close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Сонячний поет

код для вставкиСкачать
Сонячний поет
Хтось колись сказав, що доля постійно 'дарує' лише потрібних нам людей. З кожною хвилиною свого життя і з кожним новим знайомством я все більше і більше переконуюся у цьому.
Не важливо чи залишиться та людина у вашому житті. Важливо - чи залишить вона слід у вашому серці і душі.
Нещодавно для мене одним із таких людей став Іван Драч - геніальний український поет, прозаїк, кіносценарист, драматург, перекладач, державний і культурний діяч. Але кому потрібні все ці шаблони, що усім давно відомі, коли Іван Федорович виявився дійсно надзвичайною людиною! Доброзичливий, веселий, усюдисущий, щирий і трошки кумедний. Здається, що ті півтори години спілкування з ним промайнули, як 15 хвилин, і я жалкую, що не можу керувати часом і повернутися хоча б ще раз у той день.
Мені 77 років. Я займався літературою, кінематографом, політикою і ще Бог зна чим, напевне саме тому мені і не завжди все вдавалося. Але я не жалкую, ні. Та вам раджу, все ж не розтрачувати себе на непотрібне і неважливе, домовились? - саме так почав Іван Федорович нашу прес-конференцію, трохи ніяковіючи від такої шаленої кількості допитливих і зацікавлених очей, які слідкували за кожним його рухом, словом і навіть подихом.
Говорити я можу багато, отож давайте краще відразу перейдемо о запитань.
У якому віці розпочався ваш творчий шлях?
Почав я творити, мабуть, ще у 5 років. Тоді якраз почалася війна і у нас чомусь посеред школи почали палити усі книжки, багато книжок. Тут я й вирішив, що треба зайнятись творчістю - треба красти книжки! Ще й досі пам'ятаю, що поцупив тоді Пушкіна і велику радянську енциклопедію. (сміється).
Ще я був дуже талановитий художник. Точніше просто був закоханий у нашу вчительку по малюванню, тому й ходив на неї на додаткові заняття і намагався усілякими способами справити враження на неї, навіть здається і одружитися хотів! Але, якщо чесно, то нас багацько таких закоханих у неї було, а вона тоді вже мала такого собі ухажора. Це нас усіх страшенно гризло і не залишало в спокої, отож ми з хлопцями якось, не довго думаючи, організували такий собі гангстерський колектив, та й напали разочок на того чоловіка. Потім звісно ж отримували добряче від об'єкта нашого юного кохання. Але саме так, мені здається, з того гангстеризму, я й прийшов у кінематограф. (сміється) Та якщо без жартів, то ще з перших класів мене постійно і усюди переслідувало слово, отож хочеш не хочеш, а без творчості вже ніяк.
Ви працюєте у сфері кінематографу, отож вже очевидно, що ви любите фільми, але все ж розкажіть, які саме фільми вам до вподоби і який останній фільм ви дивилися?
Сказати, що я люблю кіно - нічого не сказати. Я обожнюю його і зовсім не можу без нього! Якщо проходить цілий тиждень, а я не переглянув жодного фільму, то мені стає аж якось не по собі. Можна сказати, що я намагаюся всортувати увесь цей світ у такий от кінематографічний спосіб і мені це вдається.
Останній, переглянутий фільм - 'Корчак', режисера Анджея Вайди. Чудовий фільм, як на мене.
Як на вашу думку, чи можливо у наш час талановитій людині пробитися?
Іти і пробиватися можливо! Але спершу використовуйте усі можливості, що вам трапляються, аби хоч якось потрапити у той, бажаний вами, світ. А потім уже і знайдете себе. Не варто зараз ставити якісь рамки, адже ви лише починаєте своє життя і що з вами буде далі - нікому не відомо.
У кожному з вас сидить якась таємнича істота і ніхто не знає що з нею буде. Але вона вже сидить і від вас щось постійно вимагає. Це я точно знаю!
Хотілося б дізнатися про ваше ставлення до нашої рідної мови, що вона для вас означає? Адже зараз багато хто з українців обирає російську мову для спілкування.
Знаєте, хочемо ми того чи ні, але українська мова завжди буде нашою основою. Українська мова - це моя основа і моє життя. І геть не варто її цуратися, як зараз це чомусь роблять. Введіть тренд, що українська мова - це модно і ви відразу побачите як стане добре.
Аби не ставити довгих питань на одну і ту ж саму тему, будьте ласкаві, Іване Федоровичу, розкажіть про своє ставлення до політики.
Ой, ну що ж, чого правди таїти, як на мене, то дуже багато в чому наша держава є бандитською. Чому пояснювати не буду, думаю ви і самі це бачите і відчуваєте, а от якщо загалом, то ось що я думаю: політика - найжорстокіше мистецтво, яке собі тільки можна уявити. Тут не можна чекати і вичікувати, тут треба мати дуже пильне око. Але без політики нікуди не дітися. І якщо ти нею не будеш займатися, то тоді тобою відразу хтось займеться. Ось так.
Чи багато ваших творів чекають друку?
Ох, от не знаю в кого як, а в мене як напишеться, то так може й місяць, рік пролежати,устоятись.
В мене ось вихід нової збірки на носі, я здається казав, а я ще й не знаю що туди точно увійде, а що ще почекає.
Коли настає той самий фінальний етап і ви розумієте, що ваш твір довершений?
Це дуже складно, скажу я вам. Іноді ти це розумієш, лише аж тоді, коли твір надруковано і випущений у маси.
Але я звик до того, що коли до тебе прийшла думка, її потрібно відразу зафіксувати і більше навіть не чіпати, так і лишити.
Час плинув швидше за пісок і всі це розуміли, Іван Федорович також:
Нажаль у нас лишилось зовсім мало часу, то ж я просто хочу вам побажати, щоб ви завжди займалися лише тим, що вас цікавить і приносить задоволення. Добивайтеся вершин і пишіть, завжди пишіть! Адже коли ти - журналіст чи письменник,, то тебе ж це слово мучить! Ну як тут можна не писати? Це ж дивовижно цікаво - оживляти свої думки на папері. Як тут не писати?!
Далі були вірші, і серйозні, і насмішкуваті. Усі сміялися, Іван Федорович не переставав жартувати і відкрито демонстрував, що йому з нами комфортно і затишно. Та півтори години збігли, як вода і довелось прощатися.
Я дуже сподіваюся, що це не остання моя зустріч з Іваном Драчем , і я ще матиму змогу запитати в нього все те, що не дає спокою душі, на зо саа не знаходжу відповіді.
Автор
leravenue
Документ
Категория
Без категории
Просмотров
121
Размер файла
17 Кб
Теги
поет, сонячний
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа