close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

skovoroda2

код для вставкиСкачать
ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА
(1722-1794)
Григорій Савич Сковорода, видатний український письменник, філософ і педагог, гнівно осуджував царське самодержавство, обстоював права трудового народу па свободу і всебічний розвиток. Як письменник, Сковорода в історії давньої української літератури посідає одне з чільних місць. Він був визначним майстром поетичного слова, добре володів технікою віршування. Творчість Сковороди є перехідним етапом між давнього і новою українською літературою. Вона відіграла значну роль у становленні нової української літератури, формуванні демократичного світогляду її представників.
ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ
Григорій Савич Сковорода народився З грудня 1722 року в селі Чорнухах на Полтавщині в сім'ї малоземельного козака. У 1738 році Сковорода вступив до Київської академії, але в 1742 році його навчання було перервано в зв'язку з запрошенням до Придворної співацької капели в Петербург. Через два роки він знову повернувся до академії, де навчався до 1750 р.
Сковорода здобув в академії ґрунтовні знання з філософії, , української, російської, античної та західноєвропейської літератур, опанував кількома іноземними мовами, зокрема латинською, грецькою, німецькою.
У 1750 р. він у складі російської комісії вирушає в тривалу подорож за кордон. Сковорода відвідав Австрію, Словаччину, Польщу, Німеччину, де познайомився з передовими філософськими ідеями, прогресивними літературними течіями. Це сприяло формуванню демократичного світогляду майбутнього письменника.
Повернувшись на Україну (1753 р.), Сковорода займається педагогічною діяльністю. Зокрема, працює в Переяславському колегіумі, де провадить викладання поетики по-новому, за Ломоносовим і Тредіаковським, викликавши цим невдоволення ректора колегіуму. Відмовившись повернутися до старих методів викладання, Сковорода через деякий час був звільнений з колегіуму.
Тривалий час він працює домашнім учителем у поміщика Степана Томари на Переяславщині. Це були роки зближення письменника з народом, коли він глибше пізнав його нужденне життя, пройнявся його думами і настроями, що допомогло формуванню світогляду Сковороди як демократа, визначило спрямування його творчості.
З 1759 по 1769 роки Сковорода працював викладачем поетики і етики в Харківському колегіумі, але й звідти був звільнений за свої демократичні погляди та прагнення вести навчання за прогресивною методикою, всупереч вимогам схоластичного навчання. Царизм в особі Сковороди вбачав неблагонадійну людину і переслідував його.
Понад чверть століття він провів серед простого народу як мандрівний філософ. Зокрема, подорожував по Лівобережній Україні, по містах і селах Росії - у Воронезькій, Курській та Орловській губерніях. Де б не з'являвся письменник, він всюди знаходив любов і приязнь трудящих мас. Його пристанищем були селянські хати, пасіки, садки. Сковорода був невимогливим до життя, але й не був аскетом. Любив природу, пісні, музику, не розлучався з флейтою.
У своїх лекціях, філософських трактатах і художніх творах, у розмовах із селянами Сковорода викривав самодержавний лад, піддавав критиці основи церковної моралі, розвивав ідеї, які різко розходилися з настановами християнської релігії. Сміливість Сковороди щодо критики основ суспільного життя царської Росії викликало з боку реакційних кіл цілий потік доносів. Влада встановила над письменником таємний нагляд.
Разом з тим Сковорода цікавив церковників. Вони прагнули зробити з нього монаха, неодноразово пропонували йому високі духовні посади. Письменник рішуче відмовлявся. На одну з пропозицій вступити до монастиря і посісти високу посаду Сковорода відповів: "Разве вы хотите, чтобы и я умножил число фарисеев? Ешьте жирно, пейте сладко, одевайтесь мягко и монаществуйте".
( Фарисей -я, 1) У Стародавній Іудеї - послідовник релігійно-політичної течії, що відзначалася фанатизмом та надмірною увагою до зовнішніх проявів релігійності. 2) Лицемірна людина; ханжа.)
Помер Григорій Савич Сковорода 9 листопада 1794 р. в с. Пан-Іванівці (нині - Сковородинівка) на Харківщині.
Сковорода як філософ і письменник був передовою людиною свого часу. Він добриє розумів суспільні проблеми, породжені класовою несправедливістю. Однак, будучи виразником прогресивних ідей, виступаючи проти ненависних суспільних порядків, він, як типовий просвітитель XVIII ст., не дійшов до усвідомленая необхідності активної боротьби і протесту.
Сковорода був добре обізнаний із вченням античних письменників і філософів, визнавав геліоцентричну систему Коперника, поділяв прогресивні наукові погляди на природу і суспільство.
Як філософ. Сковорода формувався під впливом передових сучасних ідей, зокрема матеріалізму Ломоносова. Його сатиричні твори перегукувались із сатирою прогресивних російських письменників, педагогічні ідеї були близькими до ідей видатного французького просвітителя Ж.-Ж. Руссо.
ТВОРЧІСТЬ
Літературна спадщина Г. Сковороди складається з збірки поезій "Сад Божественних пісень", а також оригінальних віршів, які не ввійшли до збірки, перекладних поезій та збірки "Басни харьковскія". Цінним доробком письменника є його твори на філософські та педагогічні теми. За життя письменника жоден з його творів не був надрукований. Більшість з них розповсюджувались у рукописних списках.
Г. Сковорода прагнув вивести українську поезію із схоластичної закостенілості, освіжити її тематику, наблизити до інтересів народу і його творчості, використовуючи при цьому насамперед фольклор.
Поезія Сковороди оптимістична, життєстверджуюча. Вона пропагувала ідеї вільної праці в ім'я трудового народу, щастя, віру в світле майбутнє, її проймали мотиви виховання людини в дусі служіння народові, працьовитості, чесності й благородства. Більшість поетичних творів Сковороди, які були написані в період від 1753 до 1785 року, ввійшли до збірки "Сад Божественних пісень". Назва збірки не відповідала змістові та ідейному спрямуванню творів, що ввійшли до неї. Поет назвав свої пісні "божественними", хоч у них не було нічого релігійного, забобонного, з біблійними книгами їх поєднували хіба що епіграфи, прив'язані до теми віршів чи образів. Це було відгомоном традиції давніх письменників - давати мудровані назви книгам. Тому не слід ототожнювати епітет "божественный" із поняттям "релігійний".
Поетичний збірник "Сад божественних пісень" - це прославлення ідей гуманізму, правди, працьовитості. Поет закликає до самопізнання, морального вдосконалення, оспівує красу природи, малює явища соціального життя, критикує суспільні і особисті вади людей.
Вірші "Ах поля, поля зелены" та "Ой ти, птичко, жолтобоко", які стали народними піснями, створювались під значним впливом народної лірики. В них поет прагнув образно відтворити красу рідної природи, полів, степів, лісів. Він, як ніхто інший до нього в українській літературі, відчував роль природи в житті людини.
У поезії "Ой ты, птичко жолтобоко" Сковорода настійно проводить думку, що людина простого стану, трудівник має право на повагу й визнання. І, навпаки, часто високе становище посідають недостойні люди - бездарні, які тільки мріють про власні вигоди. Письменник звертається до популярних народнопісенних образів - пташки, явора. Птах звиває гніздо в небезпечному місці, явір також під небезпекою - то біля води, де підмивається його коріння, то на горі, де буйні вітри ламають його гілля. Засіб персоніфікації тут допомагає глибше і яскравіше розкрити ідею твору.
Аналіз віршів Сковороди дає право твердити, що Сковорода не просто наслідував фольклорні твори. Він брав з народної лірики окремі мотиви, прийоми образності, але майстерно їх інтерпретував і підпорядковував власному задумові, вдало поєднуючи із своїми думками. Таким чином, фольклорний поетичний матеріал під пером талановитого майстра слова набував нового ідейного звучання.
Сковорода добре розумів значення возз'єднання українського і російського народів, бачив історичну перспективу їх спільного розвитку. Тому він з пошаною говорить про Богдана Хмельницького у вірші "Dе Lіbеrtаtе" ("Про свободу"):
Будь славен вовек, о муже избранне, Волиосты отче, герою Богдане!
З ім'ям Хмельницького автор пов'язує народні сподівання на волю, краще майбутнє. В одному з своїх творів він чітко висловив своє розуміння ролі народу в створенні кращої долі: "Мы сотворим свет получший, созиждем день веселийший".
Богдана Хмельницького він возвеличує як поборника волі. Поет уславлює свободу як необхідну умову існування й розвитку народу:
Что то за вольность? Добро в ней какоє?
Ины говорят, будто золотое.
Ах, не златое, если сравнить злато,
Против вольиости еще оно блато . (болото)
Про волю, до якої прагне все людство, говорить Сковорода і у вірші "Голова всяка свой имеет смысл". Для поета боротьба за волю - це його життєве кредо:
...и мне вольность одна єсть нравна И безпечальный, непростьій путь, Се - моя мера в житії главна...
Серед поетичних творів Сковороди своєю сатиричністю, спрямованою проти соціального зла, художністю виділяється твір "Всякому городу нрав и права". Тут з великою силою розкрито вади ворожого народові феодального ладу, порушено багато соціальних проблем тогочасного суспільства.
Тема вірша була підказана самим життям. Сатира спрямована насамперед проти феодалів-кріпосників, козацької старшини, які, користуючись підтримкою царизму, насильно перетворювали селян та бідних козаків у кріпаків, відбирали у них землю, майно. Сковорода прагне розвінчати негативні явища феодального суспільства, розкрити всю облудність і несправедливість його законів. Твір багатий на сатиру, іронію, сарказм, які сприяли розкриттю задуму поета.
Сковорода викриває свавілля і розбещеність українського панства. Один поміщик, пише поет, "непрестанно стягает грунта", інший - з метою скорішого збагачення закуповує за кордоном худобу. За образами вірша поставала жорстока експлуатація трудящих поміщиками. Розбещене панство проводило свій час у розвагах, на полюванні, балах. Сковорода підкреслює, що панський будинок часто шумить "от гостей, как кабак", панство насолоджується картярством, проводить життя в розпусті ("Тех беспокоит Венерин амур").
Поета турбував тодішній стан освіти на Україні. Схоластична наука була далекою від вимог життя, інтересів народу. Сковорода пише, що студентові "С диспут... трещит голова", бо йому доводиться постійно зазубрювати релігійні догми, а потім на тривалих диспутах їх обговорювати. Далекі від народних інтересів були і юридичні закрий ("Строит на свой тон юриста права"), які захищали права панівних класів, тих, хто мав гроші.
Сковорода гнівно таврує купців, які без сорому обманюють народ, обкрадають його. Це добре показано вчинками купця Федька, який "при аршине все лжет". Особливо ненависними трудящим, говорить поет, є лихварі, що деруть з них неймовірні проценти за позичку грошей.
Отже, сатирик стисло,, але яскраво малює картину потворних явищ феодально-кріпосницької системи. Всім своїм змістом, образністю, ідейним спрямуванням поезія "Всякому городу нрав і права" імпонувала думкам і прагненням народу, через що в його середовищі здобула велику популярність. Вона стала народною піснею, ввійшла до репертуару кобзарів і лірників. У переробленому вигляді І. П. Котляревський використав її у п'єсі "Наталка Полтавка".
Значну частину літературної спадщини Сковороди складають байки. Сковорода був автором першої в українській літературі збірки байок. Зразки цього жанру зустрічались і до Сковороди, але лише вія глибоко осмислив і повно розкрив потенціальні можливості байки як літературного жанру в плані зображення суспільного життя.
Байки Сковороди, в яких звучать актуальні мотиви часу, вийшли в світ під назвою "Басни харьковскія". В різноманітних за тематикою творах письменник пропагує свої суспільно-політичні та морально-етичні погляди, зупиняється на проблемах співжиття людей, підносить благородні риси трудового народу: працьовитість, чесність, розум, добропорядність. Цікавою частиною сковородинських байок є їх "сила" (мораль). Здебільшого мораль висловлена афористично, ритміка часто стилізована під ритміку прислів'їв та приказок. У ряді випадків "сила" набагато більша, ніж основний текст байок.
Важливим у байках Сковороди є мотив "сродної" праці, якій байкар присвятив чимало творів. Письменник настінно твердив, що праця є природною потребою коленої людини. Без праці людина не може мати щастя і морального задоволення. Робота приносить суспільству матеріальне і духовне багатство. Але праця, твердить Сковорода, мусить бути вільною.
Кожний громадянин суспільства має працювати за покликанням, за нахилом і обдаруванням виконувати посильну й доступну йому "сродну" працю. Тільки тоді всі люди будуть рівними, щасливими.
Ідею "сродної" праці Сковорода проводить у байках "Орел и Черепаха", "Собака и Кобила", "Жаворонки", "Кукушка н Косик" та ін. Серед них особливо виділяєіься твір "Пчела и Шершень". Помітна непропорційність між основним змістом байки і "силою". Мораль втричі більша за фабулу. Шершень кепкує з бджоли, яка постійно і сумлінно трудиться, збираючи мед. А сам він хвалиться своїм становищем, яке дозволяє йому жити за рахунок чужої праці. Бджола ж відповідає йому, що її покликання - збирати мед: "К сему мы рождены и не перестанем, поколь умрем". А без роботи вона не мислить свого життя.
Пропагуючи ідею "сродної" праці. Сковорода прагне довести, що люди типу Шершня - це паразити. Вони живуть крадіжкою чужого для того, щоб "їсти, пити". В образі Шершня засуджуються представники панівних кіл. А бджола - це образ мудрої, трудящої людини, яку прикрашає її "сродна" праця. Байкар вшановує Бджіл як символ чесності та працелюбства і гудить Шершнів як нетрудових елементів суспільства.
У "силі" на кількох прикладах Сковорода розкриває благородство людей, життя яких проходить у "сродній" праці. Взяти б, наприклад, пише байкар, студента. Багато людей типу Шершня твердять - для чого цей студент так багато вчився, коли не здобув для себе ніякого багатства. Сковорода відповідає, що такі люди забувають, що студент прагне не багатства, а має іншу мету - працювати за покликанням, яке дасть йому велике моральне задоволення для душі й буде корисним для суспільства.
Запитайте в гончої собаки, говорить Сковорода, коли їй весело? Тоді, відповість собака, коли ганяє зайця. Або кіт,- коли він задоволений своїм життям? Безперечно, відповідає байкар, коли сидить біля нори, щоб зловити мишу, хоч може її й не їсти. На цих життєвих і добре зрозумілих прикладах Сковорода стверджує важливість і природність для суспільства ідеї - жити за законами "сродної" праці.
Письменник у байці твердить, що "нет радостнее, как жить по натуре", тобто чесно трудитися, залежно від здібностей і покликання. Бо коли цього не дотримуються, тоді суспільство втрачає дуже багато. Навіть коли порядну, працьовиту людину наділити великим багатством, твердить Сковорода, але усунути її від "сродної" праці, то це обертається для неї трагедією. Відірвіть бджолу від улюбленої праці - збирати мед і дайте їй достаток,- чи буде вона щасливою і задоволеною? Ні, відповідає письменник.
Основою байок Сковороди було саме життя, його пекучі проблеми. В цих творах письменник пропагував передові думки, прогресивні ідеї. Байки відзначаються афористичністю, живими діалогами, сатирою, дотепними репліками, мовою, близькою до розмовної.
Серед творів Сковороди на педагогічні теми особливо виділяються притчі "Благодарный Еродий" та "Убогий жаворонок". У них пропагуються народні, демократичні методи виховання дітей і засуджуються ті форми, до яких вдавалося дворянство, запрошуючи до виховання вчителів-іноземців, які виховували у дітей низькопоклонство перед іноземщиною і зневагу до всього вітчизняного. Думки Сковороди перегукувались з ідеями, висловленими в творах передових російських письменників XVIII ст. (Фонвізін, Новиков та іп.).
1
Автор
225   документов Отправить письмо
Документ
Категория
Школьные материалы
Просмотров
268
Размер файла
66 Кб
Теги
skovoroda
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа