close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Захист проекту

код для вставки
Захист проекту "Монументальна Шевченкіана"
у рамках шкільного свята "Йому жити в віках, не підвладний він часу"
Кожне суспільство завжди прагне до самовизначення. Кожен народ має чи то історичну подію, чи то видатну особу, що є тією духовною основою, яка дає право на самоусвідомлення його як єдиного цілого. Для України такою постаттю є Тарас Шевченко. Чи замислювалися ми коли-небудь, чому служать численні пам'ятники Тарасові Григоровичу Шевченкові? І чому вони такі різні? Це культ особистості чи символ національного патріотизму, прояв шани народу до титана української народної творчості чи просто віддання належного одному із діячів?
Скільки їх усього в Україні? Сотні? Тисячі?.. А скільки по всьому світу?
Чому одне місто вшановує Тараса Шевченка величним пам'ятником у повний зріст, а інше лише маленьким погруддям?
Чому в одному місці біля пам'ятника постійно лежать свіжі квіти, а в іншому навіть не знають про його наявність?
Дослідження цих та інших питань Монументальної Шевченкіани стало основою нашого проекту.
Пропонуємо вашій увазі презентацію, яка познайомить з пам'ятниками Т.Шевченку в Україні і світі, а їх нараховується більше 1200.
1. детально зупинитися на пам'ятниках області та Мелітополя (Кривошликова С., додаток 1), 2. перших пам'ятниках (Шалік В., додаток 2), 3. харківському (Гончаров В. додаток 3) 4. та київському Кондаков І. додаток 4).
У ході роботи над проектом ми з'ясували, що вже багато років досліджує монументальну Шевченкіану Руслан Теліпський - молодий волинський фотохудожник і мандрівник. З результатами його роботи вас познайомить Федорець Юлія (виступ (додаток 5) і перегляд відеоролика).
Українське суспільство вже готується до відзначення 200-ї річниці з дня народження Кобзаря. До цієї події залишилося не так багато часу і тому не тільки на словах, але й на ділі, усією громадою, маємо гідно вшанувати свого пророка, який є духовним символом утвердження та об'єднання нашої нації. Ми повинні бути горді тим, що у нас є Тарас Шевченко, чесні перед ним і перед самими собою, продовжуючи його справу з розбудови нашої держави. Хочемо закінчити захист роботи віршем А. Передерія (роздати гостям і класним керівникам буклети). Йому жити в віках, не підвладний він часу.
Скарб безцінний сховала Чернеча гора.
І співають вітри вічну славу Тарасу,
А до ніг грізний спів котять хвилі Дніпра.
І сюди звідусіль потяглись побратими,
Мов живої води зачерпнуть із Дніпра.
Ці місця біля Канева стали святими,
І Тарасова стала Чернеча гора.
Вабить чесних людей сяйво Божої правди.
Хто служив їй, тому вічна слава й хвала.
І могилі цій йтимуть вклонитися завжди,
Бо Кобзар зве нащадків на добрі діла.
Додаток 1
Пам'ятники Шевченку в Запоріжжі та Мелітополі У місті, яке у свідомості мільйонів українців асоціюється із козацькою вольницею, повноцінного пам'ятника Т.Г. Шевченку так і немає. У місті Запоріжжі 2 бюсти Т. Г. Шевченку - один біля Шевченківської райради, по вулиці 8 березня, другий - по вулиці Гоголя, коло 3-го корпусу Запорізького національного університету. А запорізькій шевченківській "епопеї" вже майже сто років! Ще 19 травня 1917 року Олександрівське товариство "Просвіта" повідомило міській Думі про створення комітету зі спорудження пам'ятника Т.Шевченку і просило Думу передати цьому комітету кошти, зібрані на пам'ятник царю Олександру II. Того ж дня Дума прийняла постанову: "В отношении ходатайства товарищества "Просвіта" поручить управе собранные на устройство памятника Александру второму деньги, находящиеся в переходных суммах, перечислить в депозиты управы и хранить до тех пор, пока не выяснится вопрос о месте для постановки памятника поэту Шевченко"...
У 2013 році планується встановлення пам'ятника на площі навпроти музично-драматичного театру імені В.Г.Магара. Нещодавно у ЗМІ з'явилося повідомлення, поширене прес-службою Національного заповідника "Хортиця". В ньому йдеться про те, що його керівництво і колектив планують реалізувати тематичний проект "Кобзар на Хортиці", зокрема встановити в парку імені Тараса Шевченка (неподалік Музею історії запорозького козацтва) скульптуру "Кобзар на Хортиці".
Уява запоріжців вже малює той день, коли спалахне, мов білий рукав, покривало - і перед поглядами тисяч людей постане з бронзи й пісні найвидатніший поет нашого народу. Тут мовби зійдуться меридіани поезії, правди, краси. Під поглядом поета помолодіють Запоріжжя, Дніпро, Хортиця. І ми, далебі, станемо кращими, чеснішими, добрішими. Місто мовби народиться вдруге... У Мелітополі є два бюсти та один пам'ятник Т.Шевченку. Перший бюст відкрито 1963 року. Він знаходиться в парку культури й відпочинку ім.. Горького. Бюст являє собою повногруде зображення Шевченка, виготовлене з бетону. Ширина та довжина скульптури - 72 см., загальна висота з постаментом 175 см. Виготовлена вона запорізьким художнім фондом. 10 вересня 1999 року під час святкування 125-річного ювілею ТДАТУ урочисто відкрили бюст Т.Шевченку на подвір'ї академії. Бюст виготовлено з бронзи полтавським художньо-промисловим комбінатом.
22 травня 2011 року на площі Перемоги урочисто відкрили повноцінний пам'ятник Тарасові Шевченку, кошти на який громадськість міста збирала з 2008 року. Виготовив його скульптор з Коростишіва Житомирської області Віталій Рожик. Фігура поета (в молодому віці) виконана у повний зріст, у руках у нього - книжка. Висота фігури - 2, 2 м., вага 5 тонн. Пам'ятник виготовлено з рожевого граніту, який добули в Дніпропетровській області. Додаток 2
Найперші пам'ятники Шевченку
Нелегке життя випало на долю Тараса Шевченка, 198-ліття якого відзначаємо цього року. Складною була й доля багатьох пам'ятників, встановлених на його честь. Найпершим відомим пам'ятником поетові й художнику можна вважати невелике мармурове погруддя Шевченка на округлій колоні-п'єдесталі, встановлене 1881 року в колишньому Новопетровському укріпленні (нині форт Шевченка) на півострові Мангишлак... Пам'ятник проіснував до 1920 року, аж поки його не зруйнувала революційна кіннота невстановленого забарвлення.
У 1889 році у Харкові, з ініціативи Христини Алчевської, на газоні перед жіночою недільною гімназією, якою вона опікувалася, на невисокому постаменті було встановлено мармурове погруддя роботи скульптора В. Беклемішева, професора Петербургської академії мистецтв (нині воно зберігається в Державному музеї Т.Г. Шевченка у Києві). Свого часу цей бюст іменували "нелегальним пам'ятником Кобзаря", бо російський уряд усілякими методами перешкоджав проведенню конкурсів 1909 - 1913 років на створення та спорудження пам'ятника у Києві (скульптори Ф. Балавенський, М. Паращук, Г. Кузневич, М. Гаврилко та інші), не дозволяючи збирати кошти на його виготовлення. А на могилі Тараса постійно чергували жандарми, в обов'язки яких входило "пресекать сборища и вольнодумства".
А першим пам'ятником, першим матеріальним виявом пам'яті народної до великого поета на Галичині став монумент у вигляді білої колони, яку вирубали каменярі-гуцули на Сокільській скелі над Черемошем поблизу села Тюдова наприкінці 80-х років ХІХ століття. Ще однією з перших форм пам'яті стали так звані Шевченкові могили, які люди насипали на манір канівської в ювілейні дні до річниць поета. Як свідчить тогочасна українська преса, у селі Балинці на Станіславщині з ініціативи вчителя місцевої школи В. Барнича, жителі висипали високу могилу, назвавши її іменем поета. На відкритті меморіалу виступав письменник Василь Стефаник. Першим портретним пам'ятником Шевченка на Львівщині стало погруддя поета, встановлене на постаменті у вигляді пірамідальної скелі з чотирикутним цоколем, на якому вирізьблено розкриту книгу. Спорудили його коштом жителів села Лисиничі біля Львова 11 вересня 1911 року. У центральній Україні монументальні пам'ятники Шевченкові ведуть свою історію від кубо-конструктивістського пам'ятника у Ромнах, створеного за проектом скульптора І.Кавалерідзе 1918 року. 1925 року І.Кавалерідзе виконав пам'ятник із залізобетону для Полтави, К. Терещенко із чавуну - для Канева (1923) - та залізобетону для сіл Кирилівка (1929) та Моринців (1930). На превеликий жаль, ці пам'ятники було знищено на початку другої світової війни.
Додаток 3
Пам'ятник Т. Г. Шевченку в Харкові
У березні 1934 року, в дні святкування стодвадцятилліття з дня народження Т.Г.Шевченка, біля головного входу в сад з боку Сумської вулиці було закладено пам'ятник поетові.
Рішення про створення пам'ятника великому українському поету Т. Г. Шевченка було прийнято ще в 1929 році. 21 вересня того ж року оголосили всесоюзний конкурс на проект пам'ятника. Після тривалого відбору в кінці 1933 року з незначними поправками був прийнятий проект, виконаний М.Г.Манізера та І. Г. Лангбарда.
У квітні 1934 року на будівельному майданчику повним ходом розгорнулися роботи зі спорудження п'єдесталу. Кращі каменотеси з ленінградського товариства "Мармур-граніт", поліровалиники з Волині, майстри з Калініна споруджували постамент, на спорудження якого пішло 180 кубометрів сірого лабрадориту з Головина.
А у ленінградській майстерні М. Г. Манізера йшла напружена робота зі створення скульптурних груп пам'ятника. Харківський драматичний театр імені Шевченка направив до Ленінграда для надання допомоги в роботі над скульптурами кращих майстрів сцени - Н. М. Ужвій, А. М. Бучму, І. О. Мар 'яненка і О. І. Сердюка, які позували скульптору.
Відливання скульптури Т. Г. Шевченка і скульптурних груп пам'ятника в металі була здійснена в бронзоливарних майстернях при Ленраді. Загальна вага металевої частини пам'ятника 30 тонн.
У 1935 році наполеглива робота зі спорудження пам'ятника, в якій брало участь близько 200 робітників різних професій, була завершена. Перед харків'янами постав величний пам'ятник заввишки в 16,5 метра. Урочисте відкриття пам'ятника відбулося 24 березня 1935 року.
Загальна композиція та деталі пам'ятника
Пам'ятник являє собою багатопланову композицію, кожна з частин якої проглядається поступово, в міру знайомства з монументом. В той же час пам'ятник сприймається як єдине гармонійне ціле.
На виступах архітектурної спіралі, що оточує одинадцятиметровий тригранний пілон з фігурою Шевченка, розмістилось шістнадцять динамічних статуй, які символізують безперервне зростання народної боротьби з пригноблювачами - від непокірних, бунтарських образів з творів Т.Г.Шевченка до учасників першої російської революції 1905-1907 років і Жовтневої революції. Заключна велично-мажорна група - робітник-шахтар, колгоспник, червоноармієць і жінка-рабфаківка - уособлюють вільну працю та молодість нової України.
Фігура Кобзаря , вирішена в три натури (5,5 метра), домінує в пам'ятнику. Статуя сповнена динаміки. Рішучість, величезна внутрішня напруженість прочитується і в точно знайденому ракурсі злегка схиленої голови, і в енергійному жесті правої руки -- у всій фігурі Шевченка. Яскраво виражений силует скульптури рельєфно вимальовується у просторі - її легко можна впізнати здалеку. Суворі, укрупнені складки одягу, лаконізм форм. енергійна обробка поверхні великими узагальненими площинами створюють могутній образ. До деталізації автор удається лише у моделюванні обличчя, чим добивається портретної схожості, розкриття внутрішнього світу, виявлення твердості і сили духу поета-борця. Його погляд суворий і гнівний. Вольова складка поміж брів кидає глибоку тінь на очі, підсилюючи емоційну насиченість образу. Зморшки - гіркота прожитого, передуманого - перетинають круте чоло мислителя. Гнівний жест правої руки, міцно стиснутої в кулак, підкреслює силу обурення полум'яного борця. Фігури, що оточують п'єдестал, - вдвічі менші статуї Шевченка. Вони сприймаються в основному поблизу. У створенні скульптур, близьких до шевченківських образів, неоціненну допомогу М.Г.Манізеру надали видатні майстри української сцени - актори харківського театру "Березіль", згодом народні артисти СРСР Н.М.Ужвій, А.М.Бучма, І.О.Мар'яненко, О.І.Сердюк та інші.
За задумом скульптора, слід здійснювати огляд фігур у послідовності композиційної спіралі, починаючи з фігури "Катерина" й рухаючись проти часової стрілки. То ж почнемо:
Композиційні та пластичні рішення : Катерина
Перша композиція. (Вмираючий гайдамака. Гайдамака з косою. Той,що рве пута.)
Зв'язаний запорожець.
Друга композиція. (Жінка-селянка. Той, хто несе жорно. Солдат-рекрут.)
Третя композиція. (Робітник із схиленим прапором. Студент. Робітник з гвинтівкою. Матрос. Червоноармієць). Четверта композиція.(Селянин. Шахтар. Жінка з книгою (Дівчина-рабфаківка))
Завдяки глибокому проникненню в епоху, характери персонажів, вмінню підкорити манеру виконання змісту, скульптор досяг пластичної єдності, гармонії, надзвичайної узгодженості всіх груп і фігур монумента. Кожна із статуй логічно й закономірно, у точно знайденому просторовому розвороті з'являється на новій сходинці архітектурної спіралі, що оточує постамент із скульптурою Кобзаря. Їм притаманні класичні пропорції, ретельна продуманість поз та жестів, що виявляють особливості характерів і водночас сприяють розкриттю єдиного композиційного задуму. Багатофігурна композиція витримана в епічно спокійному, урочистому ритмі. Матеріал - темна бронза фігур на фоні постаменту з відполірованого до дзеркального блиску лабрадориту - надає пам'ятнику ще більшої виразності, величності. Додаток 4
Пам'ятник Т. Г. Шевченку в Києві
Він розташований у центрі Шевченківському парку навпроти головного корпусу Національного університету імені Т. Шевченка. Відкритий 6 березня 1939 р. До 125-річчя від дня народження поета. Автори - ск. М. Манізер, арх. Є . Левінсон. Висота скульптури - 6, 45 м, постаменту - 7, 3 м, стилобата - 0,62 м. Первісний варіант пам'ятника був інший, цікавіший за образним вирішенням, динамічніший, пластично виразніший. У постаменті мала бути барельєфна композиція на тему поеми "Гайдамаки". Твір стояв уже повністю готовий для відливання у бронзі у майстерні М. Манізера в Ленінграді, коли в справу втрутилося більшовицьке керівництво на чолі з заступником голови РНК СРСР Л. Кагановичем. За спогадами канадського скульптора українського походження Л. Молодожанина, який тоді навчався в АМ у М. Манізера, скульптору наказали зняти сцену з гайдамаками, а постать Т. Шевченка переробити так, щоб він виглядав засмученим. Авторові дорікали, що повсталих гайдамаків і динамічну постать Кобзаря можна трактувати як протест сучасного (тобто 1930-х рр.) українського селянства проти колгоспного ладу і навіть проти радянської влади. Л. Каганович "порадив" М. Манізеру зробити постать Т. Шевченка з закладеними за спину руками, на які повішено важкий одяг, і щоб голова була опущена. Тому скульптор змушений був спростити і примітивізувати пам'ятник. Саме в такому вигляді його було відлито на Ленінградському заводі художнього лиття. Пам'ятник встановлено на невисокому кургані, що викликає асоціацію з Тарасовою горою в Каневі. До нього ведуть п'ятимаршові сходи з боку головного входу до парку, виконані, як і стилобат, з бучардованого граніту. На чоловому боці постаменту з червоного граніту зроблено напис накладними бронзовими літерами "Т. Шевченко. 1814-1861", нижче слова із "Заповіту": "І мене в сім'ї великій, В сім'ї вольній, новій, Не забудьте пом'янути Незлим тихим словом". Композиція статична, постать застигла. Опущена голова і руки за спиною ніби підкреслюють глибоку задуму Т. Шевченка над долею українського народу, навіюють відчуття безвиході, суму, безнадії, що підсилюється важкими великими складками плаща. Загалом масивність постаті, обтічність форм, непорушна поза не узгоджуються з полум'яною вдачею Т. Шевченка, живою силою його поезії і мистецької творчості. Чотирикутної форми постамент ще більше посилює відчуття статичності пам'ятника, його надмірну спрощеність. Образний лад монумента позбавлений асоціативності та символіки.
Додаток 5
У БРОНЗІ ТА КАМЕНІ: МОНУМЕНТАЛЬНА ФОТОШЕВЧЕНКІАНА РУСЛАНА ТЕЛІПСЬКОГО
Юлія Федорець,
учениця 10 класу ЗОШ №11
На сьогоднішній день і літературна, і мистецька Шевченкіана досить ґрунтовно досліджені та систематизовані, а ось монументальна - тільки починає вивчатись. І Руслан Теліпський є одним із перших, хто розпочав цю роботу, про його діяльність мало що відомо широкому загалу.
З огляду на сказане, тема нашої роботи - "У бронзі та камені: монументальна фотошевченкіана Руслана Теліпського" - видається важливою й актуальною.
Її метою є аналіз творчого доробку фотохудожника, з'ясування чинників, що вплинули на його захоплення, визначення особливостей авторської манери. Об'єктом даного дослідження є світова монументальна Шевченкіана; предметом - фотошевченкіана Руслана Теліпського. Мета, об'єкт і предмет зумовили послідовне виконання завдань упродовж написання дослідницької роботи, а саме:
• з'ясувати джерела, визначити духовні початки Р.Теліпського;
• проаналізувати творчий доробок фотохудожника.
Основними методами, що використовувалися в процесі виконання роботи, є методи теоретичного вивчення різних джерел та системного дослідження.
У ході нашого дослідження ми з'ясували, що Руслан Теліпський народився 30 січня 1981 року у Луцьку, де проживає і нині. Народився у простій сім"ї, рідних братів чи сестер не має. Мандрівник, фотограф-монументаліст, шевченкознавець, екестріаніст (вивчає кінні пам'ятники), громадський діяч Волині. Член Українського Товариства охорони пам'яток історії та культури. Член Комітету зі встановлення пам'ятника Т.Г.Шевченку в Оттаві. Член оргкомітету патріотичної громадської організації "Українська Громада". Почесний член літературного осередку "Золота троянда" у м. Хмільнику. Автор понад 20 персональних фотовиставок з фотоаналітичної пам'ятникології в Україні та за кордоном.
Навчався у ЗОШ №17 міста Луцька (1992-1995 рр.). Улюблені предмети - географія, фізкультура, історія, алгебра, українська література. З 10 класу був старостою усієї школи. Закінчив музичну школу (клас фортепіано), співав юнаком у вокальному хорі хлопців. З 7-го класу займався впродовж п'яти років східними єдиноборствами (У-шу). Займався футбольною статистикою та аналізом, був позаштатним кореспондентом щотижневої газети "Футбол".
Переможець міської олімпіади та захисту наукових робіт з географії. Захищав честь школи в усіх командних змаганнях з легкої атлетики. Школу закінчив із золотою медаллю.
У 1998 році вступив на факультет міжнародних відносин Волинського національного університету імені Лесі Українки (державна форма навчання) на спеціальність: "референт-перекладач (польська, французька, англійська), країнознавець". Паралельно займався громадською діяльністю - очолював волинський обласний комітет з зовнішніх відносин молодіжної громадської організації "Зарево". Очолив міський осередок всеукраїнської молодіжної організації "Нова Генерація". Брав участь у міждержавних та міжнародних конференціях "Україна - Польща" та "Україна - НАТО". З третього курсу періодично залучався у якості перекладача з польської мови на міжміських та міжуніверситетських конференціях. Капітан університетської збірної команди з легкої атлетики. Впродовж 8 років займався в університетській секції з баскетболу, виступаючи за університет та Луцький район. Активно виступав за рух без алкоголю та тютюну, ніколи не вживаючи цих речовин. Післядипломну освіту здобував на факультеті "Туризм та готельний бізнес" у польському місті Гдиня у 2005 році.
Нині працює розробником інтернет-сайтів. Є національним бізнес-тренером з розвитку особистості, фінансової незалежності та правильного планування успішного життя.
Результатом 10-річної праці дослідника є колекція із близько півтисячі світлин - меморіальних згадок про Кобзаря з усіх областей України та АР Крим, а також із 30 закордонних міст, які об'єднані у фотовиставці "Монументальна Шевченкіана". Фотовиставка доповнюється й супроводжується доповідями автора про історію та передумови створення різних монументів, скульптурні особливості пам'ятників різних епох, ґенезу їх походження. Руслан Теліпський - засновник патріотичної акції "Тарасів дороговказ", під час якої йому з однодумцями вдалось за 34 дні з 24.08.2008 по 26.09.2008 пройти пішки понад 1000 км. дев'ятьма областями України з Луцька до Канева.
У 2008 році на День Незалежності Руслан Теліпський підготував та провів біля пам'ятника Кобзареві незвичну акцію - спільне читання "Заповіту" Т.Шевченка різними мовами світу.
У 2009 р. видав набір з 24 поштівок фотомонтажних світлин із серії "Монументальна Шевченкіана".
У молодого дослідника і мандрівника безліч ідей і планів, Руслан відкритий до будь-якої співпраці та пропозицій, знаходиться у стадії пошуку партнерів, щоб провести патріотичні фотовиставки як в Україні, так і за кордоном. Збирає поезію, яка присвячена численним Кобзаревим монументам. Планує видати ряд книжок, які по-новому змусять поглянути усіх на Шевченкіану.
Автор
savvon_olga
Документ
Категория
Без категории
Просмотров
272
Размер файла
55 Кб
Теги
захист, проект
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа