і було досягнуто значних наукових успіхів.
Недолугі експерименти перших післяреволю-
ційних років у галузі освіти призвели до закриття Одеського університету в 1920 р. Його було від-
новлено в 1933 р., а в 1937 р. відкрито філологічний факультет, на якому, зокрема, утворено кафедру російської мови. Її очолив професор Петро Йоси-
пович Потапов (1882–1945). Він працював в уні-
верситеті з 1911 р. і спочатку був літературознав-
цем, а потім зайнявся питаннями мовознавства і в обох галузях виявив себе як видатний вчений. Особливу увагу він приділяв історії російської лі-
П. Й. Потапов ÊÀÔÅÄÐÀ ÐÎѲÉÑÜÊί ÌÎÂÈ
41
тературної мови. У статті «К вопросу о реформе русского литературного языка в первой половине XVIII века» П. Й. Потапов доводить обґрунтова-
ність поглядів В. К. Тредіаковського на розвиток російської літературної мови і підкреслює їхній вплив на М. В. Ломоносова. У докторській дисер-
тації «Славянский перевод Хроники Зонары» він на підставі мовних даних уточнює час перекладу твору з грецької мови і з’ясовує, що переклад було зроблено в Болгарії. Великою заслугою П. Й. По-
тапова є видання «Житія Нифонта» за матеріала-
ми О. В. Ристенка і зі своєю передмовою «Декілька слів про значення текстів Житія Нифонта», де за-
значено, що дані рукопису 1219 р. допоможуть ви-
рішити питання про відмінності давньоруської і старослов’янської мов.
Велику увагу вчений приділяв методиці викла-
дання російської мови, читав цей курс.
Під час війни та окупації Одеси професор П. Й. Потапов не зміг евакуюватися за станом здоров’я і не працював. Після звільнення Одеси від загарбників в 1944 р. і повернення універси-
тету до рідного міста він знов очолив кафедру ро-
сійської мови, але через підірване здоров’я помер на початку 1945 р.
З 1943 р., коли університет перебував в еваку-
ації в м. Байрам-Алі, в ньому почав працювати відомий мовознавець професор Михайло Васи-
льович Бєляєв (1885–1948). Він очолював кафедру слов’янознавства і мовознавства, але мав у своє-
му науковому доробку і праці з русистики: «Дуб-
dendron в славяно-русской письменности», «О формально-грамматическом и психологическом направлениях в изучении и преподавании русского языка» та деякі інші. Будучи деканом філологічно-
го факультету в 1945–1948 рр., М. В. Бєляєв багато зробив для виховання філологів-русистів.
З 1945 р., після смерті П. Й. Потапо-
ва, кафедрою росій-
ської мови до 1971 р. завідував доцент, а потім професор На-
зарій Іванович Бу-
катевич (1884–1984). Після 1971 р. він ще два роки був про-
фесором кафедри і остаточно пішов на пенсію в 1973 р.
Н. І. Букатевич за-
кінчив Дерптський (Тартуський) університет, був учителем, викла-
дачем української та російської мов і літератур, а з 1937 р. працював в Одеському університеті. В 1938 р. його було безпідставно заслано до Середньої Азії, але в 1944 р. він повертається до університету.
Наукові інтереси Н. І. Букатевича були багато-
гранні, проте основ ну увагу він зосередив на історії російської мови, курс якої ви-
кладав усі роки своєї роботи в універси-
теті. Серед багатьох його наукових публі-
кацій особливе міс-
це належить праці «Опыт историческо-
го изучения пред-
логов и предложных сочетаний в рус-
ском литературном языке», яка вийшла у М. В. Бєляєв Н. І. Букатевич ²ÑÒÎÐ²ß Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
42
двох томах у 1957 р. Дослідник всебічно і глибоко проаналізував семантико-стилістичну роль при-
йменників і прийменникових сполучень у струк-
турі речення на різних етапах розвитку російської літературної мови. Ця робота є значним внеском у вивчення історичної морфології й синтаксису ро-
сійської мови.
Склад кафедри в перші післявоєнні роки був нечисленним. Крім завідувача, там працювали доценти Н. В. Юстратова, Л. Я. Усачова (пізніше вони виїхали з Одеси), С. А. Савицька, пізніше — Г. М. Міжев ська, М. Г. Шатух.
У 1953 р. на кафедру прийшов доцент К. Є. Гагка-
єв, який приїхав з Північної Осетії (потім він виїхав до Владикавказа, звідки повернувся уже профе-
сором на кафедру загального та слов’янського мо-
вознавства). Із збільшенням кількості студентів на спеціальності «російська мова і література» зростав і викладацький склад кафедри російської мови. У 1956 р., після захисту кандидатської дисертації, на кафедрі стала працювати колишня випускниця університету А. К. Смольська. Після закінчення аспірантури на кафедрі були залишені Т. О. Туліна, Н. Г. Рядченко, М. І. Ілляш, пізніше — Н. В. Коссек. Коли в 1960 р. в Одеському педінституті було за-
крито філологічний факультет, на кафедру звідти прийшли доценти М. К. Мартиновська та В. О. По-
пова. В цих умовах Н. І. Букатевич проявив себе як здібний і вмілий організатор колективної науко-
вої роботи. За його ініціативою разом з кафедрою української мови були написані й видані в 1958 р. «Очерки по сравнительной грамматике восточнос-
лавянских языков», присвячені IV Міжнародному з’їзду славістів. Від кафедри російської мови, крім Н. І. Букатевича, над книгою працювали С. А. Са-
вицька та Г. М. Міжевська. Ця фундаментальна праця, у якому зіставлені й детально опрацьовані всі рівні трьох східнослов’янських мов. У 1974 р. Н. І. Букатевич, С. А. Савицька та Л. Я. Усачова ви-
дали вузівський підручник «Историческая грам-
матика русского языка», яким і досі користуються студенти.
Кафедра продовжувала поповнюватися ви-
кладачами — це М. В. Карпенко, О. І. Шаройко, В. Ф. Шишов, Л. Ф. Баранник, Р. Д. Швець. Колектив кафедри активно працював над створенням мето-
дичних вказівок для студентів з усіх дисциплін. Наукові публікації викладачів стосувалися всіх розділів сучасної російської мови, її історії та діа-
лектології.
Н. І. Букатевич розпочав дуже важливий напрям роботи кафедри: збирання матеріалів для словника російських говірок Одещини. В Одеській області є 36 сіл, де живуть вихідці з південних губерній Росії. Вони переселилися звідти наприкінці XVIII — на початку XIX ст. і зберегли своє діалектне мовлення у відриві від материкового масиву південноросій-
ського наріччя, в умовах багаторічного іншомовно-
го оточення, їхні говори утримують цікаві архаїчні риси поряд з пізнішими новаціями і дають дуже цінний матеріал для з’ясування особливостей роз-
витку мов та діалектів. Завдяки щорічній виїзній діалектологічній практиці сотні студентів запису-
вали і картографували лексику російських говорів Одещини, а викладачі кафедри лексикографічно опрацьовували ці матеріали. Вказана робота три-
вала кілька десятиліть і завжди знаходилася під пильною увагою керівництва кафедри.
Професору Н. І. Букатевичу пощастило дожити до свого сторіччя. 23 жовтня 1984 р. на факульте-
ті відбулося урочисте засідання колективу та чис-
ленних гостей, присвячене вшануванню професо-
ра. На запрошеннях було зазначено, що засідання відбудеться за участю ювіляра. У своєму слові-
ÊÀÔÅÄÐÀ ÐÎѲÉÑÜÊί ÌÎÂÈ
43
відповіді Н. І. Букатевич протягом 17 хвилин щиро дякував за поздоровлення. На жаль, 14 грудня того ж таки 1984 року Н. І. Букатевича не стало. Корифей вітчизняного мовознавства дуже багато зробив для розвитку кафедри російської мови.
У 1966 р. на кафедрі почала працювати до-
цент Любов Максимівна Лосева (1917–1976), яка переїхала до Одеси з Чернівців. У 1970 р. вона за-
хистила докторську дисертацію «Межфразовая связь в слитных текстах монологической речи, ее основные модели и принципы организации». Цій проблематиці присвячені її монографії «Синтак-
сическая структура целых текстов», «Структурно-
семантическая организация целых текстов», «Как строится текст». У названих працях уперше подано найбільш повний і систематизований опис осно-
вних видів і засобів поєднання речень у зв’язному мовленні. Досліджено дистантний міжфразовий зв’язок у масштабах цілого тексту. Л. М. Лосева є одним із засновників нової галузі мовознавства — текстики (науки про цілий текст).
Кафедра російської мови з 60-х років ХХ століт-
тя стала «кузнею кадрів» для інших кафедр факуль-
тету. У 1968 р. було відкрито кафедру загального та слов’янського мовознавства, і туди перейшли до-
центи А. К. Смольська та Н Г. Рядченко, а пізніше В. О. Колесник.
У 1971–1978 рр. кафедрою російської мови за-
відував доцент Микола Володимирович Павлюк (1920–1978). Він був україністом і славістом, працю-
вав спочатку на кафедрах української мови, загаль-
ного та слов’янського мовознавства. В цих галузях він продовжував працювати і на кафедрі російської мови. Саме в ці роки він підготував монографію «Основні етапи розвитку українського мовознав-
ства дожовтневого періоду» — докторську дисерта-
цію. Ця книга була новим словом у вивченні історії українського мовознавства, історії наукового дослі-
дження мовних процесів, вироблення норм укра-
їнської літературної мови. На жаль, книга вийшла друком вже після передчасної смерті М. В. Павлю-
ка.
М. В. Павлюк продовжував разом з колективом кафедри започатковане Н. І. Букатевичем збиран-
ня діалектної лексики російських говорів Одещи-
ни. Слід відзначити також надзвичайну чутливість М. В. Павлюка до нових тенденцій і напрямів у мо-
вознавстві — паралінгвістики, математичної лінг-
вістики, експериментального вивчення фонетики. Серед його неопублікованих праць є машинопис «Математическая лингвистика» (151 с.).
Учениця Н. І. Букатевича Тетяна Олександрів-
на Туліна працювала на кафедрі російської мови з 1957 р. У 1964 р. вона захистила кандидатську дисертацію «Субстантивные словосочетания с зависимым родительным в русском литературном языке конца XVIII ст.», а в 1976 р. — докторську дисертацію «Словосочетание в функционально-
семантическом аспекте (на материале русского языка)», була професором кафедри. Наукові по-
шуки Т. О. Туліної зосереджені в галузі синтак-
сису. Питання семантичного синтаксису розгля-
нуті нею в книгах «Изучение словосочетаний в функционально-семантическом аспекте», «Функ-
циональная типология словосочетаний».
У 1976–1983 р. на факультеті існувала спеціаль-
ність «російська мова як іноземна». Специфічною підготовкою студентів цього відділення опікува-
лася кафедра російської мови, куратором роботи з ними була доцент Л. М. Гукова.
У 70-х-80-х рр. помітним аспектом роботи ка-
федри було викладання російської мови за кордо-
ном. В різні роки у довготермінових відрядженнях працювали: О. І. Шаройко — в Індії, Т. О. Туліна ²ÑÒÎÐ²ß Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
44
та Г. М. Міжевська — у Франції, М. І. Ілляш — в Угорщині та Югославії (Хорватії), В. О. Попова — в Німеччині та Австрії, Л. Ф. Баранник — у Поль-
щі, Л. М. Гукова — в Німеччині, Н. В. Бардіна — у Словаччині, Л. Ф. Фоміна — в Афганістані та Мон-
голії, С. А. Красножон — у Камбоджі, Н. Є. Жов-
нер та Л. О. Мірошниченко — в Афганістані. Були й короткочасні відрядження, наприклад, у літній табір російської мови в Угорщині (м. Тата). Така робота значно збагачувала професійний досвід членів кафедри.
У 1978–1993 роках завідувачем кафедри росій-
ської мови був відомий мовознавець, вчений зі сві-
товим ім’ям, професор Юрій Олександрович Кар-
пенко. Перед цим він 10 років завідував кафедрою загального та слов’янського мовознавства, яку за-
снував на факультеті.
Завдяки Ю. О. Карпенкові в університеті скла-
лася Одеська ономастична школа і розгорнулася широка робота з наукового вивчення онімів — власних назв (антропонімів, топонімів та ін.). Цією проблематикою почала займатися велика кількість викладачів та аспірантів.
У 80-ті роки значно збільшився склад кафедри російської мови. Це було пов’язано як зі сталим ве-
ликим набором студентів на російське відділення, так і, в першу чергу, з тим, що з 1985 до 1992 р. що-
півроку на факультет приїздили до 150 студентів-
русистів з Німеччини (тодішньої НДР) на включе-
не навчання. І хоча наприкінці 70-х та на початку 80-х рр. на кафедрі почали працювати молоді ви-
кладачі Л. Ф. Фоміна, Н. В. Бардіна, М. М. Харито-
нова, Н. Г. Іванова, Т. Ф. Шумаріна, Л. І. Дем’янова, Н. Є. Жовнер, Л. О. Мірошниченко, В. Є. Сербі-
на, Т. І. Малинка, С. А. Красножон, І. Є. Лисенко, а пізніше В. В. Горбань, І. В. Мурадян, Г. С. Яроць-
ка, Т. В. Пономаренко, Л. В. Опренко, для забезпе-
чення включеного навчання з кафедри російської мови для іноземців на нашу кафедру перейшли ще О. В. Антонюк, О. В. Книш, Л. А. Семененко, Є. М. Степанов. Кількість викладачів на кафедрі пе-
ревищила 20 осіб.
В цих умовах повною мірою розкрилося органі-
заторське вміння професора Ю. О. Карпенка, який зумів чітко налагодити роботу великого колективу. Було швидко забезпечено потребу в методичних ма-
теріалах для навчальних дисциплін. У 1981–1986 рр. було видано 43 найменування. Неухильно зростала кількість наукових публікацій, багато викладачів захистили кандидатські дисертації, в основному під керівництвом Ю. О. Карпенка. М. І. Ілляш видав підручник «Основы культуры речи»; В. Ф. Шишов у рамках спецкурсу «Русисти Одеського університе-
ту» надрукував 5 брошур про наукову діяльність П. Й. Потапова, М. В. Бєляева, Н. І. Букатевича, Л. М. Лосевої та М. В. Павлюка. Сам Ю. О. Карпен-
ко за роки завідування кафедрою російської мови Ю. О. Карпенко з колегами на кафедрі російської мови (сидять: В. О. Попова, Л. О. Мірошниченко; стоять: Л. Ф. Баранник, М. Є. Жовнір, Г. М. Міжевська) ÊÀÔÅÄÐÀ ÐÎѲÉÑÜÊί ÌÎÂÈ
45
опублікував багато наукових статей і кілька книг, серед яких відзначимо «Наименования звездного неба» — глибоке дослідження астронімів; книга вийшла у видавництві „Наука” у Москві і мала два видання (1981 та 1985 рр.). Під його редакцією в ці роки вийшли наукові збірники «Русская ономасти-
ка», «Актуальные вопросы русской ономастики», а також збірники, присвячені мові та стилю письмен-
ників, чия творчість була пов’язана з Одесою: І. Ба-
беля, В. Катаєва, І. Ільфа і Є. Петрова, Л. Славіна, Ю. Олеші, К. Паустовського, І. Буніна та ін. Ці збір-
ники добре прислужилися багатьом аспірантам і здобувачам кафедри у справі захисту їхніх канди-
датських дисертацій.
У 1979 р. кафедра за наказом міністерства освіти стала опорною для південного регіону України — тодішніх педінститутів: Миколаївського, Херсон-
ського, Кіровоградського, Ізмаїльського, Одесько-
го, а також Сімферопольського університету. З від-
повідними кафедрами цих вузів були встановлені міцні контакти, регулярно проводилися виїзні засідання кафедри в цих містах, а до Одеси при-
їздили викладачі підопічних кафедр. Такі заходи відбувалися двічі на рік і були дуже корисними для їх учасників. Координатором цієї роботи був доцент Д. С. Іщенко, випускник ОДУ, який після кількох років роботи у Тираспольському педінсти-
туті повернувся у 1979 р. до рідного університету. Хоча тепер офіційно опорних кафедр немає, науко-
ві зв’язки з кафедрами російської мови інших вузів існують і досі.
Кафедра організувала й провела наукові конфе-
ренції, присвячені сторіччю від дня народження професорів П. Й. Потапова (1982), Н. І. Букатевича (1984, за участю ювіляра), М. В. Бєляєва (1985). У 1987 р. було проведено VI Республіканську ономас-
тичну конференцію, у якій взяли участь відомі вче-
ні з України та інших республік.
На початку 1993 р. Ю. О. Карпенко був переведений на по-
саду завідувача кафе-
дри української мови. Разом з ним туди перейшли О. В. Ан-
тонюк, С. А. Красно-
жон, Л. А. Семененко. Завідувачем кафедри російської мови став Дмитро Семенович Іщенко. У 1968 р. він захистив в ОДУ кан-
дидатську дисерта-
цію з історії мови «Древнерусская рукопись XII в. «Устав Студийский»», виконану під керівництвом видатного мовознавця й палеографа, дослідниці давніх слов’яно-руських рукописів Л. П. Жуков-
ської (Москва). Продовжуючи цей напрям наукової роботи, Д. С. Іщенко звернувся до вивчення за руко-
писами мовних особливостей давніх слов’янських перекладів з грецької мови, переважно на матеріалі повчань Феодора Студита. Таким чином, на кафе-
дрі відроджено давню філологічну традицію Но-
воросійського університету — вивчення слов’яно-
візантійських зв’язків безпосередньо за першодже-
релами.
Іншими науковими темами кафедри в ці роки були «Лінгвістична інтерпретація художнього тексту», в рамках якої щороку публікувалися нау-
кові статті викладачів, та збірник наукових праць «Функціонування російської мови на півдні Укра-
їни». Тут відзначимо численні статті діалектоло-
га доцента Л. Ф. Баранник про російські говірки Д. С. Іщенко ²ÑÒÎÐ²ß Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
46
Одещини та дослідження доцента Є. М. Степано-
ва «Російське мовлення Одеси», за матеріалами якого ним підготовлена докторська дисертація. Визначною подією стало успішне завершення багаторічної діалектологічної роботи кафедри — вихід під редакцією професора Ю. О. Карпенка «Словаря русских говоров Одесщины» у двох то-
мах (2000–2001). Публікація цього словника ста-
ла можливою за підтримки японського лінгвіста професора С. Уемури.
У підготовці зібраної лексики до друку, в укла-
данні словника взяли участь кілька поколінь ви-
кладачів кафедри. Словник є диференційним, тоб-
то містить такі діалектні слова або їх значення, яких немає в загальнонародній мові. Деякі з цих слів не зафіксовані навіть у багатотомному «Словаре рус-
ских народных говоров», який видається у Москві. Словник є помітним внеском у діалектну лексико-
графію. Він надає багаті можливості для проведен-
ня подальших мовознавчих досліджень російських говорів і для загальнотеоретичних висновків про закономірності розвитку діалектів. Словник дістав схвальні рецензії (в тому числі у Японії, Болгарії, Молдові та Росії).
Учениця М. В. Павлюка Наталя Василівна Барді-
на захистила у 1984 р. під керівництвом Т. О. Тулі-
ної кандидатську дисертацію з експериментальної фонетики. Потім вона зайнялася новим перспек-
тивним напрямом у мовознавстві — когнітивною лінгвістикою, видала монографію «Языковая гар-
монизация сознания» і в 1999 р. захистила доктор-
ську дисертацію. Н. В. Бардіна ініціювала відкрит-
тя на факультеті нової спеціальності — «прикладна лінгвістика». На кафедрі російської мови утвори-
лася відповідна секція, а після організації окремої кафедри прикладної лінгвістики туди перейшли Н. В. Бардіна (завідувач), доценти Т. В. Пономарен-
ко, Л. Ф. Фоміна, Г. С. Яроцька.
Кафедра російської мови провела у 2002 р. на-
укову конференцію з проблем русистики, присвя-
чену пам’яті проф. Л. М. Лосевої (до 85-річчя від дня її народження), а у 2003, 2006 та 2009 роках були проведені VI, ІХ та ХІІ Міжнародні наукові конференції «Русистика і сучасність» у співробіт-
ництві з Жешувським університетом (Польща) та Санкт-Петербурзьким державним педуніверсите-
том ім. О. І. Герцена (Росія). З русистами цих уні-
верситетів, а також Придністровського держуні-
верситету у Тирасполі (Молдова) кафедра підтри-
мує постійні зв’язки.
В 2011 р. проведені Другі наукові читання пам’яті члена-кореспондента НАН України Ю. О. Карпен-
ка, в яких взяли участь понад 80 вчених не тільки України, але й інших країн ближнього і далекого зарубіжжя.
Кафедра видає започаткований Ю. О. Карпен-
ком науково-теоретичний часопис «Мова», заре-
єстрований ВАК України як фахове видання (ви-
йшло 18 випусків). Цікавим досягненням є книга Л. М. Гукової та Л. Ф. Фоміної «Художественная характеристика топонимов в творческом наследии ІІ Міжнародні Карпенківські читання проводить кафедра російської мови (жовтень 2011 р.) ÊÀÔÅÄÐÀ ÐÎѲÉÑÜÊί ÌÎÂÈ
47
А. С. Пушкина: словарь», видана у 2004 році і пе-
ревидана у значно доповненому обсязі під назвою «Многоаспектная характеристика топонимов в творческом наследии А. С. Пушкина: словарь». Цей словник містить сукупність засобів, які дають ху-
дожню (образну) характеристику топонімів у твор-
чій спадщині О. С. Пушкіна.
Доцент Є. М. Степанов видав у 2004 р. моногра-
фію «Російське мовлення Одеси», де вперше з суто наукових позицій розглянуто феномен одеського міського койне і зроблено загальнотеоретичні ви-
сновки стосовно цього унікального явища.
З 2010 р. кафедрою завідує доктор філоло-
гічних наук, професор Луїза Олександрівна Пе-
трова. У 2006 році вона видала монографію «Лингвокогнитивные основы художественной картины мира», а в 2008 р. захистила докторську дисертацію на тему «Художня картина світу у ро-
сійському сатирико-гумористичному наративі по-
чатку ХХ ст.». Л. О. Петрова розробляє новий на-
прям у мовознавстві — лінгвокогнітивна поетика художнього тексту. В її працях обґрунтовується і доводиться розуміння слова в антропоцентричній парадигмі, у зв’язку мови з мисленням людини, з загальнолюдськими та національно-культурними цінностями, які віддзеркалюються на ментальному рівні у концептосфе-
рі і вербалізуються у мовній картині світу.
Нині на кафедрі працюють 9 викла-
дачів: завідувач ка-
федри доктор філо-
логічних наук, про-
фесор Л. О. Петрова, доценти Д. С. Іщен-
ко, Л. Ф. Баран-
ник, В. В. Горбань, Л. М. Гукова, І. В. Му-
радян, Є. М. Степа-
нов, Т. Ф. Шумарі-
на, викладач О. В. Мальцева. Вони забезпечують викладання всіх навчальних дисциплін кафедри: сучасної російської мови (фонетики, лексикології, словотвору, морфології та синтаксису), історії ро-
сійської мови, діалектології, риторики, лінгвістич-
ного аналізу тексту, методики викладання росій-
ської мови, російської мови в соціо лінгвістичному аспекті, різних спецкурсів, а також деяких предме-
тів на відділеннях української мови та літератури, прикладної лінгвістики, журналістики і на істо-
ричному факультеті.
Л. О. Петрова
²ÑÒÎÐ²ß Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
48
Í
аукове вивчення української мови в уні-
верситеті почалося значно раніше, ніж на-
вчання студентів-україністів. Уже перший декан історико-філологічного факультету Новоросійського університету професор Віктор Іванович Григорович (1815–1876) серед інших сво-
їх славістичних студій надавав уваги вивченню української етнографії, місцевих звичаїв та місце-
вих географічних назв. Показовою щодо цього є стаття «Записка антиквара про поїздку на Калку й Кальміус в Корсунську землю і на південні побе-
режжя Дніпра й Дністра» (1874). Тому його слушно вважають одним із засновників наукового краєз-
навства в Південній Україні і зачинате-
лем українських то-
понімічних студій. У праці «Слов’янські наріччя», виданій посмертно (1884), В. І. Григорович дає характеристику й українській мові, ви-
значивши її основні фонетичні й морфо-
логічні ознаки. Фак-
ти української мови порівнюються тут із фактами інших слов’янських мов. Відомий призбирувач давніх пам’яток, В. І. Григорович зробив свій внесок і в українське джерелознавство, докладно схарактеризувавши «Опис Очаківської землі» (1791) Франса де-Волана та відшукавши й опублікувавши цінну відомість 1795 року про заселення Одещини.
Продовжувачем В. І. Григоровича у досліджен-
ні слов’янських мов, у тім числі й української, став у Новоросійському університеті професор О. О. Кочубинський (1845–1907). Під час своїх три-
валих закордонних наукових відряджень він ви-
вчав у Галичині говірки гуцулів, бойків і лемків, Олександр Бондар, Юрій Карпенко, Тетяна Ковалевська, Марія Фащенко
ÊÀÔÅÄÐÀ ÓÊÐÀ¯ÍÑÜÊί ÌÎÂÈ
В. І. Григорович ÊÀÔÅÄÐÀ ÓÊÐÀ¯ÍÑÜÊί ÌÎÂÈ
49
активно займався «історією та географією русько-
го наріччя на північних схилах Карпат». Він на-
писав велику, на 97 сторінок, рецензію на відому працю П. Г. Житецького „Очеркъ литературной истории малорусского нарѣчия в ХVІІ вѣкѣ”. За цю рецензію Академія Наук 1890 року присудила О. О. Кочубинському Уваровську золоту медаль.
Від О. О. Кочубинського естафету вивчення укра-
їнської мови прийняв його прямий учень професор В. М. Мочульський (1856–1920), що теж побував, як і В. І. Григорович та О. О. Кочубинський, деканом історико-філологічного факультету Новоросійсько-
го університету. З-поміж розмаїтих і численних праць ученого заслуговує на окрему увагу розвідка «К истории малорусского нарѣчия. Житие святого Саввы освященного по пергаментной рукописи ХІІІ вѣка» (Одеса, 1894). Української проблематики сто-
сується і його докторська дисертація «Следы народ-
ной Библии в славянской и древнерусской письмен-
ности», опублікована в Одесі в 1893 році.
Уславлений мовознавець родом із Хорватії, академік Ватрослав Ягич (1838–1923) працював у Новоросійському університеті мало — протягом 1871–1874 рр., але слід його в Україні й українсько-
му мовознавстві залишився великий. Зі своїх 700 праць декілька він присвятив українській мові. Насамперед треба сказати, що він рішуче й обґрун-
товано виступав проти гіпотези Погодіна та Собо-
левського, за якою в Києві в давнину жили росія-
ни, а українці прийшли туди з Карпат тільки після монголо-татарської навали. Українську мову він за-
вжди вважав за окрему, самобутню. В. Ягич дослі-
джував Галицьке євангеліє 1144 року, написав ряд рецензій на праці українських мовознавців.
Ще один виходець із зарубіжної Славії, родом із Чехії, професор В. І. Шерцль (1853–1906) працю-
вав у Новоросійському університеті понад десять років (1885–1896). У своїй фундаменталь-
ній «Сравнительной грам мати кѣ славян-
скихъ и дру гихъ род-
ствен ныхъ языковъ», виданій у двох части-
нах у Харкові в 1871–
1873 рр. загальним обсягом 1376 сторі-
нок, виділив окрему малоруську (за то-
дішньою офіційно дозволеною терміно-
логією) мову, описав-
ши в першій частині її фонетичні особливості, а в другій — її словотвір. Зроблено це досить докладно, із значним ілюстративним матеріалом. Фахівці з української дериватології, як і дериватології інших слов’янських мов, мали б у своїх студіях і нині за-
глядати до другої, словотвірної частини монографії В. І. Шерцля.
Професор Олек-
сандр Іванович Томсон (1860–1935), з 1910 року член-
кореспондент Ака-
демії наук, працював у Новоросійському університеті з 1897 року. У своїй осно-
вній праці «Загаль-
не мовознавство» (1906, друге видан-
ня — 1910) теж ви-
ділив окрему від російської мало-
О. О. Кочубинський В. М. Мочульський ²ÑÒÎÐ²ß Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
50
руську мову. У 20-х рр. опублікував ряд праць з української мови: «Пом’якшення і ствердіння губних в українській мові» (1927, німецькою мо-
вою), «Про дифтон-
гізацію е, о в укра-
їнській мові» (1928), «Замітки про пів-
денноруське і із о, е» (1929) та ін.
Професор Борис Михайлович Ляпунов (1862–1943) працював у Но-
воросійському університеті, а після реформи вищої освіти в ІНО у 1921–1923 рр. 1923 року став академі-
ком АН СРСР і переїхав до Ленінграда. Попри свої основні зацікавлення проблемами праслов’янської та давньоруської мов, насамперед, історією зреду-
кованих ъ, ь, Б. М. Ляпунов надавав чимало ува-
ги українській мові. У праці «Единство русского языка в его наречиях», виданій в Одесі в 1919 році, він ще розглядав українську мову в межах російських наріч, але пізніше дійшов висновку, що українська мова — це окрема мова, опублі-
кувавши роботи про етимологію україн-
ських лексем («Укра-
їнське «бадьорий», «бальор», «бадьор-
ний» тощо, 1931), ре-
цензії на лінгвістичні праці з україністики. У монографії «Древнейшие взаимные связи языков русского и украинского», підготовленій протягом 1938–1941 рр. і виданій по-
смертно у 1968 році, вчений рішуче відмовився від кваліфікації української та білоруської мов як наріч російської мови, добре обґрунтувавши їх статус як окремих мов.
Професор П. Й. Потапов (1882–1945), що працю-
вав у Новоросійському університеті з 1911 року і пройшов усі пертурбації вищої школи 20–30 рр., ще з 1932 року завідував кафедрою російської мови у педінститу-
ті, а з 1937 року — в університеті. Серед своїх 30 публікацій має й кілька украї-
ністичних. 1924 року вийшла його робота «Рідна мова у молод-
ших класах трудової школи», а 1933 року — стаття «Іншомовні слова в Шевченкових творах», обидві напи-
сані українською мо-
вою. У статті вчений розглянув старослов’янізми, тюркізми, полонізми й обґрунтував їх стилістичну вмотивованість у тво-
рах Т. Г. Шевченка.
Протягом 1920–1924 рр. доцентом Одеського ІНО працював видатний український (згодом — бі-
лоруський) мовознавець Петро Опанасович Бузук (1891–1943), випускник Новоросійського універси-
тету. В український період свого життя опублікував праці «Мова і правопис у творах Г. С. Сковороди» (1923), «Коротка історія української мови” (1924) О. І. Томсон Б. М. Ляпунов П. Й. Потапов ÊÀÔÅÄÐÀ ÓÊÐÀ¯ÍÑÜÊί ÌÎÂÈ
51
— у ґрунтовно доопрацьованому вигляді: «Нарис історії української мови» (1927), «Уваги до дієприк-
метників в українській мові» (1925), «Пам’яті Фран-
ка» (1926) та ін. Рятуючись від звинувачень у націо-
налізмі, в 1925 році переїхав до Білорусії, де швидко зростав як визначний учений.
У 1937 році було поновлено філологічний фа-
культет у складі Одеського університету, але вже як окремий структурний підрозділ, і засновано кафедру української мови. Це стало новим етапом буття української мови в університеті. Якщо рані-
ше вона була тільки предметом наукових студій, то тепер стала й дисципліною навчання — її стали ви-
вчати студенти, а не лише професори. Щоправда, початок функціонування кафедри припав на важкі роки розгулу державного терору. Спочатку її очо-
лив Назарій Іванович Букатевич (1884–1984). Перші його публікації присвячені Україні: три статті про чумацтво (1925–1930), дві статті про М. М. Коцю-
бинського та його мову (1928–1931). Але 1938 року науковець зазнав несправедливих звинувачень у націоналізмі, був звільнений з роботи і висланий як політично неблагонадійний до Середньої Азії, де викладав російську мову у м. Кзил-Орді (Казах-
стан). Повернувшись 1944 року до Одеси, Н. І. Бука-
тевич під страхом репресій вже ніколи не займався українським мовознавством.
Трохи довше, протягом 1939–1941 рр., на чолі кафедри був доцент Федір Михайлович Шумлян-
ський (1887–1980), відомий науковій громадськос-
ті як автор двохтомного «Російсько-українського словника» (1918 р., у співавторстві з С. Іваниць-
ким), активний учасник обговорення «Найголов-
ніших правил українського правопису» (1921 р.), про що свідчить його розлога розвідка «Найголо-
вніші правила українського правопису Україн-
ської Академії Наук» (1926 р.), дослідник литов-
ської мови. Та і його не обійшла «сокира» державного терору: на початку війни його було репресо-
вано як українсько-
го буржуазного на-
ціоналіста і ворога народу та реабілі-
товано лише після розвінчання культу особи 1956 року). Звісно, що за таких умов кафедрі було важко нормально функціонувати.
Восени 1939 року на кафедру української мови прийшов Артем Амвросійович Москаленко (1901–
1980). Спочатку він обіймав посаду доцента, а про-
тягом 1941–1951 рр. завідував кафедрою. Наукові ін-
тереси А. А. Москаленка були досить широкими. За словами професора С. П. Бевзенка, «улю-
бленими ділянка-
ми його занять були українська діалекто-
логія, історія україн-
ської мови та історія українського мово-
знавства». У 1940 році він захистив канди-
датську дисертацію «Нарис української діалектології» і того ж року видав скороче-
ний варіант дисерта-
ції «Конспект лекцій Н. І. Букатевич А. А. Москаленко ²ÑÒÎÐ²ß Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
52
з української діалектології». У цей час кафедра роз-
горнула активну роботу щодо збирання діалектного матеріалу у польових умовах, організовуючи виїзди груп викладачів і студентів до сіл Одеської області. Протягом 1947–1949 рр. у чотирьох публікаціях ма-
теріалів для діалектологічного атласу українських говорів Одеської області вчений подає дослідження з лексики, синтаксису, морфології, фонетики й ак-
центології західностепових, південнобессарабських та південноподільських говірок. Про плідну роботу А. А. Москаленка в галузі історії української мови свідчать публікації: «Історична граматика україн-
ської мови» (1946), «Нариси з історії мови україн-
ської народності ХVI–XVII ст.» (1949), «Конспект з методичними вказівками з історичної граматики української мови» (1951) та методичні вказівки «Іс-
торія української мови з елементами діалектології» (1948). Питанням сучасної української літературної мови присвячена «Фонетика сучасної української літературної мови» (1947).
У роки Другої світової війни кафедру в скла-
ді Одеського університету було евакуйовано спо-
чатку в Майкоп, а потім у місто Байрам-Алі Турк-
менської РСР. Саме у роки війни при кафедрі було відкрито аспірантуру з української мови, якою ке-
рував доц. А. А. Москаленко і яку закінчили нині відомі мовознавці, частина з яких потім працювала тривалий час на кафедрі. Одним із найвидатніших таких аспірантів був Степан Пилипович Бевзенко (1920–2005), який, діставши важке поранення на фронті і ставши інвалідом, відшукав університет у м. Байрам-Алі, у квітні 1945 року достроково закін-
чив його і був залишений для викладацької роботи. У цьому ж році він вступив до аспірантури й од-
ночасно почав працювати асистентом на кафедрі. Предметом його дисертаційного дослідження ста-
ла мова українських літописів XVII ст. Ще будучи аспірантом, з 1947 року, С. П. Бевзенко читав сту-
дентам історію української мови, розробив власний лекційний курс, оскільки потрібних посібників і наукових описів історії української мови на той час не було, а окремі джерела були недоступні через не-
відповідність їх тогочасній офіційній ідеології.
Після закінчення аспірантури С. П. Бевзенко отримав призначення на роботу до Ужгородського університету, захистивши в травні 1950 року в Одесь-
кому університеті кандидатську дисертацію «Дослі-
дження синтаксису українських літописів XVII ст.»
Разом із А. А. Москаленком на кафедрі почала працювати Марія Сергіївна Коб’якова, обіймаючи посаду старшого викладача, а згодом перейшла до іншого вузу. Старшими викладачами кафедри була в цей час Мотрона Йосипівна Чухрій, яка викладала сучасну українську літературну мову, методику ви-
кладання мови. З фронту на філологічний факуль-
тет повернувся Федір Павлович Смагленко (1914–
2003). Після закінчення університету 1946 року вступив до аспірантури, 1951 року захистив канди-
датську дисертацію «Про синтаксичні функції діє-
прикметників в українській літературній мові». Він працював на кафедрі аж до виходу на пенсію, читав усі курси сучасної української літературної мови і, за браком викладачів, навіть старослов’янську мову.
Юрій Федорович Касім (1919–1984) закінчив університет під час евакуації до м. Майкопа, після війни закінчив аспірантуру на кафедрі української мови й одержав призначення на роботу в Одеський педагогічний інститут.
Аспірантуру на кафедрі під керівництвом А. А. Москаленка закінчили також такі відомі в Україні вчені-мовознавці як Йосип Олексійович Дзендзелівський (1921–2008), який 1951 року за-
хистив кандидатську дисертацію «Українські го-
вори Нижнього Подністров’я» і був направлений ÊÀÔÅÄÐÀ ÓÊÐÀ¯ÍÑÜÊί ÌÎÂÈ
53
для викладання до Ужгородського університету; і Валентина Леонідівна Карпова, яка досліджувала в дисертації лексику М. Бажана й 1953 року одержала призначення до Львівського університету, а потім працювала в Інституті мовознавства АН України аж до виходу на пенсію.
Микола Володимирович Павлюк (1920–1978) при-
їхав на кафедру української мови зі Львівського уні-
верситету 1954 року і працював на ній до утворення кафедри загального та слов’янського мово знавства в 1968 році, на яку він перейшов як полоніст.
Лариса Семенівна Терешко після закінчення університету навчалася в аспірантурі під керів-
ництвом І. Є. Грицютенка, у 1954 році захистила кандидатську дисертацію «Українські говірки Пів-
денного Побужжя (в межах Кривоозерського райо-
ну Миколаївської області)», читала курси сучасної української літературної мови, діалектології, про-
довжувала вивчення говорів Одещини.
Отже, кафедра української мови у передвоєнні і післявоєнні роки, незважаючи на різні негаразди, забезпечувала читання всіх курсів з українського мовознавства, активно готувала кваліфіковані ка-
дри для вищої школи — і не тільки для Одеського університету, а й для інших ВНЗ України.
У 30–50-х рр. у мовознавстві були «модними» праці академіка М. Я. Марра: вони рекомендували-
ся вузівськими програмами, а тому активно попу-
ляризувалися на кафедрі української мови. Та важ-
ко передбачити, який поворот зробить тоталітарна влада. Згодом, від вихваляння та піднесення творів М. Я. Марра як зразково марксистсько-ленінських, перейшли до нищівної критики його вчення як вуль-
гаризаторського. Звісна річ, при цьому всі активні впроваджувачі маррівських ідей зазнали гонінь. Тавро запеклого і невиправного „марриста” лягло й на доцента А. А. Москаленка. Під час розгрому «мар-
ристів» та критики «нового вчення» його було усунуто від за-
відування кафедрою, і в зв’язку з цим 1953 року кафедру очолив один із нещадних борців із „марриста-
ми” доцент І. Є. Гри-
цютенко, автор праць з діалектології, історії української літера-
турної мови та стиліс-
тики. За час роботи на кафедрі він видав монографію «Мова та стиль художніх творів Панаса Мирного» (1959).
З 1959 до 1962 року обов’язки завідувача кафедри виконував доц. Ф. П. Смагленко.
Нового поштовху для свого розвитку кафедра отримала з приходом професора Степана Пилипо-
вича Бевзенка (1920–
2005), який вже на той час внаслідок публікації своєї ка-
пітальної праці «Іс-
торична морфологія української мови: Нариси із словозміни та словотвору» (1960) здобув всеукраїнське визнання. Професор С. П. Бевзенко зро-
бив кафедру не лише навчальним, а й до-
слідницьким осе-
редком. Саме в цей І. Є. Грицютенко С. П. Бевзенко ²ÑÒÎÐ²ß Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
54
час формується наукове „обличчя” кафедри: вона набула виразного дериватологічного, діалектоло-
гічного та лексикографічного спрямування. Під час його завідування та безпосередньо під його ке-
рівництвом захищають кандидатські дисертації з лексикології (М. М. Фащенко, 1969 р.), з синтакси-
су (І. Р. Швець, 1972 р.) зі словотвору (О. І. Бондар, 1979 р.), з діалектології (Т. Г. Шевченко, 1980 р.), а увесь колектив кафедри зайнятий укладанням ін-
версійних словників. За реєстром шеститомного «Українсько-російського словника» (К., 1953–1963) було укладено перший «Інверсійний словник укра-
їнської мови» в трьох випусках (Одеса, 1971–1976), а згодом за одинадцятитомним тлумачним «Словни-
ком української мови» (К., 1970–1980) було укладе-
но інший «Інверсійний словник української мови», виданий у видавництві «Наукова думка» (К., 1985). Ці словники дали змогу мовознавцям України ак-
тивніше розгорнути дослідження зі словотвору, який на цей час переживав справжній бум.
Працюючи на кафедрі, С. П. Бевзенко особливої уваги надавав діалектологічним дослідженням, що дістало вихід у ціло-
му ряді наукових ста-
тей, опублікованих у різних виданнях, а також у колективній монографії «Україн-
ська діалектна мор-
фологія» (К., 1969). Вінцем його діалекто-
логічних досліджень став підручник «Українська діалекто-
логія» (1980), в якому розглянуто всі розді-
ли з курсу діалекто-
логії, передбачені програмою для ВНЗ. Цікавився вчений і словотвором, розробив і читав спецкурс, матеріали якого частково опубліковані в посібни-
кові «Український словотвір в історичному висвіт-
ленні» (Одеса, 1979). В основному під час роботи на кафедрі він написав також «Історію українського мовознавства», яку видав пізніше в Києві 1991 року.
Довкола професора С. П. Бевзенка на кафедрі зібралися непересічні, талановиті вчені і педагоги: прекрасний синтаксист доц. Ф. П. Смагленко, спе-
ціаліст з морфології доц. Ю. Ф. Касім, термінозна-
вець доц. Н. А. Москаленко, історики мови доцен-
ти Г. Ф. Пелих та Л. О. Cамійленко, діалектолог і лінгвостиліст доц. В. П. Дроздовський, діалектолог доц.Л. С. Терешко, палеограф Ф. Є. Ткач, синтак-
сист І. Р. Швець, лексиколог М. М. Фащенко, непе-
ресічний викладач О. П. Григорук, пізніше — діа-
лектолог Т. Г. Шевченко і дериватолог О. І. Бондар. Тривалий час продовжував працювати на кафедрі (у штаті до 1974 року) також професор А. А. Мос-
каленко. Стараннями доцентів Н. А. Москаленко, М. М. Фащенко, Ф. П. Смагленка було видано на-
вчальний посібник із грифом Мінвузу «Українська сучасна літературна мова: Лексичний, фонетичний і граматичний аналіз» (К.; Одеса, 1980).
Після переїзду професора С. П. Бевзенка до Ки-
єва кафедра опинилася у досить скрутному стано-
вищі. З 1981 по 1982 рік знову виконував обов’язки завідувача кафедри доцент Ф. П. Смагленко. З жов-
тня 1982 року кафедрою став керувати вихованець університету, учень професора С. П. Бевзенка кан-
дидат філологічних наук, доцент Олександр Івано-
вич Бондар (1952 року народження).
80-і рр. минулого століття — вельми непростий період в історії кафедри української мови. Однак всупереч усім негараздам кафедра знайшла в собі сили на основне — забезпечувати навчальний про-
О. І. Бондар ÊÀÔÅÄÐÀ ÓÊÐÀ¯ÍÑÜÊί ÌÎÂÈ
55
цес у вузі. Наукова робота кафедри була слабкою, проте доценти кафедри активно виступали на на-
укових конференціях, в тому числі й за рубежем, а М. М. Фащенко, О. І. Бондар, Т. Г. Шевченко на-
віть брали участь у роботі ІХ Міжнародного з’їзду славістів, що відбувся 1983 року в Києві. Викладач кафедри П. Ю. Гриценко перейшов на роботу в Київ і згодом став доктором філологічних наук, профе-
сором, а потім і директором Інституту української мови НАН України.
Лише в кінці 80-х рр. намітився деякий пере-
лам, коли розпочала давати кадри аспіранту-
ра: 1987 року після тривалої перерви захистила кандидатську дисертацію аспірантка-заочниця А. Л. Порожнюк (науковий керівник — професор С. П. Бевзенко), 1988 року — Н. М. Хрустик, 1990 року — Л. І. Хаценко (обидві працювали під керів-
ництвом доц. О. І. Бондаря і досліджували україн-
ський словотвір).
З часу набуття Україною незалежності кафедру української мови продовжує очолювати кандидат філологічних наук, доцент О. І. Бондар, який з 1992 року передає цю посаду докторові філологічних наук, професорові Юрію Олександровичеві Карпен-
ку (1929–2009) і вступає до докторантури Одеського державного університету імені І. І. Мечникова.
Професор Ю. О. Карпенко перед цим завідував кафедрою російської мови, але, по суті, був україніс-
том, присвятивши і кандидатську, і докторську ди-
сертації дослідженню української мови. Працюючи на кафедрі української мови, професор Ю. О. Кар-
пенко підготував і видав навчальний посібник для студентів філологічного факультету «Фонетика і фонологія сучасної української літературної мови» (1996), високо оцінений спеціалістами.
Склад кафедри поступово зростає разом із роз-
витком філологічного факультету в цілому, на базі якого започаткову-
ються нові спеціаль-
ності: у 1995 році від-
крито набір на спеці-
альність «болгарська мова та література», у 1998 році — на спеці-
альність «прикладна лінгвістика»; 1999 та 2000 роки пов’язані з відкриттям спеціаль-
ностей «видавнича справа і редагуван-
ня» та «журналісти-
ка». У 90-х роках на кафедрі починають працювати кандидати філоло-
гічних наук, доценти, що прибули з інших кафедр факультету і навіть із інших вузів, — С. А. Красно-
жон, Л. А. Семененко, Т. Ю. Ковалевська. Кафедра продовжує готувати і свої власні висококваліфіко-
вані кадри: у 1996 році захищає кандидатську ди-
сертацію і стає канди-
датом філологічних наук, а потім і доцен-
том М. Л. Микитин, у 1999 році стає канди-
датом філологічних наук О. П. Шонц, у 2009 році — А. П. Ро-
манченко. На ка-
федрі працюють також старші ви-
кладачі О. В. Анто-
нюк, З. І. Волосе-
вич, С. П. Павелко, С. Г. Яковець і викла-
дач Г. В. Сеник.
П. Ю. Гриценко Ю. О. Карпенко ²ÑÒÎÐ²ß Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
56
У 2004 році Ю. О. Карпенко у співавторстві з М. Р. Мельник видав монографічне дослідження «Літературна ономастика Ліни Костенко». Крім того, Ю. О. Карпенко брав участь і в написанні ко-
лективної монографії «Ономастика України пер-
шого тисячоліття нашої ери» (1992 р) та енцикло-
педій «Русская энциклопедия: Русская ономастика и ономастика России» та «Українська мова. Ен-
циклопедія» (2000). У той період виходять із дру-
ку і навчальні посібники «Орфографічний прак-
тикум із сучасної української літературної мови» (1999 р. і друге, доповнене видання — у 2000 році) та «Орфографічно-орфоепічний практикум із су-
часної української літературної мови» (2003 р.), ви-
дані під керівництвом провідного фахівця кафедри кандидата філологічних наук, доцента М. М. Фа-
щенко (у складі авторського колективу — 10 чле-
нів кафедри). Професор О. І. Бондар (у співавтор-
стві з І. І. Сафоновою) у 2001 році видає словник «ЗМІ. Російсько-українсько-англійські відповід-
ники». Професори Ю. О. Карпенко, О. І. Бондар та доцент М. Л. Микитин успішно працювали над ву-
зівським підручником «Сучасна українська мова: Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфо-
графія. Лексикологія. Лексикографія», що вийшов друком у Києві в 2006 році.
Склад кафедри української мови на цей час ціл-
ком стабілізувався.
Значною подією стає захист докторської дисер-
тації (1999) та публікація монографії О. І. Бондаря на тему «Темпоральні відношення в сучасній укра-
їнській літературній мові» (1996 р.), після чого він протягом року перебуває як науковий співробітник в університеті Санґьо міста Кіото (Японія), опано-
вує японську мову, знайомиться з національними традиціями японців, їх культурою, освітою, наукою, мистецтвом і т. д., результатом чого стає видрукува-
на в 2003 році у співавторстві з японським професо-
ром С. Уемурою книжка «25 кращих японських ка-
зок», перекладених із японської мови, а також серія науково-популярних публікацій про Японію «Листи українця з Японії» в міській пресі Одеси, а пізніше і в українсько-
му журналі «Всесвіт». 2007 року виходить у Харкові велика багато ілюстрована науково-
популярна книга О. І. Бондаря «Все про Японію». У 2001 році доктор філологіч-
них наук, професор О. І. Бондар поверта-
ється на посаду завід-
увача кафедри укра-
Доцент М. М. Фащенко розповідає студентам про історію українського словникарства (2012 р.)
Олександр Бондар і професор Сусуму Уемура
ÊÀÔÅÄÐÀ ÓÊÐÀ¯ÍÑÜÊί ÌÎÂÈ
57
їнської мови, якою завідує і нині.
У 2002 році за-
хищає докторську дисертацію та видає монографію «Кому-
нікативні аспекти не-
йролі нгвістичного програмування» й «Асоціативний слов-
ник української ре-
кламної лексики» (спільно зі Г. Соло-
губ і О. Ставченко) Т. Ю. Ковалевська, яка з 2003 року працює на посаді професора кафедри.
У цей період значно зростає кількість наукових публікацій членів кафедри, кафедра української мови неодноразово виступає не лише учасником, а й організатором поважних наукових заходів. Зусил-
лями кафедри видано три неперіодичні збірники наукових праць: «Літературна ономастика україн-
ської та російської мови: взаємодія, взаємозв’язки» (1992 р.), «Мова та стиль творів І. О. Буніна, М. Г. Кулі-
ша, Ю. І. Яновського» (1994 р.), «Мова та стиль україн-
ського фольклору» (1996 р.). З 1994 р. кафедра почала видавати періодичні збірники наукових праць: «Що-
річні записки з українського мовознавства» (вийшло 18 випусків), «Мова» (вийшло 19 випусків), «Записки з ономастики» ( вийшло 8 випусків), «Записки з за-
гальної лінгвістики», перші випуски якого готувала кафедра української мови, а з 2002 року почала готу-
вати кафедра загального та слов’янського мовознав-
ства. Усі ці наукові збірники є фаховими виданнями, включеними у відповідні переліки ВАК України.
Значно посилилася і планова наукова робота ка-
федри: на ній одночасно розробляються три наукові теми. Результати одні-
єї з них реалізувалися у виданні «Словника українських говорів Одещини» (2011).
За видатні заслуги в галузі українського мовознавства профе-
сора Ю. О. Карпенка було обрано членом-
корес пон ден том НАН України, що стало уні-
кальним явищем се-
ред вчених-філологів, які працюють у ВНЗ України, а пізніше, 2009 року, йому присуджено зван-
ня заслуженого працівника науки і техніки.
Наукові зацікавлення членів кафедри україн-
ської мови стосуються різноманітних аспектів кла-
сичного мовознавства і новітніх галузей сучасної Т. Ю. Ковалевська Вчена рада університету вітає Ю. О. Карпенка з 80-літтям (2009 р.)
²ÑÒÎÐ²ß Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
58
лінгвістики. Доктор філологічних наук, професор О. І. Бондар працює в галузі функціональної грама-
тики, історії української мови, розробляючи теорію функціонально-семантичних полів, лінгвоеколо-
гічну проблематику та питання японістики. Про-
фесор Т. Ю. Ковалевська розробляє теорію мовної сугестії, займаючись аспектами нейролінгвістично-
го програмування, психолінгвістики, рекламної та політичної комунікації. Наукові зацікавлення кан-
дидата філологічних наук, доцента М. М. Фащенко стосуються галузі фонетики й орфоепії української мови та історії української літературної мови. Цей же напрям плідно продовжує кандидат філологіч-
них наук, доцент М. Л. Микитин. У галузі морфе-
міки та словотвору працює кандидат філологічних наук, доцент Н. М. Хрустик, а кандидат філологіч-
них наук, доцент Л. І. Хаценко розробляє й діалек-
тологічну проблематику української мови. Наукові зацікавлення кандидата філологічних наук, доцен-
та А. Л. Порожнюк пов’язані з лексикологією, мор-
фологією та стилістикою української мови. У галузі сучасної теорії тексту працює кандидат філологіч-
них наук, доцент С. А. Красножон, займаючись і питаннями україн-
ської акцентології. Проблеми стилісти-
ки, морфопоетики та синтаксису україн-
ської мови цікавлять кандидата філологіч-
них наук, професо-
ра Л. А. Семененко. Активно займається проблемами когні-
тивної лінгвістики та соціолінгвістики старший викладач кафедри О. В. Антонюк. Продовжують ономастич-
ні традиції кафедри С. Г. Яковець, С. П. Павелко, Г. В. Сеник, Г. І. Мельник та А. П. Романченко, яка працює і в галузі функціональної граматики укра-
їнської мови.
Кафедра підтримує активні зв’язки з багать-
ма кафедрами ВНЗ України, а також з Інститутом мови та літератури Придністровського державного університету імені Т. Г. Шевченка.
Нині на кафедрі української мови працюють два доктори наук, професори (О. І. Бондар, Т. Ю. Кова-
левська), один кандидат наук, професор (Л. А. Семе-
ненко), вісім кандидатів наук, доцентів (С. А. Красно-
жон, Г. І. Мельник, М. Л. Микитин, А. Л. Порожнюк, М. М. Фащенко, Л. І. Хаценко, Н. М. Хрустик, А. П. Ро-
манченко), чотири старші викладачі (О. В. Антонюк, С. П. Павелко, Г. В. Сеник, С. Г. Яковець).
Наразі пріоритетними напрямками у роботі ка-
федри є: щодо кадрового забезпечення — подальше збільшення кількості членів кафедри з науковим ступенем і вченим званням; в галузі навчально-
методичної роботи — випуск членами кафедри на-
вчальних підручників і посібників з грифом Мін-
освіти України; в галузі науково-дослідної робо-
ти — розгортання соціолінгвістичних досліджень міста Одеси та Одеської області, подальший розви-
ток досліджень у галузі функціональної граматики української мови, підготовка і видання лексикогра-
фічної продукції різного типу, в тому числі й елек-
тронних версій; в галузі організаційно-методичної роботи — курс на комп’ютеризацію навчального процесу та наукових досліджень; щодо виховної роботи зі студентами — наголос на вихованні са-
мостійного мислення і самостійності студентів у широкому розумінні, прилучення до традицій та історії кафедри, до образів національних героїв України як прикладу для наслідування.
Л. А. Семененко ÊÀÔÅÄÐÀ ÓÊÐÀ¯ÍÑÜÊί ˲ÒÅÐÀÒÓÐÈ
59
Ñ
тудії української літератури почалися в Одеському університеті вже в перші роки його існування. Основоположником укра-
їністики в університеті став відомий філо-
лог Віктор Іванович Григорович — перший декан історико-філологічного факультету.
Серед перших університетських дослідників української літератури — відомий вчений Василь Михайлович Істрін. За свідченням істориків, ве-
лику увагу В. М. Істрін приділяв питанням власне українознавства, регулярно публікуючи в «Журнале Министерства Народного просвещения» рецензії на статті, які друкувалися на сторінках «Записок На-
укового товариства імені Т. Г. Шевченка». В. М. Істрін також зро-
бив значні відкриття в галузі давньорусь-
кої літератури. Зо-
крема, він вивчав перекладні пам’ятки давньоруської писем-
ності, які ще в той час не були видані й досліджені. Учений вивчив грецькі спис-
ки Хроніки Григорія Амартола і почав під-
готовку до видання слов’янського тексту цієї пам’ятки. Він ці-
кавився також
оригі-
нальними пам’ятками давньоукраї нської писемності.
Помітний внесок у літературознавчі сту-
дії науковців універ-
ситету зробив Олек-
сандр Сергійович Грушевський (1877–
Василь Полтавчук, Оксана Шупта-В’язовська
ÊÀÔÅÄÐÀ ÓÊÐÀ¯ÍÑÜÊί ˲ÒÅÐÀÒÓÐÈ
В. І. Григорович В. М. Істрін
²ÑÒÎÐ²ß Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
60
1943) — брат видатного історика Михайла Грушев-
ського. О. С. Грушевський увійшов в історію україн-
ської культури як етнограф, літературознавець, ви-
значний суспільно-громадський діяч. Олександрові Грушевському належить ряд робіт, написаних на стику фольклористики, етнографії та літературо-
знавства. Наприклад, у праці «З історії української етнографії. Вивчення історичних пісень» (1905) вче-
ний здійснив огляд фольклористичних досліджень М. А. Цертелєва, М. О. Максимовича, І. І. Срезнев-
ського, П. М. Лукашевича та ін. В основі зацікав-
лення до вивчення української пісенної творчості, вважає Грушевський, лежало почуття захоплення народною поезією, яке й було першим кроком до збирання та вивчення українського фольклору.
Помітний слід залишив О. С. Грушевський і у сфері українського літературознавства. Він на-
писав узагальнюючі праці критичного характеру, літературно-естетичні статті, портрети і розвідки, присвячені творчості І. Котляревського, М. Гоголя, Г. Квітки-Основ’яненка та ін. У книзі «З сучасної української літератури: Начерки і характеристики» (1909) дослідник розглядає літературу в постійній динаміці, в еволюції, у пошуку нових шляхів, у тво-
ренні нових образів. Аналізуючи українську літера-
туру в межах 1895–1905 рр., він відокремлює типове від індивідуального. З 80-х років XIX ст. О. Грушев-
ський відбирає для аналізу твори І. Франка, Т. Бор-
дуляка, А. Чайковського, Олени Пчілки, Наталі Кобринської, Б. Грінченка, з 90-х рр. — О. Мако-
вея, Ольги Кобилянської, Б. Лепкого, В. Стефаника, М. Коцюбинського, В. Винниченка та ін.
Історики наголошують, що вчені Новоросій-
ського університету в останній третині століття XIX і на початку століття XX питаннями україн-
ської філології займалися меншою мірою, ніж їхні колеги в університетах Наддніпрянщини. Така си-
туація зумовлювалася тодішньою політикою цар-
ського уряду.
Всупереч цій політиці, як зазначає О. Нагірняк у статті «Українознавчі дослідження у Новоросій-
ському університеті наприкінці XIX — на почат-
ку XX ст.», «великими поборниками становлення українського національного університету були саме студенти Новоросійського університету, які на чолі з М. Слабченком вимагали відкриття украї-
нознавчих кафедр в університеті та введення укра-
їнської мови у навчальний процес. У грудні 1905 р. Рада професорів університету розглянула заяви студентів-українців і ухвалила постанову про від-
криття нових кафедр: з історії України, історії укра-
їнської літератури, української мови, права україн-
ського народу. У постанові зазначалось, що на тих кафедрах, де більшість слухачів-студентів будуть українці, лекції повинні читатися українською мовою. Але через політичні причини і згортання революційного руху в країні кафедри українознав-
ства так і не були відкриті».
Кафедра української літератури розпочала свою роботу лише у 1939–1940 навчальному році — через два роки після відкриття в університеті філологіч-
ного факультету. На українському та російському його відділеннях українознавчі дисципліни певний час читалися викладачами Одеського педагогічно-
го інституту ім. К. Д. Ушинського.
Український фольклор, літературу, методику викладання тоді читали P. М. Волков, М. Г. Устенко, Б. І. Галащук, А. В. Недзвідський, аспірант першо-
го року навчання М. А. Дащенко та інші. У довоєн-
ний час були вже опубліковані перші збірки праць: «Великий поет — революціонер» (1939), «Шевчен-
кові» (1940). У кінці червня 1941 р. в університеті була захищена перша кандидатська дисертація з історії української літератури A. В. Недзвід-
ÊÀÔÅÄÐÀ ÓÊÐÀ¯ÍÑÜÊί ˲ÒÅÐÀÒÓÐÈ
61
ським («Т. Г. Шевченко і російські революціонери-
демократи 50–60-х років»), а згодом, в евакуації, на матеріалі творчості письменників Західної України XIX — поч. XX ст. захистив кандидатську дисерта-
цію М. Г. Устенко (1942).
У роки Великої Вітчизняної війни Одеський уні-
верситет (в його складі й філологічний факультет) продовжував працювати в м. Майкоп Краснодар-
ського краю, а згодом — в Байрам-Алі Туркмен-
ської PCP.
Зі звільненням Одеси у квітні 1944 р. з наявним тут складом студентів і викладачів того ж міся-
ця розпочав працювати філологічний факультет. Новий навчальний рік (з жовтня 1944 року) філо-
логічний факультет почав у повному складі. На кафедрі української літератури тоді працювали кандидати філологічних наук А. В. Недзвідський та М. А. Устенко (за сумісництвом), старші викла-
дачі Б. І. Галащук, М. А. Дащенко, М. О. Степняк-
Лапшин та B. З. Нестеренко. Ще в час евакуації та в перший повоєнний рік при кафедрі в аспі-
рантурі навчались С. І. Ільченко, О. Д. Кравецька, Р. Ф. Маркушевська, В. Ф. Скринчак, Г. І. Ісачен-
ко, в наступному — К. Ю. Данилко, П. Т. Марку-
шевський, І. М. Дузь, Г. І. Дембіцька, пізніше — Г. А. В’язовський, М. О. Левченко, В. В. Фащенко, Н. Ф. Пашковська.
З часу створення і протягом 40-х та початку 50-х років діяльність кафедри української літератури тривала в непростих умовах. У цей період, як відо-
мо, мали місце репресії української інтелігенції, які тією чи іншою мірою позначалися на долях викла-
дачів кафедри.
З університетських літературознавців пер-
шим був підданий критиці за «буржуазно-
націоналістичні помилки» викладач Мирон Олексі-
йович Степняк-Лапшин. Будучи відомим критиком 20-х — 30-х рр., він — для систематиза-
ції знань — вступив до аспірантури при кафедрі української літератури Одесь-
кого університету й успішно закінчив її. З 1944–1945 навчаль-
ного року працював викладачем кафедри української літера-
тури, але займати цю посаду йому су-
дилось недовго. 5 ве-
ресня 1946 року в обласній газеті «Чорноморська комуна» з’явилась стаття «Націоналістичні викрив-
лення у викладанні української літератури в Одесь-
кому університеті», спрямована головним чином проти М. Степняка. Автори статті звинувачували і керівника кафедри A. В. Недзвідського в тому, що він не надавав переліченим фактам особливого зна-
чення, і закінчували висновком: «працівники кафе-
дри не здатні своїми силами виправити допущені помилки». Після цієї публікації М. О. Степняк «за націоналістичні викривлення у викладанні україн-
ської літератури» був звільнений з роботи.
Слідом за М. О. Степняком зазнав репресій Ми-
кола Арсенович Дащенко. У 1940 р. він вступив до аспірантури при кафедрі української літератури Одеського університету, а з 1945 р. працював ви-
кладачем на цій же кафедрі. У згаданій вище статті, опублікованій «Чорноморською комуною», крити-
ці була піддана і дисертація М. Дащенка, який у вченні про комічне «користувався» творіннями за-
хідноєвропейських буржуазних вчених Бергсона, Фрейда, Гобса та ін., не звертаючись до поглядів на Р. М. Волков ²ÑÒÎÐ²ß Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
62
комічне Маркса і Ен-
гельса, бо вони, мов-
ляв, «так чи інакше повторюють вислов-
лювання тих вчених, яких він, Дащенко, використав». Але то був лише початок пе-
реслідування.
Зазнав пересліду-
вань за «український буржуазний націо-
налізм» і провідний літературознавець, критик і журналіст Одеси Андрій Володимирович Недзвідський. Він захистив кандидатську дисерта-
цію в кінці червня 1941 року, коли вже розпочалась війна. З 1944–1945 навчального року, після повер-
нення університету з евакуації, А. В. Недзвідський очолив кафедру української літератури, але в 1946 році, підданий критиці в обласній пресі, був звіль-
нений з посади завідувача. У 1948 р. «за допущен-
ня помилок у викладанні курсу історії української літератури» йому була винесена догана з поперед-
женням про звільнення з роботи (в разі повторен-
ня помилок). Наказом по університету від 9 лютого 1953 року А. В. Недзвідський «за неодноразове до-
пущення буржуазно-націоналістичних помилок» з роботи в університеті був звільнений. Майже пів-
року вчений з сім’єю залишався без заробітної пла-
ти, звертався до владних органів, прагнучи знайти правду і захист своїх прав. Нарешті розпоряджен-
ням Міністерства культури УРСР від 18 липня 1953 р. наказ по університету від 9 лютого 1953 р. було відмінено і А. В. Недзвідського поновлено на роботі.
Переборюючи труднощі, спричинені суспільно-
політичною атмосферою, кафедра української лі-
тератури нарощувала свій науковий і навчально-
методичний потенціал. У зв’язку з переведенням до Одеського університету мовно-літературного фа-
культету з Одеського та Ізмаїльського педагогічних інститутів та передачею університетові Одеського педагогічного інституту іноземних мов відбулося помітне збільшення кількісного складу кафедри.
На початку 60-х років тут працювали авто-
ритетні дослідники і педагоги Г. А. В’язовський, К. Ю. Данилко, П. Ю. Данилко, М. І. Доброгорський, І. М. Дузь, А. А. Жаборюк, І. Я. Заєць, Н. Б. Кузякі-
на, М. О. Левченко, П. Т. Маркушевський, А. В. Не-
дзвідський, І. Є. Саєнко, М. Г. Устенко, В. В. Фащен-
ко, В. В. Шапоренко.
У повоєнний час кафедрою завідували відомі літературознавці А. В. Недзвідський (1944–1947 і 1965–1970), В. З. Нестеренко (1947–1953), К. Ю. Да-
нилко (1953–1958), Г. А. В’язовський (1958–1965), А. В. Недзвідський Кафедра української літератури на початку 60-х (зліва направо стоять: М. І. Доброгорський, І. Я. Заєць. В. В. Шапоренко, П. Ю. Данилко, І. Є. Саєнко, П. Т. Маркушевський К. Ю. Данилко, В. П. Саєнко,В. В. Фащенко; сидять: М. О. Левченко, А. В. Недзвідський, М. Г. Устенко, Г. А. В’язовський, І. М. Дузь, А. А. Жаборюк) ÊÀÔÅÄÐÀ ÓÊÐÀ¯ÍÑÜÊί ˲ÒÅÐÀÒÓÐÈ
63
І. М. Дузь (1972– 1988), Є. М. Прісовський (1988–
2004), В. Г. Полтавчук (2004–2008).
Викладачі кафедри органічно поєднували на-
вчальну роботу з науковою. Сфера наукових за-
цікавлень співробітників кафедри постійно розширювалася. Зокрема, кафедра української літератури з перших днів свого існування й по сьогодні опікується системним дослідженням української усної народної творчості Півдня Укра-
їни, досліджує типологічні й історико-культурні взаємозв’язки українського фольклору з усною творчістю інших слов’янських та неслов’янських народів, які проживають у регіоні. Певне, ця об-
ставина становить одну з наріжних особливостей дослідження української фольклори стики в Одесі. Іншим чинником слід вважати вивчення специфі-
ки типологічного зіставлення жанрів регіональ-
ного фольклору, які здійснювались вченими кафе-
дри від доби її заснування.
Проблемами українського фольклору на кафедрі займались відомі вчені-літературознавці, специфі-
ка дослідницької діяльності яких не обмежувалась лише фольклористичними проблемами, але фольк-
лористичні проблеми тим чи іншим чином завжди становили значущу частину їхнього творчого до-
робку. Серед таких вчених можна назвати про-
фесорів А. В. Недзвідського, І. М. Дузя, М. О. Лев-
ченка, Є. М. Прісовського, доцентів К. Ю. Данилка, П. Т. Маркушевського, Л. М. Ісаєнко, Л. Б. Мостову, П. М. Ямчука, викладача Л. Г. Холоденко.
Одним із засновників системного наукового підходу до вивчення фольклористики на кафедрі слід вважати колишнього завідувача кафедри, до-
цента, кандидата філологічних наук К. Ю. Данилка.
Значний внесок до фольклористичної скарбниці кафедральних наукових студій було зроблено і до-
центом П. Т. Маркушевським, який впродовж бага-
тьох десятиліть плідно працював у різних галузях фольклористики. Ним було сут тєво розширено те-
матику й дослідницький діапазон роботи кафедри щодо гли бшого вивчення не лише фольклорної, але й етнографічної специфіки Півдня України, осмис-
лено ряд нових напрямків у вивченні усної на-
родної творчості. Зокрема це стосується вивчення ролі народних інструментів, весільної об рядовості Північного Причорномор’я та Подунав’я, різдвяної вертепної драми, дослідження специфіки фолькло-
ру різних етнічних груп Півдня (чеської, болгар-
ської, російської та ін.), різних варіантів втілення народної пісні та думи, козацьких балад, публікації наслідків систематичних фольклорно-пошукових експедицій регіонами Одещини, вживання фольк-
лору періоду Великої Вітчизняної війни, спогадів про війну українських, російських, югославських партизан як форми народно-героїчного епосу, пер-
соналій відомих фольклористів, засвоєння усною народною творчістю скарбів фахової української літератури, зокрема творчості Т. Шевченка, Лесі Українки. Окремо П. Т. Маркушевський досліджу-
Колеги (А. А. Жаборюк, Г. А. В’язовський, П. Т. Маркушевський, В. В. Фащенко, М. О. Левченко) слухають доповідь доц. І. Я. Зайця (кінець 60-х рр.)
²ÑÒÎÐ²ß Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
64
вав впливи українського фольклору на драматур-
гію й вистави одеського театру та театру корифеїв, зокрема у творчості М. Старицького, М. Кропив-
ницького, І. Карпенка-Карого. Слід зауважити, що багато з ідей П. Т. Маркушевського знаходять продовження у плановій науково-навчальній ді-
яльності кафедри, сьогодні втілюються у тематиці курсових та дипломних робіт.
Вивченням фольклорної спадщини українсько-
го народу та її регіональної й класифікаційної спе-
цифіки тривалий час займається доцент Л. Б. Мос-
това. В центрі її дослідницької уваги знаходяться порівняльно-типологічний аналіз фольклорних одиниць східнослов’янських народів («Русско-
украинские традиции в сказках И. Франко»), на-
роднопісенної спадщини та втілення її традицій у поезії та прозі українських класиків («Народ-
на пісня в творчості П. Грабовського», «Народні пісні як формотворча й характерологічна основа поезії Я. Головацького», «Фольклорна основа по-
вісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків»). Доцент Л. Б. Мостова є автором низки навчально-
методичних матеріалів щодо вивчення української усної народної творчості.
В науковому і публіцистичному доробку доцента Л. М. Ісаєнко значне місце посіли біографічні нари-
си «Педагог і фольклорист», «Скарбничий», «Фоль-
клор — його стихія», що присвячені висвітленню постаті П. Т. Маркушевського як знаного вченого-
фольклориста, новатора у вивченні усної народної творчості Одещини. Публікації старшого виклада-
ча кафедри української літератури Л. Г. Холоденко присвячені розвиткові накреслених К. Ю. Данил-
ком і П. Т. Маркушевським загальних напрямків кафедральної фольклористики. Фольклористична діяльність доцента П. М. Ямчука була зосереджена на проблемі вивчення феномена українського коб-
зарства, зокрема його трагічної долі у XX ст. на Пів-
дні України. Разом із визначним фольклористом О. П. Діденком, лауреатом премії імені В. Хвойки, ним було досліджено долю одного з останніх кобза-
рів радянського періоду Костя Яцика, який навчав-
ся у 1930–ті роки в Одеському Інституті народної освіти, а згодом кобзарював у Центральній, Захід-
ній та Південній Україні. Наслідки дослідження опубліковані в статті «Йому судилось творити на Україні». У сфері наукових зацікавлень П. М. Ям-
чука перебували також вивчення архетипно-
міфологічних первнів українського фольклору, до-
слідження типологічних взаємозв’язків між усною та матеріальною культурою українців, зокрема між матеріально втіленими символами та архетипами доби Трипілля, козаччини, сучасності і жанровими фольклорними одиницями.
Традиційною і виразною сторінкою наукової роботи кафедри стало вивчення творчості Тараса Шевченка. Цілком можна стверджувати, що воно починається від моменту утворення кафедри, адже вже у 1940 році виходить збірка праць «Шевченко-
ві», а в кінці червня 1941 року А. В. Недзвідським захищається перша в університеті кандидатська дисертація з української літератури «Т. Г. Шевчен-
ко і російські революціонери- демократи 50–60-х років».
Значний карб залишила в історії шевченко-
знавства як окремої сфери наукової діяльності ка-
федри видрукувана двома виданнями (1960, 1963) «Біографія» Т. Г. Шевченка, виконана з ініціативи доцента В. З. Несторенка до 150-річчя з дня наро-
дження поета колективом співробітників кафедри української літератури Одеського державного уні-
верситету імені І. І. Мечникова. Надруковане дру-
ге видання (як і перше) у видавництві Київського університету накладом 15 000 примірників; відпо-
ÊÀÔÅÄÐÀ ÓÊÐÀ¯ÍÑÜÊί ˲ÒÅÐÀÒÓÐÈ
65
відальний редактор Г. А. В’язовський. Перший роз-
діл даної книги «Дитячі та юнацькі роки Т. Г. Шев-
ченка» написав доцент Данилко Кость Юхимо-
вич, другу главу «Т. Г. Шевченко у Петербурзі до першої поїздки на Україну» — доцент Левченко Михайло Олександрович, третю главу «Т. Г. Шев-
ченко на Україні і в Петербурзі» написали доцент Несторенко Віталій Зіновійович (перший, третій та четвертий підрозділи), доцент Левченко М. О. (другий підрозділ), доцент Дузь Іван Михайлович (п’ятий підрозділ), четверту главу «Т. Г. Шевчен-
ко на засланні» — доцент В’язовський Григорій Андрійович, п’ятий розділ «Останні роки життя Т. Г. Шевченка» — доцент Недзвідський Андрій Володимирович.
Протягом тривалого часу (з 1989 р.) планова на-
укова робота кафедри була пов’язана з вивченням творчості Т. Г. Шевченка у контексті загальнолюд-
ських ідеалів, її підсумком став збірник «З його духа печаттю...» (Шевченкознавчі студії)» (2004). Значущість шевченкознавчих студій кафедри заяв-
ляє про себе і тим, що в 1997 році Т. С. Мейзерською була захищена докторська дисертація «Пробле-
ми індивідуальної міфології (Т. Шевченко — Леся Українка)», а раніше, у 1996 році, вийшла її моно-
графія «Слово Шевченка: міф, метафора, історія».
Хронотопічність художнього мислення Т. Шев-
ченка — одна з центральних тем кола наукових до-
сліджень доцента О. Г. Шупти-В’язовської.
Кафедра української літератури є центром франкознавства на Півдні України. Серед студій на цю тему слід назвати як ряд статей Методія Устен-
ка, Петра Маркушевського, Івана Зайця, Михайла Левченка, Андрія Недзвідського, Миколи Дащенка, Мирона Степняка-Ланшина, Людмили Мостової, Олени Ткачук, Тетяни Мейзерської, Євгена Прісов-
ського, Валентини Саєнко в одеських виданнях, так і ті, що увійшли до наукових збірників у Львові, Ки-
єві, Нагуєвичах.
Намітився і компаративний підхід до франко-
знавчої дисципліни, про що свідчить, наприклад, опублікована у «Науковій думці» праця В. П. Саєн-
ко про типологічні зв’язки українських письменни-
ків кінця ХІХ — початку ХХ століття (а серед них — Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Іван Франко) зі скандинавськими літературами. Відкри-
ваючи сторінку активного входження української літератури у світову культуру в праці «И. Франко и скандинавские литературы», дослідниця проана-
лізувала науку прикметних рис контактних і типо-
логічних зв’язків, які виявилися на синхронному і діахронному рівнях у таких формах, як художній переклад, наукові студії, популяризаторська робо-
та письменника. Ще 1987 року зусиллями кафедри було видано збірник «Лиш боротись — значить жить!», присвячений 100-річчю з часу публікації збірки Івана Франка «З вершин і низин». В цьому збірнику надруковані статті доцентів Є. М. Прі-
совського, А. І. Панькова, П. Т. Маркушевського, Т. С. Мейзерської, Л. М. Ісаєнко, присвячені про-
блемам поетики І. Франка.
На кафедрі виконано ряд кандидатських ди-
сертацій: Л. А. Ковальчук «Публіцистика Івана Франка» (1982), Л. Б. Мостової «Іносказання в про-
зі Івана Франка» (1985), О. Є. Ткачук «Національ-
но–патріотичне й загальнолюдське начала в по-
езії Івана Франка» (1985). Професор Є. М. Прісов-
ський опублікував статті «Традиції Івана Франка в українській поезії 60–х років XX століття» та «До-
слідження діалектики душі в ліриці Івана Франка 90–900–х років».
На кафедрі української літератури вагому части-
ну в наукових здобутках складає лесезнавство. Пое-
теса була не один раз у нашому місті Одесі, мала тут ²ÑÒÎÐ²ß Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
66
справжніх однодумців, друзів. Активно працювали і працюють вчені кафедри над дослідженням твор-
чості Лесі Українки. У 1955 році захистив кандидат-
ську дисертацію І. Є. Саєнко на тему «Леся Укра-
їнка — літературний критик: Естетичні принципи літературно-критичної діяльності»; у 1982 році — А. І. Паньков на тему «Українська прогресивна критика переддня першої російської революції в бо-
ротьбі за народність літератури: Полеміка І. Франка і Лесі Українки»; у 1990 році — Л. М. Ісаєнко на тему «Своєрідність вираження авторської позиції в дра-
матургії Лесі Українки». Науковим керівником на-
званих дисертацій був професор І»М. Дузь.
«Якщо вести мову про початкуючих лесезнав-
ців, то тут варто виділити досить ґрунтовну кан-
дидатську дисертацію Лілії Чикур «Національне й загальнолюдське в естетичній інтерпретації Лесі Українки» (науковий керівник — Євген Прісов-
ський)», — підкреслював у статті «Леся Українка: погляд з рубежу тисячоліть» професор О. О. Рисак у збірнику наукових праць «Леся Українка і сучас-
ність» (Луцьк, 2003. — С. 218).
Відповідний науковий рівень у царині лесез-
навства підтримується проведенням науково-
практичних та науково-теоретичних конференцій. Велика заслуга в організації і проведенні конфе-
ренцій належала професору І. М. Дузю.
Одним із цікавих аспектів вивчення поетики творчості Лесі Українки є підготовлена моногра-
фія А. І. Панькова і Т. С. Мейзерської «Постаті ві-
зії Лесі Українки: антологія змісту і форми» (Одеса: Астропринт, 1996) та науковий посібник доцента Н. П. Малютіної «Художнє втілення екзистенцій-
ного типу мислення в драматургії Лесі Українки» (Одеса: Астропринт, 2001). Доцент В. Г. Полтавчук написав вступну статтю до вибраних творів Лесі Українки (Одеса, 1991).
Серед вагомих праць на цю тему, що позначені не лишень ювілейним характером (і такі мають міс-
це, як наприклад, колективні збірники «Леся Укра-
їнка і сучасність. Тези доповідей та повідомлень Міжнародної науково-теоретичної конференції» та «Леся Українка і Одещина» (1991), а належать до розряду системних, — праці Івана Саєнка, Тетя-
ни Мейзерської, Валентини Саєнко, Любові Ісаєн-
ко, Наталі Малютіної, Євгена Прісовського. Дався взнаки сталий інтерес до творчості українських письменників кінця ХІХ — початку ХХ ст., почес-
не місце серед яких посідає Леся Українка, тим, що було здійснено ряд публікацій, які торкалися як ас-
пектів художньої своєрідності поезії і драматургії, так і компаративних підходів. Ґрунтовною є стаття І. Є. Саєнка «Із зв’язків Лесі Українки з болгарською літературою» та праці В. П. Саєнко «Леся Україн-
ка і скандинавські літератури: аспекти рецепції й інтерпретації», «Кассандра» Лесі Українки: мис-
тецький синтез у модерністській системі поетики», «Леся Українка і Ліна Костенко: традиції, контекст, художня своєрідність».
Науковий потенціал кафедри переконливо за-
свідчують захисти докторських дисертацій. Пер-
шим серед членів кафедри докторське дослідження «Марко Вовчок в російсько-українському літера-
турному оточенні» (1964) захистив А. В. Недзвід-
ський. Услід за А. В. Недзвідським докторські дис-
ертації захистили М. О. Левченко («Шляхи розви-
тку українського роману», 1966), І. М. Дузь («Остап Вишня та розвиток української радянської сатири та гумору», 1967), Г. А. В’язовський («Специфічні за-
кономірності творчого труда письменника», 1967).
Після захисту докторських дисертацій доля на-
званих вище науковців склалася по-різному. Про-
фесор М. О. Левченко очолив кафедру російської літератури, професор Г. А. В’язовський організував ÊÀÔÅÄÐÀ ÓÊÐÀ¯ÍÑÜÊί ˲ÒÅÐÀÒÓÐÈ
67
нову кафедру — ка-
федру теорії та мето-
дики викладання лі-
тератури (1967). Услід за Г. А. В’язовським на новостворену кафедру перейшли працювати доценти кафедри української літератури П. Ю. Да-
нилко та А. А. Жа-
борюк. Професор І. М. Дузь залишився на кафедрі україн-
ської літератури, яку згодом очолив і якою керував упродовж шістнадцяти років (1972–1988).
Після смерті Івана Михайовича кафедру очолив доктор філологічних наук, професор Євген Мико-
лайович Прісовський.
Про помітне розширення наукових інтересів членів кафедри української літератури свідчать проведення у 60–70–х рр. загальноукраїнських наукових конферен-
цій, присвячених творчості Максима Рильського, Пав-
ла Тичини, Андрія Малишка, Остапа Вишні, Олександра Корнійчука, Михай-
ла Стельмаха, Мико-
ли Бажана. Свідчен-
ням вагомості студій новітньої літератури став, зокрема, захист В. В. Фащенком док-
торської дисертації «Жанрово-стильові проблеми україн-
ської радянської но-
велістики» (1970). Набуття В. В. Фа-
щенком статусу док-
тора наук спричини-
ло ще одну зміну у структурі кафедри. У 1972 році професор В. В. Фащенко орга-
нізував і очолив нову кафедру — кафедру радянської літератури і літератури народів СРСР, яка у 1989 р. перейменована на кафедру літератури XX віку, а 1999-го року — на кафедру новітньої лі-
тератури і журналістики.
Наступна і остаточна реорганізація кафедри відбулася в лютому 2004 року. Відповідно до наказу ректора ОНУ була створена кафедра журналістики, а викладачі, які займалися студіями українського І. М. Дузь Є. М. Прісовський
В. В. Фащенко
Професори І. М. Дузь, В. В. Фащенко, Є. М. Прісовський на з’їзді письменників у Києві (1991)
²ÑÒÎÐ²ß Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
68
письменства, були переведені на кафе-
дру української літе-
ратури.
На рідну для них кафедру повернулися доценти Н. Ф. Паш-
ковська та В. П. Са-
єнко. Сюди ж пере-
йшли працювати доценти А. І. Коліс-
ниченко та В. Г. Пол-
тавчук. Завідувачем возз’єднаної кафедри був обраний доцент В. Г. Полтавчук, з 2008 року цю посаду обіймає до-
цент О. Г. Шупта-В’язовська.
Важливими подіями в житті кафедри стали за-
хисти докторської дисертаціїї Н. П. Малютіною та кандидатських — О. В. Казановою та І. В. Не-
читалюк.
За останні роки викладачами кафе-
дри видано ряд мо-
нографій, зокрема, це роботи професо-
ра Н. П. Малютіної “Українська драма-
тургія кінця ХІХ — початку ХХ сто-
ліття: аспекти родо-
жанрової динаміки” та “Від модерну до авангарду: жанрово-
стильова парадигма української драма-
тургії першої трети-
ни ХХ століття” (у співавторстві), до-
цента В. П. Саєнко “Українська модер-
на поезія 20-х років ХХ століття: рене-
сансні параметри. Компендіум”.
Сьогодні кафедра української літерату-
ри — це колектив на-
уковців і педагогів, до складу якого входять доктор наук, профе-
сор Н. П. Малютіна, кандидати наук, до-
центи Л. М. Ісаєнко, Л. Б. Мостова, В. Г. Полтавчук, В. П. Саєнко, О. Є. Ткачук, Л. Д. Чикур, О. Г. Шупта-
В’язовська, кандидати філологічних наук О. В. Ка-
занова та І. В. Нечиталюк, викладач Т. Л. Стоянова.
В. Г. Полтавчук О. Г. Шупта-В’язовська Н. П. Малютіна (Malutina)
Гість фуркантів кафедри української літератури — випускник факультету, письменник Петро Осадчук
ÊÀÔÅÄÐÀ ÓÊÐÀ¯ÍÑÜÊί ˲ÒÅÐÀÒÓÐÈ
69
Як і будь-який живий організм, кафедра зазнає свого розвитку і оновлення. На сучасному етапі ці процеси традиційно пов”язані з приходом молодих викладачів, науковців, підготовлених, що особливо приємно, кафедрою. Йдеться передовсім про док-
тора наук, професора Малютіну Н. П., кандидатів наук Казанову О. В. та Нечиталюк І. В.
Сьогодні університетська кафедра не може не бути потужним науковим центром. Тому цілком закономірним є проведення уже п’яти “Фащенків-
ських читань”, які заявили про себе як потужна всеукраїнська регулярна конференція.
Протягом останніх п’яти років кафедра розроб-
ляє наукову тему «Жанрова система української лі-
тератури: аспекти історичної динаміки», результати дослідження якої знайшли свою реалізацію у стат-
тях викладачів кафедри та навчальному посібнику «Проблеми родо-жанрової динаміки української лі-
тератури» (К.: Освіта України, 2011. — 296 с.). В ньо-
му представлені розвідки членів кафедри, що охоп-
люють теоретичні проблеми родо-жанрової дина-
міки, внутрішньо літературної динаміки жанрів в українській літературі ХІХ-ХХІ ст., аспекти худож-
нього синкретизму у сферах роду, жанру, стилю.
Підготовлений до друку ще один збірник «Діа-
лог та діалогічність в українській літературі», що має вийти друком у 2012 році. Його укладено за тими проблемами, які розглядались на «Фащенків-
ських читаннях — 5», чільними серед них є такі: проблема загально естетичних вимірів діалогіч-
ності як принципу існування та дослідження лі-
тератури, як принципу жанрового сприйняття та поетикальної організації творів, проблема діало-
гічності в межах історико-літературного процесу й авторської творчості.
На кафедрі працює науковий семінар для аспі-
рантів і молодих викладачів, на якому розгляда-
ються актуальні проблеми сучасного літературоз-
навства, обговорюються розділи кандидатських дисертацій. На сьогодні визначились кілька на-
прямків наукового пошуку молодих дослідників, які навчаються при кафедрі: дослідження жанро-
вих змін української драматургії кінця ХІХ — по-
чатку ХХ століття (Оладько Т. В., Бєляєва О. О., Галактіонова Г. В., Дем’янова С. К.), проблем укра-
їнської літератури ХХ століття (Мініч Н. П., Цех-
мейструк М. Г., Генова Є. М, Кара Т. В.), прози кінця ХІХ — початку ХХ століття (Нечиталюк І. В., Ски-
дан О. О.).
Кафедра є співорганізатором Міжнародної науково-практичної конференції «Драматургія Лесі Українки та проблеми новітньої драми та те-
атру», яка щорічно проходить на базі Таврійського національного університету імені В. І. Вернадсько-
го та Кримського гуманітарного університету.
Отже, сьогодні кафедра органічно поєднує старше, середнє і молоде покоління викладачів, взаємодія яких ґрунтується на єдності досвіду і творчого пошуку, що дозволяє впевнено дивитися у майбутнє.
²ÑÒÎÐ²ß Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
70
Ê
афедру загального і слов’янського мово-
знавства Одеського державного університе-
ту імені І. І. Мечникова було створено 1968 року для забезпечення потреб кращого ви-
кладання дисциплін славістичного і мовознавчо- теоретичного спрямування. Фактично цим актом було поновлено історичну справедливість, оскіль-
ки в Новоросійському університеті від самого його засну вання славістика та індоєвропеїстика (з якої поступово зростало загальне мовознавство) посіда-
ли почесне місце. Уже в 1865 р., відразу після засну-
вання Новоросійського університету, на завідуван-
ня кафедрою історії і літератури слов’янських наріч був запрошений Віктор Іванович Григорович, неза-
баром обраний також деканом істо ри ко-фі-
ло ло гіч ного факуль-
тету. В. І. Григорович на той час уже був відомим дослідником слов’янства, призби-
рувачем стародавніх слов’янських рукопи-
сів. І хоча науковий спадок одеського пе-
ріоду життя ученого незначний («Собр. соч». — Одесса, 1916), проте В. І. Григорович зробив надзвичайно багато для організації одеської славістики та навчання сту-
дентів: подарував університетській бібліотеці своє книжкове зібрання зі слов’янської філології (650 одиниць), 60 стародавніх рукописів, заклав основи викладання слов’янських мов. Утім, і в науковому відношенні В. І. Григоровичу належать такі ідеї, що знайшли свою реалізацію лише на теперішньому етапі існування кафедри загального і слов’янського мовознавства. Це стосується планів ученого щодо серйозного дослідження культури, побуту і мови болгарських колоністів півдня тогочасної Росії.
Традиції В. І. Григоровича продовжив Олек-
сандр Олександрович Кочубинський, який, по-
Галина Касім, Олена Войцева
ÊÀÔÅÄÐÀ ÇÀÃÀËÜÍÎÃÎ ² ÑËÎÂ’ßÍÑÜÊÎÃÎ ÌÎÂÎÇÍÀÂÑÒÂÀ
В. І. Григорович ÊÀÔÅÄÐÀ ÇÀÃÀËÜÍÎÃÎ ² ÑËÎÂ’ßÍÑÜÊÎÃÎ ÌÎÂÎÇÍÀÂÑÒÂÀ
71
чавши 1871 р. працювати виконуючим обов’язки доцента слов’янської філології в Новоросійському університеті, вже 1877 р. став доктором, ординар-
ним професором, керівником кафедри слов’янської філології. За роки своєї науково-педагогічної ді-
яльності О. О. Кочубинський виріс до видатного славіста, який об’їхав майже всі слов’янські кра-
їни (окрім Болгарії) і уславився дослідженнями слов’янської давнини, мов, діалектів, культури та етнографії слов’ян. Великою є роль О. О. Кочубин-
ського як організатора науки: він був редактором «Записок Новоросійського університету», членом Чеської академії наук і низки наукових товариств, як-от: Любителів природознавства, антропології та етнографії, Московського археологічного то-
вариства, Вченого товариства в Константинопо-
лі. О. О. Кочубинський став одним із засновників Історико-філологічного товариства при Новоросій-
ському університеті (1889). Серед значних науко-
вих праць О. О. Кочубинського слід назвати такі, як: «К вопросу о взаимоотношениях славянских наречий» (Одесса, 1878), «П. Й. Шафарик, очерк из жизни русской науки полвека тому назад» (Вестн. Европы. — 1906. — Кн. 5).
Значною науковою постаттю, з якою пов’язане становлення одеської славістики, став Ватрослав Ягич. Його було обрано екстраординарним про-
фесором кафедри порівняльного мовознавства Новоросійського університету, де він працював у 1872–74 рр. Тут В. Ягич читав лекції з порівняльної граматики індоєвропейських мов і санскриту, а та-
кож вів заняття з грецької мови. Оскільки В. Ягич працював у Новоросійському університеті у перше десятиліття існування цього навчального закладу, то він став одним із зачинателів і організаторів нау-
кового порівняльного мовознавства в Одесі. Водно-
час у науковій роботі В. Ягича позначилась його від-
даність слов’янській філології, палеосла-
вістиці: він вивчав старослов’янські (Хі-
ландарські листки), болгарські (Слово об апостоле Павле в да-
маскине ХVІ-ХVІІІ вв.), сербські (Житіє Стефана Лазареви-
ча) рукописи, що збе-
рігались у бібліотеці Новоросійського уні-
верситету. Пізніше ці рукописи повністю або частково були видані В. Ягичем.
Ще одним непересічним вченим є Олександр Іванович Томсон. Запрошений у Новоросійський університет у травні 1897 р. на посаду екстраорди-
нарного професора, О. І. Томсон з січня 1899 р. стає ординарним професором кафедри порівняльного мовознавства і санскриту, якою керував протягом 32 років. О. І. Томсон читав курси з порівняльної граматики індоєв-
ропейських мов, санскриту, загаль-
ного мовознавства, слов’янознавства, організував перший в Україні кабінет екс-
периментальної фо-
нетики, який зберігся в Одеському універ-
ситеті донині. Фоне-
тика була улюбленою сферою наукових за-
цікавлень дослідни-
О. О. Кочубинський
О. І. Томсон ²ÑÒÎÐ²ß Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
72
ка, вона становить найбільший розділ його підручника «Об-
щее языкознание», який вийшов двома виданнями (Одес-
са, 1906, 1910) і збе-
рігає своє значення. У 1913 р. О. І. Том-
сон стає членом-
кореспондентом Пе-
тербурзької Академії наук.
У 1900 р. пропози-
цію зайняти кафедру слов’янської філології в Новоросійському універ-
ситеті отримав видатний мовознавець, майбутній академік Борис Михайлович Ляпунов, який пра-
цював тут до 1923 р. спочатку приват-доцентом (до 1902 р.), а далі екстраординарним професором. 1 грудня 1923 р. Б. М. Ляпунов був обраний дій-
сним членом АН СРСР і переїхав до Ленінграда. Пройшовши шко-
лу видатних уче-
них свого часу (се-
ред його учителів були О. О. Потебня, П. Ф. Фортунатов, серед наукових дру-
зів — О. О. Шах-
матов, Олаф Брок, серед рецензентів — О. І. Соболевський, М. Г. Халанський, Є. Ф. Будде), маючи неабиякі здібності й наукову пристрас-
ність, Б. М. Ляпунов досконало вивчив багато ста-
родавніх і нових мов, зберігши незмінно глибокий і постійний інтерес до історії слов’янських мов, старослов’янської мови та її писемних пам’яток, про що свідчать такі його праці, як «Несколько слов о рукописи евангельских чтений, хранящихся в библиотеке Одесского общества истории и древ-
ностей» (ЗООИД. — 1907. — Т. 27), «Единство рус-
ского языка в его наречиях: (Пособие к лекциям по истории рус. яз.» (Одесса, 1919) та ін.
З 1934 р. кафедру мовознавства Одеського дер-
жавного університету очолює відомий вже на той час славіст і фахівець з кавказьких мов та загаль-
ного мовознавства Михайло Васильович Бєляєв, а з вересня 1944 р., після повернення університету з евакуації до Одеси, М. В. Бєляєв починає завідувати кафедрою слов’янознавства і загального мовознав-
ства. Одеський період життя професор М. В. Бєляєв присвячує славістиці, викладаючи курс загального мовознавства та весь слов’янознавчий цикл дис-
циплін: порівняльну граматику слов’янських мов, старослов’янську, польську, сербськохорватську та інші слов’янські мови. Для аспірантів і викладачів він викладав спецкурс «В. Вундт і О. Потебня». За свою майже 40-річну науково-педагогічну діяль-
ність професор М. В. Бєляєв підготував не одне по-
коління шкільних учителів і наукових кадрів для вищої школи, серед яких слід назвати професорів С. П. Бевзенка, М. М. Копиленка, В. В. Мартинова, Т. О. Туліну, доцентів М. В. Мірзоєву, М. В. Павлю-
ка, С. А. Савицьку та багатьох інших. За заслуги у період воєнного часу М. В. Бєляєв нагородже-
ний медаллю «За доблестный труд в Великой Оте-
чественной войне». З-посеред багатьох наукових праць одеського періоду особливої уваги заслу-
говує стаття «Слово: до теорії семантики» (Праці ОДУ. Зб. наук. праць. — 1948. — Т. 1. — Вип. 2).
Б. М. Ляпунов
М. В. Бєляєв ÊÀÔÅÄÐÀ ÇÀÃÀËÜÍÎÃÎ ² ÑËÎÂ’ßÍÑÜÊÎÃÎ ÌÎÂÎÇÍÀÂÑÒÂÀ
73
Таким чином, організована 1968 р. кафедра за-
гального і слов’янського мовознавства справді за-
свідчила відродження давніх традицій Новоросій-
ського (Одеського) університету. Першим завідува-
чем відродженої в новій якості кафедри став про-
фесор Юрій Олександрович Карпенко, фундатор Одеської ономастичної школи, член-кореспондент НАН України. До першого складу викладачів ка-
федри ввійшли також доценти Костянтин (Казан) Єгорович Гагкаєв, Микола Володимирович Пав-
люк, Аделаїда Костянтинівна Смольська, Нінель Григорівна Рядченко, старший викладач Анаста-
сія (Таїсія) Тимофіївна Бевзенко. Надалі К. Є. Гаг-
каєв захистив докторську дисертацію (1972) і одержав атестат професора кафедри загального і слов’янського мовознавства (1974). А. Т. Бевзенко після захисту кандидатської дисертації стає доцен-
том кафедри.
Наступні десять років діяльності кафедри стали надзвичайно плідними. Під керівництвом проф. Ю. О. Карпенка, вже на той час одного із провідних фахівців у галузі вітчизняної та сві-
тової ономастики, активно розробляється ка-
федральна наукова тема «Топонімія Північного Причорномор’я». Над нею результативно працю-
вали сам Юрій Олександрович, доценти Н. Г. Ряд-
ченко, А. Т. Бевзенко, а також молоді на той час ви-
кладачі Галина Юріївна Касім (стала викладачем кафедри у 1972 р.), Лариса Павлівна Зеленко та Ері-
ка Еразмусівна Мінкевич (працюють на кафедрі з 1974 р.). У 70-ті роки створено низку колектив-
них монографій з топонімії «Топонімія північно-
східної Одещини» (1975), «Топонімія південно-
східної Одещини» (1979), «Гідроніми нижнього Подністров’я» (1981). У 1978 р. Г. Ю. Касім захис-
тила кандидатську дисертацію «Топонімічні ком-
позити Північного Причорномор’я», виконану під керівництвом проф. Ю. О. Карпенка. Ко-
лектив кафедри на чолі зі своїм керів-
ником також розпо-
чинає фронтальне обстеження усього класу пропріальної лексики (антропо-
німія, теонімія, зо-
онімія, космонімія та ін.) як в описово-
му, так і у функціо-
нальному аспектах. Зацікавлення проф. Ю. О. Карпенка оно-
мастикою, україніс-
тикою, загальним мовознавством і надалі активно реалізувалися в його глибоких наукових дослідженнях.
Водночас практично кожен з викладачів ка-
федри загального та слов’янського мовознавства продовжував і власний напрям наукових пошуків. Проф. К. Є. Гагкаєв плідно працював над пробле-
мами історії мовознавства та загального мовознав-
ства («Курс лекций по истории языкознания», 1957; «З історії вітчизняного мовознавства: Про праці В. І. Григоровича з слов’янознавства», 1956).
Доц. М. В. Павлюк, який пізніше очолив ка-
федру російської мови, активно вивчав історію слов’янських мов, зокрема чеської мови, а також іс-
торію українського мовознавства («Основні етапи розвиту українського мовознавства дожовтневого періоду», 1984).
Доц. Н. Г. Рядченко, окрім дослідження зооні-
мії, успішно працювала також над проблемою вну-
трішніх і зовнішніх чинників розвитку мови, пи-
Ю. О. Карпенко ²ÑÒÎÐ²ß Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
74
таннями історичної лексикології. Доц. А. Т. Бевзен-
ко стає провідним полоністом, дослідником мови художнього твору, стилістики синонімічних засо-
бів мови, а також топонімії.
З 1979 р. протягом 15 років кафедру очолю-
вав професор, доктор філологічних наук Федір Павлович Сергєєв, автор 5 монографій і понад 80 статей з питань формування та функціону-
вання дипломатичної термінології, стилістики, культури російської мови. Під його керівництвом захистили кандидатські дисертації Олена Андрі-
ївна Войцева («Процессы детерминологизации в русском языке: Семантико-стилистическая характеристика существительных сферы ис-
кусства, военной и конфессиональной облас-
тей (на материале письменности ХVІІІ–ХХ вв.)», 1989 р.) та Ольга Василівна Яковлєва («Переход имён собственных в нарицательные. К пробле-
ме лексико-семантического способа образова-
ния существительных русского языка ХІ–ХХ вв», 1990 р.), які у 90-ті роки стали доцентами кафедри.
У 1983–1994 рр. на кафедрі працювала доцент Тамара Данилівна Космакова-Братушенко, осно-
вними напрямами наукової діяльності якої стали ономастика (українська антропонімія), українська лексикографія, методика викладання української мови.
З 1989-го до 1996-го року на кафедрі працю-
вала доцент Вероніка Мечиславівна Терзі, болга-
рист за освітою (закінчила слов’янське відділення Санкт-Петербурзького університету, захистила кандидатську дисертацію з методики викладан-
ня болгарської мови), член-засновник Одеського болгарського національно-культурного товари-
ства, завідувач науково-методичної лабораторії болгарської і молдовської (румунської) мов і лі-
тератур Одеського ГУВ. Серед основних праць В. М. Терзі цього періоду слід назвати таку, як «Концепція і методичні основи створення на-
вчальних посібників з болгарської мови для се-
редньої школи» (1995).
Також у період 1989–1995 рр. на кафедрі працю-
вала доцент Маргарита Федорівна Турутіна, фа-
хівець у галузі синтаксису, лінгвокраїнознавства, досвідчений методист викладання російської мови як іноземної.
З 1995 і до 2010 р. кафедру очолював доцент Микола Іванович Зубов (кандидатська дисертація «Древнерусская теонимия: проблема собственно-
го и нарицательного», написана під керівництвом проф. Ю. О. Карпенка, захищена 1982 р.), автор 50 наукових статей, навчального посібника з україн-
ської мови як іноземної (Сегед, 1996; у співатор-
стві з М. Кочишом), наукової монографії «Лінгво-
текстологія середньовічних слов’янських повчань На фото в центрі — Ю. В. Шевельов, зліва від нього перший завідувач кафедри загального та слов’янського мовознавства, проф. Ю. О. Карпенко і його наступник, проф. Ф. П. Сергєєв (вересень 1992 р.)
ÊÀÔÅÄÐÀ ÇÀÃÀËÜÍÎÃÎ ² ÑËÎÂ’ßÍÑÜÊÎÃÎ ÌÎÂÎÇÍÀÂÑÒÂÀ
75
проти язичництва» (Одеса, 2004). У 2005 р. захис-
тив докторську дисертацію «Слов’янські повчан-
ня проти язичництва в лінгвотекстологічному висвітленні».
При кафедрі з 1993 р. започатковується спеці-
алізація з болгарської мови: спочатку для забез-
печення потреб викладання болгарської мови в межах спеціалізації на кафедрі було організова-
но секцію болгаристики, яку очолила доцент Ва-
лентина Олександрівна Колесник (кандидатську дисертацію «Болгарська антропонімія Південної України», виконану під науковим керівництвом проф. Ю. О. Карпенка, захистила 1984 р.). Док-
торську дисертацію «Дебалканізація болгарських переселенських говірок в Україні» В. О. Колесник захистила 2005 року.
Болгарську спеціалізацію (яка з 1998 р. набула статусу спеціальності «болгарська мова і літера-
тура») на перших кроках починають забезпечува-
ти доценти В. О. Колесник, В. М. Терзі, ст. викла-
дач Л. П. Зеленко, викладач Олена Олександрівна Трушицина. До ро-
боти в межах секції болгаристики були залучені також мо-
лоді й перспективні фахівці. Зокрема тут працювала випус-
книця ОНУ Світла-
на Дмитрівна Топа-
лова, яка захистила кандидатську ди-
сертацію «Говорът на село Калчево, Болградско» 1997 р. в Болгарії (науковий керівник — проф. Б. Бачев). Пізніше до роботи в секції за-
лучається асистент (нині доцент кафе-
дри) Ольга Мико-
лаївна Пейчева, яка 2003 р. захистила кандидатську дисер-
тацію «Нестабільні консонанти у пів-
денн осло в’ян сь ких мовах», виконану під науковим ке-
рівництвом проф. А. К. Смольської. Формуванню науко-
вих інтересів О. М. Пейчевої сприяли стажуван-
ня у Софійському (Болгарія) та Белградському (Сербія) університетах.
За час існування кафедри загального і слов’янського мовознавства великих науко-
во-пе да го гіч них здобутків досягла професор А. К. Смольська (1927–2004). У формуванні її сла-
вістичних інтересів велику роль відіграли три-
валі відрядження в зарубіжні слов’янські країни: в 1965–1968 рр. вона викладала російську мову в Белградському університеті (Югославія), а в 1976–
1978 рр. — у Пловдивському університеті (Бол-
гарія). А. К. Смольська досліджувала передусім проблеми слово тво рен ня півден но слов’ян сь ких та східно слов’ян сь ких мов, що стало основою її док-
торської дисертації. А. К. Смольська працювала також над проблемами висвітлення граматичних категорій, взаємодії семантичних і граматичних категорій, історії слов’янознавства, публікувала статті, присвячені старо слов’ян сь ким пам’яткам, міфології південних слов’ян, сербським слідам В. О. Колесник М. І. Зубов
²ÑÒÎÐ²ß Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
76
у топонімії України. Усього А. К. Смольська ви-
друкувала понад 130 праць. Вона брала участь у Міжнародних з’їздах славістів у Празі (1968), Ки-
єві (1983), Братиславі (1993), Кракові (1998), була учасницею багатьох міжнародних конференцій в Україні, Білорусії, Росії, Болгарії, Югославії.
А. К. Смольська стала ініціатором і активним ор-
ганізатором міжнародних Кирило-Мефодіївських конференцій, які з 1995 р. регулярно відбуваються на базі ОНУ імені І. І. Мечникова і завершуються виданням «Слов’янського збірника», відомого не тільки в Україні, а й за її межами.
Смерть проф. А. К. Смольської у 2004 р. стала великою втратою для кафедри, філологічного фа-
культету, ОНУ імені І. І. Мечникова, української славістики.
З 2004 р. при кафедрі започатковано спеціаліза-
цію з польської мови, у чому чимала заслуга про-
відного полоніста кафедри доцента (а нині доктора наук) О. А. Войцевої (монографія «Водогосподар-
ська лексика польської мови: від давнини до су-
часності», Чернівці: Букрек, 2010; захистила док-
торську дисертацію на тему: «Динаміка номінації водогосподарських реалій у польській мові на тлі інших слов’янських мов» у 2012 р.). О. А. Войцева займається теорією терміна, проблемами термі-
нологічної номінації, мовної свідомості і картини світу; методикою викладання польської мови.
Спеціалізація «польська мова» в Одеському на-
ціональному університеті імені І. І. Мечникова на філологічному факультеті при кафедрі загального і слов’янського мовознавства почала працювати з 2004 р. на відділенні «українська мова і літерату-
ра»; з 2007 р. — на відділенні «російська мова і лі-
тература».
У 2007 році за сприяння Генерального Консуль-
ства Республіки Польща в Одесі на філологічно-
Київ, 1983-й рік, ІХ Міжнародний з’їзд славістів: В. В. Чумак (випускник нашого факультету, нині — ст. науковий співробітник Інституту мовознавства імені О. О. Потебні НАН України), невідома нам сьогодні лінгвістка з Югославії, А. К. Смольська, О. І. Бондар Факультет відзначає 70-літній ювілей А. К. Смольської (1999)
ÊÀÔÅÄÐÀ ÇÀÃÀËÜÍÎÃÎ ² ÑËÎÂ’ßÍÑÜÊÎÃÎ ÌÎÂÎÇÍÀÂÑÒÂÀ
77
му факультеті при кафедрі загального і слов’янського мо-
вознавства відкри-
то кабінет польської мови, обладнаний технічними засоба-
ми, сформовано бі-
бліотеку польської науково-методичної і художньої літерату-
ри, фонди якої попов-
нюються, зокрема завдяки благодійним міжнародним орга-
нізаціям — фондам «Семпер Полонія» і «Допомога полякам на Сході». Під час ві-
зиту в Україні пре-
зидента Республіки Польща в Одеському національному уні-
верситеті 7 грудня 2007 р. пройшла зу-
стріч дружини пре-
зидента пані Марії Качинської (на жаль, нині покійної) з ви-
кладачами і студентами-полоністами. М. Качин-
ська подарувала для польського кабінету сучасні підручники з польської мови, польські мультиме-
діальні словники і енциклопедії на електронних носіях.
Нині на спеціалізації «польська мова» на фі-
лологічному факультеті навчається 67 студен-
тів (2012 р.), що відзначаються високим рівнем фахової підготовки. Викладачі, які працюють зі студентами-полоністами (О. А. Войцева, Г. Ю. Ка-
сім, Л. І. Яковенко регулярно підвищують кваліфі-
кацію та професійну підготовку на літніх курсах (Варшава, Краків, Люблін, Познань).
Студенти також мають можливість удоскона-
лити й перевірити свої знання: беруть участь у Всеукраїнському конкурсі орфографії польської мови, який проводиться в інституті філології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (м. Івано-Франківськ). У 2009 і 2011 рр. Кондрацька О. В., Константіно-
ва О. В. стали призерами цього конкурсу (посіли 2-е місце). Наші полоністи у 2011 і 2012 рр. отри-
мали гранти програми Євросоюзу «Еразмус Мун-
дус» в галузі вищої освіти для навчання в Гума-
нітарній академії імені Олександра Гейштора в О. А. Войцева Марія Качинська після зустрічі з полоністами філологічного факультету (грудень 2007 р.)
²ÑÒÎÐ²ß Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
78
м. Пултуськ (Польща) (В. В. Губич,О. В. Савченко, О. В. Константінова, С. С. Дімітрова). Викладачі кафедри загального і слов’янського мовознавства регулярно організують такі заходи, як «День не-
залежності Польщі» (11 листопада), «Традиції слов’янського Різдва» (24 грудня), беруть участь у проведенні щорічного «Дня філолога».
Випускники полоністичної спеціалізації пра-
цюють викладачами і перекладачами польської мови, зокрема у навчальних закладах міста Одеси (спеціалізована загальноосвітня школа № 121 — Ку-
чевська Л. А.; учбово- виховний комплекс, гімназія № 7 — Кушнір Т. М.; спеціалізована школа № 117 — Кондрацька О. В.), навчаються в аспірантурі при кафедрі загального і слов’янського мовознавства (Кондрацька О. В., Константінова О. В.).
З 2010 по 2012 р. кафедру очолювала доцент Г. Ю. Касім.
На кафедрі працюють: доктор філологічних наук О. А. Войцева (автор навчального посібника «Польська мова», Київ: Видавничий дім «Букрек», 2007, програми для 1– 4 класів загально-
освітніх навчальних закладів з україн-
ською мовою навчан-
ня «Польська мова та читання»; програми для 5–9 класів за-
гальноосвітніх на-
вчальних закладів з українською мовою навчання «Поль-
ська мова» (у спі-
вавторстві з Т. Г. Бу-
чацькою), доценти Г. Ю. Касім (наукові інтереси якої знаходяться в площині ономастики, теорії та практики пере-
кладу; методики викладання слов’янських мов), О. М. Пейчева (цікавиться питаннями порівняль-
ної граматики слов’янських мов, лінгвокульту-
рології та художнього перекладу), Л. І. Яковенко (кандидатську дисертацію «Концепт «поява — зникнення» в українській фразеології», написану під керівництвом проф. М. І. Зубова, захистила у 2010 р.), О. В. Яковлєва (займається етнолінгвіс-
тикою, лінгвофольклористикою, є автором статей в авторитетних виданнях «Народна творчість та етнографія», «Русский язык, литература, культура в школе и вузе» тощо, готує до друку монографію «Духовний світ українців крізь призму символі-
ки сімейних обрядів»), старші викладачі Л. П. Зе-
ленко, Е. Е. Мінкевич, що розробляють питання ономастики та методики викладання слов’янських мов, викладачі С. В. Дмитрієв (автор підручника «Методика навчання української мови у загаль-
ноосвітніх навчальних закладах. Традиційна ме-
тодика: типологія уроків, методи навчання, роз-
З Генеральним консулом Республіки Польща в Одесі пані Йоанною Стжельчик після святкування Дня незалежності Польщі (листопад 2011 р.) Г. Ю. Касім ÊÀÔÅÄÐÀ ÇÀÃÀËÜÍÎÃÎ ² ÑËÎÂ’ßÍÑÜÊÎÃÎ ÌÎÂÎÇÍÀÂÑÒÂÀ
79
виток комунікативних умінь і навичок», Одеса: «Optimum», 2010), О. О. Трушицина, польський лектор Аґнешка Ястшембська (вивчає лінгвокраї-
нознавчий аспект та його значення у процесі ви-
кладання польської мови).
Кожен з них є фахівцем високого науково-
теоретичного рівня. У цілому актуальні наукові ін-
тереси кафедри представлені дослідженнями лек-
сичних і граматичних характеристик слов’янських мов, їх словотвору та фразеології, ономастики, при-
кладних аспектів перекладознавства, а також лінг-
вістичним аналізом текстового варіанту міфів і роз-
робками методики викладання слов’янських мов, зокрема східнослов’янських, західно слов’янських (польська), півден нослов’янських (болгарська, сербсь ка, хорватська).
²ÑÒÎÐ²ß Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
80
Ê
афедра була створена у 1967 році (до 2003 року вона називалася «кафедра теорії та методики викладання літератури») на базі кафедр української і російської літератур. Під керівництвом завідувача кафедри професо-
ра Г. А. В’язовського були розгорнуті дослідження психології творчої праці письменника, теорії літе-
ратурного процесу. Обраний предмет досліджен-
ня вимагав нового наукового інструментарію. За-
лученням досягнень філософії, психології і навіть фізіології до з’ясувань секретів поетичної творчос-
ті колектив кафедри під керівництвом завідувача продовжив започатковану свого часу О. Потебнею та І. Франком дале-
косяжну ідею комп-
лексного вивчення природи і специфіки мистецтва.
П у б л і к а ц і ї Г. А. В’я зов ського з питань психології творчості відразу були помічені кри-
тиками і вченими-
академістами. Зна-
чним і обнадійливим фактом відродження наукового підходу до питань психології творчості назвав його авто-
реферат докторської дисертації («Проблеми спе-
цифічних закономірностей творчого труда пись-
менника») відомий вчений Б. Мейлах. Як визна-
чний дослідник психології творчості і художнього сприйняття, Г. А. В’язовський увійшов до «Краткой литературной энциклопедии» (М., 1976. — Т. 9. — С. 214). Захист докторської дисертації відбувся 1967 р. в Київському державному університеті іме-
ні Т. Г. Шевченка. Книга Б. Мейлаха «Талант писа-
теля и процессы творчества», в якій були визнані наукові відкриття українського вченого, побачила світ 1969 року, коли Г. А. В’язовському виповнилося Нонна Шляхова
ÊÀÔÅÄÐÀ ÒÅÎв¯ ˲ÒÅÐÀÒÓÐÈ ÒÀ ÊÎÌÏÀÐÀÒȲÑÒÈÊÈ
Г. А. В’язовський ÊÀÔÅÄÐÀ ÒÅÎв¯ ˲ÒÅÐÀÒÓÐÈ ÒÀ ÊÎÌÏÀÐÀÒȲÑÒÈÊÈ
81
півстоліття, що його він відзначив у ранзі кандида-
та наук: ВАК СРСР три роки вирішувала питання, з якої спеціальності — філософії, психології чи філо-
логії — присудити дисертантові науковий ступінь доктора.
Мужньо витримавши випробування, Григорій Андрійович не змінив своїх наукових інтересів — вийшли у світ «Орбіти художнього слова» (1969), «Від життя до художнього твору» (1979), «Творче мислення письменника» (1982), «Світ художньої літератури» (1987). Він був співавтором і науковим редак-
тором книг «Тарас Григорович Шевчен-
ко. Біографія» (К., 1960; 2-ге вид., 1963), співавтором і науко-
вим співредактором підручника для сту-
дентів філологічних факультетів вищих навчальних закладів України «Теорія літе-
ратури» (К., 1975).
Традиції наукової школи професора Г. А. В’язов-
сь кого успішно продовжує Є. М. Черноіваненко. 1983 року він захистив кандидатську дисертацію «Автор і герой. Проблема автобіографізму у про-
зовому творі» зі спеціальності «теорія літератури». Отримавши у 1985 р. звання доцента, Євген Михай-
лович ґрунтовно і творчо розробляє для студентів-
гуманітаріїв програми з теорії літератури, вступу до літературознавства. Науковий пошук завершив-
ся написанням підручника «Літературний процес в історико-культурному контексті» (1997). У 2002 році Є. М. Черноіваненко захищає докторську дисерта-
цію «Тип літератури і тип художньо-літературної свідомості в літературному процесі». Шануючи пам’ять професора Г. А. В’язовського, дисертант на-
зиває його своїм науковим консультантом. Офіцій-
ними опонентами були доктори наук Р. Т. Гром’як, Л. І. Шевченко, М. А. Ігнатенко.
Докторська дисер-
тація засвідчила ві-
рність її автора обра-
ному принципу пер-
шовідкривача: впер-
ше сформульовано визначення понять «тип літератури» і «тип літературно-
художньої свідомос-
ті», запропонована власна концепція розвитку російської літератури XI–XX ст. в його співвідношен-
ні з розвитком євро-
Є. М. Черноіваненко ²ÑÒÎÐ²ß Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
82
пейської літератури. Дисертація була успішно за-
хищена з двох спеціальностей — теорії літератури і російської літератури.
Під керівництвом Є. М. Черноіваненка захи-
щено дві кандидатські дисертації: П. М. Ямчуком («Імпресіонізм в українській прозі 1890-х — 1930-
х років’», 1998) та О. А. Івановою («Художній світ Пастернака-лірика», 2000), а також докторська дис-
ертація Л. В. Ревою «Неореалістична українська та російська проза першої третини ХХ століття: тра-
диції та рецепції наративу» (2012).
Є. М. Черноіваненко тривалий час працював заступником декана філологічного факультету, а в 2003 році очолив факультет.
Плідну наукову діяльність з педагогічною працею поєднує доцент кафедри М. В. Пащенко. Кандидатську дисертацію «Метафоризація в ро-
мані «Вершники» Ю. Яновського» він захистив у 1990 р. Його науковим керівником був професор Г. А. В’язовський.
Наукові і викладацькі інтереси М. В. Пащенка пов’язані з питаннями теорії літератури і поетики. В останні роки працює над темою «Метафориза-
ція в українській новелістичній прозі кінця XIX — початку XX століття». У сферу його зацікавлень входять питання мови художнього твору. Статті з цієї тематики вміщені в мовознавчих збірниках; всі вони у свій час отримали схвальні відгуки в рецен-
зіях на ці збірники. М. В. Пащенко є автором мо-
нографій «Поетика одного новелістичного роману: Метафоризація і узагальнення у романі «Вершни-
ки» Ю. І. Яновського» (1992), «Метафорична приро-
да новели (структура, рецепція, концептуалізація)» (2009) та циклу статей, в яких уперше в літературоз-
навчій науці метафоричні форми розглядаються як структуротворчі принципи організації художньо-
го світу в епосі, зокрема в новелі. З 1987 до 1998 р. М. В. Пащенко працював заступником декана філо-
логічного факультету, а з 1998 р. його призначено деканом факультету довузівської підготовки.
Курс методики викладання літератури творчо розробив і з великим успіхом у студентів читав кандидат філологічних наук, професор А. А. Жа-
борюк. Його наукові інтереси зосереджені навколо проблем історії та теорії образотворчого мистецтва, взаємозв’язків літератури і малярства. Він доказово обґрунтував національну специфіку українського образотворчого мистецтва, вдаючись до конкрет-
ного аналізу його шедеврів, досліджуючи витоки фольклорні, міфологічні, християнські тощо.
Наукова перемога прийшла у 80–90-ті рр., у роки творчої зрілості вченого, з виданням моно-
графічних праць: «Український живопис доби се-
редньовіччя» (1978), «Мистецтво живопису і гра-
фіки в Україні в першій половині XIX ст.» (1983), «Український живопис останньої третини XIX — початку XX століть» (1990). Своєрідний погляд літературо знавця, методиста, викладача середньої і вищої школи на теорію та практику українського Г. А. В’язовський і М. В. Пащенко (кінець 70-х рр.) ÊÀÔÅÄÐÀ ÒÅÎв¯ ˲ÒÅÐÀÒÓÐÈ ÒÀ ÊÎÌÏÀÐÀÒȲÑÒÈÊÈ
83
живопису відразу ж зацікавив викладачів і студен-
тів, особливо представників навчальних закладів культури в Україні та за її межами. Ці праці можна знайти у всіх найбільших бібліотеках колишнього Союзу, а також Європи і США.
Читаючи популярний серед студентів-філологів спецкурс «Література в колі інших видів мисте-
цтва», професор А. А. Жаборюк (це вчене звання йому присвоєно на підставі вагомого внеску в на-
уку і освіту) працював на межі двох видів мисте-
цтва, осмислюючи теорію та історію літератури і живопису, конкретизуючи й реалізуючи досить продуктивно свої знання у наукових статтях та мо-
нографіях. У 2000 р. вийшла з друку монографія «Малярська творчість Тараса Шевченка», у 2003 р. — «Давнє українське малярство».
У 2007 році проф. А. А. Жаборюк видає посіб-
ник зі спецкурсу «Історичні художні стилі доби се-
редньовіччя», який рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, у 2008 році виходять друком статті і есе різних років, об’єднані назвою «Про літературу, малярство і українську національну ідею». 2010 року А. А. Жаборюк видає посібник з історії світової художньої культури «Ху-
дожній світ доби Відродження (ідеї, образи, стиль)».
Студентам російської філології методику ви-
кладання літератури читає доцент М. Р. Грицке-
вич. Кандидатську дисертацію «Литературно-
критические взгляды А. Т. Твардовского», викона-
ну під керівництвом проф. Г. А. В’язовського, він захистив у 1985 році. Його основні наукові інте-
реси: методика викладання літератури, вивчення літератури в історико- функціональному аспек-
ті, проблеми літератури як форми комунікації, питання рецепції (читач і художній твір), порів-
няльне літературознавство. Серед публікацій доц. М. Р. Грицкевича: «Формирование представлений о читателе-адресате художественного творчества», «Мы слышим в вечности друг друга и различаем голоса», «Автор и читатель: аспекты проблемы», «Авторська позиція у робочих зошитах О. Т. Твар-
довського 60-х років», «Діалектика взаємовідносин автора і адресата художньої творчості».
Глибоким теоретиком літератури, знавцем ліри-
ки і образотворчого мистецтва є доцент Д. С. Чер-
А. А. Жаборюк ²ÑÒÎÐ²ß Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
84
нявська. Впродовж багатьох років вона викладає теорію лі-
тератури, естетику, розробила програ-
ми значної кількості спеціальних курсів. Її публікації відзнача-
ються науковою но-
визною і фундамен-
тальністю: «Поэтика цикла Иосифа Брод-
ского «Июльское ин-
термеццо»», «Пуш-
кинское в поэтике и контексте жанра романа И. А. Бунина», «Дивитися і не малювати — це така мука…» (Т. Шевченко)», «Художественная оптика Гоголя», ««Начало» и «конец» в структуре лирического произведения (лирика Анны Ахмато-
вой)», «Пушкинский код в лирической сис-
теме Иосифа Брод-
ского», «Два «Авгус-
та» Иосифа Брод-
ского», «Авторские модели структуры художественного тек-
ста», «А. С. Пушкин и И. Бродский как про-
блема современной литературной герме-
невтики», «Зворотня перспектива» в ліри-
ці Й. Бродського».
Великим успі-
хом у студентів-
гуманітаріїв університету користуються лекції зі вступу до літературознавства доцента О. І. Роза-
нової, які вона читає на філологічному факультеті, факультеті романо-германської філології та філо-
софському факультеті. Кандидатська дисертація О. І. Розанової була присвячена творчості Юрія Олеші. Дослідниця розробила програми спецкурсів з поетики драми, що знайшло відображення і в її публікаціях, серед яких: «Своеобразие жанра «Кни-
ги прощания’’ Юрия Олеши», «
Шаг в иную поэтику (А. С. Пушкин в творчестве Юрия Олеши)», «Ха-
рактерологическая роль диалога в драме», «Мотивы и поэтика Серебряного века в поэзии Ю. Олеши», «Философия любви и логика поступка: «Мастер и Маргарита» М. Булгакова», «Авторская концепция в драматическом произведении (В. Вересаев и М Булгаков: пьеса “Александр Пушкин”)», «Ю. Олеша: особенности художественной системы новелл 20-х годов», «Автор і текст у драмі ХХ ст.», «Драматичес-
кое произведение и авторская интерпретация поле-
мического факта», «Поэтика новеллы (Юрий Олеша и пушкинская концепция прозы)», «Діалог як об’єкт інтерпретації в драматичному творі».
З 1997 року в навчальному навантаженні кафе-
дри з’явилися нові навчальні дисципліни: «Історія українського літературознавства» та «Історія кри-
тики». Розробила і читає ці курси кандидат філо-
логічних наук М. П. Пєха, автор статей «
Питан-
ня порівняльного літературознавства в працях О. Білецького і А. Кримського», «
Парадигма жанру сучасної критики», «А. Ю. Кримський і питання літературознавчої компаративістики», «Діалог як життєве і творче кредо», «Есеїзм критики (до про-
блеми автора)», «Інтертекстуальність прози Вал. Шевчука».
Кандидатську дисертацію «Проблема харак-
теру в сучасній іронічній прозі» М. П. Пєха за-
Д. С. Чернявська О. І. Розанова ÊÀÔÅÄÐÀ ÒÅÎв¯ ˲ÒÅÐÀÒÓÐÈ ÒÀ ÊÎÌÏÀÐÀÒȲÑÒÈÊÈ
85
хистила у 1991 році (науковий керівник — проф. В. В. Фащенко).
Упродовж 1967–1990 років на кафедрі працював кандидат філологічних наук, доцент П. Ю. Данил-
ко, відомий в Україні віршознавець.
До молодшого покоління кафедри належить кан-
дидат філологічних наук, доцент О. Б. Холодов. Кан-
дидатську дисертацію «Типологія міфопоетичних мотивів у творах Ф. М. Достоєвського («Хазяйка», «Ідіот», «Злочин і кара», «Підліток»)» він захистив у 1996 році (науковий керівник — проф. Н. М. Шля-
хова). Відтоді молодий науковець самостійно роз-
робив і читає студентам курс лекцій з поетики та спецкурс з міфопоетики. О. Б. Холодов є автором монографії «Мифопоэтика: Мотив и сюжет в сис-
теме мировидения классика: (Ф. М. Достоевский, И. А. Бунин)» (Одеса, 2001); навчально-методичного посібника «Мифопоэтика в литературе: основные теории, пути и методы мифопоэтического анали-
за» (Одеса, 2004) та «Методических рекомендаций для проведения практических занятий по курсу «Поэтика» (Одеса, 2004), наукових статей («Рассказ И. А. Бунина «Крик» в свете литературных и ми-
фологических параллелей», «Міфологеми Срібного віку в кінофільмі О. Тепцова «Пан оформлювач»).
Серед творчого доробку доц. О. Б. Холодова є і художні твори: «Вереск в пустыне. Рассказы» (Оде-
са, 2000), «В городе моем» (Одеса, 2005), «Небо с то-
бой. Новеллы» (Одеса, 2008), ін.
Ще одну нову учбову дисципліну кафедри — компаративістику — читає студентам доц. Н. К. Ко-
робкова, яка захистила кандидатську дисертацію «Міфологізм творчого мислення Ю. Яновського-
романіста» (науковий керівник — проф. Н. М. Шля-
хова) у 2009 році. Свою викладацьку роботу вона успішно поєднує з науковою, є автором ґрунтов-
них публікацій («
Національна й індивідуально-
авторська специ-
фіка міфопоетич-
ного світу роману ’’Майстер корабля» Ю. Яновського», «
Мі фопое т ичний світ романів “Май-
стер корабля”, “Чо-
тири шаблі” Ю. Янов-
ського», «Концепція літературної твор-
чості І. Франка (за трактатом “Із секре-
тів поетичної твор-
чості”)», «Риси міфо-
логізму у творчому мисленні Ю. Яновського», «Ар-
хетип роду в романі “Вершники” Ю. Яновського», «Автор як міфотворець і міфомедіум», «Міфопое-
тична складова авторського полілогу (роман “Май-
стер корабля” Ю. Яновського)», «Інтертекстуаль-
ність як проблема компаративістики», «Формаль-
ний метод в українському літературознавстві») в авторитетних виданнях.
З 2007 року доц. Н. К. Коробкова є заступником декана з виховної роботи.
У 2010 році аспірантка кафедри О. О. Подлісець-
ка захистила кандидатську дисертацію «Модифіка-
ція жанру новели в українській літературі 60–80-х років ХХ ст. (Є. Гуцало, В. Шевчук, А. Колісничен-
ко)» (науковий керівник — доц. Пащенко М. В.) і була залишена на кафедрі старшим викладачем. Після захисту дисертації О. О. Подлісецька опу-
блікувала статті: «Поетика новели в історичному аспекті», «Хронотоп у новелістиці В. Назаренка та О. Лишеги».
У тому ж році була захищена кандидатська дис-
ертація аспіранткою С. І. Саєнко «Поетика двійни-
П. Ю. Данилко ²ÑÒÎÐ²ß Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
86
цтва у романах В. Набокова «Відчай» та «Запрошен-
ня до страти» (науковий керівник — проф. Силан-
тьєва В. І.). Перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною, С. І. Саєнко зуміла опублікувати кілька статей, а саме: «Поетика В. Набокова: специфіка і проблеми дослідження»; «Вещь в романе В. Набо-
кова «Приглашение на казнь».
З 2002 року на кафедрі працює вчитель-методист С. В. Вірченко, автор наукових статей «Два романні монологи Богдана Хмельницького», «Роман Юрія Косача “Рубікон Хмельницького” : інтерпретація факту чи легенди?..».
Має наукові публікації і асистент Н. С. Іванова: «Символ як культурний код у романістиці Валерія Шевчука», «Чудесне народження або походження культурного героя у творах Шевчука», «Форми ви-
явлення авторської присутності: деміург, скриптор, медіум у романістиці Вал. Шевчука», «Функціо-
нальна характеристика культурного героя у творі (на матеріалі творів Вал. Шевчука)».
З 1992 року кафедрою завідує професор Н. М. Шляхова. У 1959 році вона закінчила філо-
логічний факультет Київського держав-
ного університету імені Т. Г. Шевчен-
ка. З 1965 р. доля її пов’язана з філоло-
гічним факультетом Одеського держав-
ного університету. Її науковим керівни-
ком був професор Г. А. В’язовський — один із піонерів роз-
робки в радянсько-
му літературознав-
стві такого напрямку, як психологія творчої праці письменника. Без відриву від викладацької роботи Н. М. Шляхова написала і 1971 року успішно захис-
тила кандидатську дисертацію «Емоції в творчому процесі письменника і художньому творі (В твор-
чій лабораторії О. Кобилянської, В. Стефаника, О. Довженка, О. Гончара)».
Н. М. Шляхова творчо розробила і читала майже всі лекційні курси кафедри: вступ до літературоз-
навства, теорію літератури, естетику, а також чис-
ленні спецкурси. Одним із чинників, які зумовили успішність викладацької діяльності, було те, що Н. М. Шляхова і після захисту кандидатської дис-
ертації продовжувала активно і плідно займатися науковою роботою. З початку 70-х років новим на-
прямом наукових пошуків Нонни Михайлівни стає дослідження особливостей духовного світу героя су-
часної літератури. Результати роботи знайшли відо-
браження в статтях, що опубліковані в авторитетних наукових виданнях у Києві та Москві, Алма-Аті та Єревані, Новосибірську та Львові, Одесі та Дніпропе-
тровську. Найбільш повно результати дослідження були викладені в монографії «Духовний світ сучасни-
ка: Морально-етичні пошуки в сучасній радянській багатонаціональній прозі» (К. — Одеса, 1982).
Вагомим результатом багаторічної праці стала докторська дисертація «Духовний світ особистості в радянській багатонаціональній прозі 60–70-х років». Захищати її Н. М. Шляхова вирішила в Інституті сві-
тової літератури імені М. Горького АН СРСР — саме там тоді працювали найавторитетніші фахівці з про-
блеми дисертації. Робота отримала високу оцінку багатьох відомих вчених із Києва, Москви, Тбілісі, Мінська, а тому ї захист у 1986 р. пройшов успішно.
Роком пізніше Н. М. Шляхова стала деканом фі-
лологічного факультету і на цій посаді працювала до листопада 2003 р.
Н. М. Шляхова ÊÀÔÅÄÐÀ ÒÅÎв¯ ˲ÒÅÐÀÒÓÐÈ ÒÀ ÊÎÌÏÀÐÀÒȲÑÒÈÊÈ
87
Отримавши у 1989 р. звання профе-
сора, Нонна Михай-
лівна не припинила активної наукової ро-
боти. В 1990 р. вийшла з друку її монографія «Художній тип. Со-
ціальна і духовна ха-
рактерність», у 1996 р. — навчальний посіб-
ник «Еволюція форм художнього узагаль-
нення», доповнений і перевиданий у 2011 році, у 2003 р. — збірник літературно-критичних статей «Життя порізнені листочки». Нонна Михай-
лівна є автором багатьох наукових статей з питань теорії та психології художньої творчості.
Сьогодні кафедра забезпечує викладання та-
ких навчальних дисциплін (на філологічному фа-
культеті — спеціальності «українська мова і літе-
ратура»; «російська мова та література», «болгарська мова та література», «при-
кладна лінгвістика») і факультеті романо-
германської філоло-
гії, філософському факультеті):
а) загальні курси:
«Вступ до літера-
турознавства», «По-
етика», «Методика викладання літера-
тури», «Теорія літе-
ратури», «Естетика», «Компаративістика», «Історія українського літературознавства», «Історія україн-
ської літературної критики», «Основи теорії літе-
ратури», «Переклад у літературознавчому аспекті», «Переклад художнього тексту».
б) спецкурси:
«Основи наукових досліджень», «Історична пое-
тика», «Аналіз художнього твору в школі», «Літера-
тура в колі інших, суміжних з нею мистецтв», «Сві-
това літературно-критична думка», «Інтерпретація художнього тексту», «Метафора в епічному творі», «Український живопис першої половини та серед-
ини ХІХ ст.», «Українське мистецтво другої поло-
вини ХІХ ст.», «Міфопоетика у літературі», «Типи та структура уроків з літератури», «Лірика як рід літератури», «Поетика драми», «Художній час та простір у мистецтві та художній літературі», «Про-
блема автора: аспекти теорії та історії», «Проблеми теорії літературного процесу», «Великі європейські художні стилі».
Індивідуальні наукові інтереси членів кафе-
дри такі:
• професор Шляхова Н. М. — художнє узагаль-
нення, еволюція форм художнього узагальнен-
ня, художній тип: соціальна та духовна харак-
терність, психологія творчості, проблеми есте-
тики, автор і авторство в художній літературі;
• професор Черноіваненко Є. М. — теорії літе-
ратурного процесу, специфіка розвитку ро-
сійської літератури;
• професор Жаборюк А. А. — історія та теорія зображального мистецтва, взаємозв’язок лі-
тератури та живопису (Український живо-
пис доби середньовіччя, мистецтво живо-
пису та графіки в Україні першої половини ХІХ ст., український живопис останньої тре-
тини ХІХ — початку ХХ ст.);
²ÑÒÎÐ²ß Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
88
• доцент Пащенко М. В. — питання теорії ме-
тафори, поетика новели (троп, мотив, деталь, фабула/сюжет, стиль, узагальнення);
• доцент Грицкевич М. Р. — проблеми літера-
тури як форми комунікації, питання рецепції художнього твору (читач і художній твір), по-
рівняльне літературознавство;
• доцент Чернявська Д. С. — проблеми лірики (лірика і зображальне мистецтво, ілюстрація до літературного твору, питання поетики і філософії образного світу у жанро-родових формах);
• доцент Розанова О. І. — питання метафорики і гротескових форм у жанрі роману, діалог у драмі, проблеми інтерпретації і рецепції ху-
дожнього тексту;
• доцент Пєха М. П. — проблеми сучасної літе-
ратури і критики (поетика «існування» у про-
зі В. Шевчука, проблеми іронічного мислен-
ня, парадигматика жанрів сучасної критики);
• доцент Холодов О. Б. — міфопоетика: мотив і сюжет; шляхи і методи міфопоетичного аналізу;
• доцент Коробкова Н. К. — питання компара-
тивістики, особливості міфопоетики у рома-
ністиці Ю. Яновського, проблема автора як міфотворця;
• доцент Подлісецька О. О. — поетика но-
вели у жанрологічному аспекті, сюжетно-
композиційні особливості жанру новели;
• викладач Саєнко С. І. — тема двійництва у художній системі В. Набокова;
• старший викладач Вірченко С. В. — проблема інтерпретації і рецепції художнього тексту;
• старший викладач Іванова Н. С. — проблема символу і символізації, міфосимволічна сис-
тема, культурний герой і його типи.
З перших років існування колектив кафедри став ініціатором і організатором проведення науко-
вих конференцій з проблем родів і жанрів літерату-
ри. Перша така конференція відбулася у 1968 році, друга — у 1975-у. Матеріали обох конференцій опу-
бліковано у збірниках «Розвиток і оновлення видів і жанрів та мовностилістичних засобів художнього зображення в радянській літературі» (Одеса, 1968) та «Теорія родів і жанрів художньої літератури» (Одеса, 1975). Розвиваючи традиції першого завід-
увача кафедри, його молодші колеги провели третю (1997 р.) та четверту (1999 р.) міжвузівські конфе-
ренції, на яких розглядалися проблеми родів і жан-
рів літератури. Обидві конференції були присвяче-
ні пам’яті професора Г. А. В’язовського.
На початку 90-х років колективною темою на-
укових досліджень було обрано проблему автора і авторства у художній літературі. У період з 2001 по 2006 рік колектив кафедри вирішив зосередитися на проблемі рецепції та інтерпретації, що спонука-
ло до аналізу тексту і художнього світу літератур-
ного твору. За результатами наукових досліджень членів кафедри були опубліковані такі збірники наукових праць: «Проблеми рецепції та інтерпре-
тації художнього тексту» (Одеса: Астропринт, 2003. — 352 с.), «Автор і авторство у словесній творчості» ÊÀÔÅÄÐÀ ÒÅÎв¯ ˲ÒÅÐÀÒÓÐÈ ÒÀ ÊÎÌÏÀÐÀÒȲÑÒÈÊÈ
89
(Одеса: Поліграф, 2007. — 391 с.), «Методологічні ас-
пекти літературознавчого синтезу» (Одеса: Астро-
принт, 2008. — 376 с.), «Автор — Твір — Читач» (Одеса: Астропринт, 2012. — 240 с.).
Колектив кафедри став ініціатором регулярного проведення наукових Круглих столів — «Текст — контекст — інтертекст» (2007 р.), «Літературний твір як текст і художній світ» (2012 р.).
З 1997 року при кафедрі видається фаховий збір-
ник наукових праць «Проблеми сучасного літера-
турознавства» (відповідальний редактор — проф. Черноіваненко Є. М.).
Кафедра підтримує творчі зв’язки з Інститутом філології Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка, Тернопільським національним педагогічним університетом імені В. Гнатюка, Львів-
ським національним університетом імені І. Франка.
При кафедрі є магістратура, аспірантура та док-
торантура.
²ÑÒÎÐ²ß Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
90
Ï
рикладна лінгвістика — найновіший і вод-
ночас найстаріший напрям у дослідженні мови. Це наука цілісна і при цьому надзви-
чайно розгалужена, предмет її є всім зрозу-
мілий і при цьому досі не має чіткої дефініції.
Загальноприйняте тлумачення терміна «при-
кладний» — «такий, що має практичне значення». Отже, прикладна лінгвістика — це розділ мовоз-
навства, який вивчає практичне розв’язання пи-
тань застосування мови в суспільстві, розробляє мовні технології, створює нові методи оптимізації мовного спілкування. А які це питання, які техно-
логії, які методи — залежить від розвиненості фун-
даментальної лінгвістики і суміжних наук, від рів-
ня розвитку суспільства, від самосвідомості носіїв мови і фахівців-мовознавців.
Культурно-історично обумовлено навіть виник-
нення назви дисципліни. Формально «прикладна лінгвістика» з’явилася лише в ХХ столітті, але ж відомо, що перші звернення до опису мовних явищ у Давній Індії, Давньому Китаї, Давній Греції були викликані саме потребами вдосконалити мовне іс-
нування шляхом тлумачення незрозумілих слів, складання словників, фонетичних таблиць, вияв-
лення тональних особливостей мови, викладання рідної мови, пошуків адекватного висловлення думки, відповідності речі й назви, а також — на-
впаки — можливості за допомогою мови вплинути на свідомість людини.
Уже в наші часи до кола завдань прикладної лінгвістики було залучено розробку транскрипцій і транслітерацій, створення спеціалізованих штуч-
них мов, автоматичну обробку усних та письмових текстів, упровадження математичних методів у до-
слідження й опис мовних процесів.
Отже, прикладна лінгвістика — це унікальний напрям мовознавства, який поєднує його з інши-
ми науками — психологією, соціологією, інфор-
матикою, математикою, акустикою тощо — і ви-
магає філософського осмислення функцій мови в суспільстві. Звичайно, фахівців такого ґатунку, з Наталя Бардіна
ÊÀÔÅÄÐÀ ÏÐÈÊËÀÄÍί ˲ÍòÑÒÈÊÈ
ÊÀÔÅÄÐÀ ÏÐÈÊËÀÄÍί ˲ÍòÑÒÈÊÈ
91
гуманітарно-природознавчим складом розуму, — небагато, тому кафедри прикладної лінгвістики, які почали відкривати у 60-х роках ХХ століття в нашій країні, були рідкісним явищем і використо-
вували, перш за все, спроможність лінгвістів фор-
малізувати природну мову, хоч на Заході поняття «applied linguistic» у вузькому тлумаченні передба-
чало викладання іноземних мов.
З початку дев’яностих років виявилася інша тенденція: обмежити завдання кафедр прикладної лінгвістики підготовкою або перекладачів, або фа-
хівців з комп’ютерної обробки текстів.
Кафедра прикладної лінгвістики філологічного факультету Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, організована в 2000 році, за основу взяла первісну концепцію багатоаспектнос-
ті технологій оптимізації використання мови в сус-
пільстві. І для цього були об’єктивні передумови.
Ще наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття в нашому університеті сформувалися унікальні на-
прями дослідження мови, які віддзеркалювали її різні прикладні аспекти: експериментальна фоне-
тика, філософія та психологія мови.
Лабораторія експериментальної фонетики, створена в 1897 році професором, членом-корес-
пон дентом Академії наук Олександром Іванови-
чем Томсоном (1860–1935), була однією з перших не лише в Росії, але й у світі.
О. І. Томсон був видатним лінгвістом, очолю-
вав кафедру порівняльної граматики, але питання фонетичної організації мовлення посідали серед його наукових інтересів важливе місце. Протягом багатьох років він досліджував звукову будову мов індоєвропейської групи, зокрема, російської, укра-
їнської, французької, використовуючи найновітні-
ші пристрої дослідження того часу: штучне підне-
біння, камертон, пневмограф та ін.
Після смерті О. І. Томсона Одеська Лабораторія експе-
риментальної фоне-
тики на 30 років при-
пинила своє існуван-
ня, але в 1963 р. була відновлена. Очолив її доцент Василь Гав-
рилович Шатух, який перед тим пройшов стажування в Един-
бурзькому універси-
теті (Шотландія), де провів експериментальне порівняльне досліджен-
ня англійських та українських голосних. У цьому ж році науковим керівником ЛЕФ було призначено доцента Тамару Олександрівну Бровченко, яка за-
хистила кандидатську дисертацію в Московському державному педагогічному інституті іноземних мов під керівництвом відомого фонетиста проф. Г. П. Торсуєва.
Професор Т. О. Бровченко, автор відомої моно-
графії «Словесний наголос у сучасній українській мові»(1969), співавторка колективної монографії «Інтонаційна виразність звукового мовлення за-
собів масової інформації» (1994), методичного по-
сібника «Метод статистического анализа в фоне-
тических исследованиях» (1976), написаного у спі-
вавторстві з П. Д. Варбанцем і В. Г. Таранцем, довгі роки була не лише керівником ЛЕФ, а й душею ко-
лективу дослідників, представників різних кафедр, яких об’єднувала захопленість експериментально-
фонетичними дослідженнями.
З середини 60-х років в Одеському університеті вже не припинялася планомірна робота, пов’язана з експериментальним вивченням суперсегментних О. І. Томсон ²ÑÒÎÐ²ß Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
92
характеристик мовлення на матеріалі української, російської, англійської, німецької та інших (навіть ісландської) мов.
Основи експериментальної фонетики почали вводити в навчальні програми. Так, доцент Мико-
ла Володимирович Павлюк (1920–1978), завідувач кафедри російської мови, розробив спецкурс, який з початку 70-х років читав студентам філологічно-
го факультету. Серед них була й Наталія Гордієнко (Бардіна), котра продовжила справу свого вчителя і через 28 років очолила кафедру прикладної лінг-
вістики.
Роботу ЛЕФ значно активізував прихід до неї в 1979 році Володимира Григоровича Волошина (на-
родився у 1941 р.), за фахом інженера телебачення та радіомовлення, який перед тим працював у НДІ «Темп» Міністерства засобів зв’язку СРСР. Захопив-
шись ідеями прикладної лінгвістики (що, до речі, нерідко серед фізиків, радіотехніків), він отримав другу вищу освіту (англійська мова), захистив у 1988 кандидатську дисертацію «Інтонаційна організація інструкції в англійській та російській мовах», став відповідальним виконавцем міжвузівських держ-
бюджетних та госпрозрахункових тем, які у 80-і роки замовлялися Одеській ЛЕФ Міністерством освіти України, Міністерством освіти СРСР, НДI дальнього зв’язку АН СРСР та іншими організа-
ціями: «Емоційні варіювання інтонаційної струк-
тури при її реалізації у інструкції», «Дослідження варіювання у вираженні та сприйнятті емоцій при навчанні іноземній мові», «Комп’ютерне моделю-
вання інтонаційних структур мовленнєвого екс-
пресивного тексту», «Розробка базових інтонацій-
них моделей різних функціональних типів україн-
ських та англійських висловлень для навчальних комп’ютерних систем», «Розробка комп’ютерних програм з вивчення інтонаційних структур іно-
земної мови в системі вищої та середньої школи». Пізніше доц. В. Г. Волошин став одним з тих, хто розробляв концепцію спеціальності «прикладна лінгвістика», формував обличчя нової кафедри.
Творчим колективом, що виконував ці теми разом з науковими й науково-промисловими Заняття з лінгвістами-прикладниками проводить доц. В. Г. Волошин Проф. В. Г. Таранець разом з проф. А. К. Смольською веде студентську Кирило-Мефодіївську конференцію (2002 р.)
ÊÀÔÅÄÐÀ ÏÐÈÊËÀÄÍί ˲ÍòÑÒÈÊÈ
93
об’єднаннями Москви, Ленінграда, Мінська, керу-
вали професор Тамара Олександрівна Бровченко та професор Емма Ашотівна (Олександрівна) Ну-
шикян, авторка відомої монографії «Типология ин-
тонации эмоциональной речи». До цього ж колек-
тиву входив відомий український дослідник, пред-
ставник Санкт-Петербурзької фонологічної школи, учень проф. Л. Р. Зиндера, проф. Валентин Григо-
рович Таранець (народився у 1938 р.), автор нової, енергетичної, теорії складу, відомий фахівець у га-
лузі німецької фонетики.
У цьому ж колективі почала працювати асис-
тент кафедри російської мови Наталія Василівна Бардіна (народилася у 1954 р.), яка у 1984 році за-
хистила кандидатську дисертацію, пов’язану з експериментально-фонетичним дослідженням ін-
тонації російського спонтанного мовлення, її мож-
ливостями віддзеркалювати свідомість мовця.
За роки розробки держбюджетних і госпроз-
рахункових тем, зокрема, було вивчено проблему визначення емоційного стану командного льот-
ного складу за їх вимовою, опрацьовано фонемні портрети для автоматизованих синтезаторів мов-
лення, розроблено нові методи експериментальних досліджень: методи компресованих інтонограм, узагальненого інтонаційного контуру, оцінки мов-
лення дикторів радіо та телебачення за кількістю набраних балів, оцінки національної приналеж-
ності мовця, розрізнення спонтанного та підготов-
леного мовлення та багато інших. Велике значення при цьому мали статистичні методи обробки мов-
ного матеріалу, що надавало дослідженням досто-
вірності, робило можливим використовувати ви-
сновки при комп’ютерному аналізі та синтезі мов-
леннєвого сигналу.
Традиції експериментально-фонетичних дослі-
джень, досвід фахівців не могли не знайти реаліза-
ції при створенні кафедри прикладної лінгвістики, розробці навчальних програм.
Другим джерелом при формуванні концеп-
ції роботи кафедри стали традиції філософсько-
психологічного аналізу мовних явищ, експеримен-
тальної психології. У Новоросійському університе-
ті працював один з фундаторів цієї науки — проф. Микола Миколайович Ланге, який у 1896 р. відкрив одну з перших у Росії лабораторію експерименталь-
ної психології. Викладаючи філософські дисциплі-
ни, психологію, він встановив закон перцепції, який на багато десятиріч наперед відгадав виникнення сучасної когнітивної психології і — опосередкова-
но — когнітивної лінгвістики. До речі, 1919 р. проф. М. М. Ланге було призначено деканом історико-
філологічного факультету нашого університету.
Протягом 1916–1924 років на кафедрі слов’янської філології працював видатний мовознавець Петро Опанасович Бузук (1891–1943), який також викладав логіку і психологію в гімназіях Одеси. У 1918 році ним був виданий навчальний підручник «Очерки по пси-
хологии языка: Краткое руководство по вопросам об-
щего языкознания», який отримав високу оцінку гро-
мадськості. У зв’язку з тим, що у 1934 році П. О. Бузука було репресовано, зараз ця книга залишається майже невідомою, хоча бага-
то з її положень було використано в робо-
тах Л. С. Виготського. Цей факт дехто з фа-
хівців пояснює тим, що в роки пересліду-
вань інтелігенції коле-
ги намагалися зберег-
ти ідеї репресованих науковців для нащад-
ків будь-яким чином.
М. М. Ланге ²ÑÒÎÐ²ß Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
94
У 1919–1932 роках доцентом кафедри філософії і психології працював випускник Новорос і йс ьког о університету проф. Сергій Леонідович Рубінштейн (1889–
1960), в майбутньо-
му — директор Ін-
ституту психології у Москві. Всім відомий його фундаменталь-
ний труд «Основы общей психологии», у якому, крім проблем свідомості, діяльності, особистості, пам’яті, він торкнувся також проблем мовлення й мовленнєво-
го мислення. Хоча свою теорію дослідник і розроб-
ляв у період жорсткої соціальної детермінації, він включив до неї низку моментів, які стали корисними для роз-
витку сучасної пси-
холінгвістики: з од-
ного боку, це вивчен-
ня акту комунікації в аспекті мовленнє-
вого впливу, а з дру-
гого, — пошук мето-
дик для отримання характеристик осо-
бистості через аналіз її мовлення.
З другої половини ХХ століття кафедру психології очолював проф. Давид Генріхович Елькін, який відновив ро-
боту лабораторії експериментальної психології. За-
сновник наукової школи, що осягає закономірності людського сприйняття часу, Давид Генріхович осо-
бливу увагу приділяв психології мови, написав спе-
ціальний посібник для студентів-філологів. Лекції професора Д. Г. Елькіна із захопленням слухала більшість теперішніх викладачів кафедри приклад-
ної лінгвістики.
Інші напрями прикладної лінгвістики (лекси-
кографія, викладання іноземних мов, математична (комп’ютерна) лінгвістика та інші) теж мали свої традиції в Одеському університеті.
Колектив кафедри української мови під керів-
ництвом проф. Степана Петровича Бевзенка (1920–
2005) за реєстром шеститомного «Українсько-
російського словника» уклав перший «Інверсійний словник української мови» (1970–1980), пізніше за тлумачним одинадцятитомним «Словником укра-
їнської мови» було укладено інший «Інверсійний словник української мови» (1985).
З 1950 року кафедра російської мови, тоді очо-
лювана Назарієм Івановичем Букатевичем (1894–
1994), зосередила свою увагу на збиранні картотеки російських говорів Одеської області, які існували у 36 старовинних селах, заснованих наприкінці XVIII — на початку ХІХ століть. Роботу було за-
вершено майже через п’ятдесят років. У 2000 році «Словарь русских говоров Одещины» (у 2-х томах), підготовлений авторським колективом під керів-
ництвом проф. Ю. О. Карпенка, побачив світ.
З 1972 по 1975 роки при кафедрі російської мови існував сектор математичної лінгвістики, який працював під керівництвом доц. Н. В. Коссек, доц. Т. О. Туліної, ст. н. співр. Т. Ф. Бондаренко. Старшим інженером сектора була Е. Е. Мінкевич, нині стар-
ший викладач кафедри загального та слов’янського С. Л. Рубінштейн С. П. Бевзенко ÊÀÔÅÄÐÀ ÏÐÈÊËÀÄÍί ˲ÍòÑÒÈÊÈ
95
мовознавства. Спів-
робітники сектору і викладачі кафедри російської мови ви-
конували госпдого-
вірні теми, пов’язані з автоматичною об-
робкою текстової інформації, авто-
матичним індексу-
ванням та кодифі-
куванням текстів, створенням тезау-
русів промислової лексики. Робота була трудомісткою, тому що тоді використовували такі архаїчні ЕОМ, як Мінськ», а мовою програмування був «Фортран».
Математична лінгвістика захопила і студентів, при секторі працювала дослідницька група, до якої входила й Марина Михайлівна Харитонова (1953–
2004), майбутній доцент кафедри російської мови. Завідувач кафедри, доц. М. В. Павлюк розробив спецкурс з математичної лінг-
вістики, написав один з перших по-
сібників з цієї дисци-
пліни, який, на жаль, у зв’язку з передчас-
ною смертю Миколи Володимировича так і не вийшов з друку.
Проблеми викла-
дання іноземних мов — один з основних напрямів прикладної лінгвістики — традиційно в нашій країні пов’язували з факультетами інозем-
них мов. І в Одеському університеті на факультеті романо-германської філології довгі роки працював проф. Володимир Львович Скалкін, автор великої кількості підручників, один із засновників най-
відоміших державних курсів англійської мови (т.з «Чкаловських»).
Але й на філологічному факультеті цій проблемі приділяли велику увагу.
Кафедра росій-
ської мови під ке-
рівництвом проф. Юрія Олександрови-
ча Карпенка, ставши опорною у 80-ті роки, інтенсифікувала на-
укові дослідження у різних напрямах мо-
вознавства, зокрема й у такій царині при-
кладного мовознав-
ства, як методика ви-
кладання іноземних мов. В 1981 році було відкрито нову спеці-
альність «російська мова як іноземна», набір на яку здійснювали три роки. На філологічному факульте-
ті залишились випускники цієї рідкісної спеціаль-
ності — старший викладач О. В. Антонюк та доцент Є. М. Степанов.
У 1985 році на філологічному факультеті було відкрите відділення включеного навчання студен-
тів з НДР, заступником декана на якому стала доц. кафедри російської мови Н. В. Бардіна. Відділення існувало до 1993 року: спочатку на ньому навчалося 150 студентів, а згодом — через політичні обставини Н. І. Букатевич Ю. О. Карпенко
²ÑÒÎÐ²ß Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
96
— одиниці. Але прикладний лінгвістичний доробок поповнився великою кількістю методичних розро-
бок, спрямованих на оптимізацію викладання різ-
них розділів російської мови німецьким студентам.
Виникнення України як самостійної держави викликало необхідність у поширені української мови серед русифікованого населення багатьох регіонів. До них належала й Одеса. У 1991 році в університеті було створено кафедру українознав-
ства, завданням якої стало викладання української культури та української мови на всіх факультетах ОДУ. Специфіка мовної ситуації в Одесі призвела до того, що у своїй роботі викладачі вимушені були часто-густо вживати методики навчання саме іно-
земної мови.
Новий етап у розробці прикладних проблем мовознавства в Одеському університеті імені І. І. Мечникова настав у дев’яностих роках. Це було зумовлено і загальним станом світової науки, і ак-
тивізацією наукової думки в незалежній Україні.
Наприкінці ХХ століття, коли мовознавство та інші науки набули антропоцентричної спря-
мованості, найбільш актуальними стали питан-
ня психолінгвістики, когнітивної лінгвістики, пов’язані з моделюванням штучного інтелекту, процедурами вербального кодування та декоду-
вання інформації та оптимізацією регулятивно-
її функції мови; мовленнєвий вплив та мовлен-
нєва діагностика. Таким чином у світі виникли спеціальності Speech technology, Лингвистика и современные информационные технологии, які го-
тували лінгвістів-експертів, лінгвіс тів-аналітиків, лінгвістів-когнітологів, фахівців у галузі парла-
ментської, криміналістичної лінгвістики.
На філологічному факультеті нашого університе-
ту теж інтенсифікувалися розробки в цих напрямах.
На кафедрі російської мови доц. Н. В. Бардіна звернулась до проблем моделювання лінгвомен-
тальності на матеріалі різних мов (російської, укра-
їнської, словацької, болгарської), лінгвофілософії, когнітивної і сугестивної лінгвістики, семіотики, проблем лінгвістичної експертизи, не залишивши при цьому використання експериментальних фо-
нетичних і психолінгвістичних методик досліджен-
ня. У 1997 році вона видала монографію «Языковая гармонизация сознания», яка отримала високу оцінку фахівців у нашій країні і за кордоном, її було закуплено до бібліотек США, Словаччини, Чехії, Болгарії, Білорусії, Росії, надруковано 4 рецензії (в тому числі дві — у дальньому зарубіжжі). Наступ-
ного року Н. В. Бардіна подала до захисту доктор-
ську дисертацію «Енергеально-конфігуративне мо-
делювання мови: до розв’язання проблеми антро-
поцентричного методу лінгвістичних досліджень» (науковий консультант — проф. Ю. О. Карпенко) за спеціальністю «загальне мовознавство».
Доцент кафедри російської мови Тетяна Вікто-
рівна Пономаренко, кандидатська дисертація якої була пов’язана з психолінгвістичними методами Н. В. Бардіна з лінгвістами-прикладниками (2012 р.)
ÊÀÔÅÄÐÀ ÏÐÈÊËÀÄÍί ˲ÍòÑÒÈÊÈ
97
дослідження системної організації лексики, почала працювати у сфері реклами, розробляти технології створення іміджу.
Предметом інтересів доцента тієї ж кафедри Те-
тяни Федорівни Шумаріної стали принципи про-
ведення авторознавчої експертизи, методики вста-
новлення психологічних, соціальних та вікових ха-
рактеристик автора анонімного тексту.
На кафедрі української мови доц. Тетяна Юрі-
ївна Ковалевська звернулася до майже не опра-
цьованої на мовознавчому ґрунті теорії і практи-
ки нейролінгвістичного програмування, активно працювала над докторською дисертацією «Моде-
лювання емпатії в сучасній українській мові», яку захистила в 2002 році.
Таким чином, на філологічному факультеті був створений кадровий потенціал для розробки най-
новішої, синтетичної освітньої програми зі спе-
ціальності «прикладна лінгвістика». У 1998 році з ініціативи декана факультету проф. Нонни Ми-
хайлівни Шляхової була організована творча гру-
па на чолі з Н. В. Бардіною, завданням якої стала підготовка необхідного пакету документів для лі-
цензування нової спеціальності, розробка і затвер-
дження оригінальної концепції спеціальності, яка б відбила накопичений великий унікальний досвід експериментальних досліджень мовного існування людини, мовленнєвого маркетингу, семіотики засо-
бів масової інформації (у тому числі Internet), мов-
леннєвої діагностики та експертизи, комп’ютерної обробки текстів різної спрямованості тощо.
Наш факультет взяв орієнтацію на новітній зміст прикладної лінгвістики, що сформувався на межі мовознавства, семіотики, психологiї, соціоло-
гії, інформатики, когнiтологiї, і передбачав розроб-
ку технологій оптимізації функціонування мови в суспільстві.
Концепція діяльності факультету в цьому на-
прямку була схвалена ректором. Після цього група викладачів філологічного факультету розробила нову синтетичну програму підготовки фахівців за спеціальністю «прикладна лінгвістика», яка перед-
бачала поєднання фундаментальних курсів з різно-
манітними спеціалізованими, вивчення лінгвісти-
ки, математики, інформатики, психології та теорії комунікації.
У створеній освітній програмі перевагу було на-
дано саме новим галузям прикладної лінгвістики, і для підкреслення цього, зважаючи на те, що в 1999 році спеціальність «переклад» тимчасово об’єднали зі спеціальністю «прикладна лінгвістика», нами було запропоновано уточнити цей напрям додан-
ням терміна «когнітивна». Цим пояснюється той факт, що протягом трьох років в Одеському уні-
верситеті імені І. І. Мечникова існували дві спеці-
альності з узагальнювальною назвою: «прикладна лінгвістика (переклад)» і «прикладна лінгвістика (когнітивна)».
Перший набір на спеціальність «прикладна лінгвістика» відбувся у 1999 році. Викладання спеціальних предметів здійснювали члени міжка-
федральної групи: доценти Н. В. Бардіна, В. Г. Во-
лошин, Т. Ю. Ковалевська, Т. В. Пономаренко, Т. Ф. Шумаріна, Г. С. Яроцька, старший викладач О. В. Антонюк та інші. Математичні основи гума-
нітарних знань почав викладати доцент кафедри вищої математики С. А. Щоголев, лінгвостатистику — завідувач кафедри алгебри і теорії чисел проф. П. Д. Варбанець, який вже довгі роки співпрацював з лінгвістами. Активно залучилися до формування нової спеціаль ності викладачі кафедри психології (тодішній завідувач — проф. І. Г. Бєлявський).
Група отримала і своє приміщення — спеці-
алізовану аудиторію № 80, яку вдалося обладна-
²ÑÒÎÐ²ß Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
98
ти комп’ютером, телевізором, відеомагнітофо-
ном, магнітофоном, інтонографом. Комп’ютерний блок дисциплін читався в міжфакультетському комп’ютерному класі.
Організація кафедри відбулася у 2000 році на базі кафедри українознавства, на якій залишилися викладачі української ділової мови як прикладно-
го курсу: доц. Л. В. Шевчук, доц. Л. І. Синявська, ст. викл. В. І. Гризан, викладачі Н. М. Борисенко, Н. В. Вдовиченко, Л. І. Стрій. До них приєдналися фахівці з кафедри російської мови: доц. Т. В. Поно-
маренко, доц. Г. С. Яроцька, з української мови — ст. викл. О. В. Антонюк, а за внутрішньовузівським су-
місництвом ще проф. О. І. Бондар, доц. Т. Ю. Кова-
левська, доц. В. Г. Волошин.
Очолила кафедру проф. Н. В. Бардіна, яка на цей час вже захистила докторську дисертацію в Інсти-
туті мовознавства імені О. О. Потебні АН Украї-
ни і працювала професором кафедри російської мови, а за сумісництвом — головним науковим співробітником (лінгвістом-експертом) Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз при Міністерстві юс-
тиції України.
Перший етап ро-
боти кафедри був другим етапом у становленні спеці-
альності «прикладна лінгвістика». І його проблема була пе-
реважно організа-
ційною: на кафедрі дещо штучно були об’єднані фахівці з когнітології, експе-
риментальної лінг-
вістики, теорії комунікації та викладачі української ділової мови, мовознавці та літературознавці. Тре-
ба було, з одного боку, переробити курси ділового мовлення, надавши їм психолінгвістичного, кому-
нікативного спрямування, з іншого, — залучити всіх викладачів до навчального процесу у групах за спеціальністю «прикладна лінгвістика», розпочати розробку такої наукової теми, яка б охоплювала ін-
тереси всіх членів кафедри.
Усе це було здійснено. Загалом було розроблено понад 30 нових лекційних курсів, програми всіх практик. У 2002 році вийшов збірник «Програми та навчальний план спеціальності «прикладна лінг-
вістика», куди увійшло 25 програм.
Організація кафедри надала можливість коор-
динувати зусилля, обговорювати апробації курсів, проблеми в навчанні студентів, стала передумовою створення нової освітньої програми, яка була за-
тверджена Міністерством освіти та науки України на початку 2001 року.
Неодноразово для читання лекцій кафедрою запрошувалися зарубіжні провідні фахівці: про-
фесори Московського університету ім. М. В. Ломо-
носова та Міжнародного центру міжкультурних комунікацій А. Кибрик та М. Бергельсон; з лекція-
ми перед студентами виступали відомий науковець з Public Relations Г. Г. Почепцов, професор Кубан-
ського державного технологічного університету С. Г. Воркачов та ін.
Кафедра успішно здійснює методичну роботу. Студентами активно використовуються посібники Л. В. Шевчук «Українська ділова мова», Н. В. Барді-
ної «Як писати та захищати курсову, бакалаврську та дипломну роботу з прикладної лінгвістики», «Slovenský jazyk», практикуми доц. Л. В. Шевчук «Основи мовленнєвої діагностики в навчальних закладах», Л. Ф. Фоміної «Старослов’янська та дав-
ÊÀÔÅÄÐÀ ÏÐÈÊËÀÄÍί ˲ÍòÑÒÈÊÈ
99
ньоруська мова», Н. В. Бардіної, В. В. Ярошинського «Загальна та прикладна фонетика», Н. А. Якимової «Математична логіка (для студентів прикладної лінгвістики)», методичні розробки доц. Т. В. Поно-
маренко.
З 2011 року кафедру очолює доц. Н. В. Кондра-
тенко, на кафедрі працюють професор, доктор наук Н. В. Бардіна, доценти, к.ф.н.: Т. В. Пономаренко, Л. Ф. Фоміна, Л. В. Шевчук, Г. С. Яроцька, В. Г. Воло-
шин, Н. В. Кутуза, О. Ю. Семененко; старші викладачі та викладачі: В. І. Гризан, Н. В. Вдовиченко, Л. І. Стрій, Н. М. Борисенко, О. С. Воробйова, Г. М. Труба, А. С. Кіщенко. Викладачі кафедри забезпечують читання дисциплін «Українська мова за професій-
ним спрямуванням», «Основи ділового протоколу», «Діловий етикет», «Міжнародний діловий етикет», «Теорія та практика міжкультурної комунікації» на різних факультетах університету (проф. Н. В. Барді-
на, доц. Г. С. Яроцька, доц. О. Ю. Семенен-
ко, доц. Н. В. Кутуза, ст. викл. В. І. Гризан, ст. викл. Н. В. Вдо-
виченко, ст. викл. Л. І. Стрій, ст. викл. Н. М. Борисенко, викл. О. С. Воробйо-
ва, викл. Г. М. Труба, викл. А. С. Кіщенко).
Усі методичні та наукові розробки цілком відповідають світовому рівню. В Україні аналогів немає, про що свідчить звертання за консультацією саме на нашу кафедру представ-
ників організацій різного рівня, правоохоронних органів Миколаєва, Кіровограда, Києва, Молдови.
Науковий колектив кафедри запропонував ана-
лізувати мовленнєвий вплив з урахуванням усіх Доценти Л. В. Шевчук, Н. В. Кондратенко та Г. С. Яроцька з професором С. Г. Воркачовим (2011 р.) Н. В. Кондратенко Першокурсники-прикладники презентують мюзикл «Моя чарівна леді Лінгвістика» (2012 р.)
²ÑÒÎÐ²ß Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
100
складників комунікативного акту: нейролінгвіс-
тичної орієнтації, соціальних особливостей адреса-
та (адресатів), контексту спілкування, використан-
ня мовцем фонетичних, лексичних, синтаксичних мовних засобів, спрямованих на інактивацію лівої півкулі головного мозку, системи невербальних зна-
ків тощо. Запропоновану схему аналізу було обго-
ворено на міжнародних конференціях і конгресах.
Проф. Н. В. Бардіна створила оригінальну ме-
тодику психолінгвістичних криміналістичних експертиз, яку вона з успіхом використовує при розкритті фінансових злочинів, скоєних на пів-
дні України (Херсон, Миколаїв, Одеса). Створено комп’ютерний банк даних політичних, рекламних та богослужбових сугестивних дискурсів; мовлен-
нєвих технологій впливу при здійсненні різнома-
нітних злочинів (відеозаписи, ксерокопії інструк-
цій, конспектів тощо); комп’ютерний банк реклам-
них слоганів. Наразі викладачі кафедри працюють над колективною монографією.
Розроблені методики мають велике прикладне значення. Вони допоможуть проводити на відпо-
відному рівні передвиборні кампанії, зменшити на-
пруженість у суспільстві, виявляти та усувати не-
доліки в рекламі, повідомленнях у засобах масової інформації, оптимізувати мовну політику, теорію та практику перекладу. Вивчення механізмів впли-
ву в кримінальній сфері дало можливість підго-
тувати підґрунтя для створення консультаційних пунктів для населення.
Дослідження допомогли у вдосконаленні кур-
сів соціолінгвістики, мовленнєвої експертизи, ког-
нітивної лінгвістики, мовних технологій реклами, міжкультурної комунікації тощо. Розроблено но-
вітні методики викладання іноземної мови, які було апробовано у Центрі біженців, що є однією з баз навчальних практик кафедри.
За матеріалами дипломних робіт розроблено ма-
кети і створено рекламні буклети та листівки спеці-
альності «прикладна лінгвістики», знято навчальні відеофільми.
Стратегія підготовки кадрів вимагала розроб-
ки наскрізної системи навчальних та виробничих Студенти-прикладники на практиці в обласному центрі біженців (2011 р.)
Кафедрі прикладної лінгвістики — 10 років (2010 р.)
ÊÀÔÅÄÐÀ ÏÐÈÊËÀÄÍί ˲ÍòÑÒÈÊÈ
101
практик, зміст яких охоплював би всі найголовніші напрями прикладної лінгвістики. Після багатьох спроб зараз кафедрою знайдено організації та під-
приємства, які зацікавлені саме в студентах, підго-
товлених за нашими планами і програмами.
Підвищення наукового рівня кафедри, її консо-
лідація стали підставою встановлення міжнарод-
них зв’язків, які можна схарактеризувати за трьома напрямами: довготривале співробітництво із фа-
хівцями зарубіжних країн, участь у міжнародних конференціях, зарубіжних виданнях, підготовка фахівців для зарубіжних країн.
Проведена на кафедрі робота підтвердила, що обраний кафедрою напрям розвитку прикладної лінгвістики як науки, яка допомагає оптимізувати функціонування мови у суспільстві, є єдино пра-
вильним.
Сьогоденні завдання — встановлення зв’язків з іншими кафедрами України для проведення спіль-
них наукових розробок, написання та видання необхідної навчальної літератури для студентів, підсилення науково-технічної бази кафедри, попу-
ляризація ідей прикладної лінгвістики серед насе-
лення. І кафедра планомірно розв’язує ці завдання.
Ансамбль викладачів кафедри «Приклад» ( викладач О. С. Воробйова, доценти Л. В. Шевчук і Г. С. Яроцька) виступає на Дні факультету (квітень 2011 р.) ²ÑÒÎÐ²ß Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
102
Ñ
пеціальність «болгарська мова та літерату-
ра» в нашому університеті була ліцензована 25 травня 1995 р. Сприяла цьому активіза-
ція процесів відродження мов національних меншин, викладання болгарської мови та літерату-
ри в школах Одеської області, де проживає числен-
на болгарська діаспора. У квітні 2007 р. відкрито кафедру болгарської філології.
В Одесі жили та працювали видатні діячі бол-
гарської освіти, поети, письменники та політики: Найден Геров, Васіл Апрілов, Христо Ботєв, Іван Вазов, Георгі Раковський та ін. У Новоросійсько-
му університеті навчався видатний болгарський письменник Алеко Константинов, майбутній мі-
ністр правосуддя Болгарії Георгі Згу-
рєв, майбутній полі-
тик, міністр у п’яти міністерствах Бол-
гарії Дімітр Тончев, головнокомандувач болгарської армії, мі-
ністр оборони Сава Муткуров та ін.
Першим деканом істо ри ко-фі ло ло гіч-
но го факультету був видатний мовозна-
вець, один із засновників слов’янської філологічної науки Віктор Іванович Григорович, який зібрав ко-
лосальну кількість старовинних слов’янських руко-
писів і подарував їх нашому університету.
Сам В. І. Григорович бездоганно володів болгар-
ською мовою і майстерно викладав її студентам. Ін-
коли на свої університетські лекції він запрошував рядових болгар, які мешкали в Одесі.
У галузі болгаристики працювали і такі видатні представники Одеського університету, як відомий етнограф О. О. Кочубинський (1845–1907) та мовоз-
навець В. І. Шерцль (1843–1906). В Одесі розпочав свою наукову роботу Борис Михайлович Ляпунов (1862–1943), якого за багатогранну наукову діяль-
Валентина Колесник
ÊÀÔÅÄÐÀ ÁÎËÃÀÐÑÜÊί Ô²ËÎËÎò¯
В. І. Григорович
ÊÀÔÅÄÐÀ ÁÎËÃÀÐÑÜÊί Ô²ËÎËÎò¯
103
ність у сфері болга-
рознавства в 1932 році обирають чле-
ном-корес пон ден том Болгарської Академії наук.
Староболгарські пам’ят ки дослід-
жу ва ли професор Михай ло Геор гієвич Поп ру жен ко (автор моно графії «Синодик царя Бориса». — Оде-
са, 1899), академік Петро Спиридоно-
вич Білярський (1819–1867), Петро Йосипович По-
тапов (1882–1945), Петро Панасович Бузук (стаття «К вопросу о месте написания Мариинского еван-
гелия»), Микола Дмитрович Петрович (1892–1948) (стаття «Апология Черноризца Храбра»).
В одеській болгаристиці видатне місце нале-
жить професорам Одеського університету Івану Михайловичу Дузю, Аделаїді Костянти-
нівні Смольській, Борису Олександро-
вичу Шайкевичу, які за активну діяльність у цій галузі нагоро-
джені болгарським орденом Кирила і Мефодія 1 ступеня.
Іван Михайлович Дузь був заступни-
ком голови облас-
ного відділу Това-
риства українсько-
болгарської дружби і вже тоді домагався заснування болгаро-
мовної газети та від-
криття болгарських шкіл. У науковому доробку Івана Ми-
хайловича є кілька студій болгарської тематики: «Творчість Л. Толстого в бол-
гарській публіцис-
тиці кінця ХІХ ст.», «Василь Стефаник у болгарських пере-
кладах», «Славян-
ская тема в поэзии М. Рыльского». Він був організа-
тором наукових конференцій, присвячених Петко Тодорову та Христо Смирненському. За редакцією І. М. Дузя в Одесі видано збірки поетичних творів українських та болгарських поетів «Шляхами бра-
терства» і «Світло навіки».
Про неослабний інтерес до болгарської теми свідчать міжвузів-
ські та міжнародні конференції. Пер-
ша з них відбулася у жовтні 1961 року, основну її тематику складали творчість Шевченка та болга-
ристика.
У період перебу-
вання І. М. Дузя на посаді декана філо-
логічного факультету започатковано між-
О. О. Кочубинський Б. М. Ляпунов П. Й. Потапов
І. М. Дузь ²ÑÒÎÐ²ß Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
104
народні студентські «Слов’янські вечори», що переросли пізніше у Міжнародні Кири-
ло-Ме фо діїв ські кон-
ференції, організато-
ром яких була проф. А. К. Смольська.
Доцент П. Ю. Да-
нилко досліджував специфіку перекла-
дів творів україн сь-
ких поетів на бол-
гарську мову. До цент кафедри зарубіжної літератури Б. О. Шай-
кевич вивчав проблеми розвитку болгарської літе-
ратури та образотворчого мистецтва Болгарії. Саме він уперше читав на філологічному факультеті цикл лекцій з болгарської літератури.
Болгарську мову на філологічному факультеті викладала доц. Н. В. Косек. Питання мовних кон-
тактів, взаємодії слов’янських мов розроблялись у працях професорів А. К. Смольскої, Ю. О. Карпен-
ка, В. П. Дроздовського та ін.
1990 року в Одеському університеті була прове-
дена конференція, присвячена В. І. Григоровичу, у 1993 р. — «Відродження мов і культур західних та південних слов’ян в Україні», у 1998 р. — «Україна і Болгарія: віхи історичної дружби».
Наразі одеська болгаристика розвивається у трьох напрямках: дослідження рукописів, діа-
лектологія та проблеми розвою болгарської лі-
тератури. Староболгарські рукописи з фонду В. І. Григоровича досліджують аспіранти кафедри болгарської філології Дарина Стоянова та Марія Кишлали.
Головними напрямками наукової роботи на-
ших болгаристів стали діалектологія та етнографія — дослідження матеріальної та духовної культу-
ри болгар Півдня України, укладання словників та описи історії, звичаїв болгарських поселень на Одещині. Понад три тисячі діалектних текстів за-
писано в болгарських селах викладачами, аспіран-
тами та студентами-болгаристами. Усі викладачі кафедри болгарської філології є членами Одеського наукового товариства болгар України.
У різні роки на кафедрі працювали болгарські лектори: доценти Великотирнівського університе-
ту Марія Мижлєкова, Елена Налбантова, ст. асис-
тент БАН Зоя Барболова та ст. асистент Інституту болгарської мови БАН Іво Панчев.
Болгаристи Одеського університету мають свій часопис «Одеська болгаристика» та наукову серію «Българските говори в Украйна», перший випуск якої надруковано у 1998 році. Описані говірки сіл Кирнички, Кубей, Калчево, Євгенівка, Криничне. Готуються до друку ще три випуски серії.
Дослідження структурних елементів пересе-
ленських говірок, як і матеріальної та ду-
ховної культури бол-
гар півдня України, дозволяє встановити їх типи та зв’язки з діалектами метро-
полії, що зроблено, наприклад, у робо-
тах доцента кафедри болгарської філології С. І. Георгієвої сто-
совно говірки с. Зоря.
Іншим аспектом є дослідження процесу А. К. Смольська ÊÀÔÅÄÐÀ ÁÎËÃÀÐÑÜÊί Ô²ËÎËÎò¯
105
нівелювання балканських рис граматичної будови і словникового складу переселенських говірок: під впливом східного слов’янства відбулася втрата тих рис, які визначають їх балканське обличчя. Втрата балканських рис граматичної структури, неста-
більність так званих примарних балканізмів свід-
чать про наявність процесу дебалканізації в бол-
гарських переселенських говірках під впливом не-
балканського мовного оточення, що досліджується у працях проф. В. О. Колесник.
Результати комплексного дослідження болгар-
ських переселенських говірок будуть представлені в «Словнику болгарських говірок Півдня України», робота над якими триває вже понад 10 років.
Усі студенти-болгаристи і викладачі кафедри є членами Асоціації болгар України, вони є ініціатора-
ми створення Молодіжного товариства болгар Украї-
ни і беруть активну участь в обласних і національних олімпіадах та усіх культурних заходах, що проходять у Всеукраїнському центрі болгарської культури.
Так, на Першій національній студентській олімпіаді з болгарської мови у 2003 р. перші три місця отримали студентки болгарського відділен-
ня Одеського національного університету імені І. І. Мечникова — Марія Атмажова, Катерина Цвік, Антоніна Славова. На олімпіаді з болгарської мови та літератури у Бердянську (2011 р.) наші студенти — Марія Кишлали, Тетяна Стас та Ольга Єрешкова — посіли відповідно друге, третє та четверте місця, а у 2012 році Марія Кишлали та Ольга Єрешкова за-
йняли 1 та 2 місця, а Тетяна Стас та Ірина Чуваль-
ська — 4-е і 5-е. Усі переможці олімпіади отримали почесні грамоти від фундації «Държавна агенции за българите в чужбина».
У 2010 році команда студентів болгарського відді-
лення стала переможцем змагань з брейн-рингу, при-
свячених Дню слов ’янської писемності та культури.
Усі викладачі кафедри нагороджені почесними грамотами Асоціації болгар України.
Кафедрою укладено угоди про співробітництво з Великотирнівським університетом імені Св.св. Кирила та Мефодія, з Софійським університетом імені Климента Охридського, з Шуменським уні-
верситетом імені Константина Преславського, з Технічним університетом м. Габрово. В рамках угод з цими університетами двічі на рік студенти-
болгаристи проходять мовні практики у Болгарїї — в Габрово, Велико Тирново, Варні, Софії.
Кафедра активно співпрацює з Генеральним консульством Республіки Болгарії в Одесі. За під-
тримки Генеральних консулів РБ в Одесі — Тодора Костадінова, Георгі Проданова, Стояна Горчивкіна та болгарської фірми «Прістаойл» на філологічному факультеті обладнано меблями та сучасною техні-
кою кабінет болгарської мови.
Генеральне консульство Республіки Болгарії в Одесі сприяє проведенню Міжнародних Кирило-
День слов’янської писемності і культури за участю Генерального консула РБ в Одесі пана Георгія Проданова (2011 р.) ²ÑÒÎÐ²ß Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
106
Мефодіївських конференцій, пленарні засідання яких неодноразово проходили в актовій залі Гене-
рального консульства, та бере участь у святкуванні Днів слов’янської писемності та культури, у прове-
денні урочистих заходів з покладанням квітів біля пам’ятника Кирилу та Мефодію, що знаходиться пе-
ред гуманітарним корпусом Одеського університету.
Наукові інтереси членів кафедри пов’язані з дослідженням літературних слов’янських мов та їх діалектів, укладанням діалектних та етнолінг-
вістичних словників. Досліджуються болгарські переселенські говірки, процеси дебалканізаціїї в болгарських говірках Півдня України, проблеми взаємодії діалектів та діалектних систем, проблеми болгарської ономастики. Укладається словник бол-
гарських говірок Півдня України.
Нинішній склад кафедри:
Колесник Валентина Олександрівна — завід-
увач кафедри, доктор філологічних наук, професор, автор 150 наукових праць, з них 5 монографій, 5 підручників та посібників, 49 учбово-методичних розробок. Колесник В. О. читає загальні лекційні курси «Су-
часна болгарська мова — лексикологія, словотвір, морфоло-
гія», «Діалектологія» і спецкурси «Осно-
ви балканістики», «Лінгвістичні основи балканської карти-
ни світу», «Функці-
ональна граматика» на болгарському від-
діленні філологічно-
го факультету.
Вона є головою Одеського наукового товариства болгаристів, відповідальним редактором наукових видань «Българските говори в Украйна”» та «Одесь-
ка болгаристика», членом редакційної колегії збір-
ників «Болгарський щорічник», «Слов’янський збірник», «Българите в Северното Причерноморие».
Нагороджена почесною грамотою Болгарської академії наук «За заслуги към българистиката» (2003 р.), медаллю «Отец Паисий Хилендарский» 1 ступеня (2004 р.) та «Іван Вазов» (2010 р.).
Георгієва Світлана Іванівна — кандидат філоло-
гічних наук, доцент, автор 45 наукових праць, читає загальні лекційні курси «Сучасна болгарська мова: фонетика, синтаксис, стилістика», «Історія бол-
гарської літературної мови», «Слов’янський фоль-
клор», «Орфографічний практикум», «Болгарська мова в соціолінгвістичному аспекті», «Болгарська етнографія» на болгарському відділенні філоло-
гічного факультету, лекції та практичні з курсу «Слов’янська мова (болгарська)» — студентам спе-
ціальності «прикладна лінгвістика».
Панчев Іво Будинов — кандидат філологічних наук, автор 15 наукових статей, читає курси «Іс-
торія болгарської літератури», «Теорія перекладу», «Сучасна болгарська мова: лексикологія, морфоло-
гія», «Лінгвістичний аналіз тексту», «Риси болгар-
ської словесності».
Стоянова Дарина Федорівна — викладач ка-
федри, автор 10 наукових статей, читає загальні лекційні курси «Старослов’янська мова», «Історія болгарської мови», веде практичні заняття з курсів «Сучасна болгарська мова — фонетика, словотвір, синтаксис», «Слов’янський фольклор».
Місержи Лілія Миколаївна — викладач, веде за-
няття з курсу «Історія болгарської літератури», спецкурсу «Міста і села в історії болгарської лі-
тератури» на болгарському відділенні, «Сучас-
В. О. Колесник ÊÀÔÅÄÐÀ ÁÎËÃÀÐÑÜÊί Ô²ËÎËÎò¯
107
на слов’янська мова» — студентам спеціальності «українська мова та література».
Основні навчальні дисципліни, викладання яких забезпечує кафедра: «Старослов’янська мова», «Історія болгарської мови», «Історія болгарської лі-
тературної мови», «Сучасна болгарська мова (фоне-
тика, словотвір, лексикологія, морфологія, синтак-
сис, стилістика)», «Історія болгарської літератури», «Слов’янський фольклор», «Діалектологія», «Орфо-
графічний практикум», «Теорія перекладу», «Лінгвіс-
тичний аналіз тексту», «Болгарська мова в соціолінг-
вістичному аспекті», «Риси болгарської словесності».
Спецкурси кафедри: «Болгарська етногра-
фія» (Георгієва С. І.), «Стилістика болгарської мови» (Георгієва С. І.), «Основи балканістики» (Колесник В. О.), «Болгарська ономастика» (Колес-
ник В. О.), «Міста і села в історії болгарської літера-
тури» (Місержи Л. М.).
Діалектологічну та країнознавчу практику сту-
денти проходять в болгарських селах Одеської об-
ласті та в Криму (Коктебель). Мовленнєву практику студенти проходять кожного року у Варні та Габро-
во (Болгарія) протягом 2 тижнів. Педпрактика на 5 курсі проходить в ОЗ «Болградська гімназія імені Г. С. Раковського».
Кафедра є організатором Міжнародної науково-
практичної конференції «Българите в Северното Причерноморие» та щорічної студентської наукової Кирило-Мефодіївської конференції, яка цього року також набула статус міжнародної.
У програмі Дня факультету — болгарський танець Прощання
²ÑÒÎÐ²ß Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
108
Ê
афедра журналістики — одна з наймолод-
ших в Одеському національному універ-
ситеті імені І. І. Мечникова як за власним віком, так і за віком викладачів. Середній вік професорсько-викладацького складу становить 37 років. Вона cформувалася на базі колишньої кафедри літератури ХХ віку: з 1 вересня 1999 р. — кафедра новітньої літератури та журналістики, з 1 лютого 2004 р. — кафедра журналістики. Кафедра є випусковою зі спеціальностей «видавнича справа та редагування» і «журналістика».
9 червня 1999 року Одеський національний уні-
верситет імені І. І. Мечникова отримав ліцензію на право здійснювати освітню діяльність з ново-
го для Одеси напрямку — «журналістика». Того ж року було набрано перших студентів спеціальності «видавнича справа та редагування». Через рік було проліцензовано ще одну спеціальність — «журна-
лістика». У першому випадку готуються праців-
ники редакцій ЗМІ, а в другому — репортери. Ці спеціальності належать до окремої галузі знань — «журналістика та інформація».
Засновник кафедри — проф. О. В. Александров. Його зусиллями було проведено ліцензування та акредитацію бакалаврів та спеціалістів «видачни-
Олександр Александров
ÊÀÔÅÄÐÀ ÆÓÐÍÀ˲ÑÒÈÊÈ
О. В. Александров ÊÀÔÅÄÐÀ ÆÓÐÍÀ˲ÑÒÈÊÈ
109
чої справи та редагування», а також бакалаврів, спеціалістів та магістрів «журналістики». Працю-
ють аспірантура та докторантура зі спеціальності «теорія та історія журналістики». Створено педаго-
гічний колектив, який якісно забезпечує навчаль-
ний процес, та одеську наукову школу журналісти-
кознавства.
На кафедрі зосереджено значний інтелектуаль-
ний потенціал. Вона стала одним з провідних жур-
налістикознавчих колективів України. На кафедрі працює 29 викладачів, з них — один доктор філоло-
гічних наук, один доктор наук із соціальних комуні-
кацій та 12 кандидатів наук. Викладачами працюють 5 випускників кафедри. Кафедра стала одним з про-
відних журналістикознавчих колективів України.
Александров Олександр Васильович — завідувач кафедри з 1 вересня 1999 р., доктор філолологіч-
них наук, професор. У 1975 р. закінчив Одеський державний університет за спеціальністю «філолог, викладач російської мови та літератури». З жовтня 1975 р. працював на кафедрі російської літератури ОДУ на посадах асистента, старшого викладача, до-
цента. З вересня 1977 по червень 1980 р. викладав російську мову в Кабульському політехнічному ін-
ституті Республіки Афганістан; у 1984–1988 рр. — заступник декана філологічного факультету ОДУ. З вересня 1999 р. — завідувач кафедри новітньої літератури та журналістики, трансформовану у лютому 2004 р. у кафедру журналістики ОНУ. 1985 року захистив кандидатську дисертацію на тему «Російське романтичне оповідання 1820–1830-х рр.: метод та жанр», у 1999 — докторську «Старо-
київська агіографічна проза ХІ — першої третини ХІІІ ст.» (1999 р.).Є автором чотирьох монографій, понад 100 наукових статей. Підготував одного док-
тора та чотирьох кандидатів наук. Відповідальний редактор фахової збірки «Діалог: Медіа-студії».
Викладає такі навчальні дисципліни: методоло-
гія дослідження масових комунікацій, типи вер-
бальної творчості, теорія масової комунікації, пу-
бліцистика, журналістський фах та декілька спец-
курсів.
Основний напрям його наукової діяльнос-
ті — типологічне дослідження образної системи прозового твору, теорія та історія публіцистич-
ної комунікації, теорія реклами. Він був членом експертної ради ДАК України (з 2002 р.), експерт-
ної ради ВАК України (2004–2006 рр.), експертної ради ДАК (з 2011 р.). Нагороджений Почесною грамотою Міністерства освіти і науки України (1999 р.), нагрудним знаком «Відмінник освіти» МОН України (2007), Почесною відзнакою «На-
родна довіра» оргкомітету загальнонаціонально-
го конкурсу «Українська мова — мова єднання» (2007), лауреат Міжнародної премії імені Вален-
тина Михайлика (2007), отримав нагороду голови Одеської обласної держадміністрації — іменний годинник (червень 2009).
Верещагіна Надія В’ячеславівна — кандидат іс-
торичних наук, доцент. Працює на кафедрі з 2000 р. Викладає історію світової культури та мистецтва, українську культуру. Основний напрям її науко-
вої роботи — християнський святокультовий комплекс Київської Русі. Авторка багатьох статей, навчально-методичних посібників, монографій.
Джиджора Євген Володимирович — кандидат філолологічних наук, доцент. Працює на кафедрі з 2004 р. Викладає такі навчальні дисципліни: ри-
торика, теорія публіцистики, історія зарубіжної журналістики, дисципліни спеціалізації, спецкур-
си. Головні його наукової пріоритети — літерату-
рознавча медієвістика, соціальні комунікації.
Іванова Олена Андріївна — доктор наук із со-
ціальних комунікацій, доцент. На кафедрі працює ²ÑÒÎÐ²ß Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
110
з 2000 р. Викладає теорію твору, тео-
рію сприймання і розуміння твору, моніторинг ЗМК, до-
слідження масової комунікації, дисци-
пліни спеціалізації, спецкурси з реклами та PR. Серед її на-
укових зацікавлень — комунікативний статус вербальних феноменів сучасної культури, формати та прийоми сучасного художнього, публіцистичного та науко-
вого письма.
Коваленко (Шаргородська) Алла Федосіївна — кандидат філолологічних наук, доцент. Працює на кафедрі з 2003 р. Викладає такі навчальні дис-
ципліни: історія української журналістики XX ст., історія видавничої справи, основи професійної комунікації, інформаційна політика України, дис-
ципліни спеціалізації, спецкурс. Основний напрям її наукової діяльності — українська драматургія та українська журналістика ХХ ст.
Мацишина Ірина Віталіївна — кандидат по-
літичних наук. Працює на кафедрі з 2009 р. Член Національної спілки журналістів України. Пере-
можець міжнародних та всеукраїнських конкурсів телевізійних журналістів. Викладає дослідження візуальної комунікації, журналістський фах, жур-
налістську майстерність, проблематику періодич-
ної преси. Серед її наукових інтересів — проблеми візуальної комунікації політичного простору.
Мойсеєва Ольга Павлівна — кандидат філоло-
логічних наук, доцент. На кафедрі з 2000 р. Імен-
ний стипендіат Кабінету Міністрів України (2000–
2001 н. р.). Викладає навчальні дисципліни: теорія масової комунікації, масова інформація, журна-
лістський фах, спецкурси: основи професійного мовлення, прес-служби та інформаційні агентства. Царина її наукових інтересів — соціальна міфоло-
гія та тенденції розвитку сучасного масовоінфор-
маційного простору.
Оскрого Володимир Григорович — кандидат фізико-математичних наук, доцент. Працює на ка-
федрі з 1999 р. Викладає навчальні дисципліни, пов’язані з інформаційними технологіями у видав-
ничій справі: технічні засоби масової комунікації, електроні видання та Інтернет, шрифтознавство, системи верстки, макетування та верстка, основи наукових досліджень і статистики, режисура та ар-
хітектоніка видання. Провідний напрям його нау-
кової роботи — взаємодія штучного та природного інтелекту відносно видавничої справи.
Пархітько Олег Володимирович — кандидат фі-
лолологічних наук, доцент. На кафедрі з 2004 р. Іменний стипендіат Кабінету Міністрів України (2003–2004 н. р.). Член Національної спілки журна-
лістів України. Викладає видавничу справу за рубе-
жем, міжнародну журналістику, історію зарубіжної журналістики, теорію та практику перекладу, без-
пеку журналістської діяльності, спецкурси. Сфера його фахових зацікавлень — одеська періодична преса 1910–1920 рр., теорія журналістики.
Порпуліт Олена Олександрівна — кандидат філологічних наук, доцент. Працює на кафедрі з 2000 р. Викладає такі навчальні дисципліни: видавничі стандарти, редакторський практикум, квалілогія видання, комунікативна логіка, логіка та логічний аналіз тексту, дисципліни спеціаліза-
ції. Професійно цікавиться культурою сучасного друкованого видання, структурою рекламного тексту.
О. А. Іванова
ÊÀÔÅÄÐÀ ÆÓÐÍÀ˲ÑÒÈÊÈ
111
Стеблина Наталія Олександрівна — канидат наук із соціальних комунікацій, працює на кафе-
дрі з 2005 р. Сфера науковоих інтересів — сучасна письменницька публіцистика.
Хобта Олена Ігорівна — кандидат філологічних наук, доцент. Викладає на кафедрі з 2004 р. Читає лекції з історії української журналістики ХІХ ст., журналістських досліджень, рекламного менедж-
менту, коректури. Авторка наукових публікацій про одеську періодичну пресу 1910–1920 рр.
Шевченко Тетяна Миколаївна — кандидат філо-
логічних наук, доцент. На кафедрі працює з 2000 р. Викладає низку навчальних дисципліни, серед яких публіцистика, економіка ЗМІ, основи науко-
вих досліджень і статистики, проблематика ЗМІ, дисципліни спеціалізації. Її наукові інтереси — су-
часний публіцистичний простір, економічна сфера журналістики, проблематика ЗМІ.
Щербань Микола Трохимович — старший викла-
дач. Викладає на кафедрі з 2000 р. Є власним корес-
пондентом газети «Освіта», членом Національної спілки журналістів України, членом Всесвітньої спілки франкомовної преси. Нагороджений Золо-
тим пером НСЖУ та золотою медаллю української журналістики. Читає навчальні дисципліни: жур-
налістська етика, інформаційна політика та безпе-
ка, журналістська майстерність.
Викладачами кафедри також є Азєєв Сергій Володимирович, Валькова Катерина Геннадіїв-
на, Нерян Софія Олександрівна, Бондар Світлана Олександрівна, Андріяш Тетяна Петрівна, Бутук Оксана Олександрівна, Дяченко Ольга Вікторівна, Сіроткіна Ганна Аркадіївна, Слюсаренко Марія Іванівна, Мороз Галина Дмитрівна, Милосердний Василь Іванович.
Серед викладачів кафедри — 6 членів Націо-
нальної спілки журналістів України: Щербань М. Т. — з 1971 р., Мацишина І. В. — з 2003 р., Пархіть-
ко О. В. — з 2007 р., Стеблина Н. О. — з 2007 р., Бу-
тук О. О. — з 2008 р., Андріяш Т. П. — з 2008 р.
Викладачі кафедри — О. В. Александров, С. В. Азєєв, Н. В. Верещагіна, О. П. Мойсеєва, В. Г. Оскрого, О. О. Порпуліт — пройшли пере-
кваліфікацію в Інституті журналістики КНУ імені Тараса Шевченка; Іванова О. А., Мойсеєва О. П. — стажування у тому ж ВНЗ. Так, проф. О. В. Алек-
сандров навчався в Інституті підвищення квалі-
фікації журналістів Швеції, доценти О. А. Іванова, О. П. Мойсеєва, А. Ф. Шаргородська брали участь у роботі семінару з проблем молодіжного телеба-
чення (Польща), викл. О. В. Дяченко брала участь у роботі семінару з проблем мас-медіа та судової системи (Інститут медіаправа, м. Київ), більшість викладачів та аспірантів — у семінарах з актуаль-
них проблем роботи ЗМІ (Київ, Одеса). Викладачі були слухачами семінарів «Преса національних меншин», «Ефективний продаж газетної реклами», «Правові аспекти роботи журналіста», «Опера-
торська майстерність», «Менеджмент друкованих ЗМІ», «Викладання медіаправа журналістам» та ін.
За роки існування кафедри викладачами вида-
но кілька монографій, зокрема:
1. Александров А. В. Русский романтический рассказ. — О. : Астропринт, 2000. — 143 с.
2. Александров О. В. Література Київської Русі: Між міфопоетикою і християнським сим-
волізмом: Статті. Монографія. — О.: Астропринт, 2010. — 472 с.
3. Верещагина Н. В. Климент Римський — небесный покровитель Киевской Руси: Моногра-
фия. — О.: Астропринт, 2011. — 160 с.
4. Верещагіна Н. В. Николай Мирликийский — духовный патрон новообращенного Киева. — О.: Астропринт, 2012. —224 с.
²ÑÒÎÐ²ß Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
112
5. Джиджора Е. В. Поэтика агиографических со-
чинений Епифания Премудрого // Медієвістика. — О., 2006. — Вип. 4. — С. 185–349.
6. Джиджора Е. В. Исследования по средне-
вековой литературе ХІ–ХVвв. — О.: Астропринт, 2012. — 320 с.
7. Іванова Олена. Сад літератури в журнальній оптиці сучасності: Медіа комунікації з, для і про лі-
тературу. — О.: Астропринт, 2009. — 364 с.
Навчальні посібники, у т. ч.:
1. Верещагина Н. В. Из истории мировой культуры: Учебное пособие с грифом МОН Украины. — О.: Черноморье, 2006. — 157 с. (переви-
дання: О., 2009. — 160 с.; 2011. — 212 с.)
2. Іванова О. А., Мойсеєва О. П. Успішна ме-
діа діяльність галузевого періодичного видання: майстер-клас для журналістів і редакторів: Навч. посібник. — О., 2009. — 115 с., додаток.
3. Порпуліт О. О. Редакторський практикум: Навч. посібник. — О.: Чорномор’я, 2009. — 240 с.
4. Пархітько О., Хобта О. Історія української журналістики: одеська періодика початку ХХ сто-
ліття: [навчальний посібник] / Відп ред. О. В. Алек-
сандров, Н. М. Сидоренко. — Одеса, 2010. — 225 с.;
Методичні посібники та рекомендації, у т. ч.:
1. Шлях до майстерності. Крок перший: Навчально-методичний посібник для студентів журналістів / Відп. ред. О. В. Александров. — Ч. 1. — О.: Кафедра журналістики, 2001. — 58 с.
2. Шлях до майстерності. Крок перший: Навчально-методичний посібник для студентів журналістів / Відп. ред. О. В. Александров. — О.: Астропринт, 2001. — 161 с.
3. Шлях до майстерності. Крок другий: Навчально-методичний посібник для студентів журналістів / Відп. ред. О. В. Александров. — О.: Астропринт, 2002. — 185 с.
4. Шлях до майстерності. Крок третій: Навчально-методичний посібник для студентів журналістів / Відп. ред. О. В. Александров. — О.: Астропринт, 2003. — 194 с.
5. Верещагіна Н. В. Українська та зарубіжна культура: Методичні рекомендації. — О.: «ІНТЕР-
ПРІНТ», 2008. — 160 с.).
6. Джиджора Є. В. Історія зарубіжної журналіс-
тики: Методичні вказівки та завдання для студен-
тів ІІІ і ІV курсу спеціальності «журналістика». — О., 2007. — 20 с.
7. Пархітько О. В. Міжнародна журналістика: Навчально-методичний посібник для студентів ІІ курсу. — О., 2007. — 50 с.
8. Порпуліт О .О. Реклама та зв’язки з гро-
мадськістю: Методичні вказівки та завдання для студентів вищих навч. закладів зі спеціальностей «видавнича справа і редагування», «журналісти-
ка». — О., 2007. — 77 с. (перевидання: О., 2009. — 77 с.)
9. Порпуліт О. О. Структура рекламного обра-
зу: Методичні вказівки та завдання для студентів вищих навч. закладів зі спеціальності «видавнича справа і редагування». — О., 2007. — 72 с.
10. Робоча програма практик (з доповненням). Спеціальність «видавнича справа та редагування» / Укл. О. В. Александров. — О.: Кафедра журналісти-
ки, 2002. — 17 с.
11. Робоча програма практик (з доповненням). Спеціальність «журналістика» / Укл. Н. В. Вереща-
гіна. — О.: Кафедра журналістики, 2002. — 17 с.
12. Хобта О. І. Коректура різних типів видань: [методичні вказівки та завдання] / О. І. Хобта. — Одеса: «Одеський університет», 2011. — 68 с.
13. Шаргородська А. Ф. Екологічна проблематика в сучасній українській журналістиці: Методичні вказівки. — О.: ОРІДУ НАДУ, 2006. — 48 с.
ÊÀÔÅÄÐÀ ÆÓÐÍÀ˲ÑÒÈÊÈ
113
14. Шаргородська А. Ф. Жанр фейлетону в жур-
налістиці першої половини двадцятого століття: Методичні вказівки. — О., 2006. — 24 с.
15. Шевченко Т. М. Основи журналістикознавчих досліджень: Навчально-методичний посібник. — О., 2008. — 96 с.
16. Шевченко Т. М. Економіка ЗМК: Методич-
ні матеріали та навчальні завдання для студентів вищ. навч. закл. спеціальності «журналістика». — О., 2009. — 47 с.
На кафедрі активно ведеться наукова робота. Створена Одеська журналістикознавча наукова школа. Планові наукові теми кафедри такі:
• 2000–2005 рр. «Діалог у мистецтві слова»,
• 2006–2011 рр. «Дослідження парадигм сучас-
ного масово інформаційного простору»;
• 2011–2015 рр. «Актуальні проблеми дослі-
дження соціальних комунікацій».
За період існування кафедри викладачами та аспірантами захищено дві докторських дисерта-
ції: Александровим Олександром Васильовичем — «Старокиївська агіографічна проза XI — першої третини XIII ст. (типологічне дослідження образної системи)» (1999 р.). та Івановою Оленою Андріївною — «Комунікативний статус і функції художньої літератури та вербального твору в інформаційній культурі України початку ХХІ століття» (2010 р.) та одинадцять кандидатських дисертацій.
Кафедра журналістики успішно займається де-
кількома науковими проектами, серед яких наукові збірники, затверджені ВАК України як фахові з фі-
лологічних наук:
1. Діалог: Медіа-студії: Збірник наукових праць / Гол. ред. О. В. Александров. — О.: ОРІДУ НАДУ, 2004. — Вип. 1. — 206 с.; 2005. — Вип.. 2. — 255 с.; 2005. — Вип.. 3. — 207 с.; 2006. — Вип. 4. — 292 с.; 2006. — Вип. 5. — 213 с.; 2007. — Вип. 6. — 333 с.; 2008. — Вип. 7. — 296 с.; 2009. — Вип. 8. — 330 с.; 2009. — Вип. 9. — 316 с.; 2010 — Вип. 10. — 224 с.; 2010 — Вип. 11. — 364 с.; 2011 — Вип. 12. — 345 с.; 2011. — Вип. 13. — 487 с.; 2012. — Вип. 14. — 356 с.
2. Історико-літературний журнал / Ред. Η. Шля-
хова, О. Александров. — О.: Астропринт, 2001. — № 6. — 255 с.; 2002. — № 7. — 255 с.; 2002. — № 8. — 255 с.; 2002. — № 9. — 255 с.
3. Історико-літературний журнал / Ред. О. Алек-
сандров. — О.: Астропринт, 2004. — № 10. — 255 с.; 2005. — № 11. — 275 с.
4. Медієвістика: Зб. Наук. Ст. / За ред. О. Алек-
сандрова. — О.: Астропринт, 2006. — Вип. 4. — 352 с.; 2009. — Вип. 5. — 259 с.
Серед інших наукових збірників, виданих кафе-
дрою, варто назвати
1. Діалог душ: Збірник наукових статей за мате-
ріалами конференції, присвяченої пам’яті В. В. Фа-
щенка / Відп. ред. О. В. Александров. –О.: Астро-
принт, 2001. — 175 с.
2. Історія та сучасність християнства: Матері-
али наукової конференції, присвяченої 2000-річчю Різдва Христова / Відп. ред. О. В. Александров. — О.: Астропринт, 2001. — 186 с.
3. Споконвіку було слово…: Збірник на пошану Олександра Александрова з нагоди його 60-річчя. — О.: Астропринт, 2007. — 424 с.
Кафедрою організовано проведення низки на-
укових конференцій, серед яких:
1. Наукова конференція, присвячена пам’яті ла-
уреата Національної премії, доктора філологічних наук, В. В. Фащенка (29 червня — 1 липня 2000 р.)
2. І Всеукраїнська конференція «Актуальні про-
блеми журналістикознавства» (9–10 червня 2004 р.)
3. ІІ Всеукраїнська конференція «Актуальні проблеми журналістикознавства» (13–14 жовтня 2005 р.)
²ÑÒÎÐ²ß Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
114
4. Всеукраїнська наукова конференція «Акту-
альні проблеми української медієвістики» (17–18 жовтня 2005 р.)
5. ІІ Всеукраїнська студентська науково-
практична конференція «Роль регіональних ЗМІ у формуванні сучасної медіа-реальності» (13–16 квітня 2006 р.)
6. Міжнародна наукова конференція «Реклама та PR у сучасному світі» (30 червня — 4 липня 2011 р.).
Навчальний диплом кафедри журналістики за-
безпечується власним комп’ютерним залом, на-
вчальною телестудією (у серпні 2009 р. кафедра отримала грант Фонду розвитку демократії По-
сольства США в Україні для обладнання класу тележурналістики), багатофункціональний при-
стрій для друкування та копіювання навчальних газет. 2012–2015 рр. кафедра працює у програмі ЄС Темпус-ІV «Крос-медіа та якісний журналізм».
Зусиллями Н. В. Верещагіної на кафедрі створе-
но власну наукову бібліотеку, до фондів якої вхо-
дять: видання кафедри, фахові видання, підруч-
ники, навчальні посібники, навчальні програми, методична література, державні стандарти, зако-
нодавчі акти та довідкова література, література до окремих курсів та спецкурсів. Фонд бібліотеки на-
раховує більш, ніж тисячу одиниць найменувань.
Кафедра запровадила власні наукові нагороди для відзначення викладачів і найкращих випус-
кників . Серед них:
• почесний кубок кафедри «Золота акула пера» — запроваджений завідувачем кафедри жур-
налістики О. В. Александровим у 2007 р. Куб-
ком нагороджуються викладачі за вагомий внесок у розвиток журналістської освіти в ОНУ імені І. І. Мечникова;
• кубок кафедри «Акула пера» — запровадже-
ний завідувачем кафедри журналістики проф. О. В. Александровим у 2004 р. з нагоди п’ятиріччя кафедри. Кубком нагороджується найкращий випускник за високі показники в навчанні та професійній діяльності;
• перехідний кубок Бі-Бі-Сі — подарований кафедрі журналістики в день її п’ятиріччя 9 червня 2004 р. паном Ентоні Д. Хаусеном, керівником проекту підтримки незалежних ЗМІ на півдні України «Топ-Медіа». Пере-
хідним кубком нагороджується найкращий випускник, у чиїх публікаціях найбільшою мірою втілені європейські цінності журна-
лістики: чесність, точність, збалансованість та об’єктивність.
За успіхи в навчанні та науковій діяльності най-
кращі студенти отримували іменні стипендії:
1. Дульнєва Лідія (стипендія ім. Бориса Дерев’янка, 2002–2004 н. р.),
2. Сокиржинська Яна (стипендія ім. Бориса Дерев’янка, 2002–2005 н. р.),
3. Кушнір Остап (стипендія Кабінету Міністрів України ім. В’ячеслава Чорновола, 2003–2006 н. р.),
ÊÀÔÅÄÐÀ ÆÓÐÍÀ˲ÑÒÈÊÈ
115
4. Гончар Денис (стипендія Верховної Ради України, 2005–2006 н. р.),
5. Славінська Юлія (стипендія ректора ОНУ імені І. І. Мечникова, 2005–2006 н. р.);
6. Баклаженко Ростислав (стипендія Гільдії власних кореспондентів Одеси, 2005–2006 н. р.),
7. Слободяник Дар’я (стипендія Кабінету Міні-
стрів України ім. В’ячеслава Чорновола, І семестр 2006–2007 н. р.),
8. Каролі Аліса (стипендія Кабінету Міністрів України ім. В’ячеслава Чорновола, ІІ семестр 2006–
2007 н. р.);
9. Рябий Георгій (стипендія Гільдії власних ко-
респондентів Одеси, 2007–2008 н. р.; стипендія Ка-
бінету Міністрів України ім. В’ячеслава Чорновола, І семестр 2008–2009 н. р.).
Фурканти кафедри беруть активну участь у ро-
боті всеукраїнських і міжнародних наукових кон-
ференцій. Серед них:
Всеукраїнські студентські конференції «Акту-
альні проблеми журналістикознавства» (проводи-
лися на базі кафедри):
• м. Одеса, ОНУ, 14–16 квітня 2004 р.
• м. Одеса, ОНУ, 13–15 квітня, 2006 р.
• м. Одеса, ОНУ, 19–20 квітня, 2007 р.;
Регіональна науково-практична конференція студентів і молодих учених з проблем фізичного виховання і спорту (м. Одеса, 12–13 травня 2004 року) — О. Кушнір;
Всеукраїнська студентська науково-практична конференція «Дискурсивність творчості Івана Франка і сучасна журналістика» (м. Львів, 27–28 квітня 2006 року) — О. Кушнір;
У різні роки переможцями Всеукраїнських сту-
дентських наукових олімпіад були:
1. ГАРБУЗОВА Катерина — перше місце на ІV Всеукраїнській олімпіаді з журналістики (м. Суми, березень 2009 р., наук. кер. проф. Александров О. В.); нагороджена Почесною грамотою Голови Одеської облдержадміністрації (2009 р.);
2. СТОЯНОВА Наталія — перше місце на VI Всеукраїнській олімпіаді з видавничої справи та редагування (м. Суми, березень 2011 р., наук. кер. проф. Александров О. В.);
3. ЩЕДРІНСЬКИЙ Олександр — перше місце на VIІ Всеукраїнській олімпіаді з журналістики (м. Херсон, квітень 2012 р., наук. кер. проф. Алек-
сандров О. В.);
Призери (2004–2012 рр.):
ДУЛЬНЄВА Лідія, ГОНЧАР Денис, МЕЙЗЕР-
СЬКИЙ Михайло, НАГОРНА Олена, КОКОТА Іри-
на, ЦЕРЕЛУНГ Любов, БАРАНОВА Олена, РЯБИЙ Георгій, КУДІНОВ Антон, СИРБУ Інга, МІШИНА Оксана, ПЕТРУК Анастасія.
Студентські нагороди:
ХАРЧЕНКО Наталія — заохочувальна пре-
мія міського голови в номінації «Дебют року» на конкурсі «Золоте перо Одеси» (2003 р.); СТОЄВА Юлія — нагороджена грамотою за участь у ІІ Все-
українському конкурсі молодих журналістів «Я — громадянин України» (2006 р.); РЯБИЙ Георгій — відзначений як кращий кореспондент всеукраїн-
ського щотижневика «Моряк України» на Всеу-
країнському конкурсі журналістів, присвяченому Міжнародному дню Чорного моря (м. Миколаїв, 31 жовтня 2006 р.) та інші.
У різні роки студенти брали учать у бага-
тьох спеціальних проектах, зокрема у проекті ТОП-Медіа «Підтримка незалежних ЗМІ в Укра-
їні», проекті «Престижна журналістська практи-
ка» за підтримки ОБСЄ, Міжнародному проекті «Міжнародні журналістські майстерні» за під-
тримки посольства США в Республіці Польща, Міжнародної організації «Партнерство заради де-
²ÑÒÎÐ²ß Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
116
мократії» та ін. Всеукраїнському фестивалі неза-
лежних студентських ЗМІ на базі КНУ імені Тараса Шевченка, семінарі «Як організувати роботу жур-
налу?» з головним редактором журналу «Фокус» Вахтангом Кіпіані та правовий семінар «Як заре-
єструвати студентське видання?», організований IREX Media у межах проведення Всеукраїнського фестивалю незалежних студентських ЗМІ, семі-
нарі «Женевська міжнародна модель Організації Об’єднаних Націй», тренінгу «From multicultural perspectives to intercultural dialogue», проведений в Одесі у Чабанці, де були присутні представники Ради Європи і Британської Ради, провідних укра-
їнських і зарубіжних ЗМІ (Radio Liberty, ICTV, ме-
діа холдинг «Главред», тижневик «Профіль», між-
народний центр культурної інформації ПРО та ін.). Пропонувались теми до дискусії: культурна політика, національна політика в Україні, налаго-
дження культурних та інформаційних контактів між громадами та ЗМІ, висвітлення подій з жит-
тя національних громад, не забуваючи про толе-
рантність та неупередженість тощо. Учасниками тренінгу стали А. Ташогло, М. Кочарян, О. Радова, Н. Стеблина, 19–21 травня 2010 р.
Здобутками кафедри є і колективні на-
городи: студії «Дебют» кафедри журналістики (М. Шелоболіна, М. Пахолок) — диплом дебютан-
та П’ятого міжнародного конкурсу регіональних телерадіоорганізацій «Україна єдина» (м. Одеса, 2003 р.), газети «П’ята пара» — диплом за участь у І Всеукраїнській виставці студентських робіт Міжнародній науково-практичній конферен-
ції «Студентські мас-медіа в Україні: реалії та перспективи розвитку» (м. Запоріжжя, квітень 2007 р.), літературно-художнього альманаху «БУЛЬВАР ФРАНЦУЗЬКИЙ» — відзнака учасни-
ка Загальнонаціонального конкурсу «Українська мова — мова єднання» (м. Одеса, квітень-травень 2007 р.), газети «П’ЯТА ПАРА» та «П’ЯТЬ КОПІ-
ЙОК У МЕДІАПРОСТІР» — диплом за І місце в номінації «Краще навчальне видання» у кон-
курсі студентських ЗМІ (м. Запоріжжя, травень 2008 р.), студентського альманаху «БУЛЬВАР ФРАНЦУЗЬКИЙ» — диплом за ІІ місце в номіна-
ції «Кращий літературно-художній альманах» у конкурсі студентських ЗМІ (м. Запоріжжя, тра-
вень 2008 р.) та інші.
На кафедрі функціонують 14 навчальних студентських редакцій на чолі з кураторами-
редакторами, а також видається загальнокафе-
дральна газета «П’ята пара». Студенти кафедри по-
стійно публікують свої матеріали в одеських та все-
українських ЗМІ, працюють на радіо й телебаченні. Відомий видавничий проект кафедри — студент-
ський літературно-художній альманах «Бульвар Французький» (шеф-редактор — проф. О. В. Алек-
сандров, гол. редактор — доц. Т. М. Шевченко). За-
Заняття з журналістської майстерності проводить викладач Н. О. Стеблина
ÊÀÔÅÄÐÀ ÆÓÐÍÀ˲ÑÒÈÊÈ
117
діяні у ньому студенти пропонують на розсуд чи-
тацької громадськості власні зразки поезії, прози, публіцистики.
Зі студентами постійно зустрічаються відомі вчені, журналісти, письменники. Зокрема з лекці-
ями виступали професори Інституту журналісти-
ки КНУ імені Тараса Шевченка В. Іванов, В. Різун, Н. Сидоренко, В. Карпенко, В. Шкляр, Б. Черня-
ков та ін. (2003, 2005 рр.). Кілька разів студенти та викладачі кафедри зустрічалися з українською комісією з журналістської етики: В. Мостовим, С. Рахманіним, Т. Кузьмуком, В. Івановим (2005, 2007 рр.), з президентом Одеської гільдії власних кореспондентів В’ячеславом Воронковим (2007 р.). Працівники фонду Фулбрайта (США) провели для студентів лекцію про навчання журналістів у США (2006 р.) та ін. У межах проекту «Великі українці» (телеканал «Інтер») відбулася зустріч з Вахтангом Кіпіані (2007 р.); у межах промотуру на підтримку журналу «Український тиждень» відбулася зустріч з відомим журналістом Юрієм Макаровим, голо-
вним редактором регіонального відділу газети «Сегодня» Богданом Грабовським та директором філіалу газети Оленою Чугунніковою (2008 р.). Відбулася лекція з права Вашингтонського від-
критого університету Феліціії Мітчелл (2008 р.). Відбулися зустрічі студентів з лідером гурту «Оке-
ан Ельзи» Святославом Вакарчуком у межах спе-
ціального проекту «Людина творить країну», який є продовженням проекту «Книга творить людину» ( березень 2009 р.); з працівниками національного телеканалу «Інтер», де професіонали оголошували набір слухачів до програми «Інтершкола» на 2009–
2010 навчальний рік (квітень 2009 р.); з виклада-
чем Могилянської школи журналістики Анато-
лієм Яковцем, який презентував книги з «Біблі-
отеки журналіста» (травень 2009 р.); з головним редактором журналу «Шо» Олександром Кабановим (травень 2009 р.); з відомим українським пись-
менником, призером «Коронація слова» Андрієм Кокотюхою (травень 2009 р.); з відомим одеським журналістом, влас-
ним кореспондентом газети «Киевские ве-
домости», автором доку мента льног о роману «Честный журналист продаётся один раз» Аркадієм Роммом (квітень 2010 р.); з працівника-
ми національного телеканалу «Інтер», де профе-
сіонали оголошували набір слухачів до програми «Інтершкола» на 2010–2011 н. р. (квітень 2010 р.); з відомою українською письменницею Оксаною Забужко (травень 2010 р.). Михайло Васильович Аксанюк, власний кореспондент ІА «Укрінформ» (жовтень 2010 р.), Аркадій Ромм, власний корес-
пондент газети «Киевские ведомости» (листопад 2010 р.) та ін.
Кафедра журналістики активно займається профорієнтаційною роботою. Близько тридцяти школярів щорічно стають слухачами кафедральної школи молодого журналіста. Випускники середніх шкіл готуються до вступу до університету в окре-
мій групі абітурієнтів-журналістів на підготовчих курсах факультету довузівської підготовки.
З 2008 р. тричі на рік проводиться відкрита пер-
шість з інтелектуальної гри «Що? Де? Коли?». Запро-
ваджено перехідний кубок «Мудра сова» для пере-
можців (керівник проекту — доц. Пархітько О. В.).
Виставка навчальних газет ²ÑÒÎÐ²ß Ô²ËÎËÎò×ÍÎÃÎ ÔÀÊÓËÜÒÅÒÓ
118
Щорічно в квітні проводиться кафедральне свя-
то «Весна на Французькому бульварі», під час якого проходить презентація чергового випуску альма-
наху «Бульвар Французький», відбувається посвята першокурсників в «акулята пера», кращі випускни-
ки нагороджуються грамотами кафедри та кубками Бі-Бі-Сі й «Акула пера».
З 2011 р. проводиться Різдвяне свято кафедри журналістики, під час якого відбуваються виступи студентської самодіяльності.
Фуркантами кафедри є понад трьохсот студен-
тів денної та заочної форм навчання. З 2004 по 2012 р. дипломи спеціалістів та магістрів отримали 370 випускників, з них з відзнакою — 63.
Випускники кафедри журналістики працюють у редакціях престижних київських та одеських ЗМІ: «1+1», «Новий канал», «ГЛАС», «АТВ»; газет «Сегод-
ня», «На пенсії», «Комсомольская правда в Украи-
не» та ін.
Кафедра оптимістично дивиться у майбутнє, щодня нарощуючи свій потенціал і шукаючи все нові і нові підходи у підготовці фахівців у галузі за-
собів масової інформації, і мріє про створення на власній базі факультету журналістики, котрий від-
криє ще більші можливості для цього.
Спеціалісти
Рік закінчення університету
Спеціальність «журналістика»
Спеціальність «видавнича справа та редагування»
Серед них дипломи з відзнакою (загальна кількість)
2004 — 17 9
2005 11 24 10
2006 21 28 11
2007 31 19 13
2008 20 16 4
2009 28 15 4
2010 29 17 5
2011 28 13 5
2012 29 24 2
Всього 197 173 63
Магістри
Рік закінчення університету
Спеціальність «журналістика»
Серед них дипломи з відзнакою (загальна кількість)
2009 12 5
2010 6 3
2011 7 4
119
Çì³ñò
Декани історико-філологічного факультету . . . . . . . . . . . . . . . . . . .4
Декани філологічного факультету. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .5
Євген Черноіваненко
Ô²ËÎËÎò×ÍÈÉ ÔÀÊÓËÜÒÅÒ: ÌÈÍÓËÅ ² ÑÜÎÃÎÄÅÍÍß . . . . . . . . . . . . . . . . . .8
Ніна Раковська
ÊÀÔÅÄÐÀ ѲÒÎÂί ˲ÒÅÐÀÒÓÐÈ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .22
Дмитро Іщенко, Луїза Петрова
ÊÀÔÅÄÐÀ ÐÎѲÉÑÜÊί ÌÎÂÈ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .38
Олександр Бондар, Юрій Карпенко, Тетяна Ковалевська, Марія Фащенко
ÊÀÔÅÄÐÀ ÓÊÐÀ¯ÍÑÜÊί ÌÎÂÈ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .48
Василь Полтавчук, Оксана Шупта-В’язовська
ÊÀÔÅÄÐÀ ÓÊÐÀ¯ÍÑÜÊί ˲ÒÅÐÀÒÓÐÈ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .59
Галина Касім, Олена Войцева
ÊÀÔÅÄÐÀ ÇÀÃÀËÜÍÎÃÎ ² ÑËÎÂ’ßÍÑÜÊÎÃÎ ÌÎÂÎÇÍÀÂÑÒÂÀ. . . . . . . . . . . . .70
Нонна Шляхова
ÊÀÔÅÄÐÀ ÒÅÎв¯ ˲ÒÅÐÀÒÓÐÈ ÒÀ ÊÎÌÏÀÐÀÒȲÑÒÈÊÈ. . . . . . . . . . . . . . . .80
Наталя Бардіна
ÊÀÔÅÄÐÀ ÏÐÈÊËÀÄÍί ˲ÍòÑÒÈÊÈ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .90
Валентина Колесник
ÊÀÔÅÄÐÀ ÁÎËÃÀÐÑÜÊί Ô²ËÎËÎò¯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .102
Олександр Александров
ÊÀÔÅÄÐÀ ÆÓÐÍÀ˲ÑÒÈÊÈ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .108
Îäåñüêèé íàö³îíàëüíèé óí³âåðñèòåò ³ìåí³ ². ². Ìå÷íèêîâà
Ô³ëîëîã³÷íèé ôàêóëüòåò
Наша адреса: 65058, Одеса, Французький бульвар, 24/26
Сайт філологічного факультету: philolog@onu.edu.ua
Телефони: (048) 746-56-97, 746-65-77
Телефон/факс: 746-51-14
Автор
serge1978
Документ
Категория
Филология
Просмотров
3 137
Размер файла
6 391 Кб
Теги
istoriya_kniga
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа