close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Дієсл №1

код для вставкиСкачать
 ДІЄСЛОВО
Загальне значення: дія або стан предмета
Поч.ф.(неознач.ф., інфінітив): що робити? Що зробити?
Вид: 1) доконаний (що зробити?) - заверш.дія
2)недоконаний (що робити?) - незаверш.дія Перехідність
Перехідними назив.дієсл., які мають:
1) залеж.ім. у З.в. без прийм.: вивчити твір, намалювати картину;
2) залеж.ім. у Р.в. + НЕ (!!! Без прийменника): не зустріти товариша,
не мати сумніву;
3) приєднує ім., що означ.частину від цілого: випити молока, відрізати хліба, купити борошна.
Спосіб
І. Дійсний
- ТЕП.Ч.
- МАЙБ.Ч. ЗМІНЮЮТЬСЯ ЗА ОСОБОМИ ТА ЧИСЛАМИ
- МИН.Ч  ЗМІН-СЯ ЗА РОДАМИ ТА ЧИСЛАМИ
ІІ. Умовний  ЗМІН-СЯ ЗА РОДАМИ ТА ЧИСЛАМИ
ІІІ. Наказовий  ЗМІНЮЮТЬСЯ ЗА ОСОБОМИ ТА ЧИСЛАМИ
Дієвідміна
І дієв.  -уть (-ють) ...е..., ...є...
ІІ дієв.  -ать (-ять) ...и..., ...ї....
Поділ дієслів за дієвідмінами
2. За характером особових закінчень теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного виду) дієслова поділяються на дві дієвідміни: першу й другу. Лише чотири дієслова (див. нижче п. 7) становлять окрему групу.
До першої дієвідміни належать дієслова з особовими закінченнями: -у (-ю), -еш (-єш), -е (-є), -емо (-ємо), -ете (-єте), -уть (-ють).
До другої дієвідміни належать дієслова з особовими закінченнями: -у (-ю), -иш (-їш), -ить (-їть), -имо (-їмо), -ите (-їте), -ать (-ять).
3. При визначенні особових закінчень дієслів треба мати на увазі, що:
ІІ дієвідміна
а) Дієслова, які мають в інфінітиві основу на -и, -і (-ї-) або на -а (після ж, ч, ш) і в першій особі однини та в третій особі множини теперішнього часу (або майбутнього дієслів доконаного виду) ці голосні втрачають, належать до другої дієвідміни:
бачи-ти бач-у бач-ать вари-ти вар-ю вар-ять дої-ти до-ю до-ять леті-ти леч-у лет-ять сиді-ти сидж-у сид-ять крича-ти крич-у крич-ать До цієї дієвідміни належать усі дієслова на -отіти: булькотіти, бурмотіти, муркотіти, цокотіти, а також такі дієслова, як боя-тися, стоя-ти (з основою на -я), спа-ти (з основою на -а не після шиплячого), біг-ти (з основою на приголосний).
І дієвідміна
б) Усі інші дієслова належать до першої дієвідміни, а саме:
1) дієслова з односкладовою інфінітивною основою на голосні -и-, -у-, які зберігаються при дієвідмінюванні, а також похідні від них:
ви-ти (док. завити) ви-ю ви-ють жи-ти жив-у жив-уть кри-ти кри-ю кри-ють ми-ти ми-ю ми-ють ни-ти ни-ю ни-ють ши-ти ши-ю ши-ють чу-ти чу-ю чу-ють В особових формах дієслів бити, вити (док. звити), лити, пити кореневий голосний и не зберігається: б'ю - б'ють, в'ю - в'ють, ллю - ллють, п'ю - п'ють.
2) Дієслова з основою інфінітива на -і-, що зберігається при дієвідмінюванні:
білі-ти білі-ю білі-ють жовті-ти жовті-ю жовті-ють сині-ти сині-ю сині-ють 3) Дієслова з основою інфінітива на -а- не після шиплячого приголосного або після шиплячого, коли це -а- при дієвідмінюванні зберігається; також на -я-:
гна-ти жен-у жен-уть закиса-ти закиса-ю закиса-ють міша-ти міша-ю міша-ють писа-ти пиш-у пиш-уть сія-ти сі-ю сі-ють 4) Дієслова з основою інфінітива на -ува- (-юва-), які при дієвідмінюванні у формах теперішнього та майбутнього часу дієслів доконаного виду втрачають компонент -ва-:
буд-ува-ти буд-у-ю буд-у-ють гор-юва-ти гор-ю-ю гор-ю-ють намал-юва-ти намал-ю-ю намал-ю-ють Примітка. Від суфікса -ува- (-юва-) слід відрізняти суфікс -ва-, що зберігається в особових формах: бу-ва-ти - бу-ва-ю, бу-ва-ють; відчу-ва-ти - відчу-ва-ю, відчу-ва-ють. Але: ку-ва-ти - ку-ю, пізна-ва-ти - пізна-ю, ста-ва-ти - ста-ю;
5) Дієслова з основою інфінітива на -оло-, -оро-:
поло-ти пол-ю пол-ють поборо-ти побор-ю побор-ють 6) Дієслова з основою інфінітива на -ну-:
гляну-ти глян-у глян-уть кину-ти кин-у кин-уть 7) Дієслова з основою інфінітива на приголосний:
нес-ти нес-у нес-уть пас-ти пас-у пас-уть тер-ти тр-у тр-уть 8) Дієслова з основою на -ота-:
бульк-ота-ти булькоч-у булькоч-уть мурк-ота-ти муркоч-у муркоч-уть 9) Окремі дієслова:
жа-ти жн-у жн-уть іржа-ти ірж-у ірж-уть реві-ти (й ревти) рев-у рев-уть сла-ти (= посилати) шл-ю шл-ють сла-ти (= стелити) стел-ю стел-ють хоті-ти хоч-у хоч-уть Примітка. Дієслова, у яких в інфінітиві перед кінцевим р основи виступає е, втрачають його як в особових формах, так і у формах наказового способу: завмер-ти - замр-у, замр-уть, замр-и; тер-ти - тр-у, тр-уть, тр-и; упер-ти - упр-у, упр-уть, упр-и. Але: дер-ти - дер-у, дер-уть, дер-и; жер-ти - жер-у, жер-уть, жер-и.
Зміни приголосних у дієсловах, дієприкметниках і віддієслівних іменниках
4. У дієсловах першої дієвідміни відбувається зміна приголосних: г на ж, к на ч, х на ш, з на ж, с на ш, т на ч, ст на щ, ск на щ у всіх формах теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного виду), якщо така зміна є в першій особі однини: могти - можу, можеш; пекти - печу, печеш; колихати - колишу, колишеш; в'язати - в'яжу, в'яжеш; чесати - чешу, чешеш; хотіти - хочу, хочеш; свистати - свищу, свищеш; полоскати - полощу, полощеш.
5. У дієсловах другої дієвідміни в першій особі однини приголосні д, т, з, с змінюються на дж, ч, ж, ш, а зд, ст - на ждж, щ: водити - воджу, вертіти - верчу, возити - вожу, носити - ношу; їздити - їжджу, вимостити - вимощу.
Примітка. У дієслові бігти й похідних від нього забігти, прибігти та ін., що належать до другої дієвідміни, г змінюється на ж у всіх формах теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного виду): бігти - біжу, біжиш.
6. Приголосні г, з змінюються на ж; к, т - на ч; с - на ш; д, дз - на дж; ст, ск - на щ:
а) У дієприкметниках перед суфіксом -ен(ий): переможений, вожений, печений, кручений, ношений, збуджений, виїжджений, вимощений, пущений.
б) У похідних дієсловах із суфіксами -ува- та -а: заморожувати, викочувати, виношувати, розкушувати, принаджувати, виїжджувати, вимощувати; походжати, саджати, але заважати, хоч завадити, заваджу.
в) У віддієслівних іменниках перед суфіксом -енн(я): відношення, розходження, розгніждження, спрощення, але перед -інн(я) ці приголосні зберігаються: водіння, возіння, крутіння, носіння.
Примітка 1. Не слід змішувати змінні ж і дж: ж чергується з г, з, а дж чергується з д: напружуюсь, напруження - напруга, вожу - возити; лажу - лазити; воджу - водити; ладжу - ладити; ходжу, розходження - ходити.
Примітка 2. У дієсловах другої дієвідміни після губних перед я, ю з'являється л: куплять, ловлять, ломлять, люблять; куплю, ловлю, ломлю, люблю. Л з'являється також після губних:
а) У дієприкметниках на -ен(ий): зроблений, куплений, розграфлений.
б) У дієприкметниках на -яч(ий): гублячий, роблячий.
в) У дієприслівниках на -ячи: гублячи, люблячи, роблячи.
г) У віддієслівних іменниках перед -енн(я): здешевлення, поглиблення.
Примітка 3. Постфікс -ся (-сь) у дієсловах пишемо разом, причому в третій особі однини перед -ся з'являється -ть: б'ється, ллється, сміюся, смієшся, сміється.
Відмінювання дієслів ДАТИ, ЇСТИ, ВІСТИ (ВІДПОВІСТИ й под.), БУТИ
7. Чотири дієслова: дати, їсти, вісти (яке вживається в сучасній мові тільки з префіксами: відповісти, розповісти та ін.) і бути з усіма похідними від них становлять відповідно до закінчень теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного вину) окрему групу.
Однина 1 ос. дам їм відповім 2 ос. даси їси відповіси 3 ос. дасть їсть відповість Множина 1 ос. дамо їмо відповімо 2 ос. дасте їсте відповісте 3 ос. дадуть їдять відповідять Від дієслова бути вживається тільки форма є (інколи в поетичній мові для першої та третьої особи однини - єсть), що заступає всі інші форми; зрідка вживаються архаїчні форми: для другої особи однини - єси, а для третьої особи множини - суть.
Майбутній час
8. а) Майбутній час дієслів недоконаного виду вживається в таких формах:
1) Особові форми допоміжного дієслова бути - буду, будеш, буде, будемо (рідше будем), будете, будуть + інфінітив: буду писати, будете ходити.
2) Інфінітив + скорочені особові форми колишнього дієслова яти (иму...) - -му, -меш, -ме, -мемо (зрідка -мем), -мете, -муть, що стали дієслівними закінченнями, злившись з інфінітивом: пектиму, пектимеш, пектиме, пектимемо (зрідка пектимем), пектимете, пектимуть.
б) Майбутній час дієслів доконаного виду вживається в таких формах:
1) Префікс + теперішній час: зроблю, напишу.
2) Деякі безпрефіксні дієслова доконаного виду з закінченням теперішнього часу (найчастіше зі значенням одноразової дії): гримну, ляжу, пущу, стукну.
Минулий і давноминулий час
9. Дієслова минулого часу особових закінчень не мають. Історично форми минулого часу утворилися від дієприкметників, і тому в них зберігаються афікси на позначення роду: -в або нульове закінчення в чол. роді, -ла - в жін. роді, -ло - в середн. роді однини, -ли - у множині всіх родів: брав, ніс, пік; брала, несла, пекла; брало, несло, пекло; брали, несли, пекли.
Давноминулий час дієслова складається з форм минулого часу цього дієслова та відповідних форм минулого часу допоміжного дієслова бути: ходив був, ходила була, ходили були.
Примітка 1. Про чергування о, е з і в дієсловах віз, ніс та ін. див. § 8, п. 1а. За аналогією до форм віз, ніс, стеріг та ін., у яких о, е чергуються з і, утворилися такі форми, як запріг (від запрягти), ліг (від лягти), де маємо і замість я.
Примітка 2. У ряді дієслів, що мають у формах теперішнього (майбутнього) часу суфіксальне н з особовими закінченнями, відповідний суфікс -ну- у формах інфінітива й минулого часу може випадати. Це буває переважно тоді, коли суфікс -ну- ненаголошений і дієслово не має значення одноразовості. Проте повної послідовності в уживанні інфінітива й минулого часу із суфіксом -ну- або без нього немає: збліднути - зблід, зблідла; посохнути - посохти - посохнув, посох, посохнула, посохла; слабнути - заслабти - заслаб, заслабла; тягнути - тягти - тягнув, тягнула - потяг, тягла.
Примітка 3. Постфікс -ся після суфіксів інфінітива й майбутнього часу може змінюватися на -сь: узятись, узявсь, узялась, узялось, узялись. У формі однини чол. роду минулого часу це буває тільки після приголосного (але: стерігся, обпікся тощо).
§ 81. Наказовий спосіб
Наказовий спосіб має лише форми другої особи однини й першої та другої особи множини з такими закінченнями:
2 ос. однини -и = ø (нульове закінчення) 1 ос. множини -ім (о), -мо 2 ос. множини -іть, -те 1. Закінчення -и, -ім (о), -іть звичайно бувають:
а) Під наголосом: бери, берім(о), беріть; живи, живім(о), живіть; іди, ідім(о), ідіть; печи, печім(о), печіть; припусти, припустім(о), припустіть.
б) У дієсловах із наголошеним префіксом ви-: вибери, виберім(о), виберіть; вижени, виженім(о), виженіть тощо, які без префікса мають кінцевий наголос: бери, берім(о), беріть; жени, женім(о), женіть.
в) У дієсловах із суфіксом -ну- в інфінітиві після приголосного: кивни, кивнім(о), кивніть; крикни, крикнім(о), крикніть; моргни, моргнім(о), моргніть; стукни, стукнім(о), стукніть.
г) У дієсловах з основою на л або р після приголосного: підкресли, підкреслім(о), підкресліть); провітри, провітрім(о), провітріть.
2. В інших дієсловах ненаголошений голосний у закінченнях наказового способу відсутній:
а) Після голосних: грай, граймо, грайте; купуй, купуймо, купуйте; стій, стіймо, стійте; ший, шиймо, шийте.
б) Після приголосних б, п, в, м, ж, ч, ш, щ, р: не горб(ся), не горбте(сь); сип, сипмо, сипте; став, ставмо, ставте; ознайом, ознайомте; ріж, ріжмо, ріжте; поклич, покличмо, покличте; руш, рушмо, руште; морщ, морщте; повір, повірмо, повірте.
в) Після приголосних д, т, з, с, л, н теж зникає, причому ці приголосні пом'якшуються: сядь, сядьмо, сядьте; трать, тратьмо, тратьте; чисть, чистьмо, чистьте; злазь, злазьмо, злазьте; повісь, повісьмо, повісьте; визволь, визвольмо, визвольте; стань, станьмо, станьте.
Усі ці форми наказового способу дієслів, як видно з ілюстрацій, мають у першій особі множини закінчення -мо, у другій особі - -те. Примітка 1. Від дієслова їсти наказовий спосіб: їж, їжмо, їжте; від дієслів доповісти, розповісти звичайно вживаються форми: доповідай (від доповідати), розповідай (від розповідати).
Примітка 2. Приголосні г, к у наказовому способі переходять у ж, ч: бігти - біжи, біжім(о), біжіть; лягти - ляж, ляжмо, ляжте; пекти - печи, печім(о), печіть (пор. теперішній або майбутній час: біжу, ляжу, печу).
Приголосні з, с, х у словах типу казати, писати, брехати в наказовому способі переходять у ж, ш: казати - кажи, кажім(о), кажіть; писати - пиши, пишім(о), пишіть; брехати - (не) бреши, (не) брешіть; пор. теперішній час: кажу, пишу, (не) брешу.
Примітка 3. Усі дієслова із суфіксом -ува- (-юва-) мають перед закінченням наказового способу у (ю): вимірюй, просмолюй, розказуй.
§ 82. Умовний спосіб
Частка б, би в умовного способі пишеться окремо: б пишеться після слів, що закінчуються на голосний: я хотіла б; вона б сказала; рада б узяти; я б про це розповів; би - після слів, що закінчуються на приголосний: я хотів би; він би сказав; я міг би взяти; він би це давно був зробив.
§ 83. Неозначена форма дієслова (інфінітив)
Неозначена форма дієслова закінчується на -ти: глибшати, годувати, годуватися (годуватись), жити, кинути, лізти, нести, пекти, пектися (пектись), ревти, ходити, хотіти.
Примітка 1. В усному мовленні, а відповідно й у художній літературі іноді вживаються також скорочені форми інфінітива на -ть, коли перед ним немає приголосного: брать, казать, кинуть, терпіть, ходить.
Примітка 2. Про форми з суфіксом -ну- й без нього див. § 80, п. 9, прим. 2; там же в прим. 3 див. про постфікс -ся (-сь).
НЕ з дієсловами
ОКРЕМО (завжди) : не ображати, не красти, не бити, не зраджувати.
РАЗОМ:
1) без НЕ не вживається:
неволитинездужатисянезчутисянетерпеливитисянетямитисянехтувати ненавидітинепокоїти непритомніти 2) у недо-, який вказує на неповну дію
ПОРІВНЯЙМО!!!
РАЗОМ ОКРЕМО Недочувати (погано чути) Не дочувати ( не чути чогось) Недоїдати (голодувати) Не доїдати ( не закінчувати трапезу) Недосипати (мало спати) Не досипати (не закінчувати спання) Недобачати (погано бачити) Не добачати (погано придивлятися) Недолюблювати (не любити) Не долюблювати (не закінчувати любити) ЗАЛЕЖНО ВІД ЗНАЧЕННЯ
РАЗОМ ОКРЕМО Нездужати (хворіти) Не здужати (не могти подолати) Неславити (ганьбити) Не славити (не прославляти) Непокоїтися (турбуватися) Не покоїтися (не лежати) Нестямитися (втратити самоконтроль) Не стямитися (не повернутися до тями) Вправа 1. Перекладіть словосполучення українською мовою, поставте дієслова у формі минулого часу чоловічого та жіночого родів.
Представить к награде; свести к общему знаменателю; привлечь к ответственности; спросить об успехах; забыть о боли; разобрать по частям; переписать по алфавиту; пригласить на ужин; подготовиться к экзамену; мечтать о летних каникулах.
Вправа 2.Підкресліть дієслова : в однією лінією- особові, в двома - безособові. Визначте їх функції в тексті.
Цю історію хочеться казати найдорожчими словами, що даються людині в рідкісні, неповторні години.
Хочеться кожне слово помити в українській криниці, де дівчина воду брала, і поставити слова чистими рядами, щоб незабутнє вигравало в них, як сонце на Великдень, і радувало людські серця у великі і трудні часи.
Хотілось би вишити слова, мов червоні квіти на холодних рушниках, і розвішати рушники в кожній хатині, аби хто на них не глянув, з якого боку не зайшов, щоб вони завжди були непорочними, як говорила колись про себе моя скорботна мати (О. Довженко).
Вправа 3. Складіть речення з поданими словами, де б дієслова з часткою не писалися разом і окремо.
Недобачати (= погано бачити) - не добачити (= не помічати)
Недочувати (= погано чути) - не дочути (= не дослухати до кінця)
Недоїдати (= голодувати) - не доїдати до кінця
Недодержати термометр - не додержати слова
Нездужати (= хворіти) - не здужати (не перемогти)
Неславити (= ганьбити) - не славити (не прославляти)
Непокоїтися (= турбуватися) - не покоїтися (не спочивати)
Вправа 4. Усно складіть речення з дієсловами, які не вживаються без частки не. Запам'ятайте їх.
Невгавати, неволити, незчутися, ненавидіти, нехтувати, непокоїтися.
Виконайте тест "Дієслово як частина мови"
Виберіть правильну відповідь
1 Дієслово означає:
А ознаку дії, іншої ознаки, предмета або вказує на обставини, за яких відбувається подія;
Б дію або стан предмета;
В ознаку предмета або його належність комусь.
2. Види дієслова є такі:
А дійсний, умовний, наказовий;
Б минулий, теперішній, майбутній;
В доконаний і недоконаний.
3. До І дієвідміни належать дієслова:
А жити, знати, шити; ось
Б сидіти, стояти, кричати;
В вірити, бігти, боятися.
4. Літери е(є) пишуть в особових закінченнях дієслів:
А колот..ш, приход..ш, люб..ш;
Б кол..ш, поверта..шся, продовжу..ш: от
В плет..ш, сид..ш, принос..ш.
5. Безособове дієслово означає:
А дію без відношення до будь-якої особи; ось
Б дію, яка відбуватиметься після розповіді про неї;
В дію, можливу за певної умови або бажану.
6. Існують такі способи дієслова:
А доконаний і недоконаний;
Б дійсний, умовний, наказовий;
В минулий, теперішній, майбутній.
7. Форма будеш знати - це
А проста форма недоконаного виду дієслова майбутнього часу;
Б складена форма недоконаного виду дієслова майбутнього часу; от
В проста форма доконаного виду дієслова майбутнього часу.
8. Дієслово умовного способу вжите в реченні:
А Волі не чекай, бери її й оберігай.
Б І Полтаву б дістали, якби одностайно стали!
В Козача потилиця перед ворогами не хилиться.
9. З м'яким знаком пишуть дієслова:
А роблят.., пишеш.., намагают..ся;
Б змагают..ся, доганяют.., сперечают..ся;
В допомагают.., перемагаєш.., гуртуют..ся.
10. Без НЕ не вживаються дієслова:
А не/поважати, не/дістати, не/хтувати;
Б не/навидіти, не/вгавати, не/зчутися; ось
В не/сподіватися, не/привітати, не/могти.
11. Разом із НЕ пишуть такі дієслова:
А не/добачати, не/дочувати, не/досипати; ось
Б не/наполягати, не/намагатися, не/судити;
В не/доганяти, не/домагатися, не/докучати.
12. Суфіксальним способом утворено дієслова:
А зимувати, дужчати, комп'ютеризувати; ось
Б приспівувати, покращувати, підморгувати;
В уписати, перелічити, підкреслити.
1. Спишіть прислів'я, розкриваючи дужки. Поясніть правопис дієслів.
1. Ніщо (не) підноситься вище правди. 2. Два хитрих мудрого (не) переважать. З. Раз добром нагріте серце - вік (не) прохолоне. 4. На годину спізнишся , за рік (не) доженеш. 5. Якби людина знала, чого (не) знає, то б і мала, чого (не) має. 6. Поки (не) потрапиш у воду, (не) навчишся плавати. 7. Скільки б ворона (не) каркала, солов'єм (не) стане. 8. Чого сам (не) любиш, того і другому (не) чини. 9. (Не) ходи, куди (не) просили; (не) бери, чого (не) поклав.
2. Утворіть префіксальним способом від дієслів недоконаного виду дієслова доконаного виду. Виділіть префікси.
Казати, лити, дивитися, їхати, вітати, креслити, бігти, сіяти, малювати, пливти, важити, просити, класти, стояти.
3. Утворіть префіксальним способом від дієслів доконаного виду дієслова недоконаного виду. Виділіть суфікси.
Розважити, відмінити, завершити, пригадати, створити, залишитися, скоротити, вишивати,
виправити, продовжити, оформити, задивитися, згадати.
4. Випишіть із тексту дієслова. Визначте їх вид та перехідність чи неперехідність.
Зозулині сльози Давно це було, принаймні, до того, як ми народилися. Зозуля робила свою справу - підкидала синичкам, плискам, сорокопудам та іншій лісовій дрібноті свої яйця, а ті виховували підкидьків.
- Ти ось все співаєш, - казали вони зозулі, - а на старість залишишся сама, як пень без пагонів.
- Ха-ха-ха! - сміялася та. - Ви усе із колисками та пелюшками протеленькаєтесь, а я своїх дітей, як треба буде, знайду. І примушу годувати себе. Закон є закон!
Але доля зле жартує з тим, хто сподівається задарма вік прожити. Коли прийшов час, усі діти зозулі не визнали строкатої матері, відмовилися її доглядати. І застогнала зозуля. Перші в її житті сльози покотилися з очей. А на галявині, куди вони впали, розкрили свої білі вінчики квіти, які так і називаються у народі: зозулині сльози, а ботаніки дали їм назву зозулець плямистий.
А чи доводилося вам спостерігати, щоб зозуля плакала? І ніхто не бачив. Тому про безтурботну, самовпевнену людину, яка, потрапивши у скруту, починає бідкатися, кажуть, що вона ллє зозулині сльози.
З журналу
5. Визначте час, особу, число дієслів.
Ранок у лісі
Ліс ще дрімає в передранішній тиші... Непорушно стоять дерева, загорнені в сутінь, рясно вкриті краплистою росою. Тихо навкруги, мертво... Лиш де-не-де прокинеться пташка, непевним голосом обізветься із свого затишку. Ліс ще дрімає, а з синім небом уже щось діється: воно то зблідне, наче від жаху, то спалахне сяйвом, немов від радощів. Небо міниться, небо грає усякими барвами, блідим сяйвом торкає вершечки чорного лісу... Стрепенувся нарешті ліс і собі заграв... Зашепотіли збуджені листочки, оповідаючи сни свої, заметушилась у травиці комашня, розітнулося в гущині голосне щебетання й полинуло високо - туди, де небо міниться, де небо грає всякими барвами...
М. Коцюбинський
6. Поставте дієслова, що в дужках, у формі минулого часу. Визначте рід і число дієслів.
(Минати) дні, а дощів не (бути). Степ дедалі більше (втрачати) свої яскраві барви, свою весняну моложаву свіжість.
Нарешті (наступати) омріяне, довгождане... Все (початися) просто: з-за обрію тихо (виткнутися) ріжечок ледве помітної синьої хмари. Залитий сонцем степ одразу (принишкнути), (затаїти) подих. Хмара швидко (йти) і (розростатись) у темно-синій гірський хребет. Скоро вона (закрити) собою весь величезний простір неба,
Раптом через цей хребет (прокотитись) вогняна тріщина і (розколоти) його до чорної прірви. Десь далеко (почутися) гуркіт грому.
Важка сива хмара (нависнути) над степом і (спустити) на нього свої мокрі паруси, з тихим дзвонол: (упасти) перші краплини, а потім чарівною музикою (зашуміти) густий дощ (За О. Гончаром).
7. Від поданих дієслів утворіть усі форми минулого часу.
Писати, читати, вчити, декламувати, креслити, відкривати, мигтіти, чорніти, тремтіти, зривати,
8. Вставте в закінчення пропущені літери е(є) або и(ї). Поясніть правопис дієслів. Святку...мо, вивча...ш, знаход...ш, ненавид.,.-ти, сто...мо, схоч...-те, лет...те, колиш...ться, осміл...ться, одяга...ться, захист...мо, пиш...ш. утриму...мося, змін...ться, тьопа...те, перестав.,.ш.
9. Підкресліть дієслова тільки в неозначеній формі. Поясніть, як утворюється неозначена форма (інфінітив).
Мусити, читали б, не осліпнути, розмовлятиму, почути, побачу, бути, співати, змагатися, розпустять, посіяти, могти, закрити, синіти, будувати, сміятися, недобачати, збить, хотів би, сядь, з'їха-тись, хотілося, підсипати, ревти, заболіти, їсти, заснула, записавши, розкрити, дослідіть, приголубте, виношуючи.
10. Вставте в закінчення пропущені літери.
1. Миті, що сі...мо, жн...мо, ку...мо віки залізні, ми ті, що в космос лєт...мо і простина...мо наскрізно безвісну даль (П. Усенко). 2. Де б не літав - поверн...шся додому, бо крила виростають із землі (Л. Горлач). 3. Ах, скільки радості, коли ти люб...ш землю, коли гармонії шука...ш у житті (П. Тичина). 4. Батьківську землю ми люб...мо всі ще від малої колиски (Т. Масенко). 5. Ід...ш і слуха...ш, і чу...ш рідну землю, що году... тебе не тільки хлібом і медом, ай думками, піснями і звичаями (О. Довженко). 6. Коли ж ти мрі...ш добре, працю...ш добре теє (М. Бажан). 7. Що за голос там співає, звідкіля та пісня лл... ться, часом душу сповиває, і лунає і смі...ться (Л. Первожайський). 8. Справжнє сонце навч...шся цінить, коли небо імлою повите (В. Забаштанський). 9. Добро почина...ться з людського доброго серця (М. Сингаївський). 10. Блискавками-пожежами небо обмереж...мо (В. Чумак). 11. Мости з сучасного в майбутнє буду...мо (В. Сосюра). 12. Люб...мо Вкраїну, та не сліпо, щирим серцем, чистою душею (О. Підсуха).
11. Дієслова, що в дужках, поставте в потрібній особі теперішнього чи майбутнього часу.
1. Ми (сидіти) під кручею, поклавши вудочки на хиткі рогачики, і (гомоніти) (Гр. Тютюнник). 2. Хай промінням (стелитися) путь (А. М'ястківський). 3. Ми (боротись) за мир і (прагнути) миру, трудящим щастя (зичити) усім (М. Рильський). 4. (Вирости) ти, сину, (вирушити) в дорогу, (вирости) з тобою приспані тривоги (В. Симоненко). 5. Чого ти (стогнати), море синє, об скелі хвилями б'ючи? (В. Забаштанський). 6. Брехня світ (пройти), та назад не (вернутися). 7. Криком дуба не (рубати). 8. Хто пізно (ходити), сам собі (шкодити). 9. Як на своєму язиці не (вдержати), то на чужому не (втаїти). 10. Добрі жорна все (перемолоти). 11. Одна бджола мало меду (наносити) (Народна творчість).
12. Вкажіть дієвідміну.
Знати, оцінювати, тягти, стукотіти, зморитися, схотіти, кроїти, наколоти, свистати, свистіти, оборонити, обороняти, відпороти, відпорювати, завадити, збігти, збігати, гуркотіти, гуркотати, одужати, стелити, краяти, хилитися, спізнитися, відкрити, бачити, збороти, ударити, пищати, сипати, зважити, дирчати, захищати, мовчати, полоти, почати, гудіти. .
13. Дієслова, що в дужках, поставте в потрібній особі.
1. (Сипати) вишня квітом з білих верховіть (Л. Забашта). 2. Нам батьки і вчителі (хотіти) щастя на землі (М. Рильський). 3. Прекрасні ці творчі будні, коли праця довкола (клекотіти) (Л. Дмитерко). 4. Я щодня (проходити) повз самотній, покинутий сад (М. Коцюбинський). 5. (Скрипіти) і (ридати) дерева під вітром (П. Тичина). 6. Гаї (шуміти) - я слухаю. Хмарки (бігти) - милуюся (П. Тичина). 7. (Стогнати) пугачі, (реготати) сови, уїдливо (хавкати) пущики (Леся Українка). 8. Вода (клекотіти), (булькотіти) та все (нести) Лавріна на гостре каміння (І. Нечуй-Левицький). 9. (Носити) дрова до куреня, (розводити) огонь, (чистити) картоплю, ожину збираю (О. Довженко). 10. Ось молодий сміх дівчини (розкочуватися) по лісі і жаром (сипатися) в парубочу душу (М. Стельмах). 11. Чи то (сидіти), чи то (гуляти), все співаю, все співаю (Т. Шевченко). 12. (Виходити) в світ, по вінця сили повен і гордий за співучий свій народ (В. Лучук).
14. Від дієслів, що в дужках, утворіть форми майбутнього простого часу.
1. Робота (не йде), якщо (сидіти) й (чекати) (О. Копиленко). 2. Коли я (не горіти), ти (не горіти), коли ми (не горіти), то хто ж тоді буде світити? (Ю. Збанацький) 3. Мені до скону отчий край (здаватися) раєм (Д. Луценко). 4. Навесні на місці старого молодий буде лист, зелений, він з вітром (розмовляти), (хапати) жилками своїми сонячний промінь, під дощем (купатися) й росою (умиватися) (Остап Вишня). 5. Неначе пісні вічної рядки, (дзвеніти) дороги під тобою (Т. Коломієць). 6. Сонце (ронити) з неба квітки на хвилі дніпрові, осінні (В. Сосюра). 7. І скільки ви (пливти), весь час (вітати) вас своїм щебетанням веселі жовтобрюшки, (підпадьомкати) на вашу честь перепел і (дерчати) деркач.
15. Дієслова поставте в наказовому способі в 2-й особі однини й запишіть у дві колонки: 1) з ь у кінці; 2) без ь у кінці.
Збільшити, перевірити, входити, стати, озвучити, підставити, вдарити, попередити, передбачити, ужалити, відмітити, насипати, плавити, звузити, відрізати, зважити, переглянути.
16. Перепишіть речення. Дієслова, що в дужках, поставте в потрібній особі наказового способу.
1. Всім серцем (любити) Україну свою, - і вічні ми будемо з нею (В. Сосюра). 2. Хліб (їсти), а правду (різати) (Народна творчість). 3. (Бути), людино, людиною! (Бути), люди, людьми (М. Успеник). 4. Гей, (ударити) в струни, браття, золотії, (розпалити) знов багаття з іскр надії (М. Рильський). 5. Твоєму кожному почину розкрито двері: (йти, творити, прославити) Батьківщину (П. Тичина). 6. Правді в очі (дивитися) прямо, не (одводити) погляду вниз (В. Симоненко). 7. Не (вірити) мені, бо я брехать не вмію, не (жди) мене, бо я і так прийду (В. Симоненко).
17. Випишіть із тексту дієслова, зробіть їхній морфологічний розбір.
Море спить. Точнісінько, як людина. Високо здіймає груди, схропує сонно,ліниво. Так,здається, тільки стань біля нього, крикни на всю горлянку, і воно в одну мить прокинеться.
Але то тільки так здається. Коли море спить - вже ніяка сила його не розбудить. Ліниво похлюпує об камінь хвильками, плещеться тихо, сонно, розніжено.
Я довго не придивлявся до того, як спить море. Постояв трохи - та й шубовсть у воду. Просто з головою, на саме дно. Аж коліньми об землю забився.
Коли б ви знали, яка то морська вода в липні! Сонце палить нестерпно, аж дихати нічим. І тут раптом тебе з голови до ніг обгортає бархатиста, чиста-чиста, прохолодна, ніжна терпко-солодкувата морська вода. Краса! Краса невимовна. Здається, так і хлюпався б у тій воді все життя і на берег би не вилазив! Тож, мабуть, добре рибам жити у воді - вони ніколи на берег не випливають. Хіба хто на гачку живосилом витягне.
Купаюся я собі та й купаюся, навіть не чую, що мама згори гукає. Попереджає, щоб не плив далеко.
Довго я плавав, аж поки не втомився.
За Ю. Збанацьким

Автор
225   документов Отправить письмо
Документ
Категория
Школьные материалы
Просмотров
2 133
Размер файла
161 Кб
Теги
дієсл
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа