close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Мирний - Повія - 3.5

код для вставкиСкачать
ЧАСТИНА ПЕРША
У СЕЛI
I
Ще та
кої зи
ми лю
тої та скаже
-
ної лю
ди не заз
на
ють! Осiнь бу
-
ла до
що
ва: вiд дру
гої пре
чис
тої
як по
ча
ли
ся до
щi, та день у день
ли
ли - до са
мо
го Пи
ли
па. Зем
ля
так на
бра
лас
я во
ди, що вже i в
се
бе не прий
ма
ла. Ве
ли
ки
ми рi
-
ч
кам
и-озерами сто
яла та во
да
по по
лях та бал
ках; на проїж
д
-
жих шля
хах та
кi баг
на - нi про
й
-
ти нi проїха
ти. Не тiльки се
ло з
се
лом - су
сi
ди не ба
чи
ли
ся од
но
з дру
гим цi
ли
ми тиж
ня
ми; жи
-
ли, як у не
во
лi. Осiн
ня над
вiр
ня
ро
бо
та ста
ла. Ко
ли хто мав клу
-
ню - мо
ло
тив со
бi пот
ро
ху, при
-
би
рав, що да
ла за лi
то кри
ва
ва
пра
ця. Та чи ба
га
то тих клунь у
Мар'янiв
цi? У збор
щи
ка Грицька
Суп
ру
на - од
на; у по
па - дру
га; у
па
на тре
тя; а в ос
тан
нiх хлiб
гнив у сто
гах. I вро
жай то
го лi
та
не
гус
тий удав
ся; те
пер осiнь ма
-
ла й те зо
гноїти… Бо
лi
ло хлi
бо
-
робське сер
це, див
ля
чись на свої
за
литi во
дою то
ки, на по
чор
нi
лi,
при
пав
шi до зем
лi стiж
ки. У Де
-
ми
ден
ка у сто
зi жи
то рос
ло; у
Кну
ра два сто
ги ми
шi по
точили;
зов
сiм скир
ти роз
су
ну
лись, роз
-
па
лись - у гнiй по
вернулись. В
Ос
та
пен
ка осе
ля по
дiр
ча
вi
ла -
во
да у ха
ту ли
лася: лгав був сеї
осе
нi вкри
ти, та за
хо
пи
ла не
го
-
да. На лю
дей пiш
ла по
шесть:
тряс
цi, про
пас
ни
цi… За
ро
бiт
ку
нiяко
го
; гро
шей не
має. У дру
гих
i хлi
ба пе ста
ло, та нi
де й позич
-
ити. Бi
да, ка
ра гос
под
ня! Най
ма
-
ли ака
фис
ти, слу
жи
ли мо
лебнi -
нi
що не по
мо
га
ло!
Так бу
ло аж до Пи
ли
па. Уно
чi
пе
ред за
го
вi
на
ми по
тяг
ло холо
-
дом; у свi
ту ви
пав невелички
й
снi
жок. Про
дер
жа
ло з тиж
день
мо
ро
зом - зем
ля за
клякла, як кi
-
ст
ка. Лю
ди й то
му ра
дi: зра
зу
ки
ну
ли
ся до хлi
ба. Зя
гу
па
лiї з
дос
вiт
ку до пiз
ньої но
чi цi
пи мiж
сто
га
ми, за
гар
ча
ли ло
па
ти на
то
ках - шпар
ко на
род узявсь до
ро
бо
ти! Че
рез тиж
день - за
мiсть
чор
них сто
гiв жов
тi
ли ви
со
кi
оже
ре
ди со
ло
ми.
З хлi
бом уп
ра
ви
лись, а од
вез
ти
у мiс
то на ба
зар або на яр
ма
рок
ку
ди - ко
лоть же та
ка - нi з дво
-
ру! Дех
то з га
ря
чих поїхав та й
за
ка
яв
ся: той - во
ла роз
чах
нув, а
той - ра
зом па
ру. Хто мав коняч
-
ку - ще сяк-так, во
зив по
троху.
Та чи ба
гато ж тих ко
ней у се
лi?
Мар'янiв
ща
ни спо
кон
вi
ку хлiбо
-
роби
: вiл, а не кiнь - си
ла у по
-
льовiй ро
бо
тi. Мар'янiв
щани ко
-
халися у во
лах, а не в ко
нях: ко
-
нем так - поїха
ти ку
ди, прогуля
-
тися, а во
лом - ро
би
ти. Шко
да
ско
ти
ни, а тут за подушн
е на
-
дав
или: ове
ча
та, сви
нi, коров
и -
все за без
цiнь пi
шло; у во
лость
поб
ра
ли та там i продал
и… На
-
род пла
кав
ся, бiд
кався, бо то ж
тiльки пер
шу по
ловину заплач
-
ено; з чо
го ж взя
ти на дру
гу? Усi
но
си по
вi
си
ли. Од
на на
дiя зос
та
-
ла
ся - Микол
аївський яр
ма
рок у
мiс
тi; там як не про
дати, то хоч
про
па
дай. Лю
ди на
дi
ялись та
мо
ли
лись, щоб хоч тро
хи пiд
ки
-
ну
ло снi
гом, притрус
ило до
ро
гу:
все ж сань
ми не те що во
зом, - i
для скоти
ни лег
ше, i наб
ра
ти
бiльше…
На На
ума по
теп
лi
ло. Сон
це схо
-
валося за зе
ле
нi хма
ри; з полу
-
дня вi
тер по
вi
яв; зро
би
лась од
-
лига. Про
дер
жа
ло так три днi.
Про
ти Вар
ва
ри по
ча
ло мотро
-
шити снiж
ком; до свi
ту i геть-то
йо
го впа
ло. На
род мер
щiй ша
-
рахнув на ярма
рок: хто мав ско
-
тину - своєю, а хто не мав - упро
-
хувався в су
сi
ди. Всi виїзди
ли та
ви
хо
ди
ли; вся
ко
му тре
ба те про
-
дати, дру
ге ку
пи
ти.
Упросився й Пи
лип При
ти
ка до
Кар
па Здо
ра, сво
го су
сi
да й ку
ма.
Ски
нув до йо
го на са
ни мi
шеч
кiв
п'ять жи
та, один - пше
ни
цi та
пiвк
лун
ка пшо
на - увесь ли
шок,
який мож
на бу
ло збу
ти; упроси
-
вся до ку
ма, та на Варвар
и ра
-
ненько й поїха
ли в го
род. Виря
-
джала їх сiм'я Здо
ро
ва; виря
-
джал
а й Прiська, жiн
ка Пи
ли
по
-
ва, не так ста
ра, як застарен
а,
моло
диця; про
ща
ла
ся з ни
ми й
доч
ка Пи
ли
по
ва, Хри
стя - дiв
ка
сiм
над
ця
ти лiт. Прiсь
ка нака
зу
-
ва
ла чо
ло
вi
ко
вi со
лi купит
и, хоч
з пiв
пу
да; Хрис
тя про
ха
ла ба
ть
-
ка при
вез
ти з мiс
та го
стинця -
хоч перс
тень, хоч се
режки, хоч
стьожку яку-не
будь…
-
Гаразд, доб
ре! Усього на
ве
зу! -
смiється гiр
ко Пи
лип, ду
ма
ючи
бiльше про по
душ
не, за кот
ре
вже не раз на
тя
кав Грицько Су
-
пруненко, нiж про доньчи
не ба
-
жання.
Мiсто вiд Мар'янiв
ки верс
тов
зо двад
цять. Ко
ли удос
вi
та ви
-
їха
ти, то на обiд са
ме пос
пi
неш.
Так во
ни роз
лi
чу
ва
ли; так i в до
-
ро
гу ру
ши
ли. Зранку снi
жок по
-
т
ро
ху по
чав пада
ти, все при
бi
-
льшу
ючи та прис
по
ря
ючи. Бу
ло
ти
хо, а то й вiт
рець ру
шив - по
-
ча
ло ко
ле
сом снiг кру
ти
ти. I к
обi
ду та
ке схо
пи
лось, що свi
ту
бi
ло
го не вид
но! Не вi
тер, а бу
ря
завiя
ла
, ме
ту
чи цi
лi го
ри снi
гу
по зем
лi, ви
хо
рю
чи не
мов гус
ту
ка
шу у по
вiт
рi. Не ста
ло вид
но
нi не
ба, нi зем
лi - все то од
но не
-
проглядне вi
ха
ло… аж страш
но,
аж сум
но ста
ло! Так бу
ло з пiвд
-
ня на Вар
ва
ри i цi
лий день на
Са
ви. По дво
рах по
на
вер
та
ло та
-
кi ку
чу
гу
ри, що страш
но дивит
-
ись; де
якi ха
ти зов
сiм поза
но
-
сило,
по
за
му
ро
ву
ва
ло. Мар'янiв
-
ка роз
кинулась на двох суг
ро
-
бах, по
се
ред кот
рих у до
лину,
мiж гус
ти
ми вер
ба
ми, ле
жав ста
-
вок. Те
пер теї до
ли
ни й не вид
-
но; не
ве
лич
кi гi
ляч
ки ви
соче
з
-
них верб, мов тир
ча
ки бур'я
ну,
ви
зи
ра
ють з-пiд снi
гу, ву
ли
цi за
-
би
тi-за
ме
те
нi; по дво
рах врi
вень
з ха
та
ми сто
ять стра
шен
нi снi
-
го
вi ба
би, i тiль
ки вi
тер куй
ов
-
дить їх гост
рi голов
и. У При
ти
ки
в дво
рищi, край
ньому вiд ца
ри
-
ни, - пов
нi хлiв
цi й по
вi
точ
ки
снi
гу, кру
гом ха
ти, мов сто
ро
жiв,
пос
та
но
ви
ло п'ять баб; з вер
хiв
їх вi
тер рве й перек
идає снiг че
-
рез осе
лю; а на ди
марi по
ви
кру
-
чувало та
кi куд
ла
тi ба
ра
ни - i не
пiз
на
ти, чи то люд
ське жит
во,
чи на
вер
ну
ло та
ку ку
чу
гу
ру снi
-
гу?.. На Ми
ко
ли пе
рес
та
ло би
ти,
за
те ушк
ва
рив мо
роз - аж ки
-
пить, та вi
тер так i рве, так i не
се
з зем
лi… Ще таког
о стра
шен
но
хо
лод
но
го дня нiх
то не заз
нає!
Гал
ки на де
ревах за
мер
за
ли i, як
шмат
ки льоду, па
да
ли до
до
лу;
го
роб
цi по по
вiт
ках ко
лi
ли… У
церк
вi, не див
ля
чись на та
ке
свя
то, - не дзво
не
но, не слу
же
но:
до неї до
би
ти
ся не мож
на! На
-
род з са
мо
го ран
ку узяв
ся був за
ло
па
ти, щоб про
гор
ну
ти хоч сте
-
ж
ку, та нi
чо
го не зро
бив
ши, ро
-
зiй
шов
ся по ха
тах… Ско
ти
на
тре
тiй день не на
по
ва
на: гли
бо
-
ко во
до
пiй за
не
се
но, та й са
ма
ско
ти
на у тяж
кiй не
во
лi; з ве
ли
-
кою си
лою до неї мож
на бу
ло
доб
ра
ти
ся, щоб уки
ну
ти обе
ре
-
мок со
ло
ми… Вiв
цi, те
ля
та по
ча
-
ли ги
ну
ти… Ще та
ких два днi - i
нi ще
ти
ни не зос
та
неться у се
лi!
Справ
ди
ла
ся по
го
вiр
ка: "Вар
ва
-
ра пох
ва
литься, Са
ва пос
те
ли
-
ться, а Ми
ко
ла скує!"
Кинулась ран
ком Прiська вий
-
ти з ха
ти - нi
яким по
би
том две
-
рей вiд
чи
ни
ти! За
мiстъ сi
ней
Пи
лип зро
бив ся
ку-та
ку при
-
мостку, об
ки
дав
ши зо
ко
ла гно
-
єм. Те
пер у той за
хист навер
-
нуло пов
но снi
гу! А тут ще, як на
те - все топ
ли
во вий
шло, при
-
варку не ста
ло: нi
чим витоп
ити,
нi з чо
го бор
щу зва
ри
ти. На ве
-
лику си
лу Прiська з Хрис
тею од
-
хилили две
рi, про
гор
та
ючи ру
-
ками снiг; що не мож
на бу
ло ви
-
кидати над
вiр, ви
гор
та
ли у ха
ту.
Снiг роз
та
вав; ка
лю
жi тек
ли пiд
пiл, пiд пiч, пiд ла
ви; у ха
тi, як у
льоху, ста
ло хо
лодно, вог
ко…
Сяк-
так
две
рi вiдчинили
сь. По
-
ча
ли зно
ву ви
гортати снiг з ха
ти
у сi
ни, з сi
ней - над
вiр. Обид
вi
ухоркал
ись, аж пiт прой
няв. За
-
хист очис
ти
ли вiд снi
гу й зак
ри
-
ли плетен
им за
сi
ком, що по
рож
-
нiй сто
яв у кут
ку. Те
пер же тре
-
ба до со
ло
ми якось добит
ись: не
си
дi
ти ж у не
топ
ле
нiй ха
тi!! Хри
-
с
тя, мо
лод
ша, ки
ну
лась бу
ло - та
й пiр
ну
ла з го
ловою в снi
гу.
Прiська ста
ла ря
ту
ва
ти; пiд
няв
-
ся крик-
гук
… З су
сiд
н
iх дво
рiв те
ж са
ме чу
ло
ся: i там бу
ло не кра
-
ще. По
серед ули
цi хтось кри
чав,
ла
яв
ся… хтось десь ре
го
тав
ся… I
смiх, i ли
хо!.. На
си
лу Хрис
тя ви
-
лiз
ла з кучугури
, та зно
ву ки
ну
-
лась - i зно
ву зав'язла…
-
Нi, не так, - ка
же Прiська. - Во
-
зьмi
мо ноч
ви та ноч
ва
ми ви
но
-
симо! узя
ли ноч
ви. Кру
гом ха
ти
був вiльний про
ход; по
мiж ба
ба
-
ми ще вид
нi
лись прос
вi
ти; у
про
с
вi
ти но
си
ли снiг, за
ки
да
ли
їх. Не за
ба
ри
ла
ся снi
го
ва стi
на
ви
рос
ти кру
гом ха
ти… На
си
лу
до
би
ли
ся до со
ло
ми. Ря
ден з
п'ять її утяг
ла Хрис
тя у ха
ту.
Прiська зов
сiм ви
би
лась з си
ли,
ле
жала на по
лу та стог
на
ла… То
-
п
ли
ва до
бу
ли; тре
ба б у по
грiб
до
би
тись. Поп
ро
бу
ва
ла зно
ву
Хри
с
тя - нi, не сi
кай
ся!
-
Та хай йо
му, то
му пог
ре
бо
вi!
Ще тро
хи там зос
та
ло
ся бу
ря
кiв
- зва
ри
мо борщ; пшо
но теж є -
бу
де на ка
шу, - рi
ши
ла Прiська. -
Що кар
топ
лi не
ма, то сiлькiсь
уже!
Христя за
то
пи
ла в пе
чi; со
ло
ма
зра
зу за
па
ла
ла, та дим пог
на
ло
на ха
ту.
-
I ди
мар за
нес
ло… Оце ли
хо! -
тiльки що ска
за
ла Хрис
тя, як з
грю
ком цi
ла ко
пи
ця снi
гу посу
-
нулася на при
пi
чок. Хрис
тя мер
-
щiй ви
нес
ла йо
го у сi
ни. Дим по
-
чав клубота
тись над припiчк
ом,
шу
кав про
хо
ду; снi
гу ще ки
нуло
з ди
маря; це зра
зу сiп
ну
ло йо
го
уго
ру… Сла
ва бо
гу! Со
ло
ма запа
-
лала жар
ко
яс
но.
Поки Прiська ле
жа
ла та спочи
-
ва
ла, Хрис
тя по
ра
лась ко
ло стра
-
ви… Швид
ка ця Хрис
тя, зо
лотi в
неї ру
ки! Не забарил
ася во
на ви
-
то
пи
ти, стра
ви навари
ти
. Ко
ли
за
ткну
л
а верх, теп
ло пiш
ло по
ха
тi… А над
во
рi зно
ву роз
хо
ди
-
ло
ся та
ке, що ли
хо!
Сонце, по
ка
зав
шись зран
ку, по
-
сунуло зно
ву за хма
ри; зе
ленi
во
ни та неп
ри
вiт
нi об
ло
жи
ли
все не
бо. Вi
тер з го
ди
ни на годи
-
ну дуж
чав, рвав снiг з зем
лi, кру
-
тив йо
го на всi бо
ки, ви
хо
рив на
всi сто
ро
ни. Кру
гом ха
ти не
наче
у сто ко
ней га
са
ло, торох
тiло
осе
лею, жа
лiб
но спi
ва
ло у ди
-
марi. Доб
ре то
му, хто те
пер до
-
ма, в теп
лiй гос
по
дi! А тi, що в
по
лi, в до
ро
зi?..
Серце Прiсьчи
не пи
ло. Во
на
сьо
год
нi жда
ла Пи
ли
па. Пев
но,
вiн зран
ку ру
шив. Не дай, госпо
-
ди, не доб'ється до пристанови
-
ща? За
не
се-за
ки
да зов
сiм снi
гом,
ду
шу за
мо
ро
зить на
вi
ки.
Прiська лед
ве хо
ди
ла по ха
тi,
блi
да, хму
ра, i все стог
на
ла. Дов
-
го не обi
да
ли, все до
жи
да
ли -
ось-ось над'їде… I по
обiдали -
Пи
ли
па не бу
ло. Уже ста
ло й ве
-
чорiти - не
має. Не
веселi дум
ки
тур
бу
ва
ли Прiсьчи
ну го
ло
ву.
-
Що це батька не
має? Не дай,
гос
по
ди, в по
лi зас
ту
ка та
ке… -
ви
мо
ви
ла Хрис
тя.
Прiська тро
хи не скрик
ну
ла.
До
ч
чи
не сло
во як но
жем удари
-
ло її в сер
це… Бу
ря рво
ну
ла, аж
зат
рi
ща
ла осе
ля у ха
тi, загур
-
котiло у вiк
на, за
го
ло
си
ло в ди
-
марi, тон
ко та жа
лiб
но, аж в сер
-
цi у Прiськи по
хо
ло
ну
ло.
Нiч спус
ти
ла
ся на зем
лю, сi
ра,
неп
ри
вiт
на нiч. У вiк
на, крiзь на
-
мерзлi шиб
ки, лед
ве-лед
ве про
-
бивався свiт; по кут
ках у ха
тi
зсту
пи
ли
ся тi
нi; гус
тий мо
рок
ок
рив її всю.
-
Свiти хоч свiт
ло! - сум
но про
-
мовила Прiська.
Христя зас
вi
ти
ла не
ве
лич
кий
ка
га
нець i пос
та
но
ви
ла йо
го на
ко
ми
нi. Пiдс
лi
по, ча
дi
ючи на всю
ха
ту, го
рiв йо
го гнiт; вi
тер хо
див
по ха
тi; си
зий свiт ко
ли
вавсь на
всi бо
ки, мов пе
ред смер
тю чо
-
ловiк во
див по
мерк
ли
ми очи
ма.
Хри
стя гля
ну
ла на ма
тiр i зляка
-
лася: жов
та, аж чор
на, си
дi
ла во
-
на на по
лу, пi
доб
гав
ши но
ги й
згор
нув
ши ру
ки; го
ло
ва її не де
-
р
жа
ла
ся пря
мо - важ
ко опу
сти
-
лась на гру
ди; очi
пок, пiд
би
в
-
шись уго
ру, по
су
нув
ся на
бiк; сi
рi
пас
ма во
лос
ся ви
сi
ли з-пiд йо
го,
мов по
сох
ле ба
дил
ля; дов
га тiнь
вiд неї гой
да
ла
ся на по
мокрiлiй
стi
нi.
-
Мамо! - скрик
ну
ла Хрис
тя.
Прiська пiд
ве
ла го
ло
ву, глянул
-
а на доч
ку, бо
лiс
но, при
кро по
-
дивилася… Хрис
тю аж об
ня
ло
хо
ло
дом вiд то
го пог
ля
ду.
-
Оце який вi
тер по ха
тi хо
дить!
Чи не про
то
пи
ти б? - спи
та
ла
Хрис
тя.
-
Як хо
чеш, - од
ка
за
ла Прiська й
зно
ву спус
ти
ла го
ло
ву на гру
ди.
Хрис
тя за
то
пи
ла… Ве
се
ло забiга
-
ли
яс
нi вог
ни
ки по тон
ких сте
-
блах со
ло
ми, за
лi
та
ли невел
ичкi
iс
кор
ки по чор
них челюс
тях пе
-
чi; вiх
тем пiд
ня
ло
ся по
лум'я вго
-
ру, па
лахнуло на всю ха
ту, за
-
блищало по на
мерз
лiй шиб
цi i
не за
ба
ри
ло
ся згас
ну
ти. Хрис
тя
пiд
ки
ну
ла со
ло
ми… ще… та ще…
Зно
ву по
лум'я пiднялося
, свiт
осi
яв усю ха
ту. Чор
ною ма
рою
ви
рi
зу
ва
лась Хрис
ти
на пос
тать
се
ред то
го свi
ту; круг
ле мо
ло
де
об
лич
чя, мов квiт
ка, чер
во
нi
ло,
очi блища
ли… Свiт, па
ла
ючи, по
-
за ко
ми
ном бли
ма i па
да на пiл,
доби
раючись до сво
ло
ка… У кут
-
ку над по
лом на жерд
цi ви
сить
оде
жа - свит
ки, юп
ки, спiд
ни
цi,
спус
ка
ючи вiд се
бе чор
ну тiнь;
пiд пок
рiв
лею тiї тi
нi си
дить
Прiська, як i си
дi
ла; свiт бi
гає по
її ви
ду, оде
жi - їй бай
ду
же: згор
-
бив
шись, похнюп
ившись, во
на,
здається, слу
хає бу
рi, що так
стра
шенно гу
де та виє кру
гом
ха
ти… I здається їй, щось ша
-
мотить там… крек
че, преться,
до
би
вається. По
чув
ся i го
лос
лю
д
ський.
-
А бу
ря яка, гос
по
ди! - промо
-
вила Хрис
тя.
-
Цить! - крик
ну
ла Прiська, пiд
-
нiмаючи го
ло
ву. Ли
це її ожи
ло,
ув очах грає од
ра
дiсть.
-
Гей!.. Чи чуєте?.. - до
но
ситься
го
лос знад
во
ру.
Прiська стриб
ну
ла з по
лу та - в
сi
ни.
-
Ти, Пи
ли
пе? - пи
тає, позира
-
ючи че
рез за
сiк на чо
ловiчу по
-
стать, за
ки
да
ну снi
гом.
-
Що це у вас стоїть на до
ро
зi? -
до
пи
тується го
лос.
-
Хто там та
кий? - обiз
ва
ла
ся й
Хрис
тя,
-
Се я.
-
Хто - я?
-
Грицько Суп
ру
нен
ко, збор
щик.
Пус
тiть хоч у ха
ту… Оце б'є яке!
Оце за
куй
ов
ди
ло!
За Грицько
вою по
мiч
чю за
сiк
по
су
ну
ли в сi
ни i в ха
ту увiй
шли
ра
зом. Грицько, ви
со
чез
но
го зро
-
с
ту та ще в кобе
няцi, до
ся
гав го
-
ло
вою аж до са
мої сте
лi.
-
Здоровi! - при
вi
тав
ся вiн, ски
-
даючи ра
зом з ко
бою й шап
ку та
по
ка
зу
ючи цi
ле ру
но по
си
вi
ло
го
во
лос
ся на го
ловi, своє дов
ге су
-
воре ли
це, на
суп
ле
нi бро
ви, здо
-
ровезнi на
мерз
лi ву
са.
-
Здоровi! - од
ка
за
ла Прiська.
-
З сим днем, що сьогод
нi!
-
Спасибi.
-
Пилип до
ма?
-
Немає.
-
Отак же! На чор
та й кра
ще!.. А
ме
нi йо
го тре
ба. Де ж вiн?
-
Та як поїхав на яр
ма
рок ще на
Вар
ва
ри, та й до
сi не
має, - зiтх
-
нувши, од
ка
зує Прiська.
-
На чор
та й кра
ще! - од
но своє
Гркцько.
-
Що ж там та
ке?
-
Що? по
душ
не! - грiз
но гу
ко
нув
Грицько, прой
шов
шись по ха
тi
та вда
рив
ши но
гу об но
гу.
-
Не знаю, - ка
же, по
мов
чав
ши,
Прiська. - Ко
ли вер
неться - ска
-
жу… Узяв тро
хи хлi
ба про
да
ти,
як
що про
дав…
-
Та я цю пiс
ню не вiд од
но
го
чую! - пе
ре
бив Грицько. - Ли
ха їх
го
ди
на роз
но
си
ла по яр
мар
ках!
А тут в од
ну шку
ру по
си
ла
ють:
iди!.. Ота
ка путь… х-хе!
-
Чого ж це так при
па
ло? - пи
та
Прiська.
-
Гаспид їх знає! От не
щас
тя! -
г
у
ха
ючи
тяж
ко. - Во
ни там по яр
-
мар
ках гу
ля
ють, го
рiл
ку п'ють,
а
ти по їх хо
ди та зби
рай…
Прiська мов
ча
ла. Во
на зна
ла
доб
ре цього Грицька: не бу
ло га
-
рячiшого чо
ло
вi
ка на се
лi, як
вiн. Роз
сер
ди
ти йо
го - як раз
плю
ну
ти; а ко
ли роз
сер
див
ся -
як реп'ях той учепить
ся. Кра
ще
мов
ча
ти. I Грицько мов
чав, хо
-
див по ха
тi, ху
кав та тер ру
ки,
бив чо
бiт об чо
бiт.
-
А те
пер ще плен
тай
ся до Гуд
-
зя!.. Бла
гий, бач, свiт! - сер
дився
Грицько. - Ду
шею на
ло
жиш че
-
рез їх, прок
ля
тих!.. Та хоч би
гро
шi да
ва
ли.
-
Що ж, як не
має гро
шей, - йо
му
ти
хо Прiська. - Хi
ба б не рад
нi
шi
вiд
да
ти?.. Ко
ли й за
ро
би
ти нiг
-
де.
-
Брехня! - обiр
вав Грицько. - То
та
ка вда
ча ле
да
ча, та
ка звич
ка
бi но
ва! Спо
ва
ди
лись так: хо
ди
по їх ра
зiв по де
сять та про
си, у
но
ги кла
няй
ся!..
А не
ма то
го, - слi
дує з те
бе - i
вiд
дай, ко
ли слi
дує. Так же нi:
кра
ще в шин
ку проп'ю, нiж в
каз
ну вiд
дам.
-
Було б що вiд
да
ва
ти, - усмiха
-
ючись, ка
же Прiська, - а не то що
в ши
нок ще но
си
ти… Уже, зда
є
-
ться, що у ко
го й бу
ло, то все
поз
ди
ра
ли. До
ки во
ни вже бу
-
дуть i дра
ти?
-
Не на
шо
го то ума дi
ло… Сказа
-
но - дай, то й вiд
дай.
-
Воно ж i да
ван
ню кi
нець є…
Уже ж усе, що бу
ло, забра
ли…
ове
чат про
да
ли, сви
ней продал
-
и, оде
жу лищ
ню… Зо
сталися од
-
нi з ду
ша
ми. До
ки ж та
ки йо
го
бра
ти i з чо
го йо
го взя
ти? Он,
не
бiй
сь, у па
нiв скiльки зем
лi -
не мi
ря
но! З iх би i бра
ли.
-
Хiба не бе
руть i з їх? Ду
маєш,
ми
лу
ють - бе
руть!
-
Та не стiльки, як з нас. З їх за
зем
лю бе
руть. А з нас? I подушн
-
е, i ви
куп
не, i земське, й мирсь
-
ке!.. Гос
по
ди! от на
стало жит
тя, -
во
ро
го
вi та
ко
го не по
жа
даєш.
-
Толкуйся! Що по
мо
жеться?.. А
ну
лиш, дiв
ко, вог
ню люльку за
-
па
ли
ти, - пiд
хо
дя
чи до пе
чi, про
-
мовив Грицько. Хрис
тя ви
тяг
ла
жа
ру.
-
Як же ти йо
го вiзьмеш? - скри
-
к
нув Грицько, по
ка
зу
ючи ру
кою
на ку
пу по
пе
лу, в котром
у тлi
ли
iск
ри. - А до хлоп
цiв, не
бiй
сь,
про
вор
на, - зло увер
нув вiн. - Да
-
вай вi
хоть!
Христя скру
ти
ла вер
чик солом
-
и, за
па
ли
ла i по
да
ла Грицько
вi.
-
То ти ж ска
жи Пи
ли
по
вi, щоб
безп
ре
мiн
но дос
та
чив гро
шi, -
ка
же Грицько, по
ло
жив
ши вi
-
хоть на люльку. Огонь про
бiг
впо
довж йо
го ви
ду, ос
вi
тив на
-
супленi бро
ви, сi
рi сер
ди
тi очi,
кот
ри
ми вiн блим
нув на Хри
-
стю… Здається,
трiс
ку
чий мо
роз
та
ким хо
ло
дом не дих
нув би, як
гля
нув вiн на неї.
-
Скажу, ска
жу.
-
Ска-а-жу-у! - про
мо
вив Гриць
-
ко, сплю
нув, на
ки
нув коб
ку на
го
ло
ву й пi
шов з ха
ти.
-
Звичайний дядько, нi
чо
го ска
-
зати. Пi
шов - i не попро
щався! -
ска
за
ла Хрис
тя.
-
Жди ти вiд Грицька зви
ча
й
но
-
стi - дiж
деш
ся! Вiн уже i зви
чаї
людськi че
рез свою пи
ху по
гу
-
бив, - про
мо
ви
ла, зiтхнувш
и, Прi
-
ська i зно
ву поб
ра
ла
ся в ку
то
чок
на пiл, на своє мiс
це.
Тяжка, пе
ку
ча ту
га об
ляг
ла її
сер
це, важ
кi дум
ки об
сi
ли голов
-
у, її дов
ге жит
тя розс
ти
ла
ло
ся
пе
ред нею… Де її ра
дощi, де тi
ве
се
ло
щi? День у день ро
бо
та,
день у день пра
ця - нi згу
ля
ти, нi
спо
чи
ти. А нуж
да яка бу
ла, та
ка
й є; з са
мо
го мал
ку як причепи
-
лася - та й до
сi… Що бу
ло добро
-
го в сер
цi, що бу
ло жи
вого в ду
-
шi - як той ша
шiль, во
на проточ
-
ила: i кра
са бу
ла - не знать ко
ли
зно
си
ла
ся; i си
ла бу
ла - не знать
де дi
ла
ся; якi на
дiї бу
ли - i тих
не
має; зостал
ася од
на - доч
ку
прист
роїти, та то
дi хоч i вмер
-
ти… Без жа
лю, без ту
ги, ско
рi
ше
ра
дi
ючи, ки
ну
ла б во
на сей свiт:
та
кий вiн їй гiр
кий та об
рид
лий,
тем
ний та не
привiтний… Там -
хоч вiч
ний од
починок; а тут - нi
спо
чинку не
має, нi єди
ної од
-
радiсної хвили
ни… Ще й так во
-
на дов
го про
тягла: дру
го
го б
роз
да
ви
ло та
кою ва
гою нуж
ди
та го
ря або за
ставило ру
ки на
се
бе наложити
; во
на ж усе
перетерпi
ла, все пе
ре
мо
гл
а… Не
ди
во, ко
ли в со
рок лiт прий
шло
-
ся по
сивiти; гли
бо
кi зморш
ки
порiзали
ви
со
ке чо
ло, покар
бу
-
ва
ли ко
лись пов
не рум'яне об
-
лич
чя, спер
шу висуш
ивши та
ви
в'яливши йо
го; во
но ста
ло
жо
в
те, як во
щина; ви
со
кий стан
осiв, пря
ма спи
на зiг
ну
ла
ся у ду
-
гу, а ко
лись блис
ку
чi очi по
-
гасли-поблiдли, як блiд
не квiт
ка
на мо
ро
зi… Ве
ли
кi заш
по
ри за
-
ганяло жит
тя у сер
це Прiсьцi,
страшним мо
ро
зом ку
ва
ло їй ду
-
шу! Як му
че
на, си
дi
ла те
пер во
-
на на по
лу, i не хо
тi
ло
ся їй
дивит
ись нi на що, не хо
тi
ло
ся
ди
ха
ти; спус
тив
ши очi, во
на ва
-
ж
ко зiт
ха
ла… Бу
ря ви
ла й од
-
кликалася бо
лiс
тю на її ду
шi, на
кiст
ках, на сер
цi.
-
Ви б ляг
ли, ма
мо, спо
чи
ли, -
упо
рав
шись ко
ло пе
чi, ка
же Хри
-
стя.
-
Його вже не бу
де сьогод
нi, -
про
мо
ви
ла глу
хо Прiська. - I то -
спо
чи
ти… - i, про
тя
га
ючи свої
си
нi ко
ря
вi ру
ки, полiз
ла на пiч.
Кiст
ки їй лу
ща
ли; са
ма во
на сто
-
гнала.
Христя гля
ну
ла на ма
тiр, про
-
вела її пог
ля
дом аж на пiч - i на
сер
цi у неї по
хо
ло
ну
ло. Та
ка ма
-
ти ста
ра, зi
сох
ла, немощ
на… Не
-
вже й во
на до
жи
ве до та
ко
го? Не
до
ве
ди, гос
по
ди!
Цiлу нiч про
ки
да
ло Хрис
тю ма
-
терине важ
ке зiт
хан
ня; їй не раз
чув
ся i її за
дав
ле
ний плач.
-
Мамо, ви пла
че
те? - допитува
-
лась доч
ка. I плач, i зiт
хання на
який час за
ми
ра
ли… Вi
тер по
-
кривав їх своїми жалiсли
вими
за
во
да
ми.
II
Недарма жу
ри
ла
ся Прiська; не
-
дарма цi
лої но
чi не спа
ла, то гiр
-
ко пла
чу
чи, то важ
ко зiт
ха
ючи:
уже тре
тiй день ми
нув пiс
ля Ми
-
коли, а Пи
ли
па все не бу
ло. Щод
-
ня во
на бi
га
ла до Здо
ри
хи до
вi
-
да
ти
ся, чи не приїхав її чо
ло
вiк?
По
ки ж Здо
ра не бу
ло, ще та
ки
на
дiя жи
ла у її сер
цi, ворушила
-
ся на са
мо
му днi, грi
ла; а як Кар
-
по приїхав та ска
зав, що Пи
лип,
спро
дав
шись, пi
шов вiд нього i
бiльше йо
му не до
во
ди
ло
ся ба
-
чи
ти, - нi жи
ва нi мерт
ва вер
ну
-
ла
ся Прiська до
до
му… У го
ло
вi в
неї гу
де, у ву
хах дзво
не, в очах
жов
то… Во
на не змог
ла сло
ва
ска
за
ти; як зляг
ла, то про
ле
жа
-
ла, на
че де
рев'яна, до дру
го
го
дня.
На дру
гий день пiш
ла розвiду
-
вати по се
лу - хто приїхав? роз
-
питувати - чи не ба
чили де-не
-
будь її Пи
ли
па? Iван Кнур хвали
-
вся, що ба
чив йо
го в шин
ку;
Грицько Хо
мен
ко розказув
ав,
що во
ни во
ди
ли
ся з Ула
сом Заг
-
нибiдою; Дмит
ро Шка
рубкий ка
-
зав, що ба
чив на самог
о Микол
и,
як Пи
лип виход
ив з мiс
та. "Ку
ди
се?" - пи
тав
ся Дмит
ро. "Додом
у".
- "Хi
ба спро
дався?" - "Спро
дав
-
ся", - од
ка
зав Пи
лип i вда
рив по
ки
ше
нi ру
кою. "А то що ме
те?" -
спи
тав
ся Дмит
ро. "То не про нас
ме
те!" - смi
ючись, од
ка
зав Пи
-
лип. "А про ко
го ж?" - "Про тих,
що в ридван
ах їздять та бо
яться
хо
ло
ду", - i, зарегота
вшись, пi
-
шов со
бi геть.
Другi, ко
го не пи
та
ла Прiська,
ка
за
ли, що не ба
чи
ли i в вi
чi її
Пи
ли
па, гу
ди
ли го
ди
ну, гу
ди
ли
до
ро
гу, за
би
ту та зане
сену снi
-
гом; нах
ва
ля
ли
ся, що зро
ду-вi
ку
вдру
ге не поїдуть на сю ярмарк
-
у; роз
ка
зу
ва
ли, що ба
га
то народ
-
у по
мерзло; то
го вже й не лi
чи
ти
- хто но
гу, або ру
ку, або нiс од
-
морозив… I по
лi
цiя, i ста
новi їз
-
дять усю
ди, роз
ри
ва
ють бур
ти
снi
гу та ви
би
ра
ють за
дубiлих…
"Як дров тих наскладан
о у по
лi
-
цiї!" - до
дав Пет
ро Усен
ко.
Вернулася Прiська до
до
му зап
-
ла
ка
на та за
жу
ре
на. Хри
стя со
бi
пла
че; од
на од
нiй сло
ва не ска
-
же. А тут ще й Гри
цько надолу
-
жує: щод
ня iде по
душ
не правит
-
и - i сьо
годнi iде, i завт
ра iде.
-
Де ж ме
нi но
го взя
ти? Бач же -
Пи
лип не вер
тається, - пла
чу
чи,
од
ка
зує Прiська.
-
Винокурню за
ку
рив, ма
буть! -
доїдає Грицько. - Усi уже верну
-
лися, а йо
го не
має.
-
Може, вже й не вер
неться нi
-
ко
ли… - ка
же Прiська.
-
Не вiзьме йо
го ли
ха го
ди
на!
Та
ко
го нi
що не бе
ре! - кри
чить
Грицько, та по
вер
неться ще до
Хрис
тi i поч
не їй гол
ки заганя
-
ти
… все про хлоп
цiв їй пле
ще.
Хрис
тя знає, ку
ди се Грицько
стри
же, та мов
чить, щоб ще бi
-
ль
ше не роз
дра
тув
ати.
Грицько - ба
га
тир, ду
ка: у йо
го
три па
ри во
лiв, двi шка
пи, цi
ла
сот
ня овець; два дво
ри - один у
най
ми дає, у друго
му сам з жiн
-
кою та не
жо
на
тим си
ном жи
ве.
Ти
хий йо
го син Фе
дiр i з се
бе
гар
ний, ро
бо
чий, слух
ня
ний; го
-
рiлк
и не п'є, по шин
ках не во
-
лочиться. Усе б га
разд, та… сва
-
тав во
се
ни Грицько Фе
до
ра на
Ряб
чен
ко
вiй Хiв
рi, хоч по
га
нiй,
за
те ба
га
тiй дiв
цi, а Фе
дiр вiзь
-
ми та й од
кинься: "Нi за що не
вiзьму Хiв
рi". - "А ко
го ж то
бi?
По
пiв
ну яку?" - "От, - ка
же Фе
дiр,
- гар
на дiв
ка у При
ти
ки - Хри
-
стя". Гриць
ко гля
нув так на си
-
на, мов йо
го хо
тiв наск
рiзь про
-
низати. "У При
ти
ки?.. Гар
на, та
що має?" - грiз
но спи
тав
ся. I вже
бiльше Фе
до
ра не си
лу
вав.
З то
го ча
су нi
ко
ли не ми
нав
слу
чаю тим або дру
гим При
тицi
на
со
ли
ти. А Фе
дiр, як на те, де
-
дальше все бiльше при
падає до
Хрис
тi; не так во
на до нього, як
вiн до неї лип
не. Лю
ди по се
лу
по
ча
ли го
мо
нi
ти: при
ча
ру
ва
ла
Хрис
тя Федо
ра та й глу
зує з йо
-
го. По
чув Грицько та ще дуж
че
ска
зився: ви
ла
яв Фе
до
ра, тро
хи
не бив i нах
ва
ляв
ся, що вiн сього
При
ти
ку з усiєю сiм'єю з свi
ту
зже
не; так ото Хрис
тю де стрi
не,
за
раз i поч
не їй очi хлоп
ця
ми ви
-
бивати. От i те
пер: не од
ну, не
двi гол
ки заг
нав вiн i без то
го в
ура
же
не сер
це… Хрис
тя мовчал
-
а. Та й що їй ка
за
ти? Чи їй те
пер
до тих хлоп
цiв, ко
ли у своїй ха
тi
та
ке ли
хо? Уже Прiська вступи
-
лася за неї.
-
Що це ти вер
зеш та
ке, Гринь
-
ку? - спи
та
ла. - Ко
ли не по
бачиш
Хрис
тю, то все хлоп
цi та хлоп
-
цi…
-
А ти гля
диш за своєю доч
кою?
- грiз
но за
пи
тав Гриць
ко. За
-
щемiло, за
бо
лi
ло ма
те
ри
не сер
-
це. I без то
го важ
ка ту
га надави
-
ла
йо
го, а та
ка об
ра
за прой
ня
ла,
не
на
че ши
лом, до са
мо
го краю.
-
Гляди вже ти кра
ще за своїми
дiтьми, а не прий
шов чу
жих учи
-
ти… - об
раз
ли
во од
ка
за
ла во
на.
-
I нав
чу!.. нав
чу! - гу
кає Гриць
-
ко.
-
Чому ж ти нав
чиш? Ти б ще
дуж
че за
лив очi, то бiльше б по
-
бачив, - не ви
тер
пi
ла Прiська,
на
тя
ка
ючи на те, що Гри
цько
прий
шов ви
пив
ши.
-
А ти ме
нi не ка
жи сього… I ти
ча
рiв
ни
ця, i твоя доч
ка та
ка! Ви
тiльки й знаєте хлоп
цiв заманю
-
вати та ча
ру
ва
ти.
-
Яких хлоп
цiв? - зди
ву
ва
ла
ся
Прiська.
-
Не знаєш? Удаєш се
бе свя
тою?
А хто мо
го Фе
до
ра з ума звiв?
Хто йо
го на
пу
вав, пiд
ку
рю
вав?..
Не знаю, ду
маєш? Мов
чи ж!
I, свi
нув
ши, мов гост
ри
ми но
-
жами, очи
ма, вiн стук
нув двери
-
ма та й по
тяг з ха
ти.
До ли
ха - та ще ли
хо; до пече
-
ного - та ще вог
ню приклада
-
ють…
-
Що це, Хрис
те, ка
жуть? 3а ко
-
го се ка
жуть? - з до
ко
ром i сльо
-
зами по
вер
ну
ла
ся во
на до доч
-
ки.
Та сто
яла, як стi
на, нi
ма, як
крей
да, бi
ла. Во
на зля
ка
ла
ся тiї
бу
чi, що збив Грицько; во
на зля
-
калася йо
го пог
ля
ду страш
но
го,
йо
го го
ло
су крик
ли
во
го. Во
на
сло
ва не ска
за
ла ма
те
рi, так i
вда
ри
ла
ся в сльози.
-
Так це прав
да?.. прав
да?.. -
кри
ча
ла з та
ким бо
лем ма
ти,
мов у неї сер
це роз
ри
ва
ло
ся.
-
Мамо, ма
мо!.. Нi єди
но
го сло
ва
прав
ди не
має! - рида
ю
чи, одка
-
зала Хрис
тя.
Прiська не зна
ла, чо
му вi
ри
ти,
ко
го слу
ха
ти. Дум
ки у її го
ло
вi
плу
та
ли
ся, розд
во
юва
ли
ся: то
учу
ва
ла
ся їй страш
на бу
ря, уви
-
жалася за
вi
рю
ха, крик людсь
-
кий, за
ми
ран
ня; во
на чує го
лос
Пи
ли
пiв, во
на ба
че йо
го безпо
-
мощного, як вiн хо
ває оду
бi
лу
го
лову в снiг… сер
це її рветься
над
воє; то - пе
ред очи
ма недавн
-
я спiр
ка з Грицьком, йо
го натя
-
кання про Хрис
тю… Бог знає! Хi
-
ба приз
нається ви
ну
ва
та доч
ка
ма
терi?.. I її сер
це не рветься, а
за
мирає, пе
рес
тає би
ти
ся; щось
важ
ке да
вить ду
шу, чор
ною за
-
поною зас
ти
лає очi. Гос
по
ди, яка
їй му
ка! яка лю
та та тяж
ка му
ка!
Короткий день ми
нає, нас
тає
нiч зим
ня, дов
га пилипiв
ська
нiч. Чо
го за ту пiч не переду
-
маєш? Якi дум
ки не пе
рей
дуть
че
рез го
ло
ву, че
рез сер
це? А Прi
-
сь
ка ж то за всю нiч i на воло
си
-
ну не зас
ну
ла: як ляг
ла зве
чор
а,
та цi
лу нiч тiльки й чут
но бу
ло її
гли
бо
ке зiт
хан
ня, її гiр
ке схли
-
пування. Хрис
тя теж дов
го не
спа
ла: во
на бо
яла
ся, як то бу
ло
прош
лу i по
зап
рош
лу нiч, ма
тiр
роз
ва
жа
ти… Знав Грицько, ко
ли
їй вiд
дя
чи
ти… А жа
лос
тi в йо
го -
нi капельк
и!.. Як їй те
пер за
вi
ри
-
ти
ма
тiр, що во
на не винув
ата?
Вiд
крити їй усi таємнi роз
мови з
Фе
до
ром? Яка ж доч
ка-дiвка вi
-
дк
риє мо
же, i та
ке, за що ма
ти,
доз
нав
шись, i ко
су нам'я
ла б; а
як не знає, то во
но й байдуж
е…
Як же йо
го сказа
ти їй, та ще те
-
пер, ко
ли сер
це ма
те
ри
не i без
то
го обливаєтьс
я
кров'ю, ко
ли,
мо
же, во
на тiль
ки й ба
чи
ла, тi
-
ль
ки й чу
ла го
лос батькiв, як ви
-
ряд
жа
ла у ярмар
ок? Жур
ба та
до
са
да гнiз
дилася в ду
шi, но
жем
повертала
сь у сер
цi; Хрис
тя мов
-
чала, слу
хаючи безо
драдiсне ма
-
терине зiтханн
я; чу
ла, ко
ли
сльо
зи па
дали з її очей, ко
ли во
-
на їх ути
рала. Мо
лода ду
ша дов
-
го не здер
же та
кої ва
ги, та
ко
го
ли
ха: во
на зне
ма
гає пiд тим важ
-
ким гнi
том. Не ви
держала й Хри
-
с
тя; сон - не сон, а якась уто
ма
почал
а її розхитувати,
зак
ри
ва
-
ла зап
ла
ка
нi очi.
Свiтом про
ки
ну
лась Хрис
тя i
зди
ву
ва
ла
ся, що ма
ти до
сi не
вста
ва
ла. То бу
ло, ко
ли зас
пить
Хрис
тя, Прiська завж
ди бу
де її; а
то вже i свiт заг
ля
дає у вiк
на
своїми сi
ри
ми очи
ма, а во
на й
до
сi ле
жить на пе
чi ти
хо, не по
-
ворухнеться. "Хай же ма
ти
спить, - ду
ма Хрис
тя. - Хай хоч
тро
хи спо
чи
не, по
ки я впора
-
юсь". Навс
пи
няч
ки Хрис
тя ходи
-
ла, щоб не за
мутити тiї ти
шi, що
па
нувала у ха
тi; як на те ж - со
-
лома ше
лестiла, аж лущал
а. Хри
-
стя по
ча
ла ще бе
реж
нi
ше сту
-
пат
и, їй тре
ба уми
ти
ся, а во
ди у
ха
тi не
має. Хрис
тя, як кiш
ка, по
-
кралась у сi
ни; ко
ли верну
лася
зно
ву у ха
ту, то пер
ше, що їй ки
-
ну
лось у вi
чi, - ма
ти вже вста
ла:
у чор
но
му за
ка
пел
цi, мiж ко
ми
-
ном i бi
лою стi
ною, трем
тiла її
пос
тать сi
ра… То не ма
ти, то не
жи
ва лю
ди
на, то - виход
ець з то
-
го свi
ту. На кiстляв
их її пле
чах
сi
рiе со
роч
ка, широк
а-широка,
мов не на неї ши
та; шия жов
та,
як у мерт
вя
ка, якось ви
тяглася,
пос
вi
чу
ючи своїми кiст
ка
ми; що
-
ки усередину
увалилися
, жов
-
тим вос
ком узя
лися; очi, не
на
че
олив'янi ша
ги, свi
ти
ли; пiд ни
ми
мов си
нi мiш
ки ви
сi
ли; кру
гом
чер
во
нi кру
жала… Са
ма жур
ба,
са
мо ли
хо не ди
ви
ли
ся б так
страш
но, як Прiська у той час
ди
ви
ла
ся! Во
на вся тру
си
ла
ся;
вус
та її трем
тi
ли, на
че що ше
по
-
та
ли… Тро
хи не ви
пус
ти
ла гле
-
чи
ка з рук Хрис
тя, як уг
ля
дi
ла
свою ма
тiр.
-
Не вер
нув
ся?.. Не
має? - мов
тра
ва су
ха про
ше
лес
тi
ла, спита
-
ла Прiська, скри
вив
шись. Во
на,
вид
но, хо
тi
ла плакат
и, та не
змог
ла; очi її го
рi
ли, блищал
и, i,
як во
на не лу
па
ла набряклими
вi
ями, нi од
на сльо
зина не пока
-
залася.
У обiд зно
ву Грицько су
не.
-
Оце, гос
по
ди, з тим дядьком,
як роз
хо
див
ся! - ска
за
ла Хрис
тя,
уг
ля
дiв
ши Грицька.
-
Де ма
ти? - спи
тав
ся той, увiй
-
шовши у ха
ту.
-
На пе
чi, - од
ка
за
ла Хрис
тя.
Прiська так i не вста
ва
ла з пе
чi.
-
Чого ле
жиш? Ус
та
вай та зби
-
райся в го
род за чо
ло
вi
ком! - по
-
чав вiн.
-
Чого я за ним пi
ду? Хi
ба сам не
прий
де? - прос
тог
на
ла, пiдводя
-
чись, Прiська.
-
Прийде… До
жи
дай… Дiждешс
-
я… Змерз! - рву
чи сло
ва, до
дав
на
кiн
цi Грицько.
Прiську на
че хто у бiк шпорто
-
нув но
жем при то
му сло
вi; во
на
ки
ну
лась, трiп
ну
ла
ся… та так i
за
ка
ме
нi
ла на мiс
цi - хоч би сло
-
во яке ска
за
ла, хоч би зiтх
ну
ла!
Тiльки збоже
во
лi
лими очи
ма
прик
ро ди
ви
ла
ся на Грицька.
Христя со
бi гля
ну
ла на йо
го,
по
ди
ви
ла
ся на ма
тiр, схопи
лася
за ли
це ру
ка
ми, при
ту
ли
ла
ся до
ко
ми
на голов
ою…
-
О мiй ба
теч
ку, мiй та
точ
ку! -
нес
тям
но скрик
ну
ла во
на, i вся її
пос
тать зат
рем
тi
ла.
У Грицька мо
ро
зом сип
ну
ло вiд
то
го Хрис
ти
но
го кри
ку; та Гри
-
ць
ко не та
кий, щоб уда
ря
ти на
сльози: вiн пройшов
ся по ха
тi i
зно
ву по
чав док
ла
да
ти:
-
Оце у во
лос
тi був… но
сив по
-
душ
не… При ме
нi бу
ма
га полу
-
чена, об'яви
ти жiн
цi чи дi
тям, чи
ро
ди
чам яким, щоб прий
шли у
мiс
то приз
на
ва
ти… Знай
шли у
снi
гу замерзло
го
… Заг
ни
бi
да, ли
-
бонь, приз
нав… Так щоб узя
ли
по
хо
ва
ти, ко
ли хо
тять… Там бi
-
ля йо
го i чо
бо
ти но
вi знай
шли i
ще щось… З во
лос
тi хо
тi
ли на
-
знарошне за то
бою по
силати, та
я ска
зав: все рiв
но бу
ду на тiм
краї - зай
ду й ска
жу.
Грицько, скiн
чив
ши, по
ди
вив
ся
на Прiську, пог
ля
нув на Хри
-
стю… Прiська мов
ча
ла; Хрис
тя
ту
жи
ла. Вiн зно
ву прой
шовся по
ха
тi, раз i вдру
ге; зно
ву гля
нув
на доч
ку i ма
тiр… Нiх
то не вга
-
дав би, що йо
го очи
ма свi
ти
ло:
чи ра
дiсть, чи гiр
ка ура
за? Ли
це
йо
го якось пе
ре
ко
си
ло
ся… По
ха
тi носи
лося Хрис
ти
не ле
мен
-
ту
ван
ня.
-
Ви ж чу
ли? - глу
хо спи
тав
ся
вiн i, по
вер
нув
шись, пi
шов з ха
-
ти. Слi
дом за ним, на
че до
кiр,
вир
вавсь нес
тям
ний крик Хрис
-
тi i роз
пав
ся над
во
рi. Грицько,
струс
нув
шись, по
вернув ули
-
цею.
-
Ой ле
леч
ко!.. Ой ма
моч
ко!.. -
кри
ча
ла Хрис
тя, пiд
хо
дя
чи до
ма
те
рi. - Що нам те
пер, бiд
ним,
ро
би
ти?..
Вона ди
ви
ла
ся на ма
тiр своїми
зап
ла
ка
ни
ми очи
ма, а ма
ти на
неї - су
хи
ми, як огонь, палючи
-
ми
.
-
О го
ренько на
ше! о ли
шенько
тяж
ке! - ту
жи
ла, припада
ючи до
ма
те
рi, Хрис
тя.
Прiська все бо
же
вiльне диви
-
лась на неї та трем
тi
ла. А се - на
-
че що з-пiд Зем
лi - трiс
ну
ло, пи
-
снул
о… Страш
ний ох
рип
лий
крик вир
вав
ся з Прiсьчи
них гру
-
дей i роз
лив
ся бо
жевiльним пла
-
чем… Прiська при
па
ла до Хрис
тi,
об
хо
пи
ла її го
ло
ву ру
ка
ми i
страш
но-страш
но за
ви
ла.
-
Моя до
неч
ко, моя го
лу
боч
ко,
про
па
ли ж ми на
вi
ки!
Надворi на
су
пи
ло
ся; у ха
тi по
-
темнiло. I се
ред тiї темно
ти, не
-
наче со
ви, пе
ре
гу
ку
ва
ли
ся доч
ка
й ма
ти… Тон
кий ви
разний крик
доч
ки зли
вав
ся з ох
рип
лiї ле
-
ментом ма
те
рi, роз
хо
див
ся по
ха
тi, бив
ся об стi
ни, слав
ся по
до
лiв
цi… Сум та ту
га виг
ля
да
ли
з тем
них кут
кiв.
До са
мо
го смер
ку го
ло
си
ли до
-
ч
ка й ма
ти. За
бу
ли i про обiд, за
-
бу
ли про все на свi
тi. Одар
ка
Здер
ла, по
чув
ши з сво
го дво
ру їх
стра
шен
ний ле
мент, прий
шла
про
вi
да
ти, що там та
ке? - i наси
-
лу вiд Хрис
тi до
би
ла
ся, що то по
батько
вi ту
жать. Во
на ки
нулася
бу
ла роз
ва
жа
ти Прiську, що то,
мо
же, ще й брех
ня… чо
го лю
ди
не на
ка
жуть? - та ще гiр
ше роз
-
разила її сер
це, ще бiльше вито
-
чила слiз iз ста
рих очей. Прiська
за ни
ми i сло
ва не ска
же; що
поч
не, то так i зал
лється пла
чем.
Сум
на та не
ве
се
ла пiш
ла Одар
ка
до
до
му.
Смеркалося. Над
во
рi, не
на
че ту
-
ман, сi
рий свiт ко
ли
вав
ся над
зем
лею. У ха
тi - чор
нi
ше са
жi:
тiльки на
мерз
лi вiк
на, мов полу
-
дою зас
ла
нi очi, сi
рi
ють; i ти
хо-
тихо, як у мо
ги
лi. За
мовк
ли доч
-
ка й ма
ти. По
ра й пе
рес
та
ти, бо є
кi
нець сльозам, є край i лемен
-
товi: го
лос хрип
не, сльози сох
-
нуть, опус
ка
ються в сер
це, на
дно ду
шi. За
мiсть їх ус
та
ють
дум
ки, здiй
ма
ються гад
ки - од
на
дру
гої не
од
рад
нi
ша, од
на дру
гої
не
роз
важ
нi
ша. В тем
ря
вi во
ни
ши
ряться, яснiша
ють; давнє ус
-
тає пе
ред очи
ма, мов во
но тi
-
льки що дi
яло
ся; лю
ди про
хо
-
дять - жи
вi лю
ди; чу
ти їх мо
ву -
жи
вий го
лос… їх бiд
кан
ня, ре
гiт,
ра
до
щi, сльози.
Не ми
ну
ли тi дум
ки-му
ки Хрис
-
тиної i Прiсьчи
ної го
ло
ви. Доч
-
ка, за
бив
шись у ку
ток на по
лу,
бо
же
вiльне уст
ро
ми
ла очi у сi
рi
шиб
ки, i на їх бi
лу
ва
то
му по
лi
ма
лює дум
ка бать
ка… її батька,
ни
зенько
го, на
топ
ту
ва
но
го, з
круг
лим ли
цем, ру
ди
ми ву
са
ми,
ка
ри
ми доб
ри
ми очи
ма. Який
сам був - та
кi в йо
го й очi; недар
-
ма ка
жуть: вид
но чо
ло
вi
ка по
очах. Вiн справ
дi був доб
рий, не
то що нi
ко
ли не зо
би
жав її, а, бу
-
ло, i ма
тiр при
дер
же, ко
ли та
роз
хо
диться ла
яти… I з людьми
вiн та
кий - швид
ше своїм посту
-
п
иться, нiж у дру
гого посяд
е.
Ма
ти, роз
сер
див
шись, бу
ло, ка
-
же: "Що ти за чо
ло
вiк? ти - ма
ку
-
ха! сво
го не одс
тоїш!" А вiн їй:
"Од ска
же
но
го по
ли врiж та тi
-
кай!" I та
кий вiн Завж
ди був; i
п'яний - мер
щiй уля
жеться спа
-
ти, не так, як дру
гi: на копiйк
у
вип'є, а прий
де до
до
му - усе до
-
го
ри дном пе
ре
вер
не… I от те
-
пер йо
го не
має… "Де вiн? Чи чує
вiн на
ше бiд
кан
ня за ним, чи ба
-
че на
шi сльози?.. Ду
ша, ка
жуть, з
дев'ято
го дня лi
тає по свi
ту - мо
-
же, i йо
го ду
ша те
пер мiж на
ми?"
Як би во
на ба
жа
ла по
ба
чи
ти йо
-
го ду
шу, по
ба
ла
ка
ти з нею!.. Роз
-
пи
та
ти, чи i на то
му свi
тi од
на
-
ко
во, як i на сьому?.. Ка
жуть -
смерть усiх рiв
няє; ка
жуть - на
тiм свi
тi усе нав
па
ки: тут бу
ло
го
лод
но й хо
лод
но, там - сит
но й
теп
ло; тут ти скнiв ду
шею, там -
ра
дi
ти
меш сер
цем; тут му
жи
ку
-
вав, там - па
ну
ва
ти
меш… То оце
батько па
нує?.. Ба
жа
ла б во
на
по
ба
чи
ти батька па
ном… Во
на
поп
ро
ха
ла б у йо
го й со
бi па
ну
-
ван
ня. Або - цур йо
му! во
но та
ке
не
щи
ре та гор
де - тiльки ду
шу
за
гу
биш; кра
ще хай на то
му свi
-
тi… А на сьому? Трош
ки б бi
ль
-
ше дос
тат
кiв, нiж є, та оде
жин
ку
б праз
ни
ко
ву: а то i на бу
день, i
на свя
то - та все од
на! Чо
бо
ти
но
вi б, се
реж
ки срiб
нi - та
кi, як
во
на ба
чи
ла у Ма
ри
ни, що в мiс
-
тi слу
же, ко
ли та на
вi
ду
ва
ла
ся
до
до
му. Доб
ре б бу
ло i перс
тень
до се
рег ма
ти, теж срiб
ний, i по
ру
цi, а не та
кий, як у Гор
пи
ни, - i
срiб
ний, та здо
ро
вий, як каб
луч
-
ка: щоб на
дi
ти - прий
шло
ся пря
-
ди
вом пiд
мо
та
ти…
I пiш
ла мо
ло
да Хрис
ти
на дум
ка
пе
ре
лi
чу
ва
ти од
нi за дру
ги
ми
не
дос
та
чi, пiш
ла вик
ла
да
ти свої
таємнi ба
жан
ня: не
ве
лич
кi во
ни,
страх не
ве
лич
кi, та й їх не
має, - i
сер
це нудьгує, що те
пер за бать
-
ковою смер
тю нi
ко
ли їй то
го не
прий
деться до
бу
ти.
Що ж ду
має Прiська, за
бив
шись
на пiч i об
хо
пив
ши свою го
ло
ву
обо
ма ру
ка
ми? їй привиджуєть
-
ся
те
пер її давнє - її до
ля, її гiр
ка
до
ля, що го
ни
ла по бi
ло
му свi
ту,
по
ти не при
била до Мар'янiв
-
ки… Во
на - ко
за
ча доч
ка, ма
лою
зос
та
ла
ся вiд батька та ма
те
рi:
пiд хо
ле
ру во
ни по
лягли… i ро
-
дичi, якi бу
ли, померл
и, i во
на
зос
та
ла
ся… зо
сталася у чу
жих
лю
дей, пас
ла гро
мадськi гу
си,
пас
ла сви
нi, те
ля
та, по
ти по
-
бiльшала. А там - зно
ву служ
ба,
служ
ба на чу
жих лю
дей, тiльки
не на се
бе. Слу
жи
ла во
на по
своїх, слу
жи
ла по жи
дах, слу
жи
-
ла й по куп
цях… Удо
ва-куп
чи
ха
прий
ня
ла її на
ос
тан
ку за хлiб та
оде
жу, ра
ди то
го об'їзду, який
що
ро
ку ро
би
ла. Ба
га
тiй i ще не
ста
рiй, їй не си
дi
ло
ся у рiд
но
му
мiс
цi, i во
на веш
та
ла
ся по Хар
ко
-
ву, Києву, Аде
су. Прiська, як вiр
-
на слу
га-най
мич
ка, їзди
ла всю
-
ди за нею роз
чi
су
ва
ти та при
би
-
ра
ти свою гос
по
ди
ню. Раз зiб
ра
-
ли
ся в Київ. Пе
ред виїздом
Прiсьцi щось усе нез
ду
жа
ло
ся;
бо
лi
ли ру
ки, бо
лi
ли но
ги, бо
лi
ла
го
ло
ва - так що й на свiт важ
ко
бу
ло ди
ви
ти
ся. От
же прий
шло
ся
їха
ти. Доб
ра
ли
ся до Мар'янiв
ки -
i Прiсь
ка зов
сiм зляг
ла… Що да
лi
бу
ло - во
на нi
чо
го не знає; опа
-
м'я
ту
ва
лась уже у ха
тi Грицька
Суп
ру
на. Вiн то
дi був за при
каж
-
чи
ка у па
на, i її ки
ну
ла там гос
-
по
ди
ня, бо так нака
зав уп
ра
ви
-
тель-нi
мець. Ви
чу
няв
ши, во
на
все до
жи
да
ла гос
по
ди
нi, що ось
же над'їде i вiзьме її з со
бою. Та,
вид
но, гос
по
ди
ня не ду
же по
би
-
ва
ла
ся за нею, бо щось дов
го не
вер
талася. Прiська хо
тi
ла най
ня
-
тись у ко
го з ко
за
кiв; та Грицько
не пус
тив - одс
лу
жи пер
ше той
хлiб, що, ле
жа
чи, пе
реїла! Прi
-
ська зос
та
ла
ся. Там во
на i з Пи
-
ли
пом стрi
ла
ся: вiн був за ро
бiт
-
ни
ка у при
каж
чи
ка. Од
на до
ля,
од
но ли
хо лю
дей до
ку
пи зво
-
дить… Грицько та
кий сер
ди
тий,
кри
кли
в
ий; жiн
ка йо
го Хiв
ря -
та
ка уїдли
ва: тiльки й чуєш, як
Хiв
ря лає Прiську або Грицько
кри
чить на Пи
ли
па… Най
мич
ка i
крi
пак зiй
шли
ся якось, скар
жа
-
чись од
но другом
у на свою до
-
лю. Прiська при то
му зап
ри
мi
ти
-
ла, шо у Пи
ли
па i очi ка
рi, i ву
са
шов
ко
вi. Пи
ли
по
вi теж ки
ну
лась
у вi
чi Прiсьчи
на пос
тать струн
-
ка, її но
ров ти
хий, її го
лос лю
-
бий… Час
тi
ше та час
тi
ше во
ни
по
ча
ли схо
ди
тись. Оце, ди
вись,
Пи
лип то
вар пог
нав до во
до
пою,
а Прiська - хвiть вiд
ра! - i со
бi по
-
бiг
ла по во
ду… Або ки
неться
Прiська за топ
ли
вом в ого
род, а
Пи
лип уже тут i вро
див
ся!.. Уже
Прiсьцi i од
бу
ток вий
шов, а Прi
-
ська все не йде вiд Грицька з
дво
ру i все бiльше та бiльше жа
-
лiється Пи
ли
по
вi, яка Хiв
ря сер
-
ди
та. Од
но
го ра
зу збiг
ли
ся во
ни
уно
чi в сад
ку пiд яб
лу
нею. Пи
-
лип яб
лу
ка сте
рiг, а Прiська…
чо
го Прiська тут опи
ни
ла
ся? - i
до
сi не знає, а мо
же, й за
бу
ло
ся…
Не за
бу
ло
ся тiльки Прiсьцi, як
тiї но
чi цi
лу
вав Пи
лип i без то
го
її га
ря
че ли
це, як кляв
ся, що вiн
її ко
хає i до
вi
ку бу
де ко
ха
ти; як
обi
цяв
ся, що, тiльки во
ни по
бе
-
руться, вiн ви
бу
дує но
ву ха
ту, i
як во
ни за
жи
вуть своїм гос
по
-
дарст
вом. Прiська не згод
жу
ва
-
ла
ся, бо Пи
лип крi
пак. "Хi
ба крi
-
па
ки не лю
ди? - спи
тав вiн. - I
крi
па
ки жи
вуть на зем
лi, а не пiд
зем
лею…" По
ду
ма
ла Прiська, по
-
га
да
ла: за нею її си
рiтська до
ля -
го
ла, бо
са й прос
то
во
ло
са, а по
-
пе
ре
ду… нуж
да та не
дос
та
чi, до
-
вiч
на ро
бо
та на чу
жих, до
вiч
на
пра
ця… Доб
ре ж, по
ки здо
ров'я,
по
ки си
ла слу
же; а як за
не
ду
жа,
от як не
дав
но тра
пи
ло
ся? Без
ро
ду, без прис
та
но
ви
ща - хоч пiд
ти
ном скла
дай ру
ки. Прав
ду Пи
-
лип ка
же: i крi
па
ки жи
вуть на
зем
лi, а не пiд зем
лею… I во
на
зго
ди
ла
ся. Пiш
ли до уп
ра
ви
те
-
ля, а уп
ра
ви
тель не тiльки не за
-
бо
ро
нив, а ще й пох
ва
лив за те,
що во
на не зля
ка
ла
ся крi
пацт
ва.
Ка
зав, що то, мо
же, у дру
гих па
-
нiв крi
пацт
во страш
не, а в їх…
вiн i ха
ту но
ву обi
цяє, i го
род, i
по
ля на но
ве гос
по
дарст
во. У
пер
шу не
дi
лю во
ни й поб
ра
ли
ся.
Хоч уп
ра
ви
тель i збре
хав, на
да
-
вав
ши та
ких обi
ця
нок, та хi
ба не
все рiв
но Прiсьцi ро
би
ти? Що ро
-
би
ла куп
цям, жи
дам, то те
пер -
на па
на: уїждже
на ко
ня
ка ве
зе,
не зу
пи
ня
ючись. Та й уп
ра
ви
-
тель та
ки не зов
сiм збре
хав: хоч
не дав вiн го
ро
ду й но
вої ха
ти,
за
те ве
лiв жи
ти су
сi
да
ми з
Грицьком; все ж у їх своє гос
по
-
дапст
во. Грицько, прав
да, лає
ть
-
ся: де не вiзьметься яке ле
да
ща,
так но
ги
на шию! Хiв
ря сла
вить
Прiську на всю Мар'янiв
ку: i ся
-
ка, i та
ка, i не
тi
пан
ка, i не
че
пу
ру
-
ха!.. Та сiлькiсь: нi Пи
ли
по
вi, нi
Прiсьцi не при
ви
ка
ти до лай
ки.
Жи
вуть во
ни со
бi уд
вох ти
хо та
мир
но… Че
рез рiк уро
див
ся їм
син Iвась, на дру
гий - доч
ка
Хрис
тя. Iвась не ви
дер
жав - по
-
лiг, а Хрис
тя очу
ня
ла - рос
ла со
-
бi. I то ма
те
рi утi
ха: ви
рос
те - по
-
мiч бу
де. Так прой
шло три
над
-
цять лiт; на чо
тир
над
ця
то
му їх
зве
се
ли
ла чут
ка про во
лю. То не
бу
ла глу
ха чут
ка, яка завж
ди хо
-
ди
ла по
мiж крi
па
ка
ми, а справж
-
ня звiст
ка - про неї i пiп чи
тав у
церк
вi. Зiтх
ну
ли вiльнi
ше Пи
лип
i Прiська: те
пер же то во
ни по
-
жи
вуть на во
лi! Че
рез два ро
ки i
са
ма во
ля прий
шла. Пи
ли
по
вi
да
ли грунт, двi де
ся
ти
ни по
ля.
Збив
ся Пи
лип i на ха
ту - свою-
та
ки ха
ту!.. Гос
по
ди, яка то бу
ла
ра
дiсть Прiс
цi! Як во
на рук не
жа
лi
ла, об
ма
зу
ючи та об
лип
ту
-
ючи ха
ту, щоб i хо
лод не за
хо
див
зи
мою, i дощ, бу
ва, не про
бив лi
-
том… Хоч при
хо
ди
ло
ся i пла
ти
-
ти за все те, хоч Прiська i до
сi нi
-
як не пой
ме, за що та
ки їм пла
-
ти
ти. За те, що во
ни своєю до
-
вiч
ною пра
цею за
ро
би
ли, та все
ж лег
ше, що своя ха
та, що не
чут
но нi лай
ки Грицько
вої, нi
до
га
ни Хiв
ри
ної. Са
ма со
бi пра
-
цює ко
ло сво
го не
ве
лич
ко
го го
-
ро
ду; Хрис
тя по
ма
гає їй. Її сер
це
ра
дiє, див
ля
чись, як доч
ка роз
-
ви
вається на во
лi. "Тяж
ко та гiр
-
ко жи
ло
ся нам, - ду
ма
ла тая Прi
-
ська, - мо
же, дi
тям кра
ще бу
де?"
I во
на го
но
би
ла на
дiю у сер
цi:
дасть же бог - знай
деться доб
-
рий чо
ло
вiк її ди
ти
нi - прий
ме
-
мо зя
тя у ха
ту. Пи
лип уже ста
-
рий став, i во
на нiк
чем
на - хай
прис
тає у прий
ми, хай мо
ло
дi на
очах у ста
рих учаться ха
зяй
ну
-
ва
ти: од
да
мо їм усе.
Так ду
ма
ло
ся Прiсьцi, а вий
-
шло?.. Що їй те
пер у свi
тi робит
-
и, що їй ка
за
ти? Хто то
го по
ля
дог
ля
не, хто ко
ло йо
го бу
де хо
-
дити? Хто зап
ла
тить ви
куп
не,
по
душ
не? Доб
ре да
лося їй i те, i
дру
ге… То
рiк во
ни зiб
ра
ли
ся на
ко
ро
ву - ду
шi не чу
ла Прiська у
не
ве
лич
кiй те
луш
цi. Рiк удав
ся
недо
рiд
ни
й, со
бi хлi
ба лед
ве ста
-
вало, а про
да
ти - i не ка
жи. Заро
-
бити ж де? Ко
ло дру
гих сiл i пив
-
ницi, i вин
ни
цi, i са
харнi, а в їх -
хоч би зла
ма
на… А тут пристаю
-
ть - да
вай по
душ
не! З вес
ни не
пла
ти
ли за пер
шу по
ло
ви
ну, то
во
се
ни - за цi
лий рiк вiд
дай. Ла
-
явся Пи
лип iз збор
щи
ка
ми, лая
-
л
ася й Прi
сь
ка. Приїхав станов
-
ий, узя
ли її те
лич
ку, оцi
ну
ва
ли й
про
да
ли рiз
ни
ко
вi-жи
до
вi. Во
на
тро
хи не за
не
ду
жа
ла вiд го
ря та
слiз. То ж то
дi бу
ло; як не гiр
ко,
а все то на Пи
ли
по
вi ле
жа
ло; йо
-
го од
но
го зна
ли, йо
го тяг
ли… А
те
пер? Те
пер прий
дуть i ха
ту
роз
не
суть по кут
ках… Що во
на
ска
же, що во
на зро
бить, во
на -
не
ду
жа, не зна
юча нi
чо
го? Те
пер
один Грицько цiл
ком ковт
не її!..
Сер
це її за
ми
ра
ло, об
ли
ва
ло
ся
крiв'ю. Та ще хоч би умер, як лю
-
ди, - до
ма, у своїй гос
по
дi; а то
хо
тiв зро
би
ти як кра
ще, а пi
шов
- за смер
тю. Те
пер тiльки зоста
-
л
о
ся їй пi
ти за йо
го мерт
вим
тру
пом. Як же по та
ко
му хо
-
лодовi iти в го
род? У неї нi оде
жi
теп
лої, нi взут
тя як слiд. Та хай
во
на й до
бе
реться до мiс
та: що
ж во
на - на ру
ки йо
го вiзьме i до
-
дому при
не
се? А тре
ба ще ховат
-
и, по
по
вi зап
ла
ти
ти… Гос
по
ди! у
неї ж нi ше
ля
га; пос
лiднього ка
-
р
бо
ван
ця узяв вiн на сiль, як ви
-
хо
див з до
му… Чи так ки
ну
ти?
Хай вiзьмуть - пош
ма
ту
ють i за
-
гребуть, як ту со
ба
ку, без по
па,
без об
ря
ду цер
ков
но
го?.. Що ж
вiн? Хi
ба вiн по своїй во
лi умер,
хi
ба вiн хо
тiв тiї смер
тi?.. Так бог
дав, та
ка вже, вид
но, йо
го во
ля!
I поч
не Прiська мо
ли
ти
ся бо
-
говi, поч
не пе
ред ним своє ли
хо
вик
ла
да
ти… Та мар
но во
на у ха
-
тi ла
має ру
ки, здiй
має очi до не
-
ба: там на хо
лод
но
му чис
то
му
шат
ро
вi тiльки зо
рi гра
ють сво
-
їм не
ве
лич
ким свi
том. Байдуж
е
їм, що ро
биться на зем
лi: ти
хо,
мов по
ту
ха
ючi iс
кор
ки, ля
гає
той свiт на мерз
лу гру
ду, вiд
би
-
ває си
зим сяй
вом на невел
ичких
пили
ночках снi
гу; здаєть
ся, во
-
ни гра
ються своїм свi
том… А не
-
бо - глу
хе, як пус
ти
ня, нi
ме та
хо
лод
не, як ка
мiнь, - ша
тром ро
-
зiс
ла
ло
ся по
над зем
лею, мо
-
розом оку
ва
ло її, да
вить, на
че
хо
че за
да
ви
ти… Хто ж її там по
-
чує?.. Хi
ба лю
ди у се
лi? Та й се
ло
упо
коїлось: не свi
титься нi
де,
со
ба
ка не гавк
не - все зас
ну
ло
мерт
вим сном. Людськi осе
лi,
на
че мо
гили, чор
нiють се
ред
снi
гу… Нi
мi та мов
чаз
нi, во
ни не
ка
жуть, що у їх за
во
диться. Чи
щас
на до
ля дог
ля
дає сон їх жит
-
цiв, чи гiр
ке ли
хо пе
ре
вер
тає їх з
мiс
ця на мiс
це… Во
ни при
па
ли
до зем
лi вiд страш
но
го хо
ло
ду - i
тiльки з ди
ма
рiв ви
хо
де па
ра,
да
ючи оз
на
ку, що там, усе
ре
ди
нi
їх, ще не про
чах
ло теп
ло, ще тлiє
людське жит
тя.
Тiльки з При
ти
чи
но
го вер
ху не
йде па
ра. Як по
чу
ла Хри
стя, ва
-
рячи обiд, про батька, то за
бу
ла
про все на свi
тi. Огонь у пе
чi
тлiв, тлiв - та й згас; теп
ло ви
бiг
-
ло у незакри
тий ди
мар; зас
тиг
обiд се
ред че
ре
нi. Хат
нi две
рi за
-
була Здо
ри
ха при
чи
ни
ти; у їх
роз
зяв
ле
ну дiр
ку iшов з сi
ней
хо
лод: у ха
тi - хоч вов
кiв го
ни! А
Прiсьцi i Хрис
тi - бай
ду
же, їх грiє
го
ре своїм пе
ку
чим ог
нем, їх дiй
-
мають сльози своїм гiр
ким теп
-
лом… Го
ло
ва на
че у вог
нi па
лає,
очi го
рять, Зiт
хання га
ря
че, аж
гу
би ре
па
ються вiд нього, аж у
ро
тi сох
не.
Нiч ми
нає. Заб
ли
ма
ло край не
-
ба крiзь зе
ле
нi-зе
ле
нi хма
ри;
свiт луп
нув над зем
лею своїми
мут
ни
ми очи
ма… На
вiщо? Яку
вiн утi
ху при
не
се, якую по
ра
ду
при
вер
не?
III
"З щас
тя та з го
ря ску
ва
ла
ся до
-
ля", - ка
же людська по
говiрка.
Од
на Прiсьчи
на до
ля не склада
-
лася по-людськiй. Го
ря то
го - за
нею i по
пе
ред нею - неоз
орно,
не
ог
ляд
но… А щас
тя? Якiсь дум
-
ки про щас
тя; якiсь да
ремнi на
-
дiї, кот
рi її завж
ди дурил
и, роз
-
бивались об гост
рi по
ро
ги осто
-
гидлого жит
тя та ут
рат, ну
жди
та не
дос
та
чi…
Досi i то бу
ло га
разд. До
сi хоч
да
рем
нi на
дiї бу
ли; хоч ду
рили,
та все кра
си
ли зли
ден
ну до
лю. А
те
пер? Хоч би на
дiю при
га
да
ти
яку - i то
го не
має. Ти
хо, мов жа
-
рина у по
пелi, тлiє її ду
ша, лед
ве
да
ючи оз
на
ку, що ще жи
ва, чим
-
сь-то б'ється, чо
гось-то хо
че…
Так гниє де
ре
ви
на на ко
ре
нi:
уже й вi
ти її по
сох
ли, i се
ре
ди
на
ви
па
ла, а во
на все стоїть; вi
тер-
не
го
да об
но
се су
хе гiл
ля, а зсе
-
редини ша
шiль вито
чує гни
ле
суч
чя; кру
гом дiр
ки, кру
гом дуп
-
ла, один стов
бур - i той порож
-
нiй… а все стоїть! Тре
ба не вiт
ру,
а бу
рi пова
лити
йо
го - i вiн, по
-
скрипуючи, до
жи
дає тiї бу
рi.
Дожидає i Прiська своєї. От же
не
має!.. А дум
ки, як чер
ва, вору
-
шаться в го
ло
вi, то
чать її хво
ре
сер
це, пiд
рi
зу
ють немощн
у си
лу.
От уже тре
тiй день во
на ду
має,
як йо
го зiб
ра
ти
ся у мi
сто? Ляга
-
ючи спа
ти, рi
шає: завт
ра… зав
-
тра без
пе
ре
мiн
но пi
ду; що б там.
А на завт
ра жит
тя зно
ву ста
но
ве
свої пе
ре
пон
и: з чим йо
го ту
ди
су
ну
ти
ся, та i в чо
му?.. I зно
ву
дум
ки-му
ки пи
ля
ють її до вечо
-
ра; цi
лий день, як од
ну го
дину,
дер
жать її у своїх мiц
них об
-
ценьках, щоб уве
че
рi зно
ву ви
-
мучити на
дiю на завт
ра…
Так, зби
ра
ючись, i не пiш
ла. На
тре
тiй день з во
лос
тi, запихав
-
шись, при
бiг ста
рос
та i на
пав ла
-
я
ти.
-
Все на нас вер
не
те! - кри
чав
вiн. - А ко
му се ближ
че дi
ло - чи
жiн
цi, чи ста
рос
тi? Сти
да
ли
ся б!
У ме
не, мо
же, сво
го дi
ла не обки
-
даєшся: щод
ня за вас, чор
тiв, у
во
лость тя
га
ють, а тут ще i в мi
-
сто iди, приз
на
вай уся
ко
го п'я
ни
-
цю, що за
мерзне на смiтник
у!..
Через три днi вiн зно
ву прий
-
шов; при
нiс но
вi чо
бо
ти, клу
нок
со
лi i пла
ток.
-
I гро
шей, - ка
же, - п'ять руб
лiв
бу
ло, та гро
шi за подуш
не у во
-
лостi зос
та
ви
ли.
-
Там же щось три руб
лi тiльки
слi
ду
ва
ло, - про
мо
ви
ла Прiська.
-
То не моє дi
ло. У во
лос
тi зо
-
ставили. Пi
ди са
ма та й до
вi
да
-
єшся. Ста
рос
та пi
шов. Прiська
гля
дить на при
но
си - он що те
-
пер вiд її Пи
ли
па зос
та
ло
ся!.. А
Хрис
тя не
на
рош
пе прик
ла
дає во
-
г
ню до пе
че
но
го, - роздив
ляю
-
чись, во
на док
ла
дає ма
те
рi:
-
I пла
ток но
вий ку
пи
ли батько,
i чо
бо
ти… та якi ж ма
ленькi та
гар
нi! Ко
му ж то се? А це - сiль.
Ще i в клун
ко
вi щось є.
Вона вий
ня
ла щось за
вер
че
не в
па
пiр i по
ча
ла розгорта
ти
. Очi її
роз
го
рi
ли
ся, ко
ли во
на на
гля
дi
-
ла аж три дов
гих шов
ко
вих
стьо
жки, се
реж
ки не
ве
лич
кi, з
хрестиками
на при
вiс
ках. Це вже
для неї куп
ле
но, їй!..
-
Дивiться, ма
мо, що батько ме
-
нi ку
пи
ли, - по
ка
зує во
на ма
те
рi.
Прiська тiльки струс
ну
лась i
од
вер
ну
ла
ся… їй гiр
ко бу
ло слу
-
хати доч
чи
ну ра
дiс
ну мо
ву, їй
бо
ля
че бу
ло ди
ви
ти
ся на ту куп
-
лю… У вi
що во
на їй обiй
шла
ся?
Чо
го їй те
пер стоє? Во
на ка
ме
-
нiла, див
ля
чись на все те, при
га
-
ду
ючи, де во
но i як во
но взя
ло
-
ся!..
Пройшов ще тиж
день. День за
днем i нiч за нiч
чю полiзл
и, мов
без
но
гi чер
ви поп
ла
зу
ва
ли, все
да
лi та да
лi однося
чи
ми
нув
ше
стра
хо
ви
ще. Во
но ще, прав
да,
сто
яло над нею, заг
ля
да
ло їй у
вi
чi своїми мерт
ви
ми очи
ма; та,
з дру
го
го бо
ку, i жит
тя не дава
-
ло по
кою: i во
но го
лос
но го
-
монiло, свою без
ко
неч
ну пiс
ню
за
во
ди
ло.
Он свя
то на но
сi: ба
га
та ку
тя,
рiзд
во… Що
ро
ку, як не гiр
ко бу
-
ло, а до ку
тi i шма
ток ри
би мав
-
ся, i пи
ро
ги; про рiз
дво, уже що,
а ков
ба
си, хоч ку
по
ва
нi, та бу
ли.
А те
пер? Де то
го всього взя
ти?..
Як не ма
ти йо
го - кра
ще нi
чо
го
не ма
ти! Не так Прiсьцi гiр
ко бу
-
ло, ко
ли б во
на по
ли
ню об'їла
ся,
як вiд тих ду
мок важ
ких та тяж
-
ких… Во
на зга
да
ла про тi два
кар
бо
ван
цi, що у во
лос
тi зоста
-
вили. На
вi
що во
ни їх задержал
-
и? Хi
ба не все з нас узя
ли, що
тре
ба бу
ло?.. Пi
ду, пi
ду… своє вi
-
зьму. За гри
ве
ни
ка ковбас
у куп
-
лю: Здiр ка
ба
на ко
ле, за гри
ве
-
ника вiд
дасть вiн ковбас
у… Мо
-
же, вiн або й дру
гий хто їха
тиме
у мiс
то - поп
ро
сю просол
у ку
пи
-
ти… теж за гривен
ика або за ко
-
пу з ша
гом… А то ще i про чор
-
ний день зостанеться
.
На дру
гий день, зiб
рав
шись, по
-
дибала до во
лос
тi.
-
Тобi чо
го? - пи
та стар
ши
на.
-
За гро
ши
ма, - кла
ня
ючись, од
-
казує Прiська.
-
Якi то
бi гро
шi? Прiська розка
-
зала.
-
Грошi узяв Грицько. Вiн ка
зав,
що так i слi
дує. Iди до йо
го. Прi
-
сьцi iти до Грицька - пiс
ля тiї об
-
ра
зи гiр
кої? Нi, во
на нi
за
що не
пi
де. З якої ре
чi їй iти до йо
го,
ко
ли гро
шi до во
лос
тi прис
ла
нi?
-
А мо
же, Грицько сам бу
де у
во
лос
тi; бо до йо
го йти - чи й дi
-
й
ду я? - кри
ючись iз своїми ду
м
-
ка
ми, од
ка
зує Прiська.
-
Може, й прий
де, до
жи
дай.
Прiська при
сi
ла на рун
ду
цi. У
во
лос
тi шарпанина-бiгани
на:
од
н
о ту
ди йде, дру
ге звiд
ти ви
-
ходе, третього ве
дуть… Прищен
-
ко гор
до вис
ту
пає i, гра
ючи очи
-
ма, допит
ується: "А що - узяв?"
3а ним Ко
мар, низько похилив
-
шись, глу
хо бу
бонить: "За
сипав
кар
бо
ван
ця
ми та ще й допит
-
уєшся, чи взяв? Та ще пiдож
ди
хва
ли
ти
ся… що ще посеред
ник
ска
же". - "Суньсь, сунься до по
се
-
р
едника, - кри
чить Прищенк
о. - I
по
се
ред
ник тiї зас
пi
ває!.." - I пiш
-
ли з дво
ру. За ни
ми ви
ходе Лу
-
ценчиха, червон
а-запала, i сер
-
дито ви
чи
тує: "Що це за суд?
який це суд? Три днi дер
жали,
ще три днi си
ди! До
ма усе вро
-
зор пiш
ло, а вiн - си
ди!.. Де се во
-
но ви
да
но - ти
ждень чо
ловiка у
чор
нiй держат
и?.." - "Бач, яка го
-
лiн
на до чо
ло
вi
ка; са
ма прий
шла
виз
во
ля
ти… скучил
а!" - доне
сло
-
ся
з гур
ту. Лу
цен
чи
ха при
зро
оки
ну
ла гурт очи
ма i, плюнув
-
ши, зiй
шла з рун
ду
ка; ре
гiт про
-
вiв її…
"Всюди своє ли
хо, - ду
ма
ло
ся
Прi
сьцi, - та чу
жим лю
дям во
но
за смiш
ки".
-
А он Грицько ма
лу вер
веч
ку
за со
бою ве
де! - хтось обiз
вав
ся.
Прiська гля
ну
ла. До
ро
гою, роз
-
хи
туючи па
ли
цею, йшов по
пе
ре
-
ду Грицько, а за ним - душ на де
-
сять чо
ловi
кiв, похнюпив
шись.
-
I то все на про
хо
ло
ду, - угаду
-
вав дру
гий.
-
Авжеж! - до
дав тре
тiй…
Дехто за
ре
го
тав
ся.
Грицько наб
ли
жав
ся до рунду
-
ка. Прiська мiж пе
ред
нi
ми, що за
ним iш
ли, приз
на
ла Оч
ку
ра, Гар
-
буза, Сот
ни
ка, Воли
воду. Гриць
-
ко, пi
дiй
шов
ши до рун
ду
ка, по
-
здоровався:
-
Тут стар
ши
на?
-
Тута.
Вiн пi
шов у во
лость i не забари
-
вся вер
ну
ти
ся з старши
ною.
-
Ви чо
му не пла
ти
те подушно
-
го
? - гук
нув той.
-
Помилуйте, Олек
сiй
ови
чу! Хi
-
ба не знаєте, яка ця осiнь бу
ла?
За
ро
бiт
ку анi
яко
го!
-
А на про
пiй є? - крик
нув стар
-
шина.
-
З шин
ку i не ви
ла
зять, - пiд
дав
ти
хо Грицько.
-
У чор
ну їх! - рi
шив стар
ши
на.
Десятники по
ве
ли всiх у чор
ну.
У Прiськи сер
це забило
ся
, за
-
болiло. "Ну, за що, про що? - сту
-
кало їй у голов
у. - Чим во
ни ви
-
нуватi, що за
ро
бiт
ку не бу
ло?
Гос
по
ди! до
ки ж уже йо
го дер
-
ти?.. з чо
го йо
го дер
ти?.. i що по
-
можеться з то
го, що по
си
дять у
чор
нiй?" їй нi
ко
ли не вi
ри
лось,
ко
ли, бу
ло, Пи
лип роз
ка
зу
вав,
що тро
хи не по
са
ди
ли у чор
ну,
та вiд
прохався. Те
пер во
на сво
ї
-
ми очи
ма все те ба
чи
ла, са
ма чу
-
ла. Отож i Лу
цен
ко си
дить за те.
Во
на чу
ла, як на нього нахва
-
лявся Грицько. Отож, вид
но, Лу
-
ценчиха жа
лi
ла
ся, та нiчог
о не
ви
хо
ди
ла, тiльки лю
ди насмiя
-
лися… Во
ни i з цих смi
ються; до
неї до
но
ситься їх не
самовитий
ре
гiт… Нi жа
лю, нi сер
ця не
має!..
Пря
мi со
ба
ки, про
сти гос
по
ди!
За дум
ка
ми во
на i не чу
ла, як
стар
ши
на до
пи
ту
вав
ся Грицька:
-
А ти на
що з теї два кар
бо
ван
цi
за
дер
жав?
-
З ко
го? - мов не ба
чив, спи
тав
у свою чер
гу Грицько.
-
Молодице! як те
бе? Он про те
-
бе рiч, - хтось iз чо
ло
вi
кiв нат
-
кнув її. Прiська ус
та
ла i пi
дiй
шла
до стар
ши
ни.
-
Це з неї? - спи
тав
ся Грицько.
-
З неї.
Грицько ус
мiх
нув
ся.
-
Ви ж знаєте, що ме
нi п'яти
ру
-
бльову бу
маж
ку да
де
но: зда
чi не
бу
ло. Два руб
лi у ме
не зо
ста
ли
-
ся; я їй вiд
дам.
-
Так он у йо
го, мо
ло
ди
це, твої
гро
шi, - ска
зав стар
ши
на i пi
шов
у во
лость.
Грицько по
су
нув
ся за ним; Прi
-
ська сiп
ну
ла йо
го за ру
кав.
-
Коли ж ти, Грицьку, вiд
да
си? -
ти
хо спи
та
ла во
на.
-
Тьфу! Як со
ба
ка та! - огриз
ну
-
вся Грицько. - Ко
ли бу
дуть у ме
-
не. Я про їх за
був та в подушн
е i
по
вер
нув.
-
Як же се, Грицьку? З ме
не слi
-
ду
ва
ло три руб
лi, а ти п'ять вiд
-
дав?
-
Знаю, що три слi
ду
ва
ло. Я три
й по
лi
чив, а п'ять вiд
дав.
-
А ме
нi ж хто вiд
дасть?
-
Хто вiд
дасть? Звiс
но, свої тре
-
ба да
ва
ти.
-
Вiддай же за
раз, Грицьку, бо
ме
нi тре
ба.
-
Вiддай за
раз! Де ж я то
бi за
раз
вiзьму? При ме
нi гро
шей не
має.
Прий
ди до
до
му, то й вiд
дам.
-
Коли ж при
хо
ди
ти?
-
Та там на праз
ни
ках або пiс
ля
свят. У Прiськи аж ув очах по
-
жовкло:
-
Як пiс
ля свят? Ме
нi до свят
тре
ба.
-
Що з то
бою ба
ла
ка
ти! Де ж я
то
бi те
пер вiзьму? - скрик
нув
Гри
цько, мах
нув ру
кою i скри
-
вся у во
лость.
-
В цього ви
жи
лиш, ко
ли лиш
не
взяв! Цей вiд
дасть! - чу
лося по
-
мiж на
ро
дом. - Он, мо
го полти
-
ника заїв…
-
А мо
го кар
бо
ван
ця, та ще й у
чор
нiй за те я по
си
дiв…
-
О, вiн май
стер! Ще за панщин
-
и нав
чив
ся з лю
дей дра
ти!.. Прi
-
ська по
вер
ну
ла до
до
му сум
на та
не
ра
дiс
на. Ще й нi
чо
го, а вже
Грицько по
чи
на заг
ра
ва
ти. Сьо
-
год
нi он… при
людно… соба
кою
наз
вав: "Як та со
ба
ка!" Подум
-
ай!.. 3а вi
що? 3а те що своє ста
ла
пра
ви
ти? Ска
за
но - кро
во
пiй лю
-
д
ський! I та об
ра
за так гли
бо
ко
за
па
ла їй у ду
шу, так бо
ля
че щи
-
пає за сер
це, що Прiська нi
як її
не за
бу
де. Як той цвя
шок, уго
ро
-
ди
ла
ся во
на в го
лову i не схо
-
дить з дум
ки, не за
бувається…
Нi, я то
бi так сього не по
ки
ну.
Чо
го ме
нi те
бе допит
уватися,
ко
ли прий
ти за своїм? Звав, на
що брав - i вiд
дай! Ка
же: не
має.
У ко
го? У йо
го не
має?.. Нi, нi…
сьогод
нi ж пi
ду. По
обi
даю i за
раз
пi
ду. Я не одiй
ду вiд тво
го дво
ру,
бу
ду соромити
пе
ред цi
лим се
-
лом, по
ки не вiд
да
си.
I Прiська, по
обi
дав
ши, подиба
-
ла
до Грицька. Грицько са
ме обi
-
дав. Йо
го очi якось три
вож
но бi
-
гали з од
но
го бо
ку на дру
гий;
ли
це хму
ре, чуб стов
бу
ром - оз
-
на
ка, що Грицько уже хле
бес
нув.
-
Швидко прий
шла! - глу
хо про
-
мовив вiн, уз
рiв
ши Прiсь
ку пе
-
ред со
бою.
-
Бо за своїм, - од
рi
за
ла та.
-
Пiдожди ж, по
ки по
обi
даю, -
не то гiр
ко смi
ючись, не то грiз
-
но сва
ря
чись, про
мо
вив Гриць
-
ко.
Прiська при
сi
ла на кi
нець по
лу,
до
жи
дає… У ха
тi ти
хо; чу
ти, як
лож
ка скро
ма
де об мис
ку, як
чов
гає Хiв
ря вiд сто
лу до пе
чi, як
со
пе Грицько. Нiх
то сло
вом не
обiз
веться, нiх
то йо
го не проро
-
не, мов по
нi
мi
ли усi. I збо
ку див
-
лячись - вид
но, як та нi
мо
та
кож
но
го гнi
тить, там, усе
рединi,
тлiє… Здається, од
но сло
во - i, як
вi
тер, зра
зу вир
ве те по
лум'я на
-
верх, за
па
лає бу
ря…
Прiська, пох
ню
пив
шись, си
ди
-
ть, слу
хає тiї гiр
кої нi
мо
ти; гля
-
не на Хiв
рю, як та грає зеле
ними
очи
ма, на Грицька, що спiд
лоба,
мов ло
бу
ря
ка, свi
тить своїми - i
зно
ву похилить
ся
…
Ось i обiд скiн
чив
ся. Грицько
ус
тав, пе
рех
рес
тив
ся, наби
ває
лю
льку.
-
Пiдожди, по
ки по
ку
рю, - уїд
-
ливо смiється Грицько, виходяч
-
и з ха
ти. У Прiськи аж у ду
шi за
-
колотилося… Си
дить, мов
чить,
до
жи
дає. Неш
вид
ко вер
нувся
Гри
цько, а все-та
ки вер
нувся.
-
А ти й до
сi до
жи
даєш? Пiдо
-
жди ж ще, по
ки висп
лю
ся, - ка
же
Грицько, ус
мi
ха
ючись.
Прiська не ви
дер
жа
ла… Мов її
хто стеб
нув ба
то
гом з усiї си
ли -
во
на трiп
ну
ла
ся: сльози гра
дом
по
ли
ли
ся з очей.
-
Грицьку! Бо
га ти по
бiй
ся! -
крiзь сльози по
ча
ла во
на. - Ще
тро
хи зну
щав
ся ти з нас за жит
-
тя по
кiй
но
го? Ще ма
ло попови
-
варював во
ди, як жи
ли у те
бе? I
ще з удо
ви нещас
ної, з си
ро
ти
без
та
лан
ної кеп
куєш, глу
зуєш!..
Бог усе ба
чить, Грицьку. Не то
бi
вiд
дя
чить, то твоїм дi
тям!
Наче яс
не не
бо пок
ри
ло
ся тем
-
ними хма
ра
ми, по
тем
нi
ло Гри
-
цько
ве ли
це; очi за
го
рi
ли
ся-за
-
па
ла
ли.
-
Ти ще кляс
ти прий
шла! -
скри
к
нув вiн.
-
Бог з то
бою, Грицьку! Не кля
-
сти я те
бе прий
шла, я за своїм
прий
шла. Зглянься ти на бо
га…
Праз
ник свя
тий iде… Ти ж бу
-
деш i їсти, i пи
ти, а тут за ду
шею
ше
ля
га не
має.
-
Грошей, - ка
жеш, - не
має, - обi
-
з
ва
ла
ся Хiв
ря, постукуюч
и гор
-
ш
ка
ми, - а свят
ки справ
ля
ти хо
-
чеш!
-
Хiба як ми бiд
нi, то нам i їсти
не тре
ба, Хiв
ре? - од
ка
за
ла Прi
-
ська.
-
А я, знаєш, що ска
жу то
бi на
це, Прiсько?.. Як злид
нi, та ще й з
пер
цем!.. Ко
ли б ви не проїда
ли
та не про
пи
ва
ли з своїм покiй
-
ним, то й у вас би гро
шi бу
ли.
-
Добре та
ке го
во
ри
ти, у ко
го
во
ни є. А ко
ли - i то
го тре
ба, i
дру
го
го не
дос
тає… i по
душ
не за
-
п
ла
ти, i ви
куп
не дай… А на
шi за
-
ро
бiт
ки якi? Вiн же один тiль
ки
й ро
бiт
ник був.
-
А доч
ка? Доч
ка - ма
ла у те
бе
ко
би
ла? На
що ти дер
жиш її при
со
бi? Не вiд
да
ла б її лю
дям по
-
служити? Не за
ро
би
ла б во
на, як
дру
гi? А то си
дить до
ма та хлiб
пе
ре
во
дить.
-
Легко так, Хiв
ре, ка
за
ти, див
-
лячись на дру
гих. А ко
ли б са
мiй
прий
шло
ся так жи
ти та бiдува
-
ти
- не тiї б зас
пi
ва
ла.
-
За дур
ною го
ло
вою та й но
гам
ли
хо! - од
ка
за
ла Хiв
ря.
Прiська мов
ча
ла. Во
на ба
чи
ла,
що шо во
на не ка
жи - нiх
то її не
вчує; а кож
не Хiв
ри
не сло
во -
спич
ка у сер
це: кра
ще мов
ча
ти.
Досi ущип
ли
ва та до
кiр
ли
ва
роз
мо
ва стих
ла. Усi зно
ву насу
-
пились.
-
Так як же, Грицьку? - по
ча
ла,
по
мов
чав
ши, Прiська.
-
Я то
бi ска
зав у во
лос
тi. Не чу
-
ла? - гук
нув Грицько.
-
Чому не чу
ла? Не глу
ха, не
бiй
-
сь!.. Дай же хоч карбован
ця
те
-
пер, а дру
го
го уже пiс
ля свят.
-
Та ще чи й пiс
ля свят вiд
дам? -
по
зi
ха
ючи, вiд
ка
зав Гри
цько.
-
То вже дур
ни
ця, Грицьку! Як
не вiд
да
си - по
зи
ва
ти бу
ду!.. -
пос
ва
ри
ла
ся Прiська.
-
Позивай… Чо
го ж ти прий
-
шла? Iди - по
зи
вай! - блима
ючи
очи
ма, ка
же Грицько.
Хiвря скрут
ну
ла го
ло
вою i важ
-
ко зiтх
ну
ла.
-
Господи! Як то во
но лю
ди за
-
буваються! - на
пус
ти
ла
ся во
на
на Прiську. - Ко
ли се ти та
ка ро
-
зумна ста
ла? Чи не пi
сля то
го, як
ос
та
ла
ся удо
вою? Як у нас жи
ла,
хлiб-сiль їла, то й за поз
ви не
зна
ла… Ста
ра, бач, хлiб-сiль за
-
бувається.
-
Хiба я у вас дур
но той хлiб їла?
Не ро
би
ла я, не слу
жи
ла вам? I
за
мiж вий
шла - то вам пан
щи
ну
од
роб
ля
ла. Уже ко
му, Хiв
ре, грiх
та
ке ка
за
ти, а то
бi грiх!
-
Добрий грiх!.. А як ле
жа
ла у
нас, як та ко
ло
да, три тиж
нi ва
-
лялася… хто за то
бою хо
див? Чиї
ру
ки спо
чин
ку не зна
ли, вовту
-
зячись бi
ля те
бе? Та знов - вiд
ко
го ти i за ко
го за
мiж iш
ла, за
-
була?
Прiська по
хи
ли
ла
ся. То бу
ло
справ
дi так. Хiв
ря пам'ятли
ва, не
за
бу
ла нi
чо
го з її давнього; забу
-
ла тiльки Хiв
ря, що як Прiська
оду
жа
ла, то поповиварюв
ала во
-
на во
ди з неї, - не бу
ло їй спо
-
чинку нi вдень, нi вно
чi… Мов
-
чить Прiська, а Хiв
ря од
но вичи
-
тує:
-
Або, як во
лю об'яви
ли… хто,
як не Грицько, по
мiг вам вибу
-
дуватись? Вiн i на со
хи де
рева
дав, i на крок
ви. Хоч во
но i не
своє - панське, та все ж ко
ли б на
дру
го
го ко
го, то не дав. А як на
верх, то хми
зу сво
го вже дав…
За
бу
ла?
-
Що ж ро
би
ти, Хiв
ре? - ти
хо
схли
пу
ючи, по
ча
ла Прiська. - Я
пам'ятаю ва
шу за
по
мо
гу. Спа
-
сибi вам. Та згляньте
ся ж i ви на
ме
не: свя
то iде, ро
ко
ве свя
то… У
ме
не ж нi
чо
го не
має. Отi два ру
-
блi - то ж ос
тан
нi, на якi тiльки й
на
дiя.
-
Де ж ти їх вiзьмеш, як не
має?
По
зич у ко
го, - рає Хiв
ря.
-
Хто ж ме
нi по
зи
чить? - уже на
-
всправжки пла
че Прiська.
-
Ну, чо
го ви за
ве
ли
ся? - грiз
но
скрик
нув Грицько. - I розпустил
-
и на
тя
ки обоє! Во
на нахваляєть
-
ся
по
зи
ва
ти… ну - i йди, ну - i по
-
зивай… Страш
нi її поз
ви, ку
ди
пак!.. I нi
чо
го тут си
дi
ти та сли
-
нити. Iди - по
зи
вай!
Прiська по
ба
чи
ла, що її же
нуть
з ха
ти. Ще по
ки злег
ка так, до
ки
Грицько не роз
сер
див
ся, а роз
-
сердиться - i на
всправжки виже
-
не. А хi
ба дов
го йо
му розсерди
-
тись?
-
Господь з ва
ми! - ути
ра
ючи
сльози, про
мо
ви
ла Прiська. - Не
даєте - са
мi по
жи
вай
те! Вам бi
-
льше тре
ба… Ку
ди вже ме
нi по
-
зи
ва
ти вас? I, по
хи
лив
шись, вий
-
шла з ха
ти.
-
Я так i знав, що прий
де бi
со
ва
ма
нiя! - про
мо
вив ус
лiд їй Гри
-
ць
ко.
-
Походе-походе та й пiдоб'єть
-
ся, - од
ка
за
ла Хiв
ря. - Кра
ще ме
нi
пла
ток на праз
ник бу
де.
Важкi дум
ки, нев
да
чi, гли
бо
ка
об
ра
за до
ко
рiв гна
ли Прi
ську
до
до
му; сер
це її бо
лi
ло, сльози
за
ли
ва
ли очi… Що їй те
пер дiят
-
и? Iти жа
лi
ти
ся стар
ши
нi? Во
на
вже раз жа
лi
ла
ся йо
му, а що ви
-
жалiла?.. Всi во
ни один од
но
го,
як чорт бо
ло
та, дер
жаться; всi
од
ним ми
ром ма
за
нi…
Сумна-невесела прий
шла во
на
до
до
му. Хрис
тя веселень
ко
стрi
-
ла її.
-
Куди се ви, ма
ту
сю, хо
ди
ли,
що так дов
го ба
ри
ли
ся? Жду,
жду - не дiж
ду
ся вас!
Стара, важ
ко ди
шу
чи i не обзи
-
ваючись до доч
ки, опусти
лася
на пiл.
-
А ви й не при
мi
чаєте, що я в
но
вих чо
бо
тях? - ще
бе
че та. - Ди
-
вiться - як
раз прий
шли
ся при
но
зi, мов на за
каз ши
тi… Та
ких i
по всьому се
лу дру
гих не знай
-
деш: i юх
то
вi, i не шка
по
вi. Ди
-
вiться-бо!
Прiська зир
ну
ла; до
са
да ущип
-
нула її за сер
це.
-
Оце вже й на
тяг
ла! Оце вже i
шма
ру
ва
ти поч
неш у них? Го
дi
ли
шень; скинь та по
ло
жи… По
ки
но
вi - то бiльше да
дуть за їх.
-
Як? Хi
ба ви про
да
ва
ти бу
де
те?
- нес
по
кiй
но спи
та
ла Хрис
тя.
Прiська мов
ча
ла.
-
Це ж ме
нi батько ку
пи
ли…
Ста
рi он уже роз
топ
та
ли
ся, роз
-
лiзлися… ско
ро дiр
ки бу
дуть, -
ски
да
ючи, бур
мо
та
ла Хри
с
тя.
Як не
дав
неч
ко ще ра
дi
ло її сер
-
це, ко
ли во
на при
дi
ва
ла їх; ко
ли
во
ни, мов ви
ли
тi, об
хо
пи
ли її но
-
гу: i не
ве
лич
кi - а хоч би де при
-
давили!.. "Не
хай те
пер Гор
пи
на
одс
ту
питься з своїми, хоч її i на
за
каз ши
тi", - ду
ма
ла во
на, гада
-
ючи, як усi зди
ву
ються, ко
ли во
-
на на свя
то узує їх, як усi бу
дуть
за
здрити їй!.. А от ма
ти прий
шла
i, ко
ли во
на на
ве
ла її очi на їх,
ве
лi
ла ски
ну
ти - прода
вати дум
-
ка… Жаль гострим
и па
зурами
уго
ро
див
ся їй в сер
це, ве
се
лi ду
-
м
ки помутн
iлися; досад
а i сльо
-
зи потемрили
їх.
-
З якої ре
чi їх про
да
ва
ти? Це
мої… Ну, ста
рi i про
да
ли б. На
що
й ку
пу
ва
ти бу
ло, на про
даж хi
-
ба? - од
но своє Хрис
тя.
-
Мовчи! - скрик
ну
ла Прiська. -
Хоч ти не за
ли
вай за шку
ру са
ла:
i без то
го йо
го за
ли
ли вже ме
нi!
Христя, тро
хи не з пла
чем, ски
-
нула чо
бо
ти, пос
та
но
ви
ла їх на
при
пiч
ку i з до
са
ди сi
ла за робо
-
ту. Прiська со
бi, спо
чивши, роз
-
дяглася i взя
ла
ся за гре
бiнь.
Прiська си
дить на дни
щi, вису
-
кує та ви
во
дить нит
ку за нит
-
кою: Хрис
тя дов
бається над ме
-
режкою… Чут
но, як у тiї вере
те
-
но
сюр
чить, а в дру
гої шит
во ло
-
по
че. Прiська колиш
еться над
гре
бе
нем; Хрис
тя зiг
ну
ла
ся над
со
роч
кою. Не
ра
дiс
нi дум
ки ко
-
лишуть пер
шу; та не
легкi зiг
ну
-
ли й дру
гу… У ха
тi сум
но, нi
мо,
глу
хо… I нi
ко
му тiї нi
мо
ти по
ру
-
ши
ти, нi
ко
му то
го су
му важ
ко
го
роз
вi
яти… Ось чут
но, рип
ну
ли
сi
неш
нi две
рi. Нi Прiська, нi Хри
-
с
тя не пiд
во
дять го
ло
ви, не ог
-
ля
да
ються. Хто до їх прий
де i чо
-
го?
-
Здоровенькi бу
ли! - роз
дав
ся
край по
ро
га мо
ло
дий жi
но
чий
го
лос.
-
Тiтка Одар
ка!.. Здо
ро
вi! - пер
-
ша од
ка
за
ла Хрис
тя.
-
Здорова, Одар
ко! - глу
хо при
-
вi
та
лась i Прiська.
-
А я увi
ход
жу у сi
ни, слу
хаю -
ти
хо; ду
маю - не
має нi
ко
го, та
так нес
мi
ло i йду. А во
ни, бач,
си
дять со
бi та су
му
ють.
-
Отак, як ба
чиш: си
ди
мо та су
-
муємо, - ка
же Прiська.
-
Ми се не
дав
неч
ко по
обi
да
ли.
Ма
ле моє зас
ну
ло; Кар
по пi
шов з
до
му… Сум
но са
мiй. Пi
ду, ду
маю,
про
вi
даю тiт
ку Прi
ську, як там
во
на?
-
Спасибi то
бi, Одар
ко, - зiтх
-
нувши, дя
кує Прiська. - Тiль
ки
ти ще i доб
ра та при
хильна до
нас, а то увесь мир, здається, од
-
вернувся. Сi
дай, будь лас
ка, та
по
го
мо
ни
мо. Сьогод
нi оце вихо
-
дила упер
ше з дво
ру.
-
Де ж ви бу
ли?
-
Де ме
не тiльки не бу
ло? Бу
ла i
в во
лос
тi, бу
ла i в Лобур
ця. I
Прiська по
вi
да
ла Одар
цi, чо
го i
ку
ди хо
ди
ла i що ви
хо
д
ила. Сум
-
но ли
ла
ся глу
ха її мо
ва; мовч
ки
слу
ха
ли її Одар
ка i Хрис
тя: не
-
радiсне все те роз
ка
зу
ва
ла Прi
-
ська, не
радiсним i закiнчила
…
-
Та та
ка ме
не до
са
да узя
ла,
Одар
ко, та
кий сум об
няв!.. Хри
-
стя пла
че, а в ме
не так сер
це за
-
пек
ло
ся, що й пла
ка
ти не мо
жу…
Ко
ли б зем
ля розс
ту
пи
ла
ся - так
би крiзь зем
лю й пiш
ла.
-
Бог з ва
ми, тiт
ко! - умов
ляє
Одар
ка. - У вас он доч
ка; тре
ба її
до ума до
вес
ти, тре
ба її прист
ро
-
їти. Хто об їй по
турбується без
вас?
-
Добрi лю
ди, Одар
ко, ко
ли во
-
ни ще є; а не
має - гiр
ше не бу
-
де… Я жи
ла свiй вiк мiж чу
жи
ми
людьми - не про
па
ла, бач; бу
де
ша
ну
ва
ти
ся - i во
на про
жи
ве, а
не бу
де - то її дi
ло… А ме
нi - го
дi
б уже швен
дя
ти по сьому свi
ту:
ди
ви
ти
ся на йо
го не хо
четься.
Одарка, мо
ло
да й ве
се
ла моло
-
диця, слу
ха
ючи тi нерадiс
нi
ре
чi,
за
су
му
ва
ла, по
хи
ли
ла
ся, їй зда
-
валося - то са
мо ли
хо глу
хо бу
-
бо
нить свої жа
ло
щi, то вже не
жи
лець сього свi
ту скар
житься
на гiр
ке жит
тя. Ще, мо
же, тро
хи
по
скаржиться, ще тро
хи погомо
-
нить та й замре-закост
енiє з гiр
-
кими до
корами на ву
стах!.. "Ота
-
ке на
ше жит
тя, ота
ка на
ша до
-
ля!" - гли
бо
ко зiт
ха
ючи, ду
має
во
на… А Хрис
тя ще ниж
че схи
-
ли-л
а
ся
, ще дуж
че приг
ну
ла
ся
до своєї ро
бо
ти. Од
на Прiська не
пе
рес
тає, не вга
ває…
-
Яке на
ше жит
тя, Одар
ко, щоб
йо
го жал
ку
ва
ти? Од
нi гiр
кi сльо
-
зи, людськi до
ко
ри, нуж
да та
злид
нi… Он, свя
то йде: дру
гi -
ра
дi то
му праз
ни
ко
вi, гульнi та
спо
чин
ку; а нам чо
го ра
дi
ти?
чим йо
го стрi
ча
ти, як проводи
-
ти
?.. Нi уз
ва
ру, нi ри
би, ра
ди ба
-
гатого ве
чо
ра, не
має; ков
ба
си -
роз
го
вi
ти
ся - нi за що ку
пи
ти. Ду
-
ма
ла, Грицько вiд
дасть хоч ка
р
-
бо
ван
ця; ка
же - не
має; а знаю,
що є… Що ж йо
го ро
би
ти?.. Но
вi
чобо
ти Хрис
тi ку
пив ста
рий: ра
-
дiє ди
ти
на об
нов
цi… а те
пер
при
хо
диться тi чо
бо
ти про
дати
або зас
та
ви
ти… От то
бi й ра
-
дiсть!
I Прiська зап
ла
ка
ла. Пiд плач
ма
те
рi Хрис
тя со
бi по
ча
ла схли
-
пувати.
-
Ось не плач
те, ось слу
хай
те,
що я вам ска
жу, - по
ча
ла Одар
ка.
- Якої вам ри
би тре
ба? Со
ло
ної?
Оце завт
ра або пi
слязавтра по
-
їде Кар
по у мiс
то; я йо
му дам
сво
їх гро
шей, ска
жу - ви да
ли.
Хай ку
пить. А ви вiд
дас
те.
-
Одарко, го
луб
ко моя! - замо
-
лила Прiська. - Сам гос
подь то
бi
зап
ла
те тим доб
ром, що ти для
нас ро
биш!
-
Та стiй
те, не пе
ре
би
вай
те, -
по
ча
ла зно
ву Одар
ка. - На скiль
-
ки вам ри
би? На се
миг
ри
ве
ни
ка
чи на ко
пу?
-
Та й на ко
пу бу
де.
-
Ну, на ко
пу. А уз
вар у ме
не є.
Чи ква
со
лi, чи го
ро
ху тре
ба бу
де
- бе
рiть, скiльки схо
че
те: у нас
все рiв
но нiх
то йо
го не їсть, а
вам, мо
же, для пи
ро
гiв здасться.
Не
хай Хрис
тя iде за мною, бо ме
-
нi по
ра, - до
сi ди
ти
на прокину
-
лась, - та й вi
зьме, скiль
ки там
тре
ба.
Христя тро
хи не мо
ли
ла
ся на
Одар
ку, iду
чи слi
дом за нею.
-
Спасибi вам, тiт
ко, ве
ли
ке спа
-
сибi! Ви ме
не мов на свiт наро
-
дили: те
пер ма
ти не продад
уть
чо
бiт… А то, подумайте-таки
,
свя
то iде, ста
рi чо
бо
ти зов
сiм
ро
з
топ
та
ли
ся, а но
вi думаю
ть
про
да
ти. Та
ка ме
не до
са
да взя
-
ла, та
кi сльози об
ня
ли, як ма
ти
ска
за
ла: "Скинь та по
ло
жи: по
ки
но
вi - бiльше да
дуть за них…"
Так моє сер
це й заколотилос
я…
Дру
гi ра
ди свят усе но
ве справ
-
ляють, а ме
нi чо
боти купил
и, та
й тi од
би
ра
ють! - ще
бе
та
ла Хри
-
с
тя.
Одарка пiз
на
ла у то
му весело
-
му
го
мо
нi Хрис
тi свою дiво
чу по
-
ру, свої мо
ло
дi лi
та. Так i во
на
ко
лись ра
дi
ла кож
нiй но
винi. А
те
пер?.. "Ма
на, - ду
ма
ло
ся їй, -
все то ма
на… Все то минеть
ся-
забудеться, як жит
тя гля
не у вi
-
чi своїм суво
рим оком… Де та i
ра
дiсть дi
неться, де i ве
се
лi дум
-
ки по
дi
нуться?.. А по
ду
маєш -
щас
ли
вi лi
та: i ли
хо недоку
ч
ли
-
ве,
i сльози на який
-небудь
час…" I Одар
ка ра
дi
ла, слу
ха
ючи
Хри
с
ти
не ще
бе
тан
ня.
Не мен
ше ра
дi
ла й Прiська, си
-
дячи са
ма со
бi в ха
тi… З сер
ця
не
на
че хто ка
мiнь зняв, сльози
вга
му
ва
ли
ся… Дум
ки ле
генькi
та
кi плу
та
ються в го
ло
вi… "Ска
-
зано, як доб
ра лю
дина знай
де
-
ться… ска
за
но-то…" - шеп
че са
-
ма со
бi Прiська.
IV
Заступало свя
то; нас
тав бага
-
тий ве
чiр. Поз
до
ров, бо
же, Одар
-
ки Здо
ри
хи, Прiська стрi
чає йо
го
не
аби
як: i стра
ви уво
лю, i пи
-
рогiв, ще й осьмуш
ку го
рiл
ки ку
-
пила. Всього по
троху є, та нiком
-
у їсти, нi
ко
му пи
ти, нi
ко
му при
-
вiт да
ти. Ку
са
ючи пи
ро
га, Прiсь
-
ка зга
дує Пи
ли
па - i пла
че… Де
вже та їжа пi
де на ду
шу, як сльо
-
зи за
ли
ва
ють очi?.. 3а Прiською
пла
че i Хрис
тя. Бiльше сльоза
ми,
нiж стра
вою, по
ве
че
ря
ли обид
вi
- i не
ве
се
лi по
ля
га
ли спа
ти.
Настало рiзд
во. По
ки до церк
ви
зби
ра
лись-на
ряд
жа
лись, по
ки у
церк
вi сто
яли-мо
ли
лись, во
но i
свя
то зда
ва
ло
ся. День ви
пав по
-
гожий, со
няч
ний; свiт ллється з
не
ба, вiдби
вається на прик
ри
тiй
снi
гом зем
лi; аж очам бо
ля
че ди
-
витися - та
ко
го йо
го ба
га
то. I не
хо
лод
но ду
же: є мороз
ець, та не
цуп
кий… У дво
рах, по ву
ли
цях,
ко
ло церк
ви, як му
ра
ви, на
ро
ду,
та все приб
ра
нi у праз
ни
ко
ву
оде
жу, все ви
бi
ле
нi, ви
ми
тi…
Свя
то чується i на лю
дях, i в по
-
вiтрi, Зо
грiтому со
нячним свi
-
том; ди
шеться якось лег
ше, на
сер
цi за
ти
ха
ють му
ки; на ду
шi -
ра
дiсть, спо
кiй. Ра
дi
ють за дру
-
гими Прiська i Хрис
тя. Прiська
бiльше у церк
вi стоїть, молитьс
-
я; а Хри
стя з дiв
ча
та
ми кру
ти
ть
-
с
я по цвин
та
рю, ще
бече. Во
на
так дав
но ба
чи
ла
ся з ни
ми: пiс
-
ля Ми
ко
ли не ви
ходила нi на
дос
вiт
ки, нi до ко
го на поп
ря
хи;
як кряч
ка та, про
си
дi
ла тро
хи не
три тиж
нi ко
ло ма
те
рi. Дiв
ча
та
обдивл
яються її, хва
лять стьож
-
ки, на
мис
то, сер
ги; лю
бу
ються
чо
бiтьми; роз
ка
зу
ють, що без
неї лу
чи
лось на дос
вiт
ках: як чо
-
р
на Їв
га по
ла
яла
ся з Ти
мофiєм
та й до во
рож
ки хо
ди
ла, щоб по
-
мирила; як Фе
дiр щод
ня на дос
-
вiт
ках до
пи
ту
вав
ся, чи не ба
чив
хто де її, Хрис
тi?
-
Вiн та
ки те
бе щи
ро лю
бить,
хоч батько йо
го за це й ла
є
, -
ска
за
ла Гор
пи
на Педькiв
на, под
-
ру
га Хрис
тi, ви
со
ка, бiля
ва дiв
ка,
пер
ша ре
го
ту
ха на се
лi.
-
А ме
нi про те й бай
ду
же, - од
-
казала Хрис
тя.
-
От, зга
дай чор
та, а вiн i ро
ги
вис
та
вить! - скрик
ну
ла Го
р
пи
на,
за
ре
го
тав
шись.
Христя озир
ну
ла
ся. Пря
мо до їх
гур
ту iшов па
ру
бок, ви
сокий, бi
-
ля
вий, у синьому сук
ня
но
му ка
-
п
та
нi, пiдперезано
му д
об
рим ка
-
ла
май
ко
вим по
ясом, у си
вiй з
ре
шетилiвськ
их смуш
кiв шап
цi.
То був Фе
дiр Суп
ру
нен
ко.
-
Здоровi! З праз
ни
ком! - при
вi
-
тав
ся вiн, пiд
хо
дя
чи до гур
ту.
-
Здоровi! - од
ка
за
ли дру
гi дiв
-
чата, а Хрис
тя змов
ча
ла. По
ки
йшло вi
тан
ня, во
на пос
то
яла
тро
хи, да
лi одiй
шла, а по
тiм i
зов
сiм пiш
ла в церк
ву. Фе
дiр, по
-
нуро пос
лу
хав
ши дi
во
чо
го ре
-
готливого ше
по
тан
ня i нi
ко
му
сло
ва не сказав
ши, ти
хо похи
-
лив по
за церк
вою. Дi
во
чий весе
-
лий ре
гiт геть про
вiв йо
го; Фе
-
дiр не ози
рав
ся, не дос
лу
хав
ся…
-
Отак обiй
ди хлоп
ця та й во
ди
йо
го за со
бою! - ска
за
ла низень
-
ка та
ран
ку
ва
та Пе
до
ря.
-
Вiльно ж йо
му, як на
вi
же
но
му,
са
мо
му у вi
чi лiз
ти! - од
казала
Гор
пи
на. - Хрис
тя вiд йо
го по
ли
рi
же та тi
кає, а вiн, як реп'ях той,
уче
пив
ся.
-
Що ви тут про ме
не ме
ле
те? -
обiз
ва
ла
ся Хрис
тя, верта
ючись
зно
ву до гур
ту.
-
Та то Пе
до
ря за
ви
дує то
бi, що
Фе
дiр, бач, не за нею ув'я
зався, -
Зас
мi
яла
ся Гор
пи
на.
-
Вiн, здається, не
за
ба
ром бу
де
за всi
ма, як той цу
цик, - одказа
-
ла
по
ну
ро Хрис
тя.
-
Дрiк та
кий на
па
де!.. - жар
тує
Гор
пи
на. - От ко
ли б та на всiх
хлоп
цiв ра
зом.
-
То що б бу
ло? - хтось обiзвав
-
ся.
-
Може б, на
ша чор
на Ївга ско
-
рiш за
мiж вий
шла, - прига
дує
Го
р
пи
на. - А то прий
шла до це
-
рк
ви бо
гу мо
ли
ти
ся та поба
чила
Ти
мо
фiя… Вiн од неї тi
кає, по по
-
яс снi
гом рi
же
тьс
я, а во
на за ним
- нав
пе
рей
ми. Зас
ту
ка
ла у суто
ч
-
к
ах, мiж де
ре
вом та огра
дою, та
й до
сi там стир
чать.
-
Богу мо
ляться?.. - хтось ска
-
зав. I нес
тям
ний ре
гiт при
вi
тав
угад
чи
цю.
-
Та цитьте, не ре
го
чiть… ще ба
-
тюшка у церк
вi по
чує, - хтось
при
дер
жує.
-
Та ба
тюш
ка - то нi
чо
го. А як
ста
рий дяк по
чує, - ка
же Горпи
-
на, - та зас
та
ве за со
бою спi
ва
ти
- ото бу
де ли
хо!
Дiвчата аж за бо
ки бе
руться та
ре
го
чуть вiд ку
мед
них Горпини
-
них ви
га
док, а та i не пе
рес
тає -
ме
ле. Хрис
тя i со
бi за дру
ги
ми
смiється. Як йо
го не ре
готати,
ко
ли Гор
пи
на, здається, i каме
н
-
н
ого розс
мi
шить.
Час ве
се
ло i швид
ко йде. Незчу
-
лася Хрис
тя, ко
ли i з церк
ви ви
-
й
шли, як ма
ти, сiп
нув
ши її за ру
-
кав, - по
ра до
до
му! - сказал
а.
-
Гляди ж, Хрис
те, - гук
ну
ла Го
-
р
пи
на, - я за то
бою за
бi
жу: пi
де
-
мо ко
ля
ду
ва
ти.
Вернулися Прiська i Хрис
тя до
-
дому - кра
ще б не вертали
ся
!..
Хрис
тi ще вчу
вається ре
гiт дiво
-
чий, ве
се
лi їх ви
гад
ки, при
по
-
вiстки… а тут у ха
тi ти
хо, аж сум
-
но; ма
ти та
ка пону
ра. Сi
ли роз
-
гов
ля
тись, а Прiська - за сльози.
Весело про
хо
дить свя
то при
ща
с
тi, при дос
тат
ках, а ко
ли го
-
ре на
ляг
ло на ду
шу, ко
ли ту
га за
сер
це ку
сає - то
дi i свя
то не в
свя
то! Час, як без
но
гий чо
ло
вiк,
лi
зе, ту
га та го
ре га
дю
кою в'єть
-
ся бi
ля сер
ця, бе
зод
рад
нi дум
ки
обiй
ма
ють го
ло
ву. У бу
день хоч
бу
ден
нi кло
по
ти ро
зiб'ють їх, а в
свя
то нi
що не за
бо
ро
не
не - прос
-
тiр їм, роз
кiш. I ра
дiс
ний випад
-
ок при
не
се важ
ку спо
мин
ку: ко
-
лись то те бу
ло, ко
лись во
но ра
-
дувало, а те
пер?.. Нi
ко
ли вже во
-
но не вер
неться уд
ру
ге… Пла
че
чо
ло
вiк гiр
ки
ми сльоза
ми. Пла
-
кала i Прiська.
Пiсля обiд на хви
лин
ку при
бiг
-
ла Одар
ка Здо
ри
ха. Молод
а та
здо
ро
ва, во
на, як пташ
ка, наще
-
бетала пов
ну ха
ту i, як пташ
ка,
ум
ча
ла
ся.
"Щаслива, здо
ро
ва, - ду
ма
ло
ся
Прiсьцi. - А тут нi щас
тя, нi здо
-
ров'я…"
Вона ляг
ла спо
чи
ти, та їй не
спа
ло
ся.
Христя теж нудьгує, не знає, де
дi
ти
ся. Оце по
си
дить у ха
тi, пог
-
ля
не на ма
тiр, сум
ну та мовчазн
-
у, i по
бi
жить за двiр, на ву
ли
цю,
по
ди
ви
ти
ся на лю
дей, що то в
па
рi, то оди
но
ко сну
ють: тi в го
-
с
тi, тi з гос
тей… Десь да
ле
ко чут
-
но дi
воцьку пi
с
н
ю; доносить
ся
крик
ли
вий парубочи
й го
мiн…
Во
на ту
ди б по
бiг
ла, нез
чу
ла
ся
там, як i час ми
не, - так ма
ти не
пус
кає. Ще га
разд, що коля
ду
ва
-
ти обi
ця
ла пус
ти
ти, а то хi
ба да
-
в
но во
на ка
зала: чо
го ти пi
деш?
Чи слiд ту
ди то
бi хо
ди
ти? Ще он
заш
по
ри не одiй
шли, а то
бi спi
-
ви та жар
ти в го
ло
вi… Ту
пим но
-
жем рiзал
и тi недоговорен
i ре
чi
за сер
це Хри
стю; крадько
ма,
сти
ха во
ни на
гадували їй про
смерть батьков
у, про їх си
-
рiтську до
лю… їй учу
вався до
кiр
людський: ото, не вспi
ла ще ба
-
тька заг
реб
ти, а вий
шла гор
ла
-
ни
ти!.. Сум
ною та ос
то
гид
лою їй
здається i пiс
ня дi
воцька. А тут,
як на те - хви
ля дзвiн
ких го
ло
сiв
до
но
ситься до її ву
ха… знай
ома i
лю
ба їй пiс
ня ллється… го
лос
бри
нить у її сер
цi, по
ри
ває вик
-
рик
ну
ти, пiдхопит
и… Во
на од
-
вертається, щоб не чу
ти, дос
лу
-
хається до го
мону людсько
го,
кот
рий уже, по
становивши свя
-
то, пле
теться до
до
му i вго
лос
ви
мов
ляє свої таємнi дум
ки… А
прой
дуть лю
ди - i їй зно
ву сум
-
но. "Гос
по
ди! хоч би день ми
нав
ско
рi
ше!" - скар
житься во
на, iду
-
чи у ха
ту.
Надвечiр Гор
пи
на за
бiг
ла по
Хри
с
тю.
-
Скорiше, Хрис
те, одя
гай
ся;
уже на
ша че
лядь у збо
рi!
-
Куди се? - пи
та Прiська.
-
Колядувати, ма
мо.
-
Ти б кра
ще не йшла, доч
ко.
Хрис
тя гля
ну
ла на Горпи
ну…
-
Тiточко, го
лу
боч
ко, - заторо
-
хтiла та. - Пус
тiть її. Хай во
на хоч
тро
хи про
вiт
риться. Ви ж бачит
-
е, на що во
на перевелас
я. Прiсь
-
ка тiльки мах
ну
ла ру
кою:
-
Та йди вже… Що з ва
ми по
-
дiєш? Не пус
туй тiльки там. Под
-
ру
ги, ра
дi, заб
рав
шись за ру
ки,
не пiш
ли - по
бiг
ли з дво
ру. Прi
-
ська зос
та
ла
ся са
ма. Нуд
но їй та
тяж
ко у своїй ха
тi, i все дум
ки
не
ра
дiс
нi кло
по
чуть го
ло
ву. Во
-
на вий
шла про
хо
ди
ти
ся над
вiр.
Смеркалося. Го
ло
си ма
лих ко
-
лядникiв уже роз
ти
на
ли
ся по се
-
лу; гос
тю
вальни
ки вер
та
лись
до
до
му; чу
ла
ся дрiб
на жi
но
ча
рiч, гру
ба чо
ло
вi
ча мо
ва. Се
ло
пе
ред ве
чо
ром заго
монiло, загу
-
ло; во
но мов зна
ло, що на
сту
па
-
ю
ча нiч не
за
ба
р
ом усiх упо
кое, i
пос
пi
ша
ло наговорити
ся: там
скли
кали сви
ней годува
ти
; там
рев
ла ско
ти
на по загоро
дах; по
дво
рах жiн
ки сну
вали з дiй
ни
ця
-
мя. "Турбую
ться лю
ди, а ме
нi i
то
го кло
по
ту не
має; нi над чим
клопот
атися", - думал
а Прi
сь
ка,
ви
хо
дя
чи за хвiрт
ку. Ко
ло Здо
-
ров
ого дво
ру сто
яла Ода
р
ка i
ди
ви
ла
ся на ву
лицю.
-
Здрастуйте, тiт
ко! - гук
ну
ла
во
на на Прiську. - Вий
шли про
-
вiт
ри
ти
ся?
-
Оце, як ба
чиш… Хрис
тя пiш
ла
ко
ля
ду
ва
ти, а ме
не нудь
га ви
-
жила з ха
ти. Пi
ду, ду
маю, хоч по
-
дивлюся на лю
дей.
-
Ви б, тi
точ
ко, до нас iш
ли по
-
сидiти. Кар
по пiс
ля обi
ду як пi
-
шов ку
дись, та й до
сi не
має. Дi
-
твора у ха
тi клопочеть
ся
: де
батько? Оце вий
шла виг
ля
ну
ти.
Десь, вид
но, заба
рив
с
я… Iдiть до
нас, тiт
ко! Уже Ми
кол
ка за ва
ми
так ску
чає. "Чо
му се, ма
мо, бабу
-
ся до нас не хо
де?" - усе допи
-
тується.
-
Спасибi то
бi, Одар
ко. Я б i
прий
шла, так нi на ко
го ха
ти ки
-
нути.
-
А ви зап
рiть ха
ту. Хто там
прий
де? Iдiть, тiт
ко: посиди
мо
,
по
гу
то
ри
мо. Прiська не забари
-
лася. За
пер
ти бу
ло нi
чим ха
ту;
га
разд, що хоч до скри
нi за
мок є,
а то ще й ха
ту за
ми
ка
ти. Та й вiд
ко
го? У се
лi все свої лю
ди, знай
-
омi, вi
до
мi, на
пе
ре
чо
тi, на ви
ду;
а чу
же? хто те
пер чу
же заб
ре
де
на се
ло? Зак
ру
ти
ла Прiська две
-
рi ло
ма
кою - от i все. Дiт
во
ра не
-
с
ка
зан
но зра
дi
ла ста
рiй Прiсь
нi.
-
Бабуся, ба
бу
ся йде! ба
бу
ся
прий
шла! - вик
рик
нув ра
дий Ми
-
кол
ка i поб
рав
ся на ру
ки до
Прiськи.
-
Ба-ба, ба-ба-ба… - своїм не
тве
-
р
дим ще язи
ком вимовля
ла
не
-
ве
лич
ка дiв
чин
ка Олен
ка, прос
-
тя
га
ючи до Прiськи кулача
та
.
Дiтвора страх лю
би
ла Прiську.
Во
на завж
ди умi
ла з нею обiйти
-
ся; то, ди
вись, шма
то
чок хлiб
ця
при
не
се i дає: "Це вiд зай
ця вiд
-
няла", - ска
же. А дiт
во
ра за
ти
нає
так ча
сом i су
хий шма
ток, на
че
со
лод
кий ме
дя
ник. I на сей раз
Прiська за
хо
пи
ла з со
бою два
пи
рiж
ки з ква
со
лею - i дiт
во
ра,
ра
да гос
тин
це
вi, прий
ня
ла
ся їх
уми
на
ти. Одар
ка са
ма не мен
ше
зра
дi
ла: раз - що уга
му
вав
ся ди
-
тячий крик та до
куч
ли
ве допи
-
тування про батька, а дру
ге - є з
ким i са
мiй сло
вом перекину
-
тись, по
го
мо
нi
ти.
Розмова зав'яза
ла
ся. Одар
ка
при
га
дує своє жит
тя, Прiсь
ка
своє. Не
ра
дiс
нi то бу
ли ре
чi для
роз
мо
ви; от
же незчули
ся
, ко
ли i
як стем
нi
ло. Дiт
во
ра, награв
-
шись, за
хотiла спа
ти. Прiська
ма
ла бу
ла до
до
му йти, та Одар
ка
на
моглася.
-
Посидьте, тiт
ко. По
го
мо
ни
мо
ще. Я ков
ба
су ро
зiг
рiю, пiдкуси
-
мо
; а тим ча
сом, мо
же, i Кар
по
на
дiй
де.
Чогось у Прiськи сер
це за
бо
лi
-
ло, ко
ли Одар
ка зга
да
ла про Ка
-
р
па. Чо
го? Їй при
га
дай
ся її Пи
-
лип, кот
ро
го приходи
лось, от як
i Одар
цi, до
жи
да
ти… Те
пер во
на
йо
го вже до
вi
ку не дiж
де! Сер
це
її на
че хто об
ценька
ми зда
вив.
Одарка не за
ба
ри
ла
ся ро
зiг
рi
ти
ков
ба
су, спряг
ла ще я
є
ш
ню i
про
ха
ла Прiську пiд
ку
сю
ва
ти.
Тi
льки що Прiська взя
ла шма
ток
ков
ба
си i на
мi
ря
ла
ся їсти, як ко
-
ло две
рей щось за
ниш
по
ри
ло.
-
Це, ма
буть, Кар
по, - уга
ду
ва
ла
Одар
ка i не по
ми
ли
ла
ся. То був
справ
дi Кар
по.
Карпо, мо
ло
дий ще чо
ло
вiк, оса
-
д
ку
ва
тий, широкопле
чий
, ши
ро
-
ко
кос
тий: го
ло
ва здо
ро
ва, круг
-
ла, на
че гар
буз; очi сi
рi i зав
жди
яс
нi, по
кiй
нi: їх, здається, нi
ко
ли
зро
ду нiяк
е ли
хо не му
тило. I го
-
лос у йо
го рiв
ний, i сам ви
глядає
Завж
ди доб
рим, зав
жди за
до
во
-
ле
ним.
-
Здоровi, тiт
ко! - при
вi
тав
ся
вiн. - Скiльки лiт, скiльки зим?
Да
в
но дав
но ви в мою ха
ту за
гля
-
дали. Я вже на Одар
ку гри
маю:
мо
же, ка
жу, роз
сер
ди
ла чим?
-
Бог з то
бою, Кар
пе! Хi
ба твоя
Одар
ка та
ка, як дру
гi? Тiльки з
нею i ду
шу од
ве
деш. А не ходил
-
а, то ти i сам га
разд знаєш, чо
му.
Як та
ке щас
тя, то i мiж лю
дей
не
ма охот
ки iти: си
дi
ла б усе до
-
ма, як кам'яна… Во
но б, мо
же,
ще кра
ще бу
ло, як
би вiд
ра
зу
ска
ме
нi
ла!
-
Хай бог ми
лує! Я оце вас усе
одс
то
ював, за вас розпи
нався, -
ска
зав Кар
по.
У Прiськи - на
че очi побiльшал
-
и, так во
на по
ди
ви
ла
ся на Кар
па
ни
ми.
-
Що там та
ке? - за неї спи
та
ла
Одар
ка.
-
Та нi
чо
го ще по
ки. Дур
ний
Грицько. Чо
го це вiн на вас уїв
-
ся?
-
Супруненко? - уга
да
ла Прiсь
-
ка. - I са
ма не знаю. От як пе
ред
ва
ми вин
на! Нi, їсть же та й
їсть… Та
ка вже, вид
но, йо
го не
-
нависть до ме
не. Як
раз учепить
-
ся чо
го, то так - як реп'ях до ко
-
жуха… Од
но то
чить, як ша
шiль
де
ре
во, як iр
жа залiз
о.
-
Звик ще за пан
щи
ни лю
дей
пiд
ку
шу
ва
ти та й до
сi не ки
да
своєї вда
чi, - увер
ну
ла Одар
ка.
-
А вже чо
ло
вiк! Нi бо
га не
боїться, нi лю
дей не соромить
-
ся
! Те
пер ку
ди вер
не - щоб зем
-
лю вiд вас одiбрат
и… Заход
жу у
ши
нок, а вiн си
дить з на
ши
ми
ду
ка
ча
ми: Го
робцем, Вер
бою та
Ма
леньким. Си
дять, п'ють. Гри
-
цько, зузд
рiв
ши - за
раз до ме
не:
"Оце, Кар
пе, за твою сусiд
ку тра
-
х
ту
ва
ли
ся". - "За яку сусiд
ку?" -
пи
таю. "Та вже ж не за яку, за
Прiську". - "А що там?" - допит
у
-
юся. "Чи ти б, - ка
же, - не зго
див
-
ся узя
ти на се
бе її зем
лю?" - "На
-
вi
що?" - ка
жу. "Як на
вiщо?" - I по
-
чав вик
ла
да
ти, що ко
ли вiд неї
зем
лi не одiб
ра
ти, то i зем
ля за
нею бу
де, i пла
ти
ти за неї дру
гi
бу
дуть. "А чим же їй, - пи
таю, -
жи
ти, ко
ли зем
лю одiб
ра
ти?" -
"Пе
ре
жи
ве, глад
ка! Хi
ба са
ма не
при здо
ров'ї ще? I доч
ка у неї -
як ко
била, хоч за
раз у вiз зап
ря
-
гай! До хлоп
цiв, не
бiй
сь, умiє iр
-
жати, а дi
ла ро
би
ти - не ро
бить".
- "Нiх
то, - ка
жу, - не вi
да, як хто
обi
да! А я доб
ре знаю, що оце не
ста
ло Пи
ли
па, то Прiсьцi не ме
-
дя
но прийдетьс
я про
жи
ти. Ко
ли
ж ще вiд неї зем
лю одiб
ра
ти, то
то
дi хоч у стар
цi й
ди…" Як
стриб
не ж мiй Грицько, як гу
ко
-
не: "Так i ти з нею за
од
но? Га
-
разд же! Ми оце по
рi
ши
ли ту
зем
лю то
бi вiд
да
ти, а не хоч - я й
сам вiзьму. Все пла
ти
ти
му, та
зна
ти
му, за що хоч". - "То ще, -
ка
жу, - як мир ска
же". - "Мир?!
Ти знаєш, що твiй мир у нас у ру
-
ках? Отут у жме
нi си
дить! Схо
че
-
мо - пус
ти
мо жи
ти, схо
че
мо - За
-
да
ви
мо. Що твiй мир? Та вiн ось
Па
на
со
вi, - ука
зує на Го
роб
ця, -
по
ви
нен у но
гах ла
зи
ти та дя
ку
-
ва
ти, що по
душ
не все до ко
пi
-
єчки зап
ла
тив. П'ять со
тень вiд
-
ра
зу вий
няв. А ко
ли ви, бi
со
вi
лан
цi, вiд
дас
те? Свої гро
шi за
раз
по
ло
жи, а з вас ко
пiй
ку по ко
пiй
-
цi зби
рай та вiд
да
вай… Уже ко
ли
на мир пiш
ло, то ми твiй мир i в
чор
ну зап
ре
мо, хай там по
цо
ко
-
тить зу
ба
ми!.." Як нас
кi
пав
ся на
ме
не - так ку
ди то
бi!.. Будь ти,
ду
маю, не
лад
ний!.. Взяв шап
ку -
та з шин
ку, та се пря
мi
сiнько до
-
до
му.
Прiська чим бiльше дослухала
-
ся,
тим бiльше хилил
ася. Як, її
зем
лю вiд неї одiбрат
и? Хто ж
вiд неї од
бе
ре її? Та як же се
мож
на? А во
на при чо
му бу
де?!
їй з го
ло
ду хi
ба пропадат
и?
Тяжкi та не
ра
дiс
нi дум
ки сну
-
вали у її го
ло
вi, од
на по
перед
дру
гої щи
па
ли за сер
це, чорним
-
и хма
ра
ми ук
ри
ва
ли ду
шу. Во
на
сi
ла за стiл за
ку
шу
ва
ти; полови
-
на
пи
ро
га за
клякла в ру
ках, а не
-
величка крих
та гнi
том ле
жа
ла у
ро
тi, на язи
цi i не дава
ла сло
ва
ви
мо
ви
ти.
-
Не жу
рiться, тiт
ко! - утi
шає
Кар
по. - Хай во
ни поткнуть
ся до
ми
ру… Я пер
ший поч
ну гу
ка
ти!
Не їх, ду
качiв, мир по
слухає, їм
доб
ре - гро
шей наз
ди
ра
ли з на
-
шого бра
та, ба
гатiють; а ми зна
-
ємо, як то во
но з го
ли
ми ру
ками
прожи
ти… Не пос
лу
хає їх мир.
Нi
ко
ли! Як то во
ни дума
ють п'я
-
ни
ми го
ло
ва
ми так з ми
ром пра
-
ви
тись? Як то так з людьми жи
-
ти? Ще по
ба
чи
мо, чий батько
ста
р
ший! Їх три, а нас сот
ня. Хай
не чi
па
ють, ко
ли хо
тять у ми
ру
жи
ти… Не журiть
ся!
Не слу
хає Прiська ре
чей, утi
хи
не чує. Пе
ред нею Грицько з йо
-
го нах
вал
ка
ми. Грицько могу
-
чий чо
ло
вiк; вiн як захо
че, так i
по
вер
не дi
ло; схо
че доїсти ко
го -
то доїде.
Як смерть та жов
та, як тiнь
тем
на, Прiська ус
та
ла з-за сто
лу,
поп
ро
ща
ла
ся й пiш
ла до
до
му.
Ще важ
чi, ще чор
нi
шi дум
ки об
-
ступили її у своїй ха
тi; клопо
-
чуть її ста
ру го
ло
ву, жу
рять i без
то
го зом
лi
ле сер
це. Во
на у ха
тi
од
на, Хрис
тi не
має. Ка
га
нець на
при
пiч
ку го
рить, лед
ве тлiє не
-
величкий гнiт у ри
жiєвiй олiї,
лег
кi тi
нi сну
ють по сi
рих вог
ких
стi
нах, по за
ку
ре
нiй осе
лi… Хи
-
литься ста
ра Прiсьчи
на го
ло
ва
на гру
ди, а пе
ред очи
ма її гiр
ка
вдо
ви
на до
ля: убо
жест
во, не
дос
-
та
чi та на
пас
тi люд
ськi… Не кри
-
ком неж
да
но
го го
ря ви
ли
-
вається її лю
та ту
га, не га
ря
чи
-
ми слiзьми роз
ли
вається во
на
по змар
нi
ло
му об
личчю, а нi
ма
-
мов
чаз
на - во
на про
ни
зує її на
-
ск
рiзь, як хо
лод, зе
ле
нить ста
ре
жов
те ли
це, гiр
ким по
ли
нем на
-
пу
ває ду
шу i сер
це… "От то
бi й
свя
то! У сей день, ка
жуть, ко
-
лись Хрис
тос на
ро
див
ся… но
ве
жит
тя за
ча
ло
ся… а для ме
не -
но
ве го
ренько!" - ду
ма
ло
ся Прi
-
сь
цi.
V
Де ж Хрис
тя за
ба
ри
ла
ся? Чо
му
не при
хо
дить утi
ша
ти ма
терi ста
-
рої, дi
ли
ти з нею її ту
гу запе
клу?
Христя ра
да, що вир
ва
ла
ся… Бi
-
гає з дiв
ча
та
ми по се
лу вiд дво
ру
до дво
ру, вiд ха
ти до ха
ти. Хо
-
лодна рiзд
вя
на нiч не при
по
на
мо
ло
де
чi, тiльки зас
тав
ляє шви
-
д
ше бi
га
ти. Ри
потять швид
кi
сту
п
нi по ус
ла
нiй бi
лим снi
гом
зем
лi; моло
да кров, розгоря
ю
-
чись, грiє, б'є у ли
це; говiр-кле
-
кiт
роз
дається по опус
тi
лих ули
-
цях; з усiх країв се
ла доно
ситься
ко
лядка… Ра
дiс
тю i весел
ощами
б'ється сер
це у Хрис
тi, очi гра
-
ють, як тi зо
рi на хо
лод
но
му не
-
бi. Те ли
хо, що їх тума
нило
, що
важ
ким ка
ме
нем ле
жа
ло на ду
-
шi, ско
тилося, ко
ли во
на пе
рес
-
ту
пи
ла за свiй двiр.
-
Уже ж i роз
пу
щу я свiй го
лос
сьогод
нi! - хва
ли
ла
ся во
на Гор
-
пинi. - Дов
го я дер
жа
ла
ся, та оце
й вир
ва
ла
ся… А недо
брi ви, дiв
-
чата: хоч би та
ки од
на прий
шла
про
вi
да
ти, роз
казати, що ро
би
-
ть
ся на се
лi, що чується мiж ва
-
ми? - щебет
ала Хрис
тя, пос
пi
ша
-
ючи за под
ру
гою на збiр
ку до
досвiтчан
ої ма
те
рi.
Досвiтчана ма
ти, ста
ра Вовчи
-
ха, ра
до стрi
ла Хрис
тю.
-
Здорова, доч
ко! Та й дав
но ж
ти у нас бу
ла! I Пи
ли
пiв
на зiй
-
шла - не при
хо
ди
ла… Стид
но, дi
-
в
ко… Там у вас не
щас
тя трапи
-
лося… У ко
го то
го не
щас
тя не
трап
ляється? День наш - вiк наш:
сьогод
нi жи
вий-здо
ро
вий, а на
завт
ра, ди
вись, уже й не ста
ло.
Усi пiд бо
гом хо
ди
мо. Йо
го свя
-
тая во
ля!.. Ну ж, я на те
бе хоч по
-
див
лю
ся. Iди ближ
че до свiт
ла.
I ста
ра, кур
но
са, мов со
ва, Во
-
вчиха по
ча
ла по
вер
та
ти Хри
с
тю
на всi бо
ки, заг
ля
да
ти у її ли
це, у
вi
чi:
-
Змарнiла, дiв
ко, спо
га
нi
ла…
Жу
ри
ла
ся? Нi
чо
го: мо
ло
да - пе
-
ре
тер
пиш… А тут не
ма ме
нi од
-
бою вiд хлоп
цiв за те
бе: чо
му та
й чо
му, тiт
ко, Хрис
тя до вас не
при
хо
дить? А я по
чiм знаю - чо
-
му? Пi
дiть, ка
жу, до
вi
дай
тесь. I
сьогод
нi забi
гав один… Чи бу
де
Хрис
тя хоч у ко
ляд
цi?
-
Я знаю, хто за
бi
гав, - умiшала
-
ся
Гор
пи
на.
-
Нi, не знаєш.
-
Так ска
жи хто? - спи
та
ла
ся
Хрис
тя.
-
Ага, хо
четься зна
ти… хочетьс
-
я? Не ска
жу ж за те, що не прихо
-
дила.
-
Як же йо
го хо
ди
ти? - виправ
-
лялася Хрис
тя. - I грiх, i ма
ти не
пус
ка
ють.
-
Потурай грi
хо
вi… А ма
те
рi
ска
жи: хi
ба во
на не бу
ла моло
-
дою? Роз
мо
ву пе
рер
ва
ли три-чо
-
тири дiв
ки, що, запихав
шись,
убiг
ли у ха
ту.
-
Бач! Во
ни уже тут; а ми, дур
нi,
за ни
ми бi
га
ли. Прибi
гаємо до
Гор
пи
ни, ка
жуть - пiш
ла до Хри
-
с
тi. При
хо
ди
мо до Хрис
тi - аж у
неї i ха
та з
ак
ру
че
на. Поцiлу
вала
Хим
ка у ло
маку та й на
зад вер
-
ну
ла
ся.
-
Брешеш! Са
ма цi
лу
ва
ла, а на
дру
гих звер
тає, - од
рi
за
ла Хим
-
ка.
-
Та то Ма
ру
ся цi
лу
ва
ла, - дода
-
ла тре
тя дiв
чи
на, ще пiд
лiток,
ука
зу
ючи на свою стар
шу се
-
стру.
Маруся тiльки за
ко
пи
ли
ла гу
-
бу. Дi
во
чий кле
кiт на хви
лину
зат
нув
ся.
-
Чи ще ба
га
то на
ших не
має? -
спи
та
ла, об
див
ля
ючись гурт, Го
-
р
пи
на. - Не
має Ориськи та Їв
ги.
Знаєте що? По
ки во
ни прий
дуть,
за
ко
ля
дуй
мо ма
те
рi!
-
Давайте! да
вай
те! - пiд
хо
пи
ли
дру
гi. Гор
пи
на вискочи
ла
упе
-
ред.
-
Благословiть ко
ля
ду
ва
ти! - гу
-
к
ну
ла.
-
Колядуйте! - вiд
ка
за
ла Вовчи
-
ха.
Дiвчата ста
ли в ко
ло; од
нi пи
-
тали: "Якої?", - дру
гi вiдкашлю
-
валися. Гор
пи
на почал
а…
Зично її го
лос роз
дав
ся се
ред
ха
ти, мов бренькiт го
лосної стру
-
ни або за
бiй у дзво
на… Зда
ва
ло
-
ся, то чер
ни
ця скли
ка
ла на мо
-
лит
ву своїх то
ва
ри
шок. Усi при
-
тих
ли, слу
хаючи то
го вигук
у…
Це зра
зу усi
ма го
ло
са
ми пiдхо
-
пили:
Славен єси,
Он, сла
вен еси!
Наш ми
лий бо
же,
На не
бе
си!
I зно
ву ви
гук, i зно
ву "сла
вен"…
Ко
ляд
ка бу
ла довга-дов
га. На кi
-
нець нас
пi
ли i жда
нi: Ониська -
ми
шас
та i Ївга - товс
ту
ха.
-
Оце на
си
лу вир
ва
ли
ся! - ви
-
правлялася Ївга. - За
бi
гаємо до
од
нiї - пiш
ла, ка
жуть, ту
ди; до
дру
гої - у дру
гий край. Як пiш
ли
шу
ка
ти, як пiш
ли бi
га
ти - на
си
лу
до
пи
та
ли
ся. А тут iде
мо до вас -
стрi
ва
ють па
руб
ки: "Ку
ди, дiвча
-
та, че
ше
те?" Ми вiд їх, а во
ни - за
на
ми… На
си
лу втек
ли!
-
А Ти
мо
фiя б то i не ба
чи
ла? -
спи
та
ла, ус
мi
ха
ючись, Гор
пина.
Ши
ро
ке, чор
не ли
це Ївги ще ду
-
ж
че по
чор
нi
ло; очi заблища
ли.
-
Хай вiн то
бi на шиї повiсить
-
ся
! - сер
ди
то од
ка
за
ла Ївга.
-
Тю-тю, дур
на! Я жар
тую, а во
-
на - навсп
равж
ки, - виправ
ляє
-
ть
ся Гор
пи
на.
-
От ще пог
ри
зуться… А - грiх! -
умi
ша
ла
ся Вов
чи
ха. - Свої, та й
не ми
ри
те
ся… й
ой, йой, йой!
- I
ста
ра за
хи
та
ла си
вою го
ло
вою.
-
Чого ж во
на ме
нi очi ви
би
ває
Ти
мо
фiєм? - не вгамо
вується Їв
-
га.
-
Ївго! го
дi! - умi
ша
ло
ся декiль
-
ка дiв
чат.
-
Годi вам зма
га
ти
ся; по
ра зби
-
ратись! - пiд
ка
за
ли дру
гi.
-
Пора, по
ра… Про
ща
вай
те, ма
-
мо.
-
З бо
гом, дi
ти, щас
ли
во. А ко
-
лядку про
пи
ва
ти - до ме
не.
-
До вас! до вас! - I цi
лим гур
том
по
ва
ли
ли з ха
ти.
Нiч яс
на, мо
роз
на. Пiв
мi
сяць
ви
со
ко пла
ває у чис
то
му не
бi,
го
рить; кру
гом йо
го стов
пи
лись
зо
рi: як рiй ко
ло мат
ки, як го
-
рiш
ки ко
ло доб
ро
го край
ця хлi
-
ба, так во
ни витанцьо
вують та
виб
лис
ку
ють кру
гом йо
го; а вiн,
зрадiвш
и, так вис
вi
чує на все не
-
бо, так вис
ти
лає своїм свi
том ук
-
ри
ту бi
лим снi
гом зем
лю, го
рить
в од
нiм мiс
цi си
зим ог
нем, у дру
-
гiм зе
ле
ним, у тре
тiм чер
во
ним,
аж жовтог
арячим, - мов хто роз
-
кидав до
ро
ге на
мис
то по зем
лi.
В по
вiт
рi ти
хо, хо
лодно, i мороз
-
не стоїть во
но й не пово
рух
не
-
тьс
я, тiльки да
вить своїм хо
ло
-
дом, аж ди
ха
ти важ
ко, аж всто
-
яти не дає. По се
лу скрип, луск,
гвалт
ле
мент… Там ри
пить бiль
-
ше деея
тка нiг, пе
ре
бi
га
ючи ву
-
ли
цю; пiд ха
тою чується: "Бла
-
гос
ло
вiть ко
ля
ду
ва
ти!", а там, з
да
ле
ко
го краю, до
но
ситься i са
-
ма ко
ляд
ка… Че
рiд
ка ви
со
ких
го
ло
сiв мчиться по
над се
лом,
бу
дить зас
тиг
ле хо
лод
не по
вiт
-
ря, ве
се
лить кри
вi ули
цi, дра
тує
со
бак по дво
рах… Жи
ве, гу
ляє
Мар'янiв
ка! Свiт
ло го
рить у кож
-
нiй ха
тi; у кож
но
го свої гос
тi, а
не гос
тi - то свя
то.
Дiвчата, вис
ко
чив
ши з дво
ру
Вов
чи
хи, роз
ки
ну
лись на неве
-
личкi ку
пи. Гор
пи
на i Хрис
тя -
од
на ко
ло дру
гої.
-
Про ко
го то ма
ти на
тя
ка
ла? -
спи
та
ла Хрис
тя.
-
Про ко
го? З
в
iс
н
о, про Фе
до
ра!
- од
ка
за
ла та й од
бiг
ла до дру
-
гих. Хрис
тя тро
хи одс
та
ла. "Та
нев
же той Фе
дiр так уби
вається
за мною? - ду
ма
ла во
на. - Пи
тав,
чи бу
ду я? Пi
дож
ди, стрi
ну я те
-
бе де-не
будь, уже ж прав
ди до
-
питаюся; та вже ж i за нiс попо
-
воджу!.. Ко
ли ка
же твiй батько,
що з ума те
бе зве
ла, - хай недур
-
но ка
же!" - нахвалялася Хрис
тя.
їй так гар
но, так ра
дiс
но на ду
шi,
лег
ко на сер
цi… б
о
той, що i за
нею побив
ається, її лю
бить… Во
-
на не зро
бить так, як чор
на Ївга
зро
била, та й ще сер
диться, ко
-
ли їй на
тя
ка
ють на Ти
мо
фiя. Нi,
во
на не са
ма од
дасться до рук, а
вiзь
ме йо
го в свої ру
ки. Хрис
тя
ус
мiх
ну
ла
ся, при
га
ду
ючи, що б
йо
го зро
би
ти та
ке Фе
до
ро
вi, як
стрi
неться? На неї най
шла та дi
-
воцька жар
тiв
ли
вiсть, якої во
на
дав
но вже не звi
ду
ва
ла.
-
Чи пi
де
мо, дiв
ча
та, до Супру
-
ненка ко
ля
ду
ва
ти, чи мине
мо? -
спи
та
ла во
на, на
га
ня
ючи гурт.
-
Пiдемо. Чо
го ми
на
ти? Цей
край обiй
де
мо та то
дi й на дру
-
гий.
-
Ви йдiть, а я не пi
ду, - ска
за
ла
Хрис
тя.
-
Чому?
-
Боїшся, щоб Грицько цiп
ка не
дав? - цвiрк
ну
ла Ївга.
-
Ось пi
ди, пi
ди!.. Чи й са
ма вiд
цiп
ка вик
ру
тиш
ся?
-
А ме
нi за що?
-
За те, що й ме
нi.
-
Ти ж, - ка
жуть, - йо
го Фе
до
ра
при
ча
ру
ва
ла, - пле
ще Ївга.
-
Чого не на
ка
жуть. Он i про те
-
бе ка
жуть.
-
Що ж про ме
не ка
жуть?
-
Казаному кiн
ця не
ма, - одка
-
зала Хрис
тя, щоб не розвод
ити
свар
ки. А тут i Супруненкова ха
-
та виг
ля
ну
ла з-за ко
мори. Дiвча
-
та пi
дiй
шли до во
рiт.
-
Нумо, хо
дi
мо! - скрик
ну
ла Гор
-
пина.
-
А як справ
дi цiп
ка дасть, та ще
й со
ба
кою нацькує? Вiд нього
усього тре
ба жда
ти. Та ди
вiться,
уже, ма
буть, i спа
ти повклада
-
лись - свiт
ла не вид
но, - обiз
-
вавсь хтось з дiв
чат.
-
Слiпа, не бач! - крик
ну
ла Гор
-
пина. - Он же свi
титься. Дiв
ча
та
пос
пи
на
ли
ся аж на тин.
-
Свiтиться, справ
дi свi
титься!
-
Заходь! - ско
ман
ду
ва
ла Горпи
-
на i вско
чи
ла у двiр. Ря
ба здоро
-
венна со
ба
ка на прив'язi бi
ля ко
-
мори по
ча
ла гавка
ти.
-
От роз
гав
кав
ся! Ха
зяїн кра
-
щий вiд те
бе, та не гав
кає! - ска
-
зала Ма
ру
ся, пос
пi
ша
ючи за Гор
-
пиною.
Другi за
ре
го
та
ли
ся i со
бi - бi
-
гом. Пе
ред
нi вже бу
ли бi
ля вiк
-
на, то
дi як зад
нi туп
цю
ва
ли
ся
ко
ло фiрт
ки, ла
ма
ли ло
маку з
ти
ну.
-
Благословiть ко
ля
ду
ва
ти! -
кри
к
ну
ла Гор
пи
на, зазира
ючи у
вiк
но. Во
но на
мерз
ло i, ок
рiм
жов
тої пля
ми вiд свiт
ла, нi
чо
го
не бу
ло вид
но.
-
Благословiть ко
ля
ду
ва
ти! - гу
-
к
ну
ла уд
ру
ге Гор
пи
на, до
в
го до
-
жи
да
ючись од
ка
зу.
-
Хто там? - до
нiс
ся з ха
ти го
-
лос.
-
Колядники. Бла
гос
ло
вiть ко
-
ля
дувати.
-
Ось я вас по
ко
ля
дую! Ге
мо
н
-
ськi дi
ти! Де б спа
ти, а во
ни хо
-
дять по
пiд чу
жи
ми вiк
на
ми, со
-
бак драж
нять.
Декiлька дiв
чат за
ре
го
та
ли
ся,
дру
гi ки
ну
лись геть на
втiкача;
зос
та
ла
ся Гор
пи
на з трьома дiв
-
ками.
-
Та цитьте! - скрик
ну
ла Горпи
-
на, дос
лу
ха
ючись до гомо
ну в
ха
тi.
-
Ось я за
раз! Пi
дож
дiть тро
хи! -
по
чув
ся го
лос Грицькiв.
-
О-о, бач
те: "Пi
дож
дiть". Вiн та
-
ки впус
те, - пi
до
хо
чу
ва
ла Горпи
-
на дiв
чат, що ма
ли бу
ли утi
ка
ти.
Чутно - две
рi рип
ну
ли, щось за
-
шамотiло у сi
нях.
Собака на прив'язi - як не ро
зiр
-
веться! То ки
неться в один бiк,
то стри
бо
не упе
ред, аж вiрьовка
трi
щить.
Сiнешнi две
рi роз
чи
ни
ли
ся i -
ви
су
ну
ла
ся ко
чер
га… Дiв
чата,
за
ба
чив
ши - дай, бо
же, но
ги! - не
зна
ли, ко
ли за дво
ром опинили
-
ся
; дру
гi, бо
яз
кi
шi, по
мчалися
впо
довж ули
цi. Од
на Хрис
тя сто
-
я
ла се
ред шля
ху i за
ливалася з
ре
го
ту:
-
А що, здо
бу
лись?
-
Я вас! Я вас, бi
со
вi стар
цi!.. -
гу
кав Грицько. - Бог свя
то дав,
нi, де за цi
лий день нагуляв
-
шись, спо
чи
ва
ти, а во
ни хо
дять,
ро
ти де
руть та доб
рим лю
дям
не да
ють спо
кою. Ряб
ко! ку
си їх!
-
Куси, Ряб
ко, ли
со
го! - одгуку
-
вались дiв
ча
та.
-
А що, за
ро
би
ли? - кри
ча
ла од
-
на.
-
Заробили, аж тор
ба продра
-
лась! - од
ка
зує дру
га.
-
Заробили - на
си
лу но
ги до
-
мчали! - до
дає тре
тя.
-
Ще й у та
ко
го ба
га
ти
ря заро
-
биш! - сер
диться Гор
пи
на. А чор
-
на Ївга кри
вить Гор
пи
ну:
-
Благословiть ко
ля
ду
ва
ти! Бла
-
го
с
ло
вiть ко
ля
ду
ва
ти! - но
си
ть
-
ся її гук впо
довж ули
цi.
У той са
ме час Грицько спус
тив
Ряб
ка з це
пу. Лю
та соба
ка, як вi
-
тер, пом
ча
ла
ся впо
довж го
ро
ду,
стри
ба
ючи на тин, та аж виє, га
-
в
ка
ючи.
-
Тю! тю! - тю
ка
ли дiв
ча
та, уди
-
раючи впе
ред.
-
Благословiть ко
ля
ду
ва
ти! -
од
но же
лi
па
є
Ївга.
-
Хай вам бiс! Ме
нi й Ряб
ко за
-
колядує, - пе
рек
рив
ля
ючи Гри
-
ць
ка, товс
то гук
ну
ла Хрис
тя.
Нестямний крик ре
го
ту зiрвав
-
ся i, як бу
ря, пом
чав
ся по всiй
ву
ли
цi:
-
Xa-xa-xa! xa-xa-xa!
Уже й
да
ле
ко од
бiг
ли вiд дво
ру,
уже по
вер
ну
ли й в дру
гу ву
-
лицю, а ре
гiт з смiш
ної Христи
-
ної ви
гад
ки не вга
вав. Ве
селим
гу
ком та кри
ком но
сив
ся вiн у
мо
роз
но
му по
вiт
рi, бун
ту
ючи
со
бак по дво
рах.
Вiд Суп
ру
нен
ка по
вер
ну
ли до
ба
га
то
го ко
за
ка Оч
ку
ра. Ста
ра
Оч
ку
ри
ха з по
чо
том прий
ня
ла
до
ро
гих гос
тей, варе
ною часту
-
вала, пи
ро
га
ми го
ду
ва
ла, ще й
со
рокiвку да
ла колядн
ицям. Ба
-
дьорнi
шi й ве
се
лi
шi вий
шли дiв
-
ча
та з Оч
ку
ро
во
го дво
ру й нап
-
ря
ми
ли
ся до батюшк
и. Там при
-
й
шлося ра
зiв з шiсть коляду
-
вати: ба
тюш
цi, ма
туш
цi, батю
-
щиним дi
тям. Хоч ба
тюш
ка за те
гро
шей не дав, за
те матушк
а до
-
бре на
го
ду
ва
ла й на
поїла; де
якi
вий
шли уже й геть-то з гу
дю
чою
го
ло
вою. Ївга тро
хи не згу
би
ла
кни
ша, яким ма
тушка об
да
ри
ла;
Ївга, як здо
ровiша, бу
ла за мiхо
-
ношу. Прий
шлося пе
ре
мi
ни
ти
дру
гiй, а чор
не ївжи
не ли
це, жа
-
р
ту
ючи, натир
али дiв
ча
та снi
-
гом, щоб прочу
ня
лася…
Смiх, ре
-
гiт, жар
тiв
ли
вi ви
гад
ки… i зно
ву
смiх, ре
гiт.
Весела по
ра - ко
ляд
ки. Не
да
ром
кож
на дiв
чи
на, як бо
га, до
жи
дає
їх: i нас
пi
ваєшся, i на
гу
ляєшся, i
на
ре
го
чеш
ся…
На Хрис
тю - як на
сi
ло: не бу
ло
то
го дво
ру, з яко
го во
на, вий
шо
-
вши, не кри
ви
ла ха
зяїв, не смi
-
яла
ся з под
руг, не дра
тувала ло
-
мач
кою об тин со
бак.
-
Це то
бi, Хрис
те, не пе
ред до
-
бром. Щось то
бi бу
де та
ке, - ка
-
зали дiв
ча
та.
-
Гляди, сiї но
чi не на
ло
ви ра
-
кiв, бо ду
же щось ре
го
чеш, - зло
увер
ну
ла Ївга.
-
Не твоєї звич
ки, - ре
го
та
ла
Хрис
тя.
-
Або, як до
до
му вер
неш
ся, ма
-
ти ви
лає, - од
га
ду
ва
ла невелич
-
ка Прiська.
-
Хай лає, за
те на
гу
ля
юся! - од
-
казала Хрис
тя i зно
ву поча
ла ре
-
готати. З про
тив
ної ву
ли
цi доно
-
сився па
ру
бо
чий го
мiн.
-
Дiвчата! па
руб
ки… - хтось ска
-
зав.
-
Хлопцi-поганцi! Бi
со
ва ма
ти
то
го, хто в шап
цi! - же
лiп
ну
л
а
Хрис
тя.
-
Тю!.. - од
гук
ну
ли
ся па
руб
ки.
-
Тю-ю-ю! - гу
ко
ну
ла Хрис
тя.
-
Христе! Не зай
май: мо
же, чу
-
жi! - обiз
ва
лась Гор
пи
на.
-
А як чу
жi, так що?.. - I ще дуж
-
че гу
ко
ну
ла: - Тю-ю!
-
Трррр!.. - роз
да
ло
ся го
лос
не й
ви
со
ке тир
кан
ня впо
довж ву
ли
-
цi. Хрис
тя ма
ла пе
рек
ри
ви
ти, та
язик зат
нув
ся… За пер
шим тир
-
кан
ням пром
ча
ло
ся дру
ге, там
тре
те. Чима
ла вал
ка паруб
кiв
по
ка
за
ла
ся з ули
цi - у здоро
ве
-
нних бi
лих ко
жу
хах, у си
вих ша
-
п
ках, ла
вою йшли во
ни че
рез ули
-
цю, поск
ри
пу
ючи по снi
гу но
га
-
ми. Дiв
ча
та вда
ри
ли
ся вроз
тiч.
-
Лови! ло
ви! - гук
ну
ли па
руб
ки
на всю ву
ли
цю. Пiд
няв
ся го
мiн
та бi
га
ни
на. Па
руб
ки ло
ви
ли дi
-
в
чат, здо
ров
ка
ли
ся, жартува
ли
.
То бу
ли усе знай
омi па
руб
ки -
свої: Ти
мо
фiй, Iван, Грицько,
Они
сько, Фе
дiр… Фе
дiр так i ки
-
нувся до Хри
с
тi.
-
Ти ку
ди так ро
зiг
нав
ся, роззя
-
во? - скрик
ну
ла та.
-
За то
бою. А ти ку
ди вте
чеш?
-
Чого я бу
ду тi
ка
ти? Хi
ба i ти
та
кий, як твiй батько? При
й
шли
до йо
го за
ко
ля
ду
ва
ти, а вiн со
-
бакою нацьку
вав… Ба
га
ти
рi, ду
-
ки, ка
же
те!
-
Христе! Не спо
ми
най ме
нi про
дiм, не ка
жи нi
чо
го за батька. Хi
-
ба йо
го нiх
то не знає? - по
чав
жа
лiб
но Фе
дiр.
-
А про ме
не що вiн ка
же? I не
грiх та
ке плес
ти!
-
Хай ка
же… Ка
за
но
му кiн
ця не
-
має.
-
Немає! А со
вiсть є
? Осо
руж
нi! -
скрик
ну
ла Хрис
тя i по
бiгла до
гур
ту. Фе
дiр, на
су
пив
шись, по
-
тяг за нею.
Там уже нас
тав мир; хлоп
цi,
зiй
шов
шись з дiв
ча
та
ми, ве
ли
жар
тiв
ли
ву роз
мо
ву.
-
Так пi
де
мо куп
но ко
ля
ду
ва
ти?
- пи
та
ли хлоп
цi.
-
Не тре
ба, не хо
че
мо вас. Ви гу
-
каєте ду
же, - од
ма
га
ли
ся дiвча
-
та.
-
А ви не ду
же?
-
Все ж не так, як ви.
-
Та ну! Гля
дiть лиш, чи не пе
-
рек
ри
чи
те.
-
Хоч i кри
чи
мо, та не хо
че
мо.
Ми пi
де
мо са
мi.
-
А ми - за ва
ми. Ку
ди ви - ту
ди
й ми.
-
А ми вте
че
мо.
-
А ми до
же
не
мо.
-
Зугарнi! Зап
лу
таєтесь у своїх
по
лах та й по
па
даєте.
-
Побачимо.
Змагалися, аж по
ти не посходи
-
лися всi до гур
ту. То бу
ло зав
-
ждишне зма
ган
ня; дiв
ча
та бу
ли
ще ра
дi, що па
руб
ки з ни
ми - i
ве
се
лi
ше, i ох
вiт
нi
ше: чи п'яне
на
па
деться, чи соба
ка ки
неться -
є ко
му одс
то
яти й обо
ро
ни
ти.
Усi ра
зом по
су
н
ули
да
лi, дех
то
гур
том, дех
то в па
рi. Ївга на
че
при
липла до Ти
мо
фiя, хоч той
бiльше ба
ла
кав з дру
ги
ми дiв
ча
-
т
ами. Фе
дiр по
ну
ро тяг
ся за Хри
-
с
тею. Так i хо
ди
ли по всьому се
-
лу, за
бi
га
ючи тро
хи не у ко
жен
двiр.
Уже по дру
гих кра
ях се
ла стих
-
ла ко
ляд
ка, уже i свiт
ло де-не-де
тiльки го
рi
ло, а на
шi ко
ляд
ни
ки
все ще бi
га
ли та вiд
шукували,
ко
му б за
ко
ля
ду
ва
ти.
-
Чи бу
ли, дiв
ча
та, у ма
те
рi?
-
Були.
-
Бач, а ми не бу
ли.
-
Гарнi!
-
Певно, во
на не спить. Хо
дi
мо.
-
А хо
дi
мо, справ
дi, ще раз до
ма
те
рi, - ска
за
ла Гор
пи
на.
-
Пiзно бу
де. Он уже мi
сяць сi
-
дає, - од
ка
за
ла Хрис
тя.
-
Хай сi
дає. Хi
ба i без йо
го не
вид
ко шля
ху? Ко
ли боїшся - про
-
ведемо, - ка
жуть па
руб
ки.
Христя про
ти
ви
ла
ся, одс
ту
пає
на
зад.
-
Як Хрис
тя не пi
де, то й ми не
хо
че
мо! - упи
ра
ються дiв
чата.
Два па
руб
ки пiд
бiг
ли до Хрис
тi i,
взяв
ши за ру
ки, по
волокли за
гур
том. Мi
сяць зов
сiм спус
тив
ся
над го
ру, на
че пiвх
лi
ба ле
жа
ло
над зем
лею; з яс
но
го та блиску
-
чого вiн став мут
ним-червоним;
по не
бу тiльки ви
блискували зо
-
рi та зем
ля свiтил
а своїм бi
лим
снi
гом. Уже не тiльки лю
ди - й
со
ба
ки утих
ли; тiльки ти
ми ву
-
лицями, де про
хо
ди
ли коляд
ни
-
к
и, чу
ли
ся ще со
ба
чi за
води…
Поти дiй
шли до Вов
чи
хи, мi
-
сяць зов
сiм скрив
ся, i ха
та Во
-
вчихи сто
яла тем
на та сум
на.
-
Бач, я ка
за
ла - не йдi
мо, - ма
ти
вже спить, - обiз
ва
ла
ся Хрис
тя.
-
Хiба не мож
на збу
ди
ти? - ска
-
зав Ти
мо
фiй i нап
ря
мив
ся в двiр.
-
Тимофiю! Ти
мо
фiю! - за
гу
ка
ли
дiв
ча
та. - Не бу
ди! Вер
нися! Ти
-
мофiй став. Па
руб
ки настоюва
-
ли
- збу
ди
ти ма
тiр, дiв
чата каза
-
ли - не тре
ба.
-
Хай ста
ра хоч у свя
то виспить
-
ся. Ми їй i так не даємо спа
ти, -
до
во
ди
ли дiв
ча
та.
Парубки зго
ди
лись, хоч ще
при
с
то
юва
ли.
-
Годi! По
ра до
до
му, - ска
за
ла
Ївга. - Ти, Ти
мо
фiю, iдеш? Ти
мо
-
фiй мов
чав.
-
Хiба Ти
мо
фiєвi по ру
цi з то
-
бою йти? - обiз
ва
ла
ся Прiсь
ка,
да
ле
ка Ти
мо
фiєва ро
дич
ка.
-
А твоє яке дi
ло? - виз
вi
ри
ла
ся
Ївга.
-
Я Хрис
тю од
ве
ду, - ска
зав Ти
-
мофiй.
-
Я не хо
чу з то
бою. Он Ївга то
бi,
- од
ка
за
ла Хрис
тя.
-
Тимофiєвi Ївга! - гук
ну
ли дiв
-
чата.
-
Так, так! - зго
ди
ли
ся хлоп
цi. -
Ти
мо
фiй Ївгу ве
де, Гриць
ко - Ма
-
русю, Онисько - Гор
пи
ну, Фе
дiр -
Хрис
тю, - дi
ли
ли хлоп
цi мiж со
-
бою дiв
чат.
-
Становись, брат
ця!
I ко
жен, пi
дiй
шов
ши до своєї,
по
вер
ну
ли на
зад. Де
яким тре
ба
бу
ло йти у лi
ву ру
ку, дру
гим - у
пра
ву, тре
тiм - пря
мо. Гор
пи
нi й
Хрис
тi до церк
ви ра
зом, а там
ще чи
ма
лий май
дан зос
та
вав
ся
Хрис
тi до
до
му. Гурт роз
си
пав
ся,
розби
вся, i, на хо
ду про
ща
ючись,
ро
зiй
шла
ся кож
на куп
ка своєю
до
ро
гою.
Горпина i Хрис
тя - од
на бi
ля
дру
гої; ко
ло їх з обох бо
кiв хлоп
-
цi. Онисько, не
ве
лич
кий, у сво
є
-
му дов
го
му ко
жу
сi, ко
трий тро
-
хи не во
ло
чив
ся по зем
лi, смi
-
шив дiв
чат: то ви
гадку увер
не
яку, то ко
лiн
це ви
ки
не. Ре
гiт i
жар
ти не сти
хають. За
те Фе
дiр,
по
ну
рив
шись, тяг
не ко
ло Хрис
тi,
нi
мий-мов
чаз
ний. Йо
му мов i
гар
но ко
ло неї йти, i ра
зом бояз
-
ко; йо
му хо
четься i со
бi що-не
-
будь ска
за
ти, чим-не
будь дiв
чат
пос
мi
ши
ти, та по
ки надумаєтьс
-
я, ди
вись - Онисько уже й роз
-
смiшив. Аж плач йо
го бе
ре, який
вiн нес
мi
лий та незугарн
ий. Не
-
даром батько ка
же - дур
ний.
"Дур
ний i є
", - ду
має вiн, мовч
ки
бей
ка
ючись.
Аж ось i церк
ва по
ка
за
ла
ся, чо
-
р
нiє у сi
ро
му мо
ро
цi но
чi; кру
-
гом неї ти
хо
сум
но.
-
Дивись, як ме
нi страш
но, -
струс
нув
шись, ка
же Хрис
тя. -
Оце то
бi, Гор
пи
но, вже й до
ма, а
ме
нi ще май
да
ном скiльки йти.
Мо
же б, ти про
ве
ла?
-
Е, нi, сест
ри
це: спа
ти вже хо
-
четься. Та те
бе он Фе
дiр та Они
-
сько аж до
до
му до
ве
дуть.
-
Чого там Онисько, я i сам! -
обiз
вав
ся Фе
дiр.
Дiвчата поп
ро
ща
ли
ся, розiй
-
шлись. Онисько, по
вер
нув
ши за
церк
ву, став.
-
То ти, Фе
до
ре, сам?
-
Атож.
-
Так про
ща
вай
те. На доб
ра
нiч!
-
Прощай. Доб
ра
нiч!
Христя i Фе
дiр зос
та
ли
ся уд
вох.
Де
кiлька ча
су йшли мо
в
ч
ки. Фе
-
дiр ду
мав, що б йо
го Хрис
тi ска
-
зати; Хрис
тя мовч
ки вис
ту
па
ла i
раз по раз стру
шу
ва
лась.
-
Ти, Хрис
те, за
мерз
ла? - наду
-
мався Фе
дiр.
-
I са
ма не знаю, що це зо мною:
на
че тряс
ця тря
се.
-
Коли хоч… - нес
мi
ло по
чав Фе
-
дiр, - у ме
не ко
жух доб
рий i дов
-
гий.
-
То що, ски
неш? А сам у со
-
рочцi зос
та
неш
ся?
-
У ме
не сви
та… А хо
чеш - по
ли
ши
ро
кi - по
лою прик
рию.
I в од
ну мить розс
теб
нув ко
-
жух.
Христя ус
мiх
ну
ла
ся. Фе
дiр по
-
бачив, як у Хрис
тi очi блисну
-
ли… Йо
го сер
це тьохну
ло… Не
при
га
дає, як i ко
ли Хри
стя опи
-
нилася пiд йо
го ко
жу
хом, ко
ло
йо
го бо
ку. Йо
му гар
но так i теп
-
ло, ра
дiс
но. Прос
ту
ють обоє мо
-
вч
ки.
-
Що, ко
ли б се твiй батько по
-
бачив, що ми так iде
мо? - спита
-
ла Хрис
тя i за
ре
го
та
ла
ся.
-
Христе! - скрик
нув Фе
дiр, при
-
давивши її до бо
ку.
-
Ти ж не да
ви
ся, - лас
ка
во обiз
-
ва
лась Хрис
тя. Фе
дiр за
тре
мтiв.
-
Поки свi
ту сон
ця, - по
чав вiн, -
по
ки зем
ля стоїть… по
ки сам
про
па
ду - не за
бу
ду я сього, Хри
-
сте. Хрис
тя дзвiн
ко зареготала
-
ся.
-
Чого це так? - спи
та
ла.
У Фе
до
ра дух спер
ло у гру
дях,
ог
нем пек
ло ко
ло сер
ця.
-
Ти смiєшся, Хрис
те… То
бi бай
-
ду
же, - зно
ву по
чав вiн, - а я? я…
Батько ме
не лає: дур
ний - ка
же.
Я сам чую, що оду
рiв. А то
бi бай
-
ду
же, ти смiєшся… Го
луб
ко моя!
- ти
хо про
шептав Фе
дiр i мiц
но
при
тис Хрис
тю до сво
го сер
ця.
Вона чу
ла, як во
но у йо
го не
-
самовито ко
ло
ти
ло
ся, як йо
го
га
ря
че зiт
хан
ня грi
ло ли
це їй.
-
Не пус
туй, Фе
до
ре, - су
во
ро
ска
за
ла во
на.
-
Без те
бе ме
нi свiт - не свiт i лю
-
ди - не лю
ди! - крiзь плач скри
к
-
нув вiн. - Я не знаю, чо
го ти
моєму батько
вi не
лю
ба… Та хто
йо
му лю
бий? Усi - то дур
нi, то
во
ро
ги… I за
дасться та
ке! - жа
-
лiв
ся Фе
дiр.
Христя важ
ко зiтх
ну
ла… "Цей
Фе
дiр справ
дi ко
хає її i щи
ро ко
-
хає. Грiх i те ска
за
ти, щоб вiн був
i не
пу
тя
щий який. I з се
бе краси
-
вий i доб
рий", - ду
ма
ло
ся їй. То
бу
ла хви
ли
на, ко
ли i Хрис
тi сер
-
це обiз
ва
ло
ся. Щи
рий i жалосли
-
вий го
лос Фе
до
рiв ура
зив йо
го.
Мовч
ки во
ни прой
шли ще чи
-
мал
о. Во
на чу
ла, як Федор
ова
ру
ка вже важ
че та важ
че об
ви
-
валася ко
ло її ста
ну, да
ви
ла її до
йо
го… Во
на не про
тивилася, їй
пле
че чер
ка
ло
ся з йо
го пле
чем,
її бiк приходивс
я ко
ло йо
го сер
-
ця.
-
Хоч би i вiк отак, Хрис
те, -
шеп
тав вiн. - Хоч би i вмер
ти
отак. Во
ни ста
ли. Хрис
тя мовча
-
ла.
-
Ось уже i двiр твiй! - жур
ли
во
про
мо
вив Фе
дiр. - Госпо
ди, як
швид
ко! Во
на зiтх
ну
ла i одкину
-
ла
по
лу. Фе
дiр поба
чив її ли
це,
блi
де, за
ду
ма
не.
-
Спасибi то
бi, Фе
до
ре, - ти
хо
по
дя
ку
ва
ла во
на. - Про
щай! - I
на
п
ря
ми
ла
ся у хвiрт
ку.
-
Христе! - обiз
вав
ся вiн. Во
на
озир
ну
ла
ся. Фе
дiр кинувс
я:
-
Хоч од
но сло
во… Лю
ба моя,
ми
ла моя!
Вiн об
хо
пив її i хо
тiв поцiлува
-
ти.
Хрис
тя мот
ну
ла
ся i в од
ну
мить опи
ни
ла
ся за хвiрт
кою. Во
-
на са
ма не знає, чо
го їй ста
ло
смiш
но-смiш
но… Роз
дав
ся ти
-
хий ре
гiт.
-
Ти смiєшся, Хрис
те?.. Смiєш
-
ся?.. - пи
тає, трем
тя
чи увесь, Фе
-
дiр.
-
Iди вже со
бi, - з-за хвiрт
ки ска
-
зала Хрис
тя.
-
Господь з то
бою! - про
мо
вив
Фе
дiр i, на
че п'яний, по
вернув
на
зад май
да
ном.
У Хрис
тi жаль так зда
вив сер
це,
що аж сльози вис
ту
пи
ли на очах.
Во
на вже ма
ла бу
ла гук
ну
ти на
Фе
до
ра, щоб вер
нувся, та не гук
-
нула. Схи
лив
шись на во
ро
та, во
-
на диви
лась, як нет
вер
дою сту
-
пою по
тяг вiн вiд неї, кри
ючись
у сi
рих по
мер
ках но
чi. Йо
го бi
-
лий ко
жух то блис
не, то зник
не.
Ось уже не ста
ло й вид
но; чут
но
тiльки, як ступ
нi ри
по
тять у ти
-
хому мо
роз
но
му по
вiт
рi. Да
лi i
ступ
нi за
тих
ли.
Христя ще пос
то
яла, озирну
-
лась навк
ру
ги, гля
ну
ла у не
бо на
зо
рi… Ти
хо та яс
но виг
ра
ють во
-
ни. Хрис
тя важ
ко i гли
бо
ко зiтх
-
нула i, пох
ню
пив
шись, поверну
-
ла
до ха
ти.
VI
Сумно ми
на
ли праз
ни
ко
вi днi,
важ
ко тяг
ли
ся дов
гi рiз
двянi но
-
чi, при
но
ся
чи i про
но
ся
чи неод
-
раднi дум
ки. Од
нiї тiльки не
про
но
си
ли во
ни з за
ду
ре
ної Прi
-
сьчи
ної го
ло
ви: на
че цвя
шок, за
-
би
ла
ся во
на у ду
шу, загороди
-
лась у сер
це. Що, ко
ли справ
дi
од
бе
руть вiд неї її зем
лю? Во
на
пригадати
не змо
же, що то
дi бу
-
де з нею? На ту зем
лю вся її на
-
дiя, там - її доб
ро, її жит
тя; без
зем
лi - го
лод
на смерть! А Гриць
-
ко та
кий. Уже ко
ли вiн намi
-
ривс
я що зро
би
ти, то зро
бить.
Кар
по ка
же: не жу
рiться - за нас
мир. Та що той мир - сот
няд
ру
га
бiд
но
ти? Що во
ни по
роб
лять,
ко
ли багат
ирi зат
нуться? Не
всту
пить гро
ма
да за зем
лю, ба
-
гатирям що? Бе
рiть, ска
жуть,
зем
лю, тiльки не ждiть вiд нас
нi
якої по
мо
чi. До
сi ми i тим, i
дру
гим гро
ма
дi слу
жи
ли, а з сьо
-
го ча
су - моя ха
та скраю, я нi
чо
го
не знаю!.. Ко
жен будь сам со
бi. I
пi
де мiж людьми роз
лад
дя, во
-
рожнечi. Чи варт во
на, без
вiс
на
Прiська з своєю без
вiс
ною ну
-
ждою, тiї спiр
ки? I гро
ма
да ска
-
же: що нам Прiська та
ке, у якiй
во
на по
мо
чi ста
не, що ми ро
з
-
пин
аємось за неї? Ба
га
то нас ги
-
бiе i так… Гос
по
ди! як же без
зем
лi бу
ти? Доб
ре тим па
нам: у
їх її не ора
но, не мi
ря
но, а в нас
той не
величкий шма
то
чок, а скi
-
льки то очей зазд
риться на йо
-
го? Скiльки рук тяг
неться за
нею? Кож
но
му хо
четься схо
пи
-
ти, бо в зем
лi - хлi
боро
б
сь
ка си
-
ла!
А в па
нiв зем
ля. I чо
му гос
подь
бог так не дав, як у па
нiв, - дру
ге
дi
ло. Па
ни тiльки зна
ють пану
-
вати. Во
ни са
мi ко
ло зем
лi не хо
-
дять, її не роб
лять, дру
гi за них
топ
чуться ко
ло неї. Чо
го ж во
но
так у свi
тi? На
що гос
подь бог
так дав, що ко
му зем
лi i не тре
ба
- в нього зем
лi нес
хо
ди
ме, а в ко
-
го її жме
ня, на ту жме
ню сот
ня
ро
тiв роз
зя
ви
ла
ся. Чи не зроби
-
ти б ца
ре
вi чи ко
му там та
кого:
одiб
ра
ти зем
лю вiд то
го, хто ко
-
ло неї сам не хо
дить, та й розда
-
ти б то
му, хто у їй риється, -
скiльки б нуж
ди з свi
ту зник
ло,
скiльки б слiз об
сушилося, до
-
статку та щас
тя при
бу
ло.
Кругом го
ло
ва йшла у Прiськи
вiд тих ду
мок, i всi во
ни сходи
-
лися з од
нiєю; що бу
де, ко
ли в
неї зем
лю од
бе
руть? Не зна
ючи,
як її роз
га
да
ти, во
на рем
ству
-
вал
а на лю
дей, ремствув
ала i на
Кар
па: на
вi
що вiн по
вi
дав їй ра
-
нi
ше про те? Ще, мо
же, i не од
-
беруть, а од
бе
руть - то хоч би
зра
зу одiб
ра
ли: зра
зу б во
на дiз
-
на
ла
ся, що у неї не
має зем
лi.
Уже б то
дi i при
га
ду
ва
ла, що їй
ро
би
ти, як їй бу
ти. А от те
пер -
тiльки му
ка тяж
ка, нес
по
дi
ва
не
по
чут
тя но
во
го го
ря… Ну, вже й
жит
тя! Кра
ще тем
на мо
ги
ла, нiж
та
ке жит
тя! - казал
а во
на, до
жи
-
д
аючи зо дня на день сiльсько
го
схо
ду, вигля
даючи, чи не йде
хто кли
ка
ти її.
Пройшов тиж
день. Нас
тав Но
-
вий рiк. Що то їй но
вий рiк при
-
несе? Сер
це її не
по
кiй
но би
ло
ся.
На тре
тiй день но
во
го ро
ку зра
-
н
ку за
бi
гав Кар
по ска
за
ти, що
пiс
ля во
дос
вят
тя збiр
ка. "Мо
же,
й про вас бу
дуть ба
ла
ка
ти. Ви
-
ходьте пiс
ля обi
ду", - до
дав.
"Чи йти, чи нi? - ду
ма
ла Прiсь
-
ка. - Пi
ти, а ко
ли не бу
дуть за неї
го
во
ри
ти, - чо
го, ска
жуть, прий
-
шла? А не пi
ти - рi
шать без неї.
Ко
ли б во
на там бу
ла, все б яке
сло
во за се
бе за
мо
ви
ла".
Непокiйна i аж зе
ле
на, швендя
-
ла Прiська по ха
тi i не зна
ла, що
їй ро
би
ти. Во
на прига
дувала всi
сни, якi тiльки снилис
я їй за той
час, ко
ли во
на по
чу
ла ту про
-
клят
у звiст
ку, - чи на доб
ро во
-
ни, чи на ли
хо?.. Та й сни бу
ли,
як i жит
тя, - страш
нi та неод
ра
-
днi
: всi по
кiй
нi снилис
я їй, но
ве
ли
хо верз
ло
ся… Що во
ни вi
щу
-
ють, що про
ро
ку
ють? Не роз
га
-
дає во
на своєю го
ло
вою, не про
-
г
ля
не зом
лi
лою ду
шею, на
бо
лi
-
лим сер
цем.
Прийшов день збо
ру. Хрис
тя
ра
нi
ше i обiд зва
ри
ла, щоб не ба
-
рити ма
те
рi. Во
на, див
ля
чись на
неї, i са
ма жу
ри
ла
ся i не зна
ла,
чим би їй роз
ве
се
ли
ти ма
тiр.
Прiська не обi
да
ла. Де вже та
стра
ва iти
ме на ду
шу, ко
ли, мо
-
же, з завтрашньо
го дня нi
чо
го
бу
де ку
са
ти? Уки
ну
ла Прiська
лож
ку ка
шi у рот; не по
жу
вав
ши,
ковт
ну
ла та й уда
ви
ла
ся. З тим
ус
та
ла i з-за сто
лу.
Крик i гвалт зас
та
ла Прiська на
май
да
нi ко
ло во
лос
тi, де зiбра
-
лась гро
и
ада. Стар
ши
на, засiда
-
телi, пи
сар, ста
рос
та сто
яли на
рун
ду
цi i мовч
ки по
зи
ра
ли на
мо
ре ша
пок, що ко
ли
ха
ло
ся по
май
да
ну. Лю
ди схо
ди
ли
ся у ку
-
пи, го
мо
нi
ли i зно
ву розходи
-
лись. Од
нi кри
ча
ли: "Не хо
че
мо
так! чо
го та
ка прав
да у свi
тi?"
Дру
гi роз
ма
ху
ва
ли ру
ка
ми i го
-
лосно гу
кали: "Не бу
де по-вашо
-
му!" Ко
жен ка
зав своє, i на май
-
да
нi сто
яв та
кий го
мiн, що не
роз
бе
реш, хто чо
го хо
че, хто за
ко
го го
во
ре. Прiська, побачив
-
ши
куп
ку жi
нок, що сто
яли в
сто
ро
нi, по
вер
ну
ла до їх. Тут бу
-
ли: Феська Ла
зор
чи
ши
на, Кили
-
на Чо
пiв
на, Гор
пи
на Ткалев
а,
Ма
р'я Бу
бир
ка - все то свої, зна
-
й
омi.
-
Здоровi! - при
вi
та
ла
ся Прiсь
-
ка.
-
Здорова. I ти, Прiсько, прий
-
шла по
ди
ви
ти
ся? - спи
та
ла Ма
-
р'я Бу
бир
ка, ог
ряд
на, черво
но
-
пи
ка мо
ло
ди
ця.
-
Знайшла д
и
во, - ска
за
ла Прiсь
-
ка. - Уже ме
нi, ста
рiй, на ди
во
ди
ви
ти
ся, ко
ли б не бу
ло сво
го
дi
ла?
-
Що ж у те
бе за дi
ло та
ке?
Прiська роз
ка
за
ла. Мо
ло
ди
цi
ззи
р
ну
лись од
на з дру
гою.
-
А от ми вий
шли по
ди
ви
ти
ся, -
жар
тiв
ли
во по
ча
ла Мар'я. - Тка
-
лиха - як її чо
ло
вi
ка у стар
ши
ну
бу
дуть вибира
ти
; Феська - з жа
-
лобою на сво
го - хай по
са
дять на
тиж
день у чор
ну, щоб знав, як їй
бо
ки тро
щи
ти; Чо
пiв
на - жалiти
-
ся
на хлоп
цiв, що ЇЇ п'я
тилiтньої
доч
ки нiх
то до
сi не сва
тає.
Жiнки ре
го
та
ли з Мар'їних ви
-
гадок. Прiська тiльки поду
мала:
"Мо
ло
дi, здо
ро
вi, при достат
-
ках… Чо
му їм не рего
та
т
и?" I,
зiтх
нувши важ
ко, геть одiй
шла
вiд них.
Вона зо
ба
чи
ла Здо
ра, що, зiб
-
рав
ши бi
ля се
бе чи
ма
лу ку
пу
лю
дей, щось га
ря
че роз
ка
зу
вав i
до
во
див, зо
ба
чи
ла Су
пруненка,
що, за
ки
нув
ши шап
ку аж на по
-
тилицю, га
няв по май
да
ну вiд
од
нiї ку
пи до дру
гої; там стрiв
ся
з Перепели
цею
: "Гля
ди ж!" - гу
-
кав, по
тiм - з Ва
сю
тою: "А ви ж
пiд
держт
е!", а да
лi - з Кiб
цем,
там - з Ми
леньком… Вiн лi
тав, як
му
ха, i кож
но
му го
во
рив яке-не
-
будь ко
ро
теньке сло
во. Тi мовч
-
ки од
ма
ху
ва
ли
ся го
ло
ва
ми, - до
-
бре, мов! - i або йшли да
лi, або
сто
яли на мiс
цi.
"Це, вид
но, про ме
не трахту
-
ють, вид
но, про мою зем
лю
Грицько за
миш
ляє. Гос
по
ди! Та
й не
доб
рий же який цей Гриць
-
ко. Що йо
му з моєї зем
лi? У само
-
го - лю
дям ще вiд
дає, нi - ще й на
мою зазд
риться. I зародиться
та
ке ли
хе, i зав
дасться та
ке лю
-
те!" - Прiська тро
хи не запла
ка
-
ла
.
-
Ну, що, на
ба
ла
ка
ли
ся? - гук
-
нув стар
ши
на з рун
ду
ка. - Ка
-
жiть ско
рi
ше: ще ба
га
то зостало
-
ся
дi
ла кiн
ча
ти, а вже не
рано.
Ближчi до рун
ду
ка ря
ди щось
за
белько
та
ли; Прiська не вчу
ла -
що.
-
Так як, за Омельком ста
ви
ти?
- спи
тав
ся стар
ши
на.
-
За Омельком! За Омельком!
-
Хай тiльки за те вiд
ро го
рiл
ки
пос
та
ве! - обiз
ва
ло
ся де
кiлька
го
ло
сiв.
-
З якої ре
чi? - гук
нув Омелько
Тхiр, що дер
жав стан
цiю при во
-
лостi.
-
Як з якої ре
чi? Хi
ба ма
лi гро
шi
ко
лу
паєш?
-
А роз
гон ма
лий? Це не то, що в
Сви
нарськiй во
лос
тi, ку
ди ста
-
новий хi
ба три
чi на рiк заг
ля
не;
а в нас ку
ди не їде - та все че
рез
Мар'янiв
ку. От i го
туй трой
ку
ко
ней. То
рiк па
ру заг
на
ли - от
то
бi i за
ро
бi
ток! - вип
рав
ляв
ся
Омелько.
Прiська то
дi тiльки роз
чов
па
ла,
що то ба
ла
ка
ли про стан
цiю.
Щоб бу
ло чут
нi
ше, во
на тро
хи
наб
ли
зи
ла
ся до рун
ду
ка.
-
Так усi згод
нi? За Омельком? -
гу
кає втре
те стар
ши
на.
-
Усi! усi… За ним!
-
Ну, а те
пер бу
де
мо ба
ла
ка
ти
про на
дi
ли. Дех
то з ха
зя
ї
нiв по
-
мер, дру
гi - не
доїмки по збо
ру
по
за
во
ди
ли… Що йо
го ро
бить,
як гро
ма
да по
су
де?
-
Та хто ж там? Про ко
го судит
-
и?
-
А ось. Про
чи
тай
те, Де
нис Пет
-
рович, - по
вер
нув
ся стар
шина до
пи
са
ря. Той по
чав, за ним стар
-
шина ви
гу
ку
вав.
-
Кобила На
зар! Iван Швець! Да
-
нило Вер
ни
го
ра! Ва
силь Во
ля!
Пи
лип При
ти
ка…
Прiська вся за
тi
па
ла
ся, почувш
-
и те сло
во. Хо
лод її прой
няв вiд
го
ло
ви аж до нiг, i во
на са
ма не
знає - ко
му i чо
го ук
ло
ни
ла
ся.
На
род, по
чув
ши ви
гу
ки старши
-
ни, по
чав пiд
ступати до рун
ду
ка.
Де
кiлька чо
ло
вi
кiв, товп
ля
чись,
што
в
х
нули Прiську.
-
I чо
го ше тут ся ба
ба уст
ря
ла?
- пос
пи
тав
ся ру
до
усий мо
ло
дий
чо
ло
вiк, пос
пi
ша
ючи за дру
гим
на
пе
ред.
Прiська одiй
шла геть i настави
-
ла
ву
хо. Гро
ма
да гомонiла
, кле
-
котiла, чу
ли
ся жар
ти, ре
гiт. "Ку
-
ди вже йо
го реготатис
я? - дума
-
ла Прiська. - Чи хто га
дає про те,
що тут до
ля людська рi
шається?
Цi
ле жит
тя бе
реться? Нi, ма
буть.
Не ре
го
та
ли б так, ко
ли б гада
-
ли".
Далi чу
ла Прiська вик
ри
ки ста
-
р
ши
ни, ви
гу
ки гро
ма
ди: "Одiб
-
ра
ти!" - "Не тре
ба! Да
ти йо
му рiк
одст
роч
ки: не поправить
ся
- то
-
дi й одiб
ра
ти". Або:
"Дiти у йо
го ма
лi, прий
ня
ти на
гро
ма
ду".
Аж ось стар
ши
на гук
нув:
-
Ну, а за Пи
ли
па При
ти
ку?
-
За Пи
ли
па? - спи
та
ло де
кiлька
го
ло
сiв. Прiська при
ки
пi
ла на
мiс
цi.
-
Одiбрати! - крик
нув пер
ший
Грицько; за ним хтось дру
гий…
тре
тiй. У Прiськи в очах потем
-
нiло.
-
Пiдожди кри
ча
ти - одiб
ра
ти! -
чує Прiська Кар
пiв го
лос. - Це дi
-
ло тре
ба роз
су
ди
ти.
Далi скоївся гвалт… Слiв не чу
-
т
но, чує тiльки Прiська - хтось
десь бу
бо
нить, хтось кри
чить:
"А доч
ка? а са
ма?" I зно
ву дру
-
гий го
лос: "Бре
шеш! ба
га
ти
рi!
звик
ли тiльки се
бе гля
дi
ти, а
дру
гi не
хай з го
ло
ду пух
нуть,
хай зди
ха
ють!"
Гвалт, го
мiн i крик та
кий зняв
-
ся, яко
го ще i не чут
но бу
ло. Гро
-
мада зно
ву роз
си
па
лась на скi
-
льки куп. Кож
на ку
па го
монiла,
од
на дуж
че, дру
га тих
ше. Од ку
-
пи до ку
пи, знай, бi
гав Кар
по i
гу
кав:
-
Пiддержте, брат
ця! Що се та
-
ке? За бi
со
ви
ми ду
ка
ми шви
д
ко
не мож
на бу
де бiд
но
му чо
ло
вi
-
ковi i дих
ну
ти. Як се мож
на? Де
се ви
да
но? Ко
ли б ви ба
чи
ли тi
-
ль
ки її… та ось i во
на! - I Кар
по,
ухо
пив
ши Прiську за ру
кав, по
-
тяг за со
бою до Грицька.
-
Оце та глад
ка! Оце та здо
ро
ва!
- гу
кав Кар
по Грицько
вi. - Ди
-
вись! Ди
вiться, доб
рi лю
ди: ось
во
на! Оце та Прiська! Зду
жає во
-
на са
ма ўо ро
би
ти?
-
У неї доч
ка глад
ка! - гу
кає у
свою чер
гу Грицько. - Хай най
ме
доч
ку. Чо
го ж дру
гi най
ма
ються,
а їй не мож
на?
-
У неї од
на доч
ка. Як най
ня
ти
її, то i в ха
тi нi
ко
му пора
тись! -
кри
чить Кар
по.
-
Та цитьте! цитьте! Пiд
ня
ли
та
ке - ро
зiб
ра
ти нi
чо
го не мож
-
на! - гук
нув стар
ши
на.
Громада пот
ро
ху по
ча
ла стиха
-
ти.
-
Ну, то як зем
ля: за вдо
вою зо
-
стається?
-
За нею! за нею! - рев
ну
ла бi
-
льша по
ло
ви
на гро
ма
ди. Гри
ць
-
ко чер
во
ний, як рак, мах
нув ру
-
кою i геть одiй
шов. Це зра
зу -
на
че йо
го опек
ло - зно
ву по
су
ну
-
в
ся впе
ред.
-
Ну, доб
ре. Зем
ля, ка
же
те, за
нею зос
тається. А по
дат
ки хто
бу
де пла
ти
ти? хто ви
куп
не дава
-
тиме?
-
Податки? По
дат
ки, звiс
но, на
гро
ма
ду, а ви
куп
не - на зем
лю, -
пiд
ка
зав Кар
по.
-
Бач, тряс
ця йо
го ма
те
рi! - же
-
лiп
нув Грицько. - I зем
лю їй дай,
ще й по
дат
ки за неї пла
ти.
-
Не тря
си, ли
шень, бо тряс
ця
не роз
би
рає, на ко
го напа
стись.
Ча
сом як трус
не те
бе, - вiд
ка
зує
Кар
по.
-
Так де ж се ви
да
но? Як се мож
-
на? I по
дат
ки пла
ти, i зем
лю вiд
-
дай.
-
Правду Грицько ка
же, - обiз
-
ва
ло
ся де
кiлька го
ло
сiв. - Ко
ли
зе
м
лю бе
ре - хай i по
дат
ки пла
-
те.
-
Люди доб
рi! - гук
нув Кар
по,
наб
ли
жа
ючись до гро
ма
ди. - По
-
с
тiй
те! Пi
дож
дiть!.. Як же це так?
При
ти
цi при
хо
ди
лось тiль
ки за
од
ну ду
шу пла
ти
ти; вiн один у
ре
вi
зiї. Ко
ли б у йо
го син був -
дру
ге дi
ло, а то вiн один. Те
пер
вiн умер, - хто, як не гро
мада, за
йо
го по
вин
на пла
ти
ти?
-
Брешеш! Не вмер, а око
лiв! -
гук
нув Грицько.
-
Не вмер Да
ни
ло, так бо
ляч
ка
вду
ши
ла! - хтось ска
зав з грома
-
ди. Дех
то за
ре
го
тав
ся. Грицько
не вга
вав…
-
Усе на гро
ма
ду та на гро
ма
ду.
Що ж гро
ма
да та
ке, як не ми?
Ко
му при
хо
диться тяг
ти
ся, як
не нам? - гу
кав вiн, ма
ючи на
дiю
доїха
ти Прiську не од
ним, то
дру
гим.
Громада по
ча
ла схи
ля
ти
ся на
руч Грицько
ву.
-
Та пос
тiй
те, пi
дож
дiть! - гу
ка
зно
ву Кар
по. - Во
на по за
кону
по
дат
кiв не по
вин
на пла
ти
ти.
Де се ви
да
но, щоб удо
ва да
ва
ла
по
дат
ки за по
мер
шо
го чо
ло
вi
ка?
З к
о
го їх узя
ти?
-
А зем
ля? зем
ля? - же
лi
пае Гри
-
цько.
-
Що ж зем
ля? За зем
лю викуп
-
не тре
ба да
ти. Ну, ви
куп
не й бу
-
де да
ва
ти, а по
дат
ки з якої ре
чi?
-
Так! так! - рев
ну
ла гро
ма
да. -
По
дат
ки на гро
ма
ду, а ви
купне -
хто з
ем
лею во
ло
дiє.
-
Писать? - пи
та стар
ши
на.
-
Пишiть! - гу
ка гро
ма
да.
Грицько з сер
ця плю
нув, по
-
скромадив по
ти
ли
цю i геть вi
-
дiй
шов вiд гро
ма
ди. Ли
це йо
го
бу
ло чер
во
не, лю
те; очi стратил
-
и свою гост
ру ко
лю
чiсть i якось
пох
му
ро диви
лись, не
мов казал
-
и: ну, те
пер все про
па
ло! Вiн
справ
дi бур
чав сам со
бi пiд нiс,
що те
пер все про
па
ло, ко
ли го
-
лодрабцi поч
нуть вер
хо
во
ди
ти
гро
ма
дою… Скривд
же
ний i по
-
битий вiн вий
шов з то
го зма
га
-
нн
я, яке сам за
вiв. Нi од
на йо
го
дум
ка не справ
ди
ла
ся, нi од
на
на
дiя не зве
се
ли
ла… По
хмурий
пi
шов вiн до
до
му.
Зате Кар
по нес
ка
за
но зра
дiв.
Бi
гав од ку
пи до ку
пи i ра
до гу
-
кав:
-
А що, взяв? Вер
тiв, вер
тiв
хвос
том, бi
сiв Суп
ру
нен
ко, та й
до
вер
тiв
ся! Так вам i тре
ба, гас
-
пидськi ду
ки! Спа
си
бi вам, пано
-
ве, що пiд
дер
жа
ли.
-
Тепер твiй, Кар
пе, мо
го
рич! -
жар
ту
ючи, ска
зав йо
му ви
со
кий
уса
тий чо
ло
вiк.
-
Твiй! твiй! - гук
ну
ло ще два-
три го
ло
си…
-
На чор
та й кра
ще! Хто кис
ли
цi
поїв, а ко
го ос
ко
ма напа
ла. Хто
зем
лею во
ло
дi
ти
ме, а ко
му мо
-
горич ста
ви
ти, - умi
шав
ся Гуд
-
зен
ко, не
пи
ту
щий зро
ду.
-
Чого? - гук
нув Кар
по. - За се i
мо
го
ри
чу слiд. Є семигри
веник у
ки
ше
нi… хо
дi
мо, про
гу
ляємо!
-
От доб
ря
чий цей Кар
по! По
-
слiднiм дi
литься… Хо
дi
мо, хо
дi
-
мо, - вiд
ка
зав пер
ший усач, вид
-
но, го
лiн
ний до скляно
го бо
га.
Валка душ з п'ять вiд
дi
ли
ла
ся
вiд гро
ма
ди i нап
ря
ми
ла
ся до
шин
ку, що ту
та ж, тiльки че
рез
май
дан, сто
яв, чер
вонiючи сво
-
їми вiк
на
ми.
Карпо, прос
ту
ючи мiж на
ро
дом,
зно
ву стрi
нув Прiську, що плута
-
лася i не зна
ла, ку
ди i як їй вий
-
ти.
-
Ви ще й до
сi тут туп
цюєтесь? -
обiз
вав
ся вiн. - Iдiть до
дому. Ва
-
ше дi
ло на лад пiш
ло. Поз
до
ров,
бо
же, гро
ма
ди, зем
ля зос
та
ла
ся
за ва
ми. Iдiть до
до
му.
-
Спасибi вам, доб
рi лю
ди! -
про
мо
ви
ла ти
хо Прiська, ни
зько
ук
ло
нив
шись на всi бо
ки гро
-
мадi. - А то
бi, Кар
пе, най
бiльше!
-
Нi за що. Бо
гу дя
куй
те. Iдiть
до
до
му та, як
що по
ба
чи
те Одар
-
ку, ска
жiть - хай не жде ме
не,
мо
же, я й за
ба
рю
ся.
Прiська, ще раз по
дя
ку
вав
ши,
по
ди
ба
ла ву
ли
цею.
Вечорiло. Сон
це, цi
лий день за
-
крите хма
ра
ми, над
ве
чiр виби
-
лося з своєї не
во
лi i, сiдаю
чи за
го
ру, об
ли
ва
ло черво
ним свi
том
усе се
ло. Свiт, па
да
ючiї на снiг,
знi
мав
ся ви
со
ко вго
ру, кра
сячи
хо
лод
не зим
не по
вiт
ря: здавало
-
ся
, во
но па
лало-гоготiло. По не
-
бу шмат
ка
ми ро
зiс
ла
ли
ся хма
ри
тем
но-зеленi, аж чор
нi, i до
да
ва
-
ли ще бiльшої кра
си про
зорому
по
вiт
рю. Мо
роз дуж
чав. З се
ла
до
но
си
ли
ся оди
нокi ви
крики жi
-
нок, з май
да
ну чув
ся не
угав
ний
кле
кiт чо
ловiкiв. Якось чуд
но
бу
ло, якось сум
но, як тiльки бу
-
ває зимнього вечо
ра. Прiська
ди
ба
ла та ди
ба
ла, пос
пi
ша
ючи
до
до
му. Во
на не при
мi
ча
ла тiї
кра
си свi
то
вої; її по
хи
лу го
лову
кло
по
та
ли свої дум
ки. Во
ни не
бу
ли гiр
кi; ко
ли б Прiська не за
-
бу
ла ра
дi
ти, во
ни б бу
ли, мо
же, i
ра
дiс
нi; а те
пер во
ни - тiльки ти
-
хо
сум
нi, як i її зом
лi
ла ду
ша. Во
-
на ду
мала про зем
лю, за кот
ру
стiльки бо
лi
ла сер
цем, кот
ру на
-
мi
ря
ли
ся ли
хi лю
ди од
ня
ти… I
от та зем
ля - зно
ву її. Поздо
ров,
бо
же, Кар
па, вiн од
тя
гав її. "Свiт,
вид
но, не без доб
рих лю
дей… не
без до
брих лю
дей", - шеп
та
ла
во
на. Сер
це час
тi
ше сту
ка
ло, очi
налив
ались слiзьми.
Уже ко
ло дво
ру во
на ста
ла пе
-
ре
вес
ти дух i озир
ну
ла
ся на
зад.
Сон
це як
раз про
ти неї сi
да
ло;
чер
во
не, ог
нис
те йо
го ко
ло так i
iск
ри
ло свi
том. "I во
но ра
дiє до
-
брому дi
лу", - по
ду
ма
ло
ся їй.
-
Ох, не
хай йо
му! як я уморила
-
ся
, - ви
мо
ви
ла Прiська, увiйшов
-
ши у ха
ту i опус
ка
ючись на ла
ву.
Во
на вся трусила
ся
, важ
ко ди
ха
-
л
а.
Христя прик
ро по
ди
ви
ла
ся на
ма
тiр; по об
лич
чю пi
зна
ва
л
а, чи
доб
ру звiст
ку ма
ти при
нес
ла за
ту зем
лю, чи ли
ху. I її сер
це бу
ло
не
по
кiй
не; див
ля
чись на ма
тiр -
i во
но в неї бо
лi
ло.
-
Нуте, я вам по
мо
жу хоч кожу
-
шину ски
ну
ти, - ска
за
ла Хрис
тя,
зап
ри
мi
тив
ши на
мiр ма
терi роз
-
дягтись.
-
Поможи, доч
ко… Скинь, доч
-
ко… Ох! як я на
мо
ри
ла
ся, - кво
-
лилася Прiська. - Ска
за
но, не
ма
си
ли, не ста
ло здо
ро
в'я… Хто ж
то ко
ло тiї зем
лi бу
де хо
ди
ти, як
i влiт
ку так бу
де?
-
А зем
ля хi
ба за на
ми зостала
-
ся
? - бо
яз
ко спи
та
ла Хри
стя.
-
О-ох! Поз
до
ров, бо
же, доб
рих
лю
дей. За на
ми, доч
ко, - ка
за
ла
Прiська, спи
на
ючись на пiч.
Христя пе
рех
рес
ти
ла
ся. "Сла
ва
бо
гу! Сла
ва бо
гу!" - шеп
тала во
-
на.
-
Як не кри
чав Грицько, як не
гу
кав, як не пiдст
рун
чу
вав гро
-
маду, а по йо
го не ста
ло
ся… Спа
-
сибi Кар
по
вi… Бач, я й за
бу
ла.
По
бi
жи, доч
ко, до Одар
ки, ска
-
жи: Кар
по переказу
вав
, щоб не
жда
ли йо
го, бо, мо
же, вiн i заба
-
риться. Дур
на го
ло
ва, по
ки дiй
-
шла i за
бу
ла! Га
разд, хоч те
пер
зга
дала… Ох, що то за доб
рий
чо
ло
вiк, спа
си
бi йо
му! - го
монiла
Прi
ська, не при
мi
ча
ючи, що Хри
-
стя вже дре
ме
ну
ла з ха
ти. Хри
-
стя не за
ба
ри
ла
ся вер
ну
тись.
-
Питалася Одар
ка: де ж Кар
по
зос
тав
ся? Ка
жу - не знаю, - док
-
ла
да
ла Хрис
тя ма
те
рi.
-
На ра
до
щах зай
шли у ши
нок.
Спа
си
бi їм! - од
но дякува
ла
ма
-
ти.
-
Та ще пи
та
ла
ся: чи зем
лю за
ма
тiр'ю зос
та
ви
ли? За ма
тiр'ю, -
ка
жу. А во
на так зра
дi
ла, аж пiд
-
скочила.
-
Господи! i за що цi лю
ди ме
не
так люб
лять? - здивува
лася Прi
-
ська. - Учи
ся у них, доч
ко… во
ни
кра
ще рiд
них, прихиль
нiше са
-
мих близьких. Пош
ли їм, гос
по
-
ди, всього, чо
го во
ни тiль
ки ба
-
жа
ють! I не до
ве
ди, бо
же, ко
ли б
усi бу
ли та
кi, як отой Грицько:
поїли б, здається, од
но од
но
го. I
зав
дасться ж та
ке зле та не
ми
-
ло
серд
не! Хоч би ска
зав - у са
мо
-
го ма
ло, у са
мо
го нуж
да та не
-
дос
та
ча: а то доб
ра то
го - на де
-
сятьох би ста
ло! Нiт же, йо
му ще
тро
хи, су
хий шма
ток чу
жого хлi
-
ба йо
му ва
дить!.. За
те ж i пров
-
чи
ли йо
го… Вiн - сло
во, а Кар
по
йо
му - де
ся
те
ро… Та та
ки не йо
-
го пос
лу
ха
ла гро
ма
да, а Кар
па…
Чер
во
ний та хму
рий пi
шов вiн iз
збiр
ки, - пе
ре
ка
зу
ва
ла Прiська
до
ч
цi свою ра
дiсть, грi
ючи на
пе
чi по
си
нi
лi ру
ки.
Христя слу
ха
ла ма
тiр, а са
ма
ду
ма
ла: от i пiй
май
ся тако
му в
не
вiст
ки, - усi з те
бе киш
ки ви
-
мотає… бу
де гриз
ти, по
ти загри
-
зе. Не
хай йо
му з йо
го багатир
-
ством! Чо
го ж той Фе
дiр лабуз
-
ниться? Чо
го йо
му тре
ба? Гос
-
подь
3 ним! Вiн i доб
рий па
ру
бок, та
що змо
же з ота
ким бать
ком?
Ще й не до
ду
ма
ла Хрис
тя своїх
ду
мок, як по
чу
ла, що в сi
нях
щось за
ша
мо
тi
ло. Во
на ки
ну
ла
ся
по
зир
ну
ти, хто там, i на по
ро
зi
стрi
ла
ся… з Фе
до
ром.
-
Здоровi бу
ли! - при
вi
тав
ся вiн,
ус
ту
пив
ши в ха
ту.
-
Хто там? - до
див
ля
ючись з пе
-
чi, спи
та
ла Прiська. - За
свi
ти,
Хрис
те, - нi
чо
го не вид
но.
-
Та се я… Фе
дiр, - од
ка
зав той,
тру
чись ко
ло по
ро
га. "Фе
дiр! Чо
-
го се?" - по
ду
ма
ла Прiська.
-
Засвiти, Хрис
те! - уд
ру
ге ска
-
зала во
на.
-
Та я свi
чу.
Незабаром не
ве
лич
кий каган
-
чик ос
вi
тив сум
ну ха
ту; жовто
-
гарячий свiт роз
лив
ся се
ред ве
-
чiрнього мо
ро
ку i об
дав Фе
до
ра,
що туп
цю
вав
ся ко
ло по
рога.
-
Чого ж ти стоїш, Фе
до
ре? -
спи
та
ла Прiська. - Сi
дай! Що ска
-
жеш доб
ро
го?
Федiр, зирк
нув
ши по ха
тi, пох
-
нюпився.
-
Та я се до вас… - рву
чи сло
ва,
нес
мi
ло по
чав вiн. Го
лос йо
го
бри
нiв, як пе
рер
ва
на стру
на: йо
-
му, вид
но, важ
ко бу
ло го
во
ри
ти.
"Чи не сва
та
ти, бу
ва?" - подума
-
ла
Хрис
тя i гля
ну
ла на Фе
дора.
Той, блi
дий, сто
яв край по
ро
га i,
мну
чи шап
ку в ру
ках, трем
тiв.
Те зап
ри
мi
ти
ла i Прiська… На
-
стало важ
ке мо
в
чан
ня, ще важ
че
ждан
ня.
-
Батько прис
ла
ли, - зно
ву про
-
мовив Фе
дiр, i зно
ву йо
го го
лос
обiр
вав
ся. - Батько сер
ди
тi при
-
й
шли до
до
му. На
па
ли на ме
не…
Хо
тi
ли би
ти… а да
лi: "Пi
ди, - ка
-
жуть, - до… ска
жи: я їй цього не
за
бу
ду!.." - лед
ве-лед
ве вимо
вив
Фе
дiр, i сльо
зи закапали
з йо
го
очей.
Дочка i ма
ти ззир
ну
ли
ся… Про
-
й
шла хви
ли
на мов
чан
ня, на
че
сон най
шов на всiх… Нестям
ний
стук да
лi їх розбуд
ив. Ко
ли во
ни
прий
шли в се
бе - Фе
до
ра вже не
бу
ло.
Чи сон то справ
дi, чи буваль
-
щи
на? Доч
ка i ма
ти ззи
ралися
,
ди
вуючись, здiй
ма
ли пле
чи
ма, i
зно
ву ззиралися
, i зно
ву здiйма
-
ли пле
чи
ма, по
ки Хрис
тя не ро
-
зреготалася… Во
на са
ма не знає,
чо
го їй ста
ло так смiш
но… Дзвi
-
н
кий її ре
гiт розкоч
увався по
всiй ха
тi.
-
Чого ти? - сер
ди
то спи
та
ла ма
-
ти.
-
Чи не дур
ний вiн! Чи не бо
же
-
вi
льний! - скрик
ну
ла Хри
стя i
зно
ву за
ли
ла
ся…
То був не
пев
ний смiх, нестям
-
ний ре
гiт: так смiється са
мо ли
-
хо або по
чут
тя йо
го. Мо
ро
зом
об
дав той смiх Прiську, а во
на,
див
лячись три
вож
ни
ми очи
ма
на доч
ку, трем
тi
ла, їй так зра
зу
гiр
ко ста
ло, так важ
ко, ли
хо зно
-
ву так на
да
ви
ло на її ду
шу - мов
не
давньої ра
дос
тi i не бу
ло. "Я їй
цього не за
бу
ду!" - учу
ва
ло
ся ти
-
хе Фе
до
ро
ве шеп
тан
ня… "Си
на
при
слав ска
за
ти, - ду
ма
ло
ся їй, -
щоб не за
бу
ли… Бо
же! що за
при
че
па Грицько той, що за ли
-
хий чо
ло
вiк!"
VII
Грицько при
бiг до
до
му голод
-
ний i лю
тий. Та зем
ля Притичи
-
на не од
ну вже нiч не да
ва
ла йо
-
му спа
ти, бо
ляч
кою на сер
цi си
-
дi
ла, спич
кою ув оцi стри
мi
ла.
"Хай во
на не доста
неться ме
нi, а
дру
го
му… тiльки аби одiб
ра
ти!
Чо
го їй то
дi жи
ти у се
лi? З чо
го
во
на про
жи
ве? Опух
не з голо
-
ду… Iди, го
лу
боч
ко, в най
ми… в
най
ми iди на ста
рiсть лiт… i доч
-
ку свою, пиш
ну пан
ноч
ку, ве
ди
за со
бою, хай ли
шень ко
ло чу
жої
ро
бо
ти по
ма
же-по
ка
ляе свої бi
лi
ру
ченьки, а то ви
бi
ли
ли
ся… Тi
-
льки хлоп
цiв i гля
дить, тiльки їх
i знає з ума зво
ди
ти… Зiй
деш са
-
ма ско
рi
ше!.. Аби вас випх
ну
ти з
се
ла, а то ви ме
нi i за ву
хом не
свер
би
те. А випх
ну
ти тре
ба, бо
зов
сiм про
па
де Фе
дiр. Ду
мав, як
по
лаю - оха
неться… Кий бiс! Як
ду
рень той хо
де. Цi
лу нiч з ко
-
ляд
ка
ми, ка
жуть, водив
ся… Ко
-
ли б не ду
рень, на
во
див би їй та
-
ко
го, щоб ма
ти зна
ла, як пус
ка
-
ти доч
ку на всю нiч… Так ду
рень
же, ду
рень! Нi
чо
го не по
ро
биш…
випх
ну
ть iї
тре
ба… i випх
ну! Уже
хоч по сю, а випх
ну!" - ду
мав
тро
хи не всю ту нiч пе
ред збо
-
ром Грицько. При
га
ду
вав, ко
го
вiн про
хав, ко
го б ще тре
ба по
-
проха
ти, що ка
за
ти пе
ред гро
ма
-
дою, якi до
во
ди да
ва
ти? Вiн i не
га
дав, щоб гро
ма
да не зго
ди
ла
-
ся. Чи ста
теч
не та
ке дi
ло, щоб
гро
ма
да са
ма на се
бе i по
дат
ки
взя
ла, i зем
лю вiд
да
ла? Цього нi
-
ко
ли не бу
де, цього не мо
же бу
-
ти.
I от те
пер… на то
бi, та цить! Вiн
ви
ну
ва
тив усiх бага
тирiв, що за
йо
го як слiд не сто
яли, i громад
-
у, що з глуз
ду зсу
ну
ла
ся та та
ке
ви
ки
ну
ла. А гiр
ше всього Прiсь
-
ка ся… не
нависна Прiська з сво
-
єю доч
кою зос
тається у се
лi!.. I
от те
пер поч
нуть во
ни як у дзво
-
ни дзво
ни
ти: а що, здобувс
я? а
що, взяв? по
ку
рив?..
-
Їсти! - гук
нув вiн, не ски
да
ючи
шап
ки i во
дя
чи грiз
но очи
ма по
ха
тi. Вiн шу
кав за що-не
будь
при
че
пи
ти
ся, вилая
тись, зiрват
-
и на ко
му-не
будь своє на
ки
пi
ле
зло. У ха
тi не знай
шло
ся нi
чо
го
та
ко
го, щоб не по йо
го сто
яло
або ле
жа
ло. З сер
ця вiн ски
нув
шап
ку, швир
го
нув на пiл, а сам
по
су
нув
ся за стiл. Хiв
ря, зап
ри
-
мi
тив
ши, що Грицько пале
ний,
мер
щiй ви
су
ну
ла борщ з пе
чi i
пос
та
но
ви
ла ко
ло йо
го. Вiн зо
-
палу сьорбнув i - опiк
ся.
-
Вогню пiдс
та
ви
ла! - крик
нув
вiн, ки
нув
ши лож
ку.
-
А що б бу
ло, ко
ли б хо
лод
но
го
пiд
нес
ла? - ти
хо огризну
лася Хi
-
вря.
-
I без то
го ме
не пе
чуть усi… а
тут ще i ти з своїм бор
щем!
-
Дивись - я вин
на! - усмiхнув
-
шись, ска
за
ла Хiв
ря.
Грицько мов
чав, со
пiв та ждав,
по
ки хоч тро
хи борщ про
холоне.
-
У нас десь го
рiл
ка бу
ла? - не
-
швидко спи
тав
ся вiн. Хiв
ря зна
-
й
шла пляш
ку i пос
та
но
ви
ла пе
-
ред ним. Грицько ви
пив чар
ку i
знов прий
нявсь до бор
щу. Хi
вря
ди
ви
ла
ся, як вiн гли
тав лож
ку за
лож
кою.
-
Та що там те
бе так розсерди
-
ло
? - пос
пи
та
ла во
на, див
лячись,
що Грицько i тро
хи не од
хо
див.
То, бу
ва
ло, i серди
тий прий
де:
тiльки поїв - уже й пом'якшав, а
те
пер - i тро
хи нi.
-
Ще є що їсти? - по
ну
ро спитав
-
ся вiн.
Хiвря пос
та
ви
ла пе
че
не по
ро
ся.
Грицько прий
няв
ся за по
ро
ся
мо
вч
ки, со
пу
чи. Хiв
ря бiльше не
до
пи
ту
ва
ла
ся; Грицько мов
чав.
Поївши, вiн ус
тав з-за сто
лу,
перехрести
вся
i лiг на по
лу, од
-
вернувшись ли
цем до стi
ни. Хi
-
вря ми
ла мис
ки, i тiльки їх глу
-
хий бренькiт по
ру
шав нi
му мов
-
чазнiсть у ха
тi.
З Грицько
вої го
ло
ви нi
як не ви
-
ходила сьогод
нiш
ня ра
да, йо
го
зне
ва
га гро
ма
дою. Йо
му бу
ло
ва
ж
ко, сер
це би
ло
ся все дуж
че
та дуж
че, на
че га
ди
на кру
ти
ла
ся
ко
ло йо
го, не дава
ла по
кою.
Своїх на
мi
рiв вiн не спо
вi
ряв до
-
ма нi
ко
му; вiн мав на
дiю, скiн
-
чивши дi
ло, гiр
ко пос
мi
яти
ся… а
от те
пер… з йо
го нас
мi
яли
ся!
Ко
ли вiн му
читься - Прiська, пе
-
в
но, ра
дiє… А ще як до
ма доз
на
-
ються, Фе
дiр по
чує… Вiн, йо
го
син… йо
го кров… Бу
де ра
дi
ти
ра
зом з Прiською?.. Нi, пос
тiй!
Вiн схо
пив
ся i оки
нув бист
рим
пог
ля
дом усю ха
ту.
-
Де Фе
дiр? - спи
тав
ся вiн.
-
Не знаю. Ми дов
го до
жи
да
ли
те
бе обi
да
ти, та, не до
ждавшись,
по
обi
да
ли са
мi. Фе
дiр за
раз пi
-
шов пiс
ля обi
ду.
-
Чи не до своєї бi
со
вої те
щi! -
скрик
нув Грицько. - Нi
ко
ли йо
го
до
ма не
має. Так i шляється, бiсо
-
ва за
во
ло
ка!
-
Так вiн не
дав
но й пi
шов, - од
-
казала Хiв
ря.
-
Недавно… А чо
го швен
дя
ти?
Ку
ди шля
ти
ся? Ве
чiр на
дво
рi.
Пев
не, ско
ти
на не на
по
ва
на.
-
То, мо
же, вiн i пог
нав її напу
-
вати.
Грицько зно
ву лiг; Хiв
ря вий
-
шла з ха
ти i швид
ко ве
рну
лас
я.
-
Федiр ско
ти
ну на
пу
вав. За
раз
увiй
де, - ска
за
ла во
на. Прой
шло
не
ба
га
то ча
су, i Фе
дiр ус
ту
пив в
ха
ту.
-
Ви ме
не кли
ка
ли, та
ту? Гриць
-
ко ус
тав i аж на ли
цi зблiд.
-
Пiди ме
нi за
раз… - трем
тя
чи,
по
чав вiн. - Пi
ди до своєї те
щi…
знаєш? Ска
жи вiд ме
не… ска
жи:
"Я їй цього не забу
ду!" Хай во
на
це за
пи
ше со
бi на ло
бi!.. Чув?
Федiр, же
ну
чи ху
до
бу од водо
-
пою, чув вiд хлоп
цiв, як йо
го
батька гро
ма
да зне
ва
жи
ла, зо
-
ставивши зем
лю за Прiсь
кою.
-
Це на
щот зем
лi? - ти
хо спи
-
тався вiн.
Грицька на
че що уш
пиг
ну
ло: в
ти
хо
му пи
тан
нi си
на вiн по
чув i
до
кiр со
бi, i гiр
кий ре
гiт. Вiн
увесь за
тi
пав
ся.
-
А твоє яке дi
ло? - гук
нув вiн,
аж Хiв
ря зат
рем
тi
ла. - Твоє яке
дi
ло, пи
таю? То
бi ска
за
но iди -
iди i ска
жи… Став ще допитува
-
тись! То
бi ра
дiс
на, с
у
чий си
ну,
батько
ва нев
да
ча? Ра
дiс
на, га?
Федiр пе
рес
ту
пав з но
ги на но
-
гу.
-
Накладаєте уд
вох з сво
ею лю
-
безною на батько
ву голо
ву?.. - i
зно
ву по
чав Грицько гу
ка
ти на
всю ха
ту, перетира
ючи
та пере
-
минаючи на зу
бах не тiльки
Прiську з Хрис
тею, а й увесь рiд
їх, усiх зас
туп
ни
кiв. Вiн ла
яв
ся,
хва
лив
ся, що всiх їх зни
щить,
всiм їм од
дя
чить.
-
Роздратували ме
не - хай же
зна
ють, який Грицько сер
дитий!
А ти йди до неї i ска
жи: "Я їй
цього не за
бу
ду!" Тiль
ки й ска
-
жи… I за
раз до
до
му вер
тай
ся.
Чув?
Грицько од
вер
нув
ся i зно
ву лiг.
Федiр сто
яв, пох
ню
пив
шись, у
по
ро
га, м'яв шап
ку в ру
ках. Йо
го
сер
це роз
ри
ва
ло
ся, йо
го сльози
да
ви
ли. Як йо
му йти, як йо
го
ска
за
ти? Ще хоч би там Хрис
тi
не бу
ло. А то… чи дав
но во
ни уд
-
вох пiд йо
го ко
жу
хом простува
-
ли
? Хрис
тя то
дi, прав
да, образи
-
ла
йо
го… те
пер подум
а, що вiн їй
вiд
дячує. Вiн? Хрис
тi!.. - У Фе
до
-
р
а ув очах по
мутилося, зiт
хання
у гру
дях спер
ло.
-
Чув? - гук
нув, озир
нув
шись,
Грицько. - Ко
му я ка
жу? Фе
дiр
зат
ру
сив
ся вiд то
го гу
ку i, на
че
п'яний, пi
шов з ха
ти. Вiн вий
шов
на ву
ли
цю й став… "Чи йти, чи
нi?" - по
ду
мав. Йо
го сер
це мо
ло
-
тком сту
ка
ло в гру
ди, го
ло
ва на
-
че у вог
нi го
рi
ла, i ве
чiр
нiй мо
-
роз не про
хо
лод
жав її, тiльки
дуж
че спи
ра
ло
ся зiт
хан
ня у гру
-
дях.
-
Чи йти? - уже вго
лос промо
-
вив вiн i, мах
нув
ши ру
кою, поч
-
валав впо
довж ву
ли
цi… Прой
-
шов од
ну ву
ли
цю, повер
тає у
дру
гу. Он i церк
ва чор
нiє… Пi
-
дiй
шов
ши до цвин
та
ря, вiн зно
-
ву став… Кра
ще по
вi
си
тись йо
му
на дзвi
ни
цi, нiж iти ту
ди! Хi
ба
вер
ну
ти
ся?.. "Гос
по
ди! прий
ми
ме
не, чим ота
ку му
ку тер
пi
ти,
ота
ку на
ру
гу прий
ма
ти!" - ска
-
зав i, вхо
пив
шись за ли
це рукам
-
и, при
ту
лив
ся до п
ар
ка
ну
…
Сльо
зи бiг
ли на ру
ки, про
бi
га
ли
крiзь пальцi, хололи-за
ме
рз
али.
Вiн не чув: но
вi роз
топ
лю
ва
ли
за
мерз
лi i - ли
лись-ли
лись… Зда
-
ва
ло
ся, їм кiн
ця не бу
де!
-
Хто там? - обiз
вав йо
го сто
-
рож, уда
рив
ши в бряз
ка
ло.
Федiр, на
че зло
дiй, ки
нув
ся, од
-
бiг вiд цвин
та
ря i, сам не зна
ючи
ку
ди, по
чим
чи
ку
вав май
да
ном.
Вiн спи
нив
ся, по
ба
чив
ши пе
ред
со
бою При
ти
чи
ну ха
ту. Не свiти
-
лося. Йо
му по
лег
ша
ло. "Мо
же,
не
має до
ма", - поду
мав вiн i мер
-
щiй ус
ко
чив у двiр… Вiн не
пам'ятав, що там ка
зав, не пам'я
-
тав, як зно
ву опи
нив
ся се
ред у
ли
цi. Зно
ву йо
го церк
ва зостано
-
вила; зно
ву вiн ко
ло неї прочу
-
мався. По
чав при
га
ду
ва
ти, де
був, що ро
бив? Вiн ще пам'я
тає,
як до
хо
див до ха
ти, як увiй
шов…
пам'ятає свiт
ло… ли
це Прiсьчи
-
не вис
та
ви
лось з-за пе
чi - страш
-
не, з
му
че
не… Ли
це Хрис
тi свiти
-
ло, на
че зо
ря
ми, очи
ма… да
лi…
зем
ля пiд ним на
че посун
улася,
свiт за
хо
див хо
до
ром… вiн щось
ка
зав… що вiн ка
зав?.. Огонь па
-
лив йо
му го
ло
ву, сер
це на
че цi
-
пом мо
ло
ти
ло… Вiн чув чийсь
ре
гiт… I от те
пер вiн ба
че церк
ву
зно
ву… Чи не сни
ло
ся йо
му те
все? Чи вiн справ
дi був у При
ти
-
ки, ба
чив Прiську, ба
чив Хрис
тю,
ка
зав, що йо
му батько на
ка
зу
-
вав?.. Так, так… вiн чує, що ка
зав.
Вiн чув свiй го
лос: "Я їй сього не
за
бу
ду!"
Наче но
жем хто шпи
го
нув зра
-
зу у сер
це Фе
до
ра, ко
ли вiн при
-
гадав те.
-
Що я на
ро
бив, ка
торж
ний? Що
я на
дi
яв, осо
руж
ний? - скрик
нув
вiн, ухо
пив
шись за го
ло
ву рука
-
ми. Сльози зно
ву по
тек
ли з йо
го
очей; зно
ву вiн, прихиливши
сь
до бар
ка
ну, по
чав гiр
ко i крев
но
ри
да
ти. Те
пер усе про
па
ло, все!
Те
пер йо
му - кра
ще в опо
лон
ку,
нiж показатися на очi Хрис
тi…
Чи не дур
ний вiн? Ну, пос
то
яв
би де го
ди
ну-дру
гу, вер
нув
ся i
ска
зав батько
вi: хо
див, не
має нi
-
ко
го до
ма. Так нiт же!.. "Пi
шов…
по
нес
ла ме
не ли
ха го
ди
на, по
-
пхала якась не
чис
та си
ла!.. I те
-
пер все, що бу
ло ме
нi най
до
ро
-
жче
, сам своїми ру
ками за
да
-
вив… О, прок
ля
тий я, прок
ля
-
тий!" Вiн да
вив се
бе за го
ло
ву i
пла
кав-пла
кав.
Коли Фе
дiр пiд церк
вою мучи
-
вся, Грицько, ле
жа
чи на по
лу,
ду
мав: "Га
разд, що я та
ке прига
-
дав. Це оду
чить бiсово
го
дур
ня
бi
гати за тiєю хльоркою: ко
ли
пi
де вдру
ге - са
мi про
же
нуть. Га
-
разд-гаразд… спа
си
бi ме
нi!" I
Грицько таєм
но ус
мi
хав
ся.
Федiр пiз
но вер
нув
ся до
до
му,
роз
куй
да
ний, без шап
ки.
-
Був? - спи
тав йо
го батько.
Федiр по
нiс та
ке, що Хiв
ря, про
-
слухавши, аж перехрести
лася.
Гри
цько ско
чив на но
ги i грiз
но
зир
нув на си
на.
-
Був, пи
таю? - гук
нув вiн.
Федiр сто
яв про
ти йо
го й цо
-
котiв зу
ба
ми.
-
Ти збо
же
во
лiв? - спи
тав
ся ба
-
ть
ко.
-
Та не руш йо
го! - обiз
ва
ла
ся
Хiв
ря. - Хi
ба не бач, вiн не схо
-
жий на се
бе.
Грицько прик
ро по
ди
вив
ся…
Блi
дий, з мут
ни
ми очи
ма, сто
яв
про
ти йо
го Фе
дiр i тру
сив
ся.
-
А шап
ка твоя де?
-
Там… там… - мах
нув
ши ру
кою,
глу
хо про
мо
вив Фе
дiр i мер
щiй
поб
рав
ся до пе
чi. Хiв
ря ки
ну
лась
до йо
го.
-
Федоре, си
ну! Що з то
бою?
Оха
ни
ся!
-
Вiн п'яний! - уга
ду
вав, люту
-
ючи, батько.
-
Геть, не руш йо
го! - ска
зав вiн
Хiв
рi. - Iди сю
ди! Дих
ни на ме
не.
-
Та не в'язни! Чо
го ти прис
тав
до йо
го? Ди
вись - хло
пець не
при со
бi, а вiн та
ки своєї! - грим
-
нула вже на Грицька Хi
вря.
-
Чого ж вiн не при со
бi? Хi
ба
об
ку
ри
ли або об
поїли чим вра
жi
доч
ки? - не то по
ну
ро, не то бо
-
язко ска
зав Грицько. Вiн сiв i ди
-
вився, як Хiв
ря по
ма
га
ла си
но
вi
роз
дя
га
ти
ся, як, пос
лав
ши на
пе
чi, поп
ро
ва
ди
ла йо
го ту
ди
спа
ти. Фе
дiр, ук
лав
шись, сто
-
гнав, пе
ре
ки
дав
ся, ча
сом гово
-
рив щось, заво
див якусь пiс
ню,
вiд кот
рої мо
роз хо
див по
за спи
-
ною у самог
о Грицька. Хiв
ря жа
-
халася, хрес
ти
лась.
-
Що це з ним по
ро
би
ло
ся, гос
-
по
ди? - таємно допитува
лась во
-
на, ко
ли вiн за
ти
хав.
-
Що? Кров, вид
но, на
па
ла. Тре
-
ба завт
ра
ще
пiя
поклика
ти
, хай
ки
не кров… Хму… Де ж вiн шап
-
ку дiв? - тур
бувався Грицько. - А
шап
ка ще но
ва: тiльки дру
га зи
-
ма iде, як спра
вив.
Цiлу нiч не да
вав Фе
дiр по
кою
своїми ви
гу
ка
ми, ви
кри
ка
м
и,
жа
хан
ням. Грицько, спер
шу ду
-
маючи, що син при
ки
д
ається,
на
реш
тi дой
няв вi
ри… "Що ж се
з ним i вiд чо
го? - ду
мав Гриць
-
ко. - Нез
вiс
но, чи хо
див вiн до
Прiськи. Ко
ли хо
див - то, мо
же,
справ
дi на
поїли чим бi
со
вi вiдь
-
ми; ко
ли нi - то, пев
но, кров. Па
-
рубок здо
ро
венький, зга
ря
чу
сми
к
нув де хо
лод
ної во
ди - ну, i
про
хо
ло
див
ся, кров напал
а. Тре
-
ба до ще
пiя".
Удосвiта вiн зра
зу й зiб
рав
ся.
Прий
шов ще
пiй, об
ла
пав, обди
-
вився.
-
Кров, кров, - ска
зав. Ки
нув
кров, узяв за те со
ро
кiв
ку гро
-
шей, ви
пив з чверт
ку го
рiл
ки й
пi
шов до
до
му.
Федiр на який час за
тих, а з
пiвд
ня зно
ву по
чав та
ке вигуку
-
вати, що й на го
ло
ву не злi
зе.
Грицько за
ду
мав
ся: чи кров лиш
се справ
дi? Чи не оду
рив, бу
ва,
йо
го ще
пiй, узяв
ши дур
но гро
-
шi?
Хiвря на
пи
ра
ла, що з очей, i по
-
слала за зна
хур
кою. Прий
шла i
зна
хур
ка.
-
Або ж з ля
ку, або з прист
рi
ту,
або ж да
ва
но йо
му чо
го, - сказал
-
а во
на i по
ча
ла го
ту
ва
ти
ся вили
-
вати пе
ре
по
лох.
Лили з вос
ку. Дов
го зна
хур
ка
ви
шiп
ту
ва
ла i над Федо
ром, i
над вос
ком, i над во
дою. Розто
-
пили вiск, ли
ну
ли. По то
му кор
-
жi, що пла
вав по
верх во
ди у мис
-
цi, уга
ду
ва
ла зна
хурка, вiд чо
го
те ли
хо прик
лю
чи
ло
ся.
-
Оце ж ди
вiться, моя ма
тiн
ко!
Оце церк
ва ви
хо
де… а це чо
ло
вiк
з д
рю
чи
ною, то дiв
чи
на якась…
а це ж - со
ба
ка. Нi, вовк: ба
чи
те,
якi уш
ка гост
ренькi. Так, так…
пе
ре
ля
кав
ся вов
ка, - рi
ши
ла зна
-
хурка.
I Хiв
ря по
вi
ри
ла. По
вi
ри
ла ще
тим, що дру
го
го дня цер
ков
ний
сто
рож дос
та
вив у во
лость чи
-
юсь шап
ку, кот
ра ле
жала ко
ло
бра
ми. Шап
ка бу
ла Фе
до
ро
ва.
-
Так, так… Де ж уно
чi розноси
-
ла
йо
го ли
ха го
ди
на? По
слав се
-
ред но
чi хлоп
ця. Пi
шов - i стрiв
-
ся з вов
ком, - плака
лась Хiв
ря.
Грицько мов
чав, хо
див, як нiч,
смут
ний, як ске
ля, нi
мий. Йо
му
хо
тi
лось доз
на
ти
ся, чи хо
див
Фе
дiр до Прiськи, що ка
зав i як
йо
го прий
ма
ли там?
Прiська на дру
гий день ранень
-
ко пiш
ла пох
ва
ли
ти
ся Кар
по
вi
своєю при
го
дою.
-
Ув'язався Грицько до ме
не та
й ув'язав
ся… - жа
лi
ла
ся во
на. -
Учо
ра си
на прис
лав на
га
ду
ва
ти,
щоб я не за
бу
ва
ла… I що я йо
му
зро
би
ла та
ке? Чим пе
ред ним
пе
рес
ту
пи
ла? Я ж не йо
го зем
лю
од
тя
га
ла, за свою кло
по
та
ла
ся.
-
Знаєте, Що я вам по
раю? - ка
-
же Кар
по. - Плюньте ви на йо
го
пох
вал
ки i на все… Вам гро
ма
да
од
су
ди
ла - гро
ма
да i знає про те.
А вiн чим вам страш
ний? Що має
очi ненажер
ливi? Нап
люй
те на
йо
го, та й го
дi!
I Кар
по роз
пус
тив по се
лу чут
-
ку, як Грицько мав був на
лякати
Прiську. Та чут
ка дiй
шла й до
Грицька.
-
Так, так!.. Во
ни пiд
да
ли! Во
ни!
- гу
кав Грицько. - Хай же тiльки
пом
ре син або ста
неться що йо
-
му, я їх на суд покли
чу, у тюр
му
зап
ру, на Си
бiр заш
лю! Я їм по
-
кажу, як за
ма
ню
ва
ти чу
жих хло
-
п
цiв та об
по
юва
ти їх зiл
лям.
Вiдь
ми!
Люди, не роз
би
ра
ючи нi
чо
го,
пiд
хо
пи
ли ту чут
ку i випле
ли,
що бу
цiм Прiська на
поїла Федо
-
ра ко
ша
чим моз
ком. Дех
то i ба
-
чив, як во
на ко
та патрб
ши
ла уд
-
вох з доч
кою. Пiш
ла чутка-по
-
говiрка по всьому се
лу. Усi вину
-
ватять Прiську: то во
на мс
ти
ть
-
ся на Фе
до
ро
вi за доч
ку. Хрис
тя
ду
же го
лiн
на до хлоп
цiв, на
че
-
пи
ла
ся на Фе
до
ра. Мо
ло
дий па
-
рень не ви
тер
пiв… i от те
пер за
те, що Фе
дiр од
ки
дається, Прi
-
ська i мститься…
Один Кар
по зас
ту
пається за
неї.
-
На суд йо
го, ба
га
ти
ря, бреху
-
на! - рає Кар
по. - Що вiн сла
вить
вас на все се
ло? На суд йо
го тяг
-
нiть!
Прiська пос
лу
ха
ла
ся i пiш
ла жа
-
лi
ти
ся на Грицька. Хоч на су
дi i
ви
яви
ло
ся, що Грицько плiв тi
нi
се
нiт
ни
цi, тiльки Грицька не
об
ви
ну
ва
ти
ли. Чут
ка хо
ди
ла, що
вiн ве
че
ряв з суд
дя
ми у шин
ку.
-
Ну, що то
бi ста
ло
ся вiд то
го,
що, мо
же, i ска
зав усер
цях яке
сло
во чо
ло
вiк? - пи
тав
ся суд
дя.
-
Усерцях чо
го не ска
же! - пiд
-
дакував дру
гий.
-
А сла
ва? - до
во
ди
ла Прiська.
-
I не про те
бе, баб
ко, го
во
рять.
I про нас плещуть. По
го
во
рять
та й пе
рес
та
нуть.
Так Прiська i вер
ну
ла
ся нi з
чим. А Грицько гу
кав по се
лу:
-
А що, взя
ла? взя
ла? А що? Ще
й су
ди
ти
ся зо мною? По
гань!
Люди не чу
ли то
го, що бу
ло на
су
дi. Во
ни зна
ли од
но - чим суд
кiн
чив
ся, i по то
му су
ди
ли. "Уже
б си
дi
ла та мовча
ла, ко
ли вину
-
вата, - ка
за
ли їх гост
рi язи
ки, - а
то ще i на суд! Дрюкр
ва
на
ста
ла:
хто там що не ска
же - за
раз на
суд!"
Прiська пла
ка
ла, Грицько смi
-
яв
ся. Тiльки то був смiх чо
ловiка
зло
го, об
ра
же
но
го. Смi
ючись, у
йо
го сер
це ки
пi
ло, що Прiська
по
зи
ва
ла йо
го. Як во
на смi
ла по
-
зивати?.. Вiн тi
ль
ки тим i жив,
що шу
кав ви
пад
ку, як би Прiсьцi
вiддячи
ти
, як би за
по
пас
ти її
так, щоб во
на вже не вирвал
ась
з йо
го ла
пок.
Час iшов. Прiська жи
ла со
бi на
дру
го
му краї се
ла i не вi
да
ла, що
Грицько за
мi
ряв, що пригаду
-
вав. Людський по
го
вiр пот
ро
ху
сти
хав: вид
но, i лю
дям наб
рид
ло
од
но про од
но щод
ня товк
ти.
Тим ча
сом Фе
дiр ви
ду
жу
вав: у
йо
го бу
ла про
пас
ни
ця.
Минули м'ясни
цi i мас
ля
на, на
-
став пiст. На се
ре
дох
рес
нiй у мiс
-
тi яр
ма
рок. Се
ля
ни зно
ву, як той
плав, ки
ну
лись ту
ди. Поїхав i
Грицько; так, без Дi
ла поїхав, а
про
був дов
ше всiх. Вiн вер
нув
ся
у вiв
то
рок на пох
вальнiй - ра
-
дий, ве
се
лий та
кий. Ко
ли зо
-
стався вiн на са
мо
тi з Хiв
рею, то
ви
тяг з гама
на який
сь па
пi
рець
i, по
ка
зу
ючи, ра
до про
мо
вив:
"Оце їх доїде! оце! Зай
ня
ли ме
не,
хай же зна
ють!"
Хiвря до
пи
ту
ва
ла
ся, що то, та
Грицько тiльки мах
нув ру
кою i
мер
щiй поб
рав
ся до во
лос
тi.
VIII
Починалася вес
на; хоч ще зве
-
чора й дер
жа
ло заморозка
ми,
а
про
те вдень так свi
ти
ло, так грi
-
ло яс
не со
нечко! Бi
гу
чi рi
чеч
ки
спус
ка
ли
ся з гiр, ри
ли га
лий
снiг, роз
топ
лю
ва
ли; у по
лi мо
-
гилки по
ка
за
ли
ся; жай
во
рон
ки
зран
ку ще
бе
та
ли; дiв
ча
та вечо
-
ра
м
и зби
ра
ли
ся вес
ну за
кли
ка
-
ти… Ра
дi
ли лю
ди. Уже во
ни тур
-
бувалися об тiм, ко
ли ора
ти, ко
-
ли за
сi
ва
ти; пригодовували с
ко
-
тинку на важ
ку польову ро
бо
ту,
обдивляли
ся снас
тi у во
зiв, у
плу
гiв, що несп
рав
не - справля
-
ли. Прiська жу
ри
ла
ся, чим йо
го
свою зем
лю за
сi
ва
ти i як йо
го
за
сi
ва
ти. Во
на скла
да
ла всi свої
на
дiї на Кар
па. Кар
по зго
див
ся:
"Не жу
рiться, усе га
разд бу
де!"
Та Прiська, вид
но, вже звик
ла
ся
з жур
бою: бiльше жу
риться, чим
ра
дiє. До то
го i сни їй що
но
чi
сняться, все страш
нi та
кi сни.
Най
бiльше во
на пам'ятає один.
То бу
ло як
раз про
ти пох
ва
ли.
До пох
ва
ли во
на завж
ди го
вiє.
Вис
по
вi
дав
шись, прий
шла во
на
з церк
ви i, щоб не грi
ши
ти, ляг
-
ла мер
щiй спа
ти, їй дов
го не спа
-
лося; дум
ки во
ро
ча
ли з бо
ку на
бiк, а геть да
лi їй так їсти за
-
хотiлося. Во
на аж зди
ву
ва
ла
ся…
Нi
ко
ли сього зро
ду не бу
ло, а се -
як на грiх! Во
на геть гна
ла вiд
се
бе ту лу
ка
ву дум
ку i незчула
-
ся
, ко
ли зас
ну
ла.
I сниться їй: ку
дись во
на iде,
яко
юсь зе
ле
ною та глибо
кою
до
ли
ною; i по сей бiк го
ра, i по
той бiк - дру
га. Го
ри по
критi
тем
ним лi
сом, а до
ли
на - як ру
та
зе
ле
на. Сон
це свi
те, зо
ло
тить i
го
ри, i лi
си, i до
ли
ну. Там, на
пра
ву руч, на го
рi, на са
мо
му
шпи
леч
ку, стоїть, як ля
леч
ка, бi
-
ла цер
ков
ця й не
на
че хи
тається,
ся
ючи зо
ло
тим хрес
том i баня
-
ми. "Що це за мiс
це? Чи не Київ,
бу
ва?" - ду
мається їй. I от во
на
про
стує до церк
ви. Ви
со
ка го
ра, i
схiд на неї кру
тий, змiєю кру
гом
шпи
ля так i об
вив
ся. Та нев
же ж
во
на не збе
реться? Пi
дiй
де тро
-
хи, спо
чи
не та й зно
ву пi
дiй
де.
Тiльки що пiд
ня
ла
с
я височень
-
ко
, ба
чить - мiж де
ре
вом щось за
звiр ле
жить i прик
ро-прик
ро ди
-
виться на неї… Очi йо
го, як жар,
го
рять, а сам страш
ний та лю
-
тий. Во
на так i при
кипiла до мiс
-
ця, а звiр - анi змельне… "Госпо
-
ди! - ду
має Прiська. - Де ж ме
нi
дi
ти
ся? Ку
ди схо
ва
ти
ся?" Тiльки
що во
на хо
тi
ла сту
пи
ти, а звiр
так i ки
нув
ся на неї… "Се ж
вовк!" - на
че блис
кавка, мель
к
-
ну
л
а дум
ка в її го
ловi, i ра
зом з
дум
кою її кольну
ло i в сер
це, i в
го
ло
ву, i у но
ги… Во
на жахну
ла
-
ся
-кинулась.
Тiло її трем
тi
ло, а сер
це так би
-
лося, ко
ли во
на прий
шла до па
-
м'ятi. Гос
по
ди! Що се за сон? Що
вiн вi
щує? Во
на зна
ла, що ко
ли
со
ба
ка сниться - то на
пасть. А
вовк же то? То вже, вид
но, го
ре,
ве
ли
ке го
ре.
Вона пох
ва
ли
ла
ся Хрис
тi й
Одар
цi.
-
То вам од уся
ких кло
по
тiв та й
сни та
кi сняться, - заспо
ко
ювала
Одар
ка.
Та Прiська не зас
по
коїлась. Той
сон так i стоїть пе
ред нею як жи
-
вий: во
на йо
го нi
як не за
бу
де…
Минув тиж
день. Бу
ла верб
на
не
дi
ля. День обi
ця бу
ти пого
-
жий: на не
бi нi хма
роч
ки, нi пля
-
мочки - чис
те, гли
бо
ке, ши
ро
ке.
Сон
це так сяє i грiє, у по
вiт
рi
теп
ло. Ка
люж
ки, що зве
чо
ра по
-
замерзали, од
та
ли, ти
хо во
да
дзю
р
чить по
мiж та
лим снi
гом.
-
Ну, вже ж, ма
мо, сьогод
нi за
-
ранi упо
ра
юся, за
ра
нi по
обi
да
є
-
мо, та пi
ду хоч раз погу
ляю. Я ще
сiї вес
ни i не гуля
ла, - ка
же зран
-
ку Хрис
тя.
Прiська не пе
ре
чи
ла: хай пi
де,
хай по
гу
ляє! Тiльки що з церк
ви
вий
шли, з
ра
зу во
ни i сi
ли обiда
-
ти. Ще i обi
ду не до
обiдали, як
чує Прiська - щось ша
мо
тить у
сi
нях.
-
Кого ж то бог не
се? - спи
та
ла
во
на, кла
ду
чи лож
ку.
У ха
ту ус
ту
пив соцький Кар
пе
-
нко. При
вi
тав
ся, з не
дi
лею по
-
здо
ровив.
-
Спасибi, - од
ка
зує Прiська, а в
са
мої сер
це так i затiпало
ся.
"Чо
-
го се?.. Вид
но, щось та
ке…"
-
А що ска
же
те? - до
пи
тується.
-
До вас. За ва
ми, - од
ка
зує Кар
-
пенко.
-
Чого се?
-
Не знаю. Стар
ши
на зве
лiв: "Пi
-
ди, - ка
же, - ска
жи, щоб при
й
шла
у во
лость".
-
Що ж там у во
лос
тi ва
шiй?
-
Суд який
сь. Не знаю. Бач
те,
во
но як не до ме
не, то й не до
-
слухаєшся. Чуд
но Прiсьцi i стра
-
ш
но. Во
на нi
ко
го не позива
ла, i
на неї, здається, нiком
у пе
няти,
а в суд ка
жуть. Хi
ба Гриць
ко що
пiдст
роїв?
I не до
обi
да
ла - пiш
ла, їй так ва
-
ж
ко, так гiр
ко. Сер
це так не
спо
-
кiйно б'ється… На
че на му
ку або
за ли
хом яким iде во
на - так ва
-
ж
ко iти. Та хоч би зна
ла чо
го; а
то тем
но, як уно
чi. А сер
це так i
то
ко
че… чує, чує ли
хо…
Насилу до
ди
ба
ла.
Волость уся в збо
рi: стар
ши
на,
пи
сар, ста
рос
та, суд
дi, со
цькi.
-
Привiв, - до
вiв Кар
пен
ко стар
-
шинi.
-
Де во
на?
Прiська вис
ту
пи
ла впе
ред.
-
Ось на те
бе жа
лiється Заг
ни
бi
-
да, - ка
же стар
ши
на.
-
Який Заг
ни
бi
да?
-
Не знаєш? Що у нас ко
лись пи
-
сарем був. Вiн те
пер у го
родi жи
-
ве.
-
Пам'ятаю.
-
Пам'ятаєш? Так он вiн i жа
-
лiється, що ти до
сi йо
му своєї
доч
ки не дос
та
ви
ла.
-
Якої доч
ки? З якої ре
чi? - гнiв
-
но вiд
ка
за
ла Прiська.
-
Ти ж най
ня
ла її, чи що.
-
Коли? Та я йо
го лiт де
сять, як
i в вi
чi ба
чи
ла.
-
Не так тро
хи, - умi
шав
ся пи
-
сар.
-
Та я до
пев
не не знаю. Що вiн
там пи
ше - про
чи
тай
те, - ска
зав
стар
ши
на.
Писар по
чав чи
та
ти. Склад
но,
по-пи
сарськiй бу
ла на
пи
са
н
а бу
-
мага, що Заг
ни
бi
да ще об Ми
ко
лi
до
го
во
рив
ся з Пи
липом Прити
-
кою най
ня
ти у йо
го, При
ти
ки,
доч
ку Хри
стю за де
сять руб
лiв у
рiк на йо
го, Заг
ни
бi
ди, оде
жi; що
Притик
а, вельми нуж
да
ючись у
гро
шах, узяв у нього п'ять ру
-
блiв за пiв
ро
ку впе
ред, ви
дав
ши
роз
пис
ку не як за най
ми, а як за
по
зи
ку, що, до
вi
дав
шись об При
-
тичинiй смер
тi, вiн, Заг
ни
бi
да,
про
се те
пер во
лость зас
та
ви
ти
При
ти
кiв
ну Хрис
тю або гро
шi за
пiв
ро
ку одс
лу
жи
ти, або ж вiдда
-
ти сiм руб
лiв, бо вiд ча
су по
зи
ки
прой
шло уже бiльше трьох мi
-
сяцiв i вiн, Заг
ни
бi
да, яко кра
-
мов
ий чо
ло
вiк, поз
був
ся ро
сту
не мен
ше як на два карбов
анцi.
Прiська слу
ха
ла i нi
чо
го не ро
-
зi
б
ра
ла. У її го
ло
вi, на
че гвi
зд
ки,
стир
чать сло
ва: "Заг
ни
бi
да…
п'ять руб
лiв… Пи
лип… доч
ка…"
Ув очах у неї жов
то, аж тем
но,
свiт ви
туш
кою йде кру
гом неї.
-
Розiбрала? - спи
тав
ся старши
-
на. Прiська ус
та
ви
ла
ся очи
ма у
йо
го.
-
Розiбрала? - до
пи
тується ста
-
р
ши
на. - То
бi не ка
зав чо
ловiк?
-
Який? - на
че вi
тер про
шу
мiв
по
мiж сох
лою тра
вою, поспитал
-
а Прiська.
-
Твiй! - гук
нув стар
ши
на.
-
Коли?
-
Тьху! - роз
сер
див
ся стар
ши
на.
- Ко
ли?! Ти зду
рi
ла, чи що? Ко
ли
при
хо
див до
до
му!
Прiська не ви
дер
жа
ла: сльози
гра
дом по
ли
ли
ся з її очей, i з гiр
-
ким кри
ком пла
чу вир
ва
лись у
неї сло
ва:
-
Я йо
го не ба
чи
ла… Як пi
шов…
поїхав… ту
ди… у те три
кляте мi
-
сто… Там i смерть йо
го спостиг
-
ла… Я нi
чо
го не знаю.
Суддi пох
ню
пи
лись. Плач гiр
-
кий Прiсьчин прой
няв їх жа
лем.
Стар
ши
на за
мовк, соцькi на
че
по
мер
ли. У во
лос
тi ста
ло ти
хо-
сум
но. Один ле
мент Прiсьчин
роз
да
вав
ся се
ред неї.
-
Що ж йо
го ро
би
ти? - нахилив
-
шись до пи
са
ря i до суд
дiв, попи
-
тав стар
ши
на. Тi мовчал
и.
-
У те
бе є
, баб
ко, гро
шi? - обiз
-
вавсь, пiд
вiв
ши го
ло
ву, один
суд
дя.
-
Грошi? Де в ме
не тi гро
шi! - i
Прiська ще дуж
че зарида
ла
.
-
Коли є гро
шi, то кра
ще їх вiд
-
дати Заг
ни
бi
дi. Уже ж тре
ба вер
-
нути, - роз
пис
ку прис
та
вив.
-
У ме
не нi ше
ля
га… - пла
че
Прiська.
-
То хай доч
ка одс
лу
же.
-
У ме
не од
на во
на… Я ста
ра,
не
мощ
на. Хто ме
нi по
ма
га
ти бу
-
де? Зно
ву нi
ма нi
мо
та об
ня
ла ха
-
ту. Ко
ли б Прiська мов
чала, а то
во
на й не пе
рес
тає - ле
мен
тує.
-
Ти не плач, - по
чав стар
ши
на. -
Ти роз
бе
ри, як са
ма кра
ще зна
-
єш. Мо
же, у ко
го по
зи
чиш гро
-
шей та вiд
да
си. Тре
ба ж їх вiд
да
-
ти!..
Прiська пла
ка
ла.
-
Ну, рi
шай, - ска
зав суд
дя, - вiд
-
даси гро
шi, чи доч
ка вiд
служе?
-
У ме
не не
має гро
шей… У ме
не
од
на доч
ка… - од
но тов
че Прiсь
-
ка.
-
Та то в неї тiльки по
вад
ка та
-
ка - сльоза
ми дой
ма
ти, - обi
з
-
вавсь зза
ду неї чийсь гру
бий го
-
лос.
Прiська озир
ну
ла
ся - то гово
-
рив Грицько… Очi в йо
го гра
ли,
ли
це ра
дiс
тю па
шi
ло.
-
Не зiг
неться й вiд
да
ти! - ка
зав
да
лi Грицько. - У неї ха
та своя,
на
дiл з
а нею зос
тав
ся… Чо
го ж
їй? I доч
ка в не
ї - ко
би
ла; i са
ма -
то тiльки збiд
ни
ла
ся.
З гiр
ким до
ко
ром гля
ну
ла Прi
-
ська на Грицька. Не тiльки сло
ва
- сльози в неї за
нi
мi
ли вiд
ра
зу.
Очi бли
щать, а са
ма блi
да, тру
-
ситься… Так звiр трем
тить, зас
-
ту
ка
ний в тiс
но
му кут
ку.
-
Ти хi
ба знаєш її? - спи
тав
ся
суд
дя.
-
Ще б не знав! У ме
не в су
сi
дах
жи
ла. I чо
ло
вi
ка її знаю… Так,
ле
да
чий… п'янчуж
ка був, - весе
-
ло мо
вив Грицько.
-
Грицьку! Бо
га по
бiй
ся… Вiн
уже на то
му свi
тi, а то
бi ще тре
-
ба зби
ра
ти
ся ту
ди ко
лись… -
рву
чи сло
ва, про
мо
ви
ла Прiська.
-
I доч
ку знаю, - не слу
ха
ючи,
мо
вив да
лi Грицько. - Здо
ро
ва
дi
в
ка. Та
ким би тiльки ро
би
ти
та слу
жи
ти, а во
но дур
но у ма
-
терi хлiб пе
ре
во
де.
-
Трясця то
бi! - не ви
дер
жа
ла
Прiська i гук
ну
ла на всю ха
ту.
-
Бабко, баб
ко, тут не мож
на ла
-
я
тись! - ска
зав стар
ши
на.
-
Бачте… бач
те, - ра
дiв Грицько.
- От яка во
на не
мощ
на! Збiд
ни
-
лась - ку
ди то
бi! Ти
ха та смир
на.
-
Ти ж ме
не без но
жа рi
жеш!
Пря
мо по сер
цю пи
ляєш! - гiр
ко
од
ка
за
ла Прiська.
-
Годi вам зма
га
ти
ся! Го
дi! За
-
мовчи, Грицьку, - при
ка
зав стар
-
шина.
-
Так як рi
шаєш? - че
рез скiльки
ча
су спи
тав вiн Прiську.
Грицько сто
яв, ус
мi
хав
ся; суд
дi,
пох
ню
пив
шись, си
дi
ли.
-
Як хоч
те! - з сер
цем ви
мо
ви
ла
Прiська. - Хоч ро
зiр
вiть ме
не та
й з'їжте!
-
Та ти не бриш
кай! - крик
нув
стар
ши
на. - Ди
ви
ся, її як кра
ще
до
пи
туєшся, як їй хо
четься, а во
-
на ще й бриш
ка! Ти знаєш, що се
суд: як схо
че, так i пос
та
но
ве.
-
Для ме
не все рiв
но! - зно
ву ог
-
риз
ну
лась Прiська. - Що ж ме
нi
ка
за
ти? Ви всi про
ти ме
не… На
-
моглися з'їсти - ну й їж
те! Я по
-
чiм знаю, що там у мiс
тi бу
ло?
Чи ро
бив мiй чо
ловiк з Загнибі
-
дою
яке дi
ло, чи нi? Я йо
го не ба
-
чила, вiн ме
нi не ка
зав. Я нi
чо
го
не знаю.
-
То i гро
шей не вiд
да
си?
-
У ме
не не
має гро
шей!..
-
То хай доч
ка одс
лу
же, - сказа
-
ли уго
лос суд
дi.
-
Запишiть, - по
вер
нув
ся стар
-
шина до пи
са
ря.
Писар по
чав пи
са
ти. У Прiськи
на
че му
раш
ва бi
га
ла по тi
лу, пи
-
сареве пе
ро кре
ме
нем дра
ло її
по сер
цю… Прiська оки
ну
ла би
-
стрим пог
ля
дом ха
ту - Грицька
уже не бу
ло.
-
Уже, - ска
зав пи
сар.
-
Так от то
бi рi
ше
нець: тi гро
шi,
що твiй чо
ло
вiк за
зи
чив у З
аг
-
ни
бiди, хай доч
ка одс
лу
же. Чу
-
єш?
Прiська сто
яла, мов
ча
ла - мов
не до неї бу
ла та рiч.
-
Iди со
бi, - ска
зав стар
ши
на.
Прi
ська сто
яла.
-
Чого ж ти стоїш? Iди до
до
му! -
зно
ву ска
зав стар
ши
на i морг
-
нув ву
сом на соцько
го. Той пi
-
дiй
шов до Прiськи i взяв її за ру
-
ку. На
че п'яна, ко
ли
ва
ючись i
плу
та
ючи но
га
ми, пiш
ла Прiська
за соцьким з во
лос
тi. На рун
ду
ку
у неї голо
ва зак
ру
ти
ла
ся, ув
очах по
тем
нi
ло, i… як снiп, во
на
по
ва
лил
ася до
до
лу.
Вона опам'ята
ла
ся вже до
ма…
Над нею сто
яла Хрис
тя i, лама
-
ючи ру
ки, ту
жи
ла; Одар
ка умов
-
ляла Хрис
тю i все, знай, змочу
-
вала хо
лод
ною во
дою смаж
нi
Прiсьчи
нi вус
та.
Де се во
на? Що з нею дiється?..
По
мерк
лим пог
ля
дом во
на обве
-
ла кру
гом ха
ту… Це її ха
та… i
плач - Хрис
тi, i го
мiн - Одар
ки.
-
Де я? - бу
ло її пер
ше сло
во.
-
Дома, тi
точ
ко, до
ма, - одказа
-
ла
Одар
ка.
-
Це ти, Одар
ко… Ти, Хрис
те…
Ти ще ко
ло ме
не… Сла
ва бо
гу… -
шеп
та
ла во
на, то зак
ри
ва
ючи, то
вiдк
ри
ва
ючи очi. - О, як ме
нi
тру
д
но! Як ме
нi труд
но! I чо
му я
не вмер
ла! На
що я про
ки
ну
ла
ся?
- да
лi вже з пла
чем по
ча
ла
Прiська. - От то
ба й сон… Оце
той сон!.. оце та на
пасть… оце те
ли
хо… Доч
ко, го
луб
ко моя! На
-
що ж я ро
ди
ла те
бе, на
що году
-
вала?
-
Мамочко, я тут! Ма
му
неч
ко, я
ко
ло вас! - при
па
да
ючи до ма
-
терi, утi
ша
ла її Хрис
тя.
-
Ти тут, тут… - ше
по
че Прiська.
- Нi, те
бе вже тут не
має. Ти вже
не моя… Од
ня
ли те
бе вiд ме
не.
Христя прик
ро на ма
тiр диви
-
лася, ду
ма
ючи, чи не помутилас
-
я,
бу
ва.
-
Я ж тут, ма
мо. Хто ме
не од
нi
ме
вiд вас?
-
Добрi лю
ди, доч
ко… їм завид
-
но, що ти в ме
не рос
теш… Су
дом
те
бе од
ня
ли. Ти те
пер не ха
зя
й
-
ськ
а доч
ка… ти - наймичк
а… Чи
твiй батько то
му ви
ною, чи до
-
брi лю
ди - не знаю. Заг
нибiда з
мiс
та од
нi
має те
бе вiд ме
не за
якiсь п'ять руб
лiв, кот
рi то в по
-
душ
не пiш
ли, то Грицько ук
-
рав… 3а їх те
бе бе
руть вiд ме
не
одс
лу жу
ва
ти… Оце той сон…
Оце той прок
ля
тий сон! - пла
че
та роз
ка
зує Прiська.
Христя схли
пує, а Одар
ка - тiль
-
ки по
хи
ли
ла
ся… Слу
хає рва
ну
Прiсьчи
ну рiч, i враз
ли
вi сму
ги
бi
га
ють по їi широко
му
зблiдло
-
му ви
ду. Са
ма ма
ти, во
на по
няла
Прiсь
чине ли
хо, во
на по
няла, що
з Прiською бу
ло, чо
го її прине
-
сли до
дому об
мер
лу… Страш
-
ною сто
ро
ною ста
ло про
ти неї
люд
ське жит
тя; гiр
кi, як по
линь,
дум
ки, бу
ди
ло во
но у її го
ло
вi,
дум
ки про ро
зор сiм'ї… От i в неї
рос
туть дi
ти - i в неї пооднiмаю
-
ть їх… I нiх
то не згля
не, нiх
то не
по
дивиться, як болiтиме
матер
-
ине сер
це… Во
на наз
на
рош
не
пiд
ня
ла го
лову, щоб ще раз по
-
дивитися на Прiську, побач
ити i
на
вi
ки за
пам'ята
ти її му
че
не ли
-
це…
Сонце са
ме сi
да
ло; у ха
тi черво
-
но-червоно… Прiсьчи
не ли
це се
-
ред то
го чер
во
но
го свi
ту ще ви
-
глядало страш
нiшим: блi
де, жо
-
вте, зда
ва
ло
ся, во
но пла
вало у
кро
вi.
Одарка аж жах
ну
ла
ся: то сон
це
по
ка
зу
ва
ло, як ма
те
ри
не сер
це
об
ли
вається кров'ю вiд жа
ло
-
щiв… "А лю
дям усе бай
ду
же, -
по
ду
ма
ла во
на. - Чи варт же во
-
но отак жи
ти, отак мучи
тись-бо
-
лi
ти?"
У той са
ме час Грицько вернув
-
ся до
до
му.
-
Слава бо
гу! - увiй
шов
ши у ха
-
ту, ра
до ви
мо
вив вiн, - зди
хався-
таки чор
та!
-
Якого? - пи
та
ла
ся Хiв
ря.
-
Притикiвну ви
пер суд у мiс
то
слу
жи
ти.
-
Цссс… - за
си
ча
ла Хiв
ря, вказу
-
ючи очи
ма на Фе
до
ра, що си
дiв
неп
ри
мiт
но в кут
ку на ла
вi.
Грицько гля
нув - Фе
дiр блi
дий,
як крей
да, дер
жав
ся за ла
ву ру
-
ками i ог
нен
ни
ми очи
ма диви
-
вся на батька, важ
ко ди
шу
чи.
Грицько зам'явся, прой
шовсь
по ха
тi, ви
тяг люльку, на
бив, за
-
па
лив i мовч
ки по
тяг з ха
ти.
Федiр про
вiв очи
ма батька, пе
-
ре
вiв на ма
тiр… Хiв
ря си
дi
ла на
по
лу i низько-низько схи
ли
ла
ся.
Вид
но бу
ло, як во
ни обоє засо
-
ромилися си
на… Фе
дiр гiр
ко та
гли
бо
ко зiтх
нув, ус
тав i мовч
ки
поб
рав
ся на пiч.
-
I як-та
ки то
бi так, не розди
-
вившись, та зра
зу i брякну
ти! -
пок
лав
шись спа
ти, ви
мов
ля
ла
Хiв
ря Грицько
вi.
-
Та кат йо
го знає! - ви
вер
тав
ся
той. - Ве
чо
рi
ло - i не ба
чив нiчо
го.
-
Розкажи ж, як се во
но так вий
-
шло?
-
А Фе
дiр спить?
-
Спить. Не бiй
ся.
Грицько по
чав роз
ка
зу
ва
ти, як
вiн у мiс
тi по
ба
чив З
а
г
нибiду, як
з ним та
ки доб
ре пiд
пи
ли i поча
-
ли хва
ли
ти
ся своїми вда
ча
ми i
нев
да
ча
ми. Заг
ни
бi
да го
во
рив
про свої кра
марськi дi
ла, ко
го i
ко
ли нак
рив, як i йо
го накрива
-
ли
… Грицько роз
ка
зав за Федор
-
а i про
хав по
ра
ди
ти, як йо
го за
-
помогти. "Це При
ти
кiв
на - то
го
При
ти
ки, що за
мерз?" - пи
тає.
"То
го са
мо
го". - "Гро
шi пi
сля йо
-
го зос
та
ли
ся?" - "Зосталос
я п'ять
руб
лiв". - "Га
разд! Усе га
разд бу
-
де. Я на
пи
шу вiд йо
го роз
пис
ку,
що вiн зазич
ив бу
цiм у ме
не.
При
ставимо у суд. Як зап
ла
ти
ти
нi
чим бу
де - суд i на
ка
же: од
слу
-
ж
ити доч
цi. От ти так i зди
ха
є
ш
-
ся, по
ки син оду
жає".
Важке зiт
хан
ня i ще важ
чий
плач роз
дав
ся по ха
тi. То, слуха
-
ючи страш
нi батько
вi пе
ре
ка
зи,
зап
ла
кав Фе
дiр. Гри
цько штовх
-
нув Хiв
рю пiд бiк - пiдвел
а, мов! -
i по
чав щось сам со
бi бур
мо
та
ти,
на
че спро
сон
ня.
ЧАСТИНА ДРУГА
У ГОРОДІ
I
Красно грає вес
ня
не сон
це на
чис
то
му не
бi; ве
се
ло стри
бає но
-
го дов
ге про
мiн
ня в про
зо
ро
му
по
вiт
рi; теп
лий з по
лудня вi
тер
вiє по
над зем
лею i до
по
ма
гав
сон
цю у йо
го ро
ботi… Всю
ди по
-
чорнiлий снiг бе
реться во
дою.
Бi
жить во
на з кру
тих бурт у гли
-
бокi до
ли
ни, риє за
ду
бi
лу ко
ру
зем
лi i мчиться яра
ми до рiч
ки.
Там уже її так пов
но, що й кри
ги
не вид
но. Ще та
кий один день i -
во
да здiй
ме ту кри
гу уго
ру, пор
-
ве-по
ла
має i по
не
се впо
довж се
-
бе, б'ючи од
ну об од
ну… За
гу
де-
зак
ле
ко
че во
да, ла
ма
ючи мiст
ки,
зно
ся
чи хист
кi пе
ре
по
ни, не
су
чи
за со
бою лю
дям шко
ди та втра
-
ти. Сiлькiсь! Во
да бу
де - та й убу
-
де; аби мер
щiй снiг з зем
лi, аби
швид
ше сон
це та теп
лi до
щi спа
-
рили її, зе
ле
на рос
ли
на пок
ри
ла
чор
ну тру
ду… То
дi тiльки хлi
-
бор
обське сер
це зра
дiє, ожи
ве у
йо
му на
дiя! То
дi тiльки по
веде
роз
щот чо
ло
вiк - як йо
му бу
ти:
чи го
лод
но
му зи
му си
дi
ти, чи ще
й на про
даж дос
та
не?.. Гiр
ка та
важ
ка ти, хлi
бо
робська до
ле!
Ран
нiми ту
ма
на
ми вкри
та, дрiб
-
ни
ми до
ща
ми по
ли
та, по
том та
кри
ва
ви
цею при
мо
че
на! А до то
-
го ще й тяж
ка ва
га гiр
ко
го жит
-
тя те
бе при
да
ви
ла: податками
те
бе при
му
че
но, важ
кою пра
цею
прик
ру
че
но, землею-м
атiнкою
об
дi
ле
но!.. А все кож
ну вес
ну
сер
це ра
дiє, бо ожи
ває в йо
му
дурисвiтка-на
дiя
…
Не зра
дi
ло сiєї вес
ни тiльки
Прi
сьчи
не сер
це, виряджа
ючи
Хри
с
тю у мiс
то, у най
ми. На
вi
що
те
пер ся вес
на, ко
ли їй нi з ким
стрi
ча
ти? На
вi
що те теп
ло, оте
яс
не со
нечко, ко
ли во
но вже не
грiє за
ко
лi
лої ду
шi, зак
ляк
ло
го
сер
ця? На
що тi зе
ле
нi ла
ни, гу
-
сто за
рос
лi пiд
ме
ти, ко
ли їй по їх
не хо
ди
ти, доб
ра з їх не збират
-
и?! Бу
ло у неї од
но до
бро, зад
ля
кот
ро
го во
на й до
сi робила-
-
працювала, рук не пок
ла
да
ла…
Те
пер i те доб
ро од
ня
ли вiд неї!
Прий
шли, си
ломiць взя
ли… i по
-
ведуть її, i од
да
дуть чу
жим лю
-
дям на пра
цю важ
ку та не
вiльну,
на до
га
ну гiр
ку та об
рид
лу, на
лай
ку-до
ко
ри за
пек
лi!.. За що?
Че
рез вi
що? Що ко
му во
на за
по
-
дiяла?.. Пе
ред ким прови
ни
лась,
що на неї та
ка на
пасть?!
Не ра
дi
ло й Хрис
ти
не сер
це, ко
-
ли во
на ще до схо
ду сон
ця, по
-
прощавшись з ма
тiр'ю, з се
лом,
чим
чи
ку
ва
ла широ
ким шля
хом
на мiс
то… За нею - плач та го
ре
ма
те
ри
не; пе
ред нею - не
вi
до
ма
най
митська до
ля… Яка во
на: чи
доб
ра, чи ли
ха?.. Де вже доб
ра?..
Хi
ба вiд доб
ра ки
да лю
ди
на рiд
-
ну сто
ро
ну i йде мiж чу
жi лю
ди
на їх ро
би
ти, їм слу
жи
ти?.. Хи
-
литься го
ло
ва Хрис
ти
на все ни
-
ж
че та ниж
че; па
да
ють сльози з
очей все час
тi
ше та ряс
нi
ше…
Хрис
тя, не примiча
ючи їх, наля
-
гає на но
ги: не йде, а пiд
тюп
цем
трю
ха…
Не са
ма во
на йшла. Соцько
го
Ки
ри
ла прис
ла
но з во
лос
тi за
нею, щоб дос
та
вив на мiс
це -
про
вiв i обе
рiг її в до
ро
зi. То вже
Грицько Суп
ру
нен
ко так старав
-
ся для неї!
Кирило - не
мо
ло
дий чо
ло
вiк;
не
ви
со
ко
го зрос
ту, нато
птува
-
ний
, з круг
лим обличч
ям, руди
-
ми ву
са
ми, настовбурченим
и
бро
ва
ми, з-пiд кот
рих при
яз
но
визирали
доб
рi ка
рi очi. Хрис
тя
йо
го знає дав
но. Як наста
но
вля
-
л
и соцьких та виб
ра
ли Ки
рила,
то вiн нi
ко
ли й не перемi
нявся.
Дру
гi аби рiк ви
бути - за
раз i
одпрохуються;
а вiн - нi. Вий
-
шов
ши з дво
ро
вих на во
лю, не
ма
ючи на
дi
лу, вiн сяк-так спра
-
вив
ся на ха
ту, при
писався до
мар'янiвської громад
и, та як
став соцьким - та й до
сi… З гро
-
мади спа
да
ло на йо
го до
лю скi
-
льки там жи
та, пше
ницi, ячмен
-
ю, греч
ки… Хоч i не
величкi бу
ли
тi по
дат
ки, та вiн нi
ко
ли не ска
-
ржив
ся, що ма
ло; за
те жiн
ка йо
-
го, Ориш
ка, ста
ра га
рик
ли
ва ба
-
ба, не раз ви
би
ва
ла ни
ми гро
-
мадi очi… Усi зна
ли Ориш
ку як
вiдьму i пот
ро
ху по
бiльшували
пла
ту, остерiгаючи
сь, щоб во
на,
бу
ва, не за
по
дi
яла чо
го ли
хо
го. З
то
го i жив Ки
ри
ло - бiльше у во
-
лос
тi та при во
лостi, нiж до
ма.
Ту
ди вiн не ча
сто за
бi
гав; хi
ба
вже до скру
ту чо
го тре
ба, то зай
-
де. Не лю
бив вiн гриз
нi; а Ориш
-
ка, нав
па
ки, лю
била доїда
ти. Вiн
тi
кав вiд неї у во
лость або до ко
-
го з гро
мадян. Хрис
тя час
то ба
-
чи
ла йо
го у батька. Ко
ли то
му
лу
читься яка на
пасть або при
го
-
да - вiн за
раз шу
кає Ки
ри
ла: пе
-
р
ше всього йо
му пох
ва
ли
тись.
Скар
житься, бу
ва
ло, на зли
ден
-
ну до
лю, на ли
хих лю
дей; а Ки
-
ри
ло здер
жує: "Все то дур
ни
ця,
ок
ре
ме прав
ди свя
тої, - ка
же, бу
-
ло, Ки
ри
ло. - Хоч нам i го
ре, дой
-
ма
ють нас злид
нi та во
ро
ги, - та
за на
ми прав
да… Не жу
ри
ся, бра!
Пом
руть, як i ми, грiш
нi, на
шi
на
пас
ни
ки… Пом
руть - та нi
чо
го
з на
гар
ба
но
го не вiзьмуть з со
-
бою! Всiх нас си
ра зем
ля по
рiв
-
няє…"
Тиха Ки
ри
ло
ва мо
ва, щи
ра та
теп
ла по
ра
да, роз
суд
ли
вi до
во
ди
не раз спи
ня
ли гiр
кi батько
вi
скор
бо
ти, не раз на
носили спо
-
кiй у йо
го об
ра
же
не сер
це.
Чого ж те
пер Ки
ри
ло мов
чить?
Чо
му не за
го
во
рює гiр
ких слiз
си
рот
ли
вої доч
ки сво
го безта
-
ланного то
ва
ри
ша?.. Вiн лед
ве
всти
гає за нею, так во
на че
ше
впе
ред, похнюпив
шись. - Лег
-
ше… лег
шенько, доч
ко, - обiз
ва
-
в
ся вiн. - Не на
лягай так на но
ги!
День ве
ли
кий, та й шлях чи
ма
-
лий, пi
дiб'ємо
ся… Аби над
вечiр
до мiс
та доб
рес
ти. Пошкод
уй
мо
їх нiг ста
рих та й своїх по
бе
-
ре
жи - їм ще дов
го прий
деться
топ
та
тись!..
Христя тро
хи вко
ро
ти
ла хо
ди.
Ки
ри
ло, по
рiв
няв
шись з нею, ви
-
тяг люльку i по
чав на
би
ва
ти. Iш
-
ли мовч
ки. Снiг де
далi все бi
ль
-
ше тав, брав
ся во
дою; но
ги груз
-
ли, а в другом
у мiс
цi прихо
ди
-
лось пря
мо брес
ти. Сон
це ви
ще
та ви
ще пiдп
ли
ва
ло, дуж
че та
дуж
че уг
рi
ва
ло, ус
ти
ла
ючи мо
-
ги
л
ки зо
ло
тим свi
том, гра
ючи
по ка
люж
ках та
лоi во
ди… Ро
би
-
ло
ся
теп
ло, аж жар
ко. Пiт вис
ту
-
пив у Ки
ри
ла на ло
бi, пiд очи
ма.
За
ки
нув
ши шап
ку аж на по
ти
ли
-
цю i розпустивши
сi
ря
к
а по во
лi,
вiн плiв
ся за Хрис
тею, розхит
-
уючи дов
гим цiп
ком на всi бо
ки,
об
ми
на
ючи об
нiж
ка
ми ка
лю
жi.
Люлька йо
го ку
ри
лась, ос
тав
ля
-
ючи по
зад се
бе си
зий слiд у чи
-
стом
у, про
зо
ро
му по
вiт
рi… Хрис
-
тя пря
мо чим
чикувала шля
хом.
-
Ну, сьогод
нi снi
гу убу
де! - обi
-
з
вав
ся зно
ву Ки
ри
ло, бажа
ючи
зав'яза
ти роз
мо
ву. - Iч, як драг
лi
тi, став - так во
дою i взяв
ся!.. Ко
-
ли б да
ло хоч до мiс
та до
бра
ти
-
ся… Пев
но, там, на гни
лiм пе
ре
-
хо
дi, во
ди те
пер по ко
лi
на. Чо
го
доб
ро
го, й не пе
рей
де
мо. I вто
-
пи
тись мож
на, - до
дав понур
о
на
реш
тi Ки
ри
ло, те
ря
ючи на
дiю
вир
ва
ти хоч сло
во вiд Хрис
тi.
-
Та ко
ли б! - гiр
ко про
мо
ви
ла та.
-
Що ко
ли б? - спи
тав
ся Ки
ри
ло.
- Уто
пи
тись?
-
Атож! - рiз
ну
ла Хрис
тя, утира
-
ючи сльозу.
-
Хай бог ми
лує! Чо
го йо
го то
-
питись! Як iно
дi бу
ває не гiр
ко, а
все кра
ще жи
ти… То
бi, мо
ло
дiй, i
не варт та
ко
го ка
зати. Хай уже
ма
ти жу
риться, що са
ма без
по
-
мi
чна зо
стається до
ма, а то
бi чо
-
го? Мо
ло
да, здо
ро
ва… Хi
ба то
бi
ро
бота страш
на? Та як у го
родi
ро
бо
та, - то в се
лi уде
ся
те
ро ва
-
ж
че. Що там за ро
бо
та? На по
ле
то
бi не хо
ди
ти, не жа
ти, не в'яза
-
ти… Хат
ня ро
бо
та. Як там ка
-
жуть: по
мий, по
маж та й спа
ти
ляж! Не жу
ри
ся, дiв
ко. Аби здо
-
ро
ва, а ро
бо
та - що?! Я сам, ти
ня
-
ючись по свi
ту, слу
жив там i все
доб
ре знаю. Ко
ли б не своя ха
та
та не гро
ма
дi пос
лу
га - пi
шов би
й те
пер слу
жи
ти… їй-бо
гу, не
бре
шу! Там уже те доб
ре, що ба
-
га
то лю
ду. Хоч i чу
жi, оже не бий
ти на те, що чу
жi. Мiж чу
жи
ми
iно
дi кра
ще, нiж мiж своїми: ти
їх не знаєш, во
ни те
бе не зна
ють
- не ста
нуть до
пi
ка
ти… Не те що
тут!
Христя не пер
ше це чує про
мiську ро
бо
ту, не вiд Ки
ри
ла во
-
на чу
ла про неї. Ку
че
ря
вен
ко
ва
Ма
ри
на, її под
ру
га, тре
тiй рiк як
у мiс
тi слу
же. При
хо
ди
ла якось
свят
ка
ми в се
ло i хва
ли
ла
ся, що
як у мiс
тi слу
жи
ти, то й кра
що
го
не тре
ба: i ро
бо
ти не
ба
га
то, i ро
-
бота не
важ
ка; i лю
ди та
кi ввiч
-
ли
вi, i пла
та доб
ра… За два ро
ки
Ма
ри
на над
ба
ла пов
ну скри
ню
уся
ко
го доб
ра: i плат
кiв, i руш
-
никiв, i юпок, i пла
хот, ще й ко
-
жушанку доб
ру. У се
лi й за де
-
сять лiт не прид
баєш то
го… Чо
-
го ж ма
ти пла
че? Чо
го так поби
-
вається? Цi
лий ти
ждень прой
-
шов пiс
ля су
ду; цi
лий ти
ждень,
день у день, нiч у нiч, не перес
-
тавала ма
ти пла
ка
ти, вичитую
-
чи та наказу
ючи їй про гiр
ку не
-
вiльну служ
бу у чу
жих лю
дей…
Нiх
то до те
бе сло
вом доб
рим не
обiз
веться; чи зо
би
де хто - не за
-
ступиться; чи бо
лить що - не
спи
тає; а до ро
бо
ти при
ганяє…
Най
няв
ся - про
дав
ся!.. I та
ким
бе
з
на
дiй
ним та страш
ним го
ло
-
с
ом все те ма
ти розказува
ла,
так
гiр
ко кож
не сло
во прилив
ала
па
лю
чи
ми слiзьми!.. А Ки
ри
ло
он зов
сiм нав
па
ки спi
ває… i Ма
-
ри
на не те ка
за
ла… Де ж прав
да,
де брех
ня?.. I ма
ти слу
жи
ла мо
-
ло
до
го вi
ку; i ма
ти доб
ре все те
знає… Та й лю
ди ж слу
жи
ли i те
-
пер он слу
жать… Хi
ба то
дi, як
ма
ти слу
жи
ла, гiр
ше бу
ло, важ
че
жи
ло
ся?.. Як у ту
манi Хрис
тя, як
тем
ної осiнньої но
чi се
ред ве
ли
-
кої пу
стинi!.. А мо
же - як у ко
го:
у од
но
го - доб
ро, у дру
го
го - ли
-
хо. Ну, а в Заг
ни
бi
ди?
-
Дядьку! - обiз
ва
лась во
на. - Ви
знаєте Заг
ни
бi
ду? Що во
но за
чо
ло
вiк? Яка в йо
го служ
ба? Яка
ро
бо
та?
-
Загнибiду? Ххе!.. - вий
няв
ши з
ро
та люльку i сплюнув
ши, мо
-
вив Ки
ри
ло. - Заг
ни
бi
ду? Як же
ме
нi йо
го не зна
ти, ко
ли вiн у
нас у во
лос
тi пи
са
рем був! Доб
ре
знаю. Ще й йо
го батька заз
нав
тро
хи. Пу
за
тий та
кий; го
ло
вою
слу
жив… I лю
тий, крий бо
же! За
по
да
тi лю
дей, бу
ва
ло, го
лих на
мо
роз ви
во
див, та ще й во
дою
об
ли
вав. Ну, та й син ця
ця! Цей,
прав
да, лю
дей на мо
ро
зi не об
-
ливав, за
те драв з живо
го й
мерт
во
го… П'явка - не чо
ло
вiк
був, по
ки пи
са
рем був! Ну, а те
-
пер - не знаю; мо
же, й перемiни
-
вся
. На
шi ж та
ки селян
и розказ
-
ували, що вiн ду
же ра
дий, ко
ли
ко
го з своїх у го
ро
дi стрi
не - i на
-
по
є
, й на
го
дує… Звiс
но, не нас -
го
ло
ту, а ду
ка
чiв… - роз
ка
зу
вав
Ки
ри
ло, рву
чи рiч, придавл
ю
-
ючи то на то
му сло
вi, то на дру
-
го
му.
-
Ну, а служ
ба в йо
го, - по
чав
зно
ву Ки
ри
ло, - яка ж у йо
го слу
-
ж
ба? Вiн, ки
нув
ши писар
ство,
кра
мує там чи пра
со
лує… кат
йо
го знає!.. От i ди
вись ти, яка
по
вин
на бу
ти у йо
го служ
ба.
Хат
ня служ
ба… Жiн
ка, ка
жуть, у
йо
го нев
си
пу
ща ха
зяй
ка i доб
ра
лю
ди
на; а про
те - я її не кошту
-
вав… Дi
тей не
має й не бу
ло… Ко
-
му тiльки все те доб
ро доста
не
-
ться?.. А доб
ра - чи
ма
ло… Хi
ба
що вiн про
гу
ляє; ка
жуть - чер
кає
доб
ре… Та не вiр, дiв
ко, то
му: ка
-
заному кiн
ця не
має… Чо
го лю
ди
не на
ка
жуть? Вiр то
му, що са
ма
по
ба
чиш… От як по
служиш, то й
по
ба
чиш, який то Заг
ни
бi
да…
Ли
хий, ка
жу, був, по
ки пи
са
рем
був, - без кар
бо
ван
ця за паш
по
-
рт
ом i не йди… "Ви, - ка
же, - на
за
ро
бiт
ки йде
те, гро
шi лу
пить: а
тут - з го
ло
ду зди
хай… Ло
жи ка
-
р
бо
ван
ця!" Ну, й ло
жи; та ще й у
ши
нок по
ве
ди, доб
ре на
пiй… Та
-
кий-то був; а те
пер - не знаю…
Христя гли
бо
ко-важ
ко зiтхну
ла.
-
А ти не зди
хай! Чо
го то
бi? Не
га
разд бу
де - не тiльки свi
ту, що
в вiк
нi, - за вiк
ном бiльше… Аби
ти бу
ла доб
ра, то там доб
рою
слу
гою до
ро
жаться… Це то
бi не
се
ло… А це то
бi й гни
лий пе
ре
-
хiд! - скрик
нув Ки
ри
ло, спус
каю
-
чись з го
ри в бал
ку, по
се
ред кот
-
рої про
бi
гав не
ве
лич
кий про
тi
-
чок.
-
Ххе!.. Ще не бi
да. Во
ди небага
-
то
- i пе
рест
риб
ну
ти мож
на! - гу
-
к
нув Ки
ри
ло, розбiгаюч
ись, щоб
пе
рес
ко
чи
ти ту те
чiю. Тiль
ки що
плиг
нув на гор
бик - так зра
зу й
заг
руз по по
яс.
-
Отака ло
вись! - скрик
нув вiн,
ви
ка
раб
ку
ючись. - Бiс йо
го бать
-
ковi, пов
нi чо
бо
ти наб
рав.
Христя сто
яла по сей бiк те
чiї
та аж за
тi
па
лась, як Кири
ло про
-
валився. Ї
й зда
ло
ся, що вiн пото
-
пає. Ко
ли ж Ки
ри
ло викарабкав
-
ся увесь мок
рий, її смiх ро
зiб
рав.
-
Хотiли, дядьку, по-молодець
-
кiй? - спи
та
ла Хрис
тя з усмiш
-
кою.
-
А вий
шло - ли
ха б йо
го го
ди
на
взя
ла! - мо
вив Ки
ри
ло, просту
ю
-
чи на мiс
ток, щоб пе
ре
бу
тись.
Во
да в йо
го чо
бо
тях чвях
ко
тi
ла.
Христя со
бi зiй
шла на мiс
ток i,
схи
лив
шись на пе
ри
ла, пiджида
-
ла, по
ки Ки
ри
ло переб
ується.
-
От то
бi пе
рей
шов i не замочи
-
вся! - сер
див
ся Ки
ри
ло. - I пiдду
-
рило ж, бi
си йо
го батько
вi! Дум
-
ка - бу
го
рок; де там во
да вiзь
-
меться?.. А во
но на
вер
ну
ло звер
-
ху снi
гом, а там во
да - дна не до
-
станеш…
-
Ви б, дядьку, пi
дож
да
ли тро
-
хи, про
су
ши
ли
ся, - ра
яла Хрис
тя,
- а то як йо
го в мок
ре но
ги об
-
гортати?
-
Як? Отак! - скрик
нув Ки
ри
ло,
угор
та
ючи но
гу.
-
Коли б ще чо
го не пiдкину
-
лось…
-
А пiд
ки
неться - що ж ти зро
-
биш? Раз ро
див
ся - раз i поми
-
рай! Хрис
тя за
мовк
ла, щоб, чо
го
доб
ро
го, Ки
ри
ло ще не вила
-
явсь. За
мовк i Ки
ри
ло i, перев
-
зувшись, ус
тав, подиви
вся на
но
ги, на
тяг сi
ряк у ру
ка
ва i,
взяв
ши цi
пок, зно
ву по
тяг шля
-
хом.
Iшли мовч
ки. Хрис
тя бо
ялась
пер
ша за
чи
на
ти роз
мо
ву; Кири
-
ло со
бi мов
чав. Iду
чи, вiн, знай,
пог
ля
дав на чо
бо
ти, мов довiду
-
вався, чи цi
лi ще; хе
кав, спльову
-
вав…
-
Отут стiй! - ска
зав вiн, доходя
-
чи
до Йо
си
пен
ко
вих ху
торiв. -
Спо
чи
не
мо, пiдкрiпимо
ся.
Поло
-
в
ину шля
ху увiй
шли - бу
де!
Кирило по
вер
нув до дво
ру.
Хри
с
тя ста
ла, не зна
ючи, чи йти
їй за Ки
ри
лом, чи на шля
ху пiдо
-
ждати.
-
А ти чо
го зос
таєшся? Iди й ти.
Лю
ди доб
рi - не виже
нуть з ха
ти.
Двi здо
ро
вi со
ба
ки ки
ну
лись на
їх з-пiд комор
и. Ви
со
ка та струн
-
ка мо
ло
ди
ця ви
бiг
ла їх прове
-
сти.
-
Вон, прок
ля
тi! - скрик
ну
ла во
-
на, ки
да
ючи на со
бак груд
кою
снi
гу. Бi
ле-бi
ле, на
че з крей
ди
вист
ру
га
не, ли
це мо
ло
ди
цi злег
-
ка за
ша
рi
лось; очi, як ок
са
мит,
на хви
ли
ну спа
лах
ну
ли.
-
Здорова, Мар'є! Чи ще ти ще? -
спи
тав
ся Ки
ри
ло. Моло
диця не
то ус
мiх
ну
ла
ся, не то очи
ма за
-
грала.
-
Та ще! - вiд
ка
за
ла во
на, зiтх
-
нувши.
-
А Си
дiр до
ма? - роз
пи
ту
вав
ся
Ки
ри
ло.
-
Немає. У го
род поїхав. Од
на
ма
ти… роз
по
ча
ла лай
ку та нi
як
не вга
мується… Iдiть же в ха
ту!
У ха
тi во
ни зас
та
ли ста
ру кре
-
мезну ба
бу. Ши
ро
ке ли
це її по
рi
-
за
не гли
бо
ки
ми зморш
ка
ми; гу
-
би товс
тi, од
вис
лi; нiс гу
лас
тий,
з чор
ною бо
ро
дав
кою на кiн
цi;
очi злi, аж зе
ле
нi, на
че iск
ри,
жев
рi
ли з-пiд її на
суп
ле
них
брiв… Хрис
тi здала
ся во
на вiдь
-
мою.
-
Здорова, Яв
до
хо! - при
вi
тав
ся
Ки
ри
ло.
Явдоха, си
дя
чи на ла
вi, тiльки
блик
ну
ла на Ки
ри
ла очи
ма.
-
Як жи
веться? Як мо
жеться?
-
Ат, жи
веться! - га
рик
ну
ла ста
-
ра, мов у роз
би
то
го дзво
на вда
-
рила, аж Хрис
тя струс
ну
лась. -
Уже ж не як у нас жи
веться!..
Поїхав оце Си
дiр з до
му, то ми й
руч
ки скла
ли, - го
мо
нi
ла во
на,
бли
ма
ючи зе
ле
ни
ми очи
ма на
Мар'ю.
Лице Мар'ї ще дуж
че зблiд
ло, а
очi бiльше роз
го
рi
ли
ся. Мар'я
прик
ро по
ди
ви
ла
ся на Яв
до
ху,
скрут
ну
ла го
ло
вою i мовч
ки
вий
шла з ха
ти.
-
Отак завж
ди! - га
рик
ну
ла ста
-
ра. - Хоч би то
бi сло
вом обiзва
-
лася: мов зро
ду нi
ма або їй - про
-
сти гос
по
ди! - рiч одiбрал
о… А
зай
дуть чу
жi лю
ди у ха
ту - во
на
з ни
ми хи-хи та ре
готи справ
-
ляє; цi
лий би день жар
ту
ва
ла! А
до ма
те
рi - сло
ва не знай
де! Ну,
вже взяв Си
дiр со
бi жiн
ку! Уже
виб
рав па
ру! Казал
а: не бе
ри
отих го
ро
дя
нок, то - прок
ля
ту
-
щий на
род!.. Там, у го
ро
дi, роз
-
кiш їм, во
ля, стра
ху не
має… От
во
но i звик
не без дi
ла си
дi
ти, по
сiм не
дiль на тиж
день справ
ля
-
ти! А прий
де на гос
по
дарст
во -
аби бу
ло пiдставле
но
їсти та пи
-
ти; а са
мо, бi
си йо
го батько
вi, не
потурбуєтьс
я… Де вже з най
мич
-
ки та доб
ра жда
ти? Привикн
е
чу
же нех
тувати, та так i бi
ля
сво
го… Ка
за
ла Си
до
ро
вi: не бе
-
ри, си
ну! Возьми кра
ще Га
ма
не
-
н
ко
ву Прiську, во
на то
бi бу
де
жiн
ка, а ме
нi не
вiст
ка… При
ше
-
ле
пу
ва
тий же, прос
ти гос
по
ди!..
Як не з нею в па
рi, то й нi з ким
ме
нi вже не бу
ти… Обiй
шла, вид
-
но, дур
ня; об
поїла чор
то
вим зiл
-
лям го
род
сь
ка най
ми
тю
га!.. Не
пос
лу
хав
ся… А те
пер - i бий
ся з
нею, i во
ло
водься!.. Вiн же нi
ко
-
ли не си
дить до
ма: то сю
ди, то
ту
ди веш
тається - не ба
че, що
ма
те
рi дос
тається!.. От по
би
ла
ме
не ли
ха та не
щас
ли
ва го
ди
на!
Спо
дi
ва
ла
ся на ста
рiсть спо
чи
ти
- от i спо
чи
ла! - за
кiн
чи
ла ста
ра,
важ
ко со
пу
чи.
На який час у ха
тi ста
ло ти
хо.
Ки
ри
ло си
дiв ко
ло сто
лу й об
-
дивлявся ха
ту; Хрис
тя сто
яла у
по
ро
га.
"Он що во
но про на
шо
го бра
та
спi
ва
ють… - ду
ма
ла во
на. - I най
-
ми
тю
га, i не
тi
пан
ка, i ся
ка, i та
-
ка… Гос
по
ди!" - Сер
це її на
че хто
у жме
нi да
вив; сльози поривали
-
ся з очей.
-
А тут, ко
ли б ти зна
ла, Яв
до
хо,
яка нам при
го
да трапи
лась, - пе
-
рер
вав Ки
ри
ло нуд
не мов
чан
ня.
I по
чав розказу
вати,
як обвали
-
вся на гни
ло
му пе
ре
хо
дi.
Мар'я увiй
шла у ха
ту з оберем
-
ком дров у ру
ках. Вид
но, во
ни
бу
ли їй не по си
лi, бо во
на аж
зiг
ну
ла
ся, - блi
де ли
це почер
во
-
нiло.
-
Та й важ
кi якi! - прос
тог
на
ла
Мар'я i ки
ну
ла обе
ре
мок з рук.
Дро
ва з грю
ком упа
ли до
до
лу.
Ста
ра кинулась-скочи
ла.
-
Ще ти го
ло
ви моєї не накло
-
потала? - скрик
ну
ла во
на. - На
-
брала дров, що й чор
то
ва го
лова
твоя не зне
се, та й вер
гаєш ни
-
ми… Пiч к бi
со
вiй ма
те
рi розва
-
лиш!
-
Де та пiч, а де дро
ва… - сти
ха
од
ка
за
ла Мар'я.
Стара аж по
тем
нi
ла:
-
А до
лiв
цi що ото зро
би
ла? Да
-
в
но ма
за
ла? Де
сять раз на ти
-
ждень ма
жеш
ся…
-
Та бу
де вже вам. Хай ще на за
-
вт
ра тро
хи, - не то усмiха
ючись,
не то з до
ко
ром промови
ла
Ма
-
р'я. Ста
ра скрут
нула голо
вою i
сплю
ну
ла.
-
Чого ти, дiв
ко, стоїш? Чо
му не
ся
деш? - по
вер
ну
ла
ся Мар'я до
Хрис
тi. - Сi
дай, спо
чинь. Ку
ди се
вас бог не
се?
-
У мiс
то, - од
ка
зав Ки
ри
ло, по
-
ки Хрис
тя бо
яз
ко присiда
ла
на
ла
вi.
-
Чого? На ба
зар?
-
На ба
зар же. Про
да
ва
ти он її…
- жар
ту
вав Ки
ри
ло, мот
нувши
го
ло
вою на Хрис
тю.
-
Її? - спи
та
ла, гра
ючи очи
ма.
-
Атож! - од
ка
зав Ки
ри
ло.
-
Ви ж гля
дiть, дядьку, не про
-
дешевiться. За та
ку мо
ло
ду та
хо
ро
шу дiв
чи
ну прав
те доб
ру цi
-
ну! - жар
ту
ва
ла Мар'я.
Стара за
со
ва
ла
ся на мiс
цi, мов її
що вку
си
ло, i, ус
тав
ши, напря
-
милася з ха
ти.
-
Куди се ти, Яв
до
хо? - спи
тав
ся
Ки
ри
ло.
Явдоха мов
ча
ла, не ози
ва
ла
ся;
тiльки за
соп
ла, проходя
чи
по
-
бiля Мар'ї.
-
Чого се во
на та
ка сер
ди
та? -
спи
тав
ся Ки
ри
ло, як Явдох
а
скри
ла
ся в сi
нях.
Мар'я мот
ну
ла го
ло
вою.
-
Вона завж
ди та
ка! Хi
ба в нас
бу
ває ко
ли, як у лю
дей? На
че у
то
му пек
лi - так i ки
пить!
-
Куди ж се во
на?
-
Пiде дру
гу не
вiст
ку зо
ли
ти.
Ме
не оце то
чи
ла, а то ще по дру
-
гу пiш
ла. Рiч зно
ву пе
рер
ва
ла
ся.
Мар'я пiд
ки
ну
ла у пiч дро
ва.
-
От що, Мар'є, - по
мов
чав
ши,
обi
з
вав
ся Ки
ри
ло, - чи не
має у
вас чар
ки го
рiл
ки? Не то
бi кажу
-
чи, iду
чи сю
ди, про
валився… за
-
мочився; а те
пер не
мов по
чи
нає
тер
ти.
-
Я за
раз.
I Мар'я, пiд
ки
нув
ши дров у пiч,
ви
бiг
ла з ха
ти i не забарил
ася
вер
ну
ти
ся з пляш
кою.
-
Оце га
разд! Оце доб
ре!.. Ач, як
по жи
во
ту пiш
ла! - хвали
вся Ки
-
рило, ви
пив
ши од
ну.
-
Та все ж та
ки - чо
го ви у мiс
то
йде
те? - до
пи
ту
ва
ла
ся Мар'я.
Ки
ри
ло по
чав роз
ка
зу
ва
ти. Хри
-
стю так той пе
ре
каз ура
зив, що
во
на не ви
дер
жа
ла - зап
ла
ка
ла.
-
Чого ти, дiв
ко, пла
чеш? Не
плач, не жу
ри
ся. У го
ро
дi до
бре
жи
ти. Я са
ма там слу
жи
ла i кле
-
ну свою дур
ну го
ло
ву, що поква
-
пилася на за
мiж
жя… Що тут? Од
-
на не
во
ля… А гриз
нi скiльки?!
Ви от на хви
ли
ну зай
шли, та й
то її не ми
нули. А ме
нi ж то те
день у день, нiч у нiч слу
хати!..
Бий йо
го си
ла бо
жа! По
крiплю
ще, по
терп
лю тро
хи, - не вга
му
-
ється - поки
ну! - мах
нув
ши ру
-
кою, ска
за
ла Мар'я.
-
От i на
ду
ма та
ке дур
не! - обiз
-
вав
ся Ки
ри
ло. - А Си
дiр же як? А
ха
зяй
ст
во?
-
Хай їм… з їх ха
зяй
ст
вом! А Си
-
дiр i дру
гу, як схо
че, знай
де!
-
Отаке! - по
ну
ро од
ка
зав Кири
-
ло. - На
що ж вiн те
бе брав, ко
ли
дру
гу шу
ка
ти?
-
Нема моєї мо
чi да
лi тер
пi
ти! -
гiр
ко про
мо
ви
ла Мар'я. - Не
ма
мо
чi, та й го
дi! Уже ж я на своєму
вi
ку не ма
ло ви
страждала; знаю,
що во
но - не са
хар…
-
Та то во
но за
бу
ло
ся.
-
Нi, не за
бу
ло
ся, - гли
бо
ко зiтх
-
нувши, од
ка
за
ла Мар'я. - Та
ке не
за
бу
вається.
Помовчавши тро
хи, во
на зно
ву
по
ча
ла.
-
У го
ро
дi? Та в го
ро
дi тiльки й
жи
ти! Там вiльно, там люд
но…
Нiх
то те
бе не при
мi
чає, нiх
то не
пи
ляє, не то
чить та зо
лить, як
ту
та… I сон
це вста
не, i сон
це ля
-
же, а то
бi все од
но - як: га-ри та
й га-ри!.. Та я, як упос
лiд
не на
мiс
цi бу
ла - як сир у мас
лi купа
-
лася… Ро
бо
та моя не
важ
ка - ви
-
топлю пiч, зва
рю їсти, вiд
дам - i
вi
льна на увесь день i на всю
нiч… Нiх
то те
бе не спи
тає: де бу
-
ла, ку
ди хо
ди
ла?.. А тут?.. Та про
-
падай во
но про
па
дом! - аж скри
-
к
ну
ла Мар'я, i чор
нi очi їй заб
ли
-
ща
ли сльоза
ми.
-
Така вже ти, Мар'є, го
ро
дян
ка
вда
ла
ся, - зiтх
нув
ши ска
зав Ки
-
рило.
-
Отакою i про
па
ду! - од
рi
за
ла
Мар'я. I всi на
дов
го за
мовкли.
-
А що, дiв
ко: си
дять-си
дять та
й iдуть? - обiз
вав
ся неско
ро Ки
-
рило, пiд
нi
ма
ючись з-за сто
лу.
Хрис
тя со
бi вста
ла.
-
Прощавай, Мар'є! Та ви
кинь
ти дум
ки з го
ло
ви, - ска
зав Ки
-
ри
ло.
-
Прощайте! Щас
ти вам бо
же!..
Мо
же, стрi
не
мо
ся ко
ли в го
ро
дi,
то приз
на
вай
тесь, - по
вер
ну
ла
ся
во
на до Хрис
тi, од
казуючи на по
-
слiдню Ки
ри
ло
ву рiч.
Христя Мар'ї, а Мар'я Хрис
тi од
-
на дру
гiй вiд
ра
зу подоба
лися;
кож
на у дру
гiй по
чу
ла щось со
бi
близьке, рiд
не.
-
Що во
но за лю
ди? - пос
пи
та
ла
Хрис
тя в Ки
ри
ла, одiй
шовши з
го
ни вiд ху
то
ра.
-
Де лю
ди? - гля
нув
ши упе
ред,
спи
тав
ся Ки
ри
ло.
-
Там… де ми бу
ли… У ху
то
рi.
-
Люди?.. Йо
си
пен
ки… Во
ни
якiсь ме
нi да
ле
кi ро
ди
чi дово
-
дяться… Нi
чо
го - доб
рi лю
ди. Ко
-
ли б не ста
ра гар
га
ра, а то всiх,
як iр
жа за
лi
зо те, то
чить… Най
-
бiльше дос
тається цiй Мар'ї. Во
-
на й Мар'я ця, бог йо
го знає,
якась чуд
на!
Христя не до
пи
ту
ва
лась, чо
го
Мар'я чуд
на; Ки
ри
ло не розказу
-
вав да
лi. Обоє, пох
ню
пив
шись,
мовч
ки тяг
ли - но
га за но
гою.
Що ду
мав Ки
ри
ло - гос
подь йо
го
знає, а Хрис
тя… Хрис
тя ду
ма
ла
про чуд
ну Мар'ю, про свою ма
-
тiр, про се
ло… Тi дум
ки, мов го
-
луби, об
ля
га
ли їй го
ло
ву; сум
щи
пав по
троху за сер
це.
Сонце спус
ка
ло
ся все ниж
че та
ниж
че. Шлях де
да
лi все чор
нiв,
брав
ся во
дою. По йо
му час
тi
ше
та час
тi
ше попада
лися проїж
-
джi-прохожi: Ки
ри
ло й Хрис
тя
мовч
ки їх минал
и. Аж ось на го
рi
за
си
нiв лi
сок; дим i ку
ри
ще здiй
-
малося з-за лi
су; якiсь глу
хi кле
-
коти до
но
си
лись до їх. Ту
га у
Хрис
тиному сер
цi рос
ла все бi
-
ль
ше та бiльше.
Дiйшовши до лiс
ка, во
ни повер
-
нули у пра
ву руч. Шлях широ
-
кий, пок
ри
тий та
лим снi
гом, га
-
дюкою поп'явся на го
ру. Мовч
-
ки, пох
ню
пив
шись, во
ни пiд
нi
-
ма
лися все ви
ще та ви
ще.
-
Оце то
бi й го
род! - ска
зав Ки
-
рило, ко
ли во
ни зiб
ра
ли
ся на го
-
ру. Пе
ред ни
ми у до
ли
нi розiсла
-
лося мiс
то. Ши
ро
кi ули
цi, на
че
рiч
ки, по
пе
ре
рi
зу
ва
ли йо
го i вз
-
довж, i вшир, i впо
пе
рек. По ули
-
цях сто
ро
жа
ми вис
та
ви
лись ви
-
сокi кам'янi бу
дин
ки, чер
во
нi
ю
-
чи цег
лою, виб
лис
ку
ючи ви
бi
ле
-
ни
ми бо
ка
ми. Се
ред неве
личких
май
да
нiв тяг
нуться уго
ру гост
-
ри
ми шпи
ля
ми церк
ви: кру
гом
їх ла
вою об
сту
пил
и крам
ни
цi…
На
че ко
маш
ня, сну
ють-ме
ту
ша
-
ться лю
ди. Всю
ди гам та гук, не
-
яс
ний го
мiн та кле
кiт…
Западаюче сон
це об
си
пає все
те своїм чер
во
ним свi
том, нена
-
че кров'ю по
ли
ває…
Христi зро
би
ло
ся страш
но… Мi
-
сто зда
ло
ся їй хи
жим звi
ром, що,
при
таївшись у ямi, роз
зя
вив сво
-
го кри
ва
во
го ро
та з бi
ли
ми го
-
стрими зу
ба
ми, на
мi
ря
ючись ки
-
нутись на неї.
-
Ану, дiв
ко, го
дi сто
яти - ру
ша
-
ймо! - мов у дзво
на вда
рив, ви
-
мо
вив
Ки
ри
ло.
Христя, на
че пiдст
ре
ле
на, стру
-
с
ну
лась… Сльози, як го
рох, по
ко
-
ти
лись з її очей до
до
лу.
II
-
Коли б сам чор
тя
ка ви
га
ду
вав,
то не ви
га
дав би та
ко
го, як оце
вий
шло!.. Пiст на схо
дi, а в ме
не
од
нiї щу
ки цi
лий вiз не розпро
-
дано, че
хо
нi двi боч
ки… ко
ло
ди.
Та ще й од
ли
га… Тьфу! У крам
-
ницю хоч не по
ти
кай
ся… - гук
-
нув Загни
бi
да
, увi
хо
дя
чи то
го ве
-
чо
ра у ха
ту.
У Хрис
тi аж у пальцях похоло
-
нуло, як во
на йо
го вздрi
ла… Ви
-
соченного зрос
ту, дов
гобразий,
з стра
шен
ни
ми рудим
и ву
са
ми,
гост
рим горбат
им но
сом, нахму
-
реними бровам
и, з-пiд ко
трих,
мов двi жа
ри
ни, бли
ща
ли жов
тi,
аж чер
во
нi, мов у кро
ля, очi. Одi
-
тий вiн був по-мiщанськ
ому: у
дов
го
му сукнян
ому чек
менi, що
спа
дав аж до са
мих чо
бiт, у ши
-
ро
кiй сму
ше
вiй шап
цi - кни
шем,
кот
ра, на
че ско
ворода, прик
ри
-
ва
ла йо
го стов
бовату го
ло
ву.
Йо
го об
лич
чя, йо
го пос
тать, йо
-
го пос
туп ка
за
ли, що це чо
ло
вiк
си
лю
щий, рiшуч
ий: нi
чо
го вiн не
зля
кається, нi пе
ред чим не
зостано
виться. А чер
во
нi кро
ля
-
чi очi ви
да
ва
ли лу
каву ду
шу,
єхид
нi за
мi
ри: писарс
ька ка
вер
-
за поб
ра
та
ла
ся у них з крамар
-
ськими хит
ро
ща
ми.
-
А це хто та
кий, Оле
но? - ки
-
нувши на Хрис
тю, не
на
че жа
ром,
бист
ри
ми очи
ма, спи
тав
ся вiн
своєї жiн
ки, мо
ло
дої змар
нi
лої
мо
ло
ди
цi з блi
дим ли
цем i бла
-
китними очи
ма. Зда
ва
ло
ся, са
мо
не
бо вiд
би
ва
ло
ся у її яс
них з
рач
-
ках.
-
Се ж най
мич
ка, - од
ка
за
ла та
ти
хим та при
вiт
ним голо
сом,
мов на стру
нi злег
ка заб
ри
нi
ла.
Загнибiда став се
ред ха
ти, ски
-
нув пог
ляд на жiн
ку, гля
нув на
Хрис
тю, що, пох
ню
пив
шись, сто
-
я
ла у по
ро
га; по
тiм зно
ву на жiн
-
ку i зно
ву на Хрис
тю… Так орел з
ви
со
кос
тi за
дивляється на свою
здо
бич, ви
би
рає - яка смач
нi
ша.
Невисока Хрис
тя, з пов
ним ро
-
жевим ли
цем, мо
ло
ди
ми яс
ни
ми
очи
ма, чор
ни
ми бро
ва
ми, так
од
рiз
ня
ла
ся вiд змар
нi
лої Оле
-
ни. Ся - блi
да та за
жовк
ла, на
че
зов'яла квiт
ка; а та - тiльки що
роз
пус
ти
ла
ся… У Заг
ни
бi
ди аж
очi за
горiлися, як гля
нув вiн на
її низький круг
лий стан.
-
Насилу дiж
да
ли
ся ва
шої ми
-
лостi!.. - не
лас
ка
ве при
вi
тав вiн
її. - Ти чо
го так дов
го ба
ри
ла
ся? -
по
пи
тав да
лi ще не
ласкавiше. У
Хрис
тi у ду
шi по
хо
ло
ну
ло, за
-
рябiло в очах…
-
Петре! - ска
за
ла Оле
на, скрут
-
ну
вши го
ло
вою. Заг
ни
бi
да з ус
-
мiш
кою гля
нув на Хрис
тю, по
тiм
на жiн
ку i мовч
ки пi
шов у кiмна
-
ту.
-
Давай, дiв
ко, са
мо
вар, - сказа
-
ла Оле
на i по
лiз
ла до ша
фи.
Христя не пам'ятає, як ускочи
-
ла
в сi
ни, як ухо
пи
ла кип'я
чий
са
мо
вар, як ум
ча
ла йо
го у ха
ту.
-
Туди, ту
ди… У кiм
на
ту не
си,
Хрис
те, i пос
та
но
ви он на то
му
сто
лi, - по
ряд
ку
ва
ла Оле
на, вий
-
маючи по
су
ду з ша
фи.
Христя зас
та
ла Заг
ни
бi
ду вже
за сто
лом. Роз
вер
нув
шись на
сту
льцi, си
дiв вiн i во
див би
-
стрим пог
ля
дом по ха
тi. Як Хри
-
стя увiй
шла з са
мо
ва
ром, вiн так
i упив
ся в неї своїми гост
ри
ми
очи
ма. Во
на чу
ла, як той при
-
крий пог
ляд прони
зував її на
-
скрiзь, до
би
рав
ся до сер
ця, му
-
тив ду
шу… У неї тi
ло трем
тi
ло й
са
мо
вар у ру
ках тi
пав
ся, - не пос
-
пi
ши по
становити - пев
но б, во
-
на йо
го бу
ла б ки
ну
ла. Ста
-
новлячи
, во
на все-та
ки не здер
-
жалась - схлюп
ну
ла. Га
рячий ки
-
п'я
ток по
бiг по її ру
цi на стiл…
Не
ви
раз
на бо
лiсть ущип
ну
ла за
пальцi; во
на хоч би пис
ну
ла або
скри
ви
ла
ся - тiльки за
горiлася
вся, як огонь.
Загнибiда ди
вив
ся на стiл, де
ка
люж
ка ку
ри
ла
ся па
ром, а во
на
сто
яла i млi
ла… "Що се я нароби
-
ла
?.. що бу
де ме
нi?" - ду
малось
їй… Заг
ни
бi
да мов
чав, во
на сто
-
я
ла, на
че кам'яна.
-
Бач, й на
ли
ла на сто
лi! - ти
хо
ска
за
ла ха
зяй
ка, увiходя
чи
з по
-
судою. - Возьми ж он там ганчiр
-
ку та вит
ри. Хрис
тя му
хою по
-
вернулася.
-
Проворна! - бурк
нув їй ус
лiд
Заг
ни
бi
да, ко
ли во
на, справив
-
шись, ви
хо
ди
ла з кiм
на
ти.
-
Нiчого - дiв
ка ско
ра, - до
да
ла
Оле
на.
Далi Хрис
тя нi
чо
го не чу
ла…
Ог
нен
на, пе
ку
чо-огнен
на бо
лi
сть
да
вить їй пальцi, її порива
ло
кри
ча
ти вiд тiї бо
лi, а во
на бо
-
яла
ся i зiтх
ну
ти. Га
ря
чi сльози
об
ми
ли їй ли
це… То во
на при
-
гортала до сер
ця обш
па
ре
ну ру
-
ку, то трi
па
ла нею, то при
во
ди
ла
до ро
та, ху
ка
ла - бо
лiсть не нi
мi
-
ла. З дру
гої ха
ти до
но
сив
ся до
неї бряз
кiт по
су
ди та смок
тан
ня
чаю.
-
А на
лий ще, - ска
зав Заг
ни
бi
да
уже вчет
вер
те. - Мов i со
лоного
не їв нi
чо
го, а чай доб
ре п'ється.
"Вони п'ють, сма
ку
ють, а я со
бi
ру
ки не чую!" - ду
ма
ла Хрис
тя,
схли
пу
ючи.
-
А цить… - обiз
ва
ла
ся, прислу
-
хаючись, Оле
на. - Ми
шi скре
бу
-
ть
ся? Заг
ни
бi
да здер
жавсь, та не
здер
жа
лась Хри
стя. Важ
ке зiт
-
хан
ня з пла
чем вирва
лось як
раз
у ту мить, ко
ли зро
билося ти
хо.
-
Плаче? - вга
ду
вав Заг
ни
бi
да.
Хрис
тя за
мовк
ла, затаю
ючи у со
-
бi дух.
-
Христе! - обiз
ва
ла
ся Оле
на.
-
А во
на Хрис
тя? Хрис
тя в на
-
мистi! - ска
зав Заг
ни
бi
да.
-
Христе! - скрик
ну
ла вдру
ге
Оле
на, не дiж
дав
шись одка
зу вiд
неї.
-
Чо-о-го? - з пла
чем обiз
ва
лась
Хрис
тя.
-
То ти пла
чеш? Чо
го? Iди сю
ди.
Христя увiй
шла вся зап
ла
ка
на,
дер
жа
чи в дру
гiй ру
цi спе
че
ну
ру
ку.
-
Чого ти? - до
пи
ту
ва
лась Оле
-
на.
-
Та нi
чо
го! - не
терп
ля
че одка
-
зала Хрис
тя й нап
ря
ми
ла
ся з ха
-
ти.
-
Як нi
чо
го? Ка
жи - чо
го пла
-
чеш?
-
Пальцi по
пек
ла.
-
Чим?
Тiльки що Хрис
тя зiб
ра
ла
ся вi
-
д
ка
за
ти, як щось булькну
ло,
при
с
ну
ло
по
чу
ло
ся за
лив
не ре
-
готання.
То Заг
ни
бi
да, сьорбнув
ши чаю,
не ви
дер
жав i, приснувш
и, заре
-
готався.
-
Ну, чо
го ти? - ди
ву
ючись, спи
-
тала Оле
на.
Загнибiда ре
го
тав
ся… Йо
го тi
-
ло трем
тi
ло, а ли
це аж по
синiло
з на
ту
ги. Той ре
гiт гост
рим но
-
жем упи
вав
ся Хрис
тi у сер
це, ве
-
редив i без то
го не
терп
ля
чу бо
-
лiсть ру
ки. Ось Заг
ни
бi
да похли
-
нувся, за
каш
ляв
ся…
-
Знаю… О, бо
дай йо
го! - скрик
-
нув вiн, про
каш
лю
ючись; i по
чав
роз
ка
зу
ва
ти, як Хрис
тя обшпа
-
рила ру
ку.
-
I терп
ля
ча ж яка, та не видер
-
жала! - до
дав, усмiхаюч
ись. Хри
-
с
тi ще тяж
че, ще труд
нiше ста
-
ло: то над нею насмiха
ються, з
неї ре
го
чуть! "За
лив
ся б ти на
кут
нi, прок
ля
тий!" - подум
ала во
-
на, об
ли
ва
ючись слiзь
ми.
-
Ти б же що зро
би
ла, дур
на. Рi
-
пи тер
тої при
ло
жи
ла або
що, -
ра
яла Оле
на, ви
бi
га
ючи у кух
ню.
Во
на знай
шла рi
пу, на
тер
ла на
тер
туш
ку i об
лi
пи
ла Хрис
тi чер
-
вонi пальцi.
Христi тро
хи по
лег
ша
ло: рве,
сi
па, го
рить, та хоч не так бо
-
лить не
са
мо
ви
то. А Заг
ни
бi
да у
кiм
на
тi не вга
мується та й не
вга
мується… Оце на хви
ли
ну i
за
тих
не та й зно
ву зал
лється ре
-
готом.
-
Ну, чо
го ти ре
го
чеш? - гримну
-
ла на йо
го Оле
на. - Збо
жеволiв,
чи що? Дiв
ка мiс
ця не знай
де, а
вiн - ре
го
че…
-
Та ко
ли б же ти зна
ла… Ко
ли б
же ти ба
чи
ла… Це ж при ме
нi бу
-
ло… На моїх очах бу
ло… Як во
на
схлюп
ну
ла кип'ят
ку на ру
ку…
Зра
зу як огонь ста
ла! А нi сло
-
вом не обiзвала
ся
… От дур
на!
Ска
за
но: з се
ла во
но - як та дере
-
вина
необ
тесана!
То бу
ло Хрис
тi до
сад
но, а то
зро
би
ло
ся ще до
сад
нi
ше, ко
ли
во
на по
чу
ла гiр
ку прав
ду Заг
-
нибiдиної ре
чi… Справ
дi: чо
му їй
бу
ло зра
зу не пох
ва
ли
ти
ся, що
опек
ла
ся? При
ло
жил
и б тер
тої
рi
пи - i во
на б не тер
пi
ла так
дов
го, що аж до пла
чу дiй
шло…
Нiт же, по
бо
яла
ся… Ко
го?.. Чо
-
го?.. Всього!.. I то
го, що на
ли
ла
на стiл, i то
го, що ха
зяїн ди
вив
ся
на неї… Бо - з се
ла во
на, бо - де
-
ревина не
об
те
са
на!
Тут зно
ву по
чув
ся їй за
лив
ний
Заг
ни
бi
дин ре
гiт. "Та й гiр
кий
же цей Заг
ни
бi
да! та й уїдли
вий
який! Ко
му сльози, а йо
му смiш
-
ки…" їй при
га
да
ли
ся Ки
ри
ло
вi
сло
ва: п'явка не чо
ло
вiк! "П'яв
-
ка, п'явка i є!" -ду
ма
ло
ся їй. П'яв
-
кою був, п'явкою i зги
не! А їй же
прий
деться тут цi
лих пiв
ро
ку
бу
ти, пiв
ро
ку слу
ха
ти доїдли
вих
ре
чей, єхид
но
го ре
го
ту… Госпо
-
ди! сьогод
нiш
нiй ве
чiр їй вi
ком
здав
ся, а то ж - пiврок
у! Вiн же з
ме
не i кров вис
се… Не
да
ром йо
-
го жiн
ка та
ка зам
лi
ла та занепа
-
ла
… Ви
пи
ла, вид
но, немал
у, до
-
бра ду
ша, на сво
є
му вi
ку!"
Такi дум
ки кло
по
та
ли Христин
-
у го
ло
ву. Плу
та
ючись од
на за
од
ну, за
чi
па
ючись од
на за дру
гу,
во
ни од
но
си
ли її звiд
си геть - у
се
ло… до ма
те
рi… Що то те
пер
там? Пла
че, вид
но, ма
ти. I не
спить - пла
че… Не
щас
на!.. Упер
-
ше зро
ду во
на звi
да
ла та
кий рi
-
зучий, та
кий тяж
кий жаль по
ма
те
рi, її тяг
ло, рва
ло ту
ди, до
неї, до своєї рiд
ненької жалiб
-
ницi, до своєї єди
ної по
рад
ни
цi…
Все б во
на да
ла, що тiльки має,
аби бу
ти те
пер ко
ло неї, ко
ло
своєї не
нi ста
рої… Що ж дасть
во
на? Що є у неї?..
Життя упер
ше по
вер
та
ло
ся до
неї своїм су
во
рим бо
ком; во
на
упер
ше по
чу
ла на со
бi йо
го важ
-
ке яр
мо… "Нi, не
має щас
тя й та
-
лану бiд
ним на сьому свi
тi i не
бу
де нi
ко
ли!" - рi
ши
ла во
на.
-
Христе! ти б по
ту
ши
ла свiт
ло;
на
що во
но дур
но бу
де го
рi
ти? -
ска
за
ла їй з дру
гої ха
ти Оле
на. -
Сьогод
нi вже нi
чо
го не бу
де
мо
роз
по
чи
на
ти.
Христя по
ту
ши
ла… Що ж їй те
-
пер ро
би
ти? Ля
га
ти? Во
на б ляг
-
ла, спо
чи
ла. Де ж те мiс
це, що їй
прий
деться спа
ти? Тут нi
чо
го не
роз
бе
реш.
Вона притк
ну
ла
ся го
ло
вою на
сто
лi на ку
ла
цi. Сла
ва бо
гу, ру
ка
її за
нi
мi
ла; тiльки щось пiд сер
-
цем пе
че, за пе
чiн
ку тяг
не… Ба,
во
на сьогод
нi не обi
да
ла! Вий
-
шла з до
му ра
но, прий
шла сю
ди
пiз
но, її нiх
то не пи
тав, чи їла во
-
на; во
на нi
ко
му не ка
за
ла. Та їй i
їсти не хо
тi
ло
ся. I те
пер їй не то
що хо
четься - ну
дить тiльки…
У кiм
на
тi по
ча
ла
ся роз
мо
ва.
-
Коли ж ти ду
маєш пас
ки пек
-
ти? - пи
тав
ся Заг
ни
бi
да.
-
З завтрього поч
ну, - од
ка
за
ла
Оле
на. - Я не знаю, чи ба
гато йо
-
го на
пi
ка
ти?
-
Щоб ста
ло, - од
ка
зав вiн.
-
Ти все ка
жеш так: щоб ста
ло.
А скiльки йо
го тре
ба? I то
рiк, i
по
за
то
рiк пек
ла рiв
но. Поза
-
торiк же - ще й зос
та
ло
ся, а то
-
рiк - як нак
ли
кав гос
тей, то все в
один раз поїли.
-
Ну, от i вга
дуй так… Щоб ста
-
ло, та й го
дi!
Розмова за
тих
ла. Че
рез кiлька
хви
лин во
на зно
ву поча
лас
я.
-
Ти от жу
риш
ся пас
ка
ми, - по
-
чав Заг
ни
бi
да, - а ме
не дру
ге жу
-
рить. Он на од
нiй че
хо
нi руб
лiв
двiс
тi убит
ку бу
де. Пiд
сiв ме
не
се
й
рiк Ко
лiс
ник! "Ку
пи, - ка
же, -
по
по
лам вiзь
мемо". Я й ку
пив; а
вiн, бiс йо
го батько
вi, вiд своєї
полови
ни
i од
ки
нув
ся. Те
пер i
пiд
ки
дай
ся! Прий
деться у рiв
ви
вернути, та ко
ли б ще i по
лi
-
цiя не нак
ри
ла. Сьогод
нi базарн
-
ий про
хо
див. "Пет
ро Лу
кич! Пет
-
ро Лу
кич! - гу
кає. - Що це з ва
шої
лав
ки важ
ким ду
хом не
се?" - "То,
- ка
жу йо
му, ус
мi
ха
ючись, - че
рез
те, що ви нi
ко
ли у неї не зай
де
-
те". - "Ну-ну, - од
ка
зує, - не шут
-
куй
те!.. Од
бе
рiть, ли
шень, з де
-
сяток доб
рої щу
ки, я де
сят
ни
ка
заш
лю".
-
Що ж, ти й одiб
рав?
-
Авжеж. Ще й то доб
ре!.. Ко
ли б
зай
шов у лав
ку та розво
ру
шив
ту гни
ля
ти
ну!.. Я вже й не знаю,
як її оте му
жиччя їсть. Ну, стер
во
ж стер
вом!.. Сьогод
нi за
хо
де
один: "Щось во
на, - ка
же, - тро
хи
при
па
хає". - "То, - од
ка
зую, - по
-
чула од
лигу, а ри
ба - зо
ло
то…"
Ви
тя
гаю спiдс
по
ду, щоб показа
-
ти, а во
на так i розпад
ається…
Нi
чо
го - бе
ре… От ко
ли б Лоша
-
ков на за
вод узяв - га
разд би бу
-
ло. На днях за
бi
гав: "Боч
ку тре
-
ба". - "Не зов
сiм, - ка
жу, - гар
на".
- "Та кат її бе
ри! у ме
не ро
бочi, -
поїдять!.." Так от тре
тiй день
сьогод
нi, а щось не шле. Ко
ли б
узяв боч
ку - пе
ре
вiз би! Си
ми
дня
ми спо
дi
ва
юся боч
ку роз
про
-
д
ати; а там ко
ли з пiвбоч
ки й
про
паде - не
ве
ли
ка ут
ра
та… Де
на
ше не про
па
дає!
-
А ти знаєш, що тре
ба Хрис
тi
ши
ти оде
жу, - увер
ну
ла Оле
на.
-
Пiдожде! - од
рi
зав Заг
ни
бi
да. -
Ми її бiльше жда
ли… Хто те
пер,
си
ми дня
ми, бу
де ши
ти? Са
мiй
же - нi
ко
ли бу
де. Пi
сля праз
ни
ка
хай. Ще по
ба
чи
мо, яка з неї ро
-
бiт
ни
ця бу
де.
-
Та цить! - про
мо
ви
ла Оле
на.
-
Чого цить?
Христя аж дух за
таїла, щоб не
про
пус
ти
ти i сло
ва, що про неї
да
лi бу
дуть ка
за
ти. Та дар
ма!..
Роз
мо
ва на то
му й обiр
ва
ла
ся. А
ко
ли зно
ву по
ча
ла
ся, то про не
-
знайомих їй лю
дей, про на
жи
ву,
про плут
нi кра
марськi: хто ко
го
об
ду
рив, пiд'їхав, пiд
сiв…
Сумно ста
ло Хрис
тi й важ
ко те
слу
ха
ти. Де вже йо
го в ка
та тут
шу
ка
ти тiї жа
лос
тi, ко
ли тiльки
й дум
ки - як би з дру
го
го жи
ли
ви
мо
та
ти, на дру
го
му поїзди
ти!
-
Христе! при
би
рай са
мо
вар, -
нес
ко
ро клик
ну
ла Оле
на.
Христя поп
рий
ма
ла, поприби
-
рала. А там ще Заг
нибiдi заману
-
лося по
ве
че
ря
ти, - вечер
ю да
ва
-
л
а. По
ти пiс
ля ве
черi помил
а по
-
су
ду, са
ма повеч
еряла - бра
ло
ся
вже до пiв
но
чi. А ха
зяйка, йду
чи
спа
ти, на
ка
за
ла, щоб до свi
ту са
-
мо
вар ста
но
ви
ти: "Бо завт
ра
день ба
зар
ний, Пет
ру Лу
ки
чу
тре
ба ра
но в крам
ни
цi бу
ти".
"Людей труїти гни
лою чехо
-
нею!" - по
ду
ма
ла Хрис
тя, ва
ж
ко
зiтх
нув
ши. По
мос
ти
лась на ла
вi,
за
га
си
ла свiт
ло й со
бi ляг
ла.
Темна, неп
рог
ляд
на тем
но
та
об
ня
ла її зра
зу; хоч око ви
коли -
нi
чо
го не вид
но. Чут
но тiльки
глу
хе ше
по
тан
ня з третьої ха
-
ти… То ха
зяїни бо
гу мо
ляться чи
ше
по
чуться про ба
ри
шi? їй яке
дi
ло? Во
на, на
мо
ре
на хо
дою тро
-
хи не цi
ло
го дня, ви
пад
ка
ми сьо
-
годнiшнього ве
чо
ра, зра
зу за
-
крила на
том
ле
нi очi. Сон
не за
-
буття об
хо
пи
ло, об
ня
ло її.
Христя вiд
ра
зу зас
ну
ла. I не
сни
лось їй нi
чо
го, нi
що не три
-
мало її ти
хо
го по
кою. Пригор
-
нувши бо
ля
чу ру
ку до гру
дей,
во
на спа
ла. На те й нiч, щоб усiм
спо
чи
ва
ти. Та чи усiм? А то що
за свiт ко
ли
шеться у ма
лiй ха
-
тинi? Ось вiн уже в кiм
на
тi, се
-
ред йо
го яс
ної хви
лi чор
нiє чи
-
ясь пос
тать ви
со
ка… Хто то? Чо
-
го? То Заг
ни
бi
да, бо
сий, роз
дi
-
тий, з свiч
кою у ру
ках, ти
хо, на
-
че кiт той, вик
рав
ся з кiм
на
ти,
увiй
шов у кух
ню i, ози
ра
ючись
на всi бо
ки, пок
рав
ся у сi
ни.
Злег
ка на
да
вив вiн клям
ку, щоб
не стук
ну
ла, од
чи
нив две
рi, ви
-
соко над го
ло
вою дер
жа
чи свiт
-
ло.
У кут
ку на ла
вi ле
жить Хрис
тя,
спить. Тем
на тiнь вiд неї хо
де-
труситься по стi
нi… У Заг
ни
бi
ди
очi заб
ли
ща
ли, як вiн її зо
ба
чив.
Ти
хо на пальчи
ках пi
дiй
шов вiн
до неї, пiд
няв свiт
ло уго
ру так,
щоб свiт па
дав са
ме на го
ло
ву
Хрис
тi… З тем
но
ти вий
шло кру
-
г
ле по
кiй
не ли
це її з чорним
и
бро
ва
ми, з зак
ри
ти
ми очи
ма, з
тро
хи розк
ри
тим ро
том. Ти
хе
зiт
хан
ня лед
ве-лед
ве почу
ває
ть
-
ся
, то пiд
нi
має, то опус
кає її ви
-
со
кi гру
ди. Очi у Заг
нибiди аж
зас
вi
ти
ли, ру
ка злег
ка за
тi
па
ла
-
ся… Дов
го вiн сто
яв над нею, ди
-
вив
ся, на
пу
вав
ся ча
ра
ми крас
ної
вро
ди. Се… ти
хо пос
лав упе
ред
ру
ку, по
дер
жав над нею, як дер
-
жать над жа
ром, ко
ли змерз
не,
i… ти
хо опус
тив… Хрис
тя ки
ну
-
лась. Свiт
ло в од
ну мить згас
ло…
Тем
но
та зно
ву об
ляг
ла кру
гом.
Спро
сон
ня Хрис
тя не ро
зiб
ра
ла,
чи то їй сни
ло
ся, чи справ
дi во
на
ба
чи
ла свiт
ло. На
том
ле
на, во
на
пе
ре
ки
ну
лась на бiк i зно
ву зас
-
ну
ла. Во
на не чу
ла, як неш
вид
ко
пiс
ля то
го щось в тем
ря
вi за
ша
-
м
отiло; як стук
ну
ли две
рi в ха
-
ти
нi; як Оле
на, прокин
ув
шись,
спи
та
ла: "Хто то?" - "Се я", - важ
-
ко ди
шу
чи, одказ
ав Заг
ни
бi
да.
-
Чого ти?
-
Ходив до
вi
да
тись, чи засуне
-
но
.
Грузько вiн лiг на лiж
ко, аж во
-
но за
ри
пi
ло, дов
го воро
чався,
по
ки не зас
нув. За
те Оле
на цi
лу
нiч не спа
ла.
III
"Христос воск
рес! Хрис
тос во
-
ск
рес! Хрис
тос воск
рес!" - од
но
но
си
ло
ся, од
но хо
ди
ло по ха
тах
у Заг
ни
бi
ди на дру
гий день ве
-
ли
код
нiх свят.
На сей день у Заг
ни
бi
ди завж
ди
бен
кет… Цi
лий рiк тур
боти та
кло
по
ти, ку
пу
ван
ня та перепро
-
дування, свар
ка та зго
ди… Три
днi ве
ли
код
нiх свят та гри днi
рiзд
вя
них - тiльки й свя
та. Та й
то че
рез те, що нiх
то у сi три днi
не тор
гує. Злiсть спочин
ку спра
-
в
ля
ються бен
ке
ти то в то
го, то в
дру
го
го… Цi
ла зграя назбир
а
є
-
ться лю
дей з близьких i да
ле
ких
країв; су
нуть усi до од
ного в гос
-
по
ду; наб'ється - пальця про
су
-
ну
ти нi
ку
ди; го
вiр-го
мiн - на
че
во
да в лото
ках шу
мує й кле
ко
че;
спiр
ка i ре
гiт; ви
пивання та пi
д
-
кушу
вання… Так во
но здав
на за
-
ве
де
но, так i до
сi ве
деться.
Другий день ве
ли
код
нiх свят -
Заг
ни
бi
дин день. Про те зна
ли i
свої близькi, i сто
рон
нi, i са
мi ха
-
зяїни. Зби
ра
ли
ся зав
го
дя. Завго
-
дя ску
по
ву
ва
лись, пекли-вари
-
ли… Цi
лий ти
ждень Хрис
тя за
при
во
дом ха
зяй
ки, на
че в ка
-
торжнiй ро
ботi, ко
ло пе
чi крути
-
лася, ури
ва
ючи пiсляобiднi
й зай
-
вий час на пiд
ма
зу
ван
ня, вит
ру
-
шу
ван
ня, пiдмивку-побiл
ку.
У
су
бо
ту усi ха
ти на
че в со
рочки
бi
лi на
ря
ди
ли
ся; по кут
ках з-за
обе
рем
кiв роб
ле
них квi
ток у
блис
ку
чих ша
тах визира
ють об
-
ра
зи; об
лич
чя свя
тих аж ус
мi
ха
-
ються; невел
ичкi лампадк
и кру
-
тяться пе
ред ни
ми на то
неньких
лан
цюжках; по вiк
нах узор
ча
тi
за
по
ни; сон
це про
би
вається
крiзь їх не
ве
лич
кi кру
жальця…
По сто
лах, накрит
их бiлим
и, як
снiг, скатертинами,
наїдкiв-на
-
пит
кiв - нiж
ки гнуться… Всю
ди
достат
ок, роз
кiш, ба
гатст
во…
Христю ди
ву
ва
ли та
кi за
па
си…
"Гос
по
ди! - ду
ма
ла во
на. - Одно
-
му даєш он скiльки, а дру
гому…
Ко
ли б моїй ма
те
рi хоч де
ся
та
час
ти
на то
го, що тут є, яка б во
-
на бу
ла щасли
ва!.. А то?.."
Вона гля
ну
ла кру
гом се
бе. Ви
-
ходячи з се
ла i сподiва
ю
чись на
ха
зяй
ську оде
жу, во
на свою но
-
вi
шу зос
та
ви
ла до
ма. I от те
пер,
у чо
му прий
шла - у то
му i свя
то
справ
ляє… Ста
ренька дер
га - по
-
короткувата, за
яло
же
на керсет
-
ка на пле
чах роз
лiз
ла
ся. Спе
че
на
ру
ка не пiд
жи
ла. Щоб не роз'я
-
трю
вати, Хрис
тя пов'я
зала її ли
-
хенькою ган
чiр
кою; ган
чiр
ка та
ко
ло ко
черг та ро
гачiв замазала
-
ся,
са
жею взя
лась… I ото во
на,
обiр
ва
на, об
шарпана, се
ред та
-
кої ба
га
тої об
ставини! Їй са
мiй у
вi
чi б'є все те. А ха
зяїнам ба
й
-
дуж
е! Ха
зяй
ка якось спи
та
ла:
-
Ти не бра
ла но
вої оде
жi з до
-
му?
-
Ї
й i у цiй доб
ре, - од
ка
зав ха
-
зяїн, ус
мi
ха
ючись… i бiльше нi
-
чого. "Най
мич
ка! Най
мич
ка!" -
ду
ма
ла Хрис
тя, i ко
ло сер
ця її як
ог
нем пек
ло. Дiж
да
ли великод
-
ня
. Ко
ли б се на се
лi бу
ло - зна
ла
б Хрис
тя, що їй робит
и, ку
ди пi
-
ти, де погуля
ти
. А тут?.. Ти
-
няється по дво
ру; слу
хає го
мону,
що донос
иться з ули
цi; вий
де й
за хвiрт
ку; по
ди
виться на лю
-
дей… Ро
зо
дi
тi та на
ряд
же
нi
йдуть во
ни на гу
лян
ки та на ко
-
лиски - її ми
на
ють. А ко
ли хто й
зап
ри
мi
те, то хi
ба на те, щоб по
-
г
лу
зу
ва
ти.
-
Де се та
ка чор
но
гуз
ка взялас
-
я? - пи
та па
ру
бок у мi
щан
сько
му
убо
рi дру
го
го, вит
рi
щив
ши на
неї баньки.
-
З се
ла! не бач? - од
ка
зує йо
го
то
ва
риш.
Христя мер
щiй тi
кає у двiр; а за
нею слi
дом по
гу
ку
ван
ня та ви
-
гукування…
-
А кри
жас
та яка! Чи бач, як ви
-
вiр
чує… - I не
са
мо
ви
тий ре
гiт
не
сеться ули
цею.
"Чужi, чу
жi!" -ду
має Хрис
тя, тi
-
каючи в ха
ту. А там - ти
хо, ха
-
зяїни по
ля
га
ли спа
ти. Ти
хо та
сум
но, як у до
мо
ви
нi. А в се
лi те
-
пер? - дiв
ча
та гу
ля
ють, спiва
-
ють; пiд
хо
дять хлоп
цi, домага
-
ються хрис
то
са
тись… Спiр
ка,
жа
р
ти, ре
гiт… На
си
лу дiж
да
ла
вечор
а.
-
Лягай ра
нi
ше, ви
сип
ляй
ся, бо
завт
ра чи i вно
чi дове
де
ться спа
-
ти, - ка
же їй ха
зяй
ка.
"О, доб
рi якi!" - ду
мається їй. I
про неї та
ки зга
да
ли, i її не забу
-
ли! На дру
гий день почалася
збiр
ка з са
мо
го ран
ку. Пер
шi
прий
шли близькi су
сi
ди - пiдга
-
няти ха
зяїнiв до цер
к
ви.
-
Пора до бо
жо
го до
му! - гукал
-
и, заг
ля
да
ючи в ха
ту.
-
Ще пос
пiємо. За
ходьте! За
хо
-
дьте! - зап
ро
ху
вав Заг
ни
бiда. По
-
ки зби
ра
лись-на
ряд
жа
лись, по
-
чи
на
лась розмо
ва. Розказува
ли,
як хто стрi
вав свя
то, як про
вiв
пер
ший день, що чут
но по го
ро
-
ду. Жiн
ки тим ча
сом обдивл
я
-
лися за
па
си, дивув
ались хлi
бо
вi
свя
то
му, що вiн у Оле
ни Iванiв
-
ни завж
ди i пух
кий i висок
ий;
роз
пи
ту
ва
ли
ся - у ко
го бра
ли
бо
ро
ш
но, як учи
ня
ли, чим зав
-
да
ва
ли… Звiс
нi празни
ковi ре
чi!
Аж ось i ха
зяїни зiб
ра
ли
ся. Заг
-
нибiда на
ря
див
ся у но
вий сук
-
няний убiр, на
дiв со
роч
ку з ман
-
жетами, пов'язав шию шовко
-
вим плат
ком, чо
бо
ти до вак
си,
на ри
пу - пан па
ном! Оле
на Iва
-
нiвн
а одяг
лась у бла
кит
не шерс
-
тя
не плат
тя, по
крила пле
чi тон
-
ким ка
ше
мi
ро
вим плат
ком, ви
-
в'я
за
ла голо
ву шов
ко
вою хуст
-
кою; у ву
хах се
реж
ки бли
щать,
на ру
ках - зо
ло
тi перс
нi…
-
Готовi?
-
Готовi.
I ха
зяїни, i гос
тi ра
зом пiш
ли до
церк
ви.
Недавно пiш
ли, та швид
ко й
вер
та
ються: у та
кi днi неза
барна
служ
ба… Пер
шi ха
зяїни уступи
-
ли
у двiр, а за ни
ми - й чу
жi. Чо
-
ловiки, жiн
ки, мо
ло
дi й ста
рi; як
боч
ки товс
тi, як ши
ла тон
кi;
низькi - тро
хи не при зем
лi; ви
-
сокi, як ду
би гiн
кi… А убори-
наряд
и? Чер
во
нi плат
тя, зе
ле
нi
ку
цини, ря
бi спiд
ни
цi, жов
тi шу
-
шони, блис
ку
чi лас
ти
ко
вi балах
-
они, чор
нi сук
ня
нi кап
та
ни - аж
у вi
чi б'є! I все те су
не у двiр, у
ха
ту; вi
тається, за
чи
нає розмо
-
ву. По сло
ву: де
сять душ - де
сять
слiв… а то стiльки народ
у?... Го
-
мiн пiд
няв
ся у ха
тах, на
че у жи
-
дiвськiй шко
лi, стов
пом стоїть i
не вга
ває, на
че во
да кле
коче у
по
то
ках…
А ще не всi; то той, ди
вись, на
-
дiй
де, то дру
гий. У ха
тах уже й
про
су
ну
ти
ся нi
ку
ди; кiм
на
та й
свiт
ли
ця пов
ним по
внi: од
нi на
-
чiп
ля
ли
ся на стульцях, на крова
-
тях; дру
гi товп
ляться, шу
каючи
мiс
ця. Всi по
зи
ра
ють на сто
ли,
де ряд
ком нас
та
нов
ле
нi пляш
ки
гра
ють про
ти сон
ця своїми цвiт
-
ними нас
той
ка
ми; пе
ред пляш
-
ками на здоровенному пiд
но
сi
чор
нiє пе
чена гус
ка, стоїть пi
-
джарене по
рося, дер
жа
чи у зу
-
бах шма
ток хрi
ну; не
ве
лич
ке яг
-
нятко, зiг
нув
шись у ка
блучку,
вис
та
ви
ло своє гост
реньке ри
-
ль
це з рiдким
и зуба
ми; там ле
-
жить вут
ка, Зад
рав
ши но
ги вго
-
ру; там бi
лiє товс
те мо
ло
де са
ло,
жов
тiє мас
ло, чер
во
нi
ють кра
-
шан
ки; а над цим усiм в кiн
цi
сто
лу, на
че сто
ро
жi, сто
ять ви
-
сокi па
ски з бi
ли
ми го
ло
ва
ми,
при
си
па
нi цвiт
ним го
рош
ком…
Все так i бе
ре очi на се
бе; все
дра
тує смак! Не
дар
ма вся
ке, гля
-
нувши на те, тiльки спльовує.
-
Кого ми ще жде
мо? - спи
тав
ся
ви
со
кий ог
ряд
ний чо
ло
вiк з ве
-
селими ка
ри
ми очи
ма, чер
во
ним
ли
цем, чор
ним ву
сом, пiд
хо
дя
чи
до товс
то
го кра
ма
ря, що си
дiв у
кут
ку, по
том об
ли
ва
ючись. - Чи
так - по
хо
ди
мо, по
ди
ви
мо
ся на
оцi за
па
си та й до
до
му порозхо
-
димося? - ви
мо
вив вiн да
лi, скру
-
т
нув
ши сво
го чор
но
го ву
са.
-
Петро Лу
кич! Пет
ро Лу
кич! -
гук
нув на Заг
ни
бi
ду кра
мар.
-
А що?
-
Пора, бра
ти
ку. Жи
во
ти пiдве
-
ло, - мо
вив вiн, скривив
шись, мов
i справ
дi жи
вiт у йо
го за
болiв.
-
Та… Ру
бець з Кни
шем обi
ця
ли
зай
ти, - ска
зав, чу
ха
ючи поти
ли
-
цю, Заг
ни
бi
да.
-
А по-моєму: де два - там тре
-
тього не ждуть! - од
ка
зав ви
со
-
кий чо
ло
вiк з чор
ни
ми вуса
ми.
-
I ба
тюш
ки не
має, - до
дав Заг
-
нибiда.
-
Отi ще бо
ро
да
тi! - про
цi
див
кра
мар.
-
I на
що тих бо
ро
да
тих жда
ти? -
гра
ючи очи
ма, пи
тає ви
сокий
чо
ло
вiк. - Хi
ба ми й са
мi бо
ро
ди
не при
че
пи
мо? У Оле
ни Iванiвн
-
и, пев
но, за
ва
ля
ло
ся де по
вiс
мо
пря
ди
ва… От i бо
ро
да го
то
ва!
Кругом зняв
ся ре
гiт.
-
Уже Ко
лiс
ник пус
тив
ся на ви
-
гадки! - ска
зав хтось.
-
На якi там ви
гад
ки? - праву
-
вався Ко
лiс
ник. - Тут го
ло
су не
од
тяг
неш, а во
ни - ви
гад
ки!.. Я
ка
жу: по
ки ба
тюш
ки, та се, та те,
то во
но б по од
нiй слiд пропу
-
стити. Пантикуляр
но,
як ка
жуть
па
ни.
-
Слiд, слiд! - хтось од
ка
зав, сп
-
льовуючи.
-
Та щось Пет
ро Лу
кич не теє… -
див
ля
чись на ха
зяїна, мо
вив Ко
-
лiс
ник. Заг
ни
бi
да мот
нув голо
-
вою.
-
Там, у ма
лiй ха
ти
нi, - ти
хо ска
-
зав вiн, ука
зу
ючи на две
рi.
Колiсник, кра
мар i ще дех
то
зня
ли
ся й один за од
ним посу
-
нули в ха
ти
ну.
-
Батюшка йде! - хтось крик
нув
у свiт
ли
цi.
-
Батюшка! ба
тюш
ка! - заходи
-
ло
по ха
тах.
-
Постiйте! За
раз ба
тюш
ка бу
де,
- гук
нув Заг
ни
бi
да, протовплю
-
ючись упе
ред стрi
ти ба
тюш
ку.
Колiсник з сер
ця мах
нув ру
кою
i сплю
нув.
-
Утрiться ж, Кос
тян
тин Петро
-
вич, щоб, бу
ва, бо
ро
да
тий не
при
мi
тив! - хтось ска
зав йо
му.
-
Утрiться! Чар
ка бi
ля ро
та бу
ла
- i тут од
ня
ли! - мо
вив вiн серди
-
то.
-
Та так тiльки й до
ве
лось по
-
дивитись?
-
Атож!
Дехто за
ре
го
тав
ся.
-
Коло ро
та бу
ло, та в рот не по
-
пало.
-
Та хоч не зав
да
вай жа
лю, -
про
хав Ко
лiс
ник, чу
ха
ючи поти
-
лицю. Ре
гiт ще дуж
чий зняв
ся.
-
Тесе!.. - за
гу
ло кру
гом.
Гучно i зич
но роз
да
ло
ся се
ред
ха
ти свя
те пос
пiв'я. Сла
вили во
-
ск
рес
ше
го з гро
ба, сла
ви
ли йо
го
пре
чис
ту ма
тiр… Мо
ло
дий, бi
ло
-
ли
ций та чор
но
во
ло
сий ба
тю
-
шка з хрес
том у ру
ках висту
пив
упе
ред, за
во
див го
лос
ним те
-
нором. За ним ди
якон, товс
тий,
ог
ряд
ний, з ри
жою по по
яс бо
-
родою, вит
рi
щив
ши булька
тi
очi, пер, на
че з боч
ки, товс
то
го
ба
са. Сти
хар
ний дяк, у ко
сi з си
-
вого, аж жов
то
го, во
ло
су, ста
рий
- аж тру
ситься - де
рен
чав, мов
ма
леньке яг
нят
ко; за ним висок
-
ий та
ран
ку
ва
тий па
ла
мар, насу
-
п
ившись, гув очерет
яного бас
-
ка… Ха
зяїн, ха
зяй
ка, звiв
ши до
об
ра
зiв очi, хре
стилися; гос
тi з
усiх бо
кiв нав
ко
ло об
лi
пи
ли
при
чет; пе
ред
нi ще та
ки ви
ма
ху
-
ва
ли ру
ка
ми, за
те зад
нi так сто
-
в
пил
ись - пальця просун
ути нi
-
ку
ди.
Тiльки що ба
тюш
ка, проспiвав
-
ши
, пiд
нiс ха
зяїнам хрес
та
цiлуват
и, як у ха
ту увiй
шли два
пан
ки. Один - середньог
о рос
ту,
на
топтуваний
, з круг
лим черво
-
ним ли
цем, так гладесеньк
о ви
-
голеним, що во
но у йо
го аж ви
-
лискувалось, з не
ве
лич
ки
ми
бли
с
ку
чи
ми очи
ця
ми, кот
рi, як
ми
ше
ня
та, бi
га
ли в йо
го то сю
-
ди, то ту
ди. Дру
гий - ви
со
кий,
су
хий, з одс
тов
бур
че
ни
ми бро
-
ва
ми, пох
му
рим пог
ля
дом, ру
ди
-
ми ба
ка
ми, що, на
че ков
ту
ни,
спус
ка
ли
ся з йо
го кiст
ля
вих ще
-
лепiв.
Обидва на пальчи
ках покрали
-
ся
упе
ред, злег
ка трима
ючи за
пле
чi ог
ряд
них мi
щан, що стов
-
пи
ли
ся зза
ду. Тi, озираю
чись i
кла
ня
ючись, по
ступалися, дава
-
ли до
ро
гу. Па
ни попростува
ли
до сто
лу.
-
Хто се? - по
чу
ло
ся у зад
нiх ря
-
дах.
-
Не знаєш хi
ба?
-
Авжеж, не знаю.
-
Ото су
хий, ви
со
кий - Ру
бець,
се
к
ре
тар з ду
ми; а то червоно
-
пикий - Книш, з по
лi
цiї.
-
Чи бач! Пi
шов наш Заг
ни
бi
да
вго
ру: з па
на
ми во
диться!.
-
А-а! Ан
тон Пет
ро
вич! Фе
дiр
Гав
ри
ло
вич! - скрик
нув Заг
ни
бi
-
да, зап
ри
мi
тив
ши Руб
ця i Кни
-
ша. - Хрис
тос воск
рес!
Почали хрис
то
са
тись. Ру
бець,
су
во
ро пох
рис
то
сав
шись з хазяї
-
ном, пi
дiй
шов до ба
тюш
ки, по
цi
-
лу
вав хрес
та i щось тихеньк
о за
-
мовив. Ба
тюш
ка за
метушився,
по
дав Руб
це
вi ру
ку.
-
Несказанно ра
дий! несказан
-
но
! - глу
хо бу
бо
нiв Ру
бець. - На
мi
с
це от
ця Гри
го
рiя? Царст
во
не
бес
не по
кiй
но
му! Прия
телi з
ним бу
ли.
Батюшка сто
яв i, не зна
ючи, що
ка
за
ти, тер ру
ки. Ру
бець щось
бу
бо
нiв. Ко
лiс
ник пiд
бiг до Руб
-
ця i, гра
ючи очи
ма, ни
зенько ук
-
ло
нив
ся. Ру
бець прос
тяг йо
му
два пальцi. Ко
лiс
ник злег
ка по
-
тримав їх, пос
ту
пив
ся на
зад i на
-
ступив дия
коновi на но
гу. Той з
усього роз
го
ну заг
нав Колiсни
-
ковi ку
ла
ка у бiк. Ко
лiс
ник хит
-
нувся, мов прост
рi
ле
ний.
-
На но
гу! - гук
нув йо
му ди
якон
ба
сом i, ус
мi
ха
ючись, по
дав ру
ку.
Ко
лiс
ник бо
лiс
но ус
мiх
нув
ся i
пос
ту
пив
ся на
зад.
Поки се ро
би
ло
ся бi
ля од
но
го
бо
ку сто
лу, на дру
го
му - Книш
сто
яв пе
ред ха
зяй
кою i, гра
ючи
очи
ма, мо
вив:
-
Для пер
шо
го знай
омст
ва поз
-
вольте пох
рис
то
са
тись.
Олена Iва
нiв
на, завж
ди блi
да,
аж жов
та, злег
ка покрила
ся
кра
-
с
кою, ко
ли по
чав Книш хри
сто
-
сатись. Вiн своїм ши
роким ли
-
цем ви
ма
ху
вав то на то
iг бiк, то
на дру
гий, цiлу
ючи смач
но тон
кi
та зблiд
лi ус
та Оле
ни Iва
нiв
ни
своїми товс
ти
ми, м'яси
стими.
-
Федiр Гав
ри
ло
вич! Лег
шенько
з чу
жи
ми жiн
ка
ми вицiловуй
-
тесь, - мо
вив до йо
го Ко
лiс
ник
зза
ду.
-
А-а!.. - по
вер
нув
ся той. - Це ви,
Кос
тян
тин Пет
ро
вич? Це ж у рiк
раз. Хрис
тос воск
рес! - i ки
нув
ся
з Ко
лiс
ни
ком хри
стосатись.
-
Отакого б нам сек
ре
та
ря! Ввi
-
ч
ли
вий, об
хiд
чис
тий! - мо
вив Ко
-
лiс
ник до мi
щан, одiй
шов
ши на
-
зад. - А то - гни
да гни
дою, а, не
-
бiй
сь, доб
ре знає хабис-гаве
зен!
Кругом йо
го зняв
ся ре
гiт, i вiн
мер
щiй уд
рав да
лi.
-
Що вiн ска
зав?
-
Кат йо
го знає! по-жидiвськом
-
у, чи що; тоб
то, бач, про ха
ба
рi.
-
От про
ява!
А про
ява так i но
си
ла
ся по
мiж
людьми. Те
пер вiн сто
яв ко
ло
ба
тюш
ки i, по
ти
ра
ючи ру
ки, мо
-
вив:
-
Та й за
мо
ри
ли ви нас, отець
Ми
ко
лай.
-
Як са
ме?
-
Не по
вi
ри
те, у ро
тi пе
ре
сох
ло,
аж то
рох
тить гор
лян
ка, мов та
гу
ся
ча, що ба
би на неї клуб
ки
мо
та
ють, - жар
ту
вав вiн, ве
се
ло
гра
ючи очи
ма.
-
Що ти тут то
чиш?-пе
ре
бив йо
-
го Заг
ни
бi
да. - Чес
ний от
че! Бла
-
гос
ло
вiть сей хлiб-сiль.
Отець Ми
ко
лай ус
тав i по
чав
бла
гос
лов
ля
ти.
-
Починається… Чуєте! почи
на
-
є
ться! - вис
ко
чив
ши в дру
гу ха
-
ту, гук
нув Ко
лiс
ник.
-
Що по
чи
нається?
-
Он, - ука
зав вiн на свiт
ли
цю.
Там бi
ля сто
лу хрис
то
са
ли
ся
ча
р
ка
ми гос
тi з ха
зяїном: ба
тю
-
шка, ди
якон, Ру
бець, Книш… Го
-
лос
но дзин
ча
ли ча
рочки; яс
но
гра
ли у лю
дей очi… Ту
ди кинув
-
ся її Ко
лiс
ник.
-
Просимо, доб
рi лю
ди, хлi
ба-
со
лi од
вi
да
ти, - зап
ро
ху
вав З
аг
-
нибiда. - Спа
си
бi вам, що не цу
-
раєтесь, не за
бу
ваєте.
-
А ви та
ки на
го
ту
ва
ли чи
ма
ло!
- мо
вив до нього батюш
ка.
-
Тiльки й на
шо
го, отець Мико
-
лай! Тiльки й на
шо
го… Що нам
зос
та
ло
ся з ста
рою? Дiткам
и го
-
с
подь не бла
гос
ло
вив… Отак до
-
б
рi лю
ди зiй
дуться, погомоня
ть…
Тiльки й нашо
го… Хоч во
но те
-
пер усе ут
ри
до
ро
га ста
ло. Та по
-
ду
маєш: на
що нам те багатс
тво?
для ко
го йо
го зби
ра
ти? Пом
ре
мо
- не за
бе
ре
мо з со
бою… Про
си
мо
ж по
кор
но… Отець Ми
колай! Ан
-
тон Пет
ро
вич! Фе
дiр Гав
ри
ло
-
вич! Хто ж пiс
ля пер
шої за
ку
-
шує?.. А ви чо
го стоїте? - гу
кав
Заг
ни
бi
да на дя
ка. - Гай-гай!
Знову усi за
ко
ле
си
ли бi
ля сто
-
лу; по
мiж дру
ги
ми й ста
рий дяк
тi
пає го
ло
вою.
-
А ти, гля
ди, ме
нi й сьогод
нi не
на
ли
жись, як учо
ра! - га
рикнула
до нього ви
со
ка су
ха ба
ба з бiли
-
ми, на
че олив'я
ними, очи
ма, сiп
-
нувши так за ру
кав, що той аж
по
то
чив
ся.
-
Єфросинiя Анд
рiївна! Єфро
-
синiя Анд
рiївна! - мо
вив дяк ти
-
хо. - Он - чу
жi… он - лю
ди…
-
А вчо
ра ба
чив лю
дей? А моло
-
диць, не
бiй
сь, ба
чив?
-
Так йо
го, так! - умi
шав
ся Ко
лi
-
с
ник у зма
ган
ня дя
ка з дячи
хою.
- Од
зо
лiть йо
го, Єфро
си
нiя Анд
-
рiївна! Хай не бу
де та
кий го
лiн
-
ний до ва
шо
го бра
та. А то - апос
-
то
ла у церк
вi чи
тає, а на
бiк мо
-
ло
ди
цям "шер
денько" шеп
че.
-
I ви на ме
не! - мо
вив дяк, ви
-
хиливши чар
ку го
рiл
ки. - У ме
не
он зу
бiв у ро
тi не
має!.. - I вiн по
-
казав йо
му свої почор
нiлi яс
на.
-
А на
що тут зу
би? Щоб поцiлу
-
вати та ще й уку
си
ти! - жар
ту
вав
Ко
лiс
ник.
Люди аж роз
ляг
ли
ся кру
гом, а
ста
ра дя
чи
ха на ли
цi мi
ни
ла
ся
та очи
ма, як вiдьма, во
ди
ла. Дяк
мер
щiй под
рав
ся по
мiж людьми
у кух
ню.
-
Ви та
ки йо
го сте
ре
жiть, Єфро
-
синiя Анд
рiївна, - цьку
вав Колiс
-
ник. - Ви не вда
ряй
те на те, що
зу
бiв у йо
го не
має. Вiн i без зу
бiв
нi
ко
му не дає спус
ку. А що, ко
ли
б йо
му зу
би!
-
Хiба я не знаю? - грим
ну
ла дя
-
чиха. - З
на
ю! Про
жи
ла со
рок лiт
з ним - знаю! Ска
за
но: як жере
-
бець той!
Крик ре
го
ту зняв
ся кру
гом неї i
роз
ко
тив
ся по всiх ха
тах. Лю
ди -
лос
ком ля
га
ють, аж за жи
во
ти
бе
руться; а Ко
лiс
ник - хоч би то
-
бi морг
нув - тiльки очи
ма грає.
-
Правду, свя
ту прав
ду мо
ви
те,
Єфро
си
нiя Анд
рiївна, - клi
пає
вiн, - нес
те
мен
ний же
ре
бець! От
i те
пер: чо
ло
вiк у кух
ню тi
кає?
Знаємо ми… Ста
рий, а хит
рий…
Там у Пет
ра Лу
ки
ча но
ва най
-
мич
ка та ще, не взяв її во
рог,
кри
жас
та та
ка… Он ку
ди йо
го
тяг
не! Он ку
ди вiн стри
же!
Дячиха аж за
пi
ни
ла
ся i, розпи
-
хаючи лю
дей, пом
ча
ла
ся у кух
-
ню. Лю
ди ре
го
та
ли; де
ко
му за
-
манулося пi
ти подиви
тись, що
бу
де з дя
ком.
-
Ходiмо! - кли
ка
ли Ко
лiс
ни
ка.
-
Хан їм! - од
ка
зав той. - Почуда
-
чили - хо
дi
мо зап'ємо. Хто по
тяг
у кух
ню, хто пi
шов за Колiснико
-
м до сто
лу, де поважн
о розсiли
-
ся
ба
тюш
ка, ди
якон, Ру
бець,
Книш.
-
Що те
пер на
ша служ
ба? якiї
на
шiї до
хо
ди? - мо
вив ба
тюшка
до Руб
ця. - Як у па
нiв хрес
тя
ни
бу
ли - ото так! То
дi - до
хо
ди! Бог
дав свя
то
з
а
раз i ве
зуть то
бi з
еко
но
мiй: той - то
го, той - друго
-
го… цi
ли
ми ху
ра
ми… А те
пер
що? З отих ша
гiв по
тяг
неш? Та
ще й то як поч
нуть дi
ли
ти!
-
Господь не ос
ку дi
ває в своїй
ми
лос
тi! - пiд
во
дя
чись, га
рикнув
ди
якон i по
тяг
ся до чар
ки.
Молодий ба
тюш
ка тiльки голо
-
вою скрут
нув.
-
Любимець про
то
по
пiв, так йо
-
му нi
чо
го, - мо
вив ти
хо, зiтхнув
-
ши.
-
А вже в нас про
то
поп! - до
дав
Ру
бець.
-
Христос воск
рес! - на
че з вели
-
кого дзво
на вда
рив дия
кон.
-
Воiстину! - од
ка
зав Ко
лiс
ник,
пiд
хо
дя
чи до йо
го.
-
От!-зрадiв ди
якон. - Оце так! А
то бiд
кається!.. До
хо
дiв не
має;
мо
ло
дiй по
па
дi шиньйо
нiв спра
-
в
ля
ти нi з чо
го, - бу
бонiв вiн до
Ко
лiс
ни
ка бу
цiм ти
хо, а так, що
усi чу
ли. - Хай мен
ше по
па
дю пу
-
с
кає з па
ни
ча
ми ви
ход
жу
ва
ти,
то й дохо
ди бу
дуть, - до
дав i по
-
бра
вся геть.
За сто
лом по
ча
ли су
ди
ти про
-
топопа. Заг
ни
бi
да ка
зав, що не
лю
бий вiн усiм па
ра
фi
янам, з
жи
во
го й вми
ру
що
го де
ре: же
-
нитися хто хо
че - як не двад
цять
п'ять руб
лiв, то й не по
вiн
чає,
уми
рає хто - ло
жи де
сять руб
лiв,
а хрес
ти
ти - го
туй три карбован
-
цi
. Ру
бець ви
чи
ту
вав йо
го про
-
вини пе
ред по
кiй
ним от
цем
Гри
го
рiєм: вiн йо
го до то
го до
-
вiв! вiн йо
го у мо
ги
лу вло
жив!
Книш чу
ду
вав усiх ти
ми бумага
-
ми, якi лу
ча
ло
ся йо
му стрi
ва
ти в
по
лi
цiї… Отець Ми
ко
лай тiльки
гли
бо
ко зiт
хав.
А в кух
нi тим ча
сом сто
яв не
-
самовитий ре
гiт. Ре
го
та
ли з па
-
ламаря. Ря
бий та не
га
муз
ний,
вiн ко
ли ски
нув чар
ку-другу, за
-
раз до ко
го-не
будь i залицяєть
-
ся
. Чи бу
де то ста
ра ба
ба, чи за
-
мiж
ня мо
ло
ди
ця, - в од
ну шку
ру
- ви
ходь та й ви
ходь за нього за
-
мiж! У йо
го - i ха
та своя, i скри
ня
є
; у скри
нi су
воїв з де
сять полот
-
на. I зем
лi йо
му з ру
ги перепа
дає
де
ся
тин до п'я
ти; з круж
ки до
-
во
диться руб
лiв п'ят
десят: та
ще не без то
го, що й за подз
вiн
хто пе
ре
ки
не. Вiн один знає, по
ко
му i як дзвонит
и. Хто скiльки
дасть - так i дзво
ниш! Даєш ти
грив
ню - на грив
ню задз
во
ню,
со
рокiвк
у - на со
ро
кiв
ку, а за ка
-
р
бо
ван
ця - так одк
ле
паю, що аж
плач розбирати
ме! Ка
жуть: лег
-
ко дзво
ни
ти - по
тяг за хвiст, та й
усе! Та нi: i до дзво
на з невмит
-
ою пи
кою не йди!
Усi зна
ли, що вiн жо
на
тий;
один вiн не приз
на
вав, бо та
кий
п'яний вiн
чав
ся, що й свi
ту не
ба
чив. До то
го i жiн
ка не жи
ла з
ним, а хи
ля
ла
ся по шин
ках, во
-
лочилася з москаля
ми
. Тве
ре
зий
- вiн був тих
ший во
ди, ниж
чий
тра
ви; за
те, як ски
нув чар
ку-
другу - де те i зав
зят
тя вiзьметь
-
ся: бадьо
риться, хвас
тається,
сло
ва
ми, як го
ро
хом, сип
ле.
От i те
пер. Чи дав
но вiн си
дiв у
кух
нi на ла
вi са
мо
тою, звi
сив
ши
на гру
ди свою по
ну
ру го
ло
ву?
Йо
го нiх
то не про
хав випити-за
-
кусити, вiн нi
ко
му нi
чо
го не ка
-
зав. Хрис
тя, сто
ячи ко
ло пе
чi i
по
зи
ра
ючи на йо
го, ду
ма
ла: чо
го
сей чо
ловiк си
дить сам со
бi, не
їсть, не п'є i нiх
то йо
го не при
-
прохує? Так бу
ло, по
ти у кух
ню
не на
вер
нув
ся товс
тий кра
мар.
-
Тимофiю! А ти чо
го си
диш
тут, по
ну
рив
ся, не п'єш, не їси? -
i, не
дов
го ду
мав
ши, ухо
пив йо
го
за ру
ку й по
тяг до сто
лу.
Недовго во
ни там про
бу
ли, та
на
зад вер
нув
ся Ти
мо
фiй уже
дру
гим чо
ло
вi
ком: вирiвняв
ся-
випрямився, очi гра
ють, бро
ви
так i хо
дять, ще й своїми тонень
-
кими ву
са
ми мор
гає. Хри
стя нi
-
як не здер
жа
ла
ся, щоб не засмiя
-
тися.
-
Ти чо
го ре
го
чеш? Ти хто та
ка?
- при
сi
кав
ся вiн до Хрис
тi, мор
-
гаючи так чуд
но бро
ва
ми, що та
аж на
ту
жується, щоб не смiятис
-
я, та нi
як не здер
житься.
-
Та се… - по
чав товс
тий кра
-
мар, лед
ве язи
ка у ро
тi поверта
-
ючи, - дiв
чи
на!
-
А ко
ли дiв
чи
на, то чо
му за
мiж
не йдеш? - пи
тає Ти
мо
фiй.
-
Та во
на б, мо
же, i теє… та, бач,
не трап
ляється же
ни
ха.
-
Ху! - хук
нув Ти
мо
фiй. - Яко
го
то
бi же
ни
ха тре
ба?
-
Сватай, Ти
мо
фiю, - хтось ска
-
зав з ку
пи, що по
ча
ла зби
ратися
кру
гом їх.
-
А що? Хi
ба не пi
деш? Ти не ди
-
вись, що заб
ро
дивсь, аби ха
ляв
не по
ка
ляв! - скрик
нув вiн, туп
-
нувши но
гою, як пi
вень, i морг
-
нув усом так, що усi аж за живот
-
и вхо
пи
ли
ся.
Як грiм, гур
ко
тiв ре
гiт по ха
тi,
та Ти
мо
фiй на те не вда
ряв. Вiн
бли
зенько пi
дiй
шов до Хрис
тi,
по
чав лю
бенько за
глядати їй у
вi
чi. Хрис
тi спер
шу бу
ло смiш
но,
а як на
су
ну
ли лю
ди ди
ви
ти
ся,
то їй i со
ром
но ста
ло, i страш
-
но… Опу
стивш
и у зем
лю очi, во
-
на геть по
да
ла
ся до ко
черг. Ти
-
мофiй за нею.
-
Серденько! - скрик
нув вiн то
-
н
ко та го
лос
но i аж пiдско
чив.
-
Чого ви прис
та
ли до ме
не? Ге
-
тьте! - об
раз
ли
во одказа
ла
Хрис
-
тя.
-
Панiкадило
ду
шi моєї! - гук
-
нув вiн уд
ру
ге, уда
рив
ши сам се
-
бе ку
ла
ком у гру
ди.
Люди так i по
ко
ти
ли
ся зо смi
ху,
а Ти
мо
фiй стоїть пе
ред Хрис
тею,
б'є се
бе в гру
ди та ви
чи
тує.
-
Се та, ко
го жаж
да
ла ду
ша моя!
Прий
ди ж, ближ
няя моя, доб
рая
моя, го
лу
би
це моя! Прий
ди в мої
об'ятiя! - I, розста
вивши ру
ки,
уже на
мi
ряв
ся був об
хо
пи
ти
Хри
с
тю.
-
Тимофiю! Що се ти! - роз
дав
ся
зза
ду йо
го го
лос.
Тимофiй озир
нув
ся - i ру
ки опу
-
с
тив: пе
ред ним сто
яв ба
тюшка.
-
Зовсiм за
со
ро
мив дiв
чи
ну, -
ска
зав отець Ми
ко
лай, зиркнув
-
ши
на Хрис
тю, що, як та ма
кiв
ка,
аж го
рi
ла у поро
га.
Тимофiй на п'ятах пос
ту
пив
ся
на
зад, да
ючи ба
тюш
цi до
рогу,
кот
рий по
ри
вав
ся ви
хо
ди
ти,
про
щав
ся з ха
зяїна
ми, гiстьми.
-
Отець Ми
ко
лай! А на колiс
ни
-
цi хi
ба не тре
ба? - мо
вив За
гни
-
бiда
, при
яз
но заг
ля
да
ючи в очi.
Отець Ми
ко
лай за
ре
го
тав
ся:
-
На ко
лiс
ни
цi? А щоб вас! Да
-
вайте вже!
-
Я вам на
ли
воч
ки, - тур
бу
вав
ся
Заг
ни
бi
да. - Та
кої нали
вочки - гу
-
боньки зли
па
ються! Оле
на Iва
-
нiв
на! на
ли
воч
ки сю
ди! поза
то
-
рiшньої! - гу
кав вiн на жiн
ку.
Олена Iва
нiв
на при
нес
ла пляш
-
ку.
-
Сама ж по
пот
чуй. Од те
бе сма
-
ч
нi
ша! - ска
зав Заг
ни
бi
да. Оле
на
Iва
нiв
на на
ли
ла.
-
Добра, доб
ра! - прих
ва
лю
вав
отець Ми
ко
лай, сма
ку
ючи по
-
тро
ху з чар
ки.
-
А вам, отець ди
якон? Нали
-
вочки! - прип
ро
хує Заг
ни
бi
да.
-
Ет! сви
ня
чо
го пiй
ла! - гук
нув
той. - Сiр
ка! ме
нi - сiр
ка!
-
А мо
же, ром
ку на по
ту
ху? У
ме
не доб
рий ро
мок - у нiм
ця
брав.
-
Не терп
лю я отих заграниш
-
них пун
ди
кiв. Вiд їх тiльки в жи
-
вотi булько
тить та го
ло
ва бо
-
лить. Не
ма кра
що
го зiл
ля, як
наш рiд
ний сiр
ко! Чим бiльше
йо
го п'єш, тим смач
нi
ше здаєть
-
ся! Так? - скрик
нув вiн, ударив
-
ши Ко
лiс
ни
ка по пле
чi.
-
Правда ва
ша. Ро
мок до чаю -
див
на шту
ка.
-
Ото-то-то! А так, на
го
ло - сiр
-
ка! Смик
нув за хвiст - та й все!
Дер
зай, ча
до! - гук
нув вiн, пере
-
кидаючи чар
ку в рот, i мер
щiй
нап
ря
мив
ся за ба
тюш
кою, ко
-
трий уже сто
яв на рун
ду
цi, до
-
жидався.
-
О, бо
дай вам щас
тя слу
жи
ло! -
ре
го
тав
ся Ко
лiс
ник.
За ди
яко
ном ус
лiд вий
шли ха
-
зяїн, ха
зяй
ка, по
су
нув i дех
то з
гос
тей.
-
Пропустiть! про
пус
тiть! - ша
-
мотiв без
зу
бим ро
том дяк, про
-
тискуючись по
мiж на
ро
дом.
-
Ти ж чув, що я то
бi наказува
-
ла,
ста
рий чор
те! - гук
нула дячи
-
ха, смик
нув
ши йо
го зза
ду за ко
су.
-
Чув, чув! - ви
ри
ва
ючись, мо
-
вив дяк i скрив
ся в сi
нях.
-
Ох ти, моя не
пи
са
на! - скрик
-
нув Ти
мо
фiй, ущип
нув
шiї ка ви
-
ходi Хрис
тю за ру
ку.
Та не ви
дер
жа
ла i зо всього ма
-
ху вса
ди
ла ку
ла
ка в Ти
мофiеву
спи
ну, аж по ха
тах за
гу
ло.
-
Ото пос
ва
та
ла! Мо
ло
дець! -
хтось про
мо
вив.
-
Хто ко
го? - спи
тав
ся Ко
лiс
ник.
-
Он та дiв
ка Ти
мо
фiя.
Колiсник ски
нув на Хрис
тю очi.
Чер
во
на i гнiв
на сто
яла во
на у
по
ро
га ко
ло пе
чi.
-
Де ти, сер
денько, бу
ла? - спи
-
тався вiн, пiдс
ту
па
ючи до неї. - Я
ж з то
бою й не хрис
то
сав
ся! Хри
-
стос воск
рес!
Поки Хрис
тя зiб
ра
ла
ся, що їй
од
ка
за
ти, як Ко
лiс
ник уже й об
-
няв її.
-
Не ду
же, Кос
тю, не ду
же! Щоб,
бу
ва, губ не по
пiк! - гу
кав зза
ду
йо
го товс
тий кра
мар.
-
I я не хрис
то
сав
ся! - десь ви
-
рискався гни
ло
зу
бий мир
ша
вий
чо
ло
вi
чок i - цмок Хрис
тю в що
-
ку.
Товстий кра
мар i со
бi прило
-
жив жир
ню
чi та сли
ня
вi гу
би.
Хрис
тя по
вер
та
ла
ся то сю
ди, то
ту
ди, со
ро
ми
ла
ся, млi
ла. Во
на не
зна
ла - чи їй плю
ва
ти в очi сiй
п'янiй зграї, чи ла
яти
ся, чи пла
-
кати.
-
Стiй! - гук
нув Загнибi
да
, вер
-
таючись у ха
ту й побачив
ши
, як
Хрис
тя по
би
вається у мiц
них
Ко
лiс
ни
ко
вих обiй
мах.
-
Костянтине! Що се ти? Пiдо
-
жди ж, я жiн
цi пох
ва
лю
ся, - по
-
вернувся вiн до Ко
лiс
ни
ка.
-
Нема, бра
ти
ку, до
ма, - од
ка
зав
той, ви
пус
ка
ючи Хрис
тю. Та
про
жо
гом ки
ну
ла
ся з ха
ти i тро
-
хи в сi
нях не зби
ла з нiг ха
зяй
ки.
-
Куди се, як бо
же
вiльна, не
-
сешся? - спи
та
ла Оле
на Iва
нiв
на.
-
Та он… во
ни… Хай їм! - з пла
-
чем жа
лi
ла
ся Хрис
тя. - Ко
ли так,
то я й ки
ну.
-
Що там та
ке? - спи
та
ла
ся Оле
-
на Iва
нiв
на.
-
Цссс!.. - за
хо
ди
ло в кух
нi.
-
Не руш ха
зяй
сько
го доб
ра! -
вий
шов
ши се
ред ха
ти, гу
кав Заг
-
нибiда. - Не руш.
-
Чого ти же
лi
паєш? - ска
за
ла
во
на чо
ло
вi
ко
вi. - Он - лю
ди, он -
бла
го
род
нi! - I гнiв
на прой
шла у
свiт
ли
цю.
-
Отак, як бач! Хто кис
лич
ки
поїв, а ко
го ос
ко
ма на
па
ла, - ска
-
зав Заг
ни
бi
да, чу
ха
ючи поти
ли
-
цю.
-
Отак i в ме
не, - хи
та
ючи голо
-
вою, од
ка
зав Ко
лiс
ник.
-
Лихо, брат, - не жiн
ки сi! - мо
-
вив Заг
ни
бi
да.
-
Лихо, - пiд
ка
зує Ко
лiс
ник.
-
А ко
ли ли
хо, то йо
го й за
ли
ти,
- умi
шав
ся товс
тий кра
мар.
-
А справ
дi! - до
дав Ко
лiс
ник.
-
Ходiмо, - ска
зав Заг
ни
бi
да.
-
Пiдожди. Отi па
ни нам! I на
що
ти їх нап
ро
сив до се
бе? - ка
же
кра
мар.
-
Хiба я їх про
сив? Са
мi набили
-
ся
. Не плю
ва
ти ж ме
нi їм у вi
чi!
Тiльки що про
ка
зав се Заг
ни
бi
-
да, як з свiт
ли
цi вихо
дять Ру
-
бець i Книш.
-
Попили, поїли у вас, Пет
ро Лу
-
кич, - ска
зав Ру
бець. - По
ра й до
-
дому.
-
Куди? Так ра
но? Та я не ба
чив,
чи ви що й вжи
ва
ли.
-
Вживали, вжи
ва
ли i геть-то! -
прос
тя
га
ючи ру
ку, мо
вив Книш.
-
Боже ж мiй! Та, мо
же б, ще
трош
ки по
си
дi
ли?
-
Нi-нi! Жiн
ки до
ма ждуть. Ми,
знаєте, пе
рельотнi пти
цi.
-
Скажи, хай не за
дер
жує, - мо
-
вив ти
хо товс
тий кра
мар Колiс
-
никовi на ву
хо.
-
Та хоч на до
ро
гу! - побиваєть
-
ся
Заг
ни
бi
да. - Ан
тон Пет
рович!
Фе
дiр Гав
ри
ло
вич! По од
нiй, на
-
ливочки. Жiн
ко, голубк
о моя!
До
ро
гим гос
тям на до
ро
гу нали
-
вочки.
-
Од те
бе не од
че
пиш
ся! - ска
-
зав Ру
бець.
-
Звинiть. Ви
бач
те, бо
га ра
ди!
Мо
же, що й не так. У ме
не, зна
-
єте, все по-прос
то
му. Пнись - не
пнись, а до па
нiв дале
ко. Зви
-
нiть.
-
Дай, бо
же, i нам те ма
ти, що у
вас! - утi
шав Книш, беру
чи чар
ку
на
лив
ки.
-
Бувайте ж здо
ро
вi! - привiтав
-
ся
Ру
бець. Ви
пив, од
дав чар
ку i,
по
дав
ши на про
щан
ня од
но
му
Заг
ни
бi
дi ру
ку, мер
щiй по
дав
ся
у сi
ни. Книш, прощаю
чись за
-
уряд iз знайоми
ми й незнайоми
-
ми, со
бi по
хи
лив за ним. Заг
ни
-
бiда пi
шов проводжати
.
-
I сла
ва бо
гу! - лег
ко зiтх
нув
то
вс
тий кра
мар.
-
Та вей Книш ще нi
чо
го: обхiд
-
частий чо
ло
вiк, - ска
зав Колiс
-
ник, - а ще наш сек
ре
тар - о-о! то
ця
ця!
Обидва од
ним ми
ром ма
за
нi!
Обид
ва на ру
ку охул
ки не кла
-
дуть! Той тiльки бе
ре та кла
ня
-
ється, а наш бе
ре та ще й ба
тька
де
ре!
-
Випровадив, сла
ва то
бi бо
же! -
ска
зав Заг
ни
бi
да, верта
ючись. -
Ну, те
пер хо
дi
мо до сто
лу. Те
пер
на
ша чер
га. А вже ме
нi сi па
ни! -
I всi ра
зом по
ва
ли
ли у свiт
ли
цю.
Там за сто
лом си
дi
ла вся жi
но
ча
кум
па
нiя.
-
Iдiть ли
шень до нас, - мо
ви
ла
ог
ряд
на мо
ло
ди
ця, гнило
зубого
чо
ло
вi
ка жiн
ка, чер
во
на, як та
на
лив
ка, що дер
жа
ла в ру
ках. -
Го
дi вам усе з па
на
ми та з пана
-
ми. Чи бач, як па
нами пропа
ха
-
ли
с
я! - до
да
ла во
на, стрiль
ну
в
-
ши на Колiс
ни
ка
своїми мас
ля
-
ни
ми очи
ма.
-
З ва
ми, ку
мо, ви
пи
ти? От до
-
бра ку
ма! - мо
вив Ко
лiс
ник, пiд
-
ходячи до мо
ло
ди
цi, i опус
тив
ся
ко
ло неї на ла
вi.
-
Та во
но-то ку
ма - ку
ма, а хри
-
стосатися з ку
мою й не
ма! - уко
-
рила ви
со
ка дов
гоб
ра
за крама
-
риха, товс
то
го кра
ма
ря жiн
ка.
-
Чого не
ма? I те
пер ще мож
на!
- мо
вив Ко
лiс
ник.
-
Огледiлись, як наїлись! - одка
-
зала, за
пи
шав
шись, ку
ма.
-
От i опiз
ни
лись! Са
ме те
пер в
смак! - вип
рав
ляється жа
р
та
ми
Ко
лiс
ник.
-
Не в ва
шу дя
ку! - уко
ряє кра
-
мариха.
-
З най
мич
ка
ми йдiть спер
шу
хри
с
то
са
тись! - уко
ло
ла дя
чиха,
сверк
нув
ши зли
ми очи
ма.
-
З най
мич
ка
ми бу
ває ча
сом
кра
ще, нiж з ким дру
гим, - до
дав
гни
ло
зу
бий чо
ло
вiк.
-
Ще й ти ту
ди! Ще й ти! Не гнi
-
ви вже хоч бо
га! - приз
ро одка
-
зала йо
го жiн
ка.
Гнилозубий чо
ло
вiк зморщи
-
вся, скри
вив
ся й ще мир
ша
вi
-
ший здав
ся, нiж був до сьо
го.
-
Що ж я? Я нi
чо
го. Не лич
ком
же, бач, ши
тий! - виправ
лявся
вiн.
-
Коли не ли
ком, то ва
лом! -
скри
к
ну
ла, за
ли
ва
ючись рего
-
том, кра
ма
ри
ха. Дру
гi жiн
ки теж
за
ре
го
та
ли
ся.
-
Коли ж так, - мо
вив Заг
ни
бi
да,
- ко
ли во
ни нас не прий
мають, -
не хо
че
мо ж i ми бу
ти з ни
ми!
Хай во
ни со
бi осiб
но, а ми - осiб
-
но. Хо
дi
мо. - I, взяв
ши за по
пе
-
рек гнилозубо
го чо
ло
вi
ка, Заг
-
ни
бiда нап
ря
мив
ся в кух
ню.
-
Куди ж ви? - нес
по
кiй
но на
них зирк
нув
ши, спи
та
ла Заг
ни
-
бiдиха.
-
На прос
то
ре… Хай вам! - мо
-
вив Заг
ни
бi
да. Оле
на Iванiв
на,
мов ужа
ле
на, опус
ти
ла
ся, ли
це
їй поб
лiд
ло, очi похмур
илися.
-
Куме! ку
ме! - крик
ну
ла на
-
вздо
гiнцi кра
ма
ри
ха i за
ве
ла:
-
Ой ку
ме, ку
ме, Доб
ра го
рiл
ка.
-
Випиймо, ку
ме, для по
не
дiл
ка,
- товс
то од
ка
зав Заг
ни
бi
да, вер
-
таючись на
зад до ку
ми, кот
ра
уже й мiс
це для йо
го одiб
ра
ла.
Заг
ни
бi
да сiв.
-
Отак бу
де кра
ще! По
сi
дай
мо
ряд
ком та по
ба
ла
кай
мо лад
ком;
по
сi
дай
мо бли
зенько та вип'ємо
по ча
роч
цi по
вненько! - ска
за
ла
гни
ло
зу
бо
го чо
ло
вi
ка жiн
ка,
Колiснико
ва ку
ма.
-
Сам бог гла
го
ле ва
ши
ми уста
-
ми! - скрик
нув Ко
лiс
ник, опус
ка
-
ючись ко
ло неї. Товс
тий кра
мар
i гни
ло
зу
бий чо
ловiк со
бi при
-
мос
ти
ли
ся до гур
ту.
-
Жiнко-голубко! - мо
вив Заг
-
ни
бiда. - Ти ж у ме
не пер
ша, ти ж
у ме
не й ос
тан
ня! По
пот
чуй до
-
брих лю
дей. Страх мiй, люб
лю
по
си
дi
ти з доб
ри
ми людьми, по
-
гомонiти, поспiва
ти
.
-
Уже ж ко
ли спi
ва
ти, то боже
-
ственної, - ска
за
ла дя
чи
ха.
-
Божественної! Бо
жест
вен
ної! -
за
гу
ка
ли кру
гом.
Крамариха за
ве
ла "Хрис
тос во
-
с
к
ре
се!"; дру
гi пiд
хо
пи
ли. Жi
но
чi
го
ло
си тон
ко-тон
ко виво
дили;
чо
ло
вi
чi, мов жу
ки, гу
ли; один
Ко
лiс
ник гу
кав товс
то
го ба
са, аж
вiк
на бряжча
ли, за що йо
го ку
ма
раз по раз са
ди
ла ку
лаком у спи
-
ну. Ко
лiс
ник мов i не чув тих ду
-
хо
пе
ли
кiв - спi
вав; за
те на кiн
цi
так при
да
вив, що ку
ма не здер
-
жа
ла
ся i з усього ма
ху сту
сон
ула
Ко
лiс
ни
ка ме
жи пле
чi; той век
-
нув. Усi за
ре
го
та
ли
ся, а Ко
лiс
-
ник, по
вер
нув
ши на
зад се
бе ру
-
ку, ущип
нув ку
му. Та скрик
ну
ла,
по
то
чи
ла
ся на стiл… Пляш
ки й
чар
ки за
хи
та
ли
ся, по
падали…
По
чув
ся бряз
кiт битог
о ск
ла.
-
Стiйте! стiй
те! не бий
те! -
хтось скрик
нув.
-
Нiчого, нi
чо
го. Де п'ють, там i
б'ють! - од
ка
зав Заг
ни
бiда. - Жi
-
н
ко! по
пот
чуй ще.
Пiсля сiєї уже не при
мi
ча
ли, як
слiд спi
ва
ти, якої держа
тись. Дя
-
чиха за
ве
ла "Удi
воньки"; крама
-
риха - "Ку
ми"; червонопика
Ко
-
лiс
ни
ко
ва ку
ма - "Не чi
пай
те ме
-
не, хлоп
цi, - по те
лята я йду"…
То
вс
тий кра
мар, схи
лив
шись на
пле
че до дя
чи
хи, пла
кав; Заг
ни
-
бiда, слу
ха
ючи кра
ма
ри
ху, со
вав
но
гами то сю
ди, то ту
ди; гни
ло
-
зу
бий чо
ло
вiк, приткнув
шись до
стi
ни голо
вою, хро
пiв на всю ха
-
ту; Колiсн
ик пiдгукува
в Заг
ни
бi
-
ди
нiй ку
мi. Од
на Заг
нибiдиха, бi
-
ла
бi
ла, як крей
да, по
зи
ра
ла на
всiх пал
кими очи
ма та бо
лiс
но
ус
мi
ха
ла
ся…
Христя, по
чув
ши нес
тям
ний га
-
лас, пi
дiй
шла до две
рей подиви
-
тися. Во
на Зро
ду-вi
ку не ба
чи
ла
нi
чо
го та
ко
го! "Це по
ду
рi
ли лю
-
ди, по
ка
зи
ли
ся! Один на од
но
го
лi
зе, один дру
го
го не ба
чить. I
це ба
га
ти
рi, ду
ки гуляють-бен
-
кет
ують!
З жи
ру не зна
ють, що
ро
би
ти, та ка
зяться", - поду
ма
-
ла
Хрис
тя й мер
щiй проскочил
а
повз две
рi до сто
лу, щоб хто не
при
мi
тив; узя
ла шма
точок пас
-
ки й по
ча
ла жу
ва
ти. Во
на ще
сьогод
нi не їла; у ро
тi засх
ло; за
-
черст
вi
ла пас
ка стано
вилася ру
-
ба. Пiд гам, го
мiн i чу
жi спi
ви їй
сум
но-сум
но ста
ло. Сон
це од
хо
-
ди
ло до спо
кою, червон
им свi
-
том об
да
ючи зем
лю. Об
пер
шись
на стiл i по
зи
ра
ючи в вiк
но, во
на
за
ди
ви
ла
ся на те кри
ва
ве по
-
лум'я та й задумалас
я…
Страшенний грюк зля
кав її. Во
-
на ки
ну
лась до свiт
ли
цi. Там се
-
ред ха
ти ко
пи
цею ле
жав кра
мар.
Вiн по
ри
вав
ся бу
ло ус
та
ти, та не
здер
жав
ся - по
то
чив
ся i - як два
зня
ло! - роз
пластався се
ред ха
-
ти. Заг
ни
бi
ди
ха скрик
ну
ла.
-
Не ля
кай
те
ся, Оле
но Iва
нiв
но;
не вiзьме йо
го ли
ха годи
на! -
ска
зав Ко
лiс
ник i, ухо
пив
ши
кра
ма
ря за но
гу, по
волiк йо
го в
кiм
на
ту.
-
А цей чо
го тут ку
няє? - заба
-
чивши гни
ло
зу
бо
го чо
ло
вi
ка,
ка
же Ко
лiс
ник i, взяв
ши на обе
-
ремок, по
нiс до кра
маря.
-
Очищайте, очи
щай
те мiс
це! -
гу
кає йо
му ус
лiд гнилозу
бого
жiн
ка i, ко
ли той вер
нув
ся, на
дi
-
ляє йо
го по
цi
лун
ком.
-
Отакого б ме
нi чо
ло
вi
ка! А не
гни
ло
зу
бо
го та сопливо
го
! - цi
-
лу
ючи, шеп
че во
на, так що всi
чу
ють.
-
О, ма
те
рi йо
го ду
ля! Во
ни цi
-
лу
ються, а ме
нi й не мож
на! -
скрик
ну
ла кра
ма
ри
ха й кинула
-
ся
до Ко
лiс
ни
ка з Другог
о бо
ку.
Обаранили Ко
лiс
ни
ка; од
на в
од
ну що
ку цi
лує, дру
га - в дру
гу.
Ко
лiс
ник гук
нув, ухо
пив обох на
обе
ре
мок i по
нiс по свiт
ли
цi. Жi
-
н
ки, як га
дю
ки, ви
ли
ся кру
гом
йо
го, пха
ючись та не да
ючи од
-
на од
нiй Ко
лiс
ни
ка цi
лу
ва
ти.
Загнибiда си
дiв i пох
му
ро ди
-
вився на Ко
лiс
ни
ка: до
са
да щи
-
пала йо
го за сер
це.
-
Костянтине; - гук
нув вiн, засо
-
вавшись на мiс
цi. - По
кинь! Ко
-
лiс
ник пiд
няв жi
нок аж пiд сте
-
лю, звiв до
ку
пи i зра
зу опу
стив
на зем
лю. Во
но б, мо
же, тим i
скiн
чи
ло
ся, ко
ли б Колiсн
икова
ку
ма нез
на
рош
не не зби
ла з Заг
-
нибiдиної
ку
ми очiп
ка.
-
За що ти, суч
ко, зби
ла з ме
не
очi
пок? - скрик
ну
ла та, упина
ю
-
чись у пат
ли гни
ло
зу
бо
го жiн
цi.
Дру
гий очi
пок по
летiв додо
лу.
Ко
лiс
ни
ко
ва ку
ма, не дов
го ду
-
мав
ши, мазну
ла кра
ма
ри
ху з
усього ма
ху по що
цi ру
кою, аж
виляск
и пiш
ли!
-
Так ти ще й би
тись! - скрикну
-
ла кра
ма
ри
ха, кидаю
чись на не
-
давню свою товаришку
.
-
Що це ви! Гос
подь з ва
ми! -
ска
зав Ко
лiс
ник, становля
чись
мiж ни
ми.
-
Матерi твоїй тряс
ця! Як са
ма
розт
ри
бу
ха, то, ду
маєш, i всi та
-
кi! - кри
ча
ла од
на.
-
Ти са
ма розт
ри
бу
ха! Ти! Тьфу
на те
бе! - од
ка
за
ла дру
га, плю
-
ючи на свою суп
ро
тив
ни
цю.
-
Бач! Це ти, Кос
тян
ти
не, наро
-
бив! - скрик
нув Заг
ни
бi
да, уда
-
ри
вши ку
ла
ком по сто
лу, аж
пля
ш
ки заб
ряж
ча
ли. Ко
лiс
ни
ка
не так той гук, як стук ура
зив.
-
А по ка
кой та
кой при
чи
нi я? -
бе
ру
чись у бо
ки, спи
тав
ся Колiс
-
ник.
-
Ти!.. ти!.. Ти всьому ви
ною! -
гу
кав Заг
ни
бi
да, мо
та
ючи п'я
-
ною го
ло
вою.
-
Та го
дi вам… Пет
ре! - мо
ви
ла
жа
лiб
но Заг
ни
бi
ди
ха.
-
Вiн! - гук
нув зно
ву Заг
ни
бi
да.
- Вiн всьому ви
ною! Ку
ди вiн не
встря
не - доб
ра не
має!
-
Що ж я, по-твоєму: чор
тя
ка,
ви
ро
док який? Га?
-
Виродок! Ви
ро
док! - лед
ве по
-
вертаючiї язик у ро
тi, мо
вив Заг
-
нибiда.
-
Трясця то
бi в пуп! - гук
нув,
чер
во
нi
ючи, як бу
ряк, Колiс
ник.
Заг
ни
бi
да, по
хи
ту
ючись, пiдвiв
-
ся. Очi в нього, як го
стрi но
жi,
бли
ща
ли.
-
Так це ти до ме
не прий
шов
бу
чу зби
ва
ти?.. Вон з моєї ха
ти,
щоб i твiй дух по
га
ний не во
няв!
- крик
нув несамови
то Заг
ни
бi
да.
Ко
лiс
ник прик
ро по
ди
вив
ся йо
-
му у вi
чi.
-
I-i, ха
зяїн пар
ши
вий! - приз
ро
мо
вив i, сплю
нув
ши, по
чав шу
-
кати шап
ки.
-
Брешеш! - скрик
нув Зяг
ни
бi
-
да. - У ме
не чес
нi лю
ди бува
ють,
бла
го
род
нi; один ти з усiх єхи
да
ви
рис
кав
ся.
-
Який же я єхи
да? Ану, ска
жи…
- пiдс
ту
па
ючи, допи
тува
в
с
я Ко
-
лiс
ник.
-
Який? Ось який. Ти пам'ятаєш
наш уго
вiр за ри
бу пе
ред рiз
-
двом?
-
Ну, пам'ятаю… То що?
-
Що ж ти - узяв її у ме
не?
Узяв?.. О-о-о, єхи
до! Аби пiдве
-
сти чо
ло
вi
ка, аби шко
ди другом
-
у на
ро
би
ти!.. Та ще й смi
єш
ся…
-
То ти он про що?! Та й дур
ний
же ти, а ще пи
са
рем був. Це,
брат, ко
мер
цiя зо
веться, щоб ти
знав: не ти нак
риєш - те
бе пiд
-
ве
дуть.
-
В усьому ти та
кий! - гу
ка Заг
-
нибiда.
-
А ти кра
щий.
-
Що ж я?
-
Що? А роз
пис
ки якi там писа
-
ли? Га?
-
Якi роз
пис
ки?
-
Не знаєм? За
був? А ха
зяїном
зо
веш
ся. Кра
ма
рюєш на ти
ся
чi, а
на пять руб
лiв бiд
ної дiв
чи
ни
по
лес
тив
ся!
-
Що це ти па
тя
каєш?
-
Що? Он ко
го спи
тай, що. Он! -
ука
зу
ючи на Хрис
тю, мо
вив Ко
-
лiс
ник. - Вас за се у тюр
му поса
-
дити слiд. Пiв
ро
ку служ
би чу
жої
за
кор
тi
ло? Знаємо ми, на
що ся
служ
ба, дога
дуємося… У-у, ха
зя
-
їн! Но
га моя не бу
де пiс
ля сього
у твоїй ха
тi! - скрик
нув Ко
лiс
-
ник, сплю
нув
ши, i по
бiг iз ха
ти.
-
Постiй… пос
тiй! - мо
вив Заг
-
нибiда, по
то
чу
ючись, i опусти
-
вся на ла
ву. Го
ло
ва йо
го не дер
-
жалася на в'язах, як вiн не мо
тав
нею, як не сил
ку
вав
ся вдер
жа
ти.
Аж ось вiн пiд
вiв-та
ки її, позир
-
нув по ха
тi… Кру
гом - нi ду
ху:
гос
тi, по
чувши зма
ган
ня i дума
-
ючи, що до бiй
ки дiй
де, усi по
-
втiкали
… Ззгни
бi
ду до
са
да їла.
-
Жiнко! - скрик
нув вiн.
Блiде ли
це з бла
кит
ни
ми очи
-
ма ви
зир
ну
ло з кiм
на
ти.
-
Чого то
бi?
-
Ти чу
ла?
-
Що чу
ла? По
пи
лись - полая
-
лись; завт
ра зiй
де
тесь - помири
-
тесь.
-
Хто? Я? Я? З ним? Ско
рi
ше во
-
да з ог
нем поб
ра
тається, нiж я з
ним по
ми
рю
ся! Ме
не при
люд
но
отак шпе
ту
ва
ти? При
люд
но?!
Загнибiда схи
лив
ся i дов
го си
-
дiв пох
ню
пив
шись. Що йо
го схи
-
лило? Хмiль, об
ра
за чи, мо
же,
про
ки
ну
лась со
вiсть?.. Дов
го вiн
си
дiв так сум
ний-по
хи
лий. Це
зно
ву пiд
вiв голо
ву i хи
жо про
-
вiв очи
ма по ха
тi.
-
Лягай кра
ще спа
ти, - мо
ви
ла
до йо
го Оле
на Iва
нiв
на.
-
Хто? Я?.. Усi ля
гай
те, усi спiть.
Один я не бу
ду… Пiс
ля сього та
ме
нi спа
ти? - Вiн зат
ру
сив голо
-
вою.
-
Яке йо
го дi
ло, хто як найми
-
чок най
має? - по
мов
чав
ши, за
-
мовив вiн зно
ву. - Яке йо
го дi
ло?
Я не йду до йо
го справлят
ись, чи
вiн за гро
шi най
ма, чи без гро
-
шей? Мо
же, я i без гро
шей най
-
няв, та вiзьму й зап
ла
чу з
ра
зу…
Хрис
те! - гук
нув вiн на всi ха
ти.
Христя бу
ла в кух
нi, як змага
-
лися Ко
лiс
ник з Заг
нибiдою.
Спе
р
шу во
на не ро
зiб
ра
ла, про
ко
го та рiч ведеть
ся; те
пер їй, як
удень, ста
ло вид
но. То її з ма
-
тiр'ю оплутали
, он як обiй
шли цi
ду
ки-ба
га
ти
рi!.. Сер
це її на
че хто
у жме
нi да
вив, - так во
но за
бо
лi
-
ло… Прос
ну
ла
ся ту
га, ус
та
ла не
-
на
ви
сть… Ко
ли її клик
нув Заг
-
ни
бi
да, во
на назна
рошне не пiш
-
ла, не ок
лик
ну
лась.
"Нi, не тре
ба! - рi
шив Заг
ни
бi
да.
- П'ять руб
лiв - гро
шi! Та ще й до
стро
ку да
ле
ко. Я їй i то
дi вiд
-
дам… Вiд
дам та ще й одiш
лю до
йо
го, щоб по
ка
за
ла то
му iро
до
вi.
Ось, мов, як чес
нi ха
зяїни роб
-
лять!" - I Заг
ни
бi
да сам со
бi ус
мi
-
х
нув
ся.
Сонце сi
ло; на
су
ну
ла тем
на
тiнь но
чi; в ха
тi ще бiльше по
-
темнiло: стi
ни - му
рi, у кут
ках -
як са
жа чор
на, тiльки крiзь шиб
-
ки ури
ва
ються жов
ту
ва
тi пб
-
мерки.
-
О-ох! хоч ви
пи
ти, - по
чув
ся го
-
лос Заг
ни
бi
ди; да
лi - ма
цання ру
-
ки по сто
лу, бряз
кiт би
то
го скла.
-
Чорт би ва
шо
го батька взяв! -
крик
нув Заг
ни
бi
да. - Свiт
ла да
-
ти! Чо
му свiт
ла й до
сi не
має!
Загнибiдиха, вис
ко
чив
ши з кiм
-
нати, ки
ну
ла
ся свi
ти
ти. По
ти
знай
шла сiр
ни
ки, по
ти з
асвiти
-
ла
, Заг
ни
бi
да си
дiв i ла
явся. Як
зас
вi
ти
ла - то аж скрик
нула: но
-
ва ска
тер
ти
на тро
хи не вся за
-
лита на
лив
кою, роз
би
те скло ва
-
лялося по сто
лу.
-
Господи! Чи не мож
на б спер
-
шу зас
вi
ти
ти, та то
дi випи
ти, ко
-
ли так за
ма
ну
ло
ся, - ска
за
ла во
-
на.
-
Мовчи! - гук
нув Заг
ни
бi
да, хи
-
жо сверк
нув
ши очи
ма. - Ще ме
нi
не за
ли
ли за шку
ру са
ла? Ще й
ти ту
ди?
Загнибiдиха гля
ну
ла до
кiр
ли
во
на нього, по
ве
ла плечим
а i вий
-
шла в кух
ню.
-
Христе, го
луб
ко! Ди
ви
ся, по
-
жалуста, за ним, щоб вiн, бу
ва,
ха
ти не спа
лив, а я пi
ду та тро
хи
спо
чи
ну, бо це вже жди всюноч
-
ної… Ох, по
би
ла ме
не ли
ха та не
-
щасна го
ди
на! - зiтхнувш
и важ
-
ко, ти
хо ска
за
ла во
на i пiш
ла в
кiм
на
ту.
Гiркi дум
ки зня
ли
ся в Хрис
-
тинiй го
ло
вi… "Обiйшли-окрути
-
ли, як са
мi зна
ли, та ще й голуб
-
кою ве
ли
ча
ють… Ой, доб
рi та
лю
бi!" - ду
ма
ло
ся їй, а в сер
цi по
-
чувався який
сь жаль до Заг
-
нибiдихи. Якась таємна дум
ка,
що ця жiн
ка нi в чо
му не винува
-
та
, що во
на са
ма не
ма
лу ви
пи
ла
на своєму вi
ку та ще й ви
пи
ває,
во
ру
ши
ла
ся у її ду
шi. Гли
бо
ко та
важ
ко зiтх
нув
ши, во
на сi
ла на
ла
вi так, щоб вид
ко бу
ло, що
Зяг
ни
бi
да бу
де ро
би
ти. Заг
ни
бi
-
да си
дiв за сто
лом про
ти неї i,
уп'явши очi у кi
нець гно
та, бо
-
же
вiльне ди
вив
ся на свiт
ло.
Нешвидко пе
ре
вiв вiн їх на роз
-
литу по сто
лу на
лив
ку, пiд
няв
ру
ку, умо
чив пальцi й по
чав ма
-
стити го
ло
ву… Хри
стя ти
хо за
-
реготалась - та
кi смiш
нi їй зда
-
лися тi витре
бе
нь
ки п'яно
го ха
-
зяїна… Пал
кий пог
ляд Заг
ни
бi
-
ди, досяга
ючи до неї аж у кух
ню,
пе
рер
вав її ре
гiт. Во
на за
тихла;
Заг
нибiда, нас
тав
ля
ючи ухо, слу
-
хав… Ста
ло ти
хо-ти
хо; Хрис
тя
чу
ла, як у неї сер
це кида
лося…
Це Заг
ни
бi
да ус
тав, на
лив чар
ку,
ви
пив i на пальчи
ках по
крався у
кух
ню. Хрис
тя за
кам'янiла на
мiс
цi. Во
на на
вiть не при
га
дає,
як Заг
ни
бi
да опи
нився бi
ля неї,
при
гор
нув до се
бе i ти
хо по
цi
лу
-
вав у що
ку… Огонь - не огонь
опiк її; якась ог
ненна те
чiя роз
-
ли
л
ася по її тi
лу.
-
Христе, го
луб
ко! - шеп
нув вiн,
при
гор
та
ючись до неї. Во
на трi
-
п
ну
ла
ся, мов ура
же
на.
-
Чого ви лi
зе
те? Гетьте! - скри
-
к
ну
ла во
на на всю ха
ту, од
пи
ха
-
ючи йо
го вiд се
бе.
-
Цссс!.. - за
си
чав Заг
ни
бi
да i
зно
ву по
чав дос
лу
ха
тись. Кру
-
гом, як у ву
сi, ти
хо, тiльки з кiм
-
нати до
но
ситься сап ва
ж
кий.
-
Знаєш що, Хрис
те? - по
чав вiн.
- Я то
бi зап
ла
чу тi гро
шi, що ба
-
ть
ко за
зи
чив у ме
не.
-
Чула я, як вiн за
зи
чив. Спа
си
бi
вам з Суп
ру
ном! - вiд
ка
зал
а Хри
-
стя.
-
Що ти чу
ла! То - брех
ня! Їй-бо
-
гу, брех
ня… А от що я то
бi ска
-
жу… Хо
чеш бу
ти ба
гач
кою, ходи
-
ти у шов
ках, у зо
ло
тi? - Хри
стя
мов
ча
ла.
-
Що твоя ду
ша за
ба
жає - все
то
бi бу
де! Чи їсти то
бi, пи
ти… Ти
ба
чи
ла оту здох
ля
ку? - ткнув
ши
пальцем на кiмна
ту, спи
тав
ся
За
г
ни
бi
да. - їй день вi
ку, та й то
-
го я ще уко
ро
т
и
ти маю… Стид
-
ка-бридка!.. А ти ме
нi як
раз пiд
но
ров пi
дiй
шла…
Христя мов
ча
ла, тiльки її сер
це
не
по
кiй
но би
ло
ся.
-
Христе! - бла
гим го
ло
сом про
-
гув Заг
ни
бi
да й ки
нув
ся до неї.
Очi йо
го свi
ти
ли
ся, як у ко
та, ру
-
ки трем
тi
ли; вiн увесь тру
сив
ся,
мов у ли
хо
ман
цi: як ужа
ка той,
хо
лод
ний i слизький, вiн обви
-
вався кру
гом Хрис
ти
но
го ста
ну i
п'яни
ми ус
та
ми цi
лу
вав її ли
це,
очi, шию… Хрис
тя мовч
ки пруча
-
лася, до
ки її бу
ло си
ли змага
-
тись; ко
ли ж ви
би
лась з мо
чi, а
За
г
ни
бi
да на
лiг на неї, во
на
скрик
ну
ла на всю ха
ту… Не
встиг вiн од
хо
пи
тись, як на по
-
розi по
ка
за
ла
ся Заг
нибiдиха,
блi
да, роз
пат
ла
на.
-
Вон, во
ню
ча! - скрик
нув Заг
ни
-
бiда i зно
ву ки
нувсь до Хрис
тi.
-
Тiкай, Хрис
те! - гук
ну
ла Заг
-
ни
бiдиха.
Христя, як стрi
ла, ки
ну
ла
ся на
-
д
вiр. Заг
ни
бi
да - за нею; та спi
т
-
к
нув
ся на по
ро
зi, упав… Хри
стя з
нес
тям
ки до
бiг
ла аж до ко
мори.
Не
за
ба
ром до
нiс
ся до неї нес
-
тям
ний крик Заг
нибiди: "Так тi
-
кай, во
ню
ча? Тi
кай, паскуд
ню
-
ча?.." Гуп важ
ких ку
ла
кiв, гук,
зiт
хан
ня i плач Заг
ни
бi
ди
хи.
-
Ох, уб'є ж вiн її, уб'є! - го
мо
-
нiла са
ма до се
бе Хрис
тя, ла
ма
-
ючи ру
ки. їй хо
тi
ло
ся кинути
ся
обо
ро
ни
ти не
щас
ну ха
зяйку i
страш
но бу
ло Заг
нибiди; страш
-
но то
го не
пев
но
го кри
ку госпо
-
динi: "Тi
кай, Хри
сте!.." Во
на з ля
-
ку, не зна
ючи що ро
би
ти, заби
-
лас
я аж пiд ко
мо
ру. Вог
ка зем
ля,
хо
лод
не по
вiт
ря - нi
що її не охо
-
лоджало; тi
ло її все во
гнем го
рi
-
ло, хоч її на
че лихо
манка тру
-
сил
а; то па
лив її не
стямний плач
Звгни
бi
ди
хи, тру
сив не
певний
страх, що бу
де з нею…
Аж ось i плач, i гук за
тих
ли.
Зда
ле
ка по
чу
ва
ло
ся важ
ке не
мо
-
чне зiт
хан
ня. Да
лi - щось рип
ну
-
ло две
ри
ма, щось, споти
каю
-
чись, ви
лiз
ло над
вiр… Роз
дався
гук i пос
вист… Так бо
жевiльний
гу
кає i сви
ще, ко
ли на
па
де йо
го
сказ. Хрис
тя припа
ла ли
цем до
зем
лi, затуляюч
и ву
ха ру
ка
ми,
щоб хоч не так до
ходив до неї
той рi
зу
чий по
свист.
-
Христе! - по
чув
ся ох
рип
лий
го
лос Заг
ни
бi
ди. - Де ти? Озови
-
ся! Усе вiд
дам то
бi… Що є в ме
не
- все твоє… У шов
ки наряд
жу,
срi
б
лом об
кую, золот
ом обсипл
-
ю! Чу
ла! Озо
ви
ся-бо… Бо най
ду -
гiр
ше бу
де! - сва
рив
ся вiн.
-
Петре! По
бiй
ся бо
га, - лед
ве-
ледве до
хо
див не
моч
ний го
лос
Заг
ни
бi
ди
хи.
-
Ти зно
ву ус
та
ла? - скрик
нув
Заг
ни
бi
да. - I не доб'єш проклят
-
у! Ли
ха го
ди
на те
бе не вiзьме вiд
ме
не! Во
ню
ча, пас
куд
ню
ча, сти
-
д
ка-брид
ка!
-
Легше, лег
ше! - до
нес
ло
ся з
ули
цi.
-
Ось не зай
май лиш, хай йо
му! -
ка
зав дру
гий го
лос.
-
Чому? - до
пи
ту
вав
ся пер
ший.
-
То Заг
ни
бi
да бен
ке
тує. Приче
-
питься - не одв'яжеш
ся! Заг
ни
бi
-
да мов не чув тiї роз
мо
ви про
хо
-
жих, сто
яв се
ред дво
ру та, знай,
кос
тить жiн
ку на чiм свiт стоїть;
а та, обли
ваючись слiзь
ми, про
-
ха
ла йо
го iти спа
ти.
Далеко-далеко за пiв
нiч, вид
но,
вже при
то
мив
шись лая
тись, вiн
пi
шов до рун
ду
ка i сiв на кри
-
льцi. Ко
ли блi
да зо
ря зайня
лася
над сон
ною зем
лею i Хри
стя ви
-
лiз
ла з-пiд комо
ри, щоб пi
ти у
ха
ту наг
рi
ти
ся, то пер
ше усього
кинувс
я у вi
чi їй Заг
ни
бi
да. Си
-
дя
чи на рун
ду
цi i схиливш
ись до
стов
па го
ло
вою, вiн спав. Хрис
тя
i сон
но
го йо
го зля
калася. Щоб,
бу
ва, як не збу
ди
ти, во
на на
пальчи
ках покрал
ася за хвiрт
ку
i сто
яла за во
рiтьми, чу
ма
нi
ючи,
по
ти не по
чу
ла го
мо
ну у дво
рi.
То го
мо
нi
ли товс
тий кра
мар та
гни
ло
зу
бий чо
ло
вiк, тяг
ну
чи За
-
г
ни
бi
ду в ха
ту. Ї
м не пiд си
лу бу
-
ло утяг
ти йо
го п'яне тi
ло - i ха
-
зяй
ка клик
ну
ла її допом
огти.
IV
-
Ти не по
ту
рай, Хрис
те, на те…
Що п'яно
му не заб
ре
де у го
ло
ву?
П'яний не пос
та
вить свiч
ки, а
зва
лить, - уговорю
вала Заги
ибi
-
диха Хрис
тю, як кра
мар i гни
ло
-
зубий чо
ло
вiк пiш
ли з дво
ру.
Христя мов
ча
ла, хоч її i зло бра
-
ло за вчо
рашнє: во
на за цi
лий
день тiльки не
ве
лич
кий шмато
-
чок хлi
ба з'їла; цi
лу нiч про
си
дi
-
ла пiд ко
мо
рою, перемл
iла та пе
-
ре
мерз
ла - та що їй бу
ло ка
зати?
I ко
му ка
за
ти? їй, хазяйц
i, йо
го
жiн
цi? Хi
ба во
на са
ма не ба
чила,
са
ма не чу
ла? Хi
ба їй са
мiй не до
-
сталося?
-
От тiльки чо
го бу
ду те
бе про
-
хати, - по
мов
чав
ши тро
хи, зно
ву
по
ча
ла Заг
ни
бi
ди
ха. - Що вiн то
-
бi бу
де ка
за
ти - не вта
юй вiд ме
-
не… - I Заг
ни
б
i
ди
ха зап
ла
ка
ла.
Христi ста
ло жал
ко ха
зяй
ки.
Во
на б ра
да її й утi
ши
ти, та чим
же ти утi
шиш?
Переплакавши, Заг
ни
бi
ди
ха зно
-
ву на
ча
ла гiрко-журли
во
:
-
Ну й жит
тя! Во
ро
го
вi своєму
не ба
жа
ла б та
ко
го! Хоч би дi
ти
бу
ли… Зрек
ла
ся б те
бе, допекло
-
го
, осо
руж
но
го! Пий, гу
ляй, роз
-
путничай - ма
ло б ме
нi бу
ло ну
-
жди… Нiт же! Гос
подь i тим не
бла
гос
ло
вив… Чи я вже уда
ла
ся
та
ка нещас
на, чи со
грiшила пе
-
ред бо
гом, що на ме
нi все ли
хо
око
ши
ло
ся
!.. Нас троє бу
ло. Ста
-
р
ша сест
ра умер
ла дiв
кою, брат
- оже
нив
шись, а я зос
та
ла
ся…
На
вi
що?.. Он учо
ра, як со
ва та, як
сич, цi
лу нiч прос
тог
на
ла та про
-
го
ло
си
ла; а бог знає, що ще сьо
-
год
нi бу
де… Ота
ке моє щас
тя,
Хрис
те! За
клинаю те
бе усiм свя
-
тим на свi
тi: бу
деш iти за
мiж -
не йди за крамар
я, не йди за го
-
ро
дя
ни
на, - i в то
го, i в дру
го
го
нi жа
лю, нi со
вiс
тi! Iди ти кра
ще
за хлi
бо
ро
ба… Як зга
даю, як жи
-
ло
ся в се
лi у батька, що б те
пер
да
ла, ко
ли б во
но вернул
ося?..
По
вес
нi або влiт
ку ус
та
неш ра
-
но, пi
деш на по
ле - прос
то
ро то
-
бi та лю
бо. Со
неч
ко сти
ха грiє,
вi
те
рок ле
генький ди
ше, по
льо
-
вi па
хо
щi: чеб
рець, жов
тоц
вiт;
жайвор
онок над го
ло
вою в'єть
-
ся, ще
бе
че; а пе
ред то
бою дов
гi-
дов
гi нив'я - так i хви
лю
ють, так
i ко
ло
сяться… От тiльки хi
ба в
жни
ва сон
це на
до
лу
жає; та ко
ли
жнеш ви
со
ке ко
ло
сис
те жи
то
або яру пше
ни
цю, та в гур
тi, та з
пiс
ня
ми, то й те бай
ду
же. Нез
-
чуєшся, як той день дов
гий ми
-
не, як уже час i до
до
му йти. А
там зно
ву - ско
ки та спi
ви, спi
ви
та ско
ки, до са
мо
го до
му… Або
зи
мою: збе
реться нас п'ять-
шiсть дiв
чат, та все щи
рi под
ру
-
ги, вiр
нi то
ва
риш
ки… За спi
ва
ми
та за жар
та
ми й ро
бо
та неп
ри
-
мiт
на… До
вi
ку б я ба
жа
ла та
ко
го
жит
тя, Хрис
те! I пiд
нес
ла ж ли
ха
го
ди
на цього Заг
ни
бi
ду!.. Бог йо
-
го знає, чо
го во
но свiт так мi
-
ниться. Здається, вiн то
дi зов
сiм
не та
кий був. Як за
ру
чив
ся вiн,
то то
ва
риш
ки, бу
ва
ло, за
ви
ду
-
ють ме
нi: "Щас
ли
ва ти, Оле
но, -
же
них у те
бе кра
си
вий, та ще й
письмен
ний!" Я й са
ма то
дi ду
-
ма
ла, що щас
ли
ва. А вий
шло…
Кож
на з моїх то
ва
ри
шок за пос
-
лiд
нiм хар
па
ком щас
ли
вi
ша вiд
ме
не! У них, мо
же, i дос
тат
ку
бра
кує, та в їх - мир, у їх лад; а в
ме
не i ба
га
то лишнього, та на
що
во
но, ко
ли твоя ду
ша не на мiс
-
цi, ко
ли ди
ви
ти
ся на нього не
хо
четься, не ра
дує во
но очей
моїх, сер
ця зав'яло
го?!
Загнибiдиха за
мовк
ла. Сiв
ши
ко
ло сто
лу й пiд
пер
ши го
лову
ру
кою, во
на за
ди
ви
ла
ся у вiк
но,
над
вiр. День був яс
ний, сон
це тi
-
льки що пiд
би
ло
ся; проме
нястi
па
си ко
со пе
ре
рi
зу
ють усю ха
ту,
осi
да
ючи аж бi
ля по
ро
га зо
ло
-
тим пiс
ком; а там, за вiк
ном,
над
во
рi, свi
ту-свi
ту - аж дивити
-
ся
бо
ляче. А Ззгни
бi
ди
ха ж то й
не змельне нi
ку
ди; як уп'яла
свої бла
кит
нi очi в яс
не со
няч
не
свiт
ло, та там во
ни й пото
нули…
Що во
на ба
чи
ла там, що ви
ди
-
вля
л
ася? Своє мо
лоде жит
тя,
свою дi
воцьку до
лю?.. Хрис
тя
дивитьс
я на неї, на її блi
де зас
-
му
че
не ли
це, на її бла
кит
нi
задум
анi очi. Сон
це пря
мо па
да
на неї, об
дає й об
си
пає своїм
iскрис
тим свi
том; i здається
Хрис
тi - то са
ма гос
по
ди
ня так
свi
тить, са
ма го
рить тим яс
ним
са
моц
вi
том…
-
Гей! - до
но
ситься ох
рип
лий з
пе
ре
пою го
лос з кiм
на
ти. Заг
-
нибiдиха струс
ну
лась, ско
чи
ла й
по
бiг
ла. Хрис
тi здалос
я, на
че чо
-
р
на хма
ра зра
зу на
су
ну
ла: i сон
-
це свi
те - та не так, як хвили
ну
на
зад то
му свi
ти
ло; i ха
та мов не
та, ти
ха та спо
кiй
на, - а вчо
ра
ш
-
ня ха
та, де бен
кет, розвер
нув
-
шись, гу
кає п'яним гу
ком, де її
мор
до
ва
но… У Хрис
тi сер
це за
-
би
лося важ
ко та труд
но. Знi
че
-
в'я во
на ки
ну
ла
ся до пе
чi: то од
-
туле зас
лiн
ку, по
ди
виться в чор
-
нi че
люс
тi, то зно
ву затул
е… Це -
ухо
пи
ла вi
ник i по
ча
ла ви
мi
та
ти
пiч.
Загнибiда увiй
шов у кух
ню, по
-
точуючись. Одут
лу
ва
тий, за
ку
с
-
траний
, вiн став се
ред ха
ти, по
-
ну
ро ог
ля
да
ючи кру
гом се
бе. За
-
г
ни
бi
ди
ха ста
ла ко
ло пе
чi, зас
-
ло
ня
ючи вiд йо
го Хрис
тю.
-
А та де? - зич
но спи
тав
ся Заг
-
нибiда.
-
Послала на ба
зар за бублика
-
ми
, - тор
ка
ючи ру
кою Хри
стю,
од
ка
за
ла Заг
ни
бi
ди
ха. Хрис
тя
ко
ло пе
чi при
сi
ла.
-
Нащо? - га
рик
нув Заг
ни
бi
да,
гост
ро гля
нув
ши на жiн
ку, i, по
-
хитуючись, по
вер
нув у свiт
ли
-
цю.
У Хрис
тi аж дух спер
ло в гру
-
дях, по
ки Заг
ни
бi
да допитувавс
-
я; як же вiн пi
шов, а за ним i Оле
-
на Iва
нiв
на, во
на мер
щiй ти
хе
-
нь
ко пок
ра
ла
ся у сi
ни, дослу
ха
-
ю
чись, що бу
де да
лi… "Ко
ли зно
-
ву здiй
меться бу
ча по-вчо
раш
-
ньому - ки
ну, уте
чу додом
у!" - рi
-
ши
ла во
на.
Скiльки хви
лин прой
шло неза
-
мутної ти
шi. Це зра
зу на
че у
дзво
ни вда
ре
но.
-
Жiнко! - гук
нув Заг
ни
бi
да.
-
Я тут, - по
чув
ся її ти
хий, болiс
-
ний го
лос.
-
А-а… ти тут… А я ду
мав, пiш
ла
ку
ди. Мо
же, ко
го кращо
го знай
-
шла?.. Га?.. Кра
що
го?.. Сi
дай отут
про
ти ме
не, ди
вись ме
нi у вi
чi…
Тiльки й доб
ра у те
бе, що очi… а
то все - кат знає що!.. Ди
вись на
ме
не! - ве
ре
ду
вав Заг
ни
бi
да.
-
Та я ж див
лю
ся.
-
Дивишся?.. Ди
вись, по
ти я не
зас
ну… Ко
ли ти вiр
на жiн
ка, бо
-
гом да
на, ну, i ди
вись, i дог
ля
дай
сво
го чо
ло
вi
ка!.. Ти ба
чиш - я
п'я
ний… Ну, i дог
ля
дай ме
не. I
зас
ну - дог
ля
дай… I за сон не ру
-
чайсь… Бо я й сон
ний ус
та
ну i пi
-
ду до дру
гих.
-
Що ж ме
нi ка
за
ти? Твоя во
ля,
твоя й си
ла! Уже ж я те
бе не
вдер
жу.
-
Не вдер
жиш? А дер
жиш… О-о,
ви гар
нi! Всi ви гар
нi та ти
хi… А
сто чор
тiв по сто гнiзд зви
ли у
ва
шiй прок
ля
тiй ут
ро
бi!.. Нi са
мi
не жи
ве
те, нi дру
гим не даєте
жи
ти… Ма
ло вас би
то, ма
ло вас
вче
но… он то що!..
Далi йо
го го
лос обiр
вав
ся - за
-
тих. Хрис
тя дов
го дослуха
лася,
та вже бiльше нi
чо
го не вчу
ла;
ко
ли-не-ко
ли тiльки до
но
си
ло
ся
до неї важ
ке зiт
хан
ня та плач…
Хрис
тя на па
ль
чи
ках пок
ра
ла
ся
з сi
ней у кух
ню, з кух
нi - до свiт
-
ли
цi. Две
рi з кiм
на
ти бу
ли тро
хи
од
хи
ле
нi, i Хрис
тя зазирнула
в
щi
ли
ну. Заг
ни
бi
да ле
жав на лiж
-
ку, зак
рив
ши очi й роз
кривши
ро
та; йо
го ви
со
кi гру
ди важ
ко
пiднiмали
сь та опус
ка
лись… Заг
-
нибiдиха си
дi
ла про
ти йо
го. На її
зблi
дло
м
у ли
цi ще вид
нi бу
ли
слi
ди слiз; по
чер
во
нi
ли
ми очи
ма
ди
ви
ла
ся во
на на йо
го; ту
га,
скор
бо
та та несамови
та му
ка
свi
ти
ли
ся ни
ми…
Несподiвано вда
ре
но в церков
-
ного дзво
на. Зич
но i го
лосно
роз
ко
тив
ся йо
го товс
тий гук…
Хрис
тя ки
ну
лась; ки
нулась i Заг
-
нибiдиха; Заг
ни
бi
да тiльки роз
-
крив очi, блик
нув на жiн
ку - i од
-
вернувся до стi
ни. Хрис
тя мер
-
щiй покра
лася на
зад у кух
ню.
Важкi дум
ки об
ня
ли її го
ло
ву,
тяж
ка ту
га спо
ви
ла сер
це. Учо
-
рашнє ще сто
яло пе
ред нею; гiр
-
ке та об
раз
ли
ве, во
но ще не
прой
шло, не утих
ло; а тут i сьо
-
годнiшнє пiд
но
ви
ло… Бо
дай ми
не ро
ди
лись на свiт, ко
ли над
на
ми отак з
ну
ща
ти
с
я!.. Он, ви
-
вернувся, як ка
бан, ве
ре
дує… А
ти си
ди над ним, ди
ви
ся на йо
го
за
ду
ту пи
ку, слу
хай йо
го варня
-
кання i, прок
ли
на
ючи, жди, по
ки
зас
не вiн. Ко
ли б не грiх, прис
-
пав би те
бе - до
вi
ку не пiд
вiв
ся!..
Все зле i гид
ке, що за
таюється у
чо
ло
вi
чiй ду
шi на самом
у днi,
сплив
ло на
верх, зня
ло
ся: i гид
-
ливiсть, i не
на
висть, i ще щось,
чо
го Хрис
тя че
рез хви
ли
ну са
ма
зля
ка
ла
ся. Во
на за
ба
чи
ла здоро
-
в
енний кух
ня
ний нiж на сто
лi…
"Отим би те
бе прис
па
ти!" - уда
-
ри
ло їй у го
ло
ву… Прий
шовши
до па
м'я
тку, во
на перехр
ести
ла
-
ся. "I збре
де ж та
ке на дум
ку,
тьфу!" - сплю
ну
ла во
на i по
вер
-
ну
ла гад
ки на що
ден
нi кло
поти.
"Що ж це во
но бу
де? Хi
ба сьогод
-
нi нi то
пи
ти
ме
мо, нi ва
ри
ти
ме
-
мо?" Якось озир
ну
ла
ся - пе
ред
нею сто
яла хазяй
ка. її чер
во
нi
очi ще не про
сох
ли вiд слiз, блi
-
де ли
це бу
ло аж жо
вто-зелене,
ска
зать би - во
на днiв з п'ять нi
на волос
ину не спа
ла або не
ду
-
гу
ва
ла з мi
сяць.
-
Чи бу
де
мо сьогод
нi ва
ри
ти? -
пи
тає Хрис
тя. А Заг
ни
бi
ди
ха бо
-
жевiльне по
ди
ви
ла
ся на неї та
як при
па
де до сто
лу, як зари
-
дає!.. На
че но
жем прой
ня
ла Хри
-
стю наск
рiзь.
-
Та го
дi, хоч не плач
те! - скрiзь
сльози ви
мо
ви
ла Хрис
тя. - I чо
-
му я не про
па
ла ма
лою! - скрик
-
нула Заг
ни
бi
ди
ха i вся затiпала
-
ся…
З то
го ча
су мiж Заг
ни
бi
ди
хою i
Хрис
тею нас
тав лад; ска
зать би,
то
ва
рист
во, ко
ли б Хрис
тя бу
ла
рiв
на; а то Хрис
тя завж
ди дер
-
жала се
бе геть одс
то
ронь - i як
чу
жа, i як мо
ло
д
ша, i як наймич
-
ка. За
те Заг
ни
бi
ди
ха хо
дила з
а
Хри
стею, як за своєю мен
шою
сест
рою. Ко
ли Хрис
тя за
бу
де що
зро
би
ти - Заг
ни
бi
ди
ха са
ма зро
-
бе, а не на
га
дає. Пiс
ля свят во
на
не тiльки уб
ла
га
ла чо
ловiка наб
-
ра
ти най
мич
цi на оде
жу, а са
ма
пiш
ла й наб
ра
ла ра
зом на двi:
бу
ден
ну i празников
у. Прий
шло
-
ся ши
ти, - у Хрис
тi хоч ру
ка тро
-
хи й пi
джила, та па
лець бо
лiв, -
Заг
ни
бi
ди
ха са
ма ши
ла, а Хрис
тi
на
ро
би
ла мас
тi i кла
ла до па
ль
-
ця, щоб ско
рi
ше пi
дживало. Як
нас
та
ли бу
ден
нi днi, то Заг
ни
бi
-
да хi
ба обi
да
ти та на нiч на
вер
не
до
до
му, а то все на ба
за
рi, у кра
-
м
ни
цi. Заг
ни
бi
ди
ха i Хрис
тя са
мi
до
ма. Упо
рав
шись ко
ло пе
чi, по
-
сi
да
ють ряд
ком, роб
лять що, ве
-
дуть по ду
шi роз
мо
ву. Заг
ни
бi
-
ди
ха роз
казує про своє жит
тя,
Хрис
тя - про своє.
-
Невже ти нi
ко
ли не спi
ва
ла? -
спи
та
ла її раз Загнибiди
ха.
- От
уже скiльки у нас, а я й до
сi тво
-
го го
ло
су не чу
ла.
-
Чому не спi
ва
ла? Спi
ва
ла. Тi
-
ль
ки тут якось не вiльно спiва
ти.
-
Чому не вiльно? Зас
пi
вай, на
-
гадай ме
нi моє дi
ву
ван
ня. Хри
-
стя зас
пi
ва
ла - i Заг
ни
бi
ди
ха сво
-
їм сла
бим роз
би
тим го
ло
сом пi
-
д
тя
гу
ва
ла.
Другого ра
зу Зяг
ни
бi
ди
ха по
-
прохала Хрис
тю роз
ка
за
ти про
свiй рiд. Хрис
тя роз
ка
за
ла i про
батька, i про ма
тiр, i про на
пас
тi
Суп
ру
но
вi. Во
на нi
чо
го не втаїла
вiд ха
зяй
ки. Та слу
ха
ла та тiльки
гли
бо
ко зiт
ха
ла.
-
Знаєш що, - ска
за
ла во
на, ко
ли
Хрис
тя за
мов
ча
ла. - Ти б пiш
ла в
се
ло, ма
тiр про
вi
да
ла.
-
Коли ж ме
нi пi
ти? - пи
тає Хри
-
стя.
-
Коли? Ось у се
ре
ду йо
го вине
-
се; аж до по
не
дiл
ка не бу
де. От i
ви
бе
ри день - i пi
ди.
-
А ви ж са
мi як зос
та
не
тесь?
-
Про ме
не - бай
ду
же! Не перви
-
на ме
нi са
мiй зос
та
ва
тись. От як
-
би ти пiш
ла, та ще й ма
тiр свою
при
ве
ла сю
ди. Те
пер го
динка i
теп
ло, - хоч би я на неї поди
ви
-
ла
ся.
-
Та ма
ти та
кi, що са
мi не дiй
-
дуть сю
ди. Заг
ни
бi
ди
ха зiтхнул
-
а:
-
Ну, вже хоч про
вi
даєш.
Христя за
ду
ма
ла
ся. "Ко
ли йо
го
пi
ти? ко
ли зiб
ра
ти
ся? У се
ре
ду -
ха
зяїн виїде; у чет
вер - поприби
-
рати тре
ба де
що; хi
ба от у п'ят
-
ницю… Ра
ненько вий
ду - на обiд
нас
пi
ну; там су
бо
ту пе
ре
бу
ду, а в
не
дi
лю ра
но й на
зад", - розпола
-
гає са
ма со
бi Хрис
тя i ра
да-рада,
ко
ли ха
зяй
ка згодилася
… Во
на
ма
тiр по
ба
че, з под
ру
га
ми наго
-
в
ориться, вiзьме з со
бою й но
ву
оде
жу. Як наряд
иться, як по
ка
-
жеться у се
лi, то-то всiх зди
вує!
А Суп
рун як по
ба
че - ото йо
го за
-
вiй
на ухо
пе! Во
на ж наз
на
рош
не
аж повз вiк
на йо
го прой
де, а як
Фе
до
ра по
баче - на
пе
ре
кiр поч
-
не з ним заг
ра
ва
ти.
-
Ти ж, Хрис
те, ра
нi
ше по
рай
ся
та ра
нi
ше й ля
гай спа
ти, щоб ви
-
с
па
тись на завт
ра, бо не близь
-
кий свiт то
бi йти, - рає їй ха
зяй
-
ка в чет
вер пiс
ля обi
ду.
Христя до ро
бо
ти прис
та
ла - як
не пе
рер
веться! Дивитъ
ся, поро
-
била все. Нi, не все! На праз
ни
ки
зос
та
ла
ся ко
мо
ра не
ма
за
на; те
-
пер го
дин
ка - са
ме ма
за
ти.
-
Та то ве
ли
ка ро
бо
та, не розпо
-
чинай, - ка
же їй ха
зяй
ка. - Хай
уже як звер
неш
ся - та то
дi.
Хоч i не ка
жи Хрис
тi. Як? Комо
-
ра по
би
та зимньою него
дою, по
-
ш
пу
го
ва
на вес
ня
ни
ми дощам
и,
по
лу
пи
ла
ся, та во
на її так ки
не?
Нi
за
що! Уже дав
но во
на стир
-
чить спич
кою в оцi.
Зараз пiс
ля обi
ду на
ря
ди
ла
ся
Хрис
тя у ста
ру оде
жин
ку, замi
-
сила гли
ни й по
ча
ла шпарув
ати.
Ще й не ве
чiр - а вже й шпару
-
вання висх
ло; тiльки по
бiлити…
О, це їй не завго
рить! По
ти сон
-
це ся
де, во
на й по
бi
ле…
Щиро прий
ня
ла
ся Хрис
тя до
ро
бо
ти. Теп
ле со
неч
ко їй допо
-
магає: тiльки прой
де щiт
кою -
уже й сох
не - бi
лiє. Он зо
сталось
тiльки жов
тою гли
ною пiдвес
-
ти… Мер
щiй, Хри
сте, мер
щiй!
Уже ве
чо
рiє, - пiд
га
няє са
ма се
бе
Хрис
тя.
Коли се - щось за
то
рох
тi
ло ко
ло
дво
ру… Тпррру! - при
вертає до
во
рiт. "Оце так! - ду
має Хри
стя. -
Чо
го доб
ро
го, нес
по
дi
ва
но ха
-
зяїн вер
нув
ся. От i пi
ду додом
у!"
Розчиняється хвiрт
ка. Хрис
тя -
гульк: ви
зи
рає Здiр.
У Хрис
тi аж
сер
це За
тi
па
ло
ся.
-
Дядько Кар
по… Здрас
туй
те!
-
Здорова, Хрис
те, - вi
тається
Ка
р
по, увi
хо
дя
чи у двiр. - А я се
пiд'їхав та бо
юсь iти, дум
ка: мо
-
же - со
ба
ки.
-
Та в нас їх не
має, - ще
бе
че
Хрис
тя. - Як же там на
шi? Чи всi
здо
ро
вi, виб
ри
ку
ють?
-
Та ще виб
ри
ку
ють, сла
ва то
бi
бо
же!.. Ма
ти кла
няється, Одар
-
ка…
-
А ви ж, дядьку, на ба
зар?
-
На ба
зар же. Та не так, бач, на
ба
зар, як ма
ти пла
че, ду
же жу
-
риться за то
бою… Щод
ня поби
-
вається, не
має та й не
має нi
якої
чут
ки про те
бе… Одар
ка утi
ша,
так нi
що не по
магає - пла
че! От
я й ду
маю: поїду лиш на ба
зар,
провiтрю
ся
i об то
бi звiст
ку при
-
везу ма
те
рi.
-
Спасибi вам, - дя
кує Хрис
тя. -
А я й са
ма зби
ра
юся у се
ло.
-
Як? Чо
го?
-
У гос
тi. Спа
си
бi ха
зяй
цi, пус
ка
-
ють.
-
То от i га
разд: я те
бе й пiдве
-
зу.
А тут i Заг
ни
бi
ди
ха, за
чув
ши у
дво
рi го
мiн, витк
ну
ла
ся з ха
ти.
-
Хто то? - пи
тає Хрис
тi.
-
Це наш су
сi
да, з се
ла.
-
От i га
разд: то завт
ра з ним i
поїдеш.
-
Оце ж ми й раємо
ся, - ка
же
Кар
по.
-
То чо
му ж ти чо
ло
вi
ка не за
-
кличеш у ха
ту? Доб
ре го
стей при
-
й
маєш! - жар
тою ви
го
во
рює Заг
-
ни
бi
ди
ха Хрис
тi.
-
Спасибi вам, - кла
ня
ючись, дя
-
кує Кар
по. - Я тут не сам, - за во
-
рiтьми шка
па.
-
Ну, то що! Хi
ба й у двiр не
мож
на за
вес
ти? Пе
ре
но
чуєш тут,
а завт
ра й поїде
те. Заїзди, заїз
-
ди! - ка
же Заг
ни
бi
ди
ха.
Христя ра
да, а Кар
по ще рад
-
нiший. То йо
му на ба
за
рi стiй i
не спи цi
лу нiч; сте
ре
жи шка
пу
та доб
ра, що на во
зi; а то вiн у
ха
зяй
сько
му дво
рi за
но
чує.
Поти Кар
по розп
ря
гав шка
пу
та во
зив
ся ко
ло во
за, Хри
стя
скiн
чи
ла ро
бо
ту i клик
ну
ла йо
го
в кух
ню. Увiй
шла до їх i ха
зяй
ка.
Та
ка об
хiд
час
та, та
ка ввiч
ли
ва;
роз
пи
тує про се
ло, про схо
ди,
про Хрис
ти
ну ма
тiр; хва
литься
не нахва
ли
ть
ся Хрис
тею.
-
Ти б зас
вi
ти
ла та ве
че
ря
ти го
-
стевi да
ла, - ска
за
ла во
на, ко
ли
по
чало смер
ка
ти, i вий
шла в
кiм
на
ту.
Поти Хрис
тя зас
вi
ти
ла свiт
ло,
по
ти ви
тяг
ла стра
ву з пе
чi, уже
Заг
ни
бi
ди
ха i звер
ну
ла
ся, та ще
й з не
по
рож
нi
ми рука
ми: чар
ка
го
рiл
ки тру
си
ла
ся i гра
ла про
ти
свiт
ла у її ру
ках. Во
на пiд
нес
ла її
Кар
по
вi. Той, щи
ро подякував
-
ши,
ви
пив i по
чав ве
черяти.
-
Добра у те
бе, Хрис
те, ха
зяй
ка,
- ска
зав вiн, ко
ли Заг
нибiдиха
вий
шла з кух
нi.
-
Все рiв
но, що ма
ти, - од
ка
за
ла
та ти
хо.
-
Значить, то
бi доб
ре! За се
лом
бай
ду
же?
-
Всього бу
ває. Ча
сом - з ква
сом,
по
рою - з во
дою… А у вас же на
се
лi як? - I Хрис
тя по
ча
ла розпи
-
тувати про знай
омих.
Карпо роз
ка
зу
вав, що за нею
жу
ряться дiв
ча
та.
-
Горпина скiльки раз за
бi
га
ла
про
вi
да
ти ма
тiр, розпита
ти
за
те
бе; хва
литься, що те
пер без
те
бе й ули
ця - не ули
ця; все зби
-
рається са
ма у го
род слу
жи
ти.
Во
на б, мо
же, й зiб
ра
лась, так
ма
ти спи
няє.
-
А Ївга? - спи
та
ла Хрис
тя.
-
Ївга за
мiж зби
рається.
-
За ко
го? Кар
по умiх
нув
ся:
-
Та вже ж не за ко
го - за Ти
-
мофiя! Там у них чу
да
сiя, та й го
-
дi. Во
на то хоч i за
раз, так вiн,
бач, не хо
че. Дi
ло дiй
шло до су
-
ду, до поз
вiв… А це хтось ка
зав,
що, ли
бонь, наладило
ся.
Незаба
-
ром i ве
сiл
ля.
-
Нуте, а Суп
ру
нен
ко удоволь
-
нився?
-
Удовольнився!.. Все на
ла
зить
на ма
тiр за по
душ
не. Ко
ли б я не
одс
то
ював, то хто йо
го знає, що
б во
но й бу
ло. Ска
за
но - як оса та
ув'яз! Та, вид
но, йо
му бог не по
-
пустив сього да
ром.
-
Як са
ме?
-
Колотиться з си
ном. То вiн
був не
ду
жий, а то й оду
жав, та
хто йо
го знає, що йо
му пороби
-
лося: хо
де, як дур
ний. А це пiс
ля
свят на
ду
мав ки
да
ти батька, -
пi
ду на за
ро
бiт
ки… Батько не
пус
кає; так хоч у го
род пi
ду най
-
му
ся, а в од
ну шку
ру - не хо
чу
до
ма бу
ти! Батько здер
жує, не
пус
кає. Звiс
но, со
ромно та
ко
му
ба
га
ти
ре
вi си
на-єдинця у най
ми
пу
ска
т
и, а вiн рветься. До
хо
де до
лай
ки й до бiй
ки. Гриць
ко хва
-
лився, - ли
бонь, п'яненький! Як
-
би, ка
же, знав та
ку свою ли
ху го
-
дину, не бо
ро
нив би йо
му те
бе
бра
ти.
-
Хай вiн пi
де три
чi умиється з
своїм Фе
до
ром, - од
ка
за
ла гор
до
Хрис
тя.
Розмова на то
му i пор
ва
ла
ся.
Кар
по, до
ве
че
ряв
ши, пi
шов до
шка
пи до
вi
да
ти
ся, а Хрис
тi чо
-
гось так важ
ко на ду
шi ста
ло, їй
на
че й шко
да Фе
до
ра, а зга
дає
про пох
вал
ки Гри
цько
вi - До
са
да
так i впнеться в сер
це. "Як то вiн
но
ситься з своїм Фе
до
ром! Ду
ма,
як ба
гач, то так усяк i по
бiжить
за йо
го…"
Невесела ляг
ла во
на спа
ти i
дов
го не спа
ла. То во
на вороча
-
лась; то дум
ки все та
кi не
при
-
вiтнi сса
ли за сер
це - i во
на важ
-
ко зiт
ха
ла, їй зра
зу од
па
ла охо
та
i до
до
му їха
ти. Чо
го во
на поїде?
За ма
тiр Кар
по звiст
ку при
вiз -
здо
ро
ва, тi
льки журить
ся… А ко
-
го їй бiльше ба
чити? Ще стрi
-
неться з дурновер
хим Федор
ом,
то зно
ву пi
дуть про неї пого
во
-
ри
… Незчул
ася, ко
ли й зас
ну
ла.
Про
кинулась - уже свiт бi
лий за
-
гляд
ав у вiк
на, i Кар
па не бу
ло в
ха
тi. Во
на вий
шла до
вi
да
ти
ся -
чи не
має на дво
рi, - i на дво
рi не
бу
ло.
Карпо мах
нув на ба
зар, щоб ме
-
р
щiй спра
ви
тись i, не га
явши ча
-
су, по
вер
ну
ти до
до
му. Ко
ли вiн
вер
нув
ся, Хрис
тя не тiльки зiб
-
ра
ла
ся в до
ро
гу, а й по хазяй
ству
- дров на
но
си
л
а, овощ на стра
ву
нак
ри
ши
ла.
-
А що, спра
ви
ла
ся? - пи
тає Кар
-
по.
-
Уже.
-
То й поїдьмо.
-
Зараз ха
зяй
ка з ба
за
ру вер
ну
-
ться.
Загнибiдиха не за
ба
ри
ла
ся: про
неї тiльки що го
во
ри
ли, а во
на i
на по
рiг. Хрис
тi зда
ло
ся, що во
на
на
че i на ли
пi тро
хи почер
во
нi
-
ла, i очi в неї ся
ли-г
ра
ли
.
-
Забарила я вас? - спи
та
ла.
-
Нi, я сам тiльки що в ха
ту, - од
-
казує Кар
по.
-
Ну, й га
разд. А я ду
ма
ла - заба
-
рила, та поспiшаю - по
спi
шаю…
Оце, Хрис
те, по
ве
зи своїй ма
те
рi
гос
тин
ця вiд ме
не, - повернулас
-
я до Хрис
тi, вий
ма
ючи з ко
ши
ка
пух
ку, ви
соку бул
ку.
-
Нащо?
-
Не твоє дi
ло. Бе
ри! - су
во
ро
ска
за
ла Заг
ни
бi
ди
ха.
Христя, по
дя
ку
вав
ши, взя
ла i
за
вер
ну
ла бул
ку в но
ву ху
стину.
-
А це вам на до
ро
гу, - вийнявш
-
и па
ля
ни
цю i двi ри
би
ни, по
дає
Кар
по
вi.
-
О гос
по
ди! - аж скрик
нув той. -
Спа
си
бi вам, спа
си
бi! Я не знаю,
як вам i дя
ку
ва
ти… I на нiч пу
-
стили, а тут ще й це… Спа
си
бi
вам.
-
Чому не одя
гаєшся теп
лi
ше? -
по
вер
ну
ла
ся зно
ву до Хри
с
тi. -
Бе
ри сви
ту, бо те
пер ще хто
знає, що бу
де до вечо
ра. Хрис
тя
по
кiр
ли
во одяг
ла
ся, пiдпереза
-
лася.
-
Прощайте ж. Спа
си
бi вам! - дя
-
кували ра
зом Кар
по i Хри
стя, ви
-
хо дя
чи з ха
ти…
-
Щасливо… Їдьте здо
ро
вi! Гля
-
ди тiльки, дядьку, - усмiхнув
-
шись, ка
же Кар
по
вi, - не за
ве
зи
зов
сiм дiв
ки, бо без неї i я тут
про
па
ду.
-
Як же се мож
на! - од
ка
зав Кар
-
по. Уже во
ни й по
сi
да
ли. Кар
по
узяв
ся за вiж
ки.
-
Христе, - клик
ну
ла Загнибiди
-
ха.
- Iди лиш сю
ди на час, я маю
щось ска
за
ти.
Загнибiдиха од
ве
ла її геть i, ди
-
в
ля
чись в очi, три
вож
но поча
ла:
-
Кланяйся, Хрис
те, вiд ме
не ма
-
терi, хоч я її й не знаю… Ска
жи,
що гро
шi за служ
бу не пропа
-
дуть… Чуєш? Так i ска
жи. Не вiн
вiд
дасть, са
ма вер
ну… Чуєш же?
- ут
ретє допи
тується Загнибiди
-
ха.
-
Чую, чую. Спа
си
бi вам! - дя
кує
Хрис
тя. Заг
ни
бi
ди
ха їх аж за во
-
рота про
ве
ла i, ще раз попро
-
щавшись, не зве
лi
ла Кар
повi з
во
за ус
та
ти во
рiт за
чи
ни
ти.
-
Я й са
ма за
чи
ню… їдьте з бо
-
гом!
Карпо смик
нув вож
жи
ну - i по
-
кiр
на шка
пи
на по
тю
па
ла. Заг
-
нибiдиха сто
яла за хвiрт
кою i
про
во
ди
ла очи
ма, аж по
ки во
ни
не по
вер
ну
ли з ули
цi.
V
Ще по
ки во
ни їха
ли мiс
том,
плу
та
ли
ся йо
го чор
ни
ми ву
ли
-
ця
ми, повз ви
со
кi кам'яни
цi,
Хри
с
тю кло
по
та
ли вся
кi ду
м
ки…
"Як се чуд
но ста
ло
ся, що во
на
їде… Ку
ди? Чо
го?.. У се
ло, у гос
тi,
до ма
те
рi… То-то зра
дiє ма
ту
ся,
не сподiва
ючись її ба
чи
ти!.. А
що, як ха
зяїн, вер
та
ючись з яр
-
марку, стрi
не їх i за
вер
не на
-
зад?.. Не до
ве
ди бо
же!.."
Христя од
вер
тається вiд кож
-
ного стрiч
но
го про
хо
жо
го i про
-
їж
джого: їй здається, що то ха
-
зяїн - i от-от приз
нає її… "Хоч би
вже се мiс
то ско
рi
ше кiнчил
ось,
їде
мо, їде
мо, а йо
му й кiн
ця не
-
має!"
Аж ось ми
ну
ли крам
ни
цi й ви
-
сокi кам'янi бу
дин
ки. Да
лi пiш
ли
обiд
ра
нi хат
ки убо
гих лю
дей.
Спер
шу гус
то, мов їх од
ну до
дру
гої хто поз
со
ву
вав, щоб бу
ло
за
тиш
нi
ше i теп
лiше; да
лi рiд
ше
та рiд
ше. Он край од
нiї й ти
ну
не
має; у дру
гої й ди
мар розвали
-
вся; тре
тя - зов
сiм на бiк похи
-
лилася,
з вi
кон, за
мiсть ши
бок,
ви
зи
рає ган
чiр'я, по двору-смi
-
тн
ику бi
га
ють тро
хи не го
лi дi
-
ти… "Бо
же! якi злид
нi та недо
-
стачi! Бi
со
вi кра
ма
рi та па
ни
най
кра
щi мiс
ця пiд се
бе по
зай
-
мали, все най
до
рож
че со
бi наз
-
ди
ра
ли, а бiд
ноту ви
пе
р
ли аж на
край мiс
та в смiт
ни
ки та пуст
-
ки", - ду
мала Хрис
тя.
Пiднялися на го
ру. Пе
ред ни
ми,
роз
бi
га
ючись на всi бо
ки, розля
-
галися по
ля, ря
бi
ючи в очах то
зе
ле
ни
ми по
яса
ми жи
та, то жо
-
втуватими схо
да
ми пше
ницi, то
чор
ною гру
дою рiл
лi… Хрис
тi
на
че хто ка
мiнь зняв з ду
шi: зра
-
зу ста
ло i вiльно, i лег
ко… Сон
це,
пiд
нi
ма
ючись уго
ру, при
вiт
но
сяє-грiє; вi
те
рок ле
генький ди
-
ше; жай
во
рон
ки, в'ючись над до
-
рогою, ще
бе
чуть; там, у тем
но
му
лi
соч
ку, ку
ють зо
зу
лi… Крас
но
так усю
ди, прос
то
ро, вiльно!..
Хрис
ти
не сер
це не б'ється мов, а
сти
ха то
ко
че; очi бi
га
ють з ни
ви
на ни
ву, з од
но
го ла
ну на дру
-
гий, з синього лу
гу на тем
нi яри,
з яру - на зе
ле
нiї бур
ти… Якiсь
ти
хi та ра
дiс
нi по
чу
ван
ня про
-
ход
ять нею, ко
ли
шуть… Ой, та й
гар
но ж тут як! Бо
же, гар
но!.. -
тьохко
че її зра
дi
ле сер
це.
Шкапiйчина тю
па; ко
ле
са тiль
-
ки гу
дуть, ко
тя
чись по су
хiй зе
-
м
лi. Кар
по, по
хи
ту
ючись, мовч
-
ки смок
че люльку i хi
ба ко
ли-не-
коли увер
не слiв
це про хлiб: тут,
мов, доб
ре жи
то!.. Або: не
дав
но
цю пше
ни
цю за
сi
ва
ли, а бач, як
пiдня
лася?.. Та й замовк
не на
-
дов
го. Хрис
тя i ра
да то
му мо
в
ча
-
нн
ю: нi
що їй не забо
роняє ду
ма
-
ти про се
бе, нi
що її не роз
го
во
-
рює, не по
ру
шує нi
мої одрад
и.
Во
на розг
ля
дає навкруг
и, пиль
-
но вдив
ляється в кож
ну мiс
ци
-
ну, любуєтьс
я та милуєтьс
я… Он
яка хо
ро
ша до
лина: зеле
на-зе
ле
-
на, на
че ру
тою вкри
та! От би до
-
б
ре на то
му зеленом
у ки
ли
мi
полеж
ати, на
дихатися вiльно
го
польово
го по
вiтря! А то що за
хат
ки сто
ять над шля
хом? Си
зий
ди
мок вири
вається з чор
ного
ди
ма
ря i кучер
яво ро
звивається
в про
зорчатому по
вiтрi… Що то
за ху
тори? Нев
же Йо
си
пен
ко
вi?
Так, во
ни… Во
ни, iду
чи в мiс
то,
спо
чивали там… I пе
ред нею,
мов жи
ва, ста
ла блi
да Мар'я з чо
-
рним
и очи
ма, ста
ра гариклива
Явдо
ха… Чи то ж то во
ни обид
вi
жи
вi-здо
ро
вi? Явдох
а подавн
ьо
-
му гри
зе свою не
вiст
ку? А Мар'я
мов
чить? Чи вже, чо
го доб
ро
го,
у мiс
то удьо
рила? "Та
ка вже, -
ка
за
ла во
на, - уда
лась я, та
кою i
про
па
ду…" Го
ро
дян
ка!.. I що там,
у то
му го
родi, доб
ро
го? Дос
тат
-
кiв бiльше, дос
тат
ки кра
щi? У
ко
го ж тi дос
тат
ки, то й доб
ре; а
як бiд
но
му - то всю
ди по
га
но, Та
ча
сом i при дос
тат
ках ли
хо: як
не
ма до
лi, не
має та
ла
ну, то й
дос
тат
ки не впо
ко
ять. Он ха
зяй
-
ка: i ба
га
та, а ну
диться се
ред
сво
го ба
гатст
ва… Во
но як ко
му!
Проїхали ще тро
хи… Це - Хри
-
стя зра
зу за
ре
го
та
ла
ся. Кар
по
озир
нув
ся i прик
ро по
ди
вив
ся
на неї:
-
Чого ти?
Христя за ре
го
том сло
ва не ска
-
же. Доїха
ли як
раз до гни
лої бал
-
ки, де соцький Ки
ри
ло провали
-
вся. Хрис
тi, мов жи
ве, усе те ста
-
ло во
че
ви
дяч
ки: i як Ки
ри
ло
кра
в
ся че
рез снiг, i як шурх
нув
но
га
ми у рiв, як вилаз
ив - лаявс
-
я… Наси
лу за ре
го
том роз
ка
за
ла
про те Хрис
тя. Кар
по мовч
ки
слу
хав. "Дiв
ча! - ду
мав вiн. - Все-
то їй на дум
цi ре
го
ти та смi
хи".
Це шка
пiй
чи
на, на
че що вкуси
-
ло її, ки
ну
лась, сiп
ну
ла й пiш
ла
ско
ком. Кар
по мер
щiй ухо
пив
ся
за вiж
ки.
-
Тпррру!.. Iч, по
чу
ла свою зем
-
лю та - ско
ком! - ска
зав вiн,
здер
жу
ючи ко
ня
ку. - А не
бiй
сь, у
мiс
то лед
ве но
ги во
лок
ла. Це
вже на
ша зем
ля, - по
вер
нув
ся до
Хрис
тi Кар
по i по
чав по
ка
зу
ва
ти,
де чия. Не
ве
ли
кi все то клаптик
-
и бу
ли, од
нi свi
жо зас
ко
род
же
нi,
дру
гi злег
ка прик
ри
тi зе
ле
ною
росли
ною.
Христi зда
ло
ся, що тут i ла
ни
бу
ли дрiб
нi
шi, i хлi
ба ниж
чi, нiж
бi
ля мiс
та. Там - ши
ро
кi та дов
гi,
гус
то, як щiт
ка, за
росли; а тут -
де-не-де зе
ле
нiє блi
де за
жовк
ле
стеб
ло… Хри
с
тя не ви
тер
пi
ла
пох
ва
ли
ти
ся про те Кар
по
вi.
-
Достаткiв там бiльше, - по
чав
той, - пе
ре
орю
ють кра
ще, та й
зем
ля сит
нi
ша. Тут з гли
ною -
ру
да, а там, як угiль, чо
р
на. Не
-
бiй
сь, го
ро
дя
ни хит
рi: все со
бi
най
кра
ще заб
ра
ли. Во
но, бач, i
тут нi
чо
го, ко
ли б хоч тро
хи
бiльше зем
лi тiєї… А то - всього
жме
ня, а ти кру
ти
ся бi
ля неї,
тяг
ни звiд
ти i на по
дат
ки, i на
про
жит
тя… - Кар
по важ
ко зiтх
-
нув, зiтх
ну
ла i Хрис
тя. Мовч
ки
пiд
ня
ли
ся на го
ру. Хрест мар'я
-
нiвської це
рк
ви заб
ли
щав про
ти
сон
ця; за
ся
ла ба
ня; да
лi й покрi
-
вля за
зе
ле
нi
ла; по
ка
за
ли
ся сад
-
ки, ха
ти… Се
ло! се
ло! I сер
це
Хрис
ти
не нес
по
кiй
но заколо
ти
-
ло
с
я у гру
дях.
Прiська то
го дня, по
по
рав
шись
ко
ло пе
чi, сi
ла спо
чи
ти, їсти їй -
ка
пельки не хо
тi
ло
ся. Дум
ки ро
-
з
би
ра
ли го
ло
ву… Як там у го
-
родi? Що з Хрис
тею? Чи не звер
-
нувся, бу
ва, Кар
по? Прiську на
че
за по
ли тяг
ло пi
ти до
вi
да
ти
ся.
"Ох, хоч би там усе бу
ло щас
но.
Хоч би Хрис
тя бу
ла здо
рова. Ко
-
ж
на най
мич
ка - лю
ба, по
ки здо
-
ро
ва… Здо
ров'я - усьо
му го
лова",
- ду
ма
ла Прiська, збира
ючись до
Здо
ра.
Вона зас
та
ла Одар
ку за робо
-
тою: та ку
па
ла дi
тей. Чор
ноо
ка
Олен
ка, ви
ми
та-ви
бi
ле
на, лежа
-
ла на по
душ
цi i щось ве
се
ло са
ма
з со
бою ще
бе
та
ла. Бiлоголо
вий
Ми
кол
ка їздив у ноч
вах, хлюпо
-
стючись у теп
лiй во
ди
цi. Все йо
-
му хо
тi
лось пурнут
и з го
ло
вою; i
вiн то при
сi
дав, то при
ля
гав, до
-
питуючись ма
те
рi - чи вид
но йо
-
го го
ло
ву. Одар
ка си
дi
ла на ла
вi
й лю
бу
ва
ла
ся си
но
вою забав
-
кою, ще
бе
тан
ням доч
ки… Во
на й
не ду
ма
ла ку
па
ти Ми
кол
ки, та
той, по
ба
чив
ши, що сест
ру купа
-
ють, про
бi на
мiг
ся!
-
Води ж чис
тої не
має, - ка
за
ла
Одар
ка.
-
Я i в тiй, що Олен
ку ку
па
ли.
Поти Одар
ка ви
ти
ра
ла та зодя
-
гала Олен
ку, Ми
кол
ка мер
щiй
со
ро
чи
ну з се
бе та - в ноч
ви…
-
Я не так, як Оле
ся, - кри
чав ра
-
дий Ми
кол
ка. - Я i плава
ти, i пу
-
ринати вмiю!.. - I роз
хо
див
ся
так, що аж во
да з но
чов ви
плi
-
скувалась.
-
Що се ти, Одар
ко, дi
тей ку
па
-
єш? - зди
ву
ва
ла
ся Прiська, мер
-
щiй за
чи
ня
ючи за со
бою две
рi.
Одарка не вспi
ла од
ка
за
ти, як
зак
ри
ча
ли дi
ти: "Ба
бу
ся! бабус
-
я!" Олен
ка, прос
тя
га
ючи до неї
свої пух
кi та бi
лi руче
нята, свi
-
ти
ла чор
ни
ми очи
ця
ми й не
тве
-
рдо вимовляла
: "Бач… бач… бi
-
ля… ку
па
ла
ся…" Прiська пiдiй
-
шла до Олен
ки i, взяв
ши за руч
-
ку, цi
лу
ва
ла ма
лi пальче
ня
та. А
Ми
кол
ка зза
ду на всю ха
ту вигу
-
кував:
-
Бабусю! Ба
бу
сю! А ди
вiться,
як я пур
ну… Ди
вiться - з голо
-
вою!
-
Гарно, гар
но, - пох
ва
ли
ла Прi
-
сь
ка, при
па
да
ючи до Олен
ки.
-
Ви-бо не ди
ви
тесь, - гу
кав Ми
-
колка. - Ди
вiться-бо. Прi
сь
ка ма
-
ла по
вер
ну
ти
ся i до йо
го, поди
-
витися, як Ми
колка, заплю
щив
-
ш
и
очi й за
ту
ля
ючи но
са, при
ля
-
гав у ноч
вах.
-
А що, гли
бо
ко? - до
пи
ту
вав
ся.
-
Ух, гли
бо
ко! Ух, гли
бо
ко! Гля
-
ди, не вто
пи
ся ще…
-
Е-е, я не втоп
лю
ся. Я вмiю
пла
ва
ти, - храб
ру
вав Микол
ка,
ви
ма
ху
ючи аж по
за ноч
ва
ми ру
-
ками.
Привiтавши дi
тей, Прiська по
-
вернулася до Одар
ки:
-
Що, не бу
ло? Не вер
тав
ся?
-
Немає. Бог йо
го знає, що во
но
за знак. Уже б час i бу
ти, а йо
го
не
має… Сi
дай
те. Пi
дож
де
мо тро
-
хи, як не бу
де - по
обiдаємо ра
-
зом.
-
Спасибi то
бi. Я так тiльки, до
-
вi
да
тись… - зiтх
нув
ши, од
казала
Прiська i ма
ла бу
ла йти. Одар
ка
не пус
кає.
-
Тiльки пi
де
те - роз
сер
дю
ся й
нi
ко
ли до вас не прий
ду! - посва
-
рилася во
на.
Прiська зос
та
ла
ся. Тiльки що
всi
ла
ся, Ми
кол
ка, виполоскав
-
шись, ви
лiз iз но
чов i Одар
ка по
-
чала йо
го одя
гати, як у ха
ту до
-
неслося: "Тпрру!"
-
Карпо! Кар
по! - скрик
ну
ла
Прi
ська i мер
щiй над
вiр. Стрiв
-
ши Кар
па, во
на ра
зом i здоров
-
калася, i до
пи
ту
ва
ла
ся:
-
А що, як Хрис
тя? Чи жива-здо
-
рова?
-
Та Хрис
тя ту
та! - ка
же Кар
по.
-
Як ту
та?! - скрик
ну
ла зля
ка
на
Прiська.
-
Тута… Приїха
ла.
-
Коли приїха
ла? Де приїха
ла? -
бур
мо
че Прiська. По її ста
ро
му
об
лич
чi бi
га
ють сму
ги i ра
дос
тi,
i ра
зом нес
тям
ної му
ки; очi го
-
рять; вся во
на тру
ситься.
-
Христя пiш
ла до вас, - ка
же
Ка
р
по.
Прiська ки
ну
ла
ся до сво
го дво
-
ру i стрi
ла
ся з доч
кою ко
ло во
-
рiт.
-
Здрастуйте, ма
мо! - гу
кає Хри
-
стя ве
се
лим дзвiн
ким го
ло
сом,
пiд
бi
га
ючи до ма
те
рi. - Чи жда
-
ли? чи спо
дi
ва
ли
ся?
Мати стоїть про
ти доч
ки, нi
ма-
мов
чаз
на уп'яла в неї свої потух
-
лi очi.
-
Матiнко! Не пiз
наєте ме
не? -
спи
та
ла Хрис
тя.
-
Христе! Ди
ти
но моя! - просто
-
гнала Прiська, об
нi
ма
ючи доч
ку,
i зап
ла
ка
ла.
Тут са
ме пiд
бiг
ла Одар
ка. Во
на
пос
то
яла, по
ки вi
та
лись доч
ка з
ма
тiр'ю, по
тiм пi
дiй
шла до Хрис
-
тi, поз
до
ров
ка
ла
ся, поцiлувала
-
ся з
нею.
-
Ач, яка мо
ло
дець Хрис
тя! - ка
-
же Одар
ка. - Ми тут за неї кож
ну
чут
ку ло
ви
мо-пе
рей
маємо, а щоб
ба
чи
ти - то й не сподiвали
ся.
-
А я так, нес
по
дi
ва
но, - ве
се
ло
ще
бе
че Хрис
тя.
-
Молодець, мо
ло
дець! - од
но
пле
ще Одар
ка, обдив
ля
ю
чись.
-
Чого ж ми стоїмо тут? Хо
дi
мо
хоч у ха
ту, - опам'ята
ла
ся Прiсь
-
ка.
-
Iдiть, - ка
же Одар
ка, - побала
-
ка
йте та й нас не забу
вайте. Чу
-
єш, Хрис
те: грiх то
бi бу
де, як до
нас не за
бi
жиш!
-
Забiжу, не за
бу
ду!
Сусiди ро
зiй
шли
ся: Прiська i
Хрис
тя пiш
ла до своєї ха
ти, Ода
-
р
ка - до своєї.
-
Як же ви тут жи
ве
те? - допи
-
тується доч
ка у ма
те
рi, увiйшов
-
ши
в ха
ту i обдивл
яючись ту
осе
лю, де зрос
ла во
на. Пiс
ля
мiських по
коїв їй своя ха
та зда
-
лася та
кою тiсною-невеличкою
.
Бач! во
на скiльки лiт про
жи
ла
тут, а й не примiчала
до
сi сього…
-
Як жи
ве
мо? Знiр
чо як жи
ве
мо,
- бу
бо
нi
ла Прiська. - Жи
вемо, та
й го
дi! Смер
тi до
жи
даємо, а сме
-
рть не при
хо
дить!.. Уже на
ше та
-
ке жит
тя: то з то
го бо
ку рвуть,
то з дру
го
го - ску
буть. Ко
ли б не
цi Здо
ри… Та го
дi! Хi
ба ти са
ма
не зна
єш, як жи
ли? Не покраща
-
ло
… Як ти там?..
-
Я? Про ме
не не тур
буй
те
ся,
ма
тiн
ко. Доб
ре ме
нi там. Ха
зяїн
тро
хи кру
тенький, за
те ха
зяй
ка,
- дай їй, гос
по
ди, i ща
стя, i здо
-
ров'я! Доб
ра лю
ди
на. Во
на кла
-
нялася вам. Покло
нись, ка
же,
ма
те
рi; ска
жи їй, хай не поби
-
вається; зас
по
кой, що моя служ
-
ба не про
па
де дар
ма, не пi
де за
-
марно: я, ка
же, са
ма вiд
дам гро
-
шi… Про
ха
ла вас до се
бе в гос
тi.
Ска
жи, ка
же, хай прий
де: як рiд
-
ну її прий
му. Та
ка доб
ра ду
ша!
Т
а
ка доб
ра! За
те ж i до
стається
ча
сом їй… Во
но, ма
буть, усiм до
-
брим так достаєтьс
я!
Прiська важ
ко зiтх
ну
ла. Во
на
за
ду
ма
ла
ся над пос
лiд
нi
ми доч
-
чиними сло
ва
ми. Вiд
кi
ля во
ни в
неї? До
сi во
на нi
ко
ли та
ко
го не
ка
за
ла i в дум
ку їй та
ке не схо
-
дило, а от не
дов
го прос
лу
жи
ла -
доз
на
ла
ся своїм сер
цем чу
лим…
Ох, не так во
но, вид
но, доб
ре, як
роз
ка
зує… Криє вiд ма
те
рi свою
ди
ху го
ди
ну, щоб не вра
зи
ти її
сер
ця… I сльози по
ча
ли пiдсту
-
пат
и пiд гор
ло, да
ви
ти…
-
Ви пла
че
те? Ма
мо! - скрикнул
-
а Хрис
тя, зирк
нув
ши на ма
тiр.
-
Ох, тiльки гля
ну на те
бе - так i
зал
лють сльози!..
-
То ви не вi
ри
те? - спи
та
ла
Хри
с
тя. - Так от же - хай ме
не
хрест поб'є! - ко
ли я бре
шу. I чо
-
го б я ста
ла бре
ха
ти, ко
ли б ме
нi
по
га
но там бу
ло?
-
Бог з то
бою, Хрис
те!.. Вид
но,
вид
но, - ути
ра
ючи сльози, замо
-
вила ма
ти. - Я не вiд то
го пла
чу;
са
ма не знаю, чо
го сльози ллю
-
ться. Гар
но то
бi там - i га
разд,
доч
ко; а по
га
но - уже ж я нi
чим
не за
по
мо
жу… Та що се я? Ти з
до
ро
ги - їсти хо
чеш, а я й бай
ду
-
ж
е. Бу
де
мо обi
да
ти, бо й я ще нi
-
чого не їла.
Стара ху
тенько схо
пи
ла
ся i ки
-
нулась до пе
чi.
-
Не зна
ла, що ти бу
деш. Не спо
-
дi
ва
ла
ся… хоч би ку
роч
ку зарiза
-
ла
та з нею борщ зва
ри
ла, а то -
за
товк
ла са
лом, та й го
дi, - го
мо
-
нiла Прiська, на
си
па
ючи бор
щу
у мис
ку.
Сiли обi
да
ти. Хрис
тя взя
ла
ся за
лож
ку… "От i сi
ли обiдат
и, - гiр
-
кий наш обi
де!" - зга
да
ла Хрис
тя
пiс
ню. I бу
ло вiд чо
го: борщ, на
-
че ок
рiп, па
ру
вав пе
ред ни
ми.
Во
на покуштува
ла - нi со
лi до
-
сить, нi при
вар
ку не вид
но, од
нi
бу
ря
ко
вi кри
жа
ла пла
ва
ють по
-
верху. Хрис
тя по
куш
ту
ва
ла та
зра
зу й лож
ку по
ло
жи
ла.
-
Недобрий, доч
ко? - спи
та
ла ма
-
ти. - Са
ма знаю, що недо
б
рий… З
чо
го ти то
го доб
ра вiзь
меш? По
-
г
рiб у нас невисо
кий, - кар
топ
ля
зи
мою по
мерз
ла, а на вес
ну - так
дра
глями i взя
ла
ся; на
си
лу наз
-
би
ра
ла пiвк
лу
ноч
ка по
са
ди
ти.
М'я
са i в за
во
дi не во
диться… Бу
-
ряк та квас надолу
жає, та й то
го
вже небагато
… Со
лi зос
та
ло
ся
жме
ня, - пот
ро
ху до всього ло
-
жу: бе
режу, щоб надов
ше ста
ло.
Ота
ке-то. А ти там, ма
буть, усе з
м'я
сом? Город
яни - шо-шо, а лю
-
б
лять ла
со по
їсти.
-
Та стра
ва доб
ра, - од
ка
за
ла
Хри
с
тя.
-
Ти б хоч з ка
шею борщ їла, ко
-
ли так не хоч.
Христя ки
ну
лась до ка
шi - i ка
-
ша прой
шла ди
мом. "По
старiла
ма
ти, - по
ду
ма
ла во
на. - Ко
лись
яку доб
ру ка
шу ва
рила, а те
пер
от не дог
ля
дi
ла, що й ди
мом
прой
шла". I на
че що об
ценька
ми
їй сер
це зда
ви
ло. Прiська со
бi,
див
ля
чись на доч
ку, за
ду
ма
ла
ся.
На ви
руч
ку прий
шла Одар
ка.
-
Ви са
ме обi
даєте. Пi
ду, - ду
-
маю, - хоч по
див
лю
ся на Хри
стю,
як там во
на.
-
Та ще ва
шої Хрис
тi i бiс не
вiзьме! - жар
ту
ючи, од
ка
зу
є
Хри
-
стя.
-
Оце, ди
вись!.. На
вi
що ти йо
му
зда
ла
ся? Дай, бо
же, щоб i не
брав. Щоб ти ско
рi
ше одс
лу
жи
ла
своє та зно
ву до нас вер
ну
ла
ся,
бо без те
бе i ма
ти он пла
че, та й
ме
нi нi
яко
во: прий
ду до вас - пу
-
сто, пi
де
мо до нас - не
дос
та
є
чо
-
гось. Отак зiй
де
мо
ся з тiт
кою,
по
си
ди
мо, зга
даємо те
бе, - як
там во
на по
вер
тається у свi
то
-
нь
ку?.. А ти ж нас зга
ду
ва
ла хоч
раз, Хрис
те? Чи там за горо
-
дянськими кло
по
та
ми про се
лян
уже го
дi зга
ду
ва
ти?
-
Було всього, - од
ка
зу
ва
ла, зi
-
тх
нув
ши, Хрис
тя.
-
Правда, доч
ко, прав
да: всього
ча
сом бу
ває.
-
Часом - з ква
сом, а по
рою - з
во
дою? - ка
же Одар
ка.
-
Атож. Чо
го в свi
тi тiльки не
бу
ває? На те й ли
хо, щоб з тим
ли
хом би
тись! - од
ка
зує Прiська.
Бiльше роз
мов
ля
ла Одар
ка з
Прiською: Хрис
тя слу
ха
ла i мов
-
чала, їй сум
но бу
ло слу
ха
ти ту
важ
ку роз
мо
ву. Хi
ба тим, що по
-
балакаєш, за
по
мо
жеш го
рю? Хi
-
ба во
на приїха
ла до
дому, щоб
зга
ду
ва
ти те, що бу
ло ко
лись?
Во
на приїха
ла, щоб йо
го за
бу
ти.
Вер
неться на
зад - зно
ву йо
го за
-
стане; нi
де во
но не дi
неться. А
тут, на
че зго
во
ри
ли
ся, - тiльки
про те й рiч.
-
Чи Гор
пи
на до
ма? Хо
тi
ло
ся б
ме
нi її ба
чи
ти, - спи
та
ла
ся Хри
-
стя, щоб пе
рер
ва
ти роз
мо
ву.
-
Дома, доч
ко. По
обi
даємо, то,
ко
ли хоч, i пi
деш.
-
Я вже не хо
чу їсти, - од
ка
за
ла
Хрис
тя, ус
та
ючи i хрестя
чись.
-
Така ж ти, - сум
но ска
за
ла ма
-
ти, пiд
во
дя
чись, i по
ча
ла приби
-
рати з сто
лу.
-
Я на хви
ли
ну, ма
мо; тiльки по
-
бачуся з Гор
пи
ною та й вер
нусь.
А ви, Одар
ко, щоб тут бу
ли, - ве
-
село за
мо
ви
ла Хри
с
тя, збира
-
ючись ви
хо
ди
ти.
-
То вже бог йо
го знає, чи Одар
-
цi дов
го прий
деться по
сидiти, -
сум
но од
ка
за
ла Одар
ка, як Хри
-
стя вий
шла з ха
ти.
Прiська тiльки зiтх
ну
ла. Обох їх
ура
зи
ло - чо
го так швид
ко утек
-
ла Хрис
тя?! "Приїха
ла до ма
те
рi
в гос
тi, - ду
ма
ла Одар
ка, - i по
-
бiгла до чу
жих!"
-
Що ж, чим хва
литься Хрис
тя?
Доб
ре їй там чи нi? - спи
тала, по
-
мовчавши, Одар
ка.
-
Отак, як бач! - гiр
ко од
ка
за
ла
Прiська. - Хва
литься: ха
зяйка -
доб
ра лю
ди
на, а про
те - бог йо
го
знає! Мо
же, та
ку ма
ну пус
ка: всi
во
ни спер
шу доб
рi, по
ки не осiд
-
лають; а на
сiли - ве
зи, не вги
-
найся!
-
Та й Кар
по хва
литься… Та
ка,
ка
же, доб
ра лю
ди
на, та
ка доб
ра!
I на нiч у двiр пус
ти
ла, i нагоду
-
вала, на
поїла.
-
Гей, ти, дiв
ко! Дiв
ко! - до
нiс
ся
знад
во
ру Кар
пiв го
лос. - Ку
ди
се?
-
Прощайте! Пi
ду, - одгукува
-
лась Хрис
тя.
-
Бач - доб
ра: ма
тiр по
ки
ну
ла, а
са
ма навдьори!
-
Хто се? - спи
та
ла
ся Прiська,
до
с
лу
ха
ючись.
-
Карпо йде. Вид
но, стрiв
ся з
Хрис
тею. Не
за
ба
ром i Кар
по увi
-
й
шов, не
су
чи в ру
ках клу
нок.
-
Здрастуйте в ха
ту! - привiтав
-
ся
вiн.
-
Здоров, Кар
пе!
-
Оце стрiв ва
шу, по
бiг
ла ку
-
дись. Ра
да, що вир
ва
лась…
-
То во
на до Гор
пи
ни. Мо
ло
да…
ба
жа
еться усiх зра
зу об
бiгати, -
од
ка
за
ла ма
ти.
-
А я вам гос
тин
цi при
нiс. Ха
-
зяйка кла
ня
лась i гос
тин
ця пе
-
ре
да
ла. Очi у Прiськи заг
ра
ли,
по
ба
чив
ши ви
со
ку бi
лу бул
ку i
пух
ку па
ля
ни
цю. По
цi
лу
вав
ши,
во
на прий
ня
ла хлiб з рук Карпо
-
вих i по
ло
жи
ла на сто
лi.
-
Бач, як у го
ро
дi пе
чуть; у нас
так не вмi
ють, - хва
ли
ла Одар
ка,
розг
ля
да
ючи бул
ку.
-
Коло то
го хо
дять - од
но дi
ло
зна
ють. Нам як не прихо
диться
то
го хлi
ба їсти, то й пек
ти не на
-
вчились, - од
ка
за
ла Прiська.
-
Чого ж во
но так: як городя
-
нам, то, не
бiй
сь, i бул
ка, а нам -
чор
ний хлiб з ос
тю
ка
ми? - спи
-
тала Одар
ка.
-
Так во
но вже за
ве
ло
ся: го
род
усе кра
ще со
бi бе
ре. При сiм сло
-
вi Одар
ка гли
бо
ко зiтх
ну
ла.
-
Пани та ба
га
чi! - неш
вид
ко до
-
дала во
на до сво
го зiтхан
ня. її
нiх
то не пiд
дер
жав. Кар
по по
-
вернув роз
мо
ву на iн
шу рiч: вiн
по
чав роз
ка
зу
ва
ти про поїздку,
про хлiб, про го
род, про Христи
-
ну ха
зяй
ку.
-
Ще й хва
ли
ти бо
га, що Хрис
тi
так лу
чи
ло
ся, - зовсiм-та
ки до
-
бре! Ха
зяй
ка не як чу
жа, а як рiд
-
на ма
ти!
Чималу го
ди
ну знов прогуто
-
рили на сю рiч. I сер
це, i ва
ж
кi
Прiсьчи
нi дум
ки угамували
ся.
Сер
це пе
рес
та
ло ще
мi
ти; важ
кi
дум
ки роз
тi
ка
ли
ся, зни
ка
ли, зас
-
по
коєнi тихим
и на
дi
ями, розщо
-
тами, роз
по
ло
га
ми… Сла
ва бо
гу,
що Хрис
тi доб
ре… Ха
зяйка обi
-
цяє гро
шi вiд
да
ти… Вiд
дасть -
спа
сибi їй! - Хрис
тi но
вий убiр
бу
де; бо в неї хоч оде
жинка i є,
та лиш
ню ма
ти - все кра
ще. А й
не вiд
дасть - хi
ба не все рiв
но?..
Про
па
де пiв
ро
ку служ
би, то хi
ба
i так не пропад
ає?
"Пiвроку, - ду
має Прiська, при
-
лягаючи спо
чи
ти, ко
ли пiш
ли
Кар
по й Одар
ка. - Уже ж поб'юся,
пок
рiп
лю
ся то
го пiв
ро
ку… А там
зно
ву за
жи
ву з нею… Зно
ву…
Мо
же, знай
деться хто… Нев
же
во
на та
ка без
та
лан
на?.. I кра
сою
i здо
ров'ячком бог не обiй
шов -
хi
ба от до
лею…"
Старiй ма
те
рi не спа
ло
ся. Доч
-
чина до
ля, об
ра
зи людськi, свої
злид
нi та не
дос
та
чi во
ро
ча
ли її з
бо
ку на бiк, гна
ли сон i спо
кiй
да
ле
ко вiд неї.
Де ж доч
ка по
вер
тається, по
ки
ма
ти та
кi важ
кi гад
ки ду
ма?
Христя си
дить у своєї под
ру
ги
Гор
пи
ни, кот
ра не вга
ває нi на
хви
ли
ну. Гор
пи
на роз
ка
зує Хри
-
с
тi про се
ло, про зна
йо
мих дiв
-
чат, па
руб
кiв, що де скоїло
ся,
про ко
го яка чут
ка пiш
ла - все
ви
к
ла
дає под
ру
га под
ру
зi, мале
-
невеличке i
з-за нiг
тя ви
ди
рає та
вик
ла
дає… Пе
ре
да
ла за Ївгу, що
по
зи
ва
ла Ти
мо
фiя, про Тимофiе
-
ву жур
бу; про те, як раз Ти
-
мофiй, стрiв
ши її, Гор
пи
ну, хва
-
лився: ко
ли б не товс
та Ївга - вiн
би при
си
лав ста
рос
тiв до неї!..
Про Федор
а, що спер
шу ду
рiв та
й те
пер ще не прий
шов у се
бе…
"Все зга
дує те
бе та, згадую
чи,
пла
че… Ти та
ки йо
го в се
бе на
-
всправжки за
кохала!"
Христя слу
хає таємну роз
мо
ву
под
ру
ги - i сер
це її не
спо
кi
йно
б'ється. Не
давнє жит
тя, вiд ко
-
трого одiр
ва
ли її, хви
лею плес
-
нуло на неї… Во
на зно
ву се
ред
йо
го повер
тається, усе ба
чить,
усе чує; во
но гли
бо
ко за
чi
пає її
сер
це, бу
дить дум
ки…
-
А знаєш?.. Ме
нi шко
да йо
го, -
зiтх
нув
ши, ска
за
ла Хри
стя.
-
Кого?
-
Федора. Вiн гар
ний па
ру
бок.
Вiн бу
де кра
щий i вiд Ти
мофiя, i
вiд їх усiх. Тi тiльки гост
рi на
язик, а се - пло
хий, мовчазли
-
вий
… От за ко
го ви
ходь, Горпи
-
но, - не каятимеш
ся
.
-
Отаке! На то
бi, не
бо
же, що ме
-
нi не
го
же! - за
ко
пи
лив
ши гу
бу,
од
ка
за
ла Гор
пи
на. - А чо
му ж ти
не ви
хо
диш?
-
Я - дру
га рiч. Ме
не йо
го бать
-
ко не хо
че за не
вiст
ку ма
ти.
-
А ме
не вiзьме? Он вiн шу
ка ба
-
гачки. Ду
ма, десь дур
ну знай
де…
Та хай йо
му гас
пид! Ти кра
ще
роз
ка
жи ме
нi про го
род. Як там
у вас? - за
би
ває ба
ки Гор
пи
на. -
Ба
чи
ла Ма
рину? Як там во
на?
Зов
сiм го
ро
дян
кою ста
ла. На се
-
ло i не заг
ля
не нi
ко
ли.
-
Не ба
чи
ла. Нi
ко
ли бу
ло до
вi
-
да
ти
ся, де во
на i як во
на.
Христя по
ча
ла роз
ка
зу
ва
ти про
го
род, про зви
чаї, про ха
зяїна,
ха
зяй
ку.
Подруга теж нi
чо
го не втаїла
пе
ред под
ру
гою i розказа
ла
, яка
їй при
ти
чи
на бу
ла з ха
зяїном.
Пореготалися те
пер уд
вох з то
-
го, що ко
лись до слiз дово
дило.
-
Тобi та
ки вдає на те ко
хан
ня! -
до
да
ла, ре
го
чу
чи, Горпи
на, зави
-
сливо гля
нув
ши на под
ру
гу.
-
Бажаю й то
бi так! - од
ка
за
ла
Хрис
тя.
-
Не хо
чу, не тре
ба! - зат
рi
па
ла
ру
ка
ми та. - Ста
рий, жона
тий та
бу
де цi
лу
ва
ти? Цур йо
му! пек
йо
му! оси
на йо
му! - i чер
вонi
ю
-
чи, як той сап'янець, Гор
пина
ре
го
та
ла
ся.
А Хрис
тя ще по
ча
ла перекри
-
вляти п'яно
го Заг
нибiду. Гор
пи
-
на
аж за жи
вiт бе
реться та ре
го
-
че, а в Хрис
тi - очi гра
ють, смiх
та жар
ти не схо
дять з язи
ка.
Iшла на ча
сок Хрис
тя з до
му, а
прий
шло
ся вер
та
ти
ся аж уве
-
черi, - так за
ба
ла
ка
ла
ся з подру
-
гою. Сон
це сi
ло; за
хiд го
рiв чер
-
воним вог
нем; не
бо по
тем
нi
ло;
по
над се
лом розi
слалася ве
чiр
ня
тiнь. По ули
цях, грузько ступа
-
ючи, вертал
ася ско
ти
на до
до
му:
бiг
ли сви
нi, ове
ча
та. З дво
рiв до
-
носився ха
зяй
ський ок
лик. Се
ло
пе
ред спо
коєм загомонiло-заме
-
тушилося. I яким ра
дiс
ним, дав
-
но чу
ва
лим здається Хрис
тi той
сiльський го
мiн!.. Як у лiт
ню
спе
ку, на без
вод
дi, на
ди
бав
ши
не
ве
лич
ку те
чiю бi
гу
чої во
ди в
глухо
му яр
ку, при
па
дає чо
ло
вiк
до неї, щоб за
га
си
ти свою пекуч
-
у зга
гу, так Хрис
тя з зга
гою при
-
слухалася до то
го вечiрньог
о
кле
ко
ту… З
н
ай
оме та рiд
не вi
та
-
ло її лю
бим при
вi
том, чарувало
нес
по
дi
ва
ним ча
ром!
Виходячи з ули
цi, ко
ло цвинта
-
ря зап
ри
мi
ти
ла Хрис
тя па
рубочу
пос
тать. Па
ру
бок йшов ти
хо, по
-
х
нюпившись, на
че провини
вся в
чо
му або, за
гу
бив
ши що - вiд
шу
-
ку
вав. Хри
стя придивила
ся. Зна
-
й
ома хо
да, оде
жа тро
хи в при
-
мiт
ку, а па
ру
бок на
че не
зна
-
йомий. Хто б то се?.. Йо
го го
стре
схуд
ле ли
це на
га
ду
ва
ло ко
ли
-
шнє об
лич
чя Фе
до
ро
ве. Не
вже
вiн?..
-
Федоре! - не здер
жа
лась Хри
-
стя.
Парубок на
че зля
кав
ся: струс
-
нувсь, пiд
вiв го
ло
ву; по
ди
ви
в
ся
i, пох
ню
пив
шись, зно
ву по
ва
гом
поч
ва
лав ули
цею.
"Не пiз
нав", - по
ду
ма
ла Хрис
тя,
по
вер
та
ючи до
до
му. Яка
сь ти
ха
до
са
да пiдк
ра
ла
ся до її сер
ця - i
ущип
ну
ла… "Та нев
же я обiзна
-
лася? Нi, нi, Фе
дiр, то - вiн. Тiль
-
ки що стало
ся з ним? Ще нi
ко
ли
не до
во
ди
ло
ся ба
чи
ти ме
нi йо
го
та
кого… Змар
нiв, опустив
сь!.."
Цi
лу до
ро
гу кло
по
та
ли Христин
-
у го
ло
ву дум
ки про Фе
дора.
Коло сво
го дво
ру стрi
ла ма
тiр.
-
Оце так! На ча
сок пiш
ла, а про
-
ходила до ве
чо
ра, - з до
кором
стрi
ла її ма
ти.
Христю об
ня
ла ще бiльша ту
га.
"Чи я справ
дi збоже
во
лi
ла? - по
-
ду
ма
ла во
на. - Приїха
ла до ма
-
терi, а по
вi
яла
ся до чу
жих, пiд
-
глядала па
руб
кiв нез
най
омих".
-
А Одар
ка жда
ла-жда
ла те
бе… I
Кар
по при
хо
див. Дов
го си
дi
ли,
те
бе пiд
жи
да
ли. Над
ве
чiр зно
ву
Одар
ка за
бi
га
ла… "Не
має?" - "Не
-
ма", - ка
жу. "Бач, - ка
же, - недо
-
бра яка; як до чу
жих, то i на
увесь день, а до ме
не - i в ха
ту не
наплюва
ла!"
-
Та я й са
ма не ра
да, що пiш
ла,
- сум
но од
ка
за
ла Хрис
тя ма
те
рi.
У ха
тi їй ще сум
нi
ше ста
ло. Ма
ти
скiльки раз за
чи
на
л
а роз
мо
ву,
та роз
мо
ва плу
та
ла
ся, рва
лась:
то Хри
стя про
мов
чить на матер
-
нє пи
тан
ня, то од
ка
же не те… Дi
-
ждавши, по
ки зов
сiм смерк
ло,
во
на пос
ла
ла
ся i ляг
ла спа
ти. Їй
не спа
ло
ся: сон десь да
ле
ко блу
-
кав вiд неї… Крiзь не
великi вiк
-
на про
би
ва
ються в ха
ту си
зi по
-
мерки но
чi; зо
рi, мов iс
кор
ки,
жев
рi
ють се
ред тiї тем
ря
ви. Ти
-
хо-тихо… Хри
стя ле
жить i ду
-
має… Уся
кi дум
ки хо
дять у її го
-
ловi. Ї
й чуд
ним здається, що во
-
на до
ма. Чи дав
но бу
ла в го
ро
дi,
а от те
пер - до
ма! Во
на по
ча
ла
при
га
ду
ва
ти сьогод
нiш
нi вихо
-
деньки, роз
мо
ву з Гор
пи
ною. Ба
-
гато во
на лишнього нака
зала
їй.
I на
вi
що б бу
ло хва
ли
ти
ся? Що,
як Гор
пи
на не втаїть та роз
не
се
все те по се
лу? Нi, Гор
пи
на не та
-
ка: во
на нi
ко
му не пох
ва
литься.
Ану, як пох
ва
литься? То Хрис
тя
ж, ко
ли так, усе роз
ка
же, що спо
-
вi
ри
ла їй под
ру
га… Ко
му? У го
-
ро
дi хто її знає? Хi
ба ха
зяй
цi?.. А
що те
пер ха
зяй
ка дiє? Спо
чи
ва,
пев
но. Хо
тi
ло
ся б їй її ба
чи
ти. От
всього день не ба
чи
ла, а як ску
-
чи
ла за нею. А що, як ха
зяїн вер
-
нув
ся i по
чав ла
яти, на
що пус
ти
-
ла її до
до
му? I їй учу
ва
ла
ся та
лай
ка, крик
ли
вий го
лос, па
лю
-
чий пог
ляд… Гос
по
ди! що б во
на
да
ла, ко
ли б мож
на му
хою або
пти
цею якою по
вер
ну
ти
ся й
опи
ни
ти
ся там!.. Не да
но ж то
го
чо
ло
вi
ко
вi… її сер
це не
спокiйно
по
ча
ло би
ти
ся. А тут зно
ву зiй
-
шов на дум
ку Фе
дiр - йо
го зом
лi
-
лий об
раз, йо
го зас
му
че
ний пог
-
ляд… До пiв
но
чi ка
ча
ла
ся Хрис
-
тя з бо
ку на бiк, по
ки не прий
-
шов сон i не зас
по
коїв її га
ря
чої
го
ло
ви.
Смутнi дум
ки прис
па
ли Хри
-
стю, та не
ра
дiс
нi
шi й збуди
ли…
їй щось i сни
ло
ся, та не при
га
дає
во
на що. Щось та
єм
не та страш
-
не зас
тав
ля
ло ду
же би
ти
ся її
сер
це; якiсь не
вi
до
мi по
чу
ван
ня
не
вi
до
мо
го ли
ха обiй
ма
ли її ду
-
шу. Во
на i ви
ми
лася, i прибрала
-
ся
, а тi по
чу
ван
ня все бiльше
рос
ли, все глиб
ше запад
али в
дум
ку… Тiс
ною i смут
ною зда
-
ється їй своя ха
та; рiд
не се
ло на
-
че при
ниж
ча
ло, по
мир
ша
вi
ло;
жи
т
тя йо
го спус
тi
ло; на
че по
же
-
жа прой
шла i спус
то
ши
ла са
мi
най
кра
щi мiс
ця. Во
на рад
нi
ша
ки
ну
ти йо
го за
раз i по
летiти на
-
зад, у мiс
то… А ще ж тiльки
сьогод
нi су
бо
та, до завтрього
пiс
ля обi
ду їй бу
ти… Та
ка жур
ба
роз
би
рає її, так їй важ
ко та труд
-
но.
-
Чого ти, доч
ко, су
муєш? - пи
-
тає ма
ти i рає: - Ти б пiш
ла до
Одар
ки. Хрис
тя зiб
ра
лась - пiш
-
ла. Тiльки i в Одар
ки не кра
ще…
Дiт
во
ра го
мо
нить; Одар
ка вi
тає i
роз
пи
тує її; а їй - сло
ва важ
ко
ска
за
ти: дум
ка про мiс
то не ви
-
ходить з голо
ви. Не за
ба
ри
ла
ся i
ма
ти, упо
рав
шись бi
ля пе
чi, при
-
й
ти до них. Ма
ти роз
мов
ляє з
Одар
кою, а во
на си
дить - мов
ча
-
н
ку справ
ляє, а бi
ля сер
ця щось
в'ється, якась га
ди
на уп'я
ла
ся у
йо
го, ссе-ку
сає…
-
Вже я, ма
мо, ма
буть, сьогод
нi
пi
ду од вас, - ка
же Хрис
тя ма
те
рi,
вер
нув
шись до
до
му.
-
Чого це так, доч
ко, пос
пi
ша
-
єш? Одп
ро
ха
ла
ся до понедiл
ка
, а
пос
пi
шаєш сьогод
нi. Хi
ба то
бi
вже об
рид
ло у ма
те
рi рiд
ної?..
-
Я й са
ма не знаю, що зо
мною… Так ме
нi важ
ко, так тру
-
дн
о!.. Сер
це ще
мить чо
гось… Ме
-
нi все здається, що ха
зяїн вер
-
нувся.
-
То що? Хi
ба ти са
ма, своєю во
-
лею пiш
ла? Те
бе ж пуще
но
… I не
на
си
дi
лась я з то
бою, i не наба
-
лакалась, i не на
ди
ви
л
ася на те
-
бе… - до
да
ла жа
лiб
но ма
ти.
Христя утер
ла га
ря
чу сльозу,
що ви
ко
ти
ла
ся з її очей, - i нiчог
-
о не вiд
ка
за
ла ма
те
рi, тiльки са
-
ма со
бi рi
ши
ла завт
ра ра
нi
сiнько
ру
ши
ти в до
ро
гу.
I во
на здер
жа
ла своє сло
во. На
дру
гий день ще до свi
ту ус
та
ла,
зiб
ра
ла
ся, поп
ро
ща
ла
ся з ма
тi
-
р'ю - i пiш
ла. При
хо
ди
л
а Одар
ка
по
ба
ла
ка
ти; при
бiг
ла Горпи
на
узя
ти на ули
цю з со
бою; ще двi-
три знай
омi дiв
ча
та забiга
ли
, та
за
ста
ли тiльки зап
ла
ка
ну ма
тiр
у ха
тi, а Хрис
тя вже да
ле
ко бу
ла.
-
Чого ж це во
на так швид
ко
виб
ра
ла
ся? - спи
та
ла Горпи
на. -
Хва
ли
ла
ся - до по
не
дiл
ка бу
ду, а
сьогод
нi втек
ла.
"Втекла… втек
ла!.. При
бiг
ла -
на
че вог
ню вхо
пи
ла, i, як дим
той, зник
ла… Втек
ла…" - ду
ма
ла
ма
ти, об
ли
ва
ючи ста
ре ли
це гiр
-
кими сльоза
ми.
VI
Коли витк
ну
лось яс
неє со
неч
ко
з-за го
ри й об
да
ло своїм свi
том
безк
раї по
ля, усi
янi, мов сльоза
-
ми, ранньою ро
сою, Хрис
тя вже
бу
ла да
ле
ко вiд се
ла. Пе
ред нею
розс
ти
ла
ли
ся безк
раї ла
ни; за
нею в си
зо
му ту
ма
нi кри
ло
ся се
-
ло. Во
на не озир
ну
лась нi ра
зу,
не пог
ля
ну
ла на йо
го. Якiсь сму
-
т
нi та не
ра
дiс
нi по
чу
ван
ня тяг
-
ли її впе
ред. Там, за тим мо
рем
яс
ного свi
ту, на краю без
мiрних
ла
нiв, у ту
ма
нi ши
ро
ко
го прос
-
то
ру, се
ред чу
жих хат, стоїть ха
-
та її ха
зяїнiв… "Чи га
разд то
там? Чи вер
нув
ся ха
зяїн з яр
-
мар
ку? А ха
зяй
ка що пороб
ляє?
Чо
гось моє сер
це так ниє, чо
гось
во
но труд
но так б'ється… Ох,
ско
рi
ше б, ско
рi
ше добратися
!"
I Хрис
тя все дуж
че та дуж
че на
-
лягає на но
ги. Нез
чу
ла
ся, як ми
-
нула свої по
ля, як пе
ред нею
опи
нив
ся мiс
ток на гни
лiм пере
-
ходi - вiн як
раз на по
ло
виш шля
-
ху… Сон
це по
ве
рнул
о на пiвд
ня,
сто
яло са
ме над голов
ою. "Ще
ра
но, - ду
має Хрис
тя. - Дiй
ду до
Йо
си
пен
ко
во
го ху
то
ра, зай
ду, во
-
ди нап'юся, спо
чи
ну тро
хи i Ма
-
р'ю про
вi
даю. Як то там во
на?"
Думки про Мар'ю на який час
од
вер
ну
ли її вiд мiс
та. Та нена
-
довго… Мо
же, не
має Мар'ї; мо
же,
во
на вже по
ки
ну
ла - пiш
ла у мi
-
сто… "Мiс
то! i вп'ять мiс
то?!" -
по
ду
ма
ла Хрис
тя, i щось гiр
ке та
не
ра
дiс
не ущип
ну
ло її за сер
це.
"Ну, чо
го се я?!" - утi
ша са
ма се
-
бе, ути
ра
ючи знi
чев'я на
бiг
лу
сльозу. I зно
ву на
ляг
ла на но
ги.
Ось i Й
оси
пен
ко
вi ху
то
ри. Щось
бов
ва
нiє се
ред дво
ру; доносить
-
ся до неї гук-крик. "Вид
но, све
-
круха роз
хо
ди
ла
ся. Нi
яко
во й за
-
ходити", - ду
має Хрис
тя, при
ме
-
н
шуючи хо
ду. I не помилила
ся:
то справ
дi гу
ка
ла Яв
до
ха на не
-
ве
лич
ко
го чо
ло
вi
ка, що сум
ний
си
дiв на прис
пi.
-
Казала: учи шку
ру! Бе
ри па
-
лицю до рук та бий! Так жа
л
ко
то
бi? От
же те
пер i по
жа
лiв… Во
-
на то
бi ось чо
го пiд
не
сла, - i,
скру
тив
ши ра
зом двi ду
лi, ста
ра
ткну
ла ни
ми в вi
чi чо
ло
вi
ко
вi.
Той пох
ню
пив
шись си
дiв - мов
-
чав.
-
Мовчиш? мов
чиш? - за
ри
ва
ла
зно
ву Яв
до
ха. - I що з те
бе за чо
-
ловiк? Як
би не раз, не два по
бив
їй го
ло
ву, щоб i на в'язах не
вдер
жа
ла, от би во
на те
бе i пова
-
жала, во
на те
бе i по
чи
та
ла! А то
- як з клоч
чя ба
тiг! Нестем
енний
по
кiй
ний батько… То
го ж хоч я у
ру
ках дер
жа
ла… А ти що? Тьфу!..
А те
пер от i си
ди - як сич на
ду
в
-
ш
ись, жу
ри
ся та жди, по
ки ве
р
-
не
ться… До
жи
дай
ся - дi
ждеш!
-
Ну, чо
го ви в'язне
те до ме
не? -
гiр
ко про
мо
вив чо
ло
вiк. - Хто ж,
як не ви, i виг
риз
ли її з дво
ру?
-
Так це я? Я? Ма
ти?! Це дя
ка
та
ка ма
те
рi, що те
бе на ро
зум
на
во
ди
ла? Я її виг
риз
ла?! Що ж я
- со
ба
ка, по-тво
ему? Га?
-
Я не ка
жу, що ви со
ба
ка, а чо
го
ви гри
зе
тесь? День не прой
де
без то
го, щоб ви не заг
риз
ли
ся;
хви
ли
ну ду
ша спо
кiй
но не побу
-
де на мiс
цi!.. Так i жди: от же ти
-
хо, а тут i схо
пилася бу
ча!.. Хi
ба у
та
кiм пек
лi, прос
ти господ
и,
про
жи
веш? Кам'яне - i те не
здер
жа
ло б ва
шої гриз
нi!
-
А що ж, по-твоєму, - мов
ча
ти
ме
нi їй? По
ган
цi, прийман
цi -
мов
ча
ти? Що ж во
на та
ке? Во
на
над
ба
ла, во
на на
вез
ла з со
бою?
У чу
жiм доб
рi, та ще й старши
-
нувати бу
де? Нi, не дiж
де во
на з
своїм ро
дом по
га
ним! Ме
нi ну
-
жда, що во
на в манд
ри вдарил
-
ась? Ди
вись-яка жур
ба!!! Не пер
-
вина їй манд
ри справ
ля
ти… Звi
-
д
ти, здається, i бра
ли…
-
То чо
го ж ви i кло
по
че
тесь?
-
Чого? чо
го? - аж стри
ба
ла ста
-
ра. - Ох, ти, го
ло
во дур
на! Чо
го
кло
по
чу
ся? То
го, що наглумила
-
ся во
на над на
ми, на
смiялася
над твоєю го
ло
вою дур
ною! Де
ви
да
но, де пи
са
но, щоб жiн
ка
жи
ла на
рiз
но вiд чо
ловiка? Я б її,
ся
ку-та
ку по
ганку, че
рез по
лi
-
цiю до
до
му до
бу
ла… Я б її до
сто
в
па на цi
лий мi
сяць, як ту со
-
ба
ку, прив'яза
ла… щод
ня си
ри
-
цею ма
нi
жи
ла!.. Я б з нгї ви
би
ла
мiськi прим
хи! А вiн: клопоче
-
тесь?! Тьфу! на твою го
ло
ву дур
-
ну! - I, плю
нув
ши, во
на ме
р
щiй
поб
ра
ла
ся у ха
ту. Чо
ло
вiк тiльки
роз
вiв ру
ка
ми i ще ниж
че пох
-
ню
пив
ся.
"Нi, не зай
ду, - по
ду
ма
ла Хри
-
стя, сто
ячи за ко
мо
рою. - Чо
го?
Мар'ї не
має до
ма, кра
ще тяг
ти
да
лi", - рi
ши
ла во
на, по
вертаючи
на шлях.
"Отже та
ки Мар'я пос
та
ви
ла на
своєму, - лiз
ло їй у голо
ву, - ки
-
нула… Ото ж її чо
ло
вiк. Як жаль
йо
го, жiн
ка ки
ну
ла; а тут - i ма
ти
лає. Не
щас
ний! я б, здається, пе
-
ре
тер
пi
ла… Не дру
гий же вiк
ста
рiй жи
ти? А втiм - бог Знає! -
не од доб
ра тi
ка
ють лю
ди. Вид
-
но, за
ли
ла ста
ра за шку
ру са
-
ла…" I Хри
стя рiв
ня
ла се
бе до
Мар'ї, зга
да
ла про свою до
лю. I її
вижи
ли з се
ла, i її одiр
ва
ли вiд
рiд
ної ха
ти, випх
ну
ли у най
ми
на глум чу
жим лю
дям, а без
-
помiчну ма
тiр зос
та
ви
ли са
му на
плач та жур
бу… Хто тiльки в свi
-
тi не пла
че, не пролив
ає слiз
кре
в
них? На
що от ха
зяй
ка - у до
-
брi та в до
статках, а й та скар
-
житься на свою до
лю, на
рi
кає на
неї… Жит
тя - як те ко
ле
со ко
-
тить: то
го униз не
се, дру
го
го
уго
ру пi
дiй
має, щоб зно
ву у зем
-
лю втоп
та
ти… Де ж те щас
тя та
до
ля, що ждеш й до
жи
даєшся,
за
лу
чиш на хви
ли
ну, а там…
тiльки на
то
миш се
бе дур
ни
ми
на
дi
ями?
Тяжко Хрис
тi та
кi дум
ки ду
-
мать од
нiй се
ред ши
ро
ко
го по
-
ля; важ
кi по
чу
ван
ня дав
лять, на
-
че об
ценька
ми, її сер
це: ще
мить
во
но, ниє… "Хоч би вже до мiс
та
швид
ше!" - ду
має, пос
пi
ша
ючи.
Ось з-за го
ри заб
ли
щав на сон
-
цi хрест го
ро
дянської церк
ви;
ось i лiс
ки за
бов
ва
нi
ли, на
че си
-
зий по
яс, розлягли
ся
кру
гом мi
-
с
та. Ще три верс
ти зос
та
ло
ся.
Хрис
тя зiй
шла з шля
ху на об
-
нiжок, де се
ред бур
ти рос
ла ви
-
сока гiл
ляс
та ли
па, i сi
ла в
холод
очку пе
ре
по
чи
ти. З то
го
мiс
ця так вид
но усю
ди. Змiєю бi
-
жить-в'ється до
ро
га з го
ри в до
-
лину, кру
то по
вер
тає то на один
бiк, то на дру
гий; по сто
ронах
то
го шля
ху пос
ла
ли
ся ла
ни чор
-
нi, жов
тi, зе
ле
нi, упи
ра
ють
с
я
кра
ями в шлях… Сон
це, сi
да
ючи,
ко
си
ми парус
ами об
дає тi ла
ни -
i го
рять во
ни вся
ки
ми кольора
-
ми, ми
го
тять звер
ху зо
ло
тим
блис
ком, то
нуть кра
ями в си
зiй
до
ли
нi бла
кит
но
го не
боск
ло
ну;
а ле
генькi тi
нi, мов не
примiтнi
хма
роч
ки се
ред чис
то
го не
ба,
прос
тяг
ли
ся впо
довж то
го квiт
-
чатого ки
ли
му, сти
ха пере
со
ву
-
ю
ть
ся з мiс
ця на мiс
це… Чу
довна
на
ди
во
ви
жу iг
раш
ка яс
ного свi
-
ту з ве
чiрньою сутенин
ою! По
-
вiт
ря теп
ле та лег
ке, так i хи
-
лить до спо
кою, так i гне до дрi
-
мо
ти; а дзвiн
ка жайворонкова -
пiс
ня сти
ха колиш
е.потомлену
дум
ка
ми ду
шу… За
ти
ха
ють бо
лi
i образ
и; нi
мi
ють ли
ха i му
ки;
зни
ка
ють кло
по
ти жур
ливi; по
-
чу
вається нес
по
дi
ва
на лег
кiсть.
"От би ку
ди хазяйк
у, от би де їй,
бiд
нiй, по
бу
ти! Тут би за
бу
ла во
-
на все на свi
тi, все… Як прий
ду,
розкаж
у я їй; роз
ка
жу, де, як зга
-
дувала", - по
ду
ма
ла Хрис
тя, лег
-
ко зiтх
нув
ши, зня
ла
ся i почимч
-
икувала д
а
лi.
Уже сон
це зов
сiм сi
ло, як во
на
всту
пи
ла в ши
ро
ку i люд
ну ули
-
цю. На
род з усiх бо
кiв бi
гав, сну
-
вав; се
ля
ни поспiша
ли
у ба
зар,
на пiд
тор
жя; крик i гук но
сив
ся
кру
гом неї.
"Чи то ж то ха
зяїн звер
нув
ся?" -
по
ду
ма
ла Хрис
тя, зир
ну
вши на
ха
зяй
ську крам
ни
цю, i тро
хи не
впа
ла: крам
ни
ця бу
ла вiдчине
-
на
… Мо
роз под
рав Хри
стю по
за
спи
ною, мо
роз сип
нув у но
ги,
мо
роз ус
ту
пив у пальцi; сер
це
так труд
но заколотилося… Що ж
то те
пер вiн їй зас
пi
ває?.. Не пе
-
рей
шла - пе
ре
ле
тi
ла во
на ба
зар i
мер
щiй по
вер
ну
ла у свою ули
-
цю.
Ось i дво
ри
ще… Ти
хо у йо
му, аж
глу
хо, нiг
де жи
во
го не вид
но,
тiльки ко
мо
ра бi
лiє се
ред дво
ру.
Хрис
тя пос
пi
шає в ха
ту; їй див
-
но, що сi
неш
нi две
рi за
чи
не
нi.
Чи не
ду
жа ха
зяйка, чи не
ма до
-
ма?.. З нес
по
кiй
ним сер
цем во
на
мер
щiй вско
чи
ла в сi
ни.
Через хви
ли
ну во
на зно
ву вис
-
кочила… блi
да, тру
ситься i - як
пус
титься з дво
ру!..
-
О бо
же, бо
же!.. - шеп
та
ла во
на,
бi
жу
чи ули
цею. Про
хо
жi зоста
-
новлювалися, ди
ву
ва
ли
ся.
-
Чого ся дiв
чи
на так переляка
-
лася? ку
ди мчиться? - допитува
-
лися од
но в од
но
го i, не доз
на
в
-
ш
ись, про
хо
ди
ли.
Вона по
бiг
ла на ба
зар до крам
-
ницi - i тiльки бi
ля неї зап
ри
мi
-
ти
ла, що крам
ни
ця бу
ла зачине
-
на
.
-
А ха
зяїна не ба
чи
ли? - бо
же
вi
-
ль
не до
пи
ту
ва
лась во
на у приї
-
ж
джих.
-
Якого ха
зяїна? Шу
кай со
бi!
Христя, ви
бi
гав
ши увесь ба
зар,
по
бiг
ла зно
ву до
до
му. Со
н
це зо
-
в
сiм сi
ло, ве
чiр
ня зо
ря по
гасла;
над мiс
том спуска
лася нiч; у хат
-
нiх вiк
нах заб
ли
ща
ло свiт
ло.
Хри
с
тя нес
лась, як не
самовита.
При
бiг
ла до во
рiт, по
стояла-по
-
сто
яла, з
iтх
нула важ
ко i зно
ву
по
бiг
ла.
У дя
ка в ха
тi йшла лай
ка, ко
ли
Хрис
тя ту
ди ус
ко
чи
ла. Дя
чиха
аж по
си
нi
ла, ла
ючи ста
ро
го, ко
-
трий, за
те
сав
шись у ку
ток, щось
пе
ре
би
рав ниш
ком.
-
Здоровi! - при
вi
та
ла
ся Хрис
тя.
Ї
й нiх
то нi
чо
го не вiд
ка
зав, та
во
на i не дос
лу
ха
ла
ся. Як бо
-
жевiльна, во
на ки
ну
лась до дя
-
чихи.
-
Панiматко! І
дiть до нас. Щось
з ха
зяй
кою ста
ло
ся.
-
З якою ха
зяй
кою? - су
во
ро
спи
та
ла дя
чи
ха.
Христя тiльки ла
ма
ла ру
ки та
тру
си
лась:
-
Iдiть, Хряс
та ра
ди.
-
Куди - до вас? - га
рик
ну
ла дя
-
чиха. - Ба
га
то вас у гас
пи
да є
!
Ку
ди я про
ти но
чi пi
ду?
-
Тут не
да
леч
ко, за
раз… до Заг
-
нибiди, - на
си
лу знайшла
ся Хри
-
стя.
-
Що ж там у вас?
-
Не знаю, па
нi
мат
ко. Я бу
ла до
-
ма, хо
ди
ла в се
ло… Прихо
джу у
ха
ту а ха
зяй
ка ле
жать… та
кi
страш
нi… Бо
же мiй, бо
же! - i
Хрис
тя зай
шла
ся пла
чем.
-
Ото вiн учо
ра звер
нув
ся… Пi
-
дож
ди, я за
раз, - ска
за
ла дя
чи
ха.
По
ти дя
чи
ха вби
ра
ла
ся, Хрис
тя
вис
ко
чи
ла у сi
ни. Сльози да
ви
ли
її, страх тру
сив усю…
В Заг
ни
бi
ди уже свi
ти
ло
ся в ха
-
тi, як во
ни увiй
шли у двiр.
-
Менi страш
но. Я не пi
ду ту
ди…
Iдiть ви са
мi, - трем
тя
чи, ка
же
Хрис
тя.
-
Чого боїшся? Ма
ленька! - скри
-
к
ну
ла дя
чи
ха i, як та шу
лi
ка, по
-
су
ну
ла в ха
ту. Хрис
тя за нею.
У кух
нi во
ни зас
та
ли Заг
ни
бi
ду.
Пох
му
рий, за
ло
жив
ши ру
ки за
спи
ну, вiн мi
ряв її i вздовж, i
впо
пе
рек. Свiч
ка стоя
ла на сто
лi
i, на
го
рiв
ши, об
да
ва
ла ха
ту неяс
-
ним свi
том.
-
I ти вер
ну
ла
ся? - гук
нув Заг
-
нибiда, ки
нув
ши на Хрис
тю го
-
стрий пог
ляд. Та, зу
пи
нив
шись у
по
ро
га, так i при
ки
пi
ла на мiс
цi.
-
А Оле
на Йва
нiв
на де? - спита
-
ла дя
чи
ха.
-
Нащо вам Оле
на Iва
нiв
на?
-
Нужно! - гост
ро од
ка
за
ла дя
-
чиха i пiш
ла да
лi в свiт
ли
цю. За
-
г
нибiда узяв
ся за свiч
ку, щоб
прис
вi
ти
ти. узяв був у ру
ки; по
-
тiм пос
та
вив; зiр
вав i, повернув
-
шись до Хрис
тi, посвар
ився на
неї ку
ла
ком; а да
лi - з
а свiт
ло, в
кiм
на
ту.
Ясний свiт ос
вi
тив по
жовк
ле
ли
це Оле
ни Iва
нiв
ни, ко
ли увiй
-
шов ту
ди Заг
ни
бi
да. Во
на лежа
-
ла на спи
нi, схрес
тив
ши ру
ки на
гру
дях, як схре
щу
ють поме
р
шо
-
м
у. Очi в неї бу
ли за
критi; пiд
очи
ма - си
нi мiш
ки; рот скрив
ле
-
ний; Зiт
хан
ня важ
ке, хри
пу
че…
Все ка
за
ло - то бу
ло пос
лiднє
зма
ган
ня жи
т
тя зi смер
тю!
-
Олена Йва
нiв
на! Оле
на Йва
нi
-
в
на! - сти
ха обiз
ва
ла її дя
чиха.
Оле
на Iва
нiв
на, не розк
ри
ва
ючи
очей, ти
хо схит
ну
ла го
ло
вою.
-
I сам не знаю, що з нею, - ка
-
зав Заг
ни
бi
да, пiд
нi
ма
ючи свiчк
-
у вго
ру, щоб яс
нi
ше ос
вi
ти
ти бо
-
лящу. - Ки
дав здо
ро
вi
сi
ньку; ве
-
р
нув
ся - отак, як ба
чи
те! - I вiн
по
ло
жив свою ру
ку на її ру
ки. -
Хо
лод
нi
сiнькi!
Боляща розк
ри
ла очi, гля
ну
ла
на чо
ло
вi
ка - i за
ме
та
ла
ся на по
-
стелi.
-
Не бу
ду! Не бу
ду! - за
бу
бо
нiв
Заг
ни
бi
да й одiй
шов геть.
-
Ви б за ба
тюш
кою пос
ла
ли, -
по
ра
яла дя
чи
ха. Заг
ни
бi
да мах
-
нув ру
кою i, опус
тив
шись на ла
-
ву, схи
лив
ся го
ло
вою на стiл.
-
О не
щас
тя, не
щас
тя! - за
мо
вив
вiн.
У ха
тi ста
ло ти
хо-ти
хо, мов у
до
мо
ви
нi. Бо
ля
ща роз
кри
ва
л
а
очi, зво
ди
ла ру
ка
ми уго
ру, потя
-
галася…
-
Чорного плат
ка! Чор
но
го пла
-
т
ка! - крик
ну
ла дя
чи
ха. - За
кри
-
ти їй
очi…
Христя ки
ну
ла
ся в кiм
на
ту. Ха
-
зяйка ме
та
ла
ся на пос
те
лi, кида
-
лась, страш
но во
ди
ла очи
ма. На
її шиї, на ру
ках, нена
че жа
би, по
-
розпинались чор
нi пля
ми: на
-
бря
клi жи
ли кидал
ися - би
лись;
кор
чi гну
ли ру
ки, но
ги; бо
ля
ща
стогна
ла… Дя
чи
ха мер
щiй схо
-
пила з се
бе пла
ток i ки
ну
ла на
неї. Ще хви
ли
ну во
на за
би
ла
ся
пiд плат
ком… по
чу
ло
ся на
че
шеп
тан
ня, скрип зу
бiв - i зра
зу
все за
тих
ло…
Трохи зго
дом зня
ла дя
чи
ха
пла
ток… Пiд ним ле
жа
ла вже не
Оле
на Iва
нiв
на, а без
ди
хан
ний
труп з страш
но витрiще
ними
очи
ма…
Загнибiда пi
дiй
шов до нього,
по
ди
вив
ся i, зат
ру
сив
шись, про
-
мовив: "Ти ме
не по
ки
ну
ла… по
-
кинула… Як же ме
нi са
мо
му тут
бу
ти без те
бе?"
Дячиха взя
ла йо
го за ру
ку i ви
-
вела з кiм
на
ти в кух
ню.
-
А ти бi
жи до су
сiд. Скли
кай -
хай iдуть об
ми
ва
ти. Та за
бi
жи i
до ста
ро
го - хай бе
ре псал
ти
рю
чи
та
ти, - на
ка
зу
ва
ла дя
чи
ха Хри
-
с
тi. Та сто
яла як уко
па
на.
-
Чого стоїш? Бi
жи! - гук
ну
ла
дя
чи
ха.
Христя, не знать ку
ди i чо
го,
по
бiг
ла.
Через го
ди
ну най
шло жi
нок,
ба
бiв… Пiд
то
пи
ли в пе
чi, грi
ли
ок
ро
пи. Хрис
тя ро
би
ла, що їй не
ка
за
ли: но
си
ла во
ду, тас
ка
ла
дро
ва, хоч i не пам'ята
ла то
го нi
-
чого. Во
на тiльки й зап
ри
мi
ти
ла,
ко
ли об
ми
ва
ли по
мер
шу, що дя
-
чиха усе чо
гось ти
ка
ла пальця
-
ми на си
нi пля
ми та ти
хо шепта
-
ла: "Оце та смерть, оце! Во
на та
-
ки не втек
ла йо
го рук!" Жiн
ки
мовч
ки хи
та
ли го
ло
ва
ми.
Трохи не опiв
но
чi зна
ря
ди
ли
по
кiй
ну й по
ло
жи
ли на сто
лi.
Ста
рий дяк став у го
ло
вах ко
ло
став
ни
ка i ох
рип
лим го
лосом
ви
чи
ту
вав псал
ми. Лю
ди, хре
-
стячись, увi
хо
ди
ли, ди
вилися на
по
кiй
ну i ти
хо ви
хо
ди
ли зно
ву,
мов бо
яли
ся роз
будити її. Всiм
не вi
ри
ло
ся, що во
на по
мер
ла.
-
Молода та
ка, - жи
ти б та бо
га
хва
ли
ти - нiт же… - шеп
тали
знай
омi й нез
най
омi.
На Хрис
тю - як най
шло що: без
-
пам'ятна, на
че з-за уг
ла прибит
-
а, во
на веш
та
ла
ся по
мiж людь
-
ми, по
ки на неї дячи
ха не крик
-
нула:
-
Чого ти тут туп
цюєшся? Iш
ла
б со
бi ку
ди-не
будь!
Мов п'яна, Хрис
тя вий
шла над
-
вiр i сi
ла на рун
ду
цi. Повз неї
вхо
ди
ли в ха
ту i ви
хо
ди
ли лю
ди;
час
то об неї черкали
ся
; а во
на не
чу
ла, на
че ока
ме
нi
ла. Схи
лив
ши
голо
ву, си
дi
ла во
на i слу
ха
ла, як
там у неї сер
це, замираюч
и, сту
-
ка…
-
Це ти си
диш? - по
чув
ся над го
-
ловою знай
омий го
лос. Хрис
тя
гля
ну
ла - пе
ред нею сто
яв Заг
-
нибiда.
-
Чуєш: тiльки сло
во ко
му - не
жи
во
тi
ти
меш! - про
шеп
тав вiн i
пi
шов з дво
ру.
Христя мер
щiй втек
ла пiд ко
-
мору.
Нiч бу
ла хоч i зо
ря
на, та тем
на,
як бу
ва
ють вес
ня
нi но
чi. У густо
-
му мо
ро
цi, вздрi
вається, сну
ють
по дво
ру щось за тi
нi; чут
но го
-
мiн людський; а хто го
моне - не
вид
но. У при
чiльне вiк
но свi
те
свiт. Бо
ля
че вiн урi
зується у вi
чi,
на
че важ
ким ка
менем на
вер
тає
на ду
шу; а одвес
ти очей, одiрва
-
тися вiд то
го свi
ту - во
на не змо
-
же. Оце й похнюп
иться, а свiт
ста
не над го
ло
вою i пе
че
пе
че…
То вос
ко
ва свiч
ка го
рить у го
ло
-
в
ах по
кiй
ни
цi; там ле
жить во
на,
схре
стивши ру
ки, закривш
и очi:
не чує, не ба
чить… А чи дав
но
виряд
жала во
на її в се
ло? Чи да
-
в
но си
дi
ли во
ни ряд
ком, згадую
-
чи, як хо
ро
ше жи
ти у се
лi, се
ред
лу
гiв, на ши
рокiм про
сторi…
Ще вер
та
ючись у мiс
то, Хрис
тя
за
пам'ята
ла ту мiс
ци
ну пiд ли
-
пою, звiд
ки так усю
ди вид
но,
щоб роз
ка
за
ти про те ха
зяй
цi. А
прий
шла - що зас
та
ла?..
Холодний страх прой
няв її на
-
скрiзь, на
че хто льоду при
ложив
до сер
ця. їй при
га
дав
ся її недав
-
нiй при
хiд. Ось во
на у двiр ввi
-
ход
е… Пус
то; сi
неш
нi две
рi За
-
чи
не
нi. Во
на йде у кух
ню… Ти
хо,
сум
но; сi
рi по
мер
ки окривают
ь
ха
ту… Де ж лю
ди? Пiш
ла в свiт
-
ли
цю - не
має, да
лi - в кiм
на
ту…
Там на лiж
ку щось чор
нiє… Хри
-
с
тя пiд
хо
де. То ж - ха
зяй
ка… Блi
-
да та бi
ла, мов з крей
ди вист
ру
-
га
на; од
нi очi го
рять - тлi
ють,
мов роз
ду
та жарин
а… "Що це з
ва
ми? не
дужi?" Во
на тiльки хи
-
тає голов
ою та щось шеп
че гу
ба
-
ми… Так ше
лес
тить су
ха тра
ва
во
се
ни… "Не бу
ло… не бу
ло… Ох,
смерть моя!" - тiль
ки Хрис
тя i
ро
зiб
ра
ла з то
го ше
по
ту. По
тiм
во
на пiд
ня
ла ру
ки, тем
нi, у сму
-
гах, i зра
зу опус
ти
ла; по
вер
ну
ла
-
ся, зiтх
нула - i зак
ри
ла очi… Да
лi
Хрис
тя нi
чо
го не при
га
дає… Чує
го
мiн людський; ба
че ба
зар;
зно
ву чує чи
юсь лай
ку… Дя
чиха
хо
де; дя
чи
ха криє плат
ком бо
ля
-
щу… Зємля пiд ногам
и у Хрис
тi
за
хи
та
ла
ся
по
су
ну
лась, на
че поп
-
лив
ла ку
ди…
Блiдий вра
нiш
нiй свiт сто
яв
уже над зем
лею, ко
ли Хри
стя
про
ки
ну
лась-опам'ята
лась.
Кру
-
гом нi
ко
го не вид
но, тiльки си
-
зий ту
ман хи
тається у по
вiт
рi.
Крiзь йо
го ку
ри
ще ми
го
тить iс
-
кор
ка свi
ту: то жов
та пля
ма вiд
свiч
ки гой
дається по шиб
цi.
Хри
с
тя зра
зу ро
зiб
ра
ла - що то
за свiт i звiд
ки… Що ж їй те
пер
ро
би
ти? Ку
ди ткну
ти
ся? Де пе
-
рес
идiти сю ли
ху го
ди
ну? Та й
пе
ре
си
дiв
ши - що да
лi? Iти у се
-
ло до ма
те
рi? А ту
та ж як ки
-
нуть? Заг
ни
бi
да ж її i з-пiд зем
лi
ви
де
ре!.. їй те
пер - як то
му чо
-
ловiковi, що в сте
пу за
блу
д
и
вся:
i ту
ди ткни
ся - пус
то, i ту
ди ник
-
ни - го
ло: кри
чи, гу
кай - тiльки
твiй го
лос роз
хо
диться по нi
мiй
пус
ти
нi!
Христя за
ду
ма
лась. По
за спи
-
ною у неї мо
роз хо
де, го
ло
ва го
-
рить-палає; в очi - на
че хто пiс
ку
по
на
си
пав. Во
на пiдве
лася уста
-
ти, та зра
зу й сi
ла: но
ги мов хто
ко
сою пiд
косив. Сум
на, похню
-
пи
вшись, си
дi
ла во
на i слухал
а,
як у ву
хах гу
ло-дзвонило, як не
-
покiйно би
ло
ся сер
це.
-
А ти тут спа
ла? - роз
да
лось ко
-
ло неї. То пи
тав
ся Заг
ни
бiда.
-
Знаєш що? - по
чав вiн да
лi. -
За те, що ти вiр
но слу
жи
ла, до
-
бре ро
би
ла, - на то
бi та йди со
бi
з бо
гом! - i ткнув їй у ру
ки якусь
бу
маж
ку.
Христя гля
ну
ла на бу
маж
ку - сi
-
ра та но
ва, во
на ще та
кої зро
ду
не ба
чи
ла; пом'яла в ру
ках - ло
-
поче… "Чи гро
шi це, чи так -
шма
ток па
пе
ру?.." Дов
го во
на
ди
ви
ла
ся на неї, дов
го переби
-
ра
ла ру
ка
ми. "Тре
ба по
казати…
роз
пи
та
тись…" I во
на схо
ва
ла
бу
маж
ку за па
зу
ху. Гля
нула - бi
-
ля неї нi ду
ху… Во
на си
дi
ла i ду
-
мала, мов чу
ма
нi
ла…
Сонце по
ча
ло ви
ко
чу
ва
тись з-
за го
ри; пер
шi iс
кор
ки йо
го заст
-
ри
ба
ли по
над зем
лею; ту
ман рi
-
д
шав, осi
дав на тра
ву гус
тою ро
-
сою; з ули
цi до
но
сив
ся го
мiн та
гук… То лю
ди пос
пi
ша
ли на ба
-
зар.
"Справдi: чо
го я тут си
дi
ти
му? -
по
ду
ма
ла Хрис
тя. - Роз
щот да
-
но… пi
ду в ба
зар, мо
же, ко
го з
своїх се
лян по
ба
чу - уп
ро
шу
ся,
щоб пiд
вез
ли до
до
му".
I, пiд
вiв
шись, во
на ти
хо вий
шла
з дво
ру. На ули
цi чо
гось її страх
на
пав. А що, як ки
неться Заг
-
н
и
бiда та вер
не її зно
ву? Мер
-
щiй, мер
щiй утi
кай, Хрис
те, до
-
дому!
I глу
хи
ми ули
ця
ми, об
ми
на
ючи
ба
зар, во
на по
да
ла
ся з мiс
та.
VII
Уже цi
лий тиж
день жи
ве Хри
-
стя в се
лi i нi
як не позбу
де
ться
сво
го нес
по
кою. Смерть ха
зяй
ки
ма
рою стоїть пе
ред її очи
ма… її
жов
те тi
ло з чор
ни
ми си
ня
ка
ми,
її му
че
не ли
це з стра
шен
но вит
-
рiщеними очи
ма пов
сяк
час при
-
виджується
їй, ко
ли во
на од
на
зос
та
неться у ха
тi. Хри
стя бо
я
-
лас
я са
ма зос
та
ва
тись. Iде ма
ти
ку
ди - i во
на за нею, а на
стане
ве
чiр - во
на i з ма
тiр'ю боїться.
На ули
цю, до дiв
чат - i не ка
жи!
Уже Гор
пи
на з подругами
з усiх
бо
кiв забiгал
а - не йде. По се
лу
пiш
ла чут
ка, що во
но щось та
зна
чить. До то
го Прi
сь
ка якось
раз по
нуж
да
ла
ся в гро
шах i по
-
прохала
Кар
па розмiн
яти їй ту
бу
маж
ку, що при
нес
ла Хрис
тя.
-
Та се аж пiв
сот
нi руб
лiв! -
скрик
нув Кар
по.
-
Пiвсотнi? - зди
ву
ва
ла
ся Прiсь
-
ка. - Пiв
сот
нi! Се - ве
ли
кi гро
шi.
Де та
кi гро
шi Хрис
тi взя
ти? - I
важ
кi дум
ки об
ня
ли її сер
це.
-
Де се ти взя
ла цi гро
шi? - при
-
кро див
ля
чись на доч
ку, спи
та
ла
во
на Хрис
тi.
-
Хазяїн дав. - I Хрис
тя розказа
-
ла
, як то бу
ло. Прiська дер
жала
бу
маж
ку, пильно див
лячись на
доч
ку, i не при
мi
ча
ла, як та бу
-
мажка трi
па
лась у її ру
ках.
-
Ти - бре
шеш! - су
во
ро гримну
-
ла во
на i ще прик
рi
ше подивила
-
ся доч
цi у вi
чi, не
на
че хо
тi
ла по
-
дивитися їй у ду
шу.
Христя змi
ни
ла
ся у ли
цi. Що ж
це - i ма
ти не вi
рить?!
-
Це знаєш скiльки? - пи
та Прi
-
ська.
-
А по
чiм я знаю! - вiд
ка
зує не
-
спокiйно Хрис
тя.
-
П'ятдесят руб
лiв… Де ти взя
-
ла? - прис
тає ма
ти. Хрис
тя зап
-
ла
ка
ла.
-
Боже! I ви не вi
ри
те ме
нi! -
скрик
ну
ла во
на. - Не
да
ром тi га
-
с
пидськi гро
шi на
че ог
нем пек
-
ли ме
не, не
да
ром я не хо
тi
ла їх
бра
ти… I са
ма не знаю, як во
ни
опи
ни
ли
ся в моїх ру
ках…
-
Та я… вi
рю… Я - вi
рю… тi
ль
-
ки… ди
ти
но моя! - з пла
чем уже
по
ча
ла Прiська. - Та
кi гро
шi дур
-
но не дос
та
ються… Уп'ять же - i
смерть та… Не за
на
пас
ти ти сво
-
єї i моєї голо
ви! - зап
ла
ка
ла ма
-
ти.
Христя не зна
ла, що ка
за
ти ма
-
терi, про що це во
на натя
кає їй.
-
Хай ме
не бог поб'є, ко
ли я
кра
ла! - тiльки й од
ка
за
ла Хри
-
стя.
Прiсьцi жаль ста
ло доч
ки. "Нi,
во
на не та
ка, - ду
ма
ло
ся їй… - I
заб
ре
де та
ке в го
ло
ву? Ди
ти
на
ж, зов
сiм ди
ти
на, - див
ля
чись, як
пла
ка
ла Хрис
тя, жа
лi
ла Прiська.
- Ско
рi
ше всього - ха
зяїн поми
-
лився. Хi
ба йо
му ма
ло бу
ло кло
-
поту бi
ля по
мер
шої? Пев
но - по
-
милився. Не бу
ду я мi
ня
ти сих
гро
шей; за
хо
ваю. Мо
же, вiн, як
прий
де до пом
ки, ки
неться, то
дi
вiд
дам йо
му. На
що нам та
кi гро
-
шi? Чо
ло
вiк по
ми
лив
ся, а ми за
-
таїмо… Гос
подь з ним, з йо
го
гро
ши
ма! I то га
разд, що Хрис
тю
од
пус
тив до стро
ку".
I Прiська, хоч їй i нуж
да бу
ла в
гро
шах, не пiш
ла мi
ня
ти їх, а за
-
ховала глиб
ше в скри
нi.
Здається, ко
му б зна
ти про тi
гро
шi?
Отже Кар
по не ви
тер
пiв i в ши
-
н
ку пох
ва
лив
ся, якi то до
брi за
-
ро
бiт
ки в го
ро
дi. Лю
ди зра
зу пi
-
д
хо
пи
ли ту чут
ку - i по
ле
тi
ла во
-
на стрi
лою вiд ха
ти до ха
ти, з од
-
но
го краю се
ла до дру
го
го.
-
От i пi
ди ти з При
ти
кiв
ною! За
та
кий не
ве
ли
кий час та та
ку си
-
лу гро
шей при
нес
ти! I то ж тiль
-
ки од
ну бу
маж
ку по
ка
зу
ва
ла, а
бог йо
го знає - мо
же, їх у неї з
де
сять або й то
го бiльше! Див
но
тiльки, як во
ни лег
ко до
бу
ли
ся…
Не бу
ло нi ше
ля
га, а це зра
зу -
та
ка си
ла! Тут щось не так; тут
щось та є, - го
мо
нi
ли мiж со
бою
лю
ди.
-
Що в? Я знаю, що є: ук
ра
ла
або… там у го
ро
дi на та
ких ог
-
ряд
них ла
сi, - ка
зав Суп
ру
нен
ко.
-
Дивись, ко
ли дядько Грицько
не од
га
дав? - пiддержува
ли чо
-
ло
вiки.
-
Це зна
чить - на лег
кi хлi
ба пi
-
ти? - спи
тав
ся один.
-
Та во
но щось пiд
хо
же, - дода
-
вали жiн
ки, - бо не
да
ром во
на
нi
г
де не по
ка
зується. Бi
га
ли дiв
-
чата зак
ли
ка
ти на ву
лицю - не
йде. Смут
на чо
гось, по
би
вається
усе за ха
зяй
кою, що вмер
ла.
-
Чи не по
ма
га
ла лиш i вмират
-
и? - пiдст
рун
чу
вав Гриць
ко, ус
-
мi
ха
ючись. Кож
на до
гад
ка Гри
-
цько
ва вик
ли
ка
ла но
вi су
ди та
пе
ре
су
ди. По се
лу за
хо
ди
ли
стра
ш
нi вiс
тi. Од
нi ка
зали, що
Хрис
тя про
да
ла се
бе яко
мусь
жи
до
вi; дру
гi - що обiк
ра
ла ха
-
зяїнiв та втек
ла; тре
тi - що зли
-
галася з са
мим ха
зяїном i вку
пi
уко
лош
ка
ли ха
зяй
ку та по
ти що
прий
шла пе
ре
си
дi
ти до
до
му, а
там зно
ву пi
де в го
род, та вже не
слу
жити, а гос
по
да
рю
ва
ти на
по
кiй
ни
цi доб
рi… В чiм бу
ла
прав
да, а в чiм брех
ня - нiх
то нi
-
чого не знав… Чу
ли, що є гро
шi, i
до
би
ва
ли
ся, де б тим гро
шам
узя
тись…
-
Та во
но не ок
риється! Во
но
ко
лись ви
явиться! - го
мо
нi
ли
лю
ди, цу
ра
ючись Прiськи. На
що
Одар
ка - i та, попи
тав
ши у Прiсь
-
ки, де Хрис
тя узя
ла гро
шi, i не
добивш
ись пут
ньо
го вiд
ка
зу, по
-
чала сто
ро
ни
тись. А бог йо
го
знає! мо
же, то й справ
дi якi ли
хi
гро
шi - кра
ще ос
то
ро
ни
тись, нiж
i со
бi у бi
ду по
пас
ти.
До Прiськи й Хрис
тi не доходи
-
ли
всi тi по
го
во
ри та пере
суди
се
лян. Хрис
тя тiльки при
мi
ча
ла,
що дiв
ча
та її сторо
няться, не за
-
бi
га
ють нi
ко
ли, а стрi
нув
ши де -
чи перекину
ться сло
вом, чи нi -
та й навтьоки!.. А Прiська? Прi
-
ська зви
клася завж
ди од
на бу
ти,
їй i нев
до
гад
ку нi
чо
го. Од
но
тiль
ки чуд
но: чо
го це Одар
ка нi
-
ко
ли не зай
де до неї в ха
ту? То,
бу
ва
ло, або во
на в Прiськи, або
Прi
ська в Одар
ки; а то - са
ма не
йде, а Прiсьцi на
би
ва
ти
ся нi
яко
-
во.
Минув ще тиж
день. Хтось був у
го
ро
дi i при
вiз но
ви
ну: Заг
ни
-
бiду взя
ли в тюр
му за те, що жi
-
н
ку за
да
вив. Ли
бонь, її од
ко
пу
-
вали i знай
шли си
ня
ки по тi
лу.
Цю но
ви
ну пе
ре
да
ла Одар
ка i
Прiсьцi, по
ба
чив
ши якось раз з
сво
го ого
ро
ду.
-
Чи чу
ла та
ке? - спи
та
ла Прiсь
-
ка доч
ки, вер
нув
шись у ха
ту, i
роз
ка
за
ла, що по
вi
да
ла їй Одар
-
ка.
Христя зро
би
ла
ся як крей
да…
"Так, так; тож i пла
та бу
ла ме
нi
та
ка ве
ли
ка за те, щоб мов
ча
ла",
- по
ду
ма
ла Хрис
тя. От
же не по
-
хвалилася ма
те
рi.
Сумнi во
ни по
ля
га
ли спа
ти.
Хрис
тi не спа
ло
ся; но
ви
на та не
схо
ди
ла з дум
ки; сум
нi та не
ра
-
дiснi по
чу
ван
ня щи
па
ли за се
р
-
це. А Прiська спа
ла? Бог знає: те
-
м
но - не вид
но; Прi
сь
ка мовча
ла.
Серед тiєї ти
шi не
за
мут
ної роз
-
дався зда
ле
ка глу
хий го
мiн, по
-
чувалося топ
цю
ван
ня. Да
лi -
ближ
че, чут
кi
ше… Ось уже в дво
-
рi со
ба
ка за
гав
ка
ла; чут
но го
мiн
ко
ло ха
ти.
-
Гей! спи
те? Од
чи
нiть!
Христя по
чу
ла Грицькiв го
лос.
На
че хто но
жем уда
рив Їй у сер
-
це.
-
Хто там?
-
Вставайте. Свi
тiть свiт
ло та вi
-
д
чи
няй
те! - гу
ка Грицько.
-
Не пус
кай
те, ма
мо! Не пус
ка
-
йте… - зля
ка
на за
мо
ви
ла Хри
стя.
-
Хто там, пи
таю? - до
би
вається
Прiська.
-
Ось вiд
чи
ни - по
ба
чиш.
-
Не од
чи
ню, по
ки не ска
же
те
хто, - ка
же Прiська.
-
Аттваряй! а то ху
же бу
дет, ес
-
ли са
ми ат
тво
рим! - замо
вив до
неї чийсь не
вi
до
мий го
лос.
"Господи! Роз
би
ша
ки це", - по
-
ду
ма
ла Прiська, вся тiпа
ю
чись.
-
Та вiд
чи
няй, - обiз
вав
ся Гри
-
ць
ко. - Ста
но
вий ту
та. Прий
шли
твою доч
ку при
вi
та
ти, - до
дав
вiн.
У Прiськи й ру
ки i но
ги потер
-
пли. На ве
ли
ку си
лу во
на за
-
свiтила
i лед
ве
лед
ве вiд
су
ну
ла
две
рi.
У ха
ту увiй
шло аж п'ять чо
ло
-
вiк: ста
но
вий, йо
го пи
сар, Гри
-
ць
ко, Ки
ри
ло i Панько - дру
гий
соцький.
-
Где она? - спи
тав
ся ста
но
вий,
по
вер
та
ючись до Гриць
ка.
-
Ото, мо
ло
да, - ука
зав той на
Хри
с
тю.
-
Ты Хрис
ти
на При
ты
ки
на? -
пи
тає.
Христя мов
чить - нi жи
ва нi ме
-
рт
ва стоїть пе
ред стано
вим.
-
Вона, во
на, - од
ка
зує Грицько,
гра
ючи очи
ма.
-
Ты слу
жи
ла в го
ро
де?
-
Служила, ва
ше бла
го
ро
дiє, -
вкло
ня
ючись у но
ги, вiдка
зує за
Хрис
тю Прiська.
-
Не те
бя спра
ши
ва
ют!
-
Служила, - од
ка
за
ла й Хрис
тя.
-
У ко
го?
-
У ко
го ж я слу
жи
ла? У Заг
ни
-
бiди.
-
Ты не ви
де
ла или не расска
-
зывал ли кто те
бе, как его же
на
умер
ла?
-
Я тут бу
ла… - по
ча
ла нес
мi
ло
Хрис
тя. - Ха
зяй
ка пус
ти
ла додо
-
му на
вi
да
тись… Вер
та
юсь у не
дi
-
лю над
ве
чiр, - у ха
тi нi
ко
го не
чут
но. Я - в кiм
на
ту: аж там ха
-
зяйка ле
жить уже без ре
чi.
-
Что же она - больна бы
ла?
-
Видно, больнi, бо не ба
ла
ка
ли.
-
Хм… - озир
нув
шись, чмих
нув
ста
но
вий.
-
Так она больна бы
ла, как ты
ухо
ди
ла до
мой?
-
Нi, здо
ро
вi; а як вер
ну
лась, то
зас
та
ла хво
ру.
-
Она те
бе ни
че
го не го
во
ри
ла?
-
Нiчого. Во
ни i го
во
ри
ти не мо
-
г
ли.
-
А де
нег те
бе не да
ва
ли ника
-
ких?
-
Нi, не да
ва
ли.
-
А у те
бя деньги есть?
-
У ма
те
рi…
Прiська по
лiз
ла у скри
ню i, тi
-
па
ючись, вий
ня
ла бу
маж
ку, ко
-
тру пе
ре
да
ла їй Хрис
тя, i по
да
ла
ста
но
во
му.
-
Так… так… - див
ля
чись на бу
-
мажку, ска
зав ста
но
вий. - Где ты
ее взя
ла?
-
Хазяїн да
ли.
-
О, да ты мас
те
ри
ца врать… А
больше у те
бя де
нег нет?
-
Немає.
-
Врешь, сво
лочь! - крик
нув ста
-
новий.
-
Їй-богу, не
має! - з пла
чем вiд
-
казала Хрис
тя. А Прiська, трем
-
тячи вся, ди
ви
ла
ся на доч
ку
своїми га
ря
чи
ми, на
че жар, очи
-
ма…
-
Дочко, доч
ко! Що се ти наро
-
била? - скрик
ну
ла. - Признавайс
-
я ж, ко
ли знаєш що.
Христя сто
яла, мов кам'яна.
-
Чому ж ти не ка
жеш? Чо
го
мов
чиш?.. Бо
же наш, бо
же! - зло
-
мивши ста
рi пальцi, простогна
-
ла
Прiська.
-
Що ж ме
нi ка
за
ти, ма
мо? - зап
-
ла
ка
ла Хрис
тя.
-
Как что? Ска
жи, где деньги
взя
ла, - пе
респ
ро
сив стано
вий.
-
Хазяїн дав.
-
За что он те
бе дал их?
-
Я й са
ма не знаю. Усу
ну
ли ме
-
нi в ру
ку, та й го
дi. - Гриць
ко за
-
реготався.
-
Малi гро
шi, бач, усу
нув! - ска
-
зав, смi
ючись.
-
Теперь уже позд
но, - хо
дя
чи
по ха
тi, мо
вив ста
но
вий. - Взять
ма
ла
дую у во
лость, а воз
ле ста
-
рой пос
та
вить соц
ких… I бо
же
хра
ни ко
го пус
кать!.. Слышь? -
по
вер
нув
ся до Грицька.
-
Слишу, ва
ше високоблаго
-
родiе. Ста
но
вий з пи
са
рем вий
-
шли з ха
ти.
-
Ти тут, Ки
ри
ло, будь, - по
чав
по
ряд
ку
ва
ти Грицько, - а ми з
Па
ньком од
ве
де
мо го
родську
кра
са
ви
цю, де дав
но їй слiд бу
-
ти… Тiльки - чув? - нi
ко
го не пус
-
кать ме
нi… Я знаю, що ви бу
ли з
по
кiй
ним теє… Гля
ди! Пус
тиш
ко
го - за
мiсть їх ся
деш… Засу
-
неш за на
ми две
рi… та й не
спать ме
нi… Дру
го
го на пiд
мо
гу
при
шлю з во
лос
тi.
-
Розбираємо, - по
ну
ро од
ка
зав
Ки
ри
ло.
-
Чого ж ти стоїш? чо
му не зби
-
раєшся? - по
вер
нув
ся Гри
цько
до Хрис
тi, шо - як з крей
ди вист
-
ру
га
на - сто
яла i нi
ко
го, здаєть
-
ся, не ба
чи
ла, нi
чо
го не чу
ла.
-
Чуєш? Ко
му ка
жу! - гук
нув уд
-
ру
ге Грицько. - Бач, яка нес
мi
ла,
а лю
дей да
ви
ти знаєш?!
Прiська, що до
сi сто
яла ко
ло
пе
чi, на
че гро
мом по
би
та, при
тiм сло
вi Грицько
вiм уся затiпа
-
лася.
-
Брешеш! - стриб
нув
ши до Су
-
пруненка, не своїм го
ло
сом кри
-
к
ну
ла во
на. Ли
це її бу
ло блi
де,
ру
ки й но
ги тру
си
лись, очi як ву
-
гiл
ля тлi
ли.
-
Хе-е! Ще й брех
ню зав
дає! -
ска
зав Грицько, хит
нув
ши голо
-
вою. - От то
бi й знай! Ти по
жди,
не за
би
вай ба
ки. Ми все розкоп
-
аємо, усе роз
вi
даємо… Як i лю
-
дей ви з ума зво
дите, i на той
свiт спо
ряд
жаєте… Все рознюх
-
аємо!
-
Брешшеш! - за
си
ча
ла Прiська,
зно
ву су
нув
шись до Гри
цька.
Ли
це її по
си
нi
ло; очi витрiщи
-
лись - горять-пала
ють… Страш
-
на Прiська, на
че звiр ди
кий.
-
Ну-ну!.. Завт
ра по
ба
чи
мо. Зав
-
тра все роз
ка
же й по
ка
же, - вiд
-
ступаючи вiд Прiськи, виправ
-
лявсь Грицько. - Бе
ри, лиш,
Пань
ку, оту ба
риш
ню та хо
дi
мо.
Панько, ви
со
кий бi
ля
вий чо
ло
-
вiк, сти
ха пi
дiй
шов до Хри
с
тi i,
торк
нув
ши за пле
че, мо
вив:
-
Ходiмо, дiв
ко.
-
Та ти її зв'яжи, а то те
пер нiч,
ще вте
че ку
ди, - при
ка
зав Гри
-
ць
ко. Панько зняв з се
бе по
яс i
по
ва
гом по
чав скру
чу
ват
и Хрис
-
тi на
зад ру
ки. У ха
тi, на
че в до
-
мо
ви
нi, стих
ло… Хви
ли
на, дру
-
га… Це зра
зу - щось посуну
лось,
геп
нуло… Озирнувс
я Кири
ло -
се
ред ха
ти, на
че ва
льок гли
ни,
ле
жа
ла Прiська… Очi її за
кри
-
лись, ли
це померт
вiло, чор
не…
-
Ххее! - уда
рив вiн ру
ка
ми об
по
ли. - Ота
ке!
-
Не ви
дер
жа
ла? Дай во
ди їй.
Сприс
ни во
дою, - озирнув
шись,
ка
же Панько, за
тя
га
ючи узол.
Ки
ри
ло ки
нувся у сi
ни.
-
Не здох
не! Ожи
ве… Жiн
ка - що
кiш
ка: убий її та пере
кинь на
дру
гий бiк - i вста
не! - утi
шає
Гри
цько, ви
хо
дя
чи з ха
ти.
-
А що ж ви ста
ли? Ве
ди її! - гук
-
нув че
рез хви
ли
ну зна
дво
ру Гри
-
цько.
-
Ходiмо по
ма
лу, - ска
зав Пань
-
ко, сiп
нув
ши за по
яс.
Христя, на
че п'яна, за
хи
та
лась;
ступ
ну
ла раз, уд
ру
ге i - зник
ла в
тем
них сi
нях. А за нею й Панько,
в од
нiй ру
цi дер
жачи по
яс, а дру
-
гою пос
пi
ша
ючи пок
ри
ти го
ло
ву
шап
кою.
Хата спус
тi
ла. Ка
га
нець, сто
ячи
на сто
лi, бли
щить, ки
дає жов
тi
пля
ми на до
лiв
ку. Од
на з плям
ос
вi
чує страш
ну Прiсьчи
ну голо
-
ву. У роз
чи
не
нi две
рi, з сi
ней, з
пе
чi, з кут
кiв ури
вається темно
-
та, не
на
че хо
че по
га
си
ти i без
то
го неяс
не свiт
ло. У сi
нях чут
но
ше
лест: то в тем
но
тi Ки
рило шу
-
кає во
дян
ки. А знад
во
ру донос
-
яться за
во
ди со
ба
чi… Страш
но,
страш
но! У Ки
ри
ла аж во
лос
ся
под
ра
ло
ся вго
ру. От
же вiн все-
та
ки знай
шов во
дян
ку, наб
рав
по
вен ку
холь во
ди i, увiй
шов
ши
в ха
ту, ли
нув пря
мо на Прiську…
Та - хоч би ворухнула
сь!.. Тiльки
свiт з ка
ганця заг
рав у невелич
-
ких водян
их бриз
ках, що за
де
-
рж
ались на ви
ду у Прiськи. Ска
-
зать би: на
че хто ог
нен
ни
ми iск
-
ра
ми об
си
пав її по
мерт
вi
ле об
-
лич
чя.
-
Отаке на
ше жит
тя! - мо
вив
сам до се
бе Ки
ри
ло, похнюпив
-
шись над Прiською.
Пройшла хви
ли
на, дру
га… Прi
-
сьчи
не об
лич
чя ворухну
лося; iз
зцiп
ле
них уст вир
ва
лось глу
хе
зi
т
хан
ня. Ки
ри
ло, як опе
че
ний,
ки
нув
ся зно
ву в сi
ни, зно
ву на
-
брав по
вен ку
холь во
ди i ли
нув
на Прiську. Та розк
ри
ла очi.
-
Матусю! ма
ту
сю! - припадаюч
-
и до неї, мо
вив Ки
ри
ло. У йо
го
ка
рих доб
рих очах свi
тив
ся
жаль; у лас
ка
во
му го
ло
сi почува
-
лися жа
ло
щi.
-
Матусю! - ок
лик
нув вiн удруг
-
е, торк
нув
ши злег
ка за ру
ку.
-
О-ох! - прос
тог
на
ла Прiська.
По її мерт
во
му ви
ду про
бiг
ла
ура
за жит
тя; у її по
мерк
лих очах
зас
вi
ти
ла
ся iс
кор
ка го
ря.
-
Нема її?.. - глу
хо спи
та
ла Прi
-
ська, пiд
во
дя
чись. - Де ж смерть
моя? Де во
на хо
дить? - скрик
ну
-
ла ста
ра, обхопив
ши
го
лову ру
-
ка
ми, - i за
го
ло
си
ла…
Кирило по
чав утi
ша
ти:
-
Та не плач
те, ма
ту
сю, не вби
-
вайтеся. То ли
хi лю
ди набрехал
-
и!.. Чо
го не вип
ле
туть злi язи
ки?
Прiська не слу
ха
ла - го
ло
си
ла. Її
страш
ний ураз
ли
вий ле
мент гi
-
р
ким пла
чем роз
ли
вав
ся по ха
тi,
важ
кою ту
гою би
вся об стi
ни…
-
Ну, що ти їй ска
жеш? Чим утi
-
шиш? - пiд
во
дя
чись, про
мовив
Ки
ри
ло i, мах
нув
ши ру
кою, опу
-
стився на ла
ву.
Прiська ту
жи
ла. Со
ба
ка, пiдiй
-
шовши пiд вiк
но, по
ча
ла пiдви
-
вати
. Страш
нi со
ба
чi завод
и зли
-
валися з ох
рип
лим ле
мен
том
ма
те
рi. У Ки
ри
ла сер
це розрива
-
лося.
-
О-о, служ
ба гас
пидська! - скри
-
к
нув вiн i, як несамови
тий
, ви
бiг
з ха
ти.
-
Вон! вон! - гук
нув вiн на соба
-
ку знад
во
ру. - Хоч би то
бi, прок
-
ля
тiй, за
цi
пи
ло! - Щось важ
ке ге
-
п
ну
лось в тем
но
тi… То Кирил
о
пош
пу
рив на со
ба
ку груд
ку. Со
-
ба
ка, ки
нув
шись од вiк
на, по
ча
-
ла гав
ка
ти.
-
Краще гав
кай, нiж виєш, прок
-
ля
та! - об
ла
яв її Ки
ри
ло i зно
ву
вер
нув
ся у ха
ту. Прiська, при
-
павши го
ло
вою до до
лiв
ки, од
но
- го
ло
си
ла.
Кириловi сум
но, аж страш
но…
То вiн за
су
не две
рi, ля
же на ла
вi,
зак
риє го
ло
ву свит
кою, щоб не
чуть бу
ло то
го ураз
ли
во
го пла
-
чу; то з нес
тям
ки ско
че, ви
бi
-
жить над
вiр, по
бi
жить аж до во
-
рiт до
вi
да
ти
ся - чи не йде хто, i,
не дi
ждавшися, зно
ву вер
тає у
ха
ту.
Аж ось, од
но
го ра
зу вискочив
-
ши
, вiн зо
ба
чив, що з тем
нiй
тем
но
тi чи
ясь пос
тать ма
ячить,
прос
ту
ючи у двiр.
-
Хто то? - обiз
вавсь Ки
ри
ло.
-
Я
.
-
Ти, Паньку?
-
Я. Оце й
ду до те
бе. Що тут -
спо
кiй
но?
-
Спокiйно - i в ха
тi не вси
диш.
-
Так, бра
те, й там. Ду
мав - зду
-
рiю. Оце мов i за
тих
не на хвили
-
ну, та з
но
ву як поч
не - аж у зу
би
за
хо
дить!
-
Там хоч, ка
жеш, за
ти
хає; а тут
без
пе
рес
тан
ку, як: у-у-у! та й у-
у!.. Ось пос
лу
хай.
До їх уха до
нес
ло
ся глу
хе ох
-
рип
ле ле
мен
ту
ван
ня.
-
От то
бi й усю
ноч
на! - прислу
-
хавшись, мо
вив Панько.
-
I пiп та
кої не вмiє… Та що це
те
бе прис
ла
но, хi
ба не бу
ло ко
го
дру
го
го?
-
Казали дру
го
му, та я пе
ре
бив.
Ду
маю - хоч про
ход
жу
ся.
-
А я ду
мав: дру
го
го, свi
жi
шо
го,
приш
лють. Хай би вiн по
сидiв у
ха
тi, а я хоч би пiд во
рiтьми при
-
корхнув тро
хи.
-
Нi, цур йо
му - спа
ти. Уд
вох
все-та
ки ох
вiт
нi
ше.
-
Так спа
ти ж - аж гiл
ля гне! - i
Ки
ри
ло на весь рот позiх
нув.
-
В со
ло
му! - гук
нув Панько.
-
Е-е… доб
ро оце в со
ло
мi!
-
А во
но вже з пiв
но
чi є? - спи
-
тався, по
мов
чав
ши, Панько.
-
Та, ма
буть. Вiз був се
ред не
ба,
а те
пер - он як низько опустив
-
ся, - зир
нув
ши на не
бо, од
ка
зав
Ки
ри
ло.
Замовкли. Чу
ло
ся тiльки тяж
ке
Прiсьчи
не лементуван
ня.
-
Чого ж ми тут стоїмо? Хо
дi
мо
до ха
ти, бо щоб чо
го там не тра
-
пи
ло
ся, - мо
вив Панько, порива
-
ючись iти.
-
Ходiмо. Пос
лу
хаєш ще й ти! -
не
хо
тя од
ка
зав Ки
ри
ло.
-
Добривечiр вам! - при
вi
тав
ся
Панько, пе
рес
ту
па
ючи по
рiг. Прi
-
ська, по
чув
ши чу
жий го
лос, за
-
мовк
ла.
-
Здорова, тiт
ко! А чо
го се ти
ва
ляєшся на до
лiв
цi? Хi
ба на по
-
лу не
має мiс
ця?
-
О-ох! не
ма… - зiтх
ну
ла Прiська
i зап
ла
ка
ла.
-
Отак! Так ти се i пла
чеш? А
доч
ка то
бi кла
няється. "Пере
ка
-
жiть, - ка
же, - ма
те
рi: хай не жу
-
риться, не по
би
вається. То все, -
ка
же, - на
го
во
ри людськi!"
-
Хiба ти ба
чив її? - пiд
вiв
шись,
спи
та
ла Прiська.
-
Тiльки що з во
лос
тi.
-
Де ж во
на, моя ди
ти
на?
-
Там - у во
лос
тi.
-
Не пла
че, не вби
вається?.. О-
ох! - i нез
на
рош
не ста
ра схлип
-
ну
ла. - Гос
по
ди! хоч би ме
нi ще
хоч раз по
ба
чи
ти її, спи
та
ти - за
що се на
пасть на нас та
ка?
-
За що на
пасть? Хi
ба во
на роз
-
бирає? На
пасть не по дере
ву хо
-
де, а по лю
дях, - утi
ша Панько.
-
О-ох, прав
да твоя, чо
ло
вi
че.
Сам бог ми
ло
серд
ний на
нiс, вид
-
но, те
бе… Я вже ду
ма
ла - i не по
-
чую за неї нi
чо
го…
-
Кланяється, кла
няється… Ка
-
зала, щоб не вби
ва
ли
ся…
-
Що ж се во
но та
ке? Чи не чув
ти хоч сто
ро
ною, чо
ло
вi
че до
-
брий, за що се нас гос
подь ка
-
рає?
-
Стороною?.. Рiз
но ка
жуть. Чо
-
го лю
ди не наб
ре
шуть!
-
Ох, бре
шуть, мiй го
лу
бе, бре
-
шуть!.. Та хi
ба вiд то
го нам лег
-
ше?
-
Я, бач, чув, - по
чав Панько, -
ста
но
во
го пи
сар роз
ка
зу
вав на
-
шому-таки
чо
ло
вi
ко
вi, що З
а
г
-
ни
бiду хтось ба
чив, як вiн жiн
ку
да
вив. Йо
го, ли
бонь, i в тюр
му
вже за
сад
же
но. Так вiн, - звiс
но,
та
ка вже ка
вер
за, - не
да
ром пи
-
сарем був: по
чав ото кру
ти
ти.
"Я, - ка
же, - не да
вив, а мо
же, хто
дру
гий. Мо
же, най
мич
ка, бо тих
гро
шей, що я дав їй за день пе
-
ред смер
тю до схо
ву, не ста
ло".
Ну, звiс
но, ки
ну
лись гро
шей шу
-
кати…
-
Христя ж бо
жи
ла
ся, що вiн
сам дав їй тi гро
шi, - переби
ла
Прiська.
-
Може, й сам; а те
пер он, бач,
ку
ди вер
не!
-
Боже, бо
же! - хи
та
ючись, поча
-
ла Прiська. - Ти ж усе ба
чиш, усе
знан
нi… Чо
му ж ти не обiз
веш
ся,
не ог
ля
неш
ся на нас, не
щас
них?
- i Прiська зно
ву за
го
ло
си
ла.
-
Ось пе
рес
тань, тiт
ко, та послу
-
хай, що я то
бi ска
жу. Го
дi то
бi
пла
ка
ти та по
би
ва
ти
ся, - нi
чого
слiзьми не запоможе
ш! Ти вста
-
вай з до
лiв
ки, лiзь на пiч, ля
гай
та кра
ще зас
ни. Мо
же, бог то
бi у
снi пош
ле ро
зум, що зро
бити, як
поверну
ти
.
I - ди
во! Прiська подумала-по
-
дум
ала, утер
ла сльози, пiдвел
-
ася i по
ди
ба
ла до по
лу.
-
Отак бу
де кра
ще! - мо
вив Ки
-
рило не то до Прiськи, не то сам
до се
бе, умо
щу
ючись со
бi на ла
-
вi.
-
А ме
нi ж де? Хi
ба до по
ро
га го
-
ловою… А що ти ду
маєш? Са
ме
бу
де доб
ре! - ка
же Панько, про
-
стягаючись по
се
ред ха
ти.
Усi троє по
ля
га
ли i по
мовк
ли,
мов
би пос
ну
ли. Важ
ке тiльки
Прi
сьчи
не з
iт
хан
ня з го
ди
ни на
го
ди
ну да
ва
ло оз
на
ку, що во
на
ще не спа
ла. Оже й во
но за
тих
ло:
ко
ли-не-коли по
чується та й сти
-
х
не, по
ки й зов
сiм не затих
ло.
-
Заснула? - спи
тав
ся Ки
ри
ло,
пi
д
вiв
ши го
ло
ву.
-
Мабуть… бо щось не чут
но.
-
Ти та
ки утi
шив.
-
Та по
шеп
тав, бач…
-
А справ
дi: ти не чув, що це во
-
но за ока
зiя? Нев
же це за смерть
Заг
ни
бi
ди
хи? Я не вi
рю, щоб
Хрис
тя на та
ке пусти
лася.
-
Та во
но, бач, i я не вi
рю. Тiль
-
ки… де тим ге
монським гро
шам
узя
тись?! Не
ма
ло, бач, - п'ятде
-
сят руб
лiв! - од
ка
зав Панько.
-
Так вiн же, ли
бонь, дав. Сам
дав…
-
Та хто йо
го знає? Ми ж там не
бу
ли? Мо
же, й сам дав… Тiльки
за вi
що йо
го та
ку си
лу да
ва
ти?
Кирило мав був щось од
ка
за
ти,
та не
са
мо
ви
тий крик гiр
кого
пла
чу зу
пи
нив йо
го… Диву
ю
-
чись, зир
нув вiн на Пань
ка. Па
-
нь
ко со
бi гля
нув на йо
го i по
-
скромадив по
ти
ли
цю. А Прiська
як по
ча
ла - та вже до са
мо
го свi
-
ту…
VIII
"Де смерть моя хо
де? де во
на
по
дi
ла
ся?" - од
но го
ло
си
ла Прi
-
сь
ка, мо
ля
чи у бо
га довiчно
го
од
по
чин
ку. Їй уже те
пер усе зне
-
вi
ри
ло
ся, спротивило
ся. Од
на
бу
ла на
дiя, од
на утi
ха, що дер
жа
-
ла її на свi
тi, кра
си
ла зли
денне
жит
тя, - те
пер i та на
дiя її оду
ри
-
ла, наробила
та
ко
го кло
поту, та
-
кої сла
ви… її кров, рiд
на кров, на
та
ке пус
ти
ла
ся… чу
жу ду
шу
загу
била
!.. Так ка
жуть лю
ди; то
-
го до
пи
ту
вав
ся у неї й ста
новий,
пе
ре
ки
да
ючи та перерива
ючи
усе у ха
тi, щоб знай
ти яку-не
-
будь оз
на
ку. Хоч у пеї бiльше нi
-
чого не знай
шли, ок
рiм тих про
-
к
ля
тих гро
шей… Та де тим i гро
-
шам узя
тись? Пев
но, во
но щось
тут є… Хрис
тя ка
же: ха
зяїн дав.
Ко
ли б же не за
бо
ро
ни
ли їй з
нею ба
чи
тись, во
на б допитала
-
ся, що во
но за гро
шi, де взя
ли
ся?
Во
на б крiзь очi у са
му ду
шу
продив
илася доч
цi, у са
ме сер
-
це… А то?..
Христю на дру
гий день погнал
-
и в мiс
то, а з неї тiльки до
зор
зня
ли, бо не знай
шли нi
чо
го та
-
кого, що б i її до то
го дi
ла в'яза
-
ло, хоч Грицько i гу
кав:
-
Та й ста
ра не без грi
ха! Пев
но,
са
ма i пiд
су
ну
ла доч
цi та
кого
зiл
ля, та мов
чить, за
пек
ла!
Прiська мов
ча
ла, сло
вом не обi
-
з
ва
ла
ся. Що їй ка
за
ти? Во
на зне
-
вi
ри
ла
ся тим сло
вом; i во
ни, як i
лю
ди, тiльки одног
о ли
ха їй на
-
но
си
ли, а утi
хи нi
якої. Єди
на у
неї те
пер утi
ха - до
мо
ви
на, єди
-
не ба
жан
ня - ско
рi
шої смер
тi…
-
Боже! Де смерть моя хо
де? По
-
шли її ско
рi
ше! - здiйма
ючи ру
-
ки до бо
га, од
но го
ло
си
ла во
на i
не пе
рес
та
ва
ла.
Минуло три днi. Три днi слiз та
ле
мен
ту; три днi неутiш
ного го
-
ря й пла
ку
чої скор
бо
ти… Прiсь
-
ка не пи
ла, не їла, за тi три днi i
свi
ту бi
ло
го не ба
чи
ла. Що бу
ло
учо
ра - те й сьо
годнi, те i на зав
-
тра; нi сну, нi вiд
по
чин
ку - од
нi
гiр
кi сльо
зи… Ус
та
не яс
не сон
це,
i зай
де, i зно
ву ус
та
не; а Прiсьцi i
не в при
мiт
ку. Як злiз
ла на пiл,
пос
лу
хав
ши Пань
ка, як скорчи
-
лася пiс
ля йо
го роз
мо
ви - так нi
зла
зи
ла, нi розправлялася!
.. Вiд
слiз свiт ув очах по
мерк, вiд ле
-
менту го
лос спав i уха зало
-
жило… Во
на не ба
че нi
чо
го, не
чує: не чує на
вiть сво
го охри
п
-
лог
о не
людсько
го пла
чу. Зов
сiм
у до
мо
ви
нi, глу
хiй тiс
нiй ямi…
От тiльки - ще сер
це б'ється та
дум
ка, що жи
ва во
на, ще гвiзд
-
ком стир
чить у го
ло
вi… I на
що?
Ко
ли б мог
ла, во
на б те сер
це
своїми ру
ка
ми задави
ла
, щоб во
-
но на
вiки за
тих
ло… А дум
ку?
дум
ку?.. Не
має во
лi над нею!..
Хоч би нiж та
кий гост
рий, щоб
тiльки - чирк! - та й ка
пут вiд
ра
-
зу… або ди
му, ча
ду страш
ного,
щоб та дум
ка са
ма в ди
му за
да
-
ви
лась… Пiт же!.. Скри
пить дуп
-
линяста де
ре
ви
на вiд вiт
ру! зов
-
сiм, здається, зог
ни
ла: серед
ина
вит
рухла, ви
па
ла, а не па
да -
скри
пить. Так Прiська скри
пi
ла,
за тi три днi її i не уз
на
ти: за
па
-
ли очi, набряк
ли-роз
че
рво
нi
-
лись; за
па
лi що
ки - ще дуж
че по
-
за
па
да
ли; об
личчя по
чор
нi
ло;
гу
би по
ре
па
ли
ся; не
че
са
не во
-
лос
ся у клоч
чя зби
лось i аж по
-
жовк
ло, як гич у пше
нич
ки: зiг
-
ну
та пос
тать - уд
воє пе
рег
ну
-
лась-скар
лю
чи
лась
… То не лю
-
ди
на ле
жа
ла на го
ло
му по
лу, то
са
ма смерть ля
ка
ла лю
дей сво
-
єю стра
ш
ною маш
ка
рою!
"Господи! що ста
ло
ся з нею?" -
по
ду
ма
ла Одар
ка, прий
шо
вши
че
рез три днi про
вi
да
ти Прiську.
Во
на б, мо
же, i не прий
шла, та
ба
чи
ла, що у Прiськи кру
гом ха
-
ти за тi три днi нiх
то нi заманя
-
чив, нi прой
шов; а сi
ни, як бу
ли
пер
шо
го дня од
чи
не
нi, так i
стоя
ли… "Мо
же, вмер
ла Прi
сь
-
ка?" - по
ду
ма
ла Одар
ка i, трем
тя
-
чи вiд стра
ху, пiш
ла до
вi
да
ти
ся.
-
Тiточко! Чи ще ви жи
вi ту
та? -
сти
ха спи
та
ла Одар
ка, пiдiйшов
-
ши
до Прiськи.
Чи вiд то
го, що Прiська уже три
днi, як не чу
ла людської мо
ви,
чи в Одар
чи
но
му го
ло
сi чу
ло
ся
щось рiд
не, при
вiт
не, - тiльки
Прiська струс
ну
лась, на
че зра
дi
-
ла, i розк
ри
ла за
пух
лi очi. Во
на
по
ри
ва
ла
ся щось го
во
ри
ти; шеп
-
тала губам
и i, не скiн
чив
ши, без
-
надiйно мах
ну
ла ру
кою.
-
А я оце на
си
лу до вас зiбрала
-
ся
. Так за
нi
ко
ли
ло
ся, так занiко
-
лилося! Кар
по у по
лi, по
ти упо
-
раєшся в гос
по
дi, а тут по
ра i
обiд йо
му нес
ти… - виправляла
-
ся Одар
ка пе
ред Прiською.
Прiська мов
ча
ла.
-
Як же вас тут бог ми
лує? - зно
-
ву по
ча
ла Одар
ка. - Що це на вас
за на
пасть та
ка?
-
Напасть? - про
гу
ла глу
хо Прi
-
сь
ка. - Що це ти за сло
во та
ке
ска
за
ла? Яка на
пасть? - i Прiська
бо
же
вiльне во
ди
ла по ха
тi очи
-
ма.
В Одар
ки мо
роз пi
шов по
за
спи
ною вiд то
го го
ло
су i вiд то
го
пог
ля
ду… Во
на пе
реж
да
ла тро
-
хи, по
ки Прiська заспо
коїться,
по
тiм спи
та
ла:
-
Тiтко! чи ви пiз
наєте ме
не?
-
Тебе? Як те
бе не пiз
на
ти! - з
страш
ною ус
мiш
кою од
ка
за
л
а
Прiська.
-
Хто ж я та
ка?
Прiська зно
ву са
ма со
бi усмiх
-
нулася…
-
Хто ти та
ка? - ти
хо спи
та
ла
ся.
- Лю
ди
на! - при
да
ви
ла Прi
ська
на сьому сло
вi.
Одарка пе
рех
рес
ти
ла
ся i, зiтх
-
нувши, мо
ви
ла:
-
Уже й не пiз
нає…
-
А ти чо
го прий
шла? - нешвид
-
ко спи
та
ла
ся Прiська.
-
Як чо
го? Од
вi
да
ти вас: як жи
-
вете? Мо
же б, їсти вам зва
рити?
-
їсти?.. Жи
ве
мо? То-то й ли
хо,
що жи
ве
мо, - ска
за
ла, i ли
це її
скри
ви
ло
ся-зат
рем
тi
ло. По
чув
ся
який
сь писк, щось за глу
хий за
-
давлений хрип - i сльози за
ли
ли
очi.
Одарцi на
че хто у жме
нi зда
вив
сер
це, так во
но за
бо
лi
ло-за
ни
ло,
по
ба
чив
ши Прiсьчи
ну му
ку.
-
Тiточко! Я ж су
сi
да ва
ша…
Одар
ка, - не зна
ючи, що їй казат
-
и, приз
на
ва
ла
ся Одар
ка, припа
-
даючи до ста
рої. Та зно
ву зати
-
хл
а i зно
ву гля
ну
ла на неї за
-
плакани
ми очи
ма. Те
пер во
ни у
неї на
че кров'ю на
ли
тi, а на
зрач
ки по
лу
да насу
нула i закри
-
ла їх страш
ний па
лю
чий огонь.
-
Я знаю, що ти Одар
ка, - заспо
-
коївшись, по
ча
ла ста
ра. - Пiз
наю
те
бе по го
ло
су… Спа
си
бi, що не
за
бу
ла.
-
Може, вам чо
го тре
ба, тiточ
-
ко? - спи
та
ла ра
да Одар
ка.
-
Що ж ме
нi те
пер тре
ба? Смер
-
тi тре
ба, так ти ж її не при
несла i
не при
не
сеш.
-
Бог з ва
ми, тi
точ
ко! Що це ви
од
но за
ря
ди
ли: смер
тi та смер
-
тi… - Ну, а чо
го ж ме
нi тре
ба?
Ска
жи - чо
го?
-
Чого? Ви їли що-не
будь?
-
Їла?.. Ав
жеж, їла, бо, бач, жи
-
ву… От тiльки у ме
не щось у гор
-
лi пе
ре
сох
ло, сма
га гу
би попали
-
ла
…
-
Що ж вам - во
ди по
да
ти?
-
Подай, ко
ли твоя лас
ка.
Одарка ки
ну
лась до во
дян
ки, а
з неї уже затх
лим не
се. Хут
ко во
-
на ви
ли
ла во
ду з кух
ля i ще хут
-
че ки
ну
лась до се
бе у двiр. Не за
-
барилася швид
ка Одар
ка прине
-
сти цi
ле вiд
ро хо
лод
ної во
ди,
тiльки що з ко
ло
дя
зя, i пiд
нес
ла
по
вен ку
холь ста
рiй. Прiська, хи
-
таючись, пiд
ве
ла
ся, та як припа
-
ла до кух
ля - не
на
че її ус
та до
йо
го при
ки
пi
ли, та по
ти всьо
го
не ви
пи
ла - не пустил
ася.
-
Ох! О
це ти ме
не не
на
че на свiт
на
ро
ди
ла! - простогнав
ши
, мо
-
вила во
на й по
ча
ла зно
ву умо
-
щатися-лягати.
-
Пiдождiть, я вам пос
те
лю, -
по
хо
пи
ла
ся Одар
ка i хут
ко помо
-
стила по
душ
ку до стi
ни, а пiл
зас
ла
ла ряд
ни
ною. Ста
ра не пе
-
ре
лiз
ла - пе
ре
ко
ти
ла
ся на те лiг
-
во.
-
Спасибi то
бi, Одар
ко, - подяку
-
вала, умо
щу
ючись, Прiсь
ка. - Ти
ме
не тiєю во
дою так i ожи
ви
ла…
То в ме
не усе бо
лi
ло, а то зра
зу
за
хо
ло
ло-за
нi
мi
ло… Отут тiльки,
- i во
на вка
зала на сер
це, - не пе
-
рес
тає.
-
Може б, ви справ
дi чо
го поїли?
Ска
жiть, - я зва
рю або вiд се
бе
при
не
су. Мо
же б, бор
щу i ка
шi?..
-
Нi, не хо
чу… - i ста
ра задума
-
лася, зап
лю
щи
ла очi.
Сон її роз
би
рав чи не
мiч очi за
-
кривала?.. Одар
ка, поба
чи
вши,
що ста
ра де
да
лi по
ча
ла забува
-
тися, поп
ро
ща
ла
ся й пiш
ла.
"Хай зас
не тро
хи, спо
чи
не; мо
-
же, i по
дуж
чає… Сла
ба, сла
ба
ста
ла! Не дов
го вже, вид
но, їй
тут плу
та
тись", - ду
ма
ла во
на,
вер
та
ючись до
до
му.
-
А що? Що зас
та
ла? - спи
тав її
Кар
по.
-
Що?.. Ба
га
то, як ще хоч три днi
про
тяг
не.
-
Отаке! та нi
ко
му й по
па пок
-
ли
ка
ти… I обоє за
мовк
ли.
-
Напилася во
ди, - неш
вид
ко
по
вi
да
ла зно
ву Одар
ка, - переки
-
нулась на дру
гий бiк… Я їй по
-
слала… та й по
ча
ла забу
ватись…
Хай тро
хи спо
чи
не, а над
ве
чiр
пi
ду до
вi
да
юсь.
Сонце за
хо
ди
ло; в по
вiт
рi стоя
-
ло йо
го чер
во
не за
ре
во. Во
но не
вда
ря
ло у Прiсьчи
ну ха
ту, бо ха
-
та сто
яла вiк
на
ми на схiд сон
ця.
Одар
ка зас
та
ла там якусь тем
ну
тiнь, не
привiтнi по
мер
ки; у вiк
-
на тiльки жов
тим кольором од
би
вало, не
на
че пiдс
лiп
лий чо
-
ловiк бли
мав своїми мут
ни
ми
очи
ма. Прiська ле
жа
ла на по
лу
вся жов
та, не
на
че вос
ком полит
-
а, i ти
ха-ти
ха, здається, i не диха
-
ла. Одар
ка бо
яз
ко пi
дiй
шла до
неї i наг
ну
ла
ся пос
лу
ха
ти - чи
жи
ва ще во
на. Чи то та
кi очi у
Одар
ки, чи чор
на тiнь, що упа
ла
вiд неї на Прiську, роз
бу
ди
ла її?..
Прiська во
рух
ну
ла
ся, розк
ри
ла
очi.
-
Спали?.. - спи
та
ла Одар
ка. - А я
йду та й бо
юся, щоб не розбуди
-
ти
. Прiська гля
ну
ла на неї.
-
Ти, Одар
ко?.. Сядь… - сти
ха
про
ка
за
ла, ткнув
ши паль
цем бi
-
ля се
бе. Одар
ка сi
ла.
-
О-ох! - прос
тог
нав
ши, ще тих
-
ше по
ча
ла Прiська. - Оце я лежа
-
ла, зак
рив
ши очi… I так ме
нi лю
-
бо, так ти
хо… супокiй
но
… Усере
-
динi, чую, не
на
че їло холон
е -
мерз
не… а лю
бо… Не по
вi
риш,
Одар
ко, як ме
нi об
рид
ло жи
ти!..
Бу
де вже, всьо
му край є!.. Я ско
-
ро ум
ру. Мо
же б, до
сi i вмер
ла, та
те
бе до
жи
да
ла… Ти ще од
на до
ме
не при
хильна зосталася
… Ти
та
кої ме
нi цi
лю
щої во
ди сьогод
-
нi да
ла, що в ме
не вiд неї усе
зра
зу за
тих
ло… Спа
си
бi то
бi… О-
ох! Всi про
ти ме
не, всi… тiльки
ти од
на… Гос
подь вiд
дя
чить то
-
бi.
Одарка по
хо
пи
ла
ся щось каза
-
ти.
-
Постiй… - пе
ре
би
ла її Прiська.
- Я хо
чу то
бi усе ска
за
ти… усе…
Бо вдру
ге, мо
же, й не доведеть
-
ся
… Слу
хай… Я швид
ко ум
ру…
Ко
ли… ко
ли по
ба
чиш доч
ку…
Хрис
тю… ска
жи їй… Ска
жи: я
про
щаю їй… Я не вi
рю… щоб во
-
на та
ке зро
би
ла… Бла
го… А то
що виг
ля
дає з-за те
бе? - на
че
зля
ка
на, аж скри
к
ну
ла Прiсь
ка i
вся струс
ну
ла
ся… По ви
ду про
-
бiг
ли ураз
ли
вi сму
ги, рот скри
-
вив
ся, очi розк
ри
ли
ся…
Одарка ба
чи
ла, як у їх пос
лiд
ня
iс
кор
ка жит
тя зга
са
ла… Во
на ки
-
нулась бу
ла до ста
рої, та так на
од
но
му мiс
цi й за
кам'янiла!.. Жо
-
втий свiт ур
вав
ся в ха
ту, ос
вi
тив
на хви
ли
ну по
чор
нi
ле ли
це ста
-
рої з хо
лод
ни
ми по
мерк
ли
ми
очи
ма i згас… Тем
на не
ви
дю
ча
тiнь усе зра
зу пок
ри
ла… Чи то,
мо
же, по
тем
нi
ло в очах у Одар
-
ки?..
Коли во
на прий
шла до пам'ятi,
без
ди
хан
на Прiська лежа
ла пе
-
ред нею, вит
рi
щив
ши свої мут
нi
хо
лод
нi очi.
Одарка мер
щiй ски
ну
ла пла
ток
з пле
чей i зак
ри
ла ним ли
це ста
-
рої.
-
А що? - зно
ву спи
тав
ся Кар
по,
як во
на вер
ну
лась додо
му.
-
Умерла… - по
ну
ро од
ка
за
ла
Ода
р
ка. Кар
по вит
рi
щив
ся.
-
Що ти ка
жеш? - гук
нув вiн, ду
-
маючи - чи то вчу
лось так йо
му,
чи справ
дi Одар
ка те ска
за
ла.
-
Умерла, ка
жу.
Карпо пох
ню
пив
ся, роз
вiв ру
ки.
-
Умерла… - шеп
тав вiн. - От то
-
бi й знай! Умер
ла… Та
ки дiжда
-
лась сво
го… Так ти ка
жеш - уме
-
р
ла?.. Хм… Що ж те
пер робит
и?
-
Що ро
би
ти? За людьми iти та
хо
вать… Оте й ро
би
ти!
-
За людьми? Хм… Хто ж пi
де?
-
Та вже ж хто пос
лу
ха, той i пi
-
де, а не пi
де… - по
ча
ла Ода
р
ка та
й не скiн
чи
ла.
-
Ну, а як не пi
де, то що то
дi? -
спи
тав
ся Кар
по.
-
Як що? Не ле
жа
ти ж їй, по
ки й
зот
лiє!
-
Я знаю, що не ле
жа
ти, та хто
бу
де хо
ва
ти? Н
а якi доста
т
ки?
Одар
ка мов
ча
ла, мов
чав i Кар
по.
-
Треба б спер
шу у во
лость за
-
яви
ти, - неш
вид
ко по
чав вiн зно
-
ву. - Ха
й
там, як зна
ють… Так…
Пi
ти до во
лос
тi, пi
ти… Тре
ба пi
-
ти, - роз
мов
ляв Кар
по там з со
-
бою, туп
цю
ючи по ха
тi.
-
То йди ско
рi
ше, бо смер
кає, -
жур
ли
во од
ка
за
ла Одар
ка, сiда
-
ючи на по
лу й пiд
пи
ра
ючи ру
-
кою що
ку.
Карпо пi
шов. Одар
ка си
дi
ла
сму
т
на-не
ве
се
ла, ди
ви
ла
ся бу
-
цiм со
бi пiд но
ги, а справ
дi - нi
-
ку
ди не ди
ви
ла
ся: уп'яла очi в
од
ну то
чеч
ку та й не зво
рух
не
ни
ми, мов ска
ме
нi
ла… Дiт
во
ра,
за
чув
ши роз
мо
ву ма
те
рi з ба
тi
ком, за
тих
ла, бояз
ко поглядаю
-
чи на ма
тiр.
-
Умерля, - ти
хо-ти
хо прошеп
-
та
ла Оленка
, повертаюч
ись до
бра
та. - Хто умер
ля
?
-
Цить… Бач, ма
ту
ся жу
ряться, -
ві
дка
зав той сест
рi, i зно
ву обоє
по
мовк
ли.
Дедалi все бiльше смер
ка
ло
ся.
Ти
ха тiнь тем
ної но
чi пiд
нiмала
своє чор
не кри
ло i розпросторю
-
вала усю
ди темно
ту. Над
во
рi ще
но
си
ло
ся жов
те за
ре
во згас
ло
го
сон
ця, а в ха
тi бу
ло зов
сiм тем
-
но. Одар
ка си
дi
ла в тi
ii тем
но
тi;
важ
кi дум
ки мо
ро
чи
ли їй голов
-
у… "Ота
ке ской
ся! I по
хо
ва
ти нi
-
ко
му, i по
ховати нi на що… Хоч
би переказа
ти Хрис
тi… Ку
ди ж
пе
ре
ка
жеш? До во
на те
пер? Мо
-
же, вже за та
ки
ми за
порами, що i
чут-ка не дiй
де до неї. Гос
по
ди!
От смерть, - не дай її нi
ко
му та
-
кої! Кра
ще пiд но
жем роз
би
ша
-
ки спусти
ти ду
шу… Най
дуть лю
-
ди, най
дуться жа
лiс
лив
цi - i
похо
ва
ют
ь як слiд… А тут? Усi,
на
че вiд на
пас
тi, одсторони
лись.
А чим во
на вин
на? Доч
ка вин
на,
а ма
ти - ка
рай
ся… Ще хоч би до
-
с
тат
ки якi-не
будь, а то ж - злид
-
нi злид
ня
ми!.. Лю
ди не схо
чуть
ями ко
па
ти, пiп не схо
че да
ром
хо
ва
ти… хоч не по
хо
ва
на тлiй!.."
I Одар
ка здриг
ну
ла.
-
Отак же! - увi
хо
дя
чи в ха
ту,
ска
зав Кар
по. - 3 во
лос
тi за
раз
на
ряд бу
де. Не мож
на й хо
ва
ти…
-
Чому? - ди
ву
ючись, спи
та
ла
Ода
р
ка.
-
Та бач же - все те гас
пидське
дi
ло… Стар
ши
на ка
же: мо
же, во
-
на са
ма на се
бе ру
ки на
ло
жи
ла.
Тре
ба пи
са
ти ста
но
во
м
у
. По
ти
ста
но
вий не ска
же, нi
яко
го ла
ду
не бу
де.
-
Близький свiт - до ста
но
во
го!
Трид
цять верс
тов - нема
ла путь!
Днiв три прой
де, по
ти до йо
го та
вiд йо
го.
-
Хоч би й тиж
день - все їдно!
Одарка тiльки здвиг
ну
ла пле
-
чима, ус
та
ла i по
ча
ла свiти
ти
свi
т
ло. Як ча
сом чу
же ли
хо не
тяж
ко одк
ли
кається на ду
шi, та
свої кло
по
ти ближ
че. Заклопо
-
талася
й Одар
ка, зас
вi
тив
ши свi
-
т
ло… Нiч над
во
рi: дi
ти куняю
ть,
а во
на ще й ве
че
рi не варил
а.
Хут
ко мет
ну
ла
ся Одар
ка сю
ди-
ту
ди i за топ
ли
вом, i за бо
ро
-
шном.
-
Пождiть тро
хи, дi
точ
ки, я за
-
раз га
лу
ше
чок зва
рю, - кидаєть
-
ся
до сон
них дi
тей.
-
Мамо! - обiз
ва
ла
ся Олен
ка, ди
-
в
ля
чись, що за кло
по
том ма
тiр
-
не ли
це тро
хи про
яс
ни
ло
ся.
-
А що, доч
ко?
-
Ти ка
за
ла: умер
ла… Хто умер
ла?
-
А ти не знаєш хто? Ба
бу
ся
вмер
ла.
-
Ба-бу-у-у-ся, - зди
ву
вав
ся Ми
-
колка.
-
То оце й не бу
де ба
бу
сi… Бабу
-
сю в яму - бах! - ка
же Оленк
а, по
-
казуючи ку
ла
чям, як бу
дуть бу
-
хати ба
бу
сю в яму.
-
Бух! - од
ка
за
ла, гiр
ко усмiх
ну
-
в
шись, Одар
ка. - Дов
го ще, по
ки
бу
де "бух", - до
да
ла, замiшу
ючи
га
луш
ки в ма
кiт
рi.
-
Бухкай же ско
рi
ше ве
че
рю, -
ска
зав Кар
по, - а я пi
ду довiда
-
юсь, що там ро
биться, - i напря
-
мився з ха
ти.
Одарка тiльки то
дi зга
да
ла, що
во
на без плат
ка.
-
Карпе! Ч
ув? - гук
ну
ла во
на з
сi
ней над
вiр.
-
Агов? - обiз
вав
ся той.
-
Не за
будь узя
ти там плат
ка.
-
Якого?
-
Мого. Тре
ба ж бу
ло чимсь за
-
крити очi.
-
Добре, - ска
зав Кар
по.
Одарка вер
ну
ла
ся до ро
бо
ти.
Дiт
во
ра си
дi
ла в кут
ку на по
лу i
ди
ви
ла
ся, як ма
ти кру
ти
ла
ся, їй
справ
дi бу
ло скрут
но. Вог
ка кiс
-
т
ри
ця бiльше лу
ща
ла, нiж го
рi
-
ла, i, щоб пiд
держувати во
гонь,
Одар
ка раз по раз бi
га
ла до пе
чi
пiд
ки
дат
и су
хої со
ло
ми. Оце спа
-
лах
не вi
хоть - яс
ний свiт про
бi
-
жить по ха
тi, заг
рає на чор
них
шиб
ках вi
кон, ос
вi
те затурбова
-
ну го
ло
ву Одар
ки, од
кине вiд неї
дов
гу-пре
дов
гу тiнь на стi
ну, хо
-
де-бiгає та тiнь, по
ки Одар
ка
ути
рає га
луш
ки; а зго
рить со
ло
-
м
а, згас
не свiт
ло - i тiнь Ода
р
-
чин
а ку
дись зни
к
не, i са
ма во
на
пок
риється темнот
ою… Одар
ка
зно
ву бi
жить до пе
чi, пiд
ки
дає
но
вий вер
чик… Зно
ву свiт осiяє,
зно
ву Одар
ка пос
пi
ша до ма
кор
-
те
та, зно
ву пос
тать її ко
ли
ш
-
еться, i чор
на тiнь бi
гає по стi
нi.
-
Дивись, ди
вись… Он ма
ми
на
ру
ка… Он - го
ло
ва… нiс, - ка
же
Ми
кол
ка до Олен
ки, ука
зу
ючи
пальцем на стi
ну.
Та гля
ну
ла - i обоє зареготали
-
ся: та
кою їм зда
ла
ся чуд
ною бi
-
ганина тiї тi
нi по ха
тi. Одар
ка ра
-
да, що хоч тим дi
твора забавила
-
ся;
од
но знає - пос
пi
шає з вечер
-
ею…
Аж ось i ве
че
ря пос
пi
ла. I дава
-
ти б - Кар
па не
має. Що там йо
го
до
дер
жує?
-
Посидьте, дi
точ
ки, тро
хи… Я
за
раз батька пок
ли
чу, - ска
за
ла
во
на, юрк
нув
ши з ха
ти.
У При
ти
чи
нiй ха
тi лед
ве тлiє
не
ве
лич
кий ка
га
нець на ко
ми
нi,
ки
да
ючи з
-пiд сте
лi жов
ту
ва
тий
свiт. Уго
рi ще сяк-так ос
вi
чує вiн
сум
ну осе
лю, а з до
лiв
ки встає
чор
ний мо
рок i пiд
нi
мається
вго
ру. Прiсьчин труп, прик
рит
тi
Одар
чиним чор
ним плат
ком, не
-
наче ку
па зот
лi
лої со
ло
ми, чор
-
нiється на по
лу. Ко
ли-не-ко
ли
упа
де на йо
го блi
да смужеч
ка
свi
ту, про
бi
жить по вер
ху, мов
во
рух
не плат
ком, i - зля
кана -
стри
бає уго
ру… На ла
вi пiд стi
-
ною си
дять Панько, Ки
ри
ло, Ка
-
р
по - нi
мi-мов
чаз
нi, не
мов до
стi
ни при
битi.
-
А що тут у вас - благополуш
-
но?
- ус
ту
па
ючи в ха
ту в ша
п
цi i
з люлькою в зу
бах, пи
тається
Грицько.
-
Що ж би тут?.. Он мерт
ва ле
-
жить, - од
ка
зав Панько, ткнув
ши
пальцем її а пiл.
Грицько, пус
ка
ючи з ро
та дим,
по
вер
нув
ся, гля
нув.
Нiчого. Ще бiльше зас
му
че
на
вер
ну
ла
ся во
на до
до
му, да
ла ве
-
черяти дi
тям, а са
ма й не при
-
торкалася - сла
ла по
стелi за
-
мiсть ве
че
рi. Кар
по со
бi лiг, не
ве
че
ряв
ши, i хоч ти
хо ле
жав, а й
йо
му не спа
ло
ся… "Що, як справ
-
дi Грицько та
ку на
пасть зве
де
на них? Хi
ба йо
му що? Нi бо
га в
жи
во
тi, нi грi
ха - на ду
шi, нi жа
-
лостi в сер
цi… Та ще як при
га
дає
за зем
лю", - по
ду
мав Кар
по.
-
I тре
ба то
бi бу
ло тим плат
ком
очi прик
ри
ва
ти? - ска
зав вiн, по
-
чувши важ
ке Одар
чи
не зiт
хан
ня.
-
А що?
-
Та так… Про
па
де ще пла
ток… -
звер
нув
ся Кар
по, щоб не вража
-
ти Одар
ку не
ра
дiс
ною звiст
кою.
-
Хай про
па
де. Я ось ду
маю, що
ко
ли вий
де доз
вiл хо
ва
ти, то не
ко
му прий
деться - як не нам…
Ска
же
мо Хрис
тi, ко
ли вер
неться,
що ко
ристь з зем
лi бу
де на
ша -
от i все.
-
Коли то ще бу
де! - сум
но одка
-
зав Кар
по i за
мовк.
На ра
нок обоє повс
та
ва
ли, на
че
п'янi, i зра
зу роз
бiг
ли
ся: Кар
по
пi
шов ско
рi
ше на по
ле, Одар
ка
зос
та
ла
ся до
ма. В обiд зiй
шли
ся,
шоб мовч
ки поїсти стра
ви, i зно
-
ву розiй
шлися до ве
чо
ра. За цi
-
лий день од
не од
но
му сло
ва не
ска
зало. Так ми
нув i дру
гий
день, i тре
тiй, на чет
вер
тий ра
но
при
бi
гає Ки
ри
ло.
-
Прислано вiд ста
но
во
го - хо
-
вати, - при
вi
тав
шись, ска
зав вiн.
- Уже i до
зор зня
ли.
-
Хто ж бу
де хо
ва
ти? - пи
тає
Одар
ка. - Чи не той, хто наря
д
-
жав сто
ро
жу?
-
Цебто Грицько? - зди
ву
вав
ся
Ки
ри
ло. - Той за
хо
ває! - до
дав да
-
лi, скрут
нув
ши го
ло
вою.
-
А що, зiг
нув
ся б? - пи
та Одар
ка.
-
Та го
дi то
бi! - пе
ре
бив її Кар
-
по, якось вiльно зiтх
нув
ши. -
Уже ж не ко
му при
хо
диться, як
не нам. Ста
ра, царст
во їй небесн
-
е, бу
ла при
хильна до нас… Грiх
нам бу
де не знарядит
и її на той
свiт. Бi
жи, лиш, Одар
ко, по жi
-
нок, а я… От, мо
же, Ки
ри
ло та
Панько да
дуть по
мо
ги яму ко
-
пат
и.
-
А чо
му ж! Мож
на! - згоджуєть
-
ся Ки
ри
ло.
-
От i доб
ре. Уже по
обi
даємо ра
-
зом, - до
дає Кар
по.
Одарка зра
зу ки
ну
лась на се
ло
зби
ра
ти жi
нок, ба
бiв, а Кар
по з
Паньком - за зас
ту
пи та на цвин
-
тар. Ки
ри
ло зо
стався у Карпово
-
му
дво
рi тру
ну з до
щок зби
ва
ти.
Як не кло
по
та
ли
ся, як не били
-
ся, не ки
да
ли
ся сю
ди та ту
ди
Кар
по з Одар
кою, щоб ско
рi
ше
по
ря
док уми
ру
щiй да
ти, та нi
як
то
го дi
ла в один день не скiн
-
чиш, - ба
га
то захо
ду. Ста
ру об
-
мили, на
ря
ди
ли i по
ло
жи
ли на
сто
лi. Одар
ка са
ма хрест ви
лi
-
пила
з вос
ку i свiч
ку зас
вi
ти
ла в
голов
ах… Тлiє та свi
чеч
ка, ки
дає
жов
тий свiт на по
чор
нi
ле ли
це
вми
рущої… У ха
тi ти
хо, нiх
то не
чи
тає над по
кiй
ни
цею, - тiль
ки
ста
рi ба
бу
сi кру
гом обс
ту
пи
ли
стiл, i хi
ба яка закашл
яє або пе
-
рех
рес
титься, шеп
чу
чи ти
хо мо
-
литву, i тим зво
рух
не не
за
мут
ну
нi
мо
ту… А над
во
рi - рай: сон
це,
на
че пан
на у пиш
но
му одя
гi,
роз
гу
ля
ло
ся ро
зiг
ра
ло
ся; соня
-
чн
i па
ро
си так i но
сяться в про
-
зо
ро
му по
вiт
рi, так i при
щуть
зо
ло
ти
ми
стрi
ла
ми; гнуть
ся, ла
-
ма
ються, осi
да
ють iскорка
ми
на
пиш
но уб
ра
ну зем
лю, на роз
кi
-
шiю вкри
тi лист
вою сад
ки…
Пта
ш
ки ля
щать, тер
ко
тять, спi
-
ва
ють; ще
бече со
ло
вей
ко i своїм
го
ло
сом криє цьомкан
ня кро
-
пив'янки; кує зо
зу
ля, а її пе
ре
би
-
ває крик
ли
ва iвол
га; гу
де сум
но
одуд, а гор
ли
ця ще жалiбн
iше
тур
ко
че; цвiрiнь
кають джи
куни-
горобцi, а до їх з ви
со
кої ви
со
-
кос
тi, не
на
че срiб
ний дзвi
нок,
до
но
ситься жайвор
онкова пiс
-
ня… Рап - та й го
дi! Все жи
ве, ра
-
дiє… Шма
то
чок то
го раю за
бi
гає
й у Прiсьчи
ну ха
ту: то сон
це ус
-
ко
че у вiк
но, за
бi
га зай
чи
ка
ми
по стi
нах, по до
лiв
цi: то пта
ши
на
пiс
ня долет
ить у розчин
енi две
-
рi… Шко
да, що нiх
то то
го не ба
-
чить, нiх
то то
го не чує! Са
ма гос
-
по
ди
ня на
вi
ки зас
ну
ла, а її то
ва
-
риш
ки - нiмую
ть кру
гом неї…
Не до
див
ля
лись до свi
то
вої
кра
си Панько i Кар
по, пра
цю
ючи
над глу
хою до
мо
ви
ною. Во
ни
пос
пi
ша
ли з робо
тою, та пос
пi
-
ли, ко
ли вже по
ча
ло сон
це сiда
-
ти. Ра
зом з ни
ми пос
пiв i Кирил
-
о, од
лив
ши тру
ну не
мов на за
-
каз, - хоч i со
с
нова, та виструга
-
на
глад
ко, вигинблювана по-
сто
лярськи, во
на зда
ва
ла
ся не
-
наче з жов
то
го ка
ме
ню ви
те
са
на
або з вос
ку ви
ли
та, так її
пильно
приг
на
в Ки
ри
ло.
Увечерi Кар
по збi
гав до батюш
-
ки i за пол
ти
ни
ка вимо
вив на
ри,
хрес
та. А за
пе
ча
та
ти - ба
тюш
ка
обi
цяв зай
ти на цвин
тар, бо од
-
нак вiн жи
ве недалечко
вiд йо
го.
На дру
гий день зби
ра
ли
ся хо
-
вати. Як
най
ра
нi
ше зби
райсь, а
все день за
га
яний, про
па
щий.
Бу
ла са
ме су
бо
та. Ка
р
по i Ода
р
ка
по
рi
ши
ли хо
ва
ти впiвд
нi: до то
-
го ча
су мож
на з ва
ри
вом справи
-
тись. День, як i вчо
ра, ви
пав яс
-
ний-погожий; сон
це - аж пе
че;
пташ
ки ще
бе
чуть. Пiс
ля снiдан
-
ня по
ча
ли зби
ра
ти
ся лю
ди. Чи
-
мала куп
ка зiб
ра
лась: шiсть чо
-
ловiка тре
ба пiд тру
ну, од
но
го -
з хрес
том; п'ять-шiсть ба
бусь
ста
реньких при
ди
ба
ло про
вес
ти
по
кiй
ни
цю, ти
хо сплакн
ути;
десь два слiп
цi узя
лося з про
во
-
ди
рем, - i проводир
ю знай
шли
ро
бо
ту - нес
ти коли
во… Ти
хо-
ти
хо потя
гла
ся
про
цесiя з Прi
-
сьчи
но
го дво
ру че
рез май
дан,
по
вз церк
ву, на кладов
ище. По
-
пе
ре
ду хлоп
чик з колив
ом; за
ним - Кар
по з хре
стом; за хрес
-
том - но
га в но
гу шiсть чо
ловiка
не
суть на
ри з тру
ною, за
критою
пок
рiв
лею до поло
вини; у го
ло
-
вах - Одар
ка сумна-невесела;
за
нею - куп
кою ба
бу
сi шкан
ди
ба
-
ють; а на са
мо
му кiн
цi два слiп
-
цi, забравш
ись за ру
ки i пiд
няв
-
ши го
ло
ви вго
ру, бе
реж
но ви
-
ступають, роз
ма
ху
ючи впе
ред
се
бе дов
ги
ми цiп
ка
ми. Сон
це
сто
їть над го
ло
вою, сяє, грає на
по
жовк
ло
му обличч
i померш
ої,
стри
бає по її зак
ри
тих очах, не
-
на
че хочг розтулити
, не
на
че ка
-
же: та розк
рий їх, глянь, - як
усю
ди гар
но, i теп
ло, i ве
се
ло!..
Шко
да пра
цi! Тру
па ти
хо коли
-
шеться пiд рiв
ною хо
дою шес
ти
чо
ло
вi
ка, а ра
зом з тру
ною i
Прiсьчин труп хи
тається, не
мов
жу
риться, що прий
шло
ся свiт
по
ки
да
ти…
-
Стiй! - хтось ска
зав з-пiд тру
-
ни, ко
ли наб
ли
зи
лись до це
рк
-
ви. Усi ста
ли. Чо
ло
вi
ки спус
ти
ли
бе
реж
но на
ри з пле
чей на зем
-
лю, щоб пе
ре
дих
ну
ти.
-
Поти спо
чи
не
мо, мо
же б, хто
хоч три
чi уда
рив у дзво
на, - ска
-
зав Ки
ри
ло.
-
Та хоч i я, - обiз
вав
ся мо
ло
дий
чо
ло
вiк з чор
ни
ми вусам
и й ки
-
нувся до дзвi
ни
цi.
Гучно-зично за
гув ве
ли
кий
дзвiн з дзвi
ни
цi i роз
ко
тив
ся в
по
вiт
рi. За ним ти
хо зателенька
-
ли
не
ве
лич
кi дзвоник
и, не
мов
ма
ленькi дi
ти зап
ла
ка
ли за сво
-
їм ста
рим бать
ком по помер
шiй
ма
те
рi… Усiм ста
ло сум
но-сум
-
но; лю
ди, зачувш
и дзво
нiв, за
-
хрестились-замолили
сь…
А то хто по шля
ху в се
ло тро
хи
не пiд
тюп
цем бiжить-поспiшає
i
пря
мi
сiнько че
ше на куп
ку лю
-
дей, що стовпили
ся
бi
ля тру
ни?
Лич
ко мо
ло
де, дi
во
че, за
ли
те
слi
зьми, при
бите пи
лом, зажуре
-
не-засмучене!.. Ось-ось уже не
-
далечке вiд куп
ки - бi
жить, про
-
жогом ки
дається мiж лю
дей…
Ось уже й бi
ля тру
ни… Гля
ну
ла…
-
О моя ма
тiн
ко! Моя голубонь
-
ко
! - роз
дав
ся уразлив
ий вик
рик
тон
ко
го пла
ку
чо
го го
ло
су над
людськи
ми голова
ми
.
-
Та це Хрис
тя?.. Во
на! - ра
зом
скрик
ну
ло кiлька чо
ло
вi
кiв, i всi
вит
рi
щи
лись.
Христя при
па
ла до тру
ни i
стра
шен
но за
ле
мен
ту
ва
ла, її гiр
-
кий плач пок
ри
вав гуч
ний гук
дзво
нiв. Аж ось во
ни й зов
сiм за
-
тихли; а в по
вiт
рi ос
та
ло
ся рiзу
-
че Хрис
ти
не го
ло
сi
ння…
-
Годi! го
дi!.. Од
ве
дiть її вiд тру
-
ни. Вiзьмiть за ру
ки та од
ведiть!
- гу
ка
ють чо
ло
вi
ки на ба
бiв, на
-
мi
ря
ючись зно
ву тру
ну пiд
ня
ти.
Довго сил
ку
ва
лись, по
ки Хри
-
стю одiр
ва
ли вiд тру
ни, - так во
-
на вче
пи
лась за неї! Одар
ка з ба
-
бусею узя
ли її пiд ру
ки i ти
хо ве
-
ли за тру
ною. Хрис
тя, здається,
нi
чо
го то
го не при
мi
ча
ла i, йду
-
чи, од
но го
ло
си
ла, вик
ри
ку
ючи
жа
лiб
нi сло
ва, при
ли
ва
ючи їх ще
жа
лiб
нi
ши
ми сльоза
ми. Страш
-
но й тяж
ко бу
ло слу
ха
ти той не
-
стямний крик гiр
ко
го пла
чу.
Ода
р
ка со
бi пла
ка
ла. Ба
бу
сi зiт
-
хали. Чо
ло
вi
ки, не
на
че їх хто пi
-
д
га
няв, зра
зу нрис
пi
ши
ли: де
ко
-
трi вти
ра
ли зай
вою ру
кою необ
-
ачну сльозу, що ту
ма
ни
ла очi…
Повернули в ули
цю. Як
раз тре
-
ба бу
ло iти повз Грицько
ву ха
ту.
До
нес
ли до йо
го дво
ри
ща.
-
Стiй! - роз
да
лось спе
ре
ду. Хри
-
стя вир
ва
ла
ся з Одарчи
них рук i
зно
ву при
па
ла до тру
ни. Не
пе
-
вний ле
мент її зно
ву за
хо
див-за
-
бун
ту
вав
ся…
Народ з дво
рiв ви
бi
гав довiда
-
тись - ко
го не
суть; поди
витися -
ко
го хо
ва
ють. Ви
бiг
ла Хiв
ря, ста
-
ла ко
ло во
рiт i перехр
естилася;
ви
бiг Фе
дiр, та, гля
нувши, под
-
рав мер
щiй ку
дись ого
ро
дом;
ви
п
лив i Грицько.
-
Де во
на в гас
пи
да взя
ла
ся? -
пер
ше бу
ло йо
го сло
во, забачив
-
ши Хрис
тю. По
тiм вiн пi
дiй
шов
до тру
ни, узяв Хри
стю за пле
че
ру
кою i спи
тав
ся:
-
А ти вiд
кi
ля се причимчикува
-
ла? Хрис
тя - од
но ту
жи
ла, од
но
го
ло
си
ла.
-
Де взя
ла
ся, пи
таю! - грiз
но гу
-
к
нув Грицько, рво
нув
ши Хри
стю
за пле
че. Ру
ка йо
го сприсну
ла, i
вiн по
то
чив
ся.
-
Та не зай
май її хоч ту
та! - обiз
-
ва
ла
ся Одар
ка, забачив
ши
, що
Грицько на
мi
ряється зно
ву Хри
-
стю за пле
че пiй
мат
и. - Гос
по
ди!
Оце не
ви
да
не… Уже б же не
прий
шла, ко
ли б не пус
ти
ли.
-
Та дай їй хоч ма
тiр про
вес
ти, -
умi
ша
ло
ся кiлька чо
ло
вi
кiв. -
Уже ж ко
ли втек
ла, не де дiнеть
-
ся - тут бу
де.
Грицько оха
нув
ся i мовч
ки одi
-
йш
ов вiд тру
ни. Чо
ло
вi
ки од
ве
-
ли Хрис
тю, вхо
пи
ли на
ри i зно
ву
пом
ча
ли, Хрис
тя зно
ву за
ту
жи
-
ла. Ох
рип
лий її го
лос то гув, не
-
на
че пе
рер
ва
на стру
на, то тон
-
ко-тон
ко, як ви
ля
сок, пiд
нiмався
вго
ру…
Грицько не зас
по
коївся. Вiн все
та
ки ду
мав, що Хрис
тя втек
ла -
аж по
ки не прий
шла у во
лость
бу
ма
га, цю її зов
сiм пу
ще
но…
-
Таки вик
ру
ти
лась! - мо
вив
вiн, чу
ха
ючи се
бе по
за ву
хом…
-
Як же ти, Хрис
те, ду
маєш? -
пи
та
ла
ся Одар
ка на дру
гий день
пiс
ля по
хо
рон. - У своїй ха
тi ж
и
-
тимеш, чи, мо
же б, у нас осели
-
лася? Ра
зом би ро
би
ли i году
ва
-
л
ися.
-
Спасибi вам, Одар
ко. Не зоста
-
нуся я нi
за
що ту
та. Да
ло
ся ме
нi
се се
ло уз
на
ки, - про
ва
лись во
но
крiзь си
ру зем
лю, ок
ре
ме божо
-
го до
му та лю
дей доб
рих! Пi
ду
шу
ка
ти десь кра
щого мiс
ця…
-
Хоч кра
що
го, а хоч гiр
шо
го,
аби - iн
шо
го!.. - не то са
ма со
бi,
не то Хрис
тi од
ка
за
ла глу
хо Ода
-
р
ка.
Христя пох
ню
пи
ла
ся i, важ
ко
зiтх
нув
ши, зап
ла
ка
ла.
ЧАСТИНА ТРЕТЯ
СТОРЧ ГОЛОВОЮ
I
Сiло сон
це. Ле
генька тiнь но
чi
упа
ла на зем
лю. Заблища
ли
зо
рi
в чис
то
му не
бi, по
ка
зав
ся i мi
-
сяць з-за го
ри - по
вний, черво
-
ний, не
на
че в ба
нi па
ривсь. Сум
-
но по
зирнув вiн крiзь пил та ку
-
ряву на людську бi
га
ни
ну, на
чуд
ний гук мiс
та. Не спить во
но,
та ще й не зби
рається спа
ти. По
ка
м'я
них ву
ли
цях то
рох
тять во
-
щики, по
пiд забор
ами сну
ють
лю
ди, у кож
нiй ха
тi го
рить свiт
-
ло; а ве
ликi бу
дин
ки не
на
че в
ог
нi па
ла
ють: з їх роз
чи
не
них вi
-
кон ллються де спi
ви, де брень
-
кiт… По
ча
ло
ся ок
ре
ме городськ
е
жит
тя - жит
тя но
чi… Се
ло не
знає йо
го, бо не знає i тiї стра
-
шенної за
ду
хи, що здiй
мається
удень з кам'яних улиць, з напе
-
чених сон
цем стiн, з тiс
них смер
-
дючих дво
рiв i що не дає ди
ха
ти,
не дає жи
ти. Про те не знає се
ло.
Примостивш
ись на прос
то
рiй
прос
то
рос
тi, се
ред ши
ро
ко
го по
-
ля, укрит
е гус
ти
ми сад
ка
ми,
ото
ро
че
не кру
гом ле
ва
да
ми, з
рiч
кою на краю, а iно
дi й по
се
-
реди
нi, - во
но ди
ше i вдень про
-
холодо
ю. А вно
чi?.. Хоч би ста
ва
-
ло тiї ко
рот
кої лiтньої но
чi на
вiд
по
чи
нок пiс
ля ден
ної пра
цi,
бо не вспiє заблима
ти
свiт над
зем
лею, як уже й про
ди
ра
ються
хазяйс
ькi очi, уже здiй
ма
ються
на
том
ле
нi ру
ки на пра
цю.
Не те у мiс
тi: там не
має нi про
-
сторих ле
вад, нi гус
тих сад
кiв;
там шма
ток мiс
ця пот
рi
бен пiд
бу
дiв
лю, кот
ра б при
носила
бiльш ко
рис
тi, гро
шей, i там осе
-
лились лю
ди не по
льової пра
цi -
греч
ко
сiї та хлi
бо
ро
би, а го
ро
д
-
ськоi - ремiс
ни
к
и, куп
цi, кра
марi,
па
ни - воєннi й не
воєннi, слу
-
жащ
i й не слу
жа
щi, жи
ди - в яр
-
мул
ках i без яр
му
лок, в доро
гих
са
є
тах i в дра
них балахона
х…
Все те жи
ве тiльки на гро
шi, все
те ку
пує, що пот
рiб
но для жит
-
тя, а не своїми ру
ка
ми добу
ває.
Там жит
тя нi
ко
ли не вга
ває: од
-
но спить до пiвд
ня, дру
ге - з
пiвд
ня. А нiч
чю, як ок
риється
пе
ку
че сон
це, спа
де ден
на заду
-
ха, - тiльки й дих
неш свi
жою
про
холодою, тiльки й по
сидиш з
до
брим чо
ло
вi
ком, перек
инешся
з ним жи
вим сло
вом, а ча
сом i
по
гуляєш дос
хо
чу.
Он i в Ан
то
на Пет
ро
ви
ча Руб
ця
зiб
ра
лась не
ве
лич
ка куп
ка. При
-
й
шов член Земської уп
ра
ви, ка
-
пi
тан Се
лезньов, ви
со
ченного
ро
с
ту, з стра
шен
но дов
ги
ми ру
-
дими ву
са
ми, та
кий го
лiн
ний до
карт, що йо
му й їсти не тре
ба,
аби бу
ло "зе
ле
не по
ле"; Фе
дiр
Гав
ри
ло
вич Книш - йо
му пiдруч
-
ний. Во
ни зас
та
ли тут Ко
лi
с
ни
-
ка
, кот
рий прий
шов до ха
зяїна
по
ба
ла
ка
ти за ду
же низькi цi
ни
на м'ясо. Ко
лiс
ник доб
ре знає,
що по
су
ху якось i ба
лакати не
при
хо
диться, i йду
чи, за
хо
пив
пля
ш
ку доб
ро
го ро
му. Пе
ред ве
-
чо
ром гар
ненько усi
лись во
ни
на ган
ку, що ви
хо
див в не
ве
лич
-
кий са
лон, i смок
та
ли ро
мок з
со
лод
ким чаєм.
-
Зовсiм обид
но, Ан
тон Петро
-
вич! Їй-бо
гу, зов
сiм обiїдно, - бiд
-
кався Ко
лiс
ник. - Ви тiльки по
-
ду
май
те: вiл стоїть шiст
десят
кар
бо
ван
цiв, а м'ясо по вi
сiм ко
-
пiй
ок фунт. Скiльки йо
го з во
ла
по
тяг
неш? Од
ру
бай го
ло
ву, од
-
рубай ко
ги - до
бре-добре, як пу
-
дiв на п'ятнад
цять, а бiльше
усього три
надцять на
бе
реться.
От ви i лi
чiть: по три кар
бо
ван
цi
з се
мигривеником пуд, - п'ят
-
надцять ну
дiв - со
рок вi
сiм кар
-
бованцiв, не
дiс
та
є
два
над
цять. З
чо
го йо
го бра
ти? Шку
ра - сiм-вi
-
сiм, хай де
сять кар
бо
ван
цiв; а
два кар
бо
ван
цi на го
ло
ву га но
-
ги?.. От ви ди
вiться… Со
бi на
уби
ток!
-
А бач, тор
гуєте? - од
ка
зав ха
-
зяїн, глит
нув
ши чи
ма
лий ко
-
вток чаю, вiд кот
ро
го йо
го блi
де
об
лич
чя ще бiльше зблiд
ло i
тiльки сi
рi очi заг
ра
ли невелич
-
кими iс
кор
ка
ми та ри
жi ба
ки за
-
хиталися.
-
Торгуємо як, бо
дай уже так не
тор
гу
ва
ти! Тор
гуємо, бо як уст
-
ря
неш в од
но, то… як там ка
-
жуть: при
вик
не со
ба
ка за во
-
зом…
-
Невже по шiст
де
сят руб
лiв
скот ку
пу
ва
ли? - спи
тав
ся зно
ву
ха
зяїн.
-
Та доб
ре, як
що по шiст
де
сят, i
отож тiльки й ба
ри
ша. А як те
-
пер при
идеться ку
пу
ва
ти?.. Хе!
Про
па
ли ми, зов
сiм з го
ло
ва
ми
про
па
ли! - бiд
кав
ся Ко
лiс
ник.
-
А там, мо
же, i так
су прибав
-
лять.
-
А по
ти при
бав
лять, то ми без
со
роч
ки зос
та
не
мо
ся. Нi вже, Ан
-
тон Пет
ро
вич, ви наш заступ
-
ник, ви наш i бла
го
дi
тель: по
-
хлопочiть уже за нас.
-
Хiба во
но вiд ме
не? Сам голов
-
а наз
на
ча цi
ну… А я? Ме
нi то?
Моє дi
ло та
ке: ка
жуть ро
бить - i
ро
би.
-
Та го
ло
ва го
ло
вою, а ви там
усьому го
ло
ва! їй-бо
гу, прав
ду
ка
жу, Ан
тон Пет
ро
вич! Їй-бо
гу,
не бре
шу! Уваж
те… згляньтесь…
А ми вам - яко
го хоч
те м'яса бе
-
рiть, дур
но бе
рiть… скiльки хо
-
чте!..
-
Бач, ку
ди во
ни заб
ра
ли
ся - на
про
хо
ло
ду! - скрик
нув Книш, ви
-
ходячи до їх на рун
дук. - А ми з
ка
пi
та
ном по всiх ха
тах шу
ка
є
-
мо; та вже Пис
ти
на I
ва
нiв
на вка
-
за
ла.
Антон Пет
ро
вич по
дав Кни
ше
-
вi ру
ку, поз
до
ров
кав
ся i посу
ну
-
вся геть, да
ючи гос
те
вi бi
ля се
бе
мiс
це… Ко
лiс
ник со
бi пiд
вiв
ся.
-
Сiдайте. Де ж ка
пi
тан? - пи
та
ха
зяїн.
-
Вiн там, - мот
нув
ши на ха
ти
го
ло
вою, ска
зав Книш. - А ви все
чай
ок по
пи
ваєте?
-
Та так, про
хо
лод
жуємо
ся. Па
-
рить, так па
рить! Ми от з ним i
вий
шли на свi
же по
вiт
ря.
-
А тут у вас гар
но: са
до
чок,
квiт
ки ко
ло крильця. Се вже,
вид
но, Пис
ти
на Iва
нiв
на ко
ха
є
-
ться? - пи
та Книш.
-
Усi ра
зом, i во
на тро
хи. А що ж
се там ка
пi
тан ро
бить? Ка
пi
тан!
Ка
пi
тан! - гук
нув ха
зяїн.
-
Iду! - роз
дав
ся товс
тий охрип
-
лий го
лос, i на две
рях по
казався
Се
лезньов; чор
ний, ви
соченного
рос
ту, вiн, як iн
дик, вис
ту
пав i
тро
хи не вда
рив
ся го
ловою об
од
вi
рок, та по
хо
пив
ся прихи
ли
-
ти
ся.
-
Как? - крик
нув вiн, по
да
ючи
ха
зяїну ру
ку. - Еще й не го
тово?
-
Чого не го
то
во? - спи
тав
ся ха
-
зяїн.
-
Как че
го? Зе
ле
но
го по
ля нет! -
I Се
лезньов мах
нув так ру
кою,
що аж до
сяг Ко
лiс
ни
ко
вої голо
-
ви. Той ус
мiх
нув
ся своїм широ
-
ким чер
во
ним об
лич
чям i посу
-
нувся геть.
-
Извините, - про
гув Се
лезньов,
пок
ло
нив
шись бо
ком Колiсни
-
ковi.
-
А чаю, Кос
тян
тин Пет
ро
вич?
Чаю! - роз
дав
ся зза
ду йо
го жiно
-
чий спi
ву
чий го
лос, i незаб
аром
по
ка
за
ла
ся на кри
ль
цi па
нiй
ка;
по
мiр
но
го рос
ту, бi
ля
ва, з бла
-
ки
тними очи
ма, пря
мим тонень
-
ким но
сом, на ли
цi свi
жа, рум'я
-
на.
-
Можно. Мож
но и чаю. Только
ка
кой та
кой по
ря
док, Пи
с
ти
на
Ива
нов
на? - ле
бе
зив пе
ред нею,
уви
ва
ючись, ка
пi
тан. - Уж не
знаю, ког
да и кар
ты дер
жал в
ру
ках. Пой
ду, ду
маю, к не
му; а
вот и у не
го ни
че
го не
ту.
-
Буде, все бу
де, - утi
ша
ла йо
го
Пис
ти
на Iва
нiв
на. - Тiльки по
-
переду чаю на
пий
тесь. Я ось за
-
раз… - I з цим сло
вом во
на скри
-
лася у ха
ту.
Селезньов сiв ко
ло Кни
ша, со
-
пучи. Ко
лiс
ник сто
яв аж ко
ло
схiд
цiв, ви
ти
рав своє ши
ро
ке ли
-
це чер
во
ним плат
ком, м'явся, не
знав, що йо
му ро
би
ти.
-
А ви чо
го стоїте? - по
вер
нув
ся
до нього Ан
тон Петро
вич. - Сi
-
дай
те, сi
дай
те, чай бу
де
мо пи
ти.
Колiсник при
мос
тив
ся на само
-
му край
ку ла
ви. Селез
ньов спiд
-
лоба ди
вив
ся на нього, мi
ряв з
нiг до го
ло
ви очи
ма.
-
Партнер? - ви
па
лив да
лi, на
че
з руш
ни
цi, див
ля
чись на Колiс
-
ника.
-
Що зво
ди
ли пи
та
ти? - спитав
-
ся йо
го той, як жар займа
ючись.
-
Нi-нi, не грає, - од
ка
зав ха
зяїн.
-
Черт с ним! - про
гув ба
сю
кою
Се
лезньов.
-
А-а… в кар
ти? - до
га
дав
ся Ко
-
лiс
ник. - Не вмiю i в ру
ках дер
-
жати. Се не на
ша за
бав
ка, гос
-
подь з нею!
Тут са
ме дiв
чи
на при
нес
ла на
пiд
но
сi два ста
ка
ни чаю i по
да
ла
їх Кни
ше
вi i Се
лезньову. Невисо
-
кого рос
ту, кругло
вида, чор
ня
ва,
одi
та по-городянському
: у тем
-
нiй корсетц
i з чер
во
ною об
-
лямiвкою, у ряс
нiй спiд
ни
цi, з бi
-
лим, як снiг, по
пе
ред
ни
ком; не
-
величкi по
мiр
нi че
ре
вич
ки на
но
гах з зе
леними зас
тi
боч
ка
ми.
Все те но
ве, блис
ку
че, як блис
-
кучi чор
нi її очi, як i дов
га ко
са,
ви
че
са
на та заплет
ена роже
ви
-
ми
кiсниками
… Все то на їй так
при
вiт
но ви
глядає, все бе
ре на
се
бе очi.
-
Это от
ку
да у те
бя та
кая взяла
-
ся? - спи
тав Се
лезньов ха
зяїна,
ко
ли дiв
чи
на, вiд
дав
ши чай,
скри
ла
ся у ха
ту.
-
А що? за
па
ла в око? - зарего
-
тався Ру
бець.
-
Ну что - за
па
ла! Дев
ка, как
есть дев
ка - нас
то
ящая! Не на
-
ших го
родс
ких шлюх, - бу
бо
нiв
Се
лезньов.
-
Та во
на чо
гось ме
нi по зна
ку;
я її десь ба
чив, - ка
зав Книш.
-
Бачили? Нi, та
кої ви зро
ду не
ба
чи
ли! - ре
го
тав
ся Ру
бець.
-
Да ну, не ду
ри! Го
во
ри, где
взял? - на
пи
ра Се
лезньов.
-
Найняв. Не
дав
но най
няв, - по
-
вiдав ха
зяїн. - Ви
ход
жу раз на
ба
зар - стоїть дiв
чи
на-се
лян
ка.
"Ти чо
го, - пи
таю, - стоїш тут?
Ви
нес
ла що про
да
ва
ти?" - "Нi, -
ка
же, - най
ма
тись…" - "На лов
ця,
- ду
маю, - i звiр бi
жить". Я са
ме
свою ком
нат
ну роз
щи
тав… Ле
-
дащо ве
ли
кої ру
ки бу
ло!.. Я до
неї: розпи
тую, чи слу
жи
ла до
сього. "Слу
жи
ла", - ка
же. "У ко
-
го?" У ко
го б ви ду
ма
ли? - спи
-
тався ха
зяїн, по
мов
чав
ши. Всi
тiльки ди
вились на нього i жда
-
ли од
ка
зу.
-
У Заг
ни
бi
ди! - ви
па
лив Ру
бець.
-
Та-та-та… - за
та
ра
ба
нив Ко
-
лiс
ник. - Знаю, знаю; ба
чив, ба
-
чив… Хрис
тею зо
веться?
-
Христею, - од
ка
зав ха
зяїн. - Як
ска
за
ла во
на ме
нi - у Заг
нибiди,
то я й за
ду
мав
ся, - по
чав вiн да
-
лi.
-
То-то я й ди
вивсь, що знай
оме
об
лич
чя, - пе
ре
бив йо
го Книш. -
Десь я її ба
чив. А я ж її у по
лi
цiї
ба
чив, її при
го
ня
ли на слiдст
вi
є
.
-
Отож i ме
нi страш
но ста
ло, -
хва
литься Ру
бець. - Чут
ка ходи
-
ла, що дiв
чи
на за
да
ви
ла Заг
-
нибiдиху. А гля
ну на неї - щось
не вi
риться, щоб та
ка да
вила.
"Ти, - пи
таю, - ко
ли служил
а?"
Ду
маю: "Мо
же, дав
но ко
ли, мо
-
же, се не та". - "Оце, - ка
же, - пi
-
сля смер
тi ха
зяй
ки одiй
шла". -
"Так ти та са
ма, що казал
и,
задав
ила ха
зяй
ку?" - пи
таю її. А
во
на у сльози, як за
ри
дає! "Чо
го
ж ти пла
чеш?" - "Та як же, - ка
же,
- че
рез ту брех
ню не
має ме
нi про
-
с
вiт
ку. Ось дру
гий день стою;
спи
тає хто: де бу
ла? одкаж
у, - за
-
раз i на
зад". По
ду
мав я: "Ко
ли б
во
на справ
дi бу
ла вин
на…"
-
Та то її вплу
тав Заг
ни
бi
да, щоб
за
тяг
ти дi
ло. По
тiм сам в усьому
приз
нав
ся, - пе
ре
бив Книш.
-
Та пос
тiй
те ж бо, - од
ка
зав ха
-
зяїн. - По
ду
мав ото: "Ко
ли б бу
ла
ви
ну
ва
та - не пус
ти
ли б її"; та й
ка
жу їй: "По
жа
луй, я те
бе най
му,
тiльки по
пе
ре
ду справ
лю
ся де
слiд". - "То най
мiть, зро
бiть ми
-
лость", - про
сить са
ма. При
вiв я
її до
до
му, а сам - до слi
до
ва
те
ля.
I от, як ви ка
же
те, що то її Заг
-
нибiда вплу
тав, так i слiдова
-
тель ка
же… Так я її учо
ра й дого
-
ворив.
-
А до
ро
го? - спи
тав
ся Книш.
-
Десять руб
лiв, на моїй оде
жi.
-
Талан! - скрик
нув Ко
лiс
ник.
-
Питаю її: що за рiк? А во
на:
"Що хо
че
те, тiльки на ва
шiй оде
-
жi". Ка
жу - де
сять бу
де? "Бу
де", -
од
ка
зує. На то
му i по
рi
ши
ли.
-
Дурна се
лян
ка! - смiється Ко
-
лiс
ник.
-
Та як
що та
ка во
на й да
лi бу
де,
- по
вi
дав Ру
бець, - то я їй i два
д
-
цять дам. Гос
подь з нею! Ад
же
ку
хо
вар
цi пла
чу три кар
бо
ван
цi
на мi
сяць, а що з неї? Тiльки й
то
го, що обiд зва
ре; а як од
да
ла
обiд, то зра
зу й по
ми
най як зва
-
ли! А ся, мо
же, хоч ха
ти не поки
-
не.
-
То ще - по
ки не роззнакоми
-
лась. А от, пi
дож
дiть, моска
ля
на
жи
ве - поч
не, як i всi, бi
га
ти, -
увер
нув Книш.
-
Правда ва
ша, прав
да, - ка
же
Ко
лiс
ник. - У ме
не з се
ла бу
ла. З
пiв
ро
ку прос
то лю
ба-ми
ла, хоч у
ву
хо бгай, а по
знайомилась з мо
-
с
ка
ля
ми - за
раз i пiш
ла у хльо
н
-
дри. Що тi мос
ка
лi ли
ха з слу
гою
роб
лять!
-
Що мос
ка
лi - то мос
ка
лi, - умi
-
шав
ся Ру
бець, - а то ще й та
кi, як
у ме
не ку
хо
вар
ка. За
раз i поч
не
на
шiп
ту
ва
ти та на
ставляти: i то
-
го не ро
би, i то не твоє дi
ло; i во
-
ди не но
си, i гря
док не по
ли. Ду
-
маю роз
щи
та
ти прок
ля
ту! За од
-
но й дер
жу: нiх
то кра
що
го бор
-
щу не зва
рить, як во
на: їм - не
об'їмся! За
те ж i зло не
аби
яке:
ко
ло пе
чi не стiй, нi
чо
го не ка
-
жи, нi в вi
що не мi
шай
ся, - так
зра
зу i прис
не, так i палах
не вго
-
ру!
-
Городська, го
родська, - мо
вив
Ко
лiс
ник. - Се вже ко
ли городсь
-
ким ми
ром по
ма
жеться - пи
ши
про
па
ло!
Тут са
ме увiй
шла Хрис
тя за по
-
рожнiми ста
ка
на
ми - i роз
мова
стих
ла.
-
Ну, а за що ж то Заг
ни
бi
да за
-
губив свою жiн
ку? - спитав
ся Ко
-
лiс
ник, ко
ли Хрис
тя вий
шла.
-
За що? Хто ж йо
го знає, за що,
- по
вi
дав Книш. - Уся
ко ка
жуть:
од
нi йо
го ви
ну
ва
тять, дру
гi їi.
Во
на, ка
жуть, ревни
ва ду
же бу
-
ла… Вiн їздив ку
дись та забари
-
вся на один день; во
на й напала
-
ся
… Ну, вiн i пом'яв…
-
Добре по
пом'яв, що й на той
свiт одп
ра
вив. Нi, вiн та
ки ли
хий
був, а во
на ду
же доб
ра. Я знаю її,
во
на ку
ма моя; i йо
го знаю - за
-
взятий! - тол
ку
вав
ся Ко
лiс
ник.
-
Да о чем мы тол
ку
ем? - гук
нув
Се
лезньов. - Иг
рать-то бу
дем или
нет? - ви
па
лив вiн, виз
вiри
в
-
шись на ха
зяїна.
-
Зараз! за
раз! - за
мо
вив той. -
Хрис
те! як би сто
лик сю
ди при
-
нести!.. Чи, мо
же, у бе
сiд
ку пiде
-
мо? Ти
хо те
пер, засвiти
мо
свiч
ку
i - ка
тай-ва
ляй!
-
Да мне все рав
но. Ко
го ж чет
-
вертым?
-
Хто чет
вер
тим? - пи
та ха
зяїн. -
Не
ма чет
вер
то
го.
-
А ваш квар
ти
рант? - спи
тав
Книш. Ру
бець тiльки мах
нув ру
-
кою.
-
Не гра?
-
Другим бог i квар
ти
ран
та по
-
шле та
ко
го як слiд, - одка
зав Ру
-
бець. - А в ме
не не
лю
дим який
-
сь: все си
дить у своїй ха
тi.
-
Що ж вiн ро
бе? - спи
тав Книш.
-
Пише щось, чи
тає…
-
Дурак, вид
но! - рi
шив Селез
-
ньов. Ко
лiс
ник за
ре
го
тав
ся, а за
ним i Книш.
-
Само со
бою - ду
рак! - до
во
де
Се
лезньов. - Мо
ло
до
му че
ло
веку
по
гу
лять-по
иг
рать, а он сид
нем
си
дит в ком
на
те. Мо
ло
до
му че
-
ловеку все нуж
но з
нать, все ви
-
деть - да!.. За ба
рыш
ня
ми ухажи
-
вает?
-
I не ду
ма, - од
ка
зав Ру
бець. -
Ка
жу ж: си
дить со
бi в ха
тi. Ото
тiльки й ви
хо
ду у йо
го, що служ
-
ба.
-
Ну, ду
рак и есть!
-
А на
шi люд
цi хва
лять: не
має,
ка
жуть, там чо
ло
вi
ка за йо
го
вда
т
нi
шо
го, - ка
же Ко
лiс
ник.
-
Та вiн-то не дур
ний. Начита
-
ний - по-книж
но
му так i гвоз
-
дить! - пра
вує Ру
бець.
-
Из но
вых, зна
чит! Уж эти мне
но
вые! Ни
че
го ни
ког
да не ви
-
дел, ни
ка
ко
го де
ла не ра
бо
тал, а
кри
ти
ко
вать - да
вай! Слы
ша
ли:
кор
рес
пон
дент про
явил
ся… Опи
-
сал всю на
шу уп
ра
ву.
-
Ну? - гук
ну
ли ра
зом Ру
бець i
Книш.
-
Да-а. Там та
ко
го нап
лел -
стра
сть! За всех, за всех нака
-
тал… Я-то ни
че
го; я ста
рый ка
-
пи
тан, обст
ре
лян
ный; ме
ня
этим не прой
мешь; а вот дру
гие
- воз
му
ща
ют
ся. Председа
тель го
-
во
рит: неп
ре
мен
но нуж
но в ре
-
дак
цию пи
сать - кто та
кой; да в
суд жа
ло
ваться. На све
жую во
ду
вы
весть!
-
Може, й наш. А що ви ду
ма
ете!
Мо
же, й наш, - од
га
ду
вав Ан
тон
Пет
ро
вич.
-
Нет, - зас
по
коїв Се
лезньов. -
Учи
те
лиш
ка есть та
кой. Но
вый
учи
те
лиш
ка при
был; низень
-
кий, чер
ненький, плю
гавенький.
Вот на не
го го
во
рят. По край
ней
ме
ре, почт
мейстер го
во
рил, что
он ка
кую-то ру
ко
пись от
сы
лал в
ре
дакцию. Да черт с ним со
всем! Ког
да же в кар
ты? - гук
нув
Се
лезньов.
-
Зараз, за
раз! Пис
ти
на Iванiвн
-
а! Хрис
те! А що ж сто
лик? Хри
-
стя ви
нес
ла сто
лик, за нею вий
-
шла i Пис
ти
на Iва
нiв
на.
-
Столик у са
док, у бе
сiд
ку, - по
-
рядкував Ан
тон Пет
ро
вич. - Та
роз
по
ря
дись, Пис
точ
ко, свi
чок
ту
ди; во
но б го
ди
ло
ся на дру
гий
сто
лик - во
доч
ку, за
ку
соч
ку.
-
Прощавайте ж, Ан
тон Петро
-
вич, - ус
тав
ши, про
щав
ся Колiс
-
ник.
-
Прощайте.
-
То як ви ска
же
те: на
дi
ятись
нам? Ан
тон Пет
ро
вич скриви
-
вся.
-
Не знаю. Ка
жу ж - як го
ло
ва, -
од
ка
зав, уги
на
ючись.
-
Нi, вже згляньтесь! - про
хав
Ко
лiс
ник i наг
нувсь над ухо.
-
Добре, доб
ре! При
ходьте зав
-
тра в ду
му, - швид
ко одка
зав вiн.
Ко
лiс
ник ук
ло
нив
ся усiм i, гру
-
зько сту
па
ючи, пi
шов че
рез ха
-
ти.
-
От i при
не
се йо
го! Му
жик му
-
жиком, а си
ди з ним, бала
кай, -
жа
лiв
ся Ан
тон Пет
ро
вич.
-
А в шею! - гук
нув Се
лезньов.
-
За так
су, вид
но? - уга
ду
вав
Книш.
-
Та всього пот
ро
ху, - за
ми
нав
Ру
бець.
-
Ну, идем, идем, - ска
зав Селез
-
ньов, спус
ка
ючись з рундук
а у
са
док. За ним по
ва
гом пi
шов
Книш, за Кни
шем - ха
зяїн. Усi не
за
ба
ри
ли
ся скри
ти
ся в тем
нiй
гу
ща
ви
нi молодог
о сад
ка. Там
се
ред йо
го, у не
ве
лич
кiй бе
сiд
цi,
на розчин
еному сто
лi, го
рi
ло
уже двi свiч
ки, ос
вi
чу
ючи чор
нi
за
капелки бе
сiд
ки, стiл, на ко
-
трому ле
жа
ло двi ко
ло
ди карт.
Се
лезньов пер
ший ус
ко
чив ту
-
ди, вхо
пив кар
ти у ру
ки, по
чав їх
шпар
ко та
су
ва
ти.
-
Живей! Жи
вей! - гу
кав вiн на
Кни
ша та Руб
ця, що пова
гом iш
-
ли со
бi, го
мо
ня
чи про са
док.
Книш ди
ву
вав
ся, що так ряс
но
овощ уро
ди
ла, ко
ли всi скаржи
-
лись на не
до
рiд. Ру
бець звер
тав
те скар
жен
ня на людську нена
-
жерливiсть; роз
ка
зу
вав, ко
ли
яко
го дич
ка по
са
див, яку ще
пу
ще
пив, яку ко
лi
ру
вав.
-
Готово! - скрикнув Се
лезньов,
як во
ни наб
ли
жа
лись до бесiд
-
ки.
-
Уже сей i ка
пi
тан зав
зя
тий! Не
дасть i по
го
мо
нi
ти, - увi
хо
дя
чи,
обiз
вав
ся Ру
бець.
-
О чем там еще ка
ля
кать, ког
да
де
ло ожи
да
ет? Про
шу кар
ты
брать, чья сда
ча?
-
Та дай
те ж хоч усiс
ти
ся. Уже й
га
ряч
ка з вас! Чи то й на вiй
нi
так на
пи
ра
ли? - спи
тав Книш.
-
А-а, пар
до
ну уже про
си
те? Па
-
р
до
ну, а? Ну, бог с ва
ми! Вот моя
да
ма, - пе
ре
ки
да
ючи кар
ту, мо
-
вив Се
лезньов.
Книш i Ру
бець со
бi взя
ли по
кар
тi. Ви
па
ло зда
ва
ти Кни
шевi.
Вiн узяв од
ну ко
ло
ду, перетасу
-
вав
, зняв, пiд
ди
вив
ся пiд кар
ту i
зра
зу од
су
нув. По
тiм узяв
ся за
дру
гу ко
ло
ду, зно
ву по
та
су
вав i
зно
ву зняв.
-
Вот уже и пой
дет, во
ро
жея! -
сер
див
ся Се
лезньов. - Все чер
-
ная, да и бас
та! Я вас всех сего
-
дня по
па
рю. Ух, знат
но по
па
рю!
Сни
ми
те, что ли?
-
Та знi
май
те вже, - пiд
су
ва
ючи
до нього ко
ло
ду, ска
зав Книш i
по
чав Зда
ва
ти.
У бе
сiд
цi ста
ло ти
хо. Чут
но
тiльки, як кар
ти сла
лись, пада
-
ючи на стiл, та шур
ша
ли на зе
-
леному сук
но
вi.
-
Раз! - мо
вив Книш, роздив
-
ляючись свою кар
ту.
-
Два, - ти
хо обiз
вав
ся Ру
бець.
-
Три! - ви
па
лив Се
лезньов.
-
Бог з ва
ми! Бе
рiть, бе
рiть! - за
-
гомонiли Книш i Ру
бець. I зно
ву
ста
ло ти
хо.
-
Семь чер
ва! - гук
нув Селез
-
ньов.
-
Вiст! - ска
зав Книш.
-
Пас! - обiз
вав
ся Ру
бець.
-
Одкривайте!
Рубець роз
гор
нув на сто
лi кар
-
ти.
-
Без од
ной! - скрик
нув Селез
-
ньов, роз
гор
та
ючи i свої. Книш
по
чер
во
нiв i зоз
ла ки
нув ко
ло
ду,
а Се
лезньов, зда
ючи, ус
мi
хав
ся.
Тим ча
сом у ха
тах зас
вi
ти
лось.
Ве
се
ленько заб
ли
ща
ли огоньки
у роз
чи
не
них вiк
нах, за
бi
га
ли по
стi
нах тi
нi, за
ме
ту
ши
лись по ха
-
тах лю
ди.
-
Мар'є! Ти вже сьогод
нi, пожа
-
луста, не за
ходь нi
ку
ди, - мо
ви
ла
Пис
ти
на Iва
нiв
на, стояч
и на ку
-
хонних две
рях, до бiлол
ицьої
мо
ло
ди
цi з чор
ни
ми очи
ма, що
сто
яла пе
ред ума
за
ним у стi
ну
дзер
кальцем i вив'язу
ва
ла го
ло
-
в
у шовко
вим плат
ком. - Бо, бач,
по
на
хо
ди
ли… Тре
ба хоч жа
ре
но
-
го їм пос
та
ви
ти.
Мар'я за
тих
ла, слу
ха
ючи. Се
зра
зу - рво
ну
ла пла
ток з го
лови
i швир
го
ну
ла йо
го на ла
ву. Чор
-
не блис
ку
че во
лос
ся як хмiль
роз
ко
ти
ло
ся по її пле
чах, по ви
-
ду. Пис
ти
на Iванiв
на мер
щiй
схо
ва
ла
ся в кiм
на
ту.
-
Се чор
ти йо
го батька зна! -
гук
ну
ла Мар'я, при
би
ра
ючи во
-
лосся з-пе
ред очей. - Се каторж
-
на ро
бо
та! I вiд
по
чин
ку то
бi нi
-
ко
ли не
має. I до обi
ду ро
би, i пi
-
сля обi
ду ро
би ще й на всю нiч
ста
но
ви
ся ко
ло пе
чi. Хай йо
го
поб'є ли
ха годин
а! Хi
ба я найма
-
лася на та
ку ро
бо
ту? Во
ни гу
ля
-
ю
ть, бен
ке
тую
ть, а ти ро
би! Не
бу
де сього: не хо
чу.
Смутна та сер
ди
та опус
ти
ла
ся
Мар'я на ла
ву. Роз
пат
ла
ну й зас
-
му
че
ну зас
та
ла її Хрис
тя.
-
Чому се ви, тiт
ко, не збираєте
-
ся? - не зна
ючи нi
чо
го, пи
та у
Мар'ї.
-
Збирайся!.. Хi
ба за ти
ми чор
-
тами збе
реш
ся куди-не
будь? -
гук
ну
ла Мар'я, i її очi аж свiрко
-
нули з-пiд чор
но
го волосс
я. - Ко
-
ли б днi бу
ли уд
воє бiльшi, нiж є,
то й то б їм ма
ло. I вно
чi не спи, i
то - ро
би!.. Се - му
ченька тяж
ка!
се - ка
тор
га гiр
ка! I пiд
нес
ло ме
-
не, дур
ну, сю
ди слу
жи
ти! I
пораял
и ли
хi лю
ди, щоб їм до
-
бра не бу
ло! - сю
ди най
ня
тись! I
пос
лу
ха
ла я їх, необ
ачна го
ло
ва!
Христя тiльки вит
рi
щи
ла
ся на
Мар'ю. Чи дав
но во
на бу
ла в кух
-
нi, - Мар'я любiсiнька-милiсiнь
-
ка б
у
ла, зби
ра
ла
ся ку
дись iти,
ви
ми
ва
ла
ся в ми
лi, роз
чiсувала
свої ку
че
ря
вi ко
си i по
в'язувала
го
ло
ву, - як от уже прос
то
во
ло
са
й сер
ди
та си
дить те
пер.
-
Що ж там та
ке? - ти
хо спита
-
лася во
на в Мар'ї.
-
Що та
ке? - гук
ну
ла Мар'я. -
Ота бi
ла ки
ця - прий
шла та ще й
про
се своїм ко
ша
чим го
ло
сом…
О, лу
ка
ва змiя!
-
То ко
ли вам так тре
ба - хi
ба я
не справ
лю
ся за вас? - мо
вила
бо
яз
ко Хрис
тя.
Мар'я зра
зу за
тих
ла. "А справ
дi,
- ду
ма
ло
ся їй. - Хрис
тя од
нак нi
-
чого не ро
бить. Хi
ба во
на не
спра
виться за ме
не бi
ля пе
чi?"
Щось теп
ле i од
рад
не її сер
це за
-
лоскотало, по блi
до
му лич
ку, у
чор
них очах заг
ра
ла-за
бi
га
ла
ти
хая ра
дiсть.
-
Христе, го
луб
ко! - за
мо
ви
ла
во
на лас
ка
во. - То ти справ
дi пе
-
ре
мi
ни ме
не сьогод
нi. Так нуж
-
но, так нуж
но! А ба
ри
нi ска
жеш,
що ти за ме
не усе по
ро
биш. -
Встав
ши, во
на зно
ву взя
ла
ся за
пла
ток.
-
То я, ко
ли хо
че
те, за
раз пi
ду i
ска
жу, - пи
тається Хрис
тя.
-
Як хоч, - од
ка
за
ла Мар'я.
"А що, як розп
рин
диться на
ша
ки
ця?" - зра
зу уда
ри
ло її в голо
-
ву. Во
на ма
ла зу
пи
ни
ти Хрис
тю,
та та уже ок
ри
ла
ся в кiм
на
тах…
з
н
о
в
у до
са
да ущип
ну
ла її за сер
-
це. "То б во
на пi
ш
ла, а там як хо
-
тять: хай со
бi прав
ляться, а то
ще виско
чить та бу
чу зiб'є… Уже
ж що бу
де - те й бу
де, а во
на пi
-
де!"
На две
рях зно
ву по
яви
ла
ся
Пис
ти
на Iва
нiв
на.
-
То йди со
бi, Мар'є, ко
ли хоч;
Хрис
тя обi
щає за те
бе бу
ти, - ска
-
за
ла i за
чи
ни
ла за со
бою две
рi.
Наче сон
це зас
вi
ти
ло i виг
рi
ло:
так ста
ло яс
но та лю
бо у Мар'ї
на сер
цi й на ду
шi!.. "Ся Хрис
тя
доб
ра лю
ди
на, - дума
ла во
на, -
то
ва
риш
ка… Як усе на
ла
ди
ла
лю
бо та ми
ло, без гу
ку то
го, без
кри
ку".
-
Я вже те
бе, Хрис
те, ко
лись де
-
сять раз пе
ре
мi
ню, - обi
цяє Ма
-
р'я, ко
ли Хрис
тя вер
ну
ла
ся в ку
-
х
ню.
-
Та що ж тут та
ке? А ко
ли вам
тре
ба йти… Ко
ли вас там хто
жде? - ка
же Хрис
тя.
-
Ох, жде! - зiтх
ну
ла Мар'я. - Чи
так-то ме
не жде, як я, дур
на, му
-
чуся? - i, ус
мiх
нув
шись своїми
чо
р
ни
ми очи
ма, по
про
щалася й
пiш
ла.
Христя зос
та
ла
ся са
ма. "Чуд
на
ся Мар'я! - ду
ма
ло
ся їй. - Ку
ди се
во
на?.. Ки
ну
ла чо
ло
вi
ка, ки
ну
ла
гос
по
дарст
во, щоб у най
мах вiк
свiй ска
ла
та
ти! Чуд
на… От уже
справж
ня го
родянка… Ще як
упер
ше я її стрi
ла у Йо
си
пен
кiв,
во
на ка
зала, що го
ро
дян
кою бу
-
ла, го
ро
дян
кою i про
па
де… Отак
i ска
ла
тає свiй вiк мо
ло
дий… Ну,
а по
тiм? Як ста
рiсть та не
мiч
вiзьмуть своє? Ко
ли ро
би
ти не
зду
жа
ти
ме, що то
дi?.. Зно
ву до
чо
ло
вi
ка вер
таться?.. А як чо
-
ловiк не прий
ме?.. До жи
да у
най
ми - во
ду но
си
ти, жи
дiвськi
смiт
ни
ки воруши
ти
?.." Хрис
тi не
раз до
во
ди
ло
ся ба
чи
ти жидiвсь
-
ких найми
чок - обiдран
их, обiр
-
ва
них, без
но
сих, кривон
огих…
Страш
но гля
ну
ти на їх! А во
ни -
не
на
че їм i го
ря нi
яко
го не
має -
гуг
ня
вим ох
рип
лим го
ло
сом пе
-
ре
гу
ку
ються, жар
тують, усмiха
-
ються… "Нев
же i Мар'я дiй
де до
то
го?.." Хри
стя аж струснулася
…
"Не до
ве
ди, господ
и!" Во
на са
ма
не знає, чо
го ся Мар'я так їй по
-
любилася. Щось рiд
не, щось до
-
бре во
на по
чуває у їй. З пер
шої
стрi
чi во
на зра
зу прикув
ала Хри
-
стю до се
бе. Iду
чи най
ма
тись,
Хрис
тя страх як ба
жала стрi
ну
ти
де-не
будь Мар'ю. А от же й ви
па
-
ло: не тiль
ки стрi
ла, а вмiс
тi
прий
шло
ся й слу
жи
ти. Як Хрис
-
тя зра
дi
ла, ко
ли перш всього у
чу
жо
му дво
рi стрi
ла Мар'ю. Так
би й ки
ну
лась їй на шию, ко
ли б
Мар'я зра
зу бу
ла приз
на
ла її. А
то Хрис
тя здо
ров
кається, а Ма
-
р'я, мов чу
жа, ди
виться на неї.
Ко
ли, розгов
орившись, Хри
с
тя
сказал
а, що знає її, ба
чила там-
то, Мар'я то
дi тiльки зга
да
ла…
-
I вам не шко
да бу
ло ки
да
ти
сво
го доб
ра? - спи
та
ла Хри
стя.
-
Анi ка
пельки, - од
ка
за
ла Мар'я
спо
кiй
но. - Хi
ба во
но моє? - дода
-
ла ще спо
кiй
нi
ше.
"Чудна твоя, гос
по
ди, во
ля!" -
по
ду
ма
ла Хрис
тя i прийня
лася в
пе
чi роз
топ
лю
ва
ти.
Недовго Хрис
тi прий
шло
ся про
-
с
то
яти ко
ло пе
чi, не дов
го пра
-
ви
тись. Са
ма ско
ра, та й дро
ва -
не со
ло
ма, - хвилин
кою стра
ва
по
с
пi
ла. I по
да
ва
ти б, так з са
ду
од
но до
но
си
ть
ся
: раз, два, три! -
оз
на
ка, що ще не перегра
ли
у
кар
ти.
-
Накривай на стiл, Хрис
те, бо
вже швид
ко скiн
чать, - ска
зала
їй Пис
ти
на Iва
нiв
на.
Христя нак
ри
ла i чи
ма
ло ще до
-
жидала у кух
нi, що ось гук
нуть -
не
си! Не
має, не чут
но. Па
нi пiш
-
ла в са
док та там i сi
ла.
Христя по
ту
ши
ла свiт
ло i вий
-
шла на сi
неш
нiй рун
дук. Мi
сяць
геть ви
со
ко пiд
няв
ся вго
ру, бi
-
лим свi
том вис
ти
лав зем
лю. Ти
-
хо хо
див йо
го срiб
ний свiт, мi
-
ша
ючись з лег
кою тiн
ню по
пiд
ха
та
ми та за
бо
ра
ми. Не
бо й по
-
вiтря ми
го
тi
ло срiб
ло-си
зим по
-
лум'ям; не
ве
лич
кi зi
роч
ки лед
-
ве-ледве лу
пали у то
му блакит
-
ному мо
ро
цi. По
вiт
ря стоїть - анi
дих
не, не ворухнеться
, млiє у
своєму тихом
у спо
кої, мiс
то нi
-
мiє, га
сить свiт
ло i пок
ри
вається
сном.
Христя сi
ла на по
ро
зi, прикло
-
нилась го
ло
вою до од
вiр
ка. Ти
-
хий спо
кiй но
чi ко
ли
ше її, при
-
сипляв дум
ки в го
ло
вi, жа
лощi i
ра
до
щi в сер
цi… От би ко
ли ляг
-
ти отам пiд ко
мо
рою, на свi
жо
му
по
вiт
рi - i зас
ну
ло
ся б!.. I Хрис
тя
со
лод
ко по
зiхає. Сон хи
ляє її, а з
са
ду до
но
ситься ре
гiт, чут
но
кри
ки… Нi, не спи, Хрис
те, дожи
-
дай, по
ки клик
нуть те
бе!
Вiд нудьги Хрис
тя по
ча
ла сю
-
ди-туди во
ди
ти очи
ма… Вiк
но з
при
чiл
ку бу
ло вiд
чи
не
не, у йо
му
свi
ти
ло
ся. То вiк
но з па
ни
че
вої
ха
ти. "Чо
го ж у йо
го так ти
хо, чи
не зас
нув, бу
ва?" - по
ду
ма
ла
Хри
с
тя i, пiд
няв
шись, поб
ра
ла
ся
до вiк
на.
Коло сто
лу над бi
лим па
пе
ром
зiг
нув
ся вiн: пи
ше щось. Ру
ка
не
са
мо
ви
то бi
гає, ви
во
дя
чи стрi
-
ч
ку за стрiч
кою; мо
лоде ли
це
йо
го, ото
ро
че
не ру
ся
вим пу
хом,
то хму
риться, то прояс
нюється;
чор
нi бро
ве
ня
та то схо
дяться, то
розхо
дяться; на висок
ому бi
ло
-
му чо
лi, у яс
них ка
рих очах бро
-
дить гли
бо
ка дум
ка. Вiн на хви
-
ли
ну зостано
вився, чо
гось ти
хо
по
шеп
тав
ся сам з со
бою i, вхо
-
пив
ши пе
ро, зно
ву по
чав пи
-
сати: тiльки го
стрi кiн
цi йо
го по
бi
ло
му па
пе
ру заск
ри
пi
ли…
Христя по
ми
лу
ва
ла
ся но
го мо
-
лодим лич
ком, та
ким задума
-
ним i та
ким яс
ним, бi
ли
ми тен
-
дiтними ру
ка
ми, ка
рими очиця
-
ми, чор
ни
ми бро
ве
ня
та
ми i, по
-
милувавшись, по
ду
ма
ла: "От i
не
во
лить свої мо
ло
дi лi
та над
та
кою робот
ою!"
-
Христе! Хрис
те! - до
нес
ло
ся до
неї з кух
нi. Во
на, як опа
рена,
ско
чи
ла - по
бiг
ла.
-
Виймай жар
ке та да
вай. Во
ни i
до свi
ту не скiн
чать. Хай стоїть
пе
ред ни
ми, i хо
лод
не поїдять,
як за
хо
тять, - гнiв
но ска
за
ла Пи
-
с
ти
на Iва
нiв
на. - Бо я спа
ти хо
чу,
- до
да
ла.
Христя заб
ра
ла стра
ву i одне
-
сла все у са
док.
-
Эй ты, кра
са
ви
ца! - гук
нув на
неї Се
лезньов. - Прине
си-ка сю
-
да во
ды. Хрис
тя при
нес
ла во
ду i,
ста
нов
ля
чи, по
чу
ла, що щось
трi
м
ну
ло її за стан. Озир
ну
лась -
то Се
лезньов по
силав до неї
свою дов
гу ру
ку. Хрис
тя за
ша
-
рiлася i в од
ну мить зник
ла з-пе
-
ред їх.
-
Эх, ско
рая! черт возьми! - ска
-
зав Се
лезньов.
-
А ви, ка
пi
тан, по за
по
вi
дi по
-
ступаєте: хай пра
ва не знає, що
ро
бить лi
ва, - за
ре
го
тав
ся Книш.
-
Да прос
то хо
те
лось ущип
-
нуть…
-
Не розв
ра
ща
й
те моїх слуг, -
мо
вив по
ну
ро Ан
тон Петро
вич.
-
Нет, нет… бог с ней!.. Я вист, а
вы что? - по
вер
тається до Кни
-
ша.
-
Та й я по
вiс
тую, - од
ка
зав
Книш.
-
Без д
вох, - ка
же Ан
тон Петро
-
вич, розк
ри
ва
ючи свої кар
ти.
-
Ви, ка
пi
тан! - гук
нув Книш.
-
А черт те
бя де
ри с тво
ей дев
-
кой! - скрик
нув каш
тан… I з гу
-
щавини роз
дав
ся нес
тям
ний ре
-
гiт.
Христя, сто
ячи за бе
сiд
кою, нi
-
чого не ро
зiб
ра
ла, об чiм во
ни
роз
мов
ля
ли, i тiльки об
ра
же
но
про
шеп
та
ла:
-
Чортова верст
ва! i со
ро
му йо
-
му не
має!
-
Зачиняй вiк
на та ля
гай спа
ти!
- ска
за
ла їй Пис
ти
на Iва
нiв
на,
ко
ли во
на вер
ну
ла
ся до ха
ти.
Христя по
бiг
ла… Кру
гом ха
ти
по
чув
ся стук, грюк, гар
ча
н
ня
про
го
ни
чiв.
-
А се на
що? - до
нiс
ся до неї з
ха
ти го
лос квар
ти
ран
тiв, ко
ли
во
на на
мi
ри
лась вiк
но зачини
-
ти
, i йо
го бi
ле об
лич
чя показа
-
лось у вiк
нi.
-
Не тре
ба хi
ба? - спи
та
ла во
на.
-
Не тре
ба, - од
ка
зав вiн ти
хо i
скрив
ся.
-
Пора вже спа
ти! - не зна
ючи,
як i на
вi
що, гук
ну
ла Хри
стя. Об
-
личчя йо
го зно
ву по
ка
за
ло
ся у
вiк
нi, ос
вi
че
не ти
хою ус
мiш
кою,
Хрис
тя мер
щiй одс
ко
чи
ла й по
-
бiгла у сi
ни.
Коли во
на ляг
ла, то пе
ред її
очи
ма у тем
нiй тем
но
тi засуне
-
них сi
ней все сто
яло бi
ле облич
-
чя i сти
ха ус
мi
ха
ло
ся до неї… Во
-
на неш
вид
ко зас
ну
ла, кидаю
-
чись ко
жен раз, як до неї донос
-
илися вик
ри
ки товс
то
го капi
та
-
но
вого го
ло
су.
II
Уже сон
це геть пiд
ня
ло
ся уго
-
ру, як Хрис
тя вста
ла. Мар'я ще
не вер
та
ла
ся, па
ни спа
ли. Всю
ди
бу
ло ти
хо, анi шерх
не нi
де. З
ули
цi до
но
сив
ся го
мiн, бi
га
ни
на;
то са
ме лю
ди пу
стилися на ба
-
зар. Хрис
тя зга
да
ла, що во
ди об
-
маль, ухо
пи
ла вiд
ра й по
бiг
ла до
су
сiднього ко
ло
дя
зя по во
ду. I
во
ди при
несла, i са
мо
ва
ра поста
-
новила, а ще нiх
то не вста
вав. "-
Ви
д
но, учо
ра до свi
ту до
сидiли
за кар
та
ми, що й пан зас
пав", -
по
ду
ма
ла во
на, сто
ячи се
ред ку
-
х
нi й роздив
ляючись, за вi
що б
їй ще прий
ня
ти
ся.
-
Христе! - по
чув
ся го
лос па
на з
кiм
на
ти. - По
ра вiк
на вiд
чиняти!
- I вiн го
лос
но по
зiх
нув.
Христя по
бiг
ла. Вер
та
ючись,
во
на стрi
ла Мар'ю. Об
лич
чя в неї
бi
ле, як крей
да, очi чер
во
нi, оде
-
жа пом'ята, ко
си виби
лися з-пiд
плат
ка, та й пла
ток сам по
лiз на
-
бiк, - або ж во
на цi
лу нiч не спа
-
ла, або ж, на хви
ли
ну задрiмнув
-
ши
, кинула
ся i за
раз по
бiг
ла до
-
дому.
-
Здоровi, тiт
ко! - ве
се
ленько
при
вi
та
ла
ся Хрис
тя.
-
Здорова, - пiд нiс ох
рип
лим
го
ло
сом мо
ви
ла Мар'я.
-
А чо
бiт i до
сi не по
чис
ти
ла? -
гук
нув пан з кiм
на
ти.
-
Дурна го
ло
ва! - мо
ви
ла Хрис
тя
й по
бiг
ла за чо
бiтьми. По
ти во
на
чис
ти
ла чо
бо
ти, Мар'я мовч
ки
при
би
ра
ла
ся, пi
д
би
ра
ла свою
ро
з
куй
да
ну ко
су, пiдс
мик
ну
ла
пом'яту спiд
ни
цю. Гля
не Хрис
тя
- нi
ма, мов
чаз
на Мар'я, аж серди
-
та, i зно
ву прий
меться за чобо
-
ти. Ось во
ни в неї i заблища
ли
,
мов ла
ком пок
ри
тi. Хут
ко помча
-
ла їх Хрис
тя в гор
ни
цi.
-
Чи Мар'я до
ма? - до
нiс
ся го
лос
па
нiв.
-
Дома, - од
ка
за
ла Хрис
тя.
-
Скажи, щоб зби
ра
ла
ся на ба
-
зар.
На Мар'ю на
че хто ки
нув грячо
-
го прис
ку!
-
Бiси йо
го батько
вi! - гук
ну
ла
во
на, тiльки що Хрис
тя показа
-
лася на по
ро
зi. - У нас нi
ко
ли
так, як у лю
дей: пi
дуть на ба
зар,
на
беруть днiв на два, на три, та
й го
то
во. А в нас щод
ня тьопай
-
ся. За ша
га тiї ци
бу
лi ку
пити -
йди!.. I сьогод
нi йди, i зав
тра
бре
ди… У дру
гих - ко
ли кухо
ва
-
рк
а, то во
на са
ма i на ба
зар, i все;
а в нас - слiд
ком, як дуроч
ка,
тьо
пай
ся, та но
си, що їм зав
го
-
дно ку
пи
ти… Бi
со
вi злид
нi! Бо
-
яться, щоб не вкра
ла, бач! - то
-
рох
тi
ла Мар'я, пов'язу
ючи го
ло
-
ву ста
рим плат
ком.
Пан швид
ко вий
шов одi
тий i,
не ка
жу
чи нi сло
ва, пi
шов з ха
ти.
Мар'я, вхо
пив
ши кор
зи
ну, повiя
-
лася за ним.
"Чого се Мар'я та
ка сер
ди
та?
Що з нею?" - ду
ма
ла Хрис
тя, зо
-
ставшись од
на се
ред мерт
вої ти
-
шi. Са
мо
вар наг
ра
вав су
м
ну-жу
-
р
ли
ву пiс
ню i бо
лiс
но одкли
ка
-
вся у Хрис
ти
но
му се
р
цi.
Нешвидко па
нi вста
ла, а за нею
й дiт
во
ра. Тре
ба да
ва
ти усiм
уми
ти
ся, дi
тей пов
дя
га
ти, кро
-
ватi по
пе
рес
ти
ла
ти, у ха
тах по
-
прибирати. Хрис
тя кру
ти
лась,
як му
ха в ок
ро
пi.
-
Подавай са
мо
вар, бо з ба
за
ру
пан швид
ко прий
де, - при
казала
Пис
ти
па Iва
нiв
на.
Христя ки
ну
ла
ся у кух
ню, аж i
Мар'я прий
шла. Блi
да i по
лита
по
том, во
на при
нес
ла у кор
зи
нi i
м'ясо, i ку
рей, i вся
ку овощ - по
-
вну кор
зи
ну; при
нес
ла та так i
ки
ну
ла до
до
лу!
-
Руки по
об
ри
ваєш, но
ся
чи! Не
-
ма то
го, щоб хур
ку найня
ти; як
на то
го ко
ня ва
лять - но
си! Аж
ру
ки по
терп
ли! - скрик
ну
ла во
-
на i по
ча
ла роз
ма
ху
ва
ти ру
ка
ми.
Христя мер
щiй ухо
пи
ла само
-
вар i по
нес
ла у гор
ни
цi.
-
Вимий ста
ка
ни, - по
ряд
кує па
-
нi.
Поти Хрис
тя пра
ви
ла
ся бi
ля
чай
ної по
су
ди, прий
шов i пан,
по
чав роз
ка
зу
ва
ти про ба
зар,
хва
лив
ся, що ку
пив, по
чому.
-
Ти ди
вись сьогод
нi за Мар'єю,
бо во
на десь бу
ла. Хо
де по базар
-
у та на лю
дей сло
няється, - до
-
дав. Па
нi тiльки зi
тх
ну
ла.
Христя вий
шла у кух
ню. Мар'я
си
дi
ла ко
ло сто
лу, спи
ною до
гор
ни
цi, i, ус
та
вив
шись очи
ма у
вiк
но, не
хо
тя жу
ва
ла ско
рин
ку
хлi
ба. Вид
но бу
ло, що во
на об
чо
мусь ду
ма
ла, про щось жури
-
лася… Хрис
тя бо
яла
ся зачеп
ити
її роз
мо
вою. Бу
ло ти
хо i сум
но,
хоч сон
це так ве
се
ло ос
вi
чу
ва
ло
кух
ню: йо
го зо
ло
тi стя
ги ви
гра
-
в
али на шиб
ках ви
со
ких вi
кон,
йо
го яс
нi кру
жа
ла крутилис
я по
до
лiв
цi. Ко
ли се…
-
Чого се Мар'я Iва
нiв
на так за
-
журилася? - роз
да
ло
ся ти
хе пи
-
тання зза
ду Хрис
тi, аж во
на зля
-
калася. Зирк! - на ку
хонних две
-
рях стоїть па
нич. Йо
го го
ло
ва й
бо
ро
да за
кустранi, йо
го очi зас
-
па
нi, бi
ла ви
ши
ва
на со
роч
ка ро
-
з
христана i з-пiд неї виг
ля
дає
тен
дiт
нi
ша вiд ро
же
во
го лепе
-
сточка груд
ни
на.
-
Нiчого й жу
ри
тись, ко
ли рук
не чуєш! - су
во
ро вiд
ка
за
ла Ма
-
р'я.
-
Чого ж се?
-
Он яку ху
ру те
ре
би
ла на со
бi! -
вка
за
ла Мар'я на корзи
ну.
-
Бiдна го
лов
ко! Та нiх
то й не
по
мiг? I не знай
шло
ся нiко
го та
-
кого? - пи
та, гра
ючи очи
ма, па
-
нич.
Мар'я ско
са гля
ну
ла на нього i
скрут
ну
ла го
ло
вою.
-
Ну, вже й ви! - од
ка
за
ла во
на,
зiтх
нув
ши. - Без то
го, щоб не
при
ши
ти квiт
ки, не мож
на.
-
О, ви вже й сер
ди
тесь, Мар'є
Iва
нiв
но. А я хо
тiв про
ха
ти, щоб
да
ли ме
нi уми
ти
ся.
-
Он ко
го про
сiть! - кив
ну
ла во
-
на го
ло
вою на Хрис
тю.
-
А се що за ве
чiр
ня пташ
ка? -
пи
та вiн, ус
та
вив
ши очi на Хри
-
стю. Хрис
тю не
на
че хто жа
ром
об
дав… "Се вiн пле
ще про вечiр
-
ню че
рез те, що я учо
ра з ним за
-
говорила", - поду
мала Хрис
тя i
ще дуж
че по
чер
во
нi
ла.
-
Дiвчина! Не ба
чи
ли? - одказа
-
ла
Мар'я.
-
Уперше зро
ду… Звiд
кi
ля та
ка
гор
лич
ка по
лох
ли
ва? Хри
с
тя чує,
що в неї не тiльки ли
це - го
лова
го
рить-па
лає.
-
А гар
на? - пи
та Мар'я, усмiха
-
ючись та пiд
да
ючи ще бi
ль
шо
го
жа
ру.
Панич узяв
ся у бо
ки i очи
ма
так i вп'явся у Хрис
тю.
-
Оце вже й за
ко
ха
лись? - смi
є
-
ть
ся Мар'я.
-
То вже i за
ко
хав
ся. Що ти ду
-
маєш?
Христя та
ка ра
да, що її кликну
-
ли в гор
ни
цi: як стрi
ла та по
ле
-
тiла!.. Убiг
ла у гор
ни
цю, слу
хає
на
ка
зу па
нiї; а чує - йо
го мо
ву,
ди
виться у зем
лю - ба
че йо
го яс
-
нi очi.
-
Чи Гри
го
рiй Пет
ро
вич ус
тав? -
пи
та па
нi.
-
Я не знаю… Там па
нич який
сь
у кух
нi, - од
ка
за
ла Хри
стя, дога
-
дуючись, що то за квартир
анта
рiч.
-
То ж i є вiн. Клич же йо
го чаю
пи
ти.
Христя зно
ву ввiй
шла у кух
ню,
а вiн стоїть, ве
де жа
р
тi
влив
у ро
-
з
мо
ву з Мар'єю, i Мар'я весел
а:
смiється, ще
бече.
-
Пани про
сять чаю пи
ти, - ска
-
зала, за
со
ро
мив
шись, Хри
стя.
-
Добре, гор
лич
ко, доб
ре. Дай
же ме
нi уми
ти
ся, Мар'є!
-
З якої ре
чi? - гук
ну
ла Мар'я. -
Ко
ли во
на вам подобала
ся,
то
хай i дає.
-
Тю-тю! Ти ж моя ста
ра слу
га.
-
Мало чо
го, що ста
ра? Ста
рi те
-
пер за
бу
ва
ються, а на молодень
-
ких за
див
ля
ються!
Панич по
хи
тав го
ло
вою.
-
Ну, що з те
бе, ста
ре луб'я? Дiв
-
чино! - гук
нув вiн. - Як твоє свя
-
те ймен
ня?
Мар'я за
ре
го
та
ла
ся, а Хрис
тя
мо
в
ча
ла.
-
Як те
бе зо
вуть? - зно
ву допи
-
тується вiн.
-
Не ка
жи-и! - скрик
ну
ла Мар'я,
ко
ли Хрис
тя уже ска
за
ла.
-
Христина, - про
вiв вiн. - А ба
-
ть
ка? Хрис
тя мов
ча
ла.
-
Батька, пи
таю?
Христя ус
мiх
ну
ла
ся й од
ка
за
ла:
батько.
-
Христина батькiв
на? Га?
Ще дуж
че Мар'я за
ре
го
та
ла
ся, а
за нею i Хрис
тя.
-
То от
же слу
хай, Хрис
ти
но ба
-
ть
кiв
но, - жар
тує па
нич. - Будь
од
ни
нi моєю слу
гою i дай ме
нi,
будь лас
ка, уми
ти
ся… Ша
баш те
-
пер, Ма
рiє Iва
нiв
но! Па
сiть зад
нi.
-
Не ду
же, не ду
же! - мот
нув
ши
го
ло
вою, од
ка
за
ла та. - Щоб не
прий
шло
ся зно
ву до ста
рих вер
-
татися.
-
Нi, сього не бу
де.
-
Не бу
де приб
лу
ди, а доб
ре бу
-
де, - за
та
ра
ба
ни
ла Мар'я.
-
Як, як? Що ти ска
за
ла?
-
Те, що ви чу
ли…
Поки во
ни зма
га
лись, Хрис
тя
при
нес
ла во
ду.
-
Неси сю
ди, Хрис
ти
но, - мах
-
нувши на Мар'ю ру
кою, мо
вив
па
нич, ука
зу
ючи на свою ха
ту. -
Сю
ди, сю
ди!.. Ти ще не бу
ла у
моїх по
ко
ях?
Христя увiй
шла за ним. Ве
ли
ка
ха
та, аж у чет
ве
ро вi
кон; по лi
ву
руч, пiд глу
хою стi
ною, сто
яла
неп
риб
ра
на кро
вать, вип
лу
та
на
не
на
че сiт
ка, з тон
ко
го за
лi
за; за
нею про
ти вiк
на - стiл; на сто
лi
уся
ких ви
ро
бок з де
ре
ва, гли
ни,
ка
ме
ню. Тут бу
ли го
лi, обняв
-
шись ру
ка
ми, лю
ди, вис
ка
лив
шi
зу
би со
ба
ки, свi
тя
чi очи
ма ко
ти;
по обох бо
ках сто
лу на круг
лих
пiдс
тав
ках сто
яли двi тем
нi чо
-
ловiчi пос
та
тi: од
на - в шап
цi i
ко
жу
сi - справж
нiй му
жик, дру
га
- без шап
ки, но
са
та, ве
ли
кi па
-
цьо
рки спус
ка
ли
ся на ву
ха ку
-
черями. По стi
нах - картин-кар
-
тин, аж очi роз
бi
га
ються! Мiж
дво
ма вiк
на
ми чор
на блис
ку
ча
ша
фа, на їй - го
ло
ва
тий чо
ло
вiк
об
пер
ся на шаб
лю, з-за кот
ро
го
драв шию кри
ла
тий орел… Хри
-
с
тi упер
ше зро
ду до
во
ди
лось ба
-
чи
ти та
ке ди
во.
-
Отой стiльчик вiзьми, Христи
-
но, - по
ряд
кує па
нич, - та пос
тав
се
ред ха
ти; а там пiд кро
ваттю
таз; пос
тав йо
го на стiль
чик та й
лий на ру
ки.
Христя по
ча
ла зли
ва
ти холодн
-
у во
ду в йо
го жме
нi, кот
рi аж
прос
вi
чу
ва
лись при со
няч
но
му
свi
тi. "I що там ми
ти?" - подума
-
ла
Хрис
тя, див
ля
чись, як i без
то
го тен
дiт
нi та бi
лi ру
ки натир
-
ав па
нич па
ху
чим ми
лом. Мар'я,
од
хи
лив
ши две
рi, со
бi ви
садила
до них го
ло
ву.
-
Бач - за
чи
ни
ли
ся… Гля
дiть,
щоб грi
ха яко
го не трапило
ся
, -
ка
же Мар'я, ус
мi
ха
ючись.
-
А ти пiдг
ля
даєш за на
ми, ста
-
ра кар
го?.. Не та
кi ми лю
ди з
Хрис
ти
ною. Ад
же прав
да? - I
при
яз
но заг
ля
дає їй у вi
чi своїми
ка
ри
ми, блис
ку
чи
ми.
-
Якi ж то ви? - до
пи
тується
Мар'я.
-
Ми - пра
вед
нi. Прав
да, Хри
-
сте?
-
Та вми
вай
те
ся, а то по
ки
ну, -
со
ром'язли
во од
ка
за
ла Хри
с
тя.
-
О, бач!.. - ска
зав па
нич i пiдста
-
вив ру
ки.
-
Та то ще не обiй
шло
ся: за
но
ву
сит
це на кi
лоч
ку! А обiй
деться…
- ре
го
че Мар'я.
Христя то по
чер
во
нiє, то по
-
бiлiє, аж сльози їй на очi висту
-
пають. "I яка ся безсоромна
Ма
-
р'я: пле
ще та
ке, що й на голо
ву
не злi
зе!" - ду
мається їй.
-
Не му
ти дiв
чи
ни, не му
ти! -
вiд
ка
зав па
нич, кiн
ча
ючи вми
-
вання. Хрис
тя мер
щiй ухо
пи
ла
таз з во
дою i ви
бiг
ла у кух
ню.
Мар'я пос
ту
пи
ла
ся до па
ни
ча у
ха
ту. I чує Хрис
тя, як не ду
же
дав
но сум
на i сер
ди
та Мар'я ще
-
бече та ре
го
че.
-
О-о! там є… - ка
же во
на, смi
ю
-
чись.
-
Надбали батько з ма
тiр'ю, -
до
дав па
нич.
Мар'я так i за
ли
ла
ся ре
го
том…
Хрис
тя не роз
бе
ре, об чiм во
ни
роз
мов
ля
ють, во
на тiльки дога
-
дується, що про неї та рiч. її
ущип
ну
ла до
са
да… "Ра
денька,
що дур
ненька!" - дума
ла во
на.
Христя дав
но вже ви
тер
ла таз,
та не хо
тi
ла нес
ти ту
ди, де сто
-
їть вiн, до ре
го
че Мар'я. Ко
ли
вiн, одiв
шись, пi
шов у гор
ни
цi
чаю пи
ти, то
дi тiльки во
на одне
-
сла йо
го.
-
От па
нич! От доб
ра лю
ди
на!
Тiльки й по
ба
ла
каєш, ко
ли вiн
до
ма, - Зiтх
нув
ши, мо
ви
ла Мар'я.
Хрис
тя тiльки скрут
нула голо
-
вою, не зна
ючи вже, що й ду
мать
про Мар'ю. Во
на мер
щiй пiш
ла
приб
ра
ти па
ни
че
ву ха
ту.
Коли пiш
ли з до
му пан i па
нич,
по
ча
ло
ся що
ден
не поран
ня. На
Мар'ю зно
ву на
сi
ло. Сум
на, сер
-
дита, во
на по де
сять раз прий
-
малася за од
но дi
ло i, не доро
-
бивши, кидал
а йо
го. їй усе зда
-
валося не так, все бу
ло на за
вадi!
-
Чи дов
го бу
деш пi
ни
ти отой
борщ? - скрик
ну
ла Писти
на Iва
-
нiв
на i прий
ня
ла
ся са
ма криши
-
ти зiл
ля, рi
за
ти м'ясо.
Мар'я хо
ди
ла, як со
ва, насупле
-
на
, мов
чаз
на, то
рох
тi
ла кочерга
-
ми
, мис
ка
ми, горш
ка
ми. Па
нi со
-
бi сер
ди
лась, i Хри
стя не зна
ла,
на яку їй сту
пи
ти, щоб ча
сом не
по
вер
ну
ти то
го гнi
ву на се
бе.
Який учо
раш
нiй день був для
неї ти
хий та ра
дiс
ний, та
кий
сьогод
нi буч
ли
вий та непривiт
-
ний. Як на те, ще й дi
ти, не по
-
мирившись iг
раш
ка
ми, пiд
няли
крик-ре
ви
ще.
-
Маринко! Чо
го ти пла
чеш? -
гу
ка
ла з кух
нi па
нi. - Пi
ди їх за
-
бав чим
не
будь, - до
да
ла Хрис
тi.
Невеличку дiв
чин
ку Ма
рин
ку,
що же
лi
па
ла на всi ха
ти, Хрис
тя
узя
ла на ру
ки, но
си
ла, ши
ка
ла,
дзенька
ла у вiк
но, - нi
що не по
-
магало. Ма
рин
ка пру
ча
ла
ся, дря
-
па
ла
ся, рва
ла
ся до ма
те
рi у кух
-
ню.
-
Не пус
кай її сю
ди! - крик
ну
ла
па
нi.
Насилу Хрис
тя за
ба
ви
ла Ма
ри
-
нку, по
са
див
ши на ки
ли
мi гра
-
тись цяцька
ми, а тут Iвась роз
-
хо
див
ся - ве
ди йо
го купа
тись.
-
Не мож
на. Ма
ма не ве
лять, -
умов
ляє Хрис
тя.
-
Купатись! - од
но ре
пе
тує Iвась,
по
ки не вско
чи
ла черво
на, як
огонь, Пис
ти
на Iва
нiв
на i не на
-
да
ва
ла ля
па
сiв. Iвась пiд
няв ре
-
ви
ще.
-
А стид
но та
ко
му ве
ли
ко
му та
так кри
ча
ти, - умов
ля
ла йо
го Хри
-
с
тя. - Он бач
те, як Ма
рин
ка гар
-
но грається. От ця
ця баришн
я!
-
Ця-ця… - од
ка
за
ла Ма
рин
ка,
гра
ючи
очи
ма, i, вхо
пив
ши на
обе
ре
мок зав
бiльшки з се
бе ку
-
клу, по
ча
ла її ко
ли
ха
ти.
Iвась, чер
во
ний, як кiш
ка, ско
-
чив до Ма
рин
ки на ки
лим i за
од
ним ма
хом по
роз
ки
дав кук
ли
геть по до
лiв
цi. Марин
ка зно
ву
за
ле
мен
ту
ва
ла, а Iвась одiйшов
-
ши до сто
лу, по
чав гикат
и.
-
Чи ви дов
го ме
нi бу
де
те кри
-
чати? - гук
ну
ла па
нi, виглянув
-
ши з кух
нi.
-
Он та… лається, - од
ка
зав
Iвась i вка
зав на Хрис
тю.
Христя зав
мер
ла на мiс
цi: що,
як па
нi справ
дi по
вi
рять? Та й
не
доб
ра ж яка ди
ти
на!
Насилу Хрис
тя утi
ши
ла Iва
ся,
на
си
лу зве
ла йо
го з Ма
ри
н
кою i
тро
хи спо
чи
ла, ко
ли во
ни загра
-
лися. По
тiм, як у пе
чi витоп
или, -
тре
ба на стiл накрив
ати. Прий
-
шов пан i па
нич - обiд по
да
вай,
за сто
лом слу
жи: те прий
ми, те
по
дай, те перем
ий, пе
рет
ри.
Пiсля обi
ду на
го
до
ва
нi дi
ти за
-
мовкли, пан лiг спа
ти; па
нич пi
-
шов у свою ха
ту - за
чи
нив
ся. При
-
й
шлось спер
шу пе
ре
ми
ти по
су
-
ду та то
дi i со
бi за обiд сiс
ти.
За обi
дом Мар'я роз
го
во
ри
ла
ся.
Роз
мо
ва вер
тi
ла
ся бi
ля па
ни
ча i
хто вiн та
кий, i де слу
же, i який
ввiч
ли
вий, доступ
ний, балаку
-
чий.
-
Коли б трош
ки пов
нi
ший, що
б то за кра
си
вий був! - вихвалял
-
а Мар'я. - Тро
хи лиш чи на
ша па
-
нi у нього не теє… Бо як зай
де за
нього роз
мо
ва - не нах
ва
литься
ку
мом. Вiн хрес
тив Ма
рин
ку… А
що па
нян
ки у го
ро
дi - то кож
на
сьо
годнi б пiш
ла, аби сва
тав. Та
ба! Нi на ко
го не хо
че промiн
яти
по
па
дi. Пiп у церк
вi ве
чер
ню
слу
же, а вiн з матушк
ою чаї роз
-
пиває. Прой
дис
вiт! А все доб
рий
чо
ло
вiк, - додал
а Мар'я й позiх
-
нула.
-
Спати хо
четься? - пи
тає Хри
-
стя.
-
Аж гiл
ля гне! По
ду
май: анi на
во
ло
син
ку не зас
ну
ла. Оце зра
зу
пi
ду в ко
мо
ру та й за
ко
чу; а ти,
будь лас
ка, попо
райся за ме
не.
Упоравшись, Хрис
тя по
ве
ла дi
-
тей у са
док. Па
нi со
бi вий
шла з
ро
бо
тою на рун
дук i, му
ги
ка
ючи
пiд нiс, щось пле
ла. Швид
ко-
швид
ко пе
ре
би
ра
ли її тен
дiт
нi
пальчи
ки якiсь прут
ки, з-пiд ко
-
трих вип
ли
ва
ла дiр
ча
ва стежеч
-
ка, да
лi - кру
жа
ло, да
лi зно
ву
сте
жеч
ка. Хрис
тя здивувала
ся…
Во
на ба
чи
ла, як пле
туть жидiвк
-
и пан
чо
хи, тiль
ки це не те, це -
щось iн
ше, дру
ге.
-
Що то ви, ба
ри
ня, ро
би
те? -
нес
мi
ло спи
та
ла во
на й почер
-
вонiла. Па
нi, гля
нув
ши на неї,
за
реготалася, дзвiн
ко, гу
л
ко так
за
ли
ла
ся… Тi
ло її трем
тi
ло, лич
-
ко зарум'янило
ся
, два ря
ди бi
-
лих зу
бiв заб
ли
ща
ли, а очi так i
гра
ли, так i го
рi
ли… "Та й хоро
-
ша ж яка па
нi, як регочеть
ся
!" -
подумала
Хрис
тя.
-
В'яжу, - од
ка
за
ла Пис
ти
на Iва
-
нiв
на. - Не ба
чи
ла нi
ко
ли, що так
вит
рi
щи
ла
ся? Ди
вись.
Христя збiг
ла до неї аж на рун
-
дук, а па
нi по
ча
ла показу
вати, як
в'яза
ти.
У Хрис
тi аж в очах ми
го
тi
ло, го
-
лова кру
гом хо
ди
ла, див
лячись,
як швид
ко па
нi мi
дя
ним прути
-
ком ха
па
ла нит
ку, в'яза
ла пе
-
телечку, в ту пе
те
леч
ку зно
ву
втя
га
ла нит
ку i - не знать як -
уже ро
би
ло
ся двi пе
те
леч
ки.
Хри
с
тя аж зiтх
нула.
-
Не пой
меш?
-
Нi.
-
Хай ко
лись нав
чиш
ся.
День крав
ся до ве
чо
ра. Сон
це
по
вер
ну
ло геть з по
луд
ня i стра
-
шенно пек
ло; по
вiт
ря, аж жов
те,
па
шi
ло, мов з пе
чi. У сад
ку, в
про
хо
ло
дi - i то бу
ло душно-м
ло
-
сно. Дiт
во
ра ве
ре
дувала, не гра
-
ла
ся.
-
Веди їх у ха
ту, - ска
за
ла Пис
-
тина Iва
нiв
на.
-
Там же пан сплять, - увер
ну
ла
Хрис
тя.
-
Доки йо
му ру
ти
ти? Ще ма
ло
спав? Од
на
ко
во вис
питься - та ii
пi
де на всю нiч, - змор
щив
ши
свої бi
ля
вi бро
ви, мови
ла па
нi.
Христя стрi
ла на две
рях па
на -
зас
па
но
го, об
ли
то
го по
том.
-
Оце га
разд, що ти йдеш. Да
вай
мер
щiй вми
ва
ти
ся, - ска
зав вiн,
ви
хо
дя
чи на рун
дук до жiн
ки.
-
У-у, зас
ну
ло
ся! - по
зiх
нув вiн.
-
Гаразд. Ви
ру
тиш день, а на
всю нiч з до
му.
-
Та тре
ба пi
ти; не мож
на - обi
-
щав. Та сьогод
нi не заси
джуся -
к пiв
но
чi бу
ду до
ма.
-
Гляди. Я бу
ду до
жи
да
ти, - ска
-
зала па
нi.
Сонце сi
да
ло, як пан ви
ми
тий,
приб
ра
ний, по
су
нув пова
гом з
дво
ру. Па
нi на крильцi примо
-
стилася чаю пи
ти. Вий
шов i па
-
нич. Вiн узяв на ру
ки свою хре
-
щеницю Маринк
у i, за
бав
ля
ючи,
по
чав поїти чаєм.
-
От во
на тiльки у вас i чаю
нап'ється. Лю
бить вас! - ка
же па
-
нi. - Ма
рин
ко! ти лю
биш хреще
-
ного па
пу?
-
Лу-бу… - де
бе
ло ви
мо
ви
ла Ма
-
ринка i всiх розс
мi
ши
ла. Па
нич її
за се при
гор
нув, по
цi
лу
вав; а во
-
на з ра
до
щiв поча
ла кострубачи
-
ти йо
го го
ло
ву, бород
у, плескат
-
и рученятам
и по за
па
лих що
ках.
-
Ти ж моя хре
ще
ни
ця! Ти ж
моя хо
ро
шая! - при
мов
ляв вiн,
гой
да
ючи її. Ма
рин
ка реготала
-
ся;
па
нi, ве
се
ло гра
ючи очи
ма,
ди
ви
ла
ся то на па
ни
ча, то на
доч
ку - лю
бу
ва
ла
ся.
Смеркалося, ко
ли во
ни скiнчи
-
ли чай. Дiт
во
ра зра
зу за
хотiла
спа
ти. Хрис
тя пороздягала,
по
-
ложила. Ко
ли во
на вий
шла у
кух
ню, Мар'я вже сто
яла вибiле
-
на
, на
ряд
же
на.
-
Оце ще сьогод
нi пi
ду, - ска
за
ла
во
на до Хрис
тi. - Мо
же, вже i во
-
станнє! - гли
бо
ко зiтх
нув
ши, до
-
дала i пiш
ла з ха
ти.
Христя зос
та
ла
ся зно
ву са
ма.
Дiт
во
ра спа
ла; па
нич пi
шов у
свою ха
ту, за
чи
нив
ся; па
нi си
дi
-
ла у своїй… Ти
хо-ти
хо, як у ву
сi.
Сон по
чав ко
ли
ха
ти її.
-
Чого ти, Хрис
те, си
диш? - ска
-
зала, ви
зир
нув
ши в кух
ню, па
нi.
- Ля
гай спа
ти; я са
ма од
су
ну па
-
новi.
Христя по
ду
ма
ла, де б йо
го ляг
-
ти: чи в сi
нях, чи тут, на по
лу у
кух
нi: i рi
ши
ла - кра
ще на по
лу.
Мо
же, що тра
питься па
нi спита
-
ти - от во
на зра
зу i є.
Потушила Хрис
тя свiт
ло, ляг
ла.
Гус
тий мо
рок тем
ної но
чi об
няв
її зра
зу. Хрис
тя зап
лю
щи
ла очi…
Див
но їй: то сон аж хи
лив, а то
зра
зу не знать де i дiв
ся. За
ро
-
їлися дум
ки в го
ло
вi… Во
на ро
з
-
к
ри
ла очi. Вiк
на ма
ня
чи
ли у гус
-
тiй тем
нотi, а в їх, не
на
че iс
кор
-
ки, виб
лис
ку
ва
ли зо
рi зна
дво
-
ру… А то що за сму
жеч
ка свi
ту
тре
пе
че, во
ру
шиться на до
лiв
-
цi?.. Хрис
тя по
вер
ну
ла го
ло
ву до
па
ни
че
вої ха
ти. Две
рi бу
ли не
зов
сiм при
чи
не
нi, i крiзь неве
-
личку щi
лоч
ку про
би
вав
ся свiт…
"I вiн не спить, - по
ду
ма
ла во
на. -
Що ж то вiн ро
бить?" - I ти
хо по
-
кралася до щi
ли
ни.
Панич си
дiв ко
ло сто
лу тро
хи
бо
ком, об
пер
шись лiк
тем на
стiл, пiд
дер
жу
вав ру
кою го
ло
ву.
На сто
лi го
рi
ло двi свiч
ки; пе
ред
ним ле
жа
ла книж
ка; вiн чи
тав.
Пев
но, чи
тав, бо йо
го очi, як ми
-
шi, бi
га
ли по книж
цi. Яс
ний свiт
од свi
чок пря
мо па
дав на йо
го
ли
це, бi
ле, свi
же; кра
си
ве, во
но
ще зда
ва
ло
ся кра
си
вi
шим при
то
му свi
тi. Лоб ши
ро
кий, висо
-
кий - з мар
му
ру ви
то
че
ний, i на
йо
му, над очи
ма, не
на
че двi бар
-
хатки, чор
нi
ло двi бро
ви. Ус
та
зцiп
ле
нi, прик
ри
тi тiн
ню вiд
шов
ко
вих усiв. Вiн ни
ми не ди
-
хав; се вид
но бу
ло по но
су, рiв
-
ному, з сте
са
ним кiн
чи
ком, нiзд
-
рi кот
ро
го сти
ха то розширя
-
лись, то уля
га
лись. Чор
на бород
-
а ук
ри
ва
ла йо
го пiд
бо
рiд
дя i вiд
-
давала цi
лим пуч
ком непримiт
-
них iс
ко
рок, що загоряли
ся при
кож
но
му ти
хо
му по
во
ро
тi голо
-
в
и… Хрис
тя аж ли
цем при
пала
до щi
ли
ни, щоб кра
ще ба
чити
йо
го. По
тай
но. З дру
гої ха
ти во
-
на роз
див
ля
ла
ся йо
го, бо до
сього со
ро
ми
ла
ся гля
ну
ти пря
-
мо у вi
чi. Те
пер во
на побачила
кра
су йо
го пиш
ну, вро
ду мо
ло
-
ду, ма
нi
ру не прос
ту, так прис
та
-
лу до йо
го. Во
на зга
дала хлоп
-
цiв. Якi-то не
зу
гар
нi зда
ли
ся во
-
ни їй! До
во
ди
ло
ся ба
чити їй i по
-
пен
ка; па
нич, а ли
це у пля
мах,
го
ло
ва за
куст
ра
на, сам зас
мок
-
та
ний, i го
во
рив так гру
бо, а ла
-
яв
ся ще гiр
ше… Нi, во
на зро
ду не
ба
чи
ла нi
ко
го кра
що
го вiд йо
го.
Як
би мож
на - так би, здається, i
об
ви
ла
ся, як та хме
лина на ти
-
чи
нi, кру
гом йо
го шиї, при
гор
-
ну
ла йо
го до ви
со
ко
го ло
на, до
сво
го га
ря
чо
го сер
ця… Слу
хай,
мов, чим во
но б'ється! А са
ма
упи
ла
ся очи
ма в йо
го очi, ус
та
-
ми - в йо
го ус
та та так би i за
-
мер
ла!
У неї аж зiт
хан
ня спер
ло
ся в
гру
дях, i во
на гли
бо
ко i важ
ко
зiтх
ну
ла. "Не
да
ром па
нян
ки по
-
биваються за ним, - зга
дала во
на
сло
ва Мар'ї, - бо є за ким. Яка ж
то та по
па
дя, що йо
го до се
бе
при
ча
ру
ва
ла? I див
но - по
па
дя!"
Замислив
шись про по
па
дю, во
на
зно
ву при
ляг
ла на по
душ
ку. Не
-
забаром з панських по
коїв пока
-
зався свiт, по
чу
ла
ся ти
ха хо
да на
пальчи
ках. Хрис
тя гля
нула i -
пiз
на
ла в тем
но
тi по
стать па
нi. У
неї дух спер
ло… Па
нi пi
дiй
шла
пiд йо
го две
рi, стук
ну
ла сти
ха
пальцем, спи
та
ла:
-
Можна?
-
Пистино Iва
нiв
но! Ку
муш
ка! -
скрик
нув па
нич i ки
нув
ся її стрi
-
ча
ти.
-
Оце од
на си
дi
ла-си
дi
ла, дожи
-
дала-дожидала сво
го благовiр
-
ного… Дi
ти сплять. Ду
мала - хоч
ви прий
де
те сло
вом перекинут
-
ись.
-
Я чи
тав. Чом же ви на ме
не не
гук
ну
ли?
-
А ви са
мi не до
га
да
лись?
-
Ви з ро
бо
тою?.. Сi
дай
те ж, сi
-
дай
те, ку
муш
ка, неж
да
на, не
спо
-
дiвана гос
те! Ось i крiс
леч
ко; у
йо
му так по
кiй
но си
дi
ти, - ще
бе
-
тав вiн, пiд
су
ва
ючи до неї крi
-
сло.
"Що ж се ж во
но бу
де?" - поду
-
мала Хрис
тя i пiд
ве
ла голо
ву.
Две
рi бу
ли не при
чи
не
нi, щi
ли
на
зав
ширш
ки з до
лоню давал
а на
все вiльно ди
ви
тись. "Не
вже i
во
на?.." - при
га
дали
ся зно
ву їй
сло
ва Мар'ї… Мо
роз на
че прой
-
шов впо
довж Хрис
ти
ної спи
ни…
"У неї ж чо
ло
вiк… У неї двiй
ко
дi
тей… Во
на - ку
ма йо
го!" - дума
-
ла Хрис
тя i чо
гось са
ма се
бе бо
-
ял
ася.
А тим ча
сом па
нi опус
ти
лась в
крiс
ло i ве
се
ло защебета
ла з па
-
ничем.
-
Що се ви ро
би
те? Ме
нi скатер
-
тину в'яже
те? - усмiха
ю
чись, пи
-
та вiн.
-
Вам?! - аж скрик
ну
ла во
на i го
-
стро по
ди
ви
ла
ся.
-
А хоч би й ме
нi? Що ж я? Кум.
Ку
мо
вi дав
но б слiд вив'я
зати
ска
тер
ти
ну; ось ди
вiться - стiл
го
лий.
Вона ще гост
рi
ше по
ди
ви
ла
ся,
мов ка
за
ла очи
ма: для те
бе?
Знаємо ми вас! Є у вас тi, що на
-
плетуть i нав'яжуть. По
тiм зра
зу
пе
ре
мi
ни
ла свiй гост
рий пог
ляд
i за
ре
го
та
ла
ся, за
iск
рив
ши очи
-
ма… "О, яка во
на хо
ро
ша, ко
ли
ус
мi
хає
ть
ся!" - по
ду
ма
ла Хрис
тя.
Та, вид
но, i па
нич те са
ме поду
-
мав, бо йо
го пог
ляд, ти
хий та
лас
кавий, так дов
го зостановив
-
ся на їй… Хрис
тя зап
ри
мi
ти
ла,
як вiд то
го пог
ля
ду, на
че снi
-
жин
а вiд теп
ло
го ру
ху, та
ла па
нi,
ще кра
ще усмiхаюч
ись; i, смi
ю
-
чись, роз
ка
зу
ва
ла, як сьо
годнi
Хрис
тя зди
ву
ва
ла
ся її в'язан
ню,
її швид
кому перебира
нню паль
-
ця
ми.
-
У вас справ
дi пальчи
ки - чу
до!
- гра
ючи очи
ма, промо
вив ти
хо
па
нич.
Панi ки
ну
ла на йо
го гед
зя i ще
утiш
нi
ше ус
мiх
ну
ла
ся; її тендiт
-
нi пальчи
ки, мов миш
ки, забiга
-
ли
, дра
ту
ва
ли йо
го, мов ка
за
ли:
ага, ага? хо
ро
шi руч
ки? хо
ро
шi
пальчи
ки? Де най
деш та
кi дру
гi?
Не стрi
неш дру
гих та
ких!.. I Хри
-
с
тi зда
валося - са
ма не знає, що
їй зда
ло
ся… Во
на тiльки зап
ри
-
мi
ти
ла, мов що за
блищало… по
-
чув
ся ляск…
-
Больно! - скрик
нув па
нич,
тру
чи свою ру
ку.
-
Больно? - спи
та
ла во
на. - А
дру
гим не больно! - I очi її за
-
горiлися хи
жо.
-
Кумушка! - за
шеп
тав вiн, при
-
ложившись ус
та
ми до її ру
ки.
По
чув
ся по
цi
лу
нок… її ру
ка ле
-
жала в йо
го ру
ках, i вiн ти
хо гла
-
див її, прик
ри
ва
ючи звер
ху по
цi
-
лун
ка
ми… Во
на не про
ти
ви
ла
ся,
тiльки прик
ро та хи
жо ди
ви
ла
ся
на йо
го. Хрис
тя ба
чи
ла, як у неї
очi го
рi
ли, як ус
та трем
тi
ли, як
во
на ку
са
ла їх… Па
нi зда
ла
ся їй
та
кою хи
жою, та
кою злою.
Це во
на зра
зу ви
хо
пи
ла свою
ру
ку i, скри
вив
шись, мов хто
ущип
нув її, не про
шеп
та
ла - про
-
сичала:
-
Такi i в твоєї по
па
дi ру
ки?
Мов хто кольнув йо
го у сер
це!
Вiн трiп
нув
ся, вип
ря
мив
ся i ус
-
та
вив
ся очи
ма на па
ню.
-
Пистино Iва
нiв
но! - ти
хо ска
-
зав вiн. - Ко
му-ко
му, а вам - грiх!
Ви вi
ри
те, що бре
шуть лю
ди?
Панi прик
ро по
ди
ви
ла
ся на
ньо
го, по
хи
та
ла го
ло
вою, зiтхну
-
ла i зно
ву узя
ла
ся за робот
у.
Ще дов
го си
дi
ла во
на смут
на-
невесела, опус
тив
ши очi в робо
-
ту, та вже нi
чо
го та
ко
го не бу
ло
мiж ни
ми. Вiн бiльше говор
ив,
во
на слу
ха
ла. Коли-нек
оли ски
-
не на йо
го при
крий пог
ляд, мов
спи
тає: чи прав
да то? I зно
ву
опус
те - за
думається; i за
ду
ма
на
слу
хає йо
го. Хрис
тi зда
ло
ся, що, i
слу
ха
ючи йо
го, во
на нi
чо
го не
чу
ла, що го
во
рив вiн: во
на слу
-
хала са
ма се
бе, щось ви
вi
ря
ла у
со
бi.
Уже геть за пiв
нiч, ко
ли мi
сяць
зiй
шов, пан прий
шов i по
стукав
у две
рi, во
на, поп
ро
щав
шись, пi
-
ш
ла йо
му од
чи
ня
ти.
-
А я си
дi
ла у Гри
го
рiя Петрови
-
ча
i жда
ла те
бе, - похва
лилася
во
на. Пан їй нi
чо
го не од
ка
зав.
Швидко пiс
ля то
го усю
ди по
-
гасло свiт
ло; все за
тих
ло, засну
-
ло; од
на Хрис
тя не спа
ла. Во
на
ще дов
го ка
ча
ла
ся та думал
а
про те нес
по
дi
ва
не го
стювання
па
нi у па
ни
ча.
"А мо
же, во
но мiж па
па
ми так i
го
диться… Звiс
но: пансь
кi зви
-
чаї - не на
шi…" - рi
ши
ла во
на i
то
дi тiльки зас
ну
ла.
III
Пiзно зас
ну
ла Хрис
тя, а ра
но
ус
та
ла. Об
лич
чя її на
че припух
-
ло, в очах пек
ло, го
ло
ва го
рi
ла…
Так бу
ває, ко
ли не до
спиш. Во
на
справ
дi не дос
па
ла. Ось уже дру
-
гий день недо
сипляє… Хай по
-
завчора си
дi
ли па
ни дов
го, а
вчо
ра?.. Во
на зга
да
ла вчо
рашнє i
зди
ву
ва
ла
ся. Див
но їй, як се во
-
но у го
родi ве
деться; у се
лi дав
-
но б уже по
ба
чи
ли-по
мi
ти
ли, i
го
мону, i сла
ви бу
ло б уже на все
се
ло; а тут - на
че во
но так i слiд.
Од
на Мар'я до
га
дується, i па
нi
са
ма па
но
вi похвалила
ся,
що бу
-
ла у па
ни
че
вiй ха
тi, i пан - нiчо
-
гiсiнько… Див
но! Хай вiн не
жо
-
нат
ий, а во
на? Во
на - жiн
ка, во
на
- за
кон бра
ла, у неї дi
ти - i то не
грiх? Хрис
тi страх як хо
тi
ло
ся
по
ба
чити
па
ню, чи пе
ре
мi
ни
-
лась во
на хоч тро
хи, як бу
де ди
-
витися па
ни
че
вi у вi
чi?
Пан вий
шов уми
ва
тись. Во
на
зли
ва
ла йо
му на ру
ки i до
бре
роз
див
ля
ла
ся. Го
ло
ва йо
го вже
ли
сi
ла, де-не-де сi
ди
на пробива
-
лася мiж рiд
ким волосс
ям; спи
на
- гор
бом вигну
лась, ли
це - жо
-
вте, зам
лi
ле, ру
дi рiд
кi ба
ки, мов
гич
ка з пше
нички, спус
ка
ли
ся з
за
па
лих щiк. їй при
га
да
ла
ся по
-
стать па
ни
че
ва, як во
на йо
го у
щi
ли
ну роздивляла
ся… Гос
по
ди!
який же то пан по
га
ний!
Ось не
за
ба
ром вий
шла i па
нi.
Ти
ха та яс
на, на що
ках грає ру
-
м'янець, лич
ко бi
ле та свi
же… "I
во
на вий
шла за та
ко
го пога
но
-
го?" - по
ду
ма
ла Хрис
тя i опу
сти
-
ла очi в зем
лю. Во
на боял
ася
гля
ну
ти на неї; бо
яла
ся, щоб па
-
нi не по
мi
ти
ла, що во
на пiд
гля
-
дал
а учо
ра.
Устав i па
нич; пi
шов до гур
ту
чаю пи
ти i - нi
чо
гi
сiнько. Па
нi,
як i завж
ди, роз
ли
ва
ла чай, а па
-
нич з па
ном гу
то
ри
ли про вчо
-
рашнiй ве
чiр. Пан хва
литься ви
-
грашем, па
нич - не
жданим го
-
стю
ванням; а во
на i со
бi сло
во
ус
та
ве, i за
смi
єть
с
я, i за
iск
рить
очи
ма. "Та й скрит
нi ж па
ни сi
якi!" - по
ду
ма
ла Хрис
тя. Од
но во
-
на тiльки й зап
ри
мi
ти
ла, що па
-
нi все якось ти
хо цi
лу
ва
ла Ма
-
ринку i хи
жо свi
ти
ла очи
ма на
Iва
ся, на стар
шо
го си
на, що ски
-
дався на батька; а най
бiльше то
-
дi, як вiн, на
ли
ва
ючи чай у
блюд
це, схлюп
нув тро
хи на стiл,
- ли
це її скри
ви
ло
ся, якась зла
сму
га про
бiг
ла ко
ло уст… У той
час во
на, здається, не тiльки не
-
навидiла си
на, а ра
зом i батька.
Та тiльки то на од
ну хви
ли
ну
по
яви
ло
ся - i ок
ри
ло
ся зра
зу; i
зно
ву во
на ти
ха, яс
на, лас
кава,
ще
бет
ли
ва.
Христя вий
шла у кух
ню. Їй
страх як хо
тi
ло
ся роз
ка
за
ти
Мар'ї усе. Спи
тай її тільки та за
-
чепи хоч сло
вом - i во
на б усе пе
-
ред нею ви
ло
жи
ла. Так Мар'я та
-
ка блi
да, аж страш
на, сто
яла ко
-
ло сто
лу i мовч
ки, нi
ку
ди не ог
-
ля
да
ючись, кри
шила бу
ря
ки на
борщ… "Нi, не сьогод
нi, - поду
-
мала Хрис
тя. - Хай ко
лись…"
Цiлий день i Хрис
тя, i Мар'я хо
-
дили за
ду
ма
нi, мов
чаз
нi: Хрис
тi
но
ви
на та не да
ва
ла спо
кою, як
ми
ша скре
беться в ку
точ
ку, так
во
на скреб
ла
ся на ду
шi у неї. А
Мар'я? Чо
го Мар'я сум
на? Нiком
-
у в очi не по
ди
виться, нi до ко
го
не за
говорить. Пiс
ля обi
ду Хри
-
стя зап
ри
мi
ти
ла сльози на Ма
-
р'ї
них очах. Пiд ве
чiр Хрис
тя по
-
бiгла в ко
мо
ру за вугiл
лям, де
Мар'я завж
ди спа
ла. Там Мар'я
си
дi
ла i гiр
ко плака
ла.
-
Тiточко! Чо
го се ви? - спи
та
ла
Хрис
тя.
Та тiльки мах
ну
ла ру
кою i при
-
пала до по
душ
ки.
Настав ве
чiр, а за ним не заба
-
рилася i нiч на
су
ну
ти. Мар'я не
при
би
ра
лась, як учо
ра, не ми
ла
-
с
я, не вив'язува
лась. Сум
на си
дi
-
ла во
на у кух
нi, до
жи
да
ла, по
ки
па
ни ля
жуть, i тiльки ко
ли-не-
ко
ли важ
ко зiт
ха
ла.
Пани нi
ку
ди не зби
ра
ли
ся йти,
по
си
дi
ли тро
хи на рунду
ку та
швид
ко й спа
ти по
ля
га
ли.
-
Тiтко! ви в ко
мо
рi ля
же
те? -
спи
та
ла Хрис
тя.
-
А що?
-
Ляжу й я з ва
ми: у ха
тi душ
но.
-
Лягай.
Христя ухо
пи
ла ряд
но, подушк
-
у i по
бiг
ла сла
ти
ся. Мар'я ляг
ла
в ко
мо
рi, Хрис
тя - в при
ко
мiр
ку.
Як по
га
си
ли свiт
ло, непрогляд
-
на
тем
но
та об
хо
пи
ла їх: анi сму
-
жечки, схо
жої на свiт, - не
на
че в
до
мо
ви
нi! Хрис
тя по
кiй
но ле
-
жить, слу
хає. Ось щось лус
ну
ло,
щось во
рух
ну
ло
ся, щось десь за
-
скребло. То ми
ша скре
беться чи
па
цюк?
-
Тiтко!
-
Чого то
бi?
-
Чи тут па
цю
кiв не
має?
-
Хiба я знаю.
Знову ти
хо. З ули
цi до
но
ситься
тир
кан
ня, гук.
-
Се так i в се
лi на ву
ли
цi викри
-
кують, - по
ча
ла Хрис
тя. - А весе
-
ло на тих ву
ли
цях!
-
Весело бу
ває, - од
ка
за
ла Ма
р'я.
-
Хiба й ви бу
ва
ли на ву
ли
цях?
-
Де я не бу
ва
ла? У пек
лi тiльки
не бу
ла; та й там, ма
буть, не бу
-
де гiр
ше, як тут є!
-
Що ж вам та
ке бу
ло? - зацiка
-
вилася Хрис
тя.
-
Зостарiєшся, як усе зна
ти
меш.
Спи кра
ще.
-
Чогось не спиться… А ви, тiт
-
ко, прав
ду ка
за
ли за па
ню, - пе
-
ре
го
дом бовк
ну
ла Хрис
тя.
-
За яку па
ню?
-
За на
шу.
-
Яку прав
ду?
-
Що па
нi па
ни
ча лю
бить.
-
I ти хi
ба по
мi
ти
ла?
Христя по
ча
ла роз
ка
зу
ва
ти про
вчо
рашнє. I див
но: Мар'я зра
зу
на
че ожи
ла, пе
ре
лiз
ла аж до
Хрис
тi слу
ха
ти.
-
Ой бо
же! що та лю
бов мо
же, -
ви
мо
ви
ла во
на напослiд
ку
, важ
-
ко зiтх
нув
ши.
-
I що во
но та
ке та лю
бов? -
спи
та
ла Хрис
тя.
-
Пiди ж ти. Не
ве
лич
ка пташ
ка,
та ве
ли
ку си
лу має! Не лю
би,
Хрис
те, нi
ко
го й нi
ко
ли. Хай йо
-
му гас
пид!.. По
кiй по
з
бу
деш, сон
поз
бу
деш, їсти за
бу
деш, а накiн
-
цi - ще й об
ду
рить те
бе, отак як
оце й ме
не, дур
ну!
-
Хто ж вас об
ду
рив, тi
точ
ко?
-
Багато ка
за
ти, та ма
ло слухат
-
и!.. Чи ма
ло хто ме
не не ду
рив?
Як
би на них, ду
рис
вi
тiв, та вили
-
лись тi сльози, що я їх за один
раз вип
ла
ка
ла, то во
ни б у їх з
го
ло
ва
ми своїми по
то
ну
ли! А чи
раз же то бу
ло? Бо
же, бо
же! I на
-
що ти дав ме
нi та
ке сер
це кля
-
те?.. А нi
чо
го з ним не пороб
иш.
Та
ка вже, вид
но, моя до
ля гiр
-
кая! А мо
же, до
ля та
ка як i слiд
бу
ла, та па
ни на та
ку путь на
пу
-
т
или.
-
Якi па
ни? - спи
та
ла Хрис
тя.
-
Не знаєш? - пе
ре
пи
та
ла Мар'я.
- Свої… Я панська бу
ла. Та, вид
-
но, ти нi
чо
го не знаєш. А я?.. Сам
чор
тя
ка не звi
дав то
го, що я звi
-
да
ла!.. Чо
го тiльки не бу
ло в мо
-
єму жит
тi? - по
ду
мав
ши, ска
зала
Мар'я i по
ча
ла роз
ка
зу
ва
ти.
-
Ми бу
ли крi
па
ки. Нас небага
-
то
бу
ло: батько, ма
ти та я - от i
вся сiм'я. Жи
ли ми в Якiв
цях -
се
ло та
ке. Ти не ди
вись, що я те
-
пер та
ка ста
ла - пос
та
рi
ла, по
-
нiк
чем
нi
ла; а замоло
ду
бу
ла кра
-
сива, швид
ка, ве
се
ла… i на язик
гост
ра. Все се
ло тi
ши
ло
ся моїми
ви
гад
ка
ми, всi хлоп
цi й дiв
ча
та
но
си
ли прiз
ви
ща, що я їх, бувал
-
о, на
даю. Огонь бу
ла - не дiв
ка!..
Ма
ти лю
би
ла ме
не - ду
шi не чу
-
ла. Бу
ва
ло, де забарюс
я - уже i
кло
пiт, i сльози. Де ж? Од
ним од
-
на ди
ти
на!.. Мо
же, i батько лю
-
бив, та за пан
щи
ною нi
ко
ли бу
-
ло йо
му те показ
увати. Бу
ва
ло,
як по
же
нуть на ро
бо
ту, то за мi
-
сяць хi
ба раз до
до
му на
вiда
є
-
ться. Вiн бон
дар був i все в пан
-
сько
му дво
рi i кис; а ма
ти од
на
зо мною. Батько був су
хий, ху
-
дий, за
мо
ре
ний; приїде, бу
ло,
до
до
му - та й зля
же. Ма
ти возь
-
кається з хво
рим, а я со
бi вигул
-
юю… Ви
гу
ля
ла
ся та
ка здо
ро
ва,
ог
ряд
на! От ти тро
хи на
га
дуєш
ме
не со
бою… Ме
нi уже сiм
на
д
-
ця
тий пi
шов. Хлоп
цi бi
ля ме
не,
як хмiль ко
ло ти
чи
ни, в'ють
ся; а
най
па
че Буд
нен
ко Ва
силь. Чор
-
ня
вий, ку
че
ря
вий: кар
ти
на - не
хло
пець! Лю
ди ка
за
ли: от би
спа
ру
ва
ти - на сла
ву бу
ла б па
-
ра!.. Во
но б, мо
же, так i ста
ло
ся,
та… Ба
ть
ко усе хи
рiв, каш
ляв та
так, як свiч
ка, тав. На но
гах i
вмер, сер
деш
ний. Ну, звiс
но, пiс
-
ля смер
тi батько
вої кло
по
ти,
тур
бо
ти. Во
но як
би Ва
силь смi
-
ли
вi
ший, то ми, мо
же б, i поб
ра
-
ли
ся; тiльки вiн жде, по
ки
батько
вi рiк вий
де. Ме
нi-то вiн
ска
зав так, а ма
те
рi - нi сло
ва…
Жду я то
го ро
ку. Про
й
шло уже
два мi
ся
цi. Ко
ли се при
хо
дить до
нас дi
дич з дво
ру: "То
бi, Яв
до
хо,
на
каз: пе
ре
би
ра
тись з доч
кою у
двiр; а сю
ди з дво
ру Яки
мен
ка
пе
ре
ве
дуть…" Гос
по
ди! що ми
то
дi з ма
тiр'ю по
поп
ла
ка
ли та
по
пок
ля
ли свою до
лю! А лю
ди в
один го
лос: оце ж про
па
ла Ма
-
р'я! оце рехт їй!.. Ма
ти пла
че, по
-
би
вається, а ме
нi - страш
но так.
Не дай, гос
по
ди, по
вi
сять або
утоп
лять; а жи
ти ж то так хо
-
четься! Во
но б, мо
же, i кра
ще бу
-
ло, як
би уто
пи
ли або по
вi
си
ли:
мен
ше го
ря зна
ла б. Нi ж, бач, i
до
сi по свi
ту во
ло
чу
ся! Пе
реїха
-
ли ми в двiр. У дво
рi щось жiн
ки
та дiв
ча
та мiж со
бою пе
ре
шiп
ту
-
ються, див
ляться на ме
не та ус
-
мi
ха
ються. А ма
ти од
но - пла
че…
-
Не плач, ста
ра, - як за
раз чую
го
лос ко
ва
ля Спи
ри
до
на. - Он у
те
бе доч
ка як кар
ти
на: не дасть
в об
ра
зу! Ви
ку
пить пе
ред па
ном.
Ще й на
го
ро
ду од
бе
реш за те,
що ви
ко
ха
ла та
ку.
Усi так i за
ре
го
та
лись, а ма
ти
ще ряс
нi
ше за
ри
да
ла! А я стою
ко
ло ма
те
рi, як чме
ле
на: страш
-
но ме
нi i на лю
дей гля
ну
ти; а
сер
це - як не вис
ко
че!
Коли се ка
жуть: пан iде. Усi роз
-
ступилися, кла
ня
ються. Пе
ред
на
ми, мов з-пiд зем
лi, ви
рiс пан -
гор
ба
тий, кривоно
гий, таранку
-
ватий, ще й з бо
ро
дою, як у жи
-
да.
-
Ану, де та кра
са
ви
ця? - пи
тає.
Уп'яв у ме
не свої ма
нюсiнькi ми
-
шачi очi з-пiд нас
тов
бур
че
них
ру
дих брiв - я так i обiм
лi
ла; гля
-
нула на ма
тiр, а во
на, як стi
на,
бi
ла.
-
Нiчого, нi
чо
го, - ка
же пан, ус
-
мi
ха
ючись своїми гни
ли
ми зуба
-
ми. - На
ря
дiть доч
ку як слiд та й
у гор
ни
цi; а ма
ти й на кух
нi по
-
служе. Ма
ти в но
ги.
-
Паночку, ле
бе
доч
ку!.. - про
-
сить-ридає.
-
Чого ти, - ка
же, - дур
на, виєш?
Хi
ба твоїй доч
цi ху
до бу
де? Не
бiйсь, ху
да не бу
де.
Мати як при
па
ла до йо
го нiг -
та так i за
ко
лi
ла.
-
Пiдведiть ста
ру, - при
ка
зує
пан, - та про
вiт
рiть, а молод
у од
-
ведiть у гор
ни
цi. - Ска
зав - i пош
-
кандибав до бу
дин
ку.
Мене, не дов
го ду
мав
ши, два
чо
ло
вi
ки - хiп пiд ру
ки! - та в го
-
р
ни
цi так i пом
ча
ли. Там пере
-
дали ме
не якiй
сь кур
но
сiй, пи
-
катiй ба
бi. Та вiд
ве
ла ще да
лi,
по
ча
ла вговорюва
ти,
щоб я не
бо
яла
ся, що ме
нi тут доб
ре бу
де.
Ве
лi
ла скидат
и ту оде
жу, в якiй
я прий
шла, а на
дi
ва
ти ту, яку во
-
на вка
же… На
ряд
жа ме
не та все
прих
ва
лює: яка я кра
си
ва та як я
па
но
вi спо
до
ба
ла
ся. Як одi
ла
ото, пiд
ве
ла до дзер
ка
ла: я упер
-
ше зро
ду у йо
го ди
ви
ла
ся. Як
гля
ну
ла - i са
ма не своя ста
ла!
Чи се я, чи не я? На
ряд
же
на, ро
-
зодiта, як та па
няк
ка… То
го ж
та
ки дня до
ве
ло
ся поп
ро
ща
ти
ся
з своїм дi
ву
ван
ням!..
I Мар'я бо
лiс
но та гiр
ко зарего
-
талася. У Хрис
тi мо
роз про
бiг
по
за спи
ною вiд то
го ре
готу.
-
Ох, смiх те
пер, - сту
ля
ючи нит
-
ку пе
рер
ва
ної роз
мо
ви, по
ча
ла
зно
ву Мар'я, - а то
дi не до смi
ху
бу
ло. Як я то
дi пла
кала, як поби
-
валася! Та все да
рем
но… Ме
не
за
пер
ли в од
нiй ха
ти
нi i не пус
-
кали нi
ку
ди, 3а цi
лий день у ме
-
не рiс
ки в ро
тi не бу
ло, а вве
чiр -
пан зно
ву iде… Кри
во
но
гий, як
змiя та, в'ється ко
ло ме
не. Так
ме
не зло узя
ло! Гля
ну
ла я на
нього, огид
ли
вiсть так i заво
ру
-
ши
ла, зло так i пiдс
ту
пи
ло пiд
сер
це, вже ж усьому, ду
маю,
край бу
ва, та як ки
ну
ся на нього,
як ухоп
лю за гор
лян
ку, так i
впи
ла
ся пальця
ми! Ба
чу: по
си
-
нiв вiн, очi кров'ю на
ли
ли
ся…
уси
ло
вується дих
ну
т
и. А я все
дав
лю та при
ка
зую: "А що, пог
-
лу
мив
ся, а що нав
тi
шав
ся?"
Якось вiн зiб
рав
ся з си
лою, пiд
-
няв ру
ку та як дав ме
нi у лi
ве
ухо, - так у моїй го
ло
вi i пiш
ло в
усi дзво
ни дзво
ни
ти!.. У го
ло
вi
дзво
не, а в очах - тем
но-тем
но. Я
не пам'ятаю, що да
лi бу
ло. Знаю,
що як очу
ня
ла
ся я, то лежал
а на
дош
цi кров'ю пiд
ли
та. Ко
ло ме
-
не хо
де та ба
ба, що на
ряджала,
та без
зу
бим ро
том си
чить уся
кi
лай
ки… Цi
лий тиж
день ле
жа
ла
я, як ко
ло
да; цi
лий мi
сяць схо
ди
-
ли си
ня
ки з мо
го тi
ла. Ви
ду
жа
ла
- ме
не зно
ву взя
ли у гор
ни
цi i
при
становили, щоб я дер
жа
ла
па
но
вi гор
щик… Ота
ке-то! Бу
-
вал
о нi з сього нi з то
го, ти стоїш
- а вiн - кресь те
бе по що
цi! "Чо
-
му не при
би
раєш?" - крик
не. На
-
хи
лиш
ся, а вiн то
бi ку
ла
ком ме
-
жи пле
чi… Гiр
ше, нiж над то
ва
-
ря
кою, зну
щався!.. Ви
тер
пi
ла я
раз, ков
та
ючи гiр
кi сльози, ви
-
тер
пi
ла уд
ру
ге i ут
ретє. Вчет
вер
-
те зно
ву за
ки
пi
ло бi
ля сер
ця…
як був тро
хи не пов
ний гор
щик,
так я ним на йо
го i ли
ну
ла… Гос
-
по
ди!.. зро
ду-вi
ку нi
чо
го не ба
-
чи
ла я страш
нi
шо
го, як пан то
дi!
Увесь трем
тить, очi па
ла
ють, об
-
лич
чя мi
ниться, то зра
зу поб
лiд
-
не, аж по
си
нiє, а з нього так i бi
-
жать патьо
ки… Смiх i ли
хо!.. Я
мер
щiй ки
ну
лась нав
те
ки. Ку
ди
ж ти вте
чеш? Тут ме
не зра
зу i
зла
па
ли… Бу
ло ж ме
нi! Ме
не
дер
жать за ру
ки, а вiн лю
тий, як
змiй, стри
бає бi
ля ме
не… "Ли
жи!
язи
ком зли
зуй!" - гу
кає. Та кре
-
сь! - ме
не в один ви
сок; пiдс
ко
че
з дру
го
го бо
ку - та в дру
гий!
Збив ме
не - кур
цi нi
де клю
ну
-
ти!.. За
пер
ли ме
не не в ха
ту, а в
саж. Цi
лий тиж
день я там, як
сви
ня, ле
жа
ла. Кож
но
го ран
ку,
бу
ва
ло, прий
дуть, при
не
суть ме
-
нi їсти - су
хар цвi
лий та по
миїв
якихсь за
мiсть во
ди. Отим i жи
-
ви! Або осе
лед
ця да
дуть, а во
ди
не да
дуть… Зга
гою мо
рять. А
лю
ди з дво
ру зiй
дуться - хрю
ка
-
ють, ре
го
чуть. У пек
лi не бу
де
гiр
ше, нiж ме
нi то
дi! I не про
па
-
ла ж, ди
вись. Жи
ву
ча, суч
ка, вда
-
ла
ся! - до
да
ла, за
ре
го
тав
ши, Ма
-
р'я.
-
Господи! що ж да
лi бу
ло?.. -
жа
х
ну
ла
ся Хрис
тя.
-
Далi? Ба
га
то да
лi, Хрис
те…
Ма
буть, нi
ко
му на свi
тi не дове
-
лося звi
да
ти то
го, що ме
нi. Ото
дер
жа
ли ме
не в са
жi, а як пiд
-
гоїлися ви
раз
ки та тро
хи посхо
-
дили си
ня
ки, то при
кували ко
ло
са
жу на цеп, як ту со
ба
ку. Дощ,
ли
ха го
ди
на, а я притк
ну
ся до
стi
ни та так i ги
бiю… Не бу
ло,
Хрис
те, гiр
шого ли
ха, як те крi
-
пацт
во! Як
би не во
но, - хi
ба б я
хиляла
ся
отак по свi
ту, як оце
хи
ля
юся? Бу
ла б, пев
но, за Васи
-
лем i бу
ла б гос
по
ди
нею. А то,
бач: як Зо
зу
ля та - без пристано
-
вища, без при
тул
ку. Ма
буть,
десь пiд ти
ном дове
деться про
-
пасти: усiм чу
жа, нi
ко
му не по
-
трiбна, як той по
кидьок.
-
А що ж ма
ти? Де ж ма
ти бу
ла,
що за вас не зас
ту
пи
ла
ся? - спи
-
тала Хрис
тя.
-
Тож-то й є, що нi ме
не до ма
-
терi не пус
ка
ли, нi ма
тiр - до ме
-
не. По
тiм уже я по
чу
ла, що про
-
мi
няв її пан дру
го
му за со
ба
ку.
Ота
ке з людьми ро
би
ли!
-
Нуте, як же ви вип
лу
та
лись iз
своєї бi
ди?
-
Багато, Хрис
те, роз
ка
зу
ва
ти.
Як
би все, як во
но бу
ло, розказа
-
ти - за рiк би не переказа
в… Дер
-
жать ото ме
не на це
пу, ле
жу я та
ги
бiю. Хоч би одiр
ва
тись, утек
ла
б ку
ди та по
вiсилася!.. I от поча
-
ла я кру
ти
ти цеп: i спджу, i стою
- та все кру
чу. Се ж не вiрьовка
то
бi, щоб пе
рек
ру
ти
ти, а за
лi
зо.
Як ти йо
го пе
рек
ру
тиш? Уже ж,
ду
маю, що бу
де, те й бу
де! Цi
лий
тиж
день йо
го кру
ти
ла - та
ки пе
-
рек
ру
ти
ла. I за
лi
зо не ви
дер
жа
-
ло - ота
ке!.. Се бу
ло вно
чi; як пе
-
рек
ру
ти
ла, як край це
пу бряз
нув
у моїх нiг - страх ме
не на
пав. Що
се я, ду
маю, наробила
? По
си
дi
ла,
по
ди
ви
ла
ся; пiд
ня
ла цеп на ру
-
ки - бряз
каю ним. А да
лi - як зiр
-
ву
ся з мiс
ця, як дре
ме
ну з дво
ру
- тiльки за
ку
рi
ло! Ку
ди я бiг
ла,
якою до
ро
гою - i до
сi не при
га
-
дую. Не знаю, як ран
ком опи
ни
-
ла
ся бi
ля яко
гось се
ла. Що во
но
за се
ло? - i то
го не ска
жу. Уход
жу
в пер
ший двiр; со
ба
ки ки
ну
лись
на ме
не; лю
ди ви
бiг
ли. Обсту
пи
-
л
и ме
не, об
див
ля
ються, а я
стою, як то
роп
ле
на. "Хто ти, вiд
-
кi
ля?" - до
пи
ту
ються. А в ме
не
рiч одiб
ра
ло, язи
ка на по
вер
ну;
бi
ля сер
ця пе
чiя пе
че, в го
ло
вi
огонь па
лає, у вiч
чю тем
но, на
че
я крiзь си
то див
лю
ся. Спа
си
бi
од
нiй молод
ицi, узя
ла ме
не до
ха
ти, приг
рi
ла своєю обхiдн
iстю
та лас
кою, да
ла їсти… Наїла
ся я,
очу
ня
ла. То
дi тiльки роз
ка
за
ла
про свою при
го
ду. Роз
ка
зую та
пла
чу; а за мною i дру
гi пла
чуть.
"Ку
ди ж ти те
пер пi
деш?" - пи
та
-
ють лю
ди. "Не знаю, - од
ка
зую
їм. - Хоч з мос
ту та в во
ду!" А
один чо
ловiк ста
ренький уже,
ли
сенький: "Тю-тю! - ка
же, - оха
-
нис
я. Хi
ба на се не
має нi
яко
го
су
ду, нi
яко
го пра
ва? Жа
лiй
ся. Я,
- ка
же, - знаю у го
ро
дi та
ко
го па
-
н
ка, у су
дi слу
же. По
ма
гає доб
-
рим лю
дям. От i ме
нi, - ка
же, -
до
по
мiг одiб
ра
ти зем
лю вiд на
-
пас
ни
ка. Хоч, по
ве
ду до йо
го?" Я
йо
му в но
ги. "Згляньте
ся, - мо
-
лю, - хоч ви, дя
деч
ку! Я за вас до
-
вi
ку бу
ду бо
га молит
и!" - "Не
про
си, - од
ка
зує, - ме
не, там поп
-
ро
сиш. Я ска
зав по
ве
ду, то й по
-
ве
ду; а там що бу
де - не знаю".
На дру
гий день ми поїха
ли. По
-
вiв вiн ме
не на квар
ти
ру до то
го
па
на. Мо
ло
дий ще пан, ввiч
ли
-
вий. Хо
де по дво
ру, смок
че лю
-
ль
ку та спльовує.
Дядько роз
ка
зує йо
му за ме
не
та про
се: по
мо
жiть. "Мож
на, - ка
-
же, - мож
на по
пи
та
ти
ся… А що
ме
нi за те?" - "А що, па
ни
чу, - од
-
казує дядько, - наз
на
чай
те са
мi;
од
су
ди
те на чи
с
ту - пос
лу
же не
вам - дру
го
му; зас
лу
же - заплат
-
е". Гля
нув вiн на ме
не якось ско
-
са i зра
зу од
вер
нув
ся. "Доб
ре", -
ка
же. I пi
шов у ха
ту. Дов
го не ви
-
ходив, пи
сав, вид
но, бо, вийшов
-
ши, за
раз дав ме
нi до рук бумаг
-
у. "На, - ка
же, - цю бу
магу та йди
до пред
во
ди
те
ля. Упа
ди йо
му в
но
ги, розка
жи все i бу
ма
гу по
-
дай". Спа
си
бi дядько
вi, по
вiв ме
-
не i до пред
во
ди
те
ля. Покли
ка
-
ли
ме
не. Уход
жу я в ха
ту, а там -
па
нiв, па
нiв! Та накурен
о так, що
аж си
нiє. "Де ж той пред
во
ди
-
тель? У ко
го йо
го спи
тати?" - ду
-
маю та прямiсiнько
пе
ред усi
ма-
бух! на
вколiшки. "I по
жа
луй
те! i
помил
уйте!" - ка
жу, а цеп з рук
як вир
веться та - грюк! об по
-
мiст; аж усi струснул
ися. "Що се?
i звiд
ки се?" - пи
тає один ста
-
ренький па
нок, пiдход
ячи до ме
-
не. Я йо
му бу
ма
гу до рук. Узяв
вiн, прочит
ав про се
бе. "Доб
ре, -
ка
же, - бу
магу твою прий
маю i
те
бе по
ки що вiд пан
щини ос
ло
-
бо
няю". Чую я те i не вi
рю своїм
ухам. Я ду
ма
ла, що од
на смерть
тiльки ос
ло
бо
нить ме
не вiд мо
-
го нещас
тя, а тут то
бi ка
жуть: "Я
те
бе ос
ло
бо
няю". При
па
ла я до
нiг то
го па
на, цi
лую їх та облив
-
аю слi
зьми. "Го
дi, - ка
же вiн, - го
-
дi! Тут сього не мож
на ро
би
ти.
Ус
та
вай!" Пiд
ве
ла
ся я, стою.
"Iди, - ка
же, - со
бi та жди кiн
ця
дi
ла". - "Ку
ди ж я пi
ду?" - пи
таю.
"То вже твоє дi
ло", - од
ка
зує.
"Цеп же, - ка
жу, - у ме
не на шиi
при
ко
ва
ний". Та й бряз
ну
ла це
-
пом. Дех
то зас
мi
яв
ся. Ста
ре
нь
-
кий пан по
вер
нув
ся до дру
гих,
щось по
шеп
тавсь. "Пi
дож
ди", -
ка
же. Клик
нув чо
ло
вi
ка i пос
лав
ку
дись. Чо
ло
вiк не за
ба
рив
ся ве
-
р
ну
ти
ся з жи
дом. У жида цi
лий
обе
ре
мок клю
чiв на за
лiз
нiй ка
-
б
луч
цi. "Роз
куй, - ка
же пан жи
-
до
вi, - оцю нам дiв
чи
ну". Дов
го
мо
су
вав
ся жид, по
ти ро
зiмк
нув
за
мок: все при
мi
ряв то той, то
дру
гий ключ, по
ти не знай
шов
ся
та
кий, що як
раз прий
шов
ся. Як
ро
зiмк
нув - жи
да вис
ла
ли. А ме
-
не зно
ву пи
та
ють: як я хо
чу: чи
щоб по су
ду дi
ло пiш
ло, чи, мо
-
же, во
ни ви
зо
вуть па
на; та з ним
я пе
ре
го
во
рю та по
ми
рю
ся. "Гос
-
подь, - ка
жу, - з ним! I не клич
те
йо
го; кра
ще клик
нiть мою ма
-
тiр". - "А де ж твоя ма
ти?" - "Не
знаю, - ка
жу. - Ра
зом узя
ли у
двiр, а де дi
ли ма
тiр - не знаю".
Зно
ву па
ни по
ча
ли шеп
та
ти
ся, а
да
лi й ка
жуть: "Ну, йди со
бi, та
на
вi
дай
ся че
рез тиж
день". - "Ку
-
ди ж я пi
ду? - зно
ву я їм своє
тов
чу. - У ме
не ж нi при
тул
ку, нi
прис
та
но
ви
ща". - "Най
ми
ся у ко
-
го слу
жи
ти, - ка
же пан. - А по
ти -
на то
бi на хар
чi". I дав ме
нi бу
-
маж
ку. Пок
ло
ни
ла
ся я, по
цi
лу
ва
-
ла па
но
вi ру
ку i пiш
ла. Дядько
до
жи
дав
ся ме
не i зно
ву по
вiв до
па
ни
ча. "А що, як?" - пи
тає той. Я
роз
ка
за
ла все, як бу
ло. "Чо
му ж
ти, дур
на, не ска
за
ла, що хо
чеш
по су
ду?" - "Бог йо
го знає! Я не
зна
ла", - од
ка
зую. "Ну, нi
чо
го, -
ка
же, - ми йо
го наг
рiємо. А те
пер
от що: зос
та
вай
ся у моєї ха
зяй
ки
на служ
бi". - "Доб
ре, - ка
жу, - пос
-
лу
жу, скiльки ска
же
те. Ще як
би
ви за мою ма
тiр пок
ло
по
та
ли, то
я б вам i вiк слу
жи
ла!.." Од
да
ла я
дядько
вi бу
маж
ку, що пан дав:
не хо
тiв i бра
ти, та я на
ма
га
ла
ся.
Як? Скiльки зо мною во
зив
ся та
кло
по
тав? Ви
ря
ди
ла я йо
го, а са
-
ма зос
та
ла
ся у ха
зяй
ки. Во
на бу
-
ла мi
щан
ка, пе
ре
куп
ка: хлi
бом
тор
гу
ва
ла, ри
бою, со
няш
ни
ком…
У неї ото я й зос
та
ла
ся. Спер
шу
бу
ло чуд
но, бо
яз
ко якось; а да
лi
при
вик
ла. Ха
зяй
ка нi
ко
ли не си
-
дить до
ма - усе на ба
за
рi та на
иаза
рi, а ми з її доч
кою, дiв
кою,
до
ма пра
ви
мо
ся. Гар
на бу
ла та
Нас
тя - Нас
тею зва
ла
ся - ве
се
ла,
спi
ву
ча. Як зас
пi
ваємо, бу
ва
ло,
уд
вох - аж стi
ни слу
ха
ють. Iно
дi
до нас i па
нич зай
де. Роз
ка
же
ме
нi про дi
ло, нах
ва
ляється па
на
у тю
р
му по
са
дить. "От ко
ли б, -
ду
маю, - йо
го в тюр
му зав
дав,
щоб знав, як зну
ща
ти
ся над
людьми". - "А за ма
тiр же як?" -
пи
таю. То
дi ото вiн i ска
зав, що
ма
ти про
да
на дру
го
му… За
жу
ри
-
ла
ся я, за
су
му
ва
ла. Шко
да ме
нi
ма
те
рi ста
рої; хоч би до
ве
ло
ся
по
ба
чи
ти її, по
чу
ти, як їй жи
-
веться… Якось раз уве
че
рi па
нич
кли
че ме
не до се
бе в ха
ту. Сло
во
по сло
ву - вiн по
чав ме
нi ка
за
ти:
хо
чеш - я най
му квар
ти
ру, бу
де
-
мо жи
ти вку
пi. То
бi, ка
же, доб
ре
бу
де: i те, i дру
ге, i третє… Роз
-
пи
тує та пiд
би
ва. По
ду
ма
ла я: не
зго
ди
ти
ся - не бу
де дi
ла вес
ти:
вiзьмуть ме
не зно
ву до па
на. А
як до нього, то кра
ще на ши
бе
-
ни
цю… Зго
ди
ла
ся. З то
го ж та
ки
ве
чо
ра i по
ча
ла я з па
ни
чем жи
-
ти. Пе
рей
шли з ним на но
ву
квар
ти
ру; жи
ву - як гос
по
ди
ня:
схо
чу ро
би
ти - роб
лю, схо
чу ле
-
жа
ти - ле
жу. Доб
ре бу
ло. 3абу
ла
про все. Про ма
тiр тiльки iн
ко
ли
зга
ду
ва
ла, та бо
яла
ся i зга
ду
ва
-
ти. Що, ду
маю, як во
на у ха
ту -
шасть: "А що се ти, - ска
же, - вiд
од
но
го втек
ла, та дру
го
му на
шию вi
шаєшся?" - "Кра
ще б, - ду
-
маю, - во
на умер
ла, щоб i чут
ка
про ме
не до неї не до
хо
ди
ла…"
По
жи
ли ми отак з мi
сяць, а мо
-
же, й бiльше. Якось па
нич уве
че
-
рi й ка
же: "Щось пан не їде". -
"Який, - пи
таю, - пан?" - "Твiй
обид
чик". - "Хай йо
му цур! - ка
-
жу. - Я йо
го й ба
чи
ти не хо
чу".
Ко
ли се на ра
нок щось про
-
мелькну
ло по
бi
ля вiк
на, iде у
двiр. Гля
ну
ла я - пан… У ме
не i
ру
ки, i но
ги по
терп
ли. "Пан!" -
кри
чу. А па
нич: "Iди, - ка
же, - со
-
бi у дру
гу ха
ту. Я з ним сам по
ба
-
ла
каю". Пiш
ла я… Увiй
шов пан,
поз
до
ров
кав
ся; та ти
хий та
кий,
слух
ня
ний: де та й на
ту
ра вов
ча
дi
ла
ся!.. Сло
во по сло
ву - за
ве
ли
рiч про ме
не. Жа
лiється па
ни
че
-
вi, що я i ся
ка, i та
ка: i во
ло
цю
га,
i зло
дiй
ку
ва
та. Ди
ву
є
ться, що
па
нич узяв
ся за ме
не кло
по
та
ти.
Па
нич хо
де по ха
тi, слу
хає та
спльовує… У йо
го бу
ла та
ка чуд
-
на при
вич
ка - усе мов спльовує…
Слу
хав ото вiн па
на, слу
хав, а да
-
лi як виз
вi
риться. "Та ви, - ка
же,
- не со
ро
ми
тесь, ота
ке з нею
вчи
нив
ши, ще й сла
ви
ти її? Бо
га
по
бiй
тесь! Я, - ка
же, - знаю її. Во
-
на поб
ли
зу тут слу
же. Ха
зяй
ка
не нах
ва
литься нею. Я ду
мав, -
ка
же, - що ви ми
ри
ти
ся приїха
-
ли, а ви так - ба
зi
ка
ти". Пан мiй
то
дi на поп'ятний двiр. "Та я, -
ка
же, - рад
нi
ший i ми
ри
ти
ся, i
по
с
ту
пи
ти
ся їй чим-не
будь, хай
тiльки об
ли
ше". - "Що ж ви їй
дас
те?" - пи
та па
нич. "За
мiж вiд
-
дам, ого
род дам, ха
ту вист
рою", -
од
ка
зує. "То все дур
ни
ця, - ка
же
па
нич. - Хо
че
те на мир, - три ти
-
ся
чi!" На
че ужа
ле
ний, пiдс
ко
чив
пан. "Три ти
ся
чi? - скрик
нув. -
Кра
ще я в тюр
мi зог
нию, на Си
-
бiр пi
ду, нiж та
кiй по
ган
цi три
ти
ся
чi дам. Ще, мо
же, про
щен
ня
при
люд
но ска
же
те про
си
ти?" - "I
про
щен
ня, - ка
же спо
кiй
но па
-
нич. - А ви ду
ма
ли як? Ще мо
лiть
бо
га, що во
на вас за од
но страж
-
дан
ня по
зи
ває, а за те й мов
-
чить, що ви її на
си
лу
ва
ли". -
"Хто? Я? - скрик
нув пан. - Во
на
бре
ше, мер
зав
ка! Во
на що вгод
-
но нап
ле
те - вiр
те їй. Хi
ба во
на
ма
ло ще до то
го, як у двiр її взя
-
то, тя
га
ла
ся з хлоп
ця
ми? А в
дво
рi? Ко
за
чок Яш
ка є. Ди
ти
на,
зов
сiм ще ди
ти
на, а во
на i йо
го
розв
ра
ти
ла!" - кри
чить-гу
кає. А
па
нич хо
де та спльовує. Ко
ли се,
тро
хи охо
ло
нув
ши, зно
ву по
вер
-
нув
ся до па
ни
ча та так ти
хо та
лас
ка
во: "Iва
не Юхи
мо
ви
чу, ви
ж, - ка
же, - бла
го
род
ний; у ва
-
ших жи
лах те
че дво
рянська
кров. Ви са
мi маєте або ва
шi ро
-
ди
те
лi крес
тян. Спи
тай
те ви їх,
во
ни ска
жуть, що то за на
род?
Чи варт вам уст
ря
ва
ти у та
ке дi
-
ло? Що во
на вам - сест
ра, ро
дич
-
ка? Во
на не вi
до
ма нi
ко
му. Що
їй? По
го
мо
нять за неї тро
хи лю
-
ди, а як вiзьме своє - кож
но
му
зазд
ро ста
не. Кож
на ма
ти ра
дi
-
ша бу
де са
ма при
вес
ти до ме
не
свою доч
ку, щоб пан на
го
ро
див,
як її наг
рад
жу… А я… Я бо
го
вi та
го
су
да
ре
вi слу
жив без
по
роч
но; я
- вi
до
мий мiж лю
дьми; а те
пер
про ме
не по всьому по
вi
ту пiш
ла
ли
ха сла
ва… Че
рез ко
го?.. - Аж
зу
ба
ми заск
ре
го
тав. - А ви, - ка
-
же, - ще й ка
ра
ти зби
раєтесь…
Iва
не Юхи
мо
ви
чу! Згляньте
ся на
бо
га. Мо
же, ко
ли i у вас бу
дуть
дi
ти, ху
до
ба, крес
тя
ни… Мо
же, i
ви ко
ли не ви
дер
жи
те, - сер
це не
ка
мiнь - i вда
ри
те яко
го… По
ду
-
май
те тiльки, що че
рез по
гань
яку, не сто
ящу сло
ва доб
ро
го,
вас обезс
лав
лять, одiр
вуть вiд
дi
тей, ху
до
бу ва
шу од
бе
руть".
Отак ла
за
ря спi
ває! А я стою у
дру
гiй ха
тi та з-за две
рей слу
-
хаю… Так i по
ри
ває ме
не до па
-
ни
ча ки
ну
тись, щоб не вi
рив нi
-
чо
му, не всту
пав нi
чо
го… От
же
гля
ну в щi
ли
ну, по
ба
чу па
но
ву
кост
ру
ба
ту го
ло
ву, йо
го ми
ша
чi
очi - так ме
не страх i обiй
ме, пос
-
туп
лю
ся геть… Дов
го во
ни ба
ла
-
ка
ли, не при
га
дую те
пер уже що.
Па
нич не всту
па. Пi
шов пан нi з
чим, тiльки зап
ро
хав па
ни
ча до
се
бе вве
че
рi. Як зос
та
ли
ся ми
уд
вох, я й ка
жу па
ни
че
вi: хай од
-
ку
пе ма
тiр та дасть ха
ту й ого
-
род, - бе
ри вже йо
го ли
ха го
ди
-
на! - по
ми
рю
ся. "Що ти, дур
на! -
ка
же па
нич. - I не ду
май без мо
го
вi
до
ма ми
риться!" Чи так, то й
так. "Ти кра
ще знаєш", - ду
маю.
Уве
че
рi па
нич пi
шов до йо
го, та
вер
нув
ся аж свi
том - п'яний-п'я
-
ню
чий! То
го дня i на служ
бу не
хо
див, а вве
че
рi ка
же: "Знаєш,
Мар'є, що? Дає то
бi пан вiльну та
двiс
тi кар
бо
ван
цiв: сто за
раз, а
дру
гу сот
ню - як про
ше
нiе по
да
-
си… Ми
ри
ся!" А я: "А ма
ти ж як?
Хай хоч ма
тiр од
ку
пе". Заро
тав
-
ся
па
нич. "Ма
тiр? - пе
ре
пи
тує. -
Ну, на
що то
бi ма
ти? Ти ж у ме
не
бу
деш жи
ти. Ад
же во
на, як вi
ль
-
на бу
де, до те
бе прий
де. Що ж
то
дi? пох
ва
лить i пог
ла
дить во
-
на те
бе?" Ду
маю: справ
дi так;
жа
л
ко i ма
тiр, шко
да й се
бе… Що
йо
го ро
би
ти? А вiн од
но: ми
ри
-
ся! I дає ме
нi бу
маж
ку. "Оце то
бi,
- ка
же, - i гро
шi. Хоч у те
бе бу
-
дуть, а нi, то я за
хо
ваю". - "Схо
-
вай
те, - ка
жу. - Де я їх у се
бе схо
-
ваю? Ще хто-не
будь ук
ра
де". Так
уже йо
му вi
ри
ла, дур
на. По
тiм я
дiз
на
ла
ся, що па
нич по
тяг з па
-
на аж двi ти
ся
чi, а ме
нi ска
зав -
двiс
тi кар
бо
ван
цiв… Та про се
рiч да
лi, а те
пер од
но тов
че ме
нi:
ми
ри
ся та й ми
ри
ся… На
пи
сав
вiн про
ше
нiє, пос
лав ме
не з ним
до пред
во
ди
те
ля. Пiш
ла я, по
да
-
ла. "А що, - пи
та, - го
лу
буш
ка,
своє по
лу
чи
ла?" - "По
лу
чи
ла", -
ка
жу. "Дi
ла по су
ду не хо
чеш вес
-
ти?" - "Не хо
чу". З тим я i пiш
ла
на
зад. Iду та й ду
маю: оце двiс
тi
кар
бо
ван
цiв є. Що ме
нi на них
ку
пи
ти? У ме
не нi со
роч
ки ли
-
шньої не
має, нi плат
ка, нi юп
чи
-
ни, нi ко
жу
шан
ки про зи
му. Куп
-
лю скри
ню та над
баю пов
ну.
Прий
шла до
до
му, хва
лю
ся па
ни
-
че
вi. "Чи так, то й так. Ба
га
то йо
-
го, - ка
же, - нi
чо
го над
ба
ва
ти, а
що слiд ку
пи
ти - ку
пи". Пот
ро
ху
я по
ча
ла скуп
ля
ти
ся. Па
нич дає
гро
шi, а я скуп
ля
юся. Над
ба
ла
пов
ну ве
ли
ку скри
ню. Приб
ра
-
л
а
ся, на
ря
ди
ла
ся, нi
чо
го ме
нi i
не тре
ба! Зя
бу
яз i яро гро
шi, що
ще у па
ни
ча зос
та
ва
ли
ся. На
що
во
ни? Хай ле
жать до слуш
но
го
ча
су. Тiльки раз па
нич i хва
ли
-
ться: "Чи ти пак, знаєш, Ма
ру
сю,
що твiй пан нас об
ду
рив?" -
"Як?" - пи
таю… "Так, не вiд
дає
до
сi дру
гої сот
нi. Бу
ло б не по
да
-
ва
ти про
ше
нiя, не взяв
ши до рук
усiх гро
шей". Ме
нi, прав
да, шко
-
да ста
ло, та не ду
же. Не дає - хай
i не дає. Йо
му гос
подь за те вiд
-
дя
чить! Хва
ла бо
го
вi, я вiльна
те
пер, а про гро
шi - ме
нi бай
ду
-
же. Жи
ву со
бi, як пташ
ка та, без
-
жур
но… Раз, - у яр
ма
рок се бу
ло,
- вий
шла я i ход
жу по яр
мар
ку.
Ко
ли зирк! - мiж во
за
ми знай
-
омий чо
ло
вiк, з на
шо
го се
ла.
Здо
ро
вi! - приз
навсь-та
ки. Пи
та:
де я те
пер? "Слу
жу", - од
ка
зую
йо
му. Сло
во по сло
ву - роз
ба
ла
-
ка
ли
ся. "Та й доб
ре ж ти, - ка
же,
- на
шо
го пiд
сiк
ла!" I роз
ка
зує
ме
нi, що прий
шло
ся па
но
вi чи
-
ма
ло ху
до
би вся
кої спро
да
ти,
щоб ме
нi спла
ти
ти. "Те
пер ти, -
ка
же, - ба
гач
ка". - "Ба
гач
ка ж, -
ка
жу. - Ба
га
то де
чо
го не
має". Та
й хва
лю
ся, що не я па
на пiд
сiк
ла,
а вiн не до
дав ме
нi со
т
нi кар
бо
-
ван
цiв. "Як? - ди
вується. - При
-
каж
чик же хва
лив
ся, що всi до
ко
пiєчки вiд
дав то
му па
но
вi, що
за те
бе кло
по
тав
ся. Щось двi ти
-
ся
чi чи й то
го бiльше; як, - ка
же,
- не бла
гав, як не про
хав - хоч би
ко
пiй
кою пос
ту
пив
ся; всi за
га
-
лом ви
ло
жив йо
му на стiл!" За
-
ще
мi
ло моє сер
це. Упер
ше прий
-
шло ме
нi в го
ло
ву: а що, як па
-
нич ду
ре?.. По
тiм по
ча
ла роз
пи
-
ту
ва
ти за ма
тiр. "Чи не чу
ли, -
пи
таю, - де i як во
на?" - "А ти хi
-
ба, - ка
же, - нi
чо
го й до
сi за неї
не знаєш? Дав
но твоя ма
ти уме
-
р
ла, щось i мi
ся
ця не жи
ла у но
-
во
го па
на: жу
ри
лась, жу
ри
лась
та з жур
би й умер
ла". Прий
шла я
до
до
му. Пла
чу - ота
ки
ми! Жал
ко
ме
нi ма
те
рi, шко
да, що так ме
не
всi ду
рять… При
хо
де па
нич. "Чо
-
го се?" - пи
тає. Роз
ка
зую йо
му:
ма
ти вмер
ла, i лю
ди ка
жуть отак
i отак. Вiн на
су
пив
ся. "Вiр ти, -
ка
же, - лю
дям. Чо
го дур
нi не на
-
б
ре
шуть?" - 3 то
го ча
су по
чав вiн
вiд ме
не кри
тись та сто
ро
ни
ти
-
ся. Як до
ма бу
ва - ля
га мер
щiй
спа
ти; по
вер
неться до стi
ни -
мов
чить; чи пi
де ку
ди - до свi
ту
за
сид
жується. А тут i зо мною
дiється не
пев
не. Чую - щось ки
-
дається, во
ру
ши
ться пiд моїм
сер
цем. То ме
нi чо
гось ве
се
ло
стає: спi
ваю, ба
ла
каю са
ма з со
-
бою, як дур
на або бо
же
вiльна:
то, нав
па
ки, сло
ва вiд ме
не не
доб'єшся. Нуд
но ме
нi, важ
ко, гiр
-
ко… По
ду
маю про своє без
та
-
лан
ня - сльози так i зал
лють
очi!.. Раз ве
се
ла я бу
ла, роз
ка
зую
уся
кi нi
се
нiт
ни
цi па
ни
че
вi, те
ре
-
ве
нi прав
лю, а да
лi пи
таю йо
го:
"Чи бу
де
те ра
дi си
но
вi або доч
-
цi?" Як ска
за
ла те, див
люсь -
хму
риться вiн, мор
щиться, аж на
ли
цi змi
нив
ся. "I не по
ду
май! -
ка
же. - Як тiльки що пис
не в ха
тi
- з то
го ча
су нам уку
пi не жи
ти!"
- "Як же це так? - пи
таю. - Де ж
ме
нi йо
го дi
ти?" - "Де хоч. Хоч
зжар та з'їж!" По
вi
риш, як ска
зав
вiн ме
нi те, то на
че хо
лод
ною
во
дою об
дав ме
не!.. Ру
ки i но
ги у
ме
не зат
ру
си
ли
ся, у очах по
тем
-
нi
ло… Стою, див
лю
ся - i нi
чо
го
не ба
чу; а свiт кру
гом ме
не так
вер
туш
кою i хо
дить, так i кру
-
титься… "Бо
же! - ду
маю. - I се
батько ка
же? Де ж батько
ве сер
-
це?.." А я спер
шу тi
ши
ла
ся, дур
-
на. Ду
маю: "Ко
ли б гос
подь пос
-
лав… як я йо
го бу
ду лю
би
ти.
Який вiн бу
де ра
дий!" I мо
лю бо
-
га, ко
ли бу
де хлоп'ятко, то щоб
на й
ого бу
ло схо
же. Не дасть же
вiн за
на
пас
ти
тись своїй ди
ти
-
нi?.. А тут на то
бi та цить!.. Хоч
зжар та з'їж! Здається: як
би вiн у
той час уда
рив ме
не но
жем у
сер
це - не так би во
но за
бо
лi
ло,
як вiд то
го сло
ва! Мов
чу я, пох
-
ню
пи
ла
ся. I з то
го ра
зу став вiн
ме
нi про
тив
ний. Та
кий про
тив
-
ний - гос
по
ди! Уже пiс
ля то
го не
бу
ло нi
ко
ли й роз
мо
ви по сер
цю.
Вiн iно
дi i ла
щиться до ме
не, та
не
на
вис
не ме
нi йо
го те пiд
ла
бу
-
зю
ван
ня; не гля
ну я на нього як
слiд, i ди
ше вiн на ме
не важ
ким
чимсь… А тим ча
сом i во
но дає
оз
на
ки. Уже при
мiт
но i збо
ку
ста
ло. "Еге, - ка
же, - так ти
справ
дi?" I вка
зав на стан. Бi
ль
-
ше нi
чо
го не ска
зав, а на дру
гий
день при
хо
де з служ
би i при
но
се
не
ве
лич
ку пля
шеч
ку. Щось жов
-
те в нiй, аж чер
во
не - та
ке жов
-
те. "На, - ка
же, - ви
пий; се ви
но
та
ке". Я, звiс
но, не зна
ла нi
чо
го:
узя
ла й ви
пи
ла. Як ви
пи
ла - нi
-
чо
го, i по
обi
да
ла - нi
чо
го. Поп
ри
-
би
ра
ла я, зби
ра
юся спо
чи
ти. Ко
-
ли се - як за
бо
лить у ме
не в жи
-
во
тi, як за
рi
же; в очах так i по
-
тем
нi
ло. Упа
ла я i да
лi нi
чо
го не
пам'ятаю. Ко
ли очу
ня
лась, аж
уся в кро
вi пла
ваю, - ота
ка ка
лю
-
жа!.. У ме
не сер
це так за
бо
лi
ло,
так за
бо
лi
ло!.. Кра
ще б уже я i не
вста
ва
ла, а там на
вi
ки око
лi
ла. А
вiн хо
де бi
ля ме
не. "При
би
рай, -
ка
же, - та за
ко
пай на вго
ро
дi".
Не стер
пi
ла я! "При
би
рай, - ка
жу,
- сам, ко
ли на
ро
бив та
ко
го!" Як
же ско
че вiн, як за
ту
па но
га
ми…
"Я те
бе на ву
ли
цю ви
ки
ну! Я то
-
бi i се, я то
бi i те!" Узя
ла я зiб
ра
-
ла в би
тiй ма
кiт
рi все, дiж
да
ла
ве
чо
ра та се
ред ого
ро
ду й за
ко
-
па
ла. Пiс
ля то
го щось бiльше
тиж
ня на
че п'яна хо
ди
ла. До
нього не го
во
рю, i вiн до ме
не не
го
во
ре. Ко
ли так тиж
нiв че
рез
зо два при
бi
гає вiн з служ
би ра
-
нi
ше, нiж завж
ди. "Слу
хай, - ка
-
же, - як бу
дуть пи
та
ти, де дi
ла
ди
ти
ну, ка
жи: ски
ну
ла. Упа
ла,
мов, з го
ри
ща та й ски
ну
ла. Не
ка
жи тi
ль
ки, що пи
ла що-не
-
будь, бо бу
ти i то
бi, i ме
нi на Си
-
бi
рi". А во
но, бач, що: пан, зап
ла
-
тив
ши за ме
не гро
шi, не по
да
ру
-
вав всього так: най
няв жи
дiв,
щоб слi
ди
ли за на
ми. Звiс
но, усi
ба
чи
ли, що я хо
ди
ла та
ка; а то
зра
зу ста
ла як i слiд. Ну, ото йо
-
му за
раз до
нес
ли, а вiн по
дав бу
-
ма
гу та
ку, що па
нич не по за
ко
-
ну жи
ве зо мною, при
жив ди
ти
-
ну та й з свi
ту звiв. А па
нич там
слу
же, ку
ди тi бу
ма
ги по
да
ють.
Як по
ба
чив, то й при
бiг до
до
му
зав
го
дя нав
ча
ти, що ме
нi ка
за
-
ти. Не встиг вiн пi
ти, як до нас у
ха
ту су
не й панст
во, i мос
ка
лi.
"Ти та
ка?" - пи
та
ють. "Я". - "Ти
хо
ди
ла важ
ка?" - "Хо
ди
ла", - ка
-
жу. "Де ж ти ди
ти
ну дi
ла?.." -
"Ски
ну
ла. Лiз
ла з го
ри
ща, упа
ла
та й ски
ну
ла". - "Де ж ти по
дi
ла?"
- "За
ко
па
ла на вго
ро
дi". - "Ве
ди!"
По
ве
ла я. Од
ри
ли, гля
ну
ли: зем
-
ля зем
лею! "А не прий
ма
ла ти
нi
чо
го? Нiх
то то
бi да
ван
ня не
да
вав?" - "Нi, - ка
жу, - не да
вав". -
"Бре
шеш!" - "Чо
го ж ме
нi бре
ха
-
ти!" - "У чор
ну її! У тюр
му!" -
кри
к
нув уса
тий пан при шпо
рах.
Бе
руть ме
не, а па
нич тут зза
ду їх
лу
па на ме
не очи
ма: нi
чо
го, мов,
нi
чо
го, тiльки не приз
на
вай
ся.
Узя
ли ме
не, по
дер
жа
ли до дру
-
го
го дня у чор
нiй. На дру
гий
день зно
ву пи
та
ють. Я їм усе од
-
но; ски
ну
ла, та й го
дi. "У тюр
му
її!" Од
ве
ли ме
не в тюр
му. По
ча
-
ло
ся дi
ло… Пiв
ро
ку я в тюр
мi
про
си
дi
ла, а по
тiм зас
ла
ли ще й
у мо
нас
тир на пiв
ро
ку.
-
А па
нич? - спи
та
ла Хрис
тя, ва
-
ж
ко зiтх
нув
ши.
-
Панич вик
ру
тив
ся та пiс
ля то
-
го оже
нив
ся i за
жив па
ном… Он
во
но, Хрис
те, як нас пiддурю
-
ють!.. Ота
ка-то прав
да на свi
тi!..
Пi
сля то
го пус
ти
ла
ся я, як там
ка
жуть, як соба
ка з оже
ре
ду. По
-
любила мос
ка
ля, i жи
ли ми гар
-
но, по
ти йо
му одс
тав
ка не вий
-
шла. А вий
шла - як пi
шов, то й
ду
мати за
був. А при
ся
гав
ся, що
до
ма тiльки спро
дає свою спад
-
щину, зно
ву вер
неться та й по
-
беремося… Об
ду
рив i сей. Поки
-
нула я то
дi мiс
то, де жи
ла; ду
-
маю: мо
же, у другом
у кра
ще бу
-
де. Приб
лу
ди
ла
ся сю
ди. Пiднес
-
ло то
го Йоси
пен
ка з сватан
ням.
Я йо
го нi ка
пельки не лю
била;
який
сь з йо
го вай
ло, а так пiш
ла,
щоб не хи
ли
тись по чу
жих лю
-
дях. Сам, бач, гос
по
дар: своя ха
-
та, своя ху
до
ба… Дум
ка: об
жи
ве
-
мо
ся, зви
к
не
мо од
но до дру
го
го.
Во
но б, мо
же, ми i об
жилися, ко
-
ли б не свек
ру
ха. Так во
на ж, як
iр
жа те за
лi
зо, пи
ля
ла щод
ня.
Ки
ну
ла i йо
го. Уже ж гiр
ше не
бу
де, як є! Прий
шла сю
ди, най
-
ня
ла
ся. Пiд
вер
нув
ся фiдфеб
ель з
ро
ти. Мо
ло
дий та бра
вий… Що
ти з сер
цем по
дiєш?.. На свої за
-
ро
бiт
ки но
ву йо
му оде
жу спра
-
ви
ла, чо
бо
ти до вак
си по
шила,
ча
си срiб
нi ку
пи
ла. А вiн те
пер
же
ниться на мi
щан
цi. Ота
ке-то,
Хрис
те! Го
ренько з сим сер
цем!
Мар'я за
мовк
ла; мов
ча
ла й Хри
-
стя. Жит
тя Мар'їне, як на до
ло
нi,
сто
яло пе
ред нею, гiр
ке та не
-
привiтне, зла
ма
не па
н
ськи
ми
вчи
н
ка
ми, за
не
ха
яне паничiвсь
-
кими за
мi
ра
ми. I їй страш
но ста
-
ло; страш
но за се
бе… Крiзь неве
-
личку щi
лоч
ку прок
рав
ся до їх у
тем
но
ту мi
сяць срiб
ною стежеч
-
кою… Хри
стя струснул
ась.
-
Он уже й мi
сяць зiй
шов, - про
-
мовила во
на ти
хо.
-
Зiйшов. По
ра спа
ти. Спи, Хри
-
сте, хай те
бе ми
нає те ли
хо, що
ме
не стро
щи
ло!.. - I Мар'я почов
-
гала до сво
го лiг
ва. Хрис
тя дов
го
мов
ча
ла.
-
А чи ви, тiт
ко, не знаєте, бу
ва,
Ма
ри
ни? - спи
та
ла, по
мо
в
чавши,
в Мар'ї.
-
Якої?
-
Як би вам ска
за
ти? Дiв
ки Ма
-
рини. Во
на з од
но
го се
ла зо
мною. Уже тре
тiй рiк, як во
на
тут слу
же. Щи
ра ко
лись бу
ла то
-
варишка! А от i не прий
деться з
нею нi
де по
ба
чи
тись.
-
Де во
на слу
же? чи не в Луцен
-
чихи? - пи
тає Мар'я.
-
I то
го не ска
жу.
-
А яка во
на? Чор
ня
ва, ви
со
ка;
гу
ба мов роз
ру
ба
на?
-
Вона, во
на! - скрик
ну
ла Хри
-
стя. - Як ма
лою бу
ла - на нiж упа
-
ла.
-
Знаю. Хва
ли
ла
ся мо
ло
ди
ця з
то
го дво
ру, що во
на з па
ничем
во
диться. Там па
нич у Луценчи
-
хи
на квар
ти
рi… Розказ
увала:
раз, ка
же, уно
чi сплю. Тiльки
крiзь сон чую: две
рi з па
ничевої
ха
ти - рип! Не
на
че що пiш
ло… Я
спро
сон
ня ки
нулась, пи
таю: хто
там? Не чу
ти нi
ко
го… Я об
ла
пую
мiс
це кру
гом се
бе… Що за бiс! То
Ма
ри
на ле
жа
ла бi
ля ме
не, а то -
тiльки мiс
це теп
ле. "Еге ж, - ду
-
маю, - бач, як на
шi ти
хi". Чую -
цi
лується хтось; так смач
но цi
-
лується! "Пi
дож
ди ж, - ду
маю, -
пiдс
те
ре
жу я те
бе, щоб не ви
да
-
ва
ла се
бе та
кою свя
тою та не
-
дот
ро
гою…" Ле
жу, не сплю… Не
ско
ро, не ско
ро две
рi зно
ву -
рип! А вже сi
рi
ло, i вид
ко ме
нi
чор
ну тiнь… "А що то, - пи
таю, -
до па
ни
ча, дiв
ко, хо
ди
ла?" Во
на
ти
хо-тихо опус
ти
ла
ся, мов
чить.
Да
лi - як зап
ла
че! "Се ти, Мари
-
но? - пи
таю. - Чо
го ти?" Во
на то
-
дi да
вай про
ха
ти, щоб нi
ко
му не
ка
за
ла.
-
То се Ма
ри
на? - зди
ву
ва
ла
ся
Хрис
тя.
-
А що ж твоя Ма
ри
на - свя
та?
Хi
ба в неї ду
ша з ло
пуцька? Хри
-
стя мов
ча
ла, її аж мо
роз под
рав
по
за спи
ною… "Нев
же се прав
-
да? - ду
ма
ло
ся їй. - Во
на ж доб
ре
знає Ма
ри
ну. Са
ма Мар'я ка
же,
що во
на не
дот
ро
га… Та
ка i в се
лi
бу
ла: боїться бу
ло, ко
ли хто з
хлоп
цiв до неї обiз
веться, заче
-
пе, бу
ва. А те
пер що ка
жуть?.. Нi,
се неп
рав
да, неп
рав
да!.. Ко
ли б
ме
нi по
ба
чи
ти її, я по очах по
мi
-
чу…"
I сон
на не
мiч по
ча
ла ко
ли
ха
ти
Хрис
тю.
IV
Їй не
дов
го до
ве
ло
ся жда
ти… У
вiв
то
рок, як пiш
ла Мар'я на нiч,
та вже i ра
нок, а її не
має. Уже
Хрис
тя й по
по
ра
ла
ся, бi
ля чо
го
бу
ло тре
ба, - не
ма Мар'ї. Пан зби
-
рається на ба
зар.
-
Скажи Мар'ї, щоб на ба
зар iш
-
ла.
-
Мар'ї не
має, - од
ка
зує Хрис
тя.
-
Як не
має?
-
Немає.
-
На чор
та й кра
ще! То збирай
-
ся ти.
Христi дав
но хо
тi
ло
ся пi
ти ку
-
ди-небудь з дво
ру, хоч на лю
дей,
на мiс
то по
ди
ви
ти
ся. Мер
щiй
одя
г
ла
ся во
на, ухопи
ла кор
зи
ну
i - го
то
ва.
Недалеко вже й до ба
за
ру - па
-
лицею ки
ну
ти. Уже й во
зи вид
-
но, крик i гвалт людський чуєть
-
ся, як з пе
рех
рес
ної ули
цi виско
-
чила па
нi.
-
Здрастуйте, Ан
тон Пет
ро
вич, -
скрик
ну
ла до па
на, про
стягаючи
ру
ку. - На ба
зар?
-
На ба
зар.
-
Будемо ж ра
зом iти.
-
Чого се ви од
нi? - пи
тає пан.
-
Та я не од
на: там десь зза
ду
дiв
чи
на зос
та
ла
ся. От ли
хо з си
-
ми слу
га
ми! Ку
хо
вар
ка як пiш
ла
учо
ра зве
чо
ра, та й до
сi не
має.
-
I у вас так? I в ме
не не кра
ще.
Во
но, вид
но, усi куховар
ки
зго
-
ворилися на сьогод
нi.
Панi за
ре
го
та
ла
ся; за
ре
го
тав
ся
i пан. Хрис
тя iде зза
ду мо
вч
ки.
Ко
ли чує - на
че що штовх
ну
ло її
в бiк. Зирк - Мари
на!
-
Здорова, Ма
ри
но! - признала
-
ся
Хрис
тя.
-
Христя? - скрик
ну
ла та. - Де ти
взя
ла
ся?
-
Я вже бiльше мi
ся
ця як тут.
Слу
жу.
-
Як же се? А до
ма хто?
-
I вже те
пер до
ма! - по
ну
ро од
-
казала Хрис
тя.
-
Як са
ме?
Христя по
ча
ла бу
ло розказува
-
ти,
та во
ни як
раз дiй
шли до ба
-
зару. Пан по
вер
нув в од
ну ру
ку,
па
нi - в дру
гу.
-
Марино! Ти знаєш усi хо
ди;
прий
ди до ме
не - до
ка
жу, - про
се
Хрис
тя.
-
Прийду, прий
ду. Безп
ре
мiн
но
прий
ду. На днях жди! - i обид
вi
ро
зiй
шли
ся.
Як Хрис
тi ще раз ба
жа
ло
ся стрi
-
ну
ти Ма
ри
ну, пог
ля
ну
ти їй у об
-
личчя, по
ди
ви
ти
ся на її убо
ри.
Зов
сiм пе
ре
ро
ди
ла
ся дiв
чи
на -
пан
ноч
кою виг
ля
дає, i у плат
тi,
ко
си в дрi
буш
ки зап
ле
те
нi, пла
-
ток на шиї… "I ско
ра яка ста
ла -
зов
сiм не та Ма
ри
на!" - ду
має
Хрис
тя, пос
пi
ша
ючи за па
ном.
На ба
за
рi не ба
ри
ли
ся: ку
пив
пан м'яса та зiл
ля, з тим i верну
-
лися. Прий
шли до
до
му, уступа
-
ють у кух
ню - ле
жить на по
лу
Мар'я, го
ло
ва плат
ком за
кутана.
-
Ти де бу
ла, вi
яла
ся? - скрик
-
нув на неї пан.
-
Я нез
до
ро
ва, - не пiд
во
дя
чись,
од
ка
за
ла ох
рип
лим голо
сом Ма
-
р'я.
-
Марш з дво
ру, ко
ли нездоро
-
ва
! Як на всю нiч бi
га
ти, так i
здо
ро
ва! Марш!
Мар'я пiд
ве
ла
ся. Пла
ток, що
при
к
ри
вав її об
лич
чя, зсу
нувся з
го
ло
ви на пле
чi. Аж пан оступи
-
вся на
зад, гля
нув
ши на її ли
це, а
Хрис
тя тро
хи не скрик
ну
ла! На
йо
му не вид
но бу
ло нi очей, нi
ро
та, нi но
са - один шма
ток пух
-
лого та си
нього, як бра
зо
лiя,
м'я
са!
-
Де се ти? Хто се те
бе? - скрик
-
нув зди
во
ва
ний пан. З тих бала
-
бух, що по
на
ви
са
ли над очи
ма,
по
ли
ла
ся якась мут
на во
да. Ма
-
р'я трем
тi
ла, мов у тряс
цi.
-
Господи! - ка
же пан. - Що ж,
як
би те
бе ха
зяїн або хазяй
ка
уда
ри
ла хоч раз - якої б ти зас
пi
-
ва
ла? За
раз би пiш
ла жа
лi
ти
ся; а
як мос
ка
лi он як мор
ду розтовк
-
ли - так i нi
чо
го!
Мар'я, як ма
ла ди
ти
на, зарида
-
ла
i впа
ла на пiл, закрива
ючись
плат
ком. Пан здвиг
нув пле
чи
ма,
плю
нув i пi
шов у гор
ни
цi. На
Хрис
тю на
пав та
кий страх, що
во
на боял
ася пi
дiй
ти до по
лу:
чор
не, зби
те об
лич
чя Мар'їне не
схо
ди
ло з-пе
ред її очей… "Що се
з Мар'єю? Нев
же се той мос
каль,
що во
на роз
ка
зу
ва
ла i так жу
ри
-
л
ася за ним?" Жаль прой
няв на
-
ск
рiзь Хрис
ти
не сер
це.
-
Христе, го
луб
ко! Пос
лу
жи за
ме
не, по
ки я пе
ре
ле
жу, - з-пiд
плат
ка за
го
мо
нi
ла пла
ку
чим го
-
лосом Мар'я. - Я то
бi нес
ка
зан
но
дя
ку
ва
ти бу
ду.
У Хрис
тi на
вер
ну
лись на очах
сльози, i, не пок
лич її па
нi у гор
-
ницi, пев
но, во
на б розплакала
-
ся.
Там, у гор
ни
цях, дi
ждавши,
по
ки пан вий
шов ку
дись, во
на
по
ча
ла про
ха
ти:
-
Панiчко, го
лу
боч
ко! мною, як
хоч
те, ро
бiть, не же
нiть тiльки
Мар'ї з дво
ру. Ку
ди во
на пi
де,
страш
на та
ка?
-
Та що ж там з нею?
-
Збита вся - кур
цi нi
де клюнут
и!
Панi пiш
ла по
ди
ви
тись. Жi
но
че
жа
лiс
ли
ве сер
це обiзва
ло
с
я, ко
-
ли во
на гля
ну
ла на Мар'ю. Пора
-
явши якоїсь мас
тi, во
на одi
слала
її в ко
мо
ру.
Христя, як му
ха, лi
та
ла, рад
-
нiша усю
ди пос
пi
ти, усе зробит
-
и, щоб не бу
ло за
держ
ки, не бу
-
ло ремст
ву
ван
ня на Ма
р'ю. Над
-
вечiр ви
мо
ри
лась - страх! По
ки
па
ни пи
ли чай, во
на при
корнула
тро
хи на по
лу. Од
дав
ши ве
че
рю,
во
на пiш
ла до Мар'ї в ко
мо
ру.
Мар'я, вид
но, спа
ла, бо не обзи
-
валася; чут
но тiльки її важк
е зiт
-
хання. Хрис
тя ляг
ла… Щось їй не
спиться; Мар'я не схо
дить з дум
-
ки. Кру
гом тем
но - хоч око вико
-
ли! Гля
не Хрис
тя у ту тем
ноту, а
пе
ред очи
ма - во
на, Мар'я, уся
зби
та… Сту
лить во
на очi - i пе
-
ред зак
ри
ти
ми очи
ма во
на, як
ма
на, колишеться
… Кра
ще вже
ле
жати так… Ти
хо, непово
рухно
ле
жить Хрис
тя, розк
рив
ши очi;
крiзь невел
ичкi шi
лин
ки проби
-
ваються сi
рi сму
жечки надвiр
но
-
го
мо
року… Ось во
ни за
бi
га
ли у
тем
но
тi, заiскрили
… Скiльки їх,
го
спо
д
и! Не
на
че снiг той - так i
куйовд
яться! Се зра
зу все те
зни
к
ло… тем
но
та колихн
улася,
щось за
гуло… По
чу
ло
ся схли
пу
-
ван
ня, да
лi плач… Хрис
тя пiд
ве
-
ла
ся.
-
Мар'є! то ви? Мар'я за
ри
да
ла.
-
Чого ви? Мо
же, вам чо
го тре
-
ба? То я по
дам.
-
Нiчого ме
нi не тре
ба, - з пла
-
чем од
ка
за
ла Мар'я. - Хри
сте! Iди
сю
ди. Iди, ляж ко
ло ме
не.
Христя по
мац
ки поб
ра
лась до
Мар'i.
-
Сюди, сю
ди. Ось тут ляж. Я по
-
сунуся. Хрис
тя ляг
ла.
-
Коли б ти зна
ла, Хрис
те, як
важ
ко! - тро
хи пе
ре
го
дом почал
-
а Мар'я. - Ко
ли б ти зна
ла, як гiр
-
ко! I чо
му вiн ме
не не вбив?
-
Хай бог ми
лує! Оха
нiться, що
ви ка
же
те!.. Хто ж це вас так по
-
бив?
-
Ох! Вiн, Хрис
те, вiн, бо
дай йо
-
го зби
ла ли
ха та не
щас
на годин
-
а! Вiн, прок
ля
тий! Я дав
но по
мi
-
чаю, що вiн не так ди
ше. Ме
нi
дав
но до
во
ди
ли, що вiн хвали
-
вся: ко
ли б знай
ти яку за
мож
ну
мi
щан
ку - оже
нив
ся б. Я йо
му
ска
за
ла. "Не вiр, - ка
же, - лю
ди
бре
шуть". Пам'ятаєш, у той день,
як ти ста
ла, я хо
ди
ла до йо
го, та
не зас
та
ла, i на дру
гу нiч хо
ди
ла
- теж да
рем
но до бi
ло
го свi
ту до
-
жидалася. По
бий те
бе, ду
маю,
си
ла бо
жа! Хо
тi
ла за
ли
ши
ти. I
ото скiльки днiв зов
сiм не хо
ди
-
л
а. А вчо
ра уран
цi чую - перс
нi
ку
пує, ли
бонь, уже у них дi
ло по
-
кiн
че
но. Я вве
че
рi до нього. Зас
-
та
ла. "На
що се, - пи
таю, - ти пе
р
-
с
нi ку
пу
вав?" - "А твое ка
кое де
-
ло?" - "Як яке дi
ло? - од
ка
зую йо
-
му. - Ко
му ж, як не ме
нi, дi
ло? Я
знаю, - ка
жу, - все знаю, хоч ти i
криєшся вiд ме
не. I не ду
май, -
ка
жу, - вiн
ча
ти
ся. Ото, як пе
ред
бо
гом, хва
лю
ся - я то
бi сла
ви на
-
роб
лю!" - "Ты? ты?" - виз
вi
рив
ся
вiн. "Я! Я!" - кри
чу йо
му… Як ма
-
хо
не вiн ме
не в один ви
сок! а да
-
лi по
вер
нув
ся та в дру
гий!.. - так
ме
нi свiт i зак
ру
тив
ся… Не знаю
я, що бу
ло зо мною, знаю тiльки,
що опи
ни
ла
ся над
во
рi.
-
I та
ко
го б ка
та я лю
би
ла! -
зди
ву
ва
ла
ся Хрис
тя. - Я б йо
го
ще на по
зов по
тяг
ла! як вiн смiє
отак би
ти, отак нiвечи
ти
!
-
Ох, не знаєш ти, Хрис
те, нiчог
-
о, - ка
же, важ
ко зiтх
нув
ши, Ма
-
р'я. - Ти знаєш, що я б не тiль
ки
не зга
да
ла йо
му нi
ко
ли, що вiн
отак ме
не знi
ве
чив, не тiль
ки б
не по
зи
ва
ла йо
го, а, як та со
ба
ка,
ли
за
ла б йо
му ру
ки, аби вiн тi
ль
-
ки не жени
вся… Господ
и! I чо
го
я та
ка не
щас
на вдалас
я? На
що
ти, бо
же, дав ме
нi та
ке прок
ля
те
сер
це? Я са
ма се
бе ви
нувачу, са
-
ма на се
бе жа
лiю i нi
чого не
враю з со
бою! Ма
ло я йо
му уся
-
кої вся
чи
ни пе
ре
но
си
ла, ма
ло я
йо
му всього пе
ре
да
ла? На се
бе
не стра
чу - йо
му не
су. I от те
пер,
бач, дя
ка за ее… Хрис
те! про
шу i
ос
те
рi
гаю те
бе: не лю
би нi
ко
го,
нi
ко
ли. Ко
ли то
бi хто ки
неться в
вi
чi - од
вер
ни
ся та тi
кай мер
щiй!
Ко
ли що ворухнеться
у сер
цi -
за
да
ви, за
лий от
ру
тою йо
го, тi
-
ль
ки не да
вай йо
му во
лi! Хай
нiх
то так не му
читься, як я му
-
чу
ся! - I Мар'я, при
пав
ши на пле
-
че до Хрис
тi, гiр
ко-гiр
ко за
ри
да
-
ла.
Два днi про
ле
жа
ла Мар'я, а на
тре
тiй - па
нi за
го
мо
нi
ла:
-
Доки во
на бу
де ле
жа
ти? Скрут
та
кий, а во
на ви
ле
жує! - Тре
ба
вста
ва
ти. Ус
та
ла Мар'я - тiльки
тiнь її - схудла-змар
нiла. Сльози
та ту
га, ту
га та сльози день у
день, нiч у нiч хоч ко
го зсу
шать;
лед
ве веш
тається по ха
тi, хат
ню
ро
боту справ
ляє, а ос
тан
ню вже
Хрис
тя. Во
на i на ба
зар i всю
ди
бi
гає за Мар'ю.
У су
бо
ту Хрис
тя стрi
ла зно
ву на
ба
за
рi Ма
ри
ну.
-
А що ж ти не при
хо
ди
ла?
-
Сьогоднi пiс
ля обi
ду прий
ду.
Безп
ре
мiн
но прий
ду, - обi
цяє та.
Христя до
жи
да
ла то
го пiс
ля
обi
ду, як бо
га. Во
на кида
лась до
всього, бi
га
ла, пос
пi
ша
ла пере
-
мивати й перети
ра
ти,
щоб бу
ло
вiльно, ко
ли под
ру
га прий
де,
щоб по
ба
ла
ка
ти з нею. Ко
ли-то
во
ни ба
чи
лись? Чо
го-чо
го не пе
-
ре
вер
ну
лось, не пе
рей
шло з то
-
го ча
су, як ще у се
лi балак
али во
-
ни по ду
шi; по
вi
ря
ли од
на од
нiй
свої таємнi дум
ки-на
дiї? Пра
-
вляч
ись бi
ля дi
ла, во
на при
га
ду
-
вала, що слiд под
ру
зi сказа
ти,
чо
го не слiд.
Ось i пiс
ля обi
ду нас
та
ло. Уже i
уп
ра
ви
ла
ся Хрис
тя, а Ма
рини
не
має. Хо
де, нудьгує во
на, пози
-
рає раз у раз у вiк
но, вибiг
ає
над
вiр, за во
ро
та - Ма
ри
ни не
-
має. Уже й ве
чiр на
стає; зступа
-
ються по
мер
ки в ха
тi. "Збре
ха
ла
Ма
ри
на, - ду
мала Хри
стя. - Та
яка ж во
на брех
ли
ва ста
ла!"
Увечерi па
ни пiш
ли ку
дись i дi
-
тей заб
ра
ли з со
бою. Тяг
ли i па
-
нича - не схо
тiв, зос
тав
ся до
ма.
От би ко
ли Ма
ри
нi прий
ти - вi
-
ль
но, прос
то
ро! Нiх
то не по
мi
-
шає їм, не пе
рер
ве по
ча
тої роз
-
мови. Не
ма ж її!.. Ту
га обiй
має
Хрис
ти
не сер
це. Хва
литься сум
-
на Хрис
тя Мар'ї, кот
ра чо
гось
змерз
ла i по
бралася аж на пiч.
-
Бачила сьогод
нi Ма
ри
ну. Ка
-
зала - прий
ду пiс
ля обi
ду, та й
збре
ха
ла!
-
Жди Ма
ри
ни! Так би й ки
ну
ла
сво
го па
ни
ча та прий
шла до те
-
бе! - вiд
ка
за
ла Мар'я.
Христi при
хо
ди
ло
ся вi
ри
ти Ма
-
р'ї на сло
во. Справ
дi, ко
ли б у
Ма
ри
ни не бу
ло ко
го, чо
му б їй
не прий
ти? Вид
но, прав
ду Мар'я
ка
же… Та й прок
ля
ту
ща ж ся Ма
-
рина! "Стiй же: дi
ждуся я вiльно
-
го ча
су, вип
ро
шу
ся в па
нi - са
ма
до те
бе прий
ду. Уже ж усе поба
-
чу. Не втаїшся ти вiд мо
го ока!" -
ду
має Хрис
тя.
Коли се - две
рi рип! i - на по
ро
зi
по
яви
ла
ся Ма
ри
на. У бi
ло
му сит
-
цевому плат
тi, у чор
но
му з ла
-
стику бур
ну
сi, зав'я
зана чор
ним
шерс
тя
ним плат
ком, - ба
риш
ня
або ба
га
та мi
щан
ка, а не най
-
мич
ка!
-
Марино! го
луб
ко! А я ду
ма
ла -
збре
шеш! - скрик
ну
ла Хрис
тя i
ки
ну
ла
ся под
ру
гу об
нi
ма
ти та
цi
лу
ва
ти.
-
Уже ко
ли по
обi
ця
ла прий
ти,
то прий
ду. Хоч пiз
но, бо ра
нi
ше
не мож
на бу
ло: по
ки уп
ра
ви
ла
ся
та приб
ра
ла
ся.
-
Роздягайся ж та сi
дай спо
-
чинь, - тур
бує Хрис
тя под
ру
гу.
Та по
ча
ла роз
дя
га
тись.
-
Та яка у те
бе сви
та? - дивува
-
лася Хрис
тя. - А плат
тя? Бач! Та
гар
но як то
бi у сьому плат
тi! А
сер
ги якi? I тро
хи не схо
жа на ту
Ма
ри
ну, що в се
лi бу
ла. А ро
з
-
чiсан
а як гар
но! Та як то
бi ли
-
чить та го
лу
ба лєн
та, що є ко
сах!
Ди
вись! Як
би по
ба
чи
ли те
бе се
-
лян
и, i не пiз
на
ли б! - то
рох
тi
ла
Хри
стя, об
див
ля
ючись под
ру
гу i
спе
ре
ду, i зза
ду, i з бо
кiв.
Марина сто
яла се
ред ха
ти, да
-
ючи во
лю под
ру
зi надивля
тися
на се
бе, лю
бу
ва
ти
ся убо
ра
ми, по
-
с
тат
тю. Ви
сока, у плат
тi - во
на
зда
ва
ла
ся ще ви
ща. Мiц
но во
но
обхоп
ило її тон
кий ви
со
кий
стан, ви
ри
со
ву
ючи ши
ро
кi пле
-
чi, ви
сокi гру
ди. Дов
ге на
мис
то
чер
во
нi
ло на дов
гiй шиї, на ду
шi
бли
щав ве
ли
кий срiб
ний ду
кач,
а по бо
ках йо
го - два мен
ших.
Ко
си ка
ла
чи
ком ле
жа
ли на го
-
ловi, пе
ре
ви
тi го
лу
бою лен
тою;
дов
гоб
ра
зе ли
це чер
во
нi
ло, вiд
-
давало здо
ров'ям, очi гра
ли ра
-
дiс
тю.
-
Бач, як гар
но! А ти гу
ди
ла го
-
родськi убо
ри, - обiз
ва
ла
ся Ма
-
р'я, виг
ля
да
ючи з-за пе
чi.
-
Здоровi бу
ли, Мар'є! - привiта
-
лася Ма
ри
на. - Я вас i не при
мi
-
чаю. Чо
го се ви аж на пiч за
бра
-
лис
я? Ото со
ром - лi
том на пе
чi!
-
Така, бач, ста
ла, що й лi
том
мерз
ну, - зiтх
нув
ши, одказа
ла
Мар'я. А Хрис
тя од
но лю
бується
та ди
вується Ма
риною, аж па
-
нич з дру
гої ха
ти по
чув.
-
Кого ви там вих
ва
ляєте так? -
спи
тав вiн, про
су
ва
ючи го
ло
ву у
две
рi. Ма
ри
на як
раз сто
яла про
-
ти йо
го, ви
со
ка та бра
ва, i пря
мо
ди
ви
ла
ся йо
му у вi
чi.
-
Та й мо
ло
дець же дiв
ка! - по
-
хвалив па
нич.
-
Собi та
кi удай
тесь! - не то з
жар
том, не то об
раз
ли
во одказа
-
ла Ма
ри
на, не спус
ка
ючи очей з
па
ни
ча.
-
Куди нам? з ме
жи
сiт
кою та в
пше
нич
ний ряд! - жар
тує той.
-
То-то й є! - од
ка
за
ла Ма
ри
на i,
гля
нув
ши на Хрис
тю, зарегота
-
лася.
Христя со
бi пiд
дер
жа
ла, i обид
-
вi, ре
го
чу
чись, мер
щiй заховали
-
ся за пiч.
-
Козир-дiвка! - пох
ва
ли
ла па
-
ни
чевi Мар'я.
-
Чия во
на?
-
А вам на
що?
-
Так, хо
тiв зна
ти.
-
А кор
тить? Хай кор
тить, не
ска
жу, - дра
тує та. Па
нич пiд
няв
бро
ви, здвиг
нув пле
чи
ма i зачи
-
нився у своїй ха
тi. Ма
ри
на i Хри
-
стя, штов
ха
ючи од
на дру
гу, вит
-
кнулися з-за пе
чi.
-
Пiшов? - спи
та
ла Ма
ри
на.
-
Пiшов! - од
ка
за
ла Мар'я.
-
Шкода. Я хо
тi
ла ще з ним по
-
балакати, - смi
ючись, ка
же Ма
-
рина.
-
А що, i у вас та
кий па
нич? -
спи
та
ла єхид
но Мар'я. Ма
рина
крут
ну
ла го
ло
вою.
-
Потурай їм! Во
ни всi од
ним
ми
ром ма
за
нi, - об
раз
ли
во одка
-
зала Ма
ри
на. Мо
же б, вiд то
го i
роз
мо
ва пе
рер
ва
ла
ся, ко
ли б
Хри
с
тя не прис
та
ла до Ма
рини
роз
ка
за
ти що-не
будь.
-
Що я то
бi роз
ка
жу? Я хоч i бу
-
ду роз
ка
зу
ва
ти, то все про лю
-
дей, то
бi не вi
до
мих; а от ти роз
-
кажи що про се
ло. Як там у вас?
Що Гор
пи
на - здо
ро
ва, не пiш
ла
за
мiж? А Ївга i до
сi по
би
вається
за Ти
мо
фiєм?
Христя по
ча
ла роз
ка
зу
ва
ти i
про се
ло, i про се
бе. Ма
ри
на слу
-
хала, ко
ли-не-ко
ли ви
пи
ту
ючи
то про те, то про дру
ге. Мар'я ле
-
жала на пе
чi, мов
ча
ла.
-
Що ж, то
бi на
ра
виться го
род?
- спи
та
ла Ма
ри
на, ко
ли про се
ло
та про знай
омих пе
ре
ба
ла
ка
ли.
-
Сумно якось… люд
но ду
же, -
од
ка
за
ла, роз
ду
му
ючи, Хри
с
тя.
-
А то
бi, Ма
ри
но? - обiз
ва
лась
Мар'я.
-
Менi? Ко
ли б хто да
вав сот
ню
руб
лiв i ска
зав: ки
дай, Ма
ри
но,
го
род та йди зно
ву у се
ло - не
пiш
ла б! I не пi
ду… Нi
ко
ли! нiко
-
ли! - гра
ючи очи
ма i усмiха
ю
-
чись ро
же
ви
ми ус
та
ми, торо
-
хтiла Ма
ри
на.
-
Бач, а спер
шу й то
бi бу
ло так,
як Хрис
тi, сум
но?
-
Пiдождiть тро
хи - i Хрис
тя
зжи
веться. Ось свя
то наста
не.
Гу
лян
ня, ка
тан
ня… Вий
деш на
ву
ли
цю - пов
но всю
ди, на
род як
плав пли
ве… та всi в до
ро
гих
праз
ни
ко
вих убо
рах… Очi розбi
-
гаються, див
ля
чись!
-
Христя не лю
бить го
родських
убо
рiв, - ска
за
ла Мар'я.
-
Христя? - скрик
ну
ла Ма
ри
на. -
То во
на тим, що нi
ко
ли не наря
-
джалася.
-
Чому не на
ряд
жа
ла
ся? Наря
-
джалася, - збре
ха
ла Хрис
тя.
-
Коли? Ану на
ря
дись, ми поди
-
вимося.
-
Не хо
чу.
-
Мар'є! Ус
таньте, та на
ря
ди
мо
її, - скрик
ну
ла, схопив
шись, Ма
-
рина.
-
Не хо
чу! не хо
чу! - за
ма
ха
ла
ру
ка
ми Хрис
тя.
-
Та нi. Се каз
на-що! Ти не хо
-
чеш, то ми хо
че
мо подиви
ти
ся.
Мар'є! ус
та
вай
те-бо, - усмiха
ю
-
чись, ка
же Ма
рина.
Радiсть Ма
ри
ни пе
рей
шла i на
Мар'ю: за
па
лi сум
нi очi по
ча
ли
ти
хо за
го
ря
ти
ся; блi
де ли
це по
-
червонiло, на ус
тах заг
ра
ла ус
мi
-
ш
ка. Мар'я ти
хо пiд
ве
ла
ся i по
-
ча
ла зла
зи
ти з пе
чi. Хрис
тя ско
-
чи
ла з мiс
ця i ма
ла утi
ка
ти у гор
-
ни
цi. Ма
рина пог
на
ла
ся за нею.
-
Нi, не тi
кай, бо не вте
чеш! -
при
дер
жу
ючи, ка
же Мари
на. Хри
-
с
тя про
ти
виться.
-
Христе, го
луб
ко! Для ме
не! Ну
ж, для ме
не зро
би, - умо
в
ляє Ма
-
рина.
-
Та що ж я для те
бе зроб
лю?
-
Нарядися. Ми по
ди
ви
мо
ся; ти
са
ма по
ба
чиш, як гар
но.
-
А як па
ни на той час зiй
дуть!
-
То що? прий
дуть - подивлять
-
ся
! - ка
же Ма
ри
на.
-
Коли там во
ни прий
дуть? Де
-
сять ра
зiв мож
на наря
ди
ть
ся й
роз
ря
ди
ти
ся, - увер
ну
ла i Мар'я.
-
Нуте, Мар'є, ми її спер
шу роз
-
чешемо, - тур
бує Ма
ри
на. - Сi
-
дай! Сi
дай отут, на кiн
цi по
лу; я
роз
че
шу те
бе. Де гре
бi
нець?
Поки Мар'я шу
ка
ла гре
бiн
ця,
Ма
ри
на роз
пус
ти
ла Хрис
тi ко
су.
Гус
те во
лос
ся, як хви
ля, па
да
ло
аж до
до
лу.
-
Та й ко
са ж у те
бе! От ко
са! -
хва
ли
ла Ма
ри
на, проводя
чи
гре
-
бiн
цем впо
довж во
лос
ся, їй при
-
ходйлося аж геть одс
ту
пи
ти вiд
Хрис
тi, щоб роз
че
са
ти краї, - та
-
ке во
но бу
ло дов
ге. Зрiв
няв
ши,
Ма
ри
на роз
дi
ли
ла йо
го на двi
по
ловини, ще по
по
че
са
ла, а по
-
тiм зап
ле
ла в ко
си; товс
тi, як ру
-
ка, спус
ка
ли
ся во
ни по пле
чах
до по
лу. По
ки Ма
ри
на пле
ла та
че
са
ла, Мар'я сто
яла про
ти Хри
-
с
тi й лю
бу
ва
ла
ся, як з сяк-так за
-
чi
са
ної го
ло
ви ви
ли
лась те
пер
та
ка хо
ро
ша го
лi
вонька, що й
очей не одiр
веш вiд неї! Як же
Ма
ри
на об
вела ще ко
си кру
гом
го
ло
ви, зв'язав
ши ка
ла
чем на
потил
ицi, то й не пiз
на
ти Хрис
тi!
Не
ве
лич
кi уха, до сього зак
ри
тi
гу
сти
м
и пас
ма
ми, те
пер одс
то
-
ро
ни
лись, не
мов усмiхалися;
по
-
за уха
ми, на потил
ицi нi од
ної i
ма
лої во
ло
си
ни, щоб стир
ча
ла,
одс
тов
бур
чи
ла
ся - гла
денько, рi
-
в
ненько, мов ви
точено. Так уже
при
ло
жи
ла рук своїх до то
го Ма
-
ри
на. Лоб увесь вий
шов з-пiд во
-
лос
ся, невисоки
й, за
те ши
ро
кий
та бi
лий; на ньому, мов двi п'я
в
-
ки, чор
нi
ли над очи
ма двi бро
ви.
I ли
це на
че по
дов
ша
ло чи вни
зу
по
вуж
ча
ло - зра
зу не зап
ри
мi
-
тиш. Так пе
ре
мi
ни
ла
ся Хри
с
тя.
-
А гар
но як! Гос
по
ди, як гар
но!
- скрик
ну
ла, гля
нув
ши, Ма
ри
на.
- Дай
те дзер
ка
ло; хай во
на поди
-
виться са
ма та ска
же. Мар'я ки
-
нулась у гор
ни
цi за дзеркал
ом.
-
Дивися! - ска
за
ла, пiд
но
ся
чи,
Ма
ри
на прис
вi
ти
ла. У Хрис
тi аж
iс
кор
ки в очах за
ми
го
тi
ли.
-
Бач. Не я то
бi ка
за
ла? Бач! -
то
рох
тi
ла Ма
ри
на. - А як
би ще
сю
ди за ко
су квi
точ
ку. Од
ну ро
-
жеву квi
точ
ку!
Мар'я зди
ву
ва
ла
ся Ма
ри
ни
нiй
до
теп
нос
тi:
-
Мистець ти, Ма
ри
но! справж
-
нiй мис
тець!
-
Тепер ски
дай оце ган
чiр'я та
на
дi
вай… Що в те
бе є? - поряд
-
кує Ма
ри
на.
-
Спiдниця, кор
сет
ка, - ка
же Хри
-
с
тя.
-
Якби до кор
сет
ки ви
ши
ва
на
со
роч
ка.
-
У ме
не е; я за
раз, - ки
ну
ла
ся
Мар'я i не за
ба
ри
ла
ся при
нести
з ко
мо
ри тон
ку ви
ши
ва
ну со
-
рочку.
-
То оце со
роч
ку ски
да
ти? -
скрик
ну
ла Хрис
тя. - Не хо
чу!
-
Надягай по
верх! - гук
ну
ла Ма
-
р'я i, зiб
рав
ши со
роч
ку, пере
ки
-
ну
ла че
рез Хрис
ти
ну го
лову. До
-
в
га со
роч
ка, як той мi
шок, упа
ла
до
до
лу; ме
реж
ка лишт
ви ле
жа
-
ла аж на зем
лi. I Мар'я, i Ма
рина
за
ре
го
та
ли
ся.
-
Оце як
би па
нич зай
шов! - ска
-
зала Хрис
тя.
-
Нужен вiн нам! Як нарядимо
-
ся - хай то
дi подивиться
, - вiдка
-
зала Ма
ри
на, пiд
би
ра
ючи i ув'я
-
зуючи кру
гом ста
ну со
роч
ку.
-
Надягай мер
щiй спiд
ни
цю! -
гна
ла зно
ву Ма
ри
на. Хапа
лися,
мов не знать ку
ди пос
пi
ша
ли…
Ось i спiд
ни
ця обхоп
ила круг
-
лий i низький стан, урi
за
ючись у
бо
ки чер
воною край
кою.
-
Тепер кор
сет
ку на
дя
гай, - дер
-
жачи в ру
ках кор
сет
ку, поспiша
-
ла
Ма
ри
на. На
дi
ла й кор
сетку.
-
Держись рiв
но!
Як кра
вець, мi
ря
ючи плат
тя,
об
щи
пує та обс
ми
кує, так Мари
-
на сми
ка
ла Хрис
тю. Ось уже все
го
то
во.
-
Ану, ди
вись! - скрик
ну
ла Ма
-
рина. Мар'я пiд
нес
ла дзер
ка
ло.
-
Пiдожди, ще не все! - I Ма
ри
на
мер
щiй ски
ну
ла з се
бе ду
ка
чi,
на
мис
то i на
че
пи
ла Хрис
тi на
шию.
-
О, те
пер так! - ска
за
ла, одiй
-
шовши геть. I ли
це, i очi у неї го
-
рi
ли, лю
бу
ючись, як то гар
но
Хрис
тi у то
му убо
рi.
їй бу
ло справ
дi гар
но. Низеньк
-
а, круг
ла, во
на зда
ва
ла
ся не по
-
льовою квiт
кою дов
гос
теб
лою,
от як Ма
ри
на, а по
вною огород
-
ною мар
га
рит
кою, що так щи
ро
хо
ди
ли ко
ло неї нев
том
нi дi
во
чi
ру
ки, дог
ля
да
ли невсип
ущi очi,
кож
ну бур'яни
ну пропол
юючи,
ра
но й ве
чiр полив
аючи. Чор
ня
-
в
а го
лi
вонька з яс
ни
ми очи
ма,
чор
ни
ми бровам
и й ро
жевими
ус
та
ми, мов ви
то
че
на, си
дi
ла на
ви
со
кiй шиї, уни
за
нiй на
мис
том,
дукачами
; лич
ко чер
во
нi
ло, ус
-
мi
ха
ло
ся; очi гра
ли: здо
ров'ям i
ра
дiс
тю iск
ри
ло вiд їх. Бi
лi ви
-
ши
тi ру
ка
ва ви
па
да
ли з тем
ної
кор
сет
ки, мов пу
чок квi
ток, на
-
в'я
за
ний на ру
ки; кор
сет
ка чор
-
нi
ла, а сит
це
ва спiд
ни
ця чер
во
-
нi
ла нез
чис
лен
ни
ми квi
точ
ка
ми,
мов по
ля
на се
ред лi
су, гус
то ук
-
ри
та трав'янка
ми.
-
Бач! бач! бач! - кри
ча
ла Мари
-
на, жар
тiв
ли
во б'ючи Хри
стю по
пле
чi. - А ка
за
ла - по
га
но. Якою
тре
ба ще кра
ще? Зро
ду-вiку в се
-
лi до ла
ду не нарядяться
. Ад
же
прав
да, Map'є?
Мар'я сто
яла, ди
ви
ла
ся - i очi її
роз
бi
га
ли
ся.
-
От бач! От що зна
чить - до ли
-
ця, - ви
мо
ви
ла во
на, зiтх
нувши,
мов що зга
да
ло
ся їй давнє-ми
-
нувше, кот
ре вже не вер
неться
зно
ву.
-
Глянь та по
ди
вись на се
бе! -
мушт
рує Ма
ри
на Хрис
тю. У Ма
-
р'ї очi заг
ра
ли.
-
Знаєш шо, Хрис
те? - по
ча
ла
во
на ти
хо. - Пi
ди оце до па
нича.
-
Боже ме
не хра
ни! Щоб виг
-
нав?
-
Нi, не ви
же
не. Пi
ди на
ро
чи
то,
чи пiз
нає, - ка
же й Мари
на.
-
Знаєш, що зро
би? - рає Мар'я. -
Увiй
ди та й ка
жи: проси
ли ба
-
рин i ба
ри
ня, щоб по
жа
лу
ва
ли
до їх. Як спи
та якi, хi
ба, ска
жеш,
не знаєте? Тi, до яких ва
шi па
ни
поприходи
ли.
-
Пiди, Хрис
те! Пi
ди, го
луб
ко!
Пi
ди, моя сест
ри
це! - па
да ко
ло
неї Ма
ри
на.
Христя рi
ши
ла
ся. Сту
пи
ла раз,
уд
ру
ге, по
вер
ну
ла
ся i засмiя
-
лась.
-
Тiльки не смiй
ся!
Христя ще раз сту
пи
ла, утерла
-
ся, ог
ля
ну
ла
ся i, вхопив
шись за
клям
ку, од
чи
ни
ла две
рi. Мар'я й
Ма
ри
на поступи
ли
за нею до од
-
вiр
кiв.
-
Здрастуйте! - при
вi
та
ла
ся Хри
-
с
тя.
-
Здоровi, - од
ка
зав па
нич, од
-
во
дячи очi вiд книж
ки. Вiн чи
-
тав.
-
Просили пан i па
нi, щоб пожа
-
лували до їх.
-
Якi пан i па
нi?
-
О-о, хi
ба не знаєте? - ще
бе
че
Хрис
тя, ус
мi
ха
ючись. Ма
рина за
-
ч
ми
ха
ла; Мар'я су
ну
ла їй кула
ка
пiд бiк i, одiпхнув
ши геть вiд
две
рей, вста
ви
ла у їх го
ло
ву.
-
А по
чiм же я знаю? - ка
же па
-
нич.
-
Там i ва
шi па
ни… - на
во
ди
ла
Хрис
тя.
-
Пiзно вже, - ка
же па
нич, див
-
лячись на не
ве
лич
кi дзи
гарi. -
Кла
няй
ся i дя
куй. Ска
жи - зiб
-
рав
ся спа
ти.
-
О Мар'є! О ли
хо! О не ви
дер
жу!
- за
ту
ля
ючи ру
кою ро
та, ше
по
-
тiла Ма
ри
на. Ре
гiт її пiд
ки
дав,
да
вив, пе
ре
вер
тав.
-
То так i ска
за
ти? - пи
та Хри
-
стя.
-
Так i ска
жи.
-
Прощавайте ж.
-
Iди здо
ро
ва.
Тiльки що Хрис
тя по
вер
ну
ла
ся
йти, як Мар'я i Ма
ри
на пiд
ня
ли
нес
тям
ний ре
гiт.
-
Ха-ха-ха! Хо-хо-хо!.. О ли
хо! О-
о-о! - но
си
ло
ся по кух
нi, ламало
-
ся
у две
рi до па
ни
ча.
-
Що там та
ке? - про
мо
вив вiн
сам до се
бе i, му
гик
нув
ши, нап
-
ря
мив
ся в кух
ню.
Марина i Мар'я аж на пiл попа
-
дали вiд ре
го
ту; не видер
жала i
Хрис
тя. Те
пер тiльки па
нич до
вi
-
дав
ся, що йо
го пiддурили
, i сам
ус
мiх
нув
ся.
-
Так оце той пос
ла
нець! - ска
-
зав вiн, хит
нув
ши го
ло
вою на
Хри
с
тю, Ма
ри
на ви
бiг
ла аж на
-
серед кух
нi i, як божевiль
на
, пле
-
с
ка
ла у до
лош
ки, залива
ючись
ре
го
том; Мар'я, припавш
и до по
-
лу, вiд нес
тям
ки трем
тi
ла уся,
хапаю
чись за жи
вiт.
-
Ану, йди сю
ди! Iди сю
ди, по
-
сланець з чу
жих кра
їв! - жарту
-
вав па
нич, прос
тя
га
ючи ру
ку,
щоб ухо
пи
ти Хрис
тю.
Христя одс
ко
чи
ла бу
ло геть, та
її зза
ду пхну
ла Ма
ри
на, так що
во
на тро
хи не стук
ну
ла
ся з па
-
ничем. Па
нич ухо
пив її за ру
ку,
увiв у свою ха
ту i по
чав огляда
-
ти
.
-
Iч, гар
на яка! Iч, яка хо
ро
ша
ста
ла! - хва
лив вiн, трiпа
ючи
сво
єю не
ве
лич
кою бi
лою ру
кою
по її пов
нiй що
цi. Вiд то
го трi
-
пан
ня би
ла кров у Хрис
ти
не ли
-
це, при
ли
ва
ла у го
лову. Загоря
-
лися у сер
цi ра
зом якiсь лю
бi i
важ
кi по
чут
тя, - так загор
яється
гнiт, ко
ли до йо
го пiднес
еш па
-
лючий сiр
ник. Ру
ка панич
ева
якось грiє, лос
ко
че; Хрис
тя чер
-
вона, як ма
кiв
ка, схи
ли
ла го
лову
на один бiк i при
да
ви
ла пiд
-
борiддям йо
го ру
ку до своєї шиї.
Во
на по
чу
ла, як її сер
це за
би
-
лося
, як дух у гру
дях зат
нув
ся,
ви
со
ко пiд
нi
ма
ючи по
вне ог
ню
ло
но.
-
Славна! - мо
вив та
ким лю
бим
го
ло
сом па
нич, що Хри
стя аж
пiд
ве
ла го
ло
ву.
"Чи вiн се ска
зав, чи нi?.." Очi їх
стрi
ли
ся. Крiзь си
нi стек
ла очок
вис
та
ви
лись, мов чор
нi яго
ди,
йо
го зрач
ки; якiсь iс
кор
ки жев
-
рi
ли у їх; у Хрис
тi ж очi го
рi
ли-
па
ла
ли… Дух у гру
дях ще дуж
че
спер
ло, кров ще бiльше вда
ри
ла
в ли
це, аж в ухах шу
мi
ло. Хрис
тя,
мов хто кольнув її, стриб
ну
ла
на
зад i ви
бiг
ла в кух
ню.
-
Що вiн ка
зав? Що ка
зав? - за
-
шепотiли ра
зом Ма
ри
на i Мар'я.
Хрис
тя не змог
ла го
во
ри
ти… так
її сер
це би
ло
ся, сту
ко
тi
ло.
-
Нi, з ва
ми ка
шi не зва
риш! -
про
мо
вив го
лос
но па
нич, закри
-
ваючи книж
ку. - Iдiть кра
ще та
пiс
нi зас
пi
вай
те. Хто вмiє?
-
Христя вмiє! - гук
ну
ла Мари
-
на.
-
Я не вмiю, - пох
ню
пив
шись,
ти
хо од
ка
за
ла Хрис
тя.
-
Та ну, го
дi! Де ж не вмiєш? -
уго
во
рює Ма
ри
на. - Умiє, умiє, -
до
во
де па
ни
че
вi.
-
Христе! Чо
го ж ти? Бач, яка со
-
ромлива! Iди зас
пi
вай хоч од
ну;
я пос
лу
хаю. Я люб
лю прос
тi пiс
-
нi.
-
Так я ж не вмiю, - од
ма
га
ла
ся
Хрис
тя.
-
Поведемо її! - скрик
ну
ла Ма
-
рина i ра
зом з Мар'єю ухо
пили
Хрис
тю пiд ру
ки i ум
ча
ли в па
-
ничеву ха
ту.
Панич ухо
пив стiльця, приста
-
вив до сво
го i по
са
див Хри
стю
ря
дом з со
бою. Хрис
тя тiльки
сплес
ну
ла ру
ка
ми i зареготала
-
ся… Во
на си
дить ря
дом з пани
-
чем! де не так дав
но си
дi
ла па
-
нi… Чуд
но, чуд
но! Ма
ри
на i Ма
-
р'я звi
си
лись на стi
лець до неї,
пог
ля
да
ють то на па
ни
ча, то на
неї, ззираю
ться са
мi з со
бою; i
чує Хрис
тя, як во
ни очи
ма смi
ю
-
тьс
я… їй ро
биться i душ
но, i
мло
с
но; щось да
вить за гор
ло,
порив
ає за сер
це. Во
на ско
чи
ла,
утек
ла б, та вiн при
дер
жує її за
ру
ку - не пус
кає. У тiм мiс
цi, де
об
хо
пи
ли йо
го пальцi ру
ку, -
кров б'ється, ки
дається жи
ла.
-
Якої умiєш, Хрис
те, роз
ка
зуй
або зас
пi
вай. Я за
пи
шу. - I, все
ка
жу
чи, бе
реться за па
пiр i пе
ро.
Настала мов
чан
ка. Па
нич жде.
Хрис
тя мов
чить, прига
дує: яку б
йо
го? Дум
ки так зап
лу
та
ли
ся у її
го
ло
вi, пiс
нi по
мi
ща
ли
ся од
на з
дру
гою, що во
на не при
га
дає цi
-
лої нi од
ної. Ще хоч би не Мар'я
та не Ма
ри
на по
вис
ли над голо
-
вою, а то во
на чує на со
бi їх гаря
-
че зiт
хан
ня, їх не
терп
ля
че ждан
-
ня.
-
Та я не вмiю! - скрик
ну
ла Хри
-
стя, чер
во
нi
ючи, аж сльо
зи ви
-
ступили на її очах.
-
От, зно
ву не вмiю!.. Ну-бо, здi
-
лай ми
лiсть, - про
се па
нич.
-
Та ну-бо, Хрис
те! - штовх
ну
ла
її Ма
ри
на пiд бiк.
-
Ох! як ме
нi душ
но! - зiтх
ну
ла
важ
ко Хрис
тя. Зно
ву мов
чання,
зно
ву ждан
ня.
-
А що, гар
но? - скрик
ну
ла Хри
-
стя i за
ре
го
та
лась. За нею Мари
-
на i Мар'я; па
нич нахмуривс
я.
-
То й не зас
пi
ває нiх
то? - спи
-
тав вiн су
во
ро.
-
Нехай Ма
ри
на по
пе
ре
ду… ме
-
нi душ
но, - од
ка
за
ла Хри
стя.
-
Я не вмiю спi
ва
ти, я роз
ка
жу, -
зго
ди
ла
ся Ма
ри
на. Хри
стя мер
-
щiй ско
чи
ла з сту
ла i ви
бiг
ла в
кух
ню. Ма
ри
на сi
ла ко
ло па
ни
ча,
схи
ли
ла
ся на нього, ру
ку зане
-
сла на йо
го стi
лець, не
мов зби
-
ралася об
ня
ти.
-
Якої ж вам? Гри
ця зна
ете? -
спи
та
ла.
-
Нi, не знаю.
Марина по
ча
ла роз
ка
зу
ва
ти Гри
-
ця. У ха
тi ста
ло так ти
хо, хоч мак
сiй, тiльки го
лос Ма
ри
ни роз
да
-
вав
ся, пе
ре
да
ючи сло
ва пiс
нi, та
пе
ро, за
пи
су
ючи, бi
га
ло-скри
пi
-
ло… Хрис
тя на пальчи
ках увiй
-
шла в ха
ту i ста
ла ко
ло Мар'ї.
"Отже роз
казує Ма
ри
на, - ду
ма
-
ло
ся їй, - та так смi
ли
во, так гар
-
но, а во
на - не мо
же, їй - со
ро
-
мно… Чо
го? Та й дур
на ж я яка!.."
I во
на рi
ши
ла
ся, як тiльки Ма
ри
-
на до
ка
же свою - роз
ка
за
ти про
дiв
ку i вдiв
ця. Во
на так лю
била
ту пiс
ню!
Марина скiн
чи
ла.
-
Пишiть дру
гу! мер
щiй, - про
-
мовила во
на.
-
Сiдай же! - ка
же Ма
ри
на, схо
-
пившися з стiльця.
-
Нi, си
ди, си
ди. Я звiд
сiль.
I по
ча
ла роз
ка
зу
ва
ти. Спер
шу
ти
хо, труд
но сло
ва зрива
ли
с
я з
її язи
ка; во
на чер
во
нi
ла, зоста
-
новлювалася, при
га
дува
ла… Да
-
лi та да
лi язик її розв'язу
вав
ся,
пам'ять яс
нi
ша
ла, го
лос дуж
-
чав… Во
на ди
ви
ла
ся на пи
сан
ня:
пе
ро не
са
мо
ви
то бi
га
ло, пос
пi
-
ша
ючи за її сло
ва
ми; стрiч
ка за
стрiч
кою мов вип
ли
ва
ли з-пiд
пе
ра, рiв
но сла
ли
ся на па
перi…
Не йди, дiв
ко, за удiв
ця,-
Буде то
бi ли
хо! - дзве
нить на
всю ха
ту її мо
ло
дий го
лос. Всi
гли
бо
ко зiтх
ну
ли при тих сло
-
вах, не
мов ска
за
ли: прав
да, пра
-
в
да! Вид
но, i па
ни
че
вi пiс
ня по
-
лю
би
ла
ся: очi йо
го го
рять, по
об
лич
чю про
бi
га
ють неп
ри
мiт
нi
миш
ки.
-
Уся! - скiн
чив
ши, скрик
ну
ла
Хрис
тя.
-
Ух, гар
на яка! - ска
зав па
нич i
по
ло
жив пе
ро. - Бач, а ка
зала: не
вмiю, - уко
рив вiн Хрис
тю.
-
Та во
на як знає їх! - три
ма
ючи
йо
го за пле
че, ка
же Ма
рина, - то
й що
ту не
має!
Панич ско
са гля
нув на Ма
ри
ну;
вид
но, йо
му не полюби
лося її
три
ман
ня. А Ма
ри
нi що до то
го?
Во
на не при
мi
чає йо
го ко
со
го
пог
ля
ду. Йо
го свi
же лич
ко, йо
го
го
лос ти
хий та лю
бий так тяг
-
нуть до се
бе. Ма
ри
на ще схили
-
лася до йо
го; її пле
че чер
кається
з йо
го пле
чем, її ру
ка ле
жить на
йо
го спи
нi. Вис
та
вив
ши го
лу
шию i впиривш
и на йо
го очi, во
-
на так ще
бе
че… їй хочетьс
я так
ще
бе
та
ти! Во
на роз
ка
зує, яких
пi
сень спi
ва
ла Хрис
тя у се
лi i якi
то все гар
нi пiс
нi!
-
Ви тiльки її зас
тав
те; во
на все
роз
ка
же.
-
Добре, доб
ре, - хму
ря
чись, од
-
казує па
нич. - Не
хай ще дру
гим
ра
зом, те
пер я вто
мив
ся.
-
Годi! хо
дi
мо, - ка
же Ма
ри
на,
на
п
рав
ля
ючись iти.
-
Постiйте, - ка
же вiн i по
лiз до
ки
ше
нi. Ви
тяг семигриве
ника,
по
дає Хрис
тi.
-
Навiщо? - пи
та та.
-
На! - нас
тоює вiн.
-
Нащо? - аж скрик
ну
ла Хрис
тя.
-
Та бе
ри, дур
на! То за пiс
ню, -
ка
же Мар'я.
-
Не хо
чу! - зас
му
тив
шись, вiд
-
казала Хрис
тя i мер
щiй ви
бiг
ла в
кух
ню. Па
нич здвиг
нув пле
чи
ма,
за
ко
пи
лив гу
бу.
-
Та й дур
на ж яка! - зареготав
-
шись, ка
же Ма
ри
на. - Да
ва
йте
ме
нi, да
вай
те, я вiзьму.
Панич не
хо
тя по
дав. Мар'я, по
-
бачивши, що не
дав
нiй лад якось
пор
вав
ся, пос
пi
ши
ла со
бi за Хри
-
стею; зос
та
ла
ся од
на Ма
ри
на.
-
Спасибi вам! - ще
бе
че во
на, ве
-
р
тя
чи се
миг
ри
ве
ни
ка в ру
ках. -
Оцих гро
шей нi на що не потра
-
чу… нi
за
що! Дам жи
довi, щоб
при
ро
бив уш
ко - ду
кач бу
де. Гля
-
ну на ду
кач - i вас зга
даю! - свi
-
тя
чи очи
ма, до
дає Ма
ри
на.
-
Добре, доб
ре, - глу
хо од
ка
зує
вiн.
-
Чому ти, дур
на, не бра
ла? - до
-
носиться з кух
нi го
лос Ма
р'ї. -
Па
нич роз
сер
див
ся!..
-
Хiба я най
ма
ла
ся розказу
ва
-
ти?
- скрик
ну
ла Хри
стя, аж па
-
нич ки
нув
ся.
-
Чого там во
ни? - обiз
ва
ла
ся
Ма
ри
на i ви
бiг
ла в кух
ню. Па
нич
за
чи
нив за нею две
рi i за
хо
див
по ха
тi.
Хороша Хрис
ти
на вро
да, моло
-
да кра
са за
бун
ту
ва
ли йо
го кров,
збу
ди
ли… Так би й обхоп
ив її!
Так би i впив
ся у пов
ну га
рячу
що
ку, при
тис до сво
го ло
на!.. "Х-
ху ти! Та й сма
ко
вит
а ж!" - мах
-
нувши ру
кою, мо
вив вiн. Очi в
йо
го го
рi
ли, зi
т
хання виривало
-
ся з са
мо
го гли
бу - важ
ке, гаря
-
че… Вiн чим
дуж за
ходив по ха
-
тi… Ди
ка, як та ко
за ди
ка!.. I гро
-
шей, дур
на, не схо
тi
ла бра
ти… А
тут ся хльорка на
вернулася!
.. От
уже хльорка! I "ду
кач на
па
-
м'ять", - кри
вив вiн її в дум
цi…
Та вже ж! - про
мо
вив уго
лос i
гру
зько опу
стився на стi
лець,
ку
са
ючи гу
би. Йо
му до
садно бу
-
ло, до
сад
но, що Хрис
тя не са
ма
прий
шла а з ти
ми… "Уже ме
нi тi
по
мiч
ни
цi!" - тро
хи не скрик
нув
вiн i схопив
ся.
-
Христе! Дай
те во
ди! - гук
нув
вiн крiзь две
рi. "Хоч ще раз по
-
дивлюся на неї", - ду
мав вiн i як
же то кис
ло скри
вив
ся, як во
ду
унес
ла не Хрис
тя, а Мар'я.
-
А та?
-
Там з дiв
чи
ною зос
та
ла
ся.
Вiн при
пав га
ря
чи
ми ус
та
ми до
хо
лод
ної во
ди.
-
Ну, та й роз
па
ли
ла ти па
ни
ча,
- хва
ли
ла
ся Мар'я, вий
шовши в
кух
ню, - так по
вен ста
кан од
ним
ду
хом вим
чав!
Христя си
дi
ла на ла
вi, мов
ча
ла;
мов
ча
ла i Ма
ри
на, сидяч
и на по
-
лу.
-
Чого се ви так зас
му
ти
ли
ся? -
спи
та
ла Мар'я, див
ля
чись на дi
-
в
чат.
-
Ох, по
ра вже ме
нi до
до
му! -
скрик
ну
ла Ма
ри
на i, схопив
-
шись, по
ча
ла зби
ра
тись.
-
Їв нас па
нич є, не ду
май! - то
-
рохтiла во
на, одя
га
ючись, до
Хрис
тi. - Та ще як лов
ко грає на
скрип
цi! Ось при
ходь коли-не
-
будь, я поп
ро
шу, вiн заг
рає нам.
-
На ж на
мис
то! - здiй
ма
ючи з
шиї, по
дає Хрис
тя.
-
Не тре
ба. Як прий
деш - то
дi
вiд
да
си. Чу
ла ж: при
ходь. Про
-
щавайте!
-
Голiнна до па
ни
чiв, аж тру
-
ситься! - про
мо
ви
ла Мар'я, як
Ма
ри
на ок
ри
ла
ся в сi
нях.
Христя, про
вiв
ши Ма
ри
ну до
во
рiт, вер
ну
ла
ся сум
на, насупле
-
на. Во
на ла
яла са
ма се
бе за сьо
-
годнiшнiй ве
чiр. I що б бу
ло си
-
дi
ти в кух
нi, нi ж: по
нес
ла ли
ха
го
ди
на до па
ни
ча! Чо
го! Щоб
ткнув, як со
ба
цi, се
миг
ри
ве
ни
ка!
А та - на
впе
ре
йми… "да
вай
те ме
-
нi!" Так i лi
зе у вi
чi, так i сучетьс
-
я!.. А во
на, во
на кра
ща? Наряди
-
лася й поп
лен
та
ла
ся до йо
го!.. З
сер
цем ски
да
ла Хрис
тя не
дав
но
ще лю
бу оде
жу, рва
ла, роз
плi
та
-
ючи
, ко
су… їй на ра
нок не хо
тi
-
ло
ся i криш
ки чого-не
будь з сьо
-
год
нiшнього зоставити
, щоб во
-
но не нагадува
ло про сей ве
чiр.
Положившись спа
ти, во
на дов
-
го не спа
ла, во
ро
ча
ла
ся з бо
ку на
бiк; а в го
ло
ву, ди
вись, то те, то
дру
ге й при
лi
зе, ниш
по
рить ко
-
ло сер
ця, з яко
го б йо
го бо
ку
прис
та
ти, щоб ущип
ну
ти дуж
че,
уко
ло
ти глиб
ше!..
V
Григорiй Пет
ро
вич Про
цен
ко,
бiд
но
го чи
нов
ни
ка син, скiнчив
-
ши
шко
лу, не
за
ба
ром по
ступив
на служ
бу. Де
ся
тий рiк то
му пi
-
шов, як батько ви
ря
див йо
го з
Дво
ру у го
род з письмом до
знай
омо
го то
ва
ри
ша по служ
бi
та з невелич
ким збiж
жяч
ком,
яке спро
мо
жи
лась над
ба
ти йо
му
йо
го ста
ренька ма
ти. То
дi са
ме
хлоп
це
вi пi
шов сiмнадцяти
й рiк.
Не ба
жа
ло
ся йо
му їха
ти в гу
бер
-
нiю на служ
бу, а хо
тi
ло
ся учи
-
тись, пос
ту
пи
ти в гiм
на
зiю. Од
-
но
го ве
ли
ко
го па
на син був гiм
-
на
зис
том, i ото, бу
ва
ло, як лi
том
зiй
дуться во
ни, то Гриць не на
-
ди
виться на си
нiй кап
тан з срiб
-
ним по
зу
мен
том, на кар
туз з на
-
би
ти
ми лi
те
ра
ми мiж бi
лим вi
-
ноч
ком; а як поч
не па
не
ня роз
-
ка
зу
ва
ти про гiм
на
зич
нi зви
чаї,
як во
ни по
мiж се
бе по
во
дяться,
хва
литься про на
уку та цве
нь
ка
-
ти на чу
жес
то
рон
нiх мо
вах, -
Гриць тiльки роз
зя
вить ро
та та
ди
вується на вiльне ве
се
ле жит
-
тя то
ва
рист
ва, на їхнi за
бав
ки та
вся
кi за
мi
ри; очi у йо
го iск
рять, i
не змельне вiн нi
ку
ди ни
ми - все
ди
виться на сво
го то
ва
ри
ша, а
на са
мо
му днi зрач
кiв зат
лi
ва
-
ється в нього i жур
ба, i до
са
да…
Зiтх
не, бу
ва
ло, гли
бо
ко та важ
ко
Гриць, ко
ли пе
рес
та
не то
ва
риш
ще
бе
та
ти, та ще про
се що-не
-
будь роз
ка
за
ти. А як пi
де то
ва
-
риш, вiн за
бе
реться ку
ди в глу
-
хий ку
ток сад
ка та сам про се
бе
твер
дить тi сло
ва, iдо нас
лу
хав
-
ся за день. Ве
ли
ку жа
гу вiн мав
до то
го вчен
ня, та що вдiєш? Вiн
сам ба
чив, що з батькiвськи
ми
дос
тат
ка
ми да
ле
ко не по
су
неш
-
ся: ок
ре
ме йо
го, у батька ще три
си
ни та двi доч
ки на шиї; тре
ба
всiм по
ря
док да
ти, усiх до ро
зу
-
му до
вес
ти, тре
ба бу
ло й йо
му,
скiн
чив
ши шко
лу, зла
зи
ти з ба
-
тькiвської шиї - сво
го хлi
ба шу
-
ка
ти. Де ж той хлiб для чи
нов
но
-
го си
на? Од
на до нього до
ро
га -
служ
ба. На служ
бу ото i зi
б
рав
ся
Гриць.
Поступив вiн у той са
ме час, ко
-
ли таємнi дум
ки, виро
щенi на
гiр
ких бо
лiс
тях кра
щих лю
дей
прош
ло
го царюван
ня
, жда
ли
сво
єї чер
ги, яким би то йо
го по
-
битом про
ти
сну
ти
сь у жит
тя. То
був час раннього ран
ку пiс
ля
хму
рої но
чi; час ве
ли
ких на
дiй,
ве
ли
ко
го ждан
ня. Нiх
то не знав,
що ще бу
де, а кож
но
му вид
ко бу
-
ло, що так, як во
но ве
деться, не
-
гоже, тре
ба щось iн
ше заснува
-
ти
, щось кра
ще пригадати
. Час
чи
нов
но
го царюв
ання, хапа
ни
-
ни
та гнi
ту ми
нав, в на
родi все
дуж
че та дуж
че почувало
ся на
рi
-
кан
ня на недол
адне жит
тя. Мiж
крiпаками
хо
дила таємна чут
ка
про жа
да
ну во
лю. То не бу
ла не
-
нароком пу
щена чут
ка, пере
хо
-
пле
на лакеями
вiд своїх па
нiв i
рознес
ена двiр
нею по се
лах, - то
бу
ла яв
на ого
лос
ка на все царст
-
во, на увесь свiт.
Уже па
ни з'їзди
ли
ся по губер
-
нiях кло
по
та
ти
ся, ко
ли i яку во
-
лю да
ти то
му ле
да
чо
му крiпац
-
тву… То був, з од
но
го бо
ку, глу
-
хий плач, а з дру
го
го - задавле
-
ний спiв; у то
му великом
у пла
-
чу-спiву за
во
ди
ли бiльше усього
чи
нов
нi лю
ди - царськi слу
ги;
вiд їх ча
сом iш
ли ра
дiс
нi для крi
-
пацт
ва по
чатки. Кра
щi лю
ди, що
сто
ро
ни
ли
ся до
сi чи
нов
но
го
ста
ну, як якої оги
ди, по
ча
ли по
-
троху по
су
ва
тись, протовплюва
-
тись у нього, щоб не ви
пус
ти
ти з
рук дi
ла, не вiд
дати йо
го у дру
гi
- нiк
чем
нi. Ба
гато во
ни витерп
-
iли за йо
го за сво
го мо
ло
до
го вi
-
ку, не
ма
ло руб
цiв прой
шло по їх
ши
ро
ко
му й ви
со
ко
му чо
лi вiд
сум
них ду
мок. Во
ни бу
ли в за
го
-
нi, опльо
ванi усi
ма. Те
пер на їх
гук
ну
ли. Як йо
го не обiз
ва
ти
ся?
як йо
го не одк
лик
ну
ти
ся, ко
ли
дру
гi, пiдiйш
овши сто
ро
ною, пе
-
в
но, внi
вець обер
нуть їх на
дiї,
знехтую
ть ве
ли
ке дi
ло? Во
ни
од
гук
ну
ли
ся i… за
мi
ни
ли свiй
хат
нiй ха
лат на служ
бовий кап
-
тан. То, прав
да, бу
ли ще тiльки
стов
пи, оди
но
кi ряд
чи
ки, що їх i
по пальцях пе
ре
лi
чиш. А про
те
ста
ре чи
новство за
во
ру
ши
ло
ся,
за
го
мо
нi
ло: "Як? нiг
де не слу
-
жив
ши, нi
чо
го не звi
дав
ши, та
зра
зу та
кi мiс
ця опа
ну
ва
ти? Не
жда
ти доб
ра, не бу
де!" I по
ча
ла
-
ся таємна ро
бо
та таємних пiд
хо
-
дiв та пiд'їздiв… Ряд
чи
ки не па
-
да
ли; гук
ну
ли гук до мо
лод
ших.
Одк
ри
ли
ся но
вi мiс
ця з ве
ли
кою
пла
тою, i на тi по
са
ди при
си
ла
-
лись то без
бо
ро
дi, то в мо
ху уче
-
нi хлоп
цi, а який-не
будь го
ле
-
ний трид
ця
ти
лiт
нiй слу
жака об
-
хо
див
ся. З то
го ча
су за
ки
пi
ла
жовч, по
ча
ло
ся зма
гання. Ста
рi
кри
ча
л
и: блаз
ня
та! мо
ло
дi об
зи
-
ва
ли ста
рих ха
пу
на
ми, без
толо
-
ччю. Пiш
ла во
рож
не
ча мiж ста
-
рим i но
вим. Та ворожн
еча i те
зма
ган
ня од
гук
ну
ли
ся не в од
-
но
му тiльки чиновн
ому ста
нi,
обiз
ва
ли
ся во
ни й у дру
гих по
-
стан
овах жит
тя, од
гук
ну
ли
ся й у
сiм'ї. Крi
пак не гнув шиї пе
ред
па
ном, ро
бiт
ник - пе
ред ха
зя
ї
-
ном, син ча
сом не слу
хав
ся ба
-
тька: все, за
чув
ши во
лю, пiд
ня
-
ло
ся на диб
ки i прок
ри
ча
ло про
своє пра
во. То був час ве
ли
ко
го
гу
ку, ще бiльшо
го зма
ган
ня;
стра
шен
но нап
ру
гу
ва
ли
ся кож
-
но
го си
ли, щоб узя
ти верх, одо
-
лi
ти. Мо
ло
дi бу
ло одо
лi
ли, щоб…
не
за
ба
ром i со
бi пос
та
рi
ти… Жи
-
т
тя мча
лось, як вi
тер!
Григорiй Пет
ро
вич ще за
хо
пив
ста
рих по
ряд
кiв на служ
бi: стар
-
ший був у них ве
ли
кий ха
пун, а
ще бiльший не
на
вис
ник во
лi.
Вiн лю
бив, щоб усi пе
ред ним
тiпалися-млiл
и, па
да
ли ниць, хи
-
лилися. Час
то йо
го го
лос, як
грiм, роз
ко
чува
вся по ве
ли
ких
па
ла
тах, щоб тiльки мен
шим на
-
гнати стра
ху. "Де страх - там i
бог!" - завж
ди ка
зав вiн. На стар
-
шого ди
ви
ли
ся пiдс
тар
шi; ко
жен
вiд се
бе мен
шо
го дер
жав остор
-
онь. З ма
ли
ми ж ро
би
ли, що хо
-
тi
ли: ски
да
ли чо
бо
ти за про
ви
-
нн
iсть, зас
тав
ля
ли дiжур
ити по
тиж
нях, за
пи
су
ва
ли, хто скiльки
ра
зiв ви
хо
див. Гриць ра
зом бо
-
яв
ся то
го i не
на
ви
дiв. Про
хо
дя
-
чи ули
цею, вiн ба
чив цi
лу юр
бу
мо
ло
дих хлопцiв-гiмнази
стiв, що,
кру
жа
ючи бi
ля учи
те
ля, ве
се
ло
ще
бе
та
ли, допит
уючись у йо
го
то то
го, то дру
го
го. Той од
по
вi
-
ду
вав не як на
чальник, а як
стар
ший i знаюч
ий то
ва
риш од
-
по
вi
дує мо
лодшим. Всi слу
ха
ли
ра
дiс
но, ре
готалися, жар
ту
ва
ли.
Гри
це
вi за
видно бу
ло ди
ви
ти
ся
на той гурт… Там жит
тя, пiд си
-
нiм кап
таном тiльки i б'ється як
слiд сер
це; а тут? Сер
це йо
го
зав'яда
ло, як вiн обер
тав
ся ли
-
цем до сво
го ста
ну; пiд
нi
ма
ла
ся
ненав
исть, на
па
да
ла скор
бо
та;
мо
ло
да кров га
ря
че би
ла i при
-
ли
ва
ла в го
ло
ву. Мо
ло
дiж завж
-
ди ко
хає во
лю, уво
де в жит
тя iн
-
шi дум
ки, пе
стить iн
шi на
дiї -
свою вес
ну справ
ляє… Для то
го,
щоб обтесат
и се
бе, як по
ра
яли
товар
ишi-гiмназисти, - чи
тав кни
-
ж
ки. Го
во
ри
ли тi книж
ки про
пра
во кож
но
го й про во
лю те
пра
во до
бу
ва
ти; су
ди
ли про звi
-
ра i чо
ло
вi
ка; про свiт i йо
го за
-
ко
ни до
вiч
нi. Гриць не чи
тав, а
жер тi книж
ки; ха
пав на ле
ту
все, що роз
но
си
ло
ся ши
ро
кою
те
чiєю друкова
ного сло
ва, на
би
-
рав
ся ро
зу
му. Жит
тя йо
го роз
-
двоїлося, роз
ко
ло
ло
ся над
воє: з
од
но
го бо
ку - не
лю
ба служ
ба, що
го
дувала йо
го хлi
бом, га
си
ла
дух; з дру
го
го - книж
ки, розум
о
-
ва роз
мо
ва з мо
ло
дим то
ва
рист
-
вом пiд
нi
ма
ла йо
го уго
ру. Та на
-
ту
ра йо
го не бу
ла мiц
на, зав
зя
та;
вiн був не з тих, що, раз за
бив
ши
що в го
ло
ву, до
вi
ку то
му слу
гу
-
ють, го
то
вi ста
ти про
ти всього
свi
ту за те, що во
ни ду
ма
ють, у
що во
ни вi
рять; то лю
ди зброї,
то - ота
ман
ня зав
зят
тя! Вiн не
той був. Йо
го на
ту
ра бу
ла сла
ба,
ми
ря
ча: вiн хо
тiв, як ка
жуть,
щоб упас
ти i не за
би
ти
ся; щоб i
ко
зи бу
ли си
тi, i сi
но цi
ле. Йо
му
хо
тi
ло
ся, щоб i на служ
бi бу
ли
та
кi по
ряд
ки i та
ке товаришу
-
вання, як мiж гiм
на
зис
та
ми. А як
сього не
має - що ти зро
биш? Не
лiз
ти ж од
но
му про
ти всiх?! Вiн
ми
рив
ся з своєю до
лею; од
ним
вiн пiд
да
ку
вав, вiд дру
гих вi
д
-
мовчува
вся; мiж мо
ло
ди
ми вiн
смi
яв
ся з ста
рих, мiж ста
ри
ми
мов
чав. Все то бу
ло йо
му на ко
-
ристь: мо
ло
дi лiчил
и йо
го у сво
-
їм ста
нi, ста
рi не чi
па
ли йо
го, ти
-
хо
го та ми
ря
чо
го. У двох во
ро
гу
-
ючих ста
нах та
кi лю
ди завж
ди
бу
вають; во
ни слу
гу
ють то
му й
дру
го
му i ра
зом об
ду
рю
ють
обох. Хай тi на
дi
ються, а дру
гi не
ма
ють за во
ро
га - їм вiд то
го i
доб
ре, i теп
ло: ло
ви
ся, риб
ка,
ма
ла й ве
ли
ка!
Гриць, од
на
че, i на се був незу
-
гарний. Чи то йо
му до
ля не слу
-
гувала, чи то йо
го ще час не на
-
став? Вiн не га
няв
ся за нажив
ою.
Йо
му лю
бi бу
ли спi
ви, тан
цi, iг
ри
мо
ло
до
го вi
ку; а ко
ли мо
лодiсть
то
го ча
су тим не
гу
ва
ла, як
чимсь недо
ладним, то вiн, про
-
гулявши цi
лу нiч мiж стар
шими,
про
танцювавши та прорего
тав
-
ш
и з па
нян
ка
ми, на дру
гий день
пе
ред мо
ло
ди
ми на
смiхався над
ти
ми спi
ва
ми, над ти
ми тан
ця
-
ми. Вiн був балаку
чий i лю
бив
пореготатися. Ота
ке жит
тя на
двi по
ло
ви
ни, та
ке слу
гування
то
му й дру
гому ро
би
ли йо
го
сприт
ним, нi
би
то єхид
ним. Чим
вiн ви
нуватий? Жи
ти вся
кому
хо
четься; а вiн що та
ке, щоб йо
-
му не хо
тi
лось жи
ти? Ма
лий чо
-
ловiк, роз
да
ви
ти йо
го - як раз
плю
ну
ти… батько-мат
ка бiд
нi…
Як хоч, а рiч
ку, ка
жуть, пере
-
скоч… Прий
шло
ся гну
ти
ся, при
-
й
шлося пла
за
ти ужа
кою. I то раз
ли
хо ви
сi
ло на во
ло
си
нi над йо
-
го го
ло
вою.
Молодi то
го ча
су упер
ше вий
-
шли на ту дов
гу ни
ву, що зо
-
веться жит
тям, тiльки ду
жi си
-
лою сво
го хо
чу та за
па
лом моло
-
дого зав
зят
тя. Не бу
ло у них
учи
те
лiв, що напрямля
ли
б, як
iти i ку
ди iти, не бу
ло пе
ред со
-
бою стеж
ки, нiх
то ще її нi ра
зу
не прок
ла
дав. Тре
ба бу
ло са
мим
про
робити, щоб iти впе
ред, їм
хо
тi
ло
ся зай
ня
ти не од
ну яку
пос
тать, а ра
зом усе по
ле; на од
-
ному бо
цi тре
ба йти до бою, на
другом
у - си
лу вис
та
ча
ти… На
-
родилося зра
зу не один, анi два,
а де
сять нап
рям
кiв. З на
род
ною
во
лею народ
илася i лю
бов до
мен
шо
го бра
та, на
ро
ди
ло
ся на
-
родолюбство. На
родолюбство за
-
к
ли
ка
ло у свiй стан ба
га
то вся
-
ко
го лю
ду. Щоб доб
ре зробит
и,
тре
ба спер
шу на
род зна
ти, чо
го
вiн хо
че, чо
го йо
му тре
ба. До
сi
йо
го ба
чи
ли тiльки в дво
рi - з
од
ного бо
ку, а тре
ба йо
го ба
чи
-
ти всю
ди: се
ред се
ла, се
ред по
-
ля, у йо
го пра
цi тяж
кiй, за
бав
ках
весел
их, у йо
го стосунк
ах мiж
со
бою, в йо
го сiм'ї, у йо
го радощ
-
ах-горi
… Пiс
ня, каз
ка, при
каз
ка,
мов тi муров
анi склепи-схов
а
-
нки, багат
о хо
ва
ли у со
бi йо
го
слiз, йо
го таємних на
дiй, ду
мок.
До
бре б бу
ло тi пiс
нi, каз
ки та
при
каз
ки позбир
ати, по
за
пи
су
-
ва
ти - то б бу
ла книж
ка ве
ли
ко
-
го жит
тя, ве
ли
ко
го го
ря… Гриць,
за
чув
ш
и про се, за
раз за
пи
сав
чо
ти
ри пiс
нi вiд слу
ги своєї ха
-
зяй
ки i при
по
ру
чив збiрник
о
-
вому то
ва
рист
ву. Йо
му дя
ку
ва
-
ли, про
ха
ли ще зби
ра
ти, ра
яли
все за
пи
су
ва
ти. То бу
ло з од
но
го
бо
ку, а з дру
го
го - всi ба
чи
ли ря
-
дом з во
лею стра
шен
ну на
род
ну
тем
но
ту. Тре
ба бу
ло її хоч тро
хи
ос
вi
ти
ти, роз
би
ти, роз
вi
яти той
гу
стий мо
рок, що пок
ри
вав не
тiльки се
ла, а ча
сом i ха
ти за
-
можних го
ро
дян… Народилися -
не
дiльнi шко
ли. Пiд
би
ва
ли й
Грицька в од
ну учи
тельству
ва
-
ти. Гри
ць
ко вер
тiв
ся: й нi
ко
ли, й
чи дотепн
ий. Вiн по
ба
чив, що то
вже справжнє дi
ло, по яко
му
пiзнаю
ть, ку
ди ко
го хи
лить. Со
-
ром
но бу
ло одс
ту
пи
ти
ся i стра
-
ш
но пос
ту
пи
ти
ся. Вiн зго
див
ся
тiльки на ве
чiр
нi збо
ри. Уве
че
рi
вiн вiльний, та вве
че
рi нiх
то не
ба
чи
ти
ме, де вiн бу
ває i що по
-
роб
ляє. Не
дов
го тi шко
ли по
бу
-
ли, не знать бу
ло, чи й дi
ло яке
зро
би
ли, а ста
рi вже ос
ла
ви
ли їх
як за
говорщицькi збо
ри, де про
-
по
вi
ду
ва
ло
ся, що бо
га не
має i
стар
ши
ни не тре
ба. Не до
сяг
ло й
до ро
ку, як шко
ли закрил
и; де
-
ко
го з учи
те
лiв по
за
би
ра
ли, по
-
за
си
ла
ли. Гриць нi жи
вий нi ме
-
рт
вий си
дiв i ждав, що ось прий
-
дуть i до йо
го i то
дi… про
щай
все на
вi
ки! До йо
го справ
дi при
-
й
шли i, знай
шов
ши тi чо
ти
ри
пiс
нi, що вiн за
пи
сав вiд слу
ги,
взя
ли їх з со
бою… По
пом
лiв же
вiн то
дi за них ду
шею, по
по
бо
лiв
сер
цем… А гос
подь йо
го знає:
мо
же, тi пiс
нi на їх очi гiр
ше
всього, мо
же, за них i мiс
ця не
бу
де на свi
тi… "Ста
рi дiзнаю
ть
ся,
яко
го вiн по
ля яго
да, - з служ
би
ви
же
нуть, у Си
бiр зав
да
дуть", -
ду
мав вiн i тро
хи не по
вi
сив
ся…
На
чальство на
ки
ну
ло
ся на ньо
-
го - звiр звi
ром. Вiн пла
кав
ся, ка
-
яв
ся, що йо
го пiд
би
ли. На
ча
ль
-
ство, не да
ючи ви
ду, що про
щає,
геть сто
ро
ною ро
би
ло своє, одс
-
то
юва
ло йо
го, про
ха
ло, у ко
го
слiд. Прий
шло
ся йо
му про
жи
ти
тиж
день гiр
ше, нiж у про
пас
ни
-
цi, у то
му без
мiр
но
му стра
ху, що
не
ма йо
му кiн
ця-краю, що здiй
-
мається з усiх бо
кiв, об
гор
тає з
усiх сто
рiн, да
вить за ду
шу, ссе
за сер
це, хо
ло
дить кров у жи
-
лах!.. Вiн тро
хи не за
не
ду
жав.
Йо
му тiльки то
дi од
ляг
ло, як
вер
ну
ли йо
го пiс
нi. З якою вiн
не
на
вис
тю ди
вив
ся на них! З
якою ра
дiс
тю па
лив, пе
ре
гор
та
-
ючи па
пiр так, щоб i шма
точ
ка
не зiс
та
ло
ся; а спа
лив
ши, ще й
по
пiл за
ко
пав в ого
ро
дi, щоб вi
-
тер, не роз
вi
яв
ши, як-не
будь не
ви
дав йо
го вдру
ге! Бу
ря прой
-
шла, вир
ва
ла кi
ль
ка ду
бiв з ко
-
рiн
ням, по
ла
ма
ла си
лу мо
ло
до
го
гiл
ля i - скри
ла
ся. Нас
та
ла та
ка
сум
на ну
до
та - нi сло
ва пут
ньо
-
го, нi пiс
нi ве
се
лої - мов по
нi
мi
ли
всi, мов по
ховали ко
го ве
ли
ко
го
й слав
но
го i справ
ля
ли по
хо
ро
-
ни. На кла
до
ви
щi ще так бу
ває
во
се
ни, ко
ли лист з де
ре
ва опа
-
де i по
чор
нi
ють ви
со
кi мо
ги
ли.
Старi по
до
лi
ли i свят
ку
ва
ли
своє свя
то. Якої сла
ви i яких на
-
говорiв не по
нес
ли во
ни на го
-
лови своїх во
ро
гiв? Тi мов
чали,
не одк
ли
ка
ли
ся: страш
но бу
ло
одк
ли
ка
ти
ся… Само
тою сто
яла
їх бу
дiв
ля, збу
до
ва
на їх ру
ка
ми,
i, здається, жда
ла тiльки ча
су,
ко
ли її поч
нуть руй
ну
ва
ти: з усiх
бо
кiв, з усiх сто
рiн об
ляг
ли її не
-
нависники з со
ки
ра
ми, з лопа
та
-
ми
, зас
ту
па
ми. Во
ни тiль
ки жда
-
ли на
ка
зу; од
но сло
во i - з не
-
покритих стiн зняв
ся б тiльки
по
рох уго
ру, за
мiсть пiд
ва
л
ин -
од
нi гли
бо
кi ями за
чор
нi
ли. Та
на
зад тiль
ки ра
ки ла
зять. П'ять
-
шiсть ро
кiв бу
ду
ван
ня не про
па
-
л
и да
ром; во
ни ка
за
ли, що ста
ра
ха
та ста
ла i тiс
на, i нiкчемн
а;
тре
ба но
вої - i ши
ро
кої, i яс
нiшої.
За
но
па
нi на неї пiдвали
ни
гли
-
бо
ко у зем
лю, ви
ве
де
нi стi
ни ви
-
со
ко уго
ру, - тре
ба їх кiн
ча
ти,
тре
ба до
ку
пи зво
ди
ти. По
лiз
ли в
но
ву бу
дiв
лю й слi
пi, й кри
вi, й
без
но
гi; по
лiз
ли й почал
и кло
-
потати
ся. Позабивали де
кiлька
вi
кон, ве
лику свiт
ли
цю пе
ре
би
-
ли перегоро
дками, на
ро
би
ли ок
-
ре
м
их за
хис
тiв ле
геньких та:
"На наш вiк ста
не", - втi
ша
ли се
-
бе - та не втi
ши
ли
ся.
Через пiв
ро
ку пiс
ля тої бу
рi по
-
лучилася бу
ма
га: ста
ро
го стар
-
шого, де слу
жив Гриць, одстав
-
ляють, за
мiсть нього на
значено
з сто
ли
цi… Хто вiн? Що во
но?
Мо
лодий? Ста
рий?.. Всi зра
зу на
-
че до зем
лi при
рос
ли; неш
вид
ко
за
го
мо
нi
ли: чи та
кий, чи не та
-
кий, а без пе
ре
мiн не обiйдетьс
-
я; чи ста
рий, чи мо
ло
дий, а пе
ре
-
мi
ни бу
дуть. До ста
ро
го тiльки
зруч
нi
ше прис
по
со
би
тись: аби
був слух
ня
ний та покiрли
вий -
та й жи
ви, як у бо
га за две
ри
ма.
Iн
ший раз i по
лає ду
р
но - змов
-
чи: все га
разд бу
де. А мо
ло
дий -
навпак
и: i не кри
чить, i не лає:
все ти
хо та мир
но, а ди
вись -
уже й ви
ки
н
ув на ву
ли
цю. Ста
рi
зiт
ха
ли про се
бе, схо
ди
ли
ся, шу
-
шу
ка
ли, шко
ду
ва
ли за ста
рим
стар
шим i, оха
ючи, дожида
ли
,
ко
го бог пош
ле, Гриць пiд
няв го
-
ло
ву уго
ру: вiн сто
ро
ною чув,
що стар
ший наз
на
чається з мо
-
ло
дих, i зажид
ав йо
го, як бо
га.
Аж ось i стар
ший по
явив
ся. Мо
-
лодий, ти
хий та обхiдча
стий; з
кож
ним так лю
бенько роз
мо
в
-
ляє, ти
хенько випит
ує i все, як
от
че
наш, знає… Ста
рi зажурили
-
ся, та й бу
ло чо
го: не
забаром їх
по
ча
ли по
ло
ви
ни
ти. Ко
го з сто
-
ли
цi викли
кали
, ко
го з ту
теш
нiх
роз
шу
ка
ли, i все то мо
лодi, без
зас
луг. Пiш
ли дру
гi служ
бо
вi по
-
ряд
ки, iн
ше жит
тя заснувало
ся.
Проценко дих
нув всею своєю
сла
бою груд
ни
ною. Йо
му лег
ко
й слу
житься, й жи
веться: є в ко
-
го не тiльки про слу
ж
бу спитат
-
и, є з ким i об сто
ронньому поба
-
лакати. До то
го i стар
ший не
дер
жав се
бе геть одс
то
ронь, як
ста
рий: час
то вiн присоглаша
в
мен
ших до се
бе по
гу
то
ри
ти. Зiй
-
дуться, погомоня
ть, - ди
вись -
або що на кон пос
тав
лять на ко
-
ристь бi
до
ти, або му
зич
ний ве
-
чiр ут
нуть на жi
но
чу ос
вi
ту… Пi
-
шло жит
тя ко
ромислом. Гриць
шко
ду
вав, що за
не
ха
я
в охо
ту на
скрип
цi гра
ти, а на ко
ну ста
ти
бо
яв
ся, та не мав i та
ла
ну до то
-
го. Вiн на
пус
тив на се
бе сум;
дивляч
ись на нього, по
ду
маєш:
гiр
ке йо
му i те ва
ше свят
кува
н
-
ня
. На
чальство раз до
вi
да
ло
ся,
чо
го вiн су
мує. Дру
гi за нього
по
вiдали, що вiн му
че
ник. Вiн,
як справж
нiй му
че
ник, мов
чав,
не хо
тiв дi
ли
ти
ся нi з ким своїм
ли
хом. То вiн мучен
ик? - спитал
-
о на
чальство так, бу
цiм ска
за
ло:
то на
вi
що йо
го й держат
и? Усi
ду
ма
ли: кi
нець Проценк
овi! Вiн
сам млiв ду
шею бiльше, нiж пiд
ту ли
ху за
вi
рю
ху, що за
чепила й
йо
го. Прокльони на необ
ачних
уже скла
да
ли
ся на йо
го ус
тах, як
тут йо
го клик
ну
ло на
чальство.
Нi жи
вий нi мерт
вий пi
шов вiн
до нього.
-
Вы хо
ти
те ехать на уезд?
Гриць од
ка
зав не сло
ва
ми, а
зблiд
лим об
лич
чям та стух
лими
очи
ма, що - ко
ли во
ля йо
го пре
-
восходительства.
-
Хорошо, - ко
рот
ко i су
во
ро од
-
казало на
чальство. - В NN отк
-
ры
ва
ет
ся мес
то. По
ез
жай
те!
На ра
до
щах об
лi
тав Гриць
увесь го
род, усiх своїх знайо
мих.
Од
ним вiн хва
лив
ся, як йо
го
прий
ня
ло на
чальство, яке мiс
це
да
ва
ло, як вiн од
ка
зу
вав
ся, а во
-
но про
ха
ло; дру
гим шеп
тав на
ву
хо: се за на
шi бi
ди, за на
шi ли
-
ха ве
ли
кi. Не
да
ром ми пiдстав
-
ляли шиї пiд со
ки
ри. Не вмре на
-
ша ма
ти, не про
па
ла да
ремно
пра
ця.
На тре
тiй день Про
цен
ко ви
-
їхав з гу
бер
нiї з дум
кою нiко
ли
не вер
та
ти
ся в се прок
ля
те мiс
-
то, що так йо
му да
лося взна
ки,
що опо
ро
чи
ло йо
го доб
ре ймен
-
ня, що замiряло
ся на йо
го жит
тя
мо
ло
де. Ве
се
лий вiн їхав на но
ве
мiс
це та ба
ла
ку
чий. З воз
ни
ця
-
ми цi
лу до
ро
гу не вга
вав, ви
кав i
чи
мало ди
ву
вав їх тим ви
кан
-
ням. Во
ни не зна
ли, що про ньо
-
го ду
ма
ти. "Се не на
ше щось, з
да
ле
ко
го, вид
но, краю". I ма
ли
дум
ку про
ко
ти
ти заїжджо
го ба
-
ри
на на сла
ву, та ста
ро
ста охо
-
лод
жу
вав: не ду
же лиш гна
ти
-
меш ко
ней: невелика
ця
ця їде -
знаємо ми сих без
штанькiв!
У го
ро
дi NN по
явив
ся Про
цен
ко
зов
сiм iн
шим чо
ло
вi
ком. Весе
-
лий та го
вiр
кий, вiн смi
ло заво
-
див роз
мо
ву з кож
ним стрiч
ним
i по
пе
рiч
ним, нас
мi
ху
вав
ся над
по
вi
то
вим байди
куванням, над
по
ряд
ка
ми го
родсько
го жит
тя,
над громад
янським без
лад
дям.
Вiн, здається, все знав, все пе
ре
-
ж
ив, пе
ре
ду
мав i став ви
ще вiд
то
го, що ба
чив, не гнуша
ючись,
прав
да, i не гор
ду
ючи ним. Чи
стрi
вав
ся вiн з прос
тим чо
ло
вi
-
ком на ву
ли
цi - за
мов
ляв до йо
-
го йо
го мо
вою, ви
кав, йшов ря
-
дом, не бо
ячись огуд
ки; чи з
своїм бра
том слу
ж
бов
им, - диви
-
в
ся тiльки на те, чи то мо
лодий
хло
пець ще, чи по
жив
ший бать
-
ко, - за
во
див смi
ло пiд
хо
жу рiч:
мо
ло
до
му роз
по
вi
дав бре
хень
-
ки, то
чив ля
си, ста
ро
го - при
-
вертав до се
бе роз
суд
ли
вою мо
-
вою про жит
тя i, мов ненав
-
мисно, ввер
тав у роз
мо
ву чужес
-
торонне слiв
це, щоб то
го зди
ву
-
в
ати. I вiн справ
дi ди
ву
вав усiх.
"От смi
лий, от талановитий
", -
ду
ма
ли мо
ло
дi па
ни
чi i завж
ди з
ве
ли
кою охо
тою за
во
ди
ли з ним
роз
мо
ву. "Го
ло
ва, - про
тя
гом
хва
лили ста
рi ба
ть
ки, - пос
лу
хай
йо
го - не нас
лу
хаєшся. I все то не
по вер
хах ска
че, а ро
зум
ним сло
-
вом гли
бо
ко гвоз
дить. Да
ле
ко
та
кий пi
де - не здо
же
неш, не ви
-
пе
ре
диш". По
мiж па
нян
ка
ми не
бу
ло нi
ко
го за йо
го. Хо
ро
ше об
-
лич
чя, люб'язна роз
мо
ва, пе
ре
-
ви
та жар
та
ми, хист до тан
цiв -
все се бу
ло за нього, все слу
гу
ва
-
ло йо
му на ко
ристь. Прав
да, пе
-
ред ни
ми вiн тiльки раз по
явив
-
ся у своїй бой
овiй зброї, i кож
на
по
ду
ма
ла: "Се той, що йо
го жа
-
да
ла ду
ша моя". По
тiм вiн звер
-
нув на
бiк; не ли
чить сто
яти пря
-
мо: сон
це нi
ко
ли не спа
да на
зем
лю, а скiльки до нього мо
-
ляться лю
дей на свi
тi!.. Вiн не то
щоб їх об
ми
нав, а по
мiж ни
ми
на
пус
кав на се
бе сум, скар
жив
ся
на нуд
не жит
тя, гост
ро роз
би
-
рав їх iг
ри та за
бав
ки, нас
мi
хав
-
ся над їх за
мi
ра
ми. Йо
го бо
яли
ся
й жа
лi
ли; бо
яли
ся йо
го гост
рої
мо
ви, жа
лi
ли крас
ної вро
ди, що
так ра
но до
вi
да
ла
ся яко
гось ли
-
ха. Хто зак
ло
по
тав йо
го мо
ло
ду
го
ло
ву? Хто ура
зив йо
го га
ря
че
сер
це?.. Не
ма кiн
ця-краю таєм
-
ним до
гад
кам i ще таємнi
шим
на
дi
ям! Кож
нiй ду
ма
ло
ся: а що,
як то я? I кож
на нав
пе
рей
ми пе
-
ред под
ру
гою на
ряд
жа
ла
ся як
-
най
кра
ще, вис
ту
па
ла як
най
лег
-
ше; ве
ду
чи з ним роз
мо
ву, за
ми
-
ра
ла як
най
дуж
че; а бу
ли й та
кi,
що й бi
си
ки пе
ред дзер
ка
лом
учи
лись пус
ка
ти… Та не ту
ди
стрi
ля
ли йо
го очi, не ту
ди обер
-
та
лось сер
це: не на непочати
й
мо
рi
жок польових квi
ток, а на
пiд
п
у
ше
ну гря
дочку ого
род
них
лi
лiй. Мо
ло
дi па
нiй
ки роз
ва
жа
ли
йо
го сум - ве
ли
ку ту
гу, вiд їх пог
-
ля
ду за
го
ря
ли
ся йо
го пох
му
рi
очi, тi
па
ло
ся i би
ло
ся га
ря
че сер
-
це.
Як тiльки приїхав вiн, то зра
зу
осе
лив
ся у Руб
ця. Ан
тон Петро
-
вич рад
нi
ший ма
ти сво
го бра
та
на квар
ти
рi: ра
зом во
ни на слу
-
ж
бу йдуть, тро
хи не ра
зом i з
служ
би вертають
ся
; ха
та зай
ва є
- чо
му ж йо
го не пус
ти
ти добро
-
го чо
ло
вi
ка, ко
ли вiн дає ще до
то
го й доб
рi гро
шi. Пистин
а Iва
-
нiв
на ще бiльше рад
нi
ша бу
ла
та
ко
му квартиранто
вi. Ан
тон
Пе
тро
в
ич i ста
рий, i пiдто
пту
ва
-
ний
, i все клопочеть
ся
, ко
ли не
по господ
арству, то про кар
ти; а
Гри
горiй Пет
ро
вич i чор
ноб
ри
-
вий на ли
хо удав
ся, i ве
се
лий,
ба
ла
ку
чий; про що з ним не за
-
ве
ди роз
мо
ву - так лег
ко, так
лю
бо з ним говор
ити. I об
хiд
час
-
тий та принадл
ивий: не прой
-
шло й трьох днiв, а мов вiн у них
зрiс i ви
ко
хав
ся; i слу
ги до йо
го
зра
зу при
вик
ли; i Iвась, си
нок,
так по
любив. Не раз Пис
ти
на
Iва
нiв
на, див
ля
чись на нього, як
вiн за
гравав з Iва
сем пiс
ля обi
ду,
гли
боко зiт
ха
ла. Во
на га
да
ла в
той час про свої мо
ло
дi лi
та, ко
-
ли во
на бу
ла ще ба
риш
нею, жда
-
ла своєї чер
ги… "I от же не
пiдверн
увся то
дi та
кий! А те
пер
- он яке опу
да
ло ле
жить i со
пе! -
ду
ма
ла во
на, див
ля
чись на чо
ло
-
вi
ка, що спо
чи
вав пiс
ля обi
ду. -
Он який кри
кун вист
ри
бує! - пе
-
ре
во
ди
ла очi на си
на, та чує - й
пiд сер
цем щось во
ру
шиться. -
Уже ж що там не бу
де, а ку
мом
вiн бу
де!" - рi
ши
ла во
на.
Через пiв
ро
ку ро
ди
ла
ся Марин
-
ка. Як очу
ня
ла Пис
ти
на Iва
нiв
на,
по
ча
ли
ся кло
по
ти про хрес
ти
ни:
ко
ли, як, що й до чо
го?
-
За ку
мом нi
чо
го бi
га
ти, ко
ли
кум у ха
тi, - жар
тiв
ли
во промо
-
вила Пис
ти
на Iва
нiв
на, указую
-
чи на Гри
го
рiя Петрович
а.
-
Од хрес
тин грiх од
ка
зу
ва
ти
ся,
- од
мо
вив той.
Кумою Ан
тон Пет
ро
вич дав
но
вже на
мi
тив товс
ту купчи
ху, що
так лю
би
ла чай
ку по
пи
ти, доб
ре
по
поїсти, уво
лю по
с
па
ти; незгiр
-
ше во
на лю
би
ла i на зу
бок сто
-
роннього узя
ти; звiс
но, як у го
-
стях та по
мiж своєю ком
па
нiєю -
не си
дi
ти ж зцi
пив
ши зу
би!
-
А хрес
ти
ти вiзьме
мо молодо
-
го
по
па, - зно
ву рає Пис
тина Iва
-
нiв
на чо
ло
вi
ко
вi. - Все ж перепа
-
де
що-не
будь моло
дому, бо, ка
-
жуть, вiн так бi
дує. Та ра
зом i
ма
туш
ку про
си: по
ба
чи
мо, що
во
но за гу
бернська ця
ця.
Хрестини, iме
ни
ни, по
хо
ро
ни
нi
ко
ли не справ
ля
ються без бен
-
кету: зiй
дуться чу
жi лю
ди, тре
ба
дi
ло зро
би
ти, тре
ба й побенке
-
тувати. Ко
лись тi бенкет
и цiли
-
ми тиж
ня
ми тяглис
я, широк
о та
буч
но справ
лялися; а те
пер бi
-
льше мiж при
хильними знайо
-
мими.
На сей раз Ан
тон Пет
ро
вич зап
-
ро
сив близьких со
бi: Кни
ша з
жiн
кою - ви
со
кою та су
хою, як
та
ра
ня, мо
ло
ди
цею; се
кретаря з
су
ду - ли
сенько
го та ни
зенько
го
ста
рич
ка з йо
го боч
кою, як шут
-
куючи звав вiн свою жiн
ку - ог
-
ряд
ну та товс
ту па
нiю, ве
ли
ку
то
ва
риш
ку го
ло
ви
хи; про
хав вiн
i го
лову, й Се
лезньова, та го
ло
ву
якесь дi
ло за
дер
жа
ло, а Селез
-
ньов поїхав на се
ла мiст
ки огля
-
дати.
У приз
на
че
ну не
дi
лю зве
чо
ра
зiб
ра
ли
ся зап
ро
ше
нi гос
тi, по
сi
-
да
ли, ве
дуть зви
чай
ну роз
мо
ву -
хто що чув, хто що ба
чив; ждуть
ба
тюш
ки. Аж ось i вiн, та ще й не
сам - з матуш
кою.
-
I чо
го? - спи
та
ла сек
ре
та
ри
ха
з по
лi
цiї, хит
нув
ши голо
вою.
-
Скажiть же, - до
да
ла секрета
-
риха з су
ду.
-
I їй сю
ди тре
ба! Iш
ла б у маш
-
карад скраю во
ди
ти! - увер
ну
ла
го
ло
ви
ха. Во
на вже де
що чу
ла
про мо
ло
ду попа
дю, що та ви
-
робляє.
Попадя увiй
шла в гос
тин
ну на
-
ряджена та на
ду
ше
на, її гар
не
шов
ко
ве плат
тя злег
ка ша
мо
-
тiло по до
лiв
цi, цвiт
ний по
яс, на
-
че рай
ду
га, пе
ре
вив тон
кий та
струн
кий стан. її бi
ла, на
че вито
-
чена, шия ще зда
ва
ла
ся бi
лi
шою
вiд чор
ної шов
ко
вої ма
те
рiї, що
так гла
денько об
ля
га
ла її круг
лi
пле
чi i ви
со
ке ло
но; зо
ло
тий
хре
с
тик на зо
ло
то
му ре
тяж
цi
бли
щав на шиї, як зо
ря; неве
ли
-
чкi се
реж
ки гра
ли дороги
ми
ка
-
мiн
ця
ми; на ро
же
вих пальчи
ках
i си
нi
ли, i чер
вонiли пер
стеньки;
лич
ко мо
ло
де, ро
же
ве; во
лос чо
-
р
ний, у кучер
ях; го
лу
бi оче
ня
та
з-пiд чор
них брiв, на
че квiт
ки тi,
го
рять-усмi
ха
ються.
-
Нарядилась, а їсти, ка
жуть, нi
-
чого, - при
пав
ши до Руб
чихи,
про
мо
ви
ла сек
ре
та
ри
ха з су
ду.
-
Пiдiть же! - од
ка
за
ла та.
Головиха тiльки сплю
ну
ла i
при
па
ла до блю
деч
ка з чаєм. По
-
падя, ус
ту
пив
ши в гос
тин
ну,
при
вiт
но пок
ло
ни
ла
ся усiм. Пис
-
тина Iва
нiв
на нап
ря
ми
ла
ся стрi
-
ти не зна
ну ще го
стю. По
ча
ло
ся
знай
ом
лен
ня. По
па
дя, як ясоч
ка,
бi
га
ла вiд од
но
го до дру
го
го, ха
-
палася за ру
ки, мiц
но здавлю
-
ючи їх, тру
си
ла; з жiн
ка
ми цiлу
-
валася. Лич
ко її го
рi
ло, очi гра
-
ли. Во
на та
ка ра
да но
вим знайо
-
мим. Так дав
но жда
ла сьо
го ча
-
су. I за
ще
бе
та
ла, мов пташ
ка
ран
ком. Ба
ла
ка
ючи з хазяй
кою,
увер
та
ла сло
во й до гос
тей; чу
-
ла, що го
во
ри
ли чо
ло
вi
ки в дру
-
гiй ха
тi, i з ни
ми во
на перегуку
-
валася своїм дзвiн
ким го
ло
сом.
Ба
жа
ючи по
ба
чи
ти на
род
же
ну,
кинула
ся
в ди
тя
чу, об
цi
лу
ва
ла
чер
во
не лич
ко Ма
рин
ки, ви
те
р
-
ла гу
би бi
лим па
ху
чим пла
точ
-
ком i ме
те
ли
ком ускоч
ила зно
ву
у гос
тин
ну.
-
А хто ж ку
мом? - спи
та
ла.
Пистина Iва
нiв
на пiд
ве
ла ку
ма,
поз
най
оми
ла.
-
Я десь вас ба
чи
ла, - ска
за
ла во
-
на, стрiльнув
ши на нього очи
ма.
-
На ули
цi, мо
же, - вiд
ка
зав вiн,
вкло
ня
ючись.
-
Нi. Ви не з гу
бер
нiї?
-
Доводилося й там бу
ти.
-
То-то. - I во
на за
то
рох
тi
ла про
гу
бер
нiю. - Там-то хоро
ше, там-
то ве
се
ло! Сад
ки, клу
би, маска
-
ради.
Григорiй Пет
ро
вич зра
дiв но
-
вiй знай
омiй. З од
но
го горо
да - у
них зра
зу знай
шло
ся що прига
-
дати, про що поговор
ити. Ве
се
ла
i теп
ла роз
мо
ва за
ча
ла
ся мiж ни
-
ми.
-
Хльорка! - ти
хо про
мо
ви
ла
Кни
ше
ва жiн
ка.
-
Та ще й гу
бернська, - до
да
ла
сек
ре
та
ри
ха з су
ду. Голо
ви
х
а
зач
ми
ха
ла i ви
ли
ла з блю
деч
ка
чай на се
бе.
-
Плаття! плат
тя! - за
гу
ка
ла се
-
кретариха з су
ду i кинула
ся
за
ган
чiр
кою.
-
Нiчого, - зас
по
ко
юва
ла голо
-
виха, стру
шу
ючи з сво
го доро
-
гог
о шов
ко
во
го плат
тя крап
лi
чаю, а в ду
шi ла
яла i по
падю, i
сек
ре
та
ри
ху.
-
Бачите, що тут за лю
ди - якась
звi
ро
та, - про
шеп
та
ла, поверта
-
ючися до Гри
го
рiя Пет
ровича,
по
па
дя i, зiтх
нув
ши ти
хо, додал
-
а: - А ти жи
ви мiж ни
ми та ще й
ви
бе
ри под
ру
гу со
бi.
-
То ви не под
ру
гу ви
би
рай
те, а
дру
га, - од
ка
зав вiн їй.
-
Друга? - скрик
ну
ла во
на, i бла
-
китнi очi її аж по
си
нi
ли. - О-о, я
знаю вас, муж
чин. Ви всi єхид
нi
та
кi, ко
вар
нi… У-у-у!..
I во
на так утiш
но за
со
ва
ла
ся,
пос
ва
ри
ла
ся ру
кою, так чарiвни
-
че
заг
ра
ла очи
ма, що як
би не бу
-
ло нi
ко
го, Гри
го
рiй Пет
ро
вич
так би й при
пав до її руч
ки.
-
Всi? Нев
же всi? Ма
ло ж ви
знаєте нас, ко
ли так, - одка
зав
вiн бу
цiм по
кiй
но.
Попадя гля
ну
ла йо
му у вi
чi,
пильно гля
ну
ла… Ще хвили
ну - i
вiн, пев
но, не ви
дер
жав би її па
-
лючого пог
ля
ду; та во
на одско
-
чила вiд нього, пi
дiй
шла до Пис
-
тини Iва
нiв
ни й заторохт
iла про
щось iз нею… Йо
го сер
це зра
зу
так не
стя
м
но за
би
ло
ся.
"Ану, по
тя
гаємо
ся, чия-то вiзь
-
ме", - по
ду
мав вiн, скребу
чи бо
-
роду.
Тут по
ча
ли
ся хрес
ти
ни. Усi ос
-
та
ли
ся в гос
тин
нiй, тiльки ха
-
зяйка з по
па
дею вий
шли в дитя
-
чу.
-
Не по ку
мi ку
му виб
ра
ли, -
про
мо
ви
ла во
на, за
зи
ра
ючи у вi
-
чi Пис
ти
нi Iва
нiв
нi.
-
То, бач
те, го
ло
ви
ха. Обiй
ти
якось бу
ло нi
яко
во. Зна
єте на
шi
зви
чаї, - вип
рав
ля
ла
ся Пис
ти
на
Iва
нiв
на. - А кум - наш кварти
-
рант. По
па
дя ма
ла щось ска
за
ти,
та тiльки очи
ма заг
ра
ла.
-
Ваше ймен
ня? - чер
во
нi
ючи,
спи
та
ла Пис
ти
на Iва
нiв
на.
-
Наталя Ми
ко
лаївна, - одмови
-
ла
по
па
дя. - Тiльки ви ме
не так
не зо
вiть, зо
вiть пря
мо На
та
ша. -
I во
на ки
ну
лась об
нiмати та цi
-
лу
ва
ти Пис
ти
ну Iва
нiв
ну.
"Дiвчинка!.. їй би ще тiльки гу
-
ляти та в кук
ли гра
ти, а не попа
-
дювати", - по
ду
ма
ла Пистин
а
Iва
нiв
на.
Пiсля хрес
тин чо
ло
вi
ки одрiз
-
нилися у дру
гу ха
ту, за
сi
ли за
кар
ти. Жiн
ки зос
та
ли
ся з од
ним
ку
мом у гос
тин
нiй. Пис
тина Iва
-
нiв
на час
то ви
бi
га
ла то по ха
-
зяйству, то до дити
ни. Секрета
-
риха з го
ло
ви
хою бiльше мовча
-
ли, слу
ха
ли, як то
рохтiла по
па
дя
з Гри
го
рiєм Пет
ровичем; а во
на
нi на хви
ли
ну не вга
ва
ла: то гу
-
ди
ла по
ряд
ки ту
тешнi, то зга
ду
-
вал
а гу
бер
нiю i зiт
ха
ла. Гри
го
рiй
Пет
ро
вич iшов їй на
впаки - дра
-
ту
вав, пе
ре
чив; а во
на, ко
ли не
ма
ла що одказ
ати, то сва
ри
ла
ся
на нього своїм кулачк
ом. Яка во
-
на хо
ро
ша бу
ла в то
му гнi
ву!
При
пух
лi ус
тоньки, мов ро
же
ва
квi
тонька, розкрив
аються, бли
-
щать бi
лi та рiв
нi зу
бенята, що
-
ки кри
ються крас
кою, а очi го
-
рять-па
ла
ють.
-
Циндря то во
на цинд
ря, а ди
-
вiться, яка врод
ли
ва ду
же, - про
-
мовила го
ло
ви
ха на ухо секре
-
тарші з су
ду.
-
Що та вро
да? - од
ко
пи
лив
ши
гу
бу, од
ка
за
ла та. - Хi
ба на те,
щоб дру
гим на шию вi
ша
ти
ся?
Чи ба
чи
те, як заг
рає!
-
I сра
му їй не
має, - увер
ну
ла
Кни
ше
ва жiн
ка. - Ра
да, що до па
-
нича до
па
ла
ся: то
рох
тить, як та
по
рож
ня боч
ка. А до нас, не
бiй
-
сь, то й за
цi
пи
ло їй.
Тут са
ме Пис
ти
на Iва
нiв
на кли
-
к
ну
ла на
щось Гри
го
рiя Пет
ро
ви
-
ча. По
па
дя, зос
тав
ши
ся са
ма, по
-
вер
ну
ла
ся до жi
нок.
-
Ви не ску
чаєте? Ми тiльки з
Гри
го
рiєм Пет
ро
ви
чем i говори
-
мо, Го
ло
ви
ха ззир
ну
ла
ся з сво
-
їми то
ва
риш
ка
ми.
-
Та тiльки ж вас i чут
но, - про
-
шептала Кни
ше
ва жiн
ка.
-
Ми на вас, сер
денько, дивля
-
чися, ра
дiємо, - уїдли
во промо
-
ви
ла сек
ре
та
ри
ха з су
ду.
-
Давайте у хван
та гра
ти, - кру
-
т
ну
ла
ся по
па
дя.
-
Нi за що нам хва
та
ти
ся, - з ус
-
мiш
кою од
ка
за
ла голови
ха
, а її
то
ва
риш
ки за
ре
го
та
ли.
-
Не хо
че
те? - спи
та
ла по
па
дя.
-
Не хван
та
ли
ся ми змал
ку, а на
ста
рiсть пiз
но учи
ти
ся, - зно
ву
про
мо
ви
ла го
ло
ви
ха.
Попадя за
ко
пи
ли
ла гу
бу i, про
-
й
шов
ши
ся по гос
тин
нiй, по
вер
-
нула в ха
ту, де чо
ло
вi
ки у кар
ти
гра
ли.
-
Бачили, як но
сом зак
ру
ти
ла, -
штовх
ну
ла сек
ре
та
ри
ха голови
-
ху
.
-
З'їла об
лиз
ня! - про
мо
ви
ла
Кни
ше
ва жiн
ка.
-
Менi у хван
та гра
ти… - обiзва
-
лася го
ло
ви
ха i, схилив
шись на
-
бiк до сек
ре
та
ри
хи, за
кихкала;
та, див
ля
чись на голов
иху, со
бi
за
ре
го
та
ла
ся. Товс
тi та круг
лi,
во
ни, на
че ка
вуни тi, хи
талися
то на той, то на дру
гий бiк, од
на
од
ну штов
ха
ючи: ши
рокi їх об
-
личчя вiд ре
го
ту ще бiльше
шир
шали, зай
ма
ли
ся крас
кою,
по
ли
ва
ли
ся слiзьми; збо
ку су
ха
й дов
гоб
ра
за Книших
а, на
че до
-
в
го
но
са ворон
а, ди
ви
ла
ся на них
i со
бi якось кис
ло усмi
халася.
Тим ча
сом по
па
дя пi
дiй
шла до
чо
ло
вi
ка.
-
Що, ве
зе то
бi? - спи
та
ла во
на,
при
пав
ши на йо
го пле
че.
-
Ве-е-зе-е! - роз
тяг той. - Он
шле
ма з'їв. - I за
ре
го
тав
ся.
-
Бiда з ба
тюш
кою, - обiз
вав
ся
сек
ре
тар су
ду, - усiх обi
грає.
-
Присядьте ли
шень до ме
не, чи
не при
не
се
те щас
тя, - за
щебетав
Книш, по
ри
ва
ючись по
да
ти їй
сту
ла. По
па
дя, по
дякувавши, сi
-
ла.
-
Свате, сва
те, - пос
ва
рив
ся на
Кни
ша сек
ре
тар з су
ду, - он сва
-
ха ди
виться.
-
Завидно ста
ло? - од
ка
зав Книш,
зда
ючи кар
ти i схиля
ю
чись до
по
па
дi.
-
Жiнко! Се ти про
ти ме
не? -
увер
нув i пiп.
-
Я всiм щас
тя при
не
су, усiм, -
ус
мi
ха
ючись, то
рох
тi
ла по
падя.
По
ки кар
ти зда
ва
ли, прой
шло
кiлька хви
лин мовчан
ня. З го
-
стинної тiльки до
но
си
ло
ся глу
-
хе ка
хи
кан
ня.
-
Бач, на
шi со
бi там не дрiма
-
ють, - обiз
вав
ся сек
ре
тар з су
ду.
По
па
дя по
вер
ну
лась подивити
-
ся,
хто ре
го
че. В го
стиннiй хихи
-
кання стих
ло. а на по
ро
зi во
на
вздрi
ла Гри
горiя Петровича
.
-
Будемо й ми в кар
ти гра
ти, -
за
ще
бе
та
ла до нього.
-
Хто ж бу
де?
-
Ви, я.
-
У вi
що?
-
У но
са.
-
Як то - у но
са?
-
Карти, кар
ти! Да
вай
те кар
ти! -
зак
ри
ча
ла по
па
дя, уска
куючи в
гос
тин
ну, i усi
ла
ся бi
ля невелич
-
кого круг
ло
го сто
лика.
Григорiй Пет
ро
вич роз
шу
кав
кар
ти. Швид
ко мi
ша
ючи їх, во
на
ще
бе
та
ла: "У ко
го зос
та
нуться
ка
р
ти, то
му но
са би
ти".
I по
ча
ла зда
ва
ти.
Поки зда
ва
ли, у кар
ти гра
ли, в
гос
тин
нiй бу
ло ти
хо; го
ловиха з
сек
ре
та
ри
хою тiльки ззи
ра
ли
ся,
та Кни
ше
ва жiн
ка ско
са погля
-
дала на них.
-
Вийшла, вий
шла! - зра
зу за
-
кричала по
па
дя i зап
лес
ка
ла в
до
ло
нi.
-
А те
пер що? - спи
тав
ся Гри
-
горiй Пет
ро
вич.
-
Виставляйте но
са! На скiлькох
ви зос
та
ли
ся? Аж на п'я
тьох! Но
-
са, но
са! - гу
ка
ла во
на.
Вiн вис
та
вив. Во
на ухо
пи
ла
п'ять карт i на
цi
ли
ла
ся вда
рити.
Гри
го
рiй Пет
ро
вич увер
нув
ся.
-
Цур! не увер
та
ти
ся!
-
Боляче ж! - за
мо
лив
ся вiн.
-
А як я зос
та
ну
ся? Дер
жiть,
дер
жiть. Доз
во
ляється тiль
ки
ка
р
та
ми сто
ро
ни зак
ри
ти, а кiн
-
чик вис
та
ви
ти.
Григорiй Пет
ро
вич, на ве
ли
кий
смiх го
ло
ви
хи й секрета
рихи, за
-
крився кар
та
ми.
-
Раз! - скрик
ну
ла по
па
дя i вда
-
рила кар
та
ми по но
су. Цiл
ко
улу
чи
ла во
на по са
мо
му кiн
чи
ку,
аж у нього сльози по
текли.
-
Ще, ще!.. Аж чо
ти
ри ра
зи, -
кри
ча
ла во
на, за
ли
ва
ючись ре
-
готом, Гри
го
рiй Пет
ро
вич, по
-
м'яв
шись, по
ко
рив
ся.
-
Два, - про
мо
ви
ла во
на ти
хо i
злег
ка за
че
пи
ла кар
та
ми. Втре
-
те ще лег
ше; а на
пос
лi
док - вiн
не ро
зiб
рав, чи то во
на кар
та
ми
вда
ри
ла, чи тен
дiт
ни
ми пальчи
-
ками злег
ка до
торкнулася, не
-
на
че ущип
ну
ла.
Вiн тiльки зап
ри
мi
тив, що
якась не
терп
ля
ча ура
за про
бiг
ла
по її ве
се
ло
му лич
ку.
-
Не бу
де ж i вам по
ща
ди! -
скрик
нув вiн, зда
ючи кар
ти. За
дру
гим ра
зом зос
та
ла
ся во
на, та
ще аж на де
ся
ти кар
тах.
-
Носа! - гу
ка, на
че лю
то, жарту
-
ючи, Гри
го
рiй Пет
ро
вич. Дво
ма
кар
та
ми зас
ло
ни
ла
ся во
на, ви
-
ставляючи свiй тро
хи кирпа
те
-
нький кiн
чик но
са.
-
Раз! - гук
нув Гри
го
рiй Петро
-
вич i за
мах
нув
ся. Мет
ко во
на за
-
тулилася, - кар
ти уда
ри
ли
ся об
кар
ти.
-
А уго
вор? - спи
тав
ся вiн з до
-
кором.
-
Уже раз, - за
ще
бе
та
ла во
на, -
уже раз. В то
му-то й си
ла, щоб
уцi
ли
ти.
-
Ну, дер
жiть… Два!
-
Ой бо
ля
че! - скрик
ну
ла во
на i
мер
щiй по
тер
ла но
са. Не
величка
сму
жеч
ка за
чер
во
нi
ла на кiнчи
-
ку.
-
А ме
нi не бо
ля
че бу
ло? - спи
-
тав вiн i знов за
мах
нув
ся.
-
Три! - i про
мах
нув
ся. - Чоти
-
ри!.. - гу
кав да
лi.
-
Григорiй Пет
ро
вич! - оклик
-
нула йо
го Пис
ти
на Iванiвн
а з
дру
гої ха
ти, вiн озир
нувся… У
го
стиннiй тiльки вiн з по
падею
був, та на по
ро
зi дiтсь
коi сто
яла
Пис
ти
на Iва
нiв
на.
-
Оставте, - про
мо
ви
ла ти
хо Пи
-
с
ти
на Iва
нiв
на, як вiн пiдiй
шов
до неї.
-
Останнi да
рую… - ска
зав вiн,
ве
р
та
ючись до по
па
дi, склада
-
ючи кар
ти. По
па
дя пильно гля
-
нула на нього.
-
Тим не хо
четься? - ти
хенько
спи
та
ла, мот
нув
ши голо
вою на
дiтську, Звiд
ки до
но
сив
ся го
лос
го
ло
ви
хи: "I заве
ли! Ще но
си по
-
одбивають… Тiльки їх i чут
но".
Григорiй Пет
ро
вич озир
нув
ся.
Пис
ти
ни Iва
нiв
ни вже не бу
ло.
Вiн кив
нув го
ло
вою.
-
У-у, под
лi! - про
шеп
та
ла попа
-
дя i зло
ми
ла пальцi; на
че один,
ра
зом во
ни хрус
ну
ли в неї.
Цiлий ве
чiр пiс
ля то
го во
на бу
-
ла смут
на, мов
чаз
на.
Пiсля за
кус
ки, як прий
шло
ся
хлис
ну
ти ви
на, во
на тiльки роз
-
балакалася. Хтось з чо
ло
вi
кiв за
-
вiв був пiс
ню.
-
Ви вмiєте спi
ва
ти? Бу
де
мо спi
-
ва
ти! - скрик
ну
ла во
на, схопив
-
ши за ру
ку Гри
го
рiя Пет
ровича.
-
Будемо. За
водьте.
-
Лєрмонтова: "Вы
хо
жу один я
на до
ро
гу" - знаєте?
-
Трохи.
Вона вис
ко
чи
ла на
се
ред ха
ти i
по
ча
ла. Ти
хо-ти
хо, мов з-за гiр
до
нiс
ся за
бiй зо
ло
то
го дзвоник
-
а, роз
дав
ся її тон
кий го
лос, де
-
далi все дуж
ча
ючи та пiднiма
-
ючись уго
ру. Гри
го
рiй Пет
ро
вич
пiд
хо
пив те
но
ром… Усi зра
зу
стих
ли, мов по
нi
мi
ли, слу
ха
ючи
пiс
ню. I бу
ло що пос
лу
ха
ти… У
кожног
о пе
ред очи
ма вста
ла нiч,
ти
ха та зо
ря
на; си
зим мо
ро
ком
криє во
на чор
нiї го
ри, стра
ше
-
нн
i ске
лi… Чується ту
га не
ви
мо
-
вна, та ту
га, шо огор
тає са
мот
ню
ду
шу се
ред пус
ти
нi нi
мої… Зда
-
ється, го
ри вору
ша
ть
ся
, ске
лi
ше
по
чуть мiж со
бою, дос
лу
ха
-
ючись до то
го го
мону, що йде
вiд не
ба. А там? Там ти
ся
чi ти
сяч
зi
рок од
на пе
ред дру
гою виг
ра
-
ва
ють: та лу
пає, а та тру
ситься
ти
хо… Ось скiльки їх чiр
ва
ло
ся i
по
летiло на рiз
нi бо
ки, - тiльки
ог
нен
нi слi
ди вка
зу
ють їх ве
селу
до
ро
гу… Сер
це за
ми
рає; ду
ша
роз
ди
мається, шир
шає… Зда
єть
-
ся, що все те у нiй коїться, че
рез
неї прохо
дить. Чо
ло
вiк не чує се
-
бе, не пам'ятає… Пi
щи
на се
ред
сього без
мiр
но
го свi
ту, не
ве
лич
-
ка ця
точ
ка йо
го, - вiн чує, як ки
-
дається всес
вiтнє сер
це, б'ється
йо
го жи
ла, бри
нить щось у кож
-
но
му сус
та
вi… пам'ять мерк
не,
дум
ки зни
ка
ють… Вiн за
ми
рає…
Вiн чує, що за
ми
рає.
Пiсня теж за
мер
ла; її го
лос дав
-
но вже зник, а про
те у ха
тi стоя
-
ла та
ка ти
ша, мов слу
ха
ли всi її
да
ле
кої лу
ни. I справ
дi - лу
на та
сто
яла в кож
нiй ду
шi, бри
нi
ла у
кож
но
му сер
цi, во
ру
ши
ла якiсь
глу
хi, не
вi
до
мi по
чу
ван
ня. Всi
мовч
ки, схи
лившись, си
дi
ли.
Перший сек
ре
тар з су
ду пору
-
шив ту нi
мот
ну ти
шу. Мо
вч
ки
вiн зняв
ся з мiс
ця, мовч
ки опу
-
стився пе
ред попа
дею на ко
лi
на
i, вхо
пив
ши за ру
ку, при
мо
вив:
-
Матiночко на
ша, ка
на
ре
єч
ко!
Ще ра
зок… ще хоч тро
ше
чки…
Дай
те умер
ти, - за
мо
лив
ся вiн,
при
пав
ши до їi ру
ки. Роз
дав
ся
по
цi
лу
нок. По
па
дя трiп
ну
ла очи
-
ма.
-
Зроду-вiку не чув нi
чо
го тако
-
го… Ма
тiн
ко, ка
на
ре
єч
ко! - гу
кав
вiн, згор
нув
ши хрес
том на гру
-
дях ру
ки. Йо
го жiн
ка, як об
пе
-
чен
а, схо
пи
ла
ся з мiс
ця i, про
бi
-
га
ючи повз нього, што
вх
ну
ла.
-
Бочко! - скрик
нув вiн, задер
-
жуючи її за плат
тя. - Ти чу
ла?
Чу
ла ко
ли та
ку пiс
ню, та
кий го
-
лос?.. Се
ра
фи
ми i хе
ру
ви
м
и так
тiльки бо
га вих
ва
ля
ють.
Усi прий
ня
ли те за жар
ти i за
-
реготалися. Са
ма секретар
ша
,
щоб не по
да
ти ви
ду, як се їй до
сер
ця доход
ить, усмiхн
увшися,
про
мо
ви
ла:
-
А ти вже, мiй го
лу
бе, й роз
-
кис… Що то вiн у ме
не голiн
ний
до пi
сень, а над
то як ще й ви
-
п'є… - по
вер
ну
ла
ся во
на до по
па
-
дi.
-
Вип'є! - гук
нув вiн. - Ум
ру ко
-
лись вiд них! Так ме
не й ро
зiр
ве,
роз
не
се на шмат
ки! - гу
кав вiн,
ха
па
ючи
ся ру
ка
ми за гру
ди, мов
по
ка
зу
вав, як йо
го бу
де роз
но
-
сит
и.
-
Оце, який ви!.. То я не хо
чу й
спi
ва
ти, щоб ви не вмер
ли, - обi
-
з
ва
ла
ся по
па
дя.
-
Матiнко… Ка
на
ре
єч
ко. I без
то
го ум
ру. Зас
пi
вай
те! - I вiн по
-
р
вав
ся був зно
ву її у ру
ку по
цi
-
лу
ва
ти.
-
Добре, доб
ре - зас
пi
ваю. Тiль
-
ки ус
таньте, тiльки не цi
лу
й
те, -
за
ще
бе
та
ла во
на, гра
ючи очи
ма;
во
ни, здається, ка
за
ли у неї: а
що, а що? Ба
чи
ли ме
не? Чу
ли?
Схо
чу - усi тут бу
де
те у моїх нiг
пла
за
ти, мої ру
ки ли
за
ти!.. Зда
-
валося, во
на рос
ла, ви
ща
ла, ши
-
р
ша
ла. Не не
ве
лич
ка дiвчинк
а
сто
яла пе
ред очи
ма, а ве
лич
на
ца
ри
ця.
Завели дру
гу, ве
се
леньку; по
-
тiм зно
ву жур
ли
ву, а на пе
ре
мi
-
ну зно
ву ве
се
лу. Ве
чiр закiнчи
-
вся тан
ця
ми. Сек
ре
тар су
ду, хле
-
беснувши вже й геть-то, ухо
пив
по
па - i пiш
ли уд
вох дра
ти гоца
-
ка, аж стi
ни хо
до
ром ходил
и.
Розiйшлися геть за пiв
нiч. Пiп
так пiд
топ
тав
ся, що лед
ве нога
-
ми плу
тав. Гри
го
рiй Петров
ич
зго
див
ся про
вес
ти їх до
до
му.
Тiльки що вий
шли за двiр, во
на
схо
пи
ла
ся за йо
го ру
ку, i во
ни
пiш
ли впе
ред; пiп, пос
пi
ша
ючи
за ни
ми, пи
сав ми
слiте i щось
роз
мов
ляв сам з со
бою. Во
ни не
слу
ха
ли йо
го роз
мо
ви; у них
роз
по
ча
ла
ся своя, ве
се
ла, жар
-
тiв
ли
ва. Звi
шу
ючись на йо
го ру
-
ку, во
на так го
лос
но ре
го
та
ла
ся,
що аж лу
на роз
ля
га
ла
ся по дво
-
рах; зля
ка
нi со
ба
ки ки
да
ли
ся пiд
во
ро
та, про
бi
га
ли дво
ра
ми, гав
-
кали, ви
ли; пiп гу
кав на со
бак,
по
си
ла
ючи їх ку
дись да
ле
ко, а
во
на гор
ну
ла
ся до Гри
горiя Пет
-
ровича, хо
ва
ла
ся за нього, щоб,
бу
ва, во
ни не по
кусали.
-
Я на
дi
юся, що ви те
пер, зна
-
ючи наш за
хист, заг
ля
не
те ко
ли-
не
будь у нього? - ска
за
ла во
на,
про
ща
ючись, як дiй
шли во
ни до
дво
ру.
-
Ваш гiсть! - од
ка
зав Гри
го
рiй
Пет
ро
вич; а пiп у знак приятель
-
ства об
няв
ся й поцiлува
вся з
ним.
Григорiй Пет
ро
вич вер
тав
ся
до
до
му п'яний тiєю ра
дiс
тю, що
впи
вається чо
ло
вiк, про
вiв
ши
ве
се
ло ве
чiр. Го
ло
ва йо
го го
рi
ла;
сер
це якось нес
тям
но би
ло
ся…
"Пi
ду, без
пре
мiнно пi
ду", - шеп
-
тав вiн, пе
ре
би
ра
ючи днi та ви
-
раховуючи, у який би йо
го зiбра
-
тися.
Невеликi, вид
но, бу
ли збо
ри,
ко
ли вiн на дру
гий день i пi
шов.
Вер
нув
ся до
до
му ра
но, за
те ще
п'янi
ший, ще ве
селiший. Вiн не
пi
шов до се
бе у ха
ту, а прой
шов
до ку
ми пох
ва
ли
ти
ся, як во
ни
ве
се
ло про
ве
ли той ве
чiр… скi
-
льки спi
ва
ли, i пiп спi
вав!..
-
От лю
ди! - скрик
нув вiн зопа
-
лу.
-
Ой, сте
ре
жiться го
лу
бих очей!
- бо
лiс
но ус
мi
ха
ючись, вi
д
ка
за
ла
йо
му ку
ма. Во
на чо
гось увесь ве
-
чiр бу
ла сум
на, за
ду
ма
на. Гри
-
горiй Пет
ро
вич не при
мi
тив то
-
го й ве
се
лий лiг спа
ти…
На тре
тiй день вiн гу
ляв i… сам
не знає, як опи
нив
ся у по
пiв; на
чет
вер
тий - зно
ву… Не
за
ба
ром
вiн по
чав там бу
вати, як до
ма,
як свiй чо
ло
вiк.
По го
ро
ду пiш
ла по
го
лос
ка.
Лю
ди сле
бе
зу
ва
ли про їх дов
гi
гу
лян
ки уд
вох по
за го
ро
дом.
Хтось при
мi
тив у вiк
но вве
че
рi,
як си
дi
ли ряд
ком, пи
ли чай… її
ру
ка ле
жа
ла в йо
го ру
ках, вiн
раз по
за раз при
во
див її до сво
го
ро
та i ти
хо цi
лу
вав, кож
ний раз
роз
див
ля
ючись, мов во
на мiня
-
лася вiд йо
го по
цi
лун
кiв, ставал
-
а кра
ща. Ку
хо
вар
ка, си
ньоноса
Пе
доря, ко
мусь хвалил
ася, що i
ба
тюшка про те знав, та тiль
ки
мов
чав. Раз тiльки, переб
равши
че
рез мi
ру, вiн за
вiв про те роз
-
мову з нею, про
хав, аж пла
кав,
ки
ну
ти та
ке жит
тя.
-
Буде то
го, що я те
бе раз по
-
крив, що пе
ред бо
гом грiх на се
-
бе прий
няв… Ти знаєш, як прео
-
священний дiз
нається? - умов
-
ляв вiн її. Та во
на йо
му зра
зу за
-
била ба
ки.
-
Плювати ме
нi на те
бе та на
тво
го пре
ос
вя
щен
но
го. Як жи
ла,
так i жи
ти
му! - вiд
ка
за
ла во
на.
Багато де
чо
го ще пле
ла кухо
-
варка Пе
до
ря. Та чо
го не напле
-
те най
мич
ка, що їй повинн
о за
три мi
ся
цi заплатити
, а нi за
один не заплач
ено?
VI
Минало лi
теч
ко теп
ле з йо
го
яс
ни
ми та при
вiт
ни
ми дня
ми;
на
су
ва
ла осiнь сум
на з гус
ти
ми
ту
ма
на
ми, з тем
ни
ми не
про
гля
-
дними но
ча
ми. Нас
та
не день -
лiт
нiй ве
чiр яс
нi
ше, ма
лий та ко
-
рот
кий, сю
ди-ту
ди по
вернувсь -
вже йо
го й не
має; а нiч дов
га-
пре
дов
га - i вис
пиш
ся, i ви
ле
жи
-
ш
ся, а свiт не заг
ля
дає у вiк
но,
десь дрi
має за го
рою; у шиб
ки
тiльки сту
кає дощ та на
ганяє
ну
до
ту.
Христя i нез
чу
ла
ся, як ми
ну
ло
лi
теч
ко теп
ле, нас
ту
пи
ли но
чi
хо
лод
нi, пiш
ли до
щi безпере
-
станнi, за
му
ру
ва
ли лю
дей по ха
-
тах. Над
вiр вий
деш - дощ, та кал,
та ту
ман не
про
гля
дний; i в ха
тi
не кра
ще: сi
ро, аж жов
то, на
че
ди
мом на
ку
ре
но.
Сумно у та
кi ча
си не тiльки в
се
лi, сум
но i в го
ро
дi. По се
лах
хоч ро
бо
та є - пря
дуть, ши
ють; а
в го
ро
дi од
був день та й спи або
ну
ди
ся цi
лу нiч.
Христя, щоб як-не
будь скоро
-
тити час, по
ча
ла ви
ши
ва
ти со
-
рочку; а Мар'я або їй помага
ла
,
або ка
ча
ла
ся на пе
чi, пригадую
-
чи вся
чи
ну з сво
го жит
тя. Вiд
то
го без
та
лан
но
го дня, як вер
-
нулася вся по
би
та та понiвече
-
на,
во
на нi
ку
ди не ходи
ла; все
до
ма та до
ма, все сум
на та
невес
ела, не раз гiр
ко й пла
кала.
Та що сльоза
ми по
мо
жеш? Тi
-
льки очi нап
ла
чеш та се
бе зсу
-
шиш. Мар'я, справ
дi, по
ча
ла сох
-
нути. Час
то во
на жа
лi
ла
ся Хрис
-
тi, що кор
сет
ка на нiй, як мi
шок,
те
лi
пається; у спiд
ни
цi - двi
чi га
-
плички пе
рес
тав
ля
ла; i на об
-
личчi, - хоч блi
де во
но бу
ло в неї,
та пов
не, - те
пер i об
лич
чя осу
-
нулося
, по
ча
ло жов
тi
ти, очi -
мерк
ну
ти; i не од
ну бi
лу волоси
-
ну
у вис
ках зап
ри
мi
ти
ла Хрис
тя.
Одного та
ко
го ве
чо
ра Хрис
тя,
по
дав
ши па
нам са
мо
вар, примо
-
стилася на по
лу ши
ти, а Мар'я
поб
ра
ла
ся на пiч. Кру
гом їх бу
ло
ти
хо; з гор
ниць тiльки доноси
-
вся бряз
кiт посу
ду та не
яс
ний
го
мiн. Мар'я i Хрис
тя мов
чали.
Хрис
тя, схи
лившися над шит
-
вом, кор
пи
са
ла гол
кою; Мар'я
дивил
ася з пе
чi на неї i - по очах
вид
но - су
му
ва
ла.
Вона ду
ма
ла: от
же Хрис
тя си
-
дить, шиє со
роч
ку, вип
лу
тує ме
-
режку; а во
на ле
жить i нi до чо
го
не прий
меться, їй i не хо
четься
нi до чо
го прий
ма
ти
ся; ру
ки не
здiй
ма
ються… Та й на
що? Хри
-
стя мо
ло
да, до неї усе усмiхаєть
-
ся
; їй здається все та
ким привiт
-
ним та гар
ним… Ко
лись i їй бу
ло
так; а те
пер?.. що усмiхало
ся - те
те
пер кри
виться, нас
мi
хається;
що ра
дiсть нес
ло - те те
пер щи
-
пає за сер
це, но
ве ли
хо прино
-
се… Що ж се та
ке: ста
рiсть iде чи
без
на
дiй
не жит
тя нагнiти
ло
?..
Мар'ї ста
ло гiр
ко-гiр
ко. Во
на б,
пев
но, заплакала
, та па
нич са
ме
вий
шов з гор
ниць. Про
хо
дя
чи у
свою ха
ту, вiн зу
пи
нив
ся бi
ля
Хрис
тi, за
див
ля
ючись на її ро
бо
-
т
у.
-
Ну, чо
го вам? - спи
та
ла Хри
-
стя, хо
ва
ючи пiд ру
ку сороч
ку.
-
Хiба не мож
на? - спи
тав
ся вiн.
-
Авжеж, не мож
на! - од
ка
за
ла
за
ша
рiв
шись Хрис
тя.
-
Боїшся, щоб не зу
ро
чив?.. У
ме
не не та
кi очi, - мо
вив вiн ти
хо
i пi
шов у свою ха
ту, за
чи
нив
ся;
Хрис
тя про
ве
ла йо
го очи
ма аж
до две
рей, ви
тяг
ла з-пiд ру
ки со
-
рочку i зно
ву на
хилилася над
шит
вом. Мар'я ба
чить по Хрис
-
тиному облич
чi, як її збен
те
жив
той па
ни
чiвський пог
ляд, як
зве
селив, утi
шив. А її вже нi
що
не втi
шає.
-
Ох, жит
тя трик
ля
те! - промо
-
вила го
лос
но Мар'я, аж Хрис
тя
струс
ну
ла
ся… I зно
ву ти
хо; тiль
-
ки ло
по
че по
лот
но у Хрис
ти
них
ру
ках, де
рен
чить гол
ка, рiвня
-
ючи збо
ри, шелес
тить нит
ка,
про
шиляючись по
мiж чисни
ця
-
ми
; ру
ка Хрис
ти
на ме
тушиться,
а по
за спи
ною на стi
нi тiнь вiд
неї не
са
мо
ви
то бi
гає, хи
та
єть
-
ся…
Ось чут
но - щось за
ше
лес
тi
ло у
сi
нях, сту
пає… Iде хто? Хрис
тя i
Мар'я ра
зом по
вер
ну
ли
ся до сi
-
неш
нiх две
рей. Две
рi розчини
-
лися, i на по
ро
зi появив
ся… пан -
не пан, а в пан
сь
кiй оде
жi; об
-
личяч су
хе, дов
гоб
ра
зе; ву
са ру
-
дi та дов
гi; щось за ящик чор
нiє
пiд ру
кою.
-
Григорiй Пет
ро
вич до
ма? -
спи
тав
ся при
хо
жий товс
тим ох
-
рип
лим го
ло
сом.
-
Дома! - од
ка
за
ла Хрис
тя.
-
Куди до нього прой
ти?
-
Туди! - ука
за
ла Хрис
тя на две
-
рi.
Незнайомець, про
хо
дя
чи, зупи
-
нився бi
ля Хрис
тi, витрi
щивши
на неї зди
во
ва
нi очi.
-
A-a-a! - про
гув вiн, роззяв
ля
ю
-
чи ро
та. Хрис
тя со
бi зир
ну
ла i,
за
ша
рiв
шись вiд йо
го прикрог
о
пог
ля
ду, мер
щiй схо
пи
ла
ся втi
-
ка
ти… Мар'я за
ре
го
та
ла
ся.
-
Лука Фе
до
ро
вич! Сли
хом сли
-
хати, в вi
чi ви
да
ти! Скiль
ки лiт,
скiльки зим! Та ще й з скрип
-
кою?.. Про
шу до ха
ти! - роз
дав
ся
з-за Хрис
ти
ної спи
ни па
ни
чiв го
-
лос.
-
А я оце за
ди
вив
ся на ва
шу дiв
-
чину, - гу
де нез
най
омець. - Де ви
та
ку вид
ра
ли в бi
са хо
ро
шу?
Христя мер
щiй схо
ва
ла
ся за пiч
i не до
чу
ла, що па
нич од
казав.
Нез
най
омець прой
шов у паниче
-
ву
ха
ту, две
рi зачинили
ся,
i з-за
них тiльки глу
хо доносив
ся йо
го
товс
тий, охрип
лий го
лос.
-
Це знаєш, хто та
кий? - спи
та
ла
Мар'я Хрис
тi, як та поча
ла умо
-
щуватись зно
ву за ро
бо
ту.
-
А хто, сто
ляр, мо
же? - угадува
-
ла
Хрис
тя.
-
Столяр!? - за
ре
го
та
ла
ся Мар'я.
- А бо
дай те
бе! Це - Довб
ня, па
-
нич Ма
ри
нин!
"Оце то вiн!" - по
ду
ма
ла Хрис
тя,
схи
ля
ючись над шит
вом.
-
Що ж во
но та
ке? Слу
жить де,
чи як? - спи
та
ла да
лi у Мар'ї.
-
Не знаю, чи вiн слу
же де, чи нi.
Зи
аю, що пiв
чою в со
бо
рi зап
-
рав
ляє. Як став ста
рос
тою ку
-
пець Тре
тин
ка, то вiд
кiлясь йо
го
при
вiз. Вiн, ли
бонь, на по
па учи
-
вся, та не схо
тiв свя
ти
тись у по
-
пи. А п'є - то не до
ве
ди гос
по
ди.
Як заку
ре ви
но
кур
ню, то тиж
нiв
зо два кру
жає. Усе, що має, про
-
п'є, в од
нiй со
роч
цi по шин
ках
бi
гає, аж по
ки де пiд ти
ном не
зва
литься. Вiзьмуть то
дi у шпи
-
таль; ви
ле
житься, витвере
зить
-
ся, i вий
ти б - та нi в чо
му. То
дi
вже й скла
да
ються - хто що там
дасть, по
ши
ють йо
му оде
жу,
при
бе
руть як слiд. Ото вiн i зно
-
ву за дi
ло вiзьметься. Там та
кий
май
стер гра
ти! I до пiв
чої має
ке
бе
ту: як без нього спi
ва
ють -
на
че вов
ки у лi
сi ви
ють: той ту
-
ди, а той ту
ди; а як вiн заправл
-
яє - то на
че ян
го
ли тi - сог
лас
но
та гар
но.
-
I дасть же гос
подь та
кий та
-
лан чо
ло
вi
ко
вi, та от так i не
вмiє йо
го ша
ну
ва
ти, - од
ка
за
ла,
зiтх
нув
ши, Хрис
тя.
-
Пiди ж ти… I вче
ний, i розум
-
ний, та - ба! Па
ни
чi ним горду
-
ють, - як йо
го з п'яни
цею води
-
тися
! Па
нян
ки - соромлятьс
я,
бо
яться; од
нi куп
цi за нього…
Що ти з грi
хом чо
ловiчим пороб
-
иш? Та
кий уже йо
го грiх!
Поки Мар'я роз
ка
зу
ва
ла Хрис
тi
про Довб
ню, тим ча
сом у них з
Про
цен
ком ве
ла
ся своя роз
мо
ва.
-
Ви ки
ну
ли у ме
не своє лiбрет
-
то та й не при
хо
ди
те. Що, ду
-
маю, за знак? Чи не за
бу
ли? Вiд
-
несу хоч сам, - ка
зав До
вб
ня,
кла
ду
чи на сто
лi скрип
ку.
-
Спасибi! - по
дя
ку
вав Процен
-
ко. - Ме
нi так за
нi
ко
ли
ло
ся.
-
Еге, я ще i скрип
ку при
нiс ра
-
зом з лiб
рет
том. Мо
же, ми що й
ушк
ва
ри
мо! - увер
нув Довб
ня
кру
то.
-
Як? То ви ско
рис
ту
ва
ли
ся лiб
-
рет
то? - зра
дiв Про
цен
ко.
-
Кий чор
тiв батько! Ду
же за
-
крундзьоване, - од
ка
зав До
вб
ня.
- Ве
сiл
ля тро
хи роз
по
чав. Похва
-
люся, тiльки спер
шу ска
жiть:
чай у вас є? Я чаю не пив.
-
Христе! - ки
нув
ся Про
цен
ко
до кух
нi. - Чи вже са
мо
вар прий
-
няли?
-
Нi, ще у гор
ни
цях.
-
Не мож
на б поп
ро
ха
ти у Пис
-
тини Iва
нiв
ни чаю?
-
Зараз.
I Хрис
тя мет
ко верт
ну
ла
ся, ско
-
чила з по
лу й по
бiг
ла в гор
ни
цi.
-
Як гля
ну на ва
шу дiв
чи
ну, то й
чаю не пив би - все б на неї ди
-
вився! - бу
бо
нiв Довб
ня, пильно
за
див
ля
ючись на Хри
с
тю, як та
пiд
нес
ла йо
му чаю на невеличкi
-
й пiдс
та
вi.
-
Та бе
рiть уже, а то ки
ну! - чер
-
вонiючи, як ма
кiв
ка, мови
ла
Хрис
тя. Довб
ня, не спус
ка
ючи з
неї очей, не
хо
тя прос
тяг ру
ку i
лед
ве узяв
ся за блюд
це, як Хрис
-
тя, на
че му
ха, верт
нулася i мер
-
щiй вис
ко
чи
ла з ха
ти.
-
Оце так! оце смак! Це не го
-
родська… хльорка, не панян
ка,
що у їх жи
лах за
мiсть кро
вi те
че
бу
ря
ко
вий квас або си
рi
вець. Ця
- за
пе
че
на сон
цем; у сiєї кров -
огонь! - бу
бонiв Довб
ня, бовта
-
ючи ло
жеч
кою чай.
I по
чав роз
ка
зу
ва
ти Процен
-
ковi рiз
нi при
по
вiст
ки з своїх
п'я
них по
хо
деньок. То бу
ли нез
-
вичайнi при
по
вiст
ки, без
пу
тнi
ре
чi без
пут
но
го п'яно
го бажанн
-
я та жа
ги; вiд них аж на ду
шi
перев
ерталося у свi
жо
го чо
-
ловiка. Не
доб
ри
ми, ви
д
ко, зда
-
лися во
ни i Про
цен
ко
вi, бо вiн
мер
щiй пе
ре
бив До
вб
ню:
-
Казна-що ви ме
ле
те! Нев
же
ро
зум
но
му чо
ло
вi
ко
вi на та
ке
по
вин
но пус
ка
тись?
-
Розумному, ка
же
те? - спи
тав
спо
кiй
но той. - А при
чо
му тут
ро
зум? На
ту
ра, та й го
дi! Їсте ж
ви? п'єте… ну?
Вiн не до
ка
зав. Та нi
чо
го бу
ло й
до
ка
зу
ва
ти: Про
цен
ко
вi ста
ло
аж страш
но вiд та
кої го
лої та нi
-
чим не прик
ри
тої прав
ди. Вiн
по
чав за
ми
на
ти роз
мо
ву, пере
-
водити її на дру
гi ре
чi, по
ки не
звер
нув на лiб
рет
то, над ко
трим
вiн, як по
знайомився з по
падею,
про
си
дiв з тиж
день. То бу
ла хоч
i по
хап
на ро
бо
та i не до
сить
зграб
на, але вiн ди
вив
ся на неї,
як на дi
ло ве
ли
кої ва
ги. Йо
го го
-
ло
ву дав
но вже морочила
дум
ка
ба
чи
ти ко
ли-небудь свою опе
ру,
скомпоновану на го
ло
си рiд
них
пi
сень - та
ких чу
лих та глибок
-
их. До
сi їх тiльки ста
ви
ли на ко
-
ну - i всiм во
ни так по
до
ба
ли
ся;
iно
дi де
кiлька зво
ди
ли й докуп
-
и, чер
гу
ючи по
важ
ну з ве
се
лою, i
та
ка пос
та
но
ва ма
ла страшенн
-
ий вплив на слу
ха
чiв; от
же то не
бу
ла ще опе
ра, - то бу
ли тiльки
пер
шi кро
ки до неї, пер
шi не
-
смiливi пiдс
ту
пи до то
го вели
-
кого
дi
ла, що до
жидал
о сво
го ва
-
таж
ка, який пер
ший узяв
ся б за
нього. Хто знає, чи не вiн, бу
ва,
бу
де той пер
ший? Ад
же ж йо
му
пер
шому спа
ла про те дум
ка! Чо
-
му ж нею не скористуватися, як
є хiть i жа
га до сього? Тре
ба
тiльки лiб
рет
то ви
ко
на
ти, а го
-
ло
си до нього пiд
ставити з тих
са
мих пi
сень, що на
род спi
ває…
Це вже пустякови
на! Поп
ро
ха
ти
ко
го-небудь, хто знає но
ти, щоб
за
вiв їх у го
ло
си, та й го
дi! Шко
-
да, що вiн сьому не вив
чив
ся, а
то б i про
ха
ти не тре
ба, - сам усе
б ви
конав… Йо
го ся дум
ка так
по
сi
ла, що йо
му вже вви
жа
ла
ся
йо
го опе
ра, вис
тав
ле
на на ко
ну.
Усю
ди тiльки й го
мо
ну, тiльки й
ре
чi: Про
цен
ко опе
ру на
пи
сав!
Став
лять Про
ценков
у опе
ру!..
Ой, дiй йо
го чес
тi! Тре
ба мер
щiй
лiб
рет
то писат
и та прис
вя
ти
ти
по
па
дi, та
кiй хо
ро
шiй спi
ву
сi. I
вiн йо
го за тиж
день од
ма
хав. У
то
му лiб
рет
то вiн роз
повiдав, як
за не
ми
ло
го ви
да
ва
ли за
мiж дiв
-
чи
ну, як гра
ли ве
сiл
ля, як во
на
бу
ла без
та
лан
на за не
лю
бим чо
-
ло
вi
ком i як їй до
велося уто
пи
-
ти
ся з го
ря. Про
чув
ши, що Довб
-
ня до
бре знає но
ти та до то
го ще
й на скрип
цi грає, вiн пi
шов по
-
зна
йо
мити
ся з ним i поп
ро
ха
ти
за
вес
ти в но
ти го
ло
си до йо
го
лi
б
рет
та.
-
Я йо
го ви
ко
нав, - хва
лив
ся вiн
Довб
нi, - по
тай ми
ру у своїх гли
-
боких дум
ках, ви
няньчив у своїй
ду
шi, ви
пiк на ог
ни
щi сво
го сер
-
ця!
-
Не до
во
ди
ло
ся ме
нi куштува
-
ти
яєшнi, пря
же
ної на та
кому
ог
ни
щi, то й бо
юсь, щоб не опiк
-
ся! - од
ка
зав той, не то диву
ю
-
чись, не то глу
зу
ючи.
А про
те взяв лiб
рет
то, щоб пер
-
ше всього йо
го прочита
ти
, i обi
-
цяв, що ко
ли змо
же що зро
би
ти,
то й своїх рук при
ложить до го
-
лосiв.
Тепер ото Про
цен
ко
вi страх як
хо
тi
ло
ся зна
ти, що зро
бив Довб
-
ня з йо
го лiб
рет
том. А вже ко
ли
вiн прий
шов з скрип
кою - то,
пев
но, має чим пох
ва
ли
ти
ся. "Та
хай спочи
не, чаю нап'ється, по
-
куре", - ду
мав Про
цен
ко. А Довб
-
ня, си
дячи за сто
лом, ка
див, мов
з ди
ма
ря, на всю ха
ту, за
пи
ва
юч
-
и чаєм кож
ну за
тяж
ку.
-
А ну
те, заг
рай
те що-не
будь, -
поп
ро
хав Про
цен
ко, як той, ви
-
пивши шклян
ку чаю, ки
нув у
блюд
це не
до
ку
рок зав
товш
ки з
па
лець.
Довбня мовч
ки ус
тав, по
ва
гом
поч
ва
лав до скрип
ки, вiдiм
кнув
її, ви
тяг скрип
ку, поб
ренькав на
стру
нах, по
вiв раз смич
ком i по
-
чав наст
ро
юва
ти.
-
Ось по
чуєш, як вiн доб
ре грає!
- обiз
ва
ла
ся Мар'я до Хрис
тi, пiд
-
водячи го
ло
ву слу
ха
ти. Хрис
тя
мов
ча
ла, тiльки ще мов ниж
че
схи
ли
ла
ся над ро
бо
тою.
Довбня, наст
рун
чив
ши скрип
-
ку, по
ци
ги
кав-по
ци
ги
кав i вий
-
шов на
се
ред ха
ти. Розс
та
вив
ши
ши
ро
ко но
ги й прида
вивши пiд
-
борiддям до пле
ча скрип
ку, вiн
по
чав гра
ти… Ти
хо, глу
хо, мов
зда
ле
ка, з-за го
ри, до
но
ситься
го
мiн, то
пiт… чується мар
шо
ва
ко
зацька пiс
ня… Ось во
на все
на
ближається та набли
жає
ть
-
ся… Це ж не мар
шо
ва, ко
зача пiс
-
ня, це - мо
ло
децький поїзд ве
зе
кня
зя до мо
ло
дої. Так-так… То
мо
ло
до
го бо
яри гу
кають, а дру
-
ж
ка вер
шить. I зра
зу - як од
ру
-
бало: скрип
ка, зич
но гукнувш
и з
усiх чо
тирьох струн, за
мовкла.
-
Що це вiн грає? - спи
та
ла Ма
-
р'я. - Щось по зна
ку.
-
А це ж як ве
дуть мо
ло
до
го до
мо
ло
дої, - од
ка
за
ла Хри
стя.
-
Так, так… - по
ча
ла Мар'я i не
до
го
во
ри
ла: Довб
ня зно
ву за
-
грав. Ля
щить-го
ло
сить тон
кий
та дзвiн
кий го
лос пер
шої друж
-
ки у ха
тi мо
ло
дої; тяж
ку та пла
-
кучу за
во
де вiн пiс
ню, розпочи
-
наючи дi
вич-ве
чiр; її под
ру
ги на
кiн
цi пiдхоплю
ють i мчать-пiд
-
носять ви
со
ко вго
ру. На їх заво
-
ди обзив
ається З-за ха
ти паруб
-
очий пок
лик… Молод
ий, молод
-
ий з бо
яра
ми наближ
ається,
йде!.. Ще дуж
че залива
ються дi
-
во
чi го
ло
си, ще ви
ще шу
га
ють
уго
ру, мов пус
ти
ли
ся один пе
-
ред од
ним наввипередки;
а бо
-
яри за ни
ми - навз
до
гiн
цi… Ось
во
ни наближают
ься, зi
хо
дяться;
ось зiй
шли
ся до
ку
пи, зли
ли
ся в
од
ну пiс
ню… Гуч
на, важ
ка, пли
-
вуча по
ли
ла
ся во
на, як во
да, по
-
неслася
над усi
ма голов
ами. Всi,
здається, мовч
ки схи
ли
лись та
слу
ха
ють її, а во
на, як ви
хор,
зня
ла
ся вго
ру i мчиться-несеть
-
ся все ви
ще та ви
ще… I зно
ву об
-
рубий пе
ре
рив.
Трохи зго
дом за
чу
ла
ся мете
ли
-
ця. Спер
шу по
ва
гом, а да
лi дрiб
-
нi
ше та дрiб
нi
ше, по
ки не пе
рей
-
шла на ко
за
чок. Сми
чок не
са
мо
-
ви
то за
бi
гав по стру
нах; стру
ни
аж кла
ца
ють та цмо
кають, ви
во
-
дя
чи дрi
буш
ку. У Про
цен
ка аж
жиж
ки пiд но
га
ми сi
па
ло; а пе
-
ред очи
ма розверн
увся рiв
ний
та чи
стий двiр, а по
серед нього -
ве
сiл
ля… Йо
му вви
жається, як
дрiб
ненько переб
ирає нiж
ка
ми
ота дiв
чи
на; як отой пару
бок на
-
ля
гає на за
каблуки, са
дя
чи тро
-
па
ка… А он, а он, - на
че м'яч
заст
ри
бав, пi
шов дру
гий навп
-
ри
сяд
ки. "Ану, ще на
ляж, пiд
дай
ог
ню! пiд
дай па
лу!" - кри
чить
друж
ко, б'ючи в до
лош
ки… I
зно
ву все зра
зу обiр
ва
ло
ся.
Довбня за
мовк; а Про
цен
ко
вi
все ще вчу
вається дрiб
ний коза
-
чок, все вви
жається, як крутять
-
ся пе
ред йо
го очи
ма лю
ди.
Чийсь ре
гiт очу
няв йо
го; вiн мов
спро
сон
ня пiд
вiв го
ло
ву, огля
-
нувся… То з кух
нi доносивс
я ре
-
гiт. Хрис
тя не ви
дер
жа
ла i схо
-
пилась з по
лу та пiш
ла по ха
тi
вист
ри
бом, а Мар'я з пе
чi регот
-
алася.
-
Х-х-у! - зiтх
нув Про
цен
ко. - Ба
-
течку мiй! та се страш
на шту
ка!
- скрик
нув вiн.
А Довб
ня, мов не чув нi
чо
го то
-
го, по
чав зно
ву:
Ой стiй, сос
но,
Та роз
ви
вай
ся!
Рано, ра
но!.. - по
нес
ла
ся журли
-
ва пiс
ня; i в го
лос їй друж
кова
шаб
ля ге
пає в сте
лю раз, уд
ру
ге
i втретє. Тi за
бої - на
че на да
ний
пок
лик - по
вi
да
ють, що незаба
-
ром поч
неться щось по
важне та
ду
же враз
ли
ве! I во
но справ
дi
по
ча
ло
ся… Пiс
ня затих
ла. Го
мiн
- не го
мiн, а якась тру
санина
зня
ла
ся. "По
ра молод
у виря
джа
-
ти
до мо
ло
до
го. По
ра!" - гу
кає
друж
ко. Друж
ки почина
ють ва
-
ж
ко-
важ
ко
, i музик
а пiдтяг
ує їм
ще важ
че… "Вста
вай, кня
ги
не,
про
ща
ти
ся з ро
дом та з своєю
во
лею дi
во
чою. Те
пер ти вже не
вiльна пти
ця, а чу
жа ро
бiт
ни
ця.
Свек
ру
ха то
бi го
ло
ву скреб
ти
ме,
а све
кор до
корятиме, та нi
ко
му
бу
де заступ
итися; своя дру
жи
на
по
б'є-полає - та нi
ко
му пожа
лу
-
вати.
Сльози та скор
бо
та та до
-
вiч
на на
гальна ро
бо
та кра
су
твою знех
тує, са
му те
бе зiг
не та
зос
та
рiє. Вста
вай же, кня
ги
не,
про
щай
ся з своїм ро
дом, своєю
во
лею та кра
сою дi
во
чою!" I
кня
ги
ня, спо
ти
ка
ючись вiд слiз,
iде ук
ло
ня
ти
ся батьковi-мат
е
-
рi… Нас
та
ла важ
ка хви
ли
на.
Скрип
ка у Довб
нi стог
не-ри
дає.
У Про
цен
ка аж зiт
хан
ня спер
ло
-
ся в гру
дях, аж сльози вис
ту
па
-
ють на очах… От-от во
ни бриз
-
нуть!.. Во
ни б, мо
же, i бриз
ну
ли,
як
би друж
ко, по
ряд
ку
ючи, не
ви
гук
нув: "Го
дi, го
дi! ру
шай
-
мо!.." I зно
ву по
нес
ла
ся мар
шо
ва
пiс
ня, спер
шу гуч
но
зич
но, а да
лi
все тих
ше та тих
ше, мов мо
ло
-
децький поїзд, виїхав
ши з дво
ру,
спус
тив
ся у бал
ку або схо
вав
ся
за лi
сом-го
рою… Те
пер тiльки
Довб
ня спус
тив з пле
ча скрип
ку
i по
ло
жив її на сто
лi.
-
Оце вам i ве
сiл
ля до ва
шої
опе
ри, - ска
зав вiн i по
чав вити
-
рати пiт з ло
ба.
-
Хх-у! як умо
рив
ся! Хай йо
му
гас
пид, - до
дав i мер
щiй побрав
-
ся до тю
тю
ну.
Проценко си
дiв, мов на угiл
лях:
очi в йо
го го
рi
ли, що
ки па
шi
ли,
зiт
хан
ня важ
ке, по
рив
час
те.
-
Господи! - скрик
нув вiн, зло
-
мивши пальцi, що во
ни у йо
го
аж хрус
ну
ли. - Пер
ше зро
ду чую
на своєму вi
ку та
ку не
пев
ну му
-
зику! Хай те
пер iтальянцi або
нiм
цi пiдкинуть
ся
з своєю!.. То ж
- ве
ли
кi ге
нiї тво
ри
ли, а це - на
-
род… про
ста на
род
на пiс
ня!.. О,
я, здається, ро
зу
му позбуд
уся! -
скрик
нув вiн i за
бi
гав по ха
тi.
Неш
вид
ко пiс
ля то
го прий
шов
вiн до пам'ятi i за
го
во
рив спо
-
кiй
нi
ше:
-
Не ждав! Не ждав я та
ко
го,
прав
ду ка
жу
чи. Я ду
мав, що Лу
-
ка Фе
до
ро
вич за
був про моє лiб
-
рет
то; та й сам по
чав за
бувати
про нього… Аж ба
чу - нi. Хоч ва
-
ша му
зи
ка i не до слiв, за
те - яка
ар
тис
тич
на шту
ка! Що ви ду
-
маєте ро
би
ти з своєю п'єсою?
-
Що ж я зроб
лю з нею? Нi
чо
го…
пог
раю ко
му-не
будь, та й го
дi! -
од
ка
зав Довб
ня, ви
пус
ка
ючи з
ро
та цi
лий обере
мок ди
му i ого
-
р
та
ючись ним, на
че хма
рою.
-
Як нi
чо
го? - скрик
нув Процен
-
ко. - Нi, так не го
диться: ва
шу
п'єсу тре
ба в но
ти за
вес
ти та
над
ру
ку
ва
ти! Тре
ба по
вiдати
лю
дям, якi до
ро
гi та му
зич
нi мо
-
ти
ви ви
хо
вує на
родна пiс
ня! Ве
-
ликий грiх бу
де, як ви їх так за
-
нехтуєте.
-
А де я у гас
пи
да вiзьму гро
-
шей, щоб над
ру
ку
ва
ти? - спитав
-
ся Довб
ня.
-
Хочете, я вiзьму
ся? У ме
не в
Пе
тер
бур
зi є один знайо
мий му
-
зика. Я до нього одiш
лю. Хай по
-
каже Бер
нар
до
вi чи ко
му там… I
ва
шу п'єсу над
ру
ку
ють, без
-
премiнно надруку
ють… Ба
га
то
знай
деться рук узя
ти
ся за та
ке
ми
тецьке дi
ло… Зяг
рай
те ще що.
Ко
зач
ка чи те мiс
це, де мо
лода
про
щається з ро
дом… Голубчи
-
ку
!.. А знаєте що? У та
ких спра
-
вах, зна
ете, хто найкращ
ий оцiн
-
щик? На
род! про
стий на
род! Ви
нi
ко
му не ви
гравали?.. Кликне
-
мо Хрис
тю, Мар'ю, прис
лу
га тут
- хай во
ни пос
лу
ха
ють; та спи
-
таємо, що во
ни ска
жуть, - цвi
рi
-
нькав Про
цен
ко.
Довбня лу
ка
во ус
мiх
нув
ся у
сво
го ру
до
го ву
са.
-
Ви смiєтесь? - скрик
нув Про
-
це
нко. - Ви знаєте Пушкi
на?..
Зна
єте, ко
му вiн чи
тав свої на
-
роднi пiс
нi? Своїй ня
ньцi - Радiо
-
новнi! I ко
ли та чо
го не розбира
-
ла
, вiн пе
ре
роб
лю
вав свої без
-
смертнi тво
ри…
-
То ж сло
во, а це го
лос, - пере
-
бив Довб
ня.
-
Ну, то що? Вiзьме
мо Шевчен
-
ка, - по
чав до
во
ди
ти Про
це
н
ко. -
Про
чи
тай
те йо
го на
ро
до
вi - i вiн
бу
де пла
ка
ти! А ска
жiть, ко
го з
нас Шев
чен
ко не ха
пає за сер
це?
Ви теж - му
зи
кальний Шевчен
-
ко.
-
Далеко ку
цо
му до зай
ця! - уве
-
р
нув Довб
ня, та Про
цен
ко не
слу
хав.
-
Як той, так i ви, - гу
кав вiн на
всю ха
ту, - за ос
но
ву взя
ли на
-
родну пiс
ню, на нiй пост
роїли
свої тво
ри. Йо
го на
род ро
зумiє -
по
вин
нi i го
лос ро
зу
мi
ти. О-о!
На
род - ве
ли
кий есте
тик!.. - при
-
давив вiн на сьому сло
вi i, повер
-
нувшись до Довб
нi, запит
ав: -
Клик
ну
ти, чи що?
Довбня мовч
ки хит
нув голо
-
вою. Йо
му бiльше всього бажа
-
лося по
ди
ви
ти
ся на Хрис
тю, що
так йо
му за
па
ла у вi
чi, нiж по
-
слухати, що во
на на йо
го гру
ска
же.
Насилу Про
цен
ко умо
вив Хри
-
стю увiй
ти до нього в ха
ту; та
во
на са
ма, пев
но, не пiш
ла б, як
-
би Мар'я не по
тяг
ла за со
бою.
Довбня аж за
ре
го
тав
ся, як Про
-
ценко по
са
див їх ряд
ком на кро
-
ватi.
-
А ну
те ви, ве
ли
кi ес
те
ти
ки, -
глу
зу
ючи, ска
зав вiн, - слу
хайте
обо
ма уха
ми.
I по
чав не
вiльницький плач, як
пла
чуть ко
за
ки у турець
кiй не
-
волi, здiй
ма
ючи ру
ки до бо
га i
мо
ля
чи в нього смер
тi. То бу
ла
не
ве
лич
ка час
точ
ка з на
род
ної
ду
ми… Плач гiр
кий, мо
лит
ва те
-
п
ла i важ
ке зiт
хан
ня ок
ри
ли ха
-
ту. Пер
шi стру
ни тон
ко та важ
ко
го
ло
си
ли; бас
ки глу
хо гу
ли, мов
за
давлений плач з-пiд зем
лi ви
-
ри
вав
ся-до
но
сив
ся… Процен
ко
си
дiв, пох
ню
пив
шись, слу
хав.
Вiн вчув, як щось, на
че му
раш
ки,
бi
гає у нього по
за спи
ною; то
сип
не мороз
ом, то пах
не жа
ром,
а хви
лi важ
ких го
ло
сiв упи
на
-
ються в ду
шу, ссуть її, щи
пають
за сер
це…
Проценко, гли
бо
ко зiтх
нув
ши,
за
мо
тав го
ло
вою; Хрис
тя i Мар'я
згля
ну
ли
ся й за
ре
го
та
ли
ся.
-
Ну, що? - дог
рав
ши, спи
тав До
-
вб
ня. Про
цен
ко мов
чав.
-
Нi, це не гар
на: важ
ка ду
же. От
що ра
нi
ше гра
ли - то кра
ща, -
про
мо
ви
ла Мар'я. А Хрис
тя важ
-
ко зiтх
ну
ла.
-
Чого ти так важ
ко зiт
хаєш,
моя пе
ре
пi
лоч
ко? - спи
тавсь До
-
вб
ня, прик
ро заг
ля
да
ючи на її
пох
му
ре об
лич
чя.
-
Христе! Мар'є! - по
чув
ся в кух
-
нi ви
гук.
-
Панi… - зля
ка
но про
шеп
та
ли
оби
д
вi та так i по
ли
ну
ли в кух
-
ню.
-
Позабираються до па
ни
ча в
ха
ту! Чо
го? - гри
ма
ла Пис
тина
Iва
нiв
на.
-
Оце за
да
дуть ка
по
тi на
шим
кри
ти
кам! - зло усмiха
ю
чись,
мо
вив Довб
ня.
Проценко си
дiв, похнюпив
ши
-
сь, та мов
чав, а Довб
ня дов
гими
ступ
ня
ми мi
ряв ха
ту.
-
Що, як
би сю гру по
чу
ла На
-
талiя Ми
ко
лаївна? От би бу
ла
ра
да! - че
рез який час мо
вив
Про
цен
ко.
Довбня став, прик
ро гля
нув на
Про
цен
ка, за
пи
тав:
-
Яка?
-
От з ким слiд вам познайоми
-
тись! Ви знаєте от
ця Мико
лая?
Йо
го жiн
ка. Мо
ло
да, спi
ву
ча й
так стра
шен
но лю
бе му
зи
ку. Хо
-
чете, я вас познайомлю
? - заси
-
пав Процен
ко.
-
З по
па
дею? - роз
тя
гу
ючи, спи
-
тав Довб
ня. - А в них є що випит
-
и? Про
цен
ко змор
щив
ся i неохо
-
че од
ка
зав:
-
Повинно б знай
ти
ся, як у кож
-
ному сi
мей
но
му до
мi.
-
А як не
ма, то яко
го чор
та я до
них i пi
ду? Не ба
чив по
пiвських
злид
нiв? - по
ну
ро бу
бо
нiв Довб
-
ня.
Проценко ще бiльше зморщи
-
вся. Тро
хи лиш чи не вга
дав До
-
вб
ня. Скiльки вiн знає - в по
пiв
завж
ди так бiд
но… "Зли
д
нi,
спра
в
дi злид
нi!" - по
ду
мав вiн,
По
тiм зiй
шла йо
му на дум
ку са
-
ма по
па
дя - та
ка жва
ва, та
ка
вро
д
ли
ва…
-
Невже ви лю
дей мi
ряєте по їх
дос
тат
ку? - спи
тав вiн, пiд
вiв
ши
го
ло
ву.
-
А то ж по чо
му? - од
ка
зав спо
-
кiй
но Довб
ня. - Прий
деш до чо
-
ловiка в ха
ту, про
си
диш до пiв
-
ночi та не да
дуть нi чар
ки горiл
-
ки, нi шмат
ка хлi
ба?
"Облопа! п'яню
га!" - тро
хи не
скрик
нув Про
цен
ко, та тi
ль
ки
за
со
вав
ся на стiльцi.
-
Одначе, про ме
не, хоч i хо
дi
мо,
- зго
див
ся Довб
ня. - По
трусимо
тро
хи по
пiвську ка
лит
ку… Вiн
ме
нi ще по се
мi
на
рiї знай
омий, а
во
на… во
на, ка
жуть, у нього
теє… веселень
ка
по
падька.
"Теє!.. ве
се
ла!" - мов кре
ме
нем
черк
ну
ло Про
цен
ка; щось не
-
привiтне та злю
че ущип
ну
ло за
сер
це. Так би, здається, i кинувс
-
я на Довб
ню, так би й за
го
ро
див
ку
ла
ком ро
та цьо
му чор
то
во
му
п'яню
зi, об
ло
пi!..
Проценко прик
ро гля
нув на До
-
вб
ню; а той, на
че стовп пе
ред
ним - рiв
ний та спо
кiй
ний, i тi
-
ль
ки неп
ри
мiт
на ух
ми
лка гра
ла
на йо
го ус
тах та по
ну
рi очi жев
-
рi
ли сти
ха. Про
цен
ко
вi чо
гось
ста
ло страш
но… Страш
но, що
та
кий та
лановитий чо
ло
вiк, як
Довб
ня, та отак се
бе занеха
яв
.
-
Так ко
ли пi
де
мо? - допитував
-
ся Довб
ня. - Завт
ра, чи що? Iде -
завт
ра?
-
Як хо
че
те, - по
ну
ро од
ка
зав
Про
цен
ко.
Довбня, ще раз по
ку
рив
ши, пi
-
шов до
до
му: а Про
цен
ко сум
ний
сну
вав по ха
тi, роз
ду
му
ючи, як
би йо
му звернути
ся
, щоб не пi
ти
завт
ра з Довб
нею до по
пiв. Вiн
ка
явся, що пiд
мов
ляв Довб
ню…
Нап'ється та ще ляп
не та
ке, що
нi в тин нi в во
ро
та! Вiд нього
всього мож
на сподiвати
сь… "Ска
-
за
но: бур
сак!" - про
мо
вив вiн
уго
лос i не
ве
се
лий зно
ву зас
ну
-
вав по ха
тi.
-
Паничу! ве
че
ря
ти! - ускочив
-
ши
у ха
ту, ве
се
ленько мо
вила до
нього Хрис
тя.
Вiн зирк
нув на неї. Її тро
хи роз
-
куйовджена го
ло
ва, роже
ве по
-
вне об
лич
чя, го
ла шия, круг
лi,
мов ви
то
че
нi, пле
чi - все зра
зу
ки
ну
ло
ся йо
му в вi
чi.
-
Вечеряти? - пе
ре
пи
тав вiн, на
-
ближаючись до неї; злег
ка торк
-
нувся пальцем її га
ря
чо
го пiд
-
борiддя, заг
ля
нув у вi
чi.
-
Еге, кли
чуть, - ве
се
ло защебе
-
тала во
на. Сер
це у нього чо
гось
не
пев
но стук
ну
ло; щось йо
го на
-
че сiп
ну
ло, по
тяг
ло до неї.
-
Курiпко ти польовая, - промо
-
вив вiн лю
бо та ти
хо i за
нiс ру
ку,
щоб об
ня
ти.
Мухою крут
ну
ла
ся во
на i зра
зу
опи
ни
ла
ся в кух
нi… тiль
ки поло
-
винка две
рей гуч
но бреньк
нула
за нею.
-
Чого ти на
че ош
па
ре
на виско
-
чила? - спи
та
ла Мар'я. Хри
стя
тiльки важ
ко ди
ха
ла. Як Процен
-
ко пе
ре
хо
див че
рез кух
ню в гор
-
ницi, во
на по
за спи
ною йо
го по
-
сварилася кула
ком i ти
хо про
-
мов
ила: "Бач який!"
-
Зачiпав? - спи
та
ла Мар'я i за
-
реготалася. - Ох ти, просто
та се
-
лянська! - про
мо
ви
ла да
лi i чо
-
гось гли
бо
ко зiтх
ну
ла; а Хрис
тя,
чер
во
нi
ючи, як ма
кiв
ка, похню
-
пилася… Сер
це у неї так би
ло
ся!
У гор
ни
цях за ве
че
рею Пис
ти
на
Iва
нiв
на смi
яла
ся з йо
го ви
гад
ки
- клик
ну
ти прис
лу
гу цi
ну
ва
ти
Довб
ни
ну гру. Про
ценко не сер
-
дився, нав
па
ки - жар
тiв
ли
во по
-
казував, як Ма
р'я пiд
пи
ра
ла
ся
ру
кою, дос
лу
ха
ючись, як Хрис
тя
важ
ко зiт
ха
ла. Вiд йо
го кумед
-
них при
по
вiс
ток ре
го
та
ла
ся Пи
-
с
тина Iва
нiв
на. Як вiн вертав
ся з
ве
че
рi у свою ха
ту, Мар'я йо
го
зу
пи
ни
ла.
-
Так ви та
кий? - спи
та
ла йо
го,
ус
мi
ха
ючись. - Свя
тий та бо
жий:
свiч
ки поїли та по
но
чi й си
ди
те?
Вiн жар
тiв
ли
во гля
нув на Ма
-
р'ю i, скрут
нув
ши ду
лю, пiд
нiс її
пiд са
мий нiс.
-
Бачила? - спи
тав.
Хрнстя так i прис
ну
ла, так i за
-
лилася ре
го
том. Вiн посва
рився
на неї пальцем i мер
щiй скрив
ся
до се
бе в ха
ту. Все те скоїло
ся в
од
ну мить: здається, про
бiг
ла
бли
скав
иця, свiрк
ну
ла i - зник
ла.
-
Умора - не па
нич! - за
ре
го
та
ла
Мар'я. А з гор
ниць доно
сився ре
-
гiт Пис
ти
ни Iва
нiв
ни.
-
О, бо
дай йо
го! Який ку
мед
ний
вiн! I ви
га
да
ти та
ке: кли
к
ну
ти
Хрис
тю та Мар'ю цi
ну
ва
ти гру.
-
Кумедний то ку
мед
ний, а ти
ли
шень дог
ля
дай
ся, щоб ча
сом
та ку
ме
дiя до слiз не до
ве
ла… -
по
ну
ро про
мо
вив Ан
тон Петро
-
вич.
-
Кого? - спи
та
ла Пис
ти
на Iва
-
нiв
на.
-
Тобi кра
ще зна
ти, ко
го! - одка
-
зав Ан
тон Пет
ро
вич. Пис
тина
Iва
нiв
на тiльки за
ко
пи
ли
ла гу
-
бу.
-
Вигадай ще що!.. - по
зiх
нув
ши,
про
мо
ви
ла во
на.
Швидко усi по
ля
га
ли спа
ти; лiг
i Гри
го
рiй Пет
ро
вич, хоч йо
му
ще й не хо
тi
ло
ся. Та що вiн бу
де
ро
би
ти? Вiн так бага
то звi
дав
уся
кої вся
чи
ни сьогод
нi; ще нi
один ве
чiр не ми
нався йо
му так,
як сьогод
нiш
нiй. I Довб
ни
на та
-
ка пору
ш
лива гра, i йо
го кру
тi та
де
бе
лi ре
чi, нi
чим не при
крита
їх го
ла прав
да, роз
мо
ва з при
-
слугою, Хрис
ти
на, до
сi не при
мi
-
че
на ним, вро
да - все те, мов жи
-
ве, ста
ва
ло пе
ред ним, вер
тi
ло
ся
пе
ред очи
ма у тем
нiй тем
но
тi… I
сам вiн не знає чо
го - ря
дом з
Хрис
ти
ни
ною пос
тат
тю метуш
-
илася попа
ди
на
, не
ве
лич
ка, тен
-
дiтна, з бла
кит
ни
ми ве
се
ли
ми
очи
ма. Чо
гось во
ни од
на за од
-
ною га
ня
лись, од
на од
ну ви
пе
-
реджували, мов су
пе
ре
чи
ли
ся
од
на з од
ною, мов змагал
ися, ко
-
му з них пер
шу пос
тать зайнят
-
и… Сер
це у нього так шпар
ко би
-
лося! Га
ря
ча кров дзю
ри
ла по
жи
лах, би
ла у го
лову, здiй
ма
ла
хма
ра
ми дум
ки, закльову
ва
ла у
сер
цi ти
хi та втiш
нi по
чу
ван
ня,
якiсь не
ви
раз
но лю
бi на
дiї… "Та
- уже розк
вiт
ла квiт
ка, пиш
на, та
не за
паш
на; а ся - не
по
ча
та кри
-
ни
ця…" - ду
ма
лось йо
му. Хто то з
неї пер
ший во
ди на
бере?.. Йо
му
ро
би
ло
ся душ
но; зiт
хан
ня пал
-
ке-га
ря
че, у ро
тi сох
ло… I вiн не
-
са
мо
ви
то во
ро
чав
ся з бо
ку на
бiк.
А тим ча
сом на пе
чi в кух
нi чу
-
лося шу
шу
кан
ня.
-
Який вiн гар
ний та ввiч
ли
вий!
Уже не той, що на скрип
цi грав, -
на
че дзво
ник, ти
хо про
мов
ляє
мо
ло
дий го
лос.
-
I ти б та
ко
го по
ко
ха
ла? - допи
-
тується мо
ло
до
го - охрип
лий…
-
От, уже б i по
ко
ха
ла! - з доко
-
ром дзво
не мо
ло
дий.
-
Та не крий
ся: хi
ба не примiт
-
не, що i в те
бе обiз
ва
ло
ся? - гу
де
ох
рип
лий…
-
Ще й як закльовує!.. - i дзвiн
-
кий ре
гiт роз
ко
тив
ся се
ред тем
-
ноти.
VII
-
Дома? - спи
тав
ся Про
цен
ко
дру
го
го дня зве
чо
ра у попа
ди
ної
най
мич
ки, синьоно
сої Пе
до
рi,
увi
хо
дя
чи ра
зом з До
вб
нею в
кух
ню.
-
А де ж, як не до
ма? - непривiт
-
но
од
ка
за
ла та товс
тим, гугня
-
вим го
ло
сом. - До вас ма
ла поси
-
лати! - до
да
ла ще тов
ще.
Довбня вит
рi
щив
ся на Пе
до
рю:
звiд
ки, мов, та
ка гост
ра взя
ла
ся?
Тим ча
сом по
па
дя, за
чув
ши зна
-
й
омий го
лос, весе
ло вiдгук
ну
-
лась з дру
гої ха
ти:
-
Нема до
ма! Не
ма до
ма!
-
А де ж ба
ри
ня? - жар
ту
вав, ус
-
ту
па
ючи в гор
ни
цю, Про
це
нко.
-
Господи! I не грiх вам?.. - поча
-
ла бу
ло по
па
дя, та, забачивш
и
Довб
ню, зра
зу умовк
ла.
-
Не лай
те ме
не, На
та
лiя Мико
-
лаївна, - по
чав Про
цен
ко. - Я до
вас при
вiв мо
го доб
ро
го знако
-
мо
г
о - Лу
ку Федорови
ча Довб
-
ню. Пам'ятаєте: дав
но якось хва
-
лив
ся вам про ньо
го.
-
Я ра
да… - зай
ма
ючись крас
-
кою, про
мо
ви
ла по
па
дя, пода
-
ючи Довб
нi ру
ку.
-
Той чорт, що в бу
ря
ки кри
-
шать, - жар
ту
вав Довб
ня, здав
-
люючи її не
ве
лич
ку ру
ку так, що
аж тен
дiт
нi пальчи
ки зли
п
лись
до
ку
пи.
-
А отець Ми
ко
лай до
ма? - спи
-
тав Про
цен
ко, шу
ка
ючи очи
ма
мiс
ця, де б сiс
ти.
Бiгучi по
па
ди
нi очi зра
зу по
мi
-
ти
ли те.
-
Отця Ми
ко
лая зап
ро
ше
но на
хрес
ти
ни, - од
ка
за
ла во
на i мер
-
щiй ки
ну
ла
ся в дру
гу ха
ту за
стульцем.
Довбня по
чав ог
ля
да
ти ха
ту. У
кут
ку бi
ля не
ве
лич
ко
го сто
ли
ка
сто
яло всього тiльки два стiльцi,
на сто
лi вигра
вав са
мо
вар жур
-
ливу пiс
ню. Дав
но вже вiн не ба
-
чив нi вiх
тя, нi цег
ли, нi по
пе
лу:
зе
ле
нi патьоки зас
ти
ла
ли йо
го
за
мурзанi бо
ки, кран схи
лив
ся
на
бiк, з нього ка
по
тi
ла во
да пря
-
мо на стiл; на йо
му геть одсто
-
ронь сто
яло два ста
ка
ни; в одно
-
му не
до
пи
тий хо
ло
нув чай, а в
дру
го
му якась бу
ра во
диця ди
-
милася; чай
ник неп
рик
ри
тий
па
ру
вав. Вид
но, не ха
зяй
ська ру
-
ка хо
ди
ла бi
ля то
го. Та й ха
та
ви
да
ва
ла неве
ликi про те клопо
-
ти: стi
ни го
лi, по
лу
па
нi; до
лiв
ка,
не
мете
на
, хру
ща
ла пiд но
га
ми;
тут ва
ля
ли
ся вся
кi об'їдки, кi
-
сточки, крих
ти хлi
ба i луш
пай
ки
з на
сiн
ня… У дру
го
му кут
ку сто
-
яв обiр
ва
ний ди
ван, мов горбат
-
ий ста
рець при
мо
сти
в
ся бi
ля
стi
ни спо
чи
ва
ти… Всю
ди би
ли в
вi
чi злид
нi та не
до
с
та
чi.
Поки Довб
ня ог
ля
дав те убоже
-
ство, з дру
гої ха
ти виткнул
ася
На
та
лiя Ми
ко
лаївна з стульцем.
-
Це ви ме
нi не
се
те? - зу
пи
нив її
Довб
ня, пе
ре
хоп
лю
ючи сту
лець
у свої ру
ки. - Мар
но працювали
-
ся:
я та
кий, що i до
лi по
си
дiв би!
Наталiя Ми
ко
лаївна не зна
ла,
як їй прий
ня
ти тi Довб
нинi ре
чi:
чи за пос
мiх над їх злид
ня
ми, чи
над її непоряд
ком. Вiд со
ро
му у
неї й уха по
чер
во
нi
ли - не тiльки
що
ки. А тут ще пiд
да
ла жа
ру й
Пе
до
ря: з грю
ком розчин
ивши
две
рi, во
на ува
ли
лась у ха
ту i,
нас
ту
пив
ши Довб
нi на но
гу, ки
-
нулася до са
мо
ва
ру.
-
Дивися - но
ги од
топ
чеш! -
скри
к
нув Довб
ня.
-
Хiба в ме
не є там очi? - одказа
-
ла
неп
ри
вiт
но, бе
ру
чи са
мо
вар.
-
Педоре! - гук
ну
ла по
па
дя. - Ку
-
ди ти са
мо
вар бе
реш?
-
Хiба не тре
ба пi
дiг
рi
ва
ти? А
яким чор
том гос
тей напу
ва
т
и?
- Там во
ди вже не
має, - су
во
ро
од
ка
за
ла по
па
дi.
-
Педоре! - стук
нув
ши но
гою,
скрик
ну
ла по
па
дя. - Скiль
ки ра
-
зiв я те
бе про
ха
ла: не про
вадь
ти ме
нi хоч при лю
дях своїх чор
-
тiв!
-
А чим же справ
дi бу
де
те напу
-
вати? По
ми
ями? Ди
вiться - я ще
й вин
на! - пра
ву
ва
лась Пе
доря.
-
Педоре! Бе
ри са
мо
вар! бе
ри
все!.. тiльки йди со
бi, не обзи
-
вайся до ме
не!.. Гос
по
ди! - по
-
жалiлася по
па
дя пе
ред го
стями,
ко
ли Пе
до
ря вий
шла у кух
ню з
са
мо
ва
ром. - Не
ма, ма
буть, нiг
де
та
кої прис
лу
ги, як у нас… От
же
дер
жить!
-
Держить? - од
гук
ну
лась Педо
-
ря. - Доб
ре дер
жа
ти, гро
шей не
пла
тив
ши! Запла
тiть ме
нi - я й
сьогод
нi пi
ду вiд вас i де
сятою
ву
ли
цею об
ми
на
ти
му… Дер
-
жить!
-
Та за
мовч, Хрис
та ра
ди! - по
-
прохала по
па
дя, за
чи
ня
ючи две
-
рi вiд кух
нi.
-
Та чо
му ви її справ
дi не роз
-
щитаете? - увер
нув Процен
ко.
-
Ну, ска
жiть же йо
му! - одказа
-
ла
по
па
дя, гнiв
но на
суплюючи
бро
ви.
-
Їй, вид
но, нiх
то ще нi
ко
ли ро
-
та не за
го
род
жу
вав! - до
дав
Довб
ня.
-
От ще! - про
мо
вив Про
цен
ко.
-
Атож! - свiрк
нув
ши очи
ма,
скри
к
нув Довб
ня. - Ось наступи
-
ла
на но
гу, та ще й на мо
золь…
Хоч би доб
ре що! а то… Гид
ко на
скiп
ки взя
ти!.. Тьфу! По
па
дя i
Про
цен
ко ра
зом зарегот
алися,
так смiш
но ви
плювався Довб
ня.
-
Оце який ви страш
ний та сер
-
дитий! - скрик
ну
ла во
на, спо
дi
-
ва
ючись по
вер
ну
ти роз
мо
ву на
iн
шi ре
чi.
-
Та пальця в рот не кла
дiть: ще
зу
би цi
лi, - жар
ту
вав До
вб
ня на
-
чебто й гнiв
но.
-
Невже? - ти
хо спи
та
ла во
на,
лу
ка
во стрiльнув
ши на йо
го
очи
ма. В її го
ло
сi по
чу
ва
ли
ся
жар
тiв
ли
вi iг
раш
ки, в її очах свi
-
ти
ла
ся ти
ха ус
мiш
ка, на її облич
-
чi гра
ла крас
ка. На
че та кi
шеч
ка
прик
ра
дається зда
ле
ку до ми
-
шачої нор
ки, прикрадала
ся во
на
ти
хим голос
ом та при
вiт
ним
пог
ля
дом до насупленого Довб
-
нi, що си
дiв на сту
лi пох
му
рий i
кру
тив дов
го
го ру
до
го ву
са…
Щоб во
на та не ро
зворушила ко
-
го? Та як схо
че - i нi
ме за
го
во
ре!
Довбня справ
дi за
го
во
рив. Сво
-
єю кру
тою та де
бе
лою мо
вою
вiн так i си
пав жар
ти, на
че дро
-
ва
ми вер
гав на всi бо
ки; Про
-
ценко пiд
дер
жу
вав йо
го, уверта
-
ючи ко
ли-не-ко
ли яке сло
во, а
по
па
дя пiд
да
ва
ла жа
ру то весел
-
им пог
ля
дом, то безжурн
им ре
-
готом. У ха
тi зра
зу ста
ло так утi
-
ш
но та ве
село! Недавньог
о гiр
-
ко
го нес
по
кою на
че й не бу
ло;
не при
мiт
не на
вiть нi злид
нiв, нi
не
по
ряд
ку: i до
лiв
ка мов са
ма
со
бою промил
ася, й стi
ни по
бi
лi
-
ли - вирiвняли
ся, i лой
ова свiч
ка
так яс
но го
рi
ла!.. Гуч
на роз
мо
ва
ук
ри
ва
ла ха
ту. Во
на ущух
ла
тiльки то
дi, як Пе
до
ря од
чи
ни
ла
две
рi, щоб внес
ти са
мо
вар. Кре
-
к
чу
чи, во
на пiд
ня
ла йо
го, пос
та
-
но
ви
ла на сто
лi i, оки
нув
ши всiх
не
привiтним пог
ля
дом, мер
щiй
по
вернула на
зад.
-
А я си
дiв та ждав… Ну, ду
маю,
пер
ший раз но
гу одто
пта
л
а, а
те
пер уже й са
мо
вар виллє на
ме
не, - промов
ив До
вб
ня їй ус
-
лiд.
Нестямний ре
гiт об
няв ха
ту…
За ним не чут
но бу
ло, як Пе
до
ря,
про
гуг
ня
вив
ши со
бi пiд нiс "за
-
цi
пи
ло?!", грюк
ну
ла две
ри
ма.
За чаєм ще ве
се
лi
ше пiш
ла роз
-
мова. Про
цен
ко й не ду
мав, що
Довб
ня був та
кий ба
ла
ку
чий та
жар
тiв
ли
вий. Хоч без кру
тих
слiв не об
хо
ди
ло
ся, от
же вiн так
неп
ри
мiт
не уп
лi
тав їх у свою
роз
мо
ву, мов зо
ло
тар цяцьку
вав
перс
нi до
ро
ги
ми ка
мiн
ця
ми. Ре
-
гiт не сти
хав, ко
ли вiн го
во
рив, а
вiн мов
чав ма
ло. При
га
да
ли
ся
йо
му дав
нi ча
си, ча
си бур
си, гре
-
чаних га
лу
шок, чер
ви
вої ка
шi та
ве
се
ло
го то
ва
рист
ва. I вiн розка
-
зував, як тро
хи не кож
ної но
чi,
на
ки
нув
ши на се
бе лихеньк
i
хла
ми
ди, тяг
ли во
ни на здо
бич;
як роз
би
ва
ли об
хо
ди, би
ли об'ї
-
ждчикiв, пи
ли вольну го
рiл
ку,
кра
ли са
ло, а раз живог
о ка
ба
на
на ву
ли
цi спiй
ма
ли, за
кололи,
за
тяг
ли до рiч
ки i до свi
ту упо
-
ра
ли
ся так, що i сам чор
тяка не
знай
шов би слi
дiв. А то в па
на
ук
ра
ли доч
ку. По
ки од
нi спi
ва
ли
пiд вiк
ном кан
ти, а ста
рий слу
-
хав, дру
гi з доч
кою вже си
дi
ли в
по
па i мо
го
ри
чи
ли звiн
чати па
-
ру. Ки
нув
ся пан доч
ки, а во
на
вже не йо
го. По
сер
див
ся ста
рий,
по
ла
яв
ся, та нi
чо
го не вдiєш -
прий
няв з зя
тем до се
бе. Ста
ро
-
го по
па тiльки ви
жив iз се
ла, за
-
мiсть йо
го нас
та
но
вив сво
го зя
-
тя.
-
Тепер бла
го
чин
ним уже… роз
-
кошує! - до
дав Довб
ня. На
та
лiя
Ми
ко
лаївна важ
ко зiтх
ну
ла, її
вра
зи
ло не те, чим по
тiм став
зять то
го па
на, а те, що ук
рав
доч
ку.
-
Що ж, во
ни ра
нi
ше лю
би
ли
ся?
- спи
та
ла во
на.
-
Звiсно, лю
би
лись. Ци
дул
ки пе
-
ре
да
ва
ли од
но од
но
му то че
рез
слуг, то че
рез жи
дiв.
Наталiя Ми
ко
лаївна ще бiльше
прой
ня
ла
ся ди
ву
ван
ням. "Отже i
пош
ле гос
подь та
ке щас
тя дру
-
гим! I чо
му з нею не лу
чи
ло
ся
то
го?" - ду
ма
ла во
на.
-
А во
но, ма
буть, ра
зом i ве
се
ло
i страш
но тi
ка
ти? - спита
ла да
лi,
див
ля
чись на Довб
ню.
-
Не знаю, нi
ко
ли нi вiд чо
го не
до
во
ди
лось тi
ка
ти, та й ро
див
ся
не ба
бою, щоб про се вам док
-
лад
но опо
вi
да
ти. На
талiя Мико
-
лаївна за
ре
го
та
ла
ся.
-
Дивно б бу
ло, як
би з та
ки
ми
ву
са
ми та бу
ли ба
би! - скрикнул
-
а i ще бiльше за
ли
ла
ся ре
го
том.
Довбня тiльки ско
са ди
вив
ся
на неї, як її на всi бо
ки хи
тало.
Чай по
пи
ли.
-
А що те
пер зро
би
мо? - спитав
-
ся Про
цен
ко. - Шко
да, що Лу
ка
Фе
до
ро
вич не взяв з со
бою
скри
п
ки, а то б ви, На
та
лiя Ми
-
колаївна, по
чу
ли, як вiн грає!
-
Удруге без скрип
ки не при
-
ходьте! Чуєте, не при
ходьте! -
скрик
ну
ла во
на i по
ча
ла упiвго
-
лоса ви
во
ди
ти якусь весе
леньку
пiс
ню.
-
Давайте зас
пi
ваємо! - спохо
-
пився Про
цен
ко.
-
Давайте, да
вай
те! - ра
до загу
-
кала по
па
дя. - Тiльки й ви, Лу
ка
Фе
до
ро
вич, бу
де
те пiдтяг
увати.
-
Якщо знаю пiс
ню, то мож
на, -
зас
ма
лю
ючи па
пi
рос
ку, вi
д
ка
зав
той.
-
А яку зас
пi
ваємо? Знаєте, оту,
що у ва
ших спi
ва
ли, - пригадува
-
ла по
па
дя.
-
"Выхожу один я на до
ро
гу"? -
спи
тав
ся Про
цен
ко.
-
Лєрмонтова! Лєрмон
то
ва! -
за
по
ро
щи
ла во
на. - Як я лю
блю
то
го Лєрмон
то
ва! Страх люб
лю!
А за жит
тя йо
го, ка
жуть, не лю
-
били. Дур
нi! От як
би вiн те
пер
був жи
вий?!
-
То те
пер би ще й нас
мi
яли
ся з
нього, - увер
нув Довб
ня.
-
Не приз
на
ли б? Прав
да ва
ша,
Лу
ка Фе
до
ро
вич! - скрик
нула во
-
на. - Скiльки-то та
ла
нiв не
при
-
знаних ги
не! - I, гли
боко зiтх
-
нув
ши, во
на зцi
пи
ла зу
би i пос
-
ва
ри
лась ко
мусь ку
лач
ком.
Тiльки що за
тяг
ли "Вы
хо
жу",
як у ха
ту ус
ко
чив отець Мико
-
лай i, нi з ким не здо
ров
ка
ючись,
по
чав ба
сом пiд
тя
гув
ати. Вiн не
дос
лу
хав
ся, чи в лад то бу
ло, чи
не в лад, а од
но ро
бив - гу
кав…
Вид
но, доб
рi бу
ли хрес
ти
ни! По
-
падя, по
чувши не
лад, пер
ша за
-
мовкла, за нею Про
цен
ко, один
До
вб
ня, на
че змо
вив
ся спер
шу,
од
но пiд
гу
ку
вав по
повi; а той,
чер
во
ний, як рак пе
че
ний, п'яв
-
ся, на
ди
мав
ся i рiв, на
че бик, на
всю ха
ту.
-
Та пе
рес
тань! слу
ха
ти не мож
-
на! - скрик
ну
ла по
па
дя, затуля
-
ючи ву
ха.
-
Не слу
хай… Да
лi як? - розпа
-
лившись, гу
ка той на Довб
ню. -
Ка
жи: да
лi як?
Довбня ус
мiх
нув
ся своїми суво
-
рими очи
ма.
-
Це вже кi
нець, - од
ка
зав.
-
Кiнець? - пе
ре
пи
тав отець Ми
-
колай. - Шко
да! По
тiм ки
нувся
до Довб
нi, об
хо
пив йо
го, поцiлу
-
вав:
-
Ми ж з то
бою дав
нi това
ри
-
шi… учи
ли
ся вку
пi! Чуєш, На
та
-
лочко, вчи
ли
ся вку
пi. Вiн тiль
ки
од
ним кур
сом ви
ще йшов… Та
чо
му ти, бра
ти
ку, не пi
шов на
по
пи? Ех, ти!.. Не
привiтне, брат, i
на
ше жит
тя, та все кра
ще, нiж
отак ти
ня
тис
я… Жiн
ка, брат, дi
-
ти… Пос
тiй, пi
дож
ди… брех
ня!
Дi
тей не
ма… Чорт їх уже й ма
-
тим
у!.. Ну, а жiн
ка? - про
вiв вiн
то
ненько, хо
тiв щось сказат
и, та
тiльки скрут
нув голов
ою i по
пи
-
тав
ся Довб
нi: - Го
рiл
ку, брат,
п'єш?
-
Чому ж та
ко
го доб
ра не пи
ти?
Мож
на, - од
ка
зав той.
-
Можна, ка
жеш? Гей, жiн
ко! Да
-
вай нам го
рiл
ки, да
вай за
куски,
усього да
вай! Що є в пе
чi, то все
на стiл мчи!.. А я вас i не при
мi
-
тив, - ски
нув
ши пог
ляд на Про
-
ценка, по
вер
нув
ся вiн до нього. -
Ви
ба
чай
те ме
нi, го
луб
чи
ку! ви
-
бачайте! - I ки
нув
ся цi
лу
ва
ти
ся з
Про
цен
ком.
-
I це доб
рий чо
ло
вiк, - хвали
-
вся вiн Довб
нi. - Доб
рi те
пер лю
-
ди нас
та
ли; усi доб
рi! А що йо
го
моя жiн
ка лю
бить! Ото
го, боро
-
датого! Бач, який!.. Ну, я те
бе ще
у бо
рiд
ку по
цi
лую, - сле
безував,
при
пав
ши до Проценк
овоi боро
-
ди.
-
А ти, жiн
ко, гля
ди коли-не
-
будь не по
ми
ли
ся: як прий
меш
йо
го бо
ро
ду за мою та уче
пиш
ся
своїми ру
ка
ми!
-
Що ти вер
зеш? - спи
та
ла
ся На
-
талiя Ми
ко
лаївна, до
кiр
ли
в
о ди
-
в
ля
чись на нього. - Заллє очi та
й вар
ня
кає не знать що.
-
Правда твоя, що за
лив очi, їй
-
богу, прав
да. Не мож
на, брат, бу
-
ло… Кум… Пос
тiй, хто ку
мом
був? Як-бо йо
го? От i не зга
даю…
Ото ви
пи
ва
ка! Усiх пе
ре
пив… та
-
кий!.. Не сердь
ся ж на ме
не, моя
по
па
денько, дай свою ру
ченьку
бi
лу, при
ло
жи до мо
го серденьк
-
а га
ря
чо
го! Ну, я те
бе по
цi
лую…
твої оченьки яс
нi, твої ус
тоньки
ро
же
вi, твiй но
со
чок… Як там у
пiс
нi?.. Як що?.. Як со
ло
ний огi
-
ро
чок! - скрик
нув i за
реготався.
Попадя мер
щiй од
хи
ли
ла
ся: вiд
нього нес
ло та
ким хме
лем!
-
Ти б по
со
ро
мив
ся хоч чу
жих
лю
дей!
-
Яких чу
жих! Це, брат, усе
свої… Ото чу
жий? - спи
тав
ся,
ука
зу
ючи на Довб
ню. - А то не
наш? - по
вер
нув
ся до Про
ценка.
- Ще й який наш!.. А хоч би й чу
-
жi? Хто ж ти у ме
не? Ти ж моя
пер
ша й пос
лiд
ня!.. Не сердься,
брат, дай нам го
рi
лоч
ки… - I вiн
морг
нув так ку
мед
но бро
вою,
та
ко
го пу
стив бi
си
ка оком, що
всi не ви
дер
жа
ли й зареготали
-
ся. Отець Ми
ко
лай сам по
чав ре
-
готатись i, стрибаю
чи на од
нiй
но
зi, ви
гу
ку
вав: го
рi
лоч
ки! го
рi
-
лоч
ки!
-
Де ж її взя
ти? - спи
та
ла
ся На
-
талiя Ми
ко
лаївна. - Ти ж знаєш,
що до
ма не
має: а по
си
ла
ти… ко
-
го я пош
лю?
-
Як ко
го? а Пе
до
рю!
-
Вона ме
нi i так до
зо
ли
ла: ти їй
сло
во, а во
на то
бi де
ся
тер
о!
-
О-о, ма
те
рi її за
ко
ви
ря! Педо
-
ре! - гук
нув пiп, опус
ка
ю
чись на
ди
ван. Неш
вид
ко Пе
до
ря усуну
-
лася в ха
ту, роз
па
тлана та заспа
-
на.
-
Ти у ме
не слу
га? - спи
тав пiп.
Пе
до
ря мов
ча
ла, соп
ла.
-
Слуга?! Я те
бе пи
таю! - гук
нув
вiн уд
ру
ге.
-
Кажiть уже, чо
го тре
ба? - чуха
-
ючись, од
ка
за
ла Пе
до
ря.
-
Слухай: ти тiльки ме
нi ба
ри
нi
не бу
деш слу
ха
ти, то я… - I вiн
зат
нув
ся; бро
ви йо
го нахмури
-
лися.
-
По го
рiл
ку, чи що, йти? - пи
та,
по
зi
ха
ючи, Пе
до
ря.
-
А-а, до
гад
ли
ва, бi
со
ва! - усмiх
-
нувся отець Ми
ко
лай. - Ну, ска
-
жи ме
нi: по чiм ти догадала
ся?
-
Он ка
зав жид, що бiльше не
всип
ле без гро
шей! - од
ру
бал
а
Пе
до
ря.
-
Матерi йо
го ду
ля! Жид - не
вi
-
ра… Я те
бе не про се пи
таю. Я
те
бе пи
таю, по чiм ти догадала
-
ся,
що го
рiл
ки тре
ба?
-
По чiм до
га
да
ла
ся? По тiм, що
у вас гос
тi! Мо
же, хто i ча
р
ку го
-
рiл
ки хо
че.
-
А ти хоч?
Педоря ус
мiх
ну
ла
ся, ути
ра
ючи
но
са:
-
I я вип'ю, як дас
те.
-
Молодець! - пох
ва
лив отець
Ми
ко
лай. - На ж то
бi… - I вiн по
-
чав ри
ти
ся в ки
ше
нi, бряз
ка
ючи
гро
ши
ма. - На пол
ти
ника. Чуєш?
цi
ло
го пол
ти
ни
ка… Ска
жи жи
-
довi, щоб ква
р
ту уси
пав, та до
-
брої! Не
доб
рої i не бе
ри. Поку
-
штуй по
пе
реду… Тiльки не з на
-
шої по
су
ди, - по
га
на ти ду
же! - а
в жи
да з чар
ки… i тiльки од
ну
чар
ку. Чуєш, тiльки од
ну!
Вiддавши Пе
до
рi гро
шi, вiн ще
по
чав її ви
ряд
жа
ти.
-
Отак у нас усе, - жа
лi
ла
ся тим
ча
сом по
па
дя Довб
нi. - Отак, як
ба
чи
те: не
ма то
го, шоб вигово
-
рити прис
лу
зi, - вiн жар
тує. Отак
i спо
ва
дить най
ми
чок! Чо
го ж
во
ни бу
дуть слу
ха
ти?
-
Бо те
бе як слу
ха
ти, то тре
ба
на
де
ся
те
ро ро
зiр
ва
тись, - огриз
-
нувся отець Ми
ко
лай. - У те
бе
не
ма од
но
го дi
ла, а ра
зом де
ся
-
те
р
о: по
дай те, Пе
до
ре! на то
бi
се! бi
жи за тим, та не ми
ни й
цього!.. Нi, ти в ме
не не хазяйка
-
таки!
-
О, ти муд
рий ха
зяїн!.. по чу
-
жих ха
тах хо
дя
чи та чу
же до
бро
поїда
ючи, - уко
ло
ла На
та
лiя Ми
-
колаївна.
-
Наша, брат, служ
ба та
ка, - од
-
казав пiп. - Ми i по чу
жих лю
дях
ти
ня
ючись про
жи
ве
мо, а ти до
-
ма з го
ло
ду ско
лiєш.
-
За та
ким ха
зяїном! - серди
-
лась по
па
дя. Отець Ми
ко
лай су
-
воро блик
нув на неї, та, ма
хну
-
вш
и ру
кою, за
ре
го
тав
ся.
-
Не слу
хай, брат, її, - повернув
-
ся
вiн до Довб
нi. - Жiн
ка, брат, i
чор
та про
ве
де! - ска
зав вiн йо
му
над ухо так, щоб усi по
чу
ли.
Наталiя Ми
ко
лаївна пус
ти
ла на
чо
ло
вi
ка гост
рий i при
зрий пог
-
ляд; зцi
пи
ла зу
би, аж її ще
ле
пи
ви
да
ли
ся над по
вними що
ка
ми,
мов во
на зби
ра
ла
ся ко
го розку
-
сити ни
ми, i, згор
нув
ши ру
ки,
сер
ди
то опус
ти
ла
ся на сту
лець
бi
ля сто
лу. її свi
же ро
жеве об
-
личчя поп'ятни
ло
ся, очi похмур
-
ились. Во
на мов
ча
ла; здається - i
не ди
ха
ла. Отець Ми
колай, гля
-
нувши на жiн
ку, мер
щiй опу
сти
-
в
ся на ди
ван, тер ко
лi
на до
ло
ня
-
ми i чуд
но хи
хи
кав.
-
Як дур
ник! - про
цi
ди
ла попад
-
я крiзь зу
би.
-
Ви сер
ди
тесь? - спи
тав
ся, пiд
-
ходячи до неї, Про
цен
ко. Во
на
блик
ну
ла на нього й нi
чо
го не
вiд
ка
за
ла; спiд
ня гу
ба її трем
-
тiла… Довб
ня по
ну
ро ди
вив
ся на
все те, а пiп од
но тер ко
лi
на та
ти
хо хи
хи
кав. У ха
тi зро
би
ло
ся
сум
но та нуд
но - не доб
ро, вид
-
но, все те вi
щу
ва
ло!
Може б, во
но i справ
дi з то
го
бу
ча зня
ла
ся, як
би не Педо
ря… У
ко
жу
шан
цi на
опаш
ки, за
ку
та
на
плат
ком так, що з-пiд йо
го тiль
-
ки її очi та си
нiй нiс ви
зи
ра
ли,
ува
ли
ла
ся во
на у ха
ту, бу
ха
ючи
своїми стра
шенни
ми шкарбу
на
-
м
и; пi
дi
йш
ла до сто
лу, вий
ня
ла
з-пiд по
ли пля
ху горiлк
и i, струс
-
нувши нею над свiт
лом, скрик
-
нула:
-
Самий смак! Про
цен
ко зас
мi
-
яв
ся.
-
Чого ви ре
го
че
те? - спи
та
ла
Пе
до
ря у по
па, не по
чув
ши, хто
за
ре
го
тав
ся.
-
Молодець ти у ме
не, моло
-
дець! - од
ка
зав, ус
мi
ха
ючись, пiп.
- Мчи ли
шень мер
щiй нам чар
ку
та чо
го-не
будь їсти.
Педоря каш
ля
ну
ла, утер
ла но
са
i мовч
ки вий
шла. Швид
ко во
на
зно
ву вер
ну
ла
ся, не
су
чи в од
нiй
ру
цi чар
ку, а в дру
гiй на та
рiл
цi
пе
че
ну ри
бу, хлi
ба i со
ло
них
огiр
кiв.
Отець Ми
ко
лай схо
пив
ся був,
та, пог
ля
нув
ши на жiн
ку, що як
сич на
ду
та си
дi
ла, мер
щiй со
бi
сiв, об
вiв усiх очи
ма, хи
хик
нув i
по
тер ко
лi
на.
-
Як здо
ров'я ва
шої ку
ми? - спи
-
тала На
та
лiя Ми
ко
лаївна у Про
-
ценка. - От не збе
ру
ся та й не
збе
ру
ся нi
як до неї!
-
То че
рез те, що дов
го зби
ра
є
-
тесь. Во
на ма
ла щось одказа
ти.
-
А мо
же б, ти нас, На
та
лю, по
-
частувала? - пе
ре
бив її отець
Ми
ко
лай.
-
Як ви не по
час
туєте, то я й пи
-
ти не хо
чу! - до
дав Довб
ня.
-
Чому ж се? - спи
та
ла во
на.
-
У жен
щин ру
ка лег
ка… Плав
-
кiше чар
ка йде, не стано
ви
ться
ру
ба! - пе
ре
вiв на жар
ти Довб
ня.
-
О, у ме
не ру
ка важ
ка… Ви ще
не знаєте її! - од
ка
за
ла по
падя,
згор
та
ючи ру
ку в ку
ла
чок i пiд
-
нiмаючи йо
го вго
ру. Про
ти свiт
-
ла той ку
ла
чок як яб
луч
ко чер
-
вонiв.
-
Ваша? Ота! - скрик
нув Довб
ня,
див
ля
чись, як кiт на ми
шу, на її
ку
ла
чок. - А роз
гор
нiть, я подив
-
люся, - ска
зав, пiд
ходячи до неї.
-
Що ви там по
ба
чи
те? Хi
ба ви
зна
хур?
-
Знахур.
Попадя роз
ту
ли
ла жме
ню i по
-
дала Довб
нi. Той бе
реж
но узяв
ся
за пальчи
ки i, при
хи
лив
ши
ся,
роз
див
ляв
ся до
ло
ню, тi неве
ли
-
чкi бо
ро
зен
ки, що покарбува
ли
її.
-
Довго ме
нi жи
ти? - гра
ючи
очи
ма, спи
та
ла во
на.
-
Сто лiт! - скрик
нув Довб
ня,
при
к
ри
ва
ючи її до
ло
ню сво
єю
жорст
кою. По
дер
жав
ши тро
хи,
вiн при
ник ухом. - При
ту
лiть мi
-
ц
нi
ше! - про
мо
вив.
-
Отже ви справ
дi, мов зна
хур! -
за
ще
бе
та
ла во
на. - Що ж ви там
по
чуєте?
Довбня нi
чо
го не од
ка
зав - слу
-
хав. По
тiм пiд
вiв го
ло
ву, нало
-
жив зно
ву свою до
ло
ню i, дивля
-
чись пря
мо у вi
чi На
талiї Мико
-
лаївнi, ус
мi
хав
ся. Кров, пробiга
-
ючи пiд її тон
кою шку
рочкою,
сти
ха дот
ри
му
ва
ла
ся до йо
го
жорст
кої до
ло
нi; мов миш
ка сi
-
па
ла, лос
ко
та
ла її; вiн дослухавс
-
я до то
го.
Попадя чо
гось за
ре
го
та
ла
ся
дзвiн
ко та ра
дiс
но. Пiп весе
ло
пiдс
ко
чив уго
ру i скрик
нув:
-
Могорича! мо
го
ри
ча!
Один Про
цен
ко сум
ний сто
яв i
пильно ди
вив
ся то на Довб
ню,
то на по
па
дю. Вiн ба
чив, як її очi
за
го
ря
ли
ся, як блi
де об
лич
чя
чер
во
нi
ло по
ма
лу… Щось стук
-
нуло у йо
го сер
це, щось на
че
ущип
ну
ло йо
го.
-
Колдун! кол
дун! - кри
чав пiп,
бi
га
ючи по ха
тi, ра
дий, що Довб
-
ня роз
ве
се
лив На
та
лiю Мико
-
лаївну. - За се ви
пи
ти! їй-бо
гу,
ви
пити!
-
Що ж ви там дос
лу
ха
лись? -
прис
та
ла На
та
лiя Мико
лаївна до
Довб
нi, як той зняв ру
ку.
-
Почастуйте! - ука
зав Довб
ня
на пляш
ку.
Попадя мер
щiй схо
пи
ла чар
ку i,
на
лив
ши, пiд
нес
ла Довб
нi.
-
Капелечку! од
ну ка
пе
леч
ку! -
сле
бе
зу
вав той, од
во
дя
чи чар
ку.
По
па
дя хлес
ну
ла з пiв
чар
ки i
мер
щiй до
ли
ла. Довб
ня од
ним
ду
хом вим
чав пов
ну.
-
Усiх! усiх! - гу
кав пiп, пле
щу
чи
в до
лош
ки. - Ура-а-а!
Наталiя Ми
ко
лаївна ски
ну
ла на
нього неп
ри
вiт
ний пог
ляд.
-
I вас, Гри
го
рiй Пет
ро
вич, ча
-
стувати?- стрiльнув
ши оком на
Про
цен
ка, спи
та
ла во
на.
-
Усiх! усiх! - глу
хо од
ка
зав До
-
вб
ня.
-
Менi не
ба
га
теч
ко. Я не п'ю, -
про
хав
ся Про
цен
ко.
-
Треба ро
би
ти, як зна
хур ка
же!
- од
ка
за
ла по
па
дя, ус
мi
ха
ючись.
Го
рiл
ка вже вда
ри
ла їй у ли
це,
ус
ту
пи
ла в го
ло
ву, в очi; во
на
по
чу
ла який
сь ве
се
лий шум у
ву
хах.
-
Не все то прав
да… - по
чав бу
-
ло Про
цен
ко, бе
ру
чи чар
ку.
-
Або не кож
нiй чут
цi вiр! - пе
-
ре
бив йо
го Довб
ня. Про
це
нко
приз
ро на нього гля
нув.
-
Та ви справ
дi на
че той зна
хур
го
во
ри
те. Ме
нi аж страш
но стає!
- обiз
ва
ла
ся по
па
дя.
Тим ча
сом Про
цен
ко хлис
нув
тро
хи, скри
вив
ся i поста
вив чар
-
ку на стiл.
-
А ме
нi! - обiз
вав
ся отець Ми
-
колай.
-
Ще й то
бi? Не доб
рав хi
ба на
хрес
ти
нах! - грим
ну
ла по
падя.
-
Усiх! усiх! - про
гув Довб
ня.
Попадя по
да
ла чар
ку по
по
вi;
той не тiльки пов
ну ви
пив, а ще
й в ден
це по
цi
лу
вав.
-
Згода! зго
да! - за
гу
кав Довб
ня.
-
Що ж ви нас
лу
ха
ли? - допиту
-
валася у нього по
па
дя.
-
А ви хо
че
те зна
ти?
-
Авжеж - хо
чу.
-
I не роз
сер
ди
те
ся, як прав
ду
ска
жу?
-
Тiльки не бре
шiть!
-
Нащо бре
ха
ти? Слу
хай
те ж…
Усi нас
то
рочи
лись.
-
Нi, да
вай
те ще по чар
цi! - ска
-
зав Довб
ня.
У по
па
дi роз
го
рi
ли
ся очi, мов
угiл
ля, об
лич
чя па
шi
ло; пiд очи
-
ма тiльки не
ве
лич
кi кру
ги си
нi
-
ли. Мер
щiй во
на ухопи
ла чар
ку i
пляш
ку i по
час
ту
ва
ла Довб
ню i
чо
ло
вi
ка. Про
ценко не схо
тiв пи
-
ти; вiн ди
вив
ся на Довб
ню, як
той хо
див по ха
тi, плу
та
ючи но
-
гами; клок во
лос
ся у нього упав
з го
лови на лоб i на
су
нув
ся аж
на очi; вiн то
го не при
мi
чав. Ви
-
д
но, що го
рiл
ка вже бра
ла своє.
-
Тепер, цур, не сер
дiться! - по
-
вернувся до по
па
дi Довб
ня.
-
Миколо! приз
на
вай
ся по прав
-
дi, - i вiн щось по
чав шеп
тати на
ухо по
по
вi.
Пiп за
ре
го
тав
ся; а Про
цен
ко
вi
аж дух у гру
дях за
хо
пи
ло… "Оце
ж i пi
де!" - по
ду
мав вiн, перево
-
дячи очi на по
па
дю; а та, ве
се
ло
гра
ючи очи
ма, пильно ди
ви
ла
ся
на Довб
ню.
-
Признавайсь: дав
но? - уго
лос
до
пи
тується Довб
ня.
-
Та ну, ви
га
дав та
ке! Не тре
ба…
Да
вай кра
ще вип'ємо! - одма
ху
-
ючись ру
ка
ми, мо
вив пiп.
-
Не приз
на
ет
ся? А по
ра
ду
вав
би те
бе!
-
Ну, а як дав
но, то що бу
де? -
гра
ючи очи
ма, пи
та по
па
дя.
-
Син ко
лись бу
де!.. - руб
нув
Довб
ня.
-
Браво-о! Бра
во-о! - гук
нув пiп i
ки
нув
ся об
нi
ма
ти Довб
ню.
Попадя со
ром
ли
во ус
мiх
ну
ла
ся,
опус
ти
ла очi i ско
са гля
нула на
Про
цен
ка: той сто
яв i по
ну
ро
ди
вив
ся, як пiп ви
цi
ло
ву
вав
ся з
Довб
нею.
-
Нам ве
се
ло, а то
бi сум
но? - ти
-
хо спи
та
ла На
та
лiя Мико
лаївна,
пiдс
ко
чив
ши до нього. - Бач,
який вiн гар
ний! -до
дала уго
лос,
ки
нув
ши очи
ма на Довб
ню. - Ве
-
селий, ба
ла
ку
ч
ий. Уже не те
бе -
мов га
ву ковт
нув!
Проценко ще став хмур
нi
ший.
-
Годi, пе
рес
тань!.. Ти сердиш
-
ся?.. - спи
та
ла i, прихилив
шись
до йо
го уха, про
мо
ви
ла: - Що, як
то Довб
ня уга
дав?!
Проценко по
ба
чив, як у неї ру
-
ки трем
тi
ли, очi го
рi
лiї, як во
на
вся ог
нем па
шi
ла; йо
му зда
ло
ся,
що во
на на
мi
ряється ки
ну
ти
ся
йо
му на шию. Вiн мер
щiй одско
-
чив i, пiд
бi
га
ючи до по
па, мо
вив:
-
А зна
ете, що На
та
лiя Мико
-
лаївна ка
же?
-
Григорiй Пет
ро
вич! - скрикну
-
ла по
па
дя, стук
нув
ши но
гою. -
Роз
серд
жу
ся!.. їй-бо
гу, розсер
-
джуся!
-
Наталiя Ми
ко
лаївна ка
же… -
по
чав Про
цен
ко. По
па
дя, як кiш
-
ка, стриб
ну
ла до нього i обо
ма
ру
ка
ми за
го
ро
ди
ла йо
му ро
та.
То
ненькi пальчи
ки так i впилис
-
я в йо
го ус
та.
-
Наталiя Ми
ко
лаївна ка
же…
ви
пи
ти ще по од
нiй, - гук
нув
Про
цен
ко крiзь її пальцi.
-
Добре! доб
ре! - гу
де Довб
ня.
-
Можна ви
пи
ти! слiд ви
пи
ти! -
го
го
че пiп.
-
I я! I я! - гу
кає Про
цен
ко i, на
-
ливши со
бi пiв
чар
ки, ви
пив.
Довб
ня та пiп не зас
та
ви
ли се
бе
жда
ти i ви
пи
ли по по
внiй. Усiм
ста
ло так ве
се
ло та ра
дiс
но! У
ха
тi сто
яв крик, гам та ре
гiт. Пiп
про
хав у Довб
нi за
вес
ти то
на на
лаврську алi
лую; а той, слоня
-
ючись по ха
тi, за
во
див жука
;
Про
ценко, мов зю
зя, си
дiв у ку
-
точку i свi
тив очи
ма; по
па
дя бi
-
гала по ха
тi, ки
да
ла
ся то до од
-
ного, то до дру
го
го, не раз штов
-
хала Про
цен
ка пiд бо
ки, щи
па
ла
за ру
ки.
-
Будемо гра
ти в но
са! - скрик
-
нула во
на i ки
ну
ла
ся за ка
р
та
ми.
Уже i кар
ти зда
ла.
-
Ходiть!
-
О-о, спа
ти хо
чу! - за
гу
кав, хи
-
таючись, пiп i по
ди
бав у дру
гу
ха
ту. Гос
тi, по
ба
чив
ши те, мер
-
щiй узя
ли
ся за шап
ки.
-
Куди ж ви? Хай вiн спить, а ви
по
сидьте, - зап
ро
ху
ва
ла по
па
дя.
-
Пора! по
ра!
Довбня ви
пив ще на до
ро
гу i,
не про
ща
ючись нi з ким, похи
-
лив че
рез кух
ню.
-
Не хо
дiть ту
ди! Я вас на дру
гi
две
рi про
ве
ду, - гук
ну
ла йо
му
вслiд по
па
дя.
Довбня, мов не ро
зу
мi
ючи, гля
-
нув на неї, мах
нув ру
кою i, наки
-
нувши на пле
чi пальто, пi
шов з
ха
ти. Про
цен
ка во
на пове
ла дру
-
гим хо
дом.
-
Чого ти сьогод
нi та
кий неве
-
селий був? - спи
та
ла во
на у сi
-
нях, при
па
да
ючи до нього. - Го
-
лубе мiй!.. - Роз
дав
ся жар
кий по
-
цiлуно
к. - I при
ве
де ж ли
ха го
ди
-
на ко
ро
та
ти вiк з не
лю
бим чо
ло
-
вi
ком! - скар
жи
ла
ся во
на, при
па
-
да
ючи до ньо
го. - Ко
ли ж оце
вже прий
деш? При
ходь, не ба
ри
-
ся, а то я, здається, ро
зу
му поз
-
бу
дусь!
Проценко мовч
ки вир
вав
ся з її
га
ря
чих обiй
мiв. Вiн сам не знав,
чо
го во
на йо
му сьогод
нi против
-
ною зда
ла
ся… її щи
пан
ня та лос
-
ко
тан
ня, її сло
ва про си
на мов
хо
лод
ною во
дою об
да
ли йо
го.
Вiн ви
пив був лиш
нє, щоб забут
-
ися, ро
з
ве
се
ли
ти
ся, а вий
шло -
тiльки свою го
ло
ву задур
ив. Гвi
-
зд
ком стир
ча
ла там од
на дум
ка,
рi
зу
чим кре
ме
нем поверт
алася
бi
ля йо
го сер
ця - як
мо
га швид
-
ше вир
ва
ти
ся вiд сеї при
че
пи!
Вiн нес
ка
зан
но зра
дiв, вискоч
-
ивши над
вiр, холодн
ому вiт
ро
вi
i мер
щiй подавс
я да
лi. Се
ред
дво
ру вiн нат
кнувся на Довб
ню,
що чо
гось на од
но
му мiс
цi туп
-
цювався.
-
Хто се?
-
Та я!.. - скрик
нув Довб
ня, при
-
правляючи той вик
рик та
ким
кру
тим сло
вом, що Про
цен
ко аж
за
си
чав. - Ру
ка
ва нi
як не знай
ду.
Чи не одiр
вав, бу
ва, йо
го хто? -
за
пи
тав Довб
ня, плу
та
ючи на
со
бi пальто.
Проценко за
ре
го
тав
ся, по
мiг
Довб
нi одi
ти
ся, узяв йо
го пiд ру
-
ку й по
вiв з дво
ру.
Стояла пiз
ня - геть за пiв
нiч -
до
ба; на тем
но
му не
бi нi зiрочк
-
и, нi iск
ри
ноч
ки - гус
та не
про
-
глядна тем
но
та; по
вiт
ря хо
ло
-
дне, з ту
ма
ном до
що
вим; на ву
-
ли
цi ти
хо та глу
хо; рiд
кi лiх
тарi
жов
тi
ють у тем
но
тi мутни
ми
кру
жа
ла
ми, а кру
гом їх чор
на
бе
зод
ня буяє.
-
Куди ж се ми йде
мо? - спитав
-
ся Довб
ня, зостановлю
ючись се
-
ред ули
цi.
-
Куди ж як не до
до
му! - одка
-
зав Про
цен
ко.
-
Чого? Я не хо
чу до
до
му!
-
А ку
ди ж? - пи
та Про
цен
ко.
-
Хоч i до чор
та в бо
ло
то, а до
-
дому не хо
чу!
-
Чому?
-
Чому?.. Ох, брат! - зiтх
нув До
-
вб
ня, по
то
чу
ючись на Про
ценка.
- Ти не знаєш нi
чо
го, а я знаю… I
то
бi все роз
ка
жу, все… Ти ба
чив
у нас дiв
ку Ма
ри
ну?.. I - ли
ха го
-
ди
на знає - пiд
вер
ну
ла
ся, брат,
п'яно
му пiд ру
ку… ну… бий її си
-
ла бо
жа!.. А те
пер од
бою не
має…
Ка
же: же
ни
ся на ме
нi, а то або
по
вi
шу
ся, або втоп
лю
ся… Ота
ке-
то!.. Чув, ку
ди во
но гне?.. Плi
-
тьми ме
не, шельму, ду
ти! Ко
за
-
цькими на
га
ями поро
ти!.. - скри
-
к
нув Довб
ня, туп
нув
ши так но
-
гою, що ка
лю
жа аж до їх го
лiв
до
сяг
ла. - Кий се чорт плюється?
- спи
тав, ути
раючись. - А все-та
-
ки во
на, брат, гар
на! - до
дав ще i
так по
хвалив Ма
ри
ну, що Про
-
ценковi аж на ду
шi по
вер
ну
ло.
"Сам iрод не роз
бе
ре сього Дов
-
б
ню! - по
ду
мав Про
цен
ко. - Чо
го
йо
му Тре
ба? То то
го шу
кає, то
сам се
бе за те лає!"
Вiн по
чав утi
ша
ти йо
го:
-
Хiба ти пер
ший, ти -пос
лiд
нiй.
-
То-то й є! Не то
го, дур
на, i пла
-
че, що ра
но за
мiж iде! Шко
да,
брат, дiв
ки; або же
ни
тись тре
ба,
або по
вi
си
тись ра
зом з нею. Он
во
но що! - приз
на
вав
ся Довб
ня,
чим
чи
ку
ючи за Про
цен
ком.
-
Гм! - му
гик
нув Про
цен
ко. -
Же
ни
ти
ся? Що ж во
на - вiр
на то
-
бi? ко
хає?
-
А чор
ти її батька зна
ють, чи
вiр
на, чи нi. Ба
ба, брат, по
ти й
вiр
на, по
ки хто не кив
нув на неї
пальцем.
-
Нi, не всi та
кi, - по
пе
ре
чив
Про
цен
ко.
-
Усi! - гук
нув Довб
ня. - Усi од
-
ним ми
ром ма
за
нi! Та
ка вже
кля
та по
ро
да… А все, ка
жу, шко
-
да дiв
ки. Про
па
де нi за ца
пову
ду
шу! Поч
не ти
ня
ти
ся по
пiд ти
-
нами, на но
гах зог
ниє!
-
Ну це вже твоє дi
ло, як хоч,
так i ро
би, - од
ка
зав Процен
ко,
зос
та
нов
лю
ючись.
Вони як
раз дiй
шли до пово
-
ротки, де шля
хи їх розходи
лися:
Про
цен
ко
вi тре
ба бу
ло бра
ти на
пра
ву руч, ули
цею, а Довб
нi -
пря
мо, май
да
ном.
-
А ти б що зро
бив на моєму
мiс
цi? - по
пи
тав Довб
ня.
-
Не знаю, не був у та
ких бу
-
вальцях.
-
Не був? I не будь же нi
ко
ли.
Не
ма гiр
ше, як те
бе розшмату
-
ють над
воє… Оцей, - i Довб
ня
ткнув се
бе пальцем у лоб, - ка
-
же: нап
люй на все! Так во
но вже
на свi
тi заснува
лося, що од
но од
-
ного поїдає. А се дур
но! - пе
ре
-
вiвшiи ру
ку на гру
ди i вказу
ючи
пальцем про
ти сер
ця, замо
вив
зно
ву Довб
ня, - рветься, жа
лем
б'ється!.. Тьфу!
Проценко по
зiх
нув.
-
Позiхаєш? Спа
ти хо
чеш?
-
Пора вже.
-
То й хо
дi
мо.
-
Тут нам роз
хо
ди
ти
ся, - натяк
-
нув Про
цен
ко
-
Ага, роз
хо
ди
тись? Ну, про
-
щай!.. - I Довб
ня пер
ший порвав
-
ся вiд нього.
-
Або пос
тiй! - гук
нув, зоста
но
-
влюючись.
-
Чого?
-
Хорошi, брат, лю
ди по
пи. Во
на
хо
ро
ша… Як ти ду
маєш? Довб
ня
ляп
нув та
ке, що Про
цен
ко тiль
-
ки сплю
нув i, не од
казуючи нi
-
чого, по
чим
чи
ку
вав да
лi.
-
Мовчиш?.. Зна кiш
ка, чиє са
ло
з'їла, та й мов
чить! - базi
кав сам
з со
бою Довб
ня, чва
ла
ючи май
-
да
ном. Вiн час
то ос
ту
пав
ся, по
-
точувався, прий
мав блис
ку
чi ка
-
люжi за су
хий шлях i, шубовс
-
нувши ту
ди, ла
яв
ся; ви
ла
зив i
зно
ву чи
м
чик
ував, не зна
ючи
ку
ди, не зна
ючи чо
го.
А Про
цен
ко, зос
тав
шись само
-
тою, зiтх
нув вiльнi
ше. Вiн боявс
-
я, щоб, бу
ва, Довб
ня не на
мiг
ся
до нього спа
ти… П'я
ний бу
де
вар
някати цi
лу нiч!.. Доб
ро б -
про що путнє, а то - про ту цин
-
дрю… От же му
читься i побив
-
ається чо
ло
вiк. Чо
го?
Проценко по
чав роз
би
ра
ти, що
йо
му нап
лiв п'яний Довб
ня…
"Не
ма й гiр
ше, як роз
ри
ва
ють
те
бе над
воє. Ро
зум ка
же: нап
-
люй! а сер
це не тої спi
ває… Див
-
но!" - ду
мав Процен
ко i дивував
-
ся
не то
му, що се з Довб
нею ста
-
лося, а то
му, що так бу
ває. У
своєму жит
тi вiн не при
га
дає нi
-
чого тако
го: во
но йо
го завж
ди
ви
но
си
ло на лег
ких кри
лах ща
-
стя та вда
чi. Раз якось поверну
-
лося бу
ло своїм гост
рим бо
ком,
за
крутило у бе
зод
нiй кру
чi, та й
то не оса
ди
ло на дно, а зра
зу ви
-
несло на
верх, на чис
ту во
ду, на
ти
хi хви
лi i помчало-по
несло
геть до щас
ли
во
го бе
ре
га, зо
ста
-
в
ивши в ду
шi од
нi гiр
кi спо
мин
-
ки про дур
ний ро
зум мо
лодого
вi
ку. "Удру
ге сьо
го не бу
де! Нi,
не бу
де, - од
го
нив вiн не
при
вi
-
тну дум
ку, що не знать чо
го зня
-
ла
ся у нього в го
ло
вi. - Жит
тя -
вда
ча, - ду
мав вiн да
лi. - Бе
ри вiд
нього все, що дає во
но; бе
ри на
час, зна
ючи, що не
ма нi
чого на
свi
тi вiч
но
го; не шко
дуй за тим,
що об
ми
на те
бе; не да
вай зiв
ка,
ко
ли во
но са
мо то
бi дається до
рук!"
Темна тем
но
та но
чi, глу
хi та
без
люд
нi ву
ли
цi - нi
що Процен
-
ковi не за
бо
ро
ня
ло роз
пус
ка
ти
свої дум
ки, а ще бiльше допома
-
гало їм ширитись-розходит
ись. I
во
ни об
ня
ли йо
го, на
че гус
тою
хма
рою вкри
ли. Пе
ред ним став
учо
раш
нiй ве
чiр i сьогод
нiш
нiй.
Учо
раш
нiй ку
ди ве
се
лi
ший i
кра
щий! i рiв
ня
ти до сьогоднiш
-
нього не го
диться. Учо
ра Довб
-
ни
на му
зи
ка сер
це грi
ла, а сьо
-
год
нi по
по
ва го
рiл
ка йо
го па
ле;
учо
ра Хрис
ти
на вро
да ва
би
ла, а
сьогод
нi по
па
ди
не приста
вання
з ду
шi вер
не. Довб
ня хоч i п'я
-
ний був, а й йо
му те ки
ну
лось у
вi
чi. Он яку вiн ляп
нув го
лу пра
-
в
ду! Гид
ка во
на, та не
га
муз
на на
йо
го п'янiй мо
вi… а че
рез вi
що?
Че
рез те, що й са
ма прав
да го
ла
та неп
рик
ри
та… Те безсор
омне
при
па
дан
ня пе
ред то
бою! те ус
-
ка
ку
ван
ня у вi
чi! Вiн аж здриг
-
нув. А там зов
сiм iн
ше. I нес
мi
-
ли
вiсть, i сором'язл
ивiсть, тi
ль
-
ки пог
ляд тро
хи злу
ка
ва ви
дає,
чим б'ється сер
це, чо
го во
но хо
-
че… А чим во
но справ
дi б'єть
ся?..
Вiн i нез
чув
ся, як дiй
шов до
дво
ри
ща… Тем
но усю
ди, анi свi
-
т
неться нiг
де… "Сплять, вид
но.
Тре
ба сту
ка
ти в ку
хон
не вiк
но,
щоб од
су
ну
ли", - по
ду
мав вiн, ус
-
ту
па
ючи в двiр, i пi
шов по
за ха
-
тою.
-
Зараз, за
раз! - до
нiс
ся до ньо
-
го чийсь го
лос iз кух
нi, як вiн по
-
стукав у вiк
но.
-
Хто ж се? Хрис
тя чи Мар'я?
Кра
ще, як
би не Мар'я. По
ки вiн
обiй
шов кру
гом кух
нi, две
рi в сi
-
ни бу
ли вже вiд
чи
не
нi, i в тем
-
нiй тем
но
тi їх сi
рi
ла чи
ясь по
-
стать. Вiн по
чав прик
ро додив
-
лятись.
-
Чого ви ста
ли? Iдiть уже! -
роз
дав
ся го
лос Хрис
тi. Йо
го на
че
що шпи
го
ну
ло.
-
Се ти, Хрис
ти
но? Моя голу
бо
-
нько! не по
лi
ну
ва
лась i вста
ти? -
про
мо
вив вiн ти
хо i, обняв
ши,
на
ма
лю
вав на її що
цi гаряч
ий
по
цi
лу
нок.
-
Що се ви! Гос
подь з ва
ми! - ле
-
д
ве чут
но про
мо
ви
ла во
на. Йо
му
зда
ло
ся, що во
на, те кажу
чи, на
-
че при
гор
ну
ла
ся до йо
го ближ
-
че. Вiн чує її зiт
хан
ня гаря
че, її
дух теп
лий.
-
Серце моє! Хрис
ти
ноч
ко!.. - I
ус
та їх зли
ли
ся. Со
лод
ко во
ни
за
ще
мi
ли у нього, якась ог
нен
на
пе
чiя дiй
шла до сер
ця… Вiн, як
бо
же
вiльний, зда
вив її, пригор
-
нув до се
бе, i об
личчя її, i ус
та, i
очi пок
рив своїми по
цi
лун
ка
ми.
-
Годi, го
дi вам… Ще Мар'я по
-
чує, - шеп
че во
на.
-
Ягiдко моя! на
ли
ва
ная!.. - Вiн
при
пав до неї, до її тепло
го ло
-
на; вiн чув, як її сер
це би
ло
ся, як
її теп
ло перех
одило у йо
го, як
во
но не грi
ло - па
ли
ло йо
го.
-
Iдiть уже, я са
ма за
су
ну! - го
-
лосно про
мо
ви
ла во
на.
Вiн, як ош
па
ре
ний, ки
нув
ся в
ха
ту. А Хрис
тя, за
су
нув
ши сi
ни,
поб
ра
ла
ся на пiч.
Чи то теп
ло пе
чi, чи то не
-
сподiвана стрi
ча, йо
го га
ря
чi по
-
цi
лун
ки та обiй
ми - го
ни
ли її
кров, бу
ди
ли дум
ки, не да
вали
їй зас
ну
ти… Сер
це її так не
са
-
мови
то сту
ка!.. Не
вi
до
мi лю
бi та
ми
лi по
чу
ван
ня огор
та
ють ду
-
шу… їй чо
гось хо
четься смiят
ися
i пла
ка
ти.
"Невже вiн… вiн, па
нич, що за
ним га
ня
ються па
нян
ки з усього
мiс
та, - ме
не лю
бить?.. Нев
же та
по
па
дя, що, ка
жуть, як кар
ти
на
хо
ро
ша, не по
до
ба
лась йо
му? А
я… я - прос
та дi
в
ка? - йо
му подо
-
балася?.. Оце див
но! - думал
ося
їй, i її сер
це так радiсн
о би
ло
ся. -
I па
нi бi
ля йо
го па
да,- зно
ву лi
зе
їй у го
ло
ву. - I па
нi не по
га
на з
се
бе. А я б то йо
му кра
ща?.. Го
с
-
подь йо
го знає! Мо
же, йо
му за
-
манулося тiльки по
гратися та
пос
мi
яти
ся з ме
не, дур
ної, а я
йму вi
ри? - Не
стямна ту
га, мов
па
зу
ра
ми кiш
ка, упи
нається в її
ду
шу, сльози вис
ту
па
ють на очi.
- Нi, нi!.. щось во
но та не так…
Чо
го ж та
кi па
лю
чi по
цi
лун
ки,
та
кi га
ря
чi обiй
ми?!" - зно
ву утi
-
ша се
бе Хрис
тя. До са
мо
го свi
ту
не спа
ла во
на, то млi
ючи вiд нес
-
по
дi
ва
но
го щас
тя, то су
му
ючи
вiд на
тов
пу не
роз
га
да
них ду
-
мок, га
ря
чо
го дзюр
ко
тан
ня кро
-
вi, лег
ких та важ
ких за
боїв сер
-
ця…
VIII
На ра
нок Хрис
тя не знає, де хо
-
дить, що ро
бить. Почуван
ня
чо
-
гось ли
хо
го i ра
зом доб
ро
го її
ду
шу мороч
ить. Оце пiдкрадеть
-
ся с
ти
ха i обiй
ме ту
гою несамо
-
витою… Що, як хто чув те? Що,
як хто ба
чив? Як дiзнаю
ться, бу
-
ва? Ото дiв
ка! з панич
ем цi
лу
ва
-
ти
ся?! Ма
тiн
ко!.. I Хри
стя чує, як
її об
личчя горить-пал
ає, як її очi
со
ром криє; i свiт бi
лий, загляд
-
аючи в них, ви
дає її… I на
вiщо
сей день нас
тав? Чо
му нiч не за
-
ба
ри
ла
ся?.. То зно
ву, - по
вертає
на iн
ше, - огор
тає її сер
це якась
утi
ха, якась ве
се
ла на
дiя ду
шу
грiє. Ну, а хоч би хто й ба
чив?
Хоч би хто й ска
зав те? Що ж во
-
на - ду
шу чию за
гу
би
ла? Що ли
-
хе зро
би
ла? Нi
чо
го ж! Нi
ко
му ж!
Що вiн цi
лу
вав ме
не? Чим же я
ви
ну
ва
та, що вiн цiлув
ав? А що,
як вiн лю
бить ме
не? Як справ
дi
ко
хає?.. Бог йо
го знає: мо
же, ме
-
не до
сi гос
подь ка
рав ли
хом та
на
пас
тю, щоб те
пер на
городити
щас
тям та спо
коєм… Мо
же, се
вiн моє ща
стя по
си
лає? Мо
же, се
во
но йде до ме
не?
Нелегеньку дум
ку зав
да
ло жи
-
т
тя Хрис
тi - ду
май! Нерозга
дану
з
а
гад
ку ста
но
ве пе
ред нею - роз
-
га
дуй! I до сього ча
су во
но не
жа
лу
ва
ло її, поверт
алося то тим,
то дру
гим не
привiтним бо
ком;
та то все до
ходило зо
ко
ла, щи
-
пал
о за сер
це скраю; а те
пер
десь нес
по
дi
ва
но з са
мої середи
-
ни
взя
ло
ся, десь там на днi за
-
клюнулося, з самог
о гли
бу вири
-
н
ає, по
ло
хає її спо
кiй ти
хий, бун
-
тує її дум
ки кри
латi. Не ди
в
но,
що во
ни її так об
лягли, не
мов
во
ро
ги тяж
кi, насун
ули; не див
-
но, що Хрис
тя як уп
не очi у що-
не
будь, то там во
ни в неї i зос
та
-
нуться. Чи си
дить, чи стоїть во
-
на, то, здаєтьс
я, на
че при
би
та
гвiзд
ком до то
го мiс
ця - й не по
-
во
р
ух
не
ться.
-
Христе! - оце обiз
ве Мар'я. А
Хрис
тя не чує.
-
Об чо
му це так за
га
да
ла
ся? -
ре
го
че та, прик
ро придив
ляю
-
чись на Хрис
тю.
Христя зирк
не та так зра
зу й
зай
меться! Не
на
че її на чо
му не
-
доб
ро
му спiй
ма
ють.
-
Чого се ти, дiв
ко, так су
муєш?
- до
пи
тується Мар'я, не спус
ка
-
ючи очей з неї.
Та й ли
хi якi у Мар'ї очi! Хрис
тя
чує, як во
ни, на
че ши
ло, до само
-
го її сер
ця до
хо
дять, у са
му ду
шу
упи
на
ються. I чо
го їй вiд ме
не
тре
ба? Чо
го во
на слiд
кує за
мною? Ма
ти во
на моя? Сест
ра
стар
ша? Чо
го ж їй хо
четься? -
тро
хи не пла
че Хрис
тя; i ра
да,
як
би на той час увесь свiт прова
-
лився i во
на зос
та
ла
ся од
ним
од
на з своєю ту
гою самотн
ьою, з
своїми дум
ка
ми неспокiйни
ми.
То-то й ли
хо, що так не бу
ває,
як нам хо
четься! Ще по
ки ра
но,
по
ки Мар'я та Хрис
тя уд
вох тiль
-
ки ниш
по
рять у кух
нi - Хрис
тя
то сим, то тим бо
ком бiд Мар'ї
увер
неться. А як па
ни ки
нуться i
поч
неться те що
ден
не по
ран
ня?
А як вiн клик
не її да
ва
ти умива
-
тися?.. Во
на нi
як не пригад
ає, що
то
дi бу
де.. Во
на тiльки чує, що її
си
ла по
ки
дає, що во
на нi
ку
ди
кчем
на, зов
сiм не
ду
жа. "Господ
-
и! Що ж се зо мною ста
ло
ся? - ду
-
має во
на. - Чи не ка
раєш, бу
ва,
ти ме
не за те, що я по
зав
чо
ра з
то
го ко
хан
ня ре
го
та
ла
ся?"
Тут са
ме две
рi з гор
ниць рип
-
нули - i на по
ро
зi па
нi показала
-
ся. Нев
ми
ва
на та заспан
а, во
на
якось зоз
ла гукну
ла в кух
ню:
-
Що се ви тут мне
тесь? Чо
му
вi
кон не од
чи
няєте?
Христя, як стрi
ла, ки
ну
ла
ся з
ха
ти, та за по
ро
гом зга
да
ла, що
ще про
го
ни
чi не по
од
щi
па
нi. Як
то
роп
ле
на, ки
ну
лась во
на на
зад
- i пi
шов гур
кiт та сту
кiт по ха
-
тах! Бi
га
ючи вiд од
но
го вiк
на до
дру
го
го, Хрис
тя гар
ча
ла стуль
-
ця
ми, за
чi
па
ла
ся об рiж
ки сто
-
лiв, би
ла
ся i, не по
чу
ва
ючи бо
-
лю, мер
щiй нес
ла
ся да
лi.
-
Що це ти то
рох
тиш там, мов
на
вi
же
на? - грим
ну
ла на неї Пис
-
тина Iва
нiв
на.
Христя оте
те
рi
ла - з мiс
ця не
во
рух
неться.
-
Чого ж ти ста
ла? - зно
ву га
-
рикнула Пис
ти
на Iва
нiв
на.
Христя ки
ну
лась… На превели
-
ку
си
лу тi про
го
ни
чi по
одщiпала
i яко
мо
га швид
ше май
ну
ла над
-
вiр.
Надвiрня про
хо
ло
да тро
хи охо
-
лодила її га
ря
чу го
ло
ву, утихо
-
мирила пе
ре
ля
ка
нi дум
ки; Хри
-
стя вер
ну
ла
ся у ха
ту да
ле
ко по
-
кiйн
iша. Мар'ю во
на стрi
ла на
по
ро
зi, та зiбрала
ся
на ба
зар, i це
її ще бiльше зас
по
коїло.
"Якщо вже не
пе
ре
лив
ки бу
де, -
схо
ва
юся хоч у кух
нi, - нi
ко
му
бу
де наг
ля
да
ти", - по
ду
ма
ла во
-
на. I справ
дi - ста
ла ти
ха та яс
на,
пра
ви
ла
ся бi
ля всього, як i ко
-
жен день, як i дав
но, аж по
ки з
па
ни
че
вої ха
ти не роз
чи
ни
ли
ся
две
рi.
-
Христино! Дай
те уми
ти
ся, -
про
мо
вив вiн ти
хо; а її чо
гось
всю так i за
тi
па
ло!
Беручи во
ду, во
на i не зап
ри
мi
-
ти
ла, що наб
ра
ла тiльки пiвгле
-
ка; ус
ко
чи
ла в йо
го ха
ту - за
бу
ла
з со
бою та
за узя
ти. Мет
нулася
на
зад, доб
ра
ла во
ди, глит
ну
ла з
сi
ней свi
жо
го по
вiтря, мов тих
лi
кiв, i, не дивляч
ись нi
ку
ди й нi
на що, на
че на смерть, пiш
ла до
нього в ха
ту.
Вiн гля
нув на неї, - а в неї аж
во
лос
ся зай
ня
ло
ся! во
на чує, як
вiн ди
виться, прик
ро ди
виться
на неї.
-
Чого се ви сьогод
нi на
че в во
-
ду опу
ще
на? - спи
тав вiн її, ста
-
новлячись над та
зом.
Вона мов
ча
ла та млi
ла. Вiн ще
прик
рi
ше пог
ля
нув на неї.
-
Та уми
вай
тесь уже! - бо
лiс
но,
на
че крiзь сльози, ви
мо
ви
л
а во
-
на.
Вiн зiтх
нув i нас
та
но
вив ру
ки. Її
жаль об
няв, та
кий гiр
кий та рi
-
зучий жаль, що во
на тро
хи не
зап
ла
ка
ла… Чо
го? Во
на са
ма не
знає чо
го… Ллє во
ду i са
ма не
знає, ку
ди ллє; крiзь пов
нi очi
слiз ба
чить - щось чер
во
ну
ва
те
ми
го
тить пе
ред нею, дога
дує
ть
-
ся
, що то йо
го ру
ки, i ллє ту
ди;
ллє то
дi, як червонувата пля
ма
за
ма
ня
чить пе
ред очи
ма; а чи
ту
ди ллє, ку
ди слiд, чи стiльки
зли
ває, скiльки тре
ба, - во
на не
ба
чить, не знає. Пев
но, во
на б не
дог
ля
дi
лась, що вiн уже й умив
-
ся, як
би тiльки вiн не ска
зав: бу
-
де!
Похапки, заб
рав
ши таз з гле
-
ком, во
на мер
щiй вис
ко
чи
ла вiд
нього, їй по
лег
ша
ло, як во
на
опи
ни
ла
ся од
на в кух
нi: невiдо
-
мий со
ром не пе
че її, нi
чий до
-
гляд не му
тить її ду
мок.
Як по
пив вiн чай i пi
шов на
служ
бу - їй зов
сiм ста
ло лег
ко,
на
че прой
шла хма
ра, що тьмари
-
ла сон
це, i во
но висвiтило
. То
му
й що
ден
нi кло
поти до
по
мог
ли.
Мар'я з па
нею тур
бу
ва
ли
ся бi
ля
пе
чi, а во
на - при
би
ран
ням та
ви
мi
тан
ням гор
ниць се
бе закло
-
потала. Де там уже про що iн
ше
ду
ма
ти, як ро
бо
ти пов
нi ру
ки?
Во
на му
хою лi
та
ла, щоб усю
ди
пос
пi
ти. А в йо
го ха
тi як при
-
бирал
а, то так уже до всього
додивл
ялася, щоб не зос
та
ло
ся
де й по
ро
ши
ни; пе
рес
тав
ля
ла
скi
льки ра
зiв вся
ку вся
чи
ну,
щоб во
на як
най
кра
си
вi
ше стоя
-
ла, най
по
каз
нi
ше ви
да
ва
ла; i по
-
душ
ки на йо
го лiж
ко
вi перебив
-
ала, - мов на
ду
тi, лежал
и во
ни,
не ви
да
ючи нi
де нi зморщечк
и,
нi скла
доч
ки, - пух
кi та ви
со
кi!
"Як звер
неться до
до
му та поди
-
виться, що так всю
ди чи
сто та
гар
но, хай до
га
дається: хто то до
то
го своїх рук док
ла
дав!" - по
-
дум
ала во
на, ле
генько зiтх
ну
в
-
ши.
Зовсiм во
на се
бе чує i покiй
-
ною, i щас
ли
вою. Жит
тя до неї
ус
мi
хається, ма
нить до се
бе
якимсь не
вi
до
мим ча
ром, тяг
не
нес
по
дi
ва
ни
ми на
дi
ями. Все, що
її да
ви
ло та сму
ток бу
ди
ло, -
зник
ло; все прой
шло-ми
ну
ло
ся;
нiх
то нi
чо
го не до
ба
чив, нiх
то
нi
чо
го не дiз
нав
ся; то тiльки
роз
по
ло
ха
нi дум
ки її стра
ха
ли…
А жар
кi по
цi
лун
ки го
рять на її
об
лич
чi, га
ря
чi обiй
ми грi
ють її
сер
це, ти
хим щас
тям пiдкид
ає
-
ться во
но у її гру
дях, їй так ста
-
ло ве
се
ло, що во
на б заспiвала
,
як
би нi
ко
го не бу
ло до
ма. Та во
-
на та
ки й не ви
дер
жа
ла. Кар
топ
-
лi у ха
тi не ста
ло, тре
ба бу
ло по
-
бiг
ти до пог
ре
ба. Як
раз на той
час во
на на
лу
чи
ла
ся у кух
ню i
мер
щiй са
ма по
хо
пи
ла
ся… Ще
тю
па
ючи до пог
ре
ба, во
на за
ве
-
ла пiс
ню, а як опи
ни
ла
ся у йо
го
тем
нiй са
мот
нi, то так роз
пус
ти
-
ла свiй го
лос - аж лу
на зня
ла
ся!
Ви
со
ко та тон
ко вiн дзво
не об
бо
ки та сте
лю глу
хої ями i, не
ма
ючи прос
то
ру, щоб розiй
тися,
все дуж
чає та мiц
нi
шає. Аж вiд
-
ляс
ки йдуть! аж осе
ля гу
де та
го
го
че! - а во
на спi
ває. Пiс
ня мов
са
ма ллєть
ся з ду
шi, го
лос не
знає на
ту
ги й уто
ми - рiв
ний,
тон
кий та висо
кий!
Цiлий день до обi
ду бу
ла во
на
ве
се
ла та ра
да. I вiн з па
ном
прий
шов - да
ва
ла обi
да
ти i не
со
ро
ми
лась йо
го, як ран
ком. Не
-
нароком ки
да
ла на йо
го очи
ма, i
див
но, що те
пер тiльки во
на до
-
бачила те, чо
го ра
нi
ше не при
мi
-
ча
ла… Якi у йо
го очi яс
нi! якi
бро
ви чор
нi! i бо
ро
да не
ве
лич
ка
- як шовк пух
кий, та так ли
чить
до йо
го об
лич
чя! I йо
го по
ступ, i
йо
го пог
ляд - все то та
ке невим
-
овне ча
рiв
не та хо
роше, так i
тяг
не до йо
го, так i ва
бить її сер
-
це!
Вiддавши па
нам обiд, во
ни з
Мар'єю сi
ли за свiй. її так i пiд
-
миває го
во
ри
ти! Ба
ла
ка
ла б,
здається, без кiн
ця i без краю.
Тiльки Мар'я чо
гось не ту
ди гне;
сум
на, на
ду
та, на
че сер
диться.
-
Чи не ба
чи
ли де, тiт
ко, Марин
-
и? - ве
се
ленько за
пи
та
ла Хрис
тя,
зга
дав
ши, що та як по
ки
ну
ла
своє на
мис
то, то й до
сi не прихо
-
дить.
-
Марини? - пе
ре
пи
та
ла Мар'я. -
Та й но
сиш
ся ти з своєю Мари
-
ною! Я ду
ма
ла, що во
на справ
дi
пут
ня дiв
ка, аж во
на - чорт
зна-
що! - не
лас
ка
ве до
да
ла Мар'я.
-
Як са
ме? - зди
ву
ва
ла
ся Хри
-
стя.
-
Так! Он - на со
дер
жа
нiе йде!
-
На яке со
дер
жа
нiє! Ку
ди?
-
Панич один на се
ло бе
ре до
се
бе.
-
Наймається, чи що? - не ро
-
зумiючи, до
пи
тується Хри
стя.
-
Наймається ж… з па
ни
чем
спа
ти, - ус
мi
ха
ючись, одказа
ла
Ма
р'я. Хрис
тя пох
ню
пи
ла
ся: нi
-
чого бу
ло да
лi допи
ту
ва
т
ися… А
Мар'я ди
виться на неї та зоз
ла
єхид
но ре
гоче. "Та й не
доб
ра ж
ся Мар'я яка! I чо
го во
на та
ка
злю
ча до всiх ста
ла? З то
го ча
су,
як розп
лю
ва
ла
ся з своїм моска
-
лем, во
на нi за ко
го доб
ро
го сло
-
ва не ска
же: хто що не зме
ле -
во
на зра
зу пе
ре
хо
пе, та ще й вiд
се
бе над
дасть! - ду
ма
ла Хрис
тя,
при
га
ду
ючи, як би їй са
мiй на
-
вiдатися до Ма
ри
ни. - Сьо
го
д
нi
су
бо
та, а завт
ра не
дi
ля… свя
то…
Чи не пi
ти б? Справ
дi, пi
ти! Во
на
тро
хи пам'ятає те дво
ри
ще, де
жи
ве Ма
ри
на: як хо
ди
ла на ба
-
зар, то ба
чи
ла… «Ра
нi
ше упра
в
-
люся
, пi
ду за
вид
на, - ут
рап
лю!" I
Хрис
тя по
ча
ла на
всправжки
кло
по
та
ти
ся.
-
Ви, тiт
ко, нас
та
но
ви
те завт
ра
за ме
не са
мо
вар, як я вiдпрошус
-
я до Ма
ри
ни? - за
пи
та
ла во
на.
-
А що? до
вi
да
ти
ся хо
чеш?
-
Та так… На
мис
то вiд
не
су.
-
Неси!.. - не
хо
тя од
ка
за
ла та.
Остання час
ти
на то
го дня i весь
ве
чiр про
бiг
ли якось непримiт
-
не. Па
нич же пе
ред ве
чо
ром пi
-
шов з до
му; па
ни за
чинилися у
гор
ни
цях, Мар'я мер
щiй по
бра
-
лас
я на пiч, а Хрис
тя зби
ралася
на завт
ра: ок
рiп на голов
у грi
ла,
оде
жу но
ву пiдбир
ала. Закло
по
-
та
лася дов
го. Уже й па
ни по
ля
-
га
ли
, уже й па
нич вер
нувся, - чо
-
гось на
че сер
ди
тий, - а во
на все
по
ра
лась… Пiз
но ляг
ла, зра
зу за
-
с
ну
ла i прос
па
ла до са
мо
го свi
ту.
У не
дi
лю пiс
ля обi
ду по
ча
ла
про
ха
тись у па
нi.
-
Чи пус
ти
те ме
не, ба
ринько, на
сьогод
нi?
-
Куди? - зди
ву
ва
ла
ся та. Хри
-
стя ска
за
ла.
-
Йди, йди… Ти ж не на
дов
го?
-
Та хоч i на всю нiч! - усмiхнув
-
шись, од
ка
за
ла за неї Ма
р'я.
Панi за
ре
го
та
ла
ся й пiш
ла со
бi
у гор
ни
цi, а Хрис
тя на
ду
ла
с
я…
"На всю нiч! - ду
ма
ло
ся їй. - Хi
ба
я та
ка, як во
на, що пi
ду на всю
нiч?" - сер
ди
лась Хрис
тя, збира
-
ючись до Ма
ри
ни.
Сонце, ви
бив
ши
ся з-за хмар, що
бiльш тиж
ня дер
жа
ли йо
го в не
-
волi, пе
ред за
хо
дом вис
вi
ти
ло.
Кру
гом хма
ри, си
нi, як пе
чiн
ка
або за
пе
че
на кров, на
тов
пом на
-
сували; не
мов сер
ди
лись, що
хтось ви
пус
тив з-пiд їх те огнен
-
не ко
ло, що так те
пер весел
о ко
-
тилося до спо
кою, об
ливаючи
увесь мир своїм червон
им свi
-
том. До
що
вi ка
люжi зда
ва
ли
ся
вiд йо
го озерам
и кро
вi; по
вiт
ря
го
рi
ло червон
им по
лум'ям.
Якимсь сум
ним та неп
ри
вiт
ним
зда
ва
ло
ся все пiд тим кри
вавим
свi
том; почувалося,
на
че що
страш
не десь скоїло
ся або по
-
вин
но скоїтись. Хрис
тя, пос
пi
ша
-
ючи до Ма
ри
ни, зно
ву по
чу
ла,
що ту
га по
чи
на пiдк
ра
да
ти
ся до
неї, злег
ка щи
пає за сер
це, на ду
-
шi зас
но
вується сму
ток, важ
кi
дум
ки ок
ри
ва
ють го
ло
ву.
У ве
ли
кiй, неп
ри
вiт
нiй кух
нi,
ос
вi
че
нiй жов
тим соняч
ним за
-
ходом, не
ме
те
нiй i не
ма
за
нiй, за
-
стала во
на Ма
ри
ну од
ним од
ну.
Не
роз
чi
са
на, у ста
рiм заяло
же
-
нiм убо
рi си
дi
ла во
на бi
ля вiк
на,
край сто
лу, пiд
пер
ши свою за
-
куст
ра
ну го
лову ру
кою. По її по
-
х
му
ро
му об
лич
чi сну
ва
ла ту
га,
по її очах вид
но бу
ло, що во
на
не
дав
но пла
ка
ла.
-
Марино! - скрик
ну
ла Хрис
тя. -
Що це ти? У лю
дей свя
то, а ти
та
кою не
охай
ною! Чо
го ж се ти?
Мер
щiй зби
рай
ся та хо
дiм, по
ки
сон
це свi
те - по
хо
ди
мо, лю
дей
по
ба
чи
мо, ме
нi го
род по
ка
жеш.
-
Найшла час - он яка твань на
ву
ли
цi! - якось сум
но од
казала
Ма
ри
на.
-
То твань по
се
ре
ди
нi, а на при
-
мостках лю
дей ба
га
то гу
ляє.
-
I вже! - мах
нув
ши ру
кою, од
-
казала Ма
ри
на. - Хай гуля
ють!
-
А ти? Чо
го се ти та
ка? Хi
ба, не
дай, бо
же, що ли
хе случи
лось?
Мо
же, вiд ма
те
рi не
доб
рi вiс
тi…
нез
ду
жа?.. умер
ла?.. - од
га
дує
Хрис
тя. Ма
ри
на по
мов
ча
ла i, ви
-
пускаючи з очей сльози, промо
-
вила:
-
Краще б, як
би умер
ла!
-
Господь з то
бою! Що се ти ка
-
жеш? Сха
ме
нись та розка
жи, чо
-
го жу
риш
ся?
Марина мов
ча
ла.
-
Може, то
го, що лю
ди бре
-
шуть? Боїшся, щоб не дiй
шло,
бу
ва, до ма
те
рi?
-
Що ж во
ни бре
шуть? - ти
хо
спи
та
ла Ма
ри
на.
-
Кажуть та
ке… тьфу! Я б їм
язи
ка од
рi
за
ла, щоб не бре
ха
ли!..
Ка
жуть - ли
бонь, те
бе який
сь
па
нич при
сог
ла
ша на се
ло. Чи
мож
на та
ке ви
га
да
ти! - га
ря
че
за
си
па
ла Хрис
тя.
-
Хай ви
га
ду
ють!.. - зiтх
нув
ши
важ
ко, од
ка
за
ла Ма
ри
на. На
який час обид
вi по
мовк
ли.
-
Я то
бi твое на
мис
то при
нес
ла,
- по
ча
ла зно
ву Хрис
тя. - На! - i,
ви
тяг
нув
ши з ки
ше
нi, по
ло
жи
ла
пе
ред Ма
ри
ною на сто
лi.
Та гля
ну
ла - i якась хи
жа iск
ра
за
жев
рi
ла у її пох
му
рих очах.
-
Яке во
но моє? Хай йо
му чорт!
Хай вiн по
да
виться ним! - скрик
-
нула Ма
ри
на, ки
да
ючи на
мис
то
аж до по
ро
га.
Христя зди
ву
ва
ла
ся. Во
на нiко
-
ли не ба
чи
ла Ма
ри
ни та
кої сер
-
дитої та неп
ри
вiт
ної. Збирал
ась
до неї по
гу
ля
ти, по
балакати; а
шо зас
та
ла?.. Сер
це у Хрис
тi ще
дуж
че за
ни
ло; во
на не зважи
-
лась сло
ва ска
за
ти i, похнюпив
-
шись, одiй
шла вiд Ма
рини i од
-
сторонь сi
ла.
Сонце сi
да
ло. Неп
ри
вiт
ний жо
-
втогарячий свiт ми
го
тiв по ха
тi,
слав
ся по по
лу
па
них стi
нах, по
не
ме
те
нiй до
лiв
цi, мов за
ре
во
близької по
же
жi ос
вi
чу
ва
ло усе
те. Чор
ною ма
рою стир
ча
ла над
вiк
ном у то
му сяй
вi Ма
ри
ни
на
пос
тать. Во
на все да
лi та да
лi хи
-
лилася над сто
лом, мов що важ
-
ке на
ги
нал
о її за
куст
ра
ну голо
-
ву… Це зра
зу - як при
па
де до
сто
лу, як за
ри
дає!
-
Марино, гос
подь з то
бою! Що
це на те
бе най
шло? Мари
на пла
-
кала.
-
Чула-бо, Ма
ри
но! Уга
муй
ся…
Пе
рес
тань та роз
ка
жи, що це з
то
бою? А то - пi
ду… їй-бо
гу, за
-
раз пi
ду!.. - допитува
лась i ра
зом
стра
ща
ла Хрис
тя.
Марина пiд
ве
ла го
ло
ву, зве
ла
на Хрис
тю зап
ла
ка
нi очi… Так
ди
виться ма
ла ди
ти
на на ма
тiр,
ко
ли та пос
ва
риться чо
го. Мари
-
на про
ха
ла своєї под
ру
ги не йти
вiд неї, не кида
ти її. Зда
валося,
во
на ка
за
ла ни
ми: глянь, подив
-
ися на сi сльози! Хi
ба во
ни дур
но
ллються? Ли
хо моє тяж
ке розли
-
ває їх!.. Пi
дож
ди ж; хай угамую
-
ться во
ни; хай за
тих
не на ду
шi, i
я то
бi все роз
ка
жу, все по
вiдаю…
Не ки
дай же ме
не!
Христя пi
дiй
шла до под
ру
ги i
по
ча
ла її утi
ша
ти. Во
на переби
-
рала вся
ку вся
чи
ну i з сво
го
жит
тя, i з жит
тя дру
гих. вга
да
ла
лро се
ло, про дiв
чат, хлоп
цiв i,
зга
ду
ючи, пiдбира
ла
найвес
-
елiшi, най
утiш
нi
шi випадк
и. Рiч
її ли
ла
ся, як той стру
мо
чок, пе
-
ре
си
па
на та перев
ита смiш
ни
ми
жартiв
ли
ви
ми ви
гадками. Як
би
то пе
ред нею бу
ла дав
ня Ма
рина
- ре
го
та
ли
ся б во
ни i не пе
рес
та
-
ва
ли з тих смiш
них ви
га
док. А то
Ма
ри
на, слу
ха
ючи, тiльки пе
рес
-
та
ла пла
кати та ко
ли-не-ко
ли
розкривала
зцiп
ле
нi ус
та, щоб
усмiхнути
ся…
Да
ре
м
не сил
ку
-
ван
ня! Та ус
мiш
ка бу
ла та
ка гiр
-
ка, та
ка не
утiш
на, що жаль наск
-
рiзь прой
мав Хрис
ти
не сер
це,
див
лячись на под
ру
гу.
Смеркалося. Жов
тий свiт мерк
-
нув, тух
нув, крив
ся темно
тою. З
глу
хих кут
кiв ха
ти, з-пiд по
ду i
вiд пе
чi виступ
али по
мер
ки i ок
-
ри
ва
ли її якимсь смут
ком.
Христя ки
ну
ла
ся йти до
до
му.
-
Пiдожди, - про
ха
ла Ма
ри
на. -
По
сидь ще тро
хи. Па
нiв не
має
до
ма, нi
ко
го не
має. Бач - я са
ма…
Хо
чеш, пос
та
ви
мо са
мо
вар, чаю
нап'ємо
ся.
-
Так ме
нi страш
но бу
де од
нiй
вер
та
ти
ся.
-
Я про
ве
ду.
-
Ну-ну!
I Хрис
тя зно
ву осi
ла
ся. Ма
ри
на
вий
шла в сi
ни наставля
ти
само
-
вар. Хрис
тя зос
та
ла
ся са
ма i,
роз
ду
му
ючи про под
ру
гу, почал
-
а вде
ся
те об
див
ля
ти
ся ха
ту. З
усiх бо
кiв, з усiх країв виходила
чор
на тем
но
та i все бiльше та
дуж
че зсту
палася. Ха
та зда
ла
ся
Хрис
тi ве
ли
ким льо
хом, а не
людсь
ким жит
вом. "I як во
ни
жи
вуть оту
та?" - ду
ма
ла Хрис
тя,
по
чуваючи страх, що крав
ся до
неї з-за спи
ни… Це чує - скрип
-
ну
ли две
рi, щось рипучими
чо
-
бiтьми пройшлос
я сi
ньми i на
-
зад вер
тає. Зн
ову две
рi за
чи
ни
-
лись i вiдчини
лись.
-
Для ко
го то са
мо
вар? - пи
тає
на
че десь чу
ва
ний го
лос. Мов
-
чання.
-
Марино! ти сер
диш
ся? Дур
на!
- бу
бо
нить той же го
лос, i зно
ву
чо
бо
ти за
ри
пi
ли, две
рi стукну
-
ли.
Через хви
ли
ну увiй
шла Мари
-
на.
-
Хто то ба
ла
кав з то
бою? - пи
-
тає Хрис
тя.
-
А то ж вiн! - по
ча
ла Ма
ри
на, та
й не до
ка
за
ла.
-
Хто вiн?
-
Дурисвiт!
-
Та ка
жи внят
нi
ше. Я нi
чо
го не
роз
бе
ру.
-
Ну - во
ло
цю
га, п'яню
га! Щоб
вiн, со
ба
чий син, з кру
гу спи
в
ся!
-
Та хто та
кий з кру
гу спив
ся? -
здвиг
нув
ши пле
чи
ма, пи
тає
Хрис
тя.
-
Панич! - аж скрик
ну
ла Мари
-
на.
-
То се ти йо
го так че тиш? За
вi
що се так?
-
Я ще йо
му не те зроб
лю, п'я
-
нюзi смер
дю
чо
му! Я ще йо
му
язик ви
де
ру, хай тiльки зай
ме
ме
не, прок
ля
тий!
-
Та за що ти кля
неш йо
го так?
-
Вiн ду
ма, йо
му прой
де се - ду
-
рити, з ума зво
ди
ти? Вiн ду
ма,
як оде
жу заб
рав, то я не пi
ду?
Нап
люю йо
му три
чi се
ред голов
-
и та й пi
ду! Хай на
жи
ве дру
гу та
-
ку дур
ку! - розпа
лившись, же
лi
-
па
ла Ма
ри
на.
-
Так то все прав
да?.. - уго
лос
ви
мо
ви
ла Хрис
тя свою дум
ку.
-
Усе прав
да!.. Все прав
да! - зо
-
зла скрик
ну
ла Ма
ри
на i заскре
-
готала зу
ба
ми. - Та вже ж i на
моїй ко
лись ву
ли
цi бу
де свя
то! -
до
да
ла во
на, скрут
нув
ши голо
-
вою; зас
вi
ти
ла свi
т
ло i пiш
ла до
-
вi
да
тись до са
мо
ва
ра.
Христя по
хи
ли
ла
ся i довго-дов
-
го мовч
ки, похнюпив
шись, си
дi
-
ла, аж по
ки Ма
ри
на, бряз
каючи
по
су
дою, не на
гадала
їй про се
-
бе. Хрис
тя пiд
ве
ла го
ло
ву, гля
-
нула на Ма
рину, що спинала
ся
на мис
ник дiс
та
ва
ти по
су
ду. Ма
-
рина зда
ла
ся їй яко
юсь низь
-
кою, аж згор
би
ла
ся мов. Заяло
-
жене
дра
не уб
ран
ня мiш
ком ви
-
сi
ло кру
гом ко
лись ви
со
ко
го
стру
н
ко
го ста
ну, ко
си розпатла
-
лись i, як клоч
чя, спус
калися
з
го
ло
ви на пле
чi. "Господ
и! як
Ма
ри
на пе
ре
мi
ни
ла
ся! аж стра
-
ш
на ста
ла", - зiтх
нувши, по
ду
ма
-
ла Хрис
тя i зно
ву похнюпи
ла го
-
ло
ву.
Марина внес
ла са
мо
вар, зава
-
рила чай i не
за
ба
ром по
ча
ла на
-
ливати.
-
Пий! - ска
за
ла во
на, пiдсува
-
ючи до Хрис
тi ста
кан. Та мов не
чу
ла, не ба
чи
ла.
-
Христе! - обiз
ва
ла го
лос
но по
-
д
ру
га. Хрис
тя пiд
ве
ла го
лову.
Ма
ри
на за
ре
го
та
ла
ся.
-
Чого ти смiєшся?
Марина зiтх
ну
ла i важ
ко про
-
мовила:
-
А що ж ме
нi ка
за
ти? То - пла
-
кала - на
до
лу
жи
ло, тре
ба й по
-
реготатися!
I справ
дi, Ма
ри
на на
че переро
-
дилася: по
ча
ла пе
ред под
ру
гою
так ве
се
ло ще
бе
та
ти. Дав
ня Ма
-
рина, ве
се
ла, жартiвлив
а, зно
ву
ожи
ла, зно
ву ста
ла пе
ред Хри
-
стею.
Вона, нас
мi
ха
ючись са
ма над
со
бою, по
вi
да
ла усе Хрис
тi: як i
ко
ли по
лю
би
ла сього iро
да, як
жар
ту
ва
ла з ним, як вiн обi
цяв
же
ни
ти
ся, а во
на й по
вi
ри
ла йо
-
му.
-
I то
бi те
пер не страш
но? - спи
-
талася Хрис
тя.
-
Чого ж ме
нi страш
но?
-
А як же: як ма
ти дiз
нається?
як у се
лi по
чу
ють?
-
Що ме
нi те
пер ма
ти?.. Шко
да,
що бу
де по
би
ва
ти
ся ста
ра, та
що?.. Я те
пер од
рi
за
на ски
ба од
хлi
ба! А в се
ло я не пi
ду. Чо
го я
там не ба
чи
ла? Щоб кож
не на те
-
бе пальцем ти
кало? очi вибива
-
ло
? Не тiльки свi
ту, що в вiк
нi -
за вiк
ном йо
го бiльше!.. Є нас,
Хрис
те, та
ких усю
ди багат
о…
жи
вуть же! А пiс
ля свят поїду до
па
ни
ча на се
ло… са
ма ха
зяй
кою
бу
ду. Чорт йо
го бе
ри: пiш
ло
жит
тя шке
ре
берть - хай iде! А
йо
му, скур
во
му си
но
вi, до
ка
жу.
Те
пер усе ла
щиться; те
пер i на
-
зад; зос
та
вай
ся, Ма
ри
но! Хай все
зле та ли
хе з то
бою зос
тається!
Що я тут? - най
мич
ка, по
пи
хач. А
там - са
ма ха
зяй
кою бу
ду… Своє
гос
по
дарст
во, свої ко
ро
ви бу
-
дуть… слу
гу за
ве
ду… Приїжджай
ко
ли-
не
будь
у гос
тi, по
ди
виш
ся,
якою я па
нiєю за
жи
ву! Оцього
дран
тя й на слу
зi не по
ба
чиш, -
ука
за
ла во
на на не
ве
лич
ку дi
-
роч
ку в плат
тi i взя
ла ще бiльше
ро
зiд
ра
ла. - А ко
ли б ти ба
чи
ла,
що за лю
тий вiн був, як по
чув,
що я поїду? Усе ха
пає з ме
не, усе
рве, ки
да у сi
ни, но
сить у свою
ха
ту - i смiх, i ли
хо… Ска
зив
ся,
зов
сiм ска
зив
ся!.. - I, як со
ва у
глу
пу нiч, хи
жо за
ре
го
та
ла
ся
Ма
ри
на.
У Хрис
тi во
лос
ся зня
ло
ся уго
ру
вiд то
го ре
го
ту. Чер
во
не обличч
-
я под
ру
ги, її блис
ку
чi очi злякал
-
и Хрис
тю.
На який час Ма
ри
на за
мовк
ла,
пох
ню
пи
лась, а там… пiд
вела го
-
лову i зно
ву сер
ди
то заговори
-
ла:
-
Ну, та й твiй доб
рий!
-
Хто мiй? - бо
яз
ко спи
та
ла
ся
Хрис
тя, ду
ма
ючи: нев
же во
на це
про па
ни
ча за
ки
да? Нев
же во
на
що знає?
-
Та вже ж не хто - па
нич! -
скрик
ну
ла Ма
ри
на. - Учо
ра був у
на
шо
го… Гра
ли там, спi
ва
ли…
Наш хле
бес
нув та й по
чав жа
лi
-
ти
ся, як йо
му шко
да ме
не, що
вiн та
ки, ма
буть, оже
ниться на
ме
нi… А твiй i по
чав ви
чи
ту
ва
ти:
i му
жич
ка во
на, i не
рiв
ня! Що ти
не пер
ший i не пос
лiд
нiй; не ти -
мо
с
каль би знай
шов
ся… Я ле
жу
отут на по
лу, а ме
нi усе й чут
но
з-за стi
ни. I та
ке ме
не зло взя
ло
то
дi! Так би, здаєть
ся, схопила
-
ся
, ус
ко
чи
ла до їх та й уче
пи
ла
ся
кiг
тя
ми в йо
го бань
ки!.. Мужич
-
ка! не
рiв
ня!.. А вiн хто? ве
ли
кий
пан? Хi
ба вiн як па
нич той жи
ве?
- як вов
цю
га сi
рий! Вiн i з людь
-
ми не знається, все б по шин
ках
ти
няв
ся! Я б же, мо
же, йо
го хоч
од шин
кiв одбил
а!.. Не ти пер
-
ший, не ти послiдн
iй!.. Вiн зна,
хто був пер
ший?! Мос
каль знай
-
шов
ся б!.. Я б нiчог
о не хо
тi
ла,
як
би тi мос
ка
лi, як iти
меш вiд
своєї по
па
дi, звер
нули то
бi, як
кур
ча
тi, го
ло
ву!.. - пригад
увала
то се, то дру
ге Ма
рина i все де
-
да
лi ро
би
ла
ся лю
тi
ша.
Аж ось по
чу
ло
ся: стук
ну
ли сi
-
неш
нi две
рi, рип
ну
ли чобо
ти…
Ма
ри
на за
мовк
ла, прис
лу
ха
ла
ся.
Рип наб
ли
жав
ся до кух
нi… Цок
-
нула клям
ка, две
рi роз
чи
ни
лись,
i в кух
ню усту
пив Довб
ня.
-
А-а, здо
ро
ва! - при
вi
тав
ся вiн
до Хрис
тi. - Я й не ту
ди, хто тут
го
мо
не, аж се ось хто! От дiв
ка!..
От, а се?.. - без
на
дiй
но ткнув вiн
ру
кою на Ма
ри
ну.
-
Поздоров, бо
же!.. - зло уверну
-
ла Ма
ри
на i за
мовк
ла.
-
Кого?.. - за
пи
тав
ся Довб
ня. -
Зла тво
го?.. Ти й спер
шу бу
ла
лю
та i зги
неш та
кою!
-
Я знаю од
но
го ду
рис
вi
та, що
ра
дiв би, як
би я й сьогод
нi зги
-
нула, - ще лю
тi
ше вiд
ка
за
ла Ма
-
рина. - Та як
би бог слу
хав…
Христя си
дi
ла, як на ву
гiл
лях, i
жда
ла, що ось не
за
ба
ром i здiй
-
меться ба
та
лiя!
-
Дурного че
ред
ни
ка? - докiн
-
чив Довб
ня Ма
ри
ни
ну поговiр
-
ку.
-
Авжеж! - лю
тує Ма
ри
на.
Довбня свiр
ко
нув очи
ма, гiр
ко
ус
мiх
нув
ся i по
вер
нув
ся до Хрис
-
тi.
-
Отож, як бач! Отак завж
ди…
От ти си
диш тут, слу
хаєш, - роз
-
бери нас: хто з нас пра
вий, хто
ви
ну
ва
тий? Хто ко
го за
й
мав?
Хто ко
му пер
ший гед
за ки
нув?
Христя гля
ну
ла i на то
го, i на
дру
го
го, не зна
ла, що їй ка
зати.
Ма
ри
на ви
ру
чи
ла. Хи
та
ючи го
-
ловою i приз
ро дивля
чись, во
на
по
ча
ла:
-
Хто з нас пер
ший гед
за ки
нув?
Ану, хто пер
ший? Хто тро
хи не в
но
гах ла
зив, ру
ки ли
зав, по
ки
тре
ба бу
ло?
-
То дав
ня рiч… - по
чав Довб
ня.
-
Давня? - пе
ре
би
ла Ма
ри
на. Очi
її, на
че гост
рi но
жi про
ти вог
ню,
заб
ли
ща
ли.
-
Давня ж, дав
ня… А сьогод
нi…
сьогод
нi хто ви
ну
ва
тий?
-
А за дав
нє хто ви
ну
ва
тий? - у
свою чер
гу спи
та
ла Мари
на.
-
Та пi
дож
ди, дай сло
во вимо
-
вити… Отак завж
ди!.. Ну - я! я
ви
нуватий! - скрик
нув Довб
ня.
-
А хто бiльше ви
ну
ва
тий? -
зно
ву пи
тає Ма
ри
на, пот
ро
ху од
-
ходячи.
-
Ти! - од
ру
бав сер
ди
то Довб
ня.
- Ти нi
ко
ли путнього сло
ва не
ска
жеш! До те
бе з лас
кою, а ти -
з сер
цем! Те
бе про
сиш, а ти до
бi
со
во
го батька по
си
лаєш!.. Ти
ка
жеш - же
нись. Хай по-твоєму
бу
де! Та чи по
ду
ма
ла ти, яке на
-
ше жит
тя бу
де? I я з за
па
лом, та
й ти - огонь-пет
ро
вич! То
бi сло
-
во, а ти - де
ся
те
ро… Та ми по
рi
-
же
мось, дур
ко!
-
Тепер, не
бiй
сь, дур
кою ста
ла,
а спер
шу то й ро
зум
ною бу
ла!
-
I спер
шу бу
ла та
ка! Тiльки
кри
ла
ся, тiльки не показува
ла -
своїх зу
бiв пе
ред людьми. А як
по
ка
за
ла, то й вид
но, що то за
пе
рець стрю
ку
ва
тий! Ма
ри
на тi
-
льки важ
ко зiтх
ну
ла та скрут
-
нула го
ло
вою.
-
Уп'ять же й те, - по
чав зно
ву
Довб
ня. - Хто пер
ший на розлад
-
дя пi
шов? До ко
го жи
ди що
день
швендь та швендь у ха
ту та шу-
шу, шу-шу?.. Пи
таю, чо
го то жи
-
ди уна
ди
лись? - Та то ко
ра
лi ку
-
пувати!.. Ну, ко
ра
лi - то й ко
ра
лi.
А вихо
дить, що ти зби
раєшся
їха
ти. Який
сь бла
зень з голодра
-
бих по
лу
пан
кiв, поза
рившись на
твої очi, при
сог
ла
ша до се
бе. Ти
ж зго
ди
ла
ся? Ти пер
ша згоди
ла
-
ся
! I ме
не не спитала
ся
. Ска
за
ла
жи
дам: до
бре, поїду! А ме
нi чу
жi
лю
ди про те дове
ли… Так оце
во
но що?.. Ме
нi, ду
маєш, лег
ко
бу
ло слухат
и? Лег
ко, га? От ти й
роз
суди: що, як
би ти бу
ла моя
жiн
ка, а тут де не вiзь
мись хвин
-
тик з ули
цi… I ти чiп
ляєшся йо
-
му на шию! Гар
но бу
ло б ме
нi на
те ди
витися?
-
Якби ж бу
ла жiн
кою… А те
пер
я що?
-
Жiнка! - скрик
нув Довб
ня. -
Що не
вiн
ча
на? Плю
вать ме
нi на
те! Я то
бi ска
зав, що не по
ки
ну -
i не ки
ну! Те
пер ти пер
ша пiш
ла
на роз
лад
дя; а як
би ми бу
ли по
-
вiнчанi та ти се зро
би
ла… диви
-
ся!.. - Очi в нього за
па
ла
ли, па
ль
-
цi якось скар
лю
чи
ли
ся. - От си
-
ми ру
ка
ми, на то
му мiс
цi, де зди
-
бав, так би й за
да
вив те
бе! -
несамо
вито гук
нув Довб
ня, мо
-
таючи го
ло
вою.
Настало важ
ке нi
мот
не мовчан
-
ня; як
би на той час му
хи бу
ли -
чут
но, як би й му
ха про
летiла.
-
Марино! - по
мов
чав
ши, по
чав
зно
ву Довб
ня ти
хо та лас
каво. -
Го
дi вже… Я все то
бi вер
ну, все…
i плат
тя, i нами
сто… все!
-
Хай чорт йо
го вiзьме! - бурк
-
нула Ма
ри
на.
-
Їдеш? - грiз
но скрик
нув Довб
-
ня.
Марина мов
ча
ла. Довб
ня пiдiй
-
шов до неї. Йо
го ру
ки трем
тiли,
вiн увесь тру
сив
ся.
-
Знай же, Ма
ри
но, що це упо
-
слiднє!.. Упос
лiднє!.. Чуєш? -
крик
нув вiн, пiдс
ту
па
ючи до неї
й заг
ля
да
ючи у вi
чi.
Христя си
дi
ла вся не своя. Во
на
бо
яла
ся, ко
ли б з цього не вий
-
шло яко
го ли
ха, - та
кий грiз
ний
та на все рi
шу
чий сто
яв Довб
ня
бi
ля Ма
ри
ни.
-
Чуєш же?..
-
Чую… - глу
хо од
ка
за
ла Мари
-
на.
-
Чуй же: бу
де ка
ят
тя, та не бу
-
де во
рот
тя! - про
мо
вив вiн i, мов
п'яний, сло
ня
ючись, по
хи
лив з
ха
ти.
Ще тяж
че, ще важ
че ста
ло у ха
-
тi, на
че в тюр
мi або у гли
бокому
льоху; тем
но, хо
лод
но, непривiт
-
но
… Свiч
ка на
горiла; од полупа
-
них стiн здiй
ма
лась тем
нота; до
-
лiв
ка, мов про
вал
ля, чор
нi
ла;
важ
кий мо
рок но
сив
ся по ха
тi, а
се
ред нього, на
че бi
ла го
ра се
-
ред чор
ної хви
лi, хи
тав
ся ко
мин
здо
ро
вен
ної пе
чi. Ма
ри
на си
дi
ла
бi
ля сто
лу i якось приз
ро дивил
-
ася на две
рi, ку
ди вий
шов Довб
-
ня. Йо
го ри
пучi ступ
нi чу
лися
ще у сi
нях, та во
ни все да
лi та
да
лi одхо
дили - зни
ка
ли. Хрис
тi
зда
ло
ся, що за тi ступ
нi уче
пи
ло
-
с
я Ма
ри
ни
не щас
тя i те
пер геть
вiд
хо
ди
ло вiд неї… Жаль ущип
-
нув її за сер
це…
-
Та й