close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Коли кінь позаздрив верблюдові

код для вставкиСкачать
Сьогодні у нас незвичайний урок -
У світ казки й фантазії зробимо крок.
Із казкою ми зустрічались не раз,
Та знову вона завітала до нас.
Ми завз́ті
подорожні
,
Сили
в нас непереможні
.
Кажемо
правду, не жартуємо
:
В край казок
ми помандруємо
.
Як співає
соловей? (
фіть
-
фіть
-
фіть
)
Як гуде жук
? (
ж
-
жу
-
жу
)
Як шумить
вітер
? (
ш
-
ш
-
ш
)
Як дзижчить
комарик
? (
дз
-
дз
-
дз
)
Я великий, ́ красивий
,
Як біжу
́, в'єтьс́
грива.
Копитами
туп
-
туп
-
туп,
Про камінн̀
цок
-
цок
-
цок.
Хвіст
у мене довгий
-
довгий
,
Хвіст
у мене, мов
шовковий
.
Ходить диво по рівнині
,
Дві
гори несе
на спині
.
Коваль кує коня.
Кінь коваля копитом.
Коваль коня кулаком.
Бігли коні під мостами
з золотими копитами.
Треба стати погадати,
Що тим кон́м їсти дати.
Ков
а
́
ль
–
майстер, ́кий кує метал, а також робітник, що підковує коней.
Кова
́
льство
—
обробка
металу
куванн́м.
Кінь
катає
дітлахів
,
Кіт
Мурко
ковбаску
з’їв
,
Квочка
квокче
“
ко
-
ко
-
ко
”.
Кинь ці
витівки
, Мурко
.
Один кінь був невдоволений своє̀ долѐ. Нарікав він на господар́, що шерсть йому псує сідлом, натирає упр́жко.
Підійшов ́кось кінь увечері до річки, щоб напитис́, і побачив себе у воді. Зажуривс́, що невдалий. Погл́да̀чи на лебед́, ́кий плавав на воді, подумав:
«От ́кби в мене була така ши́, ́к у лебед́, …
і голова трохи менша, ніж є, а ноги довші і тонші. Та щоб чоловік не стирав сідлом моєї шерсті. Добре б мати природне сідло. Пошли мені, доле, таку вроду!»
Прокинувс́ кінь другого дн́ і відчув себе зовсім іншим. Зрадів дуже, забажалос́ йому побігти до своїх товаришів. Похвалитис́ перед ними своє̀ красо̀.
На толоці пасс́ табун коней, і він побіг туди. Коні помітили, що до них наближаєтьс́ ́кась невідома потвора, і кинулись тікати. Перетворений кінь здивувавс́.
-
Гей, стійте! –
закричав він. –
Хіба не пізнаєте мене? Я ж той самий гнідий, що вчора разом з вами пасс́!
Та коні не слухали, задерли хвости і тікали не озира̀чись.
«Що за диво? Чому вони жаха̀тьс́ мене? –
думав він. –
Страшний їм видавс́? А може, ́ дуже бравий і їм стало соромно, що проти мене вони невдалі?»
Коні повтікали з толоки в село, і тільки біл́ своїх дворів кожен відсапнув
і озирнувс́: чи не наздоган́є страховисько. Вербл̀д залишивс́ сам на толоці і засумував. «Що б воно значило? –
думав собі. –
Невже ́ такий страшний, що при́телі мої перел́калис́?
Пішов він до річки, нахиливс́ до води, побачив там своє відображенн́ –
і сам зл́кавс́: з води на нього дивилось велике двогорбе страховисько.
Тепер кінь жалкував, що даремно нарікав на сво̀ дол̀ і вроду, та будо вже пізно.
З того часу повелис́ на світі двогорбі вербл̀ди.
1
. Чим був невдоволений кінь?
а) хазяїном; б) долею; в) зовнішністю.
2
. Кінь забажав шѝ, ́к:
а) у жирафа; б) у верблюда; в) у лебедя.
3
. Коли табун коней побачили новачка, то вони:
а) кинулися тікати; б) підійшли познайомитись; в) не помітили його.
4
. Куди коні повтікали з толоки?
а) в ліс; б) до річки; в) в
село.
5
. З води на нього дивилос́:
а) двогорбе страховисько; б) статний красень; в) невідома потвора.
6
. Післ́ перетворенн́, кінь
а) радів; б) нічого не відчув; в) жалкував.
Коник луками стрибає
,
Крила
випустить
-
сховає
.
Має
пару довгих
ніг
,
Річку
перескочить зміг
.
Ми по колу йдемо
,
Бджілку
-
маму
звемо
.
А ти
не підгл́дай
,
Хто
це
кличе —
вгадай
:
Жу
-
жу
-
жу
!
Я —
це
коник
-
стрибунець
,
Легкокрилий
молодець
.
Крила
ма̀, а стриба̀
,
Ціле
літо
пустунець
.
Напування
-
Напував
ти
кон́?
-
Напував
.
-
А чого
ж в нього
морда суха?
-
А води не достав.
Нарікав наближаєтьс́
г
осподар невдоволений
у
пр́жко перетворений
у
вечері здивувавс́ невдалий зажуривс́ жаха̀тьс́ не
озира̀чись
прокинувс́ забажалос́ повтікали страховисько відсапнув перел́калис́
н
аздоган́є
відображенн́
Казка -
… , голова -
… , дол́ -
… , вода -
… ,
ши́
-
… , ноги -
… ,
сідло -
… , упр́ж -
… , чоловік -
… , ріка -
… , село -
… , лебідь -
… , кінь -
… , вербл̀д -
… .
Невдоволений -
… , наближаєтьс́ -
… ,
н
арікав -
… , потвора -
… ,
побачив -
… , тікали -
… ,
зажуривс́ -
… , жаха̀тьс́ -
… ,
невдалий -
… , страшний -
… , подумав -
… , відсапнув -
… ,
забажалос́ -
… , озирнувс́ -
… ,
помітили -
… , страховисько -
… .
Увечері -
… , добра -
… ,
зажуривс́ -
… , невдалий -
… ,
м
енший -
… , пізно -
… ,
довгі -
… , прокинувс́ -
… ,
тонші -
… , зрадів -
… ,
страшний -
… , йти -
… ,
велике -
… , врода -
… .
Верблю
́
д
—
рід великих
ссавців
з групи
жуйних
. Вербл̀д може
довго
обходитис́
без води, втрача̀чи
при цьому
до 40
% ваги тіла
. Діставшись
до води, вербл̀д може
відразу
випити
до ста літрів
. Одним зі
специфічних
пристосувань
вербл̀да до житт́
в пустелі
є
один або
два горби на спині
, що
є
жировими
відкладенн́ми
. Існує
досить
поширена
думка, ніби
вербл̀д здобуває
воду завд́ки
окисленн̀
жиру, що
міститьс́
в горбах. Насправді
вербл̀ди
просто дуже
добре перенос́ть
зневодненн́
. Вербл̀ди
здатні
виживати
без води до двох
тижнів
, а без їжі
до міс́ц́
. Справжнє
призначенн́
горбів
інше
: вони служать
своєрідним
«
дахом
», що
захищає
спину вербл̀да від
пал̀чого
сонц́
. Коли вербл̀ди
ситі
горб пр́мий
і
пухкий
, але
коли вони не ма̀ть
достатнього
харчуванн́
горб стискаєтьс́
і
часто схил́єтьс́
в один бік
. Вербл̀д невибагливий
: він
поїдає
сол́нки,
полин
, кущі
й
практично будь
-
́ку
рослинність
, при голоді
вони будуть
їсти
рибу
, м'́со
, кістки
та шкіру
. Якщо
дражнити
вербл̀да, в
ін
може пл̀нути.
•
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D
0
%
9
A%D
0
%B
E%D
0
%B
2
%D
0
%B
0
%D
0
%BB%D
1
%
8
C%D
1
%
81
%D
1
%
82
%D
0
%B
2
%D
0
%BE
•
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D
0
%
92
%D
0
%B
5
%D
1
%
80
%D
0
%B
1
%D
0
%BB%D
1
%
8
E%D
0
%B
4
•
http://www.ha
-
ha.com.ua/index.php?option=com_content&v
iew=article&id=
4
:
2011
-
02
-
18
-
15
-
14
-
35
&catid=
2
:
2011
-
02
-
17
-
21
-
11
-
33
&Itemid=
19
Автор
fialkauman
Документ
Категория
Презентации
Просмотров
270
Размер файла
30 398 Кб
Теги
коли, кінь, верблюдові, позаздрив
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа