close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

ТІМО-абітурієнт №2

код для вставкиСкачать
т & ї й н а д і й н и й п о ^ і ч И ш < v n t a r o mo & u i "ас З І - 1 0 - 2.0 1 1 U Д е р ж а в о й > с у « к о Ь о < a m e c - m a u i i М и п р о п о н у є м о: системність, яка передбачає викладання теоретичного матеріалу із застосуванням тесто в их технол о гі й набір тестових завдань, розроблених провідними фахівцями безкоштовну участь у пробному кореспондентському тестуванні нормативні документи, що регламентують проведення ДПА і ЗНО-201
Л, умови і правила прийому АО ВНЗ корисні поради спеціалістів — учителів, юристів, психологів Т Т е р е с ) п д з т Н! Г и с ) е к е и
: <<ТІ МО
-абітурієнт. Українська мова і література» «ТІ
МО
-абітурієнт. Математика» —
4 9 С О З «ТІМО-абітурієнт. Історія України»
—49747 <<ТІ
МО
-абітурієнт. Англійська мова» — 4 9 7 4 8 тел./факс: {05Z) 340- 52- 26,
756-ЛЗ-75 www.timo.com.ua e-mail: vestnik timo@ukr.net — 4 9 0 0 4 Перший в Україні журнал із підготовки до ЧИТАЙТЕ В НОМЕРІ Курс підготовки до ЗНО-2011 Ук раї нськ а мова. Фонетика. Графіка. Орфоепія Тест 1 (вхідний)
2 Теоретична частина
4 Алфавіт
4 Співвідношення звуків і букв
5 Уподібнення приголосних звуків
5 Спрощення в групах приголосних
6 Чергування звуків
7 Засоби милозвучності мови
10 Орфоепія
12 Тест 2 (контрольний)
14 Ук раї нськ а лі т ерат ура. Теорія літератури Тест 1 (вхідний)
16 Теоретична частина
18 Аналіз художнього твору (узагальнена схема з коментарями)
18 Тест 2 (контрольний)
33 Відповіді до тестів із тем «Фонетика. Графіка. Орфоепія» та «Теорія літератури»
34 Відповіді й коментарі до тесту у форматі ЗНО, уміщеного в попередньому номері
35 Готуємося до ДПА-
2011 Тематична контрольна робота № 2 з української мови
44 Тематична контрольна робота № 2 з української літератури
46 Відповіді на тематичні контрольні роботи № 2 з української мови і літератури
48 Журнал «ТІМО-абітурієнт. Укра їнська мова і література» у 14 випусках (із жовтня 2010-го до квітня 2011 року) подає повний курс підготовки до ДПА і ЗНО
-2011 Передрук матеріалів без дозволу редакції заборонено Реєстраційне свідоцтво: серія KB N° 15447-4019 Рвід б.
07.2009
р. В<мкт Видавництво «
ФАКТ
» Віддруковано у ФОП «Гудзинський В.Є.» 61072, Харків, вул. 23 Серпня, 27, оф. 28 61072, м. Харків, вул. 23 Серпня, 27, оф. ЗО Тел./факс: (057) 340-52-26, 756-43-75 Тел.: (057) 340-52-26. E-mail: vej_private@ukr.net E-mail: vestnik_TIMO@ukr.net
Свідоцтво про держреєстрацію В02 Ns 983801 www.timo.com.ua
від 22.10.2008 p. Д П А і З Н О - 2 0 1 1 e-RANQK ДШОа б і т у р і є н т Ж іМЙедг.с>ішв)ішііці до II \ УКРАЇ НСЬКА МОВА ФОНЕТИКА. ГРАФІКА. ОРФОЕПІЯ Опрацювавши цей розділ, Ви зможете: поновити знания з тем: • Алфавіт. Співвідношення звуків і букв. • Звукове значення букв я, ю, є, ї, щ. • Уподібнення приголосних звуків. • Спрощення в групах приголосних. • Чергування голосних і приголосних. • Засоби милозвучності, основні випадки чергування у-в, і-й, • Вимова голосних звуків (наголошених І ненаголошених). • Вимова приголосних звуків. • Вимова слів з апострофом; визначати місце букв в алфавіті, розташовувати слова за алфавітом; визначати звукове значення букв у слові; розпізнавати явища уподібнення приголосних звуків, спрощення в групах приголосних, основні ви-
падки чергування голосних і приголосних звуків, чергування у-в, і-м; визначати особливості вимови голосних і приголосних звуків. Перевірте свої знання Виконайте тест 1. На його виконання відводиться 15 хвилин. Під час роботи над тестом не можна користуватися словниками, підручниками, посібниками, довідниками тощо. Тест 1 (вхідний) Завдання 1-12 мають по п 'ять варіантів відповіді, серед яких лише один правильний. Виберіть пра-
вильну, на Вашу думку, відповідь і позначте її. 1. Орфоепія як розділ мовознавства вивчає правила А написання слів Б сполучення слів у реченні В вимови звуків і звукосполучень Г укладання словників Д вживання розділових знаків 2. За алфавітом розташовано слова в рядку А Абуджа, Аґанья, Аделаїда, Анкара, Амман Б Гавана, Гаїті, Галіфакс, Гартфорд, Гауленд, В Луанда, Лугано, Лусака, Люксембург, Любляна Г Мадрид, Мале, Малабо, Маніла, Мапуту Д Торонто, Тріполі, Тхімпху, Туніс, Тюмень 3. Літеру ґ слід писати в усіх словах рядка А (г,г)ава, (ґ,г)рунтовний, а(г,г)енція Б (г,г)ранчастий, (Г,г)азда, (г,г)удзик В джи(г,г)ун, а(г,г)рус, (г,г)еній Г
(ґ,г)ел(ґ,г)отати, емі(ґ,г)рація, (ґ,г)роно Д (ґ,г)едзь, ле(ґ,г)інь, (ґ,г)анок 4. Однакова кількість букв і звуків у всіх словах рядка А ясність, в'юнець, льонище, яблуневий Б яблунька, юність, щабель, об'єднувати В оцінювати, європейський, єдність, тьмяно Г
пам'ять, людяний, цілющість, праця Д корисний, юність, дзвеніти, пюпітр УКРАЇНСЬКА МОВА І ЛІТЕРАТУРА e-RANOK урс иЛ^г'диг^'овш c
jo U "Z абітурієнт 5. Букви я, ю, є позначають два звуки в усіх словах рядка А ідея, юність, їдальня, життєпис Б європеєць, зброяр, з'ява, фантазія В рум'янець, клієнт, берегиня, пір'їна Г
явір, полум'я, барельєф, пюпітр Д акація, п'єса, люстра, ялиця 6. Уподібнення приголосних демонструє приклад А джерело Б комп'ютер В тиждень Г
боротьба Д кохання 7. Чергування голосних звуків відбувається в словоформах імені А Мирон — Мир..на Б Федір — Фед..ра В Артем — Арт.ма Г
Лаврін — Лавр..на Д Семен — Сем..на 8. Чергування приголосних при словотворенні чи словозміні НЕ можливе в слові А дорогий Б червоний В пташиний Г
улюблений Д високий 9. Звуки [у] —
[в] розрізняють значення слів А вправа, вклад Б урожай, вчинок В вголос, увечері Г
уміння, учення Д усякий, вдарити 10. У вимові слів агентство, баластний, шістдесят відбувається А спрощення приголосних Б уподібнення приголосних В чергування приголосних Г
подвоєння приголосних Д подовження приголосних 11. Підкреслена буква позначає той самий звук у словах рядка А голуб, голубонька Б плескати, оплески В промінь, промінчик Г
мирний, смиренний Д праця, працюю 12. Підкреслена буква позначає той самий звук у словах рядка А студентство, інцидент Б вокзальний, гатунок В синівський, монарх Г
безбідний, безжурний Д вітчим, материнський Бланк відповідей А У завданнях 1-12 правильну відповідь позначайте тільки так: X А Б В Г Д А Б В Г Д А Б В Г Д 9 10 11 12 Кожна правильна відповідь оцінюється в 1 бал. Перевірте свої відповіді за таблицями до тестів на с. 34. Суму балів за виконання тесту 1 запишіть у «Щоденнику для самоконтролю», розміщеному на останній сторінці першого номера журналу. Підраховуйте набрані бали й надалі після виконання кожного з тестів, які друкуватимуться в журналі. Укінці семимісячного проходження «Курсу підготовки до ЗНО-2011
» Ви зможете вивести собі середню оцінку за 12-бальною шкалою й визначити рівень своєї готовності до ЗНО-2011. № 1 0 ( 2 )/2 0 1 0 e-RANQK ДШОа б і т у р і є н т Ж мйед^ашэшм до II \ Теоретична частина АЛФАВІТ Алфавіт (азбука, абетка) — це сукупність літер, прийнятих у системі будь-якої мови і розміщених в усталеному порядку. Сучасний український алфавіт сформувався на основі давньої старослов'янської азбуки, яку ще називають кирилицею (від імені Кирила — творця слов'янської писемності, який разом із братом Мефодієм проповідував християнство). Примітка. Кирилиця утвердилася в Київській Русі із запровадженням християнства (X
—
XI ст.), її ж було покладено і в основу болгарського, сербського, російського, білоруського письма. Інші слов'яни (поляки, чехи, словаки) використовують латиницю. В українській абетці 33 літери, кожна з яких має своє місце і свою форму, тобто буває великою і ма-
лою, а за різновидом — писаною і друкованою. Український алфавіт Буква Назва Буква Назва Буква Назва Буква Назва А а а Зз зе Оо о Чч че Бб бе Ии и П п пе Шш ша В в ве Іі і Рр ер Щш ща Гг ге Ї ї ї Сс ес Ьь м'який Ґґ ге Йй йот Тт те знак Дд де Кк ка Уу У Юю ю Е е е Л л ел Фф еф Яя я Єє є М м ем Хх ха Жж же Нн єн Цц це Зверніть увагу! Кожна літера української абетки має свою коротку назву, а тому слід дотримувати-
ся її літературної вимови. Наприклад: «ем», «че», «ша», а не «ми», «ча», «ше». Крім того, орфоепічними нормами передбачено правильне називання літер у складі абревіатур: ТСН (те-ес-ен), МВС (ем-ве-ес). Варто пам'ятати: назву літери слід уживати як іменник середнього роду: велике А, рукописне б, калі-
графічне Г
(а не мала а, друкована к). Від назв перших двох літер походять і мовознавчі терміни «алфавіт», «азбука», «абетка» (їх вико-
ристовують як абсолютні синоніми). Але: нотна азбука, азбука Морзе, а не нотний алфавіт чи алфа-
віт Морзе. Тому уважно вчитуйтесь у контекст і запам'ятовуйте стійкі звороти на позначення певних понять. Літера Ґґ («ґе»), яку було вилучено 1933 року з ідеологічних міркувань і повернуто в українську абетку третім виданням «Українського правопису» (1990), позначає дзвінкий проривний звук [ґ]. За чинним правописом вона вживається в небагатьох українських і давно запозичених словах, у яких усталилася вимова [г]. ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ! Аґрус, ґава, ґазда (господар), ґандж (вада), ґанок, ґатунок (сорт), ґвалт (крик), ґедзь, ґел-
ґотати, ґречний (увічливий), ґринджоли (санчата), ґрунт, ґудзик, ґуля, ґума, ґумка, джиґун, дзиґа, дзиґарі (годинник), дзиґлик (стільчик), зиґзаґ, леґінь тощо. У власних назвах: Ґудзь, Ґі-
бралтар, Ґренландія. У більшості іншомовних запозичень етимологічний [g] передаємо літерою г. Але в деяких власних назвах допускають рівнозначні вимову і написання: Ґете й Гете, Галілей і Галілей, Конто й Конго, Люксембург і Люксембург. РОЗРІЗНЯЙТЕ! Ґніт (у свічці, гасовій лампі) і гніт (утиск, пригноблення); ґрати (іменник) і грати (дієслово), ґлей (вишневий клей) і глей (глина, мул). Примітка. Латинська літера g у варваризмах, які можуть передаватися й засобами української гра-
фіки, позначається ґ. Наприклад: ґала-концерт — заключний святковий концерт; гран-прі — найвища нагорода на фестивалях, виставках; персона нон трата — небажана особа; фата мортана — міраж, марево; альтер еТо — друге «я»; Ґавдеамус — назва студентського гімну. УКРАЇНСЬКА МОВА І ЛІТЕРАТУРА e-RANQK X v.j pc шде ж^і і жш] до I
I
Z
абі турі єнт Знання алфавіту має практичне значення для людини. Насамперед це засіб довідки: усі словники, каталоги в бібліотеках, різні списки укладають за алфавітом. При цьому враховують як зовнішній (по-
чаткові літери), так і внутрішній алфавіт (друга, третя ... літери). Крім того, це й засіб обліку: значення літери відповідає її алфавітному порядку: а —
перший
,
б —
другий
; при цифровій нумерації літеру вживають як додаткову диференційну ознаку, коли ряд предметів має такий самий номер: 9-Б клас, будинок № 3-Г тощо. СПІВВІДНОШЕННЯ ЗВУКІВ І БУКВ Повної відповідності між звуками і буквами в українському письмі немає. Одна літера може позна-
чати два звуки, а один звук може позначатися двома або й трьома літерами (наприклад, [дз об] дзьоб). Чинники невідповідності між звуками і буквами: 1.
Африкати (злиті звуки) [дж] і [дз] позначаються двома літерами д і ж, д і з (один звук = дві літе-
ри): [бджола] бджола, [ґедз'] ґедзь, але: під+земний, від+живити (два звуки = дві літери). 2. Буква ь (м'який знак) звукового значення не має, а вживається для позначення м'якості поперед-
нього приголосного: [бад ор'іс'т'] бадьорість, [пол
'с кий] польський, [порт'йёри]
портьєри. 3. Буква щ завжди передає сполучення двох приголосних звуків [ш]+[ч]: [дошч] дощ, [шчёдрий] щедрий, [л'ішчина] ліщина (одна літера = два звуки). 4. Нотована буква ї теж завжди позначає два звуки [й]+[і]: [йізда] їзда, [пой іду j
по 'їду, [п'ідйіхати] під'їхати. 5.
Інші йотовані букви я, ю, є мають подвійне значення. Вони позначають два звуки: я —• [й]+[а], Ю->[й]+[
У],€->[й]+[е]. На початку слова Після голосного Після апострофа Після м'якого знака ядерний, яничар, єдність, юність моя, мою, моє, плеяда, феєрверк комп'ютер, ім'я, сузір 'я, зв 'язок мільярд, модельєр, браконьєр, досьє Якщо я, н>, € стоять після приголосного, то вказують на його м'якість або пом'якшеність і позначають один звук [а], [у], [є]: [л'устро] люстро, [хвил'а] хвиля, [вил':е"мо] виллємо', [бе
издор'іж':а] бездоріжжя, [вёли
еч':у]
величчю. Зверніть увагу! Трапляється, що кількість звуків у вимовленому та кількість букв у написаному слові однакова, але відповідності між звуками і буквами в ньому немає. Проаналізуйте, наприклад, такі слова: [шчавёл']
щавель, [зйеднан':а] з'єднання. Кількість букв рахуємо в орфографічному записі, а кількість звуків — у фонетичному. УПОДІБНЕННЯ ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ У мовленнєвому потоці приголосні звуки, що стоять поруч, повністю або частково уподібнюються у звучанні. Таке явище у фонетиці називають асиміляцією (від лат. assimilatio —
уподібнення
). Уподібнення (асиміляція) у словах і сполуках слів визначають: а) за глухістю і дзвінкістю; б) за м'якістю; в) за місцем і способом творення звука. Уподібнення за дзвінкістю і глухістю 1. Уподібнення за дзвінкістю Дзвінкі приголосні впливають на попередні глухі, які, уподібнюючись до них, вимовляються теж дзвінко. Наприклад: [молод
'ба] молотьба, [проз'ба] просьба, [йаґбй] якби. Зверніть увагуі У вимові відбувається заміна глухого приголосного парним йому дзвінким: [т] — [д], [с] — [з], [к] — [ґ] тощо. Перед сонорними приголосними такої асиміляції немає: слово, крило. 2.
Уподібнення за глухістю Це уподібнення трапляється рідко. В українській літературній вимові дзвінкі приголосні перед глу-
хими вимовляються, як правило, дзвінко: [рйбка] рибка, [вудка] вудка. Виняток становить лише дзвінкий приголосний [і], який перед глухими [к], [т] у кількох словах оглушується і звучить як [х]: [лёхко]
легко, [вохко] вогко, [н'іхт'і] нігті, [к'іхт'і] кігті, [д охт'у] дьогтю, [д'іхт'ар] дігтяр та в похідних від них: вогкість, нігтик, дігтярство. РА 1 0 ( 2 )/2 0 1 0 e-RANQK ДШОа б і т у р і є н т Ж іМЙедг.с>ішв)ішііці до II \ Дзвінкі приголосні не замінюються глухими звуками наприкінці слова, зберігаючи свою дзвінкість: [холод] холод
, [мороз] мороз. ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ! Щоб дізнатися, який приголосний (дзвінкий чи глухий) писати, треба змінити слово так, щоб після сумнівного приголосного стояв голосний: боро(т,д)ьба
— боротися,ле(г,х)кий — легенький. Якщо ж така перевірка неможлива, наприклад у словах фу(т,д)бол, я(к,т)же, ай(с,з)берг, їхній правопис слід запам'ятати або звірити за орфографічним словником: футбол, якже, айсберг. Уподібнення за м'якістю Тверді приголосні [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н], [дз] перед наступними м'якими уподібнюються за м'я-
кістю і вимовляються м'яко; [п'їс'н'а] пісня, [пов'іс'т'] повість, [до сон'ц'а] до сонця, [у каз'ц'і] у казці. Зверніть увагу! Уподібнення приголосних за м'якістю на письмі м'яким знаком не позначають. Губні, шиплячі й задньоязикові приголосні на попередні приголосні зазвичай не впливають: [тв'ір] твір, [дв'ірнйк] двірник. Перед ними м'яку вимову можуть мати свистячі: [с'], [з'], [ц
г], [дз']: [с'в'Іт] світ, [ц'в'ах] цвях, [дїв'ін] дзвін. Уподібнення за місцем і способом творення Найчастіше свистячі приголосні уподібнюються шиплячим, і навпаки. Розгляньте найпоширеніші випадки: а) [з]+[ж] — [ж:], [з]+[ш] - [ш:], [с]+[ш] [ш:], [з]+[ч] -4 [шч]; б) [ж]+[с] [з'с'], [ш]+[с] -> [с':], [ж]+[ц'] - [з'с], [ш]+[ц] - [с ц'], [ч]+[ц]^[ц:]. Наприклад: [бе
иж:ал'існнй] безжалісний, [ж:йта] з жита, [ш:йти] зишти, [п'ідр'іш:и] підрісши, [маз с'а] мажся, [ц'Ікави
ес':а] цікавишся, [книз'ц'І] книжці, [на р'їц':І] на річці. Під впливом свистячого [с'] приголосний [т] уподібнюється до свистячого [ц'] у дієсловах на -ться: [ди
евуйе"ц':а] дивується, [спод'івайуц':а] сподіваються. Зверніть увагу! Різні типи уподібнень приголосних характерні лише для усного мовлення, вони закріплені орфоепічними нормами і на письмі не позначаються. Тому для правопису таких слів треба застосовувати орфографічні правила. Примітка. Найбільшої асиміляції за дзвінкістю — глухістю зазнає префікс з-, який перед глухими кореневими к, п, т, ф, х переходить у с-, що закріплюється на письмі: спитати, сфотографувати, але: зцементувати, зчистити. У префіксах роз-, без- кінцевий приголосний теж може зазнавати асиміляцій-
них змін, проте вони пишуться тільки з буквою з-: розказати, безсистемний, розжувати, безшовний. СПРОЩЕННЯ В ГРУПАХ ПРИГОЛОСНИХ При словотворенні та словозміні часто виникає збіг кількох приголосних, що звичайно утруднює вимову. Тоді один із них, найчастіше середній, випадає, тобто відбувається спрощення в групах при-
голосних. Слід пам'ятати, що в одних випадках спрощення приголосних позначають на письмі, тобто слова зі спрощеними групами пишуть за фонетичним принципом, а в інших воно відбувається лише в усно-
му мовленні і не фіксується на письмі. Вимова = написання ж(д)н —> жн: тиждень — тижня р(д)ц —*• рц: серденько — серце з(д)н —> зн: проїзд — проїзний с(л)н —> сн: ремесло —
ремісник с(т)н —> сн: користь — корисний з(к)н —»• зн: бризк — бризнути с(т)л —• сл: щастя — щасливий с(к)н —• сн: тиск — тиснути Зверніть увагу! Найчастіше спрощення відбувається в групах -жди-, -здн-, -стн-, -стл-, де приголос-
ні звуки [д] і [т] при вимові випадають, що й позначається на письмі. Але це явище не поширюється на слова іншомовного походження. Зрідка в групах приголосних -скн-, -зкн-, -шчк- середні [к] і [ч] теж випадають: блиск — блиснути, брязк — брязнути, горщок — горшка. Але [к] вимовляється і пишеться в рідковживаних словах: ви-
пускний, пропускний, вискнути, тоскно, скніти, скнара, пискнути (і писнути). ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ! Спрощення на письмі не відбувається в словах: кістлявий, пестливий, хвастливий, шіст-
надцять, зап'ястний, хворостняк, а також у словах іншомовного походження: баластний, форпостний, компостний, контрастний тощо. УКРАЇНСЬКА МОВА І ЛІТЕРАТУРА e-RANQK X ІЕурс і мде^ш^і ві ш №
I
I Z
а д
т
у р к
и
т Вимова ф написання Вимова Написання Вимова Написання mypufc 'к]ий турист+ський журналі fc'ij' і] журналістці альпіні[с'к]ий альпініст+ський бандури[с'ц'і] бандуристці гіга[н 'с ']кий гігант+ський неві[шч]ин невістчин ужгоро[ц ']кий ужгород+ський иіі[сн]адцять шістнадцять студе[нст]во студент+ство ші[сд]есят шістдесят аге[нст]во агент+ство ші[с:]от шістсот Як видно з таблиці, спрощення приголосних відбувається в кількох числівниках, у словоформах іменників жіночого роду типу студентка, артистка (Д. в. і М. в. од.) та у словах, що утворилися за допомогою суфіксів -ськ- і -ств- від тих, основа яких закінчується на т, д. На письмі таке випадіння не позначають. ЧЕРГУВАННЯ ЗВУКІВ Чергування — це постійні й закономірні заміни одних звуків іншими в одних і тих самих частинах слів. Наприклад: школа — шкіл, садити — саджу (в коренях), Андріїв — Андрієва, мужність — муж-
ності (у суфіксах), відкрити — одкрити (у префіксах), на високому — на високім (у закінченнях). Чер-
гування бувають історичні (дуже давні, причини можна пояснити історичною фонетикою) і позиційні (залежать від позиції звука в слові). Чергуватися можуть і голосні, і приголосні звуки. І. Чергування голосних звуків Українська мова, як й інші слов'янські, успадкувала й зберігає чергування голосних, що сформува-
лися ще на праслов'янському ґрунті або ж виникли в процесі історичного розвитку самої мови. 1. Чергування в коренях дієслів Чергуються голосні Приклади Є — 0 нести — носити, везти — возити е — і летіти — літати, гребти — загрібати і — а лізти — лазити, сідати — садити е — и
— (нуль звука) беру — вибираю — вибрати о — а ломити — зламати, допомогти — допомагати Зверніть увагу! Щодо чергування голосних [о] — [а], то слід пам'ятати: [о] переходить в [а] найча-
стіше в коренях дієслів перед наступним наголошеним суфіксом -а-(-я-): перемогти — перемагати, гонити — ганяти або ж суфіксом -ува-: розломити —
розламувати. Дієслова з кореневим [о] вказують на одноразову завершену дію, з [а] — на багаторазовість дії. 2. Чергування [о], [е] з [і] Це чергування є специфічною ознакою української мови. Воно відбувається при словозміні та сло-
вотворенні й залежить від типу складу. У відкритому складі (закінчується на голосний) маємо голосні о], [е], у закритому (закінчується на приголосний) - И -
Пишемо [о] або [е] (відкритий склад) Пишемо [і] (закритий склад) При словозміні При словотворенні школа — шкіл сіль — посолити гора — гір воля — вільний село — сіл робота —
робітник камінь — каменя перо — пір я загін — загону дзвонити — дзвінок Поділ — Подолу дорога —
роздоріжжя № 1 0 ( 2 )/2 0 1 0 Є
-MNOK Д МР а б і т у р і є н т Ж гсйеда'аішшкіш ЗР 3ilKI'D^tt)rJ II \ Проте від основного правила є ряд відхилень: досить часто в закритих складах уживають [о] або [е], а не [і], і навпаки. Проаналізуйте і запам'ятайте ці випадки. Чергування не відбувається У повноголосних сполуках -оро-, -оло-, -ере-, -еле-
зі сталим наголосом мороз, сторож, золото, болото, берег, березень, гиелест, зелень але: оберіг, поріг, сморід У звукосполуках -ор-, -ер-, -ов-
між приголосними шовк, горб, шерсть, серп У словах із постійним давнім [і] звір, сніг, сміх У деяких книжних словах народ, словник, прапор, завод, закон У словах іншомовного походження атом, шофер, диригент, марафон, поет, том але
:
дріт — дроту, пиріг — пирога У складних словах із наголошеними частинками -вод, -воз, -нос, -роб екскурсовод, електровоз, водовоз, хлібороб але: газопровід, всюдихід, козеріг Коли [о], [е] випадний чи вставний сон — сну, день — дня, садок — садка, кінець — кінця 3. Чергування [о] з [е] після шиплячих та [й] Після шиплячих [ж], [дж], [ч], [ш] (орф. щ) та [й] можуть уживатися голосні [о] і [е] або ж чергува-
тися. Уживаємо [е] Уживаємо [о] Перед м'якими і пом'якшеними приголосними: ве-
черя, честь, щеміти, боєць Перед твердими приголосними: гцока, жолудь, чоло, чоботи, гайок Перед шиплячими (колись вони були м'які): діжечка, баєчка Перед складом із голосним [а], [о], [у] та [и], що походить із давнього [и] (у рос. мові відповідник [ы]):
чотири, жовтий, знайомий Перед складом із голосним [е] та [и], що походить із давнього [і] (у рос. мові відповідник [и]): пшениця, щетина, шести, женити Перед складом із голосним [а], [о], [у] та [и], що походить із давнього [и] (у рос. мові відповідник [ы]):
чотири, жовтий, знайомий Чергуються [о] з [е] після шиплячих та [й] вечеря — звечора боєць — бойовий шести — шостий копієчка — копійок женити — жонатий лієчка — лійок Зверніть увагу! Чергування голосних можливе в усіх морфемах, хоч найчастіше воно трапляється у коренях СЛІВ. Чергування [о] з [е] часто порушується під впливом різних причин, зокрема аналогії: щоці (бо щока), на вечорі (бо вечора), бджолі (бо бджола). Зверніть увагу! У назвах деяких міст із кінцевою частинкою -поль (від гр. polis —
місто) чергу-
вання [о] з [і] не відбувається: Севастополь — севастопольський, Тирасполь — тираспольський, але: Бориспіль — бориспільський (від поле —
піль). ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ! За традицією пишемо: Е — черга, черпак, кочерга, черговий, щедрий, шепотіти, жетон, чемпіон, жертва (хоча наступний споконвічно твердий). О — чорниці, чорнило, чорніти, вечоріти. II. Чергування приголосних звуків Найпоширенішими чергуваннями приголосних звуків в українській мові є такі: 1. При словотворенні та словозміні: г—
ж — з нога — ніженька — на нозі; к — ч — ц Наталка — Наталчин — Наталці; УКРАЇНСЬКА МОВА І ЛІТЕРАТУРА e-RANQK X ІЕурс і мде^ш^і ві ш m I
I
Z
абі турі єнт x — in — с вухо — вушко — на вусі; муха — мушва — мусі; Явдоха — Явдошнн — Явдосі. 2.
При творенні прикметників за допомогою суфікса -ськ- та іменників із суфіксом -
ств
-: г ж + -ськ-
, -ств- —> -зьк(ий), -зтв(о) 3 Наприклад: Прага — празький, Острог — острозький, Париж — паризький
, Запоріжжя — запо-
різький, Кавказ — кавказький, француз — французький; убогий — убозтво, боягуз — боягузтво. к 4 + -ськ- , -ств- —• -цьк(ий), -цтв(о) ц Наприклад: Кременчук — кременчуцький, Овруч — овруцький, Вінниця — вінницький, козак — ко-
зацький, козацтво, ткач — ткацький, ткацтво. х III + -ськ- , -ств- —* -ськ(ий), -ств(о) с Наприклад: Чорнухи — чорнуський, птах — птаство, Черемош — черемиський, латиш — лати-
ський, Полісся — поліський, товариш — товариський, товариство. Зверніть увагу! Інші кінцеві приголосні основи при словотворенні таких фонетичних змін не за-
знають: Канів — канівський, Суми — сумський, Житомир — житомирський. Кінцеві д і т, хоча й ви-
падають у вимові, проте на письмі зберігаються: Миргород — миргородський, брат — братський, братство. Примітки. 1. Суфікс -к-, що стоїть наприкінці основи, випадає: Каховка — каховський, Жмерин-
ка — жмеринський, Чукотка — чукотський. 2.
Чергування приголосних спостерігаємо при творенні прізвищ на -енк(о), -ук, де сполучення -ськ-, -ск-, -зьк- змінюється на -шч- (орф. щ), -жч-: Васько — Ви-
ще пк о, Вагцук; Параска — Парагценко, Паращук; Водолазький — Водолажченко. ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ! Не відбувається чергування приголосних у словах: казахський (від казах), цюріхський (від Цюрих), баскський (від баски), тюркський (від тюрки), нью-йоркський (від Нью-Йорк), мекк-
ський (від Мекка), герцогство (від герцог). 3. При творенні іменників із суфіксом -ин- від прикметників з основою на -ськ-, -зьк-, -цьк-: -ськ- -шч (орф. щ) ин(а) -зьк- ^ ^ +-ин(а) -жчина(а) -цьк- -ччин(а) Наприклад: київський — Київщина, полтавський — Полтавщина, івано-франківський — Івано-
Франківщина, донецький
—
Донеччина, кріпацький — кріпаччина. Але: галицький — Галичина. Примітка. Зазнають також змін сполучення приголосних -ск-, -шк- перед суфіксом -ан-; пісок (піс-
ку) — піщаний, віск — вощаний, дошка — дощаний. 4. При творенні форм вищого ступеня порівняння якісних прикметників і прислівників за до-
помогою суфікса -ш-: г, ж, з -жч(ий), е + - Ш-
-щ(ий), е Наприклад: дорогий — дорожчий, дорожче; дужий — дужчий, дужче; вузький — вужчий, вужче, але: легкий — легший, легше; високий — вищий, вище (при ступенюванні суфікси -ок-, -ек-, -к- випа-
дають). № 1 0 ( 2 )/2 0 1 0 e-RANQK Д МР а б і т у р і є н т Ж м ^ г'а шэ шм ДО
11 \ 5. Чергування приголосних у коренях дієслів при дієвідмінюванні: д — дж: ходити — ходжу, ходиш; порадити — пораджу, порадиш... зд — ждж: їздити — їжджу, їздиш... з — ж: в'язати — в'яжу, в'яжеш; возити — вожу, возиш... с — ш: писати — пишу, пишеш; просити — прошу, просиш... к — ч: плакати — плачу, плачеш; ткати — тчу, тчеш... т — ч: хотіти —
хочу, хочеш; світити — свічу, світиш... ст — шч (щ): простити — прощу, простиш... 6. У дієслівній формі 1-ї особи однини губні приголосні чергуються зі сполученням «губ-
ний + л»: б — бл: любити — люблю; п — пл: купити — куплю; в — вл: ловити — ловлю; м — мл: гриміти — гримлю; ф —
фл: графити — графлю. Примітка, У різних частинах мови може відбуватися чергування «губний +й»: бити — [бйе] б'є, пити — [пйе] п'є, верф — [вёрфйу]
верф'ю. 7. При словотворенні приголосні основи к і ц перед суфіксом -н- чергуються з ч: К ^ + -н- —» -чн(ий) ц ^ Наприклад: молоко —
молочний, вік — вічний, фізика — фізичний, місяць —
місячний, пшениця — пшеничний. ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ! Вимовляємо й пишемо -шн- у словах: рушник, рушниця (хоча рука), соняшник (хоча сон-
це), мірошник (хоча мірка), торішній (хоча торік), сердешний (у зн. бідолашний, хоча серце). ЗАСОБИ МИЛОЗВУЧНОСТІ МОВИ Для української мови характерна мелодійність. Вона досягається передусім чергуванням голосних і приголосних звуків. Збіг двох і більше приголосних усувається використанням фонетичних варіантів самостійних і службових слів, яке називають евфонічним (від гр. euphonia —
милозвучність
) чергуванням звуків. Насамперед чергуються прийменники у
—
в, сполучники і
—
й, а також початкові звуки слів. Позиційні чергування у
—
в Пишемо у Між двома приголосними випуск у школі, працював у кабінеті, запис у блокноті, пам 'ять у людей Перед наступними [в], [ф] та звукосполученнями хв, св, те, льв й іншими важкими для вимови зву-
ками, навіть якщо попереднє слово закінчується на голосний визирнув у вікно, заняття у фотолабораторії, пірнути у хвилю, одягнений у форму, зустріти-
ся у Сквирі На початку речення перед наступним приголосним У всякого своя доля і свій шлях широкий (Т. Шевченко) Після паузи (на письмі — розділового знака) У закоханих є найкоротша мова: усі слова — у потиску руки (І. Світличний) Пишемо в Між голосними відпочивати в Одесі, вода в озері, поїздка в автобусі На початку речення перед голосним В океані рідного народу відкривай духовні острови (В. Симоненко) Якщо попереднє слово закінчується на в, то перед наступним голосним уживаємо прийменник, префікс в, а не у архів в інституті, перебував в Ужгороді, працював в офісі УКРАЇНСЬКА МОВА І ЛІТЕРАТУРА e-RANQK с
шіЛ^г'діігіи'оівш gjo | ~z аоттурієнт" Чергуються у
—
в Після голосного перед наступним приголосним вдень — удень, вчитель —
учитель, взимку —
узимку, вперед —
уперед тощо Залежно від темпу мовлення й ритму віршів Усе іде, але не все мішає над берегами вічної ріки (Л. Костенко) Не чергуються у
—
в У словах, що вживаються тільки з початковим у або в. Серед них чимало слів Іншомовного походження влада, власний, взаємини, вдумливий; умова, указ, укус, узгодити; вітаміни, вітрина, вуаль, вояж; утопія, університет, ультиматум Якщо це пов'язано зі зміною лексичного значення слова вдача (характер) —
удача (успіх), вправа (завдання) —
управа (установа), вклад (внесок) —
уклад (порядок) У власних назвах Волинь, Ворскла, Врубель; Умань, Угорщина, Уманець; Удовенко — Вдовенко Позиційні чергування і
—
й Пишемо і Між двома приголосними брат і сестра, спокій і тиша, привітав і побажав, жовтий і зелений На початку речення І вечір молитовно склав долоні зір (Б.-І. Антонич). І океанів тих нема, щоб вірні роз'єднать серця (М. Рильський) При зіставленні або протиставленні понять любов і ненависть, червоне і чорне, сміх і сльози, батьки і діти, тепло і холод Перед словом, що розпочинається на й, я, ю, є, ї Юра і Юля, Ольга і Йосип, тихо і ясно Після паузи (на письмі — розділового знака) Всім серцем любіть Україну свою, — і вічні ми будемо з нею! (В. Сосюра) В інших випадках уживаємо й: жито й овес, щасливі й усміхнені, мати й діти, оце й уся робота, назвала ймення, найбільша ймовірність. Порівняйте: швидко йти — час іти, Василь і Тетянка — Те-
тянка й Василь. Зверніть увагу! За допомогою чергування у
—
в, і
—
й усуваємо насамперед збіги голосних, а потім приголосних. При цьому паузу враховуємо як приголосний. Відхилення від норм можливе в художній літературі, зокрема в поезії, що зумовлене законами ритму. Фонетичні варіанти прийменників і префіксів у
—
у в
—
уві: зайшов у кімнату, глянув ув очі, бачив уві сні; з
—
із
—
зі
—
зо: скарб із лісу, зі сходом сон-
ця, місяців зо три; під
—
піді, над
—
наді, перед
—
переді: над тобою, наді мною; від
—
віді
—
од
—
оді: відбіг, відібрав, одкрив, одійшов. Зверніть увагу
! Прийменник із уживається між буквами, що позначають приголосні (
творив із натхненням, подорож із друзями), зокрема між шиплячими і свистячими (з, с, ц, ч, ш, щ): товариш із Севастополя. Прийменник зі — перед сполученням літер на початку слова, зокрема перед з, с, ш, щ, незалежно від закінчення попереднього слова: вийшов зі страхом, боровся зі зброєю, мчати зі швидкістю. Його фонетичний варіант зо найчастіше виступає при числівниках два, три
: зібрав зо три кошики яблук (вказує на приблизну кількість), може виступати і при займеннику я; зі (зо) мною. Фонетичні варіанти окремих частин мови 1. Частки би, же — після приголосного; б, ж — після голосного: прочитав би — прочитала б, гово-
рив же — казала ж. 2.
Перед приголосним уживають форми дієслів на -ся, перед голосним — на -сь: дивлюся на річ-
ку — дивлюсь у річку, але: посміхайся, посміхався (після приголосного). 3. Нормативними є варіанти деяких прислівників: раніше —
раніш, попереду — поперед, звідкі-
ля — звідкіль — звідки тощо. № 1 0 ( 2 )/2 0 1 0 e-RANQK ДШОа б і т у р і є н т Ж іМЙедг.с>ішв)ішііці до II \ ОРФОЕПІЯ Орфоепія (від гр. orthos —
правильний, epos —
мова, говоріння
) — мовознавча наука, яка вивчає правила літературної вимови. Основне поняття розділу —
орфоепічна норма. Вона охоплює правильну вимову звуків і звукосполучень, нормативне наголошення слів й Інтонацію під час мовлення. Кодексом орфоепічних норм є орфоепічний словник, у якому зафіксовані норми літературної ви-
мови за допомогою спеціальних транскрипційних знаків. Серед лексикографічних джерел такого типу виділимо «Словник наголосів української літературної мови» М.І. Погрібного (1973), «Орфоепічний словник» М.І. Погрібного (1984), «Орфоепічний словник української мови» у двох томах (2001), «Орфо-
епічний словник української мови» (за ред. В.М. Русанівського) (2006). Вимова голосних звуків (наголошених і ненаголошених) 1. Ненаголошений [о] перед складом із наголошеними [у], [і] у небагатьох словах наближається до [о
у]: [зо
узул'а] зозуля, [ко
ужух] кожух, [кс^с'т'ум] костюм, [то
уб'і] тобі. Зверніть увагу! Звук [о] в українській мові, на відміну від російської, ніколи не наближається до [а], тобто в ній відсутнє так зване «акання»: [вода] вода
,
[водорос'т'і] водорості. 2.
Ненаголошений [е] наближається до [е
и], як І ненаголошений [и] більшою чи меншою мірою наближається до [и
е]: [де
нре
ив'ій] деревій, [сте
ибло] стебло, [жи
єт':евий] життєвий, [не
иши
ерокий] неширокий. Зверніть увагу! Ненаголошений голосний [е] максимально зберігає свою якість наприкінці слів [море] море, [бе"змёжне]
безмежне, а голосний [и], крім цієї позиції, наприклад [зими], ще й у ненаголо-
шених закінченнях прикметників і дієприкметників: [холодний] холодний, [зас'н'іже
иний] засніжений. Вимова приголосних звуків. Вимова слів з апострофом 1. Дзвінкі приголосні наприкінці та в середині слова, як правило, зберігають свою дзвінкість (зміна цих приголосних на глухі поширена в деяких говорах). Лише дзвінкий [г] перед глухими [к], [т] у кіль-
кох словах оглушується і вимовляється як парний йому [х]. Наприклад: [наказ] наказ, [лёхко]
легко, [бе
ир ізка] берізка, [вохкий] вогкий, [пох'ід] похід, [н'і'хт'і] нігті, [гр'адка] грядка, [к'іхт'і] кігті, [сторож] сторож, [д'охт'у] дьогтю. 2.
Глухі приголосні перед дзвінкими в середині слова уподібнюються їм і вимовляються дзвінко. Таких власне українських слів небагато, є кілька запозичених. Наприклад: [бород'ба] боротьба, [проз'ба] просьба, [одже] отже, [воґзал] вокзал, [айзбе
ирг] айс-
берг, [фудбол] футбол. 3. У префіксі роз-
і прийменнику/префіксі без- у позиції перед глухим приголосним можлива пара-
лельна вимова за швидкого вимовлення [з] і [с]. При цьому реалізується варіант: [рос:йпати]розсипати, [бе"с:мертний] безсмертний, пор.: [розсипати], [безсмертний]. 4.
У прийменниках і префіксах із кінцевим [з] перед шиплячими вимовляється довгий шиплячий звук [ж:]: [ж:урбойу] з журбою, [бе
І
[ж:урний] безжурний. 5. Африкати [дж], [дз], [дз'] у межах морфеми звучать як один неподільний звук, лише на межі пре-
фікса і кореня вимовляються як окремі звуки: [дже
ире
ило] джерело, [дз'в'іннц'а] дзвіниця, [кукурудза] кукурудза, але: [п'іджи
евити] підживити, [в'ідзи
емувати] відзимувати. 6. Різну артикуляцію і вимову мають гортанний щілинний звук [г] і задньоязиковий проривний [ґ]. У власних назвах іншомовного походження, які в мові-джерелі мають [g], за новою орфоепічною нор-
мою вимовляється [ґ], хоч можлива вимова і з [г]. Наприклад: [газета] газета, [е
инерг'ійа] енергія, [ґрунтовий] ґрунтовий, [ґанок] ґанок, [ґдан'с'к] й [ґдан'с'к] Ґданськ і Гданськ (від пол. Gdansk), [Гёте] й [гёте]
Гете
і Гете
(від нім. Goethe). 7. Шиплячі [ж], [дж], [ч], [ш] наприкінці слова та складу, а також перед голосними в українській літературній вимові послідовно тверді (на відміну від російської). Лише перед [і] та я, ю вони вимовля-
ються, як пом'якшені. Перед апострофом — тверда вимова. Наприклад: [пйше
иш] пишеш, [ч'іл'ний] чільний, [п'ідн'іж':а] підніжжя, [шчодёню]
щоденно, [заполоч':у] заполоччю, [ш'іс'т'] шість, [мИтнйак
] миш'як, 8. Губні приголосні [б], [п], [в], [м], [ф] вимовляються твердо майже в усіх випадках, у тому числі й перед апострофом. Пом'якшені вони перед [і] та перед я, ю, коли у вимові відсутній звук [й]. УКРАЇНСЬКА МОВА І ЛІТЕРАТУРА X Ejj/lp-c: tfailfflja'siiriU'QiBit
M о 5W
O-2
©j
1
1 абітурієнт" Т Ю Наприклад: [м'істо] місто, [е
иф'ір] ефір, [б'уджёт]
бюджет, [п'урё]
пюре, [грав'ура] гравюра, [м'узи
екл] мюзикл. 9.
Звук [ф] вимовляється чітко в запозичених словах. Від нього слід відрізняти звукосполучення [хв], яке вживається у власне українських словах і артикулюється як два звуки. Наприклад: [ф'їзи^ка] фізика, [фотограф] фотограф, [де
ил'ф'ш] дельфін, [хв'іртка] хвіртка, [хви
слина] хвилина, [хвороба] хвороба. 10. У дієслівних формах на -ться, -шся, -чся відповідні буквосполучення читають так: -ться —* -цьця [ц':а], -шся —>-
сься [с':а], -чся ->-цься [ц'с'а], -жся -~>-зься [з'с'а]. Наприклад: [хви
ел'уйуц':а] хвилюються, [здогадуйе'ц':а] здогадується, [спод'івайе'с':а] сподіваєш-
ся, [п'іклуйе'с':а] піклуєшся, [морбц'с'а] морочся, [зваз'с'а] зважся. 11. У словоформах іменників на місці буквосполучень вимовляються такі звуки: -шці -+-сьці [с'ц'і], -жці —
зьці [з'ц'і], -чці —
>-цьці [ц':і], -піці —> -цьці [ц':і]. Наприклад: [ромас'ц'і] ромашці, [пл'ас'ц'і] пляшці, [запороз'п'і] запорожці, [стез'ц'і] стежці, [р'іц':і] річці, [кв'іц':і] квітці, [т'іц'л] тітці. 12. Звукосполучення вимовляються як: -зж-, -здж-, -ждж
—> -жж- [ж:], -сш-, -зш-, —• -шш- [ш:]. Наприклад: [ж:увати] зжувати, [ж:але
им] з жалем, [ж:емом] з джемом, [при
ейіж:ати] приїжджати, [п'ідр'шги] підрісши, [ш:йти] зшити, [при
ев'і'ш:и] привізши. 13. Звукосполучення -тч-, -тій- вимовляються як -чч- [ч:]: [закв'іч:аний] заквітчаний, [короч:ий] коротший. 14. При спрощенні у прикметникових формах вимова звукосполучень -тськ-, -нтськ- передається як: -тськ
—» -цьк- [ц'к], -нтськ
—> -ньсь- [н'с']: [закарпац'кий] закарпатський, [де"путац'кий] депу-
татський, [пре"зи
едён'с'кий]
президентський, [парламе
ин'с'кий] парламентський, [студён'с
'кий] сту-
дентський. 15. У позиції перед наступним м'яким чи пом'якшеним приголосним звуки [д], [т], [з], [дз], [с], [ц], [н], [л] теж стають м'якими (уподібнення): [дос'в'ід] досвід, [наве"с'н'і] навесні, [ц'в'ах] цвях, [п'із'н'ій] пізній, [с'в'ат'іс'т'] святість, [асп'іран'ц'і] аспірантці, [волйн'с'кий] волинський. № 1 0 ( 2 )/2 0 1 0 e-RANQK ДШОа б і т у р і є н т Ж іМЙедг.с>ішв)ішііці до II \ Виконайте контрольний тест На його виконання відводиться 15 хвилин. Під час роботи над тестом не можна користуватися слов-
никами, підручниками, посібниками, довідниками тощо. Тест 2 (контрольний) Завдання 1—12 мають по п 'ять варіантів відповіді, серед яких лише один правильний. Виберіть пра-
вильну, на Вашу думку, відповідь і позначте Ті. 1. Алфавітний порядок слів порушено в рядку А пів-Азії, піваркуша, піввідра, піввідсотка, півроку Б півдороги, пів-Європи, пів"їдальні, півкабінету В пів-Києва, півметра, півмІльйона, півогірка, пів-Одеси Г
півроку, півстепу, півтонни, півфінал, півціни Д пів'яблука, пів'ями, пів'ящика, пів'яхти, пів'юрти 2. НЕПРАВИЛЬНЕ твердження подано в рядку А у слові конферансьє 11 букв і 11 звуків Б у слові життєвий 8 букв і 7 звуків В у слові багатство 9
букв і 8 звуків Г
у слові дзюдоїст 8 букв і 7 звуків Д у слові хвилюється 10 букв і 9 звуків 3. Однакова кількість звуків і букв у всіх іменниках рядка А Женева, В'єтнам, Вінниця, Джакарта Б Кордильєри, Брянськ, Афіни, Бразилія В Китай, Севілья, Львівщина, Мюнхен Г
Київщина, Вязьма, Брюссель, Гаваї Д Японія, Голландія, Ґданськ, Таллінн 4. Уподібнення глухих приголосних парним дзвінким відбувається в усіх словах рядка А вести, просьба, косьба, каска Б боротьба, мабуть, мерехтіти, вітчим В молотьба, футбол, якби, повсякденний Г
вокзал, анекдот, повсякчасний, галузка Д рюкзак, розпочати, екзамен, лічба 5. Правильно написано всі слова рядка А ненависний, форпостний, зап'ястний Б улесливий, хвастливий, песливий В доблесний, очисний, контрасний Г
тижневий, проїзний, хворосняк Д вістник, шістнадцять, совісний 6. Після шиплячих [е] чергується з [о] в усіх словах рядка А вершечок, щемливий, черемха Б женити, щелепа, жереб В увечері, чернетка, четвірка Г
чебрець, ковчег, черговий Д пшениця, чепурний, ешелон 7. Прикметники із суфіксом -зьк- утворюються від іменників у рядках А Острог, Збараж, Кавказ, Франція Б Овруч, Каховка, Вижниця, Дрогобич В Буг, Кривий Ріг, Волга, Мекка Г
Запоріжжя, Таганрог, Дамаск, Цюрих Д Париж, Чикаго, Хортиця, Лейпциг УКРАЇНСЬКА МОВА І ЛІТЕРАТУРА e-RANOK урс иЛ^г'диг^'овш c
jo U "Z 8. Правильно вжито прийменники >>—
в у словосполученні А виступив в суді Б згадати в заповіті В відмовити у апеляції Г вилучити в фізичної особи Д у органах внутрішніх справ 9. Правила чергування і
—
й дотримано в рядку А троянди й виноград, атом і ядро, мить і вічність, сучасник і свідок Б злагода і єдність, дуб і береза, гуде й шумить, Олена й Єгор В тихо і тепло, мороз й сніг, графіка і орфографія, Ірина й Ярослав Г правда і кривда, у книзі ідеться, прозаїки й поети, Леся і Юрій Д любов й ненависть, гори й яри, ґречний й привітний, день і ніч 10. Правила літературної вимови зафіксовано в словнику А тлумачному Б орфографічному В орфоепічному Г етимологічному Д термінологічному 11. Підкреслена буква позначає той самий звук у словах рядка А велич, пречистий Б проповідь, крокую В зустріч, сумувати Г оберіг, столітній Д мереживо, стелити 12. Підкреслена буква позначає той самий звук у словах рядка А книга, юність Б сказати, айсберг В пісня, п'єса Г витися, в'ялений Д нігті, вогняний абітурієнт Бланк відповідей А У завданнях 1-12 правильну відповідь позначайте тільки так: [X А Б В Г Д А Б В Г Д А Б В Г Д 1 2 3 4 9 10 11 12 Кожна правильна відповідь оцінюється в 1 бал. Перевірте свої відповіді за таблицями до тестів на с. 34. Суму балів за виконання тесту 2 запишіть у «Щоденнику для самоконтролю», розміщеному на останній сторінці першого номера журналу. Якщо під час виконання контрольного тесту Ви припустилися помилок, поверніться до теоретич-
ного матеріалу з теми та ще раз опрацюйте ці завдання. № 1 0 ( 2 )/2 0 1 0 e-RANQK ДМОа б і т у р і є н т Ж Iffiyi
p'
C м й ^ а ши шм до Й УКРАЇ НСЬКА ЛІ ТЕРАТУРА ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ Опрацювавши цей розділ, Ви зможете: поновити знання з тем: • Зміст і форма літературного твору. • Сюжет і композиція. • Тропи та фігури. • Літературні роди та жанри. • Види комічного. • Теорія віршування. • Поетичний синтаксис; знати основні теоретико-літературні поняття, передбачені програмою. Перевірте свої знання Виконайте тест 1. На його виконання відводиться 15 хвилин. Під час роботи над тестом не можна користуватися словниками, підручниками, посібниками, довідниками тощо. Тест 1 (вхідний) Завдання 1—12 мають по п 'ять варіантів відповіді, серед яких лише один правильний. Виберіть пра-
вильну, на Вашу думку, відповідь і позначте її. 1
. Історичною основою «Слова про похід Ігорів» є А боротьба русичів із половцями Б міжусобні війни руських князів В намагання князя Святослава об'єднати Руські землі Г
оборона Київської Русі від татаро-монгольської навали Д сутички козаків із татарами 2. Твір Г. Сковороди «Бджола та Шершень» А гумористичний Б іронічний В сатиричний Г
саркастичний Д гротескний 3. Прочитайте уривок поезії Г. Чупринки, визначте віршовий розмір. Поле. Гай. Синіють луки. Манить погляд небосхил. Як музично грають звуки Над розливом творчих сил. Ц е -
А ямб Б хорей В дактиль Г
амфібрахій Д анапест 4. Рядки вірша Т. Шевченка «Ісія. Глава 35»
«Радуйся, ниво неполитая! Радуйся, земле, не повитая квітчастим злаком!» є прикладом А гіперболи Б порівняння В антитези Г риторичної фігури Д оксиморону 5. Прочитайте фрагмент тексту. Хвилясто здіймалися (1)
лагідні київські узвишшя, порозрізувані спадистими ярами. І кожен такий вигін значився дивовижною (2)
храмовою спорудою: то (3)
Андріївська чудо-церква на краю Ста-
рокиївської гори, то, мов повстале з глибин тисячоліття (4)
візантійське видиво, Денисівський монастир, то (5)
схована у розхилку ярів /.../Кирилівська і{ерква... (П. Загребельний). Епітетом є слово, позначене цифрою А 1 Б
2 ВЗ
Г 4 Д 5 УКРАЇНСЬКА МОВА І ЛІТЕРАТУРА e-RANOK урс иЛ^г'диг^'овш c
jo U "Z абі турі єнт 6. У «Слові про похід Ігорів» НЕ звучить мотив А патріотизму Б відданого кохання В материнської любові Г
братерської згоди Д єднання сил 7. Найвищою точкою розгортання сюжету епічного твору є А експозиція Б кульмінація В епілог Г
перипетії Д розв'язка 8. Принцип зростання не порушений у переліку епічних жанрів А новела, оповідання, роман, повість Б оповідання, новела, повість, роман В повість, новела, оповідання, роман Г
роман, повість, оповідання, новела Д новела, оповідання, повість, роман 9. Гнівно-похмурий настрій в уривку поеми «Кавказ» Т. Шевченка «За горами гори, хмарою повиті, засіяні горем, кровію политі...» створений за допомогою А алітерації Б асонансу В анафори Г
алегорії Д антитези 10.
«Верба слуха соловейка, дивиться в криницю
...»
(Т. Шевченко). Цей рядок є прикладом використання А алегорії Б уособлення В антитези Г
епітетів Д гіперболи 11.
...а он розпинають Вдову за подушне, а сина кують, Єдиного сина, єдину дитину, Єдину надію
! в військо оддають! Відчай і горе матері в уривку поеми «Сон» Т. Шевченка передано за допомогою А риторичного звертання Б гіперболи В антитези Г
тавтології Д алегорії 12. У рядках «Слова про похід Ігорів» «...два сонця затемнились, оба багрянії стовпи погасились і з ним молоді два місяці» метафорично говориться про А затемнення сонця Б фантастичні видіння Святослава В поразку Ігоревого війська Г
тугу Руської землі від князівських чвар Д плач Ярославни Бланк відповідей А У завданнях 1
-12
правильну відповідь позначайте тільки так:
[X А Б В Г Д А Б В Г Д А Б В Г Д 1 2 3 4 9 10 11 12 Кожна правильна відповідь оцінюється в 1 бал. Перевірте свої відповіді за таблицями до тестів на с. 34. Суму балів за виконання тесту І запишіть у «Щоденнику для самоконтролю», розміщеному на останній сторінці першого номера журналу. № 1 0 ( 2 )/2 0 1 0 e-RANQK ДШОа бі т урі є нт Ж іМЙедг.с>ішв)ішііці до II \ Теоретична частина Знання елементів теорії літератури допоможе Вам не тільки якісно скласти ЗНО, але й глибше ро-
зуміти художній твір, виробити обґрунтовану думку про прочитане, героїв твору і таким чином зба-
гачувати свій культурний світ. Ці знання мають не короткострокове застосування, а є універсальним засобом пізнання літератури, культури, самовдосконалення. Завдання ЗНО передбачають перевірку вміння учнів застосовувати елементи аналізу художнього тексту, літературних героїв, мови твору. Аналіз твору — глибокий процес, який вимагає певних знань і навичок. Дуже важливо, щоб учні не просто «технічно» визначали той чи інший літературознавчий аспект твору, а бачили їх тісний вза-
ємозв'язок, що допоможе глибоко зрозуміти задум автора, сприймати твір як мистецько-культурну цінність. Тому подаємо орієнтовну схему такого аналізу з коментуванням визначених програмою ЗНО літературознавчих понять (щоб зберегти цілісність аналізу, також коротко коментуються літературо-
знавчі поняття, не включені до програми ЗНО). АНАЛІЗ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ (узагальнена схема з коментарями) Автор і назва твору Знання назви твору та імені його автора є елементарною вимогою до учня в курсі вивчення укра-
їнської літератури. Проте навіть початковий рівень знань знаходить своє місце серед завдань ЗНО. На основі цих знань можна сформулювати тестові завдання на зразок: «Автором поеми «Гайдамаки» є а) П. Загребельний; б) Л. Костенко; в) П. Куліш; г) Т. Шевченко; д) Олесь Гончар» або «Перу Т. Шевченка не належить твір а) «Катерина», б) «Кавказ», в) «Гайдамаки», г) «Чорнарада», д) «До Основ'яненка». Отже, ланцюжок «автор — назва твору» може допомогти легко «заробити» певні бали під час ЗНО. Тема, ідея, проблема, мотиви твору Ці поняття — одні з базових у системі аналізу художнього твору. Тема — коло подій, життєвих явищ, змальованих, представлених у творі в органічному зв'язку з проблемою, яка з них постає і потребує осмислення. Літературні твори мають дуже широкий тематичний спектр. Разом із тим багато творів письменни-
ки присвячують якійсь певній темі: захисту Батьківщини, коханню, усвідомленню загальнолюдських цінностей.
.. Так, тематично спорідненими є твори У. Самчука «Марія» та «Жовтий князь» В. Барки, які розкривають тему Голодомору в Україні 1932—1933 pp. Щоб визначити тему твору, слід, прочитавши його, відповісти на питання: «Про що цей твір?» Часто трапляється, що твір представляє кілька тем, і тоді ми говоримо про тематику художнього твору. Одна й та сама тема може порушити різні проблеми — основні питання життя, що цікавлять пись-
менника. Так, тема кріпацтва й соціальної нерівності в повісті Марка Вовчка «Інститутка» піднімає проблеми людської гідності, внутрішньої культури, яка не завжди залежить від соціального станови-
ща людини або освіти, пошуків шляхів до свободи, що виявилися в поведінці кріпаків — героїв твору. Сукупність проблем окремого твору складає його проблематику. А говорячи про того чи іншого пись-
менника, ми можемо говорити про загальну проблематику його творчості. Під час розгляду ліричних творів ми говоримо про мотиви, які в ньому звучать. Мотив — поняття, яке можна ототожнювати з темою ліричного твору чи його сюжетом (мотив жертовності, зради коха-
ного, розлуки з рідним краєм тощо). Ідея — емоційно-інтелектуальна, пафосна спрямованість художнього твору. Щоб визначити ідею твору, слід з'ясувати, для чого цей твір був написаний, яку мету ставив автор перед собою, пишучи його. Дати відповідь на це питання допоможе визначення головної думки твору, яка, зазвичай, ви-
ражається в якійсь частині твору чи вкладена в уста одного з героїв. Тому, читаючи та опрацьовуючи художній текст, шукайте цитати, які містять у собі цю головну думку, і на її основі спробуйте само-
стійно сформулювати ідею твору. Жанр твору Літературний жанр —
^ це форма, у якій проявляються основні роди літератури: епос, лірика, дра-
ма. Для епічного (розповідного) роду властиве об'єктивне зображення людини у взаємодії з іншими людьми, явищами. Жанровими формами епосу є нарис, новела, оповідання (малі форми), повість (се-
редня форма), роман, роман-епопея (великі форми). УКРАЇНСЬКА МОВА І ЛІТЕРАТУРА e-RANQK X v.j pc шде ж^і і жш] до
I
I
Z
абі турі єнт Новела — невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподі-
ваним фіналом, сконденсованою та яскраво вималюваною дією. Оповідання — невеликий прозовий твір, сюжет якого заснований на певному (рідко кількох) епізо-
ді життя одного (рідко кількох) персонажа. Повість — епічний прозовий (рідко віршований) твір, який характеризується однолінійним сю-
жетом, а за широтою охоплення життєвих явищ І глибиною їх розкриття займає проміжне місце між оповіданням і романом. Роман — епічний прозовий (рідко віршований) твір, місткий за будовою, у якому широко охоплені життєві події, глибоко простежується історія формування характерів персонажів. Роман-епопея — епічний розповідний (рідко віршований) твір, у якому зображено масштабні історичні події, що мають важливе значення для всього народу. Щоб краще усвідомити різницю між епічними жанровими формами, спробуйте опрацювати табли-
цю, порівнявши, наприклад, твори «Морозенко» Панаса Мирного, «Маруся» Г. Квітки-Основ'яненка і «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного та Івана Білика. Відмінності між жанровими формами епосу №№ Фрагменти порівнювання Оповідання Повість Роман 1 Обсяг твору 2 Тривалість у часі зображуваних подій 3 Кількість героїв твору, повнота їхніх характеристик 4 Кількість сюжетних ліній твору 5 Наявність, крім основної, додаткових тем 6 Рівень складності композиції 7 Масштабність зображуваних подій Лірика виражає почуття, переживання, роздуми людини. Основними жанрами лірики є ода, вірш, гімн, сонет. З усіх названих жанрів програмою ЗНО передбачено вміння вирізняти сонет. Сонет — ліричний вірш, що складається з 14 рядків п'ятистопного або шестистопного ямба: двох чотиривіршів із перехресним римуванням та двох тривіршів тернарного римування. Основна схема сонета абаб абаб ввд еед, хоч можливі й інші варіанти. Особливість сонета як віршового жанру лірики так закарбував І. Франко: Голубчики, українські поети, Невже вас досі нікому навчити, Що не досить сяких-таких зліпити Рядків штирнадцять, і вже й є сонети! Пятистоповий ямб, мов з міді литий, Два з чотирьох, два з трьох рядків куплети, Пов'язані в дзвінкі рифмові сплети, — Лиш те ім'ям сонета слід хрестити. Тій формі й зміст хай буде відповідний; Конфлікт чуття, природи блиск погідний В двох перших строфах ярко розвертаєсь. Страсть, буря, гнів, мов хмара піднімаєсь, Мутить блиск, грізно мечесь, рве окови, Та при кінці сплива в гармонію любови. Схема цього сонета —
абба бааб ввг гдд. Лірика та епос є одними з основних родів літератури, їх поєднанням утворено проміжний жанр мі-
шаної форми —
ліро-епос. Ліро-епічними жанрами є співомовки, поезії в прозі (малі форми), балада, дума, поема (середня форма), роман у віршах (велика форма). РА 1 0 ( 2 )/2 0 1 0 e-RANQK Шу р е <21© В!л] О- 2 <3) J U "абітурієнт Драма — один із літературних родів, який змальовує світ у формі дії і здебільшого призначений для постановки на сцені. Основними жанрами драми є трагедія, драма, комедія. Трагедія — драматичний твір, який ґрунтується на гострому, непримиренному конфлікті особи-
стості, що прагне максимально втілити свої творчі потенції і не має об'єктивної можливості їх реалі-
зації. Трагедія майже завжди закінчується загибеллю головного героя. Драма — п'єса соціального чи побутового характеру з гострим конфліктом, який розвивається в постійній напрузі. Герої — переважно звичайні, рядові люди. Комедія — драматичний твір, у якому засобами гумору та сатири розвінчуються негативні суспіль-
ні та побутові явища, розкривається смішне в навколишній дійсності чи людині. Порада: спробуйте, спираючись на набуті знання, самостійно визначити жанр кожного твору, вклю-
ченого до програми ЗНО. Що покликало твір до життя Як правило, поштовхом до створення того чи іншого мистецького твору стають якась подія, явище. Цей «каталізатор» міститься в переживаннях самого автора, у його спілкуванні з іншими людьми, особистому сприйманні навколишнього світу. Знати, що саме покликало твір до життя, — це означає ввійти у внутрішній світ автора, зрозуміти всю глибину його переживань, глибше, на рівні підтексту, усвідомити справжні мотиви, основну думку художнього твору. Так, наприклад, загальновідомо, що вірш Т. Шевченка «Садок вишневий коло хати» — це перлина пейзажної лірики. Твір цей був написа-
ний у петербурзьких казематах, коли поет, можливо, навіки прощався з Україною, спокутуючи гостре слово, звернене до царів-катів. Знаючи умови написання цього твору, тяжкий стан поета, ми можемо сказати, що цей елегійний вірш насправді є також високим зразком громадянської лірики, болючої та палкої. Сюжет твору Сюжет — подія чи система подій, покладена в основу епічного, ліро-епічного чи драматичного твору. Сюжетна лінія у своєму розвитку має кілька частин: Кульмінація ^Розвитш^ Зав^ркеґ^ ^ n p o o e r ^ Експозиція — вихідна частина сюжету художнього твору, у якій стисло подається ситуація, що логічно випереджає зав'язку і представляє час і місце дії, дає необхідні пояснення щодо намірів опо-
відача. У деяких творах експозиції може не бути. Пролог — вступна частина твору, у якій розповідається про події, що передували подіям, описува-
ним у творі. Іноді твір може не мати прологу. Зав'язка твору — подія, із якої починається дія і яка є поштовхом до виникнення наступних подій. Розвиток дії (перипетії) — розгортання подій, що виростають із зав'язки. Рушієм цього елемента сюжету є загострення конфлікту — зіткнення протилежних інтересів і поглядів, що приводить до активних дій героїв. Через нарощування конфлікту сюжет піднімається до найвищого напруження, моменту вирішального зіткнення характерів —
кульмінації. Кульмінація — це мить перелому в сю-
жеті, із якої починається стрімка розв'язка — завершення конфлікту твору. УКРАЇНСЬКА МОВА І ЛІТЕРАТУРА X Ejj/lp-c: tfailfflja'siiriU'QiBit
M о 5W
O-2
©j
1
1 абітурієнт" TWO Іноді епічний і драматичний твори можуть мати епілог, або постпозицію, — фінал, віддалений від основної дії тексту, його підсумкову частину, у якій коротко після завершення розв'язки та вичерпано-
го основного конфлікту повідомляється про долю героїв твору. Окрім структурних частин сюжету, твір може мати й позасюжетні елементи: заголовок твору (ча-
стини твору), присвята, епіграф, обрамлення, авторські відступи, вставні епізоди. Ці структури, хоча й не рухають сюжет, проте сприяють глибшому розумінню задуму автора, характеру героїв, причин-
но-наслідкових зв'язків, описаних у творі подій. Заголовок — назва твору або його частини, що пишеться на титульній сторінці видання або над текстом і містить у собі тему (ідею) художнього твору. Присвята — короткий напис після заголовка твору, що містить ім'я особи, якій автор присвячує твір на знак вдячності за певну роль, яку ця особа відіграла в його житті. Епіграф (мотто) — напис, зазвичай цитата з відомого тексту з афористичним змістом, що розташо-
вується автором перед текстом твору (його частиною) і співвідноситься з його темою та (чи) ідеєю. Обрамлення — літературний жанр, «рамкова» історія, яка є авторською розповіддю, у вступній частині якої подаються відомості, коли, від кого, за яких обставин було почуте оповідання, повідом-
лення про того, хто розповів історію. Далі йде саме оповідна частина, після якої можуть міститися враження оповідача від розказаного, а також у закінченні формулюється основна думка розповіді, роб-
ляться висновки за її змістом. Вагомою частиною епічного твору можуть бути авторські відступи — форми розкриття й передачі почуттів та думок письменника з приводу зображуваного. За характером ці відступи поділяються на: — ліричні, що містять гостро емоційні враження автора від зображуваного (приклади, зокрема, можна знайти в поемі Т. Шевченка «Гайдамаки»); — публіцистичні, у яких автор висловлює власні міркування про актуальні суспільно-політичні проблеми (такими елементами багатий «Щоденник» О. Довженка); — філософські, де автор осмислює суголосні темі та ідеї твору загальнолюдські моральні цінно-
сті, вічні проблеми сенсу життя тощо (роздуми про долю в поемі Т. Шевченка «Катерина»); — історичні, які розповідають про події минулого, тим чи іншим чином пов'язані із зображува-
ними подіями твору (розповіді про події минулого в романі Панаса Мирного та Івана Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»); — вставні епізоди, що хоч і не пов'язані безпосередньо з основним ходом подій у творі, проте дають можливість увиразнювати історичну епоху чи образ літературного героя (новела «Чорне вогни-
ще» в романі Олеся Гончара «Собор»). Сюжетні компоненти твору із позасюжетними елементами, логічно зв'язані й упорядковано розмі-
щені, утворюють композицію художнього твору. Складність і порядок складових частин художнього твору зумовлюються задумом автора. Так, про своєрідність композиції роману Панаса Мирного та Івана Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», широкого епічного полотна, академік О. Білецький сказав, що це — «будинок з багатьма прибудовами і надбудовами». А В. Стефаник у новелі «Новина», порушивши традиційну форму композиції, почав твір із розв'язки, що значно підсилило емоційно-
психологічне звучання твору. Зображення дійсності в художніх творах відбувається у формі роздуму, розповіді чи опису. Розповідь — зображення подій, учинків, поведінки осіб у хронологічній послідовності. Опис — особливий вид зображення якої-небудь статичної картини чи обстановки, у якій відбува-
ється дія (пейзаж, портрет, інтер'єр, опис окремих речей). Роздум — авторське осмислення й оцінка того, про що йдеться у творі. Художня література, на відміну від інших видів мистецтва, «оперує» художніми образами, що є особливою формою відображення дійсності мистецтвом. Це зображення людського життя, окремих його сторін в індивідуалізованій формі. Художній образ об'єднує в собі загальне й часткове, узагаль-
нення та індивідуалізацію. Основними типами образів є образ-персонаж, образ-пейзаж, образ-пор-
трет, образ-інтер'єр, образ-символ тощо. Композиція твору Характер твору (роздум, розповідь, опис) Характеристика літературного героя № 1 0 ( 2 )/2 0 1 0 e-RANQK ДШОа б і т у р і є н т Ж іМЙедг.с>ішв)ішііці до II \ Кожний літературний герой (образ) будь-якого твору відіграє важливу роль у розкритті задуму ав-
тора, тому важливим є набуття навичок його характеристики. Пропонуємо за наведеним планом дати характеристику одному з літературних героїв. Характеристика літературного героя (Узагальнений план) 1. Хто є літературний герой (стать, вік, соціальне становище, рід занять тощо). 2. Прототип літературного героя. 3. Що відомо з минулого героя і як це його характеризує: батьки, рідні; місце народження і проживання; умови формування характеру; інші біографічні відомості. 4. Портрет; як він характеризує героя. 5. Оточуюче середовище і як воно характеризує героя: місце проживання, інтер'єр, речі; суспільне оточення (друзі, вороги). 6. Рід занять, діяльності; захоплення; як це характеризує героя. 7. Риси характеру; як вони виражені у вчинках: позитивні (приязний, добрий, щедрий, розумний, веселий, серйозний тощо), негативні (злий, жадібний, дурний, легковажний тощо). Звичайно, цей список не є остаточним, а риси характеру можуть змінювати категорію). 8. Основна мета життя, мрії; як це характеризує героя. 9. Активність (пасивність) життєвої позиції; як це характеризує героя. 10. Схильність до впливу з боку інших людей, уміння самому впливати на інших. 11. Ставлення героя до природи, праці, кохання, грошей, достатку, людей (друзів — ворогів, стар-
ших — менших, матері, дітей, дружини, чоловіка), до Вітчизни, рідної землі (знову ж таки — цей список не повний). 12. Ставлення інших героїв твору до героя. 13. Мова як засіб самохарактеристики. З'ясувати причину вживання в мові слів певних лексичних груп: власне українські слова, ін-
шомовні слова; діалектизми, архаїзми, історизми, неологізми, розмовна лексика; фразеологіз-
ми, терміни, канцеляризми; синоніми, антоніми, омоніми; експресивна лексика, вульгаризми тощо — і дослідити, як мова героя характеризує його. 14. Ставлення автора до героя. 15. Художні засоби творення образу (епітети, порівняння, уособлення, гіперболи, метафори тощо). 16. Ваше ставлення до героя (умотивувати). 17. Місце образу літературного героя в системі інших образів твору, його значення для розкриття теми та ідеї твору. 18. Місце образу у творчості автора. 19. Значення образу в розвитку української літератури. 20. Значення образу в розвитку світової літератури. Деякі аспекти характеристики літературного героя не становитимуть складнощів, інші ж питання вимагають додаткових знань. Так, відомості про прототип — реально існуючу людину, яку автор використав як модель для створення літературного персонажа, — вимагають пошукової літературо-
знавчої роботи. Такі знання сприяють глибшому розумінню цього образу. Наприклад, прототипом полковника Шрама (П. Куліш, роман «Чорна рада») став паволоцький полковник Іван Попович, герой національно-визвольної війни українського народу 1648—1854 pp., доля якого описана в козацьких літописах. Не можна зрозуміти образу Чіпки (Панас Мирний та Іван Білик, роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»), не знаючи про його дитинство. Герої художнього твору можуть займати головне і другорядне місце у творі. Аналізуючи твір, не нехтуйте характеристикою другорядних героїв, оскільки саме через них значною мірою розкрива-
ється суть головного героя. Так, наприклад, Андрюша, доктор Тагабат, дегенерат (М. Хвильовий, «Я (Романтика)») фактично є «іпостасями», послідовними проекціями образу головного героя — глав-
коверха чорного трибуналу, через яких показана його моральна деградація. Іноді літературний герой може займати особливе місце у творчості письменника, в українській і сві-
товій літературі. Наприклад, образ каменяра, змальований у вірші І. Франка «Каменярі», ототожнився з іменем самого поета, розкриває значення його творчості й суспільної діяльності для українського на-
роду, і тому видатного письменника ми шанобливо називаємо Каменярем. Терентій Пузир (І. Карпен-
ко-Карий, «Сто тисяч») зайняв гідне місце в ряду образів скупих світової літератури, а образ Катерини (однойменна поема Т. Шевченка) став першим у світовій літературі, через який автор показав трагедію покритки як наслідок соціальних взаємин у тодішньому суспільстві. УКРАЇНСЬКА МОВА І ЛІТЕРАТУРА X Ejj/lp-c: tfailfflja'siiriU'QiBit
M о 5W
O-2
©j
1
1 абітурієнт" HMO Інші образи твору (образи-персонажі; слухові, зорові образи; образи-емоції; образи-символи) Значну роль у зображенні теми та розкритті ідеї твору відіграють своєрідні образи, що пов'язані не лише з певними постатями героїв, а є відтворенням відчуттів та емоцій автора. Розглянемо, напри-
клад, невеликий уривок вірша П, Тичини. Гаї шумлять — Я слухаю. Хмарки біжать — Милуюся. Милуюся-дивуюся, Чого душі моїй так весело. Спостережливий читач може побачити тут і слухові (гаї шумлять), і зорові образи (хмарки біжать), образи-емоції (милуюся-дивуюся, чого душі моїй так весело). 1. Звукові засоби — евфонія (милозвуччя), асонанс, алітерація; дисонанс (немилозвуччя); звуко-
наслідування. Алітерація — стилістичний прийом, який полягає в повторенні однорідних приголосних задля підвищення інтонаційної виразності твору, для емоційного поглиблення його смислового зв'язку. За-
звичай цей засіб уживається в ліричних творах. Згадаймо початок поеми Т. Шевченка «Причинна»: Прислухайтесь — і ви почуєте в цих рядках рокотання збурених хвиль і гучний прибій! Асонанс — концентроване повторення голосних звуків у поетичному рядку чи строфі, яке витво-
рює ефект милозвуччя: 2. Лексичні засоби — багатозначні й однозначні слова, слова, ужиті в прямому й переносному значеннях; синоніми, антоніми, омоніми; іншомовні слова; загальновживані слова, професійна, діа-
лектна, розмовна лексика; архаїзми, історизми, неологізми; нейтральна та емоційно забарвлена лекси-
ка, фразеологізми. Ці поняття розглядатимуться в 5 числі журналу (розділ «Українська мова»), 3.
Тропи: епітет, постійний епітет, порівняння, метафора, уособлення (персоніфікація), алегорія, метонімія, синекдоха, гіпербола, оксиморон. Тропи — слова, уживані в переносному значенні для характеристики будь-якого явища за допомо-
гою вторинних смислових значень. Епітет — один з основних тропів поетичного мовлення, призначений підкреслювати характерну рису, визначальну якість певного предмета або явища. Як епітети переважно вживаються прикмет-
ники. Слід відрізняти епітети від звичайних означень: золоте серце — золотий ланцюжок; чиста со-
вість — чистий рушник. Уживання епітетів робить твір яскравим, надає йому нових емоційних і смислових нюансів: Під осінніми високими зорями затихають оселі, і тепер стає чутнігиою мова роси, напівроздягне-
них дерев і вчорнілих задуманих соняшників, що вже не тягнуться ні до сонця, ні до зірок (М. Стель-
мах). Крім оригінальних епітетів, віднайдених автором, у художніх творах з'являються й постійні епі-
тети. Це властиво, зокрема, фольклорним творам: ясні зорі, тихі води, козак молоденький, кінь воро-
ненький, злії воріженьки. Порівняння — троп, який полягає в поясненні одного предмета через інший, подібний до нього, за допомогою сполучників як, мов, немов, наче, неначе, ніби, буцім та інших (хліб, як сонце; хмарка, як чумацьке ряденце
) або слів подібний, схожий, нагадує, здається тощо (море подібне до гігантського дзеркала). Іноді такі слова і сполучники опускаються: слова —
блискучі перли. Трапляються випадки вживання порівнянь у формі орудного відмінка іменника: очі палають вогнем. Іноді текст може бути насичений порівняннями, як, наприклад, у творах І. Нечуя-Левицького: Мовні засоби, що сприяють емоційному наснаженню твору Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива, Додолу верби гне високі, Горами хвилю підійма. Рідна мати моя, ти ночей не доспала.
.. (А. Малишко, «Пісня про рушник») № 1 0 ( 2 )/2 0 1 0 e-RANQK ДШОа б і т у р і є н т Ж іМЙедг.с>ішв)ішііці до II \ От стеляться розложисті, як скатерть, зелені левади. Густа, як руно, трава й дрібненька, тоні-
сінька осока доходять до самої води. Подекуди по жовто-зеленій скатерті розкидані темно-зелені кущі верболозу, то кругленькі, наче м'ячики, то гостроверхі, неначе топольки. Між м'якими зеленими, ніби оксамитовими берегами в'ється гадюкою Роставиця, неначе передражнює здорові річки, як ча-
сом маленькі діти передражнюють старших. Метафора — один з основних тропів поетичного мовлення. У метафорі певні слова та словоспо-
лучення розкривають сутність одних явищ і предметів через інші за схожістю чи контрастністю: на обличчі посмішка і{віте; дерева обнялись віттями; хмарка плаче осіннім дощем. Одним із різновидів метафори є уособлення — художній прийом перенесення якостей живих істот на довколишні предмети, явища природи або навіть абстрактні поняття. Так, справді страшною жи-
вою істотою постає перед нами зимовий ліс із оповідання Панаса Мирного «Морозенко»: Ось він [Пилипко] добіг вже до лісу. Не сніговою горою тепер він здававсь Пилипкові, а темним страшидлом з чорними корявими ногами, білими лапатими руками та величезною закутаною снігом головою... Скільки в того страховища ніг та рук? І не перелічити!.. Ось воно одну ногу підставило під Пилипкові шкарбуни, мов перечепити збирається. Пилипко ухильнувсь, обминув. Ось другу знову за-
силає, третя з снігу вилазе. Ось лапата рука зачепила його за голову, й зразу обтрусило всього снігом. Він, як обпечений, одскочив. Щось десь луснуло, посипало наче горохом. Он друга рука наставляється, третя здалека на його киває, мов перестерігає: не ходи далі! Персоніфікація відрізняється від уособлення тим, що неживі предмети чи явища природи уподіб-
нюються людським якостям: І марили айстри в розкішнім півсні Про трави шовкові, про сонячні дні.
.. (Олександр Олесь) .. .1 розкриває день свою зелену книгу, Друковану вночі хмаринами небес. (А. Малишко) Поняття «алегорія» розглядалося в попередньому числі нашого журналу. Метонімія — різновид тропа, близького до метафори, у якому переноситься значення слів із певних явищ та предметів на інші за суміжністю. Ще тільки вирок — і скінчиться справа. І славний рід скінчиться — Чураї. А як тоді співатиме Полтава
? (Л. Костенко, «Маруся Чурай») Як бачимо, слово Полтава вжито у значенні мешканці Полтави. ...І зроблю Маленьку книжечку. Хрестами І візерунками з квітками Кругом листочки обведу. Та й списую Сковороду. (Т. Шевченко) У цьому прикладі слово Сковорода заміняє поняття твори Г. Сковороди. Метонімією є вислови на зразок країна вітає переможців, село зустрічає нас хлібом-сіллю, школа підготувалася до навчального року тощо. Синекдоха — один із засобів увиразнення поетичного мовлення, різновид метонімії, який полягає в кількісному зіставленні предметів та явищ (уживання однини в значенні множини і навпаки — ви-
значеного числа замість невизначеного, видового поняття замість родового і т. п.). Згадаймо пісню «Зажурилась Україна»: Як зайняли,то й погнали До пана, до хана. Слова пан, хан, хоч і вжиті в однині, означають тих турків і татар, які купували на невільницьких ринках українців і перетворювали їх на рабів (множина замінена одниною). У звертанні до України В. Симоненко каже: Хай мовчать Америки й Росії, Коли я з тобою говорю! Тут однина замінена множиною. УКРАЇНСЬКА МОВА І ЛІТЕРАТУРА e-RANQK X v.j pc шде ж^і і жш] до I
I
Z
абі турі єнт Гіпербола — різновид тропа, що полягає в надмірному перебільшенні характерних властивостей чи ознак певного предмета, явища або дії для особливого увиразнення художнього зображення чи ви-
явлення емоційно-естетичного ставлення до нього. За чорними хмарами (з блиском! ударами!), За чорними хмарами мільйон мільйонів мускулястих рук.
.. (П. Тичина) Є, — каже змій, — такий чоловік у Києві над Дніпром. Як затопить хату, то дим аж під небеса-
ми стелеться, а як вийде на Дніпро мочити кожі (бо він кожум'яка), то не одну несе, а дванадгіять разом... (Українська народна казка «Кирило Кожум'яка») Оксиморон
— різновид тропа, що полягає в сполученні контрастних, протилежних за значенням слів, унаслідок чого утворюється нова смислова якість, несподіваний експресивний ефект: гірке ща-
стя, гарячий сніг, веселий ifeumnap
тощо. Під час ЗНО можуть бути різні завдання на перевірку навичок учнів виявляти художні засоби, ужи-
ті в текстах. Так, можливе завдання на встановлення одного з художніх засобів у тексті, наприклад: З золота зіткане сяєво ллється, Ліс в нім купається, листя сміється. (В. Сосюра) Художній засіб, використаний у цьому уривку, — А гіпербола Б порівняння В метонімія Г метафора Д оксиморон Також можливим є завдання, коли в уривку треба відшукати кілька художніх засобів. Прочитайте уривок із повісті Г. Квітки-Основ'яненка «Маруся», визначте художні засоби тво-
рення образу героїні. Та що ж то за дівка була! Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці як тернові ягідки, бровоньки як на іинурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте, носочок так собі пря-
менький, з горбочком, а губоньки як цвіточки розцвітають, і меж ними зубоньки неначе жарнівки, як одна, на ниточці нанизані. [...] Коси у неї як смоль чорнії та довгі-довгі, аж за коліно... Це -
А порівняння, гіпербола Б порівняння, оксиморон В порівняння, епітети Г
епітети, оксиморон Д епітети, гіпербола 4. Символ — предметний або словесний знак, який опосередковано виражає сутність певного явища, має філософську смислову наповненість, тому не тотожний знакові. Символ тісно пов'язаний із філософією, міфологією та релігією. Так, у «Слові про похід Ігорів» Ярославна прагне зозулею по-
летіти на поле бою омити рани Ігореві (зозуля в давніх віруваннях слов'ян — символ туги). У рядку Олександра Олеся «О слово рідне! Орле скутий!» ужито символ орел, що уособлює волю, силу, неза-
лежність. 5. Синтаксичні засоби Синтаксис художнього твору відіграє не менш важливе значення в розкритті ідейного задуму ав-
тора, ніж тропи. Програмою ЗНО передбачено оволодіння знаннями про такі синтаксичні засоби, як риторичні фігури, інверсія, тавтологія, антитеза, анафора, хоча їх значно більше. Риторичні фігури —
риторичне звертання та риторичне питання — сформульовані не з метою отримання відповіді конкретної особи, а для увиразнення поетичного мовлення. У ліричних творах або під час промов оратора вони слугують важливим прийомом для оформлення думки. Розкажи, розкажи мені, поле: Чого рідко ростуть колосочки? (П. Тичина) РА 1 0 ( 2 )/2 0 1 0 e-RANQK ДШОа б і т у р і є н т Ж іМЙедг.с>ішв)ішііці до II \ Чи совам зборкати орла? Чи правду кривді подолати? (М. Рильський) Інверсія — одна зі стилістичних фігур поетичного мовлення, яка полягає в непрямому (зворотно-
му) розташуванні слів для емоційно-смислового увиразнення певного вислову. Так, нормативним для української мови є такий порядок слів: підмет стоїть перед присудком (гра почалася)-, узгоджене означення стоїть перед означуваним словом (
напружена боротьба
); додаток стоїть після керуючого слова {радіти перемозі). Якщо ми поміняємо місцями слова в наведених прикладах (утворимо інверсію), то логічний наго-
лос виділить потрібне за смислом слово: боротьба напружена (підкреслюється характер боротьби). Ми думаєм про вас. В погожі літні ночі, В морозні ранки, і в вечірній час, І в свята гомінкі, і в дні робочі Ми думаємо, правнуки, про вас. (В. Симоненко) Пройдуть зливи, замовкнуть грози, Задрімають вітри на ланах. (В. Симоненко) Тавтологія — спеціальне або непередбачене повторення тих самих, спільнокореневих або близь-
ких за значенням слів. Умотивовано використана тавтологія затримує увагу на сказаному, увиразнює його, посилює емоційність і ритмічність мови. Тож дай мені дійти і не зотліти, Дійти і не зотліти дай мені! (В. Стус) Над мільйонним сонним городом свище гарматне ядро; жахливий
, пронизуючий свист (Г. Косинка). Анафора (єдинопочаток) — одна з риторичних фігур — уживаний на початку віршових рядків звуковий, лексичний повтор чи повторення протягом цілого твору або його частини синтаксичних, строфічних структур: Не вернуться сподівані, Не вернеться воля, Не вернуться запорожці, Не встануть гетьмани, Не покриють Україну Червоні жупани. (Т. Шевченко) Антитеза — стилістична фігура в художній літературі та ораторському мистецтві, що полягає в драматичному запереченні певної тези чи вмотивованому контрастуванні смислових значень бінар-
них образів: «з журбою радість обнялась», «
сміються
, плачуть солов'ї», «
лився спів колись у мене, а тепер я сльози ллю» (Олександр Олесь). Стоїть пшениця потолочена, серпа просить, а вони кров'ю поливають.
..
(Г. Косинка). Особливості ліричних творів: види за тематикою, система віршування, віршовий розмір, стопа За тематикою ліричні твори поділяються на філософську, патріотичну, громадянську, пейзажну та інтимну лірику. До філософської лірики відносяться твори, спрямовані на філософське осмислення світу, людини, загальних закономірностей життя, природи, розвитку суспільства. Ти знаєш, що ти — людина? Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя — єдина, Мука твоя — єдина, Очі твої — одні. (В. Симоненко) УКРАЇНСЬКА МОВА І ЛІТЕРАТУРА g-RANOK / ікіЗ^заштаївіш cj о
SWOP'S) 1! U Z. аоттурієнт" Патріотична лірика розкриває почуття ліричного героя до Батьківщини, до свого народу, піднімає проблеми відповідальності за долю Вітчизни, готовності служити її інтересам. Зразками патріотич-
ної лірики є, наприклад, «Слово про рідну матір» М. Рильського, «Я утверждаюсь!» П. Тичини, вірш І. Франка «Гімн», «Псалми степу» Є. Маланюка та багато інших. У громадянській ліриці відображено розуміння поетом сучасного життя в його суспільно-полі-
тичному аспекті, ставлення автора до нього. Це твори П. Куліша («До кобзи»), В. Стуса («Як добре те, що смерті не боюся.
..»), В. Симоненка («Задивляюсь у твої зіниці.
.,») тощо. Пейзажна лірика подає описи природи, які є засобом розкриття психологічного стану ліричного героя, відображає ставлення героя до природи. Чудовими поетами-«пейзажистами» є М. Рильський, В. Сосюра, П. Тичина. Інтимна лірика —
умовна назва ліричних творів, у яких панівний мотив — любовна пристрасть ліричного героя. Разом із тим до інтимної лірики можна віднести також твори, у яких подаються по-
чуття й переживання, пов'язані не тільки з коханням, але й з особистим життям у більш широкому пла-
ні: синівські почуття, теми дружби, потаємні мрії тощо. Чудовими зразками інтимної лірики є збірка І. Франка «Зів'яле листя», вірші В. Сосюри («Так ніхто не кохав»), П. Тичини («О панно Інно») та ін. Зрозуміло, що часто один ліричний твір може мати різні відтінки. У цьому вірші поєднуються ін-
тимна й пейзажна лірика: Васильки у полі, васильки у полі, і у тебе, мила, васильки з-під вій, і гаї синіють ген на видноколі, і синіє щастя у душі моїй. (В. Сосюра) В іншому ж уривку ми бачимо поєднання інтимної та патріотичної лірики: Солодко плачуть в садах солов'ї, так, як і завжди, незмінно.
.. В тебе і губи, і брови твої, Як у моєї Вкраїни.
.. (В, Сосюра) Досить складною для опанування є тема «Системи віршування». Щоб ознайомитися з нею, слід з'ясувати особливості віршованої мови. Для експерименту прочитаймо два уривки: 1) Сірий, припорошений весняною пилюкою степ збігає на південь і стигне там голубим маревом; суворою лінією стоять по ньому сторожові могили, насипані, може, татарвою, а може, волелюбним козагрпвом, що шаблею та мушкетом боронило oiji степи від ворожих навал (М. Стельмах). 2) Мені відкрилась істина печальна: життя зникає, як ріка Почайна. Через віки
, а то й через роки, ріка вже стане спогадом ріки. І тільки верби знатимуть старі: киян хрестили в ній, а не в Дніпрі (Л. Костенко). Читаючи уривки, Ви, мабуть, помітили, що один із них — прозовий (перший), а другий, хоч і запи-
саний не рядками, легко визначити як вірш. Що допомогло це з'ясувати? Віршовий ритм! Його утворює насамперед рівна кількість складів у кожному рядку: Кількість складів Me ні від кри лась іс ти на пе чаль на 11 жит тя зни ка є як pi ка По чай на 11 Че рез ві ки а то й че рез ро ки 10 РІ ка вже ста не спо га дом рі ки 10 І тіль ки вер би зна ти муть ста Р' 10 Ки ян хре сти ли в ній а не в Дніп рі 10 Якщо ми спробуємо (гіпотетично!) додати ще якісь рядки з іншою (різною) кількістю складів, ритм порушиться і ми заговоримо прозою.
.. Саме рівноскладовість покладена в основу силабічного (складового) віршування. Воно було панів-
ним у поетиці Середньовіччя й Відродження. Українські силабічні вірші мали по 13 складів із цезурою № 1 0 ( 2 )/2 0 1 0 e-RANQK абітурієнт (паузою всередині рядка) після сьомого складу (/), парне римування. Прикладом силабічного віршу-
вання можуть служити «Вірші на жалісний погреб шляхетного лицаря Петра Конашевича-Сагайдач-
ного», написані Касяном Саковичем: Як мужність запорожців / королі пізнали, То їм за герб такого / лицаря признали. Вітчизні він готовий / завжди послужити І за її свободу / голову зложити. А треба, то землею / він пройде, водою, До всього має вправність / і прудкий до бою. Силабічне віршування не брало до уваги розташування наголошених і ненаголошених складів. Тонічний (від тон — наголос) вірш вимагає однакової кількості наголошених складів у рядках, проте вони можуть розташовуватись довільно, ненаголошених же складів може бути довільна кіль-
кість. Києве мій, диво моє з очима сонця і місяця, Клекіт зелений твій б'ється, райдуга в кожнім вікні встає. Зелом стугонить кожен клапоть, хмари собі не знаходять місця. Шал твій зеленокрилий небо навідліг б'є. (І. Драч) В основу системи силабо-тонічного віршування покладено принцип вирівнювання кількості на-
голошених і ненаголошених складів, їх чергування. З'явилося поняття «стопа». В українську поезію силабо-тонічне віршування прийшло в XIX ст. і закріпилось завдяки «Енеїді» І. Котляревського. Пере-
важна частина сучасних ліричних творів написана саме силабо-тонічним віршуванням, яке має особ-
ливу структуру стоп — двоскладові стопи (ямб і хорей) і трискладові (дактиль, амфібрахій, анапест), відповідно так називаються й віршові розміри. Щоб визначити віршовий розмір ліричного твору, слід провести певну дослідну роботу: ПОРЯДОК ВИЗНАЧЕННЯ ВІРШОВОГО РОЗМІРУ 1. Поділити слова на склади: САДОК ВИШНЕВИЙ КОЛО ХАТИ УВАГА!!! Прийменник або частка, у складі яких немає голосного, не утворює окремого складу! ПОРЯДОК ВИЗНАЧЕННЯ ВІРШОВОГО РОЗМІРУ 2. Поставити наголос ( J.
) у словах: І І І І САДОК ВИШНЕВИЙ КОЛО ХАТИ УВАГА!!! Одно- і двоскладові слова можуть бути поза ритмічним наголосом! Із метою збереження ритму наголос у деяких словах може змінювати свою позицію! ПОРЯДОК ВИЗНАЧЕННЯ ВІРШОВОГО РОЗМІРУ 3. Позначити наголошені ( м ) і ненаголошені (\J ) склади: САДОК ВИШНЕВИЙ КОЛО ХАТИ* ПОРЯДОК ВИЗНАЧЕННЯ ВІРШОВОГО РОЗМІРУ 4. Визначити повторювані групи складів: І ^ І V • £ V • СТОПА У ЦЬОМУ РЯДКУ 4 СТОПИ УКРАЇНСЬКА МОВА І ЛІТЕРАТУРА e-RANQK X v.j pc шде ж^і і жш] до
I
I
Z
абі турі єнт План роботи Ямб — двоскладова стопа з наголосом на другому складі ( и —). Хорей — двоскладова стопа з наголосом на першому складі (— и). Пірихій — допоміжна двоскладова стопа з обома ненаголошеними складами ( u и). Дактиль — трискладова стопа з наголосом на першому складі (— и и ). Амфібрахій — трискладова віршова стопа з наголосом на другому складі (и — и). Анапест
—
трискладова віршова стопа з наголосом на третьому складі (и и —). Приклади визначення віршового розміру нях хан Прийменник, у складі якого немає голосного ПІРИХІЙ Односкладові слова, що опинилися поза наголосом ний шлях спо Вірш написаний 4-стопним ямбом із пірихієм Вірш написаний 4-стопним хореєм РА 10( 2)/2010 Є
-MNOK Д М О а б і т у р і є н т Ж Iffiyi
p'C иа^а'ашаші йі ку до Sl KI'D^t BPJ II \ І • V V * • V V Мі СЯЦЬ я с не с е н ь кий Про МІНЬ т и хе с е н ь кий Ки ну в д о нас Спи ( ж ) мі й ма ле с е н ь кий Пі з N ,ні й бо час Частка, у складі якої нема голосного Односкладове слово, що опинилося поза наголосом Вірш написаний 2-стопним дактилем V 1 4 S V t V д V V 1 V 4 S V V V V 0 пів но чі ай стри ( в са~ роз цві ли У ми лись ро со ю він ки N дяг ли 1 ста ли ро же во го ран к у\ че кать 1 в р а й" ДУ гу б а р -
JiKlIT тя У \ би рать Односкладове слово, що опинилося поза наголосом Прийменник, у складі якого нема голосного Вірш написаний 4-стопним амфібрахієм 1 V V J L 1 1 V f W V V ;в> "BPt про стяг ла ся ДО ро га яс на го рить і трем тить на Ді MHO ю я для Тті е- ^ ні вік Н ^ роз чи нив щоб во на \ За V ли ла МО ю тОУ і иу вес HQ ю ч Прийменник, у складі якого нема голосного Одно- та двоскладові слова, що опинилися поза наголосом Вірш написаний 4-стопним анапестом УКРАЇНСЬКА МОВА І ЛІТЕРАТУРА X Ejj/lp-c: tfailfflja'siiriU'QiBit
M о 5W
O-2
©j
1
U абітурієнт" TWO Окремо слід розглянути проблему ліричного героя. Це — друге ліричне «Я» письменника, форма втілення його думок, переживань, прагнень. Разом із тим ліричний герой не ототожнюється з письмен-
ником, із його душевним станом, не завжди думки й доля ліричного героя є проекцією біографії авто-
ра
— ліричний герой наче живе своїм життям... У цьому можна переконатися, наприклад, читаючи вірш «Колискова» Лесі Українки або «Нащо мені чорні очі» Т. Шевченка. Твори українських письменників емоційно насичені, яскраві, чому сприяє майстерне використання авторами засобів гумору: іронії, сатири, сарказму, гротеску. Гумор — різновид комічного, відображення смішного в життєвих явищах і людських характерах. Тонким гумором насичені «Мисливські усмішки» Остапа Вишні. Іронія — художній троп, який виражає глузливо-критичне ставлення митця до предмета зобра-
ження. Зазвичай це висловлювання, яке набуває в контексті протилежного значення. Так, наприклад, гірка іронія звучить у словах Катерини (Т. Шевченко, «Катерина») в розмові з «москалями»: Сатира — особливий спосіб художнього відображення дійсності, який полягає в гострому осудли-
вому осміянні негативного. Дошкульне висміювання суспільних явищ ми бачимо у вірші Г. Сковоро-
ди «Всякому місту — звичай і права», засобами сатири змальовано образи возного Тетерваковського і виборного Макогоненка в п'єсі І. Котляревського «Наталка Полтавка». Сарказм — їдка, викривальна, особливо дошкульна насмішка, сповнена крайньої ненависті та гнів-
ного презирства. Саме сарказмом сповнені слова Івана Вишенського, звернені до верховних пастирів, що підписали Брестську унію, у «Посланні до єпископів»: Вельмишановним їх милості панам: архієпископові Михайлу, єпископам Потію, Кирилу, Леонтію, Діонісію і Григоркові... Доводжу до відома ваших милостей, що дійшло домене вашого подвигу, праці, ретельності і старанності писання під назвою "
Оборона згоди з латинською церквою і вірою рим-
ської служби», вами, цілувальниками і будівничими тієї так званої згоди, унії гадючої, як її руський народ зве. Покажіть мені, ви — о зав'язувачі згоди, — де й хто з вас, в мирському житті будучи, отих шість заповідей, Христом узаконених, сам виконав, тобто: голодних нагодував, спраглих напоїв, мандрівних упокоїв, голих зодяг, хворим послужив, у темницях одвідував?.. Гротеск — вид художньої образності, для якого характерними є: 1)
фантастична основа, тяжін-
ня до особливих, незвичайних, ексцентричних, спотворених форм; 2) поєднання в одному предметі або явищі різко контрастних якостей (трагічного з комічним, реального з фантастичним, піднесено-
поетичного з грубо натуралістичним); 3) заперечення усталених художніх і літературних норм; 4) сти-
льова неоднорідність (поєднання мови поетичної з вульгарною, високого стилю з низьким тощо). Гро-
тескові картини ми бачимо в «Енеїді» І. Котляревського, наприклад, у змалюванні пекла, де відбували кару грішники різних мастей: Види комічного Пита: «Чи немає Мого Йвана чорнявого?» А ті: «Мы не знаєм». І, звичайно, як москалі, Сміються, жартують: «Ай да баба! Ай да наши! Кого не надуют!» Подивилась Катерина: «І ви, бачу, люде!» Батьки, які синів не вчили, А гладили по головах, І тілько знай, що їх хвалили, Кипіли в нефті в казанах; Що через їх синки в ледащо Пустилися, пішли в нінащо, А послі чубили батьків І всею силою бажали, Батьки щоб швидше умирали, Щоб їм прийнятись до замків. № 1 0 ( 2 )/2 0 1 0 e-RANQK ДШОа бі т урі є нт Ж іМЙедг.с>ішв)ішііці до II \ Прийомів, що викликають сміх, дуже багато. Це може бути перекручування слів: «Пом'яни, Гос-
поди, раба Божого Омелька та ті книжки, що в церкві читають: єрмолай
, бермолай, савтирю і ще й тую, що телятиною обшита.
.
.» — так «ворожить» баба Палажка (І. Нечуй-Левицький, «Кайдашева сім'я»). Вдало підібрані порівняння також викликають сміх, іноді гострий, гіркий, як у поемі «Сон» Т. Шев-
ченка, коли ліричний герой твору оглядав Петербург: По тім боці Твердиня й дзвіниця, Мов та швайка загострена
, Аж чудно дивиться. Часто для створення комічного ефекту письменники вдаються до гіперболізації зображуваного. Так, скнарість Терентія Пузиря (І. Карпенко-Карий, «Хазяїн») посилено підкреслюється багатьма епі-
зодами: хазяйським халатом і кожухом, святкуванням дня народження самого хазяїна, обороною стіж-
ків від гусей. Комічність ситуації виникає й при застосуванні протиставлення, антитези. Такою є сцена опану-
вання Миною Мазайлом російської мови, коли його син, Мокій, навчає Улю української (М. Куліш, «Мина Мазайло»). Умотивоване вживання вульгаризмів — також один із засобів створення комічного. Ось як лаяв Зевса Еней за те, що той не рятує свого внука від злих пригод (І. Котляревський, «Енеїда»): Гей ти, проклятий стариганю! На землю з неба не зиркнеш, Не чуєш, як тебе я ганю, Зевес! — ні усом не моргнеш. На очах більма поробились, Коли б довіку посліпились, Що не поможеш ти мені. Чи се ж таки тобі не стидно, Що пропаду, от лиш не видно? Я ж, кажуть люди, внук тобі! Як бачимо, палітра комічних прийомів дуже багата, вона не може бути вичерпана наведеними при-
кладами. Читаючи твір і сміючись над пригодами його героїв, спробуйте «відкрити дверцята» твор-
чої майстерні автора, замисліться над питанням: яким же чином досягнуто комічного ефекту — тоді й ваше мовлення може стати яскравим, колоритним, образним. Аналізуючи твір, варто усвідомити, яким є авторське ставлення до зображуваного, скласти власне враження читача від твору (сподобався, захопив, збентежив, заспокоїв, зворушив — не сподобався, змусив замислитися). Зважаючи на те, що програма шкільного курсу української літератури включає передовсім найкращі твори письменників, з'ясуйте, яке місце цього твору у творчому доробку пись-
менника, а також його значення в українській (європейській, світовій) літературі. Виконуючи аналіз художнього твору, Ви зможете забезпечити не тільки його добре запам'ятовування та розуміння авторського задуму, але й набути впевненості, що отримані знання, уміння й навички не забудуться, не втратяться не тільки до складання ЗНО, а й стануть певною основою формування Вашої культури, світогляду, етичних і моральних переконань. УКРАЇНСЬКА МОВА І ЛІТЕРАТУРА e-RANQK X v.j pc шде ж^і і жш] до I
I
Z
абі турі єнт Виконайте контрольний тест На його виконання відводиться 15 хвилин. Під час роботи над тестом неможна користуватися слов-
никами, підручниками, посібниками, довідниками тоїцо. Тест 2 (контрольний) Завдання 1-12 мають по п 'ять варіантів відповіді, серед яких лише один правильний. Виберіть пра-
вильну, на Вашу думку, відповідь і позначте її. 1. Темою «Слова про похід Ігорів» є А невдалий похід новгород-сіверського князя Ігоря на половців і його поразка Б перемога половців над русичами В вдалий похід на половців Київського князя Святослава Г
міжусобиці руських князів Д поєдинок князя Ігоря з половецьким ханом Кончаком 2. У творі Г. Сковороди «Бджола та Шершень» розкривається ідея А піднесення людської гідності Б усвідомлення єдності природи і людини В протистояння людини І суспільства Г
спорідненої праці як основи щасливого життя Д захисту знедоленого люду від утисків можновладців 3. Твір «Всякому місту — звичай і права» Г. Сковороди — А патріотична лірика Б філософська лірика В пейзажна лірика Г
інтимна лірика Д громадянська лірика 4. Прочитайте уривок із поеми Т. Шевченка «Кавказ», з'ясуйте засоби, якими поет виражає своє став-
лення до загарбницької політики Росії. Якби ви з нами подружили, А тюрмі а люду!.. Що й лічить! Багато б дечому навчились! Од молдованина до фінна У нас же й світа, як на те — На всіх язиках все мовчить, Одна Сибір неісходима, Бо благоденствує! Це -
А гумор Б іронія В гротеск Г
сарказм Д сатира 5. Анапестом написані рядки твору А Сміються, плачуть солов'ї Б Грицю, Грицю, до роботи! І б'ють піснями в груди. (Олександр Олесь) В Гриця порвані чоботи. (Народна пісня) В Хто так тихо пройшов - невідомий, Г
Із нашого саду ми хмелю взяли, Оповитий світанком утоми.
.. (В. Чумак) Ой ладо, ой ладо, ой ладо люлі! (Народна пісня) Д Білі акації будуть цвісти В місячні ночі жагучі.
.. (В. Сосюра) 6. Як не любити весни многошумної, Меду пахучих суцвіть, Як не любити роботи розумної, Праці, що дух веселить? (М. Рильський) У наведеному уривку ВІДСУТНІЙ художній засіб А анафора Б антитеза В риторична фігура Г
інверсія Д метафора 7. Риторичною фігурою є назва твору А «Ти знаєш, що ти - людина?» В. Симоненка Б «Україна в огні» О. Довженка В «Пісня про рушник» А. Малишка Г
«Три зозулі з поклоном» Григора Тютюнника Д «Я (Романтика)» М. Хвильового 8. Не порушено традиційної композиції в рядку А зав'язка - перипетії - кульмінація - розв'язка - епілог Б зав'язка - перипетії - розв'язка - кульмінація - епілог В зав'язка - кульмінація - перипетії - епілог — розв'язка Г
зав'язка - кульмінація - перипетії - розв'язка - епілог Д зав'язка - кульмінація - перипетії - епілог - розв'язка РА 1 0 ( 2 )/2 0 1 0 e-RANQK Д МР а б і т у р і є н т Ж м ^ г'а шэ шм ДО ЗШО^'Оі j II \ 9. Слова І. Франка «він був сином мужика і став володарем у царстві духа», сказані про Т. Шевченка, є прикладом А алегорії Б алітерації В антитези Г
пресоніфікації Д оксиморону 10. Ніжність кохання, трепетну тишу ночі в рядках П. Тичини «Кохана спить, кохана спить...» переда-
но за допомогою А алітерації Б асонансу В анафори Г
метонімії Д синекдохи 11.
Що ті римляне убогі! Чортзна-що — не Б рути! У нас Брути
! і Коклекси! Славні, незабуті! В уривку твору «І мертвим, і живим, і ненарожденним.
..» Т. Шевченка форма власних імен рим-
ських героїв є прикладом А персоніфікації Б алегорії В синекдохи Г
гіперболи Д метафори 12. Спільними за жанром є твори А «Зажурилась Україна» — «Україна в огні» Б «Маруся» — «Маруся Чурай» В
«Гайдамаки» — «Вершники»
Г
«Contra spem spero!» —
«Intermezzo» Д «Пісня про рушник» — «Два кольори» Бланк відповідей А і 2 3 4 У завданнях 1-12
правильну відповідь позначайте тільки так:
[X Б В Г Д А Б В Г Д А Б В Г Д 5 6 7 8 9 10 11 12 Кожна правильна відповідь оцінюється в 1 бал. Перевірте свої відповіді за наведеними нижче на цій сторінці таблицями до тестів. Суму балів за виконання тесту 2 запишіть у «Щоденнику для самоконтролю», розміщеному на останній сторінці першого номера журналу. Якщо під час виконання контрольного тесту Ви припустилися помилок, поверніться до теоретич-
ного матеріалу з теми та ще раз опрацюйте ці завдання. Відповіді до тестів із тем «Фонетика. Графіка. Орфоепія» та «Теорія літератури» УКРАЇНСЬКА МОВА Тест 1 (вхідний) 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 в Б д Г Б Г Б Б А А д Б Тест 2 (контрольний) 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 Д Г в В А В А Б А В В Г УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА Тест 1 (вхідний) 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 А В Б Г А В Б Д А Б Г В Тест 2 (контрольний) 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 А Г Б Г В Б А А В А В Д УКРАЇНСЬКА МОВА І ЛІТЕРАТУРА g-RANOK / cjo SWOP'S) 1! U /_ ВІДПОВІДІ Й КОМЕНТАРІ ДО ТЕСТУ У ФОРМАТІ ЗНО, УМІЩЕНОГО В ПОПЕРЕДНЬОМУ НОМЕРІ аоттурієнт" УКРАЇНСЬКА МОВА 1. Г Ходить навшпиньках — розгорнута метафора, побудована на асоціації за подібністю. У її складі слово ходить набуває переносного, а саме метафоричного, значення. 2. Б Фразеологізм відкривати шлях (дорогу) має значення «створювати сприятливі умови для досягнен-
ня успіху в чому-небудь». В аналізованому тексті йдеться про те, що материна колискова, у мелодію якої вплетене «багатоголосся душі та світу», стає для маленької дитини першою школою виховання почуттів, збагачення її внутрішнього світу. 3. А У другому реченні йдеться про те, що «багатоголосся душі та світу» вплітається в перше звучання почутої мелодії. Порядковий числівник перше вжито в ньому з іменником у формі знахідного відмінка з прийменником —
в звучання, і стоїть він між цим прийменником і іменником. Тому усі три слова пишуться окремо: в перше звучання. Сполучення прийменника з порядковим числівником в перше збігається у вимові з прислівником вперше (
Дитина вперше прийшла до школи), що може провокувати помилку в написанні. 4. А Складність при виконанні цього завдання може становити те, що прикметник колискова, уживаний у словосполученні колискова пісня, може вживатися самостійно, без іменника пісня, убираючи в себе його значення. Таке семантичне перетворення супроводжується граматичними змінами: слово набуває граматичних ознак іменника: тепер воно означає предмет, відповідає на питання що? й стоїть у реченні в певному відмінку (починається з чого? — із колискової
— Р. в.). Це й засвідчує перехід прикметника колискова в іменник. Отже, у реченні Усе починається ... з колискової ... слово колискова — іменник. 5. В Слово напевно, ужите в четвертому реченні, є вставним і відповідно відокремленим з обох боків комами. На роль слова напевно як вставного вказує також його значення: воно повідомляє про те, що зміст речення становить окрему думку автора і є певним припущенням. 6. Г Складним, а саме складнопідрядним, є останнє, п'яте речення мікротексту. Воно складається з го-
ловної частини Колискова — це неначе душа... і частини ...якаходить навшпиньках, що підпорядкову-
ється головній за змістом і граматично. Показником підрядного зв'язку між частинами цього речення є сполучне слово яка в складі другої частини, підрядної означальної за своїм значенням. 7. В Пунктуаційну помилку допущено в третьому реченні. Воно містить однорідні додатки, серед яких є одиничний [радощам
), а також ті, що об'єднано в пари: смуткові й веселості, тривогам і сподіван-
ням. Отже, кома після слова тривогам у цьому реченні не потрібна. 8. Б Громадянська (суфікс -ськ-) позиція, здається (буквосполучення -ться) в оренду. Не треба писати м'який знак на місці пропусків у словах: панство (А), п'ятсот (В), меншість (Г), гетьманський (Д). 9. А Речитативом, цитата. Із буквою і пишуться слова за аналогією (Б), соціологічне (В), авіації (Г), інженерний (Д). № 1 0 ( 2 )/2 0 1 0 e-RANQK В Ша б і т у р і є н т Ж tfa^ja^"
1»^ ДО S
lKI
'D^ttirJ II \ 10. В Граматично правильною є форма ярмарків (
барвистих ярмарків), оскільки в українській мові цей іменник належить до чоловічого роду —
ярмарок, тоді як у близькоспорідненій російській мові — до жіночого. Це й може спричиняти помилку. 11. Б Суфікс -ее- уживається в прикметниках, які мають перед цим суфіксом твердий або шиплячий при-
голосний і в яких наголос падає переважно на основу слова: грушевий (Б) (також березневий, ситцевий, овочевий). Суфікс -ов- незалежно від наголосу вживається в прикметниках, які мають перед цим суфіксом твердий приголосний: кварцовий (Г), вечоровий (Д). Крім того, суфікс -ов- уживається в прикметни-
ках, які мають перед цим суфіксом шиплячий (ж, ч, ш, щ,), м'який приголосний або й, причому наго-
лос падає на закінчення: кущовий (В), крайовий (А). 12. Д Із великої літери без лапок пишеться перше слово складених назв на зразок: Київський будинок мод, Львівський палац одруження. Якщо така назва або місто відповідного закладу вже згадувалися в тек-
сті, може уживатися скорочена назва, яка також пишеться з великої літери і також без лапок: Будинок мод, Палац одруження. Оскільки в прикладі Д згадується місто Дніпропетровськ, то складена назва в ньому пишеться з великої літери і без лапок: Будинок органної та камерної музики. Правильним у цьому записі є також те, що назва фірми, яка виготовила орган, береться в лапки — «Зауер». Зважаючи на сказане, не треба брати в лапки такі складені назви, як Національна опера України ім. Т.Г. Шевченка (А) і Кримськотатарський академічний музично-драматичний театр (Б): у цих ого-
лошеннях допущені помилки. Назви ж вистав треба брати в лапки: «Лісова пісня» Лесі Українки (Б). При цьому треба правильно визначати межі власної назви й відокремлювати її від назви загальної. Так, в оголошенні В до власної назви «Театр у кошику» помилково включено загальну назву творча май-
стерня (В), а в оголошенні А з власної назви вилучено її важливу частину ім. Т.Г. Шевченка. Не беруть у лапки й власні імена: козак Мамай
(Г). 13. Б Вищий ступінь прикметників складеного типу утворюється додаванням слів більш, менш до зви-
чайної форми якісного прикметника: більш високий, менш високий. У рядку ж Б слово більш додано до простої форми вищого ступеня —
вищий, що є порушенням граматичної норми. 14. Г У реченні рядка Г
допущено помилку в керуванні дієслова відмінковою формою іменника: дієслово змальовувати вимагає знахідного відмінка: змальовував (що?) природу, тоді як дієслово захоплюва-
тися — орудного (не знахідного!): захоплюватися (чим?) природою. Отже, із граматичної точки зору правильно побудованим буде речення: Остап Вишня палко захоплювався дивовижною українською природою й змальовував її на сторінках своїх творів. 15. Г Правильною відмінковою формою поданого в завданні числівника є форма орудного відмінка сьо-
мастами дев 'яноста вісьма. У родовому відмінку (А) цей числівник має форму семисот дев'яноста восьми (не семи сотень — форма словосполучення сім сотень
); у давальному (Б) —
семистам дев'яноста восьми (не сімсот — це відмінок називний); у знахідному (В) —
сімсот дев'яносто вісім (не семисот, адже форми, яка б у цьому відмінку збігалася з родовим відмінком, числівники цієї групи не мають, пор.: бачу сімсот підручників і сімсот учнів); у місцевому (Д) — (на) семистах дев'яноста восьми (не семисот, адже це родовий відмінок) числівника. 16. А Радісно (А), але осінній — подвоєння літер на межі кореня і суфікса (Б), у натхненні (В), у горінні (Г), на риштованнях (Д) — подвоєння літер на позначення довгого м'якого приголосного. УКРАЇНСЬКА МОВА І ЛІТЕРАТУРА e-RANQK X v.j pc шде ж^і і жш] до
I
I
Z
абі турі єнт 17. Д Правильними в решті рядків будуть форми: біжать, 2 дієвідміна, а не біжуть (А); свищуть — чер-
гування ст/щ, а не свистають (Б); хочуть, 1 дієвідміна, а не хотять (В); сідають, адже сидять (Г) є формою дієслова сидіти, а не сідати. 18. Г Складносурядне речення: Опівдні насунулися хмар
и і ринул
а стоголоса злив
а
, частини якого за структурою є простими реченнями, з'єднаними сурядним єднальним сполучником і (кома перед цим сполучником відсутня, оскільки речення містить спільний для обох частин другорядний член — об-
ставину опівдні). Додаванням решти кінцівок утворяться: А — просте речення, ускладнене дієприслівниковим зво-
ротом; Б — просте речення з однорідними присудками (
Опівдні насунулися хмар
и і зависл
и над моло-
дими садами); В — складнопідрядне речення з підрядним означальним; Д — безсполучникове складне речення. 19. В Єднання: є позначає два звуки — [йи
е], натомість нн — 2 букви позначають один звук, м'який подов-
жений [н']. Кожен із решти рядків містить слова, у яких кількість звуків і букв не збігається: А —
надзьобувати (три букви позначають один звук [дз']); юшечка (одна буква позначає два звуки [йу]); Б —
узбережжя (дві букви позначають один довгий пом'якшений [ж':]); Г —
льодовий (дві букви позначають один звук [л']); Д —
зшивати (дві букви позначають один довгий звук [ні:], що утворився внаслідок уподібнення свистячого наступному шиплячому звуку); дзеркальце (дві перші букви позначають один звук [дз], і ще дві букви в цьому слові, ль, також позначають один звук [л']). 20. Б У реченні рядка Б коми ставляться: 1) перед сполучною єдністю що їх, за допомогою якої до го-
ловної частини складного речення приєднується підрядна означальна частина; 2) між однорідними членами речення фарбою
, пензлем. У реченні рядка А між двома простими реченнями, з'єднаними сполучником й, кома не ставиться, оскільки це однорідні супідрядні речення (пояснюють одне опорне слово в головному реченні —
на горах, обидва є означальними за своїм значенням (на горах яких?) і приєднуються до головної частини за допомогою того самого сполучного слова де). З обох боків слід виділити в реченні рядка В уточнювальну обставину за тином: ...
навколо
, за тином, .... Між однорідними присудками в реченні рядка Г потрібна кома: ..
.дуброзлігся, розширився... . Пропущено кому перед підрядною означальною частиною, приєднуваною до головної сполучним словом на котрій: ...землю, на котрій... (речення рядка Д). 21. Б Знайти правильну відповідь може завадити те, що дієслово здужати, ужите із заперечною часткою не (не здужати всіх завдань), збігається у вимові з дієсловом нездужати, що означає хворіти, слабува-
ти, кволитися й пишеться з не разом. Щоб не помилитися, слід спробувати підставити в словосполу-
чення інше дієслово — із тим же значенням або близьким до нього, наприклад: не подужати завдань; не виконати завдань. Так можна переконатися, що дієслово, ужите в словосполученні завдання, не має нічого спільного з дієсловом недужати й пишеться з не окремо. У решті варіантів не пишеться зі словами разом: непереливки, непокоїтися (хвилюватися, бентежи-
тися), недооцінювати (дієслово з префіксом недо-), неправду, (це слово можна замінити синонімом — брехню й дібрати антонім —
правду). 22. Б Лише речення рядка Б містить дієслово в наказовому способі (1 ос., мн,), яке має значення заклику, спонукання до спільної дії — слухачів і самого мовця. Речення решти рядків — розповідні за метою висловлювання, й відмінювані дієслівні форми у їх складі — дійсного способу (
втомились
, пришила, звешся, є — нульова форма в останньому варіанті). Те, що речення рядка Г містить звертання, не є підставою для його тлумачення як спонукального, оскільки саме речення — розповідне. Справді, спонукальним реченням властиво мати звертання, од-
нак і для них це не є обов'язковим: Заспіваймо пісню веселеньку... ! РА 1 0 ( 2 )/2 0 1 0 e-RANQK ДШОа б і т у р і є н т Ж ДО 3 r
J P^ 2 r J U \ 23. Б Са[д]очок, фу[д]боліст (уподібнення глухого приголосного [т] наступному дзвінкому [б]), [д] ивина. Решта рядків містить слова, де підкреслені букви позначають різні звуки: А —
[з]асвітити, [з]ломити, але [ш]чищати (уподібнення свистячого наступному шиплячому); В —
коро[ч:]ий (чергу-
вання приголосних при творенні вищого ступеня порівняння якісних прикметників); Г —
[ц]арювати, [ц]цимбаліст, але [ц']вяшок (уподібнення твердого [ц] наступному пом'якшеному [в']; Д —
по[к]рівля, [к]раяти, але ане[ґ]дот (уподібнення глухого приголосного [к] наступному дзвінкому [д]). 24.
1Б, 2Г, ЗА, 4Д За поданими фрагментами можна відтворити складні речення з такими Із зазначених підрядних: із з'ясувальним —
Батьки понад усе хотіли (чого?), щоб діти були освіченими (Б); із підрядним мети — Зайшов до магазину (з якою метою?), щоб (
для того щоб) придбати книгу (Г); з означальним —
Мені дуже сподобалася книга (яка?), що її рекомендував учитель (А); із підрядним способу дії, міри та сту-
пеня —
Учителька настільки досвідчена (якою мірою?), що розуміє кожного з учнів (Д). Підрядним умови жоден із фрагментів доповнити неможливо, адже воно приєднується до головної частини за допомогою сполучників якщо, якби, як, коли (у значенні якщо), за умови що та ін. 25.
1А, 2Д, ЗГ, 4В Складність у виконанні цього завдання може становити визначення слова коло (2) як частини мови, оскільки воно має омонімічну граматичну форму "і ме нник коло: коло друзів, ходити по колу, опини-
тися в колі і т. п. У словосполученні ж коло ста літ слово коло — прийменник, пор.:
близько ста літ, через сто літ, до ста літ, понад сто літ. 26. ІД, 2А, ЗГ, 4Б У реченні рядка Д на місці пропуску потрібна кома — вона відокремить дієприслівниковий зворот на землю маки кинувши червоні. Двокрапку слід поставити в реченні рядка А — перед другою части-
ною безсполучникового речення, яка з'ясовує зміст першої: Знаю я (
про що?): моє ім'я не згасне... .
Такі речення співвідносяться зі складнопідрядними з'ясувальними й допускають підстановку сполучника що: Знаю я (
про що?), що моє ім'я не згасне... Тире потрібне між підметом і присудком на місці опуще-
ного дієслова-зв'язки є в реченні рядка Г: Вдихати вітер Батьківщини — найвище щастя на землі (пор.: Вдихат
и
... є щастям
). У дужки слід узяти ім'я автора, чиї слова подано в рядку Б: (Сергій Жадан). У реченні рядка В на місці пропусків розділові знаки не потрібні, адже в ньому немає умов ані для відокремлення його членів, ані для коми перед сполучником і: він з'єднує однорідні присудки: Ось рано
к синім возом і сонця сніп в село вез
е. 27.
1Г, 2
А, ЗБ, 4В Означено-особовим (1) є односкладне речення рядка Г
оскільки дієслово-присудок прославляю вжите у формі 1 особи й називає дію мовця. Неозначено-особовим (2) слід визнати речення рядка А, однорідні дієслова-присудки якого мають типову для цього типу односкладних речень форму — 3-ї особи множини (танцюють, співають веселяться) і називають дії неозначеної (тут невизначеної) осо-
би. Речення рядка Б, народне прислів'я, узагальнене за своїм змістом: у ньому йдеться про те, що є справедливим для будь-кого, будь-коли й будь-де, отже, це речення узагальнено-особове (3). Безосо-
бовим (4) є речення рядка В: його головний член — прислівник мило, ужитий разом з опущеним діє-
словом-зв'язкою є, яка в минулому й майбутньому часі набуває безособових форм було, буде, — Мило є мені
..; Мило було мені...; Мило буде мені.... Це речення має типовий для безособових речень зміст: у ньому відображено внутрішній стан людини, те, що вона відчуває мимохіть. Характерним для безосо-
бових речень є також уживання іменника або займенника, що називають саму людину, не в називному, а в давальному відмінку, тобто не в ролі підмета, а як додатка (не Я милуюся, а Мені мило). Речення рядка Д двоскладне: світ ллєтьс
я. 28.1 А, 2В, ЗД, 4Б У запропонованих реченнях опущені слова, різні за значенням, але певною мірою подібні за вимов-
лянням, що й провокує сплутування їх у мовленні, уживання одних замість інших. Щоб не помиляти-
ся й говорити правильно, слід розрізнювати значення цих слів. Так, у реченні 1 ідеться про документ, яким є ceidoifmeo
про народження; у реченні 2 — про зізнання в почутті любові, отже, про освідчення в коханні; у реченні 3 — про документ, який посвідчує особу, тобто про посвідчення; у реченні 4 — про слова очевидця події, свідка, тобто про його свідчення. УКРАЇНСЬКА МОВА І ЛІТЕРАТУРА e-RANQK X v.j pc шде ж^і і жш] до
I
I
Z
абі турі єнт 29. Г Ужитий у тексті фразеологізм набити руку означає «набути досвіду, уміння, вправності в чому-
небудь». Синонімом до нього є фразеологізм з'їсти собаку — «набути великого досвіду в якійсь справі, ґрунтовно, до тонкощів вивчити що-небудь». 30. в Прислівник яро утворений від прикметника ярий, що в мовленні набуває значень яскравий
, сліпу-
чий, нічим не стримуваний, невгамовний, пристрасний, палкий. Зрозуміло, що у вислові пише яро під-
креслено яскравість і пристрасність манери видатного художника. 31. В 32 * А Щоб знайти правильну відповідь, треба розуміти значення слова меркантильний — «своєкорисли-
вий, пов'язаний із матеріальною вигодою». У кожному з рядків, окрім рядка А, є слова, які більшою або меншою мірою співзвучні із цим значенням: треба писати ... без сподівань на земні блага... (Б); ...просто нерозумно зосереджуватися на матеріальних речах (В); забував, не встигав забрати — про створені ним полотна (Г). 33. В Висновок про те, що «художникові була притаманна жорстка творча дисципліна» (рядок В), ви-
пливає з аргументів, поданих в інших рядках: щодо високої інтенсивності й надзвичайної плідності його праці, неможливих без дисципліни й організованості (рядки А, Г), а також щодо цілеспрямовано-
го розвитку в собі енергії й думки (рядок Б). 34. Б У тексті пояснено, чому Вінсента ван Гога не визнали за життя і ще довго не визнавали після смер-
ті: сучасники художника, не володіючи необхідним рівнем енергетичної вібрації, не були готові до сприйняття його творів. Отже, по-справжньому оцінити полотна видатного майстра можна, зрозумів-
ши їх високу енергетику. Про це йдеться в рядку Б. 35. В Пафос тексту спрямований на доведення думки: художник випередив свій час (В): був найбідніший за життя, а став найдорожчим сьогодні художником; його творчий шлях — це пошуки досконалого світу у світі недосконалому, не готовому зрозуміти незвичну манеру майстра; художник був новато-
ром у відображенні сутності речей, адже його картини випромінюють не лише три виміри, а й інші, загадкові й неприйнятні для людини XIX ст. виміри; сучасники художника, не володіючи необхідним рівнем енергетичної вібрації, не були готові до сприйняття його творів, тому він не був визнаний за життя. 36. Г Стиль тексту -— публіцистичний, оскільки йому притаманні такі ознаки цього стилю: пристра-
сність викладу, уживання окличних і питальних речень (..
.Він, як і інші великі люди, як і інші само-
бутні постімпресіоністи, випередив час!, Чому Вінсента ван Гога не визнали за життя і ще довго не визнавали після смерті?)', використання суспільно-політичної лексики (мистецтво, живопис, всесвіт, світ, духовне життя, життєвий шлях, митець, твори, полотна, меркантильні інтереси, великі люди, постімпресіонізм та ін.); емоційно забарвлених слів і висловів (найбідніший, писати яро
, завалювати полотнами, бути машиною з виробництва картин, шалена енергетика, затуляти дірки, халамидники та ін.); фразеологізмів (він справді набив руку ... вправами). УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 37. В Завдання такого типу, коли наводиться цитата, передбачає або ж повне текстуальне знання худож-
нього твору (якщо цей твір невеликий, зазвичай поетичний) — у такому разі слід заздалегідь вивчити його напам'ять; або ж (якщо твір достатньо великий) така цитата містить якусь важливу інформацію (яскраву характеристику героя, виражає тему, ідею твору, авторське ставлення до зображуваних подій тощо). Проте в будь-якому випадку така цитата не є нейтральною, а чітко вказує на елементи характе-
РА 1 0 ( 2 )/2 0 1 0 e-RANQK В Ша б і т у р і є н т Ж мйед^ашэшм до II \ ристики художнього твору: автора, жанр і т. ін. У даному випадку рядок «Зажурилась Україна» є цита-
тою української історичної пісні, яка відображає події боротьби українського народу проти турецько-
татарських загарбників у XV ст. 38. Г Це завдання вимагає від учня вміння встановлювати відповідність героя художнього твору та цитати. Зробити правильний вибір можна лише за умови якісного опрацювання тексту, у чому допоможе складання цитатної характеристики героїв твору. Шукаючи цитату, відповідну Святославові, слід звернути увагу на варіант Г: «Ізронив золоте слово, з сльозами змішане», оскільки саме ці слова належать Святославу, до того ж саме в «золотому слові» київського князя міститься ідея цього твору — заклик до об'єднання руських земель і припинення міжусобних війн. Отже, знання цієї цитати є невід'ємною частиною вимог до рівня підготовки учнів до складання ЗНО. 39. Д Такі завдання мають на меті встановити своєрідний тестовий ланцюжок «автор — назва твору». У цьому можуть допомогти такі елементи пошуку: або елементарні «технічні» відомості на зразок «автор
—
твір»; або текстуальне знання твору; або знання жанрових особливостей твору та відповідного автора, що мав у своєму доробку твори такого жанру. Найкращим же випадком є, коли учень може застосувати всі наведені форми пошуку правильної відповіді. Так, цілком вистачить для цього знань, що байку «Бджола та Шершень» написав Г. Сковорода. Як бачимо, наведене завдання — із категорії легких. Разом Із тим варто пересвідчитися (на всяк випадок), що письменники, імена яких наведені в інших варіантах відповідей (Леся Українка, Тарас Шевченко, Іван Вишенський, Павло Тичина), не працювали в жанрі байки. Якщо б у завданні не було вказано жанру твору, учню довелось би подовжити ланцюжок пошуку: «назва твору — жанр — автор». 40. Б Це питання вимагає елементарних знань з історії української літератури, коли послідовно, із розвитком мистецьких процесів, почали з'являтися твори, однією з характеристик яких є слово «перший»: перший твір української літератури, перший драматичний твір, перший прозовий твір, перший роман тощо. Рекомендуємо звертати особливу увагу на такі моменти й скласти окрему таблицю таких «перших» творів, де обов'язково зазначати їхніх авторів, а бажано — ще й тему, ідею, проблематику, героїв. 41. Г Зверніть увагу, що це завдання не передбачає знання всіх висловлювань Кобзаря щодо всіх художніх творів усіх відомих йому авторів (що попервах може налякати учнів і не було б коректним). Наведена цитата Т. Шевченка містить назву твору, автора якого слід установити з переліку варіантів відповідей. Навіть при поверховому аналізі завдання можна з'ясувати, що воно зводиться до встановлення відповідності в логічному ланцюжку «назва твору — автор». Це буде нескладно зробити для тих, хто хоча б побіжно ознайомився з переліком творів, наведених у програмі ЗНО, та запам'ятав імена їхніх авторів. 42. Д Це завдання передбачає встановлення відповідності між цитатою і твором. Наведена цитата не є нейтральною, а містить заклик (про що говорить саме завдання), і цей заклик набуває широкого громадського звучання певного характеру: він указує на шляхи формування громадянської культурної думки з урахуванням і світових традицій, і національних особливостей розвитку суспільства. Така свідома громадянська позиція є характерною для твору Т. Шевченка «І мертвим, і живим.
..» Проте для тих, хто недостатньо ознайомлений із творчістю Т. Шевченка, пошук правильної відповіді може бути ускладненим: у завданні не названо імені автора (авторів) творів, до того ж національно-патріотичні мотиви звучать також у творах «Гайдамаки», «До Основ'яненка», «Ісаія. Глава 35». Звідси порада: треба дуже ретельно вивчати передбачені програмою ЗНО твори, виписувати найбільш яскраві цитати, що характеризують їх героїв, відображають теми, ідеї, проблематику творів. 43. Г Пропоноване завдання вимагає від учнів більш глибоких знань з української літератури: нарис «Подоріжжя од Полтави до Гадячого» не входить до переліку творів за програмою ЗНО, а є першим літературним етапом створення іншого твору, у якому, проте, зберігаються його основна попередня УКРАЇНСЬКА МОВА І ЛІТЕРАТУРА e-RANQK X v.j pc шде ж^і і жш] до I
I
Z
абі турі єнт фабула, проблематика, герой. Додатковим ускладненням є те, що в завданні не міститься ім'я автора. Таким чином, учень має продемонструвати знання щодо історії написання одного з творів, наведених серед варіантів відповідей. 44. В Це завдання містить досить довгий логічний ланцюжок пошуку правильної відповіді: знання літе-
ратурознавчих понять «Ідея», «тема» — уміння їх визначати у творі, зазначеному в тестовому завдан-
ні, — уміння визначати тему та ідею у творах, зазначених у варіантах відповідей, — установлювати відповідність між темою та ідеєю твору, зазначеному в завданні, та темою й ідеєю одного із творів, зазначеного у варіантах відповідей. До того ж завдання дещо ускладнене тим, що не вказано авторів художніх творів. Отже, відповідно до логіки дій, з'ясовуємо: • тема — коло подій, життєвих явищ, змальованих, представлених у творі в органічному зв'язку з проблемою, яка з них постає і потребує осмислення; • темою твору «Хазяїн» є змалювання методів господарювання нових «хазяїв землі» (процесів наступу капіталізму на село); • ідея — емоційно-інтелектуальна, пафосна спрямованість художнього твору. • ідея твору «Хазяїн» — «зла сатира на чоловічу любов до стяжання без жодної іншої мети». • такий ідейно-тематичний смисл є характерним лише для одного твору із зазначених у пере-
ліку — «Сто тисяч»; • обидва твори належать перу одного автора — І. Карпенка-Карого (це знання може досить ско-
ротити шлях пошуку правильної відповіді). Слід зауважити, що, хоч твір «Сто тисяч» не внесений до програми ЗНО, він усе ж тісно пов'язаний із п'єсою «Хазяїн» того ж автора: таке завдання характеризує причинно-наслідкові зв'язки появи тво-
ру, зазначеного в програмі ЗНО, і є абсолютно коректним, хоча й має досить високий рівень складності. 45. Д Це завдання передбачає встановлення назви твору за іменами його героїв. Складність його виконан-
ня полягає в тому, що зазначено імена не головних, а другорядних героїв, тому, опрацьовуючи кожний літературний твір, виписуйте імена всіх героїв та їхню коротку характеристику (це допоможе зберегти в пам'яті не лише відомості про персонажів, але й з'ясувати систему героїв цього твору, а також ви-
конувати порівняльну характеристику героїв у межах одного твору чи героїв різних творів). Указані в завданні імена мають герої поеми «Мойсей» І. Франка. 46. Б Зазначене завдання передбачає встановлення адресата висловлювання, чому має сприяти вказу-
вання не лише варіантів імен героїв, але й назв художніх творів. Зауважимо, що в усіх цих творах тією чи іншою мірою присутня сюжетна лінія кохання, що не дає змоги механічно відкинути якісь із варіантів, а передбачає більш глибокий підхід до пошуку правильної відповіді. Уважний учень по-
мітить, що наведена цитата має віршову форму, і тому (якщо бути обізнаним із формою написання твору, поданого як варіант відповіді, — прозова чи віршова), можна відкинути варіант Д, оскільки цей твір написаний прозою. Двоїстість людської натури є характерною для двох героїв, що залишилися в переліку варіантів, — Грицеві Бобренку (А) та Лукашеві (Б); Еней (В) та офіцер (Г) не виявляють такої особливості. Далі в пошуку може допомогти лише ретельна робота над образами твору, їхня цитатна характеристика, установлення зв'язків з іншими героями твору. У цьому випадку ці слова говорить Мавка Лукашеві. 47. Д Це, на перший погляд, легке завдання ускладнене тим, що не вказано назви твору, отже, передбача-
ється обізнаність учня з творчим доробком письменника (у межах програми ЗНО). У цьому випадку — Іван Дідух є центральним персонажем новели В. Стефаника «Камінний хрест». 48. Г Мова всіх творів, винесених як варіанти відповідей у цьому завданні, багата на прислів'я, приказки, фразеологізми, до того ж ідеться про братів (навіть у «Чорній раді», де серед персонажів не діють рідні брати, можна говорити про побратимів Кирила Тура і Чорногора або ж про українців — братів, що стали різнобіч у боротьбі претендентів на гетьманську булаву). Тому «технічний» підхід у пошуках правильної відповіді заведе в глухий кут. Проте придивіться до самої цитати: вона містить глибокий ідейний смисл, стверджує єдність роду як основи людського життя в будь-якому суспільстві. Такий РА 1 0 ( 2 )/2 0 1 0 e-RANQK - абі турі єнт
^ ДО Fl HO^z'J) II підхід до трактування братерської згоди є характерним лише для твору «Вершники» Ю. Яновського, а сама цитата стала втіленням основної думки твору. 49. Г У віршових рядках, винесених у це завдання, виразно наявні ознаки гіперболи, що становить собою різке перебільшення якихось рис людини, предметів або явищ, їх кількості, розмірів, сили тощо, щоб надати зображуваному виняткової виразності, загостреності з метою виявлення емоційності, захоплен-
ня або презирства. Щоб не помилитися під час виконання подібних завдань, слід добре орієнтуватися в системі художніх засобів. 50. Д У цьому завданні його формулювання мало чим зможе допомогти учневі, який не знайомий із творами, що подані у варіантах відповідей, знайти правильну відповідь. Разом із тим зауважте, що «Мисливські усмішки» Остапа Вишні (Д) є циклом художніх творів, контекстуальне вивчення яких не передбачене програмою ЗНО, проте учні мають орієнтуватися в певному колі питань, пов'язаних із цими творами: автор, тематичні аспекти, ідейна спрямованість, художні засоби (якщо будуть подані уривки тексту для аналізу) тощо. Тому не зайвим буде ще раз нагадати: готуючись до складання ЗНО, слід уважно читати й опрацьовувати всі внесені до програми твори. Подана цитата чудово відповідає жартівливому й водночас гуманному характеру саме «Мисливських усмішок» Остапа Вишні. 51. А Для вибору правильної відповіді на це завдання слід передусім установити тему (мотив) твору «Два кольори» (згадавши, звичайно, хто є автором твору) — це вірш Дмитра Павличка, основним мотивом якого є материнська любов і життєвий шлях людини, загальнолюдські цінності, що формуються ще в дитинстві й стають основою всього життя. Головним образом поезії є сорочка, вишита матір'ю чер-
воними і чорними кольорами, які є символами любові й журби — кольорами людської долі. Проаналі-
зувавши подібним чином усі твори, подані у варіантах відповідей, можна з'ясувати, що тематично су-
голосна твору Д. Павличка «Два кольори» лише «Пісня про рушник» Андрія Малишка (тут головним образом виступає вишитий материнськими руками рушник, що вже сам по собі символізує життєвий шлях людини, рівний, чистий, чесний). 52. Д Відповідь на це питання вимагає від учня знань про історичну добу, зображену в кожному з творів, поданих як варіанти відповідей, а отже — орієнтуватися в змісті цих творів. На тлі Другої світової ві-
йни розгортаються події твору «Україна в огні» О. Довженка. 53. Д Мотив внутрішньої роздвоєності центрального персонажа присутній у всіх творах, поданих як варіанти відповідей (за винятком «Марусі», і тому цей варіант можна відкинути). Проте слід бути уважним, оскільки у формулюванні завдання кожне слово має велике значення. Так, тут ми повинні особливу увагу звернути на слова «трагічна роздвоєність». І якщо ця риса характеру Гриця Бобренка («Маруся Чурай» Ліни Костенко) та Лукаша («Лісова пісня» Лесі Українки) спричинила власну траге-
дію життя цих героїв, то для главковерха чорного трибуналу «(Я (Романтика)» така роздвоєність стала шляхом до внутрішньої деградації особистості й повної саморуйнації в ім'я класових інтересів. 54. Д Шукаючи відповідь на це питання, недостатньо встановити твір, у якому зображені події, що відбу-
валися в часи, хронологічно відповідні часові життя Сталіна, — слід пошукати такий твір, де найбільш виразно виявляється злочинна політика держави, якою керувала ця людина, стосовно долі головних героїв твору. Таким чином, правильною буде відповідь Д, оскільки саме твір І. Багряного «Тигролови» відображає долю Григорія Многогрішного, що постраждав за самовіддану любов до України під час культу особи Сталіна та політичних репресій, 55. Б Указані поетичні рядки є уривком вірша «Сто років, як сконала Січ», що належить перу В. Стуса, якого називають духовним сином Тараса Шевченка (це може бути певним орієнтиром під час вико-
нання завдання). Щоб знайти правильну відповідь у завданнях подібного типу, слід учити невеликі поетичні твори напам'ять. УКРАЇНСЬКА МОВА І ЛІТЕРАТУРА X Ejj/lp-c: tfailfflja'siiriU'QiBit
M о 5W
O-2
©j
1
1 абітурієнт
-
HMO 56. Г Пошук адресата зазначених поетичних рядків можна здійснити кількома способами: можна вивчити поезію напам'ять — і тоді легко буде співвіднести вірш Є. Маланюка та адресата; а можна вдатися й до більш глибокого аналізу рядків. Так, рядки містять слово «сонценосно», що є співзвучним до назви по-
етичної збірки П. Тичини «Сонячні кларнети», а також словосполучення «сонячно-ярий оркестр», що асоціюється з назвою одного з поетичних циклів цього ж автора — «В космічному оркестрі». Обидва ж ці елементи є неологічними утвореннями, що формують загальний настрій раннього П. Тичини. 57. ІД, 2Г, ЗА, 4Б Це завдання передбачає перевірку елементарних знань у системі «автор — назва художнього твору». 58. 1Г, 2А, ЗБ, 4В Виконання цього завдання передбачає обізнаність учня із героями художніх творів, унесених до програми ЗНО. 59. ІД, 2Г, ЗА, 4В Визначення жанру художнього твору є одним з основних навиків аналізу художнього твору і перед-
бачає ґрунтовну попередню підготовку до ЗНО: читання учнем твору, оволодіння відповідними літе-
ратурознавчими поняттями, практичне застосування набутих знань, умінь, навичок. 60. 1Б, 2Г, ЗД, 4В Псевдонім — вигадане ім'я, використовуване автором для приховування свого справжнього імені з певних причин. Псевдоніми мали багато діячів письменства. № 1 0 ( 2 )/2 0 1 0 e-RANQK H M O абітурієнт Ж ^ м у а а а до ДОА^Ш | ~ Тематична контрольна робота N° 2 з української мови ФОНЕТИКА. ГРАФІКА. ОРФОЕПІЯ І рівень 1. Укажіть рядок, у всіх словах якого підкреслена буква позначає той самий звук А розписка, зсунути, зчинений Б дивний, підняти, рідний В родзинка, подія, промінь Г
сміливий, сік, приморський Д прикрість, притулок, сигнал 2. Укажіть рядок, у якому в усіх словах відбувається позиційне чергування в/у. А учитель, увесь, уклад Б удар (дієсл.), управа, уривок В удача, узбережжя, укладач Г
урожай, уступ, учений Д уголос, уранці, удосталь 3. Укажіть речення, у якому замість (?) слід ужити прийменник в. А А мій народ, не втративши надії, дасть Бог, свобідним піде (?) віки. Б О. Мурашко деякий час працював (?) художньому училищі. В Мені (?) житті до всього не байдуже. Г
Роботи К. Білокур відомі (?) світі. Д Усе стає зрозумілим (?) світлі дня. II рівень Завдання 4—6 мають на меті встановлення відповідності. До кожного рядка, позначеного ЦИФ-
РОЮ, доберіть відповідник, позначений БУКВОЮ, і впишіть її в таблицю. 4. 5. Фонетичні явища 1 уподібнення за дзвінкістю/глухістю 2 уподібнення за м'якістю 3 повне уподібнення (за способом і місцем творення) 4 спрощення приголосних у вимові Наголос 1 на першому складі 2 на другому складі 3 на третьому складі 4 подвійний 6. Підкреслена буква позначає звук 1 [ з] 2 [з'] 3 [ж] 4 [с'] Приклади А досвід Б вогко В зжовтілий Г
безкрилий Д шістнадцять Приклади А листопад Б громадянин В впоперек Г
спрокволу Д непереконливий Приклади А розкусити Б зшкрябати В здіймається Г
з джерела Д у чашці 1 2 3 4 1 2 3 4 V УКРАЇНСЬКА МОВА І ЛІТЕРАТУРА e-RANQK X" ґ
Morsi до
Д і ї
J\-'Z 0 •]
II ~Z абітурієнт III рівень 7. Слова, затранскрибовані в реченнях, упишіть друкованими літерами до таблиці, починаючи з першої клітинки зліва. Пам'ятайте: клітинок у таблиці може бути більше, ніж кількість букв у слові. Його і в [лоз'ц'і] не спіймаєш. Краще в [боц':і], ніж у чужій глотці. [мурас'ц'і] роса — океан. На [нитоц':і] камінь не підняти 8. Запишіть фонетичні транскрипції поданих слів у три стовпчики: 1) з уподібненням 2) з уподібненням приголосних 3) з уподібненням приголосних приголосних за м'якістю за глухістю/дзвінкістю за способом і місцем творення Дзвякнути
, передчасно, Бангкок, розчіска, бавишся, освіта, спортзал, стриманість, гекзаметр. 9. Серед поданих слів знайдіть ті, у яких не відбувається уподібнення приголосних звуків, і викресліть їх. Притча, відпустка, кухарський, селянський, спілкування
, піщинка, діжка, славетні, пізній, розжа-
рений, грузький, дзвінок, рицарський, гріється. Виконайте завдання IV рівень 10. Наведіть приклади слів, щоб одна буква позначала різні звуки: [ 1 Д: Г 1 -
і 1 Ч: г 1 — г 1 Е: г 1 г 1 11. Напишіть твір-мініатюру «Моє захоплення». 12. Затранскрибуйте одне речення з твору, у якому є слова з різними видами уподібнення приголо-
сних. № 1 0 ( 2 )/2 0 1 0 e-RANQK ґ о шу щу си до ДЛЛ—2 0 1 и абітурієнт Тематична контрольна робота № 2 з української літератури ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ І рівень Завдання 1—3 мають на меті встановлення відповідності. До кожного рядка, позначеного ЦИФ-
РОЮ, доберіть відповідник, позначений БУКВОЮ, і впишіть її в таблицю. 1. 2. 1 їдка, викривальна, дошкульна насмішка, сповнена гнівного презирства 2
доброзичливе відображення смішного в життєвих явищах і людських характерах 3 гостре, осудливе осміювання негативного 4
висловлювання, яке набуває в контексті протилежного зна-
чення, виражає глузливо-критичне ставлення митця до предмета зображення Значення Види комічного А гумор Б сатира В Іронія Г
сарказм Д гротеск 1 2 3 4 Троп 1
метонімія А 2
гіпербола Б 3
синекдоха 4 оксиморон В Г Д утворюють нову смислову якість кількісне зіставлення предметів т; в значенні множини, і навпаки) пояснення одного предмета чи ЯВ] іншого предмета чи явища і 2 3 4 3. Види римування Схеми 1 монорима Аа Б а Ва Га 2
суміжне б б а а 3 кільцеве а б а б 4 перехресне б а а б II рівень Виконайте завдання: 4. Допишіть речення 1. До звукових засобів, що сприяють емоційному наснаженню твору, належать: 2. Допоміжна двоскладова стопа з обома ненаголошеними складами називається_ J_ _2_ _3_ 4 3. Вступна частина твору, у якій розповідається про події, що передували подіям, описуваним у творі, називається Визначте тип римування поданого уривка. Люби життя: в нім є краса, Хоч люди й журяться похилі, Хоч горе бачать небеса І тане мрія в небосхилі.
. 6. Послідовно назвіть елементи композиції художнього твору: 1) 5) 2) 6) 3) 7) 4) УКРАЇНСЬКА МОВА І ЛІТЕРАТУРА e-RANQK / Го
муг ыэсд до Щ а Ш П U
Z а б і т у р і е н Д МО III рівень Прочитайте віршовані уривки. Виконайте завдання 7—8. 1) Так ніхто не кохав. Через тисячі літ 2) Хмарина в небі голубім лиш приходить подібне кохання. Пливе, як мрія, одиноко, І вітру раннього потоки Несуть її крилом своїм. 3) Мав він силу необорну, цей лукавий хтось, Мені в душу світло чорне від тих слів лилось. 7. Визначте і позначте віршовані розміри уривків. Складіть схеми. 1) 2) 3) 8. Із кожного уривка випишіть використані тропи і вкажіть їхні назви. О 2). 3). 9. Поясніть різницю між уособленням і персоніфікацією. Відповідь проілюструйте прикладами. IV рівень 10. Проаналізуйте вірш X. Алчевської за планом: 1. Жанр твору (громадянська, інтимна, пейзажна лірика). 2. Провідний мотив твору. 3. Ужиті автором художні засоби виразності (тропи). 4. Синтаксичні та звукові засоби виразності. 5. Віршовий розмір. Любов моя — тиха... люблю тебе, краю... Люблю твої думи, і співи, і сни, І степ необмежений, і тугу безкраю, І тихії сльози твоєї весни!.. Ще грози весняні далеко від тебе, Хоч падають краплі з небес дощові, Хоч темними хмарами вкрилося небо, Хоч бурі чекають листочки нові... 1. 2. 3
. 4
. 5
. № 1 0 ( 2 )/2 0 1 0 e-RANQK H M O абітурієнт Ж F ^ y a s a до ДОА^Ш И Відповіді на тематичні контрольні роботи № 2 з української мови і літератури Українська мова I. Г; 2. Д; 3. В 4. 1Б, 2 А, З В, 4Д 5. 1В,2Г, ЗА, 4Б 6. 1А, 2В, ЗГ, 4Д 7. ложці, бочці, мурашці, ниточці В. 1) [дз'в'акати] 2) [банхкок] 3) [пе"ре"ч:асно] [с^с'в'їта] [спордзал] [бави
йс':а] [стриман'іс'т] [ге
иґзаме
итр] [ро
тжч'іска] 9. Уподібнення приголосних не відбувається в словах відпустка, кухарський, піщинка, діжка, грузький, рицарський. 10. Г: гомін [гом'ін] — легко [лёхко] Д: дума [дума] — сповідь [спов'ід] Ч: дочка [дочка] — не морочся [мороц'с'а] Е: велич [вели
сч
J — весна [ве"сна] II. Моє захоплення Кожна людина — це неповторна особистість, тож не дивно, що всі мають різні уподобання і захоплення. Комусь подобається танцювати чи співати. Хтось цікавиться вивченням історії або іноземної мови. Дех-
то колекціонує марки. Я вже кілька років захоплююся фотографуванням. Мені подобається знімати цікаві ситуації, красу природи та людські обличчя. У моєму альбомі вже ціла колекція неповторних дитячих по-
смішок. Сподіваюся, що в майбутньому я стану про-
фесійним фотографом і моє захоплення приноситиме задоволення не тільки мені, а й іншим людям. 12. [іау'мус' подббайе"ц':а тан'ц'увати
е чи
ес'п'івати
е] Українська література 1.
1Г, 2А, ЗБ, 4В 2. ІД, 2А, ЗВ, 4Б 3. 1В, 2Г, ЗБ,4А 4. 1. Асонанс, алітерація. 2. Пірихій. 3. Пролог. 5. Перехресне. 6. 1) пролог; 2) зав'язка; 3) розвиток дії; 4) кульміна-
ція; 5) спад дії; 6) розв'язка; 7) епілог. 7. 1) анапест: - - _/- - _; 2) ямб: - _/- _/- _/- _; 3) хорей: - Ґ - /_'- С - С - С - І і -
8. 1)
ніхто не кохав — гіпербола; приходить кохан-
ня — метафора; 2) в небі голубім, вітру раннього — епітети; хмарина пливе — метафора; як мрія — порівняння; потоки не-
суть крилом своїм — уособлення; 3) силу необорну — гіперболічний епітет; лукавий хтось — епітет, світло чорне — оксиморон,
в душу світло лилось — метафора. 9. Уособлення — це такий художній засіб виразно-
сті мови, який наділяє неживі предмети та явища вла-
стивостями людини чи живої істоти (здебільшого — зовнішньою схожістю). Наприклад: Маленька хмарка затуляє своїми рученятами сонце. Персоніфікація ж — це олюднення предметів і явищ, тобто, крім зо-
внішньої схожості, їх наділяють ще людською вдачею. Наприклад: Хмарка, одинока сирітка на синьому небі, старанно затуляє своїми рученятами сонце. 10. 1. Громадянська лірика. 2, Любов до рідного краю, небайдужість до його долі. 3. Епітети, уособлення, метафори. 4. Асонанс, тавтологія, анафора, багатоспо-
лучниковість, градація, інверсія. 5. Амфібрахій. ГОЛОВНИЙ РЕДАКТОР С. В. Ломакович, доктор філологічних наук, професор, провідний спеціаліст відділу наукового забезпечення Українського центру оцінювання якості освіти РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ: A. О. Панчєнков, науковий редактор, методист відділу змісту суспільно-гуманітарних навчальних предметів Укра їнського центру оцінювання якості освіти О. В. Ковалевський, випусковий редактор 0. М. Ганюшкін, Л. М. Гудзинська РЕДАКЦІЙНА РАДА: B. Є. Гудзинський, керівник проекту «ТІМО" C. А. Раков,
доктор педагогічних наук, професор, начальник відділу наукового забезпечення Українського центру оцінювання якості освіти, головний редактор журналу «Вісник ТІМО. Тестування і моніторинг в освіті» 1. О. Радченко, учитель-методист української мови і літератури ЗАСНОВНИК ТОВ «Факт» « ТІМО-абітурієнт
. Українська мова і література» Виходить двічі на місяць. Передплатний індекс 49004 Адреса для листування: Видавництво «ФАКТ» 61072, Харків, вул. 23 Серпня, 27, оф. 28 Тел./факс:
(057) 340-52-26, 756-43-75 E-mail: vestnik_TIMO@ukr.net www. timo. com.ua УКРАЇ НСЬКА МОВА І ЛІТЕРАТУРА g - R A NOK До навчального 2010/2011 року у видавництві «Факт» виходить серія навчальних посібників для підготовки до державної підсумкової атестації і зовнішнього незалежного оцінювання: «Українська мова і література. Повний курс підготовки до ДПА і ЗН0-2011
» «Математика. Повний курс підготовки до ДПА і ЗН0-2011
» «
Історія України. Повний курс підготовки до ДПА і ЗН0-20
11» «Англійська мова. Повний курс підготовки до ДПА і ЗН0-2011» Із питань придбання новітньої навчальної літератури звертайтеся за адресою: 61072, м. Харків, вул. 23-го Серпня, 27, оф. 28. Тел.: (057) 340-52-26, тел./факс: (057) 756-43-75 e-mail: vestnik fimo@ukr.net Q- RANOK Відкрито передплату на 2011
рік <1 СЦЧШЦЛЇ: 5 і1!миіігім
к Редакція журналу «Вісник ТІМО» пропонує серію « Т І М О - а б і т у р і є н т » Цього навчального року виходять такі журнали: передплатний індекс 49748 «ТІМО-абітурієнт. Українська мова і література» «ТІМО-абітурієнт. Математика» «ТІМО-абітурієнт. Історія України» «ТІМО-абітурієнт. Англійська мова» Г 'Jjjjimiiy. jt я передплатний індекс 49003 передплатний /ндекс 49747 Адреса редакції: 61072, м. Харків, вул. 23-го Серпня, 27, оф. 28 Тел./факс: 1057) 340-52-26, 756-43-75 www.timo.com.ua
e-mail: vestnik_timo@ukr.net QtJtiMrt lift WF-W"' и»»,*.*™ дом*» іммікмні доіідп ¥2D10? Журнал «Вісник ТІМО» - єдине в Україні спеціалізоване видання з актуальних проблем зовнішнього незалежного оцінювання і моніторингу якості освіти. Виходить із 2005 року Індекс видання 94757 Передплату можна оформити у будь-якому відділенні зв'язку «Укрпошти» 
Автор
225   документов Отправить письмо
Документ
Категория
Образование
Просмотров
1 811
Размер файла
55 958 Кб
Теги
абітурієнт, тімо
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа