close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Ліна Костенко

код для вставкиСкачать
Конкурс ученического творчества
УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ ЕНЕРГОДАРСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
ЕНЕРГОДАРСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ №2
ХІІ Всеукраїнський конкурс учнівської творчості Номінація: "Історія України і державотворення"
ПЕРСПЕКТИВИ ВІДРОДЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕЇ В КОНТЕКСТІ ЕВОЛЮЦІЇ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ПОЗИЦІЙ ЛІНИ КОСТЕНКО
Автор роботи:
Семененко Дар'я Олегівна,
учениця 11-А класу Керівник: Невтира Ольга Михайлівна,
вчитель історії, спеціаліст вищої категорії, старший вчитель
ЕНЕРГОДАР
2013
ЗМІСТ
ВСТУП.............................................................................................3
РОЗДІЛ 1 ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД ДОСЛІДНИКІВ ТВОРЧОСТІ ЛІНИ КОСТЕНКО......................................................................................5
РОЗДІЛ 2 ХАРАКТЕРИСТИКА ГРОМАДЯНСЬКОЇ ПОЗИЦІЇ ЛІНИ КОСТЕНКО У ПЕРІОД ШІСТДЕСЯТИХ................................................7
РОЗДІЛ 3 ГРОМАДЯНСЬКА ПОЗИЦІЯ ЛІНИ КОСТЕНКО У ПЕРІОД НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ........................................................................................11
ВИСНОВКИ .....................................................................................15
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..................................................17
ДОДАТКИ......................................................................................19
ВСТУП
Україна вже 21 рік як незалежна держава. Настав час замислитися, хто ми в очах світу і яку маємо ауру, та якщо не маємо, то чому? З огляду на те, що зараз гостро стоїть питання щодо розвитку українського народу, маємо намір досліджувати й вивчати історію свого народу, знаходити відповіді й приймати нові рішення, поглиблюватися до історії, розглядаючи життєві позиції видатних людей, тих, хто колись вже відстоював та пробував відтворити національну ідею українців. Тому метою роботи є дослідження громадянської позицій Ліни Костенко в різні історичні періоди. Актуальність теми полягає в недоторканості й неясності громадянських позицій Ліни Костенко. Саме ця тема ще не піддавалася ретельному аналізу. Але її необхідно досліджувати, вивчати й поширювати, адже саме в ній звучить національна ідея України.
Предметом цього дослідження є Ліна Костенко та її публіцистична творчість, форми протесту проти тоталітарної системи, її відношення до розвитку сучасного українського суспільства.
Мета роботи:
дослідження еволюції громадянської позиції Ліни Костенко для визначення актуальної для сучасного українського суспільства національної ідеї.
Завдання роботи:
* висвітлити стан дослідження творчості Ліни Костенко;
* охарактеризувати громадянську позицію діячки в шістдесяті роки ХХ століття та визначити форми протесту проти влади;
* розкрити характер Ліни Костенко та з'ясувати, що вплинуло на її ставлення до того, що відбувається навколо;
* проаналізувати позицію Ліни Костенко в умовах незалежної України та її ставлення до влади;
* визначити чим зумовлені зміни в громадянській позиції;
* продемонструвати перспективи зростання зацікавленості молодого покоління щодо відновлення національної ідеї.
Методи дослідження: * описовий (на основі зібраних фактів описується стан речей, робляться висновки);
* зіставний (порівнюються погляди, громадянська позиція людини в різні історичні періоди);
* вивчення першоджерел.
У цій роботі спробуємо сфокусувати увагу на байдужості й причинах страху людей відкрито говорити сьогодні правду. Чим це зумовлено, який вихід з цього? Чому ми не маємо цілісної держави? А "маємо не ефект, а дефект головного "дзеркала-держави", яке місцями розбите, уламки якого розкидані скрізь по світу". Чому ми живемо в постійному відчутті негараздів, психологічному дискомфорту, викривленої істини? Чому маємо страх відкрито говорити правду й нездатність донести цю правду до народу? Чи це не страх втратити через неї свій маленький та черствий, але все-таки щоденний шматок хліба? Якщо радянський режим застосовував репресії до вільної творчості, вбачаючи в ньому джерело вільнодумства, то режиму "байдужого страху" це без потреби - адже мистецтво стає небезпечним тільки тоді, коли у нього є глядач чи слухач, який прагне побачити, почути, зрозуміти. Та нинішня стратегія боротьби - не з самим мистецтвом, а з зацікавленістю потенційного глядача та слухача - значно простіша. Адже бути байдужим значно легше.
РОЗДІЛ 1
ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД ДОСЛІДНИКІВ ТВОРЧОСТІ ЛІНИ КОСТЕНКО
Творчість Ліни Костенко - це афористично влучний вислів, рідкісна стилістична прозорість і лірична одухотвореність, абсолютна відсутність віршів "на тему", ура-поезій, без яких годі й уявити бодай одну збірку. Ліна Костенко була однією з перших й найперспективніших в плеяді молодих українських поетів, що виступили на рубежі п'ятдесятих - шістдесятих років. Григорій Клочек, дослідник творчості Ліни Костенко, пише, що геніальна творчість поетеси Системі (державі) на той час була не потрібна. Вона (Система) ненавиділа й панічно боялася її, відчуваючи в її вільному, незалежному слові серйозну для себе небезпеку. "Вже в першому своєму поетичному збірнику ("Проміння землі", 1957 р.) Ліна Костенко напророкувала собі нелегку долю. Схильна до афористичного формулювання поетичної думки, вона один з віршів завершила гіркувато-лукавим висновком: "Для того, щоб добре ходити, разів десять треба упасти". І в тому ж ключі: "Щастя треба - на всякий випадок, сили треба - на цілий вік",- відзначає Володимир Панченко, доктор філологічних наук.
"Я вважаю Ліну Костенко гордою Совістю України - держави, яка ніяк не може встати на ноги. Я переконаний: кожна людина, хоч трохи знайома з творчістю Ліни Костенко і з її життєвою і громадянською позицією, прагне розігнути спину і відчути свою духовну близькість з Батьківщиною. Ліна Костенко ніколи ні перед ким не згинає колін, ніколи нічого не просить. Вона завжди вважала своїм обов'язком одне - говорити правду. Тим самим образним словом, яке найбільш, мені здається, дохідливо, доступно для українського читача", - пише Микола Жулинський, академік НАНУ.
"Для мене поезія Ліни Василівни - наче ковток свіжого повітря, друге дихання. Коли вперше прочитав її твори, то був вражений силою таланту Костенко. Було таке враження, що кожен рядок написаний серцем. З шістдесятих років я почав пильно стежити за творчістю Костенко, намагаючись не пропустити жодної новинки Ліни Василівни", - пише Федір Стригун, художній керівник Львівського театру ім. М. Заньковецької.
Використовуючи історичний досвід свого народу, Ліна Костенко говорить про безсмертя духовних цінностей українців, і ця тема не втрачає актуальності і зараз, в епоху національного і культурного відродження нашої країни.
"Звідки така сила волі, таке неприйняття комформізма, абсолютна нездатність до мімікрії? - задається питанням біограф Георгій Клочек. - Адже в один час з нею жило і працювало чимало талановитих поетів - чоловіків, які не витримували протистояння тоталітарній системі, ламалися, починали служити їй, отримуючи за це посади, премії, ордени ..."
Колишній високопоставлений працівник українського КГБ, Євген Марчук пише: "Вона "пробивала" тоді, коли багато хто, з наших нинішніх "супердемократів" і "суперреволюціонерів" сиділи в кущах або прислужували режиму".
Отже, все це заслуговує належної оцінки та осмислення. Не можна сказати, що вона була таким собі примітивним дисидентом, прикладом "антирадянщиків". Вона була вище цього всього, так, як і зараз вона вища...
РОЗДІЛ 2
ХАРАКТЕРИСТИКА ГРОМАДЯНСЬКОЇ ПОЗИЦІЇ ЛІНИ КОСТЕНКО У ПЕРІОД ШІСТДЕСЯТИХ Літературне життя Ліни Костенко у період шістдесятих - це напружене протистояння силі, яку вона називає "невидимим страшним монстром", який стояв на шляху її особистої і творчої свободи. Відмовляючись писати офіціозні вірші, вона стала символом хоробрості і художньої чесності. Відлига шістдесятих років застала її разом з Василем Симоненком на чолі великої групи українських поетів та письменників, які підтримували боротьбу своїх російських сучасників за літературну свободу - "шістдесятників".
Найважливішими в переліку цінностей українських "шістдесятників" стали поняття "відкритість", "відвертість", "демократія", "права людини", "відродження національної духовності". Саме ці поняття й відстоювала Ліна Костенко. Яким же чином це їй вдавалося? Вона йшла проти влади, не зважаючи ні на що.
У 1965 році Ліна Костенко збирала підписи під відкритим листом-протестом до ЦК КПУ та ЦК КПРС проти розпочатих політичних репресій в Україні. Це було перше звернення такого роду, його підписали Сергій Параджанов, Олег Антонов, Микола Амосов та інші. Рік потому, коли почалися перші судові процеси над "шістдесятниками", Ліна Костенко приїжджала до Львова з Іваном Драчем, В'ячеславом Чорноволом та Іваном Дзюбою. Київський "десант підтримки" обсипав обвинувачених квітами. Пробившись крізь стрій охоронців, поетеса якось вклала в руку підсудної плитку шоколаду, яку відразу вихопив начальник варти зі словами: "Чорт його знає, може, вона отруєна?".
Чи не було це зухвалістю? Ні! Адже вона відстоювала правду й справедливість!
26 травня 1966 року на зборах у Спілці письменників України літератори "з гнівом і обуренням затаврували антирадянську діяльність купки націоналістичних відщепенців". Ліна Костенко тоді, практично поодинці, захищала перед аудиторією Івана Світличного, Панаса Заливаху, Михайла Косіва та Богдана Гориню. Як пізніше публічно зізнався поетесі колега по літературному цеху: "Ми сиділи, як зайці, аплодуючи вам у кишенях". В 1968 році Ліни Костенко писала листи в захист В'ячеслава Чорновола у відповідь на наклеп на нього в газеті "Літературна Україна".
Можновладці продовжували дивитися на незалежну поетесу з підозрою, її ім'я замовчувалося в пресі, доброзичливці підступалися з черговими порадами щодо поступок, проте на компроміси Ліна Костенко, як і раніше, не йшла. Цікаво те, що вона жодного разу не пішла на компроміс з "владниками, з видавцями", які догоджали владі. Немає й питань щодо компромісів, адже поетеса-жінка волелюбна!
"Я трохи звір, я не люблю неволі,
Я вирвуся, хоч лапу відгризу",
- писала Ліна Костенко.
"Я просто так сильно люблю свободу"
Держава завжди переслідувала її гостре та вільнодумне слово. Своє переслідування прогресивних письменників чиновники виправдовували демагогічними заявами про власну відданість "комуністичним ідеалам та своєму народові", на що отримали від Ліни Костенко убивчу відповідь:
Номенклатурні дурні, бюрократи, Пласкі мурмила в квадратурі рам! Ваш інтелект не зважить на карати, А щонайбільше просто на сто грам. Поету важко. Він шукає істин. Ми - джини в закоркованих пляшках. А ви, хто ви, які ж ви комуністи? Ви ж комунізм вдавили в пелюшках! Ви вже його сточили, як хробаччя. Поезія для ваших топок - торф. Оце, щоб ваші методи побачив, - Від заздрощів би луснув Бенкендоф. Нелегко нам. Криваві краплі глоду Крізь наші вірші виступлять колись... Не говоріть від імені народу, - Розперетричі ви йому впеклись! У цьому уривку Ліна Костенко натякає на те, що влада ненародна, що треба озирнутися и прийняти до уваги з ким треба боротися - з "Номенклатурними дурнями, бюрократами".
Двічі Ліна Василівна оголошувала голодування, домагаючись виходу своєї книги "Неповторність" і протестуючи проти "вирізування" строф з добірки її віршів, опублікованих в газеті "Літературна Україна". В останньому випадку суха голодовка тривала п'ять днів, і перед поетесою таки вибачилися.
Не зламало її і те, що чимало років доводилось жити відчуваючи важкі матеріальні нестатки: на роботу влаштуватися не давали, гонорарів подовгу не отримувала - книги не виходили. Вона була нездоланною, і що цьому сприяло? "Внутрішня еміграція".
"Внутрішня еміграція" радянського періоду - це була чудова школа терпіння", - каже Ліна Костенко. Але ж далеко не кожен митець здатний пережити затяжний період "внутрішньої еміграції". Не всі такі загартовані, як "шістдесятники", і не всяке мистецтво може лежати в столі. Треба багато терпіння й сили волі.
Було нам важко і було нам зле. І західно і східно. Було безвихідно, але нам не було негідно. І це, напевне, головне. Якої ще фортуни? Не відступитися. І не
покласти б лжу на струни.
Поетеса жодного разу не зрадила обраному кредо: своєю поезією в часи безвір'я вона повертала людям такі поняття, як гідність, національна честь, самоповага, вселяла впевненість і надію. Була і залишається прикладом нонконформізму і безстрашності.
Звідки така сила волі? Напевно, відповідь на це питання можна шукати і в характері поетеси: він у неї справді мужній, прямий. Але ж "по ідеї жінка - тільки жінка", - і це Ліна Костенко пише про себе в одному з віршів,- а перечитавши її лірику, дізнаємося: її лірична героїня дійсно дивно ніжна та вражає своєю жіночністю.
Отже, аналізуючи громадянську позицію Ліни Костенко у період "шістдесятників", можна виділити основні форми протесту того періоду: збір підписів проти політичних репресій; відкриті виступи в захист свободи слова; участь у літературних вечорах Київського клубу творчої молоді; заклики до національного об'єднання в літературі. За що поетеса зазнала ганьби з боку влади: її критикували, забороняли фільми на її сценарій, звинувачували в "формалістичних викрутасах", забороняли друк її літературних творів. Ліна Костенко намагалася боротися з владою, а вона ( влада), така сильна й міцна, на перший погляд, її боялася. Нескореність Ліни Костенко перед тоталітарною системою - це її людський подвиг, який ще потребує відповідного осмислення. Залишившись нескореною, вона зберегла не тільки власну честь і гідність, а й честь і гідність рідної літератури.
Вона втілює в собі жіночність, доброту й непокору. Це величезний приклад жінки, якою повинна бути кожна! РОЗДІЛ 3
ГРОМАДЯНСЬКА ПОЗИЦІЯ ЛІНИ КОСТЕНКО У ПЕРІОД НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ
У період "шістдесятників" творча інтелігенція боролася за справедливість, викривала усі помилки й прорахунки влади, відстоювала свої права й права народу. Говорила правду і тільки правду. "У шістдесяті правда передавалася з уст в уста, ми читали її в очах, читали між рядків і в результаті знали, - згадує поетеса Ліна Костенко. - А тепер ми втратили цю здатність". У незалежній Україні, на перший погляд, є все: і свобода слова, і великий простір для творчого розвитку: говори, що думаєш, пиши, що хочеш, дій, як здумаєш. Але що ми дійсно маємо? Страх діяти, байдужість до всього оточуючого, безініціативність та відсутність елементарної громадянської мужності. Країні потрібні голоси інтелігенції. Від голосів інтелігенції - не підписів, а саме голосів, здорових суджень, сміливих заяв - ми відвикли. Багато представників нашої інтелігенції так легко прийняли подвійну мораль, так часто виявляли лояльність у тих випадках, коли, здавалося, ї ї ніяк не можна проявляти, або так міцно зачинялися у своїй вежі зі слонової кістки, або навпаки кидалась у владу і разом з нею - в усі тяжкі. Вони так часто не могли проявити елементарної громадянської мудрості, яку, здавалося б, мали можливість нажити, а то й елементарного громадянської мужності - навіть ті, кого народна любов, заслуги, світове визнання роблять невразливими. Навіть коли вони виступали з протестними ініціативами, ініціативи ці виглядали досить блідо і безпорадно, так як зазвичай охоплювали одну "тусовку", найчастіше "страшно далеку від народу". А вона - інтелігенція повинна стояти поруч з народним оком, повинна звернути увагу, що курс нинішнього керівництва країни - це "дорога в глухий кут", а, стало бути, "спадкоємність курсу" доведе країну до повного руйнування. Вони повинні бути стривожені симптомами відродження страху, рабства й диктатури. Ліна Костенко, поставивши діагноз "декоративної незалежності" ще на початку дев'яностих, віддалилася від політики у "внутрішню еміграцію. "Та й немає у нас політики, - переконана поетеса. - У нас блатні розборки. А політика - це мистецтво управляти країною. Раніше, коли творча інтелігенція зверталася до народу, я не бачила в цьому сенсу. А зараз, мені здається, сенс з'явився. Тому що зараз у цих зверненнях дійсно звучать ті думки, які народ розуміє і поділяє. Вони говорять правду. Вони щирі. Кожне правдиве слово зараз вагоме і важливе . Просто для кожного настає момент, коли мовчати більше не можна". Ліна Костенка закликає говорити, говорити, говорити, не мовчати, діяти.
На початку дев'яностих вона написала: "Покотило Україну до самої прірви", - після чого дала слово мовчати, поки не "докотять". "Так що, Ліна Василівна, докотили?" - запитали якось в неї. "Звичайно, - майже весело відповіла вона. - А чого ще було чекати від людей, які стільки років її туди штовхали?". "За те, що у нас такі лідери, що у нас немає авторитетів, ми повинні звинувачувати тільки себе, - вважає вона.
Ліна Костенко звертається саме до нашого менталітету і вважає, що перешкода до розвитку країни саме в ньому: відсторонення від української історії, неповага до слова, до дій, відокремлення себе від інших (на першому плані тільки свої турботи й проблеми), звинувачення всіх окрім, звичайно, себе.
"У мене є своя версія історії. У мене був цілий комплекс історичних романів: "Древлянський триптих" та ж "Скіфська одіссея" ... Дев'ятнадцяте століття - хотілося дати через Потебню одного, Потебню іншого, - того, що в Польщі згинув. Я хотіла дати Розумовських. Хотіла і двадцяте століття дати. Так от: не шкодуйте мене, що мою версію не прочитали - жодного історичного твору я не напишу більше! Жодного! Ні рядка! Через що? Скільки можна терпіти цю неповагу до української історії, до українського слова?!"
Вона пише про себе, що часто вона - це мовчання задушеної людини. Але головним чином задушеної саме народом, його ставленням до всього оточуючого. "Часом я - це мовчання задушеної вільної людини. Я вам відверто скажу - як би там не було, ось ви тут всі говорили про творчість Ліни Костенко, а хто-небудь задумався, чим я займаюся зараз? Я вам скоро відповім. Справа в тому, що фактично я навіть обрала ... еміграцію. Я поїхала не "туди", - я поїхала в Чорнобильську зону. І в ці роки я дуже багато була там, тому як у тій Чорнобильській зоні було легше, ніж у цій незалежній Україні. Це я вам відверто кажу ..."
Чи це такий самий "монстр" наша незалежна Україна, яким була влада у шістдесятих? Чи так само потрібно боротися саме з позицією людей, як колись боролися з владою?
Отже, чи має ще Україна вихід у світле та дійсно незалежне майбутнє, з новими думками й новим ставленням людей? Повинна мати! Вас не дивує цей факт? Україна була у складі імперії, вона робила свій імідж не для себе, а для зовнішньої скриньки, вона тільки коригувала систему "ідеологічних дзеркал", створювала ілюзії своєї присутності в світі. Коли ж з гуркотом упала залізна завіса, виявилося, що по той бік нас-українців- і нема. Україну зараз у світі мало хто знає, а іноді все ще плутають із Росією. Та потрібно діяти, потрібно відновлюватися з нуля - з людей.
Проголошення нової української ідеї втілено в одному із публіцистичних виступів Ліни Костенко, головна ідея якого виражена в словах: "Що повинна була відразу зробити Україна? Насамперед об'єктивно оцінити ситуацію. Поставити свою оптику, свою систему дзеркал. Розробити свою гуманітарну політику, її стратегію та пріоритети. Зафіксувати себе у свідомості людства парадоксом молодої держави з тисячолітньою культурою, що була досі заблокована в силу історичних причин. Бути відкриттям для світу, а не морально ущербленим народом в абераціях чужих віддзеркалень. Кожній нації є за що посипати собі голову попелом. Тільки не треба тим попелом запорошувати очі наступних поколінь. Ніхто з нас, нині живущих, не може нести відповідальності за давні неспокутувані гріхи. Але кожен з нас зобов'язаний їх не повторити і не примножувати. Українці - це нація, яка чекає своїх філософів, істориків, соціологів, генетиків, письменників, митців. Демократія тим і добра, що при демократії не держава руйнує людину, а людина будує державу. І саму себе, і своє гідне життя, і гуманітарну ауру своєї нації."
Отже, аналізуючи цей етап еволюції громадянської позиції письменниці, можна сказати, що головним ворогом Ліни Костенко - є позиція народу, одночасно народ є її майбутнім другом. Свій протест вона намагається показати в літературній творчості: чи то романи, чи вірші, чи повісті, чи статті у газетах, чи інтерв'ю. Будь що. Вона чітко проголошує національну ідею, яку нажаль в сучасній Україні зовсім втратили. Вона говорить, що пішла в тінь, у внутрішню еміграцію. Але чи так воно? Чи дійсно це тінь? Адже вона ніколи не здається, не припиняє вірити у перемогу "народу над народом", у те, що саме вдосконалені українці побудують нову міцну та незалежну державу. Вона й досі вірить у нас. Так чому ж ми не віримо? Адже в нас є головне - енергетика, чи то від роду, чи то від народу, яка дозволяє пройти нам ще й цей етап. "Як там у мене написано? Гей, писарю, неси мою печатку! Життя пропало, - почнемо Спочатку",
- іронічно пише про себе Ліна Костенко. Про себе це й ми можемо сказати: "Почнемо спочатку".
ВИСНОВКИ
Сучасне українське суспільство потерпає від невизначеності, багатьох соціально-економічних та політичних негараздів. Ліна Костенко вважає, що вихід є. Дослідники її життя та творчості вбачають в діяльності жінки багато підказок та рекомендації. Сама діячка пропонує звернутися перш за все до історичного досвіду народу та духовних цінностей українців. Саме це допомогло Ліні Костенко в шістдесяті роки ХХ століття залишитися нескореною, зберегти не тільки власну честь і гідність, а й честь і гідність рідної літератури. Та й сьогодні відома діячка не стоїть осторонь та не споглядає відсторонено на те що відбувається в країні. Вона вважає що щось змінилося в державі, потрібно змінитися кожному.
Предметом цього дослідження стала публіцистична творчість Ліни Костенко. Головним чином її висловлювання щодо розвитку українського суспільства. Ця жінка дійсно видатна, і у літературній діяльності, і у громадянській, і в особистому сенсі. Вона чи не найяскравіший приклад мужності, відваги, розуму, мудрості й, у цей самий час, жіночності, ніжності й тендітності. Як в одній людині втілені і звір, і квітка? Відповідь одна - вона жінка. Жінка, яка втілює в собі й природнього ватажка, і крихкість природи.
Ліні Костенко дісталася нелегка доля, але вона не спинилася, не перестала боротися, вона завжди йшла далі, тільки вперед та ні кроку назад. Вона дійсно вище ніж проста реальність. Вона бачить все в новому ракурсі, з іншого боку, вона бачить все зсередини. Вона підкреслює значення для людини неординарності мислення та творчого підходу. Вона сама прагне розвиватися та підтримувати ці якості в собі, до цього вона закликає інших. Ми прагнули показати перспективи зростання зацікавленості молодого покоління щодо відновлення національної ідеї. Адже саме в словах Ліни Костенко звучать головні мотиви розвитку: розвивайся сам, починай з себе, створюй себе самого, а потім залюбки допомагай іншим знаходити себе, створюй своє - не кради, не копіюй, не повторюй, знай свою ціну, знай свою особливість й розвивай її! Україні потрібні нові мислителі, творці, спадкоємці, митці. Вони дійсно потрібні. Тільки не треба чекати поштовху від інших, треба влаштовуватися самостійно у цьому незалежному житті - у незалежній Україні! Треба самостійно Перебудовувати менталітет в країні потрібно починати з себе. Ми тільки й робимо, що оплакуємо та скаржимося тихесеньку собі на кухні на жахливу долю нашої держави. Але якщо воно так і є, чому ж ми не встанемо зі стільців і не почнемо діяти? Чому ж нам не вийти зі своєї товстої раковини? Чому ж нам не зняти з себе весь цей страх, цю байдужість, це відокремлення від інших: "Моя хата з краю - а я нічого не знаю"? Чому ж нам не почати жити в країні, а не просто існувати? Чому? Давайте, усі разом, я з вами, ви зі мною, кожен з іншим. Всі ми зробимо все, щоб виправдати слова Ліни Костенко: "Демократія тим і добра, що при демократії не держава руйнує людину, а людина будує державу. І саму себе, і своє гідне життя, і гуманітарну ауру своєї нації".
Сподіваюсь, що, розкриваючи дану тему, ми більш широко висвітлили сутність позиції Ліни Костенко у різні часи. Особливу увагу, ми приділяли саме роботі з першоджерелами: її виступам на публіці.
Опрацьовуючи й узагальнюючи відомі історичні матеріали з теми, ми використали більш конкретні та невідомі факти часів "шістдесятників", поглибилися до часів сучасної незалежної України та зробили головне: показали еволюцію громадянської позиції Ліни Костенко - від боротьби з владою, з жорстокістю та непокірністю, до боротьби з власним народом, його рисами байдужості й відчуженості. Українці не мали нічого, але мали силу, віру і все ж таки прагнули незалежності. А зараз вони мають незалежність, але втратили віру. Ліна Костенко, людина небайдужа до свого народу, вона дійсно любить його та ніколи не залише Україну без свого мудрого слова. Вона намагається достукатися до сердець людей, продовжує шукати тих, хто зрозуміє: український народ має бути сильним, діючим і нездоланним. Український народ має діяти для України.
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Балабко О.В. "Ліна Костенко: "Часом я - це мовчання задушеної вільної людини" // http://kakdela.kiev.ua/17462/art/3461.html ( 8 грудня 2012)
2. Бишовця О. О. "Гуманітарна аура нації або дефект головного дзеркала" // http://zustrich.quebec-ukraine.com/kostenko.htm ( 10 грудня 2012) 3. Брюховецький В.С. Ліна Костенко. - К.: Дніпро, 1990. - 179 с.
4. Вона- як хліб. На пошану творчості Ліни Костенко. Український пріоритет. 2011 // http://slovoprosvity.org/pdf/bsp/bsp4.pdf ( 10 грудня 2012)
5. Історія України.- Х.:ФОП Співак В.Л., 2012.- 832 с.: іл.- (Серія " Практичний довідник").
6. Крикуненко В. "Велика Українка наодинці з епохою" //http://kobza.com.ua/biblioteka-ukrainskoi-literatury/3317-velyka-ukrajinka-naodynci-z-epohoju.html ( 8 грудня 2012)
7. Костенко Л. Гіацинтове сонце. Вибране. - Київ: Либідь, 2010
8. Костенко Л. Гуманітарна аура нації, або Дефект головного дзеркала. Лекція в Києво-Могилянській академії .- Київ: Видавничий дім НаУКМА, 1999
9. Костенко Л. Записки українського самашедшого. - К.: А-ба-ба-га-ла-ма-га, 2010
10. Костенко Л. Настав День Гніву// Українська правда. Життя. - 2011. - №12
11. Мажора А. "А просто вірш... (Поезія Українською Мовою)" // http://forum.lvivskakava.com/index.php?topic=66.440;wap2 (8 грудня 2012) 12. Моторний П. "Ліна Костенко "Червоні краплі глоду" // http://www.pysar.net/virsz.php?poet_id=31&virsz_id=39 ( 8 грудня 2012)
13. Нечволод Л. І. Посібник-порадник з української літератури для старшокласників та абітурієнтів. - Харків, 1996.-208 с.
14. Огульчанський Ю. А. "Ліна Костенко "Було нам добре..." // http://nastorozhi.vox.com.ua/dat/2006/01/18/bulo-nam-dobre.htm ( 10 грудня 2012) 15. Українська література ХХ сторіччя: Навчальний посібник для вчителів та учнів 10-11 класів середніх шкіл. - К.: Український письменник, 1993.- 245 с.
16. Щоткіна К. "Ліна Костенко: "Я просто люблю свободу" //http://dt.ua/ARCHIVE/lina_kostenko_ya_prosto_lyublyu_svobodu-41569.html (8 грудня 2012) Додаток 1
Ліна Костенко в 60-ті роки ХХ століття та в 2011 році
Тези для Всеукраїнського конкурсу учнівської творчості
Під гаслом: "Об'єднаймося ж, брати мої", присвячений Шевченківським дням
ПЕРСПЕКТИВИ ВІДРОДЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕЇ В КОНТЕКСТІ ЕВОЛЮЦІЇ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ПОЗИЦІЙ ЛІНИ КОСТЕНКО
Автор: Семененко Дар'я Олегівна, ученица 11-а класу, Енергодарської ЗОШ №2 І-ІІІ ступенів.
Науковий керівник: Невтира Ольга Михайлівна, вчитель історії, СВК, старший вчитель
Україна вже 21 рік як незалежна держава. Настав час замислитися, хто ми в очах світу і яку маємо ауру, та якщо не маємо, то чому? З огляду на те, що зараз гостро стоїть питання щодо розвитку українського народу, маємо намір досліджувати й вивчати історію свого народу, знаходити відповіді й приймати нові рішення, поглиблюватися до історії , розглядаючи життєві позиції видатних людей, тих, хто колись вже відстоював та пробував відтворити національну ідею українців. Тому метою роботи є дослідження громадянської позицій Ліни Костенко в різні історичні періоди. Актуальність теми полягає в недоторканості й неясності громадянських позицій Ліни Костенко. Саме ця тема ще не піддавалася ретельному аналізу. Але її необхідно досліджувати, вивчати й поширювати, адже саме в ній звучить нова національна ідея України.
Предметом дослідження є Ліна Костенко та її публіцистична творчість, в основному її форми протесту проти тоталітарної системи, її висловлювання щодо розвитку сучасного українського суспільства.
Мета роботи:
дослідження еволюції громадянської позиції Ліни Костенко для визначення актуальної для сучасного українського суспільства національної ідеї.
Завдання роботи:
* висвітлити стан дослідження творчості Ліни Костенко;
* охарактеризувати громадянську позицію діячки в шістдесяті роки ХХ століття та визначити форми протесту проти влади;
* розкрити характер Ліни Костенко та з'ясувати, що вплинуло на її ставлення до того, що відбувається навколо;
* проаналізувати позицію Ліни Костенко в умовах незалежної України та її ставлення до влади;
* визначити чим зумовлені зміни в громадянській позиції;
* продемонструвати перспективи зростання зацікавленості молодого покоління щодо відновлення національної ідеї.
Наукова новизна роботи полягає в реалізації перелічених вище завдань. У дослідженні дається спроба порівняти громадянські позиції Ліни Костенко: від боротьби з владою, з жорстокістю та непокірністю, до боротьби з власним народом, його рисами байдужості й відчуженості. Дається спроба показати перспективи зростання зацікавленості молодого покоління щодо відновлення національної ідеї. Адже саме в словах Ліни Костенко звучать головні мотиви розвитку сучасного суспільства в Україні. Практична значимість отриманих результатів: * конференції;
* "круглі столи";
* участь у студентських конференціях;
* творчі тижні;
* виставки робіт тощо.
Опис структури роботи: робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, переліку використаної літератури ( 12 найменувань), додатки. Обсяг основної частини роботи становить 14 сторінок друкованого тексту, загальний обсяг 19 сторінок.
Методи дослідження: * описовий (на основі зібраних фактів описується стан речей, робляться висновки);
* зіставний (порівнюються погляди, громадянська позиція людини в різні історичні періоди);
* вивчення першоджерел.
2
Автор
olqa.Marta
Документ
Категория
Без категории
Просмотров
3 491
Размер файла
768 Кб
Теги
костенко, ліна
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа