close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Повість мин.літ

код для вставкиСкачать
ОРИГІНАЛЬНА  ЛІТЕРАТУРА  РУСІ-УКРАЇНИ
В українському письменстві, культурі Середньовіччя почергово розвинулися два напрями - монументалізм і орнаменталізм.
Монументалізм (ІХ - початок ХІІ століття)
(М о н у м е н т л ь н и й (від лат. нагадую) - ґрунтовний, міцний,величезний, пов'язаний зі спорудами, пам'ятниками)
Для мистецтва цього напряму характерні:
1. Масштабність, величавість, суворість.
2. Зосередження уваги на змісті.
3.Незначна кількість формальних прикрас, серед яких найхарактерніші - паралелізм сусідніх речень або думок, алітерації,окремі порівняння ("стріли, як дощ, ворожі полки, як ліси"),
епітетиCпрізвиська (Святополк Окаянний, Боняк Шолудивий).
4. Чіткість, простота композиції та синтаксису.
5. Християнськийоптимізм, радість з того, що Русь об'єдналася навколо однієї правдивої віри.
6. Державницька ідеологія -  заклик до творення централізованої могутньої держави.

      Серед визначних творів монументального напряму -"Повість минулих літ", "Повчання дітям" Володимира Мономаха, проповіді Феодосія Печерського, "Житіє Феодосія Печерського", "Слово про Закон і Благодать" митрополитаІларіона, "Житіє Бориса і Гліба".
"ПОВІСТЬ МИНУЛИХ ЛІТ"
 
Повна назва твору - "Се повісті минулих літ звідки почалась Руська земля, хто в Києві перший став княжити і звідки Руська земля стала буть". Сама назва налаштовує нас на патріотичний лад - автор наполягає, щоб ми пам'ятали своїх славних предків, пишалися своєю батьківщиною, її величною історією.
Літопис - це жанр історично-мемуарної прози, у якому в хронологічному порядку, порічно записували події, а також фрагменти міфів, житій святих, легенд, ораторської прози, дружинного епосу тощо. Літопис за своєю структурою нагадує різножанровий, різностильовий колаж. Літописи є пам'ятками києворуського періоду.
         З найдавнішого київського літописання найвідоміші три пам'ятки -
Початковий літопис (1093), "Повість минулих літ" (1113) та Київський
літопис (1200).  
Найвідоміший зразок монументалізму - "Повість врем'яних(тобто минулих. - В.П.) літ". Це - перше відоме нам  літописне зведення, укладене в Києві на початку ХІІ століття, яке згодом увійшло до всіх літописних зводів ХІV-ХVІ століть. Відомі три редакції пам'ятки: 
першу здійснив близько 1113 року монах Києво-Печерської лаври  Нестор Літописець,
 другу -1116 року ігумен Видубицького монастиря  Сильвестр,
 третя укладена 1118 року Мстиславом, сином Володимира Мономаха (деякі дослідники вважають, що невідомим автором). Кожна редакція доповнювалася новими матеріалами та зосереджувала увагу на певних подіях. 
провідні мотиви літопису.
Оригінал "Повісті минулих літ" не зберігся, текст літопису дійшов до нас у двох списках - Лаврентіївському та Іпатіївському . 
"Повість минулих літ" - це не лише своєрідний підручник історії, а й скарбниця поетичних і епічних сказань, байок, оповідань. Оповідь у літописі ведеться то спокійним, то драматичним тоном, який іноді переривається надзвичайно емоційними сплесками.
 
1 Список - рукописна копія чого-небудь.
2 Лаврентіївський - ця назва походить від імені ченця Лаврентія, який
у 1337 р. переписав "Повість минулих літ" за дорученням суздальсько-нижегородського князя.
3 Іпатіївський (Іпатський) - ця назва походить від Іпатського монастиря, що біля міста Костроми (нині - Російська Федерація), де було знайдено список "Повісті минулих літ".

 
(копії) - Лаврентіївський та Іпатіївський, зроблені наприкінці ХІV і на початку ХV століття.
ФАКТ 
Першотворцем "Повісті минулих літ", а відтак і батьком української історії вважають Нестора Літописця. Народився він у середині ХІ століття. У сімнадцятирічному віці прийшов до Печерського монастиря. Від печерських подвижників переймав душевну чистоту і смирення, а ще ретельно студіював книги монастирської й Софійської бібліотеки, досконало вивчив церковнослов'янську, чеську, грецьку,інші мови, захоплювався фольклором, вітчизняною і зарубіжною старовиною.Виявився в Нестора і талант до слова. З-під його пера вийшли житія Феодосія Печерського, Бориса і Гліба, "Сказання про те, від чого дістав назву Печерський монастир", багато інших творів. Тому саме Несторові київський князь Святополк Ізяславич замовив укласти розлогий руський літопис. Задля цього князь дозволив навіть користуватися своїм архівом з державними договорами та іншими документами. Описуючи минувшину, Нестор спирався на давніші літописи, фольклорні твори, свідчення очевидців, чужоземні хроніки, державні документи, власні спостереження й узагальнення. Робота над "Повістю..." тривала майже до кінця життя. Не стало славетного книжника 9 листопада 1114 року. Поховано його з почестями в ближніх печерах Києво-Печерської лаври. Мощі славного літописця покояться там і досі. 9 листопада в українських церквах проводять відправу пам'яті преподобного Нестора, а також на його честь у всій державі з 1997 року відзначають День української писемності й мови.
   Завдання "Повісті..." - розповісти про минуле Русі (охоплюється період від 852 до 1110 року) і на основі уроків історії скласти позитивну програму дій для сучасників та нащадків, виховувати в них патріотичні, державницькі почуття. Такаідейно-тематична основа твору.
        Починається літопис  вступом, де з'ясовується питання: "Откуда єсть пошла Руская земля". Тут переповідається біблійна історія про Всесвітній потоп, про розподіл землі між синами Ноя та виникнення різних народів, зокрема слов'ян, від племені Яфета - улюбленого сина Ноя. Так, у літописі вітчизняна історія поєднується зі всесвітньою, наголошується, що наші предки - високоморальні люди, улюбленці Божі. Після цього мова заходить про подальшу долю слов'ян, про те, як вони розселялися по землі і стали іменуватися залежно від місця мешкання - поляни, древляни, волиняни, сіверяни та ін.
     У наступних двох частинах викладається історія Русі, головну увагу автори зосереджують на діяльності київських князів: Олега, Ігоря, Ольги, Святослава, Володимира, Ярослава. Вельми докладно розповідається про події, пов'язані з хрещенням Русі. З осудом і болем згадують літописці міжусобну, внутрішню боротьбу князів, зате  піднесено  говорять про героїчний захист русичами рідної землі від загарбників, насамперед від печенігів.
    У "Повісті..." вміщено чимало легенд  і переказів, зокрема про те, що народження Києва передбачив ще апостол Андрій, який благословив нашу прекрасну землю; про заснування Києва трьома братами - Києм, Щéком і Хоривом та їхньою сестрою Либіддю; про смерть Олега від свого коня; про вбивство Ігоря древлянами й помсту Ольги; про облогу Києва печенігами, про подвиг Кирила Кожум'яки, який переміг у поєдинку найсильнішого печенізького воїна і врятував місто від розорення.
    У  третій частині, що охоплює події від середини ХІ до початку ХІІ століття, вже широко використовуються писемні джерела, точніше датуються й докладно описуються події. При цьому літописці не просто викладають факти, а намагаються їх осмислювати й пояснювати. Так, поразку руських князів у битві 1068 року з половцями трактують як наслідок Божого гніву.
   Представлені в "Повісті..." й житія перших українських святих християнської церкви - Ольги, Володимира, Антонія і Феодосія Печерських, Бориса і Гліба.
  Наскрізний мотив твору - заклик до безкорисливого служіння вітчизні, до єдності як запоруки величі держави і процвітання народу. 
====
Ідея "Повісті минулих літ" - уславити Русь, закликати спільно боротися із зовнішніми ворогами, об'єднати руські землі й засудити братовбивчі війни за княжий престол. _______
Мова "Повісті..." образна, наспівно-ритмізована, попри церковнослов'янську основу, переповнена живими народними висловами, прислів'ями й приказками (самовидець, тріска, свита, женуть, стріха, джерело; коли вовк повадиться до овець, то виносить усю отару; не передавивши бджіл, меду не їсти; мертві сорому не мають; поки камінь почне плавати, а хміль тонути тощо).
У літописі проступають виразні  ознаки монументалізму:
 -короткі афористичні речення, репліки дійових осіб (наприклад, перед битвою князі мовлять: "Будемо або живі, або мертві");
- схильність до ритмізації мови та алітерацій: "І встав Боняк отїха от вой і поча вити волчски";
- перевага сталих формул у змалюванні певних ситуацій (так, початок битви завше означається словами: "поставити стяг", "зломити спис");
- утвердження ідеї про те, що Русь здатна до самостійного духовного й політичного існування, без чужоземної варязької чи грецької опіки;
- палке засудження міжусобних чвар і здирства князів;
- осуд язичництва, утвердження християнського світогляду.
     "Повість минулих літ" служить найавторитетнішим джерелом для нашої історичної літератури (поема для дітей Олександра Олеся "Княжа Україна", драма Наталі Забіли "Троянові діти" про Кия, Щека, Хорива та їхню сестру Либідь, драматична поема Івана Кочерги "Ярослав Мудрий", роман Павла Загребельного "Диво", багато інших творів).
      Традицію "Повісті..." продовжили Київський і Галицько-Волинський літописи, у яких зафіксовано основні події з життя руської землі від 1111 до 1292 року. 
В Іпатіївському зводі всі три твори було об'єднано в єдиний Літопис руський. Він став національним зводом української духовності й історії від найдавніших часів до кінця ХІІІ століття.





1.Установіть хронологічну послідовність подій у "Повісті минулих літ"
А помста княгині Ольги древлянам
Б розселення східних слов'ян 
В похід Олега на столицю Візантії
Г пророкування Андрія Первозванного  про заснування Києва.

2.У "Повісті минулих літ" наявні всі названі оповіді (легенди),КРІМ
А убивства Бориса й Гліба їхнім братом Святополком
Б діяльності князя Данила Галицького
В походження слов'ян від Ноєвого сина Яфета
Г княжих міжусобиць

3. "Іду на ви!" - цей вислів належить князеві
А Святославу
Б Олегу
В Ігорю
Г Святополку





Автор
238   документов Отправить письмо
Документ
Категория
Образование
Просмотров
9 681
Размер файла
79 Кб
Теги
мин, повість, літ
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа