close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Костенко А. Раритети античної колекції ХОКМ

код для вставкиСкачать
УПРАВЛІННЯ КУЛЬТУРИ
ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ
ХЕРСОНСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ
РАРИТЕТИ
АНТИЧНОЇ КОЛЕКЦІЇ
Херсонського краєзнавчого музею
ВИМІР НАМИСТИНИ
ПЕРЕДМОВА
До 155-річчя
від дня народження
засновника музею –
археолога, історика
та українського
громадського діяча
Віктора Гошкевича
(1860-1928 рр.).
Херсонський обласний краєзнавчий музей є
однією з провідних науково-просвітницьких
інституцій на теренах Південної України.
Тут зберігаються і досліджуються десятки
різноманітних колекцій, а загальне число
експонатів сягає близько 200 тисяч. Особливим є
зібрання предметів античної культури, що більш ніж
тисячу років панувала на берегах Чорного моря.
До 125-річчя
від дня заснування
Херсонського
обласного
краєзнавчого музею.
У цьому виданні ми публікуємо дані про
найбільш цінні та відомі речі, які відносимо до
раритетів античної колекції музею. Серед них
є й ті, що за якістю та витонченістю роботи
давніх майстрів можна вважати справжніми
шедеврами. Вони мають вкрай мало аналогів,
або ж не мають їх взагалі. Інші ж є досить
поширеними в античному світі предметами
масового виробництва, але в музейній колекції
зберігаються в єдиному екземплярі – тож для
нашого краю теж можуть вважатися унікальними.
У 2015 р. музей має повне право святкувати,
окрім уже зазначених, ще один ювілей –
120-річчя відкриття та надходження до колекції
«стели Леокса» (V ст. до н. е.) – першої у нашому
музеї лапідарної (тобто монументальної кам’яної)
пам’ятки, шедевру античного мистецтва.
Відзначимо, що ця та усі інші знахідки не
випадкові, адже зроблені вони на землях, багатих
старожитностями. Будемо пам’ятати, що під
полями й степами Півдня пролягали колись
квартали легендарної Ольвії, а сучасні села й
містечка постали на місці античних поселень.
У цьому виданні ми вирішили поєднати розповідь
про речі музейної колекції з історичними міфами
та переказами тих часів. Тож хочеться вірити,
що це видання нагадає про багатий культурний
спадок Півдня України, порадує читачів новим
ракурсом сприйняття історії та покличе
до спілкування з тими, хто любить свою землю,
своїх предків, свою історію.
Антон Костенко,
науковий співробітник
Херсонського обласного краєзнавчого музею
РАРИТЕТИ АНТИЧНОЇ КОЛЕКЦІЇ
ХЕРСОНСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ
3
СТЕЛА НА ЧЕСТЬ ЛЕОКСА
475-460 рр. до н. е.
Поблизу сучасного села Парутине у VІ ст. до н. е. –
ІV ст. н. е. знаходилося давньогрецьке місто Ольвія,
яке було центром держави, що охоплювала південь
сучасних Миколаївщини та Херсонщини. Ольвійська
держава підтримувала приязні відносини зі скіфами,
господарями південноукраїнських степів у ті часи.
Одного разу Леокс (вірогідно, впливовий громадянин
Ольвії, що належав до міської аристократії) вирушив
з важливим державним дорученням до віддалених
племен. Супутником Леокса в цій місії був невідомий нам
на ім’я скіфський воїн. В далеких від Ольвії степах вони
загинули. Через деякий час співгромадяни замовили
і встановили надгробну стелу над їхнім братським
кенотафом – символічною могилою. На боці стели
читається напис: «Пам’ятка відваги, я говорю, що
вдалині, за Вітчизну віддавши життя, лежить син
Малпагора Леокс».
4
РАРИТЕТИ АНТИЧНОЇ КОЛЕКЦІЇ
ХЕРСОНСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ
РАРИТЕТИ АНТИЧНОЇ КОЛЕКЦІЇ
ХЕРСОНСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ
5
СТЕЛА НА ЧЕСТЬ
БОГИНІ КІБЕЛИ
І ст. до н. е. – І ст. н. е.
Кібела, Мати богів, спочатку вшановувалася лише
в землях Фригії (територія сучасної Малої Азії). Але що
більше ширилося серед греків скептичне ставлення
до власних богів-олімпійців, то дедалі набував сили
серед них культ Кібели. Віра в богиню вимагала
безумовної екстатичної відданості покровительці
всього живого на землі.
У Римі шанування Кібели ствердилося в ІІІ ст. до н. е.
Тоді ж спеціальним посольством було привезено
стародавню статую богині з її храму в Малій Азії.
В римському порту Остія Кібелу зустрічало все міське
жіноцтво і коли вона «зійшла» на берег, дівчата несли її
на руках до нової домівки – храму Вікторії на Палатині.
День, коли це сталося – 12 квітня 204 р. до н. е. – став
згодом державним святом Мегалесією.
У І ст до н. е.обряди культу Кібели набули поширення та
популярності. До шанувальників Кібели належав і грек
Діодор, син Філія, що присвятив «Великій Матері» цю
стелу. Богиня сидить на троні, у лівій руці вона тримає
тимпан, а в правій – чашу. На її колінах примостився лев.
6
РАРИТЕТИ АНТИЧНОЇ КОЛЕКЦІЇ
ХЕРСОНСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ
СКУЛЬПТУРА ЛЕВА
Середина V ст. до н. е.
У V ст. до н. е. в Ольвії оселився скіфський цар Скіл, який був сином
царя Аріапейта і знатної грекині. Одружившись з громадянкою
Ольвії, він настільки вподобав грецький спосіб життя, що волів
проводити більшу частину часу в збудованому ним в Ольвії
мармуровому палаці, а не в степах зі своїм народом. Згодом Скіл
вирішив підкреслити свою повагу до грецької культури, вклонившись
олімпійським богам. Скіфи не змогли знести зради батьківських
богів і повстали проти царя. В цьому повстанні Скіл і загинув.
А історія його невдалого правління стала
пересторогою наступникам Скіла на троні.
Є підстави гадати, що ця скульптура лева
була окрасою збудованого Скілом
в Ольвії розкішного палацу,
досі не знайденого
археологами.
РАРИТЕТИ АНТИЧНОЇ КОЛЕКЦІЇ
ХЕРСОНСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ
7
ДЕКРЕТ НА ЧЕСТЬ КАРЗОАЗА
Кінець І – перша половина ІІ ст. н. е.
Декрети в античному світі – викарбувані на камені державні постанови –
мають велике значення як безцінне джерело історії, політичного та суспільного
життя античних міст Північного Причорномор’я. Один з таких декретів –
на вшанування громадянина Ольвії Карзоаза. Вітчизна, згорьована його
втратою та засмучена його смертю, вирішила вшанувати його декретом, який
встановили на міський площі, щоб він і після смерті славився серед живих.
За архонта Омпсалака с. Єврисивія з товаришами, місяця паніма 12-го дня Рада й
народ постановили [уславити] Карзоаза с.
Атталова, мужа, що славно йшов шляхом
державницької повинності, ніс небажаний
тягар та, випереджаючи доручення, доводив цілісність всякого вибору. Таким вирізнявся він станом думок.
Якщо ж Вітчизна [своїми] нагадуваннями
надто часто використувала його готовність [їй служити], він, наслідуючи життя
кращих державних діячів, був для молоді
прикладом схожості кращих людей і на посадах служив вірно й працелюбно, негайно
виконував доручення у посольствах до сусідніх царів, так що для точного викладу їх
бракує слів.
Не менше випробовувся він у спілкуванні з
окремими особами, але й тут сповна виявляв себе цей муж: привітністю приваблюю-
8
РАРИТЕТИ АНТИЧНОЇ КОЛЕКЦІЇ
ХЕРСОНСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ
чи іноземців та виявляючи гостинність відповідно до свого чесного звичаю, він виявляв
до них цілком родинні почуття, а якщо до
нього звертався хтось з громадян, чи у справах, чи як сусід, то його прихильності до них
навіть не висловити; але він уславився аж до
краю землі, зазнаючи небезпеки через дружбу
та сприяючи [друзям] навіть перед [римськими імператорами] Августами.
Внаслідок цього Вітчизна, згорьована його
втратою та засмучена його смертю, постановила похвалами та гідними свідченнями пом’якшити зазнаної в його особі
втрати, щоб він і після смерті славився
серед живих, вшанувати його золотим вінком і через вісника оголосити під час виносу його тіла, що народ вшановує Карзоаза
Атталова, який жив прекрасно і корисно
для народу, і цю постанову встановити на
видному місці, щоб кожен, хто читає, мав
наснагу наслідувати похвальне життя.
РАРИТЕТИ АНТИЧНОЇ КОЛЕКЦІЇ
ХЕРСОНСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ
9
ОСУАРІЙ
У ФОРМІ
САРКОФАГА
І ст. до н. е. – І ст. н. е.
Осуарій (лат. ossuarium — «кістка») – скриня,
урна чи інше певне місце
для зберігання кісток
померлого. Часто осуарії
використовувалися там,
де місце для поховання
обмежене. Спершу тіло ховали
у тимчасовій могилі, а пізніше,
за кілька років, виймали кістки
та розміщували в осуарії.
Для сучасної культури таке
поховання є незвичайним, але
давні греки та й інші народи
нашої планети у такій кам’яній
«скрині» зберігали останки
своїх рідних, віддаючи таким
чином належну шану.
10
РАРИТЕТИ АНТИЧНОЇ КОЛЕКЦІЇ
ХЕРСОНСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ
МАСКА СИЛЕНА
ІV-ІІІ ст. до н. е.
Давні греки вірили, що
до почту бога Діоніса,
покровителя виноробства,
належать силени – втілення
стихійних сил природи і
родючості. Один із супутників
Діоніса, силен Марсій, знайшов
у лісі флейту, яку викинула богиня
Афіна, і, хизуючись майстерною
грою, викликав на змагання самого
бога Аполлона. Цар Мідас, що був
суддею змагання, віддав пальму
першості силенові. Розгніваний
Аполлон позбавив Марсія життя. Але
з його крові забило джерело, яке дало
початок однойменній річці – притоці
славнозвісного Меандра.
Це фрагмент стінки піфоса, на якому
зображено рельєфну маску силена (піфоси –
великі глиняні посудини для зберігання зерна,
вина, оливкової олії, засоленої риби тощо).
РАРИТЕТИ АНТИЧНОЇ КОЛЕКЦІЇ
11
ХЕРСОНСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ
ТЕРАКОТОВА СИМА
ІV-І ст. до н. е.
Виняткова співмірність частин, велич
і водночас людяність архітектурних
та скульптурних образів вирізняли
давньогрецькі храми – центри релігійного
життя античних міст. Під час Панафіней –
свята на честь богині Афіни – міськими
вулицями до храму вирушала хода,
в якій брали участь всі городяни, а пізніше
розпочиналися спортивні та мистецькі
змагання. За часів лідера афінської
демократії Перікла (V ст. до н. е.) це свято,
яке й раніше було головним в Афінах,
поширилося на союзні Періклові міста,
а серед них і на Ольвію. Наближаючись
до храму, учасники Панафінейської
ходи бачили чудову мармурову споруду,
яскраво розфарбовану видатними
митцями. Дрібні архітектурні деталі і
зараз вражають своєю довершеністю.
Ця теракотова (виготовлена з глини
шляхом відтиску в формі, а потім
обпалена в печі) сима - один із видів
фронтонної орнаментованої черепиці,
якою прикрашалися античні храми та
громадські будівлі.
12
РАРИТЕТИ АНТИЧНОЇ КОЛЕКЦІЇ
ХЕРСОНСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ
РАРИТЕТИ АНТИЧНОЇ КОЛЕКЦІЇ
13
ХЕРСОНСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ
ПРОТОМА БОГИНІ ДЕМЕТРИ
ІV ст. до н. е.
Одного разу єдина донька богині Деметри Кора
милувалася квітучим полем. Несподівано розкрилася
земля і володар Потойбіччя Аїд забрав перелякану дівчину
в похмуре підземне царство. Дев’ять днів згорьована
Деметра блукала землею і лише десятого дня дізналася
про долю Кори. Гнів та сум Деметри не мали меж. Вона
набула зовнішності літньої смертної жінки та вирушила
у мандри серед людей. Тим часом розпочався похмурий
голодний рік – скорбота богині охопила і природу.
Примара голодної смерті постала перед людьми. Це
стурбувало верховного бога – Зевса. Він наказав Аїдові
на певний час відпускати Кору до матері, але за умови її
повернення. Жалкуючи змучених голодом людей, Деметра
погодилася на цю пропозицію та повернулася на Олімп. З
того часу, коли Кора перебуває в Аїда, Деметра мимоволі
сумує – і настає зима. Коли ж донька повертається до
матері – ниви знову зеленіють..
Ця глиняна протома – скульптура у формі погруддя
людини або тварини – богині Деметри. Глиняні протоми
виготовляли для домашнього вжитку: вони зображали
шанованих богів-олімпійців.Протоми можна було
встановити на домашній вівтар або ж підвісити на стіну
і піднести зображеному на них богові чи богині свої
дарунки, прохання й молитви.
14
РАРИТЕТИ АНТИЧНОЇ КОЛЕКЦІЇ
ХЕРСОНСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ
ЗОЛОТІ ПРИКРАСИ
Перша половина IV ст. до н. е.
У IV ст. до н. е.племена Великої Скіфії перебували під владою
царя Атея. Могутність його держави вражала сучасників, але й
викликала заздрощі сусідів. Цар Македонії Філіп, заповзявшись
скорити скіфів своїй владі, з великим військом вирушив до
Північного Причорномор’я. В битві між двома арміями скіфи
виявили небачену відвагу. Але хитрість Філіпа дозволила йому
виграти бій, в якому загинув і легендарний Атей. Македонці
сподівалися на багату здобич та не знайшли ні золота, ні інших
коштовностей – скіфи подбали про надійний сховок для скарбів
свого народу. Розчаровані македонці вирушили додому і на шляху
були розбиті новим скіфським військом. Після цих подій скіфське
царство існувало ще багато десятиріч, а золоті прикраси того часу
нагадують нам про багатство та велич Атеєвої держави.
Цей комплекс скіфських прикрас античного виробництва
складається зі штампованих намистин з обличчями людей,
до яких на кільцях прикріплено по одній чи по дві
амфороподібних підвіски та окремих прямокутних
бляшок для закріплення на стрічці.
РАРИТЕТИ АНТИЧНОЇ КОЛЕКЦІЇ
15
ХЕРСОНСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ
ЗОЛОТА СЕРЕЖКА
І ст. до н. е.
Такі сережки з’являються в античних
грецьких державах після Перського походу
(334-329 рр. до н. е.) Олександра Македонського.
Переможці-греки захопилися східним
мистецтвом і, переосмисливши його, створили
нові шедеври ювелірної справи. Звичайно ж, ці
речі були також значимою частиною торгівлі
греків з давніми народами, а серед них – із
переможцями скіфів сарматами, що опанували
південноукраїнські степи в ІІ ст. до н. е. Сармати
вважали ці прикраси також оберегами, які мали
велику захисну силу.
16
РАРИТЕТИ АНТИЧНОЇ КОЛЕКЦІЇ
ХЕРСОНСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ
ПІДВІСКИ
З СЕРДОЛІКОВИМИ
ВСТАВКАМИ
І ст. н. е.
Ці підвіски знайдені в похованні сарматської
аристократки. Сарматські жінки не стояли осторонь
від долі свого народу. Наприклад, Амага – дружина
царя сарматів Медосакка, розуміючи, що її чоловік
занурився в розкіш та пияцтво, сама часто головувала
на судах та стояла на чолі оборони своєї країни.
Її слава була наскільки великою, що мешканці
давньогрецького Херсонеса благали Амагу про захист
від скіфів. Цариця ввічливо просила скіфів облишити
напади на Херсонес, але ті зневажили її прохання.
Тоді Амага, на чолі невеликого загону відданих воїнів,
пробралася до палацу скіфського царя та в короткому
бою перебила його військо. Цариця повернулася до
своєї країни і продовжила правити там, користуючись
загальною повагою. Недарма її ім’я – Амага –
давньоіранською мовою означало «сильна».
РАРИТЕТИ АНТИЧНОЇ КОЛЕКЦІЇ
17
ХЕРСОНСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ
СЕРДОЛІКОВІ
НАМИСТИНИ
І ст. до н. е.
Ці вироби – чудовий зразок шедеврів античних грецьких ювелірів, що
виготовлялися на замовлення степової знаті. Вони нагадують нам про важливі
події того часу. Наприкінці ІІ ст. до н. е. у Північне Причорномор’я прийшли зі
Сходу племена роксоланів, що скорили собі і степи, і царство скіфів у Криму.
Однак роксоланам кинув виклик цар Понту та Боспору Мітрідат, що мріяв
про владу над усім Чорним морем. Його полководець Діофант в жорстокій
війні розбив і кримських скіфів, і царя роксоланів Тасія, який прийшов своїм
підданим на допомогу. Проте відчайдушний опір Тасієвого війська і його
військова майстерність наскільки вразили понтійців, що ім’я роксоланів
надовго лишилися в пам’яті народів Європи та Азії. Сторіччя потому, коли
народ роксоланів уже зник, їх усе ще вважали володарями Північного
Причорномор’я. В Середні віки в турецьких та європейських джерелах
«роксоланами» та «Роксоланією» називали Україну і вихідців з неї.
18
РАРИТЕТИ АНТИЧНОЇ КОЛЕКЦІЇ
ХЕРСОНСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ
ТЕТРАДРАХМА
ОЛЕКСАНДРА МАКЕДОНСЬКОГО
336-323 рр. до н. е.
Тетрадрахми – монети номіналом в чотири драхми – почали
карбувати в Афінах близько 510 р. до н. е. Та перед нами монета
іншого століття та іншої держави – Македонського царства
часів його найбільшого піднесення за правління Олександра ІІІ
Великого, більш відомого як Олександр Македонський.
До земель Північного Причорномор‘я монета потрапила,
вірогідно, з воїнами Олександрового полководця Зопіріона,
який, за наказом царя, намагався скорити Ольвію. Він не мав
сумніву, що найкраще військо античного світу легко здолає
нечисельне ольвійське військо. Але жителі міста відмовилися
скоритися македонцям. Вони звільнили своїх рабів, скасували
боргові зобов’язання, надали громадянство іноземцям, які
мешкали в Ольвії, і, закликавши на допомогу своїх союзниківскіфів, розбили військо Зопіріона.
РАРИТЕТИ АНТИЧНОЇ КОЛЕКЦІЇ
19
ХЕРСОНСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ
ОЛЬВІЙСЬКИЙ ТЕТРОБОЛ
Перша половина IV ст. до н. е.
Тетробол – монета номіналом в чотири оболи – в античних Афінах
був платою воїна за один день військової служби. Тоді ж в Афінах
діяв невеликий загін скіфських воїнів, які підтримували порядок
у місті і теж отримували свою платню такою монетою.
Ці скіфи пишалися тим, що здатні навести в Афінах лад за
будь-яких умов – навіть коли галасливі грецькі демагоги
вкотре підбурювали натовп своїми облудними обіцянками.
А в сусідній зі скіфськими степами Ольвії тетробол
був основною монетою держави і на ній карбувалися
найшановніші символи – обличчя богині Деметри
(покровительки землеробства) на аверсі та орел, що сидить
на дельфіні на реверсі. Це був герб Ольвії та деяких інших
торгівельних міст на Чорному та Середземному морях.
20
РАРИТЕТИ АНТИЧНОЇ КОЛЕКЦІЇ
ХЕРСОНСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ
ОЛЬВІЙСЬКІ
МОНЕТИ–«БОРИСФЕНИ»
320-270 рр. до н. е.
Ці карбовані з бронзи монети із зображенням
бога річки Борисфен (Дніпра) на аверсі та
скіфської зброї й напису «ΟΛΒΙΟ» на реверсі
традиційно називають «борисфенами».
Карбували їх протягом кінця IV –
кінця ІІІ ст. і тривалий час вони
лишалися єдиною дрібною
монетою в античній Ольвії,
а відтак посідали особливе місце
в її фінансах. Археологи знаходять
їх на торгівельних шляхах
ольвійських купців у скіфських
степах та вздовж річок, як
в залишках давніх поселень,
так і в сховках скарбів.
Зображення скіфської
зброї на цих монетах
невипадкове – окрім
чергового підкреслення
союзницьких відносин
між двома народами,
тут є і посилання на міфологічний
сюжет, адже за грецькими переказами
перший скіф Таргітай був сином бога Папая
(«скіфського Зевса») та однієї з доньок
Борисфена.
РАРИТЕТИ АНТИЧНОЇ КОЛЕКЦІЇ
21
ХЕРСОНСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ
ІОНІЙСЬКИЙ
РОЗПИСНИЙ АСК
VI ст. до н. е.
У ІІ половині VIІ ст. на острові Березань
переселенці з грецьких земель Іонії
(сучасна Мала Азія) заснували
перше на теренах Північного
Причорномор’я поселення, яке
назвали Борисфенідою. За
перших часів свого існування
це містечко було політичним
та економічним центром
регіону, а також осередком
колонізаційних процесів.
Після заснування Ольвії воно
увійшло до складу її держави
та втратило свою колишню
вагу. Врешті Борисфеніда
зникла.
Але саме тут археологи
знаходять речі, що були свідками
першої хвилі грецької колонізації
берегів Чорного моря. До таких
речей належить цей аск, невелика
посудина для зберігання олії або іншої
рідини. На верхній частині тулуба
звертає увагу зображення зайця та
собаки, що його переслідує.
22
РАРИТЕТИ АНТИЧНОЇ КОЛЕКЦІЇ
ХЕРСОНСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ
ІОНІЙСЬКА
РОЗПИСНА АМФОРА
VI ст. до н. е.
Іонійське місто Мілет у VII ст. до н. е. стало
центром розселення греків берегами
Середземного та Чорного морів. До Чорного моря
вони вирушали, надихаючись міфом про подорож
героя Ясона на кораблі «Арго» до далекої Колхіди.
Але якщо Ясон і його товариші розраховували
зі славою повернутися на Батьківщину, то ці
переселенці знали – їм більше не доведеться
побачити сонячні іонійські береги. Свою нову
домівку вони мали знайти на загадкових північних
берегах Чорного моря, яке з острахом називали
спершу Негостинним. На спогад же про рідний дім
переселенці везли звичайні побутові речі. Для них
це була найбільша цінність, зроблена в майстернях
славетного Мілета.
Ось і ця амфора посіла гідне місце в будинку
нового мешканця Борисфеніди. Такі посудини
використовувалися за столом для змішування
вина з водою – вживання нерозведеного вина
греки вважали ознакою варвара.
РАРИТЕТИ АНТИЧНОЇ КОЛЕКЦІЇ
23
ХЕРСОНСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ
ЧЕРВОНОФІГУРНИЙ
СКІФОС
IV ст. до н. е.
У давньогрецьких державах система виховання
молодих громадян посідала важливе місце
в організації управління. Вона передбачала
гармонійний розвиток розумових і фізичних
здібностей юнака – майбутнього захисника
Вітчизни. Навчання відбувалося в «гімнасіях» –
центрах інтелектуальної та спортивної підготовки.
Такий гімнасій був і в Ольвії. Він справедливо
пишався атлетами-чемпіонами, вихованими в
його стінах. Природно, що сцени з життя атлетів
та їхніх тренерів («гімнасіархів») зображалися
тогочасними митцями. На двох боках цього
червонофігурного скіфоса однаковий розпис:
атлет та гімнасіарх з посохом, що стоїть навпроти.
24
РАРИТЕТИ АНТИЧНОЇ КОЛЕКЦІЇ
ХЕРСОНСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ
ЧЕРВОНОФІГУРНИЙ
КІЛІК
Друга половина V –
перша половина IV ст. до н. е.
На початку V ст. до н. е.
в афінському кварталі
гончарів-ремісників група
майстрів, яка працювала над
розписом ваз, застосувала
новаторську «червонофігурну»
техніку. Чорним кольором
стали фарбувати не силуети
фігур, як раніше, а навпаки – тло,
залишаючи фігури незафарбованими.
Червонофігурний вазопис давав
можливість добре відтворювати деталі,
обличчя персонажів і навіть їх настрій та
психологію.
Цей виготовлений в Афінах червонофігурний кілік
зображає юнака, що пливе, тримаючись за дельфіна.
Можливо, це ілюстрація міфу про Діоніса та піратів, яких він
перетворив на дельфінів, щоб урятувати від смерті в морських
водах. З того часу дельфіни вважаються супутниками Діоніса.
РАРИТЕТИ АНТИЧНОЇ КОЛЕКЦІЇ
25
ХЕРСОНСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ
ФІГУРНА ПОСУДИНА
Кінець І – перша половина ІІ ст. н. е.
Зображення чорношкірих мешканців
давньої Африки – нубійців – було досить
поширеним мотивом давньогрецького
мистецтва. Але йдеться не про
зображення рабів, як іноді помилково
гадають, а про природній інтерес до
екзотичних і далеких народів Африки.
Понад те, класична літературна традиція
античності описувала африканців як
ідеальних людей, що живуть у згоді з
природою. Ця глиняна фігурна посудина
для зберігання ароматичної олії зроблена
у вигляді погруддя дівчини-африканки.
26
РАРИТЕТИ АНТИЧНОЇ КОЛЕКЦІЇ
ХЕРСОНСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ
ЧОРНОЛАКОВИЙ
КАНФАР
ІІІ ст. до н. е.
Поблизу сучасної Софіївки, в урочищі
Глибока Пристань, з кінця V до середини
III ст. до н. е. існувало давньогрецьке
містечко, що перебувало під владою
Ольвії. Археологами тут знайдено залишки
фортифікаційних споруд, напівземлянки,
наземні житлові будівлі та залишки
брукованої дороги. Серед фрагментів амфор,
гончарних та ліпних посудин, господарського
інвентаря та інших речей знайшовся і цей
канфар,прикрашений орнаментом у вигляді
гілочки лавра.
РАРИТЕТИ АНТИЧНОЇ КОЛЕКЦІЇ
27
ХЕРСОНСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ
СКЛЯНИЙ ГЛЕК
І-ІІ ст. н. е.
Найдавніші скляні посудини почали
виробляти єгиптяни та народи
Близького Сходу в ІІ тис. до н. е.,
але технологія їхнього виробництва
була таємницею. Дозволити собі
такий предмет розкошів могли лише
аристократии наймогутніших держав.
У давньогрецькі часи технологія
виготовлення скла стала надбанням
багатьох ремісників. За часів же
Римської імперії розпочалося масове
виробництво скляних виробів, зокрема
й столового посуду. Одним з таких
виробів є цей скляний глек.
28
РАРИТЕТИ АНТИЧНОЇ КОЛЕКЦІЇ
ХЕРСОНСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ
СКЛЯНА НАМИСТИНА
IV ст. до н. е.
Намистина з синього скла циліндричної форми з широким
отвором та зображенням двох стилізованих облич, прикрашена
шишкоподібним орнаментом. Такі намистини скіфи купували у своїх
грецьких сусідів.Скло тоді ще коштувало досить дорого, а про його
появу розповідали широко відому в античні часи легенду.
Одного разу корабель фінікійських купців, що прямував з вантажем
соди з Єгипту, розбився на березі, де від горизонту до горизонту
тягнувся пісок. Тут не було ні дерев, ні каменів. Коли ж змерзлі
моряки вирішили розпалити вогнище, їм не лишалося нічого іншого,
як принести з корабля шматки пресованої соди і з них скласти піч
та палити в ній корабельні дошки. Пісок змішався з содою і, під
впливом високої температури, почав витікати з печі напівпрозорою
масою, яка згодом захолола – це й було перше скло.
Але сучасні дослідження доводять, що скло не могло з’явитися в
таких умовах. Його поява спричинена не випадком, а винахідливістю
давніх ремісників.
РАРИТЕТИ АНТИЧНОЇ КОЛЕКЦІЇ
29
ХЕРСОНСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ
ЧЕРВОНОЛАКОВИЙ СВІТИЛЬНИК
І-ІІ ст. н. е.
У І ст. до н. е. на історичній арені з’явилися нові
народи, які прагнули до панування на берегах
Чорного моря. В 48 р. до н. е. цар гетодаків Буребіста захопив і зруйнував
Ольвію, поширивши на її землі владу
своєї держави. Нескорені містяни
рятувалися від загарбника в Гілеї –
лісах і плавнях Нижнього Дніпра. Коли
ж держава загарбника розпалася
після його смерті, вони повернулися
на руїни свого міста та відбудували
його. І хоча Ольвія вже ніколи не
досягла своєї колишньої величі, ще
майже чотири століття її існування під
захистом могутньої Римської імперії стали
доказом того, що вільні громадяни здатні
перемагати будь-які тимчасові труднощі.
Тривала й торгівля Ольвії з провінціями Малої Азії,
де й виготовили цей глиняний світильник, прикраси на
якому у вигляді суворих облич воїнів нагадували про важкі
часи війни. Це поширений в античні часи тип світильника:
глина була дешевшим матеріалом, ніж бронза, а зручна
конструкція дозволяла тримати світильник в руці або ж
ставити його на будь-яку поверхню.
30
РАРИТЕТИ АНТИЧНОЇ КОЛЕКЦІЇ
ХЕРСОНСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ
БРОНЗОВИЙ СВІТИЛЬНИК
V ст. до н. е.
Світильники в античній культурі займалио собливе місце,
а в пізньоантичну добу і взагалі вважалися символом
життя. Бронзові світильники в заможних давньогрецьких
оселях підвішувалися під стелею або на канделябрі,
до самого світильника наливалась олія, а через ріжки
проводився гніт, який і освітлював помешкання.
Прикрашали вони й помешкання лідера афінської
демократії Перікла та каюту його флагманського корабля,
коли він на чолі великого флоту прибув до Чорного моря.
Метою тієї експедиції було встановити справедливий
державний лад в містах, що потерпали від правління
олігархів. Серед цих міст відвідав Перікл і Ольвію, яка
після цього увійшла до очолюваного Афінами військовополітичного союзу демократичних держав.
Цей бронзовий світильник має ручку у вигляді колони з
капітеллю, що також нагадує нам про велич зведених за
Перікла афінських храмів з їх неповторними колонадами.
РАРИТЕТИ АНТИЧНОЇ КОЛЕКЦІЇ
31
ХЕРСОНСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ
ПЕРЕЛІК ОПУБЛІКОВАНИХ АНТИЧНИХ ПРЕДМЕТІВ
СТЕЛА НА ЧЕСТЬ ЛЕОКСА
475-460 рр. до н. е.
Мармур. Висікання. Шліфування.
Висота – 70 см, ширина – 35 см,
товщина – 12 см.
Знайдена поблизу села Парутине
Очаківського району Миколаївської області
селянином Макаром Мельником (1895 р.).
ХКМ-а-9401.
СТЕЛА НА ЧЕСТЬ БОГИНІ КІБЕЛИ
І ст. до н. е. – І ст. н. е.
Вапняк. Висікання. Шліфування.
Висота – 1 м 17 см, ширина – 67 см,
товщина – 12 см.
Місце знахідки достеменно невідоме;
до музею потрапила в 1917 р.
у складі колекції Івана Суручана.
ХКМ-а-7128.
СКУЛЬПТУРА ЛЕВА
Середина V ст. до н. е.
Мармур. Висікання. Шліфування.
Довжина – 99 см, ширина – 29 см,
висота – 63 см.
Знайдена поблизу села Парутине
наприкінці ХІХ ст., до музею потрапила в 1917 р.
у складі колекції Івана Суручана.
ХКМ-а-9400.
ДЕКРЕТ НА ЧЕСТЬ КАРЗОАЗА
Кінець І – перша половина ІІ ст.
Мармуризований вапняк. Висікання.
Шліфування. Різьблення.
Висота – 156 см, ширина – 76 см,
товщина – 31 см.
Знайдений поблизу села Парутине
наприкінці ХІХ ст., до музею потрапив в 1917 р.
у складі колекції Івана Суручана.
ХКМ-а-9418.
32
РАРИТЕТИ АНТИЧНОЇ КОЛЕКЦІЇ
ХЕРСОНСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ
ОСУАРІЙ У ФОРМІ САРКОФАГА
І ст. до н. е. – І ст. н. е.
Вапняк. Витесування.
Висота – 46 см, ширина – 47 см, довжина – 57 см.
Місце знахідки достеменно невідоме,
до музею потрапив в 1917 р.
у складі колекції Івана Суручана.
Інвентарний номер ХКМ-а-9654.
МАСКА СИЛЕНА
ІV-ІІІ ст. до н. е.
Глина. Відтиск у формі.
Висота – 29 см, ширина – 31 см.
Довоєнна колекція музею.
ХКМ-а-9550.
ТЕРАКОТОВА СИМА
ІV-І ст. до н. е.
Глина. Відтиск у формі.
Довжина – 52 см, висота – 14 см.
Довоєнна колекція музею.
Інвентарний номер ХКМ-а-8994.
ПРОТОМА БОГИНІ ДЕМЕТРИ
ІV ст. до н. е.
Глина. Відтиск у формі.
Висота – 21,5 см, ширина – 16 см.
Довоєнна колекція музею.
ХКМ-а-9417.
ЗОЛОТІ ПРИКРАСИ
Перша половина IV ст. до н. е.
Золото. Штампування.
Середня висота – 3,1/1,6 см,
середня ширина – 1,4/1,1 см.
Знайдені під час розкопок групи курганів поблизу
села Зелене Верхньорогачицького району
Херсонської області археологічною експедицією
Геннадія Євдокимова (1983 р.).
ХКМ-а-7079/1-22, 24-26, 28-30, 33.
ЗОЛОТА СЕРЕЖКА
І ст. до н. е.
Золото. Штамповка. Пайка. Скань. Зернь.
Діаметр – 2,7 см, ширина – 1,2 см,
довжина голови лева – 2 см.
Знайдені поблизу села Солонці
Цюрупинського району Херсонської області
селянином Леонідом Комлевим (1985 р.).
ХКМ-а-7201.
ПІДВІСКИ З СЕРДОЛІКОВИМИ
ВСТАВКАМИ
І ст. н. е.
Золото. Сердолік. Штамповка. Плетіння. Зернь.
Шліфування.
Висота – 5,5 см, ширина – 1,2 см.
Знайдені в зруйнованому сарматському похованні
поблизу села Давидів Брід Великоолександрівського
району Херсонської області селянами (1966 р.).
ХКМ-а-9419/1-2.
СЕРДОЛІКОВІ НАМИСТИНИ
І ст. до н. е.
Сердолік. Золото. Обточування. Штампування.
Паяння.
Діаметр – 2/3,5 см.
Знайдені поблизу села Солонці
Цюрупинського району Херсонської області
селянином Леонідом Комлевим та
співробітниками музею (1985 р.).
ХКМ-а-7207, 7208.
ТЕТРАДРАХМА
ОЛЕКСАНДРА МАКЕДОНСЬКОГО
336-323 рр. до н. е.
Срібло. Карбування.
Діаметр – 0,28 см.
Подарована до музею нумізматом
Борисом Малишевим (1953 р.).
ХКМ-М-3164.
ОЛЬВІЙСЬКИЙ ТЕТРОБОЛ
Перша половина IV ст. до н. е.
Мідь. Карбування.
Діаметр – 0,68 см.
Знайдений поблизу села Дніпровське Білозерського
району Херсонської області археологічною
експедицією Валерії Билкової (1995 р.).
Інвентарний номер ХКМ-а-9101/7.
ОЛЬВІЙСЬКІ МОНЕТИ-«БОРИСФЕНИ»
320-270 рр. до н. е.
Бронза. Карбування.
Діаметр – 18/23 см.
Знайдені поблизу села Понятівка
Білозерського району Херсонської області
групою співробітників музею (1985 р.).
ХКМ-М-8293/1-112.
ІОНІЙСЬКИЙ РОЗПИСНИЙ АСК
VI ст. до н. е.
Глина. Гончарний круг. Розпис.
Висота – 7,7 см, діаметр тулуба – 13,6 см.
Знайдений на острові Березань
Очаківського району Миколаївської області
археологічною експедицією
Георгія Скадовського (1900-1901 рр.).
ХЕМ-а-5149.
ІОНІЙСЬКА РОЗПИСНА АМФОРА
VI ст. до н. е.
Глина. Гончарний круг. Розпис.
Висота – 25 см, діаметр вінець – 10,7 см,
діаметр тулуба – 19,5 см.
Знайдена на острові Березань
археологічною експедицією
Георгія Скадовського (1900-1901 рр.).
ХЕМ-а-4897.
ЧЕРВОНОФІГУРНИЙ СКІФОС
IV ст. до н. е.
Глина. Гончарний круг. Покриття лаком. Розпис.
Висота – 10,3 см, діаметр – 11,5 см,
діаметр дна – 6,7 см.
Знайдений під час дослідження кургану поблизу
села Мала Лепетиха Великолепетиського району
Херсонської області археологічною експедицією
ГеннадіяЄвдокимова (1992 р.).
ХКМ-а-9203/38.
ЧЕРВОНОФІГУРНИЙ КІЛІК
Друга половина V – перша половина IV ст. до н. е.
Глина. Гончарний круг. Покриття лаком. Розпис.
Висота – 3,2 см, діаметр – 14,5 см, діаметр дна –
8,5 см.
Знайдений в водах Дніпра поблизу села Садове
Білозерського району Херсонської області
херсонцем Олександром Даниленком (1980 р.).
ХКМ-а-6796.
ФІГУРНА ПОСУДИНА
Кінець І – перша половина ІІ ст. н. е.
Глина. Відтиск в формі. Покриття лаком.
Висота – 17 см, ширина – 10,5 см.
Знайдена на острові Березань археологічною
експедицією Георгія Скадовського (1900-1901 рр.).
ХКМ-а-9030.
ЧОРНОЛАКОВИЙ КАНФАР
ІІІ ст. до н. е.
Глина. Гончарний круг. Покриття лаком.
Висота – 10,4 см, діаметр тулуба – 7,5 см.
Знайдений поблизу села Софіївка Білозерського
району Херсонської області археологічною
експедицією Ізраїля Ратнера (1950 р.).
ХЕМ-а-1678.
СКЛЯНИЙ ГЛЕК
І-ІІ ст. н. е.
Скло. Видування.
Висота – 17 см, діаметр тулуба – 17 см.
Знайдений поблизу Керчі археологом
Іваном Суручаном (1894 р.), подарований до музею
його вдовою Ольгою Горонович (1914 р.).
ХЕМ-а-5784.
СКЛЯНА НАМИСТИНА
IV ст. до н. е.
Скло. Техніка сердечника.
Висота – 3 см, діаметр – 1,5 см.
Знайдена під час розкопок скіфського кургану
поблизу села Орлове Білозерського району
Херсонської області археологічною експедицією
Олександра Гаврилова (1990 р.).
ХКМ-а-8957/7.
ЧЕРВОНОЛАКОВИЙ СВІТИЛЬНИК
І-ІІ ст. н. е.
Глина. Відтиск в формі. Покриття лаком.
Висота – 3,5 см, діаметр тулуба – 8,6 см.
Знайдений поблизу села Парутине та подарований
музею Херсонською губернською вченою архівною
комісією (1905 р.).
ХКМ-а-6382.
БРОНЗОВИЙ СВІТИЛЬНИК
V ст. до н. е.
Бронза. Лиття.
Висота – 14,2 см, діаметр тулуба – 9,5 см.
Подарований музею херсонцем Фаліком Едлісом
на початку ХХ ст.
ХКМ-а-9540.
РАРИТЕТИ АНТИЧНОЇ КОЛЕКЦІЇ
33
ХЕРСОНСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ
ББК 85.103(0)32л61я6
Р23
Раритети античної колекції Херсонського
краєзнавчого музею. Альбом / Херсон: Гілея,
2015. – 36 с.: іл.
УПРАВЛІННЯ КУЛЬТУРИ
ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ
АДМІНІСТРАЦІЇ
У цьому виданні публікуються раритетні
музейні предмети з античної колекції
Херсонського краєзнавчого музею.
Призначено для широкого кола читачів.
ХЕРСОНСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ
КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ
РАРИТЕТИ
АНТИЧНОЇ КОЛЕКЦІЇ
Х е р с о н с ь ко го к р а є з н а в ч о го м уз е ю
Керівник проекту: Братченко Т. Г.,
директор ХОКМ, Заслужений працівник культури України.
Автор текстів: Костенко А. В.
Автор новели «Вимір намистини»: Тетяна Звьоздочкіна
Науковий редактор: Ржевська Ю. О.
Літературний редактор: Скороход Т. В.
Фотографи: Макс Афанасьєв, Олександр Корняков,
Максим Коуров
Дизайн та верстка: Коуров О. С.
На обкладинці: червонофігурний скіфос,
тетрадрахма Олександра Македонського.
На внутрішній стороні обкладинки:
лапідарій Херсонського краєзнавчого музею.
Всі права застережено.
© Херсонський обласний краєзнавчий музей, 2015 р.
© Видавництво «Гілея», 2015 р.
ВИМІР НАМИСТИНИ
Між нами – сто поколінь. Так рахують історики: століття – то чотири покоління.
Якщо візьмемо дві з лишнім тисячі років і поділимо на чотири, так і буде.
Сто постатей. Сто предків. Один за одним – в глибини століть. І там, далеко,
у тих зеленкувато-синіх глибинах – жінка, котрій зранку на свято даровано
було зеленкувате намисто. Дорого, гарно, урочисто. Справжнє скло. Дарунок
коханій. Хіба пожалієш грошей, коли в руках така зелена радість? І два
обличчя – твоє й моє – вдивляються у цей світ з подивом і радістю.
Добридень тобі, мій зелений світе з твоїм хлібним колоссям, з твоїм ніжним
волоссям. З твоїми білими хмаринами, з твоїми зеленими намистинами.
З твоїми синіми озерами, з твоїми білими паперами. Добридень тобі, херете!
Херете – давнє грецьке вітання, яке і зараз відоме сучасним грекам.
Херете – означає «радій!» Радій, бо живеш на цій милій землі, дарованій
тобі Богом, збереженій для тебе предками. Радій, бо вчора і сьогодні хтось
зовсім молодий поклав своє життя на ваги миру і війни, щоб у тебе було
зелене намисто життя і любові. Радій, бо знову маєш змогу увіковічнити
загальнослов’янське древнє слово «радеть» – турбуватися, піклуватися,
дбати наперед про своїх дітей, свою землю і увесь білий світ. Той самий
білий світ, який можна виміряти простою мірою намистини з далеких
зелених часів. Мірою любові у часі і просторі.
Херсонський обласний
краєзнавчий музей
Автор
nakythompson
Документ
Категория
История
Просмотров
13
Размер файла
4 864 Кб
Теги
херсон, Антон Костенко, музей
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа