close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

№1 ім. ур

код для вставкиСкачать
План
1. Морфологія як розділ мовознавчої науки про частини мови. 2. Загальна характеристика частин мови
3. Іменник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. 4. Іменники власні та загальні, істоти й неістоти. 5. Рід іменників: чоловічий, жіночий, середній. Іменники спільного роду. 6. Число іменників. Іменники, що вживаються в обох числових формах. 7. Іменники, що мають лише форму однини або лише форму множини. 8. Відмінки іменників. Відміни іменників: перша, друга, третя, четверта. 9. Поділ іменників першої та другої відмін на групи. Особливості вживання та написання відмінкових форм. 10. Букви -а(-я), -у(-ю) в закінченнях іменників другої відміни. 11. Відмінювання іменників, що мають лише форму множини. Невідмінювані іменники в українській мові. Написання і відмінювання чоловічих і жіночих імен по батькові.
Граматика - це розділ мовознавства, до складу якого входить синтаксис і морфологія.
Морфологія - розділ граматики, у якому вивчаються слова як частини мови(ч.м.).
Синтаксис - це розділ граматики, який вивчає будову та лексико-граматичне значення словосполучень і речень.
Ч.м.
Самостійні (повнозначні) СлужбовіВигук1. Іменник
2. Прикметник
3. Числівник
4. Займенник
5. Дієслово
(форми:
- дієприкметник,
- дієприслівник)
6. Прислівник
1. Прийменник
2. Сполучник
3. Частка
Іменник - це самостійна (повнозначна) частина мови, яка має значення предметності (шк.прогр.- означає предмет) і виражає його у словозмінних категоріях числа й відмінка та несловозмінній категорії роду і відповідає на запитання хто? що?
Загальні і власні назви Загальні назви - це узагальнені найменування однорідних предметів (людей, тварин, речей, подій, явищ тощо).Наприклад: літак, журналіст, винахід, туман, мужність. Загальні іменники є найбільш уживаними в мові.
Власні назви - це індивідуальні найменування, що виділяють предмет із ряду однорідних і відмежовують його від інших.
Д/З:ВИВЧИТИ ПРАВОПИС ВЛАСНИХ НАЗВ
Іменники, що означають назви істот і неістот
Усі іменники поділяються на 2 групи:
1. Істоти відповідають на питання хто?
Сюди належать назви людей, тварин, птахів, комах (дівчина, письменник, сміливець, ведмідь, сокіл, комар, джміль).
Поняття істоти/неістоти в граматиці не завжди відповідає поняттю живе/неживе в природі. Так, до істот належать:
- назви померлих: мрець, покійник, небіжчик, але труп - неістота;
- назви міфічних істот (чорт, відьма, мавка, русалка); - назви персоніфікованих предметів: Квітень оглянувсь та, скинувши оком, молодшого брата - Травня побачив (М.Коцюбинський); - назви іграшок, які відповідають істотам у житті: Мама купила іграшкового ведмедика і ляльку.
- карт, шахових фігур: валет, пішак, туз. 2. Неістоти відповідають на питання що?
- До неістот належить решта іменників (мрія, годинник, берест, сумнів, далечінь).
- назви сукупності осіб (гурт, загін)
- назви мікроорганізмів (амеба, мікроб)
У чоловічому роді II відміни належність іменників до істот чи неістот визначається за формою знахідного відмінка. Якщо форма знахідного відмінка збігається з формою родового, іменник належить до назв істот (помітити комара, зустріти Сергія Мороза). Якщо ж вона дорівнює формі називного відмінка, іменник належить до назв неістот (полити помідори, прополоти буряки, зробити вибір, помітити мікроб). Хоча іноді іменники-істоти і неістоти можуть мати в знахідному відмінку паралельні форми, що дорівнюють називному і родовому відмінкам: пасти ягнят, овець і пасти ягнята, вівці; з'їв огірок і з'їв огірка.
Рід іменників
Усі іменники, крім тих, що вживаються тільки в множині, належать до одного з трьох родів: чоловічого, жіночого або середнього. Рід іменника визначається тільки у однині.
Співвідношення:
ч.р. - він, мій; ж.р. - вона, моя; с.р. - воно, моє
В іменниках, які мають тільки форму множини (вила, ножиці, Суми), рід не розрізняється.
Для більшості іменників основним показником роду є закінчення. Так, у називному відмінку однини для іменників чоловічого роду характерне нульове закінчення {володар, кінь, похід), жіночого -а (-я) (сестра, вага, рідня), середнього -о, -е (зерно, плече).
Проте закінчення -а (-я) можуть мати й іменники чоловічого та середнього роду (Микола, Ілля, лоша, завдання), закінчення -о - окремі іменники чоловічого роду (Петро, Дніпро, батько), а нульове закінчення має значна група іменників жіночого роду (гордість, мідь, піч).
У назвах неістот рід не має реального значення, бо ми не можемо пояснити, чому той чи інший іменник належить до певного роду, наприклад: тополя, ясен; вівторок, п'ятниця; день, ніч; мовчання, хід. Визначення роду в таких іменниках є формальним, суто граматичним.
Іменники чоловічого роду, ш;о означають назви професій, посад, звань, можуть уживатися і для позначення осіб жіночої статі (режисер Параджанов і режисер Муратова; академік Самойлов прибув на конференцію і академік Самойлова прибула на конференцію), однак за морфологічною ознакою (нульове закінчення) зони належать до чоловічого роду. Іменники суддя, староста, воєвода належать до чоловічого роду за традицією, але: Староста групи (курсу) Олена відсутня.
В українській мові окрему групу становлять іменники ,які мають подвійний рід - чоловічий або жіночий, їх без контексту відносять до спільного роду (сп.р). Більшість цих іменників становить собою: - характеристики людей за зовнішніми ознаками: потвора, нетіпаха, лівша;
- за характерною дією, переважно це віддієслівні іменники з негативними відтінками значень Переважно це віддієслівні іменники з негативними відтінками значень: заїка, роззява, бідолаха, нероба, плакса, заблуда, базіка, рева;
- прізвища та імена (Коваль, Гмиря, Віардо, Женя, Валя).
Це такі загальні і власні назви осіб, рід яких визначається тільки в контексті, за допомогою синтаксичного способу. Наприклад: Цей невдаха не знав, що робити. Вона була справжня невдаха. Лівша закинув м'яч у сітку. Лівша гарно вишивала.. Від іменників спільного роду слід відрізняти іменники, які формально мають лише один рід, але вживаються на означення осіб обох статей. Наприклад: іменники особа, людина - тільки жіночого роду; учений, академік, науковець, ректор - тільки чоловічого роду.
Іменники не змінюються за родами, як інші частини мови, а мають самостійну категорію роду.
Слід запам'ятати рід іменників:
- чоловічий рід: дріб, зяб, кір, накип, насип, нежить, пил, полин, рояль, рукопис, сажень, Сибір, собака, степ, ступінь, толь, тюль, шампунь; біль (відчуття);
- жіночий рід: адреса, вуаль, зала, нехворощ, путь, розкіш.
Деякі іменники мають паралельні форми роду:
абрикос - абрикоса, плес - плеса - плесо, зал - зала.
Визначення роду незмінюваних іменників
1. Назви осіб мають рід відповідно до статі:
цей аташе, красива леді,
2. Назви тварин належать до чоловічого роду:
цей поні, цей какаду, цей колібрі ( крім муха це-це - ж.р.);
3. Назви неістот належать переважно до середнього роду:
це кашне, це депо, це трюмо;
4. Власні назви належать до того ж самого роду, що й позначувані ними загальні назви (місто, озеро, країна, республіка):
прекрасне Баку(місто), велична Кіліманджаро(гора),
вся Перу(республіка), глибоководна Міссурі(річка);
5. У незмінюваних складноскорочених словах рід переважно визначається за родом головного слова у словосполученні:
СНД (Співдружність Незалежних Держав) - ж.р.,
СКБ (спеціальне конструкторське бюро) - с.р., ГЕС (гідроелектростанція) - ж.р.
Поняття про категорію числа
Категорія числа узагальнено відображає кількісні відношення предметів, позначуваних іменниками. Словозмінна категорія числа реалізується в українській мові у протиставленні двох рядів форм - однини і множини. Ці форми становлять дві іменникові парадигми. Одиниці типу книга - книги, стіл - столи, подія - події функціонують не як окремі слова, а як форми одного й того ж слова, виражені за допомогою закінчень, які одночасно виступають і показниками відмінкових значень. У своєму типовому вираженні форми однини й множини поширюються на ті іменники, які виступають назвами обчислюваних предметів, явищ або подій. Однина означає, що названий предмет мислиться як один з якогось класу однорідних предметів. Множина вказує на два, три і більше (аж до нескінченності) однорідних предметів. За давньоруської доби існувала ще й третя форма числа в іменників - двоїна. У процесі розвитку української мови ця форма відмерла; залишки її маємо в словах очі, плечі (але тепер вона вже має значення множини). Засоби вираження категорії числа
Граматичні ознаки категорії числа іменників характеризуються: 1. наявністю відмінкових форм, властивих окремо для однини і множини: рік-а, рік-и і т.д. - рік-и, рік; сел-о, сел-а - сел-а, сіл; тел-я, телят-и - телят-а, телят. Морфологічними показниками у цьому випадку служать відповідні відмінкові закінчення; 2. відповідними синтаксичними зв'язками іменників з іншими словами в реченні: зелена трава, зеленої трави - зелені трави, зелених трав; учень працює - учні працюють; 3. специфічними засобами словотвору: киянин - кияни; небо - небеса; курча - курчата; 4. наголосом: пшениця, пшениці - пшениці; верба, верби - верби; море, моря - моря; Форми вираження категорії числа
За наявністю форм числа іменники поділяються на три групи: 1) іменники, що мають форму однини і множини; 2) іменники, що вживаються тільки в однині (singularia tantum); 3) іменники, що вживаються тільки в множині (pluralia tantum). Іменники, що мають форму однини і множини
Найбільшу за обсягом групу становлять іменники, що вживаються як в однині, так і в множині. До цієї групи належать назви осіб, предметів, явищ, що піддаються лічбі: мати - матері; дерево - дерева; тінь - тіні. Такі іменники означають предмети, що сприймаються роздільно. Вони поєднуються з кількісними числівниками: три олівці, сім лелек. Іноді форма однини може набувати узагальнено-збірного значення і позначати сукупність предметів: З наближеням весни день поступово стає більшим; У поліських лісах росте ялина, сосна, осика, береза, вільха. Інколи іменники, хоч і мають множину, проте не означають двох чи більше предметів, що мисляться рздільно, наприклад: небо і небеса, час і часи та деякі інші. У цих випадках, власне, немає відмінності в значенні між одниною і множиною. Іменники, що вживаються тільки в однині (singularia tantum)
Іменники цієї групи виражають назви предметів чи понять, які в практиці мовлення не треба уявляти в якійсь кількості. Вони могли б мати потенціально повну парадигму відмінювання, але практично для них характерна лише однина. До singularia tantum належать такі основні групи іменників: 1. Абстрактні іменники, що означають якість, властивість, дію, стан чи різні узагальнені поняття сміливість, гордість, боротьба, щастя, далечінь, розвиток, любов, гнів, мудрість 2. Збірні іменники, що означають сукупність осіб або подібних предметів, явищ, які мисляться як одне неподільне ціле козацтво, рідня, піхота, прокуратура, деканат, комашня, колосся, листя, молодь, студентство 3. Іменники, що становлять категорію речовинності молоко, масло, кисень, азот, папір, руда, солома, борошно, нафта, вода, золото, сніг, пісок, асфальт 4. Власні назви людей, тварин, планет, географічні та інші поняття Наталія, Віктор, Марія, Пірат, Сірко, Київ, Полтава, Дніпро, Земля, Марс, кінотеатр "Дружба" Іноді від названих іменнників може утворюватись форма множини, але при цьому відбувається зміщення у лексичному значенні. Зокрема через форму мнножини конкретне зачення може протиставлятися більш загальному, тоді форми множини набувають спеціалізованих значень, а саме: 1. сортів або різновидів речовин і матеріалів: мед - меди, вода - води, сталь - сталі, масло - масла; 2. різних проявів абстрактних ознак: швидкість - швидкості; 3. співвідношення величин за масою, розміром або інтенсивністю вияву: пісок - піски, сніг - сніги, жито - жита, біль - болі; 4. однойменних осіб або предметів: Привіт вам, Петрики, Марусі, Олі, Гриці (М. Рильський); 5. номінанацій, узагальнених на основі характеристичних ознак, пов'язаних з відповідними власними назвами: Давайте нам літературу. Давайте Байронів, Шекспірів, Гете (М. Коцюбинський); 6. сукупності осіб, пов'язаних родинними стосунками: родина Королів. Іменники, що вживаються тільки в множині (pluralia tantum)
Іменники, вживані лише у множині, також охоплюють кілька семантичних груп. Найголовнішими серед них є такі: 1. Назви будівель, їх частин, споруд сіни, ворота, сходи, двері 2. Назви предметів упряжі, засобів пересування шори, наритники, сани, бігуни3. Назви знарядь праці і предметів домашнього вжитку граблі, вила, ваги, триноги, ночви, носилки4. Назви парних предметів і парних частин тіла окуляри, ножиці, кліщі, терези, тиски, лапки, в'язи, груди5. Назви музичних інструментів цимбали, літаври6. Назви одягу і взуття штани, труси, бриджі, бутси, панталони7. Назви маси, речовини, матеріалу, продуктів харчування хімікалії, парфуми, помиї, дрова, вершки, дріжджі, прянощі, консерви, макарони, 8. Назви залишків речовини чи матеріалу висівки, вичіски, недоїдки9. Назви відрізків часу, свят, традиційно-побутових обрядів та дій, що повторюються сутінки, будні, канікули, іменини, роковини, заручини, зажинки, обжинки, переговори, перегони10. Назви сукупності предметів зі значенням збірності надра, гроші, фінанси, джунглі, хащі, люди11. Назви ігор шахи, городки, жмурки12. Назви дій і процесів посиденьки, витребеньки, відвідини, дебати, хвастощі, пустощі13. Назви на позначення почуттів, емоцій, станів радощі, молодощі, гордощі, жалощі, веселощі, труднощі, ревнощі, скупощі, мудрощі, ластощі14. Власні географічні назви Альпи, Афіни, Суми, Черкаси, Карпати, ДарданеллиЗначення числа в невідмінюваних іменниках виражається тільки синтаксично і визначається за допомогою контексту: В одному купе сиділо троє дівчат; З усіх купе виходили люди. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ
1. Визначити рід у незмінюваних іменниках.
Фіаско, журі, попурі, поні, маестро, Баку, інтермецо, какаду, Кіліманджаро, желе, загс, ВАК.
Д/з : Сочі, Верді, круп'є, Золя, мадам, профком, попурі, фламінго, рагу, динго, піаніно.
2. Визначити рід іменників І.1. Промінь. 2. Сутінь. 3. Кір. 4. Путь. 5. Аташе. 6. Виграш. 7. Гуаш. 8. СНД. 9. УПА. 10. Тюль. 11. Леміш. 12. Манто. 13. Шампунь. 14. Дитя. 15. Капрі (острів).
ІІ. 1. Мішень. 2. Мадам. 3. Альпи. 4. Сибір. 5. Армія. 6. Каліка. 7. Темінь. 8. УПА. 9. Міссісіпі 10. Тюль. 11. Соло. 12. Емаль. 13. Латинь. 14. Степінь. 15. Радість.
ІІІ. 1. Збіжжя. 2. Двері. 3. Меню. 4. Цеце. 5. Онтаріо (озеро). 6. Дівча. 7. Скромність . 8. Пюре. 9. Гілля. 10. Маестро. 11. Управління. 12. Каное. 13. Штани. 14. Педаль. 15. Шимпанзе.
IV. Батумі, колібрі, шосе, радіо,собака, какаду, мадам, Чикаго, Капрі, Міссурі, кашне, Хокайдо.
3. Визначити приналежність до істоти чи неістоти
Поле, ураган, муза, труп, дівчина, пішак, хвиля, комар, кіт, Марія, груша,армія, небіжчик, квітка, натовп, ехінацея, покійник, валет, коридор, песик,компас, юрба, лісовик, зграя.
1
Автор
225   документов Отправить письмо
Документ
Категория
Без категории
Просмотров
1 614
Размер файла
100 Кб
Теги
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа