close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Активізація словникового запасу запасу молодших школярів

код для вставкиСкачать
Методичні рекомендації

Методичні рекомендації щодо використання мультимедійного навчального комплексу з української мови з теми "Активізація словникового запасу молодших школярів" Мовлення ‒ важливий засіб спілкування, обміну думками і почуттями між людьми, передачі та засвоєння інформації. З перших днів шкільного життя у дитини виникає потреба у спілкуванні ‒ вміння говорити правильно, красиво, логічно.
Розвиток мовлення в дитини ─ це процес оволодіння рідною мовою, умінням користуватися нею як засобом пізнання навколишнього світу, засвоєння досвіду, набутого людством. Мовленнєвий розвиток учня ─ це дуже важлива умова його успішного навчання. Розвиток зв'язного мовлення ─ провідний принцип навчання рідної мови в початкових класах. Він охоплює всі сторони мовленнєвої діяльності учнів. Складовою проблеми розвитку мовлення молодших школярів виступає робота над словом, оскільки розвиток мовлення дітей включає в себе роботу: над окремими словами; над словосполученнями і реченнями; над зв'язним мовленням. Засвоєння лексичного багатства мови молодшими школярами не може проходити стихійно. Одним із найважливіших завдань розвитку мовлення учнів початкових класів є керування процесом збагачення словника дітей, упорядкування словникової роботи, нарешті, активізація словника молодших школярів. Впровадження інформаційно-комп'ютерних технологій у навчально-виховний процес набагато покращує роботу над розвитком мовлення молодших школярів. Завдяки використанню ІКТ навчальне середовище можна доповнити відео, звуком, анімацією. Усе це здійснює значний вплив на емоційну сферу молодшого школяра, сприяючи підвищенню пізнавальної активності, підвищенню інтересу до предмета та навчання взагалі, активізації навчальної діяльності учнів. ІКТ слід використовувати для того щоб:
- забезпечити легкість сприймання інформації;
- знайти індивідуальний підхід;
- навчити освоювати, перетворювати і використовувати великі масиви інформації;
- зробити навчання мобільним, диференційованим та індивідуальним;
- сприяє кращому оцінюванню знань.
Використання мультимедіа-презентацій дозволяє вчителеві зручно й ефективно візуалізувати статичну й динамічну інформацію, самостійно готувати завдання, підбирати навчальний матеріал, що відповідає змісту конкретної теми будь-якої базової дисципліни.
Навчання грамоти ― перший етап вивчення школярами української мови, на якому діти 6 - річного віку навчаються звуків мовлення, ознайомлюються із способом їх позначення на письмі.
Величезне завдання у цей період покладається на першого вчителя, адже саме від його майстерності і залежить якість знань першокласників у мові. Багато в чому вчитель покладається на дидактичні засоби (малюнки, схеми, таблиці тощо), які допомагають дитині сформувати в своїй уяві ті закони, про які говорить їй вчитель. Одним із засобів створення дидактичних посібників є комп'ютер, який вчитель використовує для створення дидактичних засобів у навчанні грамоти.
Так, ще в першому класі, працюючи над реченням, можна активізувати звуконаслідувальні дієслова: кінь ірже, корова мукає, свиня хрюкає, кішка муркоче чи нявкає, ведмідь реве, вовк виє, тигр рикає, курка кудкудаче, качка крякає, жаба квакає. При цьому використовуються малюнки тварин.
Особливо важливе поєднання гри з навчальною діяльністю в початкових класах, коли складний перехід від дошкільного дитинства до школи зумовлює поступову зміну провідних видів діяльності - ігрової на навчальну. І тут, використовуючи ІКТ, доцільно провести дидактичні ігри "Хто так говорить?", "Хто це?" та "Хто його мама?". За допомогою цих ігор розширюється активний словник дітей. Пізніше, під час вивчення іменника, можна, наприклад, активізувати слова з суфіксами особи:
Хто їздить на мотоциклі? (Мотоцикліст).
А на велосипеді? (Велосипедист).
Хто працює на крані? (Кранівник).
А на бульдозері? (Бульдозерист).
А на екскаваторі? (Екскаваторник).
Хто грає на баяні? (Баяніст).
А на скрипці? (Скрипаль).
А на гітарі? (Гітарист) З метою підвищення мовленнєвої культури особливу увагу необхідно приділяти вправам, спрямованим на збагачення активного словника дітей, а також формуванню у них навички вибирати із свого словникового запасу для висловлювання думки ті слова, які найбільше відповідають змісту висловлювання і роблять його правильним, влучним і виразним.
Словникова робота на уроках української мови в початкових класах є однією зі складових різноманітної роботи з розвитку мови учнів. Оволодіння словниковим складом літературної мови стає необхідною умовою вивчення учнями української мови: її орфоепії, орфографії, граматики, правильного слововживання і зв'язного мовлення взагалі.
Кінцевою метою словникової роботи є активізація максимальної кількості засвоюваних слів, уміння учнів використовувати їх правильно, доречно, вибираючи найбільш необхідні слова для висловлення думок.
Розширенню й активізації словника учнів, розвитку їх мислення сприяють і спостереження за багатозначністю слів.
Робота над багатозначністю слів передбачав самостійне з'ясування учнями значення слів, ужитих в окремих словосполученнях і реченнях. Наприклад, учитель пропонує пояснити значення слова іде в текстах для читання. Людина іде (пересувається). Літак іде на посадку (летить). Урок іде (триває). Дощ іде (ллє).
Робота над вивченням багатозначності слів передбачає:
а) усвідомлення того, що слово може мати не одне, а кілька значень;
б) точність уживання багатозначних слів у мовленні. Розпочинаючи опрацювання матеріалу про багатозначні слова, вчитель пропонує дітям для аналізу речення із багатозначними словами.
Діти з'ясовують, про які предмети, названі однаковими словами, йде мова. Іншим варіантом такої роботи може бути робота із слайдом, на якому зображені журавель - птах і журавель - пристрій для набирання води з колодязя , груша - плід і груша - спортивний інвентар, спечений хліб і лан пшениці чи жита. Учні розглядають перші дві пари малюнків і усвідомлюють: назви виникли на основі подібності предметів. Учитель запитує, чи можна до наступної пари малюнків дібрати одну назву. Учні мають записати як спільну назву слово хліб і між цими словами існує внутрішній зв'язок: з жита і пшениці печуть хліб. Отже, в основі багатозначності лежить якийсь зовнішній або внутрішній зв'язок предметів. Дуже важливо показати багатозначність слова в тексті, планувати спеціальну роботу над багатозначними словами на уроках читання і мови.
У початкових класах у найбільш доступній формі і без позначення явищ лексикологічними термінами відбувається знайомство учнів із такими поняттями, як синонімія, антонімія.
Робота над синонімами допомагає учням тонше сприймати слово, бачити в ньому, крім основного значення, ще й різні смислові та експресивні відтінки, а відтак бути точнішими у слововживанні. У процесі роботи над синонімами вчитель має сформувати у дітей уміння:
• розрізняти в мовленні близькі за значенням слова;
• добирати синоніми;
• замінювати в тексті те чи інше слово відповідним синонімом;
• самостійно вживати в готовому тексті дібране за смислом синонімічне слово:
• самостійно вибирати із свого лексичного запасу найбільш влучний для висловлення власної думки синонім.
Завдання вчителя під час роботи над синонімами полягає в тому, щоб забезпечити успішне оволодіння кожним із визначених умінь і тим самим піднести рівень мовленнєвої культури школярів.
Робота над синонімами повинна проводитися систематично і планомірно. Система роботи над синонімами розвиває у школярів навички уникати повторення тих самих слів, одноманітності викладу. Від уміння з ряду синонімів вибрати одне слово, яке б найповніше передавало думку, залежить правильність, точність, образність вислову.
Уміння користуватися синонімами формується в учнів поступово протягом тривалого часу. У процесі цієї роботи вчитель добирає різні типи вправ:
1. Вправи на вибір слів, близьких за значенням. Щоб навчити учнів розрізняти слова, близькі за значенням, доцільно давати завдання на спостереження і виділення з невеликих за змістом текстів чи окремих речень слів-синонімів. Одне з можливих завдань: прочитати загадку і знайти в ній слова, близькі за значенням Гра "Хто дід?"
2. Вправи на групування слів, близьких за значенням. Такі вправи
допомагають усвідомити синонімічні відношення між словами, їх
синонімічну близькість. Наприклад, учні повинні згрупувати синоніми з
поданого ряду слів: Батьківщина, праця, сміливий, труд, відважний,
робота, хоробрий, Вітчизна.
3. Вправи на розташування синонімів за ступенем інтенсивності
ознаки. Увазі учнів пропонуються слова: огрядний, посміхатися, повний,
реготатися, товстий, сміятися. Треба спочатку погрупувати слова-
синоніми, а потім записати синоніми кожного ряду за ступенем інтенсив
ності ознак (повний, огрядний, товстий) чи дії (посміхатися, сміятися,
реготатися).
4. Вправи на вибір одного з поданих синонімів. Виконуючи з учнями вправи такого типу, вчитель повинен домогтися, щоб діти осмислено вибирали слово, яке найкраще підходить до даного випадку. Працюючи, наприклад, над реченням Верби (сумують, журяться, нудьгують) над водою, вчитель запитує: "Яке з слів, поданих у дужках, не може бути використане? (Нудьгують). Чому?" 5. Вправи на заміну синонімів у реченні чи тексті. Ці вправи мають на меті показати дітям, що заміна в тексті повторюваних слів їх синонімами усуває його одноманітність, робить мовлення стилістично досконалішим. 6. Вправи на самостійний добір синонімічних слів. Такі вправи є кінцевою метою вправ із синонімами. Вони мають на меті формування навичок самостійного добору слів із власного лексичного запасу і використання їх у власному мовленні.
До словникової роботи належить і робота з антонімами - словами однієї частини мови з протилежним значенням. Роботу з антонімами можна організувати на основі спостережень над прислів'ями, оскільки багато з них побудовані на протиставленні понять, виражених словами-антонімами.
У роботі з антонімами використовуються такі види вправ:
• виділення з речення чи тексту слів з протилежним значенням
(антонімів) і групування антонімів парами;
• добір антонімів до поданих слів;
• заміна в тексті виділених слів антонімами;
• дописування речень словами, які мають антонімічний смисл;
• складання речень з антонімами.
Працюючи з антонімами, учитель разом з тим повторює синоніми. Для цього найкраще використовувати комбіновані вправи: учні спочатку добирають до поданих слів синоніми, а потім антоніми, як-то: сумний, зажурений, похмурий - веселий; цікавий, захоплюючий -нудний. Як видно з наведених прикладів, до кількох синонімів можна дібрати один антонім. Однак з допомогою антонімів можна показати дітям різницю в значенні синонімів. Наприклад, різницю в значенні синонімів плакати й ридати можна показати за допомогою антонімів сміятися, реготати.
Як і під час роботи над синонімами, при вивченні антонімів учитель зобов'язаний показати дітям, що вибір антонімів часто визначається контекстом. Це зумовлено тим, що багатозначні слова можуть утворювати кілька антонімічних пар. Так, наприклад, до слова солодкий можна дібрати кілька антонімів: солодкий - гіркий (перець), солодкий - кислий (виноград), солодкий - солоний (огірок).
Фразеологія української мови дає багатий матеріал для формування в учнів естетичного чуття, вміння бачити в мові і мовленні прекрасне, захоплюватися ним. Прекрасне закладене у самій природі фразеологізмів, у їх виражальних можливостях, в експресивності фразеологічних одиниць, у доречному їх уживанні в різних стилях мови. Прислів'я та приказки - неоціненна скарбниця народної мудрості. Ці короткі влучні вислови творилися народом упродовж багатьох століть. Краса і сила прислів'їв - у закладеній в них споконвічній мудрості народу, влучності і дотепності народного слова. Без прислів'їв наша мова стає бідною, неяскравою. І навпаки, яка красива, багата, образна мова того, хто доречно вживає фразеологізми. Інколи буває так, що тільки завдяки стійким сполученням слів можна висловити своє почуття, дати правильну відповідь, досить влучну і кмітливу. Але цьому треба вчитись.
В оперативній пам'яті учнів фразеологічних одиниць мало. Через це потрібно на кожному уроці записувати й давати пояснення хоча б 2-3 фразеологізмам ( так радив В.Сухомлинський ). Роботу над прислів'ями потрібно починати вже в 1 класі. На сторінках "Букваря" (авт. К.С.Прищепа, В.І.Колесниченко ) вже вміщено 7 прислів'їв. Перше ознайомлення з фразеологізмом відбувається через казку "Без труда нема плода". Вчитель читає твір, аналізує разом з учнями його зміст, виділяє головну думку. Проводиться аналіз звукового складу слова "труд", поділ його на склади, підбір до нього близьких за значенням слів. Особливу увагу під час роботи над прислів'ями слід приділити роботі над словом, тому що в початковий період навчання найінтенсивніше збагачується словниковий запас учня. Прислів'я дають багатий матеріал для такої роботи. На уроках української мови використовують такі види роботи з прислів'ями:
1) скласти прислів'я зі слів;
2) пояснити написання слів у прислів'ї;
3) написати твір за прислів'ям;
4) дібрати прислів'я зі словниковим словом;
5) дібрати прислів'я з синонімами (антонімами);
6) дібрати прислів'я - заголовок до тексту;
7) дібрати прислів'я з певною частиною мови;
8) дібрати прислів'я на певну тему.
Робота з прислів'ями дуже подобається маленьким школярам. Вона збагачує словниковий запас дитини, вчить аналізувати зміст прислів'їв, сприяє тренуванню пам'яті та впливає на формування особистості учня.
Формування навичок грамотного письма залишається важливим завданням уроків української мови. Слова контрольного орфографічного списку повинні бути в центрі тому, що правильно побудована робота над словниковими словами справді збагачує лексичний запас школярів і сприяє їхньому мовленнєвому розвитку в усній та писемній формах. Але набуття навичок правильного користування словниковим словом - процес тривалий, його не можна досягти на одному уроці (тим більш, що словникових слів налучається 178). Зробити процес засвоєння таких слів більш ефективним - складне завдання, тому що багатьом школярам молодшого шкільного віку запам'ятати ці слова дуже важко, нерідко й зовсім несила.
Словникова робота в початкових класах повинна бути скрупульозною і систематичною. Адже саме в початковій школі закладається основний словник школяра, і тому учень повинен правильно зрозуміти значення слова, засвоїти його, тобто слово має ввійти у словник школяра і активно використовуватися у його власних висловлюваннях. Найбільш перспективні напрями в дослідженнях проблеми словникової роботи в початкових класах - це робота по уточненню словника молодших школярів, оскільки для їх мовлення часто характерним є неправильне розуміння та вживання слів; активізація словника в результаті щоденної практики продуктивного слововживання.
Словникова робота в початкових класах розпочинається з ознайомлення із словом і його значенням. У поясненні значення слова, як і в усякій навчальній діяльності, необхідно керуватися загальними дидактичними настановами, спрямованими на підвищення рівня самостійності і пізнавальної активності школярів. Завдання вчителя у проведенні словникової роботи полягає в тому, щоб школярі правильно сприйняли незнайоме слово в тексті, зрозуміли не слово з усіма його відтінками, засвоїли і закріпили у процесі виконання різних вправ з читання і, нарешті, вжили його самостійно в потрібній ситуації.
Словникова робота може проводитися у різних напрямках, а саме: ознайомлення учнів з лексичним значенням нових слів, словосполучень; засвоєння деяких граматичних форм, утворення яких викликає у дітей труднощі; навчання дітей орфоепічній вимові слів, зокрема правильній постановці наголосу; формування правописних умінь.
Ефективність словникової роботи залежить від того, наскільки систематично вона проводиться і наскільки доцільно вона збудована. Учні запам'ятовують вимову і правопис слів лише в тому випадку, якщо вчитель дотримується певної послідовності у своїй роботі.
1. Створення проблемної ситуації - загострення уваги учнів як до лексичного значення слова, так і до його написання.
2. Пояснення лексичного значення слова (із врахуванням підготовки учнів, із наочністю або описово, словесно).
3. Наголошення на особливому правопису - зорове сприймання на дошці, картці з малюнком (у підручнику), вміщення картки з цим словом у таблицю "Пиши правильно", що постійно оновлюється.
4. Звуко - буквений аналіз слова, перше переписування. попередження помилок, наголошення на різниці між написанням і вимовою.
5. Складання словосполучень, речень та запис їх у зошит.
6. Визначення певних граматичних понять (рід, число іменників, відмінок тощо).
7. Виконання вправ із підручника і виділення словникових слів, творче переписування (вставити пропущені букви).
8. Словникові, малюнкові, вибіркові, розподільні диктанти; переписування слів на орфографічних хвилинках (4-6 слів).
9. Самодиктанти - учень самостійно записує слова, які запам'ятав.
10. Творчий самодиктант виявляє найбільші знання окреслених програмою слів, тому перевіряє усвідомлення учнем лексичного значення слова та його граматичну передачу. Обсяг диктанту -5-10 слів; читається як завдання до кросворду.
11. Мовні ігри - ребуси, кросворди тощо. Мовні ігри не тільки сприяють всебічному розвитку, а й пробуджують інтерес до знань, виховують прагнення вивчати рідну мову.
Під час виконання словникових вправ вчитель звертає увагу дітей на яскравість, образність мови народних казок, загадок, прислів'їв, художніх текстів, навчає школярів вибирати потрібне слово для власного висловлювання.
Важливо, щоб учитель у процесі роботи над словником дітей здійснював постійний міжпредметний зв'язок (наприклад, уроків читання і письма, читання і музики та ін.). Це привчає дітей краще приглядатися до лексичного багатства і стилістичних можливостей рідної мови, сприяє розвиткові загальної мовленнєвої культури.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Алексєєва Г.М. Інтерактивні комп'ютерні технології навчання/ Г.М.Алексєєва // Комп'ютер у школі та сім'ї. - 2012. - № 6 (102).- С. 28-31. 2. Гордієнко О.А., Шевчук Т. О. Робота над словом на уроках української мови в початкових класах [Електронний ресурс] / О.А. Гордієнко, Т.О. Шевчук. Режим доступу: http://librar.org.ua
3. Губенко О. Не перо пише, а розум. Прислів'я на уроках української мови 1-4 класи/ Методичний посібник. - Тернопіль//Навчальна книга - Богдан. 2008.
4. Губенко О. О. Рідна мова. Розмова про слово . Робота над словниковими словами// Тернопіль. Навчальна книга - Богдан. 5. Дерев'янко Л. Вивчаємо фразеологізми. "Укр. мова та література ". - 2000. - № 2.
6. Забіяка В. Фразеологічний словник. Лексичні завдання і головоломки. Посібник для початкової школи/ Забіяка В., Забіяка О.// Тернопіль: Підручники і посібники. 2000.
7. Коптілов В. У світі крилатих слів . - К., 1986.
8. Крикун М. Роль слова в розвитку зв'язного мовлення молодших школярів//Початкова школа. - 2003. - №11. - С. 27-35.
9. Кривуліна Т. І. Розвиток зв'язного мовлення ― найважливіша складова навчального процесу в початковій школі [Електронний ресурс] / Т. І. Кривуліна . Режим доступу: www.nbuv.gov.ua
10. Мовчун А. Запрошуємо у світ літературних термінів // Початкова школа. - 2003. - №10. - С. 35 - 38.
11. Сапун Г. М. Робота над словами, правопис яких потрібно запам'ятати //Тернопіль. "Підручники & посібники". 1997.
12. Симоненко Т. Виховувати мовну культуру з дитинства // Початкова школа. - 2000.
1
Автор
OLGA_26M
Документ
Категория
Без категории
Просмотров
2 871
Размер файла
44 Кб
Теги
ШКОЛЯРІВ, активізація, запасу, словникового, молодших
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа