close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Кобилянська - Земля - 3.5

код для вставкиСкачать
Своєму бать
кові
Юліанові Я. Ко
би
лян
сь
ко
му
посвячує ав
тор
ка
ЧАСТИНА ПЕРША
«Еs Ііеgt um uns he
rum
gar manc
her Abg
rund, den das
Schicksal grub, doch hi
er in
unserem Her
zen ist der ti
efs
te»
[1]
.
I
Дві го
ди
ни від ріки Се
ре
ту на
Бу
ко
вині ле
жить се
ло Д. Йо
го
[1]
- Кру
гом нас зна
хо
диться якась
бе
зод
ня, що її ви
ри
ла до
ля, але тут, у
на
ших сер
цях, во
на най
глиб
ша (нім).
рівні по
ля при
га
ду
ва
ли б степ,
як
би не те, що місця
ми во
ни за
-
па
да
ють, мов зне
охо
чені своїм
по
ло
жен
ням, тво
ря
чи плиткі
не
ве
ликі кітли, і як
би не той
ве
ли
кий ліс, що тяг
неться по
західній сто
роні се
ла і тво
рить
зе
ле
ний мур по
пе
рек ши
ро
кої
пло
щи
ни, щоб об
ме
жи
ти її роз
-
мах.
Пишний, май
же без
меж
ний
ве
ли
кан, не
на
че у вандрівці, за
-
дер
жав
ся ось тут та за
ду
мав
ся
над ти
хи
ми по
ля
ми, а не
да
ле
ко
нього, по
чув
ши за со
бою зе
ле
-
но
го опіку
на, попідніма
ли
ся сі
-
ль
ські ха
ти. Тут… і там… і там -
роз
ки
ну
ло
ся се
ло.
Ліс панський. Власність при
-
ват
на. Тонкі ніжні бе
ре
зи по
пе
-
репліта
ли
ся з по
важ
ни
ми ду
ба
-
ми і яс
ни
ми літніми но
ча
ми
блис
тять, мов у срібло одяг
-
нені, їх лис
тя дри
жить нес
по
-
кійно, а граціозні, лег
ко по
ви
-
ги
нані пні при
ма
ню
ють до се
бе
ніжністю та білістю, мов ру
сал
-
ки.
Окрім сього ве
ли
ка
на, піді
й
-
ма
ється з піль ще кілька ма
лих
лісо
вих оаз.
Зовсім са
мостійно, мов жме
-
нею ки
нені або як ви
су
нені з
гли
би
ни зе
ле
но
го ве
ли
ка
на ок
-
ремі ко
лонії - так сто
ять во
ни,
розділені ни
ва
ми, самітно і гля
-
дять гор
до на збіжжя, що хви
-
лю
ють навк
ру
ги них. Ву
зенькі,
май
же не
видні стеж
ки в'ються
між зо
ло
тис
тою пше
ни
цею та
шов
ко
во ше
лес
тя
чою ку
ку
руд
-
зою і хо
ва
ються не
замітно в ті
ліски…
Саме те
пер зи
ма.
Мешканці тих ха
тин, що звер
-
нені ли
цем до рівни
ни, див
-
ляться взимі в сум
ну, од
нос
тай
-
ну кар
ти
ну. Нічо
го - крім біло
го
прос
то
ру, що роз
ли
вається да
-
ле
ко, як лиш око за
сяг
не. А там
уже не
бес до
ти
кається і ник
не.
Горстка ха
ток, що відбігла від
ве
ли
ко
го лісу і влас
ти
во
го се
ла
глиб
ше в по
ля і що стоїть ось
тут, розділе
на лиш сад
ка
ми від
се
бе,- та горст
ка має той од
нос
-
тай
ний блідий вид рік-річно.
Та, ма
буть, ми
ла їй ота ши
ро
ка
прос
торінь. На ній розбіга
ю
ть
-
ся дум
ки свобідно… а го
ре, ко
-
ли роз
са
дить уже грудь люд
-
ську до край
ності, - гу
ляє й ко
-
ли
шеться враз із пиш
ним ко
-
лос
сям збіжжя нав
пе
рей
ми…
Коло відок
рем
ле
ної гро
мад
-
ки ха
тин, мов ко
ло своєї служ
-
би, стоїть і ма
лий панський
дво
рик із ве
ли
чез
ним са
дом,
не
на
че зі штив
ним [2]
чор
но
-
білим тре
ном, і по
ну
рив
ся та
-
кож в од
нос
тай
ну кар
ти
ну. Ме
-
[2]
- Штив
ний - цуп
кий, зас
тиг
лий.
ш
канці дрібних ха
тин, - се по
-
сті
йні робітни
ки в «бо
яра», і
ко
ли інші се
ля
ни ви
хо
ди
ли рік-
річно гур
том на ро
бо
ту в Мол
-
да
ву, пот
ра
тив
ши виб
рані гро
-
ші впе
ред у мар
ний спосіб, шу
-
ка
ли і шу
ка
ють во
ни зарібку в
ме
жах своєї землі.
І не бу
ло їм з тим ли
хо.
Так, приміром, має ха
та за
-
мож
но
го ґазди Ва
си
ля Чоп'яка,
яко
го жінка Докія слу
жи
ла дов
-
гі літа у дворі, інший виг
ляд, як
інші сільські ха
ти, особ
ли
во ж
як ха
ти тих газдів і ґаздинь, що
шу
ка
ли зарібку й щас
тя в Мол
-
даві.
Вона має ясні й чисті вікна,
не
ве
лич
кий сад із шля
хет
ни
ми
ово
ча
ми, в зільни
ку такі ж самі
цві
ти, а в хаті всю
ди взірце
ва
чис
то
та й лад. Під вікном у ста
-
ро
моднім ко
моді, улюб
леній
ме
блі Докії, вип
ро
шеній у пані,
і в такій самій ще зовсім гарній
шафі три
має Докія не
аби
які
свя
точні спідниці свої і чорні
до
рогі сер
да
ки сво
го му
жа і
сво
єї доньки.
По стінах ви
сять об
ра
зи ін
-
шо
го по
ход
жен
ня, яр
мар
ко
во
-
го. Во
на не відда
ва
ла
ся пус
тим
мрі
ям і спо
ку
сам про зо
ло
ті го
-
ри десь там у Мол
да
вах та ін
-
ших чу
жих кра
ях, а зна
ла пра
-
цю
ва
ти в гра
ни
цях своєї бать
-
ків
щи
ни. Од
ним сло
вом, Докія
ті
ши
ла
ся ве
ли
ким по
ва
жан
ням
у цілім селі. І в дворі її по
ва
жа
-
ли. Хоч її чо
ловік Ва
силь ве
ли
-
кий пи
як, хоч і не один мішок
най
кра
що
го жи
та або пше
ниці
ман
д
ру
вав до Менд
ля, оту
ди на
Гоп
пляц [3]
во
на все-та
ки вмі
-
ла своєю працьовитістю, своїм
ро
зу
мом і вит
ри
валістю, своїм
не
в
том
ним тру
дом усе ли
хо на
-
п
ра
ви
ти і ґаздівство так вес
ти,
що до
ма па
ну
вав доб
ро
бут і до
-
в
гів не бу
ло в них май
же ні
я
-
ких.
У дворі нав
чи
ла
ся во
на й ба
-
[3]
- Гоп
пляц (від нім. Ha
uptp
latz) -
цент
ральне місце, го
лов
на пло
ща.
чи
ла не од
но; нав
чи
ла
ся кра
-
що
го ла
ду і тон
шо
го спо
со
бу ґа
-
зду
ван
ня, і наслідки то
го ки
да
-
ли
ся кож
но
му в очі, хто ли
ше
всту
пав у її гар
не обійстя. Але
До
кія не бу
ла щас
ли
ва.
Її ви
со
ка стать дер
жа
ла
ся
вправді завсіди пря
мо, мов сос
-
на, по її певній ході й по пос
-
таві, тро
хи штивній, мож
на її
бу
ло вмить між інши
ми від
-
різни
ти, од
нак її гар
не ко
лись
об
лич
чя пос
таріло
ся пе
ред
час
-
но. Між гост
ро за
ри
со
ва
ни
ми,
ви
со
ко підня
ти
ми чор
ни
ми
бро
ва
ми за
ри
лись хмарні змор
-
ш
ки, що не виг
лад
жу
ва
ли
ся ні
-
ко
ли, її очі ди
ви
ли
ся май
же все
по
ну
рим, за
жу
ре
ним пог
ля
дом,
а ко
ло уст за
ри
су
ва
ла
ся гли
бо
-
ка лінія бо
лю.
Жура гну
ла її до
до
лу.
Її чо
ловік був пи
як і мар
нот
-
ра
тець, був бур
ли
вий му
жик,
що у хви
лях лю
тості ха
пав і за
бар
ду, [4]
а во
на чу
ла
ся сла
бою
і гриз
ла
ся бу
дучністю своєї
оди
но
кої ди
ти
ни, доньки своєї
Па
ра
син
ки.
Що ста
лось би з нею, як
би во
-
на те
пер умер
ла? Бу
ла ще май
-
же ди
ти
ною, бо чис
ли
ла лед
ве
шістнад
цять років. Не зна
ла ще
ґазду
ва
ти як слід, не вміла би
зно
си
ти примхів сво
го не
щас
-
[4]
- Бар
да - со
ки
ра.
но
го вітця, ані примхів інших
лю
дей. Сього всього учить час і
не
во
ля… Ду
шеч
ка со
лод
ка та
доб
ра… оди
но
ка потіха ма
ми
-
на… що ста
лось би з нею тоді?…
Од
но, що зна
ла доб
ре й чи
ни
ла
ра
до - ши
ла та ви
ши
ва
ла білля,
си
ля
ла ґерда
ни та бод
зи
ки [5]
і
то
вар ви
па
са
ла. На ши
рокій то
-
лоці, на рівних по
лях ми
нав її
час,- ні, май
же зрос
та
ла тут,
ши
ла, гляділа за ко
ро
ва
ми і во
-
ла
ми, що пас
ли
ся пе
ред її очи
-
ма, співа
ла пісні або роз
ду
му
ва
-
ла над різни
ми каз
ка
ми, що їх
[5]
- Ґерда
ни та бод
зи
ки - прик
ра
-
си з на
мис
тин бісе
ру та клап
тиків
ма
терії.
чу
ла від сеї або тої і не за
бу
ва
-
ла. Та
кою бу
ла ще її Па
ра
син
ка.
А що ста
лось би з зем
лею Ва
си
-
ля? Хто дбав би про те, щоб не
за
дов
жив її, щоб її в час засіва
-
но, щоб із неї в час хліб зби
ра
-
но, ку
ку
рудз
ку щоб у час ви
са
-
пу
ва
но, жа
то? А її крас
на ху
до
-
ба, її пиш
ний кінь - най
до
рож
ча
шту
ка в її стайні! О, на неї, на ту
пиш
ну Ша
гу, мав храп [6]
Мен
-
дель із Гоп
пля
цу вже здав
на, бо
ж во
на не бу
ла «ко
нем», а прос
-
то вог
нем, фурією…
На неї мож
на бу
ло й два
над
-
цять міхів уса
ди
ти - се їй зовсім
не ва
ди
ло ки
да
ти очи
ма блис
-
[6]
- Ма
ти храп - ма
ти на оці.
кав
ки, гор
до за
лом
лю
ва
ти шию
і летіти чи вго
ру, чи вділ ша
ле
-
ним тра
пом.
А вже ко
ли свобідно ли
ши
ти
їй по
во
ди - зем
ля дудніла під
нею. Май
же ніко
ли не тве
ре
зий
Ва
силь сидів на фірі і, як дзвін,
теліпав
ся на всі сто
ро
ни, що
страх так і віддих за
пи
рав. Не
пе
ре
ки
неться туй-туй [7]
під ко
-
ле
са?
Страх?
Ба!
Йому ніко
ли не лу
ча
ли
ся
при
го
ди з нею. Він во
лодів яко
-
юсь де
монічною си
лою над тою
звіри
ною; і хоч би яка го
ло
ва в
[7]
- Туй-туй - ось-ось.
нього за
ду
ре
на, хоч і якою ко
-
ло
дою сідав із яр
марків на фі
-
ру,- во
на все при
во
зи
ла йо
го ці
-
ло
го й жи
во
го на
зад до
до
му -
пре
гар
на, пре
муд
ра Ша
га її!
Василь ніко
ли не хо
ру
вав.
Часом прий
де об
би
тий, син
-
ця
ми вкри
тий, зак
ри
вав
ле
ний
з корч
ми, і ко
ли во
на при йо
го
виді з ост
ра
ху й відра
зи аж зой
-
кне, аж ру
ки за
ло
мить, він ли
-
ше сплю
не впе
ред се
бе, зак
ле
не
під но
сом і вид
ря
пається на піч.
Там пе
ре
ле
жить два-три дні
ску
ле
ний, а потім, не
на
чеб не
лу
ча
ло
ся з ним нічо
го, зла
зить
із печі й бе
реться на
но
во за
пра
цю, або йде в по
ле, або в се
-
ло.
Ні, йо
му не до
ля
гає нічо
го,
але во
на, во
на відчу
ває, що вже
лиш не
ба
га
то ос
та
лось в її душі
струн, які лу
чи
ли її з жит
тям.
Всі інші пов
ри
ва
лись од
на по
другій не
ми
ло
серд
но…
Тепер бу
ла жу
ра за по
ля і її
доньку тим стра
хо
ви
щем, що
сіпа
ло не
нас
тан
но ти
ми стру
-
на
ми, го
ни
ло сон у чор
них но
-
чах, а вдни
ну про
га
ня
ло мо
ву й
усміх з її жи
вих уст.
У неї був і брат, оди
но
кий ли
-
ше. Пет
ро бу
ло йо
му на ім'я.
Мо
лод
ший від неї, не
жо
на
тий,
літ со
рок, мо
же, жив ко
ло неї й
Ва
си
ля і по
ма
гав у гос
по
да
р
-
стві. Але й він спри
чи
няв
ся до її
гри
зо
ти. Не же
нив
ся, а ча
сом і
собі за
пи
вав
ся. З при
ро
ди інте
-
лігент
ний, бист
рий, сер
цем м'я
-
кий, мов ди
ти
на, а в ро
боті був
мов во
гонь, ко
ли хотів. Од
на
че
гроші,
за
роб
лені фірман
кою або
в Мол
даві, прот
ра
чу
вав і вер
тав
до неї з по
рожніми ру
ка
ми.
Мав свої жалі.
Роїв собі їх ча
са
ми, особ
ли
во
ж ко
ли йо
го на Гоп
пляц мов ма
-
гією тяг
ну
ло.
Він відсту
пив своє по
ле се
-
стрі під умо
вою, що має про
жи
-
ва
ти при ній до кінця сво
го жи
-
т
тя, але, впив
ши
ся, твер
див, що
во
на ви
ту
ма
ни
ла те по
ле у ньо
-
го, що чи
гає на йо
го смерть і
жа
лує йо
му кож
но
го кус
ни
ка
хліба і т. ін., і що з нього не бу
де
вже ніко
ли ґазда, як інші лю
ди.
Же
ни
ти
ся не хотів, бо, як ка
зав,
своєї влас
ної ха
ти не мав, а в
ви
най
мленій не хотів сидіти.
Го
нор не поз
во
ляв. Не був із та
-
ко
го ро
ду, щоб, оже
нив
ши
ся,
іти за
раз на жіно
че або комі
-
рне. Він по
хо
див із попівсько
го
ро
ду. При
га
ду
вав собі ще діда…
В дійсності не ду
мав ніко
ли про
же
нитьбу по
важ
но. В мо
ло
дих
літах рвав
ся за фірман
кою,
«ша
лів», як сам оповідав, за кі
-
ньми, най
ма
ючись то тут, то
там, по па
нах, а пізніше не при
-
па
да
ли йо
му сільські дівча
та до
впо
до
би,- і йо
го най
кра
щий вік
пе
рей
шов, що й сам не стя
мив
-
ся, як і ко
ли. Ухо
див у сільських
дівчат за яко
гось не
дос
туп
но
го
ге
роя, на яко
го не яло
ся [8]
їм
підно
си
ти очей.
Їм лес
ти
ло се, на
ко
ли він за
-
ки
нув до них своїм дзвінким,
ге
рой
ським, да
ле
ко
сяг
лим го
ло
-
сом яке-не
будь підхлібне сло
во
або, за
жар
ту
вав
ши, об
няв яку,
блис
кав
кою при
тис
ка
ючи її до
се
бе, але ду
ма
ти про нього, як
про же
ни
ха, не вспіла ніко
ли ні
од
на. Мо
ли
тов знав стільки, що
й сам дяк, а своїх сільських то
-
[8]
- Не яло
ся - не го
ди
ло
ся.
ва
ришів, що не підхо
ди
ли йо
му
під па
ру, трак
ту
вав із лег
ко
ва
-
жен
ням.
Убирався гар
но, в самі тонкі і
до
рогі строї, [9]
жив без
жур
но з
дня на день, од
на
че був би, без
ува
ги на свою ли
царську вда
чу,
про
пав мар
но, як
би не сест
ра,
що, мов доб
рий дух, сто
ро
жи
ла
над усіма в своїй хаті і не да
ва
-
ла ніко
му ду
хом і тілом про
па
-
да
ти.
Парасинку лю
бив над усе.
Всі свої теплі, ніжні по
чу
ван
-
ня пе
ре
но
сив на мо
ло
де, несмі
-
ли
ве дівчат
ко, що мов та пта
-
ши
на, веш
та
ло
ся між са
ми
ми
[9]
- Стрій - одяг.
стар
ши
ми, без
жур
но та пест
ли
-
во ту
ля
чи
ся то тут, то там.
Однак се все не вмен
ша
ло
тур
бо
ти Докії про бу
ду
чи
ну до
-
ньки. Во
на відчу
ва
ла й ба
чи
ла,
що ста
но
ви
ла од
на со
бою під
-
ва
ли
ну цілої будівлі, в якій хо
-
ро
ни
ли
ся муж, брат і донька,
але відчу
ва
ла, що сил її не ста
-
не вже на
дов
го. Піду
па
да
ла на
-
д
то час
то на здо
ров'ї, що
би не
відда
ва
тись жур
ли
вим дум
кам
про бу
дучність. Ба
чи
ла лиш
один вихід із то
го хмар
но
го по
-
ло
жен
ня. Відда
ти доньку заміж.
Але са
ме тут на
по
ти
ка
ла на
гру
бий напір Ва
си
ля. Він лю
бив
доньку на свій лад. Тряс
ся вад
нею і прос
то дичів, ко
ли жінка
на
тя
ка
ла про віддан
ня. Чо
го
ди
ти
на ма
ла ус
ту
па
ти із ха
ти
так ра
но? Чи він не мав чим го
-
ду
ва
ти її? Її од
ну? Чи був уже
та
кий ста
рий і немічний, що не
міг ґазду
ва
ти, і во
на має йти в
най
ми? Для ко
го пи
ша
ли
ся ла
-
ни, для ко
го здійма
ли
ся сто
ги,
як ос
та
точ
но не для неї?… А йо
-
го ху
до
ба, що, мов шовк, улис
-
ку
ва
лась на па
со
ви
сь
ку?…
Що Докія (во
на чис
ли
ла до
со
рок і вісім років) стог
на
ла ко
-
ж
ної дни
ни на всі сто
ро
ни, се
бу
ла ще за
ма
ла при
чи
на, аби
ви
т
ру
ча
ти доньку з ха
ти. Їй віч
-
но все щось не в смак. Хо
дить,
як та хма
ра, але на те не ди
ви
-
ть
ся ніхто, ніхто її ба
ла
кань не
слу
хає. На те во
на жінка, аби
язик у неї не сто
яв за зу
ба
ми та
аби день і ніч стог
на
ла. Але ко
-
ли
сь, як йо
му бу
де то
го всього
за
ба
га
то і як во
на з доб
рої волі
не сту
лить ро
та, то він їй сту
-
ли
ть йо
го. Але тоді во
на от
во
-
ри
ть йо
го знов уже аж за шість
не
діль… Він за
повідає се вже
дав
но - але раз… Докія пла
ка
ла
або розсміюва
ла
ся гірко на такі
сло
ва сво
го чо
ловіка, а відтак
умо
в
ка
ла. Го
во
ри
ти бу
ло ще гі
-
р
ше. Во
на зна
ла йо
го вже. Упо
-
ром нічо
го не здо
бу
ва
ла. А пря
-
мо в очі не мог
ла ка
за
ти йо
му,
що са
ме йо
го п'янство спо
ну
ку
-
ва
ло її до та
ко
го гірко
го рішен
-
ня. Він був би ки
нув
ся з бар
-
дою. А будь-що-будь во
на бо
-
яла
ся п'яно
го ди
ку
на. Раз по
-
бив її так, що дві неділі не зді
-
йма
ла
ся з пос
телі. По-тве
ре
зо
-
му і стільки не хотів слу
ха
ти її.
-
Здуріла? - пи
тав і сміявся, і
навіть не відповідав їй на її до
-
пи
ти й роз
ло
жені пе
ред ним
дум
ки.
Коли б Па
ра
син
ка ма
ла раз
чо
ловіка, все пішло б іншою хо
-
дою: особ
ли
во ж ко
ли б її вже
не ста
ло. (Во
на лиш то
го бо
яла
-
ся). Він не до
пус
тив би, аби ста
-
рий ви
най
мив по
ле жи
дові,- се
бу
ло би пер
шою йо
го ро
бо
тою
по її смерті,- або що
би йо
го за
-
дов
жу
вав. Він узяв би ґазді
-
вство в свої ру
ки і при
му
сив би
пи
яка сидіти ти
хо на печі.
День і ніч ду
ма
ла про те і, мо
-
же, сот
ню разів пе
ре
би
ра
ла всіх
хлопців у селі. Роз
ду
му
ва
ла, хто
мав би пе
реб
ра
ти її ґаздівство
й заб
ра
ти від неї її скарб на все.
Але дум
ки в тім нап
рямі кінча
-
ли
ся кож
ним ра
зом тяж
ким зіт
-
хан
ням, кож
ним ра
зом гли
бо
-
кий сму
ток на
ля
гав на її ду
шу.
В селі бу
ло до
волі хлопців, але
ні один не мав стільки землі,
скільки б во
на бу
ла ба
жа
ла, ні
один не ви
да
вав
ся їй дос
та
точ
-
но ро
бу
чим, чес
ним і за
по
пад
-
ли
вим.
Правда, один був би, але той
один мав іще пе
ред со
бою
військо
ву служ
бу… Се ж був
Ми
хай
ло Фе
дор
чук, син за
мож
-
но
го й ду
же по
ряд
но
го гос
по
-
да
ря. Він мав ко
лись унасліди
-
ти по
ля по своїм батьку й був
най
чеснішим хлоп
цем у селі.
По
ля йо
го батька гра
ни
чи
ли з
по
ля
ми Ва
си
ля, бу
ли ви
роб
лені
й добрі, і на них ко
ли
са
ли
ся рі
-
к-річно пре
пишні збіжжя, мов
зо
ло
тис
те мо
ре. Аж лю
бо бу
ло
ко
си
ти їх, аж лю
бо бу
ло пра
цю
-
ва
ти на тім полі! Так, сей один
зміг би зас
ва
та
ти її Па
ра
син
ку,
а з бесід і на
тя
кань ста
ро
го
Івоніки, батька Ми
хай
ло
во
го,
ви
зи
ра
ло те са
ме ба
жан
ня. Од
-
на
че між їх ба
жан
ня
ми ста
ну
ли
військові літа, і ніяк бу
ло їх
оми
ну
ти. Ми
хай
ло - хло
пець
си
ль
ної бу
до
ви, здо
ро
вий - мав
ще од
но
го мо
лод
шо
го здо
ро
ве
-
н
но
го бра
та. Ро
дичі та
кож не
бу
ли ще над
то пе
рес
тарілі, мог
-
ли об
хо
ди
ти
ся без нього в ха
-
зяй
стві, і тяж
ко бу
ло ду
ма
ти
про увільнен
ня йо
го з війська.
Від сеї осені за рік мав всту
пи
-
ти в рек
ру
ти. Та і на тім іще не
кінець. При війську тре
ба слу
-
жи
ти 2-3 ро
ки без пе
рер
ви, а й
потім від ча
су до ча
су вер
та
ти
на який
сь час у ка
сар
ню, пе
ре
-
одя
га
ти
ся в цісарський стрій і
йти на впра
ви, по
ли
ша
ти по
ле
й ха
ту на жінку й діти. Чис
та
не
до
ля! Судьба звер
ну
ла
ся до
неї хмар
ною сто
ро
ною, і ніякі
мольби і сльози не зміня
ли її
пос
та
но
ви.
Восени ма
ла Па
ра
син
ка закі
-
нчи
ти шіст
над
ця
тий рік. По
хо
-
ди
ла рос
том на матір, ви
бу
яла,
мов пальма, вго
ру, але, зреш
-
тою, бу
ла ще не
роз
ви
не
на. її
чле
ни бу
ли худі, май
же хлоп'я
-
чі, її ли
це ди
ти
ня
че й ву
зеньке і
без яс
но
го ви
ра
зу.
Докія ла
ди
ла вже для неї ру
-
ш
ни
ки, постіль і білля. Се ос
-
таннє ши
ла собі дівчи
на са
ма. А
як пре
гар
но! Не
на
че швач
ка!
Ко
ли інші дівча
та й жінки пе
ре
-
пи
ха
ли й ви
тя
га
ли гол
ку крізь
по
лот
но, як па
тик, во
на вжи
ва
-
ла на
перст
ка й ши
ла та
ки
ми
дрібоньки
ми шти
ха
ми, мов ма
-
ком засіва
ла. Окрім то
го, ви
ши
-
ва
ла на ру
ка
вах чер
во
ною, жов
-
тою і чор
ною за
по
лоч
чю най
-
кращі й най
трудніші взірці з
пам'яті, а вкінці скла
да
ла на
зад
у скри
ню та
ке чис
те й незім'яте
шит
во, не
на
чеб не до
ти
ка
ла
ся
йо
го ніко
ли ру
ка
ми…
Докія пос
та
но
ви
ла сих м'яс
-
ниць невідмінно доньку заміж
відда
ти. Дум
ку з Ми
хай
лом му
-
си
ла за
ки
ну
ти; пе
ре
вес
ти її в
жит
тя бу
ло, оче
вид
но, зовсім
не
мож
ли
во, але за
те уло
жи
ла
собі інший план. То
до
ри
ка Же
-
м
чук був та
кож за
мож
ний хло
-
пець, а в своїх ро
дичів одні
-
ський син, як Па
ра
син
ка в неї і
її чо
ловіка - оди
но
ка донька.
Він був увільне
ний від війська і
міг кож
но
го ча
су же
ни
ти
ся.
Пра
в
да, він не був та
кий гар
-
ний хло
пець, як Ми
хай
ло, йо
го і
не ду
же до
люб
лю
ва
ли. Він був
низько
го рос
ту і обер
тав
ся все
цілим тілом, де вис
та
ча
ло не
раз ли
ше го
ло
ву звер
ну
ти.
Штив
на бу
ла у нього шия. І в ці
-
лості ро
бив він по
га
не вра
жен
-
ня; та що се ма
ло до речі? Чо
-
ловік до всього зви
кає. Прав
ду
ска
зав
ши, чи лю
би
ла во
на Ва
-
си
ля, ко
ли йшла з ним до шлю
-
бу? Са
ме тоді шаліла за од
ним
пиш
ним та, мов па
ни
чем, гар
-
ним удо
ви
ним си
ном, що став
пізніше й двірни
ком. [10]
Але
во
но все-та
ки не бу
ло зле, що
во
на відда
ла
ся за Ва
си
ля. Він
був пи
як, був вправді мар
нот
-
ра
тець, він за
пи
сав
ся Менд
леві
на Гоп
пля
цу з ду
шею й тілом,
уз
лос
тив
шись, підно
сив кілька
разів і ру
ку на неї, але ко
ли сва
-
тав її, мав гроші і по
ле і не крав
[10]
- Двірник - на
чальник гро
ма
-
ди, ста
рос
та.
чу
же доб
ро, як удо
вин син, ста
-
в
ши двірни
ком, та не сидів по
криміна
лах, як той!
Парасинка звик
не до То
до
ри
-
ки. Він працьови
тий і дбай
ли
-
вий, хоч на день лед
ве де
сять
слів про
мо
вить, за
те заг
ля
не
де
сять разів до ху
до
би, де
сять
разів побіжить у по
ле, а ані ра
-
зу до Менд
ля на Гоп
пляц. Па
ра
-
син
ка бу
де з ним щас
ли
ва. Зра
-
зу бу
де меш
ка
ти з йо
го ста
ри
-
ми, аби нав
чи
ти
ся їх ла
ду, нав
-
чи
ти
ся їх слу
ха
ти і при
ди
ви
ти
-
ся старій ма
тері, як во
на си
на
дог
ля
дає, а потім за
жи
ве з чо
-
ловіком са
ма ок
ре
мо. Во
на бу
де
пла
ка
ти за мам
кою, доньця її
ма
ленька та ми
ла, і ма
ти са
ма
бу
де день і ніч сльози за до
неч
-
кою вти
ра
ти і з ту
ги чорніти,
але во
на хо
че ли
ше доб
ра до
-
ньки і щас
тя, хо
че ба
чи
ти її
«своєю ґазди
нею» і за чо
лові
-
ком, як її дні вий
дуть і смерть
за
мо
ро
зить її тіло…
-
Парасинко, доньцю! - ска
за
-
ла во
на од
ної дни
ни, гли
бо
ко
зітха
ючи і чорні бро
ви підво
дя
-
чи жур
ли
во вго
ру, ко
ли обі си
-
діли на призьбі й лу
пи
ли ку
ку
-
руд
зу.- Па
ра
син
ко, душ
ко, як
бог дасть, то зав'ємо твою го
-
лов
ку руш
ни
ком сеї вже зи
ми!
Парасинка витріщи
ла
ся ляк
-
ли
во хви
ли
ну на матір, а пі
сля
скло
ни
ла го
ло
ву вдо
ли
ну, а по
її ди
ти
нячім лиці пе
ребігла те
-
м
на по
лумінь. Во
на мов
ча
ла.
-
Ти чуєш, Па
ра
син
ко? Я та
ки
не жар
тую: ти віддаш
ся!
Парасинка відвер
ну
ла
ся від
ма
тері, не підво
дя
чи го
ло
ви, і
ска
за
ла:
-
Я не хо
чу відда
ва
ти
ся, ма
мо!
-
Ти дур
на, душ
ко! Ти ж не
знаєш, чо
му те
бе твоя мам
ка
від
да
ти хо
че. Ти ж не ви
диш,
що я все більше та більше ос
ла
-
баю, а та
то - бо
же, прос
ти йо
му
грі
хи! - пе
ре
сид
жує у Менд
ля,
як у рідно
го та
та сво
го, за
дов
-
жує тай
ком, як я оноді довіда
-
ла
ся, по
ля, тра
тить гроші,- і що
з те
бе бу
де, як я замк
ну очі?…
Парасинка об
тер
ла тай
ком
ру
ка
вом сльози, що втис
ну
ли
ся
їй рап
том в очі, і відворк
ну
ла
здав
ле
ним го
ло
сом:
-
Я не хо
чу відда
ва
ти
ся, ма
мо!
Докія усміхну
ла
ся гірким пе
-
ре
лет
ним усміхом, по
мов
ча
ла
хви
лю, а потім уго
во
рю
ва
ла
доньку далі:
-
Ти віддаш
ся, Па
ра
син
ко; ти
знаєш, що ли
ше ти ут
ри
муєш
ме
не при житті, що ли
ше ти
моя потіха! Ти знаєш, що я від
ран
ня до ве
чо
ра пра
цюю для
те
бе й що я все ли
ше хотіла
тво
го доб
ра. Я хо
чу, аби ти бу
ла
щас
ли
ва, і для то
го хо
чу відда
-
ти те
бе. Сих м'ясниць зас
ва
тає
те
бе То
до
ри
ка, я по
ла
го
ди
ла
ся
вже із ста
ри
ми. Во
ни ду
же раді,
що ти бу
деш їх невісткою. То
-
до
ри
кові ро
дичі ма
ють ба
га
то
землі, і він ста
не ко
лись ба
га
-
тим гос
по
да
рем!
-
Тодорика, ма
мо?… Але я не
хо
чу То
до
ри
ки!
-
То ко
го хо
чеш?
-
Або я знаю?
-
То чо
му ж не хо
чеш То
до
ри
-
ки?
-
В нього та
кий ши
ро
кий рот,
що мо
же собі сам щось до ву
ха
ска
за
ти, а очі в нього ле
жать
так близько… що далі зчіпля
-
ються до
ку
пи. Та й та
ки я не
хо
чу йо
го! Оноді він заздрів ме
-
не ко
ло то
ва
ру на полі, піді
-
йшов до ме
не і, ста
нув
ши стов
-
пом пе
ре
до мною, взяв
ся попід
бо
ки й пи
тав:
«Умієш борщ ва
ри
ти, Па
рас
-
ко?»
«Я лиш ка
ву ва
рю!»-ска
за
ла я,
не гля
нув
ши на нього.
«Ади, ади! - ка
же.- А вмієш ти
ма
ма
лиґу заміша
ти? В те
бе ру
-
ки, як па
ти
ки, такі тонкі та ху
-
ді!»
«Коли замішаю її зле, ти її
їсти не бу
деш!»
«Ай! А хто ж її бу
де їсти, ти
моя пан
но?»
«Той, для ко
го я зва
рю ма
ма
-
лиґу!»
«Розумно ка
жеш! - про
мо
вив,
а відтак спи
тав іще: - А вмі
єш
ви
ши
ти вже па
ру
боцьку со
роч
-
ку? Весільну, га?… А вмі
єш ти
ха
ту біли
ти, лад у ній три
ма
ти,
пра
ти і тка
ти? А вмі
єш ти хло
-
пців обійма
ти й цілу
ва
ти?»
«Як не бу
ду зна
ти сього всьо
-
го, ти ме
не не нав
чиш!» -від
по
-
ві
ла я йо
му і відвер
ну
ла
ся від
дур
но
го.
«Я те
бе нав
чу»,- ска
зав він,
роз
ре
го
та
в
ши
ся, та й вщип
нув
ме
не в ру
ку, що я аж крик
ну
ла
й зак
ля
ла. Але він відско
чив і
від
біг. А відхо
дя
чи, нак
ли
ку
вав
ще, сміючи
ся: «Па
ра
син
ко, я на
-
в
чу те
бе всього, чо
го ти не вмі
-
єш! Чуєш? Усього, аби ти зна
-
ла!»...
Я не хо
чу То
до
ри
ки, ма
мо, не
хо
чу йо
го! - закінчи
ла дівчи
на,
зво
ру
ше
на своїм оповідан
ням,
і, не стісня
ючи
ся, роз
ду
ла гу
би
лю
то впе
ред се
бе і за
мовк
ла.
По сло
вах доньки зма
лю
ва
ло
-
ся на лиці ма
тері якесь внутрі
-
шнє вдо
во
лен
ня. З по
ве
ден
ня
То
до
ри
ки во
на зак
лю
чи
ла, що
він пос
та
но
вив невідмінно зас
-
ва
та
ти її доньку і що во
на мо
же
ла
го
ди
ти для неї віно.
-
Та що ж там! - ска
за
ла спо
-
кій
ним го
ло
сом.- Він доб
рий ґа
-
зда, чем
ний хло
пець… Не пи
як і
не б'ється на танці, як інші! І
він має по
ле!…
-
Так, але за
те він із ци
ган
сь
-
ко
го ро
ду! - до
ки
ну
ла пря
мо ді
-
в
чи
на.
-
Хто се ка
зав?
-
Хто? Ми
хай
ло ска
зав се раз
ко
ло церк
ви…
Докія змор
щи
ла бро
ви.
-
А Ми
хай
ло що має го
во
ри
-
ти? Чи він був на хрес
ти
нах йо
-
го діда й ба
би? Най ли
ше сту
-
лить рот, бо хоч він хло
пець
чем
ний і ро
бу
чий, хо
ча і на йо
-
го та
та не мож
на ска
за
ти нічо
-
го, та за
те йо
го мам
ка не з
графсько
го ро
ду, та та
ка ску
па,
що… Ей, де! Пішлеш по що-не
-
будь до неї, по що най
мен
ше,
ка
жу, то все во
на то
го «не має».
А в неї всього до
волі. За
раз за
хви
лю вилізе як ши
ло з мішка,
що во
на те та
ки має! А не
хар
но,
[11]
а за
ку
ре
но в її хаті, що не
дай гос
по
ди! Са
ма виг
ля
дає, як
би більше в ко
мині пе
ре
сид
жу
-
ва
ла, ніж у хаті та по над
вор
ку -
та
ка чор
на. Та
ка з неї ґазди
ня.
Ли
ше вічно пря
та
ти все в скри
-
ню та хо
ва
ти пе
ред людьми,
так як би лю
ди хотіли їй усе за
-
б
ра
ти. А то ніко
му й у го
ло
ву не
лізе, що во
на там у се
бе хо
ває.
Най би я хоч ка
за
ла, що во
на
має доньки, а то ли
ше ті два си
-
[11]
- Не
хар
но - не
охай
но.
ни, та й та
ка ску
па та по
га
на!
-
Вона ка
же, як яка ґазди
ня
са
ма чис
то хо
дить, то в го
лові
пу
с
то
ту має і ні на якій ро
боті
не знається!- за
ки
ну
ла дівчи
на.
-
Вона се ка
же! Прав
да, во
на
не потрібує вичісу
ва
ти щод
ня
во
лос
ся, як дівчи
на, і щод
ня чи
-
с
те білля вби
ра
ти не потрібує! -
відповіла Докія.- Але раз на ти
-
ж
день мо
же се зро
би
ти. Ну, як
ко
лись діста
не невістку, бу
де
во
на ма
ти що ро
би
ти, до
ки не
очис
тить ха
ти зо сміття, а знад
-
вор
ку не дасть їй ли
ця.
-
Кажете, ма
мо, що невістка
ма
ла би там ба
га
то ро
бо
ти? -
спи
та
ла живіше Па
ра
син
ка.-
Хоч би і де
сять разів бу
ло там
сті
льки ро
бо
ти, то вже кож
на
прий
ми
лась би то
го, аби мог
ла
ли
ше бу
ти її невісткою. Ми
хай
-
ла візьметься кож
на но
га
ми й
ру
ка
ми. Дру
го
го Ми
хай
ла не
ма
в селі. Ба
гач, і гар
ний, і чем
ний!
Але чи він візьме яку, чи візьме
з на
шо
го се
ла?…
-
Буде, як бог дасть! - від
-
повіла Докія по
важ
но.- Жінка
приз
на
че
на чо
ловікові, як сме
-
рть від бо
га. Ми
хай
ло мо
же аж
за три ро
ки же
ни
ти
ся. А по
ки
що бу
де тобі друж
бою. То
до
ри
-
ка візьме йо
го, пев
но, за друж
-
бу! Так, так, доньцю! - ска
за
ла
пест
ли
во і гля
ну
ла з не
ви
мов
-
ною лю
бов'ю на доньку та пог
-
ла
ди
ла її по що
ках і по го
лові.-
Як бог дасть, то бу
деш уже сеї
зи
ми гар
ною мо
ло
дич
кою… Та
-
кої газ
диньки в селі й не бу
де.
А як твій та
то уп'ється й за
ве
де
бійку в хаті, як ста
не цілу
ва
ти
-
ся в рот із усіма злодіями в селі,
в корчмі попід ла
ва
ми ви
сип
ля
-
ти
ся, тоді я прий
ду до те
бе в
твою гар
ну хат
ку. І я под
баю
про те, аби ти ма
ла її чим ук
ра
-
си
ти - і вип
ла
чу
ся в те
бе. Бог
так хо
че… Бог сам так хо
че,
доньцю моя. А ти слу
хай ли
ше
мам
ки, й бу
де все доб
ре. Бу
де
тобі доб
ре, а мені на душі бу
де
лег
ше. Ли
ше бог один знає, як я
гри
зу
ся!
Вона змовк
ла й зітхну
ла гли
-
бо
ко, а Па
ра
син
ка й собі змов
-
ча
ла. Во
на знов за
ду
ма
ла
ся про
То
до
ри
ку, про йо
го ши
ро
кий
рот, яким він міг би ска
за
ти
собі сам щось до ву
ха… А відтак
за
ду
ма
ла
ся, чи бу
де їй до ли
ця
в білім руш
ни
ку. Зга
да
ла, як то
інші дівча
та бу
дуть їй за
ви
ду
-
ва
ти, особ
ли
во ті старші, що
ось во
на вже «мо
ло
ди
ця»!…
Схопилася жва
во на рівні но
-
ги і при
га
да
ла собі щось. Там, у
сто
долі на сно
пах, за
бу
ла воліч
-
ку, [12]
яку по
да
ру
ва
ла їй стар
-
[12]
- Волічка - шерс
тяні нит
ки
для ви
ши
ван
ня.
ша о кілька років від неї то
ва
-
риш
ка Ан
на, най
мич
ка з дво
ра.
Хотіла за
хо
ва
ти її, аби десь не
за
тяг
ну
ла
ся, а відтак забігти до
Ан
ни оповісти їй, яку ма
ла з ма
-
мою роз
мо
ву.
Що ска
же Ан
на?… Що ска
же
Ан
на на та
ке? Е, пев
но, не
ба
га
-
то ска
же. Все так ма
ло го
во
ри
-
ть… вічно за
ду
ма
на…
Але во
на лю
бить Ан
ну. І ма
ти
її лю
бить Ан
ну. І вуй
ко… Навіть
та
то її, що не ди
виться в ту сто
-
ро
ну, де во
на ба
ла
кає з дів
ча
та
-
ми, го
во
рить до Ан
ни лас
ка
во.
«Чем
на дівчи
на! - ка
же.- Вар
та
доб
ро
го ґа
зди!…»
Ідучи лег
ким,
без
жур
ним
кро
ком до сто
до
ли, зірва
ла по
до
розі лис
ток із вишні і, при
-
тис
нув
ши йо
го до уст, заг
ра
ла
на нім якусь про
тяж
ну мо
но
-
тон
ну ме
лодію…
Було зи
мою і са
ме в м'ясниці.
По
ля й то
ло
ка ле
жа
ли пок
риті
гру
бою верст
вою снігу, і день у
день обсіюва
ло сон
це своїм зо
-
ло
тис
то-чер
во
ним світлом по
-
верх
ню,
вик
ли
ку
ва
ло
лу
ду, кри
-
ш
та
ле
ве ме
рехтіння на ній і
зму
шу
ва
ло око ми
мо
волі шу
ка
-
ти за тем
ною точ
кою, на якій
во
но спо
чи
ло би з од
нос
тай
но
-
го, осліплю
ючо
го да
ле
ко-ши
ро
-
ко ок
руг се
бе біли
ва.
Неначе зіштивніле [13]
мо
ре,
прос
тер
ла
ся зем
ля з по
луд
ня
на захід, і ли
ше з од
ної сто
ро
ни
темнівся ліс. Мо
гу
ча роз
тяг
не
-
на ма
са, що, манд
ру
ючи з да
ле
-
ких сторін ши
ро
кою пло
щи
-
ною, за
дер
жа
ла
ся тут ог
ля
ну
ти
без
до
ган
ну по
верх
ню. Літом,
ко
ли во
на пи
ша
ла
ся яснішою й
темнішою зе
лен
ню, а зи
мою -
ко
ли ста
ва
ла самітною пус
ти
-
нею…
Смеркалося. Панський дім
сто
яв пох
му
ро. З йо
го вікон па
-
да
ло ма
то
ве світло, і ліни
во
розп
рос
ти
рав
ся дов
жез
ний сад
за ним. При
ти
кав до то
ло
ки, по
[13]
- Зіштивніле - зас
тиг
ле.
якій бігла літом вузька до
ро
га.
Але не дов
го па
ну
ва
ла ти
ши
на
знад
во
ру й усе
ре
дині сього до
-
му. До нього до
би
ра
ла
ся тяж
-
ким кро
ком гро
мад
ка лю
дей
ви
со
ко засніже
ною до
ро
гою. Се
бу
ли май
же самі па
нові сусіди.
Нині ма
ли на собі свя
точні
строї.
Докія і Ва
силь Чоп'як ви
да
ва
-
ли заміж свою одніську ди
ти
ну,
доньку свою Па
ра
син
ку, за То
-
до
ри
ку, си
на Онуфрія Жем
чу
ка,
і йшли враз із донькою й на
ре
-
че
ним, з батька
ми, на
наш
ка
ми
[14]
і друж
ба
ми до па
на, щоб
про
си
ти йо
го на весілля. Завт
ра
[14]
- На
наш
ка - хре
ще
на ма
ти.
мав відбу
ти
ся шлюб, а по
завт
ра
- весілля. Нес
ли ко
лачі, ку
ри й
ширінки [15]
в да
ру
нок, як то
-
го ви
ма
гав давній зви
чай. Ішли
з му
зи
кою, аби заг
ра
ти па
нові
й по
гу
ля
ти в йо
го чеснім домі,
аби пот
рак
ту
ва
ти йо
го і йо
го
че
лядь доб
рою горівкою, прип
-
рав
ле
ною ме
дом і корінням.
Врешті, зібра
ли
ся всі он тут у
яс
них по
ко
ях, і під час ко
ли ста
-
рий Пет
ро про
мов
ляв до па
на,-
він усе лю
бив про
во
ди
ти,- раз
по раз низько, з по
ша
ною кла
-
ня
ючи
ся, сто
яли інші з шап
ка
-
ми в ру
ках, го
лос
но пе
решіпту
-
ючись або розг
ля
да
ючись ціка
-
[15]
- Ширінка - хуст
ка.
во по хаті. Ста
рий Пет
ро го
во
-
рив щи
ро. Йо
му май
же го
лос
відби
ра
ло - він по
над усе лю
-
бив Па
ра
син
ку,- а Ва
силь, бать
-
ко, вже ли
ше кліпав мовч
ки
очи
ма. Не міг уже зро
би
ти нині
нічо
го по
ряд
но
го, то
му й пе
-
реб
рав Пет
ро всякі важніші по
-
чи
ни ґазди сього дня на се
бе…
Са
ма мо
ло
да вик
ли
ку
ва
ла спів
-
чут
тя. Нез
ви
чай
но по
лох
ли
ва,
несміли
ва й пов
на ди
ти
ня
чо
го
за
со
ром
лен
ня, по
ба
чи
ла се
бе
на
раз при
чи
ною й осе
ред
ком -
го
лов
ною осо
бою всього ру
ху;
на неї гляділи те
пер пан і пані,
пан
на й усе ок
ру
жен
ня; во
на
му
си
ла на всі за
пи
ти відповіда
-
ти, їй ніяк бу
ло пря
та
ти
ся за
ма
мині плечі або, що
най
мен
ше,
зас
ло
ни
ти хоч ру
ка
вом ли
це.
Вона сто
яла бліда й гляділа
напіввист
ра
ше
но, напівглуп
ку
-
ва
то і ли
ше з на
ту
гою ви
до
бу
-
ва
ла сло
ва до відповіді, ко
ли до
неї звер
тав
ся хто з яким-не
-
будь сло
вом. Ма
ла на собі шов
-
ко
ву ріклю, [16]
дов
гий, но
вий,
ба
га
то ви
ши
тий ко
жух із зви
са
-
ючи
ми ку
та
са
ми. [17]
На шиї
[16]
- Шов
ко
ва рікля - шов
ко
ва в
різних сму
гах сук
ня без ру
кавів, з
стан
ком (по
ло
ви
ною плах
ти), при
-
ши
тим до спідниці.
[17]
- Ку
та
си - ки
тиці на одежі для
прик
ра
си.
ба
га
те на
мис
то, срібні ве
ликі
мо
не
ти, а на го
лові вінок із чер
-
во
них і білих рож. Во
лос
ся бу
ло
в неї роз
пу
ще
не, і з-під вінка
роз
си
па
ло
ся по во
лос
сю ба
га
то
до вінка прив'яза
них зо
ло
тих
дов
гих ни
ток, що зас
ту
па
ли мі
-
сце сер
пан
ка. Мо
ло
дий, одяг
не
-
ний та
кож у но
вий ко
жух і сер
-
дак, сто
яв он тут не
по
рад
но й
обер
тав
ся все цілим тілом до
кож
но
го, хто го
во
рив до нього,
а на
ос
тан
ку за
хо
вав
ся не
за
міт
-
но за кількох стар
ших лю
дей.
Всі ба
чи
ли, що па
ра не бу
ла
дібра
на й гар
на, що ди
ти
на мо
-
ло
да не по
чу
ва
ла до сво
го суд
-
же
но
го ні іскор
ки прив'язан
ня,
що бу
ла німим оруд
дям іншої
волі,- од
нак горівка з ме
дом, що
кру
жа
ла раз по раз із рук до
рук, за
тер
ла всякі роз
ма
хи до
глиб
шо
го розмірку
ван
ня, зм'я
-
к
ши
ла сер
ця, наст
роїла всіх до
-
б
ро
тою, і якесь за
гальне за
до
-
во
лен
ня про
би
ва
ло
ся на всіх
ли
цях та розв'язу
ва
ло несміли
-
ві язи
ки…
Пан і пані прий
ня
ли зап
ро
си
-
ни на весілля, поб
ла
гос
ло
ви
ли
мо
ло
дих,- і вся весільна ком
-
панія відійшла до панської ку
-
хні, де завівся шум
ний та
нець.
Уся штивність і замішан
ня,
вся несміливість, що все-та
ки
не по
ки
да
ла гос
тей в освітле
-
них по
ко
ях, зник
ла на
раз, і за
-
па
ну
вав інший настрій. Усі за
-
го
во
ри
ли тут на
раз го
лос
но й
жи
во: дех
то за
тя
гав співу
чим
го
ло
сом, зовсім не стісня
ючись,
а гу
лящі [18]
ту
па
ли так силь
-
но но
га
ми, що самі не ро
зуміли
сво
го сло
ва. Між усім тим про
-
би
вав
ся то
ненький жалібний
го
лос од
ної скрип
ки і гар
мо
ні
й
-
ні акор
ди ци
гансько
го цим
ба
-
ла. То
не
нь
кий го
лос про
ди
рав
-
ся на
си
лу крізь гру
бий гамір
го
лосів, тупіт і шо
ло
пан
ня ніг,
літав раз роз
пуч
ли
ви
ми, раз ве
-
се
ли
ми варіаціями між весі
-
льною ком
панією і все не
на
че
[18]
- Гу
лящі - тан
цю
ючі.
на
вер
тав її до се
бе.
За яких кілька
над
цять хвиль
пішла во
на за ним май
же без
-
тям
ки, і з гро
мад
ки ще не
дав
но
по
важ
них лю
дей зчи
нив
ся пра
-
в
ди
вий ви
хор. Ви
сокі, мус
ку
ля
-
рні пос
таті з об
горіли
ми ли
ця
-
ми, з ру
ка
ми, мов залізни
ми,
уви
ха
ли
ся вих
ром із жінка
ми й
дівча
та
ми.
Марні й жур
ливі ли
ця жіночі
розсіяли
ся
ди
ким радісним зво
-
ру
шен
ням, а дівча
та мовч
ки
кло
ни
ли го
ло
ви на грудь муж
-
чин.
-
Грай, му
зи
ко, грай! - кли
кав
від ча
су до ча
су Пет
ро на му
зи
-
кантів, що ні скор
ше, ні по
ві
-
льніше пе
ре
би
ра
ли по стру
нах
сми
ком і дро
ти
ком і гляділи
май
же в тупій за
дум
чи
вості на
ви
хор, вик
ли
ка
ний зву
ка
ми.-
Грай, най гу
ляю! Най раз по
гу
-
ляю! В ме
не од
на сестрінка! -
кли
кав, а від
так обвів ве
ли
ку,
яс
ну світли
цю грімким го
ло
-
сом, мов зар
жавілою срібною
стяж
кою, що аж світло зад
ри
-
жа
ло… Ша
ле
ний жаль об
хо
пив
йо
го. Ли
ше він був сам-один і
не мав па
ри, не мав ніко
ли жі
-
нки, ані ди
ти
ни. Він один сам…
сам, як сто
яв он тут те
пер. Знов
оббіг го
лос кру
гом світли
цю і
роз
бив
ся о стіни в ша
леній роз
-
пуці.- Най раз по
гу
ляю!…
Його ви
со
ка гор
да пос
тать
пе
ре
ви
ща
ла всіх, мов дуб, а на
йо
го те
пер яс
но освітленім ли
-
ці з узад за
че
са
ним дов
гим во
-
лос
сям, що спа
да
ло на плечі, із
вузьким білим чо
лом, відби
вав
-
ся цілий настрій йо
го душі. Не
-
са
мо
ви
та відва
га нез
ви
чай
ної
хвилі і жаль.
Анна, панська най
мич
ка, ро
-
бітни
ця в по
ко
ях, мар
на й не
на
-
че брон
зо
ва ста
туя, сто
яла
скро
м
но в однім куті світлиці
не
да
ле
ко світла й ди
ви
ла
ся ве
-
ли
ки
ми, зво
ру
ше
ни
ми, німим
го
рем пе
ре
пов
не
ни
ми очи
ма
не
ру
хо
мо на од
ну па
ру.
Молода гу
ля
ла [19]
з друж
-
бою Ми
хай
лом і замк
ну
ла очі.
Чому?… Чо
му?… Хто за
ми
кає
очі, ко
ли має йо
го пе
ред со
бою?
Здавленим відди
хом ди
ви
ла
-
ся Ан
на на нього. Ви
ри
нав то
тут, то там… то знов там… Йо
го
го
ло
ва яс
на й ми
гає їй в очах…
Так чис
те зо
ло
то ми
гає… Під
гор
ло їй підсту
пи
ло щось і зда
-
ви
ло її. Во
на нічо
го не має
спільно
го з тим вих
ром, що ша
-
ліє он тут пе
ред нею і по
ри
ває з
со
бою. Во
на бідна най
мич
ка.
Го
лос скрип
ки відби
вається го
-
ст
рим зой
ком в її смутній душі.
Хіба би їй ли
ше пла
ка
ти. І пла
-
[19]
- Гу
ля
ти - тан
цю
ва
ти.
ка
ла су
хи
ми очи
ма…
Німий біль товк
ся в її гру
дях,
а цим
ба
ли й скрип
ка впи
ва
ли
ся
чим
раз глиб
ше і глиб
ше в її
смут
ну ду
шу. Її лед
ве що сьо
-
годні хто й замічає…
-
Анно, гу
ляй! - вда
рив її на
-
раз грімкий го
лос Пет
ра по ду
-
ші.- Чо
го ти ста
ла, як з ка
ме
ня,
та й стоїш? - І, ста
нув
ши пе
ред
нею, пірвав її за ру
ку й по
тяг за
со
бою у ви
хор.
Не усміхну
ла
ся. Пішла, як до
бою.
Голос скрип
ки, жалібний, ро
-
з
д
раз
не
ний, ки
нув
ся в нес
тямі,
а потім не
на
че навіки злу
чив їх
з со
бою…
І ще двоє лю
дей не поділя
ло
сьогодні ра
дості при
сутніх. Се
бу
ла Докія, яка з жа
лю, що до
-
нька по
ки
да
ла так вчас
но її ха
-
ту, ста
ла на лиці не
на
че зем
ля, і
батько друж
би Ми
хай
ла, ста
-
рий Івоніка Фе
дор
чук. Обоє си
-
діли в однім куті на лаві й су
му
-
ва
ли. Докія нес
ка
зан
но терпіла
від свідо
мості, що «си
ротіє»; а
по-дру
ге, во
на доб
ре ба
чи
ла,
що її бу
ду
чий зять не був ані га
-
р
ний, ані вид
ний хло
пець, і що
Па
ра
син
ка уляг
ла її май
же роз
-
пуч
ли
вим мольбам, що ви
хо
ди
-
ла за нього. Хви
ля
ми відзи
ва
-
ло
ся у ній щось, не
мов гри
жа
совісті. Ко
ли, од
нак, її пог
ляд
стрічав
ся з пос
тат
тю Ва
си
ля,
що, п'яний, то сам гу
ляв, то,
підно
ся
чи ру
ки мов до на
ка
зу
надмірно вго
ру, вик
ри
ку
вав, то
сміявся або співав,- стя
га
ла грі
-
зно чо
ло в зморш
ки й за
ти
на
ла
зу
би, аби не зой
кну
ти вго
лос із
бо
лю. «То
до
ри
ка не пи
як,- поті
-
ша
ла се
бе,- То
до
ри
ка по
ряд
ний
хло
пець. А хоч він і не
гар
ний, і
не
по
каз
ний, за
те він доб
рий.
Па
ра
син
ка не бу
де ви
жи
да
ти
но
ча
ми пи
яка, не бу
де біду
ва
-
ти. Він бу
де ша
ну
ва
ти її. До то
-
го, в нього зем
ля… Не
за
дов
же
-
не по
ле… їй бу
де доб
ре за ним.
Бог доб
рий і дасть, що їй, пташ
-
ці дрібній та милій, доб
ре бу
-
де!»
Старий Івоніка був та
кож ни
-
ні пот
ро
хи підпи
тий, але в ньо
-
го бу
ва
ло се все наслідком ве
-
ли
кої ра
дості або ве
ли
ко
го сму
-
т
ку.
Скоро ли
ше гульба роз
по
ча
-
ла
ся, пе
ре
су
нув
ся він не
замітно
до Докії, своєї най
ближ
чої і
най
щирішої сусідки, кив
нув до
неї при
яз
но го
ло
вою і ска
зав
півго
ло
сом:
-
Докійко… кум
ко… всі нині
ве
селі, але ніхто не знає, що там
у моїм серці діється!
-
А в моїм, бадіко!
[20]
В моїм
[20]
- Бадіко - звер
тан
ня до стар
-
шо
го ро
ка
ми.
ніби ліпше?… Ей, бо
же доб
рий…
бо
же! - і, зітхнув
ши тяж
ко й
гли
бо
ко, відсу
ну
ла
ся і зро
би
ла
йо
му місце ко
ло се
бе.
-
Та що ви хо
че
те, Докіє? Ви ж
віддаєте свою доньку!
Вона по
так
ну
ла го
ло
вою і
усміхну
ла
ся гірко.
-
Віддаю її! Віддаю її, го
луб
ку
ту мою ми
лу! - відповіла, спус
-
ка
ючи го
лос і ви
мов
ля
ючи кож
-
не сло
во звільна й з на
тис
ком.
Притім по
вер
ну
ла го
ло
вою за
гу
ля
ючою донькою і гляділа на
неї та
ким ви
ра
зом, не
на
чеб во
-
на ти
ха й мерт
ва ле
жа
ла пе
ред
нею на лаві.
-
А що я маю ка
за
ти? Ви знає
-
те, що я нічо
го іншо
го в світі не
ба
жав собі, як ва
шу Па
ра
син
ку
для сво
го Ми
хай
ла! Во
на бу
де
та
ка, як ви! Доб
ра й чес
на ґа
-
зди
ня! Уся
ку ро
бо
ту знає і лад
три
має у хаті. А ха
та в неї, як та
біла стіна. Наші по
ля гра
ни
чать
з со
бою, ста
нов
лять од
ну рі
-
вни
ну, їх си
ла од
на
ка. А що на
них уро
диться, од
на
ко гар
не й
доб
ре бу
ває. Наш то
вар най
кра
-
щий у селі, а на
ша честь, До
-
кійко, на
ша честь - во
на най
го
-
лосніша у селі! О Докійко,- кли
-
к
нув болісно і вда
рив зі щи
рою
роз
пу
кою ку
ла
ком об стіл, що
сто
яв поб
ли
зу нього.- Я вас ша
-
ную, я вас ша
ную і кла
ня
юся
вам, бо ви пер
ша ґазди
ня в селі
й усі се зна
ють… Але чо
му ви не
хотіли по
дер
жа
ти Па
ра
син
ку
ще зо три ро
ки ко
ло се
бе?
Замість відповіді вка
за
ла во
-
на хмар
ним пог
ля
дом на Ва
си
-
ля, а по якійсь хвилі до
да
ла ма
-
й
же по
важ
но:
-
Я сла
бо
ви
та. Смерть ме
не не
обійде, як мій час прий
де…
-
О смерть! - ска
зав він і по
хи
-
лив смут
но го
ло
ву на гру
ди. -
Смерть од
на ро
бить, що са
ма
хо
че, і має ве
ли
ку си
лу про
ти
нас. Та все ж ви не ма
ли чо
го
так спіши
ти
ся!
-
Ви жу
ри
те
ся, що не діста
не
-
те невістки, бадіко?…- спи
та
ла
Докія.- Не журіться! Не
ма, ві
-
дай, у селі та
кої, що не хотіла
би ва
шо
го Ми
хай
ла! Та бу
де йо
-
го жінкою, яку йо
му бог наз
на
-
чить. По
ки що тіште
ся ним, що
працьови
тий та чес
ний. По всіх
се
лах навк
ру
ги не
має йо
му па
-
ри - та
кий доб
рий. Вже як він
ко
лись не ста
не пер
шим у селі
або й двірни
ком, то, відай, доб
-
ро
му й не сту
па
ти по землі. Най
уже на тім скінчиться, що во
ни
не мог
ли поб
ра
ти
ся. Най уже
так бу
де! І ви хотіли - і я хотіла!
А от прий
шов та
кий час, що все
інак
ше скла
ло
ся, як би чу
жою
ру
кою! Так, відай, бог хотів,
бадіко!
На ті сло
ва Івоніка за
мовк.
Він зло
жив ру
ки, мов до мо
лит
-
ви, і приб
ли
зив їх до уст.
-
Михайлику!
- ска
зав він.- Ми
-
хай
ли
ку! си
ну ти мій!
Потім стис
нув їх, мов у німій
мольбі, і за
мовк. Ве
ликі сльози
зак
ру
ти
ли
ся в йо
го очах, і го
ло
-
ва ле
генько в нього зад
ри
жа
ла.
Був сильно зво
ру
ше
ний.
Докія, по
ба
чив
ши се, са
ма
роз
жа
ло
би
ла
ся.
Во
на
лю
би
ла
свою Па
ра
син
ку, але вже так, як
він лю
бив ось то
го сво
го хлоп
-
ця… ма
буть, ніхто на світі не
лю
бив більше своїх дітей…
-
А відтак у вас є й мо
лод
ший,
Са
ва! - до
ки
ну
ла по хвилі мов
-
чан
ня.
У ста
ро
го змінив
ся на
раз ви
-
раз ли
ця.
-
Сава…- ска
зав він про
тяж
не
й жур
ли
во.- Са
ва вже не Ми
хай
-
ло! І він мій син! Адіть, Докійко,
тут приріс мені до сер
ця змал
-
ку, як груд
ка! Я люб
лю йо
го, бо
що - і він мій син! Але він - то
вже інша га
лузь. Рос
те й гор
-
неться ку
дись… та не до доб
ро
-
го й не до нас. Він ро
бо
ти бої
-
ться, йо
му та
нець у го
лові. Зо
стрільбою [21]
хо
див би день і
ніч по полі й по лісі, а про ха
ту
ду
має ли
ше тоді, ко
ли ма
ма
ли
-
ґа на кру
жок ви
вер
неться. Йо
-
[21]
- Стрільба - руш
ни
ця.
му од
на
ко
во, чи то
вар поєний,
чи ні,- ко
би йо
му спра
га не до
-
піка
ла. Йо
му од
на
ко
во, яка по
-
го
да над
ворі, чи се землі і збіж
-
жю по доб
ру, чи се бджо
лу не
вби
ває,- ко
би він у своїх збит
-
ках мав га
разд, ко
би йо
му ме
ду
до
волі, аби по
тай
ком із горі
-
вкою зміша
ти та бог знає з ким
ви
пи
ти!
-
Він ще мо
ло
дий, бадіко!
-
Молодий! Пев
но, що ще мо
-
ло
дий, має ли
ше де
в’ят
над
цять
років. Але ко
ли Ми
хай
ло мав сі
-
мнад
цять, то був уже моєю пра
-
вою ру
кою, так як те
пер. Я в йо
-
го літах слу
жив по чу
жих лю
-
дях, був бідний зарібник і кло
-
нив
ся низько пе
ред людьми й
бо
гом. Ну, а маю надію, що як
він зрос
те в літах, зрос
те й ро
-
зу
мом, бо ро
зум
ний він уже й
те
пер… Ой, іще й який ро
зум
-
ний!… Який мо
ло
дий, а він пе
-
ре
хит
рить вам хоч би й яко
го
за
водіяку. Ли
ше йо
го лінь гри
-
зе ме
не; він не лю
бить землі.
Дар
ма що хо
дить по ній, що то
-
ло
чить її, дар
ма що жи
ве з неї,
що но
сить во
на йо
го. Він і не
бу
де ша
ну
ва
ти її, як во
на пе
-
рей
де в йо
го ру
ки. Але во
на не
пе
рей
де в йо
го ру
ки, як він не
зміниться,- се я йо
му вже раз
го
во
рив і ще бу
ду го
во
ри
ти.
-
Ідіть, бадіко, йдіть! Ви хо
че
-
те, аби всі бу
ли такі, як ви або
ваш Ми
хай
ло!
-
А чо
му ж би ні? Як я мо
жу
доб
рий бу
ти, то чо
му не мо
же
бу
ти й моя ди
ти
на та
ка доб
ра?
А зреш
тою… по
що чо
ловік жи
-
ве? Не на те, аби ро
бив, До
-
кійко, день і ніч тяж
ко ро
бив?…
Як я ко
лись замк
ну очі, то хо
чу,
аби моя зем
ля пе
рей
шла в ро
-
бучі ру
ки. Я її не вкрав і не при
-
д
бав ома
ною. Я й моя Марійка -
ми обоє до
ро
би
ли
ся її, оци
ми
на
ши
ми ру
ка
ми до
роб
ля
ли
ся
її… Во
на підплив
ла на
шою кро
-
в'ю і на
шим по
том. Кож
на груд
-
ка, кож
ний ступінь мо
же по
сві
-
дчи
ти, як наші крижі уги
на
ли
ся
тяж
ко, до
роб
лю
ючи
ся її, як час
-
то го
ло
дом і хо
ло
дом ми го
ду
-
ва
ли
ся, аби за
роб
ле
не не йшло
на кус
ник хліба, але на неї, на
гру
доч
ки її! Та про се знає ціле
се
ло. По
чав
ши від са
мо
го па
на,
що знає ме
не ще хлоп
цем, аж
до кож
но
го ґазди й робітни
ка в
селі!
-
Я знаю, бадіко! Тоді, як ма
ла
бу
ду
ва
ти
ся колія в нашім краю,
як ма
ла пе
ре
хо
ди
ти й че
рез на
-
ше сусіднє се
ло, й че
рез он той
ліс ве
ли
кий, та че
рез он ті тря
-
со
виці, які лю
ди геть-геть зда
-
ле
ку ми
на
ли… Тоді то бу
ло,
бадіко! Я знаю! Ви і ва
ша жінка
най
ма
ли
ся но
си
ти каміння, пі
-
сок і шу
тер. [22]
Я знаю.
-
Аякже, аяк
же! - при
так
нув
він із розіскре
ни
ми очи
ма.- Оце
все ми но
си
ли, а і більше ще!
Зем
лю, і дро
ва, й вугілля… і бог
знає що ще… Всі ті страшні тря
-
со
виці, що блистіли лісом і по
-
ля
ми тут і там - тре
ба бу
ло по
-
за
си
пу
ва
ти, по
ви
чер
пу
ва
ти. А
хто се ро
бив? Людські ру
ки. А
між ни
ми бу
ли і мої й моєї
Марійки ру
ки. Марійка пог
реб
-
ла там своє здо
ров'я. Ви не
знаєте, Докійко,- тяг
нув даль
-
ше,- тоді жа
лу
ва
ли ми собі кус
-
ни
ка м'яса. Ніко
ли во
на кур
ки
не заріза
ла, ніко
ли яй
ця од
но
го
[22]
- Шу
тер - гравій, щебінь.
не зва
ри
ла, краплі мо
ло
ка не
на
пи
ла
ся. Все обер
та
ли ми в
гріш, аж, врешті, до
ро
би
ли
ся
сьо
го, що маємо. Бог один знає,
як то бу
ло,- все роз
повіда
ти не
мож
на. Але ми ма
ли діти, і їм
тре
ба бу
ло ко
лись щось ли
ши
-
ти. Хто ж мав се інший зро
би
-
ти? На нас ка
жуть лю
ди, що ми
скупі, але скажіть ви самі, До
-
кійко,- ви та
ка доб
ра ґазди
ня і
самі одні маєте в се
бе усе в ру
-
ках,- скажіть, чи мож
на так лег
-
ко ви
пус
ка
ти з рук те, чо
го так
тяж
ко до
роб
ля
ло
ся?
Вона при
так
ну
ла го
ло
вою і
ска
за
ла:
-
Але те
пер мо
же
те собі вже
ліпше по
жи
ти… Те
пер маєте,
сла
ва бо
гу, відки!
-
Ліпше? Ніби по
чи
на
ти те
пер
те все з'їда
ти? Ні, Докійко! Сьо
-
го ми не мо
же
мо! Бо
гу дя
ку
ва
-
ти, ми не потрібуємо то
го, му
-
жик ба
га
то не потрібує! Маємо
те
пер бул
ка
ми го
ду
ва
ти се
бе,
ко
ли ми в най
тяжчім часі ма
ли
сил до
сить від чор
но
го хліба,
ма
ма
лиґи й фа
солі? Маю собі
ка
ву ва
ри
ти? На те дос
та нині
панів!
-
Вам би більше відпо
чи
ва
ти.
Вам і вашій жінці…
Він розсміявся.
-
Ви так го
во
ри
те нині, ку
мо,-
ска
зав,- не
на
чеб ви ко
ли скла
-
да
ли ру
ки на спо
чи
нок! Чи, мо
-
же, ви спічне
те, як ва
ша ди
ти
на
вий
де з ха
ти?
Вона за
пе
ре
чи
ла го
ло
вою.
-
От же ви
ди
те! - за
ки
нув він
із побідною ве
селістю.- До
ки
мені бог сил дасть і до
ки бу
ду
жи
ти, бу
ду ро
би
ти. Бог сам пок
-
ли
че нас уже, аби ми відпо
чи
ли.
На
ша до
ля - пра
цю
ва
ти, то
му
що й відпо
чи
нок наш потім без
кінця. Так уже сам бог дав, До
-
кійко!
-
Так уже сам бог дав…- пов
-
то
ри
ла во
на май
же з жа
лем.-
Так… уже сам… бог… дав!
По добрій хви
лині мов
чан
ня,
під час якої Івоніка на
пив
ся з
пляш
ки, що в нього, мов ко
лач,
зви
са
ла на руці,- бу
ла з гли
ни
ви
роб
ле
на в формі ко
ла
ча,- по
-
чав на
но
во:
-
Я навіть і ду
ма
ти не мо
жу
про відпо
чи
нок! На
весні йде Ми
-
хай
ло до бран
ки, [23]
а там… чи
дов
го ли
шуть во
ни ме
ні йо
го
ще до
ма?… За па
ру місяців та й
нас
та
не осінь, і вже пок
ли
чуть
йо
го. Тоді спа
де йо
го часть пра
-
ці на ме
не. Не мо
жу навіть ду
-
ма
ти про те, як я ли
шу
ся без
нього.
-
А не мо
же
те йо
го виб
ра
ти з
війська? - спи
та
ла Докія зни
же
-
ним го
ло
сом.
[23]
- Бран
ка - при
зов.
-
Я все зроб
лю, що змо
жу.
-
А пан? - спи
та
ла Докія ще ти
-
х
ше, кив
нув
ши го
ло
вою в сто
-
ро
ну по
коїв.- Він же вас і ва
шо
-
го хлоп
ця так лю
бить. Він по
-
ма
гав вам не раз, як
що тре
ба
бу
ло. Все вас так хва
лить і ка
-
же: «По
над Івоніку не
ма в селі
ніко
го, та
кий доб
рий та ре
-
тельний!» - як же не мо
же вам
тут по
мог
ти?
-
Я вже го
во
рив із ним про те!
- відповів Івоніка го
лос
ним ше
-
по
том.- Але він ка
же, що не мо
-
ж
на мо
го хлоп
ця увільни
ти. Ка
-
же, що в ме
не є ще мо
лод
ший
син, що ми ще обоє здо
рові, і
че
рез те Ми
хай
ла не увільнять.
«Навіть і не по
чи
най нічо
го,-
ка
зав він,- і не трать крей
царів,
бо од
на
ко хлоп
ця тобі за
бе
-
руть!» Отак ска
зав мені та ще й
до
дав: «Ті три ро
ки по
ка
жуть
хлоп
цеві світ і по
да
дуть на
уку,
що йо
му, пев
но, в житті при
-
дасться,- ска
зав він,- нічо
го йо
-
му не пош
ко
дить, не бійся!»
Знаєте, він го
во
рив, як го
во
-
риться. Він, мо
же, має і прав
ду,
і ціса
реві тре
ба да
ти, що йо
му,
як ка
жуть, на
ле
житься! Але, До
-
кійко! є ти
сячі й ти
сячі жовні
-
рів на світі, чо
му ж ще й мій має
йти ту
ди? Чо
го маю ще й я тра
-
ти
ти свою ди
ти
ну?… Адіть на
нього, гу
ляє…
Поглянув за гу
ля
ючим хлоп
-
цем своїм, і го
лос ур
вав
ся йо
му
в горлі.
-
Гуляє. Стільки й доб
ра йо
го!
- відповіла Докія, а потім пов
то
-
ри
ла жур
ли
во:- Чо
му має ще й
він іти?
-
Я дав би кров свою, ко
би
лиш міг зат
ри
ма
ти йо
го! - тяг
-
нув далі Івоніка.- По
га
дай
те со
-
бі ли
ше, Докійко… три ро
ки!
Три ро
ки ли
ши
ти
ся мені без
пра
вої ру
ки. Три ро
ки об
роб
ля
-
ти мені зем
лю без нього, без
нього зби
ра
ти, без нього сіяти!
Бджілки наші без нього дог
ля
-
да
ти, а ху
до
ба… ви ду
маєте, що
ху
до
ба не пізнає сього та
кож?
Га
дай
те ви собі оце! Я не змо
жу
чис
ти
ти її щод
ня і че
са
ти так,
як він, а мо
ло
дий го
лос зна
ють
во
ни ліпше від мо
го! Ко
ли по
-
га
даю на те все,- а я все ли
ше ту
од
ну гад
ку маю,- то сер
це ці
-
пеніє мені в гру
дях із жа
лю, і я
не вид
жу світу пе
ред со
бою!
-
Робіть що, бадіко! - обізва
-
ла
ся Докія рішу
че й ог
ля
ну
ла
ся
обе
реж
но дов
ко
ла се
бе.
-
Я хо
чу так…- відповів він.-
Маю трис
та ринських. Бог один
знає, як я скла
дав їх до
ку
пи!
Крей
цар до крей
ца
ра… від ро
ку
до ро
ку… то за хліб, то за мед…
то де
що спро
дав із ху
до
би… та
й зло
жив. За них я, мо
же, ви
-
куп
лю си
на! - до
дав тай
ком,
звер
нув
шись бли
зенько до До
-
кії.- Я їх гірко за
роб
ляв, мо
же,
при
не
суть мені щас
тя. Ра
до від
-
дам їх, ко
му бу
де тре
ба. І бі
ль
-
ше дав би ще. Я спро
дав би й
мою па
ру чер
во
них биків.
-
Ті чер
воні, пишні би
ки?! -
клик
ну
ла Докія з ди
ва, не
на
че
пе
ре
ля
ка
на.- То
го вже не ро
-
біть. Шко
да ве
ли
ка!
-
Чому? - ска
зав він.- Я би се
ра
до зро
бив, ко
би лиш знав, що
Ми
хай
ло ли
шиться мені до
ма.
Як бу
де
мо жи
ти й бу
де
мо здо
-
рові, пос
та
раємо собі другі. Ко
-
би я їх лиш при собі мав, ті мо
-
лоді ру
ки, а реш
та - то все бай
-
ка. Але ру
ки, Докійко, ру
ки - то
все, на
ше ба
гатст
во, то на
ше
до
б
ро, то на
ша скар
бо
на!
-
Ну, робіть що, бадіко! Ви
шу
-
кай
те собі ко
го, хто би все ро
-
бив, а ви ла
годьте гроші.
-
Я піду до од
но
го знай
омо
го
жи
да в Ч…
-
До жи
да, бадіко? А чи бу
де
то доб
ре? - до
ки
ну
ла Докія.
-
Чому ні! Най собі лю
ди ка
-
жуть, що хо
тять, а він мо
же все.
Він усю
ди піде, він із кож
ним
по
го
во
рить, він уміє з па
на
ми
го
во
ри
ти, ро
зуміє пра
во, [24]
а
ми?… Хоч би ми що й ска
за
ли,
на нас не ди
виться ніхто. Ми ні
-
[24]
- Пра
во - за
кон.
чо
го не мо
же
мо. Ми кла
няємо
-
ся пе
ред па
на
ми, ми цілуємо їм
з обох боків ру
ки, але як ми що
ска
же
мо, во
но все-та
ки «му
-
жицьке». Не пос
лу
хає нас ніхто.
Як на нас пан крик
не,- тяг
нув
він дальше,- ми вже… боїмось…
вже сту
паємо на
зад. Я се знаю
сам по собі, що не мож
на інак
-
ше. А на жи
да як крик
неш, то
він тобі в ли
це засміється. І па
-
нові засміється в ли
це, прис
ту
-
пить ближ
че й та
ке на
го
во
-
рить, що пан на
ос
тан
ку ру
ку
йо
му по
дасть.
-
Вони ро
зумні, во
ни все зна
-
ють! - відка
за
ла Докія по
важ
но.
-
Ой, во
ни мо
жуть усе! Я знаю,
що мо
жуть!
-
Усе мо
жуть, бадіко! Дивіть
лиш, як усю
ди на
би
ва
ються! Як
лиш на зем
лю на
би
ва
ються!
Оноді іду я до сусіднього се
ла, а
там уже у дворі тім, у панськім,
ве
ликім, жид розсівся. Дав
но по
подвір'ї цвіти та бог знає що за
де
ре
ви
на рос
ла, те
пер жиді
-
вське шмат
тя по
розк
ла
де
не, на
зе
леній му
раві су
шиться. Бог
би вас по
бив! (по
га
да
ла я собі).
Ще вас і тут не бу
ло… Так, во
ни
всю
ди вміють улізти, во
ни все
мо
жуть…
-
Тому я хо
чу піти до Бу
ня
Чер
но
вецько
го, знаєте йо
го, і
не
хай він ро
бить, не
хай що ро
-
бить. То
му маю ще надію, що
Ми
хай
ло ли
шиться мені. Хоч
пан і ка
зав, що все на ніщо не
здасться, а все ще та
ки поп
ро
-
бую з Буньом. Хоч на душі по
-
лег
шає.
Він за
мовк на хви
ли
ну, спус
-
тив
ши го
ло
ву на гру
ди, не
-
замітну ма
лу го
ло
ву, не
на
чеб
на
ду
му
вав
ся над чимсь; але на
-
раз підняв її, підняв пляш
ку з
горівкою бист
ро вго
ру, блис
нув
очи
ма і клик
нув:
-
Але відтак, ку
мо, відтак
справ
лю Ми
хай
лові та
ке весіл
-
ля, яко
го ще на
ше се
ло не ви
-
діло! Хліба та бу
лок куп
лю в
Чернівцях. Увесь мій мед піде в
горівку, са
мим ме
дом бу
ду час
-
ту
ва
ти. Заріжу ко
ро
ву, ци
ганів
візьму з Гли
ниці. Гра
ти
муть у
ме
не цілий тиж
день. Де
сять
років бу
дуть лю
ди зга
ду
ва
ти,
яке весілля спра
вив Івоніка
своєму Ми
хай
лові! Ух! - гук
нув
на
раз із не
са
мо
ви
тою ве
селі
с
-
тю, зірвав
ся із мо
ло
де
чою жва
-
ві
стю із ла
ви, грим
нув пляш
-
кою до землі так, що аж на дрі
-
б
ні кусні розс
ко
чи
ла
ся, а гу
ля
-
ючі на хви
лю мов уко
пані в гу
-
льбі зу
пи
ни
лись. Відтак пірвав
Докію за ру
ку й по
тяг
нув у та
-
нець.
Розпочали йо
го повільни
ми
ру
ха
ми і кро
ка
ми. То впра
во, то
вліво, то впра
во, то вліво. Опі
с
-
ля ста
ва
ли їх кро
ки чим
раз дрі
-
бніші й скоріші, чим
раз палкіші
й дикіші, а відтак не
на
че шал
опа
ну
вав їх… не
на
че ви
хор зак
-
ру
тив
ся на місці… Мо
лоді роз
-
гу
ля
лись… За
охо
чені гульбою
стар
ших і їх весільни
ми роз
бур
-
ха
ни
ми ок
ли
ка
ми, роз
гу
ля
лись
іще з більшим за
па
лом, як досі.
Хуст
ки й лен
ти ми
га
ли в пові
-
трі. Дов
ге во
лос
ся ме
та
ло
ся по
пле
чах, і не
по
га
мов
на си
ла яко
-
їсь роз
ко
ва
ної ра
дості роз
ша
лі
-
ла
ся. З гру
дей ви
ри
ва
ли
ся раз
по раз дри
жачі яск
раві ух
кан
-
ня… Но
ги топ
та
ли зем
лю, а го
-
ло
си цим
ба
ла і скри
пок ви
ри
-
на
ли мо
но
тон
ним зой
ком своїм
ляк
ли
во то тут, то там… І смія
-
ли
ся, і пла
ка
ли на
пе
реміну.
Анна знов сто
яла на своєму
місці. Ди
ви
лась, як пер
ше, за гу
-
ля
ючи
ми й за од
ною го
ло
вою.
Її по
важ
не смаг
ля
ве ли
це не
на
-
че о од
ну відтінь поблідло, а в
очах горів нев
га
са
ючий жаль…
Нараз про
ки
ну
ла
ся.
Він по
ли
шив свою дівчи
ну і
звер
нув
ся до неї,- ішов… Га
ря
ча
кров обілля
ла її, і пе
ред нею не
-
на
че світ за
хи
тав
ся…
-
Ходи, Ан
но, по
гу
ляємо! -
про
мо
вив несміли
во й по
дав їй
ру
ку. Во
на підня
ла ру
ки, щоб
по
да
ти їх йо
му, та в тій хвилі
вмовк
ла му
зи
ка. Го
лос
ним зой
-
ком ур
ва
ла
ся од
на стру
на, і все
зу
пи
ни
ло
ся на місці.
-
Зв'яжи, мой… і грай! - крик
-
нув ста
рий Пет
ро, що до нес
тя
-
ми роз
гу
ляв
ся та ніяк не хотів
пе
рес
та
ва
ти.
-
Ні, вже дос
та! - клик
нув хто
-
сь інший.
-
Кому дос
та, той най ру
шає
надвір! - відгук
нув він.
Але інші не бу
ли тої дум
ки… І
стру
на не да
ва
ла
ся так ско
ро
зв'яза
ти, а Докія, що не
ба
вом
по гульбі знов усіла, підня
ла
ся
зі сво
го місця. Ви
со
ка й по
важ
-
на, мов ца
ри
ця, ста
ну
ла між усі
-
ма і зап
ро
си
ла їх до
до
му. Вже
дос
та тут гу
ля
ли. Бу
ли прецінь
не в се
бе й не на танці. Вже по
-
ра до
до
му. Вже аж у хаті по
-
темніло, так на
гу
ля
ли. По
то
ми
-
ли
ся, час далі йти, ко
неч
не…
Не зіткнув
ши
ся, роз
лу
чи
ли
ся
дві ру
ки. Ста
рий Івоніка прий
-
шов і взяв си
на під ру
ку. Ан
на
ли
ши
ла
ся са
ма на місці.
Кілька хвиль пізніше ста
ло в
хаті ти
хо. Світло горіло, як пер
-
ше, а в ку
тах хо
ва
ла
ся тем
но
та.
Анна кля
ча
ла пе
ред своєю
постіллю, де на стіні висів по
-
чорнілий де
рев'яний хрест із
спа
си
те
лем, і мо
ли
ла
ся. У неї
су
до
рож
но зціпи
ли
ся ру
ки над
го
ло
вою, а ли
це за
ри
ло
ся тісно
у постіль. Не
чут
но мо
ли
ла
ся…
Великими, глу
хи
ми очи
ма за
-
зи
ра
ла ніч крізь вікна, а її тьма,
чим
раз чорніша, до
би
ра
ла
ся
по
волі, не
замітно до дівчи
ни…
Було вес
ною. В часі бран
ки.
Івоніка по
дав
ся з Ми
хай
лом
до міста, до бран
ки, Марійка
ли
ши
ла
ся до
ма, а мо
лод
ший
син їх Са
ва пішов у по
ле. Тут, на
тих по
лях, був цілий їх маєток,
яко
го не ли
ша
ло
ся ніко
ли без
до
зо
ру. Окрім ха
ти, що сто
яла
не
да
ле
ко пансько
го до
му, ма
ли
ще тут, на по
лях, два бур
деї.
[25]
В од
но
му меш
кав усе хтось
зи
мою й літом, у другім за
хо
ву
-
[25]
- Бур
дей - зем
лян
ка.
ва
лись бджо
ли, а в стайні, що
розк
ла
ла
ся близько ко
ло тих
пив
нич
них меш
кань, [26]
роз
-
жи
в
ся їх прек
рас
ний то
вар. За
стай
нею дальше сто
яли сто
ги
із збіжжям і ко
ню
ши
ною. Там
білівся не
ве
ли
кий чис
тий тік.
Все се ле
жа
ло, мов у плит
ко
му
кітлі. По
дальше розрісся лісок,
ніби го
род. [27]
Не
на
че вмис
не
схи
ля
ли
ся тут по
ля вниз, що
би
на ціле май
но оце не гляділо ці
-
ка
ве око. Особ
ли
во ж на бджо
-
ли й то
вар. Сей ос
танній був
гор
до
ща
ми Івоніки. Па
ра мо
ло
-
[26]
- Пив
ничні меш
кан
ня - зем
ля
-
н
ки.
[27]
- Го
род - сад.
деньких бичків, па
ра пиш
них
чер
во
них тірольських волів, дві
ко
ро
ви й кілька те
ля
ток. Літом
но
чу
вав Івоніка або Ми
хай
ло з
ни
ми у стайні, а зи
мою пе
ре
-
сид
жу
вав у бур
дею та над
зи
рав
за ни
ми.
В сусідньому селі во
ди
ли
ся
від не
пам'ятних часів злодії, а
як за
хо
ди
ли сю
ди, так му
си
ли
ми
на
ти по
ля Івоніки. То
му му
-
сив усе хтось пе
ре
сид
жу
ва
ти у
бур
де
ях, мов на варті. Звідси
бу
ло близько Івоніці до всіх йо
-
го піль і нив. Тут ве
ли
ся йо
му
бджо
ли ліпше, чим при сіль
сь
-
кій хаті на «горі». Сю
ди зво
зив
усе своє збіжжя, мо
ло
тив, хо
вав
і спро
ду
вав, і жив чес
но й св
-
обідно, мов той лісний птах.
Івоніка не лю
бив, як йо
му хто
при ро
боті приг
ля
дав
ся, особ
-
ли
во ж як хто йо
го бджо
лам
при
див
ляв
ся. Був чо
мусь пе
ре
-
ко
на
ний, що во
ни від то
го по
-
но
си
ли шко
ду, і май
же ніко
ли
не при
пус
кав ко
гось чу
жо
го до
вуліїв. Ішов хто до нього, то він
се ба
чив зда
ле
ку. Тоді ви
хо
див
йо
му вже кілька
де
сять кроків
на
зустріч, ски
дав свій ремінь із
се
бе (останнім ли
ша
ло
ся все
ли
хо, яке мог
ло по
нес
ти від
гос
тей у йо
го та
бор, при гос
-
теві) і та
ким чи
ном відби
рав
лю
дям на
го
ду при
див
ля
ти
ся
уважніше йо
го май
ну. Не те
щоб він, мо
же, по
бо
ював
ся, що
той прос
тяг
нув би ру
ку за чим-
не
будь у бур
дею або ко
ло ньо
-
го! Ні, бо
же бо
ро
ни! Та
кої ли
хої
дум
ки про своїх сусідів не був
він ніко
ли, по
ми
мо стількох
досвідів у своєму житті! Він ли
-
ше ду
же ля
кав
ся над
то доб
рих і
ли
хих очей, бо
яв
ся си
ли де
яко
-
го зілля, яке, за
мов
ле
не ли
хи
ми
сло
ва
ми й підки
не
не під яку
річ, або під то
ва
ри
ну, або й
вулій, мог
ло до
вес
ти до ве
ли
-
ко
го не
щас
тя, а не раз до сме
-
рті. Він стра
хав
ся вся
ких та
ких
інших не
чис
тих, чарівних ре
-
чей, на яких ро
зуміли
ся де
які,
не
на
че на хлібі на
сущнім. За
свої бджо
ли, яким бу
ло тут на
по
лях, як у раю, бо
яв
ся вже
най
більше. І бу
ла б за них чи
-
ма
ла шко
да, ко
ли б де
які рої,
по
тяг
нені ли
хим оком, осїли
ся
десь на нез
на
но
му місці і про
-
па
ли для нього без по
во
ро
ту!
Довкола бур
дея пи
ша
ла
ся
влі
ті на ши
ро
ких отих прос
то
-
рах, що десь аж ген на краю
злу
ча
ли
ся з го
лу
бим не
бом,
най
кра
ща пше
ни
ця, ко
ли
са
ло
ся
в ритмічних, лагідних ру
хах ви
-
со
ке зо
ло
те жи
то, а тут і там бі
-
гли зе
лені пас
ма ко
ню
ши
ни,
об
си
пані ро
же
вим па
ху
чим цві
-
том, та біліли ни
ви дрібної гре
-
ч
ки. Півмилі за
но
си
ло від них
ме
до
вим за
па
хом і при
тя
га
ло
на си
лу ко
маш
ку до се
бе…
В де
яких днях, ко
ли не
бо
при
би
ра
ло
ся у си
ня
вий шовк, а
сон
це роз
хо
ди
ло
ся са
мим блис
-
ку
чим зо
ло
том, ко
ли теп
ло все
пе
рей
ма
ло і роз
пи
ра
ло, до
бу
ва
-
ло
ся не
на
че си
ломіць із землі
на
верх,- жи
ло
ся пре
гар
но! Такі
дні бу
ли милі для Івоніки. Тоді
він сам до се
бе усміхав
ся та
при
яз
но розг
ля
дав
ся. Пе
ре
жи
-
вав сам стан землі й був із нею
од
ним. Знав все, що бу
ло лю
бо і
збіжжю, і всьому, що підніма
ло
-
ся з неї, особ
ли
во ж по дощі. Не
-
на
че чув і ба
чив, як зем
ля з за
-
до
во
лен
ням роз
хо
ди
лась, роз
-
ко
шу
ва
ла, як її со
ки відсвіжу
ва
-
лись і як во
на, на
си
че
на, відди
-
ха
ла важ
ки
ми па
хо
ща
ми. В тім
її відди
ху так і ку
па
ло
ся все над
нею! Те зна
ли і бджо
ли йо
го -
во
ни бу
ли ро
зумні і про
ворні, і
ані од
на не ли
ши
ла
ся в такій
порі в улію, хіба кот
ра му
си
ла.
Виліта
ли поспішно, літа
ли
сква
п
ли
во, лу
ку
ва
то від од
ної
квітки до дру
гої всуміш, схи
ля
-
лись чим
раз ниж
че над зем
лею
і бриніли всі враз так вдо
во
ле
-
но й важ
ко, що їх бренькіт, зіл
-
ляв
шись в од
ну струю, ста
но
-
вив од
нос
тай
ну, од
на
че нес
ка
-
зан
но гар
монійну, сон
ли
ву му
-
зи
ку, що в тиші за
но
си
ла
ся да
-
ле
ко-да
ле
ко… Ни
ви з ко
ню
ши
-
ною
про
с
ти
ра
ли
ся ген-ген, при
-
ма
ню
ва
ли кож
но
го до се
бе, а їх
-
ні білі й ро
жеві цвіти, всуміш зі
свіжою зе
лен
ню, дрібним бар
в
-
ним усміхом своїм до яс
но
го
сон
ця кло
ни
ли
ся до лег
ко
го
пів
сну, уко
ли
су
ва
ні од
нос
тай
-
ним, ніжним бренько
том бджіл.
Гарна бу
ла зем
ля.
У своїх бар
вах жи
ва й свіжа,
шко
да лиш, що не го
во
ри
ла.
Івоніка лю
бив її. Він знав її в
кожній порі ро
ку і в різних її
наст
ро
ях, мов се
бе са
мо
го. Во
на
при
га
ду
ва
ла чо
ловіка і жа
да
ла
жерт
ви.
Як бу
ла лю
та, бо
яв
ся її бі
ль
-
ше, як по
чорніло
го не
ба, що ві
-
щує ту
чу. А бу
ва
ла лю
та, ко
ли
на
дар
мо ожи
да
ла до
щу, що мав
її скро
пи
ти, ко
ли тиж
ня
ми на
-
дар
мо ту
жи
ла за хо
лод
ни
ми си
-
ти
ми крап
ля
ми во
ди, і замість
во
ди жевріюче проміння сон
ця
ви
пи
ва
ло її со
ки. Тоді стя
га
ли
-
ся її тут і там ви
пуклі сус
та
ви і
тріска
ли з гніву, во
на ста
ва
ла
твер
да й не
дос
туп
на і не ви
да
-
ва
ла ніяких плодів. То
му, що на
ній зе
леніло й рос
ло, відби
ра
ла
по
жи
ву - во
но слаб
ло й ув'яда
-
ло, блідло й пе
ре
хо
ди
ло по
волі,
але пев
но, в ока
менілий стан…
Сюди, до бур
деїв, прий
шов
Са
ва, мо
лод
ший син Івоніки.
Прий
шов на
поїти ху
до
бу і да
ти
їсти ве
ликій со
баці Сойці, що
сто
яла ко
ло стайні на при
поні.
Надійшов повільним і ліни
-
вим кро
ком. Всту
пив у стай
ню.
Гля
нув за то
ва
ром, що звер
нув
свої ве
ликі го
ло
ви ліни
во до
нього і ди
вив
ся, ре
ми
га
ючи, ве
-
ли
ки
ми лагідни
ми очи
ма за
ним, - та й вий
шов. Не хотів йо
-
го на
поїти. Вер
не Ми
хай
ло, то
на
поїть. Як піде до жовнірів, він
ще дос
та бу
де за нього ро
би
ти.
Що як що, а се жде йо
го не
ми
-
ну
че…
Ото як
би йо
го відібра
ли; не
над
зи
рав би за ним стільки, що
те
пер. Все мав йо
му чимсь до
-
ко
ря
ти, чо
гось учи
ти! Тут він
не дос
та пильний, там не зро
-
бив ро
бо
ти як слід, тут знов за
-
ба
га
то хо
дить йо
му по се
лу,
там знов за
ба
га
то на та
нець і
між дівча
та втру
чається… Що
се та
ко
го? Що се має йо
го об
хо
-
ди
ти? Він уже знає, чо
го хо
дить
стільки в се
ло й на та
нець, і він,
Ми
хай
ло, ду
має, що як він стар
-
ший, то він - мо
лод
ший - має
йо
го за
раз у всім слу
ха
ти! О ні,
се та
ки не так! А відтак за
бо
ро
-
няє йо
му та
кож він і та
то схо
-
ди
ти
ся з вуй
ком Гри
горієм.
«Ши
бе
ни
ком» на
зи
ває вуй
ка і
пря
мо ка
же, що ко
ли та
то, ма
ма
й він в той бік не див
ляться, то
й він не сміє інак
ше пос
ту
па
ти.
Так!
І він не сміє інак
ше пос
ту
па
-
ти?
-
Га-га!… Се ще по
ба
чи
мо!
Він лю
бить чор
но
оку Рахіру,
доньку вуй
ка Гри
горія, і ніко
ли
її не по
ки
не. А що та
то з вуй
ком
мав - се йо
го не об
хо
ди
ло. Сва
-
ри
ли
ся, то сва
ри
ли
ся, він то
му
не ви
нен. Вуй
ко Гри
горій свід
-
чив фальши
во на та
та й сидів
за те кілька місяців у арешті,
але що се йо
го об
хо
ди
ло? Най
би та
то не фу
ду
лив
ся [28]
на
[28]
- Фу
ду
ли
ти
ся - пин
дю
чи
ти
ся,
гор
ду
ва
ти.
Гри
горія; а то все на нього бо
-
ком ди
вив
ся, не
мов на га
ди
ну,
а той і роз
лю
тив
ся од
но
го ра
зу
і вку
сив. Од
но
му ґазді про
па
ли
де
які речі з ха
ти й гроші, а вуй
-
ко посвідчив при суді, що і йо
го
та
то мав у тім свої ру
ки. Від то
-
го ча
су пішло пек
ло. А по-дру
ге,
ка
за
ли, що до Рахіри не го
-
диться йо
му, Саві, хо
ди
ти. Во
на
близька сво
яч
ка йо
го. Йо
го ма
-
ми рідної сест
ри донька,- гріх!
Та се йо
му ду
же в го
лові! Хай
хто інший та
ких гріхів боїться,
йо
му не страш
но пе
ред ни
ми…
Григорій і Рахіра сміяли
ся та
-
кож із то
го. І Гри
горій не був
дур
ний. Ба
чив світа. Хо
див май
-
же що
ро
ку до Мол
да
ви на ро
бо
-
ту і, як вер
тав
ся відти, знав не
од
но роз
ка
зу
ва
ти, що чув, ви
-
дів, а що й сам ут
нув. Не ба
чив у
тім гріха, що Са
ва лю
бив Рахі
-
ру…
А по-дру
ге, хоч які бу
ли
бідні,- бо во
ни бу
ли бідні зарі
-
бни
ки, що ви
най
ма
ли собі по
ле
й хо
ди
ли на ро
бо
ту, особ
ли
во ж
Те
тя
на, тітка йо
го,- то все-та
ки
об
да
ро
ву
ва
ли йо
го чим мог
ли,
як там прий
шов, і уго
щу
ва
ли,
не тряс
ли
ся над крей
ца
ром, як
та
то й ма
ма. Та
то йо
го не поз
-
во
ляв йо
му ку
ри
ти, бо сам не
ку
рив, а Гри
горій усе при
но
сив
йо
му пач
ку з Гоп
пля
цу, як знав,
що в нього вже тю
тю
ну не ста
-
ло, а він хотів ку
ри
ти. В та
та
пив він горівку лиш 3-4 ра
зи до
ро
ку - на різдво, на Ве
лик
день,
на храм і на Но
вий рік або в
м'ясниці,- а тут час
ту
ва
ли йо
го
не раз і не два, а по кілька разів
до тиж
ня. А вже най
ліпша бу
ла
для нього Рахіра…
Як Ми
хай
ло вга
дав, що він
Рахіру лю
бить, і дізнав
ся, що
він ча
са
ми за
но
чо
вує в вуй
ка
Гри
горія, на
ки
нув
ся на нього і
сва
рив: «Со
ром нам ро
биш, Са
-
во! Ти лю
биш дівчи
ну пус
ту, що
на неї ні один по
ряд
ний хло
-
пець у селі не гля
дить, що її ні
-
хто по
ряд
ний за жінку не візь
-
ме. Во
на по
га
на во
лош
ка, ци
-
ган
ка. Ди
ви
ся на її зу
би й на її
рот! Як клуб
ки з м'яса сто
ять їй
в лиці! Чи во
на чим при
ча
ру
ва
-
ла те
бе? Ди
ви
ся, яка во
на по
га
-
на! Чо
ло во
лос
сям за
рос
ло, а
очі, як у чор
тиці або у го
лод
ної
со
ба
ки!»
Він не відповів бра
тові на те
нічо
го. Вза
галі не
ба
га
то го
во
-
рив, як той зво
див роз
мо
ву на
Рахіру, але її по
ки
ну
ти зовсім
не ду
мав. Як не міг її кілька
днів ба
чи
ти, бо батько ро
бо
тою
об
тя
жав, був прос
то хо
рий. Хо
-
див, мов зат
роєний, в'янув усім
тілом, а лють так і гра
ла в нім.
Тоді й не
доб
ре бу
ло драз
ни
ти
йо
го. Не вит
ри
му
вав він так
дов
го. Як та во
да за
га
че
на, що
най
шла цілою ма
сою і роз
ри
ває
греб
лю, так і лю
бов йо
го ло
ми
-
ла всі згля
ди й обов'язки про
ти
ро
ди
телів, і він ішов до неї. Во
-
на на
го
род
жу
ва
ла йо
го ба
га
то
за цілий зніве
че
ний час, і він
уд
воє прив'язу
вав
ся до неї.
Мабуть, ні од
на дівчи
на на
світі не вміла так лю
би
ти, як
во
на! В її обіймах він не
на
че
змінив
ся. Своїми ве
ли
ки
ми че
-
р
во
ни
ми ус
та
ми пи
ла з нього
всю енергію і си
лу; пи
ла йо
го,
ко
ли лиш гляділа на нього свої
-
ми очи
ма. І під ти
ми пог
ля
да
-
ми, що або сміяли
ся, або іскра
-
ми об
си
пу
ва
ли йо
го, - м'як, ос
-
ла
бав і тра
тив уся
ку во
лю. Її
сміх, го
лос
ний, ко
рот
кий, ури
-
ва
ний сміх, ви
ри
вав йо
го з уся
-
ко
го на
ду
му
ван
ня й по
ри
вав із
со
бою, а сло
ва її все підхо
ди
ли
йо
му під йо
го ду
шев
ний лад.
Здавалося, ціле йо
го єство зі
-
бра
ло
ся ли
ше в те од
но по
чут
-
тя, в лю
бов до неї, і стра
ти
ло
ро
зуміння чо
го іншо
го. Ку
пав
ся
і по
ри
нав у тім чутті. Відчу
вав її
в собі, мов жит
тя, і ані че
рез
дум
ку не пе
ре
хо
ди
ло йо
му роз
-
лу
ча
ти
ся з нею.
Сміявся з нею над батьком і
бра
том. Що зна
ли во
ни, як їм
обом бу
ло! А ко
ли розд
раз
ню
-
ва
ли йо
го за
бо
ро
ною хо
ди
ти до
Гри
горія, гро
зив, що вте
че з
нею в Мол
да
ву. Так, уте
че з нею
до Мол
да
ви, а та
ки не ли
шить
її…
Вийшов зі стайні і гля
нув ок
-
руг се
бе. Так ти
хо й пус
то бу
ло
вок
ру
ги. Зем
ля ле
жа
ла ще чор
-
на й на
га, як да
ле
ко око ся
га
ло,
ген аж ту
ди, де не
бо хи
ли
ло
ся;
лиш десь-не-десь зе
леніли
ся
блідо пас
ма ози
ми
ни й різни
-
ли
ся ви
раз
но від тем
ної не
ора
-
ної ще ріллі. Сплю
нув пе
ред се
-
бе. Страх, як чуд
но йо
му тут!
Ми
хай
ло грав на сопівці, як пе
-
ре
сид
жу
вав тут сам, але він ані
не вмів гра
ти на сопівці, ані не
лю
бив то
го жалісли
во
го го
-
лосіння. Во
но йо
го боліло. До
чор
та! Те
пер му
сив тут сидіти й
ну
ди
тись. Жод
на людська ду
ша
не за
хо
дить сю
ди, ні нічо
го жи
-
во
го не по
ба
чиш тут. Що мав
по
чи
на
ти? А сидіти му
сив. Са
ме
як
би відійшов, вліз би хто й
виніс усе з бур
дея, тоді мав би
що слу
ха
ти, а врешті, і шко
да
бу
ла б не
аби
яка. Тон
кий і стру
-
н
кий, вип
ря
му
вав
ся, скла
дав
ру
ки на
зад, підіймав го
ло
ву й
пог
ля
дав, на хвильку приж
му
-
рив
ши очі, в лег
ко зах
ма
ре
не
вес
ня
не не
бо…
Робив се з при
вич
ки. Лю
бив
стріля
ти птахів, і ко
ли ли
ше
ста
нув де бездільно, за
раз при
-
ж
му
рю
вав очі й шу
кав чо
гось
під хма
ра
ми. Ча
сом і зовсім без
наміру. Кілька птахів, що пе
ре
-
га
ня
лось ви
со
ко під хма
ра
ми,
зник
ли на хвильку й по
яви
лись
знов,- і звер
ну
ли йо
го ува
гу на
се
бе.
Він слідив який
сь час за їх
грою в повітрі, а відтак стріли
-
ла йо
му од
на дум
ка че
рез го
ло
-
ву. Побіг жи
во до бур
дея, зірвав
із стіни батько
ву стрільбу, по
-
вер
нув на давнє місце, підняв
стрільбу до
го
ри, замірив
ся на
птахів і вистрілив…
Добре стрілив. Як чор
на точ
-
ка, що в ша
леній ско
рості зрос
-
тає, так упа
ла од
на пташ
ка до
землі. Він підбіг сквап
но в той
бік і глядів, за чим цілив.
Се був во
ро
бець.
Він розстрілив йо
го цілком.
Підняв і відніс йо
го ве
ликій,
на лан
цюзі прив'язаній со
баці.
Відтак глядів хвильку, як во
на
то ки
да
ла
ся, то жа
ха
ла
ся дріб
-
ної зак
ри
вав
ле
ної пташ
ки. Опі
-
сля знов ди
вив
ся під хма
ри і
знов ждав… Не до
ба
чив уже ні
-
чо
го більше. Гук вистрілу ля
кав
їх. Во
ни роз
летіли
ся і зник
ли.
Він усміхнув
ся.
Сього не вдав би Ми
хай
ло,
аби йо
му й ле
ва підста
вив! Він
ду
же зле стріляв. Брав стрільбу
до рук так, як її хіба бе
ре жінка.
Так нев
дач
но! Ну, се раз бу
де
фай
ний жовнір! Як він бу
де раз
у війні на лю
дей стріля
ти, ко
ли
не вміє застріли
ти навіть зай
-
ця? Чи бу
де й там бу
ком ки
да
-
ти, як ки
дав за зай
ця
ми, як хо
-
тів яко
го уби
ти?…
Майже уго
лос розсміявся.
Ми
хай
ло був ба
ба, хоч був си
-
ль
ний, як медвідь, і плечі у ньо
-
го, як у ве
ли
ка
на, са
див на них
мі
шки, як ніщо; хоч, щоп
рав
да,
до ро
бо
ти був здат
ний, як рід
-
ко хто пер
ший-ліпший. Але сер
-
це бу
ло у нього м'яке, як тісто!..
І знов усміхнув
ся.
Чи йо
го візьмуть-та
ки до вій
-
ська?
Він хотів би ду
же, аби йо
го ві
-
ді
бра
ли. Тоді не потрібу
вав би
вик
ра
да
ти
ся до Рахіри, як той
зло
дій, бо батька не боїться; ба
-
ть
ко доб
рий і не ка
же йо
му ні
-
чо
го в очі, а ма
ма не
хай собі го
-
во
рить і сва
рить скільки хо
че, з
то
го не ро
бить він собі нічо
го,
увечір во
на за ним не піде, але
Ми
хай
ло…
Він сто
яв ще який
сь час, по
-
то
нув
ши в га
д
ках… Заніс відтак
стрільбу на
зад на мі
сце, замк
-
нув двері від бур
дея, а потім,
ог
ля
нув
шись уваж
но на всі бо
-
ки, пішов спі
шним кро
ком на
-
вскіс че
рез по
ля до неї.
Тим ча
сом - се ж бу
ло пізно
по обіді - Марійка уви
ха
ла
ся по
хаті. Во
на пе
ре
сид
жу
ва
ла пості
-
йно в сільській хаті ко
ло дво
ру
на «горі» і ла
го
ди
ла ве
че
рю.
Очіку
ва
ла Івоніку й Ми
хай
ла з
міста. Бу
ла се сла
бо
сильна, ще
до
волі мо
ло
да жінка з ніжни
ми
ри
са
ми об
лич
чя, на якім за пер
-
шим пог
ля
дом бу
ло пізна
ти, що
тяж
ка, не
нас
тан
на пра
ця й жу
-
ра, що гніти
ла її, на
да
ли її п'ят
-
но ста
рості. Во
на жи
ла в згоді зі
своїм чо
ловіком, по
ва
жа
ла й
по
див
ля
ла йо
го у всіх йо
го вчи
-
н
ках, го
во
ри
ла до нього «ви» і
спов
ня
ла всі йо
го на
ка
зи й ба
-
жан
ня без опо
ру. Бу
ло би тяж
-
ко ска
за
ти, кот
ре з них бу
ло
ста
ранніше й пильніше; ли
ше
ко
ли про нього го
во
ре
но, що
він нез
ви
чай
но доб
ро
го сер
ця,
їй за
ки
ду
ва
но ску
парст
во.
Вона зна
ла про се, і се гніва
ло
її чи
ма
ло. Чи се бу
ло ску
парст
-
во, ко
ли во
на все дба
ла для
своїх дітей, за які бу
ла би відда
-
ла ду
шу? Ко
ли не тра
ти
ла ча
су
так, як інші жінки за ба
ла
кан
-
кою, сього або то
го без на
мис
лу
з ха
ти не да
ва
ла або над
то не
роз
да
ро
ву
ва
ла? Ко
ли хо
ди
ла в
по
ла
та
них ре
чах і не сто
яла ні
-
ко
ли ко
ло кри
ниці й не пра
ла?
Про
те во
на все бу
ла доб
рою ґа
-
зди
нею і ма
ла до
ма все, що по
-
вин
но бу
ти в кожній хаті і у ко
-
ж
ної доб
рої ґаздині. А хоч ніхто
про се не знав, то все з тим бу
-
ло їй доб
ре. Ніхто не знав, скі
-
льки по
лот
на, нап
ря
та
но
го її
влас
ни
ми ру
ка
ми, хо
ва
ло
ся в
скрині. Скільки пре
гар
них, чис
-
то вов
ня
них ко
верців висіло на
поді. Скільки по
ду
шок у неї бу
-
ло, скільки руш
ників і білля,
скільки кип
тарів і що в тій бля
-
шаній круглій пушці, [29]
в
якій хо
вав Івоніка свої важні
па
пе
ри-конт
рак
ти за по
ля й
уся
кі інші ци
дул
ки,- що там на
-
с
поді ле
жа
ли і банк
но
ти… А що
во
ни най
частіше їли борщ і ма
-
[29]
- Пуш
ка - бля
шан
ка.
ма
лиґу, фа
со
лю і ба
ра
болі,- се
не ма
ло поп
рос
ту ніко
го об
хо
-
ди
ти. Во
на ніко
ли не жу
ри
ла
ся
тим, що по інших ха
тах діяло
ся
і що хто їв або ва
рив. Зреш
тою,
чи інші їли ліпше? Се хотіла би
во
на по
ба
чи
ти! Навіть Докія,
що все на ціле се
ло хва
ли
ла
ся,
що ніхто так доб
ре не вміє ва
-
ри
ти, як во
на,- ва
ри
ла щод
ня
борщ, а що, мо
же, ко
ли чай пи
-
ла?… Ну, тоді, пев
но, бу
ла сла
ба,
або ста
рий Пет
ро з міста при
-
віз, то й зва
ри
ла та па
ри
ли собі
ро
ти! Але то вже раз так на сві
-
ті ве
ло
ся, як хто лиш нічо
го не
да
вав, не ро
бив да
рунків, нічо
-
го з ха
ти не роз
зи
чу
вав, а хотів
і собі де
що ос
та
ви
ти, той був
за
раз «ску
пий» і то
го об
ки
ду
ва
-
ли та
ки
ми лат
ка
ми, що матінко
Хрис
то
ва! Во
на вже дав
но про
се пе
ре
ко
на
ла
ся,- заг
ля
ну
ла пу
-
шці на дно й то
му дер
жа
ла
ся
від усіх зда
ле
ка. В неї бу
ли лиш
три добрі знай
омі, з яки
ми не
-
нас
тан
но зно
си
ла
ся. Дві зовсім
старі жі
нки, білі, як сніг, і од
на
мо
ло
ди
ця. Ті ж старі ста
ва
ли їй
в різних при
го
дах з по
ра
дою, а
мо
ло
ди
ця бу
ла то
ва
риш
кою її
душі і при ро
боті. Більше не
сто
яла за нічию лас
ку. Івоніка
ішов за нею слід у слід. Жив з
усіма доб
ре, але у ве
ликій при
-
язні лиш із ста
рим Пет
ром.
Марійки й не ба
чив ніхто ні
-
ко
ли в кор
чмі. Ду
же рідко ко
ли
на яр
мар
ку, а свя
та
ми або не
-
ділею по обіді, то, вмісто піти
де на ба
ла
кан
ку в се
ло, ля
га
ла
на при
зьбу від сон
ця і спа
ла, а
як ні, то ви
ма
щу
ва
ла собі й си
-
нам го
ло
ви й че
са
ла їх глад
ко й
гар
но так, як чи
ни
ла се в ча
сах,
ко
ли бу
ли ще дрібни
ми хлоп'я
-
та
ми, і роз
мов
ля
ла про ху
до
бу
й зем
лю і про те, як во
но - як
дасть бог до
че
ка
ти - бу
де в бу
-
дуч
ності. Ча
сом хо
ди
ла з Ми
-
хай
лом або Івонікою ме
жею в
по
ле і ог
ля
да
ла хліб…
Нині бу
ло їй тяж
ко на душі, і
її дум
ки бу
ли по
нурі й невід
-
радні та й гну
ли її до
до
лу.
Зранку, як Івоніка й Ми
хай
ло
пішли до бран
ки у місто, во
на
на
ки
ну
ла на се
бе сер
дак і побі
-
гла нап
равці чор
ним по
лем до
сусіднього се
ла, до да
ле
ко й
ши
ро
ко зна
ної ци
ган
ки-во
рож
-
ки, що
би дізна
ти
ся від неї із
карт, чи Ми
хай
ло ос
та
неться
до
ма, чи візьмуть йо
го во
се
ни
від неї до війська.
А во
рож
ка чис
ли
ла щось ме
-
жи кар
та
ми та чис
ли
ла, пе
ре
ші
-
пту
ва
ла якісь нез
ро
зумілі сло
-
ва, а відтак ска
за
ла їй ось що:
«У те
бе ве
ли
ка гри
зо
та, але ще
більша жур
ба те
бе і твой
ого чо
-
ловіка жде відте
пер. Пе
ред то
-
бою ле
жать по
то
ки сліз; во
ни
вкінці ви
сох
нуть, і ти бу
деш
кров'ю пла
ка
ти. По
ро
ги су
ду
пе
рес
ту
па
ти
меш, за один раз
ви
топ
чеш стеж
ку до нього… та
-
кий тяж
кий жаль нес
ти
меш із
со
бою тою стеж
кою… Ме
жи бі
-
дних роз
да
ва
ти
меш своє доб
ро
і від лю
дей бу
деш утіка
ти, а те,
що тобі най
миліше, піде від те
-
бе як
най
дальше, а те, що стоїть
від те
бе по
да
ле
ку, ста
не тобі
близько сер
ця. Від бо
га все за
-
ви
сить. Як бог схо
че, так і бу
де!
Він мо
же все відвер
ну
ти. Ми
-
хай
ло па
дає до
до
му».
Так. Та й з тим вер
ну
ла
ся. Бу
-
ла зовсім при
би
та. Во
рож
ка все
вга
ду
ва
ла, ко
ли бу
ло прий
ти до
неї, та й сим ра
зом, ма
буть,
прав
ду го
во
ри
ла. То
му во
на
вже те
пер пла
ка
ла, їй бу
ло так
гірко на душі, що не мог
ла з со
-
бою упо
ра
ти
ся. Во
на зна
ла, що
Ми
хай
ла обст
ри
жуть, хоч він
те
пер і «до
до
му па
дав», і що пі
-
де від неї во
се
ни на два-три ро
-
ки, а мо
же й навіки… Во
на не
сумніва
ла
ся над сло
ва
ми во
-
рож
ки. Го
во
ри
ла так, що не мо
-
г
ла інак
ше, як віри
ти. А як
би й
по
ло
ви
на то
го бу
ла прав
дою,
то все її жда
ло якесь не
щас
тя, її
жда
ли,- як ка
за
ла во
рож
ка,-
кри
ваві сльози… Во
рож
ка оця
бу
ла чарівни
цею. Різни
ми зіл
-
ля
ми і примівка
ми відібра
ла
власній рідній сестрі чо
ловіка,
а той, по
ки
нув
ши жінку й дітей,
прий
шов до неї і жив із нею як
чо
ловік із жінкою, хоч во
на бу
-
ла стар
ша й по
га
на. Во
на зна
ла
-
ся на різній силі й не го
во
ри
ла
на вітер. До неї звер
та
ли
ся всі
дівча
та й хлопці із сусідніх сіл,
во
на всім по
ма
га
ла. Од
ним зіл
-
лям, іншим примівка
ми. Го
во
-
ри
ла як із книж
ки й уга
ду
ва
ла з
карт, хто при
хо
див до неї з сер
-
цем і вірив у те, що во
на го
во
-
ри
ла. Во
на віри
ла в те, що во
на
ви
во
ро
жи
ла… Ти
хо пла
чу
чи,
ро
би
ла те
пер од
ну ро
бо
ту за
дру
гою. Розк
ла
ла огонь, прис
-
та
ви
ла ве
че
рю, пе
ре
чис
ли
ла всі
ку
ри й кач
ки і зла
го
ди
ла в клу
-
но
чок снідан
ня на завт
ра. Враз
із дни
ною мав іти Івоніка з Ми
-
хай
лом ора
ти в по
ле. По
ра
ю
-
чись отак то тут, то там, во
на
не заміти
ла, як Са
ва всту
пив у
ха
ту і, ста
нув
ши в куті під піч
-
чю, слідив за нею мовч
ки напів
-
глум
ли
во, напівзчу
до
ва
но. Він
був ви
со
кий рос
том, ви
щий від
сво
го бра
та, але ніжно збу
до
ва
-
ний, як ма
ти. З ли
ця по
до
бав
та
кож на неї і був би гар
ний,
ко
ли б не йо
го бе
зус
тан
но заб
-
лу
ка
ний пог
ляд, що мав у собі
щось зим
но
го [30]
й не
су
по
кій
-
[30]
- Зим
ний - хо
лод
ний.
но
го. З йо
го ніжно
го, май
же ди
-
ти
ня
чо
го об
лич
чя вра
жав йо
го
пог
ляд прик
ро і відтру
чу
вав
від се
бе. Очей сих не наслідив
він ані від та
та, ані від ма
ми.
Ко
ли очі Івоніки бу
ли дзер
ка
-
лом са
мої доб
ро
ти сер
ця й чес
-
но
ти, пог
ляд у Марійки м'я
кий,
зви
чай
но гли
бо
кий і за
жу
ре
-
ний, в усміху нес
ка
зан
но ла
-
гідний і гар
ний, то йо
го очі, ве
-
ликі й сиві, [31]
не ма
ли нічо
го
спільно
го з йо
го ди
ти
ня
чо-мо
-
ло
дим об
лич
чям. Зви
чай
но не
-
на
че гой
да
ли
ся по землі, ко
ли
-
са
ли
ся від од
но
го пред
ме
та до
дру
го
го, од
нак ко
ли звер
ну
ли
-
[31]
- Си
вий - сірий.
ся раз на що і при
ку
ва
ли
ся на
хвильку до чо
го, по
ча
ли ми
го
-
тіти в хо
лод
но
му, мов сталь,
блис
ку й у тім блис
ку роз
хо
ди
-
ли
ся. Стра
ха
ли імен
но, ко
ли хо
-
тіли щось до
ба
чи
ти. Оче
вид
но,
зміна і гра йо
го очей бу
ла не
-
свідо
ма, та то
му не мен
ше важ
-
ка… Холод
ним, мов ніж, зим
-
ним блис
ком, що пос
те
пен
но
зма
гав
ся, відпи
хав від се
бе, і
тре
ба бу
ло усміху йо
го мо
ло
дих
ніжних уст, щоб при
ва
би
ти ду
-
шу до се
бе.
-
Мамо! - пе
ре
бив на
раз ти
-
ши
ну дзвінким го
ло
сом- Чи ве
-
че
ря ще не го
то
ва?
Вона про
ки
ну
ла
ся ляк
ли
во й
ог
ля
ну
ла
ся.
-
Ай, най те
бе там! - клик
ну
ла
з ви
со
ко змор
ще
ни
ми бро
ва
ми,
не
на
чеб відчу
ла рап
том силь
-
ний фізич
ний біль.- Як же ти
ме
не пе
ре
пу
див! - І не
мов розд
-
раз
не
на тим, тяг
ну
ла дальше: -
Та вже ве
чері хо
четься? А чо
му
ж ти вер
нув так ско
ро з бур
дея?
На
поїв ху
до
бу? Ти мав там сиді
-
ти, до
ки та
то не прий
де та до
ки
Ми
хай
ло сам ту
ди на ніч не пі
-
де!
-
Так! І го
ло
ден? - спи
тав він.
-
Чи я для них бор
ше ва
рю, як
во
ни пе
ре
сид
жу
ють у бур
дею!
Всім в одній порі ва
рю.
-
Як я го
ло
ден, то їх то не бо
-
лить.
-
А де ти був досі? Хіба ж усе
там у бур
дею? - спи
та
ла їдко.
-
Жаль вам, що ви не бу
ли
там, де я хо
див? - відповів глум
-
ли
во і сто
яв, мов струн
кий дуб,
пе
ред нею і кра
яв сер
це хо
лод
-
ним блис
ком очей.
-
Бог би те
бе ска
рав, Са
во!
Ме
ні з жу
ри чор
но пе
ред очи
ма,
а ти ще при
хо
диш і їси моє сер
-
це!
-
Ей, чи то я їм ва
ше сер
це?
Мо
же, я й то
му ви
нен, що ви
пла
че
те? Мо
же, ви за мною пла
-
че
те? Не плач
те за мною, бо я
ва
ших сліз не потрібую. Навіть
як ум
ру, не потрібуєте за мною
пла
ка
ти!
-
Саво! - крик
ну
ла во
на з жа
-
хом.
-
Мовчіть! - ска
зав по
ну
ро й
сам за
мовк. Глядів на зем
лю,
не
на
че шу
кав на ній кулі, що
пе
ребігла з од
но
го місця на
дру
ге, та схи
лив мо
ло
де, зви
-
чай
но бліда
ве ли
це, що стем
ні
-
ло із гніву, який так рап
то
во
нап
лив йо
му до сер
ця.
-
Мовчати, ка
жеш ти! - ска
за
-
ла во
на й ус
мі
хну
ла
ся гірко.-
Ко
ли я ме
жи людьми чую, як
про те
бе го
во
рять, я й так му
шу
мо
в
ча
ти, си
ну мій! - тяг
ну
ла по
-
волі нес
ка
зан
но гірким го
ло
-
сом.- Навіть не мо
жу пе
ред ни
-
ми по
жаліти
ся, бо мені со
ром
-
но. І мені так со
ром
но, що з со
-
ро
му не раз у зем
лю за
па
лась
би, що мій син виб
рав собі ді
-
вчи
ну, яка со
ро
му не має, донь
-
ку чо
ловіка, що сидів у кри
-
міналі, що сла
виться злодієм на
ціле се
ло й що твой
ого та
та хо
-
тів до криміна
лу уп
ха
ти, а те
-
пер, де мо
же, без
чес
тить. Йо
го
донька та
ка, як він, ба навіть
ще гірша, а ти лі
зеш до неї, біга
-
єш за нею! Га-га-га! Сти
дай
ся,
Са
во! - сміяла
ся зне
важ
ли
вим,
гі
р
ким сміхом, а відтак утер
ла
сльози з очей.
Він сто
яв, як пер
ше, не зміни
-
в
ши ні по
зи, ні ру
ху, з по
хи
ле
-
ною го
ло
вою і не
постійним по
-
г
ля
дом, та слідив за всіма її ру
-
ха
ми і кро
ка
ми. Він лю
бив свою
матір, здається, лю
бив її бі
-
льше, як та
та і бра
та, але бу
ва
-
ли хвилі, в яких не
на
видів її,
так як те
пер, з цілої душі своєї,
ко
ли наріка
ла на Рахіру і прис
-
ка
ла зне
ва
гою, як трійлом. [32]
-
І то
му ви пла
ка
ли? - спи
тав
він по
волі з по
ра
же
ним глу
мом.
Вона гля
ну
ла на нього, а від
-
так обізва
ла
ся:
-
Ні, ти не вар
тий то
го, аби я
за то
бою пла
ка
ла! Я пла
чу, що
Ми
хай
ло піде во
се
ни в рек
ру
-
ти!
[32]
- Трійло - от
ру
та.
Він підняв бро
ви ви
со
ко вго
-
ру і спи
тав цілком зим
но й спо
-
кійно:
-
Тому?… Ну, то плач
те, здо
-
рові, дальше! Я га
дав, що маєте
вже ку
ле
шу го
то
ву, а ви за
во
-
ди
те, як по вмер
лих. Як так, то
я мо
жу собі знов іти…
-
Іди, іди, звідки прий
шов!
-
Я йду, звідки прий
шов,- ски
-
пів він,- аби-сьте зна
ли! Аби-сь
-
те та
ки зна
ли! - І очі йо
го за
ми
-
готіли зим
ним блис
ком.
-
Іди! - клик
ну
ла во
на, ви
бу
-
ха
ючи гнівом та підняв
ши грі
-
зно ру
ку вго
ру.- Як
би ти сього
-
дні йшов до жовнірів, я би бо
гу
дя
ку
ва
ла! Як ти смієшся зі сліз
ма
ми
них, то не
хай со
ба
ки пла
-
чуть за то
бою, а ко
ли тобі сло
ва
ма
ми й та
та бай
дужі, то не
хай
тобі во
ро
ги твої ра
дять. Іди з
моїх очей, за
би
рай
ся!
Він відвер
нув
ся і вий
шов по
-
вільним кро
ком надвір. Тут по
-
с
то
яв хвильку, від
ди
ха
ючи си
-
льніше з рап
то
во
го зво
ру
шен
-
ня. На
ду
му
вав
ся, але не пішов
за
раз ту
ди на
зад, звідки прий
-
шов. Зай
шов упе
ред ти
хо до
ста
йні, де сто
яла од
на дій
на ко
-
ро
ва, і по
чав там пе
ре
шу
ку
ва
-
ти. Шни
ряв за яй
ця
ми. Ко
ли по
-
ви
би
рав їх з гні
зда, вер
нув
ся
ще в кур
ник, узяв пер
шу кур
ку,
що сиділа скраю під ру
кою на
бан
тах, і ви
су
нув
ся без
ше
лес
не
на подві
р'я. Аж відтак пішов ту
-
ди, «звідки при
й
шов»…
ІІ
Марійка ос
та
ла
ся знов са
ма.
Не пла
ка
ла вже більше. Сце
на із
Са
вою прог
на
ла м'які сльози
від неї. Нес
ка
зан
но гірке почут
-
тя оту
ма
нен
ня за
па
ну
ва
ло нею
і скри
ви
ло болісно її ус
та.
Чому був Са
ва та
кий ли
хий?
Чо
му був та
кий ли
хий, ко
ли ди
-
тиною був та
кий доб
рий і щи
-
рий, та
кий, як Ми
хай
ло?
Чи не пра
цю
ва
ла во
на для
обох, відко
ли світ по
ба
чи
ли, чи
не жи
ла ли
ше для них? Чим
скрив
ди
ла йо
го? Не го
ду
ва
ла їх
од
на
ко
во, не уби
ра
ла? Як ма
-
лим, так те
пер ве
ли
ким змива
-
ла влас
ни
ми ру
ка
ми їх волосся
і білля; цілою ду
шею ра
да бу
ла
видіти їх доб
ри
ми ґазда
ми, що
-
би лю
ди ша
ну
ва
ли їх у селі, що
-
би ша
ну
вав їх світ. А од
нак…
ко
ли Ми
хай
ло вже змал
ку ви
-
чи
ту
вав їм їх во
лю з очей, за
хо
-
ди
в
ся ко
ло гос
по
дарст
ва, мов
до
рос
лий, пра
цю
вав, га
ру
вав,
[33]
був притім доб
рим та ла
-
гідним, мов шовк, Са
ва був лі
-
ни
вий і впер
тий, твер
дий, мов
камінь, у роті мав на кож
ну
[33]
- Га
ру
ва
ти - тяж
ко пра
цю
ва
ти.
хви
лю пов
но ли
хих слів, що до
-
во
ди
ли ро
дичів до розд
раз
нен
-
ня. Ніко
ли не міг при одній ро
-
боті дов
го ви
дер
жа
ти, все горі
-
ла йо
му зем
ля під но
га
ми; йо
му
бу
ло най
миліше, ко
ли мав ро
-
бо
ту й дім за пле
чи
ма, ко
ли міг
за
ки
ну
ти стрільбу на плечі і
брес
ти лісом та по
лем. Се знав
він най
ліпше. Вистрілю
вав усі
во
робці із го
ро
ху, а взимі зайці,
що лізли аж під ха
ту в сад і обг
-
ри
за
ли мо
лоді ово
чеві де
ре
ва.
Але се й бу
ло все, у що вкла
дав
свою ду
шу!
Він по
ви
нен іти до війська
замість Ми
хай
ла. Він!… Се бу
ло
б для нього чис
тим щас
тям!
Там би, пев
не, зро
би
ли з нього
лю
дей! Йо
го при
язнь до Рахіри
- бо
же, ска
рай її! - ус
та
ла би, і з
тим по
ки
ну
ла би йо
го вся зла
на
ту
ра. Все бу
ло би, як бог лю
-
бить. Відко
ли з нею схо
диться,
стає з дня на день гірший, ліни
-
віший і твердіший, справ
ляє
всім ли
ше гри
зо
ту та жаль. Та й
ко
би ще на тім скінчи
ло
ся! Але
як схо
че з нею поб
ра
ти
ся, що
тоді? Во
на зітхну
ла тяж
ко і гли
-
бо
ко, за
па
ли
ла світло ко
ло печі
й хотіла са
ме виг
ля
ну
ти надвір
за Са
вою, чи справді він пішов -
ве
че
ря бу
ла вже май
же ви
го
-
тов
ле
на, не
хай би ніку
ди вже
не йшов,- ко
ли са
ме в тій хвилі
двері знад
во
ру відчи
ни
ли
ся й
увійшов Івоніка. Він сту
пав
мовч
ки, тяж
ким кро
ком, не
на
-
чеб не ба
чив ніко
го в хаті, пря
-
мо до пос
телі, і по
чав із се
бе
здійма
ти од
ну річ по другій та
ски
да
ти на постіль.
Марійка ди
ви
ла
ся на нього
хви
лю з пе
ре
ля
ком, вижидаю
-
чи, і не ма
ла відва
ги спи
та
ти,
що ста
ло
ся, її сер
це са
мо віщу
-
ва
ло, що зай
шло щось не
доб
ро
-
го.
Врешті, він обізвав
ся:
-
Ми стра
ти
ли на
шо
го хлоп
-
ця, Маріє! - ска
зав, але сло
ва
йшли йо
му так по
волі й важ
ко з
уст, не
на
чеб мав гор
ло й ус
та
пе
ре
пов
нені слізьми.
-
Боже, бо
же, бо
же! - зой
кну
ла
Марія і вда
ри
ла роз
пуч
ли
во до
-
лоню об до
ло
ню.- Що ви каже
-
те, Івоніко?
-
Стратили, Маріє, стра
ти
ли!
-
Все про
па
ло! - ска
за
ла без
-
звучним го
ло
сом.- Чо
му нас бог
так тяж
ко ка
рає, Іво
не, скажіть,
чо
му? - І по довгій хмарній хви
-
лі, під час якої обоє так тяж
ко
мов
ча
ли, спи
та
ла:
-
І де ж він?
-
Пішов прос
то до бур
дея, то
-
ва
ру дог
ля
ну
ти і плуг злагоди
-
ти. Хо
че, аби ми завт
ра досвіта
йшли ора
ти. Зем
ля жде…
Тут ви
бух
ла Марійка на
раз
го
лос
ним пла
чем. Пла
ка
ла так
гірко, що, хли
па
ючи, дри
жа
ла
всім тілом. Спо
гад, що син був
та
кий доб
рий і дба
лий, і що йо
-
го са
ме відібра
ли від них, розі
-
рвав ра
ну в її душі, і во
на від
-
далася не
са
мо
ви
то
му, нестри
-
мному жа
леві. Та
кий був Ми
-
хайло! Прос
то пішов до бур
дея,
не ївши, щоб то
ва
ру подивити
-
ся, за всім дог
ля
ну
ти; аби на
завт
ра прис
та
ра
ти до оран
ня,
аби бра
ти
ся до землі, як усе в
ос
танніх днях… І він му
сив їх
по
ки
да
ти - на три ро
ки поки
-
дати!
-
Михайле! - крик
ну
ла во
на
вго
лос і впа
ла на ла
ву. Потім
уда
ри
ла кілька разів го
ло
вою
до стіни і ста
ла тяж
ко прокли
-
нати.- По
що мав іти відтак з до
-
му? По
що? Ті, що йо
го віді
-
брали, бо
дай би ніко
ли не за
-
знали ра
дості з своїх дітей! Ті,
що при
ду
ма
ли військо та се,
що
би си
ни по
ки
да
ли ро
дичів у
най
кра
що
му віці, бо
дай би і в
гробі не най
шли су
по
кою, а тих,
що ви
ду
ма
ли війну, не
хай бог
ска
рає, не
хай їх тяж
ко ска
рає!
Землі не
хай наїдяться і най по
-
дав
ляться, кров'ю най уп'ю
-
ться, ко
ли їм уже чо
го іншо
го
за
ма
ло на оцім світі. Так, так,
так…
Він мов
чав і глядів по
ну
ро
пе
ред се
бе. Йо
му з жа
лю сер
це
кра
яло
ся, але він не мав слів, як
во
на, на свій жаль. Во
на ж бу
ла
жінка… Бив лиш від ча
су до ча
-
су ру
кою по коліні. Але тут же,
са
ме по
се
ре
ди
ні прокльонів,
во
на вмить про
ки
ну
ла
ся.
-
А гроші, Іво
не? - спи
та
ла з
поспіхом, сіда
ючи пря
мо на ла
-
вці, ство
рив
ши ши
ро
ко очі, в
яких ще блистіли сльози.- Що
ста
ло
ся з грішми, ко
ли Ми
хай
-
ла пок
ли
ка
ли?
Він мах
нув ру
кою, не
на
чеб
зрікав
ся гро
шей, і не відповів.
-
Що ста
ло
ся з грішми, Іво
не?
За що заб
рав їх жид, ко
ли Ми
-
хайла взя
ли? - пи
та
ла, натиска
-
ючи.
-
Жид, Маріє,- відповів із на
-
мі
ром по
ми
рен
ня,- жид десь ді
-
вся! Я йо
го не видів! Бог знає,
що з ним ста
ло
ся! Мо
же, оту
ма
-
нив ме
не. Як оту
ма
нив ме
не, то
не
хай йо
го бог за те ска
рає, бо
гірко пра
цю
вав я на ті гроші. Я
хотів усе по-доб
ро
му, не жа
дав
за
дур
но своєї ди
ти
ни від них,
хо
тів їм зап
ла
ти
ти, що
би мені
йо
го ли
ше ли
ши
ли, не відри
-
вали йо
го від ха
ти та від землі,
але ко
ли вже інак
ше ста
ло
ся, то
се хіба сам бог так хотів. Не жу
-
рися, Маріє! Як бог до
по
мо
же,
зло
жи
мо собі знов стільки, що
про
па
ло! Най на тім скінчиться.
Що вже гроші! Ко
би ру
ки в ме
-
не го
дні, а я за
куп
лю па
ру мо
-
лоденьких биків, ви
го
дую та й
за два ро
ки знов бу
ду ма
ти те,
що ли
ха го
ди
на ви
ту
ма
ни
ла.
Вона гірко розсміяла
ся.
-
А за що ку
пи
те мо
ло
дих би
-
ків? Зло
же
ни
ми грішми? Хто їх
зло
жить? Ми? Я вже не год
на
так пра
цю
ва
ти, як давніше, ви
не змо
же
те на
по
ло
ви
ну розі
-
рва
ти
ся, як хло
пець нас по
ки
-
не, бу
де
те му
си
ти робітників
най
ма
ти, бо Са
ва…
Урвала.
-
Саво! - крик
ну
ла го
лос
но й
би
ст
ро, при
га
дав
ши собі хлоп
-
ця.- Са
во, де ти? - І, відчинивши
не
терп
ли
вим ру
хом двері, пос
-
ту
пи
ла кілька кроків за поріг і
крик
ну
ла в тем
ря
ву за хлоп
-
цем.- Са
во, хо
ди до ха
ти! Та
то
прий
шов! Ми
хай
ла взя
ли! Хо
ди
до ха
ти!
Надворі па
ну
ва
ла ти
ши
на…
Вокруги ви
ри
на
ло із на
вис
лої
нічної теміні га
луз
зя са
до
ви
ни,
що об
ту
лю
ва
ла ха
ту; тро
хи да
-
ль
ше роз
ляг
ли
ся по
ля, а тут і
там підійма
ли
ся із землі не
по
-
во
ротні сусідні ха
ти - і нічо
го
не пе
ре
би
ва
ло ти
ши
ни.
Небо бу
ло зах
ма
ре
не, й ли
ше
десь-не-десь блистіли зорі.
-
Саво! - крик
ну
ла Марійка го
-
лосніше, май
же з роз
пу
кою, і
надс
лу
ху
ва
ла.
Але і сим ра
зом на
дар
мо.
Ось да
ле
ко в селі, май
же під
лісом, бре
ха
ла со
ба
ка, і її бре
хіт
- напівбла
гальний, напівжаліб
-
ний - до
бив
ся, пе
ре
би
ва
ючи ти
-
ши
ну, аж сю
ди і вик
ли
кав блис
-
кав
кою в її ду
ші вра
жен
ня, що
со
ба
ка бу
ла при
си
ле
на, а відтак
згу
би
ла
ся…
Роздразнена, відвер
ну
ла
ся і
всту
пи
ла на
зад до ха
ти.
-
Отже, та
ки пішов! - ска
за
ла
гірко до се
бе.- Бог би йо
го ска
-
рав!
-
Куди пішов?
- спи
тав Івоніка.
-
Куди? Та
же до тої…- відпо
-
віла не
те
р
п
ли
во і, не докінчи
-
вши ре
чен
ня, лю
то сплюнула
пе
ред се
бе.
Івоніка зітхнув гли
бо
ко й тя
-
жко. В тій хви
лині тьохну
ло в
йо
го бо
лем роз
ритім серці яке
-
сь по
чут
тя, мов ли
хе віщуван
-
ня, і по
ли
ши
ло, крім дисгармо
-
нійного то
ну в йо
го сумнім на
-
ст
рої, ще щось іншого. Відчув
че
рез хви
лю страш
ну са
мо
ту в
ду
ші.
-
Маріє! - ска
зав по
ну
ро, спи
-
раючи тяж
ко го
ло
ву.- Щоб ти
зна
ла, оце має бу
ти не
щас
тя!
-
Чи я, мо
же, що іншо
го ка
жу?
А я що ка
жу? - відповіла во
на
їдо
ви
то.- Ви пов
чи
ли би йо
го з
раз, Івоніко! Хло
пець псується,
став ще гірше ліни
вий і бе
ре
сло
ва в ус
та, що хіба пла
ка
ти
над ни
ми. Ви пов
чи
ли б йо
го з
раз, Івоніко, бо він уже й вас пе
-
рес
тає бо
яти
ся. Ви або Ми
хай
ло
візьміться доб
ре до нього, так,
аби йо
му в кос
тях пог
ра
ло, аби
аж по
чорнів. Інак
ше не бу
де ні
-
чого з нього. І не по
мо
же йо
му
ніщо інше. На
ша ха
та ста
ла для
нього корч
мою. Прий
де, ска
же
собі да
ти їсти й пи
ти, та йде
далі. Я не год
на інак
ше - і прос
-
ти мені, гос
по
ди, гріхи мої,- але
я все му
шу ли
ше кляс
ти та кля
-
с
ти йо
му і їй. А най
більше вже
то
му ста
ро
му
розбійни
кові Гри
-
горієві. Він учить йо
го са
ме
най
гірше!
-
Так, він на
мов
ляє йо
го до
всього зло
го! - відповів Івоніка
за
жу
ре
но.- Та й чо
го він хо
че?
Що я йо
му ви
нен? Що враз із
ним не хотів чу
жо
го доб
ра га
-
рбати? Що не обк
ра
дав лю
дей і
не хотів то
ва
ри
ши
ти йо
му в
криміналі? А відтак, чи я ви
нен,
що у нього землі не
ма? В ньому
вічно за
висть грає, Маріє, я се
вже знаю. Він ви
дить, що ми
маємо й по
ле, і ха
ту, і ху
до
бу, а
він нічо
го, і то йо
го гри
зе. Але
чо
му не ро
бив так, як ми,
Маріє? Йо
го жінка - твоя рідна
сест
ра - діста
ла від свой
ого ба
-
тька стільки пра
жин по
ля, що й
ти, але ко
ли ми, як ті чорні во
-
ли, га
ру
ва
ли від ран
ня до ве
чо
-
ра,- бог лиш най
ліпший свідок,-
він сидів у корчмі і про
пи
вав
пра
жи
ну за пра
жи
ною та пе
ре
-
сип
ляв най
кра
щу по
ру дни
ни.
Ліни
вий во
ло
шисько! І те, що
во
на за
роб
ля
ла, за
но
сив він до
корч
ми, а як уже не бу
ло що з
до
му ви
но
си
ти, брав
ся до кра
-
діжки. Ко
ли я йо
го кра
де
но
го
би
ка не хотів у се
бе пе
ре
хо
ва
-
ти, він став моїм най
гіршим во
-
ро
гом. Зат
ро
юе мені мою ди
ти
-
ну та пхає її на ту до
ро
гу, якою
сам іде, бо не хо
че ко
лись сам
ста
ну
ти пе
ред бо
гом.
-
Аякже! - до
ки
ну
ла злоб
но
Ма
рія.- Га
дає, що як Са
ва візьме
йо
го га
дя, йо
го Рахірку, то ми
та
ки за
раз відділи
мо йо
му по
-
ло
ви
ну на
шої землі, та він бу
де
знов мав за що пи
ти!
-
Аякже, так він ду
має! - при
-
такнув Івоніка.- Але во
но не бу
-
де так, як він га
дає. Са
ва ще мо
-
лодий, у нього сьогодні та ді
-
вчина на душі, а завт
ра інша.
Але як Ми
хай
ло піде до війська,
він бу
де видіти, що до ро
бо
ти
тре
ба інак
ше за
би
ра
ти
ся, а не,
як він га
дає, гра
ти
ся ли
ше. То
він ста
не інший, звер
неться до
землі на
зад, і во
на йо
го вилі
-
чить. Бог нас не опус
тить. Я все
маю надію. Він же ще мо
ло
дий і
дур
ний, а лиш інші на
мов
ля
-
ють йо
го до гріха.
Марійка зітхну
ла, а по довшій
хвилі по
ну
ро
го обопільно
го мо
-
в
чан
ня про
мо
ви
ла:
-
Мені сер
це тріскає, Івоніко,
як зга
даю, що ви дур
но стільки
гро
шей ви
ки
ну
ли, а Ми
хай
ла,
про
те, взя
ли. Як се мо
же бу
ти?
Де тут прав
да? Ідіть шу
кай
те
жи
да і відберіть гроші на
зад.
Воліла б я бу
ла ті гроші на слу
-
жбу бо
жу да
ти, як уп
ха
ти прок
-
ля
то
му у грішну ру
ку! Доб
ре то
пан ка
зав, та не слу
ха
ли ми йо
-
го доб
ро
го сло
ва! По
ду
май
те,
Івоніко, стільки гро
шей!
Вона зой
кну
ла й по
хи
та
ла
роз
пуч
ли
во го
ло
вою. Він за
рив
пальці у во
лос
ся.
-
Не ка
жи мені нічо
го, Маріє! -
ска
зав здав
ле
ним бла
гальним
го
ло
сом.- Як
би ти зна
ла, як у
ме
не на душі, ти й не зга
ду
ва
ла
би мені про се! Я вид
жу сам, що
во
но зле! Во
но зле роз
по
ча
ло
ся
- та най уже на тім скінчиться.
Кож
не хо
че свою часть ма
ти.
Десь щось підсу
ну
ло
ся і поже
-
рло мою кри
ва
ву пра
цю, але
най уже на тім скінчиться. Мов
-
чи вже, Маріє! Ми
хай
ло інак
ше
каже. «Не гризіться, та
ту,- ка
-
же,- по
вер
ну
ся, за
роб
лю вам
своїми ру
ка
ми уд
воє стільки,
ли
ше не журіться!» А літом, Ма
-
ріє,- тягнув Івоніка дальше,- як
нам бог до
по
мо
же, піде
мо до св.
Іва
на до Су
ча
ви й да
мо, що змо
-
жемо, аби нам хло
пець вер
нув
-
ся здо
ров до
до
му. Да
мо па
нот
-
цям на служ
бу, аби мо
ли
ли
ся за
нас, аби бог нас не за
бу
вав, а ді
-
тям на
шим аби дав щас
тя і здо
-
ров'я! Не жу
ри
ся, Маріє!
Вона сиділа мовч
ки на лаві
під піччю і ки
ва
ла на йо
го сло
-
ва го
ло
вою, а її ус
та вря
ди-го
ди
су
до
рож
не дри
жа
ли від бо
лю.
Як Івоніка пе
рес
тав го
во
ри
ти,
вста
ла й пос
та
ви
ла на стіл ве
-
черю. Від ча
су до ча
су ути
ра
ла
до
ло
нею сльози, що все на си
лу
тис
ну
ли
ся їй до очей. Ми
хай
ла
не бу
ло ще в хаті, але во
на ма
ла
йо
го й без то
го пе
ред очи
ма,
обст
ри
же
но
го, пе
реб
ра
но
го, зі
смут
ни
ми очи
ма і змарнілим
об
лич
чям…
Другого дня, ще досвіта, ле
-
две що сон
це зійшло, лед
ве що
роз
гу
ля
ло у своїм баг
рянім сяє
-
ві, потьопав Івоніка з Михай
-
лом ора
ти в по
ле. Да
ле
ко-ши
-
ро
ко роз
ля
га
ла
ся ти
ши
на.
Земля роз
тяг
ну
ла
ся, не
мов
ожи
да
ла ко
го й відди
ха
ла зем
-
лис
то-вог
ким відди
хом. Лег
ка
сіра мря
ка здійма
ла
ся то сям,
то там по її баг
нис
тих місцях, і
во
на лиш тем
но ви
зи
ра
ла з си
-
вавого сер
пан
ку, ко
ли тим ча
-
сом її інші часті приб
ра
ли
ся в
ніжну яс
ну зе
лень ози
ми
ни. Не
-
бо бу
ло чис
те й го
лу
бе, і в йо
го
ша
леній ви
соті ще
бе
та
ли не ви
-
дні оку жай
во
рон
ки, їх го
ло
си
зву
ча
ли, мов воз
ду
хом прида
в
-
лені тріле
ри. [34]
Батько та син
ви
су
ну
ли
ся з бур
дея в по
ле.
Ми
хай
ло запріг пре
пишні тіро
-
льської ра
си во
ли до плу
га й
по
га
няв їх, а Івоніка став при
чепігах.
-
Хіба тут поч
не
мо,- зверну
-
вся до батька і вка
зав на дов
ге,
чор
не, ве
ли
канське пас
мо ріллі,
що бігла між дво
ма плах
та
ми
зе
ле
ної ози
ми
ни.- Отут почи
-
[34]
- Трілер - трель.
нали ми й там
то
го ро
ку…
-
Як хо
чеш! - відповів доб
ро
-
душ
но батько.- Во
но бу
де доб
-
ре й тут!
Опісля пе
рех
рес
ти
ли
ся оба,
ска
за
ли май
же од
но
го
лос
не:
«Бо
же по
ма
гай!» - і хло
пець пі
-
гнав во
ли з місця. Ті пос
ту
пи
ли
повільним, май
же ліни
вим кро
-
ком упе
ред, по кожнім сту
пе
ню
по
ки
ву
ючи пиш
ни
ми го
ло
ва
ми
у ярмі, а Івоніка спра
вив плуг.
Чут
но пірну
ла чис
та, мов дзер
-
ка
ло, блис
ку
ча сталь ши
ро
ко
го
плу
го
во
го ле
ме
ша в зем
лю,
роз
дер
ла її і по
тяг
ла бо
роз
ну за
со
бою, а по обох бо
ках бо
роз
ни
зем
ля розк
ри
шу
ва
ла
ся у м'які
кусні. Землі бу
ло ми
ле те ро
зо
-
рю
ван
ня її ма
си, во
на не про
ти
-
ви
ла
ся йо
му в жод
но
му місці,
бу
ла м'яка й крих
ка і гріла свої
освіжені сус
та
ви в сонці, а її во
-
г
кий віддих роз
хо
див
ся у воз
-
дусі і зрад
жу
вав її гли
бо
ке вдо
-
во
лен
ня.
Івоніка був нині сам не свій.
Не кер
му
вав доб
ре плу
гом, бо
все на
но
во звер
тав
ся йо
го по
-
гляд від плу
га до си
на, що, об
-
няв
ши пра
вою ру
кою од
но
го
во
ла за шию, ішов звільна, рі
-
вною лінією впе
ред. Оцей хло
-
пець мав йо
го по
ки
да
ти! Са
ма
мо
лодість, си
ла і здо
ров'я! Ко
-
ли від ча
су до ча
су ози
рав
ся
Ми
хай
ло за батьком, щоб поба
-
чити, чи батькові доб
ре ореть
-
ся,- сей не міг на
ди
ви
ти
ся на
нього, не
на
чеб не ба
чив його
досі доб
ре, аж нині. Своїми доб
-
ри
ми го
лу
би
ми очи
ма дивився,
як би хотів кож
но
му з очей ви
-
чи
та
ти ба
жан
ня, щоб заз
да
ле
-
гідь спов
ни
ти йо
го. Чи він, ба
-
тько, не знав досі, який в нього
був гар
ний хло
пець? Лю
ди го
-
во
ри
ли, що він йо
му, ста
ро
му, з
очей ви
тя
тий, так ду
же по
хо
-
див на нього, але він сьому не
вірив. Він був дрібної, сла
бої
бу
до
ви тіла, йо
го ли
це об
рос
ло
прав
ди
вою ще
ти
ною, а Ми
хай
-
ло був мов об
ра
зець! І не са
ме
ве
ли
кий, але пле
чис
тий і си
-
льний, а з ли
ця мов у якої ді
-
вчи
ни, ли
ше що над ус
та
ми
засіявся вус. Дівча
та в селі зна
-
ли доб
ре, який він був, од
на
че
він дер
жав
ся від усіх так да
ле
-
ко, був та
кий со
ром
ли
вий і за
-
мк
не
ний, що ніхто не міг про
нього ска
за
ти, щоб глядів за
од
ною дов
ше, ніж за дру
гою.
Те
пер мав йо
го втра
ти
ти! Три
ро
ки не мав ба
чи
ти йо
го в своїй
хаті, хіба що де
ко
ли в свя
та, в
чужій одежі, обст
ри
же
но
го, пе
-
ре
сяк
ло
го чу
жи
ми зви
ча
ями -
він вер
не вже не вик
люч
но йо
-
го скар
бом!
А гірка ост
ро
та [35]
при вій
-
ську, пе
ред якою вже кожний
на
пе
ред дри
жав! О, який важ
-
кий тя
гар вло
жив гос
подь бог
на нього, відби
ра
ючи від нього
си
на на та
кий дов
гий час!
Як бу
де йо
му жи
ти
ся без си
-
на? Як бу
де бур
дей ви
зи
ра
ти
без нього? А вже над
то, ко
ли
зи
ма нас
та
не, підуть завірю
хи,
за
метільниці, мов лихі си
ли, по
-
м
чать ска
же
не по
ля
ми й най
-
груб
ший слід завіють?!
Молодий хло
пець опи
рав
ся
всьо
му зав
зя
то. Сміючись вихо
-
див із до
му і сміючись вертався
на
зад. Мов олень, перескакував
[35]
- Ост
ро
та - су
ворість.
вес
ною гли
бокі шанці в по
лях,
яки
ми гна
ла розбурхана во
да, а
во
се
ни, як птах із висоти, роз
-
різняв і в най
густішій мряці всі
пред
ме
ти на пус
тих прос
то
рах.
-
Тату! - пе
ре
бив на
раз Ми
-
хай
ло дум
ки батька.- Не пусти
-
ли б ви ме
не до плу
га? Ви сьо
-
годні якісь слабі, і плуг не зари
-
вається до
волі гли
бо
ко в зем
-
лю. Женіть во
ли, а я бу
ду йти
за плу
гом. Я се так люб
лю ро
-
би
ти, і хто знає, ко
ли знов за
плу
гом сту
па
ти
му!
Старий зро
бив си
нові мовч
ки
місце. Був зво
ру
ше
ний і пішов
ра
до до волів.
Михайло вхо
пив жи
во за плуг
і обер
нув йо
го так бист
ро в
землі, що залізний блис
ку
чий
леміш пірнув гли
бо
ко в зем
лю,
так, що коріння рос
тин чут
но
по
роз
ри
ва
ло
ся, а ве
ликі подов
-
гуваті кусні землі роз
си
па
ли
ся
гру
бою стяж
кою, хви
лю
ючи ла
-
гідно в один бік. Мов гра
ючись,
роз
ри
вав срібний леміш чор
ну
зем
лю. Ча
сом хо
вав
ся гли
бо
ко
в її крихкій масі, а ча
сом вис
ка
-
ку
вав, по
лис
ку
ючись яс
но у
раннім сонці, на її по
верх
ню і
пи
шав
ся рівни
ми, дов
ги
ми бо
-
роз
на
ми за со
бою.
-
Восени бу
де вам уже Са
ва
при всім по
ма
га
ти, та
ту! - обі
-
звав
ся Ми
хай
ло по довгій хвилі
мов
чан
ня.- Він не ду
же охо
чий
до праці, але хто має вам по
ма
-
га
ти? Ви му
си
те йо
го при
не
во
-
лю
ва
ти до ро
бо
ти, бо він за
ба
-
га
то хо
дить по селі. Че
рез то
він бут
ний! [36]
Ви за
добрі, та
-
ту, а Са
ва вміє використову
ва
-
ти доб
ро
ту.
-
Я жу
рю
ся Са
вою, Ми
хай
ле!
-
Ей, що жу
ри
ти
ся, не
ма чим!
Він ще дур
ний, наш ма
лий, і
тро
хи впер
тий, але він доб
рий
хлоп
чисько!
-
Бог йо
го знає, але він ча
сом
та
кий, що мов ка
ме
нем у серці
ста
не.
[36]
- Бут
ний - гор
дий, чваньку
ва
-
тий.
-
Ну, він та
кий, як я ка
жу! Як
-
би мав ро
зум, не тра
тив би ча
-
су, плен
та
ючи
ся зі стрільбою
ціли
ми дня
ми по полі і в лісі, а
при
ло
жив би, як яло
ся, ру
ки до
землі, яка йо
го го
дує, і сидів би
на місці. До то
го, слу
хає Гри
-
горія (він со
ро
мив
ся ви
мо
ви
ти
пе
ред батьком ім'я Рахіри), а
той підмов
ляє йо
го до зла й до
вся
кої пус
то
ти. Оноді видів я,
як він хо
вав ста
ран
но пе
ре
до
мною якесь зілля, з кот
рим хо
-
тів щось оче
вид
но по
чи
на
ти.
«Що ти маєш?»
- пи
таю я йо
го.
«Що маю? Вга
дай!»
«Звідки я мо
жу зна
ти, що ти
маєш?»
«Коли не знаєш, то не потрі
-
бую тобі ка
за
ти!» - відповів. Я
розсміявся.
«Але ж то з те
бе муд
ра голо
-
ва!» - ка
жу я йо
му і знов сміюся.
Хотів я йо
го по
бу
ди
ти до сміху,
але він за
од
но хма
рив
ся.
«Ну, Са
во,- ка
жу,- маєш зілля
від во
рож
ки? Ко
му хо
чеш ним
по
во
ро
жи
ти? Хо
чеш відігна
ти
трутнів від бджіл? На те ще
час!»
«Хочу ним розігна
ти тих, хто
мені в до
розі!» - ка
же він.
«Ади-ади! - жар
ту
вав я далі.-
Мо
же, хо
чеш поз
бу
ти
ся непро
-
шених свідків тоді, як стріляєш
на зайців? Я ра
див би тобі, аби
ти ліпше цілком ли
шив, бо те
-
пер не вільно стріля
ти».
«Мені вільно!»
«Саво, бра
те! - ка
жу йо
му вже
без сміху.- Чо
му ти та
кий мра
-
чний?»
«Журися ліпше тим, як тобі
бу
де у війську, а не мною!» -
від
повів мені.
«Я вже по
жу
рю
ся тим, як бу
-
ду там! - ска
зав я йо
му.- Але ти
за
ли
ши се, з чо
го мо
же вий
ти
бі
да. Зілля доб
ре або ли
хе го
-
диться ли
ше жінкам у ру
ки або
ци
га
нам, але не мо
ло
до
му хло
-
п
цеві. Візьми ліпше рис
каль та
об
ко
пай тих па
ру ябліно
чок ко
-
ло бур
дея. Най зем
ля ко
ло ко
-
ре
ня відсвіжиться, що
би цвіли
та ро
ди
ли. Як доб
ре, що я об
ко
-
пу
вав їх досі що
ро
ку: ли
по
ва
ни
ніко
ли на
шу ха
ту дур
но не ми
-
на
ли. Йди, Са
во, йди!»
«Що мені з то
го прий
де?»
-спи
тав на
дув
шись.
«Тобі? Ну, і за
го
во
рив знов по
ро
зу
мові, що й ста
ра ба
ба не пе
-
рех
рес
ти
ла би те
бе! А що має
бджо
ла - як ка
же та
то-з то
го,
що мед зби
рає? А що має зем
ля
з то
го, що ро
дить і нас го
дує? А
що ма
ють та
то і ма
ма з то
го, що
ма
ють нас і го
ду
ють? Що, пита
-
юся? Так уже бог дав, і так му
-
сить бу
ти! Ува
жай на все, як я
що роб
лю, щоб і ти так ро
бив,
та щоб з те
бе ста
ри
ня бу
ла вдо
-
во
ле
на й за мною не су
му
ва
ла.
Так бу
де і для те
бе ліпше».
Він мов
чав.
«Саво!» - ка
жу.
Він відвер
нув
ся від ме
не, пе
-
ре
но
ся
чи свій зір із зілля на мої
но
ги.
«Саво! - ка
жу.- Дай мені оце
зілля! Мені со
ром за те
бе, що ти
йо
го маєш у ру
ках!» А він - по
-
ду
май
те лиш, та
ту - зро
бив у
воз
дусі над бур
деєм ру
кою
щось ніби кру
же
во, але так ско
-
ро, мов блис
кав
кою. Сплю
нув
три ра
зи пе
ред се
бе, ки
нув мені
зілля під но
ги і втік.
«Дурню один! - клик
нув я, ро
-
з
лю
че
ний, вслід за ним.- Сей
раз про
щу ще тобі оце бабське
во
рож
битст
во, але дру
гий раз
не вдасться во
но тобі більше».
Я, та
ту,- го
во
рив лег
ко зво
ру
-
ше
ний да
ль
ше,- і не хо
чу на
ньо
го ру
ку клас
ти. Не
хай не
зга
дує ме
не ли
хим сло
вом, ко
-
ли піду з до
му. Та й я та
ки лю
-
блю йо
го, і ме
ні жаль бу
ло б йо
-
го вда
ри
ти. Але я ви
д
жу, та
ки
вид
жу, та
ту, що йо
го підмовля
-
ють.
-
Що підмов
ля
ють, се пев
не;
во
но й не все по
ма
гає би
ти! -
відповів ста
рий жур
ли
во.- Ма
-
ма все ка
же, щоб йо
го би
ти, але
я не мо
жу зва
жи
ти
ся. Все га
-
даю, що з ча
сом при
бу
де йо
му
ро
зум. Він мо
ло
дий, та й у тім-
то вся біда. Дур
ний! З чолові
-
ком, як зі збіжжям. На однім
місці дос
ти
гає зер
но скор
ше, на
іншім - пізніше. Один прихо
-
дить бо
р
ше до ро
зу
му, інший
піз
ніше.
-
То прав
да! - пот
вер
див пова
-
жно Ми
хай
ло. Відтак заговори
-
ли про зем
лю і як во
но бу
де, як
він піде до війська.
-
Як вам бу
де тяж
ко, то спро
-
дай
те мо
ло
ді бич
ки! - дораджу
-
вав Ми
хай
ло батько
ві.- Ко
ло ху
-
доби тре
ба хо
ди
ти день і ніч, а
ви бу
де
те дос
та ма
ти на своїй
го
ло
ві, хоч би Са
ва й як ураз із
ва
ми уви
хав
ся. Сла
ва бо
гу, у нас
є ко
ло чо
го уви
ха
ти
ся. Спро
-
дай
те їх, та гроші за
хо
вай
те до
-
б
ре, а як я по
вер
ну, то купимо
іншу ху
до
бу.
-
Сього я вже не зроб
лю! - від
-
повів Івоніка.- А як
би зро
бив,
то та
ки за
раз на їх місце ку
пив
би мо
лоді, дог
ля
дав би, як ока в
го
лові, бо во
ни бу
ли б твої, як і
оці, син
ку мій. Як вер
неш зі слу
-
жби до
до
му, візьмеш їх собі. Не
-
хай во
ни при
ве
зуть тобі скри
-
ню і май
но твоєї жінки до
до
му,
як дасть бог до
че
ка
ти, ко
ли
оже
ниш
ся; я їх уже для те
бе
при
ду
мав. Розпічнещ із ни
ми
ґазду
ва
ти, а відтак, як зі всім
упо
раєшся, спро
даш і ку
пиш на
їх місце інші, мо
лоді. Во
ни до
-
брі на по
ча
ток. Усе, що я за їх
слідом зо
рав і засіяв, приноси
-
ло мені хо
сен. [37]
Михайло по
чув се
бе мов по
-
лум'ям об
ня
тий. Сло
ва батька
вик
ли
ка
ли у нім со
ром, а за
ра
-
зом по
чут
тя ля
ку. Батько ду
-
мав, оче
вид
но, про якусь ба
га
ту
невістку, зга
ду
ючи про май
но
жінки, а він мав зовсім інші ду
-
м
ки…
Він відвер
нув дум
ки батька
від се
бе якимсь пи
тан
ням про
насіння і втішив
ся вельми, ко
-
ли по
ба
чив, як по
лем пря
му
вав
[37]
- Хо
сен - ко
ристь.
до них Онуфрій. Се був ста
рий
панський по
бе
реж
ник, що ме
-
шкав під ма
лим панським лі
-
сом, мав там своє по
ле й ха
ти
ну
і сто
ро
жив ліса, а ча
са
ми й сам
ще ліпше йо
го обк
ра
дав.
Люди в селі про
зи
ва
ли йо
го
«дур
ну
ва
тим», хоч він був ли
ше
фан
таст. Був у по
ході ро
ку 59,
слу
жив два
над
цять років у вій
-
ську й оповідав кож
но
му, най
-
мо
лод
шій ди
тині, свої при
го
ди
з то
го ге
роїчно
го ча
су. Притім
за
ки
дав тут і там італійськими
сло
ва
ми, що вправді не сто
яли
з оповідан
ня
ми в жодній зв'язі,
але ма
ли на цілі прик
ра
си
ти
оповідан
ня. Го
во
рив жи
во іме
-
на знач
них військо
вих ге
роїв з
то
го по
хо
ду й за
чи
няв тим ус
та
слу
ха
чам, котрі ва
жи
ли
ся ча
-
сом висловити чу
дні сумніви
що
до йо
го при
год.
Спомини про йо
го при війсь
-
ку пе
ре
бу
те жит
тя зміняли йо
-
го цілко
ви
то, і зда
ва
ло
ся, він
ба
чив усю ве
лич, усю кра
су і
зне
слість [38]
то
го ча
су аж те
-
пер, і се по
ри
ва
ло йо
го. Він при
-
строював кож
ний і найдрібні
-
ший епізод фан
тас
тич
но, го
во
-
рив, мов по
ет, і бре
хав, віруючи
свя
то в те, що го
во
рив. При тім
по
ри
вав в ру
ки, що йому по
па
-
ло
ся: рис
каль, граблі або й мі
-
[38]
- Знеслість - гордість, пишність.
тлу - все од
но, оскільки во
но
по
хо
ди
ло на оруж
жя - і, оповід
-
а
ючи свої не
мож
ли
ві при
го
ди,
ви
ма
ху
вав тим на всі бо
ки слу
-
ха
чам пе
ред но
сом. В та
ких
хви
лях бу
вав та
кий поважний,
що слу
хачі, сміючись на ціле
гор
ло, ста
ва
ли в сліду
ючих хви
-
лях зовсім по
важні і самі по
па
-
да
ли в зах
ват йо
го одушевлен
-
ня. Вліті, ко
ли хо
див кру
гом лі
-
су на візи
тацію, [39]
вішав пе
-
ред се
бе на гру
ди ко
нов
ку до
по
ли
ван
ня ого
ро
до
ви
ни і буб
-
нів на ній, як у бу
бен, так що
брязкіт роз
хо
див
ся по цілім лісі,
[39]
- Хо
ди
ти на візи
тацію - ро
би
-
ти обхід.
і він тішив
ся тим, мов ди
ти
на.
Був жо
на
тий і мав од
ну донь
-
ку й двох синів. З тих один був
злодій і при одній крадіжі ко
-
ней уто
пив
ся, а дру
гий, ідіот із
урод
жен
ня, сидів при батькові
до
ма. Доньку лю
бив най
більше,
гор
див
ся нею і, ма
буть, з гор
-
дості ра
яв кож
но
му хлопцеві
бра
ти її за жінку, а кожному ґа
-
зді за ґазди
ню.
-
Не га
дай
те,- мо
вив,- що во
на
вда
ла
ся в мою жінку! Во
на вда
-
ла
ся в ме
не, і хто її візьме за жі
-
нку, бу
де мені вічно дя
ку
ва
ти!
Чи, мо
же, я ли
хий гос
по
дар? Я
маю всього по
дос
тат
ком.
І справді, в йо
го го
родці бу
ло
«всьо». Він мав най
шля
хетніші
овочі, мав ма
ли
ни, су
ниці, вели
-
кі яго
ди й інші овочі, що водя
-
ться по ліпших са
дах. Мав гряд
-
ку пап
ри
ки, [40]
якої, як хвали
-
вся, навіть сам двірник не мав у
своїм го
роді. Був за
мо
ло
ду в
ого
род
ни
ка од
но
го бо
яри
на в
Мол
даві помічни
ком і нав
чив
ся
пле
ка
ти са
до
ви
ну. В своїм го
-
роді мав і ма
лий ста
вок із ри
-
бою. Все, що в тім го
роді рос
ло,
но
си
ло ім'я «Каіsег» [41]
і ма
ло
оз
на
ча
ти тим своє ви
со
ке і
шля
-
хет
не по
ход
жен
ня. Каіsег-яблу
-
ка, Каіsег-груш
ки, Каіsег-пап
-
[40]
- Пап
ри
ка - пе
рець.
[41]
- Імпе
ра
тор (нім.).
ри
ка, - ле
петів, не
на
че ре
ко
ме
-
н
ду
ючи їх гля
да
чам. Ко
ло ха
ти
мав бур
дей, як Івоніка в полі,
ли
ше ба
га
то мен
ший. Там пе
ре
-
сид
жу
вав із за
ми
лу
ван
ням улі
-
ті, а взимі пе
ре
хо
ву
вав бджо
ли.
Був за
бо
бон
ний, але не в такій
мірі, як Івоніка. Ко
ли спи
нив
ся
ко
ло вуліїв, ко
ман
ду
вав, го
лос
-
но вик
ри
ку
ючи, мов між жовні
-
ра
ми, і жив у пе
ресвідченні, що
во
ни ро
зуміли і слу
ха
ли йо
го.
Найурочистіша хви
ли
на бу
ла,
од
нак, для нього тоді, як витя
-
гав свій військо
вий аб
шит [42]
і по
ка
зу
вав йо
го своїм гос
тям. І
[42]
- Військо
вий аб
шит - до
ку
-
мент про увільнен
ня з війська.
він не опус
кав ніко
ли та
кої на
-
го
ди, ко
ли міг пох
ва
ли
ти
ся тим
до
ку
мен
том.
По
ка
зу
вав
йо
го ко
-
ж
но
му чу
жо
му чо
ловікові, що
всту
пив при
пад
ко
во або уми
с
-
не в йо
го ха
ту. Тоді го
во
рив
зви
чай
но:
-
Прошу покірно ще пож
да
ти!
Я ще щось по
ка
жу! Вий
мав і з
барв
но
го пу
дел
ка [43]
ци
корії
ве
ли
кий, вже аж по
темнілий з
са
мо
го скла
дан
ня і роз
ви
ван
ня
ар
куш і, розк
ла
да
ючи йо
го з не
-
звичайно важ
ною міною пе
ред
гос
тем, пи
тав:
-
Ну, і що ж? А прав
да?
Припадком не міг у селі ніхто
[43]
- Пу
дел
ко - ко
роб
ка.
ви
ка
за
ти
ся та
ким до
ку
мен
том,
і він гор
див
ся ним до сміш
но
-
сті, пе
ре
су
вав пальцем по нім,
мов по реєстрі своїх предків. Ві
-
д
так про
сив гос
тя сіда
ти на ли
-
повій лавці, що тяг
ла
ся попід
ці
лою стіною від од
но
го ку
та
до дру
го
го,- про неї він го
во
-
рив, що по
ли
ши
ла
ся йо
му в
спад
щині ще по дідові,- та уго
-
щував гос
тя ме
дом. Ко
ли мав у
се
бе гос
тем ко
гось із пансько
го
до
му, надс
ка
ку
вав ко
ло нього,
мов во
ро
бець (був страш
но ху
-
дий і тон
кий), раз по раз про
-
мов
ля
ючи: «Про
шу їсти; я знаю,
як з па
на
ми об
хо
ди
ти
ся; я був у
Відні, в Італії і в Яс
сах. Я не ту
-
тешній сільський дур
бас». До
се
лян го
во
рив: «Їжте, їжте, не
сти
дай
те
ся! Я знаю, що ви дур
-
ний му
жик, що не ба
чив то
го,
що я. Я був у Відні, в Італії, у Яс
-
сах».
Любив ду
же горівку, а що був
хо
ро
ви
тий і не міг як слід їсти,
вмо
вив у се
бе, що мо
же їсти
лиш по горівці. Від ча
су до ча
су
по
си
лав свою жінку за нею, а
що й во
на не бу
ла то
му чудо
-
творному на
пит
кові про
тив
на,
спов
ня
ла все ра
до йо
го бажан
-
ня в тім нап
рямі й хо
ди
ла ра
до,
хоч і як да
ле
ко бу
ло від їхньої
ха
ти до Гоп
пля
цу, до Менд
ля, і
при
но
си
ла лікарст
ва.
Нині не
ма ча
су, він зав
дав їй
пильну ро
бо
ту в го
роді, й то
му
виб
рав
ся сам до Менд
ля. Крім
то
го, мав пос
ту
пи
ти в якійсь
справі до па
на й хотів де з ким
по
ба
ла
ка
ти та розвіда
ти
ся, що
чу
ти но
во
го в селі.
Розпізнав уже зда
ле
ку Івоні
-
ку з си
ном і привітав їх лиш йо
-
му влас
ти
вим спо
со
бом. Під
-
няв, мов ди
кий, ру
ки вго
ру і
кли
кав на ціле гор
ло:
-
Гей, ге-ей! бо
же по
ма
гайї
Відтак сміявся.
Коли ста
нув уже близько них,
підняв пра
ву ру
ку вго
ру, мов
про
рок, опус
тив її до
волі нела
-
гідне, як груд
ку, хлоп
цеві на го
-
лову й про
мо
вив:
-Ти во
як. Я чув уже про те.-
Відтак до
дав:- Гей, що то бу
де
за ревіння во
се
ни, що за зой
ки!
І розсміявся на
но
во, причім
йо
го доб
ро
душ
не й нез
ви
чай
но
ху
де ли
це ста
ва
ло сим
па
тич
не
та при
тя
га
юче.
-
Воно не мо
же бу
ти інак
ше,
то
му му
си
мо все зно
си
ти, як
бог дасть! - відповів Івоніка по
-
бож
но,- Але постійте й розпо
-
віджте, що но
во
го. Як там із ва
-
ши
ми бджо
ла
ми?
-
З моїми бджо
ла
ми? А, доб
ре!
Я за них под
бав так, що їм ліп
-
ше йде, як мені. Ко
би мені так
со
лод
ко, як їм. Я вже слаб
кий,
ум
ру не
за
дов
го.
-
Ей що, бадіко! - вмішав
ся Ми
-
хай
ло.
- Дні чис
лить бог, а ми
ма
ємо лиш на го
лові те, аби їх
про
жи
ти.
-
Та й аби пра
цю
ва
ти…- докі
-
нчив Івоніка.- Ми по
чи
на
ли ни
-
ні ора
ти, та й ореться, сла
ва бо
-
гу, доб
ре. Мо
же, бу
де сього ро
-
ку доб
ре літо. Як на
весні зем
ля
доб
ре ореться, бу
де доб
рий рік.
-
Отам, на панських ла
нах, по
-
чав уже хтось ще там
то
го тиж
-
ня ора
ти,- до
ки
нув Онуфрій,-
та, ма
буть, не ора
ло
ся доб
ре,
бо, ба
чу, не докінчи
ли за
го
ну.
-
Бо зем
ля бу
ла ще мерт
ва. Я
ба
чив! - відповів Івоніка.- До
ки
бог свя
тий сам землі не улег
-
шить, не
ма що за
чи
на
ти. Пе
ред
бла
говіщен
ням не
ма що зачи
-
нати. Ча
су ще до
волі; ко
би лиш
те
пер по
го
да нас
та
ла.
-
Та так! - при
так
нув Онуфрій,
ог
ля
нув
ся і сів на землі, піді
-
бравши під се
бе но
ги. Відтак
ви
тяг
нув з-за ре
ме
ня тю
тюн та
люльку й за
ку
рив.
Івоніка й Ми
хай
ло скориста
-
ли з тої хвилі й сіли сніда
ти. Во
-
лам підки
ну
ли па
ху
че сіно…
-
Кажіть, що но
во
го, бадіко
Онуфрію! - спи
тав ве
се
ло Миха
-
й
ло, що лю
бив ста
ро
го балаку
-
на.
-
Ай, ли
хо там знає, що ново
-
го! - відповів ста
рий, ніби нете
-
рпливо.- Як
би я знав, що ти за
дівча
та
ми шпи
ра
еш, що во
ни
тобі у го
лові, то я ска
зав би то
-
бі, що най
жвавіша із них, ве
се
ла
Маріце
на, на
нес
ла своєму та
-
тові й мамі гри
зо
ту у ха
ту. Ну,
діста
ла ж уже во
на за те від
сво
го та
та доб
рих ге
паків у
плечі, але все про
па
ло. А той
на
віть не хо
че приз
на
ти
ся до
біди. Але се те
бе, ма
буть, не об
-
ходить, га? Ти са
мий як дівчи
-
на, ну, але лю
ди не мов
чать,
про те й я роз
ка
зую. Ста
рий пі
-
шов до па
нот
ця і по
жа
лу
вав
ся,
а па
но
тець ска
зав:
«Та що,- ка
же,- се ще не та
кий
ве
ли
кий гріх, але віддай дівчи
-
ну. Во
на ще мо
ло
да, і як бу
де
по
ряд
но з чо
ловіком жи
ти, то
бог прос
тить їй гріх. Не сва
тає
її ніхто?»
«Та який
сь там сва
тає!»
«Ну, то доб
ре! Приш
ли обох
до ме
не, при
не
си, що тре
ба,- і
спра
ва скінче
на. Се ще не та
ке
ве
ли
ке не
щас
тя. Бу
де жи
ти, як
бог при
ка
зав, бу
де все доб
ре».
Правда, що се не та
ке ве
ли
ке
не
щас
тя,- муд
ру
вав ста
рий да
-
ль
ше,- але-бо се не
честь! Ну,
але во
на має по
ле. Чую, діста
не
кілька
де
сять пра
жин по
ля, гро
-
шей зі сот
ку й те
ли
цю. То
му й
най
шов
ся бор
зо же
них. Мою
Іво
ну не сва
тає ніхто, хоч по
над
неї не
має чемнішої дівчи
ни в
селі. Та
ке у нас се
ло. Та
ко
го не
ба
чив ані у Відні, ані в Італії, ані
в са
мих Яс
сах. Па
но
тець наш за
-
добрі. Я ни
ми ко
мен
де
ру
вав би
інак
ше, як
би я був па
нот
цем.
-
Дай спокій па
нот
цеві! - до
-
ки
нув Івоніка.- Йо
му здається,
що йо
го не
щас
тя най
більше.
-
Воно та
ки й ве
ли
ка біда. Де
ж, аби доб
родійка та вже так
за
пи
ва
ла
ся? - докінчив Онуф
-
рій.- Оноді би
ла
ся з дво
ма жі
-
нками у корчмі за якесь полот
-
но. Ка
за
ла, що ма
ли при
нес
ти
па
нот
цеві на хрес
ти
ни, та й не
при
нес
ли. А раз то та
ки п'яна
на
па
ла ста
ренько
го в церкві.
Лед
ве що жінки ви
ве
ли її з це
-
рк
ви. Тоді бу
ла та
ка війна, як в
Італії. А бідні йо
го чо
ти
ри пан
-
ни так пла
ка
ли і кри
ча
ли, що
аж жаль бу
ло. Во
но та
ки так і є,
що се не
честь,- тяг
нув даль
ше,
сплю
нув
ши да
ле
ко пе
ред се
бе
крізь зу
би.- Че
рез неї не мо
-
жуть пан
ни відда
ти
ся, хоч ма
-
ють гроші і гар
не віно. Та й ди
-
віть, яка сильна, ко
ли хо
че. П'є,
цілий рік п'є, а у ве
ли
кий піст і
кра
пельки до ро
та не візьме.
Та
ка міцна!
-
Старенький па
но
тець пого
-
дував би сватів і са
мим ме
дом,
ко
би ли
ше прий
шли! - ска
зав
Івоніка з по
чут
тям.- Але ніхто
не при
хо
дить, бо кож
ний боїть
-
ся, що й мо
лоді ста
нуть ко
лись
за
пи
ва
ти
ся, як ста
ра. Раз бу
ло
приїхав який
сь мо
ло
дий па
нич
до них, во
ни приб
ра
ли
ся гар
но
всі чо
ти
ри й по
засіда
ли всі ра
-
зом за стіл. А ста
рий па
но
тець
про
сив гос
тя, ка
жуть, ду
же про
-
сив, аби собі виб
рав од
ну за жі
-
нку. «Або оцю, або ту, або оту,
кот
ру схо
че
те, беріть, во
ни всі
добрі ґаздині і чемні діти, і всі
діста
нуть од
на
ко
ве віно»,- при
-
го
во
рю
вав.
-
Та й, ка
жуть, мо
ло
дий хотів
уже од
ну бра
ти, але як ста
ра
довіда
ла
ся, що він не на па
нот
-
ця вчиться, упи
ла
ся і за
ве
ла та
-
ку га
ла
бур
ду в хаті, що, ка
жуть,
доб
ре, що ще не на
би
ла ко
го.
Та
ка лю
та бу
ла на всіх.
Він як поїхав, так і не вер
тав
більше до них. Бідні пан
ни з
жа
лю пос
таріли
ся й по
сивіли,
та й си
дять і до
нині. А ста
рий,-
до
дав злоб
но Онуфрій,- ста
рий,
бо
же, прос
ти мені гріхи мої
(тут уда
рив се
бе до
ло
нею кіль
-
ка разів по гу
бах), не га
дає вже
про ніщо, як лиш се, аби як
-
найбільше гро
ша зби
ти. Так, як
би йо
го ще дос
та не мав!
-
Не має він йо
го там ба
га
то,
Онуфрію! - до
ки
нув Івоніка.
-
Ет, не має! Ко
би я стільки
мав та й ви, але біда, що не ма
-
єм! - відповів Онуфрій.- Він собі
те
пер лиш тим го
ло
ву б'є. Оно
-
ді їду з па
ном на фірі, а він іде.
Біла бо
ро
да спа
дає йо
му по гру
-
дях, а сам згор
бив
ся май
же уд
-
воє, бо він, бідний, уже ста
ре
нь
-
кий. Йо
му більше як сімдесят.
Вже в на
шім селі він більше як
со
рок літ. Іде, а як по
ба
чив нас,
ук
ло
нив
ся. Пан зліз з брич
ки,
по
дав ру
ку, вкло
нив
ся та й ка
-
же:
«Як ся маєте, па
нот
чи
ку?»
«Зле, зле! - відповів він жур
-
ли
во.- Лю
ди не вми
ра
ють!»
«Ади! - га
даю собі,- ди
ви, який
ста
рий муд
рий! Хо
че, аби ми
вми
ра
ли. Гроші за по
хо
рон
брав би, не має їх до
сить! Прав
-
да, во
на п'є, до
ма си
дять чоти
-
ри дівці, але то
му маємо ми
вми
рати?»
-
На те він і па
но
тець, аби нас
хо
ро
нив, а за по
хо
рон гроші
брав! - обізвав
ся Івоні
ка.- Хо
ро
-
нив со
рок років, чо
му би йо
му
сьо
го й те
пер не ро
би
ти? Інші
те са
ме ро
б
лять! Дур
но не зро
-
б
лять!
-
Раз при
повідав, що світ закі
-
нчиться! - обізвав
ся знов Ону
-
фрій.- Як закінчиться, то на
що
гроші зби
ва
ти? На тамтім світі
бог свя
тий са
мий уже нас по
-
годує!
-
Що ви та
ке го
во
ри
те, бадіко
Онуфрію! - клик
нув Івоніка, що
по
над усе лю
бив справедливі
-
сть і прав
ду й тим-то йо
му опо
-
відан
ня Онуфрія ніяк не за
па
-
да
ли в ду
шу.
-
Вже як я ка
жу, то мо
же
те ві
-
рити! - клик
нув Онуфрій з при
-
тиском і вда
рив се
бе су
хим ку
-
лаком у гру
ди, що аж у них
щось відізва
ло
ся.- Я ка
жу прав
-
ду. Раз оповідав лю
дям при од
-
ній клаці [44]
в се
бе, аби да
ва
-
ли більше на служ
бу бо
жу, бо
нас
та
не кінець світу.
Ви сього не чу
ли, бадіко Іво
-
[44]
- Кла
ка - то
ло
ка, спільна ро
бо
-
та за час
ту
ван
ня.
не? Ну, врешті, як ви не чу
ли, то
й не ди
во. Ви так рідко заходи
-
те в се
ло або на Гоп
пляц, що не
знаєте нічо
го. Все лиш пильну
-
єте ва
шо
го бур
дея та то
го, що
ко
ло нього діється. Ви виділи,
мо
же, но
во
го про
фе
со
ра? [45]
Го
во
ри
ли з ним? - ви
пи
ту
вав
дальше Івоніку.
-
Ні.
-
Ну, так знов не знаєте нічо
-
го! Він так п'є, що мо
же собі з
по
па
дею ру
ку по
да
ти! Він не є
делікат
ний пан. Як уп'ється, бе
-
реться за
раз із му
жи
ка
ми за
шию. То так не має бу
ти. Я був
в Італії, і я то
го не ба
чив. Наші
[45]
- Про
фе
сор - учи
тель.
лю
ди жа
лу
ють за по
пе
реднім,
та й хотіли би, аби він на
зад
вер
нув, але він, ма
буть, не вер
-
не вже. Пан ка
же, що ми ліпшо
-
го не варті, як оцього, ко
ли не
зна
ли там
то
го ша
ну
ва
ти. Що
ко
ли нам доб
ро
го вчи
те
ля і до
-
б
ро
го па
нот
ця потрібно, то нам
потрібно й доб
ро
го бу
ка!
Всі три розсміяли
ся ве
се
ло на
оці сло
ва, а Онуфрій го
во
рив
далі:
-
Може, пан і прав
ду ка
же! Бог
йо
го знає! Але я вже му
шу йти.
Не жу
ри
ся, Ми
хай
ли
ку, що Ма
-
ріцен
ка віддається! - звернувся
до хлоп
ця, по
мор
гу
ючи ве
се
ло
очи
ма.- Ди
ви
ся ли
ше, аби вер
-
нув на
зад до
до
му, так як я, із
ме
дальйо
ном, тоді по
гу
ляю і
по
ух
каю на твоїм весіллі, хоч
який я ста
рий. А як бу
деш уже
при вій
ську й пізнаєш там яко
-
го до
б
ро
го хло
п
ця, що ще щось
і має, то ска
жи йо
му, що в Ону
-
фрія Ло
па
ти є дівчи
на, гар
на,
як пи
сан
ка, і доб
ра, й ро
бу
ча, і
не
хай її сва
тає. Не
хай прий
де
сам, на храм най прий
де і по
ди
-
виться сам на неї. Як упо
до
бає
со
бі її, то весі
лля мо
же бу
ти в
м'ясниці. Він не бу
де жа
лу
ва
ти,
що візь
ме її за жін
ку, він мені
вічно дя
ку
ва
ти
ме. Ска
жи йо
му
оце! Оце, та й що в ме
не є всьо
-
го, і де я всю
ди бу
вав, і що я не
та
кий дур
ний дур
бас, як усі
інші му
жи
ки в на
шо
му се
лі.
Потім ус
тав, вий
няв люльку з
ро
та, утер йо
го ши
ро
ким ру
ка
-
вом від со
роч
ки й за
хо
вав лю
-
льку за ремінь. Відтак пос
то
яв
ще хвильку, уст
ро
мив
ши очі в
зем
лю і в од
ну точ
ку, роздуму
-
ючи над чи
мось. Врешті, не ска
-
зав
ши більше ні сло
ва, по
дав
мовч
ки батькові й си
нові ру
ку
на про
щан
ня і, мов не
ви
ди
мою
ма
рою по
тяг
не
ний, відійшов
по
к
вап
ним кро
ком.
Батько й син усміхну
ли
ся мо
-
вч
ки і, поснідав
ши, взя
ли
ся на
-
зад до роз
по
ча
тої праці.
III
Було в маю. Пе
ред обідом.
Михайло ле
жав не
да
ле
ко бу
-
р
дея в го
роді, що вибігав кі
-
нцем у дрібний лісок, який при
-
ти
кав із інших боків до піль, і
пас во
ли.
Довкола бур
дея пи
ша
ла
ся зе
-
м
ля в різних пас
мах зе
лені, а
ген далі від нього, та все-та
ки в
сусідстві, ле
жа
ли два менші лі
-
ски. Один при
на
леж
ний до сусі
-
днього і зва
ний то
му «сусідній
ліс», а в тім самім нап
рямі не
да
-
ле
ко нього ле
жав ма
лий лісок
панський, де ґазду
вав і вер
хо
-
во
див ста
рий Онуфрій.
Оба ті ліски, з яких «сусідній»
був уд
воє від пансько
го біль
-
ший, діли
ла від се
бе ве
ли
ка ле
-
ва
да, зва
на баг
ном, зад
ля своєї
баг
нис
тої землі. В ній бу
яв ро
-
гіз, раз у рік ви
ко
шу
ва
ний, і ви
-
рос
та
ла якась ви
со
ка тра
ва, на
яку ніхто не ла
ко
мив
ся.
Михайло ле
жав близько зві
-
рят на землі, наг
ля
да
ючи, аби
не зай
шли в ко
ню
ши
ну, що рос
-
ла най
ближ
че бур
дея, що її
насіння бу
ло до
ро
го оп
ла
че
не;
він грівся в вес
ня
но
му сонці і
глядів пильно за звіря
та
ми, що
пас
ли
ся тісно ко
ло се
бе. Ду
мав
над своїм бу
ду
чим жит
тям у
місті, над по
во
ро
том до
до
му, і
як опісля все скла
деться, а від
-
так спи
нив
ся дум
ка
ми ко
ло пи
-
ш
них звірят. Міша
ли
ся, не
на
че
йо
го рідня, з йо
го бу
дучністю.
Ба
чив у душі якесь но
ве обійс
-
тя, своє обійстя, чор
но
оку стру
-
н
ку дівчи
ну і їх. Во
ни бу
ли тут і
там і ми
мо
волі ви
пов
ня
ли со
-
бою якісь по
рожні місця…
Чув ви
раз
но, як спа
са
ли свої
-
ми гру
би
ми здо
ро
ви
ми пис
ка
-
ми тра
ву, як відса
пу
ва
ли, ба
чив
дрібні кра
пельки по
ту на тих
теп
лих пильних пис
ках, їх ве
-
ликі лагідні очі бу
ли отінені
дов
ги
ми смішни
ми віями, а во
-
ла бу
ли такі ши
рокі, но
ги ни
-
зькі, що во
ла зви
са
ли май
же до
землі.
Препишні звіря
та! Тем
но-бу
-
рі, май
же чор
но підси
пані, з
біли
ми ко
рот
ки
ми ро
га
ми, і та
-
кі ситі й вип
ле
кані, що бу
ло ми
-
ло гла
ди
ти їх по хребті. Притім
бу
ли спокійні й ви
пе
щені, мов
діти, і зна
ли йо
го го
лос ду
же
доб
ре. Ко
ли всту
пав до стайні,
звер
та
ли свої ста
течні го
ло
ви
за ним, прос
тя
га
ли шиї, оскіль
-
ки се їм лан
цю
ги при яс
лах поз
-
во
ля
ли, і ню
ха
ли своїми гру
би
-
ми ніздря
ми у воз
дусі, чи не
приніс їм хліба або ку
леші. І він
усе при
но
сив їм щось, ко
ли
при
хо
див з до
му, з се
ла, з «го
-
ри» до бур
дея, а ко
ли не мав ні
-
чо
го при собі, то бо
дай гла
див і
пес
тив їх, а се во
ни та
кож прий
-
ма
ли вдяч
но. За те ли
за
ли йо
му
ру
ки, плечі й гру
ди. Бу
ли добрі,
вдячні звіря
та…
Деколи в неділю або свя
та,
ко
ли над
ворі бу
ла сльота, він
волів пе
ре
сид
жу
ва
ти в бур
дею,
чим іти до
до
му в се
ло, ви
тя
гав
сопівку, сідав на постіль, що
сто
яла ря
дом із ни
ми, і грав го
-
ди
на
ми. За
хо
ву
ва
лись не
ру
хо
-
мо, хіба що жу
ва
ли од
нос
тай
но.
Він лю
бив їх, як доб
рих то
ва
-
ришів, а те
пер, ма
буть, ще біль
-
ше, відко
ли дізнав
ся, що бу
ли
приз
на
чені для нього.
Навкруги па
ну
ва
ла ти
ши
на.
Та не та мерт
ва ти
ши
на, що
ца
рює зи
мою над ши
ро
кою
про
с
торінню.
Тут пи
ша
лось жит
тя, ку
ди
оком дог
ля
ну
ти. Ла
ни з хлібом
зе
леніли
ся, ко
ню
ши
ни розцві
-
та
ли
ся, у воз
дусі грав ми
лий за
-
пах з цвітів сіно
жаті, бу
яли рій
-
но ко
ма
хи, ме
те
ли
ки, бджо
ли, а
ви
со
ко, не
вид
но, під го
лу
бим
не
бом розсіва
ли
ся жай
во
рон
ки
дрібни
ми ми
лоз
вуч
ни
ми пер
-
ла
ми.
Сонце по
ча
ло лег
ко припіка
-
ти, а ясність так і ва
би
ла сту
-
лю
ва
ти очі. Ко
ли сту
лю
вав, ба
-
чив прерізні бар
ви…
Малий са
док за бур
де
ем сто
-
яв у самім розцвіті й ди
хав со
-
лод
ки
ми, сильни
ми па
хо
ща
ми.
Між мо
ло
де
чою зе
лен
ню лис
тя
ви
зи
рав цвіт груші біли
ми в'я
-
зоч
ка
ми, там ви
шень, слив, а
там глиб
ше, сти
ка
ючись уже з
лі
сом, блідо-ро
же
вий цвіт яблі
-
нок. Безліч бджіл веш
та
ло
ся
воз
ду
хом, бри
ня
чи, при
ваб
лені
па
хо
ща
ми, як і са
мим цвітом,
всмок
ту
ва
ли
ся жадібно в ніжні,
біло
барвні звіздки між лис
тям і
не
на
че впи
ва
ли
ся їх то
ненькою
кра
сою…
Місцями зби
ра
ла
ся їх гро
мад
-
ка на в'язан
ках цвіту, і ко
ли ле
-
д
ве замітний по
дув вітру по
ру
-
шив га
луз
зям, во
ни, мов у грі,
хи
та
ли
ся враз із цвіта
ми й зда
-
ва
ли
ся яко
юсь преніжною пус
-
то
тою при
ро
ди, особ
ли
во ж у
тих місцях, де пи
ша
ла
ся са
до
-
ви
на в розцвіті. Дов
ко
ла са
ду й
бур
дея бу
яла гру
бою гус
тою
верст
вою зе
лені нак
рап
лю
ва
на
білим і ро
же
вим цвітом ко
ню
-
ши
на; а далі за нею прос
тя
га
-
ли
ся ла
ни збіжжя, яке лег
ко й
ритмічно ко
ли
ха
ло
ся під такт
по
дихів ле
го
ту.
Далеко й ши
ро
ко нічо
го, крім
ми
гот
ли
вої, ши
ро
кої зе
лені, а
десь-не-десь між нею горст
ка
по
важ
но
го лісу, до
ку
пи зби
та
гро
мад
ка струн
ких дубів-сто
-
ро
жів. Зви
чай
но лед
ве заміт
-
ний бренькіт бджіл тво
рив тут,
у ти
шині, своєрідну, преніжну
му
зи
ку, що пе
ре
во
ди
ла
ся воз
-
ду
хом пильно-рійни
ми хви
ля
-
ми з місця на місце, оми
на
ючи
хіба безцвітні пас
ма землі…
Ніжна, лед
ве замітна му
зи
ка
ма
ла в собі щось сон
ли
во
го, од
-
нак мо
ло
дий хло
пець був да
ле
-
кий від уся
ко
го сну. Зреш
тою, і
не звер
тав зовсім не неї ува
ги,
зріс і зжив
ся з нею і не відчу
вав
її звуч
ної гри ок
руг се
бе.
Думав про робітни
цю в пан
-
ських по
ко
ях, про Ан
ну, яку лю
-
бив тай
ком із цілої душі; ду
мав
над тим, як то бу
де, ко
ли піде
во
се
ни з до
му й не по
ба
чить її
вже ско
ро. Знав, там, у місті, не
по
ба
чить її, бо і як би? Во
на бу
-
ла най
мич
ка, і ніяк їй бу
ло по
містах їзди
ти.
Вправді хо
ди
ла чут
ка, що па
-
ні пе
ре
се
литься в місто, бо час
-
то за
не
па
да
ла на здо
ров'ї, але
чи пус
тить її ма
ма з нею в мі
-
сто?
Певно, що ні. Се ж бу
ла по
га
-
на жінка, лю
та, мов той лих
вар
на гроші ла
ко
ма і гірша, як де
-
яка ма
чу
ха.
Все гро
зи
ла їй, що відбе
ре її
від пані й ви
дасть заміж за яко
-
гось сво
го гор
ба
то
го сусіда-вді
-
в
ця, як не бу
де відда
ва
ти їй за
-
роб
ле
них на службі у пані гро
-
шей. А бідна да
ва
ла, що ма
ла,
лиш аби мог
ла дальше в пані
ли
ши
ти
ся і не вер
та
ти до до
му,
яко
го бо
яла
ся, мов са
мо
го пек
-
ла. Во
на вза
галі бу
ла бідна з
своєю матір'ю-відьмою і тим,
що бу
ла без батьківської опіки,
її батько, чес
ний ґазда, як роз
-
ка
зу
ва
ли лю
ди, по
мер дав
но, а
оди
но
кий брат її, ко
лишній во
-
як при кінноті, па
ру
бок за
ро
-
зумілий і язи
ка
тий, хіба що бив
її від ча
су до ча
су, як не пха
ла
йо
му в ру
ки гро
ша на тю
тюн
або горівку. І звідки ма
ла ос
та
-
точ
но на
би
ра
ти стільки тих
гро
шей? Во
на сти
да
ла
ся про
си
-
ти у пані гро
шей, але він не ві
-
рив їй і бив тай
ком, ко
ли лиш
на
ви
ну
ла
ся на
го
да. Бог знає,
во
на цілком бу
ла інша, не
на
чеб
не йо
го сест
ра, хіба що бу
ла та
-
ка струн
ка, як він, як сме
ре
ка.
Він був дуб, не па
ру
бок.
Коли ду
мав про неї, ба
чив її
пе
ред ду
шею та
кою, як ко
лись
пер
ший раз.
На панськім подвір'ї. Од
но
го
ра
зу лу
пи
ли там ку
ку
руд
зу. Ко
-
ло сто
до
ли й кош
ниць [46]
си
-
діли робітни
ки, лин
ки, чо
ло
ві
-
ки й дівча
та, він і во
на, і лу
пи
-
ли. Він і во
на сиділи при однім
гур
ті, а між ни
ми ста
рий Пет
ро,
[46]
- Кош
ни
ця - ве
ли
кий пле
те
-
ний са
рай, де су
шать ку
ку
руд
зу.
що наг
ля
дав за ро
бо
тою. Ку
ку
-
руд
зи ма
ли з од
ної ку
пи си
па
ти
вже до кош
ниці. Ста
рий Пет
ро
гук
нув на од
ну гру
бу пи
за
ту
[47]
дівчи
ну, що не
ус
тан
но пе
-
ре
ди
ра
ла
ся з од
ним хлоп
цем,
що
би при
нес
ла із сто
до
ли дра
-
би
ну. Во
на відповіла, що при
не
-
се, але, не ру
ша
ючись із місця,
гра
ла
ся най
спокійніше дальше,
пе
ре
ки
да
ючи
ся з хлоп
ця
ми ку
-
ку
руд
за
ми.
-
Ну, со
ро
ко, ти ог
лух
ла? Не
чу
єш, що я ка
зав? - грим
нув на
-
но
во Пет
ро на неї, ні
би пог
ро
-
зив ку
ла
ком.- Я за
раз там прий
-
ду на твою го
ло
ву!
[47]
- Пи
за
та - пи
ка
та.
Та дівчи
на, ма
буть, зна
ла, що
йо
го сло
ва не такі грізні, як
зда
вав
ся йо
го грімкий го
лос, і,
за
мість ви
ко
на
ти на
каз, по
ча
ла
бо
ро
ти
ся з хлоп
цем, що са
ме в
тій хви
лі упх
нув їй шу
ми
лин
ня
[48]
за ковнір.
Анна ба
чи
ла те все.
Вона за
хо
ву
ва
ла
ся цілий час
мов
ч
ки й скром
но ко
ло ро
бо
ти,
а об
зи
ва
ла
ся ли
ше то
ді, як її
хтось пря
мо про що пи
тав.
Він, Ми
хай
ло, не
на
че не ба
-
чив її, хоч си
дів про
ти неї і їх
пог
ля
ди від ча
су до ча
су стріча
-
ли
ся. У неї бу
ли тихі блис
кучі
[48]
- Шу
ми
лин
ня - лис
тя, в яке за
-
гор
ну
тий ка
чан ку
ку
руд
зи.
очі й ча
сом зніжна усміха
ли
ся.
Бачачи, що пус
тот
ли
ва дівчи
-
на вдру
ге не спов
ни
ла на
ка
зу,
підня
ла
ся во
на з сво
го місця і
пішла са
ма до сто
до
ли по по
-
тріб
ну дра
би
ну.
Петро глядів хвильку за нею
мовч
ки, а від
так пос
вис
тав зле
-
г
ка пе
ред се
бе.
-
Мой, мой, що за дівчи
на! -
ска
зав до гро
мад
ки ко
ло се
бе.-
Вар
то, що
би її по
ряд
ний хло
-
пець по
лю
бив, а відтак зас
ва
-
тав. Дівчи
на як зо
ло
то, та й до
-
б
ра?
Йому, Ми
хай
лові, заг
ра
ло се
-
р
це живіше в гру
дях, а інші лю
-
ди пог
ля
ну
ли лас
ка
вим оком за
нею.
За хви
ли
ну во
на ви
нес
ла дра
-
би
ну.
Ішла повільним ритмічним
кро
ком, нес
ла на ліво
му ра
мені
дов
гу дра
би
ну, а пра
ву ру
ку
спер
ла на клуб, щоб іти в рівно
-
вазі. Бу
ла пре
гар
на в тій хвилі.
Се
реднього рос
ту, з тем
ним, як
шовк, во
лос
сям, ма
ла на собі
скром
ну ріклю, що, не стісня
ю
-
чи її в ру
хах, прис
та
ва
ла пест
-
ли
во до її мо
ло
дої, гнуч
кої ста
-
ті, що, на око ніжна, таїла в собі
си
лу та ва
би
ла до се
бе, мов му
-
зи
ка, гар
монією жіноч
ності. Не
підво
ди
ла очей, збли
жа
ючи
ся
чим
раз більше до гро
мад
ки лю
-
дей.
Коли ста
ну
ла вже близько гу
-
р
ту, він ус
тав із місця і взяв від
неї дра
би
ну, причім стрінув
ся
знов із її чор
ни
ми очи
ма. У неї
грудь хви
лю
ва
ла злег
ка. Во
на
усміхну
ла
ся до нього.
Отакою ба
чить її те
пер у ду
-
ші. Ота
кою, як ішла з дра
би
ною
на ра
мені че
рез подвір'я, од
на
-
ко
вим, обе
реж
ним кро
ком, та й
із лег
ко спу
ще
ною го
ло
вою…
Бу
ла чес
на дівчи
на, про яку й
од
на ду
ша зло
го сло
ва не ска
за
-
ла. До то
го, зна
ла стільки пре
-
різних робіт, про які іншим ді
-
вча
там в селі й не сни
ло
ся. Все
бу
ла ко
ло пан
ни й вив
чи
ла
ся
при ній вся
чи
ни. Пан
на го
во
ри
-
ла з нею, мов із рівною собі. А й
стид
ли
ва бу
ла стра
шен
но. Там,
де інші дівча
та лус
ка
ли зо смі
-
ху, штов
ха
ючи од
на од
ну лі
-
ктем, ніби по
тай
ки, та пе
ре
шіп
-
ту
ючи
ся, во
на со
ро
ми
ла
ся до
сліз і бу
ла б, ма
буть, із со
ро
му в
зем
лю за
па
ла
ся із-за то
го, що
чу
ла все, особ
ли
во ж ко
ли він
був при тім.
-
Гай-гай! - гро
зив їй раз один
хлоп
чисько, яко
го вис
ва
ри
ла за
не
чемні сло
ва.- Та ува
жай, що
-
би ко
лись га
лу
зоч
ка не зло
ми
-
ла
ся!
А во
на обер
ну
ла
ся й уда
ри
ла
йо
го по лиці.
Інші дівча
та засміяли
ся.
Інші… але во
на не бу
ла, як ін.
-
ші. І справді. У неї був уже - як
глу
ми
ли
ся де
які хлопці -
«пансь
кий ро
зум».
Але най
більше лю
бив її Ми
-
хай
ло, ко
ли усміха
ла
ся, як тоді
з дра
би
ною, а за
га
лом за те, що
бу
ла ти
ха та доб
ра. Інший раз,
де во
на йо
му знов так ду
же по
-
до
ба
ла
ся, бу
ло в сусідньому
селі. Він ішов по сіль для то
ва
-
ру й му
сив са
ме в тім селі ми
на
-
ти ха
ти
ну її ма
ми. Бідо
лаш
ну,
по
хи
лу ха
ти
ну в се
ре
дині ма
ло
-
го го
род
ця і близько гос
тин
ця.
[49]
[49]
- Гос
ти
нець - шлях.
Вона сто
яла в го
родці ме
жи
тем
ни
ми мальва
ми й со
няш
ни
-
ка
ми, са
ма як струн
ка мальва, і
по
ма
га
ла мамі чис
ти
ти го
рох
ре
ше
том. Збли
зив
ши
ся до ха
ти,
він поз
до
ро
вив її і ста
нув на
хви
ли
ну.
-
Боже по
ма
гай, Ан
но! - ска
зав
несміли
во.
-
Дякувать! - відповіла во
на,
геть під во
лос
ся за
ру
м'я
ні
в
ши
-
ся.
-
Чистите го
рох?
-
Ай, пев
но, що чис
ти
мо! - від
-
повіла, замість неї, гру
бим го
-
ло
сом ста
ра, витріщив
ши
ся на
нього не
довірли
вим пог
ля
дом.
Во
на бу
ла ду
же по
га
на, оця її
ма
ти. Пе
редні зу
би вис
та
ва
ли у
неї з ро
та, як кли; со
роч
ка на
гру
дях бу
ла вічно розп'ята, а
білий руш
ник на го
лові завсіди
пе
рек
рив
ле
ний. Виг
ля
да
ла, ко
-
ли б і не гля
ну
ти на неї, як п'я
-
на або як би що ли
ше з ким по
-
би
ла
ся. Він сто
яв хви
ли
ну, див
-
ля
чись на неї, як во
на, не підво
-
дя
чи очей до нього, ба
чи
ла й
відчу
ва
ла йо
го при
сутність і
мов
ча
ла.
-
Я йду до скле
пу [50]
по сіль
для то
вар
ний! - ска
зав.
-
Не тяж
ко йти, як ху
до
ба є! -
обізва
ла
ся знов ста
ра неп
ри
яз
-
но.- У нас не
ма ху
до
би! Мій чо
-
[50]
- Склеп - лав
ка.
ловік по
мер і ли
шив ме
не з
дов
га
ми. Я му
си
ла ос
таннє те
ля
про
да
ти, що
би йо
го по
хо
ва
ти.
То
дор (так звав
ся її син) був
при жовнірах, а оця,- во
на кив
-
ну
ла зне
важ
ли
вим ру
хом за ді
-
вчи
ною,- по
ма
га
ла лиш лож
-
кою при мисці. Те
пер він усе,
що за
ро
бить, скла
дає для се
бе -
він за
ду
мує же
ни
ти
ся,- до
да
ла
зло
б
но,- а оця чічка [51]
пра
-
цює день і ніч для чу
жих. Бо
же
бо
ро
ни кож
но
го пе
ред та
ки
ми
дітьми, як я їх маю! Се ка
ра бо
-
жа, такі діти, во
ро
ги! Ро
зум і
ру
ки у них ли
ше для се
бе.
-
Ей, ма
мо! Вам би та
ке не го
-
[51]
- Чічка - квітка.
во
ри
ти! - ска
за
ла Ан
на з лег
ким
до
ко
ром. - І нині поз
во
ли
ла ме
-
ні пані по
мог
ти вам у ро
боті,
хоч і у нас ро
бо
ти бу
ло всю
ди
пов
но. Я ря
тую вас, де мо
жу!
Але ви ніко
ли не вдо
во
лені!
-
Бо ме
не лю
тить те, що тобі
чужі па
ни миліші, як твоя мам
-
ка. Я з то
бою дос
та набіди
ла
ся,
за
ки та
ку ви
го
ду
ва
ла. Все доб
-
ре, що пані й пан
на ска
жуть або
нав
чать, а все зле, що ма
ма ска
-
же. Гай-гай! - го
во
ри
ла во
на
твер
до далі, підки
да
ючи ви
со
-
ко го
рох в ре
шеті.- Бу
де
мо виді
-
ти, як да
ле
ко ти зай
деш із твої
-
ми па
на
ми! Ти ще не знаєш:
панська лас
ка ли
ше до по
ро
га,
а там - «марш за двері!»
-
Я ж вам усе даю, ма
мо, що
там зас
лу
жу, хіба що собі яку
оде
жи
ну справ
лю! - го
во
ри
ла
ді
в
чи
на з огірчен
ням. Їй бу
ло
со
ром
но за ма
мині до
ко
ри пе
-
ред ним, і во
на хотіла не
мов оп
-
рав
да
ти
ся. Він за ніза
що в світі
не смів ду
ма
ти, що во
на для
своєї ма
тері не бу
ла доб
ра.
-
Ай, пев
но, «речі»! - глу
ми
ла
-
ся ста
ра.- Відко
ли ти в панів на
службі, то вже й гор
бот
ку [52]
по
ки
ну
ла но
си
ти, де ж би, со
-
ром
но вже! Гай, гай!
-
Панна ка
же, що лю
бить ме
-
[52]
- Гор
бот
ка - дві плах
ти, що їх
но
сять замість спідниці.
не у спідниці, ну, і все дає в да
-
ру
нок спідниці. Але я мо
жу й
гор
бот
ку но
си
ти, сього мені ні
-
хто не за
бо
ро
няє. Але як пан
на
для ме
не добрі, то чо
му їх не
слу
ха
ти?
-
Воно гар
но й у спідниці хо
-
ди
ти! - вмішав
ся він несміли
во,
хо
тя
чи звес
ти роз
мо
ву на що
інше. Йо
му бу
ло жаль дівчи
ни,
яка ще не ма
ла вправді сліз в
очах, але в го
лосі бу
ло їх уже
пов
но.
-
Про ме
не! Але зба
нок, ка
-
жуть, до ча
су во
ду но
сить! - ска
-
за
ла ста
ра.- Ти вже ста
ла го
нор
-
на, ніби ку
хар
ка. Доб
ре, що нав
-
чи
ла
ся вже в пан
ни в по
ко
ях
ви
к
ру
чу
ва
ти
ся та ка
ву ва
ри
ти,
то те
пер уже мам
ки не потрі
-
бно. Вже те білля, що я ви
пе
ру,
не біле, а те, що я йо
го вшию,
за
г
ру
бо ши
те. Але пож
ди! Я ще
те
бе ко
лись нав
чу ро
зу
му! Я
лиш див
лю
ся, як то ще дов
го
по
т
ри
ває, на як ще дов
го твою
ма
м
ку по
ли
шиш, а са
ма по слу
-
ж
бах хо
ди
ти
меш, я лиш див
лю
-
ся!
Вона усміхну
ла
ся по
га
ним,
злоб
ним усміхом і ви
си
па
ла
лю
ти
ми, розд
раз
не
ни
ми ру
ха
-
ми очи
ще
ний го
рох у мішок, що
ле
жав не
да
леч
ке на землі. Ді
-
вчи
на схи
ли
ла
ся і по
мог
ла. Од
-
нак він ба
чив, як во
на об
тер
ла
ско
ро ру
кою сльози, що та
ки
вти
с
ну
ли
ся їй в очі. Відтак му
-
сив іти дальше.
Поздоровив ста
ру й мо
ло
ду і
пішов, але за
ким відійшов, поп
-
ро
сив ще тро
хи во
ди на
пи
ти
ся.
Вона ви
нес
ла йо
му во
ди й по
-
да
ла че
рез низький пліт. Пив
ма
ло. Замість то
го заг
ля
нув у її
ти
хе смаг
ля
ве об
лич
чя і в очі.
Очі, що про
май
ну
ли в тій хвилі
по нім, бу
ли нес
ка
зан
но сумні й
не го
во
ри
ли са
ме те
пер нічо
го
до йо
го душі. Не
на
че за
со
ром
-
ле
ний, пе
рес
ко
чив вузький ша
-
нець, що ділив йо
го від до
ро
ги,
і відійшов ско
ро. Во
на йо
му ду
-
же по
до
ба
ла
ся, але ста
ра, та
ста
ра! Ко
би Ан
ноч
ка діста
ла
ся
раз по праві в йо
го ру
ки, то ви
-
бив би їй ті кли на
пе
реді, що
ни
ми ку
са
ла всіх, мов ли
ха со
-
ба
ка. Чарівни
ця ота…
Відтак ба
чив її ще частіше.
Ча
са
ми мав діло на пансько
му
подвір'ї, або та
то ви
си
лав йо
го
ту
ди з оруд
ка
ми. Тоді все пе
-
реміняв
ся з нею кілько
ма сло
-
ва
ми. Не го
во
ри
ла ніко
ли ба
-
гацько, але все ро
зум
но і скро
-
м
но, і не сміяла
ся на все гор
ло,
як інші дівча
та. Бу
ла інша, як
другі сільські дівча
та. Не знав,
са
ме док
лад
но, чим різни
ла
ся
від інших, не зас
та
нов
ляв
ся над
тим ніко
ли глиб
ше. Він відчу
-
вав ли
ше сліпо різни
цю. Бу
ла
ніжніша й тон
ких оби
чаїв. Бу
ла
в одежі все чис
та, а гар
не тем
не
во
лос
ся її бу
ло в по
ряд
ку. Во
но
улис
ку
ва
ло
ся в неї з дня на
день, ко
ли тим ча
сом інші ді
-
вча
та розчісу
ва
ли йо
го ли
ше в
неділю або в свя
то. У неї не бу
-
ло ба
га
то на
мис
та на шиї, але ті
цітки, [53]
що їх но
си
ла, бу
ли
завсіди гарні. Єство са
мо
го ліп
-
шо
го і тон
шо
го ле
жа
ло в тім,
що зай
ня
ло йо
го не
культур
ну,
але в ос
нові чис
ту й доб
ру ду
-
шу, і йо
го впли
вові підда
вав
ся
несвідо
мо. З нею годі бу
ло як-
[53]
- Цітки - ма
ленькі мідні ви
-
пуклі кру
жеч
ки.
не
будь шут
ку
ва
ти, за ру
кав тя
-
га
ти, зачіпа
ти. Чо
ловік так і сам
ста
вав
ся по
важ
ним, як опи
нив
-
ся близько пе
ред нею. Не
мов
за
ти
ха
ла цілим єством і гляділа
ожи
да
ючим пог
ля
дом на ті ус
-
та, що ма
ли до неї за
го
во
ри
ти.
А ко
ли і здо
був
ся хто на те, що
звер
нув
ся до неї лег
ким сло
-
вом, тоді рум'яніла
ся, по
то
па
-
ючи в по
лу
мені чис
то
го, діво
-
чо
го со
ро
му та усміха
ючись ви
-
му
ше
но й зміша
но, щоб уже, од
-
нак, в ос
танній хвилі ма
ти очі
вогкі, а ус
та щоб умов
ка
ли ці
-
лко
ви
то.
На танці не хо
ди
ла ніко
ли.
Бу
ла май
же від чо
тир
над
ця
ти
літ на службі у дворі, а за
ба
ви й
роз
рив
ки [54]
її сільських ро
-
вес
ниць бу
ли для неї цілко
ви
то
чужі. Не ма
ла й жод
них то
ва
ри
-
шок між сільськи
ми дівча
та
ми
й то
ва
ри
шу
ва
ла вик
люч
но з
донькою Докії, Па
ра
син
кою. З
інши
ми не ма
ла що ба
ла
ка
ти. У
неї не бу
ло таємниць і лю
бов
-
них справ, які спо
ну
ку
ва
ли ді
-
вчат до ша
ле
но
го ди
тя
чо-бе
-
зум
но
го сміху й пе
ре
го
ворів. А
що панська ха
та ле
жа
ла пот
ро
-
хи відстронь від влас
ти
во
го се
-
ла і все-та
ки тре
ба бу
ло го
ди
ну
хо
ду, аби до нього діста
ти
ся, а
во
на все рва
ла
ся як не до од
ної
[54]
- Роз
рив
ка - роз
ва
га.
праці, то до іншої, то їй лу
ча
ло
-
ся лиш ду
же рідко забігти на
яку там ба
ла
кан
ку.
В неділю хо
ди
ла до церк
ви,
але й тут не ли
ша
ло
ся їй ба
га
то
ча
су до бесіди, до ближ
чо
го заз
-
най
ом
лен
ня.
По службі, щоп
рав
да, збли
жа
-
ли
ся до неї і обс
ту
па
ли її дівча
-
та, ог
ля
да
ли її одіж, її гар
но ви
-
ши
ту сніжно-білу со
роч
ку, її ма
-
ленькі срібні ков
точ
ки, що ді
-
ста
ла од
но
го ра
зу від пані; до
-
тор
ка
ли
ся всього пальця
ми, до
-
пи
ту
ва
ли
ся о пла
ту і їдло, яке
ма
ла у панів, да
ру
ва
ли їй цвіти,
але то
му, що по то
му всьому
ви
чер
пу
ва
ли
ся те
ми пра
виль
-
но, а во
на пер
ша не по
чи
на
ла
на
но
во роз
мо
ви, так усі роз
хо
-
ди
ли
ся бай
дуж
не.
Сільські хлопці жу
ри
ли
ся
нею ще мен
ше. Во
на бу
ла убо
га,
та й то
му не ма
ла для них
ніякої вар
тості. Не ма
ла ні
землі, ні гро
шей. Землі не ма
ла
ніко
ли, бо її ро
дичі бу
ли бідні
зарібни
ки, а гроші, ко
ли бу
ли у
неї хоч і найдрібніші, відно
си
ла
за
раз до ма
тері. Ма
ти ж му
чи
ла
її та би
ла до
ти, до
ки во
на не
відда
ва
ла їх до ос
таннього фе
-
ни
ка. Та
ким чи
ном бу
ла її бу
-
дучність об
ме
же
на на пра
цю
рук, не
ус
тан
ний пост
рах пе
ред
матір'ю і ост
ро
тою бра
та. Пі
-
знан
ня та свідомість ве
ли
кої бі
-
дно
ти, аз тим по
чут
тя своєї
без
по
во
рот
ності наст
роїли її і
без то
го до по
ва
ги й ду
ман
ня
склон
ну на
ту
ру по
важ
но до
гли
би
ни душі. її що
денні схо
ди
-
ни з па
нею і пан
ною, чут
ли
ви
-
ми і бла
го
род
ни
ми жінка
ми, що
її ду
же лю
би
ли за її ти
ху та
кон
сек
вент
ну [55]
вда
чу, віді
-
бра
ло її єству жорс
токість і не
-
по
во
ротність не
культур
ної се
-
лян
ки з пер
шої ру
ки, а на
то
-
мість на
да
ло її по
важній душі
кор
му, гнуч
кості і сво
го ро
ду
інтелігенції.
[55]
- Кон
сек
вен
т
ний - урівно
ва
-
же
ний.
Не вміла чи
та
ти й пи
са
ти. До
пи
сан
ня не скла
да
ли
ся її паль
-
ці, звиклі лиш до «груб
шої»
пра
ці, а до чи
тан
ня не ста
ва
ло
ча
су. Все і всю
ди ма
ни
ла пра
ця,
і свобідних хвиль в її скромнім
житті не бу
ва
ло. Та за
те за
хо
ва
-
ла її діво
ча ду
ша, із-за ум
них і
щи
рих на
ук і прис
то
рог бла
го
-
род
них жінок, білість і чис
то
ту.
При
га
ду
ва
ла ди
ку цвітку, що
ви
рос
та
ла в за
тиш
ку лісу, да
ле
-
ко від го
лос
но
го світу, або ди
-
ких го
лубів.
Старші, по
важні й ба
гатші ґа
-
здині, як Докія і кілька інших,
що бу
ва
ли частіше в панській
хаті і зна
ли її доб
ре з пильності
й чем
ності вза
галі, лю
би
ли її і
бу
ли їй при
хильні. Про
ти них
во
на бу
ла покірна й цілу
ва
ла їх,
при стрічі в неділю і свя
то, в
ру
ки. їм се бу
ло ми
ло, і во
ни, ці
-
лу
ючи її в чо
ло, на
зи
ва
ли її
«доньцею». Але простіші не ма
-
ли для неї сер
ця.
Вона нав
чи
ла
ся в дворі ба
га
-
то, чо
го во
ни не зна
ли і чо
го ді
-
вчи
на не мог
ла за
таїти - виг
-
лад
жу
ва
ти білля, ва
ри
ти і т.
ін.,- а що се нез
нан
ня тої ро
бо
-
ти не го
ди
ло
ся з їхньою гід
ні
-
стю ґаздинь, то во
ни глу
ми
ли
-
ся з неї і кеп
ку
ва
ли при кожній
на
годі. «Во
на ди
виться ли
ше,
аби на ній со
роч
ка бу
ла біла,-
го
во
ри
ли,- але чи її скри
ня за
-
пов
няється біллям, се вже її не
об
хо
дить. Відай, тре
ба бу
де дві
па
ри волів, аби по
тяг
ну
ли її
скри
ню до ха
ти чо
ловікові, як
ді
ста
не яко
го, бо од
на па
ра не
встиг
не».
Або знов: «Во
на вміє білля
виг
лад
жу
ва
ти й на
перст
ком
ши
ти, але тим во
на не до
ро
-
биться ані землі, ані чо
ловіка.
До землі тре
ба з са
пою прис
ту
-
па
ти, а до чо
ловіка - з пов
ни
ми
ру
ка
ми. Але, мо
же, їй при
да
сть
-
ся ко
ли й на
перс
ток. Ли
шиться
без да
ху над го
ло
вою, бо в неї
мам
ка і брат
чик такі, що за те
не тяж
ко, тоді во
на пос
та
вить
собі йо
го на го
ло
ву, й він їй ста
-
не за пок
ри
ва
ло…» І такі інші
глу
пості…
Дівчина зна
ла про те все, і се
відби
ра
ло їй певність у по
ве
-
денні й огірча
ло. Як тяж
ко бу
ло
бу
ти убо
гою! Чо
ловік ні для ко
-
го ніщо не зна
чить. То доб
ре,
що хоч ру
ки бу
ли в неї здо
рові.
Ті ру
ки по
мо
жуть їй, аби їй як
тяж
ко бу
ло в житті, бо й що бу
-
ло діяти? Світ для всіх. Для ба
-
гачів і убо
гих.
І те
пер він ду
мав про неї.
Гірко бу
ло все по
ки
да
ти. Ро
-
дичі хоч раз-два в рік прий
дуть,
але во
на? Лю
ди ка
жуть: «Що
має чиє бу
ти, те не ми
не йо
го!»
Він має надію, що во
на бу
де йо
-
го.
Він її лю
бить. У неї не
ма ні
по
ля, ні ху
до
би, ні гро
шей, але
він її, про
те, лю
бить. Дасть бог,
до
роб
ляться. За
те у нього є по
-
ле й ху
до
ба. А ось хоч би й би
ки
оці, то
ва
риші йо
го.
Він за
ду
мав
ся на хви
лю і не
заздрів, як один з волів по
тяг
-
нув пис
ком за ко
ню
ши
ною і,
смик
нув
ши доб
ру жме
ню, мо
-
лов її пильно, підняв
ши го
ло
ву
від землі.
Не міг сер
ди
ти
ся на нього.
Він був усе цікавіший до всьо
го
від «Ліво
го» і був би хто знає
що по
жер. Стіну зли
зу
вав, як
яс
ла пе
ред ним бу
ли по
рожні…
Звірина ди
ви
ла
ся жи
ви
ми
очи
ма пе
ред се
бе й мо
ло
ла пи
-
льно пис
ком, а він аж пог
ла
див
її під впли
вом яко
гось наг
ло
го
[56]
теп
ло
го зво
ру
шен
ня, яке
ним за
во
лоділо. І во
на бу
де їх
лю
би
ти. Хто їх, врешті, не лю
-
бив би?… Ей, ко
би вже до то
го
дійшло!
Потім зітхнув і обер
нув
ся ми
-
т
тю ли
цем до землі. Пе
ред ним
розс
те
лив
ся час якоїсь бу
дуч
-
ності, що, мов зем
ля, за
ва
жи
ла
на йо
го душі й мов чор
ним сму
-
т
ком за
ли
ла
ся…
[56]
- Наг
лий - рап
то
вий, нес
поді
-
ва
ний.
Робітниця в панських по
ко
ях
не зна
ла, як во
но зчи
ни
ло
ся,
що на
раз син Іво
на Фе
дор
чу
ка,
Ми
хай
ло, опи
нив
ся пе
ред її ду
-
шею. Ду
ма
ла над тим тільки,
чо
му вес
ною цвітуть де
ре
ва, зе
-
леніють ла
ни й ластівка гніздо
ліпить. Во
но прий
шло бу
ло, а
ко
ли бу
ло во
на йо
го зда
ле
ка
або зблизька ба
чи
ла, за
хо
ди
ла
з нею зміна, з якою не вміла
собі зда
ти спра
ви.
Знала, був доб
рий для неї і не
так, як інші. Він був ба
гат
ший,
як інші ґаздівські си
ни, але
про
те го
во
рив із нею, як із рі
-
вною собі. Як про
сив сірнич
ки,
або во
ди, або ко
ли пи
тав, чи
пан до
ма, то все був ду
же чем
-
ний. Не за
хо
див собі ніко
ли з
нею в жар
ти й не плів пус
тих
слів. Ту
га за ним зрос
та
ла в ній
чим
раз сильніше, ста
ва
ла чим
-
раз більш до
куч
ли
ва. Во
на ж не
бу
ла ди
ти
ною, їй бу
ло вже
двад
цять років, не бу
ла ні глу
-
ха, ні сліпа. Зна
ла, що лю
би
ла
йо
го.
Неначе зло
чинст
во, кри
ла се
в своїй мо
лодій смутній душі,
не зна
ючи, що з тим по
ча
ти, та
ку
па
ла ту свою лю
бов но
ча
ми в
своїх сльозах… До во
рож
ки бо
-
яла
ся йти, а хоч би й пішла, то
що во
на їй ска
же?… Во
на ж бу
ла
бідна най
мич
ка, а він син ба
га
-
тих ро
дичів.
Стала та
ка по
важ
на й пох
му
-
ра, що її ок
ру
жен
ня се май
же
спос
терігло. Во
на са
ма не зап
-
риміти
ла сього.
А її ма
ти та брат усе гро
зи
ли
їй від ча
су до ча
су, що ви
да
дуть
її заміж за гор
ба
то
го сусіда. У
нього бу
ла й ха
та, і по
ле, і ху
до
-
ба… і він був, як го
во
ри
ли, доб
-
рий чо
ловік…
Незамітно ук
ла
ла
ся лінія бо
-
лю ко
ло її мо
ло
дих не
вин
них
уст…
Було се од
но
го ве
чо
ра в лип
-
ні.
Анна хо
ди
ла до жінки ста
ро
-
го Онуфрія по гри
би й са
ме вер
-
та
ла домів, їх ха
ти
на сто
яла під
панським ліском, і вузька сте
-
жеч
ка ве
ла від неї че
рез по
ля
поп
ри бур
дей Івоніки, аж до сі
-
льської до
ро
ги. Бу
ло пізно. Чу
-
до
вий, яс
ний, ти
хий вечір. Не
бо
із нез
ви
чай
но ви
пук
лою гли
би
-
ною бу
ло засіяне зо
ря
ми, а між
ни
ми місяць жа
рис
тий і свідо
-
мий побіди. Да
ле
чи
на бу
ла ла
-
гідна й ви
ра
зис
та, а над по
ля
-
ми, на які спа
ла ряс
но ро
са, зда
-
ва
ло
ся, розп
рос
тер
та срі
бна сі
-
тка.
Нива з греч
кою прос
тя
га
ла
ся
ніжним біли
вом ко
ло ви
со
ко
го
й буй
но
го жи
та, а там далі
краплі ро
си блистіли, мов ос
-
талі, на житі і пше
ниці зачіпле
-
ні сльози про
ти місяч
но
го сві
-
тла. Десь-не-десь зніма
ла
ся з
мокрі
ших місць лег
ка, про
зо
ра
мря
ка. Гли
бо
ка ти
ши
на па
ну
ва
-
ла всю
ди, лиш сверщ
ки [57]
пе
-
ре
к
ли
ку
ва
ли
ся чис
лен
но й ожи
-
в
ля
ли ши
ро
ко і да
ле
ко да
ле
-
чінь. Крім то
го - жод
но
го зву
ку.
Все сто
яло не
по
во
руш
но, штив
-
но, пи
ло спокій ночі, що на
б
ли
-
жа
ла
ся повільним кро
ком і гіп
-
но
ти
зу
ва
ла все магіч
ним місяч
-
ним світлом.
Анна йшла спішно ву
зенькою
стеж
кою, що ви
ла
ся май
же не
-
ви
ди
мо скісно між гор
дим жи
-
[57]
- Свер
щик - цвіркун.
том. Жи
то ся
га
ло їй май
же по
гру
ди і бу
ло та
ке пиш
не й буй
-
не; та
ко
го вже здав
на на ни
вах
сього се
ла не ба
чи
ли. Се бу
ло
са
ме збіжжя Івоніки, че
рез яке
йшла стеж
кою і яке від ча
су до
ча
су гла
ди
ла вер
хи ру
кою, мов
го
луб
ля
чи йо
го до се
бе.
Була по
важ
на, як зви
чай
но. А
там, у ста
ро
го Онуфрія, чу
ла рі
-
зні но
ви
ни. Він опо
відав, що до
нього за
хо
див оноді Івоні
ка, хо
-
тів від нього ку
пи
ти один шту
-
бей, [58]
але Онуфрій не про
-
дав; він не про
дає, як ка
зав, ні
-
ко
му своїх бджіл, бо свої бджо
-
ли має він лиш для се
бе; йо
му
[58]
- Шту
бей - ву
лик.
опо
відав Івоніка, що у нього всі
такі згри
зені, що Ми
хай
ло вже
в жовтні за
би
ра
єть
ся, і що він,
Ми
хай
ло, ду
же за
жу
ре
ний.
Неустанно шу
кає собі ро
бо
ти.
Ба сеє візь
ме в ру
ки, ба теє. Ба
йде в по
ле, ба веш
тається ко
ло
то
ва
ри
ни, ко
ло бджіл. То знов
ла
го
дить щось ко
ло пло
та, аби
йо
го завірю
ха і сніги не зва
ли
-
ли взимі до землі, то знов по
ко
-
пує шанці по по
лях, що
би в до
-
що
вих ча
сах не пе
ре
по
ю
ва
ла
ся
зем
ля надмірно во
дою, то знов
бе
ре со
ки
ру в ру
ки… Все хо
че
ли
ши
ти та
тові в по
ряд
ку, як пі
-
де, бо… мо
же, ніко
ли не по
вер
-
не! А Марія пла
че, що далі бу
де
тре
ба кер
ни
цю для її сліз ко
па
-
ти… Але во
ни всі дурні, ска
зав
до неї опісля Ону
фрій. Він був в
Італії, у Відні, й вер
нув за
те з
го
но
ра
ми до
до
му. Але всі лю
ди
в оцім селі - ос
танні дурні,- се
ска
зав він Івоніці на всі йо
го
жалі.
Вона роз
ду
му
ва
ла над тим, як
то бу
де, ко
ли мо
ло
дий хло
пець
піде. В її по
важній душі за
рив
ся
вже здав
на біль роз
лу
ки і зрос
-
тав чим
раз більше. Во
на вже
здав
на зна
ла, що він му
сив іти;
зна
ла се скор
ше, як всі інші. У
па
на, де ро
ди
ну Івоніки лю
би
-
ли і ша
ну
ва
ли, го
во
ри
ли не раз
про се, що хло
пець не бу
де й не
мо
же бу
ти увільне
ний і бу
де
му
си
ти відслу
жи
ти у війську
свій час. Але во
ни не віри
ли й
усе про
бу
ва
ли на різні спо
со
би
уря
ту
ва
ти си
на. Те
пер же пе
ре
-
свідчи
ли
ся, що там прав
ду го
-
во
ри
ли. З ним са
мим не го
во
ри
-
ла во
на ніко
ли про се, що він пі
-
де. Він при
хо
див те
пер до
волі
час
то на панське обійстя. Пе
ред
дво
ма тиж
ня
ми приніс від сво
-
го батька ме
ду для пані в да
ру
-
нок. Пе
ре
дав їй, і во
на віднес
ла
мед до по
коїв. Ко
ли хотіла від
-
так мис
ку ви
ми
ти і йо
му відда
-
ти чис
ту, ска
зав:
-
Лиши се! (Ти
кав їй, по
ми
мо
то
го, що бу
ла бідна най
мич
ка).
Се вже до
ма зроб
лять! Що ти
ро
биш, Ан
но, і як маєш ся? Я їду
по
завт
ра з та
том на яр
ма
рок на
Пет
ра в місто. Хо
че
мо од
ну ко
-
ро
ву про
да
ти й мо
лоді бич
ки
ку
пи
ти. Що тобі звідти при
вез
-
ти?
При тім узяв її за ру
ку і шу
кав
її пог
ля
ду. Жаріюча по
лумінь
так і об
гор
ну
ла її, і во
на вир
ва
-
ла ру
ку на
зад. Він, оче
вид
но,
жар
ту
вав. Так пи
та
ють зви
чай
-
но, ко
ли їдуть на яр
ма
рок. Ли
-
ше її ди
ка ду
ша не мог
ла увійти
в той жарт, і во
на відповіла
май
же жорс
то
ко:
-
Що хо
че
те!
-
Я тобі при
не
су фай
ний пер
-
стінь! - ска
зав він не
пев
но.
Відтак увійшов один із слуг у
кух
ню, і він відда
лив
ся мовч
ки.
Тепер бу
ло вже по Пет
ровім
яр
мар
ку. Во
на лиш чу
ла,- ста
-
рий Івоніка був май
же що дру
-
го
го дня у па
на, лю
бив усіх до
-
ма, мов батька й матір,- що
спро
да
ли
свою най
кра
щу й най
-
до
рож
чу ко
ро
ву і що Ми
хай
ло
за нею пла
кав. Але її тре
ба бу
ло
спро
да
ти,- оповідав він,- бо не
міг за
пус
ка
ти
ся ба
га
то з то
ва
-
ром на зи
му. Все те потрібу
ва
ло
над
зо
ру і праці, а він сам не
змо
же всього як слід до
пильну
-
ва
ти. Зреш
тою, йо
му бу
де по
-
трібно гро
шей, і Ми
хай
ло бу
де
та
кож при війську потрібу
ва
ти
гро
шей.
Всюди стріча
ла йо
го ім'я, чу
-
ла щось про нього, чу
ла, як йо
-
го вих
ва
лю
ва
ли все і все… Ой
бо
же, не
хай уже бу
де, як бог
схо
че! Во
на мог
ла свою до
лю
хіба бо
гу повіри
ти. Всю
ди ви
зи
-
ра
ло щось смут
но
го, але, пев
но,
вже її до
ля бу
ла та
ка… Во
на
схи
ли
ла го
ло
ву і прис
ко
ри
ла
крок. Вже пізно ста
ло. Ніч нас
-
та
ла вже вповні.
Вона ог
ля
ну
ла
ся, а кру
гом ні
-
чо
го, лиш по
ля й по
ля, лиш не
-
бо і звізди. Ген да
ле
ко по однім
боці, ку
ди во
на пря
му
ва
ла, білі
-
ли зас
ло
нені по
час
ти са
до
ви
-
ною стіни по
оди
но
ких сільсь
-
ких хат, а цілком да
ле
ко, на лег
-
кім згір'ї, здійма
ли
ся між верхі
-
в'ям ста
рих лип два ви
сокі ко
-
ми
ни пансько
го до
му.
Мала ще пе
рей
ти цілу ни
ву
жи
та Івоніки, відтак ко
ню
ши
-
ну, а відтак ще ми
ну
ти ха
ту До
-
кії, і аж потім вий
де на доріжку,
що ве
де до панської ха
ти.
Близько неї крик
ну
ла пе
ре
-
пе
ли
ця, за
хо
ва
на в житі, відтак
пе
ре
летіла їй май
же пе
ред ли
-
цем; сверщ
ки цвірка
ли, зда
ва
-
ло
ся, са
ме ко
ло неї, а як
би хто
хотів ог
ля
ну
ти
ся за ни
ми, до
ба
-
чи
ти їх там, звідки продз
веніло
їх цвірко
тан
ня, та во
но до
хо
ди
-
ло знов з іншо
го місця. Се бу
ла
їхня сверщ
ко
ва тай
на, якою
драз
ни
ли нічних мандрівників.
Нараз ви
ри
ну
ла не
да
ле
ко по
-
с
тать, роз
хи
лю
ва
ла ос
то
рож
но
обо
ма ру
ка
ми штив
не мо
ре збі
-
ж
жя і підійшла пря
мо до неї. Се
був Ми
хай
ло.
Вона пе
ре
ля
ка
ла
ся. Він з'яви
-
в
ся, не
на
че з-під землі ви
ри
нув,
її єство підля
га
ло мо
гу
т
ньо
му
впли
вові не
ожи
да
ної хви
лі й не
мог
ло від нього ос
во
бо
ди
ти
ся.
-
Добрий вечір, Ан
но! - ска
зав
сер
деч
но, зніма
ючи ка
пе
люх, і
до
дав їй ру
ку.- Відки вер
таєш
так пізно?
-
Від Онуфрія з гри
ба
ми! - від
-
повіла слу
х
ня
но, мов ди
ти
на,
трем
тя
чим го
ло
сом.
Він мов
чав хви
лю і ди
вив
ся
на неї. Сто
яла пе
ред ним тем
-
ня
ва, пря
ма, замк
не
на ви
со
ким
жи
том, мов сме
ре
ка, її го
ло
ва
бу
ла схи
ле
на низько на грудь, а
ру
ки спу
щені вділ. Ніч бу
ла та
-
ка погідна і про
зо
ра, та
ка пре
-
гар
на й ти
ха,- нічо
го, крім цві
-
рінькан
ня сверщків…
Він ба
чив ви
раз
но її го
ло
ву і
її су
мо
ви
то зак
роєні ус
та.
-
Анно! - по
чав зво
ру
ше
но.-
Глянь на ме
не! Я знав, що ти
йшла до Онуфрія. Я ждав і ви
зи
-
рав цілий час за то
бою… хотів
із то
бою по
го
во
ри
ти.
Сказавши се, пок
лав обі ру
ки
на її ра
ме
на, ог
ля
да
ючись за
ра
-
зом притім ляк
ли
во по
зад се
бе.
І він був со
ром
ли
вий і по
лох
ли
-
вий; ніко
ли в житті не про
мов
-
ляв ще так до дівчи
ни. А як і
вчи
нив се, то не довіряв і самій
ти
шині ночі й мов
чаз
ним ни
-
вам.
Вона по
зир
ну
ла на нього,
щоб опісля опус
ти
ти очі. Ціла
по
ва
га її єства об
хо
пи
ла її і за
-
во
лоділа нею цілко
ви
то. До то
-
го при
лу
чи
ло
ся ди
ке зво
ру
ше
-
н
ня, що замк
ну
ло їй ус
та.
-
Анно! - тяг
нув він ніжно да
-
лі, при
тя
га
ючи її несміли
во до
се
бе.- Ти мов
чиш так, як би я
хотів те
бе би
ти; мо
же, то
му, що
йдеш че
рез моє по
ле? Сею сте
-
ж
кою йде кож
ний, хто хо
че. Ти
мо
жеш де
сять разів більше від
інших хо
ди
ти, ко
ли схо
чеш. Я
вис
те
лив би тобі сю стеж
ку на
-
й
кра
щи
ми ки
ли
ма
ми моєї ма
-
ми. Я люб
лю те
бе!
Вона поблідла, гля
нув
ши на
нього ди
ко зво
ру
ше
ни
ми очи
-
ма, і мов
ча
ла далі. Щас
тя бу
ло
та
ке ве
ли
ке, але й та
ке нес
-
подіва
не, що во
на ста
ла без
рад
-
на й не зна
ла, що ска
за
ти.
-
Я люб
лю те
бе, Ан
но, вже
від
дав
на! Ти та
ка гар
на й доб
-
ра! Хо
чу те
бе взя
ти за жінку,
те
бе од
ну! Те
бе од
ну-од
ні
сінь
-
ку! Ти му
сиш мені ска
за
ти, чи
ти хо
чеш і чи лю
биш ме
не?
Паралізуюча по
ва
га усу
ну
ла
-
ся з її душі. Во
на об
ви
ла йо
го
шию ру
ка
ми й по
вис
ла на ній.
-
Ти лю
биш ме
не?- про
шеп
та
-
ла врешті.- Лю
биш ме
не, Ми
-
хай
ле? Я сього не зна
ла! Я та
ка
бідна… Я нічо
го не маю… Я не
маю по
ля… Але я те
бе люб
лю…
-
Я не пи
таю за по
ле, зо
зуль
-
ко…
-
Але я те
бе люб
лю… знаєш?
-
Хотів зна
ти…
Поцілувалися.
З цілою по
ва
гою, яка бу
ла їй
влас
ти
ва, про
би
ла
ся її гли
бо
ка
лю
бов; з цілою по
ту
гою мо
ло
-
дої лиш десь-не-десь культу
-
рою діткне
ної душі роз
ли
ла
ся
во
на те
пер і розігра
ла
ся гуч
но.
Бу
ла цілком спо
в
не
на лю
бов'ю,
цілком пе
рей
ня
та тим над
си
-
льним, досі завсіди лиш бо
яз
ко
за
хо
ву
ва
ним, за
та
юва
ним по
чу
-
ван
ням.
Але так, як во
но зло
жи
ло
ся,
бу
ло май
же не до увірен
ня. На
-
й
по
рядніший, най
ліпший хло
-
пець у селі і один із най
по
жа
-
даніших лю
бив її. ЇЇ, що нічо
го
не ма
ла, бу
ла убо
га, і лиш вис
-
тав
ле
на на гнів ма
тері і штов
-
ханці бра
та, якою ні один хло
-
пець у селі не жу
рив
ся, яка не
істніла для ніко
го, крім для
своїх хлібо
давців.
-
Я стільки по но
чах нап
ла
ка
-
ла
ся! Бог один лиш знає! - про
-
шеп
та
ла ти
хо, хо
ва
ючи со
ром
-
ли
во го
ло
ву на йо
го грудь.
-
Чому, люб
ко? - пи
тав він,
гла
дя
чи її чор
не, у світлі блис
-
тя
че во
лос
ся і при
тис
ка
ючи її
до се
бе, мов ди
ти
ну.
-
Бо так! Як бу
ло мені не пла
-
ка
ти? Все бу
ло та
ке смут
не! В
ме
не не
ма ні жміньки землі, ні
гро
шей. Моє сер
це підгри
за
ло
щось, мов чер
вак. Я ані зна
ла,
що ти ме
не лю
биш, ані що…
-
Ані що хо
чу те
бе за жінку
взя
ти? - докінчив він ре
чен
ня й
усміхнув
ся.- Але те
пер уже зна
-
єш! Те
пер не потрібуєш уже
пла
ка
ти! Відже
ни сму
ток і візь
-
ми замість нього ме
не! А як
тобі знов ко
ли ста
не на серці
тяж
ко, то вий
ди й поцілуй ме
-
не! До
ки я ще тут, цілуй ме
не!
До
ки я ще тут…
-
Та й до
ки я жи
ва по світі хо
-
ди
ти
му, Ми
хай
ле! - ска
за
ла, об
-
няв
ши йо
го ди
ко за шию і надс
-
тав
ля
ючи з нес
ка
зан
ною щирі
-
стю мо
лоді, не
по
рочні ус
та до
поцілун
ку.
-
І до
ки я по світі жи
вий хо
ди
-
ти
му! - ска
зав гли
бо
ко зво
ру
-
ше
ним зву
ком, із щи
рою ві
-
рністю й сер
дечністю, і по
цілу
-
вав її. Був нес
ка
зан
но щас
ли
-
вий у тій тихій, ясній, мі
сячній
ночі, сильно зво
ру
ше
ний і роз
-
жа
лоб
ле
ний і при
тім собі зов
-
сім но
вий. З ним ніко
ли не бу
-
ва
ло, як те
пер.
Було так чу
до
во й гар
но і що
во
на йо
го так ду
же лю
би
ла, оця
гар
на, ро
зум
на, ти
ха дівчи
на,
що не ма
ла собі па
ри й не бу
ла
ніко
му рівна.
-
Я тобі перстінь приніс, що
ку
пив на Пет
ра в місті! - ска
зав
він і ви
тяг
нув йо
го із-за ре
ме
-
ня. Відтак за
су
нув йо
го їй на
па
лець.
-
Тримайся ме
не, Ан
но, як я
пі
ду! - про
мо
вив по
важ
но.- А я
тобі та
кож сло
ва не злом
лю!
Ско
ро по
вер
ну, зро
би
мо весіл
-
ля!
-
Ти не по
вер
неш ско
ро, Ми
-
хай
ле! - ска
за
ла й зітхну
ла.
-
Чого зітхаєш? Не зітхай! Не
сму
ти мені ще більше сер
ця, я й
так із жа
лю землі не вид
жу. До
-
ма не вид
жу нічо
го, крім сліз.
Ма
ма за
од
но пла
че, а та
то зіт
-
хає мовч
ки. Я все собі га
дав, що
во
но не прий
де до то
го.
-
Я се зна
ла, Ми
хай
ле! Я чу
ла,
як пан і пані го
во
ри
ли, що нічо
-
го не по
мо
же, що ти бу
деш му
-
си
ти свій час відслу
жи
ти. Пан
був би по
ря
ту
вав, як
би бу
ло
мож
на. Во
ни люб
лять те
бе. Те
-
бе, тво
го та
та і твою ма
му. Я
лиш пе
ред своєю ма
мою бо
юся
і пе
ред бра
том. Во
ни все гро
-
зять мені сусідом…
Вона ур
ва
ла і при
ту
ли
ла, як
пер
ше, го
ло
ву до йо
го гру
дей.
Він мов
чав хви
ли
ну, пог
лад
жу
-
ючи на
но
во її го
ло
ву ніжно, а
відтак ска
зав:
-
Терпи, а не йди за нього! Бог
нам до
по
мо
же! На різдвяні свя
-
та діста
ну, мо
же, відпуст
ку і
приїду. У ме
не є надія, що все
бу
де доб
ре. Дот
ри
май лиш мені
сло
ва, а як я вер
ну з війська жи
-
вий, тоді не бу
ду бо
яти
ся твоєї
ма
ми, ні тво
го бра
та.
-
А твої ро
дичі, Ми
хай
ле? -
спи
та
ла во
на і, підняв
ши го
ло
-
ву, пог
ля
ну
ла йо
му виг
ре
бу
що
й бо
яз
ко в очі.
Він здвиг
нув пле
чи
ма й усмі
-
хнув
ся при
му
ше
но. Знав, що во
-
ни не бу
дуть за тим, особ
ли
во
ж йо
го ма
ти. Во
на для нього ба
-
жа
ла са
мої ко
ролівни, але він
мав те пе
ресвідчен
ня в серці,
що здо
бу
де її для се
бе. А батько
йо
го знов ду
же лю
бив йо
го, і
ко
ли батько прис
та
не на те, ма
-
ти му
сить прис
та
ти.
-
Ти тим не жу
ри
ся! Ос
та
вай
ли
ше на дальше у пані й будь
мені вірна та мо
ли
ся за ме
не,
ко
ли бу
ду там. Як там не вмру,
бу
де все доб
ре.
Вона по
ча
ла ти
хо пла
ка
ти.
Він зап
римітив се.
-
Тепер уже пла
чеш! Я ж іще
не пішов і ще не вмер! Пож
ди
ще з пла
чем! - потішав її, а тим
ча
сом огор
ну
ло і йо
го якесь по
-
чут
тя смут
ку.- Поцілуй ме
не ра
-
д
ше ще раз!
Він об
няв її пест
ли
во ру
кою і
підняв їй го
ло
ву.
Тут во
на сха
ме
ну
ла
ся.
-
Я му
шу вже йти! - ска
за
ла
по
лох
ли
во, приг
лад
жу
ючи собі
во
лос
ся.- Я за
ба
ри
ла
ся! Бо
же
мій! Що там ска
жуть? А я ціл
-
ком за
бу
ла
ся! Ска
жу, що в Ону
-
фрія за
ба
ри
ла
ся. А там, у Докії,
вже спус
ти
ли з лан
ця ве
ли
ко
го
пса, а мені прий
деться ми
на
ти
її ха
ту.
Вона підня
ла од
ною ру
кою з
землі ко
шик із гри
ба
ми, а дру
-
гою об
ня
ла ще раз йо
го шию.
-
Будь здо
ров, Ми
хай
ле; доб
-
раніч і при
ходь! Прий
ди з чим-
не
будь до па
на, що
би я те
бе ще
ба
чи
ла! Я бу
ду за те
бе мо
ли
ти
-
ся і сло
ва не злом
лю. Вже най
бу
де, як бу
де!
-
Може, чей, не застрілять ме
-
не! - жар
ту
вав він ви
му
ше
но.- А
ко
ли ме
не й поцілить яка ку
ля,
то, мо
же, не за
ги
ну відра
зу. Я
міцний, і не
дур
но ка
жуть, що я
як той медвідь. Са
ва ви
мов
ля
є
-
ть
ся все тим, ко
ли не хо
че мі
-
шки з насінням ви
но
си
ти на
під. «У те
бе плечі, як у мед
ве
-
дя,- ка
же він,- не
си ти!»
Вона сту
пи
ла впе
ред і по
да
-
ла
ся впе
ред.
-
Я вже йду, Ми
хай
ле, вже піз
-
но!
-
Я те
бе підве
ду!
-
Ми не маємо тут обоє місця,
ба
чиш? Стеж
ка та
ка вузька, а
що мені з то
го, як ти бу
деш іти
за мною?
-
То я піду впе
ред те
бе! - від
-
повів він ве
се
ло.
-
Так я не бу
ду видіти тво
го
ли
ця. Все од
но, чи впе
ред, чи
на
зад, я хо
чу видіти твоє ли
це.
-
То я бу
ду йти побіч те
бе.
-
То хіба жод
не з нас не бу
де
йти се
ре
ди
ною стеж
ки. Гру
дою
зле йти!
-
Ще й ос
лаб
неш з то
го! - ска
-
зав він із здер
жу
ва
ним усміхом,
і во
на усміхну
ла
ся.
-
Потолочимо ко
лос
ся! - ска
-
за
ла вже цілком лагідно й щас
-
ли
во, пог
лад
жу
ючи ру
кою тяж
-
ке зо
ло
тис
те ко
лос
ся, між яки
-
ми те
пер темнів ви
со
кий бла
-
ват. [59]
- А се ж гріх, во
но та
ке
гар
не!
-
Так іди ти впе
ред ме
не! -
про
мо
вив він.- Не
хай те
бе доб
-
ре за
тям
лю! Ко
ли піду вже геть
звідси, бу
ду між чу
жи
ми й сам
чу
жий, як бу
ду на варті сто
яти,
[59]
- Бла
ват - во
лош
ки.
бу
ду те
бе зга
ду
ва
ти. Іде
мо обоє
на
шим по
лем - бу
ду га
да
ти - ти
все нав
пе
ред ме
не, ву
зенькою
сте
жеч
кою, а я за то
бою. Відтак
ти обер
неш
ся й усміхнеш
ся до
ме
не, а я поцілую те
бе…
У тій хвилі во
на по
да
лась у
ході з жа
хом о один ступінь на
-
зад. Заєць біг жи
том і пе
ребіг
блис
кав
кою стеж
ку близько її
ніг. Во
на розсміяла
ся.
-
Бодай же те
бе! Як же я зля
-
ка
ла
ся!
-
Бо ти дівчи
на! - відповів він
із лег
ким глу
мом у го
ло
сі.- Я
лов
лю їх, як му
хи!
Десь у гу
ща
вині жи
та обізва
-
ла
ся зно
ву пе
ре
пе
ли
ця.
Вона ста
ну
ла ми
мо
волі і зас
-
лу
ха
ла
ся.
-
Перепелиця підпілітькає, -
ска
за
ла ма
й
же по
бож
но,- а све
-
рщ
ки га
ла
су
ють, мов най
ми
ти.
-
Бо ніч яс
на; во
ни люб
лять
місячні но
чі. Га
ла
сом своїм за
-
пов
ню
ють ти
ши
ну, мов цітка
-
ми! - відповів півго
ло
сом.
Обоє звер
ну
ли
ся на
зад до мі
-
ся
ця і ди
ви
ли
ся хви
ли
ну в осві
-
тле
ну, ви
раз
ну і лагідну да
ле
-
чінь і на
зад - на ту стеж
ку, якою
йшли.
Перед ни
ми прос
ти
ра
ли
ся ла
-
ни, пишні й ба
гаті, місця
ми
зни
жу
ючи
ся, а місця
ми здійма
-
ючи
ся у лагідні згір'я. Во
ни мов
зби
ва
ли
ся ко
ло лісо
вих оаз, що
тем
ним тлом сто
яли по
зад ла
-
нів.
-
Усе спить! - ска
за
ла во
на ше
-
по
том, не
на
че бо
яла
ся го
ло
с
ні
-
шим го
мо
ном збу
ди
ти що-не
-
будь у при
роді. І справді. Зда
ва
-
лось, що все вок
ру
ги спа
ло. Ви
-
со
ке, буй
не збіжжя, білі, срі
-
блисті ни
ви греч
ки, а далі стру
-
н
ка по
ну
ра ку
ку
руд
за. Лег
ка
імла, що тут і там зніма
ла
ся
про
зо
ри
ми сер
пан
ка
ми над по
-
оди
но
ки
ми місця
ми піль, зда
-
ва
ло
ся, обе
рі
га
ла дріму
чу рос
-
ти
ну в ти
хім сні.
Малий лісок, там ген за ла
-
ном, з яко
го ви
нес
ла гри
би, ле
-
жав за
ку
та
ний у теміні, а над
усім здійма
лось яс
не, ве
ли
ча
во-
ви
со
ке не
бо з своїм блис
ко
том
зірок і м'яким срібним світлом
міся
ця, що без
гомінно про
ни
за
-
ло темінь літньої ночі і тво
ри
ло
з неї пре
чу
до
вий, ти
хий, сво
єрі
-
дний світ.
Обоє мов
ча
ли.
Вони все ще сто
яли, звер
нені
на
зад про
ти міся
ця і про
ти тої
сто
ро
ни, з якої во
на вер
та
ла.
Вона ди
ви
ла
ся дов
гу хви
лю в
да
лечінь, не
на
че за
бу
ла про се
-
бе, так витріщи
ла
ся ту
ди. На
-
раз заб
лис пе
ре
по
лох, її очі роз
-
п
лю
щи
ли
ся ши
ро
ко.
-
Михайле! - обізва
ла
ся рап
-
том і бо
яз
ко.- Ди
ви
ся, ви
диш?
-
Що та
ке? - спи
тав.
-
Іди очи
ма на
зад тою стеж
-
кою, якою я прий
шла.
-
Ну, і що ж?
-
Дивися, ви
диш ти те
пер ваш
бур
дей, як він он там уни
зу ле
-
жить, об
ве
де
ний ок
ру
ги гус
тою
де
ре
ви
ною, так, як ста
ра баб
ка,
ску
ле
на на землі? Ви
диш йо
го?
А де
ре
ва, що гус
то ви
рос
ли за
ним, як лісок, ви
диш ти? Во
но
так яс
но, все вид
ко док
лад
но,
цілком док
лад
но. Ди
вись на ма
-
лу стай
ню ко
ло бур
дея, на пло
-
ті ви
сить дов
ге пас
мо біло
го
по
лот
на.
-
Я вид
жу. Ма
ма біли
ли й за
-
бу
ли за
хо
ва
ти по
лот
но. Та що
та
ке?
-
А те
пер ди
ви
ся! Ку
сень від
бур
дея нап
ра
во відділе
ний баг
-
нис
тою ле
ва
дою, де все заст
ря
-
га
ють коні во
зом, як ви
во
зять
ско
ше
ний той рогіз; те
пер гу
-
ляє там шма
та
ми лег
ка імла, на
крок звідти ле
жить панський
лі
сок. Він те
пер дрімає, ви
диш?
-
Чому б не видів? - спи
тав на
те зчу
до
ва
но на її дивні до
пи
-
ти.- Я йо
го щод
ня ба
чу, я маю
йо
го щод
ня пе
ред очи
ма. Лісок
ве
се
лий, мов хло
пець.
-
Так, ве
се
лий, як хло
пець! -
пов
то
ри
ла май
же ме
ха
ніч
но.-
Але те
пер, Ми
хай
ле, ди
ви
ся!
Ви
диш ти «сусідній» ліс, що че
-
пить по
за
ду баг
нис
тої ле
ва
ди
ме
жи бур
де
ем і ве
се
лим хлоп
-
чиськом? Таємний і страш
ний,
ви
диш ти? Він від
да
ле
ний доб
-
рий ку
сень від ва
шо
го бур
дея;
ти се знаєш, Ми
хай
ле, се «сусі
-
дній» ліс! - до
да
ла, чуд
но зво
ру
-
ше
на, май
же не
терп
ли
во, і в її
го
лосі про
бив
ся нес
ка
зан
ний
біль, і мов слізьми зат
ремтіло.
-
Перед тим лісом, хоч він не
-
ве
ли
кий, бо
юся я все стра
шен
-
но. Вдни
ну й ве
чо
ром, Ми
хай
ле.
Не мо
жу ту
ди пе
ре
хо
ди
ти, щоб
не прис
ко
ри
ти кроків. Ме
не тя
-
г
не
ту
ди й же
не звідти. Мені на
плач зби
рається, ко
ли по
ба
чу
ся
там са
ма… Я стра
шен
но бо
-
юся… де
ре
ва такі темні… во
но
так страш
но… я не знаю… я не
знаю…
Вона го
во
ри
ла, пе
ре
хи
лив
ши
-
ся
лег
ко впе
ред. Ши
ро
ко ство
-
рені, май
же витріщені очі від
то
го лісу не зво
дя
чи, не
на
че
ма
ла візію, [60]
дер
жа
лась од
-
ною ру
кою йо
го і, зда
ва
ло
ся,
бу
ла всіма змис
ла
ми там, у да
-
ле
чині, ко
ло зга
да
но
го лісу.
-
Все… во
но мені… так… ко
-
ли… я там…- го
во
ри
ла розірва
-
но й бо
яз
ко.- Ко
ли див
люсь…
ту
ди… А… нині… де во
но так яс
-
но… ди
ви
ся… як яс
но… нап
ро
-
[60]
- Візія - видіння.
чуд… яс
но… Звідти іде щось! -
скри
ча
ла на
раз не
са
мо
ви
то в
дикім пе
ре
ля
ку.- На те
бе й на
ме
не!…
Кинулася до нього су
до
рож
не
і, мов ос
ло
ню
ючи йо
го, об
хо
пи
-
лась йо
го бур
ли
во ру
ка
ми і
при
тис
ну
ла
ся ли
цем до нього.
Слід за тим по
па
ла в кон
ву
ль
-
сив
ний плач, що йо
го при
во
-
дить із со
бою лиш нес
подіва
-
ний, не
са
мо
ви
тий пе
рест
рах.
Майже в тій самій хвилі обвів
і він її ру
ка
ми. Йо
го прой
ня
ло
хо
ло
дом, во
лос
ся ста
ну
ло йо
му
ду
бом. Три
мав її міцно, при
тис
-
нув
ши до се
бе, і витріщив
ся го
-
ст
рим пог
ля
дом в ука
за
ний на
-
п
рям. Він не бо
яв
ся і не ба
чив
нічо
го. Йо
го бур
дей, до яко
го
мав не
ба
вом вер
та
ти
ся, ле
жав
спо
коєм по
ви
тий і справді, мов
ску
ле
на ста
ренька в намітці, ос
-
ло
не
ний зза
ду гус
тою де
ре
ви
-
ною, а там далі, нап
ра
во, за баг
-
нис
тою ле
ва
дою, на тлі, де зді
-
й
ма
ли
ся легкі про
зорі імли й
не
на
че на гра
ниці дру
го
го се
ла,
ле
жав сам для се
бе «сусідсь
-
кий» ліс. Чу
жий, не
ве
ли
кий і
лиш рідко по
бе
реж
ни
ка
ми зві
-
ду
ва
ний. Не
на
че доб
ро без вла
-
с
ти
те
ля, де кож
ний міг ог
ра
бу
-
ва
ти де
ре
во й до
волі час
то ог
-
ра
бу
вав, так ле
жав він.
Він знав йо
го аж над
то доб
ре.
Зру
бу
вав там у нім ча
сом су
хе
гілля, кілля до пло
та й пе
ре
во
-
див не од
ну ніч в йо
го гли
бині.
Але те
пер не ба
чив нічо
го. Йо
-
му й не впа
ло там нічо
го в очі.
Ні вдни
ну, ні вночі, і во
на ма
ла,
пев
но, лиш пус
тий при
вид.
-
Ти дівчи
на,- ус
по
ко
ював її
рівним го
ло
сом, але наг
лий пе
-
ре
по
лох, який пе
рей
шов від неї
на нього, дзвенів ще й у йо
го
го
лосі,- і то
му боїшся! Пе
рех
-
рес
ти
ся! Бог з на
ми, і я про
ве
ду
те
бе аж до
до
му. Там не
ма нічо
-
го, і тобі лиш щось при
виділо
-
ся. То бу
ла мря
ка.
-
Се не бу
ла мря
ка! Во
но ле
-
тіло крізь мря
ку! - го
во
ри
ла ро
-
зірва
но і хли
па
ючи, підніма
ючи
на хви
лю го
ло
ву й див
ля
чись
йо
му пе
ре
ко
ну
юче і за
ра
зом з
до
ко
ром в об
лич
чя.- Во
но ле
-
тіло… на ме
не… і на… те
бе!
Нараз ур
ва
ла. За
вер
ну
ла зві
-
льна, не
на
че не
ви
ди
мою, зрос
-
та
ючою міццю си
лу
ва
на, го
ло
-
ву знов прос
то в си
ня
вий, осві
-
тле
ний нап
рям, де на по
лях, що
зни
жу
ва
ли
ся, темніли
ся те
пер
оази лісів… Ди
ви
лась ту
ди хви
-
лю виг
ре
бу
щи
ми, за
ля
ка
ни
ми
очи
ма, з болісно змор
ще
ни
ми
бро
ва
ми, не звер
та
ючи ні пог
-
ля
ду, ні го
ло
ви ані на хви
ли
-
ноч
ку від то
го місця. На
раз об
-
хо
пи
ла пальця
ми йо
го рам'я мі
-
цніше. По
ча
ла мов у бо
лю стог
-
на
ти, а відтак лег
ко зой
ка
ти:
-
Вже знов… вже знов…- а від
-
так скри
ча
ла, як пер
ше, з не
са
-
мо
ви
тим пе
рест
ра
хом: - Знов
ле
-
тить!
Він пірвав її з со
бою.
Вона пла
ка
ла го
лос
но, а він
смер
тельно пе
ре
ля
кав
ся.
-
Ходи! - клик
нув, хрес
тя
чи
ся
та дзво
ня
чи зу
ба
ми.- Тут не
-
чис
те місце! Хо
ди! - І, підняв
ши
з землі гри
би, що во
на в пе
рест
-
ра
ху опус
ти
ла, об
вив її ру
кою й
по
тяг
нув дальше.
Ішли, при
ту
лив
шись тісно од
-
не
до од
но
го, між ви
со
ким збі
-
жжям.
Вона ути
ра
ла очі ру
ка
вом, ог
-
ля
да
ючись раз по раз бо
яз
ко
по
за се
бе, пе
ре
ма
га
ючи все на
-
но
во нап
ли
ва
ючий плач, і йшла
пос
луш
но за ним, ко
ли місця
ми
му
сив сам сту
па
ти вузькою сте
-
ж
кою.
-
Не вер
тай сею до
ро
гою! -
про
си
ла бла
га
ючим го
ло
сом і
при
тис
ка
ючи йо
го ру
ку до се
-
бе.- Я бо
юся!
-
Мені не ста
неться нічо
го, го
-
луб
ко! - відповів рівним, по
важ
-
ним то
ном.- Мені не страш
но! Я
не бо
юся!
-
Тут щось не
чис
те… на те
бе й
на ме
не, Ми
хай
ле,- про
мо
ви
ла в
розірва
них ре
чен
нях, ту
ля
чись
тісніше до нього.- Я се виділа
те
пер!
-
Що ти та
ке виділа?
-
Щось страш
но
го, не знаю
на
пев
но що! Щось прест
раш
но
-
го… зак
ри
вав
лені, вог
няні шма
-
ти… з дво
ма роз
жа
ре
ни
ми, не
-
са
мо
ви
ти
ми очи
ма, що збли
жа
-
лись до нас у ша
леній ско
рості.
І так ско
ро, як во
но летіло до
нас ураз із лісом, так са
мо ско
-
ро зник
ло. Бо
же, що се мог
ло
бу
ти?!
Його прой
ня
ла дрож, і він пе
-
рех
рес
тив
ся. Був за
бо
бон
ний,
як батько й ма
ти, як вза
галі
більша часть лю
ду йо
го се
ла.
-
Місячні ночі все та
ке з со
-
бою при
во
дять! - ска
зав опісля
в по
учнім тоні, щоб во
на ус
по
-
коїла
ся.- Але во
но не мо
же хре
-
ще
но
му чо
ловікові за
подіяти
ли
ха! Ади, там не
да
ле
ко пан
-
сько
го до
му, де виїжджає
ться
вже з то
ло
ки на до
ро
гу, ко
ло
ма
ло
го яру, яким мож
на най
-
бор
ше діста
ти
ся до на
шої ха
ти
з то
ло
ки. Там та
кож не
чис
те мі
-
сце! Завж
ди, як місяць вповні,
по
ка
зується там ве
ли
кий чор
-
ний пес. Той пес гу
ляє на од
но
-
му місці і не про
пус
тить жод
но
-
го чо
ловіка дальше, до
ки не
схо
че. Ні за що в світі не про
-
пус
тить!
-
Ти видів йо
го? - спи
та
ла бо
-
яз
ко.
-
Ні! Я ні, але ста
рий Пет
ро
ка
зав, що ба
чив йо
го раз! Він
вер
тав,- оповідав од
но
го ра
зу,-
піз
но з се
ла до
до
му! Ніч бу
ла
яс
на й місяч
на, як нині. Він
ішов сам. Чим ближ
че до
хо
див
до то
го місця, тим більше ос
ла
-
бав у колінах. І на
раз ста
нув пе
-
ред ним ве
ли
чез
ний пес із ог
-
ня
ни
ми очи
ма і витріщив
ся на
ньо
го. Він і собі ви
лу
пив очі на
ньо
го. А ко
ли відтак здіймав
ру
ку, щоб пе
рех
рес
ти
ти
ся, пес
зник, а він, знаєш, він ле
жить,
як сніп, на землі!… Вже пізно по
опів
но
чі прий
шов до се
бе, здій
-
няв
ся з землі й по
волікся до
до
-
му. Ка
зав, що ще три дні по тім
чув слабість у колінах із стра
ху.
Во
но вже так бу
ває! - докінчив
кріпшим го
ло
сом.- І в та
ких
хви
лях тре
ба все лиш про хрест
пам'ята
ти, тре
ба за
раз пе
рех
ре
-
с
ти
ти
ся. Відтак не ви
диться
вже ніко
ли нічо
го!
-
А я за
бу
ла про хрест, Ми
хай
-
ле! - ска
за
ла вже відваж
но й
спо
кійніше і усміхну
ла
ся, мов
ди
тя, з вог
ки
ми ще від сліз очи
-
ма, не
на
че відкри
ва
ючи щось
но
во
го,- і то
му виділа я те ще
раз. Але те
пер бу
ду вже все па
-
м'ята
ти про хрест,- і, ска
зав
ши
се, пе
рех
рес
ти
ла
ся по
бож
не,
скло
нив
ши
ся гли
бо
ко до землі.
Відтак обізва
ла
ся, відітхнув
ши:
- Те
пер я вже не бо
юся! А нині
так яс
но, що мож
на б цітки зби
-
ра
ти! Але ще не
ма півночі! А я
та
ки страш
но пе
ре
пу
ди
ла
ся! -
за
вер
ну
ла во
на на по
пе
редній
пред
мет.- І що се мог
ло та
ке бу
-
ти, що я ба
чи
ла? Що се мог
ло
та
ке бу
ти? І ніби знаю, що во
но
бу
ло, а прецінь не знаю!
-
Не зга
дуй! - обізвав
ся він
щи
ро.- Не
хай во
но від нас ще
-
зає!
-
Нехай ще
зає! - пов
то
ри
ла
по
-
важ
но, а по хвилі до
да
ла: - Зі
всього я лиш припізни
ла
ся! Па
-
ні на
ка
зу
ва
ла не ба
ви
ти
ся до
-
пізна, а я як
раз за
ба
ви
ла
ся. Хо
-
дім швид
ше, Ми
хай
ле! До
ма бу
-
дуть ме
не ще потрібу
ва
ти!
І прис
ко
ри
ли мовч
ки кро
ки.
Ішли все ще ву
зенькою стеж
-
кою по
лем, та лиш уже те
пер
ви
со
кою ку
ку
руд
зою. Шов
ко
ве
лис
тя її не
на
че ше
по
том відзи
-
ва
ло
ся до них, ко
ли од
но або
дру
ге, пе
ре
хо
дя
чи повз струн
-
ких рос
тин, десь-не-десь ді
-
ткну
ли
ся або й відпи
ра
ли її зі
стеж
ки ру
ка
ми. По не
довгім ча
-
сі спи
ни
ли
ся не
да
ле
ко білої ха
-
ти Докії, а за
ра
зом ко
ло до
ро
ги,
що ве
ла до пансько
го до
му. Тут
об
няв він її.
-
Поцілуй ме
не тут ще раз, зо
-
зулько! - про
сив ніжно.- Далі не
піду з то
бою, бо лю
ди бу
дуть
видіти! Не тре
ба те
пер!
-
Не тре
ба, не тре
ба! - відпо
-
віла жи
во, обніма
ючи йо
го тіс
-
но за шию.
-
Бог ви
дить! - за
ки
нув півго
-
ло
сом і поцілу
вав чисті її ус
та.
-
Лиш бог один ви
дить! - від
-
повіла з цілої душі, відтак розс
-
та
ли
ся.
Вона пішла, а він ос
тав
ся ще
хвильку на місці та глядів за
нею, як ішла польовою до
ро
-
гою, а відтак як ми
ну
ла білу ха
-
ту Докії, пус
тив
шись то
ло
кою
до не
да
ле
ко
го пансько
го до
му.
Не
на
че тем
на стру
н
ка смерічка,
так ішла пря
мо, лег
ко ко
ли
ха
-
ючись, до
ки не зник
ла йо
му з
очей.
Він чув се
бе вповні щас
ли
-
вим. Во
на йо
го лю
би
ла, й хоті
-
ла на нього жда
ти, і… бу
де йо
го
жінкою.
Відтак пе
рех
рес
тив
ся і пішов
на
зад стеж
кою, що ве
ла в яс
но
освіче
ний нап
рям. Йо
го бур
дей
ле
жав, ти
хо дріма
ючи, за
ку
та
-
ний у си
ня
во-сріблис
ту мря
ку,
й ви
жи
дав йо
го з от
вер
ти
ми
две
ри
ма і дво
ма дрібни
ми, про
-
ти міся
ця звер
не
ни
ми, те
пер
яс
но-блис
ку
чи
ми вікон
ця
ми…
IV
Того са
мо
го дня, зран
ку, спос
-
те
рег
ла Марійка, що в неї знов
про
па
ла од
на ве
ли
ка кур
ка, і
за
ве
ла го
лос
ний ле
мент.
-
Треба спи
та
ти Са
ву! - обі
зва
-
в
ся Івоніка, що сидів не
да
ле
ко
ха
ти, кле
пав ко
су і на всякі
нарікан
ня й до
пи
ти своєї жінки
не мав досі жод
ної відповіді.-
Він же ґаздує те
пер ко
ло ку
рей!
Оноді чув я, як ка
зав, що по
ло
-
вик [61]
ухо
пив од
ну!
Вона розсміяла
ся, вик
ри
вив
-
ши ус
та.
-
Прокляті по
ло
ви
ки: те
пер
[61]
- По
ло
вик - яст
руб.
пха
ються вже аж до кур
ни
ка та
ха
па
ють ку
ри тоді, як во
ни
сплять!…
Старий підняв го
ло
ву і гля
-
нув на жінку. Щось більше важ
-
но
го про
ки
ну
ло
ся в тоні го
ло
-
су, чим у сло
вах, ко
ли спи
тав:
-
Що ка
жеш, Маріє?
-
Кажу, що є й такі по
ло
ви
ки,
що пха
ються аж у кур
ник і за
-
би
ра
ють дріб. [62]
- А як не бу
-
де
те вва
жа
ти, то по
ви
но
сять
вам і інші речі!
-
Маріє! Ува
жай, що го
во
риш,
та й май на увазі, аби ніхто не
чув то
го, що ти го
во
риш! - ска
-
зав, ос
теріга
ючи.- Лю
ди за
ви
-
[62]
- Дріб - до
маш
ня пти
ця.
ду
ють нам і так-так усього, а як
довіда
ються, що наш син зло
-
дій, бу
дуть із то
го ще раді. Я
знаю, що то Са
ва все ро
бить, і я
йо
му то
го не да
рую!
-
Від ме
не він уже дістав свою
пар
ти
ку,- обізва
ла
ся знов жін
-
ка,- але то все Рахіра че
рез ньо
-
го ро
бить. На
мов
ляє йо
го до
всього, а він лиш ви
ко
нує те,
що во
на йо
му на
ка
же. Оноді
зди
ба
ла я її, як вер
та
ла з пляш
-
кою горівки від Менд
ля. Ти га
-
даєш, що ска
за
ла мені хоч «доб
-
рий день»? Де там! А я ж їй пре
-
цінь тітка! Її ма
ма - моя рідна
сест
ра. Ди
ви
ла
ся, як во
в
чи
ця, в
зем
лю, пе
ре
хо
дя
чи ко
ло ме
не.
В неї не
чис
те сумління, бо хо
-
дить і на
мов
ляє хлоп
ця до зло
-
го. Во
на про
дає мій дріб у
Менд
ля й ку
пує горівку та тю
-
тюн. Я вже прий
шла на то
то.
Домніка мені се ска
за
ла. Во
на
меш
кає там не
да
ле
ко них і ба
-
чить усе та чує. А Домніка ро
-
зум
на й виділа й знає ба
га
то.
Не
дур
но в місті де
сять років
слу
жи
ла…
-
Вона ро
зум
на, але й хит
ра і
фальши
ва, Маріє! - відповів він
спокійно й узяв
ся далі кле
па
ти
свою ко
су.
-
Вона фальши
ва, але я їй ні
-
ко
ли жод
но
го зла не за
подіяла;
я з нею доб
ре жи
ву. Врешті, во
-
на знає все, що в селі діється, а
во
на би сього не зна
ла! Са
ва пе
-
ре
си
д
жує те
пер більше у Гри
-
горія, як у нас. Ко
лись тут
ки
по
ма
гав йо
му на йо
го ви
най
-
мленім жеб
рацькім полі ко
си
-
ти, ка
за
ла мені Домніка. Я вам
не хотіла сього ка
за
ти, але те
-
пер та
ки ска
жу. Ми
хай
ло пра
-
цює ко
ло нас, мов чор
ний віл,
не має су
по
кою, аби все в ладі
ут
ри
ма
ти, зри
ва
ється від ран
ня
до ве
чо
ра, а сей тра
тить свої
дні і свої мо
лоді си
ли там, для
по
ган
ця. Вам би по
би
ти йо
го з
раз, Іво
не!
Івоніка мов
чав, і німе зітхан
-
ня зня
ло йо
му грудь. Він се
знав. Він знав ба
га
то де
чо
го
іншо
го, чо
го во
на не зна
ла. Не
-
дав
но, приміром, ко
пав щось у
пансько
му го
роді й ук
рав із
пшихліра, [63]
що сто
яв на ча
-
сок ство
ре
ний, гру
без
ний ланц.
[64]
Цей ланц про
дав відтак
ста
рий Гри
горій жи
дові на Гоп
-
пля
цу, а він, Івоніка, був са
ме
тоді при тім і пізнав панський
ланц. До
га
дав
ся за
раз, відки се
по
хо
ди
ло, але мов
чав. Са
ва ж
був йо
го ди
ти
на! Те все скоїв
Са
ва, од
нак що він мав діяти!
Со
ром приз
на
ти
ся-та
ки пе
ред
усіма, що ось йо
го син злодій а
[63]
- Шпихлір - ко
мо
ра.
[64]
- Ланц - лав
цюг.
з дру
гим злодієм кам
ра
туе [65]
й ту
ма
нить лю
дей. Бог дав йо
-
му двоє дітей. Але що по одній
сто
роні бу
ло са
ме доб
ре, вий
-
шло по другій са
ме зло. А він їх
од
на
ко
во лю
бив обох, ви
го
ду
-
вав од
на
ко
во пра
цею своїх рук.
Оба бу
ли йо
го рідні-рідне
сень
-
кі діти…
-
Як Ми
хай
ло піде до рек
-
рутів, і він по
ба
чить, що не
ма
ко
му все ку
та
ти, [66]
він поп
ра
-
виться. Те
пер він ще на Ми
хай
-
ла спус
кається! - потішав він
жі
н
ку й се
бе са
мо
го.
-
Дай бо
же! - відповіла Марія.-
[65]
- Кам
ра
ту
ва
ти - то
ва
ри
шу
ва
ти.
[66]
- Ку
та
ти - кло
по
та
ти
ся.
Але до
ки він бу
де дер
жа
ти
ся
сеї га
ди
ни, до
ти бу
де три
ма
ти
-
ся йо
го зло й ли
хо. Се я вам ка
-
жу, бадіко. Він сміється вже з
мо
го жа
лю, а то, відай, не смі
-
шне, як ма
ма пла
че. Він ви
дить,
що мені сер
це з жа
лю тріскає,
що Ми
хай
ло му
сить іти, а він
ка
же: «Ідіть з ним до жовнірів…
Хто йо
му там по
дасть груді?»
Та
ке він до своєї ма
ми го
во
-
рить. У нього твер
де, не
доб
ре
сер
це, і бог би йо
го ска
рав за
йо
го сло
ва!
-
Не прок
ли
най, Маріє! - ус
по
-
ко
ював, ос
теріга
ючи, Івоніка.-
Він так са
мо на
ша ди
ти
на, як
Ми
хай
ло. Він поп
ра
виться. Я
вже йо
му кілька разів ка
зав та
упо
ми
нав йо
го, що ко
ли не поп
-
ра
виться, не діста
не від ме
не ні
груд
ки землі. Все, ка
жу, дам
Ми
хай
лові. Він се знає. І він
знає, що чо
ловік без землі нічо
-
го не зна
чить. Він се ду
же доб
-
ре знає. І ви
дить, що Гри
горій у
селі зна
чить пе
ред людьми…
-
Вже змал
ку був та
кий упер
-
тий і злос
ли
вий! - тяг
ну
ла Ма
-
рія далі своє.- Я собі на
га
дую
все доб
ре.
-
Від ди
ти
ни не
ма чо
го ве
ли
-
ко
го надіятись, на те во
но й ди
-
ти
на, і до то
го не
ма що чіпа
ти
-
ся. І ми бу
ли ко
лись дітьми й
ро
би
ли доб
ре і зле. Що хто ви
-
нен то
му, що був дур
ною ди
ти
-
ною?
-
Я ка
жу ли
ше, що він уже
тоді був не
пос
луш
ний і упер
-
тий і ро
бив своїй мамі все на
пе
-
рекір, як во
на при
ка
зу
ва
ла що-
не
будь!
-
Чи ти слу
ха
ла все твоєї небі
-
жки-ма
ми, Маріє, ге? - спи
тав
чо
ловік і усміхнув
ся, бог знає
чо
му, ви
му
ше
но.
-
Ви старі й дурні! - затріпо
та
-
ла во
на не
терп
ли
во.- Я го
во
рю
про огонь, а ви го
во
ри
те про
во
ду. Я ка
жу, що він був уже
змал
ку упер
тий і злоб
ний, а ви
ка
же
те мені, які-то змал
ку бу
ли
ви, яка я і які бу
ли інші. Що
мені з то
го?! Адіть, од
но
го ра
зу,
ко
ли ще буз ма
лий, відібрав йо
-
му один хло
пець - мені здаєть
-
ся, мо
лод
ший брат То
до
ри
ки,
що відтак по
мер, на
га
дуєте со
-
бі? - відібрав йо
му сопівку, бо
во
ни все оба ра
зом на то
лоці
пас
ли то
вар. Са
ва не ска
зав ні
-
чо
го. Чо
ти
ри неділі пізніше
зло
вив ве
ли
ко
го джме
ля і уп
-
хав йо
го хлоп
цеві за ковнір. Як
хлоп
чи
ще зас
лаб і ле
жав за
пух
-
лий, а Са
ву за те би
ли, і сва
ри
-
ли, та й до
пи
ту
ва
ли, чо
му та
ке
на
ро
бив, мов
чав, як камінь. За
-
тяв
ся та й моз
чав. «Ви
диш? -
ка
жу йо
му.- Він мо
же і вмер
ти!»
Він спог
ля
нув лиш по-вов
чо
му
в зем
лю, змор
щив бро
ви, а по
якійсь хвилі по
чав пла
ка
ти.
Пла
кав, але не ска
зав ані сло
-
веч
ка. А як я при
ка
за
ла піти до
хлоп
ця та йо
го ма
ми та пе
реп
-
ро
си
ти обох, не ру
шивсь з мі
-
сця. Не
на
че за
кам'янів, так сто
-
яв тут
ки, і ніби занімів. Тоді бу
-
ла би я йо
му з гніву кості по
ло
-
ми
ла. І ли
ше мав щас
тя, що був
усе та
кий мізер
ний і блідий,
інак
ше, бігме, бу
ла б кості по
-
ло
ми
ла? Та й та
кий він і те
пер,
та й то
му маю я жаль до нього!
-
Він не був усе та
кий, як те
-
пер, не слу
хав тільки сво
го ро
-
зу
му, Маріє! - ска
зав ста
рий.-
Ли
ше відко
ли зай
шов у при
я
те
-
ль
ство з Гри
горієм, вер
титься
йо
му плу
та
ни
на в го
лові!
-
Ей, він усе був ліни
вий і
упер
тий! - за
ки
ну
ла ста
ра знов
своє розд
раз
не
но.
-
Лінивий!… Але він не крав і
не бо
ку
вав від праці так, як те
-
пер, та й…
-
А ви се ви
ди
те і ска
же
те йо
-
му хіба раз у рік яке сло
во! - пе
-
рер
ва
ла во
на лю
то бесіду Івоні
-
ки.- Як
би він вам і ха
ту над го
-
ло
вою за
па
лив, ви б наб
ра
ли
во
ди в рот. Я не знаю, що у вас
за сер
це. Ви все лиш добрі та
добрі; лиш оце од
но знаєте ви,
але се не
доб
ре, Івонікуі
Він за
дер
жав
ся в кле
панні і
гля
нув на неї.
-
Маріє! - ска
зав по
важ
но і до
-
кір
ли
во.- Чи Са
ва не є так твоя
ди
ти
на, як Ми
хай
ло? І чи ти йо
-
го мен
ше лю
биш? Чи ти йо
го не
вро
ди
ла? Що ти від ме
не хо
-
чеш? Він мо
ло
дий і дур
ний і
підмов
ле
ний ли
хи
ми людьми.
Рахіра на
ро
би
ла йо
му щось, але
як то ми
неться, во
на стра
тить
свою міць над ним, він на
зад
вер
не до нас. Я йо
го па
зю, [67]
хоч і мов
чу. Мов
чи й ти і три
-
май язик за зу
ба
ми. Ми
хай
ло
та
кож ви
дить більше, як ти ду
-
маєш, а Са
ва се знає. Дов
го не
[67]
- Па
зи
ти - сте
рег
ти, дог
ля
да
-
ти.
бу
де її три
ма
ти
ся; во
на не чес
-
на дівчи
на, а же
ни
ти
ся з нею
він не бу
де, бо ж во
на йо
го пер
-
ва сест
ра, а се ж гріх. Він знає
оце все, і оце все му
сить скінчи
-
ти
ся. Тре
ба лиш бу
ти терп
ли
-
вим… і бо
га про
си
ти, що
би нас
не опус
тив… щоб і Ми
хай
ла не
опус
тив…
-
Михайле, Ми
хай
ле! - зой
кну
-
ла на
раз Марія, мов уко
ле
на.-
Ди
ти
но моя, сер
це моє! За що
відри
ва
ють те
бе від ме
не, за що
са
дять у яр
мо? Що бу
де
мо без
те
бе діяти? Що пічне зем
ля без
те
бе? Як те со
неч
ко, так зай
деш
ти для нас, а я розіб'юся, жаль
за то
бою вис
се мою кров і
побілить моє во
лос
ся. Ми-хай-
ле! Ми-хай-ле!
Він підняв жи
во го
ло
ву і гли
-
п
нув жур
ли
во на неї. Чи не
товк
ла знов го
ло
вою до стіни?
Ко
ди жаль об
хоп
ляв її так наг
-
ло, як те
пер, ко
ли при
га
ду
ва
ла
собі роз
лу
ку із своїм лю
бим
-
цем, чи
ни
ла се май
же за кож
-
ним ра
зом, а во
на бу
ла вже сла
-
ба і не
мо
ло
да.
Але сим ра
зом во
на не ро
би
-
ла то
го. Во
на ли
ше за
во
ди
ла й
наріка
ла, а там, мо
же, й зап
ла
че
знов…
Похнюпив го
ло
ву, як пер
ше,
на гру
ди, змор
щив болісно чо
-
ло і кле
пав пе
ред со
бою дальше
мовч
ки ко
су, ба ще пильніше.
Вона не вмов
ка
ла. То зсе
ре
-
ди
ни ха
ти, то по надвір'ю про
-
ки
дав
ся її го
лос жалісно… все
наріка
ла. Від ча
су до ча
су здій
-
ма
ла
ся її ху
да пра
ва ру
ка… і
гро
зи
ла ко
мусь уда
лині…
Відтак нас
та
ла ніч. Яс
на й ти
-
ха, най
шла обох, як спо
чи
ва
ли
кож
не в гли
бокій ти
шині в те
-
мній ха
тині… з їдо
ви
тим го
рем
у серці, без
сон
но…
V
О тій самій порі, ко
ли Ми
хай
-
ло до
жи
дав своєї дівчи
ни, зак
-
ра
дав
ся Са
ва, мов злодій, крізь
го
ро
ди й поміж ха
ти до Рахіри.
Мешкала зі своїми ро
ди
ча
ми
в малій, ха
тині в по-близькості
ста
ро
го ве
ли
чез
но
го лісу, що
ста
нув ко
ло се
ла, мов ве
ле
те
н
-
сь
кий мур, не
да
ле
ко най
ліпшої
то
ва
риш
ки Маріїної, ро
зум
ної
та язи
ком глад
кої Домніки.
Старий Гри
горій і йо
го жінка,
сліпа на од
но око Те
тя
на, не ма
-
ли жод
ної землі і ви
най
ма
ли
що
ро
ку кілька
над
цять пра
жин
по
ля у чу
жих лю
дей, щоб хоч
отак тру
ча
ти свою біду впе
ред.
Ма
ла ха
ти
на, що сто
яла по
се
ре
-
дині ма
ло
го сад
ка, бу
ла ста
ра й
по
хи
ла, і зда
ва
ло
ся, що по кож
-
ній сильній тучі що
раз більше
по
хи
ля
ла
ся в сто
ро
ну лісу.
Григорій був зарібни
ком, йо
-
го жінка хо
ди
ла враз із ним на
ро
бо
ту, бра
ла
ся за вся
ку пра
цю,
лиш Рахіра ос
та
ва
ла
ся до
ма і
про
во
ди
ла свої дні у без
робітті
або швен
дя
ла по селі, за
дер
жу
-
ючи
ся ко
ло кож
ної ха
ти, де бу
-
ли дівча
та або мо
лоді хлопці й
нав'язу
ва
ли ба
ла
кан
ку.
Се бу
ло прав
да, що во
на, а
влас
ти
во, її батько по
хо
див із
«Ци
ганії».
У сусідньому селі, що вва
жа
-
ло
ся уже містеч
ком, бо в ньому
відбу
ва
ли
ся яр
мар
ки й тор
ги,
осіла
ся бу
ла ще за давніх літ
ко
лонія ци
ганів.
Тодішній дідич і влас
ти
тель
се
ла по
да
ру
вав тій ко
лонії яку
-
сь час
ти
ну землі. Так во
на осі
-
ла
ся там, і час
ти
ну тої землі
враз із меш
кан
ця
ми проз
ва
но
«Ци
ганія».
Цигани ма
ли тут сво
го, ок
ре
-
мо
го двірни
ка, своїх гро
ма
д
сь
-
ких рад
них і дер
жа
ли
ся кріпко
своїх зви
чаїв і ци
ганських ус
та
-
нов. Най
кра
щу ци
га
ноч
ку взяв
влас
ти
тель се
ла до сво
го дво
ру,
і во
на про
жи
ва
ла тут у роз
ко
-
шах, мов кня
ги
ня в давніх каз
-
ках.
Однак ро
ки 66-67 при
ве
ли
зміну. За
па
ну
вав го
лод, про
ки
-
ну
ла
ся хо
ле
ра, ба
гацько ро
дин
ви
мер
ло, ба
гацько ви
ванд
ру
ва
-
ло із Ци
ганії до Мол
да
ви, а ті,
що ос
та
ли
ся на місці, зміша
ли
-
ся з інши
ми меш
кан
ця
ми, і лиш
не
ба
га
то з них ос
та
ло
ся вірни
-
ми своїм тра
диціям і оби
ча
ям.
Старі лю
ди, що при
га
ду
ва
ли
собі ще добрі ча
си, у яких проц
-
віта
ла Ци
ганія, оповіда
ли не
один ціка
вий епізод про їхнє
жит
тя-бут
тя і вда
чу та про
їхній особ
ли
вий та
лант об
-
манст
ва. Та про
те зга
ду
ва
ли їх
із сим
патією й яко
юсь теп
ло
-
тою.
Як бу
ло про
хо
ди
ти ко
ло їх то
-
лоч
ки, де літньою дни
ною пас
-
ли зви
чай
но кра
дені вівці, у
неділю, приміром, мож бу
ло
сміяти
ся до роз
пу
ки. Всі малі
ци
га
ня
та, нагі, зби
ра
ли
ся тут
ро
ями, гу
ля
ли, ка
ча
ли
ся і кру
-
ти
ли
ся, поб
рав
ши
ся за ру
ки,
блис
кав
кою, так що їх чорні ті
-
льця у сяєві сон
ця лиш так по
-
пе
ред очі ми
га
ли й ви
лис
ку
ва
-
ли
ся. Ки
да
ли
ся пе
ре
хо
дя
чим
під но
ги й про
си
ли ди
ки
ми а
за
ра
зом бут
ни
ми ру
ха
ми ми
-
лос
тині, кри
ча
ли та бла
га
ли,
співа
ли й за
во
ди
ли прав
ди
ву
чу
дасію, так що хто пе
ре
хо
див,
ми
мо
волі усміхнув
ся й сяг
нув
ру
кою до ки
шені.
Вони ма
ли свою ок
ре
му му
зи
-
ку, тор
гу
ва
ли де
рев'яним на
-
чин
ням, ма
ли своїх ремісників,
а в су
бо
ту пе
ре
дя
га
ла
ся більша
часть жінок у лахміття й хо
ди
-
ла в сусідні се
ла по ми
лос
ти
ню.
Гри
горій Чун
кач, батько Ра
хіри,
був по
том
ком Ци
ганії. Він од
ру
-
жив
ся з сест
рою Марії, на од
не
око сліпою Те
тя
ною, бо ма
ла кі
-
лька пра
жин грун
ту, а ко
ли
про
пив усе, му
сив ви
най
ма
ти
зем
лю й хо
ди
ти на що
денні
зарібки.
Тетяна бу
ла доб
ра робітни
ця
й ма
ла сла
ву та
кої на ціле се
ло.
Їй і тій славі мав оди
но
ко зав
-
дя
чу
ва
ти Гри
горій, що діста
вав
ро
бо
ту, інак
ше не мав би ні од
-
но
го сво
го при
хильни
ка, ні сво
-
їх рук. Він був злодій і мав на
своїм сумлінні од
не людське
жит
тя. Од
но
го ра
зу упив
ся і по
-
бив од
но
го ста
ро
го так сильно,
що той кілька днів по тім по
-
мер. За те про
сидів у криміналі
дов
гий час, од
нак, ко
ли вий
шов
на во
лю, не став ні на во
ло
сок
ліпший.
Рахіра цілком у нього вда
ла
-
ся, і він лю
бив її, мов свою ду
-
шу. Ма
ла не ли
ше йо
го круглі
чорні жадібні очі, але і вда
ча
йо
го відби
ла
ся у неї, не
мов у
дзер
калі. Ліни
ва до роз
пу
ки,
плен
та
ла
ся ціли
ми дня
ми без
-
дільно по се
лу, ба
ла
ка
ючи та
ог
ля
да
ючи все, що впа
да
ло їй в
очі, особ
ли
во ж дріб, або ста
ва
-
ла там, де ґаздині біли
ли свої
по
лот
на, щоб опісля, при від
-
повідній на
годі, з од
но
го або
дру
го
го за
тяг
ну
ти не
замітно
під па
ху.
Її ма
ти не ма
ла жод
ної волі й
жод
но
го го
ло
су до
ма і чи
ни
ла
завсіди лиш те, що на
ка
зу
вав
чо
ловік і чо
го ба
жа
ла донька.
Бу
ла для обох мов
чаз
ли
вою,
нев
си
пу
щою ма
ши
ною. В мо
ло
-
дих сільських хло
п
ців не тіши
-
лась Рахіра сим
патією. Во
ни по
-
горд
жу
ва
ли нею яв
но і висмію
-
ва
ли
ся з неї го
лос
но. Во
на на
-
ки
да
ла
ся кож
но
му, і осяг
ну
ти її
лас
ку не бу
ло труд
но.
Ніякий хло
пець не про
сив її
на та
нечнім місці до тан
цю, але
во
на лізла від од
но
го до дру
го
-
го, мов ла
си
ця, і підле
щу
ва
ла
ся
та про
си
ла так дов
го, до
ки
один або дру
гий не по
тяг
нув її
за ру
кав напівжар
том, напівпо
-
ва
гою до тан
цю і, обк
ру
тив
ши
її кілька разів, тру
тив від се
бе
або відіслав двоз
нач
ни
ми сло
-
ва
ми на місце.
Але во
на сміяла
ся з то
го. Зі
своїми біли
ми, блис
ку
чи
ми зу
-
ба
ми й чер
во
ни
ми ви
ко
че
ни
ми
ус
та
ми ви
хо
ди
ла при сліду
ючім
танці, не
на
чеб не бу
ло нічо
го,
сміючись на
но
во до них, і вміла
на
но
во звер
ну
ти на се
бе ува
гу і
діпня
ти сво
го. Від кількох міся
-
ців лип до неї Са
ва. Сим
патія
взя
ла по
ча
ток у гульбі. Жар
та
-
ми і сміхом, штов
хан
ця
ми, а
відтак пе
реміни
ла
ся в грізну,
по
важ
ну си
лу.
Вона бу
ла стар
ша від нього. І
бу
ло се то
му - чи ле
жа
ло се вже
в її вдачі, во
на так ним зна
ла
вер
хо
во
ди
ти, що не бу
ло ні од
-
ної май
же точ
ки між ни
ми, в
котрій він не згод
жу
вав
ся б з
нею і не підда
вав
ся б насліпо її
ви
дум
кам або напівди
ким хи
-
ме
рам. Бу
ла для нього бо
ги
нею
і дер
жа
ла йо
го при собі, мов
магічною си
лою…
Крім то
го, ви
пе
ред
жу
ва
ла всі
йо
го ба
жан
ня, і кож
ний пос
ту
-
пок йо
го по
вис
ку
вав у неї пох
-
ва
лу.
Находив у ній підпо
ру для
своїх най
грубіших і най
ниж
чих
зво
ру
шень, а що не замічав у
засліпленні її хиб, так то
нув чи
-
м
раз глиб
ше й глиб
ше в ат
мос
-
фері її ду
ху й душі. В то
ва
ристві
її ро
дичів не потрібу
вав ніко
ли
в'яза
ти
ся. Пив враз із ни
ми і не
ба
чив у тім нічо
го со
ром
но
го
бу
ти п'яним. Во
ни зна
хо
ди
ли
все якусь вимівку на те, а ко
ли
Рахіра при
но
си
ла до
до
му ку
-
сень біло
го вкра
де
но
го по
лот
-
на або вкра
де
ну кур
ку, оповіда
-
ючи, як од
но або дру
ге опи
ни
-
ло
ся в її ру
ках, то го
лов
ною річ
-
чю в тім бу
ло те, як во
на за
хо
-
ди
ла
ся ко
ло то
го, щоб до
бу
ти
се в свої ру
ки, і що ска
же він на
те. Він сміявся див
ним здав
ле
-
ним сміхом і по
див
ляв її зру
-
чність і при
томність. По
во
див
-
ся з нею свобідно. Батько й ма
-
ти не в'яза
ли їх ні в чім, і так
Са
ва про
во
див із нею не раз ці
-
лі ве
чо
ри й ночі, і ніхто не
встря
вав до їхніх відно
син до
се
бе та до їхнього діла. їх по
-
чут
тя мог
ли роз
ви
ва
ти
ся без
упи
ну і роз
ви
ва
ли
ся…
Старі вий
шли в сусіднє се
ло
на ро
бо
ту й не вер
ну
ли ще. Во
-
на сиділа са
ма під ха
тою на
при
зьбі і, до
жи
да
ючи Са
ви, гля
-
діла не
ру
хо
мо ве
ли
ки
ми очи
ма
в жа
рис
тий місяць.
Недалеко від ха
ти нап
ра
во
тяг
нув
ся ве
ли
кий чор
ний ліс,
наліво - са
ди сусідніх хат, і гли
-
бо
ка ти
ши
на па
ну
ва
ла пов
сю
-
ди.
Що не при
хо
дить!… А обіцяв
-
ся, що прий
де ще пе
ред за
хо
-
дом сон
ця. А де вже те
пер сон
-
це!… І сліду з нього не
ма. Ніч
розцвіла як мож
на пиш
но, а
замість сон
ця за
па
лив
ся місяць
і роз
жеврівся, аж при
тя
гав до
се
бе.
Певно, зас
та
ви
ли йо
го до
ма
умис
не до якої ро
бо
ти, щоб ли
-
ше пе
реш
ко
ди
ти йо
му піти до
неї! Те
та Марія! О, то во
на та
ка
злоб
на! Во
на не
на
ви
дить її, Ра
-
хіру. Во
на ба
жа
ла би її скор
ше
нині як завт
ра по
ба
чи
ти на ла
-
ві, і все че
рез те, що Са
ва лю
-
бить її і по
ми
мо вся
ких за
бо
рон
і грізьби хо
дить до неї і три
-
мається її.
Її ве
ликі, неп
ри
бор
кані, не
-
угов
тані очі спа
лах
ну
ли. Во
на
дер
жа
ти
ме умис
не Са
ву при со
-
бі, їм на злість бу
де Са
ва її лю
-
би
ти, візьме її за жінку, їм на
злість… на злість… Тій старій,
скупій во
роні на злість і йо
му,
Ми
хай
лові, що вда
вав усе та
ко
-
го свя
то
го…
Їх не має ніщо об
хо
ди
ти, що
він її лю
бить. Во
на їм усім уже
по
ка
же, хто во
на, особ
ли
во ж
тій старій відьмі! І що во
на їй за
тітка? Має гроші й ко
ро
ви, ма
ла
по
лот
на й мед, всіля
ко
го ро
да
збіжжя, а навіть не ди
виться в
той бік, де про
жи
ва
ють во
ни!
Часом не ма
ли в хаті й по кі
-
лька день мо
ло
ка, кус
ня ку
-
леші, а во
на вда
ва
ла, що й не
знає їх. А її ма
ти, Те
тя
на, її рі
-
дна сест
ра! Але во
на сього ко
-
лись жа
лу
ва
ти
ме. Во
на їм ко
-
лись по
ка
же, аби во
на так здо
-
ро
ва. Має в сусідньому селі ті
-
тку, що ро
зуміється на вся
ких
зіллях і во
рож
битстві; до неї пі
-
де й ви
ма
нить яке не
доб
ре зіл
-
ля. Не
хай во
ни ли
ше ли
шать її
в су
по
кою! Її й Са
ву…
Чорний ху
дий пес, що був не
-
да
ле
ко ха
ти при
си
ле
ний на мо
-
туз
ку, заб
ре
хав на
раз зав
зя
то.
Але вже у сліду
ючій хвилі при
-
ляг до землі, по
волікся кілька
кроків покірно впе
ред, опус
тив
го
ло
ву на прос
тяг
нені пе
редні
ла
пи й за
ма
хав жи
во хвос
том,
пе
реміня
ючи брехіт на втішне
ска
вуління. За
мовк. Се Са
ва на
-
дійшов. Ішов ско
ро. Під па
хою
дер
жав ма
лий зби
ток.
Вона ско
чи
ла з місця і підбі
-
гла про
ти нього.
-
Аж те
пер, Са
во? Чо
му так пі
-
зно? - спи
та
ла не
терп
ли
во й ви
-
р
ва
ла зби
ток з-під ре
мен.
-
Та що хо
чеш, ме
не зат
ри
му
-
ва
ли. Я му
сив ще му
ки на
жор
-
ни
ти, бо так старій за
баг
ло
ся! -
зай
няв
ся він, обійма
ючи її за
шию.- Але за
те приніс я тобі
му
ки на кілька ку
леш. Мо
жеш
собі за
раз зва
ри
ти. І ку
сень си
-
ру приніс тобі. Ти, відай, лю
биш
сир, гм?…- Він усміхнув
ся, а й
во
на розсміяла
ся, по
ка
зав
ши
при тім пре
гарні блис
кучі зу
би.
Відтак роз
ви
ну
ла з листків
сир, з'їла жадібно од
ну груд
ку,
потім за
нес
ла з му
кою в ха
ту й
вер
ну
ла знов до нього. За той
час він усів на призьбі й вий
-
мив із-за ре
ме
ня тю
тюн. Во
на
сіла близько нього й об
ви
ла ру
-
кою йо
го шию.
-
Знаєш,- по
ча
ла,- я ду
маю, що
ста
ри
ня бу
де сьогодні там но
-
чу
ва
ти. Ди
ви
ся, як пізно! Ко
ли
досі не вер
ну
ли, то пев
но вже
не вер
нуть; там за
но
чу
ють. Ли
-
ши
ся тут, і бу
де
мо го
во
ри
ти.
Таж і так три
ма
ють те
бе там ці
-
лу дни
ну у се
бе, мов со
ба
ку на
лан
цю
гу. Що ти сьогодні ро
бив
цілу дни
ну?
-
Косив. Цілу дни
ну був зап
-
ря
же
ний.
-
А що той ро
бив?
-
Той? Він удає з се
бе ве
ли
ко
-
го гос
по
да
ря. Раз у раз дає на
-
уку й пе
рес
то
ро
ги, як маю ро
-
би
ти се або те, ко
ли йо
го не
ста
не до
ма.
-
Коби вже раз заб
рав
ся,- за
-
ки
ну
ла, звер
нув
ши на
но
во свої
ве
ликі круглі очі на місяць.- Він
так, як би наш «не
чис
тий», Са
-
во. Я все га
даю, що від нього
прий
де нам не
щас
тя.
-
Ай, не
щас
тя! - глу
мив
ся хло
-
пець.- Хотів би я зна
ти, що він
мені мо
же зро
би
ти!
-
Він бун
тує ста
рих про
ти те
-
бе.
-
І…?
-
Ти дур
ний, Са
во.
-
Чому дур
ний?
-
Ти не ви
диш, як він підле
-
щу
ється ста
рим… як із очей те
-
ти біжать по
то
ки, а ста
рий туй-
туй що душі своєї за ним із жа
-
лю не згу
бить? Ти га
даєш, що
як він бу
де при війську, то во
ни
бу
дуть за ним мен
ше ба
ну
ва
ти?
[68]
Я тобі ка
жу, за ним по
-
манд
рує все з ха
ти до міста. Всі
гроші, увесь дріб і все. А ти бу
-
деш, як той ду
рень, що бу
де тут
сидіти й за всіх ро
би
ти. Ая, так
во
но бу
де. Бу
деш видіти, що
так бу
де.
-
Так що ж мені діяти?
-
Наперекір, нічо
го не ро
би
ти.
Ти так доб
рий їх син, як і той
дру
гий!
[68]
- Ба
ну
ва
ти - жал
ку
ва
ти.
Її очі за
мигтіли злоб
ним бли
-
с
ком, і во
на по
чу
ха
ла
ся всіма
п'ятьма пальця
ми в го
ло
ву.
-
Я на твоїм місці й пальцем
не кив
ну
ла б! Най би вже сва
-
ри
ли!
-
То… так… не йде… не мож
-
на!... - відпер він здерж
ли
во.- Не
йде, Рахіро! Оноді ска
зав мені
та
то:
«Хто не лю
бить землі, той її
не пот
ре
бує ма
ти!» Се бу
ло то
-
ді, ко
ли го
во
ри
ли, щоб ора
ти на
ози
ми
ну, а я не хотів відвез
ти
до нап
ра
ви плу
га до ко
ва
ля.
Її очі горіли, як пер
ше.
-
Але ти лю
биш зем
лю, Са
во! -
ска
за
ла і при
ту
ли
ла
ся близько
до нього.
-
Ей, що там «лю
биш»! - від
-
повів він розд
раз
не
но.- Що зна
-
чить чо
ловік без землі?
«Те, що мій батько…» - хотіла
бу
ло ска
за
ти, але не ска
за
ла Ра
-
хіра, а на
томість поцілу
ва
ла йо
-
го своїми пов
ни
ми теп
ли
ми ус
-
та
ми.
-
Ти бу
деш ма
ти зем
лю, Са
во!-
ска
за
ла.-Вас ли
ше двоє синів у
та
та й ма
ми. Ти і Ми
хай
ло. Та
то
не сміє од
но
му все да
ти, а дру
-
го
му не да
ти нічо
го. Не бійся! Я
тобі ка
жу, Са
во, що не маєш чо
-
го бо
яти
ся! Але як бу
деш дур
-
ним, бу
деш їм усе лізти під но
-
ги, бу
деш раз у раз хи
ли
ти
ся
пе
ред ни
ми, гра
ти в їх тру
бу, то
пев
но бу
дуть те
бе ля
ка
ти й во
-
роб
цем на плоті. По
ка
жи їм ку
-
лак, од
но
му і дру
го
му. Бу
деш
ви
діти, що во
но за
раз інак
ше
бу
де! Ме
не вже най
гірше те
та
злос
тить. Крас
на те
та! - до
да
ла
з не
опи
са
ною по
гор
дою.- Во
на
ме
не най
рад
ше в ложці во
ди
вто
пи
ла би за се, що ти ме
не
лю
биш і до ме
не при
хо
диш,
прав
да?
-
Авжеж! - відповів Са
ва.- Сьо
-
годні вче
пи
ла
ся ме
не, що я ук
-
рав її ве
ли
ку си
ву кур
ку. Ти
знаєш то
ту… то
ту…- й обоє пи
-
рс
ну
ли на
раз сміхом.
-
А ти?
Вона зігну
ла
ся, чи
га
ючи, впе
-
ред нього і гля
ну
ла йо
му в ли
-
це.
-
Ти, пев
но, пе
ре
пу
див
ся… Він
розсміявся ви
му
ше
но.
-
Перепудився? Я?… Я сплю
-
нув пе
ред неї! - відповів і пе
ре
-
х
рес
тив
ся три ра
зи.- «Ме
не чі
-
па
єть
ся, ви? - ка
жу їй.- Чи ви
вже зовсім ро
зум стра
ти
ли з
жа
лю, що ва
ша ди
тин
ка йде до
жовнірів? Відтворіть ліпше ва
-
ші очі й дивіться ліпше, ку
ди лі
-
та
ють по
ло
ви
ки! Спи
тай
те раз
Ми
хай
ли
ка, а не все ме
не! Чо
му
все ме
не? Чи я вам уже та
кий
ве
ли
кий в очах стою?»
«Бо ти все ви
но
сиш отій га
-
дю
ці; ти злодій, злодій»,- і по
-
ча
ла кри
ча
ти.
Рахіра сховз
ла
ся, мов кітка,
пе
ред ним на зем
лю і вто
пи
ла
свій пог
ляд у йо
го очі.
-
А ти, Са
во? - спи
та
ла під час,
ко
ли ко
ло її уст зад
ри
жа
ло, а
го
лос ут
ра
тив свою звучність.
-
Я? Я підняв ку
лак і пог
ро
зив
їй. «Ви
ди
те оцей ку
лак? - ска
зав
я їй.- Як ска
же
те мені ще раз та
-
ке сло
во, то всу
ну вам йо
го ме
-
жи вічі! Я ва
ших ку
рей не крав,-
ка
зав я їй,- а як ви виділи, що я
крав, то бу
ло ме
не тоді схо
пи
-
ти. Фай
на з вас ма
ма, що на
зи
-
ваєте си
на злодієм! І до Рахіри
не маєте жод
но
го пра
ва! Знає
-
те? Не при
водьте ме
не до то
го,
щоб я вам оце ще раз ка
зав, бо
бу
де зле! Я дос
та терп
лю від
вас, що жа
луєте мені й кус
ни
ка
хліба! Че
кай
те, ще ма
ло че
кай
-
те! - ка
зав я.- Прий
де ще ко
лись
час, що бу
де
те за мною ска
-
вуліти, але я ані не по
див
лю
ся
в той бік».- «Не до
че
каєш ти то
-
го, ти прок
ля
тий! - пи
ща
ла во
-
на.- Скор
ше бу
ду на лаві ле
жа
-
ти! Ти за
же
неш ме
не в си
ру
зем
лю! Ти, злодію, не
потрібе!»
-та й з тим лус
ну
ла ме
не в ли
-
це… Ну, я не за
хотів здійма
ти
на неї ру
ки, во
на сла
ба, спо
рох
-
нявіла, як ста
ре де
ре
во, та й та
-
то надійшов на те, і я по
бо
яв
ся,
але був ду
же лю
тий. На все му
-
сить во
на прий
ти, та ста
ра, все
му
сить во
на до
ба
чи
ти, і відтак
за
во
дить крик на ціле се
ло. А
відтак над
хо
дить іще й той і
по
чи
нає піпчи
ти. Ой,- вир
ва
ло
-
ся на
раз із йо
го уст не
терп
ли
-
во,- як уже во
ни мені всі допіка
-
ють, як же допіка
ють! А все ті
пе
рес
то
ро
ги…- і він ур
вав на
-
раз, спльову
ючи впе
ред се
бе
згірдли
во.
-
А що ка
же вуй
ко Івон?
Він мов
чав хвильку, за
ди
вив
-
ши
ся по
ну
ро впе
ред се
бе в зем
-
лю.
-
Ну?…
-
Ет, ка
же!
-
Та що?
-
Коби ка
зав, а то він нічо
го.
Се гірш усього! Йо
го очі прий
-
ня
ли чуд
ний ви
раз. Зда
ва
ло
ся,
що
збільшаються в льодо
во-зе
-
ленім блис
ку, що ста
ють та
ки
-
ми, від яких до
во
диться стра
ха
-
ти
ся.
-
Старий лиш один, що йо
го я
бо
юся! Він мені нічо
го не ка
же!
Мов
чить! І, влас
не, то
му, що
мов
чить, я йо
го бо
юся! По сло
-
вах не так страш
но! Сьогодні
в'язав я з ним пос
то
рон
ки ра
-
зом, і він за цілий час не про
мо
-
вив од
но
го сло
ва. Аж страш
но
бу
ло! Але ще давніше ка
зав ме
-
ні: «Кинь Рахіру! Се гріх, що ти
її лю
биш! Во
на тобі сест
ра! Я не
поз
во
лю, аби ти взяв її за жі
-
нку! А як не пос
лу
хаєш ме
не, то
не слу
хай! Ли
ше аби ти то
го по
-
тім не жа
лу
вав!» І ніко
ли
більше про те не го
во
рив. Не
мо
жу зна
ти, що він ду
має. Ма
ма
за
во
дить на ціле обійстя, а він
мов
чить.
-
Якби він був для те
бе доб
-
рий, не за
ка
зу
вав би тобі ме
не
бра
ти! - обізва
ла
ся дівчи
на, об
-
ні
ма
ючи по
ри
вис
то обо
ма ру
-
ка
ми йо
го коліна.- «Се гріх!» -
ка
же він,- і розсміяла
ся.- Чи він
бу
де за нас по
ку
ту
ва
ти, у пеклі
горіти? А то не гріх, що він і те
-
та цьку
ють за на
ми та го
нять
за мною ли
хи
ми сло
ва
ми, мов
за не
чис
тим? Чи я тобі во
рог?
Хто те
бе більше лю
бить, як я?
Ти мо
жеш від ме
не про
си
ти чо
-
го хо
чеш, я тобі все дам. Я те
бе
за од
ну кур
ку не би
ти
му й не
кляс
ти
му. Я вкра
ду у жи
да ми
-
ла, аби тобі вип
ра
ти со
роч
ку, а
во
на відку
си
ла б собі скор
ше
па
лець, чим віднес
ла б кілька
крей
царів із до
му. Во
ни те
бе
не
на
ви
дять, Са
во, во
ни жа
лу
-
ють тобі кус
ни
ка хліба, що бе
-
реш у рот. Во
ни хотіли б лиш
твоїх рук, твоєї праці, а більше
нічо
го, нічо
го!
Замовкла на хвильку.
Він не об
зи
вав
ся. Між них не
-
на
че що ус
ту
пи
ло.
Вона жда
ла, відтак за
вер
ті
-
лась. Гля
ну
ла на місяць, ок
руг
се
бе, гля
ну
ла на нього.
-
Чому ма
ла б я так го
во
ри
ти,-
пе
ре
би
ла на
раз мов
чан
ня, що
ста
ва
ло не
на
че стіною ме
жи
ни
ми,- як
би во
но не бу
ло так?
Та я, влас
не, ба
чу, що во
но так.
Ти б ме
не завсіди слу
хав, Са
во!
-
Слухаю,- ска
зав він.
Сказав прав
ду. Ціле йо
го єс
-
тво звер
ну
ло
ся до неї. Бу
ла чи
-
мось сильнішим від нього. Не
бо
яла
ся нічо
го… Нічо
го в світі.
З тим бу
ло йо
му доб
ре, хоч не
зда
вав собі ніко
ли спра
ви з то
-
го. І він не бо
яв
ся, але вже з
нею… ех… з нею… з нею!…
-
Ми маємо ба
га
то во
рогів,
Са
во, навіть і в селі ме
жи чу
жи
-
ми людьми! - тяг
ну
ла далі.- Ади,
мо
го батька не ша
ну
ють, бо йо
-
го най
шло не
щас
тя, що му
сив
сидіти в криміналі. Ми бідні, не
маємо ні гро
шей, ні по
ля. На
-
віть од
ної ху
до
би
ни не ма
ємо
ко
ло ха
ти, ли
ше он то
го чор
но
-
го на мо
туз
ку, кот
ро
му го
лод з
очей світить, і кілька ку
рок. Усі
ґазди відмов
ля
ти
муть твоєму
та
тові, аби ти не брав ме
не за
жінку. Се я знаю! Ну, а вже над
-
то твоя ма
моч
ка!
Несказанна не
на
висть заб
ли
-
с
ла в її очах, і звер
ну
ла
ся в сто
-
ро
ну, де між стемніли
ми те
пер
го
ро
да
ми біліла
ся сільська ха
та
йо
го ста
рині.
-
А моя ма
ма,- тяг
ла дальше,-
бо
їть
ся те
ти, не
на
че її най
мич
-
ка. Здається, по
ли
за
ла б її ру
ки,
як
би во
на до неї сло
во про
мо
-
ви
ла.
-
Може, не візьмуть те
бе до
жовнірів, як уже Ми
хай
ло піде
до
до
му! - ска
за
ла по новій хви
-
лі ко
рот
ко
го мов
чан
ня.- Тоді
ми мог
ли б поб
ра
ти
ся!
-
Скорше вру
баю собі ру
ку,
ніж піду до війська! - за
ки
нув
він зав
зя
то.- Я не хо
чу до жо
в
-
нірів. Ти га
даєш, що ні? Аби я
му
чив
ся там че
рез три ро
ки
дур
но? По
що й для ко
го? Ні, я
не бу
ду та
кий дур
ний, як інші!
Я ніко
му нічо
го не ка
жу, але я
знаю, що зроб
лю. Во
ни ще не
зна
ють, хто та
кий Са
ва.
Спустив го
ло
ву вниз, а відтак
підняв її тро
хи і гля
нув пох
му
-
ро на місяць. Він жарів і сто
яв
нед
виж
но на своїм місці, зда
ва
-
ло
ся, са
ме про
ти ха
ти, щоб мог
-
ли глядіти на нього.
-
Роби, що знаєш,- за
охо
чу
ва
-
ла во
на йо
го,- ли
ше аби тобі бу
-
ло доб
ре. Я тобі бу
ду по
ма
га
ти.
Як бу
де тре
ба, то я піду й у
місто до Ч. Я там не заб
луд
жу.
До
пи
та
юся, де бу
де тре
ба; бу
-
деш видіти! Я не та
ка дур
на! І
твої старі зна
ють, що я не та
ка
дур
на! - до
да
ла співу
чим го
ло
-
сом.- Та й то
му спек
ли би ме
не
за те, що ти три
маєш зо мною.
Але я те
бе ніко
ли не по
ки
ну,-
го
во
ри
ла все прист
расніше,- ні
-
ко
ли, хоч би і мій та
то й моя
ма
ма уби
ва
ли ме
не!
Вона при
лип
ла до нього, мов
ла
си
ця, а її блис
кучі, май
же ди
-
кі очі впи
ли
ся жадібно в йо
го
бліда
ве, ніжне об
лич
чя.
-
Бог звів нас до
ку
пи й су
-
дільниці! - обізва
ла
ся схвильо
-
ва
ним півго
ло
сом.- Я бу
ду та
ки
твоя, Са
во, щоб ти се знав! Во
но
йде до
ро
го! Я все вид
жу! А від
-
так чо
му лю
биш ти ме
не, а не
дру
гу? Завсіди, ко
ли я ось тут
сид
жу на призьбі, на ось то
му
місці, і ко
ли во
ро
жу собі кар
та
-
ми, па
деш ти мені. І все стоїмо
ми ра
зом. І все стою я ко
ло те
-
бе. А ко
ли ти на од
но
му кінці,
то я стою на дру
го
му, і нас щось
в'яже… не знаю, як во
но зве
-
ться, але се щось так, мов нит
-
ки, що їх не вид
ко. І ко
ло нас
стоїть ба
га
то лю
дей… ко
ло те
-
бе більше, як ко
ло ме
не, але ми
все ви
хо
ди
мо десь із карт, іде
-
мо ок
ре
мою до
ро
гою. Я ще не
знаю, що нас ве
де,- ска
за
ла з за
-
ду
ма
ним, гли
бо
ким пог
ля
дом,-
але нас ве
де «щось», і ми піде
мо
за тим, що нас ве
де, бо так нам
стоїть у кар
тах…
Він ди
вив
ся на неї роз
горіли
-
ми очи
ма, і у йо
го умі кру
жа
ло.
Не ду
мав нічо
го яс
но
го в тій
хвилі, не мав слів і не шу
кав за
ни
ми. Але ду
ша йо
го хви
лю
ва
-
ла, мов ла
ди
ла
ся впо
тем
ки до
діл, віддільне від ро
зу
му й волі,
і зовсім на свій не
ви
ди
мий лад.
Замк
ну
ла йо
го ус
та й пірну
ла у
свою незг
ли
би
му ат
мос
фе
ру…
-
Тобі па
де зем
ля че
рез ме
не,-
тяг
ну
ла про
ро
чим го
ло
сом і з
ко
тя
чою м'якістю дальше.- І в
зло
му чи доб
ро
му, ми все ра
-
зом. Ти га
даєш, се все пус
те? А
там
то
го ро
ку, ко
ли я на Андрія
нес
ла во
ду в роті з ве
ли
кої кер
-
ниці, щоб спек
ти пам
пух, зна
-
єш? То со
ба
ки гав
ка
ли з твоєї
сто
ро
ни. Се бу
ла, мо
же, і ва
ша
ста
ра Сой
ка, що в тій хвилі ві
-
щу
ва
ла мені те
бе, а моє сер
це
ска
за
ло мені ви
раз
но: «Са
ва бу
-
де твій». Тоді зав'яза
ла я пе
ред
бра
мою нит
ку, і прецінь ти ро
-
зірвав нит
ку, як прий
шов то
го
ве
чо
ра до нас… ска
за
ти мені,
щоб я те
бе не до
жи
да
ла дру
го
-
го дня, бо тобі нес
подіва
но ви
-
па
ло їха
ти з батьком до мли
на.
При
га
дуєш собі? А як я потім
ляг
ла спа
ти й під по
душ
ку за
су
-
ну
ла гребінь, а чо
ло зв'яза
ла
по
ясом, з чо
го сниться той, ко
-
го мається діста
ти за чо
ловіка,
снив
ся ти мені, Са
во! А як я
прис
ту
пи
ла до сто
лу із замк
не
-
ни
ми очи
ма й ви
тяг
ну
ла один
ко
лос, аби видіти, чи мій чо
-
ловік бу
де ба
гач чи бідний,- ви
-
й
шло, що він бу
де ба
гач. Ко
лос
був із зер
ном. Ти бу
деш ба
гач,
Са
во, і бу
деш моїм ба
га
тим ґа
-
здою! О Са
во, Са
во! - клик
ну
ла
все ще півго
ло
сом, із сильною
радістю, що нап
ли
ла рап
то
во
до її сер
ця, і об
ня
ла обо
ма ру
ка
-
ми, при
тя
гу
ючи бур
ли
во до се
-
бе.
Він по
чув се
бе ди
ти
ною, ого
-
лом
ше
ним. Був вос
кои у її ене
-
ргічних ру
ках, і во
на відби
ра
ла
йо
му весь ро
зум і всю свідо
-
мість йо
го єства. Без неї чув се
-
бе опу
ще
ним і без
помічним, а
ко
ли не
на
че вис
ту
па
ла з се
бе
так, як у тій хвилі, підда
вав
ся
цілко
ви
то власті її ди
ко
го, без
-
дон
но
го ха
рак
те
ру.
-
Рахірко! кня
ги
не моя! - про
-
шеп
тав зі сльоза
ми в очах.- Не
по
ки
дай ме
не!
-
Я не ки
даю те
бе… Чи я ко
ли
про се ска
за
ла? - відповіла зво
ру
-
ше
ним
го
ло
сом.- На
шим во
ро
-
гам усім на злість! Най бу
де так,
як ми хо
че
мо! Ти слу
хай ли
ше
ме
не, а ми до
бу
де
мо сво
го!
-
Я слу
хаю те
бе!
-
Ти бу
деш пер
ший ґазда в
селі, а я твоя газ
ди
ня!
-
Ти моя ґазди
ня!…
Чорний ху
дий пес не міг зна
-
й
ти собі місця ко
ло своєї бу
ди.
Вертівся, вста
вав, ля
гав, від
так
підняв го
ло
ву вго
ру і по
чав ви
-
ти. В дов
гих здер
жу
ва
них зву
-
ках і болісно.
Місяць сто
яв не
ру
хо
мо на яс
-
но
му небі, звер
та
ючи своє роз
-
жа
ре
не об
лич
чя пов
но до землі.
Все по
то
ну
ло в мов
чанні. Мо
гу
-
т
нє, мов царст
во, про
ки
ну
лось
во
но, а в нім за
во
ру
ши
лось жи
-
т
тя, німе, незг
ли
би
ме, і не
чут
-
ни
ми не
ви
ди
ми
ми ру
ха
ми по
-
кер
му
ва
ло бу
ду
щи
ми подіями
слі
пих на йо
го існу
ван
ня істот…
VI
Настав жов
тень.
Небо зви
са
ло од
ною сірою,
мря
ч
ною ма
сою над зем
лею.
Великий ліс, що за
дер
жав
ся
ко
ло се
ла, виг
ля
дав по
ва
ж
но і
стур
бо
ва
но, і лиш десь-не-десь
дри
жа
ло за
ми
ра
юче по
жовк
ле
лис
тя на чор
но
му гіллі, зе
-
ленілась якась вит
ри
ва
ла рос
-
тин
ка на землі, зреш
тою, ле
жа
-
ли лиш грубі верст
ви об
па
ло
го
лис
тя у пнях де
рев і па
ну
ва
ла
ти
ша…
Над лісом виг
ля
да
ло інак
ше.
Густі ма
си мряк, зда
ва
ло
ся, ле
-
жа
ли в ліни
вих фор
мах, у німій
бо
ротьбі з чи
мось. Магічна си
-
ла лісу си
лу
ва
ла їх клу
би
ти
ся
над йо
го по
ну
рим вер
хом, між
тим ко
ли їх тяг
ну
ло в да
лечінь.
І по
тяг
ли
ся в да
лечінь.
У су
мо
ви
тих не
пов
тор
них по
-
с
та
тях прос
тяг
ли
ся над го
ли
ми
стер
нис
ти
ми по
ля
ми, до
ки око
ся
га
ло, од
нос
тай
но, сіро, зніма
-
ючи
ся й упа
да
ючи, не
на
чеб шу
-
ка
ли відповідно
го місця, де б
мог
ли сфор
му
ва
ти
ся в хма
ри.
Так тя
га
ли
ся, блу
ка
ючи ціли
ми
дня
ми. Відтак згу
би
ли
ся, і на
по
лях ста
ло ще пустіше.
Земля зда
ва
ла
ся ще чорніша
й голіша, і ми
мо
волі про
ки
ну
-
ла
ся ту
га. Тяж
ка, пригніта
юча
ту
га, що ук
ла
да
ла
ся над усім,
гриз
ли
ва ту
га, якої си
ла остіль
-
ки зрос
та
ла, оскільки йшло до
дни
ни. Ніжний дощ ро
сив без
-
нас
тан
но. Не
чут
но усу
вав
ся з
по
ну
рої ви
со
ти, розк
ла
дав по
-
ві
тря і розсівав сму
ток хо
лод
-
ною мок
ро
тою. Та
ко
го од
но
го
дня по
ки
нув Ми
хай
ло своїх
батьків і свою зем
лю.
Сава ли
шив
ся ос
танньої ночі
пе
ред йо
го від'їздом у сільській
хаті на варті, а Ми
хай
ло но
чу
-
вав із ро
ди
ча
ми в бур
дею. Му
-
сив досвіта ви
ру
ша
ти з бать
-
ком у місто, а ма
ти ріши
ла
ся
сим ра
зом ос
та
ти
ся до по
во
ро
-
ту батька при ху
добі і бджо
лах
у полі. Ос
танній вечір хотіла пе
-
ре
бу
ти з си
ном.
Плакала не
нас
тан
но. Раз у
раз заг
ля
да
ла до йо
го клу
ноч
-
ка, чи все вло
жи
ла йо
му, що по
-
с
та
но
ви
ла, чи чо
го б йо
му ще
не потрібно. А пе
ре
ко
нав
ши
ся
за кож
ний раз, що все бу
ло так,
як скла
ла, по
ча
ла тур
бу
ва
ти
ся,
що йо
му все відбе
руть у ка
-
сарні і при вступі до служ
би.
Ані син, ані батько не мог
ли її
в тім згляді цілко
ви
то ус
по
-
коїти. Оба гляділи в бу
ду
че жи
-
т
тя, як у ніч. Бу
ло для них за
чи
-
не
не. До то
го, во
лоділо ни
ми
пе
ресвідчен
ня, що у війську па
-
ну
ва
ла над усе строгість. Бе
зог
-
ляд
на й без
по
щад
на, оди
но
ка
строгість.
Раз у раз спог
ля
да
ла на си
на,
як виг
ля
дає. Нес
покійни
ми
очи
ма вигрібу
ва
ла щось із йо
го
об
лич
чя. Відтак пи
та
ла:
-
Чого тобі ще тре
ба? Мо
же,
тобі чо
го тре
ба? Він не відзи
-
вав
ся. Йо
го очі за
хо
ди
ли
ся гру
-
би
ми слізьми, і він відвер
тав
ся
від неї. Сло
ва по
ки
да
ли йо
го,
од
но по другім гу
би
ли
ся в йо
го
душі, і він німів. Та про
те ніко
-
ли не чув у собі стільки відті
-
нків чут
тя, як те
пер… Коріння
йо
го душі хи
та
ло
ся, а хви
ля
ми
ври
ва
ло
ся десь у без
донній
якійсь гли
бині. Глу
хо, без лос
-
ко
ту. Про
ти то
го ник
ло все, що
б не ска
зав. Та й не знав би, що
ска
за
ти…
-
І не мор
дує ніко
го, і не ріже,
а му
читься, як той, що ле
жить у
крові! - ска
за
ла зап
ла
ка
ним го
-
ло
сом Марія, ко
ли він вий
шов
надвір, а во
на по
ра
ла
ся із сніда
-
н
ням сіро
го по
ран
ку при світлі
в бур
дею.
-
Або то вже все? - відка
зав
Іво
ніка.- Кров страш
на, але… ей
бо
же! - мах
нув ру
кою й занімів.
Не доріс до то
го, що відчу
вав і
що в'яза
ло
ся дов
ко
ла нього й
над ним не
ви
ди
ми
ми ти
сяч
ни
-
ми ни
точ
ка
ми…
Насилу їв Ми
хай
ло снідан
ня.
Гор
ло бу
ло у нього мов за
ши
те.
Най
рад
ше був би пла
кав, як ма
-
ла ди
ти
на. Йо
му зда
ва
ло
ся не
-
мож
ли
вим, зовсім нез
ро
зу
мі
-
лим, що мав уже за
раз, за го
ди
-
ну все по
ки
да
ти. Навіки, мо
же,
по
ки
да
ти…
Бувало час
то, що при війську
вми
ра
ли. Навіть та
то ка
за
ли
раз од
но
му знай
омо
му, що та
ке
бу
ває час
то. А йо
го та
то не го
-
во
ри
ли ніко
ли чо
гось, що не бу
-
ло прав
дою.
Старий Івоніка зда
вав
ся від
усіх най
бай
дужнішим. Спов
няв
свою зви
чай
ну пра
цю. Обійшов
ху
до
бу, заг
ля
нув до бджіл. Обі
-
йшов сто
ги, од
нак ко
ли ба
чив
се
бе на хви
ли
ну сам, стог
нав
тя
ж
ко. Щось, мов камінь, ле
жа
-
ло йо
му в мізку, і він не міг то
го
усу
ну
ти. «Ми
хай
ло йде!» По
за
тим не був в силі більше ду
ма
-
ти. Во
но вси
са
ло в се
бе все
інше рух
ли
ве. Ли
ши
ло лиш од
-
но свідо
ме: «Ми
хай
ло йде!»
Надворі звер
та
ла
ся до нього
рівна, чор
на, зем
лис
та прос
-
торінь і го
во
ри
ла ти
сяч
ни
ми
очи
ма і ус
та
ми:
«Михайло йде!»
Все тхну
ло тою свідомістю.
Зви
са
ло в воз
ду
хах і в од
нос
-
тай
ній сірині не
бес.
Неспостережена тра
гедія, що
з'явля
ла
ся всю
ди на не
ви
ди
-
мих пальцях щод
ня, про
ки
ну
-
ла
ся і на по
лях…
Одно коріння ви
ри
ва
ло
ся й
ури
ва
ло
ся. Не
чут
но, не
ви
ди
ме,
в суп
ро
воді глу
хо
го мов
чан
ня,
без барв і го
лос
них рухів, в
самій що
денній одежі…
Михайло всту
пив до стайні.
Там сто
яли йо
го пишні во
ли й
од
на ко
ро
ва з кри
ви
ми ро
га
ми,
що на
ле
жа
ла до Са
ви. Всі три
шту
ки обер
ну
ли ліни
во го
ло
ви
за ним, ди
ви
ли
ся й жу
ва
ли. Він
об
няв їх за по
ряд
ком за шию і
при
тис
нув до се
бе. Такі добрі
звіря
та… а ма
ле те
ля, що бу
ло в
ма
лій із різок спле
теній кучці в
од
но
му куті стайні, ско
чи
ло
при йо
го приб
ли
женні на рівні
но
ги й витріщи
ло
ся на нього
ве
ли
ки
ми спо
ло
ха
ни
ми очи
-
ма… Що се ма
ло та
ке бу
ти? Він
прис
ту
пив до нього і хотів йо
го
пог
ла
ди
ти, але во
но відско
чи
ло
з жа
хом від нього і гляділо за
ним не
д
виж
не ще дов
го, хоч
йо
го вже дав
но не бу
ло в ста
-
йні…
-
Тату, при
несіть мені мою со
-
півку, як прий
де
те дру
гий раз
до ме
не до ка
сарні! - про
сив він
ста
ро
го, всту
па
ючи до ха
ти.-
Мо
же, я ко
ли заг
раю собі на
ній; те
пер мені не хо
четься
якось її бра
ти!
Старому зад
ри
жа
ло щось ко
-
ло ку
тиків уст, а Марія прик
ри
-
ла до
ло
нею гу
би. Во
на пла
ка
ла
не
чут
но, бо Івоніка сва
рив її,
що своїм пла
чем зав
дає си
нові
лиш жа
лю.
-
Що вже ти там, син
ку, наг
ра
-
єш! - ска
за
ла здав
ле
ним го
ло
-
сом, ури
ва
но і си
лу
ва
ла
ся всмі
-
хну
ти
ся, та замість то
го ви
бух
-
ла го
лос
ним пла
чем.
Усі пла
ка
ли. Ми
хай
ло прис
ту
-
пив до неї.
-
Перестаньте, ма
мо,- ска
зав.-
Мені й так сер
це ка
ме
нем ле
-
жить. Пе
рес
таньте, ма
мо, та й
бу
вай
те здо
рові!
Взяв її ру
ку й підвів до уст.
Вона цілу
ва
ла йо
го раз по раз
у го
ло
ву і при
тис
ка
ла до гру
-
дей.
-
Бувай здо
ров, Ми
хай
ли
ку,
бу
вай здо
ров! Не за
бу
вай за
мам
ку; во
на ста
ра і сла
ба і мо
-
же вмер
ти… Ми
хай
ли
ку, прий
-
ди ско
ро на
зад, вер
ни ско
ро
-
ско
ро…
Не мог
ла докінчи
ти. Плач
зно
ву про
ки
нув
ся в горлі.
-
Я прий
ду, ма
мо, пев
но прий
-
ду, мо
же, на різдво…
-
Ой, прий
ди! - і мах
ну
ла ру
-
кою.
-
Пришліть пше
ниці і при
хо
-
діть!
-
А ви
диш? - зой
кну
ла во
на і
розп
ла
ка
ла
ся гірким, роз
пуч
-
ли
вим пла
чем. Івоніка ква
пив
-
ся. Му
си
ли йти до сусіднього
се
ла піхо
тою і тільки звідти ма
-
ли сіда
ти на залізни
цю.
Відтак вий
шли всі троє з бур
-
дея.
Ніжний, лед
ве замітний дощ
ро
сив униз, і ма
си мря
ки зви
са
-
ли над зем
лею. Да
ле
ко вок
ру
ги
тяг
ну
ли
ся стерні, і ве
ликі гро
-
ма
ди ка
вок [69]
круж
ля
ли у
воз
дусі, ви
по
чи
ва
ючи від ча
су
до ча
су на гіллі де
рев ма
ло
го
ліска, при
на
леж
но
го до бур
дея,
або і на самім бур
дею.
Михайло ог
ля
нув
ся ще раз.
Йо
го око огор
ну
ло ще раз цілу
[69]
- Кав
ка - гал
ка.
прос
торінь, що роз
ки
ну
ла
ся пе
-
ред йо
го зо
ром, і про
щав
ся не
-
свідо
мо з нею. Так час
то об
роб
-
ляв її плу
гом, знав так док
лад
-
но, де бу
ла пло
до
ви
та й товс
та,
а де вог
ка й бо
ло
тис
та. Там пи
-
ша
ла
ся рік-річно пе
ред ним у
покірній гор
дості пше
ни
ця, а
там ріс овес, а тут, не
да
ле
ко бу
-
р
дея, прос
тяг
ле
ся май
же що
ро
-
ку біле мо
ре цвітів греч
ки, а
тут, нап
ра
во, зе
леніла ко
ню
ши
-
на, а там, далі, ше
лестіла тай
-
ком ку
ку
руд
за, і все так тяг
ну
-
ло
ся всю
ди на відміну, і ли
ше
що сей ку
сень по
ля на
ле
жав
сьому, а той то
му.
-
Бувайте здо
рові, мам
цю, бу
-
вай
те здо
рові! - звер
нув
ся ще
раз до ма
тері. Він зняв ка
пе
люх
із го
ло
ви і поцілу
вав її вос
таннє
в ру
ку.
Пішов…
Мряка ук
ла
ла
ся між них.
Мати сто
яла ще дов
го ко
ло
бур
дея і ди
ви
ла
ся за чимсь. Не
ру
ха
ла
ся. Одяг
не
на май
же вся
біло, зда
ва
ло
ся, пе
реміня
ла
ся в
який
сь біля
вий стовп і, пе
рей
-
ня
та са
мим бо
лем, ма
ла розій
-
тись з імлою…
-
В сирітство ідеш…- шеп
та
ли
її ус
та,- в сирітство… а нас ли
-
шаєш ста
ри
ми си
ро
та
ми…
Повторяла се май
же несвідо
-
мо, її слізь
ми за
тем
нені очі суп
-
ро
вод
жа
ли си
на чим
раз далі й
далі, а відтак, не
мов оло
вом об
-
тя
же
на, вер
ну
ла са
ма на
зад. Ти
-
жні ми
на
ли, нім оло
во і сльози
опус
ти
ли її…
Він ог
ля
дав
ся ще кілька разів
на
зад. Бур
дей виг
ля
дав зда
ле
-
ку, мов зем
ля
ний гор
бок з дво
-
ма скля
ни
ми очи
ма.
Відтак спи
нив
ся йо
го зір на
«сусідньо
му» ліску, пе
ред кот
-
рим зля
ка
лась бу
ла сво
го ча
су
Ан
на.
Він ле
жав тем
ний і ти
хий.
Зда
ва
ло
ся, гля
дить пря
мо на
нього…
Несказанний жаль огор
нув
йо
го в тій хвилі. Не
повз
держ
на,
ди
ка ту
га… був би рев
нув уго
-
лос…
Чи за тою тем
ною шма
ти
ною
лісу, що ди
ви
ла
ся за ним не
ви
-
ди
ми
ми очи
ма? Не знав. Не
знав і не ду
мав над тим. Був у
тій хвилі да
ле
ко від усього
зверхнього й був тем
ний…
Івоніка ог
ля
нув
ся.
-
Мама все ще стоїть там? -
спи
тав ко
рот
ко, здав
ле
ним го
-
ло
сом.
-
Мама?…- відповів зди
во
ва
-
но.- Ні, пішла вже!…
-
Бо ти ог
ля
даєшся… Хло
пець
змішав
ся.
-
Я по
ди
вив
ся ли
ше! - ска
зав.
Відтак, мов
би по
вер
нув звідки
дум
ка
ми, пос
ту
пив твер
дим,
сві
до
мим кро
ком і зрівняв
ся з
батьком.
Заніміли і пря
му
ва
ли квап
-
ною хо
дою до се
ла. Івоніка за
-
су
нув свій ве
ли
кий не
фо
рем
-
ний ка
пе
люх низько на чо
ло, а
очі хлоп
ця про
ща
ли
ся вос
таннє
з усім, що ми
на
ли.
Минаючи ха
ту Докії, по
ба
чи
-
ли всіх на дворі. Ста
рий Пет
ро
поїв пиш
ну, ко
кет
ли
ву Ша
гу,
Ва
силь - ху
до
бу, а До
кія го
ду
ва
-
ла дріб.
-
Уже в до
розі? - клик
нув до
них Пет
ро.
-
Щасливої до
ро
ги й щас
ли
во
вер
тай
те! Ста
ну
ли і привіта
ли
-
ся. І Докія прис
ту
пи
ла до ма
ло
-
го гур
ту.
-
Вже! - відповів Ми
хай
ло.
-
І що ж ро
би
ти? - ска
зав Іво
-
ніка.
-
Не
жу
ри
ся,
мой!- клик
нув ве
-
се
лим го
ло
сом ста
рий Пет
ро.-
Там щось по
ба
чиш і нав
чиш
ся
де
не що! Ей, ко
би я був та
кий,
як ти, мо
ло
дий і здо
ро
вий…
гей, гей!
Він го
во
рив так го
лос
но і
дзвінко, так ви
раз
но, що йо
го
сло
ва летіли да
ле
ко, а з йо
го
го
ло
су би
ла ге
рой
ська не
уст
ра
-
шимість і відва
га. Відтак за
су
-
нув ка
пе
люх набік і лус
нув із
ба
то
га.
-
Що, син
ку,
- спи
та
ла йо
го До
-
кія лас
ка
во,- ти смут
ний, прав
-
да?
Підняла чо
ло вго
ру, по
хи
та
ла
жалісно го
ло
вою й зітхну
ла
гли
бо
ко. Во
на зга
да
ла в тій
хвилі свою Па
ра
син
ку, що опус
-
ти
ла її ха
ту й пішла за чо
ло
-
віком, і ста
ру Марію.
-
А що мам
ка ро
бить? - спи
та
-
ла за
жу
ре
но.
-
Ай, ма
ма…- відповів Ми
хай
-
ло й мах
нув ру
кою, не докінчи
-
в
ши ре
чен
ня.
-
Так, так! - вмішав
ся Ва
силь
(на ди
во тве
ре
зий), по
та
ку
ю
-
чи.- Се вже на
ша до
ля та
ка! Чо
-
ловік ви
но
сить свою си
лу і свої
дні, як на со
ба
чий яр
ма
рок. Ні
-
хто не жу
риться тим, як він
вер
не на
зад. А Ни
ко
лай
ка зна
-
ли ви? Ви йо
го зна
ли! І він ра
до
йшов до війська, а що з ним
ста
ло
ся? Він був бур
шем [70]
в
од
но
го лей
т
нан
та. Мав ще лиш
кілька місяців слу
жи
ти і мав
іти якось на вісім день на відпу
-
ст
ку до
до
му. Так як завт
ра мав
іти. Ро
бив лад у хаті, але то бу
-
ло вліті над
ве
чо
ром, і бу
ло ще
вид
но, сон
це ще лиш зай
шло.
Ро
бив лад у хаті, щоб усе сто
-
яло на мі
сці, як пан лю
бив, бо
він був чем
ний хло
пець, і лей
-
тнант лю
бив йо
го. Дру
гий во
як,
[70]
- Бурш - ден
щик.
що че
кав з яко
юсь книж
кою на
ле
й
тнан
та в по
кою, взяв до рук
ре
во
ль
вер, що ле
жав на сто
ли
-
ку, й ог
ля
дав йо
го.
«Лиши ре
вольвер,- ка
же йо
му
Ни
ко
лай
ко,- бо він на
би
тий!»
«Та що, що на
би
тий?» - ка
же
той.
«Що? Дур
ню! Мо
же вистріли
-
ти!»
«А ти як га
даєш, що я не вмію
на
би
то
го ре
вольве
ра в ру
ках
три
ма
ти?»
Оце ска
зав. І як ли
ше ска
зав, а
ре
во
ль
вер грим
нув, і Ни
ко
лай
-
ко ле
жав уже го
то
вий.
-
Господи! Гос
по
ди! - зой
кну
-
ла Докія й за
ло
ми
ла ру
ки.
Всі інші свис
ну
ли крізь зу
би,
а Ми
хай
ло поблід.
-
На, маєш, так при
хо
дить
смерть! Але во
на йо
му вже зда
-
в
на сто
яла за пле
чи
ма.
-
Та й на місці застрілив йо
го?
- крик
нув Пет
ро.
-
Ні, не застрілив; поцілив у
клуб! Він ле
жав, підпли
ва
ючи
кров'ю. Цілий покій зак
ра
сив
кров'ю, і гро
ма
да лю
дей збіг
-
лась за
раз, бо то бу
ло при до
-
розі. Той лей
тнант меш
кав при
до
розі. Мені по
ка
зу
ва
ли ту ха
-
ту. Я видів ту ха
ту. Ви
со
ка па
н
-
ська ка
ме
ни
ця з ве
ли
ки
ми дов
-
ги
ми вікна
ми.
-
А відтак?
-
Відтак?… Ле
жав кілька міся
-
ців у шпи
талі, ви
му
чив
ся, са
ра
-
ка, [71]
бо йо
му не мог
ли ви
тя
-
г
ну
ти кулі. А він був та
кий здо
-
ро
вий і міцний хло
пець, са
ме
та
кий, як Ми
хай
ло. Аку
рат, як
Ми
хай
ло. Аж ви
лисів відтак. У
шпи
талі. Бо
ро
да йо
му ви
рос
ла
аж по гру
ди, отак… А накінці
ви
пус
ти
ли йо
го цілком на во
-
лю. Два жовніри підвез
ли йо
го
до
до
му.
-
Ото ма
ла йо
го мам
ка потіху,
як увиділа йо
го та
ко
го! - май
же
заспіва
ла з жа
лю Докія, по
хи
-
тав
ши, як пер
ше, го
ло
вою.
-
Мала…
[71]
- Са
ра
ка - бідо
ла
ха.
-
А та
то, са
ра
ка?…- за
ки
нув
Пе
т
ро.
-
Тато?… Та
то, ка
жуть, так
пла
кав, що га
да
ли, що ми
не
ть
-
ся. [72]
Нічо
го не зна
ли. Він не
міг пи
са
ти. Во
ни пи
са
ли до ньо
-
го два ра
зи, але він не відпи
су
-
вав. Та й що мав пи
са
ти?
-
Йому вже все од
но бу
ло…-
ска
зав Пет
ро з лег
ким усміхом і
да
ле
ко ся
га
ючим то
ном.
-
А йо
го та
то був ба
га
тий ґа
-
зда! Мав по
ле, мав ху
до
бу, ві
-
вці…
-
Яким чо
ловік іде, то знає,
але як по
вер
не, то не знає! - обі
-
зва
ла
ся знов тур
бот
но До
кія.-
[72]
- Ми
на
ти
ся - ги
ну
ти, вми
ра
ти.
Се лиш бог знає!
-
Се лиш бог знає! - пов
то
ри
-
ли інші всуміш.- Се лиш бог
знає!
Вони всі лю
би
ли й по
ва
жа
ли
Ми
хай
ла і ціка
ви
ли
ся щи
ро йо
-
го до
лею. Те
пер кож
не гля
ну
ло
на мо
ло
до
го хлоп
ця зі співчут
-
тям.
Він сто
яв он тут неріши
мий і
ог
ля
дав то свій клу
но
чок, то
то
ва
ри
ну.
-
Ти ува
жай, син
ку, як бу
деш
бра
ти яку стрільбу в ру
ки, аби,
не дай гос
по
ди, не лу
чи
ло
ся
тобі яке не
щас
тя. Ніко
ли не мо
-
ж
на зна
ти, звідки во
но при
хо
-
дить! - ос
теріга
ла по
важ
но До
-
кія.
-
Він обе
реж
ний! - обізвав
ся
на
раз Івоніка, що мов
чав досі
упе
р
то. - Він ду
же обе
реж
ний…
-
Я то
го не бо
юся! - відповів
Ми
хай
ло, на
си
лу усміха
ючи
ся. -
Я як
що не му
шу, то й ніко
ли не
взяв би стрільби до ру
ки.
-
Ні, ти мій па
ни
чи
ку, се вже я
знаю! - гук
нув ве
се
ло ста
рий
Пе
т
ро.- Я знаю, що ти уби
ваєш
зайці бу
ком!
-
А то, мо
же, не доб
ре? - від
-
повів, усміха
ючи
ся, хло
пе
ць.-
Мені не тре
ба ні по
ро
ху, ні шро
-
ту! [73]
Я та
ки зро
ду не лю
бив
стрільби! Стрільби чи там пі
-
[73]
- Шріт - дріб.
сто
ля уни
кав я з ди
тинст
ва. Во
-
но скри
те й не
без
печ
не, мов не
-
чис
те.
-
Ой прав
ду ка
жеш; ой бігме,
що прав
ду ка
жеш! - при
так
ну
ла
Докія.
-
Ну, але те
пер ходім! - обі
зва
-
в
ся твер
до й різко Івоніка.- Час
не стоїть.
Він був гли
бо
ко зво
ру
ше
ний
роз
мо
вою зна
ко
мих, але не
зрад
жу
вав се
бе. До то
го бу
ло
йо
му ду
же прик
ро, що зай
шли
в та
ку роз
мо
ву пе
ред Ми
хай
-
лом. Відчу
вав, як хло
пець в'я
-
нув під вра
жен
ням оповідан
ня.
-
Ні, ні, не стоїть! - клик
ну
ли
всі троє в один го
лос.
Відтак стис
ну
ли муж
чи
ни
Ми
хай
лові ру
ку, ба
жа
ючи йо
му
щас
тя й здо
ров'я на до
ро
гу і на
бу
ду
че, а Докія, кот
ру Ми
хай
ло
по
ці
лу
вав у ру
ку, поб
ла
гос
ло
-
ви
ла йо
го.
-
Дай тобі, бо
же, доб
рих днів і
до
леньки доб
рої. Не за
бу
вай,
син
ку, за нас та спра
вуй
ся доб
-
ре! Доб
ре тобі бу
де! Доб
ро
му
всю
ди доб
ре! Ту
жи
ти - не ту
жи,
син
ку, бо од
на
ко
во тре
ба свій
час відслу
жи
ти. Не ба
нуй за ха
-
тою, а на різдво при
ходь. Ми
пше
ниці на
ва
ри
мо, па
ля
ниць
на
пе
че
мо. При
ходь ко
ля
ду до
-
ко
ля
ду
ва
ти!
-
Та не фу
ду
ли
ся вже ду
же, як
вер
неш кап
ра
лом! - підки
нув
давнішим ве
се
лим то
ном Пет
-
ро.- Вер
тай та по
час
туй до
ма
доб
рою горівкою. Та
то прила
-
го
дить. Бу
де
мо пи
ти так, що
нам у го
лові шуміти
ме. Не бій
-
ся, все бу
де доб
ре! Все ми
не
ть
-
ся!
Як ми
на
ли панський двір, Ан
-
на сто
яла ко
ло бра
ми. Сто
яла
ви
со
ка, рівна й по
важ
на, мов
ста
туя. Її об
лич
чя бу
ло бліда
ве,
а очі гляділи мов із дру
го
го сві
-
ту на батька й си
на. Оба поз
до
-
ро
ви
ли її, а во
на відкло
ни
лась
ни
зенько. Цілу ду
шу вло
жи
ла
несвідо
мо в сій хвилі у поклін…
Прямуючи до ве
ли
кої оди
но
-
кої корч
ми під лісом, що ста
но
-
ви
ла гра
нич
ну точ
ку ме
жи дво
-
ма се
ла
ми і все бу
ла пе
ре
пов
не
-
на гістьми, зди
ба
ли нап
ро
ти се
-
бе Са
ву.
Він ішов повільним кро
ком.
Лед
ве волікся. За
ки
нув ру
ки на
плечі, а го
ло
ву спус
тив, як зви
-
чай
но, вниз.
-
Ти не ко
ло ха
ти? - спи
тав
йо
го Івоніка.
-
Я хо
див до Менд
ля по тю
-
тюні - відповів звітли
во.- Ха
ти
не вкра
де ніхто! У Менд
ля
ждуть на те
бе другі рек
ру
ти! -
звер
нув
ся до Ми
хай
ла.- Піде
те
ра
зом; бу
вай здо
ров!
-
Бувай здо
ров, та й да
вай
позір [74]
на все! - про
сив йо
го
Ми
хай
ло, прос
тя
га
ючи до ньо
-
го ру
ку.
-
Давай ти позір! - відповів
йо
му Са
ва, зсу
ва
ючи упер
то ка
-
пе
люх набік.- Ти те
пер ідеш ме
-
жи ґудзи
ки! Я маю ще час!
-
Іди до ма
ми; во
ни самі,- ра
-
див батько.- Бу
дуть пла
ка
ти!
-
Нехай їх ті потіша
ють, що їх
сьогодні на
го
ду
ва
ли! - відповів
він, роз
дув
ши гу
би, і обер
нув
ся
до них пле
чи
ма.
-
Нещастя з тим хлоп
цем! -
ска
зав Івоніка, зітха
ючи.- Ні в
чім йо
му не до
го
да! Ма
ма ли
-
[74]
- Да
ва
ти позір - звер
та
ти ува
-
гу, наг
ля
да
ти.
ши
ла йо
му їду - се я знаю!
-
Не до
ко
ряй
те йо
му, та
ту, він
ще дур
ний і не бу
де все та
кий! -
ус
ту
пив
ся за бра
та Ми
хай
ло.
Був роз
жа
ле
ний до гли
би
ни ду
-
ші, особ
ли
во ж по стрічі з Ан
-
ною, і був би рад ба
чи
ти все в
ми
рі, тим більше, що розс
та
вав
-
ся з ріднею і ок
ру
жен
ням на до
-
в
гий час.
Старий усміхнув
ся болісно.
-
Хто йо
му рад більше доб
ра,
як я? Він доб
рий, я знаю! І чо
му
не мав би бу
ти доб
рий?
-
Добрий, але об
мо
та
ний ци
-
ганськи
ми вго
во
рю
ван
ня
ми! -
відповів Ми
хай
ло.- Не
хай но
чує
з ма
мою в хаті на горі, а ви вже
самі пе
ре
сип
ляй
те в бур
дею! Як
бу
де сам на полі, бу
де все до неї
забіга
ти. А йо
му ще не час ду
-
ма
ти про весілля!
Замовкли.
Звільна й мов
чаз
но вий
шли
на гор
бок, де сто
яв най
ва
ж
ні
-
ший у селі бу
ди
нок - корч
ма,- і
злу
чи
ли
ся з інши
ми рек
ру
та
ми.
Півгодини пізніше ви
ру
ши
ло
ко
ло вісімнад
цять муж
чин і кі
-
лька жінок із пропінації [75]
і
звер
ну
ли
ся на ши
ро
кий гос
ти
-
нець, що вів до са
мої залізнич
-
ної станції.
Рекрути,
поб
рав
ши
ся по двоє-
[75]
- Проіпінація - ши
нок (мо
но
-
полька).
троє за шиї, йшли, більша по
ло
-
ви
на з них до край
ності роз
жа
-
ле
на і по
ми
мо вчас
ної по
ри вже
доб
ре підо
хо
че
на, неп
ра
ви
ль
-
но, ши
ро
ки
ми кро
ка
ми впе
ред,
і виг
ре
бу
ючи з се
бе го
ло
сом
увесь за
пас своїх по
чу
вань і за
-
пас сво
го до
те
пе
рі
шньо
го жит
-
тя… Співа
ли пісні…
За ни
ми йшли батьки, а ці
-
лком на
ос
тан
ку кілька ма
те
-
рів… Се бу
ли вдо
виці, що йшли.
Три
ма
ли
ся, мов го
лу
би, вкупі.
На своїх пле
чах нес
ли малі
скри
ньки або клу
ноч
ки синів.
Наріка
ли го
лос
но на свою сирі
-
тську до
лю й го
во
ри
ли жур
ли
-
во про тяжкі дні, що ожи
да
ли їх
без синів у не
да
ле
ко
му вже ча
-
сі. Од
на, за
ли
ва
ючи
ся гірки
ми
сльо
за
ми, співа
ла…
Надвечір згу
би
ла
ся десь мря
-
ка, і гус
тий дощ спус
тив
ся на
зе
м
лю. Па
дав ти
хо й за
повідав
сльо
ту…
Ворони стря
са
ли зжу
ре
но чо
-
р
не своє пір'я, а над по
ля
ми
розс
те
ли
ла
ся цілко
ви
та пуст
ка.
Малий «сусідній» лісок, що
ви
звірю
вав
ся не
ус
тан
но на рі
-
вни
ну се
ла своїми тем
ни
ми
очи
ма, за
ку
тав
ся в ми
гот
ли
ву
ти
ши
ну і ждав…
VII
Із при
хо
дом до міста зай
шла
в Ми
хай
лі зміна.
Погоня й надмірний на
товп,
по
спіх і нез
ви
чай
на рух
ливість
та ма
ши
наль
ні
сть міста натх
-
ну
ли смер
тельною блідістю й
зне
сил
лям йо
го ду
шу, звик
лу
до су
по
кою і рит
му, спорідне
ну
з при
ро
дою.
Проста й не
культур
на, якою
бу
ла, відчу
ва
ла ли
ше болісно
ра
зю
чу різни
цю між лагідністю
й не
замітністю рухів при
ро
ди і
бе
зог
ляд
ним во
ру
хан
ням тут.
Оцьо
го світу, що вда
рив йо
го
те
пер, мов мо
гут
ня хви
ля, він
не ро
зумів. Та замість то
го тис
-
ну
ли
ся пе
ред йо
го ду
шу тихі
ши
рокі по
ля, ве
ликі лагідні очі
по
ли
ше
них йо
го звірів, які гля
-
дя
ть за
од
но ство
ре
ни
ми двер
-
ми за ним… ма
лий бур
дей по
се
-
ред ве
ли
кої са
мот
ності і ко
ло
нього по
хи
ле
на ма
ти… Пла
че…
З різно
манітно
го ру
ху міста
ви
ри
ну
ла в йо
го душі ту
га за
до
мом… ту
га, що волікла
ся, що
ви
си
са
ла йо
го, що без
го
мін
но
прис
та
ла до нього…
На вид ве
ли
кої ка
сарні ста
ну
-
ло йо
го сер
це в бігу. От
же, тут.
Щось за
мерз
ло в ньому. Відтак
про
ло
ми
ло собі до
ро
гу не
яс
не
по
чут
тя: ось тут має він ста
ти
іншим…
Коли Івоніка, йду
чи так са
мо
мовч
ки, як йо
го син (бо що ж
бу
ло го
во
ри
ти?), по
ба
чив на
подвір'ї ка
сарні стільки рек
-
рутів і інших жовнірів, збу
ди
ла
-
ся в нім са
мосвідомість. Він зве
-
р
нув
ся до Ми
хай
ла і ска
зав:
-
Дивися, Ми
хай
ле, се все з ца
-
ри! [76]
Пізніше стра
тив те по
чут
тя й
по
чув се
бе дрібним і ма
ло
важ
-
ним. До ве
чо
ра ос
тав
ся Івоніка
ко
ло ка
сарні. Вечір му
сив відхо
-
ди
ти. Син поцілу
вав йо
го мовч
-
ки в ру
ку і ска
зав ли
ше два сло
-
[76]
- Ца
ра - край, до
ли, ни
зи
на у
про
тис
тав
ленні до гір.
ва:
-
Кланяйтеся мамі…
А ста
рий поцілу
вав йо
го по
-
бож
но в го
ло
ву і бурк
нув жор
-
ст
ким, зміне
ним го
ло
сом:
-
Пильнуйся, Ми
хай
ле, я знов
прий
ду!
Відтак пішов. Ма
лий, нез
нач
-
ний, убо
го одяг
не
ний, так вий
-
шов із ви
со
кої ка
сар
ня
ної бра
-
ми.
В тих гру
бих му
рах по
ли
шив
своє все. Чув. Ніс до
до
му двоє
ста
рих рук і хо
ру ду
шу, що кви
-
ли
ла… Він, ста
ра ма
ти й зем
ля -
оси
ротіли…
Надвечір упив
ся про
ти зви
-
чаю так сильно, що ко
ли прий
-
шов до од
но
го знай
омо
го міща
-
ни
на на ніч і той спи
тав про си
-
на, він не був в силі відповісти
й ли
ше мах
нув роз
пуч
ли
во ру
-
кою. Вип
ро
сив
ши собі один за
-
ку
ток у сінях, зірвав ди
ким ру
-
хом із се
бе ко
жух, шпур
нув на
зем
лю і ки
нув
ся сам на нього.
Пі
з
ні
ше за
чу
ло
ся якесь урив
не
хли
пан
ня, що по
до
ба
ло більше
на звірячі, як на людські зву
-
ки…
Чорні, пок
рив
лені, мо
зо
листі
па
ль
ці ри
ли в во
лоссі, і від ча
су
до ча
су чув
ся стукіт або рад
ше
глу
хе уда
рю
ван
ня го
ло
ви об
сті
ну.
Відтак ти
хо.
У сум
раці дру
го
го по
ран
ку
спі
ши
ла
ся не
зу
гар
не одяг
не
на
по
с
тать, опе
ре
за
на вузьким ре
-
мі
н
цем, самітним гос
тин
цем
по
к
вап
не впе
ред. Відтак пус
ти
-
ла
ся в по
ля. Все нап
равці, че
рез
шан
ці й межі, че
рез стер
ню, чи
-
м
раз глиб
ше в по
ле й у ліс. Був
се Івоніка.
Зі схо
дом сон
ця му
сив бу
ти
до
ма. Так за
повів свій по
во
рот,
і там ожи
да
ло йо
го все…
Тижні ми
на
ли, як Ми
хай
ло
по
ки
нув свою зем
лю. Не міг
звик
ну
ти до ма
ши
на
ль
ності ка
-
сар
ня
но
го жит
тя. Те, чо
го жда
-
ли від нього, спов
няв так тяж
-
ко! Во
но бу
ло жорс
то
ке й дес
-
по
тич
не й не ма
ло нічо
го спі
-
льно
го з ви
мо
га
ми землі, якій
відда
вав досі не
подільно всі
свої мо
лоді си
ли. Йо
го ду
ша,
звик
ла до прос
то
ти і яс
ності,
об
товк
ла
ся і ра
ни
ла
ся тут о ти
-
сячні нез
ро
зумілі йо
му якісь
ви
мо
ги і яви
ща - і кри
ва
ви
ла
ся
не
нас
тан
но. Чи ма
ло все так бу
-
ти? Інстинк
тив
но відчу
вав ра
-
ни, які ма
ло зав
да
ти йо
му оце
жит
тя. Звідки? Ким? Чо
му? Він
сього не ро
зумів, од
нак відчу
-
вав, хоч і не
яс
но. Тут, і не
мов за
од
ним ра
зом, відчув, що на ньо
-
го був звер
не
ний звідкись
який
сь на
бій, що на нього чи
га
-
ла якась не
без
пе
ка.
Строгість, що па
ну
ва
ла тут і
да
ви
ла все, виб
лис
ку
ва
ла
ся
про
ти нього щох
вилі, мов гост
-
рий, блис
ку
чий ніж…
А йо
го бідний та
то і йо
го бі
-
дна ма
ма до
ма? А Ан
на? Ки
дав
-
ся за сопівкою і виг
ра
вав на
ній. Сумні, про
тяжні ме
лодії, що
ви
до
бу
вав їх із дрібонько
го
інстру
мен
та, при
воліка
ли знай
-
омі об
ра
зи пе
ред йо
го смут
ну
ду
шу. Йо
му зда
ва
ло
ся, що на
хо
-
диться знов на своїх по
лях, си
-
дить знов на жо
лобі в стайні
при своїх во
лах, яких очі звер
-
нені на нього, а во
ни самі спо
-
кійно жу
ють,- і він чує їх си
-
льний, теп
лий віддих…
Тоді розп
ла
ку
вав
ся, мов ди
-
ти
на…
Деякі з йо
го кам
ратів сміяли
-
ся й го
во
ри
ли, що спо
чат
ку все
бу
ває смут
но, але пізніше при
-
ви
кається до всього.
Він не при
ви
кав. Він гу
бив се
-
бе. В ньому не дер
жа
ло
ся ку
пи
те, що три
ма
ло
ся там, на по
лях,
тісно при нім. Він сту
пав бо
яз
-
ко й не
зу
гар
не, бо не смів сту
-
па
ти своєю хо
дою, а йо
го ру
хи
бу
ли не
по
во
ротні й несміливі,
бо не бу
ли йо
го ру
ха
ми. Одіж,
яку но
сив те
пер, відібра
ла йо
му
всю певність. І звідки мав би її
відтак узя
ти? З хви
лею, як по
-
ки
нув свою зем
лю, по
ки
ну
ла
йо
го і свідомість своєї вар
тості.
Він прий
шов сю
ди, аби ста
ти
чи
мось іншим.
Тихо й не
замітно відігра
ла
ся
з ним бу
ден
на тра
гедія. Обс
та
-
ви
ни, в які увійшов, гриз
ли йо
-
го, мов іржа, і вга
ня
ли в роз
пу
-
ку.
Одного дня зірва
ла
ся в нім
ди
ка дум
ка - зде
зер
ти
ру
ва
ти.
Геть! - все од
но ку
ди - лиш геть
звідси. До Мол
да
ви або до Бес
-
са
рабії - ку
ди-не
будь, лиш по
за
оці грубі зимні му
ри, лиш геть
від тих не
ви
ди
мих страш
них
оковів, що в'яза
ли йо
го, мов тя
-
ж
ко
го в'язня.
Туга за ріднею впи
ва
ла
ся в
нього ти
сяч
ни
ми ус
та
ми і зрос
-
та
ла до не
ви
ди
мо
го вих
ру. До
то
го, не ро
зумів мо
ви тих, що
да
ва
ли на
ка
зи… Притім не все
вмів спов
ня
ти їхню во
лю,- ось і
за те йо
го не раз стро
го ка
ра
ли.
Найбільше терпів від гру
бо
с
-
ті ниж
чої шаржі, [77]
бру
таль
-
ні
сть якої пе
ре
хо
ди
ла час
то у
зві
рськість.
І ніко
го не бу
ло тут, ко
му б
міг був повіри
ти свій жаль. І на
що, врешті, жа
лу
ва
ти
ся? Був
ла
гідної і бо
яз
ли
вої вдачі, що
уни
ка
ла й бо
яла
ся вся
ких го
-
лосніших ви
бухів і воліла те
-
[77]
- Ниж
ча шар
жа - ун
тер офіце
-
рські чи
ни в армії.
рпіти, чим вик
ли
ку
ва
ти дальші
наслідки.
Лиш один ро
зумів йо
го. Але
той один був да
ле
ко від нього.
Се ж був той ста
рий, на сло
ва
ску
пий, на вид нез
нач
ний чо
ло
-
вік, там да
ле
ко на по
лях, з пре
-
див
но ніжним по
чут
тям і доб
-
рот
ли
во несміли
вим сер
цем.
Мов білі ме
ви, [78]
так літа
ли
йо
го тужні дум
ки крізь ти
ху
ши
ро
ку рівни
ну до мо
ло
до
го
си
на. Що він ро
бив? Що ро
бив у
тій, а що в оцій го
дині? Що він
по
роб
ляв, як па
лив світло в
своїй дрібній ха
тині і в однім її
малім за
кут
ку те
ре
бив мовч
ки
[78]
- Ме
ва - чай
ка.
ку
ку
руд
зу?
Чи не го
ло
ду
вав, чи при
вик
уже? Які бу
ли там лю
ди для
ньо
го? Терпів не
на
че ра
зом із
ним, відчу
вав йо
го ту
гу за до
-
мом, що йо
го гриз
ла, і був у не
-
нас
танній, нес
ка
занній три
возі
о йо
го жит
тя-бут
тя. До то
го, те
-
р
пів мовч
ки. Марійка не сміла
про те зна
ти; бу
ла б поп
рос
ту
впа
ла в роз
пу
ку; во
на бу
ла хо
-
ро
ви
та й пе
ред
час
но пос
та
рі
ла,
і ко
ли вже бу
ла та
ка йо
го до
ля,
що син мав про
жи
ти два чи три
ро
ки да
ле
ко від до
му, то тре
ба
бу
ло вже підда
ти
ся не
ми
ну
чо
-
му й терпіти.
Він потішав її все, що по
ве
де
її вліті на яр
ма
рок на Пет
ра до
мі
ста, до си
на. І ма
те
ри
на ду
ша
зве
р
ну
ла свої очі на той день,
мов на спа
сен
ня.
Лише му
си
ла ще жда
ти. Ще
ма
ло ми
ну
ти ба
га
то тижнів і
днів, во
на ма
ла пе
реп
ла
ка
ти ще
не од
ну сльозоньку, за
ким мав
нас
та
ти той день,
Терпіла на свій лад. Ма
ла йо
-
го в кожній хви
лині дня пе
ред
ду
шею. Ба
чи
ла йо
го за
му
че
но
-
го, збідо
ва
но
го, ба
чи
ла, що за
-
дур
но тер
пить, що не
нас
тан
но
го
ло
дує. За кож
ним ра
зом, як
пек
ла хліб, при
повіда
ла:
«Синку мій доб
рий, хто за те
-
бе дбає? Твоя мам
ка да
ле
ко, а
ти десь го
ло
ден! Ади, який хлі
-
бець вдав
ся, а ти з го
ло
ду умлі
-
ваєш!»
Відтак за
ли
ва
ла
ся слізьми й
за
мов
ка
ла. Дальші сло
ва гу
би
-
ли
ся десь у горлі й пе
реміня
ли
-
ся в глу
хий жаль.
Коли Са
ва був жорс
то
кий і
упер
тий і не ви
ко
ну
вав за
раз її
при
казів, наріка
ла: «При
ятель
пішов, а во
рог ли
шив
ся. Чо
го
гри
зеш моє сер
це? Ой, не
ма те
-
бе, Ми
хай
ли
ку, не
ма! Ти пішов,
а з то
бою й доб
ра го
ди
нонька
пішла! Але прий
де літо, я піду
до те
бе! Хоч поп
ла
чу пе
ред то
-
бою!»
Все відкла
да
ла на той день…
жда
ла то
го дня… не
на
че ве
ли
-
ко
го свя
та…
Але він не міг до
жи
да
ти та
-
ких днів. Йо
го син тра
тив
ся там
по
волі…
Одного ра
зу мав Івоніка ось
який сон. Напівутішний, напів
-
жалібний брехіт ста
рої су
ки
Сой
ки, брехіт, що зво
ру
шу
вав
силь
но, спо
ну
кав йо
го виг
ля
ну
-
ти з бур
дея надвір. Що тут дія
-
ло
ся? Кру
тив
ся хтось ко
ло бур
-
дея, щоб вик
рас
ти йо
го бу
рих?
Ніч бу
ла яс
на, са
ме доб
ре вид
-
ко… а бур
дей ле
жав сам се
ред
піль, мов гриб. Он там за «сусі
-
днім» лісом ле
жа
ло се
ло зло
діїв
та ши
бе
ників… про шко
ду не
тяж
ко…
Звернувся впе
ред до стайні й
най
шов усе в по
ряд
ку. То
вар
ле
жав спля
чи, а й Са
ва ле
жав на
пос
телі ко
ло волів, де спав зви
-
чай
но Ми
хай
ло, і спав міцно.
Він вий
шов зі стайні. Ди
-
виться, ви
дить: усе по
ле, як ли
-
ше око да
ле
ко ся
га
ло, бу
ло при
-
б
ра
не цвіту
чою греч
кою. Виг
-
ля
да
ло, не
на
че пе
ред ним розс
-
те
ли
ло
ся мо
ре білісінько
го цві
-
ту. Од
нак чуд
но. Тут, і там, і он
там здійма
лось чер
во
не по
лу
-
м'я жадібни
ми язи
ка
ми з землі
й ки
да
ло жаріючим світлом на
білоцвітну рівни
ну да
ле
ко вок
-
ру
ги. Він зля
кав
ся й хотів кли
-
ка
ти по
мочі. На
раз опи
нив
ся
звідкись пе
ред ним Ми
хай
ло.
Стояв пе
ред ним прос
то, як
свічка. Ру
ки зви
са
ли без
сильно.
Чор
ний сер
дак, розщіпле
ний на
гру
дях, по
ка
зу
вав білу со
роч
ку.
Мовч
ки глядів на батька тро
хи
за
ви
со
ке підня
тою го
ло
вою,
зло
ма
ним скля
ним зо
ром і сме
-
р
тельно блідим ли
цем.
-
Михайле, се ти? - крик
нув
він, утішний, до нього.- Звідки
взяв
ся ти тут?
Син не відповів.
З по
лум'я зро
бив
ся дим, а
рад
ше ди
мові га
дю
ки. Ки
ну
ли
-
ся за хлоп
цем, а од
на склу
би
ла
-
ся і зап'яла
ся до йо
го гру
дей.
-
Що се? - крик
нув з не
ви
мов
-
ним пе
ре
ля
ком батько.- Що се?
Син мов
чав дальше, тим са
-
мим скля
ним пог
ля
дом по
зи
ра
-
ючи на батька, а ко
ли ста
рий у
смер
тельно
му пе
ре
по
лосі ки
-
нув
ся на си
на, щоб йо
го по
тяг
-
ну
ти за со
бою, сей упав на ньо
-
го, мов тяж
ка фігу
ра з гли
ни, і
по
ло
мив
ся в ка
вал
ки…
Збудився… Сер
це товк
ло
ся
йо
му в гру
дях до роз
пу
ки, і він
тяж
ко ди
хав. Тряс
ся, мов у про
-
пас
ниці, і пе
рех
рес
тив
ся, про
-
ше
п
тав ско
ро «Отче наш».
Се був сон. Сла
ва бо
гу, сла
ва
бо
гу! Але що за тяж
кий, не
доб
-
рий сон. Він ле
жав зовсім стом
-
ле
ний, зовсім зму
че
ний, мов по
рап
то
во спов
неній тяжкій фізи
-
чній та нес
подіваній праці… Ле
-
жав… мов спо
чи
вав…
Відтак, по уп
ливі кількох дов
-
гих, важ
ких хвиль, підняв
ся із
своєї пос
телі. Він но
чу
вав сам у
бур
дею. Підняв
ся і прис
ту
пив
не
пев
ним кро
ком до две
рей,
ство
рив їх і виг
ля
нув надвір.
Му
сив ба
чи
ти, що там діяло
ся
під го
лим не
бом…
Ніч бу
ла пре
яс
на й зим
на.
Небо не
опи
са
ної гли
би
ни за
-
ми
ка
ло без
гомінно мов
ча
ли
ву,
по
рож
ню рівни
ну. «Сусідній»
ліс ле
жав нап
ро
ти і витріщав
ся,
як зви
чай
но, ти
хо, чи
га
ючи на
по
ля… Да
ле
ко з се
ла, зда
ва
лось,
до
хо
ди
ло хви
лю
ючим пас
мом
ти
хе, здав
ле
не ска
вуління яко
-
їсь со
ба
ки че
рез по
ля. Во
но
три
ва
ло кілька хвиль, а відтак
розійшло
ся в ти
шині ночі, і ці
-
лко
ви
та сонність, зда
ва
ло
ся,
об
гор
ну
ла все навк
ру
ги.
Дрож прой
шла йо
го тілом.
Вер
нув
ся до бур
дея. Пе
рех
рес
-
тив
ши
ся ще раз, ліг на
зад у по
-
стіль, але вже не спав. Ле
жав
не
ру
хо
мо. Ніч бу
ла та
ка яс
на й
та
ка ти
ха, а страш
ний сон сто
-
яв йо
му незмінне пе
ред ду
шею.
Се був кри
ва
вий сон. Ми
хай
ло
виг
ля
дав як труп. О бо
же, бо
же,
труп! Він зас
тог
нав із ост
ра
ху.
Йо
го му
си
ло зустріну
ти щось
не
доб
ре, і він ду
мав про батька
й ту
жив за ним… Йо
го сер
це
стис
ну
ло
ся рап
то
вим, пе
ре
ки
-
па
ючим бо
лем, і га
рячі сльози
за
ли
ли йо
го очі…
«Михайло, Ми
хай
ле! - кри
ча
-
ло щось у самітній йо
го душі.-
Що він там діяв? Що він там
діяв, та
кий са
мий, чу
жий, між
чу
жи
ми й у чу
жо
му місті?…» І
га
рячі сльози ко
ти
ли
ся чим
раз
густіше й густіше по йо
го лиці.
Тут він міг пла
ка
ти. Ніхто
сього не ба
чив. Марійка но
чу
-
ва
ла в сільській хаті, а Са
ва
спав у стайні при ху
добі.
Він ро
зумівся на снах, і во
ни
ніко
ли не за
во
ди
ли йо
го. Сам
бог го
во
рив ни
ми. Бо й звідки
бра
ли
ся б во
ни? Ли
ше в них
тре
ба вхо
ди
ти й роз
би
ра
ти так,
як груд
ку землі, аби зна
ти, що
во
ни про
мов
ля
ють…
Докія зна
ла
ся на снах, але й
він знав
ся на них.
Полум'я зна
чи
ло відомість.
Дим - зла но
ви
на, а що дим клу
-
бив
ся га
дю
кою до хлоп
ця - оз
-
на
ча
ло лихі лю
ди. Виг
ляд хлоп
-
ця свідчив ви
раз
но про хо
ро
бу
або про ве
ли
ку гри
зо
ту…
«Ой! - клик
нув знов гіркий
го
лос у нім.- Уже ос
танній раз,
як я хо
див до нього (ба
чив
ся з
ним тоді лиш кілька ко
ро
те
нь
-
ких хви
лин, бо він са
ме мав ви
-
ру
ши
ти на який
сь марш), вже
тоді жа
лу
вав
ся він на од
но
го
кап
ра
ла, що йо
му ні за се ні за
те, а особ
ли
во ж при вправі «Nі
-
еdег» [79]
са
див ку
ла
ком ме
жи
очі».
Певно, бу
ло там знов щось
но
во
го… І чор
ним роєм підсу
ва
-
ли
ся йо
му різні бо
лючі дум
ки
до ума, нап
ли
ва
ли здо
га
ди на
ду
шу й му
чи
ли.
В ти
шині й самітності ро
ди
-
ли
ся різні при
го
ди в йо
го мізку,
і він ба
чив свой
ого си
на в най
-
не
мож
ливіших
по
ло
жен
нях. Раз
[79]
- Ля
гай (військо
ва ко
ман
да)
(нім.)
му
чив і бив йо
го кап
рал; дру
-
гий раз сидів він у шпан
гах.
[80]
Раз сидів знов у гарнізо
но
-
во
му арешті, а раз виг
ля
дав
зго
лод
же
ний і змор
до
ва
ний і
ви
к
ли
ку
вав жалібним го
ло
сом
та
та й ма
му.
Іншим ра
зом знов мар
ши
ру
-
вав із інши
ми да
ле
ко в зовсім
не зна
ну місцевість, і впав із ви
-
со
ко
го мос
ту в баг
но, й був би
там за
ду
шив
ся в бо
лоті, са
ме як
лу
чи
ло
ся бра
тові сільсько
го ва
-
р
тів
ни
ка Пен
те
лея…
Грубі каплі по
ту вис
ту
пи
ли
йо
му на чо
ло і зісу
ва
лись на
скро
ню. Він зітхав тяж
ко, май
-
[80]
- Шпан
ги - військо
ва ка
ра.
же го
лос
но…
Все бу
де, як бог схо
че! Все ви
-
хо
ди
ло на
ос
тан
ку так, як пра
-
ви
ла бо
жа во
ля. Все плив
ло від
нього…
Прошептав уд
ру
ге впівго
лос
із най
щирішою по
бож
ні
стю
«Отче наш» і примк
нув очі…
Зовсім яс
на, ви
раз
на пос
та
но
-
ва очу
ти
ла
ся на
раз в йо
го ду
ші.
Він піде завт
ра за
раз досвіта до
си
на. Зовсім на
пев
но.
Повторяв се собі в душі, во
но
ви
да
ло
ся йо
му ве
ли
ким до
бут
-
ком і чим
раз більше міцніло.
Коби лиш бор
ше по півночі. А
мо
же, во
на вже й ми
ну
ла? Мав
три милі йти піхо
тою, то
му му
-
сив зби
ра
ти
ся за
раз по півночі,
аби враз із дни
ною ста
ну
ти ко
-
ло ка
сарні, бо ану ж хло
пець бу
-
де му
си
ти де знов іти на марш?
… При бур
дею не бу
ло дро
бу, і
че
рез те не міг ко
гут піянням
оз
на
чи
ти півночі. Але він і сам
пізнає по ночі, кот
рий бу
де час.
По півночі блідніють зорі, нас
-
тає су
мерк, мов над
вечір'я про
-
ки
дається, а потім роз
вид
ню
-
ється чим
раз більше. Він ус
тав
із пос
телі й вий
шов на
но
во,
схи
лив
ши
ся в ни
зе
нь
ких две
-
рях пив
нич
ної ха
ти
ни, надвір.
Страшлива ти
ши
на зустріла
йо
го.
Ніч процвіта
ла да
ле
ко-ши
ро
-
ко ще так вповні і свіжо, так си
-
льно, не
бо бу
ло та
ке засіяне зо
-
ря
ми, не
на
че са
ме те
пер тво
ри
-
ло
ся там щас
тя і блу
ка
ло зо
рис
-
тим не
бом.
Мусило бу
ти са
ме пе
ред пів
-
ніччю. Пе
ред північчю!
Щось мо
гутнє зай
ня
ло йо
го
розд
ра
то
ва
ну ду
шу. Зовсім не
-
яс
но, май
же несвідо
мо по
чув
се
бе в бур
дею, мов муш
ка під
лист
ком, сла
бим та без
по
міч
-
ним…
Навпомацки звер
ну
ли
ся якісь
ін
стин
к
ти в нім у без
ко
не
ч
ні
-
сть… Як страш
но мов
ча
ла при
-
ро
да в тій хвилі! Во
лос
ся ду
бом
ста
ва
ло в тій бру
тальній ти
-
шині - а во
на не бу
ла мерт
ва…
Німів у дум
ках. Йо
го роз
пу
ка
десь згу
би
ла
ся, по
то
ну
ла, зіл
-
ля
ла
ся в щось, що своєю си
лою
аж гно
би
ло, і він, мов п'яний,
поп
лен
тав
ся на
зад у глибінь
бур
дея.
Але лед
ве що ми
ну
ла північ,
ус
тав, узяв дов
гий, кри
вий бук
у ру
ки й пішов до стайні. Там
збу
див Са
ву.
-
Саво, син
ку! - ска
зав три
во
-
ж
ним ше
по
том.- Я йду до міста,
до Ми
хай
ла! Ува
жай на ху
до
бу
та на бур
дей!
Переляканий Са
ва про
тер очі.
-
Що вам бог дав? Вчо
ра ж не
ка
за
ли ви ще нічо
го! - відповів
зас
па
ний.
-
Та що з то
го, що не ка
зав?
Так прий
шло, що му
шу йти. Я
бо
юся, що з ним лу
чи
ло
ся щось
не
доб
ре!
-
Та що ма
ло б йо
му ста
ти
ся? -
обізвав
ся хло
пець не
охот
но, за
-
па
лю
ючи ма
леньку ліхтар
ню і
освічу
ючи нею батька.
-
Він мені не
доб
ре снив
ся! Та
й ти не знаєш. Як ко
го має що
най
ти, то най він і двері за
чи
-
нить, то, во
но до ньо
го прий
де.
Інший хотів би, аби во
но прий
-
шло, а во
но не прий
де, а до
іншо
го прий
де са
мо й зас
ту
кає
прос
то в две
рі!
-
Ет! Ви ви
га
да
ли щось та
ке,
та
ту! Ідіть та ля
гай
те спа
ти! Те
-
пер лиш що північ ми
ну
ла! Ку
-
ди вам іти в місто?
-
Ні, си
ну, я та
ки піду!
Старий сто
яв при своїм.
-
Не ка
жи мамі нічо
го, що він
мені не
доб
ре снив
ся… та й ува
-
жай…
Пішов.
Ішов справді ок
ри
ле
ним кро
-
ком. Не дов
го три
ва
ло, як пе
-
рей
шов по
ля, що діли
ли йо
го
від йо
го сільської ха
ти. Ви
т
ри
-
ва
лий, мов лісна звіри
на, був
за
гар
то
ва
ний про
ти вся
ких
утя
ж
ли
вос
тей не
по
го
ди й мав
но
ги, мов олень.
Вступив і до Марійки, збу
див
її. Во
на зля
ка
ла
ся.
-
Що там та
ко
го? - спи
та
ла пе
-
рест
ра
ше
на й зас
па
на, шу
ка
ю
-
чи за клям
кою від две
рей, щоб
їх ство
ри
ти.
-
Нічого! - відповів.- Я виб
рав
-
ся до Ми
хай
ла та й пос
ту
пив,
мо
же, пе
ре
да
си що для нього?…
-
А чо
му ж ви мені се вчо
ра не
ска
за
ли?- кли
к
ну
ла, як Са
ва,
зчу
до
ва
но, а за
ра
зом до
кір
ли
-
во.- Таже
бу
ло мені вчо
ра ска
за
-
ти!
-
Вчора не ска
зав, бо не знав
сам на
пев
но. А те
пер не гай
ся,
да
вай, як що маєш! - Ква
пив.
Про сон, що гриз йо
го не
нас
-
тан
но та гнав впе
ред, мов
огонь, мов
чав, мов німий. Не
був би ні за що в світі спімнув
їй про нього.
Вона засвіти
ла світло, по
ча
ла
наріка
ти, а притім ниш
по
ри
ла
по всіх по
ли
цях, щоб зібра
ти
щось доб
ро
го для свой
ого люб
-
чи
ка. Да
ла мас
ла, си
ру, де
що ін
-
шо
го й ма
ма
лиґу, яку, бог знає
чо
му, увечір зва
ри
ла й при
ла
го
-
ди
ла на по
лиці.
-
Так, як би зна
ла! - го
во
ри
ла
раз по раз.- Так, як би зна
ла. А я
бу
ла вже та
ка втом
ле
на! - тяг
-
ну
ла дальше од
нос
тай
но.- Лед
-
ве на но
гах дер
жа
ла
ся! Я но
си
-
ла вчо
ра ввечір во
ду звідти, з
гир
ла, з ве
ли
кої кер
ниці, хо
чу
завт
ра пра
ти. Та й так по
га
да
ла
собі: «Ей, зва
рю я ще од
ну ма
-
ма
лич
ку, мо
же, бу
де тре
ба, най
бу
де!» Та й дивіться, як во
но
скла
ло
ся! Ми
хай
лик бу
де її їс
-
ти! Я її для нього зва
ри
ла!
«Се во
но вже так ма
ло бу
ти!»
- по
ду
мав собі Івоніка по
важ
но.
Відтак поміг їй вло
жи
ти все в
один ста
рий мішок.
Взяв на се
бе кип
тар, по
верх
то
го ста
рий сер
дак, скру
тив із
со
ло
ми пос
то
ро
нок, об
пе
ре
зав
-
ся ним і, за
су
нув
ши на го
ло
ву
ста
ру ви
со
ку шап
ку, пе
рех
рес
-
тив
ся, за
ки
нув мішок на плечі і,
взяв
ши бук у ру
ки, пішов.
Ледве що мож бу
ло заміти
ти,
як день при
су
нув
ся крізь ліни
-
вий сум
рак. Ле
жав та
кий здав
-
ле
ний і тяж
кий, та
кий сірий,
мов сму
ток над зем
лею. Але
враз із дни
ною ста
нув і Івоніка
при тихій ка
сар
някій брамі.
Було щас
тя, що прий
шов. Так
се відчув.
По-перше, син був хо
рий, а
по-дру
ге, звірив
ся йо
му, гірко
жа
лу
ючись, що хо
че де
зер
ти
ру
-
ва
ти. Не міг тут вит
ри
ма
ти.
Дальше ні. Рад
ше волів утек
ти
до Мол
да
ви або до Бес
са
рабії,
волів не ба
чи
ти ні батька, ні
ма
тері, не ба
чи
ти більше і сво
-
го се
ла, ніж терпіти тут тяжкі
му
ки і зно
си
ти збит
ку
ван
ня. Не
хо
че нічо
го більше, ли
ше геть і
геть. Се доб
ре, що батько прий
-
шов, він день і ніч ду
мав об тім,
аби батько прий
шов до нього,
очіку
вав йо
го. Сла
ва бо
гу, що
прий
шов…
Він пи
сав до
до
му лист, чи та
-
то не одер
жав то
го лис
та?
Ні!
А він ка
зав на
пи
са
ти лист.
На
тис
кав, аби лист як
най
скор
-
ше відісла
но…
Кілька кра
пельок по
ту вис
ту
-
пи
ло на чолі батька. От
же, так
річ ма
ла
ся. На тім усім бу
ло
щось. На тім, що йо
го при
ве
ло
сю
ди…
Він уже від тиж
ня хо
рий на
гор
ло, - опо
відав син дальше, -
мельду
вав
ся [81]
хо
рий, але лі
-
кар, що ог
ля
дав йо
го, ка
зав, що
йо
му нічо
го не хи
бує і не
хай
вер
тає на
зад до служ
би. А він і
вер
нув. По правді ска
зав
ши, в
шпи
талі ще чи не гірше, як у ка
-
сарні, та й, врешті, то йо
му, мо
-
же, і са
мо пе
рей
де, але но
га йо
-
го бо
лить. Має затісні че
ре
ви
-
ки, во
ни на
тис
ну
ли йо
му цілу
ра
ну, і ли
ше бог знає, як гірко
хо
дить він по вся
ких мар
шах та
яка у ньо
го но
га, ко
ли ски
не ве
-
чо
ром ті кай
да
ни.
А пе
ред кілько
ма дня
ми…- чи
батько слу
хає?…
[81]
- Мельду
ва
ти
ся - за
яви
ти
ся.
Слухає…
…Був би ма
ло що не пішов на
два місяці до гарнізо
но
во
го
аре
ш
ту. Ус
нув на варті… і йо
го
ма
ло що не зло
ви
ли на тім. Але,
бо
гу дя
ку
ва
ти, скінчи
ло
ся лиш
на тім, що дістав кілька разів у
ли
це. Він був та
кий втом
ле
ний
і зму
че
ний; від хо
ро
би був та
-
кий, як по
ла
ма
ний, і так сон на
-
й
шов якось на нього, що він і
сам не стя
мив
ся, ко
ли і як? А
все мав на думці не всну
ти. А
прецінь та
ки ус
нув на хвильку.
Але пев
но не був би ус
нув. Аби
-
як не був би піддав
ся.
Чи та
то собі при
га
дує, аби він
ко
ли за
си
пав ко
ло то
ва
ру в
полі або ко
ли наг
ля
дав за роз
-
ло
же
ним хлібом на то
ку?
Ніколи…
Але се він так з біди й уто
ми…
з бо
лю… йо
го но
га й те
пер ще
ду
же бо
лить…
-
Домніка при
мо
вить тобі бо
-
ляч
ку! - обізвав
ся батько, що
си
дів мовч
ки досі, спер
ши го
ло
-
ву на ру
ки. - Дай лиш який зна
-
чок від се
бе! За
раз як прий
ду
до
до
му, зак
ли
чу її, і во
на відмо
-
вить її. Дай дрібку тво
го во
лос
-
ся!
Хлопець утяв тро
хи во
лос
ся,
за
вив у шма
ти
ну і пе
ре
дав
бать
ко
ві. Відтак тяг
нув даль
-
ше:
-
А ті мушт
ри! Все стрільбу
ма
ти ко
ло се
бе й пе
ред со
бою!
Ме
ні так тяж
ко, та
ту, я не ви
-
дер
жу, я не ви
дер
жу!
Він схи
лив го
ло
ву гли
бо
ко
вниз і по
чав пальця
ми ри
ти в
во
лоссі. Відтак ска
зав ти
хо, зда
-
в
ле
ним го
ло
сом:
-
Тату… я втікну…
Батькові підлізло во
лос
ся
вго
ру.
-
Ет, не го
во
ри та
ке, Ми
хай
ло!
- відповів з уда
ва
ним спо
коєм, а
ду
ша так і тремтіла в нього з
жа
ху.- За
ме
ль
дуй
ся, що хо
чеш
бу
ти горністом! - ра
див.
Деякі ро
зумні во
яки відрад
-
жу
ють від то
го. Ка
жуть, що се
ще тяж
че і що май
же ні
ко
ли не
мож
на діста
ти відпуст
ки, так
що йо
му за хо
сен із то
го? Ка
за
-
ли, що му
сить при
вик
ну
ти. Але
од
на дни
на по дру
гій ми
нає,
один тиж
день по другім сте
ле
-
ть
ся, а він не зви
кає тут і все
од
на
ко
во. А вчо
ра лу
чи
ло
ся
щось та
ке, чо
го він, відко
ли на
сві
ті, та
ко
го не ба
чив і не чув.
Один во
як мав кімна
ту, до
якої і він на
ле
жав, ви
мес
ти і
впо
ряд
ку
ва
ти. Всі ма
ли се, вла
-
с
ти
во, ро
би
ти ра
зом, але він зо
-
бо
в'язав
ся се сам зро
би
ти, і всі
ін
ші зго
ди
ли
ся на те. Він вимів
кімна
ту, але сміття згор
нув на
ку
пу й ли
шив у однім за
кут
ку.
При
й
шов каш
тан, по
ба
чив се й
ука
рав за те шар
жу. Кап
рал пі
-
м
стив
ся, але на всіх пімстив
ся
за се. Кри
чав, як звір, та гро
зив.
Від
так вчи
нив ота
ке: ка
зав із
то
го сміття про
тяг
ну
ти па
сем
-
ця на
ох
рест че
рез кімна
ту, ля
-
га
ти всім во
якам на зем
лю і
язи
ка
ми з підло
ги ви
ли
за
ти
сміття. Хто б не пос
лу
хав, той
«по
ба
чив би».
Він і один гу
цул… одніський,
з кот
рим то
ва
ри
шу
вав тут, не
хотіли сього вчи
ни
ти й - ви
ди
-
те, та
ту, яка в ме
не за
пух
ла ліва
що
ка? То він мені її своїм ку
ла
-
ком так спра
вив… а вкінці ми
му
си
ли-та
ки сміття ви
ли
за
ти.
Я ще й до
нині си
тий!
Старий чо
ловік не ска
зав ні
-
чо
го. Він став ли
ше о один від
-
тінок на лиці темнішим, щось
мов сльоза заб
лис
ла в йо
го доб
-
рих синіх очах, а го
ло
ва по
ча
ла
не
замітно тряс
ти
ся. Але він
мов
чав. Глядів хвильку німо в
зем
лю і відітхнув сильно.
Перший раз у житті заг
ра
ло
обу
рен
ня з не
ви
мов
ною си
лою
в ньому, май
же відібра
ло йо
му
можність га
му
ва
ти се
бе. Все
зня
ло
ся в йо
го душі до пімсти.
Йо
го ди
ти
ну, над якою дри
жав
так, тіло і кров йо
го, суть жит
тя
йо
го,- над ним так збит
ку
ва
ти
-
ся? Хто мав пра
во до то
го? Хто
мав та
ке пра
во? Був би тут вже
вго
лос рев
нув, та
кий був обу
-
ре
ний, так за
боліло йо
го сер
це
за ди
ти
ною. Йо
го сильні, залі
-
зні ру
ки, чорні та тверді, за
во
-
ру
ши
ли
ся не
замітно…
Се три
ва
ло хви
ли
ну, але від
-
так зга
дав про за
ду
ма
ну вте
чу
си
на і, мов по
бо
ре
ний, спус
тив
го
ло
ву вниз. Ма
буть, якесь не
-
ви
ди
ме по
лум'я гра
ло геть під
йо
го во
лос
сям на чолі під шкі
-
рою, бо там усе ста
ва
ло йо
му
га
ря
че, ко
ли зга
дав оце. Що
зна
чи
ло оце все про
ти втечі?…
Він, не
на
че про
ковт
нув усі
роз
бур
хані у нім по
чу
ван
ня й
дум
ки і ска
зав дри
жа
чим го
ло
-
сом:
-
Се вже так бу
ває, Ми
хай
ле,
бу
ває так! Усе бу
ло так, що не
-
щас
тя ніко
ли не при
хо
дить са
-
мо, ще як і мій батько жи
ли, але
що ро
би
ти? Все має свій час -
доб
ре і ли
хе. Тобі ще не од
но
прий
деться стерпіти, та ти вже
тер
пи! Га
даєш, мені лег
ко? Ма
-
мі? Від ран
ня до ве
чо
ра топ
че
-
мо зем
лю та й зга
дуємо те
бе,
але й се скінчиться. Ти зга
дай
ли
ше, як
би ти був, не дай гос
-
по
ди, калікою. Сліпий або пе
ре
-
ла
ма
ний, або як
би втра
тив та
та
та ма
му… а так… ти ще мо
ло
-
дий і здо
ро
вий… маєш та
та й
ма
му… і слу
жиш ціса
реві… се…
го
нор…
При тім слові йо
му го
лос ур
-
вав
ся. Він не вмів бре
ха
ти. Він
го
во
рив про честь, а дри
жав ще
пе
ред хви
лею за тяж
ку зне
ва
гу
си
на. Йо
му кра
яло
ся сер
це за
си
на. Скільки терпіння стоїла
йо
го та честь, і з яки
ми жерт
ва
-
ми бу
ла во
на спо
лу
че
на, а що
най
більше, що ста
ло
ся з си
на!
Скільки пе
реміни
ло
ся, відко
-
ли він пішов, і скільки пе
ре
-
міниться ще відте
пер! Навіть і
та зем
ли
ця, від якої бу
ли всі за
-
лежні, відчує йо
го неп
ри
сут
ні
-
сть. А те
пер до то
го всього ще
страх, що він утікне,- се бу
ло
вже най
ст
рашніше.
Він ба
чив йо
го злов
ле
но
го,
розстріля
но
го пе
ред со
бою, бо
се чув він ще давніше від ко
-
гось, здається, від Пет
ра, що де
-
зер
тирів
розстрілю
ють…
Він на
-
дав своєму го
ло
сові рівно
го й
твер
до
го зву
ку й по
чав на
но
во:
-
Воно вже так є! Але ти, син
-
ку, то
го не ро
би! Най те
бе бог
бо
ро
нить, щоб ти се зро
бив! Ти
ж який
сь хло
пець, син ґазди,
але то най не прис
ту
пає до те
-
бе. Не втікай! Смійся! Все ми
не!
Не ро
би то
го, син
ку! Знай, та
то
й ма
ма ли
шуться, та хіба бу
-
дуть ти
ми стеж
ка
ми хо
ди
ти,
що ти ни
ми хо
див, бо яку па
-
м'ятку ли
шиш по собі, як утік
-
неш? Бу
деш та
та но
ча
ми від
-
віду
ва
ти, як по
мерші, що та
кож
но
ча
ми хо
дять? Син
ку, не на те
те
бе твоя мам
ка го
ду
ва
ла, аби
чужі ко
ло те
бе ту
ли
ли
ся!
Я бу
ду до те
бе при
хо
ди
ти,
Ми
хай
ле, як змо
жу час
то! - тяг
-
нув далі, потіша
ючи.- Досі не
міг я так час
то при
хо
ди
ти, ро
-
бо
та при
ко
ву
ва
ла до ха
ти, але
відте
пер бу
ду що
неділі в те
бе.
Ско
ро по півночі, вста
ну й піду.
Що
неділі, ка
жу. А тут, - тяг
нув
дальше й пе
реб
рав го
лос, не
на
-
че пе
ред ним сиділо ма
ле хло
-
п'я, яке обо
жав не
ви
мов
ною
лю
бов'ю, - тут післа
ли тобі ма
-
м
ка їстки…
Він си
лу
вав
ся розв'яза
ти клу
-
но
чок своїми гру
би
ми мо
зо
лис
-
ти
ми пальця
ми й роз
ло
жи
ти
при
не
се
не пе
ред ним. Се йо
му
не ду
же вда
ва
ло
ся. Йо
го ру
ки
дри
жа
ли, а пальці не скла
да
ли
-
ся до розв'язан
ня вуз
ла.
Врешті, розв'язав і роз
ло
жив
усе.
По лиці хлоп
ця пе
ребіг усміх,
як по
ба
чив роз
ло
же
не їдло від
ма
тері. Йо
му зда
ва
ло
ся, що ма
-
ти са
ма стоїть при нім у білім
руш
ни
ку і з жур
ли
вим ли
цем - і
гля
дить на ньо
го. Тішив
ся в тій
хвилі, мов ди
ти
на, і, по
ми
мо
своїх силь
них пле
чей і пиш
ної
фізич
ної си
ли, виг
ля
дав ду
же
ди
тин
но.
-
Се тобі мам
ка післа
ли! - пов
-
то
рив Івоніка, і крізь йо
го го
лос
про
би
ла
ся, як пер
ше, преніжна,
безг
ра
нич
на лю
бов. Івоніка си
-
дів на землі ко
ло Ми
хай
ло
во
го
ліжка; не хотів сіда
ти на ліжко.
«Я мо
жу й тут сидіти!» - мов
-
ляв скром
но, в дійсності бо
яв
ся
усісти на постіль, щоб во
на чи
-
м-не
будь не зап
ля
ми
ла
ся і син
за те не по
терпів ка
ри. Мо
ло
-
дий сидів на пос
телі, аби кам
-
ра
ти не висміяли, їв по
волі де
-
що з роз
ло
же
но
го їдла.
Говорили про матір, що не
мог
ла по
ми
ри
ти
ся з йо
го неп
-
ри
сутністю.
-
Я вже потішаю її, як мо
жу! -
го
во
рив Івоніка.- Але во
на все
нарікає, що їй без те
бе день -
ніччю. Вліті при
ве
ду її до те
бе.
Дасть гос
подь літа діжда
ти, то
во
на роз
ве
се
литься!
Відтак пе
рей
шли не
замітно
на інші гос
по
дарські спра
ви, і
Ми
хай
ло спи
тав
ся, що чу
ти но
-
во
го в селі.
Нічого! Все здо
ро
во, все по-
ста
ро
му, лиш оноді підпа
лив
хтось но
ву сто
до
лу ба
га
ча
Іфтелія, і при га
шенні вог
ню
по
ма
гав і він, Івоніка; не мож
на
чо
ловіка в не
щасті без по
мочі
ос
та
ви
ти, бо сьогодні най
шло
йо
го не
щас
тя, а за
вт
ра мо
же
во
но до нього звер
ну
ти
ся. При
тій на
годі ук
рав йо
му хтось дві
цілко
ви
то нові ко
нов
ки, і ма
ти
сва
ри
ла!
-
Най на тім скінчиться, най
вже на тім скінчиться і щось гі
-
ршо
го за со
бою не по
тя
гає! -
потішав Ми
хай
ло.- Як бу
де
мо
здо
рові, за
ро
би
мо більше, як
дві ко
нов
ки в кухні.
Відтак спи
тав про ху
до
бу і
про Са
ву.
-
Сава пра
цює,- відповів Івоні
-
ка,- і я не мо
жу на нього нічо
го
ка
за
ти! Не мо
жу ка
за
ти, що вже
над
то над ро
бо
тою роз
па
-
дається; але він по
ма
гає мені
всю
ди, де тре
ба. Оноді мо
ло
тив
са
мий цілий день овес. Я
обіцяв, що куп
лю йо
му чор
ний
сер
дак. Він усе хо
че чор
но
го.
-
А з Рахірою як?
Старий мах
нув ру
кою.
-
Ти га
даєш, що ро
зум при
хо
-
дить чо
ловікові че
рез ніч, як
він йо
го так дов
го не мав? Лиш
ма
ма га
дає, що він при
хо
дить
че
рез ніч! Я га
даю, що во
на нав
-
ку
читься йо
му. По
га
на, а до то
-
го, не має нічо
го й ліни
ва. Чо
го
до
ро
биться чо
ловік із ліни
вою
жінкою? Шко
да, аби свя
ту зем
-
лю топ
та
ла! Він сам з ча
сом те
зміркує. Як візьметься по
ряд
но
до праці, а з вес
ною бу
де її дос
-
та, то пе
ре
ко
нається, що чо
-
ловік без праці нічо
го не варт.
Са
ма зем
ля нав
чить йо
го то
го.
Во
на нав
чить йо
го, що Рахіра
не для нього дівчи
на. Я йо
му
по
ки що нічо
го не ка
жу. Див
лю
-
ся, що ро
бить, ку
ди йо
го тяг
не
та як сте
лить собі до
ро
гу на
пізніше. По
ки що я рад, що він
не по
ки
дається ро
бо
ти.
-
А ху
до
ба, та
ту? - пи
тав да
ль
-
ше хло
пець.- Мені сни
ла
ся не
-
дав
но на
ша ху
до
ба! Я десь ніби
сто
яв ко
ло на
шої кер
ниці й ог
-
ля
дав се
бе. Ви сто
яли ко
ло ме
-
не, та
ту, а на
раз за
ри
ка
ла во
на
так сум
но й так страш
но, що я
ки
нув
ся до неї. Ко
ли увійшов я
до стайні, див
люсь, а во
на так
ко
рот
ко до жо
ло
ба прив'яза
на,
що не мог
ла ляг
ти на зем
лю, ні
-
би кли
ка
ла ме
не ри
кан
ням. Та
-
ту,- до
ки
нув, упо
ми
на
ючи,- ува
-
жай
те, аби Са
ва не прив'язу
вав
на ніч волів за
ко
рот
ке. Я зло
-
вив йо
го раз на тім. Се бу
ло
тоді, як ми вер
ну
ли
ся пізно
вночі з яр
мар
ку на Пет
ра. Він
прив'язав їх то
му так ко
рот
ко,
аби не ля
га
ли спа
ти на зем
лю,
не мас
ти
ли
ся, аби він не мав
відтак ро
бо
ти ко
ло них. Бідна
ху
до
би
на ог
ля
да
ла
ся, як скалі
-
че
ний чо
ловік. Я був тоді та
кий
лю
тий на нього, що ма
ло не
вда
рив йо
го. Оноді, ка
жу, прис
-
ни
ло
ся мені ота
ке.
-
Ти ду
мав, си
ну, про те, та й
во
но ста
ло тобі в думці! - ус
по
-
ко
ював батько.- Я все увечір
ход
жу до стайні та заг
ля
даю
всю
ди; не спус
ка
юся ні в чім на
нього. До
ки ме
не зем
ля но
сить,
та до
ки див
лю
ся своїми очи
ма,
та й до
ки я не каліка, не за
бу
-
ваю і про зер
ня ко
ло ха
ти.
Відтак роз
ка
зав си
нові, що
пан хо
че пе
ре
нес
ти
ся до міста.
По лиці хлоп
ця пе
ребігла лег
ка
по
лумінь. Пе
ред йо
го ду
шею
ста
ну
ла Ан
на та
кою, якою ба
-
чив її ос
танній раз ко
ло бра
ми.
Ви
со
ка й ти
ха, з опу
ще
ни
ми ру
-
ка
ми й виг
ре
бу
щим пог
ля
дом.
«Що те
пер?»- крик
ну
ло в ньо
-
му щось роз
пуч
ли
во.
-
Коли? - спи
тав зі здер
жа
ним
від
ди
хом.
-
Се ще не зна
ти на
пев
но! –
від
по
вів ста
рий.- Але як я був
оно
ді у па
на й прий
шла бесіда
на те, що во
ни пе
ре
се
ляться до
міста, так пані жа
лу
ва
ла
ся, що
їй бу
де тяж
ко зра
зу з чу
жою
най
мич
кою, та пи
та
ла
ся, чи я
не знаю якої доб
рої дівчи
ни,
щоб її взя
ли із со
бою. От
же,
пев
но, мо
же, за місяць-два пе
-
ре
се
ляться. Я якось не смію до
-
пи
ту
ва
ти
ся.
Михайло мов
чав.
Се бу
ло пер
ший раз і бу
ло так
чуд
но, що батько за
го
во
рив
про йо
го до
ро
гу дівчи
ну пе
ред
ним. Та ко
би він усе знав, що
там те
пер скоїться, ко
би він усе
знав! Але з тою відомістю прис
-
та
ла до нього на
раз ве
ли
ка, блі
-
да жу
ра.
Що ста
неться з Ан
ною? Во
на
піде до
до
му, і там розпічнеться
для неї пек
ло. Ма
ма і брат бу
-
дуть над нею збит
ку
ва
ти
ся, і їй
нічо
го не ли
шиться, як на
но
во
пос
ту
пи
ти до якої служ
би або -
пе
ред чим йо
го сер
це тремтіло
- вий
ти за ма
ми
но
го сусіда.
Якби її пус
ти
ли сю
ди з па
нею,
як би то все для нього зміни
ло
-
ся! При тій думці в йо
го душі
не
на
че роз'ясни
ло
ся. По
чув від
-
ра
зу, що жит
тя тут не бу
ло б
для нього та
ке тяж
ке, як
би во
-
на пе
ре
бу
ва
ла тут. Десь-ко
лись
по
ба
чив би її, роз
мо
вив
ся б з
нею, все, все бу
ло б інак
ше, але
так він сидів ніби зі зв'яза
ни
ми
ру
ка
ми, і хіба довідав
ся б, що
там коїло
ся…
Опустив смут
но го
ло
ву, а по
якійсь хви
лині зло
жив і зв'язав
на
зад у клу
но
чок усе, що ма
ма
вис
ла
ла, і що йо
го зра
зу так уті
-
ши
ло, й з чо
го лед
ве що по
ку
-
шав. От
же, не
щас
тя та
ки не
при
хо
ди
ло са
мо. Се ка
зав та
то
не
дав
но і ска
зав прав
ду. Він був
тут на літа при
ко
ва
ний, а во
на
не змо
же ут
ри
ма
ти
ся там суп
-
ро
ти вся
ко
го ли
ха й гри
зо
ти,
що її те
пер гро
зить. Йо
го бу
-
дучність роз
ри
ва
ла
ся не
на
че
пе
ред йо
го очи
ма…
Він спер го
ло
ву на ру
ку і
глядів, не
мов без
тям
ки, впе
ред
се
бе. А що не вмів ли
цеміри
ти і
при
ча
юва
ти
ся, так зав
ва
жив
Іво
ніка відра
зу йо
го сму
ток.
Його сер
це стис
ну
ло
ся з жа
-
лю. Він зга
дав знов про вте
чу.
-
Михайле, син
ку, чо
му ти не
їси?
-
Я вже си
тий! - відповів він.
Настала хви
ли
на, під час кот
-
рої пог
ляд мо
ло
до
го за
тем
нив
-
ся.
Коли стрітив
ся з пог
ля
дом
ба
тька, зда
ва
ло
ся, що та са
ма
сльоза по
яви
ла
ся і в очах у
батька…
-
Михайле!
- вир
ва
ло
ся на
раз з
не
ви
мов
ним го
рем із уст бать
-
ка.- Ска
жи, чо
му тобі так тяж
-
ко?
-
Мені так тяж
ко! - відповів
сей.- Мені так тяж
ко… і я вид
-
жу, що я по
ки
нув ха
ту в не
-
добрій го
дині. Не
дур
но пе
ре
-
летів мені чор
ний во
рон до
ро
-
гу. Тут має бу
ти або моя сме
-
рть, або я не вит
ри
маю!
Настала тяж
ка хви
ля мов
чан
-
ня. Чут
тя розігра
ли
ся грізно й
замк
ну
ли ус
та. Відтак по
чув
ся
ти
хий, ніби ос
лаб
ле
ний го
лос:
-
Що ж я тобі по
мо
жу, син
ку?
У ме
не хлопські ру
ки, го
ло
ва
хлопська. Ру
ка
ми кри
вав
лю зе
-
м
лю, а го
ло
вою хіба розіб'ю я
сей мур?…
Син схи
лив го
ло
ву вниз і по
-
чав ти
хо пла
ка
ти. Ста
рий був
без
рад
ний.
Нещастя па
ну
ва
ло вже тут.
Во
но прис
ту
па
ло чим
раз ближ
-
че й ближ
че і те
пер бу
ло вже
тут. Во
но па
ну
ва
ло по
важ
но й
мовч
ки. Він по
чув йо
го близь
-
кість, йо
го пе
рей
ня
ло хо
ло
дом,
і во
но відібра
ло йо
го го
ло
сові
звук.
-
Михайлику, що тобі? Що то
-
бі зро
би
ти? - спи
тав дри
жа
чим
го
ло
сом.
-
Витягніть ме
не з сього, або
я піду геть, я хо
чу на
зад до
до
-
му! - вир
ва
ло
ся вже ди
ко й не
-
по
га
мо
ва
но з йо
го гру
дей.- На
-
зад, ка
жу вам!
Старому зда
ва
ло
ся, не
на
че
вда
рив го
ло
вою о камінь. Він
витріщив
ся на си
на, і йо
го ус
та
скри
ви
ли
ся.
-
Я знаю, що ти хо
чеш до
до
-
му,- ска
зав,- але як ти підеш?
Без доз
во
лу? Ей бо
же!
Хлопець мов
чав, за
ку
су
ючи
дальший плач.
«Зачув своє не
щас
тя тут і вті
-
кав би від нього до
до
му!» - про
-
мо
вив у нім го
лос, і го
лос
но до
-
дав:
-
Я, що міг, Ми
хай
ле, ро
бив,
знаєш! Та що з то
го? Де пішла
моя пра
ця? Що я мо
жу дальше
зро
би
ти? Все як із заліза, а моя
ру
ка не пе
ре
ло
мить сього. Хто
вит
ри
мує - вит
ри
мує, а хто ні -
іде зем
лю гриз
ти. Як твоя сме
-
рть має тут бу
ти, як ти ка
жеш,
то ні я, ні ніхто інший не за
дер
-
жить її; а як те
бе має грім на
чистім полі вда
ри
ти, то ти вий
-
деш звідси чис
тий, як лиш то
го
тре
ба. Оце я тобі ка
жу. Ти то
го
три
май
ся! Уп
ряг
ли те
бе - уп
ря
-
га
ють і інших. Бу
ває кінець
усьому - бу
де й то
му кінець. Ро
-
би своє та здай
ся на бо
жу во
лю,
я те
бе не мо
жу ря
ту
ва
ти!
Докінчив твер
дим, різким го
-
ло
сом, не
на
че ур
вав, і за
мовк,
вту
пив
ши очі в зем
лю.
-
А я не вит
ри
маю! - обізвав
ся
мо
ло
дий,
май
же
хли
па
ючи.- Що
-
х
вилі чу
ти - там один умер, тут
по
бив кінь яко
гось на смерть…
там який
сь стра
тив
ся… І чо
му?
- про
шеп
тав, ви
ти
ра
ючи до
ло
-
нею сльози з очей.
-
Бог знає чо
му! - відповів Іво
-
ніка.- Про та
ке й не
доб
ре пи
та
-
ти! Ані я, ані ти не зміни
мо сьо
-
го! Все те стар
ше від нас, і ми
то
го не зміни
мо, як са
мо во
но
не зміниться!
-
Ми нічо
го іншо
го, як со
ба
ки!
- ви
до
бу
лось із най
глиб
шим
огі
р
чен
ням із уст хлоп
ця.- Я чув
се вже тут!
-
С-т!
-
ус
по
ко
ював батько хло
-
п
ця.
-
Я се вже чув тут! - пов
то
рив
хло
пець рішу
че.- Від делікат
-
них панів, та
ту, і так зчас
та, що
уха мої тим уже пе
ре
пов
нені.
Але я не пес,- бо
ро
нив
ся він
від
важ
но, підво
дя
чи обу
ре
но
го
ло
ву до
го
ри,- чи як, та
ту, пес
я? То
му, що му
жик?…
-
С-т, с-т! - вти
хо
ми
ряв знов
ба
тько з пе
ре
ля
ком; відтак, за
-
ди
вив
шись на хви
ли
ну в зем
-
лю, ска
зав: - Ми лю
ди, що знає
-
мо лиш зем
лю! Во
на чор
на та й
ру
ки наші по
чорніли від неї, та
про
те во
на свя
та. Я хотів би,
аби й ону
ки мої й діти онуків
моїх не відри
ва
ли
ся від неї.
Крізь наші ру
ки йде і білий хлі
-
бець, а як не со
ром
но тим, що
на
зи
ва
ють нас пса
ми, той хлі
-
бець із на
ших рук по
би
ра
ти та
їсти, то най бу
де їм со
ром
но, що
во
ни делікатні та топ
чуть нас
пус
то та дур
но, як зем
лю, що
го
дує їх. Ко
лись за
ва
жить во
на
тяж
ко на їх гру
дях і не бу
дуть
во
ни відтак годні відки
ну
ти її
від се
бе. Але се ска
зав хтось у
гніві, не бе
ри собі то
го до сер
-
ця!
-
Та й інші чу
ють те, та
ту! До
-
пер
ва тут за
чув я, що та
ке му
-
жик. Там, у полі, ми сього не чу
-
ємо! Хто се нам має там ка
за
ти?
Тут чо
ловікові от
ви
ра
ють очі. Я
знаю,- тяг
нув дальше розд
раз
-
не
ним го
ло
сом,- за що му
жи
ка
ма
ють. За один день та й чо
ло
-
вік по
чує й нав
читься сті
ль
ки,
що й уда
вив
ся б тим.
Відтак оповів півго
ло
сом, що
йо
му роз
ка
зу
вав один кам
рат,
що вже дов
ше слу
жив і був
який
сь час бур
шем у од
но
го
офіце
ра.
-
«По півто
ра році,- оповідав
він мені,- про
сив я о відпуст
ку
на свя
ту неділю. Моя ма
ма дві
неділі пе
ред тим умер
ла, й ли
-
шив
ся ли
ше та
то, сла
бо
ви
тий,
тем
ний ста
рець, із трьома ці
-
лком мо
ло
ди
ми сест
ра
ми… Ма
-
ма нес
подіва
но вмер
ла. Все ли
-
ши
ло
ся, як по
ра
же
не, по ній…
все бу
ло без го
ло
ви… І на
пи
са
-
ли по ме
не… ніби най
стар
шо
го.
Я про
сив сво
го па
на о відпуст
-
ку. Я му
сив іти до
до
му. Небіжка
ма
ма пла
ка
ла за мною кри
ва
-
ви
ми сльоза
ми, як я йшов із до
-
му. До
ма ли
ши
ло
ся тоді по мені
все, як би со
ки
рою пе
ре
ру
бав.
Я про
сидів до
ма два дні. Як
по
вер
нув, був уже враз із дни
-
ною третього дня тут і увійшов
до па
на в ха
ту; він ско
чив до
ме
не чер
во
ний, як бу
ряк.
-
Де ти був? - рев
нув до ме
не.
Ме
не об
ня
ло хо
ло
дом.
-
Мельдую покірно, па
не лей
-
те
нант, я був на урльопі [82]
до
ма!
Він грим
нув ме
не в ли
це.
-
Ти, прок
ля
та со
ба
ко, ти те
-
пер при
хо
диш?- ве
ре
щав.- Я то
-
бі лиш на од
ну дни
ну урльоп
дав! Знаєш ти те? - сопів із гніву.
-
Прошу па
на лей
тнан
та: мені
ка
за
ли при ком
панії, [83]
що я
маю два дні…
Тарах - дру
гий раз. А по
то
му:
-
Мені все од
но: чи ти є, чи те
-
бе не
ма, чи ти здох! Але мені
[82]
- Урльоп - відпуст
ка.
[83]
- Ком
панія - ро
та.
йде о те, аби ти знав по
ря
док…
Що я мав ка
за
ти?
При війську не вільно відпо
-
ві
да
ти. Ані пис
ну
ти… ані ро
та
не вільно ство
ри
ти, ще гірше
по
тім. Він ще ба
га
то го
во
рив, а
по
тім: - Марш!
Я пішов.
Тоді бу
ло мені так, як би ме
не
га
ди
на в сер
це вку
си
ла. А до
ма
я ані пив, ані гу
ляв, ані ко
лачів
не їв. Я зас
тав там та
ку нуж
ду
та та
кий сму
ток, що мені зда
ва
-
ло
ся, що ход
жу по коліна в
сльозах. Бідні сест
ри ви
летіли
про
ти ме
не, як мокрі пта
хи, а
бідний тем
ний батько пла
кав
гірко…
«Дотепер бо
дай во
на те
бе ви
-
діла,- го
во
рив,- а те
пер навіть
во
на те
бе не ви
дить! Ди
виться
у віко де
ре
ви
ща, а я в тем
ну
ніч…»
І на все те мав лиш два дні, та
й за ті…»
Він ур
вав і не міг із жа
лю го
-
во
ри
ти.
-
Та й то
му ка
жу я, та
ту…- тя
-
г
нув дальше хло
пець і та
кож не
докінчив.- Візьміть ме
не з со
-
бою звідси, та
ту! - вир
ва
ло
ся
знов, як пе
ред
ше, болісно з гру
-
дей хлоп
ця.- Я хо
чу геть, ку
-
ди-не
будь, я тут ги
ну, я тут
сон
ця не вид
жу! Робіть, що хо
-
че
те, не
хай ме
не пус
тять!
Старий ди
вив
ся на си
на.
-
Ти, син
ку, тут так змудрів,
що й та
тові пе
рес
тав віри
ти! -
ска
зав за ма
лу хви
ли
ну із уда
-
ним су
по
коєм.
Син витріщив
ся на нього.
-
Аякже! Я вид
жу!
Відтак відітхнув гли
бо
ко. Він
усе відди
хав так тяж
ко, ко
ли в
нього сер
це бу
ло стис
не
не, мов
око
ва
ми, і підняв
ся із землі. Він
зро
бив се рап
том і не
надійно.
Син зля
кав
ся.
-
Тату!
-
Я йду вже, син
ку!
-
Та як же? Сидіть іще!
-
Чого? Що я тобі та
ко
го? Ади,
не віриш та
тові! Я те
бе не мо
жу
з сього вря
ту
ва
ти. Я прий
шов
лиш, аби те
бе по
ба
чи
ти, та й
аби ти та
та по
ба
чив! До
ма жду
-
ть на ме
не!
Він го
во
рив із мо
ро
зя
чою по
-
ва
гою і рішучістю.
-
А я ду
мав про вас день і ніч!
Зірвав собі очі за ва
ми! Не раз
був би му
ри го
ло
вою роз
ва
лив
та й пішов до вас. Пла
чу
чи, гриз
ку
ла
ки свої, аби жаль пе
ре
хо
-
див, та я ли
ха не на
коїв, а ви…
-
Мовчи!
Він не ска
зав сього го
лос
но,
од
на
че ска
зав так, що син зля
-
кав
ся і вмовк.
Не го
во
рив більше ані сло
ва.
Відчув відра
зу, що роз
сер
див
батька, а не мав ані слів, ані від
-
ва
ги нап
ра
ви
ти сього. Дов
ко
ла
нього й на нім тяжіло щось, а
до то
го на
раз про
бу
див
ся в нім
го
лос: «Та
то сидів, мов со
ба
ка,
на землі, а ти…»
«Собака, со
ба
ка! - скри
ча
ло
го
лос
но в нім, як го
лос лей
т
-
нан
та, про яко
го щой
но оповід
-
ав.- Мені все од
но, чи ти є, чи
те
бе не
ма, чи ти здох…»
Кілька во
яків увійшло й зак
-
ли
ка
ло го
лос
но, що ком
панія
ви
мар
ши
руе за
раз на ег
зе
цир
-
ку [84]
за місто, та хто там ще
не го
то
вий? Капітан їде вже ве
-
р
хом, та й лей
тнант уже є.
[84]
- Ег
зе
цир
ка - військові впра
ви.
Один во
як прис
ту
пив до Іво
-
ніки й ска
зав:
-
Ідіть до
до
му, бадіко! - і, від
-
да
ля
ю
чи
сь, оки
нув виг
ре
бу
щим
пог
ля
дом хлоп
ця, до
да
ю
чи: - Не
гайся!
Михайло зірвав
ся, а ста
рий
зі
брав спо
ло
ха
но свої мізерні
ре
чі в мішок.
-
Ви вже йде
те, та
ту, вже йде
-
те?- ска
зав хло
пець жалісно.-
Ко
ли прий
де
те знов? При
хо
дь
-
те, інак
ше я стра
чу
ся!
Він го
во
рив, як у га
рячці, ури
-
ва
ни
ми зву
ка
ми. Не знав, чи
бра
ти за гвер [85]
і торністру,
[86]
чи про
ща
ти
ся з батьком.
[85]
- Гвер - гвинтівка, руш
ни
ця.
-
Зараз бу
дуть на
ми гна
ти, як
пса
ми,- клик
нув,- але най-но,
най!
Помахав грізно п'ясту
ком і
уби
рав
ся ско
ро в плащ. Ста
рий
по
зир
нув на нього і, по
да
ючи
йо
му два пальці, до
ки
нув півго
-
ло
сом:
-
Я піду за ва
ми, де бу
де
те ег
-
зе
ци
ру
ва
ти
ся! Бу
ду там так до
-
в
го, до
ки не вер
не
те на
зад до
ка
сарні. Бу
ду ди
ви
ти
ся, як ти
бу
деш ег
зе
ци
ру
ва
ти
ся.- Відтак
до
дав: - Я бу
ду що
неділі в те
бе!
Аби як, то я прий
ду! Хіба що
зас
лаб
ну, то не бу
ду! В неділю
все жди на ме
не, Ми
хай
ле! Бу
-
[86]
- Торністра - ра
нець.
вай здо
ров, бо я вже не бу
ду
більше з то
бою го
во
ри
ти! І я
му
шу йти! Там жде все на ме
не!
-
Бувайте здо
рові, та
ту! - зі
-
гнув
ся і поцілу
вав покірно чор
-
ну, гру
бу ру
ку.
Відтак ста
рий вий
шов ско
-
рою хо
дою скром
но з кімна
ти.
Саме суп
ро
ти ка
сарні розп
-
рос
тер
ся ве
ли
кий ста
рий місь
-
кий парк. Ко
ло йо
го вхо
до
вої
бра
ми ста
нув Івоніка й до
жи
-
дав си
на.
Був не
на
че строєний. З Ми
-
хай
лом не бу
ло доб
ре. Рвав
ся
до
до
му, як від смерті. Жаль до
ро
зу
му при
би
рав
ся. А у нього
бу
ли ру
ки ско
вані, й він мав на
те все мовч
ки глядіти. Отак са
-
мо, як те
пер по
ли
шив він йо
го,
він міг або стра
ти
ти
ся, або все
по
ки
ну
ти та піти світа
ми.
«Не має сер
ця до жовнірів!» -
ска
зав до се
бе, а відтак зга
дав
про те, що обіцяв йо
му. При
хо
-
ди
ти що
тиж
ня до нього. Аби
він йо
го видів. Він був ди
ти
на.
Са
ва не був та
кий - ка
за
ло щось
у нім. Са
ва був би пішов і слу
-
жив, і був би зно
сив тяж
ке й
твер
де твер
до й упер
то, і дур
но
не гро
зив п'ясту
ком. Са
ва не
був би мав та
ких при
год, як
сей, і він не бо
яв
ся б їх. Са
ва -
залізний. З тіла тон
кий, мар
-
ний, а про
те залізний.
Він знов зітхнув, а про
те ли
це
йо
го ос
та
ва
ло все од
на
ко
ве, ма
-
й
же бай
ду
же. Так чо
гось усе по
-
сумніло! І ніяк бу
ло то
го всього
об
ми
ну
ти або пе
реіна
чи
ти. Ста
-
ну
ло, мов го
ра, і хіба го
ло
вою
бу
ло о нього тов
чи… Ду
ма
ючи
про си
на, ди
вив
ся, мов у за
-
бутті, на ве
ли
кий пох
му
рий бу
-
ди
нок.
Нічого - крім стро
гості.
Високі пусті вікна витріщи
-
ли
ся з му
ру, як зго
лоднілі очі; а
за їх ґра
та
ми ука
зу
ва
ло
ся десь-
не-десь мо
ло
де об
лич
чя або
заб
листіло хо
лод
не залізо. За
якусь хви
ли
ну вда
ри
ло щось о
йо
го слух, мов гра
дом. Він про
-
ки
нув
ся.
Вояки ви
хо
ди
ли з ви
со
кої ка
-
сар
ня
ної бра
ми. Ве
ли
чез
на си
-
во-си
ня змія ви
ко
ти
ла
ся без
-
чис
лен
ни
ми но
га
ми із ка
сарні
на до
ро
гу… Як бу
ла вже зовсім
над
ворі, зовсім до ос
танньої но
-
ги, він за
ки
нув свій ста
рий міх
на плечі, спра
вив шап
ку на го
-
лові й пус
тив
ся вслід, мов
дрібний хрущ не
замітно за ко
-
ло
сом.
Там у другім ряді ком
панії
сту
пав йо
го син. Він си
лу
вав
ся
не спус
ка
ти хлоп
ця з ока, але се
не вда
ва
ло
ся йо
му дов
го. Ос
та
-
точ
но му
сив ли
ше приг
ля
да
ти
-
ся ос
таннім во
якам. Але се бу
ло
все од
но. Йо
го син був у оцій
ком
панії, і всі, що тут ішли, бу
-
ли бідні, як він. Він сту
пав гост
-
ро, в такт ураз із ни
ми, і зда
ва
-
ло
ся, що пе
реміняв
ся в твер
де,
сильне залізо.
Зимний вітер дув йо
му в ли
-
це. Він лед
ве що зап
римітив се.
Змія війська не
на
че загіпно
ти
-
зу
ва
ла йо
го. Ішов насліпо за
нею.
Годину за містом ста
ну
ла.
Компанії по
ус
тав
ля
ли
ся ря
-
да
ми, а він, за
дер
жу
ючи в оці
ком
панію, в якій був йо
го син,
відійшов, зігнув
ши
ся із сво
їм
мішком униз, відповідний ку
-
сень вбік, усів на зем
лю і приг
-
ля
дав
ся мушт
рам і ег
зе
цирці,
що як
раз по
ча
ла
ся.
Бистрим своїм оком за
хо
пив
си
на і не відда
ляв
ся вже від
нього. Цілі дві го
ди
ни слідив
гост
ро за ру
ха
ми ком
панії і хло
-
п
ця, не ру
ша
ючись із місця, не
-
на
че при
мерз до землі, а ко
ли
військо ус
та
ви
ло
ся, врешті, по
впра
вах до відхо
ду, підняв
ся й
він із землі.
Час бу
ло і йо
му до
до
му. Розп
-
ро
щав
ши
ся очи
ма із си
ном,
пос
то
яв
ши якусь хви
лю у нері
-
шучій за
думі, звер
нув
ся, вре
-
шті, на ши
ро
кий гос
ти
нець і пі
-
шов. За який
сь час здрібнів на
нім зда
ле
ка, мов чор
на точ
ка, і
згу
бив
ся. Спішив уже по
ля
ми
до
до
му.
Зимний вітер па
лив йо
го в
ли
це. Був са
ме гост
рий гру
день,
і про
ник
ли
ва студінь в'яли
ла
все дов
ко
ла. Та він на ніщо не
зва
жав. Чор
на жу
ра йшла крок
у крок за ним і зай
ня
ла йо
го ці
-
лко
ви
то. Дум
ка, що йо
го син
міг утек
ти з війська, ви
си
са
ла
всю рівно
ва
гу й весь су
покій
йо
го душі. Се ж мог
ло нас
ту
пи
-
ти нині, завт
ра, по
завт
ра, при
першій карі, яку міг діста
ти, він
же був ще не оз
най
ом
ле
ний зі
всіми мушт
ра
ми,- і відтак про
-
пав йо
го син. Тоді все скінчи
-
ться, і бу
де по йо
го хлоп
цеві.
В роз
пуці гнав, мов олень, до
-
до
му.
Йому зда
ва
ло
ся, що чим скор
-
ше опи
ниться до
ма, тим скор
-
ше збіжить час і він по
ба
читься
знов ко
ло си
на. Ба
чив ли
ше
один спосіб, аби вря
ту
ва
ти йо
-
го. З'явля
тись як
най
частіше пе
-
ред ним, за
цитьку
ва
ти йо
го ду
-
шу й да
ва
ти йо
му мож
ливість
ви
го
во
ри
ти свій жаль. Відчув
інстинк
том, що се мог
ло ста
ти
-
ся оди
но
ким спо
со
бом ус
по
-
коєння роз
бур
ха
ної мо
ло
дої ду
-
ші…
Поля розк
ри
ва
ли
ся чим
раз
більше пе
ред ним і ма
ни
ли
своїм туж
ли
вим смут
ком, мов у
вічність. Він спішив ни
ми нев
-
то
ми
мо. Лю
дей не стрічав тут
май
же ніяких. В душі міня
ли
ся,
мов нав
пе
рей
ми, два об
ра
зи на
сіро
му тлі. Ве
ли
кий бу
ди
нок із
по
рожніми заґра
то
ва
ни
ми вік
-
на
ми, за
мо
ро
же
ний са
мою гос
-
т
ро
тою, і на пус
тих по
лях дрі
б
-
ний йо
го бур
дей і Марія… Мар
-
не ли
це з біло
го руш
ни
ка з жу
-
р
ли
ви
ми, до
пит
ли
ви
ми очи
ма..
Вернувши до
до
му, роз
повів
Івоніка Марійці, що хло
пець
смут
ний і хо
рий, та що приніс
від нього зна
чок на примівку.
Все інше за
мов
чав. Знав, що
розд
ра
то
ва
не сер
це ма
тері був
би до гли
би
ни зра
нив. Жа
лу
вав
її, як жа
лується ма
лих дітей, та
й в душі за
од
но пи
тав: «І що з
то
го, що ска
жу їй? По
ря
тує тут
чим?…»
Віддихав тяж
ко, зга
ду
ючи по
-
ли
ше
но
го в роз
пуці си
на, вмов
-
кав і звер
тав
ся до праці. Во
на,
ба й уся при
ро
да, відігра
ва
ла
німу, мо
гут
ню роль в обо
роті
то
го, на око так нез
нач
но
го,
дрібно
го жит
тя,- і йо
го ста
но
-
ви
ще до них бу
ло пов'яза
не ти
-
сяч
ни
ми не
ви
ди
ми
ми ни
точ
ка
-
ми, що об
мо
ту
ва
ли йо
го тісно
та ста
но
ви
ли своїми не
оз
на
че
-
ни
ми ру
ха
ми й по
явою пот
ре
би
са
му го
лов
ну до
лю йо
го. Пог
ли
-
бив
шись у них, жив на око
мовч
ки й бездільно, хо
ча ко
ли
внутрі йо
го душі мов діти рва
-
ли
ся насліпо інстинк
ти в різні
сто
ро
ни й вигрібу
ва
ли ок
ре
мо
від тве
ре
зо
го ро
зу
му ру
хи долі.
Марійка, дізнав
шись про стан
си
на, скри
ви
ла ус
та, мов у фізи
-
ч
но
му бо
лю, і побігла прямі
-
сько до своєї при
ятельки До
-
мніки. Та ма
ла примівкою від
-
вер
ну
ти слабість і сму
ток від
си
на.
Домніка бу
ла жінкою яких со
-
рок років і бу
ла для сільських
жінок не
оцінен
на осо
ба. Ма
ла
свою ок
ре
му історію, а в селі -
ок
ремі пра
ва. Пе
ре
дусім від
-
різня
ла
ся своєю ми
нувшістю у
діво
чих літах від іншихі сі
-
льських дівчат, яких жит
тя мо
-
но
тон
не, зго
ри наз
на
че
не, не
ма
ло в собі стільки відміни й
осо
бис
то
го ділан
ня, як в її жит
-
ті, за
ким вий
шла заміж. Наслід
-
ком то
го, мо
же, бу
ло се, що во
-
на ду
же пізно відда
ла
ся. Слу
жи
-
ла в місті у од
но
го ба
га
то
го ли
-
х
ва
ря май
же де
сять років, і
іноді пе
решіпту
ва
ли собі, що
бу
ла не лиш вірною слу
гою для
напівзглупілої пані, але й па
но
-
ві своєму бу
ла не менш відда
на.
Одначе ніхто не міг сього
твер
ди
ти.
Вона са
ма бу
ла нез
ви
чай
но
роз
суд
ли
ва, в по
ве
денні із му
-
жеським по
лом гост
ра до гру
-
бості, а по
вер
нув
ши май
же по
де
сятьох ро
ках служ
би з міста
на
зад у рідне се
ло, по
ка
за
ла
ся
настільки працьови
та, що й га
-
р
на, настільки хит
ра й замк
не
-
на, що й при
том
на - то й замк
-
ну
ла всім ба
ла
ку
нам рот.
Одно, на чім їзди
ла, бу
ла її за
-
лізна вит
ри
валість у пос
тах. В
році не бу
ло од
но
го та
ко
го по
-
неділка, в котрім бу
ла б що
іншо
го взя
ла в ус
та, як су
хий
хліб і во
ду. Хоч бу
ла здо
ро
ва,
хоч хо
ра, хоч як її пе
ре
мов
лю
-
ва
но з'їсти хоч раз ско
ром
не в
по
неділок, во
на не да
ла се
бе
пе
ре
мо
ви
ти. На підставі то
го
пе
решіпту
ва
но собі, що в неї є
тяж
кий гріх на душі, за який,
ма
буть, кається, а дех
то усміха
-
в
ся й го
во
рив пря
мо:
-
Служила вірно своєму па
-
нові-жи
дові.
Була гар
на, чор
ноб
ро
ва дів
-
чи
на, з ост
рим і сприт
ним язи
-
ком. І не щоб са
ме ба
га
то го
во
-
ри
ла. Ні, бу
ла лиш бист
ра й від
-
важ
на. За те проз
ва
но її в цілім
селі «оса».
Їй бу
ло більше як трид
цять
років, як по
вер
ну
ла
ся до рідно
-
го се
ла, де ма
ла ли
ше од
но
го
бра
та, і пос
ту
пи
ла на служ
бу до
дво
ра. На гу
лян
ку хо
ди
ла зрід
-
ка й на
зи
ва
ла всіх хлопців пря
-
мо смар
ка
ча
ми. І ди
во! По
ми
мо
її кра
си й ро
зу
му, по
ми
мо нез
-
ви
чай
ної ста
ран
ності, з якою
завсіди одя
га
ла
ся, не вик
ли
ку
-
ва
ла по
ди
ву й сим
патії в му
-
жеській по
ло
вині сільських ме
-
ш
канців. Зда
ва
ло
ся, що доб
ру
пай
ку тої ви
ни по
но
си
ли її чо
-
рні хо
лодні очі, що ма
ли в собі
щось неп
ри
яз
но
го. Хоч і якою
ми
лою бу
ла не раз у сло
вах і в
по
ве
денні, та про
те не прив'я
-
зу
ва
ла ніко
го до се
бе. Тре
ба бу
-
ло - так ска
за
ти - удер
жа
ти
ся
на
обе
реж
ності пе
ред ти
ми очи
ма.
Ко
ли го
во
ри
ла або оповіда
ла
що - слу
ха
ли її ра
до. Го
во
ри
ла
добірни
ми, здерж
ли
ви
ми сло
-
ва
ми, і як та
ка, що «знає, з ким
го
во
рить». Але все ста
ва
ло ми
-
ліше, ко
ли всту
па
ла
ся з очей.
Зра
зу, ко
ли по
вер
ну
ла із служ
-
би до се
ла, сліди
ли за нею хло
-
пці й дівча
та з цікавістю.
Чи не по
до
ба
ла
ся ні од
но
му?
Не по
до
бав
ся їй ні один?
В неї бу
ли зло
жені гроші й га
-
р
на тон
ка одіж. Но
си
ла все як
сніг біле білля, ма
ла дов
гий,
шо
в
ко
ви
ми ку
та
са
ми приб
ра
-
ний та «бо
го
ро
ди
цею» ви
ши
-
тий кип
тар. Але не зро
би
ли
ніяких спос
те
ре
жень. Во
на ос
-
та
ва
лась бай
дуж
на. Ніко
ли не
бу
ва
ла теп
ла й ніко
ли хо
лод
на.
Ли
ше раз зра
ди
ла свій ду
шев
-
ний настрій, але про се дізнав
ся
ли
ше ста
рий Пет
ро, що сидів у
го
роді за ко
пи
цею тра
ви й ост
-
рив серп, і пан
на, що сто
яла
при ство
ренім вікні, що ви
хо
ди
-
ло до го
ро
да. Домніка сиділа
ко
ло гря
док, по
ло
ла й співа
ла.
Се не бу
ла зви
чай
на пісня. Уло
-
жи
ла її собі са
ма, при
но
ро
вив
-
ши й ме
лодію до неї. Ви
по
віда
-
ла в ній цілу свою лю
бов
ну
історію.
Любила мо
ло
до
го хлоп
ця, си
-
ро
ту без та
та й ма
ми, си
ро
ту,
що про
бу
вав у війську. Лю
би
-
ли
ся взаємно і при
рек
ли ос
та
-
ти
ся собі вірни
ми й поб
ра
ти
ся,
як він по
вер
не з війська. Тоді
ма
ли пра
цю
ва
ти й до
ро
би
ти
ся
маєтку. Гар
ну ха
ти
ну пос
та
ви
-
ти, гарні білі во
ли за
ку
пи
ти й
жи
ти щас
ли
во. Те
пер не мав
про се ніхто зна
ти, крім бо
га, зі
-
рок і по
лох
ли
во
го со
ло
вей
ка,
що втікав пе
ред людьми вдень
і вночі, бо лю
ди бу
ли лу
каві й
лихі й по
до
ба
ли на вовків. Спів
-
а
ла пісню смут
ним, мо
но
тон
-
ним го
ло
сом і ду
же чут
ли
во. Як
закінчи
ла, увійшла пан
на до неї
до го
ро
да і спи
та
ла:
-
Що се за пісня, що ти її те
пер
співа
ла, Домніко? Як во
на зве
-
ть
ся?
Вона зміша
ла
ся і відповіла:
-
Не знаю!
-
Пісня по
до
бається мені; я
ра
до за
пи
са
ла б собі її! Чи не
пов
то
ри
ла б ти мені її ще раз?
-
Не мо
жу! - відповіла.
-
Як же се? Таж ти її співа
ла
на
пам'ять!
-
Так… але… я її не вмію на
па
-
м'я
ть…
-
Але ж ти співа
ла її на
па
м'я
-
ть! - сто
яла пан
на при своїм.
На те во
на ще більше зміша
-
ла
ся, відповіла, од
на
че, за ма
лу
хвильку цілком відваж
но:
-
Я співа
ла її нині пер
ший раз!
Я співа
ла її з го
ло
ви…
-
Ти собі її са
ма уло
жи
ла? -
ішло дальше пи
тан
ня…
-
Так! Мені бу
ло так тяж
ко на
душі… я му
си
ла виспіва
ти
ся!
-
І не мог
ла б ти пов
то
ри
ти
тої пісні? - нас
та
ва
ла пан
на.
Вона здвиг
ну
ла пле
чи
ма і
всміхну
ла
ся.
-
Сьогодні ні! Мо
же, іншим
ра
зом! Я сього са
ма не знаю!
Во
но так са
мо вий
шло!
І по ко
роткій хвилі, під час
якої ди
ви
ла
ся пан
на на неї за
-
дум
ли
во, підня
ла го
ло
ву й по
-
ди
ви
ла
ся на пан
ну своїми хо
-
лод
ни
ми, неп
ри
яз
ни
ми очи
ма.
-
Нащо вам сього? - спи
та
ла.
-
Я хо
чу ма
ти ту пісню!
-
Нащо?
-
Сподобалася мені!
-
Не зба
гатієте нею! Спишіть
собі іншу пісню! Пог
ля
ну
ла на
пан
ну так зим
но, що та, не ска
-
зав
ши більше ні сло
ва, відда
ли
-
ла
ся.
Старий Пет
ро за тра
вою за
-
дер
жав
ся на хвильку в гост
ре
-
нні сер
па, а як пан
ноч
ка пе
ре
-
хо
ди
ла поп
ри нього, про
го
во
-
рив до се
бе цілком го
лос
но:
«Ві
дьма! во
на співа
ла про сво
го
ми
ло
го, я знаю! Знаю те
пер та
-
кож, чо
му всі хло
пці - смар
качі!
Ади, ади! але во
на та
ки собі
щось вар
та! Ей бо
же, бо
же!» -
пос
вис
тав ве
се
ло, а потім спо
-
важнів і за
ду
мав
ся. Во
на, оця
чор
но
ока відьма, зі жва
ви
ми
ру
ка
ми, що ніко
ли не відпо
чи
-
ва
ють, із пре
муд
рим, га
дю
чим
язи
ком, во
на бу
ла оди
но
ка, що
її взяв би за жінку. Так, він, Пет
-
ро, яко
му всі дівча
та бу
ли те са
-
ме, що сно
пи, він узяв би оцю
Домніку за жінку. Але впе
ред
му
сив би за
ро
би
ти тро
хи гро
-
шей. Лиш тро
хи. Во
на бу
ла та
ка
працьови
та, мов бджо
ла, за
по
-
пад
ли
ва; він ро
зумівся та
кож
на тім, як гро
ша роз
до
бу
ти; а з
та
ким віном мож
на би вже
щось роз
по
ча
ти. Роз
ду
му
вав ще
дов
го. На старі літа при
най
мні
мав би де го
ло
ву скло
ни
ти, мав
би свій кут та мав би ко
гось,
хто б йо
му свічку пот
ри
мав, на
ла
ву як слід ук
лав. В йо
го го
-
лові про
ки
ну
ла
ся дум
ка: піти
до Мол
да
ви на ро
бо
ту. Він при
-
но
сив звідти вже не раз гарні
гроші, але про
пус
кав їх, бо ко
му
мав їх ос
та
точ
но пе
ре
да
ва
ти?
Але поп
ро
бує ще раз. Мо
же за
-
ро
би
ти більше. А по
ки що най
все бу
де так, як є те
пер. Ос
та
-
точ
но все-та
ки бу
де так, як бог
схо
че. її ніхто не візьме. Во
на
вже не
мо
ло
да та й дур
на не бу
-
ла. Не дасться вхо
пи
ти ко
му
-
-не
будь на вуд
ку…
І як нас
ту
пи
ло літо й нас
та
ли
по
ко
си, зник ста
рий Пет
ро, не
зра
див
ши ні сло
веч
ком про
свої заміри. Пішов із інши
ми
людьми до Мол
да
ви. Ніхто не
зди
ву
вав
ся тим. Се не бу
ла в
нього пер
ши
на.
VIII
Се бу
ло то
го са
мо
го ро
ку во
-
се
ни.
Старий Пет
ро приніс з Мол
-
да
ви гроші, ви
зи
чив їх од
но
му
ґазді, а сам пішов ще в го
ри на
за
робіток до тра
чок. [87]
Зи
-
мою, себ
то в м'ясниці, ду
мав
вер
ну
ти й здійсни
ти свої намі
-
ри…
Домніка довіда
ла
ся від жінки
пи
са
ря, що пе
ред Андрієм пос
-
титься цілісінький день на
су
хо,
[87]
- Трач
ка - тар
так, лісо
пильня.
уве
чері пе
четься і їсться я
кусь
па
ля
ни
цю, а вночі з'являється у
сні бо
гом суд
же
ний муж і по
дає
во
ди пи
ти.
Потім мож
на на
пев
но чис
ли
-
ти, що вий
деться заміж за то
го,
що уві сні по
ка
жеться. Ма
буть,
ніхто в світі не пос
тив так щи
ро
в день пе
ред Андрієм, як Домні
-
ка. Ста
ла май
же чор
на на лиці з
го
ло
ду. Ста
ра
ла
ся все по на
-
двірку веш
та
ти
ся, аби не за
дер
-
жу
ва
ти
ся в кухні ме
жи че
ляд
-
дю, особ
ли
во ж у по
луд
невій
порі, ко
ли всі па
руб
ки схо
ди
ли
-
ся і му
си
ли зап
риміти
ти, що во
-
на не до
тор
ка
ла
ся ні до якої
стра
ви.
Між іншим, був тут і дур
ну
ва
-
тий ру
дий Ілія, яко
го не
на
ви
-
діла зад
ля йо
го лінивст
ва і глу
-
по
ти, який од
на
че все му
сив
зна
ти, що во
на діє і го
во
рить.
Той був би пер
ший, що пе
ре
ка
-
зав би за
раз іншим хлоп
цям, що
во
на пос
тить.
Не був по
неділок, а во
на пос
-
ти
ла. Во
на бо
яла
ся глу
му. Бу
ла
цілий день по
важ
но наст
роєна
й мов
чаз
ли
ва і зітха
ла жур
ли
во
й тяж
ко.
Увечір зро
би
ла так, як нав
ча
-
ла пи
сар
ка, і ляг
ла спа
ти. Го
-
лов
не, не за
бу
ла пос
та
ви
ти
біля се
бе гор
нят
ко з во
дою. Се
гор
нят
ко мав їй по
да
ти уві сні
бо
гом суд
же
ний чо
ловік…
Зрання побігла до ху
до
ща
вої
жінки пи
са
ря, ніби з яко
юсь
про
сьбою. В дійсності хотіла
ли
ше оповісти їй свій сон.
-
Ну і що ж? - бу
ло пер
ше сло
-
во пи
сар
ки, як обі по
ба
чи
ли
ся,
врешті, у пе
карні.
Домніка сплю
ну
ла. Ху
да пи
-
сар
ка підня
ла бро
ви ви
со
ко
вго
ру.
-
Що ж, Домніко, не сни
ло
ся
то
бі нічо
го?
-
Ей, лишіть ме
не, пані пи
сар
-
ко! Бо
дай би я бу
ла йо
го ніко
ли
не ба
чи
ла, бо
дай він мені й не
снив
ся. Волію в зем
лю за
пас
ти
-
ся, як та
ко
го чо
ловіка ма
ти!
-
Ну, та ка
жи ж бо! - на
тис
ка
-
ла пані пи
са
ре
ва, що вже по
ча
-
ла не
по
коїти
ся. Домніка обіця
-
ла їй в да
рун
ку, як
би прис
нив
ся
їй справжній ґазда, да
ти крас
-
ний руш
ник.
-
Та що вже ка
за
ти! - відпо
ві
-
ла на
суп
ле
но.- Мені прис
нив
ся
дур
ний Ілія…
-
Що-о?…
-
Дурний Ілія снив
ся мені! Та
-
же знаєте йо
го, ру
до
го па
руб
ка
від то
ва
ру у па
на! Він, щез би,
прис
нив
ся мені!
Пані пи
са
ре
ва ду
же зди
ву
ва
-
ла
ся. Се му
си
ла бу
ти якась по
-
мил
ка. Оця ро
зум
на, ро
бу
ча ді
-
вчи
на, ся - так ска
за
ти б - ґа
-
зди
ня, во
на не мог
ла діста
ти
то
го дур
но
го, прос
то
го па
руб
ка
за чо
ловіка. Хоч би се й сам сон
заз
на
чив, і хоч як во
на все у сни
віри
ла, сим ра
зом не мог
ла по
-
віри
ти.
-
Може, ти не зро
зуміла доб
ре
сну, Домнічко? Мо
же, тобі по
ка
-
за
ло
ся уві сні більше хлопців, а
ти не спам'ята
ла доб
ре са
ме то
-
бі суд
же
но
го?
-
А бігме, що ні! Я доб
ре знаю,
що се був Ілія! - відповіла за
жу
-
ре
но і зітха
ючи Домніка.
-
Та як же він тобі снив
ся? -
ви
пи
ту
ва
ла нес
покійно пані
пи
са
ре
ва. Обіця
ний їй у да
рун
-
ку руш
ник зда
вав
ся вже втра
-
че
ним. Домніка вповіда
ла:
-
Я бу
ла ніби десь у го
роді. Не
в панськім, а в якімсь іншім, чу
-
жім, і там бу
ло ду
же гар
но й зе
-
ле
но. Крізь нього ве
ла од
на ву
-
зенька сте
жеч
ка.
Вона, Домніка, ро
би
ла в го
-
роді, ніби пе
ре
сад
жу
ва
ла щось.
Притім сни
ло
ся їй, що пог
ля
ну
-
ла на стеж
ку й по
га
да
ла собі:
«На тій стежці доб
ре бо
со
му хо
-
ди
ти. Во
на та
ка чис
та й гар
на,
мов шов
ко
вим віни
ком зме
те
-
на».
-
Оце по
га
да
ла я собі. І ко
ли я
собі оце га
даю, див
лю
ся на
раз,
а на стежці стоїть склян
ка з во
-
дою. А потім див
лю
ся, а стеж
-
кою пе
ре
хо
дить який
сь пан.
Він не ру
шив склян
ки з во
дою і
пішов дальше.
«Оце тобі не по
дасть склян
-
ки»,- по
ду
ма
ла я собі, бо я все
про те ду
ма
ла. І на
раз по
ба
чи
ла
я пе
ред со
бою дур
но
го Ілію.
«Пий пи
во»,- ка
же він мені й
по
дав ве
ли
ку склян
ку пи
ва, та
-
ку, на яких іде в місті по дві, і
які я все для сво
го па
на при
но
-
си
ла. Я відвер
ну
ла
ся від нього і
ска
за
ла: «Пий ти собі сам пи
во:
я не п'ю пи
ва!» На те ка
же він
мені: «Здійми нак
рив
ку зі скля
-
н
ки й по
ди
ви
ся, що там є!»
«Ти бре
хун, Іліе! - ка
жу я йо
-
му.- У склян
ках від пи
ва не
ма
во
ди!»
«Подивися, за
ки ска
жеш, що я
бре
хун! - ка
же він на те мені.-
Чи я те
бе ба
га
то разів об
бріху
-
вав? Чи я те
бе об
бре
хав, як ка
-
зав, що маю ку
сень по
ля під лі
-
сом ко
ло Гри
горія, Рахіри
но
го
та
та? (А він по
ле має, пані пи
-
сар
ко,- до
да
ла побіжно Домні
-
ка). Чи я бре
хун?»
На те підно
шу я нак
ри
воч
ку
від склян
ки, а в ній - во
да.
«Можеш ви
пи
ти ту во
ду! - ка
-
же він.- Во
на свіжа та й чис
та, а
відтак піде
мо в та
нець».
А я взя
ла склян
ку і ви
пи
ла
во
ду. Ви
пи
ла що до кра
пельки.
Відтак див
лю
ся за ним, а дур
-
ний сміється:
«Ти доб
ре зро
би
ла»,- ка
же.
Ко
ли я на нього хотіла нас
ва
ри
-
ти, див
лю
ся, а йо
го вже не
ма.
На тім місці, де він сто
яв, стоїть
ли
ше ве
ли
ка боч
ка з дощівкою.
Відтак виділа я ще ба
га
то-ба
га
-
то скля
нок, виділа зе
лені де
ре
-
ва в са
ду й інші речі - і се бу
ло
все.
-
А чо
ловіка не виділа вже
жод
но
го більше? - до
пи
ту
ва
ла
-
ся жур
ли
во пи
сар
ка.- При
га
дай
собі! Уві сні за
бу
вається ду
же
час
то не од
но!
-
Скажіть мені, що з сього має
бу
ти? - пи
та
ла
ся замість усього
дівчи
на.
-
Кажу… чо
ловіка не виділа
бі
льше жод
но
го? - пов
то
ри
ла
своє пи
тан
ня пані пи
са
ре
ва.
-
Ні, не виділа ніко
го більше! -
відповіла смут
но дівчи
на. Во
на
ди
ви
ла
ся без
рад
но на пи
сар
ку і
мов
ча
ла.
-
Але ти яко
гось па
на ба
чи
ла,
Домнічко!
Домнічка здвиг
ну
ла глум
ли
-
во пле
чи
ма.
-
Та що мені з то
го прий
де?
Він не по
дав мені во
ди, та й вже
пан не зас
ва
тає ме
не!
Пані пи
сар
ка по
ка
за
ла пре
-
важ
не, по
бож
не ли
це і ска
за
ла
уро
чис
то:
-
Як бог дасть, так і бу
де! Мо
-
же, ти аж на дру
гий рік відда
си
-
ся; сон не зна
чить нічо
го, хоч
би тобі не зна
ти що сни
ло
ся…
-А я б та
ки хотіла зна
ти, що з
сьо
го має бу
ти!- нас
то
юва
ла
До
мніка на своїм, див
ля
чи
ся
по
важ
но до
пит
ли
вим пог
ля
дом
пи
сарці в ли
це.- Що з сього має
бу
ти?
На те відповіла пи
сар
ка:
-
Треба ще раз на бла
говіщен
-
ня пос
ти
ти, тоді вже на
пев
но
довідаєшся, що те
бе че
кає!
На та
ку відповідь поцілу
ва
ла
потіше
на Домніка пи
сар
ку в ру
-
ку і пішла…
Дві неділі пізніше по
чув
ся
увечір в че
ля
динській двірсь
-
кій кухні здав
ле
ний плач, а рад
-
ше рев, що сти
хав, то зма
гав
ся.
Са
ме в ту по
ру всту
пи
ла Марій
-
ка до кухні. Шу
ка
ла Домніку.
Ма
ла дві красні кур
ки на про
-
даж і, не хо
тя
чи вез
ти
ся з ни
ми
дру
го
го дня на торг, прий
шла
пос
пи
та
ти
ся, чи не за
ку
пить їх
пані.
Зачувши в сінях пе
ред ку
хон
-
ни
ми две
ри
ма все
ре
дині плач,
спи
ни
ла
ся. Що там зай
шло? Би
-
ли ко
го? Хтось пла
кав, не
на
чеб
йо
му сер
це роз
ри
ва
ло
ся… Зда
-
ва
ло
ся, од
на-одніська осо
ба бу
-
ла там. Во
на по
тис
ну
ла за кля
-
м
ку і увійшла до
се
ре
ди
ни. Кух
-
ня бу
ла сла
бо освіче
на. Під сті
-
ною, на довгій лавці, що ся
га
ла
від печі до две
рей, ле
жав на жи
-
воті на цілу свою дов
го
ту Ілія і,
підклав
ши під ли
це ру
ки, пла
-
кав гірко.
При вході підняв тро
хи го
ло
-
ву вго
ру і гля
нув на неї. По
ба
-
чив
ши, що се чу
жа, заг
ра
бав ли
-
це на
но
во у ра
ме
на і, зітхнув
ши
тяж
ко, за
мовк.
-
Добрий вечір, Ілійко! - про
-
мо
ви
ла Марійка в добрім, не
-
смі
ливім тоні, спи
нив
ши
ся по
-
се
ред пе
карні. - Чи не
ма тут До
-
мні
ки?
-
Най її кольки пірвуть! - зак
-
ляв хло
пець, не підво
дя
чи об
-
лич
чя з рук.
-
Ей бо
же, Ілійко, а вам що та
-
ко
го? - клик
ну
ла з пе
ре
ля
ком
Ма
рійка, прис
ту
па
ючи близько
до хлоп
ця.- Що вам Домніка ви
-
н
на?
-
Що во
на мені вин
на? - відпо
-
вів він, підво
дя
чи го
ло
ву вго
-
ру.- Во
на з ме
не сміх пус
ти
ла! Я
сва
тав її, а во
на ме
не відки
ну
-
ла! Те
пер з ме
не всі сміються!
При тих сло
вах упус
тив го
ло
-
ву на
но
во на ру
ки й роз
ревівся
вго
лос.
Марійка мов
ча
ла хви
лю, див
-
ля
чись по
важ
но на хлоп
ця, а
відтак сіла не
да
ле
ко нього на
стілець і за
ду
ма
ла
ся.
Ся спра
ва зай
ня
ла її.
Ілія був си
ро
тою. Не ду
же
вже мо
ло
дий, хоч мо
лод
ший
від Домніки, і не ду
же-то муд
-
рий. У війську не слу
жив, бо не
взя
ли йо
го. Мав два мор
ги по
-
ля. Був усе у службі і наск
ла
дав
тро
хи гро
шей, не був пи
як і не
крав, і як роз
ду
ма
ти, то був
зовсім по
ряд
ний па
ру
бок.
Розуму не бу
ло в нього ду
же
ба
га
то, але в яко
го чо
ловіка
пре
ба
га
те ро
зу
му, в то
го не все
жінці ду
же доб
ре. Сам не знає,
чо
го від жінки ви
ма
га
ти. Во
на
лю
би
ла Домніку і бу
ла б їй
усього доб
ра ра
да, як рідній
сестрі. Відчу
ла, що їй при
па
ла в
оцій справі якась діяльність, і
що на цілу спра
ву не мож
на бу
-
ло не зва
жа
ти.
-
Коли ви сва
та
ли Домнічку,
Іліе? - спи
та
ла по
важ
но, при
су
-
ва
ючись ближ
че до хлоп
ця, за
-
був
ши зовсім спра
ву, в якій,
влас
ти
во, прий
шла.
-
Сьогодні зран
ня! - відповів
хло
пець.- Во
на розсміяла
ся ме
-
ні в ли
це та ска
за
ла, що не
наїла
ся дур
них грибів, аби піти
за ме
не. Про
шу вас, лелічко Ма
-
ріє,- до
дав він щи
ро,- що я за
ду
рень? Як
би я був дур
ний, то
ме
не б ніхто не три
мав на слу
-
жбі. Тут я вже більше як рік у
службі, і не ли
ше тут, я слу
жив
деінше. У па
нот
ця. Там мав я
весь то
вар під со
бою. Я склав
собі гро
шей, маю гарні речі, два
ко
жу
хи, два сер
да
ки, я хо
чу собі
ха
ту пос
та
ви
ти, а во
на мені ка
-
же: «Іди, дур
ню, йди! Я ще не
наїла
ся дур
них грибів, аби за
те
бе піти! Пос
ва
тай Гри
горієву
Рахіру, і так йо
го го
род о ме
жу
до тво
го по
ля!» Оце ска
за
ла во
-
на мені!
Він усів од
ним ру
хом пря
мо
на лаві, вда
рив
ся з цілої си
ли
по но
гах і зітхнув із гли
би
ни
сер
ця:
-
Такий со
ром!
Відтак по
чу
хав
ся май
же з ди
-
ким ру
хом у го
ло
ву, в своє ру
де
во
лос
ся. Був до гли
би
ни душі
зво
ру
ше
ний, май
же зніве
че
-
ний.
-
Оце б ви уп
ха
ли
ся в га
дя
че
гніздо! - клик
ну
ла не
на
вис
но
Ма
рія, що вже тоді з Гри
горієм.
і сест
рою не ду
же-то в згоді
про
жи
ва
ла.- Гри
горій про
пив
би ва
ше по
ле, нім би ви оже
ни
-
ли
ся. З них кож
не хо
дить по
лю
дях, як ли
ха го
ди
на, та коїть
ли
ше ли
хо. Рахіра кра
де, як її
та
то. Не потрібна та
ка!
-
Але Домніка не ліпша від
них усіх. Я мав її день і ніч у ду
-
ші, я лю
бив її так, що ли
ше бог
знає, а во
на ме
не не хо
че. Чи я
їй що зло
го зро
бив? Не
хай хто
ска
же, що я їй зло
го зро
бив!
-
А де ж во
на? Я б з нею по
го
-
во
ри
ла! - ска
за
ла пок
вап
не Ма
-
рія.
-
Та десь вер
титься он там по
хаті!
-
Я з нею по
го
во
рю! - потіша
-
ла йо
го Марія.- Не журіться! Ді
-
вчи
на так, як віск, та
не, ко
ли
хло
пець сва
тає! Во
на та
кож не
з ве
ли
ко
го ро
ду, та й уже в лі
-
тах! Сьогодні во
на вас відки
ну
-
ла, сьогодні во
на не їла дур
них
грибів, але за тиж
день во
на
собі все роз
ду
має, і ви піде
те до
па
нот
ця та й дас
те на за
повідь.
Не журіться, си
ну, не журіться!
Я з Домнічкою доб
ре жи
ву, а ви
доб
рий хло
пець, то я вас по
ря
-
тую, як змо
жу.
-
Ой лелічко доб
ра, ви нічо
го
не вдієте!. - забідкав
ся на
но
во
па
ру
бок.- Во
на ме
не не хо
че!
«Іди, дур
ню, іди!» - ска
за
ла мені
та глу
ми
ла
ся з ме
не; і те
пер
зна
ють про те чи не всі у селі та
й сміються з ме
не! Ой, ко
би ви
по
ря
ту
ва
ли ме
не, ко
би нав
чи
ли
її ро
зу
му.
Говорив роз
пуч
ли
вим го
ло
-
сом і, не
на
че б не бу
ло ніко
го в
хаті, ки
нув
ся, як пер
ше, на ла
ву
і, за
рив
ши ли
це в ста
рий кип
-
тар, що ле
жав пе
ред ним на ла
-
ві, прос
тог
нав із цілої груді.
Марійка потіша
ла, як мог
ла,
ста
ну
ла близько розп
ла
ка
но
го
та вмов
ля
ла, обіцю
ва
ла, до
ки й
справді нарікан
ня і зітхан
ня не
ус
та
ли, а відтак пішла з ха
ти,
аби, як ска
за
ла, «нав
чи
ти дівку
ро
зу
му».
Дві неділі пізніше зміни
ла
Домніка свої дум
ки що
до сва
-
тан
ня Ілії. Чи вже ро
зумні сло
ва
Марійчині, кот
ра щи
ро лю
би
ла
і по
див
ля
ла чор
но
оку дівчи
ну,
впли
ну
ли на неї так, що во
на
на
ду
ма
ла
ся зовсім інак
ше, чи,
мо
же, її просьби й на
мо
ви зво
-
ру
ши
ли її сер
це? Ніхто сього не
знав.
Вона хо
ди
ла цілий тиж
день із
зах
му
ре
ним ли
цем, сва
ри
ла на
Ілію щох
вилі за кож
ну нісеніт
-
ни
цю, а на
послідку ста
ну
ла пе
-
ред па
нею і ви
мо
ви
ла їй служ
-
бу.
-
Я відда
юся! - ска
за
ла із згри
-
же
ним ли
цем і вділ спу
ще
ни
ми
очи
ма. Пані зди
ву
ва
ла
ся.
-
Ти, Домніко? За ко
го?
-
За Ілію! - відка
за
ла рішу
чим
то
ном, не підво
дя
чи очей.
-
За Ілію? - клик
ну
ла пані зчу
-
до
ва
на, а відтак до
да
ла лас
ка
-
во: - А чи бу
де се доб
ре, Домніч
-
ко? Ся здвиг
ну
ла пле
чи
ма.
-
Не знаю! - відповіла.- Але во
-
но та
ки ви
хо
дить на та
ке, що
він має бу
ти моїм чо
ловіком.
Він не дає мені су
по
кою! День і
ніч не дає мені су
по
кою! Він та
-
ки бу
де моя до
ленька!
Пані предс
тав
ля
ла їй, що він
їй не па
ра, що мо
лод
ший за неї,
на
га
ду
ва
ла йо
го глуп
ку
ватість
та лінивст
во, що при
би
ра
ло в
де
яких днях ве
ли
чезні розміри,
але дівчи
на ос
та
ва
ла при своїм.
-
Я сього не бо
юся! - бу
ла її
оди
но
ка відповідь на всякі за
-
ки
ди.
Ілія був най
щас
ливішим чо
-
ло
ві
ком на божім світі, тим ча
-
сом Домніка зна
хо
ди
ла
ся у чуд
-
нім наст
рої. Раз сва
ри
ла суд
же
-
но
го в най
бру
тальніший спо
сіб,
раз пла
ка
ла тай
ком, а знов ін
-
ши
ми хви
ля
ми бу
ва
ла говірли
-
ва й ве
се
ла і ши
ла весільну со
-
роч
ку. Тим ча
сом па
но
тець ви
-
го
ло
сив у церкві дру
гу за
по
-
відь.
Одного дня пішли обоє з кіль
-
ко
ма інши
ми ґазда
ми і ґазди
-
ня
ми до міста, аби де
що за
ку
-
пи
ти на весілля. Відти по
вер
ну
-
ли вже на який
сь час на
ре
че
ни
-
ми на
зад. Домніка зди
ба
ла там
сво
го давнього ми
ло
го, що слу
-
жив при війську, і ко
ли сей
довідав
ся, що во
на да
ла сло
во
іншо
му і вже ма
ло бу
ти весілля
не
ба
ром, на
пав її з грозьбою і
просьба
ми, аби цоф
ну
ла [88]
да
не сло
во, інак
ше «або один,
або дру
гий піде зем
лю гриз
ти».
[88]
- Цоф
ну
ти - зрек
ти
ся.
Домніка ста
ла біла, як стіна, і
на всі йо
го за
ки
ди на
хо
ди
ла ли
-
ше одні сло
ва обо
ро
ни:
-
Так бог дав, бо надс
та
вив
мені йо
го!
А Ілія бідкав
ся та ле
мен
ту
-
вав:
-
Я вже зо трид
цять ринських
ви
дав на весілля, та й що в селі
ска
жуть?
Притім три
мав
ся су
до
рож
не
Домніки і глядів, моз ди
ти
на,
без
помічно в її об
лич
чя. З хви
-
лі, в якій да
ла йо
му сло
во, що
піде за нього, підчи
няв
ся наслі
-
по її волі, і, як зда
ва
ло
ся, во
на
бу
ла йо
му зовсім не потрібна.
-
Я віддам вам ва
ших трид
-
цять ринських,- впев
няв ге
ро
їч
-
но во
як,- ли
ше не мор
дуй
те ме
-
не, доб
рий чо
ловічеі Моє не
-
щас
тя спа
де на ва
шу го
ло
ву. Я
маю при війську ще лиш півро
-
ку слу
жи
ти, а ви зваж
те, що во
-
на да
ла впе
ред сло
во мені. Че
-
кав я, мо
же й во
на че
ка
ти! - Се
ос
таннє пов
то
ряв він раз по
раз, ути
ра
ючи все на
но
во ма
-
ленькою хус
тин
кою зіпріле чо
-
ло і ви
хи
ля
ючи од
ну ча
роч
ку
горівки по другій. Пла
тив щед
-
ро на
ре
че
ним і глядів з амбіці
-
єю, аби пи
ли.
Ілія пив справді, а Домніка
ви
мов
ля
ла
ся. Го
во
ри
ла ма
ло, і
бу
ло по ній вид
но, що зай
шла в
бо
ротьбу з со
бою.
Оцей її пер
ший на
ре
че
ний, се
не був «Ілія»… Ко
ли змірку
ва
-
ла, що Ілія змінив
ся під впли
-
вом на
пит
ку, по
тяг
ну
ла йо
го за
ру
кав і спи
та
ла ост
ро:
-
Береш трид
цять ринських?
Дмит
ро тобі їх звер
не!
Ілія ви
ба
лу
шив на неї свої
круглі очі і відтво
рив рот, не
на
-
че для ліпшо
го зро
зуміння її
слів.
-
Другий не вип
ла
тить тобі їх
так ско
ро готівкою на ру
ку,-
ска
за
ла.- Ку
пиш собі за
раз кі
-
лька пра
жин по
ля або те
ля! За
-
ку
пи ліпше землі, дівчи
ну най
-
деш хоч би й за
раз! Я тобі доб
-
ре рад
жу; тобі оце доб
ре трап
-
ляється!
Вона вп'яли
ла в нього свої
чорні хо
лодні очі, і ста
ло
ся ди
-
во. Чи під впли
вом її магічно
го
єства, чи внаслідок якоїсь уяви,
що, мо
же, про
ки
ну
ла
ся в йо
го
убогій душі, за
ма
ню
ючи яко
-
юсь свіжою кар
тин
кою за со
-
бою на бу
дучність, він гля
нув
по раз дру
гий на неї, без
ви
раз
-
но, не
на
че в за
бутті, про
мов
чав
хви
лин
ку, а відтак уда
рив кріп
-
ко в надс
тав
ле
ну йо
му жовні
-
ром ру
ку. Спов
нив її во
лю. За
-
па
но
ва
ний мо
мен
том, за
був
про се
бе, а во
як обіцяв по уп
-
ливі оз
на
че
но
го обо
ма ча
су
зве
р
ну
ти йо
му всякі по
чи
нені
вже весільні ви
дат
ки.
Тим ча
сом, ко
ли оба сиділи в
найбільшій уже згоді в корчмі,
поб
рав
ши
ся за шию і вик
ри
ку
-
ючи щи
ро якусь су
мо
ви
ту піс
-
ню впе
ред се
бе, вимк
ну
ла
ся До
-
мніка з їх то
ва
рист
ва і побігла
до од
ної го
лос
ної [89]
во
рож
ки,
що меш
ка
ла тут у місті та яку
зна
ла ще з по
пе
редніх літ.
Вона меш
ка
ла в біднішій час
-
тині міста і бу
ла да
ле
ко та ши
-
ро
ко зна
на, особ
ли
во ж по се
-
лах тіши
ла
ся во
на нез
ви
чай
-
ною сла
вою як во
рож
ка. Бу
ла
[89]
- Го
лос
ний - відо
мий, зна
ме
-
ни
тий.
вих
ре
ще
ною жидівкою, бездіт
-
на і на од
но око цілком сліпа.
Звідти й пішла її наз
ва у мі
сь
-
ких і сільських меш
канців: «слі
-
па во
рож
ка».
Молодою дівчи
ною нав
чи
ла
-
ся від ко
чу
ючих ци
ганів во
рож
-
битст
ва в кар
ти й си
лу де
яко
го
зілля і роз
по
ча
ла тим свій ган
-
дель. Її спра
ви пішли фе
но
ме
-
нальним спо
со
бом уго
ру, і во
на
пе
ре
се
ли
ла
ся по якімсь часі в
оце місто. Тут зас
ва
тав її один
убо
гий уже стар
ший міща
нин, і
во
на вий
шла за нього заміж.
Вихрестившися, ста
ла по
бож
-
ною хрис
ти
ян
кою, хо
ди
ла що
-
неділі до церк
ви, а в її спальні
горіла без пе
рер
ви пе
ред свя
-
тою бо
го
ро
ди
цею лам
пад
ка.
Чи го
лос
ну сла
ву здо
бу
ла собі
своєю хитрістю, чи шту
кою вга
-
ду
ван
ня з карт - бу
ло труд
но
ска
за
ти, од
на
че річ бу
ла пев
на,
що як з інтелігенції, так і з ін
-
ших класів тис
ну
ли
ся до неї
лю
ди ро
ями. З най
вчаснішо
го
ран
ку до пізньої ночі тов
пи
ли
-
ся в її кімна
тах лю
ди, а во
на,
од
них ви
пус
ка
ючи, а інших впу
-
с
ка
ючи, во
ро
жи
ла нев
то
ми
мо.
Між дво
ма ма
ли
ми, щільно
ос
ло
не
ни
ми кімна
та
ми зна
хо
-
ди
ла
ся ма
ла ку
хо
нь
ка, і при
-
сутні в правій кімнаті ніко
ли не
зна
ли, ко
го прий
ма
ла в лівій. В
кухні сиділи се
ля
ни, зво
ру
шені
са
мим свя
точ
ним ожи
дан
ням.
Пріли з не
терп
ли
вості або опо
-
віда
ли собі взаємно свої кло
по
-
ти, зад
ля яких з'яви
ли
ся у слав
-
ної во
рож
ки.
З'являлися тут і лю
ди з да
ле
-
ких око
лиць, жду
чи не раз і по
півдни
ни, по
ки їх до
пу
ще
но до
-
се
ре
ди
ни. Во
на по
да
ва
ла ра
ди в
не
ду
гах, у най
прикріших про
-
це
сах. Її втаємни
чу
ва
но в най
-
глибші ро
динні тай
ни. А вже
най
більшим бу
ла по
рад
ни
ком в
лю
бов
них спра
вах.
Зверху нез
нач
не, за
мар
га
не
меш
кан
ня, що ле
жа
ло в жиді
-
вськім сусідстві, бу
ло внутрі не
-
з
ви
чай
но сим
па
тич
не. Пе
ре
ва
-
ж
но в півсвітлі дер
жані кімна
ти
бу
ва
ли взимі приємно огріті,
поміст зас
те
ле
ний гру
би
ми ки
-
ли
ма
ми, а попід стіна
ми сто
яли
вигідні со
фи. По
се
ре
дині кож
-
ної кімна
ти сто
яв стіл, ок
руг
ньо
го крісла, а на столі - кар
ти.
Колись убо
га жидівська си
ро
-
та, хо
ди
ла те
пер у неділю і свя
-
то в ше
лес
тячім штивнім шов
-
ку, а в її так званім са
лоні пи
-
шав
ся до
ро
гий фор
теп'ян.
Не ди
во
та.
На подвір'ї, особ
ли
во ж вліті і
в днях тор
гу, сто
яли віз ко
ло
во
за, а на них сиділи стур
бо
вані
лю
ди, ви
жи
да
ючи не
терп
ли
во
пок
ли
ку до слав
ної сліпої во
-
рож
ки.
Постійний су
мерк кімна
ти,
па
ла
юча лам
пад
ка при іконі
пре
с
вя
тої бо
го
ро
диці, вок
руг
та
ємна ти
ши
на - тво
ри
ли ма
й
-
же магічний вплив на за
су
мо
-
ва
ні при
сутні душі. Зжу
рені ґа
-
зди
ні-ма
тері, по
важні гос
по
дарі
кла
ня
ли
ся низько пе
ред нею,
ці
лу
ючи з по
чес
тю її ру
ки, і
опо
віда
ли ши
ро
ко та док
лад
но
свої кло
по
ти. Тоді потіша
ла їх
лас
ка
ви
ми, надійни
ми сло
ва
ми,
ка
за
ла сіда
ти за стіл і розк
ла
да
-
ла кар
ти… Ма
ла не
опи
са
ну
впра
ву в розк
ла
данні карт. Ви
-
літа
ли їй уже самі з її білих, си
-
тих рук та ук
ла
да
ли
ся на столі
в кру
жа
ло. Відтак ста
ва
ла го
во
-
ри
ти, приж
му
рю
ючи око і гуг
-
ня
вим го
ло
сом.
Говорила ско
ро і на
ка
зу
ва
ла
лю
дям ува
жа
ти на її сло
ва, бо у
неї був час до
ро
гий. Від ча
су до
ча
су звер
та
ла своє око (дру
ге
бу
ло напівприж
му
ре
не, і не ба
-
чи
ла на нього нічо
го), ост
ре,
си
ве око на слу
ха
ча, звіща
ла
йо
му йо
го бу
дучність і по
да
ва
-
ла ра
ди. Май
же по
го
лом
шені,
опус
ка
ли [90]
слу
хачі кімна
ту.
Коли бу
ло більше при
сутніх,
розділя
ла їх на дві кімна
ти і хо
-
ди
ла на відміну від од
них до
[90]
- Опус
ка
ти - за
ли
ша
ти.
дру
гих. Тут бу
ли гус
то за
ве
ло
-
но
вані [91]
пані, несміливі,
делікат
но пов
би
рані дівча
та і
мо
лоді лю
ди з глум
ли
вим усмі
-
хом на ус
тах та зво
ру
ше
ним по
-
г
ля
дом.
-
Пощо ви прий
шли до ме
не,
ко
ли не віри
те моїм сло
вам? -
спи
та
ла во
на од
но
го мо
ло
до
го
чо
ловіка, яко
го усміх по
ра
зив
її.- Бог сам дав мені сей хліб у
ру
ки, і я не вин
на то
му, що во
-
ро
жу. Я ані од
ної душі не си
лую
і не кли
чу. Всі при
хо
дять із
влас
ної волі. Ви та
кож із влас
-
ної волі при
хо
ди
те! Ви мо
же
те
[91]
- За
ве
ло
но
вані - із спу
ще
ни
ми
ву
аля
ми.
собі йти, мені од
на
ко
во, чи бу
-
ду вам во
ро
жи
ти, чи ні, зреш
-
тою,- до
да
ла з виг
ре
бу
щим пог
-
ля
дом на ви
раз йо
го ли
ця,- зре
-
ш
тою, ви ду
же зжу
рені й нес
-
покійні!
І справді, він був ду
же зжу
ре
-
ний і нес
покійний.
Рік-річно да
ва
ла на служ
би
щедрі да
ри й тіши
ла
ся у свя
ще
-
ників ве
ли
ким по
ва
жан
ням і
про
текцією.
Перед нею спи
ни
ла
ся те
пер
Домніка. Зібра
ла свої ос
танні
гро
ше
ня
та, що ос
та
ли
ся їй ще з
за
куп
на, і поспіши
ла сю
ди, як
уже не раз ро
би
ла давніше, ко
-
ли не мог
ла з со
бою в чім-не
-
будь упо
ра
ти
ся.
Смеркалося, і у во
рож
ки горі
-
ло вже світло. Му
си
ла жда
ти,
до
ки во
рож
ка не впо
рається з
дво
ма пан
на
ми, яких зас
та
ла у
неї, і до
ки во
ни не опус
тять ці
-
лко
ви
то ха
ти. Відтак прис
ту
пи
-
ла до неї. Во
рож
ка зміри
ла її
про
ник
ли
вим пог
ля
дом від го
-
ло
ви до ніг.
-
А чо
го ж ти хо
чеш? - спи
та
-
ла.- Мені здається, ти вже бу
ла
раз у ме
не!…
-
Так, уже кілька разів! - від
-
повіла дівчи
на ти
хо й несмі
ли
-
во зад
ля пог
ля
ду во
рож
ки.-
Сьо
го
дні знов при
ход
жу!
-
З чи
мось іншим?
-
Так!
-
Маєш уже все за со
бою? До
-
мніка опус
ти
ла пог
ляд униз.
-
Так! - відповіла; але в її очах
затліло щось не
на
вис
не. Те
пер
до
торк
ну
ла
ся во
на речі, про
яку дівчи
на ніко
ли в житті не
хотіла зга
ду
ва
ти, та яку хотіла
нап
ра
ви
ти мо
лит
ва
ми, пос
та
ми
та щи
рим ка
ян
ням пе
ред бо
-
гом, а яка ко
го іншо
го не ма
ла
об
хо
ди
ти.
-
Що ж хо
чеш зна
ти сьогодні?
- спи
та
ла гост
ро во
рож
ка, звер
-
та
ючи до неї свій чис
то на
по
ле
-
онський профіль.
Дівчина роз
повіла свою при
-
го
ду з дав
нім на
ре
че
ним, і як
той нас
та
вав на те, аби во
на
розс
та
ла
ся з Ілією. Се не тяж
ко
зро
би
ти, але чи во
но на тім до
-
б
ре вий
де? Не
хай їй кар
ти по
-
ра
дять, що має вчи
ни
ти, бо во
-
на те
пер над
воє розділе
на.
-
А лю
биш давнього на
ре
че
-
но
го? - блис
кав
кою спи
та
ла во
-
рож
ка, пе
ремішу
ючи кар
ти.
-
Таже ніби люб
лю! Але чи бу
-
де се доб
ре, аби я ще рік на ньо
-
го жда
ла?… В селі на
зи
ва
ють
ме
не вже «ста
рою дівкою» і ні
один із мо
ло
дих хлопців не
«ти
кає» вже більше на ме
не. Я
вже для них зас
та
ра, і мені сти
-
д
но!
На те відповіла во
рож
ка, не
-
на
чеб не зна
ла нічо
го про ми
-
ну
ле жит
тя дівчи
ни і про са
ме
ли
ше що пе
ре
жи
ту афе
ру з на
-
ре
че
ним:
-
Будемо видіти, що ска
жуть
кар
ти! А відтак, ко
ли роз
ло
жи
-
ла кар
ти в кру
жа
ло, прим
ру
жи
-
ла по при
вичці очі і за
го
во
ри
ла:
-
Іди до
до
му й не жу
ри
ся ні
-
чим. Од
на жінка тобі ду
же при
-
хильна і один стар
ший чо
ловік,
що те
пер да
ле
ко звідси. Він ка
-
валір і ду
має те
бе пос
ва
та
ти.
Але він те
бе не візьме. Тобі па
-
де інший, з яким ти зв'яза
на.
Тобі па
де ха
та, ба
га
то тяж
кої
праці. Дітей не бу
деш ма
ти ні
-
ко
ли. Ти бу
деш ма
ти щас
тя з
доб
ром і в інших ре
чах. Тобі па
-
де, як муж
чині, ган
дедь, але з
ху
до
бою не бу
деш ніко
ли ма
ти
щас
тя. Один чор
ний хло
пець
ду
же за
жу
ре
ний че
рез те
бе, але
йо
му па
де біля
ва і да
ле
ко зві
-
дси. Тобі па
де до
ро
га. Бу
деш
ма
ти ма
лу шко
ду. Ти обе
реж
на
в бесіді і при
том
на; се дар бо
-
жий, і він по
мо
же тобі до ба
-
гатст
ва. Се твоє щас
тя. Іди!
Домніка ди
ви
ла
ся хвильку на
во
рож
ку мовч
ки, з пох
му
ро
-
блис
ку
чи
ми очи
ма, відтак роз
-
в'яза
ла з од
но
го вуз
ли
ка своєї
хус
точ
ки дрібку гро
ше
нят і, по
-
к
лав
ши їх на постіль та поцілу
-
вав
ши во
рож
ку з ша
ною в ру
ку,
поспіши
ла на
зад до свой
ого по
-
до
рожнього то
ва
рист
ва.
Їй не
на
че тя
гар спав із гру
-
дей.
Тепер во
на не
на
че за ніщо не
відповіда
ла. Так ма
ло бу
ти, як
бу
де. Не хотіла нічим жу
ри
ти
-
ся; хотіла ли
ше діста
ти чо
ло
ві
-
ка. Ма
ла вже трид
цять років. Їй
ста
ло на
раз зовсім бай
дуж
но,
чи той чо
ловік звав
ся б Ілія, чи
Дмит
ро. Дмит
ро знав про її да
-
вній не
щас
ний гріх, а Ілія був
дур
ний.
З обо
ма бу
де гірко. «Не
хай
бу
де, як бог схо
че! - так ка
за
ли
кар
ти.- Не журіться нічим!»
Ворожка вга
да
ла все, все; во
-
на й тоді все вга
да
ла і, як яло
ся
чесній і по
божній жінці, нав
ча
-
ла ро
зу
му і га
ни
ла…
Жінка, про яку го
во
ри
ли кар
-
ти, що во
на їй при
хильна, се бу
-
ла, ма
буть, пи
сар
ка, а про чо
-
ловіка, що ду
мав її сва
та
ти, бу
-
ло їй бай
ду
же, хто се був, він же
й так не мав її бра
ти.
Два дні по тім хо
див Ілія до
па
нот
ця, аби не ого
ло
шу
вав
тре
тьої за
повіді, а в день по тім
пішов про
си
ти, аби та
ки ого
ло
-
сив. Вісім днів пізніше відбу
ло
-
ся їх весілля.
В селі висміяли лю
ди Ілію, що
він, мов ху
до
бу, відсту
пив ді
-
вчи
ну іншо
му, а Марійка на
по
-
ми
на
ла Домніку не ви
пус
ка
ти
«дур
ня» з по
лем із ру
ки, бо во
-
на все-та
ки не мог
ла на
пев
но
зна
ти, чи Дмит
ро оже
ниться з
нею. Бо, як тол
ку
ва
ла во
на їй ту
річ,- Дмит
ро те
пер жовнір, а
жовнір мо
же дівчині все обіця
-
ти, але ко
ли він знов по-своєму
пе
ре
бе
реться і за
пус
тить во
-
лос
ся, тоді він уже інший і мо
же
на все ска
за
ти:
«Я був тоді жовніром, бу
ло
мені не віри
ти».
Домніка приз
на
ла да
ле
ко
ся
г
-
лі
сть тих слів і звер
ну
ла
ся на
-
но
во до Ілії, кот
рий рвав собі
во
лос
ся, що ви
пус
тив «та
ку ро
-
бі
тни
цю» з рук. І так узя
ло все
мир
ний і щас
ли
вий кінець.
Не дов
го по їх вінчан
ню вер
-
нув ста
рий Пет
ро із своєї ман
-
дрі
в
ки. Він приніс гроші й по
ка
-
зав
ся в пре
гарній одежі, на яку
пок
ла
дав завсіди ве
ли
ку ва
гу.
Як по
чув, що Домніка відда
лась
за Ілію, сплю
нув і клик
нув: «За
дур
но
го Ілію?»
-
За дур
но
го Ілію! - дістав по
-
ва
ж
но у відповідь.
-
Ото! - аж заспівав та й по
ки
-
вав го
ло
вою. Відтак ус
тав, бу
-
рк
нув півго
ло
сом, що «дур
но
му
ща
с
тя са
мо в ру
ки лізе», вхо
пив
свою ви
со
ку ку
че
ря
ву шап
ку і
поп
ря
му
вав пря
мо до корч
ми.
Там про
сидів чо
ти
ри дні. Пив,
до
ки не про
пив ос
таннього
гро
ша, до
ки май
же не за
пух,
відтак вер
нув на
зад до своєї се
-
ст
ри Докії і взяв
ся на
но
во до
праці. Але все, ко
ли бу
вав підо
-
хо
че
ний, жал
ку
вав:
-
З нею,- го
во
рив жалісно,-
був би я іншим чо
ловіком став,
з нею мож
на бу
ло яке-не
будь
діло по
ча
ти, а так, ет! - і ма
хав з
ре
зиґнацією [92]
ру
кою.
-
Нема за чим жал
ку
ва
ти! -
потіша
ла су
хо Докія, що не ду
-
же сим
па
ти
зу
ва
ла з дівчи
ною.-
В неї очі зро
ду-віку не бу
ли до
-
брі, а ро
зум, як у ста
рої жидів
-
ки! Бу
де ко
лись пер
ша шах
рай
-
[92]
- З ре
зиґнацією - без
надійно.
ка в селі!
-
Але за
те не бу
де в її хаті пус
-
то! - відгри
зав
ся Пет
ро, що по
-
чу
вав
ся обид
же
ним у своїм
сма
ку.
-
Та відтак; але її в селі ніхто
не лю
бить! Во
на, що чор
не під
нігтем, не зро
бить доб
ра ніко
-
му за
дур
но, все ви
ма
нить щось
від те
бе! Ли
ше Марійка з нею у
ве
ликій при
язні, але во
на ро
-
зумніша від Марійки! Доб
ре її
ску
бає!
І так ми
ну
ло вже цілих два
ро
ки, як Ілія з Домнікою поб
ра
-
ли
ся. Пос
та
ви
ли собі не
да
ле
ко
од Гри
горія ма
лу ха
ти
ну і жи
ли
до
волі мир
но. Але більша по
ло
-
ви
на праці спо
чи
ва
ла на пле
чах
Домніки, Ілія пе
ре
сип
ляв кра
-
щу по
ло
ви
ну сво
го жит
тя, і во
-
на пра
цю
ва
ла за двох, по
ма
га
-
ючи собі яко
мо
га, аби сво
го ді
-
пня
ти й сяк-так зба
га
ти
ти свою
ха
ти
ну.
Гарувала нев
пин
но, а як лу
-
чи
ла
ся на
го
да, то прос
тя
га
ла
ру
ку й за чу
жим доб
ром. Бра
ла
все, що су
ну
ло
ся під ру
ку, -
збіжжя, насіння, хатні зна
ряд
дя
або на
чин
ня, а особ
ли
во делі
-
катніші речі. Те все зно
си
ла,
мов бджо
ла, до своєї ха
ти
ни і
не
ви
мов
не тіши
ла
ся тим по
-
тай
ки. І, щоп
рав
да, у неї в хаті
бу
ло, мов у дзер
калі, чис
то й га
-
р
но. Ніко
ли не мож
на бу
ло її пі
-
йма
ти на га
рячім учин
ку. Вис
-
ту
па
ла про
ти всіх так по
важ
но
й чем
но, го
во
ри
ла так роз
суд
но
й чес
но, що ніхто не ва
жив
ся
пря
мо її за
че
пи
ти, і все на
но
во
вер
та
ло на
зад довір'я до неї.
В однім нап
рямі бу
ла не
-
обхідна для сільських газ
динь.
Ро
зуміла
ся зна
ме
ни
те на кухні
в місті та зна
ла випіка
ти різні
білі й чорні хліби. Кож
ним ра
-
зом, ко
ли ма
ла йти в місто, за
-
повіда
ла знай
омим ґазди
ням
уже впе
ред, і ті на
хо
ди
ли різні
оруд
ки для неї. Одній ма
ла ку
-
пи
ти крас
ки, іншій волічки. Он
тій дівчині цітки на ґердан, а
тій мо
лодій ґаздині іко
ну й де
-
що з на
чин
ня. І во
на ку
пу
ва
ла і
вдо
во
ля
ла всіх.
Часом, ко
ли ні крей
цар
ка не
ма
ла в хаті, го
во
ри
ла ніби по
-
біж
но, що йде в місто. За
раз
зна
хо
ди
ли
ся для неї оруд
ки.
Від
так пов
то
ря
ло
ся се пра
ви
ль
-
но, та див
но, що більша по
ло
-
ви
на ре
чей, які при
но
си
ла з мі
-
ста, на
ле
жа
ла до неї.
Була їм і в іншім нап
рямі не
-
обхідною. Ніхто не вмів так
доб
ре при
мов
ля
ти про
ти не
дуг
або від злих очей, як во
на. Ні
-
хто не вмів так доб
ре ва
ри
ти й
пек
ти, як во
на. Притім бу
ла
жва
ва й об
зор
на, і мож
на бу
ло
на неї хоч із яким ве
ли
ким,
весільним чи пос
мерт
ним обі
-
дом спус
ти
ти
ся, [93]
во
на все
пе
ре
ве
ла до са
мо
го кінця в най
-
кращім по
ряд
ку.
Була справді най
ліпшою то
-
ва
риш
кою Марійки, оди
но
ка (з
виїмком ще двох чи трьох ста
-
рих сусідок), з якою зно
си
ла
ся
Марія з довір'ям і пе
ред якою
не ма
ла ніякої тай
ни, хоч Івоні
-
ка від ча
су до ча
су ос
терігав її,
аби не бу
ла пе
ред нею відвер
та,
бо «хто мав уже раз жіно
чий
язик, не вмів мов
ча
ти».
Але досі Домніка ще їй ні в
чім не спо
невіри
ла
ся. Бу
ла їй у
[93]
- Спус
ти
ти
ся - пок
лас
ти
ся.
кожній праці, ко
ли б і не за
-
хотіла, щи
ро помічна, а ко
ли не
мог
ла вже до чо
го рук прик
лас
-
ти, то бо
дай по
ра
дою і доб
ри
ми
сло
ва
ми ря
ту
ва
ла, а се вміла
Марійка ціни
ти… За те об
да
ро
-
ву
ва
ла її щед
ро мо
ло
ком і хлі
-
бом, а на храм відділя
ла для неї
ок
ре
мо ми
соч
ку ме
ду, так, аби
Івоніка не видів. Домніка тіши
-
ла
ся в неї лас
кою ще й че
рез те,
що до
но
си
ла їй і най
мен
шу
дрібни
цю, яку лиш дізна
ла
ся
про Са
ву і Рахіру. А се бу
ло для
неї важніше, як усе інше. Що
Домніка ба
чи
ла все на свої очі,
не бу
ло сумніву. Гри
горій був її
най
ближ
чим сусідом, і ко
ли Са
-
ва хотів до нього за
хо
ди
ти, му
-
сив усе ми
на
ти її ха
ту.
З нею од
ною мог
ла го
во
ри
ти
од
вер
то про своє не
щас
тя. До
-
мніка бу
ла муд
ра й хит
ра і
вміла не лиш «про
мов
ля
ти» як
тре
ба, але й «мов
ча
ти».
Неначе по
ло
вик, що з най
-
більшої ви
со
ти за
дер
жує в оці
між тра
вою за
хо
ва
ний дріб, так
і Домніка сліди
ла за мо
ло
ди
ми
лю
дьми і зно
си
ла пильно, мов
бджо
ла або та вірна со
ба
ка, всі
но
ви
ни, до
тич
но хлоп
ця і дів
-
чи
ни, до ма
тері, повідом
ля
ючи
її про кож
ну по
яву Са
ви у Рахі
-
ри й інші її пос
туп
ки. Ча
са
ми
ста
ва
ла їй гри
зо
та Марійчи
на
роз
ра
дою. Ко
ли її лінивст
во й
ба
й
дужість Ілії при
во
ди
ли іно
-
ді до роз
пу
ки, забіга
ла до Марії
з якою-не
будь но
ви
ною про Са
-
ву або йо
го дівчи
ну, аби, впро
-
ва
ди
в
ши матір у їдкий настрій,
на
си
ти
ти
ся її гри
зо
тою і розд
-
ра
з
нен
ням. Вкінці оповіда
ла їй
свої кло
по
ти і так відзис
ку
ва
ла
рі
в
но
ва
гу. Так, на
жалівшись
до
-
с
хо
чу, потіша
ла од
на од
ну й ос
-
теріга
ла од
на од
ну пе
ред во
ро
-
га
ми… Ска
за
но, Домніка бу
ла
най
луч
чою то
ва
риш
кою Марій
-
ки, і бу
ла їй у ра
дості чи в смут
-
них хви
лях не
обхідною лю
ди
-
ною.
Коли Івоніка по
вер
нув із сму
-
т
ни
ми звістка
ми про Ми
хай
ла
та з йо
го «зна
ком» на примівку,
Марійка побігла ще то
го са
мо
го
дня до своєї при
ятельки з про
-
сьбою, аби прий
шла відмо
ви
ти
не
ду
гу си
нові.
-
Поможіть,
Домнічко,
по
мо
жі
-
ть, душ
ко,- про
си
ла во
на,- я вам
крас
но по
дя
кую і не зроб
лю
вам крив
ди!- І Домнічка при
мк
-
ну
ла свою бу
ду, по
чис
ли
ла ку
-
ри (пе
ред доб
ри
ми сусіда
ми),
ви
тяг
ну
ла з-під стріхи ма
лий
там за
хо
ва
ний но
жик, і обі жі
н
-
ки мах
ну
ли жи
венько до Ма
рі
ї
-
ної ха
ти.
Прийшовши
тут,
Домніка при
-
по
чи
ла тро
хи, а відтак всту
пи
-
ла в сіни й під ко
мин. Тут, са
ме
по
се
ре
дині, пос
та
ви
ла знак від
хлоп
ця (во
лос
ся) і, ви
ко
ну
ючи
ру
ка
ми різні ру
хи пе
ред ни
ми
(во
ни предс
тав
ля
ли ли
це хо
ро
-
го), го
во
ри
ла без пе
рер
ви й од
-
нос
тай
ним го
ло
сом ось що:
Болячка пух
ка,
Болячка з рожі,
Болячка з ма
ри
ни,
Болячка з ли
хим ча
сом,
Болячка з гістцем,
Болячка з ро
бо
ти,
Болячка з охо
ти,
Болячка з уроків,
Болячка з ли
хої волі,
Болячка нас
ла
на,
Болячка прис
ла
на,
Болячка вітро
ва,
Болячка польова!
Тут їй в го
ло
ву не лу
па
ти,
В ухах не стріля
ти,
Зуби не лу
па
ти,
Кровйов не плю
ва
ти,
Місця не шу
ка
ти,
Але іти собі
На ши
рокі бро
ди,
На гли
бокі во
ди,
Там їй піски пе
ре
си
па
ти,
Води міря
ти,
Каміння лу
па
ти,
Броди роз
ши
ря
ти,-
Які заг
ли
бокі,
Які за
ши
рокі,
А чис
то
го,
Божого,
Молитвенного
Михайла -
Лишити.
Як
йо
го
ма
ти
на
світ
по
ро
ди
ла
Аби йо
го так злічи
ла
Божими мо
лит
ва
ми,
Своїми примівка
ми,
Від бо
га на вік,
А від ме
не на лік!
Повторила се дев'ять разів, за
кож
ним ра
зом ви
ко
ну
ючи нові
ру
хи у воз
дусі, не
на
че фігу
ри, і
мов ок
руг го
ло
ви хо
ро
го, і за
кож
ним ра
зом щось здму
ху
ючи
і сп
льо
ву
ючи. Вкінці про
ри
ла в
землі но
жем хрест і шпур
ну
ла
йо
го да
ле
ко від се
бе.
Марійка не бу
ла при про
це
-
дурі при
мов
лен
ня. Во
но не бу
-
ло доб
ре. Примівка тра
ти
ла на
силі в при
сут
ності дру
гої осо
би,
і її наслідки зволіка
ли
ся…
Домніка опус
ти
ла місце при
-
мів
ки і пос
ту
пи
ла до ха
ти.
-
Вже! - ска
за
ла по
важ
но й по
-
т
ро
хи вто
м
ле
но й відітхну
га,
усівши на лавці ко
ло печі.- Як
бог дасть, то йо
му за
раз по
лег
-
шає!
-
Дав би бог свя
тий! - відпо
ві
-
ла Марійка по
бож
но.- До всеї
іншої жу
ри при
чи
няється ще й
гри
зо
та про йо
го здо
ров'я. Іво
-
ніка ка
же, що він ду
же змарнів.
-
Змарнів! - за
ки
ну
ла Домніка
глум
ли
во.- То що, що змар
нів?
Та
же їх три
ма
ють там, як со
бак!
Я знаю! Спи
тай
те йо
го, чи він
ко
ли був си
тий, відко
ли від вас
пішов? Га! Я знаю; я бу
ла більш
де
ся
ти років у місті; я не бу
ла
слі
па! Я ба
га
то виділа й чу
ла!
По хви
лині бист
рої на
ду
ми,
під час якої її чорні очі оббігли
блис
кав
кою ха
ту, до
да
ла:
-
Я не
за
дов
го бу
ду з ним і пе
-
ре
ка
жу йо
му де
що від вас! З
неділі, як бог дасть ді
жда
ти і як
мені що в до
розі не ста
не
ть
ся і
я не зас
лаб
ну - бо я сла
ба, та
лиш бог один знає, як я з отим
бов
ва
ном га
рую і яка я сла
ба -
то піде
мо з Ілією в мі
сто. Зла
-
годьте де
що для нього! Спечіть
кілька хлібів або ма
лаїв, до
ло
-
жіть ку
сень си
ру й мас
ла, а як
маєте со
ло
ни
ни, то дай
те й со
-
ло
ни
ни; при
несіть до ме
не, і я
або Іл
ія пе
ре
да
мо йо
му. Ілія ви
-
к
ли
че йо
го з ка
сарні, а я вже са
-
ма пе
ре
дам йо
му та пе
ре
ка
жу,
що тре
ба. По сла
бо
сті бу
де жад
-
ний ма
ми
но
го хлібця; а там ді
-
стає три ра
зи ден
но їсти або,
мо
же, ли
ше ра
но й увечір. Так,
так, мам
цю! - тяг
ну
ла з ве
ли
-
кою щирістю дальші.- Зро
біть,
як я ка
жу! Зла
годіть усе, а я вже
ві
зь
му те з со
бою та зроб
лю
так, аби доб
ре бу
ло. Бу
де тіши
-
ти
ся, бідний. Як
би ви не ма
ли
ча
су,- до
да
ла ввічли
во,- то зла
-
го
дьте ли
ше усе, а я прибіжу
сю
ди та й по
мо
жу вам зро
би
ти.
А як ні, то дай
те ме
ні му
ки до
-
до
му. Я все до
ма по
роб
лю і вже
го
то
ве при
не
су вам. Му
ку мог
-
ла б я вже і те
пер із со
бою взя
-
ти,- до
да
ла бай
ду
ж
ні
ше,- не
тре
ба б бу
ло по два ра
зи хо
ди
-
ти. Ви, мо
же, не бу
де
те ма
ти ча
-
су, а що я вже са
ма тут, то зроб
-
лю вам те зі щи
рої ду
ші, і ще як
зроб
лю! - до
да
ла май
же спі
ву
-
чо.- У ме
не не
ма дітей, але я
знаю, як ма
мі на серці, ко
ли во
-
на ви
дить, що її ди
ти
на го
ло
-
дом мліє і над нею збит
ку
ю
ть
-
ся. Я се доб
ре знаю, і чо
му мені
не по
мог
ти, як мо
жу?
Марійка зво
ру
ши
ла
ся ти
ми
сло
ва
ми до гли
би
ни сер
ця і об
-
тер
ла до
ло
нею сльози, що тис
-
ну
ли
ся їй до очей.
-
Бог зап
ла
тить вам, Домніко,
та й я вам ще зосібна крас
но по
-
дя
кую! - відповіла так са
мо щи
-
ро.- Оце, що ви ка
же
те, ви доб
ре
ка
же
те! А як
би ви бу
ли такі
добрі та й спек
ли зо два бу
-
ханці хліба й зо два ма
лаї, то б
ма
ли по
ма
ну [94]
за ме
не, сла
-
бу та нез
до
ро
ву. Му
ку мо
же
вам Са
ва віднес
ти. Він і так має
іти по світло до Менд
ля.
[94]
- По
ма
на - спо
гад.
Домніка зля
ка
ла
ся.
-
Сава? - клик
ну
ла.- Ей бо
же!
Са
ва не до
не
се до ме
не всієї му
-
ки. Він простісінь
ко піде з му
-
кою до Рахіри, та й там зро
б
-
лять собі з неї праз
ник. А хоч і
при
не
се, то пев
но ли
ше по
ло
-
ви
ну з то
го, що ви дас
те. І хоч
би він їй і сам не дав, то во
на
ви
де
ре від нього. Він же не вит
-
ри
має, аби не всту
пи
ти впе
ред
до неї. Від ме
не не
да
ле
ко до
неї. Дай
те мені вже ліпше все
ві
дра
зу; я собі са
ма по
не
су, по
-
пе
чу все крас
но і вже вам го
то
-
ве при
не
су. А як хо
че
те, то від
-
не
су вже пря
мо до хлоп
ця, та й
не бу
де
мо ча
су тра
ти
ти. Йо
му
ко
ж
ний день там чор
ний, як
ніч. Вже я для нього що змо
жу,
то най
ліпшо
го зро
б
лю; він у
ме
не хло
пець жва
вий і доб
рий!
- до
да
ла, як пер
ше, щи
ро і по
-
бож
но.- Спустіться ли
ше на ме
-
не!
Вона звер
ну
ла свої про
ник
-
ли
ві очі на зас
му
че
ну жінку пе
-
ред со
бою і до
да
ла:
-
Село оси
ротіло, відко
ли він
пішов.
Марійка хи
та
ла мовч
ки го
ло
-
вою.
-
Чи лиш во
но оси
ротіло!- від
-
по
віла гірко.- Чи лиш во
но оси
-
ротіло? Але я вже пос
лу
хаю!-
до
да
ла, підво
дя
чи
ся з лав
ки.-
Зроб
лю, як ка
же
те! Дам вам те
-
пер му
ки, візьміть із со
бою, а
все, що зла
год
жу, над
не
су завт
-
ра до вас са
ма! Бо
гу дя
ку
ва
ти,
що йде
те в місто! - до
да
ла, уща
-
с
лив
ле
на дум
кою, що бо
дай
хтось її близький по
ба
чить лю
-
бим
ця і пе
ре
дасть її по
сил
ку.
Івоніка аж за тиж
день бу
де у
нього, а він, пев
но, зрадіє, як
по
ба
чить знай
омих із се
ла, та
ще, до то
го, Домніку із клу
ноч
-
ком від мам
ки.
Утерши сльози, що мов му
хи
лізли їй в очі, по
ча
ла ниш
по
ри
-
ти по хаті.
-
Відколи знаю, що Ми
хай
ло
сла
бий, то не маю су
по
кою ні
вдень ні вночі,- го
во
ри
ла, обер
-
не
на пле
чи
ма до жінки, що си
-
діла на лаві та сліди
ла за кож
-
ним її ру
хом.- Здається мені, що
та
ки злетіла би до нього! Але
де мені йти до нього? Дос
та, як
Івоніка йде! Ка
зав, що бу
де що
-
неділі хо
ди
ти! Що
неділі! То вже
хай він хо
дить! Я ра
да, що він
бу
де хо
ди
ти. Все йо
му бу
де лег
-
ше, як по
ба
чить та
та! Та й ка
-
зав Івоніка, що він смут
ний… А
мені при тих сло
вах так, як би
хто сту
де
ний ніж у сер
це вса
-
див… А ви як га
даєте, Домніко,
як ви га
даєте?
Домніка потіша
ла ро
зум
ни
ми
сло
ва
ми, що про
мов
ля
ли щи
ро
до сер
ця, а відтак тим, що все
«ми
нає». Все ма
ло свій час і все
ми
нає. І не та
ке, та й ми
нає.
Вже які во
на гри
зо
ти ма
ла у
своїм житті, га
да
ла, що в зем
лю
піде з жу
ри. А бог дав, та й усе
ми
ну
ло, та й во
на і до сьогодні
жи
ве. Ко
би здо
ров'я…
Півгодини пізніше йшла на
-
зад тою до
ро
гою, що пер
ше.
Сим ра
зом нес
ла мішок на пле
-
чах і сту
па
ла повільним кро
-
ком. Нес
ла му
ку, з якої ма
ла
спек
ти ко
лачі і хліб для рек
ру
-
та, а далі й інші речі, які ще в
ос
танній хвилі пе
ре
да
ла за її
на
мо
ва
ми стур
бо
ва
на ма
ти.
З чор
но
го змарніло
го ли
ця
світи
ли
ся вдо
во
ле
но чорні очі.
Тіши
ла
ся до
бут
ком, ду
ма
ючи:
«Спе
чу йо
му два малі ко
лачі й
зо два бу
ха
ноч
ки хліба, а реш
-
тою поділю
ся. Що то хлоп
цеві
пош
ко
дить, як я собі зі всього
пот
рош
ку візьму? Ко
би всім та
-
ка біда, як йо
му! Гей, гей! Та
то
що
тиж
ня бігає, а ма
ма день і
ніч за нього пам'ятає. За ме
не
хто дбає? Той ту
ман?» Її ус
та
вик
ри
ви
ли
ся в гіркій зне
вазі.
«Якби я са
ма не за
ро
би
ла та не
прид
ба
ла, то хоч гинь із го
ло
ду!
Тут є звідки бра
ти! Во
ни ма
ють
більше, як я! Ко
би всі їх так
крив
ди
ли, як я! Хто їм так усе
доб
ре зро
бить, як я? А мій труд
не варт нічо
го? А то, що я йду?
Гей, бо
же, бо
же!» - зітхну
ла
гли
бо
ко і, підки
нув
ши скру
че
-
ний в ру
ках мішок вигідніше на
плечі, пош
кан
ди
ба
ла до своєї
ха
ти, що сто
яла під ве
ли
ким,
те
пер змертвілим лісом, і пря
-
му
ва
ла до оди
но
кої цілі в її
житті.
Ототу ха
ти
ну, що ди
ви
ла
ся
до неї, мов при
ко
ва
на на місце
ди
ти
на, за
пов
ни
ти вся
чи
ною і
приб
ра
ти стрійно знад
во
ру й
зсе
ре
ди
ни. І се їй уда
ло
ся, її
врод
же
на інтелігенція і ро
зум
пер
ли все до дальшої праці й
акції, а відко
ли Ми
хай
ло Фе
до
-
р
чук по
ки
нув ха
ту своїх ро
ди
-
чів, пішов
ши в рек
ру
ти, відко
-
ли Са
ва по
дав
ся за Рахірою, ха
-
та Марійчи
на ста
ла
ся для неї
якимсь не
ви
чер
па
ним дже
ре
-
лом, із яко
го чер
па
ла свої заріб
-
ки, та точ
кою, ко
ло якої крис
-
талізу
ва
ли
ся всі живі дум
ки тої
да
ро
ви
тої, хит
рої го
ло
ви, спи
-
ня
лись її жадібні ру
ки, ру
ки, що
ніко
ли не спо
чи
ва
ли…
IX
Глибока зи
ма. На ши
рокій
пло
щині за містом, де відбу
ва
-
ли
ся зви
чай
но військові впра
-
ви, ус
та
ви
ли за роз
ка
зом [95]
[95]
- Роз
каз - на
каз.
ге
не
ра
ла кілька на
метів. На ніч
вис
ла
ли ту
ди кілька
над
цятьох
рек
рутів. Ма
ли там про
вес
ти
ніч і тим вип
ро
бу
ва
ти, чи на
ме
-
ти ска
жуться дос
та
точ
ною охо
-
ро
ною про
ти тріску
чих мо
розів
і за
метільниць.
Між вис
ла
ни
ми рек
ру
та
ми
був і Ми
хай
ло Фе
дор
чук. Він і
ще один кам
рат мав та
кож но
-
чу
ва
ти в однім із на
метів. Не
сміли спа
ти. Жо
ден з них не
смів зас
па
ти, хіба що на ко
ро
-
теньку хви
ли
ноч
ку і то на пе
-
реміну. «Що
би кот
рий ту
ман не
за
мерз!» - гу
кав за ни
ми, ос
те
-
ріга
ючи їх, один підпо
руч
ник.
Настала яс
на ти
ха ніч і при
ве
-
ла мо
роз і студінь із со
бою. Ле
-
гені, не
на
че хли
па
ючи, на
би
ра
-
ли мо
ро
зя
чо
го воз
ду
ху в се
бе, а
на вії насіда
ли срібні іскор
ки
па
лю
чо
го мо
ро
зу. Зорі дри
жа
ли
й ми
готіли, і їх світло зда
ва
ло
ся
очи
ще
не й відрод
же
не в тій на
-
п
ро
чуд ясній, мов кат, не
ми
ло
-
сердній ночі.
Оба рек
ру
ти бу
ли за при
пи
-
сом одяг
нені, од
на
че, ко
ли
збли
зи
ла
ся північ, студінь па
-
ралізу
ва
ла сус
та
ви їх тіла. Ву
ха
по
на
пу
ха
ли, а що
ки роз
боліли
й роз
пек
ли
ся, мов ог
нем поп
-
рис
ку
вані. На
ме
ти ска
за
ли
ся
ду
же мар
ною охо
ро
ною про
ти
та
кої бру
тальної сту
дені, ко
ли
в одній нап
ро
чуд ясній ночі, од
-
на
че, тре
ба бу
ло в них ви
дер
-
жа
ти аж до ран
ня.
Під час ко
ли Ми
хай
ло
вий ка
-
м
рат умос
тив
ся на ма
лу хви
ли
-
ну задріма
ти, він сам про
ход
-
жу
вав
ся ма
ши
нально на оз
на
-
ченім місці ко
ло на
ме
ту сю
ди й
на
зад.
Грубі сльози тис
ну
ли
ся йо
му
із зим
на й з бо
лю все на
но
во в
очі. Був до край
ності огірче
ний
і роз
жа
лоб
ле
ний. Мерз стра
ше
-
н
но, а ніч яс
на та скре
го
тя
ча
зда
ва
ла
ся без
ко
неч
ною, та су
-
по
коєм своїм лиш зав
зи
ва
ла до
во
ро
хобні. [96]
Своїм здо
ров'ям
[96]
- Во
ро
хоб
ня - за
во
ру
шен
ня, бунт.
ма
ли вип
ро
бу
ва
ти на
ме
ти. І
нев
же ж? Хто жу
рив
ся їх тілом?
Хто жу
рив
ся їх здо
ров'ям? Хто
жу
рив
ся му
жи
ком? Ет! - збив
ку
ла
ка
ми до
ку
пи, мов гру
би
ми
груд
ка
ми землі, і про
тер мо
ро
-
зом отяжілі очі. «А не
хай би він
свою си
лу і своє здо
ров'я стра
-
тив, які вніс отут, вер
нув калі
-
кою до
до
му, яка на
го
ро
да жда
-
ла би йо
го по тім всім? Хто ря
-
ту
вав би йо
го відтак? Хто, хто?
Еге! Прий
ди, та
ту, та по
ди
ви
ся,
як твій син, як та со
ба
ка, виє зі
студні!» В йо
го нутрі здіймив
ся
огірче
ний го
лос. «Прий
ди! І до
-
ма гри
зе студінь, з'їдає, як ого
-
нь, але до
ма ти не со
ба
ка і не
йдеш на безп
лат
не каліцтво, як
отут…»
Перед йо
го ду
шею спи
ни
ла
ся
на
раз од
на кар
ти
на, яку ба
чив
раз із своєю ма
мою на однім
торзі і ще й досі її не за
був. І йо
-
го ма
ма хрес
ти
ла
ся все, ко
ли
зга
ду
ва
ла ту стрічу.
То про
бу
ва
ли на яр
мар
ку. Був
ве
ли
кий стиск, і од
но тов
пи
ло
-
ся га
лас
ли
во ок
руг од
но
го. По
-
го
да бу
ла пре
гар
на, і ста
ре і мо
-
ло
де, жіноцт
во, і дівоцт
во, і чо
-
ловіки веш
та
ли
ся жи
во всю
ди.
В тім пок
вапнім здви
гу за
чу
-
ли на
раз му
зи
ку. Хтось грав на
ка
та
ринці чи на чімсь подібнім.
Ми
мо
волі по
да
ли
ся за зву
ка
ми.
Во
ни про
тис
ну
ли
ся крізь гро
-
ма
ду, і який вид ука
зав
ся їх
очам! Жовнір (в такім же самім
мун
дирі, який він мав те
пер на
собі) нез
ви
чай
ної си
ли в пле
чах
сто
яв,- ні, не сто
яв, плечі йо
го
сто
яли на землі, бо у нього бу
-
ли но
ги май
же по по
яс відтяті,-
сто
яв і кру
тив на землі ус
тав
ле
-
ну ка
та
рин
ку. В ко
ло
сальних
пле
чах, зда
ва
ло
ся, си
ла скон
-
цент
ро
ва
на.
На гру
дях блистіла ме
даль, а
йо
го скісно всад
жені чорні очі
горіли не
доб
рим ог
нем. Та
кий
пох
му
рий і не
без
печ
ний був
йо
го пог
ляд, що він, не про
мов
-
ля
ючи до ніко
го ні сло
ва, по
ра
-
жав своїми очи
ма. Виг
ля
дав,
не
на
чеб мав у най
ближчій хви
-
лі пімсти
ти
ся тяж
ко на кімсь із
тов
пи за своє ве
ли
ке не
щас
тя.
Дівча
та відвер
та
ли
ся від нього,
пе
ре
ля
кані тим пог
ля
дом, а дві
вагітні жінки відда
ли
ли
ся пру
-
д
ко з йо
го ок
ру
га, спльову
ючи
та хрес
тя
чи
ся раз по раз. Йо
го
ма
ти го
во
ри
ла, що чу
ла до ве
-
чо
ра йо
го пог
ляд на своїм чолі і
му
си
ла до
ма вуг
ля га
си
ти. Та
ке
ве
ли
чез
не бу
ло не
щас
тя сього
чо
ловіка, що, мов не
ви
ди
ма ли
-
ха си
ла, пе
ре
хо
ди
ло по
ра
жа
юче
на інших.
Він сам був сильно пот
ря
се
-
ний тим ви
до
ви
щем. Не раз ба
-
чив уже калік, калік різно
го ро
-
ду, але тут, де чо
ловік був у
самім най
сильнішім розцвіті
своєї мо
ло
де
чої си
ли та
кий
скаліче
ний, де не
щас
тя че
рез
по
ли
ше
ну си
лу й міць май
же
розкішних членів вис
ту
па
ло
так яр
ко на
верх, во
но бу
ло за
-
сильне, щоб не ос
та
ви
ти трив
-
ко
го вра
жен
ня. Він мав йо
го
свіже в своїй душі.
Ніхто не роз
пи
ту
вав у не
щас
-
но
го, в який спосіб окалічів так
стра
шен
но, од
на
че йо
го мун
-
дир і ме
даль на груді вка
зу
ва
ли
самі, де шу
ка
ти при
чи
ни.
Як Ми
хай
ла відібра
но до
війська, то ма
ти йо
го бу
ла пер
-
ша, що на
га
да
ла йо
му то
го не
-
щас
но
го.
-
Сього мо
жеш у війську дос
-
лу
жи
ти
ся!- віщу
ва
ла гірко й за
-
п
ла
ка
ла го
лос
но.
І ко
ли він са
ме то
го не бо
яв
-
ся, він був усе ду
же обе
реж
ний
із зброєю, мав вза
галі пе
ред
зброєю якусь не
опи
са
ну відра
-
зу, то міг окалічіти в інший
спосіб. Кілька то повіда
ло, як
вер
ну
ли каліка
ми. По
ки
ну
ли
свою зем
лю мо
ло
ди
ми, здо
ро
-
ви
ми, а вер
ну
ли на
зад із скалі
-
чіли
ми ру
ка
ми… А зем
ля ви
ма
-
га
ла ли
ше ду
жих і здо
ро
вих
рук… Але що ко
го об
хо
ди
ло, які
ру
ки по
вер
не він, Ми
хай
ло Фе
-
дор
чук, своїй землі?
Він збив із зим
на не
по
во
рот
-
но приб
ра
ни
ми но
га
ми до
ку
пи
і звер
нув
ся бист
ро від на
ме
та
на
зад. Відтак гля
нув на нього.
Ніч сто
яла ще вповні… Півго
ди
-
ни пізніше ста
нув кам
рат на
йо
го місце, а він, за
ку
тав
ши
ся в
со
ло
му й у жовнірське пок
ри
ва
-
ло, ліг спа
ти.
Ніч зда
ва
ла
ся без
ко
неч
ною.
Він мерз стра
шен
но, а до то
го,
боліли йо
го но
ги й ру
ки. Ле
жав
і мав, як зви
чай
но, ко
ли був на
са
моті, свою рідню і рідну сто
-
ро
ну пе
ред ду
шею. Там
то
го ро
-
ку в тім часі був він до
ма і пи
-
льну
вав своєї ху
до
би у стай
ні.
Там бу
ло теп
ло, і ху
до
ба огріва
-
ла йо
го ще своїм теп
лим відди
-
хом, а тут мав він міря
ти своїм
тілом сте
пені зим
на.
А відтак, ко
ли нас
та
не вес
на -
за три місяці во
на вже нас
та
не -
бу
де зем
ля йо
го на
дар
мо ви
жи
-
да
ти. Розс
те
ле
ть
ся чор
на й ши
-
ро
ка, як мо
ре, го
лу
бе не
бо бу
де
сміяти
ся, а йо
го не бу
де. Не він
бу
де її ора
ти. Ве
ликі її ски
би
бу
дуть на ній стир
ча
ти, і не він
бу
де їх розк
ри
лю
ва
ти.
Тисячі чор
них, об
горілих рук
бу
дуть тим зай
няті, бу
дуть тя
-
ж
ку залізну зброю чис
ти
ти і
вправ
ля
ти
ся в її ужи
ванні. Ду
-
жі, мо
лоді, мус
ку
лярні ру
ки - се
ста
но
ви
ло якусь си
лу!
Кожний ли
шив до
ма десь там
свій за
го
нець, і він бу
де на
дар
-
мо йо
го ви
жи
да
ти. Мов си
ро
та,
бу
де йо
го ви
жи
да
ти… І ме
жи
тою зем
лею і ни
ми гра
ла, мов
стру
ни, сю
ди й на
зад - до
ля…
Та ку
ку
руд
за, що він із та
том
ще сеї вес
ни посіяв, вже геть
підрос
ла. Вже пря
ла. І її бу
ло
ба
га
то, цілий лан. Ви
рос
ла ви
-
со
ка й сильна, і її стьожку
ва
те
шов
ко
ве лис
тя ше
лестіло не
ус
-
тан
но в ле
геньких по
ду
вах ві
-
тру…
В ти
шині чув він доб
ре її ше
-
лест. Те
пер, в отім со
нячнім
над
вечір'ю, як усе за
тих
ло, пи
-
за
та гар
бу
зи
на не
на
че нав
мис
-
не ви
су
ну
ла
ся на ме
жу та ше
-
лестіла між со
бою:
-
Як мається Ми
хай
ло?
-
Мабуть, доб
ре!
-
Недобре! - по
тяг
ло воз
ду
-
хом.- Він ту
жить!
-
За на
ми! - про
ше
лестіло ли
-
с
тям.
-
За на
ми…
А відтак по
тяг
ли, мов мо
рем,
незлічимі ше
лес
тячі го
ло
си по
-
над ла
ни:
-
За на
ми…
Опісля умовк
ло, не
на
че на
місці за
кам'яніло…
Другого дня зран
ку вер
ну
ли
ін
фан
те
рис
ти напівза
мерзлі з
по
від
мо
ро
жу
ва
ни
ми ли
ця
ми,
ву
-
ха
ми й ру
ка
ми на
зад до ка
са
р
ні,
а ге
не
рал прий
няв мельду
нок,
що ним про
ек
то
вані на
ме
ти по
-
ка
за
ли
ся нез
дат
ни
ми про
ти
сту
дені і що кількох інфан
те
-
ристів, сильно пе
рес
туд
же
них,
відісла
но до шпи
та
лю.
Х
-
Ти прав
ду ка
за
ла, Рахіро, б
і
-
га
ни
на не має кінця! - го
во
рив
Са
ва глум
ли
во до дівчи
ни, що
нес
ла пляш
ку з горівкою із
корч
ми, де стріну
ла
ся з хлоп
-
цем, що ку
пу
вав там пач
ку, і те
-
пер вер
та
ла ра
зом з ним до
до
-
му.- Аби ти ка
за
ла, що про
си
-
дить до
ма од
ну неділю, то й то
ні! Ско
ро ли
ше по півночі, ста
-
рий зри
вається та й топ
че зем
-
лю до нього!
-
Видиш! Не ка
за
ла я? Я се
відра
зу зна
ла! - відка
за
ла дів
-
чи
на з енергічною певністю.-
Ди
ви
ся ли
ше, скільки гро
шей
ви
ванд
ро
вує за ним! Те
пер ви
зби
ли тро
хи хліба! Ди
ви
ся ли
-
ше, що за ті гроші за
ку
питься! І
ска
жи мені відтак, чи й ти обі
-
рвав що з тих гро
шей?
Не відповів нічо
го. Знав, що
йо
го батько спро
дав уже по
ло
-
ви
ну змо
ло
че
но
го збіжжя, але
він бо
яв
ся ска
за
ти се Рахірі. Во
-
на си
лу
ва
ла чо
ловіка за
раз до
чо
гось… а він не мав настільки
відва
ги, аби вис
ту
па
ти про
ти
батька. Чи мав жа
да
ти для се
бе
гро
шей? Сього не ро
бив досі ще
ні Ми
хай
ло, ні він; старі самі
роз
по
ряд
жа
ли грішми, та в
ньо
го й не бу
ло, до то
го, ніякої
при
чи
ни до жа
дан
ня. Але во
на
б ще при
си
лу
ва
ла йо
го до то
го,
та й та
ки її прав
да.
-
Чи він прий
де на Ве
лик
день
до
до
му? - спи
та
ла.
-
Може, як діста
не урльоп!
Старі аж ги
нуть за ним!
-
А ти?
-
Я? А мені що до то
го? Про
ме
не, най прий
де! Врешті, я хо
-
тів би видіти, чи він усе ще та
-
кий бо
ягуз і боїться стрільби.
Він страш
но бо
яз
ли
вий, Рахіро,
ну…- відтак ур
вав рап
том і за
-
мовк.
-
А ста
ра все так ду
же пла
че?
-
Правда! Я му
шу де
сять разів
на день слу
ха
ти, що з ним по
-
тяг
ло з ха
ти й «сон
це», і все
«доб
ро». До то
го всього во
на
те
пер лю
та, що він там зви
кає.
Во
на бу
ла би хотіла, аби він і
досі за нею за
во
див та пла
кав,
тим ча
сом він уже звик. Зра
зу
так ба
ну
вав, що хотів утіка
ти.
Та
то се ска
зав мені. Во
на нічо
го
про се не знає. Че
рез те й роз
-
по
ча
ла
ся бу
ла біга
ни
на до ньо
-
го. Що
тиж
ня, що
тиж
ня, ка
жу
тобі! Та
то потішав та, мов ка
-
мінь, пе
ре
сид
жу
вав на то
лоці,
де жовніри ег
зе
ци
ру
ва
ли
ся,
щоб він та
та видів, аби не ба
ну
-
вав і аби йо
му лег
ше бу
ло. Ти
чу
ла та
ке? І не со
ром йо
му? А
дур
ний та
то сидів. Лю
ди, що
йо
го десь виділи, як він сидів,
пев
но, га
да
ли, що він одурів, а
він сидів, аби хлоп
чисько мав
йо
го пе
ред очи
ма та аби не ба
-
ну
вав так ду
же.
-
З ним, пев
но, й не один клу
-
но
чок по
ванд
ру
вав! - до
да
ла
во
на.
-
Розуміється! Ста
ра га
дає, що
при війську не да
ють нічо
го їс
-
ти!
-
Ти,-сказала Рахіра по хви
ли
-
ні бист
ро
го на
мис
лу,- як дов
го
він ще там бу
де?
-
Мені здається, ще півто
ра
ро
ку. Але я не знаю на
пев
но!
-
А відтак?…
-
Що «відтак»? Відтак вер
не
на
зад до
до
му, оже
ниться і бу
де
ґазду
ва
ти, як усі лю
ди!
Вона не про
мо
ви
ла нічо
го.
Стя
г
ну
ла хмар
но бро
ви над чо
-
лом і вп'яли
ла очі в зем
лю. І він
не го
во
рив більше нічо
го. Кі
-
лька лю
дей вий
шло про
ти них,
і він за
вер
нув доріжкою до сво
-
єї ха
ти.
Розсталися.
ХІ
Було вже по Ве
ли
кодні.
Озимина зе
леніла тут і там у
яснішій і темнішій зе
лені і від
-
би
ва
ла
ся ве
се
ло від не
по
ора
ної
ще ріллі.
Івоніка тро
хи припізнив
ся з
оран
ням. Не вспів покінчи
ти
всього на час. Не міг сам зі всім
упо
ра
ти
ся, і хоч Са
ва жи
во при
всім по
ма
гав, все-та
ки не дос
-
та
ва
ло Ми
хай
ло
вих рук. Оран
-
ня за
тяг
ло
ся і, що най
гірше,
ора
ло
ся ли
ше од
ною па
рою
волів.
Тяжко бу
ло сеї вес
ни.
Роздумуючи над зем
лею і
сво
їм хлоп
цем, га
дав Івоніка те
са
ме, що Ми
хай
ло, ли
ше інши
-
ми сло
ва
ми. Ти
сячі об
горілих
рук скла
да
ли
ся на те, аби очис
-
ти
ти тяж
ку залізну зброю, міц
-
ні, мо
лоді, годні ру
ки, а зем
ля
ле
жа
ла об
ло
гом… То
му зби
ра
-
ли
ся що дру
гої дни
ни смутні
хма
ри під не
бом і волікли
ся жа
-
лібно то сю
ди, то ту
ди над за
-
нед
ба
ною зем
лею…
Марійка засіва
ла ка
пус
ту.
Взяла най
більший гор
нець,
який ли
ше був у неї в хаті і в
якім на пу
щен
ня ва
ри
ла завсі
-
ди ка
пус
ту зі сви
ни
ною, на
пов
-
ни
ла йо
го дрібненькою, не
на
че
си
том пе
ресіяною зем
лею, пе
-
реміша
ла її з насінням і засіва
-
ла на двох гряд
ках на роз
са
ду.
Так зви
чай велів.
Такі ве
ликі ма
ли бу
ти опісля
й го
лов
ки ка
пус
ти, як он той
гор
нець. Ко
ли в нім ва
ри
ло
ся
на пу
щен
ня і не бу
ло сті
льки
лю
дей, аби те все поїли, во
на
ви
си
пу
ва
ла на їду ху
добі. Роз
-
хо
ди
ло
ся, го
лов
не, о те, аби в
тім горш
ку ва
ри
ло
ся.
Сава по
ма
гав їй при ро
боті.
Чинив се тро
хи зліни
ва й мо
-
вч
ки. Але во
на бу
ла ра
да, що
ма
ла йо
го цілу дни
ну до
ма, а
те
пер при собі, і не ро
би
ла вже
йо
му до
корів. По
чи
на
ла вже ві
-
ри
ти в те, що все го
во
рив Івоні
-
ка, що як Са
ва, взяв
ши
ся раз до
праці, по
лю
бить зем
лю, не від
-
вер
неться більше від неї. Тоді й
Рахіра ви
шу
мить йо
му з го
ло
-
ви. Тоді бу
де міг ви
би
ра
ти між
Рахірою або зем
лею. Од
на
че ко
-
ли б хотів при своїм ос
та
ти, то
на них усіх спав би ве
ли
кий
гріх. Се ж був би не
чу
ва
ний
гріх, аби він узяв за жінку та
ку
близьку сво
яч
ку. То
го во
на не
хо
че до
жи
ти. Не дай, бо
же! Не
дай, гос
по
ди, до
жи
ти та
кої хви
-
лі!…
-
Тамтих літ по
ма
гав мені Ми
-
хай
лик роз
са
ду засіва
ти, а те
-
пер ти ря
туєш ме
не! - по
ча
ла
по
важ
но, веш
та
ючись ко
ло гря
-
док і си
на.
Він не об
зи
вав
ся.
-
Ніби ти не міг би мені все
отак по
ма
га
ти, як він? Так, при
-
міром: як він те
пер на Ве
лик
-
день до
ма був, та
кий чем
ний та
крас
ний, як капітан! І за
раз заг
-
ля
нув у всі за
кут
ки, чи все в по
-
ряд
ку і чи все так, як за йо
го ча
-
сів бу
ва
ло. Мо
же, ні!
Він усе ще мов
чав.
-
Мені аж світ роз'яснив
ся, як
я йо
го по
ба
чи
ла! - тяг
ла во
на
дальше, нез
ва
жа
ючи на те, що
він не відповідає їй ні од
ним
сло
вом.- Ли
ше бог один знає,
скільки но
чей я че
рез нього пе
-
реп
ла
ка
ла і як мені йо
го сму
-
ток, мов камінь, на серці ле
жав.
Але бо
гу дя
ку
ва
ти, що я бо
дай
йо
го виділа! Що знаю, що здо
-
ро
вий і жи
вий! Ко
би я ще то
го
діжда
ла
ся, аби вер
нув до
до
му,
та й тоді хоч най ме
не бог свя
-
тий в зем
лю спря
че!
Зітхнула…
По якійсь хви
лині, під час
якої гла
ди
ла за
од
но ру
кою гря
-
д
ки сю
ди й на
зад, по
ча
ла знов:
-
Але ко
ли діжду
ся вже то
го?
Те
пер прий
де знов хіба аж во
-
се
ни, мо
же, діста
не урльоп по
ма
нев
рах, а як ні, то аж на рі
-
здво… На свя
ту неділю хо
че та
-
то до нього йти.
-
Чого? - спи
тав Са
ва і гля
нув
на неї пох
му
ро, ско
са.
-
Так! Аби тішив
ся!
-
Аби тішив
ся! - пов
то
рив Са
-
ва глум
ли
во і більше до се
бе.
Го
лосніше до
дав:- Він дасть йо
-
му, пев
но, і гро
шей, а ви пішле
-
те йо
му пе
че
ну кур
ку?
Вона глип
ну
ла на нього.
-
А тобі жаль за тим? Дя
куй
бо
гу, що ти до
ма зим
ну ма
ма
-
ли
гу їси! Дос
та йо
му то
го, що
він з ха
ти пішов! Че
кай, прий
де
ще й на те
бе чер
га, то й ти пе
-
ре
си
тиш
ся тим доб
ром, що він!
-
А сього ви хотіли б як
най
-
скор
ше діжда
ти
ся, не прав
да? -
спи
тав він, і йо
го позір, що ві
-
чно не
мов гой
дав
ся, по
вис на
ній. Зда
ва
ло
ся, він сам розірвав
гать, що здер
жу
ва
ла досі нап
-
лив слів.
-
Мой, мой, мой! - клик
ну
ла
во
на і зби
ла ру
ка
ми.- Ди
ви
ся,
що він мені співає. А врешті, ти
га
даєш, для те
бе бу
ло би зле,
як
би ти пішов? Га? Ми
хай
ло ка
-
же, що не од
но
го нав
чиш
ся там.
Тяж
ко там, ка
же, вод
но га
руй,
не знай ні се
бе, ні землі своєї!
Про та
та та ма
му за
бу
вай, а на
-
уку їх пам'ятай, але вчиш
ся та
світу ви
диш! Для Са
ви бу
ло би
доб
ре в жовнірах, ка
зав, йо
го
чор
на п'явка відпа
ла би там від
нього!
Сава ди
вив
ся хвильку мовч
ки
на неї; йо
го очі збільшіли у хо
-
лоднім, страшнім по
лис
ку і на
-
б
ра
ли ви
ра
зу, що не мав нічо
го
спільно
го з йо
го ніжни
ми, ди
-
ти
ня
чи
ми чер
га
ми. Лед
ве що
мож
на б бу
ло як-так оз
на
чи
ти.
Щось незг
ли
би
мо
го розігра
ло
-
ся в тих очах, мов вічна, не
-
розв'яза
на гад
ка, на яку він сам
не знав би відповісти.
-
Він се ка
зав? - спи
тав.
-
Аякже! Він ви
дить, як во
на
тяг
не те
бе в не
щас
тя, як тобі
яма от
ви
ра
еться. «При війську,-
ка
же,- по
ки
ну
ла б во
на йо
го, як
про
пас
ни
ця!»
-
Най він на се
бе ди
виться, а
до ме
не най не мішається! - від
-
повів хло
пець неп
ри
яз
но. В йо
-
го груді мов грім зак
рав
ся, так
дзвенів йо
го го
лос.- Я не див
-
лю
ся в той бік, де він па
ру
бо
-
чить! Я не див
лю
ся, з ким він
лю
биться!
-
Він не має жод
ної, то й не
маєш чим жу
ри
ти
ся! Він хло
-
пець чем
ний, і кож
ний ґазда в
селі дав би за нього із щи
рої ду
-
ші свою доньку!
-
Гай, гай! Бу
де
мо видіти, що
він вам за чічку до
до
му при
ве
-
де! Ви перші бу
де
те собі з люті
ку
ла
ки гриз
ти!
-
Будемо видіти!
-
Будемо видіти!
-
Коби ти та
ку виб
рав, яку він
собі ви
бе
ре! Я б насліпо те
бе
пе
рех
рес
ти
ла! Та ко
би він мені
вже до
ма! Але я тобі ка
жу, бо
хто оце тобі ска
же, як не я! Чужі
не ска
жуть тобі, що й та
то не
раз ка
зав: «Як не ки
неш Рахіру,
то не діста
неш ані груд
ки
землі!» Оце я тобі ка
жу! А що ти
варт без землі? Га? Та й як ти
га
даєш, не
бо
же? Ми тяж
ко пра
-
цю
ва
ли, за
ки до
ро
би
ли
ся сеї
зе
млі. Твій та
то не
ба
га
то взяв
за мною, реш
ту ми самі до
ро
би
-
ли
ся. З ран
ня до ве
чо
ра тяг
ли,
мов у плузі. Лед
ве що нас
та
ла
свя
та неділенька, що ру
ки опу
-
с
ти
ли
ся на спо
чи
нок, уже знов
тре
ба бу
ло зап
ря
га
ти
ся до плу
-
га. Ми ро
би
ли ко
ло залізниці
під лісом. Місця, яки
ми во
на бі
-
жить, бу
ли баг
нисті, і їх тре
ба
бу
ло ви
су
шу
ва
ти й но
ву зем
лю
на
во
зи
ти. Гай, гай! Що ти зна
-
єш, са
ра
ко, як я вас ви
го
ду
ва
ла!
Ти га
даєш, я про
хо
ло
ди
ла со
бі
ко
ли гу
би крап
лею мо
ло
ка? Чи
я з'їла ко
ли яєчка? Чи виділа
ко
ли криш
ку м'яса? Во
ро
ги мої
най би завсіди такі ситі бу
ли,
як я бу
ла си
та і твій та
то в той
чор
ний час. Мо
ло
ко я про
да
ва
-
ла, кла
ла крей
ца
рик до крей
ца
-
ри
ка, і про
да
ва
ла яєч
ка, і пря
-
та
ла крей
ца
ри
ки, і во
но три
ва
-
ло який
сь час, за
ки ми оцього
до
ро
би
ли
ся, що маємо. Як
би
оця зем
ля мог
ла го
во
ри
ти, то
во
на б тобі роз
ка
за
ла, скіль
ки
на
шо
го по
ту во
на за
ва
жи
ла.
Мої кри
жі пірва
ли
ся, бо я день
у день тач
ка
ми во
зи
ла гли
ну, а
тво
го та
та сам бог уря
ту
вав, що
не по
то
нув там у баг
нах, в яких
бар
бав
ся день і ніч, ви
чер
пу
-
ючи йо
го не
нас
тан
но. І де
сять
разів на дни
ну бі
га
ла я до
до
му
та до
зи
ра
ла за ва
ми й за ха
тою,
ли
ше бог один знає, як я не раз
із го
ло
ду ска
вуліла! Але зло
же
-
но
го крей
ца
ри
ка ми не до
ти
ка
-
ли
ся. Аби я раз бу
ло
ч
ку собі ку
-
пи
ла, то й то ні! А те
пер, ко
ли
нам бог до
поміг до
ро
би
ти
ся
оцеї зем
лі, в яку ми вто
пи
ли
свої ро
ки, свої дні і кров
цю
свою, ко
ли ми тіши
ли
ся, що во
-
на пе
рей
де у ру
ки на
ших дітей,
і во
ни як свя
ту іко
ну ра
но й
уве
чері цілу
ва
ти
муть, те
пер
ма
ло б та
ке чор
ти
ще, як Рахіра,
топ
та
ти ту зем
лю і го
ду
ва
ти
ся
нею?… Ра
хі
ра ма
ла б го
ду
ва
ти
-
ся кри
ва
вою пра
цею твоєї мам
-
ки і твой
ого та
та?… Ади, ви
диш
мої ру
ки? - ска
за
ла, підняв
ши
ди
ко свої худі, як па
ти
ки, ру
ки.-
Які вже сла
бі та не
дужі; але
оци
ми ру
ка
ми за
да
ви
ла б я її на
місці, як
би во
на по
ва
жи
ла
ся
сту
пи
ти на ту зем
лю. Пам'ятай
- ніко
ли!
Її очі наб
ра
ли та
ко
го не
на
-
вис
но
го, зав
зя
то
го ви
ра
зу, що її
зви
чай
но ніжне й лагідне ли
це
на хви
лю відра
жа
юче спо
га
-
ніло. Од
на
че в тій хвилі вис
ту
-
пи
ла ве
ли
ка подібність між ма
-
тір'ю і си
ном і зілля
ла їх не
на
че
в од
но єство.
-
Ніколи, ка
жу тобі! Ані я, ані
та
то не до
пус
ти
мо до сього! До
-
ки ми живі, ніко
ли! Ми не на
гріх пра
цю
ва
ли! Не на кри
ва
-
вий гріх, що ще за гро
бом по
лю
дях хо
дить, син
ку! Во
на ви
-
пи
ває твій ро
зум і ви
си
сає твою
доб
ру до
лю, як опи
ри
ця!
-
Чи я жа
даю від вас землі? -
спи
тав він із не
пев
ним пог
ля
-
дом, пе
ре
ля
ка
ний її рішу
чи
ми,
не
на
вис
тю па
ла
ючи
ми сло
ва
-
ми.- Я не жа
даю від вас ані кри
-
хітки землі! Держіться ва
шої
землі, а я зроб
лю, що мені схо
-
четься!
-
Іди, іди!- клик
ну
ла во
на глу
-
м
ли
во.- На
ве
ди со
ро
му на нас
та на на
шу ха
ту, аби ми жив
цем
у зем
лю по
за
па
да
ли
ся! Але ціле
се
ло, всі лю
ди бу
дуть зна
ти, чо
-
му Івонічин Са
ва не дістав ані
криш
ки землі! Враз із ци
ган
-
кою Рахірою бу
де він ку
ку
руд
-
зи в полі доб
рим лю
дям крас
ти,
бу
де ку
леш
ку з них собі й їй ва
-
ри
ти і з нею на за
робіток хо
ди
-
ти по чу
жих лю
дях та по Бес
са
-
рабії. Ота
ке жде йо
го, як йо
му
миліша ци
ган
ка-відьма від та
та
та й мам
ки і від землі, що йо
го
ви
го
ду
ва
ла! Ей бо
же! - зас
тог
-
на
ла відтак та так уже тяж
ко,
не
на
чеб грім із са
мою зем
лею
зсу
нув
ся тя
га
рем на неї і зда
-
вив її жив
цем.- Та
ко
го діжда
ла
-
ся я на свої старі літа за свою
кри
ва
ву пра
цю, за свою кри
ва
-
ву му
ку, гос
по
ди ми
ло
серд
ний!
Га
ди
ну зро
ди
ла моя сест
ра,
замість ди
ти
ни; а во
на зат
роїла
мою ди
ти
ну, зат
роїла її ду
шу, і
ог
лу
ши
ла, й осліпи
ла її. Але й
во
на ко
лись зги
не, і дов
го бу
де
во
на ко
на
ти! Мої сльози і про
-
кльони не да
дуть їй умер
ти. Я
тобі се ка
жу, і ніхто тобі сього
не ска
же, ли
ше та
то та й ма
ма.
Чужі тішаться не
щас
тям чо
ло
-
віка. Та й що вар
тує Гри
горій у
селі? Хто Гри
горій?… Жеб
рак,
розбійник і злодій! Йо
го ха
та,
як той ви
по
рож
не
ний шту
бей, і
доб
ре, що за
су
нув
ся з ним геть
аж під ліс. Там ніхто не ви
дить і
не чує йо
го. Не
на
че се
ло сплю
-
ну
ло ним ту
ди. Так. Се я ка
жу
тобі. Се я ка
жу тобі! - Во
на ці
-
лком уто
ми
ла
ся без
пе
ре
рив
-
ним нап
ли
вом слів, і їй не
на
че
щось віддих за
пер
ло.- Се я тобі
ка
жу! Се тобі твоя ма
ма ка
же!
Ніхто не бу
де ма
ти для те
бе
більше ро
зу
му, як та
то й ма
ма…
та
то, та й ма
ма, та й бог свя
-
тий…
Відітхнула з цілої груді й, зас
-
тог
нав
ши, вмовк
ла. І він мов
-
чав. Навіть очей не підвів до
неї. Ме
ханічно розд
роб
лю
ва
ли
йо
го пальці груд
ки землі на
гряд
ках, і зда
ва
ло
ся, що ма
ти
ви
го
во
ри
ла всі не
на
вис
тю пе
-
ре
пов
нені сло
ва до якоїсь осо
-
би, що сто
яла опо
далік. Що дія
-
ло
ся в йо
го нутрі? Се бу
ло б тя
-
ж
ко ска
за
ти! По нім не бу
ло ні
-
чо
го зна
ти. Зда
ва
ло
ся, не
мов
занімів уже за
раз по її пер
ших
сло
вах… Надійшов Івоніка з ба
-
то
гом.
-
Боже по
ма
гай, Маріє! - клик
-
нув.- Чи ти вже го
то
ва з гряд
ка
-
ми? Я потрібую Са
ви!
-
Чи я йо
го ко
ли спи
ра
ла
тобі? Най іде!
-
Ходи, Са
во!
Сава опус
тив груд
ки, так як
три
мав їх у ру
ках, мов ав
то
мат,
не розд
ро
бив
ши, на зем
лю і пі
-
шов за батьком, що звер
нув
ся
до плу
га, який ле
жав да
ле
ко від
бур
дея на за
гоні.
Саме в тій хвилі пе
ребіг ве
ли
-
кий заєць, мо
же, сто кроків від
хлоп
ця скісно че
рез по
ле.
Предивна зміна зай
шла тут із
хлоп
цем. Зда
ва
ло
ся, не
на
че в
одній хвилі за
був він усе. Йо
го
очі за
ми
готіли зим
ним, неп
ри
-
яз
ним блис
ком, і мит
тю пірвав
він камінь у ру
ки. Лед
ве Івоніка
міг уга
да
ти, що він за
ду
мує. Пі
-
гнав уже по
лем за звіри
ною.
-
Лиши, Са
во, те
пер за
бо
ро
на
на зайці! - клик
нув за ним услід
батько, вга
дав
ши вже йо
го на
-
мір.
-
Саво! г-е-й! те
пер за
бо
ро
на!
Мо
в
чан
ня.
-
Саво! г-е-й!
Надармо.
В дов
гих, сміли
вих ско
ках,
ела
с
тич
ний, мов тигр, пог
нав
по
лем. Відтак, зігнув
ши
ся уд
-
воє, роз
мах
нув сильно ру
кою…
щось заб
риніло у воз
дусі, а
камінь по
летів у рівнім, мов ни
-
т
ка, нап
рям
ку низько по
над
зем
лею і влу
чив із цілою си
лою
зни
ка
юче звіря. Во
но пог
на
ло
ще кілько
ма дов
ги
ми ско
ка
ми
впе
ред, пе
ребігло крізь шанці,
ско
чи
ло, май
же підки
не
не са
-
мою зем
лею, вго
ру і пе
ре
вер
ну
-
ло
ся до
до
лу.
Кілька хви
лин пізніше при
-
тяг
нув хло
пець звіра за задні
но
ги за со
бою. З но
са звіри
ни
ка
па
ла кров. Хло
пець був блі
-
дий і са
пав. Йо
го очі ми
готіли
пе
ред
шим блис
ком, а ви
раз йо
-
го об
лич
чя був гли
бо
ко по
важ
-
ний.
-
Пощо ти вбив зай
ця? - гні
-
вав
ся Івоніка.- Ти ж знаєш пре
-
цінь, що во
ни те
пер не
добрі.
Що те
пер за
бо
ро
на! Га?
Хлопець не відповідав нічо
го.
Сопів, як пе
ред
ше, див
но, май
-
же по-звіря
чо
му, і шпур
нув
уби
тим зай
цем геть да
ле
ко.
-
До чо
го ти йо
го вбив? - пов
-
то
рив обу
ре
но і гнівно батько,
при
ту
пу
ючи но
гою.- Бу
деш їсти
пе
че
ню з нього, чи що?
-
Бо так! - відповів Са
ва втом
-
ле
но. В дійсності не знав, по
що
вбив йо
го. Якесь «щось» у нім
при
ка
за
ло йо
му те вчи
ни
ти.
Так йо
му все бу
ва
ло, ко
ли
заздрів де яко
го зай
ця, як йо
му
яка пта
ши
на чим в око впа
ла
або яке інше нез
нач
не звірят
ко.
Тоді му
сив їх ма
ти…
Недовго по тім пішов із бать
-
ком до плу
га. Орав до пізнього
ве
чо
ра, і зда
ва
ло
ся йо
му, не
мов
не орав ніко
ли з та
кою охо
тою,
як то
го дня.
ХІІ
Увечір, по скінченій ро
боті,
сидів Івоніка в своїй хаті на ла
-
ві ко
ло печі і те
ре
бив ку
ку
руд
-
зу на ма
ма
лиґу, що ма
ла жор
-
ни
ти
ся. Са
ва пішов до бур
дея
до ху
до
би, як лиш по
ве
че
ря
ли,
а старі ос
та
ли
ся самі. Ха
ту осві
-
чу
ва
ла ма
ла лам
па, але з печі
би
ла ще яс
на по
лумінь і освічу
-
ва
ла яр
ко ху
ду пос
тать Марії.
Во
на сто
яла ко
ло печі й ва
ри
ла
ще дру
гу ве
ли
ку ма
ма
лиґу, що
мав Івоніка взя
ти з со
бою
досвіта в по
ле.
Від ча
су до ча
су пе
ре
су
ва
ла і
зби
ва
ла тліючі поліна в печі й
го
во
ри
ла в од
нос
тай
нім тоні.
Пе
ре
ме
лю
ва
ла со
тий раз ста
ру
річ.
-
І вид
ко, що во
на йо
му ще
доб
ре в го
лові стри
мить. А що
ме
не най
більше гніває,- не
хай
би я що го
во
ри
ла, він не об
зи
-
вається до ме
не. Десь-не-десь
ки
не сло
вом, а зреш
тою, мов
-
чить, як німий.
-
Що ка
зав?
-
Казав: «Не потрібую ані кри
-
хітки землі від вас!» От що ли
-
ше відворк
нув.
Івоніка не обізвав
ся. В йо
го
серці не
мов хто за
сяг
нув зим
-
ним но
жем. Він зро
зумів сло
ва
сво
го си
на. Са
ва хотів рад
ше
відрек
ти
ся землі, чим по
ки
ну
-
ти Рахіру, хоч не ка
зав сього
пря
мо. Що се бу
ло за не
щас
тя з
тим хлоп
цем? Уже два ро
ки тя
-
г
ну
ла
ся та ли
ха го
ди
на, і не бу
-
ло їй кінця. Він не хотів «ані
крихітки землі»,- се бу
ло вже
най
гірше…
Несказанно смут
не по
чу
ван
-
ня по
рож
нечі май
же за
па
ну
ва
-
ло над ним. Ми
хай
ло тра
тив
свої дні при війську, а сей тут…
«Не потрібую ані крихітки зе
-
млі!» - ка
зав він, і більше не
тре
ба бу
ло ка
за
ти.
Для ко
го пра
цю
вав він, зап
ра
-
цю
вав оцю зем
лю, для ко
го об
-
роб
ляв її, як не на те, щоб ко
-
лись їм обом по
ли
ши
ти? Хто
міг зна
ти, як скінчиться ще час
при жовнірах для Ми
хай
ла? Він
вправді там уже зви
кав, але за
кож
ним йо
го кро
ком сту
па
ла
смерть. Жит
тя при війську йде
ру
ка в ру
ку зі смер
тю, і йо
го
кро
ки ма
ли для йо
го кри
ваві
сліди. Хто міг зна
ти, що йо
го
там іще жда
ло?
Все бу
де, як бог дасть!
Але тут - Са
ва? Він ли
шив
ся
при та
тові й мамі, був із дня на
день вільний, мов олень, міг
бра
ти
ся до вся
кої ро
бо
ти, до
якої хотів, ніхто не спи
рав йо
го.
Йо
го жит
тю не гро
зи
ло нічо
го,
хіба що ста
лось би так, як би
бог схотів, а він усе-та
ки не був
та
кий, який мав бу
ти!
Смутно бу
ло.
А він йо
го лю
бив так са
мо, як
Ми
хай
ла. Пла
кав ду
шею за ним,
як за там
тим, бо й не міг інак
-
ше. Йо
го пря
ма, гар
монійна на
-
ту
ра не зуміла б інак
ше. Ли
ше
як Ми
хай
ло щок
рок підхо
див
йо
му під лад, ішов Са
ва, мов на
-
пе
рекір усім, своєю до
ро
гою. А
во
но не бу
ло доб
ре, що він ішов
своєю до
ро
гою. Десь здиб
ле
ть
-
ся з не
щас
тям, сам звер
тається
до нього ли
цем.
-
А сьогодні орав так доб
ре,
що я аж ра
ду
вав
ся! - по
чав по
сму
т
них хви
лях мов
чан
ки.- Ні
-
ко
ли не зай
мав
ся зем
лею так,
як сеї вес
ни! Та й доб
ре ора
ло
-
ся, Маріє!
-
Я все ка
жу: до
ки гос
подь бог
сам не улег
шить землі, не
ма що
вес
ну
ва
ти! - відповіла знес
ло
Ма
рія.- До
не
дав
на бу
ла ще зем
-
ля мерт
ва! А ви вже бідка
ли
ся,
Іво
не, що опізни
те
ся із засівом!
-
Перед бла
говіщен
ням не
ма
що за
чи
на
ти…
-
Та й, ка
же
те, доб
ре ора
ло
ся?
-
Дуже доб
ре! Зем
ля розк
ри
-
лю
ва
ла
ся, мов роз
жа
ре
не вугіл
-
ля, і не бу
ла ані за
су
ха, ані за
-
мок
ра, Са
ва про
ва
див плуг, як
ста
рий ґазда… «Та
ту,- ка
зав раз
та й та
кий рад,- та
ту, сьогодні
так доб
ре ореться!»
«Аякже,- ка
жу йо
му,- бо
гу дя
-
ку
ва
ти! Ти не вто
мив
ся?» - ка
-
жу, бо увидів я, що він геть-геть
за
су
нув ка
пе
люх на зад го
ло
ви.
«Ні,- ка
же,- я б так день в
день за плу
гом хо
див! Поз
во
ль
-
те, та
ту, най я пше
ни
цю посію!»
Марія аж зас
вис
та
ла з по
ди
-
ву.
-
Ади, ади, сам сіяв би!
-
Коби насіння не бу
ло та
ке
до
ро
ге, був би я йо
го пус
тив, а
так я бо
яв
ся, що він зле посіє, і
пше
ни
ця не зійде од
на
ко
во!
Ми
хай
ло мав уже вправ
ну ру
ку,
а все-та
ки, засіва
ючи, ли
шав го
-
лі лат
ки!
-
Та вже ж, що міг пе
ре
си
па
ти
насіння…
-
Я ка
жу, Маріє, що він уже по
-
лю
бив зем
лю,- тяг
нув дальше
Івоніка,- та ли
ше то
го не по
ка
-
зує! Ви
дить, що не
ма що без неї
ро
би
ти! Мо
же, то
му ка
зав так
собі, ли
ше з люті: «Я не потрі
-
бую ва
шої землі!» Бо хто не по
-
трібу
вав би її? Що він без неї
варт? Він се лиш так із жовчі
мав ска
за
ти, він упер
тий; я ви
-
дів, що він уже інак
ше в по
ле
впе
ред се
бе ди
виться!
Марія підки
ну
ла пле
чи
ма та
й мах
ну
ла ру
кою.
-
Ет!
-
Що, Маріє?
-
В нім не
ма ла
ду! Ану, ува
-
жай
те! Сьогодні хотів ора
ти й
сіяти, хотів день у день за плу
-
гом хо
ди
ти, а завт
ра або по
за
-
вт
ра бу
де, як той вовк, сну
ва
ти
-
ся, ниш
по
ря
чи, бу
де хмар
ний,
нес
покійний і до нічо
го паль
-
цем не діткнеться. Як той ві
-
тер… (Во
на вда
ри
ла се
бе кілька
разів пальця
ми по гу
бах). Бог
йо
го знає, що ним так ка
ла
му
-
тить; так, як би про
ти півночі
ро
див
ся. А як був ма
лий, то я
бо
яла
ся, аби й му
ха на нього не
сіла. Та
ке-то бу
ло!
Вона зітхну
ла.
-
Такий уже вдав
ся! - відповів
Івоніка. І справді, та
кої вже був
удачі, так улад
же
ний. Ніхто не
прис
по
соб
лю
вав йо
го, був сам
із се
бе та
кий.
-
Чим стар
ший, тим йо
му бі
-
льше мо
ву відби
рає! Ще який
сь
час, і він геть-геть заніміє! - до
-
ки
ну
ла ще Марія.
Обоє за
мовк
ли.
Чулося те
реб
лен
ня ку
ку
руд
-
зи, як зер
ня
та дзор
ка
ли до по
-
ли
ва
ної мис
ки, і лос
котіло де
-
ре
во в печі… Во
гонь горів жи
во,
а по стінах ко
ли
са
ли
ся пре
ди
-
вні тіні…
-
Маріє!
-
Гай, бадіко!
-
Я га
даю, чи не бу
ло би зле
піти сього ро
ку до свя
то
го Іва
-
на до Су
ча
ви.
Вона не відповіла за
раз, аж
пі
зніше ска
за
ла:
-
Чому ма
ло би бу
ти зле? Але
що по
не
се
мо?
-
Те, що но
си
ли давніше, та
що змо
же
мо! Там, у мо
нас
тирі,
все прий
ма
ють! По
не
се
мо свіч
-
ки, ме
ду, по
лот
на, мо
же, маєш
кілька крас
них руш
ників і гро
-
шей. Звідти при
не
се
мо собі свя
-
че
но
го зілля. Я йо
го потрібую
для бджіл, ме
жи насіння і та
ки
так тре
ба йо
го вже, аби в хаті
бу
ло. Хотів би я да
ти на чо
тир
-
над
цять службів. Сім службів за
Ми
хай
ла, за йо
го здо
ров'я та й
аби щас
ли
во і ско
ро вер
нув до
-
до
му, а сім на щас
тя для Са
ви.
-
Аби як
най
бор
ше до
до
му ве
-
р
нув, Іво
не, аби як
най
бор
ше
до
до
му вер
нув! - пот
вер
ди
ла
Ма
рія. - Тоді б я знов відітхну
-
ла! Вже б я зна
ла, що маю йо
го
при собі і нічо
го не бо
юся!
По малій хви
лині за
ду
ми, під
час якої до
ки
ну
ла тро
хи хво
-
рос
ту, спи
та
ла:
-
Чи піде
те ви самі на про
щу
до Су
ча
ви, чи піде
мо обоє?
-
Підемо обоє.
-
Я про се собі вже дав
но са
ма
га
да
ла,- ска
за
ла,- але не ка
за
ла
вам нічо
го, бо не зна
ла, чи схо
-
че
те пос
лу
ха
ти ме
не! На дум
ку
піти на про
щу до свя
то
го Іва
на
на
ве
ла ме
не Ан
на.
-
Котра Ан
на?
-
Ну, та
же та, що в дворі слу
-
жи
ла! Донька ста
рої Па
рас
ки,
тої по
га
ної клан
ца
тої [97]
вдо
-
виці. Ко
ли па
ни вип
ро
ва
ди
ли
ся
до міста, заб
ра
ла її ста
ра до се
-
бе; але во
на дов
го в неї не вит
-
ри
ма
ла та й най
ми
лась у по
по
-
вих паннів. Від осені, ка
за
ла, хо
-
че там-та
ки на рік най
ми
ти
ся.
[97]
- Клан
ца
та - зу
ба
та.
Са
ме те
пер бу
де зо дві неділі,
як я з нею го
во
ри
ла, за
раз по
ве
ли
кодні, і якось ти
ми дня
ми,
як Ми
хай
лик у місто на
зад від'
-
їхав. Во
на вер
та
ла звідкись і
зди
ба
ла
ся зо мною. Я хо
ди
ла
то
ді до Домніки. Ми йшли ра
-
зом та й го
во
ри
ли. Ба
ла
ка
ли
про од
но і дру
ге, а на
раз спи
та
-
ла во
на ме
не:
«Чого ви такі марні, лелієчко
Маріє? Чи ви вже не
дужі? Ви та
-
кі білі й марні!»
«Як маю виг
ля
да
ти,- ка
жу їй,-
ко
ли у ме
не під сер
цем як ка
-
мінь стоїть? До
ки мій син у му
-
шт
рах, до
ти не ма
ти
му су
по
-
кою!»
«Дасть бог, він по
вер
не до
вас!» - відповіла во
на чем
но.
-
Вона чем
на дівчи
на! - за
ки
-
нув Івоніка.
-
Чемна. А я їй ска
за
ла: «За
ки
сон
це зійде, ро
са очі виїсть!»
Во
на всміхну
ла
ся й відповіла:
«Се прав
да,- ка
же,- але тре
ба
щось зро
би
ти, аби на душі лег
-
ше бу
ло!»
«Та що ро
би
ти? - ка
жу. - Що я
мо
жу зро
би
ти?»
«Та от,- ка
же,- підіть на про
-
щу до свя
то
го Іва
на та дай
те на
служ
бу бо
жу за ва
шо
го си
на та
й за ва
ше здо
ров'я!» І як ли
ше
се ска
за
ла, мені на душі не
на
че
й по
лег
ша
ло. «Ти оце доб
ре ка
-
жеш, доньцю,- ка
жу я їй.- Мо
же,
я й піду до свя
то
го Іва
на».
На те во
на мені ка
же: «Якби
ви йшли, то й я б із ва
ми пішла.
Я б хотіла раз піти до свя
то
го
Іва
на!»
Звідси прий
шла гад
ка мені
піти до Су
ча
ви. А як
би ви,- тяг
-
ну
ла дальше,- не мог
ли зо
мною піти, то я б мог
ла піти са
-
ма з дівчи
ною. Во
на чем
на і
жва
ва дівчи
на, і ми мог
ли би
обі піти пішком або поїха
ти ко
-
лією. Во
на ка
за
ла, що воліла би
піхо
тою. Ка
за
ла, го
диться піхо
-
тою йти.
-
На мо
лоді літа й но
ги! - за
-
ки
нув Івоніка, сміючи
ся.- Але се
вже бай
ка. По
що їй до свя
то
го
Іва
на? Сла
ба, мо
же?
-
Не знаю! Ка
за
ла, що хотіла
би раз піти до свя
то
го Іва
на, бо
ка
жуть, що там ду
же крас
ко!
Хотіла би там по
мо
ли
ти
ся і свя
-
че
но
го зілля при
нес
ти. Ка
же:
«Бідний, та й не має долі, але
най хоч бо
же зілляч
ко у своїй
скрин
чині має. Тяж
ко на світі
жи
ти!» Се прав
да! Її ма
ма, як
мені пані самі ка
за
ли, по
га
на
жінка, за
би
рає від неї кож
ний
крей
цар, а її брат п'є пи
во, то
все хо
че крей
ца
ра. Та й за
би
ра
-
ють і від неї, са
ра
ки.
-
А чо
му не йшла з па
нею до
міста?
-
Бо ста
ра не пус
ти
ла. Але від
осені хо
че на рік до по
па в слу
-
ж
бу. Те
пер лиш на дні най
-
мається, та й му
сить іще з ма
-
мою ку
ку
руд
зи ви
са
па
ти.
-
Ну, в по
па та
кож бу
де ма
ти
своїх гірких три дні,- ска
зав
Івоніка.- По
па
дя, як п'яна, все
б'є, що їй під ру
ку прий
де. Пан
-
ни добрі, але як то вже бу
ває:
де не
ма ґаздині, не
ма й го
ло
ви.
До ха
ти ве
де сто сте
жок.
-
Панни чемні та й добрі! - бо
-
ро
ни
ла Марійка.
-
Але зле пла
тять.
-
То чо
го ту
ди йде?
-
Бо, пев
но, хо
че мамі з очей
ус
ту
пи
ти
ся.
-
То най іде до на
шо
го гос
по
-
да
ря. Але їй, відай, усе ще ка
ва
пах
не під но
сом, що її пи
ла у
панів; а у по
па та
ки, ма
буть, бу
-
де її пи
ти. Дур
на дівчи
на! Най
бо
гу дя
кує, що має ку
ле
шу, та й
ко
би її лиш ма
ла! Во
на нічо
го
не має, бідна та
ка, хто її візьме?
Фу
ду
литься, ка
жуть де
які жі
-
нки, що вся
ку ро
бо
ту знає, але
вже знає не знає, ко
би грунт! А
в неї - дасть біг!
Івоніка по
хи
тав по
важ
но го
-
ло
вою.
-
Хто знає свою до
лю? - про
-
мо
вив.- Бог дає та й бог бе
ре!
-
Так, се прав
да! Я їй не во
рог,
і мій син не має її сва
та
ти… Що
мені до неї?
-
Та вже ж!
І знов за
мовк
ли обоє.
Марія за
ду
ма
ла
ся над про
-
щею у свя
то
го Іва
на, як там бу
-
ває, бо во
на вже два ра
зи там
бу
ла і доб
ре все зна
ла; ду
ма
ла
над свічка
ми і по
лот
ном, що їх
тре
ба по
нес
ти, котрі руш
ни
ки
виб
ра
ти їй, аби вдо
во
ли
ти па
-
нотців та й собі аби крив
ди не
зро
би
ти, а Івоніка те
ре
бив нев
-
то
ми
мо ку
ку
руд
зу і ду
мав про
свою ро
бо
ту. Завт
ра хотів сіяти
і знов до бджіл по
ди
ви
ти
ся.
Може, сього ро
ку бу
де доб
-
рий рік?
Весна по
ча
ла
ся вчас
но. Ози
-
ми
на зе
леніла пиш
но, і пуп
чи
-
ки на де
ре
вах пу
ка
ли. Ночі бу
-
ли теплі, а дні красні та со
ня
-
чні. Мо
же, не за
вер
не вже мо
-
роз, і бджо
ли ма
ти
муть доб
ру
вес
ну! А він потрібу
вав сього
ро
ку ба
га
то ме
ду. Для свя
то
го
Іва
на, в мо
нас
тир, відтак хотів
ще спро
да
ти, тро
хи за
нес
ти до
міста пані й Ми
хай
лові, а на
ос
-
тан
ку й собі ли
ши
ти на храм.
(Мо
же, Ми
хай
ло прий
де сього
ро
ку на храм. Він при
па
дав на
ве
ре
сень; по
ви
нен уже хло
пець
бу
ти по ма
нев
рах). Потрібу
вав
ме
ду до горівки на храм. Йо
го
горівка з ме
дом бу
ва
ла все най
-
ліпша. Не жа
лу
вав ме
ду й уся
-
ко
го па
ху
чо
го коріння…
Коби ли
ше Онуфрій не вкрав
йо
му яко
го роя, бо він ду
же на
бджо
ли ла
ко
мий! А все бре
ше,
що у нього страх як бджо
ли ро
-
яться!… Вже й уліїв стільки не
має. А то все неп
рав
да. Так зак
-
рав йо
му вже кілька роїв. А все
на
ма
гав
ся не
надійно в йо
го бу
-
р
дей всту
пи
ти і злим оком усе
зас
та
но
ви
ти. Ну, але се не час
то
лу
ча
ло
ся йо
му. Хіба що як він
від бур
дея по
да
ле
ки пра
цю
вав,
або як йо
го до
ма не бу
ло. Зви
-
чай
но то не вда
ва
ло
ся йо
му.
Ста
ра Сой
ка бу
ла ро
зум
на со
ба
-
ка і гав
ка
ла вже зда
ле
ка на ньо
-
го, тоді він мав час ски
ну
ти з
се
бе ремінь і ки
ну
ти ним впе
-
ред се
бе, чим за
го
род
жу
вав
при
с
туп усьому ли
ху, хоч би те
ли
хо бу
ло чо
ловіком або й чим
іншим.
Ніхто не знав, чо
му він се все
ро
бив, як хто до йо
го бур
дея
приб
ли
жав
ся, се бу
ла йо
го тай
-
на. З нього сміяли
ся, але йо
му
бу
ло з тим доб
ре.
Він мав най
кра
щий то
вар і
най
кра
ще збіжжя.
Його і йо
го жінку на
зи
ва
ли
ску
па
ря
ми. Але се бу
ло йо
му
бай
ду
же. Не один го
во
рить, аби
лиш ро
та не за
гу
лю
ва
ти, але не
всі вміли так ко
ло то
ва
ру хо
ди
-
ти, як він. І збіжжя бу
ло у нього
прек
рас
не. Він да
вав землі, чо
-
го потрібу
ва
ла, об
роб
ляв її впо
-
ру, а се ж бу
ла пер
ша й най
-
важніша річ. А ко
ли збли
жа
ла
-
ся ту
ча, то ро
бив усе, що знав,
аби свою зем
лю за
без
пе
чи
ти
пе
ред гра
дом. Ко
ли зби
ра
ли
ся
чорні до
щові хма
ри над нею і,
мов не
чис
та си
ла, зви
са
ли над
нею, аби зби
ти та зніве
чи
ти її
гра
дом, або ко
ли та
ки град са
-
див і зли
ва не
са
мо
ви
то та нес
-
подіва
но кипіла, він летів з ве
-
ли
ким но
жем, об
на
же
ний, че
-
рез усі свої по
ля і про
мов
ляв
про
ти гра
ду та тучі.
Нехай би відтак хто хотів
ішов та ди
вив
ся!
Он тут бу
ла ку
ку
руд
за Ва
си
ля
Докіїно
го цілком подіряв
ле
на і
пош
ма
то
ва
на, там ле
жа
ла прек
-
рас
на пше
ни
ця двірни
ко
ва на
землі, мов са
ма ляг
ла ги
ну
ти.
Че
рез кілька за
гонів па
нот
ця
пог
на
ли справ
дешні по
то
ки,
звер
ну
ли овес до землі і пог
ра
-
ба
ли йо
го на
му
лом, а пан мав і
тут, і там, і он там, у до
лині, за
-
му
ле
ний хліб…
Лише йо
го зем
ля ос
та
ва
ла
ся
не
на
че не
ти
ка
на. Не
хай би хто
йшов та й ди
вив
ся, то й по
ба
-
чив би. Навк
ру
ги йо
го землі бу
-
ло збіжжя зби
те, але чим да
ль
-
ше в глибінь, тим кра
ще сто
я
-
ло, тим кра
ще здійма
ло
ся по
до
щі. Во
но ли
ше спо
лос
ка
ло
ся
в дощі, і тим сильніше гна
ло
вго
ру і в ко
лос. Град оми
нав йо
-
го по
ля, а до
щові хма
ри розс
ту
-
па
ли
ся і пе
ре
тя
га
ли
ся на інші
ла
ни, не
на
че на німий, не
ви
ди
-
мий роз
каз…
-
Маріє!
-
Гай!
-
Нагадай мені, аби я на малім
лан
ку під «сусіднім» лісом ви
-
ко
пав си
ми дня
ми ша
нець. Я
посію там греч
ку, і як прий
дуть
дощі, аби мені не за
му
ли
ли гре
-
ч
ки. Знаєш, насіння від шва
бів
роз
до
був, до
ро
го кош
ту
ва
ло, і
гріх був би не схо
ро
ни
ти.
-
Таже Ми
хай
ло ко
пав там
щось, як був те
пер до
ма!
-
Ая, але він ли
ше по
чав був.
Докінчи
ти му
шу я. Він той ла
-
нок лю
бить,- тяг
нув далі вдо
-
во
ле
ний Івоніка, - то
му що при
-
пи
рає до лісу. Все ка
же: «Ту
-
литься до лісу, як до своєї ма
-
ми, тре
ба йо
го доб
ре об
ро
би
-
ти!» Він і той лісок лю
бить…
-
Аякже, лю
бить! - відповіла
Марія спокійно.- Лю
бив ще ма
-
лим хлоп
цем та все забігав там
шу
ка
ти грибів, хоч я не поз
во
-
ля
ла. Мені все зда
ва
ло
ся, що
він му
сить там про
пас
ти за ти
-
ми гри
ба
ми.
-
Ліс не
ве
ли
кий! - ска
зав
Івоніка, лед
ве замітно доб
ро
-
душ
но всміха
ючи
ся.
-
Та відтак. Як де ко
го блуд
візьме, то най бу
де і яке ма
ле,
за
ду
рить чо
ловіка. Я не люб
лю
то
го лісу. Стоїть там так, як би
лиш на те, аби в нім злодії хо
ва
-
ли
ся. З на
шо
го і з там
то
го се
ла.
-
Але гречці бу
де доб
ре під
ним, все бу
де за
хо
ва
на від ві
-
тру. І Ми
хай
ло на
ка
зу
вав, аби
там греч
ку посіяти. І для бджіл
бу
де доб
ре, що бу
дуть її ма
ти
близько. Бу
дуть ма
ти ко
ню
ши
-
ну і греч
ку.
Марія мов
ча
ла, міша
ла ку
ле
-
шу.
-
Може, дасть бог, що сей рік
бу
де доб
рий; вес
на та
ка, ко
би
що
ро
ку так…
Івоніка відітхнув. Мав ду
же
ба
га
то ро
бо
ти, си
лу ро
бо
ти.
Але бо
гу дя
ку
ва
ти, що бу
ло на
чім пра
цю
ва
ти. Ко
би він ли
ше
здо
ров, то зі всім упо
рається. З
ро
бо
тою в полі, ко
ло то
ва
ру,
ко
ло бджіл… Ко
би він ли
ше
здо
ров! Але бог доб
рий, прос
-
ти
ть лю
дям, хоч як во
ни йо
го
гні
ва
ють, хоч мор
ду
ють одні
од
них, уби
ва
ють, ошу
ку
ють,
при
ся
га
ють фальши
во, кра
ду
-
ть. Він все ще доб
рий для них…
Між ста
ри
ми зовсім утих
ло.
Під піччю в однім за
кут
ку по
-
чав свер
щок цвірка
ти. По
лу
мі
-
нь у печі згас
ла, лед
ве бли
ма
ла,
а світло дрібної лам
пи
ни осві
-
чу
ва
ло лиш сла
бо не
ве
ли
ку ха
-
ти
ну.
Марія вилізла по скінченій
ро
боті на піч і, пе
ре
че
сав
ши
своє си
ве во
лос
ся, ус
ну
ла та
ки
там. Не чу
ла, як скінчив Івоніка
те
ре
би
ти ку
ку
руд
зу. Але він си
-
дів он тут, у слабім освітленні,
ще дов
го, як йо
го тверді, мо
зо
-
листі пальці сте
реб
лю
ва
ли ме
-
ханічно дрібні зер
ня
та. Йо
го ус
-
та не
ус
тан
но во
ру
ши
ли
ся. Він
мо
лив
ся. Го
лос
ним ше
по
том
го
во
рив довгі мо
лит
ви, а по
бо
-
жні, щирі й покірні сло
ва ожив
-
ля
ли чу
до
во ти
ши
ну, що чим
-
раз більше зрос
та
ла…
ХІІІ
Анна пра
цю
ва
ла те
пер у по
-
по
вих паннів. День у день хо
ди
-
ла ту
ди на ро
бо
ту, а від осені
ма
ла у них на ста
ло ли
ши
ти
ся.
Так по
ра
див їй Ми
хай
ло, з яким
ба
чи
ла
ся на ве
ли
кодні свя
та.
-
Мама та, брат не бу
дуть над
то
бою стільки збит
ку
ва
ти
ся,-
ка
зав їй,- а як я прий
ду до
до
му
на день-два, змо
же
мо ба
чи
ти
ся.
Ко
ли б я, як во
як, за
хо
див до
те
бе до ха
ти, то сва
ри
ли би, та
й та
ки не тре
ба, аби хто про се
знав. Ко
ли вер
ну з війська, по
-
ка
же
мо лю
дям, що знаєм!
На те во
на усміхну
ла
ся.
-
Вже най би так, як ти ка
жеш.
-
А ма
ма та й брат що ка
за
ли,
як ти пішла від них? - спи
тав.
Обоє зна
хо
ди
ли
ся в по
повім го
-
роді. Во
на чис
ти
ла стеж
ки, а
він, пе
рес
ко
чив
ши не
ви
со
кий
тин, ле
жав у цілій своїй дов
готі
на землі, щоб йо
го зда
ле
ка ні
-
хто з ха
ти не заздрів.
-
Та що! - відповіла.- Ма
ма ка
-
за
ла, що я її зна
ти не хо
чу, а
брат - що я стріляю за якимсь
го
лод
ни
ком, та як ко
ли ме
не з
ним пе
ре
ло
вить, то поб'є, що
по
па
м'я
таю йо
го. «Ти,- ка
же,-
даєш йо
му всі кре
й
ца
ри на тю
-
тюн, чи чорт знає на що, а ме
не
та й тих, що те
бе ви
го
ду
ва
ли,
зна
ти не хо
чеш». Не вірить,- до
-
да
ла,- що па
но
тець ма
ло пла
-
тить. Ка
же: «Я ко
лись прий
ду
та розвіда
юся, ти, муд
ра
ге
ль
-
ни
це панська!»
Михайло змор
щив чо
ло і збив
ку
лак.
-
Гай, гай,- пог
ро
зив пох
му
-
ро,- ко
би він ли
ше ко
ли мені в
ру
ки не по
пав
ся. Я доб
рий, до
-
ки доб
рий, але не
хай ніхто ме
-
не не зачіпає, бо в ме
не ку
лак
тяж
кий.
-
А я вже во
лю за мен
ше слу
-
жи
ти, та й у па
нот
ця, та й тут у
селі, ніж десь у жи
да або в нім
-
ця, та й не сни
ти, ко
ли ти прий
-
деш.
-
Чекай, че
кай! Дасть бог, усе
ми
не! Тоді бу
де
мо інак
ше в
тру
бу гра
ти! - потішав, притім
вий
няв ціло
го ле
ва з ки
шені та
й прос
тяг
нув із ним до неї ру
-
ку.- На, схо
вай собі! Схо
вай собі
або ку
пи, що хо
чеш! Се я собі
при війську уш
па
ру
вав для те
-
бе. Хотів тобі хуст
ку ку
пи
ти,
але не ста
ва
ло. То вже ку
пи ти
собі са
ма, ко
ли за
хо
чеш.
Вона не хотіла прий
ня
ти.
-
Або я вже не год
на собі за
-
ро
би
ти на хуст
ку? - бо
ро
ни
ла
-
ся.- Схо
вай! Тобі там скор
ше хи
-
б
не, як мені тут! Де
ко
ли й їсти
не
має що!
Він сто
яв уже ко
ло неї на рі
-
вних но
гах, а в йо
го очах бли
-
стіли сльози…
-
Анно… Ан
но!…- го
во
рив щи
-
рим, не
го
лос
ним го
ло
сом.- Або
я вже в те
бе нічо
го не вар
тую,
що да
рун
ка не хо
чеш прий
ма
-
ти? - Ска
зав
ши се, зда
вив їй так
ру
ку, що май
же вго
лос з бо
лю
зой
кну
ла; відтак, пе
рег
ля
нув
-
ши
ся з ним, узя
ла дрібний да
-
ру
нок.
Він ки
нув
ся вдо
во
ле
ний, як
пер
ше, на зем
лю.
-
Кажи що! - про
сив із внутрі
-
шньо
го, щас
ли
во
го, май
же
бать
ків
сь
ко
го вдо
во
лен
ня, з
ро
з'я
сне
ни
ми очи
ма.
-
Та що ка
за
ти, Ми
хай
ли
ку? -
відповіла во
на.- Мені не раз так
тяж
ко на душі, що й ска
за
ти не
мо
жу! Так, як би мені щось ду
-
шу підгри
за
ло! Щод
ня… тоді
раз… а тоді раз… не раз аж пла
-
чу! Не раз пря
мо так, як би мені
хто ка
зав: «Так має все бу
ти!»
Він сплю
нув крізь зу
би.
-
Ти та
ка, як я. Я знаю, що му
-
шу свої ро
ки відбу
ти при жо
в
-
нірах, а все-та
ки ду
маю не раз,
так як ма
ма, не раз-та
ки день у
день, чи не мож
на би якось зві
-
дти вир
ва
ти
ся? Хоч знаю, що не
мож
на!
-Не мож
на, Ми
хай
ле! - ска
за
-
ла во
на по
важ
но.- Бу
ла би біда!
Врешті, ти вже і звик там!
Він мах
нув ру
кою.
-
Ет, звик! - ска
зав.- Мені вже
те
пер не так тяж
ко, як дав
но,
але то змар
но
ва
ний час, що я
йо
го там пе
ре
жи
ваю; а чо
го
най
більше бо
юся, се, не дай бо
-
же, смерті. Як
би я знав, що маю
за
ги
ну
ти, то волів би та
ки за
-
раз тут стра
ти
ти
ся. Так тяж
ко
там уми
ра
ти!
-
Без та
та й ма
ми на чу
жині! -
до
да
ла во
на сти
ха, смут
но, не
-
на
че до се
бе, і спер
ла
ся на хви
-
ли
ну об пар
кан, мов відпо
чи
ва
-
ючи.
-
Я вже знаю, як у війську ги
-
нуть і хо
ва
ють…
Вона зітхну
ла гли
бо
ко.
-
Ей бо
же доб
рий!… День пе
-
ред тим, за
ки я сю
ди приїхав,-
тяг
нув він далі,- са
ме по
хо
ва
ли
од
но
го хлоп
ця. Відай, зас
ту
див
-
ся на варті, відле
жав свій час,
не міг їсти, білів та й білів, каш
-
ляв, а од
но
го ра
за як обер
нув
ся
до стіни, то вже йо
го аж кам
ра
-
ти відвер
ну
ли. Вже ос
танній
раз обер
нув
ся там. Йо
му зро
би
-
ли па
рад, му
зи
ка гра
ла. Але за
йо
го до
мо
ви
ною не йшов ані
та
то, ані ма
ма. Не пла
ка
ла ні
сест
ра, ні дівчи
на жод
на. Ішли
ли
ше йо
го кам
ра
ти у па
рах, все
в па
рах, ішов обер-лей
тнант,
лей
тнант, а на чорнім ве
ликім
возі вез
ли йо
го. Йо
го тру
на бу
-
ла на
чор
но по
мальова
на, на
труні сто
яло ча
ко [98]
та усе
холіта
ло
ся. Тру
на бу
ла та
ка чо
-
р
на, та
ка чор
на, ка
жу тобі, що я,
відко
ли жи
ву, не видів та
кої
чор
ної. Гірше вугілля. Я все му
-
сив ди
ви
ти
ся на ту тру
ну.
«Вайльо, яка вже чор
на! - га
-
дав я все собі.- Та й із нас по
тобі мо
же один піти так, як ти!
- га
дав я.- Та й я мо
жу!»
-
Іди, йди! Не го
во
ри та
ко
го! -
зга
ни
ла йо
го дівчи
на з пе
ре
ля
-
ком.- Ще в ли
ху го
ди
ну ска
жеш!
-
«Гей, то бу
де твоя мам
ка ра
-
ду
ва
ти
ся,- га
дав я собі,- як по
-
[98]
- Ча
ко - го
лов
ний убір в ав
-
стрійській армії.
чує, що Іфтімко вже на тамтім
світі! Гей, то бу
де за
во
ди
ти та й
го
ло
вою об стіну би
ти!» - тяг
-
нув Ми
хай
ло дальше, не звер
-
та
ючи ува
ги на діво
чий за
кид.
-
А во
на не зна
ла, що він був
сла
бий? - спи
та
ла дівчи
на зі
щи
рим співчут
тям, уто
пив
ши
свої тихі, по
важні очі виг
ре
бу
-
що в йо
го зір.
-
Та де зна
ла! Він не пи
сав!
«Що во
на мені ніби по
мо
же?» -
ка
зав. Врешті, він хотів те
пер
іти на урльоп та й усе мав
надію, що до то
го ча
су пі
-
дійметься. «Підве
ду
ся та й пі
-
ду»,- го
во
рив за
од
но, са
ра
ка.
-
Сарака!
-
Пішов. Пішов та й не по
вер
-
не вже відти! А роз
ка
зу
вав ме
-
ні, як був ос
танній раз до
ма на
урльопі, і як від'їжджав, то йо
го
ма
ма (та
та не мав уже) і кілька
знай
омих лю
дей відпро
вад
жу
-
ва
ли йо
го до колії. Ма
ма, ка
же,
так пла
ка
ла за ним, що ду
ша
роз
ри
ва
ла
ся, та все кли
ка
ла:
«Син
ку, я вже те
бе не ба
чи
ти
му
більше!» А як він уже сів до за
-
лізниці й во
на ру
ши
ла з місця,
то ма
ти ки
ну
ла
ся за ним, і ли
-
ше лю
ди стри
ма
ли її, аби під
ко
ле
са не пішла… Геть без па
-
м'я
ті бу
ла, та
кий жаль!
-
Мамині очі до
ба
чи
ли йо
го
смерть за пле
чи
ма! - обізва
ла
ся
дівчи
на страш
но по
важ
ним то
-
ном і не
мов до се
бе.
-
Та й та
ки доб
ре зна
ла, що не
уви
дить йо
го більше!
-
А він, са
ра
ка, га
дав, що ма
ми
не зас
та
не вже жи
вої! Та
ка, як
скіпка, все хо
ди
ла!
Обоє за
мовк
ли.
-
Я лиш то
го бо
юся! - обізвав
-
ся він по хвилі гли
бо
ко
го по
-
важ
но
го мов
чан
ня,- А більше
нічо
го! Жод
ної ро
бо
ти, жод
них
ма
неврів, ли
ше то
го! Чо
ловік
га
дає, що він собі па
ном, а він…
Знов ур
вав.
-
Часом га
даю, що ніко
ли не
скінчиться той час, що я маю
йо
го ще сам пе
ре
бу
ти,- по
чав
знов.- Та
кий мені дов
гий здає
-
ться та нуд
ний!
-
Та й мені! - пов
то
ри
ла во
на
за ним го
ло
сом, пе
ре
пов
не
ним
слі
зьми.
В тій хвилі пе
рег
ля
ну
ли
ся
обоє, мов на чийсь при
каз, і
спо
важніли. Во
на схи
ли
ла
ся
жи
-
во над своєю ро
бо
тою, а він по
-
чав її потіша
ти.
-
Сього ро
ку по ма
нев
рах при
-
й
ду на шість неділь до
до
му, а
на дру
гий рік як прий
ду, то хіба
знов аж за два місяці піду ту
ди
на
зад. А тоді піду ли
ше на три
місяці та й потім уже - гай, гай!
- аж свис
нув на пот
верд
жен
ня
своїх слів.
-
Якби ти мав там умер
ти,
Ми
хай
ле,- обізва
ла
ся во
на на
-
раз (спи
ня
ючись в ро
боті), з по
-
г
ля
дом, що розк
ри
вав ці
лу гли
-
би
ну її по
важ
но
го з при
ро
ди
єства,- то я не знаю, що би тоді
бу
ло! Не дай бо
же, Ми
хай
ле!
Ми
хай
ле, не дай бо
же!
Він усміхнув
ся.
-
Якби я се знав, то скор
ше
при
волікся б на но
гах та на ру
-
ках до
до
му. Але то
го не бу
де. Я
не та
кий грішний, аби ме
не вже
бог свя
тий кли
кав пе
ред суд.
Знов за
мовк
ли.
-
Може, я піду сього ро
ку із
твоєю ма
мою на про
щу до свя
-
то
го Іва
на,- обізва
ла
ся по ко
-
роткій хви
лині Ан
на по
бож
но.-
Твоя ма
ма хо
че йти, а я пішла
би з нею. А як
би я не мог
ла сьо
-
го ро
ку, то бо
дай на дру
гий рік
піду. А все піду! Так мені здає
-
ться, як
би ли
ше там ус
ту
пи
ла,
та й за
раз би мені лег
ше ста
ло
на душі. Аж там би я за на
ше
щас
тя по
мо
ли
ла
ся. Ка
жуть лю
-
ди, що ко
му вдасться свя
то
го
поцілу
ва
ти, той міцніє на тілі й
на душі.
-
Так ка
жуть,- пов
то
рив за
-
дум
чи
во Ми
хай
ло.- Я бу
ду на
-
мов
ля
ти ма
му, аби йшли. Не
хай
по
мо
ляться там за ме
не, аби я
щас
ли
во пе
ре
був ма
нев
ри. Ка
-
жуть, сього ро
ку бу
дуть тяжкі
ма
нев
ри. Гей, страш
но бу
де.
Але не ка
жи сього ніко
му, Ан
но.
Старі за
раз би по
жу
ри
ли
ся.
Дос
та, як мені гірко, на
що ще й
їм гриз
ти
ся.
-
Мама та
ки хо
че най
більше
че
рез те
бе йти,- ска
за
ла Ан
на, а
відтак до
да
ла:- А мо
же, й че
рез
Са
ву, аби по
ки
нув Рахіру…
Тут Ми
хай
ло підвів жур
ли
во
бро
ви вго
ру.
-
Ой, той Са
ва, той Са
ва,- ска
-
зав він про
тяж
но,- він мені не
по
до
бається! З од
но
го бо
ку, ні
-
би при
па
дає вже до землі, бе
-
реться до ро
бо
ти й до всього,
як ка
же мені та
то, а з дру
го
го,
об
хо
диться з на
ми, як зі своїми
во
ро
га
ми. Се вже гріх ним так
пра
вить. Гріх, ка
жу тобі. Вчо
ра
ввечір трак
тую йо
го своїм тю
-
тю
ном, ка
жу йо
му по-доб
ро
му,
як яло
ся: «Бра
те,- ка
жу,- Са
во,
як стоїть річ із Рахірою? Відче
-
пив
ся вже ти від тої га
дю
ки?» Я
се ска
зав йо
му, як ка
же брат до
бра
та, кам
рат до кам
ра
та, а він
по
ди
вив
ся на ме
не, та так уже,
знаєш, по
га
но. Йо
го очі по
зе
-
леніли й засвіти
ли
ся, як оці
твої срібні цітки на шиї. Відтак
збив ку
лак, скри
вив рот, як со
-
ба
ка, ко
ли хо
че нес
подіва
но на
чо
ловіка на
пас
ти, і зой
кнув:
«Мой, мой, мой! Не чіпай
те ви
ме
не, лю
ди добрі!» - та й ува
-
лив собі ку
ла
ком по коліні… По
тих сло
вах мав я вже дос
та. Я
видів, що во
на цідить йо
го кров
далі. То опи
ри
ця якась. І що се
гріх, що він за нею про
па
дав,
йо
му й до го
ло
ви не при
хо
дить.
Я йо
му не ка
зав більше нічо
го,
бо не хо
чу з ним по-ли
хо
му роз
-
хо
ди
ти
ся. А по-дру
ге, знаю, що
як він піде до війська, то сам
по
ки
не її. Там прий
де він уже
сам до ро
зу
му. Доб
ре, що взяв
-
ся бо
дай до ро
бо
ти. Я бо
яв
ся,
що він роз
во
ло
читься зовсім,
як я піду з до
му. Во
на му
си
ла
йо
му мат
ри
гунів [99]
да
ти або
ви
ро
би
ла щось інше, що він
[99]
- Мат
ри
гу
ни - чар-зілля.
узяв
ся так ду
же за нею. Та й ще
га
даю я собі, що ко
ли по
вер
ну з
ма
неврів, то по
ба
ла
каю з нею
сам. Бу
ду видіти, що во
на мені
ска
же. Хло
пець змар
ну
вав
ся з
нею цілком. Здурів ще.
-
Вона й на ме
не не
доб
ра! -
обізва
ла
ся Ан
на.- Від ча
су, як
виділа, що я па
ру разів го
во
ри
-
ла з твоєю ма
мою. Раз, як я пе
-
ре
хо
ди
ла поп
ри їх ха
ти, щоб
зай
ти до Домніки, крик
ну
ла за
мною: «Ли
зун
ка!» А як я ог
ля
-
ну
ла
ся і хотіла їй щось від
-
повісти, схо
ва
ла
ся бор
зо за пар
-
кан, і я заздріла ли
ше її чор
не
роз
пат
ла
не во
лос
ся.
-
Лиши біду, не
хай ще
зає від
те
бе!- ра
див спокійно хло
пець,
сплю
нув
ши да
ле
ко від се
бе.-
Не
ма з ким го
во
ри
ти!
-
Нема! - відповіла во
на слух
-
ня
но.
Говорили ще дов
го, ра
ди
ли
-
ся, аби не ка
за
ти те
пер ще нічо
-
го ні та
тові, ні мамі про те, що
хо
тять поб
ра
ти
ся за рік-півто
-
ра, як він по
вер
не.
-
Вже мовчім і далі, як мов
ча
-
ли досі! - ра
див він.- Ма
ма роз
-
повість про все Домніці, Домні
-
ка се
лу, а се псує щас
тя. Не
доб
-
ре про щось на
пе
ред го
во
ри
ти.
Я сам знаю, що не
доб
ре!
При роз
луці на
ка
зу
вав:
-
Тримайся вже од
но
го місця,
отут, аби я мав уже од
ну стеж
ку
до те
бе. Як прий
ду ко
ли, аби я
не шу
кав те
бе що
раз деінде.
Знаєш, у ме
не не
ба
га
то ча
су!
А во
на ска
за
ла по
важ
но, що
«доб
ре».
Окремо ска
зав ще їй го
лос без
її свідо
мості: «Чо
му ні? Він на
те, аби хотів, а во
на на те, аби
хотіла то
го, що він хо
че!»
Чомусь ма
ло так бу
ти, бог
знає! Вже здав
на… здав
на… зда
-
в
на вже… Са
ма при
ро
да збли
-
зи
ла їх до се
бе. Сильна, таємни
-
ча у своїх ділах, за
ки
ну
ла сіть
на обоїх, уст
роївши собі в них
своїх пиш
них ав
то
матів, що
йшли насліпо за її незг
ли
би
ми
-
ми при
ка
за
ми, ту
ля
чи
ся інсти
-
нк
тив
но до се
бе, до
пов
ню
ючи
од
не од
но
го, мов зем
ля з рос
ти
-
ною, в мріях про якесь щас
тя,
не ба
ча
чи її ру
ху і усміху на
-
дальше…
XIV
Більше як рік ми
ну
ло з то
го
ча
су. Ніщо не зміни
ло
ся в на
ве
-
де
них обс
та
ви
нах. У хаті Івоні
-
ки ос
та
ва
ло
ся ти
хо і пох
му
ро, а
Ма
рійка веш
та
ла
ся, яr зви
чай
-
но, зжу
ре
на і нев
до
во
ле
на. Пе
-
ре
чис
лю
ва
ла дні й місяці, які
мав пе
ре
бу
ва
ти ще при війську
Ми
хай
ло, пе
ре
ду
му
ва
ла, як то
бу
де, як він уже по
вер
не, як йо
-
го в се
бе по
ба
чить і як він, як
да
сть бог, при
ве
де їй в дім чем
-
ну і ба
га
ту невістку. Во
на пос
-
та
рі
ла
ся пе
ред
час
но й бу
ла би
при
по
чи
ла із праці, і ра
да бу
ла
б із вну
ка
ми по
ба
ви
ти
ся. Се бу
-
ла її най
улюб
леніша мрія. Ба
ви
-
ти
ся з уну
ча
та
ми, пильну
ва
ти
їх, го
ду
ва
ти, пе
ре
сид
жу
ва
ти з
ни
ми на ве
реті на призьбі вліті,
на со
неч
ку, вичісу
ва
ти їх, як
хло
п
ців своїх че
са
ла, а взимі на
пе
чі роз
ка
зу
ва
ти каз
ки, аби ти
-
хо сиділи та не ви
ри
пу
ва
ли ха
-
ти.
Але на те все тре
ба бу
ло ще
пож
да
ти. Більше, пев
но, як з
півро
ку, мо
же, та
ки ще доб
ре з
рік.
Тепер ма
ла йо
го в се
бе, мов у
гос
тях. На різдво, на Ве
лик
день
і на свя
ту неділю. І так, як тіши
-
ла
ся ним, ко
ли при
хо
див, так і
су
му
ва
ла, як відхо
див.
-
Прийшов, ро
зо
рав сер
це й
пішов! - жа
лу
ва
ла
ся пе
ред свої
-
ми дво
ма біло
го
ло
ви
ми ста
-
реньки
ми сусідка
ми, що при
хо
-
ди
ли її опісля потіша
ти, а до
нього го
во
ри
ла, про
ща
ючи
ся: -
Ідеш, син
ку, і не зас
та
неш ме
не,
мо
же, вже більше, як по
вер
неш!
Сього ро
ку по ма
нев
рах мав
прий
ти до
до
му на два місяці.
Вижидала то
го дня, мов схо
ду
сон
ця. Ко
би ли
ше бог свя
тий
до
поміг, аби пе
ре
був щас
ли
во
ті ма
нев
ри. Мав їх відбу
ва
ти в
іншім краю че
рез три неділі.
Там-то
го ро
ку не пішло йо
му на
них щас
ли
во. Як хотіла йти до
свя
то
го Іва
на, прос
то тяг
ну
ло її
ту
ди піти й по
мо
ли
ти
ся, аби пе
-
ре
був їх щас
ли
во, та й не
вспіла. Кілька день пе
ред свя
-
тим Іва
ном ста
ну
ла, не хо
тя
чи,
на залізні граблі і про
би
ла собі
но
гу. Му
си
ла більше як тиж
-
день біду
ва
ти та шти
гулька
ти з
па
ли
цею, за
ки но
га за
гоїла
ся. З
призьби каліка му
си
ла при
див
-
ля
тись, як Домніка або інші
добрі лю
ди спов
ня
ли за неї ту
абу сю ро
бо
ту. Як бу
ло їй пі
-
шком іти в та
ку до
ро
гу, як до
Су
ча
ви? А навіть хоч би й залі
-
зни
цею? Як би бу
ла там пе
ре
-
би
ла
ся між стільки на
ро
дом?
Не йшла. А Івоніка та
кож не
міг із до
му відда
ля
ти
ся. Ро
бо
та
всю
ди кипіла. Са
ме під час жни
-
ва при
па
да
ло. Він ли
ше що до
їди забігав до ха
ти, а так, то все
день у день пе
ре
сид
жу
вав у бу
-
р
дею і в полі. Жни
ва й по
ко
си
роз
по
ча
ли
ся, і кож
ний день
при
во
див із со
бою свіжу, наг
ля
-
чу ро
бо
ту. Ніяк бу
ло йо
му йти
на про
щу. Та й, ма
буть, то
му не
відбув хло
пець щас
ли
во ма
-
неврів.
Саме як відбу
ва
ли
ся, ца
рю
ва
-
ла тяж
ка спе
ка. Мар
ши
ру
ва
ли
до Га
ли
чи
ни. Мар
ши
ру
ючи од
-
но
го ра
зу че
рез се
ло, спи
ни
ли
-
ся тут на відпо
чи
нок.
«Все ки
ну
ло
ся до во
ди,- опо
-
відав опісля Ми
хай
ло, при
був
-
ши до
до
му на відпуст
ку.- Я ги
-
нув за во
дою. Ми по
си
ві
ли з по
-
ро
ху, по
чорніли зі спе
ки. Ми
мар
ши
ру
ва
ли з ран
ку від тре
-
тьої-чет
вер
тої до дру
гої по обі
-
ді, а все рівни
ною, все по
лем,
все у спеці так, що з нас ли
ше
піт лляв
ся.
Як же по такім марші в такій
спеці опи
ни
ли
ся в од
но
му селі -
хто б не ки
нув
ся за во
дою?
Все гур
том пігна
ло до кер
-
ниці. І я ки
нув
ся до неї. Ги
нув
за во
дою. Ви ще не знаєте, як то
хо
четься пи
ти під час ма
неврів.
Гірше, як у нас у жни
ва. Сто раз
гірше.
Я стис
нув
ся між інших, аби
зар
ва
ти кра
пельку во
ди, та й і
не сни
лось мені, що ма
ло ме
не
по
ди
ба
ти за кілька хвиль.
Не хо
тя
чи, штурх
нув я од
но
го
лей
тнан
та, що враз із на
ми тис
-
нув
ся до во
ди. Та й скоїло
ся.
Він ог
ля
нув
ся. До
ки жи
ти бу
-
ду, не за
бу
ду йо
го очей, чор
них,
ве
ли
ких, як спа
лах
ну
ли іскра
-
ми, і йо
го ли
ця, що від спе
ки і
злості по
чер
воніло та туй-туй
кров'ю не зал
ля
ло
ся.
Він ог
ля
нув
ся, ка
жу, та й ви
-
тяг
нув ме
не з гур
ту. Тут пот
ряс
мною з цілої си
ли, а відтак як
вса
дить мені ку
ла
ком ме
жи очі
- бо
же! Вса
див мені ме
жи очі
ку
ла
ком, а відтак в ніс, а відтак
та
рах
нув ще по гу
бах. Так ме
не
спра
вив, що потім кам
ра
ти не
пізна
ли. Кров ме
не обілля
ла, і я
стра
тив світ з-пе
ред очей. Вже
як мені потім бу
ло, ли
ше бог
один знає та й я. Го
ло
ва боліла,
аж лус
ка
ла, а ще в такій спеці!
Ли
це за
пух
ло, аж скри
ви
ло
ся,
бо
же! Син на
шо
го па
на, що був
тоді та
кож на ма
нев
рах, той мо
-
ло
денький, що ли
ше рік слу
-
жив, ра
див, аби я за
мельду
вав
-
ся хо
рим, але я не міг сього зро
-
би
ти. В док
то
ра я був би му
сив
ска
за
ти, що мені є, хто ме
не так
спра
вив, а я сього не хотів ро
-
би
ти. Той лей
тнант му
сив би
був прий
ти пе
ред капіта
на, що
був доб
рий пан і за такі речі тя
-
ж
ко ка
рав, і я собі га
дав, що най
уже йо
му бог зап
ла
тить за ме
-
не. Та й хто б мені, врешті, був
за
ру
чив, що він за мою скар
гу
не пімстив
ся б на мені? І як ще
ме
не зганьбив, та й що я міг
зро
би
ти? Що та
кий прос
тий ре
-
к
рут зна
чить? Їх так ба
га
то, так
ба
га
то, ка
жу, що ко
ли один за
-
ги
не, то й сліду по нім не
ма. А
всі во
ни му
сять сто
яти пос
лу
-
хом пе
ред стар
ши
ми. Дар
ма що
ті стар
шу
ють і ку
ла
ком, і збит
-
ку
ван
ням. Па
нич ра
див, ма
буть,
доб
ре, та я вже мах
нув на все
ру
кою. Не
хай йо
го су
дить ли
ха
го
ди
на, як він ме
не за мою про
-
ви
ну осу
див тоді! Я пла
кав, як
ди
ти
на, і ка
чав
ся в га
рячці по
землі, аж інші тер
мо
си
ли. Я
прок
ли
нав… Бо
же, як я вже
прок
ли
нав, але відтак, як нас
-
тав по
ра
нок, я все-та
ки підві
-
вся та й по
волікся дальше. Бог
ме
не не опус
тив. Я і то пе
ре
був.
Де
котрі з моїх кам
ратів по
хо
ру
-
ва
ли
ся зі спе
ки і му
си
ли ли
ши
-
ти
ся, а один німець по
мер, са
-
ра
ка, та
ки під час ма
неврів. Та
-
кож зі спе
ки…»
Таке лу
чи
ло
ся хлоп
цеві під
час там
тих ма
неврів, бо не мог
-
ла, як за
ду
ма
ла, за ньо
го по
мо
-
ли
ти
ся, так за
те сього ро
ку во
-
на хо
ди
ла на про
щу до свя
то
го
Іва
на. Хо
ди
ла… Да
ла па
нот
цям
на чо
тир
над
ця
ть службів бо
-
жих. Сім службів за Ми
хай
ла, а
сім за Са
ву. Не
хай їм на щас
тя
вий
дуть. Во
на мо
ли
ла
ся з цілої
душі за свої діти, по
нес
ла свя
-
то
му, що мог
ла. Ме
ду, по
лот
на,
руш
ників і свічок, а навіть і
один гар
ний скор
цик (ки
ли
-
мок) в до
дат
ку.
Тепер ожи
да
ла своєї ди
ти
ни
за па
ру неділь. А по то
му… по
оцих двох міся
цях відпуст
ки
мав відтак ли
ше ще кілька мі
-
сяців слу
жи
ти і потім уже нав
се
вер
тав
ся до
до
му. Зі
тха
ла і ди
-
ви
ла
ся очи
ма, що сміяли
ся, ку
-
дись впе
ред се
бе в да
лечінь.
Бог доб
рий дає всього діжда
ти
-
ся… Але ж бо й мо
ли
ла
ся!… Їй
зда
ва
ло
ся, що ко
ли ли
ше всту
-
пи
ла в цер
ков
не подвір'я, між
ви
сокі старі му
ри, то опи
ни
ла
ся
тут ко
ло са
мо
го бо
га свя
то
го. А
вже ко
ли опи
ни
ла
ся по
се
ред
церк
ви, за
па
хи зілля та ка
ди
ла
так і тяг
ну
ли до бо
га.
І скільки по
бож
них бу
ло тут
-
ки! Хо
рих, не
щас
них, калік і
тем
них… і все клячіло, [100]
все цілу
ва
ло свя
ту зем
лю, все
мо
ли
ло
ся й при
но
си
ло да
ри…
Гур
том із ни
ми мо
ли
ла
ся й во
-
на… І Ан
на хо
ди
ла з нею. Як
смерть бліда увійшла до церк
-
ви. Не ска
за
ла ні сло
веч
ка. Від
-
так ки
ну
ла
ся на зем
лю… та ле
-
жа
ла май
же з го
ди
ну, мо
ли
ла
ся
і би
ла пок
ло
ни, не
на
че ма
ла на
-
завсіди зі світом розп
ро
ща
ти
ся.
Тоді во
на лю
бу
ва
ла
ся нею і
ду
ма
ла: «Ади, яка по
бож
на, як
мо
литься»,- але потім усе вий
-
шло на
верх. По
ка
за
ло
ся, чо
му в
неї бу
ло та
ке не
чис
те сумління.
[100]
- Клячіти - сто
яти нав
колі
ш
-
ках.
Всі дізна
ли
ся. Ціле се
ло зна
ло…
Анна ма
ла ста
ти матір'ю. Як?
Що? Ніхто нічо
го не знав. Во
на
до нічо
го не хотіла приз
на
ти
ся.
Скі
льки й до
пи
ту
ва
но в неї, скі
-
ль
ки на
мов
лю
ва
но, гро
же
но -
все
на
дар
мо. Мов
ча
ла, як ка
мі
нь.
І вга
да
ти бу
ло годі.
Вона ніко
ли з хлоп
ця
ми не
то
ва
ри
шу
ва
ла, а на танці май
-
же ніко
ли не за
хо
ди
ла. Бу
ла ти
-
ха й працьови
та, дер
жа
ла
ся від
усіх зда
ле
ку, а не
щас
тя спи
ни
-
ло
ся біля неї… Се був не
доб
рий
з ро
ду, що пхнув її в та
ку тяж
ку
го
ди
ну, але й во
на не бу
ла доб
-
ра.
Так їй то
го тре
ба бу
ло… І во
-
на справді пірну
ла в тяж
ке го
-
ре. У па
нот
ця ви
мов
ле
но їй слу
-
ж
бу, а до
до
му не сміла по
ка
зу
-
ва
ти
ся. Там її до крові зби
то,
ко
ли не мог
ла вже за
таїти не
-
щас
тя. А ко
ли про
си
ла
ся, аби
ма
ти ли
ши
ла її при собі, то ви
-
ки
ну
ли з ха
ти. Навіть ре
чей, що
їх ма
ла до
ма і яких відтак до
ма
-
га
ла
ся, не да
ли їй, а спер
ли її
гру
би
ми сло
ва
ми.
І не дос
та на тім. Скільки
разів зди
ба
ли її брат або ма
ти,
стільки разів діста
ва
ла від них
по
лич
ни
ка.
-
Чи на оце я те
бе ви
го
ду
ва
-
ла? - кри
ча
ла ста
ра на ціле гор
-
ло, хоч би й се
ред до
ро
ги, а
брат, був
ший дра
гун, ли
ше за
-
тис
кав зу
би і мовч
ки бив у ли
-
це.- Оце маєш за го
нор, що мені
ти спра
ви
ла,- си
чав,- за го
нор!
Найгірше гніва
ло їх, що не хо
-
тіла приз
на
ти
ся, хто мав бу
ти
батьком ди
ти
ни. Бриз
ка
ли най
-
грубіши
ми сло
ва
ми в ли
це, під
-
су
ва
ли най
брудніші вчин
ки.
Ходила бліда, зі змарніли
ми
що
ка
ми і з очи
ма, як го
лод
на
со
ба
ка! - як при
по
ві
да
ла Домні
-
ка. А що три
ма
ла
ся завсіди зда
-
ле
ка від усіх, як убо
га дівчи
на,
не зно
си
ла
ся ближ
че ні з дівча
-
та
ми, ні з інши
ми газ
ди
ня
ми,
то не ма
ла між жінка
ми май
же
жод
ної для се
бе при
хильної ду
-
ші, що бу
ла б зас
ту
пи
ла
ся за неї
в її горі.
Лише од
на бу
ла їй при
хи
ль
-
ніша, як усі інші. Се бу
ла Докія.
Во
на прий
ня
ла її до се
бе за ща
-
с
тя і за здо
ров'я, за по
ма
ну
своєї доньки, що пла
ка
ла за ма
-
мою май
же не щод
ня, відко
ли
опус
ти
ла її ха
ту і ста
ла під роз
-
ка
зи свек
ру
хи й чо
ловіка, яко
-
го, щоп
рав
да, не ду
же й лю
би
-
ла… Докія, от
же, заб
ра
ла її до
се
бе і обіця
ла не по
ки
да
ти в тя
-
жкій го
дині.
Василь за
пи
вав
ся те
пер, як і
пер
ше. Пет
ро хо
див на ро
бо
ту, і
йо
го тиж
ня
ми не бу
ло до
ма, а
во
на га
ру
ва
ла са
ма всім до
ма.
До то
го, ос
лаб
ла ще більше від
ча
су, як донька пішла від неї; і
во
на не мог
ла завсіди удер
жа
ти
всього са
ма своїми ру
ка
ми в
відповіднім ладі. То
му, з ог
ля
ду
на свою неміч, на доньку і з са
-
мо
го ми
ло
сер
дя над не
щас
тям
мо
ло
дої дівчи
ни, му
сив най
ти
-
ся і для неї ку
ти
чок у її хаті і на
-
й
шов
ся-та
ки.
Вона од
на зна
ла про тай
ну ді
-
вчи
ни. Дівчи
на приз
на
лась їй,
але бла
га
ла май
же на колінах,
аби во
на не зра
ди
ла її. Пе
ред
ніким, ніким. Ми
хай
ло сам усе
ска
же. Прий
де час, і він сам ска
-
же. Так ура
ди
ли…
-
Як хо
чеш, доньцю,- відпо
ві
-
ла жінка,- але чи се тобі на доб
-
ре вий
де?
-
Добре, доб
ре,- впев
ня
ла дів
-
чи
на.
-
Ну, мо
же, й твоя прав
да! -
ска
за
ла пов
на за
ду
ми і по
ва
ги
Докія.- Що твоє має бу
ти, то
го
не візьме тобі ніхто, чи бу
де хто
про се зна
ти, чи ні. То вже прав
-
да. Ми з Івонікою за
ду
му
ва
ли
звінча
ти Ми
хай
ла з Па
ра
син
-
кою; по
ля наші спо
юва
ли
ся ра
-
зом, не
на
чеб зем
ля са
ма ба
жа
-
ла то
го, та й ади, що з то
го?
Ста
рий хотів. Марійка хотіла, я
хотіла, мо
лоді бу
ли б хотіли,
але бог не хотів. Усе бу
де так,
як що має бу
ти.
В душі ду
ма
ла ще інак
ше. Ма
-
ла те свя
те пе
ре
ко
нан
ня, що
старі Ми
хай
лові ніко
ли не при
-
й
муть та
кої бідної невістки, як
оця не
щас
на дівчи
на, їм ніко
ли
не при
па
да
ла інша до впо
до
би,
крім Па
ра
син
ки, а хоч би на
ос
-
тан
ку ста
рий Івоніка прис
тав
на та
кий вибір си
на - він був
чо
ловік доб
рий і щи
рий, як ка
-
ва
лок хліба,- то за
те Марія не
по
пус
тить від сво
го ні за що на
світі.
Вона не
на
че чу
ла, як ста
ра
нарікає: «На моїй гірко за
роб
-
леній землі маю жеб
рацькі діти
го
ду
ва
ти? Що во
на має? От то
-
ту дран
ку, що її пок
ри
ває? Мій
син потрібуе ґаздині й потрібує
землі!»
Але во
на не зрад
жу
ва
ла ді
-
вчині нічо
го зі своїх ду
мок, не
хотіла вби
ва
ти її надії. Її по
ло
-
жен
ня бу
ло й без то
го гірке,
невідрад
не.
Так за
жи
ла Ан
на в Докії, пра
-
цю
ючи і хо
ва
ючи
ся пе
ред лю
-
дськи
ми очи
ма. Чис
ли
ла дні до
по
во
ро
ту Ми
хай
ла, а з тим і дні
злиднів і го
ря. За
раз по ма
нев
-
рах мав Ми
хай
ло вер
ну
ти
ся до
-
до
му і тут ос
та
ти
ся два або, мо
-
же, й три місяці. На свя
то
го Ми
-
хай
ла мав го
во
ри
ти з та
том і
ма
мою.
При війську ка
зав йо
му один
мо
ло
дий дя
чок, що йо
го пат
-
рон, свя
тий Ми
хай
ло, се ду
же
мо
гу
чий і важ
ний свя
тий і що
ду
же доб
ре всякі важні спра
ви
роз
по
чи
на
ти або кінча
ти в
день свя
то
го пат
ро
на.
Оцей ве
ли
кий день при
па
дав
на двад
цять пер
шо
го. Са
ме те
-
пер бу
ло по
се
ре
дині серп
ня. До
при
хо
ду Ми
хай
ло
во
го бу
ло ще
доб
рих чо
ти
ри чи шість неділь.
Од
на
че час ско
ро збігав. Збіжжя
зво
зи
ло
ся з по
ля, тут і там ко
-
си
ло
ся ще де
що - і пра
ця не ус
-
та
ва
ла.
Її го
лов
на пра
ця бу
ла: но
си
ти
робітни
кам харч у по
ле, дог
ля
-
да
ти то
вар
ний на стер
нях, по
-
їти її і ши
ти. Во
на ши
ла гар
но і
ско
ро (се му
си
ла їй са
ма за
-
висть приз
на
ти), і зав
дя
ки про
-
текції Докії діста
ва
ла від де
-
яких ґаздинь ро
бо
ту, і кап
нув
за те десь-не-десь дрібний гріш
у ру
ку.
Одного ра
зу пе
ре
сид
жу
ва
ла
Ан
на знов із то
ва
ром у полі й
ши
ла. Сиділа під яко
юсь саміт
-
ною де
ре
ви
ною, під де
ре
ви
-
ною, що її ко
лись на знак межі
за
са
див хтось он тут, і ши
ла
якусь чу
жу му
жеську со
роч
ку. Її
ус
та скла
ли
ся ми
мо
волі до су
-
му, а на лиці ма
лю
ва
ла
ся тур
-
бо
та. Пе
ре
жи
ва
ла дійсно гіркі
дні. Вчо
ра пе
ре
ка
зу
ва
ла їй ма
-
ма че
рез ста
ро
го Пет
ра, аби
забігла до
до
му, бо має їй щось
ва
ж
но
го пе
ре
ка
за
ти. А во
на
зна
ла, чо
го ма
ма від неї хо
че і
що її там жде, ко
ли піде.
Не хотіла йти. Ма
ма бу
де до
-
ма
га
ти
ся гро
шей, а ко
ли во
на
не дасть, наб'є і на
же
не.
«Як знаєш для чу
жих ро
би
ти,
то знаєш і гроші пря
та
ти!» - бу
-
ли зви
чай
ні її докірливі сло
ва, а
відтак нас
ту
па
ла оби
да.
Але їй бу
ло вже до
волі то
го.
Вже не ста
ва
ло си
ли зно
си
ти
вся
ке збит
ку
ван
ня, чу
ла се
бе
до край
ності ос
лаб
ле
ною. Не
мог
ла не раз і кус
ни
ка хліба
про
ковт
ну
ти, хоч го
лод так і не
пе
рес
та
вав їй дош
ку
лю
ва
ти, а
все че
рез гри
зо
ту і плачі. З усіх
боків стріча
ла цікаві очі, а пе
-
решіпту
ван
ня жінок, ко
ли по
-
ка
за
ла
ся між них, не ма
ло кі
-
нця, і їй бу
ло вже най
прикріше.
А між ни
ми зна
хо
ди
ли
ся такі,
кот
рим за
мо
ло
ду ані на во
лос
ліпше не ве
ло
ся, од
на
че які бу
-
ли строгі й не
ми
ло
сердні! А
вже най
більше до
ти
ка
ли її на
-
смішки Маріїні, про які дізна
ва
-
ла
ся все че
рез Докію.
-
Адіть, адіть
! - роз
во
ди
ла
ся
пе
ред Докією.- У свя
то
го Іва
на
чи
ни
ла
ся та
ка бо
жа, не
на
чеб не
ди
ви
ла
ся в житті на що інше,
як на святі іко
ни, а те
пер по
ка
-
за
ло
ся, що їй бу
ло в го
лові!
Докія бо
ро
ни
ла її, а врешті,
хто го
ден усі язи
ки в об
мові за
-
с
та
но
ви
ти? До то
го, Домніка
при
чи
ню
ва
ла
ся чи
ма
ло до роз
-
д
раз
нен
ня тої жінки про
ти неї.
Так, бо
дай, впев
ня
ла її Докія.
-
Аби позір від се
бе відвер
ну
-
ти, об
мов
ляє інших, - го
во
ри
ла,
- га
дає, що тим примк
не гу
би
лю
дям, що зна
ють, як во
на
спра
ву
ва
ла
ся в службі у жи
да.
(Тут сплю
ну
ла). Я ли
ше ди
ву
ю
-
ся, що Марійка три
має з нею
ко
м
панію. Се та
ка хит
рун
ка й
ша
х
рай
ка, якої світ не ба
чив.
Во
лос
ка од
но
го за
дур
но не да
-
сть. Відда
ла
ся за бов
ва
на, а в її
ха
ті, як у склепі, всього. Всього
по
на
шах
ро
ву
ва
ла. Вже й обі
вдо
виці, старі, он ті, білі, сусіди
Ма
рійчині, ди
ву
ються не рад її
ла
комст
ву до всього, та про
те
язи
ком своїм об
мо
тає кож
но
го,
як па
ву
ти
на, і здо
бу
ває на свій
бік.
Усе те боліло й підгри
за
ло
мо
ло
ду дівчи
ну без ус
тан
ку. Її
честь, її діво
ча честь, яку здо
бу
-
ла собі дов
гою служ
бою у своєї
пані, те
пер розвіяла
ся, не
мов із
вітром по
летіла. Чу
ла се
бе та
-
кою самітною й опу
ще
ною всі
-
ма, та
кою приг
ноб
ле
ною, мов
справдішня зло
чин
ни
ця.
«Коби хоч він тут був! - мов
-
ля
ла чи
ма
ло разів до сво
го сер
-
ця.- Ко
би хоч він тут був, усе бу
-
ло б інак
ше! Не
хай би й мов
чав,
ще й цілий рік не
хай би мов
чав,
я б уже жда
ла, ли
ше не
хай би
тут раз був!»
-
Ти не посмієш мені на ніщо
пок
лас
ти, як бу
деш моєю ґа
-
зди
нею! - го
во
рив їй пест
ли
во,
ко
ли при
хо
див іноді на па
ру
день на відпуст
ку до
до
му, і во
-
на жа
лу
ва
ла
ся, що тут або там
ури
вається з праці.- Я те
бе бу
ду
як у дзер
калі три
ма
ти…
Плакала за кож
ним ра
зом, ко
-
ли зга
ду
ва
ла оці йо
го сло
ва. Го
-
во
рив усе так, що му
си
ла пла
-
ка
ти. Та
кий був лю
бий. І то
му
лю
би
ла во
на йо
го так… то
му
ма
ла та
ке сер
це для нього… бу
-
ла би виб
ра
ла те сер
це для ньо
-
го… Во
на бо
ро
ла
ся… ли
ше бог
один знає, як во
на бо
ро
ла
ся… а
на
ос
тан
ку не змог
ла. Та й так…
Об
тер
ла шит
вом очі, що зай
-
шли ве
ли
ки
ми сльоза
ми, і за
-
тис
ну
ла гу
би. Відтак підня
ла
по
хи
ле
ну го
ло
ву і по
зир
ну
ла на
то
вар, що пас
ся. Був тут, не
да
-
ле
ко неї. Три
мав
ся все вкупі й
пас
ся пильно, її пог
ляд по
ли
нув
дальше по
над стер
ню, там, де
по
ля не
замітно зніма
ли
ся в ле
-
г
кий ко
тел, і спи
нив
ся ми
мо
-
волі на них. Там зби
ла
ся в ку
пу
зе
ле
на гус
та де
ре
вин
ка, дрібна
оаза; а ко
ло неї, мов низьке
гніздо, білівся бур
дей. Бур
дей
Ми
хай
лів. А там далі зе
леніли
ліси. «Сусідній» і ма
лий пансь
-
кий. Нес
ка
зан
ний сму
ток за
ще
-
мів у її гру
дях. Во
на зга
да
ла той
вечір, ко
ли Ми
хай
ло го
во
рив із
нею пер
ший раз, що її візьме за
жінку, і як відтак зля
ка
ла
ся пе
-
ред «сусіднім». Во
на всміхну
ла
-
ся смут
но. Чо
го бу
ло тоді ля
ка
-
ти
ся? Пе
ред чим? От, дур
на бу
-
ла! Він був ко
ло неї, во
на бу
ла
як та пта
ха вільна, во
ни йшли
уд
вох ра
зом… Над
ворі бу
ло яс
-
но, ти
хо, і чо
го бу
ло ля
ка
ти
ся?
Що то бу
ло про
ти оцього те
-
пер?
Вона зітхну
ла. Аж те
пер бу
ло
чо
го ля
ка
ти
ся. Над нею збит
ку
-
ва
ли
ся, глу
ми
ли
ся з неї, її гна
ла
рідна ма
ма і рідний брат із ха
-
ти, прог
на
ли зі служ
би, де пра
-
цю
ва
ла щи
ро, спо
чин
ку ніко
ли
не ма
ла, а про
те її ніхто не жа
-
лу
вав. Щас
тя, що бу
ла ще год
на
ро
би
ти. Ніяк не го
ди
ло
ся сиді
-
ти на ласці з за
ло
же
ни
ми ру
ка
-
ми. Аби зна
ла, що з ніг ко
лись
упа
де, не зак
ла
де ніко
ли рук.
Але, мо
же, бог до
по
мо
же їй,
що во
на ко
лись Докії за її доб
ре
сер
це віддя
чить. По
ка
же лю
-
дям, що не та
ка во
на вже без
честі, як во
ни собі ду
ма
ють. По
-
ка
же, по
ка
же… І во
на й він по
-
ка
жуть. Докія ста
ла для неї рі
-
дною матір'ю, а ста
рий Пет
ро -
де-де був уже її брат ко
ли для
неї та
кий, як він! Ніко
ли зло
го
сло
ва не ска
зав, а десь-не-десь
при
но
сив і бул
ку від Менд
ля з
Гоп
пля
цу для неї.
-
Їж, са
ра
ко,- го
во
рив і втис
-
кав на си
лу бул
ку в ру
ку, ко
ли
во
на со
ро
ми
ла
ся взя
ти,- їж, не
-
бо
го. Тільки доб
ра твой
ого, що
з'їси!
Вона все підозріва
ла йо
го, що
він знає про її тай
ну від Докії,
але ма
ла за
ра
зом те пе
-
ресвідчен
ня, що він їм ні в чім
не пош
ко
дить. Умів сва
ри
ти й
ла
яти на цілу ха
ту мо
гу
чим
своїм го
ло
сом, зри
вав ним усіх
з ніг, не
по
коїв сусідів, а робіт
-
ників, ко
ли над
зи
рав їх у полі
або ко
ло сто
до
ли, дер
жав мов
кліща
ми при ро
боті, та про
те
був він доб
рий і щи
рий, а сер
-
цем м'який, мов той спра
вед
ли
-
вий шовк. Во
на пра
ла йо
му біл
-
ля, пе
ре
да
ючи йо
го білим як
сніг, і ви
ко
ну
ва
ла насліпо всі
йо
го при
ка
зи в гос
по
дарстві.
Василь ма
ло жу
рив
ся нею.
Йо
му бу
ло бай
ду
же, чи во
на бу
-
ла тут, чи ні; ба бу
ло май
же до
-
гідно. Ко
ли він не раз по цілих
днях пе
ре
сид
жу
вав у Менд
ля
на Гоп
пля
цу за сто
лом, Докія
все-та
ки не бу
ва
ла цілком са
ма
до
ма.
Днина бу
ла га
ря
ча, і до за
хо
-
ду сон
ця бу
ло ще да
ле
ко. Ве
ли
-
кий мо
тиль літав пла
ву
чим, ко
-
кет
ним польотом у поб
ли
зь
ко
-
сті дівчи
ни, сіда
ючи то тут, то
там на хви
ли
ну ко
ло неї, не
на
-
чеб ба
жав, що
би во
на по
див
ля
-
ла йо
го ок
са
мит
ну, тем
ну кра
-
су. Польові ко
ни
ки дзи
котіли в
стерні не
ус
тан
но й ожив
ля
ли
ми
ло ти
ши
ну, що роз
ля
га
ла
ся
да
ле
ко-ши
ро
ко ок
руг неї на по
-
лях. Тро
хи опо
далік від неї, на
сусіднім за
гоні, нак
ла
да
ли два
чо
ловіки сно
пи на фіру, а вре
-
шті, бу
ло без
люд
но в її ок
ру
-
женні.
Нараз спо
ну
ка
ло її щось під
-
вес
ти пог
ляд від шит
ва. Якесь
прик
ре по
чут
тя пе
ре
шиб
ло її
від го
ло
ви до ніг. Во
на ста
ла
враз
ли
ва ос
танніми ча
са
ми.
Про
ти неї взя
ла
ся звідкись, не
-
на
чеб із землі ви
ри
ну
ла, Рахіра
і збли
жа
ла
ся жи
вим кро
ком чи
-
м
раз більше. Во
на му
си
ла на
неї пог
ля
ну
ти. Во
ни обі зна
ли
-
ся ли
ше пе
ре
хо
дом, не го
во
ри
-
ли ніко
ли з со
бою дов
ше, як кі
-
лька хви
лин, та про
те не по
чу
-
ва
ли до се
бе взаємно ніяких
при
ятельських по
чу
вань.
Рахіра не лю
би
ла Ан
ни, бо та
не вда
ва
ла
ся з нею ніко
ли в ба
-
ла
кан
ку, що мо
ло
да ціка
ва ци
-
ган
ка над усе лю
би
ла, та й ще
за те, що во
на ска
за
ла їй од
но
го
ра
зу пря
мо в очі пе
ред інши
ми
дівча
та
ми:
«Чому ти не роз
че
шеш
ся?
Твоя го
ло
ва роз
пат
ла
на, як ви
-
вер
не
ний кип
тар!» А всі при
-
сутні дівча
та ре
го
та
ли
ся ве
се
-
ло. Сього не мог
ла во
на їй ніко
-
ли за
бу
ти. А Рахіра бу
ла Анні
не
ми
ла, бо чу
ла про неї від До
-
кії і Ми
хай
ла, а пе
ре
важ
но від
осіб, нею най
більше ша
нов
них і
люб
ле
них,- са
ме пус
те.
Окрім то
го, зна
ла, що Рахіра
бу
ла хит
ра, мов ли
си
ця, ціка
ва
до обу
рен
ня і що - як за
чу
ла ос
-
таннім ча
сом - тіши
ла
ся її го
-
рем.
«Вона уни
ка
ла в неділі танців
на Гоп
пля
цу, літа
ла по
над ко
-
ню
ши
ною, до
ки не вер
ну
ла з
мед
ком на ніжках»,- глу
ми
ла
ся
пе
ред Са
вою, а Са
ва роз
повів
ін
шим хлоп
цям; за
чув се і ста
-
рий Пет
ро та приніс до
до
му.
З то
го вий
шло, що між ни
ми
про
ки
ну
ла
ся неп
ри
язнь і во
ро
-
хо
би
ла тай
ком тут і там мо
ло
ду
напівди
ку кров. Рахіра йшла до
доньки ста
ро
го Ло
па
ти, в лісок,
з якою ма
ла вічно інте
ре
си зад
-
ля ціток і ґерданів, а що да
ле
ко
й ши
ро
ко не бу
ло нічо
го та
ко
-
го, що мог
ло б вик
ли
ка
ти в її
ла
комній душі гли
бо
ку ува
гу,
то, по
ба
чив
ши дівчи
ну при то
-
варі, поріши
ла без ва
ган
ня за
-
дер
жа
ти
ся на ча
сок ко
ло неї і
по
ба
ла
ка
ти з нею. Мо
же бу
ти -
ду
ма
ла - вдасться їй он тут на
са
моті ви
до
бу
ти з неї тай
ну, що
са
ме те
пер бу
ла для всіх жінок і
дівчат най
цікавішим пред
ме
-
том, а дальша до
ля по
важ
ної ді
-
вчи
ни не
аби
яким пред
ме
том
ба
ла
кань і вга
ду
ван
ня. Кож
на з
них бу
ла б над усе ба
жа
ла бу
ти
тою пер
шою, яка б дізна
ла
ся
щось пев
не про ге
роя в Ан
-
нинім житті і роз'ясни
ла цілу
таємни
чу за
гад
ку, що всіх мов
за ніс во
ди
ла.
«Як бджо
ла в по
тем
ки бу
дує
стінку, так і во
на за
чи
ня
ла
ся
пе
ред людьми та тче свою до
-
лю!» - го
во
ри
ли од
нос
тай
но бі
-
ло
го
лові сусіди Маріїні, дві вдо
-
виці ста
ру
хи, і здви
га
ли бай
-
дуж
но пле
чи
ма, їх од
них уже ні
-
що не ціка
ви
ло, хоч би Домніка
або Марія не зна
ти що роз
ка
зу
-
ва
ли.
З чи
га
ючим пог
ля
дом у чор
-
них блис
ку
чих очах над
хо
ди
ла
мо
ло
да дівчи
на, мов кітка, без
-
ше
лес
не до си
дя
чої над шит
-
вом по
хи
ле
ної Ан
ни. Ан
на від
-
чу
ва
ла чим
раз більше бли
зь
-
кість над
хо
дя
чої, од
на
че уда
ва
-
ла, не
мов
би не ба
чи
ла її. Її гні
-
ва
ло се, що бу
де при
не
во
ле
на
го
во
ри
ти з он тою, як її на
зи
вав
Ми
хай
ло, мо
ло
дою «відьмою»,
відповіда
ти на всякі її до
пи
ти;
во
на ж бу
ла слав
на з своєї хит
-
рості і вит
ри
ва
лості у виг
ра
бу
-
ванні вся
ких но
вин. Опи
ни
ла
ся,
врешті, ко
ло неї.
-
Боже по
ма
гай, Ан
но! - про
-
мо
ви
ла підхлібним го
ло
сом.
-
Дякувать! - відповіла Ан
на.-
Ку
ди до
ро
га?
-
До Єли
са
вет
ки Онуфріевої.
Маю при
нес
ти собі взірець до
ґерда
ну, що хо
чу ви
си
ля
ти на
храм. А що ти ро
биш?
Анна по
чу
ла
ся в душі вра
же
-
ною ти
кан
ням не
сим
па
тич
ної
дівчи
ни. Во
ни бу
ли вправді в
од
на
ковім віці, але що Рахіра
вза
галі не тіши
ла
ся доб
рою
сла
вою і звик
ла бу
ла чу
ти про
неї ли
ше лег
ко
важні сло
ва, так
те
пер под
раз
ни
ла її інтимність,
що му
си
ла відповісти їй до
волі
сер
ди
то:
-
Роблю те, що ви
диш!
-
Шиєш весільну со
роч
ку? -
ска
за
ла з лег
ким глу
мом, та
кож
уже под
раз
не
на, ніби при
та
ку
-
ючи своїм сло
вам, Рахіра.
-
Може, й весільну! - відповіла
Ан
на ко
рот
ко.
Рахіра по
мов
ча
ла хви
ли
ну.
Ві
д
так ки
ну
ла
ся до іншої так
-
ти
ки. Підня
ла од
ну но
гу впе
ред
се
бе і пог
ля
ну
ла на неї жур
ли
-
во.
-
Перескакуючи он той ша
-
нець, я так роз
дер
ла собі но
гу
на терні, що лед
ве мо
жу далі
йти. Му
шу тро
хи сісти! - ска
за
-
ла в зовсім іншій мо
ду
ляції го
-
ло
су.
-
Сідай! - про
бур
котіла Ан
на,
оки
нув
ши її збо
ку пох
му
рим
по
г
ля
дом. Відчу
ла. Те
пер ли
ше
са
ма цікавість при
ку
ва
ла її біля
неї.
Рахіра усіла й ди
ви
ла
ся який
-
сь час мовч
ки, як Ан
на то впи
-
ха
ла, то ви
тя
га
ла гол
ку в по
-
лот
но.
-
Для ко
го оця со
роч
ка? Се
му
жеська?
-
Так.
-
Се тон
ке по
лот
но! З та
ко
го
ши
ються весільні со
роч
ки!
Анна не об
зи
ва
ла
ся.
-
Я тобі всього доб
ра з душі
ра
да, Ан
но,- тяг
ну
ла во
на жи
во
далі,- чи маєш ве
ли
ку гри
зо
ту!
Ко
ли твоє весілля?
Анна по
чер
воніла.
-
Коли мій ми
лий за
хо
че! -
відповіла зміша
на.
-
А жінки в селі го
мо
нять, що
він уже те
бе по
ки
нув і має дру
-
гу!
Аннин го
лос зад
ри
жав.
-
Так! Хто ж се ка
же?
-
Одна жінка ка
за
ла мені! Так
ка
за
ла: «Якби Ан
на бу
ла ро
зум
-
на та не за
та
юва
ла всього, то
він був би її му
сив узя
ти, а так
во
на мов
чить, як би бо
яла
ся
свой
ого пра
ва, тим ча
сом він
собі дру
гу най
шов, а з неї ли
ше
дзво
ни пус
тив. Хто її візьме з
ди
ти
ною? Хто схо
че чу
жу ди
ти
-
ну го
ду
ва
ти? За яке пра
во, за
який довг?» От так ка
за
ла та
жі
нка.
Анна зад
ри
жа
ла з жа
лю і оби
-
ди.
-
Та вже во
на по
ба
чить, хто
та
кий ме
не візьме! - відповіла,
гли
бо
ко зво
ру
ше
на.- Не
хай не
жу
риться мною! Я вже собі дам
ра
ду; не
хай другі се
бе пильну
-
ють!
-
Се і я їй ска
за
ла,- тяг
ла Рахі
-
ра глад
ко далі,- але во
на ще до
-
ло
жи
ла: «Анна,- ка
же,- ро
бить
со
ром і хлоп
цям, бо в на
ше се
ло
при
хо
дять лю
ди із сусідніх сіл у
сва
ти, та що собі по
ду
ма
ють?
Ска
жуть, що у нас такі хлопці,
що збав
ля
ють дівчат, а відтак
на сміх їх пус
ка
ють. Не прий
-
муть у своє се
ло. Все сва
тав ко
-
ж
ний дівчи
ну, як та
ке лу
ча
ло
-
ся. Кож
ний ішов до па
нот
ця,
по
ка
яв
ся, па
но
тець нас
ва
ри
ли і
звінча
ли, а тут? Со
ром та й со
-
ром!»
Рахіра вп'яли
ла свої блис
кучі
очі виг
ре
бу
ще в ли
це про
тив
-
ниці і, по
мов
чав
ши хви
ли
ну,
до
да
ла:
-
А відтак ще ска
за
ла: «Я бу
ла
від Ан
ни всього надіяла
ся, але
вже та
ко
го сти
ду мамі і бра
тові
на
ро
би
ти, де брат хо
че в по
ряд
-
но
го ґазди зас
ва
та
ти доч
ку, то,
ану, де і хто та
ке чув? Те
пер не
-
хай іде до жидів на служ
бу!»
Тут Ан
на підня
ла го
ло
ву. Бу
-
ла цілком біла. Її очі стемніли
аж вчор
не, і нес
ка
зан
на по
гор
-
да і не
на
висть про
би
ли
ся в них.
-
Ти! - про
си
ла во
на.- Чо
го ти
прий
шла сю
ди і під'їдаєш ме
не
твоїми мельдун
ка
ми? Іди собі
геть, звідки прий
шла, і не лізь
мені в очі! Я тобі не оповідаю,
що лю
ди про те
бе роз
ка
зу
ють!
Рахіра зірва
ла
ся мит
тю на рі
-
вні но
ги. Витріщив
ши свої кру
-
глі очі ши
ро
ко на Ан
ну, мов
ча
-
ла хви
лин
ку… Та ли
ше не
дов
гу
хви
лин
ку. В сліду
ючім уже мо
-
менті ур
ва
ла
ся нит
ка її терп
ли
-
вості і чис
то гра
дом по
си
па
ло
-
ся їй з уст:
-
Ти… ти… ти знаєш, що лю
ди
про ме
не роз
ка
зу
ють? Ти, що в
те
бе шкіра на пле
чах са
ми
ми
син
ця
ми вкри
та, ти, що завт
ра
бу
деш ми
лос
тині від лю
дей
про
си
ти? Ти знаєш, що лю
ди
про ме
не роз
ка
зу
ють? Агій на
твою го
ло
ву, що та
ке знаєш?
Ану, ка
жи за
раз, най по
чую! –
кли
к
ну
ла без відди
ху а не
по
-
бор
ка
ни
ми ру
ха
ми.- Ли
ше не
бре
ши, як Івонічи
на Сой
ка ко
ло
бур
дея, а ка
жи прав
ду!
-
Хочеш зна
ти що? - відповіла
вже й собі роз'яре
на Ан
на.- За
-
раз тобі ска
жу. Ти, ка
жуть, та
ка
злодійка, як твій та
то, і не стра
-
ш
но тобі пе
ред жод
ним гріхом,
як йо
му. Ти да
ла Саві мат
ри
-
гунів та й роз
во
ло
чи
ла йо
го за
со
бою, як те
ля на мо
туз
ку, що
він не слу
хає ні та
та, ні ма
ми, ні
ніко
го. Так. Ти га
даєш, що про
се ніхто не знає? Га? Ти га
даєш,
що він те
бе зас
ва
тає і ти бу
деш
роз
во
ди
ти
ся на Івоніко
вих гру
-
н
тах? За
раз-та
ки! - розсміяла
ся
во
на на ціле гор
ло, пот
ря
са
ючи
го
ло
вою в якійсь роз
бур
ханій
бут
ності.- На се по
че
каєш ти ще
тро
хи! Та
ких ґаздинь, як ти,
Івоніка на своїх грун
тах не по
-
трібує! Злодійських невісток та
чарівниць він не потрібує, на те
мо
жеш спус
ти
ти
ся. І нічо
го тобі
не по
мо
же, ані твоя мат
ри
гу
на,
ані твої різні во
рож
битст
ва, а
ме
не не маєш шпи
га
ти, бо тобі
до вінчан
ня та
кож не вільно
вінка бра
ти, се всі зна
ють, а Са
-
ва те
бе не зас
ва
тає! Впрочім…
Вона хотіла ще щось до
ка
за
-
ти, та Рахіра опи
ни
ла
ся вже
близько неї, відса
пу
ючи ши
ро
-
ко вип
ня
тимй грудьми. Во
на
взя
ла
ся попід бо
ки і кри
ча
ла:
-
То він те
бе зас
ва
тає, га?
-
Мене ні, але й те
бе ні. Івоні
-
ка і Марія ніко
ли на те не доз
-
во
лять! Я знаю! - клик
ну
ла Ан
-
на дри
жа
чим го
ло
сом із цілко
-
ви
то збліднілим ли
цем.
Се бу
ло най
гірше, чим мож
на
бу
ло вра
зи
ти Рахіру, і пе
ред
чим жа
ха
ла
ся, мов пе
ред їдо
ви
-
тим шпи
ган
ням гол
ки. Її очі
заіскри
ли
ся не
доб
ре, од
на
че і
во
на роз
ре
го
та
ла
ся, як пе
ред
хви
лею Ан
на, на ціле гор
ло.
-
Мене Са
ва не зас
ва
тає, ка
-
жеш,- спи
та
ла во
на,- і ти се
знаєш? Він тобі ка
зав? Мо
жеш
за
бо
жи
ти
ся? А хто пішле до те
-
бе сватів, ти, по
кой
ова на ласці,
ко
ли ти так усе доб
ре знаєш?
Кот
рий з ба
гацьких синів? Чи,
мо
же, собі ви
бе
реш, кот
ро
го
схо
чеш? Їх у те
бе стільки, що
перснів у ба
гач
ки на пальцях. А
мо
же, ти вже виб
ра
ла та за
бу
ла,
як йо
го на ім'я ох
рес
ти
ти, та й
че
рез те ли
шиш
ся з си
вою ко
-
сою? Мо
же, се ста
рий Пет
ро, що
си
дить у своєї сест
ри на ласці,
як ти те
пер, а мо
же, се Са
ва те
-
бе візьме, як не ме
не? Га? Або,
мо
же, візьмеш йо
го бра
та Ми
-
хай
ла? Він бу
де, мо
же, ко
лись
двірни
ком, хва
лив
ся раз пе
ред
Са
вою, то й ти бу
деш поп
ри
нього пані двірнич
ка. Ста
рий
Івоніка і Марія відчи
нять двері
заз
да
легідь пе
ред то
бою, та й в
ку
ми мо
жеш їх зап
ро
си
ти…- і,
не докінчив
ши ре
чен
ня, роз
ре
-
го
та
ла
ся на
но
во на ціле гор
ло.
На ос
танні сло
ва Ан
на схо
пи
-
ла
ся на рівні но
ги, мов на пру
-
жи
нах. Ви
со
ка й обу
ре
на, ста
ну
-
ла пе
ред мо
ло
дою ци
ган
кою,
пог
ро
зив
ши їй ди
ко п'ясту
ком.
-
Ая, ая, аби-сь зна
ла! Я ви
бе
-
ру собі Ми
хай
ла, аби-сь зна
ла! -
проціди
ла біли
ми ус
та
ми й по
-
гас
лим го
ло
сом.- А за
ки він ста
-
не двірни
ком і відділить тобі
твою пар
ти
ку, [101]
я тобі її
дам від себе.
Розмахнулась ру
-
ко
ю, а ся спи
ни
ла
ся на смаг
ля
-
[101]
- Пар
ти
ка - до
ля, част
ка.
вім лиці мо
ло
дої дівчи
ни, і го
-
ло
с
ний відляск пішов воз
ду
-
хом.
Рахіра ки
ну
лась, мов справді
-
шня тиг
ри
ця, з обо
ма ру
ка
ми
на Ан
ну. Од
на
че Ан
на, до край
-
ності розд
раз
не
на і зво
ру
ше
на,
тру
ти
ла її май
же з му
жеською
си
лою в гру
ди і так нес
подіва
-
но, що дівчи
на по
да
ла
ся о кі
-
лька кроків на
зад.
-
А як Ми
хай
ло бу
де двірни
-
ком,- клик
ну
ла без
звуч
ним го
-
ло
сом,- а я йо
го ґазди
ня, то він
ви
же
не та
ких во
ро
жок і відьмів
із се
ла, як ти! Так! Те
пер уже
знаєш, що хотіла зна
ти, і ра
дуй
-
ся, як хо
чеш! Те
пер уже мо
жеш
собі йти! Вже діста
ла свою пар
-
ти
ку, по яку прий
шла!
Сказавши се, зібра
ла жи
во
своє шит
во і звер
ну
ла
ся за то
-
ва
ром, що, па
су
чи
ся, відда
лив
ся
тро
хи від давнього місця.
Рахіра не пішла за нею.
Вона бо
яла
ся тої роз'юше
ної
пос
таті й тих сильних п'ястуків,
яких си
лу щой
но спізна
ла.
Осталася на місці, ми
на
ючи
ся
з гніву й обу
рен
ня, за
тис
ка
ючи
раз по раз п'ясту
ки, пог
ро
жу
-
ючи ни
ми та вик
ли
ку
ючи го
-
лос
но бру
тально-грубі і обид
-
ливі сло
ва.
- Чекай, че
кай! - кінчи
ла кож
-
не но
ве ре
чен
ня зне
ва
ги яки
-
мсь співу
чим го
ло
сом. - По
па
-
м'я
таєш ти ще оце! По
па
м'я
-
таєш ти ще, хто та
ка Рахіра та й
ко
го ти по
лич
ни
ком по
час
ту
ва
-
ла! Те
пер я те
бе знаю, че
кай,
те
пер видіти
ме
мо, хто піде з се
-
ла, та й ще, до то
го, з тор
ба
ми!
Хто свою пар
ти
ку діста
не! Че-
кай! Че-кай!
Так виг
ро
жу
ва
ла дов
го різни
-
ми сло
ва
ми, відда
ля
ючи
ся по
-
вільно, нес
ко
рим кро
ком із не
-
щас
но
го місця на
зад.
Але Ан
на не слу
ха
ла її вже
більше. Пог
на
ла то
вар у цілком
про
тив
ну сто
ро
ну на па
шу і
вже ані ра
зу не ог
ля
ну
ла
ся бі
-
ль
ше, їй ста
ло цілком бай
ду
же,
що по
за нею діяло
ся. Ма
ла ли
-
ше те ви
раз
не по
чут
тя, що
якась тяж
ка пай
ка от
руї, що
гні
зди
ла
ся десь у неї на дні в
душі вже здав
на, спа
ла те
пер. В
чім во
на по
ля
га
ла, во
на сього
не зна
ла. Чу
ла ли
ше, що їй те
-
пер доб
ре…
Рахіра не пос
ту
па
ла більше в
лісок до доньки Онуфрія Ло
па
-
ти по взірець до ґерда
ну. За
тяг
-
нув
ши хуст
ку, що зсу
ну
ла
ся їй
при бур
ли
вих ру
хах із го
ло
ви
май
же аж на плечі й очі, вер
ну
-
ла пок
вап
ним кро
ком до
до
му.
XV
Того ве
чо
ра зай
шов Са
ва до
Рахіри, і так пе
ре
сиділи обоє до
опівночі.
Ніч бу
ла яс
на й ти
ха; во
ни си
-
діли на призьбі, го
во
ря
чи та
спе
ре
ча
ючи
ся.
Вона бу
ла стра
шен
но зво
ру
-
ше
на, і її круглі очі прис
ка
ли
раз по раз іскра
ми. Оповіда
ла
йо
му прик
люч
ку з Ан
ною, мо
-
же, по раз шос
тий, і все на
но
во
на
ка
зу
ва
ла йо
му відда
ти їй, Ан
-
ні, «пар
ти
ку», інак
ше гро
зи
ла:
-
І не по
див
люсь у той бік, де
йдеш; очі тобі вид
ря
паю, як
прис
ту
пиш на крок до ме
не!
Він обіцяв їй твер
ди
ми сло
ва
-
ми по
ка
ра
ти Ан
ну. Був сам так
гли
бо
ко обу
ре
ний об
ра
зою, за
-
подіяною дівчині, що товк від
ча
су до ча
су п'ясту
ком по при
-
зьбі, не
на
че мстив
ся вже на не
-
п
ри
я
те
льці, од
на
че се не вдо
-
вольня
ло дівчи
ни.
-
Та ко
ли по
час
туєш її? - до
-
пи
ту
ва
ла
ся не
терп
ли
во.- І як се
зро
биш? Я б се хотіла зна
ти;
най
ліпше, я б та
ки хотіла десь
за
хо
ва
ти
ся і ди
ви
ти
ся, як ти ча
-
с
ту
ва
ти
меш двірнич
ку!
-
Не жу
ри
ся тим! - відповів
він глум
ли
во, з пох
му
рим пог
-
ля
дом у своїх ста
ле
вих очах, що
ніко
ли не спо
чи
ва
ли.- Се вже
моя річ. Я по
час
тую її, де по
диб
-
лю, на полі або й на до
розі. Від
-
так не
хай іде до су
ду й по
дає
ме
не.
-
Колись, як во
на сидіти
ме са
-
ма в полі при то
варі, без свід
-
ків.
-
Тепер за
раз я сього не мо
жу
зро
би
ти, бо во
на бу
де зваж
ли
-
ва,- до
дав,- але тро
хи пізніше,
як уже й са
ма за
бу
де. Я піду на
на
ше по
ле… а на
ше по
ле об ме
-
жу з Докіїним ла
ном, і там ох
ре
-
щу її. Зай
ду до неї цілком ти
хо,
так, як би хотів спи
та
ти
ся, чи
во
на не має при собі гле
чи
ка з
во
дою, та й ста
ну пе
ред нею.
Ста
ну пе
ред нею,- тяг
нув да
ль
-
ше на
раз з об
лич
чям зовсім
змі
не
ним, не
на
чеб пе
ре
жи
вав у
дійсності сце
ну, яку ма
лю
вав
са
ме сло
ва
ми,- і бу
ду на неї ди
-
ви
ти
ся. Відтак спи
та
юся: «Слу
-
хай, Ан
но, хто та
ка Рахіра? Хто
ви
же
не її з се
ла?» А відтак по
-
час
тую її по
лич
ни
ка
ми то впра
-
во, то вліво, що зем
ля зігнеться
під її но
га
ми та й в очах по
-
чорніє. А відтак спи
та
юся її:
«Відки ти знаєш, що Са
ва Івоні
-
ко
во
го Фе
дор
чу
ка не зас
ва
тає
Рахіри? Відки ти знаєш, що во
-
на відьма та й дає йо
му мат
ри
-
гу
ни? Виділа ти те та й маєш на
те свідків?» Потім про
ми
не їй
вже охо
та чіпа
ти те
бе та й на
-
зи
ва
ти відьмою, не бійся. Не
прий
де охо
та й тоді, як Ми
хай
-
ло ста
не двірни
ком, а во
на йо
го
жінкою. Спус
ти
ся ли
ше на ме
-
не, ли
ши мені се.
Він зблід стра
шен
но і пре
див
-
но під час тих не
ба
гатьох слів.
Йо
го очі зай
ня
ли
ся чуд
ним
бли
с
ком, збільши
ли
ся нез
ви
ча
-
й
но і ста
ли зимні, мов лід. Все
те сто
яло у див
но
му конт
расті
до йо
го ніжних, ди
ти
ня
чий
черт. Йо
го гру
ди підніма
ли
ся й
опа
да
ли, а він сопів, не
на
чеб
що лиш нап
ру
жив
ся тяж
ко при
фізичній праці. Во
на вхо
пи
ла
йо
го за ру
ку і гля
ну
ла вдо
во
ле
-
но на нього.
-
Ти… як ти оце зро
биш… як
ти
оце
зро
биш…- во
на лед
ве мо
-
г
ла про
мов
ля
ти з повз
дер
жа
ної
утіхи,- то я не знаю що… Інак
ше
я б і їй, і Докії, і всім тим, що хо
-
ва
ють ту гас
пи
ду в се
бе, за
па
-
ли
ла ха
ту над
го
ло
вою. Бігме,
Са
во, що за
па
ли
ла би!
Він обіцяв ще раз спов
ни
ти
своє сло
во, і во
на вкінці впо
-
коїла
ся. Пізніше всу
ну
ла
ся без
-
ше
лес
не в ха
ту, де старі спа
ли, і
ви
нес
ла тю
тюн і пляш
ку з горі
-
вкою.
-
Тепер на
пий
ся! - про
шеп
та
-
ла вдо
во
ле
но й підсу
ну
ла йо
му
під рот тру
нок. Са
ма усіла на
зем
лю, підібрав
ши під се
бе но
-
ги на орієнтальний лад, і на
пи
-
ха
ла люльку. Се був для неї
най
кра
щий мо
мент, най
більше
по
жа
да
на хви
ли
на. Ку
ри
ла ра
-
до, до прист
расті, але не сміла
то
го ро
би
ти інак
ше, як тай
ком,
бо ма
ти би
ла її за се, а во
на бо
-
яла
ся глу
му лю
дей. Ні од
на ді
-
вчи
на в селі не ку
ри
ла, се бу
ло
ли
ше у ци
ганів зви
чаєм, а во
на
не хотіла ухо
ди
ти за ци
ган
ку.
Ніяким спо
со
бом, ні за що в сві
-
ті… Суп
ро
тив
ля
ла
ся то
му з ці
-
лою амбіцією своєї ди
кої, не
-
угов
ка
ної вдачі. Але так, уночі,
ко
ли во
ни сиділи на са
моті і ні
од
на людська ду
ша не до
тор
ка
-
ла
ся їх, мог
ла пос
ту
па
ти собі до
впо
до
би.
І він лю
бив, ко
ли во
на ку
ри
-
ла, ба
вив
ся тим, мов за
бав
кою.
Ку
пив їй сам у поб
лизькім мі
-
стеч
ку, що при
ти
ка
ло до їхньо
-
го се
ла, люльку, і лю
бу
ва
ли
ся в
ти
шині нез
рад
ли
вої ночі оцею
приємністю.
А що те
пер бу
ли дні га
рячі, то
во
на хо
ди
ла ли
ше в со
рочці
підпе
ре
за
на. І так сиділа й те
-
пер у йо
го но
гах. Гус
те не
по
-
дат
не во
лос
ся спа
да
ло їй
дрібни
ми ку
че
ря
ми на чо
ло, а
ко
рот
ка гру
ба ко
са теліпа
ла
ся
при ско
рих ру
ках її го
ло
ви на
пле
чах, мов жи
ва. Ку
ря
чи, гля
-
діла не
нас
тан
но на Са
ву. При
-
па
ла до нього цілою прист
рас
-
ною своєю ду
шею. Тіши
ла
ся,
ба
ча
чи, що спра
ви
ла йо
му при
-
ємність при
не
се
ним трун
ком,
що він ожи
вив
ся ним і став го
-
вірли
вий. Іноді й по
бо
юва
ла
ся
йо
го. Та все, ко
ли тро
хи по
пив,
бу
ло лег
ше дібра
ти
ся до нього
або вип
ро
си
ти що-не
будь у
ньо
го. Ніч бу
ла та
ка яс
на, круг
них видніли
ся всі пред
ме
ти так
док
лад
но, що мож
на бу
ло з лег
-
кістю ви
раз
но по
чис
ли
ти дрі
-
бне лис
тя виш
не
вих де
рев, що
зді
й
ма
ли
ся дов
ко
ла нуж
ден
ної
ха
ти
ни. З тем
ної зе
лені ма
ло
го
яри
но
во
го сад
ка виз
на
чу
ва
ли
-
ся стрункі білі мальви гуч
ним
рос
том уго
ру, а їх білі цвіти,
зда
ва
ло
ся, в де
яких хви
лях не
-
мов блідніли між гус
тим лис
-
тям у магічнім сяєві міся
ця. Зі
східної сто
ро
ни ха
ти
ни, десь за
сад
ком, зак
ри
ча
ла смут
но, пе
-
ре
раз
ли
вим го
ло
сом со
ва. Рахі
-
ра за
чу
ла се.
-
Хтось ум
ре! - ска
за
ла су
хо,
зве
р
та
ючи свої блис
кучі очі в
ту сто
ро
ну, звідки дав
ся по
чу
ти
віщий ок
лик.- Звідки во
на кри
-
чить?
Він здвиг
нув пле
чи
ма.
Оклик пов
то
рив
ся і, як уже
те
пер зда
ва
ло
ся, зовсім в їхньо
-
му сусідстві.
-
Агі, се та
ки близько ко
ло
нас! - клик
ну
ла. - Боїшся? - спи
-
тав він і гля
нув по
ва
ж
но на неї.
-
Ні.
-
Не бійся, ти не вмреш!
Вона всміхну
ла
ся і по
ка
за
ла
свої білі, блис
кучі зу
би.
-
Най мої во
ро
ги ги
нуть! - ска
-
за
ла.
По хви
лині, під час якої мов
-
ча
ли обоє, обізва
ла
ся:
-
Не ска
жеш та
ки нічо
го ста
-
рим про се? А я б їм та
ки нав
-
мис
не все роз
повіла. Не
хай по
-
тішаться тро
хи, як чор
ною го
-
ди
ною. Я їм не до впо
до
би, то,
мо
же, во
на при
рос
те їм до сер
-
ця!
Але він по
хи
тав го
ло
вою. У
нього про
ки
ну
ла
ся інша дум
ка.
Він хотів собі се за
хо
ва
ти. Во
но
мог
ло йо
му ко
лись пізніше ліп
-
ше при
да
ти
ся. Ко
лись і про
ти
са
мо
го Ми
хай
ла ста
ти в при
-
годі. До то
го, хотів ко
лись Ми
-
хай
ла за
хо
пи
ти з дівчи
ною і
вже тоді… Йо
го очі за
ся
ли, як
пе
ред
ше, зим
ним блис
ком, що
чим
раз більше ріс, по
гой
да
ли
ся
по землі від од
но
го пред
ме
та
до дру
го
го, і він за
мовк. По
якімсь часі спер го
ло
ву в ру
ки,
а ті на коліна, вто
пив очі в зем
-
лю і про
мо
вив:
-
Сього ро
ку має та
то прек
-
рас
ну пше
ни
цю! Са
ме та, на ко
-
т
ру я сам орав і кот
ру до кінця
досівав!
Вона вий
ми
ла на хви
ли
ну
лю
ль
ку з-по
ме
жи зубів і спи
та
-
ла:
-
Та й що?
-
Ніщо! Але та зем
ля, на якій
ми сього ро
ку ту пше
ни
цю сія
-
ли, ду
же доб
ра. Всі наші грун
ти
ду
же добрі! Зем
ля товс
та та
ка
та крас
на, що хоч що посій, то
все пиш
но ви
рос
те!
-
Се ти впер
ше знаєш? - спи
-
та
ла во
на із лег
ким глу
мом.-Ці
-
ле се
ло знає, що грун
ти Івоніки
чи не найліпші тут у селі. І від
панських, ма
буть, ліпші!
-
Я се й пер
ше знав! - відповів
він звільна і все за
дум
чи
во.-
Але відко
ли Ми
хай
ло пішов,
знаю се ще ліпше. Як чо
ловік
сам сіє, сам оре, сам са
пає,- спі
-
знає все ліпше. Але той кус
ник -
він ле
жить не
да
ле
ко від бур
дея
і від нього най
ближ
че до ці
-
сарсько
го гос
тин
ця - я б йо
го
ду
же хотів ма
ти. Я б собі хотів
там пос
та
ви
ти ха
ту. Але,- до
-
дав, сумніва
ючи
ся,- чи мені йо
-
го та
то дасть? І Ми
хай
ло ка
зав
раз, що там бу
ло би ду
же доб
ре
пос
та
ви
ти ха
ту. Навк
ру
ги ма
ли
би ми свої грун
ти. До до
ро
ги
близько, в бур
дею не бу
де мож
-
на все сидіти. Ми оба не змо
же
-
мо в бур
дею сидіти.
-
Старий не дасть тобі то
го
ла
ну! - за
ки
ну
ла рішу
чим то
-
ном Рахіра.
Він не відповів.
-
Старий не дасть тобі йо
го! -
пов
то
ри
ла во
на розд
раз
не
но.-
Він дасть йо
го Ми
хай
лові, а як
уже дасть, то за
хо
че, аби ти ме
-
не по
ки
нув…
Очевидно, він мав ті самі сло
-
ва на ус
тах, бо до
ки
нув так са
-
мо не
терп
ли
во і розд
раз
не
но:
-
Він за
раз зач
не го
во
ри
ти
про гріх і ска
же, що з гріхом на
душі чо
ловік ніко
ли хісна з
землі не здо
бу
де, та й та
ке ін
-
ше. Я знаю! Я вже на
пе
ред
знаю…
Вона гляділа впе
ред се
бе хви
-
лю жи
во, за
ду
ма
на, з ви
пу
ле
ни
-
ми очи
ма. По
ба
чи
ла се
бе в уяві
ґазди
нею, з крас
ним, як сніг
білим руш
ни
ком на го
лові, в
довгім ви
шитім ко
жусі, як ішла
за ним у неділю до церк
ви. Всі
чо
ловіки й жінки ог
ля
да
ли
ся за
ни
ми, а дівча
та аж ми
на
ли
ся зі
злості. Во
на бу
ла ґазди
нею на
Івоніко
вих грун
тах! Во
на, Рахі
-
ра!
Се бу
ла її мрія, що вічно лелі
-
ялась у її серці. Се бу
ло те ве
ли
-
ке щас
тя, за яким горіла її ла
ко
-
ма ду
ша й без яко
го не мог
ла
собі уяви
ти жит
тя. При
ляг
ла до
нього цілою своєю не
на
сит
ною,
га
ря
чою вда
чею, З цілим го
ло
-
дом мо
ло
дої ди
кої на
ту
ри, що,
зілляв
шись ще і з іншим жит
-
тям в од
но, ніяк не мог
ла розс
-
та
ти
ся хоч би й у думці від неї і
всіх об'яв і ви
мог, які її за со
бою
по
тя
га
ли.
В по
гоні за удер
жан
ням то
го
її гру
бо
го, уявою вимріяно
го
щас
тя де
мо
ралізу
ва
ла
ся несві
-
до
мо чим
раз більше, не жа
ха
-
ючи
ся ніяких, хоч би най
пі
д
лі
-
ших, учинків для зас
по
коєння
своїх ба
жань.
Так, як во
на собі уяв
ля
ла, як
ду
ма
ла та як хотіла,- му
си
ло
ста
ти
ся. Інак
ше й не мог
ло во
-
но бу
ти. Він хотів її, во
на хотіла
йо
го, він мав діста
ти зем
лю від
ро
дичів, а все інше май
же не
існу
ва
ло для неї.
-
Ти! - вир
ва
ло
ся на
раз не
тер
-
п
ли
во із її уст.- Чо
го ти ніби
ждеш? По
ки Ми
хай
ло з війська
вер
не?…
-
Та й я маю ще до війська іти!
- відповів пох
му
ро. - Раз не взя
-
ли, але дру
гий раз мо
жуть узя
-
ти!
-
І те
бе? Та
же вже Ми
хай
ла ві
-
дібра
ли?
-
Та так, але я му
шу за се
бе
слу
жи
ти! - ска
зав знов хмар
но.
Во
на по
мов
ча
ла хви
ли
ну, а від
-
так спи
та
ла:
-
А як
би ти ще од
но
го бра
та
мав, му
сив би й той іти?
-
Авжеж!
-
А ти б кон
че му
сив?
-
Гадаєш, ні? Тоді тим більше!
-
Чому тим більше?
-
Бо при ро
ди
чах усе б один
ли
шив
ся! Ро
зумієш?
-
Звідки ти се знаєш, хто тобі
те ка
зав? - спи
та
ла.
-
Се я знаю! Та й від та
та
знаю! Те всі зна
ють! Во
на за
-
мовк
ла й по
па
ла, як пе
ред
ше, у
жи
ву за
ду
му. По якійсь хвильці
спи
та
ла:
-
А як во
но бу
ває, як до
ма є
ли
ше один син?
-
Тоді він мо
же бу
ти увільне
-
ний, тоді мож
на ска
за
ти: «Старі
слабі, і він му
сить ли
ши
ти
ся
до
ма, що
би ста
рих дог
ля
да
ти
та й гос
по
дарст
вом пра
ви
ти».
Вона не пи
та
ла вже більше. І
він за
мовк, скру
тив собі папіро
-
су, а во
на по
ча
ла гриз
ти нігті.
По якійсь хви
лині обізва
ла
ся:
-
Як Ми
хай
ло прий
де, то ти
бу
деш му
си
ти йти. А за
ким ти
вер
неш, то він оже
ниться, і ста
-
рий дасть йо
му най
ліпшу зем
-
лю.- Во
на го
во
ри
ла се го
ло
сом,
що чим
раз більше зни
жав
ся та
упа
дав… Ніби ба
чи
ла, як на
раз
її щас
тя роз
би
вається, як ги
-
нуть усі надії.
-
Та я не му
шу йти до ві
й
-
ська,- ска
зав.
-
Але ж ти сам ка
зав, що му
-
сиш іти…
-
Я відріжу собі один па
лець…
або ні - то ти мені да
си щось від
тво
єї тітки з М.- яке зілля,
який
сь тру
нок, що
би ме
не на
той час зва
ли
ло… Я ста
ну мар
-
ний, і ме
не не відбе
руть. Я не
бо
юся жовнірства,- до
дав з
при
тис
ком,- але я не хо
чу слу
-
жи
ти. Я там бу
ду во
ло
чи
ти
ся зо
два-три ро
ки з гве
ром, а за той
час ут
ра
чу най
ліпшу зем
лю.
Ме
ні ли
ше про зем
лю хо
дить,
ли
ше про зем
лю. Все інше мені
бай
ду
же. Нас є двоє на ту зем
-
лю: маємо од
на
ко
ву й доб
ру і
сла
бу діста
ти.
-
В те
бе та
ке са
ме пра
во, як у
нього! - пот
вер
ди
ла во
на ла
ко
-
мо.
-
Таке са
ме, а мо
же, ще й біль
-
ше!
Замовкли обоє. Так сиділи
який
сь час. Зго
дом запіяв ко
-
гут. Бу
ло по півночі. Він про
ки
-
нув
ся зі своїх га
док, хотів під
-
ня
ти
ся з місця, але во
на вхо
пи
-
ла йо
го за ру
ку й зат
ри
ма
ла.
-
Лишися вже тут оцю ніч,-
про
мо
ви
ла півго
ло
сом. - До
ма
не бу
деш ліпше спа
ти, як тут.
Він усів на місце, не ска
зав
ши
ні сло
ва, і об
няв й ру
кою за
шию. Во
на про
шеп
та
ла йо
му кі
-
лька пест
ли
вих слів до ву
ха і
при
ту
ли
ла
ся до нього, мов ла
-
си
ця, од
на
че він не всидів дов
-
го. На
раз ус
тав, не
на
че на який
-
сь внутрішній при
каз, не
на
че
йо
го гна
ло звідсіля щось геть, і,
відсу
нув
ши її ру
ки від се
бе, під
-
няв
ся жи
во з місця. Йо
го очі по
-
ча
ли за чи
мось то сю
ди, то ту
ди
блу
ка
ти, а відтак спи
ни
ли
ся на
пляшці з горівкою. Ста
нув.
-
Є ще тут що? - спи
тав.
А відтак, відкрив
ши ще тро
хи
трун
ку, при
ло
жив пляш
ку до
уст і ви
пив усе до ос
танньої
краплі…
-
А те
пер уже йду! - ска
зав.
Вона вста
ла за ним, прос
тяг
-
нув
ши
ся ко
ло нього без
ше
лес
-
не, мов кітка, і вип
ро
ва
ди
ла йо
-
го аж до пе
ре
ла
зу. Опісля по
да
-
ли собі ру
ки.
-
Не за
будь за Ан
ну! - при
га
-
да
ла во
на ще вос
таннє.
-
Не бійся! - відповів усміха
ю
-
чись. Але той усміх спо
га
нив
йо
го ніжні ди
ти
нячі чер
ти до
край
ності…
«Аби вже ме
не так моя доб
ра
до
ленька за
бу
ла, як я її за
бу
-
ду!»-ду
мав дальше, пря
му
ючи
бай
ду
жим кро
ком по
лем до бу
-
р
дея.
«Побожна! Полізла з ма
мою
на про
щу, ска
вуліла пе
ред усі
-
ма іко
на
ми, по
нес
ла світло та
гроші, а те
пер - ади! - як кер
-
тиці, [102]
як бор
су
ки лізли
десь під зем
лю, аби їх ніхто не
ймив, а во
но та
ки вий
шло все
на
верх!»
Ціле йо
го розд
раз
не
не нут
ро
зво
ро
хо
би
ло
ся, але за
ра
зом
відчув він ве
ли
ке вдо
во
лен
ня і
нес
ка
зан
ну зло
радість. Та
то і
ма
ма до
ко
ря
ли йо
му за йо
го
зно
си
ни з Рахірою, мов за прос
-
ту
пок, на
зи
ва
ли най
тяж
чим
гріхом, на
би
ва
ли ву
ха від ра
на
до ве
чо
ра прорізни
ми ос
то
ро
-
га
ми та грізьбою, що нічо
го від
них не діста
не, а он тут пішов
стар
ший, звів дур
ну най
мич
ку і
хотів їм у ха
ту ніби невістку
[102]
- Кер
ти
ця - кріт.
впро
ва
ди
ти…
Був би май
же вго
лос розсмія
-
вся, та
кою смішною ви
да
ла
ся
йо
му оця ціла спра
ва в тій хви
-
лі. «Капітан», як йо
го ма
ти
іноді на
зи
ва
ла, бу
ду
чий «двір
-
ник»!
«Так, та
ки так! Ма
ма! - го
во
-
рив у нім який
сь го
лос дальше.-
Во
на вже ство
рить очі і сплес
не
в ру
чеч
ки, як довідається про
те. Бу
де вже ма
ти собі потіху».
Одначе йо
го сер
це не смія
-
лось дов
го. При спо
гаді про
матір за
мовк
ло і схо
лодніло в
йо
го душі. Знав. Так як ма
ти не
при
пус
тить ніко
ли в ха
ту Ан
ни
за невістку, так не прий
ме й
Рахіри ніко
ли до се
бе. Ніко
ли!
Неначе вов
чи
ця, ки
неться на
нього і бу
де відри
ва
ти йо
го від
дівчи
ни, ко
ли прий
де вже до
шлю
бу. Відчув інстинк
том, що
во
на бу
де йо
го най
тяж
чим во
-
ро
гом у бо
ротьбі за йо
го щас
тя.
Ні батько, ні Ми
хай
ло, ні лю
ди,
ніхто інший - ли
ше во
на од
на!
Од
на-однісінька во
на.
Мимоволі зби
ли
ся йо
го ру
ки
в п'ясту
ки.
-
Мамо! ма
мо! - про
си
чав не
-
на
вис
но крі
зь зу
би, за
тис
ка
ючи
сильно п'ясту
ки. Всю
ди стрічав
її. Всю
ди бу
ло її пов
но! Зда
ва
-
ло
ся, був би її зда
вив, так ду
же
ста
ну
ла йо
му на
раз в до
розі і з
та
кою свідо
мою не
на
вис
тю зга
-
дав її в ту хви
ли
ну.
Його гру
ди підня
ли
ся із вну
-
трішнього зво
ру
шен
ня і ні
здрі
зад
ри
жа
ли. Був страш
ний в
оцій хвилі. Як
би бу
ла Ма
рійка
йо
го те
пер по
ба
чи
ла, бу
ла б без
сумніву ска
за
ла: «Те
пер він
знов який
сь без ла
ду!» До то
го
гриз
ла й му
чи
ла йо
го вічна
три
во
га, що не діста
не ніякої
землі. По
чув се
бе не
на
че відки
-
не
ним, не
на
че без вар
тості й
відчув, що не мо
же бу
ти без
землі
.
Але і без Рахіри не міг
ли
ши
ти
ся.
«Рахіра - або зем
ля!…» - ска
-
зав од
но
го ра
зу ко
рот
ко та
то, а
ма
ма не
на
че ти
ся
ча
ми язиків
пов
то
ря
ла те са
ме. Всі за
кут
ки
ха
ти відзи
ва
ли
ся до нього, як
ста
нув ли
ше на по
розі до
му. Ба
навіть і са
ма зем
ля ма
ла ли
ше
ті одні сло
ва для нього. Всю
ди,
де спи
нив
ся йо
го пог
ляд: на по
-
лях, на ни
вах, де пи
ша
ло
ся збі
-
жжя, ше
лестіла ку
ку
руд
за, пе
-
реміня
ло
ся все в те од
но:
«Рахіра - або зем
ля!»
Се ви
пи
ва
ло йо
го кров і ви
во
-
ди
ло з рівно
ва
ги. Під час двох
років, ко
ли був при
не
во
ле
ний
слу
жи
ти їй уд
воє стільки, во
на
при
ку
ва
ла йо
го до се
бе більше,
як батько й ма
ти.
А Рахіра знов го
во
ри
ла: «Як
не бу
деш ма
ти землі, то не змо
-
же
мо поб
ра
ти
ся! З чо
го нам жи
-
ти?»
І справді, з чо
го їм жи
ти?
А її по
ки
ну
ти не при
хо
ди
ло
йо
му навіть на дум
ку, не сни
ло
навіть. Поп
рос
ту - не міг бу
ти
без неї. Йо
го чо
ло змор
щи
ло
ся
хмар
но.
«Рахіра - або зем
ля?…»
А відтак ска
зав у нім го
лос
ви
раз
но й го
лос
но:
«А чо
му не од
но й дру
ге?»
Так, чо
му ж не од
но й дру
ге?
«І од
но, й дру
ге!» - заспіва
ло в
нім, і він по
чув на
раз вдо
во
лен
-
ня, не
мов був уже в посіданні од
-
но
го й дру
го
го до
ро
го
го ска
р
бу.
Так, обоїх! Се вис
тар
ча
ло йо
-
му. Він ли
ше сього хотів. Се був
по
ча
ток і кінець йо
го мрій і ба
-
жань. Оце, влас
не. І сього хотів
він усіми нер
ва
ми свой
ого єст
-
ва, хотів до кінця сво
го жит
тя.
Ба
жав сього свідо
мо й несвідо
-
мо, ли
ше жив і ди
хав тим…
Ішов іще по
лем до бур
дея. Ніч
бу
ла та
ка яс
на й лагідна, та
ка
ти
ха, не
на
че хотіла розійти
ся в
лагідності і красі. Десь-не-десь
сто
яло мовч
ки, не ше
ве
ля
чи
ся,
не жа
те ще збіжжя, дри
жа
ла ро
-
са на ко
лоссі, або тов
пи
ли
ся
один по однім сно
пи в кла
нях,
[103]
ки
да
ючи відсто
ронь ве
ли
-
[103]
- Кла
ня - по
лукіпок.
ку не
по
во
рот
ну тінь ко
ло се
бе.
Він ішов у нап
рямі по
ля, тою
са
мою стеж
кою, що зни
жа
ла
ся,
мов ко
тел, що ко
лись ішли нею
Ан
на з Ми
хай
лом. Йо
го позір
спи
нив
ся на бур
дею і де
ре
вині,
що об
да
ва
ла йо
го тем
ною тін
-
ню, а відтак ми
мо
волі на «сусі
-
днім» ліску.
Він ле
жав так тем
но й гус
то,
так спокійно, не
на
чеб ждав на
ко
го. Все ос
та
вав од
на
ко
вий і
по
важ
ний. Хло
пець ус
по
коївся,
пог
ля
нув
ши на нього, і інші об
-
раз
ки за
пов
ни
ли йо
го ду
шу.
Звідти він час
то крав дро
ва.
Там зру
бав він од
но
го ра
зу ці
-
ло
го дуб
ка і спро
дав жи
дові, і
до сеї дни
ни не знав про се ні
-
хто, іншим ра
зом ук
рав та
тові
два шти
булі, спря
гав там і знов
спро
дав жи
дові, і та
то на те не
прий
шов. А знов раз, са
ме в се
-
ре
дині літа, заб
рав мамі ку
сень
по
лот
на, що біли
ло
ся, за
ко
пав
там - і ніхто й не пис
нув за ним.
Він був там певніший, як до
-
ма. Сей ліс ста
вав йо
му не раз у
при
годі, не був да
ле
ко від бур
-
дея, а що най
ліпше - все, що в
лісі роб
ле
но, не бу
ло гріхом. Чи
вкрас
ти що, чи кра
де
не за
хо
ва
-
ти, чи чи
ни
ти там доб
ре або
зле,- се все не бу
ло там гріхом.
Уже як ліс кінчив
ся, як ли
ши
ла
-
ся ос
тан
ня де
ре
ви
на за спи
ною
і чо
ловік сту
пив на рівне, чис
те
по
ле, так ли
шив
ся за ним і вся
-
кий гріх, і він був свобідним,
чис
тим, як пе
ред
ше…
Прискорив кро
ки.
Побачив зай
ця, як той гнав
упе
ред нього ко
ню
ши
ною ви
-
со
ки
ми ско
ка
ми. Він му
сив йо
-
го діста
ти.
Ніч бу
ла та
ка місяч
на й ти
ха,
все спа
ло, і ніхто не пе
реш
ко
-
дить йо
му вби
ти звіра. В бур
-
дею мав пиш
ну батько
ву стрі
-
льбу, що ніко
ли не хи
би
ла, а
вби
ва
ла на місці. Так мав би що
по
нес
ти завт
ра до жи
да на Гоп
-
пляц. Жи
ди самі ди
чи
ни не
їдять, але во
ни ску
по
ву
ють її
для панів до міста.
Он там ви
ри
нув він зно
ву із
ко
ню
ши
ни, тем
ний і зграб
ний.
Підняв
ся на задніх ла
пах і сте
-
ріг ву
ха
ми. Са
ме аж про
си
ло
ся
грим
ну
ти в нього… Він не йшов
уже з бур
дея, а біг. За
був уже і
зем
лю, й Рахіру, і вся ва
га, що
тяжіла йо
му ще пе
ред хви
лею
на душі, бу
ла не
на
че зду
та: він
відчу
вав і знав ли
ше од
но
го:
то
го звіра он там він му
сив спа
-
ли
ти. Йо
го гна
ло до то
го, не
на
-
че му
сив се зро
би
ти за вся
ку ці
-
ну, не
на
че мав тим відзис
ка
ти
всю рівно
ва
гу свой
ого єства.
Легкі, імлисті пос
таті, що ви
-
сіли нед
виж
но пе
ред «сусіднім»
лісом над вог
кою, баг
нис
тою
ле
ва
дою, зда
ва
ло
ся, во
ру
ши
ли
-
ся, ожив
ля
ли
ся й не
замітно
усу
ва
ли
ся з місця. Зда
ва
ло
ся,
зли
ва
ли
ся ніжно в од
ну ма
су і,
здійма
ючи
ся побідно вго
ру, мо
-
с
ти
ли, при
ма
ню
ючи таємни
чи
-
ми ру
ха
ми, до
ро
гу до тем
ної,
ви
жи
да
ючої гли
би
ни лісу,
Одна звізда на небі най
шла
своє місце не
вигідним і заміни
-
ла йо
го. Ве
ли
чез
ним, лу
ку
ва
-
тим роз
ма
хом ки
ну
ла
ся в про
-
стір і спи
ни
ла
ся срібною ме
рех
-
тя
чою точ
кою на про
тивнім мі
-
сці безк
рай
ого го
лу
бо
го не
ба.
Одиноко й опу
ще
но ле
жав бу
-
р
дей на
пе
реді горст
ки тих лісо
-
вих де
рев, що зби
ли
ся до ку
пи
са
до
ви
ни, а йо
го два дрібні ві
-
кон
ця ви
лис
ку
ва
ли
ся щи
ро до
яс
но
го міся
ця і до ши
ро
кої пло
-
щи
ни, що роз
ли
ла
ся пе
ред ним.
Стара Сой
ка, зда
ва
ло
ся, ма
ла
ли
хий сон. По довгім веш
тан
ню
з од
но
го кут
ка сво
го обійстя в
інше, сіла й за
ви
ла. Її го
ло
ва бу
-
ла сим ра
зом спу
ще
на до землі,
а її вит
тя пов
не болісних, злові
-
щих вібрацій.
XVI
Наблизилася пізня осінь - ли
-
с
то
пад. Во
на при
ве
ла со
нячні,
але вже хо
лодні дні й нез
ви
чай
-
но погідні ясні ночі. Од
на
че про
во
ду го
во
ри
ли лю
ди, що во
на
вже цвіте. В самій пізній осені
був у неї час розцвіту. Во
на бу
-
ла ле
до
ва
то-зим
на, ма
ла рішу
-
че срібний по
лиск, та бу
ла та
ка
чис
та і про
зо
ра, що на її дні мо
-
ж
на бу
ло розрізни
ти і най
-
дрібніші камінці.
Та вже ми
нув час білен
ня по
-
ло
тен. Білі довгі пас
ма по
ло
тен,
що пи
ша
ли
ся кож
но
го літа у
Марійки в поб
лизькості бур
дея
в са
ду або на сіно
жаті ко
ло ко
-
ню
ши
ни, бу
ли ста
ран
но звиті й
за
хо
вані в хаті «на горі» у ве
-
ликій скрині. По
ля прос
тя
га
ли
-
ся об
на
жені зі сво
го зо
ло
тис
то
-
го та різно
барв
но
го строю, і тут
і там спи
ня
ли
ся гро
ма
ди то
ва
-
ри
ни, ви
па
са
ючи ба
га
ту стер
-
ни
ну. По
оди
но
ке здав
ле
не ка
-
ла
тан
ня май
же без
звуч
них
дзвінків при шиї виб
ра
ної чі
-
льної ху
до
би
ни блу
ка
ло
ся, дри
-
жа
чи ти
хи
ми по
ля
ми, зав
ми
ра
-
ючи десь да
ле
ко в прос
то
роні, а
відтак нас
та
ва
ла ти
ши
на. Спо
-
кійна й мир
на, а зем
ля огріва
-
ла, де мог
ла, свою втом
ле
ну по
-
верх
ню. Око
ло бур
дея виг
ля
да
-
ла гар
но й віднов
ле
но.
Михайло про
бу
вав уже цілий
місяць до
ма, уви
хав
ся, як бджо
-
ла, у всіх за
кут
ках гос
по
дарст
-
ва, і зро
бив із нього - як го
во
-
рив Івоніка - чис
те дзер
ка
ло.
Він ба
гацько чув і видів при
війську, нав
чив
ся ба
га
то, і що
йо
го те
пер вра
жа
ло до
ма (тут в
бур
дею, як і в сільській хаті «на
горі») не
ми
ло - се бу
ла не
ха
р
ні
-
сть. Що ли
ше міг у ру
ки взя
ти -
очи
щу
вав, по
ряд
ку
вав, і за
га
-
лом пра
цю
вав із та
кою охо
тою,
не
на
чеб ви
жи
дав щод
ня візи
-
тації са
мо
го ге
не
ра
ла або й якої
іншої військо
вої стар
ши
ни. Ні
-
ко
ли не чув се
бе та
ким щас
ли
-
вим і вдо
во
ле
ним, як те
пер. Йо
-
му зда
ва
ло
ся, що був па
ном
яко
гось ве
ли
ко
го, пиш
но
го, зе
-
ле
но
го світу і міг у ньому ро
би
-
ти все, що хотів.
Звезене збіжжя сто
яло зо
ло
-
тис
тим му
ром, або як рівно
встав
ле
на ком
панія, не
да
ле
ко
бур
дея, ко
ло са
ду, і ані од
не
сте
бельце не зви
са
ло з нього
без
лад
но, а ма
лий тік, що ділив
йо
го від бур
дея, був чис
то і ста
-
ран
но ви
ме
те
ний. Опа
ле з де
ре
-
ви
ни лис
тя, що ста
но
ви
ло лісок
і сад бур
дею, бу
ло зібра
не в ве
-
ли
ку ку
пу й ожи
да
ло своєї уда
-
чі, а ку
ку
руд
за са
ме лу
пи
ла
ся.
Очи
щу
ва
ну ви
си
пу
ва
ли в кош
-
ни
цю ко
ло то
ку, а во
на ви
зи
ра
-
ла дрібни
ми жов
ти
ми зуб
ка
ми
крізь пле
те
не прут
тя ве
ли
ко
го
не
по
во
рот
но
го ко
ша. Всю
ди па
-
ну
вав най
більший лад.
Надзір над стай
нею і ху
до
бою
об
рав Ми
хай
ло за
раз на дру
гий
день по своїм по
во
роті, а Са
ва
мав те
пер - як він сам йо
му, ве
-
се
ло всміха
ючись, ка
зав - на
який
сь час «урльоп».
Він уми
вав і вичісу
вав свої
во
ли, що ви
лис
ку
ва
ли
ся на сон
-
ці, мов шовк, а у стайні завів
лад, мов у хаті.
Івоніка по
ход
жу
вав, щас
ли
-
вий і вдо
во
ле
ний, по всім усю
-
дам, і як го
во
рив, то го
во
рив
нез
ви
чай
но го
лос
но. Се був на
-
й
певніший до
каз йо
го внутрі
-
шнього вдо
во
лен
ня і ти
хо
го
ща
с
тя, та що з йо
го душі спа
ла
ос
ло
на смут
ку.
Михайло був уже до
ма. Був
уже більш як місяць і мав ще
більше як з місяць ос
та
ти
ся.
Він мав Ми
хай
ла щох
вилі пе
ред
очи
ма і знав, що як той піде ще
від нього, то за па
ру місяців
вер
не вже нав
се до
до
му. До пів
-
ро
ку бу
де йо
го ма
ти нав
се до
-
ма…
В неділю хо
див він із ним до
церк
ви і здо
ро
вив кож
но
го щи
-
ро і го
лос
но. Сього ро
ку бу
ло
вже прецінь цілком інак
ше, як
тоді…
Марійка бу
ла гор
да й щас
ли
-
ва і ви
би
ра
ла в душі ме
жи ба
-
гацьки
ми донька
ми невістку, а
навіть і Са
ва зда
вав
ся ве
се
лі
-
шим, як зви
чай
но.
Він по
ма
гав охот
но Ми
хай
-
лові при кожній ро
боті, і хо
ча
уни
кав уся
ких до
питів бра
та
про Рахіру і йо
го відно
син до
дівчи
ни, то од
нак при
сутність
йо
го, зда
ва
ло
ся, не
мов вдо
во
-
ля
ла йо
го; що
най
мен
ше не по
-
трібу
вав но
ча
ми пам'ята
ти про
бур
дей і ху
до
бу в полі, і міг без
-
жур
но пе
ре
сид
жу
ва
ти в Рахіри
й її батька. Тут став він, зреш
-
тою, май
же що
ден
ним гос
тем…
Інак
ше ма
ла
ся спра
ва з Ми
хай
-
лом і Ан
ною. Во
ни мог
ли ли
ше
зрідка ба
чи
ти
ся, а ще рідше з
со
бою го
во
ри
ти.
Анна уни
ка
ла вся
кої на
го
ди,
щоб хо
ди
ти в се
ло, а ко
ли пас
ла
то
вар у полі, пе
ре
сид
жу
ючи
там го
ди
на
ми, все ж та
ки не
мог
ла час
то з Ми
хай
лом на са
-
моті роз
мо
ви
ти
ся. За
раз прис
-
ту
па
ли до них дівча
та або хло
-
пці, що та
кож дог
ля
да
ли те
пер
тут свою ху
до
би
ну (во
на ж не
бу
ла вже од
на в полі), міша
ли
ся
в роз
мо
ву, і бесіда схо
ди
ла на
зви
чай
ні денні спра
ви. До то
го,
бо
яли
ся, що їх тай
на мог
ла час
-
ти
ми стріча
ми зра
ди
ти
ся, і так
відкла
да
ли все на день свя
то
го
Ми
хай
ла, ожи
да
ючи йо
го, мов
спа
сен
ня від уся
ких смутків і
кло
потів.
-
А ко
ли та
то й ма
ма за
бо
ро
-
нять тобі на свя
то
го Ми
хай
ла
взя
ти ме
не за жінку, що тоді? -
спи
та
ла три
вож
но од
но
го ра
зу,
ко
ли їм прецінь до
ве
ло
ся по
бу
-
ти хоч ча
сок на са
моті з со
бою.
Вона звер
ну
ла свої ве
ликі, з
жу
ри за
палі, блис
кучі очі до
-
пит
ли
во на йо
го об
лич
чя і ус
мі
-
хну
ла
ся ви
му
ше
но.
-
Тоді пос
тав
лю їм та
ке пи
-
тан
ня,- відповів він, ве
се
ло
всмі
ха
ючись, - і ска
жу: або ма
ти
ме
не з Ан
ною тут при собі, або
ма
ти ме
не з Ан
ною в місті. Тоді
вже во
ни зм'якнуть, не бійся.
Ти ж не Рахіра. Ти не моя пер
ва
сест
ра, і се не гріх, що ми лю
би
-
мо
ся. На
ша милість не по
тяг
не
за со
бою гріхів і біди. Іншої
при
чи
ни не ма
ють во
ни, що
би
нас роз
лу
чи
ти. Що ти не ба
-
гацька ди
ти
на, - до
дав, уга
дав
-
ши по ви
ра
зу її ли
ця, що в неї
бу
ли ті самі сло
ва на ус
тах, - то
я спи
таю в та
та: та
ту, ска
жу, і
ви, ма
мо! Чи ви бу
ли ве
ли
ки
ми
ба
га
ти
ря
ми, як поб
ра
ли
ся? Га?
А все-та
ки бог на вас не за
був,
та й до
поміг щи
ро, що ви нині
красні ґазди. Я ли
шу вам усе
по
ле, ска
жу я їм, тіште
ся ним, а
я бе
ру собі Ан
ну й вер
ну на
зад
до міста. Там я вже най
ду собі
ро
бо
ту і не зги
ну. Те
пер я вже
інак
ше ду
маю, як давніше,- тяг
-
нув він дальше, підно
ся
чи пиш
-
но го
ло
ву вго
ру,- я вже обг
ля
-
нув
ся тро
хи по світі і знаю, що
чо
ловік, який має доб
ру во
лю
до праці і здо
рові ру
ки, не зги
-
не з го
ло
ду. В місті жи
вуть лю
-
ди і без землі. Тяж
ко жи
вуть
во
ни, се прав
да, але все-та
ки
жи
вуть, а час
то й не гірше від
нас. А втім, я се ли
ше так ка
жу,-
до
дав, знов усміха
ючи
ся, - бо я
знаю, що як при
тис
ну їх, ста
-
нуть по моїй сто
роні. У ма
ми не
ста
ло би більше сліз пла
ка
ти за
мною. Вже що ма
ла, здається,
все вип
ла
ка
ла. Я знаю, во
ни бу
-
дуть сва
ри
ти, бу
дуть відка
зу
ва
-
ти й наріка
ти, ма
ма бу
дуть пе
-
ред сусіда
ми жа
лу
ва
ти
ся, а та
-
то раз у раз зітха
ти, а про
те хто
ме
не мо
же си
лу
ва
ти сва
та
ти
та
ку дівчи
ну, що я не мо
жу їй в
ли
це ди
ви
ти
ся? Як чо
ловікові
жінка ми
ла, то так, як би во
на
йо
го очи
ма бу
ла. Отак я їм ска
-
жу! Не
ма тобі чо
го жу
ри
ти
ся!
Вона підве
ла до нього спу
ще
-
ний пог
ляд і гля
ну
ла йо
му виг
-
ре
бу
що в добрі, ясні очі.
Він го
во
рив так рішу
че й пе
-
ре
ко
ну
юче, так щи
ро, що во
на
не мог
ла не повіри
ти доб
рим
успіхам в бу
дуч
ності. У ній ожи
-
ви
ла
ся надія на
но
во, і во
на ус
-
мі
хну
ла
ся. А од
на
ко ж зат
ре
м
ті
-
ло в її душі вже в най
ближчій
хвилі бо
лю
че, мов затк
не
не
десь в однім за
кут
ку сер
ця жа
-
ло, ко
ли зга
да
ла хви
ли
ну, як
він за
явить батькові, що ось він
має сва
та
ти най
мич
ку Ан
ну.
-
Ти маєш надію, що все закі
-
нчиться до
б
ре? - спи
та
ла на
но
-
во несміли
во і сти
ха.
-
Маю! - відповів він пев
ним
го
ло
сом.- Не жу
ри
ся вже сті
ль
-
ки! - про
сив, обійма
ючи її щи
-
ро.- Ти вже так наг
риз
ла
ся, що
ста
ла чор
на, як он та зем
ля. За
ко
го ти ме
не маєш, Ан
но? Що я
в те
бе? Ти га
даєш, що об
ду
рю
те
бе й по
ки
ну? Ти га
даєш, що в
ме
не не
ма честі й сумління?
Відко
ли се ти та
ка муд
ра ста
ла?
Ади, які в ме
не ру
ки! - до
дав
гор
до, потіша
ючи її і прос
тяг
-
нув
ши рап
то
вим ру
хом впе
ред
се
бе сильне мус
ку
ляр
не рам'я
так, що від мус
кулів аж лос
ко
-
том пішло.- Ви
диш, яка міць?
На чо
ти
ри такі, як ти, я б за
ро
-
бив, а ти боїшся? Ан
ноч
ко… ти
боїшся?
Він підняв її по
хи
ле
ну го
ло
ву
й заг
ля
нув, зво
ру
ше
ний, в її очі.
Во
ни бу
ли повні сліз.
-
Ну, і пла
чеш!
Вона об
тер
ла сльози, не ска
-
зав
ши нічо
го.
-
Анночко…- про
сив м'яким,
ос
ло
не
ним го
ло
сом, при
тя
га
ю
-
чи її теп
ло до се
бе.- Ан
ноч
ко,
що тобі? Я ж тобі ка
жу: бог нас
не по
ки
не!
Вона вхо
пи
ла
ся йо
го обо
ма
ру
ка
ми за шию і зап
ла
ка
ла.
Щось відня
ло йо
му го
лос.
-
Що тобі, Ан
но? Бо
же доб
рий,
ска
жи мені, що тобі? - про
сив
на
ля
га
ючи.
-
Ніщо,- про
шеп
та
ла,- ніщо!
Ме
ні ли
ше так тяж
ко на серці.
Одна дум
ка про
май
ну
ла йо
му
блис
кав
кою крізь го
ло
ву і не
-
на
че роз'ясни
ла йо
му все. «Во
-
на боїться смерті! - роз'ясни
ла.-
Так не га
разд уми
ра
ти, гріх!»
І він по
чав її потіша
ти прос
-
ти
ми не
по
во
рот
ни
ми сло
ва
ми,
а од
нак скільки по
чу
вань, скі
-
льки ніжності за
ми
ка
ла в собі
та му
жицька грудь! Скільки
прав
ди й вірності ле
жа
ло в йо
-
го трем
тячім го
лосі, що си
лу
-
вав
ся до ніжності і м'якості, скі
-
льки три
во
ги й щи
рості зрад
-
жу
ва
ли йо
го зво
ру
шені добрі
очі!
Ледве знав, що го
во
рив, ко
ли
звук йо
го го
ло
су відда
вав не
-
сві
до
мо най
кра
щу часть йо
го
по
чу
вань і душі.
-
Коли я тут, тобі вже нічо
го
бо
яти
ся! - пов
то
ряв раз по раз.-
Все бу
де доб
ре! Я ли
ше бо
га
про
сив, аби най
ти
ся тут! Тут я
пан! Най що до нас прис
ту
пить,
мені ні пе
ред чим не страш
но!
Тут я до
ма! Я ли
ше тут хотів
уздріти се
бе! Нічим не жу
ри
ся!
Я ста
ну у всім за то
бою, як дуб, і
ану, най хто посміє те
бе на во
-
лос скрив
ди
ти - по
ба
чить!
-
І пе
ред Са
вою і Рахірою бо
-
юся! - обізва
ла
ся во
на на
но
во
жу
р
ли
во.
Він мах
нув лег
ко
важ
но ру
-
кою.
-
Перед тим дур
нем? - спи
тав.
Він знав про пе
ре
пал
ку дівчат у
полі і обіцяв Анні, що «по
ба
ла
-
кає» у відповідній хвилі з Рахі
-
рою.
-
Що во
ни мо
жуть тобі зро
би
-
ти, ко
ли я тут? Мо
жуть хіба ста
-
рим зра
ди
ти на
шу тай
ну, але
наскільки я замітив, не ска
за
ли
ще нічо
го. Са
ва собі доб
ре роз
-
ду
має, за
ки зач
не зо мною свар
-
ню. Він знає, зо мною доб
ре жи
-
ти в добрі. Йо
му від ме
не не
ма
крив
ди. Я з ним доб
рий.
-
Але він от лед
ве що го
во
-
рить з то
бою…
-
Коли він ба
га
то го
во
рив, зо
-
зулько? Ні, він не говіркий. Від
-
ко
ли з'єднав
ся з Рахірою, від
-
тоді розп
ли
ва
ються йо
му сло
ва
в роті; але ми жи
ве
мо в добрі.
Він прий
де, - з'їсть, йде до ро
-
бо
ти; прий
де знов, про
бур
мо
-
тить щось під но
сом і йде знов,
або візьме стрільбу на плечі і
плен
тається го
ди
на
ми по полі.
Увечір іде до неї або й не йде - і
се ціла йо
го ро
бо
та, відко
ли я
до
ма. Ет, дур
ний хло
пець!
-
Оноді я йо
го та
кож ба
чи
ла зі
стрільбою в полі! - обізва
ла
ся
Ан
на, пот
ро
хи потіше
на.- Я ба
-
чи
ла йо
го зза
ду! Він ішов по
-
волі, в дум
ках, без ка
пе
лю
ха і
ди
вив
ся в зем
лю пе
ред се
бе.
-
Він ви
ню
хує зайців, як пес! -
ска
зав Ми
хай
ло з усміхом.- Се
йо
го най
більша втіха, як змо
же
застріли
ти зай
ця. Ну, щоп
рав
-
да, в нього ліпша ру
ка й ліпше
око, як у ме
не. Та не
хай ра
-
дується тим, що мені до то
го?
-
Але він зай
шов потім у «сусі
-
дній» лісок! - до
да
ла Ан
на.- А
там же не
ма зайців!
-
Він, мо
же, пізніше стріляв
звідти! Краєм лісу маєш там
всілякі корчі, він, пев
но, за них
за
хо
вав
ся. Він же не сміє хо
ди
-
ти зі стрільбою, в нього не
ма
поз
во
лен
ня на те. Мог
ло б при
-
к
лю
чи
ти
ся, що по
лем ішов би
жан
дарм і відібрав би йо
му ру
-
ш
ни
цю, і він дістав би за се ка
-
ру. Се не мож
на. Він те знає і
ува
жає. Та й та
ки най ува
жає.
Як
би відібра
ли стрільбу, бу
ла
би ве
ли
ка шко
да. Стрільба до
-
ро
га і ніко
ли не хиб
не ви
-
стрілом. Ко
ли ли
ше не гук
неш
із неї, во
на по
не
се ку
лю на
місце, і там уже всьому кінець.
Та
то ґвалт за неї зчи
ни
ли би.
Він те знає, не бійся!
-
Я чу
ла, Ми
хай
ле,- тяг
ну
ла
дівчи
на несміли
во дальше,- що
Рахіра забігає те
пер уже зчас
та,
а не раз і по кілька день про
бу
-
вае у своєї тітки во
рож
ки, он
тої ци
ган
ки, що відби
ла своїй
сестрі чо
ловіка. Я знаю, що в
неї ли
ше тільки на думці, аби
мені яко
го ли
ха на
коїти. Во
на
мо
же собі роз
до
бу
ти там пе
ре
-
мов
ле
но
го зілля і ки
ну
ти мені
на до
ро
гу. Ти га
даєш, за та
ке
тяж
ко? Во
на по
га
на дівчи
на.
Доб
ре ста
рий Пет
ро ка
же: «Се,-
ка
же,- бог не сот
во
рив, се са
мо
вро
ди
ло
ся, то
му та
ке по
га
не!»
-
І то
го ти боїшся, і че
рез те в
те
бе на душі тяж
ко? - спи
тав
він, знов сміючи
ся.
Вона ва
га
ла
ся з відповіддю.
-Ні, не са
ме то
му, але…- тяг
-
ну
ла неріше
но,- щось бу
де, чим
я жу
ри
ти
му
ся! І вже кілька
разів сни
ло
ся мені, що над ва
-
шим по
лем і бур
деєм тя
га
ла
ся
ту
ди й сю
ди чор
на мря
ка. Та й
що і на
до мною пе
ре
тя
га
ла
ся
во
на, як я дог
ля
да
ла в полі то
-
ва
ру і ши
ла со
роч
ку. І я не ба
-
чи
ла нічо
го пе
ред со
бою, ані
ко
ло се
бе, і на хви
ли
ну ста
ло
так ти
хо, вже так ти
хо і страш
-
но, Ми
хай
ле, що не дай бо
же ні
-
ко
му до
жи
ти та
ко
го. А як мря
-
ка ми
ну
ла
ся, і я гля
ну
ла на со
-
роч
ку, бу
ли на ній чорні крап
-
ки. На біло
му по
лотні - чорні
крап
ки. Се не
доб
ре, Ми
хай
ле,
не
доб
ре! Па
м'я
тай собі, що оце
не
доб
ре! Я вмру!
-
Від сьогодні за рік бу
деш ти
в ме
не ґазди
нею і бу
деш не
собі, але мені со
роч
ку ши
ти. І
не чор
ною волічкою ви
ши
ва
ти,
а са
мим чер
во
ним шов
ком і хі
-
ром, зо
ло
том. Оце ти собі па
-
м'ятай! - ска
зав він ве
се
ло.- Жу
-
ри
ти
ся не
ма чо
го! Що сни
ло
ся,
то сни
ло
ся! А що я ка
жу, то вже
ка
жу! - При тих сло
вах вда
рив
се
бе п'ясту
ком у свої гру
ди, що
аж за
дудніло. І, усміхнув
шись,
розс
та
ли
ся.
Того са
мо
го дня пізно ве
чо
-
ром вий
шла Ан
на з ха
ти. За
гор
-
нув
ши
ся, пішла до Менд
ля на
Гоп
пляц по сіль, і, вер
та
ючи, ді
-
йшла вже не
да
ле
ко пансько
го
до
му, са
ме до то
го оз
на
че
но
го
місця, де сво
го ча
су ста
рий Пет
-
ро ба
чив ве
ли
ко
го чор
но
го пса.
Сього ве
чо
ра не бу
ло яс
но.
Густа темінь роз
ля
га
лась, і
лед
ве що десь-не-десь заб
ли
ма
-
ла на ос
ло
не
но
му хма
ра
ми небі
срібна зіроч
ка. Темінь так і тов
-
пи
ла
ся дов
ко
ла неї.
Вона чо
мусь мерз
ла і, об
ви
ва
-
ючи
ся тісніше сер
да
ком, прис
-
ко
ри
ла кро
ки. На
раз до
ба
чи
ла
в тем
ряві яс
ну пос
тать, що пря
-
му
ва
ла са
ме про
ти неї.
«Сава!» - зой
кну
ло їй болісно
в душі, а відтак пе
рей
ня
ла її
блис
кав
кою свідомість, що во
-
на са
ма.
І справді був се Са
ва.
Він ішов рівною лінією, мов
не
ви
ди
ме при
тя
га
ний нею, і
спи
нив
ся рап
том тісно пе
ред
нею.
-
Сава! - клик
ну
ла зовсім без
-
звуч
ним го
ло
сом, і з її ли
ця збі
-
гла кров.- Са
ва!
Він не го
во
рив ані сло
ва.
Вп'ялився ли
ше очи
ма в неї.
Во
ни зай
ня
ли
ся в нього див
-
ним, фос
фо
рич
ним блис
ком і
не
на
че за
ко
ли
ха
ли
ся.
Його ніжне, ди
ти
ня
че об
лич
-
чя ста
ло по
важ
не, май
же терп
-
ля
че, і він обізвав
ся якимсь ди
-
ким, здав
ле
ним зву
ком.
-
Саво! Я тобі нічо
го не вин
на!
- зой
кну
ла во
на, страш
но пе
ре
-
ля
ка
на.- Я тобі нічо
го не вин
на!
Але він не відри
вав від неї по
-
г
ля
ду.
Здавалося, що той зим
ний по
-
г
ляд, що мов ніж улис
ку
вав, пі
-
рнув ли
ше на те в її ду
шу, щоб її
мор
ду
ва
ти. Те
пер зро
бив ще
ру
кою рух, не
на
чеб зри
вав з
пле
чей стрільбу, не відри
ва
ючи
від неї очей, і прос
тог
нав. Май
-
же без пам'яті зсу
ну
ла
ся во
на
йо
му в но
ги.
-
Не вби
вай ме
не! Не вби
вай
ме
неї - кли
ка
ла зой
ком раз по
раз, ха
па
ючи
ся су
до
рож
не йо
го
колін.- Я тобі нічо
го не вин
на!
Однак що се бу
ло?
Він сто
яв хви
ли
ну нед
виж
не,
мов при
ко
ва
ний, ко
ли ле
жа
ла
йо
му в но
гах, і йо
го грудь тяж
-
ко дишіла. Сопів, не
на
че по тя
-
жкій фізичній праці, не
на
чеб
підніс рап
том і ки
нув до землі
ве
ли
чез
ний тя
гар або пе
ребіг
ша
ле
ним бігом ши
ро
ке по
ле на
рап
то
вий, як смерть по
важ
ний,
пок
лик.
Кілька хвиль сто
яв ти
хо, важ
-
ко відди
ха
ючи, а відтак, як би
відзис
ку
ючи пам'ять і ро
зу
мію
-
чи своє і її по
ло
жен
ня, коп
нув її
згірдли
во но
гою і мовч
ки від
-
да
лив
ся.
Коли во
на, ос
лаб
ле
на нес
по
-
ді
ва
ним, наг
лим пе
ре
ля
ком,
дри
жа
чи на цілім тілі, підня
ла
-
ся і ог
ля
ну
ла
ся за ним, йо
го
вже не бу
ло. Не
на
че розп
лив
ся
в гли
бокій теміні, так зник із її
очей.
Два кро
ки від неї ле
жа
ла сіль,
яку опус
ти
ла в пе
ре
ля
ку, і чор
-
на зем
ля дишіла гру
бою гру
-
дою.
З-за од
ної розірва
ної хма
ри
по
ка
зав
ся за хви
ли
ну місяць,
пож
дав, аж не при
волікла
ся
дру
га і не зак
ри
ла йо
го збідніле
магічне об
лич
чя на
но
во. Десь
не
да
ле
ко заб
ре
ха
ла якась со
ба
-
ка, а відтак нас
та
ла знов цілко
-
ви
та ти
ши
на.
Все во
лос
ся ста
ну
ло їй ду
бом,
і во
на скри
ча
ла про
раз
ли
вим
го
ло
сом, їй зда
ло
ся на
раз, що
вся темінь і вся самітність чор
-
ної спустілої землі зби
ли
ся оце
вку
пу, за
во
ру
ши
ли
ся про
ти неї,
що туй-туй ви
ри
не з-за неї на
-
но
во пос
тать Са
ви і не ли
шить
її вдру
ге жи
вою. Білий і рівний,
ви
рос
те з од
ної або дру
гої сто
-
ро
ни і збли
зиться до неї. Він
усе ще з нею не го
то
вий. Во
на
чу
ла се. Йо
го страшні очі чу
ла
на собі, а її ду
ша кри
ва
ви
ла
ся,
мов по
каліче
на.
Гірко пла
чу
чи, заб
ра
ла сіль і
по
ча
ла бігти. Все на
но
во ог
ля
-
да
ла
ся в дикій три
возі, чи він
не здо
га
няв її, але стріча
ла ли
-
ше са
му гли
бо
ку ти
ши
ну й гус
-
ту тем
ря
ву.
Місцями зби
ва
ла
ся во
на в ве
-
ли
чезні клу
би і ста
ва
ла му
ром
про
ти неї. На розі під ли
па
ми
ко
ло пансько
го до
му, потім на
-
з
довж поп
ри панський го
род,
усе му
ром, усе му
ром, а на
ос
-
тан
ку ко
ло Докіїно
го го
ро
да
поп
ри старі ве
р
би, що діли
ли
сад Докіїн від її сусідів. Там во
-
на пе
ре
мі
ни
ла
ся в чор
ну стіну
між гус
тим прут
тям і су
ну
ла
ся
гро
мом на неї. Стог
ну
чи, забі
-
гла в до
машнє обійстя, а при
сін
них две
рях май
же по
ва
ли
ла
-
ся. Нез
ви
чай
ним ше
лес
том у
ти
хих сінях вик
ли
ка
на, вий
шла
Докія, зди
во
ва
на, зі сві
тлом із
ха
ти, і дівчи
на бу
ла би її двер
-
ми зва
ли
ла, на
ко
ли б во
на в рі
-
шучій хвилі не по
да
ла
ся зо сві
-
тлом на
зад.
-
Бог з то
бою, Ан
но, що ти так
ле
тиш? - спи
та
ла зди
во
ва
но жі
-
нка, підно
ся
чи ви
со
ко світло
вго
ру і освічу
ючи об
лич
чя і ці
-
лу пос
тать за
ди
ха
ної дівчи
ни.
Анна бу
ла бліда, не
на
чеб з її
ли
ця зник
ла ос
тан
ня кра
пе
ль
-
ка крові, а з ост
ра
ху гу
би її аж
пош
тивніли. Витріщи
в
ши
ся на
жінку ши
ро
ко ство
ре
ни
ми, до
нес
тя
ми за
ля
ка
ни
ми очи
ма,
затрісну
ла за со
бою сильно сін
-
ни
ми двер
ми.
-
Бог з то
бою, дівче! Що та
ке?
- пов
то
ри
ла жінка своє пи
тан
-
ня.
-
Ніщо! - ви
мо
ви
ла без
звуч
-
ним го
ло
сом.- Я зди
ба
ла Са
ву! Я
га
да
ла, що він ме
не уб'є! Ой бо
-
же, бо
же, матінко хрис
то
ва!
-
Та як уб'є, та за що уб'є? -
пи
та
ла жи
во Докія, всту
па
ючи
за дівчи
ною в ха
ту.
-
Ну, та
же уб'є! Че
рез Рахіру!
Та
кий був страш
ний, що… ей!
бо
же, бо
же, бо
же!
З печі роз
да
ло
ся півго
лос
не
хи
хо
тан
ня. Се, підпив
ши собі
тро
хи, Ва
силь сміявся, та, умос
-
тив
ши
ся вигідно на ве
ликій пе
-
чі, прис
лу
ху
вав
ся уваж
но всьо
-
му, що діяло
ся в хаті.
-
Сава хотів те
бе вби
ти? - спи
-
тав те
пер ве
се
ло.- Та за що?
Щоб заб
ра
ти собі ва
шу гус
ку
[104]
солі? Ну, і бу
ло би за що
людську ду
шу на се
бе бра
ти! - і,
ска
зав
ши се, за
хи
хо
тав знов, як
пе
ред
ше, ве
се
ло, глуп
ку
ва
то.
Докія пос
та
ви
ла світло на
своє місце, на ко
мин, і звер
ну
-
ла
ся до роз
по
ча
тої праці ко
ло
[104]
- Гус
ка солі - стовп
чик солі
(пре
со
ва
на сіль).
печі. Ан
на сіла втом
ле
на на ла
-
ву ко
ло неї і оповіла стрічу.
-
Його очі бу
ли такі страшні,
Докійко,- докінчи
ла,- такі стра
-
шні, що я скільки жи
ти бу
ду, не
за
бу
ду їх ніко
ли!
-
Іди, доньцю, йди! - вспо
ко
ю
-
ва
ла жінка.- За що мав би те
бе
вби
ва
ти? Сього й не ка
жи ніко
-
му, бо як
би старі по
чу
ли про се,
то б на місці ста
ли тобі во
ро
га
-
ми. Са
ва ж лінюх, пус
тий з ді
-
вча
та
ми, але він не ли
хий хло
-
пець. Я йо
го знаю, так як і то
го,
дру
го
го, знаю. Тобі щось у нім
при
ви
ді
ло
ся, і ти пе
ре
ля
ка
ла
ся,
доньцю. Іди, ля
гай на постіль і
не зга
дуй про се ніко
му.
Відтак при
нес
ла з дру
гої, свя
-
точ
ної ха
ти свя
че
ну во
ду й пок
-
ро
пи
ла нею зво
ру
ше
не дівча, їй
бу
ло жаль мо
ло
дої му
че
ниці,
що зі са
мої гри
зо
ти й три
во
ги
про своє щас
тя ба
чи
ла май
же
що не в кожнім яко
гось во
ро
га.
Зреш
тою, во
на віри
ла і в «не
-
чисті очі».
-
Савині очі для те
бе те
пер
не
добрі,- об'ясня
ла спокійно ді
-
вчині,- бо для те
бе те
пер вза
-
галі по
зо
ри чо
ловіків шкідливі.
А ко
ли ти ще пе
ред ним пе
ре
-
ля
ка
ла
ся, то пев
но, що він десь
доб
ре на те
бе витріщив
ся! То
ти, доньцю, йо
го вже са
ма зля
-
ка
ла!
Так уго
во
рю
ва
ла й ус
по
ко
-
юва
ла во
на ще дов
гий час ді
-
вчи
ну, по
ки ся не ляг
ла на спо
-
чи
нок. Але цілко
ви
то не мог
ла
її вспо
коїти. Ску
лив
ши
ся на
пос
телі, ле
жа
ла не
по
руш
не і
гляділа ве
ли
ки
ми очи
ма мовч
-
ки впе
ред се
бе.
«Він та
ки хотів ме
не за
мор
ду
-
ва
ти! - го
во
рив у ній який
сь го
-
лос, ніби десь ду
же зда
ле
ка.-Я
се знаю! Хоч най сьому ніхто не
вірить, хоч най вірить, то я се
знаю! Оце хотів він та
ки зро
би
-
ти, хоч бог знає за що!»
Погляд йо
го відчу
ва
ла на
собі, не
на
че
би блис
кав
ка по
па
-
ли
ла її, а йо
го ніжне, ди
ти
ня
че
об
лич
чя, з ви
ра
зом по
ва
ги й бо
-
лю, не по
ки
да
ло її у сні. Аж над
-
ран
ком по
па
ла в сон без
сон
-
ний. Ко
ли збу
ди
ла
ся, бу
ли в неї
ру
ки зло
жені, як до мо
лит
ви.
Во
на й ус
по
коїла гли
бо
ко роз
-
ри
ту мо
ло
ду ду
шу діво
чу…
XVII
Щось чо
ти
ри дні пе
ред свя
-
тим Ми
хай
лом скоїло
ся в Іво
ні
-
ки не
щас
тя.
Два му
зи
кан
ти ми
на
ли дорі
-
ж
ку, що ве
ла в «сусідній» ліс
по
п
ри бур
дей, і гра
ли.
Скрипка за
во
ди
ла щось своїм
то
не
нь
ким го
ло
сом жалісли
во,
а цим
бал по
важ
но вто
ру
вав.
Зда
ва
ло
ся, жалібне, звуч
не пас
-
мо так і волікло
ся за ни
ми
вслід, хви
лю
ючи м'якою гар
-
монією осіннім по
лем, по
ли
ша
-
ючи за со
бою тут і там у воз
дусі
звуч
не, смут
не зітхан
ня, мов
жальний зойк бджіл…
Чуйна Сой
ка про
ки
ну
ла
ся ко
-
ло бур
дея з сво
го су
по
кою і по
-
па
ла в не
са
мо
ви
ту лють. За
хо
-
дя
чи рев
ним бре
хо
том, піни
ла
-
ся, си
лу
ючи
ся ур
ва
ти
ся з лан
ця
і роз
дер
ти нез
ви
чай
них гос
тей
на кусні. Не вспо
коїла
ся й тоді,
як два му
зи
кан
ти зник
ли з
очей, і ли
ше звуч
не зітхан
ня
розірва
ною хви
лею ли
ши
ло
ся у
воз
дусі ко
ло бур
дея.
-
І чо
го їм сю
ди ми
на
ти! - ла
-
яв Івоніка, сам до се
бе, зби
ра
-
ючи
ся до відхо
ду в сільську ха
-
ту по якісь мішки, хму
ря
чись і
собі за чу
жи
ми людьми.- Роздз
-
венька
ли
ся са
ме тут, як на яке
весілля! Че
кай
те ще, в ме
не ще
не
ма весілля! Прий
де час, я вже
сам вас пок
ли
чу! Тоді грай
те,
аби стру
ни потріска
ли, а те
пер
на чор
та мені ва
шої му
зи
ки!
Цить! - грим
нув лю
тим го
ло
-
сом, при
ту
пу
ючи но
гою на роз
-
д
раз
не
ну со
ба
ку, що, роз'їв
-
шись пря
мо, не зуміла віднай
ти
по
пе
редньої своєї со
ба
чої рі
-
вно
ва
ги.
Зворушена, про
ки
ну
ла
ся від
грімко
го го
ло
су па
на, і, пе
ре
ля
-
ка
на, змов
ча
ла на хвильку. По
-
ди
вив
шись зди
во
ва
но муд
ри
ми
очи
ма на хлібо
дав
ця і здав
лю
-
ючи в собі но
вий нап
лив бре
хо
-
ту, що си
ломіць ви
бу
хав із її
груді, полізла на
решті покірно
до бу
ди.
Івоніка пішов, а во
на знов по
-
ча
ла своє. Вилізши обе
реж
но,
бо
яз
ко з бу
ди й за
ди
вив
ши
ся
ди
ко очи
ма в сто
ро
ну му
зи
-
кантів, за
гав
ка
ла знов їдко, аж
май
же за
ви
ла кілька разів до
воз
ду
ху. Відтак, пос
то
яв
ши
який
сь час, розмірко
ву
ючи, й
ог
ля
нув
ши
ся уваж
но на всі сто
-
ро
ни, ляг
ла, мов на вар
ту, пе
-
ред бу
дою і сте
рег
ла гост
ро
своїми вірни
ми очи
ма обійстя.
Сонце сто
яло вже ви
со
ко, і
був уже пізній по
ра
нок…
Двері від стайні відімкну
ли
ся
якимсь чи
ном і сто
яли відтво
-
рені. Ніко
го не бу
ло ко
ло бур
-
дея, хто б їх примк
нув. Ми
хай
ло
ко
пав ша
нець на улюб
ленім за
-
гоні під «сусіднім» лісом. Са
ва
мо
ло
тив зі ста
рим Пет
ром на
тоці овес, а Івоніка, що пішов по
мішки, не вер
нув
ся ще до сеї
по
ри на
зад. Ма
ле те
ля, що бу
ло
замк
не
не в стайні, вий
шло із
неї і плен
та
ло
ся та підска
ку
ва
-
ло ве
се
ло бут
ни
ми ско
ка
ми по
малім, пло
том замк
ненім
обійстю.
Сойка, розд
раз
не
на чо
мусь
ве
се
лою рух
ливістю нез
нач
но
-
го звіря
ти, ки
ну
ла
ся на нього з
прист
рас
ним гав
кан
ням і, ур
-
вав
ши
ся сим ра
зом з лан
цем,
на
па
ла розвіше
на на нього.
Сполохане до нес
тя
ми ди
ти
-
ня
че звіря по
г
на
ло у рап
товім
пе
рест
ра
ху насліпо впе
ред се
бе
до пло
та, і в дикім зу
силлі, аби
пе
рес
ко
чи
ти пліт, за
че
пи
ло
ся
об один кіл і роз
по
ро
ло собі
живіт. Так і ле
жа
ло те
пер он
тут, тяж
ко ди
шу
чи і стог
ну
чи,
примк
нув
ши напівпре
гарні ди
-
ти
н
ні свої очі, до
ки од
но по
однім не спи
ня
ло
ся ко
ло нього
і не си
лу
ва
ло
ся сим або тим
при
нес
ти по
каліче
но
му пільгу.
Марійка, що надійшла з Івоні
-
кою, не
су
чи з со
бою снідан
ня
для синів, роз
па
да
ла
ся ко
ло
нього, мов над ди
ти
ною, а
Івоніка бідкав
ся гірко на всі
сто
ро
ни. Він же роз
ри
вав
ся,
дри
жав над своєю ху
до
бою, а
оце та
ке крас
не та та
ке до
ро
ге,
се ги
ну
ло пе
ред йо
го очи
ма!
Хто б був надіявся та
ко
го не
-
щас
тя зран
ку, хто б був споді
-
вав
ся та
кої шко
ди! Хто б був га
-
дав на та
ку ут
ра
ту, сподівав
ся
то
го всього! А все че
рез ту бі
-
ше
ну, прок
ля
ту со
ба
ку, що сьо
-
годні, мов най
мле
на, ка
зи
ла
ся…
Він пірвав лю
то за батіг і свис
-
нув ним із цілої си
ли по хребті
пе
ре
ля
ка
ної Сой
ки. Во
на забі
-
гла, зас
ка
вулівши го
лос
но, до
бу
ди, а він звер
нув
ся на
но
во до
те
ля
ти. Ко
ло нього кля
ча
ла
Марійка із си
на
ми і май
же пла
-
ка
ла. Гла
ди
ла раз по раз йо
го
гар
ну го
лов
ку, при
го
во
рю
ючи
до нього ніжно та лю
бо, мов до
хо
рої ди
ти
ни. Оба хлопці си
лу
-
ва
ли
ся пе
рев'яза
ти ра
ну та ви
-
пов
ня
ти точ
но при
ка
зи батька,
що
би при
нес
ти хоч на хвильку
пільгу не
щасній звірині, але їм
се не вда
ва
ло
ся. Все бу
ло, зреш
-
тою, на
дар
мо. Ра
на бу
ла смер
-
тельна, ніяк бу
ло звіря ря
ту
ва
-
ти, і, що
би не зги
ну
ло в му
ках
під ру
ка
ми, поріше
но йо
го дорі
-
за
ти.
Сава підняв
ся пер
ший і став
ко
ло нього мовч
ки. Ми
хай
ло з
ма
мою тру
ди
ли
ся ще ко
ло ньо
-
го. Марійка підкла
да
ла свої ру
-
ки під дрібну го
лов
ку, щоб во
на
не товк
ла
ся так сильно до зе
-
млі, а Ми
хай
ло ста
рав
ся ус
ми
-
ря
ти су
до
рожні ру
хи ніг.
-
Подивися, Са
во, як во
но на
те
бе ди
виться! - клик
ну
ла Ма
-
рійка сер
деч
не, гла
дя
чи на
но
во
го
лов
ку, що на хви
лю вспо
ко
-
їла
ся.
Сава сто
яв усе ще мовч
ки, з
пох
му
ро стяг
не
ни
ми бро
ва
ми і
болісним ви
ра
зом ко
ло уст. Се
бу
ло йо
го те
лят
ко, він лю
бив
те звіря, дог
ля
дав йо
го, а те
пер
во
но змар
ну
ва
ло
ся за од
ну хви
-
ли
ну. Йо
го ма
ли дорізу
ва
ти.
Йо
му бу
ло жаль.
-
Та що мені з то
го? - відповів
гірко.
-
Воно на ніко
го не ди
виться,
ли
ше на те
бе, так як би тобі хо
-
тіло щось ска
за
ти! Ви
диш, Са
во,
ви
диш? - клик
ну
ла Марійка зі
зро
с
та
ючим зво
ру
шен
ням.- Хо
-
ди, по
лас
кай йо
го!
Сава збли
зив
ся І хотів схи
ли
-
ти
ся. Та звіря підня
ло в тій хви
-
лі го
ло
ву і уда
ри
ло нею так тя
-
ж
ко до землі, що всі ко
ло нього
аж сіпну
ли
ся. Потім звер
ну
ло
на Са
ву свої ве
ликі очі з ви
ра
-
зом ди
ко
го, відра
жа
ючо
го пе
-
рест
ра
ху.
-
Воно щось ду
має, йо
го очі
щось го
во
рять! - обізвав
ся Ми
-
хай
ло.
-
Саво! - клик
ну
ла ма
ти.- По
-
ди
ви
ся на нього! Са
ва відвер
ну
-
в
ся од
ним ру
хом.
-
Дайте мені спокій! - відка
-
зав, оче
ви
дяч
ки прик
ро вра
же
-
ний.- Доріжте йо
го бор
ше, аби
не му
чи
ло
ся!
-
Біжи по Онуфрія! - клик
нув
Івоніка.
Побіг…
Півгодини пізніше во
но вже
не жи
ло.
Оця наг
ла нес
подіва
на при
го
-
да зво
ру
ши
ла до гли
би
ни душі
ста
рих і мо
ло
дих. Го
во
ре
но ма
-
й
же ли
ше про се цілий день.
Оце звірят
ко, то бу
ла пре
пиш
на
шту
ка, се бу
ла ра
со
ва шту
ка,
бу
ла від Са
ви
ної ко
ро
ви, і ма
ла
з ча
сом до се
бе діста
ти па
ру. А
те
пер…І який гар
ний та си
-
льний віл мав із нього бу
ти ко
-
лись!
Аж тяж
ко зга
ду
ва
ти. І ще сьо
-
годні зран
ня ли
за
ло так щи
ро
Ми
хай
лові ру
ки, як він по
дав
йо
му бу
ряків з гри
си
ком, [105]
[105]
- Гри
сик - січка.
лізло йо
му до рук та пха
ло йо
-
му свою го
лов
ку під па
ху, та
ке
бу
ло пе
ще
не. А ро
зум
не бу
ло, а
на їду та
ке доб
ре. Та
ке ма
ле, а
бра
ло
ся ніби вже сінце їсти,
вже ніби щось ми
ка
ло з-за дра
-
би
ни. Але та прок
ля
та Сой
ка…
та прок
ля
та Сой
ка… її вар
то-та
-
ки за
раз на місці вби
ти! Скі
-
льки вже шко
ди во
на на
коїла!
Скільки дро
бу по
роз
ди
ра
ла, ку
-
рей, ка
чок, раз і індич
ку: а
скільки га
ла
су, ме
тушні за
во
-
ди
ла, і все че
рез од
но ніщо, пус
-
то та дур
но, не
на
чеб ба
чи
ла
якісь стра
хо
ви
ща або інші при
-
ви
ди. Прок
ля
та со
ба
ка, ко
би за
-
мовк
ла вже раз на
завсіди!
Михайло по
тяг
нув її кілька
разів ба
то
гом так, що во
на з
півго
ди
ни ска
вуліла і кру
ти
ла
-
ся в своїй буді за місцем…
Шкода бу
ла за
ве
ли
ка, аби
про
ти неї ос
та
ти
ся спокійним.
А при
чи
ною бу
ла во
на. Пліт, що
за
ми
кав ма
ле обійстя ко
ло бур
-
дея, був уже та
кож, мов обс
ку
-
ба
на гус
ка, ста
рий та нез
да
лий.
Особ
ли
во ж те місце, де звіри
на
зба
ви
ла
ся. Кілля вис
та
ва
ло з
нього, мов ба
бині зу
би.
Він, Ми
хай
ло, мав ще на
весні
- як при
хо
див на Ве
лик
день до
-
до
му - на думці по
ла
го
ди
ти той
пліт, ли
ше не мав тоді до
волі
ча
су. Кілька вільних днів, а по
-
тім свя
то, та й не бу
ло ко
ли й
роз
мах
ну
ти
ся. Але те
пер він
вже йо
го так не ли
шить. По
ла
-
тає йо
го, по
ла
го
дить, і все бу
де
доб
ре. Так не мог
ло дальше ли
-
ши
ти
ся. Нині та
ка шко
да, завт
-
ра інша, а по
завт
ра мог
ло знов
що інше скоїти
ся. А потім нас
-
та
не зи
ма, за
па
дуть сніги, і ці
-
лий пліт по
ва
литься на зем
лю.
Як він йо
го підіпре, по
ла
тає, то
пос
тоїть ще який
сь час. А як
вер
не зовсім до
до
му, тоді інак
-
ше при
ло
жить до нього ру
ки.
Ли
ше аби кілля тро
хи звідки
роз
до
бу
ти. Все інше бай
ка.
-
А «сусідній» ліс до чо
го? -
спи
тав йо
го Са
ва з глум
ли
вим
усміхом, вка
зу
ючи го
ло
вою на
без
лис
тий ліс, що сто
яв нед
-
виж
но, мов вко
па
ний.- Від чо
го
ліс? Кілька
над
цять ка
валків кі
-
л
ля та, як тре
ба, тро
хи й прут
-
тя, що роз
рос
та
ло
ся на вогкій
часті лісу, і спра
ва скінче
на. Че
-
рез те ліс не зба
виться, а йо
го
пан, чи хто він там є, не бідніє.
А в нім бу
ло все, що бу
ло потрі
-
бно до за
го
ро
ди. Те
пер бу
ли
ночі такі ясні та гарні, що мож
-
на кож
ну гілку розрізни
ти, і від
бур
дея не на півсвіту відда
ле
-
ний. Збіжжя не бу
ло ко
ло лісу
ніяко
го, щоб не
хай би хто ска
-
зав, мож йо
го по
то
ло
чи
ти, зем
-
ля бу
ла вок
ру
ги не
на
че об
го
ле
-
на, і сліди тра
ти
ли
ся на ній, як
на льоду, лю
ди за
хо
ди
ли сю
ди
ли
ше рідко; що мог
ло бу
ти тут
ро
зумніше, як піти та наб
ра
ти
всього, що потрібне? Ли
ше пра
-
в
да, не тре
ба би бо
яти
ся.
На ті сло
ва Ми
хай
ло усміхну
-
в
ся, та й Са
ва усміхнув
ся і собі.
-
Як ти не підеш, то я піду! -
ска
зав він.- Мені все од
но! Кож
-
ний має шко
ду! Де
ре
во рос
те, а
ху
до
би
на, як за
ги
не, то вже не
вста
не!
Сава прав
ду мо
вив. Тро
хи кі
-
лля з «сусіднього» лісу а тро
хи
пру
т
тя, і він ли
шить та
тові
пло
ти
ще в по
ряд
ку. Те
пер і Са
-
ва охо
чий до ро
бо
ти, а там, як
він піде знов до ка
сарні, оце ле
-
д
ве чи зро
биться пе
ред йо
го ці
-
лко
ви
тим по
во
ро
том.
«Ей, та ка
сар
ня, та ка
сар
ня! -
по
ду
мав знов.- Ко
би він уже раз
у своїм житті по
ба
чив
ся на
волі, во
на не
на
че жит
тя за
га
ти
-
ла йо
му своїми му
ра
ми».
Надвечір вий
шов пе
ред бур
-
дей і розг
ля
дав
ся ціка
во. Звізди
по
вис
ту
па
ли. Не
бо бу
ло ни
ми
засіяне. Бу
ло яс
не й чис
те, яким
бу
ває ли
ше в осінні ночі. Гли
-
би
на йо
го бу
ла без
меж
на. Налі
-
во тро
хи ле
жав «сусідній» ліс.
Не
на
че ве
ли
ка, знес
ла пля
ма,
чорнівся на гладкій по
верхні
землі і, зда
ва
ло
ся, сти
ха при
ма
-
ню
вав до се
бе.
Чи не бу
ло ти
хо? Сну
ва
ла
ся
сю
ди яка людська ду
ша? Чи по
-
трібно бу
ло хто знає скільки
де
ре
ви
ни? Хотів хто ду
би ва
ли
-
ти? Ет, кілька
над
цять, ні, на
-
віть не кілька
над
цять, а мо
же,
ли
ше з де
сять ка
валків, і бу
ло
би до
сить.
Але він че
рез та
та на
ду
му
вав
-
ся. Та
то не лю
бив, як хто ся
гав
ру
кою по чу
же доб
ро. Все ка
-
зав: «Те, що ти візьмеш із чу
жо
-
го, му
сиш подвійно відда
ти, і
навіть не бу
деш зна
ти, ко
ли
від
да
си!» Він сти
дав
ся та
та гі
-
рше, як ма
ла ди
ти
на.
-
Ніяк іти в ліс, та
то дізнає
-
ться! - ска
зав до Са
ви, що вий
-
шов за
раз за ним, за
би
ра
ючи
ся,
як зви
чай
но, ве
чо
ром до Рахі
-
ри.
-
Тата завт
ра не бу
де до
ма!
Він іде до міста, щоб віднес
ти
якусь ра
ту [106]
до бан
ку!
-
Хто ка
зав?
-
Так ма
ма ка
за
ла! А ти маєш
та
тові сповіда
ти
ся, що йдеш у
ліс? - спи
тав Са
ва докірли
во. -
Ану, як та
то по
ба
чить пліт по
-
ла
та
ний, чи ска
же сло
во? Вре
-
шті, як хо
чеш, мені що до то
го?
Я не повішу
ся на плоті, хоч ти
йо
го ро
би або не ро
би! - Здвиг
-
[106]
- Ра
та - час
ти
на пла
ти, вне
-
сок.
нув бай
дуж
но пле
чи
ма і пішов
пильним кро
ком до се
ла.
-
Ти все своє! - за
бур
мотів
Ми
хай
ло пох
му
ро під но
сом.- Я
знаю, що тобі все од
но!
Відтак про
май
нув йо
го пог
-
ляд побіжно по лісі. Він ле
жав
уже за
ку
та
ний у теміні і ждав.
Уже не
на
че ви
го
во
рив своє:
«Піти взя
ти і зро
би
ти, що тре
-
ба! Що в лісі ро
биться, те не
грішне!»
Ну, йо
му не тре
ба ба
га
то де
-
ре
ви
ни…
Його сер
це бу
ло ще пе
ре
пов
-
не
не жа
лем за дрібною ху
до
би
-
ною, що змар
ну
ва
ла
ся, і він від
-
чув пот
ре
бу праці, не
на
чеб во
-
на ма
ла відшко
ду
ва
ти стра
ту,
що лу
чи
ла
ся в гос
по
дарстві, та
за
гоїти ра
ну. Потім він уже спо
-
кі
й
но вер
неться на
зад до ка
са
-
р
ні. А завт
ра йдуть та
то до
міста… Мо
же би, й він пішов з
та
том? Уже спов
на два місяці
ми
ну
ло, як по
ки
нув му
ри. На кі
-
ль
ка го
дин міг би йти. Приніс
би що Анні. Від ча
су як го
во
рив
із нею на са
моті в полі та поті
-
шав її, не го
во
рив із нею бі
ль
-
ше.
Тут проб
лис
ло йо
му мов сві
-
тлом у душі: «Він бу
де го
во
ри
-
ти з та
том по до
розі про се
бе і
про Ан
ну, бу
де го
во
ри
ти, аяк
-
же! І так уже за два дні свя
то
го
Ми
хай
ла! А на са
моті уд
вох
пре
дс
та
вив би та
тові все крас
-
но, поп
ро
сив би та й здо
був би
та
та на свою сто
ро
ну. Відтак
мав би ли
ше з ма
мою упо
ра
ти
-
ся. Ура
ду
вав
ся сею дум
кою, мов
здо
бут
ком… «Але чи доб
ре при
-
с
ко
рю
ва
ти речі, що ма
ли свій
оз
на
че
ний день на порішен
ня?
- відго
моніло йо
му десь не
яс
но
в гли
бині душі.- Че
ка
ти так до
-
в
го на Ми
хай
ла, а те
пер два дні
пе
ред Ми
хай
лом за
го
во
ри
ти?…
Чи вий
де се на доб
ре?… Свя
тий
Ми
хай
ло був йо
го пат
ро
ном…»
Щирість і по
божність так і за
-
пов
ни
ли на
раз йо
го мо
ло
ду ду
-
шу, так і скріпи
ли йо
го надію
на доб
рий успіх у бу
ду
чо
му. Не
-
на
че в м'яких хви
лях блис
ку
зад
ри
жа
ло в йо
го серці щас
тям.
Йо
го ро
дичі бу
ли добрі. Хоч би
що й ка
за
ли і ро
би
ли, хоч би во
-
но і як там бу
ло,- він відчув в
оцій одніській хвилі, що во
ни
вво
лять йо
го во
лю…
Його мо
ло
де об
лич
чя ос
та
ло
-
ся по
важ
не й ти
хе. Ли
ше йо
го
ду
ша всміхну
ла
ся. Пре
пиш
ним
ба
гатст
вом блис
ку й ща
с
тя
всміхну
ла
ся во
на, і він по
чув се
-
бе вповні щас
ли
вим.
-
Анно! - заг
ра
ло щось в йо
го
душі радісно.
Та Ан
ни тут не бу
ло.
Його рва
ло до Ан
ни, щоб її
при
тис
ну
ти до гру
дей та пе
ре
-
да
ти те сильне по
чут
тя щас
тя,
що ним за
во
лоділо в тій хвилі.
Не
хай би во
на зна
ла. Йо
му не
бо
ство
ри
ло
ся…
XVIII
Настала ти
ха, місяч
ним світ
-
лом про
ни
за
на ніч і при
ве
ла з
со
бою та
кий са
мий мир
ний, те
-
п
лий осінній по
ра
нок.
Івоніка за
ви
нув у пла
ти
ну по
-
трібні па
пе
ри, ви
тяг
нув гроші
зі скрині й пус
тив
ся в до
ро
гу.
Ко
ли до
хо
див кінця се
ла, ми
мо
-
волі ста
нув. Ог
ля
нув
ся. Чи не
за
був він чо
го? Май
же мав та
ке
по
чут
тя. Він по
ма
цав ще раз за
ре
ме
нем гроші, по
ма
цав за
ви
-
нені па
пе
ри. Ні, те все бу
ло тут,
при нім, не бра
ку
ва
ло нічо
го.
Щось йо
го здер
жу
ва
ло, не
на
че
за
був що. Відтак про
май
нув по
-
г
ля
дом по полі. Во
но бу
ло та
ке
пус
те й го
ле, відко
ли зве
зе
но
збіжжя, та ко
ло то
го не спи
ня
-
ли
ся йо
го дум
ки. Йо
му бу
ло ту
-
ж
но на душі, так як не раз бу
ва
-
ло, ко
ли Ми
хай
ло був у службі.
Зітхання вир
ва
ло
ся з йо
го
гру
дей. Вне
довзі знов так нас
-
та
не. За дві неділі кінчиться йо
-
го урльоп.
Ішов по
волі, з не
охо
тою і не
замічав то
го. Ду
мав про місто.
До нього бу
ло ще так да
ле
ко, а
скільки разів топ
тав він уже до
-
ро
гу до нього і на
зад, а сьогодні
знов. Але він му
сив. Усі гро
шові
спра
ви, особ
ли
во ж з бан
ком,
за
ла
год
жу
вав він собі сам і не
був би на ніко
го здав
ся. Хлопці
бу
ли ще за
мо
лоді і не ро
зуміли
-
ся ще на та
ких ре
чах, а Марійка
вже цілком не вда
ла би з па
на
-
ми го
во
ри
ти. Звісно, жінка. До
-
ки він жив, ро
бив усе сам, що
при
па
да
ло ро
би
ти го
лові. То
му
й бу
ло в нього все в най
кра
що
-
му ладі. Як ум
ре, ли
шить діти
на своїм місці, і все бу
де йти, як
на шнур
ку…
Кілька чор
них во
рон, що сну
-
ва
ли
ся ма
лою розстріле
ною
гро
мад
кою по
лем, спо
ло
ши
ло
-
ся йо
го збли
жен
ням і злетіло о
який
сь ку
сень дальше. Пе
ред
йо
го ду
шею ста
нув чо
мусь Са
-
ва.
«Якби се так який заєць, Са
ва
му
сив би ма
ти йо
го! - по
ду
мав.-
Уже він на стрільця вро
див
ся!
Сьогодні зран
ня зібрав
ся і пі
-
шов до сусіднього се
ла. Там був
той чо
ловік, у кот
ро
го дав собі
ши
ти нові вов
няні білі ша
ро
ва
-
ри на зи
му, а Ми
хай
ло хо
див по
обійстю і все щось розмірко
ву
-
вав. Раз відка
зу
вав на мря
ку,
що зви
са
ла ту
ма
на
ми над зем
-
лею».
-
А тобі що до мря
ки? - пи
тав
-
ся він, усміха
ючись.
-
Та ніщо! Я ли
ше бо
юся, аби
дощів не стяг
ну
ла. Я маю над
-
ворі ро
бо
ту.
-
Не бійся! - потішав він йо
го.-
За го
ди
ну зіп'є її сон
це, що аж
лю
бо бу
де! Те
пер ночі ясні, а
не
бо та
ке чис
те та блис
ку
че,
мов дзер
ка
ло; такі мря
ки не
при
во
дять до
щу…
Відтак пе
рей
шли йо
го дум
ки
самі з се
бе на те
ля, що по
гиб
ло.
Та
ка шко
да, а пе
ре
ду
чо
ра бу
ло
ще та
ке ве
се
ле та бут
не. В своїй
малій за
го
родці ска
ка
ло так ви
-
со
ко, що він бо
яв
ся, що вис
ко
-
чить ко
лись та підбіжить до
своєї ма
ми, та вис
се все мо
ло
ко.
А їло ще так ла
ко
мо, двад
цять
чо
ти
ри го
ди
ни по тім, от що! Як
ті двері відтво
ри
ли
ся? І ніхто
не видів то
го, ніхто не чув, не
-
на
че не
ви
ди
мою ру
кою відтво
-
ри
ли
ся. І ні од
ної людської ду
-
ші не бу
ло ко
ло стайні. Але се
вже так. Як має бу
ти та
ке не
-
щас
тя, то і сто очей і рук не від
-
вер
не йо
го. Поміж ти
сяч лю
дей
вста
виться во
но, ніким не спос
-
те
ре
же
не, ніким не за
чу
те, і та
-
ки бу
де. Як за
побіга
ти йо
му?
Ко
би чо
ловік знав…
Се бу
ло Са
ви
не те
лят
ко, але
Ми
хай
ло чи не більше жа
лу
вав
за ним. За но
ви
ми ша
ро
ва
ра
ми
за
був Са
ва вже шко
ду, а Ми
хай
-
лові во
но все не дає су
по
кою.
Про що й не го
во
рить, а на
ос
-
тан
ку все про нього за
го
во
-
рить. В йо
го душі во
но все жи
-
ло й не да
ва
ло йо
му су
по
кою…
Де
яка ху
до
би
на, особ
ли
во ж ро
-
го
ва, бу
ває іноді та
ка, що не мо
-
ж
на її за
бу
ти. Візьметься за чо
-
ловіком і дер
житься йо
го, й во
-
ло
читься за ним, як тінь.
Такий був сей би
чок…
Позавтра бу
ло свя
то
го Ми
-
хай
ла, пат
ро
на Ми
хай
ло
во
го.
Тре
ба бу
де піти до церк
ви. Але
то аж по
завт
ра, а завт
ра по
об
іді він не бу
де вже до
ма. За
-
був ска
за
ти Марійці, що
би Ми
-
хай
ло ку
пив свічку та й відніс
до церк
ви. Се та
кож че
рез он ту
шко
ду. На такі речі він ніко
ли
не за
бу
ває. Зреш
тою, він сам
уже ку
пить свічку… Чо
го б він у
місті аж до по
завт
ра ба
вив
ся?
Має ли
ше ра
ту зап
ла
ти
ти в ба
-
н
ку, де ви
зи
чив тро
хи гро
шей,
аби ку
пи
ти загінчик той під лі
-
сом, що при
пи
рав до йо
го по
-
ля,- пос
ту
пить до па
на й вер
не
на
зад. Ні, він уже завт
ра бу
де
ко
неч
не до
ма. Сам уже піде з
хлоп
цем до церк
ви.
В йо
го серці так і зня
ла
ся в
тій хвилі нес
ка
зан
на лю
бов до
си
на. «Ми
хай
ло!» - клик
ну
ло ці
-
ле йо
го єство радісно й відчу
ло
ли
ше од
но: лю
бов. Але йо
го ус
-
та ос
та
ли
ся німі. Він був сам-о
-
дин по
се
ред мов
чаз
них піль, і
ли
ше гли
бо
ке не
бо здійма
ло
ся
по
над ним…
Він ку
пить йо
му яб
лук і при
-
не
се доб
рий, білий хлібець, ко
-
би вже ли
ше тут був, ко
би був
уже тут. А то до міста ще по
ло
-
ви
на до
ро
ги, да
ле
ко ще. Йо
го
но
ги ніби пос
таріли
ся, все ніби
од
но місце топ
та
ли…
Пиняво [107]
йшло
ся йо
му
сьо
годні.
[107]
- Пи
ня
во - повільно.
XIX
Другий день був знов мряч
-
ний. Зда
ва
ло
ся, що мря
ки змов
-
ля
ли
ся, аби зніма
ти
ся кож
но
го
по
ран
ку з за
пустіло
го по
ля ве
-
ли
чез
ни
ми сіри
ми ма
са
ми, аби
во
лок
ти
ся по нім без
пе
рес
тан
-
ку, аби втис
ка
ти
ся в кож
ний за
-
ку
ток на землі, а відтак подіва
-
ти
ся десь і якимсь тай
ним чи
-
ном при
во
ди
ти чу
дові, ясні
ночі…
Марійка сто
яла в по
луд
невій
порі ко
ло сто
лу і за
ви
ва
ла са
ме
в якусь хуст
ку гор
нець із бор
-
щем і ку
ле
шею, що не
дав
но
зва
ри
ла хлоп
цям. Ми
хай
ло або
Са
ва ма
ли прий
ти й узя
ти їду в
бур
дей. Івоніка мав аж по обіді
вер
ну
ти, а во
на са
ма не ма
ла
ча
су відно
си
ти їм харч.
Саме пе
ред хви
лею гля
ну
ла
вікном, чи не йде кот
рий із них;
їй зда
ва
ло
ся, Ми
хай
ло. Од
на
че
не по
ба
чи
ла ніко
го. Над
ворі бу
-
ло мряч
но, і крізь малі вікон
ця
ма
ло що бу
ло вид
ко. Во
на спі
-
ши
ла сьогодні, її ожи
да
ла різна
пра
ця. Окрім то
го, ма
ла ще в се
-
ло йти.
Була ли
ше в со
рочці, об
пе
ре
-
за
на барв
ним по
ясом, без руш
-
ни
ка на го
лові, і з сво
їм си
вим
роз
пат
ла
ним во
лос
сям виг
ля
-
да
ла ди
ко. Не ма
ла нині навіть
ча
су при
г
ла
ди
ти во
лос
ся та за
-
ки
ну
ти яку хуст
ку на го
ло
ву.
Од
на
че її тон
ке, ніжне об
лич
чя
з яс
ни
ми лагідни
ми очи
ма ус
-
ми
ря
ло вра
жен
ня її за
нед
ба
но
-
го виг
ля
ду.
Від п'ятої го
ди
ни зран
ня бу
ла
на но
гах. Од
на ро
бо
та за дру
-
гою відніма
ла в неї кож
ну
вільну хви
ли
ну, і ніяк їй бу
ло
про се
бе ду
ма
ти. Зреш
тою, до
них рі
д
ко хто за
хо
див, і во
на не
в'яза
ла
ся ніко
ли одіжжю.
Надворі заб
ре
ха
ла со
ба
ка. За
па
ру хвиль відтво
ри
ли
ся двері
й на по
розі ста
нув ста
рий Ону
-
фрій Ло
па
та.
-
Дай, бо
же, доб
рий день, Ма
-
ріє!
-
Дай, бо
же, й вам, бадіко!
Сту
пай
те ближ
че!
Він не йшов далі. Ста
нув
ши
на по
розі, спер
ся обо
ма ру
ка
ми
на одвірці і глядів мовч
ки хви
-
лю на неї. Відтак спи
тав:
-
Маріє, де ваш Ми
хай
ло?
-
В бур
дею! Я от жду на нього
або на Са
ву, аби прий
шли та
взя
ли собі їду. Маю йти з вов
-
ною до па
нот
ця і не маю ко
ли
нес
ти їм їсти. За
раз му
сить кот
-
рий
сь із них надійти.
Погляд ста
ро
го об
летів цілу
ха
ту, відтак спи
нив
ся на Марії.
На йо
го лиці був див
ний ви
раз.
-
В бур
дею, ка
же
те?
-
Ая!
Він сплю
нув.
-
Ая, в бур
дею! - відповів.- Він
ле
жить застріле
ний в «сусід
-
нім» лісі, ідіть ту
ди та й за
бе
-
ріть собі йо
го!
Вона по
вер
ну
ла свою роз
бур
-
ха
ну го
ло
ву за ним і витріщи
-
ла
ся на нього за
ту
ма
не
но.
Що він плів, що він плів? Що?
Не зву
ча
ло во
но так, як те, ко
ли
Івоніка вер
нув із бран
ки і клик
-
нув до неї: «Маріє, ми на
шо
го
си
на втра
ти
ли!»
Се бу
ло щось подібне, але во
-
на йо
го цілком не зро
зуміла.
Ста
ла ли
ше біла як смерть, її
очі відтво
ри
ли
ся ши
ро
ко й
упи
ли
ся нед
виж
не в йо
го об
ли
-
ч
чя.
Він пов
то
рив свої сло
ва:
-
Ваш Ми
хай
ло ле
жить застрі
-
ле
ний в «сусіднім» лісі, ідіть та
й візьміть собі йо
го!
Тепер зро
зуміла йо
го.
Не звер
та
ючи з нього очей, ба
витріщив
ши
ся на нього з най
-
більшою ува
гою, по
ве
ла на
раз
обі ру
ки цілком звільна до го
-
ло
ви, за
ри
ла пальці в во
лос
ся й
по
ча
ла кри
ча
ти.
Кричала так страш
но, мов
звір, і, кри
ча
чи, ви
летіла на
-
двір…
Так, як сто
яла, пом
ча
ла на
місце го
ря.
Він не міг її дог
на
ти. Летіла,
мов на кри
лах. Че
рез стер
ни
ну
до бур
дея, а відтак поп
ри бур
-
дей і далі. Че
рез шанці ска
ка
ла,
мов сер
на, а де не мог
ла пе
рес
-
ко
чи
ти, вид
ря
пу
ва
ла
ся ру
ка
ми
й но
га
ми, не спи
ня
ючи
ся ніде
на хви
ли
ну.
По до
розі сповіщав він кож
-
но
му, хто пи
тав про страш
ний
вид жінки: «Ми
хай
ло Фе
дор
чук
ле
жить застріле
ний у лісі».
-
В котрім лісі? - пи
та
но.
-
Таже в «сусіднім»! Он там!
Усе, що за
чу
ло про се, ки
да
ло
ро
бо
ту лос
ком і гна
ло до не
-
щас
но
го місця.
-
Боже, бо
же, бо
же!…
Ліс ле
жав замк
не
ний у собі,
вдо
во
ле
ний. Сиві ма
си мряк ви
-
сіли в чу
дацьких фор
мах над
ним, місця
ми ясніші й темніші,
си
лу
ва
ли
ся роз
вес
ти неп
ри
яз
-
ний сум
рак йо
го гли
би
ни. Зда
-
ва
ло
ся, хо
лод
ний віддих так і
здіймав
ся з тої гли
би
ни і, здій
-
ма
ючись, відпи
рав ніжну імлу
го
рою.
Ворожий ше
лест про
ки
нув
ся
зем
лею, ко
ли Маріїна но
га сту
-
пи
ла в ліс, по
то
па
ючи в грубій
верстві опа
ло
го лис
тя. Тут об
-
няв її ле
до
ва
тий хо
лод.
Глибоко в лісі, там, де пні ви
-
рос
та
ли ди
ко-розкішно, де гіл
-
ля роз
ши
ря
ло
ся ши
ро
ко, во
на
по
ва
ли
ла
ся на зем
лю…
Оце бу
ла прав
да, що ста
рий
ка
зав. Он тут ле
жав Ми
хай
ло.
Гро
ма
да лю
дей зібра
ла
ся за од
-
ну хви
ли
ну. Пи
тан
ня і відповіді
міша
ли
ся блис
кав
кою, а один
сто
яв по
се
ре
дині спо
ло
ха
но
го
гур
ту й оповідав.
Він, жи
тар із сусіднього се
ла і
по
час
ти по
бе
реж
ник оцього лі
-
су, ішов ра
но лісом. Тяж
ка ро
са,
по
хо
жа на мо
роз, тяжіла ще на
гілля
ках. Він ішов і мо
лив
ся.
Все мо
литься, як іде ран
ком
по
лем і лісом. Та
ка вже в нього
при
вич
ка. Ішов, ка
же, і, мо
ля
чи
-
ся, розг
ля
дав
ся лісом. Ко
ли ж
так іде, нас
ту
пає на
раз но
гою
на щось твер
де, спи
няється, ди
-
виться, а се бар
ди
ця і ка
пе
люх.
«Що се має зна
чи
ти? - ду
має він
собі.- Чи хто дро
ва кра
де? Та
чо
му вже без ка
пе
лю
ха? І те
пер,
о тій порі?…» Се по
ча
ло йо
го
ди
ву
ва
ти. Він пішов по
во
ле
нь
-
ки, по
ти
хеньки й обе
реж
но
далі, бо опа
ле лис
тя ле
жа
ло так
гру
бо на землі, що но
га то
ну
ла
в нім, і во
но, мов жи
ве, ше
-
лестіло, а він хотів за
хо
пи
ти
злодія, або хто вже там був, із
-
за
ду. Ко
ли ж на
раз ди
виться, а
на землі ле
жить чо
ловік. Він
прис
ту
пає ближ
че, а той і не ру
-
шається.
«Ти собі те
пер до
сип
ляєш, як
уже на
ла
го
див дро
вець?» - по
-
га
дав він собі й ог
ля
нув
ся за
дро
ва
ми, але стя
тих дров не ба
-
чив. Тоді прис
ту
пив ближ
че до
чо
ловіка й ди
виться, а він обер
-
не
ний ли
цем до землі, прик
ри
-
тий сер
да
ком, а со
роч
ка йо
го
аж до шиї зак
ри
вав
ле
на…
-
Отут тяж
ка ру
ка пра
цю
ва
ла!
- докінчив він своє оповідан
ня.-
Я побіг бор
зо до Онуфрія Ло
па
-
ти, і він тут най
ближ
чий сусід,
най по
ди
виться на вмер
ло
го, а
мо
же, пізнає, звідки він. Ло
па
та
прий
шов, з ним інші; ми обер
-
ну
ли, ог
ля
ну
ли, а далі ви
ди
те
всі самі, що є. Тяж
ку про
ви
ну
взяв той на се
бе, хто се вчи
нив,
бо се мо
ло
дий хло
пець, а як
чую, ду
же по
ряд
ний. Не
хай гос
-
подь бог прий
ме йо
го ду
шу в
своє царст
во і нес
повіда
но
го!
Глибокий пе
рест
рах ма
лю
ва
-
в
ся по всіх ли
цях, усе зой
ка
ло,
зітха
ло, дех
то ло
мив мовч
ки
ру
ки, а кож
ний вга
ду
вав і до
пи
-
ту
вав
ся про вбив
цю.
-
Він сам зра
дить се
бе, як йо
-
го не відшу
ка
ють! - тол
ку
вав
чо
ловік дальше.- Ліс йо
го не
ви
ка
же, бо він зро
ду-віку мов
-
чаз
ли
вий. Але як він раз вий
де
з лісу, тоді ста
не вже під бо
же
око та під людську бачність, і
все вий
де на
верх.
Тим ча
сом як лю
ди тов
пи
ли
-
ся, не
на
че рій, на місце го
ря,
грізно й з обу
рен
ням го
мо
ня
чи
та ра
дя
чи
ся, ог
ля
да
ючи вмер
-
ло
го й не
щас
ну матір то з жа
-
хом, то з цікавістю, впа
да
ючи
все на
но
во в ди
ке обу
рен
ня і
жаль, ви
ла
ся не
щас
на ма
ти ко
-
ло вби
то
го си
на, мов підстріле
-
ний звір.
Кричала пе
ре
раз
ли
вим го
ло
-
сом, стог
на
ла, зой
ка
ла й об
ма
-
цу
ва
ла йо
го раз по раз зо всіх
сторін.
-
Михайле! Ми
хай
ле! Ми
хай
-
лич
ку! Вста
вай! - Підніма
ла йо
-
го го
ло
ву і опус
ка
ла нев
важ
но
на
зад. Ха
па
ла за ру
ки і опус
ка
-
ла. Об
ма
цу
ва
ла но
ги і вер
та
ла
на
зад до го
ло
ви і притім
гляділа раз у раз по
мочі.
-
Хто се зро
бив? Хто? Хто? І за
що? За що, за що? Та
же він уме
-
р
лий! Застріле
ний! Він уже ці
-
лком зас
тиг! Зим
ний, як лід!
Ли
це біле, як сніг, со
роч
ка ці
-
лком у крові змо
че
на… він уме
-
р
лий… ря
туй
те! ря
туй
те!…
-
За що? За що? За що? - роз
-
ри
вав її гру
ди страш
ний прой
-
ма
ючий крик, в го
лосі шаліла
ду
ша, що роз
би
ва
ла
ся з бо
лю, а
ру
ки до
тор
ка
ли
ся, тря
су
чи
ся в
тяжкій зимній ли
хо
радці, до
ро
-
го
го тіла не
ус
тан
но. Ха
па
ла,
відтя
га
ла до се
бе, опус
ка
ла без
-
лад
но і знов ха
па
ла.
-
Люди, він умер!
Новий пот
ря
са
ючий ок
рик
про
шиб пох
му
ру ти
ши
ну лісу і,
мов блис
ку
ча сталь, пірнув у
ду
шу всіх при
сутніх та привів із
со
бою го
лос
ний плач.
Де в ко
го піднімав тяж
кий
стогін зат
верділу грудь, і грубі
ру
ки об
ти
ра
ли сльози, що не
-
на
че з вог
ню до
бу
ва
ли
ся на
-
верх і зсу
ва
ли
ся не
замітно по
лиці.
Умер…
Її пог
ля
ди зло
ми
ли
ся, як в
умер
ло
го, і во
на стра
ти
ла го
-
лос.
-
Вставай! - бла
га
ла ше
по
том,
з нап
ру
жен
ням усіх сил, схи
ля
-
ючи
ся гли
бо
ко над умер
лим.-
Вста
вай, Ми
хай
ле!…
Відтак не вспіли її за
дубілі ус
-
та більше нічо
го ви
мо
ви
ти. Ле
-
до
ва студінь прос
тяг
ну
ла
ся на
ціло
му її об
личчі, і во
на по
ва
ли
-
ла
ся без пам'яті на йо
го тіло…
Се бу
ло то
го са
мо
го дня по
обіді. Івоніка вер
тав до
до
му.
За
вер
нув на най
ко
рот
шу до
ро
-
гу, що ве
ла до се
ла, аби ли
ше
як
най
скор
ше до
би
ти
ся до
до
му.
Він ішов пильно, а дов
ко
ла
йо
го уст ук
ла
ла
ся лінія вто
ми.
Він ані ра
зу не спічнув, ви
ри
-
нув
ши з міста. А там, у місті, не
зуміло йо
го ніщо дов
ше за
дер
-
жа
ти, як ско
ро упо
рав
ся раз із
своїми спра
вун
ка
ми.
Переночував у па
на, і хоч як
пан і пані вмов
ля
ли, або по
спра
вун
ках ли
шив
ся з го
ди
-
ну-дві на спо
чи
нок, він ніяк не
дав
ся на
мо
ви
ти. По
вер
нув
ши з
бан
ку, поп
ро
щав
ся і пус
тив
ся в
до
ро
гу на
зад. Йо
го тяг
ну
ло до
-
до
му.
Був пов
ний нес
по
кою, хоч не
міг то
му віднай
ти при
чи
ни, і
глу
ха якась три
во
га про
ки
да
ла
-
ся в нім, чим більше за
хо
див у
за
пустілі по
ля, що ма
ли не
ба
-
вом зілля
ти
ся із стер
ни
ною йо
-
го се
ла. В малій дзьобенці, [108]
що висіла йо
му че
рез плечі, ніс
[108]
- Дзьобен
ка - шерс
тя
на тор
ба.
Ми
хай
лові красні яб
лу
ка й бі
-
лий хлібець, а ок
ре
мо за
виті
білі свічки до церк
ви. Завт
ра ж
свя
то
го Ми
хай
ла, і тре
ба бу
де
піти до церк
ви…
Його но
ги шпо
та
ли
ся по
грубій груді стер
ни
ни, так як
би щох
вилі забіга
ла не
ви
ди
ма
ку
ля між ни
ми і вмис
не зві
ль
-
ня
ла йо
го хід. На серці ж умос
-
тив
ся глу
хий тя
гар… Він по
чув
се
бе ста
рим. Уже аби що ка
за
-
ти, а він та
ки вже не мо
ло
дий. А
от тяж
ко йдеться йо
му. Не так,
як ішло
ся давніше. Землі не чув
під со
бою. Але во
но так бу
ває. З
кож
ною го
ди
ною чо
ловік ста
-
ріє. І, не вва
жа
ючи, зітхав раз
по раз тяж
ко.
Але вже по
ба
чив се
бе на по
-
лях сво
го се
ла. Вже ми
нув бі
ль
-
шу часть до
ро
ги, вже от-от па
н
-
ський двір, вже от-от йо
го ха
-
та… Мо
же, ще з кілька
де
сят
кро
ків, і він опи
ниться ко
ло
сво
єї ха
ти… Але нині тяж
ка
мря
ка. Все спо
ви
ла: і ха
ти, і де
-
ре
ва… так лиш мріють з неї…
Він ста
нув на хви
ли
ну май
же
несвідо
мо й за
ду
мав
ся.
Чи всту
па
ти йо
му впе
ред он
тут до ха
ти? Марійка, мо
же, ви
-
жи
дає йо
го. Мо
же, схо
че довіда
-
ти
ся, чи за
ла
го
див усе точ
но,
во
на бо
яз
ли
ва… Йо
го ха
та ди
-
ви
ла
ся на нього.
Стояла мерт
вецьки ти
хо між
об
на
же
ною са
до
ви
цою, що зді
-
й
ма
ла
ся дов
ко
ла й по
зад неї, та
ди
ви
ла
ся. Лег
ка імла зви
са
ла
ліни
во над краєви
дом і вок
рут
неї, збільша
ла по
ну
рий вид пу
-
с
тої ха
ти.
Двері сінні сто
яли ши
ро
ко
відтво
рені, з них би
ла темінь, а
вікон
ця чорніли
ся з білих стін,
мов чо
ти
ри чорні таб
лич
ки. Він
відвер
нув
ся.
Ні. Йо
му не хотіло
ся те
пер ту
-
ди сту
па
ти. Волів піти прос
то
до бур
дея, до Ми
хай
ла. Приніс
йо
му яб
лук і бу
ха
нець хліба, і
йо
го тяг
ну
ло впе
ред до нього.
Він пос
ту
пив рішу
че впе
ред і
мав за ча
сок панський дім і
свою ха
ту за пле
чи
ма. Пе
ред
ним розс
те
ли
ли
ся знов по
ля.
Але він не ба
чив ба
га
то. Десь
не
да
ле
ко сто
яла ще ха
та Докії.
Її мав іще ми
ну
ти, а відтак за
-
вер
ну
ти доріжкою в чис
те по
-
ле, де при
ча
ював
ся йо
го бур
дей
до землі.
Осіння мря
ка по
за
ку
ту
ва
ла
все в свій си
вий віддих, десь-
не-десь по
роз
ки
ду
вані хат
ки
то
ну
ли в ній зі своїми біли
ми
стіна
ми, і він глядів ли
ше в са
-
му пус
ту мря
ку. Зда
ва
ло
ся, не
-
мов во
на вмис
не зби
ра
ла
ся гру
-
би
ми ма
са
ми, все впе
ред нього,
тис
ну
ла
ся вог
ки
ми до
ти
ка
ми
до йо
го гру
дей і ли
ця, аби зас
-
ло
ню
ва
ти со
бою вся
кий вид на
пус
те по
ле…
У нього бу
ли очі гострі, мов у
вірла, і він хотів її про
ни
за
ти.
Там, де по
ля схи
ля
ли
ся на од
-
нім місці не
замітно в плас
кий
ко
тел, там ле
жав йо
го бур
дей.
За ним чорніла де
ре
ви
на, а там
далі, нап
ра
во, «сусідній» ліс, що
виг
ля
дав завсіди, не
на
чеб ожи
-
дав чо
го. Оцих то
чок шу
кав те
-
пер.
Його очі від давніх літ звик
ли
до них; во
ни ста
но
ви
ли свой
-
ого ро
ду опо
ру для ока, що ли
-
ну
ло в рівни
ну. Але він нічо
го з
то
го всього не до
ба
чав те
пер.
По не
довгім часі пох
му
ро
го
нап
ру
жен
ня по
ба
чив, як щось
відділи
ло
ся з ніжно-си
вої тка
-
ни
ни імли.
Воно бу
ло ще да
ле
ко від ньо
-
го, але він розрізняв уже щось,
ба зда
ва
ло
ся навіть, міг де
що
розпізна
ва
ти.
Здавалося, щось дви
га
ло
ся в
нап
рямі до пансько
го до
му, а з
тим і до йо
го ха
ти… На
пе
реді
лю
ди, по
оди
нокі чо
ловіки й жі
-
нки, їх го
ло
ви, в білі руш
ни
ки
по
за
ви
вані, відрізня
ли
ся яс
но в
мряці, во
ни сту
па
ли по
важ
ним
кро
ком, а за ни
ми, тро
хи по
за
-
ду, віз, уп
ря
же
ний во
ла
ми, та
-
кож по
волі ру
хав
ся з місця.
Однак що се? Йо
го во
ли? Бу
-
рі?
Вони йшли так по
волі й хи
та
-
ли го
ло
ва
ми, не
на
че ки
ва
ли
вже зда
ле
ка до нього, а віз лед
-
ве-лед
ве волікся за ни
ми. Дов
-
ко
ла во
за знов чо
ловіки й жі
-
нки. Оче
вид
но, вез
ли щось…
Вдарило йо
го щось ізза
ду в
плечі так сильно, що він, пош
-
по
тав
ши
ся, ма
ло що не впав. Ві
-
дітхнув тяж
ко, і йо
го очі впи
ли
-
ся в той вид. Прис
ко
рив несві
-
до
мо хо
ду.
Неповоротні бри
ли землі ви
-
рос
та
ли йо
му злоб
но під но
га
-
ми і все на
но
во при
не
во
лю
ва
ли
йо
го до шпо
тан
ня. Йо
го хід
став ди
кий і нерівний. Вкінці
опи
нив
ся близько во
за…
Нікого не здо
ро
вив. Не ба
чив
ніко
го. Йо
го та
кож ніхто не
здо
ро
вив. Ніхто не про
мо
вив ні
сло
ва, все бу
ло мов по
ра
же
не.
Бурі ста
ну
ли самі з се
бе, і все
зро
би
ло йо
му мовч
ки, несміли
-
во ко
ло во
за місце.
Наступила гли
бо
ка ти
ши
на.
Зда
ва
ло
ся, не
мов кож
ний звук
у сивій імлі да
вив
ся… Він гля
-
нув…
На возі ле
жав прос
тяг
не
ний
білий-біліський йо
го син…
Тяжка, кри
ва
ва мов
чан
ка…
Добру хви
лю витріщав
ся на
нього, відтак підняв ру
ку, пог
-
ла
див мо
ло
де об
лич
чя, з яко
го
зник
ла ос
тан
ня крап
ля крові, а
відтак, обер
нув
ши
ся на
раз до
лю
дей, клик
нув: - Він не
жи
вий!
- Який
сь го
лос спав мо
ло
том на
нього: - Не
жи
вий!
Його ру
ки скор
чи
ли
ся до
се
-
ре
ди
ни, він ог
ля
нув
ся з цілко
-
ви
то блуд
ним пог
ля
дом, і йо
го
го
ло
ва по
ча
ла сильно тряс
ти
ся.
Одна жінка з роз
бур
ха
ним во
-
лос
сям ок
ру
жа
ла зой
ка
ми не
ус
-
тан
но віз, не
на
че шу
ка
ла за чи
-
мось, її пог
ляд, надс
лу
ху
ючий,
був звер
не
ний до се
бе, і во
на
вис
тог
ну
ва
ла
приг
лу
ше
ним, ле
-
д
ве чут
ним го
ло
сом ім'я по
мер
-
шо
го.
Се бу
ла Марійка.
І знов страш
на хви
ли
на мов
-
чан
ня.
Нараз підняв ста
рий бист
ро
го
ло
ву, і йо
го пог
ляд пе
ребіг
виг
ре
бу
що по всіх при
сутніх.
«Хто був убив
ця йо
го си
на?»
-
Де Са
ва? - спи
тав.
Всі ог
ля
ну
ли
ся. Са
ви не бу
ло.
Опустив го
ло
ву на гру
ди й не
ска
зав більше ні сло
ва. Йо
го ли
-
це по
жовк
ло, ус
та за
дубіли, а
сер
це не
на
че стих
ло.
Хтось із гур
ту зітхнув тяж
ко,
а один го
лос ска
зав по
бож
но, з
при
тис
ком:
-
І бо
гові тре
ба чо
гось доб
ро
го!
Кілька го
лосів пов
то
ри
ло ті
сло
ва. Потім нас
та
ла мов
чан
ка,
і все ру
ши
ло на
пе
ред із місця.
По
волі, обе
реж
ним кро
ком тяг
-
ну
ли бурі свій тя
гар.
Отець і ма
ти три
ма
ли ру
ки на
го
лові по
мер
шо
го, за ни
ми
волікла
ся крок у крок тяж
ка
ти
ши
на…
XX
Коло ха
ти Івоніки тов
пи
ли
ся
лю
ди. Жан
дарі, жи
ди, чо
ловіки
й жінки, чужі і знай
омі, і всі гу
-
то
ри
ли: - Чи чув хто та
ке? Чи
оце та
ки прав
да? Ми
хай
ла за
-
стрілив хтось? Та хто ж міг йо
го
застріли
ти? За що застріли
ти?
Він же не мав ніяко
го во
ро
га!
Вже хто, як хто, а він пев
но що
не мав во
ро
га! На цілім божім
світі не мав!…
Потім: - Де Са
ва? Де Са
ва?
Мов чорні спо
ло
хані пта
хи,
сну
ва
ли
ся оці за
пи
ти сю
ди й
на
зад, під час ко
ли умер
ло
го
вне
се
но в ха
ту, пе
реб
ра
но й
уло
же
но на постіль.
Сави не бу
ло, але він прий
-
шов ско
рим, ле
тю
чим кро
ком.
Лед
ве що за
чув страш
ну зві
ст
-
ку, як уже й пе
ре
тис
нув
ся крізь
тов
пу пе
ред ха
тою і опи
нив
ся
ко
ло мерт
во
го бра
та. Ки
нув
ши
-
ся на нього, ри
дав і роз
ли
вав
ся
так стра
шен
но, що чут
ливі жі
-
нки прис
ту
па
ли од
на по одній
до нього і вспо
ко
юва
ли йо
го, а
на
ос
тан
ку відтяг
ли-та
ки щи
ри
-
ми лагідни
ми сло
ва
ми від уме
-
р
ло
го.
Лише батько мов
чав. Лед
ве
що пог
ля
нув на нього. Він не
всту
пав
ся від умер
ло
го си
на.
Зда
ва
ло
ся, він ждав, щоб йо
го
бліді ус
та відхи
ли
ли
ся і вис
ло
-
ви
ли од
не-одніське сло
во, а по
-
тім не
хай би зем
ля відтво
ри
ла
-
ся і знов од
но
го-однісько
го по
-
жер
ла…
Рана вмер
ло
го, що зна
хо
ди
-
ла
ся під од
ною ло
пат
кою, по
ча
-
ла на
но
во так кри
ва
ви
ти
ся, що
по
душ
ка сильно зап
ля
ми
ла
ся.
Ма
ти, спос
терігши се,- во
на не
-
нас
тан
но зай
ма
ла
ся ним, то ко
-
ло нього,- ка
за
ла Івоніці по
да
ти
дру
гу. Він пос
лу
хав її, а во
на,
зви
чай
но сла
ба й ніжна жінка,
ста
ла те
пер, ма
буть із бо
лю, та
-
ка сильна, що підня
ла вмер
ло
го
си
на, мов ди
ти
ну, вго
ру й ус
та
-
ви
ла йо
го влас
но
руч
но на
зад.
Ніхто, крім неї, не смів йо
го до
-
торк
ну
ти
ся. Ніхто, ніхто! Не
дай гос
по
ди, щоб сього ко
му за
-
хотіло
ся!
Коли Са
ва збли
зив
ся на
но
во
до бра
та й по
чав, як пер
ше, за
-
во
ди
ти, підняв Івоніка го
ло
ву,
що три
мав її досі опер
ту в ру
-
ках, і, не пог
ля
нув
ши на хлоп
ця
ні од
ним пог
ля
дом, ска
зав до
Марії без
тон
ним, лед
ве чут
ним
го
ло
сом:
-
На нас спав ве
ли
кий гріх,
Маріє!…
Але во
на йо
го не чу
ла. Не
на
че
ро
зум стра
ти
ла. При
хо
ди
ла, й
ви
хо
ди
ла, і го
во
ри
ла без зв'язі.
Хви
ля
ми впи
ва
ла
ся очи
ма в
уме
р
ло
го і гла
ди
ла пест
ли
во
йо
го гар
не, су
покійне ли
це.
При
тім не ба
чи
ла і не чу
ла ні
-
ко
го дов
ко
ла се
бе.
В кімнаті бу
ло чи
ма
ло лю
дей.
Між інши
ми Докія, ста
рий Пет
-
ро, Домніка і Онуфрій Ло
па
та.
Сто
яли всі май
же нед
виж
но й,
пе
решіпту
ючи
ся, вга
ду
ва
ли, хто
міг до
пус
ти
ти
ся то
го страш
но
-
го зло
чи
ну.
-
Хто міг бу
ти йо
го во
ро
гом? -
го
во
ри
ла Докія по
ну
рим, май
-
же неп
ри
яз
ним ше
по
том, своєю
гор
дою, ви
со
кою стат
тю, мов
ца
ри
ця, пе
ре
ви
ща
ючи всіх.- Хто
міг бу
ти такій душі во
ро
гом?
Чи з вас, лю
ди добрі, знає хто
яко
го во
ро
га Ми
хай
ло
во
го? Чи
він мав з ким ко
ли яку сва
р
ку?
Хто мав жаль до нього, як він
до ві
й
ська відхо
див? Ко
му був
він що ви
нен?
Старий Пет
ро усміхнув
ся гі
-
рко й мах
нув ру
кою.
-
Такого дру
го
го не бу
де вже
більше в на
шім селі! - ска
зав із
при
тис
ком.- Се був шовк, а не
чо
ловік! Він не мав жовчі! Але
він,- тяг
нув далі з по
пе
реднім
усміхом на ус
тах, віщим і грі
-
зним го
ло
сом пог
ля
ну
в
ши зна
-
чу
ще на сест
ру,- той, кот
ро
му
він сто
яв на за
ваді на оцім світі,
він не бу
де ма
ти су
по
кою ані на
сім, ані на тім сві
ті! Во
но му
-
сить вий
ти на
верх, хто він є.
Оце не
щас
тя та
ке ве
ли
ке, що не
най
де со
бі схов
ку на землі, а
крові не
вин
но
го зе
м
ля до се
бе
ніко
ли не прий
має! Міркуй
те,
лю
ди добрі, що я вам ка
жу, і
зга
да
є
те ко
лись мої сло
ва! Я не
ка
жу сього на вітер!
Домніка сиділа мовч
ки в од
-
нім куті на низько
му стільчи
ку,
сте
рег
ла не
нас
тан
но очи
ма не
-
щас
ну матір і хи
та
ла жалісно
го
ло
вою. Оце, що ста
ло
ся, бу
ло
страш
не. Не дай, бо
же, во вік-ві
-
ки вдру
ге та
ко
го!…
Її чорні очі блистіли пре
див
-
ним блис
ком, не
на
че ба
чи
ли
пе
ред со
бою чудні події, про які
інші не про
чу
ва
ли, але її ус
та
бу
ли тісно зціплені, як би бо
-
яли
ся, що од
но ім'я, яке раз по
раз ви
ри
на
ло з рою га
док, вир
-
веться си
ломіць на
верх і при
-
тяг
не інше та
ке го
ре для не
-
щас
них ро
дичів.
Всі хо
ва
ли пе
ред со
бою свій
зір. Всі ви
чи
ту
ва
ли в очах обо
-
пільне з три
во
гою і бо
яз
ко
розв'язку страш
ної події, але ні
за що в світі не був би сей або
той ви
явив го
лос
но свой
ого пе
-
ре
ко
нан
ня, що спо
чи
ва
ло десь
іще в най
темнішім за
кут
ку ду
-
ші, ли
ше ще по
чут
тям опо
ви
те,
і ви
жи
да
ло, не во
ру
ша
чи
ся, да
-
ль
шо
го роз
вою акції… Між усі
-
ма не
на
че щось не
ви
ди
ме хо
ди
-
ло і об'явля
ло од
но й те са
ме, а
відтак, прик
ла
да
ючи білу ру
ку
до жи
вих уст, на
ка
зу
ва
ло гли
-
бо
ке мов
чан
ня.
Перед до
мом зібра
ло
ся чи не
півсе
ла. До су
ду по
да
но до
нос, і
ожи
да
но завт
ра комісії. Май
же
кож
не зас
та
нов
ля
ло
ся, що з то
-
го бу
де. Шепіт і при
ти
шені го
-
ло
си, зілляв
ши
ся вод
но, здій
-
ма
ли
ся прав
ди
ви
ми хви
ля
ми
дов
ко
ла ма
лої ха
ти
ни.
Перелякані, змішані ли
ця ти
-
с
ну
ли
ся ціка
во до ма
лих ві
кон
-
них шиб, а тут і там чорніли
ся
пос
ки
дані на зем
лю ка
пе
лю
хи,
мов кер
ти
ця
ми ви
риті ку
поч
ки.
Мерт
вець був у хаті, і хви
ля ви
-
ма
га
ла по
ша
ну
ван
ня. В стайні
ри
ча
ла при
к
ро і три
вож
но од
на
за
бу
та ко
ро
ва, а в ма
лих сінях
ха
ти запіяв за
хо
ва
ний десь у
тем
ноті ко
гут. Дех
то мо
лив
ся.
Між ти
ми ос
танніми - ба
бусі,
біло
го
лові Марійчині сусідки,
що, мов за
губ
лені тіні, веш
та
-
ли
ся се
лом. Во
ни ба
га
то про
жи
-
ли й терпіли, і їх оди
но
ким ба
-
жан
ням бу
ло не вмер
ти без сві
-
чки, не вис
повідав
ши
ся пе
ре
-
дом…
Тепер за
би
ли
ся у най
глиб
-
ший ку
ток ха
ти, аби ніко
му не
сто
яти в до
розі, а бу
ти при
-
сутніми, і, вп'ялив
ши смут
ний
зір у мо
ло
до
го мер
ця, мо
ли
ли
ся
по
бож
не. Кож
но
го не
на
че си
-
ломіць при
дер
жу
ва
ло щось тут,
на місці. В ха
тині, повній тяж
-
ко
го со
пу
ху, [109]
па
ну
ва
ла ти
-
ши
на й ожи
дан
ня, а шепіт пе
-
ребігав по ній, мов су
до
рожні
ру
хи. Ча
са
ми ус
та
вав цілко
ви
-
[109]
- Со
пух - дух, сморід.
то, але ли
ше настільки, аби в
сліду
ючій хвилі змог
ти
ся роєм і
роз
би
ти нес
терп
ний настрій.
Марія стог
на
ла, ки
да
ючи го
ло
-
вою то в од
ну, то в дру
гу сто
ро
-
ну, а Івоніка, при
су
нув
ши
ся
бли
зь
ко до пос
телі вмер
ло
го й
опу
с
тив
ши го
ло
ву в ру
ки, врив
по
г
ляд у ли
це лю
бим
ця і не ру
-
ха
в
ся. Сей ле
жав білий, як сніг, і
ли
це в нього бу
ло гли
бо
ко по
-
важ
не. Був напівприк
ри
тий.
чор
ним сер
да
ком.
Умер!…
Михайло йо
го по
мер. За
-
стріле
но йо
го. Ра
на зна
хо
ди
ла
-
ся під лівою ло
пат
кою. В лісі
най
де
но йо
го, обер
не
но
го ли
-
цем до чор
ної землі. Йо
го ка
пе
-
люх ле
жав опо
далік від нього, а
ра
зом із ним і со
ки
ра…
Він, пев
но, пішов у ліс, щоб
там вру
ба
ти дров, йо
му тре
ба
бу
ло, відай, кілля до пло
та,- так
він мірку
вав, як об
зи
рав пліт,- і
там на
пав йо
го хтось не
чай
но
зза
ду. Він му
сив ще дов
го жи
-
ти,- мірку
ва
ли лю
ди, му
сив ще
раз піднес
ти
ся з землі, во
ло
чи
-
ти
ся ку
сень дальше, а мо
же, і
кли
ка
ти по
мочі, бо ка
пе
люх і
со
ки
ра бу
ли ок
ре
мо, опо
далік
від нього. От
же, він му
сив по
на
паді підійма
ти
ся. Був та
кий
страш
но сильний і здо
ро
вий,
що бу
ло не
мис
ли
мо, аби він за
-
раз на місці по
мер. Він му
сив
ще який
сь час жи
ти…
Великі зимні краплі по
ту вис
-
ту
пи
ли ста
ро
му чо
ловікові на
чо
ло. Він схи
лив
ся гли
бо
ко над
мерт
вим. Учи
нив се несміли
во,
не
замітно, бо
яз
ко й май
же со
-
ром
ли
во та спи
тав ше
по
том:
-
Ти хотів ря
ту
ва
ти
ся, Ми
хай
-
ли
ку, кли
кав по
ря
тун
ку? Ти ще
жив? - Відтак мов но
жем пірну
-
ло йо
му ду
шею: «Ме
не не бу
ло
до
ма!»
Сердаком був прик
ри
тий…
Хто прик
рив йо
го сер
да
ком?
Хтось му
сив йо
го ним прик
ри
-
ти! Той, хто заг
нав йо
му ку
лю
під ліву ло
пат
ку…
Він тяж
ко зас
тог
нав.
Пішов за кіллям у ліс, аби по
-
ла
го
ди
ти пло
ти
ще для те
лят.
Той ліс не
щас
ли
вий! І се бу
ло
чу
же доб
ро, за яким він пішов.
Он те не
щас
не те
ля по
тяг
ну
-
ло за со
бою та
ке страш
не не
-
щас
тя. Як
би бу
ло не за
гиб
ло,
бу
ло би до то
го не прий
шло…
Йо
му й до го
ло
ви не бу
ло би
при
хо
ди
ло за
хо
ди
ти в той тяж
-
кий ліс…
Він по
хи
тав у роз
пуці обо
ма
ру
ка
ми го
ло
ву, але очі ос
та
ва
-
ли
ся у нього сухі.
А він усе так лю
бив сей ліс,
все йо
го тяг
ну
ло до нього, мов
до
до
му, аж до
ки йо
го не за
тяг
-
ну
ло. Навік-віки не за
тяг
ну
ло…
Він по
чув, як у серці, мов у ку
-
лак, зби
ва
ються жи
ли.
Чи він ішов сам до лісу, чи з
Са
вою?
Він по
вер
нув рап
том го
ло
ву
до лю
дей і витріщив
ся на них
страш
но.
Ніхто не відповів.
Він за
був, що крізь йо
го ус
та
не пе
рей
шов ніякий зву
чок. По
-
тім ус
тав, прис
ту
пив ав
то
ма
ти
-
ч
но до Марії і з цілою си
лою,
яка лиш рідко об'явля
ла
ся у ньо
-
го
так мо
гутньо, як в сій хви
лі,
вда
рив її п'ясту
ком у пле
чі.
Неначе вдвоє пе
ре
лом
ле
на,
впа
ла відра
зу на зем
лю.
-
Було ди
ви
ти
ся, з ким він пі
-
шов! - гук
нув без
звуч
ним, дри
-
жа
чим го
ло
сом.- Ти бу
ла до
ма!
Як рій пе
ре
по
ло
ха
них птахів,
так про
ки
ну
ли
ся всі при
сутні.
-
Бадіко, що ви ро
би
те! Бог з
ва
ми!
-
Бог з ва
ми, бадіко, во
на не
вин
на!
-
Дайте покій жінці, во
на вже
в до
розі за си
ном! - так пе
ре
лі
-
та
ли го
ло
си, ос
теріга
ючи, сю
ди
й ту
ди, ви
ще й ниж
че, і всі зби
-
ва
ли
ся над йо
го го
ло
вою.
Не ска
зав
ши ні сло
ва, він
знов присів ко
ло мерт
во
го си
-
на, за
гар
бав
ши го
ло
ву в ру
ки,
як пе
ред
ше. Не
опи
са
не по
чут
тя
не
на
висті й лю
тості про
ки
ну
-
ло
ся в йо
го душі про
ти жінки.
Во
на бу
ла до
ма! Во
на бу
ла ці
-
лий той час до
ма і мог
ла від
-
вер
ну
ти не
щас
тя; він же був у
місті й мав ли
ше про
чут
тя, що
якесь не
щас
тя нас
та
не. Во
на
вин
на! Йо
го мов ог
нем гна
ло
до
до
му. Він був би за
не
ду
жав,
як
би був му
сив дов
ше ли
ши
ти
-
ся. В нього не
на
че щось уві
-
йшло тоді і гна
ло на
зад так, що
він землі під но
га
ми не чув, і
не
дур
но ту
жи
ла, кри
ва
ви
ла
ся
йо
го ду
ша. О не
дур
но, не
дур
но!
… От що зас
тав!…
Марію піднес
ли, і во
на, за
го
-
лом
ше
на, май
же безп
ри
том
на
ску
ли
ла
ся, мов со
ба
ка, ко
ло ніг
мерт
во
го. Виг
ля
да
ла відстра
-
ша
юче. Розчіхра
на, з блуд
ним
пог
ля
дом і з блідим, мов по
лот
-
но, ли
цем, з ус
та
ми, су
до
рож
но
вик
рив
ле
ни
ми.
-
Я бу
ла до
ма, а він був у бур
-
дею! - по
ча
ла по якімось часі
тя
ж
кої мов
чан
ки то
неньким,
ос
лаб
ле
ним, май
же ди
тя
чим
го
ло
сом, і більше до се
бе, як до
лю
дей.- Над
вечір прий
шов сю
-
ди і з'їв ве
че
рю, ку
леш
ку з бор
-
щем, їв та й ска
зав: «Сього ве
-
чо
ра піду в ліс по тро
хи кілля».
Був ще та
кий ве
се
лий, та й ди
-
вив
ся на ме
не, і пішов…
-
І не вер
нув
ся більше! - по
ві
-
яло ше
по
том там, де сто
яли бі
-
ло
го
лові ба
бусі й мо
ли
ли
ся.- І
не вер
нув
ся більше!…
Івоніка, здається, не слу
хав
то
го, що во
на го
во
ри
ла. Він
гля
нув, май
же не ру
ха
ючи го
-
ло
вою, набік. Там сто
яв він,
оди
но
кий те
пер йо
го син…
-
Я був у во
рож
ки! - по
чув
ся
на
раз го
лос Са
ви, і всі го
ло
ви
по
вер
ну
ли
ся з жа
хом за ним.
Оце пер
ший раз за
го
во
рив і він.
Досі ані уст не ство
рив.
Івоніка, як пе
ред
ше, не підво
-
див го
ло
ви, але вис
ту
пи
ли йо
-
му зимні краплі по
ту на чо
ло.
Йо
му страш
но зро
би
ло
ся на
раз
пе
ред го
ло
сом свой
ого си
на.
Він не
хай би мов
чав і не го
во
-
рив ані од
но
го сло
ва…
-
О бо
же, що ти ро
биш! - вир
-
ва
ло
ся йо
му на
раз з ди
кою роз
-
пу
кою із гру
дей, і йо
го го
ло
ва
упа
ла без
си
ло на край ліжка. В
йо
го груді шалів бе
зум
ний біль.
Се го
во
рив він, те
пер йо
го оди
-
но
кий син…
Сава сто
яв, опер
тий під сті
-
ною з за
ки
не
ни
ми на плечі ру
-
ка
ми, а йо
го пог
ля
ди ко
ли
са
ли
-
ся по землі.
-
Я був у во
рож
ки, і во
на мені
ска
за
ла: «Ти прий
шов сю
ди і
ро
з
пи
туєш про зем
лю, по
ле,
про різні інші речі, а тим ча
сом
то
бі не тра
ти
ти тут ча
су. Іди
до
до
му, бо твій брат за
би
тий!
Ле
жить у лісі!» А я прибіг та
ки
за
раз сю
ди, і мені ще на до
розі
ска
за
ли, що Ми
хай
ло вби
тий.
При тих сло
вах збли
зив
ся до
бра
та і, ки
нув
шись на
но
во на
нього, за
ри
дав гірко…
-
Чи Ми
хай
ло пішов сам до лі
-
су? - роз
дав
ся на
раз го
лос ста
-
ро
го Пет
ра, мов здер
жу
ва
ний
грім.
Хлопець підвів го
ло
ву. Йо
го
пог
ля
ди по
ко
ли
са
ли
ся на
но
во
по землі, і він відповів рівним,
яс
ним го
ло
сом:
-
Я не знаю! Він пішов собі з
до
му, а я собі!
-
З бур
дея?
-
Може й з бур
дея! Я не знаю!
«По півночі йшов ти до Рахі
-
ри! - за
го
во
ри
ло на
раз в душі
Домнічиній.- Я вста
ва
ла ви
зи
-
ра
ти, чо
го со
ба
ка так роз
щи
ба
-
ла
ся. А то ти був!»
-
Боженьку, що за місяч
на, що
за яс
на нічка бу
ла то! - ска
за
ла
вго
лос Докія, що спи
ни
ла
ся ко
-
ло неї.
-
Аби доб
ра ду
шеч
ка не блу
-
ка
ла! - обізва
ли
ся смут
ним, по
-
бо
ж
ним го
ло
сом ба
бусі.- Так
бог свя
тий уже дав.
Знову нас
та
ла мов
чан
ка. Ні
-
хто не пи
тав більше ні сло
веч
-
ка, ніхто і не ру
шав
ся з місця.
Всі не
мов ожи
да
ли чо
гось, зда
-
ва
лось, в зем
лю вби
ли
ся, а ха
та
не ви
пус
ка
ла з се
бе ніко
го. Від
ча
су до ча
су ви
ри
ва
ло
ся де в
ко
го тяж
ке зітхан
ня з гру
дей,
що заст
ряг
ло в ти
шині, а лед
ве
чут
ний зойк не
щас
ної ма
тері
звер
тав пе
ре
ля
кані пог
ля
ди на
неї. Скор
чив
ши
ся, ри
ла не
нас
-
тан
но пальця
ми в во
лоссі…
Нараз ожи
вив
ся рух пе
ред ха
-
тою.
Голоси підня
ли
ся й доліта
ли
чутніше до
се
ре
ди
ни, якісь пи
-
тан
ня з відповідя
ми міша
ли
ся,
а відтак по
чу
ли
ся кро
ки в сі
-
нях… За хви
ли
ну відтво
ри
ли
ся
двері, і в ха
ту ввійшла Ан
на…
Поражаюча ти
ши
на нас
та
ла, і
всі при
сутні зро
би
ли їй місце.
Вона йшла, пе
ре
хи
лив
ши
ся
впе
ред цілим тілом, лед
ве во
-
лок
ла
ся, з пог
ля
дом ши
ро
ко
від
тво
ре
ним, вже від две
рей на
вмер
ло
го звер
не
ним, її об
лич
чя
бу
ло бліде, мов стіна.
Коло пос
телі зу
пи
ни
ла
ся, але
не
на
дов
го. Впив
ши
ся очи
ма в
умер
ло
го, не
на
чеб він тяг
нув її
до се
бе, ки
ну
ла
ся мовч
ки на
нього. Тут і зда
ва
ло
ся, мов уме
-
р
ла.
Івоніка і Марійка про
ки
ну
ли
-
ся пе
ре
по
ло
хані.
Що се бу
ло? Що то та
ко
го?
-
Чого ти тут хо
чеш? Чо
го ти
тут хо
чеш? Ан
но! Чуєш? Чо
го
хо
чеш тут? - Так кли
ка
ли обоє,
зля
кані, раз по раз, ста
ра
ючи
ся
її відтяг
ну
ти від умер
ло
го, а
між при
сутніми повс
та
ло замі
-
шан
ня й гомін.
-
Іди геть, за
би
рай
ся, чо
го тут
хо
чеш?
Але во
на не ру
ша
ла
ся. Ста
ла
тяж
ка, мов по
мертвіла, і не мож
бу
ло її відтяг
ну
ти.
-
Боже свя
тий, що се та
ко
го?
Чо
го оця тут
ки хо
че? - клик
ну
-
ла ма
ти, а в гурті пі
дняв
ся ше
-
піт, тут і там го
лосні пи
тан
ня.
Здавлений сміх уда
рив
ся об
слух Івоніки з за
кут
ка, де сто
яв
Са
ва, але тут же підня
ла го
ло
ву
дівчи
на.
-
Хто те
бе застрілив, Ми
хай
-
ли
ку? - про
шеп
та
ла з не
опи
са
-
ною лагідністю і ніжністю в го
-
лосі, не
на
чеб зна
хо
ди
ла
ся з
ним са
ма-одна в хаті, обніма
-
ючи йо
го го
ло
ву ру
ка
ми та вди
-
в
ля
ючи
ся йо
му болісно в об
-
лич
чя.- Хто? Хто зігнав те
бе з
сього світу, аби ма
ти більше мі
-
сця для се
бе? Хто? Ска
жи мені! -
Відтак поцілу
ва
ла покірно йо
го
ру
ки і коліна і при
ляг
ла ли
цем
до йо
го гру
дей. Хви
ли
ну ли
ше,
од
ну. Потім пот
ряс ви
бух стра
-
ш
но
го пла
чу цілим її тілом. Усі
при
сутні по
ча
ли за нею пла
ка
-
ти, а дех
то мо
ли
ти
ся.
-
Дивіться, як пла
че! За
раз по
-
те
че кров по її лиці. Ой, бо
же,
що за страш
не зва
ли
ло
ся сю
ди!
-
Казав «не по
ки
ну», а по
ки
-
нув! - ри
да
ла ди
ко, за
но
ся
чи
ся
з пла
чу, а відтак уда
ри
ла го
ло
-
вою до пос
телі, аж гомін пішов
чут
но по хаті.
Марія і Івоніка прис
ту
пи
ли
знов до неї пе
ре
ля
кані. Їм від
-
сло
ни
ла
ся на
раз уся тай
на не
-
щас
ної дівчи
ни, І со
ром, і пе
ре
-
ст
рах об
няв їх за
ра
зом. Особ
ли
-
во ж Марія опам'ята
ла
ся нап
ро
-
чуд ско
ро і зро
зуміла. Дівча му
-
си
ло звідси заб
ра
ти
ся. Проч, на
кож
ний спосіб; во
на не сміла
пля
ми
ти пам'яті вмер
ло
го. Се
не мог
ло бу
ти, щоб він лю
бив
оцю дівчи
ну, обіцяв її пос
ва
та
-
ти,- не мог
ло бу
ти.
До всього не
щас
тя ще та
кий
со
ром…
-
Іди звідси… що го
ло
сиш, як
за своїм чо
ловіком?! - крик
ну
ла
зах
рип
лим си
лу
ва
ним го
ло
сом,
тер
мо
ся
чи з роз
пу
кою не
щас
ну
з цілої си
ли.
-
Я зна
ла… я зна
ла,- кли
ка
ла
дівчи
на на
но
во, вго
ру підніма
-
ю
чи зап
ла
ка
не об
лич
чя,- що
щось тяж
ко
го ста
неться. Мені
се
р
це віщу
ва
ло. Во
но мені ка
за
-
ло, що він не бу
де ніко
ли моїм.
Во
но за
повіда
ло, і прав
ду за
по
-
віда
ло. Але… ми лю
би
ли
ся… і
він… і він… завт
ра хотів він
вам… усе ска
за
ти. Про
си
ти, аби
ви поб
ла
гос
ло
ви
ли йо
го і бідну
най
мич
ку.. Приз
на
ти
ся до всьо
-
го. Завт
ра, на йо
го пат
ро
на.
Ждав ли
ше на той день. Завт
-
ра… завт
ра, на йо
го пат
ро
на…
Вам, бадіко… і вам, лелічко… за
-
вт
ра… і за
мовк навіки…
Тут за
ри
да
ла знов тяж
ко…
при
пав
ши, як пер
ше, ли
цем до
йо
го гру
дей.
Не бу
ло мож
ли
во відірва
ти її
від умер
ло
го. Во
на об
ня
ла йо
го
обо
ма ру
ка
ми і, ко
ли її від ньо
-
го відри
ва
ли,- тяг
ну
ла йо
го за
со
бою.
-
Лишіть її… лишіть її, бадіко,
і ви, ле
ле Маріє…- вмішав
ся
Пет
ро, всту
па
ючись за дівчи
-
ною.- Так як він уже до вас те
-
пер не на
ле
жить, так не на
ле
-
жить і до неї більше. Лишіть її,
най пла
че. Мо
же, він потрібує її
сліз. Він і так без свічки і
сповіді вмер.
Марія ло
ми
ла мовч
ки ру
ки…
а Івоніка ста
нув як ври
тий… Ді
-
вчи
на ри
да
ла… що, зда
ва
ло
ся,
туй-туй роз
са
диться її гру
дь, а
го
лос, як та стру
на, ур
ве
ть
ся
на
завсіди.
Довкола них змігся шепіт… І
тут, і там ви
ри
на
ли го
ло
си, мов
стрункі смутні цвіти. Докія і
Пет
ро оповіли ро
ди
чам вскорі
історію не
щас
них мо
ло
дих - і
як він, по
мер
ший, мав надію,
що свя
тий Ми
хай
ло, пат
рон йо
-
го, до
по
мо
же йо
му при
вес
ти
ро
ди
телів на свій бік, тоб
то
щоб во
ни прий
ми
ли бідну най
-
мич
ку за невістку в свою ха
ту…
«Хо
тіли пок
ло
ни
ти
ся вам...
спер
шу він…»- на
раз умовк
ли.
Дівчина піднес
ла знов го
ло
ву
і ог
ля
ну
ла
ся.
Її ве
ли
кий, тем
ний, ще слізь
-
ми блис
ку
чий пог
ляд пірнув
ди
ко, виг
ре
бу
що по при
сутніх,
так як тоді пог
ляд батька, ко
ли
шу
кав убив
цю сво
го си
на.
Нараз відкри
ла Са
ву.
Мов льви
ця, ско
чи
ла й ки
ну
-
ла
ся, май
же звіря
чо рев
нув
ши,
на Са
ву.
-
Ти! - скри
ча
ла.- Ти! - і, вп'я
-
лив
ши свої ні
гті в йо
го тіло, в
йо
го ру
ки, при
тис
ну
ла своє ли
-
це до йо
го ра
ме
на і, зой
кнув
ши
з не
на
висті, вку
си
ла йо
го всіма
зу
ба
ми.
Він зве
ре
щав із пе
ре
ля
ку і
тру
тив її від се
бе. Лю
ди ки
ну
-
ли
ся до неї і відтяг
ну
ли від
нього.
-
Ти вбив йо
го! - кри
ча
ла во
на
цілком по
гас
лим, не
на
вис
тю
ки
-
пу
чим го
ло
сом.- Ти! Ти бо
яв
ся,
що не діста
неш землі, і вбив йо
-
го. Беріть убив
цю і вбий
те йо
-
го, інак
ше я йо
го вб'ю! - шаліла,
вка
зу
ючи за ним, що, зблідши
не до пізнан
ня, за
хо
вав
ся зі
зди
чілим пог
ля
дом за матір'ю і
ди
хав тяж
ко, а йо
го об
лич
чя
ви
к
ри
ви
ло
ся, мов у ма
лої ди
ти
-
ни, до пла
чу, а сам дри
жав на
цілім тілі, як у про
пас
ниці.
-
Ти йо
го застрілив, а ме
не в
сміх пус
тив, а ди
ти
ну йо
го оси
-
ро
тив, нім ще світ бо
жий по
ба
-
чи
ла. Убійни
ку, убійни
ку!…
І їй заб
рак
ло на
раз го
ло
су й
си
ли, і во
на за
хи
та
ла
ся.
Хтось пірвав її ди
ким ру
хом
узад і зат
кав ру
кою ус
та.
Се був Івоніка. Ма
ти ки
ну
ла
ся
на неї і підня
ла ру
ку, щоб її вда
-
ри
ти, од
на
че, мов по
ра
же
на, зу
-
пи
ни
ла
ся.
Дівчина пог
ля
ну
ла на неї.
-
Мене? - спи
та
ла, втоп
лю
ючи
свій зво
ру
ше
ний, май
же ди
кий
пог
ляд в об
лич
чя ста
рої, і нес
-
ка
зан
но згірдний, май
же де
мо
-
нічний усміх вик
ри
вив її, як
сніг, білі ус
та.
-
Тебе,- про
си
ча
ла ста
ра, опу
-
с
ка
ючи в тій же хвилі несвідо
-
мо ру
ку.
Обі жінки зміри
ли се
бе очи
-
ма, що прой
ма
ли льодом.
Запанувала страш
на хви
ли
на
мов
чан
ки. Інстинк
тив
но відчу
-
ла ма
ти, що Ан
на вга
да
ла якусь
прав
ду. Страш
ну прав
ду, кот
ра
що ли
ше не по
ко
ли
ба
ла зем
-
лею, але за
ра
зом про
ки
ну
ла
ся
ціла її ма
те
ринська лю
бов.
Сава був те
пер її оди
но
ка, ос
-
тан
ня ди
ти
на, її все. Во
на не
сміла йо
го втра
ти
ти. Ні за що в
світі. Луч
че спов
ни
ла би оци
ми
своїми ру
ка
ми де
сять убивств,
чим йо
го втра
ти
ти. Ніко
ли, ні
-
ко
ли! Ніко
ли не смів ніхто йо
го
від неї ви
ри
ва
ти, інак
ше…
Вона прос
тог
на
ла ціли
ми
гру
дь
ми, мов ко
на
ла; го
ло
ва її
впа
ла безв
лад
но взад на плечі,
во
на за
ри
ла пальці до шкіри в
во
лос
ся. Відчу
ла близьке бо
-
жевілля; якась страш
на бе
зод
-
ня відчи
ни
ла
ся пе
ред нею. Її
син був убив
цею… бра
тов
бив
-
цею! І йо
го ма
ли заб
ра
ти та
кож
від неї… Але се не мог
ло бу
ти
прав
дою. Се бу
ла лож. Страш
на,
бо
жевільна лож…
-
Він був мій! - крик
ну
ла ді
-
вчи
на на
си
лу, вка
зу
ючи на вме
-
р
ло
го.- А оцей тут!…- Го
лос
ний
удар вра
зив її в ли
це.
-
Суко! - про
си
ча
ла ма
ти.- Я
вб'ю те
бе на місці, як ще хоч
сло
во ска
жеш! Що ти хо
чеш від
нього, і чо
го п'єш кров на
шу, та
й хто ти та
ке?… Уб'ю, як га
дю
-
ку… Геть із моєї ха
ти… геть на
-
двір!
-
Убийте ме
не тут на місці,
тут, ко
ло нього, пок
ладіть ме
не
до нього в до
мо
ви
ну! - кри
ча
ла
Ан
на не тям
ля
чи се
бе з жа
лю, і
пот
ряс
ла ди
ко го
ло
вою, що аж
хуст
ка і во
лос
ся спа
ли їй гли
бо
-
ко взад.- По
хо
вай
те ме
не з ним,
застрільте ме
не, як йо
го за
-
стріли
ли,- мені те
пер все од
но,
але я нічиєї крові не п'ю і не
бре
шу. Він мій, мій… а моя ди
-
ти
на і йо
го ди
ти
на! Я не роз
-
пус
ни
ця… піп нас не вінчав, але
най нас по
хо
ває! Я хо
чу з ним у
зем
лю йти, пок
ладіть ме
не з
ним зем
лю… у зем
лю! - і по
па
ла
на
но
во в бо
жевільний плач. Раз
скрик
ну
ла ще, хли
па
ючи: - Ми
-
хай
ло, ти та
ки ме
не по
ки
нув!
Тут щось мов ос
во
бо
ди
ло
ся з
яки
хось оков, мов вис
ту
пи
ло
цілко
ви
то на во
лю. Всі при
-
сутні жінки зап
ла
ка
ли вго
лос, а
Івоніка вда
рив го
ло
вою до пос
-
телі, мов мо
лот
ком. Він не
мов
мо
ву втра
тив.
-
У Ми
хай
ла знов кров! - за
пи
-
ща
ла Марія і ки
ну
ла
ся стрілою
до вмер
ло
го.
-
Його кров кли
че ме
не!–
кли
-
к
ну
ла Ан
на. По
хи
ли
ла
ся над
ним, ди
ко витріщив
ши очі, і за
-
мовк
ла.
-
Капає… ка
пає кров…- про
-
шеп
та
ла,- віджи
ла, ко
ли ме
не
твоя ма
ти су
кою проз
ва
ла…
І по
ва
ли
ла
ся без пам'яті на
ньо
го…
Одна свічка, що горіла в го
ло
-
вах умер
ло
го, впа
ла, по
ко
ти
ла
-
ся са
ме до ніг Са
ви і тут за
гас
-
ла.
Івоніка за
ва
жив се. Підняв
сві
чку, за
па
лив на
но
во й пос
та
-
вив на місці.
Відтак вий
шов надвір і ймив
-
ся за го
ло
ву… Він до
жив чо
гось
стра
ш
но
го, чо
гось, що, відай, не
ма
ло по
над со
бою страшнішо
го
на землі.
Місяць зійшов ве
лич
но й спо
-
кі
й
но і освічу
вав да
лекі пусті
по
ля, що кож
не сте
бельце і ко
-
ж
ний го
лий кор
чик виднівся
ви
раз
но.
Неповоротно й бо
яз
ли
во по
-
во
лок
ла
ся тінь за Івонікою,
яко
го тяг
ну
ло в са
мо
ту і який,
пле
н
та
ючи
ся, мов блуд
ний, між
сто
га
ми… був би най
рад
ше в
зем
лю за
рив
ся. Раз ко
ло ньо
-
го… а раз за ним прос
тя
га
ла
ся,
ма
ячіла в різних фор
мах тінь і
дер
жа
ла
ся ціпко п'ят ста
ро
го
чо
ловіка. На
раз скор
чи
ла
ся
бли
-
с
кав
кою вдвоє, на
чеб хотіла в
сліду
ючій хвилі ско
чи
ти йо
му
на плечі і вду
си
ти йо
го, але він
уже й сам ле
жав на колінах.
І справді.
Він ки
нув
ся до землі, зняв
ши
ру
ки вго
ру, і по
чав мо
ли
ти
ся й
би
ти пок
ло
ни.
Він не мо
лив
ся сло
ва
ми.
Слова зас
тиг
ли йо
му в груді і
в мізку льодом, відко
ли по
ба
-
чив сво
го най
стар
шо
го си
на
блі
до
го й мерт
во
го на возі, і
знав лиш те од
но, що ве
ли
кий
гріх, яко
го все бо
яв
ся, впав уже
на йо
го дім, і що він по
хо
див
від Са
ви. Са
ва лю
бив
ся з Рахі
-
рою - в них бу
ла од
на кров,- а за
се бог тяж
ко ка
рає.
Що ма
ло далі бу
ти - не знав.
Не
щас
тя йо
го бу
ло та
ке ве
ли
ке,
що він не був у силі далі ду
ма
-
ти.
За зем
лю підняв Са
ва ру
ку на
сво
го бра
та, лиш за зем
лю! Що
іншо
го не мог
ло тут бу
ти, а чу
-
жий не спов
нив сього страш
но
-
го зло
чи
ну.
Як оди
нак надіявся ко
лись ді
-
ста
ти всю зем
лю.
Впав чо
лом до землі.
От чо
го він до
жив!…
На те пра
цю
вав ціле своє жи
-
т
тя, гріб, згор
тав кож
ну гру
доч
-
ку землі, на те, щоб відтак один
дру
го
го пігнав у ту зем
лю.
Його нут
ро про
ки
ну
ло
ся в
один-одніський ди
кий го
лос, а
сей го
лос кри
чав у ша
ленім бою
лиш од
но па
ла
юче сло
во: «Са
-
ва!»
Чи мав про
ти нього вис
ту
па
-
ти об
ви
ну
ва
те
лем? Про
ти сво
го
влас
но
го си
на? Мав вис
ту
пи
ти і
ска
за
ти: «Оце убив
ця»?!
Він же був у нього те
пер оди
-
но
кою ди
ти
ною. А що бу
ло би
потім?…
Не міг дальше ду
ма
ти.
Тоді не ли
ши
ло
ся би йо
му ні
-
чо
го більше. Со
ром хіба…
Йому не тре
ба до
казів, як суд
-
дям (йо
го прой
ня
ло хо
ло
дом…
завт
ра ж во
ни при
бу
дуть), що
-
би пе
ре
ко
на
ти
ся, хто се вчи
-
нив. Са
мо йо
го сер
це наз
ва
ло
йо
му ім'я убійни
ка.
А мо
же, во
ни се відкри
ють
завт
ра і відве
дуть йо
го від ньо
-
го?…
Все бу
ло в бо
га. Але тоді не
-
хай би й Рахіра йшла з ним і її
батько. Во
ни - ніхто інший!
Лежав хрес
том на землі, не
во
ру
ша
чи
ся. Не міг відірва
ти
ся
від сього дум
ка
ми.
Що Са
ва на
ро
бив! Що на
ро
-
бив! І чо
му йо
му та
ке зро
бив?
Та
ко
му доб
ро
му, мо
ло
до
му, на
-
дії йо
го! Він же був у нього всім,
цілою надією, і він заг
нав йо
го
в зем
лю.
Коли б він був знав, що йо
го
тут та
ке зустріне,- не був би йо
-
го ніко
ли брав із війська до
до
-
му. Але що ж - су
по
кою не ма
ли,
по
ки не прий
шов. Ку
ди хо
ди
ли
- смут
ком хо
ди
ли. Що за
го
во
ри
-
ли - йо
го спімну
ли, до
ки не
при
-
й
шов. Там був да
ле
ко від сво
го
не
щас
тя, а жод
не з них то
го не
зна
ло. Зна
ли лиш наріка
ти та
пла
ка
ти, зна
ли лиш ту
жи
ти та
прик
ли
ку
ва
ти до се
бе, а як уже
діста
ли між се
бе… ки
ну
ло
ся не
-
щас
тя на нього… і - ма
ють те
-
пер… Свічки заг
ля
да
ють йо
му
те
пер в ли
це. По
се
ред дни
ни і
по
се
ред ночі.
«Сава!…» - крик
ну
ло знов у
йо
го серці, і страш
ний жаль
роз
шалівся в йо
го душі.
Як пе
ред
ше Марія, так те
пер
він за
рив свої тверді мо
зо
листі
пальці у во
лос
ся, тор
га
ючи йо
-
го. При
во
див тим не
на
че по
лег
-
шу своєму мізкові.
Ні, він не міг про
ти нього вис
-
ту
па
ти, не
хай бу
де, що бу
де. Він
не міг. А мо
же… Мо
же, се не був
Са
ва?… Мо
же, Гри
горій, мо
же,
Рахіра?… Хто міг се зна
ти? «Са
-
ва, Са
ва!…- за
го
моніло на
но
во в
йо
го серці мо
гутнім го
ло
сом.-
Він один во
ло
чив
ся все з руш
-
ни
цею. Він один міг із ним бу
ти
в лісі».
Так ле
жав він дов
го на колі
-
нах, за
ну
ре
ний у тяжкій за
думі
і прис
лу
ха
ючись страш
но
му ви
-
х
рові у своїй роз
дертій душі.
Нарешті збу
див йо
го який
сь
ше
лест. Про
ки
да
ючи
ся, обг
ля
-
нув
ся.
Щось біле миг
ну
ло ко
ло сто
-
гів і згу
би
ло
ся ко
ло ха
ти.
Підвівся бист
ро й за
чу
до
ва
но.
Що се бу
ло? Чи який ціка
вий?
Та тут про
май
ну
ла йо
му од
на
дум
ка че
рез го
ло
ву, і ди
кий
гнів за
па
лах
котів у йо
го нутрі.
«Рахіра!» - пірну
ло йо
му, мов
но
жем, ду
шею. Се бу
ла во
на.
Мов злодійка, підкра
ла
ся сю
ди
ніччю, щоб по
ба
чи
ти, що тут
діється. Се бу
ло її діло. Те
пер
прийшла, щоб натіши
ти
ся ним…
Грубий дрюк ле
жав скісно на
однім зі стогів. Зірвав
ши йо
го,
мит
тю ки
нув
ся спідтиш
ка в
нап
рямі, де ба
чив пос
тать, і не
по
ми
лив
ся.
Вона бу
ла тут. Рахіра…
Вилізла на пліт, що за
ми
кав
го
ро
дець із ха
тою і ділив від
стогів. Лиш у легкій одежі… з
хус
ти
ною на го
лові, сто
яла на
плоті близько ха
ти, мов ма
ра, і,
ви
тя
га
ючи
ся над міру до вікна,
ста
ра
ла
ся од
ним пог
ля
дом об
-
ня
ти ціле нут
ро ха
ти,
Чи ба
чи
ла що?
Не знав.
У тій хвилі се йо
го не об
хо
ди
ло.
Хотів ли
ше прис
ту
пи
ти без
ше
лес
ту і по
тяг
ну
ти її дрю
ком
по го
лові, щоб не ру
ши
ла
ся
більше з місця. Та се йо
му не
вда
ло
ся. В зво
ру
шенні не за
хо
-
ву
вав
ся ти
хо. Во
на ог
ля
ну
ла
-
ся… і са
ме як здіймив дрюк, ви
-
міря
ючи удар на її го
ло
ву,- ско
-
чи
ла блис
кав
кою з пло
та й ма
-
й
ну
ла, і прос
то в йо
го го
род.
Тут він її не міг дігна
ти. Бу
ла
бист
ра і ско
ра, мов ди
ка ко
за, а
йо
го но
ги бу
ли втом
лені, а те
-
пер мов підко
шені з го
ря.
Сопучи, з блідим ли
цем вер
-
нув до ха
ти.
Перед по
ро
гом зустрів Ан
ну.
Петро і Докія, взяв
ши її під
ру
ки, ве
ли її до
до
му.
Її го
ло
ва висіла безв
лад
но на
гру
дях; чор
на хуст
ка, що спа
да
-
ла з пле
чей, спа
да
ючи, волікла
-
ся за нею пас
мом. Очі її бу
ли
приж
му
рені. Рій жінок ішов за
нею.
Заповідали їй зжу
ре
ни
ми ли
-
ця
ми між со
бою не
доб
ру ніч.
Де
котрі зітха
ли, а де
котрі хрес
-
ти
ли
ся тай
ком.
Такого го
ря не ба
чи
ла ще ні
од
на з них.
І так на
раз прий
шло… І чо
му?
Та й хто був ви
нен?… Бо
же доб
-
рий - че
рез ко
го? За од
ну ніч
при
й
шло і об
ляг
ло ха
ту та
ке
не
щас
тя…
-
З те
лям роз
по
ча
ло
ся,- ки
нув
один го
лос із гур
ту.
-
Хто йо
го зна з чо
го… як бог
дає,- дру
гий.
-
І во
но не да
ва
ло йо
му спо
-
кою, і тяг
ну
ло в ліс, і ма
ни
ло,
до
ки не за
тяг
ну
ло йо
го.
-
І се ще не кінець…- ска
зав
су
мо
ви
то пер
ший.
-
Ідіть геть, ку
мо, не го
воріть
та
ко
го… Що мо
же бу
ти ще гір
-
шо
го! - третій.
-
А як най
дуть убійни
ка?
(Шепотом): - А ви не чу
ли, як
Ан
на кри
ча
ла, що се той зро
-
бив?…
Одна із біло
го
ло
вих ба
бусь
пе
рех
рес
ти
ла
ся.
-
Цитьте, цитьте…- вспо
ко
ю
-
ва
ла жах
ли
во,- я нічо
го не чу
ла.
Хто се чув?
-
Ніхто…
-
Ніхто… ніхто,- зня
ло
ся пе
ре
-
ля
ка
ним ше
по
том, що пе
ре
хо
-
див у про
тяж
не, півго
ло
сом за
-
барв
ле
не зітхан
ня. На
раз зби
-
ли
ся сильно пе
ре
ля
кані в ку
пу.
Са
ва здо
го
нив гур
ток і ве
ли
ки
-
ми, пок
вап
ни
ми кро
ка
ми май
-
нув поп
ри нього. Ішов, не
на
че
не ба
чив ніко
го, без привіту,
без яко
го-не
будь сло
ва, пох
ню
-
пив
ши пог
ляд у зем
лю, і зник у
нап
рямі корч
ми…
-
Се був він, Са
ва! - клик
ну
ла
од
на мо
ло
да жінка пе
ре
пуд
же
на.
-
Аякже! Мов стовп який, су
-
нув поп
ри нас. Бо
же, бо
же!…
-
Не дай, бо
же!… Не дай, бо
же!
… А та
та бідно
го ба
чи
ли ви? Як
гро
мом при
би
тий, так сидів ко
-
ло там-то
го. Що він, са
ра
ка, га
-
дає? Мо
ву йо
му відібра
ло.
-
А во
на ста
ла, як бо
жевільна.
І як виг
ля
дає! Най бог бо
ро
-
нить. Без руш
ни
ка на го
лові.
Зда
ється, не зна
ла, що не ма
ла
руш
ни
ка на го
лові.
-
Нещастя відвер
ну
ло в неї і
очі, як всту
пи
ло ха
ти. Во
но вже
бу
ло тут, а як приб
ли
жа
ло
ся,
во
на стра
ти
ла пам'ять. Ка
за
ли,
що спіши
ла докінчи
ти якусь
ро
бо
ту.
-
Так во
но так. Чо
ловік завсі
-
ди спішиться, як не
щас
тя йде.
-
Адіть, адіть… те
пер уво
дять
Ан
ну до ха
ти!
-
Ая; увійшла. Що з неї бу
де?…
-
Може, візьмуть її старі до се
-
бе, Марійка та Івоніка,- обізва
-
ла
ся од
на з біло
го
ло
вих.- Те
пер
бу
дуть ма
ти вну
ка замість си
-
на. Бог не за
би
рає так, аби нічо
-
го не ли
ши
ти на
томість.
-
Добре ска
за
ли ви, ку
мо! -
кли
к
ну
ла од
на жінка, розсмія
-
вши
ся.- Марія прий
ме її до се
бе
за те, що на
зи
ва
ла Са
ву убійни
-
ком? Най по
че
кає тро
хи. І звід
-
ки при
хо
дять старі до то
го? А
ви би, не дай гос
по
ди та
ке, ніби
прий
ми
ли би та
ку дівчи
ну до
ха
ти? Ну, прав
да, її до
ля те
пер
збав
ле
на, але та
ке вже ма
ло бу
-
ти. Ста
ра виг
ля
дає, мов бе
зум
-
на, але во
на бу
ла ще гірша…
-
Ніколи не бу
ла б я сподіва
-
ла
ся та
ко
го по них. Та й так усе
в за
тиш
ку зро
би
ли. Ні од
на ду
-
шеч
ка не зна
ла, що лю
би
ли
ся.
Во
но не мог
ло доб
ре скінчи
ти
ся.
-
Нещастя риє все в за
тиш
ку.
-
Скільки-то разів роз
пи
ту
ва
-
ли в неї, з ким во
на схо
ди
ла
ся,
на ко
го має гад
ку, а во
на мов
ча
-
ла, як німа.
-
Так уже хотіло її го
ре. З са
-
мо
го по
чат
ку так хотіло. А те
-
пер най гос
по
ду бо
гу по
дя
кує,
як жи
ти
ме. Що га
даєте,- їй вий
-
де оце все на доб
ре? Відай, її
ми
лий пок
ли
че її за со
бою. Як її
ви
во
ди
ла з ха
ти, то її хуст
ка за
-
че
пи
ла
ся за клям
ку і за
дер
жа
ла
її, а як відче
пи
ла її, то хуст
ка
по
волікла
ся за нею, мов хо
руг
-
ва. Ая.
-
Так, так. А ви виділи,- спи
та
-
ла біло
го
ло
ва ба
бу
ся,- як під
ним зак
ри
ва
ви
ла
ся по
душ
ка,
як її ма
ти вда
ри
ла й су
кою наз
-
ва
ла? Йо
го кров ще жи
ва, і йо
го
ду
ша ще тут блу
дить. Адіть, як
світло яс
но за
зи
рав на по
ле. Во
-
но шу
кає за убійни
ком…
Дехто обг
ля
нув
ся ляк
ли
во,
де
х
то пе
рех
рес
тив
ся. Май
же всі
зітхну
ли. Сло
ва «Са
ва» не ви
мо
-
ви
ли вже нічиї ус
та… Оце, що
ста
ло
ся, бу
ло та
ке страш
не, що
мож
на бу
ло з ро
зу
му зійти. Все
роз
хо
ди
ли
ся і вер
та
ли ті самі і
одні пи
тан
ня.
-
Відки пішло те не
щас
тя? Чо
-
му ста
ло
ся? Хто мав ма
ти з то
го
ко
ристь? У цілій око
лиці не бу
-
ло ліпшо
го хлоп
ця, як Ми
хай
ло,
а за дві неділі мав іти на
зад до
війська і був би ніко
му не сто
яв
на за
ваді!
Думки не вспо
ко
юва
ли
ся.
Мов наг
лим вистрілом роз
по
-
ро
шені, не дер
жа
ли
ся у зв'язі, а
блу
ди
ли ляч
но ту
ди й на
зад,
спи
ня
ючись на відміну то ко
ло
смут
ної ха
ти, то ко
ло «сусід
-
ньо
го» лісу.
Там все те ста
ло
ся.
Але во
но все вий
де на
верх. Бог
не стер
пить та
ко
го. Він до
б
рий.
Ліс чорнівся неп
ри
яз
но з тем
-
ря
ви осінньої ночі, що над
хо
ди
-
ла про
ти глу
хої стер
ни
ни, і, за
-
ку
ту
ючи
ся чим
раз більше в гус
-
ту тем
ря
ву, мов ра
ду
вав
ся по
-
рож
не
чею за
пустілих піль.
XXI
Другого дня над'їха
ла комісія.
Два су
дові уряд
ни
ки і один лі
-
кар. Ог
ля
ну
ли мерт
во
го і сконс
-
та
ту
ва
ли скри
то
убивст
во.
Вистріл - тол
ку
ва
ли - був уці
-
ле
ний цілком зблизька. Більш-
менш так: зру
бу
вав, схи
ле
ний,
кілля, а убійця стрілив до нього
зза
ду, цілком зблизька. Ку
ля
за
ст
ряг
ла гли
бо
ко в лег
ких, од
-
на
че на
ко
ли б був мав за
раз
поміч, міг би бу
ти вря
то
ва
ний,
а так за
гиб че
рез ут
ра
ту крові.
Оче
вид
но, волікся який
сь ку
-
сень від не
щас
но
го місця, кли
-
кав, мо
же, й по
мочі, але що ні
-
хто не з'являв
ся, по
ва
лив
ся й
за
ги
нув…
Івоніка сидів під час слідства,
як камінь, ко
ло мерт
во
го. Ні од
-
на сльоза не заб
лис
ла в йо
го
очах. Всі при
сутні го
во
ри
ли про
нез
най
омо
го убив
цю, прок
ли
-
на
ли най
тяж
чи
ми сло
ва
ми, ба
зда
ва
ло
ся, бу
ли б йо
го на кусні
роз
дер
ли, особ
ли
во жінки, ли
-
ше він один не мав для нього
сло
ва. Він і не нас
та
вав на те,
щоб йо
го віднай
ти. Зда
ва
ло
ся,
рішив
ся на
раз повіри
ти все які
-
йсь нез
наній, не
ви
димій вла
сті,
не
хай би во
на все ве
ла, розслі
-
джу
ва
ла і за
суд
жу
ва
ла. Він хо
-
тів свої ру
ки уми
ти від тої гі
-
ркої спра
ви…
-
Твердий чо
ловік! - ска
зав
ста
рий Пет
ро до судді, вка
зу
-
ючи не
замітно на нього.- Не за
-
п
ла
кав ще ані од
ною сльозою,
відко
ли спа
ло не
щас
тя на ньо
-
го. Я б був на місці вмер. Але він
сер
цем уб'є се
бе. Бо те, що він у
собі но
сить, най нас гос
подь пе
-
ред тим бо
ро
нить!
Суддя ски
нув на нього свій
пог
ляд і ска
зав ли
ше:
-
Най гос
подь бо
ро
нить!
Комісія уда
ла
ся на місце зло
-
чи
ну до лісу. Кілька лю
дей пі
-
шло за нею, між іншим, ста
рий
Пет
ро і Са
ва.
Говорено про се, з кот
ро
го
бо
ку відбув
ся на
пад на не
щас
-
но
го і з кот
рої сто
ро
ни міг убі
й
-
ник надійти. Ліс не був так ста
-
рий, як гус
тий.
Зревізовано місце й об
го
во
-
рю
ва
но всякі мож
ливі ви
пад
ки.
Се був цілком нез
ви
чай
ний
ви
па
док. Хло
пець не мав ніяких
во
рогів, ціле се
ло бу
ло го
то
ве
на те при
сяг
ну
ти. А про са
мо
-
убивст
во не мог
ло бу
ти бесіди,
бо вистріл нас
ту
пив ізза
ду.
Убивство се бу
ло за
гад
кою,
рі
дкою й ду
же інте
рес
ною за
-
гад
кою.
-
Чи не чу
ти бу
ло ок
ликів за
ря
тун
ком? Не чу
ти бу
ло жод
-
них? Не бу
ло ніко
го в лісі або в
полі?
Нікого не бу
ло…
Якась ста
ро
ви
на, вдо
ви
ця
яка
сь зго
ло
си
ла
ся.
Вона вже бу
ла ста
ра - го
во
ри
-
ла - і не по
вин
на вже гріши
ти,
але де біда чо
ловіка да
вить,
там він уже про ніщо не ду
має,
як тільки про те, аби йо
му щось
в па
щу уп
ха
ти.
Вона потрібу
ва
ла хво
рос
ти
ку.
Гро
шей не ма
ла, аби ку
пи
ти со
-
бі з кілька
над
цять полін, тож
хо
ди
ла но
ча
ми, як во
ни бу
ва
ли
ясні, до лісу і зби
ра
ла хво
рос
-
тик і су
хе лис
тя. Лис
тя зби
ра
ла
в мішок і нес
ла йо
го на пле
чах
до
до
му, де за
хо
ву
ва
ла на стрі
-
ху, а хво
рос
тик і су
хе гілля ру
-
ба
ла собі са
ма.
Вона бу
ла бідна вдо
ви
ця, са
-
ма-одна на світі, й ніхто не дбав
про неї. І тої ночі пішла во
на в
«сусідній» ліс. Ніч бу
ла та
ка яс
-
на, та та
ка вже яс
на, що мож бу
-
ло розрізни
ти кож
ну гілляч
ку
на де
реві. А так ти
хо, що був би
по
чув, як хру
щик лізе лис
тяч
-
ком… Во
на зби
ра
ла лис
тя в мі
-
шок.
Воно ше
лестіло так, трем
тя
-
чи, або, мо
же, у неї ру
ки так
дри
жа
ли, що до
тор
ка
ли
ся чу
-
жо
го доб
ра. Во
но ше
лестіло,
трем
тя
чи, не
на
че го
во
ри
ло до
неї: «Ти
хо, ба
бо, ти
хо, хтось мо
-
же те
бе за
чу
ти, по
бе
реж
ник, а
тоді ти про
па
ла…»
І во
на за
хо
ву
ва
ла
ся, як лиш
мож
ли
во ти
хо. На
раз за
чу
ла ви
-
стріл. Як грім, так уда
рив він у
ти
ши
ну лісу.
-
Ой! - зой
кну
ла во
на й бу
ла б
з пе
рест
ра
ху впа
ла ли
цем до
землі, але за
раз по тім за
чу
ла
крик за ря
тун
ком. Один-одні
сь
-
кий го
лос кри
чав так страш
но -
ря
тун
ку, що її во
лос
ся ду
бом
ста
ва
ло. «Вай
льо, вай
льо!» Ці
-
лий ліс за
пов
нив
ся тим ок
ли
-
ком. «Се стріляв по
бе
реж
ник за
злодіями, що кра
ли дро
ва,- по
-
га
да
ла во
на собі,- а що од
но
го
десь ймив, то бив, пев
но, те
-
пер».
І оскільки її ли
ше старі но
ги
мог
ли волікти
ся, зар
ва
ла свій
мішок із лис
тям і дрібку гілля
та й утек
ла. І чи їй хто пові
-
рить? Чим скор
ше втіка
ла во
на,
тим го
лосніше й страшніше ро
-
з
хо
див
ся крик за по
ря
тун
ком.
-
Рятуйте, ря
туй
те! - не хотіло
ніяк умо
в
ка
ти. І чим живіше й
щиріше здо
га
няв її ок
лик, ос
ті
-
ль
ки бор
ше во
на утіка
ла. Ніко
-
ли в своїм житті не заз
на
ла во
-
на та
ко
го стра
ху, як тої ночі. Ні
-
ко
ли, а во
на вже бу
ла ста
ра жі
-
нка. В неї ж во
лос
ся біле, як
сніг… їй зда
ва
ло
ся, що як
би був
по
бе
реж
ник дав їй тоді ли
ше
один по
ли
ч
ник, во
на бу
ла б за
-
раз упа
ла на місці тру
пом. Во
на
бу
ла, як те по
рох
ня
ве де
ре
во,
що ли
ше коп
ну
ти но
гою, а во
но
роз
па
дається. Без ніяко
го зву
-
ку, са
мо з се
бе...
І во
на втек
ла.
Як вий
шла в по
ле, за
гас го
лос
сам зі се
бе.
Івоніка збив до
лоні з ди
кої
роз
пу
ки.
-
Якби ви бу
ли за
вер
ну
ли
ся,
ле
лічко, то бу
ло б мож
на йо
го
вря
ту
ва
ти! - клик
нув із нес
ка
-
зан
ним жа
лем.- Як
би ви бу
ли
за
вер
ну
ли
ся!
-
Його ду
ша відчу
ва
ла чо
ло
ві
-
ка в поб
лизькості, і го
лос біг до
вас по по
ря
ту
нок. Гос
по
ди, гос
-
по
ди! Ви мог
ли вря
ту
ва
ти чо
-
ловіка від смерті! - обізвав
ся
жа
лісно й по
бож
но, а за
ра
зом і
з не
таєним до
ко
ром Пет
ро.
-
Видко, вже так бог хотів,
вже так ма
ло бу
ти, аби він
умер! - по
яс
няв по
важ
но Ону
-
фрій Ло
па
та.- До чо
го здав
ся б
убійник?
-
Коби я бу
ла зна
ла, що там
діється,- обізва
ла
ся знов ба
бу
-
ся, роз
лу
ча
ючи над своєю по
-
ведінкою,- я бу
ла б від ха
ти до
ха
ти хо
ди
ла та лю
дей скли
ку
-
ва
ла й на ря
ту
нок ви
си
ла
ла… А
так я ду
ма
ла, що по
бе
реж
ник
б'є яко
го злодія, та й утіка
ла,
щоб і самій у бійку не по
пас
ти.
Ой гос
по
ди, доб
рий та ве
ли
кий,
прос
ти мені гріхи мої, що я на
-
ро
би
ла! Що я душі людської не
вря
ту
ва
ла!
Відтак зго
ло
сив
ся один мо
ло
-
дий хло
пець, ро
вес
ник уби
то
го.
-
Я
мав
ли
ше
сон,- замітив він,-
але я б хотів йо
го роз
ка
за
ти.
Дозволили.
-
Мені снив
ся небіжчик. Ніби
мені десь роз
ка
зу
вав, що він во
-
як у малім містеч
ку, в якім ні
-
ко
ли во
яків не бу
ло, і що йо
го
хотів за
мор
ду
ва
ти хтось, що
для нього був завсіди доб
рий і
щи
рий. «Між жа
ба
ми хотів він
ме
не жит
тя поз
ба
ви
ти, у багні,-
ніби оповідав мені,- і ко
ли я бо
-
ро
нив
ся та кри
чав із цілої си
ли
ря
тун
ку, він гри
мав на ме
не,
аби я мов
чав. «За
мовк би ти на
ціле жит
тя твоє,- ла
яв ме
не,- та
й та
ки не відтво
риш більше ро
-
та». Але я все-та
ки ли
шив
ся жо
-
в
ніром і ли
шу
ся й за
ги
ну жов
-
ніром!» Відтак узяв ніби десь
чо
р
ний сер
дак, за
гор
нув
ся в
ньо
го, пе
ре
ки
нув на плечі ко
су
й пішов. Він пішов, а за ним за
-
го
ло
сив хтось так жалісно, що я
про
бу
див
ся.
Івоніка глядів на оповіда
ча
витріще
ним, за
де
ревілим пог
-
ля
дом, і як сей за
мовк, по
чав
пальця
ми ри
ти в во
лоссі.
Він бо
яв
ся пог
ля
ну
ти на ко
-
го-не
будь із при
сутніх. Се го
ре
бу
ло за
тяж
не… Ли
ше ця
пин
ка,
а од
не ім'я бу
ло б ви
мов
ле
не, і
все про
па
ло. Відчув, як страх
ви
то
чив йо
му краплі по
ту на
чо
ло.
Ціла лю
бов до вмер
ло
го зня
-
ла
ся, але за
ра
зом, як зда
ва
ло
ся,
з ост
ра
ху пе
рей
шла во
на на
оди
но
ко
го жи
во
го. Відітхнув
-
ши гли
бо
ко, мов відпи
ра
ючи
гру
дьми камінь, що ско
тив
ся
йо
му на гру
ди, повів май
же
блуд
ним пог
ля
дом дов
ко
ла се
-
бе. Для йо
го поєдин
чої, [110]
яс
ної душі, що досі відчу
ва
ла
[110]
- Поєдин
ча - прос
та.
ли
ше яс
но і звик
ла бу
ла до
прос
то
го й ви
раз
но
го ду
ман
ня,
бу
ла ся страш
на подія щось, що
за
тем
ню
ва
ло ум.
Відчував без
ви
раз
ний страх і
без
ви
раз
ну лю
бов. Страх і лю
-
бов до жи
во
го, і лю
бов і жаль за
вмер
лим.
Дарма що втис
ка
ла
ся не
на
-
висть в цю прос
ту, ве
ли
ку, гар
-
монійну ду
шу, дар
ма! Лю
бов
бу
ла сильніша й пе
ре
мог
ла не
-
на
висть… Він уче
пив
ся од
но
го
й дер
жав
ся то
го ціпко.
Все дав бог. Йо
го судьба бу
ла
та
ка.
Чому? Звідкіля? Для чо
го?
Над тим не був в силі зас
та
но
-
ви
ти
ся са
ме те
пер по
се
ред по
-
дії, що пот
ря
са
ла всіх.
-
Він дуріє! - про
шеп
тав ста
-
рий Пет
ро до Докії, що як
раз
надійшла, та вка
зав на нього.
-
Хто б не здурів? - відповіла
во
на прос
то
душ
но. Ста
рий лі
-
кар, що опи
нив
ся на хви
лю в
тяжкій за
думі, підняв го
ло
ву, і
йо
го пог
ляд упав на Са
ву, що
сто
яв са
ме про
ти нього. Він мов
про
ки
нув
ся. Що се бу
ло? Хло
-
пець сто
яв білий, як крей
да, і
тряс
ся так сильно на цілім тілі,
що йо
го коліна зби
ва
ли
ся до
ку
-
пи. Лікар по
ду
мав про хо
ле
ру. В
тім часі яв
ля
ли
ся до
волі час
то
хо
ле
ричні ви
пад
ки. Ще не
дав
-
но, йду
чи сю
ди, виг
ля
дав він
погідно і спокійно, а на
раз та
ка
зміна… Пе
ре
ля
ка
но прис
ту
пив
до хлоп
ця.
-
Що тобі, хлоп
че? Бо
лить те
-
бе що?
Хлопець дер
жав обо
ма ру
ка
-
ми за живіт і, тря
су
чи
ся, мов у
про
пас
ниці, ви
бовт
нув: «Бо
ли
-
ть».
Лікар по
чав ог
ля
да
ти йо
го
за
не
по
коєно. Всіх пог
ля
ди зве
-
р
ну
ли
ся на нього, а Івоніка за
-
ка
менів на місці. Побілів, і йо
го
очі заб
ли
ща
ли.
Нараз зігнув
ся лікар до ніг
хлоп
ця, позіста
ючи в тій по
зи
-
ції кілька се
кунд. На білих вов
-
ня
них ша
ро
ва
рах хлоп
це
вих
відкрив він кілька кра
пельок
крові. Як лід зим
на дум
ка май
-
ну
ла йо
му блис
кав
кою че
рез
го
ло
ву. Він вип
рос
тав
ся знов.
-
Із чо
го се в те
бе? - спи
тав,
вка
зу
ючи на кри
ваві пля
ми.
-
З… з… зай
ця…- відповів сей
не
ви
раз
но, тря
су
чи
ся, як пе
-
реділе, на цілім тілі.
-
З зай
ця? - ска
зав лікар, обмі
-
ня
в
шись блис
кав
кою пог
ля
дом
із суд
дею.
-
Але пля
ма ще свіжа! Ко
ли ти
застрілив зай
ця? Ти
ши
на.
-
Се ще здав
на...
Суддя
ог
ля
нув кри
ваві пля
ми.
Люди за
мовк
ли, і май
же чут
-
но бу
ло, як товк
ся здер
жу
ва
-
ний сильний віддих в'язнем у
залізних гру
дях. Все звер
ну
ло
-
ся очи
ма до не
щас
но
го батька.
Він сидів із за
де
ре
ві
лим пог
ля
-
дом, побілілим ли
цем на однім
пні і не
на
че ожи
дав кулі з пер
-
шо
го-ліпшо
го на
бою для своєї
груді. Йо
го набік по
хи
ле
на го
-
ло
ва дри
жа
ла, а ус
та вик
ри
ви
-
ли
ся.
-
Пляма не дав
ня. Май
же ці
-
лком свіжа.
-
Вона… від кач
ки… я різав її…
і дер
жав ме
жи коліна
ми…- за
-
чу
лось знов ги
кан
ня.
Тут же розбігли
ся за
пи
ти й
відповіді.
Мав він руш
ни
цю?
Він ні, але йо
го та
то. Мож
на
йти в бур
дей і ог
ля
ну
ти її. Він її
вже від кількох неділь не мав у
ру
ках.
Де він був тоді, як йо
го брат
пішов до лісу?
Очі хлоп
ця по
ча
ли неп
ри
яз
но
виб
лис
ку
ва
ти, а відтак ко
ли
ха
-
ти
ся над зем
лею з од
но
го місця
в дру
ге.
Він не був до
ма. Він нічо
го не
знає.
Де був уночі?
Не був до
ма. Був… у од
ної ді
-
вчи
ни.
Хто та дівчи
на?
В тій хвилі про
ки
нув
ся ста
-
рий, не
на
че хотів відповісти за
хлоп
ця, ска
за
ти од
но рішу
че,
важ
не-пре
важ
не сло
во, од
на
че
вже в сліду
ючій хвилі спер
ся,
не
мов по
бо
ре
ний яко
юсь не
ви
-
ди
мою міццю, на
зад о де
ре
во і
спус
тив тяж
ко го
ло
ву на грудь.
-
Рахіра. Донька ста
ро
го Гри
-
горія, що меш
кає он там… ге
-
ть… під тим ве
ли
ким лісом. Йо
-
го пер
ва сест
ра… її та
то - йо
го
вуй
ко…
-
Старий - то ши
бе
ник і зло
-
дій! - гук
нув на
раз твер
до ста
-
рий Пет
ро… Не
замітно шеп
нув
ліка
реві в ухо, що
би дім йо
го
пе
ре
ревізу
ва
ти, а відтак відда
-
лив
ся сам від гур
ту. Не міг дов
-
ше глядіти на ста
ро
го чо
ловіка.
А де був батько тієї ночі?
…Старий підняв
ся й пок
ло
ни
-
в
ся низько… з по
ко
ри чи з про
-
сьби? Йо
го зви
чай
но доб
ро
ду
-
шні очі гляділи те
пер блуд
но;
ска
зав без
звуч
ним го
ло
сом:
-
Я не був тоді до
ма; був у мі
-
сті. Я нічо
го не знаю. Я зди
бав
си
на вже не
жи
во
го, як йо
го до
-
до
му вез
ли. Але ме
не гна
ло до
-
до
му, і в гру
дях сто
яв сум у ме
-
не ка
ме
нем. Од
на
кож я нічо
го
не знаю.
Ніхто не знав нічо
го? Не ба
-
чив ніхто вночі хлоп
ця?
Погляд ста
ро
го про
май
нув
три
вож
но по об
лич
чю при
су
т
-
ніх.
«Чи ска
же що хто-не
будь? Як
він був деінде, тоді не міг бу
ти
з бра
том у лісі».
Але йо
го ус
та не бу
ли в силі
ви
мо
ви
ти яке сло
во. Не
хай усе
са
мо з се
бе нас
ту
пить. Як бог
за
хо
че…
-
Лиш як те
пер що хто ска
же,
бу
де му
си
ти у суді зап
ри
сяг
ну
-
ти…- ос
терігав по
важ
но суд
дя.
Виступив один чо
ловік.
Він меш
кав да
ле
ко від се
ла.
До
волі да
ле
ко і від Онуфрія Ло
-
па
ти - не мав ніяко
го сусіда, і
меш
кав та
кож он тут ме
жи си
-
ми ліса
ми. Най
ближ
че бу
ло йо
-
му до сього лісу. Він шив сіль
-
ським лю
дям сер
да
ки й вов
-
няні ша
ро
ва
ри на зи
му. Са
ва
знає йо
го доб
ре; він у нього та
-
кож за
мо
вив ро
бо
ту. Тієї не
-
щас
ної ночі з'явив
ся в нього ко
-
ло півночі Са
ва і про
сив, аби йо
-
му да
ли во
ди на
пи
ти
ся. Він ви
-
г
ля
дав з ли
ця ду
же блідо. Був
ду
же вму
че
ний…
Всіх пог
ля
ди звер
ну
ли
ся на
-
раз ост
ри
ми но
жа
ми на об
лич
-
чя Са
ви.
Що він ска
же?
Нічого. Він про
сив ли
ше на
-
пи
ти
ся во
ди й пи
тав, ко
ли йо
го
ша
ро
ва
ри бу
дуть го
тові,- та за
-
раз відійшов.
-
І блідо виг
ля
дав?
-
Дуже блідо. Відди
хав тяж
ко,
так, як би пе
ребігав цілу до
ро
-
гу. Ти
ши
на за
ду
ми.
-
Чи спе
ре
ча
ли
ся, мо
же, обид
-
ва бра
ти пе
ред не
щас
тям? - Се
пи
тан
ня відно
си
лось до батька.
-
Ні, Ми
хай
ло був доб
рий і ні
-
ко
ли не роз
по
чи
нав спо
ру.
-
Але ще пе
ред
ше… ще давні
-
ше…
-
Давніше ча
сом. Небіжчик на
-
у
чав йо
го і до
ко
ряв йо
му за лю
-
бов до Рахіри, бо во
на ж йо
му
сест
ра. Але те все відбу
ва
ло
ся в
добрім. Він мав усе добрі гад
ки
з бра
том. Він хотів з нього зро
-
би
ти чес
но
го і доб
ро
го ґазду.
Він не був йо
го во
ро
гом. За що
ж мав би йо
му брат та
ке ви
ро
-
би
ти?
Не ска
зав: уби
ва
ти.
Всі дальші пи
тан
ня, став
лені
мо
ло
до
му, ос
та
ва
ли
ся без від
-
повіді. Він за
ку
тав
ся в мов
чан
-
ня… ус
по
коївся і хіба що десь-
ко
лись бурк
нув: «Не знаю». З
інших при
сутніх не зго
ло
шу
ва
-
в
ся більше ніхто до зізнань.
Комісія звер
ну
ла
ся відтак до
бур
дея.
За Са
вою сту
пав жан
дар. Він
був у підозрінні.
В бур
дею зро
би
ли ревізію.
Пе
ре
шу
ку
ва
но за руш
ни
цею й
інши
ми ре
ча
ми, що мог
ли би
роз'ясни
ти убивст
во, відко
ли
на бра
та ста
ло підозріння.
Тут пос
туп
ле
но май
же по-ва
-
р
варськи.
Знайдено руш
ни
цю; во
на бу
-
ла навіть на
би
та, од
на
че кабз
-
ля [111]
в ній бу
ла цілком зар
-
жавіла. Оче
вид
но, не вжи
ва
но
руш
ниці вже віддав
на.
Всі вулії, що небіжчик по
ус
-
тав
ляв тут сам на зи
му, по
за
ту
-
лю
вав
ши їх теп
ло, по
ви
воліку
-
ва
но те
пер надвір і пе
рет
ру
ше
-
но без
по
щад
но.
Сава сам ро
бив те все енер
-
гійною ру
кою і з рішу
чим ви
-
дом. Надіяло
ся на яку зак
ри
ва
-
в
ле
ну одіж… на яке-не
будь ору
-
[111]
- Кабз
ля - кап
суль.
ж
жя… мо
же, й на яке письмо:
він же не жив те
пер тут по
-
стійно й міг ко
ли-не
будь і яке
письмо одер
жа
ти,- але нічо
го
по
дібно
го не най
де
но. Лиш яке
-
сь зілля. Ме
жи ре
ча
ми небіжчи
-
ка і ко
ло йо
го пос
телі най
шло
-
ся во
но за
сох
ле. Ле
жа
ло по
роз
-
ки
ду
ва
не кру
же
вом ко
ло пос
-
телі.
Івоніка змішав
ся, як йо
го спи
-
та
ли про зна
чен
ня зілля. Він же
по
ба
чив йо
го впер
ше в бур
дею.
Не міг нічо
го по
яс
ни
ти па
нам.
Але в не
замітній хви
лині спи
-
ни
в
ся йо
го пог
ляд докірли
во
на об
личчі мо
ло
до
го си
на, і йо
-
го ус
та вик
ри
ви
ла гірка усміш
-
ка.
Йому при
га
да
ло
ся за
ми
лу
ва
-
н
ня Са
ви до вся
ких чарівнич
-
них зіль і те, як він об
ки
ду
вав
ни
ми не раз давніше бра
та.
На пи
тан
ня, чи Са
ва не знає
чо
го про зілля, відповів сей ко
-
рот
ко й мрач
но, що не знає ні
-
чо
го.
Перешукали кож
ний ку
тик і
май
же до
го
ри но
га
ми пе
ре
вер
-
ну
ли все. По уп
ливі од
ної го
ди
-
ни ос
тав
ся бур
дей у най
сум
ні
-
шім виді. Цілко
ви
то опу
ще
ний,
на за
пустілих, чу
жих по
лях. Од
-
на Сой
ка ли
ши
ла
ся тут і ле
жа
-
ла ти
хо. Прос
тяг
нув
ши
ся в ці
-
лій своїй дов
жині й ук
лав
ши
го
ло
ву на впе
ред ви
тяг
нені ла
-
пи, ле
жа
ла ти
хо, не
по
во
руш
но.
Во
на пла
ка
ла. Інстинк
тив
но ві
-
д
чу
ва
ла в мерт
вецькій ти
шині,
що на
ляг
ла на
раз на бур
дей,
щось ли
хо
го. Підніма
ючи від
ча
су до ча
су мор
ду вго
ру - ві
-
три
ла щось ню
хом у повітрі і
ви
ла. Смутні, гри
зучі, ди
ко роз
-
пу
щені зву
ки зат
ри
во
же
ної її
душі нес
ли
ся дов
ко
ла неї да
ле
-
ко в ши
ро
ку ти
ши
ну і, не за
чуті
ніким, тут же зав
ми
ра
ли. В селі
пе
ре
шу
ка
ли ще ха
ту Гри
горія і
пе
рес
лу
ха
ли йо
го з ро
ди
ною.
Во
ни ж бу
ли в зв'язі з мо
ло
дим
хлоп
цем і во
ро
гу
ва
ли про
ти ро
-
ди
телів уби
то
го.
Але во
ни нічо
го не зна
ли.
Сто
яли при тім од
но
го
лос
не,
що нічо
го не зна
ли і Са
ву ніко
-
ли ні до чо
го не на
мов
ля
ли.
Зна
ли ли
ше, що Са
ва тої ночі
но
чу
вав у них і що ра
но пішов
від них.
Рахіра са
ма бре
ха
ла в най
-
огидніший спосіб. Ка
за
ла, що
він уже зве
чо
ра прий
шов до неї
і не ру
шав
ся аж до ра
на з по
ду.
Ра
но пішов прос
то від них до
во
рож
ки - і прий
шов відти зі
сло
ва
ми, що йо
го бра
та за
мор
-
до
ва
но.
І во
рож
ку пе
рес
лу
ху
ва
но. Во
-
на оповіда
ла: - Він прий
шов ра
-
но-ра
не
сенько… май
же в по
те
-
м
ки до неї і пок
лав пе
ред неї
жме
ню землі. «Скажіть мені з
карт, до ко
го оця зем
ля на
ле
-
жа
ти
ме?» - ска
зав він до неї. А
во
на йо
му ви
чи
та
ла з карт: «На
по
ло
вині тобі, а на по
ло
вині
дру
го
му, але ко
ло тво
го сер
ця
на
кипіла кров аж на
чор
но». На
та
ке сплю
нув він упе
ред се
бе,
ба май
же на неї сплю
нув, і, не
ви
с
лу
хав
ши її до кінця, заб
рав
-
ся.
Дома роз
пи
ту
ва
ли ще матір,
але з неї не мож
на бу
ло май
же
нічо
го ви
до
бу
ти. З пе
ре
ля
ка
но-
блуд
ни
ми очи
ма сліди
ла за ру
-
ха
ми при
сутніх і дер
жа
ла
ся не
-
нас
тан
но в поб
лизькості мо
ло
-
до
го си
на. Лед
ве що він на крок
відда
лив
ся - во
на вже май
же
кри
ча
ла: - Са
во, де ти?
Як довіда
ла
ся, що Са
ву підо
-
зріва
ють за убивст
во бра
та, за
-
го
ло
си
ла не своїм го
ло
сом. Від
-
так ки
ну
ла
ся до нарікань.
Хто се ка
зав, хто? Са
ва мав би
се зро
би
ти? Се ж бу
ла най
чо
р
-
ніша брех
ня, що повз
ла по зе
-
млі. Хто здурів на та
ку ви
гад
ку?
Аби рідний брат за
бив бра
та?
Він же в неї од
на-одніська ди
-
ти
на, і най би лиш посмів хто
на нього ру
ку пок
лас
ти (тут ог
-
ля
ну
ла
ся во
на страш
ни
ми, май
-
же звіря
чи
ми очи
ма). Най би
посмів хто заб
ра
ти йо
го від неї.
Ще й йо
го від неї ви
ди
ра
ти? Не
дос
та, що од
но
го пог
на
ла прок
-
ля
та якась ру
ка в зем
лю, що од
-
ним бу
де зем
ля си
ти
ти
ся, ще й
дру
го
го хо
тять ви
ди
ра
ти від
неї та пха
ти криміна
лам у па
-
щу?
-
Саво!… де ти? - крик
ну
ла ма
-
й
же по-ко
ролівськи.- Іди, стань
тут ко
ло ма
ми, та не відсту
пай
від неї!
Жандарям гро
зи
ла прос
то
п'я
сту
ком, а суд
дям ме
та
ла пог
-
ля
ди, що па
ла
ли не
на
вис
тю.
Але во
на зна
ла (наріка
ла), від
ко
го се все по
хо
ди
ло. Се від тої
чор
ної роз
пус
ниці, що ки
да
ла
ся
вчо
ра тут на вмер
ло
го, мов яст
-
руб,- се від неї по
хо
ди
ла ся лож.
Але во
на ще одер
жить від неї
свою пар
ти
ку, то і її не ми
не. Її
одніську ди
ти
ну в кримінал
пха
ти?
Тут во
на розсміяла
ся так стра
-
ш
но, що лю
дям мо
роз пішов по
тілі.
-
Анна нічо
го не ка
за
ла суд
-
дям, бо во
на ле
жить хо
ра,-
всту
пив
ся Пет
ро твер
до за ді
-
вчи
ною. Він же не міг ніко
ли
стерпіти, як обид
жу
ва
ли не
ви
-
н
но без
та
лан
ну ту дівчи
ну.
-
То най і не підійметься ніко
-
ли з пос
телі, ко
ли нею там ки
-
ну
ло,- по
чу
ла
ся бо
жевільна від
-
повідь.
Як суд
дя спи
тав у неї по раз
дру
гий, чи Са
ва ве
чо
ром і вночі
був до
ма,- бре
ха
ла, що не опус
-
кав ха
ти ні од
ним сту
пе
нем.
Впрочім, во
на «нічо
го не зна
-
ла». Нічо
го… хоч най її й за
раз
на місці уб'ють. За
го
ло
си
ла не
своїми го
ло
са
ми.
Сава за
хо
вав
ся за нею, мов
ма
ла ди
ти
на, за
чув
ши, що має
бу
ти замк
не
ний на час розсліду
убійства. Побілів, мов по
лот
но,
і скрик
нув жалісно:
-
Михайле, Ми
хай
ле! Чо
му не
ле
жу я замість те
бе на лаві?
Наостанку за
хо
вав
ся в ма
лих
тем
них сінцях ха
ти й ви
зи
рав
звідти че
рез ма
ле ни
зеньке ві
-
кон
це надвір.
Надворі під ха
тою секціону
-
ва
ли тіло йо
го бра
та.
Були при тім лиш ста
рий
Пет
ро й батько. Батько бла
гав
сло
ва
ми-мольба
ми, що сер
це
ро
з
ри
ва
ли, щоб йо
го ди
ти
ну не
«шма
то
ва
но», щоб так і впус
ти
-
ти йо
го в зем
лю, яким уже є,-
але на
дар
мо. На
ос
тан
ку підчи
-
нив
ся волі суддів, вип
ро
сив
ши
у них доз
во
лу «своєю ру
кою
три
ма
ти тіло ди
ти
ни».
Гей, що за си
ла бу
ла он тут,
що її розрізу
ва
ли те
пер! Що за
плечі, що за го
ло
ва! Вже ба
га
то-
ба
га
то лю
дей мав ста
ренький
лікар під своєю ру
кою, але ще
ніко
ли не ба
чив стільки си
ли й
здо
ров'я! Мов дуб - бу
ло се тіло,
а го
ло
ва - мов залізо…
Секція ви
ка
за
ла, що хло
пець
міг бу
ти вря
то
ва
ний, ко
ли б
був хто за
раз іспо
чат
ку прий
-
шов із поміччю; він був за
-
сильний, йо
го мо
ло
де і здо
ро
ве
тіло за
сильне у відпорі, що
би
підда
ти
ся відра
зу убійчо
му на
-
боєві, але, стра
тив
ши при
то
м
-
ні
сть і не одер
жав
ши в час по
-
мочі, за
ги
нув з при
чи
ни втра
ти
крові. Вби
то йо
го пе
ред опів
-
ніччю. Ра
нок зі своєю поміччю
наспів для нього запізно.
Сильні плечі… вед
межі ті пле
-
чі, що за
люб
ки, гра
ючи
ся, бра
-
ли на се
бе най
більший тя
гар -
не змог
ли опер
ти
ся тя
га
реві
смерті.
По раз пер
ший від смерті си
-
на ви
бух
нув Івоніка здав
ле
ним
хли
пан
ням; йо
го жінка товк
ла
внутрі ха
ти, мов бо
жевільна,
го
ло
вою до стіни.
Такого діжда
ли
ся во
ни зі сво
-
єї до
ро
гої ди
ти
ни!
Лікар і судді звер
ну
ли ува
гу
на го
ло
ву і не до
ба
чи
ли од
но
го.
Не ба
чи
ли й не зав
ва
жи
ли, як
при обер
танні тіла ви
па
ла од
на
ку
ля з пле
чей і як її при по
мочі
однісько
го свідка, Пет
ра, схо
-
пив блис
кав
кою батько. Впив
-
ши
ся в неї ла
ко
ми
ми очи
ма, ро
-
зібрав він її. Во
на бу
ла спо
ви
та
в по
лот
ня
ну шма
ти
ну й об
мо
-
та
на до
мо
вою пря
жею.
Він побілів, мов смерть… і, ко
-
ли
ба
ючи
ся, відда
лив
ся набік.
За ма
лу хви
лю сту
пив до сі
-
ней, де під вікном сидів ску
ле
-
ний Са
ва і приг
ля
дав
ся об
-
дукції. [112]
Тут ухо
пив він йо
-
го залізни
ми ру
ка
ми за плечі і,
пос
та
вив
ши йо
го од
ним ру
хом,
мов пе
ро, впе
ред се
бе… за
мах
-
нув
ся страш
но од
ною ру
кою.
Два ра
зи про
тя
ло
ся щось воз
-
ду
хом… два ра
зи впа
ла од
на тя
-
ж
ка, ка
ра
юча ру
ка на об
лич
чя
[112]
- Об
дукція - су
до
во-ме
дич
-
ний ог
ляд.
мо
ло
до
го хлоп
ця - відтак нас
-
та
ла по
пе
ред
ня гро
бо
ва ти
ши
-
на, і ста
рий чо
ловік, не про
мо
-
вив
ши ні сло
веч
ка, вер
нув на
-
зад до тіла сво
го си
на.
Лікар і судді не дізна
ли
ся про
се все ніко
ли.
Саву взя
ли між се
бе жан
дар
ми.
Підозріння про
ти нього змог
-
ло
ся, і він му
сив іти до су
ду,
мав сидіти в арешті, до
ки не пе
-
ре
ве
де
но до кінця про
теї нього
слідства.
Жандарі би
ли йо
го з своєї сто
-
ро
ни, си
лу
ючи йо
го тим до зіз
на
-
н
ня, од
на
че він мов
чав. Лиш раз,-
ко
ли, вда
ре
ний кольбою
, [113]
[113]
- Кольба - прик
лад.
мов пе
ре
лом
ле
ний упав до зе
-
млі,- крик
нув, як пе
ред
ше, жа
-
лісно: - Ми
хай
ле, Ми
хай
ле! Чо
-
му не ле
жу я за
мість те
бе на ла
-
ві?! - Йо
го по
во
лок
ли до міста.
Мати кри
ча
ла ди
ки
ми го
ло
-
са
ми, рва
ла во
лос
ся і ки
да
ла
ся
бігцем за ним,- та лю
ди, що не
відсту
па
ли від неї, вдер
жа
ли її.
Івоніка ста
нув ка
ме
нем на по
-
ро
зі і, не ство
рив
ши уст ні до
од
но
го сло
ва, во
див за ни
ми не
-
п
ри
том
ним пог
ля
дом. По
хви
лі
по
хи
ли
лась набік йо
го го
ло
ва й
зад
ри
жа
ла. По
ба
чив, як один із
жан
дармів уда
рив хлоп
ця знов
по пле
чах, і з йо
го гру
дей вир
-
вав
ся звук бла
гальний, за
х
рип
-
лий звук, що мав оз
на
ча
ти: «Не
бий
те йо
го!!»
Відтак, за
рив
ши пальці мовч
-
ки в во
лос
ся, поп
лен
тав
ся не
своїм кро
ком до ха
ти.
Там жінка вдру
ге зомліла.
Судді ла
го
ди
ли
ся до від'їзду.
Івоніка ле
жав у їх но
гах.
Вони да
ли роз
каз, щоб мер
ця
до
кон
че ще сьогодні по
хо
ва
ли,
а він оце бла
гав доз
во
лу, щоб
по
хо
рон міг аж завт
ра відбу
ти
ся.
-
Завтра, як лиш за
зоріє… як
лиш од
ним про
ме
нем заб
лис
не,
ви
не
се
мо йо
го; зак
риємо йо
го
ли
це навіки і ли
ши
мо
ся йо
го
си
ро
та
ми. Завт
ра пе
рес
ту
пить
вос
таннє по
ля, які пес
тив свої
-
ми мо
ло
ди
ми ру
ка
ми. Ос
та
вить
у нашій хаті навіки своє місце й
навіки ля
же в сирій землі…
Піднявшися і уцілу
вав
ши ру
-
ки й коліна панів, упав знов тя
-
ж
кою гру
дою до чу
жих ніг. Си
-
ве во
лос
ся йо
го й ус
та до
тор
ка
-
ли
ся їх раз по раз. Але відповідь
бу
ла неп
ри
хильна.
Се ж не бу
ло мож
ли
во. Бу
ло
цілком не
мож
ли
во. Не сміло бу
-
ти. За
кон не доз
во
ляв… І враз із
відповіддю зсу
не
но чорні, пра
-
цею зат
вердлі ру
ки, що, мов
живі око
ви, ук
ла
да
ли
ся ціпко
дов
ко
ла колін.
-
Лише до завт
ра,- бла
гав ста
-
ре
чий го
лос, що сер
це роз
ри
-
вав,- щоб я не відвів своєї най
-
ліпшої ди
ти
ни під ніч у зем
лю.
Щоб я пе
ре
дав її дру
го
му сві
-
тові при божім світлі, щоб во
но
поб
ла
гос
ло
ви
ло йо
го вос
таннє,
нім йо
го вічна ніч за
хо
пить та
прис
пить навіки мо
лоді очі…
І знов те са
ме: «Не вільно». В
такім стані не смів мерт
вець
пе
ре
ле
жу
ва
ти вже в хаті, а над
-
то ще цілу ніч, ко
ли ночі те
пер
далі най
довші…
А потім знов мольби…
Хто стра
тив ди
ти
ну в та
кий
спосіб, а дру
гу… одніську… що
-
би ви
ве
ли йо
му з до
му отак?
-
Я не знаю, як ме
не зем
ля но
-
сить. Гос
подь один знає, що да
-
лі бу
де… лиш ди
ти
ну свою аби
я вдни
ну міг землі пе
ре
да
ти.
Він у ме
не по
гас без світла й
без сповіді! Він мо
ло
дий… Він
був со
неч
ком у моїй хаті. Ніко
-
го на во
лос не скрив
див… Все,
що мав, іде з ним у зем
лю… і
мав би я йо
го хо
ро
ни
ти вночі…
Він же в ме
не жовнір…
Та тут і ур
вав
ся зар
жавілий
го
лос. Уд
воє покірно по
хи
ле
на
стать по
ва
ли
ла
ся на
но
во до ніг.
Як пер
ше, зміта
ло си
ве во
лос
ся
по но
гах… як пер
ше, до
торк
ну
-
ли
ся їх су
до
рож
не ус
та, лиш що
те
пер і чо
ло діткну
ло
ся, мов
свя
тої іко
ни, тих ніг.
Коли хви
ли
ну пізніше підня
-
ла
ся си
ва го
ло
ва й ру
ки здійма
-
ли
ся, щоб ску
ва
ти на
но
во чужі
коліна, за суд
дя
ми й слід зас
-
тиг. Тоді по
ва
лив
ся він на
зад
до землі… Ус
та вик
ри
ви
ли
ся в
бру
тальну усмішку, і він вп'я
-
лив у зем
лю за
де
ревілий свій
пог
ляд.
-
Бери йо
го,- заск
ре
го
тав крі
-
зь зу
би,- бе
ри і спряч. Пра
ця і
кров моя пішли в те
бе, а те
пер
бе
ри ж і йо
го! - І, при
пав
ши ли
-
цем до землі, за
ри
дав тяж
ко.-
Гос
по
да
ри
ка тво
го не да
ви… не
да
ви, свя
та ца
ри
це, гос
по
да
ри
-
ка тво
го мо
ло
до
го, ка
ме
нем не
бу
дь, пе
ром будь - будь йо
му
ле
г
ка, ца
ри
це ти на
ша, пе
ром
йо
му будь!
…І пішов у зем
лю плач та
кий,
яким не зап
ла
че вскорі пер
-
ша-ліпша людська грудь, а чо
-
рні ру
ки ври
ва
ли
ся в її грудь і
шу
ка
ли су
до
рож
не по
легші…
-
Білий хлібець вложіть йо
му
в тру
ну і со
лод
ких яб
лук до то
-
го…- при
ка
зу
вав Івоніка го
ди
ну
пізніше, відда
ля
ючи
ся нері
в
-
ним кро
ком з до
му до па
нот
ця,
щоб сей ла
го
див
ся по
хо
ро
ни
ти
си
на ще нині ве
чо
ром.
Зближалася ніч.
Тихо, не
замітно, з лег
ким сму
-
т
ним су
мер
ком, а відтак з ра
п
-
то
вим розцвітом цілої гли
би
ни
не
бес
ної…
Місяць зал
ляв
ся світлом, аж
жевріючи, ви
ри
нув пер
ший на
гли
би
ну, а за ним ви
ру
ши
ли всі
що до од
ної зорі.
Прибравшися у весь блиск
срібла, зда
ва
ло
ся, дри
жа
ли не
-
нас
тан
но з яко
гось зво
ру
шен
ня
і, дри
жа
чи, ме
рехтіли всім ба
-
гатст
вом своєї пиш
ності до ти
-
хої землі.
У всю свою чу
дот
вор
ну кра
су
приб
ра
ла
ся ти
ха не
бес
на гли
-
би
на.
XXII
Перед до
мом Івоніки по
важ
-
ний рух.
Люди чи не з трьох сіл зібра
-
ли
ся тут - жінки й чо
ловіки, а
їх
ній півго
лос
ний шепіт здій
-
ма
ється не
ви
ди
мою хви
лею до
-
в
ко
ла дрібної ха
ти
ни.
Віз, зап
ря
же
ний пиш
ни
ми во
-
ла
ми і вис
те
ле
ний най
до
рож
-
чим ки
ли
мом, жде не
да
леч
ке
ха
ти. На нім ма
ють вез
ти до
мо
-
ви
ну.
Дикими пог
ля
да
ми ог
ля
да
ю
-
ть
ся звіря
та дов
ко
ла се
бе. Не
такі спокійні, як зви
чай
но. Дов
-
ко
ла них го
рить світло, май
же
всі лю
ди три
ма
ють у ру
ках сві
-
чки, а їх про
зорі, жов
таві язич
-
ки так і хи
та
ються за кож
ним
ру
хом у сум
ра
ку ночі ту
ди й на
-
зад.
-
Світло бо
же вгорі, а світло
свічок он тут, і хлоп
ця по
хо
ва
-
ють, мов уд
ни
ну! - обізва
ла
ся
Докія; бліда, з вог
ки
ми очи
ма,
мов ца
ри
ця без ко
ро
ни, обер
та
-
ла
ся по
важ
но ме
жи людьми і
своїми сло
ва
ми роз
рад
жу
ва
ла
тут чо
ловіка, а там жінку…
-
Я собі не при
га
дую іншої та
-
кої крас
ної ночі, як оця! -
обізва
ла
ся од
на із ста
рух, що,
спер
ши
ся о стіну ха
ти, роз
див
-
ля
ла
ся уваж
но між людьми.
Зда
ва
ло
ся, не
милі очі ста
рості
так і ба
жа
ли про
ник
ну
ти все
на
с
крізь. - Чи при
га
дує собі хто
та
ку ніч?
-
Так са
мо вид
но бу
ло, як оба
брат
тя йшли до лісу, та відтак
один ли
ше вер
тав звідтам! -
обізвав
ся ста
ре
чий дри
жа
чий
го
лос муж
чи
ни.
Вона ог
ля
ну
ла
ся, її острі, бли
-
с
кучі, мов у по
ло
ви
ка, очі вто
-
пи
ли
ся гли
бо
ко в од
не ста
ре
му
жеське об
лич
чя. Во
на йо
го
зна
ла, але не відповіла нічо
го.
По йо
го го
лосі пізна
ла, що не
сміла нічо
го ка
за
ти.
-
Один чо
ловік вер
тав пізно з
міста і зди
бав обох. Один із них
мав руш
ни
цю на пле
чах. Тоді
бу
ла та
ка бо
жа нічка, як сьо
-
годні!
Білоголова озир
ну
лась. Не чув
ніхто то
го, крім неї, що він ка
-
зав? Не зна
ла, ніхто нічо
го не
ска
зав. Ста
рий Пет
ро, що сто
яв
ко
ло неї, за
ки
нув ли
ше:
«Боже, бо
ро
ни, бо
же, бо
ро
-
ни!» - і скло
нив
ся низько до зе
-
млі. Во
на пішла за йо
го пог
ля
-
дом. Він по
ба
чив ве
ли
кий
хрест, що пос
тав
ле
но в тій хви
-
лі під стіну ха
ти.
-
Хоч людське око не до
ба
чи
-
ло то
го всього, та про
те ба
чи
ла
се зем
ля і не
бе
са божі! - про
-
май
ну
ло вже лиш ше
по
том ко
-
ло її вух.- Те
пер тре
ба за двох
мо
ли
ти
ся. За то
го, що там угорі,
і за сього, що тут ли
шив
ся. Та й
оба на
ле
жать землі. Але оцього
бу
де во
на пек
ти в но
ги, що йо
-
му ніде місця не бу
де. Ану-ко,
міркуй
те, що я ка
жу!
-
Моя го
ло
ва біла й не тя
мить
уже нічо
го! - відповіла ста
ру
ха.-
Скажіть се та
тові! Чо
му ви не
мельду
ва
ли
ся пе
ред комісією?
Пара сильно стри
во
же
них
очей витріщи
ла
ся на неї.
-
Я мав ста
ну
ти пе
ред комісі
-
єю та й ска
за
ти? Я, одніський
свідок, і мо
жу на те при
сяг
ну
ти,
що один брат убив дру
го
го, бо
я їх зди
бав? Мав би я оце та
тові
зро
би
ти? Чи у ме
не не
ма душі?
Хто б се та
тові зро
бив, хто б
зра
бу
вав [114]
йо
му одніську
[114]
- Зра
бу
ва
ти - заг
ра
бу
ва
ти.
ди
ти
ну! Я не знаю! Ніхто не хо
-
че на свою ду
шу бра
ти ка
ме
ня!
Се ж прецінь, адіть, та
ке: брат
за
бив бра
та, а та
то - обом та
то.
-
Борони, гос
по
ди, від та
ко
го!
- зой
кну
ла ста
ра.
-
Але йо
го ка
ра не ми
не! Бог
йо
го сам ви
ка
зав! Гос
подь сам
най
ліпший свідок! Не
дур
но ж
дав тоді та
ку яс
ну нічеч
ку!
В тій хвилі вий
шла з ха
ти До
-
кія.
-
Труна вже замк
не
на! - спо
ві
-
с
ти
ла без
звуч
ним го
ло
сом.-
Іво
-
ніка сам зак
рив її! Ніхто не смів
її до
торк
ну
ти
ся! Той чо
ловік з
заліза!
-
Але він з ро
зу
му зійшов! -
обізвав
ся ста
рий Пет
ро.- Не го
-
во
рить до ніко
го сло
веч
ка, а
по
дивіться ли
ше на йо
го очі!
Ніко
го пе
ред со
бою не ви
дить!
-
У нього Хрис
тос всту
пив! -
про
бур
ко
та
ла ста
ру
ха.- Як хто
мов
чить з та
ким жа
лем на ду
-
ші, то, ка
жуть, Хрис
тос у нього
всту
пив!
Хто за
чув сло
во «Хрис
тос»,
той пе
рех
рес
тив
ся.
-
Панотець співа
ють, бла
гос
-
лов
лять. Чи се ти, Ан
но? - спи
-
та
ла Докія, звер
та
ючись до ді
-
во
чої пос
таті, що лед
ве чут
но
волікла
ся ід гур
тові.
-
Я! - відповіла про
тяг
ло, зов
-
сім без
звуч
но і з ве
ли
ким нап
-
ру
жен
ням.
Всі з поб
лизької гру
пи озир
-
ну
ли
ся. Тут сто
яла Ан
на. Зовсім
не та са
ма.
Глибоке мов
чан
ня нас
ту
пи
-
ло, і чут
но бу
ло ли
ше ста
ре
чий
при
ти
ше
ний го
лос па
нот
ця в
ха
ті.
Сто очей звер
ну
ло
ся на ді
-
вчи
ну. Але во
на ніко
го не ба
чи
-
ла. У неї очі по
ту
пи
ли
ся в зем
-
лю, а го
ло
ва по
хи
ли
ла
ся безв
-
лад
но на один бік. Чор
не во
лос
-
ся, розп
ле
те
не на знак жа
ло
би,
спли
ва
ло дов
гою струєю по її
пле
чах… Лед
ве дер
жа
ла
ся на
но
гах, і ніко
го не бу
ло ко
ло неї,
о ко
го мог
ла бу
ла об
пер
ти
ся.
Стояла са
ма і, зда
ва
ло
ся, сто
-
ячи дріма
ла…
Її ху
де об
лич
чя бу
ло жов
те,
мов віск, а ко
ло уст ви
ри
ла
ся
мор
щи
на, що, вибіга
ючи із-за
ніздря, гу
би
ла
ся в ку
ти
ку уст.
-
Ади, яка ста
ла!
-
Та й за од
ну ніч…
-
Ей бо
же!…
Оберталася по
волі й ав
то
ма
-
тич
но і ру
ша
ла го
ло
вою так
обе
реж
но, не
на
чеб во
ду в ній
ма
ла, од
на
че се був ли
ше без
-
імен
ний біль, що зай
мив її го
-
ло
ву. Зда
ва
ло
ся, що вся її ене
-
ргія, все жит
тя, що по
ка
за
ли
ся
не
дав
но,- за
ги
ну
ли. Жаль при
-
вів спус
то
шен
ня із со
бою, котрі
ніко
ли не мог
ли заг
ла
ди
ти
ся.
-
Вночі зри
ва
ла
ся з пос
телі й
бігла до нього! - про
шеп
та
ла
До
кія ста
русі до ву
ха.- Не па
-
м'ята
ла се
бе, а сьогодні вста
ла,
мов тінь, із пос
телі та й, як тінь,
снується! Її ма
ма тут! Он там
стоїть із моїм чо
ловіком! Ко
ло
бра
ми та й ло
по
тить. Пас
куд
на
та
ка, не
на
чеб
прос
то з пек
ла
прий
шла. На світі по
га
на жінка.
Як довіда
ла
ся, що оце небіжчик
мав дівчи
ну за свою, так та
ки
бу
ла б її вби
ла за те, що во
на
ли
ши
ла
ся з ди
ти
ною, та отак
іще… не звінчав
ши
ся. Лед
ве ми
обо
ро
ни
ли її. За
раз-та
ки зран
-
ня, вчо
ра ще, прибігла та хотіла
її би
ти. «А ти, ся
ка-та
ка,- кри
ча
-
ла,- що ти на
ро
би
ла?» Над
вечір,
як во
на вже ле
жа
ла, прибігла
знов. Щас
тя, що Ва
силь був до
-
ма. Як підвів ку
лак та які скри
-
к
нув на неї, то та за
раз десь ще
-
з
ла. Во
на хо
че, аби дівчи
на
упімну
ла
ся у ста
рих, аби її взя
-
ли те
пер до се
бе та за
пи
са
ли
Ми
хай
ло
ву пар
ти
ку…
-
Ну, та се мог
ли б во
ни зро
-
би
ти! На їхній хаті тя
жить ве
-
ли
кий гріх! - відка
за
ла, пог
ро
-
жу
ючи, ста
ру
ха.
-
Що вам в го
лові? - відпер
ла
Докія.- Марія ма
ла б її прий
ма
-
ти, як во
на приз
на
ла її хлоп
ця
убійни
ком? Хіба ви вже не знає
-
те Марії. Івоніка, мо
же б, і прий
-
мив, але во
на ніко
ли в світі. Та
й Ан
на і са
ма не ви
дер
жа
ла б.
Скільки разів уг
леділа би Са
ву,
стільки разів зчи
ни
ла би ґвалт,
так як учо
ра. Щас
тя ма
ли всі,
що во
на ле
жа
ла зран
ня і не зна
-
ла, як комісія бу
ла тут, інак
ше
бу
ла би та
ке за
ве
ла, що про
пав
би Са
ва навіки. Ка
за
ла мені, що
уб'є йо
го са
ма, як йо
го не по
ка
-
ра
ють.
-
Ей, бо
женьку доб
рий!
-
Але, адіть, адіть, що се Марія
ро
бить?
Старуха з сусідка
ми озир
ну
-
ли
ся.
Із ха
ти вий
шла не
пев
ним
кро
ком Марія, а за нею вслід
Домніка й Ілія. Обоє нес
ли на
ру
ках ба
га
то ре
чей: одіж, ки
ли
-
ми, білля, постіль і т. ін. Уві
-
йшли прос
то в ку
пу на
ро
ду.
-
Беріть се, лю
ди добрі! - обі
-
зва
ла
ся не
щас
на ма
ти жалісли
-
вим го
ло
сом.- Беріть віно мой
-
ого Ми
хай
ли
ка та моліться за
йо
го мо
ло
ду не
по
вин
ну ду
шеч
-
ку! Моліться за нього й на те,
що
би най
шов
ся ду
шо
губ, а Са
ва
не
щас
ний аби не про
па
дав дур
-
но у криміналі!
І, за
ри
дав
ши вго
лос, роз
да
ва
-
ла влас
ною ру
кою речі по
мер
-
ло
го си
на.
Острим оком сліди
ла Домніка
за да
рун
ка
ми, її бу
ло жаль за
прек
рас
ни
ми, іноді й цілком
но
ви
ми ре
ча
ми, та Марія і її не
скрив
ди
ла. Оп
ро
че во
на бу
ла
тут від двох днів гос
по
ди
нею і
не опус
ка
ла та
кої хви
ли
ни, де
мог
ла б на
го
ро
ди
ти се
бе за свої
тру
ди. Щоп
рав
да, її тро
ну
ла
страш
на при
го
да до гли
би
ни
душі. Во
на са
ма аж по
чорніла з
жа
лю; вже й якою са
мо
люб
кою
бу
ла, а в гли
бині сер
ця в'яза
ла
її щи
ра при
хильність до оцеї
ро
ди
ни. То
му й уви
ха
ла
ся без
-
пе
рес
тан
ку, прик
ла
да
ла ру
ки
без на
мис
лу, де лиш ска
за
ла
ся
пот
ре
ба.
-
Посмертний обід відбу
де
ть
-
ся у лісі! - оповіща
ла твер
до,
ви
пи
ха
ючи то од
не, то дру
ге із
гур
ту впе
ред ґаздині, що роз
да
-
ро
ву
ва
ла речі, та дба
ючи, щоб
уже ко
мусь «по
ряд
но
му» діста
-
ли
ся в ру
ки да
рун
ки.
-
Ми там усе з Ілією при
ла
го
-
ди
ли: за
ко
ло
ли без
ро
гу, на
рі
за
-
ли ка
чок, я при
вез
ла з міста
п'ятде
сят бу
ханців хлі
ба і сто
бу
лок, а в печі у ме
не допіка
-
ються ще ко
лачі з му
ки та
ки
гос
по
дарів. Всього бу
де до
волі,
а трунків теж не заб
рак
не. Іво
-
ніка хо
че, аби всього стільки
бу
ло, щоб лю
ди наїли
ся на ці
-
лий тиж
день. Ми в лісі поск
ла
-
да
ли на ков
бах дош
ки, поп
рик
-
ри
ва
ли по
лот
ном та ска
тер
тя
-
ми. Про
шу всіх по по
хо
роні до
лісу. Всіх. Бадьо Івон і Марія
всіх ту
ди на хліб за по
мер
ло
го
про
сять. Та й ти, Ан
но, при
хо
-
ди,- звер
ну
ла
ся лас
ка
во до ді
в
-
чи
ни, що, мов справді
шня тінь,
сну
ва
ла без
ше
лес
не між людь
-
ми.- Не плач, не
бо
го! Се вже
тобі нічо
го не по
мо
же! Те
пер
уже все ми
ну
ло!
-
Минуло… Ми
ну
ло…- пов
то
-
ри
ло кілька го
лосів гур
том, що,
не спус
ка
ючи дівчи
ни з ока, слі
-
ди
ли не
ус
тан
но за нею.
Дівчина не підве
ла очей. Во
на
не пла
ка
ла, але в хвилі як До
-
мніка про
мо
ви
ла лас
ка
ве сло
во
«не плач!», ви
ко
ти
ли
ся по її ви
-
худілих що
ках грубі сльози з
очей…
Та во
на не об
зи
ва
ла
ся.
Мов справді зав
мер
ла за од
ну
ніч…
-
Умер, та й з тим і по
ки
нув її,-
докінчи
ла Домніка уро
чис
то й
поп
лив
ла далі між лю
ди.
-
Стоїть, як би смерть всту
пи
-
ла в неї! - про
шеп
та
ла тур
бот
но
Докія до сусідки.- Не шко
да ді
-
вчи
ни? Зро
ду бідне, та й ще й
долі нічо
го не має!… Гос
по
ди
ми
ло
серд
ний!
І справді, Ан
на сто
яла тут,
мов смерть гос
ти
ла би в її гру
-
дях… Ще пе
ред дни
ною звер
не
-
на всею ду
шею на нинішній
день, день свя
то
го Ми
хай
ла,
ожи
да
ючи не то всіми нер
ва
ми,
а з цілою по
важністю її гли
бо
-
ко
го єства рішен
ня своєї долі,
та замість неї сей удар!
Була цілком зніве
че
на, і про
-
ти сво
го го
ря, упо
ко
рен
ня і
страш
но
го жа
лю цілко
ви
то без
-
рад
на.
Ніхто, крім Докії, не потішив
її, і від ніко
го не ожи
да
ла во
на
по
мочі. Як не одні злоб
но го
во
-
ри
ли, бу
ла са
ма всьо
му вин
на,
то й що тут ра
ди
ти? Оп
ро
че не
бу
ла ніко
му настільки важ
ка,
аби хто зай
няв
ся по
важ
но її
дальшою судьбою. Ніхто й не
по
чу
вав
ся до то
го обов'язку. У
неї ж бу
ли ма
ти і брат, і їм яло
-
ся кло
по
та
ти
ся її бу
дучністю.
Блу
ка
ла те
пер між людьми,
опу
ще
на, об
зи
ра
на та обшіпту
-
ва
на… Із розп
ле
те
ним во
лос
-
сям, із го
рю
чою свічкою в ру
ці
виг
ля
да
ла, мов пос
тать, що ви
-
ри
ну
ла з гро
бу.
-
Стань ко
ло ме
не, доньцю! -
прик
ли
ка
ла її Докія до се
бе.-
За
раз ви
но
си
ти
муть до
мо
ви
ну!
Вона при
хи
ли
ла
ся слух
ня
но, і
її ус
та стяг
ну
ли
ся до якоїсь ус
-
мішки та за
во
ру
ши
ли
ся. Чи хо
-
тіла щось ска
за
ти? Не мож
на
бу
ло зна
ти. Жаль відібрав у неї
го
лос.
-
Та й ти тут, та й ти тут, су
-
ко? - роз
дав
ся писк
ли
вий, неп
-
ри
яз
ний го
лос за нею.- Марш
звідси!
В тій же хвилі дівчи
на по
хит
-
ну
ла
ся і бу
ла би упа
ла, ко
ли б
Докіїне залізне рам'я не об
хо
-
пи
ло її зав
ча
су. Се бу
ла Марія,
що, уг
ледівши не
щас
ну дівчи
-
ну, вда
ри
ла її в плечі й на
ки
ну
-
ла
ся обид
ним сло
вом на неї.
-
Лишіть її, Марійко, лишіть її;
во
на нічо
го не ро
бить! - ус
по
ко
-
юва
ли, бла
га
ючи й ос
теріга
-
ючи, кілька го
лосів.
Воно й не бу
ло потрібне пов
-
то
рю
ва
ти просьби. Марія не
жу
ри
ла
ся вже ні хви
ли
ни дов
-
ше дівчи
ною і вер
ну
ла пок
вап
-
не на
зад до ха
ти. Ма
ли справді
за
раз ви
но
си
ти до
мо
ви
ну.
Анна спер
ла
ся мовч
ки о До
-
кію і по
ча
ла ти
хо пла
ка
ти. Во
на
пла
ка
ла не
чут
но. Хли
пан
ня ви
-
ди
ра
ло
ся ли
ше здав
лю
ва
не і
ко
рот
ки
ми ви
бу
ха
ми з груді,
од
нак чут
но. Сильна, енергійна
жінка ко
ло неї розх
ли
па
ла
ся
на
раз уго
лос, а всі жінки дов
ко
-
ла собі враз із нею.
-
Його ви
но
сять! - скри
ча
ла
на
раз Ан
на не своїм го
ло
сом і,
про
дер
ши
ся крізь тов
пу жінок,
ки
ну
ла
ся без пам'яті про
ти до
-
мо
ви
ни. Жінки здер
жа
ли її за
одіж.
Четверо лю
дей ви
нес
ло уваж
-
но із вузьких хо
ром до
мо
ви
ну й
ук
ла
ло її на віз.
-
Мене ще за
був ти, ме
не! -
кри
ча
ла далі страш
ни
ми зву
ка
-
ми і, прос
тя
га
ючи ру
ки за до
-
мо
ви
ною, по
ва
ли
ла
ся на місце.
Слівце «ме
не» кош
ту
ва
ло їй ос
-
танніх сил. Так пе
ре
дав
ши йо
го
вмер
ло
му, пе
ре
да
ла й усі си
ли з
ним…
Її ма
ти мет
ну
ла
ся до неї.
-
Тепер от
ви
раєш хав
ку, прок
-
ля
ту
ща ти? - гук
ну
ла, підно
ся
-
чи без
со
ром
но ру
ку до уда
ру.-
Че
кай, прий
деш ти ме
ні до
до
-
му,- та тут і опи
нив
ся вже ко
ло
неї ста
рий Пет
ро.
-
Підеш ти звідси, відьмо?! -
гук
нув ди
ко на неї гро
мом.- А
ні, то уб'ю за
раз на місці! - І,
підвівши свій тяж
кий, ве
ли
чез
-
ний ку
лак уго
ру, пог
ро
зив ним
ко
ло го
ло
ви ста
рої.
-
Засватай її, як ти та
кий доб
-
рий! - про
си
ча
ла во
на з не
опи
-
са
ною зло
бою до нього, а від
-
так мет
ну
лась блис
кав
кою взад.
Страш
ний, мов з заліза, ку
лак
уже вих
ром летів на неї… Докія
й Пет
ро підня
ли дівчи
ну і від
-
ве
ли її до
до
му.
Поглянувши на неї вос
таннє,
Докія зна
ла, що во
на вже те
пер
не зірветься вдру
ге із пос
телі…
Безчисленна юр
ба лю
дей дви
-
га
ла
ся, ви
ру
шив
ши з дрібної
ха
ти
ни, крізь самітні по
ля. Чо
-
ловіки й жінкі із го
рю
чи
ми сві
-
чка
ми в ру
ках.
Ніч бу
ла прек
рас
на, і відкриті
го
ло
ви чо
ловіків ри
су
ва
ли
ся
ви
раз
но у магічно
му сяєві міся
-
ця, між тим як жінки з го
ло
ва
-
ми, по
за
ви
ва
ни
ми в білі руш
ни
-
ки, при
га
ду
ва
ли сот
ки лелій,
що струн
ко стрі
ля
ли вго
ру…
Світло свічок освічу
ва
ло іздо
-
ли
ни кож
не об
лич
чя. На них бу
-
ло вид
но най
глиб
шу по
ва
гу.
Докія і Пет
ро про
ва
ди
ли пли
-
ву
чим кро
ком не
щас
ну матір за
до
мо
ви
ною, а Іво
ні
ка сам сту
-
пав. Із відкри
тою, набік по
хи
ле
-
ною го
ло
вою, не відвер
та
ючи
ні на хви
ли
ну очей з до
мо
ви
ни,
так сту
пав він.
Зорі ми
готіли на ви
соті і, зда
-
ва
ло
ся, си
па
ли всім своїм світ
-
лом удо
ли
ну. Місяць роз
горівся
па
ла
ючим світлом.
Далеко-широко на по
лях - ти
-
ши
на. Не
да
ле
ко по
хо
ду пре
див
-
ний та
нець тіні і го
лосіння
двох плач
ниць. Від ча
су до ча
су
про
ди
рав
ся воз
ду
хом роз
пуч
-
ли
вий ви
к
рик напів
збо
же
во
лі
-
лої ма
тері.
-
Куди ти йдеш? Ку
ди ти
йдеш?…- вик
ри
ку
ва
ла, зби
ва
ю
-
чи до
ло
ня
ми.
-
В зем
лю йде… в тем
ну нічеч
-
ку йде… не по
вер
не ніко
ли!…-
відповіда
ли жалісли
вим, про
-
тяж
ним го
ло
сом плач
ки, хи
та
-
ючи го
ло
ва
ми, і за
тя
га
ли далі
своє.
-
Вночі пе
ре
даю те
бе іншо
му
світи
кові… вночі по
ки
даєш тат
-
ка твой
ого!…- крик
нув раз болі
-
сне Івоніка.
-
Не гризіться, бадіко! Гос
-
подь дав та
ку нічеч
ку, що і мак
виз
би
рав би, а зорі го
но
ром
бли
щать! - потіша
ла Докія.
-
Господь бог так дав! Гос
-
подь бог так за
ря
див! - при
та
-
ку
вав ста
рий Ва
силь по-п'яно
-
му вже і з щирістю, в якій розп
-
ли
вав
ся, і повісив
ся на рам'я су
-
м
но
го батька.
-
Бог знає, що ро
бить; не бе
-
ріть собі ду
же жа
лю до сер
ця;
вмер
лий не ма
ти
ме на тамтім
світі су
по
кою! - потішав третій.
-
Він не бу
де сам ле
жа
ти! Нап
-
ра
во й наліво ма
ти
ме сусідів, а
на ос
тан
ку й ми до нього піде
-
мо! - ска
зав чет
вер
тий.
-
Він ду
же над зем
лею роз
щи
-
бав
ся, то
му во
на раніше заб
ра
-
ла йо
го до се
бе! - за
белькотів
Ва
силь.
-
Михайлику! Ми
хай
ли
ку! Що
ти ро
биш твоєму та
тові? - скри
-
к
нув на те все в дикій роз
пуці
Івоніка, зак
рив
ши бурх
ли
вим
ру
хом ли
це.
На пе
рех
ресній до
розі ста
нув
віз із до
мо
ви
ною, і па
но
тець
чи
тав єван
геліє.
Настала без
гомінна ти
ши
на, і
ли
ше слаб
кий зойк су
му
ючих
блу
див то тут, то там. Білі го
ло
-
ви жінок по
хи
ли
ли
ся покірно, а
чо
ловіки пок
ло
ни
ли
ся за ни
ми
вдо
ли
ну.
По пе
ре
чи
тан
ню єван
гелія
ве
лів па
но
тець підійми
ти до
-
мо
ви
ну й заб
ра
ти вис
те
ле
ний
під нею пре
гар
ний до
ро
гий ки
-
лим. По по
хо
роні діста
ва
ли
ся
йо
му зви
чай
но ки
ли
ми в да
ру
-
нок, та, по
бо
ю
ючись сим ра
зом
яко
гось ви
пад
ку, що не
надійно
вир
вав би йо
му та
ку кош
тов
ну
річ, при
ка
зав уже те
пер віднес
-
ти ки
лим до
до
му.
Івоніка зжах
нув
ся, мов уко
ле
-
ний, на та
кий вар
варський при
-
каз, не довіря
ючи своїм ву
хам,
а при
сутні витріщи
ли
ся без
-
мов
но на нього.
-
Тепер уже за
би
ра
ти ки
лим і
сим ра
зом?
-
Ідіть, ідіть, чо
го стоїте та
ди
ви
те
ся?- ква
пив па
но
тець чо
-
ловіка, що сто
яв нерішу
че, не
зна
ючи, чи слід ви
пов
ни
ти при
-
каз, чи ні.
-
Панотчику, зми
луй
те
ся, ли
-
шіть ки
лим, він вам не про
па
-
де! - бла
гав Івоніка з не
ви
мов
-
ною гіркістю в го
лосі, між тим
ко
ли в йо
го груді сер
це із жа
лю
роз
ри
ва
ло
ся.
Якнайкраще хотів би по
хо
ро
-
ни
ти сво
го не
щас
но
го лю
бим
-
ця. Крап
ля
ми був би кров свою
віддав, ко
ли б во
но при
чи
ни
ло
-
ся до підне
сен
ня сеї прес
мут
-
ної, уро
чис
тої хвилі. Ніщо не
бу
ло для нього кош
тов
не, ніщо
зак
рас
не, чо
го б не був по
жерт
-
ву
вав із ціло
го сер
ця. Се ж уже
він в ос
танній раз да
вав йо
му…
Все, що велів за
кон і прас
та
рий
зви
чай, ви
ко
нав він точ
но. Хто
був убо
гий, не да
вав, а хто міг,
да
вав із щи
рої душі. А тут зди
-
рав зах
лан
ний ста
рець, що тря
-
с
ся над гро
бом, і зди
рав ос
тан
-
ню прик
ра
су з-під до
мо
ви
ни,
що
би дві го
ди
ни скор
ше діста
-
ти її на власність.
-
Ти по
то
му за
бу
деш, Івоніко!
- про
тес
ту
вав ста
ре
чим, дри
жа
-
чим го
ло
сом піп.- Й іще не да
си.
Івоніка май
же зой
кнув із жа
-
лю.
-
Не за
бу
ду я, па
нот
чи
ку, а
Ми
хай
ло не візьме з со
бою до
гро
бу! Зми
луй
те
ся!
-
Не мішай
ся до сього! Те
бе те
нічо
го не об
хо
дить! Я тво
го си
-
на по
хо
ваю крас
но, з по
че
том, а
ки
лим відне
сеться те
пер до ме
-
не до
до
му! - відка
зав енергійно
ста
ренький па
но
тець і, мах
нув
-
ши на кількох лю
дей з гур
ту,
слідив уваж
но, як мовч
ки ви
-
пов
ню
ва
ли йо
го при
каз…
Марійка за
го
ло
си
ла не своїм
го
ло
сом, а Івоніка збив п'ясту
-
ка
ми по бо
ках. Він не ска
зав
уже більше ні сло
ва. Не про
тес
-
ту
вав ніко
ли про
ти при
казів
ви
щих, але хто йо
го доб
ре знав,
той знав, що він був у тій хвилі
обид
же
ний і обу
ре
ний до гли
-
би
ни душі. Йо
го очі впи
ли
ся
но
жем у до
мо
ви
ну, а відтак пі
-
шли блу
дом між лю
ди.
Йому йшло те
пер усе на
пе
-
рекір…
Коло де
ся
тої го
ди
ни спи
нив
-
ся на малім кла
до
вищі. Бу
ло пе
-
ре
пов
не
но людьми. Свічки до
-
го
ря
ли ме
рех
тя
чи.
Чорно й неп
ри
яз
но дишів
гріб, ко
ли прис
ту
пи
ли до нього.
Се ж бу
ла страш
на хви
ли
на.
Святі на хо
руг
вах, ося
яні місяч
-
ним світлом, мов і собі поблід
-
ши, гляділи за
де
ревілим пог
ля
-
дом у роз
ри
ту зем
лю…
Кілька жінок ви
бух
ну
ло пла
-
чем, а чо
ловіки ди
ви
ли
ся зак
-
ло
по
та
но дов
ко
ла се
бе. Ти
хий
зойк не ус
та
вав.
Відтак ко
рот
кий, сум
ний спів…
кілька
сот літ ста
рих-ста
рин
них
слів, ви
го
ло
ше
них без
звуч
ним,
ста
ре
чим го
ло
сом, і що
то всту
-
пи
ло у при
сутніх і пірва
ло їх.
До
мо
ви
на спус
ти
ла
ся вниз, і
тут же прірвав
ся воз
ду
хом та
-
кий прой
ма
ючий ок
рик, що
стогін сам із се
бе вир
вав
ся на
ус
та кож
но
го…
Дехто впав на коліна, зак
ри
-
ва
ючи з жа
лю ли
це, а далі під
-
няв
ся зойк та плач, не
на
чеб
зем
ля са
ма за
ри
да
ла.
Аж те
пер йо
го не ста
ло! Аж
те
пер йо
го не ста
ло!…
Мов гра
дом по
си
па
ла
ся гру
да
в гли
би
ну на до
мо
ви
ну і, мов
ос
танній привіт мо
ло
до
го, що
ми
нув
ся, роз
дав
ся у відгомін
вго
ру на
зад. Відтак до
мо
ви
ну
за
си
па
ли навіки…
Божевільним пла
чем за
хо
ди
-
ла
ся нав
колішках ма
ти, роз
ри
-
ва
ючи раз по раз ос
лаб
ле
ни
ми
ру
ка
ми гру
ду, а Івоніка, при
-
пав
ши ли
цем до землі, за
товк,
мов на смерть, го
ло
вою о неї.
Тут уже все скінчи
ло
ся.
Все, чо
го він надіявся, чим
ди
хав, чим жив день і ніч,- все
про
па
ло, ми
ну
ло
ся, пішло під
гру
ду, у глибінь пішло.
Люди підня
ли йо
го.
-
Вбити хо
че
те се
бе? - за
го
мо
-
ніли.
-
Бог з ва
ми! Лишіть уже жа
-
ль!
Він не чув їх.
Вп'яливши здичілий пог
ляд у
гріб, за
го
во
рив:
-
Не для те
бе, син
ку, бу
ла во
-
на, а ти для неї! Ти хо
див по
ній, пле
кав її, а як виріс і став
год
ний, во
на ство
ри
ла па
щу й
заб
ра
ла те
бе! Ду
рень був ти на
ній, ду
рень…
-
Бадіко, бадіко добрі! Гос
-
подь з ва
ми!
-
Ходив, го
во
рив, ро
бив, та й
га
дав, що для се
бе… Най
ми
том
був ти, най
ми
том!
Махнув ру
кою і відтру
тив
лю
дей від се
бе.
-
А во
но, во
но, що йо
го і не чу
-
єш, і не ви
диш, прис
ту
пи
ло, а
він усе по
ки
нув та й пішов!
Зарив грубі пальці у во
лос
ся і,
витріщив
ши
ся, глядів здичіло-
блуд
ним пог
ля
дом на щось
упе
ред се
бе, що ли
ше йо
го од
на
ду
ша ба
чи
ла.
-
Не смійся! - рев
нув на
раз
стра
ш
ним го
ло
сом, пог
ро
зи
в
-
ши п'ясту
ком.- Не смійся! Дос
та
ми дурні твої…
Люди дов
ко
ла нього пе
рех
-
рес
ти
ли
ся і пе
рег
ля
ну
ли
ся з
ост
ра
хом.
-
З ро
зу
му зійшов!…
Він роз
дер одіж на своїй груді
і знов розт
ру
тив тих, що прис
-
ту
пи
ли до нього.
-
Пішов! - крик
нув ди
ко.- Хо
-
ди, Маріє! Він ли
шив уже та
та й
ма
му… Хо
ди!
Кілька чо
ловік у поб
ли
зь
ко
-
сті відвер
ну
ли
ся й об
тер
ли тве
-
р
дою до
ло
нею очі. Відтак узя
ли
йо
го кріпко під ру
ки і по
ве
ли
си
ломіць до
до
му.
Місяць освічу
вав із звізда
ми
цвин
тар, свічки по
гас
ли. Поді
-
ле
ни
ми гро
мад
ка
ми вер
та
ли
лю
ди до
до
му.
-
Тепер уже сам бу
де но
чу
ва
-
ти! - обізва
ла
ся Докія до біло
го
-
ло
вої ста
ру
хи, що пе
реміни
ла
ся
мов у вос
ко
ву пос
тать у місяч
-
но
му ся
еві та лиш очи
ма світи
-
ла. - Пе
ред дво
ма дня
ми но
чу
-
вав іще в бур
дею зі своїми во
-
ли
ка
ми…
-
Ая! Та й ху
до
ба відчує, що
йо
го не
ма! Га
даєте - ні?
-
Чому ні! Во
на ри
кає, фу
кає і
ог
ля
дається нес
покійни
ми очи
-
ма, ко
ли чує десь смерть ко
ло
се
бе. Відтак і не хо
че їсти зра
зу
з чу
жої ру
ки. Не дай, гос
по
ди,
не
щас
тя!
-
Спершу їхав син на возі, йо
-
го спря
та
ли в зем
лю, а те
пер
їдуть самі до
до
му, як си
ро
ти. А
по
чорніли обоє, як та зем
ля, що
в неї ук
ла
ли свою ди
ти
ну. Чи
не вер
та
ють у ха
ту, як у по
-
рожній вулій?
Так пе
ре
мов
ля
ла
ся Докія з
ба
бу
сею і інши
ми людьми, що
вер
та
ли до
до
му. Більша по
ло
-
ви
на зрівня
ла
ся з фірою, що ве
-
з
ла оси
ротілих ро
дичів. Те
пер
пря
му
ва
ли всі в «сусідній» ліс,
де ма
ли по
да
ти по
ми
нальний
обід. Па
но
тець поїхав на
пе
ред,
бо мав ще пе
ре
дяг
ну
ти
ся.
-
Він бу
де їм у пер
ших днях
з'явля
ти
ся. Во
но все так, як чо
-
ловік пом
ре рап
том, а ще до то
-
го без світла! Піде
те на обід?
-
Не знаю! - відповіла Докія.-
Пог
ля
ну ще до
до
му та за Ан
-
ною. Із нею ос
та
ла
ся Онуфріїха
Ло
па
ти.
-
Відколи я на світі, ще не
обіда
ла на по
мин
ках у лісі, та
ще до то
го ко
ло півночі! - ска
-
за
ла по
важ
но ста
ру
ха.- А мені
вже далі 85 літ. Се лед
ве пер
-
ший раз мені та
ке лу
чається!
-
Таке-бо і лу
чається хіба раз
на трис
та років! - по
чув
ся на
раз
го
лос Пет
ра, що ви
ри
нув при
бо
ку сест
ри.
-
Там сьогодні хрест за
би
ли.
Най покійний знає, де згу
бив
свою ду
шу, як прой
де ко
лись
лісом, а живі не
хай зна
ють, де
змо
ви
ти за йо
го ду
шу «Отче
наш». Адіть, яка ніч! Ей, гос
по
-
ди бо
же, ти вже знаєш, що ро
-
биш!
Вийшли на по
ле, і в пре
пиш
-
но
му місяч
но
му сяєві ука
зав
ся
їм ви
раз
но «сусідній» ліс, бур
-
дей і все, що їх ок
ру
жає. Не
бо
зно
си
ло
ся лагідною гли
би
ною
над зем
лею, а зорі дрібніли срі
-
блом, не
мов усміха
ли
ся. Над лі
-
са
ми здійма
ла
ся синьо-про
зо
ра
імла.
-
Старі не поїха
ли до лісу,
поїха
ли до
до
му! Сьогодні бу
де
бур
дей упер
ше сам сто
яти, від
-
ко
ли він на оцьому полі! -
обізвав
ся один із гур
ту.
-
Вони бу
дуть до
ма вип
ря
ту
-
ва
ти та ме
жи со
бою ду
шу по
-
ми
на
ти. Геть ос
лаб
ли! - ска
за
ла
біло
го
ло
ва ста
ру
ха, відтак до
-
да
ла: - Адіть, скільки очей ді
-
став «сусідній» ліс!
-
А всі очі ог
няні! Се свічки, лі
-
хтарі та й смо
лос
ки
пи, що осві
-
чу
ють сто
ли! Зда
ле
ку виг
ля
да
-
ють, як ог
неві кулі! Хто був би
га
дав, що в тім лісі скоїться…
-
Вже я до нього кро
ком не
пос
туп
лю, хоч би навіть зна
ла,
що за
мерз
ну! - про
мо
ви
ла ста
-
ру
ха.
-
А я й по гри
би ту
ди не піду,
хоч би навіть зна
ла, що ніко
ли
гриб
ка й у рот не візьму! - за
ве
-
ла й собі од
на мо
ло
ди
ця.- Не
дай, гос
по
ди!
-
Та лю
ди ту
ди й ніко
ли-та
ки
не за
хо
ди
ли! - об’ясня
ла Докія.
-
Хіба по дрівця опівночі, як
баб
ка…- по
шут
ку
вав Пет
ро.- В
іншо
му лісі чо
ловік і та
кої про
-
пас
ниці не дістав би, як в оцім
сьогодні Са
ва. В ньому му
сить
щось не
чис
те сну
ва
ти
ся, му
-
сить чо
ловікові по ра
зові ро
зум
відби
ра
ти! Бог зна, що то
му тої
ночі в го
лові про
ки
ну
ло
ся, що
огрішив так тяж
ко ду
шу, наві
-
ки…
-
Покійному бу
ла, ма
буть, там
смерть приз
на
че
на! - сповіща
ла
ба
бу
ся.- Марійка ска
за
ла, що
він усе в тім лісі лю
бу
вав
ся! Все
йо
го ту
ди тяг
ну
ло! Але чо
го
убійник хотів від нього?
-
Хто мо
же ска
за
ти, що ду
шо
-
гу
бові те
пер ліпше? Не дай, бо
-
же, ма
ти людську ду
шу на своїй
совісті…
Замовкли.
Чотири пос
таті пе
рей
шли їм
до
ро
гу, звер
ну
ли до лісної до
-
ро
ги й поп
ря
му
ва
ли в «сусід
-
ній» ліс.
-
Виділи ви, хто се був? - спи
-
тав Пет
ро, морг
нув
ши хит
ро
очи
ма.
-
Хто?
-
Таже Гри
горій із жінкою та
й зі своєю га
дюч
кою! А чет
вер
-
та, то клан
ца
та, Ан
ни
на ма
ма.
Ей, то-то б я їх обоє по
бив: кла
-
н
ца
ту та й он ту чор
ну! Я вам
ли
ше оце ка
жу: хто мав ру
ку в
тім ділі, то мав; але во
на пев
но,
що ма
ла! Адіть, зап
ри
яз
ни
ла
ся
вже з клан
ца
тою, пізна
ли
ся від
-
ьми…
Докія за
вер
ну
ла до
до
му, а
інші по
да
ли
ся до лісу.
Надворі сяєво міся
ця, блиск
зір, а в лісі язи
ки свічок і жарі
-
юча по
лумінь смо
лос
кипів.
Червонава лу
на [115]
смо
лос
-
кипів грається пильно по гру
-
бих де
ре
вах і чор
них гілля
ках
та ки
дає ог
нисті рух
ливі пля
ми
по гру
бо опалім лис
тю на землі.
В лісну ти
ши
ну ки
да
ються го
-
ло
си. Зра
зу по
оди
но
ко, нап
ро
-
чуд дзвінко й чут
но, а відтак гу
-
рта
ми. Вкінці міша
ються в
один барв
ний гус
тий гамір і ро
-
збіга
ються жи
вим відго
мо
ном
у за
тишні, не
освічені за
кут
ки
лісу.
Від пня до пня прос
тя
га
ються
стрункі дош
ки, повк
ри
вані бі
-
[115]
- Лу
на - заг
ра
ва.
ли
ми ска
тер
тя
ми й по
лот
ном, і
уги
на
ються від хлібів, страв і
трунків…
Десь поділа
ся постійна лісна
ти
ши
на. Ви
тис
не
на во
ро
хоб
-
ною лу
ною, ки
ну
ла
ся в оса
мо
-
чені по
ля і тут розс
те
ли
ла
ся,
Ніщо її не спи
ня
ло.
Одно пас
мо імли, рівне, як
прос
тяг
не
ний сер
па
нок, пря
му
-
ва
ло та
ким же сер
пан
ком тим
ти
хим по
лем, а відтак ста
ну
ло.
З од
но
го вікна би
ло сла
бе
се
-
нь
ке світло, і во
но тут спи
ни
ло
-
ся.
В хаті ні муш
ка не заб
ри
нить.
На пос
телі ле
жить смер
те
ль
-
но хо
ра дівчи
на, а при ній, опус
-
тив
ши го
ло
ву в ру
ки, си
дить
скорб
но по
важ
на Докія. Мо
ли
-
ть
ся.
«Тут ли
ше гос
подь бог один
мо
же по
мог
ти! - сну
ються їй ду
-
м
ки між мольбою в го
лові.- Ли
-
ше гос
подь один!» Са
ма по собі
вже знає…
XXIII
Десять неділь пізніше зем
ля
за
дубіла. Сон
це ос
ло
ни
ло
ся ні
-
жною ос
ло
ною, і повільним
льотом па
да
ли сніжи
ни тон
ки
-
ми звіздка
ми без упи
ну до
до
лу.
-
Христос всту
пив в Івоніку!
-
Він всту
пив у нього, за
чи
-
нив йо
му ус
та, а зір відвер
нув
від землі до се
бе. Ви
рос
ло дов
ге
во
лос
ся і бо
ро
да, а го
ло
ва по
хи
-
ле
на набік, мов піддав
ся зовсім
під тер
не
ву ко
ро
ну.
-
Господи, зми
ло
сер
ди
ся над
ним!
Так при
повіда
ла біло
го
ло
ва
ста
ру
ха лю
дям, вер
та
ючи се
-
лом, відпо
чи
ва
ючи то ко
ло од
-
ної, то ко
ло дру
гої ха
ти, та об
-
пер
ши
ся на гру
бу па
ли
цю і від
-
ди
ху
ючи важ
ко. Тяж
ко бу
ло во
-
лікти за со
бою май
же столітні
но
ги… У тор
бині ж на пле
чах
тя
жіли ще ми
лос
тині від Ма
-
рійки.
-
До ніко
го сло
веч
ка не про
-
мо
вить. Хіба ча
сом рідко. Те, що
ду
же вже потрібне до об
хо
ду.
Пос
тарівся, по
дав
ся і від тру
-
нків відрікся. Хоч і не пив ніко
-
ли, як інші лю
ди, а відрікся. Бог
знає, що в йо
го душі за
во
ди
-
ться. Ча
сом спли
ве сльоза по
лиці, та він, замітив
ши, що
хтось її дог
ля
нув, за
раз ру
ка
-
вом обітре. Завт
ра відбу
деться
п'ятий по
ми
нальний обід у
ньо
го. Щод
ня ви
зи
рає сво
го Са
-
ви, а Са
ва не вер
тається.
-
А Марія го
во
рить. Що й за
-
го
во
рить, та зак
ле
не убійни
ка.
Са
ма вос
ком ста
ла. Про вмер
ло
-
го май
же не зга
дує. Ви
хо
дить,
що ніби че
рез нього мо
лод
шо
го
втра
ти
ла…
-
Кажу, не дай гос
по
ди, як
кле
не! Як
би оце її прокльони
спов
ни
ли
ся, не тре
ба б йо
му й
ка
ри бо
жої. Та й щоб ви зна
ли,
лю
доньки добрі! Во
на ніби не
та ста
ла. Нічо
го не за
чуєш від
неї, ли
ше Са
ва, Са
ва та й Са
ва.
Гу
бить ду
шу свою в жа
лю. Що
ли
ше груді йо
му не по
дає. За
па
ру днів ма
ють обоє іти до су
-
ду. Че
рез Са
ву. Чую, і Рахіра та
-
кож…
-
А що з Рахірою? - пи
та
ли
ся
лю
ди.
-
Та що? На по
мин
ках у лісі
їла, як той го
лод
ний вовк, а
очи
ма ли
ше то сю
ди, то ту
ди
стріля
ла. Не виділи, чи що? До
неї й ніхто не прис
ту
пав. Самі
сиділи. Оноді, зди
бав
ши Марію
не
да
ле
ко Домніки, сміяла
ся їй у
ли
це й клик
ну
ла: «Добрі бу
ли
пи
ро
ги на по
мин
ках, ма
туш
ко!»
Щоб із нею! Во
но без со
ро
му на
світ прий
шло. Не до сма
ку мамі
по
ви
би
ра
ли хлопці невістки.
Про ніяку не хо
че чу
ти. Од
на
лю
та, як пек
ло, а Ан
на пов
-
довіла, за
ки під вінець пішла.
-
Близнята має…
-
Та має. Ка
жуть, такі красні,
що се
ло та
ких не ба
чи
ло. Са
ра
-
ка Докія по
би
ва
ла
ся нею. А во
-
на все її по ру
ках цілу
ва
ла та
пла
ка
ла.
«Мам
цю
моя доб
ра, ма
-
м
цю!» - го
во
ри
ла та й пла
ка
ла.
-
Чоловік із жа
лю ніж би собі
в гру
ди вса
див, як її ви
дить,-
ка
зав Пет
ро, а Пет
ро не то що, а
чо
ловік раз…
XXIV
З бур
дея ве
ла снігом ву
зе
нь
-
ка, ли
хо утоп
та
на сте
жеч
ка крі
-
зь по
ля до цісарської до
ро
ги,
що ве
ла до міста.
По ній про
би
ра
ли
ся од
но
го
ран
ку Марійка з чо
ловіком.
До су
ду.
Він сту
пав упе
ред, а во
на за
ним. Хит
ким кро
ком, пош
пор
-
ту
ючи
ся. Від ча
су до ча
су об
зи
-
рав
ся за нею.
Бідна жінка! Ніко
ли в житті
не пе
рес
ту
па
ла по
рогів су
ду, не
пе
рес
ту
па
ла хоч би в най
ма
р
-
нішій справі, а те
пер на старі лі
-
та пос
та
ра
ла
ся про те їхня ди
-
ти
на.
«Боже, що ти ро
биш?» - кле
-
ну
ло раз у йо
го душі болісним
зой
ком і об
ня
ло сер
це не
ви
-
мов
ним жа
лем.
Ні од
ної спокійної хвилі не
мав він, відко
ли го
ре загнізди
-
ло
ся в них. Страх і лю
бов, лю
-
бов і страх так і на
пе
реміну му
-
чи
ли йо
го ду
шу.
Плакав ду
хов
ни
ми, не
вид
ни
-
ми сльоза
ми, зга
ду
ючи Са
ву.
Пла
кав і за по
мер
лим. Зда
ва
ло
-
ся, ніко
ли не лю
бив Са
ви біль
-
ше, як те
пер, як гро
зи
ла не
без
-
пе
ка втра
ти
ти йо
го гірше як
смер
тю, як якась страш
на ка
ра
ма
ла йо
го навіки вир
ва
ти від
нього. Прий
шло до чо
гось стра
-
ш
но
го, і ко
ли прий
шло, він опи
-
нив
ся і ту
манів се
ред то
го го
ря.
І хто був ви
нен? Хто був ви
-
нен?
З гли
би
ни йо
го душі ви
ри
ну
-
ла куд
ла
та, мов у со
ба
ки, го
ло
-
ва дівчи
ни, й ла
комі очі заб
ли
-
стіли про
ти нього.
Вона всьому вин
на!
Нехай би йо
му хто й що го
во
-
рив, ти
сячі разів го
во
рив, він
знав своє. Во
на бу
ла всьому
вин
на. Се ж був ве
ли
кий гріх у
своїх наслідках. Йо
го син злу
-
чив
ся а нею, що йо
му май
же се
-
ст
рою бу
ла, а се не мог
ло гос
по
-
ду впо
до
ба
ти
ся. З тої хвилі
збли
зи
ла
ся ка
ра, зни
щи
ла Ми
-
хай
ла і спи
ни
ла
ся те
пер пе
ред
ним са
мим. Рахіра заг
на
ла всіх
у бе
зод
ню. Що те
пер далі бу
де?
Бог один знав, що мог
ло бу
ти.
-
Маріє, ува
жай! Все, що го
во
-
ри
ти
меш, му
сиш зап
ри
сяг
ну
ти.
А як
би ти фальши
во при
сяг
ну
-
ла, не
хай те
бе гос
подь бо
ро
-
нить! - обізвав
ся по довгій мов
-
чанці Івоніка.
-
Аа, ая! Я ж го
во
ри
ти
му прав
-
ду! - відповіла жалісли
вим го
-
ло
сом, си
лу
ючи
ся зрівня
ти
ся з
ним. Сніг упав та
кий ве
ли
кий, її
но
ги бу
ли такі зів'ялі, що во
на
щох
вилі ос
та
ва
ла
ся дальше по
-
зад нього.
-
Чого во
ни хо
тять від нас?
Ми вже ска
за
ли, що не знаємо
нічо
го! Мо
же, Са
ва вже вер
не
-
ть
ся з на
ми? Не знай
шли ні
чо
-
го, як ли
ше кілька кра
пель кро
-
ві від зай
ця, і за та
ке пха
ти хло
-
п
ця в не
щас
тя! Гос
по
ди, зми
ло
-
сер
ди
ся!
-
Нічого не знай
шли! - пов
то
-
рив Івоніка ко
рот
ко. Він не го
-
во
рив із нею і не ска
зав їй і досі
своїх тай
них ду
мок та здо
гадів
про убійни
ка. До чо
го ж? Во
на й
так як напівбо
жевільна з ост
ра
-
ху за хлоп
цем, а на
ко
ли б дізна
-
ла
ся про страш
ну прав
ду, зі
-
йшла б цілко
ви
то з ро
зу
му! Се
вже ос
та
неться навіки заг
ре
ба
-
не ли
ше в йо
го груді!
-
Жандарі ка
за
ли мені, що ні
-
чо
го не знай
шли досі, що б на
Са
ву свідчи
ло! - тяг
нув він да
-
льше із уда
лим спо
коєм.- Убій
-
ник був та
кий хит
рий і ос
то
-
рож
ний, що за
тер усі сліди за
со
бою, мов пря
мо в во
ду ки
нув
-
ся. «Нічогісінько»,- ка
за
ли. А
хоч і є підозріння, та як не
ма
до
волі відпо
від
них до
казів,
хло
п
ця не мо
жуть по
ка
ра
ти.
Так ка
за
ли. Від панів із су
ду чу
-
ли. Але він мо
же ще і з півро
ку
замк
не
ний сидіти. Він у підо
-
зрінні, і за до
ка
за
ми мо
жуть
іще хто знає до
ки по
шу
ку
ва
ти.
На білій, без
до
ганній по
ве
р
-
хні виг
ля
да
ли обоє зда
ле
ка,
мов дві чорні точ
ки…
В суді ста
ви
ли їй між іншим
ті самі пи
тан
ня, що до
ма: чи Са
-
ва був до
ма, ко
ли бра
та за
мор
-
до
ва
но?
Вона зблідла, мов смерть,
дри
жа
ла на ціло
му тілі і, ог
ля
-
да
ючи
ся пе
ре
ля
ка
ни
ми очи
ма
дов
ко
ла се
бе, ска
за
ла, що був
до
ма. І чо
му ж би не був? Та
же
ка
же, що був. До
ко
неч
не був.
Не
хай вже її по
ка
ра
ють, як се
неп
рав
да, зап
руть на цілий рік;
хо
че ми
ну
ти
ся в криміналі, ли
-
ше не
хай її си
на пус
тять на во
-
лю…
Суддя пог
ля
нув на неї дов
го,
ти
хо.
-
Ти му
сиш зап
ри
сяг
ну
ти те,
що го
во
риш! - ска
зав.
Вона по
зир
ну
ла бла
га
ючим
пог
ля
дом на чо
ловіка.
-
Івоніко, чи не так? Він був
до
ма? - про
белькотіла.- Гос
по
-
ди ми
ло
серд
ний! Ска
жи ж бо!…
Він спус
тив пог
ляд до землі.
-
Я не знаю, Маріє! Ме
не не
бу
ло до
ма!
Вона знов ог
ля
ну
ла
ся дов
ко
-
ла се
бе, та сим ра
зом уже май
-
же блуд
ним пог
ля
дом.
-
Тебе не бу
ло до
ма? - спи
та
ла
і, усміхнув
ши
ся безс
мис
ле
но,
за
німіла.
На столі засвіче
но свічки ко
-
ло хрес
та.
-
Підноси ру
ку! - велів суд
дя.
Во
на ки
ну
ла
ся з жа
хом узад,
витріщи
ла
ся не
са
мо
ви
то на
ньо
го.
-
Я не бу
ду при
ся
га
ти! - клик
-
ну
ла і, мет
нув
ши
ся з не
опи
са
-
ним пе
ре
ля
ком узад, ма
ло що
не пе
ре
вер
ну
ла судді. Сей ски
-
пів і по
тер
мо
сив її за плечі. Во
-
на ви
чер
па
ла йо
го терп
ливість
нині до край
ності.
-
Брехливе му
жицьке насін
-
ня! - гук
нув погірдли
во.
Івоніка сто
яв мовч
ки і спла
-
кав. На йо
го жінці не бу
ло ще
чу
жої ру
ки!
-
Не бу
ду, не бу
ду!…
Вона тис
ну
ла
ся, мов бо
же
ві
-
ль
на, до стіни…
Кілька хвиль пізніше вип
ро
-
ва
див її Івоніка напівзімлілу на
ко
ри
дор.
Як уве
де
но Са
ву, Івоніка пе
-
ре
ля
кав
ся. Виг
ля
дав, як кістяк.
Ви
худілий, блідий і втом
ле
ний.
Не го
во
рив май
же нічо
го. По
ба
-
чив
ши пе
ред со
бою батька, спу
-
с
тив пог
ляд до
до
лу, і ні сло
веч
-
ка не пе
рей
шло че
рез йо
го ус
-
та. Вза
галі мов
чав. Хіба що ви
-
мов
ляв сло
во «ні». Не мож
на
бу
ло з нього нічо
го ви
до
бу
ти, і
йо
го ви
ве
де
но на
зад.
Івонікові кра
яло
ся сер
це на
вид си
на, од
на
че і він му
сив
мов
ча
ти.
Відчув. Мов
чан
ка, зав
зя
та, рі
-
шу
ча, глу
ха мов
чан
ка, бу
ла
оди
но
ким спо
со
бом ря
тун
ку. В
ньому од
но
му мог
ло все навіки
по
то
ну
ти, мог
ло все за
гу
би
ти
ся
без
по
во
рот
но.
В суді довідав
ся Івоніка та
-
кож, що по
мер
лий не мав і при
війську во
рогів. Між кам
ра
та
ми
був за
гально
люб
ле
ний і по
ва
-
жа
ний, шар
жа бу
ла з нього вдо
-
во
ле
на. Замітна бу
ла в нього
ли
ше нез
ви
чай
на відра
за до
ору
ж
жя, особ
ли
во ж до руш
ни
-
ці…
«Вже тоді відчув він, що на
нього звер
не
ний десь який
сь
на
бій,- тол
ку
вав собі не
щас
ний
батько,- і він опи
рав
ся то
му зі
всіх сил, як міг, а про
те му
сив
йо
го не
ус
тан
но при собі терпі
-
ти. Як страш
но му
си
ло йо
му бу
-
ти! Хотів вир
ва
ти
ся на во
лю,
але він йо
го здер
жав. Грубі ка
-
сар
няні му
ри не впус
ка
ли сме
-
рті до нього, во
на за
хо
ва
ла
ся
до лісу і до
жи
да
ла терп
ли
во йо
-
го при
хо
ду літа
ми. До
ма не ма
-
ли спо
кою, щоб йо
го вир
ва
ти зі
столітніх мурів, а як уже
справді вир
вав
ся, по
вер
нув,
тоді й ус
та
вив
ся сам пе
ред
набій…»
XXV
У Ан
ни бу
ли близ
нят
ка, два
хлоп
чи
ки.
Докія ріши
ла
ся три
ма
ти її в
се
бе до вес
ни, а на
весні ма
ла
во
на умісти
ти діти між людь
-
ми, а са
ма йти на служ
бу, що
би
що за
ро
би
ти. Від не
щас
тя, зда
-
ва
ло
ся, ви
рос
ла, збіль
шіла, але
виг
ля
да
ла страш
ли
во: ху
да, жо
-
в
та, з зів'ялим цві
том у лиці. На
ус
тах не з'являв
ся ніко
ли усміх.
Терпіла в горі з цілою по
ва
гою
гли
бо
кої своєї на
ту
ри і втра
ти
-
ла ро
зуміння бу
дуч
но
сті. Її вда
-
ча не
мов бу
ла наст
роєна для
та
ко
го страш
но
го не
щас
тя, що
по
тя
га
ло за со
бою та
кож са
ме
страш
не терпіння, і, зда
ва
ло
ся,
терпіння ста
но
ви
ло те
пер оди
-
но
ку діяльність її по
важ
ної мо
-
ло
дої душі. Рідко ко
ли бу
ва
ла
та
ка ніч, яку пе
ре
бу
ва
ла б із су
-
хи
ми очи
ма. На
віть до сну втис
-
ка
ли
ся сльози і скро
п
лю
ва
ли
вог
нем її ду
шу.
Мов підстріле
ну звіри
ну, тяг
-
ну
ло її до са
мо
ти. Стог
на
ла, по
-
ба
чив
ши
ся на са
моті, а уг
ле
ді
-
вши де-не
будь хрест, ки
да
ла
ся
на коліна і мо
ли
ла
ся, її ус
та
поблідли, вик
ри
ви
ли
ся, пог
ляд
став по
ну
рий, а го
лос стра
тив
звук.
Вмерти, з обо
ма дітьми вмер
-
ти,- се бу
ло її оди
но
ке ба
жан
ня.
Сто
яла цілком без
помічна, без
-
рад
на про
ти сво
го го
ря і ніяк
не ба
чи
ла ви
хо
ду з нього. І так
волікла свої мо
лоді дні за со
-
бою. Ли
ше од
но вик
ли
ку
ва
ло в
ній зміну, вво
ди
ло її у зво
ру
-
шен
ня та роз
го
ря
ло її хмурі очі.
Се бу
ло ім'я убійни
ка.
Здавалося, що при зву
ку то
го
імені про
ки
да
ло
ся в ній жит
тя і
нер
ви нап
ру
жу
ва
ли
ся до край
-
ності.
В та
ких хви
лях пе
реміня
ла
ся
в якусь без
мов
ну фурію, що за
-
хо
ву
ва
ла
ся не
по
руш
не та че
ка
-
ла відповідної хвилі, що
би ки
-
ну
ти
ся без
по
щад
но на свою же
-
рт
ву.
Так, приміром, не відда
ля
ла
-
ся май
же ні
ко
ли з до
му, але як
їй од
но
го ра
зу лу
чи
ло
ся вий
ти
в се
ло, і во
на там довіда
ла
ся,
що Са
ву, ма
буть, ви
пус
тять на
во
лю за
д
ля бра
ку відповідних
до
казів, ска
за
ла:
-
На що зас
лу
жив собі, йо
го не
ми
не! Ко
би мені ли
ше бог до
-
поміг дітей ви
го
ду
ва
ти, ко
би
мені ли
ше бог до
поміг!…- і ві
ді
-
тхну
ла ціли
ми грудьми, її ні
-
здрі зад
ри
жа
ли, а очі спа
лах
ну
-
ли та
кою страш
ною не
на
вис
тю,
що ляч
но ста
ва
ло на неї гля
ну
-
ти.
Іншими ра
за
ми знов, ко
ли си
-
діла са
ма ко
ло дітей, пильну
-
ючи їхнього сну, за
вер
та
ла
ся
ду
шею в цілко
ви
то інший, див
-
ний нап
рям. Ро
би
ла собі до
ко
-
ри, що ока
зу
ва
ла по
мер
ло
му за
-
ма
ло лю
бові.
«А ось діти, оди
но
ке ба
гатст
-
во її, ли
шив він їй, а що взяв він
від неї в гріб?»
Зразу, як ли
ше збли
зив
ся він
до неї, в дворі ще, про
мов
ля
-
ючи то тут, то там доб
ре сло
во,
во
на німіла. Нап
ру
жу
ва
ла
ся,
мов стру
на, та й умов
ка
ла. Змі
-
ня
ла
ся несвідо
мо, ми
мо
волі.
Якась нез
ро
зуміла, бру
тальна
си
ла всту
па
ла в її грудь, роз
сад
-
жу
ва
ла її іноді з бо
лю, а ус
та
так і па
ралізу
ва
ла.
Він го
во
рив здерж
ли
во, а во
-
на не ма
ла цілко
ви
то пра
ва ви
-
ка
зу
ва
ти своєї лю
бові. Відчу
ва
-
ла се врод
же
ним, жіно
чим ін
-
стинк
том. Во
на бідна най
мич
-
ка, на яку гляділи всі че
рез пле
-
чі!
А потім все так інак
ше ук
ла
-
да
ло
ся.
Увесь рай, що но
си
ла йо
го в
гру
дях для нього, хо
ва
ла на ту
хви
лю, ко
ли дос
ту
пить пра
ва
уві
йти в йо
го стіни і ста
ти
ся
йо
му чимсь ша
ле
но доб
рим.
По
тім її ус
та вже самі з се
бе
ство
ри
ли
ся б. Те, що три
ма
ло її
бру
тальною си
лою, мов у кай
-
да
нах, за
ми
ка
ло її ус
та, а йо
го
вво
ди
ло в дум
ку, що во
на йо
го
не лю
бить,- во
но по
ки
ну
ло б її
вже са
мо з се
бе. Надія на ту
хви
ли
ну до
да
ва
ла їй ге
роїчної
си
ли, і во
на із не
ви
мов
ною вит
-
ри
валістю зно
си
ла все го
ре
сво
го по
ло
жен
ня.
Потім, як уже мог
ла го
во
ри
-
ти, ділив їх час від се
бе, а те
пер
- йо
го не ста
ло.
Іншими ра
за
ми знов ки
да
ла
-
ся на свої діти, ма
ло не да
ви
ла
їх із якоїсь ди
кої лю
бові.
Вони обоє по
до
ба
ли на нього.
Не ма
ли її чор
но
го во
лос
ся, а
яс
не, мов шовк, во
лос
ся йо
го.
По
жи
ра
ла очи
ма їхні дрібні ли
-
ч
ка і не
мов ба
чи
ла їх до
рос
ли
-
ми.
Такі бу
ли, як він, цілком такі,
інши
ми й не мог
ла уяви
ти собі
їх. Потім по
па
да
ла у бо
же
ві
ль
-
ний плач.
Його не бу
ло! Йо
го не бу
ло і
не бу
де вже ніко
ли, до
ки світу.
Ка
зав, що візьме, а по
ки
нув.
Ша
ліла з бо
лю, товк
ла го
ло
вою
до ди
тя
чої ко
лис
ки і вик
ли
ку
-
ва
ла тяж
ким зой
ком раз по раз
йо
го ім'я.
І не заз
нав
ши ще щас
тя, му
-
си
ла бо
же
воліти з жа
лю за ним.
Сто
яло так близько ко
ло неї,
завт
ра-по
завт
ра ма
ла зіткну
ти
-
ся з ним, а во
но відвер
ну
ло
ся
від неї навіки!
Одного ра
зу да
ла на
мо
ви
ти
ся
Докії та пішла до Івоніки й
Марії. Пішла про
си
ти їх, щоб во
-
ни прий
ня
ли за своє од
но з ди
-
тят.
-
Може, схо
тять ви
ко
ха
ти собі
од
но
го вну
каї - ра
ди
ла роз
важ
-
на жінка.- Не мож
на ж зна
ти їх
ду
мок!
Може, бог дасть, що прий
-
муть! Оси
ротіли те
пер, та, мо
-
же, й по
лег
шає їхнє го
ре з ди
-
ти
ною! Ось то
го стар
шенько
го
бе
ри, більше по
хо
жо
го на бать
-
ка!
Зразу во
на тій думці страш
но
опи
ра
ла
ся, але пізніше підда
ла
-
ся їй і пішла. Зад
ля дітей пішла.
Івоніки не бу
ло до
ма, а Ма
-
рійка ки
ну
ла
ся на неї, мов тиг
-
ри
ця.
-
Щоб ти не посміла мені бі
-
льше мій поріг пе
рес
ту
пи
ти,
ро
з
пус
ни
це ти!- кри
ча
ла.- З ким
іншим роз
по
ча
ла собі за
ба
га
н
-
ки, а на Ми
хай
ла спи
хаєш? Хто
те
бе ко
ли в селі ба
чив із ним? А
Са
ву хто вик
ри
чав убійни
ком
пе
ред цілим се
лом? Як прий
-
деш мені ще раз під очі, то вит
-
рав
лю те
бе пса
ми з подвір'я! А
як хо
чеш від ме
не хліба, то при
-
й
ди на по
мин
ки. Тоді я й жеб
-
раків го
дую!
До гли
би
ни по
ра
же
на, з ли
-
цем білим, як по
лот
но, і ма
й
же
блуд
ни
ми очи
ма, вер
ну
ла
ся мо
-
ло
да, упо
ко
ре
на ма
ти на
зад, не
ска
зав
ши ні сло
ва, ук
ла
ла мо
-
вч
ки ди
ти
ну…
Поглянула на неї Докія та до
-
га
да
ла
ся наслідків хо
ду, од
нак
не став
ля
ла ніяких пи
тань. Бо
-
яла
ся, щоб ті побілілі ус
та ча
-
сом не ство
ри
ли
ся, як бо
яла
ся
то
го страш
но
го, роз
го
ре
но
го
по
г
ля
ду чор
них очей…
Але пізніше довіда
ла
ся про
все.
І ніко
ли більше не пе
рес
ту
па
-
ла дівчи
на по
ро
га тої ха
ти, а як
ба
чи
ла Марійку зда
ле
ка, об
хо
-
ди
ла її кож
ним ра
зом совісно.
Інакше за
хо
ву
вав
ся Івоніка.
Він не втор
кав
ся до тої спра
-
ви, але вірив у ко
лишні зно
си
-
ни сво
го си
на з сею дівчи
ною,
як вірив у її чесність і доб
ро
ту.
Докія йо
го пе
ресвідчи
ла. Стрі
-
ча
ючи
ся з нею на до
розі, стри
-
му
вав її сам.
-
Що ро
биш, Ан
но, здо
ро
ва? -
пи
тав
ся щи
ро, та тут же й уни
-
кав її пог
ля
ду. Йо
му ста
ло не
-
ви
мов
но жаль сеї дівчи
ни. Бід
-
ний йо
го син лю
бив її, і як уже
бу
ло, так бу
ло, а во
на ли
ши
ла
ся
в ве
ликім горі. Та про
те не міг
для неї нічо
го вдіяти.
Марійка го
ни
ла її, як со
ба
ку,
від ха
ти до ха
ти, а по-дру
ге,- во
-
на бу
ла най
тяж
чим во
ро
гом йо
-
го Са
ви. Об
ви
ня
ючи йо
го при
-
люд
но в убійстві бра
та, гро
зи
ла
ще й са
ма, що за
подіє йо
му зло.
Так не міг він її нічим ря
ту
ва
ти,
хіба що, мо
же, дав би їй ко
ли
тро
хи гро
ше
нят, аби Марійка
не зна
ла, але по
ки що му
си
ло
так усе ос
та
ти
ся. До то
го, був
та
кий пе
рей
ня
тий влас
ним го
-
рем і три
во
гою дру
го
го си
на,
що не був у силі спи
ни
ти
ся
дум
ка
ми ко
ло чу
жо
го го
ря.
Таким чи
ном бу
ла во
на по
ли
-
ше
на зовсім собі самій і не чис
-
ли
ла на нічию поміч. До ма
тері
і бра
та не за
хо
ди
ла. Во
ни не хо
-
тіли про неї нічо
го чу
ти, відко
-
ли брат од
ру
жив
ся, а ма
ти пе
-
ресвідчи
ла
ся, що від ро
дичів
по
мер
ло
го не наспіває поміч
для неї.
Чужі не всі ока
зу
ва
ли співчу
-
т
тя для неї. Во
на ніко
ли не ті
-
ши
ла
ся особ
лив
шою сим
па
ті
єю
між жінка
ми та дівча
та
ми. Зав
-
дя
ки тон
шо
му, дов
го
літ
ньо
му
ок
ру
жен
ню у дворі і бла
го
род
-
но
му впли
во
ві жи
телів йо
го на
неї, ста
ну
ла во
на ду
хов
но і мо
-
рально ви
ще від своїх сільсь
ких
ро
вес
ниць, а то
го не прос
ти
ло
їй ні
ко
ли кон
сер
ва
тив
не, уп
ря
-
ме му
жи
ць
ке ро
зуміння жіно
-
чо
го сільсько
го світу.
До то
го спри
чи
ня
ла
ся і за
-
висть, що за
дав
лю
ва
ла для неї
співчут
тя.
Майже кож
на гос
по
ди
ня в се
-
лі, що ма
ла доньку в хаті, чис
-
ли
ла тай
ком на Ми
хай
ла, як на
бу
ду
чо
го зя
тя. А тут і по
ка
за
ло
-
ся на
раз, що йо
го вибір упав на
най
ми
ч
ку! Роз
ча
ру
ван
ня бу
ло
за
сильне й не
с
подіва
не, що
би
не по
тяг
ну
ло наслідків за со
-
бою. Він не жив уже, не міг пос
-
ва
та
ти най
мич
ки, та про
те за
жит
тя виб
рав собі її та мав її за
свою бу
ду
чу ґазди
ню.
Як схо
ди
ла ко
ли бесіда на неї,
кінча
ла
ся зви
чай
но сло
ва
ми:
-
Все та
ку доб
ру та й свя
ту
уда
ва
ла, а те
пер має, чо
го хоті
-
ла! Як
би бу
ла по
ряд
на, мог
ла б
ко
ли-не
будь ста
ти у пер
шо
го
-
ліпшо
го гос
по
да
ря до служ
би, а
так най уже собі по
ма
гає, як мо
-
же! Най до свек
ру
хи йде!
XXVI
Був са
ме свя
тий вечір різдва
Хрис
то
во
го. Са
ва сидів усе ще
замк
не
ний у слідстві, і в сіль
-
ській хаті Івоніки бу
ло ти
хо та
сум
но. Марійка пе
ре
сид
жу
ва
ла
в ній са
ма, бо Івоніка меш
кав у
бур
дею. Ко
ло бур
дея сто
яло не
-
мо
ло
че
не ще збіжжя, в бур
дею
бджо
ли, і всього то
го не мож
на
бу
ло ли
ши
ти на са
моті, без дог
-
ля
ду. Свої во
ли й іншу мо
ло
ду
то
ва
ри
ну спро
дав Івоніка на
ви
дат
ки, що по
тяг
нув за со
бою
по
хо
рон і вза
галі не
щас
тя, а од
-
на ко
ро
ва, що ли
ши
ла
ся, на
хо
-
ди
ла
ся в Марійки. Во
на му
си
ла
її ма
ти близько се
бе, і так сто
-
яла стай
ня ко
ло бур
дея глу
хою
пуст
кою…
Було пізно ве
чо
ром.
Поля бу
ли завіяні, над
ворі
гра
ла лю
та за
вірю
ха, ви
хор ме
-
тав зав
зя
то сніжни
ми хма
ра
ми,
і вся
кий слід но
ги чи за
лубнів
[116]
за
раз зни
кав по хви
лині
своєї по
яви. Неп
ри
яз
но й ляч
но
виг
ля
да
ло дов
ко
ла, навіть ви
ду
не бу
ло ніяко
го. Скільки й ви
-
тріщав
ся зір, не уг
ледів нічо
го.
Хма
ри снігу од
на по одній гна
-
ли ша
ле
ним льотом по білій по
-
верхні й зас
ло
ня
ли вся
кий вид.
Івоніка ви
хи
лив
ся на хви
лю з
бур
дея і озир
нув
ся. Ли
ше шма
-
ти сні
гу вда
ри
ли йо
му мок
ро з
вітром у ли
це.
Він вер
нув
ся до
се
ре
ди
ни й
присів на землі, ску
лив
ши
ся
при печі, де горів огонь. Ко
ло
бур
дея ти
ши
на.
[116]
- За
лубні - са
ни.
Сойка за
ри
ла
ся зі зим
на в со
-
ло
му і ні зву
чеч
ком не об
зи
ва
-
ла
ся, а стай
ня сто
яла пуст
кою.
Пишні бурі з сильним теп
лим
відди
хом зна
хо
ди
ли
ся бог зна
де, а бджо
ли спа
ли якимсь ме
-
рт
вецьким сном або за
хо
ву
ва
-
ли
ся без
гомінно ти
хо у своїх
круг
лих хат
ках. Він один на
да
-
вав усьому жит
тя. Та ніко
ли не
був так самітний, як те
пер, як
от сього ве
чо
ра. Іноді, як пе
ре
-
бу
вав тут сам, так бу
ла у нього
надія, що хтось надійде, примі
-
ром, Са
ва, як Ми
хай
ла не бу
ло
до
ма, або хто інший; бу
ли бурі,-
але те
пер знав, що ніхто не заг
-
ля
не до нього… Ко
му яке діло
пус
ка
ти
ся в та
ку страш
ну ніч
до йо
го но
ри? До пуст
ки йо
го?
А йо
го са
мо
го не бу
ло ніко
му
потрібно; він став не
мов відлю
-
д
ни
ком від ча
су, як стра
тив си
-
на.
А самітність до
ко
ну
ва
ла сво
-
й
ого.
Глибока, глу
ха ту
га ви
рос
та
-
ла з неї, до
би
ра
ла
ся до нього й
то
чи
ла не
ус
тан
но спокій. День і
ніч квиліло в ньому пи
тан
ня:
«Чо
му те все ста
ло
ся, що ста
ло
-
ся? Як йо
го зем
ля но
сить? - А
відтак знов: - По
що ста
ло
ся?
Чо
му, чо
му, чо
му? Чи бог так
осу
див? Чо
му бог так хотів? Що
йо
му з то
го прий
де?»
Його ве
ли
ка по
божність і
гли
бо
ка, щи
ра віра у ви
щу си
лу
по
па
ли
ся на
раз у най
глиб
шу
му
ку й терпіння, і ніяк не мог
-
ли з них ви
со
та
ти
ся, ніяк не мо
-
г
ли собі розв'яза
ти оцеї кри
ва
-
вої про
яви. Бог потрібу
вав душі
Ми
хай
ла. Бог та
кож чо
гось доб
-
ро
го потрібу
вав. А Ми
хай
ло був
доб
рий. Та чо
му заб
рав йо
му
си
на та
кою до
ро
гою? Чо
му ма
-
ла ру
ка йо
го дру
гої ди
ти
ни під
-
ня
ти
ся на спов
нен
ня сього не
-
чу
ва
но
го вчин
ку?
А відтак знов: «Кров страш
на,
в яку сту
пив Са
ва тілом і ду
-
шею, але те, що за
тяг
ну
ло йо
го
в ту кров, чи не бу
ло во
но в ти
-
ся
чу разів страшніше?… Що се
бу
ло? Звідки по
хо
ди
ло? Си
лою
яко
юсь?» Він чув си
лу якоїсь
нез
на
ної мо
гут
ності, та йо
го
ди
ти
ня
ча ду
ша не бу
ла ще до
-
рос
ла до то
го, що
би збаг
ну
ти
ту не
об
ме
же
ну тай
ну. Відчув
на
сліпо, не
яс
но існу
ван
ня ще
яко
гось іншо
го світу, крім то
го,
що йо
го знав, і по
ну
ряв у глу
ху
за
ду
му… Відтак знов те са
ме,
знов по
чи
нав
ся біль у йо
го ду
-
ші, знов не
опи
са
не терпіння.
Терпіння нав
по
мац
ки. Світ з
ним по
темнів. Ми
хай
ла не бу
ло
вже. Не бу
де вже ніко
ли. Він ле
-
жав уже в землі, а он те
пер
товк
ли
ся над ним хма
ри снігу…
Його ли
це вик
ри
ви
ло
ся. По
-
чав хли
па
ти, мов дійсна ди
ти
-
на. Сльози так і зсу
ва
ли
ся пиль
-
но по йо
го об
лич
чю.
На та
ке ви
го
ду
вав він своїх
двох синів. Та
ке бу
ла в нього
сього ро
ку різдво…
А той, дру
гий, сидів замк
не
-
ний ме
жи му
ра
ми і з дня на
день чим
раз більше сох, білів…
А торік сиділи всі там у хаті
вкупі, їли пше
ни
цю і ко
ля
ду
ва
-
ли. Він був та
кий ве
се
лий і жа
-
ртівли
вий! А відтак при
тас
ка
-
ли
ся оба сю
ди й но
чу
ва
ли тут.
Сиділи допізна, ось тут на оцім
місці, на землі, і він усе оповід
-
ав та й оповідав.
Сього ро
ку ніхто з ним не го
-
во
рить…
Темінь зрос
та
ла, а огонь в пе
-
чі, що став при
ту
ха
ти, освічу
-
вав уже сла
бо пред
ме
ти в хаті.
По
лумінь ми
га
ла
ся не
чут
но, пе
-
реміня
ла жаріючу бар
ву в лег
-
ко-си
ню, а ти
ши
на й самітність
дов
ко
ла нього роз
ши
ря
ли
ся
чим
раз більше й більше, не
на
че
спо
ви
ва
ли йо
го у свої не
ви
димі
обійми.
«Торік о тій порі ви
хо
див до
то
ва
ри
ни глядіти, що во
на ро
-
бить,- про
май
ну
ло йо
му крізь
ум, в не
нас
танній думці про си
-
на,- а сього ро
ку стоїть стай
ня
пуст
кою…»
«Ремигають…» - ска
зав, як ве
-
р
нув зі стайні.
Відтак ще щось ска
зав і сам
засміявся. Ве
се
лий був.
Звук йо
го го
ло
су і сміху сто
яв
йо
му нап
ро
чуд жи
во в пам'яті…
Зас
тог
нав із жа
лю, у гри
зучій
самітності. Та
ка по
рож
не
ча й
ти
ши
на, замк
не
на в йо
го хаті
ти
ши
на, об
да
ва
ли йо
го, не
на
че
все жит
тя поп
ро
ща
ло
ся з оцим
ку
ти
ком землі.
А там, на «горі», сиділа йо
го
ста
ра жінка са
ма й пла
ка
ла. Бу
-
ла як поміша
на.
Він пла
кав в од
ну сто
ро
ну, а
во
на в дру
гу.
А як він ро
див
ся, то тіши
ли
-
ся, що бу
дуть ма
ти ко
му свою
пра
цю по
ли
ши
ти. На їх місці
мав він ста
ну
ти - оба ма
ли ста
-
ну
ти - ста
ти
ся та
ки
ми, як во
ни,
об
ро
б
ля
ти зем
лю, як во
ни, а
тим ча
сом…
У де
яких хви
лях бу
ва
ють
сльози кри
ваві…
Надворі не
ус
тан
но лю
ту
ва
ла
завірю
ха… Ні од
на звіздоч
ка не
заб
ли
ма
ла на не
боск
лоні, а
хма
ри снігу шаліли, мов фурії,
по да
ле
ких, снігом при
ва
ле
них
по
лях. Не
доб
ра, не
чу
ва
на ніч
спус
ти
ла
ся оце на зем
лю.
Вітер розірвав двері від стай
-
ні і ска
же
но гри
мав ни
ми від
хвилі до хвилі.
Лісок за бур
де
ем і ліси, що тя
-
г
ли
ся далі, «сусідній» і інші, ви
-
зи
ра
ли тем
но й за
де
ревіло із
білої за
метільниці і лед
ве від
-
ри
со
ву
ва
ли
ся своїми тем
ни
ми,
не
по
во
рот
ни
ми за
ри
са
ми із
сні
го
вої фурії…
Івоніка сидів, за
рив
ши пальці
у во
лос
ся. Пла
кав і ду
мав.
«Один у землі, а дру
гий у кри
-
міналі… Ось чо
го він діждав
ся
на п'ятде
ся
ти ро
ках жит
тя!» -
пе
ре
хо
ди
ло жа
лем крізь йо
го
роз
болілу ду
шу. Відтак ми
мо
-
волі вслу
ху
вав
ся в завірю
ху.
«Тяжка ніч!»
- про
май
ну
ло йо
-
му раз крізь дум
ку. Завт
ра бу
-
дуть по
ля цілко
ви
то завіяні, і
він бу
де при
му
ше
ний по коліна
брес
ти снігом, щоб до
би
ти
ся до
Марії. Все му
сив своїм тілом до
-
ро
гу про
би
ва
ти.
Цілі сно
пи снігу жбу
ха
лись у
два малі вікон
ця, шаліючи в ди
-
кій гульбі дов
ко
ла бур
дея, не
-
на
че уга
ня
ли
ся за кимсь. Го
лос
-
но й ляч
но гри
мав вітер две
ри
-
ма ко
ло стайні і не ду
мав умов
-
ка
ти.
Нараз підвів Івоніка, бист
ро
надс
лу
ха
ючи, го
ло
ву. Чи не
сви
с
тав оце хтось про
тяж
не,
до
пит
ли
во крізь нічну завірю
-
ху? Йо
му при
чув
ся ви
раз
но
свист. Надс
лу
ху
вав ще уважні
-
ше, повз
дер
жу
ючи віддих, і на
-
раз по
ча
ло йо
му би
ти
ся сер
це.
По
волі й сильно би
ло
ся… Ось
так свис
тав Ми
хай
ло, ко
ли вер
-
тав та
кою ди
кою нічною заві
-
рю
хою з се
ла до бур
дея, зблу
-
див
ши в ска
женій за
ме
ті
ль
ни
-
ці… Відтак відповідав він йо
му
свис
том або пок
ли
ком, по чім
справ
ляв
ся по нім до
до
му…
Надслухував хвильку із здичі
-
лим пог
ля
дом. Не пов
то
риться
свист?
Повторився.
Довгий го
лос
ний свист аж
ули
с
ку
вав
ся. Мит
тю об
ляг
ло
йо
го га
рячістю по тілі. З блис
-
ку
чим, май
же блуд
ним зо
ром
зірвав
ся із землі і ки
нув
ся на
-
двір.
Вітер грав йо
го си
вим во
лос
-
сям. Не зва
жав на те. Витріщив
-
ши
ся хви
лю в най
ст
рашнішім
нап
ру
женні в нічну завірю
ху,
крик
нув відтак, як за жит
тя си
-
на, але сим ра
зом ди
ким, не
са
-
мо
ви
тим го
ло
сом по
над роз
-
бур
ха
ну по
верх
ню піль:
-
Ми-хай-ле, твій та
то тут!
Кілька хвиль пізніше прим
-
чав до нього стов
пом ви
со
кий
ви
хор снігу, вда
рив
ся сильно о
йо
го гру
ди, пірвав йо
го ку
сень
до
ро
ги за со
бою, пок
ру
тив
ся
вих
ром по місці і, тяж
ко стог
ну
-
чи, пом
чав
ся далі у нічну тем
-
ря
ву…
З роз
бур
ха
ним во
лос
сям сто
-
яв ста
рий батько, при
ко
ва
ний
до місця, важ
ко ди
шу
чи, витрі
-
ща
ючи
ся в нап
рямі, ку
ди пог
-
на
в
ся стовп снігу.
Що се бу
ло? Що се бу
ло? Во
-
лос
ся ста
ну
ло ду
бом. Зой
кнув
-
ши з яко
гось ди
ко
го, рап
то
во
го
пе
ре
ля
ку, си
лу
вав
ся пе
рех
рес
-
ти
тись.
Тут Ми
хай
ло був.
Цілим сер
цем своїм, цілою ду
-
шею своєю, ко
ли мав її ко
ли від
бо
га, відчув, що Ми
хай
ло був
оце в нього.
Він.
Він при
тис
кав
ся до нього, по
-
ри
вав до се
бе, кли
кав, стог
нав,
а далі пог
нав, не
щас
ний, вітром
у нез
нані безвісті… Він же без
світла по
мер. Пе
рех
рес
тив
ши
ся
на
си
лу, за
ло
мив обі ру
ки у по
-
божній, роз
пуч
ливій по
корі.
-
Господи ми
ло
серд
ний, зми
-
луй
ся над грі
ш
ни
ми! Гос
по
ди
свя
тий, прос
ти гріхи на
ші! Ца
-
рю не
бес
ний, прий
ми нас у ца
-
рст
во твоє і відпус
ти нам гріхи
наші! Він при
й
шов до та
та, що
-
би відвіда
ти йо
го, при
й
шов,
щоб роз
би
ти са
мо
ту йо
го й
жаль йо
го. Прий
шов до та
та, до
та
то
вої гру
ді при
ли
нув, прий
-
шов по
жаліти
ся на тя
ж
ку, не
ве
-
се
лу й по
чорнілу свою до
лю…
І як сто
яв, так ки
нув
ся на
зем
лю й уда
рив по
божні пок
ло
-
ни. Відтак, пе
рех
рес
тив
ши
ся
во
с
таннє, вер
нув
ся не
пев
ним
хо
дом до
се
ре
ди
ни і ог
ля
нув
ся
нес
покійним зо
ром дов
ко
ла се
-
бе в тем
ряві…
Сильно втом
ле
ний, ки
нув
ся
на давнє місце на землі і, за
рив
-
ши ли
це в до
лоні, відди
хав тя
-
ж
ко, пов
ни
ми грудьми.
Не міг прий
ти до се
бе з нес
-
подіва
но
го зво
ру
шен
ня, яке
так рап
то
во нап
ли
ва
ло на ньо
-
го. Пе
рей
ня
тий в уяві си
ном, не
міг відзис
ка
ти рівно
ва
ги ду
ху.
Тут був Ми
хай
ло.
Най се йо
му хто за
пе
ре
чує
або ні, най се йо
му хто вірить
або ні, а він був тут. Відчув се
ду
шею. А він не був ні п'яний
(він же відрікся на
питків за
раз
по смерті си
на, щоб ко
ли не пе
-
ре
мог
ли йо
го душі, і при
сяг
нув
навіть у церкві від них), ні сон
-
ний, ні з ро
зу
му не зійшов. Він
відчув йо
го при
сутність сер
-
цем, і оце уто
ма по стрічі з ним
зва
ли
ла йо
го з ніг, мов підко
си
-
ла. Жадібни
ми очи
ма оки
нув
свій бур
дей. Шу
кав за свя
тою
іко
ною.
Несвідомо, ми
мо
волі тяг
ну
ло
йо
го під ве
лич
ну таємни
чу опі
-
ку, під якусь си
лу, що ца
ри
ла,
що ма
ла б вли
ти в йо
го роз
бур
-
ха
ну ду
шу спокій і при
нес
ти те,
що розстріли
ло
ся в нім до не
-
ла
ду, і уг
ледів її. Ось там висіла.
Ма
ла, по
чорніла, заквітча
на су
-
хим ва
сильком і жов
ти
ми гвоз
-
ди
ка
ми, і пов
ним ви
дом бу
ла
звер
не
на до нього.
Він підняв
ся до коліна і, зло
-
жив
ши ру
ки до мольби, мов ди
-
ти
на, по
то
нув із цілою по
ко
рою
і по
ва
гою, з цілою щирістю і
довір'ям своєї гар
монійної, про
-
с
тої, те
пер гли
бо
ко зво
ру
ше
ної
душі в мо
лит
ву.
Далеко по
за північ ле
жав на
-
в
колішках і мо
лив
ся.
За ду
шу си
на, що блу
ка
ла без
спо
кою по землі й терпіла без
-
вин
но тяжкі му
ки, терпіла під
тя
га
рем йо
го сліз і сліз йо
го жі
-
нки, і то
ну
ла в них на спід пе
-
кельних мук, та за блуд
но
го
сво
го си
на, що навів страш
не
го
ре на всіх і ви
жи
дав між гру
-
би
ми му
ра
ми дальшо
го рішен
-
ня зап
ро
па
ще
ної долі…
О тій самій порі сиділа Марія
у своїй хаті. Ха
ти
на бу
ла сла
бо
освіче
на. На нак
ритім столі сто
-
яли мис
ки, лож
ки, ва
ре
на пше
-
ни
ця, за
ви
ванці, зва
рені су
шені
слив
ки, горіхи, яб
лу
ка, горівка
із ме
дом.
На печі сиділа роз
періза
на, з
роз
бур
ха
ним во
лос
сям, у со
ро
-
чці, ску
ле
на Марійка й співа
ла.
Співала сла
беньким, зів'ялим
півго
ло
сом, ніби за
ко
ли
су
ва
ла
ди
ти
ну до сну.
Замовкла.
Зложила ру
ки навх
рест і, по
-
хи
лив
ши го
ло
ву по
над гру
ди,
не
мов дріма
ла.
Але не дріма
ла.
Ожидала синів…
Глибока дріму
ча ти
ши
на па
-
ну
ва
ла в ха
тині. Дрібоньке сві
-
тло, що спа
да
ло з од
ної ма
лої
на стіні завіша
ної лам
пи
ни,
про
яс
ня
ло ли
ше блідо нут
ро
ха
ти
ни.
Та про
те за
ри
со
ву
ва
ли
ся всі
пред
ме
ти у ній ви
раз
но. Вся ха
-
та бу
ла прист
роєна свя
точ
но й
мов ожи
да
ла ко
гось. Від ча
су до
ча
су за
ви
вав різни
ми го
ло
са
ми
вітер у ко
мині, а ча
сом гудів,
мов там зби
ра
ли
ся рої джмелів.
Се гра
ла бу
ря над
ворі. Зго
дом
заб
ре
ха
ла со
ба
ка ко
ло ха
ти.
Хтось зас
ту
кав до две
рей, а по
-
тім до вікна. Двері бу
ли по
-
двійно за
чи
нені ізсе
ре
ди
ни, бо
Марія бо
яла
ся, відко
ли її си
на
відве
ли від неї.
Вона зірва
ла
ся з місця і від
-
тво
ри
ла ши
ро
ко очі. Блуд
ний,
пе
ре
ля
ка
ний пог
ляд пе
ребіг ха
-
ту і спи
нив
ся на стелі.
-
Жандарми йдуть! - зой
кну
ла
з пе
ре
ля
ком і ску
ли
ла
ся бо
яз
ко
вдвоє.
Стукання пов
то
ри
ло
ся.
Вона по
ча
ла тру
си
ти
ся, від
-
так злізла з печі і ста
ну
ла ти
хо
на пальцях у за
ку
ток, ме
жи
две
рі й піч.
Жандарми йшли. Во
ни на
по
-
сіли
ся на її ха
ту. Вже кілька
разів нес
подіва
но на
хо
ди
ли.
Але в її хаті не
ма вже ніко
го.
Хоч би й хотіли ко
го ви
вес
ти,
не
ма вже ніко
го. Хіба її…
-
Івоніка до
ма? - зак
ли
кав
яки
й
сь трем
тя
чий без
звуч
ний
го
лос ізнад
во
ру.
Вона не відзи
ва
ла
ся. Дри
жа
-
чи на ціло
му тілі, при
тис
ка
ла
ся
до стіни, а ус
та вик
ри
ви
ли
ся в
неї, не
мов у ма
лої ди
ти
ни до
пла
чу.
Глибока хви
ля ти
ши
ни ста
-
ну
ла в хаті. Двоє ве
ли
ких яс
них
очей хо
ди
ло блу
дом по хаті, за
чи
мось шу
ка
ло.
По якійсь хвилі за
чув
ся го
лос
уже ко
ло вікна.
-
То ви ли
ше самі в хаті, Ма
-
ріє?
Нею вип
ря
ми
ло щось рап
том.
На
тяг
ну
ла шию, мов сер
на, і
звер
ну
ла ве
ли
кий блис
ку
чий
по
г
ляд до вікна.
-
Чий се го
лос? - спи
та
ла, дзво
-
ня
чи зу
ба
ми.
-
Таже мій! Не пізнаєте?
-
Ні! Чий? Ніби я один го
лос
чу
ла в ос
танньому часі?
Хвилина не
на
че за
ду
ми, а по
-
тім:
-
Мій го
лос ста
рий!
-
Ви жан
дар?
-
Кого ще у вас за
ба
га
то в ха
-
ті, що пи
таєте про жан
дарів?
-
Вона пус
та, як спо
рох
нявіле
де
ре
во,- відповіла,- а мо
же, по
ме
не прий
шли? Я ніко
го не
вби
ла, я й нічо
го не знаю.
-
А Івоніка де?
-
На по
лях! Бур
дей са
мий! Не
мож
на бу
ло пуст
кою ли
ши
ти!
Не знаєте, які лю
ди?
-
Я хотів собі ли
ше люльку за
-
ку
ри
ти… і нині… по
ба
ла
ка
ти…
я ста
рий…- по
чув
ся на
но
во го
-
лос. Хви
ля за
ду
му й ва
ган
ня.
-
То… увійдіть у ха
ту…
-
Ні! Вже не піду! Снігу на
не
-
су. Піду, мо
же, ще до Івоніки, як
успію! Гос
по
ди бо
же, що за за
-
метільни
ця!…
Хвиля ожи
дан
ня зсе
ре
ди
ни.
-
Жандар…- про
шеп
та
ла й
при
-
тис
ну
ла
ся, як пе
реділе, ляч
но
до стіни.- Ли
ше во
ни хо
дять по
та
ких но
чах по по
лях та по ха
-
тах!
-
То
ви
жан
дар?- спи
та
ла знов.
-
Ні, Марійко! Я не жан
дар! У
ме
не во
лос
ся по
сивіло! Я ним,
дя
ку
ва
ти бо
гу, ніко
ли не був,
але я вам ска
жу, хто я. Те
пер
най
ліпша по
ра на те!… Ніхто не
вчує і ніхто не по
ба
чить! Я не
хо
чу, аби хто вчув! Мені вас
жаль! Гос
подь свя
тий ви
дить,
як жаль! Марійко, хрестіться! Я
той, що щось видів! Мені тяж
ко
з тим на душі! Я не мо
жу вмер
-
ти! Хто знає, мо
же, завт
ра да
-
дуть свічку в ру
ку, ніхто сього
не мо
же зна
ти. Адіть, ваш Ми
-
хай
лик не надіявся, а те
пер хо
-
дить десь по світі та й блу
дить,
що без світла пе
рес
та
вив
ся!
Окрик бо
лю роз
дав
ся в хаті.
-
Не за
ведіть, Марійко! Се вже
нічо
го не по
мо
же. Так ма
ло бу
-
ти, і так ста
ло
ся! А те, що я ба
-
чив, то ба
чив на свої очі, і най
ска
жу, бо ду
же мені тяж
ко з
тим на душі! Я хо
чу то
го поз
бу
-
ти
ся! Я не хо
чу бу
ти ніяким
свідком, не
хай ме
не бог бо
ро
-
нить! Оце ка
жу ли
ше вам, бо
мені ду
же тяж
ко з тим на душі!
А ви кажіть бадіці або не ка
-
жіть, а вам най я ска
жу та й поз
-
бу
ду
ся ка
ме
ня з душі!…
Вона при
тис
ну
ла
ся близько
вікон
ця і зігну
ла
ся над ним. На
-
с
та
ви
ла ву
хо й нап
ру
жи
ла
ся,
мов стру
на.
-
Що ба
чи
ли? Кажіть! А мо
же
б, ви увійшли до ха
ти? Над
ворі
зме
те вас!
-
Не зме
те! Не тре
ба, аби ви
ме
не виділи; дос
та вам бу
де то
-
го, що вчуєте! Тоді, щоп
рав
да,
бу
ла нічка яс
на й погідна, як я
ба
чив! Ішли оба ра
зом…
-
Михайло! - крик
ну
ла во
на
пе
ре
ра
жа
ючим го
ло
сом.
-
Він і той, що йо
го спра
вив
на там
той світ! Мо
ло
де, як
бджо
ла, а вже убійник!
-
Михайле! - крик
ну
ла знов
Ма
рія і по
ча
ла товк
ти го
ло
вою
до стіни.
-
Не за
ведіть, Маріє! Він уже
не вер
неться до вас! Слу
хай
те,
най вам ска
жу! Той ішов по
руч
із ним і мав на пле
чах руш
ни
-
цю! А я вер
тав з міста, і за
ма
ну
-
ло ме
не вер
та
ти поп
ри ліс до
-
до
му. Як ме
не ми
на
ли, Ми
хай
ло
поз
до
ров
кав, а той шу
кав очи
-
ма землі. Блідий був, най йо
му
бог про
с
тить, ко
ли має які дні
пе
ред со
бою. Та ка
ра не ми
не
йо
го! Во
на прис
та
не до нього
та су
покій відбе
ре! Так я їх зди
-
бав! Йшли близько се
бе, Ми
ха
-
й
ло го
во
рив, а він слу
хав…
-
Хто се був, хто се був? - скри
-
ча
ла Марійка, при
тис
нув
ши по
-
біліле ли
це до шиб
ки…
-
Нехай вже вам гос
подь бог
йо
го ім'я наз
ве, вже я не го
ден
йо
го вам ска
за
ти! Доб
ре, що
вам оце ска
зав, бо не маю спо
-
кою. Бу
вай
те здо
рові!
-
Сава! - крик
ну
ла Марійка не
своїм го
ло
сом, а відтак, як бо
-
жевільна, ки
ну
ла
ся до две
рей.
По
ча
ла сіпа
ти две
ри
ма, роз
ри
-
ва
ти, та во
но не йшло так ско
-
ро.
-
Не прок
ли
най
те йо
го вже
над
то тяж
ко, ви ж ма
ти…- по
-
чув
ся вос
таннє ос
теріга
ючий
го
лос, а відтак миг
ну
ла тінь
попід дру
ге вікно і втих
ло…
Марія за
бу
ла, що ще й мо
туз
-
кою об
мо
та
ла клям
ку з ве
ли
-
ким цвя
хом ко
ло зам
ка, по
бо
ю
-
ючи
ся за
од
но по
яви жан
дармів.
До то
го, тис
нув про
тяг двер
ми
на
зад до ха
ти і грав
ся її сла
би
-
ми си
ла
ми.
Врешті розірва
ла їх ши
ро
ко й
виг
ля
ну
ла надвір.
Слабе світло, що впа
ло сно
-
пом із ха
ти пе
ред поріг, освіти
-
ло ку
пу на
ме
те
но
го снігу пе
ред
сіньми. Кілька слідів, а більше
нічо
го. Сильний рвуч
кий вітер
бив її ост
ри
ми зим
ни
ми ко
люч
-
ка
ми по лиці й очах, і во
на му
-
си
ла їх зап
лю
щи
ти. За хви
лю
ки
ну
ла
ся під ха
ту в сто
ро
ну ві
-
кна.
-
Бадіко! - зой
кну
ла.
Та ніяко
го бадіки не бу
ло. Він
зник, мов під зем
лю за
рив
ся.
-
Бадіко, хто се був? Кажіть,
хто, і увійдіть до ха
ти! -клик
ну
-
ла вже го
лос
но, але ли
ше гомін
і свист вітру відповіда
ли її три
-
вож
ним пи
тан
ням. Підбігла кі
-
лька кроків по
за дім на по
-
двір'я, надс
лу
ху
ва
ла і знов кли
-
ка
ла…
Ніхто не об
зи
вав
ся.
Тоді вис
ту
пи
ли їй ве
ликі
краплі по
ту на чо
ло і во
на вер
-
ну
ла
ся на
зад до ха
ти. Двері за
-
лус
ну
ли
ся за нею так сильно в
за
мок, що вікна задз
веніли, а
во
на ста
ну
ла по
се
ре
дині ха
ти,
мов вко
па
на.
Хто се був, хто се був? Той, що
їх обох ра
зом видів, і той, що
йшов по
руч із Ми
хай
ли
ком з
руш
ни
цею,- убійник йо
го…
«Нехай вже вам гос
подь бог
йо
го ім'я ска
же, вже я не го
ден
йо
го вам ска
за
ти!» - відізва
ли
ся
в її душі сло
ва нез
най
омо
го.
Закаменіла.
Як тоді, так і те
пер пе
ре
тяг
-
ну
ло
ся га
ря
че пас
мо вог
ню по її
чолі під во
лос
сям і роз
си
па
ло
ся
гра
нею по вис
ках і ко
ло уст.
-
Сава! - зой
кну
ла, умліва
ючи
ду
шею.- Са
ва убив йо
го! - і упа
-
ла на долівку.
Потім:
-
Ні, ні, се. не Са
ва! Бре
хав,
прок
ля
ту
щий! Бо
дай би не ді
-
ждав
ся до
до
му дійти, дни
ни
бо
жої до
че
ка
ти
ся! О гос
по
ди,
ря
туй, ря
туй, ря
туй!…
Підняла ру
ки і по
ча
ла би
ти
пок
ло
ни. Не зна
ла чо
му, аж
після сфор
му
ва
ли
ся її дум
ки.
Аби убійник най
шов
ся.
Той, що її ди
ти
ну зі світу
згла
див. Що зап
ро
пас
тив од
но
-
го, а дру
го
го кров'ю об
ки
нув.
Що
би він з'явив
ся пе
ред її очи
-
ма, аби влас
ни
ми своїми ру
ка
-
ми роз
шар
па
ла йо
го на кусні, а
ціточ
ка, що ли
ши
ла
ся їй од
на
од
ним на за
пустілу ха
ту і про
-
па
да
ла без
вин
но у в'язниці, не
-
хай би вер
ну
ла…
Заломивши су
до
рож
не ру
ки,
мо
ли
ла
ся з ли
хо
рад
ним поспі
-
хом, від ча
су до ча
су ози
ра
ючи
-
ся нес
покійним, ляч
ним пог
ля
-
дом, ко
ли сніг бив
ся о вікна, а
двері у завісах з ди
кої гри бурі
скрипіли й глум
ли
во ози
ва
ли
-
ся.
Відтак огор
ну
ла її гли
бо
ка
вто
ма.
Попала в півсон. Як про
ки
ну
-
ла
ся, лам
па лед
ве вже бли
ма
ла.
Витягнувши шию, по
ве
ла
роз
ши
ре
ни
ми, пе
ре
шу
ку
ючи
ми
очи
ма по хаті. В хаті бу
ло пус
то
й ти
хо, ко
ло сто
ла по
рожньо,
не
ти
ка
но. Мов от
ве
ре
зи
ла
ся. Та
ра
зом із тим зай
шла з нею пре
-
див
на зміна.
Її сла
ба вда
ча, що хи
та
ла
ся ві
-
чно між лю
бов'ю і не
на
вис
тю, з
кож
ним нап
ли
вом сильнішо
го
по
чу
ван
ня тра
ти
ла рівно
ва
гу,
не зуміючи втри
ма
ти се
бе на
се
редній до
розі гар
монії, або
хоч би ли
ше й са
мої тве
ре
зої
роз
ва
ги, або доб
ро
ти, що все
по
ми
ря
ла. Во
на відчу
ва
ла в сій
хвилі пер
ший раз усім ма
те
-
ринським інстинк
том, що Са
ва
убійник,- і пер
ший раз про
ки
-
ну
ло
ся в ній про
ти нього по
-
чут
тя не
на
висті. Страш
не, без
-
дон
не, не
опи
са
не по
чут
тя не
-
на
висті ма
тері про
ти си
на.
Дикий усміх бо
лю скри
вив її
ус
та.
Почала кляс
ти.
Не го
во
ри
ла, але си
ча
ла. Бо
-
жевільні, страшні прокльони,
що, не
мов ля
ка
ючись самі се
бе,
розбіга
ли
ся один по однім у ти
-
хій хаті й роз
пов
за
ли
ся в те
-
міні, що чим
раз більше зрос
та
-
ла…
XXVII
По просьбі Марійки збіга
ла
ся
Домніка по всіх во
рож
ках око
-
лиці, аби розвіда
ти
ся щось про
убійни
ка. Але ні од
на не мог
ла
ска
за
ти щось пев
но
го. Сліпа во
-
рож
ка в місті ска
за
ла:
-
Чого оця жінка ду
має сті
-
льки про яко
гось хлоп
ця? Він
не варт то
го! Він убив сво
го
бра
та і ще ко
лись сво
го та
та
уб'є, як він не вво
лить йо
го
волі. Та
то
ву ха
ту об
ки
дує хтось
раз по раз не
доб
рим зіллям.
Зачувши про се, Івоніка, вда
-
рив дру
гий раз Марійку.
-
Івоніка бив свою жінку! –
спо
ві
ща
ла Домніка уро
чис
то,
ма
й
же не що в кожній хаті, трі
-
умфу
ючи, що по
да
ва
ла та
ку ці
-
ка
ву но
ви
ну.- До ча
су не
щас
тя
Івоніка і не кив
нув [117]
па
-
льцем на свою жінку. А те
пер? -
Во
на бу
ла пер
ша, що довіда
ла
-
ся про сю не
чу
ва
ну річ. Во
на са
-
ме нез
ви
чай
не зна
ла роз
ка
зу
-
ва
ти!
-
Та за що бив? - пи
та
ли.
-
Аби мов
ча
ла, вмісто по во
-
рож
ках розвіду
ва
ти
ся.
-
Тяжко йо
му, аби інші лю
ди
зна
ли йо
го не
щас
тя. Один син
застріле
ний, а дру
гий…
[117]
- Кив
ну
ти