close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Укр мова

код для вставкиСкачать
Розширити і поглибити знання дітей про мову. Показати її багатство, мелодійність, красу. Розвивати виразне мовлення, уяву, мислення, образну пам'ять. Збага¬чувати словниковий запас. Виховувати любов до рідної мо¬ви, рідної землі, художнього слова, п

Люблю я мову українськуСвято рідної мови
Вчитель початкових класів Червонівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Хіміч Іванна Іванівна
БЕЗ МОВИ РІДНОЇ, ЮНАЧЕ,
Й НАРОДУ НАШОГО НЕМА (В. Сосюра)
Мета. Розширити і поглибити знання дітей про мову. Показати її багатство, мелодійність, красу. Розвивати виразне мовлення, уяву, мислення, образну пам'ять. Збагачувати словниковий запас. Виховувати любов до рідної мови, рідної землі, художнього слова, пісні, повагу до батьків.
(Клас святково прибраний. На дошці плакат "Свято рідної мови", розвішані рушники, на столах розкладені українські вишиванки, кераміка, зразки українського одягу.
Діти в українських костюмах. Вперед виходять хлопчик та дівчинка).
Хлопчик.
Раді ми вас привітати,
Бо у нас сьогодні свято -
Будем нашу рідну
мову вшановувати.
Дівчинка.
Я - дівчинка-українка -
Всіх запрошую до зали.
Гості, друзі, тата, мами -
Всіх запрошую, сідайте,
Разом з нами кохану
нашу мову прославляйте.
(Лунає пісня М.Катричко Рідна мова)
Учитель. Шановні гості, дорогі діти! Сьогодні на уроці-святі ми матимемо справу з найдорожчим скарбом народу - з рідною мовою.
Учитель. Мова! А що таке мова? Діти. Слова. Звуки. Речення. Учень.
Ми щодня і щохвилини
Слово в'яжемо до слова,
Мов чудесні намистини -
Так виходить наша мова.
Учитель. "Слово до слова - зложиться мова", - так говорить народ.
Учень
Це з чиєї намови Свято рідної мови В нашій школі було? Цитьте! Сови та круки, Це було не з принуки, Не комусь там назло.
Ми покажемо гідно: Мова, кожному рідна, В нашім серці цвіте! Мова давня - прадавня, Пребагата, преславна - Всім відомо про те.
Свято рідної мови - Не байдужі промови, Не пусті балачки. А пісні величаві Віри, доблесті, слави, Що плекали віки.
Це надія і ласка, Це бабусина казка, Це для хворого лік. Свято рідної мови - Це Тарасове слово, Що не змовкне повік!
М. Петренко
Учениця
Рідна мова в рідній школі!
Що бринить нам чарівніш?
Що нам ближче і миліш,
І дорожче, в час недолі?
Рідна мова! Рідна мова!
Перші матері слова,
Перша пісня колискова.
О. Олесь
Вчитель. Та, на жаль, не всі бажають вивчати рідну мову, не кожен її шанує: вживає у мові якісь недоречні слова, русизми, словесні "бур'яни" Така наша недбалість у ставленні до мови призводить до ситуацій, які й кумедними назвати важко. Хочете пересвідчитися у цьому? Пропонуємо вашій увазі сценку з життя.
Інсценізація усмішки Павла Глазового "Кухлик".
Автор.
Дід приїхав із села, Ходить по столиці. Має гроші - не мина Жодної крамниці. Попросив він:
Покажіть кухлик той, Що з краю. Продавець
Што? Чєво? Я не понімаю.
Дід.
Кухлик, люба, покажіть,
Той, що з боку смужка. Продавець.
Да какой же кухлік здєсь,
Єслі ето кружка! Дід (у руки кухлик взяв і насупив брови).
В Україні живете
Й не знаєте мови... Продавець
У мєня єсть свій язик.
Да к чєму мнє мова...
Дід.
Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда
В моєї корови:
Має, бідна, язика
І не знає мови. (Виконання пісні "Мова рідна"
Ведуча. Ой, хтось до нас іде!
Ведучий. Не може бути. У нас свято. Ми зібрались виховувати у дітей почуття шани до мови...
Ведуча. Та годі вже тобі! Ач, розбалакався. Це ж іде наша рідна мова, а там далі - хлопчик на сопілці грає, та бавиться гурт дітей. Давай краще поспостерігаємо.
Ведучий. Давай!
Ведуча. Такий гарний край, сонячний, багатий і широкий, а вона йде та йде... Іде та плаче. Плаче та сльози втирає. Так багато хат, шкіл, церков, а для неї немає місця...
Хлопчик. Чого ти тут, бідна дівчино?
(Питає хлопчик, що під лісом на сопілці грає).
Дівчинка. Прогнали мене.
Хлопчик. Хто посмів тебе прогнати? (Сердито закричав хлопчик і зірвався на ноги). Невже це правда? Чи є на світі такі лихі люди? Та ж тепер увесь світ визнає людські права!
Дівчинка. Ти, мабуть, мене шануєш, і не дозволиш, щоб мене забили.
(Сказала дівчинка, схиливши голову).
Хлопчик. І чи завжди так було?
Дівчинка. О, ні! Колись я була щаслива і багата! Моя мати була вільна, славна. Увесь світ її знав. А тепер? Усе змінилось.
Ведучий. Слухає хлопець. Очі його світяться, серце дуже б'ється. Хапає він сопілку і грає. На дзвінкий голос сопілки прибігає гурт дітей.
- Яка бідна, заплакана дівчинка! - каже мала Ганнуся.
- Яка сумна сирота! - додає Марійка.
- Хто ти? Як ти називаєшся?
Ведуча. Засипана дитячими питаннями, дівчина відповіла:
Дівчинка. Я - Українська Мова. Мене виганяють з України. Я блукаю по чужині і не маю спокою. На чужині також мене забувають, у хату не пускають. Он, кривдники мої, ховайтеся, ідуть діточки шалені, не йдуть, а тягнуться, сунуться, як бульдозери, та ще з таким криком, що вуха мерщій затикайте. Чуєте?
(Вискакують діти, кричать, стрибають, а між ними бігає Сорока, скубає всіх і стрекоче). 1-й учень.
Пацики, поляна просто кльова!
Супер! Круто! Все для нас готово. 2-й учень.
Мухомор стоїть - він зараз ляже!
Геть іди отсюда, нафіг з пляжа! {Збиває гриба). 3-й учень.
Блін! Чого це пугало не втихне, (відмахується від Сороки)
Гляньте, за пеньком уже хтось дрихне! 1-й учень.
Дай пінка Сороці тій і баста,
Проломи башку, хай склеїть ласти! (Сорока з криком втікає). 2-й учень.
Пацики, тут добре шухарити...
Тіпа, що тут можна ще зробити? 3-й учень.
Воруши батонами і свалюєм отсюда,
Без базара, блін, бо гірше буде! (Діти йдуть з полянки). Хлопчик. А про що вони кричали? Якою мовою спілкувалися?
Дівчинка. А мені плакати хочеться. Ну що це таке? Вони мене зовсім не поважають, спаскудили, знівечили, як же їм у житті важко буде...
Дівчата. Думка б'ється в нас тривожна, Що ці хлопці-крикуни Виростуть як дикуни.
Хлопчик. Тепер дехто не дуже хоче поважати і шанувати свою мову: перекручують слова, розмовляють такою мовою, якої не існує в світі.
Діти. Нещаслива ти, наша рідна мово! Бідна мово! Ми тебе не забудемо! Ти будеш із нами жити - нам будеш оповідати вірші, казки, байки! Будеш співати нам пісні. Ти допоможеш нам пізнати країну наших батьків, дідів. Щоб і ми знали, хто ми, чиї ми діти. Ходімо з нами.
Ведучий. Так говорили діти, їхні очі світилися вогниками. Дівчина перестала плакати, поглянула на дітей та й каже:
Дівчинка. Знаю, любі діточки. Ви мене шануєте, любите і не забуваєте. Не можу йти далі. Проганяють мене зі школи, з церкви, з дому; хочуть мене забути, а я ще живу і буду жити! Я буду жити в устах і серці українських дітей, що мене - Українську Мову - не забувають і ніколи не забудуть!
Ведучий. Сумна, невесела історія. Але я впевнений, що в нашому класі, та й у нашій школі, з рідною мовою так ніхто не поводився. А тому я закликаю усіх: Любіть рідну мову!
Вчитель. Кожна людина, яка поважає себе, країну, мову, не буде калічити своєї мови, бо вихована людина говорить грамотно і красиво, навіть про найбуденніші речі. Давайте покажемо Мові, що ми поважаємо і цінимо її.
Учень
Буду я навчатись мови золотої
У трави веснянки, у гори крутої,
В потічка веселого, що постане річкою,
В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.
Буду я навчатись мови-блискавиці
В клекоті гарячим кованої криці,
В корневищі пружному ниви колоскової,
В леготі шовковому пісні колискової,
Щоб людському щастю дбанок свій надбати,
Щоб раділа з мене Україна-мати.
А. Малишко
Учні.
Українська мова - Давня й молода. Світить рідне слово, Як жива вода.
Мова наша рідна - Пісня стоголоса, Нею мріють весни, Нею плаче осінь. Рідна мово! Рідна мово! Як сопілка калинова, Мова наших кобзарів. Рідна мово! Рідна мово! Пісня неньки колискова, Шум калинових гаїв.
Раз мені казала мати: Можеш мов багато знати, Кожну мову шанувати, Та одну із мов усіх, Щоб у серці ти зберіг. В серці ніжну і погідну Збережу я мову рідну!
Рідну мову я вивчаю,
її люблю, не забуваю.
Рідну мову буду знати.
Берегти і поважати. Вчитель. Наша мова дуже багата. Ну, скажіть мені, якій мові ще є вірші, всі слова у яких починаються однієї літери? Ви от тільки послухайте.
Учні.
Віл везе важучий віз - Вовну, вату, верболіз, Вперся віл і впало з воза Вісім в'язок верболозу.
Мавпенятко мовить: - Мамо! Масла, моркви, маку мало! Миска, мамочко, мілка - Мало містить молока. Вчитель. Що й казати, багата наша мова! Є в ній і слова, протилежні за значенням. Адже у світі є дві протилежні сили: світло і темрява, любов і ненависть, добро і зло.
Учні.
В нашій мові є слова Зовсім протилежні. І частенько так бува - Ми від них залежні.
Як відійде темна ніч, Встане день, як квітка! Є товстий, неначе піч, Є тонкий, як нитка.
Хтось так голосно кричить, Як ворона кряче. Інший - цілий день мовчить, Як ковтнув гаряче.
То веселий, то сумний Кожен з нас буває. То старенький, то новий Одяг натягає.
Налетів вітрець і стих - Ось таке тут діло! А на плач є завжди сміх - Й сонце засвітило.
А на "ні" є слово "так"! Як було, так буде! Якщо в мові ти мастак, З тебе вийдуть люди!
Вчитель. Варто пам'ятати, що слово - це велика сила, яка може приголубити людину, розрадити, а може й образити, розчарувати. Тому пам'ятайте про лагідні, чарівні слова. Учні.
У нашій рідній мові Чарівні є слова. Слова ці всім відомі, Бо сила в них жива.
"Добридень", "До побачення" -
І усмішка сія!
Велике мають значення
Ось ці прості слова.
Як скаже син чи донечка:
"Спасибі" вам, "Будь ласка". Ясніше сяє сонечко, Бо в них - любов і ласка.
Від цих чарівних, добрих слів Тепліше людям жити. Якщо ти їх не говорив, То треба говорити. Вчитель. Мова - то цілюще народне джерело. Це найдорожчий скарб, переданий нам сотнями поколінь, оспіваний у пісні, у переказі, у прислів'ї. Послухайте прислів'я. (Промовляють учні).
* Не питай, що за людина, а послухай її мову.
* Краса людини в її слові.
* Ласкаве слово, що весняний день.
* Слово не стріла, а глибше ранить.
* Слово - не полова, а язик - не помело.
* Гостре словечко, коле сердечко.
* Не кидай словами, як пес хвостом.
* Не тямить голова, що язик лепече.
* Говори мало, слухай багато, а думай ще більше.
Вчитель. А зараз, діти, попрацюємо колективно, покажемо своє знання рідної мови. Треба дібрати слова-рими, щоб вийшов вірш.
Українська рідна мова
Мелодійна (світанкова)!
Ти від серця йдеш до серця
І дзвениш, як те (джерельце).
Щира, світла і казкова, Ніжна-ніжна, (пелюсткова). Ти багата і барвиста, І дзвінка, і (промениста).
І буденна, і святкова Мово наша (калинова). І свята, і найрідніша, І для слуху (наймиліша).
У тобі лани світання, Є любов, а є (кохання). Ти така ясна, чудова, Мова наша (веселкова).
У тобі глибінь кринична, Ти близька для нас і (звична). І весела, і завзята, Ти дотепна і (крилата).
Лагідна і терпелива То сумна, то (жартівлива). Іскрометна і лірична, І пісенна, й (поетична).
Дорога, а ще пречиста, То звичайна, то (врочиста). Ти цікава й щедра мова І відкрита, й (загадкова).
І повільна, й блискавична, І правдива, й (фантастична), І щаслива, і нещасна, Історична і (сучасна).
Ділова і виробнича,
І відверта, й (таємнича).
І тому не випадково
Є в тобі потрібне (слово)
На всі випадки життя
І на кожне (почуття). Мова. Молодці! Розвивайте своє мовлення. Пробуйте творити. Пишіть оповідання, вірші, складайте казки про все, що вас оточує, що вам подобається, про що ви просто не можете мовчати.
1. Яка ж багата рідна мова! Увесь чарівний світ у ній! Вона барвиста і чудова
І кривдити її не смій!
2. Вона про все тобі розкаже, Чарівних слів тебе навчить, Усе розкриє і покаже,
Як правильно у світі жить.
3. Тож мову вчи і прислухайся До того, як вона звучить,
І розмовляти так старайся, Щоб всім її хотілось вчить!
4. Вона ж у нас така багата, Така чарівна, як весна!
І нею можна все сказати. І найрідніша нам вона!
5. Бережімо природу і мову,
Щоби справжніми бути людьми. Пісню мами, її колискову,
Що уперше почули дітьми.
6. Все робіть, щоб річки не міліли, І ліси хай піснями звучать.
І щоб мовою рідною вміли Україну свою оспівать! Вчитель. Наше свято завершується. Думаю, що сьогодні ви своїми серцями і душами відчули, яка красива та мелодійна наша мова. Вона - гордість українців всього світу. Бо ми нею розмовляємо, думаємо, пишемо, читаємо. Без неї не уявляємо свого існування, як без України. Сподіваюся, що ви ще глибше відчули, який неоціненний скарб наша мова, і як її треба берегти. 1-й учень.
Як хочеш, друже, шану всюди мати,
Навчися рідну мову шанувати.
Вона - твоє обличчя, твоя доля.
На це була свята Господня воля. 2-й учень.
Ще в давнину признав її весь світ,
Та скніла у неволі тьму століть. ,
Тепер вона розкута і підмоги
Від нас чекає, щоб звестись на ноги. 3-й учень.
Подаймо руки їй, введімо в господу -
Нащадки українського ми роду -
Ібудем рівні серед рівних в світі,
И до нас серця залишаться відкриті. 4-й ведучий.
Мово! Ти даєш поету дужі крила,
Що підносять правду в вишину,
Вченому ти лагідно відкрила
Мудрості людської глибину. 1-й ведучий.
І тобі рости й не в'януть зроду,
Квітувать в поемах і віршах,
Бо в тобі великого народу
Ніжна і замріяна душа, 2-й ведучий.
Із дерева роду зростає пагіння
І лине до сонця, до світла.
Стрічай, Україно, нове покоління,
Що, ніби веселка, розквітло, 3-й ведучий.
Стрічай, Україно, чарівне суцвіття
Дітей своїх рідних у школі! Сміливо веди їх у тисячоліття У щасті, з любов'ю до волі! 
Автор
Ivanna
Ivanna55   документов Отправить письмо
Документ
Категория
Без категории
Просмотров
1 293
Размер файла
1 069 Кб
Теги
мова, укр
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа