close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

ТЛ №1 Тропи

код для вставкиСкачать



ТРОПИ
Художні засоби (зображально-виражальні) - сукупність прийомів, способів діяльності письменника, за допомогою яких він досягає мети - творить художньо-естетичну вартість.
До художніх засобів  належать:
1) тропи :епітет, порівняння, алегорія, гіпербола, перифраз, символ, оксиморон, літота, метонімія тощо;
2)  стилістичні фігури:повтори, градація, паралелізм, інверсія, еліпс тощо;
3)  принципи фоніки :інструментація, звуконаслідування, анафора, епіфора тощо;
4)  формотворчі засоби кожного роду літератури :сюжет, композиція, портрет, пейзаж, інтер'єр, монологи, діалоги персонажів, мова оповідача і автора.
Троп (грец. τρόπος - "зворот") - слово, вживане в переносному значенні для характеристики будь-якого явища за допомогою вторинних смислових значень, актуалізації його "внутрішньої форми"
Основні різновиди тропів:
* Алегорія
* Метафора
* Метонімія
* Синекдоха
* Оксюморон
* Епітет
* Гіпербола
* Літота
* Іронія
* Сарказм

Епітет ( з гр. додаток) - це художнє означення, що підкреслює якусь властивість чи рису предмета, явища тощо і викликає до нього певне ставлення. Слід відрізняти від звичайного означення. Е. має викликати в уяві образні картини, емоційно вплинути на читача, викликати уявлення, що лежать в різних життєвих сферах і залежать від досвіду читача. "...А земля лежить медова"
Які виникають асоціації  зі словом медова?
 (Рання золота осінь або пізнє літо, цвітіння квітів на лугах + віддалені асоціації медова земля - мед - бджола +прислів'я : працьовитий, як бджола" - людська плодотворна праця.
Художнє означення, або епітет, є ширшим від граматичного означення. 
Епітет  може бути виражений:
1) іменником : вітер-волоцюга, дівчина-слов'янка.
2) прислівником: посміхнутися криво; Він жадібно дивився на томик Шевченка. 
3) дієприслівником: Він все життя перейшов танцюючи.
4) цілим словосполученням: Вона згадала село, вкрите біло-рожевим цвітінням вишень.
 
У народній творчості часто до певного слова вживаються одні й ті ж епітети, їх називають постійними:
синє море, степ широкий, орел сизий, ясен місяць,
 вороний кінь, шовкова коса, золота осінь.

     Оксю́морон або окси́морон (грец. οξύμωρον, букв. "дотепно-безглузде") - літературно-поетичний прийом, котрий полягає у поєднанні протилежних за змістом, контрастних понять, що спільно дають нове уявлення.
  Із точки зору мовознавства оксюморон є різновидом тропу, найближчий за сутністю до метафори і гіперболи, тобто зміна значення або навмисне перебільшення. Особливість оксиморона полягає у сполученні різко контрастних, протилежних за значенням слів, внаслідок чого утворюється нова смислова якість, несподіваний експресивний ефект ("холодне полум'я", "сухий дощ", "крижана посмішка", "депресивна веселість" тощо).
  Найчастіше оксюморон виступає суто літературним прийомом, засобом художньої мови у творах письменників: прозаїків і поетів. Прикладами можуть слугувати назва збірки Василя Стуса "Веселий цвинтар" або рядок "На нашій, не своїй землі" з Тараса Шевченка.
  Цікаво, що насправді оксюморон не є вже таким безглуздим поєднанням непоєднуваного, що дає лише повне заперечення - бо він справді може започатковувати нові поняття. Наприклад, у сучасній маскультурі вислів спортивного коментатора "гарячий лід" імовірно означатиме, що на ньому точиться "гаряча" боротьба за перемогу, тобто фактично мова вже не про лід як такий, а про високий дух змагальності (приклад нового смислу, нового поняття від використання оксюморону).
  Не рідко саме від такого поєднання непоєднуваного "народжуються" нові поняття, наприклад "кисло-солодкий", або й навіть оксюморон здатний вирішувати проблеми, розкривати питання з невідомого боку, "штовхати" науку тощо ("квадратура кола").
  Вживають оксиморон як у розмовно-побутовій мові ("ходячий труп"), так і в публіцистиці ("запеклі друзі").
 Розмовні оксюморони: живий труп, страшенно вродливий(-а), нелюдське життя, палючий холод, молодий старик, правдива казка.
Оксюморони, що увійшли в науково-популярний вжиток:
* владний безлад (рос. беспредел) (владу як таку, створено, для наведення порядку) - цей оксюморон є частим у вжитку, скажімо, опозиційної до діючої влади політичної сили;
* складна ́ простота (коли за уявною простотою і довершеністю "стоїть" чимало зусиль і праці);
* штучна людина (в двох значеннях - і про людину, "нашпиговану" технічними пристроями, і про людиноподібного робота).
Приклади використання оксюморонів у сучасній маскультурі:
* назва голлівудської стрічки "З широко заплющеними очима";
* "порочний святенник" (рос. Падший ангел).

Порівнянням називається зіставлення двох предметів, явищ, подій тощо за їх спільними ознаками.
Мов водопаду рев, мов битви гук кривавий, 
Так наші молоти гриміли раз у раз.
(І. Франко)
  Порівняння дає можливість докладно дізнатися про невідомі нам риси, властивості чи ознаки предмета, події тощо. Воно має велике пізнавальне значення. Без нього важко було б дізнатися про речі, яких ми не бачили.
  Порівняння так само, як і епітет, викликає певні емоції, несе в собі якусь оцінку предмета чи явища, про які йде мова. У наведеному вище порівнянні звуку ударів молотів з ревом водопаду, з кривавим гуком битви відчувається захоплення могутністю каменярів, що ламають скелю, а разом з тим підкреслюється важкість і небезпечність їхньої справи - бо ж у битві кривавій гине багато людей. Опосередковано це порівняння високо підносить героїв-каменярів. Адже вони добровільно встали на роботу-боротьбу і з відданістю та могуттю рушать скелю, жертвуючи власним життям.
  Види порівнянь:
1) прямі: дівчина гнучка, як вербова лоза; хлопець міцний, як дуб;
2) заперечні (негативні):              То не грім в степу грохоче,         
 	То не хмара світ закрила,-
 	То татар велика сила
 	Козаченьків обступила.
3) порівняння-паралелізми:  такі П., у яких без сполучників зіставляються два явища поруч:
Чи не той то хміль,
Що коло тичин в'ється?..
Ой той то Хмельницький,
Що з ляхами б'ється
4)  порівняння може бути виражене Ор.в.: дивитися вовком( як вовк); Кришталь, кришталь... і золоті ворота / Горять на сонці дорогим вогнем"(як вогонь) (О. Зуєвський)
5)  За допомогою слів  подібний, схожий, нагадує, здається та ін. :На людське серце свічка є подібна(свічка, мов серце); Кохання схоже на отруту (кохання , мов отрута).

ПАРАЛЕЛІЗМ - це стилістична фігура: паралельне зображення двох-трьох явищ із різних сфер життя. 
У нар.тв-ті картини природи пов'язуються з душевними настроями людини. Створюється так званий психологічний паралелізм.
Стоїть явір над водою,
В воду похилився.
На козака пригодонька,
Козак зажурився.
   Епітет і порівняння - це прості тропи. За їх допомогою наше уявлення про предмет уточнюється, поширюється, але сам він залишається в своїй основі незмінним.
  Є тропи складні - метафора, метонімія, іронія тощо. У них ознаки чи властивості одного предмета переносяться на інший.
  


Метафора - образний вислів, у якому ознаки одного предмета чи дії переносяться на інший на підставі подібності між ними   . 
  Наприклад, у вислові - палали півонії червоним полум'ям - ідеться, звичайно, не про те, що квіти горіли справжнім вогнем, а про те, що червоні півонії здавалися палаючими. Адже півонії, що пишно розцвіли червоними квітками, кольором своїм нагадують червоний вогонь. Ось оця ознака вогню - колір - переноситься на квіти: сказано, що вони палали. Тут не порівняння - півонії були, немов червоний вогонь,- а саме заміна однієї дії іншою: замість червоно цвіли вжито образний вислів - палали червоним полум'ям.
  Складний троп, інакомовлення, розкриття суті одного явища через подібне ("синя одежа моря" - М.Коцюбинський. Тут синій колір морської води зіставляється з хвилями).
Різновиди перенесень:
1) колір (наприклад, білий сніг - білий світ) Перше значення - пряме - білий сніг. Друге - переносне, метафоричне - білий світ.
2) розмір (наприклад, грудка землі - грудка суму)
3) форма (рука хлопчика - рука долі)
4) функція (палець людини - палець станка (деталь станка)
5) місцезнаходження ( дно моря - дно життя)
6) форма і функція ( хвіст ящірки - хвіст літака)
7) емоційне враження (чорна земля - чорна душа)
Метафора найчастіше виражається в дії, наприклад, кіт посміхався у вуса. 
За стилістичним забарвленням серед метафор розрізняють:
* стерті метафори, які втратили свою образність: ніжка стола, ручка дверей, вушко голки, чутки ходять, день пройшов;
* образні загальномовні метафори: час біжить, дні летять, гроші тануть, холодний прийом, тепла атмосфера;
* образні індивідуально-авторські метафори: Кипить у нас в артеріях сучасність (Ліна Костенко); Поезія згубила камертон (Ліна Костенко).

  Особливим вилом метафори є персоніфікація, або уособлення, коли властивості людей або інших живих істот переносяться на неживі предмети. Наприклад: сонце весело сміялося з неба, земля дихала на повні груди, заклопотано шепотів про щось  зелений гай. І сміятися, В дихати, й шепотіти можуть люди, живі істоти. Вживання цих метафор робить розповідь письменника зримішою, емоційнішою.
  Без метафори не обходиться майже жоден вірш. Відшукайте метафори в поемі А. Малишка "Прометей", поясніть, яке значення мають вони для розкриття ідейного змісту твору. Прочитайте оповідання Панаса Мирного "Морозенко", простежте, як і з якою метою використано в ньому персоніфікації у створенні образу Морозенка та інших міфічних істот.
  Ω Слід пам'ятати, що якщо в тестових завданнях ЗНО треба визначити який троп найяскравіше виражений в рядку, то слід обрати уособлення, якщо в прикладі діє предмет, неістота, і метафору, якщо істота, за тієї умови, якщо і уособлення і метафора присутні у варіантах відповіді. Якщо присутнє щось одне, або метфора, або уособлення, то вибирати те, що є.
  Дуже близько до метафори стоїть алегорія, яку деякі дослідники вважають видом метафори. 
  
Алегорія - це відтворення в образах тварин, предметів, явиш природи ТОЩО людських характерів, стосунків між людьми. Яскравим прикладом алегорії є байка.  У ній розповідається про звірів, явища природи тощо, а ми розуміємо під цими образами людей, людські характери, стосунки між людьми.
  Алегоричний характер мають такі поезії, як "Каменярі"  І. Франка, "Досвітні огні" Лесі Українки. Читачеві зрозуміло, що, змальовуючи вперту й важку працю каменярів, поет говорить про борців-революціонерів, які виступають проти царату. Так само й досвітні огні в однойменному вірші Лесі Українки символізують початок революційного робітничого руху, перші революційні виступи. Це алегоричні образи.
Алегоричний характер мають деякі народні прислів'я та приказки, загадки, порівняння тощо: доки сонце зійде, роса очі виїсть; хитрий, як лисиця; дурний, як осел; хіба ревуть воли, як ясла повні?; пустили лисицю в курник; доручили ведмедеві пасіку стерегти; чорненький собака дім стереже тощо.
  У літературі часто зустрічаються назви творів, що мають алегоричний характер. Роман А. Головка "Бур'ян", повість М. Коцюбинського "Fala morgana*, вірш Лесі Українки "Досвітні огні".
  Близьким до метафори тропом є метонімія. 
  
Метонімією називається заміна назви одного предмета, явища чи дії іншим на підставі зв'язку між ними. Наприклад: а з першого вересня ожила школа: зашуміли класи, сповнилися сміхом і тупотом коридори. Зрозуміло, що зашуміли не класи, а учні в класах, вони ж сміялися й бігали в коридорах. Коли ми говоримо: "Я вчора читав Гончара", то маємо на увазі книгу, написану цим письменником, і так нас усі й розуміють. Це теж метонімія. Схожості, подібності (як це характерно для метафори, метонімії) між Гончаром і його книгами немає - є інший зв'язок - книга написана Гончаром. Метоніміями є такі вислови, як з'їсти повну тарілку (звичайно ж, не тарілку, а страву, що в неї насипана), подати рушники - тобто вийти заміж  тощо.
 Типи перенесень:
1) заміна матеріалу на виріб (чеське скло - про скляні вироби з Чехії)
2) заміна твору на автора   ( "читати Шевченка" замість "читати твори Шевченка")
3) заміна вмісту на предмет ( з'їсти тарілку)
4) заміна мешканців на країни, міста, вулиці (гомоніла Україна)
5) заміна дії на знаряддя (перо письменника) 
6) заміна предмета його атрибутами (рожеві щічки озирнулася) та інші. 
  
Синекдоха (від грецького - співвіднесення) - різновид метонімії, який виражається у:
1) заміні однини на множину і навпаки;
1)  заміні родового на видове і навпаки; 
2) інколи синекдохою називають вживання замість назви цілого предмета його частини.
Наприклад, перенесення за кількісною ознакою (однина - множина) "бережи копійку" замість "бережи гроші", "сто разів уже казав" замість "кілька разів".
Перенесення з цілого на частину: Картата хустина спинилася і здивовано озирнулася.
   Слов'янський  воїн урятував світ від фашистської чуми. Тут, звичайно, говориться не про одного воїна, а про всю армію. Загін прибув у складі ста двадцяти багнетів. Замість слова бійців ужито слово багнетів, яке вказує на озброєння бійців.
  Близько до синекдохи стоять такі тропи, як гіпербола та літота, які також ґрунтуються на кількісному перенесенні ознаки чи міри властивості.
   
Гіпербола - це художнє перебільшення. Та й виріс хлопець аж до неба - говорять у народі про високу людину. Микита Кожум'яка розриває руками сім волових шкір. Котигорошок носить булаву дев'яноста пудів. Козак Байда, провисівши на гаку кілька днів, знаходить сили вбити турецького царя з його родиною. У пролозі до роману "Правда і кривда" М. Стельмаха змальовується такий бій, коли в повітрі снаряди зустрічалися із снарядами, кулі з кулями - так густо було їх у повітрі. У відомій поезії Т. Шевченка Дніпро горами хвилі підійма.
Це все художнє перебільшення, гіпербола, яка допомагає читачеві глибше уявити силу, розміри чи інші якості якогось предмета чи події. Гіпербола часто зустрічається в казках, народних думах та піснях. Відшукайте приклади гіперболи в історичних думах, які вивчаються в середній школі, та поясніть, з якою метою вони вжиті.
  
Літота - художнє применшення, коли якості чи розміри предмета порівняно із справжніми подаються як надзвичайно маленькі. Про людину, яка принишкла, поводить себе надто спокійно, непомітно, говорять, що вона тихше води, нижче трави; з'ївши крихту хліба; дитя було маленьке - як мишенятко; до сусіднього села близько - двічі палицею кинути - усе це вислови, побудовані на літоті.
І гіпербола, й літота, виділяючи й підкреслюючи певну рису чи властивість предмета, сприяють глибшому розкриттю задуму письменника. Вони сприймаються не в прямому розумінні, тут на перший план виступає переносне значення. Ці засоби надають мові найчастіше урочистого або комічного звучання.
  
  Порівняно з іншими тропами гіпербола й літота в художній літературі вживаються помітно рідше.
До тропів належить й іронія - тонка, прихована насмішка, коли слова вживаються в протилежному значенні. Так, бажаючи гостріше висміяти панів-кріпосників, Т. Шевченко пише, що пан щедрий та розкошний, отечество так любить, так  за ним бідкує... А далі розкриває суть отієї "щедрості" та "любові". "Гак із його, сердешного, кров, як воду, точить!" Іншого пана Шевченко називає тихим, богобоязливим і показує, яким той насправді є жорстоким та лютим.
Іронія часто вживається і в розмовній мові, коли, наприклад, про поганого учня говорять: це справді "відмінник" - за один день три двійки одержав.

Іронія, залежно від контексту, може мати найрізноманітніші відтінки - від дружнього жарту до злої, уїдливої насмішки, яка називається сарказмом.
  Так, гнівно засуджуючи самодержавство, яке люто пригноблювало всі волелюбні народи, Т. Шевченко з гіркою, пшикни іронії-ю, тобто із сарказмом, пише про царя:
Отам-то милостивії ми Ненаголовану і голу Застукали сердешну волю 
Та її цькуємо...
Тут В іронічному ключі вжито казенну форму звернення від першої особи множини, лютою тирана названо милостивим. Сила постового гніву надає іронії саркастичного звучання.
  Треба ще сказати, що поділ тропів на види має до певної міри умовний характер. Деякі з них за своїми ознаками стоять на межі між одним та другим або й декількома тропами. Наприклад, у вислові - усміхнене сонце - є риси епітету й персоніфікації. Такі епітети називаються персоніфікованими епітетами. Вислів - був той козак сильним, як лев - являє собою порівняння, але має також і ознаки гіперболи. Алегорія стоїть дуже близько до метафори. Майже всі тропи можуть мати іронічне забарвлення.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
1. Якими частинами мови найчастіше утворені метафори? Наведіть приклади.
2.  Які з наведених нижче фраз містять у собі метафори? Свою думку доведіть.
  а)	не лише з різних місць, але й з віків різних зійшлися сюди, як у казці, хатинки, розліталися крилаті вітряки та й давай влаштовувати посиденьки
й хороводи;
б)	волошки дивляться в небо;
в)	на білу гречку впали роси.
3.  Підберіть епітети до слів:
а)	небо, море, обличчя, очі, сум, страх, грім;
б)	битися, любити, говорити, посміхатися, співати.
4.  Підберіть метафори до слів:
ліс, весна, річка, очі, вікно.
5.  Утворіть порівняння зі словами:
вовк, море, дзвін, річка, сніг.
6. Вкажіть, які тропи вжито в наведених нижче уривках.
  а)	Розкішний і глушинний український північний ліс! Над роздолами просторо розкинулась могутня дубина, над плесами струнко спинаються явори, в
низинах тісниться осика, буйніє ліщина. Густі гаї немов чемно обходять селища та ораниці, западають у мочарі та грузі, а на піщаних пагорках велично здіймаються стрункі, височенні бори. Глушина в північних українських лісах страшна, мирного часу віддалік селищ на десятки і сотні гонів не зустріти людини (Ю.Смолич).
  б)	Вечір потроху підмішувався у день.  
  Лежить земля, наче б віспою побита. Вже не має моці розправитись, бо мороз у тіло в'ївся. Від того навіть підгнила Марфина ворітня вже не хилитається, як п'яний Тодір за неї хапається, коли додому клигає.
  А вдосвіта птахи від землі в небо тікали. Не звикли такою бачити, пекло в очах, поривалися шукати загубленої землі. Шукали її в небі. Потім, приплющуючи очі, втомлено сідали на пухкий і податливий сніг, на якому їхні ноги випікали мережива з хрестиків (В.Яворівський).
  в)	Бралося далеко за північ. Позасипали люди
по своїх теплих захистах; спить-дрімає земля під глибоким снігом; знемігся вітер, утомилося й віхало, затихло. Не сплять тілько зорі в далекому небі, та не спить той старий дідуган Морозенко, яким Катря лякала свого Пилипка. Білим інеєм чіпляєть ся він за дерево, гладенькою кригою вистилає собі слід по снігу...(П.Мирний).
7. Доповніть фрази порівняннями:
  а)	хмаринка в небі; холодний осінній дощ; мамина усмішка, берізка в полі, поле  безкрає.
  б)	розлога ялина; дівочі очі; біжить швидко; хвилі в морі; зелена травичка.
   8. Доповніть подані нижче речення епітетами, порівняннями, метафорами.
а)	На трави впали роси.
б)	Заєць сховався під кущем.
в)	Хлопчик дивився на небо.
г)	На лісовій галявині розцвіла конвалія.
д)	Вітер ... у верховітті,
є) Пташки ...
9. Які тропи використано в поезії?

ЖІНКА
Нехай мені доля вготовила муки. 
Не камінь на плечі, а цілий обвал. 
Я буду до щастя простягувать руки. 
Я буду молитись на свій ідеал. 
Нехай моя доля знедолено плаче, 
Карає і мучить нестерпним життям, 
Я все-таки сильна, я щось таки значу, 
Я світ цей дивую красивим дитям. 
Накотяться біди - повинна здолати. 
Підкотиться туга - повинна мовчать. 
Немеркнуче світло: я - жінка, я - мати, 
Запалена Богом остання свіча. 
І хто мене кине - покинутим буде. 
Хто словом осудить - осудиться сам. 
Земна і небесна - такою пребуду! 
Такою достанусь грядущим вікам!  (Г. Чубач)

10. Визначте, до якого виду тропів належить назва збірки Василя Стуса  "Веселий цвинтар"
1) оксюморон
2) синекдоха
3) гіпербола
4) парафраз1
11.Визначити віршовий розмір:
	В'ється стежка між кущами,
	Що чар-зілля заросла,
	Мліють трави під ногами
	Від незримого весла  (Юрій Липа)
1) чотиристопний хорей з пірихієм
2) чотиристопний ямб з пірихієм
3) тристопний дактиль
4) тристопний анапест

12. У якому творі І.Франко створив алегоричний образ громади працівників, що спільною важкою працею ламають скелю для того, щоб вимостити дорогу у щасливе майбутнє людства?
1) "Гімн"
2)  "Чого являєшся мені у сні"
3) "Мойсей"
4)  "Каменярі"; 
13. Визначте варіант, у якому правильно вказаний порядок розташування підкреслених художніх засобів у запропонованому тексті:
     Вітер теплий і м'який пливе і топче по ланах, білі хмаринки, ніби  лілеї блакитного велетенського ставу, підбарвлені легко сонцем, пливуть і десь  западають за чорну стіну далекого дубового лісу  (Улас Самчук)
  А) епітет, епітет, гіпербола, метонімія;      
  Б) порівняння, епітет, епітет, метафора;
  В) епітет, епітет, порівняння, метафора;    
  Г) епітет, епітет, гіпербола, порівняння
14.Назвіть троп, що є протилежним гіперболі.
1) оксюморон;
2) синекдоха;
3) літота;
4) парафраз.
15. Установіть відповідність
Приклади
Тропи


А
Б
В
Г
Д
1) Ревуть блискавиці хмар.   
А) метафора

1





2) Я ходив-блукав до ночі синім степом без доріг
Б) метонімія

2





3)А у тебе очі - як волошки в житі
В) синекдоха

3





4) Влаштувався на роботу, може,           якусь копійку заробить.
Г) епітет
Д) порівняння

4





16. Установіть відповідність
Приклади
Тропи


А
Б
В
Г
Д
А) Чому ліси чекають мене знову,
На щит піднявши сонце і зорю.
Б) Вона прийшла,заквітчана і мила,
     І руки лагідно до мене простягла
В) Грає кобзар, виспівує,
     Аж лихо сміється!
 Г) Людина нібито не літає...
     А крила має,А крила має!
Д)  Ця дівчина... Обличчя , як з ікон.
    А ви її збираєтесь карати?!
 
1) оксиморон
2) епітет
3) алегорія                                     
4)  порівняння

1






1) 

2






1) 

3






1) 

4






1) 







17. Установіть відповідність  
            
Приклади
Тропи


А
Б
В
Г
Д
 1)Я в снах колись стрівся з   нею в терновому саду.                                
2) Слухати Солов'яненка  -  насолода.                                                      
3) Поезія згубила камертон.                       
4)Усі чекали вечері,  бо досі крихти
 в  роті ніхто не мав.
 
А синекдоха
Б порівняння В метонімія 
Г  епітет 
Д метафора

1






1) 

2






1) 

3






1) 

4






1) 







    
18.Яка стилістична фігура використана у поезії В.Стуса "У цьому полі, синьому, як льон":
Ні. Вистояти. Вистояти. Ні -
стояти. Тільки тут. У цьому полі,
Що наче льон. І власної неволі
Спізнати тут, на рідній чужині
А) метафора;  		Б) порівняння;  	  В)оксиморон;     Г)метонімія
19. Визначте троп у рядках "Я довго Шевченка читав сьогодні" :

А) метафора;		Б) метонімія;	              В) персоніфікація;	Г) порівняння.

                                      
1  Парафра́з або парафра́за (від грец. παράφρασις - переказ) - переказ, виклад тексту своїми словами.
Парафразами називаються різні види переробки тексту (зокрема, літературного твору): докладне пояснення короткого тексту, скорочений виклад великого тексту (адаптація), спрощений виклад важкого для розуміння тексту з короткими роз'ясненнями, перекладення прозаїчного тексту у вірші, перекладення віршів в прозу. Парафразою також може називатися частковий переказ тексту. В українській літературі відомі парафрази Тараса Шевченка на книги пророків Ієзенвїла та Осії, "Плач Ярославни" за мотивами "Слова о Полку Ігоревім".

---------------

------------------------------------------------------------

---------------

------------------------------------------------------------

1


Автор
238   документов Отправить письмо
Документ
Категория
Школьные материалы
Просмотров
6 905
Размер файла
866 Кб
Теги
тропа
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа