close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Слово о полку Ігоревім Аналіз до ЗНО

код для вставкиСкачать
« Слово о полку Ігоревім»
Великим досягненням давньоруської літератури є «Слово о полку Ігоревім». Цей твір
дослідники називають лебединою піснею Київської Русі, шедевром українського і світового
письменства.
Оригінал твору відкрив граф Олексій Мусін-Пушкін, відкупивши його в архімандрита
Спасо-Ярославського монастиря Йоіля 1791 р., і видав друком у Петербурзі 1800 р., при
співпраці знавців палеографії М. Малиновського і М. Бантиша-Каменського. Сам рукопис і
більшість друкованих примірників «Слова…» згоріли під час московської пожежі 1812 року.
Брак оригінального списку викликав уже на початку XIX ст. появу скептиків, які вважали
«Слово…» пізнішим фальсифікатом.
Орієнтовний час написання — 1187 р. За жанром «Слово...» — ліро-епічна, героїчна
поема. Частина тексту написана ритмічною прозою. Твір відзначається гармонією змісту і
форми, глибоким психологізмом, яскравою образністю і символікою. Простежується зв'язок
із фольклором та писемними джерелами.
Твір неодноразово перекладався і переспівувався українськими письменниками (Т.
Шевченко, М. Шашкевич, Ю. Федькович, С. Руданський, В. Шевчук, Л. Махновець та ін.),
що свідчить про його неперехідну цінність як художнього твору високого ґатунку, а також
про внутрішній, органічний зв'язок із художнім мисленням, з літературою українського
народу в цілому.
Історична основа «Слова…»
Основою для «Слова...» стали історичні події, а саме: невдалий похід новгородсіверського князя Ігоря Святославича проти половців 1185 року і його поразка у битві
на ріці Каялі. Київська Русь вела тривалу й тяжку боротьбу проти кочівників, але рідну
землю було б легше захищати, якби не було князівських міжусобиць. Змагання князів за
багатства, а найбільше за землю, ослаблювали міць Київської Русі й відкривали шлях
половцям для нападів і нищення. Деякі князі намагалися хоч якось зарадити лиху і тому
вдавалися до різних заходів: укладали з половцями мирні угоди, одружувалися з дочками
хана, задобрювали подарунками. Але успіху це не мало, бо з корисливою метою деякі князі
використовували кочівників як знаряддя боротьби із своїм суперником. Київська Русь
нищилася нещадно.
У 1183 році київський князь Святослав, переконавши ще декількох князів, що лише
спільними зусиллями можна подолати ворога, переміг половців, а половецького хана Кобяка
взяв у полон.
Князь Ігор, що правив у Новгород-Сіверському, вирішив і собі добути перемогу над
половцями, що йому врешті й вдалося. Але замість того, щоб закріпити свою перемогу, він
через два роки (1185 р.) вирушає в новий похід, що завершився страшною поразкою на
р.Каялі.
Учасники походу:
1) за Іпатіївським списком:
1. Ігор Святославович
2. Володимир (син Ігоря)
3. Святослав Ольгович ( племінник)
4. Всеволод (брат Ігоря)
2) за Лаврентіївським списом: Ігор, двоє синів, брат Всеволод, Святослав (племінник)
Насамперед слід зауважити, що «Слово...»-— це найвизначніша пам'ятка
давньоруської літератури. Хоча ім'я автора лишилося невідомим, але з усього видно і його
майстерність, і його палку любов до рідної землі. Розкриваючи зміст подій, автор розповідає
про поведінку окремих людей, їхні вчинки, наводить їхні висловлювання, і з цього
поступово вимальовуються образи героїв. Людські характери змальовані скупо, але в
кожному підкреслено найприкметнішу рису: в Ігоря і Всеволода — хоробрість, у
Святослава — мудрість, у Ярославни - вірність. І розкриваються ці властивості в най
характерних для героїв обставинах: воїна — у битві, політика — у промові, жінки — в
очікуванні повернення коханого.
Центральний образ «Слова...» — Руська земля. У руслі народнопоетичних традицій автор
оспівує сили природи, широко використовує мотиви давньої слов'янської міфології. Саме
тому яскравим, живим уособленням є пейзаж у творі. Перед д р уг о ю б и т в о ю з
половцями «криваві зорі світ провіщають; чорнії тучі з моря ідуть... Земля гуде. Ріки мутно
течуть. Порохи поля покривають.»
Автор -особа, наслідком творчої діяльності якої є художній твір.
Автор твору писемної літератури, на відміну від усної народної творості, як правило,
відомий. У давній літературі, коли існувала традиція не вказувати імені автора на
рукописі, імена авторів не завжди відомі. Наприклад, драма «Милість Божа...»
невідомого автора.
Тривають наукові дискусії навколо авторства «Слова о полку Ігоревім», висунуто
кілька гіпотез (від ченця Яна Вишатича, співців Ходини,, Митуси, боярина Петра
Бориславича до брата княгині Ярославни, який брав участь у поході князя Ігоря, та ін.).
Техніка написання «Слова…», видання.
Віднайдений текст був написаний скорописом, злитно, без проміжків між словами, з
надрядковими літерами і знаками (титлами), що ставили замість пропущених літер для
економії дорогого пергаменту.
Згодом текст був поділений на слова, речення, абзаци (Мусіним-Пушкіним), були
зроблені його копії.
1792 – час відкриття рукопису.
1800 – перше видання «Слова…»
Єдність змісту і форми художнього, зокрема літературного твору, зумовлена тим,
що зміст твору (проблематика, ідеї, зображувані події і персонажі, висловлені думки і
почуття) створений уявою автора і тому існує лише завдяки формі його вираження —
словесним образам, композиції, певному порядку розміщення подій у сюжеті, мовним
засобам відтворення інтонації тощо. Форма є способом організації змісту в художньому
творі. Компоненти форми твору можуть або бути більшою мірою пов'язаними з його
змістом, як сюжет, композиція, або бути відносно самодостатніми прийомами художньої
виразності, як асонанси й алітерації (повтор однакових чи подібних за звучанням голосних і
приголосних звуків поезії).
1) композиція;
2) жанр;
3) особливості мови (з прикладами, узятими з твору).
Відповідати на питання:
1) Чому так багато творів прадавньої і давньої літератури загинуло, не збереглося?
2) Яка гіпотеза про авторство «Слова...» є найвірогіднішою?
3) Назвати основні проблеми, що їх порушує автор твору.
4) Який центральний образ «Слова...»?
5) Якою і як змальована природа у творі?
6) Про події якого року розповідається у «Слові…»?
7) «Слово…» - це пам’ятка літератури (давньої, прадавньої, нової).
8) Ігор пішов у похід проти (татар, хозарів, половців).
9) «Золоте слово» промовив (Святослав, Володимир, Ігор). Його зміст.
10)Довести, що «Слово…» не літопис, а художній твір.
11)Чому народ продовжує любити й шанувати Ігоря, незважаючи на його поразку?
Центральні образи: Руська земля, Ігор, Святослав, Ярославна, Всеволод, автор та ін.
Головний персонаж твору — Ігор. Це руський князь, який любить свою рідну землю ,
мужній, відважний, вольовий, гордий, відкритий, зневажає смерть, полон для нього –
найбільша ганьба (його вислів «Лучче ж бо потятим бути, аніж полоненим» став
крилатим), але необачний, надміру запальний.
Усі ці риси викликають симпатію і в автора, і в читача, але разом із тим ми засуджуємо
Ігоря за необачність, адже навіть сили природи попереджали про небезпечний похід проти
половців. Він знехтував пересторогою і, програвши вирішальну битву, сам потрапляє до
полону. За твердженням інших критиків, затемнення сонця – авторський прийом, за
допомогою якого повністю реабілітується князь Ігор і його похід. Згідно з уявленнями ХІІ ст.
затемнення було провісником можливої біди, яка, однак, не вважалася неминучою. Тому
князь Ігор приймає рішення вийти в похід назустріч небезпеці і відвести біду від рідної землі
навіть ціною власного життя. Це і є найвищий подвиг в ім’я Вітчизни.
Ніби врівноважуючи два характери, зображений у творі величний князь Святослав. Це
видатний державний діяч, полководець, мудра і благородна людина. Боляче Святославу за
спустошену Руську землю, він картає необдумані вчинки Всеволода й Ігоря. Прагнучи
зберегти велич руської землі, Святослав звертається з палким словом до інших князів, щоб
вони не тратили сили на міжусобиці, а об'єднували зусилля для спільного захисту Русі.
Ярославна (справжнє історичне ім’я Єфросинія, дочка галицького князя Ярослава
Осмомисла). Надзвичайно привабливим є образ Ярославни, дружини Ігоря(єдиний жіночий
образ твору), її плач за чоловіком, що потрапив у полон до половців, є неперевершеним
взірцем вияву ніжності й вірності почуттів, коли вона звертається до сил природи, щоб вони
допомогли врятувати і її чоловіка, і його воїнів. Вона не лише дружина Ігоря, вона — патріотка своєї землі, тому й уболіває не тільки за чоловіком, а й за іншими воїнами, які
вирушили в похід захищати рідну землю. Саме цей образ надихав багатьох поетів, і вони
створювали прекрасні переклади й переспіви «Плачу Ярославни». Для багатьох широко
відомим є переклад Т. Г. Шевченка. Образ Ярославни у творі узагальнений. Це і мативітчизна, яка послала своїх синів захищати рідну землю від ворога, це водночас і ліричний
образ жінки. Це історична особа, але разом із тим — художній образ, створений автором.
У поемі є ще один образ, про який у творі не сказано жодного слова, але він присутній у
кожному рядку. Це — сам автор твору. Він всебічно освічена й обдарована людина, яка
добре знала усну народну творчість, історію, географію, розумілася на політиці, у військовій
справі. Це не лише великий митець, а й пристрасний громадянин, палкий поборник єдності
руських земель.
Ритмічна проза — використання у прозовому творі упорядкованого чергування мовних
одиниць. Ритмічними засобами в прозі є упорядковане розміщення слів і словосполучень у
реченні, а також чергування наголосів, асонанси та алітерації: «О Дніпре-Славутичу! Ти
пробив єси кам'янії гори через землю Половецькую.»
Цитати
Князь Ігор
... укріпив ум силою своєю
і вигострив серця свойого мужністю;
сповнившись ратного духу,
він навів свої хоробрі полки
на землю Половецькую
за землю Руськую.
Лучче ж би потятим бути,
аніж полоненим бути.
...з вами, русичі,
хочу голову свою положити
або напитися шоломом з Дону!»
Всеволод
Яр-туре Всеволоде!
Стоїш ти в обороні,
прищепі ти на воїв стрілами,
гримиш ти об шоломи мечами харалужними.
та його воїни-куряни:
під трубами повиті,
під шоломами злеліяні,
кінцем списа згодовані,
...самі скачуть, як тії сірії вовки в полі,
шукаючи собі честі, а князю - слави.
Князь Святослав
Святослав грізний великий ...
... своїми сильними полками і харалужними мечами
наступив на землю Половецькую,
притоптав горби і яруги, змутив ріки і озера,
висушив потоки і болота.
Ви ж сказали: «Мужаймося самі славу минулу самі візьмемо
і прийдешню ми самі поділимо!»
Вступіте, господарі, в золоті стремена
за обиду часу нашого, за землю Руськую,
за рани Ігореві, смілого Святославича!
Всеслав Полоцький
Скочив од них лютим звіром опівночі...
... одчинив ворота Новгороду,
розтрощив славу Ярославу,
скочив вовком до Немиги з Дуток.
... Всеслав-князь людям суд чинив,
князям городи рядив,
а сам вночі вовком бігав...
Осмомисл Галицький
«...підпер гори Угорськії своїми залізними полками,
заступив королеві путь, зачинив Дунаю ворота...»
Ярославна
На Дунаї Ярославнин голос чути, вона, чайка незнаєма, рано квилить...
Боян
Боян-бо віщий,
якщо кому хотів пісню творити,
то розтікався він мислю по древу,
сірим вовком по землі,сизим орлом під хмарами.
не десять соколів на стадо лебедів пускає,
а свої віщії персти на живії струни накладає, і вони самі князям славу рокотали.
Автор
225   документов Отправить письмо
Документ
Категория
Образование
Просмотров
7 386
Размер файла
62 Кб
Теги
зно, аналіз, ігоревім, полку, слова
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа