close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Франко - Борислав сміється - 3.5

код для вставкиСкачать
I
Сонце до
ся
га
ло вже по
луд
ня.
Го
дин
ник на ра
ту
ше
вiй ве
жi ви
-
бив швид
ко i плач
ли
во оди
над
-
ця
ту го
ди
ну. Вiд гро
мад
ки ве
се
-
лих, гар
но пов
би
ра
них па
нiв-оби
-
ва
те
лiв дро
го
бицьких, що про
-
хо
д
жу
ва
ли
ся по план
тах ко
ло ко
-
с
те
ла в тi
нi цвi
ту
чих каш
та
нiв,
вiд
дi
лив
ся пан бу
дов
ни
чий i, ви
-
ма
ху
ючи блис
ку
чою па
лич
кою,
пе
рей
шов че
рез ули
цю до ро
бiт
-
ни
кiв, за
ня
тих при но
во
роз
по
ча
-
тiй бу
до
вi.
-
Ну, що ж, май
стер,- крик
нув вiн,
не до
хо
дя, - го
то
вi ви вже раз?
-
Все го
то
во, про
шу па
на бу
дов
-
ни
чо
го.
-
Ну, то ка
жiть же вда
ри
ти даст!
-
Добре, про
шу па
на! - вiд
по
вiв
май
стер i, обер
та
ючи
ся до по
-
мiч
ни
ка, що сто
яв по
бiч нього i
до
кiн
чу
вав об
тi
су
ва
ти ве
ли
чез
-
ну фун
да
мен
то
ву бри
лу по
пе
лi
-
всько
го пi
ща
ни
ка, ска
зав: - Ану,
Бе
не
дю, ту
ма
не який
сь! Не чу
-
?ш, що пан бу
дов
ни
чий ка
жуть
раст би
ти?.. Жи
во!
Бенедьо Си
ни
ця ки
нув з рук ос
-
карб i пос
пi
шив спов
ни
ти май
ст
-
рiв роз
каз. Пе
рес
ка
ку
ючи че
рез
роз
ки
да
не кру
гом ка
мiн
ня, за
-
ди
хав
шись i по
си
нiв
ши з на
ту
ги,
вiн бiг, що бу
ло мо
цi в йо
го тон
-
ких, мов скi
пи, но
гах, iд ви
со
ко
-
му пар
ка
но
вi. На пар
ка
нi за
вi
ше
-
на бу
ла на двох мо
туз
ках дош
ка,
а по
бiч не? на та
ких же мо
туз
ках
ви
сi
ли двi де
рев'янi дов
беньки,
кот
ри
ми би
то о дош
ку. Се був
при
лад, кот
рим да
ва
лось знак,
ко
ли по
чи
на
ти або кiн
ча
ти ро
-
бо
ту. Бе
недьо, до
бiг
ши до пар
ка
-
на, хо
пив дов
беньки в обi ру
ки i
з усе? си
ли заг
ри
мав ни
ми о до
-
ш
ку.
"Калать! ка
лать! ка
лать!" - роз
-
да
ло
ся ра
дiс
не, го
лос
не гав
кан
-
ня "де
рев'яно? су
ки". Так му
ля
ри
зва
ли об
ра
зо
во сесь при
лад. "Ка
-
лать! ка
лать! ка
лать!" - гри
мо
тiв
Бе
недьо без упи
ну, всмi
ха
ючись
до дош
ки, кот
ру так не
ми
ло
се
р
-
д
но ка
ту
вав. А всi му
ля
ри, за
ня
тi
кру
гом на ши
ро
кiм пла
цу: хто
те
сан
ням ка
мiн
ня на фун
да
мен
-
ти, хто га
шен
ням вап
на в двох
гли
бо
ких чо
ти
риг
ран
них вап
ня
-
р
ках, усi ко
па
тiльни
ки, що ко
па
-
ли ями пiд пiд
ва
ли
ни, тес
лi, що
вза
дi, мов жов
ни, цю
ка
ли, об
тi
-
су
ючи здо
ро
вен
нi яли
цi та ду
бо
-
ве ди
лин
ня, тра
чi, що рi
за
ли те
-
р
ти
цi руч
ни
ми пи
ла
ми, цег
ля
рi,
що скла
да
ли в сто
си свi
жо при
-
ве
зе
ну цег
лу, - весь той рiз
но
ро
-
д
ний ро
бу
чий люд, що сну
вав
ся,
мов му
раш
ки, по пла
цу, дви
га
-
ючи, цю
ка
ючи, хи
та
ючись, стог
-
ну
чи, по
ти
ра
ючи ру
ки, жар
ту
-
ючи та ре
го
чу
чись, - усi зу
пи
ни
-
ли
ся i пе
рес
та
ли ро
би
ти, мов ве
-
ли
чез
на, сто
ра
мен
на ма
ши
на, ко
-
т
ру од
но по
дав
ле
ния крюч
ка на
-
раз спи
нить в ?? ска
же
нiм хо
дi.
"Калать! ка
лать! ка
лать!" - не
пе
рес
та
вав зав
зя
то гу
ка
ти Бе
не
-
дьо, хоть усi вже дав
но по
чу
ли
га
в
кан
ня "де
рев'яно? су
ки". Му
-
ля
ри, що сто
яли схи
ле
нi над ка
-
мiн
ни
ми бри
ла
ми та з роз
ма
хом
ценька
ли о твер
дий пi
ща
ник, аж
час вiд ча
су iск
ри пирс
ка
ли з-пiд
ос
кар
ба, те
пер, по
ки
нув
ши сво?
при
ла
ди, вип
рос
то
ву
ва
ли кри
жi
i роз
дой
ма
ли ши
ро
ко ру
ки, що
-
би за
хо
пи
ти як
най
бiльше воз
ду
-
ху в гру
ди. Де
якi, кот
рим ви
гiд
-
нi
ше бу
ло кля
чi
ти або ча
пi
ти
при ро
бо
тi, звiльна пiд
дви
га
ли
-
ся на рiв
нi но
ги. В вап
няр
ках
ши
пi
ло та булько
тi
ло вап
но, не
-
мов лю
ти
лось, що йо
го на
пе
ред
спра
же
но в ог
нi, а те
пер на
зад
вки
не
но в во
ду. Тра
чi та
кiй ли
-
ши
ли пи
лу в не
до
рi
за
нiм бру
сi;
во
на по
вис
ла, спер
ши
ся го
рi
ш
-
ньою руч
кою о ди
ли
ну, а вi
тер
хи
тав нею на бо
ки. Ко
па
тiльни
-
ки повст
ром
лю
ва
ли рис
ка
лi в
м'яку гли
ну, а са
мi по
вис
ка
ку
ва
-
ли на
верх з гли
бо
ких ро
вiв, виб
-
ра
них пiд пiд
ва
ли
ни. Мiж тим
Бе
недьо вже пе
рес
тав гри
ма
ти,
а весь ро
бу
чий люд, з обт
ря
си
-
на
ми цег
ли та гли
ни, з тра
чин
-
ням та сприс
ка
ми ка
мiн
ня на
оде
жi, ру
ках i ли
цях, по
чав зби
-
ра
ти
ся на фрон
то
вий угол но
во
-
го бу
дин
ку, де був го
лов
ний
май
стер i пан бу
дов
ни
чий.
-
А як, про
шу па
на, спус
ти
мо
сей ка
мiнь на мiс
це? - спи
тав бу
-
дов
ни
чо
го май
стер, опер
ши
ся
гру
бою, креп
кою ру
кою на об
те
-
са
ну пiд
ва
ли
ну, кот
ра, хоть ле
-
жа
ла плос
ким бо
ком на не
ве
ли
-
ких де
рев'яних ва
лах, все-та
ки
ся
га
ла май
ст
ро
вi тро
хи не по по
-
яс.
-
Як спус
ти
мо? - пов
то
рив про
-
тяг
лим го
ло
сом бу
дов
ни
чий, зи
-
р
нув
щи крiзь мо
нокль на ка
-
мiнь. - Ну, прос
та рiч, на дрю
ках.
-
А мо
же, во
но тро
ха не
без
печ
-
но, про
шу па
на? - за
ки
нув май
-
стер.
-
Небезпечно? А то для ко
го?..
-
Ну, та пев
но, що не для ка
ме
-
ня, а для лю
дей, - вiд
по
вiв, ус
мi
-
ха
ючи
ся, май
стер.
-
Е-е-е! Що то
то! Не
без
печ
но!..
Не бiй
те
ся, нi
чо нi
ко
му не ста
не
-
ся! Спус
ти
мо!..
I пан бу
дов
ни
чий по
важ
но на
-
мор
щив чо
ло та стяг
нув ус
та в
три склад
ки, не
мов то вiн уже
на
пе
ред си
лу?ться i на
ту
жу?
ть
-
ся, спус
ка
ючи ка
мiнь на приз
на
-
че
не для нього мiс
це.
-
Спустимо без
печ
но! - пов
то
-
рив ще раз, i то з та
кою пев
нiс
-
тю, не
мов пе
ре
ко
нав
ся, що йо
го
си
ли вис
та
чить на та
ке дi
ло. Од
-
на
ко май
стер-не
до
вi
рок по
хи
тав
го
ло
вою, але не ска
зав нi
чо
го.
Тим ча
сом i про
чi оби
ва
те
лi, що
до
сi гро
мад
ка
ми про
ход
жу
ва
ли
-
ся по план
тах дов
ко
ла кос
те
ла,
на го
лос "де
рев'яно? су
ки" по
ча
-
ли звiльна стя
га
ти
ся теж iд но
-
вiй бу
до
вi, а по
пе
ред всiх сам
влас
ти
вець но
во? бу
до
ви, Ле
он
Гам
мерш
ляг, ви
со
кий i стат
ний
жид з круг
ло пiдст
ри
же
ною бо
-
ро
дою, пря
мим но
сом i чер
во
ни
-
ми, мов ма
ли
ни, ус
та
ми. Вiн був
ни
нi ду
жо ве
се
лий, го
вiр
кий i
до
теп
ний, си
пав жар
та
ми i за
-
бав
ляв, ви
ди
мо, цi
ле то
ва
рист
-
во, бо всi гро
ма
ди
ли
ся i тис
ну
-
ли
ся круг нього. Да
лi, в дру
гiй
гро
мад
цi, прий
шов Герман Г
о
-
льд
кре
мер,
най
по
важ
нi
ший, то
?сть най
ба
гат
ший з усiх при
сут
-
нiх оби
ва
те
лiв. Вiн був бiльше
здер
жа
ний, ти
хий а на
вiть тро
хи
чо
гось мар
кiт
ний, хоч i ста
рав
ся
не по
ка
зу
ва
ти то
го. Да
лi йшли
ще дру
гi пiдп
ри?мцi, ба
га
чi дро
-
го
бицькi i бо
рис
лавськi, де
якi
уряд
ни
ки та один око
лич
ний дi
-
дич, ве
ли
кий при
ятель Гам
ме
р
-
ш
ля
га, пев
но, то
му, бо весь йо
го
ма?ток був в Гам
мерш
ля
го
вiй
ки
ше
нi.
Цiле те то
ва
рист
во, в мод
них
чо
р
них сур
ду
тах, в пальто
тах з
до
ро
гих ма
те
рiй, в блис
ку
чих
чо
р
них ци
лiнд
рах, в ру
ка
вич
ках,
з лiс
ка
ми в ру
ках i перс
те
ня
ми
на пальцях, див
но вiд
би
ва
ло вiд
-
сi ма
си ро
бiт
ни
кiв, пест
рi
ючо?
х?
ба чер
во
ною крас
кою цег
ли
або бi
лою крас
кою вап
на. Тiльки
ве
се
лий га
мiр од
них i дру
гих мi
-
шав
ся до
ку
пи.
Цiлий плац на ро
зi улиць Па
н
-
сько? i Зе
ле
но? за
пов
не
ний був
людьми, де
ре
вом, ка
мiн
ням, цег
-
лою, гон
тям, ку
па
ми гли
ни i по
-
до
бав на ве
ли
ку ру?ну. Тiльки
од
на до
ща
на бу
да, тро
хи по
ниж
-
че в не
ви
ру
ба
нiм са
ду, ма
ла вид
жи
вий i при
над
ний. Во
на бу
ла
прик
ра
ше
на зе
ле
ною яли
ною
пiд вхо
ду, все
ре
ди
нi об
вi
ша
на
ди
ва
на
ми, в нiй i дов
ко
ла не?
кру
ти
ли
ся прис
луж
ни
ки з кри
-
ком та прок
лят
тя
ми. При
го
тов
-
ля
ли пе
ре
кус
ку, кот
рою Гам
ме
р
-
ш
ляг хо
тiв уч
ти
ти зак
ла
ди
ни но
-
во
го до
му. I ще один нез
ви
чай
-
ний гiсть з ве
ли
ким по
ди
вом
при
див
ляв
ся цi
ло
му то
му на
тов
-
по
вi лю
дей i пред
ме
тiв. Се бу
ла
не
ве
ли
ка осо
ба, - а пре
цiнь усi
на не? ззи
ра
ли
ся цi
ка
во i якось
ди
в
но.
-
Ти, Бе
не
дю, - спи
тав який
сь за
-
ма
за
ний гли
ною ро
бiт
ник, - а то
на яку пам'ятку то
го щиг
ля сю
-
да ви
вi
си
ли?
-
А, щось-то вже вни з ним га
да
-
ють ро
би
ти, - вiд
по
вiв Бе
недьо.
Всi ро
бiт
ни
ки пе
ре
шiп
ту
ва
ли
ся
мiж со
бою i по
зи
ра
ли на щиг
ля,
що ска
кав в дро
тя
нiй клiт
цi, за
-
вi
ше
нiй на дрю
цi над са
мою
ямою, але нiх
то не знав, на
що
вiн. На
вiть май
стер не знав, хоть
на
да
вав со
бi пре
муд
рий вид i на
за
пи
тан
ня ро
бiт
ни
кiв вiд
по
вi
-
дав: "Аяк
же, все би-сь хтiв зна
-
ти! Пос
та
рi?шся, як усе пiз
на?ш
!"
А щи
голь мiж тим, отя
мив
ши
ся
з пер
шо
го пе
ре
ля
ку при пер
шiм
нап
ли
вi цi
ло? тов
пи на
ро
ду, ска
-
кав со
бi по щеб
ли
ках клiт
ки, те
-
ре
бив ко
ноп
ля
не сiм'я дзьоби
-
ком, а ча
сом, став
ши на верх
нiй
щеблик, трi
по
тав чер
во
но-жов
-
то-бас
ма
нис
ти
ми крильця
ми i
ще
бе
тав то
не
сенько: "Тi
кi
лi-тлi
-
нь! цюр
рiньцюр
рiнь! куль-куль-
куль!.."
З-мiж на
тов
пу го
мо
ня
чих лю
-
дей виз
на
чи
ла
ся на
раз го
ло
ва
Ле
она Гам
мерш
ля
га, виз
на
чив
ся
йо
го го
лос. Вiн вис
ко
чив на пiд
-
ва
ли
ну i обер
нув
ся до всього то
-
ва
рист
ва:
-
Мо? па
но
ве, су
сi
ди i доб
ро
дi?!
-
Тихо! ти
хо! пет! - за
го
мо
нi
ло
кру
гом i утих
ло. Ле
он го
во
рив
да
лi:
-
Дуже, ду
же вам дя
кую, що ви
бу
ли та
кi доб
рi поч
ти
ти ме
не
сво?м при
хо
дом на ни
нiш
нiй, та
кий важ
ний для ме
не об
хiд? - О,
про
си
мо, про
си
мо! - за
го
мо
нi
ло
кiлька го
ло
сiв, гру
бих i тон
ких.
-
Ах, ось i на
шi да
ми ?дуть! Па
-
но
ве, пе
ре
дов
сiм хо
дiм да
ми при
-
вi
та
ти! - I Гам
мерш
ляг щез знов
у тов
пi, а кiлька мо
лод
ших па
нiв
пiш
ло на ули
цю, де са
ме над
ко
-
ти
ло кiлька бри
чок з да
ма
ми.
Па
но
ве по
мог
ли ?м по
ви
ла
зи
ти з
бри
чок i по
пiд
руч по
ве
ли на
плац, де зроб
ле
но для них мiс
це
тут же, близ ве
ли
чез
но? ка
мiн
но?
бри
ли.
Дами тi - бу
ли то по бiльшiй
час
тi ста
рi i по
га
нi жи
дiв
ки, кот
-
рi не
дос
та
чу мо
ло
дос
тi i кра
со
ти
ста
ра
лись пок
ри
ти пи
ш
ним i ви
-
с
тав
ним ба
гатст
вом. Шов
ки, ат
-
ла
си, блис
ку
че ка
мiн
ня i зо
ло
то
так i ся
ло на них. Во
ни щох
ви
лi
ос
то
рож
но об
зи
ра
ли сво? сук
нi,
щоб не спля
ми
ти до
ти
ком о цег
-
лу, ка
мiн
ня або не мен
ше бруд
-
них ро
бiт
ни
кiв. Од
на тiльки Фа
-
н
нi, донька Гам
мерш
ля
га, виз
-
на
чу
ва
лась з-по
мiж дам iмен
но
тим, чо
го ?м нес
та
ва
ло - мо
ло
дiс
-
тю i кра
со
тою, i виг
ля
да
ла мiж
ни
ми, мов розц
вi
та
юча пi
во
нiя
мiж вiдц
вiв
ши
ми бу
дя
ка
ми. Круг
не? тож i гро
ма
ди
лись мо
лод
шi з
то
ва
рист
ва, i швид
ко там зiй
ш
-
ла
ся куп
ка, в кот
рiй пiш
ла ожив
-
ле
на, го
лос
на бе
сi
да, мiж тим ко
-
ли про
чi да
ми, по пер
ших зви
-
чай
них вик
ри
ках по
ди
ву, по пе
-
р
ших бiльше-мен
ше писк
ли
вих
та вив
че
них жи
чен
нях влас
тив
-
це
вi вся
ко
го щас
тя, ста
ли
ся до
-
сить тяж
кi на сло
ва i по
ча
ли ро
-
зг
ля
да
ти
ся дов
ко
ла, не
мов до
-
жи
да
ючи яко?сь ко
ме
дi?. Тим
ожи
да
ни
ям швид
ко за
ра
зи
ли
ся
й дру
гi. Ве
селпй го
мiн умовк. Ба
-
чи
лось, що ра
зом з да
ма
ми на
ле
-
тiв на то
ва
рист
во дух ну
ди i
яко?сь си
лу
ва
но? здер
жа
нос
тi, ко
-
т
ра нi
ко
му нi на що не зда
ла
ся.
I Гам
мерш
ляг якось не
мов зби
-
в
ся з пан
те
ли
ку. Вiн мов за
був,
що пе
ред хви
лею по
чав був го
-
во
ри
ти бе
сi
ду, i сну
ва
в
ся то сю
-
ди, то ту
ди, за
чи
нав то з од
ним,
то з дру
гим роз
мо
ву о ре
чах пос
-
то
рон
нiх, але все то якось не
кле?ло
ся. На
раз по
ба
чив
ся суп
-
ро
ти Гер
ма
на, що сто
яв мовч
ки,
опер
тий о стос де
ре
ва, i ози
рав
цi
лий плац, не
мов за
би
рав
ся йо
-
го тор
гу
ва
ти.
-
А що ж ва
шо? па
нi не
ма, до
ро
-
гий су
сi
до? - вка
зав Ле
он, ус
мi
ха
-
ючись.
-
Даруйте, - вiд
по
вiв Гер
ман, -
во
на, пев
но, щось нез
до
ро
ва.
-
Ах, ду
же ме
нi жаль! А я на
дi
-
яв
ся?
-
Але що, - вiд
ка
зав за
доб
рю
ю
-
чи Гер
ман, - хi
ба ж то во
на та
ка
ве
ли
ка осо
ба! Обiй
де
ся про ню!
-
Нi, ко
ха
ний су
сi
до! Про
шу так
не ка
за
ти, що не
ве
ли
ка осо
ба?
Як же так?.. От моя Фан
нi, бiд
на
ди
ти
на, - як во
на бу
ла б щас
ли
-
вою, як
би ма
ла та
ку ма
тiр!..
Неправда тих слiв аж би
ла з ли
-
ця i очей Ле
оно
вi, але ус
та, пос
-
луш
нi на
ка
зо
вi во
лi, го
во
ри
ли, а
ро
зум си
ляв ?х до
ку
пи, як то
го
ви
ма
гав iн
те
рес.
Але ось вiд Ла
ну, де на схо
дi
вид
но бу
ло ви
со
чез
ну по
бi
ле
ну
бож
ни
цю, по
чув
ся ве
ли
кий крик
i га
мiр. Всi гос
тi i ро
бiт
ни
ки зве
-
р
ну
ли очi в той бiк. По хви
лi по
-
ка
за
ла
ся на ули
цi мов чор
на го
-
го
тя
ча хма
ра, - се був ка
гал жи
-
дiвський з ра
би
ном все
ре
ди
нi,
кот
рий мав звер
ши
ти об
ряд по
-
с
вя
чен
ня пiд
ва
лин но
во
го до
му.
Швидко цi
лий плац був за
ли
-
тий жи
да
ми, кот
рi, сво?м зви
-
ча?м, го
во
ри
ли всу
мiш, го
лос
но i
бор
зо, сну
ва
ли, мов му
раш
ки в
роз
ва
ле
нiй ку
пи
нi, ог
ля
да
ли все
i не
мов так
су
ва
ли все очи
ма, а
вiд
так зiт
ха
ли та по
хи
ту
ва
ли го
-
ло
ва
ми, не
мов
би ра
зом i ди
ву
ва
-
ли
ся ба
гатст
ву Ле
она, i жа
лу
ва
-
ли, що ба
гатст
во то
то в йо
го, а
не в ?х ру
ках. Нем
но
гi пан
ки-
хрис
ти
яни, що теж бу
ли в тiй ку
-
пi, на
раз по
мовк
ли i по
вiд
су
ва
-
ли
ся на
бiк, чу
ючи
ся не в сво?й
та
рiл
цi. Око
лич
ний дi
дич хму
-
рив
ся i за
ку
су
вав гу
би зо злос
тi,
ви
дя
чись в тiм жи
дiвськiм на
то
-
в
пi, кот
рий анi кри
хiт
ки не зва
-
жав на нього. Вiн, пев
но, в ду
шi
кляв сер
деч
но сво
го "щи
ро
го
при
яте
ля Ле
она", але пре
цiнь не
втiк, а дос
то
яв до кiн
ця об
ря
ду,
по кот
рiм ма
ла нас
ту
пи
ти пе
ре
-
кус
ка.
Загальний га
мiр на пла
цу не тi
-
льки не вга
вав, але ще й по
бi
ль
-
шив
ся. Щи
голь, пе
ре
пуд
же
ний
наг
лим нап
ли
вом то
го чор
но
го,
крик
ли
во
го лю
ду, по
чав пер
ха
-
ти по клiт
цi та би
ти
ся о дро
ти
-
ки. Ра
би
на, ста
ро
го си
во
го жи
да
з дов
гою бо
ро
дою, ве
ли два
шко
льни
ки по
пiд ру
ки i при
ве
-
ли аж iд са
мiй пiд
ва
ли
нi. Стиск
зро
бив
ся дов
ко
ла та
кий, не
мов
-
би кож
дий жид хо
тiв бу
ти ту ж
ко
ло са
мо
го ра
би
на, нез
ва
жа
-
ючи, що там не
ма мiс
ця на тi
ль
-
ко лю
ду. Се
ред тис
ку i кри
ку то
-
в
пи не чу
ти бу
ло й то
го, що чи
-
тав ра
бин над пiд
ва
ли
ною. А
тiльки ко
ли школьни
ки час вiд
ча
су в вiд
по
вiдь на йо
го мо
лит
-
ву вик
ри
ку
ва
ли "умай
н", себ
то
"амiнь", то
дi й уся про
ча тов
па
пов
то
ря
ла за ни
ми "умай
н".
Вдарила два
над
ця
та го
ди
на. На
дзвi
ни
цi ко
ло кос
те
ла, тут же,
на
суп
ро
тив но
во? бу
до
ви, за
гу
-
дiв ве
ли
чез
ний дзвiн, звi
ща
ючи
по
лудн?. За ним за
те
ленька
ли й
усi дру
гi дзво
ни на дро
го
би
ць
-
ких церк
вах. Ба
чи
лось, що цi
лий
воз
дух над Дро
го
би
чем зас
тог
-
нав яки
мись плач
ли
ви
ми го
ло
-
са
ми, се
ред кот
рих ще плач
ли
вi
-
ше i сум
нi
ше роз
да
ва
ло
ся те без
-
лад
не рiз
но
го
ло
се "умай
н". Ро
-
бiт
ни
ки, по
чув
ши дзво
ни, поз
нi
-
ма
ли шап
ки i по
ча
ли хрес
ти
ти
-
ся, а один школьник, пi
дiй
шов
-
ши до Ле
она i вкло
нив
ши
ся йо
-
му, по
чав шеп
та
ти:
-
Най бог бла
гос
ло
вить вас i за
-
ча
те ва
ми дi
ло. Ми вже скiн
чи
-
ли. - А вiд
так, по
хи
ля
ючи
ся ще
ближ
че до Ле
она, ска
зав ти
хi
ше:
- Ви
ди
те, пан бiг доб
рий пiс
лав
вам знак, що все пi
де вам щас
ли
-
во, що тiлько за
га
да
ете.
-
Добрий знак? А то який? - спи
-
тав Ле
он.
-
А не чу?те, що хрис
ти
янськi
дзво
ни са
мi доб
ро
вiльно ро
б
-
лять вам служ
бу i кли
чуть па вас
бла
гос
ло
венст
во хри
с
ти
янсько
-
го бо
га? То зна
чить, що хрис
ти
-
яни все бу
дуть вам доб
ро
вiльно
слу
жи
ти. Бу
дуть по
ма
га
ти вам
осяг
ну
ти то, що со
бi за
га
да?те.
Тi дзво
ни - то доб
рий знак для
вас!..
Коли б Ле
он учув був та
ку бе
сi
-
ду при дру
гих, вiн би, пев
но, був
нас
мi
яв
ся з не?. Вiн рад був уда
-
ва
ти про око вiльно
дум
но
го чо
-
ло
вi
ка, але в гли
би
нi сер
ця, так
як усi ма
ло
роз
ви
тi i са
мо
люб
нi
лю
ди, був за
бо
бон
ний. Тож i те
-
пер, зна
ючи, що нiх
то не чув
школьни
ко
во? бе
сi
ди, вiн прий
-
мав ду
же ра
до доб
ру во
рож
бу i
вiтк
нув де
сят
ку в надс
тав
ле
ний
школьни
кiв ку
лак.
-
Се для вас i для шко
ли, - шеп
-
нув Ле
он, - а за доб
рий знак бо
гу
дя
ку
ва
ти!
Школьник, ура
ду
ва
ний, став
знов на сво? мiс
це ко
ло ра
би
на i
сей
час же по
чав пе
ре
шiп
ту
ва
ти
-
ся з дру
гим шко
ль
ни
ком, кот
рий,
оче
вид
но, пи
тав йо
го, кi
лько дав
Ле
он.
А тим ча
сом пан бу
дов
ни
чий
прий
няв
ся вже до сво
го дi
ла i
по
чав ко
мен
де
ру
ва
ти ро
бiт
ни
-
ка
ми.
-
Ану, до дрю
кiв! - кри
чав. - Бе
-
недьо, ту
ма
не вi
сiм
над
ця
тий, де
твiй дрюк?..
Гармидер на пла
цу ще по
бi
ль
-
ши
в
ся. Ра
би
на вiд
ве
ли на
бiк,
жи
ди розс
ту
пи
ли
ся, щоб да
ти
мi
с
це ро
бiт
ни
кам, кот
рi ма
ли
зру
ши
ти з мiс
ця ве
ли
чез
ну пiд
-
ва
ли
ну i впус
ти
ти ?? на при
на
-
леж
не мiс
це в ви
ко
па
ний гли
бо
-
кий рiв. Да
ми цi
ка
во тис
ли
ся на
-
пе
ред i со
пi
ли се
ред на
тов
пу; во
-
ни бу
ли ду
же цi
ка
вi по
ба
чи
ти,
як то бу
де су
ну
ти
ся то
та ве
ли
-
чез
на ка
ме
ню
ка. Тiльки щи
голь
цвi
рiнькав ве
се
ло в клiт
цi, та
сон
це ши
ро
ким, неп
риг
ляд
ним
ли
цем всмi
ха
ло
ся зго
ри, з-по
се
-
ред тем
но-синього безх
мар
но
го
не
ба.
Всi при
ка
зи бу
дов
ни
чо
го спов
-
не
но швид
ко. Пiв
пе
рек не
ве
лич
-
ко? до
рiж
ки, ку
ди тре
ба бу
ло
про
су
ну
ти ка
мiнь, пок
ла
де
но чо
-
ти
ри ва
ли, так са
мо заг
ру
бi, як
тi, на кот
рих вiн те
пер спо
чи
вав.
Та
кi ж са
мi два ва
ли по
ло
же
но
пiв
пе
рек ями, в кот
ру тре
ба бу
-
ло ка
мiнь спус
ти
ти. Ро
бiт
ни
ки
ок
ру
жи
ли йо
го з дрю
ка
ми в ру
-
ках, мов ла
ди
лись бу
ка
ми вси
лу
-
ва
ти йо
го до ру
ху i зла
ма
ти йо
го
ка
мiн
ну упер
тiсть. Де
якi жар
ту
-
ва
ли i смi
яли
ся, на
зи
ва
ючи пiд
-
ва
ли
ну сi
рою ко
ро
вою, кот
ру
так ба
га
то лю
да оте? за
га
ня? до
стай
нi.
-
А пос
ту
пи
ся, ма
ленька! - гей
-
кнув один, пош
тур
ку
ючи ка
мiнь
ру
кою. Але ось роз
да
ла
ся ко
мен
-
да бу
дов
ни
чо
го, i все утих
ло. На
цi
лiм мно
го
люд
нiм пла
цу чу
ти
бу
ло тiльки са
пан
ня лю
дей та
цвiрк щиг
ля в клiт
цi.
-
Ану, ру
шай
те! Раз, два, три! -
крик
нув бу
дов
ни
чий. Де
сять дрю
-
кiв, мов де
сять ве
ли
чез
них па
ль
-
цiв, пiд
хо
пи
ло ка
мiнь з обох бо
-
кiв, i вiн звiльна по
ко
тив
ся по
ва
лах, важ
ко хрус
тя
чи ни
ми о
пiд
си
па
ний шу
тер.
-
Гурра! Гей! А ско
бо
чи-но го,
най ся ру
ша?! - зак
ри
ча
ли ве
се
-
ло ро
бiт
ни
ки.
-
Далi! - кри
чав се
ред тих го
ло
-
сiв бу
дов
ни
чий. Ро
бiт
ни
ки знов
на
ту
жи
ли
ся. Знов зах
рус
тiв шу
-
тер, заск
ри
пi
ли ва
ли пiд тя
га
-
рем, i ка
мiнь, мов ве
ли
чез
на че
-
ре
па
ха, повз iз
вiль
на на
пе
ред.
На ли
цях при
сут
нiх гос
тей вид
-
нi
ла
ся ра
дiсть, да
ми всмi
ха
ли
ся,
а Ле
он шеп
тав до кот
ро
гось сво
-
го "су
сi
да":
-
I що то! Го
во
рiть, що хо
че
те,
все-та
ки чо
ло
вiк - пан при
ро
ди!
Не
ма та
ко? си
ли, кот
ро? б вiн не
пе
ре
мiг. Ось ска
ла, тя
гар, а й то
-
та ру
ша?ться по йо
го при
ка
зу.
-
А особ
ли
во про
шу за
ува
жи
ти,
- до
дав "су
сiд", - що за си
ла в то
-
ва
рист
вi лю
дей! Злу
че
ни
ми си
-
ла
ми чу
да до
ко
пу
ю
ть
ся! Хi
ба ж
сам-один чо
ло
вiк пот
ра
фив би
щось по
дiб
но
го?..
-
Так, так, злу
че
ни
ми си
ла
ми, се
ве
ли
ке сло
во! - вiд
по
вiв Ле
он.
-
Гурра враз! Ану! - кри
ча
ли ра
-
дiс
но ро
бiт
ни
ки. Ка
мiнь уже був
над ямою, спо
чи
вав на двох по
-
пе
реч
них лi
га
рях, кот
рi по обох
бе
ре
гах ями сво?ми кiн
ця
ми гли
-
бо
ко вгриз
ли
ся в зем
лю пiд йо
го
ва
гою. Але те
пер дi
ло бу
ло най
-
труд
нi
ше - спус
ти
ти ка
мiнь вiд
-
по
вiд
но вдо
ли
ну.
-
Ану, хлоп
цi, жи
во до дрю
кiв! -
ко
мен
де
ру
вав бу
дов
ни
чий. Ро
бi
-
т
ни
ки розс
ко
чи
ли
ся в один миг
на оба бо
ки ро
ву i пiд
са
ди
ли
п'ять пар пi
дой
м пiд ка
мiнь.
-
Попiд реб
ра го! Так, що
би му
аж сер
це пiдс
ка
ку
ва
ло, - жар
ту
-
ва
ли ро
бiт
ни
ки.
-
А те
пер пiд
но
сiть до
го
ри! А як
ско
ро лi
га
рi вiд
вер
же
нi на
бiк, то
як ска
жу: "Ну" - всi ра
зом ви
ха
-
пуй
те дрю
ки i враз вiд ями! Ро
-
зу
мi?те?
-
Розумi?мо!
-
Але всi враз! Бо хто за
пiз
-
ниться, то бi
да бу
де!
-
Ну, ну! - крик
ну
ли ро
бiт
ни
ки i
ра
зом на
ляг
ли на пi
дой
ми, що
би
пiд
ва
жи
ти ка
мiнь до
го
ри. I спра
-
в
дi, вiн звiльна, мов не
охiт
но,
вiд
дi
лив
ся вiд лi
га
рiв, на кот
рих
ле
жав, i пiд
нiс
ся на кiлька ца
лiв
вго
ру. Всiх сер
ця ми
мо
во
лi дри
-
жа
ли. Ро
бiт
ни
ки, по
си
нiв
ши вiд
на
ту
ги, дер
жа
ли ка
мiнь на пi
до
-
й
мах над ямою, жду
чи, за
ки
шну
ра
ми ви
тяг
нуть з-пiд ньо
го
лi
га
рi i за
ки бу
дов
ни
чий не да
-
сть зна
ку - ви
ха
пу
ва
ти дрю
ки з-
пiд ка
ме
ня.
-
Ну! - гарк
нув на
рав бу
дов
ни
-
чий се
ред за
гально? ти
шi, i дев
ять ро
бiт
ни
кiв ра
зом з дрю
ка
ми
пирс
ло в про
тив
нi бо
ки. А де
ся
-
тий? Ра
зом з глу
хим лос
ко
том
ка
ме
ня, спа
да
ючо
го на приз
на
-
че
не мiс
це, по
чу
ли заг
ро
мад
же
нi
i глу
хий, про
нi
ма
ючий зойк.
-
Що се та
ко
го? Що се та
ко
го? -
за
го
мо
нi
ло кру
гом. Всi по
ча
ли
знов тис
ну
ти
ся, го
мо
нi
ти та до
пи
-
ту
ва
ти
ся, що се та
ко
го ста
ло
ся.
Сталася прос
та рiч. Дев'ять ро
-
бiт
ни
кiв ви
хо
пи
ло од
но
ча
с
но
сво? пi
дой
ми з-пiд ка
ме
ня, а де
-
ся
тий, по
мiч
ник му
ля
р
ський, Бе
-
недьо Си
ни
ця, не встиг сього на
час зро
би
ти. Од
на хви
лин
ка за
-
пiз
но, але та хви
лин
ка мог
ла йо
-
го згу
би
ти. Ка
мiнь усiм сво?м тя
-
га
рем шарп
нув йо
му пi
дой
му i
вир
вав з рук. Пi
дой
ма за?ха
ла
Бе
не
дя пi
вп
ерек - щас
тя, що не
по го
ло
вi, а тiльки в б?к. Бе
недьо
лиш раз зой
кнув i впав, мов не
-
жи
вий, на зем
лю.
Густим клу
бом пирс
нув до
го
ри
пi
сок, де впа
ла роз
мах
не
на пi
-
дой
ма. Ро
бiт
ни
ки в смер
тельнiй
три
во
зi ки
ну
ли
ся до Бе
не
дя.
-
Що то та
ке? Що та
ке? - го
мо
нi
-
ли гос
тi. - Що ста
ло
ся?
-
Пiдойма за
би
ла чо
ло
вi
ка.
-
Забила? Йой, бо
же! - да
ло
ся
чу
ти мiж да
ма
ми.
-
Нi, не за
би
ла, жи
вий! - роз
да
-
лось з-мiж ро
бiт
ни
кiв.
-
Живий! А! - вiд
сап
нув Ле
он, ко
-
т
ро
го крик Бе
не
дя вхо
пив був,
мов клi
ща
ми, за сер
це.
-
А ду
же ска
лi
че
ний?
-
Нi, не ду
же! - се був го
лос бу
-
дов
ни
чо
го, кот
рий та
кож при
тiм слу
ча? нес
по
дi
ва
но по
чув, як
пiд ним нi з сього нi з то
го ди
-
лько
тi
ли ко
лi
на.
Товпа го
мо
нi
ла i тис
ну
ла
ся до
-
в
ко
ла ска
лi
че
но
го. Да
ми оха
ли
та пи
ща
ли, крив
ля
чи ус
та та ви
-
с
тав
ля
ючи на
по
каз, якi-то во
ни
чу
лi та м'яко
го сер
ця. Ле
оно
вi
все ще щось не
ви
раз
но шу
мi
ло в
го
ло
вi, i дум
ки не мог
ли зiб
ра
ти
-
ся до
ку
пи. На
вiть щи
голь у сво?й
клiт
цi цi
по
тiв жа
лiб
но та пер
хав
по ку
тах, не
на
че не мiг ди
ви
ти
ся
на людську му
ку. А Бе
не
дьо все
ще ле
жав на од
нiм мiс
цi, по
си
нi
-
лий, як боз, зом
лi
лий, зi зцiп
ле
-
ни
ми зу
ба
ми. Пi
дой
ма за
че
пи
ла
йо
го ост
рим су
ком о бiк, про
дер
-
ла опин
ку i со
роч
ку i фа
лат
ну
ла
в клу
бi дi
ру, з кот
ро? пус
ти
лась
кров. Але пi
дой
ма за
сяг
ну
ла i
тро
хи ви
ще, по го
лод
ни
цi, i че
-
рез те iмен
но поз
ба
ви
ла йо
го на
хви
лю вiд
ди
ху.
-
Води! Во
ди! - кри
ча
ли ро
бiт
-
ни
ки, що за
хо
ди
ли
ся тве
ре
зи
ти
Бе
не
дя i пе
рев'язу
ва
ти йо
го ра
-
ну. При
не
се
но во
ду, пе
рев'яза
но
ра
ну i за
та
мо
ва
но кров, але вiд
-
тер
ти зом
лi
ло
го го
дi бу
ло. Удар
був ду
же сильний i в не
без
печ
не
мiс
це. Над цi
лим то
ва
рист
вом
за
ляг
ла знов хма
ра не
пев
нос
тi.
-
Возьмiть го ви
не
сiть отам на
ву
ли
цю! - крик
нув вкiн
цi Ле
он. -
А нi, то за
не
сiть до
до
му та прик
-
лич
те док
то
ра!
-
Живо, жи
во! - пiд
га
няв бу
дов
-
ничпй. За
ки два ро
бiт
ни
ки взя
-
ли Бе
не
дя за ру
ки i но
ги та по
-
нес
ли крiзь на
товп лю
дей на ву
-
ли
цю, до бу
дов
ни
чо
го зза
ду пi
-
дiй
шов май
стер му
лярський i дi
-
тк
нув
ся йо
го пле
ча ру
кою. Бу
до
-
в
ни
чий зiс
нув
ся i обер
нув
ся на
-
п
ру
го, мов за до
ти
ком пе
ку
чо?
кро
пи
ви.
-
А ви
ди
те, па
не бу
дов
ни
чий, я
доб
ре ка
зав?
-
Що, що та
ке? Хто ка
зав?
-
Я ка
зав, - шеп
тав сти
ха, спо
кi
-
й
но май
стер, - не спус
ка
ти ка
-
мiнь на дрю
ках, бо не
без
печ
но.
-
Е, ду
рень ти! От мудь, не що
iн
ше, п'яний був, не вiдс
ко
чив,
хто му ви
нен! - вiд
по
вiв офук
ли
-
во бу
дов
ни
чий i вiд
ве
р
нув
ся.
Май
стер стис пле
чи
ма i за
мовк.
Але бу
дов
ни
чий по
чув шпильку
внут
рi i тро
хи не пi
нив
ся зо
злос
тi.
Мiж тим по
ра бу
ло кiн
ча
ти зак
-
ла
ди
ни. Школьяики спро
ва
ди
ли
ра
би
на на ма
лу, до
сить ви
гiд
ну
Бра
бин
ку, i вiн злiз по нiй на дно
ро
ву, де на йрйзна
че
нiм мiс
цi
ле
жав фун
да
мен
то
вий ка
мiнь.
Не верх
нiй пло
щi ка
ме
ня бу
ла
ви
дов
ба
на чо
ти
риг
ран
на, до
си
-
ть гли
бо
ка ям
ка, а дов
ко
ла не?
чер
во
нi
лись свi
жi пля
ми кро
вi,
що бриз
ну
ли з ра
ни Бе
не
дя. Ра
-
бин про
мур
ко
тiв ще якусь мо
-
лит
ву, а вiд
так пер
ший ки
нув
не
ве
лич
кий срiб
ний грiш до ви
-
дов
ба
но? в ка
ме
нi ям
ки. За ним
то са
мо школьни
ки, а вiд
так по
-
ча
ли й про
чi гос
тi зла
зи
ти схiд
-
ця
ми i ки
да
ти хто бiльшi, хто
мен
шi мо
не
ти в пiд
ва
ли
ну. Да
ми
скри
ку
ва
ли та хи
та
ли
ся на схiд
-
цях, пiд
дер
жу
ва
нi муж
чи
на
ми,
тi
льки Ле
оно
ва доч
ка Фан
нi гор
-
до i смi
ло злiз
ла до ями i ки
ну
ла
ду
ка
та. По да
мах по
ча
ли й па
но
-
ве один по дру
гiм спус
ка
ти
ся до
пiд
ва
ли
ни. По
то
мок польсько?
шлях
ти iшов тут же за Гер
ма
ном
i ко
со гля
нув на ба
га
то
го ка
пi
та
-
лiс
та, ко
ли той бренькнув блис
-
ку
чим зо
ло
тим ду
ка
том: шлях
-
тич мав лиш срiб
но
го ринсько
го
в ки
ше
нi, але, щоб не пок
пи
тись
зi сво?м шля
хетським го
но
ром,
жи
во вi
доп'яв вiд ман
же
та зо
ло
-
ту спин
ку i ки
нув ?? до ям
ки.
Довго тяг
нув
ся ряд гос
тей, дов
-
го брен
ча
ло зо
ло
то, сип
лю
чись
у ка
мiн
ну ям
ку та за
ли
ва
ючи ??
блис
ку
чою хви
лею. Ро
бiт
ни
ки,
що сто
яли над ямою, че
ка
ючи на
роз
каз май
ст
ра, за
вис
но гля
дi
ли
на цi
лий той об
ряд. Но ось уже
ки
дан
ня гро
шей скiн
чи
лось -
ям
ка ма
ло що не пов
на. Ле
он, що
до
сi сто
яв при схiд
цях i всiх ви
-
хо
дя
чих з ями при
яз
но стис
кав
за ру
ки (з Гер
ма
ном та з шлях
-
ти
чем вiн на ра
до
щах на
вiть по
-
цi
лу
вав
ся), те
пер вис
ту
пив на
-
пе
ред i ка
зав при
нес
ти пли
ту та
це
мент, за
му
ру
ва
ти фун
да
мент.
Ро
бiт
ни
ки ки
ну
лись спов
ни
ти
йо
го во
лю, а вiн сам тим ча
сом
пi
дiй
шов iд клiт
цi з щиг
лем.
"Тiкiлi-тлiнь! Цю
рiнь-цю
рiнь!
Ку
ль-вулькуль!" - ще
бе
та
ла пта
-
ши
на, не на
дi
ючись со
бi ли
ха,
ко
ли Ле
он збли
жав
ся. Тон
кий,
чис
тий спiв щиг
ля дзве
нiв у ти
-
хiм воз
ду
сi, мов скло. Дов
ко
ла
всi вти
ши
ли
ся, цi
ка
во по
зи
ра
-
ючи на за
кiн
чен
ня важ
но
го об
-
ря
ду зак
ла
дин. Ле
он зняв клiт
ку
з пта
хом iз стов
па i, дер
жа
чи ??
до
го
ри, про
го
во
рив:
-
Мо? до
ро
гi су
сi
ди, а ни
нi гос
тi!
Ве
ли
кий се
день для ме
не, ду
же
ве
ли
кий. Чо
ло
вiк, що со
рок лiт
блу
кав
ся по без
лю
д
них пус
ти
-
нях та бур
ли
вих мо
рях, ни
нi
пер
ший раз по
ба
чив
ся близьким
су
по
кiй
но
го прис
та
нiв
ку. Тут, в
щас
ли
вiм мiс
тi Дро
го
би
чi, я за
-
ду
мав уви
ти со
бi гнiз
до, кот
ре
би бу
ло кра
сою i сла
вою мiс
та?
-
Браво, бра
во! - зак
ри
ча
ли гос
-
тi, пе
ре
ри
ва
ючи бе
сi
ду.
Леон пок
ло
нив
ся з ус
мi
хом i го
-
во
рив дальше:
-
Батьки на
шi нав
ча
ли нас, що,
хо
тя
чи за
ча
ти якесь дi
ло щас
ли
-
во, хо
тя
чи до
вер
ши
ти ?го щас
-
ли
во i хо
тя
чи ужи
ва
ти ?го пло
-
дiв щас
ли
во, тре
ба пе
ре
дов
сiм
з'?дна
ти со
бi ду
хiв мiс
ця. Ви вi
-
ри
те в ду
хiв, лас
ка
вi панст
во?
Мо
же бу
ти, що ? мiж ва
ми хто,
що в них не вi
рить. Я - приз
на
-
юсь вам - вi
рю в них. Ту, в тiй
зем
лi, в тих бри
лах ка
мiн
ня, в
тiм си
чу
чiм вап
нi, в людських
ру
ках i го
ло
вах, - у всiм тiм жи
-
ють ду
хи, сильнi, та?мни
чi. При
?х тiльки по
мо
чi ста
не мiй бу
ди
-
нок, моя твер
ди
ня. Во
ни тiльки
бу
дуть ?? пiд
по
рою i обо
ро
ною. I
тих-то ду
хiв по?дна
ти, жерт
вою
по?дна
ти, кро
ва
вою же
р
т
вою, -
се цiль ни
нiшнього ве
ли
ко
го об
-
ря
ду. Щоб дос
та
ток i доб
ро
бит, -
не для ме
не, а для цi
ло
го мiс
та, -
цвi
ли в тiм до
мi, ви лас
ка
ви
ми
ру
ка
ми ки
ну
ли в сю ка
мiн
ну бо
-
роз
ду зо
ло
те сiм'я. Щоб здо
-
ров'я, ве
се
лiсть i кра
са - не для
ме
не, а для цi
ло
го мiс
та, - цвi
ли
в тiм до
мi, я жерт
вую ду
хам сьо
-
го мiс
ця, сього жи
во
го, здо
ро
во
-
го, ве
се
ло
го i гар
но
го спi
ва
ка!
При цих сло
вах Ле
он встро
мив
ру
ку до клiт
ки. "Пi-пi-пi!" - за
пи
-
ща
ла пта
ши
на, пер
ха
ючи i хо
ва
-
ючись по ку
тах, од
на
ко Ле
он жи
-
во зло
вив ?? i ви
няв з клiт
ки. Щи
-
голь ско
ро в ру
цi за
мовк, тiльки
ди
вив
ся дов
ко
ла за
ля
ка
ни
ми
очи
ма. Йо
го чер
во
но
пе
рi гру
ди
виг
ля
да
ли, мов ве
ли
ка кро
ва
ва
пля
ма в Ле
оно
вiй ру
цi. Ле
он ви
-
няв чер
во
ну шов
ко
ву нит
ку i
зв'я
зав нею щиг
ле
вi кри
ла i но
-
ги, а вiд
так зiй
шов схiд
ця
ми в
до
ли
ну, до фун
да
мен
ту. Всi дов
-
ко
ла мов
ча
ли, мов пiд яки
мось
тис
ком. Ро
бiт
ни
ки над
нес
ли ве
-
ли
ку пли
ту i дов
ко
ла чо
ти
риг
-
ран
но
го про
ру
бу в фун
да
мен
тi
нак
ла
ли це
мен
ту, щоб за
раз же
за
му
ру
ва
ти той от
вiр. То
дi Ле
он,
про
шеп
тав
ши ще якiсь сло
ва,
зняв пер
ше з пальця зо
ло
тий
перс
тень i ки
нув йо
го до про
чо
-
го скар
бу в ка
мiн
нiй дуч
цi, а вiд
-
так по
ло
жив на
верх щиг
ля. Пта
-
ши
на ле
жа
ла спо
кiй
но на хо
лод
-
нiм смер
тельнiм ло
жi з зо
ло
та i
срiб
ла, тiльки го
лов
ку звер
ну
ла
до
го
ри, до не
ба, до сво?? яс
но?,
чис
то? вiт
чи
ни, - но за
раз ве
ли
ка
пли
та прик
ри
ла звер
ху той жи
-
вий-трiб, зат
верд
жу
ючи бу
ду
ще
щас
тя до
му Гам
мерш
ля
гiв?
В тiй хви
лi Ле
он пог
ля
нув вбiк i
по
ба
чив на фун
да
мен
тi слi
ди iн
-
шо? жерт
ви - кров людську, кров
по
мiч
ни
ка му
ляр
сько
го, Бе
не
дя.
Та кров, зас
тиг
ла вже на ка
ме
нi,
вра
зи
ла йо
го до гли
би
ни ду
шi.
Йо
му по
ви
дi
лось, що, вi
дай, чи
не "ду
хи мiс
ця" жар
ту
ють со
бi з
йо
го слiв i бе
руть зов
сiм не та
ку
мар
ну жерт
ву, як йо
го жерт
ва.
Йо
му при
ви
дi
лось, що тая дру
га,
страш
на, людська жур
ба лед
ве
чи вий
де йо
му на ко
ристь. Крап
-
лi кро
вi, зак
рiп
ло? на ка
ме
нi, в
тем
нiм про
ко
пi виг
ля
да
ли, мов
чор
нi го
ло
ви за
лiз
них гвоз
дiв,
що вер
тять, дi
ряв
лять i роз
то
чу
-
ють пiд
ва
ли
ни йо
го пиш
но? бу
-
до
ви. Йо
му ста
ло на
раз якось хо
-
лод
но, якось тiс
но в про
ко
пi, i
вiн ви
хо
пив
ся чим
бор
ше на
верх.
Гостi тис
ли
ся до нього з жи
чен
-
ня
ми. Гер
ман стис
нув йо
му ру
ку
i про
мо
вив го
лос
но:
-
Най той не
ве
ли
кий скарб, за
-
сi
яний при
яз
ни
ми ру
ка
ми в пiд
-
ва
ли
ну ва
шо
го до
му, рос
те i
мно
житься в ти
ся
чу ра
зi Най
ста
не пiд
ва
ли
ною сла
ви i ба
-
гатст
ва ва
шо
го ро
ду!
-
I так, як ваш дiм ни
нi зас
но
-
вувсь на пiд
ва
ли
нi з ка
ме
ня i зо
-
ло
та, - до
дав з дру
го
го бо
ку та
-
кож го
лос
но шлях
тич, - так най
щас
тя i розц
вiт ва
шо
го ро
ду вiд
-
ни
нi ос
но
ву?сь на щи
рiй при
яз
нi
i при
хильнос
тi всiх лю
дей.
Леон ра
дiс
но стис
кав ру
ки сво
-
?м гос
тя, ра
дiс
но дя
ку
вав ?м за ?х
при
язнь i ус
лу
гу, ра
дiс
но при
рi
-
кав пра
цю
ва
ти на
дальше тiльки
в то
ва
рист
вi i для то
ва
рист
ва, - а
все-та
ки в сер
цi йо
го ле
жав ще
хо
лод
ний су
мерк, крiзь кот
рий
грiз
но вид
нi
ли
ся ве
ли
кi чор
нi
крап
лi кро
вi, мов жи
вi за
лiз
нi
гвоз
дi, про
би
ва
ючi i роз
то
чу
ючi
нез
нач
но пiд
ва
ли
ни йо
го щас
тя.
Вiн чув з усiх слiв сво?х гос
тей
який
сь хо
лод, за кот
рим, ба
чи
-
лось, ча
ту
ва
ла скри
та гли
бо
ко в
?х сер
цях за
висть.
Мiж тим ро
бiт
ни
ки пiд про
во
-
дом бу
дов
ни
чо
го за
му
ру
ва
ли з
усiх бо
кiв фун
да
мент i ви
во
ди
ли
швид
ко стi
ну все
ре
ди
нi про
ко
-
пу. Вда
ри
ла пер
ша го
ди
на.
-
Ну, до
сить, лю
ди, на ни
нi ро
-
бо
ти! - крик
нув Ле
он. - Тре
ба й
вам тро
ха за
ба
ви
тись. Та
ких
днiв, як ни
нiш
нiй, в мо?м жит
тю
не
ба
га
то, най же i для вас вiн бу
-
де праз
ни
ком. Тут вам сей
час
при
не
суть пи
ва i за
ку
сок, а ви,
май
стер, ува
жа
й
те на по
ря
док!
-
Добре, про
шу па
на!
-
А вас, мо? до
ро
гi гос
тi, про
шу
за со
бою. Фан
нi, ди
тин
ко, будь
гос
по
ди
нею i зай
ми
ся да
ма
ми!
Про
шу, про
шу!
Гостi, ве
се
ло гу
то
ря
чи, пiш
ли
по
мiж ку
па
ми цег
ли, ка
мiн
ня та
де
ре
ва до до
ща
но?, вiн
ця
ми та
рiз
но
барв
ни
ми хо
ру
гов
ка
ми ус
-
т
ро?но? бу
ди на пе
ре
кус
ку. Тi
ль
-
ки ра
бин i школьни
ки та де
якi
дру
гi "ху
си
ти" пiш
ли геть, не хо
-
тя
чи за
сi
да
ти при од
нiм сто
лi з
"треф
ня
ка
ми".
Поки в бу
дi се
ред ве
се
ло
го га
-
мо
ру па
ни гос
ти
ли
ся, ро
бiт
ни
ки
си
дi
ли в ши
ро
кiм кру
зi пiд го
-
лим не
бом на ка
мiн
нi. Два по
-
мiч
ни
ки на
ли
ва
ли пи
во, дру
гi
два роз
но
си
ли рiз
ни
ки хлi
ба та
су
ше
ну ри
бу. Од
на
ко ро
бiт
ни
ки
бу
ли якось ду
же мов
чаз
ли
вi.
Слу
чай з Бе
недьом ще
мiв iще
всiм унут
рi, ба i весь той див
ний
жи
дiвський об
ряд зак
ла
дин ду
-
же ?м не спо
до
бав
ся. Хто ви
га
дав
жи
ву пта
ши
ну за
му
ро
ву
ва
ти? Нi
-
би то при
не
се щас
тя? А втiм, мо
-
же, й так? Ад
же доб
ре то який
сь
ви
га
дав: па
нам ве
сiл
ля, а кур
цi
смердь. А тут ще й тi ро
бiт
ни
ки,
що вiд
но
си
ли Бе
не
дя до
до
му,
по
вер
ну
ли i ста
ли роз
по
вi
да
ти,
як ста
ра Бе
недьова ма
ти пе
ре
-
пу
ди
лась i зап
ла
ка
ла тя
женько,
по
ба
чив
ши сво
го ?ди
но
го си
на
зом
лi
ло
го, ок
ро
вав
ле
но
го. Зра
-
зу, бi
дач
ка, га
да
ла, що вже по ??
си
но
вi, але ко
ли ?м уда
ло
ся Бе
-
не
дя прот
ве
ре
зи
ти, то так утi
-
ши
ла
ся, мов ди
ти
на: зас
ка
ку?
ко
ло нього, i цi
лу?, i'пла
че, i йой
-
ка?, так що аж сер
це кра?ться
чо
ло
вi
ко
вi.
-
Зна?те що, хлоп
цi, - оз
вав
ся
май
стер, - тре
ба би зро
би
ти яку
склад
ку та пiд
ря
ту
ва
ти бiд
них
лю
дей, бо за
ки вiн бу
де сла
бий
та не
за
рiб
ний, то я й не знаю, з
чо
го ?м обо?м ви
жи
ти. Ад
же ста
-
ра iг
лою не за
ни
па? на тiлько!
-
Правда, прав
да! - зак
ри
ча
ли
ро
бiт
ни
ки з усiх бо
кiв. - Ско
ро
по вип
ла
тi, то кож
дий по п'ять
крей
ца
рiв, нам уй
ма не
ве
ли
ка, а
?м доб
ро.
-
Ну, а бу
дов
ни
чий, - оз
вав
ся ко
-
т
рий
сь му
ляр, - вiн нi
чо не да
сть?
Ад
же цi
ле не
щас
тя че
рез н?го!
-
Та й ще доб
ре ще, що на тiм
ста
ло
ся, - ска
зав дру
гий. - Та то
ка
мiнь мiг i п'ятьом так са
мо за
-
?ха
ти!
-
Тре му ка
за
ти, най та
кож при
-
чи
ниться на бiд
но
го ска
лi
че
но
-
го.
-
Але вже ви ка
жiть, - ска
зав ма
-
й
стер, - я не бу
ду.
-
Ну та що, ска
же
мо ми, гур
том,
- оз
ва
ли
ся го
ло
си.
Саме в тiй хви
лi вий
шов бу
дов
-
ни
чий з бу
ди вiд гос
тей, щоб по
-
г
ля
ну
ти на ро
бiт
ни
кiв. Йо
го ли
-
це вже на
ли
лось ши
ро
ким ру
-
м'я
нцем вiд ви
пи
то
го ви
на, а
блис
ку
ча па
лич
ка ду
же жи
во лi
-
та
ла з од
но? ру
ки до дру
го?.
-
А що, дi
ти! - крик
нув вiн, пiд
-
хо
дя
чи до круж
ка.
-
Все доб
ре, про
шу па
на, - вiд
ка
-
зав май
стер.
-
Ну, так ми ся й спра
вуй
те! - I
хо
тiв iти на
зад.
-
Ми би до па
на ма
ли од
ну
просьбу, - дав
ся чу
ти го
лос з-по
-
мiж ро
бiт
ни
кiв. Бу
дов
ни
чий обе
-
р
нув
ся:
-
До ме
не?
-
Так, - за
гу
ли гур
том усi.
-
Ну, що ж та
ко
го?
-
Щоби пан бу
ли лас
ка
вi при
чи
-
ни
ти
ся до склад
ки на то
го по
мi
-
ч
ни
ка, що го ни
нi пi
дой
мою при
-
шиб
ло.
Будовничий сто
яв, не ка
жу
чи
нi
чо
го, тiльки сильнi
ший ру
м'я
-
нець по
чав вис
ту
па
ти на йо
го
ли
це, - знак, що про
сь
ба ро
бiт
-
ни
кiв неп
ри?мно йо
го дiтк
ну
ла.
-
Я? - ска
зав вiн вкiн
цi з про
во
-
ло
ком. - А ви вiд
ки до ме
не з тою
просьбою при
хо
ди
те? Хi
ба я то
-
му ви
нен, чи що?
-
Та, про
шу па
на, i ми не вин
нi,
але зда?ся нам, го
диться i та
ки
тре
ба по
мо
чи бiд
но
му чо
ло
вi
ко
-
вi. Вiн сла
бий, який
сь час не бу
-
де мiг ро
би
ти, тре
ба ж ?му й ма
-
те
рi ста
рiй чи
мось ди
ха
ти.
-
Як хо
че
те, то му по
ма
гай
те, а
я вiд
ки до то
го при
ход
жу! Пер
-
шо
му-лiп
шо
му не
пот
рi
бо
вi по
-
ма
гай!.. Ще чо
го не ста
ло!.. - Бу
-
дов
ни
чий вiд
вер
нув
ся гнiв
но i
пус
тив
ся йти на
зад, ко
ли втiм
кот
рий
сь з ро
бiт
ни
кiв, обу
ре
ний
та
кою бе
сi
дою, ска
зав го
лос
но:
-
Ади, який пан! А сам то
му най
-
бiльше ви
нен, що Бе
не
дя ска
лi
-
чи
ло! От ко
би ?го бу
ло так пар
-
ну
ло, то, пев
не би-м, не по
жал
-
ку
вав не то п'ять, а й де
сять кре
-
йца
рiв на та
ко
го дi
ло
во
да!..
-
Що? - рев
нув на
раз з усе? си
ли
бу
дов
ни
чий i прис
ко
чив до си
-
дя
чих ро
бiт
ни
кiв. - Хто се го
во
-
рив?
Мовчанка.
-
Хто се смiв го
во
ри
ти? Га?
Нiхто й не пис
нув.
-
Майстер, ви ту си
дi
ли: хто се
ска
зав? Го
во
рiть, а нi, то вас на
-
же
ну з ро
бо
ти за
мiсть то
го ур
-
ви
те
ля!
Майстер пог
ля
нув дов
ко
ла по
ро
бiт
ни
ках i ска
зав спо
кiй
но:
-
Я не знаю.
-
Не зна?те? То я вас вiд
ни
нi не
знаю ту на ро
бо
тi. Проч!
-
То я ска
зав! - вi
доз
вав
ся один
ро
бiт
ник, вста
ючи. - Я ска
зав i
ще раз ка
жу, що-с дi
ло
вiд, ко
ли
не хо
чеш на бiд
но
го ро
бiт
ни
ка
да
ти. А о твою ро
бо
ту я не
стою!..
Будовничий сто
яв, мов ска
же
-
ний, i з лю
тi не мiг до сло
ва
прий
ти. Ро
бiт
ник мiж тим узяв
свiй вiн
кель, кельню та мi
ру i,
по
п
ро
щав
ши
ся з то
ва
ри
ша
ми,
спо
кiй
ною хо
дою пi
шов iд рин
-
ко
вi. Про
чi ро
бiт
ни
ки мов
ча
ли.
-
Га, дра
би, лай
да
ки! - гри
мав
бу
дов
ни
чий. - О, або вiн сто?ть о
ро
бо
ту! Вiн би лиш ле
жав го
рi
жи
во
том, як то
та сви
ня в бо
ло
тi.
Але пож
дiть-но ви, нав
чу я вас
по
ряд
ку! Не та
кi у ме
не ста
не
те!
А то ур
ви
те
лi! - I, ще весь те
ле
-
па
ючись зi злос
тi та кло
ну
чи
всю "го
ло
ту", бу
дов
ни
чий пi
шов
на
зад до пансько
го то
ва
рист
ва.
В бу
дi тим ча
сом iш
ло ду
же ве
-
се
ло i гой
но. По пе
ре
кус
цi слу
ги
поз
би
ра
ли мис
ки i та
ре
лi, а на
-
то
мiсть по
нас
тав
ля
ли фля
шок з
ви
ном i ча
рок. Чар
ки кру
жи
ли
жи
во. Ви
но звi
ль
на роз
пу
ту
ва
ло
язи
ки, роз
буд
жу
ва
ло ве
се
лiсть
та го
мiн. Па
ху
чий дим з до
ро
гих
ци
гар клу
бив
ся по
над го
ло
ва
ми
до до
ща
но? сте
лi, плив тон
кою
струй
кою крiзь про
рi
за
не вiк
но.
Слу
ги Ле
оно
вi кру
ти
ли
ся по
се
-
ред гос
тей, по
да
ючи ?м, чо
го хто
за
ба
жав. Гос
тi од
нi си
дi
ли куп
-
ка
ми, дру
гi сто
яли або хо
ди
ли,
ба
ла
ка
ючи, жар
ту
ючи або тор
гу
-
ючись. Ле
он не по
ки
дав Гер
ма
-
на. Вiн ни
нi пер
ший раз ближ
че
зiй
шов
ся з тим най
бiльшим бо
-
рис
лавським ту
зом i по
чув до
нього якусь див
ну при
язнь. До
сi
во
ни сто
яли про
тив се
бе, як во
-
ро
ги, до
пер
ва два ро
ки то
му
при
був до Бо
рис
ла
ва з го
то
вим i
чи
ма
лим ка
пi
та
лом. Вiн був бi
-
льше об
ра
зо
ва
ний вiд Гер
ма
на,
доб
ре знав
ся на ку
пецт
вi, чи
тав
де
якi книж
ки гiр
ни
чi i ду
мав, що
до
сить йо
му тiльки яви
тись в
Бо
рис
ла
вi, а усе по
ко
риться пе
-
ред ним, i вiн ста
не са
мов
лад
-
ним па
ном. Вiн на
пе
ред ук
ла
дав
со
бi пла
ни, як то вiн за
ку
пить
де
ше
во об
шир
нi i най
вiд
по
вiд
нi
-
шi до ко
пан
ня част
ки грун
ту, як
по
за
во
дить со
бi ма
ши
ни для
ско
р
шо
го i де
шев
шо
го ви
до
бут
-
ку зем
ля
них скар
бiв, як пiд
не
се
цi
лий наф
то
вий про
мисл i сво?ю
во
лею бу
де пiд
нi
ма
ти i опус
ка
ти
цi
ни на всiх тор
гах. Мiж тим по
-
ка
за
ло
ся на дi
лi зов
сiм не те. В
Бо
рис
ла
вi бу
ли вже сво? си
ли, i
то си
ли та
кi, з кот
ри
ми йо
му не
-
лег
ко бу
ло мi
ря
тись, а най
бi
-
льшою та
кою си
лою був Гер
ман.
Ле
он зра
зу лю
тив
ся, по
ба
чив
ши,
з якою не
тай
ною не
охо
тою при
-
й
ма
ють йо
го дав
нi бо
рис
лавськi
предп
ри?мцi. Осо
б
ли
во Гер
ман,
той прос
тий, нев
че
ний жи
до
ну
-
ч
кар, був для нього сiл
лю в оцi, i
вiн ста
рав
ся все i всю
ди, де тi
-
льки мiг, щи
па
ти йо
го, а в то
ва
-
рист
вi нi
ко
ли не пе
ре
ми
нув по
-
за зви
чай
ною чем
нiс
тю по
ка
за
-
ти Гер
ма
но
вi свою ду
хов
ну ви
-
щiсть. Гер
ман знов ма
ло ро
бив
со
бi з до
тин
кiв Ле
она, а ша
р
пав
йо
го на по
лi iн
те
ре
сiв: пе
ре
ха
пу
-
вав част
ки, кот
рi хо
тiв ку
пу
ва
ти
Ле
он, пе
рей
мав йо
го що
най
лiп
-
ших ро
бiт
ни
кiв, а при всiм тiм
Ле
оно
вi все по
ка
зу
вав та
кий
вид, бу
цiм
то й нi
чо
го не зна?.
Сього бу
ло зам
но
го для Ле
она.
Вiн по
ба
чив, що та
ким спо
со
бом
не дiй
де нi до чо
го. Прав
да до
сi в
Бо
рис
ла
вi йо
му щас
ти
ло
ся: вiн
на
ди
бав на кiлька ба
га
тих жил
вос
ку, кип'ячка тож в мно
гих
ямах iш
ла доб
ре; але Ле
он спра
-
вед
ли
во бо
яв
ся, що не зав
сiг
ди
щас
тя бу
де йо
му при
хильне, що,
мо
же, ча
сом i вiд
вер
неться вiд
нього, а на та
кий слу
чай лiп
ше
ма
ти сильних при
яте
лiв, нiж си
-
льних во
ро
гiв. А тут ще й те при
-
чи
ни
ло
ся, що по смер
тi жiн
ки
Ле
он за
ба
жав з ча
сом осiс
ти су
-
по
кiй
но, ут
вер
ди
ти
ся, пус
ти
ти
ко
рiн
ня в грунт i ужи
ва
ти на
ста
рiсть пло
дiв сво
го нес
по
кiй
-
но
го, за
по
пад
ли
во
го жит
тя i за
-
без
пе
чи
ти хо
ро
ше жит
тя сво?й
вди
нач
цi. Тут уже ко
неч
на рiч -
ма
ти кру
жок при
яте
лiв, а не во
-
ро
гiв. При тiм же вiн за
чув, що у
Гер
ма
на ? син-?ди
нак у Льво
вi в
прак
ти
цi ку
пецькiй, - i дум
ка йо
-
го пря
мо стрi
ли
ла ту
ди: Гер
ма
-
нiв син i йо
го Фан
нi - то па
ра;
два най
бiльшi си
ла
чi по ка
пi
та
-
лу, за
мiсть бо
ро
ти
ся i пiд
ко
пу
ва
-
ти один дру
го
го, схо
дяться, зв'я
-
за
нi тiс
ним i вуз
лом ро
дин
ним, i
дум
ка Ле
оно
ва бу
ду
ва
ла зо
ло
тi
зам
ки на тiй трив
кiй пiд
ва
ли
нi.
-
Бачите, до
ро
гий су
сi
до, - го
во
-
рив вiн до Гер
ма
на, - сам не
знаю, що та
ке, що так ме
нi ду
же
за
ту
жи
ло
ся за сво?м спо
кiй
ним,
ти
хим i щас
ли
вим прис
та
нов
-
ком. А то до
сi чо
ло
вiк був, як та
пе
ре
лет
на пти
ця: то тут, то там.
Нi, по
ра вспо
ко?ти
ся!
-
I я то ка
жу, - ска
зав Гер
ман,
що чи
нив
ся, не
мов тая бе
сi
да ду
-
же йо
го зай
ма?.
-
Не дав ме
нi бог си
на так, як
вам, - га, але ? у ме
не доч
ка, сер
-
деш
на ди
ти
на. Ба
чи
ти ?? щас
ли
-
вою, з лю
бим чо
ло
вi
ком, в кру
зi
дi
то
чок - ох, то ?ди
на цiль мо
го
жит
тя?
-
Дасть бог, що й те? вам спов
-
ниться.
-
Га, я ду
же то
го ба
жаю? Ах, i
ще так кру
жок доб
рих при
яте
-
лiв, та
ких, як ви, лю
бий су
сi
до, -
нi, бiльше би ме
нi нi
чо до щас
тя
не хи
бу
ва
ло?
-
Ну, що
до ме
не, - ска
зав, ус
мi
-
ха
ючись, Гер
ман, - я з Дро
го
би
ча
не вте
чу, ме
не мо
же
те ма
ти зав
-
сiг
ди на сво? ус
лу
ги.
-
О, я знаю, - ска
зав Ле
он i крiп
-
ко стис
нув Гер
ма
но
ву ру
ку, - я
знаю, що ви щи
рий, доб
рий чо
-
ло
вiк! Не по
вi
ри
те, як я вiд
дав
на
ба
жав з ва
ми ближ
че поз
на
ко
-
ми
ти
ся? А що ж ваш син? Прав
-
да, я не маю чес
тi зна
ти йо
го
лич
но, але вiн уже на
пе
ред ми
-
лий ме
нi i до
ро
гий, як своя влас
-
на ди
ти
на.
Герман тро
хи скри
вив
ся на
згад
ку про си
на, мов на
раз в ме
-
дiв
ни
ку схруп
нув зер
но пер
цю.
-
Мiй син, - ска
зав вiн не
охiт
но,
- дя
кую вам за лас
ка
ве за
пи
тан
-
ня! От, пра
цю?, що мо
же.
-
Ну, то
го й не ка
жiть! - скрик
-
нув Ле
он. - Я й сам знаю, що син
та
ко
го батька, пев
но, й хви
лi не
про
си
дить дар
мо! Ех, до
ро
гий
су
сi
до, який би я був щас
ли
вий,
як
би-то ми мог
ли взя
ти
ся оба
до
ку
пи, зiй
ти
ся близько у всiм
так, що
би? - Вiн ур
вав i гля
дiв
на Гер
ма
на, а Гер
ман на нього,
не вга
ду
ючи, ку
ди той цi
лить.
-
Зна?те, - по
чав знов Ле
он, -
ни
нiш
нiй день та
кий ве
ли
кий i
щас
ли
вий для ме
не?
Саме се
ред то? роз
мо
ви оба бе
-
сiд
ни
ки вста
ли i пi
дiй
шли до вi
-
к
на, бо в бу
дi зро
би
лось душ
но.
Гер
ман виг
ля
нув у вi
к
но над
вiр.
Лед
ве вiдс
ту
пив вiд вiк
на, ко
ли
на
раз ку
сень цег
ли, мов стрi
ла,
вле
тiв крiзь вiк
но са
ме ту
ди, де
сто
яв Гер
ман. I як
раз, ко
ли Ле
он
го
во
рив про ве
ли
ке ни
нiшн? ща
-
с
тя, цег
ла геп
ну
ла пе
ред ним на
стiл, в ку
пу скля
нок. Бо
лiс
но
дзе
нькну
ло i розп
рис
ло
ся скло,
а цег
ла по
ле
тi
ла да
лi i, уда
рив
-
ши
ся ще о про
тив
ну стi
ну, впа
ла
на зем
лю. Всi поз
ри
ва
ли
ся з мi
-
сць, а Гер
ман поб
лiд мов по
лот
-
но: вiн до
га
ду
вав
ся, що цег
ла
ви
мi
ре
на бу
ла в нього.
-
Що се? Що се? Хто се та
кий? -
по
чу
ли
ся три
вож
нi кри
ки. Ле
он,
Гер
ман i ще де
якi гос
тi ви
ле
тi
ли
над
вiр. Над
во
рi тож крик.
-
А ла
пай-но го, дра
ба яко
гось! -
кри
чав з усi?? мо
цi май
стер.
-
Хто ту цег
лою ки
да?сь? - кри
-
к
нув i со
бi ж Ле
он.
-
А он, про
шу па
на, який
сь дра
-
бу
га-вуг
ляр
чук. Плен
тав
ся ту по
ули
цi, за
зи
рав, за
зи
рав, а да
лi,
як по
ба
чив ото
го па
на (по
ка
зав
на Гер
ма
на) у вiк
нi, та за цег
лу, -
як фу
рить, та вте
ки! Ла
пай го,
ла
пай та на по
лi
цiю! - обер
нув
ся,
за
орав май
стер до двох ро
бiт
ни
-
кiв, що гна
ли до
лiв Зе
ле
ною
ули
цею за утi
ка
ючим вуг
ляр
чу
-
ком в чор
нiй, як смо
ла, со
роч
цi i
в та
кiй же опин
цi.
-
Овва, то бес
тiя втi
ка?! Не здо
-
го
нять! - го
во
рив май
стер.
Робiтники, що гна
ли за хло
па
-
ком, та
кож, зда?ться, бу
ли то?
га
д
ки, бо зу
пи
ни
ли
ся за
ди
ха
нi.
Але один схи
лив
ся, пiд
няв ка
-
мiнь i шпур
нув ним за утi
ка
ю
-
чим, що вже як
раз був на скру
тi.
Ка
мiнь вцi
лив вуг
ляр
чу
ка в са
му
п'яту, i той, по
чув
ши бiль, скрик
-
нув, як ска
же
ний, i щез за му
-
ром. Крик той див
но вра
зив Гер
-
ма
на.
-
Ей, а се що за хло
пак? - спи
тав
вiн. Нiх
то не знав вуг
ляр
чу
ка.
Але Ле
он гля
нув на Гер
ман
а i аж
зля
кав
ся.
-
Мiй бо
же, а вам що та
ке?
-
Нiчо, нi
чо, - вiд
ка
зав Гер
ман, -
то, вi
дай, вiд за
ду
хи. Щось мя ту,
у гру
дях, стис
ло. Але той го
лос,
той го
лос? який
сь та
кий див
-
ний?
Леон не мiг по
ня
ти, чим див
-
ний той го
лос. Йо
му вiн ви
дав
ся
зов
сiм зви
чай
ним. I Гер
ман не
вмiв ви
тол
ку
ва
ти со
бi, що се за
го
лос, - йо
му зда
ва
лось, що вiн
десь чув йо
го, але де, не знав. То
тiльки знав, що яко
юсь та?
м
-
ною, не
дос
лi
ди
мою си
лою го
лос
той збен
те
жив у нiм якiсь стра
-
ш
нi, дав
но за
бу
тi вра
жiн
ня, яку
-
сь бу
рю, кот
ро? слi
ди ще не заг
-
ла
ди
лись в йо
го сер
цi. Але що се
та
ко
го, i як во
но взя
ло
ся, i як бу
-
ло зв'яза
не з тим ди
ким, бо
лiс
-
ним вик
ри
ком уда
ре
но
го вуг
ля
-
р
чу
ка, сього не мiг Гер
ман со
бi
ви
яс
ни
ти.
Леон мiж гим взяв йо
го по
пiд
ру
ки i по
вiв в сад, пiд тi
ни
с
тi де
-
ре
ва, на па
ху
чу ви
со
ку тра
ву. Хо
-
лод
на
вий, свi
жий во
з
дух жи
во
вспо
ко?в Гер
ма
на, i Ле
он за
чав
йо
му знов го
во
ри
ти про сво? ба
-
жан
ня i на
дi?:
-
Ах, як го
ря
чо я вiд
дав
на ждав
та
ко
го дня, як ни
нiш
нiй! Як я
ба
жав, щоб вiд нього по
чи
на
ла
-
ся но
ва, спо
кiй
на, щас
ли
ва до
ба
мо
го жит
тя! Щоб в нiм на всi бо
-
ки по
нав'язу
ва
лись для ме
не ща
-
с
ли
вi вуз
ли! I ось прий
шов той
день, на
дi? мо? збу
ли
ся, вуз
ли
нав'яза
нi, крiм од
но
го i най
важ
-
нi
шо
го? Ах, а ви, до
ро
гий су
сi
до
i при
яте
лю, ви зро
би
ли б ме
не
най
щас
ли
вi
шим чо
ло
вi
ком у свi
-
тi, як
би по
мог
ли ме
нi на
в'яза
ти
той пос
лiд
нiй, най
важ
ли
вi
ший
ву
зол!..
-
Я? - спи
тав зди
во
ва
ний Гер
-
ман, - Який же то ву
зол?
-
Що ту дов
го го
во
ри
ти, - ска
зав
Ле
он i взяв Гер
ма
на за обi ру
ки,
- мо? най
глуб
ше, сер
деч
не ба
жа
-
н
ня, щоб на
шi дi
ти, моя Фан
нi i
ваш Гот
лiб, бу
ли па
ра!
Герман мов
чав. Дум
ка ся не бу
-
ла для нього нес
по
дi
ван
кою, але
все-та
ки йо
го се тро
ха див
но дi
-
тк
ну
ло, що вiд Ле
она пер
шо
го
по
чув с
е пред
ло
же
ння
.
-
Що ж ви, прис
та?те? - спи
тав
Ле
он.
-
Гм, не знаю, як би то? - ска
зав
не
рi
шу
чо Гер
ман.
-
Ви ва
гу?тесь? Не ва
гуй
тесь,
до
ро
гий су
сi
до! Хi
ба ж не ви
ди
те
тих ко
рис
тей, якi з та
ко
го спо
лу
-
чен
ня спли
нуть на нас? Вiзьмiть
лиш то: ми оба, двi пер
шi, смiю
ска
за
ти, си
ли бо
рис
лавськi, ми
оба ра
зом, спо
рiд
не
нi, зв'яза
нi
до
ку
пи, - хто то
дi оп
ре
ся нам?
Всi пi
дуть за на
шою во
лею, а хто
не схо
че, той за од
ним на
шим
за
ма
хом упа
де в по
рох! По
ду
-
май
те: ми то
дi па
ни цi
ло
го наф
-
то
во
го тор
гу, ми виз
на
чу?м цi
-
ни, за
ку
пу?м око
лич
нi се
ла, лi
си,
ка
ме
но
ло
ми та ко
па
ль
нi! Цi
ла
око
ли
ця в на
ших ру
ках. Не тi
ль
-
ко тор
го
вi i про
мис
ло
вi, але i по
-
лi
тич
нi дi
ла око
ли
цi в на
ших ру
-
ках. Всi ви
бо
ри йдуть, як ми хо
-
че
мо, пос
ли i реп
ре
зен
тан
ти го
-
во
рять, що ми ка
же
мо, бо
ро
нять
на
ших iн
те
ре
сiв, па
ни i гра
фи
дба
ють о на
шу лас
ку!.. Чи ви по
-
ни
ма
ете? Ми си
ла, i до
ки дер
жа
-
тись бу
де
мо ра
зом, до
ти нiх
то
про
тив нас не всто?ть! - I, ро
зог
-
не
ний влас
ни
ми сло
ва
ми, Ле
он
ки
нув
ся обiй
ма
ти Гер
ма
на.
-
Приста?те, до
ро
гий при
яте
лю,
бра
те? - скрик
нув Ле
он.
-
Пристаю, - ска
зав Гер
ман, - тi
-
ль
ко
не знаю, як моя жiн
ка.
-
Що, ва
ша чес
на i ро
зум
на жiн
-
ка ма
ла б не хо
тi
ти щас
тя для
сво
го си
на i для мо?? ди
ти
ни? Нi,
то не мо
же бу
ти! Хо
дiм, хо
дiм до
не?. Я ни
нi ще му
шу за
ла
го
ди
ти
се важ
не дi
ло, i, ско
ро ро
зiй
ду
-
ться гос
тi, пi
дем оба, предс
та
ви
-
мо, по
го
во
ри
мо?
-
Вона ду
же лю
бить сво
го си
на,
то прав
да. Але ме
нi здав
ся, що й
во
на кра
що? пар
тi? для нього не
най
де вiд ва
шо? Фан
нi, - ска
зав
Гер
ман.
-
Ах, до
ро
гий при
яте
лю! - скри
-
к
нув ура
ду
ва
ний Ле
он. - Що за
щас
тя для ме
не ни
нiшнього дня!
Бо
же, що за щас
тя! Пi
дем, пi
дем!
II
Рука об ру
ку йшли два при
яте
-
лi Бо
рис
лавським трак
том до
Гер
ма
но
во
го по
меш
кан
ня. Го
во
-
рив бiльше Л
e
oн. Вiн був чо
ло
-
вiк ду
же враз
ли
вий i жи
во пе
ре
-
й
мав
ся вся
кою ду
м
кою. Нев
то
-
мимо роз
то
чу
вав вiн пе
ред Ге
р
-
ма
ном що
раз но
вi кар
ти
ни ?х бу
-
ду
що? ве
ли
чi й си
ли. Все з йо
го
уст iш
ло, мов ме
дом по
со
лод
же
-
не, всi труд
нос
тi так i ще
за
ли,
мов снiг вiд сон
ця. Прак
тич
ний i
хо
лод
ний, Гер
ман зра
зу не ду
же
по
да
вав
ся на тi зо
ло
тi го
ри, але
чим да
лi, тим бiльше Ле
он по
тя
-
гав i йо
го за со
бою, i в йо
го не
до
-
вiр
ли
вiй го
ло
вi звiльна за
ча
ло
та
кож во
ру
ши
тись пи
тан
ня: "А
що ж, хi
ба ж се не мо
же бу
ти?.."
З сво?м си
ном Гот
лi
бом вiн зда
-
в
на мав тiлько гри
зо
ти та кло
-
по
тiв, що на
вiть нi
ко
ли не прий
-
шло йо
му на дум
ку жда
ти з ньо
-
го чо
го-не
будь путнього на бу
-
ду
ще, не то вже бу
ду
ва
ти та
кi
ви
со
ко
лет
нi пла
ни. От i не
дав
но
ку
пець, у ко
т
ро
го Гот
лiб вiд
двох лiт був на прак
ти
цi, пи
сав
до ньо
го, мо
же, Со
тий раз, що
Гот
лiб зле спра
ву?ться, дi
ла не
пи
льну?, гро
шi, прис
ла
нi з до
му,
роз
ки
да?, мов бе
зум
ний, над
дру
ги
ми суб'?кта
ми збит
ку
?
ть
-
ся i бог зна яких дур
ниць не ви
-
роб
ля?. "З жа
лем приз
на
ти му
-
шу, - пи
сав да
лi ку
пець, - що йо
-
го дво
лiт
нiй по
бит в мо?м зак
ла
-
дi не при
нiс для нього май
же нi
-
яко? ко
рис
тi. Йо
го знан
ня в ку
-
пецт
вi те
пер та
ке са
ме, як бу
ло
й спо
чат
ку?" Все те ми
мо
во
лi
на
су
ва
лось Гер
ма
но
вi на дум
ку
те
пер, ко
ли Ле
он та
ки
ми за
ман
-
чи
ви
ми крас
ка
ми ма
лю
вав йо
му
бу
дуч
нiсть ?х "до
мiв" за по
лу
-
чен
ням Гот
лi
ба з Фан
нi. "Ще до
-
ки я жию, - ду
мав Гер
ман, - то,
мо
же, во
но бу
де якось iти, але
вiд
так?" Щоб Гот
лiб змi
нив
ся,
по
п
ра
вив
ся, на те тре
ба хi
ба
яко
го чу
да, кот
ро
го Гер
ман не
на
дi
яв
ся. Але все-та
ки вiн слу
-
хав Ле
оно
вi бе
сi
ди, звiльна пiд
-
да
вав
ся ?? ча
ру
ючо
му впли
во
вi,
не
мов на лег
кiм чов
нi пус
кав
ся
на ти
хе, ла
гiд
но-хви
лю
юче, ве
-
чiр
нiм блис
ком озо
ло
че
не мо
ре,
i йо
му ро
би
лось якось так лег
ко,
лю
бо, не
мов i справ
дi вже спов
-
ню
ються йо
го най
смi
лi
шi на
дi?.
"А що ж, хi
ба ж се не мо
же бу
ти?"
- ду
ма
лось йо
му, i на нього на
хо
-
ди
ла якась пев
нiсть, не
мов усе
те не тiльки мо
же бу
ти, але й
справ
дi бу
де, му
сить бу
ти.
За той час оба при
яте
лi вiд ри
-
н
ку зiй
шли вже до
лiв, на мiс
ток,
вiд
ки ули
ця по
ча
ла знов пi
дiй
-
ма
ти
ся до
го
ри, по
мiж дво
ма ря
-
да
ми ви
со
ких ясе
нiв, по
ки не ур
-
ва
ла
ся на
вер
ху, де блис
ку
чий
по
зо
ло
че
ний хрест мер
ко
тiв до
сон
ця. Тут же за мос
том нап
ра
во
по
чи
нав
ся об
шир
ний сад, об
му
-
ро
ва
ний ви
со
ким му
ром. Да
лi
мур кiн
чив
ся, за
мiсть нього йшли
шта
хе
ти з ду
бо
вих лат в му
ро
ва
-
них стов
пах з блис
ку
чи
ми чор
-
ни
ми на
го
лов
ни
ка
ми з по
ли
ва
-
но? гли
ни. За ти
ми шта
хе
та
ми
був уже не сад, але ого
ро
дець
цвi
то
вий, до
сить за
пу
ще
ний, ок
-
ру
жа
ючий ста
рос
вiтський, без
-
по
вер
хо
вий, а за
то ши
ро
ко роз
-
ло
же
ний дiм пiд гон
та
ми. Вiд
ули
цi ве
ла до нього ши
ро
ка в'?
з
-
до
ва бра
ма i по
бiч не
ве
лич
ка
хвi
р
точ
ка для пi
шо
хо
дiв. То бу
ла
Гер
ма
но
ва осе
ла. Тут вiн жив вiд
кiлькох лiт, хоть мав ще кiлька
до
мiв по iн
ших час
тях мiс
та i
три ка
ме
ни
пi в рин
ку. Всi тi бу
-
дин
ки вiн ви
пус
кав у на
?м, а сам
не мав охо
ти ру
ша
тись iз сього
ста
рос
вi
т
сько
го ви
гiд
но
го гнiз
-
да. Дiм сей ра
зом з ве
ли
ким са
-
дом, ого
ро
дом, под
вiр'ям, стай
-
ня
ми i вся
ки
ми зна
до
ба
ми вiн
за
ку
пив вiд вдо
ви по од
нiм по
-
льськiм па
ну з ве
ли
ко
го ро
ду.
Пан той дав
нi
ше мав ве
ли
кi ма
-
?тки, кiлька сiл око
лич
них. Але
най
бiльша часть то
го ма?тку
пiш
ла на пiд
пи
ран
ня не
щас
ли
-
во? ре
во
лю
цi? в 1831 р.; що ли
-
ши
ло
ся опiс
ля, бу
ло по
т
ра
че
но в
дов
го
лiт
нiх про
це
сах о якесь на
-
с
лiдст
во, так що по ска
су
ван
нi
пан
щи
ни дав
нiй дi
дич очу
тив
ся
не
мов на льоду i не мiг наз
ва
ти
сво?м нi
чо
го, крiм сього од
но
го
до
му з са
дом та па
рою ко
ней.
Тут вiн i до
жив сво
го вi
ку в за
-
тиш
шi, а по йо
го смер
тi жiн
ка
спро
да
ла й сей пос
лiд
нiй шма
-
ток давньо? ве
ли
чi i заб
ра
ла
ся з
тих сто
рiн. За
мiсть ста
ро
го по
-
ль
сько
го дi
ди
ча нас
тав но
вий
пан в тих му
рах - Гер
ман. Вiн то
-
дi iно що по
чав по
рос
та
ти в пi
-
р'я; за
куп то
го до
му був пер
ший
крок до йо
го пiз
нi
шо
го ба
гатст
-
ва; мо
же, для то
го вiн i звик
ся
так iз тим ста
рим жит
лом.
Впрочiм, Гер
ма
на ма
ло зай
ма
ло
внут
рiшн? улад
жен
ня до
му, -
тим мен
ше зай
мав йо
го сад, в
ко
т
рiм дав
нiй влас
ти
вець про
-
сид
жу
вав, бу
ва
ло, цi
ле лi
то i в
кот
рiм, як го
во
ри
ли в су
сiдст
вi, i
те
пер ще не раз мi
сяч
но? но
чi
мож бу
ло ви
дi
ти йо
го ви
со
ку
стать з дов
ги
ми ву
са
ми i бi
лим,
як мо
ло
ко, во
лос
сям, бро
дя
чу в
гус
тiй ви
со
кiй тра
вi, - мож бу
ло
ви
дi
ти, як вiн ог
ля
да? кож
де де
-
ре
во, мов ста
ро
го зна
ко
мо
го, ча
-
сом за
ла
му? ру
ки або зiт
ха? важ
-
ко. Гер
ман хоть i чув тi слу
хи,
смi
яв
ся з них, але до са
ду все-та
-
ки йо
го не тяг
ло. Вiн вдо
во
лив
-
ся тим, що кож
до? вес
ни по
чис
-
лив де
ре
ва i вiд
так ви
пус
кав сад
в арен
ду са
дiв
ни
ко
вi, сам же до
нього ма
ло ко
ли й заг
ля
дав.
I в са
мiм до
мi Гер
ман ма
ло якi
по
ро
бив амi
ни. Ста
рос
вi
т
ськi ме
-
б
лi об
би
то но
вим реп
сом, за
мi
-
сть ста
ро
польських ве
ли
ких пе
-
чей по
му
ро
ва
но но
вi, ках
ле
вi,
мiж вiк
на
ми по
вi
та
но ве
ли
кi
дзе
р
ка
ла, та й го
дi. На стi
нах, по
-
бiч де
яких но
вих шти
хiв, ви
сi
ли
по
чор
нi
лi вiд ста
рос
тi порт
ре
ти
дав
нiх польських маг
на
тiв, з гус
-
ти
ми бро
ва
ми, грiз
ни
ми ву
са
ми
i ого
ле
ни
ми ло
ба
ми. Див
но виг
-
ля
да
ла то
та су
мiш ста
рос
вiч
чи
-
ни з нев
мi
ли
ми i не
мов слу
чай
-
ни
ми про
ба
ми но
ви
ни, але Гер
-
ма
на се ма
ло об
хо
ди
ло, вiн i так
за
ня
тий був iн
ши
ма, важ
нi
ши
ми
дi
ла
ми, йо
го зав
дан
ня бу
ло -
гро
ма
ди
ти, а не ужи
ва
ти, i вiн
гро
ма
див, зби
ра, мно
жив, док
ла
-
дав з яки
мось га
ряч
ко
вим пос
пi
-
хом, не дба
ючи, хто бу
де ко
рис
-
ту
ва
тись йо
го над
бан
ням;
-
От i мо? гнiз
до! - ска
зав Гер
-
ман, от
во
ря
ючи хвiрт
ку i впу
с
-
ка
ючи Ле
она на
пе
ред. Ле
он пер
-
ший раз ни
нi всту
пав в йо
го по
-
ро
ги.
-
Ах, як ту ви
гiд
но, як ту прос
-
тiр
но! - скри
ку
вав хви
ля вiд хви
-
лi з чем
ною пе
ре
са
дою Ле
он, об
-
зи
ра
ючись по под
вiр'?. Под
вiр'я
бу
ло ви
ло
же
не пли
та
ми. На
се
ре
-
ди
нi бу
ла кир
ни
ця пiд даш
ком, з
ве
ли
ким ко
ле
сом на два вiд
ра.
Да
лi збо
ку вид
но бу
ло стай
ню, а
по
бiч не? вхiд до са
ду.
-
Простiрно-то прос
тiр
но, - вiд
-
ка
зав Гер
ман, - але, прав
ду ка
-
жу
чи, тро
ха мов пус
то. Ви
ди
те,
чо
ло
вiк уже в та
ких лi
тах, ко
ли
йо
му не до
сить се
бе са
мо
го, ко
-
ли рад би ба
чи
ти
ся се
ред цi
ло?
ку
пи ма
леньких, ве
се
леньких?
-
О, так, так, - пе
рер
вав Ле
он, -
се iмен
но й ме
нi за
раз прий
шло
на дум
ку. Справ
дi, що ту жи
ти
се
ред ку
пи мо
ло
до
го по
томст
ва,
то був би рай, прав
ди
вий рай!..
-
А те
пер що? - го
во
рив да
лi Ге
-
р
ман. - Син наш у Льво
вi? Ну,
тре
ба, що
би мо
ло
дий чо
ло
вiк за
-
мо
ло
ду чо
гось нав
чив
ся?
-
Певно, пев
но!
-
А ми з жiн
кою, дво? нас, а ще
во
на хо
ро
ви
та? приз
най
те, що
ча
сом чо
ло
вi
ко
вi прик
ро ро
би
-
ть
ся.
Вони ввiй
шли до по
ко?в.
-
Правда? - ка
зав Гер
ман. - Ти
хо,
як в мо
ги
лi? Слуг не де
р
жи
мо
мно
го: вiз
ник, ку
хар
ка та й по
-
ко?вка, бiльше нам не тре
ба. I
так ту цi
лий день. Ме
не зви
чай
-
но й так рiд
ко ко
ли до
ма ви
да
-
ють, все дi
ла.
-
Ой так, так, - ска
зав Ле
он, -
важ
ке на
ше жит
тя. Го
во
рять: що
хи
бу? ка
пi
та
лiс
то
вi, - не
ро
ба,
жи? со
бi та гро
шi зго
р
ту?. А тут
би во
ни пог
ля
ну
ли, по
жи
ли кi
-
ль
ка день на
шим жит
тям, то,
пев
но би, вiд
ки
ну
ли
ся й тих ка
-
пi
та
лiв, i то
го жит
тя.
-
О, пев
но, ру
чу вам! - пот
вер
-
див Гер
ман. - Хоть в тiй хви
лi й
миг
ну
ла йо
му по го
ло
вi зби
точ
-
на дум
ка, що пре
цiнь при всiй
тiй тяж
кос
тi, при всiх не
до
го
дах
жит
тя якось нi один ка
пi
та
лiст
не ки
нув ще доб
ро
вiльно сво
го
ма?тку анi не по
мi
няв
ся ним за
па
ли
цю й тор
би жеб
рацькi.
Герман пе
рей
шов iз сво?м гос
-
тем уже три по
ко?. Всю
ди бу
ло
ти
хо i пус
то. Вiн шу
кав сво?? жi
-
н
ки, але не мiг ?? дог
ля
ну
ти. Пе
-
рей
шли до чет
вер
то
го по
кою,
об
шир
но
го, як ма
ш
тар
ня. Гер
-
ман озир
нув
ся, i тут не бу
ло нi
-
ко
го.
-
Що за ди
во, де во
на по
дi
ла
ся?
- ска
зав пiв
го
ло
сом Гер
ман, ко
-
ли втiм iз су
сiднього по
кою, спа
-
льнi йо
го жiн
ки, по
чу
лось йо
му
щось, не
мов го
лос
не хли
пан
ня.
-
А се що? - ска
зав вiн, прис
лу
-
ху
ючись.
-
Чи не пла
че хтось? - ска
зав, i
со
бi ж нас
лу
ху
ючи, Ле
он.
-
Будьте лас
ка
вi, ко
ха
ний су
сi
-
до, сядьте ту, спо
чиньте хви
ль
-
ку, ось, про
шу, пе
рег
ляньте аль
-
бум мо?х зна
ко
мих, мо
же, по
ба
-
чи
те й со
бi зна
ко
мi ли
ця? I пе
-
реп
ра
шаю вас, що вий
ду на хви
-
льку, пог
ля
ну, що се та
ко
го?
-
Але ж про
шу, про
шу, - вiд
ка
-
зав Ле
он, сi
да
ючи на крiс
лi ко
ло
круг
ло
го сто
ла. Вiн узяв альбум
до
рук, але не мав охо
ти пе
рег
ля
-
да
ти йо
го. Хви
лю си
дiв без ру
ху
i дум
ки. Ро
зiг
рав
ша хви
ля йо
го
фан
та
зi? на
раз iз
сяк
ла, втих
ла
пiд впли
вом се? ти
шi, сього не
-
мов мо
гильно
го хо
ло
ду, який
па
ну
вав в тiм до
мi. Вiн сам не
знав, чо
му ся ти
ша йо
му не по
-
до
ба
лась.
-
Тьфу до чор
та, якась мов роз
-
бiй
ницька корш
ма, аж чо
ло
вi
ко
-
вi мо
то
рош
но!.. Зда?тся, що от-
от хтось ви
па
де з-за две
рей i
вхо
пить тя за гор
ло. А ще й, тi
об
ра
зи, та
кi глу
пi мор
ди! Тьфу, я
би то
го й на хви
лю не стер
пiв. А
йо
му що, жи? со
бi, як миш в хо
-
да
цi, та й не дба? нi про що!..
Вiн по
чав прис
лу
ху
ва
тись, що
дi?ться в су
сiд
нiм по
ко?, де пi
-
шов Гер
ман, але не чув зра
зу нi
-
чо
го бiльше, як все те ж са
ме
хли
пан
ня.
-
Добрий знак на по
ча
ток? -
вор
ко
тiв вiн да
лi. - Вход
жу сю
да
з та
ки
ми на
дi
ями, а ту якась ма
-
ра чи ко
на?, чи що? То, пев
но,
во
на са
ма. Чув я, що гад
ра пос
-
лiд
ня? Та що дi
я
ти, для iн
те
ре
су
тре
ба в'яза
ти
ся й з та
ки
ми!
Знов слу
ха?. Го
мiн. Се Гер
ман
го
во
рить щось, але що - не чу
ти.
Ше
лест який
сь. Мов
чан
ка. Знов
го
мiн i хли
пан
ня. На
раз луск,
мов удар чи
мось твер
дим о пiд
-
ло
гу, i про
раз
ли
вий жi
но
чий
крик: "Роз
бiй
ни
ку! Кро
во
пий
це!
Проч ме
нi з очей! Проч, най тя
не вид
жу на сво? очi!"
Леон аж пiд
верг
ся на крiс
лi. Що
се та
ко
го? Вiн по
чав слу
ха
ти да
-
лi, але те
пер уже за пис
ком та
сту
ко
том не мiг ро
зiб
ра
ти слiв.
Мiр
ку
вав тiльки, що якiсь стра
-
ш
нi прок
лят
тя, на
ру
га i об
ви
ни
гра
дом ле
тять на Гер
ма
но
ву го
-
ло
ву, але за що, про що, то
го не
знав.
Не знав сього i Гер
ман! Увiй
шо
-
в
ши до жiн
чи
но? спальнi, по
ба
-
чив, як во
на, роз
ки
да
на i розх
-
рис
та
на, ле
жа
ла на со
фi з ви
дом
ко
на
ючо? i хли
па
ла. З ?? очей тек
-
ли сльози i про
мо
чи
ли вже ши
-
ро
кий кру
жок на обо? со
фи. Гер
-
ман зчу
ду
вав
ся i не знав, що ду
-
ма
ти на та
кий вид. Жiн
ка, ба
чи
-
лось, не зап
ри
мi
ти
ла йо
го вхо
ду,
не ру
ша
лась, тiльки гру
ди ?? то
пiд
но
си
ли
ся, то опа
да
ли по
ри
-
ви
с
то, мов у ве
ли
кiй на
ту
зi. Гер
-
ман бо
яв
ся пiдс
ту
па
ти до не?,
зна
ючи ?? кру
тi но
ро
ви, але да
лi
зiб
рав
ся на вiд
ва
гу.
-
Рифко, Риф
ко! - ска
зав вiн сти
-
ха, збли
жа
ючись до не?.
-
Чо хочеш? - спи
та
ла во
на, би
-
ст
ро по
вер
та
ючи го
ло
вою.
-
Що то
бi ста
ло
ся? Чо
го пла
-
чеш?
-
Чо хо
чеш? - пов
то
ри
ла во
на з
при
тис
ком. - Хто ту з то
бою при
-
й
шов?
-
Та нiх
то не прий
шов. Ади, нi
-
ко
го не
ма.
-
Не бре
ши! Я чу
ла, що вас два.
Хто то та
кий?
-
Леон Гам
мерш
ляг.
-
А вiн за чим?
-
Таж зна?ш, у нього ни
нi зак
ла
-
ди
ни бу
ли, про
сив ме
не?
-
Але за чим йо
го сю
да при
нес
-
ло?
-
Слухай, Риф
ко, - по
чав Гер
ман,
ви
дя
чи, що во
на не
мов ути
хо
ми
-
ри
лась тро
хи. - Ле
он - ба
га
тий
чо
ло
вiк, доб
рий чо
ло
вiк, го
ло
ва
не
аби
яка?
-
Чи ка
жеш ти раз, чо
го вiн ту
прий
шов, чи нi? - пе
ре
би
ла йо
го
Риф
ка, стис
ка
ючи ку
ла
ки.
-
Адже чувш, що ка
жу. Тiлько
пос
лу
хай. Ле
он, ка
жу, ба
га
тий
чо
ло
вiк. А жiн
ки у нього не
ма,
тiлько од
на донька. Чу
?ш, Риф
-
ко, ти зна?ш йо
го доньку Фан
нi?
Прав
да, що дiв
чи
на нi
чо
го?
-
Ну?
-
Зна?ш, що ка
же Ле
он? "Су
сi
до,
- ка
же, - у ме
не од
на до
нь
ка, а у
вас один син?"
Герман не скiн
чив. На згад
ку
про си
на Рнфка по
си
нi
ла, зад
ри
-
жа
ла вся, а вiд
так, шпур
нув
ши
на
бiк стiльчик з-пiд нiг, вип
ря
-
ми
ла
ся i крик
ну
ла:
-
Розбiйнику! Кро
во
пiй
це! Проч
вiд ме
не! Проч з-пе
ред мо
?х
очей..
Герман ос
тов
пiв. Вiн не знав,
що се ста
ло
ся з Риф
кою, i ле
пе
-
тiв ли
шень раз за ра
зом:
-
.Але ж, Риф
ко, що то
бi? Що ти
ро
биш, Риф
ко?..
-
Проч ме
нi з очей, пот
во
ро! -
ве
ре
ща
ла Риф
ка. - Що
би тя бог
тяж
ко по
бив та по
ка
рав! Що
би
ся зем
ля пiд то
бов розс
ту
пи
ла!
Iди геть вiд ме
не! Ти, ти го
во
-
риш ме
нi про си
на! Ти мав си
на?
Ти мав ко
ли сер
це?..
-
Але ж, Риф
ко, що з то
бою ста
-
ло
ся? Пос
лу
хай!..
-
Нiчого ме
нi вiд те
бе слу
ха
ти,
ка
те! Що
би й бог те
бе не вис
лу
-
хав на сво?м су
дi! А хi
ба ти слу
-
хав ме
не, як я го
во
ри
ла: не тре
-
ба ди
ти
ну му
чи
ти шко
лою, не
тре
ба ди
ти
ну то
ро
пи
ти прок
ля
-
тою прак
ти
кою? А ти нi та й нi!
Те
пер ма
?ш, ма?ш, чо
го-сь хо
тiв!
-
Ну, що ста
ло
ся, Риф
ко? Я нi о
чiм не знаю!
-
Не зна?ш? Га, не знав би ти,
що ни
нi за день, не
лю
де який
сь.
На, пог
лянь, дiз
най
ся! На! - I во
-
на ки
ну
ла йо
му лист па
пе
ру.
Гер
ман дри
жа
чи
ми ру
ка
ми взяв
пiм'яте, слi
зьми про
мо
че
не пи
-
сь
мо, мiж тим ко
ли Риф
ка, не
-
мов утом
ле
на, важ
ко ди
шу
чи,
знов упа
ла на со
фу, зак
ри
ла ли
-
це до
ло
ня
ми i тяж
ко пла
ка
ла.
Письмо бу
ло зi Льво
ва, вiд куп
-
ця, у кот
ро
го прак
ти
ку
вав Гот
-
лiб. Гер
ман, мур
ко
тя
чи, чи
тав:
"Ви
со
ко
по
важ
ний па
не! Сам не
знаю, вiд чо
го за
ча
ти i як роз
по
-
вiс
ти о тiм, що тут у нас ста
ло
ся.
Ваш син, Гот
лiб, уже три днi то
-
му про
пав, i вся
кi по
шу
ку
ван
ня
бу
ли дар
мi. До
пер
ва ни
нi ра
но
уда
лось по
лi
цi? най
ти йо
го одiж,
зви
ту до
ку
пи, в кор
чах на Пел
-
чи
нськi
й
го
рi. Йо
го ж са
мо
го до
-
сi анi слi
ду. До
гад
ка бу
ла, чи не
вто
пив
ся в ста
вi, але до
сi не
мож
на бу
ло до
шу
ка
тись тi
ла.
При?жджай
те як
най
швид
ше, мо
-
же, удасться нам вик
ри
ти, що з
ним ста
ло
ся. Впро
чiм, ко
ли б де
-
що вик
ри
ло
ся, за
ким ще ви дiс
-
та
не
те се письмо, до
не
су те
лег
-
ра
фiч
но!.
Герман зир
нув на да
ту письма:
ще пе
ре
ду
чо
ра! А те
лег
ра
ми не
бу
ло, - зна
чить, нi
чо
го! Вiн дов
гу
хви
лю сто
яв мов ос
тов
пi
лий,
сам не зна
ючи, що з ним дi?ться.
Риф
чин го
лос
ний плач знов йо
-
го прот
ве
ре
зив.
-
Видиш, ви
диш, - кри
ча
ла во
на,
- до чо
го ти до
вiв свою ди
ти
ну!
Вто
пив
ся мiй си
но
чок, вто
пив
ся
мiй Гот
лiб!.. I чо
му те
бе за
мiсть
нього не зал
ля
ла твоя прок
ля
та
кип'ячка в якiй-де бо
рис
лав
сь
-
кiй бе
зод
нi!..
-
Боже мiй, - ска
зав Гер
ман, -
жiн
ко, май же ро
зум, хi
ба ж я то
-
му ви
нен?
-
Не ти ви
нен? А хто ж та
кий?
Мо
же, я? Iди, лю
до?де, н
е
го
во
ри
нi
чо
го, не стiй, ?дь до Льво
ва,
мо
же, ще де як мож бу
де йо
го
ви
ря
ту
ва
ти або хоть тi
ло вiд
-
най
ти!.. Бо
же, бо
же, за що ти ме
-
не та
ким чо
ло
вi
ком по
ка
рав, що
свою влас
ну ди
ти
ну в грiб ввiг
-
нав! Та й ко
би ще тих дi
тей у
нього мно
го! А то од
но-однi
се
-
нь
ке бу
ло, та й то
го не
ма!.. Ой-
ой-ой, го
ло
во моя, роз
пук
ни
ся!..
-
Та цить же, Риф
ко, чень, ще не
так зле, як на
пи
са
но. Чу
?ш, що
од
ну тiлько одiж знай
шли! А
одiж що? Одiж мiг ски
ну
ти?
-
А ски
нув би ти з се
бе шкi
ру
твою по
га
ну!.. Ти ще ме
нi до
го
-
во
рю?ш, до
рi
зу?ш ме
не, не
лю
де!
О, я знаю, що те
бе то ма
ло об
хо
-
дить, що тво
го си
на десь там у
во
дi ри
би ?дять! То
бi що! Але я!
Мо? сер
це кра?ся, мо? сер
це чув,
що все про
па
ло, не
ма мо
го си
-
ноч
ка зо
ло
то
го, не
ма, не
ма!..
Герман ба
чив, що з жiн
кою нi
-
що го
во
ри
ти, бо й так до ла
ду з
нею не до
го
во
риш
ся. Вiн ки
нув
-
ся чим бор
ше на
ка
за
ти вiз
ни
ко
-
вi, щоб зби
рав
ся в до
ро
гу, зап
ря
-
гав ко
нi. То
дi до Дро
го
би
ча не
бу
ло ще за
лiз
ни
цi. Хо
тя
чи ?ха
ти
до Льво
ва, тре
ба бу
ло во
зом ?ха
-
ти до Стрия, бо аж вiд
там iш
ла
за
лiз
ни
ця до Льво
ва.
Проходячi? че
рез ве
ли
кий по
-
кiй, Гер
ман зир
нув на
бiк i по
ба
-
чив Ле
она, кот
рий усе ще си
дiв
на крiс
лi, мов на тер
ню, чув роз
-
мо
ву, пе
ре
ри
ва
ну наг
ли
ми ви
бу
-
ха
ми пла
чу або хли
пан
ня, але
все ще не знав, що та
ке ста
ло
ся з
йо
го "су
сi
да
ми" i що во
но зна
-
читься. Гер
ман аж те
пер при
га
-
дав со
бi Ле
она, про кот
ро
го за
кри
ком жiн
ки та влас
ним не
-
щас
тям зов
сiм був по
за
був.
-
А, ко
ха
ний су
сi
до, - ска
зав вiн,
збли
жа
ючись до Ле
она, - да
руй
-
те, але не
щас
тя?
-
Боже, що з ва
ми ста
ло
ся? -
скрик
нув Ле
он. - Ви блi
дi як по
-
лот
но, дро
жи
те, ва
ша жiн
ка пла
-
че, що се та
ке?
-
Ех, i не пи
тай
те, - ска
зав сти
ха
Гер
ман, - не
щас
тя, мов грiм з яс
-
но
го не
ба, спа
ло на наш дiм, i то
так нес
по
дi
ва
но, що я ще й до
сi
не знаю, чи то все ме
нi сниться,
чи дiй
сна прав
да.
-
Але ка
жiть же, бо
же мiй, - i не
-
ма нi
яко? ра
ди?
-
Яка на те ра
да! Хто воск
ре
-
сить мерт
во
го!.. Про
па
ло, про
па
-
ло мо? щас
тя, моя на
дiя!
-
Мертвого?
-
Отак! Мiй син, мiй Гот
лiб, не
жи? вже!
-
Готлiб! Що ви ка
же
те? Чи се
мо
же бу
ти?
-
Пише зi Льво
ва йо
го прин
ци
-
пал, що про
пав десь. Кiлька днiв
не мож бу
ло вiд
шу
ка
ти й най
ме
-
н
шо
го слi
ду, аж вкiн
цi по
лi
цiя
най
шла йо
го одiж в кор
чах на
Пел
чинськiй го
рi.
-
А тi
ло?
-
Нi, тi
ла не най
де
но.
-
Ах, то, мо
же, ще вiн жи?!
-
Тяжко, ко
ха
ний су
сi
до! Я й сам
так ду
мав зра
зу. Але да
лi, роз
ва
-
жив
ши йо
го ха
рак
тер i все?
все? я стра
тив на
дiю! Нi, не ба
-
чи
ти вже ме
нi йо
те, не ба
чи
ти!..
Аж те
пер, ко
ли Гер
ман улег
-
шив сво? сер
це тим опо
вi
дан
-
ням, з йо
го очей по
тек
ли сльози.
Вiн хоть i знав, що син йо
го був
зiп
су
тий i на
пiв
бе
зум
ний, все-
та
ки знав та
кож, що се йо
го ?ди
-
ний син, на
щад
ник йо
го ма?тку.
А ще са
ме ни
нiшнього дня Ле
он
вко
ли
сав був йо
го сер
це та
ки
ми
со
лод
ки
ми на
дi
ями. Вiн по
чи
нав
уже ду
ма
ти, що хоть i сам Гот
лiб
не поп
ра
виться, то, мо
же, гар
на,
ро
зум
на жiн
ка, Фан
нi, зу
мi? бо
-
дай здер
жу
ва
ти йо
го прим
хи,
взви
ча?ти йо
го по
во
лi до спо
кiй
-
но
го, ро
зум
но
го жит
тя. А те
пер
на
раз усе пирс
ло, мов булька на
во
дi. Пос
лiд
нi ни
точ
ки лю
бо
вi
вiт
цiв
сь
ко? i сильнi ни
тi са
мо
-
любст
ва в йо
го сер
цi за
бо
лi
ли
на
раз - i вiн зап
ла
кав. Ле
он ки
-
нув
ся по
тi
ша
ти йо
го:
-
Ах, ко
ха
ний су
сi
до, не плач
те!
- го
во
рив вiн. - Я знаю на
пев
но,
що ваш Гот
лiб жи
вий, що ще бу
-
де
те ма
ти з нього по
тi
ху. Лиш не
дай
те
ся пiд
то
чу
ва
ти ту
зi. Твер
-
дос
тi, вiд
ва
ги! Нам, лю
дям си
ль
-
ним, ка
пi
та
лiс
там, сто
ячим на
-
пе
ре
дi сво
го ча
су, тре
ба все бу
ти
твер
ди
ми i нез
ру
ши
ми
ми!
Герман хи
тав го
ло
вою на то
ту
бе
сi
ду.
-
Що ме
нi з то
го? - вiд
ка
зав вiн
сум
но. - По
що ме
нi те
пер си
ли, ка
-
пi
та
лу, ко
ли не
ма ко
му ним ко
-
ри
с
ту
ва
ти
ся. А я - за
с
та
рий уже!..
-
Нi, не тратьте на
дi?, не тра
ть
-
те на
дi?! - вго
во
рю
вав Ле
он, -
Лиш швид
ко ?дьте до Льво
ва, - я
вам ру
чу, що вам уда
сться йо
го
вiд
шу
ка
ти.
-
О, коб-то бог дав, коб-то бог
дав! - скрик
нув Гер
ман. - Прав
да
ва
ша, по?ду, му
шу вiд
най
ти йо
го,
жи
во
го чи вмер
ло
го!
-
Нi, не вмер
ло
го, а жи
во
го, - пi
-
д
хо
пив Ле
он. - I вже не ли
шай
те
йо
го там, у то
го яко
гось куп
ця, а
при
ве
зiть сю
да, всiм нам на втi
-
ху, на ра
дiсть! Так, ко
ха
ний су
сi
-
до, так!..
В тiй хви
лi ство
ри
ли
ся две
рi зо
спальнi i до по
кою ввiй
шла Риф
-
ка, ще зап
ла
ка
на i вся чер
во
на,
мов грань, ?? товс
те, ши
ро
ке ли
-
це спа
лах
ну
ло гнi
вом, ко
ли по
-
ба
чи
ла Ле
она. I Ле
он со
бi ж по
-
чув
ся якось не в сво?й та
рiл
цi,
ко
ли по
ба
чив Гер
ма
ни
ху, ви
со
-
ку, товс
ту i грiз
ну, як жи
ва ка
ра
бо
жа. Але, кри
ючи сво? за
мi
шан
-
ня, вiн в пе
ре
сад
нiй чем
нос
тi пi
-
д
бiг до не?, вкло
нив
ся, про
тяг
-
нув ли
це для ви
ра
жен
ня смут
ку
i вже от
во
рив ус
та, щоб за
го
во
-
ри
ти, ко
ли Гер
ма
ни
ха, згiрд
но
ог
ля
нув
ши йо
го вiд стiп до го
ло
-
ви, ко
рот
ко, але го
лос
но спи
та
-
ла:
-
А ти чо ту хо
чеш, за
во
ло
ко?
Леон став нi в двi нi в три на та
-
ке при
вi
тан
ня. Да
лi на ли
цi йо
го
по
яви
ла
ся хо
лод
на, си
лу
ва
на ус
-
мiш
ка, i, ще раз кла
ня
ючись, вiн
за
чав:
-
Справдi, лас
ка
ва па
нi, ду
же
ме
нi жаль, що я в та
ку нев
лас
ти
-
ву по
ру?
-
Але я пи
таю, чо
го ту пот
ре
бу
-
?ш? - крик
ну
ла Риф
ка i гля
ну
ла
на нього з та
ким гнi
вом i по
гор
-
дою, що Ле
оно
вi аж страш
но
зро
би
ло
ся, i вiн ми
мо
во
лi мот
-
нув
ся взад.
-
Але ж пе
реп
ра
шаю, - ска
зав
вiн, ще не тра
тя
чи вiд
ва
ги, - ми
ту от з ва
шим му
жем, а мо?м до
-
ро
гим то
ва
ри
шем, ук
ла
да
ли пла
-
ни, - ах, якi хо
ро
шi пла
ни, о на
-
шiй бу
ду
щи
нi, - i я вi
рю твер
до,
що бог нам до
по
мо
же дiж
да
ти
ще ?х справд
жен
ня!
-
Вам? Бог до
по
мо
же? Лю
до?ди
якiсь, дво
душ
ни
ки! - вор
ко
тi
ла
Ри
ф
ка, а да
лi, не
мов ос
ну
ва
та,
пi
дой
ми
ла за
тис
ну
тi ку
ла
ки вго
-
ру i ки
ну
лась на пе
ре
пуд
же
но
го
Ле
она.
-
Не пi
деш ти ми з до
му, ду
шо
-
гу
бе! - кри
ча
ла во
на. - Ти ще смi
-
?ш роз
ди
ра
ти мо? сер
це, го
во
ри
-
ти ме
нi сво? дур
ни
цi, ко
ли мiй
син че
рез вас i ва
шi прок
л
я
тi
?
гро
шi зо свi
ту про
пав!.. Проч ми
з ха
ти! Проч! А як ще раз по
ва
-
жиш
ся ту вка
за
ти
ся, то ти вид
ру
тi безвс
тид
нi, га
дю
чi очi! Ро
зу
-
мi?ш?..
Леон зблiд, ску
лив
ся пiд гра
-
дом тих слiв i, не зво
дя
чи очей з
грiз
но? про
яви, взад
гузь сту
пав
iд две
рям.
-
Але ж, жiн
ко, Риф
ко, - вмi
шав
-
ся Гер
ман, - що то
бi ста
ло
ся? За
що об
ра
жа?ш на
шо
го доб
ро
го
су
сi
да? А чень, во
но ще все не
так, чень, наш Гот
лiб жи? i все
те, о чiм ми го
во
ри
ли, мо
же спо
-
в
ни
ти
ся?
Герман на
дi
яв
ся тим по
тi
ши
ти
Риф
ку; по
ка
за
лось, що тiльки
дуж
че роз
лю
тив ?? на бiд
но
го
Ле
она.
-
А хоть би й так бу
ло, - крик
ну
-
ла во
на, - то я во
лю де
сять раз
по
ба
чи
ти йо
го мерт
вим, нiж ба
-
чи
ти отсього по
га
ни
на сво?м
сва
том! Нi, нi
ко
ли, до
ки я жию,
нi
ко
ли то
го не бу
де!
Оба муж
чи
ни ста
ли хви
лю мов
за
де
ре
вi
лi, не зна
ючи, що ста
ло
-
ся Риф
цi i вiд
ки взя
лась у не? та
-
ка встек
ла злiсть на Ле
она. А ко
-
ли Риф
ка не пе
рес
та
ва
ла кри
ча
-
ти, ки
да
ти
ся i про
го
ню
ва
ти Ле
-
она з сво
го до
му, той, ску
лив
ши
-
ся i на
тис
нув
ши ци
лiн
дер на го
-
ло
ву, ви
ле
тiв з не
гос
тин
них по
-
ко?в на под
вiр'я, на ву
ли
цю i, не
об
зи
ра
ючись, дри
жа
чи весь з не
-
с
по
дi
ва
но
го зру
шен
ня, пi
шов до
мiс
та.
-
Боже, то
та жiн
ка справ
дi зду
-
рi
ла! - вор
ко
тiв вiн. - I во
на ма
ла
бу
ти свек
ру
хою мо?? Фан
нi? Та
-
же во
на, га
ди
на со
ро
ка
та, за?ла б
?? за один день! Щас
тя мо?, що
так ста
ло
ся, що то
го? ?х си
на
десь вир
ва
ло! Тьфу, не хо
чу ма
-
ти з ни
ми нi
яко
го дi
ла!..
Так Ле
он вор
ко
тiв i спльову
вав
до
ро
гою. Йо
му аж те
пер ста
ло
ро
зум
но, чо
му про
чi ба
га
чi уни
-
ка
ють Гер
ма
на, не
ра
до бу
ва
ють
в йо
го до
мi i, крiм тор
го
вих та
гро
шо
вих, не ма
ють з ним нi
-
яких зно
син. Але все-та
ки прик
-
ро бу
ло Ле
оно
вi, що так ста
ло
ся:
жаль йо
му бу
ло тих блис
ку
чих
на
дiй i пла
нiв, кот
ри
ми не
дав
но
й сам упи
вав
ся. Та тiльки ж го
-
ло
ва йо
го плiд
на бу
ла на та
кi
пла
ни, а ко
ли роз
пав
ся один, вiн
не дов
го жа
лу
вав за ним, але
швид
ко ха
пав
ся дру
го
го. I те
пер
вiн жи
во по
ки
нув не
дав
нi мрi? i
ста
рав
ся вжи
ти
ся в то
ту дум
ку,
що "пра
цю
ва
ти" йо
му на
да
лi не
у спiл
цi з Гер
ма
ном, але са
мо
му,
без Гер
ма
на або й про
тив Гер
ма
-
на. "Про
тив! А! - ду
мав вiн. - До
то
го, пев
но, не
за
дов
го вси
лу? мя
й сам Гер
ман, бу
де те
пер ста
рав
-
ся ще бiльше шко
ди
ти ме
нi".
Леон i сам не знав, для чо
го се
ви
да
лось йо
му ко
неч
ним, щоб
Гер
ман те
пер му
сив во
ро
гу
ва
ти
з ним. В
iн i сам пе
ред со
бою не
був би од
вер
то приз
нав
ся до то
-
го, що пе
ре
ки
дав на Гер
ма
на
свою дум
ку, що в сер
цi йо
го за
-
ки
па? якась ди
ка неп
ри
язнь до
Гер
ма
на за об
ра
зу, дiз
на
ну в йо
-
го до
мi, за оба
лен
ня йо
го блис
-
ку
чих пла
нiв. Ле
он i сам со
бi не
приз
на
вав
ся, що се вiн iмен
но
рад би був те
пер шко
ди
ти Гер
-
ма
но
вi, по
ка
за
ти йо
му свою си
-
лу, "нав
чи
ти йо
го ро
зу
му". Вiн
не вхо
див в при
чи
ни, але вду
му
-
вав
ся тiльки в са
му бо
ро
ть
бу,
ста
рав
ся на
пе
ред предс
та
ви
ти
со
бi ?? ти
сяч
нi слу
чай
нос
тi, пiд
-
хо
ди, нев
да
чi, щоб зав
ча
су про
-
тив них за
без
пе
чи
ти
ся, щоб Гер
-
ма
но
вi впо
пе
рек до
ро
ги на
вес
ти
як мож бi
ль
ше за
вад i не
ко
рис
-
них обс
та
вин. I в мi
ру то
го як хiд
йо
го ста
вав
ся по
вiльнi
ший, вiн
чим
раз глиб
ше за
топ
лю
вав
ся в
сво? дум
ки, чим
раз тяж
чi нев
да
-
чi i стра
ти на
во
див на Гер
ма
на,
упо
ко
рю
вав то
го товс
тенько
го,
спо
кiй
но
го, мов му
ром об
ве
де
-
но
го, ба
га
ча, на
во
див на нього
три
во
гу, аж вкiн
цi - пе
ред са
мим
вхо
дом до до
му - оба
лив йо
го
зов
сiм i враз з йо
го ска
же
ною
жiн
кою виг
нав з пос
лiднього за
-
кут
ка - з до
му на Бо
рис
лавськiм
трак
тi.
-
А, так вам тре
ба! - шеп
нув вiн,
не
мов ра
ду
ючись ?х роз
пу
цi, -
Аби-сь зна
ла, ча
рiв
ни
це, як ме
нi
вид
ря
пу
ва
ти очi!
В той са
мий час, ко
ли Ле
он, за
-
топ
ле
ний в сво?х мрi
ях, ра
ду
вав
-
ся з цiл
ко
ви
то
го упад
ку до
му
Гольдкре
ме
рiв i за
би
рав
ся до об
-
ра
хо
ву
ван
ня ко
рис
тей, якi спа
-
дуть на нього з то? ве
ли
ко? по
бi
-
ди, Гер
ман сам в ка
ре
тi вих
ром
iм
чав ули
ця
ми Дро
го
би
ча на
Стрий
ський тракт. Вiн був iще
зов
сiм блi
дий ли
цем, хви
ля вiд
хви
лi по
чу
вав який
сь хо
лод за
спи
ною i лег
ку дрож в тi
лi, а в
го
ло
вi йо
го дум
ки му
ти
лись, i
пе
ре
вер
та
лись, мов во
да на мли
-
но
вiм ко
ле
сi. Не
щас
тя впа
ло на
нього так нес
по
дi
ва
но, та й ще
не
щас
тя та
ке див
не та неп
рос
лi
-
ди
ме, що вiн вкiн
цi по
рi
шив - не
ду
ма
ти нi
чо
гi
сiнько i жда
ти тер
-
пе
ли
во, що з то
го усього вий
де.
Вiн пос
та
но
вив со
бi про
бу
ти
кiлька днiв у Льво
вi i ужи
ти всiх
мож
ли
вих спо
со
бiв, що
би ви
най
-
ти си
на i ви
яс
ни
ти всю спра
ву,
чо
му i ку
ди вiв про
пав. За кiлька
днiв вiн му
сив ?ха
ти до Вiд
ня,
ку
ди йо
го один тор
го
вий при
-
ятель те
лег
ра
мою заз
вав для за
-
ла
год
жен
ня важ
но
го дi
ла, ти
ка
-
ючо
го на
ф
то
во
го про
мис
лу в Бо
-
рис
ла
вi. Ко
ли б, от
же, в тих
кiлькох ди
ях не уда
лось йо
му у
Льво
вi до
би
ти
ся сво
го, то вiн рi
-
шив ли
ши
ти спра
ву в ру
ках по
-
лi
цi?, а сам та
ки ?ха
ти до Вiд
ня.
Прав
да, жiн
ка не ка
за
ла йо
му
вер
та
ти без си
на, жи
во
го чи ме
-
рт
во
го, - а о ?здi до Вiд
ня в "наф
-
то
вих" дi
лах во
на й чу
ти не хо
тi
-
ла, - але що жiн
ка ро
зу
мi?! Або ж
то во
на зна?, що Гер
ман хоть бу
-
де сам у Льво
вi, а Гот
лi
ба мо
же й
не вiд
шу
ка
ти, а гро
шi i без нього
сво? зроб
лять, ко
ли ще мож
на
що-не
будь зро
би
ти. А в Вiд
нi йо
-
му бу
ти ков
че тре
ба, там дi
ло
без нього не пi
де. Та
ке роз
ду
му
-
вав Гер
ман, ко
тя
чись у ка
ре
тi
бист
ро гос
тин
цем до Стрия. Хви
-
ляс
та пiд
гiрська око
ли
ця пе
ре
-
су
ва
лась пе
ред ним, не ли
ша
ючи
в ду
шi йо
го нi
яко
го слi
ду. Вiн
ждав не
тер
пе
ли
во, ко
ли пе
ред
ним за
бi
лi
ються ве
жi Стрия; йо
-
го ну
ди
ли без
ко
неч
нi ря
ди бе
рiз
та ря
бин, по
сад
же
нi по обох бо
-
ках гос
тин
ця; вiн звiльна по
чав
ус
по
ко
юва
ти
ся, хи
та
ти
ся вiд од
-
но? стiн
ки ка
ре
ти до дру
го?, а
вкiн
цi, при
ляг
ти ли
цем до по
-
душ
ки, зас
нув.
По ви?здi Гер
ма
на Риф
ка ки
ну
-
ла
ся анов на со
фу, хли
па
ючи та
вти
ра
ючи сльози, i кiлько ра
зiв
ки
ну
ла очи
ма на не
щас
не пи
сь
-
мо зо Льво
ва, тiлько ра
зiв сльо
-
зи на
но
во по
чи
на
ли плис
ти з ??
очей. Сльози ла
го
ди
ли ?? жаль,
роз
ли
ва
ли вся
кi дум
ки, во
на да
-
ва
ла уно
си
тись ?м, мов ти
хим
хви
лям, не ду
ма
ючи, ку
ди во
ни
не
суть ??. Хли
па
ючи та об
ти
ра
-
ючи сльози, во
на за
бу
лась зов
-
сiм, за
бу
ва
ла на
вiть про Гот
лi
ба,
про лист, про свое го
ре i чу
ла
тiльки пли
ву
чi хо
лод
нi
ючi сльо
-
зи.
Де дi
лись тi ча
си, ко
ли Риф
ка
бу
ла бiд
ною, ро
бо
чою дiв
чи
-
ною? Де дi
лась то
го
час
на Риф
ка,
про
вор
на, працьови
та, жар
тiв
-
ли
ва i вдо
во
ле
на тим, що ма
ла?
Тi ча
си i то
та Риф
ка зги
ну
ли
безс
лiд
но, за
тер
ли
ся на
вiть в за
-
мо
ро
че
нiй пам'ятi те
пе
рiшньо?
Риф
ки!..
Двадцять лiт ми
ну
ло, ко
ли во
-
на, здо
ро
ва, креп
ка, ро
бу
ча дiв
-
чи
на, од
но
го хо
ро
шо
го ве
чо
ра
стрi
ну
лась слу
чай
но на ули
цi з
бiд
ним ли
ба
ком -
Гер
ма
ном Го
-
ль
дкре
ме
ром. Во
ни роз
го
во
ри
-
ли
ся, поз
на
ко
ми
лись. Гер
ман то
-
дi по
чи
нав не
пев
ним ще кро
ком
iти до ба
гатст
ва; вiн мав зо
бо
-
в'язан
ня при лi
ве
рун
ку до цi
са
р
-
сько
го де
по, i вже близько бу
ло
йо
му все стра
ти
ти, бо не ста
ло
йо
му гро
шей, щоб до
вер
ши
ти
все, до чо
го був зо
бо
в'я
зав
ся.
По
чув
ши, що Риф
ка ма? зло
же
-
них тро
хи гро
шей на вi
но, вiн
сквап
но оже
нив
ся з нею, пiд
ря
-
ту
вав тим вi
ном сво? дi
ло i до
-
бив
ся ве
ли
ких зис
кiв. Щас
тя ус
-
мiх
ну
лось йо
му i вiд
то
дi вже йо
-
го не по
ки
да
ло. Ба
гатст
во пли
ло
до йо
го рук, i чим бiльше наг
ро
-
мад
жу
ва
лось, тим мен
ше бу
ли
стра
ти, тим пев
нi
шi зис
ки. Гер
-
ман увесь вiд
дав
ся тiй по
го
нi за
ба
гатст
вом;
Рифка те
пер для нього ста
ла
п'ятим ко
ле
сом у во
зi; вiн рiд
ко
бу
вав до
ма, а як ко
ли й за
вер
-
нув, то уни
кав ?? чим да
лi, то бi
-
льше. I не
да
рем
но. Риф
ка змi
ни
-
лась за тi лi
та ду
же, i змi
ни
лась
не на ко
ристь со
бi, хоть, пев
но,
без сво?? ви
ни. Мож
на ска
за
ти,
що Гер
ма
но
ве ба
гатст
во за?ло ??,
пiд
то
чи
ло ?? мо
ральну iс
то
ту.
Зро
ду сильна й здо
ро
ва, во
на
пот
ре
бу
ва
ла ру
ху, ро
бо
ти, дi
ла,
кот
рим би мог
ла за
ня
ти
ся. До
ки
жи
ла в бiд
нос
тi, до
ти та
ко
го дi
-
ла ?й не хиб
ло. Во
на слу
жи
ла у
ба
гат
ших жи
дiв, за
роб
ля
ла всi
-
ля
ко, щоб про
дер
жа
ти се
бе i
свою тiт
ку, ?ди
ну сво
яч
ку, що ?й
ос
та
лась пiс
ля хо
ле
ри. Ро
зу
мi
?
-
ться, що зви
ча?м убо
гих жи
дiв,
во
на не одер
жа
ла нi
яко
го, на
-
вiть зви
чай
но
го хай
дерсько
го
об
ра
зо
ва
ния. Тяж
ке жит
тя i пра
-
ця, зви
чай
но од
нос
тай
на i ме
ха
-
нiч
на, роз
ви
ну
ли ?? си
лу, ?? тi
ло,
але зов
сiм не ткну
ли ?? дум
ки.
Во
на ви
рос
ла в круг
лiй не
вi
до
-
мос
тi i тем
но
тi ду
хо
вiй, не ма
ла
на
вiть то? при
род
но? спо
сiб
нос
тi
та "роз
то
рiп
нос
тi", яку зви
чай
но
стрi
ча?мо у сiльських дiв
чат. Тi
-
льки то, що бу
ло без
по
се
редньо
ко
ло не?, то мог
ла во
на по
ня
ти,
тим мог
ла за
ня
ти
ся, - по
за тим
нi
чо не ро
зу
мi
ла. Та
кою взяв ??
Гер
ман.
Любовi мiж ни
ми не бу
ло. Пра
-
в
да, зра
зу мо
ло
да, здо
ро
ва при
-
ро
да обо?х при
тя
га
ла од
но до
дру
го
го, - не
роз
ви
тi чут
тя i дум
-
ки на
ра
зi й не ба
жа
ли нi
чо
го
бiльше, крiм прос
то? тi
лес
но? ро
-
з
ко
шi. Та й то цi
ли
ми дня
ми во
-
ни зви
чай
но не ви
да
ли
ся, - тим
при?мнi
шою бу
ла за
те стрi
ча ве
-
чо
ром, ?м уро
ди
лась то
дi донька,
кот
ра од
на
ко ж швид
ко пмер
ла,
- зда?ться, че
рез не
ос
то
рож
нiсть
са
мо? ма
те
рi вно
чi. То
дi ще Го
ль
-
дкре
ме
ри вва
жа
ли
ся за бiд
них:
Гер
ман уга
няв
ся по цi
лих днях
по мiс
ту або по око
лиш
нiх се
лах,
Риф
ка гос
по
да
ри
ла до
ма, ва
ри
-
ла, пра
ла, ру
ба
ла дро
ва, ши
ла i
ми
ла, - од
ним сло
вом, жи
ла ро
-
бiт
ни
цею, так, як i до
сi. I се бу
ла
ще най
щас
ли
вi
ша по
ра ?? жит
тя
за
му
жем. Пер
ша ди
ти
на, та
кож
здо
ро
ва i гар
на дiв
чин
ка, ду
же ??
тi
ши
ла i та
кож чи
ма
ло при
чи
-
ню
ва
ла ?й ро
бо
ти й за
хо
дiв. Чим
бiльше Риф
ка ро
би
ла та за
по
па
-
да
ла, тим ста
ва
ла здо
ро
вi
шою i
ве
се
лi
шою. Прав
да, во
на са
ма не
зна
ла, що се iмен
но з пра
цi, i час
-
те
нь
ко жа
лу
ва
лась пе
ред чо
ло
-
вi
ком, що не ма? нi
ко
ли й хви
лi
вiд
ди
ху, що тра
тить здо
ров'я, по
-
в
то
рю
ючи бiльше зви
чай
нi бе
сi
-
ди дру
гих жi
нок, анiж го
во
ря
чи
з влас
но
го пе
ре
ко
нан
ня i з влас
-
но? пот
ре
би.
Нещастя хо
тi
ло, щоб тi ?? ба
-
жан
ня аж над
то швид
ко спов
ни
-
ли
ся. Гер
ман роз
ба
га
тiв, за
ку
-
пив ви
гiд
ний i об
шир
ний дiм на
Бо
рис
лавськiм трак
тi, на
няв при
-
с
лу
гу, яко? гре
бу
ва
ла Риф
ка, - i
?й зра
зу не
мов по
лег
ша
ло. Хо
ди
-
ла по тих по
ко
ях, на кот
рi не
дав
-
но ще нес
мi
ло пог
ля
да
ла з ули
цi,
приг
ля
да
ла
ся об
ра
зам, меб
лям,
дзер
ка
лам та обо
ям, по
ряд
ку
ва
-
ла в кух
нi, за
зи
ра
ла до спi
жар
нi,
але швид
ко пiз
на
ла, що все те ??
ход
жен
ня i за
зи
ран
ня бу
ло не
-
пот
рiб
не. Гер
ман сам ви
да
вав
слу
гам усе по ра
хун
ку i за най
-
мен
шу не
док
лад
нiсть гро
зив про
-
г
нан
ням зо служ
би, - тож при
не
ве
лич
кiм гос
по
дарст
вi, яке у
них ве
лось, не бу
ло що бо
ятись
ок
ра
ду
ван
ня че
рез слу
ги. На
ня
-
тий ку
хар ро
зу
мiв
ся на ва
ри
вi
да
ле
ко лiп
ше, нiж са
ма па
нi, а ??
ра
ди та роз
по
ряд
ки при
ни
мав з
чем
ною нас
мiш
кою. Пе
рес
тав
ля
-
ти меб
лi i пе
ре
вi
шу
ва
ти об
ра
зи
?й швид
ко нав
ку
чи
лось, - i от те
-
пер-то по
ча
лась но
ва, страш
на
до
ба ?? жит
тя. Во
на до
сi не зна
ла,
що та
ке ?ну
да? - те
пер ну
да про
-
сяк
ла ?? до кос
тi. Во
на то во
ло
чи
-
ла
ся по ши
ро
ких по
ко
ях, мов
зак
ля
та, то си
дi
ла в кух
нi, ба
ла
-
ка
ючи з служ
бою, то ле
жа
ла цi
-
ли
ми го
ди
на
ми на со
фi, то ви
хо
-
ди
ла на ву
ли
цю i вер
та
ла швид
-
ко до
до
му, не мо
жу
чи най
ти со
бi
нi
яко
го за
нят
тя, нi
яко? ро
бо
ти,
нi
чо
го, що би пiд
дер
жу
ва
ло в
якiм-не
будь ру
ху ?? нер
ви i мо
-
зок. Служ
ба суп
ро
ти не? бу
ла
мов
чаз
ли
ва, зна
ючи ?? драз
ли
-
вiсть за ле
да яке сло
во. В чу
жих
до
мах во
на бу
ва
ла рiд
ко, та й
всю
ди об
хо
ди
лись з нею ду
же
хо
лод
но. Впро
чiм, вся
кi вiд
вi
ди
-
ни бу
ли для не? му
кою. Се
ред
но
вих круж
кiв лю
дей, в кот
рi
так нап
ру
го вве
ло ?? ба
гатст
во
му
жа, во
на чу
лась зов
сiм чу
жою,
не вмi
ла по
вер
ну
ти
ся, не зна
ла,
що го
во
ри
ти, не ро
зу
мi
ла анi ?х
комп
лi
мен
тiв, анi ?дких при
ти
-
кiв а сво?ми гру
би
ми до
те
па
ми
та прос
ти
ми за
мiт
ка
ми бу
ди
ла
тiльки смiх. Швид
ко во
на по
хо
-
пи
лась, що во
на справ
дi ста
?
ть
-
ся тiльки пос
мi
ви
щем тих лю
-
дей, i пе
рес
та
ла зов
сiм бу
ва
ти в
то
ва
рист
вах, пе
рес
та
ла прий
ма
-
ти у се
бе чу
жих лю
дей, крiм кi
-
ль
кох стар
ших жi
нок. Та й тi не
-
за
дов
го по
об
ра
жу
ва
лись за ??
дра
з
ли
вiсть та наг
лi, не
по
га
мо
-
ва
нi ви
бу
хи i пе
рес
та
ли бу
ва
ти.
Риф
ка ос
та
лась са
ма, му
чи
лась i
би
лась, мов звiр лi
со
вий, за
пер
-
тий у клiт
ку, i нi
як не ро
зу
мi
ла
що се ?й та
ко
го ста
ло
ся, ?? не
роз
-
ви
та дум
ка не мог
ла анi дiй
ти до
при
чи
ни то
го ста
ну, анi най
ти з
нього ви
хiд, най
ти яку-не
будь
дi
яльнiсть, яке-нвбудь за
нят
тя
для сво?? здо
ро
во?, креп
ко? на
ту
-
ри, що ли
ше
на без уся
ко
го дi
ла,
без уся
ко
го жи
вi
шо
го iн
те
ре
су
до жит
тя, са
ма в со
бi з'?да
лась i
по
пе
лi
ла, ви
бу
ха
ла хi
ба над
мiр
-
ним, бе
вум
ним гнi
вом за ле
да
дрiб
ною при
чи
ною. В мi
ру то
го
як Риф
ка вiд
ви
ка
ла вiд пра
цi,
пра
ця ста
ва
лась ?й чим
раз не
на
-
вис
нi
шою i тяж
чою: во
на не мог
-
ла пе
ре
си
лу
ва
ти се
бе, щоб про
-
чи
та
ти аби од
ну книж
ку, хоть
пе
ред кiлько
ма лi
та
ми тiт
ка на
-
в
чи
ла бу
ла ?? тро
хи чи
та
ти. Ну
да
зас
те
лю
ва
ла все пе
ред ?? очи
ма
сi
рою, неп
ри
на
д
ною опо
ною, i
во
на ста
ва
лась чим
раз са
мот
нi
-
ша в свi
тi, опа
да
ла чим
раз глиб
-
ше на днi то? про
пас
тi, яку круг
не? i пiд нею ви
ко
па
ло ба
гатст
во
?? чо
ло
вi
ка i кот
ро? анi во
на, анi ??
чо
ло
вiк не вмi
ли за
пов
ни
ти нi
сер
деч
ною лю
бов'ю, нi ро
зум
-
ною ду
хо
вою пра
цею.
От в та
кiй-то по
рi вро
дивсь
Риф
цi син - Гот
лiб. Лi
ка
рi зра
зу
не обi
цю
ва
ли йо
му жит
тя. Ди
ти
-
на бу
ла хо
ро
ви
та, раз на раз
кри
ча
ла та пла
ка
ла, а слу
ги в
кух
нi по
шiп
ту
ва
ли со
бi, що се
якесь ?вiд
мiн
ча?. Але Гот
лiб не
вмер, хоть i не ста
вавсь здо
ро
вi
-
шим. За
то ма
те
рi йо
го хоть на
який
сь час свiт роз'яснив
ся. Во
-
на цi
ли
ми дня
ми бi
га
ла, кри
ча
-
ла, су
?
ти
лась ко
ло ди
ти
ни i по
-
чу
ла
ся на
раз здо
ро
вi
шою, мен
-
ше драз
ли
вою. Ну
да про
па
ла. I
рiв
но
бiж
не з тим сво?м виз
до
-
ров
лен
ням во
на тим сильнi
ше
по
лю
би
ла сво
го си
на, чим той
був слаб
ший i до
куч
ли
вi
ший.
Не
дiс
па
нi но
чi, не
нас
тан
на гри
-
жа та за
хiд ко
ло нього - все це
ро
би
ло ?й Гот
лi
ба до
рож
чим,
ми
лi
шим. З ча
сом хлоп
чи
на тро
-
хи нi
би одерз, оду
жав, але зра
зу
вже вид
но бу
ло, що йо
го ду
хо
вi
епо
сi бнос
тi бу
дуть да
ле
ко не
блис
ку
чi. Вiн лед
ве в дру
гiм ро
цi
ймив
ся хо
ди
ти, а ще в тре
тiм ро
-
цi ле
по
тiв, як шес
ти
мi
сяч
на ди
-
ти
на. За
то, на ра
дiсть ма
те
рi, по
-
чав ?сти доб
ре, не
мов че
рез три
пер
шi ро
ки ду
же про
го
лод
нiв
ся.
Жи
во
тик у нього все був пов
ний
i на
ду
тий, як бу
бон, а ско
ро
тiльки тро
хи зго
лод
нiв, сей
час
по
чи
нав ве
ре
ща
ти на всю ха
ту.
Але чим бiльше прос
тао Гот
лi
бу.
Тим по
ган
шi ро
би
лись йо
го но
-
ро
ви. Вiн к
ож
дому му
сив до
ку
-
чи
ти, все псу
вав, що да
лось зiп
-
су
ва
ти, i хо
див по по
ко
ях, мов
яка по
ма
на, ви
зи
ра
ючи тi
ль
ки,
де би мiг чо
го при
че
пи
ти
ся. Ма
-
ти лю
би
ла йо
го без па
м'ятi,
тряс
лась над ним i у всiм во
ли
ла
йо
го во
лю. ?
? не
роз
ви
ну
та го
ло
-
ва та дов
го при
дав
ле
не чут
тя не
мог
ли вка
за
ти ?й дру
го? до
ро
ги
для про
яв
лен
ня ма
те
ринсько?
лю
бо
вi; во
на нi
ко
ли й не по
ду
-
ма
ла о ро
зум
нiм ви
хо
ван
нi ди
-
ти
ни, не дба
ла нi про що, крiм
то
го, щоб спов
ни
ти кож
де ?? ба
-
жа
н
ня. Слу
ги бо
ялись ма
ло
го
Го
т
лi
ба, як ог
ню, бо вiн лю
бив нi
з сього нi з то
го при
че
пи
тись i
або роз
дер
ти оде
жи
ну, по
х
ля
па
-
ти, вдряп
ну
ти, вку
си
ти, або, ко
-
ли сього не мiг зро
би
ти, по
чи
-
нав кри
ча
ти що
мо
цi, на крик
при
бi
га
ла ма
ма, i бiд
на лю
ди
на
ма
лась то
дi ще гiр
ше. Свар
ка i
штов
хан
цi - то бу
ла ще най
мен
-
ша ка
ра, а то лу
ча
лось, що служ
-
ни
цю сей
час ви
го
ня
но зо служ
-
би. Гер
ман знов не лю
бив си
на,
вже хоть би то
му, що i в тi рiд
кi
днi, ко
ли бу
вав до
ма, че
рез ньо
-
го не мав нi
ко
ли су
по
кою. Ма
-
лий Гот
лiб зра
зу бо
яв
ся батька,
але ко
ли кiлька ра
зiв ма
ти за
нього зав
зя
то стя
ла
ся з вiт
цем i
отець ус
ту
пив, хло
пець сво?м
ди
тя
чим ню
хом про
чув, що й
тут йо
му во
ля, бо ма
ти обо
ро
-
нить, i по
чав вис
ту
па
ти про
тив
вiт
ця чим
раз смi
лi
ше. Се лю
ти
ло
Гер
ма
на, але по
за
як жiн
ка у всiм
по
та
ку
ва
ла си
но
вi i го
то
ва бу
ла
да
ти со
бi й око вий
ми
ти за
нього, то вiн не мiг на те нi
чо по
-
ра
ди
ти, i се ще пiд
но
си
ло йо
го
не
охо
ту i до жiн
ки, i до си
на.
Роз
лад в ро
ди
нi ще збiльшив
ся,
ко
ли прий
шлось да
ти Гот
лi
ба до
шко
ли. Ро
зу
мi?ться, що кiлька
днiв пе
ред за
пи
сом Риф
ка пла
-
ка
ла над сво?м си
ном, не
мов то
йо
го по
ве
дуть до рiз
ни
цi; во
на
роз
мов
ля
ла з ним, не
мов про
ща
-
ю
чись на
вi
ки, роз
по
вi
да
ла йо
му,
якi-то там ост
рi лю
ди, тi про
фе
-
со
ри, i на
пе
ред уже гро
зи
ла ?м,
ко
ли кот
рий по
ва
житься ткну
ти
?? зо
ло
то
го си
ноч
ка: во
на на
ка
-
зу
ва
ла йо
му, як ско
ро хто в шко
-
лi чим-не
будь об
ра
зить або пок
-
рив
дить йо
го, щоб за
раз по
жа
-
лу
вав
ся ?й, а во
на по
ка
же про
фе
-
со
рам, як ма
ють з ним об
хо
ди
-
ти
ся. Од
ним сло
вом, Гот
лiб, не
був
ши ще в шко
лi, мав до не?
вже та
ку вiд
ра
зу, не
мов се якесь
пек
ло, ви
най
де
не зли
ми лю
дь
-
ми нав
мис
не на то, щоб му
чи
ти
та
ких, як вiн, "зо
ло
тих си
ноч
-
кiв".
Зато Гер
ман уда
рив
ся в дру
гий
бiк. Вiн пi
шов до рек
то
ра от
цiв
ва
си
лi
анiв, кот
рi в Дро
го
би
чi де
-
р
жа
ли то
дi оди
но
ку го
лов
ну
шко
лу, i про
сив йо
го да
ва
ти по
-
зiр на Гот
лi
ба, що
би вчив
ся i
при
ви
кав до по
ряд
ку. Вiн роз
по
-
вiв, що хло
пець роз
пе
ще
ний ма
-
мою i зiп
су
тий, i про
сив дер
жа
ти
йо
го ост
ро, не ща
ди
ти грозьба,
на
вiть ка
ри i не зва
жа
ти на те,
що мо
же го
во
ри
ти i ро
би
ти йо
го
жiн
ка. До
дав на
вiть, що ко
ли б
то
го бу
ло тре
ба, вiн ви
най
де для
Гот
лi
ба ок
ре
му ква
ти
ру по
за до
-
мом, щоб усу
ну
ти йо
го з-пiд шкi
-
д
но
го впли
ву ма
те
рi. Отець рек
-
тор не
ма
ло зди
ву
вав
ся та
кою
бе
сi
дою Гер
ма
на, але швид
ко й
сам по
ба
чив, що Гер
ман го
во
рив
прав
ду. Гот
лiб не тiльки зро
ду
був ма
ло спо
сiб
ний до на
уки,
але йо
го по
чат
ко
ве до
машн? ви
-
хо
ван
ня бу
ло та
ке по
га
не, що
от
цi про
фе
со
ри, пев
но, з нi
ким
ще не ма
ли тiлько гри
зо
ти, що з
ним. Щох
ви
лi уче
ни
ки, то
ва
ри
шi
Гот
лi
ба, при
бi
га
ли жа
лу
ва
ти
ся
на нього: сьому вiн роз
дер кни
-
ж
ку, дру
го
му пiд
бив око, тре
тьо
-
му ви
ки
нув вiк
ном шап
ку в мо
-
нас
тир
сь
кий го
род. Ко
ли хто в
ко
ри
та
рях i в кла
сах ро
бив най
-
бiль
ше кри
ку i сту
ку, то пев
но
Гот
лiб. Ко
ли хто пiд час на
уки
бур
чав або сту
ко
тiв пiд лав
кою,
то та
кож вiн. Ко
ли хто в цi
лiм
кла
сi смiв сва
ри
ти
ся.з про
фе
со
-
ром, вий
ти з го
ди
ни, ще й двер
-
ми грим
ну
ти, то та
кож вiн. Про
-
фе
со
ри зра
зу не зна
ли, що з ним
дi
яти; во
ни день у день жа
лу
ва
-
ли
ся рек
то
ро
вi, рек
тор пи
сав до
вiт
ця, а отець вiд
пи
сав ко
рот
ке
сло
во: "Бий
те". Вiд
то
дi по
си
па
-
лись на Гот
лi
ба ка
ри та бу
ки, ко
-
т
рi хоть про око тро
хи нi
би вти
-
ши
ли, скру
ши
ли йо
го кру
тi но
-
ро
ви, але до
ве
ли йо
го до скри
-
тос
тi i зав
зя
то? злос
тi i так до
реш
ти зiп
су
ва
ли йо
го мо
ральну
iс
то
ту. Лед
ве в се
ми чи восьми
лi
тах Гот
лiб скiн
чив чо
ти
рик
ла
-
со
ву нор
мальну шко
лу i, пшi
би
-
тий мо
рально, не
роз
ви
не
дий ду
-
хов
но, з безг
ра
нич
ною вiд
ра
зою
до на
уки i злiс
тю до лю
дей, а
особ
ли
во до вiт
ця, всту
пив в
гiм
на
зiю. Але тут вiн в трьох ро
-
ках не скiн
чив ще й дру
го
го кла
-
су, ко
ли по
га
ний i тем
ний слу
-
чай з вiт
цем пе
рер
вав на
зав
сi
ди
йо
го шкiльну на
уку. (Слу
чай той
був пред
ме
том по
вiс
тi "Boa
const
ric
tor", над
ру
ко
ва
но? 1878
p. у ви
дав
ницт
вi: "Гро
мадський
друг", ч. II;"Дзвiн" i "Мо
лот".)
Але хто зна?, чи тi лi
та не
щас
-
ли
во? шкiльно? на
уки не бу
ли
тяж
чi i не
щас
ли
вi
шi для Риф
ки,
нiж для са
мо
го Гот
лi
ба. Раз те,
що шко
ла на бiльшу часть дня
роз
лу
чу
ва
ла ?? з си
ном i че
рез те
втру
чу
ва
ла ?? на
но
во в без
дон
ну
про
пасть без
дiй
ст
ва i ну
ди. А по
-
тiм i те, що вiч
нi жа
лi та пла
чi
Гот
лi
ба ще бiльше лю
ти
ли й
розд
раз
ню
ва
ли ??. Зра
зу во
на,
мов ра
не
на льви
ця, бi
га
ла день
у день до от
цiв ва
си
лi
анiв, на
рi
-
ка
ла на несп
ра
вед
ли
вiсть i нес
-
по
сiб
нiсть учи
те
лiв, кри
ча
ла i
кля
ла, аж по
ки рек
тор не на
-
ганьбив ?? i не за
бо
ро
нив при
хо
-
ди
ти бiльше. Вiд
так за
ду
ма
ла
бу
ла упер
ти
ся на тiм, щоб вi
дiб
-
ра
ти Гот
лi
ба вiд ва
си
лi
анiв i да
-
ти до яко? iн
шо? шко
ли, але шви
-
д
ко роз
ду
ма
ла, що iн
шо? шко
ли
в Дро
го
би
чi не бу
ло, а да
ва
ти
Гот
лi
ба до яко
го дру
го
го мiс
та,
мiж чу
жих лю
дей, - о тiм во
на й
по
мис
ли
ти не мог
ла без стра
ху.
В тiй без
ви
хiд
нiй мат
нi во
на
дов
гий час би
ла
ся, мов ри
ба в
са
ку, i не раз цi
ли
ми дня
ми си
дi
-
ла на со
фi, пла
чу
чи та ду
ма
ючи,
що ось, мо
же, десь те
пер у шко
лi
тяг
нуть ?? си
на, сi
па
ють, пок
ла
-
да
ють на лав
ку, б'ють, - а то
дi
во
на го
лос
но прок
ли
на
ла i шко
-
лу, i на
уку, i чо
ло
вi
ка-ка
та, кот
-
рий нав
мис
но ви
най
шов та
ку
му
ку для си
на i для не?. Тi ви
бу
-
хи чут
тя ста
ва
лись чим да
лi,
тим час
тi
шi i до
ве
ли ?? вкiн
цi до
не
гi
авис
тi про
тив усiх лю
дей, до
яко
гось не
нас
тан
но
го розд
раз
-
нен
ня, го
то
во
го в кож
дiй хви
лi
ви
бух
ну
ти ди
ки
ми прок
лят
тя
-
ми. Те
пер уже Риф
ка й не по
ду
-
ма
ла йти в то
ва
рист
во або чим
-
не
будь роз
ри
ва
ти свою нудь; во
-
на, мов зак
ля
та, во
ло
чи
ла
ся по
до
мi, i нiх
то iз слуг без край
ньо?
пот
ре
би не смiв ука
за
тись ?й на
очi. Той стан дiй
шов до край
нос
-
тi, ко
ли Гер
ман два ро
ки те
му
на
раз вiд
вiз Гот
лi
ба до Льво
ва i
дав до куп
ця. Риф
ка зра
зу ду
рi
-
ла, рва
ла на со
бi во
лос
ся, бi
га
ла
по по
ко
ях i кри
ча
ла за си
ном -
пiз
нi
ше ус
по
ко
?лась тро
хи i дов
-
гi мi
ся
цi си
дi
ла день у день мо
-
вч
ки, мов ди
кий звiр у клiт
цi. Са
-
мо
та i пус
то
та круг не? i в нiй са
-
мiй ста
ли ще страш
нi
шi, - на
вiть
чо
ло
вiк бо
яв
ся прис
ту
па
ти до
не? i ста
рав
ся цi
ли
ми дня
ми не
бу
ва
ти до
ма. I се
ред усе? то?
тьми в сер
цi Риф
ки го
рiв лиш
один огонь - бе
зум
на, ска
за
ти б
звi
ря
ча, лю
бов до Гот
лi
ба. Те
пер
за
вис
на до
ля на
ва
жи
лась ви
дер
-
ти ?й i сю пос
лiд
ню опо
ру, за
тер
-
ти в ?? сер
цi i сей пос
лiд
нiй знак
чо
ло
вiцт
ва. Удар тра
фив Риф
ку
стра
ше
н
но, i що во
на в тiй хви
лi
не зiй
шла з ро
зу
му, се бу
ло лиш
для то
го, що не мог
ла да
ти вi
ри
сво
му не
щас
тю.
По ви?здi Гер
ма
на во
на так i
зас
ти
ла на сво?й со
фi. Нi
якi дум
-
ки не во
ру
ши
лись в ?? го
ло
вi,
тiльки сльози пли
ли. Весь свiт
щез для не?, свiт
ло по
мерк
ло,
лю
ди ви
мер
ли, - во
на чу
ла тi
ль
-
ки ским'ячий, не
нас
тан
ний бiль
у сер
цi.
Нараз во
на зiр
ва
лась i зад
ри
жа
-
ла цi
лим тi
лом. Що се та
ко
го?
Що за шум, за стук, за го
вiр до
-
ле
тiв до не?? Во
на за
пер
ла в со
бi
дух i прис
лу
ху
ва
лась. Го
вiр при
вхо
дi. Го
лос служ
ни
цi, кот
ра не
-
мов сва
риться з ки
мось, не пус
-
ка? до по
кою. Дру
гий го
лос, рiз
-
кий i гнiв
ний, стук не
мов по
ва
-
ле
но
го до зем
лi чо
ло
вi
ка, трiск
двер
ми, ту
пiт кро
кiв по по
ко
ях,
ближ
че, чим
раз ближ
че?
-
Ах, се вiн, се мiй син, се мiй
Гот
лiб! - скрик
ну
ла Риф
ка i ки
-
ну
лась iд две
рям, на
зуст
рiч. В
тiй хви
лi ство
ри
ли
ся две
рi,
пхну
тi сильною ру
кою, i пе
ред
нею став - за
чор
не
ний, в по
шар
-
па
них чор
них шма
тах вуг
ляр
-
чук.
Рифка ми
мо
во
лi скрик
ну
ла i
пруд
ну
ла
ся взад. Вуг
ляр
чук гля
-
дiв на не? гнiв
ни
ми ве
ли
ки
ми
очи
ма, з кот
рих блис
ка
ла лю
тi
-
сть i не
на
висть.
-
А що, пiз
на?ш ме
не? - про
го
во
-
рив вiн рiз
ко, i в тiй хви
лi Риф
ка,
мов бе
зум
на, ки
ну
ла
ся до нього,
по
ча
ла стис
ка
ти i цi
лу
ва
ти йо
го
ли
це, очi, ру
ки, пла
чу
чи й смi
-
ючись.
-
Так се та
ки ти? То я не по
ми
-
ли
ла
ся! Бо
же, ти жи?ш, ти здо
-
ров, а я вже ма
ло не вмер
ла! Си
-
ноч
ку мiй! Ко
ха
ний мiй, ти жи
-
вий, жи
вий!..
Викрикам не бу
ло кiн
ця. Риф
ка
по
тяг
ла вуг
ляр
чу
ка на со
фу i не
ви
пус
ка
ла з об
нять, по
ки вiн сам
не вир
вав
ся. По
пе
ред всього, чу
-
ючи кро
ки над
хо
дя
чо? служ
ни
цi,
вiн замк
нув две
рi i, обер
та
ючи
ся
до ма
те
рi, ска
зав:
-
Накажи тiй прок
ля
тiй мал
пi,
най си йде до чор
та, бо ?й ро
-
зiб'ю ?? пус
тий че
реп, як ми сей
-
час вiд
си не всту
питься!
Рифка, пос
луш
на си
но
вi, на
ка
-
за
ла крiзь замк
не
нi две
рi служ
-
ни
цi, щоб iш
ла до кух
нi i не ви
-
хо
ди
ла, аж ?? зак
ли
че, а вiд
так
по
ча
ла знов об
нi
ма
ти i пес
ти
ти
си
на, не зво
дя
чи й на хви
лю
очей з йо
го на
ду
то
го за
мур
за
но
-
го ли
ця.
-
Мiй си
ноч
ку, - по
ча
ла во
на, -
що се з то
бою? Що ти зро
бив?
I во
на по
ча
ла об
зи
ра
ти йо
го з
ви
ра
зом без
ко
неч
но
го жа
лю, не
-
мов ся вбо
га одiж бу
ла смер
те
-
льною ра
ною на йо
го тi
лi.
-
Ага, а ви ду
ма
ли, що я так i до
смер
тi бу
ду тер
пi
ти у то
го прок
-
ля
то
го куп
ця! - крик
нув Гот
лiб,
ту
па
ючи зо злос
тi но
га
ми i ви
-
ри
ва
ючись з об
нять ма
те
рi. - Ви
га
да
ли, що я не пос
мiю ма
ти
свою во
лю! Га!
-
Але ж, зо
ло
то мо?, хто так га
-
дав! - скрик
ну
ла Риф
ка. - То хi
ба
той не
люд, твiй отець, так га
дав!
-
А ти нi?
-
Я? Гос
по
ди! Си
ноч
ку, я би кро
-
вi сво?? не жа
лу
ва
ла для те
бе.
Кiлько я на
го
во
ри
ла
ся йо
му?
-
А вiн ку
ди по?хав? - пе
рер
вав
?й Гот
лiб.
-
Та до Льво
ва, шу
ка
ти за то
-
бою.
-
А, так, - ска
зав Гот
лiб з ус
мi
-
хом вдо
во
лен
ня, - то най же си
шу
ка?!
-
Але як же ти при
був сю
да, лю
-
б
чи
ку?
-
Як? Не ви
диш? З вуг
ля
ра
ми,
що вер
та
ли зо Льво
ва.
-
Бiдна моя ди
ти
ноч
ко! - скрик
-
ну
ла Риф
ка. - Та й ти з ни
ми ?хав
цi
лу до
ро
гу! То ти му
сив наз
на
-
ти
ся бi
ди, гос
по
ди! Але швид
ко
скинь то
то пас
кудст
во з се
бе; я
ка
жу при
нес
ти во
ди, об
мий
ся,
пе
ре
бе
ри
ся!.. Я вже те
бе не пу
-
щу, не поз
во
лю, що
би той не
люд
вiз тя на
зад, - нi, нi
ку
ди! Ски
дай,
люб
чи
ку, то
ту не
чисть, ски
дай,
я за
раз пi
ду най
ти для те
бе чис
-
те шмат
тя. А ти го
ло
ден, прав
-
да?.. По
че
кай, я зак
ли
чу служ
ни
-
цю?
I во
на вста
ла, щоб задз
во
ни
ти.
Але Гот
лiб си
ло
мiць зат
ри
мав ??.
-
Дай спо
кiй, не тре
ба, - ска
зав
вiн ко
рот
ко.
-
Але чо
му ж, си
ноч
ку? Та чень
же так не бу
деш?
-
Ага, ти га
да
ла, - ска
зав Гот
лiб,
ста
ючи пе
ред нею, - що я на то
тiлько вир
вав
ся зо Льво
ва в тих
ла
хах, на то тiлько плiв
ся з вуг
-
ля
ра
ми п'ятнад
цять миль, що
би,
ско
ро сю
да, знов да
ти
ся вам в
ру
ки, да
ти
ся за
пер
ти в яку там
клiт
ку та ще на до
да
ток слу
ха
ти
ваш крик та ва
шi на
уки? О, не
бу
де то
го!
-
Але ж, син
ку, - скрик
ну
ла, блi
-
дi
ючи i дри
жа
чи з три
во
ги, Риф
-
ка, - що ж ти хо
чеш ро
би
ти? Не
бiй
ся, ту до
ма я за те
бе стою,
нiх
то то
бi нi
чо
го но вдi?!
-
Не пот
ре
бую тво
го сто
ян
ня, я
со
бi сам за се
бе пос
тою!
-
Але що ж ти бу
деш дi
яти?
-
Буду со
бi жи
ти, як сам за
хо
чу,
без ва
шо? опi
ки!
-
Господи, та
же я ти не бо
ро
ню
й до
ма жи
ти, як сам хо
чеш!
-
Ага, не бо
ро
ниш! А най-но
лиш де вий
ду, за
бав
лю
ся - за
раз
пи
тан
ня, пла
чi, чорт зна? що!..
Не пот
ре
бую то
го. А ще як вiн
при?де, - о, то би я виг
рав!
Рифку щось не
мов за сер
це
стис
ло на то
тi сло
ва. Во
на чу
ла,
що син не лю
бить ??, не тер
пить
?? пес
то
щiв, i те? по
чут
тя на
ве
ло
на не? страх, не
мов в тiй хви
лi
тра
ти
ла си
на дру
гий раз, i вже
назав
сi
ди. Во
на нед
виж
но си
дi
-
ла на со
фi, не зво
дя
чи з нього
очей, але не мог
ла й сло
ва ска
за
-
ти.
-
Дай ми гро
шей, я со
бi пот
раф
-
лю сам жи
ти на свою ру
ку, - ска
-
зав Гот
лiб, нез
ва
жа
ючи на ?? чут
-
тя.
-
Але де ж ти пi
деш?
-
Тобi нi
чо до то
го. Я знаю, що
ти би за
раз ска
за
ла йо
му, ско
ро
при?де, а вiн би ка
зав ме
не шан
-
да
ра
ми при
вес
ти.
-
Але ж бо
гом кле
ну
ся, що не
ска
жу!
-
Ну, то й я то
бi не ска
жу. На
що
ма?ш зна
ти? Да
вай гро
шi!
Рифка вста
ла i ство
ри
ла бюр
ко,
але гро
шей у не? не бу
ло нi
ко
ли
мно
го. В бюр
ку най
шла тiльки
50 ринських i по
да
ла ?х мовч
ки
Гот
лi
бо
вi.
-
Та що то
г
о! - ска
зав вiн, обер
-
та
ючи в ру
ках банк
нот. - Жеб
ра
-
ко
вi яко
му да?ш, чи що?
-
Бiльше не маю, си
ноч
ку, по
ди
-
ви
ся сам. Вiн за
зир
нув до бюр
ка,
пе
ре
рив в нiм усе, а, не най
шов
-
ши бiльше гро
шей, ска
зав:
-
Ну, най i так. За кiлька день
вис
та
рай
ся бiльше.
-
То прий
деш? - спи
та
ла ма
ти
ра
дiс
но.
-
Буду ви
дi
ти. Як йо
го не бу
де,
то прий
ду, а нi, то приш
лю ко
го.
Як по
ка
же вiд ме
не знак, то дай
му гро
шi в за
пе
ча
та
нiй пач
цi.
Але пам'ятай си, - i тут Гот
лiб
знiс грiз
но пе
ред нею ку
ла
ки, -
нi
ко
му о мнi не ка
жи анi сло
ва!
-
Нiкому?
-
Нiкому! I то ти на
ка
зую! Анi
йо
му, анi слу
гам, нi
ко
му! Най нi
-
х
то в Дро
го
би
чi не зна? про ме
-
не. Хо
чу, що
би ми нiх
то не до
ку
-
чав. А як ска
жеш ко
му, то па
м'я
-
тай со
бi!
-
Але ж, си
ноч
ку, ту те
бе ви
дi
ла
служ
ни
ця.
-
Тота мал
па? Ска
жи, що пiс
ла
-
нець вiд ко
го, або що! Ка
жи що
хо
чеш, лиш о мнi анi сло
ва. А як
-
би вiн дiз
нав
ся, що я жи
вий i ту
п
ри
ход
жу, або як
би хто слi
див
ме
не, або що, то пам'ятай со
бi:
та
ко
го вам на
роб
лю ли
ха, що й
не спа
м'я
та
?
те
ся. Хо
чу жи
ти со
бi
на свою ру
ку, та й го
дi!
-
Боже мiй! - скрик
ну
ла Риф
ка,
за
ла
му
ючи ру
ки. - До
ки ж так
бу
деш жи
ти!
-
Доки ме
нi ся схо
че!
I з ти
ми сло
ва
ми Гот
лiб пi
дiй
-
шов до вiк
на, от
во
рив йо
го, не
-
мов хо
тя
чи пог
ля
ну
ти в сад, i в
од
нiй хви
лi ско
чив вiк
ном над
-
вiр. Риф
ка зiр
ва
ла
ся, скрик
ну
ла,
пiд
бiг
ла до вiк
на, але Гот
лi
ба
вже й слi
ду не бу
ло. Тiльки ви
со
-
кi ло
пу
хи в са
дi ше
ле
вi
ли
ся, не
-
мов щось ти
хо мiж со
бою ше
по
-
чу
чи.
В тiй хви
лi вбiг
ла служ
ни
ця,
блi
да i за
ля
ка
на, до по
кою обiч
спальнi i по
ча
ла кри
ча
ти:
-
Панi, па
нi!
Рифка жи
во отя
ми
лась i ство
-
ри
ла две
рi.
-
Панi, що вам та
ко
го? Ви кри
-
ча
ли, кли
ка
ли ме
не?
-
Я? Те
бе? Ко
ли? - пи
та
ла Риф
-
ка, по
чер
во
нiв
ши, мов грань.
-
Та те
пер. Ме
нi зда
ва
ло
ся, що
па
нi кри
ча
ли.
-
То в тво?й дур
нiй го
ло
вi кри
-
ча
ло, мал
по якась! Марш до кух
-
нi! Чи я ти не ка
за
ла аж то
дi
при
хо
ди
ти, ко
ли тя зак
ли
чу?
-
Але ме
нi зда
ва
ло
ся, що мя па
-
нi кли
чуть? - нес
мi
ло за
ки
ну
ла
служ
ни
ця.
-
Марш до кух
нi, ко
ли ти ка
жу, -
крик
ну
ла Риф
ка, - i най ти на
дру
гий раз не зда?ся нi
чо, ро
зу
-
мi?ш?..
III
Минуло вже три не
дi
лi вiд зак
-
ла
дин. Ле
онiв дiм швид
ко здви
-
гав
ся до
го
ри: пiд
ва
ли
ни бу
ли
вже по
ло
же
нi, i фрон
то
ва стi
на з
те
са
но
го ка
мiн
ня зно
си
ла
ся вже
на лi
коть по
над зем
лею. Бу
дов
-
ни
чий наг
ля
дав за ро
бо
тою, а в
пер
ших днях i сам Ле
он цi
ли
ми
дня'ми тут про
сид
жу
вав, ни
па
-
ючи в кож
дий кут i всiх по
ну
ку
-
ючи до пос
пi
ху. Але се не
дов
го
три
ва
ло. Якесь наг
ле дi
ло пок
-
ли
ка
ло Ле
она до Вiд
ня, а хоть
без нього ро
бо
та й не йшла по
-
вiльнi
ше, то пре
цiнь ро
бiт
ни
ки
якось лег
ше вi
дотх
ну
ли, не ви
-
дя
чи над со
бою то? вiч
но? змо
ри.
Одного ра
на, ще пе
ред шос
тою
го
ди
ною, кiлька ро
бiт
ни
кiв си
дi
-
ло на ди
ли
нах та ка
мiн
нi, жду
чи,
аж за
ка
ла
та
ють до ро
бо
ти. Во
ни
гу
то
ри
ли о тiм, о сiм, по
ки про
чi
ро
бiт
ни
ки схо
ди
ли
ся. Ось прий
-
шов i бу
дов
ни
чий, ог
ля
нув
ся до
-
в
ко
ла i ост
ро крик
нув:
-
А що, всi ви ту?
-
Всi, - вiд
по
вiв май
стер му
ля
р
-
ський.
-
Зачинати ро
бо
ту!
Один ро
бiт
ник за
ка
ла
тав. Зво
-
рух
ну
лось усе на пла
цу. Му
ля
ри
плю
ва
ли в ру
ки i бра
ли вiд
так
ос
кар
би, кельнi та мо
лот
ки; хло
-
п
цi та дiв
ча
та, на
ня
тi до но
шен
-
ня цег
ли, стог
ну
чи зги
на
ли пле
-
чi i нак
ла
да
ли на се
бе де
ре
в'я
-
ний при
лад до но
шен
ня цег
ли,
вти
ка
ючи два дов
гi кiл
ки по
обох бо
ках ши?, не
мов у яр
мо;
тес
лi по
ма
ху
ва
ли блис
ку
чи
ми
то
по
ра
ми; тра
чi лiз
ли на ко
би
-
льни
цi; ве
ли
ка ма
ши
на люд
сь
-
ко? ро
бу
чо? си
ли зо скри
пом,
сто
г
нан
ням та зiт
хан
ням по
ча
ла
вхо
ди
ти в рух.
Втiм, ули
цею, вiд рин
ку на
дiй
-
шов ще один ро
бiт
ник, ску
ле
-
ний, нуж
ден
ний, схо
ро
ва
ний, i
за
вер
нув на плац бу
до
ви.
-
Дай бо
же доб
рий день! - ска
-
зав вiн сла
бим го
ло
сом, ста
ючи
близь май
ст
ра. Обiзд
рiв
ся май
-
стер, пог
ля
ну
ли й дру
гi му
ля
ри.
-
То ти, Бе
не
дю? Ну, що ж ти,
здо
ров уже?
-
Та нi
би здо
ров, - вiд
ка
зав Бе
-
недьо. - Не
ма ко
ли сла
бу
ва
ти: ви
-
ди
те, ма
ти ста
ра, сла
ба, не ?й ме
-
не за
хо
ди
ти!
-
Ну, а змо
жеш же ти ро
би
ти,
чо
ло
вi
че? - спи
тав май
стер. - Та
-
же ти виг
ля
да?ш, як який не
бiж
-
чик, ку
ди то
бi до ро
бо
ти!
-
Га, що дi
яти, - вiд
по
вiв Бе
не
-
дьо, - що змо
жу, то бу
ду ро
би
ти.
А тро
ха роз
ма
ха
юся, то чень i
сам поп
рав
лю
ся та ок
рiп
ну. А
мiс
це чень ту бу
де для ме
не?
-
Та во
но би то? як же, бу
ти бу
-
де, рук тре
ба як
най
бi
л
ь
ше, бо
пан ква
пить з бу
до
ва
ни
ям. Пi
ди
та за
мельдуй
ся бу
дов
ни
чо
му та
й ста
вай до ро
бо
ти.
Бенедьо по
ло
жив свiй мi
шок з
хлi
бом та му
лярським зна
ряд
-
дям на
бiк i пi
шов шу
ка
ти бу
дов
-
ни
чо
го, щоб йо
му опо
вiс
ти
ти
ся,
що прий
шов на ро
бо
ту.
Пан бу
дов
ни
чий як
раз ла
яв
яко
гось тес
лю за те, що нег
ла
д
-
ко об
тi
су
вав пла
тов, ко
ли Бе
не
-
дьо пi
дiй
шов д'ньому з ка
пе
лю
-
хом в ру
цi.
-
А ти що, чо
му не ро
биш, а во
-
ло
чиш
ся? - грим
нув бу
дов
ни
чий
на Бе
не
дя, не пiз
нав
ши йо
го зра
-
зу i ду
ма
ючи, що се кот
рий
сь iз
що
ден
них му
ля
рiв прий
шов до
нього з якою просьбою.
-
Та я хо
чу ста
ти, лиш прий
шов
па
ну бу
дов
ни
чо
му опо
вiс
ти
ся,
що я вже по
ду
жав i вий
шов на
ро
бо
ту. Та й про
сив би-м виз
на
-
чи
ти ме
нi, де маю ста
ва
ти.
-
Подужав? А, то ти ни
нi пер
-
ший раз?
-
Нi, про
шу па
на бу
дов
ни
чо
го, я
вже ту був на ро
бо
тi, тi
ль
ко що
при зак
ла
ди
нах ме
не пi
дой
ма
ска
лi
чи
ла.
-
А, то ти? - скрик
нув бу
дов
ни
-
чий. - То ти то
дi на
ро
бив нам бi
-
ди, а те
пер ще сю
да лi
зеш?
-
Та яко? бi
ди, про
шу па
на бу
-
дов
ни
чо
го?
-
Мовчи, дур
ню, ко
ли я го
во
рю!
Впи
ва?сся, не всту
пив
ся на час, а
ме
нi ганьба! Ско
ро що, за
раз усi
до бу
дов
ни
чо
го: вiн ви
нен, не
дбав на людське жит
тя, не вмi?
ка
мiнь спус
ти
ти! Нi, до
сить уже
то
го, я та
ких ро
бiт
ни
кiв не пот
-
ре
бую бi
льше!
-
Я впив
ся? - скрик
нув зди
во
ва
-
ний Бе
недьо. - Па
ве бу
дов
ни
чий,
я ще, вiд
ко
ли жию, не був п'я
-
ний? Хто вам то ска
зав?
-
О, так, то
бi лиш по
вiр, то ти
го
тов при
ся
га
ти
ся, що й не зна
-
?ш, як виг
ля
да? го
рiл
ка. Нi, пус
-
та твоя ро
бо
та - при
ся
гай
ся, як
хоч, я те
бе на ро
бо
ту не прий
му!
-
Але ж, па
не бу
дов
ни
чий, май
-
те бо
га в сер
цi! Що я вам ви
нен!
Я ту сво? здо
ров'я стра
тив, лед
-
во тро
ха ви
ду
жав, а як ви мя те
-
пер на
же
не
те, то де я со
бi за
роб
-
лю, хто мя при
й
ме?
-
А най тя прий
ма? хто хо
че, ме
-
не то що об
хо
дить! Ме
нi пре
цiнь
вiльно прий
ма
ти або не прий
ма
-
ти на ро
бо
ту, ко
го ме
нi по
до
-
бавсь!
-
Але ж бо я ту вже прий
ня
тий,
а що ме
не не бу
ло три тиж
нi, то
пре
цiнь не моя ви
на. Я вже не
ка
жу нi
чо о тiм, що я бо
лю ви
-
тер
пiв, анi не жа
даю нi
чо за той
час, хоть пев
но, що як
би ме
нi
доб
рi лю
ди не бу
ли до
по
мог
ли,
то був би-м враз iз ма
тiр'ю за
гиб
з го
ло
ду, ну, але те
пер чень же
ме
нi на
ле
житься тут
ка ро
бо
та!
-
Га-га-га! На
ле
житься! Адiть,
як вiн со
бi ви
мiр
ку
вав! А чи ти
зна?ш, дур
ний му
дю, що ти ту
кож
дий день, кож
ду го
ди
ну на
мо?й лас
цi ро
биш? Як я не схо
чу,
та й те
бе не
ма, на
же
ну тя, та й
iди то
дi про
це
суй ме
не!
На та
ку мо
ву Бе
недьо не най
-
шов уже нi
яко? вiд
по
вi
дi. В
iн по
-
ну
рив го
ло
ву i мов
чав, але сло
ва
бу
дов
ни
чо
го гли
бо
ко за
па
ли йо
-
му в ду
шу. Прав
да, вiн i до
сi не
раз чу
вав та
к
?
сло
ва, але нi
ко
ли
до
сi во
ни так не вра
зи
ли йо
го,
нi
ко
ли не виз
ва
ли в йо
го ду
шi
та
ко
го го
лос
но
го по
чут
тя несп
-
ра
вед
ли
вос
тi та при
тис
ку. "Нев
-
же ж се прав
да? - ду
ма
ло
ся йо
му.
- Нев
же ж ро
бiт
ник зав
сiг
ди ро
-
бить на ?
го лас
цi? А ко
ли ро
бiт
-
ник сяк-так жив, то, зна
читься,
та
кож тiлько з ?го ла
с
ки? А з
чи?? ж лас
ки ме
не ска
лi
чи
ла пi
-
дой
ма? А ко
ли вiн раз у раз та
-
кий лас
ка
вий на ро
бiт
ни
ка, то
чия ж лас
ка те
пер ви
га
ня? ме
не
з за
рiб
ку на го
лод
ну смерть? Та
нi, щось во
но, ба
чу, не так! Чи
бу
дов
ни
чий дер
жав ме
не до
сi
при жи
т
тю, о тiм я не знаю, але
то знаю, що з ?го лас
ки я ска
лi
-
че
ний, сла
бий i без ро
бо
ти!"
-
Ну що, - пе
рер
вав йо
го гад
ку
бу
дов
ни
чий, - чо
го ж ти сто
?ш?
За
би
рай
ся вiд
си!
-
Та я па
ну ту мiс
ця не зас
тою,
за
бе
ру
ся. Лиш усе-та
ки ме
нi зда
-
в
ся, що то не так по
вин
но бу
ти,
як пан ка
жуть.
-
Що, що? Ти ме
нi хо
чеш на
уку
да
ва
ти? Ну, доб
ре, ну, ка
жи, як
по
вин
но бу
ти?
-
Ви, па
не, по
вин
нi зна
ти, що й
ви так са
мо слу
га, як я, що ко
ли
би вас не най
ми
ли до ро
бо
ти
так, як ме
не, то й ви би мер
ли з
го
ло
ду так, як i я.
-
Ха-ха-ха! Ти, пев
но, на бер
ло
зi
ле
жа
чи, та
ко
го ро
зу
му на
б
рав
ся!
Ну, ну, го
во
ри да
лi, як ще по
вин
-
но бу
ти?
Будовничий сто
яв пе
ред Бе
-
недьом, узяв
ся за пiд
бо
ки i смi
-
яв
ся, але йо
го здо
ро
ве ли
це, чер
-
во
не, як бу
ряк, по
ка
зу
ва
ло, що
злiсть у нiм ки
пi
ла i в кож
дiй
хви
лi го
то
ва бу
ла ви
бух
ну
ти з-
по
за си
лу
ва
но
го смi
ху. Але Бе
-
недьо не зва
жав анi на йо
го смiх,
анi на йо
го злiсть. По
чут
тя дiз
-
на
но? крив
ди до
да
ло йо
му смi
-
ли
вос
тi.
-
А так iще по
вин
но бу
ти, - ска
-
зав вiн твер
до, - що
би ви, па
не
бу
дов
ни
чий, не збит
ку
ва
ли
ся
над бiд
ним ро
бiт
ни
ком i не до
рi
-
ка
ли йо
му бер
ло
гом, бо ще хто
зна?, що й вас мо
же че
ка
ти.
I за
тим, не че
ка
ючи на вiд
по
-
вiдь бу
дов
ни
чо
го, Бе
недьо вiд
-
вер
нув
ся вiд нього, взяв свiй мi
-
шок, ска
зав про
чим ро
бiт
ни
кам:
"Бу
вай
те здо
ро
вi, брат
тя", - i ви
-
й
шов з пла
цу на ву
ли
цю.
А те
пер ку
ди? Бiд
ний Бе
недьо
всю на
дiю пок
ла
дав на то
ту ро
-
бо
ту. Вiн знав, що та
ко
го сла
бо
-
го де
iн
де не прий
муть. А те
пер,
ко
ли й ця пос
лiд
ня на
дiя роз
вi
-
ялась, вiн став на ву
ли
цi, мов
при
би
тий, не зна
ючи, ку
ди по
-
вер
ну
ти
ся. До
до
му йти? Там ста
-
ра ма
ти че
ка? на йо
го за
ро
бок.
Iти шу
ка
ти ро
бо
ти? Але де? Нi
-
вiд
ки не вид
но бу
ло на
дi?. Ко
ли
втiм прий
шло йо
му на гад
ку
вда
ти
ся до ви
що
го па
на, нiж бу
-
дов
ни
чий, - до са
мо
го Ле
она, i
про
си
ти йо
го, щоб прий
няв на
ро
бо
ту.
Коли вiн все те роз
ду
му
вав,
сто
ячи на ули
цi пе
ред пла
цом,
де бу
ду
вав
ся дiм, над
бiг пiс
ла
-
нець, кот
рий го
лос
но зак
ли
кав,
що
би пан бу
дов
ни
чий iшов до
па
на. Бу
дов
ни
чий зди
ву
вав
ся i
за
пи
тав, чи пан уже при?хав з
Вiд
ня?
-
При?хав учо
ра вно
чi i про
сить,
що
би пан шви
денько прий
шли
до нього.
Будовничий, а за ним i Бе
недьо
пiш
ли до Ле
она. Той хо
див по
по
д
вiр'?, а по
ба
чив
ши пiд
хо
дя
-
чих, пi
шов суп
ро
ти них.
-
Маю з па
ном не
ве
лич
ке дi
ль
-
це, - ска
зав вiн, при
вi
тав
ши бу
-
дов
ни
чо
го, по чiм, звер
нув
ши
ся
до Бе
не
дя, - спи
тав:
-
А ти за чим?
-
Та я, про
шу па
на, хо
тiв би ста
-
ти на ро
бо
ту, - ска
зав Бе
недьо.
-
То не до ме
не на
ле
жить, про
-
си па
на бу
дов
ни
чо
го.
-
Я вже про
сив, але пан бу
дов
-
ни
чий не хо
чуть?
-
Розумi?ться; що не хо
чу, - вмi
-
шав
ся бу
дов
ни
чий. - То той сам,
- ска
зав вiн, звер
та
ючись до Ле
-
она, - кот
рий при зак
ла
ди
нах зi
-
с
тав ска
лi
че
ний че
рез свое нед
-
бальство. Що ме
нi з та
ко
го ро
-
бiт
ни
ка! Та й, впро
чiм, вiн те
пер
сла
бий, а я ро
бiт
ни
кiв маю до
-
сить.
-
Ага, то той сам! - на
га
дав со
бi
Ле
он. - Гм, во
но б то ви
па
да
ло
щось для нього зро
би
ти, бу
дь
-
що-будь. - I до
дав, звер
та
ючись
до Бе
не
дя: - Ну, ну, якось-то бу
-
де, заж
ди ту, по
ки тя не зак
ли
чу.
От ту сядь на га
нок та й по
сидь.
Довго во
ни оба бе
сi
ду
ва
ли. Бе
-
недьо за той час си
дiв на ган
ку i
грiв
ся на сон
цi.
Аж ось по якi
мось ча
сi вий
шов
бу
дов
ни
чий, який
сь тро
хи кис
-
лий, i, не звер
та
ючi? ува
ги на Бе
-
не
дя, пi
шов. По кi
ль
кох хви
лях
вий
шов i Ле
он.
-
Ти пот
ре
бу?ш ро
бо
ти? - спи
-
тав вiн Бе
не
дя.
-
Та пев
но, про
шу па
на, чо
ло
вiк
з ро
бо
ти жи?, то ро
бо
та для ньо
-
го то са
мо, що жит?.
-
Та-бо, ви
диш, бу
дов
ни
чий не
хо
че тя ма
ти ту в Дро
го
би
чi. Але
ти не жу
ри
ся, я за
чи
наю за
раз
бу
ду
ва
ти в Бо
рис
ла
вi но
вий
млин па
ро
вий, то вже там бу
деш
ма
ти ро
бо
ти до
сить.
-
В Бо
рис
ла
вi?.. Млин па
ро
вий?..
- за
чу
ду
вав
ся Бе
недьо, а да
лi
змов
чав, не смi
ючи вда
ва
тись з
та
ким па
ном у роз
мо
ву.
-
Ну, що ж то
бi так див
но? - спи
-
тав, ус
мi
ха
ючись, Ле
он. - Млин,
то млин, то
бi, му
ля
ро
вi, все од
-
но.
-
Та я-то вже й сам со
бi га
даю,
що панська рiч - роз
ка
зу
ва
ти, а
на
ша рiч - ро
би
ти. Млин, то й
млин.
-
Тiлько-то, ви
диш, я би хо
тiв,
що
би бу
ди
нок був не
муд
рий,
так со
бi, в двi цег
ли, без по
вер
ха,
тiлько вшир тро
ха. То не бу
де
та
кий зви
чай
ний па
ро
вий млин,
як усе бу
ду
ють. Я най
шов та
ко
го
чо
ло
вi
ка, що то
то все ви
га
дав, i
план зро
бив, i сам бу
де вес
ти ро
-
бо
ту. Ну, ви
диш, бу
дов
ни
чий ду
-
же но
сом кру
тив, як уви
дiв той
план. А ти ро
зу
мi?шся на тiм, як
що тре
ба ро
би
ти пiс
ля пла
ну?
-
Та чо
му би нi? Як чо
ло
вiк ма?
пiд ру
кою ри
су
нок i мi
ру, то не
ве
ли
ка шту
ка.
-
Так, так, звiс
но, що не ве
ли
ка
шту
ка, - ска
зав Ле
он. - Отож ви
-
диш, я не все бу
ду мiг над
зи
ра
ти
за тим, що там ро
биться, в Бо
-
рис
ла
вi, а бу
дов
ни
чий так ту зо
мною спе
ре
чав
ся, що го
тов ме
нi
на
ро
би
ти яко? са
ла
ма
хи i пос
та
-
ви
ти не так, як у пла
нi на
ри
со
ва
-
но. То я вже бу
ду про
си
ти те
бе,
ско
ро що не так, да
ти ме
нi зна
-
ти.
Бенедьо сто
яв i ди
ву
вав
ся на
цi
лу то
ту бе
сi
ду, що се за млин
та
кий, що бу
дов
ни
чий на нього
но
сом кру
тить i що пан бо?ться,
щоб ча
сом не зро
бив не так, як у
пла
нi сто?ть? I вiд
ки, при
хо
дить
Ле
он звер
та
ти
ся до нього, щоб
над
зи
рав над бу
дов
ни
чим? Бе
-
недьо на все те не мiг най
ти в
сво?й го
ло
вi вiд
по
вi
дi i сто
яв пе
-
ред Ле
оном, ве
мов ва
гу
ючись.
-
Не бiй
ся, будь тiлько щи
рий
для ме
не в тiм дi
лi, то, пев
но, не
по
жа
лу?ш то
го. До
ки бу
де бу
до
-
ван
ня в Бо
рис
ла
вi, до
ти бу
деш
там, i то з пла
тою не по
мiч
ни
ка,
а цi
ло
го му
ля
ра. А по
то
му - по
-
ба
чи
мо.
Бенедьо ще дуж
че зди
ву
вав
ся.
Вiд
ки на
раз та
ка щед
рiсть у Ле
-
она? А втiм, хто йо
го зна?, ду
ма
-
лось йо
му да
лi, мо
же, йо
му й
нап
рав
ду так до пот
ре
би при
хо
-
диться, ну, то вiн i пла
тить. Та й
хi
ба ж се для нього ве
ли
ка рiч? А
для бiд
но
го по
мiч
ни
ка му
ля
р
сь
-
ко
го все-та
ки доб
ро
дiй
ст
во ве
-
ли
ке. Так роз
ду
мав
ши, Бе
недьо
рi
шив
ся прис
та
ти на Ле
оно
ву
умо
ву, ще й по
дя
ку
вав йо
му за
лас
ку.
-
Ну, ну, не дя
куй, - вiд
по
вiв Ле
-
он, - я не по
дя
ки вiд те
бе пот
ре
-
бую, а вiр
но? ус
лу
ги: як ся бу
деш
доб
ре спра
ву
ва
ти, то я те
бе пев
-
но не за
бу
ду. А те
пер iди i ви
би
-
рай
ся як
най
бор
ше до Бо
рис
ла
-
ва, що
би-сь за
раз завт
ра мiг ста
-
ви
ти
ся на мiс
цi, за Бо
рис
ла
вом,
над рi
кою.
I з ти
ми сло
ва
ми Ле
он дав Бе
-
недьовi кiлька ринських зав
дат
-
ку i пi
шов до сво
го по
кою. Бе
-
недьо не спо
дi
вав
ся на ни
нi та
-
ко
го гар
но
го для се
бе здо
бут
ку.
Втi
ше
ний, вер
нув вiн до
до
му i
роз
ка
зав сво?й ста
рiй ма
те
рi о
всiм, що йо
му ни
нi прик
лю
чи
ло
-
ся.
-
Що дi
яти, мам
ко? - кiн
чив вiн
сво? опо
вi
дан
ня. - Тре
ба бра
ти
ро
бо
ту там, де да
ють. Пi
ду до
Бо
рис
ла
ва.
-
Та я ти, син
ку, й не вiд
рад
жую,
а тiлько вва
жай, що
би-сь усе по
прав
дi жив i до не
доб
ро
го нi
ко
-
ли ру
ки не по
дав. Бо то з тим
мли
ном ви
да?сь ме
нi щось та не
так. Бог йо
го там зна?, що со
бi
той жи
дю
га за
га
дав, а ти дбай за
свою ду
шу.
-
I ме
нi са
мо
му якось во
но ви
-
да
ло
ся не так, як вiн го
во
рив. А
вже то
то зов
сiм ме
нi не спо
до
ба
-
ло
ся, що ме
нi ка
же над
зи
ра
ти за
бу
дов
ни
чим. Прав
да й то, що бу
-
дов
ни
чий ци
ган та шах
рай, але
вiд
ки я, прос
тий ро
бiт
ник, при
-
ход
жу до то
го, щоб над
зи
ра
ти за
па
ном?.. Ну, а ко
ли би-м щось i
нап
рав
ду по
ба
чив не
лад
но
го, то
й без ?го плат
нi ска
зав би-м ?
му
все. Бу
дем ни
дi
ти, що бу
де.
Але ко
ли Бе
недьо зов
сiм уже
зiб
рав
ся в до
ро
гу i став про
ща
-
ти
ся з ма
тiр'ю, то ста
ра ма
ти нi з
сього нi з то
го по
ча
ла пла
ка
ти i,
об
няв
ши си
на, дов
го не хо
тi
ла
йо
го пус
ти
ти вiд се
бе.
-
Але го
дi ж бо, мам
ко, го
дi, не
-
за
дов
го по
ба
чи
мо
ся! - втi
шав ??
Бе
недьо.
-
Ой, так, так, доб
ре то
бi го
во
-
ри
ти! - вiд
по
вi
ла ма
ти пла
чу
чи. -
Хi
ба ж ти не ви
диш, яка я ста
ра?
Ме
нi ле
да день-го
ди
на, та й жи
-
ти го
дi. А як так вид
жу, що ти
йдеш геть вiд ме
не, то ме
нi зда
-
б
ся, що вже тя нi
ко
ли не по
ба
чу.
-
А най бог бо
ро
нить! Мам
ко,
що ви го
во
ри
те!..
-
Тото го
во
рю, що ми сер
це ка
-
же. I так ми зда?ся, що ти, син
ку,
йдеш до то
го Бо
рис
ла
ва, як у
яку за
пад
ню, i що лiп
ше би бу
ло,
як
би-сь вiд
нiс жи
до
вi той зав
да
-
ток i ос
тав
ся ту.
-
Але ж, мам
ко моя, на чiм ту ос
-
та
ва
ти
ся, ко
ли ро
бо
ти не
ма? Я ж
вам ка
жу, що як ско
ро би-й щось
по
ви
дiв не
доб
ро
го, то най
мя
жид i цi
ло
го озо
ло
тить, я му й
го
ди
ни дов
ше при ро
бо
тi не бу
-
ду.
-
Га, то йди, ко
ли та
ка твоя во
-
ля, я ти не бо
ро
ню, i най тя гос
-
подь бла
гос
ло
вить!
I ста
ра ма
ти зi слiзьми вип
ро
-
ва
ди
ла сво
го си
на в до
ро
гу до
Бо
рис
ла
ва, а ко
ли вер
ну
лась вiд
-
так в свою цюп
ку i по
ба
чи
лась
са
ма, во
на дов
го-дов
го сто
яла з
за
ло
ма
ни
ми ру
ка
ми, а да
лi за
ри
-
да
ла:
-
Синочку мiй! Най тя бог бла
-
гос
ло
вить на доб
рiй до
ро
зi! Я
вже, впев
но, не ввид
жу
ся з то
-
бою?
Була не
дi
ля, ко
ли Бе
недьо виб
-
рав
ся в до
ро
гу. В церк
вi свя
то?
Трiй
цi, поп
ри кот
ру пе
ре
хо
див,
дя
ки гри
мi
ли хва
лу бо
жу. А нап
-
ро
тив церк
ви, на нуж
ден
нiм
дро
го
бицькiм бру
ку, по
пiд му
-
ром, си
дi
ли ку
па
ми рiп
ни
ки в
про
сяк
лих наф
тою со
роч
ках та
по
дер
тих ках
та
нах, жду
чи, аж
скiн
читься хва
ла бо
жа, щоб вiд
-
так ру
ши
ти до Бо
рис
ла
ва. Де
якi
хрес
ти
ли
ся та шеп
та
ли "
отче
-
нашi
", дру
гiд
рi
ма
ли на со
няч
нiй
спе
цi, iн
шi знов дер
жа
ли в ру
ках
де
ся
тик
рей
ца
ро
вi хлi
бе
ня
та i
ци
бу
лю i ?ли, ку
са
ючи з цi
ло
го,
нек
ра
яно
го хлi
ба. Бе
недьо не за
-
дер
жу
вав
ся ко
ло церк
ви, не до
-
жи
давсь кiн
ця хва
ли бо
жо?. Бо
хоть до Бо
рис
ла
ва з Дро
го
би
ча й
не так-то да
ле
ко, усього милька
не
ве
лич
ка, i хоть ро
бо
ти шу
ка
ти
йо
му не бу
ло тре
ба так, як бi
-
льшiй час
тi отих рiп
ни
кiв, то йо
-
му на
го
во
ри
ли, що в Бо
рис
ла
вi
ду
же тяж
ко знай
ти по
меш
кан
-
ня, а йо
му хо
тi
ло
ся жи
ти десь
поб
лизьке "фаб
ри
ки", при кот
-
рiй мав ро
би
ти: вiн по не
щас
нiм
уда
рi при зак
ла
ди
нах чув
ся ду
-
же сла
бий в но
гах i знав, що по
бо
рис
лавськiм неп
ро
си
ха
ючiм
бо
ло
тi да
ле
ко хо
ди
ти не змо
же.
То
му-то Бе
недьо спi
шив до Бо
-
рис
ла
ва, що
би ви
най
ти со
бi ха
-
ту, по
ки ще нап
ли
не ба
га
то ро
-
бу
чо
го лю
ду та по
зай
мав всi за
-
ка
мар
ки. Але йо
му тре
ба бу
ло
най
ма
ти ха
ту на дов
ший час,
хоть на мi
сяць; най
ти та
ку ха
ту
бу
ло труд
нi
ше, бо в Бо
рис
ла
вi
най
бiльша часть уся
ких нор на
-
й
ма?ться пе
реп
ли
ва
ючо
му лю
ду
на од
ну нiч, - се й най
лiп
ше вип
-
ла
чу?ться жи
дам.
Але не
ма
ло зди
ву
вав
ся Бе
не
-
дьо, ко
ли, вий
шов
ши за мiс
то,
по
ба
чив, що як да
ле
ко тяг
ла
ся
до
ро
га, всю
ди по нiй мрi
ли куп
-
ки рiп
ни
кiв, звiльна пос
ту
па
ючи
се
ред ту
ма
нiв по
ро
ху. Тi не жда
-
ли кiн
ця хва
ли бо
жо?, а спi
шать,
щоб за
лу
чи
ти де
яку ро
бо
ту. Хлiб
вид
но у кож
до
го в бруд
нiй по
-
лот
ня
нiй тор
бi; у де
яких з тор
би
ви
су
ва
ли
ся зе
ле
нi пе
ра мо
ло
до?
ци
бу
лi. Бе
недьо зра
зу об
ми
нав
тi куп
ки i йшов сам. Але да
лi йо
-
му зро
би
ло
ся нуд
но i прик
ро
йти са
мо
му. Сон
це жа
ри
ло за
-
пек
лу вже й по
пу
ка
ну зем
лю.
Хоть уже не
за
дов
го май кiн
чив
-
ся, то збiж
жя на по
лi ще нi
чим
то
го не по
ка
зу
ва
ло. Вiв
си, лед
ве
зiй
шов
ши, зав'яли без до
щу i по
-
ку
пи
ли
ся при зем
лi. Ози
ме жи
то
пiд
ня
ло
ся тро
хи вiд зем
лi, але
оче
ви
дяч
ки зак
ля
ка
ло на пнi i
не ко
ло
си
лось, хоть са
ме на те
бу
ла по
ра. Яри
на нi
яка анi бу
-
льба ще й не схо
ди
ла: заш
ка
ру
-
пi
ла i ви
су
ше
на сон
цем на кi
-
лька ца
лiв вглиб зем
ля не да
ва
-
ла по
сад
же
но
му на
сiн
ню нi
яко?
вог
кос
тi. Сум зби
рав, ко
ли бу
ло
гля
ну
ти на по
ле. Лиш од
на кро
-
пи
ва та гiр
чи
ця, пiд
хо
пив
ши
ся
зав
ча
су i пус
тив
ши глиб
ше в
зем
лю свiй ве
ре
ти
нис
тий ко
-
рiнь, бу
яли та роз
рос
та
ли
ся. А
сон
це все пек
ло та жа
ри
ло; хма
-
ри, мов дро
ча
чись з бiд
ни
ми рi
-
ль
ни
ка
ми, все над
ве
чiр зби
ра
-
ли
ся на не
бi, а вiд
так, не пус
тив
-
ши i крап
лi до
щу, розп
ли
ва
ли
ся
про
тив но
чi. По се
лах, че
рез кот
-
рi про
хо
ди
ли рiп
ни
ки, стрi
ча
ли
-
ся лю
ди, са
мi сум
нi та чор
нi, мов
зем
ля. Не чу
ти бу
ло зви
чай
них
не
дiльних смi
хiв та жар
тiв по
ви
го
нах. Стар
шi газ
ди гля
дi
ли
то на по
ле, то на не
бо, мов з
яким до
ко
ром, а вiд
так без
рад
но
в роз
пу
цi опус
ка
ли ру
ки. А Бе
-
недьо, весь об
ли
тий по
том i
при
сi
лий по
ро
хом, та
кож з важ
-
ки
ми ду
ма
ми в сер
цi, ми
нав тi
бiд
нi се
ла, при
ми
ра
ючi те
пер в
го
ло
ду на пе
ред
нiв
ку i жду
чi ще
страш
нi
шо
го пе
ред
нiв
ку на бу
-
ду
ще.
-
Обернися, гос
по
ди, лас
ков
сво
й
ов на мир хрис
ти
ян
сь
кий! -
до
лi
та
ли до Бе
не
дя важ
кi мо
ли
-
т
ви се
лян май
же з ко
ж
до
го обiй
-
стя. А не
бо гля
дi
ло на них аж по
-
ло
ве, сон
це пек
ло, мов на
ня
то, а
хма
ри, ху
дi, бi
ля
вi та про
зiр
час
-
тi, лi
ни
во во
лок
ли
ся в за
хо
ду.
Прикро i нуд
но зро
би
лось Бе
-
недьовi iти са
мо
му се
ред то? мi
-
зе
рi?. Вiв при
лу
чив
ся до од
но?
гро
мад
ки рiп
ни
кiв.
-
А ку
ди бог про
ва
дить? - пи
та
-
ли во
ни Бе
не
дя по зви
чай
них
при
вi
тан
нях.
-
Туди, ку
ди й вас, - вiд
по
вiв Бе
-
недьо.
-
Ну, але ви не до ям?
-
Та нi, я му
ляр.
-
То, мо
же, де бу
де що но
во
го
му
ру
ва
ти
ся?
-
А так, я вже най
мле
ний. Ту ось
той? Гам
мерш
ляг бу
де му
ру
ва
-
ти но
вий.- Бе
недьо зап'явся. Вiн
не вi
рив в Ле
онiв па
ро
вий млин
i впе
ред, але те
пер, бе
сi
ду
ючи з
фiп
ни
ка
ми, по
чув ми
мо
во
лi, що
ска
зав би ве
ли
ку нi
се
нiт
ни
цю, ко
-
ли б ?м по
вiв про па
ро
вий млин.
-
?нову наф
тар
ню, - до
кiн
чив
вiн.
-
Ну, то бо
гу дя
ку
ва
ти, що бу
де
хоть тро
ха яко? но
во? ро
бо
ти, -
ска
зав один рiп
ник. - Десь, i чо
-
ло
вiк там де
як при
ту
литься.
-
Або що, при ямах не
ма ро
бо
-
та? - спи
тав Бе
недьо.
-
Ей, чо
му би не бу
ло, - вiд
по
вiв
рiп
ник i мах
нув ру
кою. - Та що
нам з то
го, ко
ли пла
тять так, що
й ви
жи
ти го
дi. Адiть, що на
ро
ду
йде, але то
то, що ту ви
ди
те, то
де, хi
ба яка со
та часть! Пе
ред
но
-
ви
нок тяж
кий, а ще й те
пер,
адiть, ка
ра бо
жа! Май, а пе
че так,
як в жни
ва, дожд
жу не
ма, - га
да
-
?те, що не бу
де го
лод?.. Ну, то де
ж на
рiд дi
не
ся? Хто ще тро
ха чу?
в со
бi си
ли, то пхав
ся сю
да, що
-
би щось за
ро
би
ти. Ну, а для жи
-
дiв се праз
ник. Ро
бiт
ни
ка при
бу
-
ло - за
раз пла
ти ури
ва
ють. Дiс
-
то
дi
то: ро
би за тiлько, а не схо
-
чеш ти, за
раз де
сять на тво? мiс
-
це че
ка?. Та й га
да?те, що не че
-
ка?? Там як вий
де
те ра
но на
ули
цю, як пог
ля
не
те - що тра
ви
-
зiл
ля, тiлько на
ро
ду за ро
бо
тою.
То з по
ло
ви
ну по
най
ма
ють, а ре
-
ш
та або вер
та? до
до
му го
лi
руч,
або отак пе
ре
ва
ля?ся день ме
жи
жи
да
ми: во
ди ви
не
се, дров вру
-
ба?, або
що, аби кус
ник хлi
ба або
лиж
ку стра
ви дiс
та
ти. Та й та
ка
бi
да в на
шiм Бо
рис
ла
вi!
Всi рiп
ни
ки, що йшли при ку
пi,
роз
го
мо
нi
ли
ся. Опо
вi
дан
ня ?х
то
ва
ри
ша про бо
рис
лавську бi
ду
дiтк
ну
ло всiх за бо
ля
че. Кож
ний
най
шов щось до
ки
ну
ти, i гi
еред
Бе
недьом на
раз ста
ла страш
на
кар
ти
на людсько? нуж
ди i при
-
тис
ку. Вiн вiд
дав
на при
вик був
чу
ти, що в Бо
рис
ла
вi ро
бо
та не
-
без
печ
на, але за
то пла
титься ду
-
же доб
ре. Прав
да, нуж
ден
ний
вид рiп
ни
кiв, що що
не
дi
лi сот
ка
-
ми си
дi
ли ко
ло свя
то? Трiй
цi, ка
-
зав йо
му до
га
ду
ва
тись, що во
но
щось тро
хи не так з тим доб
рим
за
рiб
ком, але нi
ко
ли вiн не мав
на
го
ди док
лад
но о тiм ви
вi
да
-
тись. Аж те
пер на
раз опо
вi
дан
ня
рiп
ни
кiв розк
ри
ло пе
ред ним
всю прав
ду. Страш
не, без
вiд
рад
-
не по
ло
жен
ня та
ко? ве
ли
чез
но?
ку
пи на
ро
ду вда
ри
ло йо
го так
сильно, що вiн iшов, мов ог
лу
-
ше
ний, i нi про що iн
ше не мiг i
по
ду
ма
ти. "Чи ж се прав
да? Чи ж
се мо
же бу
ти?" - за
пи
ту
вав вiн
сам се
бе. Прав
да, i вiн ба
чив бi
ду
на сво?м вi
ку, i вiн заз
нав нуж
ди
та го
ло
ду, при
тис
ку, са
мо
во
лi та
без
ро
бо
ти
цi. Але все-та
ки до та
-
ко? сту
пе
нi опу
щен
ня й по
ни
-
жен
ня, про яке роз
ка
зу
ва
ли рiп
-
ни
ки, в мiс
тi нi
який ре
мiс
ник не
до
хо
див. Рiп
ни
ки роз
ка
зу
ва
ли
стра
ш
нi по
дi? го
лод
но? смер
тi,
са
мов
бiй
ст
ва, ра
бун
кiв. З ?х опо
-
вi
дань Бе
недьо по
ба
чив i те неп
-
ри
вич
не для нього дi
ло, що в
нуж
дi од
но
го ро
бiт
ни
ка дру
гi
зов
сiм не ту
ра
ли
ся до нього, не
пiд
по
ма
га
ли йогд, а ли
ша
ли на
во
лю бо
жу. Рiп
ни
ки i про те роз
-
ка
зу
ва
ли, як хо
рi ?х то
ва
ри
шi
уми
ра
ли, опу
ще
нi i роз
то
че
нi че
-
р
ва
ми, як не раз аж по кiлькох
днях най
де
но умер
шо
го без лю
-
дсько? по
мо
чi рiп
ни
ка в якiм-не
-
будь вiд
люд
нiм за
ка
мар
ку. Тi
опо
вi
дан
ня страш
но вра
зи
ли Бе
-
не
дя. Вiн зрiс i ви
хо
вав
ся в мiс
тi.
Йо
го отець був та
ким же по
мiч
-
ни
ком му
лярським, як i вiн, -
тож Бе
недьо вiд
ма
леньку вжив
-
ся i вбув
ся в вiд
вiч
нi пе
ре
ка
зи
мiських ре
мiс
ни
кiв, з ?х хоть ли
-
хо улад
же
ним це
хо
вим по
ряд
-
ком, з ?х хоть сла
бе
ньким на
ма
-
ган
ням до вза?мно? по
мо
чi, до тi
-
с
нi
шо
го зв'я
з
ку всiх пра
цю
ючих
в од
нiм ре
мес
лi. Прав
да, за Бе
-
недьових ча
сiв це
хо
ва вста
но
ва
мiж дро
го
бицьки
ми му
ля
ра
ми
зов
сiм уже близька бу
ла око
неч
-
но
го впай
ку. Май
ст
ри ще дав
нi
-
ше ро
зiк
ра
ли бу
ли це
хо
ву ка
су,
на кот
ру скла
да
ли
ся здав
на по
-
рiв
но i май
ст
ри, й че
ляд
ни
ки, а
кот
рою без нi
яко
го наг
ля
ду анi
об
ра
хун
ку за
вi
ду
ва
ли май
ст
ри
са
мi. Не бу
ло за що удер
жу
ва
ти
"гос
по
ди", то ?сть гос
ти
ни
цi, в
кот
рiй би в оз
на
че
нi днi схо
ди
-
лась ра
да це
хо
ва i де би впи
су
-
вав
ся кож
дий пот
ре
бу
ючий ро
-
бо
ти че
ляд
ник, а та
кож i май
-
стер, де би, от
же, був не
мов ри
-
нок для най
му че
ляд
ни
кiв. Май
-
ст
ри пе
рес
та
ли тур
бу
ва
тись про
це
хо
вi дi
ла, а тi
ль
ки удер
жу
ва
ли
ще док
лад
но чер
гу, ко
ли кот
рий
при вро
чис
тiм об
хо
дi мав нес
ти
ста
ру це
хо
ву хо
ру
гов. Але за
-
мiсть то
го ста
ро
го i пе
ред
рух
нi
-
ло
го зв'язку по
чав за Бе
не
дьо
-
вих ча
сiв про
яв
ля
тись мiж дро
-
го
бицьки
ми му
ля
ра
ми но
вий
зв'я
зок, хоть ще й не
ви
раз
но та
хви
ле
во. В слу
ча? сла
бос
тi кот
-
ро
го че
ляд
ни
ка або по
мiч
ни
ка
зби
ра
ли про
чi че
ляд
ни
ки, по
-
мiч
ни
ки та де
якi бiд
нi
шi май
ст
-
ри доб
ро
вiльнi склад
ки i да
ва
ли
хо
ро
му або йо
го ро
ди
нi за
по
мо
-
гу тиж
не
во че
рез весь час йо
го
сла
бос
тi. Так са
мо да
ва
ли во
ни
за
по
мо
гу, хоть i мен
шу, для та
-
ко
го, кот
рий ча
сом ос
та
вав без
ро
бо
ти, а рiв
но
час
но ста
ра
ли
ся
роз
пи
та
ти i на
ра
яти йо
му чи то
ро
бо
ту в сво?м ре
мес
лi, чи яке-
не
будь iн
ше за
нят
тя. Прав
да, сла
-
бi се бу
ли по
чат
ки вза?мнос
тi,
але во
ни удер
жу
ва
лись i мiц
нi
-
ли. З ча
сом дiй
шло до то
го, що в
ра
зi пот
ре
би не де
якi, а всi вже
че
ляд
ни
ки пла
ти
ли пра
вильно
склад
ки, мiж тим ко
ли дав
нi
ше
анi о та
кiй за
га
ль
нос
тi, анi о пра
-
вильнiм пла
чен
нi не бу
ло й бе
сi
-
ди.
В та
ких мiських ре
мiс
ницьких
пе
ре
ка
зах зрiс Бе
недьо. Ви
був
-
ши тер
мiн i став
ши че
ляд
ни
ком,
а да
лi по
мiч
ни
ком му
лярським,
вiн ду
же жи
во зай
мав
ся но
вим
повс
та
ючим зав'язком ро
бiт
ни
-
ць
ко? спiльнос
тi i вза?мнос
тi. Бi
-
д
ний i ще й сла
бо
ви
тий, вiн жи
-
во, як нiх
то дру
гий, по
чу
вав пот
-
ре
бу i та
ко? спiльнос
тi та вза
?м
-
нос
тi i вiд са
мо
го по
чат
ку сво
го
че
ляд
ницт
ва не пе
рес
та
вав на
-
мов
ля
ти та за
охо
чу
ва
ти сво
?х
то
ва
ри
шiв, що
би в ра
зi пот
ре
би
пра
вильно пла
ти
ли те, що зо
-
бов'яжуться пла
ти
ти, що
би обi
-
цю
ва
ли те тiльки, що змо
жуть
до
дер
жа
ти, i раз обi
цю
ва
но
го
до
дер
жу
ва
ли свя
то, так, що
би
на сло
вi ро
бiт
ни
ка мож
на бу
ло
по
ля
га
ти як на пев
нiй по
ру
цi.
Все то бу
ли ре
чi хоть для на
ших
лю
дей на сло
вах не но
вi, але на
дi
лi у нас ду
же сла
бо прак
ти
ко
-
ва
нi, ви
ма
га
ючi та
ко
го виш
ко
-
лен
ня влас
но? во
лi i влас
них за
-
ба
гiв, що Бе
недьо ще з кiлько
ма
за
по
пад
ли
вi
ши
ми че
ляд
ни
ка
ми,
кот
рi сю спра
ву взя
ли со
бi ду
же
до сер
ця, дов
гi лi
та ма
ли до
сить
пра
цi, по
ки прив
чи
ли лю
дей до
бiльшо? точ
нос
тi та ви
держ
ки.
Все те ро
би
лось мiж дро
го
би
-
цьки
ми му
ля
ра
ми, так ска
за
ти,
на
по
мац
ки. Во
ни не зно
си
ли
ся з
нi
яки
ми ро
бiт
ни
ка
ми з бiльших
мiст, хi
ба з му
ля
ра
ми з Стрия та
Сам
бо
ра, так са
мо нi в чiм не свi
-
ду
щи
ми, як i во
ни. Во
ни не зна
-
ли нi
чо про ве
ли
кий зрiст ро
бiт
-
ницько? спiльнос
тi та вза?мнос
тi
в дру
гих кра
ях, не зна
ли про те,
як ро
бiт
ни
ки ста
ють до
ку
пи та
ор
га
нi
зу
ються до ве
ли
ко? бо
-
ротьби з ба
га
тирст
вом та вся
-
кою крив
дою на
род
ною, до бо
-
ротьби за свiй за
ро
бок, за обез
-
пе
чен
ня сво?х жi
нок i дi
тей, сво??
ста
рос
тi i сво?х вдiв та си
рiт. Не
зна
ли дро
го
бицькi му
ля
ри й про
ве
ли
кий зрiст ро
бiт
ницько? дум
-
ки на за
хо
дi ?вро
пи, анi про зма
-
ган
ня ро
бiт
ни
кiв усiх кра?в до ??
осу
шен
ня. Всього то
го во
ни не
зна
ли, а пре
цiнь од
на
ко
вi обс
та
-
ви
ни, од
на
ко
ва хви
ля ча
су зро
-
би
ла те, що та са
ма дум
ка, те са
-
ме зма
ган
ня по
ча
ло не
яс
но про
-
яв
ля
ти
ся й мiж ни
ми..
Бенедьо не раз в важ
ких хви
лях
за
ду
му
вав
ся над до
лею ро
бiт
ни
-
ка. Зро
ду ут
лий i хо
ро
ви
тий, вiн
ду
же був враз
ли
вий на вся
кий,
хоть i чу
жий бiль, на вся
ку Крив
-
ду т
а неп
ра
в
ду. Зганьбить май
-
стер че
ляд
ни
ка не по прав
дi, ур
-
ве ка
сi?р ро
бiт
ни
ко
вi кiлька
над
-
цять цен
тiв з плат
нi, на
же
не бу
-
дов-ни
чий чо
ло
вi
ка з ро
бо
ти без
при
чи
ни або за яке враз
не сло
во
- Бе
недьовi не
мов
би хто нiж
встро
мив в жи
ве тi
ло. Вiн поб
-
лiд
не, зiг
неться в ду
гу; ли
це, i
без то
го су
хе та дов
гоб
ра
зе, ще
бiльше про
тяг
неться, i ро
бить
вiн свою ро
бо
ту мовч
ки, але ви
-
д
но по нiм, що рад
ше б во
лiв в
зем
лю за
пас
ти
ся, нiж на та
ке ди
-
ви
тись. Ось в та
ких-то хви
лях
за
ду
му
вав
ся Бе
недьо над до
лею
ро
бiт
ни
ка. Кож
дий йо
го ок
рив
-
дить, ду
ма
лось йо
му, i доб
ра ?,
нiх
то йо
му за те нi
чо
го не ска
же.
Ось бу
дов
ни
чий зiпх
нув чо
ло
вi
-
ка з му
ру i на
ла
яв що
най
по
ган
-
ши
ми сло
ва
ми, ще й в по
ти
ли
цю
на
товк i наг
нав з ро
бо
ти. А най-
но би той чо
ло
вiк обер
нув
ся та
хоть раз уда
рив бу
дов
ни
чо
го в
по
ти
ли
цю? Сей
час би йо
го i на
по
лi
цiю, i в суд, i в Iва
но
ву ха
ту.
Але тi Бе
недьовi дум
ки зав
сiг
ди
й зу
пи
ня
ли
ся на тiм су
цi, з кот
-
ро
го вий
шли, - на ста
рiм i твер
-
дiм су
цi сус
пiльно? не
рiв
нос
тi
мiж шодьми. I хоть не раз вiн
пов
то
ряв, як пов
то
ря
ють мi
ль
-
йо
ни на
шо
го лю
ду: "Се так не
по
вин
но бу
ти", - то пре
цiнь тi
сло
ва не по
ма
га
ли йо
му роз
га
-
да
ти кру
ту за
гад
ку о при
чи
нi то?
не
рiв
нос
тi i мож
нос
тi ?? усу
ну
ти,
але тiльки не
мов об
ми
на
ли тру
-
д
нiсть.
Отак бу
ло й те
пер. Мовч
ки
йшов Бе
недьо, слу
ха
ючи опо
вi
-
дань рiп
ни
кiв про по
га
не бо
рис
-
лавське жит
тя. "Як же с
е так, -
ду
ма
лось йо
му, - що тiлько ти
-
сяч на
ро
да день по
за день тер
-
пить та
ку не
во
лю, а ще дру
гi ти
-
ся
чi раз у раз при
бу
ва
ють на та
-
кий са
мий праз
ник? Са
мi со
бi
псу
ють. Прав
да, тим по се
лах ще
гiр
ше, бо хоть нiх
то над ни
ми не
збит
ку?ся, нiх
то ?х так не об
ди
-
ра?, то за
те го
лод. Гос
по
ди, i як
же по
мо
чи та
кiй ку
пi на
ро
ду?
Нiх
то не в си
лi ?м по
мо
чи!"
-
А як же ви, - спи
тав враз Бе
не
-
дьо рiп
ни
кiв, - не трi
бу
ва
ли де
-
яко
го спо
со
бу, що
би ря
ту
ва
ти
-
ся?
-
А який же мо
же бу
ти спо
сiб? -
вiд
по
вiв рiп
ник прос
то
душ
но. -
Ту спо
со
бу не
ма нi
яко
го.
Бенедьо по
ну
рив го
ло
ву. То са
-
мо, до чо
го вiн до
ду
мав
ся, рiп
-
ник вис
ка
зав так рi
шу
че, як най
-
бiльший пев
ник. Зна
чить, во
но
так i му
сить бу
ти, так бог дав. А
мо
же, спо
сiб ?, тiльки що во
ни
або слi
пi та не ви
дять, або тi
ль
-
ко лi
ни
вi, не шу
ка
ють, а то най
-
шли би i по
ба
чи
ли б?
-
Ну, а трi
бу
ва
ли ви ро
би
ти
скла
д
ки мiж со
бов, що
би один
дру
гих ря
ту
ва
ти в бi
дi, в сла
бос
-
тi? - спи
тав Бе
недьо.
Рiпники роз
ре
го
та
лись.
-
Ну, кiлько би там тих скла
док
тре
ба, що
би по
ра
ту
ва
ти всiх бi
-
ду
ючих! Ад
же й так кож
дий там
бi
ду?.
-
Ну, але оден бiльше бi
ду?, дру
-
гий мен
ше. Все ж та
ки мож би
за
ра
ту
ва
ти бiльше бi
ду
ючо
го, хо
-
ро
го, без
ро
бiт
но
го. От так, як у
нас, му
ля
рiв, в мiс
тi.
-
Е, що, у вас iн
ша рiч, а ту iн
ша.
Ту на
рiд - зби
ра
ни
на зо свi
ту!
-
А у нас хi
ба нi?
-
Е, а все-та
ки, що у вас мож
на
вда
ти, то
го у нас нiх
то на свi
тi
не вдасть.
Рiпники не зна
ли сво?? си
ли i
не вi
ри
ли в не?. Бе
недьо знов
утих i по
чав роз
ду
му
ва
ти над ?х
сло
ва
ми. "Е, нi, - зак
лю
чив вiн, -
вид
но вже з то
го, що му
сить бу
-
ти який
сь спо
сiб на то
ту нуж
ду,
тiлько во
ни од
нi слi
пi та й не на
-
й
дуть, а дру
гi лi
ни
вi та не шу
ка
-
ють то
го спо
со
бу!"
Мiж тим на
шi пi
шо
хо
ди ли
ши
-
ли на
лi
во Тус
та
нiвську до
ро
гу,
по кот
рiй iш
ли до
сi, i звер
ну
ли
на пiв
пе
реч
ну стеж
ку, що ве
ла
че
рез рiч
ку i гор
бок до Бо
рис
ла
-
ва. Пе
реб
рiв
ши рi
ч
ку i зiй
шов
ши
по
мiж гус
тим глож
жям та лi
щи
-
ною на ?? кру
тий, ви
со
кий бе
рег,
во
ни вже й ста
ли на вер
сi горб
-
ка. Не
по
да
лiк пе
ред ни
ми ле
жав
Бо
рис
лав, мов на та
ре
лi. Не
ви
со
-
кi пiд гон
тям до
ми бi
лi
ли
ся до
сон
ця, мов срiб
ля
ва лус
ка. По
-
над да
ха
ми де-не-де вид
нi
ли
ся
чер
во
нi, тон
кi, а ви
со
кi ко
ми
ни
наф
та
рень, мов кри
ва
вi пас
му
ги,
ся
га
ючi до не
ба. Да
ле
ко, на дру
-
гiм кiн
цi Бо
рис
ла
ва, на гор
бi,
сто
яла ста
ра цер
ков
ця пiд ли
па
-
ми, i круг не? ще тис
ли
ся ос
тан
-
ки давнього се
ла.
Бенедьо хоть бу
вав i впе
ред в
Бо
рис
ла
вi, але все тiльки ко
рот
-
ко. Вiн не знав тут мiс
це
вос
тi.
То
му-то вiн роз
по
вiв рiп
ни
кам,
де i на якiм пла
цу ка
за
но йо
му
ста
ва
ти на ро
бо
ту, i про
сив ?х,
що
би йо
му по
ка
за
ли, де ? той
плац. Рiп
ни
ки за
раз до
га
да
ли
ся
то
го мiс
ця i по
ка
за
ли йо
го Бе
-
недьовi. Се бу
ла до
сить об
шир
на
рiв
нин
ка мiж ви
со
ки
ми бе
ре
га
-
ми рiч
ки туй, пе
ред вхо
дом до
Бо
рис
ла
ва, тро
хи вiд
да
лiк на
лi
-
во вiд гу
бицько
го гос
тин
ця. Хат
близько бу
ло не
ба
га
то, i Бе
не
-
дьо, розс
тав
шись з рiп
ни
ка
ми,
рi
шивсь iти ха
та вiд ха
ти i пи
та
-
ти за по
меш
кан
ням. Але в пер
-
ших ха
тах, до кот
рих зай
шов i в
кот
рих жи
ли жи
ди, йо
му не хо
тi
-
ли ви
най
ми
ти по
меш
кан
ня на
дов
ший час. Ха
ти тi бу
ли низькi
а ду
же ши
ро
кi, - оче
вид
но, пiд ?х
да
ха
ми мiс
ти
ло
ся ба
га
то за
ка
-
мар
кiв для по
мi
щен
ня рiп
ни
кiв,
а ко
рис
не по
ло
жен
ня ?х на краю
Бо
рис
ла
ва да
ва
ло ?м мож
нiсть
бу
ти прис
та
нов
ком для всiх свi
-
жо або пiз
но при
бу
ва
ючих.
Так прой
шов Бе
недьо за
дар
мо
п'ять чи шiсть хат. Да
лi опи
нив
-
ся на ули
цi пе
ред ста
рою ма
-
ленькою ха
ти
ною i став, не зна
-
ючи, чи йти й сю
ди пи
та
ти мiс
-
ця, чи об
ми
на
ти сю буд
ку а йти
да
лi. Ха
ти
на бу
ла, як усi про
чi,
пiд гон
та
ми, тiльки що ста
рi
гон
ти по
надг
ни
ва
ли i по
рос
ли
зе
ле
ним мо
хом. До ули
цi ви
хо
-
ди
ло двое вi
кон
цят, кот
рi лед
ве
тро
хи гли
пi
ли над зем
лею; а ще
з ви
со
ко на
си
па
но? ули
цi про
с
то
про
ти них спли
ва
ло з ули
цi бо
-
ло
то, за
му
лю
ючи стi
ну чим
раз
бiльше i вже ось-ось до
ся
га
ючи
здрух
нi
лих вар
ца
бiв. Пе
ред ха
-
ти
ною бу
ла, як i пе
ред дру
ги
ми,
го
ло
те
ча: нi го
род
ця, нi му
рав
-
ни
ку, як се во
диться де
iн
де. Аж
по хви
лi рi
шивсь Бе
недьо не ми
-
на
ти i се? ха
ти.
Дверцi скрип
ну
ли, i Бе
недьо
ввi
й
шов до ма
ле
сеньких те
м
них
сiн
цiв, а вiд
ти до обi
ле
но? свiт
-
ли
цi. Вiн зди
ву
вавсь, зас
тав
ши
тут не жи
дiв, а ста
ро
го рiп
ни
ка i
мо
ло
ди
цю. Мо
ло
ди
ця, око
ло три
-
д
ця
ти лiт, в бi
лiй со
роч
цi з чер
-
во
ни
ми зас
тiж
ка
ми, си
дi
ла на
ла
вi пiд вiк
ном, опер
ши го
ло
ву
на лi
коть, i пла
ка
ла. Ста
рий рiп
-
ник си
дiв на
се
ред ха
ти на ни
-
зенькiм стiльчи
ку, з люлькою в
зу
бах, i, оче
вид
но, по
тi
шав ??. Ко
-
ли Бе
недьо ввiй
шов до ха
ти, мо
-
ло
ди
ця швид
ко об
тер
ла сльози,
а ста
рий рiп
ник за
чав каш
ля
ти i
дов
ба
ти лю
ль
ку. Бе
недьо поз
до
-
ро
вив ?х i за
пи
тав, чи не прий
ня
-
ли б йо
го на дов
ший час на меш
-
кан
ня. Рiп
ник i мо
ло
ди
ця гля
ну
-
ли по со
бi i хви
лю мов
ча
ли. Да
лi
вi
доз
вав
ся рiп
ник:
-
Га, або я знаю. Ось мо
ло
ди
ця;
се ?? ха
та, - як во
на ска
же, так i
бу
де.
-
Бодай вас, - вiд
ка
за
ла рiз
ко
мо
ло
ди
ця. - Як я ска
жу! Я ту вже
цi
лий рiк не сид
жу, i бог зна?, чи
бу
ду си
дi
ти, - i во
на ру
ка
вом об
-
тер
ла знов сльози, - а ви ме
не в
то вда?те. То як ви ска
же
те, бо
ви ту си
дите. Як вам бу
де до ви
-
го
ди, то так i ро
бiть, а я ту що
мо
жу ска
за
ти!
Старий рiп
ник тро
хи змi
шав
ся i
по
чав ще пильнi
ше дов
ба
ти
свою че
реп'яну люльку, хоть в
нiй i нi
чо вже не бу
ло. Бе
недьо
все ще сто
яв край по
ро
га з мiш
-
ком н
а
пле
чах. Рiп
ник мов
чав.
-
Хатина гiс
ненька, як ба
чи
те, -
за
ча
ла знов мо
ло
ди
ця, - мо
же,
вам i не
ви
гiд
но бу
де. Ви, як вид
-
жу, з мiс
та, не при
вик
ли до та
ко
-
го, як ту у нас?
Молодиця го
во
ри
ла так, вга
ду
-
ючи по нах
му
ре
них бро
вах дум
-
ку рiп
ни
ка, бу
цiм
то вiн хо
че вiд
-
мо
ви
ти Бе
недьовi.
-
Е, що з то
го, що я з мiс
та, - вiд
-
по
вiв Бе
недьо, - а я, не бiй
те
ся,
при
вик та
кож до вся
ко? бi
ди. От
як кож
дий за
рiб
ний чо
ло
вiк. Тi
-
лько, ви
ди
те, тут та
ка при
чи
на
за мнов, що я тро
ха сла
бий в но
-
гах че
рез не
щас
ли
вий тра
фу
нок,
- у нас, у му
ля
рiв, уся
ко бу
ва?, - а
маю ро
бо
ту он ту не
да
лiч
ко над
рi
кою, на тiм за
рiн
ку. Там бу
де
ста
ви
тись но
вий? но
ва на
ф
тар
-
ня. То, ви
ди
те, хтiв би-м най
ти
де поб
лизько по
меш
кан
ня - яке-
будь, от аби пе
ре
но
чу
ва
ти, ад
же
я цi
лi
сiнький день на ро
бо
тi, - бо
зда
ле
ка та
ки не змо
жу ла
зи
ти
по ва
шiм бо
рис
лавськiм бо
ло
тi.
Ну, а ту жи
ди не хо
тять нi
де
прий
ми
ти на дов
ший час: а для
ме
не би то все бу
ло лiп
ше жи
ти
у сво
го чо
ло
вi
ка, нiж у жи
да.
Тiлько як для вас?
В тiй хви
лi ста
рий рiп
ник пе
-
рер
вав йо
му бе
сi
ду. Вiн ки
нув
на
раз люльку на зем
лю, схо
пив
-
ся з стiльчи
ка, прис
ко
чив до Бе
-
не
дя, од
ною ру
кою схо
пив йо
му
з пле
чей мi
шок, а дру
гою поп
хав
йо
го до ла
ви.
-
Але, чо
ло
вi
че, бiй
ся бо
га, -
кри
чав з ко
мiч
ним гнi
вом ста
-
рий, - не пен
дич нi
чо
го, тiлько
сi
дай! Сто?ш ми ту ко
ло по
ро
га, а
в ме
не дi
ти не пос
нуть. Сi
дай ту,
i най з то
бою все доб
ре сi
да? в
на
шiй ха
тi! Чо
му бу
ло так вiд
ра
-
зу не ска
за
ти, - а то я те
пер i сам
о со
бi го
тов по
ду
ма
ти, що-м гiр
-
ший вiд жи
да!..
Бенедьо ви
ди
вив
ся на ста
ро
го
ди
ва
ка, не
мов не ро
зу
мiв йо
го
бе
сi
ди, а да
лi за
пи
тав:
-
Ну, а що, то прий
ма?те мя до
се
бе?
-
Таже чу?ш, що прий
маю, - ска
-
зав ста
рий. - Тiлько, ро
зу
мi?ся, як
бу
деш доб
рий. Як бу
деш злий,
то та
ки завт
ра ви
же
ну.
-
Га, чень ми вже якось по
го
ди
-
мо
ся, - ска
зав Бе
нодьо.
-
Ну, як по
го
ди
мо
ся, то бу
деш
мо?м си
ном, хоть то ме
нi з ти
ми
си
на
ми, прав
ду рiк
ши, не ве
де
-
ся!.. (Мо
ло
ди
ця знов об
тер
ла
очi).
-
А по
чо
му ж ви озьме
те вiд ме
-
не?
-
А ? в те
бе який рiд?
-
Мама ?.
-
Стара?
-
Стара.
-
Ну, то даш по шус
цi на мi
сяць.
Бе
недьо оп'ять ви
ди
вив
ся на
ста
ро
го.
-
Ви, пев
но, хтi
ли ска
за
ти "на
тиж
день"?
-
Я вже лiп
ше знаю, що я хтiв
ска
за
ти, - вiд
рi
зав ста
рий. - Так
бу
де, як я ска
зав, та й до
сить о
тiм ба
ла
ка
ти.
Бенедьо з ди
ва не ви
хо
див. Ста
-
рий тим ча
сом знов сiв на свiй
стiльчик i, нах
му
рив
шись, по
чав
нак
ла
да
ти люльку.
-
Та, мо
же б, на зго
ду при
нес
ти
го
рiв
ки? - за
го
во
рив Бе
недьо. Ста
-
рий гля
нув на нього спiд
ло
б'я.
-
Ти ме
нi, не
бо
же, з тим зiл
лям
не ви?зди анi ся з ним до ха
ти не
по
ка
зуй, бо геть ви
вер
жу вас
обо?! - вiд
рi
зав вiн гнi
в
но.
-
Вибачайте, - пе
реп
ра
шав Бе
-
не
дьо, - я сам не п'ю, хоть би-м ??
й на очi не ви
дiв. Але я чув, що в
Бо
рис
ла
вi кож
дий му
сить пи
ти,
хто при кип'ячцi ро
бить, то я й
за про те??
-
Правду ка
зав, хто се ка
зав, а
тiлько, як ба
чиш, при прав
дi ? й
брех
нi ка
пин
ка. То зав
сiг
ди так
бу
ва?. Ну, а те
пер ти не пен
дич,
тiлько роз
дяг
ни
ся та спо
чинь з
до
ро
ги, ко
ли-сь сла
бий!
В тiй хви
лi мо
ло
ди
ця вста
ла.
-
Ну, дай вам бо
же щас
тя та за
-
ро
бок доб
рий, - ска
за
ла во
на до
Бе
не
дя. - Бу
вай
те здо
ро
вi, по
ра
ме
нi йти.
Вона вий
шла; ста
рий вий
шов
за нею, а за хви
лю вер
нув.
-
Служить в Тус
та
но
ви
чах, то
му
сить бi
гт
и до ро
бо
ти. Та й ди
-
ти
на ма
ла? - про
вор
ко
тiв вiн,
не
мов сам до се
бе, i знов сiв на
-
пи
ха
ти свою че
ре
паньку.
-
Донька ва
ша? - спи
тав Бе
-
недьо.
-
Нiби донька, але не рiд
на.
-
Пасербиця?
-
Нi, не
бо
же. Во
на ту
теш
на, а я
не ту
теш
ний. Але то дов
га гiс
то
-
рiя, - бу
де час, то й по
чу?ш. А те
-
пер спо
чи
вай!
Тота мо
ло
ди
ця бу
ла Пiв
то
рач
-
ка, вдо
ва по Iва
нi Пiв
то
ра
ку, по
-
гиб
шiм в бо
рис
лавськiй ямi, а
той рiп
ник - то був ста
рий Ма
-
тiй.
IV
Бенедьо зняв з се
бе пе
тек, пос
-
те
лив йо
го на лав
ку пiд вiк
ном i
лiг спо
чи
ва
ти. Вiн i справ
дi був
ду
же втом
ле
ний; но
ги пiд ним
тряс
ли
ся вiд дов
го
го i над
си
ль
-
но
го хо
ду. А пре
цiнь сон йо
го не
брав
ся. Дум
ка, мов не
по
си
дю
ча
лас
тiв
ка, ши
ба
ла то до Дро
го
би
-
ча до ста
ро? ма
те
рi, то до Бо
рис
-
ла
ва, де вiд
те
пер прий
деться йо
-
му жи
ти. Йо
му при
га
ду
ва
лись
опо
вi
дан
ня рiп
ни
кiв, кот
рi вiн
чув по до
ро
зi; в йо
го уявi во
ни
пе
ре
лi
та
ли не як сло
ва, а як жи
-
вi об
ра
зи. Тут всi
ми за
бу
тий рiп
-
ник, хо
рий, без
по
мiч
ний, ко
на?
сам на бер
ло
зi десь у якi
мось
скри
тiм за
ка
мар
ку i дар
мо пи
-
щить ?сти, дар
мо про
сить во
ди, -
не
ма ко
му по
да
ти!.. Тут жид вит
-
ру
чу? ро
бiт
ни
ка з ро
бо
ти, крив
-
дить йо
го при вип
ла
тi, об
ду
рю?
i ганьбить; не
ма ко
му впiм
ну
ти
-
ся за ро
бiт
ни
ком, за
ря
ту
ва
ти йо
-
го в нуж
дi. "Нiх
то нi про що не
дба?, крiм се
бе са
мо
го, - ду
мав
Бе
недьо, - та й то
му так усi бi
ду
-
ють. Але як
би всi взя
ли
ся до
ку
-
пи? То що би зро
би
ли?.." Бе
-
недьо не мiг то
го зна
ти. "Та й як
?м взя
ти
ся до
ку
пи?.." I сього Бе
-
недьо не знав. "Гос
по
ди бо
же, -
зiтх
нув вiн вкiн
цi з зви
чай
ною у
на
ших прос
тих лю
дей без
рад
-
нiс
тю, - на
ве
ди ме
не на яку доб
-
ру дум
ку!.."
В тiй хви
лi Бе
недьове дум
ку
-
ван
ня му
си
ло пе
рер
ва
ти
ся. До
ха
ти ввiй
шло кiлька лю
дей рiп
-
ни
кiв i, при
вi
тав
ши
ся ко
рот
ко з
Ма
тi?м, по
сi
да
ли на ла
вi. Бе
-
недьо встав i по
чав розг
ля
да
ти
при
був
ших. Бу
ли тут пе
ре
дов
сiм
два хло
пи, кот
рi вiд
ра
зу му
си
ли
кож
до
го ува
гу звер
ну
ти на се
бе.
Ви
со
кi, рос
лi та креп
кi, мов два
ду
би, з ши
ро
ки
ми чер
во
ни
ми,
не
мов на
ду
ти
ми ли
ця
ми i не
ве
-
ли
ки
ми сi
ри
ми очи
ма, - во
ни
виг
ля
да
ли в тiй ма
ленькiй ха
ти
-
нi, мов два ве
ле
ти. А при тiм з
ли
ця, рос
ту, во
лос
ся, очей бу
ли
во
ни так по
дiб
нi до се
бе, що тре
-
ба бу
ло доб
ре приг
ля
дi
ти
ся i
прис
лу
ха
ти
ся ?м, що
би ?х роз
пiз
-
на
ти. Один з них си
дiв на ла
вi
пiд вiк
ном, зас
ту
пив
ши сво?ми
ши
ро
ки
ми пле
чи
ма все свiт
ло,
яке вiд за
хо
дя
чо
го вже сон
ця
ли
ло
ся вiк
ном у ха
ти
ну. Дру
гий
на
мiс
тив
ся на не
ве
ли
кiм зид
ли
-
ку ко
ло две
рей i, не ка
жу
чи нi до
ко
го й сло
ва, по
чав спо
кiй
но на
-
к
ла
да
ти люльку, не
мов там, на
тiм зид
лич
ку i ко
ло то
го по
ро
га,
бу
ло йо
го пред
ко
вiч
не мiс
це.
Крiм тих двох ве
ле
тiв, най
бi
ль
-
ше звер
нув на се
бе Бе
не
дьову
ува
гу не
мо
ло
дий уже, ни
зень
-
кий i, оче
ви
дяч
ки, ду
же го
вiр
ли
-
вий та рух
ли
вий чо
ло
вi
чок. Вiд
-
ко
ли ввiй
шов до ха
ти, вiн не пе
-
рес
та
вав шни
ря
ти з ку
та до ку
-
та, то нi
би чо
гось шу
ка
ючи, то
нi
би до
би
ра
ючи со
бi мiс
ця до
си
д
жен
ня. Вiн кiлька ра
зiв обi
з
-
д
рiв Бе
не
дя, пе
рег
ли
пу
вав
ся з
Ма
тi?м, кот
рий з ус
мi
хом слi
див
за йо
го ру
ха
ми, а на
вiть шеп
нув
щось до ву
ха од
но
му в ве
ле
тiв,
то
му, що си
дiв на зид
ли
ку пi
до
двер
ми. Ве
лет тiлько го
ло
вою
ма
х
нув, а за
тим встав, вi
дот
кав
де
рев'яну зат
ка
ни
цю вiд пе
чi i
встро
мив свою люльку в по
пiл,
що
би за
пек
ла
ся. Рух
ли
вий чо
ло
-
вi
чок за той час знов уже обш
ни
-
ряв усi ку
ти, то по
ти
ра
ючи со
бi
нас
тов
бур
че
ну, мов щiт
ка, чуп
-
ри
ну, то поп
рав
ля
ючи на со
бi
ре
мiнь, то вкiн
цi-та
ки роз
ма
ху
-
ючи ру
ка
ми?
Крiм тих трьох лю
дей, бу
ло в
ха
тi ще зо три. Бе
недьо розг
ля
-
дiв на ла
вi в пiв
тi
нi од
но
го ста
-
ро
го дi
да з дов
гою си
вою бо
ро
-
дою, але з здо
ро
вим ли
цем i кре
-
мез
ним виг
ля
дом, мов у мо
ло
до
-
го. По
бiч нього си
дiв мо
ло
дий
па
ру
бок, круг
ло
ли
ций i рум'я
-
ний, мов дi
воч
ка, тiльки що сум
-
ний i по
ну
рий, мов за
суд
же
ний
на смерть. Да
лi в ку
тi, зов
сiм в
тi
нi, си
дi
ли ще якiсь лю
ди, кот
-
рих лиць не мiг розг
ля
ну
ти Бе
-
недьо. Ввiй
шло ще кiлька рiп
ни
-
кiв до ха
ти, - зчи
нив
ся га
мiр.
-
А се що, воз
ний на зде
ку
цi? у
вас? - про
мо
вив гру
бим, мов тру
-
ба, го
ло
сом до Ма
тiя один з ве
-
ле
тiв, той, що си
дiв пiд вiк
ном.
-
Нi, бо
гу дя
ку
ва
ти, - вiд
по
вiв
Ма
тiй, - се, ба
чу, уц
ти
вий чо
ло
-
вiк, ро
бiт
ник, му
лярський май
-
стер. Прий
шов ни
нi з Дро
го
би
ча
до но
во? фаб
ри
ки, - ту ось, на за
-
рiн
ку, бу
дуть но
ву наф
тар
ню
ста
ви
ти.
-
Так? - вiд
по
вiв ве
лет, про
тя
га
-
ючи го
лос. - Ну, то про ме
не. А
чия то бу
де наф
тар
ня? - до
дав
вiн, звер
та
ючи
ся до Бе
не
дя.
-
Леона Гам
мерш
ля
га, зна?те,
то
го вi
денсько
го жи
да, що щось
два р
о
ки то
му при
був сю
да.
-
Ага, то
го! О, той у нас за
кар
бо
-
ва
ний вiд
дав
на. Прав
да, по
б
ра
-
ти
ме Дер
ка
чу?
Рухливий чо
ло
вi
чок в тiй хви
лi
най
шов
ся ко
ло ве
ле
та, дрiб
цю
-
ючи дов
ко
ла нього.
-
Правда, прав
да, за
кар
бо
ва
ний
моц
но, - вiн зас
мi
яв
ся, - але нi
чо
не пош
ко
дить, як бу
де мав i бi
-
ль
ше кар
бiв!
-
Певно, що не пош
ко
дить, - по
-
т
вер
див ве
лет. - Ну, але як же,
поб
ра
ти
ме Ма
тiю, мо
жем ми ни
-
нi ту ба
ла
ка
ти сво?? Чи, мо
же, як
ма?ш но
во
го жильця, то нас на
-
же
неш iз ха
ти шу
ка
ти но
во
го
мiс
ця?
Велет грiз
но гля
нув на Ма
тiя, i,
оче
ви
дяч
ки, ся бе
сi
да ма
ла бу
ти
до
га
ною. Ма
тiй по
чув се i змi
-
шав
ся тро
хи, а да
лi ска
зав, ус
та
-
ючи зо стiльця i вий
ма
ючи лю
-
льку з ро
та:
-
Але гос
по
ди бо
ро
ни, що
би я
вас ви
га
няв! Мо? поб
ра
ти
ми лю
-
бi, раз я прис
тав до вас, то вже й
не по
пу
щу
ся вас, о те не бiй
те
ся.
I моя ха
та зов
сiг
ди для вас от
во
-
ром. А про но
во
го жильця? пра
-
в
да, я зле зро
бив, прий
ма
ючи
йо
го, а не за
ра
див
шись упе
ред з
ва
ми, але ж бо, ви
ди
те, при
хо
-
дить чо
ло
вiк зму
че
ний, сла
бий,
жи
ди го не хо
тять прий
ма
ти, а з
ли
ця му вид
но, - зна?те, я на те
ста
рий прак
тик, - що лю
ди
на до
-
б
ра, ну, що я мав ро
би
ти?.. Впро
-
чiм, як га
да?те? Не мож йо
му бу
-
ти з на
ми, то я го вiдп
рав
лю. Але
ме
нi здав
ся, що вiн би був i для
нас доб
рий? Ка
же, що го
рiв
ки
не п'?, - зна
читься, од
но доб
ре.
Ну, а, по-дру
ге - ро
би
ти бу
де при
но
вiй фаб
ри
цi, то i вiд
там змо
же
нам що ча
сом ска
за
ти?
-
Горiвки, ка
жеш, не п'?? - пи
тав
ве
лет.
-
Сам-?м то чув вiд н?го, а втiм,
ось вiн ту, пи
тай го сам.
Мовчанка сто
яла в ха
тi. Бе
не
-
дьо си
дiв в ку
тi на сво?м по
те
ку i
ди
ву
вав
ся див
ним ди
вом, що се
все ма? зна
чи
ти
ся, чо
го зiй
шли
-
ся тi лю
ди i чо
го хо
чуть вiд
нього. Див
но йо
му бу
ло, що Ма
-
тiй поп
рос
ту зви
нявться пе
ред
ни
ми, хоть сам ка
же, що се йо
го
ха
та. Але най
див
нi
ше бу
ло йо
му
з то
го гру
бо
го
ло
со
го ве
ле
та, ко
-
т
рий по
во
див
ся тут, мов як ста
-
р
ший, мов гос
по
дар, прик
ли
ку
-
вав до се
бе то од
но
го, то дру
го
го
i шеп
тав ?м щось до ву
ха, сам не
ру
ша
ючи
ся з мiс
ця. Да
лi вiн зве
-
р
нув
ся до Бе
не
дя i по
чав ви
пи
-
ту
ва
ти йо
го стро
гим го
ло
сом,
не
мов суд
дя при доп
ро
сi, мiж
тим ко
ли всi при
сут
нi звер
ну
ли
на нього очi:
-
Ви що, че
ляд
ник му
лярський?
-
Нi, по
мiч
ник, а при тiй фаб
ри
-
цi, не знаю за яку лас
ку, маю бу
-
ти май
ст
ром. Ве
лет пок
ру
тив го
-
ло
вою:
-
Гм, май
ст
ром? А за яку то лас
-
ку? Пев
но, вмi?те доб
ре до
по
вi
-
да
ти жи
до
вi на сво?х то
ва
ри
шiв?
Бенедьо спа
лах
нув увесь, не
-
мов ог
нем. Вiн хви
лю ва
гу
вав
ся,
чи вiд
по
вi
да
ти ве
ле
то
вi на йо
го
пи
тан
ня, чи плю
ну
ти йо
му в очi,
заб
ра
ти
ся i йти геть iз св? ха
ти
та з-мiж тих див
них лю
дей. Да
лi
на
ду
мав
ся.
-
Плетете дур
ни
цi, - ска
зав з пi
-
д
ти
ком. - Мо
же, то ва
шо
го ба
ть
-
ка син i вмi? де
що ко
му до
по
вi
-
да
ти, а у нас то
то не во
диться. А
жи
дiвська лас
ка впа
ла на ме
не
неп
ро
ше
на, вi
дай, за те, що при
?
го зак
ла
ди
нах ме
не тро
хи не
за
би
ла пi
дой
ма, як ?сьмо спус
ка
-
ли в яму угольний ка
мiнь.
-
Ага, - бурк
нув про
тяг
ло ве
лет,
i го
лос йо
го по
чав тро
хи м'якну
-
ти. - Поб
ра
ти
ме Дер
ка
чу, - звер
-
нув
ся вiн на
раз до не
ве
лич
ко
го,
рух
ли
во
го чо
ло
вiч
ка, - а пам'я
-
тай, аби-сь не за
був i ось то
то за
-
кар
бу
ва
ти на то
го Ле
она, що вiн
ка
же!
-
Розумi?ся, що не за
бу
ду. Хоть
то нi
би то
то ста
ло
ся в Дро
го
би
-
чi, а ми ма?мо тiлько до Бо
рис
-
ла
ва, але то нi
чо не шко
дить.
Жи
до
вi й без то
го лег
ше не бу
-
де.
-
Ну, а що ж ви, - го
во
рив да
лi
ве
лет до Бе
не
дя, - як ту бу
де
те
май
ст
ром, то бу
де
те так са
мо
зби
т
ку
ва
ти та крив
ди
ти ро
бiт
-
ни
кiв, як дру
гi, бу
де
те сса
ти з
них, що мо
ги, i ви
га
ня
ти з ро
бо
-
ти за ле
да сло
во?.. Ро
зу
мi?ся, що
так! Май
ст
ри всi од
на
ко
вi!
Бенедьовi не ста
ло терп
цю. Вiн
встав i, бе
ру
чи свiй пе
тек до рук,
обер
нув
ся до Ма
тiя:
-
Коли-сте мя прий
ма
ли в свою
ха
ту на меш
кан
ня, - ска
зав вiн
трем
тя
чим го
ло
сом, - ка
за
лис
те
ми, що
би-м був до
б
рий, то бу
ду
ва
шим си
ном. Ну, але ска
жiть же
са
мi, як ту бу
ти доб
рим, ко
ли
ось якiсь лю
ди вхо
дять до ха
ти i
нi з сього нi з то
го при
чi
па
ються
до ме
не i ганьблять, не зна
ти за
що й за яке? Як ви мя на та
ке ту
бра
ли, то лiп
ше бу
ло й не прий
-
ма
ти, був би-м си до
сi най
шов
спо
кiй
нi
шу ха
ту! А те
пер прий
-
де
ся йти пiд нiч. Ну, але при
най
-
мнi бу
ду зна
ти, що за лю
ди - бо
-
рис
лавськi ро
бiт
ни
ки!.. Бу
вай
те
здо
ро
вi!..
З ти
ми сло
ва
ми вiн на
дяг пе
тек
i, бе
ру
чи на пле
чi свiй уз
лик,
звер
нув
ся до две
рей.
Всi мов
ча
ли, тiльки Ма
тiй мо
-
рг
нув до ве
ле
та пiд вiк
ном. Мiж
тим дру
гий ве
лет си
дiв, мов ска
-
ла, пiд двер
ми, за
пер
ши со
бою
ви
хiд, i хоть Бе
недьо рiз
ко ска
-
зав до нього: "Пус
тiть!" - вiн анi
ки
нув
ся, не
мов i не чув нi
чо
го,
тiльки лю
ль
ку пих
кав по
во
лi.
-
Але ж, гос
по
ди бо
же, - скрик
-
нув на
раз з смiш
ною за
по
пад
ли
-
вiс
тю Ма
тiй, - стiй, чо
ло
вi
че доб
-
рий, ку
ди вте
чеш? Не зна?ш, ба
-
чу, жар
тiв! Пос
тiй, по
ба
чиш, до
чо
го во
но йде!
-
Що я маю сто
яти! - вiд
по
вiв
гнiв
но Бе
недьо. - Мо
же, ска
же
те
ми ще дов
ше слу
ха
ти вiд от
се
го
чо
ло
вi
ка та
ко? га
нь
би, як до
сi? I
не знаю, вiд
ки вiн то чув, що я
ко
гось кривд
жу та збит
кую?..
-
То ви вва
жа?те мо? сло
ва для
се
бе ганьбою? - спи
тав на
пiв
ла
-
гiд
но а на
пiвст
ро
го ве
лет.
-
Розумi?ся.
-
Ну, то пе
реп
ра
шаю вас.
-
Не пе
реп
ра
шай
те, во
ли
те бу
-
ти чем
нi
шi та не об
ра
жа
ти, нiж
вiд
так пе
реп
ра
ша
ти. Я прос
тий
чо
ло
вiк, бiд
ний ро
бiт
ник, - але
чи ж то
му вже ле
да хто ма? ме
нi
вся
ку дур
ни
цю в очi ти
ка
ти? А
мо
же, ви на то ду
фа?те, що ви
моц
нi, а я сла
бий, то вже мо
же
те
ме
не без
печ
но об
ра
жа
ти? Ну, то
пус
тiть мя геть, не хо
чу слу
ха
ти
ва
шо? бе
сi
ди! - I вiн знов обер
-
нув
ся до две
рей.
-
Ну, ну, ну, - го
во
рив Ма
тiй, - тi
лю
ди ще го
то
вi нап
рав
ду пос
ва
-
ри
ти
ся, не зна
ючи й са
мi за що!
Але ж пос
тiй, чо
ло
вi
че бо
жий,
гнi
ва?шся, а не зна?ш за що!
-
Як то не знаю! Не бiй
те
ся, я
вже не та
кий ду
рень, - офу
к
нув
-
ся Бе
недьо.
-
Так що не зна?ш. Ти вва
жа?ш
за об
ра
зу сло
ва то
го чо
ло
вi
ка, а
тим ча
сом вiн го
во
рив се тiлько
на те, щоб те
бе вит
рi
бу
ва
т
и.
-
Витрiбувати? В чiм?
-
Яке в те
бе сер
це, яка гад
ка?
Ро
зу
мi?ш те
пер?
-
А на
що ж йо
му то зна
ти?
-
То вже по
ба
чиш пiз
нi
ше. А те
-
пер роз
бе
ри
ся та сi
дай на сво?
мiс
це. А фу
ка
ти
ся не тре
ба, не
-
бо
же. За день би нас усiх не ста
-
ло, як
би ми хтi
ли так на вся
ку
бi
ду фу
ка
ти
ся, яка нам до
ля
га?.
А моя гад
ка та
ка: мен
шу бi
ду пе
-
ре
тер
пи, що
би бiльшо? всте
ре
-
чи
ся. Ко
ли-бо то у нас зви
чай
но
на
ви
во
рiт ро
биться: як ма
ла бi
-
да, то чо
ло
вiк бур
чить, а як ве
-
ли
ка,то мов
чить.
Бенедьо все ще сто
яв на
се
ред
ха
ти в пе
те
цi i з мiш
ком на пле
-
чах та роз
зи
рав
ся по при
сут
нiх.
Ма
тiй мiж тим зас
вi
тив ка
га
нець
з жов
то
го бо
рис
лавсько
го вос
ку,
i в йо
го свiт
лi ли
ця зiб
ра
них рiп
-
ни
кiв ви
да
ва
лись жов
ти
ми та
по
ну
ри
ми, мов ли
ця тру
пiв.
I в дру
гий раз ста
рий Ма
тiй вi
-
дiб
рав вiд Бе
не
дя мi
шок i зняв з
пле
чей пе
тек, а взяв
ши йо
го за
пле
че, поп
ро
ва
див до ве
ле
та, що
все си
дiв, по
ну
рий i грiз
ний, пiд
вiк
ном.
-
Ну, пе
реп
ро
сiться раз на
зав
-
сiг
ди, - ска
зав Ма
тiй. - Я все га
-
даю, що бу
дем ма
ти з то
го чо
ло
-
вi
ка но
во
го то
ва
ри
ша!
Бенедьо i ве
лет по
да
ли со
бi ру
-
ки.
-
Як вас ма?м зва
ти? - спи
тав
ве
лет.
-
Бенедьо Си
ни
ця.
-
А я звусь Анд
русь Ба
са
раб, а
он то мiй брат Сень, а оте? наш
"кар
бо
вий" Дер
кач, а отот ста
-
рий дi
дусь - то поб
ра
тим Ста
сю
-
ра, а отой па
ру
бок - то поб
ра
тим
Прий
де
во
ля, а он то та
кож на
шi
поб
ра
ти
ми, ну, а ваш газ
да та
-
кож?
-
Ви, пев
но, всi з од
но
го се
ла,
що поб
ра
ти
ма?тесь, - ска
зав Бе
-
недьо, ди
ву
ючись, впро
чiм, що
ста
рi чо
ло
вi
ки поб
ра
ти
ма
лись з
мо
ло
ди
ми, бо по се
лах зви
чай,
що тiлько ро
вес
ни
ки поб
ра
ти
-
ма
ються мiж со
бою.
-
Нi, ми не з од
но
го се
ла, - вiд
-
по
вiв Ба
са
раб, - а так, поб
ра
ти
-
ма?мось в iн
шiм спо
со
бi. Впро
-
чiм, сi
дай
те, бу
де
те ви
дi
ти. А як
-
би вам схо
тi
ло
ся, то мо
же
те й ви
прис
та
ти до на
шо
го поб
ра
ти
м
-
ст
ва.
Бенедя ще дуж
че зди
ву
ва
ло те
ви
яс
нен
ня. Вiн сiв, не ка
жу
чи нi
-
чо
го i че
ка
ючи, що то з то
го бу
-
де.
-
Побратиме Дер
ка
чу, - ска
зав
Анд
русь Ба
са
раб до "кар
бо
во
го",
- по
ра нам узя
ти
ся до сво
го. Де
тво? па
ли
цi?
-
Зараз ту бу
дуть, - вiд
по
вiв Де
-
р
кач, ви
бiг до сi
ней i внiс вiд
там
цi
лий обе
ре
мок тон
ких пiс
ко
вих
па
лиць, зв'яза
них ужiв
кою до
ку
-
пи. На кож
дiй па
ли
цi вид
но бу
ло
бiльшi або мен
шi кар
би, один
поп
ри один, так, як се роб
лять
хлоп
цi, що па
суть гу
си i на па
-
лич
цi зна
чать со
бi кар
ба
ми, кi
-
ль
ко у кот
ро
го гу
сят.
-
Закарбуй на Ле
она то, що по
-
вi
дав Си
ни
ця, - ска
зав да
лi Ба
са
-
раб. В ха
тi мiж тим зро
би
ла
ся
ти
ша. Всi по
сi
да
ли, де хто мiг, i
гля
дi
ли на Дер
ка
ча, кот
рий сiв
со
бi на при
пiч
ку, по
ло
жив па
ли
-
цi ко
ло се
бе, вий
няв з-за ре
ме
ня
нiж i, ви
до
був
ши од
ну па
ли
цю,
ви
тяв на нiй ще один карб до ба
-
га
то дру
гих, дав
нi
ших.
-
Готово, - ска
зав Дер
кач, спов
-
нив
ши со i встро
мив
ши па
ли
цю
знов у зв'язок.
-
А те
пер, поб
ра
ти
ми мо? ми
лi, -
ска
зав Анд
русь, - роз
по
вi
дай
те
за чер
гою, хто за сей тиж
день
за
з
нав, ви
дiв або чув яку крив
-
ду-неп
рав
ду. Хто ?? зро
бив, ко
му
i за що, - роз
по
вi
дай
те все, як пе
-
ред бо
гом, що
би, як на
пов
ни
ть
-
ся мi
ра на
ших кривд
ни
кiв, як
при
й
де наш час i наш суд, кож
-
до
му бу
ло вiд
мi
ре
но по прав
дi!
Хвилю ти
хо бу
ло пiс
ля то? вi
-
доз
ви, да
лi за
го
во
рив ста
рий
Ста
сю
ра:
-
Прийде, ка
жеш, наш час i наш
суд? Дай-то, бо
же, хоть я, ба
чу,
не дiж
ду то
го дня. Ну, але бо
дай
ви, мо
лод
шi, дiж
де
те? То вже
що
би вiд
мi
ри
ти кож
до
му по
пра
в
дi i спра
вед
ли
вос
тi, пос
лу
-
хай
те, що я чув i ви
дiв се
го тиж
-
ня. Йосько Берг
ман, нас
тав
ник
при тiй ко
ша
рi, що я в нiй роб
-
лю, знов се
го тиж
ня бив шти
рох
ро
бiт
ни
кiв, а од
но
му бой
чу
ко
вi-
ли
п'я
ро
вi ви
бив па
ли
цею два зу
-
би. Та й за що? За то
то, що бiд
-
ний бой
чук, го
лод
ний та хо
ро
-
ви
тий, не мiг двиг
ну
ти вiд
ра
зу
пов
но
го ко
ша гли
ни!
-
Карбуй, Дер
ка
чу! - ска
зав Анд
-
русь рiв
ним i спо
кiй
ним го
ло
-
сом, а тiльки очi йо
го заб
ли
ща
-
ли
ся якимсь див
ним ог
нем.
-
Тот бой
чук, - го
во
рив да
лi
Ста
сю
ра, - ду
же доб
ра ду
ша, i я
би був при
вiв йо
го до гос
по
ди,
тiлько що десь, вид
ко, зас
лаб, не
був уже вчо
ра на ро
бо
тi.
-
Приведи, - пiд
хо
пив Анд
русь. -
Чим бiльше нас, тим бi
ль
ша на
-
ша си
ла, а нi
чо так не в'яже лю
-
дей до
ку
пи, як спiльна нуж
да i
спiльна крив
да. А ко
ли си
ла на
-
ша бу
де дос
та
точ
на, то й суд
наш бу
де близький, - чу?ш, ста
-
рий?!
Старий кив
нув го
ло
вою i го
во
-
рив да
лi:
-
А Мотьо Крум, ка
сi?р, знов не
доп
ла
тив усiм ро
бiт
ни
кам з на
-
шо? ко
ша
ри по п'ять шус
ток за
сей тиж
день i ще гро
зив кож
до
-
му, що на
же
не з ро
бо
ти, ко
ли
пос
мi? упо
ми
на
ти
ся. Го
во
рять,
що ку
пу? яму на Мраз
ни
цi i що
му не ста
ва
ло 59 ринських, то
му
сив се при най
близ
шiй вип
ла
-
тi зде
р
ти з ро
бiт
ни
кiв.
Старий мов
чав хви
лю, по
ки Де
-
р
кач ви
най
шов па
ли
цю Мо
тя
Кру
ма i за
тяв на нiй но
вий карб.
Вiд
так го
во
рив да
лi:
-
А от учо
ра йду поп
ри ши
нок
Мош
ка Фiн
ка. Слу
хаю, що за
крик? Аж то два Фiн
ко
вi си
ни
при
тис
ли до ку
та яко
гось чо
ло
-
вi
ка, вже пiдс
тар
шо
го, та й так
б'ють, так дю
га
ють ку
ла
ка
ми
по
пiд реб
ра, що чо
ло
вiк вже лиш
хри
пить. Лед
во якось йо
го пус
-
ти
ли, не мiг уже йти сам до
ро
-
гою, а як харк
нув - кров? Взяв я
йо
го, ве
ду та й пи
таю, що за не
-
щас
тя, за що так ска
ту
ва
ли?.. "От
бi
да моя, - вiд
по
вiв чо
ло
вiк та й
за
п
ла
кав. - От я, - ка
же, - че
рез
ти
ж
день тро
ха за
дов
жив
ся у то
-
го прок
ля
то
го жи
дю
ги, га
дав,
що дiс
та
ну гро
шi та й вип
ла
чу. А
ту прий
шла вип
ла
та, бац, ка
сi?р
ме
не чи за
був, чи що, - не чи
та?.
Я стою, че
каю, - вже вип
ла
тив
усiм, а ме
не не кли
че. Я йно що
пус
тив
ся йти до н?го, спи
та
ти,
що то та
ке, а вi
н
шасть i замк
нув
две
рi пе
ред но
сом. Що я гри
май,
сту
кай, кри
чи, - про
па
ло. Ще вiд
-
так ви
па
ли слу
ги та й ме
не в
пле
чi: "Що ти ту, пи
яку, бре
ве
-
рiю, ро
биш!.." Пi
шов я... Зди
баю
вiд
так ка
сi?ра на ули
пi i до н?го:
"Чо
му ви ме
нi не вип
ла
ти
ли?" А
той виз
вi
рив
ся на ме
не, а да
лi як
не крик
не: "Ти, пи
яку який
сь,
бу
деш ме
не на до
ро
зi на
пас
ту
ва
-
ти! Ти де був, як вип
ла
та бу
ла? Я
те
бе ту не знаю, там до
по
ми
на
й
-
ся пла
ти, де й дру
гим пла
ти
ть
-
ся!" Ну, а ни
нi ка
са за
пер
та. Я
зго
лод
нiв, iду до Мош
ка з'?сти
де
що на
борг, по
ки гро
шi дiс
та
-
ну, а то
тi два вед
ме
дi, бог би ?х
по
бив, та до ме
не: "Пла
ти та й
пла
ти за то
то, що-сь наб
рав!"
Що я про
шу, прок
ли
на
юся, роз
-
по
вi
даю, яка рiч, - та де! Як мя
при
пер
ли до ку
та, то, адiть, тро
-
ха ду
шу з тi
ла не виг
на
ли!.."
-
Карбуй, Дер
ка
чу, кар
буй! -
ска
зав твер
дим, грiз
ним го
ло
-
сом Ба
са
раб, вис
лу
хав
ши з за
-
тис
ну
ти
ми зу
ба
ми сього опо
вi
-
дан
ня. - Бу
та
ють чим
раз дуж
че
на
шi гно
би
те
лi - знак, що ка
ра
вже ви
сить над ни
ми. Кар
буй,
поб
ра
ти
ме, кар
буй жи
во!..
-
Так-то так, - го
во
рив да
лi Ста
-
сю
ра, - роз
бу
та
ли
ся на
шi кривд
-
ни
ки та й бу
та
ють, збит
ку
ються
над ро
бу
чим на
ро
дом, бо що то,
- доб
ре ?м ся дi?! I чим дов
ше
гля
ди та слу
хай, тим бiльше бi
-
ди та крив
ди на
род
но?, тим бi
ль
-
ше у них ба
гатст
ва та дос
тат
ку
От те
пер на
ро
ду до Бо
рис
ла
ва
пре ви
ди
мо-не
ви
ди
мо, бо всю
ди
по се
лах го
лод, по
су
ха, сла
бiсть.
А й ту хi
ба лiп
ше? День по
за
день ви
даю по за
ка
вул
ках сла
-
бих, го
лод
них, не
за
рiб
них лю
-
дей, - ле
жать i стог
нуть, i ждуть
хi
ба тiлько бо
жо? лас
ки, бо
людсько
го зми
лу
ван
ня вже дав
-
но пе
рес
та
ли жда
ти. Та й те
пер,
адiть, пла
ту нам вмен
ши
ли i з
кож
дим тиж
нем ури
ва
ють все
бiльше, - го
дi вжи
ти з не?! Хлiб
чи
м
раз до
рож
ший, а ще як се
го
ро
ку не за
ро
дить, то прий
де
ся
нам усiм ту ги
ну
ти. Оте? крив
да,
кот
ру всi ми тер
пи
мо, кот
ра всiх
нас глод
же до кос
тi, а на ко
го ??
за
кар
бу
ва
ти, я й сам не знаю!..
Старий ви
го
во
рив се жи
вi
шим,
нiж зви
чай
но, го
ло
сим i з трем
-
тя
чи
ми вiд зру
шен
ня гу
ба
ми, а
вис
ка
завшн, пог
ля
нув по всiх i
зу
пи
нив свiй пог
ляд на по
ну
рiм
ли
цi Анд
ру
ся Ба
са
ра
ба.
-
Так, так, прав
да твоя, поб
ра
-
ти
ме Ста
сю
ро, - зак
ри
ча
ли всi
при
сут
нi, - се на
ша за
гальна
кри
в
да: бiд
нiсть, без
по
мiч
нiсть,
го
лод!
-
А на ко
го ?? за
кар
бу
ва
ти? -
спи
тав вдру
ге ста
рий. - Чи зно
-
си
ти ?? терп
ли
во, то
ту най
бi
ль
-
шу, за
гальну крив
ду, а тiлько ка
-
р
бу
ва
ти тi дрiб
нi, част
ко
вi, що
скла
да
ються на то
ту ве
ли
ку?..
Андрусь Ба
са
раб гля
дiв на Ста
-
сю
ру i на всiх про
чих поб
ра
ти
-
мiв зра
зу по
ну
ро i нi
би рiв
но
ду
-
ш
но, но вкiн
цi на ли
цi йо
го за
яс
-
нi
ло щось, не
мов скри
та на днi в
ду
шi ра
дiсть. Вiн встав з мiс
ця i
вип
ря
мив
ся, до
ся
га
ючи го
ло
вою
аж до по
ва
ли не
ве
лич
ко? ха
ти
-
ни.
-
Нi, не тер
пi
ти нам то? за
-
гально? крив
ди, а хоть i тер
пi
ти,
то не по
кiр
но, не ти
хо, мов та
стри
же
на вiв
ця. Вся
ка крив
да
му
сить бу
ти ука
ра
на, вся
ка неп
-
рав
да му
сить пiмс
ти
ти
ся, i то ще
туй, на сiм свi
тi, бо що за суд бу
-
де на там
тiм свi
тi, сього ми не
зна?мо! I чи ти га
да?ш, що, кар
-
бу
ючи всi тi дрiб
нi, част
ко
вi кри
-
в
ди, ми за
бу
ва?мо про за
гальну?
Нi! Ад
же кож
да й най
мен
ша
крив
да, яку тер
пить ро
бу
чий чо
-
ло
вiк, се част
ка то? за
гально? на
-
род
но? крив
ди, що всiх нас да
-
вить i глод
же до кос
тi. I ко
ли
прий
де день на
шо
го су
ду i на
шо?
ка
ри, то чи ти ду
ма?ш, що не
пiмстпться то
дi й за
гальна крив
-
да на
ша?
Стасюра сум
но якось по
хи
тав
го
ло
вою, не
мов в ду
шi сво?й не
зов
сiм вi
рив Ба
са
ра
бо
вiй обi
цян
-
цi.
-
Гай-гай, поб
ра
ти
ме Анд
ру
сю, -
ска
зав вiн, - пiмс
титься, го
во
-
риш? Вже то од
но, що не зна
ти,
ко
ли то ще бу
де? А дру
ге: що
нам з то
го, що ко
лись, мо
же, й
пiмс
титься, ко
ли нам те
пер вiд
то
го не лек
ше тер
пi
ти. А хоть i
пiмс
титься, то чи ду
ма?ш, що
опi
с
ля лек
ше бу
де?..
-
Що ж бо ти, ста
рий, - крик
нув
на нього з грiз
но блис
ку
чи
ми
очи
ма Анд
русь, - роз
жа
ло
бив
ся,
не зна
ти чо
го? Тяж
ко нам тер
пi
-
ти! Хi
ба ж я то
го не знаю, хi
ба всi
ми то
го не зна?м? А хто змо
же
так зро
би
ти, щоб ми не тер
пi
ли,
щоб ро
бу
чий'чо
ло
вiк не тер
пiв?
Нiх
то, нi
ко
ли! Зна
чить, тер
пi
ти
нам до су
ду-вi
ку, та й по всьому.
Тяж
ко се чи не тяж
ко, - що то ко
-
го об
хо
дить? Тер
пи i мов
чи, не
по
ка
зуй дру
го
му, що то
бi тяж
ко.
Тер
пи, а як не мо
жеш вир
ва
ти
ся
з бi
ди, то бо
дай ме
ти
ся за ню, -
се хоть тро
ха влек
шить тво
го
бо
лю. Та
ка моя гад
ка, i всi приз
-
на
ли, що во
на прав
ди
ва, - чи не
так?
-
Так, - вiд
по
вi
ли поб
ра
ти
ми,
але якимсь по
ну
рим го
ло
сом,
не
мов се
ся прав
да не ду
же ?х ра
-
ду
ва
ла, не ду
же при
па
ла ?м до
сер
ця.
-
А ко
ли так, - го
во
рив да
лi Анд
-
русь, - то нi
що й га
ятись. Роз
по
-
вi
дай
те да
лi, хто про яку зна?
крив
ду.
Вiн сiв. В ха
ти
нi ста
ло ти
хо. По
-
чав го
во
ри
ти Ма
тiй. В йо
го су
-
сiдст
вi умер ро
бiт
ник в тем
нiй
жи
дiвськiй ко
мiр
чи
нi; як дов
го
там ле
жав, вiд
ко
ли сла
бу
вав -
сього нiх
то не зна?, i жи
ди нi
ко
-
му не хо
тi
ли то
го ска
за
ти. Го
во
-
рять, що ро
бiт
ник мав тро
хи за
-
роб
ле
них гро
шей, а ко
ли зас
лаб,
жи
ди вi
дiб
ра
ли вiд нього гро
шi,
а йо
го по
ти мо
ри
ли го
ло
дом,
дер
жа
ли вза
пер
тi, по
ки не вмер.
Тi
ло бу
ло стра
шен
но су
хе, да
в
но
не ми
те i син?, як боз. По
зав
чо
ра
но
чу
ва
ла якась жiн
ка у дру
го
го,
су
сiднього жи
да. Вно
чi зляг
ла.
Гро
шей у не? не бу
ло, i сей
час на
дру
гий день жид ви
ки
нув ?? з ди
-
ти
ною з ха
ти. Роз
по
вi
дав один
рiп
ник, зна
ко
мий то? жiн
ки, що
хо
ди
ла з ди
ти
ною до по
па, щоб
ох
рес
тив, але пiп не хо
тiв ох
рес
-
ти
ти, по
ки не по
ка
же батька ди
-
ти
ни. То
дi то
та жiн
ка ки
ну
ла ди
-
ти
ну в яму, а са
ма пiш
ла до гро
-
мадсько
го уря
ду, кри
ча
чи, щоб ??
за
раз вi
ша
ли, бо дов
ше жи
ти не
хо
че. Що з нею ста
ло
ся. Ма
тiй не
знав.
I да
лi пiш
ли опо
вi
дан
ня, од
нос
-
тай
нi сво
?
ю ва
го
тою i ог
лу
ша
-
ючi сво?ю кри
чу
чою несп
ра
вед
-
ли
вiс
тю. I за кож
дим роз
ка
за
-
ним фак
том опо
вi
дач зу
пи
няв
ся,
жду
чи, по
ки кар
бо
вий Дер
кач не
за
кар
бу? на па
ли
цi, щоб "кож
до
-
му вiд
да
но бу
ло пов
ною ли
ця,
що вже сам ?х го
лос, сам ви
раз
ли
ця був сво
го ро
ду важ
ким
фак
том, гiд
ним за
кар
бу
ван
ня на
iм'я за
гально
сус
пiльно? крив
ди
та гнi
ту. Дру
гi роз
па
лю
ва
лись,
го
во
ря
чи, прок
ли
на
ли гно
би
те
-
лiв i до
ма
га
ли
ся шви
д
ко? для
них ка
ри. Але най
бiльше зру
ши
-
ло всiх опо
вi
дан
ня мо
ло
до
го па
-
руб
ка, Прий
де
во
лi. Ко
ли прий
-
шла на нього че
р
га, - вiн був на
-
й
мо
лод
ший, то й чер
га на ньо
го
прий
шла на са
мiм пос
лiд
ку, - вiн
ви
бух
нув дов
го здер
жу
ва
ним
пла
чем i, за
ло
му
ючи си
ль
нi ру
-
ки, вис
ту
пив на
се
ред ха
ти.
-
Перед бо
гом свя
тим i пе
ред
ва
ми, поб
ра
ти
ми мо?, жа
лу
юсь
на сво? го
ре! на свою страш
ну
крив
ду!.. Оси
ро
ти
ли ме
не на
весь вiк? вi
доб
ра
ли пос
лiд
не i
по
топ
та
ли но
га
ми, i то так со
бi,
для за
бав
ки!.. Ох, бо
же, бо
же, i
ти гля
диш на все те i ще мо
жеш
тер
пi
ти?.. Але нi, ти тер
пи со
бi, я
не мо
жу, я не бу
ду!.. Поб
ра
ти
ми,
то
ва
ри
шi ми
лi, радьте, що ме
нi
дi
я
ти, як мсти
ти
ся! Все зроб
лю,
на все вiд
ва
жу
ся, тiлько не ка
-
жiть че
ка
ти, бiй
те
ся бо
га, не ка
-
жiть че
ка
ти!..
Вiн за
мовк, хли
па
ючи, мов ма
-
ла ди
ти
на. По хви
лi за
чав спо
-
кiй
нi
шим уже го
ло
сом:
-
Ви зна?те, який я круг
лий си
-
ро
та на свi
тi, в якiй бi
дi та нуж
дi
зiй
шли мо? лi
та мо
ло
дi, по
ки не
-
щас
тя не заг
на
ло мя сю
ди, до
сього пек
ла прок
ля
то
го. Але вся
бi
да i нуж
да, всi не
щас
тя'нi
чим
бу
ли для ме
не, по
ки бу
ла хоть
од
на лю
ди
на, кот
ра вмi
ла ме
не
по
тi
ши
ти, роз
ра
ди
ти, при
го
лу
-
би
ти, кот
ра вiд
да
ла б бу
ла сво?
жит
тя за ме
не? кот
ра лю
би
ла
ме
не!.. I то? ?ди
но? по
ря
тiв
лi по
-
за
ви
дi
ля ме
нi во
ро
ги!.. Пос
лу
-
хай
те, що зро
би
ли. Ви зна?те,
во
на для ме
не по
ки
ну
ла свою
ха
ту, свою ма
тiр ста
ру i прий
-
шла сю
ди, до Бо
рис
ла
ва, що
би
бу
ти ра
зом зо мною. Ми жи
ли
ра
зом от уже пiв
ро
ку. Во
на пра
-
цю
ва
ла при ма
га
зи
нi то
го ба
га
-
ча Гольдкре
ме
ра. На сво? ли
хо,
спо
до
ба
лась там
ка всiм тим
псам, що ?? ви
да
ли. А там ?х ? до
вiт
ру: ка
сi?р, мо
ло
дий жи
дик
Шмулько Блю
тi
гель, над
зо
рець,
та
кож мо
ло
дий жи
док, да
лi ще
якiсь там кап
ца
ни, бог би ?х по
-
ра
зив!.. По
ча
ли во
ни до не? на
ла
-
зи
ти, не да
ва
ти ?? спо
кою. Раз,
дру
гий во
на вiдп
ра
ви
ла ?х че
м
-
но, а да
лi, ко
ли Блю
тi
гель зас
тав
?? якось са
му в при
сiн
ку ма
га
зи
-
ну i, ос
мi
ле
ний, по
чав ду
же вже
до не? зас
ка
ку
ва
ти, во
на, нем
но
-
го ду
мав
ши, вiд
ки
ну
ла ру
ку i
так та
рах
ну
ла жид
ка по
ме
же ву
-
ха, що му аж ро
том i но
сом кров
бриз
ну
ла i сам, як ти
ка, по
ко
-
тив
ся мiж боч
ки. Що ми то
го ве
-
чо
ра нас
мi
яли
ся з улаз
ли
во
го
жид
ка, ко
ли во
на роз
по
вi
ла цi
лу
то
ту рiч. Але ми зав
час
но смi
-
яли
ся. Жи
док роз
лю
ту
вав
ся i
змо
вив
ся з дру
ги
ми - пiмс
ти
ти
-
ся на нiй. При
хо
диться по
зав
чо
-
ра - вип
ла
та; при
ход
жу я ве
че
-
ром до
до
му - не
ма мо?? Вар
ки.
Сiв я пiд вiк
но, че
каю-виг
ля
даю,
а са
мо
му ко
ло сер
ця щось, мов
га
ди
на, ле
жить. Ба, вже стем
нi
-
ло
ся, не
ма Вар
ки. За
ки
нув я пе
-
тек на пле
чi, вий
шов на ву
ли
цю,
шу
каю Вар
ки. Не
ма. Роз
пи
тую я
ро
бiт
ниць, що ра
зом з нев бу
ли
при вип
ла
тi, - ка
жуть, що ли
ши
-
ли ?? та
мiй, що, пев
но, ?й вип
ла
-
чу
ва
ли на
пос
лiд
ку. Тьокну
ло ме
-
не щось ко
ло сер
ця, бi
жу до кан
-
це
ля
рi? - по
за
ми
ка
но, а в вiк
нах
свi
титься. Ка
ла
таю - не до
ка
ла
-
та
юся, а да
лi га
даю со
бi: "Агiй,
та чо
го я ту ка
ла
таю, чень же ту
?? не
ма? Мо
же, во
на вже крас
но
до
ма, че
ка? на ме
не?" Бi
жу до
-
до
м
у - не
ма. Бi
жу знов ву
ли
ця
-
ми, за
бiг по всiх зна
ко
мих, по
всiх шин
ках, де ми ча
сом, з ро
бо
-
ти йду
чи, всту
па?мо пе
ре
ку
си
ти
де
що або се
лед
ця ку
пи
ти, - не
ма.
Всiх пи
таю, чи не ви
дiв хто Вар
-
ки, - нiх
то не ви
дiв. Як ка
мiнь в
во
ду, про
па
ла Вар
ка. Ле
чу я знов
пiд кан
це
ля
рiю, так ме
не щось i
тяг
не ту
ди, га
даю по до
ро
зi:
"Ви
сад
жу две
рi, а му
шу дiз
на
ти
-
ся, що з нею ста
ло
ся, де во
на".
Але ско
ро я там - десь в
раз i вся
смi
лiсть про
па
ла. Став, див
лю
ся:
в вiк
нах бли
щиться, але вiк
на
по
зас
ло
ню
ва
нi, не вид
но нi
чо
го,
тiлько тi
нi якiсь мелька
ють. "Нi,
- га
даю со
бi, - во
на ту му
сить бу
-
ти, ту му
сить бу
ти, бо де ж би iн
-
де бу
ла?" А ту знов i сам со
бi не
вi
рю, бо що ж би вна ту ро
би
ла?
Прий
шла ме
нi на дум
ку гiс
то
рiя
з жид
ком Блю
тiг
лем, - я весь за
-
д
ро
жав, оде
ре
вiв. I що вже вмов
-
ляю се
бе, що се все бай
ка, жарт,
пус
то
та, - нi, щось не
мов ру
кою
дер
жить ме
не пiд вiк
ном то?
прок
ля
то? кан
це
ля
рi?. "Не пi
ду
вже нi
ку
ди, - га
даю со
бi, - бу
ду
туй жда
ти, до
ки свiт
ло не по
гас
-
не, нi, прож
ду й до ра
на". Сiв я на
якусь боч
ку пiд са
мою стi
ною
прос
то вiк
на, сид
жу - а ту мнов
аж те
ле
па?, не
мов зим
ни
ця яка.
Слу
хаю-нас
лу
хую. Там чу
ти: десь
в шин
ку рiп
ни
ки хрип
ли
ми го
-
ло
са
ми пiс
нi дос
пi
ву
ють, там
знов пси гав
ка
ють, з-пiд Дi
ла,
вiд церк
ви до
лi
та?, мов зойк ко
-
на
ючо
го, сто
ро
же
ве "острож
не з
ог
нем!"? А ось чую, в кан
це
ля
рi?
ре
гiт який
сь, заш
вар
ко
тi
ли жи
-
ди, пiз
нав я го
лос Блю
тiг
ля, го
-
лос нас
тав
ни
ка. Да
лi за
ге
па
лось
щось, не
мов о отi
ни роз
би
ва?ся,
- знов ре
гiт, знов швар
кiт, - i ти
-
ша. Гос
по
ди, кож
дий го
ло
сок рi
-
зав мя в са
ме сер
це, мов нiж ост
-
рий? Я так i за
ду
бiв з ву
хом,
при
ло
же
ним до стi
ни. Аж на
раз,
вже над ра
ном, роз
дав
ся страш
-
ний крик в кан
це
ля
рi?, тiлько на
од
ну хви
ли
ноч
ку, - але крик той
по
ра
зив мя, мов грiм, уко
лов,
мов жа
ло га
ди
ни. Я вiд
ра
зу зiр
-
вав
ся на рiв
нi но
ги, - то був Вар
-
чин крик. I лед
во я на
ду
мав
ся,
що ту ро
би
ти, лед
во пiд
бiг до
две
рей, щоб з пос
лiд
ною на
ту
-
гою все? сво?? си
ли ви
ва
жи
ти ?х,
ко
ли втiм две
рi ство
ри
ли
ся i з
них ви
ле
тi
ла, мов гро
мо
ва ку
ля,
- Вар
ка. Але вже не кри
ча
ла? Я
пiз
нав ?? по оде
жi, бо ли
ця ?? зра
-
зу не до
ба
чив в су
мер
цi. I вна
ме
не не ба
чи
ла, тiлько, ви
ле
тiв
-
ши з две
рей кан
це
ля
рi?, пог
на
ла
навп
рос
тець че
рез горб
ки на
ки
-
да
но? гли
ни, по
мiж ко
ша
ри та
ями. Я за нею. "Вар
ко, - кри
чу, -
Вар
ко, що то
бi та
ке, що з то
бов
ста
ло
ся, на ми
лiсть бо
жу, стiй,
обiз
ви
ся!" Ста
ла на хви
лю, озир
-
ну
лась, i ту ажень по
ба
чив я, що
цi
ла ?? го
ло
ва бу
ла чор
на, мов
ву
голь, за
ма
за
на кип'ячкою, а
дов
гi ?? ко
си бу
ли об
тя
тi. "Гос
по
-
ди бо
же, Вар
ко, - кри
чу я, пiд
бi
-
га
ючи iд нiй близ
ше, - що се за
не
щас
тя з то
бов?" Але во
на ско
-
ро пiз
на
ла ме
не, сей
час вiд
вер
-
ну
ла
ся i, мов спо
ло
ше
на, пог
на
-
ла да
лi на
ос
лiп, роз
би
ва
ючись о
стовп
ки корб, що бу
ли над яма
-
ми. Я що
ду
ху в мнi же
ну за нею,
аж на
раз оден крик страш
ний,
оден миг ока, i Вар
ка туй пе
ред
мо?ми очи
ма щез
ла, мов сон
ний
при
вид, - ско
чи
ла в ство
ре
ну яму...
Я над
бiг, став, - тiлько глу
хо за
-
дуд
нi
ло, як во
на все
ре
ди
нi, роз
-
би
ва
ючись о цям
рин
ня, вкiн
цi
бовт
ну
ла в во
ду. Та й по всьому.
Що вже зо мнов да
лi дi
ялось, не
тям
лю. Я отя
мив
ся аж ни
нi з по
-
луд
ня, i ко
ли спи
тав за Вар
кою,
ме
нi ска
за
ли, що ?? (на мiй крик!)
ви
тяг
ли з ями i вже й по
хо
ва
ли.
Зна
читься, все про
па
ло! I нiх
то
не ска
же, що во
ни з нею зро
би
-
ли в тiй страш
нiй но
чi. З'?ли, не
-
лю
ди, мою Вар
ку жи
ву, вби
ли
мо? щас
тя!.. Поб
ра
ти
ми мо? до
-
ро
гi, пе
ред бо
гом свя
тим i ва
ми
жа
лу
юся на сво? не
щас
тя, ра
дь
-
те, вчiть, що маю ро
би
ти, а тi
ль
-
ко че
ка
ти не ка
жiть!.. Гли
бо
ко
вр
а
зи
ло всiх опо
вi
дан
ня Прий
-
де
во
лi, хоть усi вже й упе
ред
зна
ли з не
яс
них слу
хiв, яке не
-
щас
тя скла
ло
ся з ?х поб
ра
ти
мом.
На всiх ли
цях вид
но бу
ло пiд час
опо
вi
дан
ня всi пе
ре
хо
ди чувст
ва
- вiд не
по
кою до най
ви
що? три
-
во
ги i роз
пу
ки, так са
мо, як усi тi
пе
ре
хо
ди ма
лю
ва
ли
ся на ли
цi
опо
вi
да
ча. А ко
ли Прий
де
во
ля
за
мовк i, за
ла
му
ючи ру
ки, став
се
ред ха
ти, мов нi
мий свi
док ве
-
ли
ко
го прос
туп
ку, - то i всi мов
-
ча
ли, мов при
би
тi, кож
дий оче
-
ви
дяч
ки ста
вив се
бе в по
ло
жен
-
нi то
ва
ри
ша i ста
рав
ся та
ким
спо
со
бом збаг
ну
ти всю гли
бiнь
йо
го жа
лю i му
ки. Але по
ра
ди
ти,
- що во
ни мог
ли по
ра
ди
ти йо
му
в тiм дi
лi, де вже не бу
ло нi
яко?
по
ра
ди, нi
яко
го ви
хо
ду, крiм
сме
р
тi? Як во
ни мог
ли пов
чи
ти
йо
го, на яку до
ро
гу нап
ра
ви
ти?..
Перший отя
мив
ся Дер
кач i хо
-
пив за сво? па
ли
цi, щоб i сю спра
-
ву за
кар
бу
ва
ти.
-
Стiй, поб
ра
ти
ме Дер
ка
чу, -
ска
зав на
раз рi
шу
че Анд
русь Ба
-
са
раб, - се
го не кар
буй!
Деркач пог
ля
нув на нього не
-
до
умi
ва
ючим пог
ля
дом.
-
Не тре
ба, - ска
зав ко
рот
ко Ан
-
д
русь, а вiд
так, звер
нув
ши
ся до
поб
ра
ти
мiв, спи
тав: - Чи бiльше
нiх
то не мав що ска
за
ти?
Нiхто не об
зи
вав
ся.
-
Значить, на ни
нi бе
сi
дi кi
нець!
Роз
хо
дiться по од
но
му!
Але, по
ми
мо сього за
вiз
ван
ня,
нiх
то не ру
хав
ся з мiс
ця. Всi яко
-
сь див
но ззи
ра
ли
ся по со
бi. Анд
-
русь грiз
но пог
ля
дав на них, не
зна
ючи, що се зна
читься. Аж ось
пiд
няв
ся з мiс
ця Ста
сю
ра, най
-
стар
ший з-по
мiж поб
ра
ти
мiв.
-
Слухай, поб
ра
ти
ме Анд
ру
сю, -
ска
зав вiн су
по
кiй
ним го
ло
сом, -
о чiм ту у нас ме
жи поб
ра
ти
ма
-
ми си
ми дня
ми бе
сi
да йшла? То
не вiд се
бе я то
бi бу
ду го
во
ри
ти,
але вiд усiх. Зна?ш, як ми зiб
ра
-
ли
ся до
ку
пи - гро
ма
ди
ти люд
сь
-
ку крив
ду i су
ди
ти ро
бiт
ниць
-
кий суд над ти
ми, кот
рих не мо
-
же
мо по
зи
ва
ти пе
ред суд пан
сь
-
кий, - то ти обi
цяв нам, що ско
ро
на
бе
ре
ся вiд
по
вiд
на мi
ра не
до
лi
в на
ро
дi, ми зро
би
мо ?? об
ра
ху
-
нок, щоб зна
ти, для ко
го ся мi
ра
на
пов
ни
лась до краю. Чи так?
-
Так, - вiд
по
вiв Анд
русь якось
не
охiт
но.
-
Оте? ж ми вже тро
ха не рiк
гро
ма
ди
мо кар
би на лю
д
сь
ку
крив
ду, поб
ра
тим Дер
кач по
за
-
кар
бо
ву
вав стир
ту па
лиць, а ко
-
ли ж, пи
та?мо те
бе, бу
де об
ра
ху
-
нок?
-
Не час iще, але жи
во час на
-
дос
пi?, - вiд
по
вiв Анд
русь.
-
А, жи
во, жи
во, нiм сон
це зiй
де,
ро
са очi ви?сть! Сам ба
чиш, що
на
шi гно
би
те
лi, зба
га
че
нi на
-
шою пра
цею, по
чи
на
ють со
бi
чим
раз гор
дi
ше. По
ра, щоб вiд
нас ма
ли хоть пог
ро
зу яку!
-
Буде пог
ро
за, - ска
зав твер
до i
спо
кiй
но Анд
русь.
-
Яка? Ко
ли? - роз
да
ли
ся з усiх
бо
кiв пи
тан
ня.
-
Се вже моя рiч. По
чу?те то
дi,
як дi
ло зро
биться, а на
пе
ред о
тiм го
во
ри
ти не при
хо
диться, -
вiд
по
вiв Анд
русь. - А до об
ра
хун
-
ку та
кож не
да
ле
ко. Ад
же му
сить
ду
бець пiд
рос
ти аж до хма
ри,
що
би в н?го грiм уда
рив. Че
кай
-
те ще тро
ха? А те
пер доб
ра
нiч! .
Всi поб
ра
ти
ми доб
ре зна
ли за
-
лiз
ну, рi
шу
чу на
ту
ру Анд
ру
ся
Ба
са
ра
ба, зна
ли, що на йо
го сло
-
вi мож
на по
ля
га
ти, i не до
пи
ту
-
ва
лись да
лi, а тiльки зiб
ра
ли
ся
до ви
хо
ду.
-
А ти, поб
ра
ти
ме Прий
де
во
ля,
зiс
танься ту, щось то
бi бу
ду го
-
во
ри
ти, - ска
зав Анд
русь, а на
ли
цi бiд
но
го па
руб
ка блис
ну
ла
якась ра
дiсть, мов на
дiя ви
хо
ду
з страш
но? му
ки.
Розiйшлися поб
ра
ти
ми. Тiльки
ста
рий Ма
тiй си
дiв у ку
тi пiд стi
-
ною, а дав
но по
гас
ша люлька
ви
па
ла йо
му з зу
бiв i ле
жа
ла на
по
дiл
ку. Так са
мо Анд
русь i Бе
-
недьо си
дi
ли мо
вч
ки, кож
дий на
сво?м мiс
цi, кож
дий за
ня
тий сво
-
?ми дум
ка
ми. Тiльки Прий
де
во
-
ля сто
яв ко
ло по
ро
га з ли
цем
мерт
вецьки блi
дим i з за
ло
ма
-
ни
ми ру
ка
ми, сто
яв, як жи
вий
об
раз бо
лю, i ока не зво
див з
Анд
ру
ся Ба
са
ра
ба, не
мов вiд
нього ждав не зна
ти яко? пiльги.
Ма
тiй пер
ший прис
ту
пив до мо
-
ло
до
го па
руб
ка.
-
Що ж ти, не
бо
же, га
да?ш ро
-
би
ти? - спи
тав вiн м'яким, спiв
-
чу
ючим го
ло
сом.
Прийдеволя гля
нув на нього з
ви
ра
зом не
пев
нос
тi на ли
цi.
-
Або ж я знаю, що ро
би
ти та й
що дi
яти? - вiд
ка
зав вiн зло
ма
-
ним го
ло
сом. - Смерть со
бi зроб
-
лю, як не змо
жу бо
дай пiмст
и
ти
-
ся на сво?х во
ро
гах!
-
Скарж ?х до су
ду, най зло
дi?
хоть по
си
дять! - до
ра
див Ма
тiй.
-
До су
ду? - обiз
вав
ся по
ну
ро
Анд
русь. - Ну, та
кож доб
ра ра
да!
До су
ду! I хоть би ?х там i по
за
-
суд
жу
ва
ли, то що? По
си
дять по
па
ру мi
ся
цiв та й вий
дуть i ще
вдво? бу
дуть мсти
ти
ся над лю
-
дь
ми. Але чи ?х по
за
суд
жу
ють?
За що бу
де ?х скар
жи
ти в су
дi,
ко
ли сам не зна?, що во
ни там
дiв
цi зро
би
ли? А хоть би й сто
раз знав, то де ма? на се свiд
кiв,
як ?м до
ка
же? А мо
же, дiв
ка са
-
ма, з влас
но? во
лi, зро
би
ла со
бi
смерть, або, мо
же, бог зна?, яка
на то iн
ша бу
ла при
чи
на? Ех, Ма
-
тiю, Ма
тiю! з тво?м су
дом!.. Ту
тре
ба iн
шо
го су
ду, iн
шо? прав
-
ди!..
На тi сло
ва Ма
тiй, мов справ
дi
по
би
тий, схи
лив сум
но го
ло
ву i
зiтх
нув важ
ко, не
мов по
ми
мо
сво
?? во
лi i охо
ти му
сив приз
на
-
ти ?х прав
ду. А Прий
де
во
ля ще
пильнi
ше гля
дiв на Анд
ру
ся i
лед
ве чут
но про
мо
вив:
-
Так, поб
ра
ти
ме, i я так га
дав,
що свiд
кiв не
ма нi
яких!.. Ще ко
-
би хоть во
на жи
ла, гос
по
ди, ко
-
би во
на жи
ла!.. Але ви зна
ли, яка
во
на бу
ла гор
да та не
по
дат
ли
ва,
нi
яко? ганьби, нi
яко
го згiрд
но
го
сло
ва не мог
ла стер
пi
ти!.. Ну,
але що ж ме
нi ро
би
ти, що дi
я
-
ти?..
Андрусь взяв йо
го за пле
че i вi
-
д
вiв до ку
та, морг
нув
ши Ма
тi?вi,
що
би вiдс
ту
пив
ся, - i вiд
так за
-
чав йо
му щось сти
ха шеп
та
ти до
ву
ха. I вид
ко, що не
ма
ло? ва
ги
му
си
ли бу
ти Анд
ру
се
вi сло
ва,
ко
ли мо
ло
дий па
ру
бок вiд них
зра
зу поб
лiд ще дуж
че да
лi по
-
чер
во
нiв, а вкiн
цi, трем
тя
чи всiм
тi
лом, не
мов у тем
ни
цi, злим го
-
лос
ним пла
чем i, га
ря
че стис
ка
-
ючи Анд
ру
се
ву ру
ку, вик
рик
нув:
-
Так, твоя правда, брат
чи
ку, iн
-
шо
го ви
хо
ду не
ма! Так i зроб
лю,
i най дi?ся зо мною бо
жа во
ля!
-
Тiлько зpyчно, роз
важ
но i смi
-
ло, а нi
чо
го не
ма бо
яти
ся! Всi ми
пiд бо
жим су
дом хо
ди
мо, бо
жий
суд на всiх рiв
ний спра
вед
ли
-
вий, тiлько людський суд не та
-
кий! А то
дi? то
дi по
ба
чиш, що
по
лег
ша?! Ну, а те
пер iди вже,
доб
ра
нiч! При
й
де
во
ля мовч
ки
пок
ло
нив
ся i пi
шов. Анд
русь пе
-
рей
шов
ся кiлька ра
зiв по ха
ти
нi,
си
лу
ючись на
да
ти сво
му ли
цю
спо
кiй
ний ви
раз, хоть, оче
вид
-
но, i сам був до гли
би
ни зру
ше
-
ний. Да
лi прис
ту
пив до Бе
не
дя i
вип
рос
ту
вав
ся пе
ред ним в цi
лiй
сво?й ве
лет
нiй пос
та
вi.
-
Ну, ви ба
чи
ли на
шу ро
бо
ту?
-
Бачив.
-
I що ж на все те ска
же
те?
Бенедьо звi
сив го
ло
ву, мов хо
-
тiв зiб
ра
ти до
ку
пи роз
си
па
нi ду
-
м
ки..
-
З усе
го ба
чу, що ви щось
страш
не i ве
ли
ке за
ду
ма
ли, хоть
сам со
бi не мо
жу ви
яс
ни
ти, вiд
-
ки се у вас взя
ло
ся.
-
Вiдки взя
ло
ся? Е, се дов
га гiс
-
то
рiя, кот
ра, впро
чiм, i не на
ле
-
жить до рi
чi.
-
А вiд
так, чи бу
де у вас до
сить
сил, що
би зро
би
ти те, що ду
ма
-
?те?
-
Ми сi?мо, а чи сiм'я за
ро
дить
ут
ро? чи вде
ся
те
ро, сього не
зна
?м!
-
А вiд
так? ще од
но. (Бе
недьо
за
пи
нав
ся в мо
вi). Чи по
ду
ма
ли
ви?
-
Над чим?
-
Над тим, що са
ме най
го
лов
нi
-
ше?
-
Ну?
-
Яка ко
ристь i для ко
го ко
-
ристь бу
де з ва
шо? ро
бо
ти?..
Андрусь пильно пог
ля
дiв на
Бе
не
дя, а да
лi зас
мi
яв
ся гiр
ким
смi
хом:
-
Ха-ха-ха, ко
ристь? А кон
че му
-
сить бу
ти ко
ристь?
-
Ну, я так га
дав, - вiд
по
вiв спо
-
кiй
но Бе
недьо, - що ко
ли що ро
-
биться, i роз
важ
но ро
биться, то
тре й по
га
да
ти, чи i для ко
го бу
-
де з то
го ко
ристь?
-
Гм, вольно вам i так га
да
ти! А
я так га
даю: оте? ме
не тiс
нить
во
рог з усiх бо
кiв, ви
хо
ду ме
нi
не
ма нi
яко
го. Я на
би
ваю стрi
ль
-
бу. Чи заб'ю нею во
ро
га, чи се
бе
са
мо
го, то ме
нi все од
но.
-
Нi, нi, нi, - пiд
хо
пив жи
во Бе
-
недьо, - се так з вас го
во
рить слi
-
па, без
ви
хiд
на роз
пу
ка, а не роз
-
ва
га! Бо чи ж дiй
шло аж до то
го,
що не
ма нi
яко
го дру
го
го ви
хо
-
ду? А хоть би дi
ло й так сто
яло,
то чи га
да?те, що се все од
но -
за
би
ти се
бе або за
би
ти во
ро
га?
Се
бе заб'?те - во
ро
го
вi ра
дiсть,
во
ро
го
вi лег
ше та прос
то
вiльнi
-
ше!
Тепер на Анд
ру
ся прий
шла че
-
р
га звi
си
ти важ
ку го
ло
ву i зби
-
ра
ти дум
ки до
ку
пи.
-
Твоя прав
да! - ска
зав вiн вкiн
-
цi до Бе
не
дя. - Ту тре
ба по
ду
ма
-
ти. Хо
чеш бу
ти на
шим поб
ра
ти
-
мом i ду
ма
ти ра
зом з на
ми?
-
Вашим поб
ра
ти
мом, але не
слi
пим зна
ря
дом ва
шо? во
лi.
-
Нi!
-
I щоб вiльно бу
ло кож
до
му ду
-
ма
ти, що хо
че, i дру
гим го
во
ри
-
ти, що ду
ма??
-
Се у нас i те
пер вiльно. Ад
же
ти чув ни
нi?
-
Так-то так, але я ще раз со
бi те
ви
мов
ляю. Со
бi i кож
до
му.
-
Добре.
-
А на та
ке, то бу
ду ва
шим поб
-
ра
ти
мом, бу
ду ду
ма
ти ра
зом в
ва
ми над тим, чи не
ма для нас
ви
хо
ду з ве
ли
ко?, все
на
род
но?
крив
ди!
Андрусь, а за ним Ма
тiй ра
дiс
-
но об
ня
ли Бе
не
дя, як бра
та.
Нашi поб
ра
ти
ми так бу
ли за
ня
-
тi со
бою i сво?ми дум
ка
ми, що й
не чу
ли, як хтось за
ка
ла
тав у сi
-
ня
нi две
рi, от
во
рив ?х з лег
ким
скри
пом i ввiй
шов до сi
ней. Аж
ко
ли рип
ну
ли й хат
нi две
рi i но
-
вий гiсть ста
нув на по
ро
зi ха
ти,
то
дi по
ба
чи
ли йо
го. Се був ви
со
-
кий, ру
дий, пей
са
тий жид з не
-
доб
рим по
зо
ром си
вих очей i з
не
доб
рим ви
ра
зом на пi
га
нис
тiм
ли
цi, хоть те ли
це в тiй хви
лi
тро
хи роз'ясне
не бу
ло яко
юсь
зло
вi
щою ра
дiс
тю.
-
Дай бо
же! - мурк
нув жид, при
-
пiд
няв
ши дрiб
ку ка
пе
люх на го
-
ло
вi.
-
Дай бо
же! - вiд
по
вiв Ма
тiй, ко
-
т
ро
му якось не
доб
ре зро
би
ло
ся
на вид но
во
го гос
тя. Бо той но
-
вий гiсть то був йо
го най
бiль
-
ший во
рог, Морт
ко, нас
тав
ник
при ко
ша
рах у Гер
ма
на Голь
д
-
кре
ме
ра. Ма
тiй не
ма
ло зди
ву
ва
-
в
ся, чо
го хо
че Морт
ко те
пер, в
та
ку пiз
ню до
бу, в йо
го ха
тi, але
при
вич
не на
шим лю
дям по
ша
-
ну
ван
ня для кож
до
го вхо
дя
чо
го
в ха
ту ка
за
ло Ма
тi?вi скри
ти в
гли
би
нi ду
шi свою не
на
висть i
всi вiд
жи
ва
ючi на вид Морт
ка
бо
лю
чi спо
мин
ки. Вiн при
вi
тав
жи
да хо
лод
но чем
ним ви
дом:
-
Сiдайте, Морт
ку! Морт
ко кив
-
нув го
ло
вою i сiв.
-
Що там чу
ва
ти, що так пiз
но
гос
ти
те до нас?
-
А що ж би? Все доб
ре чу
ва
ти! -
вiд
по
вiв iз зло
рад
ним ус
мi
хом
Морт
ко, а по хви
лi до
дав: - Був у
Вас ни
нi воз
ний з су
ду?
Матiй здриг
нув при сло
вi "суд",
не
мов уко
ло
тий.
-
Нi, - лед
ве ви
ду
шив вiн, чу
ючи
щось не
доб
ро
го, - не був.
-
Ну, то, пев
но, завт
ра бу
де. У
ме
не був ни
нi.
-
Ну, i що ж там вам при
нiс но
-
во
го? - спи
тав Ма
тiй, трем
тя
чи
всiм тi
лом.
-
Наша спра
ва скiн
че
на.
-
Скiнчена!
-
Так!. I так скiн
че
на, як я вам
ка
зав. Бо по
що то бу
ло вам мi
-
ша
ти
ся до чо
гось, що вас не об
-
хо
дить?
-
Не об
хо
дить! - скрик
нув бо
лiс
-
но Ма
тiй. - Жи
де, сього ме
нi не
го
во
ри, бо хоть ти i в мо?й ха
тi,
але, зна?ш, чо
ло
вiк не свя
тий!
-
Ну, ну, - вiд
ка
зав Морт
ко, - не
ма?те за що гнi
ва
ти
ся. Я не то
хтiв ска
за
ти. Я хтiв ли
шень ска
-
за
ти, що ви за
дар
ма на ме
не ве
-
рг
ли пi
дер
жiн
ня (пi
доз
рiн
ня) i
що я в тiй спра
вi, бог свi
док, нi
чо
не ви
нен! Сам про
ку
ра
тор у Сам
-
бо
рi то
го приз
нав i ска
зав, що
про
тив ме
не не
ма нi
яко
го до
ка
-
зу, то вiн не мо
же ме
не ос
кар
жи
-
ти за то
ту рiч, що ви на ме
не
зва
ли
ли. Впив
ся не
бiж
чик Пiв
-
то
рак, упав у яму, - що ж я то
му
ви
нен?
При тих сло
вах Ма
тiй, мов ог
-
лу
ше
ний уда
ром довб
нi, по
ну
-
рив го
ло
ву i не мiг ска
за
ти анi
сло
ва. "Про
па
ло, про
па
ло! - шеп
-
та
ло, ши
пi
ло, вер
тi
ло щось в йо
-
го го
ло
вi. - По
гиб чо
ло
вiк, та й
слiд по нiм зас
тив, а той?"
В тiй хви
лi Анд
русь Ба
са
раб, що
до
сi мовч
ки слу
хав усе? то? роз
-
мо
ви, звер
нув
ся сам до жи
да:
-
Що се за спра
ва та
ка, Морт
ку?
Яку ви спра
ву ма?те з Ма
тi
?
м?
-
А на
що вам то зна
ти? - вiд
по
-
вiв ураз
ли
во Морт
ко.
-
Вже ти не пи
тай, на
що ме
нi то
зна
ти, - вiд
ка
зав Анд
русь. - Але
то
бi, - що то
бi шко
дить ска
за
ти?
-
Т-та шко
ди
ти не шко
дить,
але? Жид пог
ля
дiв на Анд
ру
ся
пильно, не
мов бо
яв
ся на
жи
ти
со
бi в нiм но
во
го во
ро
га.
-
Говори ж, ко
ли не шко
дить! -
ска
зав Анд
русь i став над Морт
-
ком, мов чорт над грiш
ною ду
-
шею.
-
Та що ту й го
во
ри
ти - пус
та
спра
ва, pus
te Geschaft
,
та й го
дi!
Тя
ми
те, от уже два ро
ки то
му з
ями ви
до
бу
ли кос
тi чо
ло
вi
ка. По
перст
ню пiз
на
ли, що то був Iван
Пiв
то
рак, чо
ло
вiк то? Пiв
то
рач
-
ки, що то
та ха
та ?!... Вiн пе
ред
ро
ком, десь був про
пав. Ну, а Ма
-
тi?вi вiд
кись влiз
ло в го
ло
ву, що
я щось то
му ви
нен, що вiн впав в
яму, та й ну ж на ме
не по
да
ва
ти
до су
ду. Вiн га
дав, що ме
не за
раз
озьмуть та й по
вi
сять? Ко
ли-бо
то в су
дi так не йде: скар
жиш ко
-
го, то впе
ред до
ка
жи! А ту як
мож до
ка
за
ти? Ну, але, бо
гу дя
-
ку
ва
ти, вже спра
ва скiн
чи
ла
ся!
Слу
хай
те, Ма
тiю, я ще раз ка
жу:
що вам бу
ло в то
го вда
ва
ти
ся та
тра
ти
ти
ся на про
цес? А те
пер,
ко
ли-сте прог
ра
ли, за
будьте о
всiм i будьмо со
бi знов доб
рi, як
пе
ред тим! Ну, по
дай ру
ку, ста
-
рий!
Жид прос
тяг
нув Ма
тi?вi ру
ку.
-
Я, то
бi? - скрик
нув Ма
тiй. - Я
мав би свою ру
ку клас
ти в то
ту
ру
ку, що мо
го Iван
чи
ка зо свi
ту
зiг
на
ла? Нi, не дiж
деш то
го!
-
Ну, ви
ди
те, - ска
зав жид, обер
-
та
ючись до Анд
ру
ся, - вiн усе
сво?. Слу
хай
те, Ма
тiю, ви со
бi з
та
ков бе
сi
дов дай
те спо
кiй, бо
те
пер, ко
ли суд ска
зав, що я не
ви
нен, нiх
то ме
нi то
го не смi?
ка
за
ти. Те
пер я вас мо
жу скар
-
жи
ти за об
ра
зу!
-
Ну, скарж, скарж, - крик
нув
Ма
тiй, - най ме
не по
вi
сять, що
ма
ли те
бе по
вi
си
ти. А я, хоть би
й де
сять су
дiв не знай
ти що ка
-
за
ло, все бу
ду све?, що нiх
то iн
-
ший, тiлько ти пхнув Iва
на в
яму! Та й го
дi. А те
пер iди ме
нi з
ха
ти, бо як ми терп
цю не ста
не,
то го
то
во що не
лад
не бу
ти ме
жи
на
ми!
Мортко стис пле
чи
ма i пi
шов.
Але в две
рях ще раз обер
нув
ся,
пог
ля
нув з по
гор
дою на Ма
тiя i
ска
зав:
-
Дурний гой! Вiн га
дав, що ме
-
нi що зро
бить про
це
сом, а то би
тре
ба не так ра
но вста
ти, що
би
ме
нi що зро
би
ти!
I з ти
ми сло
ва
ми Морт
ко пi
шов.
А Ма
тiй усе ще си
дiв на при
пiч
-
ку, блi
дий, роз
би
тий, трем
тя
-
чий, си
дiв без мис
лi i ру
ху, а в го
-
ло
вi йо
го, мов мли
но
ве ко
ле
со,
то
рох
тi
ло од
но тем
не, пус
те, хо
-
лод
не сло
во: про
па
ло! про
па
ло!
про
па
ло!..
Андрусь Ба
са
раб прис
ту
пив до
нього i по
ло
жив свою ду
жу до
-
ло
ню на йо
го пле
че:
-
Побратиме Ма
тiю!
Матiй пiд
вiв очi i пог
ля
нув на
нього, мов по
то
па
ючий.
-
Що се за спра
ва та
ка? Що за
про
цес? Чо
му ми до
сi нi
чо о нiм
не зна
ли?
-
Ех, про
па
ло, все про
па
ло! - вiд
-
ка
зав Ма
тiй. - Що те
пер i го
во
ри
-
ти о тiм!
-
Нi, ти роз
по
вiдж, то
бi са
мо
му
лек
ше бу
де!
-
Ой, вже, бу
де ме
нi лек
ше! - ска
-
зав Ма
тiй. - Про
па
ло, та й го
дi!
-
Та хто ще зна?, чи про
па
ло, -
вмi
шав
ся Бе
недьо. - Ад
же не раз
мож
на раз прог
ра
ний про
цес за
-
ча
ти дру
гий раз i ви
г
ра
ти! А ту
ще, як той жид ка
зав, i зов
сiм
так зле не ?... Ад
же ваш про
цес i
в су
дi не був, а тiльки про
ку
ра
-
тор уз
нав, що до
ка
зiв не
ма, кi
ль
-
ко тре
ба для ос
кар
жен
ня. Зна
-
читься, як
би до
ка
зи бу
ли, то й
ос
кар
жен
ня бу
де.
Лице Ма
тiя про
яс
ни
ло
ся тро
хи
при тих сло
вах.
-
Чи так? - спи
тав вiн, прос
ту
ю
-
чись. Але якась важ
ка дум
ка жи
-
во знов на
сi
ла на нього i при
да
-
ви
ла до
до
лу.
-
Нi, нi, нi, не
ма що й го
во
ри
ти, -
ска
зав вiн. - Сяк чи так, а все
про
па
ло. Три ро
ки ми
ну
ло, де я
те
пер возьму лiп
ших до
ка
зiв?
Го
дi, го
дi й ду
ма
ти о тiм!
I вiн зак
рив ли
це ру
ка
ми, а з
очей йо
го по
ли
лись га
ря
чi на
бо
-
ле
нi сльози, i по
тек
ли по
мiж
пальця
ми, i за
ка
па
ли на зем
лю.
Бе
недьо i Анд
русь по
ба
чи
ли, що
ни
нi го
дi з ним да
лi го
во
ри
ти, -
удар був над
то сильний i наг
лий
i пiд
тяв усю йо
го твер
дiсть. Тож
Анд
русь мовч
ки стис
нув Бе
не
-
дьову ру
ку, взяв ка
пе
люх i ти
хо
вий
шов. Бе
недьо та
кож ти
хо ро
-
зiб
рав
ся i лiг на ла
вi на сво?м пе
-
те
ку. А Ма
тiй си
дiв на при
пiч
ку,
мов по
мерт
вi
лий, мов з ка
ме
ня
ви
те
са
ний. Наф
то
ва лам
поч
ка
блi
до i чим
раз блi
дi
ше мер
ко
тi
-
ла на ко
ми
нi. По ку
тах ха
ти
ни
сто
яли стов
бу
ри су
мер
ку, не
мов
жду
чи тiль
ки хви
лi - за
гас
нен
ня
лам
пи, - щоб гульну
ти з ку
тiв на
ха
ту, при
да
ви
ти i прик
ри
ти со
-
бою все зго
ри до
ни
зу. Бе
недьо
ско
ро тiльки лiг, так в тiй же
хви
лi пiд тис
ком ти
сяч
них си
-
льних вра
жень то
го дня зас
нув
мерт
вецьким сном. Уже ми
ну
ла
пiв
нiч, за
гас
ла лам
па, пiтьма за
-
ляг
ла ха
ти
ну, а Ма
тiй все ще си
-
дiв на при
пiч
ку, з ли
цем, зак
ри
-
тим до
ло
ня
ми, без ру
ху, без сло
-
ва, без дум
ки, чу
ючи в сер
цi
тiльки страш
ний бiль, ве
ли
ку
пус
то
ту i не
мов якусь свi
жу ще
ра
ну, зав
да
ну тою дум
кою, що i
в су
дах уже не
ма прав
ди для бiд
-
но
го ро
бiт
ни
ка. Аж геть над ра
-
ном сон пе
ре
мiг втом
ле
не тi
ло,
го
ло
ва йо
го схи
ли
ла
ся до
до
лу,
ру
ки опа
ли безв
лад
но, i, лiг
ши
на го
лий при
пi
чок, Ма
тiй зас
нув
на го
ди
ноч
ку, по
ки не роз
да
лось
по всiм Бо
рис
ла
вi ра
нiшн? ка
ла
-
тан
ня та дзво
нен
ня, скли
ка
юче
ро
бу
чий люд до пра
цi.
V
В по
не
дi
лок ра
но ви
ри
на
ло бли
-
с
ку
че сон
це з-по
за ро
же
вих хма
-
рок, щоб че
рез день знов па
ли
ти
та жа
ри
ти не
розц
вi
лу пiд
гiрську
зем
лю. В блис
ку
чiй ле
генькiй
брич
цi на ре
со
рах, тяг
не
нiй па
-
рою бист
рих пi
га
нис
тих ко
ней,
?хав Ле
он Гам
мерш
ляг з Дро
го
-
би
ча до Бо
рис
ла
ва. Ве
се
лий, ро
-
же
вий був наст
рiй йо
го ду
ху,
блис
ку
чi на
дi? ви
ри
на
ли пе
ред
ним, роз
рос
та
ли
ся, пов
нi
ли, на
-
би
ра
ли тi
ла i кро
вi. Мiр
не гой
-
дан
ня брич
ки роз
кiш
но вко
ли
-
су
ва
ло йо
го, а йо
го влас
нi мис
лi
та ду
ми зо
ло
ти
ли пе
ред ним
увесь свiт. Але ж бо й нап
ра
цю
-
вав
ся, на
лi
тав
ся вiн че
рез тих
три не
дi
лi, наз
нав
ся нес
по
кою,
три
во
ги, на
во
ло
чив
ся з усi
ля
ки
-
ми людь
ми. По
ки та
ки не до
бив
-
ся сво
го, не вхо
пив се
ред то? су
-
то
ло
ки зо
ло
ту нит
ку, кот
ра чень
за
ве
де йо
го й до клуб
ка ба
гатст
-
ва! Йо
го по
бут у Вiд
нi, сяк чи так
ка
жу
чи, був справ
дi од
ною з
най
смi
лi
ших i най
щас
ли
вi
ших
йо
го спе
ку
ля
цiй! То бу
ла прав
-
ди
ва лов
ля на зо
ло
ту риб
ку! Ну,
i вда
лась же йо
му то
та лов
ля
так, що лiп
ше й го
дi! Ле
он пе
ре
-
ду
му
вав усi под
рiб
нос
тi то? ге
-
ро?чно? лов
лi, об
чис
ляв
ся з ча
-
сом i грiш
ми, щоб усе в за
ду
ма
-
нiй ним афе
рi пiш
ло пра
вильно,
вмi
ло та справ
но, як у го
дин
ни
-
ку. Го
лов
на суть йо
го га
док бу
ла
ось у чiм.
Проживаючий в Вiд
нi бельгiй
-
ський хi
мiк Ван
-
Гехт, що вiд
кiлькох лiт пра
цю
вав над ана
лi
-
зом зем
но
го вос
ку, по дов
гих
про
бах ви
най
шов спо
сiб чи
щен
-
ня то
го вос
ку до та
ко? сте
пе
нi,
що очи
ще
ний вiск тра
тив влас
-
ти
вий неп
ри
?м
ний за
пах наф
то
-
вий. Не
ве
лич
ка при
мiт
ка вос
ку
пчо
ля
чо
го на
да
ва
ла йо
му за
пах,
а знов iн
ша хi
мiч
на при
мiт
ка -
бар
ву зви
чай
но
го, чис
то
го пчо
-
ля
чо
го вос
ку. Сей но
вий фаб
ри
-
кат вiн наз
вав це
ре
зи
ном i вис
-
та
рав
ся о па
тент на вик
люч
не
ко
рис
тан
ня з сво?? ви
на
хiд
ки.
Про
би сво
го вос
ку Ван
-
Гехт пiс
-
лав мiж iн
ши
ми i до цер
ков
но
го
си
но
ду в Ро
сi? з за
пи
тан
ням, чи
мiг би та
кий вiск най
ти вступ до
пра
вос
лав
них церк
вiв, i з за
яв
-
ле
ни
ям, що в та
кiм ра
зi вiн мiг
би дос
тав
ля
ти йо
го в ве
ли
кiй
ма
сi i по цi
нi да
ле
ко ниж
чiй, нiж
цi
на пчо
ля
чо
го вос
ку. Си
нод вiд
-
пи
сав йо
му по якi
мось ча
сi, що
пред
ло
же
ний вiск вип
ро
бу
ва
но,
що вiн ска
зав
ся нi
чим не гiр
шим
вiд пчо
ля
чо
го i що в кож
нiй пра
-
вос
лав
нiй церк
вi в Ро
сi? свiч
ки з
то
го вос
ку мо
жуть го
рi
ти без нi
-
яко? уй
ми для хва
ли бо
жо?. В ра
-
зi, ко
ли б вiн, Ван
-
Гехт, мiг дос
-
та
чи
ти ба
га
то та
ко
го вос
ку i по
де
ше
вiй цi
нi, си
нод за
пов
ню?
йо
му ве
ли
кий вiд
бут у Ро
сi?. Ма
-
ючи той важ
ний доз
вiл i па
тент
на се
ми
лiт
ню влас
нiсть сво?? ви
-
на
хiд
ки, Ван
-
Гехт за
ду
мав до
би
-
ти
ся ни
ми мiльйо
но
во
го ма?тку.
Вiн до
сi був бiд
ним тех
нi
ком, з
тяж
кою бi
дою отяг
нув
ся на ула
-
д
жен
ня в Вiд
нi влас
но? не
ве
лич
-
ко? ла
бо
ра
то
рi? хi
мiч
но?, в кот
рiй
пра
цю
вав сам при по
мо
чi тiльки
од
но
го асис
тен
та-по
мiч
ни
ка, нi
-
м
чи
ка Шеф
фе
ля. Тож i не див
но,
що те
пер вiн рi
шив
ся як
най
до
-
рож
че про
да
ти здо
бу
ток сво??
пра
цi. В тiй цi
лi вiн ого
ло
сив у
тор
го
вих та бiр
жо
вих ча
со
пи
сах
вi
денських свою ви
на
хiд
ку i
ство
ре
нi для не? об
шир
нi вiд
бу
-
то
вi рин
ки зап
ро
шу
ючи па
нiв
предп
ри?мцiв, фаб
ри
кан
тiв та
ка
пi
та
лiс
тiв, кот
рi при йо
го спi
-
ву
дi
лi хо
тi
ли би зро
би
ти ко
рис
-
ну спе
ку
ля
цiю, до по
ро
зу
мiн
ня,
чи то осо
бис
то, чи то пос
ред
ст
-
вом аген
тiв, з ви
на
хiд
чи
ком Ван
-
Гех
том". Се ого
ло
шен
ня зро
би
ло
вiд
ра
зу чи
ма
лий роз
рух се
ред
ка
пi
та
лiс
тiв вi
ден
ських, а особ
-
ли
во се
ред га
лицьких жи
дiв, що
вiд
дав
на вжв грi
ли ру
ки при бо
-
рис
лавськiй наф
тi та при бо
рис
-
лавськiм вос
ку. Дов
ко
ла убо
го?
Ван
-
Гех
то
во? ла
бо
ра
то
рi?, по
мi
-
ще
но? в най
мле
нiй вог
кiй квар
-
ти
рi в су
те
ре
нi, по
ча
ли тиш
ком
та крадько
ма за
бi
га
ти рiз
нi аге
-
н
ти: один дру
го
го уни
кав, а нi
-
кот
рий не прис
ту
пав пря
мо до
дi
ла, тiльки вiт
рив з бо
кiв, мов
со
ба
ка. Ван
-
Гехт ба
чив усе те, i
хоть пот
ро
хи не
тер
пив
ся в ожи
-
дан
цi ба
жа
но
го мiльйо
на, то, з
дру
го
го бо
ку, й ра
ду
вав
ся, зна
-
ючи, що в ка
пi
та
лiс
тич
нiм свi
тi
вже во
но так ве
деться, що ко
ли
йде о якесь важ
нi
ше дi
ло, то на
-
сам
пе
ред ню
ха?ться i ма
ца?ться
на всi бо
ки, що нiх
то нi
ко
му не
до
вi
ря?, кож
дий кож
до
го бо?ть
-
ся, i хоть кож
дий рад би ви
пе
ре
-
ди
ти сво?х соб
ра
тiв у по
го
нi за
зис
ком, а по змо
зi ще й од
но
го
та дру
го
го соб
ра
та по
ва
ли
ти на
зем
лю, то, з дру
го
го бо
ку, кож
-
дий ста
ра?ться вi в чiм не по
да
-
ти ви
ду дру
гим, хоть, мо
же, вну
-
т
рi i зго
ря? все
по
жи
ра
ючою га
-
ряч
кою. Ван
-
Гехт знав те доб
ре i
ста
рав
ся й со
бi не по
да
ва
ти нi
я
-
ко
го ви
ду. Вiн по-давньому пра
-
цю
вав з сво?м по
мiч
ни
ком у ла
-
бо
ра
то
рi?, за
хо
див ча
сом на бiр
-
жу, але все дер
жав
ся збо
ку, сми
-
р
ненько, мов i зов
сiм не той. Але
про
те вiн доб
ре за
мi
чав, що йо
го
ни
зенька, пiд
сад
ку
ва
та i тро
хи
об
резк
ла фi
гур
ка по
чи
на? звер
-
та
ти на се
бе ува
гу в тiм свi
тi мо
-
ца
рiв ка
пi
та
лу.
Та во
но й не ди
во бу
ло. Ад
же се
дi
ялось при кiн
цi 60-х ро
кiв, в
до
бi ве
ли
ко
го роз
го
ну про
мис
-
ло
во
го в Авст
рi?, в до
бi ве
ли
ко?
спе
ку
ля
цiй
но? га
ряч
ки, ве
ли
ко
-
го ?
Aufsch
windb?
-
y
! Ад
же в той
сам час, ко
ли в га
зе
тах по
яви
ло
-
ся Ван
-
Гех
то
ве ого
ло
шен
ня, кла
-
лись ос
нов
нi ка
ме
нi пiд слав
ноз
-
вiс
ну "ро
тун
ду" - го
лов
ний бу
-
ди
нок вi
денсько? всес
вi
т
ньо? ви
-
с
та
ви 1873 р.! А що рiв
но
час
но з
тим бiр
жо
вим та спе
ку
ля
цiй
ним
?Aufsch
windb?-ом i не
вiд
луч
но
вiд нього сi
ялись сi
ме
на вi
де
н
сь
-
ко
го ?кра
ху? 1873-го ро
ку, сього
в до
бi га
ря
ч
ки нiх
то не про
чу
-
вав, а Ван
-
Гех
та се й зов
сiм не
об
хо
ди
ло.
Але вже, пев
но, нi
ко
го так не
ро
з
во
ру
ши
ло Ван
-
Гех
то
ве ого
-
ло
шен
ня, як на
ших зна
ко
мих,
бо
рис
лавських ту
зiв, Гер
ма
на
Гольдкре
ме
ра та Ле
она Гам
ме
р
-
ш
ля
га. Во
ни вiд
дав
на вже ме
та
-
лись на всi бо
ки, щоб здо
бу
ти
для бо
рис
лавсько
го вос
ку який
лiп
ший i пев
нi
ший вiд
бут, нiж
до
сi. Та й са
ма при
ро
да ?х ко
па
-
лень пер
ла до то
го, що прий
шла
по
ра на
ля
га
ти го
лов
но ва ви
до
-
бу
ван
ня вос
ку, що вiск мав те
-
пер ста
ти
ся пiд
ва
ли
ною бо
рис
-
лавсько
го ба
гатст
ва, а наф
та -
тi
льки бiльше або мен
ше си
ль
-
ною пiд
по
рою. Бо тре
ба зна
ти,
що в пер
шiй до
бi роз
вит
ку бо
-
рис
лавських про
мис
лiв бу
ло як
-
раз на
вiд
во
рiть: наф
та ста
но
ви
-
ла го
лов
не дже
ре
ло до
хо
дiв, а
вiск, ко
ли де зди
ба
лись у пер
-
ших нег
ли
бо
ких ямах йо
го пок
-
ла
ди, або зов
сiм об
ми
нав
ся, ли
-
шав
ся в зем
лi, або хоть i ви
би
-
рав
ся, але ма
ло. Бра
ли йо
го за
-
хо
жi рiп
ни
ки, бра
ли за?жджi лю
-
ди, що при?зди
ли до Бо
рис
ла
ва
де
що про
да
ва
ти, - i на
во
зи
ли йо
-
го до до
мiв не раз цi
ли
ми ве
ли
-
ки
ми гру
да
ми. Жи
ди ма
ло сто
-
яли о вiск, особ
ли
во дрiб
нi влас
-
тив
цi, що ма
ли по од
нiй, по двi
ями. Але те
пер нас
та
ло дру
ге дi
-
ло. Наф
та в ве
ли
кiй час
тi ям ви
-
чер
па
лась, дже
ре
ла, про кот
рi
жи
ди ду
ма
ли, що бу
дуть плис
ти
вi
ко
вiч
но, по
ча
ли ви
си
ха
ти. Та й
ще тi кля
тi аме
ри
кан
цi не тiльки
що по
ча
ли свою наф
ту спро
вад
-
жу
ва
ти до ?вро
пи, а до
ка
за
ли
ще й то
го, що ?х наф
та по
ка
за
-
лась i лiп
ше чи
ще
ною, i де
шев
-
шою вiд бо
рис
лавсько?! Тож не
ди
во, що го
лов
на ва
га бо
рис
ла
в
-
сько
го про
мис
лу му
си
ла з наф
ти
пе
ре
ва
ли
тись на вiск. Жи
ди ки
-
ну
лись роз
би
ра
ти плит
кi ями i
слi
ди
ти за ти
ми жи
ла
ми, кот
рi
по
ли
ша
лись дав
нi
ше; вiд го
лов
-
них пря
мо
вих шах
тiв по
ча
ли
бра
ти склес
нi, бо
ко
вi штольнi,
про
с
тi i кру
тi, як до пот
ре
би. По
-
ча
ли та
кож за
пус
ка
ти
ся да
лi
вглиб; що впе
ред най
глиб
шi
ями бу
ли 30 - 50 саж
нiв, те
пер
пiш
ли до 80 - 100 саж
нiв; чим
да
лi вглиб, тим пок
ла
ди вос
ку
ста
ва
ли груб
шi, жи
ли ста
ва
ли
ба
гат
шi та ви
дат
нi
шi. Од
не тi
ль
-
ки за
ка
ра
ло бо
рис
лавських ту
-
зiв - се до
ро
гiт
ня очи
ст
ки то
го
во
с
ку; йо
го дес
ти
ля
цiя при дiй
-
ст
вi ква
су сiр
ко
во
го i дру
гi про
-
це
си, пот
рiб
нi для ви
роб
лен
ня з
то? жов
то?, зем
ля
нис
то? ма
си бi
-
ло
го па
ра
фi
но
во
го вос
ку, кош
ту
-
ва
ли ба
га
то; цi
на па
ра
фi
ну, хоть
знач
но ви
со
ка, не мог
ла-та
ки
при
но
си
ти фаб
ри
кан
там ве
ли
-
ких i швид
ких зис
кiв. Аж ось у
тiй пот
ре
бi, мов по
мiч
ний ан
гел
з не
ба, яв
ля?ться ви
гад
ли
вий
бельгi?ць iз сво?ю ви
на
хiд
ко
ю!
Ви
роб
лю
ван
ня це
ре
зи
ну, - пи
ше
вiн у сво?м ого
ло
шен
нi, - сто?ти
-
ме де
шев
ше, нiж ви
роб
лю
ван
ня
чис
то
го па
ра
фi
ну. Да
лi це
ре
зин
ма? за
пев
не
ний вiд
бут в Ро
сiю. А
ще ви
на
хiд
ник - бельгi?ць! А бе
-
льгiй
цi, звiс
но, на
род ста
теч
ний,
дiльний, на кот
ро
го мо
ж
на спус
-
ти
ти
ся, - не те що вiт
ро
го
ни фра
-
н
цу
зи або швiнд
ле
ри нiм
цi! Зна
-
читься, зиск i швид
кий, i ве
ли
-
кий, i пев
ний!
I Гер
ман, i Ле
он, про
чи
тав
ши
Ван
-
Гех
то
ве об
вi
щен
ня, сей
час
на
пи
са
ли до сво?х аген
тiв, щоб
ста
ра
ли
ся роз
пiз
на
ти се дi
ло,
роз
вi
да
тись о ус
ло
ви
ни, i обi
ця
-
ли в ра
зi ко
рис
них ви
дiв са
мi
при?ха
ти до Вiд
ня i до
вер
ши
ти
тор
гу. Та тiльки ж аген
том Гер
-
ма
на був який
сь со
лiд
ний нi
-
мець-ге
шефтс
ман, що хоть лу
-
пив з Гер
ма
на доб
рi гро
шi, за
те
вже i вмiв по
хо
ди
ти ко
ло йо
го
дiл у Вiд
нi. Вiн, одер
жав
ши Гер
-
ма
но
ве при
по
ру
чен
ня, пi
шов з
ним пря
мо до Ван-Гех
та, роз
пи
-
тав йо
го о ус
ло
ви
ни, по
тор
гу
-
вав
ся де
що i, вип
ро
сив
ши у ньо
-
го, що за
дер
жить в тай
нi ?х
вступ
ну умо
ву, обi
цяв йо
му, що
най
да
лi за тиж
день, за два
при?де й сам предп
ри?мець i до
-
вер
шить з ним зго
ди. При тiм
агент за
пев
нив Ван-Гех
то
вi, що
Гер
ман чо
ло
вiк со
лiд
ний i грун
-
тов
ний i, роб
ля
чи з ним зго
ду,
вiн мо
же бу
ти пев
ний сво
го.
Звiс
на рiч, агент зго
ри ста
рав
ся
ви
би
ти з го
ло
ви Ван-Гех
то
вi га
-
д
ки про бу
ду
щий мiльйон, але
все-та
ки впев
няв йо
го, що на
пiв
мiльйо
на мо
же ма
ти на
дiю i
що йо
го при
по
руч
ник кра
ще,
нiж хто дру
гий, зду
жа? спов
ни
-
ти ту на
дiю. Ван-Гехт, хоть i з
жа
лем в сер
цi, прис
тав на все:
не
хай i пiв
мiльйо
на, то все ж i се
крас
ний ма?ток, о якiм вiн ко
-
лись i сни
ти не мiг. Агент ще раз
на
лiг на те, щоб Ван-Гехт за
дер
-
жав в тай
нi ?х уго
ду, а бельгi?ць,
не до
га
ду
ючись, о що там
то
му
хо
дить, прис
тав i на те. Швид
ко
вiд
так агент за
те
лег
ра
фу
вав Ге
-
р
ма
но
вi, як сто?ть дi
ло, i про
сив
йо
го як
най
швид
ше при
?зди
ти
до Вiд
ня для до
вер
шен
ня уго
ди
з Ван-Гех
том. Ми ба
чи
ли вже, в
якiм наст
ро? ду
ху i се
ред яких
обс
та
вин зас
та
ла йо
го то
та те
-
лег
ра
ма.
Але тим ча
сом i агент Ле
она
Гам
мерш
ля
га не спав. То був
про
вор
ний, хит
рий вi
денський
жи
док, зна
ко
мий Ле
о
но
вi вже
вiд
дав
на. Вiн за не
ве
лич
ку пла
ту
слу
жив йо
му аген
том, бо Ле
он,
як i всi так зва
нi нi
мецькi жи
ди-
лi
бе
ра
ли, хоть лю
бив по
вер
хов
-
но пе
ред людьми яс
нi
ти та бли
-
ща
ти, за
те в скри
тос
тi, в при
ват
-
них дi
лах нi
ко
ли не мiг поз
бу
ти
-
ся влас
ти
во? ку
пецько-жи
дiв
сь
-
ко? скна
рос
тi та бруд
но
ти. Тож
вiн во
лiв дер
жа
ти й ле
да яко
го
пар
ши
венько
го аген
та, щоб тi
-
ль
ки мен
ше йо
му пла
ти
ти. Пра
-
в
да, агент той умiв до
сi зав
сiгд
и
хит
ро
муд
ро улад
жу
ва
ти Ле
оно
-
вi дi
ла, "за йо
го ру
кою" ве
ло
ся
Ле
оно
вi, i вiн уже кiлька ра
зiв
по
си
лав йо
му надз
ви
чай
нi до
-
дат
ки на знак сво
го приз
нан
ня.
От той-то агент i сим ра
зом ула
-
див се важ
не дi
ло на ве
ли
ку ра
-
дiсть Ле
она. Сво?м зви
ча?м, вiн
не брав
ся до дi
ла про
с
то, як нi
-
мець, але ко
ле
сив, кру
тив
ся, ню
-
хав, про
вi
ду
вав че
рез де
ся
тi ру
-
ки. Аж ось ро
зiй
шов
ся слух, що
Ван-Гехт ста
вить не
чу
ва
но ви
со
-
кi жа
дан
ня. Сам нi
мець, агент
Гер
ма
на, роз
по
вi
дав у кру
зi сво
-
?х то
ва
ри
шiв, що хо
див до бель
-
гi
й
ця (за
мов
чу
ючи, в чи?м дi
лi) i
що той пос
та
вив та
кi ус
ло
ви
ни:
що прий
мив би ся ке
ру
ва
ти фаб
-
ри
кою це
ре
зи
ну, ко
ли предп
-
ри?мець за
пев
нить йо
му се
ми
-
лiт
ню без
пе
ре
рив
ну служ
бу i
5000 ринських пла
ти на тиж
-
день, та й ще в двох пос
лiд
нiх
ро
ках 5 % ди
вi
ден
ду з чис
то
го
зис
ку вiд про
да
но
го це
ре
зи
ну.
Та
кi важ
кi ус
ло
ви
ни му
си
ли, пе
-
в
но, на
ля
ка
ти кож
до
го; Ле
оно
-
во
му аген
то
вi вiд
па
ла й охо
та
йти до Ван-Гех
та. Але вiн про
-
ню
хав iн
шу стеж
ку в го
рох. Пе
-
ред кiлько
ма дня
ми, iмен
но по
умо
вi з нiм
цем, Ван-Гехт замк
-
нув свою ла
бо
ра
то
рiю, ста
ра
ю
-
чись спро
да
ти ??, вiдп
ра
вив та
-
кож сво
го по
мiч
ни
ка, Шеф
фе
ля,
кот
рий те
пер, без мiс
ця i за
рiб
-
ку, жив при од
нiй з тiс
них ву
ли
-
чок вi
денсько
го Vors
tadt-y (Пе
-
ред
мiс
тя (
н?м
.) -
р
ед.
)
д
о то
го-то
Шеф
фе
ля й пi
шов Ле
онiв агент i
по
чав ви
пи
ту
ва
ти та ви
ба
ду
ва
-
ти йо
го. Вiн дiз
нав
ся, що Шеф
-
фель зна? док
лад
но сек
рет фаб
-
ри
ка
цi? це
ре
зи
ну, зу
мiв би ула
-
ди
ти вiд
по
вiд
нi кiт
ли i при
ла
ди,
од
ним сло
вом, зу
мiв би вес
ти
фаб
ри
ку. Прав
да, Шеф
фель, чо
-
ло
вiк бiд
ний, нес
мi
лий i со
вiс
ли
-
вий, був би на
ра
зi вiдт
ру
тив ко
-
ж
до
го, хто би йо
му був ска
зав:
хо
ди сю
ди i фаб
ри
куй це
ре
зин!
Але хит
рий жи
док не ска
сав йо
-
му сьо
го, но за
то сей
час по роз
-
мо
вi з Шеф
фе
лем на
пи
сав лист
до Ле
она, щоб при?здив, бо хоть
Ван-Гехт i ста
вить ду
же ви
со
кi
жа
дан
ня, то пре
цiнь з iн
шо
го бо
-
ку чень ся спра
ва да
сть
ся да
ле
ко
ко
рис
нi
ше i лег
ше ула
ди
ти.
А по
ки що жи
док-агент прий
-
няв
ся об
роб
ля
ти Шеф
фе
ля на
сво? ко
пи
то. Вiн зап
ри
яз
нив
ся з
ним при пи
вi, за
хо
див кiлька ра
-
зiв до йо
го ха
ти i приг
ля
нув
ся
йо
го бiд
но
му жит
тю. Шеф
фель
жа
лу
вав
ся йо
му на сво? убо
же
-
ст
во, на не
дос
та
чу за
рiб
ку, а жи
-
док, мов на
пе
ре
кiр, роз
во
див пе
-
ред ним ши
ро
кi, блис
ку
чi кар
ти
-
ни зис
кiв, ма?тку та дос
тат
ку,
на
тя
ка
ючи чим
раз ви
раз
нi
ше,
що i для нього зов
сiм не за
пер
тi
бра
ми до то
го зо
ло
то
го раю. Бiд
-
ний Шеф
фель зiт
хав i знов по
чи
-
нав роз
во
ди
ти сво? жа
лi. Щоб
йо
го лiп
ше прив'яза
ти, жи
док
кiлька ра
зiв де
лi
кат
но ви
по
зи
-
чу
вав йо
му не
ве
ли
кi су
ми гро
-
шей, раз у раз обi
цю
ючи, що пос
-
та
ра?ться для нього о мiс
це, та й
то о та
ке ко
рис
не, що бу
де йо
го,
пев
но, по
вiк дя
ку
ва
ти. Шеф
фель
не
до
вiр
ли
во хи
тав го
ло
вою, але
жи
док так упер
то товк сво?, що
бi
да
ка звiльна не
мов ту
ма
нiв,
не
мов безв
лад
но да
вав
ся уно
си
-
ти те
чi? блис
ку
чих жи
д
ко
вих
обi
ця
нок. До
сить то
го, що до
при?зду Ле
она Шеф
фель уже був
май
же чис
то прис
по
соб
ле
ний до
то
го, що з ним за
ду
мав агент.
Леон прич
ва
лав до Вiд
ня, не
зна
ючи, як йо
го агент ду
ма?
ула
ди
ти спра
ву. А ко
ли по
чув
йо
го дум
ку, то зра
зу не
мов
зверг
ся. Але се не був опiр; поп
-
ри дов
шiй бе
сi
дi з аген
том вiн
прис
тав на все i ка
зав йо
му при
-
вес
ти Шеф
фе
ля до сво
го го
те
лю.
Тут по не
дов
гiй бо
ротьбi, пер
-
тий, з од
но
го бо
ку, нуж
дою сво
-
го те
пе
рiшнього по
ло
жен
ня, а з
дру
го
го бо
ку, блис
ку
чи
ми Ле
-
оно
ви
ми обi
цян
ка
ми, Шеф
фель
уляг. Вiн при
рiк Ле
оно
вi, що
по?де з ним до Бо
рис
ла
ва i бу
де
вес
ти та?мну фаб
ри
ка
цiю це
ре
-
зи
ну, та й то за вiд
по
вiд
но не
ве
-
ли
ку пла
ту. А що
би бу
до
ву i ве
-
ден
ня но
во? фаб
ри
ки прик
ри
ти
чи
ii iн
шим i вiд
вес
ти людськi
очi, Шеф
фель, нес
вi
до
мий га
ли
-
ць
ких обс
та
вин, по
ра
див Ле
оно
-
вi го
ло
си
ти, що се бу
ду?ться не
-
ве
лич
кий па
ро
вий млин.
Леон, як ми ба
чи
ли, й зро
бив
се, не роз
ва
жив
ши доб
ре, до чо
-
го ся ра
да мог
ла до
вес
ти.
Уладивши дi
ло з Шеф
фе
лем,
Ле
он не спо
чив. Вiн ки
нув
ся ви
-
шу
ку
ва
ти для бу
ду
ще
го сво
го
це
ре
зи
ну вiд
бу
ту. При по
мо
чi
сво
го аген
та йо
му уда
лось по
якi
мось ча
сi най
ти кi
ль
кох ро
сi
-
й
ських жи
дiв
-ка
пi
та
лiс
тiв
, про
-
бу
ва
ючих пе
ре?здом у Вiд
нi. Во
-
ни ра
до прий
ня
ли на се
бе по
се
-
ред
ницт
во в спра
вi дос
та
чу
ван
-
ня це
ре
зи
ну, i дiй
сно, по трьох
тиж
нях Ле
он уже зак
лю
чив з
свi
жо
ут
во
ре
ною в Ро
сi? "Вос
ко
-
вою спiл
кою" конт
ракт на дос
-
та
ву в пiв
рiч
нiм про
тя
гу 200 ти
-
сяч сот
на
рiв це
ре
зи
ну з та
ки
ми
ко
рис
ни
ми ус
ло
ви
на
ми що
до цi
-
ни i пе
ре
во
зу, що вже на
пе
ред
мiг об
чис
ли
ти чис
тий зиск з то
-
го од
но
го дi
ла на яких 100 ти
сяч
ринських. От то
дi вiн, ухо
пив
ши
з со
бою зо
ло
то
дай
но
го Шеф
фе
-
ля, пу
дом по
дув у Га
ли
чи
ну,
щоб, як стiй, узя
ти
ся до дi
ла.
Вос
ку го
то
во
го у нього в Бо
рис
-
ла
вi бу
ло 10 ти
сяч сот
на
ро
вих
брил в ма
га
зи
нах. Два або й чо
-
ти
ри ра
зи тiльки вiн мав на
дiю
сей
час же за влас
нi гро
шi i по де
-
ше
вiй цi
нi за
ку
пи
ти на мiс
цi у
дрiб
них влас
тив
цiв ям, пiз
нi
ше
ма
ли йо
го конт
ра
ген
ти прис
ла
-
ти в Бо
рис
лав сво?х лю
дей, щоб
до
оч
не пе
ре
ко
на
ти
ся, чи, кiлько
i яко
го вос
ку ви
роб
ле
но, а то
дi
мав Ле
он одер
жа
ти та
ку часть
угод
же
но? су
ми, яка бу
ла пiс
ля
конт
рак
ту вар
тiсть при
го
то
ва
-
но
го вос
ку; за то
ту су
му вiн на
-
дi
яв
ся пос
та
чи
ти цi
лу реш
ту,
умов
ле
ну конт
рак
том, так що
про
чi гро
шi бу
ли б йо
го чис
тим
зис
ком, вiд
лi
чив
ши хi
ба пла
ту
Шеф
фе
ле
вi та кош
ти ви
бу
ду
ван
-
ня фаб
ри
ки.
I Шеф
фель за той час не дар
му
-
вав. Вiн, щоб за
ре
ко
мен
ду
ва
ти
ся
сво
му "хлi
бо
да
те
ле
вi", ви
ла
див
док
лад
ний план но
во? фаб
ри
ки,
по
за
мов
ляв ураз iз аген
том кiт
-
ли, ру
ри та про
чi пот
рiб
нi ме
та
-
ле
вi при
ла
ди у вi
денських фаб
-
ри
ках, ви
мов
ля
ючи со
бi як
най
-
скор
ше ?х при
го
ту
ван
ня. Та
ким
свi
том пiд час сво
го три
не
дi
ль
-
но
го по
бу
ту в Вiд
нi Ле
он без
пе
-
реч
но до
сить пот
ру
див
ся ко
ло
уфун
ду
ван
ня сво
го ба
гатст
ва i
сво?? фор
ту
ни. Весь той час вiн
бi
гав, мов у га
ряч
цi, з нi
ким не
бу
вав, не за
бав
ляв
ся, не всту
пав
до зна
ко
мих, ба на
вiть не вi
тав
-
ся з Гер
ма
ном Гольдкре
ме
ром,
кот
ро
го кi
ль
ка ра
зiв стрi
чав на
ву
ли
цi в на
тов
пi пi
шо
хо
дiв. За
-
гальна спе
ку
ля
цiй
на га
ряч
ка об
-
хо
пи
ла йо
го, - свiт мi
нив
ся пе
-
ред йо
го очи
ма, i в нiм Ле
он не
мiг уже до
ба
чи
ти нi дру
га, нi
бра
та, нi прав
ди, нi крив
ди, - нi
-
чо
го, крiм зо
ло
та, ба
гатст
ва i
блис
ку. То
та га
ряч
ка не по
ки
да
-
ла йо
го й по по
во
ро
тi до Дро
го
-
би
ча. Ми ба
чи
ли, що ще то
го са
-
мо
го дня, ко
ли при
?хав з Вiд
ня,
вiн за
го
див бу
дов
ни
чо
го i Бе
не
-
дя, а в по
не
дi
лок, з по
чат
ком
тиж
ня, i сам по
ле
тiв до Бо
рис
ла
-
ва, щоб влас
ни
ми очи
ма до
пи
-
льну
ва
ти зак
ла
дин но
во? фаб
ри
-
ки. Йо
го мов пер
ло, гна
ло щось,
що
би як
най
скор
ше зро
би
ти се
дi
ло, тож вiн по по
во
ро
тi з Вi
д
н
я
рi
шив
ся, хоть i не ду
же ра
до,
спи
ни
ти на час бу
до
ву сво
го
пиш
но
го до
му, щоб мож тим
спо
со
бом бiльше гро
шей i бi
ль
-
ше си
ли по
вер
ну
ти на як
най
-
шви
д
ше до
вер
шен
ня но
во
го, зи
-
с
ков
но
го дi
ла.
"Адже ж дiм мiй, щас
тя мо?, си
-
ла моя, про
те, не пе
рес
та
не бу
-
ду
ва
ти
ся, рос
ти пiд не
бо! Нi,
iмен
но ус
пiш
не до
вер
шен
ня сьо
-
го дi
ла - то бу
де од
на з най
го
ло
-
в
нi
ших пiд
ва
лин мо
го до
му".
Отакi спо
мин
ки i та
кi мис
лi, на
ти
сяч
нi ла
ди пе
ре
ли
ва
нi, за
бав
-
ля
ли Ле
она пiд час ско
ро? ?зди
до Бо
рис
ла
ва. Мiц
не гой
дан
ня
брич
ки роз
кiш
но вко
ли
су
ва
ло
йо
го, а йо
го влас
нi мис
лi та ду
ми
зо
ло
ти
ли пе
ред ним увесь свiт.
Ось вiн уже ми
нув Гу
би
чi i, не
до?здя
чи Бо
рис
ла
ва, ка
зав вiз
ни
-
ко
вi зу
пи
ни
ти
ся на гос
тин
цi. Ви
-
лiз з брич
ки i пiв
пе
рек то
ло
ки
ру
шив на рiч
ку, де ма
ла бу
ду
ва
-
ти
ся фаб
ри
ка. Але, ще за
ким пi
-
дiй
шов iд то
му мiс
цю, по
чув
там
ка який
сь га
мiр. Озир
нув
ся i
по
ба
чив з не
ма
лим ди
вом ве
ли
-
ку ку
пу на
ро
ду, що сто
яла дов
-
ко
ла пла
цу, товп
ля
чи
ся та цi
ка
-
во роз
зи
ра
ючись. Бу
ли се по
бiльшiй час
тi жи
ди, влас
тив
цi
ям бо
рис
лавських, хоть до
сить
та
кож бу
ло без
ро
бiт
них рiп
ни
-
кiв, жи
дi
вок з дiтьми, жи
де
нят i
вся
ко
го дру
го
го збро
ду. "Що за
прис
лiв'я? - по
ду
мав со
бi Ле
он. -
Що мог
ло ту ста
ти
ся, що та
ка
тов
па на
ро
ду ту згро
ма
ди
лась?"
Дiло ви
яс
ни
лось зов
сiм прос
то.
Лед
ве тов
па цi
ка
вих йо
го по
ба
-
чи
ла, ко
ли сей
час жи
ди-влас
ти
-
в
цi ру
ши
ли суп
ро
тив нього i за
-
си
па
ли йо
го пи
тан
ня
ми: що? як?
чи справ
дi вiн па
ро
вий млин бу
-
ду?? вiд
ки так наг
ло прий
шла
йо
му по
дiб
на дум
ка? по
що на
ра
-
жу?ться на не
ми
ну
чi стра
ти, так
як па
ро
вий млин у Бо
рис
ла
вi,
пев
но, не бу
де при
но
си
ти йо
му
нi
яко
го до
хо
ду?
Леон ду
же змi
шав
ся ти
ми за
пи
-
тан
ня
ми. Вiн аж те
пер од
ним ра
-
зом зро
зу
мiв, що, го
ло
ся
чи, не
-
мов то вiн бу
ду? па
ро
вий млин,
вiн не то що не вiд
вер
та? лю
д
сь
-
кi очi вiд сво
го предп
ри
нят
тя,
але, про
тив
но, за
ост
рю? тiльки
людську цi
ка
вiсть. Тож вiн на всi
за
пи
тан
ня сво?х то
ва
ри
шiв по
ге
ше
ф
тi всмiх
нув
ся си
лу
ва
ним
смi
хом, не зна
ючи на
ра
зi, на яку
вiд
по
вiдь здо
бу
ти
ся. Аж ось i ро
-
бiт
ни
ки, жи
дiв
ки та весь бiд
ний
люд обс
ту
пи
ли Ле
она, од
нi -
про
ся
чи йо
го о ро
бо
ту при бу
до
-
вi, при мли
нi, дру
гi знов - дя
ку
-
ючи йо
му за те ве
ли
ке доб
ро
дiй
-
ст
во для бо
рис
лавсько? бiд
но
ти,
кот
рiй чень те
пер лег
ше бу
де о
хлiб.свя
тий. Ле
он ще дуж
че змi
-
шав
ся. Вiн по
ба
чив, що тут уже
нi
як уй
ти ува
ги людсько?.
-
Але ж, лю
ди доб
рi, - ска
зав вiн
оду
мав
шись, - хто се ска
зав вам,
що ту млин па
ро
вий бу
ду?ся?
-
А от пав бу
дов
ни
чий, що ни
нi
ра
но при?хав шу
ка
ти ро
бi
т
ни
кiв
до но
во? бу
до
ви!
-
Е, то пан бу
дов
ни
чий за
жар
-
ту
вав со
бi з вас! - ска
зав Ле
он. -
Се не млин па
ро
вий, се прос
та
наф
тар
ня бу
ду?ться! Де ме
нi до
па
ро
во
го мли
на!
-
A-a-a! - вир
ва
ло
ся з уст усiх
при
сут
нiх, мов знак зди
ву
ван
ня
та роз
ча
ру
ван
ня. I бiд
но
та сей
-
час по
ча
ла роз
хо
ди
ти
ся, а жи
ди-
влас
тив
цi якось мов сво
бiд
нi
ше
по
ча
ли ба
ла
ка
ти з Ле
оном, ви
-
пи
ту
ючи йо
го, по
що бу
ду? но
ву
наф
тар
ню? чи, мо
же, бу
де пот
-
ре
бу
ва
ти наф
ти та вос
ку i яке дi
-
ло бу
де в нiй про
ва
ди
ти? Де
якi
цi
ка
вi
шi за
пи
ту
ва
ли йо
го на
вiть,
чи не зро
бив з ним яко
го конт
-
рак
ту?
-
Ми чу
ли, - го
во
ри
ли де
якi жи
-
ди, - що там, у Вiд
нi, зав'я
зу
?ться
ве
ли
ка "Erdwachs Exp
lo
ita
ti
ons-
Com
pag
nie" (Спiл
ка ви
зис
ку
ван
-
ня зем
но
го вос
ку). Ви, пев
но, з
нею в зно
си
нах?
-
У Вiд
нi? Спiл
ка ви
зиск?? - ди
-
ву
вав
ся Ле
он. - Нi, я про нi
яку
та
ку спiл
ку не чу
вав i в зно
си
нах
з нею не стою!
-
Чи мож
ли
ва рiч? - ди
ву
ва
лись
i со
бi жи
ди. - Ад
же ви бу
ли в Вiд
-
нi, то аби там був
ши, та й не чу
-
ти на
вiть про за
в'я
зан
ня ве
ли
ко?
"Спiл
ки ви
зис
ку
ван
ня"?
-
Та де, - вiд
пе
ку
вав
ся Ле
он, - я
в Вiд
нi був в при
ват
них дi
лах, на
бiр
жу на
вiть не заг
ля
дав!
Ледво-не-ледво Ле
он спе
кав
ся
сво?х то
ва
ри
шiв. Прав
да, вiн обi
-
цяв з де
ким ще ни
нi по
ба
ла
ка
ти
о за
куп
лен
нi вос
ку зем
но
го, кот
-
ро
го бу
де пот
ре
бу
вав до но
во?
наф
тар
нi. А по
з
був
ши
ся не
по
жа
-
да
них цi
ка
вих гос
тей, вiн пi
шов
на плац, де вже най
мле
нi ро
бiт
-
ни
ки рiв
ня
ли грунт, зво
зи
ли ка
-
мiн
ня й цег
лу i де бу
дов
ни
чий з
Бе
недьом роз
мi
рю
вав план i ви
-
палько
ву
вав мiс
це, ку
ди ма
ли
ко
па
ти
ся фун
да
мен
ти. Бу
до
ва
ма
ла бу
ти за мi
сяць скiн
че
на, -
iмен
но на час, в кот
рiм вi
денськi
фаб
ри
кан
ти обi
ця
ли прис
ла
ти
за
мов
ле
нi Шеф
фе
лем при
ла
ди.
Будовничий був ду
же мар
кiт
-
ний i раз у раз вор
ко
тiв щось пiд
но
сом. Бе
недьо тiльки десь-ко
-
лись чув ури
ва
нi сло
ва, як "дур
-
ний жид", "ошуст", "хо
че ци
га
ни
-
ти, а не вмi?". Ко
ли Ле
он наб
ли
-
зив
ся i го
лос
но ска
зав ро
бiт
ни
-
кам "доб
рий день" i "дай бо
же
щас
тя", Бе
недьо пер
ший пi
дiй
-
шов iд ньому.
-
Пане, - ска
зав вiн, - прав
да, що
ви жар
ту
ва
ли, го
во
ря
чи, що се
ма? бу
ти па
ро
вий млин?
-
Або чо
му ти ме
не о се пи
та?ш?
-
Бо ми ту з па
ном бу
дов
ни
чим
не мог
ли по
го
ди
ти
ся що
до то
го
пла
ну. Я пре
цiнь ро
бив уже при
па
ро
вiм мли
нi в Пе
ре
миш
лi i
знаю, як вiн ма? ста
ви
ти
ся. А ту,
ско
ро-м iно пог
ля
нув на план,
так за
раз пiз
нав, що се бу
де наф
-
тар
ня, не млин. Я вже i впе
ред
так до
га
ду
вав
ся, бо по
що ж би
ви ту, в тiй пус
ти
нi, ста
ви
ли
млин? А от пан бу
дов
ни
чий на
жо
ден спо
сiб не хо
тi
ли при
мi
рю
-
ва
ти сей план, го
во
ря
чи, що се,
пев
но, по
мил
ка, що тре
ба за
дер
-
жа
ти
ся, аж по
ки вiн сам не зро
-
бить та
кий план, який ви
па
дав
пiд па
ро
вий млин?
-
Але ж ро
зу
мi?ться, що я то на
жарт го
во
рив! - ска
зав го
лос
но
Ле
он, ста
ра
ючись пок
ри
ти знов
смi
хом сво? за
мi
шан
ня. - Чень
же я ще не вду
рiв - бу
ду
ва
ти па
-
ро
вий млин у Бо
рис
ла
вi!
Тепер i бу
дов
ни
чий, по
чув
ши тi
сло
ва, пi
дiй
шов iд Ле
о
но
вi, що,
все ще всмi
ха
ючись, роз
зи
рав
ся
дов
ко
ла.
-
Пане Гам
мерш
ляг, - ска
зав бу
-
дов
ни
чий прик
рим, терп
ким го
-
ло
сом, - хто те
пер з нас двох зiс
-
та
не бре
ху
ном?
-
Брехуном? - пов
то
рив Ле
он i
вiдс
ту
пив
ся о крок на
зад, мi
ря
-
чи бу
дов
ни
чо
го за
ду
фа
лим пог
-
ля
дом. Прав
да, пiд тим за
ду
фа
-
ль
ством кри
лось усе-та
ки змi
-
шан
ня, i Ле
он був би не зна
ти
що дав, щоб бу
дов
ни
чий утих i
не збiльшу
вав то
го змi
шан
ня.
Але бу
дов
ни
чий не га
дав утих
-
ну
ти.
-
А так, бре
ху
ном, - ска
зав вiн. -
Бо чи ж ви не го
во
ри
ли ме
нi впе
-
ред, що хо
че
те ста
ви
ти тут
ка па
-
ро
вий млин?
-
Я жар
ту
вав.
-
Ви жар
ту
ва
ли? Ну, я ще не ви
-
дiв, що
би хто так на серй
о жар
-
ту
вав, як ви! Приз
на
юсь вам, я
ва
шо
го жар
ту не по
ро
зу
мiв. Я на
кон
то то
го жар
ту й ро
бiт
ни
кiв
наз
би
рав, i роз
ру
ху на
ро
бив у цi
-
лiм Бо
рис
ла
вi?
-
То ду
же зле! - ска
зав Ле
он.
-
Певно, що зле, бо те
пер я пе
-
ред усiм тим на
ро
дом бре
ха
чем
став.
-
То ва
ша рiч, не моя!
-
Моя рiч? Але ж ва
ше сло
во!
-
Але ж я вам дав план! Що ви за
та
кий бу
дов
ни
чий, що не зу
мi
ли
з пла
ну роз
пiз
на
ти па
ро
вий млин
вiд наф
тар
нi?
Тi сло
ва ду
же вко
ло
ли бу
дов
-
ни
чо
го.
-
Е, що там ваш глу
пий план! Я
на нього й не ди
вив
ся!
-
Ну, то ва
ша ви
на! - вiд
рi
зав Ле
-
он. - За що в ме
не гро
шi бе
ре
те?
Сварка ся ве
лась го
лос
но i ста
-
ва
ла чим
раз го
лос
нi
шою. Ле
он
по
чер
во
нiв як рак, а й бу
дов
ни
-
чо
го товс
те ли
це на
ли
лось кро
-
в'ю. Мiж тим ро
бiт
ни
ки i де
якi
пос
то
рон
нi лю
ди, чу
ючи пе
ред
-
рач
ку мiж "па
на
ми", пос
та
ва
ли i
ззи
ра
ли
ся цi
ка
во на се ви
до
ви
-
ще.
-
Мiй па
не. - кри
чав роз'яре
ний
бу
дов
ни
чий, - я, чень, не по то
прий
шов сю
да, щоб слу
ха
ти ва
-
шi iм
пер
ти
нен
цi?.
-
Анi я по то, щоб слу
ха
ти ва
шi
дур
ни
цi!
-
Пане, ви ме
не об
ра
жа?те!
-
Не ду
же страш
ний прос
ту
пок!
-
Ви шко
ди
те мо?й сла
вi!
-
Ви пош
ко
ди
ли мо?м iн
те
ре
-
сам!
-
Так? То про
шу зап
ла
ти
ти ме
нi
за мiй труд, i я ще ни
нi вер
таю
со
бi до Дро
го
би
ча.
-
О, i ов
шiм! Будьте лас
ка
вi по
-
да
ти ме
нi ра
ху
нок, i то не лиш за
ту
теш
нiй труд, але й за дро
го
-
бицьку бу
до
ву! Пос
та
ра?мось обi
-
й
тись без та
ко
го ге
нi
ально
го бу
-
дов
ни
чо
го! - I Ле
он гор
до вiд
-
вер
нув
ся на знак, що бе
сi
да скiн
-
че
на. А бу
дов
ни
чий, з ки
пу
чою
злiс
тю внут
рi, ки
нув, що мав у
ру
ках, i, на
тис
ши шап
ку на ву
ха
та сплю
нув
ши, пi
шов до Бо
рис
-
ла
ва, оп
ро
вад
же
ний го
лос
ним
смi
хом слу
ха
ючо
го ро
бу
чо
го лю
-
ду.
Робота пiш
ла да
лi сво?м ла
дом.
Ле
он дов
го хо
див по пла
цу, роз
-
зи
рав
ся, важ
ко вiд
са
пу
ючись,
по
ки не уляг
лось йо
го зру
шен
-
ня. Аж по якi
мось ча
сi вiн став
пе
ред Бе
недьом.
-
Ну, що те
пер бу
дем ро
би
ти?
Бу
дов
ни
чо
го не ма?м.
-
Коли поз
во
ли
те, то я й сам по
-
ве
ду сю бу
до
ву пiс
ля пла
ну.
-
Ви са
мi?
-
А чо
му ж би нi? Шту
ка не
ве
ли
-
ка. До мi
ся
ця все бу
де го
то
ве.
-
Ну, про ме
не! Я вид
жу, що ви
чо
ло
вiк доб
рий i щи
рий. Бу
дуй
-
те! На
вiть кав
цi? вiд вас не хо
чу,
а вже сам бу
ду де
що наг
ля
да
ти.
А про пла
ту не бiй
тесь, - я ва
шо?
крив
ди не схо
чу!
Бенедьо, прав
ду ка
жу
чи, i рад
був пот
ро
ху, що поз
був
ся гор
до
-
го бу
дов
ни
чо
го. А тут ще й нес
-
по
дi
ва
на доб
ро
душ
нiсть Гам
ме
-
рш
ля
га, кот
рий доз
во
лив йо
му i
без кав
цi? вес
ти бу
до
ву, i на
дiя
на ще ви
щу пла
ту - все те не
мов
ро
з'я
с
ню
ва
ло пе
ред ним свiт, бу
-
ди
ло ба
га
то но
вих ду
мок. Вiн
по
чав уга
ня
ти i ки
да
ти
ся ко
ло
ро
бо
ти, мов ко
ло сво??, не зва
-
жа
ючи, що дру
гi ро
бiт
ни
ки ко
со
та за
вис
ло гля
дi
ли на ньо
го, а
мо
же, дех
то i вва
жав йо
го жи
дi
-
вським пiд
лиз
нем. Що йо
го то
об
хо
ди
ло! Дум
ку йо
го за
ни
ма
ло
та
ке дi
ло, для кот
ро
го, пев
но,
вар
то бу
ло знес
ти й крих
ту лю
-
дсько? за
вис
тi!
VI
Червень мi
сяць до
бi
гав уже до
кiн
ця. По
чи
на
ла
ся ко
со
ви
ця. Ши
-
ро
кi мок
рi лу
ги пiд
гiрськi зе
ле
-
нi
ли
ся та пи
ша
ли
ся сто
барв
ним
ряс
ним зiл
лям. Мов ши
ро
кi озе
-
ра мiж ска
лис
ти
ми сi
ри
ми бе
ре
-
га
ми, во
ни хви
лю
ва
ли па
ху
чою
зе
ле
н
ню, ди
ха
ли свi
жим, пов
-
ним жит
тям. А круг них сi
ро, ме
-
р
т
во, по
ну
ро! Зо
ра
нi су
гор
би сi
-
рi
ли
ся пе
ре
па
ле
ни
ми, су
хи
ми
ски
ба
ми; рi
деньке жи
то ку
ли
ло
-
ся та жовк
ло на сон
цi, не вспiв
-
ши й вiдц
вiс
ти га
разд. На овес i
на
дi? не бу
ло: лед
ве на п'ядь вiд
-
рiс вiд зем
лi, та й та
ки вже й за
-
ков'яз на пнi, по
жовк i по
хи
лив
-
ся, мов ог
нем прив'яле
ний. Кар
-
топ
лi жо
в
к
ли, не зду
жав
ши ще й
зац
вiс
ти Все скла
да
ло
ся на те,
щоб вi
дiб
ра
ти й пос
лiд
ню крих
-
ту на
дi? у бiд
них хлi
бо
ро
бiв. Пе
-
ред
но
ви
нок, що сього ро
ку за
-
чав
ся був над
то ра
но, те
пер тяг
-
нув
ся над
то дов
го, - уже Пет
ро
-
ве пу
щен
ня ми
ну
ло, а анi губ в
лi
сi, анi ягiд, нi че
ре
шень не бу
-
ло. Мiж на
ро
дом iшов один од
-
но
тяг
лий сто
гiн та плач. "Чор
нi
-
шi чор
но? зем
лi" хо
ди
ли лю
ди по
до
ро
гах та польових стеж
ках,
зби
ра
ючи гiр
чи
цю, ло
бо
ду, щав
-
ник та вся
ке зiл
ля, ри
ючи пи
рiй,
кот
рий су
ши
ли, тер
ли на по
рох i
мi
ша
ли з от
ру
ба
ми та до
бу
тою
за ос
татн? му
кою i пек
ли з то?
мi
ша
ни
ни хлiб. Що
день, що
не
дi
-
лi мож
на бу
ло ви
дi
ти по до
ро
гах
цер
ков
нi про
це
сi?; з слi
зь
ми в
очах, при
пав
ши ли
ця
ми ниць до
зем
лi, на
род бла
гав до
щи
ку. Але
не
бо сто
яло, мов за
му
ро
ва
не, а
сон
це сво
?м ши
ро
ким, безвс
тид
-
но блис
ку
чим ли
цем мов нас
мi
-
ха
ло
ся з слiз i мо
ли
тов бiд
но
го
лю
ду.
Мiж на
ро
дом за
ча
ли про
мi
ту
ва
-
ти
ся не
ду
ги: за
раз
ли
вi га
ряч
ки,
ти
фус та про
пас
ни
ця. По
пух
лi з
го
ло
ду дi
ти му
жи
ць
кi, го
лi та си
-
нi, цi
ли
ми че
ре
да
ми ла
зи
ли по
то
ло
ках та сi
но
жа
тях, шу
ка
ючи
квас
ку; во
ни, не на
хо
дя
чи квас
-
ку, пас
ли тра
ву, мов те
ля
та, об
-
ри
ва
ли лис
тя з че
ре
шень та яб
-
лунь, гриз
ли йо
го, за
па
да
ли на
жи
во
ти i мер
ли цi
ли
ми де
сят
ка
-
ми. Се
ла, лу
нав
шi ко
лись вiд га
-
мо
ру та спi
ву дi
тей по
гiд
но?
лiтньо? дни
ни, те
пер сто
яли ти
-
хо i по
ну
ро, мов чу
ма пе
ре
й
шла
здовж ?х по
рош
нис
тих улиць.
То
та нез
ви
чай
на, мерт
ва ти
ша
важ
ким ка
ме
нем на
ля
га
ла на
гру
ди на
вiть пос
то
ронвього чо
-
ло
вi
ка. Iдеш се
лом, на ули
цi нi
ду
шi жи
во?, хi
ба ху
да, нуж
ден
на
ско
ти
на бре
де са
мо
пас по
пiд
пло
ти та де-не-де на об
рi? пе
ре
-
су
неться, мов сно
ви
да, ску
ле
-
ний, опус
тив
ший
ся чо
ло
вiк. Ве
-
чо
ром в ха
тах тем
но: в пе
чах не
то
пи
ться, нi
що ва
ри
ти анi пек
-
ти, - кож
де спi
шить зап
ха
тись в
свiй кут, щоб хоть че
рез нiч не
чу
ти сто
нiв, не ба
чи
ти му
ки дру
-
гих. Ся страш
на, мерт
ва ти
ша в
пiд
гiрських се
лах - то був знак,
що на
род за
чи
на? опус
ка
ти ру
-
ки, тра
ти
ти на
дiю i по
па
да
ти в
той стан бе
зу
час
но
го ос
тов
пiн
-
ня, в кот
рiм чо
ло
вiк з над
мi
ру
бо
лю пе
рес
та? по
чу
ва
ти бiль i
ги
не ти
хо та без
жа
лiс
но так, як
ти
хо та без
жа
лiс
но в'яне по
хи
-
ле
на тра
ва на жа
ру
щiм сон
цi.
I ко
со
ви
ця, то
та до
ба са
мо?
ожив
ле
но? i са
мо? по
етич
но? по
-
льово? ро
бо
ти, не внес
ла нi жит
-
тя, нi по
езi? в за
гальний мерт
-
вий виг
ляд пiд
гiрських осель.
Звiльна, мов за по
хо
ро
ном, во
-
лок
ли
ся ви
го
лод
же
нi па
руб
ки
та чо
ло
вi
ки на ко
со
ви
цю: ко
си
лед
ве дер
жа
ли
ся на ?х ви
худ
лих
пле
чах. А пог
ля
ну
ти збо
ку на ?х
ро
бо
ту, то аж жаль гли
бо
ко ха
-
пав за се
р
це: та
кi на
том
ле
нi, бо
-
лiс
нi та по
вiльнi бу
ли ру
хи тих
ко
са
рiв. Нi зви
чай
них ко
сар
сь
-
ких пi
сень, нi го
лос
но
го смi
ху, нi
жа
р
тiв та прик
ла
док не чу
ти.
Сей та той пе
рей
де один-пiв
то
ра
пе
ре
ко
са, ки
не ко
су на зем
лю,
зiтх
не важ
ко-важ
ко та й ля
га?
на вог
ку хо
лод
ну ко
ше
ни
цю,
щоб дрiб
ку ос
вi
жи
ти
ся, спо
чи
ти,
наб
ра
ти но
во? си
ли з зем
лi в ос
-
лаб
ле тi
ло. Жаль ха
пав за сер
це:
так i ба
чи
лось, що се не ро
бо
та, а
роз
пу
ка.
Тими се
ла
ми, по
ля
ми та лу
га
ми
ле
тi
ла па
рою бас
ких ко
ней зап
-
ря
же
на лег
ка брич
ка Сам
бiр
сь
-
ким трак
том до Дро
го
би
ча. Ко
нi
глад
кi, па
се
нi i здо
ро
вi, вiз
ник
креп
кий, си
тий i гар
но зо
дяг
не
-
ний, брич
ка но
ва, чор
но ла
ки
ро
-
ва
на, та й са
ма по
до
ба па
на -
стат
но
го, пiд
сад
ку
ва
то
го муж
-
чи
ни, в си
лi вi
ку i здо
ров'я, чер
-
во
но
лицього, з гус
тим чор
ним
за
рос
том на ли
цi, в гар
нiм, ба
га
-
тiм строю, - все те див
но вiд
би
-
ва
ло вiд нуж
ден
но? по
до
би ок
ру
-
жа
ючо
го краю i на
ро
ду. Але, пев
-
но, виг
ляд ?ду
чо
го па
на i йо
го
по
во
зу не був в бi
ль
шiй су
пе
реч
-
нос
тi з виг
ля
дом за
ни
дi
ло
го, го
-
лод
ною смер
тю мру
чо
го Пiд
гi
-
р'я, як су
пе
реч
нi бу
ли дум
ки i
за
мис
ли то
го па
на з дум
ка
ми,
па
ну
ючи
ми дов
ко
ла, ви
ся
чи
ми,
не
мов у воз
ду
сi, над ти
ми бiд
ни
-
ми се
ла
ми. Тут без
по
мiч
на роз
-
пу
ка, чувст
во без
ви
хiд
но? за
ги
-
бе
лi, на
пiв
нес
вi
до
ме ба
жан
ня
хоч як-не
будь i чим-не
будь про
-
дов
жи
ти ще хоч на кiлька день
те нуж
ден
не, му
че
не жит
тя, а
там? Що за дум
ки, що за за
мис
-
ли ро?ли
ся та сну
ва
ли в го
ло
вi
?ду
чо
го па
на, - сього кож
дий ле
-
г
ко до
га
да?ться, ско
ро пiз
на?,
що той пан - наш дав
нiй зна
ко
-
мий, Гер
ман Гольдкре
мер, i що
вiн по дов
шiм по
бу
тi у Вiд
нi й у
Льво
вi вер
та? оце до Дро
го
би
ча.
Вид без
мiр
но? нуж
ди та по
ги
бе
-
лi до
око
ла на
вi
вав на нього вдо
-
во
ле
ний, си
тий су
по
кiй, тро
хи
не ра
дiсть. "Се для ме
не ро
би
ть
-
ся! - ду
ма
лось йо
му. - Сон
це - то
мiй вiр
ний ота
ман. Ви
су
шу
ючи
тi по
ля, ви
си
са
ючи всi жи
вi со
ки
з зем
лi, во
но пра
цю? для ме
не,
во
но зго
нить де
ше
вих i по
кiр
-
них.. ро
бiт
ни
кiв до мо?х ям, до
мо?х фаб
рик!" А тих по
кiр
них та
де
ше
вих ро
бiт
ни
кiв те
пер як
раз
тре
ба бу
ло Гер
ма
но
вi як
най
бi
-
ль
ше, бо те
пер вiн уло
жив но
ве
блис
ку
че i ве
ли
ке предп
ри
ня
т
-
тя, кот
ре ма
ло йо
го вид
виг
ну
ти
ще ви
ще по дра
би
нi ба
гатст
ва.
Але щоб док
лад
но i вiр
но оцi
-
ни
ти всi чут
тя i мис
лi Гер
ма
на
при по
во
ро
тi до Дро
го
би
ча, тре
-
ба нам роз
по
вiс
ти, що дi
яв i чо
го
заз
нав вiн пос
лiд
нi
ми ча
са
ми,
вiд
ко
ли ми ба
чи
ли йо
го при зак
-
ла
ди
нах у Гам
мерш
ля
га, а вiд
-
так в йо
го до
мi, де нес
по
дi
ва
но
дiй
шла до нього страш
на i пот
-
ря
са
юча вiсть о тiм, що син йо
го
Гот
лiб щез ку
дись без слi
ду.
Крайн? розст
ро?ний i при
го
ло
-
м
ше
ний на ду
сi Гер
ман ?хав до
Льво
ва, щоб роз
вi
да
тись док
ла
-
д
но, що ста
ло
ся з йо
го си
ном.
Вiн бив
ся з гад
ка
ми, ста
ра
ючись
вмо
ви
ти в се
бе раз то, що Гот
лiб
не вмер, а жив, раз знов згро
-
мад
жу
ю
чи в сво?м умi всi свi
до
-
цтва, стверд
жу
ючi прав
до
по
дiб
-
нiсть йо
го смер
тi. Але то
та внут
-
рiш
ня бо
ротьба шар
па
ла йо
го
си
ли i бу
ри
ла в нiм кров, так що
швид
ко вiн до то
го вто
ми
в
ся,
що не мiг нi о чiм ви
раз
но ду
ма
-
ти i що за
мiсть склад
них ду
мок
пе
ред йо
го уявою пе
ре
су
ва
ли
ся i
ми
га
ли якiсь не
оз
на
че
нi ма
ре
ва,
якiсь по
шар
па
нi за
ро
ди об
ра
зiв
та ду
мок. Вiн си
лу
вав
ся спа
ти
пiд мiр
не гой
дан
ня брич
ки, але
й сон йо
го не брав
ся; ду
хо
ва уто
-
ма i нер
во
ве розд
раз
нен
ня до
во
-
ди
ли йо
го до яко
гось май
же га
-
ряч
ко
во
го ста
ну. Але звiльна до
-
в
га i нуд
на по
до
рож, од
нос
тай
нi,
по
ну
рi ви
ди над
днiст
рянських
бо
ло
тис
тих рiв
нин, че
рез кот
рi
пе
ре
?з
див, при
ту
пи
ли враз
ли
вi
-
сть i вти
ши
ли пот
ро
хи нер
во
ве
розд
раз
нен
ня; Гер
ман зiб
рав
ся з
си
ла
ми не ду
ма
ти про си
на, а
щоб пiд
да
ти дум
кам iн
ший пре
-
д
мет за
нят
тя, вiн ви
до
був одер
-
жа
ний пе
ред вiд'?здом те
лег
рам
вiд вi
денсько
го аген
та i по
чав
пильно по де
сять ра
зiв пе
ре
чи
-
ту
ва
ти нем
но
гi сло
ва - пер
ший i
нез
нач
ний на вид ву
зол бу
ду
що?
ве
ли
ко? зо
ло
то? тка
ни
ни. Вiн
вду
му
вав
ся в кож
де сло
во, стро
-
?в пла
ни, i то роз
ве
ло пот
ро
ху
йо
го га
ряч
ку, ос
вi
жи
ло йо
го.
Так вiн при?хав до Льво
ва i сей
-
час по
бiг до по
лi
цi?. Слi
дiв не бу
-
ло нi
яких, вiс
тей нi
яких. Вiн зло
-
жив сто ринських для то
го, хто
би пер
ший вис
лi
див щось пев
-
но
го про йо
го си
на, а мо
же, п'ять
раз бiльше роз
дав уся
ким по
лi
-
цей
ським та пот
ра
тив на утоп
-
ту
ван
ня ко
мi
са
рiв, щоб тi док
ла
-
да
ли ста
ран
ня i всiх сил, щоб
швид
ше дiз
на
ти
ся де
що про си
-
на. Йо
го обi
цян
ку пу
ще
но в га
зе
-
ти, i Гер
ман двi не
дi
лi ще про
си
-
дiв у Льво
вi, жду
чи кож
до
го дня,
що ось-ось при
бi
жить пiс
ла
нець
з по
лi
цi? i заз
ве йо
го до ди
рек
то
-
ра. Але пiс
лан
пя як не бу
ло, так
не бу
ло, i Гер
ма
но
вi са
мо
му при
-
хо
ди
лось про
топ
ту
ва
ти ту
ди сте
-
ж
ку. I все за
дар
ма. Крiм най
де
-
но? над ста
вом оде
жi, нi
чо
го не
бу
ло. По двох не
дi
лях по
лi
цi
яни
i ко
мi
са
ри ска
за
ли йо
му од
но
го
-
лос
но, що тут
ка, в об
ру
бi Льво
-
ва, Гот
лiб не згиб. Але чи ж мiг
Гер
ман тим ус
по
ко?ти
ся? Не
згиб тут
ка, то чи не мiг зги
ну
ти
де
iн
де? А хоть i не згиб, то де ж
мiг по
дi
ти
ся? Все те ще дуж
че
му
чи
ло Гер
ма
на. Вiн про
сив по
-
лi
цiю роз
пи
са
ти гон
чi лис
ти за
Гот
лi
бом, а сам по?хав до Вiд
ня -
улад
жу
ва
ти iн
те
рес.
У Вiд
нi ждав уже на нього з ве
-
ли
кою не
терп
ляч
кою йо
го агент
i за
раз на дру
гий день за
вiв йо
го
до Ван-Гех
та. Два чи три днi тяг
-
ли
ся умо
ви та пе
ре
мо
ви, - Гер
-
ман тор
гу
вав
ся упер
то, i бе
ль
гi
-
?ць, кот
ро
го ожидання та на
дi?
зра
зу так ви
со
ко гра
ли, му
сив
пiд тис
ком су
хих, чис
то дi
ло
вих,
жи
дiвських об
ра
хун
кiв Гер
ма
на
хоть ту
го i звiльна, а все-та
ки
по
да
ва
ти
ся. Ван-Гехт опус
кав з
цi
ни, i вкiн
цi оба су
пiр
пi ста
ли
на тиж
не
вiй пла
тi 500 ринських
в про
тя
гу се
ми лiт, з тою ви
мо
-
вою, щоб Ван-Гехт за той час сам
вiв фаб
ри
ку, i на 5 % ди
вi
ден
ду з
чис
то
го зис
ку за спро
да
ний це
-
ре
зин, ви
роб
ле
ний в двох пос
-
лiд
нiх ро
ках ?х конт
рак
ту. Звiс
на
рiч, Гер
ман не ду
же з лег
ким
сер
цем пiд
пи
су
вав та
кий конт
-
ракт i обi
цю
вав тех
нi
ко
вi та
ку,
не
чу
ва
ну в Бо
рис
ла
вi, су
му; вiн
по
тi
шав
ся тою дум
кою, що чой
змо
же в Га
ли
чи
нi яким свi
том
прик
ру
ти
ти Ван-Гех
та, ви
тяг
ти
з нього як мож
на бiльше, а зап
-
ла
ти
ти мен
ше. I те йо
му опiс
ля
вда
лось!
Фабрикувапня це
ре
зи
ну ма
ло
роз
по
ча
тись аж з но
вим ро
ком.
Во
се
ни мав Ван-Гехт при?ха
ти в
Га
ли
чи
ну до Дро
го
би
ча, щоб на
-
д
зи
ра
ти за бу
до
вою фаб
ри
ки. До
то
го ча
су Гер
ман обi
цяв
ся да
ва
-
ти йо
му не
ве
лич
ку мi
сяч
ну пла
-
ту по 100 ринських, бо зо
бо
в'я
-
зан
ня конт
рак
то
ве по
чи
на
лось
аж з но
вим ро
ком.
Але, крiм то
го од
но
го дi
ла, Гер
-
ман по до
ро
зi ула
див ще дру
ге, i
да
ле
ко бiльше. Схо
дя
чи
ся на бi
-
р
жi з мно
ги
ми зна
ко
ми
ми спе
-
ку
лян
та
ми i ка
пi
та
лiс
та
ми, вiв
час
то за
хо
див з ни
ми в бе
сi
ду
про бо
рис
лавськi ко
пальнi, ?х ба
-
гатст
во, про чи
щен
ня вос
ку i ко
-
ш
ти, про вiд
бут па
ра
фi
ну i т. д.
Вiн зра
зу ди
ву
вав
ся, чо
го се так
пильно йо
го ви
пи
ту
ють о всi по
-
д
рiб
нос
тi лю
ди, кот
рi до
не
дав
на
ма
ло по
ка
зу
ва
ли до них цi
ка
вос
-
тi. Вiн ще бiльше зди
ву
вав
ся, ко
-
ли пе
ре
ко
навсь, як ба
га
то де
якi
з них i са
мi зна
ють про Бо
рис
-
лав, про ви
до
бу
ван
ня i ба
гатст
-
во йо
го пiд
зем
них скар
бiв i про
всi прак
ти
ки при очи
щу
ван
нi i
фальшу
ван
нi це
ре
зи
ну. Аж пе
ре
-
го
дя дiз
нав
ся вiн, що в вi
ден
сь
-
ких "ка
пi
та
лiс
тич
них кру
ж
ках"
за
ро
ди
лась i доз
рi
ла дум
ка за
-
в'я
за
ти ве
ли
ку "Спiл
ку ви
зи
с
ку
-
ван
ня зем
но
го вос
ку". Зра
зу йо
-
го не тi
ши
ла то
та дум
ка. Вiн бо
-
яв
ся, щоб "Спiл
ка ви
зис
ку
ван
ня"
не ста
ла на за
ва
дi йо
го iн
те
ре
-
сам, не ввiй
шла з ним су
пiр i не-
пi
дор
ва
ла йо
го ба
гатст
ва. Але,
пе
ре
ду
мав
ши, вiн аж зас
мi
яв
ся з
сво
го стра
ху. Вi
денськi ка
пi
та
-
лiс
ти, а "Спiл
ка" в Бо
рис
ла
вi! Се
смi
ш
на неск
ла
ди
ця. Хто бу
де ве
-
с
ти в Бо
рис
ла
вi дi
ла "Спiл
ки"?
Ко
ли який-не
будь вi
денський,
за
га
лом ?вро
пей
ський чо
ло
вiк, а
не га
лицький жид, - то за
ги
бель
"Спiл
ки" не
ми
ну
ча, i то за
ги
бель
в ду
же ко
рот
кiм ча
сi. Не так був
зло
же
ний i не так ши
тий Бо
рис
-
лав в тiм ча
сi, щоб ?вро
пей
ський
продп
ри?мець з на
пiвп
ря
мим
по
с
ту
пу
ван
ням, з на
пiв
вiд
по
вiд
-
ни
ми по
нят
тя
ми о фаб
ри
ка
цi?,
без вiч
них бруд
них жи
дiвських
кру
тарств та шах
рай
ств, без
фальшу
ван
ня, без ошу
ки на ро
-
бiт
ни
ках, над
зор
цях i всiх, ко
го
тiльки мож
на бу
ло ошу
ка
ти, -
щоб, ка
жу, та
кий чо
ло
вiк мiг
уде
р
жа
ти
ся в Бо
рис
ла
вi. Прав
да,
i ?вро
пей
ськi фаб
ри
кан
ти-пре
-
дп
ри?мцi не ду
же сто
ро
нять вiд
усiх тих гар
них жи
дiвських при
-
к
мет, не ду
же чис
ти
ми ру
ка
ми
фаб
ри
ку
ють, але все-та
ки до та
-
ко? сте
пе
нi бруд
но
ти та безвс
-
тид
но
го, ра
бiв
ницько
го (вже не
ле
гально
го, як на За
хо
дi) ви
зис
-
ку
ван
ня не до
хо
дять. При тiм
же, в ?вро
пi при
вик
ли бiльше до
по
ряд
ку, до сис
те
ма
тич
нос
тi, до
док
лад
но? бух
гал
те
рi?, а в Бо
рис
-
ла
вi то
дi тi при
вич
ки бу
ли ще
сла
бi i да
ле
ко не за
гальнi. Бiль
-
ша часть предп
ри?мцiв ве
ла сво?
дi
ла якось по-зло
дiй
ськи, без по
-
ряд
ку, щоб тiльки вiд ро
бiт
ни
ка
ви
да
ви
ти як
най
бiльше, обiр
ва
ти
йо
му, що дасться, з плат
нi, а й
те, як мож
на, то й за
раз ви
ту
ма
-
ни
ти вiд нього на
зад. То
му-то
по
нят
но, що при та
щи ро
бо
тi ?в
-
ро
пей
ськi предп
ри?мцi, особ
ли
-
во сис
те
ма
тич
нi i до пунк
ту
аль
-
нос
тi при
вик
лi нiм
цi, не мог
ли в
Бо
рис
ла
вi ус
то
яти
ся.
Все те роз
ду
мав швид
ко Гер
-
ман i ста
рав
ся ближ
че роз
вi
да
-
тись, як, на яких ос
но
вах i ким
зав'язу?ться "Спiл
ка ви
зи
с
ку
ва
-
н
ня". Все, що дiз
нав
ся про те за
-
ду
ма
не дi
ло, втi
ши
ло йо
го ще
дуж
че. До "Спiл
ки" прис
ту
пи
ло
чи
ма
ло знат
них ка
пi
та
лiс
тiв, ос
-
нов
ний фонд мав бу
ти ду
же зна
-
ч
ний, тро
хи не цi
лий мiльйон.
"Зна
читься, мож
на бу
де гар
ний
кус
ник влу
пи
ти", - се був не
вiд
-
луч
ний вне
сок, що чим
раз яс
нi
-
ше ви
з
на
чу
вав
ся в Гер
ма
но
вiй
го
ло
вi. Ка
пi
та
лiс
ти пе
ред за
в'я
-
зан
ням "Спiл
ки" по
си
ла
ли зруч
-
но
го вi
денсько
го iн
же
не
ра на мi
-
с
це, до Бо
рис
ла
ва i до су
сiд
нiх
наф
та
рень, щоб вис
лi
див док
-
лад
но ко
пальнi i фаб
ри
ка
цiю, цi
-
ни ям, цi
ни вос
ку си
ро
го i все,
що пот
рiб
не для уло
же
ния бу
ду
-
ще
го пла
ну дiй
ст
ва "Спiл
ки". Iн
-
же
нер са
ме що вер
нув
ся по дво
-
мi
сяч
нiм по
бу
тi в Га
ли
чи
нi, i вiд
-
по
вi
дi йо
го бу
ли вдо
во
ля
ючi для
ка
пi
та
лiс
тiв, стверд
жу
ва
лись i
тим, що го
во
рив Гер
ман, - тож ко
-
н
сор
цi
ум, зав'язу
ючий "Спiл
ку",
по
рi
шив при
с
ту
пи
ти до дi
ла.
Вже Гер
ман за
кiн
чив умо
ву з
Ван-Гех
том i си
дiв у Вiд
нi без дi
-
ла, нес
по
кiй
ний i втом
ле
ний, чо
-
гось до
жи
да
ючи, на
дi
ючись. Вiн
на
дi
яв
ся звiст
ки вiд львiвсько?
по
лi
цi?, до
жи
дав
ся, що ста
неться
з "Спiл
кою". Аж ось од
но
го дня
вiн дiс
тав зап
ро
шен
ня на збiр
ос
но
ва
те
лiв. Йо
го про
си
ли де
якi
всту
пи
ти та
кож чле
ном до "Спi
-
л
ки", прий
ня
ти пов
но
моч
нiсть
до ве
ден
ня дiл "Спiл
ки". Гер
ман
за
ва
гу
вав
ся. Вiн роз
ра
хо
ву
вав в
сво?й го
ло
вi, яка з то
го бу
ла б
ко
ристь для нього. Ве
ду
чи дi
ла
"Спiл
ки", по
пе
ред усього йо
му
прий
шлось би бiльше за
нед
бу
-
ва
ти сво? влас
нi дi
ла, а за се чи
вип
ла
тив, би йо
му виск зо "Спiл
-
ки"? Всту
па
ючи чле
ном, тре
ба б
сей
час на всту
пi вло
жи
ти знач
ну
су
му до ос
нов
но
го фон
ду. Ак
цi?
"Спiл
ки" хто зна? ще як бу
дуть
iти, а з са
мо
го за
ря
ду ко
рис
тi йо
-
му бу
де та
кож нем
но
го, та й ще
не
тяж
ко впу
та
тись чи кри
мi
-
нально, ко
ли б "Спiл
ка" збанк
ру
-
ту
ва
ла (се Гер
ман ува
жав не
ми
-
ну
чим), чи й ма
те
рi
ально. Гер
-
ман зва
жив усе те жа
во i рi
шив
-
ся анi не всту
па
ти в чле
ни, анi
не прий
ма
ти за
ря
ду, щоб нi в
чiм не бу
ти зв'яза
ним зо "Спiл
-
кою". А тiльки за
раз по ?? за
в'я
-
зан
нi вiн зро
бив конт
ракт на
дос
та
ву си
ро
го вос
ку для "Спiл
-
ки". Конт
ракт був ко
рис
ний. Сто
ти
сяч сот
на
рiв мав пос
та
чи
ти
Гер
ман ще до па
до
лис
та - пе
ре
-
вiз i вiд
бiр прий
ма
ла на се
бе
"Спi
л
ка". До то
го ча
су, а най
да
лi
до но
во
го ро
ку, ма
ла уладп
ти
ся
наф
тар
ня для чи
щен
ня вос
ку.
По вi
доб
ран
нi тих сто ти
сяч
"Спiл
ка" ма
ла зак
лю
чи
ти з ним
но
вий конт
ракт. Крiм то
го, Гер
-
ман обi
цяв
ся по
се
ред
ни
чи
ти
мiж "Спiл
кою" а дру
ги
ми бо
рис
-
лавськи
ми предп
ри?мця
ми о до
-
с
та
ву вос
ку або й о за
куп ям та
за
ко
пiв.
Уладивши все те, Гер
ман пог
-
нав на
зад до Льво
ва. Вiс
тей про
Гот
лi
ба не бу
ло нi
яких. Гер
ма
но
-
вi по
хо
ло
дi
ло ко
ло сер
ця. Яким
ли
цем вiн ста
не пе
ред жiн
кою?
Що вiн ска
же ?й? Йо
му вже на
пе
-
ред чу
ли
ся ?? страш
нi кри
ки та
прок
лят
тя. Вiн пе
реж
дав ще ти
-
ж
день - нi
чо
го не чу
ва
ти. То
дi
вiн рi
шив
ся ?ха
ти до
мiв, тим бi
-
ль
ше що дi
ла кли
ка
ли йо
го до
Бо
рис
ла
ва. I, ?ду
чи до Дро
го
би
ча
би
тою пiд
гiрською до
ро
гою, вiн
так са
мо бив
ся з гад
ка
ми, пе
ре
-
хо
дя
чи вiд чут
тя си
то
го, са
мов
-
до
во
ле
но
го су
по
кою до ти
хо? ра
-
дос
тi фаб
ри
кан
та-ге
шефтс
ма
на
на вид без
мiр
но? бiд
нос
тi та роз
-
пу
ки пiд
гiрсько
го на
ро
ду, на вид
бiльша
ючо
го чис
ла "де
ше
вих i
по
кiр
них ро
бiт
ни
кiв". Але чим
ближ
че вiн наб
ли
жав
ся до Дро
-
го
би
ча, тим час
тi
ше i грiз
нi
ше
пе
ре
ми
гу
ва
ла пе
ред йо
го уявою
роз
лю
че
на i зап
ла
ка
на жiн
ка,
тим гус
тi
шою хма
рою на
ля
гав
на йо
го ду
шу нес
по
кiй.
Але яке ж бу
ло за
чу
ду
ван
ня
Гер
ма
на, ко
ли, при?хав
ши до
до
-
му, зас
тав свою жiн
ку в та
кiм не
-
з
ви
чай
нiм для се
бе наст
ро?, що й
сам не знав, що з нею ста
ло
ся.
За
мiсть спо
дi
ва
них слiз та прок
-
лять i ви
бу
хiв ска
же
но
го гнi
ву,
йо
го стрi
ти
ла якась зло
рад
на
на
с
мiш
ли
вiсть. Риф
ка, мов со
ро
-
ка в кiст
ку, за
зи
ра
ла йо
му в ли
-
це, пильно до
ба
чу
ва
ла всi змi
ни,
всi но
вi бо
роз
ди, якi по
ви
орю
ва
-
ла на нiм гри
жа i не
пев
нiсть.
Прав
да, Риф
ка ви
пи
ту
ва
ла йо
го
про Гот
лi
ба, аха
ла, ко
ли Гер
ман
го
во
рив, що, ми
мо вся
ких тру
-
дiв, не мiг йо
го вiд
пи
та
ти, але у
всiм тiм вид
нi
лась рад
ше ?? охо
-
та под
раз
ни
ти му
жа, нiж дiз
на
-
ти
ся справ
дi щось вiд нього. А
при
тiм же ?? ли
це, рум'яне, здо
-
ро
ве, i ожив
ле
не, ?? сi
рi очi, па
ла
-
ючi яко
юсь не
зак
ри
тою ра
дiс
тю,
?? жи
вi ру
хи та жес
ти i на
вiть хiд
?? лег
кий та го
лос дзвiн
кий - все
те ду
же не на
да
ва
ло
ся до смут
-
ку
ван
ня та охан
ня, все ка
за
ло
до
га
ду
ва
тись, що час ?х роз
лу
ки,
так важ
кий для Гер
ма
на, зов
сiм
не був важ
ким анi сум
ним для
йо
го жiн
ки. Гер
ман зра
зу стов
-
пiв, ди
ву
ю
чись.
-
Гм, - ска
зав вiн до жiн
ки, ко
ли
во
ни по обi
дi (Риф
ка ?ла обiд ра
-
зом з ним i ?ла ба
га
то i з ве
ли
-
ким апе
ти
том, чо
го Гер
ман дав
-
но не ви
дав) за
сi
ли по
руч на м'я
-
кiй со
фi i Риф
ка, на
си
лу крив
ля
-
чи ли
це, ще раз по
ча
ла роз
пи
ту
-
ва
ти йо
го про Гот
лi
ба, - гм, - ска
-
зав Гер
ман, - а ти, як ба
чу, за той
час анi ду-ду со
бi. Та й ве
се
ла
ста
ла, мов доньку за
мiж вiд
да
ла!
-
Я? Гос
по
ди бо
же! Я очi сво?
проп
ла
ка
ла, ну, але те
пер, як ти
при?хав, по тiлькiм ча
сi?
-
Так-то во
но так, - го
во
рив не
-
до
вiр
чи
во Гер
ман, - але ме
нi
щось не здав
ся, що
би то для ме
-
не та
ка ра
дiсть та й та
ка наг
ла
змi
на. Ану, ска
жи прав
ду, що то
-
му за при
чи
на?
Вiн ус
мi
хав
ся, гля
дя
чи ?й в ли
-
це. Во
на розс
мi
ялась та
кож:
-
Причина? Чи ти оду
рiв? Яка ж
би ма
ла бу
ти при
чи
на?
-
Готлiб при
був?
-
I-i-i, а то
бi що? Гот
лiб?.. Мiй
бiд
ний Гот
лiб! - I во
на знов пла
-
к
си
во скри
ви
ла ли
це. - Ко
би вiн
при
був, не та
ка б я бу
ла!
-
Ну, то що ж то
бi та
ко
го? Ра
-
дiсть свi
титься в тво?х очах, слiз
анi слi
ду на ли
цi не зна
ти. Го
во
-
ри, шо хо
чеш, а в тiм му
сить
щось бу
ти.
-
Iди, дур
ний, iди, так то
бi зда
-
?ться! - I Риф
ка вда
ри
ла йо
го ва
-
х
ля
рем по пле
чi i, всмiх
нув
ши
ся,
вий
шла до сво?? спа
льнi i замк
-
ну
ла две
рi за со
бою. Гер
ман си
-
дiв-си
дiв, ди
ву
вав
ся, до
га
ду
вав
-
ся, а вкiн
цi, плю
нув
ши, про
бур
-
ко
тiв: "Що то бабська ма
не
рiя!"
Да
лi встав, по
хо
див тро
хи по
свiт
ли
цi i взяв
ся до сво?х бо
рис
-
лавських дiл.
I Риф
ка, ско
ро до спальнi, та
-
кож прой
шла
ся кiлька ра
зiв там
i на
зад, от
во
ри
ла вiк
но i вiд
дих
-
ну
ла гли
бо
ко, мов по тяж
кiй
уто
мi, ?? сер
це би
ло
ся живо. На
ли
це вис
ту
пив ще жи
вi
ший ру
-
м'янець, ко
ли з-пiд кор
се
та ви
-
тяг
ла не
ве
лич
кий, нед
ба
ло зло
-
же
ний i за
пе
ча
та
ний лист. Са
ме
ни
нi, пе
ред Гер
ма
но
вим при?
з
-
дом, во
на одер
жа
ла йо
го че
рез
пiс
лан
ця - ма
ло
го ко
ми
нар
чу
ка,
що при
хо
див бу
цiм
то пи
та
ти
ся,
чи не тре
ба ви
мi
та
ти ко
ми
ни, i
пе
пос
те
ре
же
но всу
нув ?й в ру
ку
за
чор
не
ний са
жею лист. Во
на
ще й до
сi не ма
ла ча
су про
чи
та
-
ти йо
го, але од
но те, що лист був
вiд Гот
лi
ба, - ко
минар
чук був
йо
го зви
чай
ним пiс
лан
цем, - ра
-
ду
ва
ло ??, а не
терп
ляч
ка до
вi
да
-
тись, що пи
ше Гот
лiб, так i пiд
-
ки
ду
ва
ла нею, ко
ли си
дi
ла i роз
-
мов
ля
ла з Гер
ма
ном.
-
Фу, доб
ре, що-м розв'яза
ла
ся з
ним! А бi
да моя, що нi
чо
го не
скрию на ли
цi, та
ка на
ту
ра по
га
-
на. За
раз ста
рий бiс до
га
дав
ся.
Але че
кай, чор
та з'?ш, по
ки вiд
ме
не прав
ди дiз
на?шся!.. - Во
на
сi
ла вiд
так на со
фу, от
во
ри
ла
лист i по
ча
ла чи
та
ти, звiльна
сле
бi
зу
ючи гру
бi, нед
ба
ло на
ма
-
за
нi бук
ви.
Вiд ви?зду Гер
ма
на до Льво
ва
справ
дi но
ве жит
тя за
ча
лось для
Риф
ки. Нес
по
дi
ва
ний по
во
рот
си
на, та й ще в та
кiм нез
ви
чай
-
нiм спо
со
бi по
дiй
ст
ву
вав на не?,
як на
бiй еле
к
т
рич
но? ба
те
рi?.
Мов бе
зум
на з ра
дос
тi, во
на по
вiд
хо
дi Гот
лi
ба бi
га
ла по по
ко
ях,
без дум
ки i без цi
лi пе
рес
тав
ля
-
ла крiс
ла та сто
ли, цi
лу
ва
ла Гот
-
лi
бiв порт
рет, мальова
ний в йо
-
го шкiльних ча
сах, i лед
ве-лед
ве
ути
хо
ми
ри
лась. Але хоть i вспо
-
ко?лась на вид, то все-та
ки в
нут
рi ?? ки
пi
ло та кле
ко
тi
ло,
кров пли
ла жи
вi
ше, ?? роз
буд
же
-
на фан
та
зiя блу
ди
ла та но
си
ла
ся
ле
том лас
тiв
ки, ста
ра
ючись роз
-
га
да
ти, де то те
пер ?? син, що ро
-
бить, ко
ли i як по
ба
читься з
ним. Ожи
дан
ка день по
за день
дер
жа
ла ?? в нап
ру
жен
нi. Во
на
тур
бу
ва
лась, вiд
ки до
бу
ти для
Гот
лi
ба гро
шей, ра
ду
ва
лась, ко
-
ли вiн ча
сом в сво?м вуг
лярськiм
убо
рi при
бi
гав до не?, роз
пи
ту
-
ва
ла йо
го, як вiн жи? i що дi?,
але Гот
лiб та
кi пи
тан
ня збу
вав
усе дво
матрьома сло
ва
ми, заг
-
ро
жу
ючи за
то ма
тiр, щоб мов
ча
-
ла о нiм пе
ред вiт
цем i пе
ред усi
-
ми та щоб ста
ра
ла
ся для нього о
гро
шi. I в тiм не
нас
тан
нiм нап
-
ру
жен
нi та розд
раз
нен
нi най
ш
-
ла Риф
ка те, чо
го не ста
ва
ло ?й
до
сi, - най
шла за
нят
тя, най
шла
не
ви
чер
па
ний пред
мет до пра
цi
ду
мок - i ожи
ла, по
хо
ро
шi
ла.
Частенько Гот
лiб, за
мiсть щоб
мав прий
ти сам, при
си
лав лис
-
ти. Тi лис
ти, хоть ко
рот
кi i неск
-
лад
нi, бу
ли но
вим пред
ме
том
за
нят
тя i роз
ду
му
ван
ня для Ри
-
ф
ки. Во
ни тим бу
ли цiн
нi
шi для
не?, бо сло
во, на
пи
са
не, ос
та
ва
-
лось на па
пе
рi, бу
ло раз у раз
мов жи
ве пе
ред нею, во
на мог
ла
чи
та
ти i пе
ре
чи
ту
ва
ти Гот
лi
бо
вi
лис
ти по ти
сяч ра
зiв i все на
хо
-
ди
ла в них чим лю
бу
ва
ти
ся. Тi
лис
ти во
на вiд
би
ра
ла i чи
та
ла з
та
кою дрож
жю, з та
ким зру
шен
-
ням, як мо
ло
дi дiв
ча
та вiд
би
ра
-
ють i чи
та
ють лю
бов
нi лис
ти.
Пот
ре
ба лю
бо
вi i сильних зру
-
шiнь, нев
до
во
ле
на в мо
ло
дих лi
-
тах а роз
ви
та аж до нер
во
во? га
-
ряч
ки пiз
нi
шим жит
тям в дос
-
тат
ку а без дi
ла, ви
ли
ва
ла
ся те
-
пер, мов дов
го здер
жу
ва
ний по
-
тiк, кот
рий вкi
н
цi зду
жав ро
зiр
-
ва
ти греб
лю.
-
Що то вiн те
пер пи
ше, го
луб
-
чик мiй? - шеп
та
ла Риф
ка, от
во
-
рив
ши лист i на
пу
ва
ючись ще
пе
ред чи
тан
ням роз
кiш
ною ожи
-
дан
кою, I вiд
так за
ча
ла пiв
го
ло
-
сом чи
та
ти, зу
пи
ня
ючись та з
труд
нiс
тю роз
би
ра
ючи сло
ва:
"Мамцю! Гро
шей маю ще до
-
сить, - тре
ба ми бу
де аж на дру
-
гий тиж
день. Але не о тiм хо
тiв
би я ни
нi вам на
пи
са
ти. Чув-?м,
що та
то ма
ють при?ха
ти. Пам'я
-
тай
те, не ви
го
во
рi
ть
ся, бо я го
-
тов на
ро
би
ти ве
ли
ко? бi
ди. Але
й не о тiм хо
тiв би я вам ни
нi на
-
пи
са
ти. Роз
по
вiм вам щось цi
ка
-
во
го. Ча
су те
пер маю до
сить, хо
-
д
жу со
бi ку
да хо
чу ули
цями, по
-
ля
ми. Зна?те, оног
ди по
ба
чив я
на про
хо
дi дiв
чи
ну, - вiд
ко
ли
жию, не ви
дав та
ко?. I ще не
знаю, чия во
на. Ку
ди йшла, я
слiд
ком за нею, а трем
тiв цi
лий,
як у го
ряч
цi. I на
раз на скру
тi
щез
ла, - кiлька до
мiв ве
ли
ких та
пиш
них обiч, не знаю, в кот
рий
увiй
шла. I вiд то
го ча
су сам не
знаю, що зо мною ста
ло
ся. Ход
-
жу, мов сам не свiй, все во
на ме
-
нi при
вид
жу?ться i в снi, i на
явi.
Я вже рi
шив
ся, ско
ро ?? дру
гий
раз по
ба
чу, прис
ту
пи
ти прос
то
до не? i пи
та
ти ??, чия во
на, але
до
сi ще не уда
лось ме
нi ба
чи
ти ??
дру
гий раз. Все ход
жу тою ву
ли
-
цею, на кот
рiй ме
нi щез
ла з ви
-
ду, гляд
жу у всi вiк
на, але дар
ма,
- не по
ка
зу?ся. Ко
би-м хоть знав,
у кот
рiм до
мi во
на жи?, то би-м
пи
тав сто
ро
жа або ко
го. Але я не
по
пу
щу
ся, му
шу ви
вi
да
тись, хто
во
на, бо вiд пер
шо
го ра
зу, ко
ли-
м ?? по
ба
чив, по
чув я, що без не?
жи
ти не мо
жу. Так, мам
цю, во
на
му
сить бу
ти моя, най во
на со
бi
бу
де хто хо
че! Ско
ро що дiз
на
-
юся, на
раз на
пи
шу вам".
Яке дiй
ст
во зро
бив той лист на
Риф
ку, сього нi сло
вом ска
за
ти,
нi пе
ром спи
са
ти. Во
на цi
ла зад
-
ри
жа
ла, мов вiд про
пас
ни
цi. Пе
-
р
ший раз в жит
тi во
на дер
жа
ла
лист, справ
дi ти
ка
ючий чут
тя,
лю
бо
вi, i хоть у гру
бiй фор
мi,
все-та
ки яс
но вис
ка
зу
ючий лю
-
бов гли
бо
ку i жи
ву, тро
хи, мо
же,
над
то неп
ла
то
нiч
ну, гру
бу, але
за
то сильну i слi
пу, - а та
ка лю
-
бов най
бiльше му
си
ла по
до
ба
-
тись Риф
цi, ма
ло
об
ра
зо
ва
нiй,
не
р
во
вiй i кро
вис
тiй, Риф
цi, кот
-
ра в сво?м жит
тi нi
яко? лю
бо
вi
не заз
на
ла. Як ра
да б во
на бу
ла
те
пер ба
чи
ти сво
го Гот
лi
ба, мiц
-
но-мiц
но при
тис
ну
ти йо
го до
рер
ця, слi
ди
ти за кож
дим йо
го
кро
ком, жи
ти йо
го дум
ка
ми, па
-
ла
ти йо
го чут
тям. Ад
же вiн лю
-
бить! I з нею пер
шою по
дi
лив
ся
тай
ною сво
го сер
ця! I вiд
ко
ли
во
на зна
ла те, во
на два ра
зи си
-
ль
нi
ше по
лю
би
ла Гот
лi
ба, iмен
-
но за те, що вiн лю
бить. Пра
в
да,
ко
ли б тут ко
ло не? бу
ла i жи
ла
то
та дiв
чи
на, кот
ру вiн лю
бив,
ко
ли б то
та дiв
чи
на i з сво
го бо
-
ку лю
би
ла йо
го, Риф
ка неп
ре
-
мiн
но зне
на
ви
дi
ла б ??, стро?ла б
?? жит
тя - за ?? лю
бов!..
Минав день за днем га
ряч
ко
во?
ожи
дан
ки. Риф
ка з пре
ве
ли
ким
тру
дом удер
жу
ва
лась, щоб не
зра
ди
ти пе
ред Гер
ма
ном пе
ку
-
чо? тай
ни. На ?? щас
тя, по трьох
днях Гер
ман ви?хав до Бо
рис
ла
-
ва, де мав по
бу
ти па
ру день. Ос
-
тав
шись са
ма до
ма, Риф
ка по
чу
-
ла в до
мi якусь тiс
но
ту, якусь
душ
нiсть, - кров ?? га
ря
чим ок
ро
-
пом бур
ли
ла в жи
лах. Во
на ви
й
-
шла з по
кою. Сто
яв жар
кий лiт
-
нiй день. Прос
тор
ний сад за до
-
мом так i ма
нив до се
бе роз
кiш
-
ним хо
ло
дом, тем
ною зе
лен
ню,
жи
вим за
па
хом та ле
ге
сеньким,
та?мни
чим ше
по
том лис
тя. Во
на
ми
мо
во
лi пiш
ла ту
ди. Са
дiв
ни
ки
як
раз об
ри
ва
ли виш
нi та ве
ли
кi,
вчас
но дос
тиг
шi веп
ри
ни. Два
хло
па
ки з ко
шич
ка
ми в ру
ках
сто
яли на тон
ких виш
не
вих гiл
-
ках, од
ною ру
кою при
дер
жу
ю
-
чи
ся за щаб
лi, а дру
гою зри
ва
-
ючи спi
лi виш
нi. А ста
рий са
дiв
-
ник в бiльший кiш зби
рав веп
-
ри
ни, при
чяк
нув
ши пе
ред роз
-
ло
гим веп
рин
ни
ком i пi
дiй
ма
-
ючи гiл
ку за гiл
кою. Хлоп
цi на
де
ре
вi смi
ялись, жар
ту
ва
ли та
пе
ре
мов
ля
ли
ся, а ста
рий мур
ли
-
кав сти
ха якусь пiс
ню. Ко
ли по
-
ба
чив па
ню, пi
дiй
шов до не? з
ук
ло
ном, по
жа
лу
вав
ся, що виш
-
нi сього ро
ку зро
ди
ли сла
бо, за
-
то веп
ри
ни гар
нi i ду
же доб
ре
пла
тяться. Вiн виб
рав кiлька
при
гор
щiв са
мих дос
тиг
лих веп
-
рин, ве
ли
ких, як тер
нос
ли
ви, i
про
сив Риф
ку пе
ре
ку
си
ти. Во
на
взя
ла ?х у хус
точ
ку. За той час
поз
ла
зи
ли хлоп
цi з виш
нi з пов
-
ни
ми ко
ши
ка
ми. Спi
лi, пов
нi
яго
ди бли
ща
ли на сон
цi, мов яке
до
ро
ге ка
мiн
ня, крiзь ?х то
не
нь
-
ку про
зiр
час
ту шкiр
ку сон
це
про
к
ра
да
ло
ся в ?х нут
ро, мi
ни
-
лось i пе
ре
ли
ва
лось в чер
во
на
-
вiм вин
нiм пли
нi, не
мов виш
нi
бу
ли на
ли
тi кров'ю. Хлоп
цi нар
-
ва
ли та
кож тем
но-зе
ле
но
го ви
-
ш
не
во
го лис
тя, вис
те
ли
ли ним
дно не
ве
лич
ко
го при
кад
ка i обе
-
реж
ли
во по
ча
ли в нього скла
да
-
ти виш
нi. Риф
ка сто
яла i гля
дi
-
ла, втя
га
ючи в се
бе всi
ма по
ра
-
ми тi
ла ми
лий хо
лод, роз
кiш
ну
вог
кiсть та свi
жiсть са
ду i упо
ю
-
ючий за
пах свi
жо
нар
ва
них ви
-
шень, ?й бу
ло лю
бо i при?мно, як
нi
ко
ли. Во
на мов
ча
ла.
Коли втiм ти
хе
сенько, не
мов
ук
рад
ком, рип
ну
ла хвiрт
ка, ве
-
ду
ча з под
вiр'я до са
ду, Риф
ка
озир
ну
ла
ся. Ма
лий об
мур
за
ний
ко
ми
нар
чук сто
яв у хвiрт
цi; пог
-
ля
дом звав ?? до се
бе. Во
на по
ле
-
тi
ла рад
ше, нiж пiш
ла.
-
Панi, ту для вас лис
ток! - шеп
-
нув ко
ми
нар
чук.
Рифка з бiльшою, нiж зви
чай
-
но, дрож
жю прий
ня
ла по
м'ятий
не
за
пе
ча
та
ний лис
ток. Ко
ми
на
-
р
чук пус
тив
ся, бу
ло бiг
ти геть.
-
Постiй, пос
тiй, - ска
за
ла Риф
-
ка, а ко
ли той за
вер
нув
ся, ви
си
-
па
ла йо
му в шап
ку одер
жа
нi вiд
са
дiв
ни
ка веп
ри
ни. Ко
ми
нар
чук,
ура
ду
ва
ний, по
бiг, ку
са
ючи та
ви
си
са
ючи ве
п
ри
ни, а Риф
ка пi
-
ш
ла до сво?? спальнi, дри
жа
чи
всiм тi
лом, з го
лос
но б'ючим се
-
р
цем, замк
ну
ла
ся, сi
ла на соф
цi,
вi
дiтх
ну
ла гли
бо
ко, щоб ус
по
-
ко?ти
ся, i за
ча
ла чи
та
ти:
"Я ви
дiв ??! Гос
по
ди, що за кра
-
са, що за ли
це, що за очi! Ме
не
тяг
ло до не?, я не мiг опер
ти
ся.
?ха
ла в брич
цi ку
дись на Зад
вiр
-
не пе
ред
мiс
тя, - я стрi
тив
ся з
нею нес
по
дi
ва
но. I я вiд
ра
зу мов
оду
рiв, так, оду
рiв. Я ки
нув
ся пе
-
ред ко
нi - по
що, на
що, i сам не
знаю. Я, ба
читься, хо
тiв зу
пи
ни
-
ти брич
ку, щоб роз
пи
та
ти ??, хто
во
на. Але ко
нi пе
ре
пу
ди
лись ме
-
не i шарп
ну
ли вбiк. Во
на скрик
-
ну
ла, пог
ля
дi
ла на ме
не i поб
лiд
-
ла. А я, уче
пив
ши
ся за ва
саг бри
-
ч
ки, во
лiк
ся по до
ро
зi по ка
мiн
-
ню. Я не чув бо
лю в но
гах, а
тiлько ди
вив
ся на ню. "Я люб
лю
те
бе! Хто ти?" - ска
зав я ?й. Але
втiм обер
нув
ся вiз
ник i вда
рив
ме
не пу
жiв
ном по го
ло
вi так си
-
льно, що я з бо
лю пус
тив брич
ку
i упав на
се
ред до
ро
ги. Брич
ка
по
то
рох
тi
ла да
лi. Во
на знов
скри
к
ну
ла, озир
ну
ла
ся, - бiльше
не тям
лю. Я, прав
да, схо
пив
ся
ще на но
ги, щоб бiг
ти за нею,
але за
бiг тiлько два кро
ки i знов
упав. Мо? но
ги по
роз
би
ва
лись о
ка
мiн
ня, з них тек
ла кров, го
ло
-
ва бо
лi
ла i на
пух
ла, - я тро
хи не
зом
лiв. На
дiй
шла ба
ба, да
ла ме
нi
во
ди, пе
ре
в'я
за
ла но
ги, i я по
во
-
лiк
ся до ха
ти. Ле
жу i пи
шу до те
-
бе. Зладь на завт
ра i пе
ре
дай ко
-
ми
нар
чу
ком тро
ха гро
шей, де
-
сять ри
нських, - чу?ш? Те
пер ко
-
ло ме
не чу
жi лю
ди хо
дять, - мо
г
-
ли б до
мiр
ку
ва
ти
ся?"
Рифка, не до
чи
тав
ши до кiн
ця,
впа
ла зом
лi
ла на соф
ку.
VII
Було то ве
чо
ром. Ма
тiй i Бе
-
недьо по
вер
та
ли з ро
бо
ти i си
дi
-
ли мов
ча
чи в ха
тi при мла
вiм
свiт
лi не
ве
лич
ко
го ка
ган
ця, в
кот
рiм го
рiв, шквар
чав i порс
кав
не
чи
ще
ний бо
рис
лавський вiск.
Бе
недьо вдив
ляв
ся в план, розп
-
рос
тер
тий пе
ред ним, а Ма
тiй,
си
дя
чи на сво?м ма
лiм стiльчи
-
ку, ла
тав сво? хо
да
ки. Ма
тiй вiд
то
го ве
чо
ра, ко
ли Морт
ко ска
зав
йо
му, що "?х спра
ва скiн
че
на",
був мов
чаз
ли
вий, мов при
би
тий.
Бе
недьо хоч i не знав док
лад
но,
що се за спра
ва, все-та
ки ду
же
жа
лiв Ма
тiя i рад був до
по
мог
ти
йо
му, але, з дру
го
го бо
ку, не смiв
за
чi
па
ти йо
го, що
би не роз
во
ру
-
ша
ти в нiм на
бо
лi
ло
го. Скрип
ну
-
ли две
рi, i до ха
ти ввiй
шов Анд
-
русь Ба
са
раб.
-
Дай бо
же час доб
рий! - ска
зав
вiн.
-
Дай бо
же здо
ров'я! - вiд
по
вiв
Ма
тiй, не пiд
во
дя
чи
ся з мiс
ця i
ви
тя
га
ючи дра
тов.
Андрусь сiв на ла
вi пiд вiк
ном i
мов
чав, роз
зи
ра
ючи
ся по ха
тi.
Оче
вид
но, вiн не знав, вiд чо
го
би то за
ча
ти бе
сi
ду. Да
лi звер
-
нув
ся до Бе
не
дя:
-
А що у те
бе, поб
ра
ти
ме, чу
ва
-
ти?
-
От, увiй
де, - вiд
по
вiв Бе
недьо.
-
Щаститься то
бi якось в на
шiм
Бо
рис
ла
вi, - ска
зав тро
хи гри
зь
-
ко Анд
русь. - Чув я, чув. Та ти те
-
пер ве
ли
кi гро
шi бе
реш ден
но
при сво?й фаб
ри
цi!
-
По три ринськi ден
но. Не над
-
то то ба
га
то як на май
ст
ра, але
як на бiд
но
го по
мiч
ни
ка, то пев
-
но, що до
сить. Тре бу
де де
що пi
-
с
ла
ти ма
мi, а реш
ту, - ну, та вже
о реш
тi по
го
во
ри
мо пiз
нiй
ше, як
усi зiй
дем
ся. Я ду
мав де
що тро
ха
над на
шою до
лею?
-
Ну, i що ж ви ви
ду
ма
ли? - спи
-
тав Анд
русь.
-
Будемо го
во
ри
ти о тiм на збо
-
рi. Але от те
пер ста
рай
мо
ся де
як
по
тi
ши
ти поб
ра
ти
ма Ма
тiй, -
адiть, який хо
дить! Я вже й сам
хо
тiв де
що ба
ла
ка
ти, але що, ба
-
чи
те, за
ма
ло ще йо
го знаю?
-
Та я, влас
не, для то
го прий
-
шов, - ска
зав Анд
русь. - Поб
ра
-
ти
ме Ма
тiю, по
ра би то
бi роз
ка
-
за
ти нам, що у те
бе за спра
ва бу
-
ла з Морт
ком i чо
му во
на те
бе
так об
хо
дить?
-
Е, та що вам роз
по
вi
да
ти? -
зне
хо
тя вiд
ка
зав Ма
тiй. - Що го
-
во
ри
ти, ко
ли спра
ва скiн
че
на?
Те
пер дар
ма го
во
ри
ти, - не по
-
вер
неш!
-
Та хто зна?, хто зна?, чи скiн
-
че
на, - ска
зав Бе
недьо. - Роз
по
вi
-
дж
те ли
шень, все три го
ло
ви по
-
т
раф
лять бiльше де
що ви
га
да
-
ти, нiж од
на. Мо
же, най
де
ся ще
яка ра
да. А як
би вже i справ
дi
все про
па
ло, то бо
дай вам бу
де
лег
ше, ко
ли з на
ми по
дi
ли
те
ся
сво?ю гри
жею.
-
Ая, ая, i я так ка
жу, - пот
вер
-
див Анд
русь. - Все-то сам-один
чо
ло
вiк - ду
рень нап
ро
тив гро
-
ма
ди.
-
Ой так, так, поб
ра
ти
ме Анд
ру
-
сю, - вiд
по
вiв су
мо
ви
то Ма
тiй, вi
-
д
ло
жив на
бiк скiн
че
ну ро
бо
ту i
за
ку
рив люльку, - мо
же, то й але,
що чо
ло
вiк ду
рень: прив'яже
ся
до дру
го
го, i вiд
так гри
зи
ся вже
не йно са
мим со
бою, але й дру
-
гим, i тре
тiм! Та й ще, прав
ду то
-
бi ска
жу, за дру
гим чо
ло
вiк дуж
-
че гри
зе
ся, нiж за со
бою. Та
ке й
мо?. Не
хай i так, роз
ка
жу вам,
яка зi мною гiс
то
рiя бу
ла i яка у
ме
не спра
ва з Морт
ком.
Буде вже то
му щось зо штир
-
най
цять лiт. Са
ме п'ять лiт по
мо?м при
хо
дi до то
го зак
ля
то
го
Бо
рис
ла
ва. Ще то
дi ту не так бу
-
ло. Ями йно що по
чи
на
ли
ся, - все
ще якось по
до
ба
ло на се
ло, хоть
i то
дi вже жи
дiв
нi наз
ла
зи
ло
ся
бу
ло сю
да, як хро
бiв до стер
ва.
То то
дi ти, не
бо
же, ту пек
ло бу
-
ло, аж сум
но по
га
да
ти. Жи
дiв
ня
кру
ти
ла
ся та го
мо
нi
ла ко
ло ко
-
ж
до? ха
ти, пес
ти
ла
ся, як тi пси,
до кож
до
го гос
по
да
ря, на
си
лу
тя
г
ла до корш
мiв або й та
ки в
ха
тах по?ла лю
дей, ви
ду
рю
ючи
по кус
ни
ко
вi грун
ту пiд за
ко
ни.
Що я то
дi на
ви
дiв
ся, аж сер
це
ну
ка
ло! А ско
ро, со
ба
чi дi
ти, об
-
ду
ри
ли чо
ло
вi
ка, вис
са
ли з н?го
все, що мож бу
ло вис
са
ти, - то
дi
гей же на н?го! То
дi вiн i пи
як, i
лай
дак, i пся
па
ра, то
дi йо
го i з
корш
ми вит
ру
чу
ють, i з влас
но?
ха
ти ви
га
ня
ють. Страш
но збит
-
ку
ва
ли
ся над людьми!
От раз iду я ра
но на ро
бо
ту,
див
лю
ся: пов
на ву
ли
ця лю
дей,
зби
ли
ся в ку
пу, го
мо
нять щось,
се
ред ку
пи крик i плач, а збо
ку в
не
ве
лич
кiй, со
ло
мою кри
тiй ха
тi
жи
ди вже роз
газ
ду
ва
ли
ся, як у
се
бе до
ма, ви
мi
ту
ють iз
се
ре
ди
-
ни все: мис
ки, горш
ки, по
ли
цi,
скри
ню? "Що та
ко
го"? - пи
таю
я. "А що, - вiд
по
вi
да? оден чо
ло
-
вiк, - до
ве
ли нех
рис
ти бiд
но
го
Мак
си
ма до пос
лi
ди
ого. Стат
ний
був газ
да, нi
що й ка
за
ти, а лю
дя
-
ний, чем
ний?" - "Ну, та й що з
ним ста
ло
ся?" - "А не ви
диш, -
ка
же чо
ло
вiк, - ви
ду
ри
ли у н?го
грунт, ху
до
ба роз
т
ра
ти
ла
ся, а
ни
нi ось прий
шли та й з ха
ти го
ви
верг
ли, ка
жуть, що то ?х, що
во
ни со
бi ку
пи
ли. Той в крик -
жи
ди не пи
та
ють. Той дiр
вав
ся
до бiй
ки, а ?х зле
тi
ло
ся в од
нiй
хви
лi, як тих гав
ро
нiв, та й да
-
вай би
ти бiд
но
го Мак
си
ма! Зро
-
бив
ся крик, за
ча
ли збi
га
ти
ся й
на
шi лю
ди i лед
во вир
ва
ли Мак
-
си
ма з жи
дiвських рук. А той об
-
кер
вав
ле
нi
iй, аж стра
ш
ний, та й
кри
чить: "Лю
ди доб
рi, ви ви
ди
-
те, що ту дi?ся? Чо
го сто?те? Ви
га
да?те, що то лиш зо мною так
ста
ло
ся? I з ва
ми бу
де так са
мо!
Хо
дiть, бе
рiть, що хто ма?, в ру
-
ки - со
ки
ри, цi
пи, ко
си, - бе
рiть i
ви
же
нiть то
то пар
шивст
во з се
-
ла. Во
ни вас роз
то
чать жи
вих,
так як ме
не роз
то
чи
ли!" Лю
ди
ви
ди
ви
ли
ся на н?го, сто
ять, го
-
мо
нять? А ту оден жид, - он той,
що он ви
зи
рав з вiк
на, - пiр
вав
ка
мiнь та й луп Мак
си
ма в го
ло
-
ву. Той на мiс
цi пе
ре
вер
нув
ся,
лиш за
хар
чав: "Лю
ди доб
рi, не
дай
те мо?й ди
ти
нi за
ги
ба
ти! Я
вми
раю!.."
Я не дос
лу
хав то
го опо
вi
дан
ня
а по
чав про
тис
ка
ти
ся до се
ре
ди
-
ни здви
гу. На
се
ред ули
пi ле
жав
чо
ло
вiк, мо
же, де со
ро
ка лiт, в
по
дер
тiй со
роч
цi, ок
ро
вав
ле
ний,
по
си
нi
лий. З го
ло
ви ще ка
па
ла
кров. Ко
ло нього при
па
да
ла i ле
-
бе
дi
ла ма
ла дiв
чин
ка. Ме
не аж
мо
ро
зом об
хо
пи
ло, ко
ли по
зир
-
нув та то
то, а лю
ди обс
ту
пи
ли
до
око
ла, сто
ять стi
ною та го
мо
-
нять, але й з мiс
ця не ру
ша
ю
-
ться. А Мак
си
мо
ву ха
ту обс
ту
пи
-
ла жи
дiв
ня, аж за
чор
нi
ло
ся до
в
-
ко
ла, - вай
кiт та гар
кiт та
кий,
що й сло
ва влас
но
го не чу
ти.
Я стою, як ос
тов
пi
лий, див
лю
ся
сю
ди-ту
ди, не знаю, що дi
яти.
Аж ту вид
жу, з вiк
на вис
та
вив
ся
той сам жид, що за
бив Мак
си
ма;
вже геть-геть, вид
но, ос
мi
лив
ся i
кри
чить, по
га
нець: "Так му тре
-
ба, пи
яко
ви од
но
му! Так му тре
-
ба! А ви чо
го ту пос
та
ва
ли, сви
-
нi? Марш до
до
му оден з дру
-
гим!"
В ме
нi кров за
ки
пi
ла.
"Люди, - за
ре
вiв я не сво?м го
-
ло
сом, - чи ви пос
тов
пi
ли, чи по
-
ца
пi
ли? Та не ви
ди
те, що чо
ло
вi
-
ка за
би
ли пе
ред ва
ши
ми очи
ма i
ще смi
ються? А ви сто?те та й нi
-
чо? А грiм же би вас бо
жий по
-
бив! Бий зло
дi?в жи
дiв!"
"Бий! - за
ре
вi
ло в тiй хви
лi з
усiх бо
кiв, аж зем
ля зди
ль
ко
тi
ла.
- Бий зло
дi?в, п'явок!"
То так, як би iск
ра в со
ло
му
впа
ла. В од
нiй хви
лi весь мир
став як не той. Я ще й не озир
-
нув
ся, а ту вже цi
ла хма
ра ка
мiн
-
ня дрррень на жи
дiв. Лиш тi
ль
-
ко ще я ви
дiв, що той жид, що
за
бив Мак
си
ма, як стри
мiв у вiк
-
нi, так в од
нiй хви
лi пiдс
ко
чив,
хо
пив
ся за го
ло
ву ру
ка
ми, скру
-
тив
ся, спи
щав та й бовть на зем
-
лю. Бiльше я не ви
дiв, не чув нi
-
чо
го. Крик, гвалт пiд
няв
ся та
-
кий, як на суд
ний день. Лю
ди
ре
вi
ли без пам'ятi, тис
ли
ся на
-
пе
ред, рва
ли, що ко
му впа
ло пiд
ру
ки: кiл
ля з пло
тiв, хво
рост,
жерд
ки, по
лi
на, ка
мiн
ня - i ва
ли
-
ли на жи
дiв. Зчи
нив
ся та
кий
писк та вай
кiт, не
мов цi
ла бо
-
рис
лавська кiт
ло
ви
на за
па
да?ся
пiд зем
лю. Часть жи
дiв пирс
ла,
мов по
рох. Але кiлькох за
пер
ло
-
ся в Мак
си
мо
вiй ха
тi. Крiзь вiк
но
вид
но бу
ло, що у них в ру
ках со
-
ки
ри, мо
ти
ки, ви
ла - по
ха
па
ли,
що мог
ли. Але ви
дя
чи, що мир
обс
ту
па? ха
ту дов
ко
ла, мов ре
-
ву
ча по
вiнь, во
ни пе
рес
та
ли
кри
ча
ти, нi
би за
ка
ме
нi
лi? зо
стра
ху. На
род по
пер до две
рей,
до вi
кон, до стiн. Зат
рi
ща
ли до
-
ш
ки, ди
лин
ня, зад
зе
ленько
тi
ли
вiк
на, - грю
кан
ня, гвалт, писк, а
на
раз стра
шен
ний гро
хiт, хма
ра
по
ро
ху? Лю
ди по кус
не
вi ро
зiр
-
ва
ли стi
ни, - зруб i по
ва
ла грох
-
ну
ли на жи
дiв, по
ро
хи вкри
ли
все те страш
не по
зо
ри
ще?
Але в ме
не за той час що iн
шо
-
го бу
ло на гад
цi. Ви
дя
чи, як на
-
род, мов звiр, пре на жи
дiв, я хо
-
пив ма
лу дiв
чи
ну, Мак
си
мо
ву
си
ро
ту, на ру
ки i нир
пи
нир
ци
по
чав про
ди
ра
ти
ся крiзь здвиг.
Лед
во вир
вав
ся з тов
пи в тiй
хви
лi, ко
ли там бевх
ну
ла ха
та. Я
пог
нав за
го
ро
да
ми, пiв
пе
реч
-
ною стеж
кою до
до
му, бо бо
яв
ся,
що
би де роз
лю
то
ва
нi жи
ди не
пе
ре
хо
пи
ли мя на до
ро
зi. До
пав
-
ши ха
ти, я за
пер две
рi i по
ло
жив
зом
лi
лу ди
ти
ну на тап
чан, за
чав
вiд
ти
ра
ти. Але дов
го я не мiг ??
до
бу
ди
ти
ся, вже-м со
бi га
дав,
що, мо
же, й ?? за
го
лом
шив який
ка
мiнь. Але, бог дав, - прий
шла
до се
бе, i я так тим утi
шив
ся, не
-
мов
би то моя влас
на ди
ти
на
ожи
ла пе
ре
до мною.
Матiй за
мовк на хви
лю. Лю
ль
-
ка по
гас
ла в йо
го зу
бах, i на ли
-
це, ожив
ле
не i па
ла
юче пiд час
опо
вi
дан
ня, по
ча
ла звi
ль
на на
бi
-
га
ти дав
ня су
мо
ви
та i без
на
дiй
-
на хма
ра. По хви
лi вiн по
чав го
-
во
ри
ти да
лi:
-
За сим, та тим, та за хло
по
та
-
ми ко
ло ди
ти
ни, я й зов
сiм за
був
про бiй
ку i аж пiз
нi
ше дiз
нав
ся,
що во
на скiн
чи
ла
ся на нi
чiм.
Роз
ва
лив
ши Мак
си
мо
ву ха
ту,
лю
ди не
мов са
мi се
бе зля
ка
ли
ся
i роз
ле
тi
ли
ся кож
дий в свiй бiк.
Жи
ди, та
кож пе
ре
по
ло
ше
нi, не
по
ка
зу
ва
ли
ся зо сво?х нор, - аж
десь над ве
чо
ром де
якi смi
лi
шi
по
ви
ла
зи
ли, по
ча
ли роз
зи
ра
ти
-
ся? До Мак
си
мо
во? ха
ти - а там
щось пи
щить. Роз
ри
ва
ють зва
-
ли
ща, ви
дять: три жи
ди не
жи
вi,
а п'ять по
ка
лi
че
них. Про
па
ло.
З'?зди
ла, прав
да, ко
мi
сiя, по
за
би
-
ра
ли бу
ли кiлькох до ареш
ту от
так наз
до
гад, та й по
ви
пус
ка
ли
швид
ко на во
лю.
А Мар
та ли
ши
ла
ся у ме
не. Чес
-
нi бо
рис
лав
цi ма
ли, вид
ко ся, ба
-
га
то сво
го дi
ла i не втру
ча
ли
ся
до бiд
но? си
ро
ти. Лиш ча
сом де
-
якi жiн
ки при
но
си
ли ?й се та те
?сти, вип
ра
ли ру
бат
ку, об
ла
та
ли,
та й тiлько все
го, ?й бу
ло то
дi
два
над
цять лiт. Не аби лад
на
або
що, але ро
зум
на бу
ла ди
ти
на,
а щи
ра та
ка, як своя ду
ша. Зра
зу
пла
ка
ла за вiт
цем, ну, але вiд
так
са
ма ви
дить, що ро
би
ти? При
-
вик
ла. I так вам при
вя
за
ла
ся до
ме
не, як до рiд
но
го вiт
ця.
А я та
кож, не
ма що ка
за
ти,
пант
ру
вав ??, як ока в го
ло
вi, та
-
ка ми ста
ла до
ро
га та лю
ба. Дру
-
гi рiп
ни
ки не рлз, бу
ва
ло, смi
-
ються з ме
не, пи
та
ють, ко
ли бу
-
де ве
сiл
ля або, мо
же, хрес
ти
ни
впе
ред бу
дуть, але я на то бай
-
ду
же. Го
во
рiть со
бi, го
во
рiть!
Росла то
та дi
воч
ка в ме
не, хо
-
вай бо
же, ти
хо та лад
но. Хоть то
я що - рiп
ник, дав
нiй пас
тух гро
-
мадський, але, зна
?те, заз
нав чо
-
ло
вiк ли
ха на сво?м вi
цi. А ли
хо -
ве
ли
ка шко
ла. То й га
даю со
бi:
"Чень-то хоть ?й бог де
як лiп
ше
по
щас
тить". Ша
ну
вав я ?? - нi ро
-
бо
ти тяж
ко?, нi сло
ва по
га
но
го?
Ши
ти нав
чи
ла
ся, не знаю, де i
ко
ли, так лад
но, що чу
до. Усе,
бу
ва
ло, ба
би не
суть до не?, - ну
цi
ли
ми дня
ми си
дить у ха
тi, ро
-
бить. Та й що то, до все
го во
на,
до вся
ко? ро
бо
ти. I по
бе
сi
ду
ва
ти,
i по
жар
ту
ва
ти, i по
ра
ди
ти ро
-
зум
но - до все
го?
Пiзнався з нею оден па
ру
бок,
туй-та
ки бо
рис
лавський, та
кож
та
кий си
ро
та не
щас
ли
вий, як i
во
на. Рiп
ник, за
рiб
ник, Iван Пiв
-
то
рак звав
ся, - та ти, Анд
ру
сю,
знав йо
го доб
ре? За
чав хо
ди
ти.
Вид
жу я, що дiв
чи
на до нього
лип
не, роз
пи
тую, роз
вi
дую про
Йва
на, го
во
рять: "Що ж, бiд
ний,
ну, але хло
пець чес
ний, ро
бу
чий,
ро
зум
ний". Якось раз так при
не
дi
лi прий
шов вiн до нас, га
дав,
що Мар
та до
ма, а Мар
ти не бу
ло,
десь вий
шла. Хо
че вiн геть iти, а
я кли
чу, що-дi пос
тiй, Iва
не,
щось ти маю ка
за
ти. Став вiн, за
-
па
лiв тро
ха, да
лi сiв на ла
ву.
-
Ну, що там та
ко
го? Ка
жiть! -
по
вi
да?. Я по
си
дiв тро
ха, - мов
чу
i по
зи
ра
юся на н?го. Не зна? чо
-
ло
вiк, як би то за
ча
ти, що
би нi
-
би
то i прос
то з мос
та, i що
би де
-
чим не вра
зи
ти хлоп
ця.
-
А як ти, - ка
жу, - Iва
не, га
да
-
?ш? Мар
та от на
ша - нi
чо
го дiв
-
чи
на?
-
А вам що до то
го, як я га
даю? -
вiд
рi
зав вiн, а сам ще дуж
че па
-
лi?.
"Ов, - га
даю со
бi я, - з то
бою
тре
ба ост
ро дер
жа
ти
ся, ко
ли ти
так рi
жеш".
-
Ну, - ка
жу, - ба
га
то ме
нi до то
-
го не ?, але вид
жу, що то
бi щось
до не?, га? А ти, чень, зна?ш, що у
не? вiт
ця не
ма, а я те
пер для не? i
отець, i опi
кун, i сват, i брат. Ро
-
зу
мi?ш? Як ско
ро би-м iго
ба
чив
щось, зна?ш, не те?? то вва
жай,
що я за чо
ло
вiк! Зо мною жарту
не
ма.
Iван аж зат
рем
тiв на то
ту бе
сi
-
ду.
-
А най же вас, - ка
же, - бог ма?!
Десь та
кож щось - гро
зи
ти, а не
зна
ти, по
що i за що. А вам хто
наб
ре
хав, що я щось зло
го га
-
даю? Не бiй
те
ся, Ма
тiю, - ка
же
вiд
так по
важ
ли
во, - я хоть мо
ло
-
дий, а знаю пот
ро
ха, як що по
-
вин
но бу
ти. Ми ни
нi з Мар
тою
ма
ли умо
ви
ти
ся, як i що ро
би
ти,
а то
дi вже й до вас, як до опi
ку
-
на, уда
ти
ся по по
ра
ду i бла
гос
-
ло
венст
во.
-
Ну, вва
жай же ми! - про
мо
вив
я, але сам почув, що щось ми так
гий за
па
мо
ро
чи
ло
ся в го
ло
вi, i
сльози бриз
ну
ли з очей? Ет, ду
-
рень чо
ло
вiк, та й по всьому!..
Ну, нi
чо. Зро
би
ли ми умо
ву - пi
-
б
ра
ли
ся во
ни. У Iва
на по ба
тько
-
вi яки
мось чу
дом ли
шив
ся от
сей
кус
ник грун
ту. До
сить то
го, що
вiн та
ки то? вес
ни вис
та
вив, -
уже то нi
би ми оба, - то
ту ось ха
-
ту, та й ту й обо? за
ча
ли жи
ти.
Прав
да, го
с
по
дарст
ва ту нi
яко
го
не мож бу
ло за
во
ди
ти на тiй го
-
ло
те
чi, але Мар
та зра
зу за
роб
ля
-
ла по-давньому то шит
тям, то
пря
ден
ням, а да
лi, як то
го по
ча
-
ло не ста
ва
ти, то му
си
ла й во
на,
бiд
на, йти на ро
бо
ту до вос
ку.
Що бу
ло дi
яти?.. Я вiд
дi
лив
ся вiд
них, жив осiб
но, а ко
ли тiлько
що мiг, то до
но
сив ?м, - зви
чай
-
не, чо
ло
вiк уже при
вик, зжив
ся?
Аж от якось так в па
ру мi
ся
цiв
зди
ба? ме
не Iван та й ка
же:
-
А зна?те, - ка
же, - Ма
тiю, яка у
нас з Мар
тою ра
да ста
ла? Я цi
ка
-
вий, що ви на то ска
же
те?
-
Ну, яка ра
да? - ка
жу. - Го
во
ри,
яка?
-
А та
ка. Ми хо
че
мо вiд
те
пер за
-
ча
ти де
що скла
да
ти на
бiк iз за
-
роб
ле
них гро
шей. Зна?те, лi
то
йде, чень тро
ха лiп
ше бу
дуть
пла
ти
ти. То ми так ура
ди
ли, що
ко
би де
що тро
ха приск
ла
да
ти
гро
шей, уже хоть би чо
ло
вiк i
тiс
нi
ше за той час жив, гий той
ка
же, хоть би ре
мiнь на ве
ли
ко
-
пiст
ну пряж
ку пiд
тяг
нув, але
чень би то мож бу
ло? А зна
ете,
в Тус
та
но
ви
чах оден там про
дав
би ку
сень грун
ту з ха
тою, - я вже
го
во
рив з ним. "Про
дам", - ка
же.
Тре да
ти 250 ри
н
сь
ких. Грунт
гар
ний, да
ло би ся ви
тор
гу
ва
ти
на 200. А я би свою оде псю бу
ду
з тим клап
ти
ком зем
лi про
дав, -
мо
же би, бу
ло хоть 50 ринських.
Чи як ви га
да?те?
-
Та що, - ка
жу я, - як так, то й
так. Дай вам бо
же щас
тя! Пе
в
но,
що не зле би бу
ло вам вир
ва
ти
ся
з то? прок
ля
то? ями.
-
Ба, - ка
же Iван, - не на тiм ко
-
пець. Ме
нi зда?ся, що нам дво?м
до осе
нi тяж
ко бу
де наск
ла
да
ти
двiс
та ринських, - на то би тро
зо два ро
ки. А як
би тро?, як га
-
да?те, мо
же би, бо
р
ше?
Я ви
ди
вив
ся на н?го.
-
Ну, - ка
же вiн, - що ж ви так
ди
ви
те
ся на ме
не? Ту прос
та рiч:
прис
таньте й ви до нас. Пе
рей
-
дiть до на
шо? ха
ти жи
ти, не бу
-
де
те пот
ре
бу
ва
ти пла
ти
ти ок
ре
-
мо ко
мiр
не, та й ?да нас мен
ше
ви
не
се. Бу
де
мо ро
би
ти ра
зом,
чень зло
жи
мо хоть що-то.
Виджу я, що хло
пець ро
зум
но
го
во
рить, а ту ще чо
ло
вi
ка й са
-
мо
го знес
ла охо
та ви
до
бу
ти
ся а
то? за
пад
нi, а ще бi
ль
ше - ?м до
-
по
мог
ти, чим си
ла. Прис
тав я на
то
ту ра
ду.
Зачали ми ро
би
ти. Доб
ре нам
iде, тi
ши
мо
ся, що ось-ось пе
рей
-
де
мо жи
ти на сво?. Iван зви
вав
-
ся так, як той пис
кiр, сю
ди й ту
-
ди, - рад би пта
хом ви
ле
тi
ти з
Бо
рис
ла
ва. Ро
бо
та то
го ро
ку бу
-
ла доб
ра, - у нас гро
шей приз
би
-
ра
ло
ся лад
них: i на грунт би ста
-
ло, i ще де
що ли
ши
ло
ся би на
роз
гос
по
да
рю
ван
ня. "Гос
по
ди! -
го
во
рить, бу
ва
ло, Iван ве
че
ра
ми.
- Ко
би-то вже раз!" Але не зна
ти,
чи бог не су
див му, бiд
но
му, дiж
-
да
ти
ся ви
хо
ду, чи ли
хi лю
ди не
да
ли!..
Дурницю ми од
ну зро
би
ли. Ро
-
би
ли ми ра
зом i не бра
ли гро
-
шей вiд жи
да. "Йай, - ка
же
мо, - у
нього ле
жать, в ?го ка
сi без
печ
-
нi
ше, нiж у нас за па
зу
хов, а в
книж
цi як
раз за
пи
са
но на нас, то
й сам чорт вiд
там не ви
ку
сить".
Так ми й зро
би
ли - бра
ли лиш
ча
сом по кiлька шус
ток, що
би
яко-та
ко про
ди
ха
ти.
Минуло так лi
то, ба й осiнь, ба
й зи
ма, - нас
та
ли свя
та. По свя
-
тах ма
ли ми за
би
ра
ти
ся геть з
Бо
рис
ла
ва. В цвiт
ну не
дi
лю пi
-
шов Iван до Тус
та
но
вич, що
би
до
вер
ши
ти зго
ду, - та
ки на дру
-
гий день мав да
ти там
то
му чо
-
ло
вi
ко
вi зав
да
ток, а як пе
рей
де
-
мо вже до Тус
та
но
вич, то мав да
-
ти му ре
ш
ту гро
шей. Пi
шов мiй
Iван. Змер
ка?ся - не
ма Iва
на. "Ну,
нi
чо, - га
да?мо со
бi, - мо
же, там
де на мо
го
ри
чi або
що". Але Мар
-
та якась нес
по
кiй
на весь день
хо
дить, ну
дить, са
ма не зна? чо
-
го. Нiч ми
ну
ла - не
ма Iва
на. На
ро
бо
ту при
хо
ди
мо - вiн не при
-
хо
дить. Нас
тав
ник Морт
ко пи
-
тав
ся ме
не, де вiн. Я му роз
по
вiв
усе, а той ще крик
нув:
-
От, десь, дра
бу
га, впив
ся та й
спить, а на ро
бо
ту не йде!
Гадкую я сю
ди й ту
ди, - де би
Iван був? Ве
чо
ром по ро
бо
тi
при
ход
жу до ха
ти - не
ма. Га
даю
со
бi:
"Пiду по шин
ках, по
шу
каю, по
-
роз
пи
тую". За
ход
жу до го
лов
но
-
го шин
ку, - там пов
но рiп
ни
кiв, -
зазд
рiв я ме
жи ни
ми й Морт
ка,
але кот
рi са
ме бу
ли зна
ком? рiп
-
ни
ки, то
го не тям
лю. Якiсь шти
-
ри нез
на
ко
мi, вже нi
би п'янi,
сто
ять на
се
ред ха
ти i спi
ва
ють:
оден свя
то
ве
чiрньо?, дру
гий стра
-
с
тi, тре
тiй пiдс
коцько?, а чет
вер
-
тий дум
ки, ще й ме
не пи
та
ю
ть
-
ся, чи гар
но па
су? ра
зом?
-
Iдiть со
бi до чор
та! - крик
нув
я на них. - Там бу
де
те аку
рат па
-
су
ва
ти!
Вони до ме
не. Вче
пи
ли
ся, той
за ру
ку, той за по
лу, кли
чуть го
-
рiв
ки. Спе
ре
сер
дя лиг
нув я душ
-
ком ква
тир
ку. Во
ни в ре
гiт, дру
-
гу кли
чуть. Анi су
ди бо
же вiд
них вiд
пе
ка
ти
ся. А ту ба
чу, що
Морт
ко усе пiд
мор
гу? на них,
дiс
то
дi
то: не ви
пус
кай
те з рук!
Ви
пив я дру
гу ква
тир
ку. За
шу
мi
-
ло в го
ло
вi, ха
та з людьми хо
до
-
ром за
хо
ди
ла. Тям
лю ще, що ввi
-
й
шли якiсь два зна
ко
мi рiп
ни
ки,
що-м з ни
ми вi
тав
ся i час
ту
вав
-
ся, - але кiлько вже на
му
чив
свою дур
ну ста
ру го
ло
ву, а не
мо
жу при
га
да
ти со
бi й до
сi, хто
то та
кий був.
-
А що ж то
бi то
то так до
ко
неч
-
но тре
ба зна
ти? - пе
ре
бив йо
го
опо
вi
дан
ня Анд
русь.
-
Ах, чи до
ко
неч
но! Ме
нi так,
дур
но
му, зда?ся, що я че
рез то
то
й спра
ву прог
рав!
-
Що? Че
рез то
то? А то яким свi
-
том?
-
Ба, пос
лу
хай ли
шень! Я аж те
-
пер, по нев
ча
сi, як за
чав при
га
-
ду
ва
ти со
бi все до кри
хi
точ
ки,
що i як то
дi бу
ло, аж те
пер на
га
-
дав со
бi, що бу
ли якiсь два зна
-
ко
мi, лиш не зна
ти кот
рi. Ко
би
дiз
на
ти
ся, бу
ли би за
раз свiд
ки.
-
Свiдки? На
що? До чо
го?
-
Послухай ли
шень! П'ю я, в
шин
ку га
мiр, а ту в ван
ки
рi обiч
хтось злу
по
тiв склян
кою, - мiй
Морт
ко тiлько миг, по
бiг до ван
-
ки
ра. Чую: там го
во
рять - Морт
-
ко по
ти
хо, а хтось дру
гий го
лос
-
но. Що за не
во
ля! Який
сь зна
-
?мий го
лос, так як Iва
нiв! Зна
ти,
що п'яний, язи
ком пу
та?, але го
-
лос ?го. Я пруд
нув
ся до две
рей
ван
ки
ра i не
хо
тя
чи пот
ру
тив од
-
но
го з тих, що ме
не час
ту
ва
ли.
Той грим
нув со
бою до зем
лi.
Дру
гi прис
ко
чи
ли до ме
не.
-
Гов, сва
ту, гов! - ре
вуть, - Що
бо ти лю
дей тру
ча?ш та роз
мi
-
ту?ш? Га?
-
Та я не
хо
тя
чи!
-
Еге, не
хо
тя
чи! - ри
пить один, -
Зна?мо ми та
ких!
В тiй хви
лi ство
ри
ли
ся две
рi
ван
ки
ра i в две
рях по
ка
зав
ся, -
при
сяг би-м ни
нi, що по
ка
зав
ся
мiй Iван, дер
жа
чи
ся за од
вi
рок.
За ним сто
яв Морт
ко i дер
жав го
за пле
чi. Я знов пруд
нув
ся до
н?го.
Але в тiй хви
лi вiн щез, две
рi
за
пер
ли
ся, а один рiп
ник пiр
вав
ме
не за гру
ди.
-
Ану, я те
бе, сва
ту, не
хо
тя
чи
ме
жи очi за?ду, - крик
нув вiн i як
за
цi
дить ме
не ме
жи очi, аж ме
нi
сто ти
сяч свi
чок в очах за
ярi
ло
ся
i все в го
ло
вi пе
ре
мi
ша
ло
ся. Тям
-
лю ще тi
ль
ко, що-м од
но
му вче
-
пив
ся в во
лос
ся i що дру
гi обс
ко
-
чи
ли ме
не, мов ка
ти, i зби
ли пiд
но
ги. Оче
вид
на рiч, що во
ни бу
-
ли пiд
мов
ле
нi, бо я ?х анi не
знав, не ви
дав, анi не зро
бив ?м
нi
чо
го. Що ста
ло
ся да
лi зо мною,
де дiв
ся Iван, де дi
ли
ся то
тi два
зна
ко
мi рiп
ни
ки - не тям
лю нi
-
чо
го. Все затьма
ри
ло
ся в мо?й
го
ло
вi.
Я про
ки
нув
ся в ха
тi, на пос
те
лi.
Мар
та ко
ло ме
не си
дить i пла
че.
-
А що, де Йван? - се бу
ло мо?
пер
ше пи
тан
ня.
-
Нема.
-
Але чень же був до
ма?
-
Не був.
Дивлюся я, во
на та
ка змар
нi
ла,
стур
бо
ва
на, що тiлько снасть ??.
Що за не
щас
тя?
-
Але ж я, - ка
жу, - вчо
ра ве
чiр
ви
дiв ?го. Во
на всмiх
ну
ла
ся крi
-
зь сльози i по
хи
та
ла го
ло
вою.
-
Нi, - ка
же, - ви вчо
ра ве
чiр нi
як
не мог
ли йо
го ви
дiти. Ви вчо
ра
ве
чiр ле
жа
ли ось ту без пам'ятi.
-
А що ж, то ни
нi не вiв
то
рок? -
спи
тав я.
-
Нi, ни
нi вже п'ятни
ця. Ви вiд
по
не
дiл
ка но
чi ле
жи
те осьде як
мертвий, у го
ряч
цi та ман
ко
лi?.
-
А Iва
на не бу
ло вiд
то
дi?
-
Не бу
ло. Вже ку
ди я не хо
ди
ла,
ко
го не роз
пи
ту
ва
ла, - нi
х
то не
зна?, де вiн i що з ним.
-
Але ж я го в по
не
дi
лок ви
дiв у
шин
ку. Мар
та нi
чо на то, тiлько
здвиг
ну
ла пле
чи
ма i зап
ла
ка
ла.
Пев
но, бiд
на, по
ду
ма
ла со
бi, що
се ме
нi так з пе
ре
пою при
ви
дi
-
ло
ся.
-
Але ж аби-м так свiт бо
жий
ви
дiв, як-?м йо
го я ви
дiв дос
тот
-
ку сво?ми очи
ма!
-
Ба, та-бо як
би вiн був то
дi в
Бо
рис
ла
вi, то був би прий
шов
до
до
му, - ска
за
ла Мар
та.
-
От тож-то й ме
нi див
но. А в
Тус
та
но
ви
чах був, не зна
?ш?
-
Був. Я ту роз
пи
ту
ва
ла тус
та
нi
-
вських па
руб
кiв. Був, ка
жуть,
зго
див по
ле з ха
тою i ве
чо
ром
за
ба
вив
ся на мо
го
ри
чi геть по
за
пiв
нiч. Там-та
ки й но
чу
вав, а в
по
не
дi
лок пi
шов пе
ред по
луд
-
нем, що
би в Бо
рис
ла
вi взя
ти вiд
жи
да гро
шi. Тiлько всего я мог
ла
дiз
на
ти
ся.
Менi не
мов
би клин у го
ло
ву
вбив. Хоть який я був ос
лаб
ле
-
ний i зби
тий на всiм тi
лi, тре
ба
бу
ло вста
ва
ти, ру
ша
ти
ся, роз
вi
-
ду
ва
ти. Але що з то
го?..
-
А як, - пи
таю Мар
ти, - не зна
-
?ш, чи дав зав
да
ток на грунт в
Тус
та
но
ви
чах?
-
Не знаю.
-
Га, то тре
ба пi
ти до жи
да, спи
-
та
ти
ся, чи вi
доб
рав вiн вi
д
там
гро
шi. I так ни
нi вип
ла
та. Ко
ли
вiн узяв гро
шi, то, мо
же, пi
шов з
ни
ми на
зад до Тус
та
но
вич або
до Дро
го
би
ча.
Пiшли ми обо? до кан
це
ля
рi?
Гер
ма
на Гольдкре
ме
ра, - ми в
н?
го ро
би
ли. Пи
та?мо
ся. Той до
книж
ки? "Взяв ваш Iван Пiв
то
-
рак гро
шi". - "Ко
ли?" - "В по
не
дi
-
лок ве
чо
ром". От то
бi й на! По
лiз
я до Тус
та
но
вич, пи
таю: зав
дат
-
ку не дав, вiд по
не
дiл
ка не був,
хоть обi
цяв, що прий
де най
да
лi
в вiв
то
рок з по
луд
ня. Ди
ву
юся,
що та
ко
го? Чи зго
да зiр
ва
на, чи
що? Я роз
по
вi
даю, що гро
шi вiд
жи
да взя
тi i що не
ма нi гро
шей,
нi Iва
на. Нiх
то нi о чiм не зна?.
Iду я до Дро
го
би
ча, пи
таю де в
яких зна
ко
мих: нiх
то не ви
дав
Iва
на. Про
пав не
бо
рак. Анi слi
ду
не
ма. Пи
таю Морт
ка, де вiн по
-
дiв
ся з шин
ку i що там ро
бив.
"Нi, - ка
же, - неп
ра
в
да то
му, я й
на очi не ви
дав Iва
на. Ти, - ка
же,
- п'яний був, се
ред бiй
ки то
бi рi
-
д
на ба
бу
ня при
ви
дi
ла
ся, а то
бi
зда
ва
ло
ся, що то був Iван". По
-
чи
наю роз
вi
ду
ва
ти, хто то
дi ще
був в шин
ку, що то за якiсь бу
ли,
що ме
не би
ля, - ага, не
мов чорт
зли
зав уся
кий слiд! На тiм i ста
-
ло.
Ну, вже вам то
го не тре й ка
за
-
ти, який у нас ве
лик
день був.
Що там бiд
на Мар
та нап
ла
ка
ла
-
ся, - гос
по
ди! Вся на
дiя про
па
ла.
Ми
нув мi
сяць, дру
гий, - про Iва
-
на анi вiст
ки, анi чут
ки. Да
лi чу
-
?мо, де
кот
рi рiп
ни
ки пос
мiш
ко
-
ву
ються, жар
ту
ють: "Ро
зум
ний
хло
пець, той Пiв
то
рак: гро
шi за
-
б
рав, ба
бу ли
шив, а сам в свiт за
очi!" Зра
зу го
во
ри
ли то
то на
жарт, а да
лi де
кот
рi по
ча
ли й на
-
пев
не го
во
ри
ти Знов я роз
пи
-
тую: хто чув? хто ви
дiв? Не зна
-
ти. Той ка
же: "Ни
ко
ла ви
дiв";
Ни
ко
ла ка
же: "Проць ни ка
зав";
Проць ка
же: "Се
мен вiд
кись чув";
Се
мен не при
га
ду? со
бi, вiд
ки
чув, але зда? му ся, що вiд Морт
-
ка-нас
тав
ни
ка. А Морт
ко всьо
му
пе
ре
чить i кож
до
му в очi плю?.
Аж десь по двох ро
ках, он то
рiк
вес
ною, - ви
до
бу
то з од
но? ста
-
ро? ями кос
тi. Пiз
на
ли ми по
перс
те
нi на пальцi та по ре
ме
нi,
що то був Iван. Ре
мiнь був по
-
рож
нiй, оче
вид
но, но
жом роз
рi
-
за
ний. Заст
ряг
ла мп тог
ди в го
-
ло
ву гад
ка, - i до
сi мя не по
мi
ту?.
По
га
на гад
ка, ду
же грiш
на, ко
ли
несп
ра
вед
ли
ва. Зу
ва
жив
ши все,
я ска
зав сам со
бi: "То нiх
то, як
тiлько оден Морт
ко на
пе
ред пiд
-
по?в Iва
на, пiд
мо
вив яки
хось,
що
би ме
не до
ве
ли до без
пам'ятi
i на
би
ли, а вiд
так об
ра
бу
вав йо
-
го, бiд
но
го, i вки
нув в яму". По
-
чав я знов роз
пи
ту
ва
ти сю
ди й
ту
ди, а як щось за два днi з'?ха
ла
ко
мi
сiя об
зи
ра
ти кос
тi, пi
шов я i
по
чав ка
за
ти все, як на спо
вi
дi.
Па
ни слу
ха
ли-слу
ха
ли, за
пи
са
ли
все в про
то
кул, кли
ка
ли сего й
то
го; Морт
ка, Iва
ни
ху, шин
ка
ря,
знов спи
су
ва
ли про
то
ку
ли, а да
-
лi взя
ли та й ареш
ту
ва
ли? ме
не.
Я не знав, що зо мною хо
тять ро
-
би
ти, по
що ме
не тяг
нуть до
Дро
го
би
ча, але га
даю со
бi: "Що
ж, мо
же, так i тре
ба". Тi
шу
ся,
дур
ний, сво
?ю бi
дою. Пот
ри
ма
-
ли ме
не щось з мi
сяць, прик
ли
-
ка
ли щось два ра
зи на про
то
кул,
а да
лi ви
пус
ти
ли. Вер
таю сю
ди:
що чу
ва
ти? Нi
чо. Кли
ка
ли ще
раз Морт
ка, Iва
ни
ху, тус
та
нiв
сь
-
ких щось тро?. Ка
жуть, що вiд
да
-
ли все до Сам
бо
ра, до ви
сi
ло
го
су
ду. Ну, i вже той суд тяг
не
ся
бiльше ро
ку, а ще му кiн
ця не
ма.
Що я за той час на
товк со
бою по
всi
ля
ких па
нах! У Сам
бо
рi був
щось два ра
зи, а в Дро
го
би
чi кi
-
лько!.. Ад
во
ка
то
вi щось зо п'я
т
-
най
цять ринських дав. "Та що, -
ка
же, - не
бо
же, мож
ли
ва рiч, що
той зло
дiй Морт
ко спря
тав Iва
-
на, а гро
шi сам узяв. Але в су
дi
тре
ба до
ка
за
ти док
лад
но, а все
-
го то
го, що ти ту ка
жеш, iще не
до
сить. Ну, але, - ка
же, - тре
ба
трi
бу
ва
ти. Як там який ро
зум
-
ний суд
дя возьме то
ту спра
ву в
ру
ки, то, мо
же, ще де
чо
го бiльше
до
шу
кав
ся, нiж ти зна?ш". Ну,
вид
но, не до
шу
кав
ся! Який
сь
той сам
борський суд
дя ви
дав
ся
ме
нi та
кий не
пот
рiб
ний та не
-
по
рад
ний, що а! Пи
та? щось п'я
-
те че
рез де
ся
те, - вид
но, що не
зна?, з яко
го кiн
ця до то
го взя
-
ти
ся, а втiм, хто го там зна?, мо
-
же, й умiв, та не хо
че!..
А ту в Бо
рис
ла
вi при
тих
ло все,
мов горш
ком прик
рив. Мо
рт
ко
зра
зу, оче
вид
но, був страш
но
пе
ре
пуд
же
ний, хо
див блi
дий як
смерть, а до ме
не й не ту
рав
ся.
Аж опiс
ля вже ос
мi
лив
ся, по
чав
смi
яти
ся i до?да
ти ме
нi так, що я
да
лi му
сив по
ки
ну
ти Гольдкре
-
ме
ро
вi ями i пе
ре
нес
ти
ся от ту,
до Гам
мерш
ля
га. Хоть то, ро
зу
-
мi?ся, оба вов
чi гор
ла!.. Та й так
Морт
ко й вий
шов чис
то. За ним,
ба
чи
те, сто?ть i Го
ль
д
кре
мер сам,
а то ба
гач не
сос
вi
тен
ний, - де
бiд
но
му рiп
ни
ко
вi суп
ро
ти н?го
пра
во най
ти? А ми що! Iва
ни
ха,
бiд
на, з ди
ти
ною на служ
бi, а я
ту тов
чу
ся по тiм пек
лi i вже,
вид
но, й до
вi
ку з н?го не вир
ву
-
ся. Та й не то
го ме
нi жаль! Що
там я! Але то ме
не ко
ле, що от -
по
гиб чо
ло
вiк, про
пав нi за ца
-
по
ву ду
шу, i то
му зло
дi?вi нi
чо -
хо
дить со
бi i смi?ся! То ме
не
гри
зе, що для бiд
но
го ро
бiт
ни
ка
не
ма прав
ди на свi
тi!
Матiй за
мовк i, важ
ко зiтх
нув
-
ши, по
хи
лив го
ло
ву. Анд
русь i
Бе
недьо та
кож мов
ча
ли, при
дав
-
ле
нi тем прос
тим, а так без
мiр
но
важ
ким опо
вi
дан
ням.
-
А зна?ш ти, поб
ра
ти
ме Ма
тiю,
що я то
бi ска
жу? - ска
зав пе
ре
го
-
дя Анд
русь яки
мось, не
мов гнiв
-
ним, зру
ше
ним го
ло
сом.
-
Та що та
ко
го?
-
Що ти ду
рень ве
ли
кий, от що!
Ма
тiй i Бе
недьо ви
ди
ви
ли
ся на
нього.
-
Чому ж ти се
го до
сi ме
нi не го
-
во
рив?
-
Чому не го
во
рив? - пов
то
рив
не
охiт
но Ма
тiй. - А по
що бу
ло
го
во
ри
ти?
-
Тьфу, до сто чор
тiв на та
кий
ро
зум! - розг
нi
вав
ся Анд
русь. -
Про
ва
дить про
цес з жи
дом, -
про
цес той, як
би був ви
г
ра
ний,
мiг би по
да
ти ве
ли
ку за
охо
ту
для бiд
них рiп
ни
кiв, мiг би ?м
по
ка
за
ти, що не мож ро
бу
чо
го
чо
ло
вi
ка без
кар
но крив
ди
ти, -
до виг
ран
ня то
го про
це
су пот
ре
-
бу? свiд
кiв, а вiн мов
чить ти
хо,
не го
ло
ситься, а тiлько тиш
ком
со
бi в ку
тi в ку
лак тру
бить, - ну,
ска
жи ме
нi, доб
рий се ро
зум?..
Матiй за
ду
мав
ся i за
су
му
вав.
-
Гай-гай, двох свiд
кiв! - ска
зав
вiн. - Я ж то
бi, Анд
ру
сю, ка
жу, що
аж те
пер на
га
дав со
бi за тих
двох свiд
кiв, аж те
пер, по нев
ча
-
сi. Бо раз, - хто те
пер ви
най
де
тих свiд
кiв?
-
Я ви
най
ду! - пе
рер
вав гнiв
но
Анд
русь.
-
Ти? - скрик
ну
ли Ма
тiй i Бе
не
-
дьо.
-
Так, я! Бо я ж то сам iз ста
рим
Ста
сю
рою ба
чив те
бе то
дi в
шин
ку.
-
Ти? I Ста
сю
ра? То ви бу
ли? -
скрик
нув Ма
тiй.
-
Так, ми бу
ли.
-
I ба
чи
ли Iва
на?
-
Як же ж би не ба
чи
ли - ба
чи
-
ли.
-
I п'яно
го?
-
П'яного.
-
З Морт
ком?
-
З Морт
ком. Як за
ча
ла
ся з то
-
бою бiй
ка, ми оба ки
ну
лись бу
ло
те
бе бо
ро
ни
ти, але ста
ро
го Ста
-
сю
ру оден грим
нув так, що той
ум
лiв. Нi
ко
ли ме
нi бу
ло те
бе бо
-
ро
ни
ти - я взяв ста
ро
го i за
нiс до
ван
ки
ра, де був Морт
ко з Iва
-
ном. Вiд
тер я ста
ро
го, а за той
час Морт
ко все ко
ло Iва
на тан
-
цю
вав, усе пiд
су
вав йо
му то го
-
рiл
ки, то пи
ва, за
го
во
рю
вав йо
-
го, що
би не ба
ла
кав зо мною, а
да
лi по
тяг йо
го ку
дись з со
бою.
Вiд
то
дi вже я не ба
чив Iва
на. А
ко
ли ми оба з Ста
сю
рою вий
шли
до шин
ку, ти ле
жав уже зак
ро
-
вав
ле
ний, без пам'ятi на по
мос
-
тi. Я не мiг по
ма
га
ти нес
ти те
бе
до
до
му, а тiлько про
сив яки
хось
двох рiп
ни
кiв, роз
по
вiв ?м, де
жи?ш, а сам поп
ро
ва
див Ста
сю
-
ру до ?го ха
ти. Оте? все, що я
знаю. Але чи мiг же я сам ду
хом
бо
жим зна
ти, що се мо
же бу
ти
важ
не для тво?? спра
ви?
-
Господи бо
же! - аж скрик
нув
Ма
тiй, - так се ж зна
чить, що те
-
пер би мож виг
ра
ти про
цес?
-
Хто зна?, - вiд
по
вiв Анд
русь, -
але все-та
ки на
дiя бiльша. От що
бу
ло би доб
ре - ви
най
ти тих, що
то
дi би
ли
ся з то
бою! Ти, ка
жеш,
ви
дiв, що Морт
ко ?х пi
до
хо
чу
-
вав?
-
На се при
сяг
ну
ти мо
жу!
-
От бу
ла би й за
пин
ка. За
раз би
мож по
тяг
ну
ти ?х на сло
ва, чи Мо
-
рт
ко пiд
мов
ляв ?х. А як пiд
мов
-
ляв, то, зна
читься, в якiй цi
лi?
Лице Ма
тiя при тих ви
во
дах
чим
раз бiльше про
яс
ню
ва
ло
ся.
Втiм, но
ва дум
ка знов зас
му
ти
ла
йо
го.
-
Е, але як же ж ?х вiд
най
ти, тих,
що то
дi по
ча
ли зо мною бiй
ку? Я
?х зов
сiм не знаю i не мiг опiс
ля
нi
ко
ли пiз
на
ти.
-
I я ?х не знаю, та й не звер
тав
на них то
дi ува
ги. Але, мо
же,
Ста
сю
ра? Ме
нi зда?ся, що з од
-
ним вiн щось го
во
рив то
дi.
-
Господи бо
же, - знов би бу
ло
ог
ни
во бiльше! Знов близ
ше до
до
ка
зу. Та й ще хто зна?, що виз
-
на
ли би тi рiп
ни
ки! Хо
дiм, Анд
-
ру
сю, хо
дiм до Ста
сю
ри!
Швидко зiб
рав
ся i обув
ся Ма
-
тiй, жи
во по
вер
тав
ся пiд впли
-
вом но
во
го проб
лис
ку на
дi?, не
-
мов ра
зом де
сять лiт ско
ти
ло
ся
з йо
го пле
чей. Так гли
бо
ко в се
-
р
цi то
го ста
ро
го, го
рем з дав
нiх
лiт би
то
го чо
ло
вi
ка вко
рi
не
на
бу
ла лю
бов до ?ди
но
го бли
зько
-
го йо
му чо
ло
вi
ка, так га
ря
че ба
-
жав вiн, що
би прав
да про йо
го
та?мну по
ги
бель вий
шла на свi
-
т
ло ден
не!
Бенедьо сам ос
тав
ся в ха
тi по
ви
хо
дi обох поб
ра
ти
мiв. Вiн си
-
дiв i ду
мав. Не про
цес зай
мав йо
-
го в цi
лiм тiм дi
лi, - хоть, ро
зу
мi
-
?ться, i про
це
со
вi вiн ба
жав до
б
-
ро
го ви
хо
ду. Йо
го най
бiльше за
-
ни
ма
ло опо
вi
дан
ня Ма
тiя про бi
-
й
ку лю
дей з жи
да
ми i про крик
не
бiж
чи
ка Мак
си
ма: "Ви
же
нiть
жи
дiв з Бо
рис
ла
ва!" "А що, - ду
-
ма
лось йо
му, - чи й спра
в
дi се
бу
ло б доб
ре, як
би виг
на
ти жи
-
дiв? По
пе
ред усе
го: ку
ди ?х виг
-
на
ти? Пi
дуть на дру
гi се
ла, i там
поч
не
ся то са
мо, що ту дi?ся. А
под
ру
ге: са
мi не пi
дуть, а що ту
на
дер
ли гро
шей, за
бе
руть з со
-
бою i в дру
гих мiс
цях по
вер
нуть
на то са
мо, на що ту по
вер
та
ли.
Нi, се не вра
ту? ро
бу
чих лю
дей!"
Пiзненько вно
чi вер
нув Ма
тiй
до
до
му. Вiн був ду
же змi
не
ний
про
ти по
пе
реднього: ве
се
лий,
го
вiр
кий. ?х на
дi? на Ста
сю
ру оп
-
рав
да
ли
ся. Од
но
го з тих, що за
-
ве
ли бу
ли в шин
ку бiй
ку з Ма
-
тi?м, Ста
сю
ра справ
дi знав, про
-
чi бу
ли з то
го са
мо
го се
ла, що й
тот один, - але всi во
ни вже вiд
трьох лiт не ро
би
ли в Бо
рис
ла
вi
i си
дi
ли на гос
по
дарст
вi. Анд
-
русь Ба
са
раб i Ста
сю
ра го
то
вi
бу
ли свiд
чи
ти в су
дi. Тож i рi
-
шив
ся Ма
тiй завт
ра-та
ки йти до
Дро
го
би
ча до ад
во
ка
та i за
ра
ди
-
ти
ся йо
го, як i що дi
яти.
-
Ну, те
пер не уй
де, чень, той
зло
дю
га Морт
ко! - при
го
во
рю
-
вав Ма
тiй. - Те
пер ми йо
го за ру
-
ки й за но
ги та
ки
ми до
ка
за
ми
об
к
ру
ти
мо, що й сам не отя
ми
-
ться! Хоть то нi
би пан бiг не ка
-
же ба
жа
ти дру
го
му ли
ха, але та
-
ко
му зло
дi?вi, ба
чу, не грiх ба
жа
-
ти не то ли
ха, а й уся
ко
го без
го
-
лов'я! З та
ким по
бож
ним ба
жан
-
ням Ма
тiй i зас
нув.
VIII
Звiльна, важ
кою хо
дою повз
ли
од
нос
тай
нi ро
бу
чi днi в Бо
рис
-
ла
вi. Бе
недьо пра
цю
вав цi
ли
ми
дня
ми при сво?й фаб
ри
цi, ви
ти
-
чу
вав пла
ни бу
дин
кiв, зап
рав
-
ляв ро
бiт
ни
ка
ми, наг
ля
дав за
вчас
ним до
во
зом цег
ли, ка
мiн
-
ня, вап
на i всьо
го пот
рiб
но
го, - а
при всiм тiм об
хо
див
ся з ро
бiт
-
ни
ка
ми так по-б
ра
терськи
, так
щи
ро та при
яз
но, не
мов хо
тiв на
кож
дiм кро
цi по
ка
за
ти ?м, що вiн
?м рiв
ний, ?х брат i та
кий же бiд
-
ний ро
бiт
ник, як усi во
ни, не
мов
хо
тiв пе
реп
ра
ша
ти ?х за те, що
оце не по сво?й во
лi став над ни
-
ми нас
тав
ни
ком. А ве
чо
ра
ми, по
ро
бо
тi, вiн не раз до пiзньо? но
чi
хо
див у важ
кiй за
ду
мi по бо
ло
-
тис
тих ули
цях Бо
рис
ла
ва, заг
ля
-
дав до бруд
них шин
кiв, до тiс
-
них хат та ко
мi
рок, де жи
ли ро
-
бiт
ни
ки, за
хо
див в бе
сi
ду з ста
-
ри
ми й мали
ми i роз
пи
ту
вав ?х
про ?х жит
тя й бi
ду
ван
ня. Тяж
ко
ста
ва
ло йо
му, ко
ли слу
хав ?х
опо
вiс
тей, ко
ли ди
вив
ся збли
зь
-
ка на нуж
ду i по
гань ?х жит
тя,
але ще тяж
че ста
ва
ло йо
му, ко
-
ли ба
чив, що кош
том то? нуж
ди i
по
га
нi зба
га
че
нi жи
ди гор
до ?з
-
дять в пиш
них по
во
зах, стро
я
ть
-
ся в до
ро
гi ша
ти i бриз
ка
ють бо
-
ло
том на тем
ну по
хи
ле
ну тов
пу.
Звiльна, важ
кою хо
дою повз
ли
днi за дня
ми, i жит
тя в Бо
рис
ла
-
вi для ро
бу
чих лю
дей ста
ва
ло
чим
раз тяж
че i тяж
че. Зда
ле
ка i
зблизька, з гiр i з до
лiв, з сiл i з
мiс
то
чок день у день сот
нi лю
-
дей плив
ли-нап
ли
ва
ли до Бо
-
рис
ла
ва, як пчо
ли до улiя. Ро
бо
-
ти! Ро
бо
ти! Яко?-не
будь ро
бо
ти!
Хоть би й най
тяж
чо?! Хоть би й
най
де
шев
шо?! Щоб тiльки з го
-
ло
ду не зги
ну
ти! - се був за
га
ль
-
ний ок
лик, за
гальний сто
гiн, що
хма
рою но
сив
ся по
над го
ло
ва
ми
тих ти
ся
чiв ви
сох
лих, по
си
нi
лих,
ви
го
лод
же
них лю
дей. Не
бо i зе
-
м
лю за
пер бог на за
лiз
нi клю
чi, -
вся на
дiя му
жи
кiв-хлi
бо
ро
бiв
ви
го
рi
ла ра
зом з ?х жи
том та вiв
-
сом на по
ру
дi
лих вiд спра
ги за
-
го
нах. Ху
до
ба гиб
ла за не
дос
та
-
чею па
шi. Не ос
та
ло
ся нi
чо
го, як
iти на за
ро
бiт
ки, а за
ро
бiт
кiв-то
як
раз i не бу
ло то
дi нi
яких в на
-
шiм Пiд
гiр'? - крiм Бо
рис
ла
ва. От
i по
пер
ли
ся ту
ди бiд
нi лю
ди з
усiх сто
рiн, ха
па
ючи
ся за пос
-
лiдн?, так, як той по
то
па
ючий
ха
па?ться за сте
бе
лин
ку. Не
бо i
зем
лю за
пер бог на за
лiз
нi клю
-
чi, а бiд
нi лю
ди ду
ма
ли, що бо
-
риславськi ба
га
чi бу
дуть ми
лос
-
ти
вi
шi вiд бо
га i от
во
рять ?м
бра
ми сво
?х ба
гатств!..
А бо
рис
лавськi ба
га
чi тiльки
то
го й ба
жа
ли! Во
ни вiд
дав
на
по
тi
ша
ли
ся на
дi?ю, що аж по
-
ряд
ний го
лод при
чи
ни
ть
ся до
ве
ли
ко
го зрос
ту ?х "ге
шеф
тiв". I
ось во
ни не по
ми
ли
ли
ся! Де
ше
вi
i по
кiр
нi ро
бiт
ни
ки рi
кою нап
-
ли
ва
ли до них, з сльоза
ми нап
-
ро
шу
ва
ли
ся на ро
бо
ту, хоть би й
за яку де
ше
ву цi
ну, - i цi
па спра
-
в
дi пiш
ла чим
раз де
шев
ша. А
мiж тим хлiб ста
вав чим
раз до
-
рож
чий, - до Бо
рис
ла
ва йо
го до
-
во
зи
ли ду
же ма
ло i ду
же неп
ра
-
вильно, i ро
бiт
ни
кам не раз i з
яким-та
ким гро
шем за па
зу
хою
при
хо
ди
лось млi
ти го
ло
дом. А
вже ж пев
но те, що но
воп
ри
хо
-
дя
чим по
лiп
шен
ня бу
ло ду
же
ма
ле, а тим, що жи
ли раз у раз в
Бо
рис
ла
вi, по
гiр
ша
ло ду
же знач
-
но. Що
тиж
ня жи
ди-влас
тив
цi
ври
ва
ли ?м пла
ту, а суп
ро
тив
них
за
цитьку
ва
ли згiрдн
нми, нас
мi
-
ш
ли
ви
ми сло
ва
ми: "Не хо
чеш тi
-
лько бра
ти, то йди со
бi та зди
-
хай з го
ло
ду, - тут на тво? мiс
це
де
сять аж нап
ро
шу
?
ть
ся, та й ще
за мен
шу цi
ну!"
Оце все пе
ре
ду
му
вав Бе
недьо
не раз i не два ра
зи на сво
?х про
-
хо
дах по Бо
рис
ла
вi. "А що, - ду
-
ма
лось йо
му, - як
би всi тi ти
ся
чi
лю
дей та змо
ви
ли
ся ра
зом: не
бу
дем ро
би
ти, по
ки нам пла
ту
не при
бiльшать? Ад
же, чей, жи
-
ди не ви
тер
пi
ли би дов
го: у ко
го
конт
рак
ти на пев
ний час, у ко
го
векс
лi, що не бу
дуть спла
че
нi
без про
да
жi наф
ти й вос
ку, - му
-
си
ли би по
да
ти
ся!" Дум
ка йо
го,
розд
раз
не
на всi
ма без
ко
неч
ни
-
ми об
ра
за
ми бо
рис
лавсько? нуж
-
ди, цiп
ко вхо
пи
ла
ся за се
сю сте
-
бе
лин
ку i не по
пус
ка
ла
ся ??. Але
чим док
лад
нi
ше вiн роз
би
рав
сей спо
сiб ря
тун
ку, тим бiльше
труд
нос
тей, ба й не
по
бо
ри
мих
пе
ре
пон вiн до
ба
чав в нiм. Як
до
вес
ти до та
ко? змо
ви i ?днос
тi
всю то
ту ве
ли
чез
ну гро
ма
ду, в
кот
рiй кож
дий дба? тiльки за се
-
бе, жу
риться тiльки тим, як би з
го
ло
ду не вмер
ти? А хоть би се й
уда
ло
ся, то знов пев
на рiч i те,
що ба
га
чi вiд
ра
зу не по
да
дуться,
що тре
ба би не тiль
ки гро
зи
ти,
але й спов
ни
ти грiзьбу, - по
ки
-
ну
ти вся
ку ро
бо
ту. А чи то
дi ба
-
га
чi не спро
ва
дять со
бi з дру
гих
сiл дру
гих ро
бiт
ни
кiв i та
ким
спо
со
бом не знi
ве
чать цi
лий
труд? А хоть би й уда
ло
ся не до
-
пус
ти
ти до то
го, то з чо
го ж бу
-
дуть жи
ти тi ти
ся
чi безх
лiб
них
та не
за
рiб
них лю
дей тут, в Бо
-
рис
ла
вi, за час без
ро
бо
ти
цi? Нi,
нi
ку
ди не
ма ви
хо
ду! Нi
вiд
ки не
схо
дить зо
ря ря
тун
ку! - I Бе
-
недьо, до
хо
дя
чи до та
ких без
на
-
дiй
них ви
во
дiв, стис
кав п'ясту
-
ки, при
тис
кав ?х до чо
ла i бi
гав
ули
пя
ми, мов не
са
мо
ви
тий.
При всiм тiм вiн не
тер
пе
ли
во
ждав най
ближ
чих схо
дин поб
ра
-
тимст
ва, на
дi
ючи
ся при тiй спо
-
сiб
нос
тi дiй
ти до яко?сь бiльшо?
яс
нос
тi в тiм, що тре
ба ро
би
ти в
те
пе
рiш
нiй хви
лi. Вiн ча
сом в
сво?х про
хо
дах по Бо
рис
ла
вi
стрi
чав
ся з од
ним або дру
гим iз
поб
ра
ти
мiв i ба
чив, що всi во
ни
якiсь при
дав
ле
нi, мов при
би
тi
до зем
лi, що всiх гри
зе якась ва
-
ж
ка i не
яс
на ожи
дан
ка, - i те до
-
да
ва
ло йо
му на
дi?, що чей же й з-
по
мiж них хто прий
де на яку
доб
ру дум
ку. До
ма Бе
не
дьо мов
-
чав. Ста
рий Ма
тiй над
то за
ня
-
тий був сво?м про
це
сом, що
ве
чiр
сти
ха шеп
тав то з Анд
ру
сем, то з
Ста
сю
рою, то з дру
ги
ми яки
-
мись рiп
ни
ка
ми. Да
лi всi во
ни
заб
ра
ли
ся до Дро
го
би
ча i не
вер
та
ли кiлька день, i са
мо
та ще
тяж
чим ка
ме
нем на
ляг
ла на Бе
-
недьову го
ло
ву. Важ
ка i нез
вич
-
на для нього пра
ця ду
мок ки
ну
-
ла йо
го мов у га
ряч
ку, ви
си
са
ла
пруд
ко йо
го си
ли. Вiн по
ху
дiв i
поб
лiд, тiльки дов
гоб
ра
зе йо
го
ли
це ще дуж
че про
тяг
ло
ся, тi
ль
-
ки очi, мов два роз
жа
ре
нi уг
ли
-
ки, нес
по
кiй
но, га
ряч
ко
ве па
ла
-
ли гли
бо
ко в ям
ках. Але при всiм
тiм вiн не по
ки
дав сво?х ду
мок,
не тра
тив вi
ри i при
хильнос
тi до
тих бiд
них лю
дей, що бе
зу
час
но,
хо
лод
но i без
на
дiй
но з кож
до
го
за
ка
мар
ка по
зи
ра
ли на неп
ри
яз
-
ний свiт i ти
хо, без опо
ру, го
то
-
ви
ли
ся вми
ра
ти. Ба
ча
чи ?х, Бе
-
недьо нi
чо
го не мiг ду
ма
ти, а
тiльки гли
бо
ко, всiм сер
цем i
всi
ми нер
ва
ми сво?ми по
чу
вав:
тре
ба ?х ря
ту
ва
ти! Але як ря
ту
-
ва
ти? О те як, мов о ост
ру неп
-
рис
туп
ну ска
лу, ла
ма
ла
ся йо
го
ду
м
ка, роз
би
ва
ли
ся йо
го ду
хо
вi i
тi
лес
нi си
ли, але вiн не тра
тив
на
дi?, що то
ту труд
нiсть мож бу
-
де по
бо
ро
ти.
Одного ве
чо
ра Бе
недьо пiз
нi
-
ше, нiж зви
чай
но, вер
нув з ро
бо
-
ти до
до
му i зас
тав пiд ха
тою Се
-
ня Ба
са
ра
ба, Анд
ру
се
во
го бра
та.
З зви
чай
ним ви
ра
зом не
на
ру
-
ши
мо
го спо
кою на чер
во
нiм,
тро
хи об
резк
лiм ли
цi си
дiв вiн
на призьбi пiд вiк
ном i пи
кав
люльку. При
вi
та
ли
ся.
-
А що, не
ма Ма
тiя?
-
Нема. А Анд
русь?
-
Також ще не прий
шов. Анi
Ста
сю
ра.
-
Видно, щось не
аби
яке роз
по
-
ча
ли там, у Дро
го
би
чi.
-
Будем ви
дi
ти, - бовк
нув Сень i
за
мовк. - Ти чув, що ста
ло
ся? -
спи
тав вiн по хви
лi, вхо
дя
чи з
Бе
недьом до ха
ти.
-
Нi, або що та
ко
го?
-
Причта.
-
Яка?
-
Ба, яка! Не ста
ло од
но
го жид
-
ка. Зна?ш, то
го, що то на н?
го
так наш Прий
де
во
ля жа
лу
вав
ся,
то
го ка
сi?ра, - тя
миш?..
-
Тямлю, тям
лю! Та що з ним
ста
ло
ся?
-
А що ж би та
ке! Вiд кiлькох
день десь по
дiв
ся, а ни
нi ви
до
-
бу
ли го з ями. Вже й ко
мi
сiя при
-
?ха
ла, - бу
дуть бiд
не тi
ло кра
яти,
нi
би
то во
но ска
же, яким свi
том
до ями дiс
та
ло
ся, ще й за реб
ро
на паль за
че
пи
ло
ся!
Бенедя мо
роз прой
шов за сим
опо
вi
дан
ням.
-
Якраз так, як з Ма
тi?вим при
-
яте
лем, Iва
ном Пiв
то
ра
ком! -
про
шеп
тав вiн.
-
Еге, як
раз, та й не як
раз, - вiд
-
ка
зав Сень. - Там то
го жид тру
-
тив, а се
го?
Не до
ка
зав, але Бе
недьо не до
-
пи
ту
вав
ся да
лi - вiн яс
но ро
зу
-
мiв Се
не
вi сло
ва.
-
Ну, i що ж? - спи
тав вiн по хви
-
лi важ
ко? мов
чан
ки.
-
Як то що? Но
сив вовк, по
нес
ли
й вов
ка. А кiн
цi в во
дi.
-
А що лю
ди на то?
-
Якi лю
ди? Ко
мi
сiя? Ко
мi
сiя на
-
?сть, нап'?, тi
ло пок
ра?, по
ш
ка
-
ма
ту? та й по?де со
бi.
-
Нi, я не про ко
мi
сiю, а так, рiп
-
ни
ки що ка
жуть?
-
Рiпники? А що ж ма
ють ка
за
-
ти? Пос
то
яли, по
ди
ви
ли
ся на не
-
бiж
чи
ка, го
ло
ва
ми по
хи
та
ли, де
-
х
то сти
ха шеп
нув: "Зло
дiй був
не
бiж
чик, бог би го по
бив!" - та
й да
лi до ро
бо
ти.
-
Значиться, дi
ло стра
че
не, i
пра
цi шко
да! - про
цi
див крiзь зу
-
би Бе
недьо.
-
Як? Стра
че
не? Шко
да? - за
чу
-
ду
ва
ний, до
пи
ту
вав Сень.
-
Другим вiд то
го не лег
ше бу
-
де.
-
Але од
ним зло
дi
якою мен
ше
на свi
тi.
-
Ну, не бiй
ся, на ?го мiс
це завт
-
ра вже но
вий нас
та
не.
-
Але бу
де бо
дай бо
яти
ся.
-
Овва, не зна
ти чо
го! Як не
вiдк
ри
ють, хто се зро
бив, то ого
-
ло
сять, що при
пад
ком по
ховз
ся
або
що. А вiдк
ри
ють, ну, то во
зь
-
муть чо
ло
вi
ка i за
па
ку
ють, i ко
го
бу
де зло
дiй бо
я
ти
ся?
Сень начу
ду
ва
ний слу
хав то?
бе
сi
ди. Вiн на
дi
яв
ся, що Бе
недьо
бу
де тi
ши
ти
ся, а на
то
мiсть стрi
-
тив за
ки
ди.
-
Ба, то чо
го ж би ти жа
дав?
-
Я би хо
тiв, що
би як що ро
-
биться, а ще й та
кий ве
ли
кий
грiх на ду
шу бе
ре
ся, то що
би
вже ро
бо
та бу
ла до чо
гось при
-
гiд
на, що
би при
нес
ла який
сь хо
-
сен не для од
но
го, а для всiх. А
iнак
ше, то я не знаю, по
що й за
-
чи
на
ти.
-
Еге-ге! - пок
ру
тив го
ло
вою
Сень, поп
ро
щав
ся i пi
шов. Ще
тя
ж
чi ду
ми на
сi
ли на Бе
не
дя по
ви
хо
дi поб
ра
ти
ма. "Що ж, - ду
ма
-
лось йо
му, - мо
же, во
но й так?
мо
же, й лiп
ше, що од
ним ли
хим
чо
ло
вi
ком мен
ше на свi
тi?.. Але
чи вiд то
го лiп
ше доб
рим лю
-
дям? Зов
сiм нi! Чи вiд то
го лег
-
ше ста
не хоть би тим са
мим рiп
-
ни
кам, що тi
шаться йо
го за
ги
-
бел
лю? I то нi. Прий
де дру
гий
ка
сi?р на ?го мiс
це i бу
де так са
-
мо або й ще дуж
че крив
ди
ти ?х.
От як
би так за од
ним ра
зом та
всiх злих лю
дей не ста
ло? Але
нi, се де-де-де!.. Що й ду
ма
ти о
тiм! Рад
ше о тiм ду
ма
ти, що у
нас пе
ред но
сом, що ми мо
же
мо
зро
би
ти!"
Побратимство рiп
ни
кiв, до кот
-
ро
го так нес
по
дi
ва
но зiс
тав при
-
й
ня
тий Бе
недьо за
раз на всту
пi
в бо
рис
лавське жит
тя, жи
во за
-
ня
ло вiд
ра
зу йо
го мис
лi i на
да
-
ва
ло ?м пев
ний, хоть зра
зу не ду
-
же яс
но ви
ти
че
ний нап
рям. Вже
в пер
шiй схо
ди
нi, ко
ли так гли
-
бо
ко по
ра
зи
ли йо
го уяву опо
вi
-
дан
ня рiп
ни
кiв i ?х до
ма
ган
ня
вис
ту
пи
ти вже раз з яки
мось
вид
ним дi
лом, - то
дi вже в мис
лi
йо
го про
мелькнув об
раз та
ко
го
поб
ра
тимст
ва, ве
ли
ко
го i силь
-
но
го, кот
ре би мог
ло злу
чи
ти
до
ку
пи дрiб
нi си
ли ро
бiт
ни
кiв,
мог
ло би здвиг
ну
ти
ся тою спо
-
лу
че
ною си
лою i охо
ро
ни
ти ко
-
ж
до
го кривд
же
но
го i страж
ду
-
ще
го ро
бiт
ни
ка да
ле
ко лiп
ше,
нiж се мо
же зро
би
ти оди
но
кий
чо
ло
вiк. Се
ред не
нас
тан
но? пра
-
цi ду
мок, пiд
си
чу
ва
но? що
раз но
-
ви
ми, страш
ни
ми, по
га
ни
ми та
ха
па
ючи
ми за сер
це по
дi
ями, об
-
раз та
ко
го поб
ра
тимст
ва чим
раз
бiльше ви
яс
ню
вав
ся i змiц
ню
-
вав
ся в Бе
недьовiй го
ло
вi. Йо
му
зда
ва
ло
ся, що тiльки та
ким спо
-
лу
чен
ням сво?х влас
них сил до
спiльно? по
мо
чi i обо
ро
ни ро
бiт
-
ни
ки змо
жуть на те
пер до
би
ти
-
ся бо
дай яко? та
ко? пiль
ги для
се
бе. I вiн пос
та
но
вив со
бi будь-
що
-будь вис
ту
пи
ти з сво?ю гад
-
кою на най
ближ
чiм зiб
ран
нi по
-
б
ра
ти
мiв i впер
ти
ся цi
лою си
-
лою, що
би поб
ра
тимст
во Анд
ру
-
ся Ба
са
ра
ба спро
ва
ди
ти з не
без
-
печ
но? стеж
ки - не
на
вис
тi i пiмс
-
ти, кот
ра на те
пер, при ?х ма
ло
-
сильнос
тi, мог
ла тiльки кож
до
-
му пош
ко
ди
ти, а не мог
ла нi
ко
-
му по
мог
ти, - а по
вер
ну
ти ува
гу
i си
лу поб
ра
тимст
ва на та
ку ши
-
р
шу i спо
кiй
нi
шу, та, як ба
чи
-
лось Бе
недьовi, ра
зом з тим i ко
-
рис
нi
шу ро
бо
ту.
Схiд поб
ра
ти
мiв наз
на
че
ний
був на не
дi
лю ве
чiр. В по
лудн?
то? не
дi
лi по
вер
ну
ли з Дро
го
би
-
ча Ма
тiй, Анд
русь, Ста
сю
ра i ще
де
якi рiп
ни
ки. Ма
тiй був ду
же
ве
се
лий, го
вiр
кий i щи
рий, але
ко
ли Бе
недьо пи
тав
ся йо
го, що
чу
ва
ти i що ро
би
ли так дов
го в
Дро
го
би
чi, - вiн тiльки поц
мок
-
ту
вав i вiд
по
вi
дав:
-
Усе доб
ре, не
бо
же, все доб
ре!
Ще не стем
нi
ло
ся га
разд, i Ма
-
тiй йно що зас
вi
тив на при
пiч
ку
ка
га
нець, на
пов
не
ний зем
ним
во
с
ком, ко
ли до ха
ти ввiй
шли
гур
мою поб
ра
ти
ми. По
пе
ре
ду
всiх вшмиг
нув
ся, мов ящiр
ка,
Дер
кач, мовч
ки звi
тав
ся з Ма
-
тi?м i Бе
недьом i по
чав по-сво
му
ни
па
ти з ку
та до ку
та, за
су
ку
ва
-
ти ру
ки та зир
ка
ти на всi бо
ки.
Да
лi пов
хо
ди
ли дру
гi: бра
ти Ба
-
са
ра
би, по
ну
рi i мов
чаз
ли
вi, як
зви
чай
но; Ста
сю
ра ду
же щи
ро
сти
с
нув Бе
не
дя за ру
ку, всi про
чi
та
кож об
хо
ди
ли
ся з ним, як з
рiв
ним, як зi "сво?м чо
ло
вi
ком".
На са
мiм пос
лiд
ку ввiй
шов При
-
й
де
во
ля. Йо
го мо
ло
де ли
це бу
ло
якесь блi
де i мов зiс
са
не, ко
сим
пог
ля
дом вiн по
зи
рав дов
ко
ла i
все ми
мо
во
лi дер
жав
ся в тем
нiм
ку
тi близ по
ро
га. В цi
лiм то
ва
-
рист
вi якось мен
ше бу
ло ру
ху,
мен
ше га
мо
ру, нiж зви
чай
но.
Всiх не
мов щось да
ви
ло, хоть
нiх
то й не приз
на
вав
ся до то
го.
Всi чу
ли, що, хо
тя чи не
хо
тя, во
-
ни наб
ли
жа
ються до яко?сь важ
-
но? по
дi?, в кот
рiй прий
деться ?м
вис
ту
пи
ти од
вер
то i сильно. Не
-
дав
нiй слу
чай з убiй
ст
вом жид
-
ка-
ка
сi
?ра
був - усi по
чу
ва
ли се -
пе
ред
вiс
ни
ком но
во
го зво
ро
ту в
дi
ях Бо
рис
ла
ва. Але який се мав
бу
ти зво
рот, що за но
вi по
дi?
наб
ли
жа
ли
ся i як ?м ста
ти суп
-
ро
ти них - сього на
шi поб
ра
ти
ми
не зна
ли, хоть кож
дий на
дi
яв
ся,
що чей же на спiльнiй на
ра
дi по
-
де
ку
ди все те про
яс
ниться. Не
ди
во, от
же, що ни
нi
ш
нi схо
ди
ни
за
ча
ли
ся по
ну
рою, важ
кою, ожи
-
да
ючою мо
в
чан
кою, що поб
ра
-
ти
ми зiй
шли
ся всi в пов
нiм чис
-
лi i ще на
вiть пе
ред зви
чай
ним
ча
сом: кож
дий знав, що суп
ро
ти
чим
раз тяж
чо
го жит
тя в Бо
рис
-
ла
вi, суп
ро
ти день у день бiльшi
-
ючо? нуж
ди та нап
ли
ву не
за
ня
-
тих, шу
ка
ючих пра
цi рук му
сить
щось зро
би
ти
ся, - але що i яки
-
ми си
ла
ми, сього нiх
то не вмiв
со
бi сам ви
яс
ни
ти, i сього iмен
но
ви
яс
нен
ня кож
дий ждав вiд
спiльно? ра
ди.
Один тiльки Анд
русь Ба
са
раб
не
мов не по
чу
вав нi
чо
го надз
ви
-
чай
но
го. Вiн за
сiв на сво?м мiс
цi
ко
ло сто
ла пiд вiк
ном i оки
нув
оком то
ва
рист
во.
-
Ну, всi зiб
ра
нi, - ска
зав вiн, -
мо
же
мо за
ча
ти сво? дi
ло. Ану,
Дер
ка
чу, за па
ли
ця
ми!
Деркач, пос
луш
ний i звин
ний,
уже про
тис
кав
ся крiзь сто
ячих
на
се
ред ха
ти поб
ра
ти
мiв, ко
ли
втiм ста
рий Ста
сю
ра встав i про
-
сив о го
лос.
-
Ну, що там та
ко
го, - ска
зав не
-
охiт
но Анд
русь, - го
во
ри, по
б
ра
-
ти
ме Ста
сю
ро, хоть, я ду
маю,
все-та
ки лiп
ше би, що
би у Дер
-
ка
ча па
лич
ки то
тi бу
ли пiд ру
ка
-
ми. Не за
ва
дить за
кар
бу
ва
ти,
ско
ро що цi
ка
вiй
шо
го.
-
Нi, - ска
зав твер
дим го
ло
сом
Ста
сю
ра, - я не бу
ду нi
чо
го та
ко
-
го го
во
рити, що би зда
ло
ся до
кар
бо
ван
ня.
-
Ну, а що ж та
ко
го? - спи
тав
Анд
русь i знов зир
нув по всiх
поб
ра
ти
мах. Вiн по
ба
чив, що тi
си
дi
ли або сто
яли з пох
нюп
ле
-
ни
ми ли
ця
ми i не ди
ви
ли
ся на
Ста
сю
ру, а тiльки не
мов го
то
ви
-
лись слу
ха
ти йо
го бе
сi
ди. Анд
-
русь пок
мi
тив, що во
ни змо
ви
-
ли
ся.
-
Тото, поб
ра
ти
ме Анд
ру
сю, -
го
во
рив смi
ли
во ста
рий рi
п
ник,
- що по
ра би нам най
ти со
бi яку
iн
шу, лiп
шу ро
бо
ту, анiж то
то
кар
бо
ван
ня. Що ж то ми дi
ти, чи
що? У поб
ра
ти
ма Дер
ка
ча цi
лi
в'я
зан
ки по
кар
бо
ва
них па
лиць,
а який з них хо
сен? Ко
му що то
-
то кар
бо
ван
ня по
мог
ло?
Андрусь за
чу
ду
ва
ни
ми очи
ма
ди
вив
ся на ста
ро
го. Справ
дi, в
та
кий спо
сiб нiх
то ще тут не го
-
во
рив, i йо
му са
мо
му в го
ло
вi по
-
вер
ну
ло
ся пи
тан
ня:
"Та й справ
дi, до чо
го зда
ло
ся
кар
бо
ван
ня?" Але по
за
як на та
ке
пи
тан
ня вiн зра
зу не на
хо
див
дос
та
точ
но вiд
по
вi
дi, то й рi
-
шив
ся сто
яти да
лi на сво?м, що
-
би вик
ли
ка
ти бли
ж
чi об'яснен
-
ня.
-
Кому по
мог
ло? - ска
зав вiн
звiльна. - Ну, але чи для яко? по
-
мо
чi ми се ро
би
мо? Чи ти за
був,
що ми се ро
би
мо для пiмс
ти?
-
Для пiмс
ти, так, так! Але як же
ти ти
ми па
ли
ця
ми бу
деш мсти
-
ти
ся? Як мсти
ти
ся, то я га
даю,
що тре
ба iн
шо
го спо
со
бу, а не
тра
ти
ти дар
мо час на ди
ти
ня
чiй
за
бав
цi. Як мсти
ти
ся, то тре
ба
си
ли, а з тих па
лиць то
бi, пев
но,
си
ли не при
рос
те.
-
Так, - вiд
по
вiв Анд
русь, - але ж
ми хо
тi
ли, як прий
де по
ра, зро
-
би
ти суд прав
ди
вий над сво?ми
кривд
ни
ка
ми, що
би ма
ти чис
ту
со
вiсть.
-
Пуста на
ша ро
бо
та, - ска
зав на
те Ста
сю
ра. - Чис
ту со
вiсть ми й
те
пер мо
же
мо ма
ти, бо кож
дий
чу? аж над
то доб
ре, кiлько, i що,
i як тер
пить. А що ми пiмс
ти
ти
-
ся, що
би за
ра
ди
ти ли
ху, тре
ба,
крiм чис
то? со
вiс
тi, ще й си
ли, а у
нас що за си
ла?
-
Га, а вiд
ки ж нам си
ли взя
ти? -
спи
тав Ана
русь.
-
Треба при
пус
ка
ти бiльше лю
-
дей до сво
го поб
ра
тимст
ва, тре
-
ба гро
ма
ди
ти всiх до
ку
пи, вка
за
-
ти всiм од
ну цiль, - вi
дiз
вав
ся
Бе
недьо.
Всi зир
ну
ли на нього якось не
-
до
вiр
ли
во i бо
яз
ко, тiльки один
Ста
сю
ра при
так
нув ра
дiс
но:
-
I я так ка
жу, i я так ка
жу!
-
Але ж бiй
те
ся бо
га, поб
ра
ти
-
ми, чи ви по
ду
ма
ли, що з то
го
вий
де? Пер
ший-лiп
ший за
во
ло
-
ка ви
дасть нас, прис
кар
жить в
мiс
тi, i нас усiх пов'яжуть i за
са
-
дять до Сам
бо
ра, як роз
бiй
ни
кiв!
- ска
зав Анд
русь.
Морозом пе
рей
ня
ли тi сло
ва
поб
ра
ти
мiв, i всi во
ни нес
по
кiй
-
но i цi
ка
во по
зир
ну
ли на Бе
не
дя,
мов ожи
да
ючи, що вiн на те ска
-
же.
-
Може, то й прав
да, - ска
зав Бе
-
не
дьо, - але як прав
да, то що се
зна
чить? Зна
чить, що з та
ки
ми
цi
ля
ми, з яки
ми ви до
сi но
си
ли
-
ся, не мож по
ка
зу
ва
ти
ся ме
жи
лю
дей. Що, хо
тя
чи згро
ма
ди
ти
?х до
ку
пи, тре
ба ?м по
ка
за
ти не
са
му пiмс
ту, бо пiмс
тою нiх
то
си
тий не бу
де, але тре
ба ?м по
ка
-
за
ти якусь ко
ристь, якусь по
мiч,
якесь по
лiп
шен
ня!
-
Еге-ге, все вiн свою по
мiч ти
-
че! - вi
дiз
вав
ся вiд две
рей гру
-
бий го
лос Се
ня Ба
са
ра
ба за той
час, ко
ли Бе
недьовi з ве
ли
ко
го
зру
шен
ня не ста
ло ду
ху в гру
дях
i вiн за
мовк на хви
лю. Вiн чув,
що кров йо
го за
ча
ла розг
рi
ва
ти
-
ся, що мис
лi, кот
рi до
сi так упер
-
то йо
му не да
ва
ли
ся, те
пер мов
чу
дом яки
мось плi?лi? i роз
ви
ва
-
ли
ся в йо
го го
ло
вi. Сло
ва Се
ня
Ба
са
ра
ба, на
пiвг
нiв
нi, на
пiвз
гiр
-
д
нi, бу
ли для нього тим, чим
ост
ро
га для бi
жу
чо
го ко
ня.
-
Так, я все про по
мiч го
во
рю i
не пе
рес
та
ну го
во
ри
ти, бо ме
нi
зда?ся, що тiлько ми са
мi мо
же
-
мо со
бi по
мо
чи, а бiльше нiх
то
нас не по
ра
ту?. Ад
же ж анi на
-
шим жи
дам, анi па
нам не йде о
то, що
би ро
бiт
ни
ко
вi лiп
ше жи
-
ло
ся. Во
ни ще як
би мог
ли, то би
по
гiр
ши
ли ?го жи
те, бо ?м аж то
-
дi доб
ре, як ро
бiт
ник до пос
-
лiднього до
ве
де
ний, не ма? чо
го
хо
пи
ти
ся i му
сить зда
ти
ся на ?х
лас
ку й не
лас
ку. То
дi во
ни при
-
си
лу
ють йо
го до вся
ко? ро
бо
ти i
зап
ла
тять, що са
мi схо
чуть, бо
для н?го, го
лод
но
го та го
ло
го,
не
ма ви
бо
ру! Нi, тiлько ми са
мi
му
си
мо по
ма
га
ти со
бi, як не хо
-
че
мо до
вi
ку от так про
па
да
ти. А
мсти
ти
ся - вва
жай
те са
мi, до чо
-
го то до
ве
де. Вiд нi
яко? пiмс
ти
нам лiп
ше не бу
де, хi
ба би-сьмо
схо
тi
ли яку вiй
ну в цi
лiм краю
зро
би
ти або
що! А так: по
ка
ра?те
се
го або то
го кро
во
пiй
цю, на ?го
мiс
це дру
гий уже дав
но на
ост
-
рив
ся. Та й на
вiть пост
ра
ху не
бу
де на них, бо пре
цiнь бу
де
те
все му
си
ли ро
би
ти по
та?мно, то
й нiх
то не бу
де зна
ти, хто се i за
що зро
бив. А як дiз
на
ються, ну,
то ще гiр
ше, бо бе
руть чо
ло
вi
ка i
ки
нуть, i гний! Я га
даю, що тре
-
ба нам доб
ре зас
та
но
ви
ти
ся i
шу
ка
ти iн
шо
го ви
хо
ду.
Знов за
мовк Бе
недьо, мов
ча
ли i
всi поб
ра
ти
ми. Бе
не
дьо
вi сло
ва
нев
дер
жи
мою си
лою втис
ка
ли
-
ся до ?х пе
ре
ко
нань, але, на не
-
щас
тя, во
ни ва
ли
ли то, що там
до
сi сто
яло: на
дiю на пiмс
ту, але
на
то
мiсть не ста
ви
ли нi
чо
го но
-
во
го. Один тiльки Сень Ба
са
раб,
си
дя
чи на по
ро
зi з люлькою в
зу
бах, по
хи
ту
вав не
до
вiр
ли
во
го
ло
вою, але не го
во
рив уже нi
-
чо
го. Сам Анд
русь, хоч, оче
вид
-
но, весь той но
вий обо
рот в дум
-
ках де
яких поб
ра
ти
мiв був, ба
-
чи
ло
ся, для нього ду
же неп
ри
?
-
м
ний i не
по
жа
да
ний, - а й вiн
скло
нив сво? по
туж
нi пле
чi i
опус
тив го
ло
ву: Бе
недьовi сло
ва
зас
та
ви
ли i йо
го за
ду
ма
ти
ся.
-
Добре би то бу
ло, то пев
но, -
ска
зав вiн вкiн
цi, - але як се зро
-
би
ти, як по
ма
га
ти со
бi са
мим,
ко
ли у нас си
ли не
ма й на
тiлько,
аби кож
дий сам со
бi по
мiг.
-
Отож-то й ?, що у оди
но
ко
го
не
ма си
ли, а як ?х збе
ре
ся ба
га
-
то, то й си
ла бу
де. Ти оден сот
-
на
ро
во
го ка
ме
ня не пi
дой
меш, а
кiлька нас пi
дой
мо го як нi
чо.
Ве
ли
ка рiч для рi
п
ни
ка при
якiм-та
кiм за
рiб
ку да
ти на тиж
-
день шiст
ку склад
ки, а най збе
-
ре
ся сто та
ких, то вже ма?мо де
-
сять ринських тиж
не
во i мо
же
-
мо бо
дай в наг
лiй пот
ре
бi за
по
-
мо
чи кiлькох не
щас
ли
вих! Чи
прав
ду я ка
жу, поб
ра
ти
ми?
-
Гм, та во
но-то прав
да, ро
зу
-
мiв
ся, так, так! - по
чу
ло
ся з рiз
-
них бо
кiв, лиш там, в ку
тi, ко
ло
два
рей, по
ну
ро мов
чав Прий
де
-
во
ля i нев
до
во
ле
но вор
ко
тiв
Сень Ба
са
раб.
-
Добре йо
му, мiсько
му чо
ло
вi
-
ко
вi, го
во
ри
ти о склад
ках! Ану,
трi
буй
те, чи на весь Бо
рис
лав
на
й
де
те де
сять та
ких, що вам
схо
тять да
ва
ти тi склад
ки!
-
Ну, - вiд
ка
зав на те жи
во Бе
не
-
дьо, - се вже ти поб
ра
ти
ме, так
со
бi, на вi
тер го
во
риш. Ось нас
ту в два
над
цять, i я ду
маю, що
кож
дий з нас ра
до до то
го прис
-
та
не.
-
Пристанемо, прис
та
не
мо! - за
-
гу
ли де
якi поб
ра
ти
ми.
-
Тiлько тре
ба доб
ре над тим
об
ра
ди
ти
ся, на що скла
дав
ся тi
гро
шi i що з ни
ми ро
би
ти! - ска
-
зав з по
ва
гом Анд
русь.
-
Ну, ро
зу
мiв
ся, так-та
ки за
раз i
об
радьмо! - пiд
хо
пив Ста
сю
ра.
-
Ба нi, - ска
зав Бе
недьо, - по
пе
-
ред усего тре
ба зна
ти, чи вза
га
лi
ма
емо скла
да
ти склад
ки, чи нi.
Ту, ба
чу, де
якi поб
ра
ти
ми не ра
-
дi то
му, хо
тi
ли би, що
би все ос
-
та
ло
ся так, як до
сi?
-
Ти-бо та
кож кру
тиш, - пе
рер
-
вав йо
го мо
ву на
пiвг
нiв
ний Ма
-
тiй, кот
рий до
сi мовч
ки си
дiв
ко
ло Анд
ру
ся, зра
зу не
мов ду
ма
-
ючи о яки
хось пос
то
рон
нiх ре
-
чах, але чим да
лi, тим цi
ка
вi
ше i
уваж
нi
ше прис
лу
ху
вав
ся до
всьо
го, що го
во
ри
ло
ся в ха
тi, -
ти не пи
тай, чи то ко
му при
?м
-
но, чи неп
ри?мно слу
ха
ти. Зна
-
?ш щось доб
ро
го, i ро
зум
но
го, i
для всiх хо
сен
но
го - то ви?жджай
з тим на пляц, го
во
ри прос
то з
мос
та. Як по
ба
чи
мо, що твоя ра
-
да лiп
ша вiд дру
гих, то прий
ме
-
мо, а як твоя бу
де гiр
ша, то аж
то
дi мо
жеш нас пе
реп
ра
ша
ти,
що дур
ни
ця
ми час нам за
би
ра
-
?ш!
По та
кiй до
сад
нiй за
охо
тi Бе
-
недьо за
чав го
во
ри
ти "прос
то з
мос
та".
-
Бо то, - за
чав вiн, - зна?те, як
ма?мо пi
ти на склад
ки для сво??
по
мо
чi, то вже тре
ба зов
сiм усе
змi
ни
ти, не так, як до
сi бу
ло.
Кар
бо
ван
ня вся
ке на
бiк, го
лов
-
ницт
во на
бiк (при тих сло
вах
Бе
недьовi зда
ло
ся, що га
ряч
ко
-
во па
ла
ючi очi Прийде
во
лi з
тем
но
го ку
та зир
ну
ли на нього i
про
па
лю
ють йо
му ли
це сво?м
?дким, пал
ким пог
ля
дом, i вiн
спо
ло
нiв
ся i по
хи
лив ли
це до
до
-
лу), - зов
сiм iнак
ше тре
ба го
во
-
ри
ти до лю
дей. Не пiмс
ту ?м по
-
ка
зу
ва
ти, а ра
ту
нок. Ро
зу
мi?ся,
крив
ди i зло
дiй
ст
ва не зак
ри
ва
-
ти, але на
во
ди
ти лю
дей на то,
що
би в'яза
ли
ся до
ку
пи, бо про
-
тив бо
га
чiв та си
ла
чiв оден оди
-
но
кий ро
бiт
ник не всто?ть, а всi
як збе
руться до
ку
пи, то, пев
но,
бор
ше змо
жуть ус
то
яти.
-
Зможуть ус
то
яти? - вi
доз
вав
ся
знов не
вiр
ний Сень. - Рад би я
зна
ти, як змо
жуть ус
то
яти? Чи
вси
лу
ють жи
дiв, що
би бiльше за
ро
бо
ту пла
ти
ли, чи що?
-
А що ж, не мог
ли би вси
лу
ва
-
ти? - пiд
хо
пив жи
во Бе
не
дьо. -
Ану, як
би так усi змо
ви
ли
ся i
ска
за
ли: не пi
де
мо ро
би
ти, по
ки
нам пла
та вис
ша не бу
де? Що би
то
дi жи
ди зро
би
ли?
-
А! А й справ
дi! От гад
ка доб
ра!
- скрик
ну
ли поб
ра
ти
ми в один
го
лос. На
вiть Анд
ру
се
ве ли
це
тро
хи роз'ясни
ло
ся.
-
А що би зро
би
ли, - вiд
по
вiв
Сень, - нап
ро
ва
ди
ли би з усiх свi
-
тiв но
вих ро
бiт
ни
кiв, а нас би
наг
на
ли.
-
А як
би ми ста
ли ла
вою, i не
пус
ти
ли тих но
вих, i про
си
ли ?х,
що
би заж
да
ли хоть до
ти, до
ки
на
ша спра
ва не виг
ра?? Мож би
в та
кiм ра
зi по
ви
си
па
ти сво?х
лю
дей i по око
лич
них се
лах, що
-
би там ого
ло
си
ли: до та
ко
го а
та
ко
го ча
су не йдiть нiх
то до Бо
-
рис
ла
ва, по
ки на
ша вiй
на не
скiн
чи
ть
ся!
-
Гурра! - зак
ри
ча
ли поб
ра
ти
-
ми. - То ми ра
да! Вiй
на, вiй
на з
жи
да
ми i здир
ця
ми!
-
Ну, i я га
даю, що та
ка вiй
на
лiп
ша, нiж уся
ка дру
га, - го
во
рив
да
лi Бе
недьо, - раз то
му, що то
вiй
на су
по
кiй
на, бе
з
к
ров
на, а по-
дру
ге, й то
му, що мо
же
мо пiд
ня
-
ти ?? зов
сiм од
вер
то i смi
ло, i нiх
-
то нам за ню нi
чо
го не мо
же зро
-
би
ти. Кож
дий, ско
ро що до то
го,
мо
же ска
за
ти: не йду на ро
бо
ту,
бо за
ма
ло пла
тять. Зап
ла
тять тi
-
лько й тiлько, то пi
ду, та й го
дi.
Радiсть поб
ра
ти
мiв бу
ла ду
же
ве
ли
ка, ко
ли по
чу
ли то
ту ра
ду, а
й сам Бе
недьо тi
шив
ся не мен
ше
вiд дру
гих, бо то
та ра
да прий
-
шла йо
му до го
ло
ви зов
сiм нес
-
по
дi
ва
но, в жа
рi су
пе
реч
ки з Се
-
нем Ба
са
ра
бом.
-
Ба, доб
ре ти ка
жеш: вiй
на, пе
-
рес
та
ти ро
би
ти! Але хоть би й
усi прис
та
ли на то
то, то ска
жи
ти ме
нi, будь лас
кав, з чо
го во
ни
бу
дуть жи
ти за той час без
ро
бо
-
ти
цi? Ад
же тяж
ко й по
га
да
ти,
що
би бо
га
чi за
раз пер
шо
го дня
та пом'якли i зго
ди
ли
ся доб
ро
-
вiльно да
ва
ти нам бiльшу пла
ту.
Мо
же, прий
де
ся си
дi
ти без ро
бо
-
ти й тиж
день або й ще дов
ше,
ну, то з чо
го то
дi ви
жи
ви
ти тi
ль
-
ко на
ро
да?
Закид був справ
дi важ
кий, i ли
-
ця ро
бiт
ни
кiв знов по
сум
нi
ли, ?х
свi
жо
роз
буд
же
на на
дiя на та
ку
но
вiт
ню вiй
ну i по
бi
ду над ба
га
-
ча
ми бу
ла ще ду
же сла
ба i не
пе
-
в
на i за
раз за пер
шим за
ки
дом
по
ча
ла блiд
ну
ти.
-
Отже ж то на те тре
ба зро
би
ти
склад
ки, що
би за
без
пе
чи
ти
ся на
та
ку при
го
ду. Аж як
би з тих
скла
док наб
ра
ла
ся вже су
ма по
-
ряд
на, та
ка, що
би вис
та
чи
ла,
возьмiм, на тиж
день або на двi
не
дi
лi, то то
дi мож ро
би
ти змо
-
ву. Ро
зу
мiв
ся, тих, кот
рi би не
хо
тi
ли на
ле
жа
ти до змо
ви i
йшли вiд
так на ро
бо
ту, тих за
-
раз, чи по во
лi, чи по не
во
лi, за
карк та й фуч з Бо
рис
ла
ва, най
не псу
ють нам дi
ла. Так са
мо пiд
час без
ро
бо
ти
цi мог
ли би на
шi-
та
ки лю
ди най
ма
ти
ся де на iн
шу
ро
бо
ту - до лi
су, до те
сельки, або
де, тiлько що
би не до наф
то
вих
ро
бiт. Та
ким спо
со
бом ми швид
-
ко зла
ма
ли би то
ту жи
дiвську
пи
ху i до
би
ли
ся пев
но лiп
шо?
пла
ти.
-
Добре го
во
рить! Так тре
ба ро
-
би
ти! Доб
ра ра
да! - вiд
зи
ва
ли
ся
рiп
ни
ки. По
чав
ся жи
вий га
мiр в
ха
тi, всi нах
ва
ля
ли
ся, що прик
-
ру
тять жи
дiв-де
ру
нiв но
га поп
-
ри но
гу, кож
дий да
вав сво? ра
ди
i не слу
хав чу
жих, кож
дий до
по
-
в
ню
вав i ли
цю
вав Бе
недьову ду
-
м
ку, прик
ро
ю
ючи ?? до сво?? впо
-
до
би. Один тiльки Сень Ба
са
раб
си
дiв мовч
ки на сво?м мiс
цi i з
жа
лем ди
вив
ся на то
ту рух
ли
ву
гро
ма
ду.
-
Що з ни
ми зро
биш, - вор
ко
тiв
вiн, - ко
ли во
ни го
то
вi бiг
чи за
кож
дим, хто ?м два-три крас
нi
сло
ва по
ка
же! Ну, про ме
не, най
бi
жать за тим ме
дiв
ни
ком, бу
де
-
мо ви
дi
ти, як ?м пос
ма
ку?. Але я
сво?? стеж
ки не по
ки
ну! А ти,
поб
ра
ти
ме? - обер
нув
ся вiн до
При
й
де
во
лi, що все ще сто
яв в
тем
нiм ку
тi i не
пев
но по
зи
рав то
на Бе
не
дя, то на га
мiр
ли
вих,
ожи
в
ле
них рiп
ни
кiв.
Вiн стре
пе
нув
ся, ко
ли Сень за
-
го
во
рив до нього, а вiд
так швид
-
ко ска
зав:
-
I я, i я з ва
ми!
-
З кот
ри
ми ва
ми? - спи
тав гри
-
зько Сень, - Бо ту ми те
пер, як
ба
чиш, дво
якi. Чи з ни
ми-от, чи
зо мною i бра
том?
-
Так, з то
бою i бра
том! Ти чув,
що сей про го
лов
ницт
во го
во
-
рив? Мов роз
пе
че
ним но
жем ме
-
не в сер
це шпиг
нув.
-
Е, але ти знов так ду
же тим не
тур
буй
ся! - уго
во
рю
вав йо
го Сень
ти
хим го
ло
сом. - Що ж та
ко
го
ве
ли
ко
го ста
ло
ся? Ад
же той со
-
ба
ка пев
но зас
лу
жив на те. Ти
за
був про свою??
-
Нi, нi, нi, не за
був! - пе
рер
вав
Прий
де
во
ля. - Пев
но, пев
но, що
зас
лу
жив! Сто раз зас
лу
жив!..
-
Ну, так чо
го ж ту гриз
ти
ся? Хi
-
ба су
ду бо?шся? Не бiй
ся, ко
мi
сiя
по?ха
ла в тiй доб
рiй вi
рi, що вiн
сам упав до ями; ще жи
да на ка
-
ру за
су
дять, чо
му яi
iу не зат
кав!
-
Нi, нi, нi, - знов якось га
ряч
ко
-
во-бо
лiс
но пе
ре
хо
пив При
й
де
во
-
ля, - не бо
юся ко
мi
сi?! Що ко
мi
-
сiя? Ме
нi зда?ся на
вiть, що як
би
ко
мi
сiя? те?? викрила, то ме
нi
би лек
ше бу
ло!
-
Тьфу, най бог бо
ро
нить, ти що
та
ке то
ро
чиш?
-
Послухай ли
шень, Се
ню, - ше
-
п
тав
Прий
де
во
ля, на
хи
ли
в
ши
ся
до нього i су
до
рож
но стис
ка
ючi?
сво?ю креп
кою ру
кою йо
го пле
-
че, - ме
нi зда?ся, що той? жи
док,
зна?ш? той, що в ямi по
гиб, що
вiн не був ви
нен, що то кот
рий
-
сь дру
гий усе зро
бив, або
що!
-
Як? Як? От та
кож щось! Хi
ба ж
вiн не був при тiм?
-
Так, так, був i смi
яв
ся на
вiть,
але чи вже за то
то смерть, що
смi
яв
ся? А мо
же, вiн не ро
бив нi
-
чо
го, а тiлько там
то
тi?
-
Але вiд
ки то
бi та
кi дум
ки до
го
ло
ви при
хо
дять, хлоп
че? - за
-
пи
тав
ся за
чу
ду
ва
ний Сень. -
Впав батько зго
ри, дiдько го бе
-
ри! По
гиб той, ну i доб
ре!
-
Але як вiн не ви
нен? Зна?ш, як
я зди
бав йо
го, i вхо
пив у ру
ки, i
вiн по
чув, до чо
го се во
но йде, то
так спи
щав: "Да
руй жит
тя, да
-
руй!" А як я в тiй же хви
лi пхнув
йо
го? зна
?ш? то вiн тiлько зой
-
кнув: "Не ви
нен, не ви
нен!" Вiд
-
так за
дуд
нi
ло, зат
рi
ща
ло, - я по
-
ле
тiв геть. Але той го
лос ?го все
за мною, все в ме
нi, так i чую йо
-
го! Гос
по
ди бо
же, що я зро
бив!
Що я зро
бив!
Бiдний па
ру
бок за
ла
му
вав ру
-
ки. Сень дар
ма ста
рав
ся по
тi
ши
-
ти йо
го. Йо
му все зда
ва
ло
ся, що
вки
не
ний в яму ка
сi
?р був не
вин
ний.
-
Ну, як той був не вин
ний, то
ти поп
рав
ся, - ска
зав вкiн
цi роз
-
злоб
ле
ний Сень, - i пiш
ли й вин
-
них тою са
мою до
ро
гою! Най не
вин
ний дар
мо не по
ку
ту?!
Тi сло
ва бу
ли мов удар обу
ха
для Прий
де
во
лi. Ог
лу
ше
ний ни
-
ми, вiн по
хи
лив го
ло
ву i знов за
-
тис
ся в свiй кут, не го
во
ря
чи й
сло
ва.
А мiж тим поб
ра
ти
ми кiн
чи
ли
на
ра
ду.
-
Головна рiч те
пер, - го
во
рив
Бе
недьо, - вер
бу
ва
ти лю
дей до
на
шо? кум
па
нi?. Хто з ким на ро
-
бо
тi сто?ть, або в ши
н
ку здиб
ле
-
ся, або на ву
ли
цi роз
ба
ла
ка?ся,
за
раз i нав'язу
ва
ти о тiм! Все
роз
ка
зу
ва
ти: яка пла
та нуж
ден
-
на i який ра
ту
нок мож
ли
вий. I
склад
ки зби
ра
ти. Я га
даю, що
би
кож
дий зби
рав мiж сво?ми зна
-
ко
ми
ми, а наз
би
ра
не що
ве
чо
ра
вiд
да
вав го
лов
но
му ка
сi?ро
вi,
ко
т
ро
го ту ни
нi тре
ба виб
ра
ти.
-
Добре, доб
ре, тре
ба виб
ра
ти
ка
сi?ра! - гу
ка
ли всi. - Ану, ко
го
би ту на ка
сi?ра?
Радили то сього, то то
го, вкiн
цi
ста
ло на тiм, що не
ма лiп
шо
го
ка
сi?ра, як Сень Ба
са
раб.
-
Що, - ска
зав неп
ри
яз
но Сень,
по
чув
ши се, - я мав би бу
ти ва
-
шим ка
сi?ром? Нi
ко
ли! Я вiд
ни
нi
й зов
сiм не хо
чу на
ле
жа
ти до
вас! Анi я, анi мiй брат.
-
Не хо
чеш на
ле
жа
ти? А то чо
-
му? - скрик
ну
ли всi.
-
Бо ви зсту
па?те з то? до
ро
ги,
на кот
ру раз ста
ли при здо
ро
вiй
зас
та
но
вi. Я сво?? до
ро
ги не по
-
пу
щу
ся!
-
Але хто ж яку до
ро
гу змi
ня?? -
ска
зав Анд
русь. - Ту зов
сiм нi
чо
-
го не змi
ня?ся!
-
Що? I ти з ни
ми? - вiд
по
вiв по
-
ну
ро Сень.
-
Такi з ни
ми!
-
А при
ся
гу за
був?
-
Нi, не за
був.
-
А но
га
ми топ
чеш, хоч i не за
-
був.
-
Не топ
чу! Пос
лу
хай ли
шень i
не фу
рi
яч
ся! I Анд
русь при
с
ту
-
пив до нього i по
чав щось сти
ха
го
во
ри
ти йо
му до ву
ха, що зра
-
зу, ба
чи
ло
ся, не при
па
да
ло йо
му
до сма
ку. Але чим да
лi, тим бi
ль
-
ше ви
по
год
жу
ва
ло
ся Се
не
ве ли
-
це, i вкiн
цi май
же ра
дiс
но скрик
-
нув вiн:
-
А, ко
ли так, то доб
ре! А я, дур
-
ний, i не до
га
дав
ся! Здо
ро
вi, по
-
б
ра
ти
ми, бу
ду ва
шим ка
сi?ром i
на
дi
юсь, що не по
жа
лу?те
ся на
ме
не!
-
А те
пер ще од
но, - ска
зав си
-
ль
ним, ра
дiс
ним го
ло
сом Бе
не
-
дьо, кот
рий ни
нi рап
том з зви
-
чай
но
го поб
ра
ти
ма став не
мов
го
ло
вою i про
вiд
ни
ком усiх. -
По
б
ра
ти
ми-то
ва
ри
шi! Ви зна?те,
я прос
тий ро
бiт
ник, як усi ви,
ви
рiс в бi
дi i нуж
дi, - бiд
ний му
-
лярський по
мiч
ник, i бiльше нi
-
чо
го. Нес
по
дi
ва
но й неп
ро
ше
но
впа
ла на ме
не жи
дiвська лас
ка, i
ме
не Гам
мерш
ляг пос
та
вив май
-
ст
ром, а да
лi й бу
дов
ни
чим ко
ло
но
во? наф
тар
нi. Дя
ку
ва
ти му не
маю за що, бо я го не про
сив о
лас
ку, а тiлько йо
му ж з то
го ко
-
ристь, що не пот
ре
бу? ок
ре
мо
бу
дов
ни
чо
го пла
ти
ти. А ме
нi да?
по три ринськi ден
но, - як на ме
-
не, бiд
но
го ро
бiт
ни
ка, то се су
ма
ду
же ве
ли
ка. У ме
не в Дро
го
би
чi
бiд
на ста
ра ма
ти, - ?й му
шу пiс
-
ла
ти що
тиж
ня час
точ
ку з сво
го
за
рiб
ку, не
хай два ринськi, дру
гi
два ринськi спот
ре
бую че
рез ти
-
ж
день для се
бе, - зна
читься, ли
-
ша?ся за кож
дий тиж
день ще
штир
над
цять ри
н
ських. Усе те я
обi
ця
юсь да
ва
ти до на
шо? ка
си!
-
Гурра! - зак
ри
ча
ли поб
ра
ти
-
ми. - Най жи? поб
ра
тим Бе
недьо!
-
Я та
кож обi
цяю по ринсько
му
на тиж
день!
-
Я по п'ять шiс
ток!
-
Я по п'ять шiс
ток!
-
Ось мо? три шiст
ки!
-
Ось мо?!
-
Ось мо?!
Бенедьова бе
сi
да, а ще бiльше
йо
го прик
лад роз
бу
ди
ли у всiх
за
пал i охо
ту. Сень Ба
са
раб туй-
та
ки зiб
рав на по
ча
ток де
що гро
-
шей, а Прий
де
во
ля, кот
рий знав
кри
хiт
ку письма i кот
ро
го Сень
уп
ро
сив со
бi за по
мiч
ни
ка, поп
-
риз
на
чу
вав сто
лярським олов
-
цем на кус
ни
ку бi
бу
ли з тю
тю
ну,
що хто дав.
Весело ро
зiй
шлись поб
ра
ти
ми,
ра
дiс
нi на
дi? ви
ри
на
ли в ?х го
ло
-
вах з-по
за тем
них те
пе
рiш
нiх су
-
мо
ро
кiв i пес
ти
ли ?х щи
рi сер
ця,
мов схiд сон
ця ро
же
вим блис
-
ком кра
сить пус
тi, ка
ме
нис
тi i
су
мо
ви
тi вер
ши
ни Бес
ки
ду.
IX
Восени, ко
ли цвi
ти вже по
вiдц
-
вi
та
ли, спадь не па
де i жни
во
пчо
ля
че скiн
чи
ло
ся, по
чи
на?
ть
-
ся на який
сь час го
лос
не, га
мiр
-
ли
ве жит
тя в улi
ях. Пчо
ли, так
як i хре
ще
ний на
род, скiн
чив
ши
свою не
лег
ку ро
бо
ту, люб
лять
по
гу
то
ри
ти, зiб
ра
ти
ся куп
ка
ми
пе
ред оч
ка
ми та ко
ло зат
во
рiв,
по
го
мо
нi
ти та пот
рi
па
ти кри
ль
-
ця
ми. Зра
зу зов
сiм ще не мож
на
по
ро
зу
мi
ти, що во
но та
ке i до
чо
го йде. Ще в улiю не ста
ло
ся
нi
чо
го но
во
го. Ще кiлька пильнi
-
ших ро
бiт
ниць упер
то ви
лi
та
-
ють що
день на по
ле, що
би по цi
-
ло
ден
нiм шу
кан
нi вер
ну
ти ве
чо
-
ром до
мiв з не
ве
лич
ким здо
бут
-
ком на лап
ках. Ще си
тi тру
ти го
-
р
до поб
реньку
ють со
бi, про
ход
-
жу
ючи
ся по
мiж на
пов
не
нi ме
до
-
вi ко
мо
ри та ви
хо
дя
чи що день
бо
жий в по
лудн? на верх улiя
пог
рi
ти
ся на со
неч
ку, по
ди
ха
ти
свi
жим воз
ду
хом, розп
ра
ви
ти i
роз
ма
ха
ти не
ро
бу
чi кри
леч
ка.
Ще ба
читься цiл
ко
ви
тий су
по
-
кiй, при
мiр
на зго
да в улiю. А мiж
тим уже в улiю iн
шим ду
хом по
-
вi
яло. Пчо
ли-ро
бiт
ни
цi якось та
-
?мни
чо ше
по
чуть по
мiж со
бою,
якось пi
доз
рен
но по
хи
ту
ють го
-
лов
ка
ми, якось зло
вi
що стри
-
жуть сво?ми щип
чи
ка
ми та пру
-
ча
ють сво?ми лап
ка
ми. Хто йо
го
зна?, до чо
го се все i що та
ке го
-
то
виться в пчо
ля
чiм царст
вi?
Тру
ти, пев
но, то
го не зна
ють i
по-давньому, си
тенько на?вши
-
ся, гор
до поб
реньку
ють со
бi,
про
ход
жу
ю
чи
ся по
мiж на
пов
не
-
нi ме
до
вi ко
мо
ри та ви
хо
дя
чи
що день бо
жий в по
лудн? на
верх улiя пог
рi
ти
ся на со
неч
ку,
по
ди
ха
ти свi
жим воз
ду
хом, ро
з
-
п
ра
ви
ти i роз
ма
ха
ти не
ро
бу
чi
кри
леч
ка?
От та
ке са
ме по
ча
ло дi
яти
ся i в
Бо
рис
ла
вi в кiлька день по опи
-
са
нiй ви
ще на
ра
дi. Хто йо
го
зна?, вiд
ки й як, до
сить то
го, що
но
вим ду
хом по
вi
яло в Бо
рис
ла
-
вi. I ко
ли зви
чай
но но
ва хви
ля
свi
жо
го воз
ду
ху най
пер
ше i най
-
сильнi
ше за
мiт
на в го
рiш
нiх ве
-
рст
вах, то тут ста
ло
ся зов
сiм
про
тив
но. Спiд
нi гус
тi i сi
рi
верст
ви пер
шi по
чу
ли но
вий по
-
вiв, пер
шi стре
пе
ну
ли
ся вiд ньо
-
го. I хто йо
го зна?, вiд
ки й як во
-
но по
ча
ло
ся! Нi з сього нi з то
го
при кор
бах, при млин
ках, при
ма
га
зи
нах вос
ко
вих, по шин
ках
при го
рiл
цi - усю
ди по
ча
ли
ся
мiж рiп
ни
ка
ми роз
мо
ви о тiм, як
то всiм тяж
ко жи
ти, яка тяж
ка
ро
бо
та в Бо
рис
ла
вi i як жи
ди без
су
ду, без пра
ва, по сво?й во
лi
ури
ва
ють чим
раз бiльше з плат
-
нi, крив
дять, i ту
ма
нять, i пош
-
тур
ку
ють, i ще й вис
мi
ю
ють об
-
ду
ре
них ро
бiт
ни
кiв. I нiх
то не
був би мiг ска
за
ти, вiд ко
го по
-
ча
ли
ся тi бе
сi
ди, бо у кож
до
го
всi тi важ
кi iс
то
рi? здав
на гли
бо
-
ко за
кар
бо
ва
нi бу
ли на влас
нiй
шкi
рi i стверд
же
нi влас
ним дос
-
вi
дом. Раз по
чав
ши
ся, роз
мо
ви
тi вже не вти
ха
ли, а ши
ри
ли
ся
чим
раз да
лi, ста
ва
ли чим
раз ду
-
ж
чi i го
лос
нi
шi. Всi лю
ди не
мов
-
би аж ни
нi по
ба
чи
ли сво? сум
не,
без
ви
хiд
не по
ло
жен
ня, не хо
тi
-
ли и го
во
ри
ти о нi
чим дру
гiм, i
кож
да ?х роз
мо
ва кiн
чи
ла
ся бо
-
лю
чим, важ
ким пи
тан
ням: "Гос
-
по
ди, чи вже ж так нам вiч
но му
-
чи
ти
ся? Нев
же ж не
ма для нас
ви
хо
ду? Нев
же ж не мож
на то
му
лi
iху по
ра
ди
ти?" Але по
ра
ди не
бу
ло нi
вiд
ки. А роз
мо
ви, про
те,
не вти
ха
ли, про
тив
но - ста
ва
ли
чим
раз го
лос
нi
шi i рiз
чi. Лю
ди,
кот
рi зра
зу го
во
ри
ли о свой бi
дi
рiв
но
душ
но, мов о не
ми
ну
чiм
за
су
дi бо
жiм, дри ближ
чiй роз
ва
-
зi i по дов
ших роз
мо
вах з зна
ко
-
ми
ми, щи
ри
ми при
яте
ля
ми та
стар
ши
ми рiп
ни
ка
ми або вза
га
-
лi бу
ва
ли
ми людьми, по
ча
ли пе
-
ре
ко
ну
ва
ти
ся, що так во
но не е,
що ли
ху мож
на би по
мог
ти, але,
не ви
дя
чи i не зна
ючи, як би
мож
на по
мог
ти, по
ча
ли не
тер
-
пи
ти
ся, ста
ва
ли розд
раз
не
нi, хо
-
ди
ли i го
во
ри
ли, мов в га
ряч
цi,
ха
па
ли пильно кож
де сло
во, кот
-
ре мог
ло ?м про
яс
ни
ти ?х безп
-
рос
вiт
не по
ло
жен
ня. Аж до най
-
дальших ха
ток, до най
тем
нi
ших
за
ка
мар
кiв до
хо
ди
ли тi роз
мо
ви,
роз
бi
га
ли
ся на всi бо
ки, мов
огонь по су
хiй со
ло
мi. Ма
лi хло
-
п'ята-лип'ярi, дiв
ча
та та мо
ло
-
ди
цi, що в ко
ша
рах ви
би
ра
ли
вiск з гли
ни, - i тi за
го
во
ри
ли о
бiд
нос
тi сво
го по
ло
жен
ня, о тiм,
що кон
че тре
ба ?м де
як ра
ди
ти
-
ся з со
бою i шу
ка
ти для се
бе ря
-
тун
ку.
-
I ти то? са
мо? спi
ва?ш? - го
во
-
ри
ли не раз стар
шi рiп
ни
ки,
всмi
ха
ючи
ся та слу
ха
ючи на
рi
-
кан
ня мо
ло
дих хло
па
кiв.
-
От так, нi
би
то нам не та
ка са
-
ма бi
да, як i вам? - вiд
по
вi
да
ли
мо
ло
дi. - Та-бо нам ще гiр
ше, нiж
вам! Вас i не так бо
р
зо вiдп
рав
-
лять вiд ро
бо
ти, вам i не так жи
-
во з плат
нi ур
вуть, а хоть i ври
-
ва
ють, то все-та
ки вам бiльша
пла
та, нiж нам. А ?сти ми пот
ре
-
бу?мо так са
мо, як i ви!
-
Але хто ж вас на
вiв на та
кий
ро
зум, що тре
ба со
бi який ра
ту
-
нок да
ва
ти?
-
А хто нас мав на
во
ди
ти? Нi
би
-
то чо
ло
вiк i сам не зна?, що як
пе
че, то тре
ба прик
ла
да
ти зим
-
но
го? Та й ще як
би-то не так ду
-
же пек
ло! А то ви
ди
те, до
ма го
-
лод, не за
ро
ди
ло нi
чо
го, та
то й
ма
ма там десь пух
нуть та мруть
з го
ло
ду, га
да
ли чей хоть ми ту
де
що за
ро
би
мо, що са
мi про
жи
-
?мо i ?м хоть що
то по
мо
же
мо, а
ту от що! I на тiлько не мо
же
мо
за
ро
би
ти, що
би са
мим про
жи
ти
в тiй прок
ля
тiй ямi! На
ро
ду на
-
тис
ло
ся, за ро
бо
ту тяж
ко пла
та
ма
ла i чим
раз ще мен
ша?, а ту
ще зло
дi?жи
ди хлi
ба не до
во
-
зять, до
рож
ню от яку зро
би
ли:
до хлiб
ця до
ку
пи
ти
ся тяж
ко!
Ну, ка
жiть са
мi, чи мож
на так
жи
ти? Рад
ше вже або зов
сiм вiд
-
ра
зу зги
ну
ти, або де
як по
ра
ту
ва
-
ти
ся!
В та
ких сло
вах ве
ли
ся зви
чай
-
но роз
мо
ви мiж рiп
ни
ка
ми, i та
кi
пiд
но
си
ли
ся жа
ло
би з усiх бо
кiв.
Сло
ва та
кi му
си
ли траф
ля
ти до
пе
ре
ко
нан
ня кож
до
му, хто мав i
на сво?х пле
чах дви
га
ти чи
ма
-
лий тя
гар влас
но? сво?? нуж
ди.
Осо
бис
та крив
да, осо
бис
та нуж
-
да i гри
жа кож
до
го ро
бiт
ни
ка
пе
ре
ка
зу
ва
ла
ся дру
гим, ста
ва
ла
-
ся част
кою за
гально? крив
ди i
нуж
ди, до
ли
ва
ла
ся, мов крап
ли
-
на до боч
ки, до су
ми за
галь
них
жа
лоб. I все те, з од
но
го бо
ку, да
-
ви
ло i пу
та
ло лю
дей, неп
ри
вич
-
них до важ
ко? пра
цi мис
лен
ня,
але, з дру
го
го бо
ку, драз
ни
ло i
лю
ти
ло ?х, роз
ру
шу
ва
ло не
рух
-
ли
вих та рiв
но
душ
них, роз
буд
-
жу
ва
ло ожидання i на
дi?, а чим
ви
ще наст
ро?нi бу
ли ожидання i
на
дi?, тим бiльше ува
ги звер
та
ли
лю
ди на сво? по
ло
жен
ня, на ко
-
ж
ду, хоть i як ма
ло
важ
ну, по
дiю,
тим бiльше ста
ва
ли враз
ли
вi на
кож
ду но
ву несп
ра
вед
ли
вiсть i
крив
ду. Свар
ки мiж ро
бiт
ни
ка
ми
а жи
да
ми-над
зiр
ця
ми ста
ва
ли
те
пер чим
раз час
тi
шi. Жи
ди тi
при
вик
ли бу
ли вiд
дав
на вва
жа
-
ти ро
бiт
ни
ка за ху
до
би
ну, за рiч,
кот
ру мож
на вту
ри
ти, де хо
че
-
ться, коп
ну
ти но
гою, ви
ки
ну
ти,
ко
ли не спо
до
ба?ться, суп
ро
ти
кот
ро? смiш
но на
вiть го
во
ри
ти о
якiмсь людськiм об
ход
жен
нi. А й
ро
бiт
ни
ки са
мi, зви
чай
но ви
бiр
-
ки з най
бiд
нi
ших, вiд
ма
леньку
при
би
тих та в нуж
дi за
ни
дi
лих
лю
дей iз око
лич
них сiл, зно
си
ли
тер
пе
ли
во то
ту на
ру
гу, до яко?
приз
ви
ча
юва
ло ?х тяж
ки
ми то
в
-
ч
ка
ми вiд ди
тинст
ва ?х убо
ге
жит
тя. Прав
да, ча
сом лу
ча
ли
ся i
мiж ни
ми див
ним спо
со
бом уцi
-
лiв
шi, мiц
нi, не
по
ла
ма
нi на
ту
ри,
як от бра
тi? Ба
са
ра
би, але ?х бу
ло
ма
ло, i бо
рис
лавськi жи
ди ду
же
?х не лю
би
ли за ?х не
по
кiр
ли
-
вiсть i ост
рий язик. Але те
пер
на
раз по
ча
ло все змi
ню
ва
ти
ся.
Най
смир
нi
шi ро
бiт
ни
ки, хлоп
цi
й дiв
ча
та, кот
рих до
сi мож
на бу
-
ло без най
мен
шо? унiм
нос
тi кри
-
в
ди
ти i ганьби
ти, - i тi, за
мiсть
дав
нiх жа
лiб
них мiн, просьб i
слiз, ста
ви
ли
ся те
пер до жи
дiв
ост
ро та грiз
но. А що най
див
нi
-
ше, то те, що в ко
ша
рах, де по
пе
-
ре
ду кож
дий тер
пiв, ро
бив i жу
-
рив
ся сам про се
бе, яки
мось чу
-
дом вро
ди
ла
ся друж
нiсть i спi
-
ву
час
тя всiх за од
ним, од
но
го за
всi
ми. Не
нас
тан
на, жи
ва об
мi
на
ду
мок, по
чут
тя влас
но? не
до
лi,
змiц
не
не i пiд
не
се
не по
чут
тям
не
до
лi дру
гих, ви
ро
ди
ло то
ту
дру
ж
нiсть. Ско
ро тiльки жид
при
че
пив
ся несп
ра
вед
ли
во до
ро
бiт
ни
ка, по
чав нi з сього нi з
то
го ла
яти та ганьби
ти йо
го, -
вся ко
ша
ра об
ру
шу
ва
ла
ся на жи
-
да, при
ти
шу
ва
ла йо
го то лай
-
кою, то нас
мi
ха
ми, то пог
ро
за
ми.
При тиж
не
вих вип
ла
тах по
ча
ли
-
ся те
пер чим
раз бур
ли
вi
шi та
грiз
нi
шi кри
ки. За од
ним пок
-
ривд
же
ним всту
па
ло
ся де
сять
то
ва
ри
шiв, до них не раз при
лу
-
чу
ва
ло
ся ще дру
гих де
сять з
дру
гих ко
шар, i всi во
ни юр
бою
вва
лю
ва
ли
ся до кан
це
ля
рi?, обс
-
ту
па
ли ка
сi?ра, кри
ча
ли, до
по
-
ми
на
ли
ся пов
но? вип
ла
ти, гро
-
зи
ли i, зви
чай
но, ста
ви
ли на сво
-
?м. Жи
ди зра
зу ки
да
ли
ся, кри
ча
-
ли, гро
зи
ли й со
бi ж, але, ви
дя
-
чи, що рiп
ни
ки не ус
ту
па
ють i не
пуд
жа
ються, але, про
тив
но, чим
-
раз бiльше роз'ятрю
ються, ус
ту
-
па
ли. Во
ни на
ра
зi ще не приз
на
-
ва
ли
ся са
мi со
бi, що по
ло
же
н
ня
ста
ло вже не те i мо
же ста
ти
ся
грiз
не, - во
ни ще, а особ
ли
во дрi
-
б
нi i ве
ли
кi влас
тив
цi, по
ход
жа
-
ли со
бi гор
до по Бо
рис
ла
ву, спи
-
ш
на по
зи
ра
ли на ро
бiт
ни
кiв i
ра
дiс
но за
ти
ра
ли со
бi ру
ки, чу
-
ючи, що го
лод по се
лах зма
га
?
-
ться, ви
дя
чи, що лю
дей з кож
-
дим днем бiльше при
бу
ва? до
Бо
рис
ла
ва. Ще во
ни й не по
ду
-
му
ва
ли нi о чiм, як тiлько о сво?х
спе
ку
ля
цi
ях, ще й не сни
ло
ся ?м,
що ро
бiт
ни
ки мо
жуть яким-не
-
будь спо
со
бом пе
ре
бур
ка
ти ?м ?х
пла
ни i до
пiм
ну
ти
ся се
ред то?
по
го
нi за зо
ло
том та
кож i сво
го
кус
ни
ка. Ще во
ни спа
ли спо
кiй
-
но i не чу
ли чим
раз го
лос
нi
шо
го
го
мо
ну вни
зу, не чу
ли по
ну
ро?
ду
хо
ти в воз
ду
сi, кот
ра зви
чай
-
но за
ля
га? пе
ред бу
рею.
I ско?ла
ся то
та важ
на пе
ре
мi
на
се
ред бо
рис
лавських ро
бiт
ни
кiв
нес
по
дi
ва
но швид
ко. Аж са
мi на
-
шi зна
ко
мi поб
ра
ти
ми, кот
рi да
-
ли пер
ший тов
чок до то? пе
ре
мi
-
ни, аж са
мi во
ни зди
ву
ва
ли
ся,
ви
дя
чи, яким го
лос
ним вiд
го
ло
-
сом лу
на
ють по Бо
рис
ла
ву ?х
сло
ва. На
вiть са
мi не
до
вiр
ли
вi з-
по
мiж них, кот
рi не
ра
до гля
дi
ли
на пе
ре
мi
ну в цi
лях i ро
бо
тi поб
-
ра
тимст
ва, на
вiть бра
ти Ба
са
ра
-
би, ви
дя
чи, як пильно ха
па
ють
рiп
ни
ки ?х сло
ва i як жи
во роз
-
ви
ва
ють ?х да
лi по-сво
му, по
ча
-
ли щи
рi
ше прис
та
ва
ти до но
во
-
го ру
ху. Во
ни ви
дi
ли, що Бе
не
-
дьо i Ста
сю
ра пра
ду го
во
ри
ли,
ка
жу
чи, що тре
ба вий
ти з до
те
-
пе
рiшнього тiс
но-круж
ко
во
го по
-
б
ра
тимст
ва i по
нес
ти сво? сло
во
i свою дум
ку мiж ши
ро
ку гро
ма
-
ду, а те
пер пе
ре
ко
на
ли
ся, що се
-
ред то? гро
ма
ди грунт доб
ре
при
го
то
ва
ний пiд за
сiв та
ко
го
сло
ва i що сло
во то
то че
рез роз
-
ши
рен
ня в гро
ма
дi не то що не
стра
тить нi
чо
го, але, про
тив
но,
на
бе
ре ве
ли
ко? си
ли. Впро
чiм,
бра
ти Ба
са
ра
би, а за ни
ми й де
-
якi дру
гi зав
зя
тi
шi поб
ра
ти
ми,
не ста
ва
ли око
неч
но на тiм, що
ра
див Бе
недьо, а ду
ма
ли так, що
ко
ли б не вда
ла
ся Бе
недьова ра
-
да (а в ?? уда
чу во
ни й те
пер ще
ма
ло вi
ри
ли), то то
дi мож
на бу
-
де по
вер
ну
ти цi
лу ве
ли
чез
ну си
-
лу збен
те
же
но? ро
бiт
ницько?
гро
ма
ди на iн
ше дi
ло - на те дi
-
ло, для кот
ро
го во
ни в пер
шiм
по
чат
ку зав'яза
ли сво? поб
ра
-
тимст
во. То
му-то во
ни по дов
-
шiй роз
ва
зi не тi
ль
ки не ба
ну
ва
-
ли на Бе
не
дя за те, що сво?ми ра
-
да
ми вiд
вiв поб
ра
тимст
во вiд
йо
го пер
вiс
но
го нап
ря
му i поп
-
ро
ва
див йо
го за со
бою по iн
шiй
стеж
цi, - а про
тив
но, во
ни бу
ли
йо
му вдяч
нi за те, що, ми
мо
сво?? вi
до
мос
тi, вiн прий
няв
ся
?дна
ти для ?х цi
лей бiльшу си
лу
i прий
няв на се
бе про
вiд
ницт
во
ту
ди, ку
ди во
ни до
сi не ос
мi
лю
-
ва
ли
ся сту
пи
ти. Во
ни, про
то,
взя
ли
ся щи
ро пра
цю
ва
ти для
Бе
недьових ду
мок, зна
ючи, що
ко
ли б уда
ло
ся тi дум
ки впов
нi
пе
ре
вес
ти, то по до
ро
зi зро
би
-
лось би й те, чо
го во
ни ба
жа
ли; а
ко
ли не вдасться Бе
недьова ду
-
м
ка
, то спов
нен
ня ?х пер
вiс
но?
цi
лi бу
де то
дi ще пев
нi
ше. Зна
-
читься, сяк чи так, а Бе
недьо,
пра
цю
ючи для всiх ро
бiт
ни
кiв,
пра
цю
вав i для них.
Зато яке жит
тя, який рух пi
шов
те
пер у не
ве
лич
кiй ха
тi край Бо
-
рис
ла
ва, де жи
ли Ма
тiй i Бе
не
-
дьо. Що
день ве
чо
ра
ми при
хо
ди
-
ли поб
ра
ти
ми, по два, по три,
роз
по
вi
да
ли, як iде дi
ло, як при
-
й
ма
ють рiп
ни
ки ?х сло
ва, як до
-
ма
га
ються ра
ди, як вис
ту
па
ють
про
ти жи
дiв. На
ра
ди три
ва
ли не
раз до
сить дов
го, i пе
ред очи
ма
на
ших зна
ко
мих чим
раз яс
нi
ше
вид
нi
ла
ся до
ро
га, кот
рою да
лi
тре
ба сту
па
ти. Ще в са
мiм по
чат
-
ку, ко
ли на
шi поб
ра
ти
ми рi
ши
ли
вер
бу
ва
ти до сво
го поб
ра
тимст
-
ва ши
ро
ку гро
ма
ду бо
рис
лав
сь
-
ких рiп
ни
кiв, во
ни цi
лi два ве
чо
-
ри на
рад
жу
ва
ли
ся над тим, як се
по
ча
ти, що
би й най
лег
ше до
ка
-
за
ти сво
го, i не звер
ну
ти пе
ред
-
час
но на се
бе ува
гу. То
дi ще в
жи
вiй пам'ятi бу
ли пе
рес
лi
ду
-
ван
ня i ареш
ту
ван
ня по
ля
кiв -
учас
ни
кiв повс
тан
ня 1863 p., i
де
якi поб
ра
ти
ми ви
ра
зи
ли свiй
страх, що
би в ра
зi вик
рит
тя по
-
лi
цiя не на
сi
ла на них i не об
ви
-
ни
ла ?х о який бунт, - а в та
кiм
ра
зi i вся ро
бо
та про
па
ла би за нi
за що. Вкiн
цi Бе
недьо по
ра
див
так: в пер
шiм по
чат
ку пiд
да
ва
ти
ро
бiт
ни
кам сво? дум
ки не
мов
збо
ку, слу
чай
но, по
вiльно, а упе
-
р
то, в кож
дiй роз
мо
вi, бу
ди
ти у
всiх по
чут
тя сво
го бiд
но
го, нуж
-
ден
но
го по
ло
жен
ня i за
ра
зом
по
ка
зу
ва
ти всiм в дальшiй да
ле
-
чи
нi мож
нiсть поп
ра
ви. Та
ким
спо
со
бом, - го
во
рив Бе
недьо, -
мiж людьми про
ки
неться нес
по
-
кiй, розд
раз
нен
ня, ба
жан
ня поп
-
ра
ви, - од
ним сло
вом, вит
во
ри
-
ться се
ред ма
си рiп
ни
кiв нап
ру
-
жен
ня, кот
ре, зруч
но пiд
дер
жа
-
не i по
бiльшу
ва
не, дасться у вiд
-
по
вiд
нiй хви
лi по
вер
ну
ти рап
-
том i з ве
ли
кою си
лою в дi
ло.
То
та ра
да ду
же впо
до
ба
ла
ся
всiм поб
ра
ти
мам, i во
ни при
рек
-
ли за нею пос
ту
па
ти. Не прой
-
шло й двох не
дiль, а цiль то
та
бу
ла май
же впов
нi осяг
не
на. Ро
-
бiт
ни
ки по ро
бо
тi юр
ба
ми хо
ди
-
ли по Бо
рис
ла
вi, го
мо
ня
чи та на
-
рад
жу
ючись; шин
ки пус
тi
ли чи
-
м
раз бi
ль
ше, а розд
раз
не
няя i
не
су
по
кiй мiж на
ро
дом чим да
лi
зма
га
ли
ся, i не
тер
пе
ли
вi поб
ра
-
ти
ми чим
раз го
лос
нi
ше до
ма
га
-
ли
ся, щоб уже раз вис
ту
пи
ти ?м
од
вер
то i взя
ти на се
бе про
вiд
-
ницт
во в ши
ро
кiм ро
бiт
ницькiм
ру
ху. Але Бе
недьо, а за ним i бра
-
ти Ба
са
ра
би сто
яли на тiм, що
тре
ба ще тро
хи пi
дож
да
ти, по
ки
ви
ще i бур
ли
вi
ше не би
ти
муть
хви
лi ро
бiт
ницько
го розд
раз
не
-
н
ня.
А хви
лi тi, дви
га
нi прав
ди
вою
нуж
дою i при
тис
ком, пiд
ду
ва
нi
зруч
но пе
ку
чо-прав
ди
ви
ми сло
-
ва
ми поб
ра
ти
мiв, би
ли чим
раз
ви
ще i бур
ли
вi
ше. Прос
тий чо
-
ло
вiк - во
рог уся
ко
го дов
го
го ду
-
м
ку
ван
ня та мiр
ку
ван
ня. Прав
-
да, влас
ним ро
зу
мом не швид
ко
вiн до
хо
дить до яс
но? око
неч
но?
дум
ки, то
миться дов
го за
сiв
шою
йо
му в го
ло
ву гад
кою, - але ко
ли
во
на уся
деться i про
яс
ниться у
нього, зло
житься в око
неч
ний,
твер
дий i яс
ний об
раз, - то
дi вже
йо
му не до за
бав
ки, не до мiр
ку
-
ван
ня, то
дi вiн усею си
лою свой
-
ого ?ства преться зро
би
ти дум
-
ку свою дi
лом, то
дi ко
неч
на бо
-
ротьба мiж ним а про
тив
ни
ка
ми
йо
го мис
лi. От так са
мо бу
ло й
тут. Ба
чи
лось би, i не
ве
ли
ка рiч
чо
ло
вi
ко
вi, терп
ля
чо
му що
ден
-
ну нуж
ду та крив
ду, прий
ти до
по
чут
тя то? нуж
ди i крив
ди, - а
пре
цiнь як пiз
но прий
шли до то
-
го по
чут
тя бо
рис
лавськi ро
бiт
-
ни
ки! I ба
чи
лось би, що та
ко
го
ве
ли
ко
го в тiм по
чут
тi, са
мiм
без
вiд
рад
нiм та сум
нiм! А мiж
тим яко
го не
су
по
кою на
ро
би
ло,
яку бу
рю пiд
ня
ло во
но в го
ло
вах
усiх ро
бiт
ни
кiв! I швид
ко з без
-
вiд
рад
но
го та сум
но
го чут
тя ви
-
ро
ди
ло
ся грiз
не зав
зят
тя, ми
мо
-
вiльна друж
нiсть i не
по
кiр
ли
-
вiсть сво?м кривд
ни
кам. Вiд слiв
по
ча
ло до
хо
ди
ти до дiл. От од
-
но
го дня про
нес
ла
ся по Бо
рис
-
ла
вi вiсть, що там а там ро
бiт
ни
-
ки по
тур
бу
ва
ли в якi
мось за
вул
-
ку ка
сi?ра, кот
рий за
мiсть зви
-
чай
них двох цен
тiв по
ло
жив со
-
бi був бра
ти у ро
бiт
ни
кiв по чо
-
ти
ри цен
ти "ка
сi?рно
го" вiд од
-
но? шах
ти, то ?сть вiд од
но
го 12-
го
дин
но
го ро
бу
чо
го дня. То
та
вiсть бу
ла не
мов зна
ком, за кот
-
рим шви
д
ко по со
бi слi
ду
ва
ло
бiльше по
дiб
них слу
ча?в. За кож
-
дою вiст
кою о по
дiб
нiм слу
ча?
рос
ло зав
зят
тя i вiд
ва
га рiп
ни
-
кiв. Во
ни вже пря
мо в очi вся
ким
ка
сi?рам, над
зiр
цям та конт
ро
-
ле
рам по
ча
ли нах
ва
ля
ти
ся, що
не бу
дуть дов
ше тер
пi
ти над со
-
бою крив
ди. Страх по
чав па
да
ти
на вся
кi п'явки людськi. А ко
ли
од
но
го дня про
нес
ла
ся по Бо
-
рис
ла
вi чут
ка, що ко
ли один
над
зi
рець несп
ра
вед
ли
во за
ра
-
ху
вав якусь ви
со
ку ка
ру рiп
ни
-
ко
вi, а ка
сi?р при вип
ла
тi хо
тiв
йо
му пот
ру
ти
ти то
ту ка
ру з пла
-
т
нi, то рiп
ни
ки пiд
ня
ли при ка
сi
ве
ли
кий крик i га
мiр, по
ча
ли жа
-
да
ти пе
ред се
бе над
зiр
ця, що
би
ви
тол
ку
вав
ся, за що се та
ку ка
ру
на
ло
жив на ?х то
ва
ри
ша. Над
зi
-
рець схо
вав
ся десь, ка
сi?р жар
-
том, що
би ?х поз
бу
ти
ся, ска
зав
?м: "Iдiть i шу
кай
те йо
го, а як
знай
де
те, то при
ве
дiть йо
го сю
-
да за ву
хо!" Рiп
ни
ки з ог
лу
ша
-
ючим кри
ком ки
ну
ли
ся на всi
бо
ки i по хви
лi най
шли над
зiр
ця,
по
ча
ли з ним шар
па
ти
ся i та
ки
си
лою, справ
дi за ву
ха, при
тяг
ли
йо
го до ка
сi?ра, ро
зу
мi?ться,
при
ве
ли по
тов
че
но
го, под
ря
па
-
но
го i з по
над
ри
ва
ни
ми ву
ха
ми.
I хоть кiлькох рiп
ни
кiв за те аре
-
ш
то
ва
но i за
пер
то в гро
мадськiм
ареш
тi, то пре
цiнь мiж рiп
ни
ка
-
ми вiсть то
та на
ро
би
ла ве
ли
ко
-
го го
ло
су i шу
му, а на жи
дiв ки
-
ну
ла чи
ма
лий пост
рах. Рiп
ни
ки
то
го са
мо
го-та
ки ве
чо
ра ве
ли
-
чез
ною юр
бою, пiд про
во
дом
бра
тiв Ба
са
ра
бiв, пiш
ли до бо
-
рис
лавсько
го вiй
та i вип
ро
си
ли
у нього на во
лю всiх ареш
то
ва
-
них, - i ве
ли
чез
ний смiх ра
дос
тi
пi
шов по
мiж ро
бiт
ни
ка
ми. Пiс
нi
i пог
ро
зи за
гу
ли по ву
ли
цях Бо
-
рис
ла
ва, увiльне
них спро
вад
жу
-
ва
ли вiд ши
н
ку до шин
ку i по
-
?ли, i по ти
ся
чу ра
зiв до
пи
ту
ва
ли
?х, як то во
ни про
ва
ди
ли над
зiр
-
ця за ву
ха до ка
си.
Поки гу
ла п'яна ра
дiсть по ву
-
ли
цях Бо
рис
ла
ва, в убо
гiй Ма
-
тi?вiй ха
ти
нi си
дi
ли поб
ра
ти
ми i
ра
ди
ли
ся, що дi
яти. Всi го
ди
ли
-
ся на те, що те
пер по
ра, що тре
-
ба взя
ти
ся до дi
ла.
-
Скликати збiр! Скли
ка
ти збiр!
- го
во
ри
ли всi.
I ура
ди
ли, не ви
да
ючи сво
го по
-
б
ра
тимст
ва, скли
ка
ти збiр усiх
рi
-
п
ни
кiв за Бо
рис
ла
вом на то
ло
цi.
В не
дi
лю по хва
лi бо
жiй ма
ли
там усi зiй
ти
ся на на
ра
ду.
Мов гро
мо
ва iск
ра, так про
нес
-
ло
ся на дру
гий день з уст до уст,
вiд ями до ями, вiд ко
ша
ри до
ко
ша
ри, вiд наф
тар
нi до наф
тар
-
нi не чу
ва
не до
сi сло
во:
-
В не
дi
лю по хва
лi бо
жiй! На
то
ло
ку ко
ло Бо
рис
ла
ва! На
ра
да!
на
ра
да! на
ра
да!
Нiхто не знав, що се бу
де за на
-
ра
да, над чим бу
дуть ра
ди
ти,
хто скли
ка?? Та й нiх
то й не пи
-
тав
ся о то. Але всi по
чу
ва
ли, що
се бу
де ве
ли
ка хви
ля, що вiд не?
мно
го бу
де за
ле
жа
ти, - i всi пок
-
ла
да
ли ве
ли
кi, хоч i не
яс
нi, ожи
-
дання на то
ту хви
лю. На
ра
да!
На
ра
да! На
ра
да! Се сло
во, мов
ча
ри якi, про
яс
ню
ва
ло вив'ялi
збi
до
ва
нi ли
ця, крi
пи
ло мо
зо
ли
-
с
тi ру
ки, нап
рос
то
ву
ва
ло здав
на
по
хи
ле
нi пле
чi. "На
ра
да! На
ша
на
ра
да!" - нес
ло
ся то го
лос
но, то
ше
по
том по всiх за
кут
ках, i ти
ся
-
чi серць з не
терп
ляч
кою би
ли
ся,
до
жи
да
ючи не
дi
лi i на
ра
ди.
З не
терп
ляч
кою ожи
да
ли ?? й
на
шi поб
ра
ти
ми, а особ
ли
во Бе
-
недьо i Анд
русь Ба
са
раб.
X
Буря зби
ра
ла
ся над Бо
рис
ла
-
вом - не з не
ба до зем
лi, але з
зем
лi про
ти не
ба.
На ши
ро
кiм бо
лон
ню, на бо
рис
-
лавськiй i банськiй то
ло
цi, зби
-
ра
ли
ся грiз
нi хма
ри: се рiп
ни
ки
схо
ди
ли
ся на ве
ли
ку ро
бiт
ни
ць
-
ку ра
ду. Всi цi
ка
вi на но
ву, до
сi
не чу
ва
ну по
яву; всi пов
нi на
дi? i
яко
гось та?мно
го стра
ху; всi згi
-
д
нi в ро
з'я
рен
нi i не
на
вис
тi на
сво?х гно
би
те
лiв. З га
мо
ром або
ше
по
том, бiльши
ми або мен
ши
-
ми куп
ка
ми, з го
рiшнього i до
лi
-
ш
нього кiн
ця або iз се
ре
ди
ни
Бо
рис
ла
ва пли
ли-напли
ва
ли во
-
ни. Чор
нi, за
роп
ле
нi ках
та
ни,
лей
би
ки, сi
ря
ки та гу
нi, та
кi ж
со
роч
ки, пе
ре
пе
ре
за
нi то ре
ме
-
ня
ми, то шнур
ка
ми, то ли
ком,
блi
дi, по
жовк
лi та по
зе
ле
нi
лi ли
-
ця, по
шар
па
нi та за
роп
ле
нi шап
-
ки, ка
пе
лю
хи, жов
нярськi "го
ль
-
ц
ми
ни", бой
кiвськi повс
тя
нi
кри
са
нi та пiд
гiрськi со
лом'яни
-
ки - все те гус
тою, бруд
ною, сi
-
рою хма
рою вкри
ва
ло то
ло
ку,
то
в
пи
ло
ся, хви
лю
ва
ло, го
мо
нi
-
ло, мов при
бу
ва
юча по
вiнь.
-
Що ту дов
го ра
ди
ти? - го
мо
нi
-
ли в од
нiй ку
пi. - Ту ра
да од
на:
жи
ди свiт зуй
ми
ли, жи
ди нам
жи
ти не да
ють, жи
ди го
лод на
-
ве
ли на на
рiд!
-
Треба нам узя
ти
ся до
ку
пи, не
пiд
да
ва
ти
ся жи
дам! - вик
ри
ку
-
ва
ли в дру
гiй ку
пi.
-
Добре вам ка
за
ти: не пiд
да
ва
-
ти
ся. А як го
лод при
тис
не, за
рiб
-
ку жид не дасть, то
дi й ви опус
-
ти
те хвiст i пiд
дас
те
ся су
хiй вер
-
бi, не то жи
до
вi.
Голод - ве
ли
ке сло
во. Мов грiз
-
на змо
ра, сто
яв вiн у кож
до
го за
пле
чи
ма, i на згад
ку про го
лод
при
тих
ли го
лос
нi, смi
лi кри
ки.
-
До ями кож
до
го, хто над на
ми
збит
ку?ся! - го
мо
нi
ли в дру
гiм
кi
н
цi.
-
Та що то з то
го, - уго
мо
ню
вав
ста
рий Ста
сю
ра. - Раз, що хто ве
-
р
же дру
го
го до ями, той пi
де
гни
ти до кри
мi
на
лу?
-
Овва, ще хто зна?, чи пi
де, -
ска
зав су
мо
ви
то Ма
тiй. - А от
зло
дiй Морт
ко верг мо
го Iван
чи
-
ка, ще й гро
шi йо
го заб
рав, i до
-
ни
нi хо
дить по свi
тi та нас
мi
ва
-
?ся з хре
ще
них лю
дей!
-
Е, то жид, то жид! - зак
ри
ча
ли
де
якi. - Жи
до
вi все ввiй
де. А най
би хре
ще
ний чо
ло
вiк зро
бив
щось по
дiб
но
го, - ну-ну!
-
А по-дру
ге, - го
во
рив да
лi Ста
-
сю
ра, - сто збит
ку?ся над на
ми, а
ти
ся
ча об
ди
ра? нас по пра
ву, так
що й не мож
на ска
за
ти, що
би
збит
ку
вав
ся; i чем
но, i лад
но з
ва
ми: на то
бi, що то
бi на
ле
жи
ть
-
ся, - а пре
цiнь при тiм чув чо
ло
-
вiк, що з н?го шкi
ру мi
хом друть.
В тiм на
ша бi
да!
-
Правда, прав
да! - го
мо
нi
ли рi
-
п
ни
ки.
-
Та що то, - го
во
ри
ли дру
гi, - на
то вже, вi
дай, не
ма ра
ди.
-
Як то не
ма ра
ди, - ска
зав Ста
-
сю
ра, - на кож
ду сла
бiсть зiл
ля ?,
тре
ба тiлько по
шу
ка
ти. А що ж,
хi
ба ж би на на
ше го
ре не бу
ло
лi
ку? Тре
ба по
шу
ка
ти. На то нас
ни
нi, бо
гу дя
ку
ва
ти, зiй
шла
ся тi
-
ль
ка гро
ма
да, що
би о тiм по
го
-
во
ри
ти. Ад
же ж зна?те: гро
ма
да
- ве
ли
кий чо
ло
вiк; де один сво?м
ро
зу
мом нi
чо
го не вис
та
чить,
там гро
ма
да все-та
ки бор
ше ла
-
ду дiй
де.
-
Дав би то бог, що
би ми ни
нi
до яко
го ла
ду дiй
шли, - го
во
ри
-
ли рiп
ни
ки. - А час уже ве
ли
кий,
бi
да до кос
тi дог
ри
за?!
Такi i по
дiб
нi роз
мо
ви ве
ли
ся
по всiх кiн
цях i по всiх куп
ках.
Поб
ра
ти
ми роз
дi
ли
ли
ся i пiд
го
-
то
ву
ва
ли всю
ди на
род до сво?х
ду
мок, до
да
ва
ли ?м вi
ри в мож
-
нiсть по
лiп
шен
ня i поп
ра
ви ?х
нуж
ден
но
го жит
тя, змiц
ню
ва
ли
?х на
дiю на гро
мадський ро
зум i
гро
мадську си
лу. А по
ки що все
ще но
вi гро
ма
ди нап
ли
ва
ли i
нап
ли
ва
ли. Со
неч
ко сто
яло вже
се
ред не
ба i пек
ло не
ми
ло
серд
-
но, пiд
нi
ма
ючи хма
рою гус
ту,
во
ню
чу за
мо
ро
ку наф
то
ву по
над
Бо
рис
ла
вом. По
над си
нi
ючим
ви
со
кою стi
ною Дi
лом ме
ре
ща
-
ли хви
лi ро
зiг
рi
то
го воз
ду
ху. Вiд
рiч
ки вi
яло ла
го
дя
чим хо
ло
дом.
-
Ну, що ж, по
ра за
чи
на
ти ра
ду,
за
чи
на
ти ра
ду - вже всi зiй
шли
-
ся! - за
го
мо
нi
ли ро
бiт
ни
ки з усiх
бо
кiв.
-
Хто ма? що го
во
ри
ти, не
хай
ви
хо
дить все
ре
ди
ну, на от
сей
ка
мiнь! - ска
зав сво?м по
туж
ним,
звуч
ним го
ло
сом Ан
д
русь Ба
са
-
раб.
-
Ставайте дов
ко
ла, зро
бiть мiс
-
це дов
ко
ла ка
ме
ня, - го
мо
нi
ли
рiп
ни
ки, обс
ту
па
ючи.
На ка
мiнь вис
ту
пив Бе
недьо.
Вiн не при
вик го
во
ри
ти пе
ред
та
кою ве
ли
кою гро
ма
дою i був
тро
хи змi
ша
ний: в ру
цi обер
тав
свою шап
ку i по
зи
рав
ся на всi
сто
ро
ни.
-
Се що за оден? - зак
ри
ча
ли з
усiх бо
кiв рiп
ни
ки.
-
От ро
бу
чий чо
ло
вiк, му
ляр, -
ска
зав Бе
недьо.
-
Ну, то го
во
ри, що ма?ш го
во
-
ри
ти!
-
Я й не
ба
га
то що маю го
во
ри
-
ти, - ска
зав Бе
недьо, пот
ро
ха ос
-
мi
ля
ючись. - Я тiлько то хо
тiв
на
ра
зi ска
за
ти, що кож
дий i без
ме
не зна?. Бi
да нам, ро
бу
чим
лю
дям. Пра
цю?мо тяж
ко: но
чi
не
до
сип
ля?мо, вдень i вi
дiтх
ну
-
ти не ма?мо ко
ли, мо
зо
лi на ру
-
ках на
би
ва?мо: ста
рi ще не злiз
-
ли, а вже но
вi на
рос
ли, - i що нам
з то
го? Ка
жуть: гiр
ко за
ро
биш,
со
лод
ко з'?ш; а ми чи ба
га
то со
-
лод
ко в'?мо
ся? Гiр
ко за
роб
ля?мо
- то прав
да, але ще гiр
шi на
шi
вжит
ки. Та й то бiльше млi?мо
го
ло
дом, нiж си
тос
тi заз
на?мо.
Та й ще ко
би хоть не збит
ку
ва
-
ли
ся над на
ми, не крив
ди
ли, не
зне
ва
жа
ли нас на кож
дiм кро
цi!
А то са
мi ви
ди
те, яка нам по
ва
га.
Ро
бу
чий чо
ло
вiк у них i за ху
до
-
би
ну не вар
ту?!
-
Правду го
во
рить, прав
ду го
во
-
рить! За ху
до
би
ною, за псом
бiльше сто
ять, як за бiд
ним чо
-
ло
вi
ком! Гей-гей, чи то бог ди
-
виться на то
то?
-
Та й ще роз
важ
те, - го
во
рив
да
лi Бе
недьо, - на ко
го ми пра
-
цю
?мо, хто з на
шо? ро
бо
ти ко
-
ристь ма?? Жи
ди! Влас
тив
цi! Бi
-
д
ний рiп
ник си
дить по шiсть, по
вi
сiм, по два
над
цять го
дин у ямi,
в за
мо
ро
цi та смро
дах, му
читься,
ге
па? та коп
ле штольнi по
пiд зе
-
м
лю, дру
гi ро
бiт
ни
ки сто
ять при
кор
бi, при млин
ку i кру
тять, аж
?м мо
зок у го
ло
вi кру
ти
ться i
пос
лiд
нi цо
мо
ги з них тяг
не, а
влас
тив
цi про
да
ють воски й на
-
ф
ти, i зби
ра
ють ти
сяч
нi су
ми, i
па
ну
ють, бу
ду
ють до
ми му
ро
ва
-
нi, вби
ра
ються та ?здять в ка
ри
-
тах та бризька
ють бо
ло
том на
бiд
но
го чо
ло
вi
ка! I сло
ва доб
ро
-
го вiд них вiн нi
ко
ли не по
чу?.
От на ко
го ми ро
би
мо i яку по
дя
-
ку ма?мо за то
то!
-
Най ?х бог по
ка
ра? за на
шу
пра
цю i на
шу нуж
ду! - гук
ну
ли
рiп
ни
ки з усiх бо
кiв.
-
Так-то во
но так, - го
во
рив да
лi
Бе
недьо по ко
рот
кiм пе
ре
ди
ху, -
що най ?х бог по
ка
ра?. Але то ще
хто зна?, чи бог схо
че ?х по
ка
ра
-
ти, чи нi, а по-дру
ге, хто зна?, чи
нам вiд то
го бу
де лег
ше, як ?х
бог по
ка
ра?. А ту ви
ди
мо, що бог
якось бiльше лю
бить нас ка
ра
-
ти, нiж ?х! От i те
пер по
ка
рав бог
на
шi се
ла го
ло
дом, а ту, в Бо
рис
-
ла
вi, жи
ди при
ня
ли
ся й со
бi ж
нас ка
ра
ти: пла
ту вмен
шу
ють
що
тиж
день, i ще як хто по
ва
-
житься до
по
ми
на
ти
ся, то гань
б
-
лять у очi: "Iди со
бi, - ка
жуть, -
ко
ли то
бi крив
да, я де
сять най
ду
на тво? мiс
це за та
ку са
му пла
-
ту". То по
га
дай
те ж со
бi са
мi, що
ту нам по
мо
же - зда
ва
ти
ся на ка
-
ру бо
жу! Я га
даю, що лiп
ше так
ро
би
ти, як го
во
рять на
шi лю
ди:
бо
га взи
вай, а рук прик
ла
дай.
Ка
ра бо
жа - ка
рою бо
жою, а нам
тре
ба со
бi бра
ти
ся до
ку
пи i ра
-
ди
ти
ся, як би ту влас
ним за
хо
-
дом з бi
ди ви
гар
ма
ти
ся.
-
Ба, в тiм-то й шту
ка! Як ви
гар
-
ма
ти
ся, ко
ли ми бiд
нi i по
мо
чi
нi
вiд
ки не ма?мо? - крик
ну
ли
ро
бiт
ни
ки.
-
Ну, я на то
то на
ка
зу не мо
жу
да
ти нi
яко
го, - ска
зав Бе
недьо, -
але ко
ли би ва
ша во
ля пос
лу
ха
-
ти, то я ска
зав би вам, яка о тiм
моя гад
ка.
-
Говори, го
во
ри! Слу
ха?мо! -
за
гу
ли рiп
ни
ки.
-
Ну, ко
ли го
во
ри
ти, то бу
ду го
-
во
ри
ти. Прав
ду ви ка
же
те, що
по
мо
чi нам нi
вiд
ки не на
дi
яти
ся,
бо хто ж ни
нi хо
че по
ма
га
ти бiд
-
но
му ро
бiт
ни
ко
вi, а впро
чiм,
хоть би й схо
тiв по
мо
чи од
но
му,
то не змо
же по
мо
чи всiм, та
кiй
ве
ли
чез
нiй гро
ма
дi. Ту тiлько
ми са
мi, друж
ною си
лою, мо
же
-
мо со
бi по
мо
чи.
-
Ми са
мi? А то як? - да
ли
ся чу
-
ти не
до
вiр
ли
вi го
ло
си.
-
Правда то ?, - ска
зав Бе
недьо, -
що на те
пер не змо
же
мо со
бi
цiл
ком по
мо
чи. Бо яка по
мiч мо
-
ж
ли
ва, ко
ли чо
ло
вiк пра
цю? не
на се
бе, ро
бить-ро
бить
, а дру
гий
?го пра
цею ко
рис
ту?ся? По
ки
вся на
ша пра
ця не бу
де йти на
наш хо
сен, по
ти нам доб
ра цiл
-
ко
ви
то
го не бу
де. Але дрiб
ку, що
то пiд
ра
ту
ва
ти
ся чень змо
же
мо.
От а ди
вiть, кiлько ра
зiв тра
фи
-
ться чо
ло
вi
ко
вi ос
та
ти
ся без ро
-
бо
ти? Хо
дить чо
ло
вiк, як за
го
рi
-
лий, ме
че
ся, мов у га
ряч
цi, сю
ди
й ту
ди, а ро
бо
ти го
дi дiс
та
ти.
Млi? чо
ло
вiк з го
ло
ду, iде до жи
-
да i нап
ро
шу?ся на яку-будь,
хоть би й на най
по
га
нi
шу ро
бо
-
ту, що
би тiлько з го
ло
ду не зги
-
ну
ти. Ну, ви
ди
те, а як
би так ми,
кiлько нас ту ?, обов'яза
ли
ся що
-
тиж
день по вип
ла
тi скла
да
ти
не
хай по цен
то
вi, не
хай по два,
то по
чис
лiть са
мi, яка би су
ма з
то
го вий
шла. Як
би нас най
шло
-
ся та
ких ти
ся
ча, то нi
ко
му би
той цент не впав
ся так тяж
ко i
не за
тя
жiв би на ки
ше
нi, а з то
го
що
тиж
ня зiб
ра
лась би та
ка су
ма,
що мож
на би на нес
по
дi
ва
ний
слу
чай за
по
мо
чи де
сять лю
дей.
-
Правда ?, прав
да ?! - за
го
мо
нi
-
ли ро
бiт
ни
ки.
-
Невелика то пiд
мо
га, прав
да, -
го
во
рив да
лi Бе
недьо, - але вва
-
жай
те ли
шень, що се знов не бу
-
де й та
ка ма
ла по
мiч. Бо вже як
так на який
сь час за
ра
ту?ся чо
-
ло
вi
ка чи рин
ським, чи пiв
то
ра,
то вiн не бу
де пот
ре
бу
вав iти до
жи
да, i кла
ня
ти
ся ему, i на
би
ва
-
ти
ся до ро
бо
ти на яку-будь мi
-
зер
ну плат
ню, не бу
де му
сив
зни
жу
ва
ти плат
ню дру
гим ро
-
бiт
ни
кам. А те, що ?му дасться,
вiн мо
же по
во
леньки та пот
рош
-
ка вип
ла
ти
ти на
зад, ско
ро тi
ль
-
ко дiс
та
не лiп
шу ро
бо
ту. Та
ким
спо
со
бом на
ша ро
бiт
ницька ка
са
не тiлько що не вмен
шу
ва
ла
ся
би, але, про
тив
но, все би бiльшi
-
ла.
Рiпники сто
яли мовч
ки i ро
зу
-
му
ва
ли. Зра
зу дi
ло ви
да
лось ?м
справ
дi не
мов i хо
ро
ше, i всi го
-
то
вi бу
ли вiд
ра
зу прис
ту
пи
ти до
нього. Але швид
ко да
ли
ся чути
за
ки
ди.
-
Е, що з то
го, - го
во
ри
ли де
якi
рiп
ни
ки. - Ну, не
хай би й так: ми
бу
де
мо скла
да
ти, а хто з то
го бу
-
де ко
рис
та
ти? Бу
де так, як по се
-
лах, де ? ка
си гро
мадськi. Бо
га
чi
по
ви
зи
чу
ють гро
шi, ко
рис
та
ють
з них, а бiд
ний тiлько скла
да
ти
му
сить, а хiс
на з них нi
яко
го не
ма?. Або й ще од
но: ви
бе
ре
мо ка
-
сi?ра, ро
зу
мiв
ся, та
кож рiп
ни
ка,
як i всi ми, - то хто нам за
ру
чить,
що вiн гро
ши
ки не возьме i не
вте
че?
Бенедьо слу
хав тих за
ки
дiв су
-
по
кiй
но.
-
Думав я над тим та
кож i от що
ви
ду
мав. На
сам
пе
ред стра
ху не
-
ма, що
би ко
рис
та
ли з на
ших
гро
шей са
мi бо
га
чi, бо мiж на
ми
бо
га
чiв не
ма, усi ми бiд
нi. А по-
дру
ге, ми не жи
ди, гро
шi на про
-
цент зи
чи
ти не бу
де
мо, а бу
де
мо
ви
да
ва
ти тiлько в ра
зi прав
ди
-
во? нуж
ди, сла
бос
тi, без
ро
бо
ти
цi,
- то, зна
читься, бу
де
мо по
ма
га
ти
там, де вже для кож
до
го оче
вид
-
но, що по
мо
чi тре
ба. Хто опiс
ля
змо
же, той вiд
дасть нам i на
до
-
ло
жить ви
да
ток, а хто не змо
же,
ну то го та
кож не по
вi
си
мо... А з
ка
сi?ром, я га
даю, най
лiп
ше бу
-
де ось як зро
би
ти. Як
би нас най
-
шло
ся ба
га
то та
ких, що би прис
-
ту
пи
ли до то? ка
си, то при кож
-
дiй ко
ша
рi або при кiлькох су
-
сiд
нiх ко
ша
рах ви со
бi са
мi ви
-
би
рай
те сво
го ка
сi?ра, та
ко
го,
що вже ту, в Бо
рис
ла
вi, ро
бить
раз у раз i кот
ро
го доб
ре зна?те.
Та
кий ка
сi?р мiг би зби
ра
ти гро
-
шi тiлько з тих ко
шар, кот
рi йо
-
го виб
ра
ли. А зна
ючи, кiлько в
них лю
дей ро
бить, а кiлько обо
-
в'яза
ли
ся пла
ти
ти, ду
же лег
ко
кож
дий бу
де мiг зна
ти, кiлько
ка
сi?р ма? гро
шей у се
бе. Ско
ро
би оден в чiм не спо
до
бав
ся, мо
-
ж
на виб
ра
ти дру
го
го. Тi са
мi ко
-
ша
ри, що ма
ють од
но
го сво
го
ка
сi?ра, ма
ли би обов'язок пiд
-
по
ма
га
ти пот
ре
бу
ючих з-по
мiж
се
бе: о тих во
ни й най
лiп
ше бу
-
дуть зна
ти, чи хто i кiлько пот
-
ре
бу?.
-
Так, то й але, - за
го
мо
нi
ли ро
-
бiт
ни
ки. - Так, то все бу
де ка
сi?р
у нас пiд оком, а як ?х бу
де ба
га
-
то, то у кож
до
го су
ма бу
де не
ве
-
ли
ка, то й мен
ша по
ку
са до ци
-
ганст
ва, i на
вiть як
би вся то
та
су
ма про
па
ла, то й се би стра
та
бу
ла не
ве
ли
ка. На то мож
на зго
-
ди
ти
ся.
-
Позвольте, ще не ко
нець на
тiм, - го
во
рив Бе
недьо. - Хто зна?,
мо
же, ча
сом тра
фиться пот
ре
ба
та
ко? пiд
по
мо
ги, на кот
ру не ви
-
с
та
чать средст
ва з од
но? ко
ша
-
ри. Мо
же, тра
фиться зро
би
ти
де
що та
ко
го, що би бу
ло при
да
-
ле для доб
ра всiх бо
рис
лавськпх
ро
бiт
ни
кiв, - а на то тре
ба би
бiльше гро
шей, бiльшо? ка
си. То
я га
даю зро
би
ти ось як. В кож
-
дiй та
кiй част
ко
вiй ка
сi, що би
бу
ла при од
нiй або кiлькох су
-
сiд
нiх ко
ша
рах, усi гро
шi, якi бу
-
дуть впли
ва
ти, по
дi
ли
ти на три
час
тi. Двi та
кi тре
ти
ни ли
ша
ли
би ся при ко
ша
рi на част
ко
вi за
-
по
мо
ги, а од
ну тре
ти
ну да
ва
лось
би до од
но?, го
лов
но? ка
си. З то?
ка
си вже не мiг би ви
да
ва
ти анi
ка
сi?р, анi од
на ко
ша
ра, а тiлько
цi
лий збiр борис
лавських ро
бiт
-
ни
кiв, ро
зу
мi?ся, тих, що пла
-
тять до ка
си. З не? ви
да
ва
ти як
-
най
мен
ше, а гро
ма
ди
ти гро
шi
для бiльшо? спiльно? пот
ре
би.
-
А яка ж би то мог
ла бу
ти та
ка
пот
ре
ба? - пи
та
ли рiп
ни
ки.
-
От як я со
бi о тiм ду
маю, - ска
-
зав Бе
недьо. - Як ба
чи
те, те
пер
жи
ди так ду
же впев
ни
ли
ся, що
нас ба
га
то, що го
лод зже
не ро
-
бiт
ни
кiв чим
раз бiльше до Бо
-
рис
ла
ва, що не пи
та
ють, чи мож
-
на нам про
ди
ха
ти, чи нi, а зни
-
жу
ють нам пла
ту раз у раз. I не
пе
рес
та
нуть ще да
лi зни
жу
ва
ти,
до
ки не впi
м
нем
ся за со
бою.
-
Ей, чи ми не впо
ми
на
ли
ся, що
то по
мо
же!
-
Ба, пос
тiй
те, най я вам ска
жу,
як би то впо
ми
на
ти
ся! То пев
но,
що го
во
ри
ти ?м, чи доб
ром, чи й
пог
ро
зою, на нi на що не зда
-
сться, - не пос
лу
ха
ють. Ту тре
ба
не гро
зи
ти, а зро
би
ти та
ке, що
-
би во
ни й не отя
ми
ли
ся, вiд
ки се
на них упа
ло. От що тре
ба зро
-
би
ти. Всi, кiлько нас ту ?, i тi,
кот
рих ту не
ма, - од
ним сло
вом,
усi, ра
зом, од
но
го по
ран
ку, кож
-
дий при сво?й ро
бо
тi, при
хо
ди
мо
i ка
же
мо: "Го
дi, не бу
де
мо ро
би
-
ти, не мо
же
мо ро
би
ти за та
ку ма
-
лу плат
ню, во
ли
мо си
дi
ти вдо
-
ма. До
ки не бу
де бiльшо? плат
нi,
до
ти й пальцем не ки
не
мо".
I, ска
зав
ши те, всi до
до
му!
Рiпники аж ро
ти по
роз
нi
ма
ли з
ди
ву, по
чув
ши та
ку ра
ду.
-
Ба, та як же се - по
ки
ну
ти ро
-
бо
ту?
-
На час, на час, до
ки жи
ди пла
-
ту бiльшу не да
дуть.
-
Але ж се мо
же пот
ри
ва
ти дов
-
го.
-
Ну, ду
же дов
го во
но не пот
ри
-
ва?. Ад
же ж ува
жай
те: жи
ди по
-
ро
би
ли з рiж
ни
ми куп
ця
ми ко
-
нт
рак
ти: на той а той час дос
та
-
чи
ти тiлько вос
ку, тiлько наф
ти,
ну, а як на час не пос
та
чать, то
?м втра
та бу
де де
сять раз бi
ль
-
ше, нiж то
та над
виш
ка в на
шiй
плат
нi. А.са
мi до ям не по
лi
зуть,
- пот
ри
ма
ються, мо
же, кiлька
день, та й му
сять-та
ки до нас
"прий
дi
те пок
ло
нi
мо
ся".
-
Але ж во
ни со
бi насп
ро
вад
жу
-
ють iн
ших ро
бiт
ни
кiв!
-
Га, то тре
ба нам так зро
би
ти,
що
би не посп
ро
вад
жу
ва
ли. Вис
-
ла
ти вiд
си лю
дей на всi око
лич
-
нi се
ла i роз
пус
ти
ти та
кий на
-
каз: що
би на та
кий а та
кий час
нiх
то не йшов до Бо
рис
ла
ва, бо
та
ке а та
ке там ро
биться.
-
А як ма
зу
рiв спро
ва
дять?
-
То не пус
ти
ти! Хоч на
мо
вою,
хоч си
лою, а не пус
ти
ти.
-
Гм, та се-то би мож
на. Але як
же нам про
жи
ти за той час без
-
ро
бо
ти
цi?
-
Отож-то, на то
то я би га
дав
зло
жи
ти та
ку го
лов
ну ка
су.
-
А жи
ди змов
ляться i хлi
ба не
до
ве
зуть, схо
тять нас ви
го
ло
ди
-
ти.
-
Ми й ку
по
ва
ти вiд них не бу
-
де
мо. Як у нас бу
дуть сво? гро
шi,
то со
бi спро
ва
ди
мо са
мi з мiс
та,
ще за тан
шi гро
шi!
-
I га
да?ш, що з то
го бу
де нам
по
мiч, що пiд
вис
шать плат
ню?
-
Я га
даю, що му
сять, ско
ро тi
-
ль
ко ми ви
дер
жи
мо
ся твер
до.
-
Але та
ку гро
ма
ду на
ро
да ви
-
жи
ви
ти, то тре
ба ве
ли
чез
но? су
-
ми гро
шей!
-
Можемо на час без
ро
бо
ти
цi
од
ну часть лю
дей вiдп
ра
ви
ти на
се
ла або де до мiс
та, до дру
гих
фаб
рик або де, що
би мен
ше бу
ло
тя
га
ру. Та й то, не по
ри
ва
ти
ся
до та
ко
го ве
ли
ко
го дi
ла, по
ки у
нас не бу
де до
сить гро
шей, що
-
би мож
на бу
ло про
дер
жа
ти
ся
хоть тиж
день. I за
ки зач
нем, то
по
пе
ре
ду ула
ди
ти все по
ряд
но, i
лю
дей по се
лах ро
зiс
ла
ти, i хлi
ба
нас
та
ра
ти, i всего. Але то о тiм
бу
де ще час по
го
во
ри
ти. Те
пер
ска
жiть, чи прис
та?те на то
то,
що
би у нас бу
ли ка
си: i част
ко
вi,
i го
лов
на ка
са?
-
Приста?мо! Прис
та?мо!
-
А на то
то чи прис
та?те, що
би
двi тре
ти
ни ли
ша
ли
ся в част
ко
-
вих ка
сах, а од
на тре
ти
на що
би
йшла до го
лов
но? ка
си?
-
Нi, най двi тре
ти
ни йде до го
-
лов
но? ка
си! Во
ли
мо да
ва
ти по
два цен
ти, а що
би тiлько нам
усiм швид
ше яка по
лег
кiсть ви
-
й
шла!
-
А до го
лов
но? ка
си я би га
дав
виб
ра
ти до за
ря
ду трьох лю
дей,
кот
рих доб
ре зна?те i кот
рим
мо
же
те за
вi
ри
ти. А го
лов
на рiч,
що
би ка
са бу
ла у та
ко
го чо
ло
вi
-
ка, що ту ма? яку свою по
сi
лiсть.
-
Ба, а де ж ту та
ко
го най
ти, ко
-
ли всi ми зай
шлi, бiд
нi?
-
Я знаю та
ко
го чо
ло
вi
ка - ста
-
ро
го Ма
тiя, що у н?го ту своя ха
-
ти
на. Я би га
дав, що най
лiп
ше
ка
су у нього по
мiс
ти
ти. I то так,
що
би кож
дий част
ко
вий ка
сi?р
мiг кож
до
го ча
су прий
ти i пе
ре
-
ра
ху
ва
ти, що i вiд
ки ? в ка
сi, i
опо
вiс
ти
ти о тiм сво?х лю
дей.
Два дру
гi при го
лов
нiй ка
сi ма
ли
би що
тиж
день хо
ди
ти по ко
ша
-
рах i зби
ра
ти гро
шi. Та
ким спо
-
со
бом усе бу
ло би без
печ
нi
ше,
що нiх
то анi не оци га
нить нi
ко
-
го, анi со
бi гро
шей не прис
во?ть.
Чи прис
та?те на то
то?
-
Приста?мо! Прис
та?мо!
-
А де ? той Ма
тiй? Хо
че
мо ви
дi
-
ти ?го! - зак
ри
ча
ли де
якi, кот
рi
не зна
ли Ма
тiя. Ма
тiй ви
лiз на
ка
мiнь i пок
ло
нив
ся гро
ма
дi.
-
Ти що за оден? - зак
ри
ча
ли до
нього.
-
Рiпник, лю
ди доб
рi.
-
У те
бе ? своя ха
та?
-
Своя не своя, а так, як би своя.
Мо?? не
вiст
ки ха
та, але во
на в
служ
бi, не си
дить тут
ка.
-
А прий
меш
ся, що
би у те
бе бу
-
ла на
ша ка
са i що
би ти мав нам
за не? да
ва
ти вiд
по
вiдь?
-
Як пе
ред бо
гом i сво?м сум
лiн
-
ням, так i пе
ред ва
ми. Ко
ли ва
ша
во
ля на то, я го
тов пос
лу
жи
ти
гро
ма
дi. А впро
чiм, вас ту з по
-
ло
ви
на зна? ме
не.
-
Зна?мо! зна?мо! - оз
ва
ли
ся мно
-
гi го
ло
си. - Мож
на пок
лас
ти
ся на
н?го!
-
Ну, а ко
го ж на дру
гих ка
сi?рiв
ви
би
ра
ти? - пи
та
ли рiп
ни
ки.
-
Вибирайте ко
го зна?те, а най
-
мiм та
ких, що
би мог
ли до
б
ре бi
-
га
ти, - ска
зав Бенедьо.
-
Будь ти!
-
Нi, я не мо
жу - сла
бо
ви
тий, як
ба
чи
те, та й за
ня
тий над
то при
ро
бо
тi, не змо
жу бi
га
ти. А що
змо
жу, то й без ва
шо
го ви
бо
ру
бу
ду ро
би
ти.
За сим Бенедьо по
дя
ку
вав гро
-
ма
дi за пос
лу
хан
ня i злiз iз ка
ме
-
ня. По
чав
ся шум i га
мiр мiж рiп
-
ни
ка
ми. До Бе
не
дя ти
с
ли
ся рiп
-
ни
ки, що
би стис
ну
ти йо
го за ру
-
ку, гля
ну
ти йо
му в ли
це i го
лос
-
ним, щи
рим сло
вом по
дя
ку
ва
ти
за доб
ру ра
ду.
Мiж тим ро
бiт
ни
ки швид
ко
зго
ди
ли
ся виб
ра
ти за двох дру
-
гих ка
сi?рiв Прий
де
во
лю i Се
ня
Ба
са
ра
ба.
-
Дяку?мо за ви
бiр i за ва
шу
доб
ру вi
ру! - гук
нув Сень до гро
-
ма
ди. - Пос
та
ра?мся доб
ре пос
-
лу
жи
ти
на
шiй за
гальнiй спра
вi!
А те
пер, хто що мо
же, про
шу
ски
ну
ти
по цен
то
вi, по два, що
би
на
ша ка
са вiд по
чат
ку не сто
яла
пус
то!
-
Гурра! По цен
то
вi до ка
си! -
зак
ри
ча
ли ро
бiт
ни
ки.
-
Скидайте кож
дий по цен
то
вi,
але кож
дий, - ска
зав Ма
тiй, - то
та
ким спо
со
бом, по
ра
ху
вав
ши,
бу
де
мо зна
ти, кiль
ко нас ту ?!
Пристали й на то, i ко
ли зiб
ра
-
но гро
шi, на
чис
ли
ли 35 рин
сь
-
ких.
-
Пiвчверта ти
ся
ча нас зiй
шло
-
ся! - крик
нув Сень Ба
са
раб. - В
ка
сi на
шiй трид
цять i п'ять ри
н
-
сь
ких! А чи тяж
ко нам прий
шло
ски
ну
ти тiльку су
му?
-
Що то за си
ла - гро
ма
да! - го
-
во
ри
ли мiж со
бою рiп
ни
ки. - До
-
б
ре то який
сь ска
зав: "Гро
ма
да
плю
не по ра
зу та й од
но
го по
то
-
пить!"
Гамiр змiг
ся, але був се вже не
по
ну
рий, три
вож
ний га
мiр при
-
би
то? без
рад
но? ма
си; се був ве
-
се
лий га
мiр пчiл, що i для них
на
с
та
ла вес
на, i зац
вi
ли цвi
ти, i
ожи
ла на
дiя щас
ли
вi
шо
го жит
тя.
XI
Дiла йшли ду
же доб
ре. Ле
он Га
-
м
мерш
ляг хо
див, зем
лi не до
ти
-
ка
ючи з гор
дос
тi i ра
дос
тi. Все
йо
му уда
ва
ло
ся щас
ли
во, i хоть
се був тiльки по
ча
ток го
лов
но
го
дi
ла, то вже той по
ча
ток вi
щу
вав
доб
ре про вда
чу цi
лос
тi. I так по
-
пе
ред усього вiд "Вос
ко
во? спiл
-
ки" з Ро
сi? Ле
он одер
жав ось яку
звiст
ку: "Пос
та
чай
те це
ре
зин,
ко
ли мож
на, ще й пе
ред кон
т
-
рак
то
вим тер
мi
ном. Спiл
ка ула
-
ди
ла щас
ли
ву шту
ку. При по
мо
-
чi, зна?те, звiс
них ту
теш
нiх спо
-
со
бiв нам уда
лось зак
лю
чи
ти з
св. си
но
дом конт
ракт на дос
та
ву
це
ре
зи
ну до це
рк
вiв пра
вос
лав
-
них. 100 000 кав
цiй зло
же
но.
Жде
мо вiд вас вiс
тi, ко
ли бу
де
го
тов пер
ший ла
ду
нок".
Прочитавши то
ту звiст
ку, Ле
он
мов на кри
ла пiд
няв
ся. Зна
-
читься, дi
ло уг
рун
то
ва
не мiц
но i
трив
ко. Вiн за
раз же за тим ру
-
шив до Бо
рис
ла
ва, щоб пог
ля
ну
-
ти, як сто?ть бу
до
ва фаб
ри
ки. По
до
ро
зi вiн ду
же бiд
ку
вав, що бу
-
до
ва ще аж че
рез тиж
день ма?
бу
ти го
то
ва i що не мож
на так-
та
ки вiд завт
ра за
ча
ти фаб
ри
ка
-
цi? вос
ку. Що цi
ла то
та фаб
ри
ка
-
цiя бу
ла, влас
ти
во, конт
ра
фак
-
цi?ю, об
манст
вом, - про се Ле
он
анi крих
ти не ду
мав. По
чут
тя
спра
вед
ли
вос
тi бу
ло у нього
вза
га
лi ду
же не
яс
не, а вже ж то
-
го по
чут
тя, що iс
ну
ючi ус
та
ви i
при
пи
си дер
жав
нi обов'язу
ють в
чiм-не
будь уся
ко
го го
ро
жа
ни
на,
сього по
чут
тя у Де
она, як i вза
-
га
лi у на
ших жи
дiв, лед
ве чи був
i-слiд який-не
будь.
За улад
жу
ван
ням уся
ких бi
жу
-
чих дiл в Дро
го
би
чi, особ
ли
во за
кло
по
та
ми при заку
пу
ван
нi си
-
ро
го вос
ку зем
но
го вiд рiз
них
дрiб
них влас
тив
цiв, Ле
он уже бi
-
льше як тиж
день не заг
ля
дав до
Бо
рис
ла
ва i не знав, що i як там
дi
?
ть
ся. Вiн у всiм пок
лав
ся на
Бе
не
дя, пе
ре
ко
нав
ши
ся вже по
-
пе
ре
ду, що дi
ло сво? вiн ро
бить
со
вiс
но i доб
ре. Але як же зди
ву
-
вав
ся Ле
он, ко
ли, при?хав
ши до
Бо
рис
ла
ва, по
ба
чив, що при но
-
вiй бу
до
вi ро
бiт
ни
кiв не
ма, крiм
кiлькох, що до
кiн
чу
ва
ли по
би
ва
-
ти дах; i ко
ли Бе
недьо вий
шов
суп
ро
ти нього з за
яв
ле
ни
ям, що
йо
го дi
ло вже скiн
че
не, бу
до
ва
впо
в
нi го
то
ва i ос
та?ться тiльки
йо
му ог
ля
ну
ти все до
оч
не i вiд
-
пус
ти
ти йо
го, Ле
он сам не знав,
що й ка
за
ти на та
ку ра
дiс
ну нес
-
по
дi
ван
ку, i ко
ли б Бе
недьо був
"пан" бу
дов
ни
чий, а не прос
тий
ро
бiт
ник i не
дав
нiй по
мiч
ник
му
ляр
сь
кий, вiн був би об
няв i
ви
цi
лу
вав йо
го з ве
ли
ко? ра
дос
-
тi. Зна
читься, щас
тя нез
мiн
но
всмi
ха?ться йо
му! Зна
читься, во
-
но пiдс
лу
ху? йо
го та?мнi дум
ки i
ба
жан
ня i, мов ко
хан
ка, бi
жить
на
пе
ред нього, що
би в миг ока
спов
ню
ва
ти ?х! Ра
дiсть ши
ро
ко
роз
ли
ла
ся по Ле
оно
вiм ли
цi. Вiн
по
чав дя
ку
ва
ти Бе
недьовi i пi
-
шов з ним ог
ля
да
ти бу
до
ву. Во
-
на сто
яла пе
ред ним у всiй сво?й
по
каз
нос
тi: дов
га-дов
га, низька,
з не
ве
лич
ки
ми двер
ми i вi
кон
-
ця
ми, по
зи
ра
ючи
ми де-де, мов
прис
лi
пу
ва
тi зло
дiй
ськi оч
ка.
Два ви
со
чез
нi ко
ми
ни стри
мi
ли
до не
ба. Дов
ко
ла бу
до
ви був до
-
сить об
шир
ний плац, об
ве
де
ний
ви
со
чез
ним пар
ка
ном, з ши
ро
-
кою бра
мою для в'?зду i ву
зе
нь
-
кою хвiр
точ
кою обiч для про
хо
-
ду. Плац був глад
ко вто
ло
че
ний,
ями-вап
няр
ки бу
ли по
за
си
па
нi,
на
вiть об
шир
на шо
па для ро
бiт
-
ни
кiв i для скла
ду на
фаб
ри
ко
ва
-
но
го вос
ку бу
ла го
то
ва. Стi
ни, не
бi
ле
нi, анi трин
ко
ва
нi, чер
во
нi
-
ли
ся яс
но-чер
во
ною кра
с
кою.
Сло
вом, усе бу
ло як тре
ба, аж
Ле
оно
вi сер
це ра
ду
ва
ло
ся. А до
-
се
ре
ди
ни вiн i не йшов ог
ля
да
-
ти. "До сього, - ка
зав, - тре
ба
при
вез
ти мо
го май
ст
ра-наф
тар
-
ни
ка, вiн бу
де най
лiп
ше зна
ти,
чи так усе зроб
ле
но, як тре
ба".
Ру
ри, i кiт
ли, i всi при
ла
ди, за
-
мов
ле
нi в Вiд
нi, вже на
дiй
шли
бу
ли i сто
яли на пла
цу в ве
ли
че
-
з
них па
ках. Ле
он не дав i вi
дiтх
-
ну
ти нi со
бi, нi ко
ням - сей
час же
пог
нав на
зад до Дро
го
би
ча, що
-
би при
вез
ти Шеф
фе
ля. Бе
недьо
за той час мав при
ла
го
ди
ти ро
-
бiт
ни
кiв, кот
рi б за про
во
дом
Ше
ф
фе
ля ни
нi ще по
ус
тав
ля
ли i
пов
му
ро
ву
ва
ли кiт
ли та ма
ши
-
ни.
При?хав i Шеф
фель. Ог
ля
нув
ну
т
ро фаб
ри
ки, роз
мi
рив, що, як
i ку
ди, i вис
ка
зав
ся ду
же пох
ва
-
льно о бу
до
вi. Ле
он хо
див слiд
-
ком за ним та тiльки поц
мо
ку
-
вав i ру
ки за
су
ку
вав. Бе
недьо
тим ча
сом з на
ня
ти
ми ро
бiт
ни
-
ка
ми по
рав
ся на под
вiр'? ко
ло
ма
шин, роз
би
вав дош
ки та пач
-
ки, роз
мо
ту
вав пе
ре
вес
ла на
шну
ри i при
лад
жу
вав де
рев'янi
ва
ли та ге
ре
ги, що
би за
тяг
ну
ти
все те, ку
ди тре
ба, до
се
ре
ди
ни.
До пiзнього ве
чо
ра три
ва
ли в
но
вiй фаб
ри
цi сту
кан
ня та бряз
-
ко
ти: се ус
тав
лю
ва
но i ут
верд
-
жу
ва
но ма
ши
ни. Де тре
ба бу
ло
про
ро
би
ти бiльшу дiр
ку в му
ро
-
ва
нiй стi
нi для вста
в
лен
ня ру
ри,
де тре
ба бу
ло пiд
му
ру
ва
ти ко
-
тел до на
леж
но
го ста
но
ви
ща, -
Шеф
фель при
мi
рю
вав i за
по
ряд
-
жу
вав, а Бе
недьо зас
пiв з ро
бiт
-
ни
ка
ми ви
ко
ну
вав йо
го за
по
ря
-
д
ки. Вкiн
цi з нас
тан
ням су
мер
ку
все бу
ло го
то
ве.
Леон i Шеф
фель ще ос
та
ли
ся
все
ре
ди
нi фаб
ри
ки. Свiт
ло не
ве
-
лич
ких вос
ко
вих ка
ган
цiв миг
-
ко
тi
ло та са
рах
тi
ло, вiд
би
ва
ючи
-
ся сот
ня
ми iс
кор в блис
ку
чiм че
-
ре
ва
тiм кiт
лi з по
лi
ро
ва
но? мi
дi.
З ку
тiв пiд
нi
ма
ли
ся бов
ду
ри пi
-
тьми, зви
са
ли з де
рев'яно? го
ло?
сте
лi, не
мов гро
зя
чи при
ва
ли
ти
со
бою тих кiлька сла
бо бли
ма
-
ючих то
чок.
-
Так завт
ра зач
не
те? - спи
тав з
за
ду
ми Ле
он, поб
лу
див
ши очи
-
ма по тих тем
нi
ючих прос
то
рах,
по тiм гнiз
дi, в кот
рiм ма
ли виг
-
рi
ти
ся i вик
лю
ну
ти
ся йо
го зо
ло
-
тi сни.
-
Зачнеться, - ска
зав Шеф
фель. -
А ро
бiт
ни
ки го
то
вi?
-
А, прав
да, ро
бiт
ни
ки, - ска
зав
Ле
он. - Ну, бу
дуть i ро
бiт
ни
ки.
Те
пер то
го зiл
ля в Бо
рис
ла
вi до
-
сить.
-
А тiлько, зна?те, - ска
зав Шеф
-
фель, - на
ше дi
ло, те?-то, не зов
-
сiм яс
не. То тре
ба вам пос
та
ра
-
ти
ся о кiлькох, при
на
й
мнi трьох
ро
бiт
ни
кiв та
ких, на кот
рих би
зов
сiм мож
на спус
ти
ти
ся. То ?,
що
би де не роз
ба
ла
ка
ли, не нап
-
ле
ли що. Тих би умiс
ти
ти тре
ба
в го
лов
нiм вiд
дi
лi дес
ти
ляр
нi, в
хi
мiч
нiй ко
мо
рi, де, зна?те, око
-
неч
но ви
роб
лю?ться це
ре
зин.
Що
би про
чi ро
бiт
ни
ки ду
ма
ли,
що се прос
тий па
ра
фiн. О то пос
-
та
рай
те
ся!
-
Гм, - мiр
ку
вав Ле
он, - трьох
ро
бiт
ни
кiв, на кот
рих би мож
на
зов
сiм спус
ти
ти
ся! Прав
да ва
ша,
тре
ба по
шу
ка
ти. Та тiлько то
шту
ка - з-по
мiж то
го збро
ду ви
-
най
ти та
ких ро
бiт
ни
кiв!
Тим ча
сом на под
вiр'? но
во?
фаб
ри
ки зiб
ра
ли
ся ро
бiт
ни
ки
до
в
ко
ла Бе
не
дя. Во
ни жда
ли на
Ле
она, щоб одер
жа
ти вiд нього
реш
ту пла
ти i по
дя
ку
ва
ти йо
му
за ро
бо
ту. Мi
сяць пiд
нi
мав
ся на
по
гiд
нiм не
бi, де-де з-за бi
ло? на
-
пiвп
ро
зiр
час
то? мря
ки проб
лис
-
ку
ва
ли мля
вим свiт
лом зо
ло
тi
зо
рi. Ро
бiт
ни
ки по
сi
да
ли на ка
-
ме
нях та урiз
ках з ди
лин
ня i ба
-
ла
ка
ли; глу
хий го
мiн ?х роз
мо
ви
йшов на по
ле i мi
шав
ся з срiб
-
ним ше
по
том рiч
ки, що туй обiч
булько
тi
ла по ка
мiн
нi. Звiс
на
рiч, бе
сi
да йшла про од
но - про
не
дав
нiй ро
бiт
ни
ць
кий збiр, про
склад
ки i бу
ду
щi на
дi?.
-
По прав
дi ка
жу вам, - го
во
рив
Бе
недьо, - ди
во ста
ло
ся з ту
теш
-
нiм на
ро
дом. Ко
ли я пе
ред мi
ся
-
цем прий
шов до Бо
рис
ла
ва i по
-
чав до
пи
ту
ва
ти
ся, чи трi
бу
ва
ли
во
ни як-не
будь ра
ту
ва
ти
ся, то
всi або го
ло
ва
ми по
хи
ту
ва
ли,
або смi
яли
ся з ме
не. А ни
нi, са
мi
ви
ди
те, як усi, ста
ре й ма
ле, тис
-
нуться до скла
док. Ад
же до
сi
вже ма?мо 150 ринських в од
нiй
тiлько го
лов
нiй ка
сi!
-
Сто п'ятде
сят ринських, - пов
-
то
рив з розс
та
нов
кою один ро
-
бiт
ник, - ну i що ж! Для од
но
го
бу
ла би се пiд
по
мо
га, але для
тiльких ти
ся
чiв - що то
то зна
-
чить?
-
Правда, що ма
ло зна
чить, - го
-
во
рив Бе
недьо, - але ж бо вва
жа
-
й
те, що ще тиж
ня не
ма, як по
ча
-
ли
ся на
шi склад
ки. За мi
сяць,
чень, наз
би
рав
ся хоть п'ятсот.
-
Ну, а з п'ятьма ста
ми мож за
-
чи
на
ти то
то, що ви за
га
да
ли?
-
Гм, тре
ба доб
ре об
ра
ху
ва
ти
ся
з си
лою i з грiш
ми. - ска
зав Бе
не
-
дьо. - Чис
ля
чи на про
жи
ток од
-
но
му чо
ло
вi
ко
вi лиш пiв
то
ра ри
-
н
сько
го на тиж
день, чис
ля
чи да
-
лi, що без
ро
бо
ти
ця по
тяг
не тиж
-
день i нам прий
де
ся про
го
ду
ва
-
ти че
рез той час лиш ти
ся
чу лю
-
да, то в ка
сi му
сить бу
ти на те
най
мен
ше пiв
то
ри ти
ся
чi рин
сь
-
ких.. Най
мен
ше, ка
жу, бо крiм
про
жит
ку, бу
дуть ще iн
шi ви
да
-
т
ки.
-
Пiвтори ти
ся
чi ринських! - скри
-
к
ну
ли в один го
лос ро
бiт
ни
ки, -
Гос
по
ди ми
ло
серд
ний, ко
ли ж
ми та
ку су
му зло
жи
мо? Та за той
час по
ло
ви
на нас ту го
ло
дом пе
-
рем
ре, а з се
лiв де
сять ти
сяч но
-
вих при
бу
де!
-
Що ж ро
би
ти, - ска
зав сум
но
Бе
недьо, - на то вже, ба
чу, не
ма
ра
ди. Бiльших скла
док ро
би
ти
не мож, бо й так жи
ди ури
ва
ють
нам на пож
дiм пос
ту
пi, а як дiз
-
на
ються о на
ших склад
ках, то
ще бiльше бу
дуть ури
ва
ти. Тре
-
ба сто
яти при сво?м, скла
да
ти i
тер
пi
ти ще хоть три мi
ся
цi!
-
Три мi
ся
цi! Хто зна?, що за три
мi
ся
цi мо
же ста
ти
ся!
Замовкли ро
бiт
ни
ки, i сум за
-
ляг не
ве
лич
ку го
мо
ня
чу гро
мад
-
ку. Бе
недьо важ
ко по
хи
лив го
ло
-
ву до
до
лу. Вiн i спра
в
дi по
чу
вав,
що дi
ло пе
ку
че, що най
бiльша
си
ла сього лю
ду ле
жить в йо
го
хви
ле
вiм роз
буд
жен
нi i що не
по
ко
рис
ту
ва
ти
ся тим роз
буд
же
-
н
ням - зна
чить ви
пус
ти
ти з рук
го
лов
ну пру
жи
ну дi
ла. Але що ж
бу
ло ро
би
ти? Гро
шей не бу
ло,
щоб за
раз за
ча
ти змо
ву. При
хо
-
ди
лось все-та
ки че
ка
ти.
-
А ту й ще од
на рiч, - про
мо
вив
знов Бе
недьо, про
ки
нув
ши
ся з
за
ду
ми. - Ме
нi прий
десь вер
та
ти
до Дро
го
би
ча.
-
До Дро
го
би
ча? А то по
що? -
скрик
ну
ли ро
бiт
ни
ки.
-
Ну, по
що? Ту моя ро
бо
та, як
ви
ди
те, скiн
чи
ла
ся.
-
Шукайте iн
шо?!
-
Або ж ту без ме
не не обiй
де
ся?
Прав
да, жаль чо
ло
вi
ко
вi по
ки
да
-
ти та
ку спра
ву, над кот
ро? зас
но
-
ван
ням тру
див
ся i ду
мав?
-
Ну, то й не по
ки
дай
те!
-
Се пев
но, що тре
ба б не по
ки
-
да
ти, ко
би тiлько спо
сiб
нiсть бу
-
ла.
Робiтники по
чу
ва
ли се доб
ре, а
на
вiть i в Бе
не
дя про
ки
да
ла
ся
не раз то
та дум
ка, що без нього
цi
ла спра
ва мог
ла би лег
ко зiй
ти
на фальши
ву до
ро
гу i че
рез те
зов
сiм не вда
ти
ся. Вiн по
чу
вав,
що в кож
дiй но
воз
ло
же
нiй для
но
вих i неп
ри
вич
них цi
лей свi
жо
зор
га
нi
зо
ва
нiй гро
ма
дi ба
га
то i
ду
же ба
га
то за
ле
жить на при
вiд
-
цi, на йо
го осо
бис
тiм впли
вi i по
-
ра
дi. Прав
да, вiн по
чу
вав, з дру
-
го
го бо
ку, аж над
то доб
ре без
-
сильнiсть i сво?? дум
ки i був пе
-
ре
ко
на
ний, що не спiт
кай
ся вiн
в Бо
рис
ла
вi з поб
ра
тимст
вом i з
та
ки
ми тве
ре
зо мис
ля
чи
ми лю
-
дьми, як Ма
тiй i Ста
сю
ра, вiн сам
но був би, пев
но, дiй
шов до то
го,
до чо
го те
пер дiй
шов. Вза
?мне
спiв
дi
лан
ня всiх час
ток тут бу
ло
аж над
то сильне i ви
раз
не, але
iмен
но для то
го по
чу
вав Бе
не
-
дьо, що вир
ва
ти
ся з то
го кру
га
вза?мних спiв
дi
лань зна
чи
ло б -
заш
ко
ди
ти ко
ж
дiй част
цi зо
сiб
-
на i всiм вза
га
лi. Але вп'ять-та
-
ки, що тут ро
би
ти в Бо
рис
ла
вi,
ко
ли не бу
де ро
бо
ти для нього?
Але до
ля го
то
ви
ла йо
му по
мiч з
та
ко
го бо
ку, з яко
го вiн ?? й зов
-
сiм не на
дi
яв
ся.
З се
ре
ди
ни фаб
ри
ки вий
шов
Ле
он в суп
ро
во
дi Шеф
фе
ля, оба
во
ни наб
ли
зи
ли
ся до ро
бiт
ни
-
кiв. Ро
бiт
ни
ки повс
та
ва
ли.
-
Ну, лю
ди, - ска
зав го
лос
но Ле
-
он, - ро
бо
та ва
ша скiн
че
на, i доб
-
ре скiн
че
на. Дя
кую вам за пи
ль
-
нiсть ва
шу!
-
I ми дя
ку?мо па
ну за ро
бо
ту! -
зак
ри
ча
ли ро
бiт
ни
ки. - Та най
бог дасть щас
ли
ву го
ди
ну!
-
Дай бо
же, дай бо
же, - ска
зав
ра
дiс
но Ле
он. - А те
пер, що ще
ко
му на
ле
житься, що
би ми чис
-
то розс
та
ли
ся.
Почалася вип
ла
та. Бе
недьо сто
-
яв обiч. Ко
ли вип
ла
та скi
н
чи
ла
-
ся, Ле
он наб
ли
зив
ся до нього:
-
А вам, па
не май
стер, ду
же, ду
-
же дя
кую i за ро
бо
ту, i за швид
-
ке скiн
чен
ня - за все! Ду
же би-м
не рад з ва
ми розс
та
ти
ся? Але
те
пер, за те, що ви та
ку ме
нi ни
-
нi зро
би
ли ра
дiсть, прий
мiть вiд
ме
не оте? на пам'ятку!
I вiн втис
нув в ру
ку Бе
недьовi
об
ви
не
них па
пiр
цем де
сять ри
н
-
сь
ких са
мим срiб
лом.
"От за
раз бу
де в на
шiй ка
сi 160
ринських", - по
ду
мав со
бi Бе
не
-
дьо, прий
ма
ючи з по
дя
кою Ле
о
-
нiв да
ру
нок.
-
I ще про
шу вас, - ска
зав на за
-
кiн
чен
ня Ле
он до Бе
не
дя, - зай
-
дiть за
раз те
пер до ме
не на мою
ква
ти
ру, я маю з ва
ми де о чiм
по
го
во
ри
ти.
За си
ми сло
ва
ми Ле
он i Шеф
-
фель пiш
ли, за ни
ми вий
шли ро
-
бiт
ни
ки. Бе
недьо ос
тав
ся, щоб
по
за
ми
ка
ти всi две
рi i бра
ми, i
вiд
так пош
кан
ди
бав за Ле
оном,
роз
ду
му
ючи, що та
ко
го вiн ма?
йо
му ска
за
ти. По до
ро
зi вiн всту
-
пив до ха
ти, зас
тав там Ма
тiя i
по
ло
жив на йо
го ру
ки до ро
бiт
ни
-
цько? ка
си де
сять ринських срi
б
-
лом, кот
рi да
ру
вав йо
му Ле
он.
-
Що би я вам ска
зав, - за
го
во
-
рив до нього Ле
он, ко
ли Бе
недьо
прий
шов на йо
го ква
ти
ру. - Ви,
як ба
чу, чес
ний чо
ло
вiк i по
ряд
-
ний ро
бiт
ник, i я, як ка
жу, не хо
-
тiв би з ва
ми розс
та
ти
ся. А ме
нi
ту до мо?? но
во? наф
тар
нi як
раз
пот
рiб
но кiлькох чес
них i щи
рих
лю
дей до од
но?, i то не ду
же тя
-
ж
ко?, ро
бо
ти. Так от що хтiв я
вам ска
за
ти: чи не схо
тi
ли би ви,
?ли вам у ме
не ро
бо
та не сприк
-
ри
ла
ся, ос
та
ти
ся й на
да
лi?
-
Але яка ж се бу
де ро
бо
та? Пре
-
цiнь му
лярська вся скiн
че
на?
-
Е, нi, не до му
лярсько?, а так,
до наф
тарсько?, при вос
ку, - ска
-
зав Ле
он.
-
Але чи зу
мiю ж я ро
би
ти то
ту
ро
бо
ту, ко
ли до
сi при нiй не був
i не знаю, як що йде? - спи
тав Бе
-
недьо.
-
Е, е, е, що ту умi
ти! - ска
зав Ле
-
он. - А прос
тий хлоп, ро
бiт
ник
бi
льше вмi?? А пре
цiнь ро
бить.
Ту не
ма що вмi
ти: пан ди
рек
тор
по
ка
же вам усе. Я ж ка
жу вам: не
о вмi
лiсть хо
дить, а о то, що
би
чо
ло
вiк був щи
рий i сум
лiн
ний
та що
би, ро
зу
мi?те, що
би?
Леон за
тяв
ся якось на сло
вi, не
-
мов ва
гу
вав
ся чо
гось.
-
Щоби, - кiн
чив вiн по хви
лi, -
не роз
го
во
рив нi
де, що i як ро
-
биться в фаб
ри
цi. Бо, ви
ди
те, ту
сек
рет не
ве
лич
кий? Мiй ди
рек
-
тор ви
га
дав но
вий спо
сiб фаб
ри
-
ка
цi? вос
ку, то не хо
тiв би, що
би
то
то роз
го
ло
шу
ва
ло
ся.
-
Гм, та во
но-то так? - про
го
во
-
рив Бе
недьо, не зна
ючи, що лiп
-
шо
го ска
за
ти.
-
Бо то, ви
ди
те, - то
ро
чив да
лi
Ле
он, - у нас та
кi лю
ди по
га
нi, -
ско
ро що, за
раз пе
ре
хоп
лять, та
й що з то
го: ?м зиск, а ме
нi втра
-
та. То я для то
го хо
тiв би?
-
Але ж бо то тяж
ко бу
де. Ну,
не
хай, що я не ска
жу нi
чо нi
ко
-
му, але ж бо в фаб
ри
цi, крiм ме
-
не, чень же, ро
бiт
ни
кiв бу
де бо
-
га
то.
-
Ну, не всi пот
ре
бу
ють усе ви
-
дi
ти й зна
ти. В цi
лiй фаб
ри
цi все
бу
де ро
би
ти
ся так, як по дру
гих
фаб
ри
ках, а тiлько бу
де од
на та
-
ка ко
мо
ра ок
ре
ма, i в нiй бу
де
тро
ха iнак
ше. Там бу
де ди
рек
-
тор, ну, i тре
ба бу
де па
ру ро
бiт
-
ни
кiв йо
му до по
мо
чi. Що ж, мо
-
жу на вас на
дi
яти
ся?
-
Та що, - ска
зав Бе
недьо, лед
ве
мо
жу
чи скри
ти свою ра
дiсть, -
про ме
не. Сли лиш пот
раф
лю, то
бу
ду ро
би
ти. Му
лярсько? ро
бо
ти
те
пер i так труд
но на
пи
та
ти, бу
-
ду трi
бу
вав ще й наф
тарсько
го
ре
мес
ла. А за то, що
би че
рез ме
-
не ваш сек
рет не ви
дав
ся, за то
будьте пев
нi.
-
Ну, ну, - ска
зав, ус
мi
ха
ючи
ся,
Ле
он, - я й сам то знаю, що ви не
та
кий чо
ло
вiк. Але зна?те, ко
би
то ще кiлькох от хоч би двох-
трьох та
ких, як ви!.. От, ви ту ро
-
би
ли, пiз
на
ли де
що ро
бiт
ни
кiв,
мо
же би, ви лiп
ше мог
ли дiб
ра
-
ти до се
бе та
ких лю
дей, яких ме
-
нi тре
ба? Я вам то
го дар
мо не
схо
чу. А ще од
но! Пер
ша рiч, ро
-
зу
мiв
ся, пла
та. Зна?те са
мi, то
вже не му
лярська ро
бо
та, та
ко?
са
мо? пла
ти, як до
сi, не мо
жу вам
да
ти.
-
Ну, то ро
зу
мi
?ся! - ска
зав Бе
-
не
дьо. - Крав
ця а шев
ця не мож
од
ним лiк
тем мi
ря
ти.
-
Отож-то! А ще ви
ди
те, як ту
те
пер у нас. Ро
бiт
ни
ка нап
ха
ло
-
ся, пла
ту всю
ди зни
жу
ють, бо,
ро
зу
мiв
ся, що ме
нi за iн
те
рес
пла
ти
ти до
рож
че, ко
ли я мо
жу
то
го са
мо
го ро
бiт
ни
ка ма
ти за
де
шев
шу пла
ту? Але з ва
ми - то
iн
ша рiч, ро
зу
мi?те ме
не? Тож я
вам i тим дру
гим, що бу
дуть ра
-
зом з ва
ми ро
би
ти в ок
ре
мiй ко
-
мо
рi, обi
цюю по ринсько
му ден
-
но, i то на
пе
ред при
рi
каю, що
зни
жен
ня нi
яко
го вам не бу
де,
анi ка
сi?рно
го не ма?те пла
ти
ти.
Чи прис
та?те на та
ке? Бе
недьо
сто
яв i на
ду
му
вав
ся.
-
Волiв би я, - ска
зав вiн по хви
-
лi, - що
би ви са
мi виб
ра
ли со
бi й
про
чих лю
дей до сво?? ок
ре
мо?
ко
мо
ри! А так, ви
бе
ру я, а по
то
-
му ста
не
ся що
не
будь та
ко
го?
Зна?те, чо
ло
вiк на чо
ло
вi
цi все
мо
же по
ми
ли
ти
ся - ну, а на мнi
бу
де вся вiд
по
вiдь! А на ро
бо
ту i
на пла
ту не
хай i так, я прис
та
ну.
-
Нi, нi, - нас
та
вав Ле
он, - i то
ва
-
ри
шiв со
бi до
бе
рiть! До про
чо?
фаб
ри
ка
цi? вис
та
чуть якi-будь
лю
ди, а ту тре
ба ви
б
ра
ти. А ви ?х
ту лiп
ше мо
же
те зна
ти, на ко
го
мож спус
ти
ти
ся, анiж я або ди
-
рек
тор.
-
Га, про ме
не, - ска
зав Бе
недьо,
- не
хай бу
де й так. Пос
та
ра
юся
дiб
ра
ти трьох лю
дей, кот
рим
мож бу
де за
вi
ри
ти. А вiд
ко
ли за
-
чи
на?ся ро
бо
та?
-
Зараз вiд
завт
ра. I то, вва
жай
-
те, тре
ба фор
су
ва
ти як мож най
-
бор
ше. Вiск уже за
мов
ле
ний. В
ок
ре
мiй ко
мо
рi бу
де
те й пра
су
-
ва
ти, i па
ку
ва
ти йо
го.
"Що се за шту
ка та
ка мо
же бу
-
ти? - ду
мав сам со
бi Бе
не
дьо,
йду
чи су
мер
ком бо
рис
лавською
ули
цею вiд Ле
она до
до
му. - Ви
-
га
дав но
вий спо
сiб фаб
ри
ка
цi? i
бо?ться, що
би ро
бiт
ни
ки не ви
-
да
ли йо
го! Нi
би
то ро
бiт
ник на
тiм ро
зу
мi?ся? А впро
чiм, по
ба
-
чи
мо, що то та
ке бу
де! А доб
ре
ста
ло
ся! Нi з се
го нi з то
го лу
чи
-
ла
ся ро
бо
та, та й нез
лий за
ро
-
бок, - ? при чiм ос
та
ти
ся в Бо
-
рис
ла
вi й на
да
лi, та й до ка
си
все-та
ки i вiд ме
не що
тиж
ня
впли
не хоть шти
ри ринськi. А
ще три - кот
рих би ту трьох виб
-
ра
ти?"
Бенедьо дов
го ду
мав над тим,
кот
рих би трьох виб
ра
ти, але
якось не мiг зва
жи
ти
ся. Вiн пос
-
та
но
вив со
бi по
го
во
ри
ти о тiм з
Ма
тi?м. Бе
недьо рад був би виб
-
ра
ти всiх трьох iз поб
ра
ти
мiв,
але Ма
тiй вiд
рад
жу
вав, бо
ячи
ся,
що
би в ра
зi чо
го се не звер
ну
ло
на них яко
го пi
доз
рiн
ня.
-
I так, - го
во
рив вiн, - жи
ди те
-
пер пе
рет
ри
во
же
нi на
шим збо
-
ром. Пев
на рiч, що мiж ро
бiт
ни
-
ка
ми най
дуться де
якi, кот
рi до
-
по
вi
дять жи
дам, що i як ми ра
-
ди
ли. Ну, а ско
ро так, то пев
на
рiч, що жи
ди зач
нуть нас шпи
гу
-
ва
ти, - то що
би, як та
ка ку
па по
-
б
ра
ти
мiв ро
би
ти бу
де ра
зом,
що
би се де
як не на
ве
ло ?х на
який слiд або-
що
.
Бенедьо вiд
по
вiв, що во
но-то
мож
ли
ва рiч, що жи
ди бу
дуть
вiд
те
пер шпи
гу
ва
ти ?х, але вiн
не впдить, чо
го б тут бо
яти
ся,
щоб не вик
ри
ли поб
ра
тимст
ва,
хоть би на
вiть поб
ра
ти
мiв кi
-
лька ро
би
ло при ку
пi. Ад
же ж о
дi
лах сво?х во
ни не пот
ре
бу
ють
го
во
ри
ти на
го
лос при чу
жих лю
-
дях. "Впро
чiм, - до
дав Бе
недьо, -
не в тiм го
лов
на рiч, ко
го виб
ра
-
ти, але в тiм, що
би взя
ти тих iз
поб
ра
ти
мiв, кот
рi iмен
но те
пер
не ма
ють ро
бо
ти". А та
ких як
раз
бу
ло два: Дер
кач i Прий
де
во
ля.
От
же, Бе
недьо по
бiг шу
ка
ти ?х,
що
би за
мо
ви
ти ?х до фаб
ри
ки
Гам
мерш
ля
га, а на третього ви
-
б
рав со
бi од
но
го чес
но
го рiп
ни
-
ка, кот
рий хоть не на
ле
жав до
поб
ра
тимст
ва, але ду
же жи
во за
-
й
няв
ся свi
жо пiд
не
се
ною дум
-
кою ро
бiт
ницьких кас i кот
ро
го
по
б
ра
ти
ми жар
том проз
ва
ли
По
бi
гай
ком за йо
го нев
то
ми
му
рух
ли
вiсть i го
тов
нiсть бi
га
ти
вiд ями до ями, чи то для зби
ра
-
н
ня скла
док, чи й так, для при
-
тя
гу
ван
ня що
раз но
вих лю
дей
до ро
бiт
ни
цько? спiл
ки.
А Ле
он Гам
мерш
ляг, зго
див
ши
Бе
не
дя, на
ки
нув на се
бе лег
ке
пальто i вий
шов на ули
цю прой
-
ти
ся та роз
мо
ви
ти
ся з де
яки
ми
зна
ко
ми
ми влас
тив
ця
ми, кот
рi
зви
чай
но в ту по
ру про
ход
жу
ва
-
ли
ся ву
ли
цею. Швидко йо
го ок
-
ру
жи
ла гро
мад
ка жи
дiв, стис
ка
-
ючi? йо
го ру
ки i же
ла
ючи йо
му
щас
тя з но
во
ви
бу
до
ва
ною фаб
-
ри
кою. Да
лi по
ча
ли
ся роз
мо
ви
про вся
кi бi
жу
чi дi
ла, кот
рi най
-
бiльше за
нi
ма
ли жи
дiв-ка
пi
та
-
лiс
тiв. Звiс
на рiч, по
пе
ред усього
по
ча
ли де
якi роз
пи
ту
ва
ти Ле
о
-
на, як сто
ять та
кi й та
кi кур
си,
чи не пот
ре
бу? ще бiльше вос
ку,
як ба
га
то ду
ма? ви
роб
лю
ва
ти
ти
ж
не
во па
ра
фi
ну в сво?й фаб
-
ри
цi, а ко
ли у всiм тiм цi
ка
вiсть
?х бу
ла зас
по
ко?на, зiй
шла бе
сi
-
да на бо
рис
лавськi но
ви
ни.
-
Ох-ох-ох, Gott еber die Welt! -
ска
зав, важ
ко зiт
ха
ючи, низький
а гру
без
ний жид, Iцик Ба
ух,
один з дрiб
них влас
тив
цiв кi
ль
-
кох ям. - Що ту у нас дi?ться, що
ту у нас дi?ться, то аж роз
ка
зу
-
ва
ти страш
но! Ви не чу
ли, па
не
Гам
мерш
ляг? Ох-ох-ох, бун
та
цiя,
та й го
дi! Чи я-то вiд
дав
на не ка
-
зав: не да
ва
ти тим по
ган
цям,
тим оп
риш
кам - фу-у! - не да
ва
-
ти ?м та
ко? ви
со
ко? плат
нi, бо як
со
бi роз
бе
руть, то бу
дуть га
да
ти
- ох-ох-ох, - що ?м ще бiльше на
-
ле
житься! А те
пер ви
ди
те, са
мi
ви
ди
те, що по-мо?му ста
ло!
-
Та що та
ке? Що за бун
та
цiя? -
спи
тав не
до
вiр
ли
во Ле
он.
-
Ох-ох-ох, Gott еber die Welt! -
со
пiв да
лi Iцик Ба
ух. - Прий
-
деться швид
ко всiм чес
ним ге
-
шефтс
ма
нам утi
ка
ти з Бо
рис
ла
-
ва, auf ma
ne mu
nes! Бун
ту
ються
ро
бiт
ни
ки, чим
раз ост
рi
ше став
-
ляться до нас, а в не
дi
лю - ох-ох-
ох - ми вже га
да
ли, що то бу
де
наш пос
лiд
нiй день, - фу-у! - що
за
раз ки
нуться рi
за
ти! На то
ло
цi
тiлько ?х зiй
шло
ся, що тих кру
-
кiв на скiт
ни
ку. Ми всi з пе
ре
ля
-
ку тро
ха не по
мер
ли. Нiх
то, ро
-
зу
мi?ться, не по
ва
жив
ся прис
ту
-
пи
ти, бо бу
ли би ро
зiр
ва
ли на
кус
ни
ки, - ад
же ж, зна?те, ди
кий
на
рiд! Ох-ох-ох, що во
ни там го
-
во
ри
ли мiж со
бою, то
го не зна
-
?мо i до
вi
да
ти
ся не мож. Я пи
тав
сво?х Ба
ню
сiв - го
во
рять: "Ми
так со
бi, га
гiл
ки гра
ли!" Бре
-
шуть, бес
тi?! Ми ви
дi
ли доб
ре з
да
ху, що один ви
лiз на ка
мiнь i
дов
го щось го
во
рив, а во
ни слу
-
ха
ли-слу
ха
ли, а да
лi як за
го
мо
-
нять: "Вi
ват!.." Ох-охо-ох, стра
ш
-
нi рi
чi, страш
нi рi
чi!
-
Але ж я у всiм тiм не вид
жу нi
-
чо
го страш
но
го, - ска
зав, гор
до
ус
мi
ха
ючись, Ле
о
н
. - Мо
же, й на
-
п
рав
ду га
гiл
ки гра
ли.
-
Ох, нi, ох, нi, - го
во
рив да
лi
Iцик Ба
ух. - Уже я знаю, що нi! I
по
вер
та
ли вiд
там та
кi ве
се
лi,
спi
ва
ючи, а те
пер мiж ни
ми
якiсь змо
ви, якiсь склад
ки. Gott
еber die Welt, - бу
де ли
хо!
-
Я все ще не вид
жу, - за
чав бу
-
ло знов Ле
он, але дру
гi жи
ди пе
-
ре
би
ли йо
го, пот
верд
жу
ючи впо
-
в
нi сло
ва Iци
ка Ба
уха i до
да
ючи
ще вiд се
бе бо
га
то под
ро
биць.
Тре
ба ска
за
ти в честь бо
рис
ла
в
-
ським ро
бiт
ни
кам, що во
ни зра
-
зу доб
ре по
ро
зу
мi
ли свою спра
-
ву i бо
дай по той час нi
кот
рий з
них не зра
див жи
дам, яка бу
ла
цiль ?х схо
дин i що урад
же
но на
?х ра
дi. Впро
чiм, мо
же бу
ти, що й
да
ле
ко не бiльша часть ро
бiт
ни
-
кiв чу
ла та ро
зу
мi
ла все до
ра
зу,
що й до чо
го бу
ло урад
же
но: тi,
кот
рi ро
зу
мi
ли, не вис
ка
зу
ва
ли
сього жи
дам, а тi, що не ро
зу
мi
-
ли, то й не мог
ли ?м ба
га
то цi
ка
-
во
го ска
за
ти. То тiльки дiз
на
ли
-
ся жи
ди, що мiж ро
бiт
ни
ка
ми
роб
ляться якiсь склад
ки, що во
-
ни хо
тять са
мi до
по
ма
га
ти со
бi i
що до всього то
го на
ра
див ?х му
-
ляр Бе
недьо Си
ни
ця!
-
Бенедьо! Той, що у ме
не наф
-
тар
ню му
ру
вав? - скрик
нув за
чу
-
ду
ва
ний Ле
он.
-
Той сам.
-
Складки? По
ма
га
ти со
бi? Гм, я
й не га
дав, що
би у Бе
не
дя бу
ло
на тiлько ро
зу
му. Му
лярський
по
мiч
ник, ро
див
ся i ви
рiс в Дро
-
го
би
чi, - i вiд
ки вiн до всього то
-
го прий
шов?
-
Е, чорт го там по
бе
ри, вiд
ки
прий
шов, то прий
шов! - за
фу
чав
Iцик Ба
ух. - Але як вiн смi? нам
ту лю
дей бун
ту
ва
ти? Пiс
ла
ти до
Дро
го
би
ча по шан
да
рiв, най в
лан
цю
ги та шу
па
сом вiд
си!
-
Але про
шу вас, па
но
ве, - ска
-
зав, зу
пи
ня
ючись, Ле
он, - я не
ро
зу
мiю, чо
го се ви так три
во
-
жи
тесь? Що в тiм усiм страш
но
-
го? Я бу
вав по Нi
меч
чи
нi, там
ро
бiт
ни
ки всю
ди схо
дяться, ра
-
дяться, скла
да
ються, як ?м за
хо
-
четься, i нiх
то ?м то
го не бо
ро
-
нить, i нiх
то то
го не ля
ка?ться.
Про
тив
но, ро
зум
нi ка
пi
та
лiс
ти
ще й са
мi ?х до то
го за
охо
чують.
Там кож
дий та
кий ка
пi
та
лiст як
го
во
рить до ро
бiт
ни
кiв, то раз у
раз у нього на язи
цi Selbst
hil
fe та
й Selbst
hil
fe. "По
ма
гай
те са
мi со
-
бi, вся
ка пос
то
рон
ня по
мiч для
вас на нi на що не здасться!" I га
-
да?те, що зле на тiм ви
хо
дять?
Про
тив
но! Як ро
бiт
ни
ки са
мi со
-
бi по
ма
га
ють, то зна
чить, що
вже ка
пi
та
лiст не пот
ре
бу? ?м
по
ма
га
ти. Чи там ока
лi
чi? хто на
фаб
ри
цi, зас
лаб
не, пос
та
рi?ться
- Selbst
hil
fe! Най со
бi роб
лять
склад
ки, най со
бi по
ма
га
ють са
-
мi, аби тiлько ми ?м не пот
ре
бу
-
ва
ли по
ма
га
ти? А вже ми бу
де
мо
ста
ра
ти
ся, що
би ?м ро
ги не над
-
то ви
со
кi рос
ли: ско
ро що тро
ха
зач
нуть но
си
ти
ся бут
но, а ми
цап - пла
ту зни
жи
мо, i сви
щи то
-
дi тон
ко, так, як ми хо
че
мо!
Леон ви
го
во
рив усю то
ту бе
сi
-
ду з та
ким за
па
лом внут
рiш
ньо
-
го пе
ре
ко
нан
ня, що в знач
нiй
ча
с
тi ус
по
ко?в i по
тi
шив сво?х
слу
ха
чiв. Один тiльки гру
бий че
-
р
во
но
но
сий Iцик Ба
ух не
до
вiр
-
ли
во хи
тав го
ло
вою, i ко
ли Ле
он
скiн
чив, вiн, важ
ко вiд
са
пу
ючи,
ска
зав:
-
Ох-ох-ох! Ко
би-то во
но так бу
-
ло, як ви ка
же
те, па
не Гам
мерш
-
ляг! Але я бо
юся, що во
но не так
бу
де. Що на
шо
го ро
бiт
ни
ка, ди
-
ка
ря, бой
ка, рiв
ня
ти до нi
ме
ць
-
ко
го! Де на
шо
му ро
бiт
ни
ко
вi до
яко? ро
зум
но? Selbst
hil
fe? Ох-ох-
ох, Gott еber die Welt! A як
би вiн
Selbst
hil
fe по
ро
зу
мiв так, що тре
-
ба бра
ти за но
жi та рi
за
ти жи
-
дiв? Га?
Всi слу
ха
чi, не вик
лю
ча
ючи й
са
мо
го Ле
она, стре
пе
ну
ли
ся на
тi зло
вi
щi сло
ва, мо
ро
зом по
дер
-
ну
ло у них за пле
чи
ма. А до то
го
в тiй хви
лi ко
ло них пе
рей
шла з
го
мо
ном юр
ба рiп
ни
кiв, з-по
мiж
кот
рих, о цi
лу го
ло
ву ви
щий вiд
усiх, вис
тир
чу
вав по
ну
рий Сень
Ба
са
раб. Вiн грiз
но по
зи
рав на
жи
дiв, а особ
ли
во на Ба
уха, сво
-
го прин
ци
па
ла. Ба
ухо
вi вiд йо
го
пог
ля
ду чо
гось не
доб
ре зро
би
-
ло
ся, i вiн за
мовк на хви
лю, по
ки
юр
ба не пе
рей
шла.
-
От, ди
вiть, якi во
ни, - го
во
рив
вiн, ко
ли рiп
ни
ки про
па
ли в
тем
нiм за
ка
ул
ку, - ди
чи
на, та й
го
дi! От той ви
со
кий се
ред них -
вiн у ме
не ро
бить - чи не цiл
ко
-
ви
тий мед
вiдь? Та ви то
му лиш
пис
нiть сло
во Selbst
hil
fe, а вiн
за
раз возьме нiж та й-за
рi
же вас!
Але Ле
он, а за ним i дру
гi жи
ди
по
ча
ли пе
ре
чи
ти Ба
ухо
вi. Во
ни
тим жи
вi
ше пе
ре
чи
ли йо
му, чим
бiльше са
мим бу
ло ля
ч
но, i, пе
-
ре
ко
ну
ючи йо
го, що не
без
пе
-
ченст
ва не
ма нi
яко
го, ста
ра
ли
ся,
влас
ти
во, пе
ре
ко
на
ти о тiм i се
-
бе са
мих. "Що то во
но так зле не
?, - го
во
ри
ли во
ни. - Люд наш,
хоть, мо
же, не
зу
гар
ний i неп
ри
-
вiт
ли
вий на вид, не в та
кий злий
i кро
во
жад
ний, як зда?ться Ба
-
ухо
вi. I що слу
ча? прав
ди
во?, по
-
ряд
но? спiл
ки i у нас не рiд
кi, i
лю
дям ту
теш
нiм зов
сiм не чу
жi.
I що ко
ли б ма
ло бу
ло прий
ти до
яких "не
по
ряд
кiв", то бу
ло би
вже прий
шло за
раз по пер
шiм
збо
рi. I що Бе
недьо - чо
ло
вiк сла
-
бо
ви
тий i ха
рак
те
ру ла
гiд
но
го. I
що Ле
он за
раз завт
ра по
го
во
-
рить з ним i роз
пи
та?ться йо
го о
все, i що Бе
недьо му
сить йо
му
все чис
то роз
по
вiс
ти, бо пiд пев
-
ним згля
дом Бе
недьо зо
бов'яза
-
ний йо
му, Ле
оно
вi, до вдяч
нос
тi,
i що на
пе
ред мож
на впев
ни
ти
ся,
що не
без
пе
ченст
во нi
яке нi
ко
му
не гро
зить.
-
Ох-ох-ох, де бiльше язи
кiв,
там бiльше й мо
ви! - го
во
рив не
-
в
мо
ли
мий Ба
ух. - Але я вам рад
-
жу: не вiр
те тим роз
бiй
ни
кам,
роз
бий
те ?х склад
ки, а особ
ли
во
зни
жiть ?м пла
ту так, що
би, со
-
ба
ка, один з дру
гим не мав за що
й про
ди
ха
ти, то то
дi ?м i скла
док
уся
ких вiд
хо
че
ся!
-
Еге-ге, бу
дем ви
дi
ти, чи вiд
хо
-
че
ся! - про
вор
ко
тiв крiзь зу
би
Сень Ба
са
раб, кот
рий по
за ко
ша
-
ри i пло
ти пiд
повз iд то
му мiс
цю
i, ро
зу
мi
ючи доб
ре жи
дiвський
жар
гон, кот
рим роз
мов
ля
ли жи
-
ди, пiдс
лу
хав усю то
ту роз
мо
ву. -
Еге-ге, по
ба
чи
мо, не
бо
ра
че, чи
вi
д
хо
че
ся! - вор
ко
тiв вiн, здви
га
-
ючи
ся на но
ги з-за пло
ту, ко
ли
жи
ди ро
зiй
шли
ся. - Ко
би лиш
то
бi бор
ше де
чо
го дру
го
го не вi
-
д
хо
тi
ло
ся!
I, роз
пус
тив
ши но
ги, Сень пос
-
пi
шив до Ма
тi?во? ха
ти, що
би
там роз
по
вiс
ти поб
ра
ти
мам о
тiм, як то жи
ди го
во
рять о ?х ра
-
дi i що о нiй зна
ють.
На дру
гий день ра
но пе
ред ро
-
бо
тою Ле
он зди
бав
ся з Бе
не
-
дьом уже в фаб
ри
цi. Бе
недьо
предс
та
вив йо
му Дер
ка
ча, Прий
-
де
во
лю i По
бi
гай
ка, яко виб
ра
-
них до ро
бо
ти в ок
ре
мiй ко
мо
рi.
Ле
он те
пер жа
лу
вав тро
хи, що
вчо
ра пок
ва
пив
ся да
ти Бе
не
дьо
-
вi то
ту по
ру
ку, бо був пе
ре
ко
на
-
ний, що Бе
недьо виб
рав до то
го
сво?х од
но
мис
ни
кiв! Вiн по
чи
нав
на
вiть бо
яти
ся, чи не пi
доз
рi
ва?
де
що Бе
недьо про йо
го не
чис
ту
справ
ку з це
ре
зи
ном, i для то
го
на
ка
зав Шеф
фе
ле
вi, щоб i суп
ро
-
тив тих виб
ра
них ро
бiт
ни
кiв був
яко
мо
га ос
то
рож
ний. Але що ж,
на
зад цо
фа
ти
ся з сво?м сло
вом
бу
ло те
пер за
пiз
но, тож Ле
он,
хоч i з за
мiт
ною три
во
гою, рi
-
шив: що ма? то
ро
чи
тись, не
хай
то
ро
читься. Тре
ба тiльки роз
пи
-
та
ти Бе
не
дя са
мо
го про цi
лу то
-
ту рiч.
От вiн, ска
зав
ши кiлька сл?в за
-
охо
ти но
во
виб
ра
ним ро
бiт
ни
-
кам, зак
ли
кав Бе
не
дя з со
бою до
ок
ре
мо? ко
мо
ри i пря
мо за
пи
тав
йо
го, що се був за збiр у них i що
вiн там го
во
рив ро
бiт
ни
кам. Вiн
мiр
ку
вав со
бi, що ко
ли у Бе
не
дя
що зло
го на дум
цi, то та
ке пря
ме
пи
тан
ня ого
лом
шить i змi
шав
йо
го. Але Бе
недьо був уже вi
ду
-
чо
ра на се при
го
то
ва
ний i, не по
-
ка
зу
ючи й най
мен
шо
го змi
шан
-
ня, вiд
по
вiв, що по
за
як де
якi ро
-
бiт
ни
ки пiд
ня
ли бу
ли дум
ку -
за
по
ма
га
ти од
нi дру
гих склад
ка
-
ми, то вiн ра
див ?м зро
би
ти у се
-
бе та
ку ка
су, яку ма
ють по мiс
-
тах це
хо
вi ре
мiс
ни
ки для за
по
-
мо
ги, i до за
ря
ду то? ка
си зап
ро
-
си
ти по рiв
нiй час
тi виб
ра
них
лю
дей з рiп
ни
кiв i па
нiв предп
-
ри?мцiв. Ле
он ще дуж
че зди
ву
-
вав
ся, по
чув
ши то
ту мо
ву вiд Бе
-
не
дя, кот
ро
го вiн ува
жав до
сi зо
-
в
сiм прос
тим, нi о чiм не ду
ма
ю
-
чим ро
бiт
ни
ком.
-
Вiдки ж ви наб
ра
ли
ся та
ко
го
ро
зу
му? - спи
тав Ле
он.
-
Та що, про
шу па
на, - ска
зав Бе
-
недьо, - у нас, у мiс
тi, так за
ве
де
-
но, то я й тут
ка так ра
див. Се не
мiй ро
зум, ку
ди ме
нi!
Леон пох
ва
лив Бе
не
дя за то
ту
ра
ду i до
дав, що до за
ря
ду та
кою
ка
сою кон
че тре
ба виб
ра
ти ко
го
з письмен
них предп
ри?мцiв, ко
-
т
рий би умiв вес
ти ра
хун
ки, i що
тре
ба уло
жи
ти ста
ту
ти то? ка
си i
по
да
ти ?х до зат
верд
жен
ня на
-
мiс
ницт
ву. До
дав на
вiть, що вiн
сам го
тов ?м о та
кi ста
ту
ти пос
-
та
ра
ти
ся, за що Бе
недьо йо
му
на
пе
ред по
дя
ку
вав. На тiм во
ни
й ро
зiй
шли
ся. Бе
недьовi прик
ро
бу
ло, що вiн му
сив бре
ха
ти пе
-
ред Ле
оном, - але що дi
яти, ко
ли
го
дi бу
ло iнак
ше. А Ле
он вi
дiй
-
шов ра
дiс
ний, по
чу
ва
ючи се
бе
бог зна яким лi
бе
ра
лом, кот
рий
ось, мов
ляв, за
охо
чу? ро
бiт
ни
кiв
до друж
нос
тi i са
мо
по
мо
чi i так
без
ко
неч
но ви
ще сто?ть над усi
-
ми ти
ми "ха
лат
ни
ка
ми" бо
рис
-
лавськи
ми, кот
рi в ро
бiт
ницькiй
са
мо
по
мо
чi ви
дять бун
та
цiю та
не
без
пе
че
нст
во i за
раз го
то
вi,
мов тi ку
ря
та, хо
ва
ти
ся пiд кри
-
ла жан
дар
мiв i по
лi
цi?. Нi, по
ра i
?м пiз
на
ти, як то йде в свi
тi, по
ра
й Бо
рис
ла
во
вi ма
ти свiй ро
бiт
-
ницький рух, - ро
зу
мi?ться, ле
-
гальний, смир
ний i ро
зум
но ке
-
ро
ва
ний ро
бiт
ницький рух! I за
сим лi
бе
ральнi дум
ки Ле
она пi
-
ш
ли гу
ля
ти в да
ле
ку да
ле
чи
ну,
йо
му мрi
яло
ся, що ось уже не
да
-
ле
ко то
то сла
в
не "збра
тан
ня ка
-
пi
та
лу з пра
цею", що во
но поч
-
неться не вiд
ки, як iме
яно вiд
Бо
рис
ла
ва, i що в iс
то
рi? то
го
збра
тан
ня, пе
рi
рою i най
важ
нi
-
шою, бо ви
хiд
ною, точ
кою бу
де
йо
го ро
зум
на ? лi
бе
ральна роз
-
мо
ва з Бе
недьом i за
яв
ле
на в нiй
при
хильнiсть до но
во
го ро
бiт
-
ницько
го ру
ху. "Так, так, - зак
-
лю
чив вiн, уже ко
ли
шу
чись в
сво?й лег
кiй брич
цi на ре
со
рах
до
лi бо
рис
лавською ули
цею, -
дi
ла мо? йдуть ду
же доб
ре!"
XII
Ех, Гот
лi
бе, Гот
лi
бе! Чи знав ти,
чи га
дав ти, яко
го ко
ло
ту на
ро
-
бить твiй лист i твiй бе
зум
ний
пос
ту
пок у го
ло
вi тво?? ма
те
рi!
Рифка бу
ла сла
ба. Се не бу
ла
сла
бiсть тi
ла, бо тi
лом во
на бу
ла
здо
ро
ва i сильна, - се був який
сь
ди
во
виж
ний розст
рiй ду
ху, яке
-
сь над
мiр
не нап
ру
жен
ня, за кот
-
рим слi
ду
ва
ли хви
лi цiл
ко
ви
то?
без
душ
нос
тi i апа
тi?. Во
на хо
ди
-
ла по по
ко
ях, мов сон
на, не ви
дi
-
ла нi
чо
го i не зай
ма
ла
ся нi
чим,
ок
рiм сво
го си
на. Вiн ска
лi
че
-
ний, вiн хо
рий! Мо
же, не
без
печ
-
но? Мо
же, ко
ло нього нi
ко
го не
-
ма? Вiн уми
ра?, му
читься! А во
-
на, ма
ти, кот
рiй над нього ве
ма
нi
чо
го до
рож
чо
го, во
на не зна?
на
вiть, де вiн ? i що з ним дi
?
ть
-
ся? Але ж вiн не ка
зав ?й сього
зна
ти! Що вiн га
да? з со
бою ро
-
би
ти? Чи дов
го бу
де так бур
ла
-
ку
ва
ти мiж чу
жи
ми людьми, мов
який си
ро
та, в та
кiй по
га
нiй,
обi
д
ра
нiй оде
жi? Во
на пла
ка
ла,
лю
ти
ла
ся, рва
ла i дер
ла, що ?й
пiд ру
ки по
па
ло, не мо
жу
чи на
всi тi пи
тан
ня най
ти вiд
по
вi
дi.
Во
на раз го
то
ва бу
ла- роз
по
вiс
-
ти все Гер
ма
но
вi i бiг
ти шу
ка
ти
за ним по всiм Дро
го
би
чi, то
знов на не? на
хо
ди
ла якась ди
ка
упер
тiсть, ?? уява ри
су
ва
ла ?й об
-
ра
зи страш
но? му
ки i ко
нан
ня
Гот
лi
ба, з очей ?? ли
ли
ся сльози,
а п'ясту
ки су
до
рож
но за
тис
ка
-
ли
ся суп
ро
ти ка
бi
не
ту му
жа, i
ус
та шеп
та
ли: "Не
хай ги
не, не
-
хай уми
ра?, на злiсть сьому не
-
лю
до
вi, сьому ти
ра
но
вi! От так!
От так!" Во
на й за
бу
ва
ла, що цей
не
люд i ти
ран не знав i не ба
чив
нi
чо
го то
го i, ба
чи
лось, зов
сiм не
тур
бу
вав
ся про Гот
лi
ба. Ви
раз
мерт
во
го, бе
зу
час
но
го су
по
кою
на йо
го ли
цi нес
ка
зан
но лю
тив
Риф
ку, i во
на ста
ра
лась яко
мо
га
рiд
ше по
ка
зу
ва
тись йо
му на очi.
Во
на най
бiльше си
дi
ла замк
не
на
в сво?м по
ко?, пе
ре
чи
ту
ва
ла по
сто ра
зiв Гот
лi
бо
вi лис
ти, але й
во
ни вже не мог
ли вти
ши
ти ??
нес
по
кою i три
во
ги. Все ?й об
-
рид
ло. Во
на цi
ли
ми го
ди
на
ми
ви
зи
ра
ла че
рез вiк
но то в сад, то
на гос
ти
нець, чи не йде ко
ми
-
нар
чук з лис
том. Але ко
ми
нар
-
чу
ка з лис
том не бу
ло, i Риф
ка
з'?да
ла
ся са
ма в со
бi, зго
ря
ла ти
-
сяч
ни
ми су
пе
реч
ни
ми чут
тя
ми,
не мо
жу
чи на нi на що вiд
ва
жи
-
ти
ся. Во
на за тиж
день та
ко
го не
-
су
по
кою по
чи
на
ла бу
ти й спра
в
-
дi хо
ра.
-
Що то
бi та
ке, Риф
ко? - спи
тав
?? раз Гер
ман при обi
дi. - Ти, ба
-
чу, хо
ра?
-
Хора! - вiд
ка
за
ла во
на, не див
-
ля
чись на нього.
-
То-то ж бо й ?. Я вид
жу, що хо
-
ра. Тре
ба пiс
ла
ти за лi
ка
рем.
-
Не тре
ба!
-
Як то не тре
ба? Чо
му не тре
-
ба?
-
Не по
мо
же ме
нi лi
кар!
-
Не по
мо
же? - ди
ву
вав
ся Гер
-
ман. - А хто ж по
мо
же?
-
Вiддай ме
нi мо
го си
на! - вiд
рi
-
за
ла Риф
ка. - Се тiлько ме
нi по
-
мо
же!
Герман стис
нув пле
чи
ма i вi
дi
-
й
шов геть. За лi
ка
рем, звiс
на рiч,
не по
си
лав. Аж ось лед
во-не
лед
-
во по де
ся
ти днях Риф
ка дiж
да
-
ла
ся вiс
тi вiд си
на. Ко
ми
нар
чук
до
ти хо
див по ули
цi, до
ки во
на
не ви
хи
ли
ла
ся че
рез вiк
но: то
дi
вiн крiзь вiк
но ки
нув ?й з ули
цi
до ха
ти Гот
лi
бо
ву кар
точ
ку. Гот
-
лiб ось що пи
сав:
"Вона му
сить бу
ти моя! Ка
жу
вам раз на
зав
сiг
ди: му
сить. Чи
хо
че, чи не хо
че. А впро
чiм, як
мо
же не хо
тi
ти, - ад
же я ба
га
тий,
ба
гат
шо
го же
ни
ха не най
де в цi
-
лiм краю. А я чую, що без не? не
мо
жу ви
дер
жа
ти. В снi i на
явi
все во
на та й во
на пе
ре
до мною.
I не знаю на
вiть, як на
зи
ва?ться.
Але що то зна
чить, ко
ли во
на
ме
нi спо
до
ба
ла
ся! I ку
ди во
на
мог
ла по?ха
ти? Ко
би-м знав, за
-
раз би-м по?хав за нею. Ага, я за
-
був вам ска
за
ти, що я в;ке здо
-
ров, при
най
мнi на
тiлько здо
ров,
що мо
жу хо
ди
ти. Ла
жу весь день
по ули
цi нап
ро
тив ?? до
му, але пе
ва
жив
ся ще й пи
та
ти нi
ко
го, чий
се дiм i чия во
на донька. Завт
ра
ра
ненько прий
де мiй пiс
ла
нець:
дай
те йо
му де
що гро
шей для
ме
не".
Грошей у Риф
ки бу
ло не
ба
га
то.
На дру
гий день ко
ми
нар
чук
спра
в
дi прий
шов, i то в та
ку по
-
ру, ко
ли Гер
ма
на не бу
ло до
ма.
Во
на по
ча
ла роз
пи
ту
ва
ти йо
го
про си
на, але ко
ми
нар
чук нi
чо
го
не знав, а тiльки ска
зав, що ма?
при
нес
ти гро
шi, та й го
дi. Риф
ка
да
ла йо
му де
сять ринських -
пос
лiд
нiх де
сять ринських, якi у
не? бу
ли, - i ос
та
лась са
ма в по
-
ко?, прок
ли
на
ючи ко
ми
нар
чу
ка,
що не вдо
во
лив ?? цi
ка
вос
тi.
Звiстка, що Гот
лiб здо
ров i мо
-
же вже хо
ди
ти, вра
ду
ва
ла ??, але
йо
го над
мiр
на i слi
па лю
бов по
-
ча
ла ?? три
во
жи
ти, ?й на
раз впа
-
ло на дум
ку, що ану ж но Гот
лi
-
бо
ва дiв
чи
на - хри
с
ти
ян
ка, то
що то
дi? Во
на пре
цiнь не схо
че
йти за жи
да, - i го
тов со
бi Гот
лiб
бог зна? що зро
би
ти, ско
ро не
змо
же ?? дi
с
та
ти. I в ?? розд
раж
-
не
нiм умi за
сi
ла то
та до
гад
ка,
мов влiз
ли
ва оса, i знов по
ча
ла
во
на му
чи
тись, i три
во
жи
тись, i
но
чi не спа
ти, i прок
ли
на
ти весь
свiт, му
жа й се
бе. ?й, не зна
ти чо
-
му, ба
жа
ло
ся, що
би Гот
лiб узяв
со
бi яку-не
будь бiд
неньку, ро
бу
-
чу жи
дi
воч
ку з Ла
ну, та
ку са
му,
якою бу
ла во
на, ко
ли пос
ва
тав ??
Гер
ман, ?й зда
ва
лось, що во
на
зне
на
ви
дi
ла б йо
го враз iз йо
го
жiн
кою, ко
ли б то
та жiн
ка бу
ла з
ба
га
то
го до
му. А мiж тим з Гот
-
лi
бо
вих лис
тiв вип
ли
ва
ло оче
-
ви
дяч
ки, що дiв
чи
на, кот
ру вiн
упо
до
бав, бу
ла ба
га
та, ?зди
ла по
-
во
за
ми, ма
ла ба
га
то вбра
них
слуг, - i вже, вже звi
льна по
чи
на
-
ла в Риф
чи
нiй ду
шi за
род
жу
ва
-
тись про
тив не? якась слi
па i
глу
ха не
на
висть.
Але най
гiр
шо? гри
зо
ти на
ро
би
-
ли Риф
цi гро
шi. По кiлькох днях,
знов в Гер
ма
но
вiй неп
ри
сут
нос
-
тi, прий
шов ко
ми
нар
чук з кар
-
точ
кою. В кар
точ
цi бу
ло ко
рот
-
ко i вуз
ло
ви
то на
пи
са
но ось що:
"Грошей ме
нi тре
ба, ба
га
то гро
-
шей. Му
шу вбра
ти
ся по-лю
д
сь
-
ки. Во
на завт
ра при?де. Му
шу го
-
во
ри
ти з нею. Вже знаю чия. Пе
-
ре
дай
те за
раз хоть сто рин
сь
-
ких".
Рифка аж зат
ряс
ла
ся, про
чи
-
тав
ши тi сло
ва. Знав чия, а не
пи
ше, не ска
же ?й! I мав ж вiн
сер
це ли
ша
ти ?? в не
пев
нос
тi? А
ще сто ринських про
сить, - вiд
ки
во
на озьме сто рин
сь
ких? Гер
-
ман вiд кiлькох днiв щось ду
же
ку
цо дер
жав ??, не да
вав ?й до
рук нi
яких гро
шей, не ли
шав, як
се дав
нi
ше ча
сом лу
ча
ло
ся, анi
цен
та в сво?й шуф
дя
дi, а все за
-
ми
кав до ве
ли
ко? за
лiз
но? ка
си
на три клю
чi, а клю
чi за
би
рав з
со
бою. Риф
ка й не пок
мi
ти
ла
сього аж до се? хви
лi. Але те
пер,
ко
ли син за
жа
дав у не? та
ко? су
-
ми, а во
на не най
шла у се
бе й
цен
та, роз
лю
ти
ла
ся стра
шен
но,
ки
да
лась з од
но
го по
кою цо дру
-
го
го, з од
но? шуф
ля
ди до дру
го?,
але нi
де не мо
г
ла най
ти нi
чо
го.
Во
на го
лос
но кля
ла нех
лан
ни
ка-
му
жа, але прок
лят
тя не по
ма
га
-
ли нi
чо
го, i з кро
ва
вим сер
цем
му
си
ла вiдп
ра
ви
ти ко
ми
нар
чу
-
ка, ка
жу
чи йо
му, що гро
шей те
-
пер не мав i що не
хай прий
де аж
завт
ра. Ко
ми
нар
чук по
хи
тав го
-
ло
вою i пi
шов.
По йо
го вiд
хо
дi Риф
ка, мов бе
-
зум
на, бi
га
ла по по
ко
ях, трi
с
ка
ла
меб
ля
ми i на
пов
ню
ва
ла цi
лий
дiм прок
лят
тя
ми та лай
кою. За
тою ро
бо
тою зас
тав ?? Гер
ман.
-
Жiнко, а то
бi що та
ко
го? -
скрик
нув вiн, став
ши на по
ро
зi. -
Ти вду
рi
ла?
-
Вдурiла! - скрик
ну
ла Риф
ка.
-
Чого то
бi тре
ба? Чо
го ки
да
?
ш
-
ся?
-
Грошей тре
ба.
-
Грошей? На
що то
бi гро
шей?
-
Треба, та й го
дi.
-
А ба
га
то?
-
Багато. Двiс
та ринських! Гер
-
ман ус
мiх
нув
ся.
-
Що?
-
Та що, зби
ра?шся десь за во
-
ла
ми йти, чи шо? - ска
зав вiн.
-
Не пи
тай
ся, а да
вай гро
шi!
-
А-в-бе-бе, а вiд
ки та
кий стро
-
гий на
каз? У ме
не не
ма гро
шей
на роз
дав
ки.
-
Нема гро
шей! - скрик
ну
ла Ри
-
ф
ка i виз
вi
ри
ла
ся на нього. - Ко
-
му ти се го
во
риш? За
раз да
вай,
бо бi
да бу
де! - I во
на з пiд
ня
ти
-
ми ку
ла
ка
ми наб
ли
жу
ва
ла
ся до
нього. Гер
ман сти
с
нув пле
чи
ма i
пос
ту
пив
ся на
зад.
-
Вдурiла жiн
ка! - про
вор
ко
тiв
вiн пiв
го
ло
сом. - Да
вай ?й гро
шi,
а не зна
ти на
що. Ти га
да?ш, -
ска
зав вiн до не? спо
кiй
ним, пе
-
ре
ко
ну
ючим го
ло
сом, - що у ме
-
не гро
шi ле
жать? У ме
не гро
шi в
дi
ло йдуть.
-
Але ме
нi тре
ба, за
раз, кон
че! -
ска
за
ла Риф
ка.
-
Нащо? Як то
бi тре
ба що ку
пи
-
ти, то ска
жи, - возьму на кре
дит,
бо го
то
вих гро
шей не маю.
-
Не тре
ба ме
нi тво
го кре
ди
ту, а
тiлько го
то
вих гро
шей. Чу?ш!
-
Говори до го
ри, - вiд
ка
зав Гер
-
ман i, не вда
ючи
ся з нею в да
ль
-
шу бе
сi
ду, пi
шов пок
вап
но до
сво
го ка
бi
не
ту, все ози
ра
ючись
на
зад се
бе, чи не бi
жить за ним
Риф
ка з пiд
ня
ти
ми ку
ла
ка
ми.
Прий
шов
ши до ка
бi
не
ту, вiн
зра
зу хо
тiв за
мк
ну
ти две
рi на
ключ, але да
лi на
ду
мав
ся, зна
-
ючи Риф
чи
ну на
ту
ру, i з лег
ким,
та?мним ус
мi
хом за
сiв ко
ло сво
-
го пу
льта i по
чав пи
са
ти.
-
Я знав, що во
но так бу
де, - го
-
во
рив вiн сам до се
бе, все ще
та?мни
че всмi
ха
ючись. - Але не
-
хай! Те
пер я не по
дам
ся i при
-
тис
ну ??. По
ба
чи
мо, хто з нас
дуж
чий!
По хви
лi, важ
ко ди
шу
чи, увiй
-
шла Риф
ка. Ли
це ?? мi
ни
ло
ся: раз
на
ли
ва
ло
ся кров'ю, мов бу
ряк,
то знов блiд
ло, мов по
лот
но. Очi
па
ла
ли га
ряч
ко
вим жа
ром. Во
на
сi
ла.
-
Скажи ти ме
нi, бо
га ра
ди, чо
го
ти хо
чеш вiд ме
не? - спи
тав ??
Гер
ман як
мо
га су
по
кiй
ним го
ло
-
сом,
-
Грошей, - вiд
по
вi
ла Риф
ка з
упе
р
тiс
тю бо
же
вiльно?.
-
Нащо?
-
Для си
на, - ска
за
ла во
на з при
-
тис
ком.
-
Для яко
го си
на?
-
Для Гот
лi
ба.
-
Для Гот
лi
ба? Але ж Гот
лi
ба
вже й на свi
тi не
ма, - ска
зав Гер
-
ман з уда
ним за
чу
ду
ван
ням.
-
Волить те
бе не бу
ти на свi
тi!
-
Значиться, вiн жи
вий! Ти зна
-
?ш, де вiн ?? Де вiн, ска
жи ме
нi?
Чо
му не йде до
до
му?
-
Не ска
жу.
-
Чому ж не ска
жеш? Ад
же я
все-та
ки отець, не з'?м йо
го.
-
Вiн бо?ться те
бе i не хо
че бу
ти
з то
бою...
- А гро
шей мо?х хо
че? - ска
зав
ура
же
ний Гер
ман.
Рифка на те анi сло
ва.
-
Зна?ш же що, - ска
зав рi
шу
че
Гер
ман. - Пе
ре
ка
жи йо
му, ко
ли
зна
?ш, де вiн, не
хай вер
та?ться
до
до
му. До
сить уже то? дур
но?
ко
ме
дi?. До
ки не вер
не, то анi
цен
та не дiс
та
не анi вiд ме
не, анi
вiд те
бе!
-
Але ж вiн го
тов со
бi що зро
би
-
ти! - скрик
ну
ла Риф
ка го
ло
сом
роз
пу
ки.
-
Не бiй
ся! Так со
бi зро
бить, як
у Льво
вi вто
пив
ся. Га
да?, що ме
-
не грозьба
ми сво?ми пе
ре
ло
-
мить. Нi! Раз я по
дав
ся, - те
пер
го
дi.
-
Але вiн го
тов утек
ти в свiт, го
-
тов на
ро
би
ти то
бi яко
го ли
ха.
-
Хе-хе-хе, - ска
зав нас
мiш
ли
во
Ге
р
ман, - в свiт без гро
шей не
вте
че, а впро
чiм? Слу
хай, Риф
-
ко, щоб ти не ро
би
ла со
бi нi
яко?
гри
зо
ти за те. що, мов, оте? ти
роз
по
вi
ла ме
нi за нього. Я знаю,
вiн то
бi за
ка
зав, i я не на
ля
гав
на те
бе. Але я дав
но вже знаю се,
знаю, де вiн жи? i що ро
бить, усе
знаю. I щас
тя йо
го, що я се знаю,
а то бу
ли б шан
да
рi дав
но вже
вса
ди
ли йо
го до цю
пи i бу
ли б
шу
па
сом по
ве
ли йо
го до Льво
ва.
Ро
зу
мi?ш? Щас
тя йо
го, що той
жид, вуг
ляр, з кот
рим вiн при
?
-
хав зо Льво
ва i у кот
ро
го меш
-
ка?, що вiн за
раз, ско
ро я при
-
?хав, роз
по
вiв ме
нi все до
чис
та.
А те
пер слу
хай! Я до нього не бу
-
ду вти
ка
ти
ся, ло
ви
ти йо
го не пi
-
ду, бо вiн, впро
чiм, в мо?х ру
ках.
Пе
ре
ка
жи йо
му, най вер
та? до
-
до
му, то все бу
де доб
ре. А як не
хо
че, то - му
сить. Шан
да
рi пи
ль
-
ну
ють йо
го, не да
дуть му нi
ку
ди
ру
ши
ти
ся з Дро
го
би
ча. Гро
шей
не дiс
та
не, пе
ре
ка
жи му се че
рез
то
го зло
дi
яко
ми
нар
чу
ка, що то
-
бi до
но
сить пош
ту вiд нього. Я
йо
го дав
но маю на оцi, най i то
зна?. I на тiм ко
нець!
Герман встав з крiс
ла. Риф
ка
зра
зу си
дi
ла, ог
лу
ше
на ти
ми
сло
ва
ми сво
го му
жа. Во
на трем
-
тi
ла всiм тi
лом, ?й дух за
пи
ра
ло
так, що во
на лед
ве
лед
ве ди
ха
ла,
а вкiн
цi, ко
ли Гер
ман встав, во
на
на
раз роз
ляг
ла
ся страш
ним спа
-
з
ма
тич
ним ре
го
том, кот
рий, мов
гро
хiт гро
му, за
лу
нав по ши
ро
-
ких, пус
тих по
ко
ях. По хви
лi i
смiх рап
том ур
вав
ся, i Риф
ка
гре
п
ну
лась з крiс
ла i по
ча
ла в
страш
них су
до
ро
гах ки
да
ти со
-
бою по пiд
ло
зi.
-
Господи, розв'яжи ме
не з нею!
- про
вор
ко
тiв Гер
ман i по
бiг до
кух
нi, щоб iш
ли слу
ги вiд
ти
ра
ти
па
ню. Сам вiн не вер
тав
ся вже
до по
кою, а, взяв
ши пальто i ка
-
пе
люх, пi
шов у мiс
то по сво?м дi
-
лам. Не по
ра йо
му бу
ло те
пер за
-
нi
ма
ти
ся до
маш
нi
ми гри
зо
та
ми,
ко
ли йо
го но
вi, ве
ли
кi пла
ни
чим
раз ближ
че наб
ли
жа
ли
ся до
сво
го осу
щен
ня. Ван-Гехт пи
сав
до нього з Вiд
ня, що при
ла
ди
для ви
ро
бу це
ре
зи
ну вже го
то
вi
i фаб
ри
кант жде тiльки вiд ньо
-
го звiст
ки, ко
ли й ку
ди ?х вис
ла
-
ти. Гер
ма
но
вi не хо
тi
ло
ся для
фа
б
ри
ка
цi? це
ре
зи
ну бу
ду
ва
ти
но
ву фаб
ри
ку, вiн во
лiв в сво?й
ста
рiй об
шир
нiй наф
тар
нi ко
ло
Дро
го
би
ча вiдс
ту
пи
ти од
ну ча
-
сть на но
ву фаб
ри
ка
цiю. Тре
ба
бу
ло ог
ля
ну
ти мiс
це i за
бу
до
ва
-
н
ня, кот
рi би вiд
по
вi
да
ли то
му
пла
но
вi, який спи
сав Ван-Гехт, -
тре
ба бу
ло ви
по
рож
ню
ва
ти, пе
-
ре
бу
до
ву
ва
ти, до
му
ро
ву
ва
ти i
ви
чи
щу
ва
ти, - i Гер
ман пильно
сам над
зи
рав за ро
бо
тою. Аж ось
усе вже бу
ло го
то
ве, i вiн на
пи
-
сав Ван
-Гех
то
вi
, щоб як
мо
га
шви
д
ше прис
лав ма
ши
ни i сам
при?здив. Так са
мо чи
ма
ло за
хо
-
ду бу
ло i з ве
ли
кою "Спiл
кою ви
-
зис
ку
ван
ня зем
но
го вос
ку", з ко
-
т
рою Гер
ман у Вiд
нi зак
лю
чив
конт
ракт на дос
та
чен
ня ве
ли
-
чез
но? ма
си си
ро
го зем
но
го вос
-
ку. Прав
да, "Спiл
ка ви
зис
ку
ван
-
ня" не да
ла ще на карб то
го ко
-
нт
рак
ту Гер
ма
но
вi анi цен
та i
ма
ла зап
ла
ти
ти йо
му все ра
зом
аж по дос
та
чен
нi всього вос
ку, -
та все-та
ки на карб то
го конт
-
рак
ту "Спiл
ка" ви
пус
ти
ла вже
мно
жест
во ак
цiй i ста
ра
ла
ся при
по
мо
чi рек
ла
ми виш
рi
бо
ву
ва
ти
?х курс чим
раз ви
ще. Ак
цi? йшли
ду
же доб
ре, i те
пер, в се
ре
ди
нi
лi
та, "Спiл
ка" на
ду
ма
лась, що
пре
цiнь тре
ба щось зро
би
ти в
Бо
рис
ла
вi. А на
ду
ма
лась во
на
зр
о
би
ти ось що: за
ло
жи
ти в
Дро
го
би
чi ве
ли
ку кон
то
ру, в ко
-
т
рiй би по
в
но
моч
нi "Спiл
ки" на
-
г
ля
да
ти за конт
рак
та
ми, до
ко
-
пу
ва
ли вип
лат i ста
ра
ли
ся о но
вi
зв'язки i о но
вi дже
ре
ла до
хо
ду
для "Спiл
ки". Звiс
на рiч, за
ло
-
жен
ня кон
то
ри, пла
та пов
но
мо
-
ч
ним i рiз
ним уряд
ни
кам - усе те
обiй
шлось не
де
ше
во i при
най
-
мнi три ра
зи до
рож
че, анiж би
мог
ло бу
ло обiй
тись при ро
зум
-
нiм ве
ден
нi дiл. Але що се зна
чи
-
ло! "Спiл
ка ви
зис
ку
ван
ня" прий
-
ня
лась жи
во розт
руб
лю
ва
ти по
свi
ту про се сво? дi
ло, ве
ли
ча
-
ючи йо
го - як не зна
ти який под
-
виг, - i знов ак
цi? "Спiл
ки" пiдс
-
ко
чи
ли вго
ру. Гер
ман пильно
кру
тив
ся ко
ло "Спiл
ки", пильно
при
див
ляв
ся всiм пос
туп
кам по
-
в
но
моч
них i по
та?мно ду
же по
-
хи
ту
вав го
ло
вою на всю то
ту ро
-
бо
ту. "Нi, нi, - го
во
рив вiн сам до
се
бе, - дов
го во
ни не ви
дер
жать
з та
кою ро
бо
тою! Не
хай со
бi ?х
ак
цi? сто
ять як хо
чуть доб
ре, я ?х
ку
пу
ва
ти не бу
ду анi зв'язу
ва
ти
-
ся з ни
ми не хо
чу! От дур
ни
цю
зро
бив, що зак
лю
чив з ни
ми та
-
кий ве
ли
чез
ний конт
ракт, а за
-
дат
ку нi
яко
го не взяв. Прав
да,
хоч би то
та блис
ку
ча банька i
пук
ла пе
ред зре
алi
зо
ван
ням мо
-
й
о
го конт
рак
ту, то стра
ти для
ме
не не бу
де, бо вiск все-та
ки у
ме
не ос
та
неться. Але, ро
зу
мi?
ть
-
ся, ко
ли б во
ни на
сам
пе
ред ме
нi
зап
ла
ти
ли, а вiд
так пук
ли, то се
бу
ло би лiп
ше. Та й то тре
ба со
бi
ви
мо
ви
ти ви
раз
но, щоб вип
ла
-
чу
ва
ли го
то
ви
ми грiш
ми, а не
сво?ми ак
цi
ями!" Гер
ман, зна
чи
-
ться, ува
жав зго
ри "Спiл
ку ви
зи
-
с
ку
ван
ня" предп
ри?
м
ст
вом "ду
-
тим", ошу
канським, хоть не мо
-
ж
на ска
за
ти, щоб iме
н
но вiн за
-
га
дав ошу
ка
ти предп
ри?мство.
Йо
го конт
ракт був цiл
ком чис
-
тий i ре
альний, i вiн вiд са
мо
го
при?зду з Вiд
ня сей
час при
на
ту
-
жив усi си
ли свой
ого ка
пi
та
лу,
що
би пос
та
чи
ти всю ве
ли
чез
ну
ма
су вос
ку як
най
швид
ше, пе
ред
конт
рак
то
вим тер
мi
ном, бо
ячи
-
ся, щоб предп
ри?мство ще до то
-
го ча
су че
рез не
ро
зум та шах
-
рай
ст
во сво?х ос
но
ва
те
лiв i пов
-
но
моч
них не лоп
ну
ло. Вiн на
няв
май
же три ра
зи бiльше ро
бiт
ни
-
кiв до ям, нiж ?х най
мав до
сi, вiд
-
но
вив ро
бо
ту в вi
сiм
де
ся
ти
ямах, в кот
рих до
сi че
рез кiлька
лiт уже не йшла ро
бо
та зад
ля
рiз
них не
до
гiд
нос
тей грун
ту, - i
справ
дi, ба
га
то з тих вiд
нов
ле
-
них ям те
пер оп
рав
да
ло всi дав
-
нi на
дi?. Ро
бо
та йшла пу
да
ми i
кош
ту
ва
ла да
ле
ко мен
ше, нiж
iн
ших лiт, бо го
лод зiг
нав те
пер
да
ле
ко бiльше лю
дей на пан
щи
-
ну до Бо
рис
ла
ва, го
лод же i пiд
-
га
няв ?х до ро
бо
ти не
ми
ло
серд
-
но, а Гер
ман пильно i пра
вильно
зни
жу
вав та зни
жу
вав ро
бiт
ни
-
ць
ку пла
ту, не дба
ючи на кри
ки,
сльози i прок
лят
тя. Ро
бо
та йшла
пу
да
ми, ма
га
зи
ни Гер
ма
но
вi на
-
пов
ню
ва
ли
ся ве
ли
ки
ми бри
ла
-
ми вос
ку, i Гер
ман трем
тiв з не
-
терп
ляч
ки, чи ско
ро бу
де ?х пов
-
не, конт
рак
том оз
на
че
не чис
ло.
То
дi "Спiл
ка" бу
де му
си
ла за
раз
пе
рей
ня
ти вiск на се
бе, йо
му вi
-
д
ра
зу впов
нi вип
ла
ти
ти всi гро
-
шi, а вiд
так, ду
мав Гер
ман, не
хай
со
бi й го
ло
ву зло
мить! А мiж
тим, по
ки Гер
ман ук
ла
дав сво?
пла
ни та тур
бу
вав
ся про улад
-
жен
ня фаб
ри
ки це
ре
зи
ну, по
ки
слуя?ни
цi в йо
го до
мi вiд
ти
ра
ли
Риф
ку, що ки
да
ла
ся i роз
би
ва
ла
-
ся по пiд
ло
зi в страш
них су
до
ро
-
гах, - Гот
лiб, в бруд
нiй вуг
ля
р
-
ськiй сороч
цi,- весь об
мур
за
ний,
ждав не
тер
пе
ли
во в ма
ленькiй i
бруд
нiй вуг
лярськiй пю
пi на
при
хiд ко
ми
нар
чу
ка з грiш
ми. З
тим ко
ми
нар
чу
ком вiн поз
на
ко
-
мив
ся по су
сiдст
ву i по?днав йо
-
го, щоб за доб
ру пла
ту пе
ре
но
-
сив йо
му вiс
тi до ма
те
рi i вiд не?.
Ось вiн увiй
шов до ха
ти, i Гот
лiб
пок
вап
но обер
нув
ся до нього.
-
А що? - спи
тав вiн.
-
Нiчо, - вiд
ка
зав ко
ми
нар
чук.
-
Як то нi
чо? Не да
ли?
-
Не да
ли, - ка
за
ли: завт
ра бу
де.
-
Прокляте завт
ра! - про
вор
ко
-
тiв гнiв
но Гот
лiб. - Ме
нi ни
нi тре
-
ба!
-
Що ж дi
яти? Ка
за
ли: не
ма.
З тим ко
ми
нар
чук вий
шов. Гот
-
лiб, мов бiс
ну
ва
тий, за
чав бi
га
ти
по ха
тi, роз
ма
ху
ючи ру
ка
ми i
вор
ко
тя
чи сам до се
бе ури
ва
нi
сло
ва: "Я ту завт
ра маю з нею
ба
чи
тись i му
шу ба
чи
тись, а ту
ось що! Не
ма! Як смi? не бу
ти?
Хi
ба вже i ма
ти суп
ро
тив ме
не,
не хо
че да
ти? О, в та
кiм ра
зi, в
та
кiм ра
зi?" - i вiн за
тис
ну
ти
ми
ку
ла
ка
ми пог
ро
зив до две
рей.
Йо
го нам'?тнiсть, слi
па i бур
ли
-
ва, як цi
ла йо
го вда
ча, нес
по
дi
-
ва
но i наг
ло ви
рос
ла до надз
ви
-
чай
но? силп, i пiд ?? про
во
дом вiн
го
тов був зро
би
ти все, що йо
му
пiд
шеп
ну
ла пер
ша-лiп
ша хви
ля,
без роз
ва
ги i роз
суд
ку.
"А мо
же, - ду
мав вiн да
лi, - мо
-
же, вiн дiз
нав
ся? Мо
же, се йо
го
справ
ка? нав
мис
не не да? ма
мi
гро
шей, щоб во
на ме
нi не пе
ре
-
да
ла?.. О, се мо
же бу
ти, - я знаю,
який вiн зах
лан
ний на тi гро
шi!..
Але нi, нi, се не мо
же бу
ти! Вiн
ду
ма?, що ме
не не
ма, вiн як
би
знав, за
раз би ста
рав
ся ме
не заг
-
на
ти до
до
му, як за
губ
ле
ну ско
-
ти
ну. Але че
кай со
бi тро
ха! То
дi
вер
ну, як ме
нi схо
четься, по
муч
-
ся тро
ха!"
Бiдний Гот
лiб! Вiн i справ
дi га
-
дав со
бi, що Гер
ман не зна
ти як
му
читься йо
го неп
ри
сут
нiс
тю!
Але дар
ма бу
ло Гот
лi
бо
вi лю
-
ти
тись i гро
зи
ти - все те не мог
-
ло на
пов
ни
ти йо
го ки
ше
нi грiш
-
ми. Дум
ки йо
го по
во
лi чи по не
-
во
лi му
си
ли вспо
ко?ти
ся i пе
рей
-
ти на дру
гi пред
ме
ти, а iмен
но -
на пред
мет йо
го лю
бо
вi. Вчо
ра
до
пер
ва вiн дiз
нав
ся вiд слу
ги ??
батька, кот
ро
го прис
лi
див в не
-
да
ле
кiм шин
ку i з кот
рим при
ке
лиш
ку го
рiл
ки зав'язав зна
-
комст
во, що отець ?? - ду
же ве
ли
-
ка ри
ба, один з пер
ших ба
га
чiв в
Бо
рис
ла
вi i в Дро
го
би
чi, що пе
-
ред дво
ма лi
та
ми за?хав сю
ди з
Вiд
ня, бу
ду? ве
ли
кий i пиш
ний
дiм, на
зи
ва?ться Ле
он Гам
мерш
-
ляг, удо
вець, i ма? тiльки од
ну
доньку - Фан
нi. До
нь
ка те
пер по
-
?
ха
ла
чо
гось до Льво
ва, але завт
-
ра ма? вер
ну
тись. Дiв
чи
на ду
же
доб
ра, ла
гiд
на i лад
на, i отець
та
кож ду
же доб
рий па
ни
ще.
Опо
вi
дан
ня то
то ду
же вра
ду
ва
-
ло Гот
лi
ба. "Зна
читься, во
на рiв
-
на ме
нi, мо
же бу
ти моя - му
сить
бу
ти моя!" - се бу
ло все, що при
-
хо
ди
ло йо
му на дум
ку, але й
сього бу
ло до
сить, що
би зро
би
-
ти йо
го щас
ли
вим. З не
те
р
п
ляч
-
кою до
жи
дав вiн то
го завт
ра,
що
би по
ба
чи
ти ??. Зра
зу вiн ду
-
мав спра
ви
ти со
бi одiж, вiд
по
-
вiд
ну до йо
го ста
ну, що
би по
ка
-
за
тись ?й в як
най
ко
рис
нi
шiм свi
-
т
лi. Але тут на
раз прий
шла нес
-
по
дi
ва
на пе
реш
ко
да - ма
ти не
да
ла гро
шей. При
хо
ди
лось зуст
-
рi
ча
ти ?? в по
га
нiм вуг
лярськiм
шма
т
тi, кот
ре Гот
лi
бо
вi нi
ко
ли
не бу
ло так не
на
вис
не, як iмен
-
но ни
нi.
Скоро свiт Гот
лiб узяв у ки
ше
-
ню тро
хи хлi
ба i по
бiг за мi
с
то,
аж геть по ко
нець Зад
вiр
но
го
пе
ред
мiс
тя, на Стрий
сь
кий гос
-
ти
нець, кот
рим ма
ла над'?ха
ти
Фан
нi. За
лiз
ни
цi ще то
дi не бу
-
ло. Тут, за
сiв
ши край до
ро
ги в
тi
нi гус
то? ря
би
ни, вiн встро
мив
очi в за
по
ро
ше
ний гос
ти
нець,
що пря
мою сi
рою пас
му
гою про
-
с
тяг
ся пе
ред йо
го очи
ма да
ле
ко-
да
ле
ко i то
нув в не
ве
лич
кiм лiс
-
ку на уз
гiр'?. Гос
тин
цем во
лок
-
ли
ся, пiд
нi
ма
ючи не
ве
лич
кi ту
-
ма
ни по
ро
ху, жи
дiвськi буд
ки,
на
к
ри
тi ро
го
жею i на
па
ко
ва
нi
па
са
жи
ра
ми, му
жицькi дра
би
н
нi
во
зи, ху
до
ба, гна
на ва торг до
Стрия, - але не вид
но бу
ло блис
-
ку
чо
го по
во
зу, зап
ря
же
но
го па
-
рою ог
нис
тих гнi
да
нiв, в кот
рiм
ма
ла над'?ха
ти Фан
нi. Гот
лiб з
упер
тiс
тю ди
ко
го iн
дi
ани
на на
му
ках си
дiв пiд ря
би
ною, встро
-
мив
ши очi в гос
ти
нець. Вже Сон
-
це геть-геть пiд
ня
ло
ся i по
ча
ло
не
ми
ло
серд
но пек
ти йо
го ко
сим
про
мiн
ням в ли
це i в ру
ки, - вiн
не чув сього. Лю
ди ?ха
ли i йшли
повз нього ши
ро
ким шля
хом, гу
-
то
ри
ли, гей
ка
ли, смi
яли
ся та по
-
зи
ра
ли на вуг
ляр
чу
ка, вдив
ле
-
но
го в од
ну точ
ку, мов бе
зум
-
ний. Жан
дарм, з блис
ку
чим баг
-
не
том, нап'ятим по
верх лю
фи
гве
ра, з пла
щем, зви
не
ним в оба
-
рi
нок на пле
чах, весь об
ли
тий
по
том i при
па
лий по
ро
хом, про
-
й
шов та
кож повз нього, же
ну
чи
пе
ред со
бою за
ку
то
го в лан
цю
ги
яко
гось на
пiв
го
ло
го, зак
ро
вав
-
ле
но
го чо
ло
вi
ка; вiн пильно по
-
зир
нув на Гот
лi
ба, здвиг
нув
пле
чи
ма, сплю
нув i пi
шов да
лi.
Гот
лiб нi
чо
го сього не ба
чив.
Аж ось на
раз iз да
ле
ко
го лiс
ка,
мов чор
на стрi
ла, ви
ле
тi
ла брич
-
ка i жи
во ко
ти
ла
ся до Дро
го
би
-
ча. Чим ближ
че во
на наб
ли
жу
ва
-
ла
ся, тим бiльше про
яс
ню
ва
ло
ся
Гот
лi
бо
ве ли
це. Так, вiн пiз
нав
??! Се бу
ла во
на, Фан
нi! Вiн зiр
-
вав
ся на но
ги з сво
го мiс
ця i ско
-
чив на гос
ти
нець, щоб спi
ши
ти
за брич
кою до мiс
та, ко
ли во
на з
ним по
рiв
ня?ться. Ко
ли по
ба
чив
ви
раз
но Фан
нi в по
во
зi, ли
це йо
-
го цi
ле об
ли
ло
ся кро
в'ю, i сер
це
за
ча
ло би
ти
ся так жи
во, що йо
-
му аж дух за
пер
ло в гру
дi. Але й
Фан
нi, по
ба
чив
шi? йо
го, ма
буть,
пiз
на
ла то
го са
мо
го вуг
ляр
чу
ка,
що так бе
зум
но ки
нув
ся був до ??
по
во
зу i та
ко
го на
ба
вив ?? стра
-
ху. Бе
зум
но вiд
важ
на, слi
па га
-
ря
чiсть ча
сом - а мо
же, й зав
сi
ди,
- по
до
ба?ться жен
щи
нам, на
во
-
дить ?х на дум
ку о слi
пiм, безг
ра
-
нич
нiм при
в'язан
нi i пос
вя
чен
нi.
I ко
ли впе
ред Фан
нi не мог
ла
ви
яс
ни
ти со
бi при
чи
ни то
го бе
-
зум
но
го пос
туп
ка яко
гось бруд
-
но
го вуг
ляр
чу
ка, то те
пер, по
ба
-
чив
ши, що вiн ждав на не? аж за
мiс
том, на спе
цi i в по
ро
сi, по
ба
-
чив
ши, як вiн за
па
ле
нiв
ся, уви
-
дiв
ши ??, як чем
но i три
вож
но
пок
ло
нив
ся ?й, мов пе
реп
ро
шу
-
вав за сво? ко
лишн? бе
зумст
во, -
по
ба
чив
ши все те, во
на по
га
да
ла
со
бi: "А що, мо
же, сей пiв
го
ло
вок
за
ко
хав
ся в мнi?" Во
на iмен
но
ужи
ла в дум
цi наз
ви "пiв
го
ло
-
вок", бо який же ро
зум для яко
-
го-не
будь обiд
ра
но
го вуг
ляр
чу
-
ка - за
лю
би
ти
ся в оди
нач
цi-до
-
нь
цi та
ко
го ба
га
ча, ки
да
ти
ся i
ка
лi
чи
ти
ся о ?? брич
ку, ви
зи
ра
ти
?? з до
ро
ги?.. Але про все те ?й не
бу
ла неп
ри?мна та
ка бе
зум
но-
страс
на лю
бов, i хоть во
на да
ле
-
ка бу
ла - по
лю
би
ти йо
го за се,
але все-та
ки по
чу
ла до нього
яку
сь сим
па
тiю, яку мож
на ма
ти
для пiв
го
лов
ка, для пе
си
ка.
"Ану, - по
га
да
ла со
бi, - зач
ну з
ним го
во
ри
ти, чо
го вiн хо
че. До
мiс
та ще й так да
ле
ко, на гос
ти
-
н
цi пус
то, нiх
то не по
ба
чить". I
во
на ка
за
ла вiз
ни
ко
вi ?ха
ти звi
-
льна. Гот
лiб, по
чув
ши той на
каз,
- аж увесь зат
ряс
ся: вiн по
чув,
що се для нього та
кий згляд, i
сей
час по
рiв
няв
ся з брич
кою.
Фа
н
нi, по
ба
чив
ши йо
го, вiд
су
ну
-
ла вi
кон
це i ви
хи
ли
ла го
ло
ву.
-
Чого то
бi тре
ба? - спи
та
ла во
-
на нес
мi
ло, ви
дя
чи, що Го
т
лiб
знов зняв шап
ку i з ви
ра
зом нi
-
мо
го по
ди
ву наб
ли
жа
?ться до
не?. Во
на за
го
во
ри
ла польською
мо
вою, ду
ма
ючи, що се хрис
ти
я
-
нин.
-
Хочу на те
бе по
ди
ви
ти
ся! - вi
-
д
по
вiв смi
ло по-жи
дiвськи Гот
-
лiб.
-
А хто то
бi ска
зав, що я жи
дiв
-
ка? - спи
та
ла Фан
нi, всмiх
нув
-
шись, та
кож жи
дiвською мо
вою.
-
Я знаю се.
-
То, мо
же, й зна?ш, що я за од
-
на?
-
Знаю.
-
То, пев
но, зна?ш, що то
бi не
-
доб
ре на ме
не за
див
лю
ва
ти
ся, -
ска
за
ла во
на гор
до.
-
А чо
му не пи
та?ш, що я за
один? - ска
зав гор
до Гот
лiб.
-
Овва, не тре
ба й пи
та
ти, са
ма
одiж ка
же.
-
Нi, не ка
же! Бре
ше одiж! А ти
спи
тай!
-
Ну, хто ж ти та
кий?
-
Я та
кий, що ме
нi не заш
ко
-
дить за
ди
ви
ти
ся на те
бе.
-
Хтiла би-м вi
ри
ти, та якось не
мо
жу.
-
Я те
бе пе
ре
ко
наю. Де мо
жу тя
по
ба
чи
ти?
-
Коли зна?ш, що я за од
на, то,
пев
но, й зна?ш, де я меш
каю.
Там ме
не по
ба
чиш.
I за сим во
на знов за
су
ну
ла вi
-
кон
це, да
ла знак вiз
ни
ко
вi, ко
нi
пог
на
ли, за
тур
ко
тi
ла го
рi пе
ред
-
мiс
тям брич
ка, i ту
ман ку
ря
ви
зак
рив пе
ред Гот
лi
бо
ви
ми очи
-
ма чуд
ну по
яву.
"Смiшний хло
пак, - ду
ма
ла со
бi
Фан
нi, - але пiв
го
ло
вок, чи
с
тий
пi
в
го
ло
вок! Що вiн ро
зу
мi? пiд
тим: "бре
ше одiж"? Хi
ба ж вiн не
вуг
ляр
чук? Ну, але ко
ли нi, то
хто ж вiн та
кий? Пiв
го
ло
вок, пiв
-
го
ло
вок, та й го
дi!"
"Пречудна дiв
чи
на, - ду
мав сам
со
бi Гот
лiб, - а яка гар
на, а яка
чем
на! I з прос
тим вуг
ляр
чу
ком
за
го
во
ри
ла! Але що во
на ро
зу
мi
-
ла пiд тим: "до
ма ме
не по
ба
чиш!
Чи се зна
чить: при
ходь? Ех, ко
би
ме
нi уб
ра
ти
ся в що по-людськи!
Ну, але тре
ба ста
ра
ти
ся!"
З та
ки
ми дум
ка
ми Гот
лiб поп
ле
-
н
тав
ся до сво?? вуг
ля
р
сь
ко? но
ри.
XIII
Минуло кiлька не
дiль. Цiл
ко
ви
-
та, нес
по
дi
ва
на ти
ша нас
та
ла в
Бо
рис
ла
вi. Жи
ди, кот
рих не
дав
-
нi грiз
нi ру
хи ро
бiт
ни
кiв чи
ма
-
ло-та
ки бу
ли на
ля
ка
ли, те
пер
зов
сiм зби
ли
ся з пан
те
ли
ку, не
зна
ли, на яку сту
пи
ти i що о тiм
ду
ма
ти. Прав
да, бу
ли мiж ни
ми
та
кi, кот
рi смi
яли
ся з цi
ло
го наг
-
ло
го ру
ху i наг
ло
го вти
шен
ня,
твер
ди
ли, що вже по всьому, що
го? так, як пус
тий вi
тер: по
шум
-
лять, по
шум
лять, а до
щу не на
-
же
нуть, i що те
пер, ко
ли во
ни
знов зро
би
ли
ся м'якi та по
дат
-
ли
вi, по
ра знов на
да
ви
ти на них
твер
дою ру
кою, по
ра виг
на
ти у
них охо
ту до вся
ко? буй
нос
тi.
"Гой лиш пе
че
ни
ii доб
рий! - го
-
во
ри
ли во
ни. - Ти йо
му дай по
-
лег
кiсть, а вiн со
бi по
ду
ма?, що
се йо
му так i на
ле
житься, i бу
де
со
бi чим
раз бiльше роз
би
ра
ти,
як той кiт на ре
ше
тi". Тiльки в
не
нас
тан
нiм при
тис
ку, в не
нас
-
тан
нiй пог
ро
зi прив
читься вiн
до пос
лу
ху, до по
кiр
нос
тi, до пи
-
льнос
тi та точ
нос
тi, ста
неться
вiн, як лю
бив го
во
ри
ти Ле
он
Гам
мерш
ляг, "чо
ло
вi
ком, спо
сiб
-
ним до ви
що? культу
ри". I всi бо
-
рис
лавськi предп
ри?мцi зго
ди
-
ли
ся на те, що те
пер, ко
ли роз
-
бур
ха
на хви
ля ро
бiт
ницько
го
ру
ху рап
том при
тих
ла, тре
ба з
под
вiй
ною си
лою на
да
ви
ти на
не
по
кiр
них, - хоть не всi предп
-
ри?мцi го
ди
ли
ся на той пог
ляд,
що хви
ля то
та пiс
ля наг
ло? бу
рi
зов
сiм i око
неч
но утих
ла, уляг
-
лась, ус
по
ко?лась. Нi, де
якi, а
особ
ли
во Iцик Ба
ух, упер
то обс
-
та
ва
ли при тiм, що се за
ман
ли
-
ва, по
верх
ня ти
ша, ти
ша пе
ред
страш
ною бу
рею, що iмен
но то?
ти
шi i то? уда
но? по
кiр
нос
тi тре
-
ба ?м най
дуж
че ля
ка
ти
ся, бо се
знак, що бунт ро
бiт
ницький,
будь вiн який-будь, уло
же
ний i
сильно зор
га
нi
зо
ва
ний, i ро
бiт
-
ни
ки, без сум
нi
ву, ору
жаться до
нього, а тiльки та?мнiсть i без
-
шум
нiсть ?х по
чи
нань свiд
чать о
тiм, що во
ни щось по
га
но
го ма
-
ють на дум
цi i що роб
лять се
сис
те
ма
тич
но, по
ряд
но i не
нас
-
тан
но. I всю
ди, де тiльки зiй
-
шли
ся предп
ри?мцi: чи то на ву
-
ли
цi слу
чай
но, чи то де в свiт
ли
-
цi на яку на
ра
ду, всю
ди Iцик Ба
-
ух не пе
рес
та
вав ос
те
рi
га
ти то
-
ва
ри
шiв о не
без
пе
ченст
вi, не пе
-
рес
та
вав на
мов
ля
ти ?х до то
го,
щоб уда
ли
ся до ста
рост
ва в Дро
-
го
би
чi i про
си
ли о за
ряд
жен
ня
ост
ро
го слiдст
ва або хоч о прис
-
лан
ня сильно
го пос
те
рун
ку жа
-
н
дар
ме
рi? на по
бут до Бо
рис
ла
-
ва. I хоть в ос
но
вi нiх
то нi
чо
го не
мав про
тив то
го, хоть уся
кий,
пев
но, й рад би був ма
ти в кож
-
дiй хви
лi на сво? ус
лу
ги жан
дар
-
ме
рiю для охо
ро
ни пе
ред сво?ми
влас
ни
ми ро
бiт
ни
ка
ми i для зат
-
верд
жен
ня всiх роб
ле
них ?м
кривд уря
до
вою пе
чат
тю, - але
на по
дан
ня со
бор
но? просьби
якось не мог
ли зiб
ра
ти
ся. Чи то
по
ра та
ка бу
ла га
ря
ча та обез
си
-
лю
юча, чи то зви
чай
на у на
ших
лю
дей - будь во
ни жи
ди чи хрис
-
ти
яни - не
дос
та
ча iнi
цi
ати
ви в
дi
лах гро
мадських, в дi
лах, ви
хо
-
дя
чих по
за об
сяг вди
нич
них,
при
ват
них iн
те
ре
сiв, чи, мо
же,
пе
ре
ко
нан
ня, го
лос
но вис
ка
за
не
Ле
оном, що пре
цiнь уряд сам по
-
ви
нен дба
ти о без
пе
ченст
во
пре
дп
ри?мцiв в Бо
рис
ла
вi, бо на
те вiн i ? пос
тав
ле
ний, - до
сить,
що бо
рис
лавськi жи
ди сим ра
-
зом якось не здо
бу
ли
ся на те,
щоб уда
ти
ся до влас
тi, а на
вiть
щоб до
нес
ти ?й о тiм, що зна
ли
про не
дав
нiй ро
бiт
ницький рух.
А ще ж, без
пе
реч
но, й наг
ле вти
-
шен
ня то
го ру
ху вiд
ня
ло у них
пря
му при
чи
ну до та
ко
го кро
ку.
О чiм до
но
си
ти до влас
тi? Що
ма? то
та власть слi
ди
ти? Що пе
-
ред кiлько
ма не
дi
ля
ми по
ка
зу
-
ва
ли
ся не
по
ко
ячi об'яви яко
гось
ро
бiт
ницько
го ру
ху, кот
рi швид
-
ко щез
ли? Чо
му ж не до
не
се
но о
них впо
ру? Так цi
ле те дi
ло й
зам'яло
ся, по
ки нес
по
дi
ва
ний i
до
сить та?мни
чий слу
чай не ро
-
з
бу
див жи
дiв з ?х ос
па
лос
тi, мов
наг
лий гро
хiт гро
му з не
ве
лич
-
ко? тем
ня
во? хма
роч
ки. Не тре
ба,
ба
читься, й ка
за
ти, що цi
лий той
наг
лий по
во
рот вiд шу
му до ти
-
шi i по
кiр
нос
тi був дi
лом на
ших
поб
ра
ти
мiв, пiд
ня
тим iмен
но в
тiй цi
лi, щоб зми
ли
ти i ос
ла
би
ти
чуй
нiсть та пi
доз
рiн
ня жи
дiв.
Бе
сi
да Iц
ка Ба
уха, кот
ру по
чув
був Сень Ба
са
раб, пе
ре
ко
на
ла
поб
ра
ти
мiв, що жи
ди мо
жуть ?м
ба
га
то заш
ко
ди
ти, ба й роз
би
ти
при по
мо
чi на
чальства все дi
ло,
ко
ли во
но бу
де вес
ти
ся так, як
до
сi, яв
но та шум
но. От во
ни й
по
ча
ли уго
во
рю
ва
ти всiх - при
-
тих
ну
ти до по
ри, по
да
ти
ся, при
-
да
ви
ти в со
бi бур
ли
вi чут
тя гнi
-
ву i ра
дос
тi, по
ки не прий
де по
-
ра. Ве
ли
ко
го тру
ду сто
?ло се по
-
б
ра
ти
мiв, по
ки ?м уда
ло
ся штуч
-
но при
ти
ши
ти бу
рю i дер
жа
ти ??
не
мов
би на при
по
нi, щоб во
на
де-не
будь за пер
шим товч
ком
не ви
бух
ла пе
ред ча
сом. Ве
ли
ко
-
го тру
ду сто?ло се i дер
жа
ло ?х в
не
нас
тан
нiй бо
яз
нi, що ось-ось
мо
же ви
бух
ну
ти що
не
будь та
ке,
що жи
дам не пош
ко
дить, а ро
-
бiт
ни
кiв зра
дить i ро
зiб'?. Тiль
-
ки один був спо
сiб га
му
ва
ти лю
-
дей, а iмен
но той, що поб
ра
ти
ми
обi
цю
ва
ли ?м, що та
ким спо
со
-
бом скор
ше прий
де "по
ра". Але
як не
без
печ
нi i дво
сiч
нi бу
ли то
-
тi обi
цян
ки, се ду
же доб
ре зна
ли
поб
ра
ти
ми. Ад
же ж та
ки
ми обi
-
цян
ка
ми во
ни пря
мо го
то
ви
ли
нев
да
чу свой
ому дi
яу. Бо вiд
ки
ж во
ни вiзьмуть средст
ва за
ча
ти
змо
ву справ
дi так швид
ко, як би
сього ба
жа
ло
ся терп
ля
чо
му на
-
ро
до
вi? Гро
шей до
сi впли
ло
звиш вi
сiм
сот рин
сь
ких до го
л
о
-
в
но? ка
си, - вклад
ки по
ки що
пли
ли ще пра
вильно, але жи
ди
по
ча
ли на
но
во i ще ту
гi
ше да
ви
-
ти, нiж по
пе
ре
ду, i тре
ба бу
ло
на
дi
яти
ся, що вкла
док швид
ко
ома
лi? i що в част
ко
вих ка
сах бу
-
де му
си
ла ли
ша
ти
ся бiльша ча
-
сть гро
шей на за
по
мо
ги для пот
-
ре
бу
ючих, хо
рих i без
ро
бiт
них. А
в та
кий спо
сiб кiльки-то ще мi
-
ся
цiв по
тяг
не, по
ки на
бе
реться
пот
рiб
на су
ма! А ко
ли так, то й
за
мi
ре
на вiй
на не змо
же по
ча
ти
-
ся швид
ко, i ро
бiт
ни
ки поч
нуть
сум
нi
ва
ти
ся о сво?й си
лi, i за
пал
?х ос
ти
не, i все про
па
де. Або ко
-
ли нi, то розд
раж
не
ний на
род
ви
бух
не зав
час
но, ви
бух
не без
ла
ду i без пев
но? цi
лi, прот
ра
-
тить си
лу дар
ма, а за
мi
ре
не дi
ло
все-та
ки про
па
де.
А вже сли ко
го му
чи
ли i гриз
ли
та
кi дум
ки, то, пев
но, най
бiльше
Бе
не
дя. Ад
же ж дi
ло се - то бу
ло
йо
го кров
не дi
ло, вист
ра
да
не
ти
сяч
ни
ми му
ка
ми i тру
да
ми,
опо
ви
те в блис
ку
че про
мiн
ня
на
дi?. Ад
же ж в тiм дi
лi - вiн чув
се ви
раз
но - ле
жа
ло те
пер все
йо
го сер
це, всi йо
го си
ли, все йо
-
го жит
тя. Вiн не знав, не ба
чив
нi
чо
го по
за ним, i слу
чай нев
да
чi
сього дi
ла йо
му по
ка
зу
вав
ся рiв
-
ноз
на
чу
чим з йо
го влас
ною сме
-
р
тю. Не ди
во за
тим, що ко
ли те
-
пер, при ви
по
в
нен
нi йо
го за
мис
-
лiв, чим
раз но
вi труд
нос
тi по
ча
-
ли на
су
ва
ти
ся, Бе
недьо дня
ми i
но
ча
ми об од
нiм тiльки й ду
мав:
як ?х по
бо
ро
ти або об
ми
ну
ти,
по
зе
ле
нiв i по
ху
дiв до реш
ти i не
раз дов
го-дов
го но
ча
ми, мов
сно
ви
да, хо
див по Бо
рис
ла
вi, су
-
м
ний, по
ну
рий, мов
чаз
ли
вий, i
тiльки час вiд ча
су важ
ко зiт
хав,
по
зи
ра
ючи в тем
не, неп
ри
вiт
не
не
бо. А труд
нос
тi бов
ду
ри
ли
ся
чим
раз ви
ще, i Бе
недьо чув, що
йо
му по
чи
на? нес
та
ва
ти си
ли,
що го
ло
ва йо
го - мов довб
нею
при
би
та, мо
зок - мов омерт
вi
-
лий, не зду
жав вже з давньою
сплою пра
цю
ва
ти, не мо
же на
-
пас
ти на нi
який щас
ли
вий слiд.
Отак дож
дав
ся Бе
недьо знов
то
го ве
чо
ра, ко
ли в Ма
тi?
вiй ха
-
ти
нi зiй
шли
ся поб
ра
ти
ми на на
-
ра
ду. Що дi
яти? На
род не
тер
-
питься. Чо
му не да
ють зна
ку, чо
-
му не за
чи
на
ють, чо
му нi
чо
го не
роб
лять? Лю
ди по
чи
на
ють опус
-
ка
ти ру
ки. Вклад
ки по
чи
на
ють
впли
ва
ти слаб
ше, жи
ди знов
вме
н
ши
ли пла
ту ще й про
ти да
-
внього. Го
лод по се
лах тро
хи пе
-
рес
тав, але жни
ва та
кi вбо
гi,
яких ще не тя
ми
ли лю
ди вiд тiс
-
них ро
кiв: рiд
ко ко
му вис
та
чить
сво
го на про
жи
ток до ве
ли
ко
го
пос
ту, бiльша по
ло
ви
на лед
ве
до
тяг
не й до пок
ро
ви. На
род
швид
ко ще дуж
че поч
не пер
ти
ся
до Бо
рис
ла
ва, нiж до
сi. Ко
ли б
що за
чи
на
ти, то те
пер най
лiп
ше,
бо те
пер ще най
лег
ше стри
ма
ти
лю
дей по се
лах, щоб не йшли до
Бо
рис
ла
ва, ба на
вiть мож
на би
бiльшу по
ло
ви
ну з Бо
рис
ла
ва
ви
п
ра
ви
ти на се
ла на яких два-
три тиж
нi, що
би тут тим лег
ше
бу
ло дер
жа
ти
ся без ро
бо
ти. А
тут гро
шей не
ма на тiлько - в
тiм бi
да! Ко
ли поб
ра
ти
ми до
го
-
во
ри
ли
ся до то
го "су
ка", то всi
ста
ли i по
ну
ри
ли го
ло
ви, не зна
-
ючи, що на то по
ра
ди
ти. Мерт
-
вецька ти
ша за
ляг
ла ха
ти
ну, тi
-
ль
ки не
рiв
ний, три
вож
ний вiд
-
дих тих два
над
ця
ти лю
дей роз
-
да
вав
ся мiж низьки
ми, пок
рив
-
ле
ни
ми стi
на
ми ха
ти
ни. Дов
го
три
ва
ла мов
чан
ка.
-
Га, дiй
ся во
ля бо
жа, - скрик
-
нув на
раз Сень Ба
са
раб, - не жу
-
рiться, я то
му за
рад
жу!
Той го
лос, то
та наг
ла рi
шу
чiсть
се
ред за
гально? ти
шi i без
си
ль
-
нос
тi вра
зи
ли всiх поб
ра
ти
мiв,
мов наг
лий вист
рiл з руш
ни
цi.
Всi зiр
ва
ли
ся i обер
ну
ли
ся до Се
-
ня, що си
дiв, як зви
чай
но, на
стiльчи
ку ко
ло по
ро
га з лю
ль
-
кою в зу
бах.
-
Ти за
ра
диш? - за
пи
та
ли всi в
один го
лос.
-
Я за
рад
жу.
-
Але як?
-
То мо? дi
ло. Не до
пи
туй
те нi
-
чо
го, тiлько роз
хо
дiться. А за
вт
-
ра о тiм ча
сi будьте тут
ка, бу
де
-
те ви
дi
ти!
I бiльше не ска
зав нi
чо
го, i нiх
-
то йо
го не до
пи
ту
вав бi
ль
ше,
хоть у всiх, а особ
ли
во у Бе
не
дя,
на сер
цi за
ляг
ла якась три
во
га,
якась хо
лод
на бiль. Але нiх
то не
ска
зав нi
чо
го, i поб
ра
ти
ми ро
-
зiй
шли
ся.
Сень Ба
са
раб, ко
ли вий
шли на
ву
ли
цю, взяв за ру
ку При
й
де
во
-
лю i шеп
нув до нього:
-
Пiдеш зо мною?
-
Пiду, - ска
зав па
ру
бок, хоть ру
-
ка йо
го, не зна
ти чо
го, тре
м
тi
ла.
-
Будеш ро
би
ти, що я ска
жу?
-
Буду, - ска
зав знов па
ру
бок,
але не
пев
ним, мов не
доб
ро
вi
ль
-
ним го
ло
сом.
-
Нi, ти не ля
кай
ся, - вва
жав ко
-
неч
ним ус
по
ко?ти йо
го Сень, -
страш
но
го нi
чо не
ма в тiм, що я
за
ду
мав. Тiлько смi
ло i жи
во, а
все бу
де доб
ре!
-
Не пен
дич, а ка
жи, що ро
би
ти,
- пе
ре
бив йо
му Прий
де
во
ля. -
Ад
же зна?ш, що ме
нi все од
но!
Нiч бу
ла вже до
сить пiз
ня. Май
-
же у всiх ха
тах, ок
рiм ши
н
кiв,
свiт
ло не свi
ти
ло
ся, i ву
ли
ця бо
-
рис
лавська бу
ла зов
сiм тем
на.
На
шi оба поб
ра
ти
ми йшли мовч
-
ки го
рi ули
цею. Сень пильно
гля
дiв по вiк
нах. Дiй
шли вже на
се
ре
ди
ну Бо
рис
ла
ва, де до
ми бу
-
ли тро
хи ог
ляд
нi
шi, по
мальова
-
нi то жов
тою, то синьою, то зе
-
ле
ною крас
кою, з зас
ло
на
ми на
ши
ро
ких вiк
нах i з мо
сяж
ни
ми
клям
ка
ми при ду
бо
вих две
рях, з
га
ноч
ка
ми або й без га
ноч
кiв, а
пе
ред кiлько
ма бу
ли на
вiть ма
-
ле
сенькi за шта
хе
та
ми ого
род
цi
з нуж
ден
ни
ми цвi
та
ми. Тут жи
-
ли бо
рис
лавськi "го
ло
ва
чi" та "ту
-
зи" - го
ло
в
нi предп
ри?мцi. На
се
-
ре
ди
нi, най
кра
щий з усiх, сто
яв
до
мок Гер
ма
на Гольдкре
ме
ра,
кри
тий бля
хою i ни
нi зов
сiм пус
-
тий, бо Гер
ман рiд
ко ко
ли но
чу
-
вав у Бо
рис
ла
вi. По
бiч нього,
тро
хи вiд
да
лiк вiд реш
ти, сто
яв
дру
гий, не та
кий гар
ний i да
ле
-
ко не та
кий ог
ряд
ний до
мок -
Iц
ка Ба
уха. В од
нiм йо
го вiк
нi бу
-
ло ще свiт
ло, - оче
вид
но, що
Iцик му
сив ще не спа
ти, бо вiк
но
бу
ло iмен
но з йо
го ка
бi
не
ту.
Сень Ба
са
раб знав сей до
мок.
Вiн дов
гий час ро
бив в Iц
ко
вих
ямах i не раз тут при
хо
див за
вип
ла
тою. Вiн знав, що, крiм од
-
но? ста
ро? жи
дiв
кис
луж
ни
цi i Iц
-
ка са
мо
го, не бу
ло нi
ко
го в тiм
до
мi i що жи
дiв
ка, пев
но, вже
спить в кух
нi. Сього тiльки йо
му
й тре
ба бу
ло. Вiн шарп
нув за со
-
бою Прий
де
во
лю, i ко
ло най
-
ближ
чо? ями оба об
мас
ти
ли со
бi
ли
ця чор
ною кип'ячкою так, що
?х лиць зов
сiм не мож
на бу
ло
пiз
на
ти.
-
Ходи за мною i не ка
жи анi
сло
ва, а ро
би, що я ска
жу, - шеп
-
нув Сень, i во
ни пiш
ли. Ос
то
рож
-
но пiд
повз
ли во
ни до од
них, да
-
лi до дру
гих две
рей до
му. але
две
рi бу
ли по
за
ми
ка
нi. Се зов
сiм
не зне
охо
ти
ло Се
ня, i вiн по
чав
ос
мот
рю
ва
ти вiк
на. Ти
хе псик
-
не
н
ня да
ло зна
ти Прий
де
во
лi,
що вiн най
шов, чо
го шу
кав.
Справ
дi, од
на ква
тир
ка в ку
хон
-
нiм вi
к
нi бу
ла не
за
щеп
ле
на i
лег
ко да
ла
ся ство
ри
ти. Сень
встро
мив че
рез не? ру
ку, по
вiд
-
су
вав за
сув
ки i от
во
рив вiк
но.
Влiз
ли до кух
нi. Кру
гом ти
хо бу
-
ло, як в гро
бi, тiльки сон
не са
-
пан
ня служ
ни
цi чу
ти бу
ло з-за
пе
чi. Поб
ра
ти
ми на па
льцях пiш
-
ли до две
рей. Ку
хон
нi две
рi бу
-
ли не
за
пер
тi, i во
ни вий
шли до
сi
ней. Сень на
ма
цав две
рi до Iц
-
ко
во
го ка
бi
не
ту i хо
тiв пог
ля
ну
-
ти в дiр
ку вiд клю
ча, але по
ба
-
чив, що в дiр
цi був ключ. Пот
рi
-
бу
вав ти
хенько пок
ру
ти
ти кля
-
м
ку - i пе
ре
ко
нав
ся, що две
рi бу
-
ли замк
не
нi. Але Сень i тут не
-
дов
го на
ду
му
вав
ся. Шеп
нув
ши
кiлька слiв Прий
де
во
лi, вiн го
-
лос
но по
тер
мо
сив клям
кою i за
-
пи
щав хрип
лим бабським го
ло
-
сом, по
дiб
ним до го
ло
су ста
ро?
служ
ни
цi:
-
Herr, Herr, u
ffnen Sie!
-
Wus is? - дав
ся чу
ти внут
рi
гру
бий го
лос Iц
ка, за
тим ва
ж
кий
скрип че
ре
ви
кiв, а вкiн
цi брязк
клю
ча, що вiд
чи
нив зам
ко
ву пру
-
жи
ну. Две
рi ти
хо вiд
чи
ни
ли
ся,
по
тiк свiт
ла ли
нув з ка
бi
не
ту до
тем
них сi
ней, i в тiй хви
лi два
хло
пи, за
чор
не
нi, як чор
ти, ки
-
ну
ли
ся на Iц
ка i зат
ка
ли йо
му
рот, за
ким ще встиг крик
ну
ти.
Впро
чiм, хто зна?, чи сього й бу
-
ло тре
ба. Нес
по
дi
ва
ний на
пад
так на
ля
кав Iц
ка, що той як був
з прос
тяг
ну
ти
ми ру
ка
ми i за
пи
-
ту
ючим, глу
пим ви
ра
зом ли
ця,
так-та
ки в тiм по
ло
жен
нi i за
де
-
ре
вiв, а тiльки клi
пан
ня ви
ба
лу
-
ше
них сi
рих очей да
ва
ло зна
ти,
що се не без
душ
на бри
ла м'яса i
тов
щу, але якась жи
ви
на.
-
Wie geht's, Herr, wie geht's? -
пи
щав Сень усе ще баб
сь
ким го
-
ло
сом. - Не бiй
ся, не
бо
же, ми то
-
бi не хо
че
мо нi
чо
го зло
го зро
би
-
ти, нi! Ми ще не прав
ди
вi чор
ти,
що ма
ють при
й
ти по твою ду
шу,
ми тiлько прий
шли ви
зи
чи
ти
вiд те
бе тро
ха гро
шей!
Iцик не пру
чав
ся, не кри
чав, не
стог
нав, а все ще сто
яв так, як в
пер
шiй хви
лi, оду
бi
лий, неп
ри
-
том
ний, а зат
ка
ним шма
тою ро
-
том, важ
ко ди
шу
чи нiзд
ря
ми.
То
ва
ри
шi взя
ли йо
го за пле
чi,
за
ве
ли до крiс
ла i по
са
ди
ли.
-
Держи ж йо
го доб
ре i не дай
кри
ча
ти! - про
пи
щав Сень до
При
й
де
во
лi. - А ско
ро би що-не
-
будь - за
ду
си! А я тим ча
сом по
-
об
зи
раю ?го ха
ти
ну!
Але Се
не
ва пог
ро
за бу
ла да
рем
-
на. Iцик не ру
шав
ся i, мов безв
-
лад
ний труп, дав Прий
де
во
лi
зв'я
за
ти со
бi хуст
кою ру
ки на
пле
чах. А Сень мiж тим, все збо
-
ку зир
ка
ючи на Iц
ка, по
чав ози
-
ра
ти
ся по ха
тi. Оче
вид
но, Iцик
ро
бив об
ра
хун
ки, бо на бюр
ку
пе
ред ним ле
жа
ла ве
ли
ка книж
-
ка, а по
бiч бюр
ка сто
яла ство
ре
-
на не
ве
лич
ка за
лiз
на ка
са. Сень
пок
вап
но сяг
нув до не? i по
чав
ви
нi
ма
ти по
ряд
но поск
ла
да
нi
па
ч
ки банк
но
тiв. В тiй хви
лi з
гру
дей Iц
ка пер
ший раз ви
до
-
був
ся який
сь глу
хий, гли
бо
кий
звук, мов пос
лiднв стог
нан
ня пi
-
д
рi
за
но
го во
ла.
-
Мовчи, бо смерть твоя! - писк
-
нув Сень i по
рав
ся да
лi ко
ло ка
-
си. Вiн ро
бив се зов
сiм спо
кiй
но i
шеп
том чис
лив куп
ки банк
но
-
тiв, по
пе
рев'язу
ва
них вузьки
ми
па
пiр
ця
ми, кот
рi ви
нi
мав з ка
си
i клав со
бi за па
зу
ху. Банк
но
ти
бу
ли по ринсько
му, а з гру
бос
тi
куп
ки Сень до
га
ду
вав
ся, що в
од
нiй куп
цi му
си
ло бу
ти сто
штук. Вiн на
ра
ху
вав уже трид
-
цять та
ких ку
пок.
-
Досить, по
ра нам iти! - шеп
нув
вiн до Прий
де
во
лi. Оба зир
ну
ли
на Iц
ка. Вiн усе ще ди
хав нiзд
ря
-
ми, але йо
го гру
бе, оду
те ли
це
страш
но по
чер
во
нi
ло i ви
ба
лу
-
ше
нi очi сто
яли на мi
рi з яки
-
мось глу
пим, за
пи
ту
ючим ви
ра
-
зом.
-
Мовчи, бо смерть твоя! - шеп
-
нув йо
му до уха Сень, мiж тим
ко
ли Прий
де
во
ля розв'язав йо
го
ру
ки. Ру
ки бу
ли хо
лод
нi i звис
-
ли, мов не
жи
вi; Прий
де
во
ля пiд
-
няв ?х i опер о бю
р
ко. За тим
Сень шеп
нув до Прий
де
во
лi:
-
Я пi
ду на
пе
ред, а ко
ли по
чу?ш
свист на ули
цi, то вий
ми му з ро
-
та шма
ту i втi
кай!
По тiм Сень ос
то
рож
но вий
шов.
Прий
де
во
ля ду
мав, що Iцик поч
-
не пру
ча
ти
ся i кри
ча
ти, i го
тов
був у край
нiм ра
зi за
да
ви
ти йо
-
го. Вiн сто
яв над Iц
ком блi
дий,
трем
тя
чий, збу
ре
ний до дна ду
-
шi, - але Iцик, мов i не знав, i не
ро
зу
мiв нi
чо
го, си
дiв на сво?м
крiс
лi з вит
рi
ще
ни
ми очи
ма та
ди
хав, пос
вис
ту
ючи но
со
ви
ми
дi
р
ка
ми. Вже й по
вi
ка
ми не клi
-
пав.
Аж ось дап
ся чу
ти ле
генький
свист пiд вiк
ном. Трем
тя
чою су
-
до
рож
но ру
кою ви
няв Прий
де
-
во
ля Iц
ко
вi шма
ту з ро
та, пев
-
ний, що в тiй хви
лi роз
ля
жеться
стра
шен
ний крик i роз
бу
дить
цi
лий Бо
рис
лав, пев
ний, що в
тiй хви
лi впа
дуть тов
пи на
ро
да
до се? ти
хо? ха
ти, злов
лять йо
го,
i зв'яжуть, i поб'ють, i по
ве
дуть
ву
ли
ця
ми, i вки
нуть бог зна в
яку пiд
зем
ну яму, i що се пос
лiд
-
ня хви
ля йо
го вольно
го жит
тя.
Але нi. Iцик i оком не змиг
нув.
Вiн за
чав ди
ха
ти сво
бiд
нi
ше, але
й чим
раз по
вiльнi
ше, та й тiльки
всього. Прий
де
во
ля сто
яв ще
хви
лю над ним, не ро
зу
мi
ючи,
що се та
ко
го дi?ться, i ко
ли б не
ви
раз
не го
лос
не са
пан
ня, вiн
був би ду
мав, що Iцик не
жи
вий.
Але ко
ли по
чув дру
гий свист пiд
вiк
ном, то по
ки
нув Iц
ка i ти
хо
вий
шов зо свiт
ли
цi. "Та нi, - по
-
ду
мав со
бi, - тре
ба по
га
си
ти свi
-
т
ло!" I ще раз вер
нув
ся, за
пер
ка
су, з кот
ро? Сень наб
рав гро
-
шей, пiд
няв шма
ту, кот
рою був
зат
ка
ний Iц
кiв рот, по
га
сив свiт
-
ло i, ви
хо
дя
чи, по
за
пи
рав две
рi,
за
ще
пив ку
хон
не вiк
но, крiзь
кот
ре ви
лiз над
вiр, i свис
нув
сти
ха на Се
ня.
-
Ну, що? - спи
тав Сень.
-
Нiчо, - вiд
ка
зав Прий
де
во
ля. -
Си
дить, не ру
ша?сь.
-
Може, за
ду
сив
ся?
-
Нi, ди
ха?.
-
Гм, му
сив так ду
же пе
ре
пу
ди
-
ти
ся. Ну, про ме
не, не
хай му за
в
-
т
ра вiд
ли
ва
ють пе
ре
по
лох! А
нам по
ра йти спа
ти! Три
д
цять
па
чок ма?мо, - се, чень, вис
та
не!
А ли
це за
раз те
п
лою во
дою i ми
-
лом - анi зна
ку не бу
де. Ну, що то
ска
же за
вт
ра Iц
ко, як прот
ве
ре
-
зиться! Те
пер уже пев
но, що сам
по
бiг
не по шан
да
рiв!
Але Iц
ко
вi бу
ло не до шан
да
рiв.
Чор
на пiтьма за
ляг
ла йо
го ка
бi
-
нет i мерт
ва ти
ша. Вiн усе ще си
-
дiв на крiс
лi, з ру
ка
ми, опер
ти
ми
на бi
орi, з очи
ма ви
ба
лу
ше
ни
ми,
але дав
но вже не чу
ти бу
ло йо
го
важ
ко
го са
пан
ня. Так зас
та
ло
йо
го й ра
нiшн? сон
це, ко
ли ви
-
зир
ну
ло з-по
над чор
них бо
рис
-
лавських да
хiв i крiзь вiк
но заг
-
ля
ну
ло йо
му в мерт
вi, скля
нi очi.
Так зас
та
ла йо
го й служ
ни
ця,
так зас
тав йо
го й ци
ру
лик, i дру
-
гi зна
ко
мi, що на ?? крик поз
бi
га
-
ли
ся, i нiх
то не знав, що се та
ке з
ним зро
би
ло
ся. Ци
ру
лик го
во
-
рив, що Iц
ка "шляк тра
фив", бо
на тi
лi йо
го не бу
ло нi
яких най
-
мен
ших слi
дiв на
сил
ля, одiж бу
-
ла в по
ряд
ку i нi
що не свiд
чи
ло
о якiм-не
будь на
па
дi. Служ
ни
ця,
прав
да, го
во
ри
ла п
ро який
сь
ше
лест, про якесь сту
пан
ня вно
-
чi i чу
ла, як пан вiд
ми
кав две
рi,
але все те го
во
ри
ла во
на ду
же
не
пев
но i не
яс
но, не зна
ючи, чи
се був сон, чи дiй
сна ява. Да
лi
прий
шов i уряд гро
мадський,
зре
вi
зо
ва
но весь дiм i все до
око
-
ла, але нi
чо
го пi
доз
ре
но
го не на
-
й
де
но. От
во
ре
но ка
су: в ка
сi бу
-
ли гро
шi i цiн
нi па
пе
ри. Прав
да,
ко
ли зве
де
но до
ку
пи ра
хун
ки,
над кот
ри
ми вчо
ра ще си
дiв не
-
бiж
чик, то по
ка
за
ло
ся, що в ка
сi
не ста? трьох ти
сяч ринських.
Тiльки ж i тут най
шли
ся "суч
ки".
Ра
хун
ки, оче
вид
но, бу
ли нес
кiн
-
че
нi, пос
лiд
ня циф
ра на
пи
са
на
бу
ла тiльки до по
ло
ви
ни: мо
же
бу
ти, щ
о не
бiж
чик сам iще ку
ди-
не
будь ви
дав тi гро
шi. А по-дру
-
ге, ко
ли б тут був ра
бу
нок, то ра
-
бiв
ни
ки, пев
но, заб
ра
ли б бу
ли й
реш
ту го
тiв
ки - ще звиш двi ти
-
ся
чi. При
тiм же го
дин
ник i пу
ля
-
рес з дрiб
ни
ми грiш
ми - все бу
ло
в ки
ше
нях не
бiж
чи
ка не
ти
ка
не,
так що го
дi бу
ло увi
ри
ти в прав
-
до
по
дiб
нiсть ра
бiвн
и
цько
го за
-
бiй
ст
ва. Тiльки двi чи три пля
ми
з кип'ячки на ли
цi i бi
лiй со
роч
цi
не
бiж
чи
ка на
во
ди
ли всiх на
якесь не
яс
не пi
доз
рiн
ня, кот
ро
-
го, од
на
ко ж, нiх
то не мiг ви
яс
-
ни
ти. Бу
ли го
ло
си мiж жи
да
ми,
що, мо
же, в тiм бу
ла ру
ка рiп
ни
-
кiв, кот
рi ду
же не
на
ви
дi
ли Iц
ка,
i го
ло
си тi, без
пе
реч
но, не од
но
-
го предп
ри?мця прой
ма
ли та
?
м
-
ною дро
жею, але на
го
лос усi
сьо
му пе
ре
чи
ли, тим бiльше, що
су
до
ва об
дук
цiя тру
па й справ
дi
ви
ка
за
ла, що Iцик умер вiд апоп
-
лек
сi?, до кот
ро? здав
на мав ор
-
га
нiч
ний нак
лiн. По
хо
ло
ну
ло в
сер
цi у Бе
не
дя i у дру
гих поб
ра
-
ти
мiв, ко
ли на дру
гий день по
-
чу
ли о Iц
ко
вiй наг
лiй смер
тi. Во
-
ни й хви
лi не сум
нi
ва
ли
ся о тiм,
що то
та наг
ла смерть сто?ть в
без
по
се
ред
нiм зв'язку з учо
ра
ш
-
ньою бе
сi
дою Се
ня Ба
са
ра
ба. А
ко
ли ве
че
ром знов зiй
шли
ся до
Ма
тi?во? ха
ти, то дов
гу хви
лю
всi си
дi
ли мовч
ки i по
ну
ро, мов
по
чу
ва
ючись до спi
лк
но? ви
ни в
якi
мось по
га
нiм дi
лi. Пер
ший пе
-
рер
вав мов
чан
ку Сень Ба
са
раб.
-
Ну, що ж ви так по
сi
да
ли та й
си
ди
те, мов во
ди в ро
ти наб
ра
-
ли? - ска
зав вiн, гнiв
но сплю
нув
-
ши. - От
че
на
шi вiд
мов
ля?те за
Iц
ко
ву ду
шу, чи що? Чи тре
ба
ме
нi при
ся
га
ти
ся пе
ред ва
ми,
що я нi
чо
го зло
го йо
му не зро
-
бив i що ко
ли йо
го шляк тра
фив,
то з влас
но? во
лi? А впро
чiм, хоч
би й нi, то що з то
го? То, що я
зро
бив, то зро
бив на влас
ну ру
-
ку, а ви бе
рiть вiд ме
не вклад
ку i
ро
бiть сво? дi
ло. Ось вам три ти
-
ся
чi ринських! Що Iц
ка шляк
тра
фив, се на
вiть лiп
ше для нас,
бо не бу
де впо
ми
на
ти
ся, а дру
гi
не дог
лу
па
ються, бо я нав
мис
но
реш
ту гро
шей ли
шив i нi
чо
го,
зреш
тою, не ти
кав! А впро
чiм,
що ве
ли
ко
го, що од
ною п'явкою
на свi
тi мен
ше! Де дро
ва ру
ба
-
ють, там трiс
ки ле
тять! Ад
же ж
не ви
ки
не
те тi гро
шi для то
го,
що во
ни не ду
же чис
тим спо
со
-
бом нам дiс
та
ли
ся! Не бiй
те
ся,
се не Iц
ко
ва пра
ця, се на
ша пра
-
ця, на
ша кров, i бог не по
ка
ра?
нас, ко
ли нею по
ко
рис
ту?мо
ся. А
впро
чiм, чи ж то ми для се
бе ?х
пот
ре
бу?мо? Нi, а для гро
ма
ди!
Бе
рiть!
Нiхто не вiд
по
вi
дав на то
ту Се
-
не
ву бе
сi
ду, тiльки Бе
недьо, мов
пiд тис
ком яко?сь важ
ко? ру
ки,
прос
тог
нав:
-
Чисте дi
ло чис
тих рук пот
ре
-
бу?!
-
Певно, пев
но, - вiд
ка
зав жи
во
Анд
русь Ба
са
раб, - але будь ту
муд
рий зро
би
ти що-не
будь чис
-
ти
ми ру
ка
ми, ко
ли, крiм рук,
тре
ба ще й пi
дой
ми, мiц
но? пi
до
-
й
ми! А по-мой
о
му, ко
ли хо
чеш
трам пiд
ня
ти, то бе
ри пi
дой
му,
яка ?
, - чи чи
с
та, чи не
чис
та, -
що
би тiлько мiц
на!
-
Гнiй же не шов
ком ви
мi
ту
ють,
а гной
ови
ми ви
ла
ми! - до
ки
нув
з ку
та Прий
де
во
ля.
I прий
шлось Бе
недьовi хо
тя-
не-хо
тя по
да
ти
ся. Впро
чiм, i ви
-
хо
ду дру
го
го не бу
ло!
По тiй важ
кiй пе
реп
ра
вi поб
ра
-
тимст
во знач
но ожи
ви
ло
ся. Всiм
не
мов по
лег
ша
ло, не
мов ка
мiнь
хто зняв з пле
чей. По
ча
ли на
-
рад
жу
ва
ти
ся над тим, що те
пер
ро
би
ти. Звiс
на рiч, за
гально
го
ро
бiт
ницько
го збо
ру скли
ка
ти
нi
ко
ли - се знов би роз
бу
ди
ло
ува
гу жи
дiв, - вiй
на му
сить ви
-
бух
ну
ти рап
то
во, нес
по
дi
ва
но,
му
сить при
го
лом
ши
ти, i тiлько
в та
кiм ра
зi мож
на на
дi
яти
ся по
-
бi
ди. Тре
ба за
тим пе
ре
да
ва
ти
за
га
ло
вi ро
бiт
ни
кiв уся
кi вiс
тi
без шу
му, без гвал
ту, най
лiп
ше
че
рез ок
ре
мих вис
лан
цiв та че
-
рез ка
сi?рiв част
ко
вих кас. З ни
-
ми та
кож на
ра
ди
ти
ся над спро
-
вад
жен
ням жив
но
с
тi до Бо
рис
-
ла
ва на час вiй
ни i над тим, кот
-
рих ро
бiт
ни
кiв на той час тре
ба i
мож
на бу
де ви
да
ли
ти з Бо
рис
ла
-
ва. Ви
да
лю
ван
ня, звiс
на рiч, му
-
си
ло бу
ти доб
ро
вiльне: кож
до
-
му, хто вiд
хо
див з Бо
рис
ла
ва,
ма
ло
ся да
ти де
що на до
ро
гу, i
ви
хо
ди
ти ма
ли во
ни звiльна,
день по
за день, ма
ли
ми гро
мад
-
ка
ми i бу
цiм
то з рiз
них по
во
дiв.
На склад жив
нос
тi урад
же
но ви
-
най
ма
ти шпих
лi
ри в су
сiд
нiх се
-
лах: в По
пе
лях, Ба
нi, Гу
би
чах та
Тус
та
но
ви
чах, де ма
ла та
кож
сто
яти ро
бi
т
ницька вар
та. Тут
же урад
же
но вис
ла
ти за
раз два
-
д
цять хло
па в рiз
нi бо
ки, що
би
йшли по се
лах i го
ло
си
ли лю
дям
- не йти че
рез па
ру не
дiль до Бо
-
рис
ла
ва, по
ки та
мош
нi ро
бiт
ни
-
ки не ви
бо
рють со
бi i всiм вза
га
-
лi лiп
шо? пла
ти. Як
най
скор
ше, а
ко
ли мож
на, то й за
раз завт
ра
ма
ли виб
ра
ти
ся Ма
тiй i Сень Ба
-
са
раб до Дро
го
би
ча для за
куп
-
лен
ня хлi
ба. Ма
тiй мав там зна
-
ко
мо
го пе
ка
ря i на
дi
яв
ся, що че
-
рез нього мож
на бу
де без шу
му i
без пi
доз
рiн
ня за
мо
ви
ти та
ку
ве
ли
ку мно
го
ту му
ки i хлi
ба, а
пе
ре
вез
ти бо
дай бiльшу по
ло
ви
-
ну за
мов
ле
них за
па
сiв мож
на
бу
де ще пе
ред ви
бу
хом, в про
тя
-
гу тиж
ня, в боч
ках та па
ках, в
яких зви
чай
но во
зять ве
ли
кi ла
-
дун
ки вос
ку i наф
ти. Та
ким спо
-
со
бом усi при
го
ту
ван
ня мог
ли б
зро
би
ти
ся швид
ко i нес
пос
те
ре
-
же
но, а iмен
но в тiм ле
жа
ла би
най
бiльша по
ру
ка вда
чi для ро
-
бiт
ни
кiв, бо жи
ди пе
ре
ко
на
лись
би о ?х си
лi i о доб
рiй ор
га
нi
за
цi?
цi
ло
го за
мис
лу, а й са
мi ро
бiт
ни
-
ки, ви
дя
чи
ся за
без
пе
че
ни
ми вiд
го
ло
ду i нуж
ди, наб
ра
ли б смi
-
лос
тi i пе
в
нос
тi. Так са
мо мав
Анд
русь Ба
са
раб з Дер
ка
чем пi
-
ти по су
сiд
нiх се
лах i у знай
омих
газ
дiв (бра
ти Ба
са
ра
би бу
ли ро
-
дом з Ба
нi, в най
ближ
чiм су
-
сiдст
вi Бо
рис
ла
ва, i зна
ли ба
га
то
газ
дiв по до
око
лич
них се
лах)
по
за
мов
ля
ти вiд
по
вiд
нi бу
дин
-
ки для сво?х скла
дiв. Про
чi поб
-
ра
ти
ми ма
ли ос
та
ти
ся в Бо
рис
-
ла
вi i надг
ля
да
ти, щоб усе йшло
в по
ряд
ку i щоб жи
ди зав
час
но
не дiз
на
ли
ся о тiм, що та
ке за
га
-
да
ли зро
би
ти ро
бiт
ни
ки,
Позаяк то
го дня бу
ла не
дi
ля i
на
ра
да скiн
чи
ла
ся до
сить зав
ча
-
су, то поб
ра
ти
ми роз
бiг
ли
ся,
щоб за
раз ще скли
ка
ти на на
ра
-
ду част
ко
вих ка
сi?рiв i об
го
во
-
ри
ти з ни
ми, як сто
?ть дi
ло. Дов
-
го в нiч жи
во бу
ло в Ма
тi
?
вiй ха
-
ти
нi; ста
рi й мо
ло
дi, по
жовк
лi i
рум'янi ли
ця мелька
ли в сла
бо
ос
вiт
ле
них вiк
нах, по
ки вкiн
цi,
геть уже по пiв
но
чi, не по
роз
хо
-
ди
ли
ся всi по до
мах. Бо
рис
лав
пiд пок
рит
тям тем
но
ти спав уже
дав
но гли
бо
ким сном, тiльки
десь да
ле
ко на Но
вiм Свi
тi з од
-
но
го шин
ку до
но
сив
ся хрип
лий
спiв яко?сь пiд
пи
то? кум
па
нi? ро
-
бiт
ницько?:
Ой не жа
луй, моя ми
ла, що я п'ю,
Тогди бу
деш жа
лу
ва
ти, як я вмру!
XIV
Ще тиж
день три
ва
ла ти
ша в
Бо
рис
ла
вi. Ще тиж
день без
жур
-
но шни
ря
ли жи
ди ву
ли
ця
ми, хо
-
ди
ли за сво?ми ге
шеф
та
ми, тор
-
гу
ва
ли, шах
ру
ва
ли, бра
ли i ви
да
-
ва
ли гро
шi, за
ня
тi тiльки бi
жу
-
чою хви
лею i бi
жу
чи
ми ра
хун
ка
-
ми. Ро
бiт
ни
ки та
кож хо
ди
ли по-
давньому нуж
ден
нi, по
хи
ле
нi, об
-
ма
за
нi кип'ячкою; во
ни по-да
в
-
ньому ла
зи
ли до ям, кру
ти
ли ко
-
р
ба
ми, ?ли су
хий хлiб i ци
бу
лю,
рiд
ко. ко
лi? куш
ту
ючи теп
ло?
стра
ви, а за
то бiльше вжи
ва
ючи
го
рiл
ки. Прав
да, го
лос
них, гуч
-
них, бе
зум
них пи
ятик те
пер не
вид
но бу
ло, в шин
ках не за
сид
-
жу
ва
ли
ся гро
ма
ди лю
дей, але
шин
ка
рi, кот
рi зви
чай
но за
ра
-
зом бу
ли i влас
тив
ця
ми ям, не
ду
же н
а те бi
д
ка
лись: по
ра бу
ла
жар
ка, ро
бо
та ду
же пок
вап
на, з
усiх бо
кiв iш
ли за
мов
лен
ня на
вiск, а з тве
ре
зим ро
бiт
ни
ком
все-та
ки бiльше мож
на бу
ло
зро
би
ти, нiж з п'яним. Жит
тя
тек
ло, мов рiч
ка, плит
ка i на
му
-
лис
та, i ба
чи
лось, що так во
но
бу
де плис
ти до
вi
ку. А мiж тим се
був пос
лiд
нiй тиж
день!
I в Ма
тi?вiй ха
тi, кот
ра пос
лiд
-
нi
ми ча
са
ми ста
ла
ся прав
ди
вим
осе
ред
ком ро
бiт
ницько
го ру
ху,
ку
ди що
но
чi, чи дощ, чи по
го
да,
то ву
ли
цею, то око
лич
ни
ми
стеж
ка
ми про
би
ра
ли
ся ро
бiт
ни
-
ки з усього Бо
рис
ла
ва на на
ра
ду,
для пе
рег
ля
ду ка
си, для вло
жен
-
ня вкла
док або й так тiльки на
роз
мо
ву i по за
охо
ту, - i тут бу
ло
ти
хо. Бе
недьо пра
цю
вав по-да
-
вньому в но
вiй фаб
ри
цi це
ре
зи
-
ну у Ле
она, а Ма
тiй, по двох днях
вер
нув
ши з Сеньом Ба
са
ра
бом з
Дро
го
би
ча i роз
ка
зав
ши поб
ра
-
ти
мам, що i як во
ни ула
дилп, хо
-
див да
лi на ро
бо
ту до од
но? ями,
на
ле
жа
чо? та
кож до Ле
она. Ста
-
рий був те
пер мов вiд
род
же
ний.
Та
ким охо
чим, ве
се
лим i жар
то
-
в
ли
вим що й не ба
чив йо
го Бе
-
недьо. Вiн про все тур
бу
вав
ся, о
всiм ви
вi
ду
вав
ся, не хо
див, а бi
-
гав, i, ба
чи
лось, усiх сил док
ла
-
дав, що
би й со
бi чим-не
будь
при
чи
ни
ти
ся до як
най
лiп
шо?
вда
чi за
ча
то
го дi
ла. Бе
недьо, хоч
чим iн
шим за
ня
тий, та
ки му
сив
се зав
ва
жи
ти i в ду
шi по
ра
ду
вав
-
ся тою пе
ре
мi
ною. А ко
ли якось
зго
во
рив
ся з Ма
тi?м i за
пи
тав
йо
го жар
том о при
чи
ну, ли
це
Ма
тiя на
раз зро
би
ло
ся ду
же по
-
важ
не.
-
Маю вiсть, маю пев
ну вiсть! -
ска
зав вiн та?мни
че.
-
Яку, о чiм? - спи
тав Бе
недьо.
-
О мо?м про
це
сi.
-
Ну, i що ж?
-
Усе доб
ре. Швид
ко сам
бiр
сь
-
кий суд ви
дасть на
каз аре
ш
ту
-
ва
ти Морт
ка.
-
I то не зле, - ска
зав Бе
недьо,
але в ду
шi зро
би
ло
ся йо
му якось
не
ви
раз
но, так, не
мов
би жа
лiв
Ма
тiя, кот
рий в та
кiй важ
нiй
для всiх ро
бiт
ни
кiв хви
лi мо
же
ще ра
ду
ва
тись та
ким дрiб
ним i
ос
та
точ
но так ма
ло ко
рис
ним
фа
к
том. Але швид
ко дум
ка йо
го,
кот
ра у всiм i всю
ди шу
ка
ла ко
-
рис
тi для за
га
лу, для за
ду
ма
но
-
го дi
ла, вче
пи
ла
ся й за той мi
-
зер
ний факт. "А що, - по
ду
мав
вiн, - як
би на
да
ти то
му дi
лу ве
-
ли
кий, як
най
бiльший роз
го
лос,
як
би те
пер ще за
iн
те
ре
су
ва
ти
всю ро
бiт
ницьку гро
ма
ду тям
цi
ка
вим про
це
сом бiд
но
го рiп
-
ни
ка з по
туж
ним па
ном (бо що
за Морт
ко
ви
ми пле
чи
ма сто
яв
Гер
ман, се ви
да
ва
лось йо
му зов
-
сiм при
род
но i му
си
ло так са
мо
ви
да
ва
ти
ся й кож
до
му дру
го
му)
i як
би вiд
так, мо
же, в са
мiм роз
-
га
рi ?х бо
ротьби, прий
шли жан
-
дар
ми, за
ку
ва
ли мо
го Морт
ка,
на вiз i ве
зуть в па
ра
дi че
рез Бо
-
рис
лав, - се му
си
ло б бу
ти за
охо
-
тою для рiп
ни
кiв, се му
си
ло б ?м
до
да
ти но
во? си
ли i на
дi?, му
си
ло
б збу
ди
ти в них пе
ре
ко
нан
ня:
та
ки i ми щось мо
же
мо! та
ки й
нам хоч ча
сом щось удасться, ко
-
ли прав
да по на
шiм бо
цi!" Вiн
ска
зав свою дум
ку Ма
тi?вi, i Ма
-
тiй ра
до прис
тав на се. I справ
дi,
в кiлькох днях, то че
рез Дер
ка
ча
та По
бi
гай
ка, то че
рез бра
тiв Ба
-
са
ра
бiв, то й че
рез са
мо
го Бе
не
-
дя, май
же всi ро
бiт
ни
ки в Бо
рис
-
ла
вi зна
ли о Матi?вiм про
це
сi, по
всiх ко
ша
рах го
во
ри
ли о нiм, ви
-
с
ка
зу
ючи най
рiз
но
род
нi
шi здо
-
га
ди о тiм, як то вiн скiн
читься.
За
гально ди
ву
ва
ли
ся смi
лос
тi
Ма
тiя, що вiн по
ва
жив
ся ще раз
пiд
нi
ма
ти про
цес на влас
ну ру
-
ку, ко
ли про
ку
ра
то
рiя вiд нього
вiс
ту
пи
ла, i се в ве
ли
кiй мi
рi за
-
ост
рю
ва
ло йо
го цi
ка
вiсть. Прав
-
да, швид
ко но
вi i да
ле
ко важ
нi
шi
по
дi? зай
ня
ли ува
гу ро
бiт
ни
кiв,
але все-та
ки i з сього по
сi
ву
якесь зер
но упа
ло i му
си
ло з ча
-
сом доз
рi
ти.
А мiж тим при
го
ту
ван
ня до ро
-
бiт
ницько? вiй
ни швид
ко кiн
чи
-
ли
ся. Брат
и
Ба
са
ра
би наг
ля
да
ли
над пе
ре
во
зом за
ку
п
ле
но
го в
Дро
го
би
чi хлi
ба, пшо
на i дру
гих
жив
нос
тей до сво?х по
тай
них
скла
дiв в Гу
би
чах, на Ба
нi i в
Тус
та
новп
чах, де вже та
кож за
-
мов
ле
нi бу
ли газ
ди, кот
рi ма
ли
що
день до
во
зи
ти пев
ну оз
на
че
-
ну мно
го
ту жив
нос
тi до Бо
рис
-
ла
ва. За
куп
ле
но три ве
ли
чез
нi
кiт
ли, де ма
ла ва
ри
ти
ся ка
ша
для ро
бiт
ни
кiв; на
вiть про по
-
лот
но на шат
ра не за
бу
ли поб
-
ра
ти
ми, щоб бу
ло де при
мiс
ти
ти
без
за
хис
них, ко
ли б жи
ди, змо
-
вив
ши
ся, по
ви
ки
да
ли ?х з по
-
меш
кань. Iд су
бо
тi все бу
ло го
-
то
ве, i по всiх ко
ша
рах по
нiс
ся
ра
дiс
ний а за
ра
зом три
вож
ний
ше
пiт: "Нас
та? по
ра! по
ра! по
ра!
по
ра!" Так, ко
ли на лан спi
ло
го
жи
та вхо
питься лег
кий лiт
нiй
вi
те
рець: ти
хi, по
хи
лi стеб
ла ще
дуж
че по
хи
ляться, по
то
му здви
-
г
нуться вго
ру, знов по
хи
ляться,
мiр
но хви
лю
ючи, а пов
нi на
дi?
ко
лос
ки шеп
чуть, зра
зу ти
хо. а
вiд
так чим
раз смi
лi
ше: "По
ра!
по
ра! по
ра!" А вi
тер гу
ля?, да
лi i
да
лi, чим
раз но
вi хви
лi бу
дя
чи,
чим
раз шир
шим кру
гом за
бi
га
-
ючи, - а з ним ра
зом чим
раз да
лi,
чим
раз шир
ше, чим
раз Го
лос
нi
-
ше не
сеться бла
го
дат
ний ше
пiт:
"По
ра! по
ра! по
ра!" Двад
ця
тьма
до
ро
га
ми з Бо
рис
ла
ва спi
ши
ли
вис
лан
цi ро
бiт
ницькi по се
лах i
мiс
точ
ках, роз
но
ся
чи вiсть про
но
ву вiй
ну, ?х ви
дi
ли на Уро
вiм i
в Пiд
буж
жi, в Га
ях i Доб
рiв
ля
нах,
в Стрию i Ме
ди
ни
чах, в Сам
бо
рi i
Тур
цi, в Ста
рiй Со
лi i Дзвi
няч
чi, в
Доб
ро
гос
то
вi i Кор
чиш. Вiсть ?х
стрi
ча
ли бiд
нi з утi
хою, ба
га
чi з
нас
мiш
кою та не
вi
рою; де
ку
ди
гос
ти
ли ?х го
рiл
кою та хлi
бом,
де
ку
ди пи
та
ли о паш
пор
ти i гро
-
зи
ли ареш
ту
ва
н
ням, але во
ни,
не ля
ка
ючись, iш
ли чим
раз да
лi,
не ми
на
ли нi од
но
го при
сiл
ка,
про
си
ли i на
мов
ля
ли не йти на
ро
бо
ту до Бо
рис
ла
ва че
рез кi
ль
-
ка день, до
ки во
ни не скiн
чать
сво?? вiй
ни з жи
да
ми. Ти
сяч
нi
слу
хи пiш
ли по се
лах о тiй вiй
нi,
по
пу
та
нi, страш
нi, якi зви
чай
но
пло
дить ве
ли
ка нуж
да i без
ви
-
хiд
не по
ло
жен
ня. То го
во
ре
но,
що бо
рис
лав
ськi ро
бiт
ни
ки за
-
ду
ма
ли ви
рi
за
ти всiх жи
дiв; то
знов, що хо
тять ?х виг
на
ти з Бо
-
рис
ла
ва. Вiс
тi тi дiй
шли й до
жан
дар
мiв, i во
ни по
ча
ли бi
га
ти
по се
лах, гро
зя
чи, та за
цитьку
ю
-
чi?, та до
пи
ту
ючи, вiд
ки взя
ли
ся
тi слу
хи. Двад
цять од
на
ко
вих
ре
ля
цiй впли
ло до ста
рост
ва в
Дро
го
би
чi про яки
хось та?мни
-
чих лю
дей, що го
ло
сять по се
лах
ко
му
нiс
тич
нi за
са
ди. Ста
рост
во
зат
ри
во
жи
лось i ка
за
ло ло
ви
ти
?х, але по
ки то
та пе
ре
пис
ка в
уря
до
вiй фор
мi дiй
шла до наз
-
на
че
них мiсць, на
шi рiп
ни
ки всi
вже бу
ли в Бо
рис
ла
вi, роз
во
ру
-
шив
ши три чи чо
ти
ри по
вi
ти
сво?ми вiс
тя
ми. Дов
го ще опiс
ля
уга
ня
ли
ся жан
дар
ми по се
лах,
ло
ви
ли по се
лах, ло
ви
ли про
хо
-
дя
чих пiд час ва
ка
цiй сту
ден
тiв
та ванд
ру
ючих мiських ро
бiт
ни
-
кiв, - ?м i в го
ло
ву не при
хо
ди
ло,
що мо
жуть бу
ти "ко
му
нiс
тич
нi
емi
са
ри" i в зрiб
них за
роп
ле
них
ках
та
нах i що тi са
мi емi
са
ри не
раз су
по
кiй
но, схи
ле
нi i згорб
ле
-
нi, пе
ре
хо
ди
ли поп
ри них.
Вкiнцi при
го
ту
ван
ня всi вже
бу
ли скiн
че
нi, i в не
дi
лю роз
по
-
ча
ла
ся вiй
на. Пер
ше важ
не во
?
н
-
не дi
ло бу
ло те, що бiльша по
ло
-
ви
на ро
бiт
ни
кiв, мiж ни
ми всi
нес
мi
лi, сла
бо
ви
тi, ба
га
то жi
нок
та не
до
рос
лих, то?-та
ки не
дi
лi
гро
ма
дою вис
ту
пи
ли з Бо
рис
ла
-
ва. Де
якi поб
ра
ти
ми ба
жа
ли,
щоб той ви
хiд, ко
неч
ний для по
-
в
но? вда
чi змо
ви i для пов
но
го
при
тис
нен
ня жи
дiв, вiд
був
ся по
-
ти
хо, без шу
му, ма
ли
ми гро
мад
-
ка
ми, щоб жи
ди не швид
ко до
га
-
да
ли
ся, що во
но та
ке i до чо
го
йде. I сам Бе
недьо зра
зу так ду
-
мав, але опiс
ля, га
да
ючи i роз
га
-
ду
ючи не
нас
тан
но, дiй
шов до
то? мис
лi, що ко
ли вiй
на, то не
-
хай же бу
де од
вер
та, i що пер
-
ший ?? крок, зроб
ле
ний го
лос
но i
з на
ле
жи
тим на
тис
ком, мо
же
вiд
ра
зу наг
на
ти жи
дам знач
но
го
стра
ху i ос
ла
би
ти ?х зав
зят
тя.
Тож вiн i обс
тав за тим, що
би
"ви
хiд з не
во
лi ?ги
петсько?" вiд
-
був
ся се
ре
дод
ня, гро
мад
но, го
-
лос
но. Ад
же й так завт
ра ра
но
ма
ло роз
по
ча
ти
ся "свят
ку
ван
-
ня", - чо
му ж не да
ти жи
дам вiд
-
ни
нi по
ро
зу
мi
ти, вiд
ки вi
тер вi??
В не
дi
лю по хва
лi бо
жiй по
ча
ли
ули
ц?
Бо
рис
ла
ва в нез
ви
чай
ний
спо
сiб за
пов
ню
ва
ти
ся ро
бiт
ни
-
ка
ми i ро
бiт
ни
ця
ми. Го
мiн сто
яв,
мов на яр
мар
ку, - ро
бiт
ни
кiв
схо
ди
ло
ся чим
раз бiльше. По
ло
-
ви
на ?х ма
ла че
рез пле
чi тор
би,
пiд ру
ка
ми звит
ки, на со
бi всю
свою одiж.
-
Що се та
ко
го? Ку
ди ви зби
-
ра?те
ся? - пи
та
ли жи
ди то сього,
то то
го з-мiж рiп
ни
кiв.
-
Додому, на се
ла, - бу
ла зви
ча
-
й
на вiд
по
вiдь.
-
Чого до
до
му?
-
А що ж, тре
ба! Ще ро
бо
ти в по
-
лю, а ту й так нi
чо
го не за
ро
би
-
мо.
-
Як не за
ро
би
те? От же за
роб
-
ля?те.
-
Е, з та
ким за
рiб
ком! I про
жи
ти
не
ма за що, не то, що
би яку пiд
-
мо
гу для гос
по
дарст
ва. Бу
де з
нас! Най дру
гi за
роб
ля
ють!
Рiкою поп
лив на
род до
лiв ули
-
ця
ми, су
по
кiй
не, су
мо
ви
то. За
Бо
рис
ла
вом на то
ло
цi вже сто
-
яли но
вi гро
ма
ди. По
ча
ли про
-
ща
ти
ся.
-
Бувайте здо
ро
вi, то
ва
ри
шi!
Дай вам бо
же щас
ли
во до
кi
н
чи
-
ти, що за
ду
ма
ли! По
да
вай
те вi
-
ст
ку, що ту бу
де чу
ва
ти!
-
Ходiть здо
ро
вi! Швид
ко чей в
лiп
шiй до
лi знов по
ба
чи
мось!
Звiльна на всi бо
ки, на го
ри i на
до
ли, мiж лi
си i по
ля, ро
зiй
шли
-
ся гро
ма
ди ро
бiт
ни
кiв, час вiд
ча
су ози
ра
ючись на по
ки
не
ний
Бо
рис
лав, що спо
кiй
но мрiв со
бi
на соп
цi, мов без
жур
ний кiт виг
-
рi
ва?ться, i прос
тя
га?ться, i мур
-
ли
ка? близ за
лiз
но? зу
ба
то? сту
-
пи
цi, ко гра ось-ось клямс
не i
вхо
пить йо
го че
рез
пiв сво?ю за
-
лiз
ною па
щею, i под
ру
хо
че йо
му
реб
ра i лап
ки.
Правда, жи
ди бо
рис
лавськi не
кон
че бу
ли по
дiб
нi до то
го ко
та.
Ви
хiд та
ко? ма
си ро
бiт
ни
кiв зат
-
ри
во
жив ?х не
по
ма
лу. Во
ни не
мог
ли по
ро
зу
мi
ти, що се та
ко
го
ста
ло
ся ро
бiт
ни
кам i чо
го во
ни
хо
тять. Але все-та
ки во
ни хоч
по
час
ти ус
по
ко?ли
ся, мiр
ку
ючи
со
бi; "Що ж, по
ло
ви
на пiш
ла, а
по
ло
ви
на та
ки ос
та
ла
ся, а ко
ли
б тих бу
ло за
ма
ло, то швид
ко на
-
дi
й
де но
вих бiльше, нiж тре
ба".
З тою на
дi?ю жи
ди спо
кiй
но пе
-
ре
с
па
ли нiч. Але на
дiя ?х, хоч i
ма
ла за со
бою ба
га
то прав
до
по
-
дiб
нос
тi, сим ра
зом не спов
ни
ла
-
ся.
На дру
гий день ра
но ве
ли
ка
часть ко
шар сто
яла зов
сiм пуст
-
кою. То ?, влас
ти
во, не зов
сiм:
на
д
зор
цi поп
ри
хо
ди
ли, по
вiд
ми
-
ка
ли две
рi i чу
ду
ва
ли
ся, що ро
-
бiт
ни
ки не при
хо
дять. Де
кот
рi
лю
ти
ли
ся i прок
ли
на
ли го?в,
дру
гi, хо
лод
нi
шо? вда
чi, по
сi
да
ли
при вхо
дах на сво? ла
воч
ки, обi
-
цю
ючи со
бi в ду
шi на
товк
ти до
-
б
ре мор
ди по
га
ним нед
бай
кам
за та
ке не
чу
ва
не за
пiз
нен
ня.
Але i од
но, i дру
ге на
дар
мо. Вже
сон
це геть-геть пi
дiй
шло на не
-
бi, а ро
бiт
ни
кiв як не бу
ло, так
не бу
ло. Над
зор
цi бу
ли б, ще
дов
го жда
ли, i ну
ди
лись, i не
тер
-
пи
лись, ко
ли б го
мiн, а да
лi й
кри
ки та лай
ки з су
сiд
нiх ко
шар
не бу
ли ?м звiс
ти
ли, що й там,
хоч ро
бiт
ни
ки сну
ва
ли
ся, мов
оси, а та
ки ста
ло
ся щось не
лад
-
не, нез
ви
ча
й
не i не
чу
ва
не. А ста
-
ла
ся прос
та рiч. До кот
рих ко
-
шар при
й
шли ро
бiт
ни
ки, то во
-
ни, став
ши ла
вою при две
рях, у
мов
чан
цi до
жи
да
ли над
зор
ця.
При
хо
дить над
зо
рець, вiд
ми
ка?
две
рi, ро
бiт
ни
ки мов
чать i сто
-
ять, не йдуть до ко
ша
ри.
-
Ну, до ро
бо
ти! - гу
ка? над
зо
-
рець.
-
Е, ма?мо час, - вiд
по
вi
да? хо
ло
-
д
но сей або той рiп
ник.
-
Як то ма?те час? - кри
чить на
-
д
зо
рець. - Але я не маю ча
су!
-
Ну, то лiзь i ро
би сам, ко
ли так
квап
но дi?ся, - кри
чать ро
бiт
ни
-
ки i ре
го
чуться.
Надзорець си
нi? зо злос
тi, стис
-
ка? ку
ла
ки, го
тов пер
шо
му-лiп
-
шо
му за?ха
ти в зу
би.
-
Не лю
туй
ся, Шльомо, - ус
по
ко
-
ю
ють йо
го ро
бiт
ни
ки. - Ми лиш
то
го прий
шли сю
ди, що
би то
бi
ска
за
ти, що не бу
де
мо бiльше
ро
би
ти!
-
Не бу
де
те ро
би
ти? - ле
по
че
ого
лом
ше
ний над
зо
рець. - А то
чо
му?
-
Раз, що не хо
че
мо та
ко
го пса
за над
зор
ця, як ти, а по-дру
ге,
що нам за
ма
ло пла
тять. Бу
вай
здо
ров! А пе
ре
ка
жи свой
ому па
-
ну, що як дасть нам лiп
шо
го
над
зор
ц
я i по два
над
цять шiс
-
ток ден
но, то вер
не
мо на
зад до
ро
бо
ти.
I се ста
ло
ся, ра
зом, рiв
но
час
но,
од
но
душ
но по всiх ко
ша
рах, по
всiм Бо
рис
ла
вi! Один ве
ли
чез
-
ний зойк зди
ву
ван
ня, гнi
ву i не
-
по
рад
нос
тi вир
вав
ся з уст жи
дiв
i лу
ною по
нiс
ся вiд од
но
го краю
до дру
го
го.
Деякi над
зор
цi пос
та
ва
ли, як
стов
пи, з по
роз
нi
ма
ни
ми ро
та
-
ми, по
чув
ши то
ту не
чу
ва
ну, без
-
бож
ну бе
сi
ду. Дру
гi ви
бу
ха
ли
без
мiр
ним гнi
вом, впа
да
ли в лю
-
тiсть, ки
да
ли
ся на ро
бiт
ни
кiв з
ку
ла
ка
ми, нах
ва
ля
ючи
ся, що во
-
ни п'ясту
ка
ми i сту
са
на
ми зас
-
тав
лять ?х ро
би
ти. Iн
шi знов не
-
до
вiр
ли
во всмi
ха
ли
ся, бра
ли се
за жарт, а ко
ли ро
бiт
ни
ки й
справ
дi роз
хо
ди
ли
ся, во
ни ма
ха
-
ли ру
кою, вор
ко
тя
чи:
"Тьфу, що за на
род! Ду?ться,
мов по
ро
ся на ор
чи
ку. Не
мов то,
крiм них, нi
ко
го не
ма в Бо
рис
ла
-
вi. Най
де
мо, брат
чи
ку, най
де
мо,
крiм вас, ро
бiт
ни
кiв, i лiп
ших, i
по
кiр
нi
ших; ще й де
шев
ших!"
Знов iн
шi над
зор
цi, мов на
?в
ш
и
-
ся ду
рiй
ки, бi
га
ли ули
ця
ми до
сво?х нах
лiб
ни
кiв, роз
по
вi
да
ли
?м, що ста
ло
ся, i про
си
ли о да
ль
-
шi роз
по
ряд
жен
ня, що дi
яти в
та
кiм ра
зi. Але й нах
лiб
ни
кiв сей
удар тра
фив так са
мо не
ж
да
но-
не
га
да
но, як ?х вiр
них вiр
ни
кiв.
До са
мо
го по
луд
ня то
го по
не
дiл
-
ка во
ни не зна
ли на
вiть док
лад
-
но, чи справ
дi во
но так ста
ло
ся,
чи справ
дi у всiх ямах, i ко
ша
рах,
i ма
га
зи
нах, i наф
тар
нях ро
бiт
-
ни
ки за
бас
ту
ва
ли ро
бо
ти. Во
ни
до
в
го бi
га
ли по ули
цях, мов гiн
-
чi пси, ха
па
ли кож
до
го стрi
ч
но
го
рiп
ни
ка за пле
чi дри
жа
чи
ми ру
-
ка
ми, i хоч, оче
вид
но, пальцi ?х
ра
дi б бу
ли, мов за
лiз
нi га
ки, не
-
роз
рив
но впи
ти
ся в ро
бiт
ни
ць
-
ке тi
ло, то пре
цiнь, хоч си
лу
ю
-
чись, во
ни пи
та
ли лас
ка
во-ури
-
ва
но:
-
Ну, Гри
цю, чо
му не йдеш до
ро
бо
ти?
-
Не маю робо
ти.
-
Як не
ма? У ме
не ?.
-
А мно
го зап
ла
тиш?
-
Ни, не пи
тай, а йди ро
би. По
-
чо
му лю
ди, по
то
му й я.
-
Не п
i
ду. Ма
ло.
-
Не пi
деш? Як то не пi
деш? А
що ж бу
деш ро
би
ти?
-
То вже моя рiч. Не пи
тай!
Мов ска
жеш, бi
га
ли жи
ди ву
ли
-
ця
ми, по
лю
ючи на ро
бiт
ни
кiв,
але жи
во пе
ре
ко
на
ли
ся, що дар
-
ма ?х ро
бо
та i що ро
бiт
ни
ки, оче
-
вид
но, змо
ви
ли
ся. Прав
да, мно
-
гим не хо
тi
лось вi
ри
ти в мож
ли
-
вiсть змо
ви ро
бiт
ницько? в Бо
-
рис
ла
вi, а дру
гi хоч i вi
ри
ли, то
так бу
ли ого
лом
ше
нi на
ра
зi тою
по
дi?ю, що й са
мi не зна
ли, що
ро
би
ти i як со
бi ра
ди
ти. В сво?й
без
рад
нос
тi во
ни бi
га
ли, розп
-
рав
ля
ли о сво?х мож
ли
вих стра
-
тах, о не
чу
ва
нiм зух
вальствi ро
-
бiт
ни
кiв, о упад
ку ге
шеф
тiв в
Бо
рис
ла
вi, але нi
ко
му не прий
-
шло й на дум
ку по
ду
ма
ти о якiй-
не
будь по
мо
чi, ок
рiм хi
ба жан
-
дар
мiв. На
вiть то
го не ста
ра
ли
ся
роз
вi
да
ти жи
ди, чо
го, влас
ти
во,
хо
чуть ро
бiт
ни
ки. Так ми
нув пе
-
р
ший день вiй
ни в су
по
кою. Обi
во
ю
ючi сто
ро
ни, зру
ше
нi i зат
-
ри
во
же
нi но
вою i не
бу
ва
лою до
-
сi по
явою, ста
ра
лись ви
са
па
ти
-
ся, ус
по
ко?ти
ся, зiб
ра
ти сво? мис
-
лi до
ку
пи, розг
ля
ну
ти
ся в но
вiм
по
ло
жен
нi. Свят
ку
ючi ро
бiт
ни
-
ки якось нес
мi
ло хо
ди
ли по ву
-
ли
цях, не зби
ра
ли
ся в бiльшi ку
-
пи, а тiльки ма
ли
ми куп
ка
ми
гро
ма
ди
ли
ся по за
тил
лях та ро
-
з
мов
ля
ли о тiм, що да
лi дi
яти.
Тiльки за Бо
рис
ла
вом, на то
ло
цi,
бу
ла бiльша ку
па: там ва
ри
ли
ка
шу i роз
дi
ля
ли мiж пот
ре
бу
-
ючих, в най
бiльшiм по
ряд
ку, пiс
-
ля ко
шар; там та
кож був осе
ре
-
док ра
ди, бу
ли всi поб
ра
ти
ми,
був Бе
недьо.
Бенедьо був на вид спо
кiй
ний,
го
во
рив рiв
ним звуч
ним го
ло
-
сом. Тiльки очi, нез
ви
чай
но бли
-
с
ку
чi, ли
це, нез
ви
чай
но блi
де, i
свi
жi гли
бо
кi мор
щи
i
iи на чо
лi
свiд
чи
ли о тiм, що дум
ка йо
го
пра
цю
ва
ла з ве
ли
кою на
ту
гою.
Рада йшла над тим, якi пос
та
-
ви
ти жа
дан
ня жи
дам на слу
чай
уго
ди. Май
же всi ра
ди
ли жа
да
ти
не
ба
га
то, щоб се тим пев
нi
ше
одер
жа
ти. На те ска
зав Бе
недьо:
-
Правда ва
ша. Хто мен
ше жа
-
да?, бор
те дiс
та
не. Але знов в на
-
шiм дi
лi гiр
ша рiч бу
ла би жа
да
-
ти за
ма
ло. Ад
же ж ко
ли ми пiд
-
ня
ли вiй
ну, то вже тре
ба, щоб
ма
ли з не? якусь поз
на
ку. А го
-
лов
на рiч, як я га
даю, - пос
та
ви
-
ти та
кi жа
дан
ня, кот
рi би нам не
тiлько влек
ши
ли на
ше що
ден
не
жит
тя, але за
ра
зом поз
во
ли
ли
би нам ще лiп
ше ввiй
ти в си
лу,
ста
ти ще мiц
нi
ше на но
гах. Бо
то, ви
ди
те, й так мо
же бу
ти, що
жи
ди те
пер, пiд на
тис
ком, прис
-
та
нуть на все, особ
ли
во, як по
ба
-
чать, що ми нi са
мi не ро
би
мо, нi
дру
гих не до
пус
ка
?
мо до ро
бо
ти.
Але по
то
му, ско
ро ми прис
та
не
-
мо на ?х обi
цян
ки i по
ки
не
мо
вiй
ну, а во
ни бух - i на
зад прик
-
ру
тять нас ще гiр
ше, нiж по
пе
-
ред бу
ва
ло. Про то я й ка
жу: тре
-
ба нам та
кi жа
дан
ня пос
та
ви
ти,
щоб ми за
без
пе
чи
ли
ся в ра
зi не
-
до
дер
жан
ня сло
ва, щоб ми ма
ли
си
лу в кож
дiй хви
лi на
но
во роз
-
по
ча
ти та
ку са
му вiй
ну, ко
ли то
-
го тре
ба бу
де.
Всi приз
на
ли спра
вед
ли
вiсть
то? бе
сi
ди. Бе
недьо го
во
рив да
-
ль
ше:
-
Досi, чень, усi ми пе
ре
ко
на
ли
-
ся, що си
ла на
ша ле
жить в гро
-
ма
дi, ле
жить в тiм, ко
ли всi бу
-
де
мо дер
жа
ти
ся ку
пи. До
ки ми
жи
ли кож
дий про се
бе, не дба
-
ючи о дру
гих, до
ти не мог
ло у
нас i мо
ви бу
ти о якiй
сь по
мо
чi,
а те
пер, як са
мi ви
ди
те, спiльни
-
ми си
ла
ми ми дiй
шли до то
го,
що мог
ли роз
по
ча
ти та
ке ве
ли
-
ке дi
ло - вiй
ну з бо
га
ча
ми.
I ме
нi зда?ся, що до
ки ми бу
де
-
мо дер
жа
ти
ся ку
пи, до
ти бо
га
-
чам не вдасться взя
ти верх над
на
ми. От
же, тре
ба те
пер по
пе
ред
усього пос
та
ви
ти ?м та
кi жа
дан
-
ня, що
би опiс
ля на
ша гро
ма
да
не тiлько не роз
па
да
ла
ся i не бу
-
ла роз
би
та, але, про
тив
но, - змi
-
ц
ню
ва
лась чим
раз бiльше. Що
би
на
ша ро
бiт
ницька ка
са не ви
по
-
рож
ню
ва
лась, а все бiльша
ла. Бо
доб
ре то який
сь ска
зав: де доб
ре
гро
ма
дi, там доб
ре й ба
бi; як бу
-
де на
ша гро
мадська си
ла мiц
нi
-
ти i роз
ви
ва
ти
ся, то при тiм i
кож
до
му по?дин
чо
му бу
де лiп
-
ше, бо гро
ма
да змо
же йо
го в
кож
дiй бi
дi за
ря
ту
ва
ти, i жи
ди
бу
дуть му
си
ли нас бо
яти
ся i не
пос
мi
ють зла
ма
ти сво
го сло
ва,
не пос
мi
ють об
хо
ди
ти
ся з ро
бiт
-
ни
ка
ми, як з ху
до
бою, або й ще
гiр
ше.
-
Так, так! - за
го
мо
нi
ли кру
гом
ро
бiт
ни
ки. - Але чо
го ж на та
кий
спо
сiб жа
да
ти?
-
Я би га
дав ось чо
го: по-пер
ше,
ро
зу
мiв
ся, що
би плат
ню нам пi
-
д
ви
ще
но: тим, що до ями йдуть,
най
мен
ше два
над
цять шiс
ток,
тим, що на
вер
ха, - ринсько
го, а
най
мен
ше вi
сiм шiс
ток; по-дру
-
ге, що
би нiх
то не смiв по
би
ра
ти
нi
яко
го ка
сi?рно
го; по-т
рет?
, що
-
би до ро
бiт
ницько? за
по
мо
го
во?
ка
си, крiм ро
бiт
ни
кiв, да
ва
ли
вклад
ки та
кож i па
ни, кож
дий
най
мен
ше по ринсько
му мi
сяч
-
но; дальше, що
би в ра
зi не
щас
-
ли
во
го ви
пад
ку, смер
тi, ка
лiцт
ва
обов'яза
нi бу
ли пла
ти
ти за шпи
-
таль i лi
ки, а та
кож ря
ту
ва
ти оси
-
ро
тi
лу ро
ди
ну ро
бiт
ницьку хоч
че
рез пiв
ро
ку. Я га
даю, що се жа
-
дан
ня не над
то ве
ли
кi, а для нас
i з них вий
шла би знач
на пi
льга.
-
Так, так, - крик
ну
ли гур
том
ро
бiт
ни
ки. - То
го три
май
мо
ся! А
як у нас бу
де вiд
так своя ка
са, то
й пiз
нi
ше бу
де
мо мог
ли даль
-
ших ус
ту
пок до
би
ва
ти
ся.
Жиди не зна
ли нi
чо
го о тiй на
-
ра
дi. Чим ближ
че до но
чi, тим
бiльший страх огор
тав ?х пе
ред
ро
бiт
ни
ка
ми. Ха
ти бу
ли по
за
ми
-
ка
нi. На ули
цю рiд
ко хто по
ка
зу
-
вав
ся. Тiльки глу
хий го
мiн, i ше
-
пiт, i три
вож
на дрож хо
ди
ли по
Бо
рис
ла
вi, мов по
ши
ба
юча ти
ся
-
чi лю
дей за
ра
за, мов осiн
нiй сто
-
г
ну
чий вi
тер по гаю.
XV
Фаннi, Ле
оно
ва оди
нач
ка, си
дi
-
ла са
мотньо в за
ду
мi на м'я
кiй
со
фi в пиш
нiм по
ко?. Во
на час
вiд ча
су по
зи
ра
ла на го
дин
ник,
що ти
кав обiч не? пiд криш
та
ле
-
вим дзво
ном на мар
му
ро
вiм сто
-
ли
ку.
-
Третя го
ди
на, - ска
за
ла во
на
зну
д
же
ним го
ло
сом. - Як по
во
лi
той час iде! Батько по
вер
не аж
по п'ятiй, а ти, Фан
нi, си
ди са
ма!
Як мно
го го
дин, як мно
го днiв
во
на про
си
дi
ла вже отак са
ма на
тiй м'якiй соф
цi, по
бiч мар
му
ро
-
во
го сто
ли
ка з го
дин
ни
ком пiд
скля
ним дзво
ном! Як мно
го ра
-
зiв на
рi
ка
ла во
на на той лi
ни
вий
хiд ча
су! Чи у не? в ру
ках бу
ла
яка ро
бо
та, про кот
ру зна
ла, що
во
на нi
ко
му не пот
рiб
на i нi
ко
му
нi на що не здасться, чи книж
ка,
кот
ра ?? нi
ко
ли не мог
ла за
ня
ти,
- все то
та нес
тер
пи
ма ну
да, то
та
са
мо
та да
ви
ли ??, вси
са
лись ?й
усi
ми по
ра
ми в тi
ло, не
мов гри
-
зька баг
ню
ка, ?? жи
ва, кро
вис
та
на
ту
ра ни
дi
ла i сох
ла в тiй хо
-
лод
нiй, без
дiльнiй са
мо
тi. В жи
-
лах ки
пi
ла мо
ло
да кров, фан
та
-
зiя ще до
да
ва
ла ?й жа
ру, а мiж
тим кру
гом са
мо
та, хо
лод, од
но
-
с
тай
нiсть. ?й ба
жа
лось лю
бо
вi з
чу
до
ви
ми, ро
ман
тич
ни
ми при
-
го
да
ми, па
ля
чих ус
тис
кiв яко
-
гось ге
роя, дог
роб
но? вiр
нос
тi,
безг
ра
нич
но
го пос
вя
чен
ня. А
мiж тим дро
го
бицьке то
ва
рист
-
во, а ще то
ва
рист
во дро
го
би
ць
-
ких "па
нiв еман
ци
по
ва
них", глу
-
пих т
а за
ро
зу
мi
лих жид
кiв, бу
ло
для не? тим, чим хо
лод
на во
да
для ог
ню. Во
на не
на
ви
дi
ла ?х з ?х
вiч
ни
ми, з кни
жок вив
че
ни
ми
ко
мп
лi
мен
та
ми, з ?х мал
пя
чим
на
дс
ка
ку
ван
ням, в кот
рiм ви
-
раз
но вид
нi
ло
ся бiльше уша
ну
-
ван
ня для батько
во
го ма?тку,
нiж для ?? прик
мет.
-
Як по
во
лi той час iде! - пов
то
-
ри
ла во
на в за
ду
мi, ти
хi
ше, нiж
-
нi
ше якось i нес
мi
ло ви
зир
ну
ла
крiзь вiк
но на ули
цю. Чи жда
ла
ко
го? Так, жда
ла, жда
ла йо
го,
сво
го ге
роя, то
го ди
во
виж
но
го
мо
лод
ця, що вiд кiлькох тиж
нiв,
мов яр
кий ме
те
ор, нес
по
дi
ва
но,
та?мни
че по
явив
ся на ?? не
боск
-
лон!... I по
явив
ся зов
сiм вiд
по
-
вiд
но до ?? ро
ман
тич
них мрiй:
ко
ро
ле
вич в жеб
рацькiй оде
жi!
Бiд
ний вуг
ляр
чук, кот
ро
го чор
нi
ве
ли
кi очi так i по
жи
ра
ли ??, кот
-
рий так пе
ре
ля
кав ??, вче
пив
ши
-
ся ген
то за брич
ку i по
ва
лив
ши
-
ся на ули
цю, кот
рий так рiз
ко,
так нам'?тно виз
нав ?й свою лю
-
бов, кот
рий вiд
так не
ма
ло зди
-
ву
вав ??, по
явив
ши
ся справ
дi в ??
до
мi в еле
гантськiй оде
жi, в
пере
мi
не
нiм, про
яс
не
нiм ви
дi.
Який вiн пря
мий на сло
вах, який
га
ря
чий, енер
гiй
ний, не зна
ю
-
чий за
вад нi пе
реш
код, мов i
справ
дi який все
мо
гу
чий ко
ро
-
ле
вич! I я
кий вiн зов
сiм не по
-
дiб
ний до тих блi
дих, мi
зе
р
них,
бо
яз
ли
вих i смiш
них ка
ва
ле
рiв,
яких во
на до
сi ба
чи
ла! Кiлько
си
ли в йо
го мус
ку
лах, кiлько ог
-
ню в йо
го пог
ля
дi, кiлько га
ря
-
чо? нам'?тнос
тi i в йо
го сер
цi! I
як вiн лю
бить ??! Але хто вiн та
-
кий? Що за один? Зо
веться Гот
-
лiб, - ска
зав, - але у яко
го ро
ду?
Чи мо
же вiн бу
ти мо?м?
Такi дум
ки, мов зо
ло
то-ро
же
вi
пас
ма, сну
ва
ли
ся по го
ло
вi са
-
мотньо? Фан
нi, i во
на чим
раз не
-
терп
ливi
ше по
зи
ра
ла на го
дин
-
ник.
-
По тре
тiй вiн обi
цяв прий
ти, -
про
шеп
та
ла, - чо
му ж не при
хо
-
дить? Ни
нi ма? розк
ри
тись цi
ла
та?мни
ця, - чо
му ж йо
го не
ма?
Чи, мо
же, все те сон, при
вид мо??
розд
раж
не
но? фан
та
зi?? Але нi,
вiн дер
жав мою ру
ку в сво?й, вiн
цi
лу
вав мо? ус
та, - ох, як га
ря
чо,
як страс
но!.. Вiн му
сить прий
ти!
-
I вiн прий
шов уже! - ска
зав
Гот
лiб, вхо
дя
чи ти
хо i кла
ня
-
ючись.
-
Ах, то? ти! - ска
за
ла ти
хо, ру
-
м'янi
ючись, Фан
нi. Се бу
ло пер
-
ше "ти", кот
ре во
на йо
му ска
за
-
ла. - Я, влас
не, ду
ма
ла о то
бi.
-
А я о то
бi й не пе
рес
та
вав ду
-
ма
ти, вiд
ко
ли те
бе по
ба
чив.
-
Чи справ
дi?
Дальша роз
мо
ва ве
ла
ся без
слiв, але для обо?х бу
ла ду
же до
-
б
ре зро
зу
мi
лою. Вкiн
цi про
шеп
-
та
ла Фан
нi:
-
Але ти обi
цяв ме
нi ни
нi вiдк
-
ри
ти свою тай
ну: хто ти?
-
I ти не до
га
да
ла
ся до
сi? Не ви
-
вi
да
ла
ся о тiм, що то
бi ко
т
рий-
будь з тво?х слуг мiг ска
за
ти?
-
Нi. Я нi з ким о то
бi не го
во
ри
-
ла.
-
Я сип Гер
ма
на Гольдкре
ме
ра,
зна?ш йо
го?
-
Що? Ти син Гер
ма
на, той сам,
за кот
ро
го батько сва
тав ме
не?
-
Що? Твiй батько сва
тав те
бе
за ме
не? Ко
ли?
-
Недавно, два мi
ся
цi то
му. Як я
те
бе бо
яла
ся, не ба
чив
ши!
-
Але що ж ска
за
ли мо? ро
ди
чi?
-
Я не знаю. Ба
читься, батько
твiй був не вiд то
го, але ма
ти бу
-
ла про
тив
на, i я до
га
ду
юсь, що
му
си
ла чи
мось ду
же об
ра
зи
ти
мой
ого батька, бо той прий
шов
вiд вас страш
но зру
ше
ний i ро
-
зг
нi
ва
ний i прок
ли
нав твою ма
-
тiр.
-
Що ти го
во
риш! - скрик
нув
Гот
лiб. - Моя ма
ти! I ма
ла би бу
-
ла про
тив
на!.. Але нi, - до
дав вiн
по хви
лi, - се мо
же бу
ти, та
ка
вже ?? вда
ча. Але во
на са
ма му
-
сить нап
ра
ви
ти зло, са
ма му
сить
пе
реп
ро
си
ти твой
ого батька ще
ни
нi! - Ли
це Го
т
лi
ба го
рi
ло ди
-
кою рi
шу
чiс
тю. - Ко
ли вер
не
твiй батько?
-
О п'ятiй.
-
Ну, то про
щай! Я йду i приш
-
лю сю
да свою ма
тiр, щоб по
ла
-
го
ди
ла сю спра
ву. Во
на му
сить
се зро
би
ти для на
шо
го щас
тя.
Про
щай, сер
це!
I вiн пi
шов.
-
Що за си
ла, що за рi
шу
чiсть,
що за га
ря
че чут?! - шеп
та
ла п'я
-
на вiд роз
ко
шi Фан
нi. - Нi, нi, зо
-
в
сiм не те, що про
чi блi
дi, мi
зер
-
нi ка
ва
ле
ри. Як я йо
го люб
лю, як
без
ко
неч
но я йо
го люб
лю!
Мiж тим Гот
лiб пок
вап
но пi
шов
до
до
му. Вiн уже увi
дом
ле
ний
був о тiм, що батько зна? про йо
-
го по
бут в Дро
го
би
чi. Ма
ти роз
-
ка
за
ла йо
му все, ко
ли, зас
та
вив
-
ши по
та?мно де
що з сво?х стро
-
?в, до
ру
чи
ла йо
му жа
да
нi гро
шi.
Гот
лiб нi
чо
го не ска
зав на то
ту
вiсть; но
ва нам'?тна лю
бов до
Фан
нi прог
на
ла йо
го гнiв на ба
-
тька; вiн те
пер да
ле
ко рад
нi
ше
був би пос
лу
хав батько
во
го роз
-
ка
зу i вер
нув
ся жи
ти до
до
му, ко
-
ли б тiльки Гер
ман ви
дав був та
-
кий роз
каз. Та нi, Гер
ман нi
чо
го
не роз
ка
зу
вав, не
мов i зов
сiм не
дбав о си
на, оче
вид
но, ждав, аж
той сам по
ка?ться i по
вер
не до
нього. Гот
лiб знов сього не хо
-
тiв. Кiлька ра
зiв во
ни стрi
ча
ли
ся
на ули
цi, але Гер
ман усе тво
рив
-
ся, не
мов не зна? то
го мо
ло
до
го
вист
ро?но
го па
ни
ча, а Гот
лiб
знов не хо
тiв пер
ший по
да
ти
ся.
До
до
му до ма
те
рi за
бi
гав Гот
лiб
рiд
ко, i то все то
дi, ко
ли батька
не бу
ло. Але те
пер дi
ло бу
ло спi
-
ш
не, i вiн увiй
шов, хоч йо
му слу
-
ж
ни
ця ска
за
ла, що па
нi ? в по
ко?,
а пан у сво?м ка
бi
не
тi. Не
хай со
-
бi, йо
му до па
на не
ма нi
яко
го дi
-
ла.
Рифка си
дi
ла в по
ко?, влi
пив
ши
очi в по
ва
лу. Не
щас
ли
ва ру?на ??
ду
ху до
хо
ди
ла до кiн
ця, ста
ла
те
пер на тiй по
рi, ко
ли по ве
ли
-
кiм розд
раж
нен
нi нас
ту
па? оме
-
рт
вiн
ня, без
мис
на отя
жi
лiсть, ту
-
ма
нi
юча ме
лан
хо
лiя. Во
на цi
ли
-
ми дня
ми си
дi
ла на од
нiм мiс
цi,
го
во
ри
ла ма
ло i яки
мось в'ялим,
роз
би
тим го
ло
сом. Ба
чи
лось, що
не
дав
ня нев
ло
ви
мо
ди
ка ене
р
гiя
?? во
лi те
пер десь зов
сiм про
па
-
ла, роз
пирс
ла
ся на кус
ни
ки.
В тiм ста
нi оду
бiн
ня мож
на бу
-
ло зро
би
ти з нею, що хто хо
тiв.
Од
но тiльки ос
та
ло
ся в нiй жи
ве
чут
тя - лю
бов до си
на i не
на
ви
-
сть до му
жа. Гер
ман ду
же тур
бу
-
вав
ся тою змi
ною, в кот
рiй вiн
ба
чив оз
на
ку яко?сь тяж
ко? не
-
ду
ги, але лi
ка
рi впев
ни
ли йо
го,
що се оз
на
ки над
мiр
но
го розд
-
раж
нен
ня i ос
лаб
лен
ня нер
вiв i
що тре
ба тiльки су
по
кою, а все
бу
де доб
ре. I Риф
ка пев
но до
-
сить ма
ла су
по
кою, цi
лий день
нiх
то до не? не тво
рив
ся, ок
рiм
хi
ба що слу
ги зак
ли
ка
ли ?? до ?ди
або до пос
те
лi. Але знов пев
но й
те, що та
кий спо
кiй, мерт
вя
чий,
пус
тий, вби
ва
ючий, не був для
не? лi
ком!
Готлiб, зай
ня
тий сво?ю люб
-
вою, зов
сiм не вва
жав на ?? стан,
але ско
ро тiльки ввiй
шов до по
-
кою, за
раз пря
мо прис
ту
пив до
дi
ла.
-
Мамо! - ска
зав вiн, пiд
хо
дя
чи i
сi
да
ючи обiч не?.
В ?? мут
них, по
гас
лих очах зас
вi
-
ти
ла
ся жи
вi
ша iс
кор
ка.
-
Чого, син
ку?
-
Чи Ле
он Гам
мерш
ляг хо
тiв
сва
та
ти за ме
не свою донь
ку?
-
Леон? Ага, прав
да, той по
га
-
нець - хо
тiв.
-
I що ви ска
за
ли йо
му?
-
Я? Рад
ше ум
ру са
ма, нiж маю
прий
ня
ти ?? до се
бе!
Готлiб гнiв
но, май
же лю
то по
-
зир
нув на не?.
-
Дурнi ви, ма
мо!
-
Чому, син
ку?
-
Бо я iмен
но Ле
оно
ву доньку
люб
лю i рад
ше вмру, анiж во
на
ма
ла б бу
ти не моя.
Рифка зiр
ва
ла
ся на рiв
нi но
ги.
Сло
ва Гот
лi
ба бу
ли для не? не
-
мов сильним, про
буд
жу
ючим
уда
ром.
-
Се не мо
же бу
ти! - ска
за
ла во
-
на мiц
но.
-
Те му
сить бу
ти! - ска
зав Гот
-
лiб з при
тис
ком.
-
Але як же ти мо
жеш ?? лю
би
-
ти?
-
Але як ви мо
же
те ?? не
на
ви
дi
-
ти?
-
О, я ?х усiх не
на
вид
жу, до сме
-
р
тi не
на
вид
жу: i то
го Ле
о
на, i
тво
го батька, i ??, - усiх, усiх тих,
що для гро
шей вiд
рi
ка
ються жи
-
т
тя i сум
лiн
ня, та ще й дру
гих
по
топ
ля
ють враз iз со
бою в тiй
прок
ля
тiй зо
ло
тiй ка
лю
жi!
-
Але що ж во
на вам вин
на? А
впро
чiм, ма
мо, ви лю
би
те ме
не,
свою ?ди
ну ди
ти
ну?
-
Чи ще мо
жеш пи
та
ти
ся?
-
I ба
жа?те мой
ого щас
тя?
-
Бiльше, нiж со
бi са
мiй.
-
Ну, то зро
бiть то, о що вас бу
-
ду про
си
ти.
-
Що зро
би
ти, син
ку?
Хвилевий ви
бух давньо? енер
гi?
швид
ко по
гас в ду
шi Риф
ки, i во
-
на знов сi
ла, безв
лад
на i отя
жi
-
ла, як бу
ла пе
ред хви
лею.
-
Пiдiть са
мi до Ле
она, по
го
во
-
рiть з ним, уладьте, умов
те
ся,
щоб ми як
най
швид
ше за
ру
чи
ли
-
ся, уладьте мо? щас
тя!
-
Тво? щас
тя, син
ку?.. Доб
ре,
доб
ре! - ска
за
ла Риф
ка, не
ба
га
то
ро
зу
мi
ючи йо
го мо
ви.
-
Так, ма
мо, мо? щас
тя! Вста
ва
-
й
те, роз
ру
шай
тесь, хо
дiть!
-
Куди, син
ку?
-
Адже ж ка
жу вам - до Ле
она.
-
До Ле
она? Нi, нi
ко
ли!
Готлiб, не по
нi
ма
ючи не
дуж
но
-
го ста
ну ма
те
рi, по
чав лю
ти
тись,
гро
зи
ти, що со
бi смерть зро
-
бить, - i Риф
ка тим ду
же пе
ре
ля
-
ка
ла
ся.
-
Але ж доб
ре, син
ку, доб
ре! Пi
-
ду з то
бою, ку
ди хо
чеш, лиш не
ро
би со
бi нi
чо
го! Про
шу тя, будь
су
по
кiй
ний! Все зроб
лю для те
-
бе, лиш будь су
по
кiй
ний.
I трем
тя
чи
ми ру
ка
ми во
на по
-
ча
ла вби
ра
ти
ся до ви
хо
ду, але
так нез
руч
но та неск
лад
но, так
дов
го при
мi
рю
ва
ла, знi
ма
ла й
знов прик
ла
да
ла оде
жу, що Гот
-
лiб з не
терп
ляч
ки му
сив пок
ли
-
ка
ти служ
ни
цю, щоб по
мог
ла ?й
уб
ра
ти
ся. Вкiн
цi вий
шли обо?.
Леон Гам
мерш
ляг в ду
же доб
-
рiм наст
ро? си
дiв в сво?м ка
бi
не
-
тi при бюр
ку. Но
ва фаб
ри
ка
йшла ду
же доб
ре, i пер
ший ла
-
ду
нок це
ре
зи
ну най
дальше за
тиж
день бу
де го
то
вий до по
сил
-
ки за гра
ни
цю. То
дi бу
дуть гро
-
шi, бу
де мож
на i да
лi вес
ти фаб
-
ри
ку i взя
ти
ся до дальшо
го бу
-
ду
ван
ня до
му, зя
не
ха
но
го на га
-
ря
чий час. Щас
тя всмi
ха
ло
ся Ле
-
оно
вi, - вiн чув
ся сильним i гор
-
дим, як нi
ко
ли. Втiм зас
ту
ка
но
до две
рей, i ввiй
шла Риф
ка, блi
-
да, як нi
ко
ли, з ви
гас
ли
ми нед
-
виж
ни
ми очи
ма, по
вiльним, ма
-
й
же сон
ним хо
дом. Ле
он нi
ко
ли
ще не ви
дав ?? та
кою. Нез
ви
чай
-
на ?? по
ява i див
ний виг
ляд ду
же
зди
ву
ва
ли, а пот
ро
ху й змi
ша
ли
йо
го.
-
Прошу сi
да
ти, - ска
зав вiн у
вiд
по
вiдь на ?? при
вi
тан
ня, вис
-
ка
за
не яки
мось глу
хим, без
звуч
-
ним го
ло
сом. Риф
ка сi
ла i дов
гу
хви
лю мов
ча
ла. Мов
чав i Ле
он.
-
Я до вас з од
ним дi
лом, - ска
-
за
ла по
вiльно Риф
ка, - хоч i не
сво?м, але все-та
ки?
-
Дуже ме
нi при?мно бу
де, - вiд
-
по
вiв Ле
он.
-
Чи ви гнi
ва?те
ся на ме
не, па
не
Ле
он? - спи
та
ла во
на на
раз.
-
Але ж? але ж, лас
ка
ва па
нi?
Як па
нi мо
жуть?
-
Нi, нi, я тiлько так спи
та
ла,
щоб ви, бу
ва?, в гнi
вi та не схо
тi
-
ли ме
нi вiд
мо
ви
ти в тiм дi
лi,
смiю ска
за
ти, смiю ска
за
ти, ду
же
важ
нiм, хоч i н
е для ме
не? - О, про
шу, про
шу!.. - бовк
нув
Ле
он.
-
Дiло та
ке. Чи ви, па
не Ле
он,
уже по
ки
ну
ли свою ко
лиш
ню
дум
ку - злу
чи
ти до па
ри на
шi дi
-
ти?
-
Га, що ж ро
би
ти, му
сив по
ки
-
ну
т
и
, хоч як ме
нi жаль, але що ж,
ко
ли ва
шо
го си
на десь не
ма!
-
А як
би мiй син був?
Леон пог
ля
дiв на не? пильно i
до
ба
чив не
та?ну три
во
гу ви
жи
-
дан
ня в ?? ли
цi.
"Ага, - по
га
дав вiн со
бi, - от ку
-
ди во
но йде. У них му
си
ло щось
кепсько пi
ти, i во
ни за
лов
ля
ють
те
пер мо?? лас
ки. Але пос
тiй, я
то
бi вiдп
ла
чу за ко
лишн?!" - I
до
дав го
лос
но:
-
Дуже ме
нi жаль, що й у та
кiм
ра
зi не мiг б
и
-м? Маю вже iн
шi
ви
ди з мо?ю донькою.
-
Ну, як так, то, звiс
но? Я тiлько
ду
ма
ла? Ро
зу
мi?ться, не в сво?м
iн
те
ре
сi?
Рифка пу
та
ла
ся на сло
вах. Оче
-
вид
но, вiд
каз Ле
она гли
бо
ко
вко
лов ??.
-
Але як
би? як
би ва
ша донька
лю
би
ла мой
ого си
на?
-
Моя донька ва
шо
го си
на? Се
не мо
же бу
ти!
-
Ну, ну, я не ка
жу, що се так ?,
але прий
мiм, як
би так бу
ло?
-
Е, бай
ки, фан
та
зi?! Я маю iн
шi
ви
ди i про
шу ме
нi не за
би
ра
ти
ча
су по
дiб
ни
ми при
да
баш
ка
ми!
Леон вiд
вер
нув
ся. Вiн рад був,
що мо
же вiдп
ла
ти
ти Риф
цi зуб
за зуб, i зов
сiм не ду
мав о тiй
мож
ли
вос
тi, кот
ру во
на йо
му по
-
ка
зу
ва
ла.
В тiй хви
лi дав
ся чу
ти важ
кий
стук кро
кiв на ко
ри
та
рi, i тут же
вле
тiв до ка
бi
не
ту за
ди
ха
ний,
за
пи
ле
ний, спо
че
ний жид - ка
сi
-
?р Ле
онiв з Бо
рис
ла
ва. Ле
он, по
-
ба
чив
ши йо
го, зi
р
вав
ся на рiв
нi
но
ги.
-
А се що? Ти чо
го при
бiг?
-
Пане, не
щас
тя!
-
Яке?
-
Робiтники змо
ви
ли
ся i не хо
-
тять ро
би
ти.
-
Не хо
тять ро
би
ти? А то чо
му?
-
Кажуть, що за
ма
ло ?м пла
ти
-
мо.
-
То не мо
же бу
ти. Ти хi
ба п'я
-
ний!
-
Нi, па
не, так ?! Я прий
шов до
вас за по
ра
дою, що дi
яти.
-
Чи тiлько при ямах не роб
-
лять, чи й при фаб
ри
цi?
-
I при фаб
ри
цi.
-
Gott е
ber die Welt! Оте? не
щас
-
тя! Що ту дi
яти? Ро
бо
та на фаб
-
ри
цi му
сить iти ко
неч
но! Слу
хай,
Шльомо, бi
гай на мiс
то, нак
ли
-
кай тут
ка ро
бiт
ни
кiв i ве
ди до
Бо
рис
ла
ва, я сам та
кож ?ду.
I оба ви
бiг
ли, нез
ва
жа
ючи зов
-
сiм на Риф
ку. Во
на чу
ла то
ту
вiсть i всмiх
ну
ла
ся по ?х ви
хо
дi.
-
Га, от
се доб
ре, оте? доб
ре! -
шеп
та
ла во
на. - Так вам тре
ба!
Коб ще не дур
нi бу
ли, а збун
ту
-
ва
ли
ся i всiх до од
но
го пов
ки
да
-
ли вас в тi ями! Адiть, який вiн!
Не хо
че те
пер, вiд
мов
ля?! Мiй
бiд
ний Гот
лiб! Що вiн на то ска
-
же? Вiн со
бi го
тов що зло
го зро
-
би
ти. Але так му тре
ба, не
хай би
не за
хо
див со
бi з та
кою, не
хай
би шу
кав со
бi бiд
но?, доб
ро??
Але що я йо
му ска
жу? Вiн та
кий
пруд
кий, як iск
ра! Нi, я не ска
жу
йо
му прав
ди, най бу
де, що бу
де!
I во
на вий
шла на ули
цю, де
Гот
лiб не
тер
пе
ли
во до
жи
дав ??.
-
Ну, що? - спи
тав вiн, гля
дя
чи
?й у очi.
-
Добре, син
ку, доб
ре, все доб
ре.
-
Пристав, прий
мив?
-
Аякже, аяк
же! За мi
сяць за
ру
-
чи
ни.
-
За мi
сяць? Чо
му так пiз
но?
-
Не мож
на, син
ку, швид
ше. Та
й чо
го ква
пи
тись? Ад
же й так
во
на до
сить ще ско
ро зат
ру? то
-
бi твiй вiк мо
ло
дий!
I во
на по
ча
ла хли
па
ти, мов ди
-
ти
на.
-
Мамо, не го
во
рiть так, ви ?? не
зна?те! - скрик
нув гнiв
но Гот
лiб.
-
Не бу
ду, син
ку, не бу
ду!..
Але вiсть то
та якось не ду
же
втi
ши
ла Гот
лi
ба. Чи то зад
ля то
-
го, що ще так дов
го тре
ба бу
ло
жда
ти то? щас
ли
во? хви
лi, чи
зад
ля то
го, що ма
ти ска
за
ла йо
-
му то
ту вiсть так якось хо
лод
но,
зло
вi
що, не
ра
до, - до
сить, що Го
-
т
лiб не по
чу
вав та
ко? ра
дос
тi, як
би йо
му ба
жа
ло
ся. Вiн iшов мо
-
вч
ки з ма
тiр'ю аж iд до
мо
вi. Тут
во
ни ро
зiй
шли
ся: Риф
ка до сво
-
го по
кою, а Гот
лiб до го
те
лю, де
про
меш
ку
вав, по
ки
нув
ши нуж
-
ден
ну ха
ти
ну вуг
ля
ра.
Дома Риф
ка вже не зас
та
ла Гер
-
ма
на. Та
ка са
ма вiсть i о тiм са
-
мiм ча
сi, як i до Ле
она, прий
шла
й до нього, i вiн, схо
пив
ши
ся,
сей
час ка
зав зап
ря
га
ти i враз iз
Морт
ком, що при
нiс йо
му сум
ну
вiсть про ро
бiт
ницьку змо
ву, по
-
г
нав до Бо
рис
ла
ва. По пе
ре
бу
тих
зру
шен
нях Риф
ка як бу
ла вбра
-
на, так i ки
ну
ла
ся на фо
тель i по
-
то
ну
ла в сво?й без
мис
нiй ме
лан
-
хо
лi?. Гот
лiб в го
те
лi хо
див по
сво?й свiт
ли
цi взад i впе
ред, роз
-
ду
му
ючи о сво?м щас
тi i си
лу
-
ючись бу
ти щас
ли
вим. Тiльки
бi
д
на Фан
нi, кот
ра з-за две
рей в
бо
ко
вiй стi
нi чу
ла всю роз
мо
ву
Риф
ки i Ле
она, ки
нув
шись на
свою соф
ку i нак
рив
ши ли
це ху
-
ст
кою, г
iр
ко-гiр
ко пла
ка
ла.
XVI
Герман Гольдкре
мер пер
ший
раз ни
нi не знав, на яку сту
пи
ти.
Но
ва, не чу
ва
на до
сi в Бо
рис
ла
вi
по
дiя ро
бiт
ни
ць
ко? змо
ви зав
да
-
ла йо
му за
гад
ку. При?хав
ши вчо
-
ра ве
чо
ром до Бо
рис
ла
ва, вiн
дов
го вно
чi не мiг зас
ну
ти, роз
-
ду
му
ючи над тим, що чув i ба
-
чив. Як же бо змi
нив
ся Бо
рис
лав
вiд ча
су, як вiн пос
лiд
нiй раз
ви?хав з нього! Не
мов яка ча
ро
-
дiй
ська си
ла пе
ре
вер
ну
ла все в
нiм до
го
ри ко
ре
нем. Що впе
ред,
бу
ва
ло, жи
ди хо
дять гор
до куп
-
ка
ми по ву
ли
цях i зго
ри по
зи
ра
-
ють на ро
бiт
ни
кiв, те
пер жи
да
на ву
ли
цi не по
ба
чиш, а за
то ку
-
пи ро
бiт
ни
кiв, мов ро? шер
ше
-
нiв, хо
дять ули
ця
ми, го
мо
нять,
ре
го
чуться, гро
зять, то спi
ва
-
ють. Що впе
ред, ку
ди, бу
ло,
глянь по ямах, усю
ди кор
би кру
-
тяться, сот
нi рук ру
ша
ються, ро
-
бо
та ки
пить, - те
пер ко
ло ям, по
ко
ша
рах мерт
во, пус
то, кор
би
бов
ва
нi
ють, мов бруд
нi кос
тi, з
кот
рих об
па
ло тi
ло, а млин
ки за
-
зи
ра
ють сво?ми тем
ни
ми гир
ла
-
ми до ям, не
мов за
пи
ту
ючи, чи
не жа
да? там хто свi
жо
го воз
ду
-
ха. За
то на то
ло
цi, по
ко
нець Бо
-
рис
ла
ва, там те
пер жит
тя, там
рух! З Гер
ма
но
во
го вiк
на вид
но
дим, що ку
риться з ог
ни
ща пiд
ве
ли
чез
ним кiт
лом, в кот
рiм ро
-
бiт
ни
ки ва
рять со
бi ка
шу. З Гер
-
ма
но
во
го вiк
на чу
ти го
мiн на
-
рад, чу
ти ок
ли
ки вар
ти, розс
тав
-
ле
но? по всiх до
ро
гах, по всiх
стеж
ках, ве
ду
чих до Бо
рис
ла
ва.
"Чорт би ?х поб
рав! Що во
ни со
бi
га
да
ють?" - ду
ма
лось Гер
ма
но
вi,
i вiн не
тер
пе
ли
во ждав восьмо?
го
ди
ни, о кот
рiй ма
ли до нього
пос
хо
ди
ти
ся на на
ра
ду по
зап
ро
-
шу
ва
нi влас
тив
цi ям.
-
Нi, с
е так не мо
же бу
ти! - го
во
-
рив вiн сам до се
бе, хо
дя
чи по
свiт
ли
цi. - Ми му
си
мо пе
ре
лама
-
ти ?х опiр. Ме
нi кон
че пот
рiб
но
ро
бiт
ни
кiв, ба
га
то ро
бiт
ни
кiв,
ще сього тиж
ня. Я кон
че му
шу
ще сього тиж
ня вiд
да
ти "Спiл
цi
ви
зис
ку
ван
ня" цi
лих п'ятде
сят
ти
сяч сот
на
рiв вос
ку i взя
ти вiд
не? гро
шi. Чорт би там з ни
ми
дов
ше зво
лi
кав! I "Спiл
ка" ле
да
день бевх
не, i тi прок
ля
тi роз
-
бiй
ни
ки осьде го
то
вi яко? по
га
нi
на
ро
би
ти. Або я ду
рень ри
зи
ку
-
ва
ти! Ко
би ще двi ти
ся
чi сот
на
-
рiв ви
до
бу
ти, за
раз вiд
даю тим
па
нам вiд "Спiл
ки" па мiс
цi, - а
во
ни най со
бi роб
лять, що зна
-
ють, лиш ме
нi най гро
шi пла
-
тять. А доб
ра то рiч бу
ла, що я
по
дi
лив за
конт
рак
то
ва
ну ма
су
вос
ку на двi ра
ти, - те
пер ще па
-
ру день, та й пер
ша ра
та бу
де го
-
то
ва. Чи тре
ба бу
де ще й дру
гу
пос
та
ча
ти, се хi
ба бог свя
тий
зна?, але як тре
ба бу
де, то для
ме
не ще тим лiп
ше.
От так мiр
ку
вав со
бi Гер
ман,
хо
дя
чи по свiт
ли
цi, i все мiр
ку
-
ван
ня йо
го ви
хо
ди
ло на той кi
-
нець, що все бу
ло би ду
же доб
ре,
ко
би лиш ро
бiт
ни
ки не бун
ту
ва
-
ли
ся, а ста
ли до ро
бо
ти, - все бу
-
ло би доб
ре!
-
Але во
ни му
сять! То не мо
же
бу
ти!.. - го
во
рив вiн да
ль
ше. -
Хоч би-м мав i пе
реп
ла
ти
ти, все-
та
ки я тiлько ?м не пе
реп
ла
чу,
кiлько ме
нi зис
ку прий
де!
Аж втiм, вiн при
га
дав со
бi, що
вчо
ра пiс
лав Морт
ка, що
би зби
-
рав по Дро
го
би
чi вся
ку го
ло
ту,
всiх не
зай
ня
тих жи
дiв i хрис
ти
-
ян, ро
бiт
ни
кiв i не
ро
бiв, во
до
но
-
сiв, смiт
тя
рiв та гли
на
рiв, що
би
по
обi
цяв ?м доб
ру пла
ту i про
ва
-
див усе те до Бо
рис
ла
ва. Гер
ман
знав доб
ре, що ро
бо
ти з то? го
-
ло
ти не бу
де, вiн хо
тiв тiльки та
-
кою пе
рех
рес
ною шту
кою зла
-
ма
ти упiр бо
рис
лавських ро
бiт
-
ни
кiв. "Се ж i най
лiп
ший лiк на
?х не
ду
гу, - ду
мав вiн, за
ти
ра
ючи
ру
ки з ра
дос
тi. - Як по
ба
чать, що
я мо
жу без них обiй
ти
ся, що маю
сво?х ро
бiт
ни
кiв, то то
дi са
мi
прий
дуть, ще й нап
ро
шу
ва
тись
бу
дуть. Ану
ко, по
ба
чи
мо, чия
возьме!"
Дивний який
сь го
мiн, що йшов
вiд то
ло
ки i зма
гав
ся чим
раз
дуж
че, при
тяг
нув Гер
ма
на до вi
-
к
на. Але дог
ля
ну
ти вiн не мiг нi
-
чо
го, ок
рiм цi
ло? ку
пи за
ля
ка
них
жи
дiв, що спi
ши
ли ву
ли
цею до
йо
го до
му.
-
Се що там та
ко
го? - спи
тав ?х
Гер
ман че
рез вiк
но.
-
Бiйка якась! Б'ються! - вiд
по
-
вi
ли хо
ром жи
ди.
-
Хто з ким б'?ться?
-
Тутешнi ро
бiт
ни
ки б'ються,
але не зна
ти з ким. Якась гро
ма
-
да на
дiй
шла вiд Гу
бич, во
шi не
хо
тять ?х пус
ти
ти до Бо
рис
ла
ва,
ну, i роз
по
ча
ла
ся бiй
ка.
Гомiн три
вав iще хви
лю, а вiд
-
так за
чав по
во
лi при
ти
ха
ти.
-
Гурра! гур
ра! - роз
ляг
лось за
тим у воз
ду
сi. Всi жи
ди, не вик
-
лю
ча
ючи й са
мо
го Гер
ма
на, чо
-
гось поб
лiд
ли i зат
рем
тi
ли, але
нiх
то не ка
зав i сло
ва. Нi
мо i
три
вож
но слу
ха
ли да
лi.
-
Гурра! гур
ра! - роз
да
ва
ли
ся
да
лi ра
дiс
нi кри
ки, але, ок
рiм то
-
го "гур
ра", не мож
на бу
ло нi
чо
го
бiльше ро
зiб
ра
ти.
-
Прошу, па
но
ве, хо
дiть до по
-
кою, по
ра
ди
мось, - ска
зав по до
-
в
гiй мов
чан
цi Гер
ман.
Ледве ввiй
шли жи
ди, лед
ве усi
-
в
ся го
мiн при
вi
тан
ня, аж тут
ство
ри
ли
ся две
рi i впав блi
дий i
за
ля
ка
ний Ле
он Гам
мерш
ляг.
Оде
жа на нiм бу
ла за
по
ро
ше
на, а
де
ку
ди й по
шар
па
на, вiн ди
хав
тяж
ко i, вле
тiв
ши до по
кою, ки
-
нув
ся на крiс
ло, i дов
гий час са
-
пав, нi
чо
го не ка
жу
чи. Жи
ди обс
-
ту
пи
ли йо
го i гля
дi
ли на нього з
ви
ра
зом та
ко? три
во
ги, не
мов се
був вi
щун ?х не
хиб
но? по
ги
бе
лi.
-
Що ста
ло
ся, гос
по
ди бо
же, що
ста
ло
ся? - до
пи
ту
ва
ли во
ни, але
Ле
он неш
вид
ко спро
мiг
ся на
сло
во.
-
Gott soll sie stra
fen! - крик
нув
вiн вкiн
цi, зри
ва
ючи
ся з крiс
ла. -
Во
ни нас усiх ви
рi
за
ти хо
тять,
от що! Роз
бiй
ни
ки змо
ви
ли
ся на
на
шу ду
шу!
-
Як? Що? Чи прав
да? Хто ка
зав?
Вiд
ки зна?те? - го
мо
нi
ли жи
ди,
трем
тя
чи зо стра
ху.
-
Нiхто й ка
за
ти не пот
ре
бу
вав!
- вiд
по
вiв Ле
он. - Сам ба
чу сво
-
?ми очи
ма. Ви
ди
те, як виг
ля
даю!
Чу
ли крик? Все то во
ни! Ох, що
то з на
ми бу
де, що з на
ми бу
де!
-
Я то дав
но ка
зав: пiс
ла
ти по
жан
дар
мiв, най ?х кольба
ми же
-
нуть до ро
бо
ти! - крик
нув один
жид.
-
Що жан
дар
мiв? - поп
ра
вив дру
-
гий. - Що ту по
ра
дять жа
н
дар
ми.
Ту цi
ло? кум
па
нi? вiй
ська тре
ба,
щоб ?х по
ло
ви
ну пе
рест
рi
ля
ла!
-
Але що ж ста
ло
ся? - до
пи
ту
ва
-
ли жи
ди Ле
о
на
. - Роз
ка
зуй
те, як
що бу
ло!
-
Погана рiч, та й го
дi. Ра
нi
се
-
нько вий
шов я на то
ло
ку, жду на
тих ро
бiт
ни
кiв, що ка
зав по
най
-
ма
ти в Дро
го
би
чi. На то
ло
цi вже
?х як то
го гай
во
рон
ня - снi
дан
-
ня! I вiд
ки во
ни тiлько му
ки та
ка
шi дiс
та
ють? Та то па
ру ти
сяч
лю
да, цi
лий день ва
рять та й ва
-
рять, ?дять та й ?дять! То вже не
без то
го, що
би ?м хтось не до
по
-
ма
гав!
Леон за
мовк на хви
лю, що
би
до
да
ти тим бiльшо? ва
ги сво?м
пос
лiд
нiм сло
вам, а пог
ляд йо
го,
об
ле
тiв
ши всю свiт
ли
цю, упав
на Гер
ма
на, кот
рий в за
ду
мi сто
-
яв ко
ло вiк
на i пальця
ми та
ра
ба
-
нив по ши
бi. Мно
гi жи
ди й со
бi-
ж
ту
ди зир
ну
ли, а де
якi аж скри
-
к
ну
ли, не
мов прос
вi
че
нi наг
лою
здо
гад
кою.
-
Невже ж! Не мо
же бу
ти!
-
Або я знаю, - вiд
ка
зав нi
би рiв
-
но
душ
но Ле
он, - здви
га
ючи пле
-
чи
ма. - Знати не знаю, але ка
жу,
що га
даю! - Йо
го по
га
на со
вiсть
ка
за
ла йо
му ба
чи
ти в Гер
ма
нi
сво
го зак
ля
то
го во
ро
га, i вiн
вдо
во
ле
ний був те
пер, що в сер
-
ця сво?х слу
ха
чiв ки
нув iск
ру пi
-
доз
рiн
ня, бу
цiм
то весь бунт ро
-
бiт
ницький - дi
ло Гер
ма
на, пiд
-
ня
те в тiй цi
лi, що
би всiх дрiб
нi
-
ших предп
ри?мцiв, а на
вiть i Ле
-
она са
мо
го, при
пер
ти до стi
ни.
-
Але слу
хай
те ж, що да
лi бу
ло.
Iду я со
бi гос
тин
цем, аж ту ме
нi
на
зуст
рiч цi
ла юр
ба тих го
лод
-
ран
цiв. "Ку
ди?" - пи
та
ють. Я зiб
-
рав
ся на вiд
ва
гу: "А вам що до
то
го?" - ка
жу. "Нам до то
го! - вiд
-
по
вi
ли. - Не ба
чи
те, що ми ту ва
-
р
та, пи
льну
ва
ти ма?мо, щоб нiх
-
то з Бо
рис
ла
ва не ви
хо
див!" -
"Що ви дур
ни
цi пле
те
те, - скрик
-
нув я, - не за
чi
пай
те лю
дей на
се
-
ред до
ро
ги. Нi
чо
го вам не роб
-
лю, дай
те ме
нi спо
кiй!" - "Ну, то
дай
те ж i ви нам спо
кiй, - вiд
ка
-
зу
ють, - вер
нiться со
бi по
доб
ру
до Бо
рис
ла
ва, а ту
ди хо
ди
ти не
вiльно!" Та й, не вда
ючи
ся зо
мною в дальшi роз
мо
ви, за пле
чi
ме
не та й на
зад. Я по
чав шар
па
-
ти
ся, кри
ча
ти, - а во
ни в смiх.
Стис
ли ме
не мов клi
ща
ми, вiдп
-
ро
ва
ди
ли аж до вхо
ду Бо
рис
ла
ва
i пус
ти
ли. "Ов, бi
да", - по
га
дав я
со
бi, а ту сам зму
че
ний, лед
во
ди
хаю. Став я, ози
ра
юся на
зад,
аж ба
чу, йдуть мо? ро
бiт
ни
ки з
Дро
го
би
ча. "Га, - га
даю со
бi, - го
-
с
по
ди то
бi сла
ва, йде по
мiч! З
Бо
рис
ла
ва не пус
ка
ють, але до
Бо
рис
ла
ва, чей же, пус
тять". Та й
iду нап
ро
тив них, аж ра
ду
юся,
що ?х так бо
га
то, бiльше як сто
лю
да! Але ще я не
да
ле
ко уй
шов,
аж ту то
та прок
ля
та вар
та до
них: "Гов! Хто йде?" - крик
ну
ли.
"Доб
рi лю
ди, ро
бiт
ни
ки", - вiд
по
-
вi
да
ють там
тi. "А ку
ди ту iде
те?"
- "От iдем на ро
бо
ту, туй
та
ки, до
Бо
рис
ла
ва". - "Не мож
на!" - "Як
то не мож
на?" - "Так що не мож
-
на. Ви хi
ба по чу
ли на
шо? про
-
сьби, що ми по
си
ла
ли всю
ди
сво
?х лю
дей i про
си
ли, щоб нiх
то
че
рез тих кiлька день не йшов
сю
ди на ро
бо
ту, по
ки ми для
всiх лiп
шо? пла
ти не доб'?мо
ся?"
- "Нi, не чу
ли", - ка
жуть дро
го
-
бицькi. "Ну, то чуй
те ж те
пер, i
про
си
мо вас в доб
рiм спо
со
бi,
ве
р
тай
те на
зад, вiд
ки прий
ш
-
ли!" Ро
бiт
ни
ки по
ча
ли ва
гу
ва
ти
-
ся, де
якi, оче
вид
но, ма
ли охо
ту
вер
та
ти
ся на
зад i по
ча
ли з ти
ми
роз
бiй
ни
ка
ми пе
ре
шiп
ту
ва
ти
ся,
дру
гi знов, хоч, мо
же, i не вi
ри
ли
тiй бе
сi
дi, але бо
яли
ся, що ?х тут
та
ка мно
го
та зiб
ра
ла
ся. До
сить
то
го, що при
хо
дя
ща гро
ма
да
сто
яла, са
ма не зна
ючи, що дi
яти
i що по
ча
ти. Се ви
ве
ло ме
не з
терп
цю. Я ско
чив по
се
ред них i
крик
нув: "Не слу
хай
те ?х бе
сi
ди,
лю
ди! Во
ни роз
бiй
ни
ки, не
ро
би!
Кри
мi
нал ?м бу
де, не бiльша пла
-
та! Хо
дiть до ро
бо
ти, не зва
жай
-
те на них! По вi
сiм шiс
ток ден
но
на кож
до
го, - що вам бiльше пот
-
рiб
но!" Тi сло
ва тро
ха не
мов ого
-
лом
ши
ли всiх. При
хо
дя
щi за
ча
-
ли ру
ша
ти
ся, щоб по
пер
ти
ся на
-
пе
ред. Але то
тi ста
ли ла
вою:
"Стiй
те! Не пус
ти
мо нi
ко
го!" Я
со
бi знов кри
чу: "Да
лi за мною!"
Гар
ми
дер зро
бив
ся, да
лi п'ясту
-
ки по
ча
ли си
па
тись, штур
кан
цi,
а да
лi й ка
мiн
ня. На крик по
наз
-
бi
га
ло
ся ?х ба
га
то, за
ча
ла
ся бiй
-
ка та
ка, що й свi
та не вид
но ста
-
ло. Я й сам не тям
лю, що зо
мною ста
ло
ся. Кiлька ку
ла
кiв за
-
?ха
ло ме
нi то в ли
це, то по
за ву
-
ха, то в по
ти
ли
цю, то ме
жи пле
-
чi, так що я й нес
тя
мив
ся, ко
ли
по
пав в са
мий най
гус
тi
ший
стиск, а вiд
там вит
ру
че
но ме
не
знов на бо
рис
лавську ули
цю. Я
озир
нув
ся, - бiй
ка вже скiн
чи
ла
-
ся, при
хо
дя
щi роз
бi
га
ли
ся вроз
-
сип i пог
на
ли до Гу
бич. Крик, ре
-
вiт: "Гур
ра! гур
ра!" Аж ог
лу
ши
ло
ме
не, i я, ви
дя
чи, що нi
чо
го не
по
рад
жу, вер
нув
ся сю
ди. От та
-
ке-то!
I Ле
он, скiн
чив
ши сво? опо
вi
-
дан
ня, сплю
нув i зак
ляв ще раз
"тим роз
бiй
ни
кам", кот
рi нi з
сього нi з то
го на
ро
би
ли ?м тi
-
лько кло
по
ту i го
то
вi ще й бi
-
льшо? бi
ди на
ро
би
ти. Всi жи
ди
стих
ли на хви
лю, всi роз
ду
му
ва
-
ли над тим, що чу
ли, але нiх
то
не вмiв нi
чо
го при
ду
ма
ти, ок
рiм
од
но
го: жан
дар
мiв i вiй
ська. Тi
-
льки Гер
ман до
сi не мi
шав
ся в ?х
на
ра
ди, а все ще сто
яв ко
ло вiк
-
на i ду
мав. По йо
го на
мор
ще
нiм
чо
лi i твер
до в од
ну точ
ку впер
-
тих очах вид
но бу
ло, що гад
ка
йо
го пра
цю? з нез
ви
чай
ною си
-
лою. Та й справ
дi, дi
ло сто?ло ве
-
ли
ко? роз
ва
ги, хви
ля при
хо
ди
ла
рi
шу
ча, в кот
рiй не мож
на бу
ло
ни
нi ру
чи
ти за завт
ра, в кот
рiй
тре
ба бу
ло доб
ре на
ту
жи
ти ува
-
гу, щоб прой
ти цi
ло че
рез усi
зак
ру
ти
ни во
ро
жо? до
лi.
-
I ще, прок
ля
тi, смi
яли
ся з ме
-
не, - вик
ри
ку
вав по
чер
во
нi
лий
вiд жа
ру Ле
он, - ко
ли по
ба
чи
ли,
як я об
шар
па
ний i об
по
ро
ше
-
ний. Але пос
тiй
те, по
ба
чи
мо ще,
хто бу
де на
пос
лiд
ку смi
яти
ся: чи
ми, чи ви?
"Чи ми, чи ви, - ду
ма
лось i Гер
-
ма
но
iзi, - а рад
ше ска
зав
ши: чи
я, чи ви! Га, що за дум
ка! - i вiн
мах
нув ру
кою, не
мов хо
тя
чи
зло
ви
ти щас
ли
ву дум
ку, кот
ра в
тiй хви
лi блис
ну
ла в йо
го го
ло
вi.
- Отак, отак, се прав
ди
ва до
ро
га,
ту
ди тре
ба йти! Уда
ти
ся мо
же
ду
же лег
ко, а ко
ли удасться, ну,
то
дi й пи
тан
ня не
ма, хто з нас
бу
де смi
яти
ся, чи я, чи ви!"
План во?нний в Гер
ма
но
вiй го
-
ло
вi швид
ко уло
жив
ся, i вiн за
-
раз же вис
ту
пив на
се
ред свiт
ли
-
цi i поп
ро
сив зiб
ра
них о хви
лю
ува
ги.
-
Слухаю ва
ших рад i ди
ву
юся, -
за
чав вiн сво?м зви
чай
ним, рiз
-
ким то
ном. - Жан
дар
ми! Чи жан
-
дар
ми зас
тав
лять ро
бiт
ни
кiв лi
-
з
ти до ям? Нi, по
ареш
ту
ють од
-
них, а реш
ту роз
го
нять, а нам не
бу
де лiп
ше, бо нам не по
ряд
ку
тре
ба, а ро
бiт
ни
кiв, де
ше
вих ро
-
бiт
ни
кiв! Чи не так?
-
Авжеж, що так! - за
го
мо
нi
ли
жи
ди.
-
Вiйсько! - го
во
рив да
лi Гер
-
ман. - Се то са
мо, що й жан
дар
-
ми, тiлько що нам на до
да
ток
усього прий
шлось би кор
ми
ти
йо
го, а по
жит
ку й з нього нi
яко
-
го. Я га
даю, що оба тi спо
со
би
анi до чо
го не зда
лi.
-
Але що ж ро
би
ти, що ро
би
ти?
-
Отож-то й ? пи
тан
ня, що ро
би
-
ти! Я га
даю, що той цi
лий бунт -
то та
ка якась за
раз
ли
ва сла
-
бiсть, на кот
ру ще за
га
ль
но
го
ре
цеп
ту не ви
га
да
но, а мо
же, й
зов
сiм не мо
же бу
ти. Але раз по
-
мо
же се, дру
гий раз те, як до
обс
та
вин. Тре
ба вва
жа
ти, з чо
го
сла
бiсть по
ча
ла
ся, як про
яв
ляв
-
ся, ну, i пiс
ля то
го ра
ду ра
ди
ти.
От ту у нас то пев
на рiч, що пла
-
че
но ?м до
сi, як на ни
нiш
нiй го
-
лод
ний рiк, за
ма
ло.
-
Що? Як? За
ма
ло? - за
го
мо
нi
ли
жи
ди.
-
Мовчiм, - крик
нув нас
мiш
ли
во
Ле
он, - пан Гольдкре
мер хо
че за
-
ба
ви
ти
ся в ад
во
ка
та тих роз
бiй
-
ни
кiв, пев
но, ска
же нам прис
та
-
ти на всi ?х жа
дан
ня i вiд
да
ти ?м
усе, що ма?мо!
-
Я в нi
яко
го ад
во
ка
та ба
ви
ти
ся
не хо
чу, - вiд
ка
зав рiз
ко, але спо
-
кiй
но Гер
ман, - я на
вiть не хо
чу
ба
ви
ти
ся в лi
бе
ра
ла, в яко
го до
вчо
ра ба
вив
ся пан Гам
мерш
ляг,
i не бу
ду тим роз
бiй
ни
кам зах
ва
-
лю
вав нi
яко? "са
мо
по
мо
чi", - я
бу
ду тiлько го
во
рив яко ге
ше
-
фтс
ман, als eia prak
tisc
her Ges
-
ch
a
fts
mann, та й го
дi.
Леон при
ку
сив гу
би на тi сло
ва,
- Гер
ма
но
ва рiз
ка вiдп
ра
ва вко
-
ло
ла йо
го ду
же, але вiн чув, що
не мо
же на не? нi
чо
го вiд
по
вiс
ти,
i мов
чав.
-
Я ще раз ка
жу, - го
во
рив да
лi з
при
тис
ком Гер
ман, - пла
ти
лось
?м за
ма
ло! Ми тут пре
цiнь са
мi
сво?, то ми мо
же
мо до то
го приз
-
на
ти
ся мiж со
бою, ко
ли нам iде
о то, що
би пiз
на
ти при
чи
ну то?
бун
та
цi?. Ад
же ж во
ли не ре
вуть,
як яс
ла пов
нi! Ро
зу
мiв
ся, iн
ша
рiч - приз
на
ти
ся до то
го ту, са
мi
пе
ред сво?ми, а iн
ша рiч - го
во
-
ри
ти щось по
дiб
но
го пе
ред ни
-
ми! То би нас за
рi
за
ло!
-
О, пев
но, пев
но! - скрик
ну
ли
жи
ди, ра
дi з та
ко
го обо
ро
ту Гер
-
ма
но
во? бе
сi
ди.
-
Я се для то
го пiд
но
шу, - го
во
-
рив да
лi Гер
ман, - що
би вас пе
-
ре
ко
на
ти, що ту не
ма нi
яких по
-
с
то
рон
нiх бун
та
рiв i що се рiч
ду
же серй
оз
на та по
важ
на, кот
-
ру тре
ба як
най
швид
ше вти
хо
-
ми
ри
ти, що
би з не? не ви
рос
ло
яке бiльше не
щас
тя.
-
Нащо вже бiльшо
го, як те, що
ось те
пер на нас упа
ло!
-
Е, се ще бай
ка, - вiд
ка
зав Гер
-
ман, - не то ще мо
же бу
ти, ко
ли
не зу
мi?мо швид
ко за
мо
ви
ти бу
-
рю.
-
Але як, як ?? за
мо
ви
ти?
-
Отже ж ту, як ба
чу, в два спо
-
со
би. Оче
вид
но, що во
ни до то?
змо
ви при
го
то
ви
ли
ся, i то доб
ре
при
го
то
ви
ли
ся. Бо зваж
те все!
Бiльша по
ло
ви
на опус
ти
ла Бо
-
рис
лав, по се
лах вис
лан
цi ?х по
-
пiд
мов
ля
ли на
род не йти сю
да
на ро
бо
ту, по
жи
ви со
бi на
ла
ди
-
ли, - од
ним сло
вом, за
без
пе
чи
-
ли
ся. Але, бу
дьте лас
ка
вi, зваж
те
ли
шень, що все те пот
ре
бу? гро
-
шей, ба
га
то гро
шей. А вiд
ки у
них во
ни возьмуться? Прав
да,
ми чу
ли щось, що у них склад
ки
роб
ляться, але що во
ни мог
ли
наск
ла
да
ти? Пев
но, що не
ба
га
-
то. Зна
читься, од
на моя ра
да бу
-
ла би: си
дi
ти нам спо
кiй
но, не
ту
ра
ти
ся до них, не панька
ти ко
-
ло них, а жда
ти, по
ки всi ?х за
па
-
си ви
чер
па
ю
ться. То
дi во
ни пев
-
но прий
дуть са
мi до нас i ста
-
нуть на ро
бо
ту по та
кiй цi
нi, яку
ми ?м по
дик
ту?мо.
Герман при тих сло
вах уваж
но
гля
дiв на ли
ця ок
ру
жа
ючих, щоб
ви
чи
та
ти з них, яке вра
жiн
ня
зро
бить йо
го бе
сi
да. Вра
жiн
ня
му
си
ло бу
ти не ду
же доб
ре, бо
ба
га
то лиць геть по
пе
рек
рив
лю
-
ва
ло
ся, мов вiд гiр
ко? редьки.
-
Та во
но б то доб
ре бу
ло, - ска
-
зав вкiн
цi Ле
он, - жда
ти! Ко
би-
то ми зна
ли, що ?м ни
нi
завт
ра
за
па
сiв не ста
не. Але що, як во
ни
за
без
пе
чи
ли
ся на який тиж
день
або й ще на дов
ше?
-
А вiд
ки ж би у них тiлько гро
-
шей наб
ра
ло
ся? - спи
тав Гер
ман.
-
Хто зна?? - вiд
ка
за
ли де
якi
жи
ди, ззир
нув
ши
ся з Ле
о
ном.
-
А дов
го че
ка
ти нам не мож
на,
- тяг
нув да
лi Ле
он. - Са
мi зна?те,
у нас конт
рак
ти, тер
мi
ни до
бi
га
-
ють до кiн
ця, ро
бо
та му
сить як
-
най
швид
ше кiн
чи
ти
ся, ку
ди ту
че
ка
ти?
-
Га, як так, то ос
тавсь тiлько
дру
гий спо
сiб: вдо
во
ли
ти ?х жа
-
дан
ня.
-
?х жа
дан
ня! - скрик
ну
ли жи
ди
май
же всi в один го
лос. - Нi, нi
-
ко
ли! Рад
ше вiй
сько i жан
дар
ми!
-
Але ж, па
но
ве, - уцитьку
вав ?х
Гер
ман, - ля
ка?тесь тих жа
дань,
не
мов
би во
ни не зна
ти чо
го жа
-
да
ли. Ану-ко, ска
жiть, будьте ла
-
с
ка
вi, кот
рий зна?те, чо
го во
ни
жа
да
ють?
Жиди ста
ли, мов те
ля пе
ред но
-
ви
ми во
ро
та
ми. I справ
дi, в сей
спо
сiб во
ни не зав
да
ва
ли со
бi
до
сi то
го пи
тан
ня. Ро
бiт
ни
ки ви
-
да
ва
лись ?м до
сi тiльки во
ро
гом,
кот
ро
го будь-що-будь тре
ба по
-
бо
ро
ти, але вхо
ди
ти з ни
ми в
який
сь торг, ста
ра
тись ви
ро
зу
-
мi
ти ?х жа
дан
ня - о тiм во
ни до
сi
й не ду
ма
ли. Пер
ший Ле
он здо
-
був
ся на сло
во:
-
Як то не зна?мо? Од
но
го жа
да
-
ють: бiльшо? пла
ти!
-
Ну, се ще хто зна?, що за
бiльшо? пла
ти, - вiд
ка
зав Гер
-
ман. - Чи хо
тять, що
би ?м пiд
бi
-
льше
но пла
ту о п'ять цен
тiв, чи
взад
во? про
ти по
пе
редньо?. Ко
-
ли тiлько так вза
га
лi "бi
ль
ше",
то се ще нi
чо
го страш
но
го, вид
-
но, що мож
на й по
то
р
гу
ва
ти
ся.
Але я ка
жу - на
сам
пе
ред дiз
на
-
тись би нам док
лад
но, чо
го во
ни
жа
да
ють. Мо
же, во
ни й зов
сiм не
то
го хо
чуть або, мо
же, ок
рiм то
-
го, й ще чо
го iн
шо
го хо
чуть? Ад
-
же нiх
то ?х о то не пи
тав
ся!
-
Правда ва
ша, тре
ба спи
та
ти ?х
са
мих, по
чу?мо, чо
го ?м тре
ба! -
за
го
мо
нi
ли жи
ди.
-
Але ко
го ж виш
ле
мо до них в
тiм дi
лi? - пи
тав
ся Гер
ман.
-
Най iде хто хо
че, я не пi
ду, -
ска
зав Ле
он. - Се роз
бiй
ни
ки, ро
-
з
дер
ти го
то
вi чо
ло
вi
ка.
-
Коли ва
ша во
ля зда
ти се дi
ло
на ме
не, - го
во
рив Гер
ман, - то я
ра
до для всiх прий
му на се
бе сей
труд.
-
Добре, доб
ре! - роз
дав
ся го
-
мiн.
-
А ко
ли так, то про
шу пос
лу
ха
-
ти ще ось що. Прий
шла ме
нi на
дум
ку ще од
на рiч, кот
ра, мо
же,
зро
бить ?х по
дат
нi
ши
ми до зго
-
ди. Як ба
чи
мо, на все во
ни при
-
го
то
ви
ли
ся, стра
ви на
ку
пи
ли,
ва
р
ти по
розс
тав
ля
ли, - але о ха
-
ти, пев
но, не пос
та
ра
ли
ся. Ад
же
всi во
ни меш
ка
ють в ва
ших ха
-
тах! А що, як
би ви за
раз, ни
нi ще
всiм ви
по
вi
ли по
меш
кан
ня. По
-
ра вже до
сить хо
лод
на, як на то,
се? но
чi вi
тер схо
пив
ся сто
ко
вий,
сту
де
ний i ду?, - бу
дуть му
си
ли
зяб
ну
ти пiд го
лим не
бом, то за
-
раз по
чу
ють, що не
доб
ре то з на
-
ми вiй
ну про
ва
ди
ти.
-
Воно-то прав
да, - ска
за
ли нес
-
мi
ли
во де
якi жи
ди, - але хто
зна?, чи во
ни схо
тять ус
ту
пи
ти
-
ся? Чи то ?х ще дуж
че не розд
-
раз
нить?
-
Га, по
ба
чи
мо, - ска
зав Гер
ман,
- а стрi
бу
ва
ти, я ду
маю, мож
на!
Ад
же що ту ве
ли
ко
го? Кож
дий
ма? пра
во ви
по
вiс
ти ко
мiр
ни
ко
-
вi ха
ту, ко
ли йо
му спо
до
ба?ться.
-
Ну, стрi
бу?мо, - вiд
ка
за
ли жи
-
ди.
-
А ко
ли так, то пi
де
мо! Пi
ду
там до них, по
чую, чо
го во
ни хо
-
чуть. А по
по
луд
нi, так ко
ло тре
-
тьо?, про
шу вас всiх знов до се
бе,
- по
чу?те, на чiм сто?мо, i бу
де
мо
мог
ли ура
ди
ти на
пев
но, що нам
дi
яти!
З тим жи
ди ро
зiй
шли
ся.
XVII
Узявши ка
пе
люх на го
ло
ву i ле
-
геньку па
лич
ку в ру
ки, пi
шов
Гер
ман до
лi Бо
рис
ла
вом аж iд
то
ло
цi, де бу
ло ро
бiт
ницьке збо
-
ри
ще. Вiн iшов, не
мов нi
чо
го не
ба
ча
чи i нi о що не дба
ючи, аж
по
ки не дiй
шов до ро
бiт
ницько?
вар
ти, що сто
яла на гос
тин
цi.
-
Гов, - скрик
ну
ли на нього вар
-
то
вi, - ку
ди йде
те?
-
Я? До вас iду! - вiд
ка
зав Гер
-
ман.
-
До ко
го, до нас?
-
Хотiв би-м по
го
во
ри
ти з ва
ми
по-доб
ру.
-
О чiм?!
-
О тiм, що час би вам на ро
бо
ту
ста
ва
ти - ча
су шко
да, а ту сто
ячи
та вар
ту
ючи, нi
чо
го доб
ро
го не
вис
то?те.
-
Ми то са
мi зна?мо, що не вис
-
то?мо, - вiд
по
вi
ли де
якi iз вар
то
-
вих, - але що ро
би
ти, ко
ли, з ва
-
ми iнак
ше го
дi до ла
ду дiй
ти.
-
Ну, ну, хто ще зна?, чи го
дi. Ви
нас не зна?те. Ви га
да?те, як
жид, то вже не чо
ло
вiк. А ми та
-
кож лю
ди i зна?мо, що ко
му на
-
ле
житься. Ну, що з ва
ми дов
го
го
во
ри
ти, ска
жу вам поп
рос
ту, -
ад
же ви зна?те, що я за один?
-
Як же не зна
ти, зна?мо!
-
Ну, то ска
жу вам поп
рос
ту, що
ту
теш
нi жи
ди, ви
дя
чи, що си
-
лою з ва
ми не по
ра
ди
ти, пiс
ла
ли
ме
не до вас, що
би зро
би
ти зго
-
ду, ка
за
ли пи
та
ти
ся по
пе
ре
ду
усього: чо
го хо
че
те? чо
го жа
-
да?те?
-
Ну, так, то що iн
шо
го, так, то
ро
зу
мi?мо! - ра
ду
ва
ли
ся ро
бiт
-
ни
ки. - От iдiть ли
шень до он то?
ха
ти, там за
раз зiй
де
ся на
ша ра
-
да, то бу
де
те мог
ли по
го
во
ри
ти.
Один iз вар
то
вих як стiй поп
ро
-
ва
див Гер
ма
на до Ма
тi
?
во? ха
ти,
а дру
гий по
бiг скли
ка
ти поб
ра
-
ти
мiв i про
чих ро
бiт
ни
кiв, щоб
iш
ли ро
би
ти зго
ду. Не
дов
го при
-
й
шлось i жда
ти Гер
ма
но
вi. Поб
-
ра
ти
ми пос
хо
ди
ли
ся, а за ни
ми
й цi
ла юр
ба свят
ку
ючих ро
бiт
-
ни
кiв, кот
рi не тiльки на
пов
ни
-
ли тiс
ну Ма
тi?ву ха
ти
ну, але гус
-
то обс
ту
пи
ли ?? дов
ко
ла, цi
ка
вi,
яка то бу
де зго
да.
В ха
тi по
сад
же
но Гер
ма
на на
ос
ло
нi, а поб
ра
ти
ми i ще де
якi
стар
шi ро
бiт
ни
ки по
за
сi
да
ли ко
-
ло сто
лу, на тап
ча
нi i на при
пiч
-
ку. Ста
сю
ра, най
стар
ший вi
ком,
за
сiв у стар
шiм кiн
цi сто
ла, а
Сень Ба
са
раб, як зви
чай
но, си
дiв
на по
ро
зi пi
до двер
ми.
-
Скажiть же, па
не Гольдкре
-
мер, усiй гро
ма
дi, за чим ви
прий
шли, - ска
зав по
важ
но Ста
-
сю
ра.
-
Ну, чо
го я прий
шов? - пов
то
-
рив Гер
ман, встав з ос
ло
на i гля
-
нув по ро
бiт
ни
ках. - Ме
не при
-
сла
ли жи
ди: що ви га
да
?
те? Чо
-
му не хо
че
те анi са
мi ро
би
ти, анi
дру
гим не да?те?
-
Не мож
на при та
кiй пла
тi, па
-
не Гольдкре
мер, - вiд
ка
зав Ста
-
сю
ра. - За
ма
ло нам пла
ти
те. Лю
-
ди з го
ло
ду мруть.
-
Платимо, що мо
же
мо! - вiд
по
-
вiв Гер
ман. - Як ма?мо вам бi
ль
-
ше пла
ти
ти, ко
ли не мож бi
ль
-
ше? Кепськi ге
шеф
ти - вiд
ки
взя
ти гро
шей? Ми са
мi швид
ко
скап
ца
нi?мо, з тор
ба
ми пi
де
мо.
-
Ну, вже то
го ви нам не го
во
-
рiть! А впро
чiм, па
не Го
ль
д
кре
-
мер, ска
жiть са
мi по щи
рос
тi, що
нас то мо
же об
хо
ди
ти, що у вас
кепськi ге
шеф
ти, як ка
же
те? Чи
для то
го, що ви за сот
нар вос
ку
бе
ре
те не п'ятде
сят, а тiлько со
-
рок i дев'ять ринських, то я маю
мер
ти з го
ло
ду? Як вам кiн
цi до
-
ку
пи не схо
дяться при тiм ге
-
шеф
тi, то ви со
бi йо
го по
киньте,
- мо
же, на ва
ше мiс
це прий
де
дру
гий та
кий, кот
ро
му кiн
цi зiй
-
дуться до
ку
пи. А нi, то се бу
де
зна
ти, що цi
лий той ге
шефт у
нас зов
сiм не вип
ла
чу
еся i йо
го
тре
ба по
ки
ну
ти, а взя
ти
ся до iн
-
шо
го. Але се вже ва
ша рiч! Ро
бiт
-
ни
ка се нi
чо не об
хо
дить. Ви йо
-
му ка
жiть i лiд ора
ти - во
ля ва
-
ша, а тiлько пла
тiть йо
му так,
щоб вiн мiг жи
ти по-людськи!
-
Добре ви то ка
же
те i муд
ро ви
то ка
же
те, - вiд
по
вiв Гер
ман, -
ну, i най бу
де по-ва
шо
му. Не бу
-
дем о тiм го
во
ри
ти. Жи
ди й са
мi
ви
дять, що так да
лi бу
ти не мо
-
же, що тре
ба кож
до
му якось жи
-
ти, - жи
ди та
кож лю
ди! Ска
жiть,
чо
го ви со
бi жа
да?те, що
би-сте
ста
ли знов на ро
бо
ту.
-
Ми та
кож лю
ди, па
не Го
ль
-
дкре
мер, - вiд
ка
зав Ста
сю
ра, - а
не нi
якi роз
бiй
ни
ки, як вам, мо
-
же, зда?ся. Ми не для то
го ро
би
-
мо бун
та
цiю, що
би вас об
дер
ти
або що, але для то
го, що нам так
уже прик
ро прий
шло
ся, що го
дi
бу
ло ви
дер
жа
ти да
лi. То
му-то й
жа
дан
ня на
шi не
ве
ли
кi. От
же,
вва
жай
те, па
не Гольдкре
мер, чо
-
го ми хо
че
мо. По-пер
ше, що
би
ро
бiт
ни
кам пла
та бу
ла вис
ша, а
то: тим, що в яму лi
зуть, - по
два
над
цять шiс
ток, тим, що на
-
вер
ха, - по ринсько
му, а дi
тям -
по вi
сiм шiс
ток.
-
Ну, - ска
зав Гер
ман, - на се мо
-
ж
на би зго
ди
ти
ся. Що да
лi?
-
По-друге, що
би ка
сi?рно
го вiд
ро
бiт
ни
кiв нiх
то нi
яко
го не
брав.
-
I се не ве
ли
ка рiч, ка
сi?рам за
-
ка
жеться, та й не бу
дуть бра
ти.
-
По-трет?, що
би в ра
зi, як яко
-
му ро
бiт
ни
ко
вi при ро
бо
тi лу
-
читься не
щас
тя: смерть, ка
лiцт
-
во чи що, то що
би влас
ти
вець
обов'яза
ний був пла
ти
ти за
шпи
таль i лi
ки, а та
кож ра
ту
ва
-
ти оси
ро
тi
лу ро
ди
ну не
щас
ли
во
-
го хоч че
рез пiв
ро
ку.
-
Гм, i се ще, мо
же би, да
ло
ся де
-
як зро
би
ти. Ну, i ко
нець?
-
Та нi
би ко
нець, а нi
би не ко
-
нець, - ска
зав Ста
сю
ра, - вла
с
ти
-
во, ще са
ме най
го
лов
нi
ше ли
ши
-
ло
ся: що
би ми ма
ли вiд вас по
-
ру
ку, що як раз зро
би
мо зго
ду,
то ви на дру
гий день не зло
ми
те
??.
-
Поруку? - пов
то
рив зди
во
ва
-
ний Гер
ман. - А яку ж вам ма?мо
по
ру
ку да
ти?
-
I се та
кож не та
ка страш
на рiч,
як на око ви
дав
ся. Ми хо
че
мо за
-
ло
жи
ти со
бi ка
су, з кот
ро? би був
для нас по
ря
ту
нок у вся
кiй пот
-
ре
бi. От
же, ми жа
да?мо, що
би те
-
пер, за
ки ма?мо ста
ти на ро
бо
ту,
кож
дий влас
ти
вець вiд кож
до?
ко
ша
ри впла
тив до то? ка
си де
-
сять ринських, а вiд
так щоб
обов'язав
ся так са
мо вiд кож
до?
ко
ша
ри да
ва
ти тиж
не
во по ри
н
-
сько
му. Та й на тiм ко
непь.
Герман сто
яв, вит
рi
щив
ши очi,
i не ба
чив нi
чо
го. Се пос
лiдн?
жа
дан
ня за?ха
ло йо
му мов довб
-
нею в тiм'я. До
сi, чу
ючи скром
нi
i дрiб
нi жа
дан
ня ро
бiт
ницькi,
вiн в ду
шi по
чи
нав уже смi
яти
ся
з ро
бiт
ни
кiв, що зад
ля та
ко? ма
-
р
ни
цi за
чи
на
ли аж цi
лу бун
та
-
цiю. Але те
пер по
ча
ло йо
му про
-
яс
ню
ва
ти
ся. Вiн вiд
ра
зу по
ба
-
чив, до чо
го во
но йде з тим жа
-
дан
ням.
-
Але, що ж вам се за по
ру
ка? -
до
пи
ту
вав вiн, чи
ня
чи
ся, що не
ро
зу
мi? цi
ло? ва
ги ро
бiт
ницько
-
го жа
дан
ня.
-
Се вже на
ша рiч, - вiд
по
вiв
Ста
сю
ра. - Впро
чiм, як са
мi ба
чи
-
те, по
ру
ка не
ве
ли
ка, але що ж дi
-
яти, та
ка вже на
ша бiд
на до
ля,
що й по
ру
ки лiп
шо? ма
ти не мо
-
же
мо.
"Ще й кпить, бес
тiя!" - ду
мав
со
бi Гер
ман i сам не знав, що дi
-
яти з тим жа
дан
ням: чи тор
гу
ва
-
ти
ся, чи прос
то вiд
тя
ти. Але од
-
но i дру
ге ви
да
ва
лось йо
му од
-
на
ко не
без
печ
ним. Швид
ко вiн
на
ду
мав
ся.
-
Нi, не мож
на сього, - ска
зав вiн
рi
шу
че, - та
ко
го жа
дан
ня й не
став
ляй
те, бо не дiс
та
не
те! Ви
-
га
дуй
те яку iн
шу для се
бе по
ру
-
ку!
-
Яку ж ви
га
ду
ва
ти? До
сить нам
се? од
но?. Ко
ли ви га
да?те, що
сього не мож
на, то при
га
дай
те
ви що iн
шо
го, але та
ко
го, що
би
нам нап
рав
ду ру
чи
ло.
-
Я би га
дав, що вам по
вин
но
вис
та
чи
ти на
ше чес
не сло
во.
-
Еге-ге, чес
не сло
во! Зна?мо ми
та
кi чес
нi сло
ва! Нi, вже чес
не
сло
во iн
шим ра
зом, а те
пер зро
-
бiть так, як ми жа
да
?мо. Чес
не
сло
во хi
ба вдо
дат
ку, так бу
де на
-
йлiп
ше.
-
Але, лю
ди доб
рi, - по
чав уго
-
во
рю
ва
ти Гер
ман, - що ви со
бi
га
да?те з та
ки
ми жа
дан
ня
ми?
Ви ду
ма?те, що ви ту якiсь ца
рi
чи са
мов
лад
ни
ки! Не вис
тав
ляй
-
те
ся на смiх! Жа
да?те мно
го, а
не дiс
та
не
те нi
чо
го - то весь Бо
-
рис
лав вас ви
с
мi?!
-
Весь Бо
рис
лав нас вис
мi?? А
хто ж то та
кий той Бо
рис
лав?
Бо
рис
лав, па
ноч
ку, то ми! I на
нас те
пер прий
шла по
ра пос
мi
-
яти
ся над ва
ми! Чи ми дiс
та
не
мо
що, чи не дiс
та
не
мо, се вже по
то
-
му по
ка
же
ся, але на те
пер вiд
сво?х жа
дань не вiдс
ту
пи
мо,
будь-що-будь!
-
Як ва
ша во
ля, - ска
зав Гер
ман,
- я ска
жу влас
тив
цям о ва
ших
жа
дан
нях i при
не
су вам вiд
по
-
вiдь! Бу
вай
те здо
ро
вi?
I вiн кив
нув ?м гор
до го
ло
вою i
вий
шов,
-
А що, са
мi ви
ди
те, - ска
зав по
йо
го ви
хо
дi Бе
недьо, - що доб
ре
ми втра
фи
ли, жа
да
ючи вiд жи
-
дiв вкла
док до на
шо? ка
си. Все
во
ни да
дуть нам те
пер, як при
-
тиск на них, - але се ?м най
тяж
-
ше прий
де
ся. А се по
вин
но нас
нав
чи
ти, що iмен
но на тiм ми
по
вин
нi най
тверд
ше сто
яти. Бу
-
дь-що-будь, дов
го во
ни не мо
-
жуть опи
ра
ти
ся, тре
ба нам тi
ль
-
ко твер
до пос
то
яти за сво?м! Во
-
ни доб
ре зна
ють, що як нам те
-
пер да
дуть з кож
но? ко
ша
ри по
де
сят
цi, то ми за
раз на дру
гий
тиж
день змо
же
мо ?м знов та
ку
са
му бун
та
цiю пiд но
сом зро
би
-
ти!
Мiж тим Гер
ман в тяж
кiй за
ду
-
мi йшов бо
рис
лавською ули
цею.
"Чи чорт який на
ро
зу
мив тих
лю
дей, чи що та
ко
го ста
ло
ся?
Ад
же ж як ?м вiд
ра
зу зго
ри
тiлько гро
шей ски
ну
ти, то се ви
-
не
се кiлька ти
сяч, i во
ни на то
ту
су
му в кож
дiй хви
лi змо
жуть
нам зро
би
ти ще лiп
шу ко
ло
мий
-
ку. А так ?х за
ду
ри
ти, що
би вiдс
-
ту
пи
ли вiд то
го жа
дан
ня, то та
-
кож не вдасться. Чорт би поб
рав
та
ку шту
ку!"
Прийшовши до
до
му, дов
го ще
ду
мав Гер
ман над тим дi
лом i нi
-
як не мiг до
ду
ма
ти
ся до доб
ро
го
кiн
ця. Вже й по
лудн? ми
ну
ло,
на
дiй
шла тре
тя го
ди
на. Юр
бою
ва
лять жи
ди до Гер
ма
но
во
го до
-
му, щоб по
чу
ти вiд нього жа
дан
-
ня ро
бiт
ни
кiв. Але, по
чув
ши ?х, i
свi
ту не ра
дi ста
ли.
-
Нi, не мож
на, не мож
на! - кри
-
к
ну
ли всi в один го
лос. - Се нас
зруй
ну?, се нас з тор
ба
ми ме
жи
ха
ти пус
тить!
-
Га, то ос
та?сь нам од
но: че
ка
-
ти, по
ки ?х за
со
би не ви
че
р
па
-
ються.
-
I сього не мож
на!
-
Та-бо ви як дi
ти, - скрик
нув
гнiв
но Гер
мар. - Нi до
ма ме
не не
ли
шай, нi в по
ле не бе
ри! То що
ж ро
би
ти? Мiр
куй
те са
мi, чи ?
який лiп
ший ви
хiд.
Жиди при
тих
ли.
-
Може би, мож
на де
що ви
тор
-
гу
ва
ти?
-
Нi, не мож
на. Вже я трi
бу
вав, -
i не за
ходь з то
го бо
ку.
-
Га, то най ?х усi чор
ти по
бе
-
руть, ко
ли та
кi - скрик
ну
ли жи
-
ди.
-
I я так ка
жу, - до
дав Гер
ман, -
але з то
го для нас по
мiч не
ве
ли
-
ка,
В тiй хви
лi Ле
он, що мов
чав пiд
час цi
ло? то? пе
ре
пал
ки, при
су
-
нув
ся до Гер
ма
на i шеп
нув йо
му
щось до уха. Гер
ман стре
пе
нув
ся
i на
пiв
ра
дiс
но, а на
пiв
нас
мiш
ли
-
во по
зир
нув на нього.
-
Тiлько ви знов ме
нi не за?ж
-
джай
те з мо?м вчо
раш
нiм лi
бе
-
ра
лiз
мом, - про
шеп
тав вiн, ус
мi
-
ха
ючись. - Що дi
яти? Not bricht
Eisen, а лi
бе
ра
лiзм не за
лi
зо!
"Такi-то ви всi лi
бе
ра
ли, по
ки
та
ним кош
том!" - по
ду
мав со
бi
Гер
ман, але на
го
лос ска
зав:
-
Що ж, ва
ша ра
да не зла! Нам
те
пер о од
но хо
дить: зла
ма
ти
на
ра
зi ?х упiр, а се пев
но, що ?х
тро
ха охо
ло
дить. Ко
би тiлько
уда
ло
ся.
-
Як не вдасться? Му
сить уда
ти
-
ся. Тре
ба тiлько взя
ти
ся по
ряд
-
но.
-
Та що та
ке, що та
ке? - до
пи
ту
-
ва
ли жи
ди. Ле
он кiльком по
чав
шеп
та
ти до уха свiй про
ект, кот
-
рий ми
гом на
по
шеп
ки роз
нiс
ся
по свiт
ли
цi. Нiх
то не ва
жив
ся
вис
ка
за
ти йо
го го
лос
но, хоч усi
зна
ли, що во
ни тут "са
мi сво?".
-
Гурра! се раз про
ект! - скрик
-
ну
ли ра
дiс
но жи
ди. - Те
пер ми ?м
по
ка
же
мо, хто з ко
го нас
мi?ся,
ха-ха-ха! Про
ве
де
мо! Як кiт
ку за
стеб
лом, про
ве
де
мо!..
-
Так, зна
читься, прис
та?те? -
спи
тав Гер
ман, ко
ли уляг
ся ве
-
се
лий го
мiн.
-
Приста?мо, прис
та?мо, - ро
зу
-
мiв
ся, з тою ключ
кою.
-
Коли так, то зби
рай
мо
ся ж всi
ра
зом i хо
дi
мо до них. Усi жа
да
нi
гро
шi тре
ба ?м зло
жи
ти за
раз,
зго
ри, i завт
ра не
хай на ро
бо
ту
ста
ють!
З го
мо
ном ви
ру
ши
ли жи
ди з
Гер
ма
но
во? свiт
ли
цi. Гер
ман ос
-
тав
ся на хви
лю по
за
ду, прик
ли
-
кав Морт
ка i дов
ге
нь
ко щось з
ним ба
ла
кав. Ли
це Морт
ко
ве,
ря
бе i по
га
не, про
яс
ни
ло
ся при
кiн
цi яки
мось зло
дiй
ським ус
мi
-
хом.
-
Добре, па
не, зроб
лю се для
вас, але про
шу вас о по
мiч в там
-
тiй спра
вi. Якiсь по
га
нi вiс
тi до
-
хо
дять ме
не?
-
Не бiй
ся, я за все стою; що в
мо?й си
лi, то зроб
лю для те
бе.
I за сим оба вий
шли до жи
дi
в
-
сько? гро
ма
ди, що, го
мо
ня
чи,
сто
яла на ули
цi. Але го
мiн той
не був уже та
кий без
печ
но ве
се
-
лий, як пе
ред хви
лею. Хо
лод
ний
вi
тер ули
цi охо
ло
див тро
хи й ра
-
дiсть жи
дiв.
-
А хто зна?, чи се вдасться? Ри
-
зи
ко, ри
зи
ко! - нес
лось в гро
ма
-
дi, мов ше
лест зiв'яло
го лис
тя.
-
Га, що ж дi
яти, - ска
зав Гер
-
ман, - ри
зи
ко во
но ?, але у на
шо
-
го бра
та кож
дий крок - ризи
ко,
то вже ри
зи
куй
мо й на тiм кро
цi.
Удасться - то доб
ре, а не вда
сть
-
ся - то ще та
ки свi
ту не ко
нець, i
во
ни нам з рук не вир
вуться.
Громада йшла ули
цею звiльна,
мов в про
це
сi?. Гер
ман пi
шов пе
-
ре
дом до Ма
тi?во? ха
ти, щоб
пер
ший при
нiс ро
бiт
ни
кам ве
се
-
лу для них но
ви
ну. Слух о жи
-
дiвськiй про
це
сi? рух
нув уже по
Бо
рис
ла
вi, - юр
ба ро
бiт
ни
кiв ва
-
ли
ла по
за
ду жи
дiв, а дру
га юр
ба
жда
ла вже про
ти Ма
тi?во? ха
ти.
Але нi
х
то не знав ще, що се все
зна
читься.
-
Ну, що? - спи
тав Гер
ман, ко
ли
ро
бiт
ни
ки в ха
ти
нi за
сi
ли по-
давньому. - На
га
да
лись ви?
-
А що ми ма
ли на
га
ду
ва
ти
ся? -
вiд
по
вiв Ста
сю
ра, - На
ша гад
ка
од
на. От чей вам бог пiс
лав iн
-
ший ро
зум на ду
шу.
-
То зле, що ви та
кi упер
тi, - ска
-
зав Гер
ман. - Але що вже дi
яти?
Та
ке-то на
ше, бiд
них жи
дiв. Ко
-
ли хто з на
ми по пра
в
дi не мо
же
по
ра
ди
ти, то вiн бе
реться на нас
си
лою, бо зна?, що ми про
ти си
-
ли не ус
то?мо. Та
ке й на
ше з ва
-
ми. За
тя
лись ви на сво?м сло
вi - i
нам при
хо
диться ус
ту
пи
ти. Не
прий
шла го
ра до про
ро
ка -
прий
шов про
рок до го
ри.
-
Що, ви прис
та?те? - спи
тав
Ста
сю
ра.
-
Авжеж, що ма?мо ро
би
ти, при
-
с
та?мо! I то ма?те ме
нi за
в
дя
чи
-
ти, - чу?те, лю
ди! Бу
ли мiж на
ми
та
кi, що ра
ди
ли спро
вад
жу
ва
ти
на вас шан
да
рiв, вiй
сько, але я
ска
зав: "Дай
те со
бi з тим спо
-
кiй!" I на
ос
тат
ку по
ба
чи
ли, що я
маю рехт, i прис
та
ли на ва
шi жа
-
дан
ня.
-
На всi?
-
Авжеж, що на всi. Ко
ня без
хвос
та не ку
пу
ють. Ось во
ни
йдуть сю
да всi, що
би вам до рук
туй, на тiм мiс
цi, зло
жи
ти гро
шi
до ва
шо? ка
си. Тiлько те
пер на
-
ше пи
тан
ня: ко
ли ми ма?мо до
то? ка
си пла
ти
ти, то що
би ми
ма
ли й до
зiр над нею.
-
А се
го вам на
що?
-
Як то на
що? Ад
же ж ми пла
ти
-
мо. Ану, як хто розк
ра
де гро
шi?
-
Ну, над тим би ще му
си
ла бу
-
ти ра
да, се ще по
ба
чи
мо.
-
Нехай i так, - ска
зав доб
ро
ду
-
ш
но Гер
ман, - му
си
мо на вас спу
-
с
ти
ти
ся, бо? ну, бо му
си
мо! Але
те
пер при
най
мнi од
но му
си
мо
зна
ти: кiлько гро
шей ни
нi впли
-
не до ка
си i де то
та ка
са бу
де на
-
хо
ди
ти
ся.
Стасюра не мiг на те сам нi
чо
го
вiд
по
вiс
ти. Вiн ви
лiз iз-за сто
ла i
по
чав шеп
та
ти
ся з Се
нем Ба
са
-
ра
бом, з Ма
тi?м i Бе
недьом. Всi
во
ни не зна
ли, що й ду
ма
ти, о
тiй наг
лiй по
дат
ли
вос
тi жи
дiв, а
Сень Ба
са
раб вiд
ра
зу ска
зав, що
бо?ться, чи за тим не кри?ться
який пiдс
туп. Але Бе
недьо, щи
-
рий i доб
ро
душ
ний, ви
бив ?м з
го
ло
ви пi
доз
рiн
ня. Впро
чiм, i са
-
ма рiч не виг
ля
да
ла на пiдс
туп.
Ко
ли б жи
ди хо
тi
ли збу
ва
ти ?х
обi
цян
ка
ми, то що iн
шо
го, але
во
ни пре
цiнь хо
тять да
ва
ти гро
-
шi, а гро
шi - то пре
цiнь не ? нi
чо
-
го фальши
во
го: возьми до рук,
замк
ни до скри
нi - i без
печ
но.
Поб
ра
ти
ми по
да
ли
ся на тi до
ка
-
зи i рi
ши
ли так, що спра
вед
ли
-
вiсть ви
ма
га?, щоб i жи
ди зна
ли,
кiлько вiд них гро
шей до ка
си
впли
ло i де то
та ка
са на
хо
ди
ть
-
ся.
-
Нехай бу
де по-ва
шо
му, - ска
-
зав Ста
сю
ра. - Ви
бе
рiть двох з-
по
мiж се
бе, кот
рi би бу
ли при
склад
цi: при ?х очах гро
шi зло
-
жаться до скри
нi враз iз спи
сом,
хто що дав, при ?х очах скри
ня й
замк
неться, - i так бу
де й да
лi,
кож
до
го ти
ж
ня, до
ки по
то
му лi
-
п
ше не ура
ди
мось, як нам бу
ти з
за
ря
дом ка
си.
Нета?ний про
мiнь ра
дос
тi пе
-
ре
ле
тiв по Гер
ма
но
вiм ли
цi на тi
сло
ва. Ось уже зма
га
ючий
ся го
-
мiн ко
ло ха
ти
ни дав зна
ти про
при
хiд жи
дiв. Ось уже во
ни по
-
ча
ли вхо
ди
ти до ха
ти, до
ти
ка
ю
-
чи ру
кою ка
пе
лю
ха, вi
та
ючи ро
-
бiт
ни
кiв ури
ва
ни
ми "дай бо'".
Гер
ман кiлько
ма сло
ва
ми по-
жи
дiвськи роз
ка
зав ?м, яка ста
ла
умо
ва, i во
ни швид
ко по
ро
зу
мi
-
ли
ся, щоб при склад
цi бу
ли Гер
-
ман i Ле
он. По
ча
ла
ся склад
ка.
Прий
де
во
ля за
пи
су
вав, хто що
да?. На
сам
пе
ред прис
ту
пи
ли
дрi
б
нi влас
тив
цi: тi пла
ти
ли з
квас
ним ви
ра
зом, з охан
ням, де
-
якi тор
гу
ва
ли
ся, дру
гi поп
рос
ту
не
до
да
ва
ли по ри
нсько
му та по
два. Бiльшi влас
тив
цi пла
ти
ли з
жар
та
ми, з при
ти
ка
ми, - де
якi
да
ва
ли по оди
над
цять i по два
-
над
цять ринських, вкiн
цi Ле
он
дав двад
цять, а Гер
ман - аж п'я
т
-
де
сят. Ро
бiт
ни
ки тiльки по
зи
ра
-
ли по со
бi, за ха
тою раз по раз
роз
да
ва
ли
ся ра
дiс
нi кри
ки, - се
ро
бiт
ни
ки вi
та
ли свою пер
шу
по
бi
ду в тяж
кiй вiй
нi за поп
ра
ву
сво?? до
лi. Пер
шу - i пос
лiд
ню
на
ра
зi!
Складка скiн
чи
ла
ся. Пе
ре
чис
-
ле
но гро
шi, ?х по
ка
за
ло
ся звиш
три ти
ся
чi. Сень Ба
са
раб iз по
ро
-
га прок
ри
чав то
ту су
му цi
лiй ро
-
бiт
ницькiй гро
ма
дi. Ра
дiсть бу
ла
без кiн
ця. Гер
ма
на i Ле
она тро
хи
на ру
ках не нес
ли, - во
ни тiльки
всмi
ха
ли
ся, по
чер
во
нi
лi i спо
че
-
нi вiд за
ду
хи, що сто
яла в тiс
нiй,
людьми на
би
тiй ха
ти
нi. Гро
шi
вло
же
но до око
ва
но? скри
ньки,
кот
ра ма
ла сто
яти в Ма
тi?вiй ха
-
тi. Се
ред за
гально? шу
м
но? ра
-
дос
тi жи
ди вiд
да
ли
ли
ся.
-
Гурра! На
ша взя
ла! Гур
ра! -
кри
ча
ли дов
го ще ро
бiт
ни
ки, хо
-
дя
чи тов
па
ми по Бо
рис
ла
вi. Ве
-
се
лi пiс
нi роз
да
ли
ся вiд од
но
го
кiн
ця до дру
го
го.
-
А завт
ра до ро
бо
ти, - го
во
ри
-
ли де
якi, зiт
ха
ючи.
-
Ну i що ж! Не вiк же нам свят
-
ку
ва
ти. Прос
вят
ку
ва
ли три днi,
як ве
ли
код
нi свя
та, хi
ба не до
-
сить? Се був наш прав
ди
вий Ве
-
лик
день!
-
А ви, - го
во
ри
ли де
якi на ра
до
-
щах Ма
тi?вi i Се
не
вi, - па
н
т
руй
те
нам на
шо? ка
си, як ока в го
ло
вi.
Три ти
ся
чi срiб
ла - таж то су
ма!
-
Ану, па
но
ве рiп
ни
ки, наф
та
рi,
ма
зя
рi, чия лас
ка за
раз до ро
бо
-
ти? - го
ло
си
ли по ули
цях над
-
зор
цi. - До ве
чо
ра пiв
шах
ти! Ану,
ану!
Товпа ро
бiт
ни
кiв ва
ли
ла за ни
-
ми.
В Ле
оно
вiй фаб
ри
цi вiд пер
шо?
хви
лi, як зго
да ста
ла, вже го
рi
ла
ро
бо
та. Квап
но дi
ялось Ле
оно
вi.
Вiн хо
тiв завт
ра скi
н
чи
ти цi
лий
ла
ду
нок це
ре
зи
ну, що
би до кiн
-
ця тиж
ня упа
ку
ва
ти i вис
ла
ти до
Ро
сi?. Вiн аж го
рiв з не
тер
пе
ли
-
вос
тi че
рез то
тi днi при
му
со
во
го
свят
ку
ван
ня, а й Шеф
фе
ле
вi бу
-
ло якось не до со
лi. Те
пер же вiн
лед
ве мiг дiж
да
ти
ся зго
ди, а за
-
раз туй-та
ки зак
ли
кав Бе
не
дя i
дру
гих тих, що впе
ред ро
би
ли
на йо
го фаб
ри
цi, i пiс
лав ?х до
ро
бо
ти.
Пiзно вно
чi вер
нув Бе
недьо до
ха
ти. В ха
тi не бу
ло нi
ко
го. Ма
-
тiй та
кож був на ро
бо
тi, - сам
Гер
ман кон
че про
сив йо
го, що
би
ро
бив при йо
го ямi, по п'ятнад
-
цять шiс
ток обi
цяв, i ста
рий Ма
-
тiй на ра
до
щах по
дав
ся. Яма бу
-
ла гли
бо
ка, але бiльша ?? часть
бу
ла за
би
та - наф
ти не бу
ло. За
-
то в гли
би
нi око
ло двад
ця
ти са
-
ж
нiв iшов пер
ший по
верх што
-
лень, о п'ять саж
нiв ниж
че дру
-
гий по
верх, да
лi тре
тiй, в кот
рiм
те
пер ро
би
ло
ся. Яма бу
ла ба
га
та
- штольнi да
ва
ли ден
но око
ло
де
сять сот
на
рiв вос
ку, а та
ких
ба
га
тих ям бу
ло у Гер
ма
на звиш
вi
сiм
де
сят. I Ма
тiй прий
шов з
ро
бо
ти пiз
но вно
чi, зму
че
ний,
лед
ве жи
вий, i ско
ро тiльки до
ха
ти, ки
нув
ся на пос
тiль i зас
-
нув, як ко
ло
да. Вiн i не ба
чив, як
опо
да
лiк за ним на пальцях
скра
дав
ся ву
ли
ця
ми Морт
ко, як
вiн, ко
ли Ма
тiй увiй
шов до ха
ти,
не замк
нув
ши две
рей, вшмиг
-
нув
ся до сi
ней i ску
лив
ся в ку
ти
-
ку, як вкiн
цi, ко
ли Ма
тiй замк
-
нув две
рi, ро
зiб
рав
ся i зас
нув,
ти
хе
сенько вповз до ха
ти, ви
су
-
нув з-пiд пе
чi скриньку з грiш
-
ми, взяв ?? пiд па
ху i по
повз iз ха
-
ти. Нiх
то не ба
чив сього, хi
ба
блi
до
ли
ций мi
сяць, що час вiд
ча
су бо
яз
ко ви
зи
рав iз-за хма
ри.
I нiх
то не чув, як ка
лат
нув де
-
рев'яний за
мок в сi
ня
них две
-
рях, як рип
ну
ли две
рi, як по
чуп
-
кав Морт
ко до
лi ули
цею, - нiх
то
не чув сього, хi
ба хо
лод
ний вi
-
тер, що рiз
ко шу
мiв з ус
то
ку на
Бо
рис
лав, i стог
нав, i за
ви
вав у
кру
тих бе
ре
гах не
да
ле
ко? рiч
ки.
На дру
гий день крик i гвалт
зро
бив
ся в Ма
тi?вiй ха
тi - скри
-
нька, ро
бiт
ницька ка
са, про
па
ла
без слi
ду!
На дру
гий день усi ро
бiт
ни
ки
пiз
на
ли, що во
ни зав
час
но смi
-
яли
ся! Жи
ди стрi
ну
ли ?х з нас
-
мiш
кою, а то й з на
ру
га
ми i пог
-
ро
за
ми. Пла
ту вiд
ра
зу зни
зи
ли
ще ниж
че по
пе
редньо?, а на без
-
сильнi прок
лят
тя i пог
ро
зи об
-
ду
ре
них ро
бiт
ни
кiв вiд
по
вi
да
ли
тiльки смi
хом.
-
А щоб ви зна
ли, дур
нi го?, як з
на
ми во
юва
ти! А де ва
ша ка
са,
га? Ви га
да
ли, що ми нi з сього тi
з то
го бу
де
мо вам ка
су скла
да
-
ти? Пос
тiй
те тро
ха, вип
чи
хай
те
-
ся! Бо
рис
лав - то ми! I ми те
пер
смi?мо
ся з вас!
XVIII
З див
ним яки
мось про
чут
тям
ви
би
рав
ся Ван
-Гехт
з Вiд
ня в до
-
ро
гу до Га
ли
чи
ни. Щось не
мов
го
во
ри
ло йо
му, що в тiм но
вiм,
нез
на
ко
мiм для нього свi
тi жду
-
ть йо
го чи
ма
лi бу
рi i при
го
ди,
жде йо
го чит
ро
хи гри
зо
ти i при
-
к
рос
тi. Але ро
зум i пи
са
ний та
ле
га
лi
зо
ва
ний конт
ракт го
во
ри
-
ли йо
му, що в тiм но
вiм свi
тi жде
йо
го ма?ток i дос
та
ток, i вiн не
мав при
чи
ни не вi
ри
ти сьому
дру
го
му, ви
раз
но
му го
ло
со
вi.
Вибираючися в да
ле
ку i не
пев
-
ну до
ро
гу, вiн по
ду
мав, що при
-
дав
ся б йо
му по
мiч
ник, i гад
ка
йо
го ски
ну
ла за
раз на Шеф
фе
ля.
Де вiн i що з ним ста
ло
ся? Вiн
по
бiг до по
лi
цi?, - там вка
за
ли
йо
му по
меш
кан
ня йо
го ко
ли
ш
-
нього асис
тен
та. Але в по
меш
ка
-
н
нi Ван-Гехт асис
тен
та сво
го не
зас
тав, - вiд кiлькох мi
ся
цiв ви?
-
хав. Ку
ди ви?хав? Сього не зна
ли
на
пев
но, - зна
ли тiльки те, що
ви
?
хав ку
дись nach Po
len. Хоч
Ван-Гехт i не ду
же нак
лiн
ний
був до пi
доз
рiнь, але йо
го зо
с
та
-
но
ви
ло, ку
ди-та
ки nach Po
len мiг
ви?ха
ти Шеф
фель. "А шко
да, що
йо
го не
ма, - ду
ма
лось йо
му, - мiг
би був при ме
нi гар
ний грiш за
-
ро
би
ти!"
Аж ось пе
ред са
мим ви?здом з
Вiд
ня одер
жав Ван-Гехт пи
сьмо
з Ро
сi? вiд од
но
го ви
со
ко
го дос
-
той
ни
ка, - ма
буть, чле
на св. си
-
но
ду, чи що. Дос
той
ник за
пи
ту
-
вав йо
го, що се та
ко
го ста
ло
ся з
йо
го про
ек
том дос
та
ви це
ре
зи
-
ну, i для чо
го на
мi
ри йо
го роз
би
-
ли
ся, i чи, мо
же, вiн про
дав свiй
па
тент "Спiл
цi зем
но
го вос
ку",
кот
ра дав
но вже зро
би
ла з св.
си
но
дом конт
ракт о то
ту дос
та
-
ву, зло
жи
ла 100 000 руб
лiв кав
-
цi? i швид
ко ма? пос
та
чи
ти пер
-
ший ла
ду
нок - 50 000 сот
на
рiв?
Грiм з яс
но
го не
ба не був би так
пе
ре
ля
кав бiд
но
го Ван-Гех
та, як
се дружн? письмо. "А се що та
ко
-
го? - скрик
нув вiн. - Се вiд
ки та
-
ка ка
ра бо
жа на ме
не? Хто смiв,
хто мiг ме
нi се зро
би
ти?" Мов
опа
ре
ний, ки
дав
ся вiн сю
ди i ту
-
ди, не зна
ючи, що дi
яти. Те
лег
-
ра
фiч
но за
пи
тав сво
го до
с
той
-
ни
ка, що
би був лас
кав до
нес
ти
йо
му, з ким сто?ть в ко
нт
рак
тах
то
та "Спiл
ка зем
но
го вос
ку" i вi
-
д
ки на
дi?ться при
сип
ки це
ре
зи
-
ну, але дос
той
ник не вiд
по
вi
дав,
бо, ма
буть, i сам не знав. То
дi
Ван-Гехт по
бiг з ли
стом дос
той
-
ни
ка i з сво?м па
тен
том до про
-
ку
ра
то
рi? дер
жав
но?, звi
ща
ючи ??
о на
мi
ре
нiм на йо
го шко
ду ошу
-
канст
вi. В про
ку
ра
то
рi? ска
за
ли
йо
му: "Доб
ре, ви
най
дiть ошу
-
кан
ця, а мо
же
те бу
ти пев
нi, що
вiн бу
де ука
ра
ний". Ба, ви
най
-
дiть ошу
кан
ця! Ко
би-то вiн знав
йо
го, ко
би знав, де вiн ?! Мов ли
-
хо
рад
кою би
тий, по
бiг Ван-Гехт
до уря
ду цло
во
го i ви?дн
ав роз
-
по
ряд
жен
ня, що
би по при
чи
нi
уза
сад
не
но
го пi
доз
рiн
ня о ошу
-
канст
во всi по
сил
ки зем
но
го
вос
ку, йду
чi з Га
ли
чи
ни до Ро
сi? i
Ру
му
нi? пiд
ля
га
ли док
лад
нiй ре
-
вi
зi?, а ко
ли б мiж ни
ми по
ка
зав
-
ся це
ре
зин, то щоб був прит
ри
-
ма
ний, i яко cor
pus de
lic
ti, вi
дiс
-
ла
ний до про
ку
ра
то
рi? дер
жав
-
но?. Сам сво?м кош
том, не жду
чи
бю
рок
ра
тич
но
го по
ряд
ку, Ван-
Гехт роз
те
лег
ра
фу
вав те роз
по
-
ряд
жен
ня по всiх наг
ра
нич
них
ко
мо
рах, до
да
ючи вiд се
бе обi
-
цян
ку щед
ро? над
го
ро
ди для то
-
го уряд
ни
ка, кот
рий вик
ри? ошу
-
канську по
сил
ку. Так упо
рав
ши
-
ся, Ван-Гехт аж вi
дотх
нув i, шви
-
д
ко зiб
рав
ши
ся, ру
шив в до
ро
гу.
Але дум
ка йо
го, до дна роз
во
-
ру
ше
на, не пе
рес
та
ва
ла вер
тi
ти
-
ся ко
ло од
но
го пи
тан
ня: хто се
мiг ме
нi зро
би
ти? Оче
вид
на рiч,
тiльки двi мож
ли
вос
тi по
ка
зу
ва
-
лись йо
му: або хто-не
будь слу
-
чай
но, не зна
ючи о йо
го па
тен
тi,
ви
най
шов це
ре
зин ок
ре
мо вiд
нього, або Шеф
фель, кот
ро
му
звi
с
ний був йо
го сек
рет, ви
дав
йо
го. I ко
ли пер
ша мож
ли
вiсть,
чим бiльше в не? вду
му
вав
ся,
тим дальшою йо
му по
ка
зу
ва
-
лась, то за
те пi
доз
рiн
ня на Шеф
-
фе
ля щох
ви
лi на
би
ра
ло бiльше
си
ли i прав
до
по
дiб
нос
тi. Нес
по
-
дi
ва
ною а сильною пiд
по
рою то
-
го пi
доз
рiн
ня пос
лу
жи
ло й те,
що вiн чув о Шеф
фе
ле
вiм вiд'?здi
nach Po
len. I Ван-Гехт пос
та
но
-
вив со
бi, ско
ро при?де до Дро
го
-
би
ча, роз
вi
ду
ва
ти бо
ка
ми, чи не
дiз
на
ться де
що про Шеф
фе
ля.
Щастя спри
яло Ван-Гех
то
вi.
При
?хав
ши до Дро
го
би
ча, вiн не
зас
тав Гер
ма
на до
ма, але зас
тав
тiльки кар
точ
ку вiд нього, що
би
був лас
кав пот
ру
ди
ти
ся до фаб
-
ри
ки i ог
ля
ну
ти пе
ре
зи
но
вий вi
-
д
дiл, улад
же
ний пiс
ля йо
го пла
-
ну. Вiн по
?хав до фаб
ри
ки. Там
зас
тав як
раз бу
дов
ни
чо
го, кот
-
рий кiн
чив ус
тав
лю
ван
ня кiт
ла.
Ог
ля
нув
ши пе
ре
зи
но
вий вiд
дiл,
Ван-Гехт вис
ка
зав бу
дов
ни
чо
му
сво? пов
не вдо
во
лен
ня, а що бу
-
дов
ни
чий, скiн
чив
ши сво? дi
ло,
мав са
ме вер
та
ти до Дро
го
би
ча,
то Ван
-Гехт
зап
ро
сив йо
го до по
-
во
зу, на кот
рiм вiн сам при?хав.
По
сi
да
ли. Роз
го
во
ри
ли
ся по до
-
ро
зi. Бу
дов
ни
чий роз
ка
зу
вав
Ван-Гех
то
вi про Бо
рис
лав i про
те, що там учо
ра ви
бух
ли якiсь
не
по
ряд
ки, о кот
рих до
сi нi
чо
го
ще пев
но
го не зна
ти. "Пев
но,
зви
чай
на хлопська не
по
кi
р
ли
-
вiсть, нi
чо
го важ
но
го!" - до
дав
вiн з по
гор
дою. Да
лi пе
рей
шла
бе
сi
да на дру
гi бо
рис
лавськi обс
-
та
ви
ни, на стан вос
ко
во? про
ду
-
к
цi? i вос
ко
во
го рин
ку. З роз
мо
-
ви по
ка
за
ло
ся, що про но
вий це
-
ре
зин бу
дов
ни
чий нi
чо
го ще не
зна?, i Ван-Гехт по
чав ду
ма
ти,
що го
дi бу
де вiд нього що-не
-
будь дiз
на
ти
ся о тiм, чо
го йо
му
тре
ба. Але бу
дов
ни
чий роз
го
во
-
рив
ся i го
во
рив уже, що йо
му
сли
на на язик при
нес
ла.
-
Я вам ка
жу, що цi
ла та шту
ка
не
дов
го пот
ри
ва?, - ба
ла
кав вiн,
- ле
да день, i все по
пе
лом роз
вi
-
?ся, збанк
ро
ту?. Дрi
б
нi влас
тив
-
цi дер
жаться яки
мось чу
дом бо
-
жим, i тре
ба тiлько яко
го-не
-
будь слу
чай
но
го при
пад
ку, щоб
усе те пiш
ло з тор
ба
ми. А й мiж
бiльши
ми влас
тив
ця
ми, ро
зу
-
мi?ся, крiм од
но
го Гер
ма
на Го
-
ль
дкре
ме
ра, не
ма нi од
но
го со
-
лiд
но
го ге
шефтс
ма
на. Усе швiн
-
дель, усе ду
рис
вi
ти! От, про
шу
вас, тут оден з най
ба
гат
ших бу
-
ду? не
дав
но но
ву фаб
ри
ку,
якусь но
во
мод
ну фаб
ри
ку, i, хо
-
тя
чи за
мас
ку
ва
ти
ся, го
во
рить
ме
нi, що се ма? бу
ти па
ро
вий
млин. Да? ме
нi план, - вже й за
-
був, чи?? то ро
бо
ти той план був.
Ну, нi
чо, зир
нув я, вид
жу, що се
наф
тар
ня, а не млин, але га
даю
со
бi: "Ко
ли твоя во
ля, що
би се
був млин, то най то
бi бу
де
млин". А вiн, ду
рень, ско
ро при
пер
ших зак
ла
ди
нах та й за
раз
про
го
во
рив
ся, i ще й ме
не ско
-
мп
ро
мi
ту
вав! Ну, ска
жiть же, чи
мож
на з та
ки
ми людьми со
лiд
не
дi
ло ма
ти?
Ван-Гехта не ду
же за
цi
ка
ви
ло
се опо
вi
дан
ня. Але щоб не по
ка
-
за
ти
ся не
чем
ним i та
ки чи
мось
пiд
дер
жа
ти роз
мо
ву, вiн спи
тав
бу
дов
ни
чо
го:
-
То, ка
же
те, но
во
мод
на якась
фаб
ри
ка? А не мо
же
те ме
нi ска
-
за
ти, що в нiй та
ко
го но
во
мод
-
но
го?
-
Не мо
жу вам то
го ска
за
ти, бо,
як ка
жу вам, бу
до
ви то? я не про
-
ва
див. Але ко
ли ви з тим дi
лом
ближ
че зна
ко
мi, то я вам ска
жу,
яко? сис
те
ми се фаб
ри
ка. Поз
-
вольте, поз
вольте, те
пер со
бi
при
га
дую, план фаб
ри
ки був ро
-
бо
ти яко
гось Ше
ф
фе
ля, - пев
но,
бу
де
те зна
ти йо
го сис
те
му фаб
-
ри
ка
цi??
Ван-Гехт аж зiр
вав
ся з си
дiн
ня,
мов при
шиб
ле
ний наг
лим уда
-
ром елект
рич
но? ба
те
рi?.
-
Шеффеля, ка
же
те!? I що, фаб
-
ри
ка то
та вже го
то
ва?
-
О, дав
но го
то
ва. Ка
жуть, що
ро
бить день i нiч.
-
А влас
ти
вець то? фаб
ри
ки зо
-
ве
ся..?
-
Леон Гам
мерш
ляг.
Ван-Гехт за
пи
сав со
бi iм'я в но
-
тат
цi.
-
А не мо
же
те ме
нi ска
за
ти, - да
-
руй
те, що вам так нап
рик
ря
юся,
- де на
хо
диться то
та фаб
ри
ка?
-
Поконець Бо
рис
ла
ва. От сею
до
ро
гою як по?де
те вдо
ли
ну, по
-
над рi
ку, че
рез он то се
ло, зве
ся
Гу
би
чi, i, не до?здя
чи до Бо
рис
-
ла
ва, на
лi
во, над рiч
кою.
-
Дякую вам. Ме
не ду
же iн
те
ре
-
су? та но
ва сис
те
ма фаб
ри
ка
цi?,
му
шу по?ха
ти ще ни
нi зви
дi
ти
то
ту фаб
ри
ку. Бу
вай
те здо
ро
вi!
Карета зу
пи
ни
лась бу
ла влас
не
пе
ред до
мом бу
дов
ни
чо
го, кот
-
рий з ук
лад
нiс
тю ста
ро
го еле
-
ган
та стис
нув Ван-Гех
та за ру
ку,
вис
ко
чив з ка
ре
ти i пi
шов до
сво
го до
му.
Ван-Гехт доб
ру хви
лю ду
мав,
що йо
му ро
би
ти, а вiд
так ка
зав
вез
ти до Гер
ма
но
во
го до
му на
обiд.
"Нехай i так, - ду
мав вiн сам со
-
бi по до
ро
зi, - те
пер маю йо
го в
ру
ках, не вте
че ме
нi нi
яким спо
-
со
бом!"
XIX
Щасливий, роз
ра
ду
ва
ний i при
-
ст
ро?ний, мов на праз
ник, увiй
-
шов Гот
лiб до свiт
ли
цi, в кот
рiй
си
дi
ла Фан
нi. Се пер
ший раз мав
вiн ба
чи
ти
ся з нею пiс
ля щас
ли
-
во
го улад
жен
ня ?х дi
ла мiж йо
го
ма
тiр'ю а ?? батьком. Вiн iшов,
зем
лi пiд со
бою не чу
ючи: го
ло
-
ва йо
го пов
на бу
ла об
ра
зiв щас
-
ли
во? бу
ду
щи
ни, сер
це пов
не бу
-
ло нес
ка
зан
но? нам'?тнос
тi, нев
-
га
си
мо
го жа
ру. Якою-то вiн зас
-
та
не ??? Як во
на лю
бо ус
мiх
не
-
ться йо
му на
зуст
рiч, як, гi
ре
чу
-
до
во рум'янi
ючись, впа
де в йо
го
об
нят
тя, по
хи
лить прек
рас
ну
го
лов
ку на йо
го пле
че, як вiн бу
-
де цi
лу
ва
ти, пес
ти
ти, го
лу
би
ти
??! Все те, мов ро
же
вi, за
па
ху
щi
блис
ка
ви
цi, стрi
ля
ло в йо
го уявi,
i вiн не йшов, а ле
тiв, зем
лi пiд
со
бою не чу
ючи, що
би як
най
-
швид
ше по
ба
чи
тись з нею.
Але що се? Ось во
на сто?ть при
вiк
нi, пле
чи
ма до две
рей, з го
ло
-
вою, опер
тою о ши
бу, i чи не чу?
йо
го при
хо
ду, чи не хо
че обер
-
ну
ти
ся. На нiй сук
ня з яко
гось
сi
ро
го шов
ку, хоч до
ро
га, а все ж
якось так бу
ден
но виг
ля
да?: анi
од
на скин
дяч
ка, анi нi
який бли
-
с
ку
чий ме
та
ле
вий стрiй, кот
рi
во
на так лю
бить, - нi
що не по
ка
-
зу?, що во
на чо
гось на
дi?ться хо
-
ро
шо
го, ра
дiс
но
го, праз
нич
но
го.
Ти
хенько вiн наб
ли
зив
ся до не?,
взяв ?? за пле
че i на
хи
лив
ся, щоб
по
цi
лу
ва
ти в ли
це, ко
ли ра
зом
вiдс
ко
чив, мов опа
ре
ний, по
ба
-
чив
ши, як ряс
нi сльози пли
ли з
?? очей, i по
чув
ши рiв
но
час
но-??
при
ду
ше
нi, хли
пан
ням пе
ре
ри
-
ва
нi сло
ва:
-
Iди геть!
-
Се що та
ко
го? Фан
нi, що то
бi
ста
ло
ся? Фан
нi, сер
це мо?, чо
го
ти пла
чеш?
-
Iди геть, не го
во
ри до ме
не!
-
Як то не го
во
ри
ти? Що ж се
та
ко
го? Чи вже я то
бi та
кий не
-
на
вис
ний, та
кий огид
ний, що й
пог
ля
ну
ти не хо
чеш на ме
не,
Фан
нi?
I вiн знов по
ло
жив сво? ру
ки на
?? пле
чi, стис
ка
ючи ?х ле
генько.
Фан
нi ще дуж
че зап
ла
ка
ла, але
не обер
та
ла
ся.
-
Iди геть! Хi
ба ж не зна?ш, що
нам роз
лу
чи
ти
ся тре
ба, що нам
з то
бою не бу
ти?
-
Нам? Роз
лу
чи
ти
ся? Се ти що
го
во
риш, Фан
нi? Ти не
ду
жа, чи
що та
ко
го? Нам не бу
ти з то
бою?
Хто се смi? ка
за
ти?
-
Мiй батько!
-
Твiй батько? А се ко
ли? Ад
же
не
дав
но, по
зав
чо
ра, вiн дав сво?
сло
во мо?й ма
те
рi, - хi
ба ж вiн
мiг взя
ти на
зад сво? сло
во?
Фаннi ми
мо
во
лi обер
ну
ла
ся,
слу
ха
ючи йо
го слiв, - во
на й са
ма
не зна
ла, що се зна
читься.
-
Але ж про
тив
но, Гот
лiб, iмен
-
но тво?й ма
те
рi мiй батько ка
-
зав, що не дасть ме
не за те
бе, що
ма? зо мною якiсь iн
шi ви
ди.
-
Але ж ма
ти зов
сiм про
тив
но
ка
за
ла ме
нi!
-
А я то
бi ка
жу прав
ду, я все чу
-
ла!
-
То моя ма
ти ошу
ка
ла ме
не?
-
Вона, мо
же, так тiлько? що
би
ти не тур
бу
вав
ся?
-
Господи, то во
но й справ
дi
так? Нi, се не мо
же бу
ти! Що я
ви
нен тво
му батько
вi, що ти йо
-
му вин
на, Фан
нi, що вiн хо
че нас
живих за
ри
ти в мо
ги
лу?
-
Я не знаю, Гот
лiб!
-
Але нi, нi, нi, - i при тiм вiн з
лю
тос
тi туп
нув но
гою, - се не
мо
же бу
ти! Я не дам з со
бою гра
-
ти, мов з ко
тя
тем. Я не ко
тя,
Фан
нi, я - вовк, я вмiю ку
са
ти!
Вiн по
чер
во
нiв, як бу
ряк, йо
го
очi по
ча
ли за
ли
ва
ти
ся кро
в'ю,
лю
тiсть за
та
му
ва
ла йо
му дух.
Фа
н
нi ди
ви
ла
ся на ньо
го, мов на
свя
то
го. Нi
ко
ли вiн не ви
дав
ся
?й та
ким хо
ро
шим i при
над
ним,
як в тiй хви
лi ди
ко? лю
тос
тi.
По хви
лi пе
ре
диш
ки Гот
лiб го
-
во
рив да
лi вже тро
хи ла
гi
д
нi
ше:
-
Але ска
жи ти ме
нi, бо
га ра
ди,
Фан
нi, че
рез що твiй ба
тько не
хо
че да
ти те
бе за ме
не?
-
Не знаю, - вiд
по
вi
ла Фан
нi. -
Ме
нi зда?ться, що вiн ма? який
-
сь гнiв на тво?х ро
ди
чiв.
-
А ти, Фан
нi, ти, - i вiн з ди
ким
жа
ром вдив
лю
вав
ся в ?? очi, -
ти? чи пiш
ла би за дру
го
го, як
-
би твiй батько ка
зав то
бi?
-
Готлiб, як мо
жеш ти так пи
та
-
ти ме
не? Ти ж зна?ш, я вип
ла
ка
-
ла б сво? очi з жа
лю за то
бою, я
вмер
ла би швид
ко, але про
ти ба
-
тько
во? во
лi не пiш
ла б.
-
Так ти ме
не лю
биш?
-
Готлiб! - I во
на впа
ла в йо
го
об
нят
тя. Жаль i гро
зя
ча роз
лу
ка
до
да
ва
ли си
ли ?х пес
то
щам, сльо
-
зи до
ли
ва
ли жа
ру ?х по
цi
лун
кам.
-
Але якi ви
ди мо
же твiй батько
ма
ти з то
бою, Фан
нi?
-
Або я знаю! Ад
же зна?ш, мiй
батько бо
га
тий, ма? зв'я
з
ки з
уся
ки
ми куп
ця
ми та бан
кi
ра
ми,
- мо
же, хо
че ме
не вiд
да
ти за кот
-
ро
го з них.
-
Прокляте бо
гатст
во! - ворк
-
нув крiзь зу
би Гот
лiб.
-
Я би во
лi
ла, що
би мiй батько
був бiд
ний, - ска
за
ла су
мо
ви
то
Фан
нi, - то
дi вiн пот
ре
бу
вав би
лас
ки тво
го батька i з ра
дiс
тю
вiд
дав би ме
не за те
бе.
Очi Гот
лi
ба за
iск
ри
ли
ся при
тих сло
вах дiв
чи
ни. Вiн крiп
ко
стис
нув ?? ру
ку, так, що во
на аж
скрик
ну
ла.
-
Добре мо
виш, Фан
нi, - ска
зав
вiн рi
шу
че, - i я так ка
жу! Бу
вай
здо
ро
ва!
-
Куди йдеш?
-
Не пи
тай! Я пос
та
ра
юсь усу
ну
-
ти всi за
ва
ди, що сто
ять в до
ро
зi
на
шо
му щас
тю! Ти му
сиш бу
ти
мо?ю, а хоч би ту?
Вона не до
чу
ла йо
го слiв. Мов
гро
мо
ва хма
ра, ви
бiг вiн з Ле
-
оно
во
го до
му, i в бiд
но? Фан
нi
три
вож
но стис
ка
ло
ся сер
це.
-
Що вiн хо
че зро
би
ти? - про
-
шеп
та
ла во
на. - Вiн та
кий би
ст
-
рий i пал
кий, вiн так га
ря
че i бе
-
з
пам'ятно лю
бить ме
не, що го
-
тов на
ро
би
ти яко
го ли
ха. Гос
по
-
ди, хо
ро
ни йо
го!
А Гот
лiб, вий
шов
ши на ули
цю,
став на хви
лю, не
мов роз
ду
му
-
ючи, ку
ди йти. Да
лi стре
пе
нув
ся
i пог
нав до
до
му.
-
Мамо! - скрик
нув вiн, впа
да
-
ючи до ма
те
ри
но
го по
кою. - По
-
що ви оду
ри
ли ме
не?
-
Як, ко
ли?
-
Пощо ви ска
за
ли, що Ле
он
при
рiк вiд
да
ти свою доньку за
ме
не?
-
Або що, не хо
че?
-
Адже ж вiн i вам ка
зав, що не
хо
че? Чи нi?
-
Та так. По
га
нець вiн, син
ку, я
то
бi дав
но ка
за
ла, щоб ти з ни
-
ми не за
хо
див
ся! - Все те го
во
ри
-
ла Риф
ка, мов сон
на, мов iз яких
не
яс
них сто
лiт
нiх спо
ми
нок. Але
Гот
лi
ба то
та сон
ли
вiсть ви
ве
ла
з терп
цю. Вiн туп
нув но
гою, аж
вiк
на за
б
ри
нi
ли, i крик
нув:
-
Мамо! Раз я вам ка
зав, щоб ви
го
во
ри
ли зо мною по-ро
зум
но
-
му! Раз я вам ска
зав, що люб
лю
Ле
оно
ву доньку i що во
на му
-
сить бу
ти мо?ю, тож не го
во
рiть
ме
нi нi
чо про
тив не?! Ро
зу
мi?те
чи нi?
Рифка трем
тi
ла всiм тi
лом вiд
тих грiз
них слiв, кот
рих зна
чен
-
ня во
на лиш че
рез по
ло
ви
ну ро
-
зу
мi
ла, i, мов при
ча
ро
ва
на, не
зво
ди
ла очей з йо
го ли
ця.
-
Та доб
ре, син
ку, доб
ре, але чо
-
го ж ти вiд ме
не хо
чеш?
-
Я хо
чу, щоб Фан
нi бу
ла мо?ю.
-
Та що ж, ко
ли той по
га
нець не
хо
че да
ти ?? за те
бе.
-
Мусить, ма
мо!
-
Мусить? А як же ти йо
го вси
-
лу?ш?
-
Отож о тiм я хо
тiв з ва
ми по
-
ра
ди
ти
ся, ма
мо.
-
Зо мною? Що ж я то
бi в тiм по
-
рад
жу? Ти, син
ку, ма?ш свiй ро
-
зум, лiп
ший, нiж мiй, радь со
бi
сам!
-
А так, ви розг
нi
ва
ли Ле
она, вi
-
допх
ну
ли йо
го, а те
пер "радь со
-
бi сам"! Вид
жу, вид
жу, як ви ме
-
не лю
би
те!
Рифка зах
ли
па
ла, мов ма
ла ди
-
ти
на:
-
Синку, син
ку, лиш то
го ме
нi
не ка
жи! Все, що хо
чеш, лиш то
-
го ме
нi не ка
жи, що я те
бе не
люб
лю.
-
Ба, як же маю не ка
за
ти, ко
ли
ви всьому мой
ому ли
ху вин
нi, а
те
пер i по
ра
ди
ти не хо
че
те, як з
то
го ли
ха ви
пу
та
ти
ся.
Бiдна Риф
ка би
ла
ся, мов ри
ба в
са
ку. Во
на так ра
да бу
ла по
ду
ма
-
ти i при
ду
ма
ти щось ду
же, ду
же
муд
ро
го для сво
го си
на, але ??
не
ду
жi, над
ло
ма
нi i блуд
нi дум
-
ки мi
ша
ли
ся i роз
ла
зи
ли
ся без
ла
ду i скла
ду, - во
на при
би
ра
ла
ти
ся
чi рад, од
ну за дру
гою, i, не
вис
ка
зав
ши нi
чо
го, вiд
ки
да
ла ?х,
ви
дя
чи, що всi тi ра
ди бе
зум
нi i
зов
сiм не ве
ду
чi до цi
лi.
-
Ти, ти, син
ку, пi
ди до нього i
про
си йо
го? або нi, лiп
ше на
мов
де
яких рiп
ни
кiв, щоб йо
го доб
ре
ви
би
ли? або ще нi, най
лiп
ше би
бу
ло тру
ти
ти то
го по
ган
ця де з
мос
та в во
ду, - або нi, - ох, що то
я хо
тi
ла ска
за
ти?
-
Дурнi ви, ма
мо!
Рифку вра
ду
ва
ло те сло
во, во
но
зня
ло з не? страш
ний тя
гар - ду
-
ман
ня.
-
А ви
диш, син
ку, я то
бi то ка
за
-
ла, що я нi
чо путнього не при
ду
-
маю, бо я дур
на, син
ку, ду
же ду
-
р
на, як стовп, як ту
ман вi
сiм
над
-
ця
тий! Ох, моя го
ло
во, моя бiд
-
на, дур
на, не
тя
му
ща го
ло
во! - I
Риф
ка тяж
ко за
ри
да
ла, са
ма не
зна
ючи чо
го.
Нараз во
на стре
пе
ну
ла
ся, жи
вi
-
ша iск
ра заб
лис
ла в ?? оцi.
-
Слухай, син
ку, що я при
ду
ма
-
ла!
-
Що та
ке?
-
Вiн ка
зав, що ма? iн
шi ви
ди з
донькою, - пев
но, за бо
га
ча яко
-
го хо
че ?? да
ти.
-
А пев
но.
-
Якби вiн був бiд
ний, то дав би
доньку за те
бе.
-
А пев
но.
-
Ну, а хi
ба ж то та
ка ве
ли
ка рiч
з бо
га
ча зро
би
ти бiд
но
го?
-
Невелика.
-
I я так ду
маю. Пi
ди вно
чi i пiд
-
ло
жи огонь пiд йо
го кля
ту фаб
-
ри
ку, все йо
го бо
гатст
во за го
-
ди
ну з ди
мом пi
де - i до
нь
ка йо
-
го бу
де тво?ю!
Готлiбовi очi за
ярi
ли
ся рi
шу
-
чим ог
нем.
-
Добре ка
же
те, ма
мо! I я сам
так га
даю. Дя
кую вам!
I вiн по
бiг з по
кою, ос
та
вив
ши
Риф
ку са
му з ?? дум
ка
ми. Во
на
зра
зу си
дi
ла без
сильна, втом
ле
-
на нез
ви
чай
ною пра
цею ду
мок,
си
дi
ла i всмi
ха
ла
ся, що ось яку
то муд
ру ра
ду да
ла во
на си
но
вi.
Ли
це ?? в тiй хви
лi ма
ло ви
раз
то
го iдi
ота, що ре
го
четься, вiд
-
тяв
ши го
ло
ву сво
му люб
ле
но
му
ко
то
вi. Але не
дов
го три
вав той
iдi
отич
ний су
по
кiй. Нi вiд
си нi
вiд
ти на
ле
тi
ла яс
нi
ша хви
ля -
Риф
цi ра
зом яс
но ста
ло, в яку
без
дон
ну про
пасть попх
ну
ла во
-
на сво
го си
на, ?й ра
зом по
ка
за
-
ло
ся, що ?? син пiдк
ра
да?ться з
зас
вi
че
ним вiх
тем пiд який
сь ви
-
со
кий тем
ний бу
ди
нок, що пiд
-
па
лю? йо
го, втi
ка?, йо
го лов
-
лять, б'ють, ку
ють в кай
да
ни,
вки
да
ють в якусь гли
бо
ку-гли
-
бо
ку пiд
зем
ну вог
ку яму, - i во
на
в стра
шен
нiй роз
пу
цi вхо
пи
ла
ся
за го
ло
ву обо
ма ру
ка
ми i, ми
ка
-
ючи на со
бi во
лос
ся, скрик
ну
ла:
-
Мiй си
ну! Мiй си
ну! Вер
ни
ся!
Але Гот
лiб був уже да
ле
ко i не
вер
нув
ся.
XX
I знов поб
ра
ти
ми зiй
шли
ся на
на
ра
ду в Ма
тi?вiй ха
тi. Мов з
хрес
та зня
тi, схо
ди
ли
ся во
ни,
мов роз
би
тi, за
сi
да
ли во
ни на
ла
вах, з по
хи
ле
ни
ми очи
ма, не
смi
ючи зир
ну
ти один на од
но
го,
не
мов то во
ни бу
ли вин
нi то
му
не
щас
тю, кот
ре пос
тиг
ло цi
лу
ро
бiт
ницьку гро
ма
ду. А вже й
най
дуж
че по
дав
ся Бе
недьо. По
йо
го впа
лих, по
мут
нi
лих очах,
по йо
го по
жовк
лiм, аж зе
ле
нiм
ли
цi, по йо
го над
ло
ма
нiй, по
хи
-
ле
нiй пос
та
вi, по без
сильно об
-
вис
лих ру
ках вид
но бу
ло, що вся
си
ла йо
го жиз
нi пiд
тя
та, що ус
-
мi
ху не бу
де вже на тих зiв'ялих
ус
тах, що вiн жв? вже не
мов чу
-
жим, по
зи
че
ним жит
тям, що ро
-
бiт
ницьке не
щас
тя вби
ло, роз
-
да
ви
ло йо
го. Кiлько вiн пе
ре
тер
-
пiв в тих двох днях! З яким бо
-
лем ви
ри
вав вiн iз сво
го сер
ця
од
ну за дру
гою зо
ло
ту на
дiю!
Пер
ша хви
ля, ко
ли во
ни з Ма
тi
-
?м по
ба
чи
ли, що две
рi не
замк
-
ну
тi, а вiд
так, мов якою зло
вi
-
щою ру
кою пер
тi, пе
ре
ко
на
ли
ся,
що скриньки не
ма, то
та пер
ша
хви
ля - то бу
ла, пе
в
но, най
тяж
-
ча, най
ст
раш
нi
ша хви
ля в йо
го
жит
тi. Всi си
ли ра
зом опус
ти
ли
йо
го, все тi
ло так i зас
ти
ло на
мiс
цi, вся пам'ять по
гас
ла, вiн
сто
яв, мов паль, i не мiг по
во
рух
-
ну
ти
ся. Звiльна ажень вер
ну
ла
йо
го пам'ять, щоб тим тяж
че му
-
чи
ти йо
го. Що ска
жуть ро
бiт
ни
-
ки? Що ска
жуть поб
ра
ти
ми? Чи
не бу
де най
пер
ша ?х дум
ка та
ка,
що оба во
ни, пiд
куп
ле
нi жи
да
ми,
ви
да
ли ?м ка
су? То
та страш
на
дум
ка ог
нем па
ли
ла йо
го сер
це.
"I во
но зов
сiм лег
ко мо
же бу
ти, -
ше
п
тав йо
му який
сь зло
рад
ний,
упер
тий го
лос, - ад
же два нас у
ха
тi, ви
ло
му не
ма нi
яко
го, слi
ду
нi
яко
го, оче
вид
на рiч, що взя
то
скриньку при нас на на
шiм свi
-
до
мi! I я - зрад
ник! Я, що цi
ле
сво? жит
тя, цi
лу свою ду
шу вло
-
жив в то
ту спра
ву, я мав би при
-
чи
ни
ти
ся до ?? оба
лен
ня!.." I хоч
то
го ж та
ки дня Морт
ко сам, го
-
лос
но ре
го
чу
чись, приз
нав
ся пе
-
ред Ма
тi?м i пе
ред дру
ги
ми ро
-
бiт
ни
ка
ми, що се вiн вик
рав ка
-
су, що во
на на
хо
диться в да
ле
ко
без
печ
нi
шiм схов
ку у Гер
ма
на i
що "хто хо
че, най мя йде скар
-
жи
ти, то ще сам пi
де до дi
ри за
не
доз
во
лен? склад
ки", - то вiд
сього приз
нан
ня не по
лег
ша
ло
Бе
недьовi. Дум
ка йо
го ви
на
хо
-
ди
ла чим
раз i чим
раз но
ве тер
-
ня, кот
рим мог
ла все на
но
во ра
-
ни
ти сво? влас
нi кри
ва
вi ра
ни.
Хто ба
чив йо
го пiд час ро
бiт
ни
-
ць
ко? змо
ви, охо
чо
го, нев
то
ми
-
мо
го, ра
дiс
но
го, все за
ду
ма
но
го i
все го
то
во
го ра
ди
ти дру
гим i до
-
да
ва
ти вiд
ва
ги, а хто ба
чив йо
го
те
пер, нуж
ден
но
го, ску
ле
но
го,
трем
тя
чо
го, - той був би по
ду
-
мав, що се або не той чо
ло
вiк,
або що вiн пе
ре
був яку тяж
ку
не
ду
гу. I Бе
недьо справ
дi пе
ре
-
бу
вав тяж
ку не
ду
гу, з кот
ро? -
сам вiн те ба
чив - ви
хо
ду для
нього не бу
ло.
Не мен
ше по
да
ли
ся й дру
гi поб
-
ра
ти
ми, особ
ли
во Ма
тiй i Ста
сю
-
ра. Тiльки бра
ти Ба
са
ра
би не
змi
ни
ли
ся i, ба
чи
лось, не ду
же
су
му
ва
ли. Ба, що бiльше, на ?х
ли
цях вид
нi
лось щось не
мов по
-
та?на ра
дiсть, не
мов оце спов
ня
-
лось те, чо
го во
ни дав
но до
жи
-
да
ли.
-
Що ж, поб
ра
ти
ми, - ска
зав Ан
-
д
русь по хви
лi важ
ко? мов
чан
ки,
- наш крас
ний сон скiн
чив
ся, ро
-
з
буд
же
но нас!
Нiхто не вiд
зи
вав
ся на тi сло
ва.
-
Що су
му
ва
ти, брат
тя, - за
го
во
-
рив знов Анд
русь, i го
лос йо
го
ста
вав
ся чим
раз м'якший, - сум
не по
мо
же. Що впа
ло, то про
па
-
ло, i во
но, вiр
те ме
нi, му
си
ло так
прий
ти! З на
ши
ми жи
да
ми та
-
ким спо
со
бом не по
ра
ди
мо, я то
з са
мо
го по
чат
ку ка
зав. Не та
кий
во
ни на
род, що
би мож
на з ни
ми
вда
ти по
доб
ру! I то ве
ли
ке дi
ло,
що ми та
ко
го до
ка
за
ли, як оте?
пе
ред кiлько
ма дня
ми! А се во
ни
би чи те
пер, чи в чет
вер та
ки
зро
би
ли. Нi
що нам те
пер i ду
ма
-
ти о тiм, що
би пос
ту
па
ти з ни
ми
так, як до
сi!
-
Так що ж дi
яти, - не то ска
зав,
не то зой
кнув Бе
недьо, - нев
же
ж опус
ти
ти зов
сiм ру
ки i зда
ти
-
ся на ?х лас
ку?
-
Нi, i ще раз нi! - жи
во пiд
хо
пив
Анд
русь. - Нi, поб
ра
ти
ми, на
ша
вiй
на з жи
да
ми iно що за
ча
ла
ся,
але ще зов
сiм не скiн
чи
ла
ся. Се
до
сi - то був тiлько жарт, те
пер
нас че
ка? пра
в
ди
ва, ве
ли
ка, га
-
ря
ча бит
ва!
В сло
вах Анд
ру
ся бу
ло тiлько
си
ли, тiлько жа
ру i зав
зят
тя, що
всi ми
мо
во
лi ззир
ну
ли
ся на ньо
-
го.
-
Так, те
пер нам тре
ба по
ка
за
-
ти, що й жи
ди зав
час
но смi
ю
ть
-
ся з нас, що Бо
рис
лав - то та
ки
ми, ро
бу
чi лю
ди! Те
пер ми по
ба
-
чи
ли, що доб
рим спо
со
бом з ни
-
ми во
юва
ти го
дi, стрi
бу?мо ж не
так!
-
Ми й до
сi, Анд
ру
сю, не? не
зов
сiм доб
рим спо
со
бом во
юва
-
ли. Во
ни вiдп
ла
ти
ли нам тiлько
зуб за зуб.
В тих бо
лю
щих сло
вах був та
-
кий ост
рий, гли
бо
кий за
кид, що
Сень Ба
са
раб, кот
рий, пи
ка
ючи
люльку, си
дiв на по
ро
зi, зiр
вав
ся
на рiв
нi но
ги й пос
ту
пив па
ру
кро
кiв до Бе
не
дя.
-
Не ви
по
ми
най, не ви
по
ми
най
ми
ну
ло
го, Бе
не
дю! - ска
зав вiн з
при
тис
ком. - Ад
же сам ти зна?ш,
що без тих не
чи
с
тих гро
шей i
твоя чис
та вiй
на не бу
ла б мог
ла
за
ча
ти
ся.
-
Я не ви
по
ми
наю нi
ко
му нi
чо
-
го, - смир
но вiд
ка
зав Бе
не
дьо, - я
знаю сам, що так му
си
ло бу
ти,
що та
ка вже на
ша не
щас
ли
ва до
-
ля, що тiлько неп
рав
дою з неп
-
рав
ди му
си
мо ви
до
бу
ва
тись,
але, поб
ра
ти
ми мо?, вiр
те мо
му
сло
ву, - чим мен
ше неп
рав
ди бу
-
де на ру
ках на
ших, тим пев
нi
ша
бу
де на
ша до
ро
га, тим бор
ше
по
бо
ре
мо ми сво?х во
ро
гiв!
-
Ба, як
би-то во
ро
ги так
же так
са
мо ду
ма
ли i так
же чес
но з на
-
ми пос
ту
па
ли, то то
дi, пев
но, й
ми му
си
ли б ?м до
рiв
ня
ти, а то й
ви
пе
ре
ди
ти ?х! - ска
зав Анд
русь.
- Але те
пер, ко
ли прав
да зв'яза
-
на, а неп
рав
да ма? нiж у ру
ках,
то я бо
юсь, що, за
ким прав
да по
прав
дi розв'яже
ся, неп
рав
да й
зов
сiм за
рi
же ??. Але не о тiм ми
ма
ли ни
нi го
во
ри
ти, брат
тя, а о
тiм, що нам те
пер ро
би
ти? Я га
-
даю, що нам тiлько од
на до
ро
га
ос
та
ла
ся, - але по
ки ска
жу сво?
сло
во, хто зна?, мо
же, з вас кот
-
рий ви
га
да? що iн
шо
го, кра
що
-
го? де
лi
кат
нi
шо
го, - бо мо? сло
-
во страш
не бу
де, брат
тя! Тож,
про
шу вас, хто ма? що ска
за
ти,
най ка
же. Ти, Бе
не
дю?..
-
Я нi
чо
го не ска
жу. Я не знаю,
що нам те
пер ро
би
ти! Хi
ба за
чи
-
на
ти на
но
во ут
ра
че
не.
-
Еге-ге, да
ле
ка до
ро
га, та й то
мос
ти поз
ри
ва
нi. Нi, вже що iн
-
шо
го при
ду
май!
Бенедьо мов
чав. Що вiн мiг те
-
пер при
ду
ма
ти?
-
А ви, дру
зi, зна?те який спо
-
сiб? - спи
тав Анд
русь. - Го
во
рiть!
Нiхто не го
во
рив. Усi си
дi
ли з
по
ну
ре
ни
ми до
до
лу го
ло
ва
ми,
всi чу
ли, що наб
ли
жа?ться щось
страш
не, якесь ве
ли
ке зни
щен
-
ня, але чу
ли за
ра
зом, що во
ни не
в си
лi йо
го вiд
вер
ну
ти.
-
Ну, ко
ли нiх
то не го
во
ри
те, то
я бу
ду го
во
ри
ти. Од
на нам те
пер
до
ро
га ос
та
ла
ся - пiд
па
ли
ти се
прок
ля
те гнiз
до на всi шти
ри
ро
ги. Се мо? сло
во.
Бенедьо здриг
нув
ся.
-
Не бiй
те
ся, не
вин
нi не по
терп
-
лять поп
ри вин
них. Усi во
ни ви
-
н
нi.
Мовчанка сто
яла в ха
тi. Нiх
то
не пе
ре
чив Анд
ру
се
вi, але й при
-
та
ку
ва
ти йо
му якось нiх
то не ва
-
жив
ся.
-
Ну, чо
го ж ви си
ди
те, мов по
-
рi
за
нi? Нев
же ж ви та
кi во
яки,
що вiй
ни бо?те
ся? Зга
дай
те ли
-
шень, в як?й дум
цi поп
рис
ту
па
-
ли всi ви до поб
ра
тимст
ва. Ад
же
ж у нас ще ? кар
бо
ва
нi па
ли
цi, - i
не
ма ту й од
но
го жи
да в Бо
рис
-
ла
вi, на ко
т
ро
го би у нас кар
бiв
не бу
ло. Ви ген
то до
по
ми
на
ли
ся
ме
не о об
ра
ху
нок. Ни
нi день об
-
ра
хун
ку, тiлько що до дав
нiх
кар
бiв прий
шов ще оден но
вий,
най
бiльший: що во
ни ошу
ка
ли й
обiк
ра
ли цi
лу ро
бiт
ницьку гро
-
ма
ду, що во
ни по
ка
за
ли тим спо
-
со
бом ви
раз
но, що хо
тять нас
по
вiк-вi
ку дер
жа
ти в без
ви
хiд
-
нiй не
во
лi. Чи тре
ба ж вам ще
чо
го бiльше? Я ду
маю, що сей
оден карб ста
чить за всi!
-
Але що ж се бу
де за об
ра
ху
-
нок: за
па
ли
те кiлька хат, кi
лька
ма
га
зи
нiв - i або вас по
ла
па
ють i
по
са
дять до кри
мi
на
лу, а як нi,
то жи
ди знов ска
жуть: тра
фу
-
нок!
-
О нi, не так во
но бу
де. Ко
ли
прис
ту
па
ти до та
ко? вiй
ни, то
вже з цi
лою гро
ма
дою, - ска
зав
спо
кiй
но Анд
русь.
-
А хi
ба ж се мож
на? Не
хай оден
най
де
ся се
ред гро
ма
ди, що вас
ви
дасть, - i всi ви про
па
де
те.
-
I так не бу
де. Кож
дий з нас,
хто прис
та
не на те дi
ло i обi
ця?
ру
ку до н?го при
ло
жи
ти, до
бе
ре
со
бi де
сять, двад
цять та
ких, кот
-
рим мо
же за
вi
ри
ти, i, не ка
жу
чи
?м нi
чо
го, ска
же ?м в оз
на
че
нiм
ча
сi зiб
ра
ти
ся на оз
на
че
нiм мiс
-
цi. То
дi дасть знак. А ко
ли б що
ви
да
ло
ся, то я бе
ру все на се
бе.
-
Але ж ро
бiт
ни
ки те
пер лю
тi,
розд
ра
то
ва
нi на жи
дiв, го
то
во
ста
ти
ся ще яке бiльше не
щас
тя,
- го
во
рив Бе
недьо да
лi, зас
ту
па
-
ючи
ся вся
ки
ми, хоч i най
слаб
-
ши
ми, по
во
да
ми вiд страш
но?
пев
нос
тi.
-
Се тим лiп
ше, тим лiп
ше! - аж
скрик
нув Анд
русь. - Те
пер най
-
лiп
ше вдасться моя вiй
на, ко
ли
твоя розд
раз
ни
ла лю
дей. Ти
при
го
то
вив для ме
не най
бiльшу
по
мiч, i за то я се
р
деч
но дя
кую
то
бi!
-
Ти страш
ний, Анд
рiю! - зой
-
кнув Бе
недьо, зак
ри
ва
ючи ли
це
ру
ка
ми.
-
Я та
кий, яким зро
би
ло ме
не
жит? i во
ни, зак
ля
тi во
ро
ги мо?!
Слу
хай, Бе
недьо, слу
хай
те й ви,
поб
ра
ти
ми, мо?? по
вiс
тi, - бу
де
те
зна
ти, що на
ве
ло ме
не на гад
ку
зав'язу
ва
ти та
ке поб
ра
тимст
во
для пiмс
ти на жи
дах. Отець наш
був най
бо
гат
ший газ
да на всю
Ба
ню. Се бу
ло по ска
со
ван
ню
пан
щи
ни, - отець наш взяв у па
-
на про
пi
на
цiю, щоб не до
пус
ти
-
ти жи
да до се
ла. Хiс
на з то? про
-
пi
на
цi? ве
ли
ко
го вiн не мав, але
то схiс
ну
вав, що око
лич
нi жи
ди
страш
но на н?го зав
зя
ли
ся. Оте
-
ць шин
ку
вав чес
но, во
дою го
рiв
-
ки не роз
ли
вав, i з усiх се
лiв на
-
род iшов до н?го. Жи
ди за то
бий-за
бий на н?го. Зра
зу за
ча
ли
пе
ред па
ном кру
ти
ти
ся, що
би
батька пiд
ко
па
ти, але пан знав
батька i не вi
рив жи
дам. Ви
дя
чи,
що з то
го бо
ку нi
чо
го не дi
б'ю
-
ть
ся, жи
ди взя
ли
ся на iн
шi спо
-
со
би. Пiд
мо
ви
ли зло
дi?в, - а ?х то
-
дi ба
га
то бу
ло по се
лах, - за
ча
ли
во
ни шко
ду ро
би
ти батько
вi.
Раз па
ру ко
ней зо стай
нi ви
ве
ли,
то знов ку
фу го
рiв
ки ви
пус
ти
ли,
то до ко
мо
ри пiд
ко
па
ли
ся. Але й
тим спо
со
бом батька не мог
ли
пiд
тя
ти. Кра
дiж ви
най
шла
ся, а
тi, що ку
фу ви
пус
ти
ли, са
мi ви
-
да
ли
ся i му
си
ли зап
ла
ти
ти шко
-
ду. То
дi жи
ди, - що ро
би
ти, - пiд
-
па
ли
ли нас. Лед
во ми з ду
ше-ю
по
ви
ха
пу
ва
ли
ся, - все зго
рi
ло.
Отець наш був сильний, твер
дий
чо
ло
вiк, - тi
ль
ко не
щас
тя не зла
-
ма
ло йо
го. Вiн ки
нув
ся сю
ди-ту
-
ди - до па
на, до су
сi
дiв, - за
по
мо
-
г
ли йо
го, по
чав вiн знов ста
ва
ти
на но
ги. То
дi жи
ди пiд
мо
ви
ли
кiлькох пи
якiв, дав
нiх па
н
ських
льока?в, що
би за
би
ли батька.
Во
ни на
па
ли на ба
ть
ка вно
чi се
-
ред до
ро
ги, але батько впра
вив
-
ся з ни
ми i од
но
го, за
го
лом
ше
-
но
го, при
во
лiк до
до
му. До всего
приз
нав
ся, хто йо
го на
мо
вив i
що дав. Батько до су
ду, - пiш
ли
два жи
ди си
дi
ти. То
дi дру
гi взя
-
ли i стро?ли батька. Зак
ли
ка
ли
йо
го не
мов на пе
реп
ро
си
ни i да
-
ли щось, - як прий
шов, так за
раз
i лiг, мов пiд
ко
ше
ний, а до тиж
-
ня i вмер. Пан, що ду
же лю
бив
батька, спро
ва
див ко
мi
сiю, ко
мi
-
сiя вик
ри
ла от
ру
ту, - але не бу
ло
ко
му нас
то
яти, i спра
ва зам'яла
-
ся. Ще й ма
те
рi жи
ди приг
ро
зи
-
ли, щоб i пис
ну
ти не смi
ла, бо
iнак
ше не
щас
тя бу
де. Ма
ти зля
-
ка
ла
ся i да
ла спо
кiй. Але не
дов
-
го жи
ди да
ли нам спо
кiй. Во
ни,
оче
вид
но, зав
зя
ли
ся зов
сiм зру
-
й
ну
ва
ти нас. Ма
ти на
ша вмер
ла
в хо
ле
ру, ли
ши
лись ми з Сеньом,
си
ро
ти-пiд
рост
ки. За
мiсть на
шо
-
го батька взяв уже був про
пi
на
-
цiю жид, - от
же, то вiн те
пер
при
сi
кав
ся до нас. Сю
ди-ту
ди
вiн вкру
тив
ся за опi
ку
на над на
-
ми i взяв наш грунт в ужи
ван
ня,
а нас на ви
хо
вок. На Ба
нi й то
дi
вже жи
дiв бу
ло до
сить, i се бу
ла
не див
ни
ця, що жид опi
ку
вав
ся
над хрис
ти
янськи
ми си
ро
та
ми.
Заз
на
ли ж ми то? жи
дiв
сько? опi
-
ки! Зра
зу бу
ло нам доб
ре, мов у
бо
га за па
зу
хою, жид до
год
жу
-
вав нам, до ро
бо
ти не зас
тав
ляв,
ще й го
рi
во
ч
ки до
да
вав. Але чим
да
лi, тим тiс
нi
ше, i вкiн
цi по
вер
-
нув нас зов
сiм со
бi в най
ми
тiв-
по
пи
ха
чiв. Ми за
ча
ли до
по
ми
на
-
ти
ся сво
го грун
ту, але жид тим
ча
сом умiв уже так пок
ру
ти
ти з
па
на
ми i з гро
мадським уря
дом,
що нас зов
сiм вi
д
су
ди
ли вiд
грун
ту. Але жид не чув
ся ще спо
-
кiй
ним i ста
ра
в
ся нас зов
сiм поз
-
бу
ти
ся. За
чав на
мов
ля
ти ур
льо
-
пни
кiв, що
би нас би
ли; да
лi пiд
-
ку
пив вiй
та, що
би вста
вив
ся у
асе
н
те
рун
ко
во? ко
мi
сi?, що
би нас
за
асен
те
ру
ва
ли до вiй
ська. Але
ми все пе
ре
бу
ли i, вис
лу
жив
ши в
вiй
ську, прий
шли на
зад до се
ла.
Жид зат
рем
тiв; вiн знав, що мп
не по
да
ру?мо ?му свою крив
ду, i
ста
рав
ся ви
пе
ре
ди
ти нас. Зап
ро
-
сив нас до се
бе бу
цiм
то на гос
-
ти
ну i хо
тiв пот
ро?ти нас так, як
ба
тька. Але сим ра
зом йо
му шту
-
ка не вда
ла
ся. Ми пiз
на
ли
ся на
тiм i на
го
ду
ва
ли си
ло
мiць са
мо
-
го жи
да тою стра
вою, ко
т
ру нам
при
ла
див. Че
рез тиж
день йо
го
не ста
ло. То
дi ми по
ки
ну
ли сво?
се
ло i пiш
ли сю
да, а по до
ро
зi
попри
сяг
ли со
бi до смер
тi сво??
мсти
ти
ся на жи
дах. Ми пос
та
но
-
ви
ли со
бi ро
би
ти з ни
ми так, як
во
ни з на
ми: пiд
мов
ля
ти нап
ро
-
тив них як
най
бiльше лю
дей,
шко
ди
ти ?м, де мож, i то так
зруч
но, що
би во
ни й са
мi не зна
-
ли, вiд
ки на них па
де ли
хо. Вiд
то
го ча
су ми
ну
ло вже де
сять лiт.
Як ми до
сi спов
ню
ва
ли свою
при
ся
гу, о тiм не бу
ду опо
вi
да
ти.
Але най
бiльша на
ша пiмс
та те
-
пер наб
ли
жа?
ся, i хто хо
че бу
ти
на
шим бра
том, на
шим щи
рим
при
яте
лем, хто хо
че мсти
ти
ся
ра
зом з на
ми за сво? i за гро
ма
д
-
ськi крив
ди, той пi
де з на
ми в
тiй пот
ре
бi!
Послiднi сло
ва ска
зав Анд
русь
пiд
не
се
ним, май
же бла
га
ю
чим
го
ло
сом. Йо
го опо
вi
дан
ня, су
хе,
ури
ва
не, мов зне
хо
чу роз
ка
за
не,
а пре
цiнь та
ке до
сад
не i вiд
по
вi
-
да
юче по
ну
ро
му наст
ро?вi всiх
поб
ра
ти
мiв, зро
би
ло на всiх ве
-
ли
ке вра
жiн
ня. Пер
ший Прий
де
-
во
ля зiр
вав
ся i по
дав ру
ку бра
-
там Ба
са
ра
бiм:
-
Ось моя ру
ка, - ска
зав вiн, - я з
ва
ми хоч i до мо
ги
ли! Що бу
де, о
то я не дбаю, а що ска
же
те, то
зроб
лю. Що
би тiлько пi
мс
ти
ти
-
ся, о нi
чо бiльше я не дбаю!
-
А ста
ро
го Дер
ка
ча чей та
кож
не вiд
ки
не
те, - дав
ся чу
ти го
лос
з ку
та, i ли
це Анд
ру
се
ве про
яс
-
ни
ло
ся ус
мi
хом.
-
Нiкого не вiд
ки
не
мо, брат
чи
-
ку, нi
ко
го! - ска
зав вiн.
За Дер
ка
чем один за дру
гим
зго
ло
си
ли
ся всi поб
ра
ти
ми, ок
-
рiм Ма
тiя, Ста
сю
ри i Бе
не
дя. Ан
-
д
русь ра
ду
вав
ся, жар
ту
вав:
-
Ну, тi два ста
рi, з них нам i так
хiс
на ве
ли
ко
го не бу
ло би. А ти,
Бе
не
дю? Все ще о сво?х "чис
тих
ру
ках" мрi?ш?
-
О чiм я мрiю, се мен
ша рiч, се
тiлько ме
не об
хо
дить. Але то од
-
но ба
чу, що на
шi до
ро
ги ни
нi
роз
хо
дяться. Поб
ра
ти
ми, поз
во
-
льте ме
нi ска
за
ти вам ще сло
во,
по
ки зов
сiм ро
зi
й
де
мо
ся.
-
Що там ?го слу
ха
ти! - ворк
нув,
сплю
ву
ючи, Сень Ба
са
раб.
-
Нi, го
во
ри! - ска
зав Анд
русь,
кот
рий те
пер чув
ся по-да
в
ньому
го
ло
вою i про
вiд
ни
ком тих лю
-
дей, вiд
да
них йо
му з ду
шею i з
тi
лом, i в тiм по
чут
тi наб
рав
знов то? пев
нос
тi i си
ли пос
ту
по
-
ва
ния, яка йо
го впе
ред виз
на
чу
-
ва
ла i кот
ра пот
ро
ху опус
ти
ла
йо
го бу
ла пiд час не
дов
го
го Бе
-
недьово
го про
вiд
ницт
ва. - Го
во
-
ри, Бе
не
дю, - ти був доб
рим поб
-
ра
ти
мом i щи
ро хо
тiв для всiх
доб
ра, ми пев
нi, що ти й те
пер
то
го са
мо
го хо
чеш. А ко
ли до
ро
-
ги на
шi роз
хо
дяться, то се не
для то
го, що ми са
мо
вiльно вiд
-
ри
ва?мся вiд тво?х рад, але для
то
го, що ко
неч
нiсть пха? нас ту
-
ди, ку
ди ти чи не мо
жеш, чи не
хо
чеш iти з на
ми.
-
Дякую то
бi, Анд
ру
сю, за твою
доб
ру вi
ру. Але то, що ти ка
жеш
о ко
неч
нос
тi, кот
ра бу
цiм
то пха?
вас на зле дi
ло, - бо що за
ду
ма
не
то
бою дi
ло не ? доб
ре, се, чень,
ти й сам приз
на?ш, - сьому я не
мо
жу якось увi
ри
ти. Яка тут ко
-
неч
нiсть? Що жи
ди ошу
ка
ли й
обiк
ра
ли нас, що зв'яза
ли нам
ру
ки i за
пер
ли нам на те
пер до
-
ро
гу до ря
тун
ку, то чи з то
го
вже вип
ли
ва?, щоб ми му
си
ли
вiд
ре
чи
ся вiд сво
го чис
то
го сум
-
лiн
ня, ста
ти
ся па
лi
ями? Нi, поб
-
ра
ти
ми мо?, i ще раз ка
жу, що нi.
Пе
ре
тер
пiм то
ту не
щас
ли
ву го
-
ди
ну. Час за
го?ть усi ра
ни, вти
-
шить наш гнiв, ми звiльна най
-
де
мо в со
бi си
лу за
ча
ти роз
би
те
дi
ло, знов на
но
во i знов ко
лись
пос
та
ви
мо йо
го на тiм ступ
нi, на
якiм бу
ло не
дав
но. Тiлько що то
-
дi, нав
че
нi раз, бу
де
мо ос
то
рож
-
нiй
шi. А сво?м пiд
па
лом що ви
вдi?те, ко
му по
мо
же
те?
-
?м пош
ко
ди
мо, i се
го нам до
-
сить! - скрик
нув Сень.
-
Ох, не до
сить, поб
ра
ти
ме Се
-
ню, не до
сить! Мо
же бу
ти, що
то
бi, вам кiльком, до
сить, бо ви
на то зап
ри
сяг
ли
ся. Але дру
гим?
Усiм ро
бiт
ни
кам? Чи во
ни вiд
то
го бу
дуть си
тi, що жи
ди по
-
кап
ца
нi
ють? Нi, але бу
дуть му
-
си
ли-знов ро
би
ти по-давньому i
вдо
во
ля
ти
ся ще мен
шою пла
-
тою, бо ба
га
тиi все-та
ки хоч з
му
су мо
же зап
ла
ти
ти бiльше, а
бiд
ний не мо
же. А не дай бо
же,
вик
ри?сь ва
ша змо
ва. то кiлько
вас пi
де гни
ти до кри
мi
на
лу, або
хто зна?, що ще мо
же ста
ти
ся!
Нi, поб
ра
ти
ми, про
шу вас ще раз,
пос
лу
хай
те мо
го сло
ва, по
ки
нь
-
те сво? страш
нi за
мис
ли: пра
цю
-
й
мо да
лi ра
зом так, як за
ча
ли, а
пiмс
ту ос
тав
мо то
му, кот
рий ва
-
жить прав
ду-неп
рав
ду i кож
до
-
му ви
мi
рю? по дi
лом ?го.
-
Те-те-те, ти вже щось спо
пi
в
-
сь
ка за
ти
на?ш, - вiд
ка
зав нас
мi
-
ш
ли
во Сень. - Не час нам жда
ти
на той ви
мiр, о кот
рiм до
сi якось
ми нi
чо
го не зна?мо. Моя гад
ка:
у ко
го мiц
нi ку
ла
ки, той сам со
бi
впмi
рить прав
ду. I нам так тре
ба
ро
би
ти. Хто сам со
бi по
ма
га?, то
-
му й бог по
мо
же!
-
Так, поб
ра
ти
ме Бе
не
дю, - ска
-
зав ла
гiд
нi
ше Анд
русь, - го
дi нам
уже вер
та
ти
ся. Роз
мах
ну
ли со
-
ки
рою, то тре
ба вже вру
ба
ти,
хоч би ма
ла нам со
ки
ра i в зу
би
пирс
ну
ти. Ко
ли ти не хо
чеш з
на
ми кум
па
нiю дер
жа
ти, то ми
те
бе не си
лу?мо. Ро
зу
мi?ся, що
на
дi?мся по то
бi, що не ви
даш
нас.
-
Га, ко
ли iнак
ше не мож
на, ко
-
ли так му
сить бу
ти, - ска
зав Бе
-
недьо, - то не
хай i так, ос
та
нусь з
ва
ми до кiн
ця. Па
ли
ти з ва
ми не
пi
ду, то
го вiд ме
не не жа
дай
те,
але ос
та
нусь туй на мiс
цi. Мо
же,
вам змо
жу в чiм iн
шiм по
ра
ди
ти
або по
мог
чи, - то грiх би був. ко
-
ли б я в та
ку га
ря
чу по
ру втi
кав
з-по
мiж вас для влас
но
го без
пе
-
ченст
ва.
-
I я так са
мо! I я так са
мо! - ска
-
за
ли Ста
сю
ра i Ма
тiй. - Всi ми
сто
яли до
сi друж
но, в щас
ли
вiй
-
шiм ча
сi, то тре
ба нам дер
жа
ти
-
ся ра
зом i в тих тяж
ких хви
лях,
якi для нас нас
та
нуть.
-
Так, поб
ра
ти
ми! Спа
си
бi вам
за те, - ска
зав Анд
русь, сти
с
ка
ю
-
чи од
но
го по дру
гiм за ру
ку, - те
-
пер я спо
кiй
ний i сильний, те
пер
мо
жуть трем
тi
ти на
шi во
ро
ги,
бо хви
ля пi
мс
ти над
хо
дить. Яке
сi
м'я до
ля да? нам у ру
ки, та
ке й
сiй
мо. А що з нього зiй
де i хто
збе
ре ?го пло
ди, се рiч не на
ша. -
ми, мо
же, й не до
жи?м то
го. А те
-
пер ос
та?сь нам об
го
во
ри
ти до
к
-
лад
но, ко
ли i як ма? се ста
ти
ся.
Всi поб
ра
ти
ми, ок
рiм Бе
не
дя,
Ма
тiя i Ста
сю
ри, стов
пи
ли
ся до
-
в
ко
ла Анд
ру
ся i ти
хi
шим го
ло
-
сом роз
по
ча
ли ожив
ле
ну на
ра
-
ду. Ма
тiй си
дiв на при
пiч
ку, дер
-
жа
чи не
тям
но в зу
бах дав
но ви
-
гас
лу люльку, Ста
сю
ра шпор
тав
па
ли
цею по зем
лi, а Бе
недьо си
-
дiв на ла
вi, звi
сив
ши го
ло
ву, а по
дов
гiй хви
лi встав, утер ру
ка
вом
двi пе
ку
чi сльози, що туй-туй хо
-
тi
ли бриз
ну
ти з йо
го очей, i вий
-
шов над
вiр. Се вiн про
щав
ся з
сво?ми зо
ло
ти
ми на
дi
ями?
XXI
Мортко, Гер
ма
нiв вiр
ник, прос
-
пав нiч ду
же нес
по
кiй
но. По
га
нi
сни то
ро
пи
ли йо
го i стис
ка
ли
йо
го сер
це смер
те
ль
ною три
во
-
гою. Раз йо
му сни
ло
ся, що па
дав
стрiм
го
лов з яко
?сь ви
со
чен
но?
ска
ли i ба
чив пiд собою нас
то
-
бур
че
нi об
ри
ви i шпи
лi; то знов
йо
му зда
ва
ло
ся, що ха
та го
рить,
а вiн, се
ред удуш
ли
во
го ди
му i
ос
лiп
ля
ючих ог
ня
них язи
кiв, ле
-
жить при
ко
ва
ний до лiж
ка, з ве
-
ли
чез
ним ка
ме
нем на гру
дi, не
мо
же анi ру
ши
тись, анi крик
ну
-
ти, анi на
вiть по
ду
ма
ти сво
бiд
-
но. А ко
ли се
ред та
ко
го сну, в
най
бiльшiй три
во
зi, весь трем
-
тя
чий i га
ря
чим по
том об
ли
тий,
вiн про
бу
див
ся, то й на
явi йо
му
мо
ро
чи
лось у го
ло
вi, вся
ка по
-
гань лiз
ла на дум
ку, i вiн нi
як не
мiг поз
бу
ти
ся сво?х влас
них при
-
ви
дiв. Йо
му упер
то на
га
ду
вавсь
чо
мусь Iван Пiв
то
рак, кот
ро
го
вiн пiд
по?в, об
дер з гро
шей i
втру
тив до гли
бо
ко? ями; згад
ка
то
та зай
ма
ла йо
му дух, не
мов
хтось хо
лод
ною ру
кою стис
кав
йо
го за гор
ло, ко
лi
ном да
вив йо
-
го гру
ди. На
дар
мо Морт
ко сплю
-
ву
вав i щи
пав се
бе в лит
ку, i
шеп
тав якiсь жи
дiвськi зак
лят
-
тя, - нi
що не мог
ло роз
вi
яти по
-
га
но
го наст
рою йо
го ду
ху. Не
до
жи
да
ючи ра
на, вiн схо
пив
ся з
лiж
ка i, уб
рав
ши
ся, по
бiг до ям.
Вiд
ко
ли ко
пан
ня вос
ку ста
ло
ся
го
лов
ним дi
лом бо
рис
лавсьно
го
про
мис
лу, а ши
ро
кий роз
ви
ток
то
го про
мис
лу чим
раз бiльшi
обi
пю
вав ко
ри
с
тi, вiд
то
дi, крiм
ден
но?, вве
де
но та
кож нiч
ну ро
-
бо
ту в ямах. Ро
бiт
ни
ки че
ре
ду
-
ва
ли
ся в ро
бо
тi: од
на часть ро
-
би
ла ден
ну "шах
ту", то ?сть 12
го
дин, а дру
га часть - нiч
ну. До
ден
них був ок
ре
мий, дньовий
ка
сi?р, а до нiч
них - нiч
ний. Мо
р
-
т
ко був дньовим ка
сi?ром, i до
нього на
ле
жав най
ви
щий над
зiр
над яма
ми. Для то
го вiн, ус
луж
-
ний i вiр
ний сво
му па
ну, вiд кот
-
ро
го брав за те доб
ру пла
ту,
при
хо
див до ко
шар вчас
нi
ше,
нiж за
чи
на
ла
ся дньова шах
та,
щоб кi
ль
ко мож
на наг
ля
да
ти й
за ро
бо
тою нiч
них ро
бiт
ни
кiв.
А особ
ли
во ни
нi дог
ляд йо
го
був ду
же пот
рiб
ний. Ве
ли
ка ма
-
са зем
но
го вос
ку, кот
ру Гер
ман
зо
бов'язав
ся дос
та
ви
ти "Спiл
цi
ви
зис
ку
ван
ня", му
си
ла ни
нi ра
-
но бу
ти до
пов
не
на, бо на по
-
лудн? Гер
ман наз
на
чив нес
хиб
-
ний тер
мiн, в кот
рiм мав увесь
вiск вiд
да
ти пов
но
моч
ним "Спi
-
л
ки", по чiм за
раз мав одер
жа
ти
вiд них за той вiск гро
шi, - так як
до до
с
та
ви вос
ку на мiс
це пе
ре
-
роб
ки, будь во
на де-не
будь, Гер
-
ман конт
рак
том не зо
бов'язав
ся.
При
хо
ди
лось за тим Морт
ко
вi
чи
ма
ло на
бi
га
тись, нак
ри
ча
тись
i на
лю
ти
тись: то ро
бiт
ни
ки ро
-
би
ли не так, як тре
ба, то пос
тав
-
ку
ва
ли со
бi там, де тре
ба бу
ло
ква
пи
тись, то мли
нок зiп
су
вав
ся,
то ключ
вiд ма
га
зи
ну за
гу
бив
ся,
- сло
вом, усе не
мов iз
мо
ви
ло
сь
ни
нi ро
би
ти збит
ки бiд
но
му Мо
-
рт
ко
вi, кот
рий аж ох
рип i впрiв,
отi
па
ючи со
бою на всi бо
ки i до
-
во
дя
чи все до ла
ду.
Вкiнцi зда
ва
ло
ся, що ось уже
все скiн
че
но: пос
лiд
ня до конт
-
рак
то
во? су
ми не
дос
та
юча бри
ла
вос
ку бу
ла пе
ре
топ
ле
на, уфор
-
мо
ва
на, зва
же
на i на
цi
хо
ва
на.
Три ве
ли
чез
нi ма
га
зи
ни, най
бi
-
ль
шi на весь Бо
рис
лав, пов
нi бу
-
ли вос
ку. Ось над
то
рох
тi
ли з
Дро
го
би
ча двi пиш
нi ка
ре
ти: в
од
нiй Гер
ман з Ван-Гех
том, а в
дру
гiй два пов
но
моч
нi вiд "Спiл
-
ки ви
зис
ку
ван
ня". Гер
ман не
мов
на шпильках си
дiв у сво?м по
во
зi
на м'якiм си
дiн
нi: так щось пер
-
ло i гна
ло йо
го як
най
бор
ше зда
-
ти на чу
жi ру
ки тi ве
ли
чез
нi
скар
би, в кот
рих те
пер ле
жа
ла
най
бiльша часть йо
го ма?тку. Вi
-
д
ко
ли по
ча
лось ви
до
бу
ван
ня i
ви
зис
ку
ван
ня, нi
ко
ли ще до то?
хви
лi Бо
рис
лав не ба
чив та
ко?
мно
го
ти вос
ку на
ку
пi. Бо
рис
ла
в
-
ськi жи
ди час
тенько при
хо
ди
ли
ог
ля
да
ти тi ве
ли
чез
нi ма
га
зи
ни
i за
вис
ни
ми очи
ма гля
дi
ли на
наг
ро
мад
же
нi в них скар
би. Тi
-
ль
ки Гер
ма
на од
но
го якось не
ра
ду
ва
ли тi ве
ли
чез
нi пi
ра
мi
ди
вос
ко
вих брил; ни
нi пер
ший раз
вiн ра
дiс
но гля
нув на них, ко
ли
був пев
ний, що за хви
лю всi тi
ма
си i бри
ли пе
ре
мi
няться в па
-
ку банк
но
тiв, кот
ра без
печ
но
спо
чи
не в йо
го за
лiз
нiй верт
гей
-
мiвськiй ка
сi.
Автор
gori4
gori428   документов Отправить письмо
Документ
Категория
Без категории
Просмотров
409
Размер файла
1 941 Кб
Теги
сміється, франко, борислав
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа