close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Мирний - Хіба ревуть воли, як ясла повні - 3.5

код для вставкиСкачать
(РОМАН З НА
РОД
НО
ГО ЖИТ
ТЯ)
ЧАСТИНА ПЕРША
I
ПОЛЬОВА ЦАРIВНА
Надворi весна вповнi. Куди не
глянь - скрiзь розвернул
ося, ро
-
з
пустилося, за
цвiло пишним цвi
-
том. Ясне сон
це, тепле й прия
з
-
не, ще не вспiло наложити па
-
лючих слi
дiв на землю: як на Ве
-
ликдень дiвчина, красується во
-
на в сво
їм розкiшнiм убран
нi...
По
ле - що безкрає море - скiль
ки
згля
неш - розiслало зелений ки
-
лим, аж смiє
ться в очах. Над ним
синiм шатром розiп'ялось небо -
нi пля
моч
ки, нi хмароч
ки, чисте,
прозоре - погляд так i тоне... З
не
ба, як розтоплене золото,
ллється на землю блискучий
свiт сонця; на ланах грає соняч
-
на хвиля; пiд хвилею спiє хлiбо
-
р
обська доля... Легенький вiте
-
рець поди
хав з теп
ло
го краю,
перебiгав з нивки на нивку, жи
-
вить, освiжав кож
ну билинку... I
ведуть вони мiж собою тиху-та
-
ємну роз
мову: чутно тiльки ше
-
лест жита, трави
цi... А згори ли
-
не жайворонкова пiсня: доно
-
ситься голос, як срiбний дзвi
-
ночок, - тремтить, переливаєть
-
ся, за
сти
гав в по
вiтрi... Пе
ре
ри
-
ває його перепелячий крик, зi
-
рва
вшись уго
ру; за
глушає до
-
кучне сюр
чання трав'яних ко
-
никiв, що як не розi
рвуться, - i
все те зливається доку
пи в
якийсь чуд
ний гомiн, вриваєть
-
ся в душу, розбуркує в нiй до
-
брiсть, щи
рiсть, любов до всьо
-
го... Гарно тобi, лю
бо, весело! На
сер
цi стихають негоди на думку
не лiзуть клопоти: добра на
дiя
обгортає тебе до
брими думка
-
ми, ба
жаннями... Хо
четь
ся само
-
му жити й любити; бажаєш кож
-
но
му щастя. Не
да
ром в таку го
-
дину - аби недiля або яке свято –
хлi
бо
ро
би ви
ходять на по
ле
хлiба обдивлятись!
Отакої саме пори, в недiлю, пi
-
сля ран
нього обiднього ча
су, -
тим шляхом, що, звившись га
-
дю
кою, пославсь од ве
ликого се
-
ла Пiсок аж до славного колись
Ромодану, - йшов молодий чо
-
ловiк. “Не багатого роду!” - каза
-
ла про
ста сви
та, накинута на
о
-
па
шки, - “та чепурної вдачi”, -
од
мо
в
ля
ла чиста, бiла, на грудях
вишивана сорочка, ви
глядаючи
з-пiд свити. Червоний з китиця
-
ми пояс телi
пався до колiн, а ви
-
сока сива шапка з решетилiв
-
ських смушкiв, перехиляючи
сь
набакир, натякала про парубо
-
цьку вда
чу...
Iшов справдi парубок. На пер
-
ший погляд - йому, мо
же, лiт до
двадцятка до
биралося. Чор
ний
шовковий пух тi
льки що виси
-
пався на верхнiй губi, де колись
малося бу
ти вусам; на мов сте
-
санiй бо
рiд
цi де-где поп'ялось
тон
ке, як паву
тиння, волоссяч
-
ко. Нiс невеличкий, тон
кий, тро
-
хи загострений; темнi карi очi -
теж гострi; лице дов
го
об
разе -
козаче; нi високого, нi низького
зросту, - тi
льки плечi ши
рокi, та
груди високi... Оце й уся врода.
Та
ких па
рубкiв ча
сто й густо
мож
на зустрiти по наших ху
-
торах та селах. Одно тiльки в
цього неабияке - дуже пал
кий
по
гляд, би
стрий, як блискавка.
Ним свiтилася якась не
зви
чай
на
смi
ливiсть i духова мiць, разом з
якоюсь хижою ту
гою...
Парубок плiвся повагом, по
за
-
кладавши руки назад се
бе; пози
-
рав навкруги своїми блискучи
-
ми очима; iнодi зу
пинявся й дов
-
го розглядав зелене нив'я. То
знову йшов; то знов становився
де-небудь на згiрку - i знов огля
-
дав поле. Ось перейшов i драний
мiсточок посеред лук, на низинi,
у балцi. Пiд ним ще не висохли
веснянi ка
люжi - аж зацвiли, по
-
зе
ленiли: кумкають в них жаби
рано й вечiр. От опи
нивсь на не
-
величкiм горбу по той бiк мi
сто
-
ч
ка; став, обернувся лицем до
йо
го; глянув на рудку; пе
ревiв
по
гляд на крайне жито. “Оже,
тут кращi хлiба, нiж пiд селом, -
подумав сам собi, - тут, мабуть,
си
льнiший дощ пройшов...” Знов
повернувся, - i ру
шив далi.
Спустившись в долину, по
ве
р
-
нув з кур
ного шляху на об
нiжок
- i пiшов помiж зе
леними жита
-
ми. Ось пiдiйшов до однiєї ниви,
нахилився, вирвав при самiм ко
-
ренi пучок жи
та, глянув на його,
далi глянув на ниву, - i лице за
-
свiт
илось одрадою. “От де моя
праця, - немов казали його очi, -
не марно потрачена: вона зроби
-
ла з мене чо
ловiка, хазяїна!..” По
-
вертiвши в руках вир
ване жито,
вiн скинув очима на другий бiк
межi; знову глянув на свою
ниву, на
че рiвняв двi ниви мiж
со
бою, - i промовив вголос: “Бач...
на нашому полi жито кра
ще, нiж
у дядька Кабанця: моє таке гу
-
сте та гонке, а в його - ледве од
землi одлiзло, - ни
зеньке, жовте,
засмоктане...”
Не вспiв доказати останнього
слова, - чує: недалеко, з-за жита,
хтось спiває... Вiн притаїв дух;
на
сторожив ушi, слу
ха... Го
лос
тонкий, гнучкий, дзвiнкий, так i
роз
ходився на всi боки: то роз
-
лягався в високiм просторi; то
слався по землi, по зелених жи
-
тах; то замирав од далеки на по
-
лях розлогих; то вливався в
душу якимсь несвiдомим ща
-
стям...
Парубок стояв, як зачаро
ва
-
ний. Йому здалося - вiн зро
ду не
чув такого свiжого, гну
чкого го
-
ло
су. У його в очах засвiтилась
одрада; лице прояснилося, наче
хто збри
зн
ув його свiжою во
-
дою; серце затiпалось немов хто
доторкнув
ся до йо
го... “Хто б
це?” - подумав вiн, - та й пі
шов
на го
лос.
Не встиг ступить десяти ступ
-
нiв, як пiсня стихла, - тi
льки од
-
на луна її бринiла ще над голо
-
вою у його. Ще сту
пiнь, ще... за
-
шелестiло жито, заколихалося,
немов у йо
му щось борсалось,
би
лось... Ще хвили
на - i з жита
за
манячи
ла дiвоча постать... Па
-
рубок став. Дiвчина, як перепе
л
-
ка, зня
лась - i помчалась впо
-
довж ниви. Низень
ка, чор
нява,
заквi
тчана польовими квiт
ками,
вона й трохи не схожа була на
селя
нок, часто запечених сон
-
цем, ви
со
ких, iнодi дуже непо
-
воротких дiвчат. Малень
ка, кру
-
глень
ка, швид
ка й жвава, одяг
-
нена в зелене убрання, мiж ви
-
соким зеленим житом, - вона
зда
валася русалкою...
Парубок спершу, мабуть-таки,
чи й не прийняв її за ту по
льову
царiвну, бо сто
яв, як укопаний,
розтягши й без то
го дов
го
об
ра
-
зе лице, широко розкривши зди
-
во
ванi очi...
Дiвчина одбiгла трохи i собi
стала. Озирнулась, гля
нула на
йо
го веселими очима, усмiхну
-
лась свiжим, моло
дим лич
ком.
Тут її краще розглядiв парубок.
Чор
не куче
ряве волосся, заквiт
-
чане польови
ми квiтками, чу
-
довно ви
лося коло бiлого чолi;
тоненькi пасма того чорного, аж
по
лискуваного хмелю спадали
на бiле, ру
м'яне личко, як яб
лу
-
чко наливчате; очi оксамитовi,
чорнi, - здається, сам огонь го
во
-
рив ними... Двi чорнi брови, мов
двi чорнi п'я
вки, повпивалися
над очима, зле
генька прикрити
-
ми дов
гими густими вiя
ми. Сама
- невеличка, метка й жвава, з ве
-
селою усмiшкою на виду, вона
так i ваби
ла до себе. Зе
ле
на бай
-
ова керсетка, з чер
воними муш
-
ками, червона в бу
кетах сдiд
-
ниця, на шиї дорогi коралi, хре
-
сти, золотi ду
ка
ти - усе га
рно
при
стало до хорошої дi
воцької
вроди.
Вона стояла навпроти паруб
-
ка, як на
мальована, - на
че ма
-
нила своєю дивною красою. Не
спускаючи з очей, вiн пiд
ходив
до неї.
- Чого ти тут ходиш? - обiзва
-
лась вона перша.
- А ти чого хлiб толочиш? - не
зовсiм ласкаво одказав вiн.
- Хiба се твiй хлiб?
- Не чий же... А що?..
- Цур тобi, як мене злякав!.. -
та й за
мо
в
кла. Парубок i со
бi мо
-
вчав.
- А ти хто така? - трохи згодом
питає вiн, ковтаючи сло
ва. - Де
ти взялася? звiд
кiля сюди при
-
йшла?..
Дiвчина почула, як тiльки чу
-
ють дiвча
та, чого в його за
пну
в
-
ся голос; очi в неї заiскрили, за
-
грали...
- Навiщо тобi? - прядучи ними,
вона пи
тає в його.
- А чого ж ти прийшла сюди,
на чуже поле? - каже вiн. - Хто ти
така? чого тобi тут треба?.. - Чут-
но - аж дух спи
ра йому в грудях
од кожного слова.
- Не ск-а-ж-у! - одмовила вона
нароз
тяг, осмiхаючись, i по
да
ла
-
ся трохи лич
ком вперед, згорну
-
вши пухлi бiлi ру
ки по
пiд лiктя
-
ми. - А прийшла сюди, бо неда
-
лечке живу... А ти хто?
- Сюди йди!- каже вiн, усмiхаю
-
чись i ра
зом запрохую
чи очима.
- Посiдаємо тут... побалакаємо...
я тобi й розка
жу - хто я...
Як стрель стрельнув у дiвчину.
Сплес
нула в долонi, за
ре
го
та
-
лася та й помчала
ся буйними
житами... Далi – ви
скочила на зе
-
ле
ну луку, що красувалася по
-
льовими квi
тками; потiм - по
ве
-
р
нула круто налiво, почесала
яри
ною; як бiлочка на деревину
в лiсi, так вона збiгла пруд
ко на
згi
рок; стала, перевела дух,
озирнулася; осмiхну
лась; махну
-
ла правою рукою: “сюди, мов!” -
та наче мана яка, спустилася
вниз- i скрилася за горою.
Парубок нi з мiсця. Стоїть та
дивиться вслiд їй ще ди
внiшими
очима - мовби пе
ре
глянув через
гору!.. У ву
хах його ще вчувався
її голос свiжий, тонкий, її смiх
мо
ло
дий та дзвiнкий; перед очи
-
ма, як та причуда, манячила її
по
стать метка, жва
ва; йому
усмiхалося її личко, бiло-рум'я
-
не, з ясними очима, з чорними
бро
ва
ми; уся вона, з зе
леною
кор
се
ткою, з червоною спiдни
-
цею, при
виджу
валась йому, як
жи
ва!.. “Що це? - думав вiн. - Чи
справдi, чи вва
жається?.. I вiд
-
кiля б це?.. чи не мо
ска
лiвна?..
Так же, ка
зали, у москаля дочка
вмерла... гм... мов, бачся, на хуто
-
рах нiкого такого й немає... Хiба
Хоменкова? - так же не бли
зий
свiт од Хоменкового ху
тора
сюди телiпатися... А вид
но -
хутiрськ
а: на се
лi, окрiм попiвни,
здається, нi
кого пiд
хо
жо
го... Оже
й не по
пiвна: попiвну я знаю -
попi
вна не та
ка, та й не пiде за
п'ять верстов од села... Чия б же
це?..”
Не розв'язавшись з такою ду
м
-
кою, вiн вийшов на згi
рок - по
-
ди
витись, куди пi
шла дiвчина.
Бу
ло вже пiзно. Дi
вчини не вид
-
но, - тiльки зеленiли то там, то
там, об
ложи
вшись полями,
хутiрськi, сади, як розкiшнi квiт
-
ники, а мiж зеленою лист
вою
вишняку, груш, слив та яблунь
бi
лiли. чепурнi хаточки. Парубок
постояв на згiрку, поми
лувався
красою околицi, за
дивився на
один хутiр, на дру
гий; прига
-
дував хазяїнiв їх, перебрав у
пам'ятi їх до
чок, - та, те
ряючись
в до
гадках, i повернув назад -
до
дому.
Iшов вiн такою ж тихою хо
-
дою, як i сю
ди, а може, ще й тих
-
шою, - та все думав та ду
мав... А
в серцi - почував вiн - прокида
-
лось щось невiдоме, чудне: i
важко мов, i легко, i сумно, й ве
-
се
ло, i хочеться спiва
ти, й, хо
-
четь
ся плакати... Сльо
зи не ллю
-
ться, а вголос рветься; не
-
сподiваний сум обiй
має голову;
думка дум
ку гонить: нi
где при
-
стати, нi за що зачепитися - так i
га
няє за ма
ною... А перед очима
– зе
лена керсетка, червона спiд
-
ниця, зна
д
ний з усмiшкою по
-
гляд, чер
во
нi, як кармазин, уста,
з котрих виглядає ря
док дрiб
-
них, як перли, зубiв... У його аж
мороз пiшов поза спи
ною... “Оце
так - промовив вiн уголос. - Чи
не здурiв, бу
ва, я, чи не збоже
-
волiв?.. Дома худоба не на
по
ва
-
на, а я блу
каю тут - i думати за
-
був!” Та, пiднявши вгору голову,
чимдуж придав ходи в ноги.
Ось незабаром i Пiски. На са
-
мо
му краї села, од вигону, сто
-
яла невеличка хатка, вiкнами на
широкий шлях. З-за хат
ки ви
-
глядали невеличкi хлiвцi, по
-
вiточки; трохи далi - тiк; за то
-
ком - огород; а все кругом обне
-
сено низенькою лi
скою. Зра
зу
видно було, що то плець не дуже
за
мо
ж
но
го хазяїна. Не достатки,
а тяжка праця кидалась в вiчi.
Ха
та хоч старенька, та чепурна,
бiла, - видно, бiля неї ходи
ли ха
-
зяй
ськi руки; двiр виметений,
чистий; огорожа цiла, хоч i ни
-
зенька, а ворота до
щанi-хрещатi.
Недалечке вiд хатнього порогу
стояла немолода вже мо
ло
ди
ця,
бiдненько зо
дягнена, - i, розси
-
паючи з миски зе
рно, го
лосно
скликала курей. Натомi
сть, з
хлiвця про
жогом вискочила не
-
ве
ли
чка свинка й кабанчик - i
да
вай похап
цем хламати зер
но,
не пiдпускаючи курей. Молоди
-
ця спе
ршу кричала на непро
-
ханих гостей: “аря, гладкi! аря!”,
потiм того плескала в долонi - й
што
в
хнула ка
бан
чи
ка
но
гою; а
як по
бачила, що нiчого з такими
не
на
же
рами не вдiєш нi криком,
нi легенькою бiйкою, - вона ви
-
сми
кнула з мiтли дер
жално - i
давай потягати “ненасит
ну про
-
жир” i вздовж i впоперек, - аж
поки не хруснуло дер
жално...
“От, про
кля
тiї Ка
торжнi!.. Через
них знiвечи
ла держално..” - на
весь голос гукала молодиця - й
кину
ла в свиноту надтрi
снутим
держал
ном.
Саме на цей крик у двiр по
-
вернув пару
бок. Не вспiв вiн ще
га
разд i ворiт причи
нити за со
-
бою, - як уже на йо
го напусти
ла
-
ся розсерджена молодиця.
- I де ти, Чiпко, ходиш? де ти
бродиш? - докоряла во
на. - Ось
до якої пори вихо
див! Нi корова,
нi кобила не на
по
ванi, а вiн блу
-
кає...
- Я, мамо, на полi був... до яри
-
ни довiду
вався, - од
казав вiн.
Мати пильно подивилася йому
в вiчi, наче вивiряла: чи правда
тому? Та син уже по
вер
нувся -
пiшов прямо до загород
и, а вона
з порожньою помийницею - в
ха
ту.
- Не гайся ж, жени корову на
-
пу
вати, бо треба ж ще ко
лись її й
доїти! - усе-таки з докором гук
-
нула з сiнешнiх две
рей мати.
Син уже не чув того докору.
Вiн випу
стив з загороди ко
рову,
одв'язав од ясел кобилу - погнав
до водопою. Ху
тко пог
нав, хутко
й назад вернувся. Позага
няв у
за
го
ро
ду худобу, набрав обере
-
мок свiжої трави. Зелена трава
нага
дала йому зелену керсетку;
заманячила нiби знафйо
ма по
-
стать; вiн мерщiй кинув у ясла
обе
ремок... йому здало
ся, що з-
пiд трави за
блищали, мов двi уг
-
лини, двоє чорних очей... “Згинь
ти, марю-кої - скрикнув вiн, ви
-
простуючи з трави руки. - От,
при
чепи
лася!”
Швиденько зачинив загороду,
пiшов у хату. Повечерял
и мовч
-
ки. Полягали спа
ти.
- Чи ви, мамо, не знаєте: у мо
-
скаля є дочка? - пита вiн трохи
згодом.
- У якого москаля, сину?
- Що живе коло нашого поля
ху
тором.
- Не знаю, моя дитино. Знаю,
що була, - та, казали, ли
бонь
уме
рла. - А що там?
- Та я так питаю... нiчого.
Розмова увiрвалася. Мати за
-
снула на полу. Син ле
жить на
лавi. Сон не йде йому в голову.
Душно йому, мло
сно, пе
че попiд
боками, а в вiччю - вона та й во
-
на. “Пропа
ди ти, навiжена!” -
шепче вiн. Перевернув
ся з боку
на бiк, натяг на голову ряднину,
- не спиться, та й годi... “Нi, вже:
не швид
ко ти дiждеш, щоб я
пiшов на поле!”
II
ДВУЖОН
Лiт за двадцять до крiпацької
волi, з того самого Ромод
ано
во
-
го шляху, яким iшов парубок, у
село Пiски вступав якийсь не
-
вiдомий захожий. Видно - з да
-
ле
кої до
роги. Соро
чка на йому
чо
рна; штани ви
бi
й
чанi, пiдсу
-
канi аж до колiн; за спи
ною вi
-
рьов
кою навхрест перев'язана
оде
жа; через праве плече, на па
-
лицi переки
нута тор
ба - мабуть,
з харчю, та пара шка
пових чо
бiт.
На взiр - чоловiк середнiх лiт.
Чорнi, як гайворон, уси почина
-
ли вже по краях рудiти; борода
стирчала чорна, остюкувата,
давно, ма
буть, не бачила скiска.
Iшов захожий тихо, нога за но
-
гою, й роздивлявся на всi боки.
Сказати б - з за
ро
бiткiв, коли б
не така рання по
ра. А то тiльки
що весна настала. Постiкали во
-
ди, зазеле
нiли трави, зацвiли са
-
дки, городи, сонце ще не пекло,
як серед лiта, а приязно сяло та
грiло.
Дiйшовши до одного двору, де
серед нечистого городу влiзла в
землю старень
ка хата, захожий
став. “Оце ж мов, бачся, й Окуне
-
ва хата!” - каже вiн сам до себе.
На той час з низеньких хатнiх
дверей вий
шов молодий па
ру
-
бок.
- Здоров був! - обiзвався до йо
-
го захо
жий.
- Здоров.
- Чи це Окунь живе?
- Який Окунь?
- Карпо Окунь, старий дiд.
- Нi: це Лимар, а не Окунь.
- А де ж Окунь?
- Та який Окунь?
- Дiд старий, що з бородою хо
-
див.
На їх розмову нахопилася з-за
хати ста
ренька жiнка. Видно, по
-
ралась коло горо
дини, - бо очi
-
пок подався тро
хи набiк, ли
це в
поту, руки в землi.
- Та кого ти, чоловiче, питаєш?
- Окуня Карпа.
- Е-е-е... його вже давно й слiду
нема... Знала я того Оку
ня, зна
-
ла... Уже, мабуть, лiт з десять бу
-
де, як помер... А то
бi ж на
вi
що
вiн?
- Та треба... Так умер, кажете?
- Умер, умер.
- Та хто ж пiсля його зостався?
- Та хто ж, пiсля його зоста
в
-
ся?! - каже жiнка, за
ду
мав
шись...
- Зосталася Ган
на
не
бога, що ви
-
йшла за Соло
менка. Та й та уже
вмерла. Оце ми у неї й дворище
ку
пили. Та ще зостався Грицько
- був йому якийсь далекий ро
-
дич... торiк його у не
крути взя
-
ли. Та, здається, вже й немає нi
-
ко
го такого...
- Так... А волость же ваша да
ле
-
ко?
- Волость? - глянула жiнка на
йо
го й, пе
регодя трохи, од
ка
за
-
ла: - на тiм боцi се
ла. От як пi
-
деш сiєю улицею, та й вийдеш
прямiсiнько. Спершу будуть га
-
ма
зеї, а там - зараз i волость.
- Ну, спасибi вам. Прощайте.
- Щасливо.
Пiшов собi чоловiк тою тро
-
пою, що розказала жiнка. А жiн
-
ка й парубок ще довго стояли -
дивились услiд, аж по
ки не
скри
вся захожий з очей у кривiй
вулицi.
- Ти не питав, Грицьку, - тодi
жi
нка до па
рубка : - хто вiн та
-
кий? навiщо йому Оку
нь?
- Нi, не питав.
- Гляди, лишень, чи не родич
який... Там
у його, в Дон
щинi, ба
-
гато, кажуть, всякої рiднi... Там i
брат його жив. То чи не по ху
-
добу бува, прийшов i сей?!
- Бог його зна.
- Треба б дознатись, Грицьку.
Чи не збi
гав би ти, слi
дом за
ним, у волость та роз
слухався б:
що воно за чоло
вiк.
- Добре, мамо, - каже парубок. I
обоє пi
шли в хату.
Жiнка справдi догадалася на
-
вiщо захо
жому здався ме
ртвий
Карпо Окунь. Той, що розпиту
-
вав, об'явився в воло
стi небо
-
жем Окуня - Остапом Хрущем,
що лiт, мо
же, з п'ят
надцять як
пi
шов на Дiн. Уже йо
го й з ревiзiї
викину
ли, не тiльки з думки. Тi
-
льки старi люди пам'ятали ще -
коли бо
родатий та бiлий Окунь
виряджав на Дiн до дядь
ка сво
го
хлопця-небожа. А те
пер оце вiн
на
зад поверну
вся й просився в
пiщанську громаду.
- Чого ти звiдтiля вернувся? -
пита його голова, - хiба там не
-
добре стало жити?
- Та трудно вже й там, - кланя
-
ючись, ка
же Остап. - Не тi тепер
порядки пiшли: ба
гато вже й
там нашого брата... пропадає...
- А тут хiба краще? - пита писар.
- Та все ж, бачте - рiдна сто
ро
-
на.
- Як же ми тепер тебе при
й
-
мемо, що в тебе нi виду ні
яко
го,
нiчого? - знову голо
ва.
- Та в мене ось є старий паш
-
порт. - Та, витягши з га
ма
на шма
-
ток засмальцьова
ного паперу, з
обтiпаними краям
и, й по
дав го
-
ловi.
Подивився той на папiр, роз
-
правив, прочитав - i зно
ву зло
-
жив.
- Що ж з сього?! - каже. -Чому
хоч ти не обзивався, як ревiзiя
писалась?
- А бог його знає - чому... Не
знав.
- Вiдколи пашпорта не перемi
-
няв!! - не випускаючи з рук па
-
пе
ру, дивувався голо
ва.
- Та там мене й по цьому всю
-
ди прий
мали.
- Гм... Що ж тепер, Василь Ва
-
си
льович, будемо роби
ти? - пита
голова писаря.
- А що? Треба громаду збира
-
ти; та хай поставить гро
мадi мо
-
горичу, то, може, й дiло буде, -
одказав писар. - А то, як бро
дя
гу
якого, ще в тюрму запруть.
- Здiлайте милость, - каже, кла
-
няючись, Остап, - уже по
кло
по
чi
-
ться! Я вже вам, ко
ли так не маю
чого дати, то хоч одслужу за те.
Писар тiльки покрутив свого
рудого уса та разом з го
ловою й
пiшли у другу ха
ту.
Через три недiлi Остап косив у
писаря сiно. Та такий з його ко
-
сар: такий жвавий, такий робо
-
чий - невтомний! Усьому лад дає,
усiм перед веде - отаманує. А че
-
рез мi
сяць йому об'явлено, що
те
пер вiн пi
ща
н
ський грома
-
дянин - козак, Остап Макаро
вич
Хрущ.
Аж перехрестився Остап, як
почув це. Та восени прямiс
iнько
й почвалав у город найматись.
Недовго й мiсця шу
кав: зараз
жид злебенив його та й за
пра
-
вив у пош
тарi.
Добре Остаповi. I одежа й хлiб
жидiвсь
кий, i плата добра, та й
од проїжджих перепада. - Послу
-
жив вiн рiк, а на другий уже
грунт i хату купив. Якраз на
край се
ла, на беле
бнi, стояла со
-
бi осторонь чиясь сирiтська
пустка: необ
ма
зана, невкрита,
го
род не обгороджений, звiсно -
си
рiтськ
е, та ще й за селом.
Купив Остап хату, та, не довго
думав
ши, й шле ста
ростiв до
Мотрi Жукiвни - бiдної, некраси
-
вої дiвчини, уже таки й лiтньої,
що жила в сусiдах, удвох з ста
-
рою ма
тiр'ю.
- А що ж, Мотре, - каже їй ма
ти,
- iди! Хоч хата своя бу
де; хоч не
тинятимешся на старiсть, як от
я, стара...
- Та чи йти, то й iти! - одказує
дочка. - I так нате
рпілись усьо
-
го!
Обмiнили хлiб, а в недiлю й
весiлля за
грали.
Як уступила Мотря в свою
хату, то не
мов знову на свiт на
-
ро
дилася. Чепурить її, прибира.
Дiждали весни, - го
род одкопа
-
ла, скопала, засадила; хату вима
-
зала, об
бiлила; при
зьбу жовтою
глиною пiдвела; коло хати вiни
-
к
ом обмела. Чисто кругом -
любо глянути, i огородина зе
-
ленiє...
Та й тiльки ж то, що огородина
своя, а бiльше землi - нi ступня.
Приходилось у чу
жих людей ко
-
сити, хлiб заробляти
, спи
ни не
розгинаючи, спочивку не зна
-
ючи... Оже як не працювала Мот
-
ря з Остапом та з Оришкою - ста
-
рою своєю матiр'ю, а все бiдно
жили. Iнодi зимою нi з чого бу
ло
й га
лушок зварити, - прихо
-
дилось сухим хлi
бом дави
тись...
Остап - спершу був повеселiв:
такий ба
лакучий, та
кий щирий,
- Мотрю жалує, ко
ло тещi ласка
-
вий; а далi - все хмур
нi
шав та й
хмурнiшав. Стала нудьга ви
гля
-
дати його очима, журба не
ви
-
мовна гнiтити його душу i се
-
рце... Хо
дить бувало восени або
зимою по двору, опустить на
груди голову та за цiлий день i
слова не промовить нi до ко
го...
Так минув рiк; минає й дру
-
гий; а вони - всi тройко (дi
тей не
було) - похмурi, неве
селi... Немає
долi - немає й ра
достi!
Лягла зима. Падав дрiбний
снiг, як бува в холод: буйний
вiтер крутив заметами й вив, як
звiр у лiсi, у ди
марi Остапової
хати. Нiч уже спустилася на зем
-
лю. Мотря й Оришка сидiли на
полу; перед ними на стiльчику
неясно блимав каганець - от-от
збира
вся погаснути. Вони пряли
мовчки; кожна про себе думала
якусь тяжку дум
ку. Остап лежав
на печi... Тихо, - тiльки ве
ретена
сю
р
чать.!.
- О-ох! - важко зiтхнув Остап. -
Обридло вже менi по цих краях
горювати, - промо
вив вiн, наче
сам до себе. - Дi
жду весни, пi
ду
на заробiтки. Там, може, знайду
до
бре мiсце, то й вас переведу...
- А як же не найдеш? - на це
йо
му Мот
ря.- Лiто втратиш... а я
одними руками що тут заро
-
блю?.. - додала во
на журливо й
скри
вилася.
- Та вже ж ви тут з матiр'ю то
сим, то тим боком на
стягаєтесь
на зиму... А я, ко
ли що, то там i
зазимую. Так менi тут остоги
-
дло!
Дiждали весни. Порадився
Остап з жiн
кою та з те
щею, узяв
пашпорт, пiшов собi. Мотря з
старою матiр'ю зо
стались самi
собi на хазяйствi.
Вирядили Остапа на Дiн у ве
-
ликий пiст, а так - к зе
ле
нiй не
-
дi
лi - приходить з Дону бума
га:
чи є, мов, у вас та
кий i такий ко
-
зак Остап Хрущ? i де вiн у вас
узявся? Що тут вiн прозивався
не Хрущ, а Прити
ка... що вiн ки
-
нув у нас жiнку й троє дiтей,
пропадав був - не знать де - три
ро
ки без малого... А ось тепер - у
пашпортi вiн уже Хру
щем пише
-
ться, та ще й жонатим. Що се
воно за знак? з якої це речi така
плута
ниця?..
Так оце запитувала якась Дон
-
ська ста
ниця Пiща
нської во
-
лостi... I задала ж ро
боту воло
-
сним оця несподi
вана бу
мага!
Як прочитала її козацька, ста
р
-
шина, то голову й руки опу
сти
-
ла.
- Оце так! - скрикнули в один
голос i го
лова й писар. - Бу
де ж
те
пер вiд окружно
го... I як-таки
повiрити такому во
лоцюзi?!
При
-
йшов - чорт його зна й вiдки,
ска
-
завсь - бiс його зна й ким; а ми -
на тобi, та цить! - i лапки покла
-
ли... Окунiв небiж, та й Оку
нiв, -
нестеменне Окунiв... Чо
му не при
-
йняти?.. Аж воно - он який не
-
бiж!!
- Егеж... Недаром я казав, - ви
-
брiхувавсь писар, - підо
ждемо
тро
хи, спишемось... Не послуха
-
ли?..
- Що ж тепереньки робити? -
мов не чув, питає голова в пи
-
саря.
Той мовчав, потупивши в зе
-
млю очi. Видно було - щось при
-
гадував.
- Недурно менi сю нiч чорна
со
бака снилася, - по
хва
ливсь го
-
лова. - Жiнка од
га
дувала: напа
-
сть... так воно й є!
- А менi руда свиня, - увернув
писар. Порадившись, ме
рщiй по
-
слали за Мотрею десятника. Мо
-
тря прийшла.
- Чи не розказував тобi чоло
-
вiк чого про Дiн? - стрiли її воло
-
снi.
- Нi, не розказував, - одказала
Мо
тря, здивувавшись та
кому
пи
-
танню. - А що там? Хiба яка чу
-
тка прийшла?.. - за
питала во
на
зляканим голосом.
- Так i так - кажуть; таке й таке
диво...
Як почула таке Мотря, то й ли
-
ця на їй не стало: поблi
дла, як
крейда, затряслась, як лист на
осичинi; хотiла щось сказати, та
не вимовила й слова, - тiльки
раз по раз тяжко зiтхала, i якось
чудно дивилась му
тними очи
-
ма...
- Чого ти здихаєш? - гримнув
на неї го
лова. - У чоловi
ка на
-
вчи
лася?.. Той теж, як прийшов,
то такого Ла
заря скор
чив... Про
-
клятi! Через вас на Сибiр ще пi
-
деш...
Мотря нiчого не одказала, -
тiльки жа
лi
бно дивилася. Ко
ли б
хто заглянув тодi в її душу, - що
там робилося! Як
би за
зи
р
нув у
серце, - що в йому поверталося!
- Iди собi! - гукнув голова, ба
-
чачи, що в неї й рiч вiдтя
ло.
Мотря повернулася, вийшла.
Iшла по вулицi, - не бачил
а свiта
перед собою; при
йшла додому, -
як п'яна, мов чме
лена...
- Що там, дочко? - стрiла її ма
-
ти. - Чого те
бе кликали?
Пожовкло в Мотрi у вiччю, за
-
колихався свiт, пiшло все хо
до
-
ром... Не пам'ятала во
на, як опу
-
стилась на лаву - так не роздяг
-
нена, не розбута - i впала опу
-
кою. Сльози, як горох, полилися
з очей.
- Чого ти, дочко? Чи, не при
-
водь госпо
ди?.. - Оришка не до
-
ка
зала. У неї в думцi пробiгла
смерть Останова.
Мотря не озивалася; плакала
мо
вчки. Оришка пильно ди
ви
-
лася на неї. Серце почуло якесь
лихо; перед очима вже стоя
ла
бiда... В Оришки затiпались че
-
люстi, за
бiгала по ви
ду мишка.
- Та кажи!.. чого ти плачеш? -
аж скрик
нула вона. Мо
тря утер
-
ла рукавом сльози й простогна
-
ла... А далi нату
жилась i, схли
-
пуючи, перериваючи слова, ста
-
ла казати: “О-о, боже мiй!... не
ду
-
рно вiн все сумний був... мов
-
чав... журився... та все через сон
про Дiн викрикував... про Хi
врю
та Гриць
ка... Недурно ж це во
-
но!.. Ой, пропала ж моя голiво
-
нька бiдная!!.”
- Що ж там таке? кажи вже, не
мороч моєї голови! Про яку це
ти Хiврю пле
щеш?
- Про жiнку того сучого сина,
щоб йо
му... нi добра, нi жит
тя!..
- Кого?
- Остапа...
- Чи ти не збожеволiла, дочко?
- Поневолi збожеволiєш, коли
та
ке...
- Мотре! не тумань ти моєї го
-
лови: роз
кажи по-лю
дсь
ки - що
там таке?
- Отой волоцюга, блудяга... по
-
ки
нув да Дону жiнку з дi
тьми...
приплiвся сюди на мою голову...
Господи! i за що ти мене отак
караєш на сiм свiтi? - скрикнула
Мот
ря i зно
ву залилась сльоза
ми.
Тепер тiльки Оришка розiбра
-
ла своє лихо. Образа, го
ра тяж
-
кої образи дочки, людськi пого
-
вори та смiхи, - все ра
зом пiдня
-
лось у головi матерi, налягало їй
на старе сер
це важким жалем...
Вона глянула ще раз на Мотрю,
поступил
ася назад, про
стогнала,
сiла мовчки на пiл, узя
вшись хо
-
лодними руками за крайню до
-
шку, щоб не впасти. Старе тiло
тремтiло, колихало
ся, стара го
-
лова не здержувалась на в'язах -
хилилася на груди. Оришка бо
-
лiсно пiд
нiмала її i тяжко сто
-
гнала... Мотря не пере
ставала
плакати” Гiркий її плач, сто
гна
н
-
ня матерi зли
валися вкупу, но
-
си
лися по хатi, слались по бiлих
стiнах. I темнiли вони для дочки
й для матерi; здавалась темною
хата, й свiт що вривався у вiкна,
чорнiв у вiччю в них... I стояла в
темнотi тiй ще темнiша доля їх -
чорна, темна, страшна, з худим,
з'їденим нуждою лицем, з злими
од го
лоду очима... Таке лихо
скої
лось перед обiдом. Страва
да
вно стояла у печi: ще як у во
-
лость iшла Мотря, то засу
нула,
щоб упрiвала. Тепер нiхто й не
згадав про неї. Горе без страви
нагодувало обох. Нiхто з них не
кидався до пе
чi. Обидвi навiть
забули про обiд.
Так день настав, так i минув.
Одходячи на спокiй, сонце обда
-
ло землю блискучим промiнням;
земля на прощання усмiхну
лася
- i потемнiла. Спустилася нiч; ви
-
клик
ала собi на втiху зорi; вико
-
тився з-за гаю мiсяць - i став
оглядати околицю... Усе кругом
спало, мов зача
роване, в тихiм
за
буттi теплої ночi, - не спав
тiльки один со
ловейко, виспi
ву
-
ючи в зеленiм садочку свою
любу пi
сню, - та не спало ще
лихо в Орищинiм та в Мотринiм
серцi... Завело i воно свою пiсню
- гiрку, журливу, безна
дiйн
у... I
не розходилась та пi
сня по свiту,
не окликала
ся луною в лузi, як
соловейкова, а, як важкий
камiнь, налягала на душу, моро
-
чила голову цi
лим роєм темних
га
док, пекла серце нерозважною
ту
гою... Мотря й Ори
шка не спа
-
ли, не плакали, - тiльки то одна,
то друга зiтха
ла... I вiдкiля це
лихо взялося? i чого воно до них
вче
пилося? чим була Мотря
Оста
по
вi?.. чим вона тепер оста
-
ла
ся?.. Мотря й Оришка розду
-
мували, розгадували... Жiнка жо
-
на
того чоловiка? покритка-дiв
-
ка?.. Нi жi
нка, нi дi
вка, а замужня
вдо
ва... Грiх перед бо
гом, - чим
його замоли
ти? Сором перед
людьми, - чим його змити?.. А
ще ж, мо
же, i каратись за це
прийдеться - хоч не на сiм, то на
тiм свi
тi... Непев
ний той Остап, -
вiн щось лихе, страшне... Страх
справдi пi
сля та
ких думок закра
-
дався їм в ду
шу - i во
ни обидвi
тихо молилися.
Як не мучились вони цiлу ту
нiч, що вже не думали, а все-та
-
ки не видумали нi
чого для себе
утiшного.
Не вигадали поради й волоснi.
Судили, рядили - та окру
ж
ному,
а окружний - та гу
бернаторовi.
Пi
шли писати та одпису
вати...
Незабаром наїхало в село чи
-
новного па
нства. Питаю
ть-роз
-
пи
тують, пи
шуть-за
писують. На
-
те
рпiлася стра
ху Мотр
я од тих
хитрих спросiв та переспросiв;
на
бра
лася горя Оришка, глядя
на свою дитину.
А в селi - тiльки й мови, тiльки
й речi, що про Хруща. На
че все
на свiтi для Пiсок провалилося,
один Хрущ зо
стався, а через Хру
-
ща - й Мотря... Хто її зроду не
знав, - став допитуватись: де во
-
на й що вона. Не можна Мотрi нi
-
куди очей показати, щоб на неї
пальцями не тикали. Вий
де Мо
-
тря на вулицю, - малi дiти слiд
-
ком за нею; по
рається Мо
тря на
вгородi, - бачить: двi жi
н
ки сто
-
ять коло ти
ну, ди
вляться на неї
й перешiптуються. Немає Мотрi
спо
кою i в церквi: i там її не
спускають з очей.
- Ото... ото вона! низенька, чо
-
р
нява... чорним платком го
лова
пов'язана, - чує Мо
тря позад се
-
бе в бабинцi.
- Ото чорнява, що хреститься?
- Еге ж, еге... Ото вона сама... за
жонато
го замiж пiшла.
Чує Мотря, та боїться озирну
-
тись: їй чогось соромно, страш
-
но. Вона впаде на
вколiшки, при
-
никне головою до помосту, -
шепче молитву щиру, просить у
бо
га ла
с
ки, одмо
лює свiй грiх - i
ра
зом сльози ко
втає.
Тодi тiльки люди трохи забу
-
ли про Хруща, як жнива на
стали.
Свої клопоти, праця, утома тро
-
хи зацiпили язи
ки люд
ськi.
Коли це - перед другою пречи
-
стою ве
дуть Хруща у ла
нцюгах
через Пiски. Як за
чули люди, то
за малим не все село ви
бiгло з
хати, мов на ведмедя, дивитись.
“Хрущ!.. Хрущ iде!.. Хруща... Хру
-
ща ве
дуть!..” - викрикують з усiх
бокiв по се
лу. I бiжить на Хруща
дивитись старе й ма
ле.
Повели Хруща у Гетьманське;
засадили в тюрму за за
лiз
нi
штиби; давай випиту
вати та
розпитувати. Пiдня
лися знову
спроси та переспроси... Зовсiм
загубила спокiй Мо
тря: водять її
то в город, то з го
рода... А тут -
друге ли
хо: Мотря почула - щось
заворушилось пiд серцем...
Помiтили люди - та як у дзвiн
задзво
нили:
- Чи чули?.. - питає молодиця
дру
гу, стрi
вши на улицi. - Завагi
-
тнiла...
- Чула, серденько, чула... I ска
-
жiть: од та
кого!!
- Це вже, видно, не перед до
-
бром, моя матiнко!.. Чи не кi
-
нець, бува, й вiку швид
ко буде...
Там: торiк хвостата зо
ря свiтила,
а се знов проява якась вири
-
скалась...
- I я кажу: не перед добром та
-
ке на свiтi коїться! Та як пi
дуть
отак цокотати, - не переслухаєш.
А пiд недiлю або свя
то збе
ре
-
ться де-небудь чоловiкiв купа,
на
дiй
дуть жі
нки, парубки, дiвча
-
та - назби
ра
єть
ся чимала юрба
лю
дей, то й давай перетирати
на зубах у сотий раз того чудн
-
ого Хруща. Аж ось - не знать звi
-
дкiль узялась на селi чут
ка, що
вiн нi Хрущ, нi Притика, а прямi
-
сiнько-таки Iван Варе
ник - крi
-
пак пана Польського, що пану
-
вав у Пi
сках.
Така чутка збила з пантелику
судових i громаду. Що з ним ро
-
бити? Як тепер його судити? Ки
-
нулись до пана, - пан одсахнув
-
ся: робiть, мов, з ним, що хочете,
як зна
єте... То
дi громада роз
-
в'язала дiло. Як голили хлопцiв
у мос
ка
лi: “У некрути йо
го!.. лоб
йому! лоб!..” - закричала гро
ма
-
да. Пої
хав голова у Гетьманське,
пiшов, куди тре
ба, однiс, що го
-
дилось - i “перевертня” прямо з
тюрми повели до прийом
у. Заго
-
ливши лоб, перевернули його
ще вчетверте - i став вiн з Ва
ре
-
ника Хрущовим. Не
забаром його
ку
дись погнали, - та бi
ль
ше вiн
нi вертався, нi озивався.
Оддали Остапа в москалi пе
-
ред покро
вою. А так, пе
ред пу
-
щенням, породила Мо
тря сина, -
та ще й породила не
абияк. Роди
були тяжко труднi: потугувала
ними Мо
тря два днi й двi ночi,
не своїм голосом викрикуючи...
Що вже не робила “довго
п'ята
баба”-повитуха, - нiщо не по
ма
-
гало. Ледве Мотря на той свiт не
перестави
лась. Уже й не крича
ла
й не стогнала - ле
жала мертвою
колодою... Аж на третiй день
“господь її помилував”: серед ти
-
хого пла
чу Орищино
го почувся
голосний ди
тячий крик...
- Єнерал!.. - зрадiвши, скрикну
-
ла “дов
гоп'ята баба”.
Оришка пiдняла руку, перех
-
рестилася... Мотря важко зiт
х
-
нула - i розкрила сплю
щенi очi...
Хату обняла тиха од
ра
да.
Як же почули люди про такi
роди, - знову загомонiли. Пi
шло
знов по селу шу
шукання, глум,
таємнi страхи... Дi
йшло до того,
що нiхто вже Вареника не щитав
i за чоловiк
а, а так-таки за
самiсiнького куцо
го... Дехто
помiтив i невеличкi рiжки на го
-
ловi в його, як стригли в прий
-
омi. А Кирило Кнур - недалечкий
сусiда - Христом-богом кля
вся,
що як купались з Остапом укупi,
то й хвостика ба
чив... Не при
хатi згадуючи - куций, та й годi!
А тут ще дитинка знайшлася,
та ще при таких родах!!.
- Щось воно таки непевне, моя
матiн
ко!.. - цокочуть жi
нки, по
-
хи
ту
ючи головами.
I не одна й не двi нарошне за
-
бiгали в хату до Мотрi - до
вi
да
-
тись: чи немає на йо
му яких
ознакiв? Одна якось за
бачила на
лiвiм колiнцi невеличку родим
-
ку... “Оце ж во
но й є!” - подумала
та мерщiй з
ха
ти.
- А що?? - стрiва її кума.
- То ж воно, кумонько, саме!.. -
каже ку
ма, перехрести
вшись.
Незабаром цiле село слебе
зу
-
ва
ло про ту пляму. Усi в один го
-
лос: “чортеня”, та й годi!
Прийшлось кумiв брати, - нiх
-
то не хо
че. Що тут роби
ти? Вже
три днi як дитина нехрещена...
Не дай, боже, яко
го случаю - i
вмре, не уведене в закон!..
Кинулась Оришка по сусiдах...
Всяк дя
кує, сторони
ться... Хо
-
дить вона по хатi - сама не своя:
свiтить сiдим во
ло
сом, ло
мить
су
хi руки... Мотрi вже й не хва
-
лить
ся: во
на й без того ледве
дише.
На той час лучились у селi
перехожi москалi. Оришка до
них: “Москалики-ле
бедики, ох
-
ре
стiм дитя!” Купила мо
скалям
кварту горiлки. Тодi один якось
згодився. Мо
скаль за кума, сама
Оришка за куму.
Понесли до батюшки. А пано
-
тець i собi: “Як його таког
о ви
-
родка в хрест уво
ди
ти?!”
“Боже мiй!.. що його робити на
свiтi?!” - плаче Ори
шка, - та до
попадi: “Матушка!.. я вас сього й
того, я вам мо
ток пряжi на
пря
-
ду, - умовте панотця!..”
Попадя зглянулась. Охрестив
дитину ба
тюшка: на
звав Нечи
-
пором.
III
ДИТЯЧI ЛIТА
Не судилося Мотрi щастя. Не
зазнала вона його зма
лку, не ба
-
чила дiвкою, жiн
кою, не сподiва
-
лася замуж
ньою вдовою...
Не тiльки її, а й її матiр стару
стали цу
ратися люди. Са
ме те
мi
сце, де вони жили, зробилося
якимсь стра
шним, - стали його
об
бiгати... Казали, що до Мотрi
кожної но
чi змiй у димар лiтає:
якийсь захожий чо
ловiк застав
йо
го в хатi та насилу з душею
вирвався... Непевне мiсце! Бу
-
вало вночi нiхто не пройде повз
їх хату, не перехре
стившись; а
дiтям - то й удень забороня
ли
ту
ди бiгати...
Мiсцина справдi стала пусти
-
рем одго
нити. Лежить за се
лом,
на самому белебнi, неого
ро
д
-
жена, необкопана - так рiвець
не
величкий прокопаний та й го
-
дi... Iде скоти
на - нема перепону
- через грядки так i чеше; собаки
так i гнi
здяться! - кубла повиби
-
вали... Пустир пустирем! Хата
хоч стара була, та як полагодив
був Остап, поки ще не женив
ся,
то вона, мов, i бадьорилася; а як
пiднялась лиха го
дина, що зам
-
чала не тiльки лад у хатi, а й
самого Оста
па, - то й хата осуну
-
лась... Стрiха мiсцями повигни
-
вала, по
крiвля де-где прова
ли
-
ла
ся, вiкна побитi: замiсть ши
-
бок - га
нчiрки свiтять; ще до
того дощ та хурто
вина об
била,
об
шма
ру
вала... Пусткою аж во
-
няє! I всерединi не кра
ще. Стi
ни
чо
рнi, аж цвiллю взялися од
води, що дощi по
наливали крiзь
лиху оселю; черевата пiч по
-
трiска
лась, - димiла, курi
ла;
замiсть лав якiсь кривоногi
ослiнчики - i сi
сти на них страш
-
но; стiл - хо
дором ходить; пiл -
на п'ядь дошка од до
шки: Мотря
пiд холод двi дошки спали
ла, бо
не було чим у хатi прокурити...
Бiдота несказанна, злид
нi неви
-
лазнi!
Неодрадне життя Мотрине.
Невеселим оком дивила
ся й її
стара мати на ту осе
лю, на ли
-
хий той захист, через який вони
стiльки горя приняли, стiльки
клопоту звi
дали... Вони б його
давно кинули, якби було де при
-
тулитис
я. Та де його при не
до
-
стачах, при убожествi?! Коли на
ро
боту приймали Мотрю з опа
с
-
кою.
Лiтом Мотря стає жати. У Пiс
-
ках нiхто не приймав, - бо
помiтили, що в кого Мот
ря жне -
вся нива закрутнями уни
зана. В
су
сiдньому селi Байраках Мотря
хлiб за
робляла, - на жнива ста
-
но
вилася.
Що за лiто заробить Мотря, те
за зиму й проживуть... ко
ли ще й
ставало! А було так, що нi дрiбка
солi, нi пили
нки борош
на... Де
вже думати про одежину!! Що,
дi
ву
ючи, придбала Мотря, то все
позношу
вала: саме гноття та ра
-
м'я висiло... Як за
робить коно
-
пель, - то й добре. По
мо
чить їх,
ви
сушить, витiпа: костриця на
то
пли
во, во
ло
кно на пряди
во.
Напряде отак лiт за двоє, оснує,
витче, та й сорочка є; виб'є -
спiдницю пошиє, юпку... У ви
бій
-
ча
но
му i в свято ходила. Другi в
плахтах та запа
сках, голови шо
-
вковими платками по
вив'я
зу
-
ють, а Мотря з ви
бій
ча
ної юпки
та спi
дницi не вилазила. Бiлень
-
кою хусткою зав'я
жеться, та й
шмарує... Ото буденне й празни
-
кове! А що ста
ре, дране, - позши
-
ває, позаштопує, - матерi старе
тiло при
криє, або ди
тинi - шта
-
нцi, куцину... Ну
жда!! На зиму на
всiх одна юпка була. Пiде куди
Мотря, - сиди, мати, з хлоп
чиком
до
ма - й не рипайся! Пiти треба
матерi, - си
ди, Мо
тре... бо й чобо
-
ти однi!
Робота не страшна, як сила є.
Мотря день i нiч в робо
тi та в ро
-
ботi; лiтом - на полi, зимою -
дома. А Оришка - ста
ра вже, - не
-
зду
жала, - тiльки й того, що до
-
глядає ди
тини... Як лiтком немає
Мотрi дома, - баба зварить їстки,
до
гляне, й нагодує, й спати по
-
ло
жить, котка спiває..
Ай дитина ж то вийшла - на
славу! По
вновиде, чорня
ве, го
-
ло
вате, розумне... Тi
ль
ки якесь
невеселе, вовчку
вате, ти
хе. Дру
-
гi дiти жвавi, - як дзига крутить
-
ся, на мiсцi не вси
дить... Скажеш
йому: дай те! дай друге! - як
стрiла пу
ститься... Чiпка, як його
звали, - не такий, нi! Оце, було,
Мо
тря чи Оришка скаже: “Подай,
Чiпко, во
ди!” або - ножа, або - ве
-
ретено... - то вiн i почне: “А де ж
воно лежить, чи сто
їть?” Отак
розпитає, повагом устане, по
ва
-
гом пiде, пi
днiме й повагом по
-
да
сть... Мотря за це не любила
Чiп
ки. - “Десь Чiпка у нас буде
ду
же велике ледащо! – жа
лi
єть
-
ся Ори
шцi: - йому як що робити,
то треба за тиждень загад
увати,
щоб роздумався...” А iнодi було й
буханця улi
пить Чiпцi в спину,
щоб довго “не роздумував”... То
-
дi Чiп
ка руки опустить, реве на
всю хату... Є, значить, робота ба
-
бi! Оришка справдi душi не чула
в Чiпцi: так його лю
би
ла й жалу
-
вала! I цяцьок йому надає, й
iграшок яких там - полив'яного
пiвника, сви
стi
ло
ч
ку, а їсти -
сама не до
їсть - йому зоставляє...
Як пiдрiс Чiпка - став бiгати, то
вибi
жить було з двору на ви
гiн,
та прямо до дiтвори так i чеше.
Так же й дiтвора йо
го не прий
-
має. Зараз почнуть з його глузу
-
вати,
щи
пати, а iнодi поб'ють та
й проженуть... Недурно пани
своїм ро
дом величаються. На
селi теж розпитують - хто яко
го
ро
ду... Тiльки те неод
на
ково, що
в городi питають: чим той рiд
уславився - чи давнiстю, чи боя
-
ми, чи послу
гами. А се
ло знає
одну славу - честь. Тим на селi й
пита
ють: чи “чес
ного” ро
ду? А
тодi вже й бра
таються... Чiпка
був “ви
ро
док”... Як же Чi
пку
прийняти дiтям до iграшки?!
Хiба, щоб поглумитися...
- Виродок iде! - кричить, заба
-
чивши зда
лека Чiпку, бi
ло
го
ло
-
вий, миршавень
кий хлопчик.
- Запорток! - пiдхопить дру
-
гий... - Ходiм до його!
Побiжать, оступлять кругом.
То це зза
ду хто-небудь i скуб
не
Чi
пку за чорне во
лосся. Окрут
-
не
ться Чiпка, насу
пить бро
ви,
скри
виться, тiльки очима
свiтить... Злi Чiп
чинi очi, та
недобрi й дiти, що довели до
того. Понуро й го
стро дивиться
на них Чiпка. А тi - за боки бе
-
руться зо смi
ху...
- Чiпкої де ти взявся? - смикну
-
вши Чiп
ку за полу, пи
тає хто з
хлопцiв. Мовчить Чiпка, - сопе.
- Ти з яйця вилупився?! - зно
-
ву, дру
гий...
Усi зареготались. Чiпка по
хню
-
пить го
лову, потупить в зе
млю
очi, копирсає нiг
тем пiд нiг
тем.
- Нi!.. мене бабуся на вгородi
пi
ймала... в бур'янi, - од
мов
ляє
по
нуро та все копир
сає пiд нi
-
гтем...
Регiт - аж вигiн розлягається...
- Так ти. Чiпко, з бур'яну взя
-
всь?..
- Нi...
- А де ж твiй батько, коли ти
не з бур'я
ну?
- Не знаю...
- То-то й є... ти байстрюк!..
- Брешеш!.. - зиркнув, як той
вовк,
Чiп
ка.
- А хто ж ти?
- Я... Чiпка.
- Ти - Чепiга, а не Чiпка! - крикне
хто з середини - i вску
бне Чiпку...
- Чого ти скубешся? - з плачем
вимовля Чiпка. - По
стой, я бабусi
скажу, - вона тобi дасть!
- Боюсь я твоєї бабусi, - куди ж
пак! - одказує хлопець, та й зно
-
ву вскубне.
За ним другий, третiй. По
ве
р
-
тається Чiпка на всi боки в крузi,
як ведмiдь на це
пу, а хлопцi ре
-
гочуться та за чу
прину сми
чуть
- аж поки не розплачеться Чiпка.
То
дi вi
зь
муть та й проженуть
його геть.
Iде Чiпка додому, - iде та й
пла
че.
- Чого ти. Чiпко, плачеш? - стрi
-
ва
Ориш
ка. Чiпка жалiєть
ся, пла
-
че... Бере його Ори
шка за руку,
поведе в хату, почн
е умо
вляти.
- Не ходи туди, сину! Не ходи,
моя ди
тино! Бач, якi то ли
хi дi
-
ти: б'ють тебе, ма
лого, зобижа
-
ють... Не ходи!..
Утишиться трохи Чiпка, сяде
на ко
лi
нах у баби, або при
ляже
головкою. Щоб забавити дити
-
ну, почне йому ба
ба казочку про
рябеньку курочку або про го
-
робця – добро
го молодця... Чiпка
слухає - й дума: “I чого отой дiд з
ба
бою плаче? чо
го тая курочка
кудкудаче?.. I чому тiй би
линi
зразу не поколихати горобця -
до
брого мо
лодця?!.”
Дуже любив Чiпка казки слу
-
хати. В казках його зроду розу
-
мна голова знахо
дила немалу
ро
боту. Казка була йо
му не ви
-
гадкою, а билицею. Не раз
хлоп'я рiвня
ло казку до життя, а
життя до казки - i само собi мiр
-
кувало, дивувалос
я... В казцi
звiрi та пти
цi те саме й так само
гово
рять, як i люди... А так -
птицi ще
бечуть, воли ревуть, со
-
баки га
вкають... I нiхто не знає,
що вони кажуть... “А добре б - до
-
зна
тись: що то каже скотина, як
iде ревучи з поля додому? яку
пiсню спiває пташка в лузi?.. I
чого - од
нi пташки так гарно ще
-
бечуть, а от горобцi - тiльки
цвiрiнь
кають?!. I про що то роз
-
мо
вляв травиця мiж собою, ко
-
ли, мов жива, ше
лестить малими
листоч
ками!..”
- Чи воли, бабусю, говорять?.. -
питає Чi
пка в Оришки.
- Бог їх зна, сину... Кажуть би
то, що го
ворять.
- А птицi?
- I птицi говорять...
- Як же вони говорять? Про що
вони го
ворять?.. – до
пи
тується.
I розказує баба, як умiє, про
все те Чiп
цi. “Скот, мов, нi
коли
не реве без нужди... як вертаєть
-
ся додому та реве - то вiн ра
дiє,
що скоро дома буде, та спо
чине...
А може, голо
дний, то поїсть, пi
-
дживиться... А птицi щебечуть
так, як сам господь дав: однiй
сказав гарно щебетати, а другiй
- нi. От соловейко - як гарно
спiває? Вiн був колись людиною,
та став пташкою...” Та й зачне
розказувати, як одна мати та
про
кля
ла своїх дiток, - сина й
дочку, - що вбили її мужа-ужа...
Синок каже: “Не вби
вай, сестро!”
А сестра не послуха
ла - вби
ла. За
те мати й прокляла їх. Си
новi ж
ка
же: “Лети ти, сину, сiрим соло
-
вейком та щебечи людям i пiзно
й раненько: щоб те
бе люди слу
-
хали - й не наслухались! - А ти, -
каже, - дочко, стань жалкою кро
-
пи
вою: щоб тебе люди прокли
-
нали, щоб те
бе з городiв викида
-
ли!” - От син поле
тiв солове
й
-
ком, а дочка стала кропивою...
То-то: як соло
вейко щебече, то
увесь мир йо
го слуха - так гарно!
А кро
пиву завжди ви
ри
вають,
як погане зiлля, - щоб i городи
-
ни не глу
ши
ло, й людей не жа
-
лило!
Такi казочки бабусинi, при
самотньому життi, одсто
ронь од
товариства, пластом ложилися
на дитячий ро
зум, гонили в го
-
ло
вi думку за думкою, гадку за
гад
кою... Глибоко западали вони
в його гаряче сер
це, а в ду
шi
пiдi
ймали хвилю горою - з само
-
го споду до верху... Як рiй той,
гули в дитячiй голiвоньцi; як
завiрюха, крути
лись, вихори
-
лись... Од билинки перелiта
ли
до птицi; од нтицi до скоти
ни;
од ско
тини до чоловiка – по
ки не
зася
гали всьо
го свiта! I здавався
вiн йому увесь живим, бала
-
кучим. I скот, i тра
виця, i навiть
ка
мiння - все те мало свiй говiр,
свою мо
ву, - тiльки вимовляло
якось iнакше... А колись усе те
бу
ло - люди, i все балакало од
-
нiєю мовою... А тепер - нiяк i
довiда
тись, що то за розмова!! А
через вiщо?.. Че
рез людей... Все
то виннi люди! То вони так на
-
робили. Вони i в травицi, i в
пташ
ки, i в худоби - одiбрали
людську мову!
Вони людей - своїх рiдних - по
-
вернули в усе те... I за лю
дей
жалкував Чiпка на лю
дей. Зда
-
валися вони йому ли
хими, не
-
добрими... I прокидалася неве
-
ли
чка злi
сть у його невеличко
-
му серцi, росла виростала - i сто
-
ронився вiн лю
дей далi та далi...
Та й люди його не жалували.
- Бабусю! - питає раз Оришки. -
Чи в ме
не батько був?
- Був, сину.
- Де ж вiн тепер?
- У москалi пiшов.
- Бач, а хлопцi казали, що в ме
-
не батька не було... бай
с
трюк! -
кажуть.
- То - дурнi хлопцi!
- А хiба що?.. Що то воно - не
-
до
бре що?
- Старий, сину, будеш, як усе
зна
тимеш. Не думай про се: то
погане слово! Викинь його з го
-
лови... То тiльки злi дiти так ка
-
жуть...
- Я не буду злий, бабусю!.. - од
-
казує Чiп
ка, - та й за
ду
ма
ється.
Трохи перегодя знову питає:
- А чого ж мiй батько пiшов у
мо
скалi? Навiщо вiн по
ки
нув ма
-
тiр?
- Люди оддали.
- За вiщо ж вони оддали його?
- Так треба було... Виростеш,
си
ну, тодi все сам зба
гнеш, а те
-
пер ще не годиться тобi роз
-
казувати.
- Чому, бабусю?
- Так. Малий ще ти дуже...
Така розмова велась у них не
вряди-го
ди. Чiпку все за
чiпало,
все торкало. Вiн про все баби
розпитував. Баба розказувал
а, їй
любо було одкривати свiт його
очам, - утiшно думати: з якою
на
топта
ною головою виросте її
онуча.
Щедрою рукою перекладала
баба з своєї старої в молод
у Чiп
-
чину голову усе, що заховала її
шестидесятилiт
ня пам'ять. А
Чiпка не брав - гарбав усе те!
Оце було лiтком, як зайде вже
сонце й спуститься ве
чiр на зе
-
млю, вийде баба з Чiпкою з хати
(бо в хатi ду
шно), простеле ряд
-
но перед порогом; дожидають
Мо
трi з робо
ти. Оришка сяде, а
Чiпка - коли си
дить, коли ле
-
жить... Та отак собi й давай роз
-
мовляти... Чiпка бiльше слу
хав, -
iнодi й засне, слухаючи бабиної
мови, що як стру
мiнь тихо жу
-
рчала... А iнодi й сам розщебе
-
четься... Уже й нiч настала: за
свi
-
тили зорi, замиготiли, заiскри
-
ли... За
ди
ви
вся Чiпка на небо.
- Що то, бабусю? - указує на
зорi.
- То? - Зорi.
- Що ж то за зорi?
- То - янголи дивляться! У кож
-
ного є свiй янгол: то-то вiн i пи
-
льнує за душею, стереже її, щоб,
бува, що лихе не спiткало. Отож
- як зiрочка покотиться, - то ду
-
ша пе
ре
ставиться... Душа пере
-
ставиться - i зi
ро
чка покотиться
– ще
зне...
- I моя там, бабусю, є зiрочка?
й ваша? й мамина?
- I твоя є, й моя, й мамина.
- А де ж моя, бабусю? - пита Чi
-
пка, по
ложивши голову на баби
-
нi ноги й не спус
каючи очей з цi
-
лого рою зiрок, що, здава
лося,
ворушилися на темно-синьому
небi.
- Бог його знає, сину!. Чоловi
-
ковi туди не досягнути... То боже
дiло, то вiн i знає...
- Ай бог там?..
- Там, сину...
- А що то за бог, бабусю?
- Бог?.. Бог - батько. Вiн усе де
-
р
жить на свiтi: усяку комашину,
усяку скотину й усяку людину...
Вiн за всiм ходить, до всього
додивляється, од злого береже...
Ото, як побачить, що сатана вмi
-
шується в його святе дiло - по
-
чина свiтом каламути
ти, - то й
шле святого Iлiю на во
гнянiй ко
-
лiсницi вбити сатану... Ото як
Iлiя котить, то грiм гримить; а.
як стрiльне вогняною стрiлою -
то блискавка заблище... Отакий-
то бог! Вiн страшний задля зло
-
го, а для доброго - й вiн добрий.
Бог-батько... на свi
тi нас дер
-
жить i хлiбом годує. Загада
є
ться
Чiпка. I встає перед його очима
розгнi
ваний бог, обгорнувшись
чор
ни
ми хма
рами... i гукає на
Iлiю - карати злого!.. Котить Iлiя
– не
бо й земля двигтять, як од
вiтру перина, од його бi
гу... Ось
шкваркнуло... вогня
на стрiла ро
-
з
панахує небо... Страх обiймає
Чi
пку! Надворi зовсiм темно; мi
-
сяця не видно; бiлiв, миготить
Чумацький Шлях через небо;
блищать, миготять зорi... Тули
-
ть
ся Чiп
ка до баби та сти
ха шеп
-
че: “Я, бабусю, буду добрий... я
зло
го не робитиму, то й бог
мене не поб'є... А отих дiтей, що
мене били та проганяли - тих
бог поб'є, бо вони злi!.. я буду
до
брий, бабусю...”
Замовк Чiпка - дух притаїв: ду
-
має про Iлiю страшно
го, про бо
-
га доброго... Трохи згодом питає
баби:
- Ви казали, бабусю, що бог нас
хлiбом годує?
- Вiн, дитино, - вiн нас годує...
- А чого ж мама хлiб заробляє,
- ось досi з роботи не
ма. - Каже,
якби не робила, то нiчого б було
i їсти?..
- Дурний ти, хлопче! - каже ба
-
ба. - Чо
ловiк на те й уро
дився,
щоб робити, а не лежати. То тi
-
ль
ки, кажуть, спершу, поки ще
люди в раю жили, то нiчого не
робили, - як святi були... Там, ка
-
жуть, було всякої всячини - i
їсти, й пити! От вони ходили со
-
бi та їли... А сатана й заздрив на
їх ща
стя, - та давай пiдбивати,
щоб согрiшили... Вони й пересту
-
пили слово боже... Тодi ото го
-
сподь вигнав їх з раю огняною
рi
зкою - й рай зачинив, i сказав
робити самим на себе... Отож з
того часу й почали люди ро
бити.
А то - нiчого не робили, - як свя
-
тi були!
- I навiщо тi люди согрiшили,
бабо?.. От би тепер i мама дома
була, не плакала б так часто... i
хлiб би був: ко
ли здумав, їв би!..
- На те божа воля, моя дити
-
но!..
Недурно Чiпка жалкував про
хлiб: вiн був у них, як ро
зва
-
жений... Одними рука
ми що за
-
ро
биш? Тiльки що з голод
у не
мерли... Сказано - убожество! Раз
була чу
дасiя з-за то
го хлiба.
Мотря була на полi. Оришцi
треба на грядках полоти. Як на
те Чiпка розвереду
вався: “їсти,
та й їсти, бабо!” в од
ну шкуру:
“їсти!” Взяла Оришка окраєць
хлiба, одло
мила шма
точок, дала
йому, а останнiй по
ложила на
столi: “Не бе
ри ж цього, - нака
-
зує Чiпцi, - бо он дивись: диви
-
ться бо
зя! Прийде мати, спитає,
- хто хлiб поїв? - То бозя вка
же
па
ль
цем, - мати й виб'є... Гля
ди
ж, не бери!” Та й пі
шла собi. - Сiв
Чiпка серед хати; дивиться на
образ - очей не спускає - їсть.
З'їв той шматочок, що баба дала,
- ще їсти хочеться! Хлiб на столi
ле
жить, - кортить його. Гляне в
ку
ток - бозя дивиться! От став
вiн крадькома до хлiба руку по
-
си
лати, а на образ - все дивить
-
ся... Посилає руку, не спускає
очей - здається йому, що й бозя
глядить на йо
го, - хоче посвари
-
тись пальцем... вiн i прийме руку
на
зад... Оце приляже до столу го
-
ловкою (забрався на лаву), зно
-
ву пiдкрадається. Гляне на об
-
раз: дивиться бозя, та й го
дi! I
їсти хочеться i хлiб перед очима,
- та бозя дивитьс
я!.. Задумався
Чiпка. А це, зразу, як кинеться од
столу... Очi горять, губи оддули
-
ся... Та до стiльця, що баба під
-
ста
вляла пiд ноги, як пряла. Ухо
-
пив стiльця, стеребив на ла
ву,
знайшов ножа, злiз на стiлець,
та й повидовбував очi в образа!
Тодi взяв - увесь хлiб з'їв, та й
побiг на гряд
ки до баби. - “Бабо!
бабо-о!” - гу
кає. - “Чо
го, Чiпко?
ходи сю
ди!” - озивається з бу
-
р'яну баба. Прибiга Чiпка. - “А я,
ба
бо, й той хлiб з'їв!” - хвалить
-
ся. - “Нащо ж ти, сину, з'їв? А як
мати прийде та спитає: “хто хлiб
поїв?”- то бозя й ска
же...” - “Е... е...
бозя, бабо, не бачи
ла... я по
вий
-
мав очi, щоб не дивилася!..” - I
байдуже собi, за
бу
лося. - Коли
так, пе
ред рiздвом прийшлося
хату бiли
ти, об
рази мити. Зирк!
Мотря на образ - аж очей немає!
Вона так i оте
те
рi
ла. - “Хто це очi
повиймав?” - питає в Ори
шки. -
“Де?” - Глянула - справдi без
очей... Тодi до Чiп
ки: “Ти очi по
-
вий
мав?” - Смiється: - “Я... Щоб
не бачила, як хлiб їс
ти
му!” Зга
-
дала тодi Оришка, що їй хвали
-
вся Чiпка. Та що? Звiсно – дити
-
на: дурне, ма
ле!.. Погрима
ла на
його Мо
тря, на
ля
ка
ла, що бо
зя
битиме, коли таке буде ро
бити,
та й годi.
А були такi часи, що не бозя, а
Мотря била Чiпку, - i добре била!
Синяки iнодi по мiсяцю не схо
-
ди
ли. Не мож
на сказати, щоб во
-
на не любила Чiпки. Нi. Вона
його лю
била - як кожна мати
свою дитину. Чи, не дай боже,
занедужає Чiп
ка, - Мотря са
ма
не своя. Цiлу нiч очей не заплю
-
щить: си
дить над ним, плаче,
молиться... “Тiль
ки ж й утiхи й
надiї! Все-таки виросте своя ди
-
тина, стане хоч на старiсть у по
-
мочi... Може, хоч на старiсть не
прийдетьс
я до кривавого поту
робити, терпiти од холоду й го
-
лоду та од лiтньої спеки палю
-
чої!..” Така в Мотрi думка. I не
досипляє вона ночей, прислу
-
хається, як дише її єдина “надiя
й'утiха”... А нехай, здоровий, зро
-
бить що Чiпка, - нехай з'їсть
лишнiй шматок хлiба, чи пока
-
чається в калюжi... Лишенько!
То не огонь паше, то лице Мот
-
ри
не; то не iскри сиплються, - то
її кльони й про
кльони та ду
-
хопелики... Iнша мачуха здержує
руку над пасинком, а Мотря,
розпалившись, не вмiла здержу
-
ва
ти над рiдним сином.
Та не такий же й Чiпка вдався,
щоб йо
го можна було бi
йкою
спинити. Спер
шу-таки боявся
ма
терi, а далi - звик уже й до бiй
-
ки, хоч як вона глибоко iнодi в
сер
це впивалас
я, до живих
печiнок доходи
ла... Ой, злий же
вiн був то
дi! Ой, лютий! Вiн би
змiг, - матерi очi видрав, або сам
со
бi що заподiяв, якби не баба...
А то вона, її тиха мо
ва га
сила
його лютощi. Як почне, бувало,
його умовляти, - та сло
вом, як
по
ви
ва
чем, зiв'є... За те Чiпка
любив бабу: ду
шi не чув у їй. Що
баба не скаже, усе по
слухає. А
матерi не лю
бив i не слухав... Од
бiйки то сховається, то втече; а
послухати - не послуха. Не раз
Мо
тря з серця гiрко пла
ка
ла...
IV
ЖИВ-ЖИВ!
Отак жив Чiпка, рiс, виростав у
голодi та в холодi, у злиднях та
недостачах. I все сам собi, як па
-
лець. Другi до дiтей, до гур
ту, а
вiн знай самотою, самотою... За
-
бе
ре
ться було у бур'яни, нарве
квiток, на
зби
ра кузьок, та й
грає
ться ними ниш
ком. А до лю
-
дей, до дiтвори - нi! Чiпка мав
добру па
м'ять: з неї нiколи не
виходила думка, що вiн “виро
-
док”; вiн нiколи не за
бував баби
-
ної ради... Собi на лихо, рядом з
добрими думками, в малому сер
-
цi вору
шилося щось не
добре, не
-
впокiйне... Роз
буджене, воно не
давало йому забутися, нiколи не
прощало нiкого, коли бачило
яку помилку... I росло лихо в
його серцi - i виро
стало до гаря
-
чої вiдплати, котра не зна нi
впину, нi заборони... Не було
тодi нiчого, перед чим би вiн
оступи
вся; яка б страховина пе
-
ред ним не вставала - не злякати
їй його вiдважного духу, упертої
думки, палкого серця... Такому
нема на свiтi нiчого такого, чого
б вiн злякався. Нi бог, нi люди не
страшнi йо
му... Бог страшний
зло
му, а Чiпка дума, що вiн до
-
брий, а лихi люди його дра
ту
-
ють...
Ось йому минуло дванадцять
лiт. Во
сени радиться Мо
тря з
ма
тiр'ю:
- Чи не наняти б нам Чiпку хоч
за харч служити?
- Я вже й сама думаю, - каже
Оришка. - Тiльки куди вiн го
д
-
ний? Якийсь нелюд
ний, неговi
-
ркий, якась тума з його... I з дi
-
тьми вiн не поводиться, як другi
- усе само
тою, усе собi дома...
- Що ж його на свiтi робити? -
журливо одказує Мо
тря. - Уже ж
всяк баче, як я працюю... Та що
моя праця? Силу витрат
ила, здо
-
ров'я збавила, а тiльки що з го
-
ло
ду не мремо... Якби його наня
-
ти, - хоч би менше з'їжi... все б
таки хоч на одежину зосталося!
- Як знаєш, дочко.
Пiшла Мотря питати мiсця. Не
-
забаром i знайшла. Бага
тий ко
-
зак Бородай шукав хлопця до
скоту. З ним вона й умовилась.
- А збирайся лишень. Чiпко, на
завтра в найми, - каже, вернув
-
шись увечерi, Мот
ря. - Годi вдо
-
ма сидiти та хлiб переводити
, -
пора й самому заробити!
Чiпка - руками й ногами! Та
вже Ориш
ка - давай його умо
-
вля
ти: стала йому ви
читувати їх
гiркi недостачi та ну
жди. По
-
слухав Чiпка, пiшов. Приняв
його Бородай на зиму за харч та
одежу. Вернулась Мот
ря додому
рада та весела.
- А що, дочко? - стрiва її Ори
-
шка.
- Зоставила... Коли б то шану
-
ва
вся!
- А може, звикне... Дай-то бо
-
же! - по
тi
ша й молиться Оришка.
Зостався Чiпка в Бородая. Ха
-
зяїн коло його спершу ми
ром та
ласкою, показує й розказує - як i
що, й коли ро
би
ти... Так же Чiпка
нiчого й знати не хоче! Хазяїн
при
казує: “Пiди, Чiпко, загороду
почисть”. А Чiпка пiде на тiк, за
-
береться в ожеред со
ломи та й
давай з неї то верчики крутити,
то хрести вив'язувати...
Раз якось розсердився го
спо
-
дар, що не послухав Чiп
ка, - узяв
його та й вибив. Роз
сердився й
Чiпка... та трохи за малим не
опалив хазяїна! Як не було в хатi
нiко
го, вiн полiз у пiч, витяг
жару в покришку, та й винiс у
хлiвець... Добре, що люди по
-
бачили - залили.
Прогнав його Бородай. Пiшов
додому Чiпка, насупи
вшись, по
-
нiс у серцi гiрке по
чуття нена
-
вистi на долю, що по
дiлила лю
-
дей на хазяїна й робiтника...
Мотря плаче, - вже не б'є, плаче...
Страшно їй, щоб, бува, не пози
-
вав Бородай... Оришка вмовляє
Чiпку, а Чiпка тiльки понуро ди
-
виться, мовчить, мов йому в рот
води на
лито... Так i зо
стався
дома зимувати.
На весну знову радиться Мот
-
ря з ма
тiр'ю.
- Наняти б Чiпку?
- То й найми.
Знову йде Мотря шукати ха
-
зяїна - i знову швидко вишук
ала.
Дiд Улас, вiвчар, що пас гро
ма
д
-
ську отару, зашу
кував хло
пцiв у
помiч.
Дiд Улас - сам панський, ходив
у пана Польського за скотом.
Оже як став ста
рий, немощний,
та ще за-хорував до того, - так
йо
го й витурили з двору, щоб не
переводив даремно панського
хлiба... Ледве вилiз Улас за воро
-
та, та й загадав
ся... “Куди його?!”
До роду - близького нi
кого, а да
-
лекий - у панськiй роботi... При
-
й
шлося Уласовi - хоч пiд греблю!
Та вже громада зжалилась: ви
-
будувала йому зе
млянку в ца
-
ринi та й наставила чаба
ном.
До його ото став Чiпка пiдпа
-
сичем. I - диво! згодився вi
д
ра
-
зу... Робота прийшла
ся йому по
душi.
Устане вiн рано, ще до сонця,
набере хлiба в торбу, вi
зьме ма
-
лахай, що дiд дав завертати
овець, та й iде в цари
ну, до зем
-
лянки, дожидати, поки збере
ть
-
ся отара. При
ходить. У дiда все
ще позапирано. Тiльки Лиско
ле
жить ко
ло дверей, про
стягши
переднi лапи, поло
жив
ши на них
го
лову... Дрiма ранком.
- Лиско! - гука Чiпка.
Лиско пiдведе нехотя голову,
поди
ви
ться на Чiпку - i зно
ву
кла
де її на ноги, позiхнувши на
все горло... Тобто: “ра
но, хло
пче,
ходиш: ще дiд спить!”
Сiда Чiпка коло землянки, вий
-
має чер
ствий хлiб з тор
бини, по
-
чинає снiдати. Тимчасом люди
зганяють овець до цари
ни. I
розiйдуться вони понад ровами,
щи
паючи зелену травицю.
Ось приходить i другий пiдпа
-
сач - Гри
цько, Чупрунiв син, хло
-
пчик однако
вих з Чiпкою лiт, та
не кращих, ви
дно, й доста
т
кiв...
На йому сорочка чорна-чо
рна,
полотна не знать, да ще й порва
-
на; шта
ненята - саме гноття ви
-
сить на очкурi - позасукуванi аж
за колiна.
Грицько - козачий син, сирота.
Пiсля смертi батька та ма
терi
(вони пiд холеру померли обоє
одного-таки й року) грома
да од
-
дала сироту далекiй родичцi -
вдовi Вов
чисi; а як пiднявся хло
-
пець на ноги, то дiд узяв його до
себе в помiч коло отари.
Сiда й Грицько коло Чiпки, ро
-
зв'язує свою торбу, ви
ймає з неї
сухарi - чорнi, як земля, i снiда
-
ють обидва ра
зом, ко
ли
-не
-ко
ли
перекидаючись сло
вом... От рип
-
нули две
рi - показався дiд на по
-
розi.
- Уже ви, хлопцi, тута?
- Тута.
- А що ж це, овець так мало?
- Згонять.
- А ви снiдаєте?
- Снiдаємо.
- Ну, снiдайте ж, поки овець
по
-
згонять. А я тим часом умиюся
та зберуся, та й ру
шимо!
Iде дiд у присiнки; набира
води кухоль - умивається...
Тим часом - свiт, як день, тiль
-
ки сонце щось забарило
ся... За
-
красивши увесь схi
день пал
ко
-
рожевим цвiтом, во
но ще не ру
-
шало з-за гори, ще не блиснуло
нi од
ним про
менем над зе
млею...
А земля вже налагодилась його
стрiти: зеленi трави по
-
розправляли свої дрiбненькi ли
-
сточки, повмивалися свiжою
ранньою росою. Як дів
чи
на, до
-
жи
да
ючи свого милого, уми
-
вається й при
би
ра
єть
ся, трем
-
тить, мов у лихоманцi, й палає,
наче в огнi, - за
ми
рає, довго жду
-
чи, й оживає, не терплячи, - так
земля до
жидає ясного сон
ця... i
мiниться, не дождавшись. По
-
вiне тихий вi
трець, - по
темнiє й
на
супиться її - зелений убiр; за
-
тихне вi
трець - убiр заяснiє, ус
-
мi
хаєть
ся...
Уже й овець позгонили, i дiд
зiбрався. Вийшов з земля
нки. На
головi солом'яний бриль; на
пле
чi, на герли
зi, ви
сить торба з
хлiбом та свита - на случай него
-
ди; у ру
цi - ма
ла
хай.
- А що, хлопцi, будемо рушати!
- каже дiд. Хлопцi пi
дво
дяться,
ховають у торби своє чорно-хлi
-
бне снiдання й бiжать зго
нити
овець, що розтеклися по всiй ца
-
ринi, нат
щесерце смакуючи ро
-
сяною травою... От уже й овець
по
згонили до гурту.
- А-г-у-у... тю-у-у! - гукнув дiд. -
Треш-тереш-треш!
Свиснув малахай у руцi... Одчи
-
няє Чiп
ка або Грицько ворота в
царинi - i тихо-по
малу, посхи
ля
-
вши униз голо
ви, потяг
ли вiвцi
шляхом у поле... Хлопцi по боках,
дiд ззаду, а Лиско, пiднявши свiй
хвiст i голову вгору, гордо ви
-
ступає за дiдом, мов вiрний джу
-
ра за отаманом.
Отара суне помалу, викрикує -
то “бе-е!”, то “ме-е!” - ка
хикає, як
зимою старi ба
би на печах, коли
почнуть пря
ди
во м'я
ти... А куря
-
ва, як хмара, слiдком за вiвця
-
ми...
- Агу-тю-у-у! - гукнув дiд, ля
-
снувши ма
лахаєм.
- А куди, руда? - кричить Гри
-
цько на овечку, що одрi
знилась
од отари й прожо
гом почесала з
шляху до зелено
го обнiж
ку. Вi
-
вця не слухає Грицькового по
-
крику: бiжить швиденько до зе
-
ле
ного морiжку вхопити свiжої
травицi та хоч капельку про
-
квасити душу од тiєї стра
шенної
пи
люги, що до сам,их печiнок
добиралася, дави
ла-душила.
Грицько бачить, що за рудою
й другi повертають з шляху, -
пустився пiдтюп
цем, раз по раз
вигукуючи “те
реш! те
реш!” та
ви
ляскуючи малахаєм. Блудя
ги
не
хо
тя повернули до гурту.
Сонечко почало з-за гори ви
-
пливати - грало, всмiхало
ся... Як
легенькi блиска
вочки, забiгали
по землi його пароси - i кришта
-
лем заiскрила роса по зе
ле
нiй
тра
вi... За сонцем усе живло про
-
кинулось. Там коники кричали
та сюрчали, як не порозрива
-
ються; там перепели хава
в
кали
,
та як у забiй били; тут вiвцi бе
-
кають, ме
кають, ка
хи
ка
ють... Ле
-
генький вiтрець подихає - i
скрiзь розносить тепло ран
-
нього лiтнього ранку... Хо
ро
ше
так, весе
ло!
Чiпка йде з боку отари, по
-
хнюпивши голову... Об чiм вiн
ду
має? Що гадає? - Нi
чого вiн не
думає, не гадає... Вiн прислу
ха
-
ється, що дiється у його в серцi,
в душi... Хоче збагнути - й забу
-
ває... все забуває... Йому так гар
-
но, весело; йому так вiльно, про
-
сторо... Чвала собi помалу.
Торбина на плечi, малахай у
руцi... Байдуже йому!.. По
силав
вперед но
гу за ногою - не думає:
де вiн, i що вiн, i як вiн... Легко
тре
пече його серце; дивнi якiсь
радощi - не то сон, не то дрiмо
та
- сповивають його душу...
Догнали отару до становища.
Дiд сви
снув малахаєм - вiвцi роз
-
скочились, розсипались по зеле
-
ному полю...
- Отепер, хлопцi, спочинемо!
I сiдають нашi вiвчарi втрьох
пiд дере
вом. Дiд виймає шматок
хлiба та дрiбок солi, починає й
собi снiдати...
Грицько, чи присiв, чи нi - вже,
дивись - опинився гiн за двоє,
ско
чив верхи на ба
рана, тренди
-
кає та висви
стує...
Чiпка лежить на спинi, ди
-
виться в бла
китне небо. Не
бо
сине, чисте - нi хмароч
ки, нi пля
-
мочки - глибоке, просторе та
ши
роке. Не продивитися його
глибини, не до
ся
гну
ти оком до
краю! Погляд тоне в тiй синiй
безоднi, як у сивому туманi...
тiльки думка росте та ширша...
“Що там? - дума Чiпка. - Там,
ма
буть, га
рно так... Ач, як синiє!..
як сонечко сяє!..”
- Дiду!
- А що, сину?
- Що там?
- Де?
- У небi?
- Бог...
Задумається Чiпка... Дивиться
в небо, - йому так га
рно дивити
-
сь у його...
- Чи воно, дiду, є там люди?
- Де?
- На небi...
- Нема, сину! Там бог святий,
ян
голи йо
го та душi пра
ве
днi...
- А хiба хто там був?
- Так кажуть. Батюшка так i в
це
рквi чи
тає.
- А гарно, мабуть, там... Бачте:
яке синє, гарне!.. Дiд, по
снi
дав
-
ши, молився богу.
- Гарно, сину! - прошептавши
мо
литву, одказав Чiпцi, - Гарно!..
Не те, що тут, на землi... Там усе
добре, святе... А тут - усе грiшне
та зле...
Замовк дiд. Трохи згодом про
-
кашлявся та й знову почав:
- То ще тiльки один бог мило
-
сердний держить нас на свiтi, а
то б нас давно тре
ба виполоти,
як твар нечестиву. Дивись: вi
-
вця!.. Що вона кому заподiє?.. Нi
-
кому нi
чого!.. Ходить собi, щи
-
пле травицю зеле
ну... вiвця, та й
годi!.. А ми й її рiжемо, ми їмо її,
як вовки голоднi... I чого ми тi
-
льки не їмо?.. А воно то все -
грiх! Усе нам оддя
читься на тiм
свiтi, все... Грiшнi ми, проклятi
душi! Ми не тiльки над скоти
-
ною знущаємося, - ми й свого
бра
та часом черк
немо... Бач! У
брата - он те й друге, а в мене нi
сього, нi то
го... Зарiжу, мовляв,
брата, - добро його поживу! I рi
-
же чо
ловiк чоловi
ка... Рiже - за
-
був i думати, що йому на тiм свi
-
тi буде?!. Ли
хий його путає, - вiн
i рiже... Ох, грiшнi ми, проклятi
душi!
Чiпка слухає - i проходить по
йо
го душi страх, холод... i шепче
вiн стиха за дiдом: “Грiшнi ми,
проклятi душi!.. I мати моя грiш
-
на, - думає вiн, - бо вона мене би
-
ла малого, вона мене серед зими
на шлях ви
кидала, щоб не про
-
сив хлiба... А баба не грiшна:
вона мене нiколи не била; вона
менi усього давала, жалувала
ме
не, вгово
рювала, от як дiд... I
дiд, мабуть, не грiш
ний... А
Грицько? Грицько – грі
шний: он
як вiн верхи на баранi пре!..”
- Грицьку! Грицьку! - скочи
-
вши на но
ги, крикнув Чiп
ка: - не
їдь на баранi - грiх!
А Грицько гика та тпрука на
все поле...
- А вiн на баранi їздить? - пи
-
тав дiд. - Бач! Я й не туди, чо
го
вiн так вигукує... Ось я тобi, я
тобi!! - свариться на Гри
цька дiд
здалека герлигою.
Грицько скочив з барана, по
бiг
до верб, що росли над шля
хом. А
дiд, понюхавши табаки, розiслав
свиту, роз
вернувся про
ти сонця
та грiв старе тiло. I Чiпка бiля
його при
мостився.
Незабаром Грицько вернувся з
повною пазухою горобенят.
- А я, дiду, ось скiльки горо
бе
-
нят на
драв! - хвалиться.
- Навiщо ж ти їх надрав? - питає
дiд, не пiдводячи го
ло
ви.
- А щоб оця погань не плоди
-
лася!
- Хiба вона кому зробила що?..
А грiх! - промовив Чiп
ка, прида
-
вивши на остан
ньому словi.
- А хто, як жиди Христа мучи
-
ли, кри
чав: жив-жив? - од
казав
Гри
цько, та й ви
силав з пазухи
го-лоцюцькiв з жов
тими заїда
-
ми.
Чiпка подивився на дiда, що
лежав собi та дрiмав, не слу
ха
-
ючи їх розмови. Горо
бенята по
-
чали розлазитись. Грицько ухо
-
пив герлигу.
- А куди?.. куди!.. - закричав. Та
- геп! герлигою по го
ро
беня
тах...
Так кишечки й повиска
ку
вали...
- Оце вам жив-жив!.. жив-жив!
- гукав Грицько, та раз по раз ге
-
рлигою, герли
гою...
Чiпка дивиться то на горо
бе
-
нят, то на дiда: чи не ска
же чого
дiд? Дiд лежав собi мовчки. “Зна
-
чить, правда, що вони крича
ли:
“жив-жив!” - подумав Чiпка, та
як схо
питься... Очi горять, сам
тру
ситься...
- Стривай, Грицьку! стривай!
не бий... Давай краще їм голови
поскручуємо!..
Як схопить горобеня, як крут
-
не за го
ловку... Не вспiв оком
моргнути, - в однiй руцi зостався
тулубець, а в дру
гiй - голов
ка.
- А що - жив! а що - жив!! - кри
-
чить Чiп
ка...
- А що - жив! - а що - жив!.. -
вто
рує за ним Грицько...
Незабаром горобенят не ста
-
ло: валяли
ся тiльки однi го
ло
-
вки та тулубцi...
- От тепер можна й герлигою, -
каже Чiпка, взявши ге
р
лигу в
ру
ки. Грицько й собi за ним. Та
зложили горобенят укупу й по
-
чали перiщити, як снопи моло
-
тили... Не зо
сталось горобенят i
слiду: валялося тiльки одно м'я
-
со та кишечки, перебитi, перемi
-
шанi з землею.
- Ходiм ще драти, - каже Гри
-
ць
ко: - там ще є.
- Ходiм, - згоджується Чiпка.
Та й побiгли до верб, один од
-
ного ви
переджаючи.
- А куди ви? - пiдвiвши голову,
питає дiд. - Пiдiть ли
шень овець
позавертайте! Ба
чите, як пороз
-
ходились... Щоб ще звi
рюка не
заняв...
Дiд знову лiг. Скоро й заснув.
Хлопцi побiгли...
... Швидко вони позавертали
овець i, як кошенята, дра
лися по
вербах, видираючи горобенят.
Удвох надрали ще бiльше, нiж
сам Грицько надрав. А далi по
-
скручувавши голови, били гер
-
ли
гами... помiсили чи
сто на га
-
муз!
Сонце дедалi все вище та вище
пiдпли
вало. Перше ж так гарно
сяло та грiло, а це вже стало пек
-
ти-палити, аж дiд проки
ну
вся...
- Ач, як угрiло! - обiзвався вiн,
пiдсува
ючи свиту пiд вербу, в
холодок. - Ану, ще понюхаємо та
заграємо... Хло
пцi, видно, десь
горобцiв деруть...
Дiд понюхав.
- А-а... та й добра ж! - про
мо
-
вив, чхнув - i полiз у торбу за со
-
пiлкою.
Вийняв сопiлку, послинив
дiрочку, сви
снув раз, удруге - i
зачав “Вiвчарика”. Гучно-гучно
за
гула сопiлка на все поле, не
-
мов хто заспiвав жалiбно; аж ось
зами
ра, замира, - тiльки сопе... А
це зразу, не
мов опiк хто, закри
-
чало, зави
щало - та й стихло...
вдруге... втретє... i полився тяж
-
кий плач... Сумно зробилося,
важко... Ота
ра посхиля
ла униз
го
лови, немов слухала того пла
-
чу тяжкого... От знову сопiлка
за
мо
в
кла. Трохи перегодя тихий
регiт крiзь сльо
зи стиха веселив
поле; далi - дужче... ду
жче... сльо
-
зи сохли... регiт замирав... понiс
-
ся веселий, танцюри
стий коза
-
чок...
- То дiд гра, - каже Чiпка. - Хо
дiм
до йо
го!
- Ходiм. Побiгли.
- А, мабуть, час, хлопцi, й ове
ць
напува
ти! - зустрiчає їх дiд.
Хлопцi зiбрали ватагу, погна
-
ли до во
допою. Тут з ни
ми трохи
халепи не стало
ся. Як гнали ота
-
ру через луг, де не взявся сiрий
вовк i потяг нишком ягнятко в
дi
брову... Ота
ра схарапудилась,
сипнула вбiк
- аж Гри
цька пова
-
ли
ла; Ли
ско май
нув за вовком.
Чiпка за Лиском. Вовк ба
чить,
що непереливки, покинув ягнят
-
ко та драла в лiс... Чiпка з Ли
-
ском за ним. Дiд почув що Лиско
гавка на вовка й собi надi
йшов...
Так де ж ти вовка в лiсi шукат
-
имеш? Тiльки й того, що дiд по
-
хвалив Чiп
ку - за те, що не побо
-
явся вовка, одбив яг
нятко.
Вернулися з водопою. По
-
обiдали сухий хлiб з сiллю; дiд
знову лiг спати; хлопцi бi
гали
завертати овець; Чiпка роз
ка
зу
-
вав, який йому вовк здався:
“здоровий, а лег
кодухий”;
Грицько, не вважаючи на грiх,
на баранi їздив, щоб тiльки дiд
не бачив... Потiм того вони полу
-
днали... Чiпка дiда про що-не
-
будь розпитував; дiд розказу
вав
про всяку всячину, грав на
сопiлцi... Так - аж поки сонце не
по
верта
ло навзах
оди. Тодi дiд
за
вжди казав хлопцям: “По
ра,
хло
пцi, додому вертати!”
Хлопцi збирали овець в отару,
гнали до села. Там, у царинi,
стрiвали їх люди, й кожне своїх
овець залучало додому. По
роз
-
пускавши овець, хлопцi вертали
по домi
вках, а дiд запирався в
землянцi до другого ранку.
V
ТАЙНА – НЕВТАЙНА
Добре Чiпцi у дiда пiдпасачем.
Робота неважка, саме припала
йому до вподоби - по його лiтах i
по його душi. Та не те, щоб i без
користi. Дiд брав за лiто по п'я
-
таку од вiвцi. Шага давав на Чiп
-
ку та Грицька, та ще хлiба мiш
-
кiв з п'ять, та ягнят двоє або
троє на рiк. Чого ще? На харч вiн
собi заробляв, грошi йшли на
одежу, ягнята - на при
буток.
- Слава тобi, господи, що ти
зглянувся на наше безталання
! -
дякує Мотря боговi. - А я вже не
думала, щоб з йо
го вийшли лю
-
ди...
- Став розуму доходити, - од
-
казує Ори
шка, - сам поба
чив, що
треба робити... I ме
нi, старiй, до
-
велося його хлiба з'їсти... спасибi
богу!
Отак радiють та боговi не на
-
дякують
ся, що хоч трохи вте
кли
од тих важких злиднiв, нужди,
горя... I в хатi в них стало чепур
-
нiше, яснiше; i хлiб не такий чор
-
ний та сухий; i каша до борщу не
вряди-годи; а часом i сир на ва
-
рени
ки... I одежа, хоч про свято,
була як у людей; та й у будень
не ви
сiло та не бовталося старе
гноття... I зокола хата обмазана,
хоч рудою глиною, та все ж рiв
-
ненько; зверху полатана - не
свiтить гнилою, дiрявою осе
-
лею; з-за хати хлiвець визи
рав,
льох чорнiє... Уже завелась сви
-
ня з поросятком i ове
чат де
-
сяток. Уже лiд паску є своє по
-
росятко й своє ягнятко, i паска -
бiла... Достаткiв бi
льше, й до
-
статки кращi.
А тут ще, пiсля смертi якогось
бездiт
ного, далекого Мо
триного
родича, зоста
лося їм днiв на де
-
сять поля... Пi
сля судiв та пере
-
судiв, - пiсля двох мiшкiв пше
-
ницi та двох ове
чок-ярок, що
Мотря подарува
ла волосному
пи
саревi, одсу
дили Мотрi землю
громадою...
- Не журись. Чiпко, - каже, ра
дi
-
ючи, Мо
тря, - тепер бу
де своє
жито, й своя пшени
ця, i просо, й
ячмiнь, i гречка... Од
беру мiсци
-
ну, картоплi насаджу, - на зиму
буде!.. I к рi
здву загодуємо сви
-
ню... Сало продамо, м'ясо посо
-
лимо, ков
баси начи
нимо... Буде з
насi Хай тепер нашi вороги
смiються, не
хай цураються, ми
-
нають!
Аж помолодшала Мотря, ве
се
-
ла стала.
Чи все ж то такi щасливi та яс
-
нi днi ко
лихали Чiпку? Чи все ж
то однi удачi та радощi складали
його молоду си
лу, котра так i
пробивалася з-пiд його гострого
по
гляду, смi
лого поступу?..
Ой, нi! Життя, - що стерняста
нива: не пройдеш, ноги не вко
-
ловши.
Першою такою колючкою в
Чiпчинiм життi була смерть ба
-
бина. Йому тодi тiль
ки що спо
в
-
нилось п'ятнад
цять лiт. Баба
вже була стара-стара, як молоко
бiла, як су
хар суха. Уже й лiтом з
хати не вилази
ла, хiба у палю
-
чий день вийде було з хати, сяде
на призьбi, складе свої су
хi си
нi
руки на колiнах та й грiється
проти сонця. А восени все
жалiється та жалiється Мотрi:
- Оже, дочко, щось менi пога
-
но... Так по
гано, так пога
но! Чую,
наче в мене всере
динi щось за
-
стигає; руками й но
гами зо
всiм
не володiю, не знаю, чи й є вони
в ме
не... Мабуть, це вже м о я за
мною при
хо
дить...
Так казала Оришка звечора, а
до свiта - й богу душу од
дала.
Лежить баба на столi в хатi.
Хрест в ру
ках, свiчка в го
ловах...
Та ж баба - тiльки очi заплющи
-
ла, рот зцiпила... Прийшов пiп,
дяк, зiйшлися люди, взяли бабу,
одне
сли на кладовище, опусти
-
ли в яму, загре
бли... Мотря пла
-
че. Чiп
ка не плаче... Йому тiльки
чогось страшно, жалко... - “Не
ма
ба
би... - думає вiн. - Умерла ба
-
ба... не буде бiльше ба
би... Сме
-
рть узяла бабусю... люта сме
-
рть... А що ж то за смерть? Хто
знає?..”
Темна мара встала в Чiлчинiй
думцi, як страшидло яке, холод
-
не, непривiтне... Го
вори, дивись,
- а тут... зуби зцiпил
о, язик одi
-
брало, очi заклепило... Кида
ють
у зем
лю, - темнота непривiтная,
нiмота непро
будная, нерозга
-
даний холод та морок! Ось i
черв'як плазує - холодний та
слизь
кий, аж напинається, аж
звивається, по
спiшаючи до тi
-
ла...
“Ух!.. гидко... страшно!...” Чiпка
здриг
нув. “I вiд кого се? - запи
-
тувала його зля
кана думка. - Ка
-
жуть, вiд бога?.. Смерть вiд бо
-
га?.. темна нiмота... червивее вiд
бо
га?!. Гос
по
ди боже! невже це
треба?.. I для лихого його багато,
а то ж для доброго?.. А баба така
добра була, до всiх добра... I так
каратися?.. Чи для всiх воно од
-
на
ково?.. Де ж тодi прав
да?.. Ой,
нi, нi! тут щось та не так, - тут
щось друге, iн
ше...”
Задумався, загадався Чiпка...
Зробився аж страшний, по
мар
-
нiв, похнюпився, ди
виться якось
чудно... Зведе оце на тебе очi - i
нiчого не бачить; клич його - не
чує... аж за
не
пав. Уночi схопить
-
ся, - одягається, озувається...
- Чiпко! куди ти? - пита здиво
-
ва
на ма
ти.
- Га-а?
- Куди ти?
- Баба кличе... пiду до баби..
- Та господь з тобою! Баби не
-
має - уме
р
ла...
- А що ж ото?.. слухайте!.. - Та й
наста
вить ухо, - слу
хає... - О-о-о
-
-о! “Чiпко!.. Чi-п-ко!..” Чуете?.. -
За
раз, зараз, ба
бусю... я за
раз!..
Хапається, чоботи набуває,
рядном напинається...
- Господь з тобою! куди ти? -
хрестить i перейма його Мо
тря.
Почне його умовляти; роздя
-
гає його, роззуває... То вiн трохи
й утишиться, сяде на лавi.
- Ляж, сину.
Чiпка поворухнеться, посу
-
неться, тро
хи - сидить... Тро
хи
зго
дом затiпалась йо
го постать,
схилилася голова на груди, по
-
чулися важкi заводи плачу...
- Чого ти, сину, плачеш?
Мовчить Чiпка, плаче.
Напала його пропасниця. На
ве
лику си
лу одходила йо
го Мот
-
ря. Оже хоч вiн оду
жав, а з лiта
-
ми убирався в си
лу, - та вже
нiколи не теряв свого сумного
погляду, пону
рого виду. Бабина
смерть загадала йому загадку -
котру вiн нiяк не мiг розга
дати...
Вiн все хмурнiшав та хмурні
-
шав...
Не вспiло одно гаразд забути
-
ся - друга приключка при
клю
чи
-
лася, котра обiзва
лась на всiм
останнiм життi Чiпчин
iм.
Чiпцi минуло сiмнадцять лiт.
А Того самого року вiковiчнi
крiпацькi кайдани розби
лися...
Сто
яла рання весня
на пора на
-
дво
рi. Рано-рано схо
пилося сон
-
це, виграючи та висвiчуючи че
-
рвоним свi
том...
- Е-е, щось дуже рано прокину
-
лось сон
це, - каже дiд Улас, див
-
ля
чись на небо, - ко
ли б ще дощу
не було!..
Коли так: не встигли вони ота
-
ри й за верству од села одiгнати,
як почали хма
ри з усiх бокiв стя
-
гатися та й заслали, за
мазали
небо... Незабаром воно й розпла
-
к
алось... Зарядив дощ - дрiбний-
дрiбний та густий, мов крiзь
сито... Спершу вiвцi наче зрадiли
- розкотилися по толоцi, щипаю
-
чи попаски низеньку, при
земну
травицю; а далi - як став дощ до
-
пiкати - збилися дй-купи, посхи
-
ля
ли голови мiж ноги, та так
цiлий день i простояли. Гнати
додому нi
як не можна: що з
ними дома робити? А дощ – од
-
но пере, одно пере... Не зоста
-
лося на наших вiвчарях нi руб
ця
сухого, а вiн i не думає переста
-
вати.
Посiдали вони всi три пiд ве
р
-
бою. Си
дять – пе
ре
жи
да
ють дощ.
Лиско й собi звився коло них бу
-
бликом. Сум
нi усi.
- Так оце, дiду, й вам воля при
-
й
шла? - питає Чiпка дi
да, щоб
хоч словом розва
житись.
- Кому воля, а кому неволя! -
сумно од
мовля дiд.
- Як саме?
- Так... Багато казати, а трохи
слухати!.. Ще ми мало ро
били,
ще з нас мало слiз та кровi точи
-
ли... хай ще два ро
ки поточать!..
Ох, боже, боже! коли твiй суд
правий на
стане?..
- Та вам же все рiвно, дiду: ви
давно вже вiльнi, - примовивсь
Грицько.
- Вiльнi?.. Були вiльнi, поки во
-
лi не бу
ло... Ох!.. Робив, до
ки си
-
лу витратив та зу
ба в ротi не
стало. Тодi й з двору - геть на
виступцi! Не переводь даремно
панського хлi
ба!.. Спасибi, люди
добрi зглянулись, а то б при
-
йшлося тинятис
я, пропадати, як
собацi пiд тином, - Христа ради
ру
ку про
стягати... А от тепер
знову завадило: пла
ти десять
кар
бованцiв на рiк!.. За вiщо?.. з
чого?.. Ти, кажуть, гро
мадську
отару па
сеш, - рублiв з пiвсотнi
ви
робляєш... Яких? де? Я - ста
-
рець, нищий... Спасибi, люди
зми
ло
сер
ди
лись... Так - нi! I те їм
оддай... а сам з голоду пропади...
Про
клятi! i суду на вас немає, й
права!.. - гiрко закiнчив дiд.
У Чiпки аж мороз подрав по
спинi: вiн нiколи не чув та
кого
дiдового голосу... Думка його за
-
каламутилась; завихорил
ась;
кров прилила в голову; вiн мо
-
вчав, боявся сло
вом перервати
дiдове горе... Вiн сам не знав та
-
кого, а почу
вав з дiдової мови,
що воно тяжке-тяжке...
Хвилин з десять мовчали, наче
води понабирали в рот. На душi
важко, на серцi сумно - аж мов
нудно. - Так бу
ває тодi, як сер
-
цем чуєш якесь лихо, а назвати
його не вмiєш. Хвилини тодi зда
-
ються за часи, часи - за днi, днi -
за роки... Черв'як швид
ше пла
-
зує, нiж такi хвилини... I хочеть
-
ся вперед заглянути, по
ди
-
витись - що з того буде, i страх
обi
ймає, аж волосся на головi
пiдiймається, серце ка
ме
нiє...
Дiд знову забалакав, наче сам
до себе: “Ще мало лю
дей забили,
на той свiт поза
гонили? Ще
мало у мандрах про
пало, мов їх
земля проглинула?.. А з живих -
трохи юшки поповарили?!. Так
ще й до старця... Що ж з мене
вiзьм
еш?!. Я людям служу, гро
-
мадi служу - за хлiб, за спаси
бi...
от що! Ну, берiть знову у двiр,
лежатиму та да
ремно хлiб їсти
-
му, та й годi... Берiть?.. Лег
ко
ска
зати – бе
рiть! А степ?.. а вiв
-
цi?.. Я при
вик до цього, як до
рід
но
го... Про
щайте?! Щоб ви з
своєю силою попроща
лися!.. Вiв
-
ця для мене - все одно, що лю
-
дина: i їсть, i п'є, i болiє... тiльки
не скаже нiчо
го, не вимовить!..
Хiба я не бачу, хiба я не знаю, як
їм оцей дощ дозоля?.. Менi вiн
не так дозоля: я вже стара соба
-
ка, натерпiвся всього... А он -
ягня? Зiгнулося, тре
м
тить, зме
-
рзло. Ба
чу, бачу... Я б тебе коло
свого серця обiгрiв, як ди
тину...
Та не обiгрiю! Ворог наш бере
мене од вас, щоб замучити...
Йому ще трохи... Ще, бач... ще...”
Дiд не змiг далi говорити... Двi
гарячi сльози викоти
лось з його
старих жовтих очей i розлилося
по кар
бова
ному ста
рi
стю та не
-
годами виду.
Грицько сидiв, рота роззявив
-
ши, - сам не знав, що йо
му ка
за
-
ти...
Чiпка пильно дивився на дiда -
очей не спускав... Лице аж по
по
-
лотнiло; поза спи
ною мурав'я
лазила; верхню гу
бу мишка тiпа
-
ла, а очi сухi-сухi - горiли, на
литi
сльо
зами по
по
лам з кров'ю.
- Хто? хто?! - затинаючись, скри
-
кнув вiн. - Хто одбере в нас дi
-
да?.. Нi!.. Ми дiда не дамо, поки
нас не вкладе!
Дiд глянув i стрiвся очима з
палкими Чiпчиними.
- Пан однiме. Чiпко!.. вiн одбе
-
ре, мiй си
ну!.. У двiр пiду – ста
-
рого недовгого вiку ко
ротати в
неволi... покину вас... Усе поки
-
ну: степ, овець... Лиска-сердегу...
- Не одбере вiн... нi! Хай тiльки
одбере... Я йому такого пу
щу пi
-
вня!! - грiзно каже Чiпка. Дiд аж
не стямився.
- Що це ти кажеш, сину? Чи ти
маєщ бо
га в животi, а царя в го
-
ловi?! Схаменись! Його спалиш, а
через його й другi пого
рять...
Йо
му ж тiльки шкоди наробиш,
вiн собi швидко знов вибудує
-
ться; а то - убогi погорять, що,
мо
же, тiльки й щастя, що свiй
захист є... Оханись, господь з то
-
бою!
Ще сумнiше, ще важче стало.
Дощ, як iз вiдра, линув. Кожен
поворухнувся й на самi очi насо
-
вував кобеняка.
Лиско ближче пiдсунувся до
дiда; лiг у самих його нiг. Дiд
мотнув головою: “А той же бать
-
ко! як двi каплi води...” - про
-
мовив уголос.
- Хто? - поспитав Грицько.
- Отой! - дiд указав на Чiпку.
- Хiба ви знали батька? - пита
понуро Чi
пка.
- Чому ж не знати, коли ми з
од
ного двору.
- Хiба мiй батько панський був?
Адже вiн - москаль! – ка
же, зди
-
вувавшись, Чiп
ка.
- То що, що москаль... Хiба мо
-
скалi ро
дяться мос
ка
ля
ми?.. Тобi
ще, видно, нiхто не розказував
за його...
- Нi.
- Ото ж то й є! Люди ще й досi не
забу
ли...
- А що ж там? - пита Чiпка, на
-
сторочив
ши уха й не зво
дячи
очей з дiда.
- Гм... бач! - Дiд вийняв луб'яну
таба
тирку, понюхав та
баки.
- Розкажiть, дiду! - пристає Чi
-
пка.
- Добре. Коли нiхто не розка
зу
-
вав, то я тобi розкажу... Дав
ня то
рiч, - зачав дiд. - Ме
нi було то
дi
лiт з двадцять, як привели тво
го
батька в горницi лакеєм до
панича... Роз
казували, що тво
їй
бабi старий пан хотiв ласку
зроби
ти, та взяв та й приста
вив
до евого сина твого батька... Вiн
був собi якийсь малий, пу
-
здракуватий, болiз
ний... та шко
-
д
лив
ий такий, як кiт! За па
ни
-
чем ходить - не ходить слу
хать -
не слу
ха. Панич якось його чи
вскубнув, чи вщи
п
нув... А той, як
виважить руку, як удере його з
усно
го маху по пи
цi... так па
-
ненятi носа й розтовк! Прибiгла
на крик панi; увiйшов сам пан... -
“На стай
ню його!..” – Узя
ли його
лакеї на стайню, та так оджари
-
ли, що нi ляг
ти, нi сi
сти... Тодi
йо
му вже нiкому було “й пожалi
-
тися: бать
ко у винницi в казанi
скипiв, - упав якось у казан, - а
ма
ти з холери вме
рла... Ото, як
одшкварили його, - то вже вiн
нi
коли не би
вся, - тiльки пусти
-
вся на хит
рощi. Усе ду
рить пани
-
ча та ви
дурює з рук усячину... аж
поки його й за це не вибили! Як
провчили, вiн хотiв утопитись,
та лю
ди не допустили... А пан
знову вибив, щоб не топив крi
-
паць
кої душi, бо за неї треба
подушне платити! Так вiн ото,
як мандрував Ша
мрай, - таки з
двору кучер, - то й вiн за ним по
-
тяг аж у Донщину. Тамечки ви
-
рiс, оженився й осе
лився... Та ли
-
хий його попутав провiдати про
Хруща, ко
зачого си
на, що одних
з ним лiт, поплентався на Дiн до
дядь
кiв, - та там би то, кажуть, i
вмер... Та не так про Хру
ща, як
про рiдну сто
рону... Як згадає її,
здається, зараз би та
ки знявся
та й полетiв, коли б не неволя...
А тут, як на те, пiдскочив Хрущ.
От вiн роздобув десь Хрущiв па
-
ш
порт та покинув жiнку, дiтей i
оселю - приплiвся сюди. Йо
го
при
й
няли в козачу громаду.
Хрущ та й Хрущ! Козак, вiль
-
ний... А може, вiн думав худобу
Хрущеву посiсти, та доб
рi лю
ди
до його ще по шматках розне
-
сли... Так вiн став у службу, за
-
робив грошей, купив хату та й
одру
жив
ся з твоєю матiр'ю. Лiт
зо двоє, може, пожив, - та й зно
-
ву по
тяг на Дiн до першої жiнки.
Отам його й злапали! – При
вели
сюди... суди та пересуди... Хто
вiн такий?.. Що це вiн зробив?..
Та, ка
жуть, н а ш-таки шепнув
комусь там: спро
вадьте, мов, йо
-
го, куди знаєте, менi його не
треба! Так до його дуже не чi
-
плялись, а в перший прийом i за
-
в
дали в москалi... Бач! Он вiн
який москаль! Знаєш тепер?!
Чiпка слухав, слухав та й голо
-
ву схилив на груди, слу
хаючи...
Незчувся, коли й ве
чорiти ста
-
ло... Дiд удвох з Гри
цьком i ота
ру
заняли.
- Ану, рушай! додому час! - гук
-
нув дiд уже з шляху.
Чiпка глянув на дiда, пiдвiвсь i
поплен
тався стороною, позад
ота
ри, немов п'я
ний, наче уча
-
дiв... Голо
ву на груди звiсив, очi
в землю потупив... Нiчого не чув,
не ба
чив... Не знав, коли й у село
прийшов, як i додому достався...
Очу
мався уже в ха
тi...
- Так отакий мiй батько був,
ма
мо?
- Який?
Чiпка почав розказувати...
- Такий же...
- Чому ж ви менi давно цього
не каза
ли?
- То що б було, сину? Замовк
Чi
пка. Що
сь думав...
- Нiчого... - нешвидко вже од
-
мо
вив, та й знову замовк.
Сумно стало в хатi, як у льо
ху...
Чiпка сидiв на лавi, ноги звiсив,
голову спустив трохи не до
колiн... Якби його так нама
лю
-
вати, - сказали б: то не чоловiк
си
дить, то - сам сум!
Мотря, дивлячись на його та
згадавши давнє тихо пла
кала...
- Нi! Недобре зробив батько, -
глухо якось, з протя
гом, почав
Чi
пка... - Нi... не
гаразд!.. Чому вiн
їх не вирiзав, не випал
ив?..
- Кого, сину?
- Панiв! - одказав твердо Чiпка.
- Що це ти, сину, кажеш? Хай їм
господь за те оддя
чить, а не лю
-
ди!
Чiпка мовчав. Мотря перехре
-
стилась та й знову запла
ка
ла.
Тихо носився той плач по хатi
пiд темний ве
чiр; тихо слався по
долiвцi, по стелi, по бiлих стiнах
та давив, як обценьками, серце i
в матерi i в сина.
Вiн сидiв зажурений, нiмий, як
стiна. В його думцi, перед його
очима, носився чорним вороном
батько...
“Бiдний мiй тату! - думав вiн. -
Не знав ти долi вiд само
го малку
- може, аж до сме
ртi... Ганяла
вона тебе з одного краю свiта на
другий, од панського двору до
Дону, од Дону - до прийому... Де
ж тепер ти? Що тепер з тобою?..
Чи тлiє пiд зем
лею твоє на
-
болiлеє тiло? Чи порвала його
мо
сковська нагайка на шмаття?
Чи про
низала тебе вража куля у
бої?.. I загребли твої костi з кi
-
нськими кiстками в одну до
-
мовину, в одну високу моги
лу?! I
нiкому вона не скаже, не по-вiда,
що пiд нею ле
жить твоя мучена
душа без одплати... А може, тебе
доля занесла куди в далеку чу
-
жину, на iнший край свiта, ти ду
-
маєш-га
даєш, не досипляючи
ночей, про матiр: як вона тут,
бiдолашна, повертається, що з
нею виробляють лю
ди... Ой,
боже наш, боже! Ти - всесвiт
нiй
ца
рю: ти все ба
чиш, все знаєш...
ти один наглядаєш над землею i
маєш волю над нею... Чому ж ти
не скараєш злого - хай не карає
доброго?! Чо
му ти не вдариш на
злочинця своїм гнiвом правед
-
ним?.. Нi... ти мовчиш... мовчиш,
як глу
па нiч... До тебе не дохо
-
дить плач наш... нашi сльози... їх
за
сту
пили од тебе вороги нашi...
Ти не скараєш їх... нi?!
Знемiгся Чiпка. Як колода, по
-
валився на лаву, та тi
льки сто
-
гнав. Силу його пi
д'їхала важка,
несподiвана туга; дум
ки пому
-
тилися, куйовдились у головi
без по
рядку, як завiрюха зи
-
мою... Не пам'ятав вiн, що думав;
не почував, як тяжко сто
гнав...
- Чого ти стогнеш, сину? - пи
-
тає журли
во Мотря. Мов
чить Чi
-
пка.
- Чи ти нездужаєш?
Мовчить.
- Ти спиш, сину?
Мовчить.
Дощ давно вже перестав; хма
-
ри розiй
шлися; виплив яс
ний
мiсяць, заглядав у вiкна, а на
долiвцi й по стiнах розмальовув
-
ав чуднi якiсь виводи-узори.
Мотря ти
хенько пi
двелась,
пiдiйшла кра
дькома до лави, де
спав Чiп
ка, за
глядає в його блiде
лице. Очi йому вiд знемоги за
-
крилися, зу
би зцiпленi, вид -
страшний, грiзний. У ма
терi аж
серце боляче повернулося од то
-
го виду страшног
о...
- Хай тебе криє мати божа вiд
усього лихого, - шепче вона. - Спи,
сину, може, пе
респиш.
Та, прокинувши на полу ряд
-
нину, ляг
ла й сама хоч задрiма
-
ти.
Тепер Чiпку не напала про
-
пасниця, тiльки помарнiв на
виду трохи. Зате сум обняв його
голову. Такий сум та жу
рба, що
аж дивно: як-таки такий моло
-
дий па
ру
бок, та та
кий сумний!
Сяк-так добув Чiпка пiдпаса
-
чем до осенi. Восени поча
ли з
дiда правити гро
шi. Дiд не да
-
вав, бо десяти карбован
цiв не
було, а п'яти не прийняли. По
-
тягли дiда, як до рiзницi вола, до
пана Польсь
кого у двiр... На Чiп
-
ку на
ля
гла ще гiрша журба, ще
мiцнiше сповивав його сму
ток.
То, бу
ло, хоч з дiдом одведе
душу, розва
житься, а те
пер -
дiда нема... i в двiр не пускають!
VI
ДОЗНАВСЯ
Лягла зима. Вийшов Чiпка за
царину, ходить коло землянки,
голову повiсивши. Дiдова оселя
снiгом прикрит
а; мороз малi вi
-
конця позамуровував; дверi за
-
ме
ло, за
било. Розгрiб Чiпка но
-
гами снiг, одкинув тро
хи, одхи
-
лив дверi, увiйшов у землянку.
Пусто та холодно! - “Нема дiда, -
думає Чi
пка, - i землянка, така
ще недавно привiт
на, тепла, ста
-
ла холодною та неод
рад
ною... От
що робить сильний з немiчн
им!
Пани - з крiпаками... Вони й з мо
-
їм батьком таке ви
робляли...
одiбрали його вiд мене... я йо
го
не знаю, не ба
чив... покрили мою
голову со
ро
мом, докорами... Про
-
кля
тi!”
Вертає Чiпка в село. Йде вули
-
цею мимо шинку; роздив
ля
єть
-
ся, прислухається. Там
люди сно
-
вигають; там чоловi
ки бiд
ка
ю
-
ть
ся своїм убожеством та люти
-
ми мо
ро
зами; там молодицi сва
-
ряться через тин... Коло ши
нку
крiпакiв цiла юрба, поз
би
ва
лись
у купу. Крик, гук, спiрка, змаган
-
ня...
Однi викрикують:
- Що вони нас дурять?.. що во
-
ни над на
ми знущаю
ться? Ще
якiсь два роки виду
мали?.. ще
трохи?!
- А видно, що трохи, - одка
зу
-
ють другi. - Так вони, бач, на
мо
-
ви
лись, щоб не зразу свої пан
-
ськi руки покаляти...
- Кат їх бери, з їх руками! - ози
-
ваються третi: - вони зви
кли чу
-
жими жар загрiба
ти...
- Егеж... А тепер прийшлося
своїми, так вони: хоч ще два ро
-
ки!
- Так-то, видно, їм нашi руки
подоба
лись, - зарiшає си
воголо
-
вий дiд.
- Ну, стривай! - кричить знову
хтось з га
рячiших: - тi
ль
ки дiйде
до царя чутка, що вони й його й
нас дурять, - зна
тимуть во
ни!
Вiн їх зараз у крiпаки поверне, а
нас па
нами поробить...
- Це тодi буде, як на долонi
волосся ви
росте, - охоло
джує не
-
ймовiрний.
- Чого волосся виросте? - кри
-
чить гаря
чий. - Скаже цар: будь
-
те панами... ну, i бу
демо!
- Оттодi-то буде!! - глузує ней
-
мо
вiрний.
- Авжеж... не те, що тепер!
- Я б свого зараз, як бовкуна
за
прiг у сан
чата - та по дро
ва... а
то тепер у хатi та
ка холоднеча,
що аж вовки ви
ють, - каже хтось
з гурту.
- Ну, вже й морози! Ще таких
сю зиму й не було... – за
го
монiв
гурт.
- То чи не пiдемо грiться до Га
-
льки?
- Ходiм, ходiм! - одказало ра
-
зом кiлька голосiв.
Юрба посунула в шинок. Чiпка
пiшов додому, повiси
вши голо
-
ву, про все, що чув, розду
му
ю
-
чи... Прокльони кле
котали в
його серцi, пекли його, мучили.
На весну радиться Чiпка з ма
-
тiр'ю:
- Що, мамо, робити? дiд у не
-
волi... чи не взятись менi з ким
овець пасти?
- Знаєш, сину, яка моя рада? -
каже ма
ти. - Ось покинь ти свої
вiвцi, не вiк же їх тобi пасти...
Приймайся краще ко
ло землi. Не
все ж чужим та чужим її робити.
Може, як-не
будь розгорюємось
на скотинку: свiй хлiб буде. Сам
хазяїн
ом станеш... А на осiнь, як
бог приведе дiждати, треба й об
чому iншому подумати. Я вже
стара, нiк
чемна стала... хто в хатi
порядок дасть? Слава тобi гос
-
поди, й ти вже немалий... Другi
твоїх лiт дiтей мають...
Та не слуха Чiпка материної
ради. Степ, привiлля, - от що
йому сниться! “Я зрiс, ви
кохався
коло овець... коло них i по
си
вiю”,
- дума вiн.
На другий день пiшов ра
ди
-
тись з гро
мадою.
Не прийняла його послуги
громада. - “Молодий ще, нена
-
дежний... Нам треба вiвчаря ста
-
рого, щоб овець не порозгубл
-
ював”. - Так одказали Чiпцi хазя
-
йськi го
лови й наставили вiвча
-
рем якогось дiда з другого села.
Тяжко образила Чiпку гро
ма
-
дська не
правда. “Чи я не слу
-
жив? чи я не годив? чи за мене
яка пропажа сталася?.. I де пра
-
вда? де вона? I громада, бачу,
живе кривдою... Скрiзь одна
ко
-
во...”
Вернувся вiн додому, трохи не
плачу
чи. Волею-нево
лею треба
було за плуг братись.
Закипiла в Чiпки у руках робо
-
та. Най
няв плуг, волiв, зорав
поле, засiяв, заборо
нив; зiйшло -
як щiтка! У косови
цю став за ко
-
саря - викосив дванадцять ко
-
пиць сi
на. Є чим овечок узиму
годувати. Настала жнива - мiся
ч
-
ної ночi жне. Розгорювався десь
на десять рублiв; купив у заїж
-
джого ци
гана стару кобилу; зво
-
зив хлiб, поставив у току: отакi
ски
рти понавертав!
Дивуються люди, що Чiпка до
хазяй
ства такий удат
ний! А Чiп
-
ка, дивись, у же й хлiб вимоло
-
тив, сама солома стоїть - за
ва
-
лив увесь город ожередами. Ско
-
ту не
ма. Про
дав Чiпка бiльшу
половину соло
ми, кiлька мiшкiв
хлi
ба, та восени купив корову на
ярмарку.
Радiє Мотря. Коло тiєї корови,
як коло дитини, ходить. Ось i те
-
лятко знайшлося. I молоко своє,
i сир, i маслечко. Чого ще? Є для
себе, є й для людей. Продає Мо
-
тря мо
локо глечичок по глечи
-
ку, складає копiй
ку до копiєчки.
На
стягалася рублiв на кiлька
гро
шей та к рi
здву справила Чi
-
пцi парубоцьку одежу: купила
до
бру си
ву шапку, червоно
го по
-
яса, чоботи добрi юх
товi. Дякує
боговi, що з Чiпки ви
йшли лю
-
ди...
Ось знову весна-красна. Чiпка
так i припадає до ха
зяйства. Ра
-
но встає, пiзно лягає, - та все в
полi та в полi. Хоч не дуже радiє,
та й не журиться: за роботою
нiко
ли. Сам на себе, на свою
працю всю надiю покладає. При
-
па
дає до того поля, наче за
-
кохався в його... Не тiльки в бу
-
день - i в свято...
- Чого се ти, сину, так унади
-
вся в те по
ле, що й у недi
лю не
посидиш дома? - пи
тає Мотря. -
Чи ти, бува, не на
глядiв чого
там?
- Егеж, наглядiв, - смiється Чiп
-
ка: - там така перепелич
ка!
- Ти б собi пошукав, сину, ха
-
зяйки, а менi - помочi...
Чiпка нiчого не одказав: узяв
шапку, вийшов з хати.
Недiля. День випав якийсь
хмурий. До
щу не було, - тi
ль
ки
десь сонце заховало
ся, небо
сiрими хмарами обма
залось.
Ста
ли благовiстить до церкви.
Чiпка убрав
ся, пiшов з матiр'ю.
Ве
р
нулися з церкви, по
обiда'ли.
На
поїв Чiп
ка корову, кобилу. Ра
-
но ще. Ходить вiн по двору, ну
-
дит
ься. “Хiба пiти? - дума. -
Пiду... її не побачу, - на поле на
-
люб
у
ю
ся...”
Знявся й пiшов. Перехопивсь
через мi
сток, доходить до луки.
Коли чує - знову той самий го
-
лос... Вiн увесь затрусивс
я, а се
-
рце - отак заходило!
- Нi, постривай... тепер не так! -
про
шептав вiн. – те
пер незчує
-
шся, звiдкiля й лихо складе
ть
-
ся!.. - Постояв ще тро
хи, по
слу
-
хав та присiв у борозну й тихо,
як той злодiй, по
рачкував на го
-
лос.
Дiвчина сидiла на обнiжку, на
зеленiй травi, та плела вiнок з
ромену, сокирок, трав'янок i
дру
гих польових квi
ток, що тут
же недалеко на луцi розстила
-
лись чу
довим цвiт
ним килимом,
напували пахо
щами обвiтря. Во
-
на си
дiла спиною до то
го мiсця,
звiдкiля пiдкрався Чiпка. Кругом
неї обсипано було квiтками, на
-
трушено травою; повна фарту
-
шина того польового добра роз
-
стилалась на колiнах. Дi
вчина
знай опускала туди то одну, то
другу ру
ку, витягала квiточку по
квiточцi, пiдби
рала один ко
лiр
до другого, сплiтала до
купи, пе
-
рев'язуючи гнучкими Петрови
-
ми бато
гами. Одначе робота ця
забрала не всi її думки: дiвчина
стиха спiвала... Ти
хенький поди
-
хав вiтер, шевелив її невел
ич
ки
-
ми чорними кучерями, що пови
-
бивал
ись на ви
сках з товстої та
довгої коси, маяв червоною ши
-
рокою стьожкою, за
плетеною в
косу, й розносив по полю жур
-
ливу пiсню... По сумному голосу,
по заду
маному личку можна
було помiтити, що дiвчина не
жила без ли
ха...
- Здорова була! - гукнув їй на
саме ухо Чiпка, скрав
шись з-за
спини.
Дiвчина кинулась, затряслася;
схопи
лась, щоб утi
ка
ти, та, виси
-
павши на зем
лю квiтки з фарту
-
шини, по
хо
пи
ла
ся, зно
ву опу
с
-
ти
лась на траву й стала обома
ру
ками га
рбати й кидати назад
у фартуши
ну польове добро.
- А куди ти тепереньки втечеш
вiд ме
не? - пита її Чiп
ка.
- Я й тiкати не буду... - перевi
-
вши дух, одмовила вона, та й пi
-
двела на його свої оксамитнi очi.
- О-ох... та й зля
кав же ти мене...
хай тобi!
Од iскристого погляду, од її го
-
лосу, свiжого та дзвiнког
о, - так i
звився Чiпка. - “А хороша ж яка!..
а люба та ми
ла!..” - про
мель
-
кнуло у його в думцi. Вiн стояв
перед нею мовчки та милувався
такою вродли
вою кра
сою. Мо
в
-
чала й вона, пiдбирала квiтки.
Вiн осмiлився - сiв поруч з нею.
- Що це буде? - обiзвався пер
-
ший, пока
зуючи на недо
пле
те
-
ний вiнок.
- Хiба не бачиш? - вiнок! - аж
скрикну
ла. Знову за
мо
вкли обоє.
Вiн схилився бi
ля неї трохи на
лiкоть та ско
са поглядав на її
личко, що вiд такої несподiваної,
три
воги зашарiлось, здається -
пашiло по
лу
м'ям. Вона пiдбир
а
-
ла квiтки та зв'язу
вала в неве
-
личкi пучечки одномасних ко
-
льо
рiв. Навкруги тихо, гарно, зе
-
лено; тi
льки буй
нi жита стиха
шу
рчали довгими коло
сками,
мов розмовляли з со
бою; од квi
-
ток пахощi разом з повiтрям
втягались грудьми - i легко й
ми
ло було ди
хати...
- Се твоє поле? - трохи згодом,
якось боязко, спитала во
на Чiп
-
ки, не одриваючи очей вiд вiнка.
- Моє.
- I хлiб твiй?
- Мiй.
- I то, пiд гаєм, твоє?
- Моє.
- А я тут мiсцину найдужче
лю
-
блю... Бач, якi на нiй га
рнi квiтки
ростуть.
Чiпка не потрапив, що їй од
мо
-
вити, - та замiсть того уста
ви
всь
на неї очима. Роз
мова перер
ва
-
лася. Хвилина... двi... Чiпка не
спускає з неї очей.
- Чого ти дивишся на мене? -
обi
звала
ся вона, ски
нув
ши на
його погляд. - Ди
вись, яку моду
ви
гадав... мов з'їсти хо
че...
Чiпка не одриває очей. Так
йому мило дивитися на неї!
- Не дивись! - скрикнула вона
та й зату
лила йому очi сво
єю ру
-
кою.
Чiпка - сам не свiй... так йому
любо, що во
на доторкну
лася до
його виду своєю бiленькою, пух
-
кенькою ру
кою... Здається, якби
можна, так би й гамкнув за
мiзин
чикпальчик, що свiтився
навпроти свiта, як рожева квi
-
тка... Вона в одну мить при
йняла
руку. Вiн знову, осмi
ха
ю
чись,
уп'яв свої очi.
- Не дивись! чуєш?.. а то по
ве
р
-
нуся! - Та взяла справдi й по
ве
-
рнулась до його спи
ною.
Чiпка, як мала дитина, перелiз
на дру
гий бiк, - та все-та
ки за
-
гля
дав в вiчi.
- А-а-а, осоружний... причепа!
не ди
вись, кажу! не ди
вись! - Та
давай його вiн
ком по головi й по
виду бити.
“Вий, - думає Чiпка, - бий дуж
-
че... бий хоч цiлий вiк так, тiльки
не прогонь вiд себе... Менi так
любо та мило з то
бою!”
Вона трiпала об його вiнок, а
вiн тiльки осмiхався... Вi
нок шви
-
дко розсипався; го
ловки од
квiток поодлiта
ли; бадилля во
-
на кинула геть у траву й зацоко
-
тала:
- Бач, що ти наробив? Бач, що?
Бач?! - Та, згорнувши попiд лi
-
ктями свої бiлi ру
ки,- сама вже
послала йому бi
си
ки очи
ма...
Чiпка не видержав. Як кiт на
мишу, - так вiн кинувся на неї;
мiцно-мiцно зда
вив її цупкими
руками, влiпивши в що
ку такий
поцiлунок, що аж виляски роз
-
дали
ся, наче хто удрав долонею
з усiєї мочi.
- Пу-у-сти... п-у-у-ст-и-и! - за
-
кричала дi
в
чина, пручаю
чись.
Вiн її ще мiцнiше пригортав, по
-
ки вона, випруча
вши руку, не
ма
знула його по виду...
Тодi вiн випустив.
- Ну, та й удрала ж, - аж за
кру
-
тило в но
сi! - каже вiн, скри
ви
-
вшись.
- А чого ж ти лiзеш, безстид
-
нику? Рад, що саму дівчи
ну за
-
стукав на полi, то вже й лiзе!.. -
каже вона. А в са
мої очi - так i
смi
ються, так i грають!
- Дурна ти... хiба що?
- Як що? Он, послинив... ве-е! -
та й ста
ла витирати ру
ка
вом
щоку.
- Не одкусив же, - смiється Чiп
-
ка.
- Ото б добре, якби одкусив...
Тодi б я то
бi очi ви
драла.
- Якби подужала.
- Тодi б побачив...
Розмова знов унишкла. Вона
кудись геть
-геть дивила
ся, а вiн
- на неї. Повiнув вiтрець; розiр
-
вав димчасту хмар
ку, що за
сту
-
вала сонце; воно з-пiд неї випли
-
ло в своїй пи
шнiй красi й обдало
їх хвилями блискучого свiту,
наче га
рячим золотим дощем
осипало. Жита зашамотiли, пiд
-
нi
маючи догори свої похиленi
колоски.
Дiвчина прямо глянула Чiпцi в
вiчi; якраз стрiлася з йо
го очима
та, спустив
ши вниз довгi й густi
вiї, запитала:
- Де ти був, що так довго тебе
не видно було? чому ти сюди не
приходив?
- Нiколи було, - не признаєть
ся
Чiпка, а сам собi поду
мав: чому я
її не зустрiчав тут?
- Що ж ти робив? - вона йому.
- Коло хазяйства...
- А в тебе земля ще де є?
- Нi, нема.
- А хата є?
- Є.
- А батько та мати? брати та
се
стри?
- Одна мати.
- Де ж ти живеш?
- У Пiсках. А ти де?
- Тобi навiщо?
- А ти ж мене питала...
- Нащо ж ти розказував?
- Скажи хоч: як тебе зовуть?
- Так, як хлiб жують...
- Чия ти?
- Батькова та материна...
- Чудна ти!
Вiн прилiг грудьми на землю,
пiдпер своє лице обома руками
пiд щоки та пи
ль
но-пильно ди
-
вився на неї.
- Чи ти справдi налагодився
ме
-
не з'їс
ти?.. Чого ти ви
трi
щив очi?
- Бо хороша дуже...
Вона осмiхнулася, навела на
йо
го свої чорнi очi – глади
ла
ними, вабила...
- Iди вже собi додому... Чого ти
прий
шов?.. ковтнуть хоче! не
дав вiнка допле
сти...
- Нащо ж ти побила?
- Чого ж ти лiз, безстиднику?
Геть собi! - Та як пи
хор
не його
ру
ки своїми, - так Чi
пка й клю
-
нув носом у зелену тра
ву. Во
на
зареготалася молодим та дзвi
-
нким смi
хом, мов хто срiбло роз
-
котив по золотiй та
рiлцi.
Не вспiв Чiпка пiдняти голову,
коли чує, щось гукає: “Галю!..
Галю!.. Галю!..”
Дiвчина кинулась, стрепенула
-
ся. Чiпка дивиться то на неї, то в
той бiк, звiдкiля вчувся голос.
- Хто то? - питає вiн.
- Не знаю! - промовила вона. -
Та як спо
лохнута пере
пе
л
ка, ра
-
зом зiрвавшись з гнiздечка, про
-
жогом пурхає вго
ру, - так во
на
одскочила вiд його, i - тiльки
оком мор
гну
ти - майнула по
-
довж жита.
Чiпка пiдвiвся, встав, випря
-
мився, не спускав її з очей... Во
-
на, як вихор, мчалася густим жи
-
том, воно тiльки розля
галося за
нею, як розлягаються хвилi пiд
натиском дужої руки, що керує
човном. Далi та далi, пролинув
-
ши через квi
тучу луку, вона пiд
-
нялась на гору, стала з очей зни
-
кати... Чiпка пiдтюпцем побiг
собi в догоню за нею... Вона
окрила
ся за горою... Вiн напру
-
жив ноги, наче дога
няв злодiя;
мча
вся стрiлою; миттю виско
-
чив на гору, перевiв дух, глянув
на долину - i йому в вiчi кину
-
лось ось що. Коло хутора, гiн,
може, зо двоє вiд гребеня того
само
го згiрка, на ко
трiм стояв
вiн, пiд двором стояла натоп
-
тувана жiнка, настави
вши руку
над очима вiд сонця, та на всю
околицю гукала Галю. Дiвчина
бiгла прямо до жiнки, та ще зда
-
лека ози
валася: “Чого ви? Я -
ось! Ось-ось - зараз!.. зараз...” -
Не
за
ба
ром вона опи
ни
ла
ся коло
жiнки, та разом обидвi й пiшли у
двiр.
- Ну, тепер же i я знаю, чия ти!
- промо
вив голосно Чiп
ка й ве
-
село повернув на
зад.
Пiсля того - не пiзнати Чiпки: з
лиця спала давня туга, очима не
виглядав сму
ток; став вiн ве
-
селiший, привiтнi
ший; iно
дi
можна було й пiсню почути вiд
його... Щастя йо
го манить до
себе, пе
стить, голубить доброю
надi
єю; свiт йому любо ус
мi
-
хається, хоч i бачить вiн у йо
му
лиха бага
то, плачу, лементу...
Вiн тепер дивиться на його не
злим оком; прислу
хається чут
-
ким се
р
цем; хоче
ться йому увесь
мир обня
ти, втерти йому сльо
-
зи, вти
хо
мирити горе...
Повернеться вiн до себе ду
-
мкою, чує, як у головi борю
ка
-
ється острах з надiєю: то надiя
по
дужує острах, то острах - на
-
дiю. Оже надiя все-таки зверху!
“А мо
же... всьо
го на свiтi буває!
Часом убогий покохає багачку, а
багач
ка убогого, та й побе
ру
-
ться...” А страх знову сполохне
на
дiю: “Може, москаль її пановi
судовому кохає... не попусти, бо
-
же! зав'яне, помар
нiє свi
жий
квiт її вроди пiд холодним, жо
-
втим поглядом судовика... погас
-
нуть яснi очi, поблек
нуть рожевi
уста... захляне ду
ша... Не до
веди,
господи! не одна душа згине, а
разом аж двi! А може... - прори
-
вається наверх-таки на
дiя: - ща
-
стя, як трясця...” - I очi в його за
-
ся
ють радiстю; серце за
трепе
че
в грудях вi
льнiше...
З того часу - поле як причару
-
вало його. Перебуде день, два, -
та й iде... - “Може, хоч здалека
по
бачу, коли не дове
деться по
-
балакати...” - Ходить по полю, з
ниви на ни
ву, вiд шляху до гори,
вiд гори до шля
ху; всюди. никає,
до всього додивля
єть
ся... - “Отут
її вперше забачив... осьдеч
ки
вiнок плела... ось та мiсцина, де
сидiли... сюди тiкала... а це, вид
-
но, недав
но ходила, бо свiжий
слiд...” Дививсь - не стя
ми
в
ся й
звiдки, вихопилась та й по
чим
-
чикувала житами, тiль
ки одежа
мат
нається... Чiпка помiтив - бе
-
ре
гтися стала.
- Ач, утекла!.. - мовить вiн го
-
лосно. - Ген
-ген уже... за горою...
Ну, та й дiвчина ж!!
I вертає вiн назад у Пiски, ра
-
дий та ве
селий, що хоч зда
лека
побачив.
VII
ХАЗЯЇН
Ну, а Грицько що?
Грицько - не промах. Як тiль
ки
почув, що дiда в двiр бе
руть: “Е-
е, коли так, ма
буть, годi на ба
-
ранах їздить, го
дi за вiвця
ми га
-
няти, - бо невеличка з них ко
-
ристь... Ось служив-служив, та
тiльки й того, що на менi... Час,
мабуть, про хлiб подумати”. По
-
ду
мав, - та тiєї ж таки весни й
по
кинув дiда. Виходили на за
ро
-
бiтки пiщани, - по
тяг i Грицько з
ними, ски
нувши через плече ко
-
су, а за спину - торбину з сухаря
-
ми, лихеньку свитину та не кра
-
щi й чобо
ти.
Невiдомi мiсця, котрi довелось
Гриць
ковi вперше пере
ходити,
люди, яких їм лучалося стрiчати,
- все це мало не
зви
ча
й
ний по
-
шиб на парубка. На все те вiн ди
-
вувався, рота роззявивши.
“Ач, як люди живуть! Ач, як бу
-
дови по
мурували!.. якi дверi, вiк
-
на повставляли... всього тебе, як
у водi, видно! I що то воно ко
-
штує?.. Адже, якби взяв цеглину
та пошпу
рив у шибку, мабуть
би, й за рiк не одслужив за неї!..
Та
ке багатство, такi роз
кошi!” -
думав вiн, про
хо
дя
чи ши
року
ву
лицю величезних магазинiв.
Улиця - справдi на диво. По
оби
два бо
ки сплош-ним му
ром
витяглись у струнку височеннi
палаци: i бiлi - як снiг, i зеленi -
як рута, i блакитнi - як китайка.
Пiстрота кидалась у вiчi. Па
ру
-
бок не знав, на чому зупинитися,
на вiщо поди
вуватись: чи бли
-
скучими проти сонця, як кри
ш
-
таль, дверима, над котрими
висiла або стояла по боках здо
-
ровенна червона або блакит
на
дошка з зо
лотою наковкою, або
з гар
ним малюнком усякої вся
-
чини - машинерiї, окулярiв, хлi
-
ба, ковбас, свинячих окост; чи
дзе
ркальними, у чоловiчий рiст,
вiкнами, з котрих визирали на
вулицю до ладу розставленi рiз
-
нi золотi й срiбнi ви
робки, пi
-
стрiли всякими кольорами сит
-
цi, шовковi саєти блищали, м'я
кi
оксамити сизiли, чер
во
нiли, цiле
море роблених квiток, як живi,
вабили носа понюхати... По ву
-
лицi, з одного й з другого бо
ку,
снували лавами люди по се
ре
ди
-
нi, битiй каменем, гуркотали ка
-
рети, коляси, фаетони, де
рен
ча
-
ли звощицькi дрожки... За
робi
т
-
чани прохо
дили мимо ма
газина
з дитячими цяць
ками.
- Дядьку Остапе! - обернувсь
Гри
цько до одного з своїх. - Що
то?
- Ляльки.
- Навiщо?
- Панам на iграшки...
- А дивiться, що то за звiр роз
-
зявив так страшенно ро
та, не
-
мов тебе з'їсти хоче! Гляньте -
як у ротi червоно!.. А зуби якi?!
От, якби такого випустити та пi
-
ймав вiн кого на зуби!..
- Хiба, ти думаєш, вiн живий?
То зроб
лено з чогось.
- Невже? Де ж таки?! Ви глянь
-
те: он як у його очi бли
щать!
- То що, що блищать? I очi йо
-
му шклянi повставляли...
- А чого ж вiн такий страш
-
ний? I на
вiщо робити таку стра
-
шну iграшку?! - до
питувавсь Гри
-
цько, пригляд
а
ю
чись крiзь шкло
на неї.
- Та хай йому цур! Ходiмо... а то
ще тут по гамалику за
робимо.
Пiшли. Одначе в Грицька з ума
не схо
дила та страшна лялька. “I
що воно за звiряка? - думав вiн. -
Грива тобi, як у ко
ня; а само -
бог його знає, на вiщо й схоже! А
люте, ма
буть?.. Лютiше вовка!..
Недаром так рота роззяпило, зу
-
би вищирило... А чи воно то
можна такого чоловiковi злови
-
ти? Навряд чи зловиш! Воно, ма
-
буть, дуж
че вiд найдужчого чо
-
ловiка... А чи я б. то його поду
-
жав? Нi, мабуть... I Чiпка б, ма
-
буть, не подужав... а вовка вiн
раз сам на сам одiгнав вiд ове
-
ць... Цього навряд чи одженеш...
I де воно заве
деть
ся таке!.. Го
-
споди ти мiй милий...”
- Дядьку Остапе!
- Чого?
- Що воно таке за звiряка ото?
- питає знову Грицько, як пере
-
йшли вони вулицю з магазина
-
ми та йшли трохи глухiшою.
- Та я й знав, як його звати, та
забув!
- Кого там звати? - питає тре
-
тiй чо
ло
вiк.
- Звiряку... Там ми бачили в вi
-
кнi одно
го: грива бiла, само ру
-
де, голе, рота роззя
вило, немов
тебе проглинути збирається, -
одмовляє Грицько.
- А хвiст довгий?.. на кiнцi з ки
-
тицею?
- Еге-ге!
- То - лев.
- Лев?! - вимовив здивовиже
-
ний Гриць
ко. - Що ж то во
но за
лев?
- Звiр такий... Цар над звiра
-
ми...
- Цар?! Так ото той цар!! А не
-
сте
менний тобi цар! Уже, ма
-
буть, що тiльки вiн не скаже, то
кожен послухає. Бо де його та
-
кого страховища не послухати?!
- А звiсно. На те вiн i цар, - од
-
мовляв чо
ловiк.
- Та, мабуть же, вiн i здоровий
ду
же, сильний?
- Авжеж сильний: сильнiше вiд
усякого звiра!
- Як же його ловлять такого? -
пи
та Грицько.
- Як? Звiсно - якось-то лов
-
лять... приро
зумiли якось - коли,
кажеш, держать у ха
тi.
- Його, мабуть, один наш цар
тiльки й зможе пiймати; а нашо
-
му братовi - не сi
ка
йся! - каже
Гри
цько.
- Так! цар тобi ловитиме, - уве
-
рнув дя
дь
ко Остап. – По
шле та
-
ких, як ти... от i лови!
- А як покуса? як з'їсть?!
- То що, що з'їсть?
- А як я не хочу?
- То голову зiтнуть...
- Та як же його таке пiймати,
ко
ли на йо
го й глянути стра
-
шно... Вовк який, - та й того бої
-
мося... а то ж таки та
ке страхо
-
вище, господи!
- Царевi до того дiла немає.
Ска
зано: лови! то й лови...
- А що ж у нас нiде такого не
чутно, щоб ловилося?
- Та воно у нас не водиться.
- А де ж воно водиться?
- Десь за морем.
- А хiба й за морем є земля?
- Бог його знає. Видно, в, коли
цей звiр з-за моря...
- А чого ж старi люди кажуть,
що за мо
рем уже землi немає, а
тiльки три коти... на них i земля
держиться...
- То, може, воно там, мiж тими
котами, й водиться! - од
казав
третiй чоловiк. Роз
мова на цiм
обiрвалася.
Iшли вже заробiтчани мовчки,
нога за ногою, кожен сам - з сво
-
єю думкою.
Вийшли з мiста в поле на би
-
тий шлях. Тут уже iншi речi кло
-
почуть Грицькову го
лову; iншi
думки захоплю
ють його сер
це.
Серед широкого й просторого
степу, рiвного як доло
ня, над ко
-
трим носився тiльки буйний
вiтер та чорний ворон ко
ли-не
-
коли скрикував над головою,
про
рiзуючи дзвiнко обвiтря сво
-
їм дужим кри
лом, або степова
чайка кигикала, з купи
ни на ку
-
пину злiтаючи, мов за дiтками
плакала мати, - тут йому думка
розмальову
вала картину за кар
-
ти
ною... То перед його очима
ви
водила обстави городсько
го
життя, бучного, шум
ли
вого,
клопiтли
вого. Усе те ревло та
клекотiло, як вода в прiрвi, й ля
-
кало його своїми розко
шами, бi
-
ганиною, вигуками та викрика
-
ми. За
квилила чайка - й разом
пе
ре
несла його думку на село, в
тиху сi
льську - хатину, на
га
да
ла
про жiнку, про дiток... Жiночка
така маленька, че
пур
ненька,
шви
денька, - усе в неї до ладу
якось не тiльки в хатi, а й у ро
-
ботi: швидко вона повертає
ться,
дi
ло го
рить у неї в руках, - чисто,
гладко... Дивиться вiн на її робо
-
ту, а самого жаль бере, що вона
так працює. Вiн аж розриваєть
-
ся, щоб найбiльше за
чепити,
най
ва
ж
че са
мо
му зробити, а
жiнцi, щоб менше зосталося,
щоб вона не натрудила своїх
бiлих ручок. Хай коли й робить,
то так, ненароком, мов для
iграшки, а не вiд нужди. А прий
-
де свя
то, недiля, пiдуть вони у
парi до церкви, з церкви - обiда
-
ти; пiсля обiда - полягають од
-
по
чити... А тут – ди
вись: Iвась
або Василько прилiзе, стає диб
-
ки ко
ло матерi, спинається їй на
руку, не дає за
дрi
ма
ти.
- Пiди, Iвасю, пiди гратися, -
ка
же мати, - поки тато за
дрi
-
має...
- Дi-ма-ю... ма... - лепече дитина.
А тато чує це, дивиться на ди
-
тину крiзь вiї д серцем радiє...
Син одступив од матерi; дибає
малими ногами до йо
го. Вiн
умисне повернув на
бiк голову -
ско
са поглядає на ди
тину.
- Бач, бач! розбудив батька, -
каже ма
ти, - не дав спочи
ти...
- Бу-див... ци-ти... - одно лепече
дитина.
- А батько вiзьме прута, та -
аж-аж-аж-а! Дитина стоїть, пи
-
льно дивиться то на батька, то
на матiр.
- Жа-жа!.. жа-жа! - промовило й
собi за матiр'ю, за
ма
ху
ючи ма
-
лою ручкою коло батькового ви
-
ду.
- Ой ти, сучий сину! за що ти
б'єш бать
ка? Ось постiй: я тебе
закину, - обiзвався вiн; пiдвiвся,
бере на руки дити
ну, гойдає. Ди
-
тина лежить-усмiхається. Жiнка
любо-при
язно поглядає то на
дитину, то на чо
ловiка...
- Нiчого я б у свiтi не хотiв, -
шептав вiн серед таких ду
мок, -
тiльки б хату теплу, жiнку люб
-
ку та малу дити
нку! А то б - усе
мав... Хлiба б ми заробили за лi
-
то, та й за
жили б цiлу зиму!
Голублячи таку думку в серцi,
не
примiтне переходив вiн без
-
краї степи без утоми, безводнi
довгi шляхи без пе
кучої згаги;
тiльки й бажав, щоб швидше
стати на мiсце, заробити гро
-
шей, вернутись у село, купити
дворище, оже
нитися та й зажи
-
ти тихим сiльським громадяни
-
ном.
- У мiстi дуже багато крику та
галасу, а в селi найкра
ще - i тихо
й вiльно...
Прийшли вони на мiсце.
Грицько не кидався своїх. Цi
лою
гро
мадою стали во
ни на косо
-
вицю сiна, а потiм i хлi
ба.
Легка тому робота й сама на
-
йважча, са
ма найзабарнi
ша, хто
її робить по своїй волi, залюбки,
хто пестить у серцi надiю, що не
-
марно вона пiде, що через ту ро
-
боту вiн зася
гне свого щастя, ко
-
тре ще й не видне, ще не чут
но
його й шелесту, котре десь дале
-
ко-далеко, ген за скi
лькома ро
-
ками працi, нужди, всякого го
ря,
малює його думка ро
жевими
квiтками надiї... Лег
ко тому за
всячину братись, робить вiн, як
вiл, без утоми; працює, як хазяїн,
завжди веселий, покiйний.
Так робив Грицько весну й
лiто. За цiлий день випу
скав
косу з рук тiльки то
дi, коли тре
-
ба було попоїсти та виспатись. I
спав вiн ту коротеньку лiтню
нiчку мер
твим сном, яким тiль
-
ки спить чоловiк, виморений
важ
кою робо
тою. А тiльки що
свiтова зоря займалася, починав
же
врiти схiд сонця, - знову в
Гри
ць
ко
вих руках зви
валась ко
-
са, як та гадюка, по рiвному сте
-
пу. Хазяїн зглянувся на його щи
-
ру працю, похвалив йо
го й на
-
бавив трохи плату.
- Либонь ти, Грицьку, маєш ду
-
мку го
роди та села за
ку
пи
ти, що
так налягаєш на роботу? -
казали йому зем
ля
ки-селяни.
- А що? - усмiхаючись, питав
Гри
цько. - Чого тут диви
ть
ся?
Узяв косу - чеши!
- Гляди лиш, щоб очкур не ур
-
вався, - хто-небудь щип
не.
- Не бiйсь: не твоєї натури! -
од
каже Грицько та й зно
ву за
ко
су.
Одначе, як щиро не налягав
Грицько, як з мочi не рвався, а
прийшлося пiд осiнь лiчити за
-
ро
бiтки, - тiльки сотню й налi
-
чив!
“Воно й добре, - дума сам собi,
- оже все-таки трохи. Що ти з
сотнею вдiєш? Поганенький
грунт можна купи
ти, - так же до
гру
нту ще багато треба. Де ти,
об вi
що ру
ки заче
пиш?.. Хiба на
зиму зоста
тись?”
I справдi Грицько зостався. Се
-
ляни пi
шли назад додо
му, а вiн
потяг далi - до Ро
стова. На до
-
розi зустрiв вiн та
ких, як i сам.
- А куди? - завжди питали його
подо
ро
жнi.
- До Ростову.
- Не ходи до Ростову, ходiм до
Херсону! - раяв йому один з них.
- Чому?
- Там малий заробiток, а в Хе
-
рсонi на ко
раблях дуже до
брий.
- Зате ж далi.
- На пiвтижня... То що? Ходiм!
- Та чи ходiмо, то й ходiмо, - по
-
думав
ши,
одказав Гри
ць
ко, та й
пiшов з людь
ми.
Прийшли вони в Херсон ще за
-
ранi; обiйшли город; роз
ди
ви
-
лися; пiшли на пристань. Лиман
перед їх очима - скi
льки засягну
-
ти - лелiв; по йому, мов великi
па
лаци, ходили судна, берлини,
баркаси, плоти, а мiж ними й па
-
роходи снували. Люди на при
-
станi, як черва, ворушили
ся, бi
-
гали, всяку всячину виносили,
кричали, гвалтували.
- По полтинику од сотнi до
-
щок! - кри
чав хазяїн з пло
ту. На
-
род бiг туди.
- По три семигривеники! - кри
-
чав з дру
гого - i народ, як хвиля,
кидав цей плот, перебiгав до
другого.
- По карбованцю день! - крича
-
ли з суд
на.
- По карбованцю з четверта
-
ком!.. По пi
в
тора!
Усяк викрикував свою цiну,
усяк бiгав, як несамови
тий, од
одного судна до дру
гого, де
бiльше давали; од плоту до пло
-
ту... Сторгувавшись в цiнi, робiт
-
ники зла
зили на плот або на
берлину, виймали звiдти усячи
-
ну, i не
рiд
ко, по пояс у водi, ви
-
носили на головах дошки, бо
-
чонки, качали на вi
рьовках со
-
роковi бочки.
Став i Грицько, до одного пло
-
ту. За день - мало не три кар
бо
-
ванцi заробив.
“Еге! - подумав вiн, - та це мi
-
сяць отакої роботи, то й багати
-
рем станеш?”
Оже - ба! Раз - така робота не
що
дня i трапляється, а вдруге - з
кожним днем мi
няється й плата
за роботу: то бi
льшає, як багато
товару присуне; то меншав,
коли двi чи три берлини... Одна
-
че плата за день нiколи не пада
-
ла вiд карбованця; зате бiльша
-
ла iнодi й до п'яти. Все-таки да
-
ле
ко кориснiше косовицi!
Грицько радiв, дякував у душi
порад
никiв. А робив - як той вiл,
цiлий день; спав на голiй землi
або на колод
дях; уста
вав тiльки
що на свiт благословилося та
знову за робо
ту брався; навiть
мало що й їв, та й то все на ходу:
пильну
вав, надолу
жав, як би
бiльше заробити!
Пiзньої осенi, як уже плоти
перестали пригонити, а барки та
судна коли-не-коли приходили,
роботи треба бу
ло дожидати
дня
ми, а не часами, Грицько по
-
лiчив свої, баришi: двi сотнi з
лишкою лежало в його в кишенi!
Грицько радiв, як мала дити
-
на. Тепер його надiя, що, як ви
-
ходив на заробiтки, ще тiльки
мрiлася, стала ви
разнiше ви
сту
-
пати перед очима: i город з сад
-
ком, i нова теп
ла хата мов уже
лежала в його в кишенi...
“Воно б таке, що й додому час”,
- поду
мав Грицько, та зима за
-
стукала.
- Якi тут у вас заробiтки зи
-
мою? - питав вiн знайомих хер
-
сонцiв.
- Очерети косити, - раяли тi.
Пi
шов Гри
цько очерети косити.
- Все ж таки хоч на тi грошi
про
живу та одягнуся, а весна на
-
стане - зараз i потягну в Пiски!
Минула зима; наступила ве
-
сна. Знову закипiла робо
та то на
пристанi, то в полi.
Залишив Грицько думку ве
р
-
нутись по
веснi додому: одiклав
на осiнь. “А може, тимчасом хто
надiйде з своїх, то тодi вже
разом!”. Грицько не помилився:
прийшли весною пiщани; розпи
-
тують, як, що до чого; розка
-
зують за Пiски - хто оженився,
хто замiж пiшов, хто вмер; роз
-
ка
зують, як трохи крiпакам по
-
значилося неволi, якi податки...
- А Чiпка як зажив, коли б ти
знав, Гри
цьку! - хваля
ться йому.
- А ще не одружився?
- Ще. Та дурний буде, як не оже
-
ниться... Мати щодня гри
зе го
-
ло
ву; так усе одкла
дав та й од
-
кладає; немає, ка
же, по менi па
ри!
Грицько й тому радий.
- Ми з ним пасли вiвцi. Вiн па
-
рень до
б
рий, та тiльки чу
дний
собi. А тепер, ка
жете, зажив? От i
добре!
Витрудив Грицько руки ту ве
-
сну й те лiто; а восени вернувся
з своїми в Пiски.
Як тiльки прийшов, зараз ки
-
нувся ви
шукувати грунту. Тодi
їх не труднацiя бу
ла купити: ко
-
заки, почу
вши за ку
банськi пу
-
стошi, що казна оддавала ви
се
-
ле
нцям, шарахну
ли на Кубань.
Грицько швидко купив величез
-
ний огород з новою хатою, з по
-
вiтками, погре
бом, колодязем.
За все те щось пiвтори сотнi, чи
що.
Купивши грунт, почув себе
Грицько за
раз iншим, немов на
аршин вирiс, на корх потовщав. I
люди за
го
во
ри
ли в селi: “От па
-
рубок! от хазяїн!” Батьки та ма
-
терi го
стрили на його зуби, як
на корисного же
ниха, усобливо
убо
гшi. Та Грицько тепер зовсiм
iншими очима дивився на лю
-
дей: до багачiв горнувся, а на го
-
лоту дивився згор
да.
Мiж парубками вiн поводивсь
звисока. Як же cлуча
лося йому
вийти на вулицю або пiти куди
на вечор
ни
цi, вiн зараз пус
кав їм
ману в вiчi. Де, мов, ви бували?
що ви
дали? Що ви знаєте?.. Ось
як я був... отам i там!.. Та iнодi
почне верзти таке, як той мо
-
скаль, що вернувся в рiдне село
по бiлету. Хлопцi слухають, уха
розвiшавши, роти пороззя
вля
в
-
ши. А вiн - таке плете, що й на
голову не налiзе! Пра
вда, дiвча
-
та, постерiгши вiдразу такi баля
-
си, по своїй жартiвливiй натурi,
часом i геть-то смiялися з його,
при
ши
вали квiтки йому при
-
людно; а проте на самотi кожна
ду
мала: “От би за Грицьком
бути! Хата є, огород є, та й гро
-
шенята, мабуть, водяться... не
треба б на перший раз дуже й
працювати... От би добре!”
Оже Грицько, хвастаючи сво
-
єю бу
ва
лiстю, пишаю
чись
своїми достатками, сам тепер
думав не про убоже
ство. Йо
му
бажалося до свого добра прито
-
чити ще й жін.
чи
не, щоб вийшло
одно та велике! Отак помiрку
-
вавши сам з собою, - засилав вiн
старостiв до найбагатшого коза
-
ка Ло
зи, ко
трий щороку посилав
в до
ро
гу паро
виць по десять за
сiл
лю та за рибою. Так же й Лоза
Грицькової натури. Вiн думав
мати зятем не простого козака,
не та
кого, що колись у драних
шта
не
нятах за вiвця
ми бiгав.
- Ще моя дочка небагато хлiба
переїла, сидячи дома, - од казав
Лоза старостам.
Це трохи збило пиху Гриць
ко
-
вi, осади
ло його наниз. Вiн при
-
тих, присмирiв, на
вiть зайшов
яко
сь раз до Чiпки, котрим став
був гордувати, - та не застав
дома.
Оселився Грицько на зиму в
чужiй сiм'ї, в котрої ку
пив город
з уговором, що вони житимуть
до весни у про
данiй хатi. При
-
став у сусiди, хоч i в своїй хатi, та
й почав роздуму
вати: яку собi
жi
нку брати. Хо
четься й багач
-
ки; хоче
ться, щоб була й уродли
-
ва... Довго вiн мiркував собi, пе
-
ре
бирав у думцi всiх дiвчат на
се
лi, - та сам незчувся: як i ко
ли
закохався в сусiдчину наймичку
– ве
селу, мо
торну й робочу дiв
-
чину, хоч i невелику кра
сулю.
Христя - так її звали - зостала
-
ся малою пiсля батька-матерi.
Ро
дичi, що можна бу
ло, розне
-
сли; осталося тiльки днiв на
п'ять поля, та й тим орудував
дядько, у котрого спершу вона й
жила. Як пiдня
лась на ноги, ба
-
чить: скi
льки не роби на дядька,
нiчого собi не придбаєш. Так во
-
на кину
ла дядька, а сама пiшла в
найми. Перепелиха, заможна ко
-
зачка-вдова, що жила недалеко
од Гри
цькової хати, наняла Хри
-
стю. Зажила вона з Перепелихи,
як у себе дома. Перепелиха була
вже стара людина, добра, жалiс
-
на. Вона жила великою сiм'єю - з
дочками, сиротами-онуками, за
котрими треба було пригля
-
нути, нагодувати, напоїти. Хри
-
стя - молода, весела, щебетуха,
пра
цьовита дiвчина - дяди
на ще
змалку не давала ногам та ру
-
кам її одпочивку, при
звичаїла до
роботи. Хазяйка уподобала най
-
мичку, а наймич
ка - хазяйку. Збо
-
ку дивля
чись - Хрис
тя не най
ми
-
чка, а дочка рiдна.
Так оця-то Христя, низенька,
чорня
ве
нь
ка, не дуже хорошої
вро
ди дiвчина, якось ненароком
запала Гри
цьковi в сер
це. Забув
Грицько про великий посаг,
який думав затягти за жiнкою;
годi дума
ти про якусь не
зви
-
чайну красу, - давай ли
цятися та
женихатися з Хри
стею... Не
довго
й тяглися її любощi: пiсля во
-
дохре
стя заслав Гриць
ко старо
-
стiв до Христi, а через тиждень
на
шi молодi й побралися.
На весну одiбрав Грицько в
дядька Христину землю, купив
парку бикiв та корiвчину за ос
-
таннi грошi, якi заробив, плоти
розбираючи, очерети б'ючи, та й
став тую землю орати, спряг
-
шись з таким же, як i вiн, небага
-
тим козаком-сусiдом. Зажив Гри
-
цько тихим пахарським жит
тям,
хоч не таким, яке йому за па
ру
-
боцтва думка ви
сновувала, а
все-таки гаразд - так, як i люди.
З жiнкою Грицько жив мирно,
люб'яз
но: нi лайки, нi сварки не
чула їх просто
ра, весела хата. В
буднi - обоє вони працю
вали; в
свято - ходили вкупi до церкви;
по обiдi - спочивали або куди в
гостину хо
дили, або в себе го
-
стей приймали... I стали вони
мiж людьми поважними хазяї
на
-
ми, чесними, робочими людьми,
добрими су
сi
дами, навдивовижу
парою...
–
От з кого берiть, дiтки, при
-
мiр, як у миру жити! - не одна, не
двi матiрки ради
ли своїм доч
-
кам з зятями або си
нам з не
вi
-
стками: - з Грицька та Христi...
Вiн зо
стався сиро
тою й вона си
-
ротою. А що з них вийшло? Че
с
-
ною працею он скiльки надбали!
Чесно вони й поживуть йо
го... у
миру та в ладу, як брат з се
-
строю... нiхто з них i не заму
-
тить... Одна в них думка, од
на
рада... Отак, дiтки, тре
ба на свiтi
жити!
ЧАСТИНА ДРУГА
VIII
СIЧОВИК
Велике село Пiски. Розкинуло
-
сь, роз
ляглося i вздовж, i вшир, i
впоперек на рiвнiй низинi, в
балцi, а перед са
мим се
лом, мов
хто борошна насипав - бiлого
пiску серед чор
ної землi. Так,
наче хто бiлий килимок прослав,
щоб ви
тирати но
ги, вступаючи в
се
ло. Посеред села стоїть не
ве
-
ли
чка старенька церковця, тро
-
хи перехилилася на один бiк i
вро
сла в землю. Не тiльки покрi
-
вля, де-где й ре
бра поросли зе
-
леним мохом. Проти церкви, на
неви
сокiм згiрку, величезний
па
лац свi
тить дверима-вiк
на
-
ми... I па
лац уже, видно, давнiй
та ще й запущений. Стi
ни по
-
облу
пуванi - де-где вивалюється
цегла; по
крiвля поржавiла; у вiк
-
нах шибок не долiчишся. Ма
-
буть, нiхто не живе в тому па
-
лацi, бо й двiр нерозчищений -
зарiс гу
стою муравою. Тi
льки
двi протоптанi узе
нькi стежечки
тягнуться че
рез увесь двiр до
двох невеличких будинкiв - по
один i по дру
гий бiк палацу. Все
те осунулось, опустилося... Так
ви
глядали Пiски перед волею.
А лiт за пiвтори сотнi не тiль
-
ки цього палацу, а й самих Пiсок
i слiду не було. Там стояло неве
-
личке сiльце, або кра
ще - неве
-
личкi хутiрцi розсипались по
балцi, як стоги сiна зимою по
степу. Мазанок бу
ло всього, мо
-
же, хат з п'ять, а то все - зем
ля
н
-
ки при самiй землi, як моги
л
ки,
повiд
дималися. Тiльки один ди
-
мар нагадував, що то не берлога
звiряча, а людська осе
ля, що бе
-
регла людей од звiра i од лихої
години. Землянка була з при
-
сiнок, схо
жих на рiв, та з хати -
льоху. У хатi була пiч, де можна
зварити їсти та по
грiтися; од
-
ним
одно вiконечко - мале, як од
-
душина у бджо
ляниках, вигля
-
дало збоку на шлях. Недалеко
вiд землянки стояли кружком
ве
рби, мов зача
рованi дiвчата, а
посере
динi чорнiла яма, обста
в
-
лена оче
ретом. То - копанка для
води. Огорожi - нiякої. То те
пер
тiльки стали городи обгороджу
-
ва
ти, а тодi - нiхто цього i в дум
-
цi не мав. Зайвої землi лежало
неозорно пе
ред то
бою й за то
-
бою... Приходь, заори, скiльки
хоч – нiх
то тобi й слова не скаже.
Хiба тi
льки сусiднiй пан пол
ко
-
вник або сотник подумає: “Ло
-
вись, мов, рибко, мала й ве
лика!”
Поки там пан налагодиться
спле
сти невода, рибка собi в
за
-
тишку пло
диться, прибуває, ви
-
ро
стає... Серед пустих степiв
кра
суються, як квiтники, веселi
хутори, присiлки, села; де-где
вже, посеред села, й церква бiлiє,
- ще здалека горить хрест на
сонцi...
Так уродилося багато сiл i ху
-
торiв кру
гом Геть
манського. Де
був колись бiр - стало велике се
-
ло Бiрки; се
ред ярiв та байракiв,
мов з землi виросли, Байраки –
ма
лi й великi; там, де колись на
лощинi вовки вили та ли
сицi но
-
ри рили, - кра
су
ється село Во
вча
Долина. Тодi заснувал
и
ся й
Пiски.
Отже, як не давно Пiски наста
-
ли, що вже почала вивi
трю
-
ватись i людська па
м'ять про їх
настання, та людська пам'ять не
сховала того: коли i як осели
вся
в них захо
жий сiчовик Мирiн
Гудзь. Заховала тiльки люд
ська
спомка, що цей Мирiн був уже
немолодий чоловiк, коре
настий,
з дов
гими усами, з закрученим
за ухо оселедцем, та що вiн ще
довго пiсля того, як оселився, не
кидав свого запо
розького зви
-
чаю - воювання. “Воював, - казав
вiн, - з ляшнею, вою
вав з башею,
воював з та
тар
вою, а тепер вою
-
ватиму - з звi
ром!” I дивись: ски
-
нув ру
шницю на плече та й по
-
тяг подовж поля - скiльки оком
взгля
неш... Немає день, немає
два, iнодi й на третiй не вид
но. А
там - глянь! i несе шкур п'ять
або шiсть вовчих.
Отак Мирiн доки воював, доки
бився, рубався, поки й сам не на
-
бiг на свого звiра, що й його зво
-
ював. I нiхто дру
гий звiр той, як
Марина Зайцiвна, з пiщансь
ких-
таки ху
торiв козача дочка.
Йшов якось раз Мирiн з полю
-
вання до
дому. Сонце стоял
о на
вечiрньому прузi, а ще як огнем
пекло. Вiтер подихав гаря
чий
-
-га
рячий... “Доходжу я, - каже
Ми
рiн, - до Зайцевого хутора -
ви
-
морений, змоче
ний потом. Пи
ти
- аж душа горить. Коли - зирк! -
ви
скочила ласочка з зем
ля
ної
но
ри з вiдерцем в руках, та скiк
у кружало верб, до копанки! Як
забачив я вiдро, то в мене аж за
-
кипiло всерединi... Пiду, ду
маю,
нап'юся води холодної... Iду. А
дiвчина на
хилилась над ко
-
панкою, бере воду та сти
ха спi
-
ває... Та таким же то любим го
-
лосом, таким важним спiвом -
аж за серце хапа... Пiдходжу я... -
Дiвчино! кажу, дай лиш во
ди на
-
питися! - Вона глянула на мене –
лю
бесенько такта й спiвати го
-
дi... А менi вже тодi й пити пере
-
хотiлося... В її чорних, блискучих
очах втопилася моя зга
га! По
дав
вона менi вiдро; нахилився я... “А
бо
дай тебе, кажу, з такою во
-
дою... яка мутна та нечиста!” Та
вже хо
тiв був напитися... Вона, -
хвiть вiдро... Води - як не було, -
тiльки калюжка на землi стала. -
Стри
ва
й
те, стривайте, - зацоко
-
тала дiвчина, - я дру
ге витягну! -
Та за вiдро, та до ко
па
н
ки... При
-
хилилась, витягла. Та вже ж i во
-
да! холо
дна та чиста, як сльоза...
Напи
вся я, - трохи чи не цiлiсi
-
ньке вiдро видув; подякував, та
й пiшов... При
ходжу додому. Що
за знак... з ума не сходить моя
дiвчина: так перед очима i вер
-
титься... Що за нечи
ста мати? –
ду
маю. - От тобi й напився во
-
ди!.. Переходить день, - все, од
-
но, що вчо
ра. Минав другий, - не
забу
вається... Пiду на полюван
-
ня, - вона менi, наче мара, з-за
бур'янiв при
ви
джу
ється!! Раз на
во
вка ху
ка дав; удруге схибив;
за тре
тiм разом за
ряд у пеньок
вса
див... Овва! зовсiм зду
рiв...
- Так воно ж, бачу, тiльки на
Сi
чi добре ко
закувати, а на зай
-
манщинi - хлiб роби
ти! - сказав
сам собi та, дi
ждавши недiлi, i пi
-
шов до Зайця на хутiр. Розказую
йому свою пригоду та разом, нi
-
би шуткуючи, й дочку сватаю.
Гомони
мо собi вдвох... Кли
кнув
Заєць Марину, - старої не було,
за рiк перед тим умерла... Отак i
так, - ка
же дочцi:
“Сватає те
бе
Мирiн. Чи пiдеш?” А во
на - звi
-
сно, молода, сором'язна: “Не
знаю”, - од
казує... “А хто ж зна?” -
питає батько. - Мо
в
чить вона.
Так ми удвох з Зайцем випили
до
бре, та й спра
ву зроби
ли...
Узяв вiн, та й поблагословив нас.
А через тиждень, у недiлю, пi
-
шли ми до по
па на Побиванку та
й повiнчалися...
З того часу заржавiла сiчова
рушниця, злiгся порох, розгуби
-
лося кремiння.
Став Мирiн Гудзь поле орати
та хлiб пахати, а Марина - сина
Iвана колихати...
Серед широких та розлогих
степiв, на вiльнiм просторi, ви
-
рощував Iвась свою молоду
силу. Кров бать
кiвська, сi
чова,
ще змалку обiзвалася в жилах
малої дити
ни. Найлю
бiшою за
-
бавкою було йому будува
ти та
ро
зоряти земля
нки, вали, окопи,
шанцi... Чуючи од батька страш
-
нi при
по
вi
стi про вiйни та похо
-
ди на Ту
реччину, на татарву, на
панiв-ляхiв, - Iвась пе
ре
кла
дав
усе те в дитячi iграшки. Оце зро
-
бить окiп, та й давай його ро
-
звертати, буцiм з бою бе
ре...
Батько дивиться, смi
єть
ся. Любо
старому рубацi зга
дати на своїй
дитинi свої молодi лiта! Вiн,
було, Iвася й пiд
охочує: “Ану-ну,
синку! учися змалу: на старiсть -
як нахiд
ка буде!”
Зате мати не дуже втiшалася
тими страшними iграшками.
Iвась у неї був од
ним один. Їй
тяжко й стра
шно було поду
-
мати, що, як виросте її одинчик,
а тут, - не дай господи! - схо
-
питься яка завiрюха з башею або
з та
та
рвою, та замче її ясного со
-
кола ббзна за який край свi
та, -
вона йо
го, може, бiльше й не по
-
бачить... Там десь, в чужiй сто
-
ронi, серед кривавої сiчi, зложе
вiн свою русяву голо
воньку, а
вона, мати, не закриє очей своїй
рiднiй ди
тинi: їх хижi орли з гра
-
ками повикльовують, го
лоднi
во
-
вки-сiро
манцi порозносять жов
-
тi костi... Хiба тiльки зозулька,
неутiшна вiщуня - принесе вiс
-
то
чку, що її син бiдо
лашний по
-
лiг серед чистого поля!.. Важко
матерi, та
ке згадуючи: гiрко та
сумно на душi, боляче в серцi -
так, наче хто шмато
чок одриває
од його... I Марина падала на
-
вколюшки, молила матiр божу,
щоб вели
ка заступниця наслала
мир на її рiдну сто
рону i захи
-
стила вiд напастi! Жахаючись
тої страшної хуртовини, яка тодi
часто й густо пiдiймалася, мате
-
рине серце бояло
ся, щоб Iвась у
iграшках, бува, не привчи
вся до
неї. I, коли батько тi iграшки
пiд
хвалював. Марина гримала
на батька й на сина, що збив
таку кептюгу коло землян
ки.
А ввечерi, як не спиться Iва
-
севi, вiзьме мати його руся
ву го
-
ловоньку в свої руки, цiлує, ми
-
лує, i стиха, лю
бим го
лосом, ма
-
лює йому картину iншого жит
-
тя-життя тихого, пахарського
по
биту: лiтньої працi на своїй
добрiй нивi; зи
мньої лежнi у
теп
лiй хатi, що як повна чаша;
серед малих дiток, що одно го
-
воре, друге белькоче, а третє в
ко
лисцi мугиче; серед добрих
сусiд, що - не дай, боже, хвороби
- i одвiдаю
ть, i провiдають... не
то, що сi
чове това
риство, ко
тре
всюди несе смерть за со
бою!
Iвась пiсля того хилився на ма
-
терину руч. На другий день уже
вiн не рив ровiв, не копав ша
-
нцiв, не висипав окопiв, не брав
їх з бою, а ходив собi по городу
або по по
лю та весело виспiву
-
вав.
Такi речi разом вривалися в
Iвасеву го
лову. Дитина сама не
знала: що робити, кого слухати.
Оце батько розкаж
е про на
їзди
на Туреччину. На другий день
Iвась i воює з нею. А тут мати,
увечерi, своїм пе
стливим голо
-
сом нашеп
че дитинi про любов
до всього живого. Iвась кидає
свої боїща та руйнування, лю
-
бується красою свiтовою, квiту
-
чи
ми рослинами, живлом уся
-
ким - пестить козач
кiв, сонечко,
кони
кiв, слухає дзвiнку жайво
-
ро
н
кову пi
сню... Гляне бать
ко на
дитину: той Iвась, та не той! - не
ви
си
пає окопiв, не риє шанцiв,
не бере їх боєм...
- А що ж ти, Іване, не береш
свого Бе
рестечка? - пи
тає батько.
- Не хочу!
- Чому?
- Мати не велять...
- Чому?
- Кажуть: грiшка змалечку
при
-
вчатись, як з людьми би
тись...
Треба з ними в миру жити!
- Бреше мати! То з добрими, то
й у ми
ру; а з лихими - коли їх не
вкладеш, то во
ни тебе уло-
жать...
Оже важчим здається Iвасевi
тихе, лю
б'язне матери
не слово,
нiж суворе та гру
бе батькове.
Так що, як повернуло Iвасевi на
шiстнадцятий рiк, то вiн зовсiм
поки
нув iграшки в бої, та став
ходити бiля волiв, доди
влятися
до плуга, до борони. Спершу й це
все було хло
пцевi за iграшку, а
далi - увiйшло в його щоденнi
клопо
ти, близько припало до
серця. Став вiн уже бiльше нудь
-
гувати тодi, коли пiдласий або
сiрий вiл захворiє, - нiж од при
-
по
вi
с
тки батькової за татар
сь
-
кий набiг мати радiла. Та й бать
-
ко - не то, щоб лег
ко було його
сiчовому серцю дивитись, як за
-
мирала в си
новi лицарська вда
-
ча, а все ж i батько не дуже го
-
рював вiд того... Кру
гом уже ста
-
ре ли
царство розтавало. Не ста
-
ло рi
вностi - не стало брат
ства.
Ко
зацька ста
ршина, що колись,
вибираючи, на її голови груддям
кидали, щоб не за
зна
ва
лася, -
по
за
ди
ра
ла тепер голови вго
ру,
а простi козачi до самої землi по
-
наги
нала... Дряпiжники, сутяж
-
ники, всякi вiй
ськовi то
ва
ришi,
розки
нули свої тенета - i, як
зайцiв, ло
вили в них просту тем
-
но
ту... Не стало вже й гетьмана.
Та й навiщо вiн тодi, кому вiн
тодi здався?! Кругом Україну об
-
лягло панство, позалазило в са
-
ме серце - i, як те гайво
роння,
шматувало її полумертвий труп..
Зажу
ри
лись нашi левенцi - та
вже було пiзно!.. Та сама зем
ля,
кот
ру вони довгими списами
скороди
ли, своїми кiстками за
-
сiвали, обороня
ючись од лютих
ворогiв, стала для них во
рогом,
од котрого при
ходилось тiкати...
Пiднявся струс, бiганина... З од
-
ного мi
сця переходили люди на
друге, шукаючи волi, бажаючи
панiв здихатись - не чу
жих, а
сво
їх уже кревних па
нiв! Од
панiв тiкали в козаки, давали
вiйськовим дряпiжкам ба
-
саринки, щоб записали в
“компут коза
чий”; а козаки не
вряди-годи шукали лас
ки в
панiв - бiгали од козацької стар
-
шини, просилися “пiд протек
-
цiю”... А пан i стар
шина - як бра
-
ти рiднiї Во
рон во
рону ока не
виклює. А часто - сам пан, сам i
стар
ши
на... Хто сам собi ворог?
Правда, пiщани ще були вiль
-
нi. Та щб з того, коли при
-
ходилось дожидати, що от-от i їх
залигають... А кру
гом неволя,
кру
гом сум людський - нiкому
по
радоньки да
ти. Пiднялись
були за Днiпром гайдама
ки, та й
тi поверну
лись у розбишаки, а
не в справжнiх лицарiв. А тут
уже чу
тка: Текеля на Сiчi попо
-
рався!! Розтеклося то
вариство -
хто куди... Однi - в землю; другi -
до ту
рка; а третi - на Вкра
їну, до
плуга. Придибало їх щось два чи
три й у Пiски, - та незабаром i
померли. Тiльки й пам'ятк
и, що
церков почали будувати...
Все це переживав старий
Мирiн, за рлу
гом ходячи; все це
пе
реболiло його гаряче серце,
коло хазяйства ну
дя
чись... Зо
-
ста
в
ся Мирiн сам собi, як палець.
Як дуб серед оси
чок в лiсi, так
вiн серед пiщанської громади.
Один оди
нцем! I син, його крев
-
ная дитина, цурався батькi
-
вського духу!! Сумне й недолад
-
не прий
шлося сiчовиковi воло
-
чити життя на старiсть... I скрiзь
вороги - i ворогiв немає, бо лю
ди
понидiли: нiхто не хоче прямо
мiрятись силою! Всюди тихо,
хоч умирай... А ще козача вдача
гучно одкликалася у старому се
-
рцi; рука шукала потягатись з
ворогом... Так же й ворога, окрiм
свого хатнього, немає... Сумно й
глухо!
- Пустiє, глухне наш край! Не
-
за
баром i заплiснявiє серед такої
каламутi! - казав iнодi Мирiн,
зга
дуючи давнє.
- I порядки якi тепер наста
ли?!
Що во
но за порядки?.. Свiй свого
у неволю прав
торить... Старши
-
на козацтво унi
вець по
вернула...
Усi землi посiла... Не, даром у пi
-
снi спi
вають: “Ой, дуки ви, дуки,
позаби
рали ви нашi степи й лу
-
ки!..” А тепер на них чужими
руками роботизну спра
в
ля
ють...
Ой, не так колись було в нас, на
Сiчi, у на
шому коза
цькому краї!
Усi рiвнi, усi вiльнi... Сьогоднi ти
отаман, а завтра - я! А землi - скi
-
льки хоч... Ори, сiй, жни, де любi
-
шу мiсцину вибереш... Сказано:
во
ля!.. А тепер?.. тепер що?.. Ска
-
жiть менi: до чого це йдеться?!.
Нi! немає добра... немає - та вже,
мабуть, його нiколи й не буде! -
додасть, як гвiзд
ком приб'є, та й
замовк
не.
Люди слухають, похнюпив
ши
-
сь. Iншi - потилицю скре
буть...
Трохи згодом, од дихавши,
Ми
рiн зно
ву розчинає: - З ляха
-
ми-панами ми били
ся, рубалися,
вставали, як один чо
ловiк... На
-
вiщо? На те хiба, щоб нас нашою
ж старши
ною побито, у неволю
по
вернено?! Це на те й вийшло:
нашим салом та по на
шiй шкурi!
Ну, й носiть її, здоровi, по
ки ще
цiла... поки не здеруть... А через
вiщо все? Усе через те, що кожне
само про себе дбає... Братове
лихо – чу
же лихо! Не
має єд
ностi
- чорт має й волi! А якби гу
ртом
забрали коси, та шарконули всю
кропи
ву...
От би - так! Чого дивитись?
Ко
сiть, ка
жу! Косiть, а то гi
рше
буде!..
Отак не раз i не два вигукує
було, роз
палившись, п'я
ненький
Мирiн своїм сусi
дам, як посхо
-
дяться де на гуля
нку, пiд не
дi
лю
або пiд свято.
Пiщани слухають, мiркують...
Дехто з давнiших хлi
боробiв i
заспорить з Миро
ном: як i в ста
-
рину добра та ла
ду не було, а
були - тiльки бучi, колотнеча та
сва
во
ля.
- Що ми тодi од ляшнi та од та
-
тарви на
руги прийня
ли! Що ми
терпiли вiд турка та вiд мо
-
скаля!.. Та часом i свiй брат запо
-
рожець, як, було, убереться в ха
-
ту, то й ладаном не викуриш...
Ро
зор був!?
- А тепер? а тепер?? - кричить
Ми
рiн.
- А тепер - щб? Тепер, спасибi
бо
говi, хоч
тихо... У нас i хлiб є, й
скотинка прибу
ває, й захист без
-
печ ний... Жи
вемо, як i люди!
- Живете? - кричить Мирiн. -
Ни
дiєте, а не живете! цвi
те
те...
Та постiйте, постiйте трохи. Бу
-
де й вам те, що вед
ме
дiвцям! По
-
помнуть i вам боки, як подiль
-
цям!.. Тодi знатимете: чи живе
-
те, чи нi! Побачите... Ви
дно вже,
від
кiль вiтер вiє...
- Поки хвалько нахвалиться -
будько на
будеться!
- Бевзнi! нiкчемники!.. пеньки
голо
ва
тi!! - закричить на оста
т
-
ку Мирiн та й затихне...
Тi, що недавно виселились
звiдкiль-не
будь до вi
льних Пi
-
сок, по
тягнуть руку за Мироном.
По
чнуть на всi боки кастити те
-
пе
рiшнi порядки, а найбiльше
па
нiв. Ста
нуть розказувати, як у
Ге
тьманському не тiльки пан
пол
ков
ник над людьми зну
ща
-
вся, а як панi полковниця че
-
ревиками зуби й очi вибивала;
як по цiлому тижню в колодках
мори
ла сердешних дiвчат; як їм
коси рiзала, го
лову дьогтем ма
-
зала й пiр'ям натикала; як нiхто
нi жени
вся, нi замiж не йшов, не
заплативши куницi...
- Та воно й правду каже дядь
-
ко Мирiн, - процiдить хто-небу
дь
крiзь зуби. - Воно б то й викоси
-
ти... та нiкому!
Мирiн сидить, насупивши бро
-
ви, чер
во
ний, як жар - мовчить.
Видно тiльки, як у його груди то
пiдiймаються, то опус
ка
ються
, та
як iнодi, з-пiд густих брiв, бли
-
скав блискавка...
Отак поспорять, покричать;
од
нi по
благословлять, дру
гi
про
-
кленуть тодiшнi порядки, та й
розiйдуться. А на зав
тра - i тi, й
другi знову за щоденну хлiбо
ро
-
бську пра
цю.
- Хто таки нас займе?.. Вже ко
-
ли за ге
ть
манiв не зайнял
и, то
тепер - байдуже!
I порплиться кожен собi в
господi, як курка на гнiздi. Ви
-
мощує, пiдмощує, сми
че, обсми
-
кує, курчат висиджує... Ростуть
Пiски - i багатiють... Не вря
-
ди-го
ди - ди
ви
сь: нi вi
дсiль, нi
вiд
тiль, та й вирветься який за
-
хожий: або з нової Сiчi, з-пiд тур
-
ка (бо там вiра турецька, земля
бусурманська!
), або з-за Днiпра,
вiд ляхiв - та все на вiльнi степи,
все на вiльнi степи... Зопне
курiнь, викопає земля
нку, вiзь
-
ме жi
нку, та й заживе
тихим
хлiбо
робом. Глянь: землянка по
зе
млянцi, мазанка по мазанцi - з
не
величких хутiрцiв на
бра
лося
хаток на цiле село, з ули
ця
ми, з
горб
дами, з сад
ка
ми, з лева
да
-
ми! Спасибi запо
рожцям, i це
р
-
ков своя... Не треба вже до чужо
-
го по
па йти нi дитини хре
стити,
нi шлюб бра
ти
.
Уже Iвасевi за двадцять рокiв
минуло. Парубок лiтнiй - час би
вже i про жiнку по
думати. Так
же батько - не хоче про не
вiстку
й слухати. “Молодий ще!” було,
ка
же. У сина вже уси позакручу
-
вались, а Ми
рiн, аби згадали про
невi
стку, каже: “Ще молоко не
обсохло коло губiв!” Усе ще мов
чогось дожидав старий: не раяв
сино
вi женитись. Тi
льки тодi
вже, як по
чув Ми
рiн, що зруйну
-
вали Очакiв, клик
нув Ма
рину
(синовi старий сiчовик соро
ми
-
вся про це нага
дувати) та й
каже:
- Нiчого вже тепер дожидати...
Годi! Не так уже поцвi
ло все -
хлiборобським ле
дарством при
-
пало... Не козакувати вже нi нам,
нi дiтям нашим... Не треба нас!!
Ми
нулося коза
че царство, наста
-
ло хлiбороб
ське господ
да
р
ство...
Пора й. синовi хазяї
ном стати...
Час йому пошу
кати дружини -
своє кубло звисти!
А мати - давно вже й дiвчину
на
гля
дi
ла. У заможного козака
Кабанця бу
ла одним одна дочка
Мотря. Уродлива, моторна дiв
-
чина; працьовита й невсипу
ща
хазяйка. Матиг синовi: так i так -
оте й те казав батько. У Iвася аж
смiх пробiг по ли
цю. - Рає мати
синовi Мотрю. А в сина давно
вже серце он як тiпається, як де
зу
стрi
неться з Мо
трею.
Порадились отак; поблагосло
-
вив бать
ко з матiр'ю свя
тим
хлiбом Iвана; важко здихнув ста
-
рий; мати запла
кала - i виря
ди
-
ли старостiв до Кабанця.
Кабанець добре знав старого
Мирона, знав Марину й рiд Ма
-
ринин. Все люди че
снi, робо
-
тящi, не волоцюги, не п'яницi.
Чо
го ще?
- Як знаєш, дочко! - каже Мо
-
трi. А Мот
ря стоїть коло пе
чi та
в запiчку колупає. Почервонiла,
розгорiлася - ще кра
ща ста
ла,
нiж була.
- Як мати скажуть... - одмовляє
бать
ко
вi.
- А що, стара? - Кабанець своїй
жiнцi: - ка
жи ще ти!
- Та що ж менi казати? Марина
жiнка до
бра... Мирiн
тро
ш
ки
кру
тенький... Та хiба їй з Ми
-
роном жити?.. А Iван па
ру
бок -
хоч куди!
- Ну, то й будьмо сватами! - од
-
казав Ка
банець ста
ро
стам.
Пов'язали молодим руки, по
-
благосло
вили їх святим хлi
бом з
сiллю. Вернувся Iван з великою
радiстю: при
нес
ли старо
сти об
-
мiнений хлiб в батькову хату.
Через два тижнi повiнчали мо
-
лодих.
Зажив Iван Гудзь з своєю мо
-
лодою дру
жиною тихо та мирно,
люб'язно - спокiй
ним хлiборо
б
-
ським життям. Зем
лю паше, до
-
бро складає. Мотря порядкує з
свекру
хою в ха
тi. Живуть - як
мед п'ють... А тут уже й дiтки пу
-
стили
ся. Породила Мотря за три
роки трьох синiв, як соколiв. Є
бабi на старiсть утiха й забавка!
А хлоп'ята справдi вдалися-нi
-
вроку: один Максим, другий Ва
-
силь, а третiй Онисько - здо
ровi,
червонощокi, повнi! Радiло сер
-
це бать
кове та материне, на їх
дивлячись; радiла й стара Мари
-
на, гойдаючи онукiв... Один тiль
-
ки Мирiн на все чогось понуро
дивився... Одначе й вiн часте
нь
-
ко садовив на ко
лiна до себе
Максима - i, поки дитина за
бав
-
лялася його здоровенними си
-
вими усами, вiн йому розказував
грiзнi приповiстi про давнi чва
-
ри...
Од тих переказiв сiчова кров
голосно загомонiла у серцi ма
-
ло
го онука. Максим полюбив
дiда бiльше батька, матерi;
прийшлись йому до вподоби
його роз-ка
зи стра
шнi, а Iнодi й
смiшнi; полюбились йому дiдовi
вичити - ро
зумнi, правдивi, до
-
брi... Уподобав i дiд свого цiкаво
-
го й мо
торного онука. На
крайнiм порозi життя оддав ста
-
рий своє, лiтами та незгодами
побите, серце малiй дитинi!
Старiсть по
браталась з мо
-
лодiстю, - мо
ло
дiсть при
липла
до старостi. Жили одним жит
-
тям; тi
ши
лись однiєю втi
хою;
сумували одним сумом... Старий
сi
чо
вик натхнув свою ду
шу в мо
-
лодесеньку душу онука!
IX
ПIСКИ В НЕВОЛI
Та недовго прийшлося Миро
-
новi втi
шатись своїм ма
лим ону
-
ком; недовго й онуковi - дослу
-
хатись до дiдових перек
а
зiв.
Життя круто повернуло своїм
важ
ким коле
сом - та й закрутило
Пiски... в не
во
лю!
Їхала недоля до ляхiв у гостi,
та завер
нула в Пiски. Про
не
-
слася, як грiм грянув, чутка:
пiщан оддали генерало
вi! Пiд
той саме час ляхи закуйовди
-
лись. Затi
палось роз
шматоване
тiло Речi Посполитої, як тi
па
єть
-
ся iн
дик пi
с
ля того, як голова
одру
ба
на. Як не рвався, як не ки
-
дався гаря
чий Костюшко, щоб
розбудити чо
ло
вiчу ду
шу в пан
-
ському тiлi, - нiчого не вдiяв...
Вiн про
кляв тодi вельмож
не
шля
хе
тство, що довело бтчину
до смертi, наткнувся з го
ря на
свою смерть, швиргонув геть вiд
се
бе, як бiль
ше непотрiбну, го
-
стру шаблю - i закричав не своїм
го
лосом: “Капут По
льщi!..” Од
-
гукнувся той крик далеко
-да
ле
-
ко - аж у самих Пiсках... Достали
-
ся Пiски па
новi Польському...
Що ж то за пан? Хто вiн? де вiн
узявся?.. Кажуть би то, що то був
небагатий шлях
тич - з тiєї “голо
-
пузої шляхти”, котра в По
льщi,
за панування магнатiв, кишiла
по їх дво
рах, пила їх меди, вина,
оковиту, їла хлiб, надбаний “хло
-
п
ством”, танцювала пiд панську
музику, вибирала вельможного
магната - свого патрона - в уряд,
у сей
мовi посли, їздила з ним по
сеймиках та сеймах, кричала,
коли хо
тiв її владика: згода! а
пiд час готова була за свого
хлiбод
ара витягати з пiхов го
-
стрi шаблi - i роз
ливати брате
-
рську кров... Гультяї, сва
-
вольники, да
р
моїди, вони iнодi
зраджували
пана, перебiгали до
другого, котрий бiльше ви
-
кочував їм п'яного трунку, ко
-
трий розкидав їм, заробле
нi
хлопськими руками, грошi...
Магнат лютився, розсу
пон
ював
свою калитку, кидав п'я
нiй зграї
золотi чер
він
цi, пе
реманював
ними щи
рих прислужникiв вiд
третього маг
ната, за
водився з
тим, що переманив йо
го, ба
жав
помсти
тися... i знову розливала
-
ся, шумiла рiчка братньої кро
вi...
Та так не раз, не два - таке жит
-
тя тя
глося цiлi до
в
гi вiки шля
-
хетського панування, аж поки
По
льща впала, роз
ша
тана рука
-
ми свого безпутного вельмож
-
ного шляхе
тства... Ма
гнатам же
- байдуже!.. У них було землi
немiряно
: були хутори, села, на
-
вiть цiлi городи - не десятки, а
сотнi сел по нашiй розкiшнiй
Українi, скрiзь - скiль
ки оком
зглянь - од Сяну аж до Днi
пра
широкого; у тих хуто
рах, селах
та городах жило десятк
и, сотнi
тисяч люду, з здо
ровими до пра
-
цi руками, ко
трi, наче сам бог,
роз
гнi
ва
в
шись, присудив тру
-
дити на одного вельмо
ж
ного
дар
мо
їда... Магнатам було – бай
-
ду
же! Зате урвалася нитка “го
-
лопуз
им”... То було в пана в
дворi - i ситий вiн, i п'яний; а те
-
пер - не треба вже пановi конни
-
цi, пiкiнерiв, жов
нiрства: вiн те
-
пер розкошує у Парижi, в Римi, в
Баде
нi... Щб ж було робити тим
голодним ротам, котрi призви
-
чаєнi до гуля
нок, до сваволi, а не
до працi?.. Чим його й де його го
-
дуватися, обу
ва
тися?..
“Голопузi” сипнули по всiх усю
-
дах... поробились окономами,
управи
телями, по
се
сорами неве
-
личких ма
єт
кiв, а деякi побра
-
лись на службу до си
льного - ко
-
лись во
рога, а тепер владики -
моска
ля! Подри
бзав пiхтурою i
пан По
ль
ський з би
строї Сти
рi
аж до са
мої холодної Неви...
Залiз у яки
йсь полк, терся по пе
-
реднiх ве
ль
мож, поки таки до
-
терся до ге
нерала... i до Пiсок!
Не вспiли пiщани одуматись,
як приїз
дить сам вельможн
ий у
Пiски, - та ще й не сам, а з яки
-
мсь жидком – обтiп
аним, об
сми
-
ка
ним, у довгополому, зайоло
-
женому балах
онi, у ярмулцi на
головi, у патинках на ногах... Хто
зро
ду не бачив жида, не знав, на
кого бiльше дивитися: чи на ге
-
не
рала, чи на його жида, що хо
-
див за ним слiдом - мов приши
-
тий до генеральських хвостикiв...
Генерал прочумав пiщан пер
-
ший.
- Тепер уже ви не козаки, - ска
-
зав вiн, зiбравши гро
маду. - Годi
вам гайдамацтво плодити! Те
-
пер ви мої... За мої щирi по
слуги
сама цариця пожаловала менi
Пiски...
- Як це? що це? з якої це речi??.
- загула громада, як гу
де море
пе
ред бурею.
Мирiн одрiзнився од грома
-
дян. Висту
пив з лави, пiдi
йшов
до генерала.
- То це, - каже, - так?! Це вже й
до нас ру
ки простягає
те?.. Уже й
на вiльнi степи пора?.. Помагай-
бi!.. А хiба там за
були, який уго
-
вор мали? га?.. забули??
Генерал трохи подався назад,
пильно дивився на Ми
рона; з-за
генеральської спини виглядала
перелякана жи
дiвська пика з пе
-
й
сами... Люди поторопiли... Ти
-
хо... ні
хто нi пари з уст... Генерал
чув, як тiпалось серце в Ми
ро
-
на...
А Мирiн проказав ото гене
ра
-
ловi та до громадян:
- А що, люди добрi? Не я вам
ка
зав? Не я вам пророку
вав?..
Отже - радьте тепер!
Селяни, як жуки, загули... “Не
дiжде! Довiку не дiжде!.. Щоб ми
робили?.. щоб ми йому слу
жи
-
ли?.. Не дiждеш, ля
ше!!”
Генерал не витерпiв.
- Молчать! - закричав вiн, ще й
ногою тупнув. Жуки при
тихли...
Посунулись на
зад трохи... Миро
-
на не видно... Ми
рiн пiд шар
па
-
нину десь дiвся...
А генерал, мов по командi, ви
-
крикує:
- Земля моя!.. i ви мої!.. i все
моє!!.
- Брехали твого батька сини, та
й ти з ни
ми! - хтось йо
му зсе
ре
-
дини - Як хто при
ском кинув на
вельможного! Пiдскоч
ив до ла
-
ви, зацiдив по уху переднього,
той аж стовбу
ра став; закричав
на звощи
ка; пхнув у повозку жи
-
да, що вже давно ве
р
тiвся коло
повозки; вскочив сам - i тi
ль
ки
ку
рява встала...
Крайнiй пiдвiвся, покректав,
пiдняв з землi шапку, по
чу
хав за
ухом i обiзвався до товариша:
- Оце так!.. Оце поздоро
вка
в
-
ся!!!
- Чом ти йому зубiв не полi
-
чив? - заго
мо
нiли кругом, з усiх
бокiв...
- Еге... чом! Коли вiн - бiси його
бать
ко
вi - не вздрiв звiд
кiля i
вихопився!..
- Чому ж ти його хоч на пово
-
зку не пiд
садив? - жартує хтось
зсередини.
- Тому, що за твоєю спиною не
хо
вався! - одказав з оби
дою кра
-
йнiй.
- Зате ж вiн тебе й охрестив,
що ти на
перед лiзеш!
- Охрестив!!, о-го-го!.. го-о, го-
о!.. То справдi - охрес
тив!.. - ре
-
гоче громада.
З того часу крайнього про
-
звали Хреще
ни
ком: Хреще
ник,
та й Хрещеник.
- Та буде вам! годi! - гукав чо
-
ло
вiк з чо
р
ними усами, а з си
-
вою, як лунь, голо
вою. - Є чого
ре
готатися!.. Кажiть кра
ще: що
робити?
Регiт затих. Громада заго
-
монiла:
- Та ми й до Києва... ми й у сто
-
лицю... ми до самої цариц
i!.. Що
це за напасть? Де ця проява ви
-
рискалась?..
Приходять до Мирона ради
-
тись: що ро
бити, як би кра
ще...
- Чи не з'їздили б ви, Мироне, в
сто
ли
цю розвiдати... Що це за
причепа така звi
д
тiля вирвала
-
ся? - Чи не перепросил
и б там
кого?.
- Щоб я їздив? Щоб я просив??
- закри
чав Мирiн не сво
їм голо
-
сом. - Та краще я всю свою сiм'ю
пiд турка виведу! Легше в бу
-
сурманськiй землi зогнити, - нiж
у се
бе дома, в панськiй неволi,
пропасти...
Громада пiшла вiд Мирона нi з
чим, мiркуючи та сумуючи
...
Зажурився й старий сiчовик.
Не їсть, не спить... “Син... онуки...
своя кров... своє до
бро... земля...
худоба... усе, усе в неволi!..” Так
шептав старий, по двору ходячи.
Не знає, де мiсце знайти!
Коли це - одного вечора про
-
пав старий. Немає ночу
ва
ти, не
приходить уранцi, не йде обiда
-
ти; не вертає й надвечiр... Де
вiн? Де старий сiчовик Мирiн
Гудзь?.. Чи не ба
чили? чи не
чули?.. - Нiхто нi чув, нi бачив. –
Пере
ходить день; минає другий,
третiй... як крiзь землю про
ва
-
лив
ся! Марина - пла
че. Син - су
-
мує. Невiстка - як з хреста зня
та.
Дiти - i тi притихли, мов їх i в
хатi не
має...
А генерал тим часом не си
-
дить, зало
живши руки, не до
жи
-
дає, поки пiщанська громада са
-
мохiть пiдставить пiд ярмо
шию: “Ори, мов, вельможний па
-
не!” Гене
рал знає, що вола треба
добре призви
чаїти, щоб, коли
ска
жеш: “ший!” - вiн шию пiдста
-
вив... А поки то вiн обохди
ться, -
треба його силою неволити... Ге
-
нерал своє робить...
То немiчний дбає за силу, а ге
-
не
раловi - що? Покотив у
Гетьма
нське, розказав, який
“бунт” пiдняли пiщани, як не
-
уважно прийняли царицину ми
-
лость, обi
звав їх за це би
длом,
гадюками, - нєх їх дзябли вiз
-
муть!.. А на другий день знову
приїхав у Пiски, - та тiльки вже
не вдвох з жи
дом. Ще чуть зоря
займалася, в Пiски вступала
москалiв рота. Налетiли на
Пiски, як сарана на зелене поле,
та й кинулись усе жерти, усе
трощити...
Пiщани такого не сподiвалися.
Пото
ропiли, самi не знали, що
почати... Пови
ходили з хат; зби
-
лись у купу, як отара пiд дощ,
коло церкви; послали за батюш
-
кою, щоб од правив молебень.
Батюшка побо
явся, - не пiшов.
Трохи-пот
роху пiщани за
кри
ча
-
ли, загвалтували, що вони ля
-
шковi довiку не покоряться. Що
вiд ляхiв дiди та батьки їх тiкали
сюди на слббоди, а тепер ляшкiв
сюди насила
ють пану
вати!
Може б, ще довго гвалтували,
коли б прикладам
и ро
тiв не
зацiпили...
Порозганяли їх по домiвках.
Як сха
рапуджена отара, кину
-
лись вони врозтiч... хто куди! Де
-
хто в другi села; iншi в лiси та
болота; а деякi аж на пiч позала
-
зили... Та
кий сум, наче на село
божа кара впала, або татарва на
-
йшла... Надворi бiльше жiнок
видно; а чоловiки, якi були дома,
боялися з хати й носа виткнути.
Кожен сидiв - як той крiт у норi...
Такий переполох - генераловi
на руку ковiнька. Вiн без
печно
ходив з хати в хату - робив усьо
-
му своєму до
бру перепис. Лейба
на пальчиках тихо слiдкував за
па
ном, як вiрний собака за
стрiльцем. На нiч поїдуть у Геть
-
манське; а на ранок - знову в
Пiсках. Пише та й пи
ше...
Поки генерал переписував
своє добро, справився й Ми
рiн.
Тижнiв там через два, чи що,
вернувся вiн додому - засма
ле
-
ний сонцем, увесь прибитий пи
-
лом.
- Не журись, сину! - скрикнув
ста
рий, увiйшовши в ха
ту, - за
-
був i поздоровкать
ся. - Ось тобi -
на! Поки свiта-сон
ця, коза
ком
будеш... А тi, що не слухали мене,
дур
ного, - хай те
пер, як самi зна
-
ють! - Та й вiд
дав синовi до рук
бу
магу.
Мов сонце вступило в хату.
Такi всi ра
дi, веселi... I Ми
рiн
вер
нувся, й волю при
нiс! Тепер
їх нiхто не присилує нi пан
щи
-
ною, нi чиншем...
Як же довiдались про бумагу
пiщани, - давай увечерi, крадь
-
кома, до Мирона бiга
ти: розпи
-
тувати, дивитись...
- А що?.. А як?..
- А так - як бачите! - каже Ми
-
рiн. - Хто за
писаний в
“ком
пут”, -
той довiку вiль
ний, i сiм'я його,
нащадки його навiки вi
льнi; а
хто не записаний, - тому генера
-
ло
вим бу
ти...
Як почули таке пiщани... ба
-
течки! Що б його дати, як би
його зробити, щоб тiльки запи
-
саним бути?.. На людях i смерть
крас
на. А то-як-таки: одного
села люди, одна
ково жили, вкупi
хлiб-сiль дiлили; вкупi робили...
а тепер: однi-вiльнi, другi - не
вi
-
льнi!!! Однi записанi в якийсь
“компут”, другi записанi (неда
-
ром вiн писав!)... за ге
не
ра
лом!..
Хто ж туди записаний? хто
сюди? Хто розбере?.. Бi
да, та й
годi!
Генерал розiбрав. Недурно ж
вiн терся щось з мiсяць у
Гетьманському - оббивав у стар
-
шини пороги; недаром сво
їми
нога
ми обходив кожну хатку в
Пiсках...
Що це за знак: то пiщан розго
-
нили, а це вiйт по селу бi
га - за
-
гадує на завтра усiм хазяїнам до
церкви зби
ратись? “Уже вп'я
ть
якась новина!” - мiркують пiща
-
ни. А про
те - по
сходились.
Рано ще. Сонце тiльки що схо
-
пилося, та таке пекуче, сер
дите,
мов хто не дав йому виспатись.
Аж душно піща
нам... Стоять во
-
ни на цвинтарi, гомонять...
Коли, трохи згодом, на шляху
щось за
курiло... за
теленькав го
-
лосний дзвiнок... Серце в кожно
-
го на хвилин
очку стало, а далi -
дужче затiпалось... Попритихали
усi; по
слали очi на шлях... “Тпру-
у!” Конi спи
нились коло брами.
Громада заворуши
лась, затовпи
-
лась. Кожен знав, хто то приїхав,
i кожен посувався вперед своїми
очима побачити...
З повозки вискочив генерал,
як слiд ге
нераловi: в му
ндирi, в
палєтах, срiбний пояс з китиця
-
ми стягував тонкий пере
хват...
За генералом вилiз з повозки
яки
йсь панок - ни
зенький, ста
-
ренький, згорблений трохи, а за
панком - Лейба, ге
нера
льський
жид. Москалi вистрої
лись неда
-
леко за цвинтарем, на вигонi. Ге
-
не
рал перш усього пiдiйшов до
них, привiтався. Москалi йому
загелкали, мов iндики. Далi - по
-
слали Лейбу за батюш
кою – мо
-
ле
бень служити... Батю
шка - як з
землi вирiс. Одправили й мо
-
лебень. Тодi ста
ре
нький па
нок,
що з генералом при
їхав, да
вай
пiщанам вичитувати: за якi й за
якi послуги “пожалували” їх ге
-
нера
ловi, та хто з них за
пи
са
ний
в “козачий компут”, а хто в гене
-
ра
льський “реєстр”. Кож
но
го ха
-
зяїна ви
читував та викрику
вав...
i не по
ми
лив
ся. Козакiв - тiльки
жменька; а генералових - пов
ні
-
сiнь
кi Пi
ски!
Як пiднiмуть тодi генераловi
баталiю!.. Де той i страх дiвся?!
- Ми все, усе покидаємо!.. до
-
чи
ста усе!.. грунти, й хати, й ху
-
добу... пiдемо шукати iншого
краю... кращої сторони... волi!!
Гвалт, лемент такий - аж у дзвi
-
ницi гу
де.
Козаки тим часом стали одрiз
-
нятись. По
виходили з гу
рту та й
потягли додому жiнкам хвали
-
тись, що їх тепер нi
хто не займе,
бо вони й дiти їх довiку вiльнi.
Зосталися на цвинтарi однi ге
-
нераловi. Довго вони гвал
ту
-
вали, кричали, що от зараз же
таки все покидають та й пiдуть...
Генерал давай їх утiшати, що те
-
пер вони йо
му непотрiбнi, що
вiн їх не буде насиль
ною робо
-
тою морити - на панщину ганя
-
ти...
- Ви менi давайте оттого й то
-
го, по скiльки там, та пла
тiть
чинш за землю, а там - живiть
со
бi, як самi знає
те! Ме
нi з ва
ми
не жити: моє мiсце в столицi...
Що слiд, од
давайте Лейбi: вiн у
мене на ха
зя
й
ствi зо
ста
неться...
- Служилем ясновельможному
пану, - увернув Лейба, пе
ре
ги
на
-
ючись, - з малих лят i бенде слу
-
ясщь до коньца моєго жи
ця.
- Вєм, Лейбо, вємi ти єстесь
шляхетни жид, - одказав гене
рал.
- Так пристаєте? - обернувся
знову до громади.
- Щоб ми платили за свою зе
-
млю?.. Щоб ми давали... За вiщо?!
Нi зроду-вiку! - за
кричала гро
-
мада.
- Як знаєте... Коли не хочете
пла
тити, я вас пожену на панщи
-
ну... Даю вам день - подумати:
що для вас зручнi
ше... Чуєте? Пi
-
слязавтрього щоб я знав!
Та й поїхав собi. На цвинтарi
пiднявся гвалт ще бi
ль
ший... Усi
викрикували, що покидають... З
тим i розi
й
шли
ся.
Правда, деякi, гарячiшi - душ,
може, з десять – позаби
рали то
-
рби на плечi та й потягли шука
-
ти вiльної сто
рони... А ре
шта -
зосталася. Куди його? як його?
Воно б то й тягу дати, п'ятами
накивати, - та як глянуть вони
на свої хати, садочками за
кра
-
ше
нi, на свої засiянi поля, що зе
-
ленiють навкруги села; як згада
-
ють, як бiля них, мов бiля дити
-
ни, свої руки ходили; як зду
-
мають, прощатись з старим гнi
-
здом, де, мовляв, i вилупився й
вигодувався, зрiс i посивiв, - з
батькiвськими могилами... Шко
-
да їм стане рiдної сто
ро
ни;
страшно невiдомої, темної, як
нiч, будущини... Та й зосталися -
до слу
шного ча
су!
Приїздить генерал.
- А що? як?
- Та ми вже вам, пане, дамо,
чо
-
го треба, - тiльки не зачiп
а
йте
нас!
- Добре, хлопцi! добре! Так би
давно... Покiрливе теля
тко двi
матки ссе. От вам на могорич! -
Вийняв зо
ло
то
го, подав кра
й
-
ньому.
Лейба крутився коло пана, не
знав, з якого боку під
ступити.
Генерал помiтив.
- Що тобi, Лейбо, треба? - питає.
- Hex ясновельможни пан бен
-
дзе лас
кав,
- жеби хлопi нє едней
горальнi нє бу
до
валi, нє теж жа
-
дней карчми не тржи
малi!
- Та ще, слухайте - ось що. Щоб
нiхто з вас бiльше нi горiлки не
курив, нi шинку
вав! Ви мої - й
шинок буде мiй. Ось вам Лейба й
горiлки накурить.
Пiщани почухали потилицi.
Вони дога
далися, що це тi
льки
почалось - ось що!!!
Попрощався генерал з ними.
Сiдаючи у вiзок, гукнув: “Гля
-
дiть... бережiть менi Лейбу!” Та
тiльки його пiщани й бачили.
Лейба зостався на хазяйствi.
Через мi
сяць прикотила в Пiски
велика-велика бу
да, - пiщани
зро
ду такої не ба
чили; а в тiй
будi - Лейбова жiнка й жиденят
з де
сяте
ро, одно одного менше...
Генерал одiбрав Лейбi, на край
се
ла, гуля
ще мiсце; за лiто зо
-
п'яв Лейба на високих стовпах
будиноч
ок - i став шинкувати.
Пiшло все по-старому та по-
давньому. Козаки й гене
ра
ловi
жили собi в миру, спокiйно,
тихо; орали землю, засiв
али, жа
-
ли, косили, молотили; збирали
до
бро, ху
добу; дiток плодили, -
рiд ширили... Прий
шло в Пiски
ще кiлька душ захожих, та й осе
-
лилось мiж селянами. Генера
-
ловi давали Лейбi, - чи то пак,
гене
ра
ловi - одсипно
го трохи,
платили не
ве
ликий чинш, та
самi собi й порядкували, як зна
-
ли.
Звикли пiщани до Лейби. При
-
вик Лей
ба до пiщан. Стали вони
до Лейби в ши
нок ходити - мо
-
горичу пити. Козачi шин
ки об
-
минали, бо в Лейби горiлка де
-
шев
ша... Став Лейба нужний чо
-
ловiк на селi!
I Лейбi - нiвроку! З довгополо
-
го, засма
ль
цьованого, де
мико
то
-
нового бала
хону убрався Лейба
в чорний ластик
овий; i Сурка
Лейбова ходила не такою зайол
-
за-ною, як приїхала; i Лейбовi
дiти - не такi ми
ршавi та шолу
-
ди
вi... Є в Лейби - не знать де вiн
i взяв її - i коза з козеня
тком;
бiля Лейбової корови ходить
уже наймич
ка Гапка; завiв Лей
-
ба й пару шкапiйок... Зажив Лей
-
ба з пiщанами... сказав би, - як у
Христа за пазухою, - коли б Лей
-
ба у Хри
ста вiрив... А то Лейба -
“невiра”; Лейбовi предки над
Хри
стом знущались... Було iнодi
за те Лейбi, як пiдоп'ють пi
-
щани! Та не так Лейбi, як Лейбо
-
вим дiтям... Не раз гвалтував
Лейба, що хлопцi його дiтям по
-
вирива
ли пейсики, понамазува
-
ли са
лом губи, що - аби де
встрiли, - за
раз i нася
дуть, як
шулi
ка курчат! Та сіль
кiсь! Пей
-
сики знову одростали, сало на
губах обмивала Сурка, жиденя
та
росли, гла
дшали, стали аж вили
-
ску
ва
тись, як ситi поросята, ко
-
трими їх дражнили хлопцi... Га
-
разд Лейбi!
Непогано й пiщанам. Пiски
пiднялися, розкоренили
ся, роз
-
ро
слися. Весело кида
лись у вiчi
се
ред ши
рокополого степу
квiтучi огороди з вишневими са
-
доч
ка
ми. Чор
нi, понурi землян
-
ки час од часу все злазили. На
-
томiсть, помiж зеленою гуща
-
виною колючих груш, плакучих
верб, тем
но-зеленої вишнини,
бiлiли чепурнi ма
занки, з трьома
вiк
на
ми, з пiдведеною червоною
гли
ною призь
бою, всерединi - з
при
сiнками, з хижею” а часом, i з
кімнат
ою. I тини скрiзь калачи
-
ком поза-плетенi, де-где й з
острiшком; i ворота - там i там
дощанi; а коло ворiт, мов сто
-
рожi, виглядали на шлях довго
-
шиї журавлi...
Мироновi нiчого того не до
-
велось ба
чити. Як косою, скоси
-
ла його думка про неволю. За
-
хирiв старий, згорби
вся, скар
-
лю
чився... та й умер останнiй сi
-
чо
вик без од
но
го року ста лiт.
Х
ПАНИ ПОЛЬСЬКI
Бiда, кажуть, не сама ходить, а
з дiтка
ми. Перший раз вона за
-
тесалась у Пiски з генералом. А
так - рокiв, може, через деся
ток -
як з неба впала серед Пiсок
вiстка, що ге
нерал умер, а ге
не
-
ра
льша їде з сина
ми на село
жити.
Пiщани спершу не вiрили.
Чого вона сюди приїде? Що вона
тут забула? Чого тут не бачила?..
Та тодi тiльки пойняли вiри, та
й то ще не зовсiм, як понаїздили
в Пiски бородатi кацапи. Гене
ра
-
льша, перш нiж сама приїхала,
за
здалегiдь понасила
ла з бать
-
кiвщини прикажчикiв. Лей
ба то
-
дi, одпасшись на панському до
-
брi, пiшов на пiднiжн
ий корм...
Понаїздили новi прикажчики
та зараз кинулись од-би
рати
мiсце для панських покоїв. Ди
-
вились, обдивля
лись, мiряли,
розмi
ряли, - та звелiли Блiщен
-
ковi та Мо
тузцi ви
селитись аж
на ви
гiн. Тi, як почу
ли - руками й
но
га
ми! Та трохи не нало
жили
головами... Так вони мусили все
своє добро покидати, кинули
сiм'ю та й зман
дру
ва
ли...
Пiщани таке побачили та й за
-
журили
ся. Встала перед їх очима
їх будуща доля - сумна, заплака
-
на, без волi, без радостi... з бато
-
гом у руках!
Дожидати страшного страш
нi
-
ше, нiж його пережи
вати. “Що
буде? Що завтра буде?..”-кожен
думав, лягаю
чи. А тим ча
сом на
сьогоднi роботи було доволi: ка
-
цапи розкидали Блiщенкову та
Мотузчи
ну хату... На завтра - за
-
ло
жили на
то
мiсть палац. Десь
по
набували й дерева: такого по
-
на
вер
тали, що нiщани аж жаха
-
лися... На пiсля
завтрього загада
-
ли чоловiкам теє дерево обтi
су
-
вати. Забрали чоловi
ки сокири,
пi
шли обтiсувати...
Незабаром i вродились, як з
землi ви
росли, великi рубленi
па
лати, аж у два
надцять гор
-
ниць, з погребами пiд низом, з
бля
шаною покрiвлею. Диву
ва
-
лись пiща
ни, що та
ка озiя стоїть
серед села, оторо
чилась їх ни
-
зеньки
ми ха
точками. А палац
справдi виглядав далеко краще,
нiж пi
щанська невеличка цер
ко
-
вця. Оже вони ще бiльше - не то
здивувалися, не то пере
ляка
ли
-
ся, як увечерi боро
да
тий при
-
кажч
ик ходив вiд хати до хати -
за
гадував, щоб на зав
тра жiнки
були той палац мазати.
- Ой, горенько! Що ж то тепер
буде?.. - питали крiзь сльози чо
-
ловiкiв жiнки.
- Не що... Треба йти, щоб не бу
-
ло, бува, того, що Мотузцi... - раї
-
ли чоловiки.
На завтра рано-рано, чуть зо
-
ря, жiнки, заливаючись слiзьми,
прощалися з дiтка
ми, мов вихо
-
дили в далеку до
рогу, - пер
ший
раз потягли на панщину...
Швидко той палац i обмазали.
А кацапи тим часом бу
дували
ку
хнi, комори, сараї, стайню. Не
тiльки треба панам десь жити, -
треба десь челядь мiстити, про
-
вiзiю складати, коней ставити...
Треба поспiша
ти, щоб дов
го
бо
-
ро
дому По
таповичу пре
восхо
ди
-
тельна й спасибi ска
за
ла!
Та й ганявся ж Потапович за
тим спа
сибi! Кидався сю
ди й
туди, сам бiгав за тим i за дру
-
гим, скрiзь устрявав, всюди веш
-
та
в
ся, придивлявся, над робiт
-
ника
ми кряч
кою висiв... Здаєть
-
ся, пiщани не дба
ли так за своїм
доб
ром, як Потапович за гене
ра
-
ль
ським. Таке йому смачне те
ге
не
ральське спасибi!!
Ще генеральша в дорозi, а вже
Потапо
вич цiлi Пiски зганяє: му
-
штрує “хохлiков”, як треба “гас
-
пажу” зустрiча
ти.
Аж ось - i сама приїхала...
Збiглись пiщани - козаки й ге
-
не
раловi - дивитись на неї, мов
на яке диво. Кацапи порядкува
-
ли. Козакiв геть по
прогонили. А
генералових - чоловiкiв вистро
-
їли в од
ну ла
ву; жiнок - у другу;
парубкiв - у тре
тю; дiвчат - у
четверту, а малих дiток - у п'я
ту.
Сивих дiдiв вислали на
зу
стрiч з
хлi
бом-сiллю... “Ось, мов, вель
-
можна, - усе твоє добро при
па
-
дає...” Потапович так i вчив, щоб
сказали... “припадає до тво
їх
превосходительних нiг!”
Вийшли дiди сивi без шапок, з
хлiбом-сiллю... Так бать
ко та ма
-
ти стрiчають мо
лодих, як тi вер
-
та
ються з це
ркви. Гене
ральша
за дорогу дуже втомилася, - ска
-
за
ла, що неду
жа, не прийняла нi
хлiба, нi солi... навiть не глянула
на ку
медiю... Так i пiшов заряд
даромi Пiщани тi
льки заба
чили
свою “молоду” ззаду, - високу,
су
ху, як в'я
лу тараню, - коли во
-
на вилазила з пишного ридвану
та сунула у горницi, зля
гаючи на
руки двох хороше зодягне
них
дiвок...
Дiти, два хлопчики - стар
-
шень
кому лiт, може, дванад
-
цять, а меншому з десять, - по
-
виска
ку
вали за матiр'ю з ри
д
-
вану та й побiгли мiж народ. Не
глянули вони на старих дiдiв,
минули чоловiкiв, жiнок, па
-
рубкiв... Пан
сь
кi оченята зразу
забiгали по цвiтучому садочку
рiзних квi
ток, що ви
глядали з-за
чорнявих дiво
чих голiв...
Оглядiвши дiвчат, перебiгли
вони до хлоп'ячої лави. Хлоп'ята
стояли без ша
пок, з низенько
по
стриженими го
ловами, з неве
-
личкими оселедцями. Паничi за
-
пи
тали, щб то, полапали рученя
-
тами, поску
бли злегенька. На-рi
-
зно од пiщан, непода
леку, стоя
-
ли кацапи - у червоних сороч
ках,
у широких бородах - i смiялися з
па
ничiвської вигадки!
- Вишь, Афоня, - на што офти
хо
хлики... Знатна, баря, дериi..
Ану, вот таво хахлён
ка!
- Какова? - пита старшенький,
погляда
ючи то на хло
п'ят, то на
кацапiв.
- А вот таво - чумазаво!
Панич узяв за оселедчик чор
-
но
голово
го хлопця, що сто
яв
скраю. Той, як яструб, вирвався.
- За що ти скубешся? Дивись -
який!!
- Ты... ты... ы!.. - заричали на
йо
го боро
датi заступни
ки, зцi
-
ливши кулаки й зуби.
Старенька, згорблена бабуся,
пов'язана бiлою ху
сткою з
намiткою, висунулась з-за дру
-
гих жiнок. Блiда, як крей
да, вона
крiзь сльози ледве промовила:
- За вiщо ви, паниченьки, зну
-
щаєтесь з хлоп'ят!.. А грi
шка!
Паничi весело зареготались та
й по
бiгли в горницi. Не
забаром
прийшов при
каз розходитись:
ба
риня з до
ро
ги спочи
вати хо
-
чуть! Лави перемiшалися... По
-
тяг
ли піща
ни по домiвках, носи
повiсивши, понесли неодраднi
дум
ки в похнюпленiй головi, не
-
веселе почування в серцi...
Доброго, кажуть, дожидати
треба, а ли
хе - само при
йде. На
дру
гий же таки день прийшла
загадка: зносити Омелькову й
Стецькову хату, що прилягали
городами до панського двору:
нi
где було саду заво
дити! Зне
-
сли хату Омелькову й Стецько
-
ву, насадили садок, ставок ви
-
копали й ри
би напустили. Трохи
згодом - улиця вузь
ка. Треба ро
-
з
ширити - треба урiзати люд
сь
-
ких городiв! - Урiзали й городiв,
розчи
стили не вулицю, а
майдан... - Уп'ять веле
но: позно
-
сити насупроти палацу всi хат
-
ки, бо за тими кри
вобокими хат
-
ками не
має нiякого виду з
пансь
ких вiкон! - Поз
носили й
супротивнi хатки, насадили
перед двором ви
соких та тонких
тополь...
Отак що день - усе новий та й
новий приказ, нова й нова ви
-
гадка! Щодня ка
мi
нець по камiн
-
чику вибивали з людсь
кої волi.
Кожен час вкорочувався уривок,
на котрiм були пiщани прив'я
-
занi до гене
ральшi, - поки не
вко
ротил
и так, що вже можна
було безпечно за чуба брати...
Пiщани довго не подавалися, а
все-та
ки гене
раль
ської сили не
подужали. Тодi вони кинулись
до того, до чого ки
дається
немiч
ний. Вони налягли на ноги,
- давай тi
кати! Знiметься оце чо
-
ловiк, майне на вiльнi степи Ка
-
териносла
вськi або Хер
сонськi,
або й на Дiн, осели
ться, де знає,
а через рiк жiнку з дiтками ви
-
краде, - пере
веде туди. Багато
то
дi накивало п'ятами і одино
-
ких i ці
лими сiм'ями... Тодi й по
-
говiрку зложили: мандрiвочка –
на
ша тi
точка!
Такi щоденнi безперестаннi
мандри ду
же ображали гене
ра
-
льшине серце. Вона всiм й усю
-
ди жалiлася на невдя
чнiсть “ха
-
хлацкава мужичья”, на його гру
-
бу, звiря
чу нату
ру. Де ж пак?
Проклятi “хах
ли”-гречкосiї не
хо
тiли пахати ланiв ми
лостивої,
великородної панiї Польської,
по батюшцi - Дирюгиної! У неї в
Бородаєвi все народ “руський” - i
той слухав, а цi “мазепи” - тiка
-
ли!!!
Оже як не мандрували “мазе
-
пи”, а все-таки бiльше сот
нi сi
-
мей зосталося на ро
звiд панам
Польським, на послу
гу їх при
-
мхам та вигадливим примусам.
Гене
ральський при
каз, з нагай
-
кою в руках, зробив до ладу своє
дiло. Вiн розi
м'яв гру
бу звiрячу
натуру; оббiлував її, як овечку;
приче
сав, пригладив; натворив
цiлу ватагу двір
нi; а з завзятих
степовикiв понаробив покiрних
волiв, котрi вздовж i впоперек
переорювали тепер уже панське
ни
в'я та засi
вали зерном - на
прибуток пан
ськiй кишенi...
А й не трохи ж то треба, щоб її
напов
нити! Сiмейка у ге
нера
ль
-
шi, - аби госпо
ди! З нею приїхало
два сини - опецькува
тi, швидкi,
як молочнi телята. Через рiк
синiв ге
нера
льша одвезла у нау
-
ку, а з нау
ки вернулась старша
дочка.
- Гей! Кто там? - гукнула ге
не
-
ральша. У порога, як стовп, сто
-
яв лакей, у чорному сертуцi, у
манишцi з брижам
и, при часах.
- Позвать Потапича! - прика
за
-
ла глу
хим голосом, з про
тягом.
Лакей вийшов. Незабаром По
-
тапович увiйшов.
- Слушай, Потапич! Вере Семё
-
новне ну
жно горни
чную.
- Вестима, нужна, - прогув гу
-
стим ба
сом Потапович.
- Выбери красивую девушку...
- Как прикажете, ваше прев
-
схо
дитство!
- Маладую... лет эдак - шестнад
-
цати... То
лько паска
рее!
- Слушаю-с.
- Завтра, што-ли...
- Слушаю-с.
- Ну, ступай!
Потапович вийшов.
А вранцi-рано Кирило Очкур з
жiнкою, з малими дi
тками про
-
водили до двору, як до гробу,
старшу дочку Ган
ну - вродливу,
хорошу дiвчину.
На другий рiк приїздить друга
дочка, на третiй - третя.
Хто ж буде вичiсувати,
заплiтати їх до
вгi чорнi коси?
Хто стя
гатиме дiвоцькi ке
рсети?
Хто буде вишивати спi
дницi, ко
-
мiр
чи
ки, рукавцi?..
Не минула панського хлiба
Омелькова дочка Олеся; ходила
за меншою бариш
нею невелич
-
ка дiвчинка - си
рота Уляна, до
-
чка того самого хрещеника, що
генерал, - не
хай царствує! - по
-
хре
стив. В дi
во
чiй за п'яльцями
сидi
ли Стеха, Маруся; ткала ки
-
лими Гапка. На другiм кiнцi па
-
лацу, у ла
кейськiй, нудили
свiтом без роботи Петро, Варе
-
никiв син, та Иван Шкляр; а
перед самою залою, на стiльчи
-
ку, сидiв, у лiвреї з золотими по
-
зу
ме
нтами, Степан Пугач - моло
-
дий, вро
дливий ка
мердинер ге
-
не
ра
ль
шин. А в кухнях - скiль
-
ки!!
Треба подумати, чим ту юрбу
голодних ротiв на
году
вати; тре
-
ба ж їх i зодягти чимсь... А своя
сiм'я? Три доч
ки - як голу
бочки!!
Простому чоловiковi треба розу
-
м
ом розкинути, щоб дочцi скри
-
ню придба
ти. А що ж то за дума
морочила гене
ральшину голеву,
щоб надбати добра аж трьом ге
-
неральським дочкам? Та чи одна
у матерi думка! Не держати ж
дочок на висадки: треба й про
зя
тiв подумати. Дiв
чата - не ро
-
сада, щоб їх ховати геть од свiту.
Дiвчатам треба свiту, - багато
свi
ту... Треба, щоб i їх поба
чили;
треба, щоб i вони бачили... Тре
-
ба, щоб було чим згадати моло
-
дий, дiвоцький вiк!
Заклекотав генеральський па
-
лац... Му
зика, аж струни рве -
грає; у вiкнах свiтла-свiтла! -
здалека здається: го
рить усере
-
динi палац! Саме великий наїзд...
Цiле чорне подвiр'я каретами,
ко
лясами та по
возками заста
в
-
ле
но; пiд каретами, поза
свi
чу
ва
-
вши лiхтарi, грають кучери у
хви
льки, у трилисника, або в
джгута; у стайнi хрумають конi
смачне степове сiно.
А в горницях гостей - нiгде
просуну
тись! Наїхали з Геть
ман
-
ського гусари; за
вернув старий
Кривинський з цi
лою мет
кою
ста
рих дочок; не забула й Швед
-
чиха, i вона тут з своєю дочкою-
кралею; а коло неї вертиться
сотничен
ко Саєнко, моло
дий,
чор
нявий, веселий, танцюрис
-
тий; тут же й гетьманського ко
-
лись полковни
ка Кряжа син
Павло по
ходжає з сином полков
-
ника Кармазином, що при
їхав на
ба
нкет з молодою жiнкою, аж з
самого Ромн
а... Не тiльки з
Гетьманського, наїздили iнодi
до ге
не
ральшi гостi й з сусiднiх
по
вi
тiв.
Генеральша - привiтна хазяй
-
ка-хлiбо
солка. Кожному ска
же
ласкаве слово; до одного обер
-
неться з усмiхом, до дру
гого - з
повагою, кожному годить, коло
кожного хо
дить... Гостям -
привiлля! Хто в карти грає, хто
дивиться, iншi балакають то се,
то те; там зiбралась купка – роз
-
казує, якi тепер ледацюги крiпа
-
ки по
ро
билися, уве
рне й гене
-
ральша своє слово про своїх “ма
-
зеп”. А в гостиннiй панiйки скре
-
ко
тять, як тi сороки: без сорома
кожного на зубах перетирають...
У залу дверi розчи
ненi, у них на
-
товпилась цiла юрба теж панiй
-
ок, нiяк пройти... Пiдмiчаюч
и,
хто ко
ло якої дiвчини за
-
лицяється, моторнi цоко
тухи
шепочуть одна другiй свої дум
-
ки про любощi, надiї - про шлю
-
би. А в залi розвернулись танцi
на всi боки, аж помiст ходором
ходить. Тiльки - круть та верть,
круть та верть! Гусари недаром
наїхали. По танцях, туди вже к
свi
ту, як про
кричать другi пiвнi,
- вечеря. Свiтом тiльки роз'
-
їжджаються...
Та так справляють не однi iме
-
нини (а й тож-то чоти
ри рази на
рiк!): справляють на рiздво бен
-
кет, бенке
тують на масницi, на
великодних святках. Це великi,
проханi бенке
ти. А так гостi - не
минав дня, щоб за сто
лом не
сидiло душ три або чотири чу
-
жих.
Весело, розкiшно жила гене
ра
-
льша. Не сумували й гене
ра
-
льськi дочки, - бо нiко
ли було.
Та й чого його журитися пан
но
-
чцi - молодiй, непоганiй, з вели
-
кород
ної сi
м'ї, та й не з порож
-
нiми руками? Правда, чи порож
-
нi в генера
ль
ських до
чок руки
чи не порожнi, - про те самi вони
нiколи не думали, не гадали. За
них дума
ла мати, а справджува
-
ли її думку - боро
даевцi та пiща
-
ни... Бородаєвцi привозили їй по
два рази на рiк “оброки”, а пiща
-
ни, як тi воли, робили на неї по
чотири днi в тиждень, та зно
-
сили в двiр курей, гусей, яйця...
Чому не гуляти?!
Гуло отак генеральське
подвiр'я щось, мабуть, рокiв з
п'ять. У старшої дочки по
чали
вже в куточках коло очей скла
-
да
тись ледве примiтнi брижики,
похмур
нiшав трохи вид... Коли
це - приїхав зда
лека, аж з-за Бо
-
родаєва, сусi
да-панок, та й оже
-
нився на старшiй. Одгуляли ве
-
сіл
ля. Пi
ски зроду-вiку не бачи
-
ли, не чули тако
го весiлля! Па
-
лац аж ре
вiв, аж стогнав...
Почин, кажуть, великий чо
-
ловiк. Як по
бачили гусари, що з-
перед носа таке до
бро упливає,
та ще дужче зачастил
и в Пiски.
Через пiвроку оддали другу доч
-
ку - за старого гусарського пол
-
ко
вника.. Оста
лася на утiху ма
-
те
рi сама менша. Так же й утiхи з
неї - нiякої. Меншої дочки гене
-
ральша недолюблювала. Не раз
бувало, гримає на неї, свариться,
i зодягала її бiд
нiше, нiж ста
-
рших. Роз
казували, що мен
ша
дочка прогнiвила була матiр: у
себе в хатi раз переховала гор
-
ничну Уляну, ко
тра - капосна дi
-
вчина! - тiльки те й роби
ла, що
сердила гене
раль
шу. Скаже гру
-
бо, гляне якось дуже вiльно, мов
ди
виться в вiчi своїй рiвнi. “Яка
сама, така у тебе й гор
ниш
на!” -
докоряє, було, розгнiвавшись на
дочку, гене
раль
ша. А дочка, на
ли
хо собi, гаряча вдалася: нiко
-
ли, було, не змовчить. Пiде в них
спiрка та змажка... Не раз мате
-
рине серце щемiло вiд її гiрко
го
слова.
Як на те ж: устряв за меншою
дочкою “чумазий ха
хол”, - отой
самий хороший со
тниченко
Саєнко. Устряв, та й устряв!
- Слушай, Дуня, чого вiн до нас
їздить? Я вже сьогоднi йому й
ру
ки не подала, - каже раз мати,
вирядивши Саєнка.
- Незвичайно зробили... Саєнко
- чо
ло
вiк як слiд...
- Хто? Чумазий хахол?
- То що, що хахол? - одказує
до
-
чка. - Хi
ба хахли не лю
ди?
- Мазепи! обливанцi... а не лю
-
ди!
- Та хто там був: чи його ку
-
пали, чи об
ливали, - за
сту
па
єть
-
ся дочка.
- Гляди справдi: чи ти, бува, не
вляпа
лась у того жуч
ка, що так
заступаєшся?
- А хоч би й так... Чим не чоло
-
вiк?
- Що це з тобою?! Чи вiн тобi
рiвня? Тво
го батька сама цариця
вiтала, прийма
ла. Пiсками жалу
-
вала... А вiн - що? Мо
же, його ба
-
тько в гайдамаках був!.. Харци
-
за! дiгтярi! П-ху-у!
- Яке менi дiло до його ба
ть
ка?
- одка
зувала дочка, вже йдучи
до себе в хатину. Через день Сає
-
нко знову в Пiсках.
- I стида й сорома немає, й че
-
стi! Я йому спину по
ка
зую, а вiй
щодня... Сказано: з хама не буде
пана! - каже розгнiв
ана гене
ра
-
льша.
Отже хам таки свого доїзди
-
вся. Раз до
чка призналась ма
-
терi, що вона хама покохала, а
хам її покохав, i обоє ра
зом про
-
сять у матерi “благословенiя”.
- 3-ким? з ким??. - закричала
ге
не
ра
ль
ша, мов хто ши
лом
шпи
-
гонув її. - 3 дiгтярем?!! Та рука б
менi одсохла!
- Ну, як знаєте... Не хочете, - ми
й так по
беремося... Бог з ва
ми:
ви не моя мати, я не ваша до
чка!
Як почула таке генеральша, як
зал
лє
ться сльозами...
- Чи я ж гадала, чи я дожидала,
щоб моя рiдна дитина так моє
серце вразила?
Щось з мiсяць iшла баталiя. А
далi - ба
чить гене
раль
ша, що до
-
чки не перемо
жеш, - ще, не дай
господи, всьому роду на
ро
бить со
-
рому, - взяла та й поблагослови
ла.
Весiлля не справляли: гене
-
ральша не
здужала... Повiз Саєн
-
ко свою молоду жiн
ку до себе в
Китайку, - та не по
вiз посагу...
Зосталася генеральша сама
собi на ха
зяйствi. Недавно була
сiм'я велика, було так весело,
гарно; а те
пер - нiкому нi ро
зва
-
жити, нi розiгнати суму. Старша
доч
ка десь далеко в Москов
-
щинi; середня тя
гається по всiх
усюдах за полком, а мен
ша, хоч i
недалеко, так же краще її не ба
-
чити! Не так її, як її “мазепи”, без
котрого вона ступня не ступить.
Гене
ральша до
вi
ку не простила
дiгтя
ревi того, як вiн осмi
лився
зневажити “честь” її старин
ного
ро
ду, - побратись з її дочкою!
Довелося генеральшi на ста
-
ростi лiт самотою свiтом нуди
-
ти. А й старiсть же її вподобала!
То була суха, а то ще дужче ви
-
сохла; аж згорбилась, аж мов по
-
нижчала; голова - сивим срiблом
блищала...
Будинок великий - а нiкого не
-
ма! Йдеш на однiм кi
нцi, - на
другiм ступнi одгуку
ються... Аж
сум бере! Обняв сум та нудьга й
генеральшину голову. Вiд суму й
гене
ральськi го
лови не захова
-
ються. Сама не знає вельможна -
що робити. Хоч би чим трохи од
-
вести свою самотню душу, по
-
грiти одиноке серце. Старе се
-
рце завжди шукає, де б його по
-
грi
тися, кому б його посвiтити
на прощання своїм погаслим
свiтом... Генеральша до лю
дей
да
вно охо
лола. Люди самi шука
-
ють тепла та свiту. Де свiт, там i
тепло. А тепла у старiм серцi на
макове зерно... Кому ж його од
-
дати?
Генеральша недовго задумува
-
лась: взя
ла, та й оддала його ко
-
там. Лакеї й горничнi скрiзь хо
-
дили по селу, та зноси
ли в гор
-
ницi хвостатих мишодавiв. Гене
-
ра
ль
ша ви
брала, яких сама зна
-
ла. Заве
лось у палацi цiле коша
-
че царство: коти, й кiшки i коте
-
нята. Для послуги царству ге
-
нера
ль
ша нарошне взяла в двiр
бездiтну вдову Мокри
ну.
Мокрина за ними дивиться:
Мокрина їх завжди годує, вичi
-
сує, стеле їм постiль... То вони за
Мокриною слiдом. Iде якось раз
Мокрина, а за нею котятко. Вона
й не до
глядiла, придавила якось
дверима. Ко
тятко запищало. Ге
-
не
ральша, як почула, наче їй па
-
льця одрубали! На другий день
котя
тко здохло. Що ж, так те Мо
-
кринi й ми
нулося? Так їй те й
подарувати?.. Гене
ральша була
не з тих, що посердяться та й за
-
будуть. Не подарувала вона й
Мокринi котячої смертi. На дру
-
гий день Мокрина серед села,
прилюдно, цiлий день мазала
панськi кухнi зокола, а на шиї в
Мокрини, за її щирi послуги - на
червонiй стьо
жечцi телiпалося
здохле котя
тко!
Та досталось тодi не однiй Мо
-
кринi, й не за однi котя
тка. Було
всiм добре! Доч
ку, кажуть, дай,
та й за дочкою од
дай. По
-
видавала генеральша дочок: за
старшою далекий Бородаїв 'дда
-
ла - нiкому “обро
кiв” тепер пла
-
ти
ти; за сере
д
ньою - уплили тi
“оброки”, що наскладала дав
-
нiше; тiль
ки одна “мазепиха” не
поживи
лася... А все ж таки, що
гене
ральша прид
бала, то й уп
-
лило за дочками. Треба, зна
чить,
знову складати, своє убожество
по
латати. Пiщани роблять тiль
-
ки чотири днi на тиждень. Щоб
уже їм i п'ятий робит
и?! Загада
-
ли п'ятий. Пiщани послу
хали.:
пiшли на панщину й на п'ятий
день... сподiвалися незабаром
ще й шостого... Шостий загаявся.
Шостого генеральша не вспiла
накинути.
- Через цю Ульку життя менi
нема! Що не зробить - все не по-
людськи; що не ска
же - то збре
-
ше!
Так не вряди-годи жалiлася
ге
не
ральша своїм сусiдам на
горничну Уляну, що з малої дiв
-
чинки на панськiм хлi
бi ви
ко
-
халась у справжню дiвку - бiло
-
лицю, чо
рняву, з пов
ни
ми ве
се
-
лими очима, спi
вуху невсипущу.
Подруги в Улянi душi не чули.
Любили Уляну в дворi й за дво
-
ром, старе й мале. Любили в
Улянi щиру душу, добре серце, а
найбiльше - веселу натуру. Хто
ко
го
по
кохає - Уля
на перша знає;
зажурився хто - Уляна роз
ва
жи
-
ть. Уляна не знає горя! Во
на
справдi нiколи не жу
рилася; а
може, й жу
рилася, та нiхто того
не знав, не ба
чив. Бачили Уляну
- ве
се
ла; чули Уляну - спi
ває;
слу
хали - якi Уляна вигадки ви
-
гад
ує, квiтки пришиває... Ска
за
-
но: не жур-дiвка!
Одно тiльки лишенько: немає
гене
ральшi життя через дiвку
Уля
ну! Недоспа
ла превосходите
-
льна: “Чи то можна за
снути за
тiєю зiпакою?” А Уляни цiлий
ранок i в горни
цях не було: в
кухнi людей смiшила, поки ге
не
-
раль
ша спить. - Не дошила Стеха
урочної роботи - рукавчикiв, -
Уля
на винна: вона своїми рего
-
тами та теревенями не дає дiв
-
чатам дiла робити! Не швидко
прибiг лакей на ге
не
ра
ль
шин
клик. Не де ж вiн був, як не лу
-
пив зуби з Уля
ною! Сказано: не
-
має життя генера
ль
шi через ту
Уля
ну!!
Одного дня чув генеральша, -
у дiвочiй тихо. “Мабуть, уже ку
-
дись майнула, побi
гайка!” - по
-
ду
мала генеральша та й вий
шла
довiдатись. Уляни в дiвочiй не
було.
- Де Улька? - питає дiвчат.
- Пiшла, кажуть, у кухню води
напи
ти
сь.
- Позвать!
Приходить Уляна.
- Де ти була?.. - заглядаючи в
вi
чi, пи
тав генеральша й на кож
-
ному словi при
да
влює. “Поганий
знак!” – по
ду
ма
ли дiв
ча
та.
- В кухню ходила... води пити...
- одка
зує Уляна.
- Хiба тут тобi води немає? - по
-
казує на графин з во
дою...
- Це вже давня... Я ходила свi
-
жої напи
тись, - каже Уля
на.
- Свiжої?.. Брешеш!.. Ти з баху
-
ра
ми зню
халась... Ти з Стьоп
-
кою... Стьопка! Стьоп
ка! - гукну
-
ла генеральша.
Через увесь будинок, мов не
са
-
мовитий, летiв камердин
ер
Стьопка. Генеральша Стьопку
впо
добала за те, що вiн мотор
-
ний i красивий з себе. На Велик
-
день одно
го Стьоп
ку пiдпускала
до руки похристо
сатись... Гапка-
ткаля сле
бе
зу
вала в кухнi, що
очевидячки бачила, як гене
ра
-
льша гладила Стьопку по пiд
-
борiддю своєю су
хою, кiстлявою
рукою... Чи правду Гапка казала,
чи видуму
вала, - нiхто не скаже.
Людям, а надто горничним,
ротiв не по
зав'язуєш!
- Ти де був? - стрiла Стьопку
ге
не
ральша й прямо глянула йо
-
му в вiчi.
- У лакейськiй.
- Брешеш! Ти був у кухнi... При
-
знавай
ся: був у кухнi?
- Був, - каже Стьопка.
- Бач, ш..! бач!.. Не я казала...
Аж так i є!!. Так ти зду
ма
ла бари
-
ню обдурювати? Так ти злига
-
лась з лакеями?.. з Стьо
п
кою??.
Так ти в моїм генеральськiм до
-
мi осмiли
лась бахурiв позаводи
-
ти??! Постiй же! Петре! Iване!
Лакеї, як опеченi, один одного
штовха
ючи, кинулись на гене
ра
-
льшин крик.
- Принесiть березки! - сказала
гене
ра
ль
ша поважно, ти
хо, мов
звелiла хустку або води подати,
- тiльки очима за
свi
тила хижо.
Лакеї побiгли назад. Дiвчата
нижче по
пригинались до п'я
-
лиць. У тiй тихiй говiр
цi їм почу
-
лася грiзна буря. Усе притихло,
притаїлося... Так затихає чорна
хмара перед тим, як має грiм за
-
гуркати. У хатi зробилось ду
ш
-
но, важко, мов стеля вниз опу
-
стилася й нагнiчувала ді
вчатам
голо
ви. Нi одна з них не воруши
-
лася... їм страшно було поду
ма
-
ти: що, не дай боже, як стрiнуть
-
ся їхнi мутнi вiд страху та жалю
очi з її очима?! Вони боялися
глянути й на Уляну... щоб не
скрикнути!
А Уляна стояла по один бiк
хати, коло одних дверей... Лиця
на нiй не знать! По другий бiк
хати, коло других дверей -
Стьопка... Вiн якось смутно ди
-
вився вниз, на по
мiст, мов забув:
де вiн, що вiн, - забув i про гене
-
ральшу, i про Уляну, думав щось
друге... своє... А посеред хати,
мiж двома винуватими, стояла
генеральша. Випря
милась – ви
-
сока, суха, мура, аж зелена; а очi
- як у її любимчикiв - жовтi-жо
-
втi. Во
на ними грiзно поводила
то на Стьопку, то на Уляну.
Вернулися лакеї з пучками в
руках...
- А нуте, провчiть її... щоб зна
-
ла, як ба
риню обдурю...
- Панiйко! голубонько!! - не да
-
ла дого
ворити Уляна - i кину
-
лась в ноги.
- Прочь!
- Не буду!.. Я не бачилася з
Стьо
пкою... Ой, не бу-ду!.. Я не
була в кухнi... Ря-ту-уй-те!.. Я бi
-
гала до дядини... Ой, ря-ту-у-уй
-
те!.. Ря...ту...у...у...й... хто в бога вi
-
рує!!!
Дiвчата ще нижче, до самого
шитва, по
нагинали голов
и. На
п'яльцi закапали сльо
зи...
Стьопка - за дверi...
Насилу пiдвели Уляну...
До Стьопки, - його як лизь зли
-
зав. Що вже було Петровi та Йва
-
новi, що випусти
ли Стьопку!
Про
-
пав Стьопка, як у воду впав...
Нема та й нема, та й по сей день
не
ма!
Перетривожилась генера
ль
ша.
Де Стьопка? Де вiн дi
вся?.. Чого
вiн утiк? Чо
му вiн, дурний, не
схотiв обновити старої на но
ву
шкуру?! А все не через кого, як
че
рез неї... через ту дiвку Уляну!
Сказано: не дасть Уляна ге
не
-
ральшi вiку дожити!
Знемоглася генеральша... Уве
-
черi спать лягла, стривож
ена, -
не попрощалась на
вiть i з кота
-
ми; уночi посила
ли Дмитра ку
-
чера в Гетьманське за лiкарем;
вранцi верховий бiгав у Китайку
до “мазепихи”... Бiда! А на третiй
день товстопузий Потапович
сам пiдтюпцем пер до отця Юхи
-
ма, щоб збирав “собор” - робити
ма
сло
святiє.
Пособорували генеральшу в
обi
дню го
дину, а на ра
нок i по
душi продзвонили...
Доїхала-таки її дiвка Уляна!!
Не вспiли генеральшу похо
ва
-
ти, як приїхав з полку старший
панич - тепер уже якийсь там
по
ручик, чи що. Тонкий, циба
-
тий, як журавель, - з рижува
тим,
шо
р
стким, як на ведмедi, волос
-
сям, з ве
ли
ким лобом - хоч ко
-
шенят бий, з велики
ми розум
-
ни
ми сiрими очима, з товстою,
униз одвислою губою... Як вили
-
та мати!
Осiвся Василь Семенович на
батькiвсь
кiм добрi. Перш усього
звелiв розпудити котяче цар
с
-
тво. Годi йому розкош
увати!
Ста
рих котiв з кiшками розда
-
вали пiща
нам, мов гостинцi од
но
вого пана; а коше
нятами,
яких люди не бра
ли, велено в
ста
вку рибу погодувати. Ска
за
-
но - зробле
но... Потiм того одпу
-
стили за двiр Пет
ра-лакея: пани
-
чевi буде одного Івана. Дiв
чат
Василь Семенович не розпускав
чо
мусь. Нерiдко було сам у дiво
-
чу зайде, жарт
ує з дiвча
тками.
Тим тiльки було й душу одво
-
дить, що ходить з ру
шницею та
коли там з дiвчатами побалакає.
Най
бi
льше йо
му подобалась
Уля
-
на. Весе
ла, спi
вуча, вона не да
ва
-
ла жу
ритись мо
лодому па
ни
чевi.
- Десь у тебе, Улiнько, соловей
у голосi гнiздо звив! - хвалить
Василь Семенович її голос.
- А може - синиця, - жартує
Уля
на.
- Ти сама - синиця! - одказує па
-
нич i
зле
генька зда
вить її за
носа пальцями.
Уляна зардiється, як макова
квiтка.
Розкiш дiвчатам за молодим
паном. То було страшно лиш
-
нього слова сказати, боялися
лишнiй ступiнь ступи
ти од уроч
-
ної роботи. А тепер - робота ле
-
жить, а дiв
чата своє справ
-
ляють... Реготи, спiви - аж буди
-
нок розлягає
ться! Уля
на всiм
верхо
во
дить. Паничевi за носа
оддячи
ла: стала його за носа во
-
дити... Що Уляна схоче, - панич
не всто
їть.
Отак щось тяглося з пiвроку.
Коли це одного вечора велить
панич Iвановi скла
дати що нуж
-
нiше в чемодони - завтра ку
дись
далеко їхати.
Вранцi-рано, чуть свiтова зоря
займа
лася, пiднялась у палацi бi
-
ганина. То зби
рали в чемодани
збiжжя Василя Семено
вича. По
-
ки встало сонце, усе вже було го
-
тове.
Прокинувся й Василь Семе
но
-
вич. Напи
вся чаю, покли
кав до
себе дiвку Уляну; сказав їй, що,
може, вiн бi
льше не вер
неться;
обiщав за її щирi послуги нiколи
не забути; до
зволив їй покинути
палац, жити, де сама знає; дав на
нове хазяйство 50 карбованцiв
грошей; подарував усе їй, яке
мала, убрання; поцiлував навiть
на прощання у лоб, як цi
лують
мертвого друга... та й був такий!
Вийшла Уляна од панича з
червоними, заплаканими очима.
Того ж самого дня забрала вона,
якi подарував па
нич, манат
ки;
попрощалася з подругами, котрi
її з пла
чем проводжали аж до її
дядини, де вона й оселилася. Че
-
рез мi
сяць - гуляли весiлля. Уля
-
на вийшла замiж за Пе
тра Ва
-
реника - того самого колись ла
-
кея, що на
шив їй но
ву шкуру. А
через три мiсяцi по
слав бог Пе
-
тровi сина Iвана!
Поки все це дiялось, Пiсками
правив Потапович. Ще нi
коли
пiщани не зазнали такого лиха,
як тодi, коли ни
ми правила тiли
-
ста рука товстопузого Потапо
-
вича. Не одному вона виправила
щелепи; не в одного вилущила
зу
би, не од
нiй молодицi попiдси
-
нювала очi... Важкий був на руку
Потапович та дужий!
Через рiк вернувся Василь Се
-
менович з молодою жi
нкою. Не
-
забаром i брат його, Степан,
приїхав - теж офi
цер i теж з мо
-
ло
дою жiнкою. Взяли вони та й
подiлили мiж со
бою “пiщан
сь
-
кий ключ”. Одному - по сей бiк
Чортополо
ху, другому - по той
бiк. Вовча Долина, Байраки, По
-
биванка - до
сталися меншому, а
Пiски, Гай
да
ма
кi
в
ка та Красно
-
гор
ський хутiр - старшому.
Пiщанам спершу начебто й по
-
води по
пустили. Пан навiть на
новiм хазяйствi подарував на
сiм'ю по дню поля. Зате тро
хи
згодом прикрутив їх так, що
нiколи бу
ло и того поля пахати.
Потапович став уже невго
д
-
ний. Вiн ви
купився на волю й за
-
вiв над Ромоданом трахтир. А
мо
лода бариня, замiсть старо
го,
виписала з свого села нового
прикаж
чика - Карпа Дровиченка.
Карпо - свiй чоловiк; а пiщани
ще й досi не можуть без про
-
кльонiв згадати Карпа.
- Уже Потапович був! - кажуть
пiщани: - зуби тобi повиб
иває,
очi попiдсинює, ще
лепи зверне...
а все-таки великої шкоди не
зробить! А цей - iржа, а не чоло
-
вiк! Уже як у кого встряне, як
уїсться: точить-то
чить, поки та
-
ки наскрiзь не проточить!
Так його пiщани й прозвали
Iржею. I справдi - Iржа на
точив i
собi не трохи, й пановi... Вiн пiд
-
бив Василя Се
ме
новича на шо
-
стий день, i поле назад одiбрав.
- Розпились... зовсiм розледа
-
чiли! З па
н
щини все-та
ки не пi
-
де в шинок...
Пiщани справдi розпились, ро
-
зле
да
чi
ли. Забули на
вiть в ман
-
дри бiгати. Як бу
ло хто втече, то
це таке диво - на пiврок
у розмо
-
ви! Неволя, як той чад, задурма
-
нила лю
дям го
лови. Уже вони й
не суму
вали - наче так тому й
тре
ба! Ста
ли тiль
ки по шинках
киснути... Коли не на пан
щинi,
то в корчмi.
Iржа не одного вже купав i в
березинi вiд запою... не по
магає!
Зубожiло село... Обшарпане,
обтiпане... Тiльки козачi хат
ки й
бiлiють. Стали про
кидатись де-
где й злодiячки - новина в Пi
с
-
ках! Перше колись нiколи нi в
кого й дверi не запиралися, а те
-
пер - i на засовi страшно. Доста
-
валося iно
дi й панським ко
мо
-
рам...
Бачить Василь Семенович, що
в Пiсках непереливки, - що коли-
небудь вберуться проклятi п'я
-
нюги та й з ду
шею не випу
стять,
- та сказав будувати новий па
-
лац на Красно
горськiм хуторi та
й перебрався туди жити. Стали
тодi ве
личати хутiр - Красного
-
ркою.
Хто з гетьманцiв не знає Кра
-
сногорки? Хто не знає “Мекки”,
куди збиралось з цi
лого повiту
панство, як на Магометову мо
-
гилу бусурмани з цiлого свiту?..
Не в од
но
му Гетьманському зна
-
ють “Мекку”, знають її й поза Ге
-
тьманським... Та як же її не зна
-
ти, коли там живе такий чо
-
ловiк, як Василь Семенович - го
-
лова в родi панiв Польських?!
А рiд же то розкоренився - ве
-
ликий та дужий! На новiм хазяй
-
ствi у Василя Семе
новича сi
-
мейка, як кукiль, покотил
ася.
Що
року та й дитинка. Шкода
тiльки - всьо
го один си
нок за де
-
сять рокiв, а то все дочки - аж
шiсть до
чок.
Та вже ж i синок у Василя Се
-
меновича, - сказано: якби такий
ро
зум - батько, як двi каплi во
-
ди. Такий з лиця, та
кий з стану,
така врода, така й натура. Бать
-
ко, як був ще хлопцем, любив
лапати за оселедчик чумазого.
Синок, як зiп'явся на ноги, лю
-
бив i собi лапати... А там як пiща
-
ни уже оселедцiв не носили, то й
за м'яке тiло можна полапати.
Василь Семенович - чоловiк
твердий на слово. Сказав Улянi:
не забуду - i не забув! Як пiдрiс її
Iвась, Василь Се
ме
нович звелiв
узяти його до панича в горницi.
Так же й ледащо Улянин син, а
Чiпчин батько... Нi роботи з
його, нi послуги нiякої, - одна
шко
да! Натерпiвся вiд його си
-
нок Ва
си
ля Семеновича... поки
за
пе
кла душа не по
тягла в ман
-
дри... Так молоденький панич i
не дола
пався: чи тверде, чи м'я
-
ке в неї тiло. Правда, незабаром
кудись i самого панича одправи
-
ли вчитись.
Не такi дочки у Василя Се
-
меновича: якiсь циганки повда
-
валися! З чорними очима, з дов
-
гими, як кендюхи, носами, з ци
-
ганським кучерявим волоссям, а
чорнi ж то чорнi, як у сажу ви
-
мазанi! Нестемен
не - плащуватi
цига
нки... Зате у Степана Се
ме
-
новича дочки - кожну хоч у рям
-
ця вправ! А проте й плащуватим,
i в рямцях - треба жених
iв... аж
цiлий десяток же
нихiв!
Бажали б пани Польськi пови
-
давати своїх дочок за багатирiв i
з роду значно
го... Так де ж ти на
-
береш стiльки багатих та зна
-
тних женихiв? А в Гетьман
сь
ко
-
му - як на те всього тiльки три
значних роди на цiлий повiт.
Один рiд - Гетьманський, нiколи
не жив у себе дома: в столицi ро
-
дився, хрестився, вирiс, там i
жив. Другий рiд - багатий рiд ко
-
зачки Шведихи - Шве
дових, ба
-
би, що зумiла про
вес
ти онукiв з
простого козачого роду села
Сви
нок аж у самий дворець. А
третiй рiд - Польських.
Два коти в однiм мiшку не по
-
миряться. Не помирили
ся й
Шведови з Польськими. Василь
Семенович хвастає, було, що
його батько в дворцi був, як свiй
чоловiк; а Петро Степанович
Шве
дов сам камергер, сам поко
-
штував того дива; то, бувало,
хоч нiчого й не скаже на тi хва
-
стощ
i, - так же гляне скоса так,
мов скаже: “А ти що, го
лубчику
-
?!” Василь Семенович потупить
тi
льки очi... Отак нi за що, з-за
панської пихи, й ворогувати ста
-
ли. А воно б i га
разд: у Петра
Степановича - сини, у Васи
ля Се
-
меновича – доч
ки... Та ба! Така
во
ро
ж
неча пiднялася... крий гос
-
по
ди!
Лiта йдуть... Дочки ростуть...
хоч на ба
зар виводь! Хоч би тобi
хто на смiх здумав у себе в хатi
завести плащу
вату циганку! А
то ж - нiкогiсiнько! Степана Се
-
ме
новича дочки - дарма, що мо
-
лодшi - вже йому й онукiв пода
-
ру
ва
ли, а цига
нки - сидять у ба
-
тька, як пiд шатром...
Нiчого робити: давай Василь
Семено
вич закликати до себе не
багатих i не ве
ликородних па
-
ничiв, аби тiльки з дворян
ського
кодла; давай на них накидати
сво
їх плащув
атих... Поробилися
зятями Совинськi, Кривинськi,
Боре
цькi, Митiлi... Скрiзь, по
цiлому повiту, позаводились ху
-
тори плащуватих циган. Дiйшло
до того, що у Геть
ман
сь
кому й
кругом Гетьманського пани - ро
-
дичi та й ро
дичi. Роз
ко
ре
ни
в
ся й
рiд Саєнкiв - жiноче колiно панiв
По
ль
ських, - усе-таки своя кров.
Усе то були животи, котрi при
-
тьмом бажали їсти й пи
ти, аж
роти пороззявля
ли. То була
здавна, ще за гетьманщ
ини, го
-
лодна, ненажерлива сарана, ко
-
тра на
летiла з Польщi на вiльнi
степи розкiшної України... Жер
-
ти, трощит
и - одна в неї зда
вна
думка... Звикши пiдбирати кри
-
хти з панського столу, вилизу
-
вати тарiлки пi
сля смачних пан
-
ських страв, вона переда
ла й по
-
томкам нахлiбницькi звичаї й
страшенну жагу до всього смач
-
но
го, со
ло
дкого. Своїми руками
вона нiчого не за
робляла, бо
шляхетськi руки здались на що
iнше - до гострої шаблi, до лег
-
кої по
слуги чи королю, чи ма
-
гна
ту... Потомки “голопузих” ус
-
моктали з материним мо
локом
про це думку... Було їх у вiйську
си
ла, найбiльше там вони й по
-
чинали свою слу
жбу. А верта
-
ючись додому, - бо вiйсь
кова
служба раз - не
ле
гка, а вдруге - й
не
безпечна, - осiдались на бать
-
кi
вських гру
н
тах - i роззявляли
роти... Хотiлося їсти й пи
ти, i хо
-
роше походити... З чого ж його?
Де його взяти, щоб своїх па
н
сь
-
ких ручок не покаляти?
От вони й поробились зятями
замож
них панiв. Прямо сказати:
попродались, сподiваючись за те
нагороди.
Пани Польськi не випускали
своїх до
чок з дому голих i босих.
Та й тiльки ж то, що манатки да
-
вали та по півсот
нi душ на завiд.
Що ти з такою жменькою людей
зробиш? Не прийматися ж
справдi зятям панiв Польсь
ких
самим за плуга: дворяни
новi со
-
ромно було свої руки коло землi
тру
дити; не копатися ж у гряд
-
ках i доч
кам великих панiв, ко
-
трi замолоду їх ко
хали в багат
-
ствi, у розкошах... Що ж його ка
-
зати?
З половини двадцятих по ше
-
стидесятi роки був у нас золо
-
тий вiк панського па
нування.
Па
ни не тiльки пану
вали над ху
-
торами та селами, над родовими
й неро
довими маєтностями; не
тiльки переорю
вали широкi й
довгi лани селянами та ху
то
-
рянами, iнодi їх мiняючи на дов
-
гоногих хортiв, - панський дух
ви
тав скрiзь i всю
ди: i в городi, i
в повiтi, i в губернiї. Усiм i усюди
заправляли пани. З панiв виби
-
рали комiсарiв; потiм того з них
перероблювал
и капiтан-справ
-
ни
кiв, а далi - просто спра
вни
-
кiв; пансь
кий виборний був суд
-
дя й пiдсудки... А головою цiло
го
повiту бу
вав теж-таки виборний
дворянами мар
шал, пi
знiше -
пре
дводитель дворянства... Ска
-
зано: як в, цiлий по
вi
товий уряд,
окрiм казначея (скарбника), ок
-
ру
жного, пошт
мейстра, стряпчо
-
го (”ца
ре
вого ока”!) та станових,
- був панський виборний... Ла
хва
була!!
Тодi саме настало царювання
й панiв Польських у Геть
ман
сь
-
кому. Худоба роз
теклась на всi
бо
ки, по всьому повi
ту. До
чки не
принесуть, а й що в, то розне
су
-
ть. Увi
рвали вони трохи добра й
у Васи
ля Семеновича, - та нi самi
не забагатiли, - тiльки його зу
-
божили. Що ж його вбогим роби
-
ти? Треба на щось жити... Треба
роз
добувати й добра, на поживу,
й честi - для пiддержки славного
роду... Нiгде дiтись: треба в
службу йти... Треба, то й треба...
I пiшли!
Заверховодили пани Польськi
в Ге
ть
ма
нському, як у се
бе на
царствi. Ва
силь Семенович - ца
-
рьок; його родичi - царськi слу
-
ги; а цiлий повiт з панами й му
-
жиками – під
данi. Василь Семе
-
но
вич у себе й при
йоми барськi
уставив. Хто б з панiв не приїхав
в повiт, кого б з чиновн
икiв не
прислано, - не їдь на своє добро,
не при
ймайся за своє дiло, не
по
клонив
шись Красногорсь
ко
-
му вла
ди
цi...
I всяк їздив, кланявся... А що
вже й ка
зати - в уста
но
вленi
днi... їздили на рiз
дво; їздили по
-
здоровляти “з новим ро
ком, з
новим щастям, i з Василлям”, у
чет
вер на масницi там оладки
їли, на другий день великодня -
паску... Кожен знав, що в цi днi
нiгде “ бiльше не можна бути, як
у Красно
горцi. Що б там не було,
а бути треба! Жiнка в постiль
зля
гла, дитина ледве дише, - не
можна: треба їхати! На рiздво
iнодi таке мете, що й свiта божо
-
го не видно, на масницi або на
великодних святках така калю
-
ка, що нi пройти, нi про
їхати,
iнодi дощ, як з вiдра ллє... У Ва
-
силя Семеновича день, - треба
бути!!
Цiлий повiтовий уряд плiвся у
Мекку. Кожен підслужув
ався, пi
-
д
добрювався, за
побiгав ласки,
доброго слова, хоч погляду при
-
вiтного... Кого було Василь Семе
-
нович “по
дарує” ласкою - той
не
мов виросте... Дру
гi дивлять
-
ся, завидують: вирiс чо
ло
вiк од
одного слова! А на кого Василь
Семенович гнiв положить, - пря
-
мо хоч в ополо
нку... I тi, що були
приятелями, од
вертаються...
Зате ж i правив панюга
Гетьманським, як своєю батькiв
-
щи
ною. Що було скаже, - так
тому й бути. Як за
га
дав, - так i
ста
не
ть
ся. Йому тiльки одному
годили й слу
жили, - та ще хiба
орендарю його, Лейбi Ов
-
рамовичу - зятевi старого Лей
-
би, гене
ральського прикажчика.
Та як же його не служити? Свої
слуги, свої й прислуж
ники! Не
-
хай би хто сказав слово-на
сторч
– тiль
ки б i мi
сце бачив! Пi
шло в
Гетьманському так, що нiхто
мiсця не знаходив в урядi без
волi Василя Семе
новича.
Сам - предводитель; родичi -
урядники; справник, суд
дя, пiд
-
судки - все то зятi, ро
дичi зятiв,
племiнники... Як квочка курчат
збирав пiд крила, так Василь Се
-
мено
вич прибрав до своїх лап
цiлий повiт...
I все кругом мовчало, терпiло,
слухало й робило на коренастий
рiд панiв Польсь
ких, та все ниж
-
че, нижче наги
нало голову пе
-
ред його владикою.
XI
МАХАМЕД
Пiсля смертi Мирона и Мари
-
ни лиха доля, зачепивши край
-
ком слiзьми змоче
ного крила
жи
ття Iванове та Мо
трине, май
-
нула на iншi хати з бiльшими
недо
стачами, зли
днями - на крi
-
пацькi хати по
рi
знених людей...
Козачi кубла обгорну
ло тихе
хлiборобське щастя. Настали ро
-
ки кохання в полi та в худобi,
складання вся
кого прибутку, тя
-
ж
кої господарської пра
цi дома й
на полi, - та втiха дi
тками, кого
бла
гословив господь...
Iван, ще дитиною напрямова
-
ний по хлiборобськiй доро
зi, так
її й держався. Орав поле, сiяв, ко
-
сив, жав, молот
ив, скла
дав зерно
- те на посiв, те на по
живу, те на
про
даж, або в горлатi ями - на
голоднi го
ди. Мотря, жiнка хо
ро
-
шого господарсько
го роду, теж
допомагала Iвановi у його працi.
З весни Iван щодня в полi - то
оре, то засiває яриною. Зранку
по
їде, пiзно вве
черi вертається.
Так до самої паски. Од
святкують
великдень - косовиця. Тут уже й
Мо
трi робо
та - громадiння. Далi
наста
ють жнива. Цiле лiто, як
муха в окропi, ви
крутяться i
обоє, рано встаючи, пiзно ля
-
гаючи. Пiсля жнив Iвановi - во
-
зо
виця; далi - оранка на озими
-
ну; ще далi - сiйба; а там уже в
осiнь - молотiння заробленого
хлi
ба. Мотрi на осiнь нiби лег
-
шає трохи: хат
ня робота - спочи
-
нок, а надворi - при
хва
т
ком, тi
-
пає пло
скiнь або матi
рку; скри
-
пить терлиця пiд повiткою... А
там уже й зима - замети наве
р
-
тає... Приходить вона в село
страшною ху
ртовиною, приво
-
дить за собою своїх дiток, - хизи
й охизи та трiскучi морози...
Люди аж пере
лякалися. Давай
мат
ки плести; ну запинати вiкна
й дверi, щоб не перся мороз у ха
-
ту... Одначе й зимою - не сидня,
згорну
вши руки. Жiн
ками - своє
дiло, чоловiкам - теж своє. У ха
тi
- Мотря обiд або ве
черю варить,
дiтей пан
трує й годує; а ввечерi,
при каганцi, пряде кужiль або
що голкою шиє; надворi - хо
-
дить коло корови: напуває її
сит
ним пiйлом з висiвками або
м'яки
ною, рано й вечiр - доїть.
Iван - коло худоби порається:
ско
товi й вiвцям пiдкладає в
ясла просяної, або гречаної со
-
ло
ми, двiчi на день до водопою
гонить, сам вичищає двiчi на ти
-
ждень загороду... Нема роботи
бiля товару - лаштує пiд повiт
-
кою, що потрiбнiше до весняної
справи. А ввечерi - плете рука
-
вицi, бавиться з дiтками - шут
-
кує, вчить моли
тись, спати їх ло
-
жить, або сам лежить на печi
вниз черевом - париться.
А в недiлю або в свято Iван з
Мотрею пiдуть до це
ркви iнодi,
як не дуже холод
но, позабира
-
ють i хлопцiв з собою. Прий
шо
-
вши з церкви, обiдають ласiше,
нiж у бу
день; пiсля обiду - ськає
Мотря Iвановi. Спочивши тро
хи,
коли годи
нка, пiдуть во
ни куди-
небудь до сусiд у гости
ну або ж у
се
бе гостей приймають. А вве
-
че
рi - треба Iва
новi коло худiб
ки
по
ратись, - треба її на
пувати, на
нiч
па
шi пiдкладати; Мо
трi - ве
-
че
рю варити, дiток спати ложи
-
ти...
Так i зима мине; на весну крас
-
не сонце заграє... I зно
ву в поле
та в поле... знову торiшня робо
-
та... знову торi
шнi клопо
ти... Та
так не один, не два роки: так
цiле жит
тя, цi
лий вiк... Ро
биш,
щоб було що їсти; їси, щоб зду
-
жав робити. Отака-то весела
хлiборобська доля!
Отже, хто до неї призвичаївся,
тому во
на здається веселою й
красною... Нашi ху
тори, села, а
часом i повiтовi городи, обло
-
жившись родючими полями та
ланами, другої долi не знають...
А проте - живуть цiлi довгi-пре
-
довгi вiки, копаються в сит
нiй
землi, мов поприро
стали до неї...
Яка земля, такi й люди. Вона
сита - й вони ситi; во
на голодна
- й вони роти пороз
зявляли... Се
-
лянин без по
ля - старець без рук
i без нiг. Поле його годує, поле
йо
го втiшає, на полi вiн виро
-
стає, на полi часом i вмирає... По
-
ле - що воздух: нi
чим би ди
хати,
якби зостався без йо
го!
Важка хлiборобська праця, а
ще важче тому, хто її на селi не
знає, або не вподо
бає. Тим-то до
неї ще змалечку привча
ють се
-
ляни дiтей, щоб вона здавалась
нi нудною, нi тяжкою. Дiти на
селi - помiч. Аби зiп'ялось на
ноги, - за
раз у поле: хай змалку
при
викає до свого побиту!
У такому побитi бажали Iван з
Мотрею своїх дiток зрости
-
ти-вигодувати. Пiдня
лись трохи
хло
пцi, - треба їх до дiла приз
-
вичаїти. От i почалось завжден
-
не, на пер
ший раз для дiтвори
любе, призвичаю
вання. Перше-
на
перше - ско
тинку пасти, това
-
ру доглядати... Тут не треба нi
си
ли, нi вмiлостi: дивись тiльки
за худобою, пильнуй свого лег
-
кого дiла! Далi - поганя
ти... Гей
та цоб, та цабе! - от i вся неве
-
лич
ка наука погонича.
Хлопцi до всього того кида
-
лись з гаря
чим запалом, а най
-
щирiше брався Мак
сим. Вiн цiлу
нiч не буде спати, аби йому най
-
ранiш устати, братiв побудити в
поле. Зате ж йо
му найскорiше й
надолужало. Двiчi, тричi зробив
що - уже йому й не хочеться, уже
йому новинку подавай. Та нi за
-
ставити, нi застрахатиi Таку не
-
спокiйну натуру викохав старий
дiд, на лихо Iвановi, i загартував
її своїми страшни
ми переказами
про невмируще завзяття та свої
-
ми серди
тими закидами про те,
як тепер на свiтi стало
ся... Сiчовi
оповiстки про запорозьку вдачу,
про запорозьку волю западали в
гаряче серце онукове... Як у гнiз
-
дечку, таку Максимовiм сердеч
-
ку, виплодилась воля, про яку
дiд пере
казував; поривала хлоп
-
ця до сваволi, до невпокою, - ки
-
да
ла од одного до другого, - пек
-
ла ненави
стю до всього, що гнi
-
тило або перечило, не давало
роби
ти, як нам хоче
ться, як нам
задумається... Живi картини з
позадавнього-давна виступали в
хлоп'ячiй головi: Максимовi
хотiлось самому битись, руба
-
тись, розгар-дiя
шити... З ким же
йо
го?.. де його?!. Пiшла ходором
ду
мка за думкою...
Ось з-за села пiднялася стра
-
шенна куш
пела. Вихор пiд
хопив
її високо-високо i мчав прямо на
село... Максим поба
чив - i згадав
дiдову оповiстку про боїще з та
-
тарв
ою... То не кушпела кушпо
-
тить, то та
тарва мчиться на на
-
ших!.. Крик, зик, галас несеться
разом з кушпелою... “Стiй
те, бра
-
тц
я! - кричить отаман на наших.
- Ви, середнi, нi з мi
сця, а ви, бо
-
ко
вi, - у об'їзд на Сокiльнi Бай
-
раки!.. Заляжте там, мов неживi,
анiчичирк! - аж поки голосна
гакiвниця не про
мовить: пора!..”
Хлопцi помчались, тi
льки хво
-
ста
ми конi машуть... А крик та
галас все ближча та ближча. Ось
уже й татарський баша на
сам
пе
-
ред їде, з голою шаблею набли
-
жається... Нашi схибнулись, - да
-
лi... татар
юги навздо
гiн. Крик,
га
лас, шарпанина... Ось блис
нула
блискавиця, гу
конула гакiв
ниця,
полетiв тата
рський баша з коня
сторча
ка бритою макотирею...
“Бий
те!.. рубайте!..” - iде лемент
з краю до краю. Аж ось i збо
ку
курява, мов чорна хмара, пi
-
днялася: то нашi з-пiд Бай
ра
кiв
поспiшають на виручку... Летять
- аж земля стогне. У Максима аж
дух захопило: заграла гаряча
кров, розбуджена такими дум
ка
-
ми, - Мак
сим помчався й собi за
лавою славних лицарiв... Аж
кура встає шляхом, аж iдуть ви
-
ляски од бою босих нiг по
твердiй землi... От i майдан. Мак
-
сим, як кiнь, басує: то, мов сха
-
рапудившись, убiк шарахне; то,
як молоде те
ля, пiде скоком та
вибриком... Ляскав бато
гом, сви
-
стить, гукає... Молодий крик
розлягається навкруги - й де
-
ренчить по вi
кнах генеральсько
-
го будинку...
Бачить Максим - у воротах за
-
манячила страшенна по
стать за
-
водського бугая. Не
мов яке
стра
ховище, з зложен
ою в змо
р
-
шки шиєю, уставленою в землю
го
ловою з рога
ми, з налитими
кров'ю очи
ма, висунуло воно з
гене
раль
ського двору й пiшло
повагом, хижо ревучи та завива
-
ючи. Пiд ногами страховища
дви
гтiла земля, дикi заводи реву
розлягались по око
ли
цi... Мак
-
симiв голос здавався цвiрiнькан
-
ням горобчика проти страшного
бу
га
євого реву... Оже, Максим не
злякався. Забув i про бої
ще з та
-
тарвою, кинувся на не-збиту до
-
рогу, набрав груд
дя повну пазу
-
ху i помчався насупроти бугая,
ревучи й перед
ражнюючи стра
-
шну звiрину... Бугай став, пiдвiв
го
лову, нi
би думав розгля
дi
ти,
що воно, та знову круто по
вер
-
нув шию, й нагнув голову до са
-
мої землi, - хо
тiв копирснути ро
-
гом, щоб стра
ху завдати, - та вiд
жиру не нагнувся. Тi
льки зо зла
гребо
нув страшенно ногою й
геть далеко вiд
кинув землю вiд
себе. Максим пошпурив грудку.
Метка рука якраз пiймала серед
крутого лоба; грудка розбилась
- i пил засипав буга
євi очi. Зне
-
чев'я страховище жах
ну
ло
ся...
Залупало чер
во
ними очима... пi
-
д
вело голову, гля
ну
ло на свого
ворога - та аж потемнiло... Круто
схи
ливши вниз го
лову, воно пi
-
шло насупроти Максима. Мак
-
сим не злякався й тут: груддя
за
лiтало, як тi кулi - одно по
пе
-
ред другим... Воно несло бугаєвi
гостинцi то в лоб, то в нiс, то в
боки... Страховище нiчого того
не чуло: воно навiть не чу
ло зе
-
млi пiд собою... Завиваючи, воно
йшло прямо на Максима - дедалi
скорiше та скорiше...
- Ей, ей! - желiпнуло щось з ге
-
не
ральсь
кого двору: - Тi
кай, хло
-
пче, бiда буде!
Як опечений, крутнувся Мак
-
сим i вi
тром помчався вподовж
майдану. Бугай - за ним. Страш
-
но було дивити
ся, як таке стра
-
ховище, наставивши роги, не
-
слося з усно
го свого страшного
прожогу за неве
личким хлопчи
-
ком, що, як горошинка, ко
тився
поперед його... От-от бугай на
-
стигн
е; от-от простромить ро
-
гом наскрiзь Максимову спину...
Аж ось i тин вiд гене
ральського
двору... нiкуди бi
гти... пропав
Ма
ксим!.. Нi, не пропав! Вiн, як
собака, пли
гнув на тин, а з тину
- в бур'яни... Ско
чив i бугай на
тин, - та на кiлку й застряв... Ли
-
нула кров з пробитого боку...
Страхови
ще заколихалось, рев
-
ну
ло не своїм голо
сом, рвону
-
лось з усiєї мочi... Тин упав, -
упав разом з ти
ном i бу
гай додо
-
лу - i так болiсно заревiв, що аж
слухати стра
шно... Кiлок прой
-
шов подовж усього живота, ви
-
мо
тавши геть ки
шки зсереди
-
ни... Пiднявся крик людський,
збi
глася двi
р
ня... Шатанина-мо
-
танина!
- Що ж оце ти наробив?!. - пи
-
тає Макси
ма один з дво
ра
кiв,
по
казуючи на бугая, що ледве-
ледве дихав - сап...
Максим смiявся.
- Чого ти, сучий сину, зуби
ска
-
лиш?.. Хо
дiм, я тебе до па
нiї по
-
веду.
Як з цепу зiрвався Максим, так
помчав
ся додому.
Досталося б Iвановi од ге
не
-
ральшi за того бугая, якби були
крiпаки не покрили Максима. А
то сказали, що бу
гай погнався за
собакою та й пробився. Правда,
не по
гладили за те по головцi
скотинщика, а влiпили, скiльки
здужали, - та Iван напоїв його за
те добре. Так i пропав бугай.
Тiль
ки всього - Максима вибив
ба
тько. Та що та бi
йка? Перепла
-
кав Максим, - та й знову за своє...
Душа його прохала волi; мо
-
лодi сили - простору. Сум
но було
Максимовi серед широкого, пу
-
стого степу, серед по
ораної рiл
-
лi, тiсно в тихiй батькiвськiй
хатi, тяж
ко мiж мовчазною ско
-
тиною, котру йому, як старшо
-
му, першому довелось пасти... I
хлопець видумував шкодливi iг
-
ри: то на баранах їздив, то телят
лякав, то прив'я
зував їм до хво
-
ста дрючки й заливався за
лив
-
ним реготом, як телята дрочи
-
лися. Часто й густо батько його
манiжив за це; оже нiчим не змiг
переломити шкодливо
го, весе
-
ло
го норову Макси
мового. Оце,
бу
ло, виб'є його батько; а через
годи
ну вже Максим на вулицi з
хлопцями навкулачки б'ється
або братiв за чуби таскає, або за
-
пряже їх у гринджолята, як зи
-
мою, сяде сам за пана й батогом
поганяє... поки не вшкварне так,
що реви на усю улицю...
Палкий, як порох, смiливий, як
голод
ний вовк, вiн усiх побивав,
над усiм верхо
водив... А на
-
смiятися над ким, украсти, одня
-
ти що - йому дай! Генеральша
нiколи не їла овощей з свого мо
-
лодого садка: вiн усе пооб
но
-
сить, усе ви
краде, не дивлячись
нi на собак, нi на сторожiв. Раз
його застукали на яблунi. Що ж -
вiн зля
кався? Сторожi до його, а
вiн як почав на них шпурляти
яблуками, так тi назад... Тодi вiн
скочив на землю; як вi
тер, по
-
мчався садком; як собака пере
-
ска
кував через ти
ни - i скрився в
чисте поле. Як же дiйшов до лiт
та убрався у силу, - бiда з ним та
й го
дi! Високого зросту, станкий,
бравий, широкоплечий, як з за
-
лi
за збитий, а до того ще ме
т
-
кий, як заєць, спiвун-рего
тун...
Хо
роший з лиця - повновидий,
ру
м'я
нець на всю що
ку, з чорни
-
ми, весели
ми очима, з чорним
лискучим усом, - вiн був перший
красень на селi... Вся молодiж
любила Максима за його вдачу,
за веселий, безбоязний норов, -
усi йому корили
ся... Хто на
пе
-
редi ставник несе, як iдуть ве
с
-
ною святити парубоцьку кри
-
ницю? Максим несе. Хто на Гуд
-
зе
вiй ули
цi отаманує, улицю во
-
дить? Не кому, як не Максимовi...
Кому насмiятись над ким? У
Максима язик, як гостра бри
-
тва... Хто занiс Луценковi ворота
й почепив на самiм версi столiт
-
нього дуба? Хто в Тхорихи-вдо
-
ви ви
мазав дьогтем ворота? Не
хто, як не Максим... Чиїх рук не
втекла Хоменкова дочка Хве
сь
-
ка?.. Не втекла Макси
мових рук!
Хто пустив погану славу на бага
-
тирку Шрам
ченкову дочку? У
ко
го ж язик довший, як не в
Максима! Сам устряне, зведе дiв
-
чину, - сам потiм перший i на
смi
-
хає
ться... Не одна їх i не двi наро
-
било стида-сорому бать
ковi й
матерi; не одну матiр, не одного
батька на донинiм весiллi в хо
-
мутах через село водили... Не
одна й не двi матiрки плакало на
Махамеда, як його прозвали ста
-
рi баби. Не один парубок або й
чоловiк, поку
шту
вав
ши на ку
-
лачках Махамедового “безмiна”,
по
хирiє-похирiє та через пiвроку
й на той свiт пе
реступить... А
горiлку пити, гуляти - Махамед
усiм п'янюгам привiд дає! По
за
-
лив
ають очi - та шкоду, капостi
людям роблять...
Стали люди жалiтися батько
вi,
що Ма
хамед синiв їх розпоює,
стали радити, щоб здержував
сина. Та що бать
ко вдiє з та
ким
велетнем? Нi батькова грiзьба,
нi ма
терина умова нiчого не
подiють з таким гульвiсою, ши
-
бени
ком...
- Дай одружу! - дума Iван i ра
-
ди
ться з Мотрею. Зна
й
шли й мо
-
лоду; умовили якось Максима,
пiшов з ста
ро
стами. Так що ж?
На заручинах Максим так нали
-
зав
ся, що трохи-трохи не побив
свого наре
ченого тестя.
- Господь з вами, з вашим мо
-
лодим та
ким! - каже тодi батько
старостам. - Хоч би менi прий
-
шлося голодною сме
ртю по
ми
-
рати та сказано: як вiддаси Ме
-
лашку за Максима, то живий бу
-
деш, то й тодi б не згодився!
Вернулися люди з гарбузом;
розказали батьковi-мате
рi.
- Побила мене лиха година та
нещасли
ва з такою дитин
ою! -
кричить батько.
- Ти нас, сину, на старiсть у
сла
ву ввiв... нашого недов
гого
вiку не жалуєш, - плаче мати.
А Максим - як ногу вломив: з
хати та на вулицю, а там у ши
-
нок до жида. Так роз
ледачiв,
розiбрався, розпився, що ска
за
-
но: нi до чого! Знай у шинку
кисне... Аж запух, як той бугай,
щодня очi заливаючи... Зо
всiм
пустився бере
га: що дома не
зарве, - за
раз у шинок! П'є, гу
-
ляє; з жида на
смi
хається; з
крiпаками па
нiбратається, жал
-
кими до
ко
ра
ми їх коле, що роб
-
лять на па
нiв, навчає не слуха
-
тись їх приказiв - ман
друвати.
На капостi чоловiк здався, та й
го
дi!
Сама генеральша знала Ма
ха
-
меда. I так його зненави
дiла, що
як приходилось проїздити або
проходити повз йо
го, то вона
завжди одверталася й спльо
ву
-
ва
ла. Як же почу
ла, що вiн
крiпакiв бунтує, то жалiлася
комi
са
ро
вi. Коли б був Максим
на той час не постерiгся, не
зман
дру
вав кудись з Пiсок, щось
на тиждень чи й бiльше, то, ма
-
буть би, не ми
нути йому й тюр
-
ми, а може, й самого Си
бiру. Та
що йо
му Сибiр? Нiчого!
Мучився отак з ним батько,
мучився, та заплакавши, й каже
Мотрi: “Нi, вже нiчого з харци
-
зою не вдiю! Нi тихе слово, нi
просьби, нi лайка - нiщо не по
-
магає... Не
має си
ли менi з ним
би
тись... Хай же йде в москалi!
Нехай його в слу
жбi попому
ш
-
тру
ють, може, витруть ту юшку,
що на
брався дома!.. Хай його
дру
гi вчать: я з ним нiчого не
враю!..”
Мотря в сльози. Жалко матерi
своєї ди
тини. Уже який там вiн
не лихий, який не недобрий, а
все ж таки своя кров... Мотря
плакала гiркими, а прохати Iва
-
на не по
смiла: вона догадалася,
що то останнє слово бать
ко
во
го
горя. Тут уже нiяке про
хання не
поможе!
А Максим як почув, то нi скри
-
вився, нi поморщився. Та
к-таки
зразу згодився та й пiшов до
прийому, виспi
вуючи та вигу
-
куючи.
Тодi саме у столицi велике
дiло ско
їлось. Старий цар умер, а
зосталося два брати. Старшому
ж не можна чо
мусь було ца
р
-
ством правити, - осiвся на пред
-
кiв
сь
кiм столi мен
ший. Оже, це
не обiй
шлося ми
рно. Тодi саме
царська гвар
дiя з масонами за
-
бунтувала. Багато тодi ля
гло
пра
вих i винуватих, поки той
бунт зами
рили... Як затихло, то
новий цар, розпу
дивши стару
гвардiю, звелiв нову набират
и.
Та щоб був один у один: висо
-
кий, станкий, показний... Мак
-
сим якраз пiдiй
шов пiд мiру. Як
випускали його з прийо
му, то не
кричали й “лобi”. А якийсь уса
-
тий офiцер закричав: “У гвардiю
його! у гвардiю!” Максим як по
-
чув, аж засмiявся... та прожогом
у дверi. Тут вiн трохи не вда
-
рився лобом об якогось бiдо
-
лашного не
крутика. Недовго ду
-
мавши, вiн його сту
сонув колi
-
ном пiд бiк, закричав “Сторо
-
нись, крупа! гвардiєнець йдьо
-
ть!..” Той по
точився, трохи не
впав...
Не вспiв Максим одягтись, як
його погнало три яки
хсь москалi
в некрутську схованку i заперли
на замок. Ха
тка неве
личка, вiкна
з залiзними штабами, як у тю
-
рмi, а людей - повно. Той сидить
плаче; той хоч не плаче - жу
-
риться; там купка ре
гочеться з
якоїсь вигадки...
- Приймiть, братця, й мене! -
ка
же Мак
сим до тих, що ре
-
гочуть.
- Iди... додаси й свого слова.
- За що це нас, братця, позапи
-
рали в цю тiсну ху
рдигу? - питає
Максим, оглядаючи чорнi, як са
-
жа, стiни некрут
сь
кої.
- А щоб не втiк! - одказав
хтось.
- Та кий йото бiс думав тi
ка
-
ти... I довго вони так дер
жа
ти
-
муть?
- Та хто його зна... Кажуть би
то, що три днi...
- Погано! хоч би сюди горiлки,
то воно б якось веселi
ше.
- А сирiвцю з дохлими пацюка
-
ми не хоч?
- Пий сам, коли подобається!
Да
лi Мак
сим уже ору
ду
вав бесi
-
дою: точив баляси та балян
-
драси; роз
ка
зу
вав про свої сiль
-
ськi походи; смiшив усiх i рего
-
тався сам... Товариський чоловiк
- нiчого казати! Уно
чi тiльки су
-
мно чогось йому зробило
ся, як
став викрикувати часовий: “Слу
-
шай!”.
Через три днi їх справдi випу
-
щено i дозволено пiти по
про
ща
-
тись з родиною, що поназ'їж
-
джа
лась до прийо
му, як на яр
-
марок... Плач, голосiння - мов
ме
р
твих ви
ряджають до гробу.
Там стара мати зали
вається гiр
-
кими сльозами, обнiмаючи бри
-
ту голову синову; тут молода
моло
ди
ця з дитиною на руках
голосить на весь майдан, однiєю
рукою схопивши за шию моло
-
дого чоловiка; а ось сестра з бра
-
том розмовляє, сльозами доли
-
ваючи горе... От i старi дiди по
-
схиляли голови; от брати роз
-
мовляють, понурившись... А там
знову батьки, матерi... Мiж ними
й Мотря, як з хреста знята; а
коло неї сини - Василь та Они
сь
-
ко... Ходять вони втрьох од воза
до воза, розпитують некрут, чи
не бачили де Максима? Нi, не ба
-
чили... Ви
йшли з некрутської
разом, а де вiн дiвся, нiхто не
знає... А Максим, як тiльки випу
-
стили з не
крут
ської, зараз потяг
з москалями до шинку... Другi
про
ща
лися з родом, а вiн водить
за собою юрбу москалiв - i по
-
братався вже! та здоровкається
з скляним богом... Так Мотря й
поїхала з синами, не бачившись
з Максимом...
Незабаром некрут погнали ку
-
дись да
леко-далеко... Лю
ди зно
-
ву поназ'їздились прощатися,
мо
же, вже во
стан
нє з своїми
бiдолашними синами, чоловiка
-
ми, брата
ми... То не глибока рiч
-
ка клекоче, про
рвавши греб
лю,
то гудуть селя
ни, проща
ючись з
не
крутами... То не ховають
мерт
вих, то люди тужать за жи
-
вими родича
ми... I Мотря мiж
ними... Згорбилась, скри
вилась,
за
плакана, стоїть вона, опустив
-
ш
и на груди голову, а коло неї
Ва
силь з Ониськом - i Мак
сим...
Видно, материн жаль уразив i
його безжурне серце: стоїть вiн
бiля матерi, похнюпившись... Аж
ось затуркотiв барабан; москалi
ско
мандували в лаву строїтись.
Пiднялась шатанина... Скрiзь за
-
тужили, заго
лосили... Стали про
-
щатися.
Максим пiдступив до матерi...
- Прощайте, мамо!.. не згаду
й
-
те лихом...
- Прощай, сину!.. прощай, моя
дитино!.. Ша... шануй... се
бе...
Мотря обхопила його шию
обома рука
ми та так i пови
сла,
за сльозами свiта не бачачи...
- Та годi вам, мамо!.. Не журi
-
ться: я не пропаду. - Вiн ви
сво
-
бодився з закляклих рук старої
матерi, - давай прощат
ись з бра
-
та
ми.
От уже построїли некрут в
лави: один за одним, один за од
-
ним. Знову затур
ко
тiв барабан;
старшi ско
ман
ду
вали...
- Прощавайте!..
- Оставайтесь здоровi!..
- Хай вам бог помагає!..
- Щасливо!..
- Прощайте, мамо!.. - казав Мак
-
сим, про
ходячи повз ма
тiр.
- Постой, сину!..
Мотря пiдскочила, сунула Ма
-
к
симовi в руку грошей...
- Спасибi, мамо!.. - сказав Мак
-
сим i гро
шi на ходу захо
вав у ки
-
шеню. - Про
ща
й
те... подякуйте
батьковi, що в мо
скалi вiд
дав!..
- Ша... нуй... ся... про... щай... си...
Мотря не договорила. Та й Ма
-
ксим не чув: вiн був уже далеко...
Вернулися селяни додому. Ве
-
рнулася й Мотря з си
нами, за
-
плакана, убита горем... Iван хо
-
див по хатi хму
рий, як осiння те
-
м
на нiч. Вiн нi на одного сина не
глянув, не обiзвався. А як вони
пiшли з хати, тодi до Мотрi:
- Ну що... пiшов?
- Провела... - каже Мотря, за
ли
-
ваючись сльозами.
- Що ж вiн?
- Нiчого...
- А оддала?
- Оддала...
- Що ж?..
- Казав: подякуйте батьковi,
що в мос
ка
лi оддав!..
- Нехай вiн дякує своєму дур
-
ному розу
мовi, - сказав Iван
та й
замовк...
Не стало Максима, затихла
буча та ла
йка у Iвановiй ха
тi, не
чуть нiякої и шкоди в Пiсках. Не
стало ватажка, - това
риство не
-
мов розкотилось по свiту. Хоч
воно тут же таки й було, тiльки
пiшло iн
шим шляхом, зажило
другим життям. Од
нi повмира
-
ли; другi поженились, хазяїна
ми
стали, дiтей годують...
Iван востаннє згадував Макси
-
ма в той день, як Мотря з про
-
водiв вернулася. З то
го часу сам
нiколи й не згадає й сер
диться,
було, як хто другий нагадує.
- У мене немає третього сина -
i не було нiколи! - казав вiн. Та
вже пiсля того за цiлий день або
вечiр нi до кого й словом не об
-
зивався. Думки, видно, не одже
-
неш вiд себе!
Одна Мотря щонедiлi, щосвята
ходила до церкви та подавала як
не шага, то копiйку на часточку
за здоров'я Максима. Одда
в
ши
свою вбогу лепту, падала Мотря
перед пречистою на колiна й мо
-
лила її ти
хим-гарячим словом,
щоб вона берегла її дитину од
лихої години, щоб направи
ла
його на добрий розум.
Брати трохи посумували за
Ма
ксимом, а далi й забу
ли.
Життя пiшло собi тихою хо
-
дою, прино
сячи то одраду, то ту
-
гу, та все стираючи спомин про
Максима.
А вiн - хоч би обiзвався коли,
хоч би звiстку прислав... Де вiн?
як вiн? Нiхто нi
чого не знав, не
чув...
А тут пiшли в Iвановiй хатi
кло
поти за клопотами. Там Ва
-
силя одружили й одрiз
нили; тут
Мотря перестави
лась... Iван, по
-
бачивши, що й йому, мабуть, не
-
забаром за Мотрею, одружив
Ониська; подiлив синiв, зоста
-
вивши свою хату та двi десяти
-
ни но
ля - москалевi, коли од
-
клик
неться... Шви
д
ко пiсля того
Iван i сам полiг. Онись
ко осе
лив
-
ся у батькi
вськiй хатi доглядати
мо
скалевої худоби.
I стала та худоба кiсткою в
горлi як в одного брата, так i в
другого. Пiднялася з-за неї спiр
-
ка та ворожнеча мiж братами.
Менший правив худобою, як ха
-
зяїн, заби
рав усю користь собi; а
старший, дума
ю
чи, що москаля
вже на свiтi немає, за
гри
зався з
братом.
- Хiба вiн менi брат? - каже, бу
-
ло, Ва
силь. - Який вiн брат менi?!
Захопив у свої лабети все добро
та й брат! Мо
ска
ля вже й кiсточ
-
ки досi немає... Чому ж вiн не
подi
ляв добра?.. Ти менi десяти
-
ну поля дай та пiвхати... Або -
менi твоєї хати не треба: у мене
своя хата є... Оддай менi землю -
хай тобi хата... Або сплати мою
половину... А то все сам... Собака
вiн, а не брат!
Онисько собi не дякує Васи
-
левi. Не раз i за чуби брали
ся.
Якби люди не розлили, то, може
б, обидва без голови осталися -
на батькiвськiм добрi. Стали
вони тяжким
и во
рогами. Кожен
кожно
му робив пе
решкоди, ко
-
жен ко
ж
ного судив мiж людьми.
А люди позвикали вже до такої
братньої ворожнечi, хiба вже
дуже зчеп
ляться, тодi тiльки ро
-
зводили.
Ворогували отак дома, ворогу
-
вали, та хтось пораїв су
дитися.
Поїхав Василь до секретаря Чи
-
жика, повiз три мi
шки пше
ницi
й десять рублiв грошей. Завiв
тяга
нину. По
їхав i Онисько до
Чижика, повiз i собi три мiшки
боро
шна та й грошей не менше...
Давай судитися. Тя
га
лись вони,
тя
гались, вимотували з їх гро
-
шенята, ви
мотували. Дiйшло до
того, що як Василь збiднiв, так i
Онисько зни
щiв, а тiльки й того,
що дiзналися: Максим живий i
вже старшим якимсь над мо
ска
-
лями. Тодi бра
ти пе
ре
ста
ли во
-
рогувати, помири
лися. Василь
за
спокоївся своєю ху
добою, а
Онисько жив безпечно в моска
-
левiй хатi й воло
дiв його зе
м
-
лею.
XII
У МОСКАЛЯХ
Погнали некрут з рiдного
краю аж у Московщину. Гнали їх
цiлою юрбою. I який же неве
се
-
лий здався їм той довгий
перегiн! Щоб хоч трохи скорота
-
ти час, во
ни то казки казали, то
рiзнi пригоди з життя пригаду
-
ва
ли, то про давнi бої пере
ка
зу
-
ва
ли, сподiваючись незабаром
собi стрiтись у чистому пблi з
ворожою си
лою... Максимовi
спали на думку дiдовi при
-
повiстi; вiн подiлявся ними з то
-
ва
риством, а в самого аж душа
закипала...
“Ой, та й знатимуть же мене
вражi во
ро
ги!” - думав вiн сам со
-
бi, качаючись уно
чi на долiвцi
ко
ло своїх товаришiв, ко
трi, ви
-
морившись, мертвим сном спа
-
ли. I виплiтали його думки в те
-
мнiй темрявi страшну картину
сiчi... Гук, крик, бiй; дим застилає
все поле, аж очi рiже; огонь, як з
пекла, то з того, то з другого бо
-
ку; бряж
чать шаблi; гуркають
га
р
мати; палять га
кiвницi; бряз
-
кають списи; тупотять конi... Та
-
тарва мчиться, як скажена...
“Ага? вражi татарю-ги! “ - кри
-
чить вiн услiд їм i пуска
є
ться на
-
вздогiн своїм баским би
стро
но
-
гим вороньком... Ша
бля за
бли
-
щала - голова тата
рська по
ко
-
тилася; кiнь на
стоптав копитом
- голова лусну
ла, як стиглий ка
-
вун... У Максима аж дух у гру
дях
сперло... - Господи! коли б швид
-
ше!..
На ранок уставши, знову їх
гнали. I зно
ву вони йшли, то пi
-
сень спiваючи, то за
дивляючись
на невiдомi мiста, ко
трi при
-
ходилось переходити. Багато во
-
ни тих мiст уже поминули, а ще
бiльше, кажуть, на
передi зоста
-
лося!
Довго вони йшли все своїм
краєм, мiж своїм людом, вже їм
аж обридло.
- Чи далеко ще та Московщи
-
на? - пита
ли вони один од
ного...
- Та ще пiдтопчем ноги, - одка
-
зували другi, догадую
чись: не
бли
зько, мов!
Поминувши свої степи, з не
ве
-
личкими хуторами, що, як квiт
-
ни
чки, весело кида
лись в вiчi,
свої великi села, з кривими
улицями, з бiлими хаточками, з
виш
неви
ми са
до
ч
ками, свої го
-
ро
ди, схожi на села, увiйшли во
-
ни в лi
сний край. Перед ними й
за ни
ми стояли страшнi бори со
-
с
ни, ялини та осичини. Iшли во
-
ни день, iшли другий... лiс та й
лiс!
- Оце й Московщина починає
-
ться, - ска
зав хтось.
- Оце?!. Та й невесела ж яка
вона!.. все лiси та бори, ку
ди
оком не скинь... тiльки небо
крiзь верховину мрiє...
Сумно стало Максимовi серед
лiсу; жаль йому стало своїх сте
-
пiв безкраїх, свого неба високо
-
го: тут за лiсом бу
ло тiс
но, душ
-
но, а небо здавалося низьким,
по
хмурим. I справдi воно було
ни
зьке й по
хмуре: йшлося вже
до осенi, - темнi хмари, аж чор
-
нуватi, снували по небу; перепа
-
дал
и частi дощi.
Пройшли вони верстов з п'ят
-
десят чи шiстдесят лi
сом - нi ха
-
тинки, нi люди
н
ки!..
- Де ж тут хутори, села, горо
-
ди? Хiба тут i людей не
має?.. -
то
лкуються самi мiж собою.
- Та тут либонь один тiльки
го
род Мо
сква й є, та й той аж на
самому краї Мо
ско
вщини, - од
-
ка
зав хтось.
Усi похмурiли, зажурилися:
йшли мовч
ки, повiсивши голо
-
ви.
Пройшли ще верстов з десять
або й бiльше; вийшли на узлiс
-
ся... З-пiд тесової стрiхи якоїсь
чорної будiвлi пока
за
в
ся ди
-
мок... Очi напрямились на його.
- Що то? кузнi? - пита Максим.
- Село, - одказав йому старший
моска
ль,
що вiв їх.
- То це кузнi у царинi?
- Не, то - избы.
- Що то за iзби?
- Хаты, по-твоєму, хахол!
Максим зареготався.
Увiйшли в село, або краще - в
одну до
вжелезну вули
цю, котра
й була цiле се
ло. Аж дивно! Од
-
ним одна вули
ця, парка
нами од
-
городжена з одного й з другого
боку; а на вулицю виглядали без
вiкон ха
ти - чорнi, як комори, за
-
ку
ренi димом... Де-де забо
-
вванiли й люди - в личаках, у
довго
по
лих балахонах, з борода
-
ми...
От розвели їх по кватирях.
Максим аж спльовував... Та
р
ка
-
ни, прусаки, стоноги снували
скрiзь по стiнах, та було їх i в
стравi, i в квасi. У хатi - не ви
ме
-
тено, смiт
ник по колi
на, несло
од його чимсь смер
дючим; пiд
сволоком ла
ви, де на його сто
-
ронi зайвi горшки ховають, тут
були замiсть лi
жка... Свiтили в
хатi не смаль
цем або олiєю, а
якимись тонкими лучи
нами...
Дим з печi валив прямо на хату, -
бо хата без димаря, - давив у
горлi, рiзав очi... Максим не полiз
на “палатi”; страшно йому було
приляг
ти i в тiй багнюцi, що на
долiвцi. Вiн за цiлу нiч не приля
-
г
ав: з хати ходив надвiр, зна
-
двору - в хату; смоктав лю
льку
(бо хазяїн про
хав, щоб не курив
у хатi)...
Ранком знову погнали їх далi.
Чим далi йшли, тим не краще,
а гiрше. Поминали вони ще та
-
ких же сiл, може, з десяток; ми
-
нули й город один... Церков
бiлiло аж шiсть, чи сiм, а то все
чорнiло сi
ро-чор
ним цвiтом... За
городом тiльки якась фабрика
мурiл
а, бо до цегли не так дим
приставав, а може, була ще не
да
-
в
но вимурована... Засумували
на
шi некрути
ки! А до того ще
попiдбивалися так, що молили
бога, коли б уже швидше доста
-
ви
тись на мiсце, - хай воно вде
-
сятеро буде гiрше того, що бачи
-
ли, аби спочити. Iшли вже два
тижнi й два днi...
Аж ось, пройшовши ще днiв з
п'ять, сказано їм, що вже неда
-
леко те мiсце, ку
ди їх гнали. Лiси
щодалi все рiд
шали та рiдшали;
почалося нив'я - не нив'я, а так
поле з пень
ка
ми (видно, не дуже
давно й там лiс був); а зда
лека
заманячило їм щось високе - то
там, то там... Пiдi
йшли ближче,
побачили верховини церков - iз
золотими баня
ми, i з бла
кит
-
ними, а най
частiше - по зе
ле
но
-
му полю зо
лотi зi
ро
чки... Ще
тро
хи - вiтер доносив до них за
-
води дзвонiв, гвалт, крик... Се
-
рце в кожного радiсно забилося.
Ось-ось таки спочинуть!
Велике мiсто з своїми цер
-
квами висо
кими, з своїми пала
-
цами довгими та ши
рокими, з
кам'яними крамниця
ми розки
-
нулось на невеличкiм згiрку.
Вни
зу, посе
ред го
ро
да, текла
рiчка - широка й глибо
ка; багато
по нiй сну
вало барок, плотiв, па
-
роходiв; коло рiчки й на вулицях
- гар
мидер, крик, тiснота, як на
ярмарку...
Багатство мiське некрутiв зди
-
вувало. Там - цiла вули
ця ка
м'я
-
них крамниць, де видимо-неви
-
димо понапихано вся
кого краму.
У крамницях за прилав
ками
сидiли бородатi кацапи-купцi й
закликали про
хожих, ра
зом ви
-
крикуючи, якi у них това
ри. От -
базари з уся
кими наїд
ками, на
-
пи
тк
ами. “От би це в Пiски пере
-
нести!” - не вте
рпiв Ма
к
сим... А
це - величезнi хо
роми з такими
вiкнами, що всього тебе з нiг до
голови видно, як у дзеркалi... Ву
-
лицi широкi, рiвнi, ка
ме
нем
убитi.
“Бач, бiсовi кацапи! - подумав
Максим, - якi в себе горо
ди по
за
-
водили, а села бiльше на заго
ро
-
ди схожi, нiж на людське жи
т
-
во?! Все, що було на селах най
-
кращо
го, мабуть, постягали
сюди...”
Привели їх до кам'яницi дов
-
гої-довгої, облупаної, чор
ної. По
-
строїли в лаву перед кам'яни
-
цею. А з неї пови
хо
дило пан
-
ства-панства - i в палєтах i без
па
лєтiв... Ходи
ло те панство по
-
мiж їх рядами, обдивля
ло
ся...
- Ай да маладец какой! - про
мо
-
вив один
до Максима.
- Собi такий удався! - одрубав
Максим. Усi зареготалися. Панок
грiзно глянув на Максима - i пi
-
шов далi.
- В казармы! - хтось гукнув
спе
-
реду.
Повели їх у казарми.
Хати були великi, просторi,
тiльки тем
нi та чорнi; по стiнах
цвiла плiснявка; па
тьоки збiгали
додолу. Посеред хат стоя
ли дов
-
гi столи у три ряди: то нари для
спання. На долiвцi - смiття по
бо
ки. У хатi стояв мов чад; смер
-
дi
ло, як з помийницi.
- Тут, видно, чорти жили, а не
лю
ди! - промовив Мак
сим, увiй
-
шовши.
Усi сумували, журилися, по
-
вкладав
шись спати на дов
гих
столах. Од натоми нi рук, нi нiг
не чули, а спати довго не спа
ли...
Усе їм здавалося, що це вони в
тюрмi, в неволi... Що, якби поба
-
чили родичi, де вони кочують?
Мабуть би, одцуралися на
вiки...
Були такi, що плакали, згадавши
про домiвку... Нелегко було й
Ма
ксимовi; оже вiн не плакав, а
насмiхався над усiм... i над ка
-
цапами, i над своїми, i над со
-
бою. Є такi люди, що найважчу
тугу виливають смiхами, жарта
-
ми. Про
них завжди ка
жуть, що
вони нiколи горя не знають; зо
-
вуть їх за те щасливи
ми. Отаким
щасли
вим i Максим удався.
Ранком вивели їх з казарми на
двiр; розставили ла
вами: вищий
з вищим, ниж
чий з нижчим. Зно
-
ву їх обди
влялися, роз
ставляли,
переставляли, як було треба, на
-
ка
зую
чи, щоб не забували, хто
бiля ко
го стоїть. Попоряд
ку
ва
-
вши, одпустили їх передихнути,
бо завтра вже на учення.
Замiсть передишки, некрути
одпроха
лися в старших москалiв
гброд подивити
ся. Тi одпустили.
Проблукали на
шi но
вобранцi
цiлiсiнький день по городу; на
-
бро
дилися й надивилися до уто
-
ми, так що, вернувшись, зараз
же поляг
али спати та й поснули,
як побитi. Новi дива, котрi во
ни
ба
чили в гбродi, прогнали вчо
-
раш
ню думку про до
мiвку.
Тiльки що стало на свiт бла
-
гословити
ся, затуркотiв ба
ра
-
бан. Пiднялась шата
нина. Кожен
схоплювався з по
сте
лi; на
шви
-
дку вмивався, натягав одежину
й ви
ходив на ши
роке дворище,
зараз же за ка
зармою. На “пла
-
цу” розставил
и їх неве
личкими
купками, приставили до кож
ної
по старшому, та й давай учити:
як ходити, стояти, як руки дер
-
жати, коли й що каза
ти. Неслух
-
няних били, а все-таки вчили:
учили, щоб бити, били, щоб учи
-
ти. Так день у день, день у день...
“I нащо це воно, кому вона зда
-
ла
ся оця му
штра?.. для чого?..” -
думали вони, вертаю
чись з
учення. Здавалось воно їм гiрше
ка
торжної робот
и.
Оже Максимовi було все це за
iграшку. Скоро вiн ви
вчився до
-
бре “носки” витягу
вати, марши
-
рувати, стри
ба
ти, по-мо
ско
в
сь
-
ки викрикувати... Так мов ста
-
рий мос
каль! Старi москалi ди
-
вувалися його дотепностi та ви
-
хвалювали перед молод
ши
ми -
неуками.
Трохи згодом нап'яли на його
мундир, муницiю - ра
нець, кас
-
ку, притупею, - дали шинелю i
ру
ж
жину. Яу убра
вся Максим -
москаль москалем. Рiдна б мати
не пiзнал
а! Меткий, поворотний
- на всi боки мо
скаль!
Вранцi-рано пiде на учення;
прому
штрують їх - геть уже со
-
не
чко пiдоб'єть
ся. Ведуть снiда
-
ти кашi з салом, а то
го са
ла - i
ду
ху нема. Перепочинуть трохи,
зно
ву на збiр: обiдати. Пообiда
-
ють. Сонце вже повернуло з по
-
лу
дня. Ба
ра
бан турко
че - знову
на учення. Муштру
ють
ся вже аж
до пiз
нього вечора...
Минають мiсяцi, рiк... Одно та
й одно!
“А бий тебе сила божа! - думає
Максим. - Хоч би вже по
вели ку
-
ди-iнде... або ворог де вириска
-
вся!.. А то – му
штра та й му
ш
тра!
Та хоч би рiзна, а то: яка сьогод
-
нi, та
ка i завтра, й позавтрому...
Витягай но
гу, кричи: “раз!..
два!..” Скидай ружжо на плече;
скидай з плеча; приці
няйся ра
-
зiв сто на день... а хоч би тобi раз
сказали ви
стрелити!.. Я думав:
що в тих москалях? аж воно од
-
на тобi му
штра... на ученнi, й на
смотру, й на парадi пiд це
р
-
квою... Уже так за
твердив, - як
свої п'ять пальцiв... Нi, му
штруй
-
ся! Дове
де
ться од нудьги пропа
-
сти...”
От i давай Максим свою нудь
-
гу розго
нити: став горi
лку, як
воду, дудлити... Москалi пiдхва
-
лю
вали його за те, що “чи
сто”
п'є; iнодi й у шинок водили, бо в
самого Макси
ма не було й шеля
-
га за душею... Тi грошi, що мати
пере
дала, давно пропив...
Раз побився Максим на вза
-
клад, що вип'є кварту й не бу
де
п'я
ний. Заклад на п'ять кар
бо
-
ванцiв. Товаришi рознял
и ру
ки.
Дали кварту горiлки. Максим як
при
ложив до гу
бiв - тiльки на
три ковтки й стало. I хоч би
скри
вив
ся, поморщився! Тiльки
мов очi заблищали та пове
-
селiшав тро
хи. Супротивник
вийняв п'ять карбо
ванцiв, дає
йому.
- На бiса менi грошi? - крикнув
Максим. - Катай, братця, на всi!..
Пропили тi п'ять карбованцiв,
попили
ся п'янi, як земля - наси
-
лу рачки до казар
ми поприлази
-
ли. А тут, як на те, бу
ла вночi
перевiрка. Недолiчилися щось
п'я
ти чи що. Ви
хо
дять ранком
на двiр, - аж вони рачкують по
дво
рищу. За
бра
ли їх, позапи
ра
-
ли в темну. Сумують вони. - Не
сумуйте, братця! - утiшав Мак
-
сим. - Сiм бiд, один одвiт! Я вас
визво
лю.
- Як же ти нас визволиш?
- А так: кажiть, що я напоїв.
- Ну то що?
- Ну, то й нiчого. Там уже моє
дiло... Ко
ли це - кличуть їх до ро
-
тного. Ротний так i накинувся
на них звiром. Стоять москалi та
одно твердять: “винуватi!”, “ви
-
нуватi!”.
А Максим стояв-стояв, слухав-
слухав та й виступив упе
ред.
Його ротний уподобав за його
моторнiсть.
- Я, - каже вiн, - усьому виною,
ва
ше б-родiє! Я їх напоїв. От уже
скiльки тут, а не зiбрався по
дя
-
кувати їм за науку. А це, вибрав
нiчку та й то негаразд. Бийте ме
-
не, ваше б-ро
дiє, скiльки хочете:
я всьому виною... Не нака
зуй
те
тi
льки моїх това
ришiв, учителiв!
Це ротному сподобалось.
Пом'якшав зразу; ще пополаяв
,
по
батькував трохи та й прогнав:
“Не сметь мне дру
гой раз... за
се
-
ку!”
Вийшли од ротного, смiються;
дякують Максимовi, що, коли б
не вiн, дуже б соло
но прийшло
-
ся...
Пiсля того Максим став душею
моска
лiв. Моторний, смi
ли
вий,
вiн скрiзь давав усьому при
вiд;
оступався за товар
ишiв, ко
ли тi
де на гулянках заводили спiрку;
говi
ркий, вiн завжди вибрiху
-
вався перед начальством, як де
попа
да
лось то
вари
ство... Бувши
на всьому казенному, не маючи
великої недостачi в одежi, - вiн
не жалував ні
чо
го свого.
Лучалося що-небудь роздо
бу
-
ти, все те йшло на гурт, на то
ва
-
риськi пропої...
Товаришi душi в йому не чули.
Коли лучалося йому яке лихо,
вони завжди гур
том його виру
-
чали. Чи одбi
жить, бу
ва, люльку
в спiрцi, а грошей на нову катма,
- вони скла
да
лися по шагу там,
чи по ко
пiй
цi - i купували; чи по
-
рвалося що з оде
жi, при бiйцi, до
останку, - вони йо
му вислужену
й залежану в якого бережли
вого
брали й давали... Повага й ша
но
-
ба Максимовi!
Привик Максим до такого
життя. “Нi, - думав вiн, - Мо
сков
-
щи
на далеко краща, нiж рiдна
сто
ро
на! Що там? степ та й степ,
плуги та борони, та вiтер по сте
-
пу; а люди - кожен сам собi... А
тут - чого душа заба
жа
ла - все є;
а товаришi - брати рiднi: за
ними, як у бога за дверима: i по
-
можуть, i виручать... з ними кра
-
ще, нiж з батьком та матiр'ю!”
Максим, як там кажуть, i го
ре
-
нько по
котив! Одно тi
льки його
мучило, одно зда
валося гiрше
пе
ченої редь
ки, станови
лося ру
-
ба у горлi. Це - життя у казармi
во
нючiй та вонюча їжа. Хлiб той
- чорнiший землi, з остюками та
ще до того як згадає Максим,
гля
дячи на його, що вiн у ша
-
плик
у ногами мiшаний, то аж за
-
нудить... Ка
пу
ста - до носа не
при
водь; каша - з ро
та ве
рне...
- За все, за все у вас добре, -
хва
литься раз Максим ка
цапам-
товаришам, - одно скве
рно: їсти
нiчого!
- Пiдожди! - одказують, - дiж
-
де
мо недi
лi, будемо прохат
ись
на прокорм
леніє. Коли б тiльки
нам хвiдхвебеля за
добрити, а то
б усе було гаразд!
- Куди на прокормлєнiе? - пита
Мак
сим.
- Да по миру прайтись. Авось
отьпцется добрый чела
ек... даст
свои заплаты - сол
датские дыры
заплатать!
Максимовi стало нiяково. Од
-
наче вiн на те нiчого не од
казав.
Дiждали недiлi. Тiльки що по
-
чало на свiт благослови
тися, -
прибiгають това
ри
шi.
- Брат! а, брат! - будять.
- Ну?
- Вставай, найдем к ротному.
- Чого?
- Как чаво? разве забыл?
Максим устав. За ним проки
-
нулись де
якi другi; поча
лась з
товариством розмо
ва.
- Ну, что фельдфебель? - пита
один.
- Собака!
- Как?
- Да так... двадцать пять са
-
драл! Зверь, брат, настоя
щий
зверь! Говорит: кали да
дите,
братцы, чет
верт
ную, ска
жу рот
-
но
му; а не дадите, - не смей и
рта ра
зи
нуть!..
- Стараво, брат, варабья на мя
-
кине не изловишь! Он, братцы,
знает досканальна всю ефгу ме
-
ханику, - виясняв один з нар, по
-
смоктуючи люльку i спльовую
-
чи на стелю.
- Да ведь пайми те, Митрич:
так ведь безбожно драть! Это
ведь с сваво брата, а не с чужова!
- Поди... Станет он разбирать:
где свой, где чужой... Ему - дай!
- Ну, и не зверь ли?.. Зверь и
есть.
Отак розмовляли москалi, по
-
ки Мак
сим умився, убра
в
ся.
Пiшли вони втрьох до фельдфе
-
беля. Той зараз же повiв їх до
ротного.
- Ну, што, Федосеич? - пита ро
-
тний. - Все благополу
чно?
- Всё, ваше б-родие. Только ад
-
но худо...
- Што?
- Ребятам, ваше б-родие, худо...
- Чем?
- Есть нечево, ваше б-родие.
Про
сятся на прокормле
ние.
- Куда?.. зачем? - скрикнув рот
-
ний. - Я им дам у про
кор
мле
ние!
- Есть нечево, ваше б-родие, -
од
но йо
му фельдфе
бель. - Гава
-
рят: памрём с го
лоду...
- Што ты врёшь, старый хрен?..
Как есть нечево? Вер
но, уж
успел содрать?..
- Никак нет-с, ваше б-родие!
Га
варят: четвёртая часть за по
-
зво
ление!
Ротний замовк; крутнув уса.
- Кто идёт? - спитав, помовча
-
вши тро
хи.
- Да вот: Иванов, Евпраксеев
да хахол Максим. Поди сю
да, ре
-
бята! - гукнув вiн крiзь дверi в
сi
ни.
Реб'ята увiйшли в хату, стали,
витягли
ся в струночку - як ве
-
рстви на шляху. Рот
ний зараз до
Максима (любив-та
ки “хох
ли
-
ка”):
- Што, брат Максим, - худа
жить?
- Худо, ваше благородiє: їсти
нiчого!..
- На прокормление хотите?
- Точно так, ваше б-родие, - за
-
белько
та
ли усi в один го
лос.
- Разве пазволить, Федосеич? -
питає ро
тний, скоса по
глядаючи
на фельдфебе
ля. - Пазволить ле
-
гко... Ну, а как по
падё
тесь?
- Никак нет, ваше б-родие, -
знову за
бе
ль
котали ра
зом мо
с
-
ка
лi.
Ротний подумав ще.
- Ну, позволяю.. Только смот
-
ри
те: по
падётесь - за
се
ку! Слы
-
шь?..
- Слушаем, ваше б-родие!
- Ну, с богом, братцы... марш!
- Благодарим покорно, ваше б-
родие! - ви
крикнули мо
ска
лi на
прощання й вий
шли за дверi.
Скоро вся рота заворушилася.
Оступи
ли кругом заробi
тчан;
ро
з
питують, куди тi йдуть; однi
раять - в одно мiсце, другi - в
друге. Гудуть, мов бджоли в ули
-
ку... А заробiтчани радi такi! Ду
-
мка: хоч тиждень усмак пожи
-
вляться: попо
ї
дять м'яса, а не
гни
лу капусту та хлiб з остюка
-
ми; побудуть на волi, а не в ка
-
зармi вонючiй.
- Не худо бы, братцы, - каже
хтось, - пойти по купцам с об
ра
з
-
ками!
- А што?.. Право, братцы, не ху
-
до! - про
мовили заробi
т
чани.
Побалакали отак, порадились,
зiбра
лись, пiшли. Надвеч
iр з пiв
-
сотнi рублiв несуть! Рота радiє,
юртується... Присудил
и зараз вi
-
д
дати двадцять п'ять Федосєїчу,
а останнi 'ддали до схову ста
ро
-
му унте
ровi.
Швидко заробiтчани знову
пiшли, а ро
та, сподiваю
чись на
до
бру поживу, загу
ляла. У кого
зосталася копiйка про чор
ний
день, - той i ту витрушував. Зло
-
жил
ись гу
ртом; ку
пили горiлки;
набражи
лись, як квачi; спiвають,
лаються, згаду
ють тогорiчнi
при
-
годи, свої заробiтки, ут
рати... Го
-
рi
лка порозв'язувала язики. Той
журиться вголос за своїми: як
там жiнка, дiти? Той розказує
про зрадливу дiвчину, як вiн їй
па
цьорки обiрвав; той хвали
ть
-
ся коханням своєї... Кожен - сво
їм!
Сонце вже спускалося, як вий
-
шли за
робiтчани з го
рода в чи
-
сте поле. Пройшли верстов з
п'ять... Перед ними сосновий бiр
стояв як чорна стiна; за ними мi
-
сто гвал
тувало, - невгавучий
крик та гомiн доно
сився до них...
Заробiтчани все йшли та йшли...
уже й захiд сонця став жовтiти
та блiднiти: нiч насовувала на
землю; яснi зорi ви
блискували в
темному небi; мороз дужчав; до
-
рога рипiла пiд ступнями... За
-
робiтчани йшли мовчки. Не до
-
ходячи до лiсу, почули вони
жалi
бний скрип полоз
кiв об
мер
злу дорогу, важку ступню
кiнсь
ку i цмокання лю
дського
голо
су; незаба
ром показалися й
сани, повно наванта
женi. Зверху
сидiв здоровенний чоловiк, у бо
-
родi, зо
дягнений по купецько
-
му!
- Стой! - крикнув один з мо
с
-
калiв - Iва
нов, перебiгши шлях, i
вхопив коня за удила. Кiнь став.
У Максима мороз побiг поза
спиною... “Що ж це воно бу
де?” -
думав вiн, та й одi
йшов убiк по
-
дивитися. Другий москаль, Єв
-
праксєєв, пiдступив до купця.
- Здорово, купец! А что, брат,
за товар везёшь?
- А ты - што? Што ты, что я те
-
бе стану ответ давать? Поди
про
чь!.. - Та й устав з саней.
- Глаза имеешь, сам видишь! -
одказав Євпраксеев.
- Да вижу, что - салдат... Но че
-
во тебе ну
жна?
- А вот чево, купец, вот ты то
-
вар ве
зёшь; а у тебя ево и без
еф
таво многа...
- Ну-у?..
- Да ты лошадь понукай, а не
меня!.. Так вот видишь ли: у те
-
бя товару многа, а у салдата ни
-
чево... у салдата, сам знаешь - и
душа казенная... Пажертвуй, что
твоя ми
лость, на солдатское жи
-
тье-бытье!
- А ты откелева - такой?
- Да уж откелева - не тебе зна
-
ть... Мы про
сим... Дашь, за твое
здоровье выпьет брат-солдат; а
не дашь, не надо – провали
вай!
- Проваливай? Ишь ты какой
вострый! А ты бы так и ска
зал...
а то, вишь, лошадь астанавлива
-
ет, словно вор ка
кой...
- Да ведь тебя, барада, не ас
-
танави, - обiзвався з-перед коня
Iванов, - ты наше
во брата и слу
-
шать не стане
шь, вот что!
- Дашь, спрашиваю? - приста
-
вав Єв
праксєєв.
- Во-на! - одмовив купець, по
-
казуючи кулака.
- Ну, бог с табой! Пусти ево,
брат, - про
мовив до Iванова Єв
-
пра
ксєєв.
Той пустив коня. Пiдiйшов до
них i Максим та разом i потягли
лiсом. Купець пильно дивився
вслiд їм i щось думав. А це як
скрикне:
- I-iй, ты? слышь?.. как тебя?..
- А што? - питає Євпраксєєв,
по
вернув
шись до купця.
- Возвратись!
- Да чаво? поезжай себе!
- Возвратись, гаварю!
Москалi гуртом вернулися.
- Вот вам, братцы, красне
нь
-
кая... вспо
мяните раба бо
жия
Па
рамонта, - промо
вив купець,
по
даючи до рук десятирубльову
бумажку.
- Спасибо, купец. Не забудем.
Пара
мо
н
та, говоришь?
- Парамонта, братцы! Пара
мо
-
нта!
- Ну, прощай. Счастливаго пу
-
ти!
- Пращайте, братцы. А далече
идете?
- Да на села.
- На побывку?
- На побывку.
- Помоги вам бог!
- Спасибо. Прощай, батюшка!
Розiйшлися. Купець поїхав у
город; москалi пiшли далi шля
-
хом. Максим диву
вався. “Узяв би
ти в нашiй сторонi! -думав вiн. -
Мабуть би, чорта спiк...”
- А добрий, братця, купець, -
обернувся вiн з словом до то
ва
-
ришiв.
- Что, брат!.. Купец, брат, - свой
челаек. Он сам знает ну
жду со
-
лдатскую, - всегда пособит... Вот
- барин, брат! О, то вострый, ше
-
льма! У таво просьбой не во
-
зьмешь: дух разве вишиби... ну,
тогда так!
Отак, розмовляючи мiж со
бою,
йшли заробiтчани бором. Уже до
пiвночi доби
ралося, як во
ни вхо
-
дили в село, та прямо до шинку.
Там ще свiтилося. Чутно було:
п'яними голосами то
ненько бо
-
родачi ви
водили “Лучину
шку”.
Заробiтчани ввiйшли в шинок,
поски
дали з плечей клунки, по
-
сiдали вряд на лавi.
- А дай-ка, хозяин, три касу
-
шки служи
ла
му брату... Ево ко
-
сто
чки разагреть, - про
мовив
Iва
-
нов до шинкаря.
- А пошто я дам?
- Как пошто?
- А по то: деньги есть?
- На што те деньги? Разве ты с
миру не надрал? Не
бось - никаво
в кабаке не бы
ло!..
- Ну, дак што?.. были... спасиба,
заходют добрые лю
ди!
- А то: ани вот и внесли свою
копеечку на солдатскую долю, -
обiзвався Євпрак
сє
єв.
- Как бы не так? Держи кар
-
ман!
- Да уж верна!
- Да, верна... Только вот тепе
рь
народ что-то забало
вался: во
д
ки
мало пьет.
- Ну, не ври!
- Как же? Стану те врать...
- Ну-ну! давай... полна те!
- Да што ты?.. Давай деньги,
вот те и сказ!.. у меня, ви
шь, вод
-
ка не своя - купле
ная.
- А мне-то что за дело, что ку
-
пленая?.. Ты с миру надерёшь...
А солдату где взять? Ты знаешь:
солдат - казённый че
лаек!..
- Филиппыч! а, Филиппыч! -
кричить на шинкаря один з п'я
-
них кацапiв, - дай уж им... право-
дело, дай! Лю
блю со
лдата... Со
-
лдат, брат, казенный челаек... Не
ровен час, за
втра все найдём...
Вон, сказывают, турка-шельма
царя-ба
тюшки не слуша
ет... Дай!
- А ты, что ли, мне заплатишь?
- Будет - заплачу... Дай!
- Как же? С тебя твоих не вы
-
дерешь, а ты ещо и за дру
гих!..
- Да што ты, не веришь на сло
-
во добро
му челаеку? барада ты
казлиная! - крик
нув Євпраксєєв
i сунувся до бороди.
- Да ты барады не трожь! - од
-
казав, од
пихаючи його руку, ши
-
нкар. - Сам бы на
сил, да, небось
сбрили...
- Стал бы я твоим казлиным
ат
родьем свае благо
род
ное ли
-
цо марать!!
- Да ты-то што такое?
- Разве не видишь? мироед ты
одакой! Разве не види
шь, кто я?
- Да видно, што солдат. Ну, а
што?
- Как, ну?.. Ты знаешь, что та
-
кое сол
дат? Солдат за те
бя, ду
-
ра
ка, грудь сваю под неприяте
-
льские пули под
ставляет... кро
-
вь сваю проливает... Вот што со
-
лдат!
Такi слова розжалобили всю
п'яну бе
седу.
- Терёха? а, Терёха! А правду
ведь сол
дат говорит... У-ух ка
-
кую правду... Солдат - это, брат, -
беда! Солдат... это, брат, ка
зё
н
-
ный челаек, слуга царский... Это
не то, что мы с тобой! Он, брат,
сваю грудь под неприятельские
пули под
ставляет, кровь за нас
проливает!
Тєрьоха, як видно, лизнув уже
й геть-то, бо посоловiлим
и очи
-
ма мутно тiльки дивився на сво
-
го товариша, хитаю
чи з бо
ку на
бiк головою, а слова не здужав
ви
мовити.
Другi кацапи й собi пiдняли
голос за москалiв: давай шинка
-
ря лаяти, ганьбува
ти; стра
хали,
що бiльше в його нi чарки горiл
-
ки не вип'ють. Шинкар сто
яв за
стойкою, мов не до його рiч, -
тiльки по
червонiв та знай од
ди
-
мався та гладив ру
кою свою ши
-
року та густу бороду.
- Да што, братцы, на ево сма
-
треть? - крикнув Євпраксє
єв до
п'яниць. - Тащи, кали так, целое
ведро! - Та й кинувся за пере
-
городку до бочки.
- Толька тронь - убью! -зари
-
чав, зцi
пи
в
ши зуби, ши
н
кар i
вхопив здоро
венний обрубок у
руки, замахнувся... П'я
ницi пiд
-
скочили, вихопили з рук обру
-
бок.
- Дак ты ещо на жизнь маю по
-
сягаешь, барада ты ка
зли
ная?! -
закричав Євпрак
сєєв, уплутав
-
ши п'ятiрню в шинкареву бо
-
роду... Шинкар у крик.
- Вали, братцы, ево! вали! Вот
я ему за
дам солдатских тесеков,
чтобы он знал, мираед эдакой,
как вас, братцы, аб
дирать, да с
солдатом абходиться! Вали!
Кацапи разом кинулись. Та и
шинкар, видно, при силi був, бо
тiльки струхнувся, так усi й
одскочили, як грушi. Шинкар
ки
ну
вся на москаля, збив з нiг i
насiв, як шулiка курча.
Жаль пройняв Максима, як вiн
поба
чив, що свого б'ють. Одним
замахом кула
ка повалив вiн
шинкаря на зе
млю, взяв
ши мiж
ноги його голову. Тим часом під
-
скочив другий москаль i давай
почищати тесаком. Ши
нкар не
кричав, не пручався, а тiльки
стогнав. Оддубаси
ли добре, пу
-
стили. Шинкар плакав, лаявся...
- А что, теперь дашь по касу
-
шке? - пи
тає знову москаль.
- Бери... пусть те удавит! -
крiзь сльози промовив ши
нкар i
пiшов собi в другу ха
ту.
П'яницi смiялися. Москалi ви
-
пили по косушцi, заїли хлiбом.
- Ну, теперь нам не время... На
-
да на ра
боту паспе
шать... Праща
-
йте, чесная кам
пания! Пращай и
ты, дядя!.. Не сердись да вперёд
умнее будь! - промовили мос
ка
-
лi до ши
нкаря, поклонилися че
с
-
нiй компанiї i вийшли з хати.
За ними деякi з п'яниць. Одно
-
го мо
скалi завербували з собою -
i потягли на нiч до його, розпи
-
туючи: хто тут на селi багатир i
як хто поводиться з людь
ми.
На ранок чутно: то того, то
другого обi
крадено. Ши
нкар, чу
-
хаючись, i свою при
году розка
-
зував. Покли
ка
ли старосту, ки
-
нулись за москалями... та їх уже
й слiд за
мело! На другому селi
уже спродували те, що добули в
цьо
му.
Прошвендяли заробiтчани
цiлий ти
ждень. Вернулися в го
-
род, несучи з собою чималу силу
грошей. Що слiд, од
дали рот
но
-
му, а на останнi загуляли.
Такi походи хоча спершу й бу
-
дили якийсь сум i острах у душi
Максимовiй не
правдою, крадiж
-
кою, рабу
нком, а не чес
ним за
-
робiтком; оже при такому това
-
риствi, при гульнi та вихвалках
одного перед другим своєю си
-
лою, своєю вдат
нiстю, - стирали
ту чорну думку. Максим швидко
забув про неї. Усе ж таки для
його непосидячої натури це
була робота, з ко
трої одному ви
-
хо
дила користь, другому - шко
-
да... Не те, що нудна що
денна
муштра, котра, як думав Мак
-
сим, нiкого нi зно
бить, нi грiє. I
вiн цiлком оддався тiй ро
ботi. Нi
один случай не обходився без
йо
го. Тут вiн ви
казував свою си
-
лу й свiй ро
зум. Iнодi й геть-то
круто при
йшлося, як
би не вiн!
Зате його рiвнi любили, як то
-
вариша, котрий нiкому не по
-
пустить свого брата в образу;
ста
ршi любили, як добру дiйну
ко
рову; а начальство любило, як
на все здат
ного, мо
торного мо
-
скаля, котрого не встид послати
у ординарцi i на смотру перед
ще вищим начальством пока
-
зати. Незабаром Максима зроби
-
ли унтер-офi
цером.
XIII
МАКСИМ – СТАРШИМ
Що можна лялi, того не можна
мамi. Що можна просто
му мо
с
-
ка
левi, того, борони боже, ста
р
-
шому. Тепер Макси
мовi не мо
ж
-
на вже нi погуляти, як колись, бо
начальс
тво старших частiше ба
-
чить; нi на “про
кормлєнiє” по
-
прохатись, бо старших не пуска
-
ли...
Старшi держали себе геть да
-
леко од простих москалiв, щоб тi
не зазнавалися; докоряли їх за
всякi провини; били, нех
тували.
За те їх простi москалi завжди
не
навидiли. Не жили старшi в
миру й мiж собою: кож
ному ба
-
жалося ви
скочити перед началь
-
ством, показати себе за най
-
кращого. Через це кожен на кож
-
ного кле
пав, наговорював, всяк
пiд
ставляв ногу другому. Не ста
-
ло братерства, не стало това
ри
-
ства - i кожен думав тiльки про
се
бе, норовив тi
льки для себе,
аби самому добре!..
Перевернуло старшинування
й Макси
ма. Спершу вiн був запи
-
шався, почав гор
дувати нижчи
-
ми себе, а найбi
льше - своїми зе
-
мляками; став їх ганяти, а часом
i зуботич
ку давати, щоб по
хню
-
пний “ха
хол” держав рiвнiше го
-
лову; iнодi по руцi або по нозi
тесаком увiрве, що не так руж
-
жом кидає, не так носки витя
-
гає... Учнi терпiли. Хоч у душi й
про
клинали Макси
ма, а проте
слухали - духу його бояли
ся... На
те служба!
Оже нi похвальба старших, нi
покора нижчих не вдовольняли
Максима. Стало йому те старши
-
нування гi
рше полиню... Нi з ким
душi одвести; нi до кого по-бра
-
терськи забалакати; нi на чому
своєї сили показати... А вона так
i прохалася на во
лю... та волi нi в
чому не бу
ло!
Наткнувся якось раз Максим
на гра
матку. Накинувся вiн на
неї, як на свого ворога; при
гор
-
нувся, як до матiнки - по
чав учи
-
тися. Нудно й трудно було
заучу
вати ази та буки. Та що ж
ро
бити? - вчив. Як пройшов усю
аз
буку, - аж пове
селiв: дi
ло пi
-
шло спiрнiше. Вiн бачив, як з
лiтер скла
далися слова, i диву
-
вався ду
же. Почав уже читати. I
тут бiда! Нiгде не запопаде такої
книжки, щоб до душi при
пала.
Пере
читав вiн псалтир, часосло
-
вець, перечи
тав житiє якогось
святого... Раз - уторопав тiльки
через деся
те-п'яте, а вдруге -
такi книжки його не вдовольни
-
ли. Молода ду
ша, гаряче серце,
викоханi на живих грiз
них дi
-
дових переказах про сiчi, про бої,
про чвари, прохали та
кого ж
палкого жи
вого слова про такi
самi бої та чвари, а не чернечого
сми
ре
номудрiя. Максим його не
розумiв i куди з бiльшою охо
тою
слу
хав iнодi побрехеньку якого-
небудь сiдо
усого москаля про
по
ходи з “свiтлiшим кня
зем Су
-
во
ровим” або про давнi мо
ско
в
-
ськi виходеньки! На
докучила
йо
му й грамота, як нiкчемна рiч.
Йому хотi
лося гуляти, битися,
рубатися... Як на те ж: кру
гом бу
-
ло тихо” нiгде нiщо нi ше
рхне.
Що його робити? Волею-не
-
волею при
ходилось мири
тись з
своєю долею, з та
ким нудним
життям. Максим по
мирився, по
-
чав тiльки про одного себе ду
-
мати, за одно
го i для одного
себе дбати. Як гра
мотний, вiн
усiх рi
вних пiдвертав пiд себе -
пер
шим лiчився у начальства. А
з про
стими москаликами недо
-
бре поводився: не тiльки зоби
-
жав їх, як другi, а так же, як i всi
старшi, почав обрi
зувати та об
-
краю
вати тi злиденнi московсь
-
кi достачi, якi давалися... А щоб
чим-небудь хоч трохи одводити
душу, об
за
вiвся якоюсь повiй
-
ницею та й гуляв iнодi з нею...
Iшов 1848 рiк. Заворушились
французи i махнули свого коро
-
ля геть з престолу. За ними пiд
-
нялись нiмцi, iталья
ни... Обхо
-
пив вiльнолюбивий дух чехiв,
цесарцiв з ляха
ми... Загомонiли
пiдданi проти своїх ко
ролiв, це
-
саря... Скрiзь червонiла пожежа
вiльного духу... Поки ж те зарево
було тi
ль
ки здалека видно, -
сiль
кiсь! Аж ось па
л
ає огонь у
сусi
да на самiй границi... не дай,
боже, вi
хоть перекине й на на
шу
сто
рону!.. Що тодi?.. “До зброї! до
зброї!”-за
гукали нашi i забили
тривогу... “До зброї, - боронити
цесаря од його бу
нтiвливих пiд
-
даних”. Це вже нам була не впер
-
вина. Ми вже ходили раз бо
-
ронити турка од його бунтiвли
-
вого холопа - бiлого орапа... Уз
-
бро
їлись нашi й тепер, погнали
полки за долками обо
ро
няти ав
-
стрiяка од венгра, - туши
ти по
-
жежу, котра то там, то там про
-
кидалася по Слав'янщинi...
Пiшов i Максим, повiв свого
звода. Тут йому вперше дове
-
лось побачити сiчову смерть
сво
їми очима... Раз, серед крива
-
вої сiчi, де крик, гам, дим, рiчки
кровi, де те, що йшло вгору,
мiшалося з тим, що хова
лося в
землю, - Максимовi трохи не до
-
ве
лось свою голову зложити...
Напали на їх трьох - цiлих де
-
сять; сiкли, рубали... Вони не по
-
давалися... Коли це, де не вiзь
-
мись, пiдскочило ззаду три сво
-
їх... як рубонуть венгерцiв, то
один тiльки втiк, а дев'ять на
капу
сту посiкли... Подякував Ма
-
к
сим не
знакомим москалям-то
-
варишам, що ви
ручили з види
-
мої смер
тi, та й знову побiг ру
-
батися...
А то - вдруге, вже вiн виручив
трьох москалiв i знамено. День
був палкий-га
рячий, а до того
со
нячного жару пiддава
ли ще й
гармати свого - то з одного, то з
дру
гого боку. Нашi стояли на од
-
нiм згiр
ку, а венгри нав
проти, на
другiм. Палили з гармат, палили
- нiчия не бе
ре! Тодi ска
зали
конницi “батарею взяти...”. То не
ви
хор понiс
ся по долинi, то нашi
улани по
мчалися батарею бра
-
ти. А насупроти їх - мчалися вен
-
герськi улани... Як за
чали ру
-
батися, господи! А з гармат -
одно палять, одно па
лять... аж
земля стогне... Не видер
жала
конниця, нi їх, нi наша, картеч
-
ного гороху, - прибрала му
-
штуки в руки,- та назад... Що
його робити? “Пiхота - в шти
ки!”
Пiхота ки
нулась бi
гом... Картеч
-
ний град брав своє по дорозi, -
оже пiхота добiгла... Узяли нашi
батарею та вже хо
тi
ли на
зад
вертати
ся... Коли - зирк! - гон,
мо
же, зо двоє, вбiк зчепил
ася
купка, рубається... А посеред
купки, видно, зна
мено: то опус
-
кає
ться вниз корогва, то знову
пiднi
ма
ється вгору. Максим сто
-
яв скраю. Як побачив, - та, не до
-
жидаючи
сь приказу, як крикне:
“Звод, за мною!”. По
вiявся звод
за Максимом. Пi
дбiгають збли
-
зька - аж то нашi з вен
грами за
зна
мено рi
занину справляють.
Як кинеться Максим на ворогiв...
Так хiба лев кидаєть
ся на охот
-
ника! Тi бачать - непереливки,-
та врозтiч. А Максим тодi: “Па
-
ли!” Мо
ска
лi приложилися: бух!
бух! бу-бух!.. Один по
точився,
два стовбура стало... Максим
при
цi
лив
ся: бух! - венгерський
офiцер заорав носом - i не скрик
-
нув, i не тiп
нувся... Нi душечки
не остави
ли во
рогiв. Тодi до сво
-
їх. Посеред калюжi свiжої кровi
ле
жало чоловiка з п'ять; а обо
-
рони
ли тiльки трьох та знаменб.
Максим гля
нув на живих - по
-
рубанi, покарбованi; то
дi глянув
на мертвих... i затрусився. Посе
-
ред купи лежав, об'юшений
кров'ю, той самий чорненький
москаль, що оборонив Мак
сима
од смертi, - лежав, тiпався, ще
жи
вий... “Ой, ли
шеч
ко!.. - кри
чав
недобит
ок: - Ой, рятуйте!.. Мот
-
ре!.. Хiв
ре!.. Ой, ря
туйте... Про
-
стiть мене!..” I, захарчавши, спу
-
стив дух...
- Хто то? - питає Максим не
до
-
рубкiв, що один був без уха, дру
-
гий без пальцiв, а в третього з
плеча кров юшила.
- Знаменосец... хохол Хрущов, -
одказав безпалько...
- Ну, пущай ево! Брось, Заха
-
рыч!.. Поне
сем знамя, - ка
же без
-
ухий.
- Понесем...
I всi пiшли.
Повiв i Максим назад свого
звода. Ог
ля
нуться, - аж немає їх
Федосєїча, фельдфебеля. Де вiн?
Там, мабуть, де й другi... Сказали
ротному; той полковни
ковi. Не
можна пiд такий гарячий час
ротi без фельдфебеля бути! Кого
ж йо
го? Хто бiльше зарубав, хто
ки
дався у саме пе
кло?.. А хто ж,
як не Максимi Вiн i зна
мено од
-
боронив. Буть Максимовi фельд
-
фе
бе
лем! Став вiн фельдфебе
-
лем. Незабар
ом йо
му за зна
мено
Георгiя почепили. А тут i вiйна –
ша
баш! Погасили в сусiда вiль
-
нолюбиву пожежу, - тепер i са
-
мим безпечнiше. Годi! Ве
ртайся
додому!
Вернулися.
Бiльше старшинування ще
дужче гнi
ти
ло Максима. Те
пер
уже треба бути кожну годину го
-
то
вим, сподiвати
ся, що ось-ось
кли
кнуть до ротного або й до
самого пол
ковника. Треба
стерегтися, щоб не чутно часом
го
рiлки.
Покинув Максим зовсiм пити;
розплю
вався з своєю дi
вчиною;
став тiльки ще дужче про себе
дбати. Воно й добре. Те
пер зруч
-
нiше глибше п'ятерню запусти
-
ти в мо
сков
ськi достачi: не звод
який там, а цiла рота на руках! З
миру по нитцi - голо
му сорочка.
Максим зарубав собi на умi, що
це мудрiше правило на свiтi, - то
й став по йо
му жи
ти. Нiщо не
проходило мимо його рук, щоб
вiн не одколупн
ув хоч трошки
на свою долю; нiщо не перепус
-
кал
ось через його руки, щоб вiн
не вигадав остачi для себе.
Назбирав вiн i грошей, i
одежi... На
вiщо? Сам не знає, де
його подiти, куди приткнути.
Хоч би сiм'я, - тодi iнша рiч! А то
- сам, як палець. “Сiм'я? - по
ду
-
мав Ма
к
сим: - добре б те
пер дiло
сiм'ю мати: знав би, на кого
працюю, було б кому покину
ти...
Та й душу б можна одвести...”
Часто Максим, загадуючись
над своїм бурлацьким жит
тям,
отак думав. Одно ли
хо: нiяк собi
пари не знайде. Ка
цапки йо
му
не сподобались. Бiлявi, хоч iнодi
й хо
рошi, во
ни завжди здавали
-
ся Максимовi немоторними, не
-
по
во
рот
ними: ляже тобi, як ко
-
лода - нi пригорнути, нi поцiлув
-
ати незугарна! Жалкував вiн те
-
пер за своїми Маруся
ми, Горпи
-
нами, Прiськами, Мелаш
ками -
часом i геть-то чорня
вими та
пал
кими дiвчатами, котрих вiн
змо
лоду так безжалiсно з ума
зводив...
“Проклята сторона! - думав
вiн. - Хоч би швидше ви
рва
тись
до
дому, - щоб хоч па
ру знайти, а
то доведеться тут i по
си
вi
ти!”
На його втiху, пара себе довго
не заста
вила ждати.
На самому краї того самого го
-
рода, де вони жили каза
р
ма
ми,
на великому роз
путтi, куди зав
-
жди звозили гнiй, нечисть, ви
-
кидали всяку падаль, - стояла
одним од
на хатка, як кажуть, на
курячiй нiжцi. Стiни попрогни
-
вали, вивалювалися - поро
хня
си
палася з голих колод; а по
-
веснi текла всяка нечисть - сли
-
зотiла й пiнила; вiкна по
битi, га
-
нчiрками позатиканi; верха зо
-
всiм не було; оселя наполо
вину
геть чисто зогнила. Руїна, а не
хата! Кру
гом - пустир, гноїще.
Один бог знає, скiльки та хата
пе
реховала всякого темного й
лихого люду, що ховався в цiй
берлозi сам i переховував лег
-
кою працею зароблене добро.
Жив тепер у тiй хатi якийсь
москаль з своєю невінча
ною по
-
ловиною. Москаль та
його поло
-
вина тiльки й зна
ли, що лая
ли
ся
та билися, пили та гуляли, пере
-
хову
ва
ли вся
ких блудяг, перево
-
дили крадiж
ку.
Чи на добро, чи на лихо, росло
в тiй хатцi невеличке дi
вчатко -
Явдошка, що найшлася через рiк
пiсля того, як косоока Меланiя
зiйшлася з кривоногим Терьо
-
хою. Росло воно само собi, без
усякого призору, без турбот та
клопо
ту батька-матерi, немов
во
но було не їх дитина. Чи їло
воно, чи голодне й холодне
було, - байдуже їм! Поки ж Явдо
-
ш
ка була малою, то знай голоси
-
ла на всю хату, коли хотiла їсти;
а пiднялася на ноги, стала по
дво
рах ходити, прохати хри
-
ста-ра
ди... Що, ради душi спа
-
сенiя, клали люди в про
стягнену
дитячу ручку, - все воно несло
до себе в но
ру. Гро
шi зараз же
пропивалися, про
їдалися, а оде
-
жинка надя
галася на старе
рам'я й носилася без перемiнки,
поки сама не опадала стряп'ям
та гноттям.
Швендяння змалку по дворах,
простя
гання христа-ради руки
попiдвiконню привчали дiвчину
не до працi, а до бiгани
ни, до не
-
поваги на чуже добро, часом
тяж
кою працею чесно заробле
-
не. А до того - й примiр перед
очи
ма! Дiвча щоночi бачило
якихсь людей, котрi приносили
до бать
ка-матерi всяке добро, та
оддавали скрит
но до схову. Во
-
но й само привчалося до того...
стало пiднiмати усе, що тiльки
ле
жало не приглянене...
Раз якось, простягаючи од
хати до хати христа-ради руку,
помiтила Явдошка в од
ному
дворi на вiрьовцi розвiш
анi два
здо
ровенних платки. Не довго
думавши, вона по
тягла їх, схо
ва
-
ла пiд юпочку та й одне
сла до
-
до
му. Батько та мати й не спита
-
ли: де вона взяла їх, а почали її
по голi
вцi гла
дити, звати “умни
-
цею” - й дали трошки го
рiлки
ви
пи
ти. Явдошцi вона подоба
-
лась. Пiсля неї стало тепло й ве
-
село... З то
го часу дiвчинка не
пропускала вже нiко
ли та
кого
случаю: через його вона прий
-
мала ласку од батька-матерi й
горiлку...
З року на рiк, пiдростаючи та
ро
зумнiшаючи, робила
ся Явдо
-
шка все хижi
ше та хижiше; до
горiлки привчила
ся, як до води.
Батько-мати тепер уже не цу
ра
-
лися дочки, як спершу: вони її
прихи
ляли до послуху то сим, то
тим, а найбiльше горiлкою. Вони
бачили в своїй дочцi добру по
-
мiчницю - й радiли, що знайшли
та
ку помiч.
Як минуло їй п'ятнадцять лiт,
вони ще щось запримiтил
и. Ки
-
нулись їм у вiчi тон
кi на шнуроч
-
ку брови, бли
ску
чi, хоч i сiрi, очi
й волосся, як льон, бiляве i лич
-
ко, як ро
жа, ру
м'яне... Запала їм в
пам'ятку її краса, урода дi
воча...
Вони порадились - не пропу
сти
-
ти даремно, не взя
вши свого...
Пораїлись... Вимили, вичесали
її, обули, одягли в нову одежин
-
ку, як панночку, i однiєї темної
ночi одвела її сама мати у мiсто,
до великого будинку...
Пустилася дiвчина, як собака з
оже
реду: щодня, рiцо
ночi гуляє!
Тут знай
шо
вся офiцер якийсь,
узяв її iз сирої холодної хати,
перевiв у свiй теплий, яс
ний I
будинок. Про
жила там Явдошка
з пiвроку, в теплi та добрi, та в
розко
шах купалася; та несита її
натура не вдоволь
нилася тим:
покрала вона срiбло та золо
то в
офiцера... Прогнав її офi
цер,
обiдрав
ши, як бiлочку. Одначе
вона не довго ту
жила: незаба
-
ром знайшовся дру
гий. Обi
-
кравши й того, во
на вже сама
втекла. Потiм того нi до кого
вже не пере
ходила жи
ти, а стала
сама до себе приймати - хто
бiльшу плату давав. Знаючи
красi своїй цi
ну, вона торгувала
нею, як жид крамом, не про
пу
-
скаючи случаю зiрвати
найбiльше, а то - й під
голити.
Сла
ва про злодiйкувату Явдо
-
шку одбила хiть у панства та
офiцерства заїздити до неї. Гро
-
шики, що при
дбала, пі
шли на
розкiшнi убори, на дорогi на
їдки
та напи
тки... А тут, лихо! по
чала
вже й краса осову
ва
тись, спада
-
ти... Тре
ба щось казати з со
бою!
Треба заздалегiдь десь за
хис
ту
шу
кати, притулку для се
бе... Про
батька
матiр вона дав
но забула: -
не знала, чи й жили вони на
свiтi... Жи
вучи сама собою, вона
розгадала, що через них втеря
-
ла.
На той час зустрiв її Максим. З
своїм норовом веселим та без
-
журним, при сво
їй, хоч уже й
пом'ятiй, а ще хоро
шiй красi, -
Яв
дошка запала йому в око, вра
-
зи
ла у серце. Максим почав ла
-
бузнитись. Явдоха, помiтивши
це та роз
питавшись, що Максим
мiж москалями не остання
спиця в колесi, - давай на його
ще дужче налягати. То, дивись:
сло
вом укольне, то мовчанням
дойме, то приголубить йо
го
коло се
бе, то знову одiпхне його
- гулянками з другими.
Максим бiснувався, а проте ще
дужче закохувався. Ча
сом вона
розжалоблювала його розмовою
про своє безтал
ання, про свої
не
достачi. Максим нанесе їй на
Другу нiч то
го й другого; дарує,
жалує.
Не обiйшлося без того, щоб i
вона не задумалась про Макси
-
ма. Карi його очi за
глянули i їй у
серце; чорний ус здавався таким
хорошим; постать - бравою, ду
-
жою; та Ма
ксим чоловiк i не без
достаткiв, не без копiйчини... Зi
-
й
шлися вони. Прожили рiк, дру
-
гий; звикли мiж собою, як чо
-
ловiк та жiнка. Дiтей не було.
Журби й турботи не знали...
Тiльки те й робили, що пили та
гуляли нишком та тишком, щоб,
бува, на
чальство Максимове не
дiзнало
ся.
Тодi саме перегнали їх полк з
одного мiста в друге. Пi
шов Ма
-
ксим - та й засуму
вав. Зосталась
Явдоха - й теж су
мувала. Через
мiсяць подає їй Максим низень
-
кий поклiн, цiлує її в “са
ха
рнiї
уста” та в “бi
ло
снiжну гру
дь”, по
-
силає грошей, про
сить, щоб
приїхала: коли хоче, то во
ни й
повi
нчаються. Тодi вже розлу
-
чить їх “мать сира-земля”. Яв
-
доха зiбрала свої ма
натки, по
ї
-
хала. Швидко вони й побра
лися.
Вийшла з Явдохи справжня
московка. Не страшнi їй нi по
хо
-
ди, нi переходи; зав
жди мото
р
-
на, весела, до гуля
нок удатна.
Щоб недаром жити, немарне
тра
тити час, вона взя
лась то
сим, то тим перепродува
ти. На
-
купить рублiв на десять усякого
краму та й пе
ре
про
дує мос
ка
-
лям. А часом який-небудь моло
-
денький москалик пiд
нiме що й
чуже, однесе до тiтки Явдохи.
Явдоха прийме москалика й по
-
дарунок... Правда, iнодi й доста
-
валося їй од Максима за тi пода
-
рунки: не раз, не два ходила во
-
на з пiдсиненими очима. Та -
байдуже! Мо
скалi це до
бре зна
-
ли, а все-таки лабуз
нились до
Явдохи, а Явдоха справ
ляла з
ни
ми смiхи та реготи... Московка
- мо
сковкою: її поб'ють, а вона нi
гадки!
Отак прожили вони щось ро
-
кiв з деся
ток. Максим по
старiв;
постарiла й Явдоха - краса її спа
-
ла, помарнiла, од
цвiла... Уже те
-
пер не так i молодi москалики
горнулися
... Рада-нерада, треба
було схаменутися. До всього
того де
сять лiт безпутного жит
-
тя витягли всi грошенята, що
Ма
ксим на
складав до паруван
-
ня. Треба було надалi поду
-
мати... Оха
нулась Явдоха, а через
рiк гойдала невеличк
у дiвчинку
Галю.
Галя зразу все переломила. Гу
-
лянки одлетiли; жарти - теж: ви
-
ступили наперед клопоти та
жаль за марно потрач
еним до
-
бром. Малесенька Галя спа
ру
ва
-
ла Максим
а з Явдо
хою уже на
-
вiки, зв'язала мiцно їх думки до
-
купи, пi
дбивала на одно дiло.
Ма
ксим бажав дочку виростити
в багат
ствi та розкошi; бажала й
Явдоха того самого... Вона ду
ма
-
ла, що багатство та розкiш за
хо
-
вають дитя її вiд та
кої лихої
долi, яка їй судилася... I обоє
вони клопотали об однi
м - над
по
жи
вою та наживою... Чи сяк,
чи так, а нажи
тись треба!
Знову Максим з Явдохою, хоч i
iнаково, прийнялися за дiло мо
-
лодих лiт. Максим - за “прокор
-
млє
нiє”; Явдоха - за крадiжку.
Ма
ксим, докладуючи ротному,
що москалi про
сяться “на по
-
бывку”, - брав з них своє так
само, як i по
кiй
ний Федосєїч. А
як вер
талися москалi з “про
-
кормлє
нiя”, - вони за
носили до
Явдохи накрадене, награбов
ане
добро, а вона вже сама знаходи
-
ла йо
му ярмiс... За те тiтцi Явдо
-
сi, як схо
вачу й переводчику, до
-
ставалася половина всьо
го...
Так їх захопила “чиста”. Та ба!
Чистої Максимовi не дали. У той
саме рiк почала
ся остання вiйна
з турками. По
гнали Мак
сима пiд
Сiлiстрiю, а потiм перевели в
Крим. Явдоха з маленькою Га
-
лею й собi повiялась за полком,
все-таки не кидаючи свого кра
-
му. Тут вона таки добре зароби
-
ла, бо не однi простi москалi ку
-
пували в неї всячи
ну, купу
вали
й небагатi офiцери. Зовсiм би
до
бре, коли б не стра
шно, що от-
от Максим зложе свою голову,
одти
наючи дру
гим. Оже страх її
не справдився. Максим те
пер
уже знав цiну життю - не кида
-
вся так, як замолоду, у саме, мо
-
вляв, пекло. Тiльки всього, що
йо
го в руку шти
ком ко
льнув
якийсь француз. Максим зрадiв
та зараз у лазарет... Пошепотав
там з лiкарем: “Не годиться, ка
-
жуть, у службу: в чисту його!”
Максим полежав ще з мiсяць;
дали йому “чи
сту”, почепили ще
но
ву мендаль, та й випу
стили на
всi чо
тири сторони. Максим за
-
брав жiнку з доч
кою та й потяг
на рiдну сторону вiдшукувати
батькiвщи
ни.
Вертаючись додому через
три
-
дцять лiт, вiн думав за
стати
Пiски такими ж са
мими Пiсками,
якими кинув. Через те й раявся з
жiнкою, прибувши додому, спро
-
дати батькi
вщину, оселитись де
в багато
му, люднiшому мiсцi та
й пристроїтись до торгу на тi
грошi, що придбала Явдоха.
Коли приїхав - i здивувався. Не
тi Пiски, та й годi! Нiде нi одної
землянки - скрiзь ма
занки; село
велике, ши
роке, до
вге, а кру
гом
край веселий, людний, хоч i не
-
бага
тий... “Значить, бiльше по
-
жи
ви для гро
шовитого!” - поду
-
мав Ма
к
сим.
- Нi, жiнко, - каже Явдосi, - ма
-
буть, уже кi
стки зложи
мо на
моїй сторонi... Бач, який гарний
край!
Явдоха й сама те бачила. Осе
-
лився Максим у батькi
в
сь
кiй
хатi.
Явдоха крамарувала дома. Ма
-
ксим по ярмарках їздив, купив
-
ши коняку. Жили собi тихо та
мирно, вирощували-пестили до
-
чку Галю та в торгу кохалися.
Через рiк батькiв
ську хату пере
-
кинули, збудували нову, - про
-
стору й ясну, з свiтлицею, з кiм
-
натою пiд проїжджих.
Дивуються пiщани, що то мо
-
сковська служба з людь
ми дiє,
якими їх робить! Iшов Максим у
москалi розби
шакою, во
ло
цю
-
гою, - сказано: Махамедом, а по
-
верн
увся поважним чоловiком, з
багатством, з заслугами... Простi
люди з заз
дрiстю див
ляться на
Максима Івано
вича, пова
жають,
ша
нують, хоч Максим Iванович
геть-висо
ко дере голову проти
“нетесаного мужи
чья”. Ба
тю
шка,
волоснi заверта
ють до йо
го
“чайку” попити та про
пустити
чароч
ку-другу тiєї “жи
вицi-во
-
ди
цi”; сам становий Ларченко,
коли не їде через Пiски, зав
жди
за
вер
тав до Максима в двiр.
Отак прожив вiн щось рокiв
три чи чо
тири в Пiсках. А це зра
-
зу - спродав двори
ще, будинок,
забрався, - та й ви
селився на
хутiр, на батькiвську землю.
Пiп, волоснi так жалкують:
- Не кидайте нас, Максим Iва
-
но
вич, - не сиротiть на
ших Пiсок!
- Там менi, - одказує, - буде
кра
-
ще, вiль
нiше... Тут на селi багато
заздрих! Нiхто не пройде повз
дворище, щоб не позавиду
вав...
На хуторi зараз же на перше
лiто двинув будинок, мов пан
сь
-
кi хороми, а не мужича або мо
-
ска
лева хата. На друге лiто - об
-
завiвся трояком коней; вибуду
-
вав ста
ню, комори рубленi;
обплiвся височезною густою лi
-
сою з острiшком, i з такими, як
по трахтирах, воротами. Коли
чу
тка - буцiм хо
че постоялий од
-
крити...
Пiщани зовсiм роти пороззяв
-
ляли. Од
нi дога
дувались, що Ма
-
ксим, видно, в службi грошей за
-
служив; другi ка
зали, що, ма
-
буть, чи не в Туреччинi де пожи
-
ви
вся, - мо
же, уклав якого бага
-
того та собi грошi забрав; а третi
мовили, що за жiн
кою взяв.
Отже, нiхто не знав, не бачив,
як Мак
сим жив на ху
торi. Як ви
-
селився з Пiсок, то нi до його
нiхто, нi вiн нi до кого: так мов
умер! Якби не доводилось пiща
-
нам ба
чи
ти його по ярмарках,
то, певно, нiхто б не знав, чи є
вiн на свiтi, чи вже немає... А то з
ярмаркiв, було, привозять но
-
вину про Максима: вибудував,
мов, оте й те, а намiряєтьс
я, ка
-
жуть, будувати ще й те! Отак
переказували лю
ди те, що чули,
а самi, на свої очi, нiхто не ба
-
чив... Знали тi
льки, що в його все
було на запорi - позапиране, по
-
замика
не...
- Москаль хвортецю собi вибу
-
дував! - смiються iнодi пi
щани.
ЧАСТИНА ТРЕТЯ
Х
IV
НЕМА ЗЕМЛI
Життя, кажуть, зжити - не по
-
ле пере
йти. Життя - що по
года.
Як серед яс
ного лiтнього дня,
коли сонце аж пе
че, так грiє та
свiтить, дивись: де не взявся вi
-
тер, надув-нагнав з усiх бокiв
чорнi хма
ри, - заклуботались во
-
ни; на
супилось не
бо... захова
ло
-
сь сонце - похмурiло... загу
ло, за
-
кру
тило, закушпелило шляхом...
Зиркнула блис
кавка, загуркотав
грiм... гряк! трiсь!.. Отакечки й
тут. Оце тихо й мирно, любо та
мило... гульк! - не вспiв озир
ну
-
тись, як по
ве
р
нуло на негоду...
Увосени, тiльки що позвозив
додому Чiпка хлiб з поля й лаго
-
дився молотити, сам собi мiрку
-
ючи, як те
переньки бачи
тись з
Галею, - на тiк до його вскочило
ли
хо... Стоїть вiн на току з цiпом,
аж прихо
дить десятник з во
-
лостi. “Чо
го йому тре
ба?” - по
-
думав Чiпка i прикро глянув де
-
ся
тниковi в вiчi.
- Ходи лиш у волость! - каже
десятник здалека. Чiпка ще раз
глянув на десятни
ка; подумав
трохи, та тодi вже запитав:
- Чого?
- Не знаю, - одказав десятник. -
Кли
чу
ть... якийсь чолов
iк при
-
йшов з Дону...
- Що за чоловiк? Навiщо я йо
-
му здався?
- Не скажу, - одмовив десят
-
ник. - Прий
шов, щось по
ба
ла
кав
з писарем, - мене оце й послано...
- Добре... прийду, - одказав Чi
-
пка.
Десятник повернувся - i пiшов
повагом вподовж вули
цi.
Не пiшов, а побiг Чiпка у во
ло
-
сть; не зайшов i в хату, не сказав
нiчого й матерi.
Незабаром пiсля того вернув
-
ся додому, - та прямісi
нь
ко в ха
-
ту. На той час Мотря поралась
коло печi.
- Отак, мамо! - обiзвався вiн.
- А що, сину? - питає, не обе
р
-
таючись, Мо
тря, не помi
ти
вши
нi жалю в голосi, нi смутку на
ли
цi.
- Припленталась якась при
-
блу
да... Ка
же: Луценкiв не
бiж...
Хо
че нашу землю од
бирати.
Мотря миттю обернулася, гля
-
нула на Чiпку та й отете
рi
ла...
Хоч вона й дивила
ся, та нiчо
го
не бачила, не розумi
ла.
- Каже: не оддаси, - буду пози
-
вати... Мо
тря поблiдла - i ледве
вимовила:
- Який небiж... звiдкiля??.
- Кажу ж: з Дону! - одмовив Чi
-
пка.
- З Дону?! - якось боязко запи
-
тала Мот
ря та й опусти
лась на
лаву...
Одно невеличке слiвце “Дiн”,
як мо
лотком, ударило її в голо
-
ву... Пам'ять у неї зразу прокину
-
лась i нагадала, що вже раз
прийшла була'до неї лиха годи
-
на з Дону, котра перевернула
все її життя, та й кинула бiдува
-
ти на ста
рiсть... “Чи не нова, бу
-
ва, прийшла знову з того
проклят
ого До
ну? “ - думала
Мотря, глядячи на сина, хоч ні
-
чого й не ба
чила, бо у вiччю в неї
почорнiло, за
ту
мани
лось...
Чiпка подививсь на смутну,
пе
реляка
ну матiр - i оханув
ся...
Вiн бачив, що його звiстка впала
громом на стару материну голо
-
ву.
- Не журiться мамо!.. не лякай
-
тесь! - став вiн заспокою
вать ма
-
тiр. - Хай пози
ває... Нам громада
прису
дила зем
лю... Бай
дуже! Нi
-
хто тепер не вирве з моїх рук...
- А клопоти... тяганина... - про
-
ка
зала Мо
тря, задумую
чись.
- Сiлькiсь... А землi не дам! Зу
-
бами дер
жа
тиму, - не пу
щу!
- Оступайсь, сину, за своє до
-
бро... У нас же тiльки й ба
га
т
-
ства, що земля та... Скi
льки я по
-
походила, скiльки я попоно
сила,
поки тодi оддали!.. - згадувала
Мо
т
ря, як вона добувала ту зе
-
млю.
- Кажу: не журiться! - одказав
Чiпка i пiшов з хати на тiк моло
-
тити.
Мотря посидiла ще трохи на
лавi; ще перекинула в своїй го
-
ловi одну думку за другою...
може б, ще сидiла та думала, як
-
би не засичав окрiп у печi, збiга
-
ючи клю
чем на черiнь... Тодi
Мотря встала, вису
нула окрiп i
знову стала поратись коло печi,
як i до того поралась.
Побалакали вони в той день за
землю за обiдом; побалакали за
вечерею; довго балакали, по
ля
-
гавши увечер
i спати, - i за
бу
лись
обоє... Iде життя в них про
тер
-
тою сте
жкою: як сьогоднi, так
завтра; як зав
тра, так i по
за
в
-
трому... Мотря коло печi та в хатi
або за корiвчиною ходить... Чiп
-
ка-на току, коло хлiба пораєть
-
ся: моло
тить, та вiє, та око
лот
в'яже...
Коли так - тижнiв, може, через
два пi
сля того, як кли
кали Чiпку
у волость, - знову прибiгає де
-
сятник, за
га
дує знову йти у во
-
лость та вже не самому Чiпцi, а з
Мотрею. Чiп
ка не послухав: ма
-
терi сказав сидiти дома, а сам
ме
рщiй почимчикував.
Не вспiв вiн ступити на порiг у
волостi, не вспiв сказати “добри
-
день”, як писар до його з бума
-
гою:
- Ось з суду бумага за вашу зе
-
млю!.. Ве
лено одiбрати у вас i
оддати Луценковому небожевi...
Чiпка - сам не свiй. Дивиться
то на пи
саря, то на бу
ма
гу: чи
бумага бреше, чи писар?
- Як же це? - питає в писаря. -
Адже тодi громада присуд
ила
нам землю...
- Присудить - присудила, - ка
-
же писар, - та, бач, парубче, є й
над громадою старшi. Громада
при
судила, а суд - одсудив!
- То це так i оддать землю??!
- Авжеж!
- Та нi, не буде цього!
Бiльше нiчого не сказав Чiпка,
не по
кло
нився навiть старшинi
волоснiй, а повернувся - i пiшов,
похнюпи
вшись, до
до
му...
- А що тепер, мамо, робити? -
запитав матерi, ледве од
хили
в
-
ши хатнi дверi.
- Що, сину?
- Пропала земля!
- Як пропала?
- Кажуть: суд одсудив...
Немов хто гострий нiж вго
ро
-
див у сер
це старiй Мотрi. Як
сидiла вона на лавi, на гребенi,
ви
водячи тонку нитку, - так i
при
ки
пiла на днищi: заколiло
ве
ре
тено в однiй ру
цi, а волокно
у пучцi - у другiй...
- Краще б менi, сину, в домо
ви
-
нi ле
жа
ти, нiж таку чу
тку чу
ти! -
ледве вимо
вила Мотря крiзь
сльози...
А Чiпка - не чув, не дослухався
до її слiв. Вiн сам себе, землi пiд
собою не чує... Мiряє вiн хату - то
вздовж, то впоперек, б'є об поли
руками, нiби сам собi пригово
-
рює:
- Та нi, не буде сього!.. Брешу
-
ть вони... Я вас знаю... знаю, бi
-
сових сутяг!.. Пiдси
пав писаревi
блудяга... i є земля! Та нi!.. Мене
сим не пiдведеш... Я сам своє
знаю... допита
юсь свого... Хоч от
- по сю (черкнув по горлянцi
рукою), - а землi не дам!..
Порiвнявшись з матiр'ю, став,
узявся в боки, глянув на неї...
- Виймайте грошi, якi є! - гук
-
нув зопа
лу.
- Якi грошi? - здивувалася Мо
-
тря.
- Якi є, всi виймайте... в город
пiду - по
зиватись.
- Де ж у нас грошi? Хiба тi п'я
ть
рублiв, що за овечат вто
р
гу
-
вали... Там у скринi, в сувої за
-
хованi... Вiзьми, коли треба.
- Пiдiть принесiть, я не знаю де.
Мотря, стогнучи, встала, вiд
-
хилила скри
ню, дов
генько рила
-
ся, поки знайшла грошi.
- На, - сказала вона Чiпцi, по
да
-
ючи гро
шi правою ру
кою, а лi
-
вою зачиняючи скри
ню.
Чiпка взяв грошi, подумав, по
-
вертiв у руках синю бумаж
ку, за
-
ховав її в кисет з тютюном,
пхнув у кишеню, зiт
хнув - i взя
-
вся за шапку.
- Прощайте ж, мамо! сьогоднi
мене не ждiть, хiба аж завтра ве
-
рнуся ввечерi.
- Щасливо, сину. Ти б узяв хоч
хлiба на дорогу.
Чiпка не чув: вiн уже зачиняв
за собою хатнi дверi.
Зосталася Мотря сама - сама,
як палець, а своєю неро
зважною
думкою... Сiла вона на гребенi;
незчулася сама, як узяла вере
-
тено; смикнула кужелю пасмо,
вивела ни
тк
у... В головi - полiзла
всячина, завер
ну
ла в давнє... У
па
м'ятi - прокинулись тi да
внi
ча
си, як на чужiм полi на лю
дей
жа
ла, з снопа заробляла, - як
п'ять снопiв людям наж
ни, а собi
шостий одверни... як за цiлий
довгий лiтнiй день, од свi
тової
зорi до вечiрньої, спини не роз
-
гинаючи, тiльки двад
цять сно
-
пiв i заробила!.. А ще ж їх треба i
звозити i змоло
тити!! А тут -
кру
гом лиха година обля
гла: на
хатi оселя по
прогнивала - крiзь
стелю капле, стi
ни осiннi дощi
об
шма
рували - голими ребрами
хата свi
тить... А вже й зима не за
горами... I холод... i голод... Попо
-
лотнiла Мотря... увi
р
вала нит
-
ку... Покотились з очей сльози -
як горох, закапали аж на долi
в
-
ку...
Чiпка тiльки вийшов з двору,
так i на
лiг на свої ноги. Лихо
його мчало в го
род: йому хотiло
-
ся перелетiти туди. Шлях у
Гетьманське лежав повз його
землю, мимо мо
скалевого хуто
-
ра. Та не дивився тепер Чiпка нi
на чор
но-жовту колючу стерню
на по
лi, нi на бiлий верх, що
один тiльки й виглядав з-за ви
-
сокого паркану москалево
го
двору. Чiпка чесав шляхом, за
-
клопотаний одною думкою - про
земл
ю... “I що я без землi? –
вертiло
ся в його похнюпленiй
головi... - Люд
ський попи
хач...
най
мит... Без зе
млi - нема во
лi...
Зем
ля тебе го
дує... земля хазяї
-
ном робить... А без землi - все
пропало... i моя на
дiя про
пала...”
- Щоб же ви самi пропали, про
-
клятi! - сам незчувся, як зiр
ва
-
лись слова з язика.
- Кому то ти добра такого жи
-
чиш? - лю
бенько обi
зва
лась Га
-
ля до його, на хвiр
точцi стоя.
Вона вже давно його на
-
глядiла, - тiль
ки вiн не примi
чав
її.
Несподiвана стрiча - як об
ва
-
рила Чiпку. Вiн пiдвiв голов
у, по
-
дивився, де вiн, гля
нув на Галю -
i не мiг слова ви
мовити...
Галя стояла - i собi дивилася
на його, нi
би з усмiшкою - нiби
радiла, що так не
сподiвано захо
-
пила Чiпку, що вiн змiшався...
- А бач: перелякався й ти! а ще
пару
бок!!. - зацокотала вона.
Чiпка сердито зиркнув на неї й
наче здув веселу усмi
шку з її ве
-
селого личка.
- Лихим людям, Галю... - пони
-
жаючи го
лос, ледве одмо
вив Чi
-
пка на перше питан
ня, та й по
-
вернув до хвi
ртки.
Галя собi повернулася, скочи
-
ла в двiр, защепнула хвi
р
тку i - тi
-
льки чутно - зако
потiла дво
ром.
- I вона втекла!.. - гiрко ви
мо
-
вив Чiпка, - не пiдо
ждала... не по
-
балакала...
Поглянув вiн на ворота, на хвi
-
ртку, - мо
в
би поглядом знiс їх
;
похитав журливо головою, по
-
вернувся й знову по
чесав да
лi...
Сонце вже стояло на вечiрньо
-
му прузi, як пiдходив Чiп
ка до
Гетьманського. Че
реда з поля
пу
стилася додо
му: ко
рови по
спi
-
шали побачитись з телятами й
за
зда
ле
гiдь по
давали про себе
вiстку про
тяжним ревом. Череда
нагнала отару - й перемi
шала
-
ся... Овечки бекали та мекали,
розска
кувались на всi боки й
пiднiмали з шляху страшенну
пилюгу... Вона стояла сiрим сто
-
в
пом, навпро
ти сонця зда
валася
червоно-димчата. Вона за
кри
ва
-
ла собою город, - тiль
ки й видно
було з-за iї густого полоту - го
-
рiла на сонцi золота баня на цер
-
квi...
Чiпка нi до чого не додивляв
-
ся. Вiн iшов собi, похнюпив
ши
голову, тихо, ногу за ногою по
-
си
лаючи. Неблигий свiт Ге
ть
ма
-
н
ське. Набив добре ноги, на
то
-
мив думками го
лову, втомився
трохи. Йому задумалось спо
чи
-
ти: вiн став мiркувати: де його
на нiч притулитися? - Аж ось i
го
род...
У царинi наглядiв Чiпка ни
-
зенького, натоптуваного чо
ло
вi
-
ка, з круглим запух
лим лицем, з
рудими товстими усами. На пле
-
чах у його наопашки була наки
-
нута сiра мо
сковська шинель,
унизана блиску
чими гудзиками,
з зеле
ними нашивками на ко
мi
-
рi. Москаль - не москаль, а служ
-
бою пахне. Стояв вiн серед дво
-
ру, без во
рiт, i, прикрив
ши ру
-
кою вiд сонця очi, по
глядав на
Чiпку. Той повернув до дво
ру.
Чоловiк побачив i собi вiдiйшов
од не
ма
заної ха
ти. Нап'явши на
лiктi шинель, вiн став коло од
-
ного стовпа од ворiт, пiд
пер йо
-
го одним плечем i обернувся до
Чiпки:
- А що скажеш? Чи не по дiлу?..
“Сам бог насилає”, - по
ду
мав Чiп
-
ка, здiймаючи ша
п
ку.
- Скажiть, будь ласка, чи ви не
знаєте, де тут живе се
кретар Чи
-
жик?
У чоловiка аж обидва уси за
-
тiпались; таранкувате ли
це мов
ще дужче порябiло.
- Чого тобi до секретаря? - сам
себе зде
ржуючи, пита чо
ловiк. -
Секретар та
ких, як ти, не при
-
ймає... А коли чого тре
ба, то й я
тобi напишу... Що в тебе за дiло?
- приставав вiн до Чiпки.
- Та дiло, бачте, ось яке...
I давай Чiпка викладати свою
пригоду.
- Так... еге... треба справки на
-
во
дити... копiї брати... – по
нуро
ди
влячись, як вели
кий дока в
цьому дiлi, одрубу
вав чоловiк. -
Треба прошенiе... еге... так-так...
Так i напи
шемо... А грошi ж у те
-
бе є? - спитав вiн i глянув прямо
в вi
чi Чiпцi.
- А багато на те треба? - вивiря
Чiпка.
- Та рублiв п'ять на перший
раз треба... А там – побачим
о, що
буде: чи можна ве
сти дiло, чи,
може, наплюв
ати...
Чiпка стояв i роздумував: чи
не бреше вiн? он на йому яка
лиха одежинка! Може, хоче ви
-
ду
ри
ти грошi... Бач: п'ять рублiв,
щоб тiльки дознатися... всi грошi
на те тi
льки, щоб знати: чи мож
-
на вести дiло, чи не можна?.. Ото
здирство!..
- Ну, так ходiм до хати...
- Нi... - зам'явся Чiпка: - проща
-
вайте!
- Слухай!.. постой!.. Чув?.. по
-
стой!
Чiпка став.
- Знаєш що? Я тобi за три кар
-
бованцi напишу...
- Не хочу, спасибi вам, - та й iде
далi.
- Постой! постой! - спиня його
чоловiк. - Як ти прози
ва
єшся?
- Варениченко.
- Ти козак чи хто?
- Мiй батько москаль.
- Ага... От, бач, i на бумагу не
тре
ба, - на простiй напи
шу... Хоч?
за рубля напишу! Нiхто тобi за
рубля не напи
ше, а я напи
шу...
- Та бог з вами! - одгрiбавсь Чi
-
пка, не рад, що й заче
пив таку
причепу.
- Ти думаєш, я тебе одурюю?..
Нi, ще Ва
силь Порох нiког
о не
обдурював... Ти чув про Пороха?
Через Пороха й се
кретаревi тво
-
єму не раз доставалося!
Чiпка справдi чув про Пороха:
пiщани хвалилися, що Порох не
раз писав про
шенiє, кому треба.
Чiпка задер
жався - i ще раз об
-
ди
вився Пороха.
- Ну, отже, тобi за твою ней
мо
-
вiрнiсть, - пристає По
рох, узяв
-
шись у боки, - щоб ти на другий
раз знав Пороха, дурно тобi на
-
пишу!
“Чи йти, чи нi?” - подумав Чiпка.
- Слухай, ходiм!
Чiпка повернув за Порохом у
двiр.
- Я це тiльки тобi дурно пишу,
- прока
зував Порох, iду
чи впе
-
ред, - вперше зроду пишу дурно!
За те ти менi хоч мо
горичу купи.
- Добре, - одказав Чiпка.
- То он, дивись, пляшка над ха
-
тою ви
си
ть, - показав По
рох че
-
рез дорогу: то - ши
нок... Пiди мо
-
горичу принеси!
Чiпка повернув до шинку; По
-
рох пiшов у хату. Неза
баром Чiп
-
ка вернувся з пляш
кою горiлки
в руках. Порох стрiв його на по
-
розi, ввiв у хату.
Хата вдарила Чiпцi в вiчi
своєю не
охайнiстю. Стiни пооб
-
лупуванi, чорнi, аж поцвiли;
долiвка була колись на по
мостi,
- тепер тiльки недоколотi пiд
стiна
ми дошки про те нагадува
-
ли; посеред ха
ти вибої, повнi
смiття; вiк
на темнi, аж чорнува
-
то-зе
ленi, пропускали в хату
якийсь темний свiт. Гидко, не
-
привiтно! У самому ку
тку, на по
-
ку
тi, стояв невелич
кий стiл з
двох дощок, на палець одна од
другої...
- Здоровi в хату! - привiтавсь
Чiпка.
- Здоров, здоров, - весело за
дрi
-
ботiв По
рох.
- Сiдай! - i ткнув
пальцем на тринi
жок, що стояв
коло столу, а сам мет
нувся до
груби.
У хатi була панська груба. По
-
рох одчи
нив дверцi, вийняв
звiдти чарку i краєць черствого
хлi
ба, покаляно
го в попiл.
- Оце приходиться ховатись од
прокля
тої сарани з свя
тим хлi
-
бом! - задрiботiв Порох. - Як та
прожра жре! не за
ховай тi
ль
ки...
Засох трохи, та сiлькiсь... По
ка
-
ля
вся... - i по
чав хлiб обдувати та
обтира
ти...
- А де ж горiлка? - обернувся
до Чiпки. Чiпка пiдвiвся, щоб дi
-
стати: вiн поставив пляшку в ку
-
тку коло порога.
- Сиди, сиди! - защебетав По
-
рох, на
гля
дiвши горiлку. - Я сам!
Я сам!
Узяв вiн пляшку, налив чарку,
вилив у рот. Кутуляв, кутуляв,
розводивши якось чудно очима,
ковтнув, попля
мкав; знову на
-
лив чарку, i знову вилив у рот,
закутул
яв, ковтнув...
- Хто се давав? - спитав пiсля
другої.
- Жидiвка.
- То-то, чортова душа, поганої
дала!.. От,
гаспидська Ри
вка! Ще-
таки Оврам совiснiше, а що вже
Ривка... Ось покуш
туй!
- Нi, не хочу.
- Чому? не п'єш?
- Та таки й не пив досi...
- То не знаєш, яка й на смак?
- Не знаю.
- Дурний же ти! Нiчого добро
-
го не зна
єш. Знай, що тi
льки й
добра на свiтi, що горiлка. Скi
-
льки б без неї людей вiша
лось! А
так.... На, пий! - крикнув на Чiпку
й подав йо
му чарку.
Чiпка давно чув, буцiм горiлка
робить полегкiсть. Те
пер ось i
Порох розхвалює, а тут ще й до
-
сада з самого ранку за серце
ссе... в тiлi трохи холод чується...
Усе це разом намоглося на Чiп
-
ку: випий та й ви
пий! Нiчого ро
-
би
ти - треба спробувать... Узяв
Чi
пка, випив... Горiлка запе
к
ла,
за
щи
пала в ротi, трохи не похли
-
нувся, аж зака
шлявся...
- Таки видно, що ти не вмiєш
пити! - ка
же Порох. - Ось як тре
-
ба пити! - i знову вихилив чарку
в рот, i ковтнув, як во
ду. Потiм
того одломив шматочок хлiба,
по
чав за
їда
ти...
Чiпка собi взявся за хлiб. Хлiб -
як сухар сухий, насилу кутуляв
його Чiпка.
- Зовсiм ти нiкуди кчемний! -
каже По
рох: - нi пити, нi їсти.
- Та як його отаке гiрке пити? -
зверта Чiпка на горi
лку.
- То тiльки так здається... Ось
пiдожди трохи, пройме - сам по
-
просиш!
Чiпка справдi почув - спершу
наче хто гарячим залi
зом припiк
його всерединi: запекло коло
серця та й розiйшлос
я по всьому
животу... Далi - той огонь затух, -
запекла згага, їсти схотiлося...
Здається, вола б з'їв... i черствий
хлiб здався сма
ч
ним! Трохи зго
-
дом - мов щось у вiчi вступило...
заграло в головi... повеселiша
ло
на серцi... Темнi думки ста
ли
проясня
тися... стала прокида
ти
-
сь вi
ра... узяло за
взяття... “То все
брехня! - думається йому. - Хай
кар
бованця про
ходжу, хай два,
або й усi п'ять... а земля все-таки
моя! Брешеш, вражий чоловiче,
земля моя!..” I так стало Чiпцi ве
-
село, немов справдi земля вже
йо
го, i вiн вертається додому за
-
безпечений...
- А чи дорого се дiло
стоятиме? - пита вiн у Пороха.
- Яке дiло? Коли дуже закручу
-
ване - до
рожче; а коли нi - не
до
-
рого, - од казав По
рох.
- А моє дiло?..
- Ось тривай лиш - ще по однiй
вип'ємо, - та тодi вже й за дiло!..
Тiльки що Порох став налива
-
ти чарку, дверi прожо
гом розчи
-
нилися i в хату вскочила жiнка -
не жін
ка, дiвка - не дiв
ка; голова
не покрита, як у дiвки, а коси за
-
борсанi в мич
ку, немов жiнка
збиралася сховати їх пiд очiпок,
та за
в'язала на тiм'ї, а вони й
розсипались... Сама - не стара
ще, висока, суха, худа, щоки усм
-
октались усе
редину, вид болi
-
зний, жовтий, - тiльки од
нi очi -
чорнi, як терен, блищали яки
мсь
божевiльним свiтом...
- Уже п'є... уже п'є! щоб тебе
кров гаря
ча спила!.. – скрик
нула
вона таким не
са
мо
витим голо
-
сом, аж у Поро
ха руки за
тi
па
-
лись, - їсти нi крихти нема, дi
-
тво
ра плаче, а вiн, чор
тiв бугай,
горiлку дудлить!..
- Iди собi! iди, йди! - зайдикав
Порох. - Менi нiколи. Я за
раз чо
-
ловiковi писатиму прошенiє...
iди собi!
- Щоб тебе писачка списала,
прокля
тий! Менi життя че
рез
те
бе нема...
- Хто ж тебе держить? Я тобi
давно ка
жу: чим клопотат
и мене
з своїми дiтьми, iшла б собi, ку
-
ди сама знала. Так, бач, шко
да
москаля кидати!
- Авжеж шкода!.. - i якось стра
-
шно за
свiтила очима. По
гляд її
упав на краєць хлiба. Вона затi
-
палась i, як та звiрю
ка, ки
нулась
до столу, аж Чiпка подався вбiк.
- Бач, проклятий! Казав - хлiба
нема, аж ось скiльки пе
рехо
ву
-
вав.
- Ну, бери, бери... та йди собi! -
одказав Порох, ховаю
чись з пля
-
шкою.
Вона страшно провела очима -
i повагом вийшла з ха
ти.
- Хто це? - запитав Чiпка.
- Шмат...- не доказав Порох, а
тро
хи зго
дом одмовив: - сестра...
Не всi, бач, до
ма
божевiльна... Бо
-
жевiльна, а дi
тей пло
дить, - та й
живуть, проклятi, на мою го
ло
-
ву!..
Чiпцi так стало шкода бо
-
жевiльної се
стри Пороха, її ма
-
лих дiток... “Може, вони голоднi
й холоднi, - думав вiн. - От, якби
ба
гатство - чи дiйшла б вона до
цього?.. Якби-то бо
гатство... А то
от останню зем
лю одбирають...”
Знов по
ве
рнула його дум
ка на
землю - i почала перед ним свої
виводи виводити...
- А що ж: будемо прошенiє пи
-
сати, - пе
ре
бив Порох.
Чiпка кинувся.
Порох побрався знову в грубу;
витяг звiдти недога
рок шабаш
-
кової свiчки, ка
ламар з по
ма
дної
баночки, перо; по
ставив усе це
на столi, а сам вийшов з хати.
Неза
баром вернувся з папером,
у руках, з оку
лярами. Перше
всьо
го заправив свiчку в розко
-
лоту пляшку.
- Як потемнiє, то запалимо,
щоб не шу
катися, - сказав вiн. - А
тепер пусти мене на своє мiсце,
а сам сядь на лаву, абощо.
Чiпка пересiв на другий
тринiжок. По
рох присунув свiй
тринiжок до столу, роз
ложив па
-
пiр i, осiдлавши носа оку
лярами,
по
чав писати. У хатi стало тихо-
тихо, - тi
ль
ки ко
ли-не-коли
якось се
рдито одгар
кувався По
-
рох, та чут
но було скрип пера
або од
рубнi вимови Пороха: то
“так”, то “ага...”, “еге...”, “добре...”,
“ну, а далi?” I далi По
рох, поду
-
мав
ши трохи, знову писав, аж
стiл хо
див ходором, знову одгар
-
кува
вся, агакав та егекав...
Вечiрнє сонце, сi
даючи за хмари,
кинуло червону стяжку крiзь
мутну шиб
ку й обдало червоним
свiтом круглу лису Порохову го
-
лову, перерiзало надвоє бiлий
папiр, i довгою й широкою по
-
пругою ля
гло через усю хату, а
захова
ло
ся крайком аж десь за
гру
бою... Облита свiтом, i без
того червона голова Порохо
ва
тепер стала зовсiм червоно-га
-
рячою. Чiпцi здавалося: кривава
голова писала кри
ва
ву жалобу...
Порох кiнчив; положив перо;
взяв па
пiр у руки; піді
йшов до
вiкна.
- Слухай: чи так буде? - i став
читати.
- Що, так? - запитав знову, пе
ре
-
читав
ши.
- Так, - одказав Чiпка, не знаю
-
чи сам - чи так, чи нi.
- Ну, оце ж тобi й просьба. Те
-
пер, коли до просьби ви
пи
ли, то
й пiсля просьби не завадить.
- Добре, - згоджується Чiпка. -
На щастя, значить?
- Егеж, - сказав Порох, покре
к
-
тав, по
тягся i випив од
ну за дру
-
гою аж двi чар
ки.
Пiднiс Чiпцi. Випив i той - i
став спльо
вувати. Сонце вже зо
-
всiм сiло; в хатi стало темно; По
-
рох свiчки не запа
лював, а хо
див
мовчки, з одного кiнця хати в
другий. Чiпцi стало нiяково.
- Ти в нас заночуєш, а завтра i
в суд, - ска
зав Порох та й за
мовк.
Важко стало в хатi. Чiпка скдiв
на тринiжку; Порох ти
нявся з
кутка в куток. Обидва мовчали.
Щоб перервати нi
моту. Чiпка за
-
питав:
- I се ви так живете?
- Отак, як бач. Тiльки й того,
що хата своя.
- Не смачно...
- Та як вип'ємо, то воно й по
-
солодiла тро
хи; а без того - че
-
рез добрих людей да
вно б висi
-
ли на трямку, - сказав По
рох i
знову ковтнув чарку.
- Усiм, значить, добре... - обi
-
звавсь Чiп
ка.
- А ти думав, - нi?.. У кожного -
не без то
го... Ти знаєш Поль
сь
ко
-
го?.. - пита По
рох, зупинившись
навпроти Чiп
ки.
- Котрого?
- Того, що й у вас панує, що в
Красно
го
рцi живе.
- То що?
- He то що... А отой мене доїв,
той мене в землю вто
п
тав! - i
Порох знов заходив по хатi. - Як
став предводите
лем, так i не
ма
менi життя... Ябедник! Ябедник -
та й нема менi добра... А до його
менi добре бу
ло... Служив... Цей
будинок, бач, похили
вся тепер...
а колись?.. Колись у йо
му бен
-
кетували... музики грали... сам
комiсар гу
ляв тут... А те
пер... ну
-
жда та злиднi! А все - вiн!
- Шо ж вiн вам заподiяв? - пита
Чiпка.
- Як що? З служби вижив...
ябедником зробив... он що! Та нi!
Не так легко Василя Пороха зро
-
бити ябедником... Не така в Ва
-
силя Пороха голова! Заслав бра
-
та на Сибiр, - бо брат дурний...
Племiнничок звiв з ума сестру, -
бо се
стра божевiльна... А Василь
- нi... не вгризеш! Василь ко
лись
вертiв цiлим повiтом... у Василя
всi були в руках - i комiсар, i суд
-
дя, сам предводи
тель... аж поки
вiн не влiз у предводи
телi... Улiз,
та й ну свою панську пиху по
-
казувати. Що ти менi з своєю пи
-
хою, коли я за всiх роблю?.. Плю
-
вати на неї! Так, бач, нi.... По його
- хоч нiчого не ро
би, тiльки йому
зваж... йому лижи... Не такий Ва
-
силь Порох, щоб лизався... Хай
другi лижуть, а Василь не ли
за
-
тиме... Вiн як лизне, то й лизь
вас злиже!.. Ну?.. вижити Пороха!
Порох не хоче коритись... Порох
не лиже... Сказав суддi, а суддя
не хто, як рiдний братiк... Та хiба
один суд
дя?.. i пiдсудки родичi...
i справник родич... усi одного
заводу, одного кодла... Де ж там
правда вiзьметься?.. Сказано -
вижити... Ну й вижи
ли... Нетру
-
дно вижити, та трудно розкви
-
татись... Сiлькiсь... Що менi слу
-
жба? На
плю
вать на неї!.. А я та
-
ки вам дозолю... Я зав'яжу кiшцi
хвоста - хай розв'язують! Он по
опецi одного братчика довiв, що
пiд суд оддали... Скрутили, пра
-
вда, дiло... виплу
тався... Хай! Хiба
можна пiдсудниковi служити?..
Хай, ка
жу. Се менi хлiб... Я знов
писатиму... Мене тiльки зачепи, -
возом не об'їдеш. Писатиму, все
писатиму... I про вибори, як вони
з'їжджались та змо
вля
лись, на
-
пи
шу... i за те напишу, що всi ку
-
ми та по
бра
ти
ми... Все опишу... Я
їх на чисту воду виведу. На те я –
ябе
да! Макуха сидить уже пiд су
щоб йо
го дом, оддам ще й по
ра
-
дника вашого - Чижика... Хiба
здо
-
хну,
не оддав!.. Я знаю, як Чижик
за Сови
н
ських дiло скру
тив... Со
-
винський дiвку встре
лив... Вий
-
шов пiсля обiду в са
док.
Дiвчата рвали ягоди.. Ану,
каже, яка скоче з вишнi?.. Та -
бух! - Так одна опу
кою додолу...
та са
ма, що не під
далася... Що
ж?.. Зараз до Василя Семенови
-
ча... Той за Чи
жиком... Ну, звiсно,
й Чи
жиковi пере
пало десятин з
двад
цять поля... Чи
жик i скрутив
дiло, очевидячки скру
тив... Зате
Совинський на дочцi Польського
ожени
вся... взяв плащувату ци
-
ганку, з таким но
сом, як сокира...
I покри
ли... Людську кров по
-
кри
ли... Та нi! навiщо Василь По
-
рох жи
вий?.. вiн вас розкриє...
Кров - не вода... Василь Порох
сам у яму ляже, то й звiд
тiль
кричатиме, що Совинський дiв
-
чину вбив!.. Душогубцi!..
Страшно якось, гучно розда
ва
-
лися в темнiй хатi Поро
ховi речi,
нiби справдi хто з глибокої ями
гукав про панськi злi вчинки...
Чiпка слухав ту обрубу бе
сiду,
серце за
ки
пало в його...
- Та воно скрiзь добре! - про
-
мо
вив вiн, - усюди прав
да!!
- А ти шукаєш правди? - су
во
-
ро запитав Порох. - Тi
льки й пра
-
вди, поки повна пля
шка, а коли
порожня, то й бре
х
ня!.. Ану, ли
-
шень, пiдкрiпимося...
I вiн самотужки потяг з пляш
-
ки, тiльки булькотало в гор
лi.
Чiпка не схотiв пити. У його й
без того грало вже в го
ловi. По
-
роховi речi глибоко запали в се
-
рце... Перед очима встала вся не
-
правда... “Вiн - старший, а кру
-
гом йо
го - ме
ншi, все родичi...
Ска
зав слово - i все схилилось
пе
ред ним... Пан над мужика
ми,
пан i над панами! Немає нi в чiм
пере
пону, не знає нiякої забо
ро
-
ни... Де ж тут вiзь
меть
ся тая
правда?” Прокинулась у Чiп
-
чинiм серцi не
до
вi
ра в правду;
обiзва
лась вона в душi його тяж
-
ким су
мом... Вiн сидiв, схиливши
на руку голову, - не чув, як рип
-
ну
ли дверi.
- А ви поночi сидите? - щось
спи
тало жi
ночим голо
сом - i зно
-
ву зачинило дверi.
Трохи згодом у хату ввiйшла
сестра По
рохова з кага
нцем у
руках. Свiт ударив прямо Чiпцi в
вiчi. Перед ним, як мара та, стоя
-
ла розпатлана жiнка - i живцем
нага
дувала йо
му про людську
неправду...
- Тут будемо вечеряти, чи там?
-
питала вона, не випу
скаючи ка
-
ганця з рук.
- Там, мабуть... Там, Галочко, -
одказав По
рох. Чiпка аж за
тi
па
-
вся, почувши таке ймення...
- Ходiм же їсти! - гукнула вона
й пiшла вперед.
Порох i Чiпка пiшли за нею.
Увiйшли в кухню. Вона бу
ла ще
чорнiша, нiж кiмна
та, де сидiв
Чiпка. За кухнею чорнiли ще
две
рi - в третю хату. Що там
було - не вид
ко, тi
льки з-за две
-
рей виглядали двi кос
трубатi
дитячi голо
ви. “То, видно, її
дiти”, - по
думав Чiпка.
Серед хати сiли вони вечеря
-
ти. На перевернутiм уверх ден
-
цем горнятi бли
щав каганець i
присвiчував у миску. Жiн
ка вси
-
пала галушки. До вечерi всi ви
-
пили по чарцi, - випила й сестра
Пороха, i не скри
вилася. Чiпка
покуштував галушку, - гливка,
як глей, та ще й на зубах трi
-
щить. Давай вiн сьорбати одну
щербу. Коли б не так хотiлося
їсти, вiн би й не покуштував та
-
кої вечерi.
- Мамо! дай i нам галуски... i ми
хоцемо галуски, - обi
зва
лась з-за
дверей дитина.
- Ви!.. - гукнув на їх Порох.
Дiти поховалися.
- Луципiр! - зиркнула Галька. -
Сам на
пи
в
ся, нало
пався, а дiтям
- то й нема?!.
- Чому ви, справдi, дiтям не да
-
сте? - обi
звався Чiпка до неї.
Вона встала мовчки; достала
недоби
тий полумисок; вси
пала
в його галушок i поставила коло
порога. З-за две
рей вису
нулось
двоє дiтей - чорнi, замурзанi, в
якихсь га
нчiрках, замiсть соро
-
чок, котрi вони якось соромливо
позводили на гру
дях чорними
рученятами, - бо застiбок не
було... Впали вони опукою над
че
репком, запустили в юшку
свої рученята, витягли по га
-
рячiй галущцi, засича
ли, захука
-
ли - i ста
ли жувати, цмокати...
Чiпцi ста
ло аж гидко. Мабуть, не
любо було й Пороховi, бо вiн
знову закричав на них. Дiти
спiдлоба зиркнули на його й на
-
ла
годились шарахнути за дверi.
- Не кричи, п'янице! - гукнула
Галька на його.
- Сидiть! - обернулась до дiтей.
Чiпцi вже не їлося. Доїв По
рох
останню галуш
ку, встав. По
-
дякував Чiпка По
ро
ховi й Га
ль
цi.
- Iди ж тепер та лягай спати! -
обiзвавсь Порох до Чiп
ки.
Вийшли вони разом з кухнi.
Чiпка по
курив у сiнях лю
льки,
пiшов у хату, а По
рох ходив ще
довго по двору, смоктав люльку
та спльовував...
Лежить Чiпка в хатi на долiвцi,
не спить, качається. Ду
шно
йому, варко; по жи
лах бiгає га
-
ряча кров; гаряче полу
м'я па
-
шить з ррта; а в головi - одна
думка га
няється за другою... То
йому приви
джу
ється вдача: зе
-
мля знову його; вiн та
кий радий,
i мати рада: не попустив свого!..
I Галя йо
му любенько ввижаєть
-
ся... Що не кажи, а Галя дi
вчина
га
рна! От, якби така жiнка...
Радiє Чiпка вiд однiєї згадки...
Аж ось повiяло холодним вiтром
з другого боку... Нема землi!..
проходився дурно... марно втра
-
тився... Мати плаче, - це їй, ста
-
рiй, знову прийдеться на чужiм
полi тинятись... А само
му як?..
Пропало все!.. То знову вiн ха
-
зяїн... iде поруч з Га
лею... Вона
йому любо глянула в вi
чi, усмiх
-
нулася... А лихий ворог позави
-
ду
вав йому - одняв землю, за
-
крив своєю нечис
тою рукою її
милий образ... Що ж тепер йому
зо
ста
лося?.. Висовується, мов з
ту
ману, п'яна Порохова по
стать;
а за нею - свiтить стра
шними
очима божевiльна Га
лька: про
-
со
ву
ють до його рученята голi,
чор
номазi дiти - страшнi, сухi,
трем
тять од холоду... I встає
перед ним лю
дська не
правда...
Бачить вiн:, вона, як павутина,
заснувала цiлий свiт, - нiхто не
виплу
тається з її то
нких тенет...
Пра
вда, один рвонувся - i ви
-
рвався... та як? руки й ноги на
-
зад скру
че
нi... нi сiсти, нi встати:
стiй, як на кару виведений!..
“Господи, боже! де ж твоя прав
-
да?.. - шепче Чiп
ка. -Де її шука
-
ти?..” Аж ось, здається йому,
павутина i його основує, - от-от i
вiн в тенетах! Вiн рвонувся, ки
-
нувся... Хочеть
ся йому забу
тися,
заснути. Перевернувся вiн з
боку на бiк... Сон - як вiдьми
вкрали!..
Хтось рипнув дверима, ввiй
-
шов у хату.
- Це ви, дядьку? - питає Чiпка.
- Я, - одказав Порох. - А ти ще й
досi не спиш? - спитав його й
побрався до свого лi
гва, по дру
-
гий бiк хати. Не про
йшло де
сяти
хвилин, - Порох захарчав.
“Щасливий вiн! - подумав Чiп
-
ка. - Таке ли
хо, а спить безпеч
-
но... Тут - ще тiльки за
клю
ну
ло
-
сь, - та й то!..”
XV
З ЛЕГКОЇ РУКИ
Уранцi устав Чiпка з досадою в
серцi, з дурманом у го
ловi. Узяв
просьбу, покло
нився Поро
ховi,
пiшов у суд. Ще було ду
же рано:
нiкого з судовикiв не було в судi;
тiльки один сторож пiдмiтав ск
-
рiзь по ха
тах порозкиданi шма
-
то
ч
ки нiкчемного паперу, й цiлу
коробку його, разом з смiт
тям,
висипав у грубу...
- Та й раннiй же! - сказав вiн,
побачив
ши Чiпку. - Пiдо
жди ли
-
шень... Ще нiкого не
ма...
Чiпка сiв на рундуцi. Пiсля не
-
доспаної ночi, пiсля зга
ги, осiн
-
ня ранкова прохоло
да здавалася
йому такою хорошою, нiби ожи
-
вила його... Голова потроху од
-
ходила; веселiшi ду
мки проки
-
да
лися. Вранiшнє со
нце облива
-
ло його м'яким свiтом, пести
ло
його вид, очi, нагонило сон
не за
-
бу
т
тя... Чiпка захитався, задрi
-
мав. Його розбудив якийсь го
-
мiн. Розплющивщи очi, вiн поба
-
чив - цiла купа людей увалила в
двiр. В одного з-за пазухи вигля
-
дав кра
йок паперу; в другого на
грудях наче горб вирiс: то одди
-
мався цiлий хлiб, узятий з дому
на цiлий день; у третього за пле
-
чима торбина... Кожен щось роз
-
казував другому; iнший розма
-
хував руками: всякого клопота
-
ло своє дiло... Чiпка сидiв мо
вч
-
ки; навiть не дослухався до лю
-
дського гомону: в його гомо
нiло
своє лихо... Якось незнарошне
погляд його впав на одного чо
-
ловiка. Нарiзко стояв вiн пiд за
-
бором, за
журений, похнюпле
-
ний. Другi посiдали, смiялись,
ба
ла
кали. А вiн стояв мовчки, як
одшиблений, i, здається, нiчо
го
не чув, не бачив... Чiпка подумав:
“Мабуть, неабияке дiло i в цьо
-
го!..”
Аж ось - хтось крикнув: “Се
-
кретар! Се
кретар iде!..” Усi по
-
вставали, насторожи
лись. Пi
д
вi
-
вся й Чiпка. У воротях показав
ся
сухий, перегнутий утроб панок,
з зеле
ним комi
ром, з блискучи
-
ми гудзиками... Чiпка глянув на
його. Борода йому була гла
де
нь
-
ко виголена; як та сокирка, ви
-
дал
ась вона вперед, ховаючи в
прогалинi мiж довгим носом i
собою запалий рот з сухими то
-
ненькими губами; голова трохи
подалася назад; довга шия ви
-
п'ялась так, як у вола, коли його
в ярмо запрягають; на грудях
одтопири
лись верхнi краї фор
-
меного сюртука, засте
бненого
внизу на два гудзики, i робили
нiби горб, а на спи
нi був справж
-
нiй горб - аж од самих плечей до
тонко
го, перегнутого стану... “Ну
й цьо
го перегнуло!” - подумав
Чiпка.
Секретар Чижик, - то був вiн
са
мий, - увiйшов у двiр, об
пи
ра
-
ючись на довгий цiпок, як обпи
-
раються старцi.
Люди поздiймали шапки. Вiн
озирнув усiх своїм мишач
им
поглядом - i пiдсту
пив до людей.
- I ви до нас. Осип Федорович?
- осмiх
ну
вшись, про
мо
вив вiн до
одного, видно, полупанка, що
стояв тут же та
ки мiж на
родом.
Той поклонився, розказав своє
дiло. Се
кретар пiд
сту
пив до дру
-
гого, до третього - до всiх по
черзi. Зна
ко
мих ве
личав на йме
-
н
ня; незнакомих прямо запиту
-
вав: “А чого?” Дiйшов i до Чiпки:
- Ти чого?
- З прошенiєм.
- Об чiм?
Чiпка подав до рук прошенiє.
Секретар шморгнув но
сом; ви
-
тяг лiвою рукою з-за пазухи, з
червоними роз
водами, чорну ху
-
стку, обтерся i став потихеньку
чи
та
ти прошенiє...
- Нiчого не буде! - вiддаючи
на
зад про
шенiє, одказав вiн, на
-
вiть не глядя на Чiп
ку.
- Як? - здивувався той.
- Так... документiв нема!
- Та нам же громада цю землю
одсуди
ла...
- То що, що громада?..
- А в його хiба є? - запитав Чiпка
про сво
го супротивник
а.
Секретар глянув, як п'ятака
дав, i знов шморгнув но
сом.
- Пiдожди, - сказав вiн Чiпцi,
йдучи в ха
ту. Жде Чiпка годину,
жде двi, жде вже й три... Бачить
вiн: люди то при
ходять, то ви
-
ходять з суда, а його все не кли
-
чуть... Бе
ре йо
го нетерплячка;
нудиться вiн... Ко
ли це – ви
хо
-
дить сто
рож:
- Iди до секретаря! - сказав i
повiв Чiп
ку аж через три ха
ти, де
сидiло багато су
довикiв: однi за
дiлом, другi без дi
ла.
- О-о! вже повiв... чує муха, де
струп! - смiялися вони вслiд Чi
-
пцi..
Чiпка ввiйшов у невеличку ха
-
тку, де сидiв секретар, обложе
-
ний кругом дiла
ми. Сторож вий
-
шов i прихилив две
рi. Ос
тався
Чiпка з секретарем вiч-на-вiч.
- Ага! - глянувши на Чiпку, ска
-
зав се
кретар, та й знову вп'яв
очi в дiло.
Чiпка стояв у порога, мовчав.
- То тобi Порох просьбу писав?
- не див
лячись в вiчi, спи
тав зно
-
ву секретар, на
хилившись над
дiлом i щось чер
конувши пером.
- Порох.
Мовчанка. Чiпцi аж важко ста
-
ло...
- А що дав?
- Нiчого не дав.
Секретар неймовiрно глянув
на Чiпку.
- Знаєш що?.. - почав вiн i зап
-
нувся. - Як п'ятдесят руб
лiв, то й
дiло можна попра
вити...
- Х-хе!.. - хекнув Чiпка, не то
усмiха
ю
чись, не то дивуюч
ись.
- Чого ти хекаєш?
Чiпка мовчав.
- А де ж та правда, коли так?! -
уголос по
думав вiн.
Секретар змiряв його з голови
до нiг своїм мишачим поглядом,
котрий, здава
лось, казав: “Ой,
який же ти молод
ий та зеле
-
ний!”
Чiпка глянув на секретаря:
очима вони стрiлись. Ми
шачий
погляд не видержав палкого та
гострого - i в одну мить пе
ре
бiг
на дiло.
Знову мовчанка.
- Ну, чого ж ти стоїш?.. I мене
не держи, й себе...
- Рука б менi одсохла от по
сю!.. - скрик
нув Чiпка, по
ка
зу
ю
-
чи на лiкоть правої ру
ки, - та й
повернув з хати, не доказавши.
- Ов-ва!!. - гукнув секретар ус
-
лiд йому. - Гарячий який... Гляди
лиш, щоб не опiкся! - докiнчив
вiн, iдучи за Чiпкою.
Судовики спершу витрiщи
-
лись на се
кретаря; потiм про
ве
-
ли очi на Чiпку.
Чiпка гордо й швидко йшов
через хату. Вiн бачив, як усмiха
-
лись судовики, пере
глядаючись
мiж собою й по
ка
зуючи очима
на секретаря.
- Сутяжище! - бовкнув Чiпка
вголос, ви
й
шовши на
двiр. Кров
прилила йому в голову; серце
затiпалось; на виду зблiд, а очi
свiтили, як у вовка. Люди, глядя
на йо
го, роз
ступалися; давали
йому дорогу... Вiн потяг напря
-
мки до Пороха.
- А що? - зустрiв його Порох.
Чiпка ще хи
жiше засвi
тив очима.
- Проклятий!.. каторжний!.. не
-
даром йо
го в три поги
белi скру
-
тило...
- Як саме?
- Хоче п'ятдесят карбованцiв...
За мою зе
млю п'ят
десят кар
бо
-
ванцiв!!. Хе-хе!!! I кари на вас
немає.
- Отак воно завжди. Ти ду
ма
-
єщ, як воно робиться?.. - пi
до
грi
-
ває Порох. - Не пiдма
жеш - не по
-
їдеш... Суха ложка рот дере... ка-
-
хи!.. ка-хи!.. Бач, як дере в горлi...
Хоч би промочит
и...
- А горiлка є? - якось понуро
спитав Чi
пка.
- Кий бiс, хоч би капелька... по
-
ро
жня пля
шка... Бач! - I По
рох
по
казав над вiк
ном порожню
пля
шку.
Чiпка мовчки витяг з кишенi
карбован
ця, кинув на стiл, а сам
заходив з кутка в куток по хатi -
хмурий, як нiч, нiмий, як до
-
мовина.
Порох обома руками схопив
карбован
ця - та шморг з ха
ти!
Незабаром вернувся з веселим
поглядом i веселою усмiш
кою
на виду, а в руках - з повною
пляшкою, со
лоною рибою-тала
-
виркою й невеличкою паляни
-
цею...
- Не журись! - сказав вiн Чiпцi.
- Повна пляшка... Вип'ємо! - пiд
-
солодивши голос i на Чiпку гля
-
дячи, каже вiн. - Добре, що чо
р
-
тяка винiс кудись Гальку... Ви
-
п'ємо! га?..
Чiпка мовчав.
- Будьте здоровi! - обернувся
до його По
рох i перехи
лив у рот
чарку горiлки.
- На здоров'я...
- А нашим ворогам на про
па
-
сть! - додав Порох, підносяч
и Чi
-
пцi повну чарку. Чiпка випив i
собi.
- Що, посолодшало?
- Кий бiс!
- Випий ще - посолодшає... Пiд
-
но
сить
Чi
п
цi чарку... Той простяг
був уже руку, щоб узяти, - та По
-
рох вилив со
бi ча
р
ку в рот.
- А що, правда, гiрко?! - сказав
вiн, жар
ту
ючи. - Ну, на, на - пiд
-
со
лоди...
Чiпка випив i другу чарку... По
-
соловiло в вiччю; вдарил
о в го
-
лову... Вiн заходив по хатi; роз
-
пустив язик, дав волю серцю,
став батькувати, лаятись... По
-
рох, заїда
ю
чи талави
ркою, пiдо
-
грiвав словами...
Випили ще, ще... Очi в Чiпки
налилися кров'ю, в чоловiчк
ах
за
свiтили огнi... Коло серця - не
-
має нi мiри, нi ваги то
му, що там
дiється!.. Горiлка змiшалася з
страш
ною злi
стю - i запалила се
-
рце... Аж знемiгся Чi
пка. Сiв на
тринi
жку ко
ло столу, схилив на
руку голову - заснув...
Порох ще довго солонцював
талавир
кою, об
смок
ту
вав кожну
кiсточку, кожен шматочок; та
випивав по повнiй... аж поки не
стало нi риби, нi паляницi, а
горiпка - тiльки на денцi... Тодi
вiн устав, заховав у грубу пляш
-
ку, на прощан
ня, нахильцi ви
-
пивши й останню горiлку - i став
ходити по хатi... Довго вiн ходив
коло Чiпки, при
хилявся, прислу
-
ха
вся, торкав його, бу
див... Чiпка
спить. Тодi Порох тихенько про
-
сунув руку до Чiпки в кишеню,
витяг кисет з тютюном та грiш
-
ми i, радiючи, мерщiй ви
бiг на
-
вспинячках з хати...
Чiпка проспав до обiдньої по
-
ри. Проки
нувся, підві
вся... У го
-
ловi - дурман, у гру
дях - згага...
Давай вiн прига
ду
ва
ти... Пер
ше
всього спала йому на думку
зiгнута в три погибелi постать
Чижика - гнучка, хо
лодна, як га
-
дюка... Чiп
ка махнув рукою,
найшов шапку, надiв на голову i
ви
йшов з хати. Надворi ходив з
люлькою в зубах п'я
ненький По
-
рох i всмiхався.
- Прощайте!
- Куди?
- Додому.
- Щасливо...
Понiс Чiпка у Пiски задур
ма
-
нену голо
ву, ще дужче по
мучене
серце... Тепер уже не жеврiла в
душi надiя, не пi
днi
мала вго
ру
його духу, не гнала вперед, як у
гброд. Одна не
правда та втрата -
втрата всього наймилiшого, на
-
й
лю
бi
шого - пекла його се
рце...
Вiн iшов, ледве здi
ймаючи но
-
ги...
Надвечiр доволiкся до мос
ка
-
ле
вого ху
тора, до своєї землi...
Йо
го обдало холо
дом, потiм об
-
сипало жаром... Порiвнявш
ись з
хутором, вiн спинився... “Не чу
-
ть... нема... все пропало!.. Ще вчо
-
ра бачив... ще вчора... Мабуть, i
вона зна... Карай же вас смерть
нагла, проклятi...” Вiн придав хо
-
ди в ноги.
Поминув свою землю, навiть
не глянув на неї... Далi та далi...
Уже сонце зовсiм сiло... Уже
смеркло, як дiйшов вiн до Пi
-
сок... З неба блищали яснi зорi;
по селу то там, то там свiтилося
в не
ве
личкi вiконця свiтло; а в
Гальчинiм шинку топилось у
печi, - здавалось, горiла хата зсе
-
реди
ни... Ось i його двiр. Кругом
тихо; у хатi темно, не свiти
ться...
“Мабуть, мати спить, - по
ду
-
мав вiн. - Не
хай же спить!..”
I повернув до шинку.
- Сип горiлки. Галько! - гукнув
на жи
дi
вку.
- Сцо це воно буде?! - усмiхну
-
лась жи
дi
вка, на Чiпку гля
дя.
Вiн прямо пробрався за стiл, на
покут
тя...
- Не питай... давай швидше!
- Не крици, не злякалася... Ди
-
вись... скi
ль
ки з хоц?
- Та сип, що хоч, гаспидське
ко
дло!
- Цi ти не здурiв, бува?.. Ну?..
Сип... Давай попереду гро
сi!
Чiпка полапав у кишенi: нi ки
-
сета, нi грошей... Вiн ски
нув сви
-
ту:
- На! та давай швидше! - i шви
-
ргонув через стiл свиту.
- Сцо менi з твоєї свитки?.. Во
-
на менi непотрiбна... Один з чо
-
ловiкiв, що сидiли в шинку та
мовчки дивили
ся, що це ро
би
-
ться з Чiпкою, пiдвiвся з лави,
пiдняв з до
лу свиту, стряхнув,
повернув у руках на всi боки.
- Сип, Галько! - каже. - Я за сви
-
ту карбо
ванця ложу...
- Сцо ти карбованця? - закри
-
чала жидi
в
ка, вириваючи з рук
свиту... - Цого ти мiса
єся не в
своє дiло! Вона твоя?.. Вiн заста
-
вля...
- Так чого ж ти єрепенишся?
Каже па
рубок: сип! Ну й сип...
- Сип... сип, - запорощала жидi
-
вка. - Скi
лько з сипати?
- Та давай, щоб тобi дихати не
дало, про
клята душа... Сип! - гу
-
конув Чiпка на всю хату й уда
-
рив кулаком по сто
лу - аж вi
кна
здвигнули.
- Ну, цетвертину всиплю...
Жидiвка мотнулась з свитою в
другу кiмнату, кинула на бебехи
свитку, а сама вернулась з че
-
тве
ртиною горi
лки поста
вила її
перед Чiпкою, та й знову пiшла
до себе. Вона була сердита, що
так дорого досталася їй свита.
Випив Чiпка одну чарку, випив
другу, випив i третю. Дзе
нь
-
кнуло в головi, посо
ловiло у вiч
-
чю. Люди мовчки ди
вились, од
-
наче нiхто не зважився перший
забала
кати.
Коли це - увiйшов у хату Якiв
Каба
нець.
- А що це. Чiпко? I ти вже?.. -
обiзвався. - Вип'ємо, зна
чить?
- Вип'ємо, - понуро одказав Чi
-
пка. А да
лi смiлiше: - ви
п'є
мо! - А
це вже гукнув на всю хату: ви
-
п'ємо, дядьку, так, щоб аж мiзок
у лобi закрутився!
Та - гряк! по столу кулаком...
За
бряжча
ли пляшки й ча
р
ки,
тро
хи не попадали додолу...
Тут уже й другi промовились.
Слово по слову, чарка по чарцi -
полилася з ротiв ро
змова, а в
роти - горiлка,- Пi
доспiли ще
людцi. Прийшов старий Кулик,
що один на все село носив ще
оселедець. То був уже старий
дiд, креме
зний ще нiвроку...
Його скрiзь по селу знали, як чо
-
ло
вiка письменного: вiн зав
жди,
було, на криласi спiває, посеред
церкви апостола читає... А на
язик собi вдався балаку
чий, а
надто за чаркою... Талюбив-таки
й випити. Бува
ло, у недiлю, пi
-
сля обiду, прийде у шинок, та й
почне тере
венi точити, та все
по-пись
менному, по-церков
но
-
му... Зiй
дуться в ши
нок людцi
розважитись, з людьми по
си
дi
-
ти, побалакати; вiзьмуть пiв
ква
-
рти, квар
ту, щоб було чим горло
промочувати - i дiда не минуть.
Тодi вiн хоч до свi
та вже [буде]
сидiти та брехати, аби слухали.
Iнодi, було, насмiшить беседу,
аж за живо
ти бе
руться; не вря
-
ди-го
ди й з його по
кепкують, з
його сивого оселедця, що аж за
ухом закрутився, - а все-таки
чар
кою не минали нiко
ли. I Ку
-
лик щонедiлi, що
свята в шинку.
Придибав вiн i тепер. За ним -
другi, третi. Засiли кру
гом столу
коло Чiпчиної горiлки; п'ють со
-
бi, патякають, люль
ки цмолять.
Найбiльше там було дворових.
Випуще
нi на волю, як птиця, без
оселi, без землi, без при
тул
ку, -
вони шукали собi оселi по шин
-
ках, щоб швидше скорота
ти тi
тя
жкi два роки, котрi вони по
-
виннi бу
ли одробити. Ще по па
-
н
ських дворах вони позвикали в
горiлцi кисну
ти, її п'я
ним хме
-
лем пiдсолоджували своє гiрке
життя: не покину
ти ж було своєї
втiхи тепер! I вони мерщiй кида
-
ли панськi двори та ходили вiд
шинку до шинку. Коли не бу
ло
за що випити, пiджидали - може,
хто пiднесе чарку-другу. Ши
н
-
кове панiбратство завжди
знайдеться. Попри
ходили вони
тепер, - Чiпка не обминув i їх
чаркою...
Як пiдпили вже, то той
заспiвав з п'я
них очей, той бiд
-
кався, - куди його при
стати, як з
паном розв'яжеться... А Чiп
ка не
дослухається. В однiй сорочцi,
розхри
станий, одно кружає та й
кружає, кри
чить, батькує, по
столу ку
лаком гамсел
ить, як на
-
вiжений...
- Що це воно за знак. Чiпко? -
питає йо
го Кабанець, ко
ли Чiпка
знемiгся трохи: - ти ж, мов, до
сього дива не теє?..
- Не вживав? - Нi!.. А тепер бу
-
ду...
- Чого ж це так?
- Бо нiгде немає правди... не
-
має добра... i землi нема... про
па
-
ла! Ну й гуляй!
- Та де ж твоя земля дiлася?..
- Де?.. взяли.. одняли гаспид
сь
-
кi п'яв
ки... пропала!.. А земля
пропала - все про
пало.
- Так, так, - пiдхопили двора
-
ки: - без зе
млi - що?.. Без зе
млi -
жи
ття нема!
- Риба без води, а чоловiк без
землi - ги
не, - увернув Ку
лик по-
письменному.
- Егеж, еге... А коли так - пий,
по
ки п'є
ться, гуляй, поки гуляє
-
ться! Без землi... все по боку! На
-
що воно? Навi
що те
пер ко
рова,
кобила, вiвцi?.. Га?.. Навiщо?.. Гу
-
ляй, ду
ша, без кунтуша! - Та, бух!
по столу ку
лаком...
Стiл заходив ходором; чарки й
пляшки заторохтали, одна чарка
навiть упала до
долу, пiд стiл, та
нiхто не полiз її достава
ти: всi
задивились на Чiпку... А вiн зно
-
ву за своє:
- Дядьку Якове! Нiхто не зна...
о-ох! нiх
то не зна... Проклятi!
П'ят
десят рублiв хо
тiли за зе
м
-
лю.... Не в землi сила, не в землi
вона була... нi! Земля - що?.. Зе
-
мля!.. Хлiб родить, як коло неї
походиш; хазяїном робить... Ска
-
зано: земля! А без землi - усе
пропало... усе! - Чiпка придавив
на останньому словi, повiв грiз
-
но по хатi очима, заскре
готав зу
-
бами, положив на стiл ру
ки, схи
-
лив на них голов
у - та й притих...
Люди дивувалися, погляда
-
ючи на Чiп
ку, - дивувалися його
непевним речам, а проте пили
його горiлку, поки до каплi ви
-
пили. Тодi дехто давай рушати.
- Ану, Микито, час додому! -
каже, лед
ве стоячи на но
гах,
один крiпак до друго
го, що сидiв
та слухав, як Кулик розказу
вав
про Йосипа, запроданого брата
-
ми... - Чув, Ми
кито? рушай!
- Пiдожди трохи, - одказує Ми
-
кита.
- Чого?.. Ходiм, кажу, а то по
ки
-
ну!.. їй
-бо
гу, покину!.. То й зо
-
станешся з отим оселедьком ро
-
ви лiчити, дарма що вiн по-пи
-
сьменному балакає...
А Кулик глянув на крiпака, по
-
хитав го
ловою i зале
петав :
- Аще, аще, єда... єгда... бо... со
-
зда... мир... Сата-наїл за
здрив.
Со
грiши Адам з Ївою... нехай
царствує!.. Людiє! од слуха зла
не убоїмся...
Микита прислухався. Оже, як
по
чув, що це вже рiч не про Йо
-
сипа, устав, вийшов за сусiдом з
хати... Хто тверезi
ший, собi став
за шапку братись. А зосталися
самi п'яни
цi. Той харчав, звалив
-
шись пiд лав
кою; той сидiв, об
-
першись спиною об ко
сяк вiкна,
та здригував - замерз; а дехто
ви
во
див не своїм голосом якусь
п'яниць
ку пiсню - чи про “жур
бу
впрямую”, чи про неслухняну
“долю”...
Аж перед свiтом приплiвся
Чiпка додо
му, ледве на но
гах
стоячи - п'яний-п'яний,
п'янiший зе
м
лi...
Як глянула Мотря на його, то
й переля
калася...
- Що це, сину?!, на яких це ра
-
до
щах?.. Чiпка сiв на лавi, схилив
голову...
- Де це твоя свитка, шапка?..
Заходив, кажеш, не тi
льки грошi,
та й те...
- Свитка?.. шапка?.. Нема?.. На
-
що вони?.. Навiщо все, ко
ли... у-
у... у... - завiв на всю ха
ту, мотнув
розкудланою голов
ою, за
свi
тив
повними слiз очима.
Материне серце мов хто в
жменi зда
вив... Давай вона йо
го
умовляти:
- Навiщо це ти, сину, сам собi
лихо ро
биш? Це ж ти сам себе з
свiта зживаєш!.. Плюнь ти на ту
землю!.. Що ж роби
ти? Жи
ли ж
он без землi кiлька лiт, та хлiб
їли... й те
пер не сидiтимемо без
його... Ти тодi малий був, - сама
пучками та ручка
ми заробляла, -
та не померли з голоду... А тепер
- не те, що тодi!.. Тепер i ти заро
-
биш, i я до
по
можу... Що ж роби
-
ти? На все його святая воля!
- Ет, толкуй!.. Немає тепер у
мене нiчо
го - анi-нi!.. Що тепер
я?.. Людський попи
хач, наймит?..
Пропало... все про
пало! I до
бро й
душа пропала... бо немає правди
на свiтi... немає мiж людьми... Те
-
пер моє ща
стя - ось-ось бу
ло,
та... уп
лило!.. - Чiпка ро
звiв ру
ка
-
ми - i задумався...
- А все люди, все люди... Вони в
мене й батька одняли, людо
їди;
вони мене ще-з
малечку не
-
навидiли - з iграшок прогони
ли,
йшли повз хату, одхрещу
ва
ли
-
сь... Я малим був, а все бачив... За
чортеня щита
ли... Я чорт... е-е... Я
чорт... над чортами чорт!.. А баба
вчила мене людей про
щати, а
дiд - любити... Дурнiї дурнi! не
сто
ять во
ни слова доброго... їх
мучити... му... морр...
Та - пуць! на землю... Так i за
-
харчав... Мотря встала, ви
тягла
з-пiд себе ряднину, вкрила нею
Чiпку, пере
хрестила його, са
ма
перехрестилась, лягла на голому
полу, та сон уже не йшов їй на
думку... Сплили перед нею давнi
лихi роки; пригадала она свою
криваву працю; пере
скочила її
гадка на вого чоловiка-мо
ска
-
ля... Де вiн? що з ним сталося?..
Може, розпився, розволо
чився,
та так де-небудь пiд шинком
богу й душу вiддав... Глянула на
сина, що, як той снiп, лежав на
долiвцi - харчав, i стиха прошеп
-
тала: “Господи! сохрани його й
за
ступи!”
Прокинувся Чiпка - вже геть
пiдбилося сонце. Голова кру
-
титься; коло серця пече, мов га
-
дина смокче кров з йо
го... Похо
-
див вiн, походив по хатi; не гля
-
нув навiть ма
терi в вiчi; вийшов,
нiби до худоби, та й потяг - не в
загороду, а прямiсiнько до Га
ль
-
ки... На третiй день - знову на
осло
нi в шинку. На четвертий
там його сонце праведне стрi
-
тило, там i нiч темна привi
та
ла...
XVI
ТОВАРИСТВО
П'ючи та гуляючи, пiдiбрав со
-
бi Чiпка трьох товари
шiв щирих:
Лушня, Матня та Пацюк - одна
ду
мка, одна гадка. Всi вони од
-
на
кових лiт: не то, щоб старi, не
то й молодi, - вже пiдтоптанi па
-
рубки.
Лушня був широкоплечий па
-
р
нище, високий, бравий, з хоро
-
шим панським ли
чком, з чорни
-
ми гарними вусами, з ка
ри
ми ве
-
селими очима... Вони так i го
-
вори
ли в його!.. Та, здається, на
йому й шкура говорила, - такий
балаку
чий.
Пацюк собi худощавий, низь
-
кий, миша
стий, справж
нiй
Пацюк, такий i прудкий; говiр
-
кий, спiвучий - на селi пер
ший
спiва
ка.
Матня одрiзнявся од усього
то
варист
ва й норовом, i околом.
Який завтовшки, такий завбiль
-
шки; неповорот
ний, неоха
й
ний.
Голова величезна, обличчя та
-
тарське, кругле, як гарбуз; ноги
короткi та тов
стi, як стовпцi. Не
любив вiн нi ба
лакати, нi спiва
-
ти, а любив на свiтi одну тi
льки
горiлку: дудлив її, як воду, й у
тому покладав усю свою втiху.
Були вони всi три панськi й
повироста
ли по панських дво
-
рах. Лушня був пана Совинсько
-
го, а Пацюк та Матня - пана По
-
льського, того самого, що й Чiп
-
чин батько.
Матня та Пацюк узятi в двiр
ще мали
ми пiдлiтками: перший
- вiд плуга, другий - вiд овець.
Гiрко їм було роз
ставатись з
батьком, матiр'ю, братами, та се
-
стра
ми, та товаришами, такими
ж хлопцями, як i вони; тяжко ки
-
дати рiдне дворище, де їм зна
-
ком! були всi закутки, де їх ро
-
ди
ла й пестила мати; зеленi сте
-
пи, де вони вико
хували хлоп'ячi
сили; гiрко було кидати, яке не
є, своє, а йти до чужого, до пан
-
сь
кого... Та що ти вдiєш супроти
панської волi? Пановi треба... на
те в його й крiпа
ки, що треба! Як
не плакали, як не блага
ли ма
-
терi пана - викладали йому, що
бiло
головi сини їх, як стар
-
шенькi, єдина помiч у тру
днiй
працi, - та не помогли нi сльози,
нi викладки... Пановi що? Хiба
пан думав про гiрку працю, хiба
йому слiд до того свою панську
увагу звертати?! Пан ще й роз
-
гнiвався, що його панську голо
-
ву якiсь сiльськi жiнки клопо
-
чуть такою дурни
цею... та й
звелiв попрогонити матiрок з
двору. Пiшли матiрки, понесли
невимов
ленi прокльони на ус
-
тах, гiркий жаль у серцi... А сини
їх зо
сталися в дворi пiдпасача
-
ми: один - коло скоту, другий -
коло овець.
Лушня родився й виростав у
пансько
му дворi. Умер старий
Лушня, що жив на Вовчiй До
-
линi, на хуторi, поки
нув доч
-
ку-дi
вку на свiтi. Одним одна ро
-
боча сила в сiм'ї, бо мати вмерла,
а сироти, як ку
кiль, зосталися...
Як на те пановi зама
ну
лось по
-
коївки, її ото й узяли до пансь
-
ких покоїв, - бо, на лихо собi, й
непогана була. На її ж мiсце
перевели на хутiр сiм'ю з двору.
Спершу плакала дiвка та боя
-
лась усього, а найбiльш - як би
догодити ста
рому пановi. Та,
видно, догодила-таки, бо через
рiк з дiвки стала молодицею, по
-
ро
дивши бi
лолицього чорного
-
лового
хлопц
я Тимошку. Як пiд
-
нявся Тимошка на но
ги, став
розби
рати всячину, то його взя
-
то за лакейчука до моло
дого
пана, - ста
рого тодi вже не було
на свiтi, - чи
стити та на
бивати
тютюном люльку, подавати
води, а бiльше всього - стояти в
кутку перед
ньої коло дверей
кабiнету, на случай яко
го прика
-
зу. Всього натерпiлося хлоп'я.
Iнодi, довго стоячи, на ногах за
-
сипало, па
дало додолу. Пан тодi
не то, щоб одсилав спати, нi: ви
-
бивши до
бре, щоб не був та
кий
сонливий, становив навколiшки
на всю нiч. А iнодi, щоб не за
-
дрiмав, бува, й навколiшках, пiд
-
си
пав гречки пiд голi ко
лiна...
Було й так, що пан, не знаходячи
довго чого-небудь з своїх, роз
-
ставлених по столу цяцьок, -
присiкувався до хлопц
я, та бив
зате, що той нiби покрав, тодi,
як, роздиви
вшись гаразд, - бдя
-
цьки або стояли, або лежали тут
же перед носом... Наба
чивши,
знову бив за те вже, що хоч не
вкрав, то замiрявся вкрасти, бо
пере
становлював усе... Гiрко
прийшлося хлопц
евi таке життя,
злiсть накипала в моло
дому сер
-
цi. “Ко
ли не краду, то б'ють, - ду
-
ма сам собi, - за те, що посягаю
вкрасти, то хай же краще б'ють
за те, що краду!”. I че
рез рiк, че
-
рез два з малої та доброї дити
ни
зробився якийсь лихий злодiяч
-
ка, ко
трому нiчого вкрасти все,
що тiльки близько лежало коло
його, й божитись-присягатись,
що вiн i сном i духом не знає, як
воно опинилося у його в ки
-
шенi... Мо
же, хто другий пiдки
-
нув, щоб тiльки його вибили, -
виправлявся вiн. Тимошку зно
ву
за це били, тяжко били; та бiй
-
кою нiчо
го не взяли. Пiдрiс вiн,
став ще хижiшим, ще запе
-
клiшим. Украде, бувало, який
пу
стячок та й пiдкине дру
гому,
щоб вiд себе очi одвести; а добре
що вкраде, то так за
ховає сам,
що не знайдуть. А оглянуться,
стануть допи
ту
ва
тись, вiн ще й
виказує: отой, мов, або ота вкра
-
ла! Безневинних б'ють, а вiн собi
нишком крадiжку пожи
ве, та й
смiється потайно...
Злодiйкувате життя не по
душi самому запеклому зло
дiєвi.
I в такого iнодi бува
ють часи, що
оступлять його добрi думки, му
-
чать його, розривають... Чо
-
ловiча со
вiсть не замирає в
самiй запеклiй душi. Не замерла
вона й у ду
шi Тимофiя Лушнi.
Бували такi години, коли вiн,
згадую
чи свої вчинки та безпут
-
не життя, сам собi думав: “А мо
-
же ж, воно й грiх так робити?..
Може, за все те оддячи
ться, хоч
не на сiм, то на тiм свiтi!..”
Страшно йому ставало й разом
тя
жко, соромно. Тодi вiн, щоб
хоч трохи розважитись, щоб по
-
гасити прометеїв огонь у му
-
ченiй душi, прихилився до скля
-
ного бога: привчився горiлочку
вживати... Помiтили раз його
п'яним, - вибили добре на ко
-
нюшнi, прогнали з гор
ни
ць, на
-
ставили кучером. Це бу
ло лiт за
двоє перед волею. Йому було
тодi лiт двадцять...
На станi - вiльнiше трохи, нiж
у гор
ницях. Та - що не зробив,
пан бачить, бо з своїх очей не
спускає; а тут - хоч i бачать па
-
нськi конi, то нiкому не ска
-
жуть... Пе
редньої покинути не
можна; а з станi - коли не вдень,
то вночi ви
рвешся... Лушня
встряв у шинки. Там вiн зазнав
-
ся з Мат
нею i Пацюком. Цi - теж
повиростали в не
волi. Хоча вi
-
льнi степи та широке поле, де
вони влiтку скот пасли, одводи
-
ли трохи їх замлiлi душi, зате
зимня пора наляга
ла на їх плечi
важкою вагою й давила обох...
до горiлки! Поробились вони
п'яницями, волоцюгами, злодю
-
гами... У шинку по
бра
талися з
Лушнею. Побра
та
ли
ся - i таємна
крадiжка, схови та перехови, та
нiчнi про
пої накраденого стали
їх товариською роботою...
Мучились-мучились пани з
ними, та не дiждавши й тих двох
рокiв, що крiпаки повиннi були
одробити пiсля волi (а роки тi
здалися довгi-довгi, тяглися
вiками!) - повиганя
ли їх з двору
на всi чотири...
Не маючи нi землi, нi оселi, нi
приста
новища, - нi пiд собою, нi
за собою, нi пе
ред собою, - як
вiльна птиця в полi, як дикий
звiр у борi, - хлопцi розбрелися
по се
лу... Де його пристати? де
голову при
кло
нити, заховатись
ча
сом вiд ли
хої годи
ни?.. Ще пiд
будень сяк-так: де-небудь на ро
-
ботi: в жидiв дрова рубати, в лю
-
дей мо
лотити, вiя
ти, косити... А
як вечiр настане, або свято, або
зостався хто який день без робо
-
ти... Хоч пiд греблю!.. Нiде при
-
тулку немає, нiде при
стати, спо
-
чити. У селi двi мiсцини не
-
купованi. Одна - вули
ця, друга -
шинок... Тiльки на вулицi небез
-
печно. Ляжеш пiд тином спочи
-
ти - собаки стягнуть; посеред ву
-
лицi - на
їде хто, а хоч не наїде -
воло
снi пiднiмуть, запруть у
чорну, подумавши, що п'я
ний...
Зостався - шинок... I за шию не
ллє, й тепло, й лю
дно... Є де, хоч
не розкiшно, спочити пiд лав
-
кою; є з ким розважитись-по
-
балакати, заспiвати, випити...
Став i на
шим хлопцям шинок
рiдним батьком, горiлка - ма
тi
-
р'ю. В шинку вони мали собi за
-
хист, при
тулок; чарка горiлки
ста
ла їх порадою й одра-дою...
Шинок нiколи не пустує: то той,
то другий... I нашi хлопцi тамi,
Як перепаде чарка горiлки - за
упо
кой раба божого, за здоров'я
на
ро
джено
го, або й так по при
-
годi, то й добре! Веселий спiва
вiн, ко
ли спiвають тi, що часту
-
ють, а плаче, коли вони пла
-
чуть... Як же випадав коли такий
нещас
ний день, що нi роботи, нi
в шинку нiкого, а в самого нi
крихти хлiба, нi шага грошей -
їсти, аж шкура болить, випити -
аж за серце ссе... не грiх тодi й
пiдняти, що легко лежить!..
З оцими-то злодiйкуватими
ле
дацюга
ми, гультi
паками за
-
зна
вся Чiпка. Тиня
ючись з шин
-
ку до шинку, стрiв вiн їх раз,
удруге... як частував кожного,
хто пiдверт
ався пiд ру
ку; вони
зараз же таки й втерлися його в
това
риство. Пили на його кошт;
гуляли за ото добро; роз
ка
зу
-
вали йому своє бiдолашне жит
-
тя, ро свою гiрку долю, при
ве
-
рнули йо
го жалiсне, тепер ррою
-
жене неща
стям, серце - i потова
-
ри
шували... Цiлий день п'ють та
гу
ляють по шинках, гуляють юдi
й за пiвнiч, а перед свiтом iдуть
до Чiпки висиплятись. Висп
ля
-
ться, викачаються, вiзь
муть з со
-
бою Чiпку та з до
бра його що-
небудь, - та зно
ву в шинок... Так
кожнiсi
нь
кого дня.
Мотря спершу дивилася на
таке без
путне життя та пла
кала,
та вговорювала Чiпку; потiм то
-
го - лаяла, ганьбил
а; а далi - бiга
-
ла в себе по вгороду, по вулицi
та кри
ча
ла-репетувала:
- Ой, лишенько! пропала ж я
те
пер... по
гине моя бiдна го
лi
во
-
нь
ка... Тепер же менi все одно,
що з мосту та в во
ду...
Стрiвають люди, жалкують,
ро
зпиту
ють...
- Та як же?.. як же?.. - розказує
кожному з плачем Мо
тря: - лю
-
бий та милий був, а то ж зразу...
на тобi, та цить! Не переживу ж
я цього, не зможу - Свитку про
-
пив, оде
жу всю - в однiй сорочцi,
як харциза, як махамед який!..
Уже третю вiвцю пропи
ває... Та
й товариство пiдобрав пiд пару -
волоцюг зо всього свiта... Боже
мiй! що ж тепер робити менi, бi
-
днiй?..
- Ви б його вмовляли; ви б йо
-
го слова
ми ганьбили, - [радили]
люди Мотрi...
- Чи я ж не вмовляла, чи я не
благала?!. - плаче Мотря. - Та я ж
йому не словами, я йому сльо
за
-
ми виливаю... гiрким
и доко
рами
очi вибиваю... Та що з того?..
Сказа
но: як об стiну горохом!..
- То ви б у волость... Хай його з
тиждень подержать у холоджни
-
iй! Витверезвиться - опам'ятає
-
ть
ся, а то ради, - йому вже па
мо
-
роки забило...
Послухала Мотря людської в
волость. Узяли Чiпку п'я
ного, си
-
ломiць посадили в чорну. Не
-
зчувся, як i за
снув...
Надвечiр оглянуться товаришi
- нема мiж ними Чiп
ки. Увечерi
пiшли, та як чор
на була лихень
-
ка вже, вони її продрали й випу
-
стили невольника.
Iде Чiпка додому... У головi -
хмiль; на серцi - зло... А тут ще
ззаду йде Лушня, при
мовляє:
- Яка вона тобi мати? жалiтися
на си
на?! Хто назве її пi
сля сього
матiр'ю? Са
довiть, мов, сина в
чорну: через його менi життя
немає!.. Де се воно таке на свiтi
ви
дано?!
Не йде Чiпка - летить додому;
не лише - огнем паше i, як ска
-
жений бик, налiтає на хату...
Бря
зь! - одно вiкно... Дзень! - дру
-
ге... Посипалось трете... Грюк!
ногою в дверi... Полетiли й дверi
в сiни. Мотря з переляку залiзла
на печi аж у куток... Убiг Чiпка в
хату, кричить:
- Де вона?.. де стара вiдьма?..
Чи не за
мiж, бува, забажал
а?..
Може, бахурiв на
ве
сти заману
-
лося?.. То щоб син не пере
чив, - у
чорну його!..
Уразили такi гадючi слова ма
-
терине серце. Як під
стрелена го
-
рлиця тiпається-б'ється, тихо
ту
р
коче й сто
гне: так мати
затiпалась на печi в куточку, та
стиха, гiр
ко промовила до сина:
- Побiйся, Чiпко, бога! Поду
-
май, що це ти кажеш?! Менi свiт
не милий, менi... - Не доказала,
залилася гірки
ми сльо
зами.
- А менi?.. Менi, ти думаєш, ле
-
гко воно живеться?! У мене, мо
-
же, серце вiд болю як не розi
-
рветься!.. якийсь iрод в йому,
мов свердлом крутить... Так ще
менi, - на?!.
- Нащо ж ти п'єш, сину?.. Чи во
-
но тобi легшає? Слухай отих
братчикiв, що пона
водив з со
-
бою, то вони тебе під
ведуть!..
вони будуть, поки в тебе буде; а
як не ста
не, то де й дiнуться...
- Не бреши, стара! - перебив її
Петро Па
цюк.
- Хай уже ти, молодший, будеш
бреха
ти, а менi, ста
рiй, не при
-
ходиться!..
- I що то воно за мати, коли
йде на сина жалiтися? - пiд
дає
Лушня огню Чiпцi. - Хiба то є
мати?! Який добрий чоло
вiк ска
-
же путнє слово про неї?!. Не те,
щоб по
крити сина... Чи бачила
що, кажи: не бачи
ла; чи чула, -
не чула!.. Нi! вона зараз: ось, мов,
який мiй син... Берiть його, люди
до
брi, та садовiть у чорну!.. Яка
ж вона мати?!.
- Бач, що кажуть люди?! - гука
Чiпка. - Чуєш, що ка
жуть?!
- Люди?! - сумно, гiрко, з пла
-
чем промо
вила Мотря, - та бiль
-
ше не змогла й слова вимовити:
умиваючись сльо
за
ми, замовк
-
ла...
Довго ще Чiпка гукав, довго
кричав, та, витягши з скри
нi ма
-
терину нову бiлу сви
ту, майнув
з товариством до Гальки.
Стояла вже пiзня осiння пора.
Холод
ний вiтер ври
вався в по
-
битi шибки й на
впростець вi
яв у
розчиненi дверi, що по
кинув за
собою Чiпка. Мотрi зробилось
холо
дно. Устала вона з печi, щоб
хоч дверi зачинити. Гляне - в
хатi, як у пу
стцi: стiл перекину
-
тий, горшки побитi, скри
ня роз
-
чи
нена... Кинулась Мотря до
скринi, - та й охолола... Там усе
переве
р
нено, перекида
но, пори
-
то - i сви
ти немає... Мотря так i
впала на скриню!
- Боже ж мiй, боже! скiльки я
лiт пра
цювала, скiльки нi
чок не
-
доспала, ду
мок передумала, здо
-
ров'я вкоротила, по
ки сьо
го до
-
бра наскладала!.. А тепер - рiд
на
дитина все по шинках розноси
-
ла!..
Сльози в три ручiї ллються;
жаль та до
сада давить одурене
ма
терине серце... На
силу пiд
ве
-
лася з скринi.
- Боже! Великий заступниче! -
замоли
лася, здiймаючи руки до
бога: - єдина на
дiя, єдина утiха, -
та й та мене оду
рила... Побий же
його свята твоя сила, де вiн сту
-
пнем ступить, куди вiн лицем
по
вернеться, коли вiн так знева
-
жив матiр стару! Дай йому, го
-
споди, дiждати такої ша
ни та
честi вiд своїх дiток...
Та зв'язавши останнє своє
збiжжячко в клуночок, пере
ки
-
нула через плече, перех
рести
ла
-
ся - i пiшла до сусi
ди, ста
рої ба
-
би-пупорiзки, що жила недалеко
вiд їх дво
рища.
Немає тодi Чiпцi впину, немає
заборо
ни, бо й у хатi нi
кого не
-
має... Так, з поби
тими вiкна
ми,
стояла вона на край села
пусткою. А Чiпка - одно гуля, з
шинку до шинку сно
ви
гає, та
знай тягне з господи все, що
тiльки на очi на
ве
рнеться. Про
-
пив уже кобилу, корову, овець,
свиню, на
вiть усю одежину. Зо
-
сталося тiльки те, що на йому:
латан
а свитка, дранi штани, та
од
ним одна сорочка - чорна, як у
дьоготь вмочена. Босий, голий,
без шапки, ходить вiн по селу
вiд шинку до шинку, день у
день, нiч у нiч; а перед свi
том, як
домовик, iде в свою пустку... Нi
-
чого нема!.. Тiльки й зосталося,
що в току стiжки недомолоче
-
ного хлi
ба...
- Нащо-то в тебе хлiб гниє в
стiжках? - раз питає його Лу
шня.
- Продай його жи
дам: усе ж гро
-
шi! А то так i про
паде...
- А справдi, - промовив Чiпка.
На другий день кинулись
хлопцi вишу
кувати купця. Чiп
ка
шукав свого чоловiка, та не
знай
шов. Лушня з Пацюк
ом мет
-
ну
лись по жидах. Найшли купця
швидко й повели на вгород, де
ходив Чiпка коло стiжкiв.
- Чiпко! - гукнув Лушня ще за
двором: - купця ведемо.
- Жида?
- Егеж.
- Жидовi не продам!
- Тю-тю... Чому? Який чорт не
купив, то купив, аби гро
шi дав.
- Оже, я жидовi не продам...
- А почому, Овраме, за копу да
-
си? - не слухає Лушня, то
ргу
єть
-
ся.
Жид пiшов навкруги стiжкiв
обдивля
тись. Висмикує колоски
зсередини, вими
нає на долонi,
роздивляється.
- А поцому буде? - питає тодi.
- По карбованцю даси? - каже
Лушня. Чi
пка стояв одст
бронь
коло одного стiж
ка, та в землю
дивився, мi
ркував щось.
- Ой, вей! за цей гнiй? - скрик
-
нув жид.
- А почому ж ти думав?
- По копi с сагом... бiльсе не
мозна да
ти...
- Iди ти к бiсовому батьковiї -
одрубав Чiпка та й пi
шов сам до
хати.
Лушня та Пацюк зосталися на
току з жидом.
- Нi, Овраме, - каже Лушня: - за
таку цi
ну ти нiде не ку
пиш.
- Це не такий хлiб, Овраме, як
ти ду
ма
єш, - увернув Па
цюк: - це
хлiб хазяйсь
кий. Ми це знаємо.
Ми знаємо, як вiн сiяв
ся, як i
складався... Тут хiба зверху тро
-
хи затекло, а то тобi - як порох
сухе... Ось ди
вись! - та й висмик
-
нув зсереди
ни стога жменю жи
-
та.
Жито було справдi добре: ко
-
лоски то
в
стi, довгi, повнi сухого
зерна.
- Ось на, подивись - яке жито!
Жид хоч сам уже виминав ко
-
лоски й роздивився певно до
-
бре, що то за жито, а проте ще
взяв колосок у жменю, вимняв, i
розглядав зерно. Лице його нi
-
чого не ви
казало - нi похвали, нi
огуди; тiльки ледве примiтнi
iскорки заже
врiли на одну хви
-
лину в його чорних очах, та й тi
потухли... Вiн почухав бороду.
- Не скупись, Овраме, - пристає
Лушня: - ми тобi його й вимоло
-
тимо, до розуму до
ведемо.
- Ну, сцо з, не скупися? За вiсцо
його бi
ль
се давати?!
- Як, за вiщо? за хлiб! Глянь: як
одно то
бi зерно! Чи
сте, повне...
немолоте б їв! - Лу
шня справдi
взяв кiлька зерен у рот i жував.
- Та сцо з, по карбованцю?!..
- Та нi, не по карбованцю, - од
-
казує Лу
ш
ня: - вiн деше
в
ше вiд
-
дасть.
- Де з хазяїн? Цому вiн не йде
торгува
тись?
- Вiн у хату пiшов... мабуть,
води напи
тись... Побiжи ли
шень,
Петре, та кликни!
- Чiпко! Чiпко-о! - гукнув Па
-
цюк, до ха
ти йдучи.
- Чого? - подає голос Чiпка з
хати.
- Iди ж кiнчать, чи що.
- Я сказав: жидовi не продам.
- Чому?
Чiпка не обзивався. Пацюк
пiдождав трохи, Чiпка не вихо
-
див з хати.
- Iдiть сюди, до хати! - гукнув
Пацюк на Лушню з жи
дом.
Тi рушили, ведучи все-таки
розмову про жито.
- Нi, ти, Овраме, не скупися, -
каже Луш
ня. - Хлiб, я тобi скажу,
такий, що, от ми скiльки моло
-
тили, а не бачи
ли та
кого на селi!
- Та сцо хлiб? Хлiб - як скрiзь
хлiб.
- Та нi! То не з тiєї землi. Це
тобi хлiб з цiлини, та ще та
кої цi
-
лини, що рокiв з де
сять нi рала,
нi плуга не бачи
ла... Це з си
тої
землi хлiб, - розпинався Лушня.
Тут вони саме дiйшли до хати.
Чiпка сидiв собi в хатi, мовчки,
наче за
журився. Як ще не прихо
-
дили товаришi з жидом, вiн об
-
дивлявся тяжкою працею на
-
складанi стiжки. Чорнi зокола,
вони ура
зили йо
го серце, перем
-
чали його дум
ки в той недавнiй
час, ко
ли вiн, ще вес
ною, нази
-
рав оцей самий хлiб зеленим, як
рута, буйним, як дерево, коли
зустрiвся з Галею, - бала
кав, жа
-
ртував з нею... Коли вiн жав
його, рано встаючи, пiзно лягаю
-
чи; в'язав у снопи, складав у
копи, возив, складав на току, по
-
чуваючи себе хазяї
ном, голубля
-
чи в серцi надiю вдвох се до
бро
поживати... Тепер та надiя по
чо
-
рнiла, як i його колись зелене та
золоте жито... Бро
ви в його на
су
-
пи
лись; коло серця, мов чорна
гадина, об
вився жаль...
“Hi, не продам! хай краще зо
-
гниє на моїх очах... а не продам!”
- думав вiн.
На той час Лушня з жидом
напрями
лись у хату. Чiпка вис
-
кочив на порiг, та - як одрубав -
грiзно промовив:
- Нащо ви його ведете сюди?
Хлiба я не продам! Усi зди
ву
-
валися, аж поторопiли.
- То коли не продаси, - за
гва
л
-
ту
вав жид,
- насцо з бу
ло мене
во
дити? Менi нiколи, в мене сце
он скiльки дiла, а вони во
дять!.. -
Та й побiг з двору.
Чiпка заховався знову в хату;
Лушня й Пацюк, похню
пивши
голови, за ним увiй
шли.
- Чи ти не здурiв. Чiпко? - тро
-
хи перего
дя питає Лу
шня. - Та
-
кого дорогого купця та вiдiсла
-
ти... Кому ж ти хлiб збу
деш?
- Я сказав, що не продаю!
- А що ж? Хiба краще, як вiн у
тебе зо
гниє?.. Га?.. Ле
жить соба
-
ка на сiнi...
Чiпка грiзно зиркнув на його...
Лушня затих. На той час у хату
вскочив Матня.
- Га-га, братця! Є! гуляй! - кри
-
чав вiн, де
ржачи обома руками
пляшку з горiл
кою.
- Де ти запопав? - зрадiв Па
-
цюк.
- Знайшов, братця!
- Де?
- У шинку...
- Як же ти?
- А так... - Матня показав рука
-
ми, як вiн схопив пля
шку.
Розмова повернула на iнший
шлях.
- Та як же ти - чи украв, чи од
-
няв? - до
пи
тувався Па
цюк.
- Не питай, як, а питай - чи до
-
бра! - ка
же Матня, ча
сту
ю
чи Па
-
цюка.
Той похвалив. Матня до Чiпки.
- Ось на, братику, покуштуй!
Ось - на! Ска
зано: губи зли
паю
-
ть
ся, така добра!
Чiпка випив. Випив i Лушня.
Горiлка роз
в'язала язи
ки, поча
-
лись кази та пере
кази...
Лушня знову пристає до Чiп
-
ки: чом та й чом хлiба не про
-
дає?
- Не продам я жидовi, - одказує
Чiпка.
- Та кому ж ти продаси його?
- Нiкому!
- А шкода! Зогнив - так нi за
дапову ду
шу... й чарки го
рi
лки
не вип'ємо! Продай, кажу. Про
-
дай, брате! Ти знаєш, як загу
ля
-
ємо?
- Не хочеться, братця! Коли б
ти знав, Тимофiю, як не хочеть
-
ся!.. - верзе Чiпка вже напiдпи
-
тку.
- А нащо ж воно?.. Одно ж - зо
-
гниє!..
- Ну, так стiйте: пiду завтра до
Гриць
ка... Коли йому не продам,
то хоч так вiд
дам...
- Тю-тю! То ти краще менi так
вiддай, - каже Лушня. - Я знаю,
як поверну. А Гри
цько - що? Зві
-
сно - багатир: вi
зьме собi, по
жи
-
ве й спасибi не скаже...
- Другому нiкому не продам...
не го
ди
ть
ся! Далеко за пi
внiч
товариство пiд
би
вало Чiпку ко
-
му продати хлiб - то про
да
ти, а
даром Грицьковi не давати. Чiп
-
ка не згоджу
вався.
- Я з ним товаришував; я з ним
ще ма
лими хлопцями вкупi ове
-
ць пасли... Хай йому на нове ха
-
зяйство. Нехай хоч вiн чесно по
-
живе мою працю, коли так суди
-
лося!
XVII
СПОВIДЬ I ПОКУТА
На другий день, рано-вранцi,
Чiпка пi
шов до Грицька. Нова
хата, бiла, чепур
на, привiтно ви
-
гля
дала з-за обголе
них лихою
осiнньою негодою груш та ряд
-
ка прут
ня
стих верб. Двiр був
просторий, чи
стий, оплетений;
ззаду, на току, стояли ожереди
соломи; з лiвого боку чорнiли
гряд
ки та невеличкий молодий
вишник; з правого - хлi
вець, за
-
города та погрiб. Ко
ло во
рiт, над
перелазом, бiлiв новою цямри
-
ною колодязь, виглядав на шлях
новим ви
соким жу
равлем...
Чiпка вступив у двiр. Велика,
чорна, кудлата собака ки
нулась
на його з-пiд за
городи. Чiпка по
-
дався назад до лiси, став випру
-
чувати хворостину. На собачу
брех
ню ви
бiгла з хати молода,
як дiвчина, мо
лодиця - низе
-
нька, чепур
нень
ка, та й по
чала
гукати на собаку. Собака одбiг
на вгород та скавучав. Чiпка
пiдiйшов до мо
лодицi, привiта
-
вся.
- Добрий день!
- Здоровi були.
- Що, Грицько дома?..
- Нi, нема...
- А де ж?
- У пивницi.
- I давно там став?
- Hi, недавно... На тiм, бачся,
ти
жнi... Нi, аж на третiм... при
-
їхав жид та й найняв.
- А коли вiн дома буває?
- У п'ятницю на нiч завжди бу
-
ває... А це щось за знак - учора не
було. Сьогоднi по
винен бути. А
вiн вам нащо?
- Та треба... Хочу йому хлiб
про
дати.
- Не знаю, - каже вона, заду
-
мавшись. - Надiйдiть тро
хи пiз
-
нi
ше, туди к обiду, мо
же, вiн
звернеться...
- Добре... Прощавайте!
- Iдiть здоровi.
Чiпка пiшов шляхом додому;
молодиця - в хату.
Грицька справдi не було дома.
Восени, упоравшись з хлiбом,
вiн порадився з Христею, та й
став до пивницi. Оже тепер уже
вiн робив без того запалу, з
яким ки
дався до дi
ла торiк. Вiн
тепер уже свого доскочив. Чого
ж йому з шку
ри вилазити. А
коли жид дає добру плату, то
щоб сидя
чого татари не взяли
та на печi не лежать, - чому той
тиждень i не проробити, пова
-
гом та роздумуючи, та роз
-
глядаючи на всi боки?!
Не минуло й години, як Чiпка
пiшов, Грицько приїхав.
- Чому це тебе вчора на нiч не
було? - стрiла його Хри
стя.
- Та тут таке трапилось: не
менi б каза
ти, не тобi слухат
и! -
одмовля Грицько.
- Що ж там таке? лихе що?
- Та щоб дуже лихе, то, дяка
боговi - нi!.. Та й доброго ма
ло...
- Та що ж там справдi таке? Ка
-
жи швид
ше! - пристає зляка
на
Христя.
- Жида Оврама обiкрадено... То
це нас держали аж до сьо
годнi.
- Я думала, що там?!! Хто ж йо
-
го обi
крав?
- Бог його знає... Якiсь, каже,
замурдо
ванi люди... Пона
дi
вали
машкари, пов'яза
ли гаразденько
всiх, та й забрали, що знайшли.
- Що ж воно за люди?
- Вiн одгадує на москалiв, бо
по-мо
ско
в
ськiй бала
кали... А
шко
да, коли хоч, Ов
ра
ма!
- От, велика шкода - жида! Од
-
нак з нас надрав...
- Нi, Христе: жид жидовi не рiв
-
ня. Дру
гий жид, то таки на
-
справжки жидюга, а Оврам, я
тобi скажу, добрий чоло
вiк, хоч i
жид... Нiчого бога гнiвити: вiн
тобi й запо
може, ко
ли там поду
-
шне, нужда яка... Звiс
но, своє вi
-
зьме - не гро
шима, так робо
-
тою... I тепер у його на пивницi
трохи не всi - за одробiток... До
-
брий жид. Усi його тамтешнi лю
-
ди шко
дують...
- Усi вони добрi, як сплять; а
тiльки розплющить очi, то так i
норовить, як би в тебе що виду
-
рити, як би тебе так забор
сати,
щоб з його лап не вирвався...
Дасть карбованця, двох, а одро
-
би йому на де
сять. Всi вони од
-
ним миром мазанi! Бач! А я тобi
й забула хвалитись: до тебе Чiп
-
ка при
ходив.
- Який Чiпка?
- А той... що, як навiжений, ганяє
по се
лу...
- Ага!.. Чого ж це?
- Та каже: чи не купив би ти
хлiба?
- Якого хлiба? - пита, роздумую
-
чись, Гри
цько.
- Не знаю... Каже - хлiб про
да
-
ти... А я стою собi та ду
маю: який
це вiн хлiб про
дає, й навiщо тобi
хлiб купу
вати, коли, спасибi бо
-
гу, й свiй ще потроху тягнеть
ся...
- Що ж ти йому одказала?
- Що ж я йому одказала? Ска
за
-
ла, щоб зайшов пізні
ше, як ти
дома будеш...
- Ну, а вiн тобi - що?
- Каже: зайду, - та й пiшов з
двору.
- Гм, - мугикнув Грицько. - От,
дивiться, коли не зду
рiв па
ру
-
бок... З круту спився!
Розмова про Чiпку на цiм
обiрвалася. Грицько став роз
пи
-
ту
вати, чи все гаразд у господi,
що робила Христя, чи здужала,
чи нi?.. Христя одказувала i собi
ро
з
питувала Гри
цька: що їм ка
-
за
ли, про вiщо розпиту
вали, як
за
держали? Перегодя трохи,
Хри
стя питає чоловiка:
- Чи не час уже обiдати? Ти з
дороги - ви
морився, виго
лода
в
-
ся... пообiдаєш, спо
чинеш...
- Та таки й справдi виголода
-
вся. Хлiба нестало, ви
просив був
краець у чоловiка, та перехопив
трохи... А те
пер - немовби й теє...
Собача брехня перервала їх
рiч. Христя глянула в вiк
но.
- От i Чiпка йде...
Грицько собi глянув.
- Та й обiрваний та обшма
то
-
ва
ний який, господи!
- Може б, сказати, що тебе не
-
ма дома, поки пообiдає
мо? - ди
-
влячись на Грицька, питає Хри
-
стя.
- Нi, хай... чоловiковi втрете не
забива
тись... Ти знаєш: ми з ним
колись товари
шували, як ще
вдвох вiвцi пасли. Чудний тро
-
хи... а добрий був друзяка... А те
-
пер, глянь: що з ним сталося?!.
Чiпка скрипнув дверима, увiй
-
шов у сiни; собака аж за одвiрки
гризе, так ва
лує. Христя одчи
-
нила хатнi дверi.
- Та й собака ж у вас! - обiзва
-
вся до неї Чiпка. - З порож
нiми
руками не сiкайся!.. Здо
ровi бу
-
ли!
- Здоровi... Iдiть у хату: я вже
сама за
кручу завертку, бо вона в
нас так туго хо
дить, що як хто
другий, то й не закру
тить...
Христя кинулась до надвiрних
дверей, одчинила їх, гук
нула на
собаку, потiм за
чинила й за
-
крутила за
верт
кою.
- Що, Грицько вернувся? - пи
-
тає Чiпка, дожидаючи, по
ки Хри
-
стя поралась бiля дверей.
- Вернувся. Чому ж ви не йде
те
в хату? Iдiть! Чiпка несмiливо
вступив у хату та й став коло
порога.
Йому якось i соромно стало, i
страшно... Грицько привi
тався
перший.
- Здоров, Чiпко!
- Здоров, Грицьку! Здоров,
бра
-
те!.. Чи бач, як ти перемiн
и
вся!..
Як одружився, тo й не пiзнати
тебе!
- Чим же я перемiнився?
- Усiм... зарiс, постарiв...
- От, ще вигадайте! - защебе
та
-
ла Хри
стя. - Де ж таки вiн ста
-
рий?.. То вiн не по
голився... то
так воно здається...
- А може... Та нi: я таки тебе,
Грицьку, мо
лодшим ба
чив...
-
Це так мене зостарила молода
жiнка, - смi
ється Гри
ць
ко.
- Тiльки б i старостi... - усмiха
-
ючись, ка
же Чiпка.
- Та й ти. Чiпко, перемiнився...
на себе не схожий... Чо
го це ти
так занепав?
- Лихо, брате!.. - зiтхнувши, од
-
казав Чi
пка й сiв поруч з Гри
-
цьком коло столу. - Ко
го те лихо
до добра доведе?
- Що ж тобi за лихо таке?..
- Багато, Грицьку, розказу
ва
-
ти... - ще раз зiтхнувши, одмовив
Чiпка й скорим поглядом оки
-
нув хату.
Простора хатина, чепурно
вибiлена, тепла та ясна, ти
ха та
щасна, вiйнула на його якимсь
теплим духом... Йому так ста
ло
легко, мов стiни до його лиха
прихиляли
ся... На серцi в його
стало так люб'язно; думки його
повернулися назад - i перене
сли
його разом на степ; намалювали
йому старою немiччю скалiчено
-
го дiда Уласа, швидкого Гриць
-
ка, що на баранi їздив; кинули
його на верби горобенят драти...
Жи
в-жив!.. Жив-жив!.. - наче хто
молотка
ми, гамселив цими сло
-
вами у виски йому... Вiн болiсно
всмiхнувся... Глянув на Христю...
I понесли його думки на поле,
мiж зеленi жита, де вiн перше
зустрiвся з Галею... Жаль йому
стало свого бу
валого життя, ко
-
тре пестило його надiї; йому за
-
манулося кому-небудь їх одкри
-
ти, з ким подiлитися... На очi на
-
вертал
ися - чув вiн - сльози; вiн
боявся, щоб не бризнули, - та во
-
див очима то на Грицька, то на
Хри
стю... I здалися во
ни йому
такими щасливими, такими доб
-
рими, при
віт
ни
ми, що вiн не
-
зчувся, де дiвся його страх перед
ними, со
ром за своє безпуття...
Йому забажалося щиро, вiд сер
-
ця, побала
кати з ними, як з рiд
-
ними. Звiсивши на груди го
лову,
в землю потупивши очi, вiн став
навертати на се
бе розмову.
- Багато, кажу, - почав вiн, - ро
-
з
казува
ти... i за день усьо
го не
перекажеш... Лихо, сказано, як
до кого причепиться, - не од
скi
-
па
єшся!..
- Хто ж винуватий у вашому
лиховi? - обiзвалася, глядя на
йо
го Христя. - Ма
буть,чи не самi
найбiльше?..
Докiр цей хоч i вколов з пе
-
ршого разу Чiпку, оже вiн нi змо
-
ршкою, нi поглядом не виявив
того. Йому аж по
до
балось пи
-
тання, так прямо вимовлене
жiночими ус
тами.
- Та трохи й сам винен, - од
мо
-
вив вiн, за
думуючись. - А то-та
-
ки й люди...
- Чим же люди виннi? - сповi
-
дає Хри
стя. Чiпка повору
хнувся.
Видко, вiн не ждав такої сповiдi.
Помовчав трохи, та все вниз ди
-
вився, нiби роздумував: чи ка
-
зати, чи нi? А далi туго, немов
слова до язика поприлипали, а
вiн їх одри
вав з великим болем,
промовив:
- Неправдою своєю!..
Грицько побачив, з яким бо
-
лем та жа
лем промовив Чiп
ка
оцi два слова, скинув очима на
Хри
стю:
- Ось годi тобi базiкати! - обi
-
звався до неї: - готуй лиш краще
обiдати, та по
обi
даємо всi разом.
Ти, Чiпко, ще не обiдав?
- Та я вже, бог його знає, коли
й страву бачив, - з жа
лем при
-
зна
вся Чiпка.
Мова його вразила жалощами
Грицька й Христю, та й з себе вiн
був такий якийсь, що, хоч-не-
хоч, пожалiєш... Грицьк
о мерщiй
посунувся за стiл, на покуття, та
за
прохував Чiпку сунутись бли
-
жче до його. Христя метну
лась
до хлiба, до ми
сок, до печi. Шви
-
денько насипала борщу у миску,
поставила серед столу; достала
ложки з мисника, поро
з
кладала
перед ко
ж
ним, - та вже мала
була сама сi
дати на ослонi до
столу, - як Грицько промовив:
- Чи це б то так на суху й сi
-
дати?.. Воно, мабуть, жiнко, в нас
у хижцi й горiлка є... Ми так
давно бачились з Чiп
кою, що го
-
ди
лось би й випити. Ось давай
лиш по чару
пинi... Та мене, пра
-
вду кажучи, наче щось ломить,
тре... Чи не поки
не, бува?
Христя вийшла до хижi, не
за
-
баром уне
сла пляшку з горiл
-
кою, поставила на столi, й сама
сiла.
- Наливай, жiнко!
Христя налила. Грицько взяв
чарку в руку та, обертаю
чись до
Чiпки, промовив:
- Пошли ж нам, боже, всього,
чо
го ми тiльки бажаємо!
- Дай, боже! - одказує Чiпка.
Потiм Христя знову налила ча
-
рку, а Гри
цько пiдсунув її до Чiп
-
ки. Випив i Чiп
ка. Тодi вже сам
Грицько налив пiвчар
ки, по
-
сунув до Христi, примовляючи:
- Випий же й ти, жiнко!
Христя взяла чарку в руки,
пригубила, кивнула голо
вою - й
почала їсти борщ.
Принялись до борщу й чо
-
ловiки. Чiпцi здалося, що вiн
зроду не пив такої доброї горiл
-
ки, не їв такого смачного борщу.
Поїли борщ, Христя достала лок
-
шину на молоцi... Чiпка, як три
днi не їв... Усе йому здавалося
таким до
брим, смачним; самi ха
-
зяїни - такими щирими, привіт
-
ни
ми лю
дьми, що вiн аж пове
-
селiшав трохи... З лиця спала в
його ту
га; на лобi розправи
лись
зморшки, що як тi хвилi то набi
-
гали, то збi
гали; вiн радiсно за
-
свiтив
сво
їми ро
зумними, тем
-
ними очи
ма й став сповiда
тись...
- Так ви, панi-матко, - оберну
-
вся вiн а словом до Хри
стi, -
хочете знати: чим лю
ди виннi в
моїм безголов'ї? Усiм вин
нi! Од
самого малого, непримiтного, до
самого велико
го, найбiльшого...
Ви тiльки погля
нь
те: як вони
мiж собою живуть? Чи так, як
люди, як брати, як бог при
казав
жи
ти?.. Егеж! Вони б мали - один
одного в ло
жцi води втопили, з
лиця землi змели!..
Грицько всмiхнувся...
- Ну, що тобi до того, Чiпко?
скажи менi, бога ради?.. Адже
тобi вiд того нi знобить, нi грiє...
- Як, не знобить? А правда де?
Де та правда, по котрiй нам ве
-
лено жити? де во
на дiлася? хто її
вкрав у нас? - гаряч
ився Чiпка. -
Куди вона забiгла?.. га?
- А нема правди, - одказав Гри
-
цько, - то живи так, як i всi жи
-
вуть...
- А як не дають жити? Що то
дi?
- То все мана тiльки!
- Ой, Грицьку! ой, братiку! не
кажи так... важко менi, пе
че мене
таке слово...
- Не знать, що вигадуєш, Чiп
-
ко! не знать, об чому тур
бу
є
ш
-
ся?.. Не такий те
пер вiк настав,
не такi люди народил
ися...
- Що ж менi робити, коли я не
можу з ними ужитися? Чим же я
винуватий?.. Я ще й так терплю...
Ти тiльки по
слухай, яка в людей
правда. Ти знав мою землю?
- Знав...
- Ти чув, що її одiбрали в ме
-
не... зна
єш?.. ту саму землю, про
яку сама гро
мада сказала: це
твоя земля, Чiп
ко, во
лодiй нею!
А тепер знайшлися такi митцi,
що й громадську волю полама
-
ли... Узяли, та й одсудили мою
землю бог його знає й кому, бог
знав нащо... На те, ма
буть, щоб
перевiв її на грошi та й повiявся
туди, звiдкiля й привiявся... I як,
спитаєш, вiн одiбрав ту землю?..
Пiдси
пав судовикам... от i рiше
-
нець: не твоя земля. Чiпкої То
бу
ла твоя, а тепер - не твоя!..
- Чому ж ти не сходив у суд до
Чижика? - пита Гри
цько. - Вiн,
кажуть, iнодi помага.
- Ходив. Помiг... Як п'ятдесят
карбован
цiв, то й помо
жу!
- Що ж ти?
- Де ж я вiзьму їх?.. Отака-то в
свi
тi правда! Один при
йшов, пi
-
дсипав - i одсу
див; а дай ти п'ят
-
десят кар
бо
ванцiв - тобi одсу
-
дять... А якби була правда, то
цьо
го б не було... земля б зоста
-
лася в мене. А коли б земля була
в мене, я б нiколи не став та
ким,
яким ви мене бачите... Хi
ба я не
знаю, хiба я не чую, що про мене
кажуть, думаю
ть?.. Знаю... добре
знаю!.. Та хай кажуть, хай ду
ма
-
ють... кожному вi
ль
но, що хоче
казати й думати!.. Тiльки не ко
-
жному да
но знати... заглянути в
чужу душу, зро
зумiти, що там i
до чого, подивитись у чу
же се
-
рце... Гляньте в його правдивим
оком, то й побачите: що там дiє
-
ться, що там витворяється, якi
iнодi тяжкi муки гнiтять його,
яке ли
хо розриває... На те в них
кебети катма... не дано їм!.. От, i
во
лоцюга я, й п'я
ниця, й гультi
-
пака... А я - може, кра
щий вiд
них... та лиха доля моя!.. Кажу
вам, багато казати, а трохи слу
-
хати... Хай я гульвiса, бо мої руки
до роботи не здiймаються; хай я
п'я
ниця, бо в горiлцi тiльки менi
й душу одвести... На чому я її
одведу, скажiть ви менi?..
Рiч Чiпчина, як вода, ринула.
Грицько з Христею слухали та
ззирали
ся, а Христя ко
ли-не
-ко
-
ли зiтхала тихо та глибоко...
Пообiдали. Чiпка подякував
бо
говi й хазяїнам.
- Знаєш що, Грицьку?
- А що?
- Чого це я до тебе прийшов?
- Скажи.
- Прийшов... чи не купив би ти
в мене то
го хлiба, що зо
стався у
току? Уже я його сам до розуму
не доведу; жи
довi продава
ти не
хочеться... Купи ти, брате!
- Навiщо вiн менi здався. Чiп
-
ко? Я з сво
їм уже управи
вся, ба
-
чу - буде з мене...
- А може, в Чiпки добрий хлiб,
то на по
сiв би зостави
ли, - якось
любенько при
мо
вилась Христя.
- Та й грошей у мене тепер ка
-
тма, - бiд
кається Гри
цько.
- То вiддаси, коли будуть, - на
те йому Чi
пка. - Не хочеться менi
своєї працi в жи
дiв
ськi руки по
-
пускати... Зне
хтує, проклята жи
-
дова, на горiлку пережене... А ти,
як ха
зяїн, знаю, до ума дове
-
деш...
- Нi, Чiпко, не куплю: не треба
менi! Чi
пка задумався; очi по
-
тускнiли; вiн поту
пив їх униз...
Оже швидко журли
ва думка
про
-
майнула; очi знову заiскрили - i
вiн, наче зрадiв
ши, твердо проя
-
мовив :
- Ну, коли ж не купиш, то так
вiзьми!
- Нащо я в тебе вiзьму його?
Ось розсу
ди гаразд... У тебе тi
-
льки один хлiб i зо
стався; а я,
сла
ва богу, не те
рплю ще ну
ж
-
ди!..
- То пропаде ж, Грицьку! про
-
п'ю... Вiзь
ми, брате, пожа
лiй моєї
працi! Ти чоловiк добрий, я тебе
змалку знаю... Па
м'ятаєш, як го
-
ро
бенят драли? Пам'ятаєш дi
-
да?.. Вi
зь
ми! Я тебе люблю й
твою жiнку лю
блю... Увiйшов я
до вас у хату, як у рай уступив...
Ви мене привiтали, як рi
днi; моє
серце, мою душу одiгрiли... Вiзь
-
ми, Гриць
ку, про
шу я тебе...
- Про мене... - одказав, мов не
-
хо
тя, Гри
ць
ко. - Коли вже тобi
так хочеться, то й за
беру. Тiль
-
ки, знаєш що. Чiп
ко? У тебе ма
ти
старая, а ти її так зневажив... у
чужих лю
дей хлiб заробляє, се
-
рдешна...
- Мати... мати,.. - забубонiв Чiп
-
ка й насу
пив брови. - За матiр не
кажи... Хто його знає, хто з нас
бiльш винуватий...
Грицькiв докiр дуже вразив
Чiпку. Вiн замовк, по
тупив очi в
землю, мов боявся на Грицька
глянути; подумав трохи та
швидше попрощався й вийшов з
хати.
- Так ти завтра, гулянками, й
забереш, Грицьку? - спи
тав уже
з-за дверей.
- Добре. А може, ще й сьогоднi
над'їду, - коли справа справна -
Чiпка пiшов. Гриць
ко, пiдосла
-
вши свитку в голов
и, лiг на лавi
спочити. Христя поперемивала
посу
ду, по
прибирала; сiла на
полу, коло печi, за гребiнь пря
-
сти мич
ку. У хатi було тихо-тихо,
аж мов важко, тiльки чут
но бу
-
ло, як веретено сюрчало, та ко
-
ли-не-коли Христя легенько зiт
-
хала... Христя думала про сього
-
ніш
ню роз
мову з Чiпкою. Думки
обступили її, повили, як сивi
тумани землю... Вона оддалась
їм на волю: робiть, мов, що знає
-
те; несiть, куди хочете!.. I зда
-
вався їй Чiпка не та
ким гультi
-
пакою та воло
цю
гою, яким його
люди взи
вали, яким сама вона
його щи
тала до сього дня...
Скри
вджене з самого малку, її
сирiтське серце догада
ло
ся, що
Чiп
ка - не такий... Не гуль
тiпака
- ли
хий чоловiк; гультi
пака - зло
лю
д
ське, неправда людська! -
казало їй серце... У Чiпки й серце
добрiше, й душа чистiша... А що
вiн п'є?.. То його лихо п'є... не
-
даром вiн хвалився ним!.. Та як
же його й не пити, живучи мiж
такими людьми, що ко
жен тi
-
льки й дума: як би менi та менi,
як би кого обi
драти, ошукати?
Брати рiднi, сестри - першi воро
-
ги мiж собою...
- А правду казав Чiпка, - про
-
мо
вила во
на вголос, аж Грицько
вiд дрiмоти проки
нувся.
- Яку правду? - позiхнувши, пи
-
тає вiн. Що немає мiж людьми
правди, що живуть вони не по
закону!
- Толкуй!.. дурний, спившись з
кругу, верзе не знать що, а вона
тому й вiри дiй
має...
- Як же не дiймати, коли воно
так i є?..
- Як так?
- А так! От хоч би й я... Якби
люди по правдi жили, чи терпiла
б я, зоставшись сиротою, те горе
та нужду, що при
йшлось вите
-
рпiти? Чи розкотилося б добро
сирітс
ьке? Ко
ли б вони по пра
-
вдi, а не по крив
дi жили, то всьо
-
го б того приберегли, не по
пу
-
стили б, щоб сирота скиталася
по лю
дях, не завдали б її у най
-
ми, де б, може, не стрiвшись з
тобою, й вiк звiкувала...
- Своя сорочка ближче до тi
-
ла...
- Ото ж то й є... Усе - коли б собi
та собi; а про сирiт та безталан
-
них - нi гадки!.. Хай сироти ги
-
нуть...
- Хто ж тобi стане дурно чуже
добро до
глядати? - запи
тав Гри
-
цько.
Христю - як хто голкою уколь
-
нув... Зля
каним по
глядом вона
глянула на його: во
на нiколи не
ждала тако
го вiд Грицька...
- Невже ж би й ти так зробив? -
не спус
каючи очей з йо
го, вона
прямо запитала.
Грицько оханувся i, поду
ма
в
-
ши, одка
зав:
- То що ж, що я б не зробив? -
дру
гi б зробили. Та чого це ти
так прискiпалась до мене? - пе
-
ре
мiнивши свiй ла
скавий го
лос,
уже вiн запитав Христю, та й
собi го
стро глянув на неї.
Христя сидiла на днищi блiда,
сумна та, скривившись, дивила
-
ся прямо йому в вiчi. Голова її
схилилася трохи набiк; нитка в
однiй руцi, а починок у другiй -
заколi
ли... По виду можна було
бачити, що во
на, хоч i дивилася
на Грицька, дивилася прямо
йому в вiчi, та нiчого не бачи
ла;
думка її десь далеко-далеко но
-
сила...
Грицько помiтив; серце в його
якось болiсно тьохну
ло...
- Христе! - гукнув вiн.
Христя кинулась, аж починок з
рук ви
пав; вона скочила його
доставати...
- Що це з тобою? Чи не закоха
-
лась, бу
ва, в Чiп
чинi го
лi п'яти?..
Чи вiд того, що вона нахиляла
-
ся, чи, мо
же, й вiд того, що метке
Грицькове сло
во влучило прямо
їй в серце й по
гнало кров у голо
-
ву, тiльки зблiдле до того ли
це
Хри
стине зразу покрилося чер
-
воним заревом...
- Ох... як ти мене злякав, хай
йому цур!.. - переводячи дух, ус
-
мi
хаючись, веселень
ко обiзвала
-
ся вона до Гри
цька, щоб по
кри
-
ти усмiхом свiй недавнiй смуток.
Грицько пильно подивився на
неї. Кра
ска з лиця вже одiйшла,
тiльки при
таєне легеньке зiт
-
хання та якийсь бояз
кий, сором
-
ливий погляд з блискучих очей
нага
дували, що, може, Грицько й
правду сказав... Одначе Гри
цько
не обзивався. Спустивши з лави
ноги, вiн почав у ки
шенi шу
кати
люльки. Налапа
вши й витягши
люльку, довго вiн довбався в нiй
протичкою, потягаючись та по
-
зi
ха
ючи; по
тiм вибивав об лаву
згар...
- Пiти лишень покурити, - мну
-
чи тю
тюн у жменi й держачи в
зубах люльку, ка
же вiн, - та
подивитися на вiз... чи добрi осi?
Бо завтра справдi гулянками,
мо
же, хлiб пере
везу...
Грицько пiшов з хати. Христя
[зоста
лась] сама. Вона аж плечи
-
ма здвигнула.
- Що це справдi зi мною стало
-
ся?! - сама себе запита
ла, та тро
-
хи перегодя й затяг
ла сумну та
журливу пiсню на всю хату... У
голосi її почулися сльози, журба;
повивали
вони хату й Христю;
вона голосом ви
водила свiй сум
тя
жкий, а рукою - нитку за ни
-
ткою...
У недiлю, тiльки що вийшли з
церкви та пообiдали, зараз
Грицько запрiг своїх пару бикiв,
випрохав у сусiди ще пару, - та
двома парами й поїхав до Чiпки.
Пуста городина, лихий тин,
кривi воро
та, необмазана хата з
побитими вiкнами, - неприязно
кинулись у вiчi й образили Гри
-
цькову хазяйливу натуру... Вiн з
доко
ром i разом з жалем диви
-
вся на Чiпчине добро...
- Господи, боже! доживеться ж
чоловiк от до сього?! А все - своя
воля...
Грицько став коло хати. Дверi
були за
чиненi й защеп
нутi. Вiн
подивився кругом хати, глянув
на тiк, - нiг
де нiког
о не вид
но,
тiльки стiжки чорнiли в току.
Грицько пiдiй
шов пiд вiкно, за
-
гля
нув у розбиту шибку. На полу
ле
жало три чоловiки, спа
ли; на
лавi Чiпка – чет
вер
тий.
- Чiпко! Чiпко! - гукнув Гриць
-
ко.
- А хто там? - перший прокину
-
вшись, пи
тає Лушня.
- Збудiть менi, будь ласка. Чiп
-
ку.
- Нащо тобi? - пита, потягаю
-
чись, Луш
ня.
- Та я до його за хлiбом при
-
їхав.
Лушня штовхнув ногою Чiпку.
- Чiпко!
- Чого?
- Чоловiк за хлiбом приїхав.
- Ага-а, - промовив Чiпка й ху
-
тко ско
чив на ноги. - Здо
ров,
Гри
цьку!
- Здоров... То це ти так
кочуєш?!
- Отак, як бач!
- Чому ж ти хоч вiкон не пов
-
ставляєш? Холоди нахо
дять.
- Доброго молодця кров грiє, -
одмовив за Чiпку Лу
шня.
Чiпка вийшов у сiни одчинити
дверi. Лушня став будит
и това
-
ри
ство.
- Уставайте, братця, грошей лi
-
чити!
- Яких грошей?
- Чiпка продав хлiб.
- Кому продав?
- Чупруненковi Грицьковi...
- А дорого?
- Не знаю.
Пацюк та Матня попiдводи
-
лись, терли спросоння очi, по
зi
-
хали.
- Я, мабуть, недоспав, - каже
Ма
тня, - бо голова щось бо
лить.
- I знову лiг.
- Тим тебе й обдуло, як бокла, -
доко
ряв Лушня. На той час Чiпка
увiйшов у ха
ту.
- Ходiмо, братця, поможемо чо
-
ловiковi хлiба наби
рати, - каже
до товаришiв.
- Ходiмо. Чув, Якиме? Вставай,
та ходiм! - гукнув Лу
шня. - Зате
ввечерi - он як по
гуляємо!!
Пацюк зараз послухав, а Матня
пiдвiв
ся, давай знову протирати
очi та потяга
тись. А далi - й вiн,
нехотя, встав; усi ра
зом потягли
до стогiв.
Два подає, два на вози скла
дає.
Наван
тажили обидва вози, при
-
давили рублем, ушнурували як
слiд, по-ха
зя
й
сь
ки. Поїхав Гри
-
цько.
- А за що продав. Чiпко? - пи
-
тає Лушня.
- Нi за що.
- Як нi за що? - усi разом скрик
-
нули.
- Так... подарував...
Товариство замовкло, посхиля
-
ло голо
ви.
- Оттуди к лихiй годинi! - су
-
мно промо
вив перший Лу
шня.
- А жид, бач, купував - не про
-
дав, - й со
бi процiдив сум
но крiзь
зуби Пацюк.
- Бо жид! - гостро одрубав Чiпка.
- От тобi й раз! от i погу
ля
є
мо...
чорто
во
го батька!.. - чу
хаючи
по
тилицю, блеє Матня. - Краще
б було мене не бу
дити, хло
пцi...
А то - тiльки сон перервали...
- Жид - та давав по трояку од ко
-
пи, -
зно
ву Лушня, - а це й свiй
чоловiк, та на ду
рницю звик!..
Оттаке!
- Таке, як бач! - коле Пацюк.
- А-а-а... - позiха, потягаючись,
Матня: - i навiщо було бу
дити?!
Чiпка зиркнув на товариство
очима, поблiд на виду...
- Ви на мене, братця, як я бачу,
гнi
ва
є
тесь, - сам себе зде
ржу
ю
-
чи, обiзвав
ся вiн до товаришiв. -
Так треба було... От вам i все!
жидюзi я не продав нi за якi гро
-
шi, а товарише
вi - так вiддав...
- А ми ж у тебе що, - каже Лу
-
шня, попу
стивши поводи сер
це
-
вi... - Хiба вже ми й не товаришi?..
Чому ж ти нам не вiд
дав? Ми б
самi його продали...
- Жидовi!
- Та там би побачили - кому...
- Чоловiк, - тягне Чiпка далi, -
че
сно по
живе, добрим сло
вом
зга
дає... А жид - що?
- А тепло ж буде вiд того до
-
брого сло
ва? - щипає Па
цюк.
- Тепло! - вже грiзно одрубав
Чiпка, а да
лi, нижче спу
скаючи
голос, каже: - Я знаю, що моя
праця не пропаде ма
рно, а до
-
веде її добрий чоловiк до розу
-
му...
- Оттуди к лихiй годинi!.. Оце
так!.. От тобi й погуля
ли... - одно
бубонить Матня, присiвши нав
-
колiшки та взя
вшись рукам
и за
одутлi щоки.
- Не ждали ми. Чiпко, вiд тебе
такого! - дошкуля Лу
шня.
- Якого?
- Такого, як ти зробив... Про
па
-
ло до
бро!.. Усi поприсi
да
ли на
току, та, як хижi вовки, очима
свiтили. Один Чiп
ка стояв, об
-
першись спиною об не-добратий
стiг, - та сумно позирав то на
товаришiв, то на цiлi стiжки, то
на шлях - чи не їде Грицько. Аж
ось Грицько вже справився: при
-
їхав удруге.
- Отак-то ти нас обвiв, дядьку?
- обi
зва
всь до його Лу
шня.
- Як?
- На дурницю, кажеш, хлiб во
-
зиш?
- На дурницю? Гм... Дарова
но
-
му коневi в зуби не дивлят
ься...
- То ти нас хоч молотити вiзь
-
ми, по ка
р
бованцю од копи, -
шу
ткув Пацюк.
Усi засмiялися; Грицько й собi;
один Чi
пка мовчав...
- Годi, братця, не знать що то
-
ро
чити, - обернувся вiн до това
-
ри
ства: - нуте ли
шень чоловiко
-
вi поможемо хлiб до
би
рати, бо
час не стоїть!..
- Нехай же сам i забира, коли
поцiнно ку
пив, - каже з до
кором
Лушня.
- Тимофiю! - грiзно глянувши,
гукнув Чi
пка. - Або до ро
боти,
або з двору! Я про
хати не стану...
Лушня зiтхнув, а все-таки
пiдвiвся, полiз на стiг; другi, гля
-
дя на його, й собi прийнялись за
дiло... Одначе робота в ру
ках не
горiла, як спершу. Оже сяк-так
по
накладали вози, забендюгува
-
ли, ушнуру
вали. Повiз Грицько
додому. Лу
шня пiшов за ним
слiдом.
- Дядьку!
- Агов?
- Ви вже нам хоч за помiч пе
ре
-
киньте що... Невже ж ми дурно
працювали?.. аж спина болить.
- Що ж я вам перекину?
- Та хоч карбованцiв п'ять...
- А де ж тi п'ять карбованцiв -
на смiт
нику знайдеш?
- А хлiба хiба трохи? Адже кiп
бiльше тридцятка буде...
Грицько мовчав.
- Ну, хоч три карбованцi на нас
трьох! Хай уже Чiпка по
дарував -
його воля...
- Добре... Нехай же, я втретє
ве
-
рнуся, то й привезу. Тi
льки про
-
хатиму вас - помог
ти молотити.
- Молотити? - весело скрикнув
Лушня. - Добре! Що там нам йо
-
го молотити? Аби го
сподь дав
го
динку, то ми його вчо
тирьох
за день зоб'ємо!
- То я ще й могоричу поста
в
-
лю, - до
мо
вляв Грицько.
- Добре, дядьку!.. Добре!
Грицько поїхав, Лушня вер
-
нувся до гурту веселий. З ра
-
дощiв вiн штовхнув Ма
тню, ко
-
трий про
слав пiд стi
жком кiль
ка
сно
пiв, лiг, укрився теж снопом,
та зби
рався вже заснути.
- Не штовхайся! тут i так бiк
бо
лить за хлiбом, - одмо
вив Ма
-
тня.
- Не бiйсь! не вiзьме лиха го
ди
-
на бока, хiба, може, вiд го
рiлки
прогниє, - каже Па
цюк.
- Од тiєї, що за хлiб вип'ємо?
- Може, й од тiєї! - вставив Лу
-
шня.
Чiпка не дослухався до їх роз
-
мови. Вiн ходив собi поза стога
-
ми та пiдгрiбав, що набили, пе
-
рекладаючи хлiб на вози.
Лушня моргнув на товарист
-
во: не жу
рiться, мов!
- Погуляємо? - запитали тi сти
-
ха. Луш
ня мотнув голо
вою:
егеж, мов!
- А скiльки? - пита Матня.
- Три карбованцi.
- Мало, - каже Пацюк.
- З червивої собаки що урвати,
то урва
ти - хоч клочок шер
стi! -
утiшив Лушня.
Вернувся Грицько втретє, при
-
вiз гро
шi, забрав остан
нiй хлiб.
Як наложили во
зи, Лушня й
каже:
- Ну тепер, дядьку Грицьку,
хоч i мого
ри
чу!
- Та ходiмо вже: забiжимо до
Тальки, вип'ємо по осьмуш
ц
i.
Пiшли. Кликнув Грицько й Чi
-
пку. Пi
шов i той за ними. Гриць
-
ко випив сам осьмушку, дав по
осьмушцi другим, та й повiз собi
хлiб додому, розiгрiтий - не так
горiлкою, як подарунком.
Товариство засiло на цiлу нiч...
XVIII
ПЕРШИЙ СТУПIНЬ
Мотря зовсiм оселилася в “до
-
вгоп'ятої баби”. Брала лю
дям
пря
сти то кужiль, то вовну, з
того тiльки й жи
ла.
Тяжко їй робилося на душi,
гiрко на сер цi, як подумав, що
на старостi лiт прий
шлося
наймичкувати в людей. I ха
та
своя, й достатки, хоч якi там не
якi були, а все б таки жи
ти мож
-
на... А прийшлося в чужiй хатi
людям го
дити, людей слухати...
Ще день сяким-таким боком пе
-
ре
буде; а на
стане нiч - думки, як
за подушне, оступ
лять... Мотря
iнодi цiлу нiч виплаче. Шко
да їй
Чiпки... кохала ж, ростила, дов
-
гих зимн
iх, коротких лiтнiх нi
-
чок недосиплял
а - рано встава
-
ла, пiзно лягала... Не задля кого
ж? задля його... А вiн?
Спливе їй на думку та прокля
-
та нiч, ко
ли вiн п'яний зневажив
її, матiр, тяжкими докорами...
Стає руба шма
ток хлiба в гор
лi,
як вона згадає про це, сiдаючи
їсти. Змочить Мотря всю подуш
-
ку, як здумає вночi... “Краще б я
тебе, си
ну, не зродила, або, зро
-
дивши, взяла за ноги та об пень
го
ловою, нiж тепер вiд тебе таку
зневагу при
ймати!.. Безта
ланна
та хвилина, коли я зачала тебе;
проклята та радiсть, якою я
радiла, чуючи, що щось вору
-
шиться пiд се
рцем... Боже! чи я
тебе не молила? чи я перед то
-
бою пере
сту
пила?.. За що ж менi
така кара, така невповага вiд
рiдної дити
ни?!.”
- I чого ти так убиваєшся, Мо
-
тре? - вго
ворює її баба. - Хай би
що добре, а то таке ледащо! Он
сьогоднi... немов дi
дько носив
його по чужих городах - без шап
-
ки, босий, в однiй сорочцi, та й
та розхристана, як у харцизяки...
Остапi
йчиних дiтей на сме
рть
перелякав. Гралися собi в дворi.
На той час його лиха година
носила. Бiжить, ка
жуть, як ска
-
же
на собака, через город... Дiти в
крик; вiн - за ними... Ухопив ма
-
ле
ньку дiвчинку Парасю, четве
-
р
тий годок пi
шов - та й несе...
Навiщо вже вiн її взяв? Один бог
вiдає... Сказано: з кругу спився!
Уже в його в очах i чоло
вiчки до
-
гори ногами попереверталися...
Я таки й сама ба
чила, що вiн по
улицi бiгав. Та й байдуже! Кат
тебе, думаю, бери: бiгай, поки на
своє набiжиш! Та й iду собi... Ми
-
нула вже Остапiйчину хату. Ко
-
ли чую, хтось бi
жить за мною та
гукає: “бабо, бабо-о!” Оглянуся -
аж сама Остапi
йчиха Химка... ли
-
ця на їй не
має! - “Чого се ти, га
-
лоч
ко?” - питаю. Во
на в плач, та
так просить: “Будь лас
ка, ба
бу
-
сю, ради самого бога, я вже вам
се й те, вернiться в ха
ту та помо
-
жiть моїй Парасочцi!”. Що ж там
з нею? “Та, бо
же мiй! - з плачем
каже: - отой шибеник, ота п'я
ни
-
ця, щоб йому нi життя, нi добра!
на смерть дитину пе
ре
ля
кав...
Бiг через -двiр, та й ухопив на
руки... чи за
не
сти ку
ди хотiв, чи
що... Я не знаю: чому його на цеп
не при
пнуть?..” Я послухала, пi
-
шла. Уходжу, - коли дитина ле
-
жить на полу, та так в'ється, так
б'ється, та кричить, не
мов на йо
-
му, не доводь господи! роди
-
мець... Пере
хрес
ти
ла я його, по
-
шептала, одiйшло трохи... Та то
-
дi й пере
по
лох ви
лила. I таки
нестемiсiнько вiн вийшов - так i
ви
лив
ся з воску!.. То чи я б за та
-
ким плакала та побива
ла
ся? Я б
його й з думки викинула.
- Як же менi не плакати, як не
побива
тися, слухаючи та
ке за
йо
го? Хай би їх у мене десятеро,
то одно в одно не вдасть
ся; а то
ж вiн у мене один, як порошина
в оцi! Я йо
го кохала, ростила,
здоров'я стра
тила, надiї покла
-
да
ла... А те
пер - самiй при
йш
ло
-
ся по чужих людях хиля
ти
ся... Хi
-
ба ж воно легко? Та що й люди
скажуть. Яка, ска
жуть, то ма
ти,
що допустила сина до того, не
заборонила йому?.. Бо
же мiй, бо
-
же! одного тiльки в тебе прошу:
однiєї сме
ртi молю! Нашли її
швидше... Чого во
на по доб
рих
лю
дях хо
дить, чом до мене не
прийде?.. Закрилася б я тодi пле
-
чима й очима, хай що хоче
робить. Мої очi не ба
чили б, уха
не чули...
- I-i! бозна-що ти, Мотре, вига
-
дуєш! Що люди ска
жуть? Нехай,
що хочуть, те й го
ворять... Чорта
йому даси, ко
ли воно таке уда
-
сться. Чи ходила б ти по чужих
хатах, якби вiн добрий був?
Не витримала Мотря довшої
розмови: сидiла собi та плакала
нерозважними, дрiбними сльо
-
за
ми...
А Чiпка - наче таке собi дiло
вигадав - кожнiсiнький день гу
-
ля та й гуля... Зовсiм пустився
берега... Допився до то
го, що нi
знадвору, нi в хатi - нiчого... Аж
задувся вiд гу
льнi та недоспаних
ночей...
Поки хазяйствечко було, було
за що пити; а як забрав Грицько
останнiй хлi
бець з двору, то хоч
що хоч - без гро
шей жидiвка i
осьмушки не дає. “Давай грошi!”
та й усе.
“Грошi”, - дума собi Чiпка, ле
-
жачи в хатi пiсля того, як за
брав
Грицько жито до се
бе. Згага пе
-
кла його, як свіч
кою; похмiлля
його мучило. “Грошi... Якби-то
грошi! Не ка
чався б я, як тепер
качаюся, мiсця не знайду; не гу
-
ляв би так... оддав би й зем
лю, й
усе за грошi. Коли б грошi! Бряз
-
нув би тiльки, так би все й уро
-
дилося... i вона моя! А то...”
I звернули його думки в бува
-
ле, недав
нє. Розвернуло
ся пе
ред
ним зелене поле; ходить вiн по
йому, обдивляє
ться; радiє, що
так добре зiйшло, росте, зеленiє,
цвiте... А тут i вона знялася пере
-
пелкою з-за високого жита... Ро
-
зряд
жена, як пава; легенька, як
метелик; веселенька, як уранi
-
шнє сонце... Любо його очам ди
-
ви
тись на неї, як вона усмi
ха
-
ється до його своїми повними
рожевими устами, - як вона гла
-
дить його веселими чорними
ок
самитними очи
ма... Щасливий
вiн!.. А те
пер? Серед пустки не
-
метеної, в смiттi, в багнюцi, ва
-
ляється - обiрваний, обшарпан
-
ий, як во
лоцюга, як харциза
який... А до цього що витворяв?!
Де дiлася кобила, вiвцi, корова?
Де одежа, що мати справила? де
дiлася мати? куди вона пiшла?
де при
клонила сиву го
лову?!.
Си
ротою сто
їть над шляхом
хата, з побитими вiк
нами, нето
-
плена, необшпарована, чорна,
по
лупана... А вже холоди захо
-
дять; мороз у ха
ту преться... I хо
-
лодно, й голо
дно!.. Згага хмелю
запекла йому серце...
- О-о-о... я каторжний! прокля
-
тий!.. що я наробив со
бi?!. - Вiн
зо зла вп'явся рука
ми в свою не
-
чесану куштру. Поси
палось во
-
ло
сся; заiскрили очi... Вiн прику
-
сив зу
бами губи, аж кров ви
-
ступила...
Осiннє сонце сiдало в хмари.
Проща
ючись з землею, заливало
хмари й землю огняним свiтом.
Як кров, чер
во
нiв захiд сонця й
заглядав своїми червоними очи
-
ма крiзь побитi шибки в Чiпчину
хату... Чiпка качався на соломi по
долiвцi.
На ту пору в хату увiйшли то
-
варишi. Як глянув Лу
шня на Чiп
-
ку, так i покотився зо смiху.
Пацюк та Матня стоять у порога
та тiльки дивуються.
- Чiпко! - гукнув Лушня. - Чи
ти, бува, не збожеволiв? Яко
го
ти бiсового батька ка
чаєшся та
рвеш на воловi волосся?
Несподiваний регiт схаменув
Чiпку.
- Братику! - мовить, як дитина,
- хоч ча
ро
чку... хоч ка
пе
ль
ку, бо
пропаду! Пече ме
не... давить...
пити менi... пи
ти!
- На та пий, дурню! - гукає Лу
-
шня, по
даючи йому пля
шку го
-
рiлки, в кварту мiри.
Аж затiпався Чiпка, ухопивши
обiруч пля
шку. Прило
жив вiн її
до своїх попале
них смагою, за
-
мазаних кров'ю гу
бiв та дудлив
нахильцi, як воду.
Матня побачив, та й собi за
-
трусився... Кинувся на Чiп
ку, та
ну однiмати.
- Ну тебе к лихiй матерi! От,
дивись: нi капельки не ки
не, лу
-
ципер!
Та за пляшку... Чiпка не пускає
та мо
лить:
- Ще братику! ще... ще... хоч
тро
шечки... Хоч ка
пель
ку!.. ду
шу
проквасити...
- Та ну тебе к бiсу!.. От, опi
я
ка!..
Та, вир
вавши пляшку, припав до
неї, мов п'явка до тiла... Матня
не вмiв кидати горiлки другим.
Чи давали чарку, вiн ковтав її до
ка
пельки; чи осьмушку, вiн
заливав нею горло не од дихаю
-
ч
и; чи пiвкварти, квар
ту, - вiн
тяг, поки хватало духу, а перевi
-
в
ши дух, знову тяг, поки
оставалась порож
ня посу
дина...
Уже Лушня з Пацюком кину
-
лись на Матню, та насилу одня
-
ли, трохи пляшки не розбили...
Зчи
нився регiт, крик... Сонце зо
-
всiм сiло; насувала на землю нiч,
заку
тана в чорнi хмари, й усе ро
-
била темним... А вони, в те
м
нiй
ха
тi, як ви
ходцi з того свiту,
свiтять п'яними очима, кри
чать,
ре
гочуться - забрала Чiпку
горiлка: кров ударила в голову,
вiд пекучої згаги одiй
шло його
се
рце. Веселий, пi
дводиться вiн,
гукає:
- До шинку, братця! до жида!
- Шкода до жида... Жид не по
-
вiрить! - на те йому Лу
шня.
- Як, свиняче ухо, не повiрить?
Як я йо
му всю свою ху
добу про
-
пив, то й нiчого?! А його, iро
-
дового сина, осьму
шка горiлки
вдавить?..
- Та вже чи вдавить, чи нi, а не
по
вi
рить! - глухо, з про
тягом ка
-
же Пацюк... - Уже краще пiдняти,
де легко ле
жить...
- Украсти? - грiзно запитав Чi
-
пка й ско
са глянув на Па
цюка; а
далi повiв очима на Лушню з
Матнею, нiби очима допиту
ва
-
вся в них: чи вкрасти можна?
Лушня не загаївся.
- Атож! - одказує. - Чим усил
-
ко
вуватись та просити па
рха, то
вже краще своїми ру
ками добу
-
ти та погрiтися...
- Та й справдi, що погрiтись, -
пiдхопив Матня, - а то опу
хнеш з
холоду...
Чiпка стояв, як зачумлений...
Думки йо
го ходором заходили.
“Украсти?.. - думав вiн. - Добре
дiло вкрасти... При
йшов, узяв
чуже - i є в тебе... Чого ще?.. Одно
тiльки... Там оглянуться, кинуть
-
ся шукати злодiя... проклина
ти
-
муть... От i в мене землю вкра
-
ли... вкрали моє щастя, мою до
-
лю... щоб вони не дiждали сонця
праведного побачити!.. О-х!.. Про
-
клятi!..” - Та як гуконе на всю хату:
- Гайда, братця! разом погуля
-
ємо... Мо
же, жидюга повi
рить, а
може, знайдеться добрий чоло
-
вiк, почастує... У-ух!.. тяжко ме
-
нi... гулять хочеться... хочеться
битись, боротись... гу-у-у!..
I давай махати, стуливши ку
-
лак, рукою кругом себе, пове
р
-
таю
чись то в ту, то в другу сто
-
рону - на всi боки... То
вариство
по
розскакувалось по кутках, щоб
часом не до
став Чiпка.
- Та ну тебе к нечистiй мате
-
рi!.. - скрик
нув Лушня, як увiр
-
вав його по плечi Чiп
ка... - Мов
безмiном удрав! Ви
й
шов би на
двiр та об причiлок i гамселив,
скiльки зду
жав!..
- Бережись, - кричить Чiпка, -
укладу! Як муху роз
давлю... - Та,
повертаючись на од
нiй нозi, -
од
но руками ма
хає, як вiтряк
крилами...
Товаришi зморгнулись, разом
кину
лись на його. Той за руки,
той за ноги, а той за поперек, -
насилу положили на до
лiвку. З
побитих вiкон вирвався не
само
-
витий регiт, га
рмидер - i розi
-
слався по глу
хому подвiр'ю...
Розбудженi собаки стали ва
лу
-
вати...
- Чи ми ще довго отут серед
ночi си
дi
тимемо? - як стих трохи
регiт, питає Лушня. - Ходiм уже
куди-небудь, чи що?
- Егеж, еге! - одказали Пацюк з
Матнею разом.
- А знаєш, Тимофiю, куди хо
-
дiм? - пере
годя трохи, веде рiч
Па
цюк. - До пана!.. Вiн чоловiк
добрий, хоч i пан: надi
ляв нас не
раз то сим, то тим, поки ще в
дворi були... Невже тепер по
-
шкодує? А комори тепер у його,
взиму... повнi...
- Гляди лиш, щоб на бантинi
не завис! - призро гляну
вши на
Пацюка, увернув Чiп
ка.
- Чого?.. Та я там усi входи й ви
-
ходи знаю, - одмовля той.
- Там комори лихенькi, - крiзь
зуби про
цiдив Лушня: - За нiч
можна полаго
дить...
- Може, на яку кварту перепаде
вiд жи
да, - кiнчає Мат
ня.
У хатi затихло. Сидячи коло
Чiпки на пiдогнених но
гах, усi
мовчали. Чiпка, ви
бившись з
сили, лежав, як соло
ми куль,
важко дихав... Тiльки його сап
розбуджу
вав сон
ну те
мряву, що
насу
пилась над зе
млею. А на
думку наверну
вся Порох з своїм
переказом. Устала перед ним
цiла па
нська облава на правду.
“А спра
вдi” - ду
ма Чiпка... - Он
вони що ро
блять!.. То їм i мож
-
на?.. Чому ж нам не мож
на?.. Гид
-
ко тiльки... Злодюга, скажуть...
Господи! де ж тая правда?..”
- Чiпко? - знову обiзвався Лу
-
шня.
- Чого?
- Ходiм.
- Куди?
- До пана.
- Чого?
- У гостi.
- Добре...
Надворi стояла темна нiч;
густi хмари замазали небо - нi
мiсяця не видко, нi зорi не бли
-
щать... Темний морок спу
стився
на землю - i тут нiчого не видно,
хоч стрель у вiчi... Кругом така
тиша, як у вусi: нi люди
на не за
-
го
мо
нить, нi собака не гав
кне...
хiба тiльки трiсне суха дро
ви
-
нячка пiд важкими ступнями то
-
вариства.
Пройшли вони улицю, другу;
посеред села, на третiй, одрiзни
-
вся вiд них Лушня.
- Стiйте тут! - промовив тихо.
Усi стали. Один Чiпка без тям
-
ку по
волiк ноги далi. Лу
шня
прямо пiдiйшов до хати. То був
жидiвський шинок. Видно, жи
ди
уже спали, бо нiде не блищало
свi
тло. Лу
шня постукав у вiкно.
- Гершку! Гершку! вiдчини!..
- А хто там такий? - хтось обi
-
звався з ха
ти.
- Свої... вiдчини!
- Якi свої такої пори? цого тобi
треба? - уже гаразд чут
но було
жидiвський голос.
- Хоч пшеницi купити?
- Якої пасницi? - швидко одка
-
зав Гер
ш
ко й одсунув кватирку.
Пiд вiкно пiд
сту
пи
ли Пацюк з
Ма
тнею.
- Хто з ви? звiдкiля псиниця? -
питає жид, побачивши коло вiк
-
на: три чоловiки стоїть.
-Та звiдкiля б не була, - нащо
тобi? Ти кажи що даси за мiшок?
- А-а-а... це ти, Тимофiю! Iди з у
хату. А то сце хто з тобою?
- Свої.
- Ну, то й iдiть у хату, - тут по
-
ба
ла
ка
ємо. Лушня огляну
вся, -
не видно Чiпки.
- А де ж Чiпка? - питає.
- Он, як марюка, пiшов, - каже
Ма
тня,
по
казуючи на темну пля
-
му, що чор
нiла
-ко
лихалася в те
-
мрявi.
- Бiжи, Петре, поклич! - поряд
-
кує Луш
ня.
Пацюк побiг, догнав чорну
пля
му, вер
нувся з Чiпкою.
Тим часом заблищало свiтло в
розбиту вiконницю; скрипнули
хатнi дверi; дзеньк
нув засов
коло надвiрних, - корчма роз
зя
-
пи
лась - i всiх проглинула...
Не вспiли хлопцi посiдати, - де
не вро
дилося пi
вкварти горiлки,
пiвхлiба, миска солоних огiркiв.
Товари
ство зараз же на
лягло на
їжу, на горiлку... Не пройшло го
-
дини, як усе те було зметене...
- Ну... а де з та псиниця? - пи
-
тає жид.
- Та пшеницi не питай, - Лушня
йому: - ми добудемо...
- Та я знаю... Сце б такий зва
-
вий козак та не добув... з пекла
достане!
- То-то ж... а ти кажи: почому
за мiшок даси?
- Та сцо з? - семигривеника...
- Ах ти, свиняче ухо! - гримнув
на всю ха
ту Чiпка. - За мiшок
пше
ницi - семигри
ве
ника?
- Ну... сцо з, що за мiсок?.. Я все
знаю, яка то псениця... ще ча
-
сом... крий боже!..
I почав чухати рижу, довгу,
клочкувату бороду. Чiпка широ
-
ко розкрив очi й з ди
вовижею
дивився то на жида то на това
-
риство, немов питав: про яку се
пшеницю то
лкує жидюга?!
- Ну, добре, - замина Лушня: -
ти, Гер
шку, нашого не схочеш...
Вилiз з-за столу, береться за
шапку, ла
годиться з ха
ти...
- А коли з тебе, Тимофiю, до
-
жи
дати?
- Да так... - зам'явся. - Перед
свi
том... - одказав жидовi тихо.
- Ну-ну... гляди!.. Бац, i пiв
ква
-
рти випи
ли...
- Ну так що, що випили? Хiба
ми дурно випили? Не до
стану
пше
ницi, - за горiлку заплачу!
- Та сцо там плата... Хiба я за
-
лiю, чи що?..
- Егеж... То перед свiтом дожи
-
дай. Ану, хлопцi, ходiм! - гукнув
на товариство...
Усi повилазили з-за столу, по
-
натягали шапки, ви
йшли з хати,
запаливши люль
ки. Iшли вони
купою, всi весело розмовля
ли.
Один Чiпка мовчки потягав
люльку. Огонь з люльки освiчу
-
вав товариство. Чiпка бачив, як
на виду в кож
ного грала якась
ра
дiсть... Вiн позирав хижо на
них очима та думав: що це воно
далi буде?
Лушня помiтив, як блиснула
люлька, хмурий вид Чiп
чин.
- Чого це ти. Чiпко, як мила
з'їв? - пи
тає. - Чого ти журиш
ся?
- Хто журиться? - твердо од
-
казав Чiпка.
- Хтокало...
Розмова увiрвалася... Затих го
-
мiн това
риства; все кру
гом за
-
тихло... Сон налiг на цiле село:
нiгде не лялеч
ки, нiгде нi свiтла:
втомившись пiсля денної працi,
все засну
ло... Однi тiльки собаки
де-где не спали... Як проходили
хлопцi темними улицями, по
за
-
ду їх під
німалось неприяз
не ва
-
лування... Тепер вони йшли мо
-
вч
ки. Три вперед; Чiпка позаду
ногу за ногою суне... Так ведмiдь
iде нехотя за цига
ном: опи
-
нається, а все-таки йде... Серце
щось недобре вi
щує. Страх - не
страх: якесь темне почуття хо
-
лодить се
р
це... Холод пронизує
душу... У думцi закрадається пи
-
тан
ня: - Куди се?.. чого се?.. За
ни
ми... за товаришами?.. Об
-
дурює сама себе думка й тягне
Чiпку далi та далi... Тя
гнеться
вiн тихо-по
ма
лу, не маючи волi
остатись, по
ки
нуть братчикiв,
тягнеться,
оду
рений пiдлесною
думкою, за
биває в серцi страшне
почуття...
Дiйшли вони до панського
дво
рища. Стали. Чiпка ми
нає...
- Чiпко! ходiм! - гукнув йому
Лу
шня.
- Що?!
- Гуртом свого одбирати... Чiп
-
ка став, задумався...
- Ходiм! - одказав якось глухо...
XIX
СЛИЗЬКА ДОРОГА
Хто спускався на громаку з ви
-
сокої го
ри?.. Спершу не то спус
-
катись, - униз стра
шно глянути...
Як уперше ся
деш на гро
мака, як
подумаєш, де той у бога низ, -
волосся по
де
ре
ться вго
ру... А
громак уже їде вниз, усе вниз...
хо
лод проймає душу, на лобi пiт
виступає... Доїдеш до гре
бня
гори, спустишся прожогом униз
- тодi вже нiколи боятись... Дух
захоплює, якась звiряча радiсть
проймає тебе, - у тебе тiльки й
ду
мки: коли б швидше, коли б
швидше! Така саме думка прой
-
няла й Чiпку, як вiн, при
йшовши
до пана в гостi, спустився в ко
-
мору з пашнею... Попо
рався як
знав: вирнув - та й на
ткнувся на
сторожа... Чи пан, чи пропав?.. На
слизькiй дорозi бi
ль
ше пропадає
пiд такий час... Оже Чiп
ка не та
-
кої натури, що сам на сам звер
-
тав кому з до
роги... Не звернув
вiн i сторожевi, а
ки
нув харчати
пiд коморою - ледве живого...
Спить Чiпка. Совiсть, задо
бре
-
на горiл
кою, його не му
чила;
страху вiн зроду не знав: пше
-
ницю вергаючи, втомив
ся та й
спав у себе в барлозi, наче пiсля
тяжкої працi... Уже сонце встало;
люди почали снувати по селу; а
сон усе не випускає його з своїх
цупких рук, ранком ще мов мi
ц
-
нiше давить... А скрiзь по селу,
як у дзвони дзвонять - про кра
-
дiжку, про сто
ро
жа... Заворуши
-
лися, загомонiли: хто? як?
- Авжеж не хто, як не отi ха
-
рцизяки! - гомонять люди, пока
-
зуючи рукою в той бiк, де Чiпчи
-
на хата. - Щодня п'ють та гу
ля
-
ють... за вiщо? Хай спершу - гуля
-
ли на ху
добу того чортового си
-
на, а тепер же - все чисто про
-
пив, ма
тiр про
гнав... з чого ж йо
-
го, як не красти?
Така поголоска дiйшла до во
-
лостi... “ А що ж? може, й пра
в
-
да!” - мiркують мiж со
бою во
-
лоснi, - та зараз кину
лись до Чiп
-
ки.
Прийшли на дворище, обiй
-
шли навкру
ги город, за
гля
нули
в хлiвець, у загороду, - чи не
при
ховано чого; го
лова навiть
по
корписав палицею гнiй, що
зостався пiсля коняки й коро
-
ви... нiде нiчого! Повернули до
ха
ти. Хата бу
ла засунена. Пото
-
ргав го
лова дверi, - нiхто не ози
-
вається. Тодi пi
дi
й
шов пiд вiкно,
глянув у розбиту шибку: спить
Чiп
ка на полу, аж хропе...
- Гей! ти! - гукнув голова. - Вiд
-
чини! Чув? Чiпко! чи як тебе? Вi
-
дчини!
Чiпка почув крiзь сон чужий
голос, по
во
рухнувся, пере
кину
-
вся на другий бiк, за
мурчав, та й
знову заснув.
Один з соцьких зайшов за ха
-
ту, пiдiй
шов до дiрявого причi
-
льного вiкна, сунув Чiпку пiд бiк
палицею. Чiпка ки
нувся.
- Кий там чорт штовхається? -
питає спросоння.
- Вiдчиняй, злодюго! - гукає,
ро
зсер
дившись, голова. - Вiд
чи
-
няй, а то дверi ви
ламаю”... гiрше
буде!
- А ти що за птиця? - питає Чiп
-
ка, про
тираючи очi. - Я те
бе ви
-
ламаю!!
- Бийте дверi!.. - кричить голо
-
ва. - В'я
жiть його, злодюг
у!
Уразила така мова Чiпку.
- Ану, бий-бий... чи зуби буду
ть
цiлi?
- А чому ж ти не вiдчиняєш?..
Гайдама
ка!.. Ти сю нiч крав у па
-
на? Ти сторожа прибив, душогу
-
бе?..
- У якого пана? якого сторожа?
- позiха
ючи та потягаю
чись, пи
-
тає, мов i не вiн. Чi
пка.
- Не знаєш, у якого пана? Ти не
знаєш, який у нас пан?.. Злодю
-
го! Вiдчиняй! Ми тебе трусить
прийшли.
- Трусить?.. Добре... Трусiть...
Що ж? йди трусить! - ка
же Чiпка,
пiдводячись.
Незабаром дзенькнув засов - у
хату увi
й
шов голова з п'ятьма
чоловiками соцьких.
- Шукайте... трусiть скрiзь! -
гу
кає голо
ва соцьким.
Чiпка пiдпер спиною одвiрки,
стоїть мо
вчки, диви
ться, що далi
буде. Соцькi кинулись по всiх
кутках, задля
дали пiд пiч, пiд
пiл, лазили на пiч, перекидали
на долiвцi солом
у... нiде нiчого!
- Ведiть його у волость! - по
ря
-
дкує пi
сля трусу голова, - та
зв'яжiть, щоб не втiк бува!
- Нi!.. цього не буде, щоб я да
-
вся зв'яза
ти... За що ти мене в'я
-
жеш? - визвiрився на голову Чiп
-
ка.
Соцькi з вiрьовкою до Чiпки...
Запалали в його очi.
- Гетьте, люди добрi! - крикнув
вiн, ру
кою одвiвши вi
рьо
в
ку... -
За що ти мене в'я
зати хо
чеш - я
тебе питаю?.. - до голов
и.
- За те, що ти злодюга, розби
-
шака!.. Нiчної доби залiз у ко
мо
-
ру до пана, чо
ло
вiка прибив...
- Хто бачив?
- Усi кажуть.
- Хто всi?
- Усе село каже, що ти з Лу
-
шнею, та з Па
цюком, та з Мат
-
нею... Вас тiльки чоти
ри на все
село й є, що день у день п'єте, гу
-
ляете та розбишакуєте...
- Що п'ємо та гуляємо, то так; а
що ми розбишаки - бре
хня!
- А за що ж ви п'єте?
- А тобi яке дiло?.. Он - бач: до
-
бра була повна хата, а те
пер - од
-
на пустка зостала
ся!..
- Та що з тобою довго балака
-
ти? В'я
жiть його! В'яжiть та ве
-
дiть у волость, та в город, та в
тю
рму... там з тобою поба
ла
-
кають...
- Стережiться, люди добрi, ли
-
хої годи
ни! - Чiпка [ка
же] соць
-
ким. - Не слухайте отого старого
дурня... Я й так пiду, коли треба.
Вiн дума, як голова, то й велика
ця
ця?!
Голова, мiг би, очима його з'їв;
та гляне - Чiпка як огонь...
- Накидайте на його арканом! -
кри
чи
ть голова, штов
ха
ючи со
-
ць
ких... - В'яжiть його, бугая ди-
кого!..
- Ось ну-ну! - грiзно глянувши
та зло
живши кулаки, ка
же Чiп
-
ка. - Ось попро
буй... От тобi хре
-
ст - голова на в'язах не вси
дить!
За що ти мене в'яжеш, га? Хто
ба
чив, щоб я крав або вбив ко
-
го?.. Коли в волость треба, ска
-
жи... Я сам пiду... Ти ду
маєш -
страшна менi твоя волость? Ку
-
ди ж пак!! Ходiм... Зараз ходiм!
Та, вхопивши шапку, скинув
на плечi драну свитину, що на
полу була розiслана замiсть по
-
стелi, перший ви
йшов з хати... За
ним слiдом голова й соцькi.
У волостi Чiпка застав уже то
-
вариство: по них ходив писар з
другими соцькими. Зiбравши
всiх докупи, голова помiркував з
писарем та й позапирали їх у
чорну - по
ки приїде становий.
Мотря того лихого дня проки
-
нулась, ще тiльки стало на свiт
благословитись. Ще все село
спа
ло, а вона прокинул
ась.
- О-ох! щось менi не спиться...
так пога
но спала, так по
гано! Та
сни такi недобрi верзлися, - хва
-
литься бабi. - На серце наче хто
камiнь навернув...
- Та то воно вiд думок! - утiша
її баба.
Мотря помолилася богу, уми
-
лася й сiла за гребiнь - су
м
на, за
-
журена.
Через годину, а може, через
двi, - сонце вже пiдняло
ся, - увiй
-
шла в хату сусiда - Хi
вря Дмит
-
ренчиха. По
здоро
вка
лась.
- Чували новину?
- Яку?
- Сю нiч пана обiкрадено. Щось
дуже ба
гато забрано... й сторожа
прибито... чи й доживе до вечо
-
ра...
- Господи боже! - шепче Мо
-
тря, зiтхнув
ши.
- А оце вашого, Мотре, повели
в во
ло
сть... або й не по
ве
ли, а вiн
повiв... Сам уперед iде, а ззаду
голова а соцьки
ми... А вiн їм
щось так вичитує, так вичитує!..
Як почула це Мотря, поблiдла
на виду, заткнула в мич
ку ве
-
ретено та мутними очима диви
-
лася на Дмитренчи
ху: жаль, до
-
сада й разом страх виглядали з її
жо
втих очей... А далi не виде
-
ржала, залилася сльозами :
- Сину ж мiй, дитино моя! кра
-
ще б я те
бе в землю свої
ми ру
-
ками зарила, нiж ота
ке чути про
тебе!..
- Та чого ти, Мотре, так себе
му
чиш? - обiзвалася баба. - Мо
-
же, то ще брехня. Ма
ло на кого
набрешуть?
Не чує Мотря утiхи, - плаче...
Далi вста
ла, накинула на плечi
стару кожушанку i, згорбившись,
боса, вийшла з ха
ти.
- Куди ти, Мотре? - питає баба.
Нi слова Мотря, - пiшла, зiгну
-
вшись, мов не до неї рiч. Тяжка
печаль одбирає i слух, i мову.
Сусiда, - ще молода молодиця,
- якось болiзно усмiхнул
ася,
згля
нулась з бабою й нiчого не
сказала... Тихо та важко стало в
хатi, як у льоху... Бабина онука
Христя, - дi
вка сi
мнадцяти лiт, -
низенька, некраси
ва, чогось
важ
ко зiтхну
ла на всю хату; зiт
-
хання те так i загускло, так i
окри
ло всiх... Голова в кожної
схилилася; очi вниз потуп
и
-
лись... Кож
на щось думала сама
про се
бе...
- Що-то - мати! - через скiльки
часу глу
хо промовила ба
ба... - її
зневажають, з ха
ти виганяють
рiднi дiти, а їй усе-таки шкода!..
Нi сусiда, нi онука нiчого не
од
мовили, тiльки ще сумнi
шi
ста
ли.
Мотря майнула аж у волость.
Чiпки вже не застала: посадили
в чорну. Як сова, згорбив
-
шись-скарлючившись, ходить
во
на кру
гом чорної; поглядає на
не
величкi, залi
зом перевитi вi
-
ко
нця, - та плаче-пла
че... “Хоч би
мої очi його побачили! Хоч би
менi одно слово вiд його почути!
Хай би я знала: чи правда тому,
що люди кажуть?..”
Стала вона прохати соцького,
щоб пу
стив до сина. Соцький не
пускав...
- Голова приказував - нiкого
не пiдпус
кати, не то що... аж по
-
ки не приїде стано
вий...
- Я на одну хвилину, мiй голу
-
бе! - мо
лить Мотря.
- Не можна, матусю, й ключ
узяв з со
бою... Походила Мотря
ще коло чорної, по
плакала ще
тро
хи, та й пiшла додому, сумнi
-
ша, нiж сюди прийшла. Давили її
жалiснi сльози; жалiла вона й на
голову, i на пана, жалiла i на со
-
цького; жалiла на увесь мир - на
панiв, що давлять мужик
iв, на
мужикiв, що пруться в пани...
Ма
-
тери
не серце закле
котало про
-
кльонами на весь свiт! Жаль у
матери
нiм серцi не має спину, не
знає угаву...
А Чiпцi з товариством - байду
-
же! У чор
нiй завели жа
рти.
- От, не знали де виспатись! I
тихо й бе
з
печно... Спи собi, - со
-
ць
кий стереже, щоб, бува, хто не
вкрав...
- Якби сюди горiлки з пiввiдра,
- одка
зує Матня, - то хоч би й
довiку сидiти... По
пивав би по
-
троху, заїдав варени
ками та спав...
- Де б же ти взяв? - питає Па
-
цюк.
- Голова б принiс... вiн з людей
надрав, а нам - оддав!
- Сподiвайся, поки опухнеш з
голоду й холоду, - увер
нув Лу
-
шня.
- А справдi холодно... От би по
-
грiться! - знову за своє Мат
ня.
- Грiйся - в тiсної баби!
- Цур їй!.. Якби горiлка... То й
баби не треба!
- А менi якби дiвчина, - каже
Лушня.
- То й я б до тебе пристав у
прийми, - шу
ткує Пацюк.
- А знаєте що, братця? - не слу
-
хаючи їх розмови, каже Чiпка. -
Як тiльки розв'яже
мось з цим дi
-
лом, у першу ж нiч голову об
-
шахрати... Та не так, як пана... а
он як! Хай знає, погань, що вiн
не хто-небудь, а наш брат Савка
- тi
льки що наздирав з бi
доти,
дукачем став... Тепер, бач, у па
ни
лi
зе, кирпу гне...
- Добре! їй-богу, добре! - про
-
ва
дять усi в один голос. - Як лип
-
ку, облупимо... Та й писаря зав
-
ряд...
- А то - дивись пак: хотiв мене
в'язати! - Я тебе, - кажу, - сучого
сина, як зв'яжу, то й довiку не
розв'яжешся!
- Та ну-бо... так i сказав?
- Їй-богу! А за що ж вiн мене
в'язати сiкається? Ти спершу до
-
кажи, що я там був, а тодi вже - й
на вiрьовку... Страхав тю
рмою...
Побачимо, - кажу, - хто там пер
-
ший бу
де: чи безневинний бi
-
дак, чи бага
тир, що сирiтське
доб
ро заїдає.
- Що ж вiн? - питав Лушня.
- Мовчить, пуздрата собака,
мов не до йо
го рiч...
- Ну, а розкажи нам, - обiзва
в
ся
Пацюк, - як ти впо
рав
ся з сто
-
рожем... то теж чо
ловiк ручий.
- Чiпка став широко розка
зу
-
ва
ти, як вiн полiз у комо
ру, як
наткнувся на сторожа, як борю
-
кався пiд коморою, поки той не
захарчав...
- То ти таки добре його попо
-
м'яв?.. - пита Лушня.
- Та знатиме, що в добрих ру
-
ках побу
вав... Як насiв, то тiльки
стогне, - вже й не кричить, як
спе
ршу, а тiльки сто
гне...
- От i пропав чоловiк! - каже
Па
цюк.
- Хай не лiзе, куди не слiд! - од
-
казав Ма
тня за Чiпку.
- I то правда, - закiнчив рiч Лу
-
шня та й зiтхнув. Усi замовкли.
Мовчав i Чiпка. Шви
дко поснули.
На другий день приїз
дить ста
-
но
вий. Кликнули Чiпку. Ста
но
-
вий да
вай його розпитувати.
- Знать - не знаю, вiдать - не вi
-
даю! Я, - каже, - чотири днi вже й
з хати не вихо
див.
Покликали других. I тi те ж
саме: - не знаємо, вперше чуємо!
Одвели їх знову в чорну; знову
замкну
ли на замок дверi. Ста
-
новий поїхав, а їх звелiв ще крiп
-
ше держати, щоб не дали, бува,
дьорки.
Сидять хлопцi день, сидять
другий, си
дять i третiй. їсти їм
дають... чого ще? Ле
жать собi,
висипляються, та точать один
одному баляси з баляндрасами,
а iнодi й правду розказують,
пригадуючи кожен свої пригоди.
Один Матня сумує.
- Чого ти, Якиме, журишся? -
питають його. - Та хай увесь мир
зiйдеться та дока
зує, то й то нi
-
чого не вдiє: не були й не знаємо
нiчого... от i все!
- Та не в тiм, братця, сила, що
кобила сива! А ось уже чет
ве
-
ртий день, як горiл
ка в ротi бу
-
ла... аж уха попухли...
Смiх та регiт пiднявся в чо
р
нiй
вiд та
кого тяжкого суму; а Яким
знову за своє:
- Смiються?! I якого бiса їм смi
-
шно?! Хiба не правда, що уха
попухли?.. їй же ти богу, пороби
-
лися як вареники завбiльш
ки...
А їм смiшно!!
Чiпка аж за живiт береться та
регоче: “О-ох... ох!.. о-ох, лихо!..
уха попухли!!. Як вареники... ха-
ха-ха! О-ох! Дай хоч дух переве
-
сти, а то помру зо смiху! О-ох,
ох!”
Матня одвернувся вiд това
-
риства, на
сунув шапку на очi, лiг
черевом униз на долiвцi...
Цiлий тиждень просидiли хло
-
пцi в чор
нiй, аж поки з города не
приїхав слiдова
тель та не пови
-
пускав.
- Глядiть же, хлопцi, не забу
-
вайте!.. - гукнув Чiпка з до
ро
ги,
прямуючи з чорної до свого дво
-
ру.
- Добре... не забудемо! - вiдгу
-
кують тi, окриваючись в улицi,
що вела напрямки в шинок.
На другий день голосила по
селу чутка, що прошлої ночi
якiсь страшидла, в бiлих сороч
-
ках, у чорних бородах, з носами,
як крючками, з одним оком у
лобi, як у песи
головцiв, убра
-
лись до голови в хатину, де вiн
спав i куди нi
коли нiкого не пус
-
кав; зв'язали головi руки й ноги,
накрили ко
жухом, забрали вели
-
ку силу грошей - та й бу
ли такi...
Загвалтувало село вiд краю до
краю: пiшли суди та пересуди та
поговiрка... На
стала робота язи
-
кам - i де
белим чо
ло
вi
чим, а на
д
-
то гострим та довгим жiно
чим...
- Це, видно, господь його ка
рає
за без
не
виннi сльози! - як соки
-
рою, рубає одна жiнка серед цi
-
лої юрби сусiдок - Просився
торiк мiй чоловiк, щоб записали
в висе
ленцi... не записав! Оце ж
йому за те! Коли б ще й пи
-
саревi... П'ять карбованцiв зi
д
-
рав... живцем зiдрав... останнi зi
-
драв... Ка
зав, запишу... на казен
-
ний кошт виря
дять... землi щось
десятин з тридцять да
дуть... а
тепер - так! I не записав, i грошi
пропали... щоб йому добра не бу
-
ло!
Це так гомонiли одного ранку.
А на другий - чутно: пи
саря
огра
бованої Руки йо
му вiрьо
в
-
ками до нiг поскручув
ано; на
-
тушковано на його зверху ко
-
жухiв, поду
шок, - так що як ви
-
тягли його, то пiт у три ручiї
ллє, а сам - мов рак печений...
- Якби, - каже, - ще хоч з пiвго
-
дини так пополежав, то за
да
ви
-
вся б!
- Хто ж то такий? - розпиту
ють
його.
- А чорт його знає! Якiсь тата
-
ри - не та
та
ри, не по-на
шому ро
-
з
мовляють; та смi
ються, вражi
сини, та вонючi!
- Оце так!.. Ну, тепер, - каже йо
-
му голо
ва, - один од
но
му смiя
-
тись не будемо. Тi
ль
ки менi
щось чудно: й до тебе три, й до
мене три... До мене ж такi марю
-
ки, що як гля
нув, то й умер; а до
тебе, кажеш, чи ту
рки чи тата
-
ри... Воно тут щось є... Я до
га
ду
-
юсь, що це воно, та мовчу поки
що... Ось ходiм лиш до волостi!
Пiшли до волостi; а дорогою
все щось один одному говорили:
чи то радились, що його робити,
чи жалiлися, що їм роб
лено... А
люди їх так очима й проводять
та як у дзвiн дзвонять про
крадiжку... I знову всi показують
на Чiп
ку з товариством.
Оже як не питали, як не шука
-
ли - нiчо
го! Уже голови
ха з писа
-
рихою їздили ку
дись у село до
циганки-воро
жки. Набреха
ла во
-
на їм i про чорнявого, i про біля
-
вого, взяла по полтинйку з кож
-
ної та тiльки всього... Потруси
ли
ще раз Чiпку, - нiчого не зна
й
ш
-
ли... Пропало!
Дiждавши недiлi, голова за
-
кликав ба
тюшку, одслужив мо
-
лебень, освятив во
ду, окропився
- та пiсля того вже годi й запира
-
тися...
Запалив Чiпка рай тихого ща
-
стя в Гри
цьковiй хатi та й поки
-
нув куритися...
Христя звiдала на своїм вiку
нетрохи нужди та лиха через
лю
дську неправду... Дозолила
во
на їй до самих жи
вих пе
чi
нок...
Часто й густо вона думала: чи
вже лю
дям не можна жити пра
-
вдою?.. А як би добре було, коли
б усi жили по нiй!.. Чому ж вони
не живуть нею?.. Думки Христ
-
инi роз
бивалися об житечнi пiд
-
ста
ви, як хви
лi об кам'янi бе
-
реги... Серце в неї щемiло; душа
допи
тувалась: чи прав
ду вона
думає?.. Коли це - нi вiдсiль, нi
вiд
тiль - десь узявся п'яни
ця, ха
-
рцизяка - i загукав про те саме...
Не тихим, слабим го
лосом, не жi
-
но
цьким хибли
вим почуттям, - а
криком бо
ля
чої душi, дужою мi
-
ццю зi
понув гайдамака те са
ме!
Грицько її, до
брий її Грицько,
нiколи нiчого такого не ка
зав,
не натякав навiть... Чому?.. Чiп
-
ка, що казав, усе те правда, свя
та
правда... А Грицько - мо
в
чав... Нi!
тут або щось не так, або щось не
те... Так ча
сто думала са
ма собi
Христя.
Пригадуючи гострий погляд,
смiливий вид Чiпчин, вона тре
-
мтiла: боялася його...
Стала Христя зовсiм iнша й до
Грицька. Ласка, з ко
трою кожна
жiнка виходить на спiрку з своїм
iнодi й геть-то крутим чо
ло
вi
-
ком, котрою завжди побиває йо
-
го, та сама ласка - як став помi
-
чати Грицько - зробилася не
щи
-
рою, хо
лодною... Грицько помi
-
чав, як Христя стала, мов нехотя,
прихилятися до його - немов се
-
бе неволила.
Оце iнодi заманеться йому, як
молодо
му чоловiковi, пожарту
-
ва
ти з жiнкою. Су
мно дивитись
на його зачепи! Христя якось
болiсно усмiхається до його, мов
крiзь сльози слова йому ро
ни
-
ть... Грицька то в жар укине, то
наче холо
дною водою обда
сть.
- Що з тобою сталося, Христе?
- Що ж зо мною сталося?..
- Якась чудна ти стала... неве
-
села, неба
лакуча... мов чо
го не
до
-
стає тобi... Чи ти чого сердишся?
- Чого ж би я сердилась?.. на
ко
го? ска
жи, бога ради! А що
менi невесело... То не вiк же дi
-
вувати! Не на те ж ми бралися,
щоб смiхи та жарти заводити...
Треба про все по
думати, та й...
- Та й що?.. - Грицько глянув
на неї - i до
гадався. - Ко
ли ще те
буде? Де те теля, а ти вже й з до
-
вбнею! - закi
нчив, усмiхаю
чись...
- Та воно вашому братовi не
що...
- А вашому... чого журитись?..
- Того... I я сирота, i ти сирота,
нi бать
ка, нi матерi немає нi в
кого... А пiд той случай - знаєш?..
Якби своє, то воно б i по
радило, i
доглянуло всього; а то - не дай,
боже, чого! - чу
жi й кутки роз
-
несуть...
Христя заплакала.
- От коли зiбралась батькiв
оплакува
ти! Нехай собi со святи
-
ми спочивають, ко
ли померли; а
нам, кажу, все-та
ки нiчого жури
-
тися...
То була пора, коли Христя по
-
чула себе матiр'ю, з її дум
ками, з
острахами, з су
мом,
сльозами...
Дарма Гри
цько утiшав її, дарма
хотiв розважити. Христя сумува
-
ла, жури
лася, а часом сама со
бi
гiрко плака
ла...
Одно до одного - й журба Хри
-
стина ши
ршала, вища
ла, глиб
-
шала... Грицькова ра
да нiчого не
вдiяла.
Грицько сердився, став грима
-
ти на Хри
стю - чого во
на все жу
-
риться. Не по
ма
гало: Христя не
кидала свого су
му. Тодi сам
Грицько став журитися, став
роздуму
вати, да
вай нишком по
-
мiчати за Хри
стею... I помiтив,
що Хри
стя чогось хо
ва
лася з сво
-
їми сльозами, наче соромил
ась
його... Зля
кане Грицькове серце
дога
да
ло
ся. Оже вiн мовчав: бо
-
явся зачiпати: боявся тушити
той вiхоть, що курiв у його хатi...
“Може, сам собi потухне, - думав
вiн, - а може, сама вона зал
лє йо
-
го-сльозами”. Одначе дум
ка про
це не давала Гри
цьковi спокою.
Вона йому на
га
дувала, з якою
охотою бра
лася Христя помага
-
ти йому до
вести до розуму той
хлiб, що Чiпка по
дарував; як
вона йо
го ви
хвалювала; як рая
-
ла зоставити на насiння “добре
жито”...
Дивлячись на сумну Христю,
думка Грицькова знай вертала
-
ся та й верталася назад у той ли
-
хий день, коли Чiп
ка сповiдався
у їх хатi... Грицько не помиляв
ся,
що палка розмова Чiпчина за
па
-
ла гли
боко в душу Христi; що
його грiзна, а разом люба по
-
стать, коли вiн кричав, свi
тя
чи
очима: “А правда де? де її по
дi
-
ли?” - кинули жа
ри
ну в жалiсне
жiноче серце... Все те вiн бачив
тепер своїми очи
ма; чув своїм
серцем - та боявся назвати сло
-
вам
и... Вiн ще тодi, в той лихий
день, побачив, що Чiпка справдi
якийсь неаби
який чо
ловiк; вiн
знав ще тодi, що Чiпка казав
правду; вiн навiть згоджувався з
ним у думцi, хоч i пере
чив у сло
-
вах... А слова тi - як та завiрюха,
ври
ва
ли
ся про
жогом у ду
шу, пе
-
ревертали в головi думки, ро
з
-
бур
кували в серцi почуття. Гри
-
цько бачив: Чiпка хоч кого пiд
-
хи
лить пiд себе - i бояв
ся... бояв
-
ся за Христю: йо
му нiкому не хо
-
тiлося оддати свою добру, свою
любу Хрис
тю!.. Часом те
м
ної,
довгої ночi Гриць
ко не спав i на
волосину: все придумував та
пригадував, що б його пе
ред жi
-
нкою вивести таке, щоб звихну
-
ти Чiпчину пра
вду... Ду
мав - та
не надумав, а тiльки бiль
ше та
бiльше мучив
ся...
Аж ось тепер - скiльки погово
-
ру! Гри
цько зрадiв, кинув
ся на
його, та давай по
дiлятися з Хри
-
стею.
- Чи ти чула, Христе, про нашо
-
го пра
ве
дника? - вскочи
вши в
хату на другий день пiсля крадi
-
жки в пана, питає вiн жiн
ки.
- Про якого праведника?
- А про Чiпку?.. Ти чула, як вiн
тут за правду розпи
нався, а он
що вийшло?!.
- Що ж там таке?
- Пана обiкрав... сторожа при
-
бив... чого доброго, досi боговi й
душу вiддав...
- Невже?!. - дивлячись пильно
на його мутними очи
ма, скрик
-
нула Христя - i по
полотнiла, ото
-
ропiла.
- Їй-богу!.. Тепер у чорнiй си
-
дить... Он во
но якi люди бу
ва
-
ють! Подумай: на кра
дiжку, на
душогубство пусти
вся?!!
- Господи! мати божа! який те
-
пер свiт настав... - ледве вимови
-
ла Христя та й пе
ре
хрестилася...
- Та хiба воно й то
дi не ви
дно бу
-
ло, що з його добра вже не жда
-
ти, - закi
н
чи
ла вона.
Грицьковi це - все одно, що по
губах ме
дом. Пiсля цього давай
вiн ще гiрше розписувати Чiпку
перед Хри
стею, немов самого
лютого ворога, а не колишнього
сво
го то
вариша.
Як Чiпку випустили з чорної,
Грицько перший принiс Хрис
тi
звiстку, що, мов, викрутився,
харцизяка, вибреха
вся! Як ста
ли
гомонiти по селу про голову й
писа
ря, Гри
цько уп'ять перший
сповiстив про це Христю i Хрис
-
том богом присягався, що те
дiло не втiкало Чiпчиних рук.
- А моє серце ще тодi щось не
-
д
обре вi
щувало, - од
казала на
його присягу Хри
стя. - Знаєш
що, Грицьку? Чи не вiддати б
нам його жита? Ще - чого добро
-
го - коли-не
будь уночi прийде та
й зарiже за жито!
- Ото, хай бог милує! - похо
пи
-
всь Гри
цько. - Нi, вiн, Хри
сте, не
такий уже, щоб за те, що сам вiд
-
дав, та й зарi
зати.
- А коли при нуждi та п'яний?
- Вiн швидше прийде правити
грошей... Отодi, як при
йде, я йо
-
му й вiддам жито... Та й то на
-
вряд!
Отак собi побалакали - i в Гри
-
цька наче од серця одляг
ло. “Ну,
- сам собi мiркує: - те
пер уже не
вернеться те... не так я його пiд
-
цюкнув!”
Оже Христя все-таки не стала
веселою. Вона ще дуж
че хапала
-
ся за свою думку... «Коли такий
чоловiк отаке робить, що ж уже
другi???»
XX
НА ВОЛI
Воля для чоловiка вiльного -
чарiвниче слово, а для невiльни
-
ка - мед - п'яне чоло. Воно, як ду
-
р
маном, як хме
лем, затума
нить
усi його думки, гадки, надiї: усе
для його вмерло, оглухло, одно
воно зостало
ся, одно воно тi
ль
-
ки й сяє й грiє по темно
му шля
-
ху його темного життя...
Ще тiльки об'явили волю, пi
-
щани за
шумiли, як окрiп у гор
-
шку.
- Шабаш, братця! воля! воля! -
загукали крiпаки, ки
да
ючи ро
-
бо
ту та йдучи у ши
нок - волю
же
нити.
- Нi, то ще брехня! - дратували
їх коза
ки, - ще два роки поробiть
на пана, та тодi уже й воля.
Пiднялась спiрка, змагання.
Ла
яли крi
паки козакiв; лаяли
па
нiв; лаяли попiв: не було того
на свiтi, кого б вони не лаяли, як
свого лютого ворога... за тi два
роки! Одначе, налаявшись, наз
-
магавшись та накричав
шись до
-
схо
чу, вернулися знову на робо
-
ту. Хоч яка вже там i робота
була?! Кожен но
ровив як можна
менше робити, а бiльше собi за
-
гарбати: як би пана одурити.
Пани дивилися на ту роботу, -
та охали, та зiтхали, та нишком-
тишком самi мiж собою щось ба
-
лакали... А крi
паки собi ти
хенько
один у одного питали: “Чи то ж
то нам заплатять за тi два роки,
що робимо, чи нi?”
Оже - як-не-як - добували два
роки. Пi
д
скочила гаря
ча пора:
оранка, косо
виця, гра
бовиця,
жнива, возовиця, мо
лотiння но
-
вого хлiба, - нiколи було дихну
-
ти, не то що...
Iшлося вже до рiздва. Рочисте
свято клопотало кожну сiм'ю
своїми споконвiч
ними клопота
-
ми. Там кололи сви
ней, i не
-
самовитий крик їх розносився
по всьому селу; там клопоталися
їхати в мiсто на краснi торги,
продати хлiба, накупити ну
ж
но
-
го про свято - i ладану пiд кутю, i
ри
би - на багатий вечiр, i солi -
про всяк день, а тут жiнки за
хо
-
дилися кодо мазан
ня й зрушили
завсiднiй покiй життя.
Одному Чiпцi з товариством
немає кло
поту. Сяк-так позати
-
кав побитi шибки то ганчiрками,
то онучами; вки
не у пiч гни
лої
соломи, - тлiє вона там собi та
ку
рить, бу
цiм-таки й грiє... Бай
-
дуже їм про тепло; дарма - про
їжу! їх грiє жидiвська горiлка, а
їсти - жують хлiб сухий з сiллю -
теж вiд жида. А коли хто з това
-
риства знiме з сiдала в сусi
да
курку чи пiвня, розчинять, спе
-
чуть, настромивши на спичку,
з'їдять, - та й ситi! Хоч i бачив
Чiпка таке безпут
с
тво - часом
ро
билося йому противне таке
життя й таке товариство, - та
заллє очi - мовчить... Iнодi йому
хо
тiлося i гарячої страви по
-
поїсти. Тодi вiн полiзе в розва
-
лений по
грiб, назбирає ще то
рi
-
шньої рi
пи, що де-где по кутках
завалялася, начистить, зварить
юшки - та тiльки всього!
Люди дивилися на таке життя
та хита
ли головами.
- Нi, рже: не буде добра з тако
-
го! горба
того могила ви
пра
ви
-
ть... Ще хоч би не то
вариство, то
може б... Та стi
йте, дiждемо на
-
бору: хоч отих курокрадiв за
пра
-
втори
мо, коли його не можна...
Ось настали й святки. Радiють
люди, що дiждали; гостюють, гу
-
ляють то дома, то в шинку. А
Чiпка з товари
ством i не ви
ла
-
зять з йбго; людей закликають,
часту
ють... Чоловiки - нiгде пра
-
вди дiти - таки ла-сенькi на дур
-
ницю випити, - то й радi такому
случаю, - п'ють та вихваляють
до
б
рих молодцiв... Дехто й з мо
-
лодиць, цiкав
их подиви
тись на
збо
рище та iгрище, та ще де
спiви та танцi, завернув туди... А
жид, як знав, десь i музику ви
-
драв... Музик
а рiже-тне; п'янi чо
-
ловiки трохи на голо
вах не хо
-
дять, та вибивають гоцака коло
молодиць; а тi й собi - дивлять
-
ся-дивл
я
ть
ся, то це одну й вiзь
-
ме нете
рпляча - i пiшла дрiб
не
-
нько бiчком, бiчком, немов пли
-
ве по водi; а яка з п'я
нiших схо
-
питься за запаску, пiднiме її тро
-
хи та - гай-гай по хатi, як шулiка
за курчатами... Смiх, регiт, крик...
А Чiпка знай до жида: давай те!
по
давай друге! неси третє! Луш
-
ня у танцях, як не перерветься,
музику перетанцьовує; Пацюк
на язицi, як на балалайцi, виби
-
ває; один тiльки Матня, розду
-
тий, червоний, як жар, з сонни
-
ми, п'яними очима сидить у кут
-
ку, куняє: оце прокинеться, ви
-
п'є, за
реве, як бугай, на всю хату,
та й знову притихне - куняє...
Гульня розвернулася на всi
боки. Забу
ли про свято, забули
про бога, забули про домiвку. З
ранку до вечора, з вечора до ра
-
нку одно п'ють та гуляють. Жiн
-
ки, не бачи
вши третiй день чо
-
ловiкiв у вiчi, пiдняли такий га
-
лас, немов на село найшла кара
божа або пожежа половину села
виполонила.
- Оце напасть господня! оце
лихо не
спо
дiване! - желi
пали во
-
ни. - Такого ще зро
ду-вiку нiко
-
ли не було!.. Бог дав свято - в це
-
рков пiти, богу помолитись, а
вiн у шинку мо
литвує! Бог дав
свято, щоб дома з дiтьми та з жi
-
нкою лю
бо-тихо провести, а вiн
у шинку з п'яницями та волоцю
-
гам
и гуляє! Треба хоч до батю
-
шки пiти, щоб яку поку
ту нало
-
жив на розп'яницю з п'я
ниць.
Деякi таки знялись, пiшли - не
до ба
тюшки, а до мату
шки жа
-
лiтися. Матушка почастувала їх
горiлкою й обiцяла розка
зати,
як устане, батюшцi. Молодицi
ве
р
нулись додо
му, а чоловiкiв
усе-таки не
ма... Вони ще заполо
-
нили в ту гущу й дя
ка. Дяк цей
старий уже був, - у пiст, бу
вало,
“алi
луї” не виведе, такий старий.
А вхопивши ча
рку та другу тiєї
живицi-дур
ницi, й вiн поба
дьо
-
рнiшав трохи. Де та й си
ла взя
-
лася, мiць прибула! Спiває з мо
-
ло
дицями так тонко та голосно,
мов моло
денька дiвчина. А це,
випивши ще ча
рку, як пiдбере
поли в балахона, як ухопе то
-
всту, чер
во
нопику молодицю, та
ну го
цака садити. Тiльки борода
та коса майто
лає, а вiн - так ха
-
ля
сує, так халясує... Аж упрiв, аж
мило на йому лягло. Чоло
вiки
регочуться, а молодицi коло
його, щоб ще дужче роздратува
-
ти, так увиваються, так увива
-
ються: одна втомиться, друга її
мiс
це заступає...
- Що ж усе танцювати та та
-
нцювати, - крикнула одна рего
-
туха: - якби ви нас, дя
че, повози
-
ли ще!
- Бач, чого сучi дочки захотiли!
Бач, чо
го їм замануло
ся! - взя
-
вшись у боки, каже дяк: - Шу
-
кайте санчат, пово
жу вже... Один
тому час, що батько в плахтi!
Де взялися й санчата. Витягли
дяка з шинку надвiр, запрягли;
насiдало моло
диць повнiсiнькi
санчата, ще й зверху; дяк аж уги
-
нається та самотужки пре, а мо
-
ло
дицi - спiвають та вигукують,
як на весiл
лi... А це одна як схо
-
пи
ться, як пiдбiжить до дяка:
- Нема, дяче, мiсця! нема, дяче,
мiсця! Ну, я сяду верхи! Повози й
мене!
- Сiдай, бiсова! - кричить дяк,
пе
регнув
ши спину. Молод
иця
ско
чила; дяк не здержав, пото
-
чився, впав; моло
диця звер
ху...
Другi позскакували з санчат, та
й собi туди - пхаю
ться, па
да
-
ють... А чоловiки: “мала купа!
мала купа! на купу! на купу!..”
Навалило молодиць стiльки, що
трохи дя
ка не задавили. Витя
-
гли його - ледве ди
ше... Регiт,
гвалт... Здурi
ло село!
Гульня розв'язала язики, роз
-
буркала зомлiлi, пригнiчен
i
душi, розкорписала тi врази, що
глибоко крилися в серцi... Серед
гульнi згадали пiщани й за два
роки...
- А що ж це воно, братця? -
заводить хто з крiпакiв: - це так
- два роки робили та й дурно?!.
- Авжеж дурно!
- Чого ж дурно? Адже цар дав
волю: жи
ви, де хоч, роби, що
знаєш... Ну, щоб, бач, уже не зо
-
всiм i їх обiйти - неситу ту про
-
жир: - “поробiть, мов, люди до
-
брi, ще два роки, - хай уже вони
звикнуть за цей час з думкою,
що вас не буде!” Так як же вiн
ду
ма: ми йому цi два роки дурно
робили? дурно втрачалися?.. Ад
-
же якби я до хазяї
на став, то
рублiв би сотню заробив... А в
його як?
- А так: робив-робив, та й ви
-
же
нуть з двору в три ви
рви...
- Нi, чорта з два! Менi рощот
давай... он що! Ми знає
мо вашi
каверзнi... Буде того, що над на
-
шими дiдами та бать
ками зну
-
щалися та з нас воду виварю
-
вали... Запла
ти ж менi хоч за цi
два роки!
- Заплачу... наставляй кише
ню!
- смiяв
ся другий, твере
зi
ший.
- Чого ти смiєшся?.. I запла
-
тить! Пiду, скажу: давай рощот! -
i дасть...
- По гамалику...
- Чого по гамалику?.. А в Поби
-
ванцi? га, в Побиванцi?.. Ад
же
дав? Хати дав, грунти дав... Затя
-
лись в одну шкуру: давай ро
щот!
- i дав... Брат рiдний дав; а наш
би то й нi?.. Еге! Якби ми не такi
дурнi... А то - си
димо собi мовч
-
ки, мов не про нас рiч... Рощот
давай! в одно слово: рощот!
- Толкуй...
- Дурню, а не толкуй!
- Ти сам дурень... Залив очi та
сам не знаєш, що вер
зеш...
- Що ж я верзу?.. кажи: що? -
сучиться п'яний.
- А то... що як почує хто, та ше
-
пне ту
ди... Ти знаєш, яка вiн си
-
ла?.. Буде ще!
- Що ж менi буде? Нiчого не бу
-
де, бо правда! А ти все-таки
дурень...
- Не дури лишень, бо щоб сам
не здурiв.
- А що, битимеш, може? Бити
-
меш? Ну, бий!
- Хай тебе лиха година поб'є
без мене! Одчепись, сата
но!
- Нi, бий!.. Сякий-такий сину,
бий!.. Та й пiдставляє ли
це. Су
-
противник осуваєть
ся назад, на
-
ставивши обидвi руки, щоб, бу
-
ва, з п'яних очей, це креснув за
-
чепа...
Люди збiгаються з усiх бокiв:
оступ
лять, дивляться - що далi
буде.
- Бий, кажу!.. - кричить пер
-
ший та хвiть другого по ли
цi...
Той - здачi. Зчепилася бiйка...
Крик
-гвалт... Насилу роз
бо
ро
ни
-
ли лю
ди, та й ведуть знову в ши
-
нок “мирову пити”, щоб справдi
не дiйшло, бува, до то
го... Хто
вину
ватий, хто правий? гаразд
не знав нiхто... У кожного була
думка, що до
бре б i рощот одi
-
брати; був i острах того... “А як
не дасть, та ще... не доведи боже,
щоб гiрше не вийшло!”
Одначе горiлка взяла своє.
Чим далi, то все бiльше в дуж
че
виступала правда пер
шого; а
острах другого нехая
ли, як лег
-
ко
духого чоловiка. Зашумiло се
-
ло, як на пригру бджоли: смiли
-
вий i несмiливий збиралися в
купи, гомонi
ли, радились, змага
-
лись... I ходили до жида в ши
нок
мо
горичу пити...
Минуло водохрестя. Час би за
роботу братись... Та чи до робо
-
ти, коли день у день зберуться
або в шинку, або й так де, та
одно тiльки й чути: рощот, та й
рощот... Пi
ймали раз одного з
Побиванки. Розпи
тують: чи дав
двори? чи пода
ру
вав хати?.. -
Дав, подарував!..
- Бач!.. - в один голос:- значить
наш ду
рить! Коли ж так, - не дi
-
жде!..
На завтра, ще чуть стало сi
рi
-
ти, зiбра
лися коло воло
стi та
взяли старшину з со
бою i пiшли
до пана в Красно
горку.
Прийшли; стали в дворi коло
ганку - повнiсiнький двiр, нiгде
голки просунути; послали про
-
сити лакея, щоб сказав па
но
вi;
обiщали навiть “на табак” ла
-
кеєвi, ко
ли швиденько пановi
скаже.
Василь Семенович ще спав i з
лiжка по
чув щось за гомiн, за
топiт. Вiн подзвонив лакея; роз
-
питав, що то. Той сказав. Наче
хто голкою шпигнув вельмож
-
ного пана, так вiн прожогом ско
-
чив з лiжка; звелiв подавати
мерщiй убрання; випив на
хва
-
тку стакан чаю i, не глядя на те,
що жiнка, ламаючи руки, блага
-
ла не виходити, вискочив з ха
ти
- червоний, сердитий...
Вiн догадався, що це недаром
цiла пiщанська громада прису
-
нула, - та думав своєю смiли
вi
-
стю зразу її осадити.
- Що вам треба, пiщани? - ска
-
зав вiн, хоч грiзно, але зде
р
жу
-
ючись.
Пiщани поздiймали шапки;
кла
няють
ся.
- До вас, пане...
- Чого?
- За грiшми, пане...
- За якими грiшми? - скрикнув
пан i гля
нув гостро на гро
маду.
- Що два роки служили, пане...
- Дураки! Ви ж повиннi були цi
два ро
ки служити...
Мовчать переднi, кланяються.
- Як повиннi? - обiзвався хтось
зсереди
ни. - За плату ж, то й слу
-
жили...
- За яку плату?.. Закон велiв!
- Закон? - знову викрикує зсе
-
ре
дини: - то ви самi на
ста
но
ви
-
ли такий закон!..
- Хто там озивається? - питає
пан. - Ану, виходь сюди, та по
ба
-
лакаємо...
- А чорта! давай грошi!
- Хто озивається, сякi-такi си
-
ни? - кри
чить уже на все го
рло
пан. - Хто смiє бун
ту
вати? - Та й
пiдскакує до пере
днiх.
- Ми не бунтуємо, пане, - ка
-
жуть, кла
ня
ючись, пере
днi: - ми
тiльки прийшли просити плати
...
- Якої плати? за що плати? Я
вам дам!.. - уже нав
с
пра
вжки ла
-
явся пан...
- Не цвiкай!.. годi... не боїмо
ся!..
- знову зсередини.
- Хто там, сякi-такi?.. Давай ме
-
нi того, хто озивається! давай
зараз!.. Давай... а не то - я вас всiх
у тюрму запру... на Сибiр по
пру!
- Не дуже! не дуже! не скачи
так! Ач, який прудкий! да
вай
лиш грошi!
- Кажiть: хто там озивається?..
- аж роз
лягається пан до пере
-
днiх.
Переднi мовчать; зступаються
ближче один до одно
го, кланя
-
ються...
- Ага? так ви не хочете бунто
-
вщика ви
дати? не хоче
те?.. Так
ви бунтувати?.. га?.. Постiйте ж,
я вас побунтую! - кричить пан,
ро
з
палившись, i з криком бiжи
-
ть до себе в гор
ницi.
Громада на хвилину стихла, а
потiм, не
мов набирала
ся духу,
пройшов спершу глухий якийсь
гомiн; далi – дуж
чий, дуж
чий,
поки не перейшов у викрик...
- Що вiн нас страхає? Дума -
зляка
ли
ся?.. Минуло те!.. Да
вай
плату!.. плату давай!!, рощот!!!
Крик, гук з усiх бокiв, на весь
двiр, дов
го ще невгавав i долiтав
у горницi страш
ним, диким га
-
ласом. Василь Се
ме
нович по
-
блiд, як крейда. Його розбирала
досада, злiсть; йому хотiлось
кри
чати, лаяти, би
ти, - та страх
брав своє... Вiн погнав його в го
-
рницi, а тепер не випу
скав на
-
двiр. Жiн
ка Василя Семеновича
ходила, як з хреста зня
та. Од
три
воги вони обоє мовчали; хо
-
дили тi
льки з одної кiмнати у
дру
гу, та збоку нищечком пози
-
рали у на
двiрнi вiкна, нiби таїли
свiй страх одно перед одним...
Громада не розходилась цiлий
день: вигукувала та ви
кри
кува
-
ла аж до самого вечора... Так i
простояли на ногах. Тiльки нiч
погнала пiщан додому...
Василя Семеновича й нiч не
вдержала. Перегодя трохи пiсля
того, як пiшли пiща
ни, вiн звелiв
запрягати конi, виносити важ
-
кий сундук з своєї спочивальнi -
i вку
пi з жi
нкою покотив у
Гетьманське...
На другий день - чуть зоря -
вже були на ногах спра
в
ник, по
-
середник Кривинсь
кий (що ко
-
лись, за ви
борiв, був справни
-
ком), послали гiнця в Котолупiв
-
ку по ста
нового Ларченка, щоб
їхав мерщiй в Пiски: “бунт!” Ла
-
рченка, як хто по поти
лицi лиг
-
нув: вiн стояв, наче чмелений, i
якось без тямку дивився вниз
своїми ко
сими очима... На по
мо
-
стi вимальовували його думки
ро
згнiвано
го Василя Семено
ви
-
ча, котрий тупає на його, Лар
-
ченка, но
гами за те, що “допу
-
стив” бунт у себе в станi... У го
-
ловi станового думки каламути
-
лися: то вiн прощався з котолу
-
пами, й здавалось йому, що вони
хрестилися, як вiн ви
їжджав з їх
мiстечка; то йому прийшов на
думку той ща
сливий день, коли
вiн раз на обiдi вихваляв, як
поет, Васи
ля Семеновича вiр
-
шами... Конi пiд'їхали пiд рун
-
дук: гая
тись було нiколи. Лар
-
ченко вскочив у санчата та, тiль
-
ки духу, попер у Пiски.
У пiщанськiй волостi сидiв уже
посе
редник. Вiн при
їхав за
ранi,
звелiв склика
ти громаду. Грома
-
да ще тiльки сходи
лась. Незаба
-
ром цiлi Пiски збiглися. Хто на
гро
маду, а хто - на диво
вижу.
Становий з посередником вий
-
шли з во
лостi; стали на гро
ма
ду
гримати, далi страхати, потiм
батькувати, а там - пiд
ска
кувати
та репетувати на все горло, - аж
пiна з ро
та летiла...
Громада собi гуде: - Не застра
-
хаєш!.. Ро
щот подай!.. Не ска
чи,
коса собако!.. ко
толупе!..
Нiчого не вдiяли нi становий,
нi посе
редник, - тiльки дарма
на
кричалися, та з тим i поїхали.
А пiщани слiдом за ними по
-
слали в Красногорку Васи
ля Де
-
р
кача нишком до
вiдатись, чи
дома пан? що там чут
но?
Деркач незабаром вернувся.
- Немає, - каже. - Учора звечо
ра
зiбрав
ся та з панiєю й по
ї
хав... не
сказав i куди.
-Еге... значить наша правда!
Недаром перелякався...
- Глядiть же! Не попускай, бра
-
тця, сво
го! - викрику
вали пiща
-
ни, розходячись по домiвках. На
диво козакам, а на злiсть жи
довi,
рiдко хто зайшов до його й у ши
-
нок.
Коли це, на ранок - летить у
Пi
ски сам справник, ле
тить
стря
-
пчий, летить стано
вий. Сказано
- цiле “времен
не отдiленiє”.
Приїхав i посередник. А незаба
-
ром, слiд
ком за ними, вступила
мо
скалiв сила... Гро
мада збилася
в ку
пу, як овечки пiд дощ та
лиху годину. Нiхто - нi пари з
уст. Тiльки чутно важке зiтхання
та якийсь тихий гул... Мо
скалi
за
й
шли з бокiв - i кругом, як
кiль
цем, обложили гро
ма
ду.
Кривинський, як посередник,
вийшов наперед громади та
став допитуватись: чого вона
бу
нтує?
- Ми не бунтуємо, добродiю...
Ми свого просимо...
- Як свого?
- А так! за вiщо ж ми два роки
слу
жи
ли?.. дурно??. - хтось подає
голос зсередини.
- Хто там кричить? давай сю
-
ди! - зiпо
нув Кри
винський.
Громада затовпилась; ще тiс
-
нi
ше зби
лась в купу; стали один
одного за пояси брати...
- Сюди його давай! Хто викри
-
кує! - же
лiпає посередник.
Мовчить громада, анiтелень!
Кри
ви
н
сь
кий не вите
рпiв, - лає...
- Не дуже лиш! не дуже! - зно
-
ву хтось зсередини.
- Ну, тепер ваше дiло, Iван Пе
-
тро
вич! - обернувся Кри
вин
сь
-
кий до справника.
- Розги! - зiпонув той на мо
ска
-
лiв в од
мову посередни
ко
вi.
Москалi кинулись до крайньо
-
го...
- Не давай! не давай, братця!..
за що нас бити? за вiщо нас нiве
-
чи
ти?..
Громада стала напирати на
мо
скалiв; москалi на громаду.
Пiднявся крик, гвалт; зчепилася
бiйка з москаля
ми... Люди, за
-
чувши таку колотнечу, бiжать,
як на по
жежу дивитись. Чоло
вi
-
к
и - аж до самих мо
скалiв; жiнки
на тини поспинались - з ого
ро
-
дiв... Дiд Улас, старий, не виде
-
ржав натовпу, - упав... Москалi
пiд
няли...
Чiпка побачив. Закипiло його
серце, за
болiла душа... Бi
га по
-
мiж козаками, мо
тається на всi
боки: - Братця! - кри
чить: - не
даймо глумитися над нами! Не
даймо зну
щатися над дiдом!..
Ходiм, братця!.. Тимофiю! Петре!
Яки
ме! Зби
райте громаду доку
-
пи! Не даймо, братця!...
А тi, як побачили, що не
пе
ре
-
ливки, та - тiльки видно - через
село...
Чiпка їх лає, батькує, молить,
просить; кидається то в той бiк,
то в другий; то пi
д
скочить до
москалiв, то вертає до своїх. По
-
бачив Грицька.
- Грицьку! братику! Ти бачиш?
кров бе
з
невинно ллє
ться... Дiда
Уласа ледве живого пiдняли на
вiтер... Не дай
мо!..
Грицько не одказав на це нi
слова, - та мерщiй вiд Чiп
ки, та в
чужий огород, та й присiв за лi
-
сою.
Кинувся Чiпка до крiпакiв...
Тут його й схопили.
- Я - вiльний! - кричить Чiпка: -
Я - ко
зак!
- А коли вiльний та козак, то
не бунтуй людей! - зi
по
нув спра
-
в
ник. - Ложiть його!
Довго борсався Чiпка... Ще до
-
вше його били...
Нi крикнув, нi застогнав! Ус
тав
- наче з хреста знятий. Очi че
-
рвонi, налилися кро
в'ю, горiли,
як у звiра; на виду - блiдий-
блiдий, мов' пiсля тяжкої хворо
-
би... Повiв вiн стра
шними очима
по всiй громадi, глянув хижо на
панство, на москалiв i пiдтюп
-
цем побiг додому...
Обняло його зло нелюдське.
Серце в йо
го вило; душа па
ла
-
ла... “Проклятi! като
ржнi! нi суда
на вас, нi права немає!..” - кричав
вiн, качаючись по полу. Тiло
болi
ло, як попе
чене... Вiн стиску
-
вав зуби. “А вони?.. вони?! Сло
ва
доброго... смiтнини послiд
ньої
не стоять!.. Проклятi ду
шi!.. на
вас трохи такої муки, трохи ка
-
торги... Катува
ти вас, пекти, ту
-
пим ножем шматувати!..” Вiд
болю вiн кусав собi нiгтi, пучки...
“А ти, дурню, водився з ними!..
повiрив, що й вони лю
ди?.. Во
-
лоцюги, п'яницi, а не люди! Во
-
ни тiльки обпи
вали тебе та пiд
-
бивали на все лихе... У них до
-
брого на нi
готь не було... Серце
їх, як iродове, тiльки й знало
одно лихо... щоб другого пiдве
-
сти, а самому - навтiкача; щоб
чу
жими рука
ми жар загрiбати;
сльозами та кров'ю других себе
тi
шити... А потiм стануть на весь
свiт слави
ти... вийдуть серед лю
-
дей, посеред бiлого дня, скали
-
ти
муть зуби, бу
дуть смi
ятися...
Собаки!.. Сучка вас, а не мати по
-
родила!.. Замiсть серця, змiю по
-
ложила й трутою налила... Де
тiльки тхне ваш дух, - там лихо
та горе, кров та сльози... А ти їм
повiрив?! Ти?!” - вiн заскреготав
на всю хату зубами.
А це - як скоче, та так без шап
-
ки прямо в шинок. Поли
лася го
-
рiлка, як вода. Вiн дудлив її на
-
хильцi; випив з пi
вкварти - й не
чув, щоб хоч запекла або вдари
-
ла в го
лову... Як бризка, кинута
на жарину, за
скварчить i зник
-
не, так тi ковтки горiл
ки зра
зу
вигоряли, вилiтали па
рою...
Вiн кинув на стiл порожню по
-
судину, побiг додому; полiз на
пiч. Голова заходила ходором; у
виски га
мселило, як обухом; сви
-
стiло та пищало у його в ушах...
Вiн забувся, немов заснув...
Грицько, настоявшись у чужо
-
му городi та надиви
в
шись вдо
-
сталь на бiйку крi
па
кiв, трохи
змерз та поплi
вся додому.
- Важно парять бiсових мащта
-
кiв! - бу
ло його перше слово до
Христi.
- Господи! там, мабуть, на той
свiт по
за
бивали серде
шних, бо
кри
ки такi доно
сились сюди, не
-
мов з могили, - вiд
казала, Христя.
- Так їм i треба, злодiям!
- Скажи менi: за що ти на їх уз
-
ли
вся так? Хiба вони й не лю
-
ди?..
- Життя через них, проклятих,
не
має! - аж скрикнув Гри
цько. -
Нiчого в хазяйствi не вдержиш
за ними... Так i держи все пiд
запором, а то - як раз та два роз
-
несуть!.. Чи давно я майстру
вав
-
шу сараї?.. Вiзьми, дурний, та й
за
строми два свердли за ла
ту...
Хто їх там вiзьме? думаю. - Коли
сьо
го
днi огляджуся, - аж i слiду
не знать, де стримi
ли...
- Може ж, то й не вони взяли?
- А хто ж? Кому бiльше взяти?
Козак то
бi вiзьме?.. Навi
що йо
-
му, коли вiн сам хазяїн?.. коли в
його самого є? А тiй го
лотi, па
-
нським недобиткам, що пропи
-
ти, то пропити... Хi
ба воно для
себе брало? - на пропiй!.. Щоб во
-
но подавило
ся...
- За що ж їм i випити, як не за
твої свердла, - смiється Хри
стя. -
Свого нiчого не
має, все те пан
-
ське...
- Та в їх нiколи й не буде нiчо
-
го, - пере
бив Грицько: - все про
-
п'ють! Вони в панiв позвикали
тiльки красти та горi
лку пити, а
не берегти хазяйського добра...
А тут ще їм i землю й волю да
-
ють... На цеп їх, а не на волю!
Христi вже обридла лайка та
кривда Грицькова. Вона не ви
-
терпiла.
- Який-бо ти, Грицьку, їй-богу!
А якби тебе взяти в неволю?..
- Ну, то що? - витрiщився на
неї Гриць
ко, ображений - чого
во
на заступається за таких зло
-
дiїв, що в його свердла покрали.
- То крав би? га?.. Хай уже б менi
руки тодi пови
кручували!
- Отже, не вiр сам собi, Гриць
-
ку! Як що
денна лайка та докори:
злодюга та п'яню
га, - то всякого
з пантелику зi
б'є... Поне
во
лi чо
-
ловiк стане пити... А як нi за що, -
то й украде... Звiсно - неволя! -
журливо закiнчила Христя.
- Яка їм неволя? яка неволя?..
Он, пити, бунтувати... то їм не
-
воля?! За те ж їх i по
парили сьо
-
годнi... От попарили!.. А Чiпка,
чу
ла? як прийнялися за них мо
-
скалi, бiжить до мене, блiдий та
-
кий, труситься... “Братiку, Гри
-
цьку! Ходi
мо, оборонiмо... Хо
дiмо
- не даймо!..” Цур тобi та пек! -
ду
маю, - та вiд його... Ускочив в
Остапiйчин огород, захи
лився за
тин та й дивлюся... А вiн ганя по
вигону та скли
кав на оборону.
Як же пiймали його, як задали...
буде па
м'ятати довiку!.. Пiшов,
мов чмелений...
Христя тiльки зiтхнула й нiчо
-
го не ска
зала. Грицько викурив
люльку коло печi й узявся за ша
-
пку.
- Куди ти? вже обiд готовий. -
ка
же Хри
стя.
- Та я тiльки худобу понапо
-
вую, - одмо
вив вiн та й ви
й
шов з
хати.
- Не барися ж! - гукнула нав
-
здо
гiн Хри
стя й кинулась го
ту
-
ва
ти посуду.
XXI
СОН У РУКУ
I сниться Чiпцi - немов сон, i
ввижаєть
ся - наче бу
валь
щина.
Сниться йому й вви
жається не
-
давня гульня. Увесь шинок, за
-
ли
тий свiтлом - сяє, аж горить;
музика тне, ру
бає; пiдбори зе
-
млю рвуть; крики, спiви... стого
-
лосе ля
ща
н
ня... безпуття ска
же
-
не... А збоку насуває темна нiч,
немов чорна хмара. А в тiй хмарi,
в тiй не
прогляднiй темрявi, лед
-
ве видко, чор
нi
ють панськi ко
-
мори, двiр... Три тiнi зiгнулися
пiд якоюсь вагою - щось несуть
на пле
чах... тiка
ють... зникли в
голому сад
ку... Ось блиснула iс
-
корка - i видко... два чо
ловiки ка
-
чаються серед двору, борюкаю
-
ться... Той, що зверху, лютий, як
звiр, шибкий, як вiтер... Придив
-
ляється Чiпка... Це ж я... я!..” -
скрикує: - а пiдо мною сто
рож...
то панський сторож... блiдий, як
смерть; тяжко дише; болiзно
сова руками й ногами... чутно -
кров булькоче в його пе
чiнках,
бiжить чорною рiчкою з горла,
носа... Ось розкриває очi... за
-
горiли вони на хвилину iскор
-
кою життя. То ними свiтить до
-
кора? чи посилає прокльони?..
Нi, то душа прощається з тiлом:
сме
рть уже застилає очi полу
-
дою... А нiч усе ро
сте
-ширшає i
проганяє веселе грище з-пе
ред
очей... Чiпка затiпався, кинувся...
“Ox-ox!”-застогнав з протягом,
перевернувся на другий бiк, та й
знову заснув.
I знову йому верзеться й вви
-
жається.. Нiч темна, глупа, - нiма
та глуха. Вiн сто
їть, а кругом
його розля
глося сонне грище:
п'янi чоловiки, жiнки... все те ме
-
ртвим сном спить, порозкидане,
як коло
дяччя... Ось - угорi зайня
-
лася над ним зiр
ка: як свiчка, па
-
лає вона на небi - й освiчує п'яне
збори
ще на землi... Чiпка глянув
на правий бiк... Захиталася тем
-
нота, затруси
ла
ся... i з неї ви
-
сунулось двi тiнi - страшнi, блi
дi,
з переламаними кi
стками, котрi
так i виглядали iз тi
ла... Ледве
шканди
бають вони, ви
ве
ртаючи
ноги то на той, то на другий бiк;
хитають на його головами - вка
-
зують руками на сонне грище...
Чiпцi здалося, що то дiд Улас з
матiр'ю... Вiн за
тремтiв увесь, за
-
совався - й од
ве
рнувся...
Трохи згодом, з лiвого оку, теж
захита
лася темнота - iз неї ви
-
плило двi тiнi. Од
на - товста, пу
-
зата, червонопи
ка; друга, з-за
товстої - тонка, худа перегнута
втроє, з пером за ухом... Набли
-
зилися отi двi тiнi, глянули на
сон
не грище, глянули Чiпцi пря
-
мо в вiчi, - та й заридали... “Так
ось де полягло наше добро, нашi
грошiї” I вхо
пивши одного п'я
-
ницю сонного, вони з-дерли з
нього одежину та й уп'ялися в
горло зубами... Чутно стало, як
булькотала кров: то вони ссали
її з живого тiла... Очi їх налива
-
лися нею, горiли, свiтили, як у
котiв... Чiпка здригнув - i од
вер
-
нувся.
Гляне вгору - аж там, крiзь яс
-
ний свiт, захиталася нова тiнь.
Чиста та ясна, як лiтнiй погожий
ранок, з веселим та лю
бим
поглядом у темних очах... “Що
це?.. Моя Галочко! моя голубонь
-
ко сивесенька! iди до мене!..” -
молить Чiпка й здiймає догори
руки. Тiнь затремтiла;, ясне
лице по
темрiло; на очах забли
-
щали сльози... - “Що то ти наро
-
бив?!. - учувся йому зляка
ний
го
лос. - Глянь у праву руч!” - Чiп
-
ка глянув - i сахнувся... Чоловiк
качався по двору й не по-лю
д
-
ськи стогнав... “Що-то ти наро
-
бив?! - знову докоряв голос зве
-
рху: - Глянь у лiву руч!” - Чiпка
нехотя повер
нув очi... Двi чорнi
тiнi ссали кров з сонних людей,
ламали їм кiстки, викручу
вали
руки, ноги, обсмоктували кров...
“Глянь униз!..” - гуконув голос.
Чiп
ка зир
нув... Коло його ро
-
зверну
лося сонне цар
ство люду;
блiдi обличчя позадиралися вго
-
ру, очi - повиводило з ло
ба, з
рота - ви
лiтала легенька смужка
синього дим
ку... Вони горiли ти
-
хо-тихо, як вугiль тлiє... “Це все
ти наробив!.. це все твої вчи
-
нки!.. - гукав го
лос... - За вiщо ж
ти чо
ловiка вбив? За що дiток,
жiнку оси
ротив?.. Чим винува
-
тий сторож, коли йо
го господар
поси
лає стерегти добро, ло
вити
злодiя?.. Що то ти поробив з
тими п'я
вками людськими?..
Що??. З ситих, по
вних, що, об
-
пившись кровi, тихо дожива
ли
вiку, ти поробив знову го
-
лодних: ти видавив з них кров,
котру вони за свiй довгий вiк на
-
ссали... А от, бач: щоб знову та
-
кими стати, як були, вони поро
-
билися встократ хижiшими, про
-
жерливiшими... На
голодного й
холодного, на п'яного й тверезо
-
го, на сон
но
го й не сонного, на
си
роту, на старця вони кидають
-
ся, як голод
нi со
баки на шматок
хлiба... Бач, як вони смокчуть
кров з жил людських?.. Бачиш?..
А то - що?.. Лю
дей опоїв, горiл
-
кою попа
лив... Каторжний! роз
-
бишака!..” Чiпка знемi
гся, скло
-
нив ко
лiна, зложив руки, припав
ниць на зе
м
лю... А голос, як
буря, носився кругом його - i
страшенно викри
кував, вигуку
-
вав: “Що ти наробив, лютий, ка
-
торжний?!.” Чiпка припадав
ниць, мов хотiв сховатися... А го
-
лос той проривав
ся в кожну кi
-
сточку, в кожну жилочку, мо
-
розив їх жахом, пiк огнем туги...
Чiпка не витримав. Як скажений
звiр, що боїться води, труситься
й лютує, забачивши її, за
бувши
все на свiтi, несамовито ки
-
дається на встрiчного й по
-
перечного - так Чiпка кинувся,
скочив уго
ру... “Згинь, прокляту
-
ща, вiд мене! хай тебе огонь по
-
жре, вихор роз
не
се
-ро
звiє!.. Що
ти менi таке?.. Жiнка?.. сестра??,
ма
ти??. Я тебе всього двiчi чи
тричi бачив на полi, де ти стри
-
ба
ла: як коза... Чого ж ти сюди
лiзеш?.. чого ти мiшає
ш
ся?.. Ти
менi вибиваєш очi тим, що менi
самому не дає спокою, що моє
серце одвертає вiд до
брого, а
пiдiймає ру
ку на лихе?.. вiд чого
я сам тiкаю - та нiяк не втечу;
ховаюся - та не заховаюся, та все
глибше та глибше топлю свою
голову в п'янiй горiлцi... Геть со
-
бi!.. згинь!..” Вiд його гучного го
-
лосу тiнь затремтiла; подалася
вгору; вище, вище... Не
бо загого
-
тало, заблищало,
шва
ркнуло...
Огняна стрiла вдарила коло
його; кругом усе затрiщало i
запалало огнем... Горить, трi
-
щить, ломиться, падає, кричить,
леме
н
тує, молить... всi го
лоси
зливаються в один голос - у го
-
лос невиразної тя
жкої ту
ги;
скрiзь чутно плач, лемент... I все
те же
ре огонь - то своїм широ
-
ким, лютим полу
м'ям, то своїми
гострими язиками - лиже... Лиз
-
не - i тiльки чорна вуглина пiсля
його зачорнiв; лизне ще - вугли
-
на побiлiє, розпадається на по
-
пiл... I пiднiмає його вгору широ
-
ка огняна хвиля й, зало
по
та
вши,
несе високо-високо... Огонь
розходився, ро
зi
гра
вся... Уже вiн
кругом охопив Чiпку; вже дося
-
гав своїми довгими язиками до
його тiла; цiлував його вид...
Гляне Чiп
ка... То ж не вогонь, то
людська кров хвилями хвилює...
“О-о-й!” - скрикнув вiн - i не
са
мо
-
ви
то кинувся.
Стояв уже вечiр надворi. Со
н
це
закоти
лося за гору червоно-чер
-
воно, немов об
пи
лось тiєї кро
вi,
що була про
лита за день. Село,
наморене то бiйкою, то диво
-
вижею, втихомирилось: нiгде нi
крику, нi гуку. Високi стовпи
диму вилiтали з ве
р
хiв у небо
високо-високо, на
че несли туди
людськi сльози, прокльони, мо
-
литви... У печах палало по
лум'я -
варилася вечеря; лю
дськi тiнi
сну
вали повз його - i на хвили
-
ну-другу закривали його собою,
немов якою запо
ною. Мороз
дужчав; зорi грали; захiд сонця
жеврiв кров'яно-крас
ною зо
-
рею...
Скочив Чiпка - i почув, що по
всiх його жилах, у кож
нiй кi
-
сточцi, як блискавицi, забiгали
огнянi спички; зли
вшись у го
-
ловi докупи, вони рвали її ог
-
нем... Тiло в його горiло; в дум
-
ках сон мiшався з бу
вальщиною;
серце болi
ло, зами
рало, ки
пiло
невимовним злом... Вiн вийшов
на
двiр - хоч провiтритись.
Свiжий вiтерець па
хнув йому в
гаряче лице, закрутив у носi, аж
покотилися з очей сльози... Гля
-
нувши на захiдне зарево, вiн
зразу заплющив очi: воно їх
рiзало болiзно, непривiтно... А
на другiм краї неба, насупроти,
червонiло друге зарево: то схо
-
дило пов
но
виде козацьке сонце.
Чiпка вийшов посеред двору і
почав об
дивлятися. Кру
гом пу
-
сто й глухо! Став вiн ходити вiд
хати до току, вiд току до хати.
На душi важко, - так важко, як
ще нiколи не бу
ло... Болi з тiла
доходили до серця, доймали
його; голо
ва горiла; думки мути
-
лися: ображали його неправди
-
вою карою, лякали людським
смiхом... Вiн раднiший би був
просити, в ногах лазити, сльо
за
-
ми мо
лити, - аби тiльки за
бути
те, що було! А воно стояло, як
страховище, перед його очима;
як те марево, мiнилося в його
дум
ках. То учу
вався йому глу
-
хий, здавлений смiх; то, мов не
-
нароком, гострi, як спички, жар
-
ти в розмовi; то повсякчасне
пря
ме вибивання на очi... Вiн
зне
магав вiд муки. “Краще б я не
родився або мене забито, нiж
отаке терпiти!..”
Душа бажала подiлитися з ким
-
небудь своїм лихом; серце - ви
-
лити накипiлi сльо
зи.
Так же
кру
гом - нi духа! Ла
маючи руки,
жалiбним поглядом подивився
Чiп
ка на захiдне зарево, та. й по
-
сунувся смут
ний в хату... I жалко
й страшно було диви
тися на
його сумну постать, що так ви
-
разн
о чо
рнiла мiж двома заре
-
вами свiту - мi
сяч
ним i захi
дним.
Наче виходець з того свi
ту, мов
грiшна, душа, бита своїми тяж
-
ки
ми переступами, зiбралася ка
-
ятись перед богом, - та не змог
-
ла: замiсть мо
литви, ус
та шепта
-
ли гiркi прокльони, перечитую
-
чи свої грiхи...
Посеред хати, освiченої мiсяч
-
ним свi
том, що через вiк
на ври
-
вався в хату, слався широкими
смугами по долi
вцi i хо
вався аж
пiд полом, - стояв Чiпка на
вко
лi
-
ш
ки i мо
лився... прокльонами.
Сльо
зи блищали в його очах; вiн
клав щиро поклони...
А товариство його - Пацюк,
Лу
шня та Ма
тня, - як поба
чило,
що за баталiя пiд
нi
ма
ється в
Пiсках, та мерщiй ноги на плечi,
та поза хатами, та поза города
-
ми, аж у Крутий Яр, та й засiли в
шинку в сво
го ?? давнього зна
-
комого жида Оврама... Прокру
-
жали цiлiсiнький день на остан
-
нi гро
шi, розказуючи всякому,
хто за
ходив у ши
нок, яке свiто
-
пре
ставленiє скоїлось у Пiсках...
Уже й сме
ркло.
- А що, братця, чи не навiда
ти
-
сь нам у Пiски: що там дiється? -
каже Лушня до товаришiв. - Чи
не задопали, бу
ва, нашого Чiпки,
бо щось вiн там дуже торгува
-
вся?.. Тут уже тiкати мерщiй, ко
-
ли лихо; а вiн - кличе рятувати!..
- Iди ти, коли хоч, - одказують
йому Пацюк та Матня, - ми тут
зо
станемось...
- Нi, ходiм разом, - пiдмовляє
Лушня: - провiдаємо спра
вдi Чi
-
пку... Хоч вiн чудний собi, а все-
таки нiгде правди дiти - хороша
душа й товариш щирий... вже нi
-
за
що тебе не видасть!..
- Я не пiду, хоч мене рiжте, -
ка
же Мат
ня. - Щоб справдi ще
мо
скаль спiймав та дав чосу...
- Та й я зостануся з Якимом, -
ту
ди ж i Пацюк. Лушня по
чу
ха
-
вся. Вiн знав, що те
пер справдi в
Лiски йти небезпеч
но; одна
че
совiсть його мучила, що так то
-
ва
риша ки
ну
ли...
- А що ж його казати? - веде
вiн рiч да
лi, - коли запи
тає Чiп
-
ка: де були?..
- Що ж йому казати? - одказує
Матня. - Нiчого не ка
за
ти!.. Що
вiн за спрос?
- Збреши що-небудь, бо спра
-
вдi нега
разд... - рає Па
цюк. - I чо
-
му ми його не взя
ли з собою?.. А
тепер, може, вже й у Пiсках не
-
має, - москаль узяв...
Пацюковi жалощi усiх уразили:
всi мов
чали, нiхто нiчог
о...
- Ну, сидiть же ви тут, братця, -
трохи зго
дом сказав Лу
шня, - а я
пiду довiда
юсь...
Пiшов. Вихопився на гору, гля
-
нув на широке роздол
ля й поба
-
чив Пiски, як в туманi, залитi мi
-
сячним свiтом... Мiж тем
ною тiн
-
ню голих верб бiлiла боками це
-
рковка й пози
рала навкруги сво
-
їм блискучим оком - золотою ба
-
нею з хре
стом; а недалеко вiд
це
ркви, як висока го
ра, чорнiв
панський палац, i, здавалося,
сер
дито поглядав на все се
ло...
Село ще не скрiзь спало. Де-де
блищало по ха
тах свi
тло, хоч i
тихо було: людського гомону не
чутно, доноси
лось тiльки глухе
валуван
ня собак. Надворi тихо,
холодно; мороз скаженiв i давив
так, аж зорi плясали; пiд ногами
ри
пiв снiг... Щоб не замерзнути,
Лушня пi
шов швидше. Неза
ба
-
ром опини
вся коло Чiпчиної
хати. Як та пустка, стоя
ла вона
са
ма собi на край села, облупана,
чорна... Тi
льки неповибиванi
ши
бки горiли проти мiсяця: зда
-
лека здавалося, що в хатi свi
-
тилося. Лушня пiдiйшов ближче.
I темно, i тихо!.. Йдучи повз вiк
-
но, що виходило пря
мо на поле,
вiн заглянув, що там дiється?
На полу не видно нiкого... Уже
вiн хотiв повернути поза хатою
до дверей, коли це (уздрiлось
йо
му) - немов що мелькнуло...
Вiн знову прихилився до шибки,
дивився в ха
ту. У противнi вiкна
мiсяць аж бив своїм свiтом, ля
-
гав дов
гими смугами че
рез усю
хату й ховався аж пiд полом...
По
серед хати, увесь залитий
свiтом, стояв навколiшки Чiп
ка -
молився... Його ясна тiнь раз по
раз згиналася, то випрямлялас
я;
на очах блищали сльози...
- Чiпко! - гукнув Лушня пiд вiк
-
ном. Чiп
ка скочив i боя
зко за
-
ховався за пiч. Лушня зарегота
-
вся на все горло. Ре
гiт його здо
-
рової грудини посеред нiчної
ти
шi як грiм, гого
тав навкруги,
перекочувався, бря
жчав у шиб
-
ки, роз
лягався по хатi... Чiпцi
стало соромно, хоч крiзь землю...
Йо
го пi
ймали на сльозах, вiн
плакав, як мала дитина! А Лу
-
шня ре
гоче та й регоче пiд вiк
-
нами, - аж шибки двигтять...
- Чiпко! Чiпко! що то ти одмо
-
люєш сльозами? - регочуч
ись, зно
-
ву Лушня.
Чiпка пiзнав голос. Смiх над
його мо
литвами, над йо
го сльо
-
зами, товариська зрада, докора -
разом кинулись йому в го
лову,
схопили за серце...
- Уб'ю!.. - аж сичав вiн - та вхо
-
пи
вши ма
когiн, босонiж з хати...
На щастя, Лушня почув тихий
скрип босої ноги, глянув - i
одскочив убiк... А Чi
пка обiруч
по
пер мако
гоном прямо.
- Уб'ю!.. - гукає вiн щосили, та
знову бi
жить за мако
го
ном.
Лушня - далi... Поки дiстав Чiп
-
ка мако
гона, Лушня опи
ни
вся
геть далеко...
- Вон, сучий сину! щоб ваш дух
не смер
дiв коло мого двору! -
кричить Чiпка на все горло. -
Уб'ю, тiльки побачу хоч здале
-
ка...
- Чи ти, бува, не здурiв? чи не
збоже
во
лiв. Чiпко?.. За вi
що ти
нас лагодишся вбивати?.. - зупи
-
нившись так, мо
же, за го
ни, гу
-
кає Лушня.
- Я через вас сорому набра
в
ся...
мене через вас нiвече
но... Вон!..
Товариша б'ють, а ви по шинках
гуляєте та ще й смiєтесь?.. Це
вже не первина... Тодi в па
на...
самi завели, самi й покинули... А
тепер тута!.. Є ви то
ва
ришi,
друзяки?.. Собаки, а не то
-
варишi!.. Вон!! - Та, кинувши ма
-
кого
на об землю, пiшов назад у
хату й засунув за собою дверi.
Лушня постояв-постояв та
зно
ву пiдiй
шов пiд вiкно.
- Чiпко!.. Чiпко!
Чiпка лежить на полу, мов
-
чить.
- Оже не сердься!.. Ось вислу
-
хай по
пе
ре
ду... Хiба б же ми тобi,
ти думаєш, не помогли? Та ми б
раднiшi... Ми ото, як по
бачили
тебе, та разом i кинулись по ву
-
лицях скли
кати людей... Я побiг
до Сидо
ра в кузню молотка взя
-
ти... Коли огля
нусь - аж Петро з
Якимом кричать... Див
лю
ся - аж
їм уже руки скручують десятни
-
ки... i старшина коло них... Я ме
-
рщiй на по
мiч, хотiв оборонити;
а вони й мене зв'язали... Поду
-
май: що нам було робити?.. Ми й
почали вибрiху
ватись, що буцiм
тiкали з ляку... А старшина нас -
у чорну... Оце тi
ль
ки недавнечко
випустив. Петро ж та Яким пi
-
шли в Крутий Яр, а я оце зайшов
за тобою... А ти нас убивати зби
-
раєшся! - додавши жалю в голос
закiнчив Лушня.
- Я вже чув таку пiсню... Я вас
добре знаю! - мотнувши голо
-
вою, одказав Чiпка, спустивши
тро
хи гнiву.
- Так що ж, ти не вiриш?.. Не
-
хай я, де стою, там i про
ва
люся!
Хай мене свята зе
мля прийме,
коли неправда!.. - прися
гався
Лу
-
шня.
Чiпка мовчав, не озивався; се
-
рце в його одходило. Вiн ду
мав:
чи Лушня каже пра
вду, чи бре
-
ше?
Лушня брехав i боявся не про
-
бреха
тись. Вiн чув, що Чiп
ка на
-
тякнув, що його бито: щоб уже
зовсiм розжало
бити това
ри
ша,
вiн давай напирати на це.
- Чи вже б ми не раднiшi тебе
виряту
вати?.. Хiба нам не ка
за
-
но, як тебе нiвечи
ли?.. Та в нас
серце кров'ю обливалос
я... Так
що ж ти будеш робити, коли вза
-
пе
ртi?..
- Чом же ви не рознесли чо
-
рної к бi
со
вiй матерi?.. - уже без
серця вступає Чiп
ка з розмову.
- Еге... Розвали її! Коли на нас
трьох по
становлено сто
рожу аж
з десяти чоловiка; та все один
другого не ви
дасть: здоровi, як
бугаї, а високi, як верстви.
- Де ж Петро та Яким? - забу
-
ваючи, пи
та Чiпка. - У чор
нiй зо
-
сталися?
- Та кажу ж - пiшли в Крутий
Яр погу
ля
ти, бо тут стра
ш
но... А
мене оце за то
бою послали.
- Я не пiду! - одрубав Чiпка.
- Та й я, мабуть, такий, що хай
собi гу
ляють самi, - ско
р
чив ла
-
заря Лушня.
Чiпка нiчого не одказав. Обид
-
ва помов
чали. Лушня обi
звався
перший:
- Пусти, будь ласка, в хату, хоч
погрiю
ся бо так змерз у тiй га
-
спидськiй чорнiй, що трохи душi
не витрясло, аж пе
чiнки пiдки
-
даються... - I почав цокотати зу
-
ба
ми та здригу
вати, буцiм спра
-
вдi змерз.
Чiпка повiрив Лушнi. Стало
йому жаль товариша. Вiн скочив
з полу, швиденько одсунув две
рi.
Лушня увiйшов у хату; внiс за
собою макогiн, що поки
нув Чiп
-
ка надворi.
Та Чiпка вже не слухав тiєї од
-
мови, сло
ва його полилис
я, як
бистра вода, про
рвавши гре
-
блю...
- Ой!.. дорогою цiною запла
-
тять вони за неї! За тi сльо
зи, за
ту кров, що сьогоднi безневинно
пролито... бу
дуть вони довiку
му
читися, до суду мордуватися!..
- Кому ж вони заплатять? - пе
-
ребиває Лушня.
- Менi!.. менi заплатять! - гукає
Чiпка, пiдводячись на ру
ки. - Я
їм покажу, що ме
не страшно за
-
ймати!.. Поки вони мене не за
-
чiпали, я був до них, як усi лю
-
ди... А зро
били та
ке зi мною...
стережiться ж тепер!.. начу
вай
-
теся!..
- Що ж ти зробиш? їх скiльки, а
ти - один.
- Я - один? Хiба мало таких, як
я, як ти, та Петро, та Яким, без
ха
ти-оселi, без при
тулку-при
-
ста
новища?.. Хi
ба трохи ти
няє
-
ть
ся по свiту, де б свою голову
прихи
ли
ти, де б себе при
ткну
-
ти?! Ще ж це те
пер... А як зовсiм
роз
в'яжуться з панами... трохи
нас буде? Що ж ми?.. Хiба ми не
лю
ди, щоб нам погибати попi
-
дтинню голод
ною сме
ртю? Хiба
б i ми не лежали на пе
ринах так
само, як вони, коли б у нас такi
достатки?.. I ми б були такими
або ще й кращи
ми!.. Та лихо на
-
ше, що вони все прибрали до
своїх рук, запрягли нас у плуг:
“ори, мов, дурний хлопе! роби на
ме
не! А я лежатиму та їстиму те,
що ти наро
биш!..” А коли оце
той орач, що день у день не ви
-
лазить з тяжкої працi, за
мовив
тiльки одно слово, що йому тре
-
ба їсти, треба й жити, що - дай
же менi плату хоч за оцi останнi
два роки, що робив на тебе... так
вони, бач, якої заспi
вали?.. “Бу
-
нт
овщики!.. розбишаки!..” За ни
-
ми й сила... Навели ва нас мо
-
скалiв, били нас, нiвечи
ли, зну
-
щалися пе
ред усiм свi
том... Так
оце правда? це во
на??. Нi, Тимо
-
фiю! Коли так... Не даєш ласкою,
оддаси силою! Насилаєш на нас
усяку наволоч, позориш нас се
-
ред бiлого дня, за те, що ми
проси
мо сльоза
ми, взиваєш роз
-
бишаками... Коли ж так... темна
нiч покаже - де моє, де твоє!
Лушня слухав, дух притаївши,
боявся поворухнутися, здихну
-
ти... зовсiм ото
ро
пiв. Вiн зроду
не чув, щоб хто казав про се, та
ще таким зичним голосом, з та
-
ким стра
шним завзяттям.
А Чiпка не вгавав; вiн зупиняв
-
ся тiльки перевести дух.
- Чи так, Тимофiю?
- Так, Чiпко, - ледве вимовив
Лушня.
- Од сьогоднi - шабаш пити!
годi гуля
ти!.. Станьмо й ми таки
-
ми, як люди... Зна
йдемо роботу, -
рук не позича
ти... А проте - свого
не забуваймо! I вони так ро
-
блять... Коли вони вмiють пiд
нас пiд'їз
дити, - навчiмося ж i ми
пiд них! Хай зна
ють, нехристи,
де правда! Коли є вона, - то для
всiх хай буде рiвно; коли нема, -
то всiм нема!
- Добре, Чiпко! їй-богу, добре! -
обiзвав
ся Лушня, так йо
му подо
-
балась така рiвна правда. - Я пе
-
рший, брате, [ра
дий] хоч i сю нiч
затесатись до пана, та розказати
йо
му, де правда...
- Та не пан один, Тимофiю, - не
вiн один!... Усi налягли на нашу
шию... всiм бажається поїздити
на їй!.. Пан, як пан: вiн тiльки
своє дiло знає - панське!.. Коли б
до нас старшi над паном правди
-
вiшi бу
ли... i пан би був не той!
Вони б довiда
лись, чого люди
стра-ждуть, вiд кого й вiд чого
вони терплять; вони б прямо
сказа
ли пановi: нi, то буде не
-
правда, коли так зробимо!.. Так
же нi! Пан - свiй брат... Пан, бач, i
примаже, й замаже, бо в пана є,
бо вiн наздирав з людей... А лю
-
дям де взя
ти?.. Та й то ще не всi,
Тимофiю! I пан, i старшi - одна
бiда... Он, попи нашi! Вони перед
богом за нас, вони бачать кри
-
вду... та й тi нi слова!... А кому ж,
як не їм пер
шим замовити йо
-
го?.. Жид - i той... i той на нас!..
обдурює нас, обпоює, вимотує з
нас останнє збiжжя, яке ще зо
-
сталося за душею... Сам пi
дведе,
сам i видасть!.. Усi на нас, Тимо
-
фiю, всi!.. I свiй брат багатир на
нас... I п'яницi ми, й злодiї, й
воло
цю
ги... Як ще ми живемо на
свiтi, Ти
мофiю?.. Як нас не поду
-
шать усi отi пра
ведники?.. Здає
-
ться, само не
бо, якби впа
ло на
нашi плечi, не було б таке тяжке,
як та неправда, та наруга, ко
тру
ми терпимо вiд кожного!.. Не бу
-
дьмо ж дурнi, коли так!.. Оце нас
четверо. Годi, кажу, пити-гул
-
яти! Що з того, що ми поживи
-
лися в па
на та в голо
ви з пи
-
сарем? Жид i забрав усе те собi;
а нам ще понаби
вали... Нi! Стань
-
мо краще такими людьми, як усi,
- при
й
мемось за ро
боту, вдень
будемо працювати... а ніч-ма
тi
н
-
ка - й научить i ска
же, де наше
лежить... Добре?
- Добре, Чiпко! З завтрього я
сам стаю на роботу, - годi во
ло
-
чи
тись! Скажу Пет
ро
вi й Яки
-
мовi... Будемо гро
шi заробля
ти...
- А я мирюсь з матiр'ю, пере
-
воджу до себе... Скажуть люди:
оханувся! то й до
бре... Будуть i
грошi... А що то, брате, за си
ла
грошi? Сказано: золото мур ла
-
має! Чо
го тi
льки не зробиш за
грошi... Ти думаєш, мене б били,
коли б я був багатий?.. Чи од
-
няли б були землю в мене, якби
я мав грошi?.. Пiдсипав би яриз
-
цi п'ятдесят кар
бованцiв, як
отой волоцюга... “Не займай моєї
землi!.. Не одбирай її в мене!..” I
не за
няв би... бог зна, що з мене
тодi б ви
йшло... Був би я, може,
досi жонатий; жив би хороше,
тихо, з людьми в ладу;
годував би дiток, як другi, от
як Гриць
ко... А то - мати... та рiд
-
на мати, що тебе на свiт на
ро
ди
-
ла - й та стала тобi ворогом!.. Хi
-
ба воно легко то, Тимофiю? Зга
-
даю, сер
це роз
ривається, душа
болить... А все че
рез ту зе
м
лю...
Хоч i не в землi, бач, сила... Нi!
Земля - так собi: земля та й
годi!.. Та через землю я втеряв
своє щастя, свою долю... втеряв...
А коли б ти знав, коли б ти ба
-
чив, Тимофiю, що то за людина
та
ка?! Ото вона сьогоднi, менi й
снилася... Наче янгол, як свята
душа, лiтала вона над моєю го
-
ловою...
- Хто? - не розбираючи Чiпчи
-
ного ма
рива, питає Лу
шня.
- Галя!.. Моя люба... найкраща
над увесь свiт... - Яка Га
ля? - пи
-
тає вдруге Лушня.
Чiпка схаменувся.
- Не знаю, - одказав i замовк.
- Чи не закохався, бува, та й не
хвалиш
ся?.. - допитує
ть
ся Лушня.
Чiпка не одмовив нi слова,
тiльки зiтх
нув, здержуючи дух,
щоб Лушня не почув. Довго мо
в
-
чали обидва.
- Що з тобою таке: чи ти зду
-
жаєш. Чiп
ко?
- Нiчого... Болить тiльки все...
Побили сучi сини до жи
во
го тi
-
ла, - як печене бо
лить...
- То ти б до знахарки пiшов,
щоб мастi якої дала або зiл
ля.
- Загоїться й так. А слiди хоч i
зоста
нуться, - то дарма: вони бу
-
дуть нагадува
ти, щоб часом не
забув!..
- Та й у тебе в хатi, - хоч вовкiв
гони!.. - привiтався Лу
шня. - Чи
не
має хоч чарки горiлки погрi
-
тися?
- Чортма! Лiзь на пiч, коли хоч...
Лушня побрався на пiч, та, не
роздяга
ючись, лiг мовч
ки. Чiпка
собi лiг на полу.
Лушня лежав та радiв, що так
дiло обiйшлося. Турбу
вався
тiльки про одно: коли б перше
Чiпки побачитись з Пе
тром та
Якимом, та наструнчити їх, щоб
уже в один го
лос спiвали... Вiн
справдi став по
боюватись Чiп
-
ки... “Коли б ще самому в бре
-
хунах не остатись, а то...” - думав
вiн мо
в
ч
ки.
Чiпка собi мовчав, хоч теж не
спав. Пе
ред його очима куйовди
-
лась денна за
вi
рюха, крутилась,
вихорилась. Серед ночi, при мi
-
сяцi, при тяжкiм болi тiла, всi
деннi пригоди вставали перед
ним, як те страховище, крутили
його, ки
дали то на один бiк, то
на другий; не давали бо
лю за
ти
-
хнути, думцi забутися... Вiн ле
-
жав, як у вогнi... Ду
ша млiла й
болiла, - помстою; серце гукало -
оддячити; розум пашiв - злом.
- Тимофiю!
- Чого!
- Ти не спиш?
- Нi, не сплю.
Чiпка замовк.
- Не знаю... чи казати, чи мо
в
-
ча
ти?.. - несмiливо знову оз
вав
-
ся, перегодя трохи.
- Про що? кажи!
- Удень сьогоднi я спав... менi
при
сни
лося... Чiпка ви
мо
в
ляв
ко
жне слово з про
тягом, мов не
-
хотя, з перери
вами: язик ка
зав
одно, а думка вперед бiгла - за
другим.
- Ну?.. що ж тобi снилося?
- Я плакав... Я молився боговi...
не пома
га!
- Та що ж там таке? кажи! -
пристає Лу
шня.
- Я довго думав... - тяг Чiпка
слово за словом.
- Що ж ти думав?
- Ти бачив сьогоднi людську
не
правду? - якось, мов на
ту
жи
в
-
шись, викрикнув Чiп
ка. - Бачив?..
- Хоч не бачив, то чув, розка
зу
-
вали, - од
мовляє Лу
шня.
Довго ще вони мiж собою ба
-
лакали, по
ки поснули. А поснули
вже тодi, як стали другi пiвнi
кричати, на темному небi при
-
меркали зорi, Волосожар на пiв
-
нiчнiй сто
ронi до
горяв i тре
мтiв
бiлувастим свiтом, а ясний мi
-
сяць почав бi
лiти, спускаючись
насупроти за гору.
XXII
НАУКА НЕ ЙДЕ ДО БУКА
Мотря та хазяйка її, “довгоп'я
-
та баба”, ще звечора, перед тим
безталанним днем, усе чогось
кволiли та жалi
лися на прокля
-
тущий мороз, що як у забiй за
-
бив - день у день... Вони сидiли
на печi, й то померзли. Бабина
онука, дiвчина, знай снувала з
хати в сiни, а з сiней в хату, та
на
пускала холоду. Видко було,
що її обхопила якась нете
рпля
-
чка.
- Чого ти, дочко, рипаєшся,
две
рима? - спитала її баба.
Замiсть одмови дiвчина, може
й недо
слухавшись, защеб
етала:
- Уже нашi дiвчата вулицю
зби
рають!.. Такi дурнi... який хо
-
лод, а вони спiвають, аж вулиця
розлягається... Як у них i роти не
позамерзають?
- Та то вони, видно, на досвiт
-
ки йдуть, - обiзвалася Мо
тря з
пе
чi.
- Нi, таки на вулицю. Сьогоднi
й менi Прiська казала, щоб i я
ви
йшла...
- Усе тепер пiшло не по-люд
-
ськи! - зiтх
нувши, од
казала Мо
-
тря. - Яка тепер, серед зими, ву
-
лиця? То по лi
товi, та по тепло
-
вi...
- Та й я, тiтко, казала Прiсьцi...
Смiється, дурна, та одно плеще:
виходь та й ви
ходь!.. Сьогоднi до
їх байра
цькi хло
пцi при
йдуть, i
Ковалiв Василь прийде...
А той Василь Коваленко, каже,
такий гарний, що й по всьому
свiту пошукати... як картина...
- То це, мабуть, вони йдуть на
-
зу
стрiч? - каже баба. - Ска
зано:
мо
лодi... їм що? Аби погуляти та
поспiвати.
- Та й хлопцi, чутно, спiвають, -
цокоче дiвчина. - Та та
ких га
-
рних пiсень! Нашi хло
пцi таких i
не вмiють, - мабуть, то бай
ра
ча
-
ни...
Вона полiзла з рогачем у пiч,
засунула горщик, об
го
р
нула жа
-
ром, накрила по
кришкою.
- Пiду надвiр та послухаю, по
-
ки кулiш закипить! - ска
зала та й
шморгнула з ха
ти.
Мотря з бабою тiльки
переглянулись...
Перегодя трохи, дiвчина зно
ву
вскочи
ла в хату, зату
па
ла голи
-
ми ногами, черво
ними, як у гуса
-
ка, заху
кала в руки:
- Оце... який холод, нехай йому
гаспид! Мороз прямо, що з очи
-
ма!.. Ху! ху! (хукала в руки). А
хлопцi такої гарної спiвають; а
дiвчата й собi... Якби не так хо
-
лодно, та не ве
че
ря, то майнула
б аж туди!
- Босонiж?.. - озивається Мотря
не то з докором, не то з ра
дою.
- Нi, взулася б...
- Так тобi вечерi шкода втеря
-
ти? - смiється баба. - Ото дi
вка!
- Нi, не вечерi шкода, тiльки
хто ж її ва
ритиме?.. Та я та
ки й
не хочу...
- Як старець копiйки, - шуткує
баба.
- Нi, не хочу! Бо там десь чутно
й бiйку, - тiльки: гуп та гуп!.. Мо
-
же, то нашi паруб
ки з байраць
-
кими завелися, щоб на чужу ву
-
лицю не ходили?..
- То, видно, крiпаки попилися,
та не по
миряться!.. - угадує баба.
Мотря важко зiтхнула. “Попи
-
лися?.. - подумала. - Хто ж їх по
-
поїв, як не вiн?..” Серце в неї за
-
щемiло. Цiлий вечiр бу
ла во
на
смутна: нi цокотання веселої
дiвчини, нi баби
нi жарти не ро
-
зважали її.
- Чогось менi на душi так пога
-
но, коло серця щось в'є
ться так...
- жалiється бабi. I заранi лягла
спати.
Не спиться їй. То думки, то ка
-
шель не дають заснути. Оце зве
-
де очi, заплющить - i розкриє: їй
верзеться п'яне гри
ще. Пе
ре
-
вернеться вона на другий бiк,
уткне ниць у подушку своє лице,
- кашель пiд
сту
пить пiд горло,
ло
ско
че, душить... Вона пiд
-
нiметься, сяде, кашляє, схопи
-
вши го
лову в руки... Сидить... Ка
-
шель трохи втих, одi
йшов... Ду
-
має во
на: де та смерть заба
-
рилася? де вона ходить?.. Та з
смертi пе
ре
несе її думка на його,
на сина... та знову на смерть...
Насилу пе
ред свiтом заснула.
Удосвi
та не вставала.
Ранком долiтали до їх хати не
-
стямнi крики та гуки... То окли
-
калася московська розправа.
- Господи! що тiльки робиться
на ви
го
нi! - вскочивши в хату,
за
мiсть привiту, про
кричала су
-
сiда. - Москалi стали круж
ком,
обступили крiпакiв, - та кожного
бе
руть та й б'ю
ть... Тi кричать,
просять, мо
лять... А народу збi
-
глося на ту бiйку диви
тися... то й
землi важко! А справник, чи яки
-
йсь там старший, як крикне на
людей: “Што ви стоїте, сякi-та
-
кi?.. вон отсюда!” Так усi й поли
-
ну
ли - хто куди попав... Хто пря
-
мо шляхом, хто через городи, аж
тини трi
щать, а вони городами
та снiгами так i чешуть... Ска
за
-
но: страх такий, що госпо
ди!..
- А мого там не бачили? - не
-
смi
ливо, бо
язко запитала Мо
тря.
- Бачила й вашого... бiгав там
та людей збирав: думка бу
ла ря
-
тувати.
- П'яний? - перебила баба.
- Бог його знає - чи п'яний, чи
нi. Бачи
ла тiльки, що до кожного
приставав: не даймо! заборонi
-
мо! Так його моска
лi як запо
па
-
ли...
- Та й... де його дiли?.. - з ляком
скрик
ну
ла Мотря.
- Не знаю, не бачила. Казали
лю
ди, що i його либонь би
то... Та
так, кажуть, неми
лосердно, що
аж кров цiвкою...
Вид Мотрин, й без того хму
-
рий, ще дужче потемнiв... Схили
-
ла вона сумно го
лову; потекли
гiркi сльози з жовтих, мут
них
очей, потекли по щоках, по гли
-
боких рi
вчаках, що лiта та недо
-
ля попроорюва
ли по сухому
виду.
Баба ще довго розпитувала,
сусiду; су
сiда ще довго роз
ка
зу
-
вала. Мотря вже не чула нiчого
того. Серце в неї щемi
ло, бо
лiло;
голова, як отуманена; за сльо
-
зами вона нiчого не бачила.
“Бито... прилюдно, принародно
бито... - думала вона, залива
ю
-
чись сльозами. - До горя, до ну
-
жди, до мо
го безголов'я ще й со
-
рому прибуло... поговору!.. А
скiльки ще прийдеться пере
-
терпiти таємних смiшок та шу
-
точок!.. Там у чорну вкинули, ка
-
жуть, чоловiка убив... Хоч i не
вiн, - та вже коли так, то вiн! Го
-
ло
ву ограбив, пи
саря... Вiн!.. I
людей пере
по
їв, на лихе пiдбив...
Вiн!.. I все вiн, усе вiн!.. А тепер
його, як якого, - прости господи,
- душогуба, прилюдно нi
-
вечили... били... А воно ж: його
тi
ло - моє тiло! Його б'ють, - ме
нi
боляче... Та то ж, кажуть, до жи
-
вого тi
ла, до кровi... Господи!
вже як на кого узля
ться люди,
то до краю вже до
їдять, до кiнця
догризуть! Що де не зробиться,
чого де не виде
руть, - усе вiн,
п'яни
ця, розбиша
ка!.. Та вже
коли б хотiли по
мститися, коли
вiн заслужив того, - то хоч би не
прилюдно, не при
народно!.. А то
ж - ко
жне бачило, кожне чуло...
Пани... а душi лю
дської, серця в
них немає! їм, коли простий чо
-
ловiк, то все одно що товарюка...
Лупи, бий його прямо рублем...
не зiгнеться!.. Боже! Боже! де ж
твоя правда свя
тая?..”
Вона була тепер сердита на
всiх людей, на весь мир, на весь
свiт, - на панство, що її сина по
-
било... Хто їм дав право її дитину
безчестити?.. На москалiв, що
так немилос
ердно, по-катiвськи
били; на людей, що не тiльки не
оступалися, не обороняли, а ди
-
вилися на те та смiялися... У
кожнiй лю
динi вона бачила те
-
пер свого кревного воро
га. У цо
-
котаннi сусiди вона чула гiр
кий
глум над її мате
ринським жа
-
лем, над її бiдною головою; са
-
мий голос бабин, старий та
спокi
йний, здавався їй по
тай
ни
-
ми жа
ртами над нею самою...
“Чужi... чу
жi... Що їм?.. у них бо
-
лить?.. їм шкода?!” - думала во
-
на, обливаючись гiр
кими слiзь
-
ми, що так i плили, так i лилися
одна за другою. I кляла вона
свою долю; прокли
нала людей,
проклинала свою ко
хану дитину
- свого сина, котрого так жалку
-
ва
ла... То був болiсний лемент
душi, глибока враза серця, -
нiкому не вiдомi, окрiм матерi...
Тi
ль
ки одна мати вмiв разом ко
-
хати свою дитину й ненави
дiти,
жалкувати й проклинати; бажа
-
ти бачити, чути - й не ди
витися,
не слухати.
На другий день прокинувся
Чiпка, як уже сонце пiдбил
ося.
Окликнув Лушню. Лушнi вже не
було. Дi
ждавши, поки Чiпка за
-
снув, вiн тихенько злiз з печi, ви
-
йшов з хати та й потяг пря
-
мiсiнько в Крутий Яр.
- А що Чiпка? як? - стрiли його
това
ри
шi.
- Нiчого... живий! Усе гаразд...
Глядiть тi
льки: нi слова, де були.
Сказав, - у чор
нiй сидiли...
I давай розказувати, як його
Чiпка тро
хи не вбив, як вiн виб
-
рехався; розказав i про останню
розмову з Чiп
кою; радив при
-
стати... Пацюк одразу згодився,
Матня впирався.
- Стань у службу, - одказав вiн,
- нiколи й чарки горi
лки випити...
Одначе Лушня та Пацюк укла
-
ндали й його пристати на Чiпчи
-
ну раду. Оже вiн згодився найня
-
тись не в кого з ха
зяїв, а де-не
-
будь у жида на винницi або в
бро
варi. Так i зробили. Той день
перегуляли, а на другий усi три
пiшли на Побиванку до жида,
ста
ли на винницi.
Чiпка пiдождав, поки геть пiд
-
билося сонечко, одягся в свити
-
ну й пiшов до ба
би, де жила
мати. Надворi зустрiв вiн ба
бу.
- Добридень, бабо!
- Добридень.
- Що мати - у вас?
- У мене.. А що?
- Та нiчого. Я до матерi, коли
можна.
- Iди. - “Чого це вiн?..” - по
ду
ма
-
ла баба, й страшно їй ста
ло. Вона
мерщiй в хату.
- Мотре! Мотре!
- Чого?
- Син iде...
Мотря не одказала нi слова, -
тiльки за
трусилася... То мо
розом
її осипає, - вона бiлiв, то у жар
укине...
- Чого вiн iде? - за Мотрю спи
-
тала дiв
ка.
- Не знаю, - одказала баба.
А тут i Чiпка в хату.
- Добре здоров'я вам, бабо, й
вам, мамо!
- Здоров був. Чiпко, - одказує
баба. Мот
ря одвернула
ся; сльо
-
зи заслали їй очi... Усi мовчали.
Чiпцi нiяково стало... Зом'яв вiн
у руках свою шапку й несмiливо
про
мовив:
- Я до вас, мамо...
Мотря не озивалася. Чiпка со
бi
замовк. У хатi зробилос
я важко,
мов стеля на
гнiтила...
- Чого ти до мене прийшов? -
нешвидко вже вимовила Мо
тря,
все-таки не глядя на Чiпку.
- Прийшов я, мамо... перепро
-
сити вас... Дурний я тодi був, п'я
-
ний... зневажив вас... зобидив
крi
пко... За те мене бог покарав...
Простiть мене! не гнiвайтесь
уже на мене!
Не видержала Мотря. Сльози
бризнули з пере
повнених очей i,
як горох, котилися по виду, па
-
дали на долiвку. У ду
шi разом
за
говорила й одрада, й жаль, i
докора... їй любо, одрадно було,
що син покорився, що вiн поба
-
чив, якого лиха наробив собi че
-
рез свою дурну голову та ледачу
волю, що вiн повинуватив себе
перед нею, пе
ред матiр'ю котру
образив так... I разом уста
вала
перед нею чорною хмарою сино
-
ва зневага, давила, як обце
нь
-
ками, мате
рине серце; прохала
-
ся вилитись хоч у гiр
ких до
ко
-
рах... Мотря, вмиваючись сльоза
-
ми, стала ганьбити сина.
- Тепер, бач, i до матерi?!. те
-
пер i до неї, як нiкому пожа
лi
-
ти?.. А як тодi, - так мати сяка й
така!.. Чи тобi не соро
м
но? чи
то
бi не грiх?.. мене на старiсть
пустив по чу
жих лю
дях тиня
-
тись... шматок хлiба од чужих
людей при
ймати... таке про тебе
слухати?.. Що ж мати, - ворог
твiй?.. Мати, як мати!.. Вона б
своєї пучки врiзала, та дала сво
-
їй дитинi, щоб йому було кра
-
ще!.. А ти зараз - угору; зараз -
сяка та така!.. I А тепер, бач, як
поповчили, так i матерi ста
ло
треба? Зараз до неї? Що - добра
мо
сковська наука?.. до
бра?!. Те
-
переньки й покора де взялася...
А тодi... мати слово i скаже, - а ти
десятеро... мати заплаче, - а ти в
бучу!.. А я тобi скажу, сину, коли
б у матерi була та
ка сила, щоб
те
бе провчити, як чужi провчи
-
ли, то не скакав би ти, як зi
нське
щеня, вгору, - не дорiкав би гi
-
рким
и словами стару матiр, що
над тобою довгих нiчок недоси
-
пляла, од свого рота одривала та
тобi давала!.. не ображав би ти її
серця так!..
- Не згадуйте вже того, мамо!..
Про
стi
ть... забудьте! То було да
-
вно, ко
лись... Що ж п'яний чоло
-
вiк?.. П'яний - дур
ний... Самi зна
-
єте: не поставить свiчки, а зва
-
лить!..
Мотря замовкла, втирала ру
-
кавом сльо
зи... Баба й собi до
да
-
ла ганьби та до
кори таким ли
-
хим вчинкам. Чiп
ка сто
яв, повi
-
си
вши голову, коло порога...
Мотря глянула на його - i разом
перевернула своє серце на вели
-
кий жаль.
- Мабуть, тебе, сину, там так
по
нiвечи
ли, що й кiстки цiлої не
оставили?.. - ска
зала вона, з жа
-
лем дивлячись на його блi
дий,
болiсний вид. - Дивись, як на ви
-
ду спав... по
блiд, позеленiв!..
- Спина, мов печена, болить, -
жалiвся Чi
пка. - Скаже
но би
ли!..
- Бодай їх лиха та нещаслива
го
дина побила, як вони так зну
-
щаються над людьми!..
- Чули ми. Чiпко, - вмiшалася
баба, - чу
ли, аж сюди до нас кри
-
ки доходили... Так, немов мерцi з
домовини, тi
льки: - о-о-ох!.. о-о
-
-ох!.. - стогнали...
- Вони, мабуть, тебе до живого
побили? - знову питає Мотря.
- Та є всього...
Мотря скривилася, мовчала.
- Чи ти ж хоч сорочку перемi
-
нив, чи, мабуть, у тебе й сорочки
катмае? - трохи згодом питав
ма
ти.
- Нi, є... та не перемiняв.
- Чому ж ти не скинув?.. Воно ж
попри
стає, поприси
хає, поздира
-
єш, ятрити
меться... гiрше буде!
- Присхне!
- О, бодай тебе! - усмiхнулася
ба
ба. - Присхне!! Сiдай, чо
го ти
стоїш?
Чiпка сiв поруч з матiр'ю. Мот
-
ря диви
лася на його та трохи не
плакала.
Дiвчина, бабина онука, стоячи
коло печi спиною до во
гню, су
-
мно поглядала то на сина, то на
матiр, то на свою бабу й кусала
нiготь другого пальця на лiвiй
руцi...
- Де ж ми, сину, житимемо? -
ге
ть уже по розмовi запи
тує Мо
-
тря.
- Доживайте вже, мамо, зими в
баби, я заплачу, що там баба ска
-
жуть...
- Бог з тобою. Чiпко, з твоєю
платою! Нащо менi твоя пла
та?
Хiба Мотря в мене хату переся
-
де, чи переляже, як перези
мує?..
Хай зимує. А ти, сину, розста
-
райся на грошi, та полагодиш
свою хату, та по зеленiй веснi, по
теплiй годинi й перейде
те на
нове хазяйство!
- Спасибi вам, бабо, за вашу ла
-
ску, - дя
кує Чiпка, кланяю
чись. -
Так, мабуть, я оце й зро
блю: пiду
та й наймуся в винницi до
весни...
- Не йди туди, сину, - перебила
його Мо
тря: - не най
май
ся в жи
-
да-нехриста!.. Вони твоє добро
перевели... Стань краще де в тiк
та зароби хлiба. Дiждемо весни, -
тре
ба щось їсти... А може, де по
-
ля роздо
будемо, - буде чим засi
-
яти...
- Добре, мамо... Стану в току.
Там у Кру
тоярськiй еко
но
мiї, ка
-
жуть, багато хлiба зосталося...
Казали, що нi
мець либонь на
й
-
має: хто хоче, - за грошi, а то - з
ко
роб
ки... То я, ма
бу
ть, стану те
-
пер за хлiб. А там, як зароблю, -
тодi й за грошi...
- Добре... Хоч i так зроби, сину.
Попрощалися.
Того ж таки дня надвечiр. Чiп
-
ка зiбрав
ся, пiшов у Кру
тий Яр.
На другий день до
був десь цiпа
й молотив у клунi, аж на са
жень
солома летiла вгору. Де та сила i
хiть узялися! Такий робiтник з
його, - золотi ру
ки. Нiмець - i той
пiдхвалює Чiпку, дру
гим на зра
-
зок ставить...
- Шiпка, карошь работай... как
бiдло!..
- Еге!.. - смiються пiщанськi ко
-
заки: - що то московська нау
ка!
Уже й наш верхо
вода в Крутому
Яру з цiпом... Воно-таки дивне
дiло - лоза!.. А то - гос
по
ди, твоя
во
ля! Там у свя
то пiдняли такий
бенкет, що й землi ва
жко; а пi
-
сля свят - зовсiм зду
рi
ли!..
Чiпка не чув нiчого того, а Мо
-
тря, хоч i чула, та зати
кала вуха,
проклинаючи па
нiв, москалiв i
лю
дей, що смiя
лися... Чiпка був
на роботi, Мотрю в бабинiй хатi
непосидяч
а брала. Щодня вона
заходила в свою хату. Скiлька
вона лиха в тiй хатi ви
терпiла,
нужди, холодних та голо
дних
днiв! Скiльки раз її доля зради
-
ла, її надiї розмела, розбила, по
-
топила в безоднiй прiрвi гiркого
життя!.. Си
дячи в старiй пустцi,
почне пригадувати Мотря все,
що тiльки стара пам'ять у головi
задержала... Посумує, пожу
ри
ть
-
ся сама собi, заплаче та й пiде. А
на другий день знову телiпаєть
-
с
я. Аж нудно їй, як вона не
провiдав який день своєї хати
-
ни... А вночi - тiльки й дум
ки: ко
-
ли б уже швидше ця люта зима
ми
нала, снiги тали, поля зеле
-
нiли, щоб мож
на було коло хати
взятись, лагодити та пере
хо
ди
-
ти! Такими думками тiльки й
жи
ла.
От уже й масниця. Сонце геть
високо пiднiмається; грає на ве
-
сну-красну; грiє - вже воловi й
пiвбока нагрiє, як ка
жуть люди.
Снiг м'якшає, лiд дiрчавiє, чор
-
нiє; коло хати вже поодтавало;
дiтвора виси
пала з хати на при
-
зьбу, про
ти сонця з ко
зачками
грається... Весною дише...
Крiпаки радi такi, що дiждали
весни - першої вiльної весни, що
годi на панiв ро
бити...
- До шинку, братця! за волю!..
за волю!.. - гукали вони, прямую
-
чи в шинок.
Одгуляли масницю. А тут по
-
се
редник приїжджає, ус
тав
ну
вво
дити, землею на
дiляє... Крi
-
паки перелякали
ся, щоб з зем
-
лею часом не надiлив вiн ще
чим... другою не
волею!.. Дехто
тихенько мiркує, що земля ця i є
друга не
воля, що пани за неї
плату братимуть, на панщину
гнати
муть...
- Не хочемо землi... не треба...
До слуш
ного часу - гуде громада,
сподiваючись то
го слушного ча
-
су, коли землю вернуть їм да
-
ром, без грошей... Вони ду
мали,
що цар волю дав - i землi пода
-
рував; а то вже самi пани ви
-
думали якусь плату... “Та вже та
-
ки колись правда зверху буде!” -
думали вони i стали дожидати
“слушного ча
су”...
Пiднялася знову буча та ко
-
лотнеча... Не в одних Пi
сках, - гу
-
кали про той слушний час скрiзь
по Вкраїнi, по всiх ху
торах, се
-
лах... Одгукувався крик той по
повiтових городах... Сказано -
всюди, де тiльки тем
ний, пому
-
чений крiпак, ко
трого цiлi вiки
нiхто не питався нiчого, котрий
був во
лом, що переорював пан
-
ськi лани та за
сiвав на панський
прибу
ток, - скинув з се
бе пан
-
ський ланцюг, ди
хнув волею...
Нiчого робити - прийшлось тую
волю си
лою вга
мову
вати... На
-
ста
ла москалям ро
бота. Перехо
-
дять вони з села у село, з од
ної
волостi до другої, - та пропису
-
ють “слу
шний час”... Тим тiльки
й служать, що своїх iнодi братiв
та батькiв дубасять, в'я
жуть та
везуть у город, у тюрми саджа
-
ють... А туди пiшов - як у яму.
Коли-не-ко
ли вирне: той на
Сибiр пiшов; той на ка
торгу!..
Чiпцi тепер нiколи дослуха
-
тись до всьо
го того. Вкупi з ма
-
тiр'ю вiн день у день коло хати
порається. Розкрив її, об
бив зо
-
ко
ла й зсередини; трухляве де
-
рево викидає, нове вставляє -
цiле; новi крокви становить;
околотом вшиває... Мотря з ма
-
за
ль
ницями вовтузиться, їх смi
-
хи та пi
снi з самого раннього
ранку ро
з
бурку
ють село, роз
-
носяться на всi Пiски...
До паски вже стояла хата, як
та чепур
на дiвчина: рi
вна, висо
-
ка та бiла-бiла, як снiг. I можна
було бачити, як кожно
го ра
нку й
вечора виходила з неї старенька
жi
нка, трохи згорблена, з ве
се
-
лим погля
дом в очах. Хутко вона
бiгла до ожереду соломи, що
сто
яв на вгородi; хутко наби
-
рала повне рядно й несла через
силу в ха
ту. То була Мотря. Аж
помолодшала вона, як пе
ре
бра
-
лася у свою ха
ту, на нове ха
зяй
ст
-
во...
Чiпка собi прийнявся за його,
аж чу
прина мокра. День у день
тобi, як в окропi кипить. Полаго
-
див хату, - давай по
грiб обчища
-
ти та оброблювати; новою лiсою
[усадьбу] об
плi
тати, дощанi во
-
рота май
струвати. Об Миколаї
на яр
ма
рку овечат ку
пив. Треба
кудись загонити... Прийня
вся за
кошару.
Настала косовиця. За отамана
ходить! Придбав щось копиць з
п'ятнадцять сiна. От уже по
по
-
ло
вiли жита; час уже й жати.
Стали жнива - й серпом як ко
-
сою. Тiльки наги
нається високе
жито, колосиста пше
ниця пiд
його рукою; а там глянь-уже зза
-
ду й снiп лежить, товстий та че
-
пурний...
Радiє Мотря; хвалиться людям
- не на
хвалиться ї своїм сином.
- От, дурiв-дурiв, та таки й збiг
на свою стежку. Тепер йо
го ли
-
хий не вiзьме! пiде собi жити...
Шкода руiльки, що не женить
-
ся... чого доброго розволочить
-
ся, розле
да
чiє!
Так казали люди. I вже не од
на
стара мати, маючи удочку на
порi, нишком собi думає iнодi
про Чiпку, а зустрiне, - вiтає га
-
разденько. Не одна й дiвчина
зачiпає йо
го своїми любими
жартами. Та глухий i нiмий Чiп
-
ка як до вiтання матiнки, так i
до жартiв доньки. У його щось
iнше на умi, друге на серцi. Iнодi
се
ред роботи, за
ложивши руки,
вiн
задумається-зага
да
є
ться... “Ну
що ж з того?” - забу
в
шись, спи
-
тає сам себе, - та, мов переля
ка
в
-
шись свого го
ло
су, знов за робо
-
ту...
Тим часом усячина в них при
-
буває та прибуває... Минул
и й
жнива. Надворi осiн
ню пахне.
Стало людям вiльнi
ше.
Уп'ять пiднялась колотнеча... З
крi
па
кiв правили викупн
i. Крi
-
паки не хотiли платити. Давай їх
худiбчину цiнуват
и та спро
ду
ва
-
ти... Купив Чiпка в одно
го ко
ро
-
ву; хо
тiв ще коня завести, - та не
знайшов до вподоби...
Яке життя, таке й товариство.
Зажив тепер Чiпка з Гри
цьком
душа в душу. Удвох часом на ро
-
боту йдуть, удвох i до
дому вер
-
таються. Пiд недiлю - або Чiпка в
Гри
цька з ма
тiр'ю, або Грицько
в Чiпки з Христею. Забув Гриць
-
ко й про той вiхоть, що Чiпка був
кинув... Та чи до того тепер Хри
-
стi, коли в неї мала дитинка на
ру
ках?..
Христя вподобала Мотрю. “Во
-
на така до
бра, така до
бра, як
рiдна мати!” - хва
ли
ться чоло
вi
-
ко
вi. I часто Хри
стя пiд свя
то
приходить до Мотрi побалакати,
ро
з
ва
житись. Мотря й собi на
-
вiду
вала не вря
ди-годи Хри
стю.
Як же тiй треба було на цiлий
день виходити на роботу з дому,
Мотря доглядала її сина Василь
-
ка.
- Чому ви, матусю, свого Чiпки
не оже
ните? - раз запи
тала Хри
-
стя в Мотрi.
- Хiба б же я, дочко, не ожени
-
ла його? Казала вже скi
ль
ки - не
хоче!
- Видно, в його хтось на душi є,
- та, ма
буть, не посмiє ска
зати.
- Хто його знає. Не каже. А ме
нi
вже обридло на його бу
рла
цьке
життя диви
тись! Що йому, то
йому б - жiнка розважила
... А то
таки й менi. Вже стара, пiд
то
пта
-
лася, - все б таки невiстка пе
-
ремiнила. Ка
зала йому, - вка
зу
-
ва
ла на вас... - “Он, кажу, бач: по
-
бралися люди, та й живуть ща
-
сли
во. Чому б тобi не одружити
-
сь?..” Так i слу
хати не хоче... - Мо
-
тря важко зiтхнула.
- I чому я тепер, матусю, не дi
-
вка, - смi
ється Христя. - От би ва
-
шому синовi й па
ра була!..
- I, вже, дочко! Йому, мабуть,
нi
яка жiн
ка не вгодить... тим вiн
i не жениться.
Грицько й собi раз, побачивши
сумного Чiпку, обi
зва
вся:
- Чому ти. Чiпко, не одружиш
ся?
- Хiба воно краще?
- Авжеж, краще. Жiнка привi
-
тає, пора
дить, роз
важить...
- Кий бiс! - глухо одмовив Чiп
-
ка, та за
су
мував ще дуж
че. Вiн
ба
чив сам усе те добре. Вiн ба
-
чив Грицькове ща
стя... Та во
но
його не грiло, а ще бiльше жалю
завда
вало. Вiн дедалi робився
усе смутнiший та смутнiший;
став ча
сто пропа
да
ти на цiлу
нiч...
Жде Мотря, не дiждеться...
“Ма
буть, пi
шов кудись погул
яти,
- та щоб мої очi не ба
чили, уха не
чули... Сказано: па
рубок!.. А, мо
-
же, назнав кого...” Подумав вона
так са
ма собi, поголубить у серцi
надiю - i без
пе
чно лягає спати.
Не хва
литься про те нi
кому, на
-
вiть i Христi. Не питає й Чiп
ки.
Раз зважилась. Прийшов Чiпка
вже свi
том, зовсiм роз
видни
ло
-
сь. Сумний, блi
дий, грiзний...
- Де ти, сину, ходиш? - питає
Мотря, гля
дячи на його.
- Там немає, де був! - понуро
одказав Чiпка й вийшов з хати
по хазяйству...
Мотря тiльки плечима здви
-
гнула. Чи не з повiйцею, бу
ва,
якою спiзнався, та со
ромно при
-
знатись?..
А кругом Пiсок тiльки й чутки,
що про лихi вчинки... Там у Кру
-
тому Яру нiмця-у
правителя пiд
-
голено; на Поби
ванцi жида, як
липку, обiдрано; там до в Кра
с
-
но
горцi доби
валося, та одiгнали;
в Байрацькiм лiсi знайшли бiля
дерева докупи зв'яза
них i з чер
-
ницею - i щось багато грошей
не
до
лiчуються; а от у Розбиша
-
кiвцi цер
кву обi
крадено... Гого
-
тить про все це чутка, гуде, як у
дзвони дзвонить, i да
ле
ко-да
ле
-
ко навкруги розходиться... Скрi
-
зь пiднявся струс; кожен, ляга
-
ючи, просив бога, щоб цiлому
вста
ти.
Ну, та й лiта ж тепер настали! -
бала
ка
ють старi люди. - Ма
бу
ть,
уже незаба
ром кiнець вiку... Не
-
даром таке на свiтi коїться. Чому
за нашi молодiї годи цього не
було? Чого батьки, дiди й
прадiди нiчо
го про таке не роз
-
казували?.. Тодi татарва була...
палила їроди, села, людей рiза
-
ла, у полон полонила, на ясир
гала... А тепер?.. Он, церкви кра
-
дуть!.. Хто? -татари!.. Де се воно
видано?! Та й мiж рi
дними роз
-
ладдя пiшло... Син на батька
руку здiймає; дочка матерi ухом
не веде; брат на брата встає; се
-
стра з сестрою ворогує; жiнка на
чо
ловiка отруту готує... Усi - як
подурiли, як показилися! А хала
-
мидникiв, повiйниць - скiльки!..
А покриток та дiвчат абияких!!.
Колись якби вийшла замiж така,
то один би поговiр не дав вiку
дожити... А тепер... доч
ка з мо
-
ска
лем спить, а мати кожухом
прикриває... О-ох, господи! як ще
ти терпиш нас на свiтi?..
ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА
XXIII
НЕВЗНАЧАЙ СВОЇ
Була темна осiння нiч. Дощ, як
крiзь пiдситок, сiяв - гу
стий та
дрiбний; з землi вставала важка
пара, закутувала все в своє вогке
запинало, котре не давало ба
-
чити, що дiє
ться на землi. Скрiзь
тихо, темно, сумно, наче у мерт
-
вому царствi. Пiд таку годину
завжди важко дишеться, сумно
живеться. Добрi люди, аби смер
-
кло, ме
рщiй засовуються по сво
-
їх домiвках; з вiкон низеньких
сiльських хат блимав свi
тло яки
-
мись жовтими кружала
ми. Кож
-
ному чогось не по собi. Всяк не
знає, що розпоча
ти, як би хоч
трохи роз
важитись... Чоловiки:
однi - чобо
ти латають, другi ру
-
кавицi плетуть, третi - щось iн
-
ше... Жiнки та дiвчата - то пряду
-
ть, то сорочки шиють. Дi
ти, по
-
за
лазивши на пiч, дрiмають... У
ха
тi тепло, тихо - хоч i неясно:
се
ред полу на перекинутiм гор
-
ща
тi ледве бли
щить каганчик;
як синя горошина, темно свi
-
тить накипi
лий гнiт... Якiсь по
-
мерки окривають хату. Негода й
туди залазить, i там своє бере?
Коли не дощем обдає крiзь ли
ху
оселю, то в вiкна; не важким ту
-
маном налягає, от, як надворi, -
то нiмим сумом по хатi снує, в
журбу людей сповивав, тя
жкою
тугою в душу залазить, сном ук
-
ри
ває... Оце дiвчина спiває-спi
-
ває своїх любих пiсень; а там -
ди
вись: обiрвався голос... слаб
-
шає, тихшає.... поки й сама не
-
зчується - коли й як задубiє гол
-
ка у недошитiй мереж
цi... Схи
-
лила над нею дiвчина важку го
-
лову, заколивала
ся... дрiмає.
- Що це ти, Марусю? вже й
спиш? - пита її мати. - Ото дi
вка...
Дочка кинеться; розкриває
очi; мерщiй за роботу бе
реться.
Чи пройшла ряд ме
режки, чи не
пройшла, - гляне: мати й собi за
-
хиталася на гребенi... Вере
те
но
падає з рук i, вдарившись об зе
-
млю, розбуджує...
- Пху! що це воно справдi так
сон наля
гає?.. - промовляє зди
-
во
вана мати.
- А з мене, не бiйсь, смiялися! -
виправ
ляється дочка.
- Смiялася ж... та, бач, i сама за
-
дрiмала.
- Та воно щось i в мене робота
з рук ва
литься, - уверне батько. -
Будемо, мабуть, ве
черяти та ля
-
га
тимемо спати.
Це так дома, у себе в господi. А
не дай же то, боже, в дорозi! Хо
-
лод тебе наскрiзь проймає; дрiб
-
ний дощ до само
го голого тiла
добирається; тре та мне тебе
всьо
го, наче трясця... Сумно, те
-
мно, спати хочеть
ся, та холодно,
мокро, аж кiстки ломить; а тут
ще й шлях кальний - конi ледве-
ле
две сунуть.
Такий i цiлий день був перед
тiєю нiч
чю. Прокинувся ранок
та, не поздоровкав
шись з свiтом
ясного сонця, закутався в сивий
туман, повився густою, як дра
-
глi, парою й повис над чорною
землею. Неза
баром i день на
став
- хму
рий, невеселий; а там - i нiч
налягла. Люди, мов тiнi, снувал
и
в тому туманi, не бачили одно
одного на п'ять ступ
нiв; голос
не сягав далеко, як пiд ясну го
-
дину: а тут же, в тiй парi, й зни
-
кав... Важко, сумно, журливо.
А Чiпка, наперекiр свiтовi й
людям, якийсь веселий, радий.
Знай, насвистує крiзь зуби ве
-
селу пiсню, попихкую
чи лю
льку.
Робив вiн у хлiвi корито для сви
-
ней. За цi
лий день i в хату не на
-
вернувся. Насилу Мотря до
кли
-
калась обiдати, як уже вечо
рiти
стало.
- Що це ти сину, так пристав
до того ко
рита, що й їсти забув?
- Та день веселий удався, ма
-
мо, - одмо
вив Чiпка, усмiхаюч
ись.
- Ну, вже веселий!.. Душi живої
на ву
лицi не побачиш.
Пообiдав Чiпка та й знову в
хлiвець до корита. До само
го
сме
рку робив. Уночi вже увiй
-
шов у хату, упоравшись по хазя
-
й
ству.
- Я, мамо, не буду вечеряти, -
промовив, накинув на пле
че сi
-
рячину i хутко вий
шов з хати.
- Куди ти, сину? - питає його
на
вздогiн Мо
тря.
Та синапоминай як звали!
Мати повечеряла сама собi;
ля
-
гла спо
чивати.
Чiпка, вийшовши з двору, по
-
вернув пря
мо в поле. Одi
йшо
в
-
ши, може, з верству од села, сту
-
лив пальцi, при
ложив до рота - i
завив, як пугач. Далеко-далеко
роздал
ось нав
кру
ги те журливе
пугикання. Нi
где нi одкли
ку, нi
од
го
мо
ну, - тiльки со
баки зава
-
лу
вали на селi.
Чiпка пiшов далi. Одiйшовши з
гони, знову завив. Зда
ле
ка щось
обiзвалося до його - мов другий
пугач, Чiп
ка по
бiг пря
мо рiллею
на голос. Ще раз завив; знову од
-
гукнул
ося йому тим же заводом,
тiльки вже ближче. Незабаром
заманячили в сивому туманi якi
-
сь темнi тiнi.
- А хто там? - обiзвався чоловi
-
чий го
лос.
- Пугач! - нарозтяг гукнув Чiп
-
ка: Тiнi
по
чали воруши
тись, на
-
ближатись, бiльшати. Видно ста
-
ло людську по
стать. Ще далi Чiп
-
ка пiзнав Лушню, Матню й Па
-
цю
ка. З ни
ми ще було чоловiк
п'ять не
вiдомих.
- Добре здоров'я, панове това
-
ри
ство! - привiтав їх Чiп
ка.
- Здоровi - одказали на його вi
-
тання.
- А що, пани-брати: де сю нiч
бу
демо ри
бу ловити?
- Де бiльше влову, - одказав
хтось.
- Та ще не знаємо. Чiпко, - каже
Лушня. - Ось цi радять у Ста
-
вище до Гершка; а ти либонь хо
-
тiв у Красногорку до пана?
- Та чи до Гершка, то й до Гер
-
шка: менi все одно! - од
ка
зав Чi
-
пка.
- А в тебе ж струмент є? - пита
його один з незнайо
мих братчи
-
кiв.
- Ось у мене струмент! - Чiпка
показав кулака. - Поко
ш
тує раз, -
удруге не схоче; а як улучу, - не
встане...
- Не дуже лишень ударяй на
те, козаче, - обiзвався ви
сокий
на
топтуваний чо
ло
вiк.
Чiпцi здалося, що вiн десь цей
голос чув, та не згадав де.
- Та ви ще не знаєте його, - ка
-
же до товстенького чолов
iка
дру
гий, у мо
ско
в
ськiй одежi. - Як
були ми в остан
нiй раз на погу
-
ляннi, то вiн не пiзнав мене в те
-
мря
вi, та як уцi
лив своїм стру
-
ментом по головi, - то я й очi ви
-
трi
щив...
- Ну, нам такого й треба, - од
-
казує тов
стенький чоло
вiк. - Тi
-
льки знай - у нас та
ка установа:
все, що не добув, на рiвнi ча
стi
паювати; а як пiймався, - хоч на
ши
бе
ни
цю: знать, мов, не знаю,
вiдать - не вi
даю!
- Ге!.. - одмовля Чiпка. - А у нас
ще й та
ка: коли пі
й
мавсь, то й не
животiти тобi... У тюрму влiзь та
задави, щоб не видав часом.
- Наш! наш! - загукали кругом,
- плещу
чи в долонi, як чорти.
- Ну, а тепер до роботи... Га
й
да!
- крик
нув товстий чолов
iк, ру
-
шивши перший. Другi - за ним
слiдом.
Пройшли вони ще, може, з
гони i нат
кнулися, в мрявi на двi
повозки. Коло ко
ней стояв яки
-
йсь незнайомий чо
ловiк.
- Щоб вас чорт побрав! щоб ви
вилопа
лись! - лаяв вiн. - Ждав-
ждав, уже й спав, нема... як у во
-
ду їпадали. Уже мав був до
дому
вертати...
- Не журися! Довго ждали, та
добро придбали, - каже йо
му то
-
встенький чо
ло
вiк, указуючи на
Чiпку, - От, не ви
дав, - одказав
не
знайомий та, не глянувши на
Чiпку, пер
ший скочив на по
во
-
зку.
За його приводом побралося
усе това
риство: то на одну, то на
другу... Швидко вони покотили
полем, - тi
льки кiнськi пiд
кови
хля
пали та калюка на всi боки
їзбiгал
ися од прудкої їзди...
Перед свiтом вертало двi по
-
возки - прямували нав
про
с
тець
до Гудзевого ху
тора. На них - по
-
вно наших ри
балок. Деякi лежа
-
ли та спали; деякi так хилялися -
дрi
мали; а два-поганяло. Доїха
-
ли до двору. Товстенький чолов
-
iк скочив з повозки, пiдiйшов до
хати.
- Яв дохо! Явдохо! - гукає пiд
вiкно. - Вiдчини! “Це ж мо
скаль!!.
- подумав зди
вований Чiпка. - Я-
бо й чую - знайоме щось... Так,
бач, чого вiн багатiє та щороку
строї
ться?!”
Блиснуло свiтло в щiлину вi
-
конницi; скрипнули дверi; бряз
-
нув цеп бiля ворiт; кинулись со
-
баки. Ворота розчини
лися. По
-
во
зки пiд'їхали до рундука, ста
-
ли.
- Ну, тепер у хату, пани молод
-
цi! - каже москаль: - пове
че
ря
є
-
мо. А ми с Сидором коней роз
-
пряжемо.
- Давай, розпрягем! - одмовив
Сидiр по-московськiй i скочив з
повозки до коней.
Повставали й другi з повозок,
посунули в темнi сiни, а потiм - у
хату, звiдки свiти
лося свiтло.
Чiпка йде за други
ми, не пам'я
-
тає сам себе: його обхопили i
страх i радiсть. “Може, тепер
вона не пiзна тебе? забула вже?..
А може?..”
Тут саме ввiйшли в хату. Хата
просто
ра, чиста; кругом стiн ли
-
повi лави, чистi, аж полискуванi;
в кутку образи мi
дянi розтво
р
-
чатi, як у кацапiв; по стiнах - пiд
склом карти
ни; стiл - трохи не
через усю хату; на столi свiчка
горить...
- Добривечiр у хату! - привiта
-
ли всi мо
скалиху, що стоя
ла по
-
серед хати з клю
чами в руках.
- Або доброго ранку, - одка
за
-
ла вона.
- А хiба воно вже ранок? - пита
хтось з гу
рту.
- Та вже незабаром i свiт, - од
-
казує мо
скалиха.
- Бач, а менi, мов, усього годи
-
на мину
ла, як виїхали.
- Гаразд, мабуть, порались... А
чи стоїть же то шкурка за вичи
-
нку?
- Питайте он того, - одказує
чо
ловiк у московськiй оде
жi, ти
-
каючи пальцем на Чiпку. - Ми
оце порiшили: ота
ма
ном його
на
ставити.
- Хто яс то? - питає москалиха,
прикро дивлячись на Чiп
ку. -
Щось, мов, знайоме, здається?..
- Чого ти, тiтко, обдивляєшся
мене, як вовка? Я такий же, як i
всi, - каже Чiпка, не видержавши
пильних оглядин.
- Та я немов тебе де бачила?
- Може, й бачила... не знаю.
- Чи не Варениченко?
- Може, й вiн...
- Хто Варениченко? - пита мо
с
-
каль, увiйшовши з Си
до
ром у ха
-
ту.
- Та ось - цей! - указує мос
ка
-
лиха на Чi
п
ку.
- Нi, жiнко, - каже, усмiхаючи
сь,
мо
ска
ль: - то, мабуть, обух або
до
вбня, а не вареник! Не так вiн
вiд одного замаху вложив того
кацапа, що в Гершка ночу
вав. А
ка
цап - я тобi скажу - все одно,
що ведмiдь... Як пiймав мене в
ла
бети, як при
давив, - то в мене
й дух у п'яти залiз! Добре знаю,
що, коли б не вiн, - тiльки б i свi
-
та бачив...Хi
ба б, може, однi кi
-
сточки привезли додому, - та й
тi не цi
лi: потрощив би прокля
-
тий ведмеда... Отже, спасибi, ви
-
ручив!..
- За те, мабуть, немала й камза
перепа
ла? - питає хтось.
- Та буде з нас, - одказує Чiпка,
витягу
ючи гаман з ки
ше
нi i ки
-
даючи на стiл. - Трохи-лиш чи не
бiльш од жидi
в
сь
ких! - Та, витяг
-
ши другий, кинув теж на стiл.
Усi так i обступили кругом
столу.
- Та ще вспiємо, братця, подi
-
лити, - обiзвався Максим. - А те
-
пер ось що, стара: чи нема там
чого попоїсти братчи
кам?
Явдоха кинулась в другу хату.
Незаба
ром цiлий стiл був заста
-
в
лений усякою стравою: бор
-
щем, кашею, впече
ним поро
сям.
Видно, москалиха дожидала го
-
стей з робо
ти, - наготувала вся
-
чини...
Мотнувся Максим i собi. Де не
взялося пiвбарила тарiл
ки.
Позалазили братчики за стiл;
обсiли на ослонах нав
к
ру
ги.
Про
йшов Максим разiв зо два
кругом чаркою, - на днi барила
тi
ль
ки торохтiла воронка. Усi
хинулись на страву, мов три днi
не їли... Явдоха вий
шла в другу
хату.
- Чи ти, Галю, не знаєш Варе
-
ни
ченка? - пита москали
ха доч
-
ки, увiйшовши до неї в хатину.
- Якого Варениченка? Нi, не
знаю.
- А того, що живе за Пiсками?..
Того Ва
реника, що, - роз
казують,
- разом на двох жiнках був жо
на
-
тий?..
Нi не знаю.
Ось пiди назнарошне подиви
-
ся: який з його красень! ши
ро
-
коплечий; волос, як галка, чо
р
-
ний; а очi... карi, яснi та блис
ку
-
чi!
Галя встала з лiжка; накинула
шви
де
нько на себе спi
д
ницю,
ке
рсетку на плечi, вхопила пече
-
не порося, - пi
шла.
- А, й ти вже виспалась? - пита
її батько.
Галя нiчого не одказала. Вона
постави
ла печеню на стiл, сама
задивилася на Чi
пку.
- Здоров був, давнiй знайомий!
- мови
ла вона до його, лю
бе
нько
всмiхаючись.
- Здорова, Галю, - одмовля Чiп
-
ка.
Серце в його забилось; любо
йому ста
ло, весело, що Га
ля ще й
досi пам'ятає йо
го.
- А ти як його знаєш? - пита її
батько.
- Вiн мене, поганий, злякав був
- отут на полi, - заще
бетала ве
-
село до батька Га
ля, вказуючи
рукою в той бiк, де злякав її Чiп
-
ка.
- Як же вiн тебе злякав?
- А так: я сидiла, вiнок плела; а
вiн скра
вся, - та й зля
кав.
- Ага... Ну, йди ж спати, сороко!
- каже ба
тько.
- А то зостануся тут - на його
ди
витись, чи що! - хутко вимо
-
ви
ла Галя й юркнула з хати.
“Раю мiй... щастя моєї - по
ду
-
мав Чiпка. - Ще ж ти не втекло
вiд мене й досi?!.”
Пiсля вечерi подiлилися грiш
-
ми; захо
вав кожний по три сот
-
нi. Потiм унесли со
ломи; розi
-
слали долi; заслали ряднами, по
-
лягали покотом.
Незабаром усi, як побитi, по
-
снули. Один Чiпка не спить. Пе
-
ре
кидається з од
ного боку на
другий, мов що кусає йо
го; душ
-
но йому, важко; плющить вiн
очi... Йо
му ввижається - Галя.
Така ж весела, хоро
ша, - хоч би
на кри
хту змiнилася; така ж
смiлива, жартiвлива... “А то ж то
й во
на, - дума Чiпка, - розби
-
шацька до
чка!.. Дивно й чудно...
Хай ми: волоцюги, пройдисвiти,
- часом без шматка хлiба, в
дранiй оде
жи
нi, без шага гро
-
шей за душею, з одни
ми голими
руками, босими ногами, та з го
-
лодними ротами... нi добра, нi
достат
кiв... хай ми крадемо, роз
-
биваємо... го
ло
ву пiд усякi при
-
годи пiдставляємо... хай, ка
жуть,
ми... А мо
ска
ль?.. Хата - як рай
той; жiнка - як па
нi; одним одна
дочка - янгол... а худоби всякої,
багатства?.. А й вiн!.. I вiн - такий
же бурлака, такий же злодюга,
розбишака, як наш брат!.. Чого?..
для чого?.. На
вiщо це йому?..
Чудно й дивно!”
I лупить Чiпка свої очi у темну
темно
ту; дивиться-до
гляда
єть
-
ся, прислухаєть
ся... Нiчого нi
видно, нi чутно. Ти
хо, сум
но...
Ось щось зразу залопотiло... Мо
-
роз пробiг впо
довж спини; во
-
лосся полiзло вгору... “Ку-ку-
рiку-у-у!”-про
кричав десь по
-
близу пiвень - i замовк... Чiпка
сплю
нув; перекинувся на дру
-
гий бiк. Знову тихо, сумно... Ось
хтось з товариства гуконув сон
-
ним голосом: “Глуши, брат, йо
-
го!.. глу
ши!.. Ану-ну... от-так йо
-
го! от-так!..” Глухо пронiсся той
викрик по хатi; страшно, тяжко,
немов го
лос з-пiд землi; черк
-
нувся вiн Чiпчиного вуха та й за
-
мер... наче проглинула його
тьма темна.. “I сниться ж йому,
що недавно очевидяч
ки було!” -
подумав, здриг
нувши. Чiп
ка... А
тут сон - мов бе
з
вiстi забiг, i на
думку не зiй
де. “Пi
ти хоч люль
-
ки поку
рити”.
Устав Чiпка тихо; налапав две
-
рi; ниш
ком вийшов у сi
ни. Те
м
-
но, око виколи. На
силу Чiпка на
-
мацав сiнешнi две
рi. Загар
чали
во
ни, як собаки, не вiдчиняю
чи
-
сь. Одначе важка рука Чiпчина їх
подужала: вони подалися-таки
геть, зарiзавшись у долiвку...
Вiн вийшов на рундук. Дощ по
-
роснув йому в гаряче ли
це, гу
-
стий та холодний.
- Пху, навiснийi коли вже ти
переста
неш? - сказав уго
лос Чiп
-
ка та й подався у сiни, витираю
-
чи свиткою вид. Далi - став над
порогом; послав руку в кишеню,
ви
тяг га
ман, люльку, наложив
тютюном; на
лапав у гаманi кри
-
цю, кремiнь; приложив губку...
Черк! I посипались, як зорi, яснi
iскорки додолу. Темнота усмiх
-
ну
лася, по
бачивши хоч не
ве
ли
-
чкий свiточок... Губка засичала
на кременi. Узяв її Чiпка обе
реж
-
но, положив у люльку, придавив
нi
гтем. По
тяг раз, удруге - осiя
-
ли сiни й важкий дим потя
гся
невелич
ки
ми мотузочками, за
-
кручуючись угорi, мi
шаючись з
темря
вою... Стукнув верхняк;
дзе
нькнула кри
ця об кремiнь,
па
даючи в гаман, i, зашморг
ну
-
вши його, послав Чiпка на
зад у
кише
ню.
Обперся Чiпка об одвiрки, од
-
хилив тро
хи дверi, випу
стив
дим надвiр, де вiн змiшувався з
дощем i зникав у темрявi. А
темрява стояла страшенна, чо
-
рна: дальше одвi
ркiв нiчого Чiп
-
ка не бачив, хоч як не прищурю
-
вав своїх би
стрих очей, як не
при
дивлявся, щоб розглядiти,
як воно у москаля в дворi... Однi
тi
льки вертунцi ча
сом лiтали
перед його очима.
Коли це - чує Чiпка - рипнули
дверi. Чи
ясь тиха по
ступ заша
-
мо
тiла в сiнях. Чiпка одкрив ве
-
рхняк, потяг лю
льку, - огонь осi
-
яв сiни i... диво... перед Чiпкою
стояла Га
ля! У тонкiй, бiлiй со
-
рочечцi, трохи роз
христанiй, в
од
нiй спi
дницi, з розкинути
ми
косами, що, як двi гадини, спа
-
дали на її бiлу шию i спускалися
на мов виточенi з бi
лого марму
-
ру плечi, - стояла вона перед
ним, як русалка, з кухликом у
ру
ках.
- Галю! - тихо скрикнув Чiпка.
- А ти чого, бузувiре, тут у сi
-
нях кадиш? Напер, кажеш, повнi
сiни, що й дихнути не можна! - за
-
щебетала вона, пi
знавши Чiп
ку.
- Галочко!.. чого ти боса вий
-
шла?.. Те
пер дощ, калю
ка... по
ка
-
ляєш свої бiлi нi
женята...
- А тобi що за дiло? Хiба ти їх
ко
хав?
- Хоч не кохав, так укохав, Га
-
лю, - шеп
че стиха Чiпка, ле
две
пе
реводячи дух.
- О, ви всi любi та жалiсливi... А
людей, як курей, рiже
те! - про
мо
-
вила вона суво
ро.
Голос її окликався гнiвом, до
-
корою, огидою. “А твiй ба
тько? -
подумав Чiпка. - А сама ти?..” -
трохи не сказав, та язик став ру
-
ба, в грудях дух сперло.
- Хiба ми рiжемо? - ледве ви
мо
-
вив, пе
ревiвши дух: - ми тi
ль
ки
рiвняємо бага
тих з бiдними...
- Рiвняєте?! Геть! пусти! я ку
-
холь випо
лощу...
Одiпхнула вона Чiпку од одвiр
-
кiв. Вiн подався в сiни. Галя вий
-
шла на рундук, линула воду з
кухля, а дощ їй по
роснув прямо
у вид.
- Ух! - задрижавши, скрикнула
вона: - яке холодне... - Та мерщiй
у сiни, - прямо на груди Чiпцi,
ко
трий однiєю рукою дер
жався
за одвiрки, другою за дверi.
Як почув Чiпка, що до його
грудей при
никли її гарячi груди,
опустив розстав
ленi руки, та й
обвив їх кругом її стану... Галя
затрусилася, порвалася вперед...
та й схили
ла на його груди свою
голову.
- Галочко!.. рибочко моя!.. - ше
-
пче Чiп
ка, а в самого сер
це, як
молотком гамсе
лить об груди. -
Ти мене любиш?.. зiрочко моя!.. -
Очi його засвiтили на всi сiни, як
у звiрюки, коли вона кидається
на свою здобич.
- Пусти... пусти мене!.. - пручає
-
ться Галя. - Iди собi... геть!
А сама ще ближче, ще ближче
горнула
ся до його. Не
зчувся Чiп
-
ка, коли опусти
вся на долiвку;
незчувся, як по
садив Галю на
колiна до себе; незчулася й Галя,
як приникла головою на його
груди... За
трiпалось у неї серце,
як плiточка в не
волi... Мовчать
обоє... Хвилина... друга... тре
тя...
- Де це ти був цiле лiто?.. - шеп
-
че вона, - що на поле не вихо
-
див... Хтось другий хо
див за
-
мiсть тебе... То твiй брат?
- Не брат то, Галю!.. То мiй во
-
рог, що тро
хи не навiк роз
вiв ме
-
не з тобою...
- А я думала... Я думала: де це
вiн? Чи не вмер, бува? Чи, може,
одружився?..
- Хiба б тобi шкода було... якби
я вмер? шкода? Галя мовчала, та
ще дужче горну
лася до його.
- Галю!.. - стиха обiзвався вiн.
- Чого?..
- Ти... ти кохаєш мене?.. любиш
мене?.. моя ясочко!.. Пра
вда, ко
-
хаєш мене?..
Галя, як змiя, обвилась коло
його шиї й мiцно стисну
ла її сво
-
їми руками; уста чер
конулися
уст, - та й злилися в довгий, га
-
рячий поцiлунок... Чiпка од не
-
стями ро
звiв руки. Галя виско
в
-
знула - i скрилася.
Опам'ятався Чiпка. “Тiльки ж,
тiльки що тут була...” - думав вiн,
та давай кру
гом себе шарити.
Нiде нiщо нi ше
рхне, нi стукне.
Вiн пiдвiвся з долiвки... Темно,
пу
сто, ти
хо... Обмацав вiн кругом
сiни... не
ма! “Не чуть же було,
щоб i дверi скрипну
ли”, - поду
-
мав вiн, i став прислуха
тись. Бу
-
ло тихо. кругом, як пiд землею...
“Утекла!” - промовив вiн сам до
себе; засунув на
двiрнi дверi i
тихо побрався у хату, де спало
п'яне товариство.
Довго ще качався вiн на лiгву;
прислу
хався, як стукотал
о сер
-
це; чув, як бараба
нив дощ у вi
-
конницi, як пiвнi викрикувал
и;
братчики спросоння бурмотали;
думав, як це воно випало так не
-
сподiвано; радiв, як дитина iг
-
рашцi; ди
вувався, як злодiй, що,
укравши в старця торбину з
цвiли
ми сухарями, знайшов у
нiй страшенну силу грошей... Тi
-
льки перед свiтом заплющив очi
- i за
снув тихим, одра
д
ним сном.
Нерано прокинулись братчи
-
ки. Дощ не
вгавав, а по-вчораш
-
ньому сiяв, як крiзь сито, й по
-
ривав до сну.
- Ану! рушай, братця, пора! -
гукнув Лушня на всю ха
ту, ско
-
чивши на ноги.
Один за другим стало това
-
риство ру
шати. Один Мат
ня не
пiдводився. Другi повиходили в
сiни; повмивалися водою, що
сто
яла в дiжцi; знову ввiйшли в
хату. Матня ще лежить та зiхав
на все горло. Незабаром до них i
хазя
їн прийшов.
- А що, дядьку Максиме, - пита
Матня, розвернувшись, як кнур
на барлозi: - чи буде чим по
хме
-
литься?
- Хiба ж тобi так у горло й ли
-
ти? - од ка
зав замiсть Мак
сима
Лу
шня.
- А хiба менi дорого встати?
Та з цим словом швиденько
скочив на ноги, та - нече
са
ний,
роз
кудланий, з за
спа
ною, не
-
вми
тою пикою - так i посун
ув
ся
за стiл. Максим поздоровкався з
панi-братчи
ками, вийшов з хати.
- Та воно б же годилося й по
-
прибирати, - сказав хтось з гур
-
ту. - Ач, яке райно!
- То вже хай хто хоче... - одка
-
зав, позiха
ючи, Матня.
- А ти? - питає Лушня, гостро
глянувши на його.
- Про мене - й так гаразд...
- А як горiлки нема?
- Тому, що райнб в хатi...
- Ну, так що ж?... Хiба воно буде
за го
рi
лкою у рот тя
гтися? Хай
собi лежить долi, та й годi!
Поки Лушня з Матнею вели
таку роз
мову, другi, ко
жен вхо
-
пивши по оберемку, витаскали
всю солому з ха
ти. Тим часом
вернувся й Максим з учоращнiм
бокла
гом; за ним увiйшла й мо
-
скалиха, несучи в однiй руцi два
хлi
би, а в другiй - здоро
венну
ми
ску капусти...
- Оже й справдi похмелятись
бу
демо! - каже, усмiхаю
чись. Ма
-
тня, вглядiвши мо
скаля з бакла
-
гом.
- То ти хоч би пику вмив, - до
-
коря йому Лушня.
- На бiса я буду мити, коли
дощ i без то
го обмиє.
- Ну! У тебя, брат Максим, как
я вижу, маладцы таварищ
и! -
обi
звався до хазяїна один з мо
-
скалiв - душкар.
- Та ще ти й не бачив, мо
ска
лю,
наших славних дiл! - од
казує Лу
-
шня, вдаряючи пу
шкаря по пле
-
чi рукою й опу
ска
ю
чись коло йо
-
го на лаву. - Ось поживи лиш
дов
ше з нами, - тодi побачиш, чи
молодцi, чи нi!
- Да уж, брат, i без таво видно,
какие маладцы! Во, посмотри на
ефтаво! - мах
нув рукою на Чiпку.
- Да он бы пушку од
ним взгля
-
дом сбил с позиции... Смотри: у,
какой!!.
Чiпка не чув нiчого того. Пiсля
вчораш
ньої стрiчi, вiн сидiв мо
-
вчки в кутку, та тiльки знай ки
-
дав свiй бистрий погляд на тi
дверi, якими вчора увiйшла
Галя. Дум
ки йо
го далеко лiтали;
вiн не чув, не до
слухався, що
верзло товари
ство. Кагал, гар
-
ми
дер стояв у хатi, як у жидiвсь
-
кiй школi, аж поки Максим не
почав частувати. Тодi все затих
-
ло... роти заремигали; пальцi раз
по раз опускалися то в миску з
капустою, то в полумисок з огiр
-
ками. Усi мовча
ли, надолужали
над снiданням. Чутно тiльки
було, як на зубах трiщали огiр
-
ки, капуста; як роти жували,
пля
мкали...
- Суха! - перегодя трохи крик
-
нув Мат
ня, насилу про
ко
в
тну
-
вши цiлу жменю ка
пусти.
- Пiдмочимо, - обiзвався Мак
-
сим, беру
чись за боклаг.
Пiшла рядова кругом столу;
знову па
льцi заходили; ро
ти за
-
пля
мкали...
-
Удавився! - каже, iкнувши. Ма
-
тня i по
ложив хлiб на стiл.
Усi зареготали, глядя на роз
-
куйдану голову, на одутлу пику
Матневу.
- Проткнемо! - одмовляв
Максим, узяв
ши боклаг у руки.
- Оцього, дядьку Максиме, - ка
-
же Луш
ня, - тiльки при
йми, то
не знатимеш, як i одгребтися!
- Ничаво! - одказує по-мос
ко
-
вськи Мак
сим, пiдносячи чарку
Матнi.
- Вот ты и хахол, - обiзвався до
Матнi москаль-пушкар, - а, пра
-
во, порядки зна
ешь! Тебе бы то
-
лька гасударю слу
жить...
- Служили ми вже, брате мо
-
ска
лю, - од
мовляв Матня, - всю
-
ди, та дозналися, що - нема кра
-
ще, як боклазi з горi
лкою служи
-
ти!..
Смiх, регiт окрив усю хату.
- Вот, што правда, то правда, -
ка
же мо
скаль, регочу
чись.
Максим обiйшов по третiй.
Пiсля третьої розв'язалися язи
-
ки. Пiд
нявся крик, ре
гiт, гомiн.
Утомилися вже роти жувати, -
давай балакати. Там, у кут
ку,
троє завели рiч про теперiшнє
життя тру
дне; другi зняли мову,
як панiв дури
ли; третi - згаду
ва
-
ли вчорашнє погулянн
я, а чет
-
вертi - про давнiшнє гутори
ли...
Звi
сно, два
надцять душ: кожен
по слову, - то й то дванадцять
слiв. А то ж то як усi разом за
-
гомонiли, та той тiєї, той своєї!
Нi
чого не розбереш; нiчого ви
-
разно не чут
но; один крик, га
-
лас.
Тiльки Чiпка - як води набрав
у рот. Вiн мовчки їв, мовчки пив;
тепер сидiв, мов нiмий, та з две
-
рей не спу
скав очей.
- Що це наш отаман притих? -
дивля
чись на Чiпку, мо
вить Ма
-
тня.
Чiпка не чув. Усi глянули на
його, згля
нулись мiж со
бою, -
засмiялись. Чiпка й смiху не чув.
- Чи не набачив лиш чого ласе
-
нького, - тягне розмову Луш
ня. -
Вiн у нас падкий на ласощi...
-Да, да! вот ано и есть... Я сам
толька што хател га
варить пра
ефту перепелку, - перебив його
москаль Си
дiр, що розпря
гав ко
-
ней з Максимом.
- Та вже поздоров, боже, дядь
-
ка Макси
ма та дядину Явдоху... -
обiзвався Пацюк. - Таки, що собi,
то собi; а то та
ки й для лю
дей
по
трудилися...
По хатi розкотився регiт. Мак
-
сим дога
дався, з чого смi
я
лись,
став i собi тихо ре
готати.
- Та подякує, подякує хтось не
раз i не два менi за неї, - одказав
вiн з смiхом.
- Я вже тобi, дядьку, коня он
якого доста
ну! - каже Лу
шня.
- Да на что ему конь, когда у
него такая кобылица, - ту
по жа
-
ртував Сидiр.
Аж ось дверi розчинилися - i,
як та ясочка, вскочила Га
ля в
хату. Жарти й розмова затихли;
усi задивилися на її хо
рошую
вроду, на зашарене личко, що за
нiч мов помолод
шало...
Швиденько вона пiдiйшла до
столу, вхопила миттю порожнi
миски, та, нi на кого не глядя, не
накинувши й оком на Чiпку,
окрилася за дверима. Вiн сидiв,
як сова, ви
трiщивши баньки...
- Спасибi боговi й хазяїнам - за
снiдан
ня, а менi - що наївся! - пе
-
рервав нiмоту Лушня. - Час, бра
-
тця, додому ру
шати.
- Чого додому? - обiзвався Ма
-
тня. - Хiба тобi тут пога
но?.. Аби
тепло та горiлка, то я хоч на цi
-
лий вiк зостану
ся...
Усi зареготалися й рушили з-
за столу.
- А що ж, справдi пора! Ото тi
-
льки: дощ, як затявся... А час!
Устав i Чiпка. Подякували ха
-
зяїнам, по
закурювали лю
льки
та й потягли з двору: однi в од
-
ну, другi - в другу руку. Чiпка з
своїм товариством пiшов у
Пiски.
Одiйшовши вже геть у поле,
оглядiвся - кисета нема.
- Стiйте, братця! - кисет забув -
Повер
нув назад, диви
ться - на
хвi
ртцi стоїть Га
ля й гукає:
- А чий кисет? хто кисета за
був?
- Що таке? - обзиваються до неї
з дру
гого боку.
- Кисет... - пiднявши кисета вго
-
ру, пока
зує вона.
- Кисет? - не наш! - та й пiшли
собi. Чiп
ка побiг пiдтю
п
цем. Тим
часом Галя на кисет роздивля
-
лася, розшморгув
ала, за
глянула
всередину, полапала рукою та й
знову за
шморгнула...
- Мiй... мiй... Галочко! - каже сти
-
ха Чiпка, добiгаючи до неї.
- У-у-у, йолопе!.. Як квочка з
ку
рчатами, так ти розгубив
ся з
своїми, думками... Не знаєш, що
й дiєш!.. Сунула йому кисет у ру
-
ки, а сама швидше за хвiртку.
Глянув Чiпка на кисет... Що за
бiс? Тютюну було не бi
льше
жме
нi, а це так оддулося... Що
во
но? Розшморгнув, по
ла
пав, -
м'яке; витяга: - другий кисет, з
си
ньої шо
вкової матерiї, виши
-
тий червони
ми квiтками й кру
-
гом обса
дже
ний черво
ними ки
-
тицями!.. Очi в його заграли; по
виду роз
лився усмiх...
- Любо моя!.. кохання моє! -
про
шептав вiн i весело по
вернув
до товариства.
XXIV
РОЗБИШАЦЬКА ДОЧКА
Цiлий тиждень лив дощ, як з
вiдра. Цiлий тиждень не вихо
-
див Чiпка з двору. Усе собi по ха
-
зяйству: то коло то
го, то ко
ло
другого.
- Знаєш що, сину? - каже йому
одного вечора мати, пря
дучи во
-
вну, - знаєш що? Оце я дивлюся
на тебе й на се
бе та й ду
маю: я
вже стара, нiкчемна стала; уже
ме
нi ва
жко iнодi й у печi вито
-
пи
ти... Чую, як сила моя упада,
смерть наближається... Ти б од
-
ру
жився, сину! Не доки йо
го од
-
кладати... Уже, слава тобi гос
по
-
ди, другi твоїх лiт дi
тками любу
-
ються, а ти все бур
лакуєш та,
мов загубив що, ходиш... Хiба ма
-
ло дiвчат у селi? Сподобай яку,
та поки пилипiвка не зайшла,
одружися, сину... I сам не будеш
свiтом нудити, й менi помiч бу
-
де!
- Шкода, мамо! Нема по менi
дiвчат на селi.
- Чому нема, сину? Он, Христя
Бон
да
рi
вна, Мотря Кни
шi
вна,
або Катря Оста
пiй
чи
на? Чим не
дiвчата?.. Що не
багатi? Та багата
й не пiде, сину, на такi злиднi, як
у нас... А все ж вони дiвчата, як
слiд: хо
рошого, чесного роду, ро
-
бо
чi, слухнянi... Оженися, сину,
оже
нися, мiй го
лубе! Хай хоч на
старiсть доведеться менi тебе в
парi побачити...
- Шкода, мамо.
- Чого шкода. Шкода, кажуть,
лихий чо
ловiк! Доки ж його отак
волочитися? поки й голова по
-
сивiє?
- Прийде пора, - прийде сама.
- Хiба яка городянська повiя...
А вже до
брої не дi
ждеш, щоб
при
йшла сама.
- Уже яка буде, така й буде.
Замовкла мати: бачить - не пе
-
реможе си
на. Замовк i Чiп
ка, ду
-
ма
ючи своє про се
бе.
Пiсля цiєї розмови дiждали
недiлi. Хмурне небо роз
го
ди
ни
-
лось, блиснуло со
нечко ясне, по
-
вi
нув вiтрець, стряхла тро
хи зе
-
мля.
- Я, мамо, - каже Чiпка, - пiду в
Омель
ник на ярмарок: чи не ку
-
плю коняки?
- Боже тобi поможи, сину! Тi
-
льки - на
вi
що ти на зиму її ку
-
пиш? Чим її прого
ду
ємо?
- Та вже знайдемо чимсь.
Знявся Чiпка пiсля раннього
обiду, пiшов... тiльки не в Оме
ль
-
ник, а пря
мi
сi
нько до Гудзя на
ху
тiр.
Прийшов до двору, всюди по
-
зачиняно, позапирано. Почав
Чiп
ка дьоргати хвiрт
ку, хвiртка
бу
ла заперта. Двi собаки кину
-
ло
сь до ворiт, брязкаючи цепа
-
ми.
- Хто там? - гукав голос з дво
-
ру.
- Це я! Одчинiть!
- Хто - я?
- Чи дядько Максим дома?
- Нi, нема.
- А де ж?
- Поїхали в Омельник на яр
ма
-
рок.
- А тiтка Явдоха?
- Та й мати ж з ними.
- То це ти, Галю? - пiзнав її Чiп
-
ка по го
лосу.
- А ти хто?
- Та вiдчиняй уже, тодi поба
-
чиш!
Пiзнала й Галя Чiпку; хуте
нь
ко
побiгла до хвiртки, од
щеп
ну
ла.
- Чого це ти прийшов?
- Тебе одвiдати... як поживаєш,
моя гор
личко? Галя мо
в
чала.
Гля
нув на неї Чiпка та й зди
-
вувався: пожовкла, з лиця спала,
зморщилась...
- Що з тобою, Галю? - аж скри
-
кнув. - На тобi лиця не знать... Ти
недужа?
- Та йди вже в двiр, - сердито
одказала во
на, з нете
р
пля
чкою.
- Стану я пiд дво
ром розмовляти...
Чiпка ввiйшов у двiр. Галя за
-
чинила хвiртку, защепнул
а, й
повела його в свою хатину.
Хатиночка, як чашечка: не
ве
-
личка, чи
ста, ясна, весела. На по
-
кутi стояли образи в срiбних ша
-
тах, заквi
тчанi васи
льками, гво
-
здиками, безсмертниками; пе
-
ред об
разами на срiбному ре
-
тязьку висiла срiб
на лампадка. У
тому ж таки кутку - стiл столяр
-
ної роботи; у другому - лiжко, за
-
слане м'яким шовковим коцем;
попiд стiною невеличкi стiльцi.
Всюди так хоро
ше, чисто; па
-
хощi од василькiв та м'яти окри
-
вали всю хату, лоскотали чуття.
Чiпцi здалося, що вiн у рай всту
-
пив... Усе б гаразд, якби не така
сумна Галя!
- Ти нездужаєш, Галю? - знову
пита її Чiпка, пильно ди
влячись
у вiчi.
- Нi, здорова... Тiльки невесело
чогось... так щось за се
рце ссе.
- А я тобi й не дякую за кисет,
-мовить, здумавши Чiп
ка. - Спа
-
сибi тобi! Чи не са
ма, бува, й га
-
птувала?
- Який кисет? - питав Гадя, звi
-
вши на його свої заду
ма
нi очi.
- А той, що ти в мiй вложила,
як забув свого...
- Коли? Що це ти - збожеволiв,
чи що?
- А хто ж то вложив?
- Та коли?
- Та тодi ж, як мiй вертала.
- А я почiм знаю?.. Стала б я та
-
кому... ки
сет дарувати!! От, ще
не видано!.. - ве
селiше защебе
та
-
ла вона.
По голосу пiзнав Чiпка свою
недавню Галю, жартовлив
у й ве
-
селу. Серце його зрадiло, очi за
-
блищали.
- Галочко! - почав вiн.
Галя дивилась прямо йому у
вiчi го
стро-гостро... Чiпцi стало
нi
яково.
- Та чого це ти справдi сього
д
-
нi така, мов не на той бiк устала?
- спитав вiн, сiдаючи близько ко
-
ло неї.
- А тобi що за дiло?
- Галочко!..
- Геть к бiсу! Все б тiльки ду
-
ри
ти... з ума зводити...
- Галочко!..
- Геть, одчепись!..
Устала вона од його, одiйшла,
сiла край вiкна, що ви
ходило
прямо на поле, та й послала очi
далеко-далеко, де сходились ту
-
мани з туманами, де сивiло небо,
спус
каючи краї свої на землю.
По личку її, сум
ному й жовтому,
раз по раз пробiгали якiсь смуж
-
ки. Чiпка дивився на неї та ди
-
вувався, що з нею сталося... А
вона не спускала очей з вiкна.
Чiпка бачив, як во
на поблiдла,
як заблищали в неї очi, як двi га
-
рячi сльози скотилися по ли
ч
-
ку... додолу. Вiн дивився на все
це, а серце його, неначе хто да
-
вив у леща
тах, - так йому було
бо
ляче та трудно...
- Галю! рибонько моя! чого ти
плачеш? - питає вiн, пiд
сту
пи
в
-
ши до неї. - Чому ти не повiдаєш
менi свого горя?
Галя закрила очi руками, захи
-
тала го
ловою... Чiпка присунувся
до неї.
- Галочко!.. люба моя!
Вона схилила на косяк голову,
стиха плакала.
- А я думав... - каже Чiпка, сти
-
ха доторк
нувшись до го
лови її. -
А я думав: пiду до неї... провiдаю
її... Мати скребе голову: же
нись
та й женись!.. дiвчат менi рає...
(Галя при
тихла, наче заснула.)
Та не приймає їх мов серце... Пi
-
ду, думаю, до своєї голу
бо
нь
ки...
скажу їй...
Та, тихо схилившись, злегень
-
ка поцiлу
вав вiн Галю в неза
-
криту щiчку. Галя здригнула,
пiдвелася... Очi запла
канi; лич
ко
од натовпу почуття та вiд слiз
горiло. Гляну
ла вона на його та
якось жалiсно за
питала:
- Чому ж ти батьковi та матерi
не ска
зав?
- Я хотiв, моя горличко, тебе
попереду спитати... Чи пi
деш за
мене?.. чи вподоба
ла мене, моє
кохання?..
Галя - мов ожила. Випрями
-
лась, довго й пильно диви
лась
на Чiпку - немов ви
вi
ду
вала пра
-
вди. А це зразу, як залом
ить свої
руки - аж пальцi захрущали... В
очах у неї за
гра
ла одрада - не од
-
рада, зло - не зло, щось добре,
лю
бе, а ра
зом хиже й ли
хе.
- Чому ж ти менi давно цього
не сказав? - скрикнула во
на. -
Чо
му ти не сказав менi цього
тодi, як я вiльна бу
ла?.. як вiнок
плела?.. Як по широкому полю,
по луках квi
тки збирала?.. Гуля
-
ла по свiту, - нема впину, нема
заборони... А тепер?.. тепер...
Вона знову заламала руки, -
знову, як поламанi, захру
щали
пальцi; на очi навер
нулися сльо
-
зи - от-от бризнуть...
Чiпка - сам не свiй. Зблiд на ви
-
ду, опу
стив голову, - та нешви
-
дко вже стиха, бо
язко запитав:
- Що ж тепер, Галю? що?.. Ска
-
жи менi... все, все!..
- Шкода... засватана вже я!..
З очей хлинули сльози в неї,
облили личко... Закрила вона
його рукавом, знову опустилася
ко
ло вiкна на стулець, схили
ла
на руку голову та нерозважно
пла
ка
ла...
Як хто гострий нiж угородив
Чiпцi в серце, - так не
ве
ли
чкi тi
три слова. Як обу
хом гамселив у
його голо
ву, - так од
зивалося в
нiй гiрке ридання Галине... Вiн
ха
пався за думку, - що тепер ро
-
бити, - та голова й пам'ять уже
не слу
жили йому... Думки рвали
-
ся на шматочки; вiн силився зве
-
сти їх докупи, напряг розум... та,
зда
є
ть
ся, й розум його покинув...
Нiчого не пригадає... Чує тiльки,
як у головi гуде, шумить, дзво
-
нить; як серце раз по раз тi
-
пається, наче зби
рається виско
-
чити...
Не знаючи, як, з чого почати,
вiн вхопи
вся за першу думку, на
-
силу вимовив: - Ко
ли ж це?.. як?..
за кого?..
- Тодi ж... того самого дня, як
ти пiшов... Москаль Си
дiр зоста
-
вся у нас, та ввечерi попились з
батьком, та й...
- Та й що батько? - перервав
Чiпка.
- Iди, каже... Не вiк дiвувати... І
мати
ра
ють: iди!... Си
дiр, кажуть,
чоловiк хоро
ший, тихий...
- А ти - що? -аж кричить Чiпка.
- А я?.. Не любий вiн менi, - ка
-
жу їм...
- Що ж вони?
- Годi, кажуть, усе любого та
милого до
жидати... I то гид
кий, i
то негарний, не
любий... Пожи
-
вете - полюби
тесь...
- Собаки! - гримнув Чiпка на
всю хату. Галя на його го
стро
гля
нула.
- Де вiн живе? - грiзно, одрубу
-
ючи кож
не слово, запи
тав Чiпка,
а в його очах за
свiтило щось
стра
шне.
- Не знаю...
- Уб'ю... зарiжу... задавлю!.. -
ско
чивши з мiсця, кри
чить вiн,
бiгаючи, як несамови
тий, по ха
-
тi, та скрегочучи зу
бами.
- Тю-тю!.. тю-тю!.. - одмовляє
Галя, пiд
вi
вши голову. - Що це
ти: здурiв, чи що?.. Тiльки хоч
па
льцем займи йо
го... то не ба
-
чити тобi мене, як свого уха!
Чiпка схаменувся. Опустився
на сту
лець; звiсив на гру
ди важ
-
ку голову.
- Бач... який ти! - каже йому Га
-
ля. - Бач, який?!. Як же менi за
такого йти, коли вiн так без
-
невинно вiзьме та й зарiже чо
-
ло
вi
ка?.. Як я за такого пiду?..
Прийде така годи
на, що й жiнку
задавить, кинеться на неї, як
ска
жений...
- Галочко!.. побiйся бога... Що
це ти ка
жеш?.. Щоб я?.. мене за
-
рiж... мене задави...
- А Сидора?.. га, Сидора?..
- О-ох!.. Ти не знаєш, Галю, яка
мене за
вiйна вхопила... Пече ме
-
не... отут пече... мов хто жару на
-
сипав... - указує на груди.
Галя мовчала. Замовк i Чiпка.
Пiдвiвся з мiсця, став ходити
вподовж хати та блу
кав страш
-
ними очима по стi
нах... Зроби
-
лося тихо, важко. По задуманому
личку ви
дно було, що Галя ду
-
мала якусь крiпку думку, - та
зразу не зва
жувалась сказати...
Аж ось - загорiлися в неї щоки,
заiскри
ли одрадою очi - розда
-
лись, побiльшали; одкрилися ус
-
та вiд напору сперто
го в гру
дях
духу, - аж пашить Галя, як у во
-
гнi го
рить...
- Знаєш що, Чiпко?.. Може, ще
не все про
пало... Я ска
жу мате
-
рi... може, вона ба
тька вмовить...
Тiльки ось що...
Чiпка насторочив уха, пильно
дивився на Галю.
- Кинь ти життя таке! - скрик
-
нула та аж поблiдла.
- Яке?
- Чуже добро грабувати, людей
убива
ти!
- Галочко!.. Нiхто на свiтi не ска
-
же, щоб я кого вбив... Хi
ба обо
-
роняючись, руки не здер
жав...
Засевалась Галя на мiсцi; очi
знову за
свiтили хижо; лице
затiпалось.
- Проклятий!.. каторжний!.. -
загукала во
на на всю ха
ту. -
Обороняючись?!, вiд кого оборо
-
ня
ючись? Лiзеш у чу
жу хату кра
-
сти, та хочеш, щоб хазяїн не ло
-
вив те
бе?.. Зло
дюго!
- А вони?.. вони хiба кращi? на
-
жилися з нашої працi, та й пану
-
ють... А тут... хата
ва
литься: мати
стара; сам - копи не заро
биш
удень... Треба їсти, треба й одя
-
гтися... Як же йо
го жити, Галю?..
Та хiба ми краде
мо? Ми своє од
-
бирає
мо... Пан - наробив на
ми,
жид - надурив з нас... А нам хiба
з го
лоду пропадати? серед шля
-
ху погиба
ти?..
- Чiпко!.. голубе мiй! кинь! Не
бу
де ща
стя, не буде добра... Ти
прийдеш уночi з побоїща, ляжеш
коло жiнки, та тими рука
ми, що
недавно людей давили, у кровi
грiли
ся... будеш жiнку пригорта
-
ти... Тими вустами, що несли тi
-
льки лайку та прок
льони всьому
свiту - станеш їй про своє ко
хан
-
ня шептати, будеш цiлувати... у-
ух!..
Вона затряслася вся, як лист
на оси
чинi.
- А жити ж з чого? - напира Чi
-
пка.
- Робити чесно... працювати
щи
ро...
- А товариство?.. А батько?
- Заїдемо у другий край... де б
нас нiхто не знав, не вi
дав...
- О-ох, Галю! Не знаю, що буде.
Я - ота
ман... Як почує товарист
-
во, що кинув, - не жи
вотiть тодi
менi. Поклялися ми так один од
-
ному...
- Кому ви клялися, душогубцi,
розби
шаки? - кричить, схопив
-
шись, Галя. - Кому ви клялися?..
Проклятi!
- Один одному клялися, Галю...
- Чорт чортовi клявся!..
Галя зареготалась болiсно; бо
-
жевiль
ний смiх її розко
тився на
всю хату. Чiпка глянув на неї, за
-
мовк, та, як пi
дстрелений, опу
-
стився на стулець.
- Ти думаєш, - перегодя трохи,
знову по
чала Галя: - ти думаєш -
легко менi ди
ви
тися на життя
ба
тькове побiк з життям добрих
людей?.. Бачиш: вони щиро пра
-
цю
ють, чесно хлiб заробляють, з
людьми поводяться... i встають i
лягають тихi, спо
кiйнi... А тут?
Сиди, як у тюрмi, на запорi...
Страшно й очей показати мiж
лю
ди... Настане ве
чiр - цiла юрба
п'яних людо-рiзiв валить у ха
-
ту... Шушу
каються, ти
хо перемо
-
вляються, поки пiдуть на всю
нiч... Вертаються вже перед свi
-
том, - та як гробовики, ховаю
ть
-
ся по горищах, по погребах... пе
-
реховують чуже, награбоване
до
бро... Це все, що на менi, - все
грабоване! Ти думаєш, не давить
воно мене? Мов хто рукою за
горло душить, випирає дух з
мене... Ти не дивись, що я весела
й жартiвлива... То веселить мене
лиха моя го
ди
на!.. Ще день - сяк-
так пере
можеш... А вно
чi - ля
-
жеш спати, то й привиджується
то
бi: буцiм лiзе хто, кричить:
“Оддай ми пла
ток!..” - та й тягне
за волосся... “Оддай моє нами
-
сто!..” та й хапає холодними, як
лiд, руками за шию... Ти думаєш,
легко во
но менi носити його, -
оце рам'я?.. легко?!
Та як ухопить зо зла руками
шовкову спiдницю, так i розни
-
зала од подолу аж до самого ста
-
ну...
- Галю! Галю!.. - скрикнув Чiп
-
ка, хвата
ючи її за руки. - Не роби
цього!
- Геть! пусти!.. пусти!!
Очi в неї, як вугiлля, запа
ла
-
ли... аж за
тремтiла вся.
- Ти знаєш - може, та, що цю
спi
дницю носила, лежить тепер
пiд землею, тлiє, тiльки кров її,
марно розлита, встав з зем
лi й
лементує до бога... покарати ду
-
шогу
баї.. А я... я доношую це
рам'я.. мучуся... бе
ру грiх на се
-
бе... За вi
що?.. За те, що я - роз
-
бишацька дочка?.. Краще б я го
-
ла, як мати народила, по полю
носилася; як навiясена ганяла
по степах широких, - нiж менi у
цiй тюрмi мучитися, у цьому пе
-
клi склiти!.. У-у, проклятi!.. - Та -
хiп! за добре намисто. На
мисто
пороснуло з шиї додолу.
- Схаменись-бо, Галю! Тебе ж
за це би
тимуть...
- Хай краще вб'ють, нiж чужим
добром задушать!..
I знову сiла вона пiд вiкном;
пiдперла голову рукою i задиви
-
лася в пусте та нiме поле, що
геть-геть чорнiло та сивiло пе
-
ред її очима... Нiколи вона не
здавалася Чi
пцi та
кою хорошою,
як тодi... Вiн пере
кидав погляд
то на розi
драну спiдницю, то на
намисто, що розкотилося по всiй
ха
тi... Йому жаль було своєї лю
-
бої Галi; сум
но од такого гi
ркого
життя; а в душу за
крадався
острах, не було сили - разом йо
-
го покинути...
Галя недовго мовчала. Погля
-
нула вона на знiвечено
го її сло
-
вами Чiпку, що сидiв, мов у воду
опущений, боя
вся пi
двести на
неї очi, - i жаль пройняв люб'яче
дiвоцьке серце.
- Чiпко! Любий мiй! - каже во
-
на. - По
кинь!.. За вiщо ж я тебе
покохала?.. По
кинь, мiй голубе!..
Та пiдiйшовши до йо
го, любо за
-
глядала в вiчi.
- Побачу, Галю... Може, поки
-
ну... Подив
люся... Може... можна
буде?
- Нi, покинь! покинь!.. А то я
са
ма за
да
влю тебе своїми ру
ка
-
ми... - нестямно бе
ль
коче вона,
обвивши його шию рукам
и та
обдаючи гарячими поцiлунками.
- Добре, Галю!.. добре, моя ри
-
бонько! - шепче, нестямив
шись.
Чiпка, пригорта
ю
чи Галю.
- Ну, а тепер - к бiсу - на ви
-
ступцi! - ве
се
ло загомонiла во
на.
- Незабаром батько з матiр'ю бу
-
де! Чiпка хотiв щось сказати, та
Галя не дала.
- Iди, йди! Iди, йди!
Та вхопивши шапку в одну ру
-
ку, а за Чiпчину взя
вшись дру
-
гою, волокла його з хати.
Нехотя тягся Чiпка. Нiчого ро
-
бити - тре
ба йти!
Провела його Галя за хвiртку;
зачи
нилась й защепну
лась.
Поволiкся Чiпка вiд двору
тихо, пома
лу, ледве поси
лає
ногу за ногою... У по
хилiй головi
бо
рю
кались веселi надiї з не
ви
-
мовною тугою. Як здумає вiн, що
Галя не переможе батька-ма
-
терi, не вдасться їй їх умовити,
то серце його на
че хто в жменi
здавить; коли ж погадає, як во
-
ни побе
руться, житимуть у парi,
- од серця одiйде ва
жкий гнiт, i
легко-легко воно затiпається...
“А як же з ни
ми розв'я
за
тись?..
як їх зрадити?.. присягу пола
ма
-
ти?” Од та
кої думки знову обхо
-
пить його сум, знову серце за
-
нив... Отак мiнилися його думки:
то веселили одрадою, то пекли
огнем туги - i знемагав вiн од
натовпу їх. Вiн уже раднiший би
їх забути, покинути, - та самi
вони лiзли, як мара, в його голо
-
ву... Щоб розiрвати їх чим-не
-
будь, вiн почав обдивля
тися на
-
в
круги... Нiгде нi душечки, нi ля
-
лечки. Нiме та буре поле розсти
-
лалося перед ним i за ним. День
випав хмурий, невеселий. Дощу
не було; а тiльки хмари, як
димчатi килим
цi, заступали свiт
сонця, пересувалися з мiсця на
мiсце, плавали по високому небi,
одна одну доганяючи, одна дру
-
гу переганяючи, й кидали свою
сiру тiнь на чорнувату землю...
Вiтер тяг легенький з полудня...
Чiпка пiдвiв голо
ву, радий хоч
вiтровi, що обвiвав його чер
во
-
ний, як калина, вид, прохо
ло
д
-
жував гарячу голову... Йому ста
-
ло немов лег
ше од такої про
хо
-
ло
ди; веселiшi гадки стали за
-
кра
датись у його душу, а журба
упряма все-таки не кидала сер
-
ця... I Чiп
ка затяг:
Зелений байраче
на яр похилився;
Молодий козаче,
чого зажурився?..
Спершу тихо, протяжно вили
-
валася пi
сня, й чутно в нiй було
тугу невимовну, плач гiркий -
задавлений; далi голос усе дуж
-
чав, мiцнiшав, розвертався на всi
бо
ки, i, як зимнi заводи вiтру,
розлягався журбою по пусте
ль
-
ному полю...
Тiльки менi й пари - що очицi
карi... - лунала пiсня; а поле, мов
ще дужче почор
нiло, аж насупи
-
лося...
XXV
КОЗАК - НЕ БЕЗ ЩАСТЯ,
ДIВКА - НЕ БЕЗ ДОЛI
Вернувся Чiпка додому та за
-
раз кинув
ся по ха
зяйству, - не
за
глянув i в хату. Ма
ти тiльки
бачила, як вiн овечатам пiдкла
-
дав просяної соломи.
Настав вечiр. Мати розпалила
пiч, на
ставила вечерю варити.
Уже вечеря по
спi
ла, а Чiпка не
входив у хату. Мати за
су
ну
ла в
жар страву, прийнялась переми
-
вати посудину, пiдмiтати хату.
Уже й коло посудини упоралась,
i хату пi
дмела, - не йде Чiпка.
- Що це вiн там так забарився?
- промо
вила Мотря сама до себе
та й вийшла по
гукати.
Гукала-гукала, - не чутно.
Увiйшла во
на в хату, пiдо
жда
ла
ще трохи, - немає. Материне сер
-
це ста
ла розби
рати досада.
- Якби знала, не заходжувала
-
ся б i коло вечерi... Хоч би був у
хату наплював, ска
зав, - чи дома
ночуватиме, чи зно
ву по
вiється
на всю нiч... Побила мене лиха
го
дина та нещаслива з тими по
-
бiганками! Та то ж день у день,
нiч у нiчi Мабуть, назнав десь
повiю всесвiтню та й вiється...
З досади висунула вона галуш
-
ки з печi, всипала трохи в миску,
сама сiла вечеря
ти. Настро
мила
одну га
лушку на спичку; вкуси
-
ла раз, удруге, - та й удавилася...
Сьо
рбнула ложку щерби, - та й
загадала
ся... Галушка на спичцi
захоло
ла; щерба у мисцi застиг
-
ла - заволоклася зверху сiрою
плi
вкою... Як здумала Мотря
знову їсти, то все вже загусло,
захололо. Вона пiдвелась, по
ста
-
вила ве
черю на припiчку, обми
-
ла ложку й миску, - та й полiзла
на пiч спа
ти... Думки про сина об
-
ступили її i не пiдпу
скали сну...
А Чiпка тим часом справляв
своє дiло у Крутому Яру. Там, на
пивницi в жида, слу
жив Лушня.
Чiпка ото при
йшов до його та
застав Лушню сонного. Прогу
-
лявши пе
ред тим цiлий день,
Лушня надвечiр зне
мiгся та, за
-
ва
ли
вшись на солому в сто
до
лi,
за
хрiп мертвецьким сном. Дов
го
Чi
п
ка нудився, поки знайшов
йо
го.
- Тимофiю! Тимофiю! - гукав
Чiпка, ка
ча
ючи Лущню з боку на
бiк. - Чув? Ти
мо
фiю!..
Тимофiй тiльки мукав та ги
-
кав. Чiпка довго вовтузи
в
ся: пе
-
рекидав його, пiдво
див... Наоста
-
нку, розсерди
в
шись, штовх
нув
Лушню пiд бiк ногою. Той скри
-
кнув i роз
крив очi.
- Якого ти чортового батька? -
гукнув вiн та, не глядя на Чiпку,
знову повалився опукою на со
-
лому.
- Тимофiю! - гукає Чiпка, стоячи
над ним.
- Чого?
- Устань...
Лушня зиркнув, ледве пiдняв
-
ши вгору верхнi вiї.
- Це ти. Чiпко? чого ти?..
- Уставай!.. Треба.
- А що там? - повернувшись до
Чiпки ли
цем, пита Лу
шня.
- Ти не знаєш, де Сидiр живе?
- Я й Сидора не знаю... Який це?
- Москаль... Той, що... пам'ята
-
єш?
- Не знаю!.. - одказав Лушня,
чухаючись та зiтхаючи.
- Сидора-москаля не знаєш?
- Та самого знаю, - та не знаю,
де живе.
- Так, може, тут хто з ваших
знає?
- Не знаю... - позiхаючи, одка
-
зує Лушня. Чiпка зо зла по
скрiб
потилицю.
- Тут є в вас на пивницi пуш
-
карi, ма
буть, вони знають...
- I того не знаю...
- Що ж ти знаєш? - скрикнув з
серцем Чiпка.
- Нiчого не знаю, - одказав по
-
ну
ро Луш
ня й перекину
вся на
бiк.
Чiпка плюнув; вийшов з клунi.
Серце його пекла до
сада... “Пiти
б до Петра та до Якима? - по
ду
-
мав вiн. - Так же не блигий свiт:
треба аж на Побиванку телi
па
-
тись...
Вiн знову вернувся до Лушнi.
- Тимофiю! та скажи, Христа
ра
ди...
- Що ж я тобi скажу?.. I чого йо
-
му так при
пало до того
Сидора?!.
- Iроде! гаспиде! - закричав Чi
-
пка: - на
пився, що й язика не по
-
вернеш у ротi, то йому й байду
-
же, що тут з те
бе жили тягне...
- А-ай, гос-по-ди!.. - позiхаючи,
каже Лу
шня. - Ходiмо вже... - та й
устає.
Чiпцi трохи полегшало. Вий
-
шли вони з клунi, напрямил
ись
до хати, де жили ро
бо
чi з пив
-
ницi.
Клуня стояла оддалеки. Треба
було пе
реходити до ха
ти через
пустиння. Тут во
ни стрiли метку
москалiв, котрi йшли до пивницi
випити пива. В той час уже до
-
бре сме
ркалося. Вони поздо
ро
в
-
кались з мо
ска
лями i швиденько
поминули їх. Ко
ли це - щось уда
-
рило Чiпку ззаду по пле
чi.
- Здоров, Чiпко!
Чiпка оглянувся - Сидiр.
- А-а, здоров, Сидоре!
- Куда ефто вы? - питає Сидiр.
- Та тебе шукаємо, - одказав Чi
-
пка.
- Ну, вот i хорошо. Пайдем вме
-
сте пива выпьем.
- Ви яс iдiть собi, а я пiду спа
-
ти, - каже, одрiзняючись, Лу
шня.
Чiпка пiшов з москалями.
- Сидоре! я до тебе маю дiло, -
каже Чiп
ка, коли вже пiд
пили
тро
хи.
- Какое? говори!
- Та... - мнучись, одказує Чiпка:
- люди чужi...
- Говори-говори: ото, брат, свои.
- Та хоч i свої, та не можна...
- Ну, пойдем походим. Вьi, бра
-
тцы, обо
ждите. Я - си
ча
сь, - обе
-
р
нувся Сидiр до мо
скалiв. Ви
-
йшли вони удвох з хати, по
чали
ходити по пустошi, кругом пи
-
вницi. Нiч уже зовсiм налягла на
землю, а в дода
ток ще й туман
пiднi
мався. Було темно й вогко.
Чiпка почув, що в його якось
страшно затiпалось серце, мов
ще нiколи так не билося; у гру
-
дях спирало дух, важ
ко було ди
-
хати... “Що - як не схо
че?” - ду
мав
вiн. Серце в його хололо; вiн не
знав, з яко
го боку пiдступити до
Сидора.
- Ну, что ж ты? - не видержав
Сидiр.
- Та бач, Сидоре... Я чув - ти же
-
нишся...
- Да. А что?
- Та, кажуть, либонь молода не
хоче...
- Как, не хочет?.. Да что моло
-
да, коли отец с матерью слово
да
ли!.. Что же ей еще?
- Та воно, бач, нiчого... Яке тi
-
ль
ки ваше життя буде?.. Не з ни
-
ми ж тобi жити, а з жiнкою.
- А коли не будет слушаться -
ефто на што? - i показав ку
лака.
Чiпку пройняв наскрiзь страх i
холод.
- Сидоре!.. не губи душi!.. бовк
-
нув Чiпка зопалу, та й сам схаме
-
нувся, - та було вже пiзно.
- Какой души? - питає здиво
ва
-
ний Сидiр.
“Виручай, милий боже!” - по
ду
-
мав Чiп
ка - i голосно про
мо
вив:
- Вона тебе не кохає... Ми з нею
давно знаємось, та...
- Может быть, хочешь, чтобы я
уступил тебе? - пере
бив його Си
-
дiр. - Не, брат: не бывать еф
-
тому!
- Ти, як москаль, брате-Сидо
ре,
всюди вештаєшся, всю
ди хо
диш
з полком, - ти со
бi знайдеш десь
кращу...
- Да что ты, брат? Ведь я из
де
-
р
жался... Четвертную фе
льдфе
-
бе
лю дал, пятидеся
тирублевку
ротному, штобы то
лько поз
во
-
лил; да еще покупок сделал ру
-
блев на пять
десят...
- Я тобi, коли хоч, удвоє ве
-
рну...
- Да как же, братец? Ведь меня
спросят: почему не же
нился? то
-
гда что?
- Скажи, що розiйшлися... Мо
-
лода неду
жа, або що... Уваж, Си
-
доре! Прошу тебе: уваж!.. зараз i
грошi дам.
- Да ано, брат, так... Только -
как же быть-то?.. ты разве с нею
- таво?
- Та, кажу ж тобi, ми з нею да
-
вно поко
халися... Вона менi й
ска
зала: як вiддадуть за тебе, -
сама на себе руки на
ложе...
- Ишь-ты!!. еще отвечать при
-
дется...
- Егеж... не губи, Сидоре, ду
шi!..
Я знаю: ти чоловiк до
брий...
- А что же я ему-то скажу, от
-
цу?
- Сплети що... Скажеш: походу
дожида
ють, через те й не дозво
-
лено. А я вже, бра
те, вдобавок
за
могоричу хоч i всю вашу ро
-
ту... щоб мовчали...
- Нешто так?.. Пожалуй... - роз
-
думуючи, згоджується Си
дiр.
Чiпка так i повис йому на в'я
-
зи:
- Сидоре! братику!.. гуляй же
тепер! гу
ляй!.. Ходiм, за
раз гро
-
шi дам.
Вернулись вони в пивницю,
роз
квита
лися. Чiпка на
поїв Си
-
дора й москалiв, що з ними
прийшли, та на радо
щах i сам
так лизнув, що насилу вилiз з
хати. Одначе подумав: чи йти
додому, чи тут слати?.. Так до
-
плiвся до клунi, де Лушня спав.
“Нi, щоб мати не лаяла, тут
засну”, - по
думав, уступивши в
клуню. Не
забаром вiн захрiп
коло Лушнi, як задавлений...
Нiч була сира, холодна. Туман
важкою парою ври
вався попiд
дверима в клуню; холодив гаря
-
че тiло, добирався до кi
с
ток... Чi
-
пка прокинувся, здригнув... Про
-
кинувся й Лу
шня. Розказав йому
Чiп
ка, яким побитом забрався
сюди спати. Надворi стало сi
рi
-
ти. Крiзь щiлини проби
вався
бiлу
вастий край схiд-сонця. Чiп
-
ка встав та невмитий, не
роз
че
-
са
ний, побрав
ся пря
мо в Пiски.
Уже розвиднялось, як вiн вер
-
нувся до
дому. Ще здалека по
-
бачив: блищав огонь у вiкнi його
хати. “Мабуть, мати пряде”, - по
-
думав вiн, та й став добиватись
у дверi. Дверi були засуненi. Вiн
пiдiйшов пiд вiкно, постукав.
- Хто там? - окликнулась мати
з середи
ни.
- Це я, мамо! Вiдчинiть!
- Сину, сину! - почала вигово
-
рю
вати
Мо
тря, впускаю
чи в ха
-
ту. - Доки ти будеш во
лочитися
щоночi?.. Чи не за ста
ре, бува,
знову прийнявся?.. Та то ж - що
-
ночi! Як вечiр настане, так i зня
-
вся, й пiшов... А он - всюди такi
чутки хо
дять... Ще на тебе, чо
го
доброго, скажуть...
Чiпцi хоч i гiрка була материна
догана, та недавня радiсть тихо
-
мирила його сер
це.
- Не журiться, мамо! - з усмi
-
хом одказує вiн: - Ось, не
за
ба
-
ром, як бог поможе, не буду й з
хати виходити...
- Видно й по тобi! Хiба б, може,
жiнка чи не вдержала; а вже ма
-
терi не послухаєш...
- Та може й жiнка...
Мати вперше почула таку рiч
вiд сина. I здивувала вона її, i
зрадувала. Одначе Мотря не ска
-
зала на це нiчо
го. Вона тiль
ки
суворо глянула на сина та й зно
-
ву сiла за гребiнь.
Чiпка, запаливши люльку, ви
-
йшов до скотини довi
датись, - та
проблукав - уже геть сонце пiд
-
би
лося... А там - i майнув на ху
-
тiр до Гудзя.
Галя тим часом сама не дрiма
-
ла. Як тi
льки вернулися старi
додому, вона ки
ну
лась до матерi
й стала її сльозами бла
га
ти, щоб
не губили її краси, сили, здо
ро
-
в'я в мо
сков
ських походах та пе
-
рехо
дах, на чужiй сторонi, да
ле
-
ко вiд роду, з нелюбим мо
ска
-
лем...
Мати - як мати. Вона пройня
-
лась жа
лем рiдної дити
ни, за
-
глянулась на її сльо
зи, благання,
- сказала про все Мак
си
мовi. Ма
-
ксим хоч i хотiв би мати зятем
Сидора, ще такого молодого, а
вже унтер-офiцера, та, пригада
-
вши своє гiрке московське жит
-
тя, непосидяче та невiльне, сам
зго
джувався з дочкою... Взяли
йо
го смутнi думки. Вiн цiлу нiч
не спав, усе думав.
На ранок радиться з Явдохою:
як би вiд Сидора вiдскiп
атись?
Коли й Сидiр якраз настиг на ту
раду. Довго вiн те
рся та м'яв
ся,
поки зважився сказати про своє
ли
хо... Як став вiн журливо ви
во
-
дити, що я б, мов, боже, який ра
-
дий, - та поход усе стра
тив!.. Ста
-
рi слухали та жа
лкували на ту
ли
ху причину, а самi нишком ра
-
дiли. Най
бiльше ж радiла Галя,
слухаючи такi речi з своєї хати
-
ни.
Вирядивши Сидора, батьки
по
їхали чо
гось у Геть
маньке.
Галя зосталася одна дома. Вона
була весела, рада, з радощiв
сама не знала, що робити, з ким
ними подiлитися. Убравшись у
най
кра
ще убрання, вона бiгала
по ха
тах, спi
вала веселих пiсень;
далi здумала про обiд, розпали
-
ла пiч, наставила страву; знову
спiвала, бiгала, виглядала в вiк
-
на: чи не йде, бува. Чiпка?
Чiпка не йшов. Марно вона
трудила очi, виглядаючи його.
Iнодi: чорна пляма се
ред поля
зда
валася їй ним; вона кидала
пiч i, не пам'ятаючи сама себе
вiд радостi, вибiгала аж за хвiрт
-
ку стрiвати його... Розглядiв
ши
оману, вертала
ся вона в хату з
жалем у серцi, з сльозами на
очах. “Вiн, мабуть, мене не лю
-
бить, що не йде... Якби вiн лю
-
бив мене, то не йшов би - летiв...
А вiн?.. дурить... з ума зводить!”
Такi думки мутили її голову, об
-
ражали серце, Галя починала
плакати.
На той саме плач нахопився
Чiпка. Як вона кинулась до його,
як привiтала! Де дiлися й сльо
-
зи, i смуток: очi горiли ко
ха
н
-
ням, одрадою, вид осiяв, як со
-
нячний ранок весняно
го дня. I
що за радiсний був день той, що
за люба розмова!..
- Так ти покинеш?.. Покинеш,
мiй голу
бе, таке життя?.. - допи
-
тувалась вона Чiп
ки, заглядаю
-
чи йому в вiчi.
Чiпка мовчав. Любувався весе
-
лим го
лосом Галi, нали
тими ра
-
дi
стю очима. Во
на ж не переста
-
вала щебетати перед ним, як та
ластiвочка.
- Та як ми заживемо з тобою!
якi по
рядки заведемо!.. Зранку -
ти будеш ха
зя
їнувати коло ху
-
доби, а я - в господi... Адже ти бу
-
деш кохатись у скотинi? Я не
лю
блю коней... воли кращi... Во
-
ли такi смирнi, тихi... А корова
щоб менi без
премiнно була! Чу
-
єш? Я й не пiду за тебе, як тiльки
корови не купиш... та щоб з те
-
ля
тком!.. Що я, пак, казала? От
уже й забу
ла... Бач! Так ото ра
н
-
ком ми будемо пора
тися; по
тiм
пообiдаємо, спочинемо; потiм
уп'я
ть ти що-небудь зробиш, по
-
ки вечiр; а ввечерi я вечерю
зварю... Уже таких м'я
ких та пух
-
ких галушок зварю, що губами
можна буде їсти... I все в нас бу
-
де тихо, мирно - нi лайки, нi сва
-
рки нiко
ли... Ти не будеш лая
-
тись?
Чiпка осмiхнувся.
- Чого ти смiєшся? Ти, мабуть,
бу
деш би
тись? А я, дурна, пи
-
таю, чи будеш лая
тись... Гляди
менi: тiльки бу
деш битись або
ла
ятись, - то я тебе покину...
- Та годi тобi, Галю, об цьому й
думати! Як можна та
ку зозулеч
-
ку лаяти або бити? Ти, як те со
-
нечко, закрасиш мою смутну ха
-
ту, розвеселиш матiр...
- Ба! У тебе й мати є? А я й за
-
була...
Брови у Галi на хвилину здви
-
нулись, буцiм вiд тяжкої думки.
Одначе швидко та думка про
ме
-
лькну
ла: Галя знову веселенько
за
цокотала.
- А твоя мати - стара?
- Нi, не дуже. Лихо тiльки її зо
-
старiло та нужда молодог
о вiку...
- А я. Чiпко, не знаю, що то та
-
ке лихо та нужда... Росла я в до
-
волi, не знаю того нi
чого. Хiба,
може, ще моє вiд мене не втече,
наздожене мене... Нi, я не хочу!..
Чув, Чiп
ко? Не хочу я нi нужди,
нi лиха... Хай йому цур, хай йому
пек!.. Не хочу!.. От, тiльки що: чи
твоя мати сердита? чи не буде
во
на мене лаяти?..
- Нi, Галю... Нiколи сього не
буде, щоб хто сказав тобi й сло
-
во накриво, - не тiль
ки налаяв...
та ти така, що мати моя, як по
ба
-
чить тебе, то бiльше вподоба,
нiж ме
не.
- Яка ж я? - прядучи веселими
очима, до
питувалась во
на.
- Така... - жартував Чiпка.
- Яка - така?
Чiпка кинувся її обнiмати...
- Гляди ж менi! гляди! Тiльки
одуриш... - i сварилася на його
сво
їм маленьким бi
лим пальчи
-
ком.
Довго ще вони любувалися та
милува
лися. Потiм - обi
дали.
По обiдi радились, як сказати
батькам. Та вже надве
чiр Чiпка
пiшов додому.
Мати стрiла його надворi з
серцем.
- Де ти ходиш? де ти бродиш
цiлий де
нь? На кого ти по
ки
нув
ту худобу дома? на мене, стару?..
Господи, твоя воля!.. то бу
вало
хоч удень дома; а тепер - пону
-
ди
ть
ся до обiду, а там i скрився
плечима й очима... Навiщо ж ти
накохав того скоту, коли не хо
-
чеш сам глядiти?..
- Не вiзьме його, мамо, бiс! -
весело од
мовляв Чiпка.
- Та й тебе б не взяв, коли б на
-
вiдався хоч у полудень... Коли
скотини не шкода, то хоч би ма
-
тiр пошкодував, що в таку не
-
году гибiє надворi...
- Пiдождiть, мамо: ось як вiзь
-
му собi жi
нку, - заживете тодi, як
у бога за двери
ма.
-Тодi-то те й буде! - страчуючи
гнiв, журливо вимовляє Мотря,
увiходячи в ха
ту. За нею й Чiпка
увi
йшов.
“Що це вiн менi все плеще:
жiнку та й жiнку? I вчора - жiнку,
i сьогоднi - жiнку... мо
же, й спра
-
вдi надумався...” I хо
четься їй ви
-
питати його. Через це вона, осiв
-
шись у хатi, знову заводить роз
-
мову.
- Невiстку, кажеш, вiзьмеш, си
-
ну... тодi заживу, як у бо
га за
две
рима? Так воно, мабуть, i бу
-
де! Може, невiстку вiзьмеш та
ку,
що свекрусi й сорочки не ви
-
пере...
- Та, може, сама таки й не буде
прати, - одмовляє Чiп
ка.
- А хто ж? - аж з ляком спитала
Мотря.
- Наймичка.
- Яку ж ти там грапиню за
ду
-
мав брати, що ще й наймич
ки до
неї треба?
- Грапиню, мамо, - усмiхаючи
-
сь, каже Чi
пка.
- Не високо лишень несися, си
-
ну, а то як прийдеться па
дати...
- Нiчого, мамо, високо нести
ся:
я вiзьму жiнку, яку менi треба.
- Та що це ти - смiєшся з мате
-
рi, чи що? Чи справдi зна
йшов
со
бi пару?..
- Знайшов.
- Кого ж ти вподобав? Чи не
Мотрю, бу
ва, Шрамче
н
ко
ву?.. То
- багачка, то гордо
вита, сину. Не
раю я тобi її бра
ти... Та сво
їм
багатством щодня тобi очi виби
-
ва
ти
ме...
- Нi, мамо, не Мотрю, а Галю.
- Яку Галю?
- Знаєте, мамо, москаля Гудзя?
- Того, що на хуторi?
- Того самого.
- То що?
- Дочку його, мамо...
Мотря задумалась. Смуток за
-
слав її по
гляд.
- Не знаю я, моя дитино, тiєї
дi
вчини... Хто його зна, що воно
за люди, тi мо
ска
лi... Знаю тiль
-
ки, що замолоду вiн те тiльки й
робив, що пив та гуляв, та воло
-
чився. А як оддав батько в мо
-
скалi, то про його й слух запав...
Верну
вся жо
натим i багатим...
Жiнка його, либонь, не з наших:
здалека вiдкiльсь вiн вивiз її. Чи
не така, бува, й дочка?
- Нi, мамо, дочка й трохи не
схо
жа на матiр...
- О-ох сину, сину! Хто його
знає... У чу
жу душу, кажуть, не
влiзеш, - що там в нiй заводить
-
ся. Може, вона з виду й добра
зда
ється, то ще поки дiвкою...
Ко
жна дiв
ка, поки не вийшла
замiж, то й добра; а як зв'язала
руки, то зараз i почне витребе
-
нь
кувати... I те не так, i друге не
по нiй!.. А ще ж як багачка!.. Про
мене, коли б ти, си
ну, оженився
й на Оленi Педькiвнi... Дiвка ти
-
ха, робоча... Знаю добре, що була
б тобi жiнка, а менi невiстка... А
коли вже й Гу
дзiвну спо
добав,
то щасти боже!.. Звiсно - не менi
з нею жити, а тобi, моя дитино,
вiк вiкувати... Мiй уже вiк недов
-
гий; швид
ко вмру, все покину...
Тобi жити з нею, а не менi... Тi
-
льки воно й на тiм свiтi легше
було б лежати, коли б я знала.
Що ти будеш щасливий, мiй си
-
ну! А то, як у вас тут буде щодня
гризня та сварка, то яково там i
менi лежати
меться? I мої кiстки
струсну
ть
ся пiд землею...
- Нi, мамо, Галя буде жiнка як
-
раз по менi. Я вже її давно знаю...
- Коли по тобi, то хай тебе, си
-
ну, го
сподь на все добре бла
го
-
словляє! Я не забороняю. Не жа
-
лкуй тiльки, дитино моя, на ма
-
тiр, як - не приведи, господи! -
прийдеться вiк калатати... Зна
-
єш багачок? Вони всi здатнi на
докори... А немає, сину, тяжчої
до
кори, як докора багачки про
твої злиднi... Злиднi - та чесно
на
житi! А то - навезе вiд бать
ка-
матерi дрантя та га
нчiр'я всяко
-
го, та й не руш ти йо
го... Во
на
тобi щодня буде вичитувати та
висуку
вати: то те пропало, то те
згайнували... Не
ма гiрше, сину,
як докора багачки!.. Че
рез те я й
не раяла б тобi багачки брати.
Бе
ри ти, сину, рiвню собi, то й
усе буде в нас рiвно: нi вона тобi
не вибиватиме очей твоїми зли
-
днями, нi ти їй не докоря
тимеш
нiчим, - бачив, на що брав! Та як
я вже дрожила на свiтi та поба
-
чила людей, то скажу тобi, що з
убогих i ха
зяйки кращi бува
ю
-
ть... Нужда та злиднi навчають i
сво
го берегти i чужого глядiти.
А коли во
но виросте у розкошах
та при наймичках, то йому все нi
по чому: так усе й гайнуват
име!
- Не така, мамо, Галя. Нiчого
вам турбу
ватися. Хоч вона й ба
-
гачка, а все сама ко
ло всього...
Всьому звав лад дати. А що во
на
має лишнє там, то то ще краще.
Буде об вiщо на перший раз
руки зачепити ста й повести га
-
разденько ха
зяйство... На
вiщо ж
менi рдано голову й руки?.. Не
кло
почiться, мамо: все гаразд
бу
де! А коли б ви знали її або
хоч ба
чили, - зараз би - так упо
-
до
бали, що сказали б: не бери,
си
ну, другої жiнки, - бери Галю
Гудзi
вну!
- Не дивись, сину, на образ, а
дивись, яка вона о тебе є! Iнодi й
уродлива, та ли
ха година... Своєї
долi не вга
даєш.
- Отже, коли хочте, моя доля з
нею ви
ростала...
- То й боже благослови, сину,
коли так! Шукай ста
ро
с
тiв та й
шли, якщо вiдда
дуть...
Того ж самого вечора побiг
Чiпка, до Грицька.
- Грицьку, братику! Чого це я
прийшов до тебе?
- Кажи.
- Прийшов прохати тебе у ста
-
рости.
- Хiба женитися задумав? - умi
-
шалася Хри
стя.
- Егеж. Оце думаю: оженюся
раз, та й закаюся! - жа
ртує Чiпка.
- Кого ж думка брати? - пита
Грицько.
А Христя аж уха наставила.
- Тодi побачиш... Кажи: чи пi
-
деш?
- Та бог же його знає. Може, ти
мене за
ведеш у такий двiр, що й
коляки ску
штую...
Усi засмiялися.
- Та в такий же то й думка за
-
вести, - жа
ртує Чiпка, - бо однак
тобi нiхто бокiв не мне... Христi
б, як жiнцi, годило
ся... Та що ж,
коли вона така добра вдалася,
що нiколи й слова насторч не
ска
же!
- Та годi вже тобi жартувати.
Ка
жи
спра
вдi: кого задумав бра
-
ти? - допи
ту
ється Хри
стя.
- А хочеться знати? хочеться?
- Авжеж, хочеться...
- Ну, хай же кортить, коли хо
-
че
ться...
- Ну-бо, кажи; а то й Грицька у
старости не пущу.
- Та я й сам не пiду, коли не
ска
же.
- Нiчого вже з вами робити, -
каже Чiп
ка: - треба при
зна
тися...
Знаєте Гудзiвку?
- Яку? Одарку? - питає Христя.
- Нi, Галю.
- Яку це? - питає Грицько, роз
-
думуючи.
- Москалеву дочку... того мос
-
ка
ля, що на
хуторi живе.
- Не зна-ю, - одмовляє з протя
-
гом Хри
стя. - От, ди
вись: i поте
-
лiпався ж на хутiр шукати, буцiм
у селi дiвчат трохи!.. I чого його
туди понесло?!
- Понесло... - усмiхаючись, каже
Чiпка. - Так кажи, Гри
ць
ку, чи пi
-
деш?
- На коли?
- На ту суботу, - гулящий день
буде.
- На суботу - можна.
- Гляди ж, Грицьку! А поки що
- проща
вайте. Ще тре
ба в одно
мi
сце бiгти...
Чiпка пiшов, а Грицько з Хри
-
стею заве
ли розмову про його.
- От, дивись, Христе: таки бу
-
дуть люди з цього Чiпки! Оце
одружиться, а жонато
му, звiсно,
вже не те, що паруб
ковi.
- Хiба його не видно й спершу
було, що вiн чоловiк пу
тящий?
Чи до роботи, чи до майстерства
- до всього вда
в
ся.
- А пив же та волочився як?! -
згадав Грицько.
- Молодий був, дурний, а по
-
старшав - за розум узявся, - од
-
ка
зує Христя.
- От тепер i старiй Мотрi таки
спочивок буде, а то сердешна
ма
ти не знала спокою нi вдень,
нi вночi...
- Бозна ще яка невiстка буде...
- Та що невiстка? Хай яка там
вона собi не буде, а вiн, як син,
повинен не дати в образу рiдної
матерi.
- Та бувають, Грицьку, такi, що
ти їй хоч кiл на головi теши, а
во
на - як тiєї, та й тiєї...
- Ну, в мене б вона не тiєї
заспiвала.
- То ж то у тебе.
- А що ж? Цебто попустити,
щоб чорт ба
тька зна що моєю рi
-
дною матiр'ю вер
ховодило? Нi,
мабуть би, прикусил
а вона язик,
зцiпивши зуби!
- Що ж, якби оце в тебе й
справдi мати була, то це б i менi
так було?
- Так ти ж, Христе, не така... Я
знаю, що ти б i матерi моїй до
-
годила б, як менi...
- То ще, яка б була мати.
- Та ти усякiй матерi догодиш.
А Чiпчи
на мати чим не поважна
людина?
- Та я за бабу Мотрю нiчого й
не кажу. Спа
сибi їй, вона така
до
бра до нас, немов рiдна. Я ка
-
жу за других. Он, у Василенка: на
вiщо невiстку перевела? Як iшла
- як кали
на була та гладка, як
пiч, а тепер - як з хреста знята!
Он-то якi бувають свекру
хи... Та
-
кiй сам чорт не вгодить, не тi
-
льки невiстка.
Отак вони довго балакали.
Слово за слово чiплялося; одна
думка нанизува
лась на другу -
то заходячи на лю
дей, то зве
-
ртаючи на Чiпку.
- Ти ж менi розкажеш, яка там
молода, - вже лягаючи спати, ка
-
же до чоловiка Хри
стя. - I де вiн
її видрав!!.
- Та вже ж побачимо, що там за
цяця та
ка, то й розка
жу, - од
-
мовив Грицько, i собi вкладаю
-
чись.
Рано звечора погасили свiтло
син з ма
тiр'ю. Рано зве
чора вони
полягали спа
ти, натомленi ден
-
ними пригодами. Оже сон не
йшов обом їм на думку.
Йому знай привиджувалась
Галя, весе
ла, як ясочка, - як вона
буде бiгати по хатi та порядку
-
вати... Тiльки шкода: хата тiс
на;
треба нову ставити, - промигну
-
ло в ду
мцi, й ви
кликало цiлий
рiй... Йому вже ввижається, що
вiн розвалив оцю хату, а зало
-
жив нову, з свiтлицею, з ха
ти
-
ною, з вели
кими вiкнами... “У ха
-
тинi ми будемо жити, - радиться
вiн з Галею, - мати, мабуть, не
злазитиме з печi; а свiтлиця - чу
-
жого чоловiка прийняти... До
-
бре, Галю?” Галя засилає йому
по
гляд згоди... Пересновуються
його думки з її думками; викли
-
кають усмiшку, радiсть... Добра
надiя пестить його серце. Чiпка
забуває давнє життя, забуває
все, що було - минуло: на леге
-
нь
ких крилах пруд
кої думки не
-
сеться вiн уперед, далi... у рай
тихого щастя...
Мотря думала теж про Галю.
Тiльки не веселi, а смут
нi думки
обхопили материну голову. “Го
-
с
подь його знає... - думала во
на. -
Хоч би я її бачила коли, хоч би
чула її мову, голос... Може, там
така, що й не при
ступ; а може, з
тих, що аби зав'язати свiт паруб
-
ковi, а то й кине - другого
знайде... Мiж багатирками i такi
часом бувають... Звiсно- з жиру!
Ви
росте в розкошi та в до
ста
-
тках; само нiколи не гнуло свого
стану, не кололо бiлих рук об ко
-
лючу стерню, - все те най
ми
ч
-
ки... А тут побачить, що все те
треба своїми руч
ками та пучка
-
ми... вi
зь
ме та й кине... Хi
ба те
-
пер як на свiтi стало?!”
Вiд таких думок та гадок се
-
рдешна ма
ти знай пере
кочу
ва
-
лась з боку на бiк та важко зiтха
-
ла.
- Ви не спите, мамо?
- Нi, сину.
- Чому ж ви не спите?
- Та так... усе думки такi лiзуть у
голо
ву...
- Не журiться, мамо!
XXVI
НА СВОЇМ ДОБРI
У суботу заслав Чiпка ста
ро
-
стiв до Мак
сима. У недiлю були
оглядини в Чiпки. Ма
ксим не за
-
бу
вав старосвi
тського зви
чаю:
по
їхав сам i вблагав Явдоху по
-
їхати на оглядини.
Максим знав, за кого вiддавав
дочку. Не дуже дерла йо
му очi
вбога Чiпчина ха
та й старенька,
бiдно зодягнена мати. Не так на
те Явдоха глянула: не так воно
вра
зило її горду пиху. Про само
-
го Чiпку - грiх слово сказати! Та
йо
го хата низенька й тiсна, його
мати згорблена, стара, висуше
на
гiркою нуждою та лихом, розко
-
пирса
ли хижу, падку на розкошi
та на прибуток натуру Явдоши
-
ну.
Як вернулися з оглядин, вона
накину
лась мокрим ря
дном на
чоловiка. Максим, добре знаючи
її натуру гаря
чу, воркотли
ву,
вийшов з хати та нарошне довго
копирс
ався коло хазяйства. Тодi
Явдоха прискiпалась до Галi:
- Ну, так! придбаєш, дочко,
све
круху на весь свiт... Гос
по
ди!
На нiй i обличчя люд
ського не
знать... Вiд злостi аж скривила
-
ся; висохла, як суха тараня...
- Та то, може, вона вам, мамо,
так на перший погляд зда
лася, -
одказує Галя.
Так куди!.. Кинулась Явдоха в
жаль та сльози.
- Якби знала, моя дитино, таку
лиху го
дину, якби знала, що та
-
ке в його застану: краще б тебе
довiку з непокритою косою во
-
ди
ла, нiж таке бачити!..
Не вподобала й Мотря Явдохи.
Вона здалася їй гордою, бундюч
-
ною, недоступ
ною... “Панi... па
нi!
- шепта
ла Мотря. - І чо
го вс
тряв
сюди Чiпка?.. Уже яка мати, така
й дочка: яблучко вiд яблу
нь
ки
недалеко одкотиться... Уто
пить
вiн свою голову, та й мою разом.
Чує й вiщує моє се
рце...”
Обидвi матерi були такi, що
хоч би й на
зад, - та вже нi
чого
ро
бити: дiло при
лю
дно було зро
-
блено.
На другу недiлю молодих по
-
вiнчали.
На радощах Максим таке ве
-
сiлля спра
вив, що ще нi
хто нiко
-
ли й не зазнає. Цiлий тиждень
музики грали, но
ги не спочива
-
ли; варена та запiкана рiчкою
лилася, а що вже простої, то хоч
купайся... Людей найшло Види
-
мо-невиди
мо: i простi, й мо
скалi,
й Сидiр там мiж ними; i старши
-
на з писарем, засiдатель з своїми
далекими ро
дичами-полуп
ан
ка
-
ми... Сказано: нiгде пальця про
-
су
нути нi в хатi, нi на
дворi. Ма
-
ксим либонь ще й станового до
-
жи
дав, та ста
но
вий чомусь не
приїхав.
Грицько, пiдстароста, диву
ва
-
вся тому багатству, що так нi
ждано, нi гадано, при
пало Чiпцi.
Його аж заздрiсть розбира
ла.
Ди
вувалися й завидували Чiпцi
люди не менше Грицька. “I як-
таки за такого ла
нця та вийшла
та
ка багач
ка, як Галя?” Старi
дiди та баби все те собi на умi
мали, а молодицi нишком помiж
себе рахували, що воно таки
щось непевне: видно, чортя
ка й
тут якогось гедзика вкинув! Та,
див
лячись на Галю, що сидiла
коло Чiпки, як макова квi
тка,
знай перешiптувались та хитали
голо
вами, моргали бровами... А
чоловiки тим часом од Макси
ма
по повнiй ви
пивали та при
мо
-
вляли: “Дай же, боже, щоб нашi
молодi живi та здоровi були, - у
щастi кохалися, у розкошi купа
-
ли
ся, до самого вiку нiчого лихо
-
го не знали!” - Щоб знай бага
-
тiли та спереду горбатiли! - до
-
дав староста Якiв Кабанець, та
-
кий уда
тний до тих приказок. -
Беседа залилася не
стя
мним смi
-
хом та реготом, а жiнки, жа
р
-
туючи, давай штовха
ти старосту
кула
ками межи пле
чi, при
мо
в
-
ляючи: “О, щоб тебе!.. щоб тебе!”
А староста, незважаючи на духо
-
пелики, ухопив вареника в зуби,
розi
пхав танцюристу молодiж,
крикнув: “Грай, музико!” та й
пiшов навприсядки - аж земля
за
гула. Музика рiзала, пи
ляла -
аж струни лопались; скрипки
вги
налися; бубен, як грiм серед
лiта, бухтiв; мiдя
нi тарiлки бря
-
жчали та цо
кали, немов сто пар
циганських коней з бобончика
-
ми та дзвониками перло селом...
Гуляли-гуляли на хуторi та
так цiлою юрбою пере
їхали в Пi
-
ски до Чiпки.
Тут Мотря вперше побачила
свою не
вiстку. У парi з си
ном
вона кланялась їй низько, до нiг,
подаючи дорогi подарун
ки... Мо
-
тря глянула на невiстку - i чорнi
думки зникли, зразу збiгли з
сумного об
личчя. Як промiнь яс
-
но
го сонечка, про
бившись мiж
зелену густу листву, в затишк
у
та в холодочку, горить i зве
се
-
ляє гу
щавину - так iскорка од
ра
-
ди зажеврiла в старих Мотриних
очах, роз
лилася радi
стю по всьо
-
му сухому виду! Мотря кинулась
обнiмати невi
стку, як рiдну ди
-
тину, а, цiлуючи її, плакала. Галя
собi обнiмала Мот-рю, як матiр,
цiлувала її зашкарублi, сухi що
-
ки, руки... Далi Мотря обнiмала
си
на i теж плакала. Потiм того
цiлувалася з сватами i трохи не з
усiма людьми, що наїхали й
найшли до неї в двiр. З радостi
стара як оп'янiла, їй вперше на
вiку дове
лося побачити таку по
-
вагу до себе вiд лю
дей. Вона не
знала, як їх дякувати, чим їх вi
-
тати. Ось заграли музики; за
спi
-
вали сва
шки; поклонилися мо
-
лодi - i пiшли в ха
ту... Пiднялися
знову гулянки та танцi. Максим
з Явдохою в парi пiшли викрута
-
сом та вихилясом, а за ними й
Мотря ту
пала своїми старими
ногами...
Як вихор, як буря страшенна
мчиться, трощить i ло
мить усе
по своєму слiду, так весiлля про
-
мчалося Чiпчи
ним двором i на
-
робило нетрохи шкоди у госпо
-
дарствi. Ти
ни поваленi й пола
-
манi; ворота побитi лежали се
-
ред двору; вiкна без шибок чор
-
нiли дiрками, дивлячись на ву
-
лицю. Так як пiсля бурi, дощу та
граду ясне сонечко ще мов при
-
вiтнiше сяє, ще дужче грiє та об
-
ливає своїм те
плом та свiтом тi
руїни, що наробила буря, - так
Галя ро
жевiла з двору своїм
рум'яним личком i веселила все
своїм добрим поглядом...
А Чiпка вже правився коло
шкоди. Там тин пiдняв та набив,
новi ворота приро
бив; там другу
яку шкоду пола
годив; кли
кнув
скляра - вiкна повставляв... Че
-
рез ти
ждень не знать було роз
-
руйнованого двору: все стояло
на своїм мiсцi, як йому й слiд
було, тiльки ще мов краще, до
-
лад
нiше виглядало.
Багато добра всякого та худо
-
би навез
ла Галя з собою; вiсiм
паровиць везли її посаг у Пiски.
Мотря як стрiла все, то аж зля
-
калася. У неї нiколи нiчого того i
в думцi не бу
ло, а тут - як снiг на
голову ! Во
на не знала, де його
поставити, куди подiвати. Що
нужнiше, розмiстила в ха
тi; дру
-
ге - поставила в сiнях, а ще не
-
тро
хи й зо
сталося. Галя просила
Явдоху взяти до себе в хутiр.
Максим подарував Чiпцi трояк
добрих коней. Так i Чiпка просив
тестя подержати у себе до ве
-
сни. Максим та Явдоха, ди
вля
-
чись на таку тiсно
ту, раяли мо
-
лодим переїхати на зи
му жити
на хутiр, - та нi Чiпка, нi Галя не
згодились. Старi поїхали назад, а
молодi зостались на сво
їм госпо
-
дарствi. Доля прикрила їх своїм
затишним крилом.
Гарно, весело тепер у їх хатi.
Сама хата - наче побi
льшала, ро
-
здалася, повеселiша
ла. Стiни
Галя вбрала шпа
лерами, пооб
вi
-
шувала вишиваними рушника
-
ми. З бож
ничка виглядали до
ро
-
гi образи з-за лiсу василькiв, м'я
-
ти, ласкавицi, гвоздикiв та мов
усмiхалися, дивлячись на хату.
Перед образами гойдалися на
ниточках робленi голуби. Крила
у них сизi, груди червонi, хво
-
стики чорнi, носики - немов з
тiла - бi
лорум'янi, а очi з черво
-
ного намиста свi
ти
ли на всю
хату, коли вдаряв у них соня
-
чний промiнь або стяжка од
свiтла. Го
луби тi були навдиво
-
вижу кожному, хто тiльки бачив
їх. Розчепiри
вши крила й попри
-
гина
вши нiжки, вони безпере
-
станку гойдалися, немов живi та
зача
рованi... Пiч Галя розмалю
-
вала синiми квiтками по бiлому;
лави вишарувала - чистi та бiлi,
а пiл, як з воску, чистий. Де тiль
-
ки рука її до
торкалася, або де
око зирнуло, - все те з хмурого,
су
м
но
го, прояснялося, бiлiло,
нiби всмiхалося.
Коло свекрухи Галя, як коло
рiдної ма
терi, ходить; годить їй
у всячинi. Нашила їй очiпкiв,
платкiв надарувала, сорочок на
-
давала. Не свiтило тепер дрантя
та ра
м'я на старих плечах; воно
пiшло на ганчiрки, а Мо
тря у
всьому новому ходи
ла. Були те
-
пер у неї й чоботи добрi чорно
-
головцi, плахти й дерги дорогi
хоч i ста
речi, й сукня бiла, як
снiг, i кожушанка, крита демико
-
тоном, про зиму... Защи
тена те
-
пер Мотря вiд голоду, вiд холо
-
ду; заспокоєна в роботi. Галя са
-
ма коло хазяйства ходила: коло
корiв та овечат i бiля печi - всю
-
ди сама: Мотрi й не під
пу
скала.
- Ви, - каже, - мамо, на своєму
вiку не
тро
хи здоров'я стра
тили,
сили збавили, спочиньте ж хоч
на старiсть. Хай я, моло
да, тепер
буду працювати, а вам треба
спочивати на щось iнше!
- I вже, дочко! - одказує Мотря:
- не за
жалiєш батька в най
мах,
так i мене... Коли замолоду нiхто
не жалував, то на старiсть - i то
-
го бiльше. Привикне, кажуть,
собака за возом бiгти, то й за
саньми побiжить! Я звикла за
-
молоду робити - i тепер не вле
-
жу, хоч часом кiстки болять, як
перела
манi, в грудях холоне та
ниє...
Та й сяде Мотря на гребiнь за
вовну, та й пряде помалу.
А коло Чiпки Галя не знає вже,
як i при
падав, чим йо
му дого
-
джає. У сорочках усi груди пови
-
шивала, квiтками уни
зала; ка
-
птани пообшивала шнурками.
Тi
льки й ро
бить, що, впо
рав
-
шись коло печi та худоби, копи
-
рсає
ться та вигадує зразки вся
-
кi.
- Дивiться, мамо: чи так гарно
буде? - питає вона све
крухи, по
-
ка
зуючи шитво.
- Та гарно, моя дитино, - одка
-
зує Мотря радо.
- Менi здається, якби ще сюди
вкинути Синього, а сю
ди - зеле
-
ного, то тодi б саме добре було.
- Нащо ти, дочко, над тим свою
голову морочиш та очi збавля
-
єш? Помережила б там як-не
-
будь та й годi! Адже ж ходив до
сього не тiльки в шитих, а часом
у та
кий, що руб руба позиває...
Та й байдуже було!
- Яка ж я, мамо, буду добра жi
-
нка, коли сорочки своє
му чоло
-
вiковi не вишию? Я б йому, якi
найкращi зразки є, усi б, здаєть
-
ся, вимережила... Та горенько -
не знаю всiх!
- Спасибi тобi, дочко, за твою
ла
ску, як до його, так i до мене!
Як ти ввiйшла до нас, то мов
праведне сонце вступи
ло в ха
ту,
немов нам очi розв'язала, свiт
повила рожевим квiтом... А якби
знала, як то спершу було? Як нi
хлiба, нi одежини... та треба що
-
дня на роботу йти... А вiн ще ма
-
лий був - i його iнодi з собою
несеш. А ко
ли кинеш дома, хоч i
на бабу - царство небесне! - то за
думками свi
та бiлого не бачиш...
Чи не сталося що йому? чи не
на
робив чого вiн?.. Настане ве
-
чiр, як бога, мов вiками до
жи
-
даєш його, та, кинувши працю,
стрiлою додому поспi
шаєш. До
-
бi
гаєш, бачиш - вiн грається ко
-
ло хати... Сла
ва тобi, господи, що
щасливо все!.. Або зимою...
застукають трiскучi морози, знi
-
меться завiрюха, хуртовина... анi
одiтис
я, анi обутися!.. А тут у ха
-
тi - хоч вовкiв гони... й топлива
кат має... Ох! випила й я за свiй
вiк гiрку, та ще й повну!... А те
-
пер, дяка гос
подевi, хоч на ста
-
рiсть заспокоє
на... Може, пошле
господь i вмерти в тако
му спо
-
кої... Буду за тебе, моя дитино, з
то
го свiта молитви слати, щоб
вам, мої рiднi, щасливо вiк звiку
-
вати та своїх дiток до розуму
довести...
Галя слуха-слуха таку сумну
при
по
вi
стку про таке гi
рке та
злиденне жит
тя, - та аж страх її
вiзьме... Вона не тi
льки нiчого
то
го не бачила й не зазнала, а
на
вiть нi
коли й не думала... Жа
-
ль давив її серце за свекруху...
“Недаром вона така стара, сла
ба,
виморена, висушена!” - дума
ла
Га
ля.
- Ви менi, як рiдна мати! - обе
-
рта
ється вона а щирим серцем
до свекрухи: - скiль
ки-то ви горя
на своїм вiку звi
дали!.. Чи то- ж
то й Чiпка все те терпiв, мамо!
- Авжеж, дочко! Його оцими
ру
ками й виносила й вигоду
ва
-
ла... i вiн дiзнав, по
чiм кiвш лиха!
- Через те ж вiн i смутний та
-
кий; того й нерадiсний завжди...
От я: зросла в доволi та в розко
-
шi, нiчого того не знала... зав
жди
весела, спiвоча...
- Дай, господи, спiвати, не дай
тiльки плакати! - од
ка
зує радо
Мотря. I не налю
бується й не
навтiшається невiсткою.
Тiльки iнодi, темної ночi, коли
буря на
дворi виє та пла
че у ди
-
марi, як сова, кви
лить та стогне,
у вiкна, стукаючи кiм'ями снiгу,
мов пiзнiй подорожнiй; коли все
спить пiд заводи лихої години -
тiльки старим людям не спиться
- ворочаються вони з боку на
бiк, стогнучи та ох
каючи, - бо
-
лять у них старi костi, натруд
-
женi замо
лоду непосильною
пра
цею, а сумнi думки, як чорна
галич, окривають старечi голо
-
ви, - тiльки в таку добу закра
-
дався сум у Мотрину ду
шу i, як у
жменi, зжимав гiрк
им життям
по
точене серце...
“Що воно за знак? - думала во
-
на: - така багачка врод
лива, а
по
кохала такого убо
гого?.. Хай i
покохала - мо
лода кров шпар
ка,
серце гаряче: западе дiвцi пару
-
бок в око, - не встережеться, як i
покохає... Та куди ж батько та
ма
ти дивилися?.. А тут батько й
мати не сперечалися... Мабуть,
шкода стало дитини, як вона з
кохання побиває
ться... Та хiба
трохи без кохання бе
реться?..
Рiднi заборонять, коли спi
зна
є
-
ть
ся з нерiвнею... А тут i рiднi нi
-
чого... Правда, Чiпка мiй мото
р
-
ний, удатний, золотi в його руки
й голова неабияка... То що ж? все
ж таки нерi
вня!.. Першi, кажуть,
любощi - дурниця... А прохолоне
серце, пi
дуть докори та пе
ре
ко
-
ри: ланець, голодра
нець!.. А мо
-
же, вона не така... Здається, Галя
добра... От же мене й не кохає, а
як жалує? Ох, боже, боже! пошли
їм щастя, го
споди! Менi що, ста
-
рiй? аби вони не на
рiкали на
долю... Я умру; їм жи
ти... хоч би
ж хоч умерти спокiйно!”
Отакi думки, як легенькi хма
-
ри серед ясного дня, пере
пли
ва
-
ли в головi старої матерi. Оже,
як там: сонце тепле та ясне, -
пiдплили хмарки вгору, пройняв
їх гаря
чий його свiт, побiлив їх,
розтопив, по
вi
нув теплий вi
тре
-
ць, роз
вiяв... Так i тут: до
ля свi
-
ти
ла та грiла й не давала про
-
сто
ру та волi смутнiй думцi ки
-
нути темну тiнь на їх ща
стя...
Мотря бiльше радiла, нiж жури
-
лася, й весело по
глядала на
дiтей, як вони голубились.
А вони справдi - як тi голуби:
де одно, там i друге. Чи вiн ро
-
бить що, а в неї вiль
на хвилина, -
вона коло його: ко
ли не по
магає,
пiддержує що, то так стоїть та
ди
виться; чи вона робить, - вiн з
рук хапає, щоб їй легше було.
- Галю! найми наймичку, - ка
-
же вiн, дивлячись, як вона вто
-
милася коло печi, золiйники. ве
-
ргаючи. - Невже все те тобi сво
-
їми руками ворочати? Ти й коло
коро
ви, й коло пе
чi, й коло ши
-
тва, - та все од
на, все сама.
- Наймичку? -питає, здивува
в
-
шись, Га
ля. - Навiщо? Щоб вона
своїми нечистими руками тобi
страву го
тувала? Хай їй!
- Пожалуй себе, Галю, свого
здоров'я...
- А що моє здоров'я? Хiба ще не
викоха
ла та не ви
рос
ти
ла, в
матерi гуляючи? Задля тебе, мiй
голубе, хоч i руки натру
джу, то
не шкода. Ти замолоду натерпi
-
вся всьо
го, - поживи хоч зо мною
в доволлi... I яке воно тобi те ща
-
стя здасться, коли до всього я
сама своїх рук не до
ложу, не по
-
клопочуся бiля всячини... Нi, не
треба... Не хочу я наймич
ки!
Чiпка слухав ту любу мову
жiнчину, а серце його про
ймала
радiсть щастя...
- Доле моя! щастя моє! - при
-
гортаючи мi
цно до себе Га
лю,
шептав вiн увечерi. - Ти ж менi
радiсть у двiр принесла; ти з
моїх очей полуду зняла, що їх цi
-
лий мiй вiк закри
вала!.. Кругом
мене кривда обля
гала, неправда
об
ступала, як важкий ка
мiнь,
давила вона мої плечi, гру
ди...
опускалися в мене дужi руки, за
-
кривали
ся очi... я не знав нiчого,
не бачив, куди менi вилiзти з то
-
го гнiту, як його вискоч
ити... Ти
- як зiрочка зiйшла над моєю за
-
ду
ре
ною голо
вою - i освiтила
ме
нi темну стежку, мiй неутер
-
тий шлях!..
- Галю! - трохи згодом, не шви
-
дко, нiби роздумуючи, обiзвався
голосно Чiпка. - Ко
ли б усi люди
були такi ща
сливi, як ми з то
-
бою, тодi б нам ще краще жило
-
ся, ще ве
селiше!
- Коли б же то, мiй голубе! Що
ж, коли їх доля так поме
жувала:
одному дала ба
гато, а другому -
нiчого...
- Доля?.. Гляди лишень, Галю,
чи доля то? чи не самi люди, бу
-
ва, й виннi?.
-Та, може, й вони трошки...
Якби мож
на, Чiпко, то я б їм сво
-
го удiлила... Знаєш: як розказала
ме
нi твоя мати, яку ви ну
жду,
яке лишенько замолоду терпiли,
то мене то в огонь укине, то мо
-
роз обсипле... Коли б знала, то в
той би час усе своє вiд
дала, що
маю...
- Ти, Галю, добра. Ти - жалiсли
-
ва, - ка
зав Чiпка, обнi
маючи її, а
в самого по сум
ному виду ми
-
шка бiгала й го
лос дрижав вiд
спомину. - Та чи то ж то одна
моя мати та
ка?.. Хiба однi ми...
Сотнi, тисячi, тисячi тисяч отак
тягли й тя
гнуть своє злиденне
життя. I нiхто на те не вважає;
нiкому не
має дiла до того; нiхто
на те не дивиться; нiхто того не
бачить... усiм воно чуже, не рi
-
дне... Кому воно своє?.. кому - не
байду
же?.. Отим хiба беззахис
-
ним лю
дям, що з голоду мруть?..
Не дивуй же, Галю, що ми своє
одбирали - силою...
- Не нагадуй, не нагадуй... Хри
-
стом-бо
гом молю, не нагадуй
ме
нi про те. Чiпко! - молила Га
-
ля, ще дужче горну
чись до його.
- Як я здумаю про те, то в мене
розум му
титься, в очах червонi
плями замрiють... Хiба було не
можна без того обiйтися?.. Пра
-
цею, хоч тяжкою, кри
вавою пра
-
цею, та чесною - свого добути?...
- Працею?.. Гм... Нiчого, Галю,
працею не вдiєш... Один з неї ви
-
скочить, а де
ся
тьох вона зада
-
вить!
- Адже от - Грицько... З бiдно
-
стi вийшов у люди... I спо
кiй
ний,
i щасливий... а все через працю...
- Та працi, Галю, нiгде прило
-
жи
ти!.. I те - чуже, i того - не мо
-
жна, й того - не роби!.. Нiяк рук
зачепити... Кривда кру
гом, скрi
-
зь неправда...
- Ти думаєш. Чiпко, що справдi
у всiх такi думки? їй-богу, нi! Лу
-
шня такий чо
ловiк, що купить i
продасть; Па
цюк - аби йому по
-
гуляти та поспiвати, наробити
де
шпо
ту; а Матня - щоб нализа
-
тися от по сю!.. Хiба їм у головi
праця? Хiба вони думають, де
своє,де чуже?.. Або москалi! Цi
-
лий вiк його вчать не дивитись
не тiльки на чуже добро, а й на
життя. Хiба вони таке думають,
як ти?.. Вiн собi йде прямо задля
того, щоб порабувати... щоб чу
-
жим добром пожити... Так у них,
у москалях, було: так вiн звик до
того... а тепереньки й не хоче за
чесну працю взятися!..
- Може, й так... Може, й твоя
пра
вда... Може...
- Нi, Чiпко:. краще тихо, мирно
жити, че
сно заробляти й пожи
-
вати... А дасть го
сподь дiток дi
-
ждати - вигодуємо, вирос
ти
мо їх
на добро, до школи ддамо... Хай
змалечку вча
ться... Може, вони в
книжках тих вичитають, як кра
-
ще жи
ти, нiж ми з тобою!..
Такою тихою мовою та розум
-
ною ра
дою Чiпка був як спо
-
вивачем сповитий. Од щирих
слiв любої жiнки серце його впо
-
коювалось, сувора натура, за
-
гартована давнiм злиденним
життям, м'якшала: вiн тепер со
-
ромився свого давнього безпут
-
тя, тiєї кривої стежки, якою вiн
думав дi
йти до щастя... Шкода
йому було свого безталанного
товариства, жаль його
погибелi... А сказати їм Галину
правду - нехватало духу, сили; I
вiн тепер ховався, тiкав вiд своїх
давнiх братчикiв.
- Шкода! не ждати вже нам те
-
пер добра з нашого ота
мана, -
ка
зав Лушня това
ри
ству. - Про
-
пав чоловiк... Жiнка ко
ло спiдни
-
цi пришила...
- Сказано: медовий мiсяць - со
-
лодше вiд усього на свi
тi, - по
яс
-
нив Пацюк.
- А горiлка - ще солодша! - до
-
дав Мат
ня. - Хоч би ж до се
бе
приймав, бiсiв син! Адже за жi
-
нкою яку худобу затяг?
- А справдi... Ходiм до його, - пi
-
дбиває Лу
шня.
- Ходiм! ходiм! - замовлять усi
разом, та й пiдуть.
Чiпка побачить, вибiжить з
хати.
- Так i так, братця, - таке й та
-
ке лихо... Жi
нка занедужал
а, ма
-
ти насилу сновигає, а хата - самi
знаєте - одна... Де я вас прий
му?
- То дай нам хоч рубля грошей!
- при
стає Лушня, - до
жи
ли
ся до
того, що й ко
пi
йки за душею
немає... От ми й ви
п'ємо за
здоров'я жiнки, щоб господь її
помилу
вав.
Чiпка радий такому дешевому
вику
по
вi. Тиче їм рубля в руки -
i повертає на
зад у хату. Това
-
риство - до шинку. Як не
радо
стрiчався тепер Чiпка з давнiми
бра
тчиками, так Грицько з
своєю до
брою Христею при
пав
йому до душi.
Грицько - невсипущий хазяїн.
Вiн чес
ною працею, свої
ми мозо
-
ляними руками надбав те, що
мае в господi. Вiн i тепер не ле
-
жить: рано встає, пiзно лягає.
Вiн не панiє, як другi, а сам з сво
-
єю невтомною помiчницею-жi
-
нкою веде до ладу своє хлiбо
ро
-
бське дiло, маючи думку на че
-
сну пра
цю й дiтей напрямити...
Вподобав Грицька Чiпка i ча
сте
-
нько став навiдуватись до його.
Не сором те
пер i Гри
цьковi во
-
дитися з Чiпкою - i вiн ще
частiше став завертати до това
-
риша дитячих лiт. Жiнки їх теж
одна одну впо
добали...
Оце зберуться. Хазяїни поза
во
-
дять го
стей за стiл, пона
ста
в
-
ляють напиткiв, на
їдкiв. Чiпка з
Грицьком ведуть роз
мову про
ха
зяйство, про свої втрати та ко
-
ристi - завсiднi житечнi турботи.
- А що, Грицьку, як твоя пше
-
ниця? - пи
тає Чiпка.
- Та що... плоха, Чiпко! На зрiст
то-вона й добра, та на вмолот -
не теє... Видно, до
щi захопили,
як красувалася: сте
кла! Сказано:
зерно, як мачина... Хоч би насiн
-
ня верну
лося.
Грицько завжди перед Чiпкою
скаржи
вся. Чи добре що - пога
-
не, чи поганеньке - нiкчемне!
Гри
цько лукавив. Вiн бачив, що
хоч Чiпка й дукачем став, а ду
-
шею та сер
цем зо
стався давнiм
Чiпкою. Такий же прихильний
до чужого не
щастя, такий же
жалiсливий на чужу втрату.
Грицько все те бачив - i ще
бiльше виставляв свої втрати та
згуби, спо
дiваючись, що Чiпка,
як то
ва
риш, зглянеться на його
бiд
ка
н
ня й, може, коли стане в
помочi.
Заможнiсть Чiпчина iнодi роз
-
буркува
ла заздрiсть Гри
цькову.
Вернувшись од Чiпки, набiдка
в
-
шись перед ним досхочу, Гриць
-
ко заводив таку розмову з Хри
-
стею:
- Отак тепер зажив Чiпка! От
собi й удайся таким!.. Сказано:
дука на всю губу! А чи сподi
-
вався хто бачити йо
го таким то
-
дi, як вiн п'яний, обiдраний, як
несамови
тий, га
няв по селу та
по шинках волочи
вся?! А тепер...
панюга та й годi! I припли
ло ж
таке несподiване щастя... Ска
-
зано: як багатство, то й щастя!
- Така вже, видно, його доля! -
одказує Христя. - Та й жi
нку ж
узяв собi пiд пару... То вже що
багата та вродлива, а привiтна
та ввiчлива до кожного! А до йо
-
го... Сказа
но: мо
гла б, свого се
р
-
ця влупила та йому дала.
- I за що, спитай? - гiрко вимо
-
вив Гри
ць
ко.
- Як за що? Чiпка, Грицьку, чо
-
ловiк хо
роший...
- Що ж у йому хорошого?
- Усе. Звiсно: другiй жiнцi вiн
би, може, й не пiдiйшов пiд пару,
а до Галi - то мов во
ни рiднi...
Який вiн, така й во
на... Жалi
с
-
ливi, добрi... Що пара, то пара, -
грiх бога гнiвит
и.
Христя завжди заступалася за
Чiпку. У Чiпцi споавдi бу
ло бага
-
то чогось доброго, чого Грицько
своїм, на при
буток напрям
ле
-
ним, розумом не змiг зрозумiти.
Христя ж чула те добре своїм
жiноцьким серцем, своєю чут
-
кою душею.
- Отже тебе. Чiпко, мабуть, у
любистку купали, що так усi жi
-
нки липнуть до тебе, - шуткує,
пiдпивши Грицько.
- Як саме? - питає Чiпка.
- Так... Моя Христя, коли тебе
до
вго не бачить, то все згадує:
де це, мов, вiн? що це з ним?
- Спасибi Христi за добру згад
-
ку, - радо одмовляє Чiп
ка.
- А вам заздро на мого чоловi
-
ка? - вмi
шається Галя.
- Та ще б, дивiться, не заздро
бу
ло! Де ж таки? чужу жi
н
ку
зовсiм вiд дому одбив!
- Та ми таки Христю й одбе
-
ремо од вас, - смiється Галя.
- Навiщо? Навiщо вона вам
зда
лася? Чи, може, непе
ре
ли
-
вки?..
- Так воно так-таки, мабуть,
чо
ловiче й буде, - жартує Христя,
- що я i тебе й дiтей по
кину та й
перейду до Галi та до бабусi Мо
-
трi...
- Про мене... Хай вона й вам, -
тiльки я со
бi Чiпку вiзь
му зато
-
мi
сть, - одказує Гри
ць
ко.
- Еге, спасибi вам! Ми Чiпки не
дамо... Чiпка в нас бу
де, - обо
ро
-
няється Галя.
А тут i Мотря, слухаючи їх
жартiвливу розмову, уверне
слiвце й од себе. Пiдуть у них
смiхи, жарти та веселощi.
- Ану лишень, Галю: почастуй
нас варе
ною за таку ви
га
дку! -
на
жартувавшись вдо
воль, каже
Чiпка.
Галя швиденько метнеться. Де
не вiзь
меться варена - пахуча,
чиста та смачна. Га
ля частує. Усi
випивають по по
внiй, при
-
цмакують губами, вихваляють
Га
лю, а ще бi
льше - варену, та
пе
ресипаються жа
р
тами...
Це так у свято або в недiлю. А
в будень - коли не Хри
стя у Галi,
то Галя у Христi.
Одна другу так уподобали, мов
сестри рiднi. Хоч одна однiй, як
завжди водиться мiж жiнками, i
не розкривала своєї душi до дна,
не показувала, що дiється нас
-
подi серця; оже одна в однiй
чула щось собi рiдне, привiтне й
любе. Га
ля далi бачила, ширше
сягала своїм розумом: вiн у неї
ко
хався при достатках, у роз
-
кошi... В сторонi од лю
дей, од
життя, не знавши нi нужди, нi
клопоту, - вона сама пори
нала в
свої думки, привикла сама пове
-
ртати своїм ро
зумом. Не такi мо
-
лодi лiта випали Хри
стi. Тяжке
сирiтство з самого малку, гiрка
неволя в чужiй роботi - прибор
-
кали її ши
бку думку. Недостачi,
нужда добре далися їй знати, -
щоб вона не забувала про нажи
-
ву. Вона була в життi її не остан
-
ньою гадкою. Отже, як вони не
рi
знились, а все-таки обидвi од
-
наково чули, що добре, що лихе,
i через те завжди обидвi сходи
-
лись у своїх думках. До чого Хри
-
стя тiльки серцем прихилялася,
почуваючи добре, те Галя не
тiльки серцем кохала, а й у речах
вимовляла. Порiднились вони
серцем, душею. Вони були щирi
товаришки, яких тiльки вря
-
ди-годи зводить життя докупи.
Шануючи одна одну, кожна
по
клялася в душi, що як бу
дуть
у них дiти, взяти од
на другу ку
-
мою. Христя вже й радiла то
му.
Вона почувала себе матiр'ю, а пi
-
сля рiздва справдi послав їй бог
уже другого сина. Галя була хре
-
ще
ною матiр'ю. Гриць
ко не тiль
-
ки згодився - зрадiв, як почув,
що Галя буде кумою. Вiн спо
дi
-
ва
вся, що хрещени
ковi добре
буде вiд такої хресної матерi.
Христя ж диви
лася на покуман
-
ня, як на зв'язок довiчного това
-
риства з Галею.
I справдi, пiсля того вони ще
дужче за
товаришували. Почали
-
ся таємничi сповiдi важких ду
-
мок та гадок, песто
щi та го
лу
бi
-
ння веселих надiй. Не проходило
дня, щоб або Христя не заверну
-
ла до Галi, або Галя не побiгла
до Христi.
Галя полюбила свого хреще
-
ника, як рiдну дитину. Сорочеч
-
ки йому шила й ме
режала; ша
-
почки вишивала. А на руки вiзь
-
ме, - носиться, любується, як
сво
їм. Iно
дi зупи
ниться її погляд
на любому по
глядi дитини... до
-
вго вона дивиться на йо
го, при
-
дивляється йому в вiчi, мов сво
-
їми очима хоче з'їсти... То ди
-
вись: блиснула в неї в очах якась
iскорка - сльо
за не сльоза, ра
дi
-
сть не радiсть засвiтила в них - i
пригортає вона дитину до свого
лона й обдає його по
цiлунками.
Христя дивиться та й зiтхне
важко. Во
на бачить i чує, чого
Галi треба, та чого бог не дає їй...
- Що, як у вас будуть дiти, -
стороною заходить Хри
стя: - як
уже ви їх глядiти
мете? Адже ось
- чуже, та як ви втi
ша
є
тесь!.:
- Як у мене буде дитина, Хри
-
сте, то я, здається, з'їм або за
да
-
влю її, цiлуючи та милуючи... Я
не дам на його пили
ночцi впа
-
сти, кому-небудь подивитися...
Мо
гла б я його - в своїм серцi но
-
сила. Ви тiльки гляньте: отаке
манюсiньке-малюсiньке, без ре
-
чi, без мови, тiльки оченя
тами
свi
тить... Ти до його обзиваєшся,
а воно ни
ми поводить, мукає,
руче
нята випру
чає, мов тебе
при
горну
ти хоче... А ти знаєш:
це твоє тiло, твоє народження...
“Ри
бонько!.. серденько!..” - обе
р
-
талася во
на до хрещеника, окри
-
ваючи всього його га
рячими по
-
цiлунками.
То були бурхливi хвилi ще дi
-
воцьких любощiв, у ко
трих уже
виразно визнача
лося чуття ма
-
терi. То материне серце ози
ва
-
лося в гарячих дiвоцьких поши
-
бах ко
хання. Так думає й почу
-
ває кожна молода молодиця, по
-
ки ще не знає нi болiв тяж
ких, нi
мук материних, нi непокiиних
нi
чок, якi приходиться перебу
-
вати, догля
даючи малих дi
ток.
Тяжкий бiк мате
ри
н
ського жит
-
тя ще невiдомий, а мате
рин
сь
ке
чуство заклюнулось у серцi кож
-
ної жi
н
ки ще в сповиточку, - ще
тодi, коли вона малою, невелич
-
кою носи
лася з ляль
кою, наче з
справжньою дитиною, - як ще
дi
в
чинкою голубила, кошенят
-
ко, як ди
ти
н
ча
тко, як молод
ою
дiвкою пригортала сво
го мило
-
го, сама не почу
ваючи, як пе
-
стила надiю у своїм серцi на ща
-
стя ма
терi...
Минає зима. Ясне сонечко лю
-
бо свiтить та грiє; снiги тають;
бiжать з гiр долинами прудкi
протiчки срiгової води; раннi чу
-
маки коло возiв лаштуються; а
там i хлi
бороби заворушилися...
Настає весна. Все оживає, радiє.
Ось i великоднi святки прийшли
i пройшли; зазеленiли поля; за
-
цвiли садки; защебетали соло
-
вей
ки... Пiсля довгог
о зимового
сну все про
кидається, : продирає
за
спанi очi i, озир
нувшись кру
-
гом, любує на землю, що, як та
пи
санка, красується пiд золотим
про
мi
нням ясного сонця; а сон
-
це, глядя на неї, усмiхається...
Тiльки дiждав Чiпка тепла, за
-
раз наку
пив дерева, найняв май
-
стрiв i заложив над самим шля
-
хом не хату, а цi
лий неве
личкий
будинок. Поки люди налагоди
-
лись з жни
вами, то на його дво
-
рi, замiсть похилої хатини, стояв
веселий будинок i гордо пози
-
рав на вулицю великими вiк
-
нами з зеленими вiконницями.
Давня Чiп
чина гадка спра
вди
-
лась. Тепер уже не од
на тiсна
хата iз сiньми, а цi
лих три: одна -
для матерi, друга - для себе, а че
-
рез сiни - свiтлиця - про гостей.
Недалеко од будин
ку складали
рублену комору. Трохи далi, як
поставили комору, заходи
лись
коло са
рая з конюшнею; а там - i
загороду запле
ли нову, кругом
дворище обгородили но
вою ло
-
зовою лiсою з острiшком... Старi
ворота поламав Чiпка, а приро
-
бив доща
нi, панськi, розтвор
-
чатi, а над ворiтьми, як
раз посе
-
ре
динi, на кружалi вирiзана бу
ла
чоловiча пика: рот - як у сома,
очi круг
лi - як у сови, нiс - як у ко
-
та,
а волосся, з про
дiлем посе
ре
-
динi - як у жiнки... З усьо
го се
ла
збiгалися дiти диви
тись на те
пре
чу
до i великим дивом диву
-
ва
лися...
В одно лiто непевне колись
дворище, вiдоме кожному за пу
-
стош, зовсiм пере
мiнилося. Стра
-
шне й прокляте, стало тепер во
-
но навдивовижу всiм людям,
лоскотало їх заздрi очi, а ще за
-
здрiшi дум
ки...
Як гляне iнодi Мотря на свiй
плець, то й сама дивує
ться. Ко
-
лись пустка-хата - те
пер буди
-
нок; пустиня-город - грядка квi
-
ток; гноїще-двiр - тепер зелений
та чи
с
тий, кру
гом облямований
коморами, за
го
родою, сараєм,
хлi
вцями... Аж заплаче Мо
тря з
радощiв.
- Колись як жилось... А тепер?..
Слава тобi, господи!
Чiпка перестав хлiба робити,
став по ярмарках їзди
ти, полот
-
на скуповувати та перепроду
ва
-
ти. Од його й пi
шли в Пiсках по
-
лотенщики. До його нiхто й не
ду
мав про це: вiн перший почин
зробив.
XXVII
НОВИЙ ВIК
Час не стояв. Промайнула во
-
ля, пола
ма
ла ланцюги вi
ковiчнi,
на котрих ще за дiдiв-прадiдiв
прикували до панiв колись вiль
-
нi хутори, села; опростались лю
-
дськi руки; несмiливо, наче чого
боялися, прий
мались за землю,
котра колись була “бо
гова та
людська”, потiм стала “панська”,
а тепер, хоч силомiць надiлена,
знову стала “люд
сь
ка...”. Задур
-
манений неволею люд почав
продирати очi... i нiчогi
сiнько
кру
гом себе не бачив, окрiм -
панiв та му
жи
кiв!.. Усе, що не хо
-
дило в сiрiй свитi, - щиталось па
-
нами. Усе, що при
росло до землi,
копалось у нiй, обливало її своїм
потом, - усе те зва
лося “наш
брат Савка...”. Неволя порiзнила
дiтей одних батькiв, од
них ма
-
терiв; вирила мiж ними глибо
-
кий яр, котрого нi пере
йти, нi
переїхати, хiба засипати... Та хiба
можна засипати у рiк, у десять, у
двадцять рокiв яругу, ко
трий
ко
пався не десятки, а цiлi сотнi
лiт?.. По один бiк яру стояли по
-
то
мки старшини козацької; сто
-
яли приблуди, котрих при
ма
ни
-
ла своїми розкошами задурена
Укра
їна - були мiж ними ляхи й
недоляш
ки, бу
ли мо
скалi й мо
-
ско
вськi недоломки, бу
ли й оси
-
ротiлi дiти Юди, котрi замiсть
сво
го зруйнованого цар
ства на
чужiй зем
лi завели нове цар
-
ство
; тут можна було зустрiти
нетрохи полу
панкiв, котрi з дiг
-
тярiв, чумакiв, крамарiв, при
-
кажчикiв по
виводили своїх
дiтей у “лю
ди”, поначiпля
ли на
плечi з мiдними гудзями мунди
-
ри, а на голови понадiвали кар
-
тузи з зi
ро
чка
ми... Усе то була
ватага, вигодувана чу
жою пра
-
цею, обу
та й зодягнена чужими
руками... Тепер вона стояла i, як
голо
д
ний вовк, клацала зубами,
по
гля
да
ючи зо зла на другий бiк
яру, де потомки козачi ко
палися
в сирiй землi, понiвеченi, зубо
-
же
нi, темнi - якiсь калiки, а не
люди, без па
м'ятi про славну бу
-
вальщи
ну дiдiв своїх, котрi до
-
бували кров'ю “славу та во
лю”,
без па
м'я
тi про самих себе, з
стра
ш
ною злiстю в гарячiм се
р
-
цi, з палкими на устах про
кльо
-
нами, котрi вони поси
лали на
той бiк... Здається, якби не гли
-
бокий яр, одна б ватага кину
-
лась на другу - i по
лилася б рiч
-
ка чорної кровi, потопила б пра
-
вого й винуватого... Засланi по
-
лу
дою очi пiд ту страшну рiзани
-
ну не розглядiли б, де свiй, де
чужий - кров би лилася, тру
пи б
тлiли та ситили й без того ситу
зем
лю... Оже, дяка боговi, цього
не сталося... Зате скiльки вона
за
дало страху тим, ко
трих ко
-
лись тре
петало все, що їм підве
-
рт
алося на очi!
Самому царковi Гетьмансь
ко
-
му, Васи
левi Семенови
чу, обiй
-
шлось усе це неда
ром. Останньо
-
го сiчовика, як ко
сою, ско
сила
думка про неволю: Василевi Се
-
мено
вичу Поль
сь
кому “божевi
-
ль
на воля”, пра
вiжка грошей
пiща
нами не да
ли вiку дожи
ти...
Злiсть, переляк разом струсну
ли
не
молодi костi вельможного па
-
на, поло
жили його на лi
жко, з
лiж
ка - на стiл, а з столу - у домо
-
ви
ну... Оплакав рiд тiло сво
го
вла
дики над могилою й дома;
оплакав до
морослий писака
Озерський свого дав
нiшнього
ворога, а тепер приятеля, у “Мо
-
сковських” газетах. Не стало ва
-
та
жка, - за
журились пiдручни
-
ки... Що тепер роби
ти? з чого
його почати, щоб насиджених
мi
сць не втеря
ти? Хто порадить?
хто заступить
ся?..
Перше всього загомонiли: ко
-
го тепер у предводителi? Чужого
страшно, а з своїх - нiкого такого
немає, та нiхто й не хоче. Колись
було трохи до бiйки не доходить
за те мi
сце, а тепер - кожен шу
-
кав собi те
пло
го мiсця, з вели
-
кими грiшми, а про та
ке не хотiв
i слухати. “Що по титулi, ко
ли
чортма в шкатулi!” - не раз, не
два можна було тодi чути. А
шкатула справдi все далi спо
-
рожнялася та й спорожнялася, -
доло-жити тепер її не було нi
снаги, нi способу. Оже, пред
во
-
дителя, та ще й сво
го, таки тре
-
ба!
Умовили якось “предводите
-
ль
ського си
н
ка”, того самого
оди
нчика Василя Се
ме
новича,
що не дощупався - чи тверде, чи
м'яке тiло в Чiпчиного батька.
“Синок” той був чоловiк нi бува
-
лий, нi видалий, нi удалий. Хоч
вiн десь собi й учився кажуть би
то - скiнчив i курса, а проте був
чо
ловiк дуже невеликого розу
-
му, ще меншої смi
ли
востi, ще
слабiшої волi. Тiльки й батькiв
-
ського, що пиха панська, при ко
-
трiй вiн зрiс i викохався, котрої
й тепер не кидав: вона його й
погнала на мiсце, ко
трого всяк
те
пер сахався.
Та часи тепер були зовсiм не
тi, щоб од
нiєю пихою жи
ти. Уся
молодiж наче “по
дурiла”: цу
ра
-
ла
ся не тiльки “прав дворян
сь
-
ких”, цуралася роду... Нерiдко
син ворогу
вав з батьком, обзи
-
вав його бридкими словами, -
“крi
посником, деспотом”; кидав
рiдну оселю i, насмiхаючись над
батькi
вськими звичаями й на
дi
-
ями, бiгав по Харкову або по Ки
-
є
ву, питаючи сякого-такого за
-
робiтку! За братами потягли
ся й
сестри: перестали й ухом вести
батька
-ма
терi; сидiли день у
день, нiч у нiч, як пiд суботу ра
-
бин, за книжками - забули про
хазяйства, забули й про гулян
-
ки... А в Кри
винського, кажуть,
менша дочка вночi втекла вiд
батька з якимсь студентом-по
-
повичем, - повiялась у Київ учи
-
тись... Дворянська пиха терпiла
вiд такої зневаги.
А тут - як на те - “божевiльна
воля” не
забаром пона
во
дила за
собою й своїх дi
ток свавiльних;
земство, де нема нi му
жи
ка, нi
пана; мировi суди, де не пита
-
ють - якого хто роду... Зовсiм
свiт перевернув
ся! Про старе нi
-
чого вже було й думати: треба
якось до нового при
стро
юва
-
тись, щоб хоч тут не попустити
свого. Що ж його робити? як йо
-
го приладитись. Руки до дiла не
призвичає
нi змалечку, - не не
во
-
лити ж їх на старiсть?! А розум -
хто до волi думав, що пановi по
-
трiбен робочий розум? Пановi
треба було знатно
го роду, багат
-
ства; треба було вмiти себе по
-
казати, вмiти пожити, поїсти,
попити, а мати робочий розум,
здатний на дiло, а не на вигадки
панськi, - пановi не треба було...
А те
пер: розуму! працi! -тiльки й
чутно, як вигукували на всiх
шляхах, на всiх базарах життя.
Хто зразу не перелякався того
покрику та брався за дi
ло, - того
захоплювало жит
тя на свої би
-
стрi хвилi, мча
ло усе вперед,
вперед, - то кидало наспiд, зали
-
вало; то ве
рга
ло наверх, пiдки
-
дало вгору, знову не
сло на гре
-
беня
стiй хвилi, аж поки не ви
но
-
сило на берег... Хоч болiли iнодi
у на
шого плавця пом'ятi боки, а
все-таки вiн хоч i нетверди
ми
ногами, ступав на ту землю, де
колись усе живло тремтало йо
го
духу. Усе-таки вiн був господар
на нiй, а не попихач, не наймит.
Швидко вiн зжи
вався з новим
своїм мiсцем на старiй зем
лi - i
пiдвертав її пiд се
бе: вона йому
пло
дила, родила - ставало на по
-
життя йо
го! А хто переля
кався, -
той залазив до себе на хутiр, у
село, проклинав новий вiк, но
-
вих людей, день за днем тяг зли
-
денне життя, проїдаючи останнє
своє добро - ви
купнi бiлети, за
котрi ба
ри
шники-жиди не дава
-
ли й половини цiни... За собою
життя ве
селе, розкiшне, без
працi, без клопоту; перед собою
- вбоге доживання вiку, - мо
же,
тя
жка праця на ста
рiсть, гiрка
турбо
та, замiсть спокою, - без
шага грошей, ко
трi жидки вспi
-
ють вимо
тать, - без ступня зе
-
млi, котру за старi довги банковi
тарахн
ули з молотка... Як же
його не проклина
ти такого? як з
ним миритися?!
“Сонмище”, оставшись без ва
-
тажка, як перелякана ота
ра ове
-
чок, спершу було ки
нулось вроз
-
тiч... Навперейми йо
му вис
ко
чи
-
ло земство. Отара повернула на
-
зад, згадала старе становище, де
було пашi доволi, де водопої по
-
гожi, та й стала на згiрочку... По
-
серед отари й “предводи
те
ль
сь
-
кий синок” крутився, та видно
йому не водити пере
ду! Хто ж
поведе? Кому не страшно? Хто
звик до всякої ли
хої години? -
Шавкун привик ще змалечку до
всього. Шавкун вiдомий здавна.
Шкода тi
льки - Шавкун боїться
перед ве
сти: Шавкун здавна хо
-
див позаду... То, може, вiн хоч
пiде назирцем за ватагою? -
Гайда! - Шавкун пiшов назир
-
цем.
Шавкун - чоловiк нi дурний, нi
розум
ний. Зате вiн на своїм вiку
звiдав усього. Був Шавкун на ко
-
нi, був i пiд конем. Шав
кун - по
-
пович. Пiсля вбогого батька, що
по
пу
вав на небагатiм прихо
дi в
Хитунах, зостався вiн з сво
єю
старшенькою се
строю не
ве
ли
-
чкими сиротами. Опекун, яки
йсь
далекий родич, теж пiп, забрав
си
ротят до себе. Дiвчинка ж бi
-
гала собi по селу, малою, потiм,
як пi
днялась трохи, доглядала, а
разом i гралася з малими дiтк
-
ами опекуновими, а стала дiв
-
кою - ви
дали замiж за яко
гось
п'яничку-диякона. Хлопчика
опекун вiддав у бу
рсу ро
зуму до
-
бувати. Скiльки прийняла лиха
дитина в тiй бурсi; скiльки раз
його нiвечили, би
ли, - воно й
щот розтеряло. Забили до то
го,
що з моторненького, опецьку
-
ватого хлоп
чика зробилася
якась тупиця, убоїще, котре нi
-
чого не вчи
ться, а тiльки й ду
-
має, як би кому капость зро
бити.
Шкода за шкодою, розпутство за
розпутством - ста
ли думкою й
гадкою бурсака. Коли не вкраде
ножич
ка, чорнильницi, то пiд
-
дро
чує товариство на пустощi,
на сваволю; а пiдрiс - давай мо
-
литися скляному боговi.
.. Му
-
чились з ним “святi отцi”, мучи
-
лись, та й вигнали з фiло
софiї...
голого, босого й просто
во
лосо
-
го! Де його на свiтi дiтися? Куди
голову при
хилити? Хтось, мабу
-
ть, на жарти, раяв iти в унiвер
-
ситет. Моло
дий Шавкун задума
-
вся... Одначе не пiшов в унi
ве
р
-
ситет, а потяг пiшки додому, до
себе в Хитуни, де на батькiвсь
-
кiм мiсцi оселився зять. Ша
вкун
побратався з зятем - i закурили
вдвох селом, об
ходячи парафiян,
а додому iнодi рачки прилазячи.
Сестра довго терпiла. Далi поча
-
ла лаяти чоловiка й брата, стала
докоряти йому, що вiн убрався
на все готове та й останнi злиднi
пропиває, останнiй шматок хлi
-
ба одриває своїми здоровими
руками вiд рота малих її дiток.
Шавкун на лайку мовчав, як у
рот йому води на
лито. Гiрка
пра
вда, мабуть, дуже колола йо
-
му очi. На другий ра
нок вiн став
спiвати перед сестрою лазаря,
який вiн нещасний; хвалився їй
своєю надiєю на унiверситет, ко
-
ли б тiльки рублiв з пiвсотнi
гро
шей. Сестра назвала його
думку “дурницею”, раяла йти ку
-
ди-небудь у кан
це
лярiю “хлiба
заробляти”. Шав
кун не послухав
сестри. Зiбрав, якi позоставали
-
сь, манатки, зв'я
зав у клуночок,
хотiв пiти “на одчай” шукати
долi. Сестра зжалилась, вийняла
з скринi тридцять карбованцiв -
останнi гро
шi, як вона на чор
-
ний день хо
вала вiд свого нед
-
байливого чоловiка - оддала
бра
т
овi. Шавкун попрощався,
пiшов. Через мiсяцiв три напи
-
сав сестрi, вже з Ки
єва, що вiя
таки свого доскочив - зробився
студентом. Як i з чого вiн жив,
про те тiльки вiн да бог вiдає;
одначе вижив два роки. Та ста
-
рий грiх знову прокинувся, завiв
його на третiм курсi в те
мну, а з
темної - на вулицю... Опи
нився
Шавкун серед великого города
без шага грошей, без знайомих
людей, без веселих то
варишiв,
котрi тепер його цу
ра
лися, з од
-
ною бiдою - “вовчим бi
летом” в
кишенi... Сказано: хоч у Днiпро з
мосту! Шавкун у Днiпро не ки
-
нувся, а покинув Київ, покинув
товариство, книжки (i потiм
було нiколи не заглядає в них -
не любив, якщо й розка
зу
ють
про них) та ноги на плечi, побрiв
у Гетьманське. До сестри йти
було соромно. Шавкун пiшов до
свого товариша молодих лiт,
знакомого нам Чижика, котрий
служив тодi в опецi. Чижик по
-
радив пiти до когось старшого,
попрохатись. Шавкун пiшов, уп
-
росився в опеку, де йому обiця
-
ли, як прилiжатиме, давати по
десять гривень у мiсяць. Шавкун
i тому радий. Став вiн виводити
стрiчку по стрiчцi, списуючи ко
-
пiї; став одбирати спершу по де
-
сять гривень, далi по двадцять, а
через рiк дiйшов до трьох ру
-
блiв. Зробився паничем - хоч
куди! Тихий, слухняний, до стар
-
ших привiтний, став Шав
кун ки
-
датись у очi старшим: за
ба
чить
здалека, - шапку здiймає, а Васи
-
ля Се
ме
новича вгледить - у по
яс
кланяється. Панюга помiтив
“по
кiрне телятко”, звелiв пере
-
йти йому з опеки до себе в кан
-
целярiю. Не було, здається, для
Шавкуна щасливiшого дня на
свiтi, як той, коли його зазвав
гетьманський ца
рьок у кабiнет
до себе та став йому казати, що
як вiн себе шануватиме, то зро
-
бить його чоловiком! Шав
кун не
мiг слова вимовити вiд радостi
та вiд страху, - то блiд, то чер
-
вонiв; а вийшов од великого па
-
на, перехрестився i сiв у кан
це
-
лярiї за стiл. З того часу день у
день, нiч у нiч Шавкуна можна
було тiльки й бачити, що в кан
-
целярiї, де вiн сидiв, перегнувши
спину, над бумагами, нi на кого
не глядя, нi до кого не обзива
-
ючись, немов для його не зоста
-
лось нiкого й нiчого на свiтi,
окрiм тих бумаг. Шавкуна хва
-
лив пись
мо
во
ди
тель; перед
святками предводитель жалу
-
вав йо
му по де
сять рублiв, з ко
-
трих Шавкун часточку посилав
сестрi, а останнi ховав у шкура
-
тянiм гаманцi на самiм днi своєї
невеликої скринi. Незабаром
старий пи
сьмоводитель умер, а
Шавкуна посадили на його мiс
-
це. Став вiн не остання спиця в
колесi. Де взялися у людей шана
й повага до його! Тепер уже пе
-
ред ним так шапки здiймали, як
вiн колись. Оже Шавкун не впо
-
вав нi на шану, нi на вповагу, а
де
р
жа
вся пословицi: за свiй
грош - кожен хорош! Через те,
здається, не було в його бiльше
нiякої ду
м
ки, як тiльки про
грошi. Багатство, грошi - от що
йому й снилося! Жив вiн собi
тихо, скупо; оженився на та
кiй
же скупiй, як i сам, панночцi - та
й скла
дали во
ни добро, не зна
-
ючи самi кому, - бо й дiтей не
було. Нi великої радостi, нi мало
-
го горя не знало життя їх.
Так оцей-то щирий вiл, котро
-
му нiчого просидiти, не розгина
-
ючись над бумага
ми з раннього
ранку до пiзньої ночi, оцей про
-
низа й пiдлиза, котрого навчило
жит
тя, де треба поклонитися,
кому треба до
годити, - держав
тепер цiлий повiт у своїх руках,
заправляючи ним по сво
їй хiтi,
за
мiсть недалекого й ледачого
“предво
ди
тельського си
нка”.
Той i лапки поклав: роби, мов,
що хоч, що знаєш!
А тут - новина за новиною, ро
-
бота за роботою. Не вспi
ли з “ви
-
купними грамо
тами” управити
-
сь, насилу накину
ли крi
пакам
землi, котрих вони тепер, як ог
-
ню, боялися, щоб, бува, з землею
не вер
нулася неволя, як пiд
ско
-
чило земство, з виборами, з ра
-
дами.
- Оце... до чого дожились!.. - бi
-
дкаються панки, де тi
ль
ки не
стрiнуться. - Там - во
ля... крес
-
тян одняла, землi по
брали... А це
либонь уже хотять з мужикiв
поробити панiв... якесь земство
видумали!!
- Егеж, до того йдеться - пiд
-
дакують дру
гi. - Де ж пак? У гла
-
снi вибиратимуть i дворяни й
мужики... Учора Омелько в ме
не
кiзяки рiзав, а завтра, може, си
-
дiтиме ря
дом зi мною, за одним
столом... Я - глас
ний, i вiн - гла
-
сний...
- Нi! Не дiждете, не дiждете, ха
-
мове ко
д
ло! - серди
лась ста
ре
-
нька панi, ударя
ю
чи кулаком об
кулак, i зачи
нала на всi бо
ки ко
-
стити “кодло” й тих, що довели
дворя
нство “до такого безче
с
-
тя”.
Шавкун не лаявся, не серди
-
вся. Вiн аж мов повеселi
шав, як
забалакали про зем
ство. Вiн до
-
бре знав, що воно його рук не
стече, - а може, й погрiє. Настав
новий вiк й для нашого Чiпки.
То таки що тихе, ща
сливе життя
у себе дома, з любою жiн
кою, з
старою матiр'ю, а то таки й на
гро
мадi, серед людей Чiпка не
останнiй... Лю
ди ста
ли йо
го зна
-
ти, поважати й шанува
ти, бо iно
-
дi Чiпка ставав декому й у по
-
мочi. Хоч вiн не любив тепер
розкидатись, а при нуждi чо
-
ловiковi поможе. Чи хре
сти
ни
де: кого ж його в куми? - Чiпка,
чо
ловiк добрий, послухає. Оже
Чiпка сам нiколи не ходив у
куми; зате Галя по селу цiлу мет
-
ку хрещеникiв мав. Коли бог не
дає сво
їх дiток, хрещениками
втiшається. Ло
бо
дi дочку дава
-
ти, а в скринi всьо
го-
на
всього
десять карбованцiв - нестане й
на горiлку. Що його робити? Де
б його рук зачепити? “Ти б, чо
-
ловiче, - рає Лобо
диха, - пiшов
до Варе
ни
ченка: може б вiн по
-
зичив до нового хлiба?” - “А
справдi”, - одказує Лобода та
прямо до Чiпки. Чiпка пора
-
диться з Галею - i вродиться в
Лобо
ди ве
сi
лля, - цiлий тиждень
поїжджани п'ють та гуляють.
- Нема чоловiка добрiшого, як
у нас Чi
пка! - хваляться пiщани i
здiймають шапки, ще здалека
побачивши Чiпку.
Та хiба однi пiщани?
Вештаючись раз по раз по яр
-
марках, промислуючи по
лот
на
-
ми, став Чiпка вiдо
мий на цiлий
повiт. У тестя якось раз зу
стрi
в
-
ся з становим Дмитренком - тим
самим, що прозвали “кобиляча
го
лова”, за те, що любив дуже
мен
джувати кiньми. Чi
пка й ста
-
новому подобався. Удруге стрi
-
лись вони на ярмарку - i стали
свата
ми. Ста
новому подо
бався
мо
лодий Чiпчин же
ребчик, ко
-
тро
го тесть подарував. Дми
тре
-
нко й пристав: промiняй та й
промiняй! Довго Чiпка не зго
д
-
жу
вався, - та нiчого не вдiєш:
про
мiняв. Ста
но
вий собi взяв
доброго молодого жеребчика,
що аж кров крiзь шкуру свiти
-
лась, а оддав Чi
пцi старого-ста
-
рого дра
бастого гусарсь
кого ко
-
ня, котро
го продали з полку, як
розбився на ноги. Дмитренко ж
такий ра
дий, дякує Чiпцi, обiщає
до його в гостi заїхати. А Чiпка
дивився на драбастого, мов упе
-
рше на вiку коня бачив, сплюнув
та й замовк.
Приїздить з ярмарку додому.
Випряг коней; увiйшов у хату,
поздоровкався з матiр'ю, поцiлу
-
вався з Галею.
- Галю! - каже, - сподiвайся го
-
стей...
- Яких?
- Становий буде.
- Чого вiн тут забув? - питає Га
-
ля, диву
ючись.
- Скучу, каже, за драбастим ко
-
нем, то й до вас заверну, - жар
-
тує Чiпка.
- За яким конем? Що це ти
бозна-що ве
рзеш?!
Чiпка тодi розказав, якого зро
-
бив мiнь
ка.
- Отак вiн i з татусем, - каже
Га
ля. - Як пристав... Та
тусь, пра
-
вда, довгенько-таки не пода
ва
-
вся. А тут - пiд
скочила якась ли
-
ха година - треба у стан... Так вiн
перше нiж у стан поїхати, взяв
та й одвiв до Дмитренка пару
ко
ней.
Дмитренко чоловiк правдивий
- не оду
рив Чiпки. Через мiсяць
пiсля того ко
тить вiн Пiсками,
та прямiсi
нько пiд Чiп
чин двiр.
“Тпру!” - спинили коней пе
ред
по
рогом. Галя й Мотря ра
зом ки
-
нулись до вiкон подиви
тись, хто
там.
- Никифор Iванович дома? - пи
-
тає їх ста
новий з пово
з
ки.
Галя хотiла була одказати, що
нема, та почервонiла, незчулася
сама, як промови
ла: - “Дома”.
Тут i Чiпка нахопився: вийшов
на
зу
стрiч, здоровкає
ться.
- Оце я до вас у гостi... Буде де
перено
чу
вати? - питає ста
новий.
- Коли ваша ласка, просимо до
хати! - за
прохує Чiпка.
Повходили у ;хату. Дмитренко
скинув з плечей верх
нього бала
-
хона, струснув пил, потягся, зiх
-
нув на всю ха
ту, як добрий вiл
ревнув - аж Галя виглянула з кi
-
мнати, та й опустився за стiл на
лаву. Чiпка приста
вив з другого
боку стола ослiнчика, сiв навп
-
роти гостя.
- А знаєте, чого це я до вас
приїхав? - питає, знову позi
хну
-
вши, Дмитренко.
- А бог вас знає... Звiсно: ваше
дiло - ста
нове - знай їзди
ти...
- Егеж, еге... А ось я вам но
ви
ну
привiз.
Галя одхилила трохи кiмнатнi
дверi, дивилась у щiлин
у, а з-за
плечей у не
вiстки показалась i
Мотрина голо
ва. Обидвi слуха
-
ли: яку там становий новину
при
вiз.
Дмитренко скинув очима на
Галю.
- Це, мабуть, ваша жiнка.
- Моя, - одказав Чiпка.
- Гарну дочку викохав Гудзь!
Не
даром вiн її на запорах де
-
ржав... Хорошу... Коли б був знав,
проламав би й запори та вкрав..
Галя почула це, засоромилась,
прихи
лила дверi.
- Галю! - гукнув Чiпка: - чого
ти тiкаєш? Боїшся, щоб Пе
тро
Іва
нович тепер, бува, не вкра
-
ли?.. Не бiйся: я не дам.
- Я й сама не дамся, - одказує
Га
ля, ви
сунувшись з кi
м
нати.
Тут саме знадвору забрехала
собака.
- О, та ви, мабуть, справдi бої
-
тесь, що собачню поза
во
ди
ли, -
жа
ртує становий.
- Та в нас всього одним одна
Мушка, - одказала Галя, за
ша
рi
в
-
шись.
На сiм словi в хату вступила
бiдненько зодягнена дi
в
чина, та
бачачи, що не туди попала, стала
мовчки у поро
га.
- Здорова! - привiтав її Чiпка. -
Чого ти?
- До тiтки Мотрi, - одказала, за
-
соромив
шись, дiвчина.
Мотря почула, вийшла з кiм
-
нати, по
клонилася ни
зенько
Дми
тренковi, сiп
ну
ла нишком за
спiдницю дiвчи
ну, та обидвi ви
-
йшли в сiни. Незабаром Мотря
назад увi
йшла, а дiвчина пiшла з
двору. То була головина най
-
мич
ка: її послали нишком до
вi
-
датись
- чого становий при
їхав.
Галя тим часом у кухнi стави
-
ла само
вар. Сонце заходи
ло. Ос
-
та
ннiй погляд, на прощання з
землею, воно посилало в свi
-
тлицю, де сидiли, мов давнi при
-
ятелi, становий - на по
кутi, бога
-
тир-козак - на
в
про
ти, на осло
нi.
Розмова не клеїлась: переска
-
кувала з одного на друге, як ска
-
че легенька боро
на по груд
-
нястiй рiллi. Галя подала чай.
Заходилась пити. Розмова зо
в
-
сiм обi
рвалася. Чiпцi, як хазя
їну,
стало нiяко
во.
- Так яку ж ви нам новину при
-
везли? - зачинає вiн, сьор
ба
ючи
гарячий чай.
- Добру - для добрих людей... А
вашi пi
щани такi неспокiйнi -
менi з ними один клопiт, та й
годi! Ще Ларчен
ко, як переда
вав
стан, перестерiгав мене: “Стере
-
жi
ться, ка
же, пiщан, бо то народ
вельми завзя
тий!” Аж воно так i є!
- Та воно, добродiю, мабуть би,
нiякого й клопоту не було, ко
ли
б не так трохи...
- Що пак я казав? - спитав Дми
-
тренко, загубивши ос
танню
свою думку й рiч. - А, бач... Так
зе
мство привiз.
- Що то воно за земство? - пи
-
тає Чiпка, пильно дивля
чись у
вiчi становому.
- Земство?.. Нова милость цар
-
ська! Ба
чите: живете ви у Пiсках
- козаки, панськi й жиди... Адже
й жиди є в вас? (Чiп
ка од
казав,
що є). Так, бачите: отак само жи
-
вуть i в Котолу
пiвцi, у Байраках,
у Вовчiй Долинi... живуть помi
-
щики, жи
вуть купцi, козаки, кре
-
стяни... Так усiм, бачите, треба
по шляхах їздити; усiм треба,
хрань боже! якої пошестi, вiд на
-
пастi оборонятись... Одному -
тру
дно, а другому - мож
на... Ну,
так бачите... (Дмитренко дедалi
став уча
щати: “так” та “бачите”,
- видно, вiн га
разд i сам нi бачив,
нi знав того, про вiщо розка
зу
-
вав.) Так от, бачите: збираються
гу
р
том - пани й мужики - та й
ро
блять що треба...
- Як це? I пани роблять?! - пи
-
тає здиво
ваний Чiпка.
- Та нi, не самi роблять, а виби
-
рають гласних... а тi ви
беруть
управу з себе, а управ.? вже й
заправляє всiм...
- А станових тодi хiба не буде?
- Як можна - без станових! Ста
-
новi - по
лiцiя, а полiцiя й за зе
-
мством дивиться: щоб дороги
рiвняли, мiстки га
тили... Без
полiцiї не можна! Хто б недоїмку
взиску
вав, як
би не полiцiя?
Становi - поки й свiта сонця, бу
-
дуть...
- Щось я гаразд не второпаю, -
каже роз
думуючи, Чiп
ка: - й зе
м
-
ство за дорога
ми, й полiцiя за
дорогами...
- Ось почуєте, як збереться
гро
мада та прочитаю указ...
На останньому словi у хату
ввiйшли: козачий голова з писа
-
рем та панський старшина з ста
-
ростою. Крiпаки, поздор
ов
ка
в
-
шись, стали коло порога, пох
ню
-
пи
лись; а голо
ва з писарем, мов
москалi, по
витягались у стру
н
-
ку.
- А! От, добре, - замiсть привi
-
ту, каже Дмитренко. - А я тiльки
що хотiв посила
ти за вами... За
-
втра вранцi щоб менi була гро
-
мада! Чуєте? Вам кажу й вам! Та
глядiть менi, щоб не так, як не
-
доїмку пла
тите, - обернувся до
крi
пакiв з до
ко
рою.
- Тепер, ваше благородiє, - ка
-
же писар, - гаряча пора... люди в
полi...
- Що менi до того, чи гаряча,
чи яка? Я вас вихолоджу, як не
буде громади!
Старшина мовчала, тiльки пе
-
ретирала ногу об ногу.
- Як же, ваше благородiє, ска
-
за
ти гро
мадi? - питає пи
сар.
- Скажiть: становий земство
привiз, чи
татиме. Чуєте: зе
м
ст
-
во? Не забудете?
- Та й утомився ж я, Никифор
Iвано
вич... Ви не повiри
те: двоє
суток з повозки не злажу...
- Ну, з богом! - повернувся до
людей... Тi сунули з хати - один
поперед одного: аж штовхаю
-
ться в дверях.
- Отака ловись! - каже голова. -
Був Чiп
ка, а став Никифор Iва
но
-
вич... Що то зна
чить - грошi!
- Та грошi, як грошi, - на те йо
-
му стар
ши
на й староста. - А ви
нам скажiть: чого це наш коно
-
крад приїхав?
- Та казав же: земство привiз, -
одмовля замiсть голо
ви писар.
- Та чули, що земство.. А ви
нам роз
то
л
куйте: що воно таке?
Чи не податки знову якi?..
- А справдi: що це воно, Василь
Васи
льо
вич? - питає го
лова пи
-
саря.
- Та кажуть би то, нова якась
управа... У нас оце окруж
них взя
-
ли, а в них либонь швидко по
се
-
редникiв не бу
де... Треба ж ко
-
мусь людьми правити?
- Ще нами трохи правили! -
тро
хи кi
сток не виправи
ли... А
це ще якусь управу видумали, -
мiркував, мов сам до себе, ста
-
роста.
- Не можна ж так народ ос
та
-
вити... Ось, мов, вам воля: робiть,
що хочете, як хоче
те... самi пра
-
втесь, самi й роз
правляйтесь, -
каже писар. - Адже такий би роз
-
гардiяш пi
шов, що й... - писар по
-
чухав потилицю.
- Так, так, - пiддакує голова. -
На
род - що? От, ваш i... давно та
-
ку бучу збили, що хоч з села збi
-
гай? Не прав та
ким запеклим
лю
дом, - вiн тобi село переве
р
-
не!
- Ага-га-а... Тепер же я знаю,
що це воно буде, - умi
шався ста
-
роста.
- Кажи! - старшина йому.
- Бач, - патякає староста: - не
-
ду
рно во
ни так уси
лко
ву
вались,
щоб люди землi брали... аж воно
на те й ви
йшло! їм ще хотiлося
поводити нас на уривочку... Хоч
вам цар волю й дав, так земля
ще наша... платiть за неї викуп
-
нi... а ми розкинемо розумом та
ще щось придумаємо... От i при
-
думали - земське... То викупнi
платити, а це ще - земське! Так
скажемо й громадi: на земське
ще заробляйте!..
Тут вони дiйшли до крiпацької
волостi. Старшина й ста
роста
одрiзнилися, пiшли у во
лость, а
голова з пи
сарем по
ве
рнули в
другу вулицю - до голови.
Уранцi на майданi, коло коза
-
чої во
лостi, зiбралась у ку
пу ко
-
зача й крiпацька громада. Дмит
-
ренко приїхав на Чiп
чиних ко
-
нях, прочитав указ, розказав,
кого ви
бирати: за
боронював “сi
-
ре мужиччя” в гла
снi “перти”,
ра
див - па
нiв, котрi “усе зна
ють
й усе, що треба, зроблять”; по
-
хва
лився навiть, що як повиби
-
ра
ють “муж
ву”, то щоб на
чу
ва
-
ли
ся...
Громада слухала мовчки. Ста
-
новий ще раз обернувся, ще раз
раяв вибирати панiв, попрощав
-
ся з Чiпкою, мор
гнув йо
му, мо
-
же, й вiн у гласнi, сiв на обива
-
тель
ськi конi, - покотив з Пiсок.
Не вспiв вiн од'їхати, як гро
ма
-
да загу
ла:
- То це так? усе панiв та й па
-
нiв!.. Ще вони нам не ввiрил
ись?
- гукали крiпаки.
- Толкуй, дурнi! - гримає на
них козачий писар, - А хто ж в
управi робитиме... ви, чи що? Хi
-
ба хто знає, яка там робо
та?
- Та наймемо такого розумно
-
го, як ти, то й робитиме, - ко
-
льнули його крiпаки.
- Так воно так... Тiльки хто йо
-
го знає, що там за робо
та...
Довго ще йшла розмова мiж
громадою й писарем. Дов
го слу
-
хав Чiпка мовчки. Громада роз
-
писувала темни
ми кольорам
и
па
нiв; писар, хоч не оступався, а
все-та
ки стояв на тiм, що без
панiв нiкому буде дiла робити,
що дi
ло невiдо
ме, що в гласнi
треба вибирати притьмом па
-
нiв...
- А моя рада, - не видержав Чi
-
пка, - та
ка: який не є хазяї
н, а все
кращий вiд най
мита... А що те
земство невiдо
ме, то воно кож
-
ному невiдоме... Не було його, -
не зна
ли й па
ни. Отже на те бог
чо
ловiковi й розум дав, щоб до
всьо
го дiйти.
- Правда, правда! - гомонiла
гро
мада.
- Пани вами, люди добрi, й так
довго пра
вили... по
пра
в
тесь ще
самi! Все-таки своя рука - влади
-
ка. Вони не поклопо
чу
ть
ся за те,
щоб усiм було добре. Всяк за се
-
бе... А у нас же вони ще й родичi
всi... Один одного стережуть. Ось
цей... (Чiпка ткнув пальцем у той
бiк, ку
ди поїхав ста
новий)... у
мене хлiб-сiль їв, а за панiв ру
ку
тягне...
- Егеж, еге... Вони, як тi свинi:
одно за од
ного, - гула громада. -
Коли ж так, ша
баш, братця! Годi
їх!.. Дивись бi
сове зiлля: його з
огорода, а воно таки в город!
Хоч у гласнi їм, коли людей не
-
ма... А дзуськи!..
Розiйшлася громада. Вернувся
Чiпка додому, радий, що довело
-
ся направити громаду на добру
стежку. У його серцi закльо
ву
ва
-
лось щось нове: йому хотiлося,
щоб громада йо
го послухала; в
головi промайнула думка, що
вiн порядкує на громадi, веде її
вперед, усiма верхово
дить... Да
-
внє забу
лося, мов його й не було
нiколи: вiн тепер отаманує на
громадi...
- Коли б то, Галю, послухали
мо
єї ради, - каже вiн уночi жiнцi,
- увiрвалася б їм нитка! - I вiн ще
довго роз
казував Галi, як вiн бу
-
де людям служити... Галi й самiй
становилось якось гарно на ду
-
шi, що її чо
ловiк заробив таку
людську повагу.
А в Чiпчинiм серцi уже вору
-
шилося ба
жання верхо
во
дити,
пекло його, вирива
лось наверх у
думцi, в словi... Чiпка з ним носи
-
вся, як з нахiдкою. Кого не зу
-
стрi
не, з ким не забалакає - та
все про земство, про вибори. Не
-
має й речi дру
гої. Радить кож
но
-
му себе стерегти, громаду, а не
дават
ись знову панам у руки.
Рада його взяла своє. Через ти
-
ждень прилетiв у Геть
ман
сь
ке
посередник Кри
винський, та
прямо у предводи
тельську кан
-
целярiю, де мала бути управа.
- Пропали ми... мужики наших
б'ють! - скрикнув вiн, забув i по
-
здоровкатись.
- Як саме? - схопившись, мов
опечений, скрикнув зав
жди ти
-
хий Шавкун i ото
ро
пiв.
- У Пiсках - не то з наших - нi
одного дво
рянина.
- Значить i Дмитренка не по
-
слу
хали!.. - ледве вимовив Шав
-
кун та, мов хто на йо
го вiдро хо
-
лодної води вилив, опустився на
своє мiсце, пiдпер рукою голову
- за
тих.
XXVIII
СТАРЕ - ТА ПОНОВЛЕНЕ
Випав удушливий день саме
серед га
рячої пори жнив. Сонце
стояло над голо
вою, як ско
во
-
рода, розкалене та на
че ог
нем
пекло. Пшениця осипалася: лю
-
ди не вспiвали вхо
пити. Пiд та
-
кий час кожна хвилина дорога
селяни
новi. А тут - кидай свою
роботу, їдь у гласнi!
Пани поз'їздилися. У Гетьма
н
-
ському, коло нового бу
динку па
-
на Польського, стояли в три
ряди карети, брич
ки, ната
чанки.
По
приїздили не тiльки гласнi.
Ба
гато наїхало з повiту й так
собi цiкавих панiв подивитися
на нове диво та послу
хати, що
то за земство.
Прибули й простi гласнi, хоч i
не всi. То все були коза
чi писарi
та голови; один Чiпка з Лозою
нiколи ще не знали нiякої служ
-
би. Мiж гласними-селянами мо
-
жна бу
ло помi
тити двох крiпа
-
ць
ких старшин: один - з Пiсок,
другий - з Рудки.
Пани собi гомонiли в горни
-
цях; крики та реготи до
но
си
ли
-
сь з хати на улицю. Се
ляни, по
-
приїздивши на обивате
льсь
ких
шкапiйках (дехто привiз разом i
подушн
е), розташува
лись коло
будинку, нарiзко од панських
карет. Хто сидiв пiд возом, хто
пiд горницями: кожен ховався
од душної спеки, що не
самовито
пекла-палила. Од
да
леки ко
за
ць
-
кої старшини, сидiв пiд горниця
-
ми й Чiп
ка, рядом з Ло
зою, неда
-
леко вiд рундука. По праву руку
- куче
ри па
нськi, по лiву - “п'яв
-
ки людськi”, як колись Чiп
ка об
-
зивав сiльську ста
р
шину. Йому
було тепер якось нiя
ково... Куче
-
ри позлазили з ко
зел, дехто пi
-
дiйшов до знайо
мих гла
с
них; ба
-
лакали то про се, то про те, хва
-
ли
лися уро
жаями, жалкували,
що прийшлося такий гаря
чий
час про
гаяти. Чiпка сидiв мовч
-
ки, слухав, та чи й чув що. По
виду можна було помiтити, що
його голову клопо
тали неабиякi
думки. Перервав їх Дмитренко
своїм зи
чним голосом:
- Гей, ви! - гукав вiн з рундука
на глас
них: - сюди йдiть!
Гласнi пiдiйшли пiд рундук,
поскидали шапки. Тiльки один
Чiпка з Лозою, як си
дiли, так i
зосталися.
- А скiльки вас? - питає стано
-
вий.
- Та скiльки ж? - обiзвався пере
-
днiй, во
лосний писар, ски
нувши
очима на купу то
вари
шiв-гла
с
-
них. - З нашого ста
ну - три, та з
вашого п'ять, та двоє - з Сви
-
нок... Оце й усi!
- Ага, бач, Никифор Iванович...
Здоровi! - кивнув ста
но
вий голо
-
вою Чiпцi.
- Доброго здоров'я, - одказав,
пiдводя
чись. Чiпка i зняв шапку.
Лоза за ним устав, скинув i
собi шапку.
- А що ж це вашi сюди всякої
на
волочi понасилали? - пи
тає Чi
-
пки становий.
- Якої наволочi? - зиркнув Чiп
-
ка та, тро
хи спустивши голос,
до
дав: - перед бо
гом усi рiвнi...
- То ж перед богом, а тут - пе
-
ред людь
ми...
- Та й перед людьми - все од
-
но... Усе-та
ки смiливiше, як свiй
коло тебе... А то: ви собi у буди
-
нок позалазили та й ба
лакаєте в
холодочку, а тут - печись на со
-
нцi.
- Хто ж вам велить пектись?
Узяли б та й увiшли в ко
ри
дор.
- Спасибi. Що громадi, те й ба
-
бi.
- А ви, капустянi голови! - по
-
ки
нувши Чiпку, поверну
вся ста
-
новий до козачих гласних. - Це
вже ви нам одну ка
пость зроби
-
ли?! Чого ви сюди поприлазили?
Що ви тя
ми
те?.. Ну, що ти, Све
-
рбиносе, тя
миш?.. - визвiрився
Дми
тре
нко на черво
нопикого,
то
встого козачого голову, од ко
-
тро
го так i несло горiлкою. - Кис
би собi у Хайки в ши
нку. Нi, в
гласнi преться. Або ти. Ступо?
Жiнчиної тiнi бої
ться, до ладу не
вмiє слова вимовить, а теж - i
собi мiж люди... в гласнi!!.
Ступа й Свербинiс мовчали.
Потупив
ши в землю очi, вони й
не глянули на ста
нового. Вiн ки
-
нув їх та до крi
пакiв:
- А ви, недобитки?.. Ще й вас
тут неста
вало?! Давно з вас шку
-
ру злупили?.. А те
пер думаєте,
що й ви пани?!
Стара виразка, розкорписана
нечистя
ми руками, защем
iла в
Чiпчинiм серцi. З-пiд насуплених
брiв засвiтив гострий погляд, -
то окидав вiн ним станового, то
пози
рав на людей, що стояли
мовчки, як до землi прибитi.
- Чого вам од нас, добродiю,
треба? - запитав Чiпка сердито й
зиркнув на Дмитренка. - Хiба ми
до вас приї
ха
ли?.. Нас громада
прислала... ми громадi слу
жи
мо...
- Та я про вас нiчого й не кажу,
- спу
стивши вниз го
лос, заго
во
-
рив становий. - Ви чоловiк тор
-
го
вий: всюди буваєте, лю
дей,
свi
та бачили - де треба, до ладу
й своє слово скаже
те... Я про вас
не кажу! З вас гласний, то таки
гласний... А то - що? - Дмитренко
з огидливiстю глянув на оста
н
-
нiх гла
с
них... - П-хуу!.. Та тепер
уже не пе
ремiн
иш... Глядiть ще
не повиби
райте й в управу сво
-
їх!.. Чуєте?
Гласнi мовчали, мов не до них
рiч.
- Слухайте, - почав становий: -
дивiться на мене... Як кру
тну
правого вуса, - клади на
право бi
-
лет; а крутну лiвого, - налiво...
Глядiть менi!
Кажучи останнє слово, Дмит
-
ренко по
грозив пальцем, пове
-
рнувся, грюкнув дверима перед
самим носом у гла
с
них та й
скрився у коридор.
- Бач, який гострий! - обiзва
в
-
ся Ступа. - Мов над дурни
ками...
Нi, стiй! А ми так, братця: вiн
нам правого вуса, а ми - на
лi
во...
Нехай дудика з'їсть!
- Це напасть, та й годi! - каже
якийсь пи
сар. - Швидко на
шому
братовi за ними нiгде буде мiсця
знайти...
- А нашому братовi, - увернув
грiзно Чi
пка, - треба сте
ре
гти
сво
го брата, а не тi
ль
ки про себе
думати...
Вiн мав ще щось сказати, та
тут їх по
звали в горницi.
Посеред довгої й широкої за
ли
стояв довгий стiл, засланий чер
-
воним сукном, облямований зо
-
лотою га
льо
н
кою, з золо
тими
китицями... За столом, на пбкутi,
си
дiв предводитель. По праву
руку од його Данило Па
влович
Кряжов - потомок того самого
ге
тьманського полковника Кря
-
жа, що вславився нi боями, нi по
-
ходами, а тiльки тим, що, як при
-
крiпляли до землi пiдсусiдкiв,
вiн прикрiпив нетрохи своїх да
-
леких родичiв, а разом з ними
брата й сестру рiдну... або й не
вiн прикрiпив їх, а його жiнка -
та сама панi полковниця, що лю
-
дям черевиками очi й зуби виби
-
вала... По лiву руку од предводи
-
теля сидiв Шавкун - городовий
гласний. До його предводитель
знай нагинався, а вiн йому шеп
-
тав щось на ухо. Кругом столу
обсiдали другi гласнi - горожани
й земляни. Тут було цi
ле “сон
ми
-
ще”, цiле кодло Польських. Тут
були Совинський, Кри
вин
ський,
Гаецький, Митiль, - не було тiль
-
ки одного Маку
хи: Порох таки
його доїхав своїми ябе
да
ми: вiн
тепер був пiд судом, без мiсця.
Мiж горожанами можна було по
-
бачи
ти Лейбу Оврамовича, оре
-
ндаря пана Польського, а рядом
з ним отця Дмитра - бла
гочи
-
нного, що так менджував про
-
сительськими книжечками, як
Дмитренко кiньми, за що, кажу
-
ть, не раз i судився у консисто
-
рiї. Дмитренко, як не гла
сний,
сидiв окремо, мiж панами, котрi
приїхали подивитись на нове
диво. На всю хату тiльки два по
-
рожнi стульцi зосталися, та й тi,
мабуть, дожидали когось з пан
-
ських гласних. Чiпка смiливо
опу
стився на один; за ним Доза -
на другий. Пани-гласнi ззи
р
ну
-
лися. Хоч нашi дукачi були у до
-
брих синiх жупанах, а все-таки
така незвичайна смiливiсть ко
-
лола панськi очi. Для останнiх
гласних-селян не знайшлося мi
-
сця за столом: прийшлося спи
-
нами пiдпирати стiну.
Пiсля молебню та присяги по
-
чались вибори. Радили вибира
-
ти Кряжова, хва
лили Совин
сь
ко
-
го, розпинались за Шав
ку
на,
намiрялись пропхнути Гаєцько
-
го, Митiля. Як не крутив уса
Дмитренко, як не дивився на
кожного, хто пiд
ступав кла
сти
бiлета не в сюртуцi, а в свитi, а
вий
шло так, що ледве-ледве
про
вели трьох перших. На Шав
-
ку
новi зробили невелич
кий пе
-
репочинок.
Як налагодились знову прий
-
ня
тись за вибори, гласний Саєн
-
ко, син сотниченка, попрохав
“слова”. Панам було це не вди
-
вовижу. Саєнко - здавна чоловiк
неспокiй
ний. Ще за Василя Се
-
меновича вiн було не про
пу
с
-
тить виборiв, щоб не наговори
-
ти, як казали про його, “сiм мiш
-
кiв гречаної вовни”... Оже та во
-
вна була для панiв Польських
гiрше гi
ркої гiрчицi. Нiвроку ро
-
зумний, гострий, як бритва, Са
-
єнко не пропускав случаю, щоб
не побрити своїх сильних роди
-
чiв. Простi люди його люби
ли,
як чоловiка, котрий не змовчить
силь
ному i стане завжди в при
-
годi немiч
но
му... Зате пани та
жиди Саєнковог
о духу боялися,
та й недурно. Напакости
ти па
но
-
вi, придавити жида - стало втi
-
хою для йо
го. Так оцей-то “лi
-
берал”, як його звали, зняв те
-
пер рiч про земство... Обер
та
ю
-
чись до панських гласних, вiн
доказу
вав їм “всесословно
сть
земства”, довго й красно розво
-
див їм про “интеллектуаль
ную
деятельность”, котру вони, за
“про
шлi грiхи”, повиннi були од
-
дати на “ал
тарь обще
стве
н
ного
благополучия”. То повертався
до простих гласних, нагадував
їм про “рiвноправнiсть”, умов
-
ляв їх самим дбати про свої “iн
-
тереси”, про “народне благо”. А
на заключку всiм гласним ра
зом
радив вибрати членом в уп
раву
хоч одного з гласних селян.
По хатi пройшов шелест. Пани
здвигу
вали плечима, хи
тали жу
-
рливо головами, шептались, мiж
собою. Мужи
ки завору
ши
лись
пiд стiною, затупотали ногами
на однiм мi
сцi, зглядалися, мов
питали очи
ма один в одно
го: “А
що?! кого тепер?”
Предводитель, пошептавшись
спершу з Шавкуном, а потiм з
Кряжовим, задзво
нив у дзвони
-
ка i, оглядаючи селян, го
лосно
запитав: хто хоче вибиратись?
Шелест потроху стихав.
Предводитель запитав удруге.
Усi мов
чали, тiльки ззи
ралися.
- Ось хiба Варениченко... - яко
-
сь не
смi
ливо, крiзь зуби, процi
-
див старшина з Пiсок.
На його глянуло сто очей; гля
-
нув Дмитренко - i за
ту
лив ру
-
кою свого рота: “мовчи, мов, не
-
скребо!”
- Якого Варениченка? - волею-
неволею вимовив пред
во
ди
те
ль.
- Ось!.. ось!.. - почулося з-пiд
стi
ни кiль
ка голосiв, ти
ка
ючи
па
льцями, де сидiв Чiпка.
Вiн почервонiв. Усi уставились
на його очима.
- Вы желаете? - спитав його
пре
дводи
тель.
- Та коли людська ласка та па
-
нська во
ля, - одказав Чiп
ка, пiд
-
водячись, - то й про мене...
Голос його тремтiв; лице го
-
рiло; очi свi
тились радi
стю.
Пустили на голоси: вибрали
Чiпку. Да
лi, мабуть, розгар
ячив
-
шись, вибрали Са
єнка в губерн
-
ськi гласнi.
Вибори скiнчились. Селяни
по
роз'їзди
лись по домi
в
ках. Па
-
ни забенкетували в городi.
Вернувся Чiпка додому. Галя
побачила в вiкно, ви
скочила з
хати.
- А що?
- Усе гаразд! - скрикнув радо
Чi
пка. -
Те
пер я, Галю, не тiльки
гласний, ще й член в управi...
- Невже? - разом - зрадiвши i
злякав
шись, скрикнула Га
ля.
- Далебi... вибрали! - хвалиться
вiн.
- Кого вибрали? куди? - почу
-
вши остан
нє слово, пи
тає Мо
-
тря, висунувшись у вiк
но.
- Мене вибрали, мамо, в уп
ра
-
ву! Мотря глянула прямо Чiпцi в
вiчi, по виду в неї пробiгла не
-
радiсна смужка.
- I нащо воно тобi, сину, з па
-
на
ми тяга
тись? - каже вона жур
-
ливо. - Ще, не дай бо
же, пiдве
-
дуть як... Самi ж поховаю
ться, а
тобi - буде...
- Не бiйтесь, мамо: не подамся!
- заспо
коює її Чiпка.
- Ще встрянеш куди... - своє-та
-
ки Мот
ря.
- Нiчого ви, мамо, як я бачу, не
знаєте, - одказує без гнi
ву Чiпка.
- На те їх воля... А може, я, мамо,
людям у пригодi стану... до
бро
яке зроблю...
- I вже, сину! Ти - один, а їх скi
-
льки...
- Один, та добрий, - оступилася
за чо
ловiка Галя, i, усмi
ха
ю
чись,
пiшли обоє в хату.
Радiв Чiпка, потай од матерi,
вдвох з жiнкою, що за
ро
бив
людську шану, пова
гу. Те, що мi
-
сяць назад тi
льки заклюнул
ось
у серцi, тепер уже снувало перед
його очима, заволодiло його
думками. Лагоди
вся Чiпка гро
-
мадi служи
ти, збирався до
бро
робити; грiв у серцi сам собi
нишком, потай уже й жiнки, го
-
лубку-надiю - давнє забути i слiд
йо
го загладити... А вийшло так...
що - де зна
йшов шану, там за
гу
-
бив спокiй i... долю!
Вибiр його в управу, зробле
-
ний пiд га
рячий час, без поради,
без розмислу, нiко
му не був ми
-
лий. Козацька старшина на Чiп
-
ку скоса дивилася. Писарям та
голо
вам заздро було, як-таки
москальчук, ще недавнiй голо
-
дра
нець, волоцюга, ледащо, по
-
сiвши за жiнкою бага
тство, вис
-
ко