close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Шевченко Сон Аналіз

код для вставкиСкачать
 Поема "Сон" написана у період "трьох літ". Перехід Шевченка до нового періоду літературної діяльності позначився в поемах "Розрита могила" (1843), "Чигрине, Чигрине" (1844) і "Сон" (1844). Поет написав ці твори під безпосереднім враженням від тогочасної дійсності в Україні .
У 1847 р. Шевченка було ув'язнено в Петропавлівській фортеці, а потім заслано простим солдатом в Оренбург "за складання революційних і сміливих віршів" ("Сон", "Кавказ"), "за зухвалу образу царської родини" ("Сон"). Цар Микола І власноруч на вироку дописав: "Під найпильніший нагляд із забороною писати й малювати".
Тема: зображення справжньої суті російського імперського режиму
Проблематика: засудження самодержавства й кріпосництва в Російській імперії, вірнопідданства й аморальності земляків-перевертнів.
Жанр: поема (за Т.Шевченком "комедія") перший в Україні твір політичної сатири.
"шедевр світової політичної сатири"
Композиція:
4 частини(вступ + 3 частини):
1) вступ;
2) зображення України
3) зображення Сибіру;
4) зображення Петербурга.
Поема починається з іронії (насмішки, замаскованої зовні благопристойною формою), але це стає зрозумілим лише з наступних рядків.
У всякого своя доля
І свій шлях широкий,
Той мурує, той руйнує,
Той неситим оком
За край світа зазирає,
Іронія, сарказм, гротеск і карикатура - це засоби сатири.
Сарказм(від гр..-терзання) - їдка викривальна особливо дошкульна насмішка, сповнена крайньої ненависті й гнівного презирства. Сарказм, на відміну від іронії, виражається прямо й не має подвійного, прихованого значення. А братія мовчить собі,
Витріщивши очі!
Як ягнята. "Нехай, - каже, - Може, так і треба".
Гротеск - тип художньої образності, який ґрунтується на примхливому поєднанні фантастичного і реального, прекрасного і потворного, трагічного і комічного, життєподібного і карикатурного.
Гротеск (фр. grotesque - химерний, незвичайний, від італ. grotta - грот, печера) - вид художньої образності, для якого характерними є: 1) фантастична основа, тяжіння до особливих, незвичайних, ексцентричних, спотворених форм (звідси, зв'язок Г. із карикатурою й огидним); 2) поєднання в одному предметі або явищі несумісних, різко контрасних якостей (комічного з трагічним, реального з фантастичним, піднесено-поетичного з грубо натуралістичним), що веде до абсурду, робить неможливою логічну інтерпретацію гротескного образу; 3) заперечення усталених художніх і літературних норм (звідси зв'язок Г. з пародією, травестією, бурлеском); 4) стильова неоднорідність (поєднання мови поетичної з вульгарною, високого стилю з низьким і т.п.). Г. відкрито й свідомо створює особливий - неприродний, химерний, дивний світ.
Гротеск-вищий ступінь комічного.
Сцена "генерального мордобиття" (за визначенням І.Франка) є класичним зразком гротеску.
Карикатура (італ. caricatura, від сагісаге - перевантажувати, перебільшувати ) - сатиричний або гумористичний малюнок загостреного критично-викривального характеру; переносно-смішне наслідування, перекручування оригіналу. Отже, карикатура пов'язана із зоровими образами.
Виступає; обок його
Цариця- небога,
Мов опеньок засушений,
Тонка, довгонога,
Та ще, на лихо, сердешне
Хита головою.
Так оце-то та богиня!
Лишенько з тобою.
Алегоричний образ сну - показ кріпосництва як жахливого сну, від якого дерев'яніє навіть людина, яка спить.
Саме маскування і форма сну дали можливість зобразити широку панораму Російської імперії.
Сова (образ віщого птаха, який накликає смерть) навіює тривогу. Пролітаючи Україною, ліричний герой милується теплим пейзажем, ярий викликає радість, захоплення, але ненадовго, адже чарівна природа різко контрастує із картинами життя простих людей.
Он глянь, у тім раї, що ти покидаєш,
Латану свитину з каліки знімають,
З шкурою знімають, бо нічим обуть
Княжат недорослих...
А онде під тином
Опухла дитина, голоднеє мре,
А мати пшеницю на панщині жне.
У поемі "Сон" Т.Шевченко використав прийом контрасту (різкого протиставлення рис характеру, властивостей предметів чи явищ): чарівний пейзаж і страхітливі картини злигоднів покріпаченого народу; дитина хлібороба, яка не має куска хліба.
Далі ми спостерігаємо не літній, а зимовий пейзаж, який уже не контрастує з описом життя народу, а навпаки, підсилює його: на тлі холодної пустелі чути гул кайданів. У цьому звуковому образі втілено тисячі людей, засланих у Сибір на каторжні роботи.
Онде злодій штемпований
Кайдани волочить;
Он розбойник катований
Зубами скрегоче,
Недобитка товариша
Зарізати хоче!
А меж ними, запеклими,
В кайдани убраний
Цар всесвітній! Цар волі, цар,
Штемпом увінчаний!
В муці, в катарзі не просить, /271/
Не плаче, не стогне!
Шевченків "цар волі, штемпом увінчаний" ототожнений із Христом, розіп'ятим між двома розбійниками.
У третій частині лір.герой переноситься до Петербурга - міста збудованого на козацьких кістках. Зуші померлих на будівництві символізують білі птахи (білий птах - символ Нового Заповіту, уособлення Святого Духа), а одна із пташок символізує Павла Полуботка, якого дуже поважав Шевченко. То не хмара - біла пташка
Хмарою спустилась
Над царем тим мусянджевим
І заголосила:
"І ми сковані з тобою,
Людоїде, змію!
На Страшному на судищі
Ми Бога закриєм
Од очей твоїх неситих.
Ти нас з України
Загнав, голих і голодних,
У сніг на чужину
Та й порізав; а з шкур наших
Собі багряницю
Пошив жилами твердими
І заклав столицю
В новій рясі. Подивися:
Церкви та палати!
Веселися, лютий кате,
Проклятий! проклятий!"
Для викриття звироднілості й зажерливості панів Шевченко використовує різні сатиричні засоби, а найбільше - сарказм: він наділяє панів емоційно-оцінними епітетами пикаті, пузаті, порівняннями мов кабани годовані.
З осудом ставиться до Петра І та Катерини ІІ, які зруйнували Запорізьку Січ і запровадили кріпацтво.
От собі й читаю,
Що на скелі наковано:
Первому - вторая
Таке диво наставила.
Тепер же я знаю:
Це той первий, що розпинав
Нашу Україну,
А вторая доканала /275/
Вдову сиротину.
Кати! кати! людоїди!
Наїлись обоє,
Накралися; а що взяли
На той світ з собою?
Гротеском є й кінцевий епізод поеми, у якому від безглуздого крику царя провалюється під землю його челядь, без якої він стає жалюгідним, безсилим і смішним, саме в цей момент розкривається примарна сила царизму.
І.Франко назвав поему "Сон" "сміливим маніфестом слова проти темного царства", "першим у Росії сміливим і прямим ударом на гниль і неправду кріпацтва".
1
Автор
225   документов Отправить письмо
Документ
Категория
Без категории
Просмотров
20 315
Размер файла
22 Кб
Теги
аналіз, сон, шевченко
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа