close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Кобилянська - У неділю рано зілля копала - 3.5

код для вставкиСкачать
Повість
Ой не хо
ди, Гри
цю, на ве
чор
ни
цi,
Бо на ве
чор
ни
цях дiв
ки ча
рiв
ни
цi,
Солому па
лять i зiл
ля ва
рять,
Тебе, Гри
цу
ню,
здо
ров
ля поз
бав
лять.
Тамта од
ная чор
ноб
ри
вая,
То ча
рiв
ни
ця спра
вед
ли
вая!
I ча
рiв
ни
ця i зiл
ля знає,
Тебе, Гри
цу
ню, зазд
рiс
не ко
хає!
В не
дi
лю ра
но зiл
ля ко
па
ла,
У по
не
дi
лок по
по
ло
ка
ла,
А у вiв
то
рок зiл
ля ва
ри
ла,
В се
ре
ду ра
но Гри
ця от
руїла.
Прийшов же чет
вер -
Гри
ценько умер,
Прийшла п'ятни
ця -
по
хо
ва
ли Гри
ця;
Сховали Гри
ця близько гра
ни
цi,
Плакали за ним всi мо
ло
ди
цi
I хлоп
цi Гри
ця всi жа
лу
ва
ли,
Чорнобривую всi прок
ли
на
ли;
Нема й не бу
де дру
го
го Гри
ця,
Що 'го зiг
на
ла з свi
ту ча
рiв
ни
ця!
В су
бо
ту ра
но ма
ти до
ню би
ла:
"Нащо ти, су
ко, Гри
ця от
руїла?
Не зна
лась то
го, що зiл
ля умiє?
Що Гриць ско
нає,
нiм ко
гут за
пiє?"
"Ой ма
ти, ма
ти!
Жаль ва
ги не має -
Най ся Гри
цуньо у двох не ко
хає!
Оце ж то
бi, Гри
цю, за теє зап
ла
та:
Iз чо
тирьох до
щок тем
ная ха
та!"
I
Се бу
ло дав
но. Че
рез те не знає
на
вiть нiх
то наз
ва
ти мiс
це
вiсть,
де скла
ла
ся по
дiя, про яку роз
-
ка
зується. Хi
ба те од
но, що в го
-
рах.
Мов у кiт
лi мiж го
ра
ми, що здi
-
й
ма
ли
ся по
важ
но вго
ру, хо
ва
ло
-
ся до
во
лi ве
ли
ке се
ло.
Лiси тих гiр - ста
рi, неп
рог
ляд
-
нi…
В но
гах од
ної го
ри, наз
ва
ної Ча
-
ба
ни
ця, до кот
рої i ту
ли
ло
ся на
-
ше се
ло, бiг
ла гуч
на рi
ка. Шум
на
i пруд
ка, го
ни
ла роз
пi
не
на по
че
-
рез ве
ли
ке не
по
во
рот
ке ка
мiн
-
ня. Рi
ка та ок
руж
ляє го
ру Ча
ба
-
ни
цю, не
на
чеб хо
тi
ла її обiй
ми
-
ти. Не
мов i до тiєї-то рi
ки схо
ди
-
ли з са
мо
го вер
ху Ча
ба
ни
цi сме
-
ре
ки гус
ти
ми ряд
ка
ми, од
нi по
дру
гих. Низько в до
ли
нi, вже над
са
мою рi
кою, опи
ни
ли
ся во
ни.
Стояли тут з роз
ши
ре
ни
ми зе
-
ле
ни
ми кри
ла
ми та шпи
ля
ми,
зве
р
не
ни
ми до
го
ри, i шу
мi
ли…
Не як в до
ли
нi зди
чi
ла рi
ка, го
-
ло
с
ним плес
ко
том, га
мо
ром i гу
-
ком, але вiд
мiн
но i на свiй ок
ре
-
мий лад.
Спокiйно i туж
ли
во, хви
лю
ю
-
чись i кри
ла
то, за
ко
ли
су
ва
ло
щось у воз
ду
сi до сну, за
ли
ва
ю
-
чись при
тiм смут
ком. Рiв
но i
обе
реж
но, тут ти
хо, там ше
по
-
том, а все в один го
лос, все шум i
шум…
Тужливо рос
ло
ся де
ре
ви
нi по
ве
р
хах.
Куди б i не гля
ну
ли, все од
не i
те са
ме. Все мо
ре зе
ле
нi, все од
-
нос
тай
на ко
ли
сан
ка, все на од
но
змi
нюється.
На он тiй го
рi пну
ли
ся сме
ре
ки
гус
ти
ми ря
да
ми зав
зя
то здо
ли
-
ни вго
ру.
З тiєї знов збi
га
ли, ро
зiп
нув
ши
ра
ме
на, з роз
ма
хом вниз.
I так-то пов
сю
ди.
Хоч лi
том, хоч зи
мою, хоч по
го
-
дою, хоч зли
ва
ми, а все од
нос
-
тай
нiсть. Все од
на пiс
ня, од
на
ко
-
вий її ритм. Од
на
ко
ва за
ко
ли
су
-
ван
ка, од
на
ко
вий шум.
Недалеко рi
ки, злу
ча
ючись сво
-
їм го
ро
дом з го
рою Ча
ба
ни
цею,
сто
яла з обiй
стям i мли
ном сво
-
їм ха
та да
ле
ко i ши
ро
ко зна
ної
ба
гач
ки, вдо
ви Iва
ни
хи Ду
би
хи.
Шумiла рi
ка, гу
дiв млин, шу
мi
-
ли сос
ни, а все враз; хоч внiч, хоч
вдень - во
ни дер
жа
лись враз.
Зеленiли сме
ре
ки, ос
ло
ню
ючи i
оки
ду
ючи гус
тою тiн
ню ха
ту сла
-
в
ної ба
гач
ки, по
бож
ної i стро
гої
гос
по
ди
нi Iва
ни
хи Ду
би
хи.
В го
ро
дi її пи
ша
ли
ся цвi
ти, вiд
-
ко
ли во
на ли
ше вiд
да
ла
ся.
Пишалися в неї до пiзньої осе
нi,
бо в тiм во
на вже за дi
во
чих лiт
ко
ха
ла
ся. А пов
до
вiв
ши та ос
-
тав
шись лиш з од
ною ди
ти
ною,
зжи
ла
ся з ни
ми до то
го, що її го
-
род, хо
ча i ко
ло ха
ти не ду
же
вже ве
ли
кий, був би їй без цвi
тiв
ви
дав
ся гiр
ше пус
ти
нi.
Найкраще, що пи
ша
ло
ся в нiм,
се бу
ли ве
ли
кi чер
во
нi зи
му
ючi
в зем
лi ма
ки, яких в цi
лiм се
лi
нiх
то, ок
рiм неї, не мав.
***
В оцiм-то се
лi, замк
не
нiм го
ра
-
ми, пе
ре
бу
ва
ли од
но
го ра
зу, на
пре
ве
ли
ке зчу
ду
ван
ня меш
кан
-
цiв, кiлька день ци
га
ни. Не по
-
оди
но
ко, як
би хто, мо
же, ду
мав,
а цi
лою гро
ма
дою, що при
бу
ла
на
раз кiлько
ма во
за
ми. Пе
ре
їз
-
дя
чи ба
га
то мiст i сiл, вер
та
ючи
в Угор
щи
ну, роз
ло
жи
ли
ся во
ни
на кiлька день з своїми шат
ра
ми
са
ме тут, не
да
ле
ко угорської
гра
ни
цi, в су
сiдст
вi го
ри Ча
ба
ни
-
цi, тро
хи в вiд
да
лен
нi вiд са
мо
го
се
ла.
Мешканцi, хоч i не по
лох
ли
вi з
вда
чi, зат
ри
во
жи
ли
ся чи
ма
ло
ти
ми чор
ни
ми неп
ро
ше
ни
ми гi
-
стьми. Здав
на опо
вi
да
но про них
ре
чi, якi не вик
ли
ка
ли при
хи
ль
-
нос
тi до них. Вже са
ма ле
ген
да,
що в'яза
ла
ся з ни
ми, хоч i не
всiм зна
на, бу
цiм
то їх пред
ки не
прий
ня
ли на вiд
по
чи
нок Ма
рiї,
що втi
ка
ла з бо
жим ди
тят
ком i
Йо
си
фом, чи
ни
ла з них яки
хось
во
ро
гiв. До то
го бу
ло всiм звiс
-
но, що ци
га
ни ма
ли в рiз
них мiс
-
цях гiр свої тай
нi криївки i схов
-
ки, звiд
ки на
па
да
ли но
ча
ми на
по
до
рож
нiх, ог
ра
бо
ву
ва
ли та
вби
ва
ли їх, зба
га
чу
ючись так рi
-
з
ним доб
ром. По
тiм так са
мо за
-
га
доч
но, ско
ро i по
тай
но, як з'я
-
в
ля
лись, зни
ка
ли. Ку
ди, як i що,
- нiх
то док
лад
но не знав. При
бу
-
в
ши, за
па
лю
ва
ли но
ча
ми для
по
вi
дом
лен
ня гро
ма
ди про свою
при
сут
нiсть ве
ли
кi ог
нi. Вiд
так
по дни
нi роз
ла
зи
ли
ся се
ла
ми по
-
оди
но
ко. Тут - по ми
лос
ти
ню,
там - роз
пи
ту
ючи, чи не
ма кiт
-
лiв до поп
рав
ки, там - зби
ра
ючи
по го
рах чу
дот
вор
не зiл
ля, там -
во
ро
жа
чи, там - виг
ра
ва
ючи на
скрип
цi або цим
ба
лах за ку
сень
хлi
ба або яку ста
ру оде
жи
ну…
там - як ска
за
но - на
па
да
ли на
по
до
рож
нiх, а все з яки
мось пос
-
пi
хом, все мов в пе
ре
ле
тi.
З'являючись сим ра
зом тут, в
оцiм се
лi пiд го
рою Ча
ба
ни
цею,
про
си
ли про доз
вiл за
дер
жа
ти
ся
з тиж
день. Сього їм вiд
мов
ле
но,
ско
ро
чу
ючи по
бут на
по
ло
ви
ну.
В тих кi
ль
кох днях скоїла
ся ме
-
жи ни
ми при
го
да, що не за
бу
ла
-
ся так ско
ро. При
бу
ло п'ять во
-
зiв, прик
ри
тих за
ку
ре
ним лах
-
мiт
тям, бу
дою, з яких ви
зи
ра
ли
вiдст
ра
ша
юче чор
нi, пе
ле
ха
тi го
-
ло
ви ста
рих i мо
ло
дих ци
га
нок
та дi
тей.
Обiч i по
зад во
зiв, зап
ря
же
них
кiньми i вiс
лю
ка
ми, iш
ли ци
га
-
ни-чо
ло
вi
ки, роз
зи
ра
ючи
ся бли
-
с
ку
чим чор
ним оком цi
ка
во ок
-
руг се
бе.
Як ска
за
но, роз
ло
жи
ли свої ша
-
т
ра не
да
ле
ко се
ла й рi
ки пiд го
-
рою Ча
ба
ни
цею, а за
раз з са
мо
го
ве
чо
ра розк
ла
ли ве
ли
кий огонь.
Третьої дни
ни по їх приїздi
зня
в
ся в од
нiм з шат
рiв га
мiр,
що не вти
хо
ми
ряв
ся два днi. Як
-
раз третьої но
чi по їх приїздi
при
ве
ла мо
ло
да Мав
ра, жiн
ка
те
пе
рiшнього про
вi
д
ни
ка ци
га
-
нiв на iм'я Ра
ду, на свiт си
на.
Батько, по
ба
чив
ши, що ди
ти
на
нап
ро
чуд бi
ла вда
ла
ся, на
ки
нув
-
ся на не
щас
ли
ву ма
тiр з лай
кою,
пог
ро
зою i бiй
кою за зра
ду. Ста
-
ра ма
ти не
щас
ної, зад
ля сво
го
вi
ку вiд
по
вiд
но до зви
чаю най
-
бiльше ша
но
ва
на мiж ци
га
на
ми,
хо
ро
ни
ла її ди
ким кри
ком i лай
-
кою, ки
да
ючись вих
ром мiж нею
та Ра
ду, ко
ли тим ча
сом ци
га
ни-
чо
ло
вi
ки ста
ва
ли чи не всi по
сто
ро
нi зрад
же
но
го му
жа-стар
-
ши
ни: обез
чес
ти
ла цi
лу гро
ма
ду
чис
тої ци
ганської кро
вi вже пер
-
шим си
ном, бо
дай би до ран
ня
не до
че
ка
ла - го
мо
нi
ли i прок
ли
-
на
ли вод
но за роз'яре
ним ба
ть
-
ком i про
во
ди
рем, що ки
пiв з
оби
ди i жаж
ди за помс
тою, пог
-
ро
жу
ючи заєдно п'ясту
ком мiж
ци
га
на
ми, кот
рi, зiб
рав
шись ко
-
ло шат
ра прос
туп
ни
цi, пов
то
ря
-
ли, мов з од
них уст, сло
ва свой
-
ого стар
ши
ни: "Вже пер
шим си
-
ном!.."
-
Вiдки взя
ла ти ту бi
лу со
ба
ку?
- ки
дав
ся вiд ча
су до ча
су Ра
ду
до хо
рої, що май
же безп
ри
том
но
ле
жа
ла в по
душ
ках i лах
мiт
тi на
во
зi, ту
ля
чи та ос
ло
ню
ючи не
-
мо
в
ля пе
ред ди
ким, блис
ку
чим
та роз'яре
ним пог
ля
дом му
жа,
то знов нi
мi
ючи з ост
ра
ху пе
ред
тим, що мог
ло би кож
дої хви
лi
нас
ту
пи
ти.
Волiла вмер
ти, як та
ко
го до
жи
-
ти. Во
лi
ла вмер
ти, та що з то
го!
Не от
ви
ра
ла не
щас
на уст анi на
сло
во, ум
лi
ва
ючи з ост
ра
ху…
А вiн сам, Ра
ду, стар
ший ба
га
то
вiд неї, прист
роєний [1]
в си
нiй
який
сь стрiй з ве
ли
ки
ми срiб
ни
-
ми гуд
зи
ка
ми та ка
ла
та
ла
ми, з
пос
рiб
ле
ною гру
бою па
ли
цею в
ру
ках, зна
ком, що вiн стар
ши
на
оцеї тут хоч не
ве
лич
кої гро
ма
-
ди, по
в
то
ряв заєдно од
но й те
са
ме:
-
Вiдки взя
ла ти йо
го? Але я те
-
бе нав
чу, хто Ра
ду, по
ка
жу, чия
ти жiн
ка бу
ла! - i сi
пав бiд
ну за
во
лос
ся, що аж стог
на
ла. - Пож
-
ди - по
ка
жу. До трьох день не
[1]
- Прист
роєний - одяг
не
ний.
ста
не твоїх кос
тей пiд тим шат
-
ром, а оце прок
ля
те (i вка
зу
вав
при
тiм на ди
ти
ну) ки
ну аж за
тре
тю го
ру. Ти га
да
ла вий
ти за
ме
не i вiд
так на
вес
ти со
ром на
ме
не i цi
лу мою гро
ма
ду? Гинь,
су
ко, ко
ли не зна
ла, яка твоя фо
-
р
ту
на [2]
i як має по
во
ди
ти
ся жi
-
н
ка рая. [3]
Ади!! - гро
зив. - Ади!
яко
го си
на по трьох ро
ках под
-
руж
жя при
ве
ла! - i за
ре
го
тав,
сплю
нув
ши крiзь зу
би. - Тiльки
тво
го щас
тя, що ле
жиш оце ще
ме
жи на
ми, та що батьком твоїм
[2]
- Фор
ту
на - щас
тя. (Прим. О. Ко
-
би
лянської).
[3]
- Рай - ота
ман, ци
ган-про
во
дир.
(Прим. О. Ко
би
лян
сь
кої).
Анд
ро
на
тi,а ма
ти най
стар
ша вi
-
ком в гро
ма
дi, а там - i до трьох
день я те
бе не тер
пiв би в своїм
шат
рi, хо
ча й так, - i, туп
нув
ши
лю
то но
гою та сплю
нув
ши по
-
гiрд
ли
во на
но
во, вий
шов з шат
-
ра…
Вона за
ри
ла свої тон
кi чор
нi па
-
льцi в во
лос
ся над ни
зь
ким сво
їм
чо
лом i по
сi
па
ла йо
го сла
бо. За
-
ра
зом ви
до
був
ся тя
ж
кий сто
гiн
бо
лю i жаль з її мо
ло
дих гру
-
дей… а да
лi вмовк
ла, за
ту
лю
ючи
бо
лiс
но очi, з яких спли
ва
ли га
-
ря
чi сльо
зи. Срiб
нi ве
ли
кi мо
не
-
ти, що бу
ли впле
те
нi в її чор
не
во
лос
ся, зсу
ну
ли
ся на
раз са
мi по
со
бi низько на чо
ло i на
да
ли її
чор
но
му, мов з брон
зи тем
но
му
ли
цю пре
див
ну ча
рiв
ну ок
ра
су…
Нiч бу
ла лiт
ня, яс
на, спо
кiй
на, i
тем
нi за
лiс
не
нi го
ри здiй
ма
ли
ся
ве
ле
та
ми пiд не
бе
са, а най
ви
щi
шпи
лi не
мов розп
ли
ва
ли
ся в мi
-
сяч
нiм сяєвi i про
зо
рiй нiч
нiй
мря
цi…
Раду ста
нув мiж своїми ци
га
на
-
ми. Зiб
ра
ли
ся лиш са
мi му
ж
чи
-
ни, ле
жа
ли та си
дi
ли ок
руг ве
-
ли
ко
го ог
ню, ку
ря
чи та го
мо
ня
-
чи об тiм, що ста
ло
ся… Тим ча
-
сом жiн
ки та дiв
ча
та по
ра
ли
ся
од
да
лiк ко
ло мен
шо
го дру
го
го
ог
ню, го
тов
ля
чи стра
ву та зай
-
ма
ючись дiтьми, го
ду
ючи та ук
-
ла
да
ючись з ни
ми до спо
чин
ку,
роз
го
во
рю
ючись не мен
ше за
па
-
льчи
во над дальшою до
лею мо
-
ло
дої i гар
ної Мав
ри, якiй за
ви
-
ду
ва
ли здав
на срiб
но
го та зо
ло
-
то
го на
мис
та, яким об
да
ру
вав її,
ви
би
ра
ючи її со
бi за жiн
ку, стар
-
ши
на Ра
ду, i кот
ра оди
но
ка за
-
роб
ля
ла най
бiльше гро
шей во
-
ро
жiн
ням мiж прос
тим на
ро
дом
i па
на
ми; во
на те
пер, по трьох
ро
ках по
д
ру
ж
жя, при
ве
ла то
му
свой
ому чо
ло
вi
ко
вi бi
ло
го си
на з
си
нi
ми очи
ма!.. Тьфу!!
Як ска
за
но, Ра
ду ста
нув мiж
сво
їми людьми i ки
нув ши
ро
ко
-
к
ри
сим ка
пе
лю
хом об зем
лю, не
про
мо
вив
ши нi сло
ва.
-
Раду! - обiз
вав
ся тут ста
рий Ан
-
д
ро
на
тi, батько мо
ло
дої двад
ця
-
ти
лiтньої прос
туп
ни
цi. - Ра
ду,
що хо
чеш зро
би
ти? Я знаю, що
Мав
ра ви
ну
ва
та, що ве
лить чи
-
ни
ти наш зви
чай за зра
ду жiн
ки,
та що, як не ука
раємо ми її са
мi,
її грiх чи мо
же й не гiр
ше ука
рає
її сам. Ука
рає хоч за
раз, а хоч в
двад
цять ро
кiв або й пiз
нi
ше, а
ука
ра
ти му
сить. Що хо
чеш зро
-
би
ти? Мав
ра ви
ну
ва
та. - I з ти
ми
сло
ва
ми схи
лив
ся по
кiр
но пе
ред
мо
ло
дим стар
ши
ною.
Раду не вiд
по
вiв нi
чо
го, але за
-
мiсть то
го ро
зiр
вав свiй си
нiй
спен
цер [4]
на гру
дях i здiй
мив
тут з шиї ма
лий мi
ше
чок.
[4]
- Спен
цер - одяг на зра
зок жи
лет
ки.
-
Зробiть мiс
це! - гук
нув. - I май
-
те бач
нiсть!.. Ци
га
ни за
во
ру
ши
-
лись, роб
ля
чи мовч
ки мiс
це мо
-
ло
до
му про
вiд
ни
ко
вi та умо
щу
-
ючись кру
гом нього цi
ка
во i пос
-
луш
но. Тим ча
сом вiн, мов сам
цар но
чi, пот
ря
сав лю
то i гор
до
го
ло
вою, з якої спа
да
ло дов
ге
чор
не ку
че
ря
ве во
лос
ся на пле
-
чi, як оз
на
ка вiльної лю
ди
ни. Да
-
лi сяг
нув ру
кою в мi
шок i, наб
-
рав
ши з нього пов
ну жме
ню
бли
с
ку
чих чер
во
них, ки
нув їх, як
пе
ред тим своїм ка
пе
лю
хом, до
зем
лi, клик
нув
ши:
-
Оце пер
ший раз то
му…
А пов
то
рив
ши те са
ме вдру
ге,
клик
нув дальше:
-
Оце раз дру
гий то
му… А оце й
раз тре
тiй то
му, хто усу
не ме
нi
за два днi зрад
ни
цю з очей, а з
нею i її бi
лу со
ба
ку!..
…Мiж ци
га
на
ми зра
зу за
тих
ло,
але не
дов
го; по
тiм за
во
ру
ши
ло
-
ся, мов бренькiт са
мих ба
со
вих
струн, а да
лi ше
лест лис
тя…
Всi зна
ли, що в них за зра
ду ка
-
ра
но ду
же тяж
ко, але та
ке не бу
-
ва
ло ще мiж ни
ми нi
ко
ли, як сеї
но
чi: та
ке нi.
Скiльки бiй
ок i роз
боїв не лу
ча
-
ло
ся мiж ни
ми! Скiльки не лу
ча
-
ло
ся, але щоб оце сам рай ста
нув
i на
ка
зу
вав усу
ну
ти свою жiн
ку,
пла
тя
чи за те са
мим чис
тим зо
-
ло
том, - мiж ни
ми ще не бу
ва
ло.
Ота
ке мог
ла лиш та
ка зав
зя
та, iз
за
вис
тi збо
же
во
лi
ла го
ло
ва, як
Ра
до
ва, при
ду
ма
ти.
Не зна
ли в пер
шiй хви
лi, що
ска
за
ти i по
чи
на
ти. За
над
то нес
-
по
дi
ва
но за
хо
пи
ла їх оця ди
ка
пос
та
но
ва стар
ши
ни. То
му мов
-
ча
ли зра
зу.
Та не
дов
го три
ва
ла мов
чан
ка
мiж зат
ри
во
же
ни
ми ци
га
на
ми.
Пiд
няв
ся знов з-по
мiж них ста
-
рий батько Анд
ро
на
тi, ви
со
кий,
тон
кий, бо
ро
да
тий ци
ган, пер
-
ший му
зи
ка мiж ни
ми, ба на
вiть
i те
пер зi скрип
кою в ру
ках.
-
Пожди, Ра
ду… - ска
зав, пi
дiй
-
ма
ючи ру
ку лу
ку
ва
тим ру
хом
вго
ру. - Пож
ди ти, Ра
ду. Над на
-
ми всi
ма є бог, а ми всi йо
го дi
ти,
i бi
лi, i ци
га
ни, Ра
ду i Мав
ра. Ти
на її до
лю…
Раду от
во
рив ди
ким прокльо
-
ном ус
та, пе
ре
ри
ва
ючи ста
ро
му,
але Анд
ро
на
тi го
во
рив да
лi:
-
Ти, Ра
ду, був один син у сво
го
батька, стар
ши
ни в Се
ми
г
ра
дi, а
Мав
ра од
на ди
ти
на в ме
не, слав
-
но
го му
зи
ки Анд
ро
на
тi з пус
ти
[5]
- i ви поб
ра
ли
ся. I то
му в ме
-
не ти те са
ме, що Мав
ра, а Мав
-
ра, що ти. Не дам я Мав
ру усу
ну
-
ти або стра
ти
ти, як ти оце хо
-
чеш, хо
ча знаю, що на
шi зви
чаї
ве
лять за вся
ку зра
ду чо
ло
вi
чу
чи жi
но
чу гост
ро су
ди
ти. Не дав
[5]
- Пус
та (пуш
та) - степ в Угор
щи
нi.
би я i те
бе зба
ви
ти, як
би се хто
хоч би i прав
но за
жа
дав. Бу
де
мо
Мав
ру iнак
ше су
ди
ти, по-доб
ро
-
му, людсько
му. Да
руй їй ли
ше
ще днiв три мiж на
ми, оце про
-
сить в те
бе для се
бе батько Анд
-
ро
на
тi! - I, ска
зав
ши се, вкло
нив
-
ся пе
ред мо
ло
дим ще стар
ши
-
ною.
-
Зрадниця во
на чiльна, бо
дай
би до ран
ня не дiж
да
ла! - вир
ва
-
ло
ся знов ди
ко з ки
пу
чих гру
дей
роз'яре
но
го му
жа.
-
Може, й не до
че
кає, - обiз
вав
-
ся ста
рий Анд
ро
на
тi. - Ти вже на
-
д
то на
ва
жив
ся на її жит
тя. Вi
-
дай, во
на вi
дiй
де на
вi
ки са
ма вiд
нас, а зо
ло
тi ду
ка
чi твої ос
та
-
нуться то
бi.
-
Нехай iде, не
хай iде! - пiд
ня
ло
-
ся го
мо
ном мiж ци
га
на
ми. - Со
-
ро
му нам на
ро
би
ла. За
раз пер
-
шим си
ном, пер
шою ди
ти
ною. А
що да
лi бу
де? Над
вiр з нею, са
ма
со
бi до
ро
гу ука
за
ла! - крик
нув
один го
лос з гур
ту. - Над
вiр!
-
Нi, вби
ти, щоб i з дру
гим та
ке
не зро
би
ла! - си
чав Ра
ду. - Вби
ти!
-
За три днi не ста
не Мав
ри мiж
ва
ми, - обiз
вав
ся знов Анд
ро
на
-
тi. - її до
ля по
рi
ше
на вже са
мою
ди
ти
ною, яку ви роз
шар
па
ли б
на кус
нi, ко
ли б Мав
ра й ос
та
ла
мiж на
ми. Кож
де б її би
ло. А
так… во
на ус
ту
питься з-по
мiж
вас i Ра
ду з-пе
ред очей.
-
Сам уб'єш? - обiз
вав
ся вдру
ге
один го
лос з гур
ту, го
лос то
ва
-
ри
ша Анд
ро
на
тi - цим
ба
лiс
та.
-
Сам.
-
То бе
ри зо
ло
тi!
-
Нi, вам їх ли
шаю. Го
дуй
те
ся ви
ни
ми. Ви всi мо
лод
шi вiд ме
не.
Ме
нi їх не тре
ба. Мав
ра вiд
ни
нi
так, як не моя вже. Ме
нi їх не
тре
ба. Сво
го хлi
ба для се
бе i для
своєї жiн
ки я най
ду. - I ви
су
нув
гор
дим ру
хом скрип
ку впе
ред
се
бе, пог
ро
зив
ши п'ясту
ком до
мо
лод
шо
го вiд се
бе стар
ши
ни.
-
А ще
ня твоєї доньки? - спи
тав
той, вип
ря
мо
ву
ючись гор
до та
блис
нув
ши не
на
вис
ним оком на
не
уст
ра
ши
мо
го тес
тя. - Ме
нi йо
-
го не тре
ба. Уб'ю, за
топ
чу, як га
-
дя!..
-
Ним не жу
ри
ся. Я бе
ру йо
го на
се
бе. Во
но… - на
раз вiн тут ур
-
вав. Мiж ни
ми, нi
би ма
ра, ви
ри
-
ну
ла з кот
ро
гось шат
ра ста
ра
ма
ти Мав
ри. Страш
на, пе
ле
ха
та,
з на
мис
том срiб
ня
кiв на гру
дях,
що за
ме
рех
тi
ли в мi
сяч
нiм сяєвi.
Ви
ри
нув
ши, во
на ки
ну
лась вiд
-
ра
зу до нiг Ра
ду i Анд
ро
на
тi.
-
Простiть Мав
рi, як згрi
ши
ла,
не гу
бiть мо
ло
дої, бий
те, по
би
-
вай
те, але жи
ти дай
те! - за
го
ло
-
си
ла роз
пуч
ли
вим го
ло
сом, роз
-
п
рос
тер
ши, бла
га
ючи, ра
ме
на. -
О Мав
ро, Мав
ро, що ти на
коїла?
Що те
бе пос
тиг
ло? Яким вiт
ром
во
ро
жим об
вi
яло? З кот
рої сто
-
ро
ни? В до
лах чи в го
рах? Мав
ро,
до
ню моя… сер
це моє… Мав
ро! -
кри
ча
ла не своїм го
ло
сом. - А я
те
бе, до
ню, в мi
сяч
нiм свiт
лi зiл
-
ляч
ком зми
ва
ла, для те
бе чи не
кож
дої но
чi доб
рої до
лi бла
га
ла.
Дрiб
ною ди
ти
ною я те
бе ме
дом
го
ду
ва
ла, вiд злих очей… до
ки
не вiд
да
ла
ся… як вiд ог
ню… збе
-
рi
га
ла. А прий
шов ли
хий час i з
ним твiй во
рог… i ось що… ой,
ря
туй
те, зми
луй
те
ся… хоч кi
ль
-
ка день ме
нi її дай
те… хоч до пу
-
с
ти… доз
вольте до
вес
ти, по
тiм
вби
вай
те та й враз зо мною… - i
бух
ну
ла го
ло
вою до зе
м
лi.
-
Уступися, ста
ра! - клик
нув Ан
-
д
ро
на
тi. - Чо
го тут при
лiз
ла?..
Щоб по
би
ли? Вже за
бу
ла? Не чи
-
с
ли ба
га
то на свою си
ву го
ло
ву.
Геть, ка
жу, звiд
си. Геть з-по
мiж
чо
ло
вi
кiв, не ви
диш - ра
да? Те
-
пер Ра
ду i лю
ди су
дять. Ска
жи
пос
лiднє сло
во, по
ки я своє ска
-
жу! - звер
нув
ся знов до стар
ши
-
ни. - Поз
воль Мав
рi хоч з чо
ти
ри
днi ме
жи на
ми про
жи
ти, та щоб
нас
тiльки пiд
ня
ла
ся, аби її ба
ть
-
ко вос
таннє мiж ва
ми всi
ма їй
заг
рав. Мiж ва
ми… поп
ро
щав. Вi
-
д
так… хоч… прос
ти, хоч ро
би, що
твоя во
ля, на
чальни
ку. - I тут, як
не
дав
но, з по
ко
рою знов схи
лив
-
ся.
-
Не про
щу я Мав
рi, я її бiльше
на очi ба
чи
ти не хо
чу. Жит
тя
мiж на
ми не бу
де! - обiз
вав
ся за
-
в
зя
то Ра
ду. - Са
ма за
ви
ни
ла…
-
Сама… са
ма… - пi
шов пiв
го
лос
-
ний пiд
лес
ли
вий го
мiн вiд ци
га
-
нiв. - Са
ма, од
на во
на!
-
Се твоє пос
лiднє сло
во, Ра
ду? -
спи
тав Анд
ро
на
тi, а ста
ра ма
ти
за
го
ло
си
ла на
но
во, за
рив
ши ру
-
ки в си
ве во
лос
ся.
-
Послiднє.
I знов пов
то
рив те са
ме, що
впе
р
ше, ки
нув
ши жме
ню че
р
во
-
них зо
ло
тих об зем
лю.
-
Се пер
ший раз то
му…
-
Се дру
гий раз то
му…
-
Се тре
тiй раз то
му, хто увi
ль
-
нить ме
не яким-будь спо
со
бом
за чо
ти
ри днi вiд прок
ля
тої зра
-
д
ни
цi. Чу
ли моє сло
во?
-
Чули.
Пiднявся те
пер на тi сло
ва з
сво
го мiс
ця му
зи
ка Анд
ро
на
тi.
Пi
д
няв
ся i гля
нув див
ним оком
ок
руг се
бе. Страш
ний огонь го
-
рiв в тих чор
них блис
ку
чих очах.
Посунув скрип
ку пiд па
ху i ска
-
зав:
-
Я йду. По
завт
ра вве
че
рi вер
ну.
Бу
де
мо знов ра
зом. Бу
дь
те здо
-
ро
вi.
А до жiн
ки, що з жа
лю на зем
лi
не
на
че з ро
зу
му схо
ди
ла, на
хи
-
лив
шись, гук
нув:
-
Чого бо
же
во
лiєш? Iди до Мав
-
ри. Нiх
то її не смiє дiтк
ну
ти
ся,
по
завт
ра ве
чо
ром ус
ту
питься з-
по
мiж нас, а ти вiд
по
вi
даєш ме
нi
за неї. Я йду i прий
ду. По
завт
ра
вве
че
рi всi тут, як ни
нi, кру
гом
збе
рiться - i ждiть, Анд
ро
на
тi зi
злом не ве
р
не. Тим ча
сом ра
дь
-
те, хто збе
ре зо
ло
тi чер
во
нi за
Ма
в
ру з-по
мiж вас. Я йду…
I пi
шов…
Третього ве
чо
ра вер
нув.
Знов кру
жок ци
га
нiв в рiз
них
по
зах. Мiж ни
ми Ра
ду. Блi
дий i
нес
по
кiй
ний, як де
мон. Пе
ред
хви
лею бив
ся з ста
рою ма
тiр'ю
хо
рої своєї жiн
ки, що вит
ру
ти
ла
йо
го з шат
ра Мав
ри.
Нечувана рiч мiж ци
га
на
ми,
щоб жiн
ка пi
дiй
ма
ла ру
ку на чо
-
ло
вi
ка, та ще i ма
ти Мав
ри! Зра
-
д
ни
цi тої!
Але вiн їх усiх нав
чить. Усiх.
Ста
рих i мо
ло
дих. Зрад
ни
цю ще i
бо
ро
ни
ти? Та вiн її нав
чить. Ста
-
ру i…
…Надiйшов мiж них, як он тут
си
дi
ли, Анд
ро
на
тi з скрип
кою.
Скрипку вiд
дав то
ва
ри
ше
вi -
ци
м
ба
лiс
то
вi, що прий
шов враз
з ним, а сам вий
няв ве
ли
ку ба
нь
-
ку
ва
ту пляш
ку з го
рi
в
кою i пос
-
та
вив в кру
жок мiж ци
га
ни.
-
Пийте щи
ро, брат
тя! - клик
-
нув. - Пий
те i не жа
луй
те. Ни
нi
Ан
д
ро
на
тi про
щається з своєю
Мав
рою, то за
тям
те ве
чiр! Мав
-
ро! - крик
нув i грим
нув п'ясту
-
ком в гру
ди, - Мав
ро! - Аз рап
то
-
во
го жа
лю в нього аж го
лос зад
-
ри
жав. - Не го
д
на ти, зо
зу
ле, ще
мiж нас всту
пи
ти… Та ти там не
са
ма. Ко
ло те
бе ма
ти i всi жiн
ки
ва
шi, мої бра
ти… Щоб не зна
ла
во
на, що завт
ра її пос
лiд
ня дни
-
на мiж на
ми. Але Анд
ро
на
тi (го
-
во
рив да
лi, звер
та
ючись знов до
шат
ра), зо
зу
ле, з то
бою пе
ред
сво
їми то
ва
ри
ша
ми i твоїм чо
ло
-
вi
ком, стар
ши
ною, про
щається,
щоб за
тя
ми
ли. - I йо
го го
лос зно
-
ву зад
ри
жав, усу
вав
ся. - До вог
-
ню до
киньте сме
реч
чи
ни, - гук
-
нув, нi
би до
да
ючи тим сло
вом
пе
в
нос
тi го
ло
со
вi, - щоб, ро
з
па
-
лив
шись, грав на всю го
ру свiт
-
лом, па
лах
ко
тiв, роз
ка
зу
вав: Ма
-
в
ра з ци
га
на
ми про
щається. Пи
-
й
те i не жа
луй
те! Жа
ру роз
ду
-
вай
те, по
лум'я зма
гай
те [6]
, щоб
да
ле
ко Мав
ри
нiй ду
шi вже вiд
сьо
год
нi свi
ти
ло. Пий
те, брат
тя!
Пи
й
те, Анд
ро
на
тi-му
зи
ка про
си
-
ть. Пий
те, не жа
луй
те. Хто знає,
де опи
ни
мось не
за
дов
го… i чи
Анд
ро
на
тi бу
де ще мiж ва
ми. Не
ста
не Мав
ри мiж ва
ми… Не ста
-
не i Анд
ро
на
тi бiд… Все… як що
ко
му су
ди
ло
ся, її до
ля гар
но ук
-
ла
да
ла
ся… пий
те!!
I хо
дить Анд
ро
на
тi i про
сить…
на
ли
ває, а сам нi
би за
бу
ває со
бi
[6]
- По
лум'я зма
гай
те - розд
му
хуй
-
те по
лум'я.
до
ли
ва
ти. Лиш все сльози до
ло
-
нею з очей ути
рає.
Раду ле
жав на зем
лi, пiд
пер
ши
го
ло
ву на лi
коть, i, за
тяв
шись,
не об
зи
вав
ся, мов був сам один-
од
нiський на мiс
цi.
Вiн ви
хи
лив пер
ший раз по раз
го
рiв
ки, по
да
ної йо
му Анд
ро
на
тi
з срiб
но
го ма
ло
го пу
га
ри
ка [7]
що пе
ре
хо
див з ро
ди
ни в ро
ди
-
ну, як рiч нез
ви
чай
но по
чи
ту
ва
-
на, i за
ду
мав
ся те
пер над Мав
-
рою. Був як не при умi. Що йо
му
те
пер з неї? Її сер
це брех
ли
ве. Як
її брав… впев
ня
ла, що лю
би
ла, а
пiз
нi
ше зра
ди
ла йо
го… Та ще й
по
за гро
ма
дою. I вже вiн до
га
-
[7]
- Пу
га
рик - ча
роч
ка.
дується з ким… Там, в ма
лiм уго
-
рськiм мiс
тi, не
да
ле
ко пу
с
ти, ку
-
ди во
ни ча
сом за
хо
ди
ли… i де
ча
с
то її батько скри
п
кою гро
шi
за
роб
ляв, а во
на во
ро
жи
ла i спi
-
ва
ла до скрип
ки, а ча
сом i гу
ля
-
ла… Там був один мо
ло
дий бо
-
ярин, що за ци
ганську му
зи
ку
гру
бi гро
шi си
пав… а ча
сом з
дру
ги
ми на ко
нi… поп
ри їх шат
-
ра вих
ром в пус
ту гнав. З ним. Та
вiн вже про неї не стоїть. Не
хай,
що во
на й гар
на, не
хай, що най
-
лiп
ше вмiє во
ро
жи
ти - хо
ча та
ка
мо
ло
да - хо
ча й до
ч
ка слав
но
го
мiж ци
га
на
ми Анд
ро
на
тi - йо
му
во
на вже не жiн
ка. Ки
нув чер
во
-
ни
ми зо
ло
ти
ми ме
жи свої лю
ди,
не
хай зроб
лять з нею, що схо
-
тять. Уб'ють або ви
ки
нуть десь.
Йо
му бай
ду
же. Щоб лиш пiмс
та
бу
ла, щоб з очей пiш
ла. Жи
ва чи
мерт
ва - бай
ду
же. Iнак
ше - до
до
б
ро
го мiж ни
ми не при
й
де. А
че
рез неї вiн свою гро
ма
ду не
ки
не… щоб її не ба
чи
ти. Зна
чи
-
ть, во
на му
сить йо
му з очей ус
-
ту
пи
ти
ся. Яким спо
со
бом?.. Все
од
но. Во
на йо
му вже бай
ду
жа.
Хi
ба б… щоб її ще бив… а впро
-
чiм, во
на йо
му бай
ду
жа…
Байдужа? При тiй дум
цi йо
го
пох
му
рий пог
ляд, мов зло
дiй, не
-
чай
но зак
рав
ся на шат
ро, де бу
-
ла ви
нов
ни
ця, i про
ник
ли
ве впи
-
вав
ся в нього.
Байдужа?
Проклята! Зра
ди
ла. Йо
го зра
-
ди
ла. Пер
шо
го стар
ши
ну мiж ци
-
ганськи
ми гро
ма
да
ми зра
ди
ла.
Вкруг нього лю
ди пи
ли i го
мо
-
нi
ли. Про Мав
ру заєдно i про ньо
-
го. То єдна
ли
ся в пог
ля
дах, то
спе
ре
ча
ли
ся. Тут i там мi
ша
ли
ся
i жiн
ки. Вiн му
сив з ни
ми пи
ти,
хо
ча в йо
го ду
шi щось гiр
ке го
рi
-
ло, мов ру
да ви
сох
ла сме
реч
чи
-
на, що, до
ки
ду
ва
на в огонь, трi
-
ща
ла…
Так i в йо
го гру
дях го
рi
ло. Але
при всiм му
сив бу
ти.
Востаннє му
сив все зро
би
ти.
Для се
бе, для лю
дей i Анд
ро
на
тi,
яко
го лю
ди ду
же ша
ну
ва
ли.
Нараз рух.
Андронатi впос
лiднє iде кру
гом
i час
тує трун
ком, роз
ли
ває, не
ща
дить нi крап
лi, май
же кож
до
-
му пе
ре
ли
ває - а вiд
так при
тя
гає
скрип
ку.
Врештi стає на но
ги.
-
Люди! - гук
нув. - Цим
ба
ли, со
-
пiв
ки в ру
ки, а хто зо мною, то i
скрип
ку. Мав
ро! - звер
нув
ся до
ша
т
ра, де бу
ла доч
ка. - Мав
ро!
про
щай
ся з Ра
ду. Завт
ра о тiй
по
рi не бу
деш на
шою, - i по
тяг
-
нув сми
ком. Вiд
так, схи
лив
ши
го
ло
ву низько над скрип
кою,
не
на
че учув там в нiй для се
бе
по
тай
ний ок
ре
мий го
лос з її на
-
ка
зу
ючо
го нут
ра, i - заг
рав.
Сипав жа
лем.
Плакали скрип
ки, дзве
нi
ли ци
-
м
ба
ли, дри
жа
ли со
пiл
ки, а над
всi
ма ца
рю
ва
ла од
на-однiська
стру
н
ка Анд
ро
на
то
вої скрип
ки.
О, та скрип
ка! Зой
ком ки
да
ла
ся,
го
ло
сом блу
ка
ючи, су
мом роз
ли
-
ва
ла
ся, мiж ци
га
нiв рва
ла
ся, а
про Мав
ру, Ра
ду все опо
вi
да
ла.
I знов жаль…
Мов нiж
на бджiл
ка жа
лi
ла
ся,
дри
жа
ла. Ме
та
ла
ся, впи
ва
ла
ся,
ви
к
ли
ку
ва
ла ту
гу зi смут
ком i
розп
ли
ва
ла
ся го
рем.
Андронатi грав дой
ну.
-
Мавро! - кри
чав роз
пуч
ли
во
вiд ча
су до ча
су, не тям
лячнсь з
ди
ко
го жа
лю та при
ту
пу
ючи но
-
гою. - Мав
ро! - вiн грав, ко
ли
ха
-
ю
чи
ся всiм тi
лом, мов бо
же
вi
ль
-
ний. - Мав
ро! Твiй батько грає…
Анд
ро
на
тi грає впос
лiднє для
те
бе мiж ци
га
на
ми; завт
ра, мо
-
же, йо
го вже не по
чуєш! Мав
ро!
Раду ле
жав, обер
не
ний ли
цем
до зем
лi, i вiд
дав
ся лиш од
но
му
по
чут
тю. Зра
ди
ла йо
го. Зра
ди
ла,
i вiн не дiтк
не
ть
ся її бiльше, хi
ба
що по-зло
му. Уб'є. Iнак
ше вiн не
го
ден по своїй вда
чi. Не го
ден.
Не го
ден. Го
лос скрип
ки вче
пив
-
ся, зда
ва
ло
ся, лиш йо
го од
но
го
бо
лем роз
ри
тої i пiмс
тою спраг
-
не
ної ду
шi, i, мов та оса, все на
-
но
во впи
вав
ся в неї, ро
з'ятрю
-
вав. "Бi
лу ди
ти
ну при
ве
ла, чу
жо
-
го чо
ло
вi
ка, чу
жо
го муж
чи
ни".
Зой
ком трi
по
та
ла
ся скрип
ка, жа
-
лi
ли цим
ба
ли: "чу
жин
ця яко
го
-
сь…" I вiн в тих дум
ках i з тим
по
чут
тям жа
лю i за
вис
тi схо
див
не
на
че з ро
зу
му. "Бi
лу якусь ди
-
ти
ну… в тре
тiм ро
цi под
руж
жя з
ним… Мав
ро! Будь прок
ля
та за
твою зра
ду, все го
ре на твою го
-
ло
ву!"
Мiсяць за
го
рiв впов
нi з-за ви
со
-
кої за
лiс
не
ної го
ри i не ру
шав
ся
з мiс
ця.
-
Раду! - нi
би до
бив
ся на
раз го
-
лос Мав
ри до йо
го, i скрип
ка Ан
-
д
ро
на
тi опи
ни
ла
ся розт
рiс
ка
на
ко
ло йо
го го
ло
ви. - Ра
ду! - Вiн
стре
пе
нув
ся, а Анд
ро
на
тi по
ва
-
лив
ся обiч йо
го на зем
лю.
-
Мавро, Ма-в-ро! Ми про
щаємо
те
бе на
вi
ки на… вi
ки, - сто
г
нав, а
по дов
гiй хви
лi мов
чан
ки про
-
сив: - Спiть, лю
ди, спiть. Оцю нiч
ще пе
рес
пiть ко
ло неї, а завт
ра
зро
би
те, хто з вас хо
че, са
мi з
нею кi
нець. Хто заб
рав чер
вiн
цi,
най бе
ре i її ду
шу або й її са
му.
Чи не так, Ра
ду?
-
Так, - вiд
чув
ся су
хо го
лос ста
-
р
ши
ни.
-
А вiд
так на
зад до пус
ти - ши
-
ро
кої, без
меж
ної пус
ти.
-
Ух-га, пус
та! Ух-га! - ух
кав ди
-
ким го
ло
сом му
зи
ка. - А сьогод
нi
ще спiть. I з ва
ми всi
ма ста
рий
Анд
ро
на
тi. - I сiв
ши, пi
дiб
гав но
-
ги пiд се
бе, за
рив пальцi в во
лос
-
ся, за
ри
дав гiр
ко. Му
сив з своєю
Мав
рою роз
лу
ча
ти
ся, ви
хо
ду не
бу
ло. Ка
ра за зра
ду, особ
ли
во ж
у жi
нок, а тим бiльше у жi
нок
стар
шин, му
си
ла зав
ше вiд
бу
ва
-
ти
ся. Сам най
лiп
ше ро
зу
мiв її
прос
ту
пок - i се пос
лiд
ня її нiч
мiж ни
ми, ци
га
на
ми. "Спiть, лю
-
ди!.. - бла
гав-мо
лив. - Спи, Ра
ду.
Адiть, все за
ка
ме
нi
ло. Як так
вже су
ди
ло
ся, так не
хай i бу
де.
Мi
сяць всьо
му свi
док; бра
тик-
мi
сяць, що нас нi
ко
ли не по
ки
-
дає. Спiть, лю
ди, спи, Мав
ро, спи,
Ра
ду, мо
ло
дий оси
ро
тi
лий ота
-
ма
не-раю. Ви мої дi
ти. Цитьте
всi, не
хай во
на ме
жи нас впос
лi
-
д
нє доб
ре пе
рес
ниться. Спiть.
Спи, Мав
ро… спи, Ра
ду. На нас
ще лиш пус
та жде… Ши
ро
ка,
глу
ха пус
та. Цитьте… ци
ть
те…
спiть… Мав
ра… спить… цитьте…
спiть…"
Утихло…
Спали.
Було ко
ло пер
шої го
ди
ни сеї ж
но
чi, як мо
ло
да крас
на жi
н
ка
ота
ма
на Ра
ду, Мав
ра, ус
ту
па
ла
ся
йо
му з своїм бi
лим си
ном на
вi
ки
з йо
го шат
ра i йо
го до
ро
ги.
Цигани ра
зом з Ра
ду спа
ли, мов
уби
тi, i лиш два усу
ну
ли
ся з-по
-
мiж них ко
тя
чи
ми ру
ха
ми. Був
то ста
рий Анд
ро
на
тi i йо
го вiр
-
ний то
ва
риш му
зи
кант-цим
ба
-
лiст, що нi
ко
ли з ним не роз
лу
-
чав
ся. Обид
ва во
ни змо
ви
ли
ся
на
пе
ред не пи
ти стiльки, що
дру
гi, а як всi пос
нуть, ви
нес
ти
Мав
ру з шат
ра враз з ди
ти
ною i
тим спо
со
бом вир
ва
ти її з рук
Ра
ду та охо
ро
ни
ти вiд смер
тi
або що
най
мен
ше - вiд яко
го ка
-
лiцт
ва. Пос
та
но
ви стар
ши
ни мiж
ци
га
на
ми бу
ли iно
дi страш
нi, i
то
му во
ни по
ра
ди
ли
ся мiж со
-
бою, не втя
га
ючи нi
ко
го в тай
ну,
ви
нес
ти скор
ше як за чо
ти
ри днi
Мав
ру з шат
рiв та так ви
ря
ту
ва
-
ти її вiд ли
ха, смер
тi. А ма
ючи її
раз по
за шат
ра
ми, во
ни вва
жа
ли
її вря
то
ва
ною. Мав
ра бу
ла муд
ра
i хит
ра i, пев
но, дасть со
бi ра
ду в
жит
тi, за
ки знов ко
ли стрi
ну
ть
-
ся. Ди
ти
ну її пiд
ки
не Анд
ро
на
тi
без
дiт
но
му ба
га
че
вi… мо
же, от
там десь в од
нiм iз сiл за го
рою
Ча
ба
ни
цею, i бу
де все доб
ре. Лi
-
п
ше так, нiж за
ги
ба
ти або бу
ти
по
ка
лi
че
ною на весь вiк. Ра
ду
лю
бив iно
дi ка
лiцт
вом ме
та
тись
на своїх во
ро
гах, i то
го бо
яв
ся
ста
рий му
зи
ка.
I на
ко
ли справ
дi всi зас
ну
ли си
-
льним сном вiд трун
ку, зап
рав
-
ле
но
го Анд
ро
на
тi усип
ля
ючим
зiл
лям, за кот
рим хо
див вiн два
днi по го
рах, Анд
ро
на
тi i то
ва
-
риш ви
нес
ли Мав
ру з ди
ти
ною з
шат
ра.
Не ги
ну
ти ма
ла во
на, мо
ло
да i
крас
на, оди
но
ка ди
ти
на йо
го, як
яка звi
рю
ка, але жи
ти. Жи
ти мiж
доб
ри
ми людьми ще дальше.
Свiт ши
ро
кий, бог го
дує всiх i її
ви
го
дує та
кож. При Ра
ду їй ос
та
-
ва
тись го
дi, - вiн пiмс
титься на
нiй на цi
ле жит
тя, на
ко
ли во
на
ли
ше пi
дiй
меться на но
ги. В сво
-
го сла
в
но
го батька, се
миг
ра
д
сь
-
ко
го ота
ма
на ци
га
нiв, своєю
зло
бою вдав
ся, ли
хий i мсти
вий,
як смерть, дар
ма що крас
ний, як
мi
сяць, i по
над свiй вiк муд
рий.
Мавра, та
кож упоєна зiл
лям,
спа
ла, мов мерт
ва, як її ви
но
си
-
ли, i не чу
ла нi
чо
го. Лиш мi
сяць
ба
чив та зо
рi, що дi
ялось, бiльше
нiх
то.
Андронатi дзво
нив зу
ба
ми, як її
ви
но
си
ли, з жа
лю уги
нав
ся. Але
лiп
ше нес
ти на лас
ку мiж чу
жi
лю
ди, як ба
чи
ти вби
тою або на
-
вi
ки по
ка
лi
че
ною. Так все ще по
-
ба
чить її ко
лись у жит
тi, пiз
нi
ше
або скор
ше вiд
най
де, але ка
лi
-
кою ба
чи
ти гiр
ше, як смерть.
Iшли Ча
ба
ни
цею поп
ри гуч
ли
-
ву рi
ку, що пi
ни
ла
ся i ме
та
ла
ся в
своїм ло
жиську, ди
ким роз
го
-
ном роз
би
ва
ючи
ся вiд ча
су до
ча
су об ве
лет
нi-ка
ме
нi.
Iшли в про
тив
ну сто
ро
ну вiд
своїх шат
рiв, аж най
шли вiд
по
-
вiд
не мiс
це, де бу
ли пев
нi, що
во
но i опо
да
лiк вiд се
ла, i… на
вi
-
ду
ва
не людьми.
Недалеко мли
на не
дав
но пов
-
до
вi
лої ба
гач
ки Iва
ни
хи Ду
би
хи,
гетьте вiд се
ла, ук
ла
ли Мав
ру
пiд ви
со
кою, роз
ло
жис
тою сме
-
ре
кою i зос
та
ви
ли.
Смерека ува
жа
ла
ся ци
га
на
ми
свя
тим де
ре
вом, що охо
ро
няє
вiд смер
тi i є то
ва
ри
шем ци
га
на.
По
ки що бу
ла во
на те
пер оди
но
-
кою охо
ро
ною не
щас
ли
вої, до
ки
не зми
ло
сер
ди
ть
ся над нею яка
людська ду
ша. Обiч спля
чої пос
-
та
ви
ли клу
нок з усi
ма її ре
ча
ми i
чер
вiн
ця
ми, що зiб
рав то
ва
риш-
ци
м
ба
лiст з зем
лi i да
ру
вав те
-
пер доньцi сво
го вiр
но
го при
я
-
те
ля Анд
ро
на
тi.
Вiдтак пiш
ли.
Товариш впе
ред, щоб ляг
ти на
-
зад на своє мiс
це, не збу
див
ши в
нi
ко
го пi
доз
рiн
ня, а Анд
ро
на
тi
пi
з
нi
ше. Анд
ро
на
тi вер
нув
ся на
хвильку са
мий до доньки.
Ще спа
ла…!
Поплакавши ко
ло неї гiр
ки
ми
сльоза
ми та про
мо
вив
ши над
нею ча
рiв
нi якiсь сло
ва, що ма
ли
охо
ро
ня
ти її в да
ль
шiм жит
тi вiд
зла, заб
рав її бi
ло
го си
на i пi
шов.
Ту
лив йо
го нiж
ним ру
хом до се
-
бе, вод
но про
мов
ля
ючи та прок
-
ли
на
ючи, щоб той во
рог, що зба
-
ла
му
тив йо
го ма
тiр, до
вiв до
оцього не
щас
тя, не дiж
дав нi
ко
-
ли ста
ну
ти пе
ред гос
по
да бо
га…
а ти
няв
ся вiч
но в злид
нях i жу
-
рi… в го
ло
дi i хо
ло
дi по свi
тi.
Щоб вiн сього не дiж
дав.
Куди нiс си
ро
ти
ну? - пи
тав се
-
бе. Не знав ще. До яко
го ба
тька-
ма
те
рi? Вiн їх не знає, не ба
чив,
не чув ба
га
то про них - а iде. Чи
пiд
ки
не в щас
ли
ву го
ди
ну? До
ки
жит
тя йо
го, вiн бу
де заєдно во
-
ро
га прок
ли
на
ти. А йо
го про
к
-
льо
ни страш
нi, їх бо
яли
ся всi.
Во
ни справд
жу
ва
ли
ся.
I йшов.
Iшов пiд го
ру вузькою стеж
-
кою, що роз
по
чи
на
ла
ся не
да
ле
-
ко мли
на Iва
ни
хи Ду
би
хи i об
ви
-
ва
ла по пра
вiй сто
ро
нi Ча
ба
ни
-
цю, хо
ва
ла
ся чим
да
лi в лiс, а
пра
во
руч ве
ла са
ме по
над край
гли
бо
ко
го яру-про
пас
тi, якою
гнав який
сь шум
ли
вий по
тiк.
"Бiла" та стеж
ка, як її зва
ли лю
-
ди в се
лi, то пну
ла
ся вго
ру, то
спус
ка
ла
ся знов ниж
че, вiд
по
вi
-
д
но до фор
ма
цiї го
ри Ча
ба
ни
цi, i
все пра
во
руч поп
ри гли
бо
кий
те
м
ний яр, що дi
лив; впро
чiм,
Ча
ба
ни
цю вiд дальшої су
сiдньої
ска
лис
тої го
ри, звер
не
ної до Ча
-
ба
ни
цi стрiм
кою за
лiс
не
ною стi
-
ною, i її бi
лої стеж
ки.
Та бi
ла стеж
ка тяг
ну
ла
ся то
гус
тим лi
сом Ча
ба
ни
цi, то знов
га
р
ни
ми ле
ва
да
ми i ца
рин
ка
ми,
а все ос
та
ва
ла
ся од
на
ко
во бi
ла i
ву
зенька.
Врештi скiн
чи
ла
ся.
Скiнчившися, во
на не
на
че при
-
ляг
ла, розп
ли
ла
ся в якiй
сь до
ро
-
зi, що тяг
ла
ся впо
пе
рек звiд
кись
поп
ри бi
лу стеж
ку i, вiд
ти
на
ючи
її дальшу путь, пог
ли
ну
ла ву
-
зенький, мов рi
ка, по
тiк в се
бе. З
сi
рою дни
ною враз увiй
шов Анд
-
ро
на
тi в третє се
ло вiд Ча
ба
ни
цi,
що ле
жа
ло вже не
да
ле
ко од
ної
го
ри, яка зно
си
ла
ся са
ме на уго
-
рськiй гра
ни
цi.
Не дов
го вiн так iшов, а все був
вже весь зiп
рi
лий.
Сiв край лi
су на го
рi й розг
ля
-
нув
ся. Сон
це са
ме за
по
вi
да
ло
схiд, а сме
ре
ки ди
ха
ли хо
лод
ним
за
па
хом жи
ви
цi. По
ра
нок iшов
до розс
вi
ту, але всю
ди па
ну
ва
ла
ще свя
та по
ран
ко
ва ти
ша.
Всюди ще сон.
Старий батько з бi
лим вну
ком
на ру
ках шу
кав чо
гось го
ст
рим
оком там, вни
зу се
ла.
Не мiг вiд
най
ти, дар
ма що в нiм
ду
ша дри
жа
ла.
Там, в до
ли
нi, в се
лi пiд го
рою
Ча
ба
ни
цею, не
да
ле
ко би
ст
рої рi
-
ки, в лi
сi, де лиш не
да
ле
ко са
мiт
-
ний млин з рi
кою враз гу
дить,
по
ки
нув хо
ру доньку, мов звi
рю
-
ку, щоб влас
нi лю
ди не стра
ти
-
ли, не по
ка
лi
чи
ли, а тут дер
жить
її не
щас
но
го си
на, щоб пiд
ки
ну
-
ти йо
го чу
жо
му без
дiт
но
му ба
-
га
че
вi в до
лах, i от якось не щас
-
титься.
Сива мря
ка, мов умис
не, мов не
хо
че здiй
ми
ти
ся з се
ла, щоб вiд
-
с
ло
ни
ти йо
му до
ро
гу, якою має
iти, по
ка
за
ти осе
лю за
мож
нi
шо
-
го газ
ди. А день чим
раз роз
вид
-
нюється, чим
раз зрос
тає.
Зiтхнув тяж
ко. От чо
го до
жив.
Що су
ди
ло
ся чи
ни
ти. Вчо
ра роз
-
бив з жа
лю, про
ща
ючись з донь
-
кою пiс
нею, свою скрип
ку, ли
-
шив жiн
ку i пi
шов. А як по
вер
не,
хто знає, чи зас
та
не жи
ву. Ци
га
-
нiв лиш ци
ган знає - що в них
ки
пить, що в них коїться. От що
зна
чить ци
ганське жит
тя. Ни
нi
тут, завт
ра там, а по
завт
ра, мо
-
же, i мерт
вий. Йо
му при
га
да
ла
ся
на
раз каз
ко
ва, вже май
же ти
ся
-
чо
лiт
ня ле
ген
да про при
чи
ну вi
-
ч
ної ци
ганської манд
рiв
ки i зли
-
д
нiв. Бу
ду
чи ще в Єгип
тi, во
ни
не прий
ня
ли Ма
рiї з Йо
си
фом та
бо
жим ди
тят
ком у се
бе на вiд
по
-
чи
нок, - i че
рез те за ка
ру ти
ня
-
ю
ть
ся, манд
ру
ють спо
кон
вi
ку по
свi
тi. I чи скiн
читься ко
ли оця
ка
ра гос
под
ня? Вiд
бу
дуть її? -
пи
тав
ся.
Усмiхнувся гiр
ко, мов у снi.
Правдоподiбно, до
ки плем'я ци
-
ганське бу
де iс
ну
ва
ти - во
на не
скiн
читься…
А те
пер йо
го вчи
нок з донькою
та з бi
лою не
вин
ною ди
ти
ною її,
чи не ка
ра се ще, не по
ку
та яка?
Гос
по
ди бо
же, зми
ло
сер
ди
ся над
грiш
ним на
ро
дом твоїм - вiн ка
-
ється. В злид
нях i по
ко
рi, в го
ло
-
дi i хо
ло
дi кається вiн тяж
ко.
Прошептавши сi сло
ва, вiн жде.
Мряка ви
сить над се
лом, не
здiй
мається ще. Во
на чи не спи
-
няє ди
ти
нi вступ. Чи се за
по
вiт,
що i йо
го судьба та
ка ту
ман
на
ко
лись жде?
Сонце от вже туй-туй зiй
де,
туй-туй роз
жев
рiється, а ту
ман
не ус
ту
пає.
Нараз… що се?
З про
тив
ної го
ри, вiд
дi
ле
ної вiд
нього лиш не
ве
ли
кою до
л
и
ною,
об
зи
вається го
лос трем
бi
ти.
Так зран
ня?
Так. Се справ
дi го
лос гiрської
трем
бi
ти, яка щось за
по
вi
дає
сум
но i про
тяж
но, мов ви
раз
ний
жаль. Анд
ро
на
тi зда
є
ть
ся, що її
го
лос всiм своїм смут
ком зва
лю
-
ється на нього. Вок
ру
ги ти
хо -
жо
д
на де
ре
ви
на не ру
шить вi
та
-
ми, а го
лос трем
бi
ти заєдно iшов
вер
ха
ми. Так, як вiн.
Андронатi не здер
жав
ся i спла
-
кав при зву
ках сеї трем
бi
ти. Не
-
доб
ре вi
щу
вав сей шум трем
бi
ти
по
ран
ком. Анд
ро
на
тi гля
нув на
сон
це. А во
но вже ви
су
ва
ло
ся з-
за якоїсь го
ри, жев
рi
ючи кров'ю,
пиш
не, ос
лiп
лю
юче. Ту
ман в до
-
ли
нi рi
д
шав. То
дi вiн встав i спу
-
с
тив
ся в до
ли
ну. В до
ли
ну, ще
вдру
ге по
дав
ся, до го
ри. Там, не
над
то ви
со
ко на го
рi, сто
яло пи
-
ш
не обiй
стя, що вже своїм ви
-
дом зрад
жу
ва
ло ба
га
тст
во. Вок
-
руг нього, як i до
сi лi
сом, все ще
сон. То
дi вiн при
с
ту
пив не
чут
-
ним кро
ком до призьби i пок
лав
на неї обе
реж
но бi
ло
го спля
чо
го
вну
ка.
Сам ог
ля
нув
ся.
Чи в доб
ру го
ди
ну пок
лав хлоп
-
ця? Не зна
ти.
Господи бо
же, дай, щоб в доб
-
ру…
А да
лi… чи об'явить що до
лю
ди
ти
ни?
Нiщо не вiд
по
вi
ло на йо
го дум
-
ку. Вок
ру
ги ти
хо i ти
хо. Нi ше
-
лес
ту, нi ру
ху, нi шу
му. Ска
за
но,
сам сон ще ди
хав. По
ран
ко
вi ту
-
ма
ни здiй
ма
ли
ся знiж
на вго
ру i
все пе
ред йо
го оком зак
ри
ли.
Коли вер
нув на
зад на свою до
-
ро
гу, стрi
нув на стеж
цi яко
гось
ча
ба
на. Вмить за
дер
жав йо
го.
-
Чому ще пе
ред схо
дом сон
ця
десь трем
бi
та об
зи
ва
ла
ся? I не
то, щоб об
зи
ва
ла
ся, а ри
да
ла…
-
Мабуть, який
сь ба
гач по
мер.
Бi
д
ний не має овець i по
ло
нин,
то за ним не бу
де трем
бi
та жа
лi
-
ти, - вiд
по
вiв ча
бан ко
рот
ко i по
-
чав ок
ри
ле
ним кро
ком спус
ка
-
ти
ся з го
ри.
-
Го-ов!! - за
дер
жав йо
го ще на
хви
ли
ну Анд
ро
на
тi, вi
дiй
шов
ши
вже кiлька кро
кiв. Ча
бан ста
нув
не
охо
че:
-
Чого вам?
-
Чиє се обiй
стя… он то на не
ви
-
со
кiй тiй го
рi, з сто
га
ми сi
на
бли
зько ха
ти? - спи
тав, ука
зу
-
ючи на газ
дiвст
во, де зос
та
вив
вну
ка.
-
Се… пер
шо
го ба
га
ча в на
шiм
се
лi. Не знаєте?
-
Нi. Я чу
жий.
-
Михайла Дон
чу
ка… - до
дав ще
ча
бан.
-
А дi
ти має?
-
Анi од
но
го. Та за
те сот
ки ове
-
ць i ста
до ко
ней. Там… - i, не до
-
по
вiв
ши сло
вом в пос
пi
ху по
ча
те
ре
чен
ня, ча
бан зро
бив лиш ру
-
кою рух, що "в ба
га
ча га
разд не
-
аби
який…", i зник ме
жи де
ре
ва
-
ми.
Пiшов i Анд
ро
на
тi, не ог
ля
да
ю
-
чись бiльше, утер
ши сльо
зу з
очей, що на
си
лу втис
ну
ла
ся в
очi.
Iшов мо
рем жи
вич
но
го за
па
ху,
що роз
хо
див
ся тут чис
тим ра
нi
-
ш
нiм воз
ду
хом. Сме
ре
ки на
че
злi
ни
вi
ли в нiм, на
че з сон
ли
вос
-
тi вся
кий рух за
бу
ли.
Десь ви
со
ко пiд не
бом круж
ля
-
ли са
мiт
но плав
ким ле
том тут i
там два хи
жу
ни [8]
роз
зи
ра
ючи
-
ся з ви
со
ти за здо
бич
чю на дни
-
ну.
Опинившися на хреб
тi го
ри, з
[8]
- Хи
жун - бер
кут.
якої по
ба
чив угорську гра
ни
цю,
зга
дав Анд
ро
на
тi те
пер i по
ки
-
не
нi свої шат
ра.
Що там дi
яло
ся?
Доброго, пев
но, нi
чо
го.
Бачив в ду
шi лють Ра
ду.
Без бiй
ки або, мо
же, i убивст
ва,
пев
но, не обiй
шло
ся. А мо
же, за
всiх вiд
по
ку
тує жiн
ка.
Але нi. Її всi бо
яться. Во
на стра
-
ш
на, мо
гу
ча з своєю си
лою ча
-
рiв. А по
тiм i тим, що з жi
нок в їх
гро
ма
дi во
на вi
ком най
стар
ша, i
че
рез те за
без
пе
че
на вiд вся
ких
на
па
дiв уша
ну
ван
ням, яке вiд
-
дається ци
га
на
ми в кож
дiй гро
-
ма
дi най
стар
шiй жiн
цi. Ра
ду, пе
-
в
но, та
кож, хо
ча i який мсти
вий
та ско
рий в учин
ках, не пос
мiє їй
за
по
дi
яти ли
ха. Але, мо
же, то
ва
-
риш йо
го по
тер
пiв, як по
вер
нув
у шат
ро мiж спля
чих i збу
див
йо
го. Йо
му од
но
му Ра
ду не все
до
вi
ряв, за
ки
ду
ючи, що вiн не
Ра
ду, а йо
го, бiд
но
го му
зи
кан
та,
вва
жав за стар
ши
ну. Та будь-
що-будь, доб
ре, що вже Мав
ра
ви
р
ва
на з йо
го рук. Хоч i яка її
дальша до
ля мiж чу
жи
ми жде,
осо
б
ли
во спо
чат
ку, то хоч ос
та
-
не при жит
тi, не ста
не ка
лi
кою.
А ди
ти
на її та
кож, будь її батько
i не ци
га
ном, не бу
де вби
та, мов
звi
ри
на. Знай
дуть доб
рi лю
ди,
зми
ло
сер
дяться, i нi ма
ти, нi син
не за
ги
нуть мiж ни
ми. А з ча
сом,
як
що вiн, Анд
ро
на
тi, не за
ги
не…
вiд
най
де їх, i во
ни при
лу
чаться
до iн
шої гро
ма
ди. До то
го ча
су i
лють Ра
ду ос
тиг
не.
Бiдна Мав
ро! Яке бу
де твоє про
-
буд
жен
ня в лi
сi пiд сме
ре
кою?
"Мавро!" - кри
ча
ла з бо
лю ду
-
ша, ри
да
ло сер
це батько
ве, i
знов сльози зал
ля
ли йо
го вид.
Iшов да
лi май
же нав
по
мац
ки. Нi
-
ко
ли та
ко
го гiр
ко
го жа
лю не
заз
на
вав ще в своїм жит
тi, як си
-
ми дня
ми. Во
лi
ла би бу
ла во
на
ма
лою вмер
ти, як в най
кра
щих
лi
тах от та
ким спо
со
бом оси
ро
-
тi
ти, змар
ну
ва
ти
ся. "Че
рез що?"
- крик
нув роз
пуч
ли
во, уда
рив
-
ши так са
мо з ди
ко
го жа
лю в до
-
ло
нi.
Коли взяв її грiх в свої сi
тi?
Вона ж не смi
ла чу
жо
го чо
ло
вi
-
ка i ру
кою дiтк
ну
ти
ся, а во
на
грi
ш
на… Гос
по
ди бо
же!.. Та ба!
вiн вже знає ко
ли; то
дi, як ста
ла
хо
ди
ти мiж па
ни во
ро
жи
ти, i за
йо
го, Анд
ро
на
тi, скрип
кою смут
-
нi пiс
нi спi
ва
ти, а йо
му, Ра
ду, не
-
на
сит
но
му на гро
шi, зно
си
ти вiд
па
нiв за во
рож
бу i спiв зо
ло
то.
То
дi знай
шов
ся вовк на її кра
су i
мо
ло
дiсть - до чо
го дiй
шло. А
вiн, бi
до
лаш
ний? Ку
ди йо
му вер
-
та
ти? Хi
ба пi
де прос
то до пус
ти i
при
лу
читься там до якої гро
ма
-
ди, прик
ли
кав
ши до се
бе й жiн
-
ку. Так. Iнак
ше нi. А ко
лись… за
кiлька ро
кiв, мо
же, при
манд
рує
знов в оцi око
ли
цi i пог
ля
не, як
жи
веться вну
ко
вi в ба
га
ча. За
кiлька ро
кiв… а до то
го ча
су не
-
хай має йо
го гос
подь в своїй опi
-
цi. Йо
го i Мав
ру.
Довго, дов
го ди
вив
ся ще му
зи
-
ка бист
рим оком по вер
хах за
-
лiс
не
них гiр, що мов з по
ран
ко
-
вих мряк по
во
лi роз
дя
га
ли
ся,
ви
су
ва
ючи один хре
бет по дру
-
гiм про
ти сон
ця, що, зiй
шов
ши
на схо
дi, жев
рi
ло свiт
лом, ос
лiп
-
лю
ючи око.
Коли Мав
ра про
бу
ди
ла
ся ра
но,
по
ба
чи
ла над со
бою, за
мiсть за
-
ку
ре
но
го i лах
ма
ну
ва
то
го шат
-
ра, зе
ле
нi вi
ти сме
ре
ки i опа
м'я
-
та
ла
ся, що во
на в лi
сi. В пер
шiй
хви
лi не зна
ла, що ду
ма
ти, по
ба
-
чи
в
ши се
бе са
мою, без своїх лю
-
дей, без Ра
ду, без ма
те
рi, батька,
що до
сi не вiдс
ту
па
ли вiд неї.
Почала кли
ка
ти.
Але сла
бий її го
лос роз
хо
див
ся
ли
ше сла
бим вiд
го
мо
ном по лi
сi
i не прик
ли
ку
вав нi
ко
го.
Лежала який
сь час, ви
жи
да
ючи
ма
те
рi, i надс
лу
ху
ва
ла.
Не йшла ма
ти?
Нiхто не при
хо
див.
Округ неї ти
ши
на i лиш ши
ро
-
кий кри
ла
тий шум лi
су го
й
дав
-
ся жи
вич
ним воз
ду
хом та десь-
не-десь за
чу
вав
ся Ше
лест ви
вiр
-
ки [9]
, що дря
па
ла
ся блис
кав
кою
по
сме
ре
ках. Тут i там за
зи
ра
ло
со
неч
ко зо
ло
тим сяєвом крiзь
сме
ре
ко
ве га
луз
зя - i десь знов
не
да
ле
ко шу
мi
ла рi
ка, а враз з
тим шу
мом роз
хо
див
ся i гук
мли
на.
Отже, во
на десь не
да
ле
ко яко
-
гось мли
на.
Однак чо
му во
на тут са
ма? Де
дi
ла
ся її ма
ти? Де дi
ли
ся вже
шат
ра? Чо
му вок
руг неї не чу
ти
го
мо
ну її лю
дей, не чу
ти нi го
ло
-
су батька, нi лай
ки i при
ка
зiв Ра
-
ду, нi дзво
нен
ня мi
дя
них кiт
лiв,
як їх нап
рав
ля
ли, нi
чо
го. Чо
му
се все так? Лиш ти
ши
на i ти
ши
-
[9]
- Ви
вiр
ка - бiл
ка.
на, i во
на ось тут са
ма.
Що та
ке ста
ло
ся?
Чи во
на по
ки
не
на? О гос
по
ди
бо
же!
Як се мог
ло ста
ти
ся? По
ки
не
на
й ма
тiр'ю?
-
Мамо, ма
мо! - по
ча
ла з га
ряч
-
ко
вим пе
ре
ля
ком кли
ка
ти, а її
во
лос
ся пiд
но
си
ло
ся ду
бом. Спра
-
в
дi во
на по
ки
не
на? - Ма
мо! - кри
-
к
ну
ла з не
ви
мов
ним пе
рест
ра
-
хом i по
ча
ла пла
ка
ти. Пла
чу
чи
вго
лос, мов ма
ла ди
ти
на, кли
ка
-
ла то ма
тiр, то батька на
пе
ре
мi
-
ну. А не дiж
дав
ши
ся нi батька, нi
ма
те
рi, змi
ни
ла
ся, рап
том мов
очi в її ду
шi ство
ри
лись. - Се Ра
-
ду робо
та, - зап
ла
ка
ла во
на з не
-
опи
са
ним жа
лем. Вiн її ви
ки
нув
з сво
го шат
ра i поїхав. Заб
рав
всiх, батька i ма
тiр, заб
рав своїх
лю
дей i, як той вi
тер, своїм зви
-
чаєм вно
чi втiк. Се Раду ро
бо
та.
Вiн обi
цяв помс
ти
ти
ся за "зра
ду",
за "бi
лу" ди
ти
ну і зро
бив, як ска
-
зав. - О-о-о! - за
ри
да
ла бiд
на вго
-
лос, за
рив
ши з роз
пу
ки пальцi в
во
лос
ся, i аж за
но
си
ла
ся з пла
чу.
Нараз пе
рес
та
ла.
Блискавкою при
га
да
ла
ся їй її
ди
ти
на, i во
на вмовк
ла. Пiд
няв
-
ши
ся на
си
лу, по
ча
ла шу
ка
ти око
-
ло се
бе. Ди
ти
ни не бу
ло. Був зби
-
ток всiх її ре
чей, най
мен
шi її дрi
-
б
нич
ки, але ди
ти
ни не бу
ло. На
-
пiв
зiм
лi
ла з ост
ра
ху, по
ва
ли
ла
ся
на
зад. Те
пер зро
зу
мi
ла. Бу
ло, як
вга
да
ла вiд
ра
зу. Ра
ду ви
ки
нув її
- i, заб
рав
ши всiх ра
зом з ди
ти
-
ною i ро
ди
ча
ми, вiд'їхав по
тай
ки
вно
чi.
Почала кри
ча
ти, кли
ка
ти. Всiх
лю
дей, яких лиш зна
ла. Кли
ка
ла
по iме
нi. Ме
жи тим заєдно i ба
ть
-
ка, i ма
тiр, ба на
вiть i са
мо
го Ра
-
ду. Та дар
ма. Нiх
то не з'являв
ся.
Округ неї пов
то
ря
ло
ся од
не i те
са
ме. Шум со
сен, ти
ши
на, са
мiт
-
нiсть, - а бiльше нi
що. Нiх
то i нi
-
що.
На її чо
лi вис
ту
па
ють ве
ли
кi
крап
лi по
ту. А її го
ло
ву про
ни
за
-
ла, як пер
ше, од
на страш
на гад
-
ка. Та
то, ма
ма, Ра
ду i всi по
ки
ну
-
ли її за "зра
ду", за її "бi
лу" ди
ти
-
ну. По
ки
ну
ли. Мов оце лах
мiт
тя,
що об
ту
лю
ва
ло її, ви
ки
ну
ли з-
по
мiж се
бе i заб
ра
ли
ся. За
ри
да
-
ла страш
но вго
лос. Те
пер вже
все зро
зу
мi
ла i вiд
да
ла
ся не
чу
-
ва
нiй роз
пу
цi. Та тут же знов
сха
ме
ну
ла
ся. Але - ди
ти
на!.. Гос
-
по
ди, бо
же ми
ло
серд
ний, доб
-
рий, де ди
ти
на? Заб
ра
ли? Вкра
-
ли? Уби
ли? Що з її ди
ти
ною зро
-
би
ли? З її до
ро
гою ди
ти
ною?
Наново ви
бух
ла пла
чем.
Всею ду
шею, всiм тi
лом ри
да
ла.
Що те
пер бу
де? Де її ди
ти
на? I в
сот
ний раз пе
ре
би
рає клун
ки
обiч се
бе, ог
ля
дається круг се
бе,
шу
кає ди
ти
ни - i не
ма її. Не мо
-
же її нi
де знай
ти. Не по
мо
же їй
вже плач, не по
мо
же ри
дан
ня,
нi
що вже не по
мо
же, Тре
ба iнак
-
ше шу
ка
ти.
-
О, се ти, Ра
ду, зро
бив! - кли
че
во
на, пiд
но
ся
чи тон
кi свої ру
ки
роз
пуч
ли
во вго
ру. - Се ти! Обi
-
цяв уби
ти, як со
ба
ку - i убив. Але
бу
ло вже i Мав
ру з ди
ти
ною уби
-
ти. А то… - тут во
на ври
ває рап
-
том i знов впа
дає в роз
пу
ку. Риє
в во
лос
сi ру
ка
ми, б'ється по гру
-
дях, тер
мо
сить одiж на со
бi… пе
-
рес
тає, надс
лу
хує, i зно
ву но
ва
ро
з
пу
ка, знов те са
ме, але - все
дар
ма.
Дитини не
ма.
Округ неї лиш по
роз
ки
да
не, по
-
роз
ри
ва
не її лах
мiт
тя, гус
тий лiс
i шум де
рев.
Ослабши з ри
дан
ня i роз
пу
ки,
во
на ляг
ла i вмовк
ла. По її блi
-
дiм ху
дiм ли
цi з-пiд за
ту
ле
них
по
вiк су
нуться га
ря
чi сльози…
От i по всьому. Як обi
цяв помс
-
ти
ти
ся, так i зро
бив. Ди
ти
ну
вбив, її по
ки
ну
ли, i му
сить умер
-
ти. Си
ли вста
ти i пi
ти за ни
ми в
неї не
ма, тож му
сить тут ле
жа
ти
i уми
ра
ти або жда
ти, аж на
дiй
де,
мо
же, хто лi
сом. Мо
же, ще з її
лю
дей хто. Мо
же, їх си
ло
мiць ви
-
г
на
ли з се
ла… i во
ни лиш по
ки
що зос
та
ви
ли її тут, а пiз
нi
ше
при
й
дуть I знов за
бе
руть.
Може… Але ди
ти
на? Ди
ти
на на
-
ле
жить до неї.
Вона ле
жить i слу
хає…
Округи ти
хо-ти
хе
сенько, лиш лi
-
со
вий ше
лест.
Десь нi
би гур
кає не
да
ле
ко мли
-
н
ське ко
ле
со… шу
мить якась рi
-
ка… але гос
подь знає, де те. Гос
-
подь знає, де ще лю
ди.
Вона по
чи
нає знов пла
ка
ти,
знов кли
ка
ти. Про
бує вста
ти, та
ба
чить, лед
ве вдер
жується на
но
гах. Во
на ж ще хо
ра. Гос
по
ди
бо
же, що їй ро
би
ти?
Зсувається знов на зем
лю, при
-
па
дає ли
цем до зем
лi i за
хо
ди
-
ться з бо
же
вiльно
го пла
чу, роз
-
пу
ки. Нi
чо
го не чує, не знає, лиш
один жаль i один бiль. Вже по
чи
-
нає i на тi
лi па
ли
ти з яко
гось
внут
рiшнього вог
ню.
Та що вже їй по со
бi, в неї не
ма
ди
ти
ни. Ди
ти
ни!
Убили!!
Їй тем
нiє в очах, в ухах дзво
-
нить, по
тiм стає якось так сла
-
бо… га
ря
че… глу
хо… ги
не.
Нараз хтось шар
пає її, пiд
но
-
сить.
-
Не спиш вже, жiн
ко? Не спи!
Насилу роз
ту
лює очi, вдив
ляє
-
ться впе
ред се
бе, опам'ято
вує
ть
-
ся. Над нею схи
ле
на ви
со
ка пос
-
та
ть якоїсь не
мо
ло
дої жiн
ки, ма
-
буть, якоїсь па
нi чи щось, а ко
ло
неї якiсь лю
ди: жiн
ки й чо
ло
вi
-
ки.
Жiнка чи па
нi в чор
но за
по
ви
-
тiй го
ло
вi, са
ма блi
да i ху
да, ди
-
ви
ться ми
ло
серд
но на неї i го
во
-
рить:
-
Вставай i хо
ди зi мною. Бу
деш
в ме
не. Ти хо
ра. Ле
жа
ла тут бi
ль
-
ше як до
бу. Мої лю
ди зап
ро
ва
-
дять те
бе по
ма
лу до моєї ха
ти.
Мавра все ще доб
ре нi
чо
го не
ро
зу
мiє, але слу
хає i на
ма
гається
вста
ти.
Цiкаво приг
ля
да
ли
ся при
сут
нi,
особ
ли
во жiн
ки, не
щас
ли
вiй по
-
ки
не
нiй, що ле
жа
ла, мов пiдст
рi
-
ле
на ве
ли
ка пта
ха, з чу
до
ви
ми,
не
ви
мов
не смут
ни
ми, як нiч чо
-
р
ни
ми очи
ма, а ко
ло неї по
роз
-
ки
да
не лах
мiт
тя, якась одiж i
мiж ни
ми тут i там зо
ло
тi чер
во
-
нi. Са
ма во
на, хоч мо
ло
да i гар
на,
та те
пер блi
да, з роз
бур
ка
ним
дов
гим чор
ним во
лос
сям, що ро
-
з
си
па
ло
ся по пле
чах та гру
дях,
май
же страш
на.
-
Де мої лю
ди - ци
га
ни? - пи
тає
сла
бим го
ло
сом з чу
жим ви
го
во
-
ром.
-
Вiдай, по
ки
ну
ли те
бе, - по
яс
-
нює ви
со
ка мар
на жiн
ка в чор
-
нiй оде
жi, що хо
че нею за
опi
ку
-
ва
ти
ся. - Вi
дай, по
ки
ну
ли те
бе.
Мавра от
во
ряє ши
ро
ко очi, а
ко
ло уст зад
ри
жа
ло пла
чем.
-
Коли? - пи
тає.
-
Недавно, здається. Ме
жи ни
-
ми зчи
ни
ла
ся бiй
ка за якусь
кра
дiж, як роз
ка
зу
ва
ли, мiж тим
по
ра
не
но од
но
го чо
ло
вi
ка - цим
-
ба
лiс
та, а вiд
так, роз
дi
лив
шись
по своїх фi
рах, вiд'їха
ли вно
чi,
що й нiх
то не ба
чив. Те
бе на
ди
-
ба
ли ще вчо
ра вве
че
рi лю
ди, що
прий
шли ни
нi зран
ку до мо
го
мли
на, але я не мог
ла са
ма скор
-
ше заб
ра
ти те
бе до се
бе, аж ось
ни
нi. До то
го ти спа
ла. Страш
-
ним сном спа
ла ти, як мерт
ва.
Що то
бi бу
ло?
-
Не знаю, - вiд
ка
зує Мав
ра i ди
-
вується, роз
зи
ра
ючи
ся май
же
блу
д
ним оком по чу
жих для неї
лю
дях, а да
лi, зга
дав
ши ди
ти
ну,
за
ли
вається на
но
во гiр
ки
ми
сльо
за
ми. Пла
че i пi
дiй
має, бла
-
га
ючи, до них ру
ки i го
во
рить
щось чу
жою нез
ро
зу
мi
лою для
лю
дей мо
вою.
Та тут же пе
ре
ри
ває її Iва
ни
ха
Ду
би
ха, бо се во
на са
ма бу
ла, i
пi
д
но
сить її з по
мiч
чю лю
дей до
-
го
ри.
-
Куди поїха
ли мої лю
ди? - пи
-
тає хо
ра.
Нiхто не знав. Здається, в Угор
-
щи
ну.
А де дi
ла
ся її ди
ти
на?
Також не зна
ли. Во
на ма
ла ди
-
ти
ну?
Так. Си
на. Бi
ло
го. Пер
ша її ди
-
ти
на. Во
на жiн
ка Ра
ду, са
мо
го
ста
р
ши
ни ци
га
нiв. Чи її лю
ди за
-
б
ра
ли ди
ти
ну з со
бою? Не зна
ли.
Не га
да
ли нi
чо
го. Так са
мо, як i
не ви
дi
ли. По бiй
цi за
раз вно
чi
зник
ли…
То, мо
же, уби
ли її ди
ти
ну?
Нi. Не зна
ли.
О, пев
но, уби
ли!
Нi. Не чу
ли. Лиш чо
ло
вi
ка од
но
-
го в бiй
цi, чу
ли, що стар
ши
на ма
-
ло що не вбив.
-
О, Ра
ду! - вис
тог
на
ла Мав
ра,
за
лом
лю
ючи ру
ки, I розп
ла
ка
ла
-
ся на
но
во. - Вiн, пев
но, i ди
ти
ну
вбив.
Нi. Не зна
ли. Не зна
ли i не при
-
пу
с
ка
ли, щоб не
вин
ну ди
ти
ну
вби
ти.
-
О, Ра
ду! - знов лиш зой
кну
ла
Ма
в
ра i розх
ли
па
ла
ся вго
лос. -
Вiн страх який не
доб
рий, роз
лю
-
тив
шись раз. - Вiд
так до
да
ла: -
То хi
ба вiд неї ди
ти
ну вкра
ли i
утi
к
ли?
Може. Та
кож не зна
ли.
О, пев
но, що лиш так, ко
ли зни
-
к
ли, не
на
чеб їх зем
ля по
жер
ла.
То пев
но, що вкра
ли. Во
ни все
так ро
би
ли… i по ут
ра
тi своєї ди
-
ти
ни во
на Ра
ду пiз
нає.
-
Може, - вiд
по
вi
ли лю
ди. Чи не
ба
чив нiх
то тої ди
ти
ни?
Не ба
чив.
Бiла бу
ла.
Може. Не зна
ли.
-
Бiла, бi
ла бу
ла! - май
же скри
-
ча
ла.
Не зна
ли.
Вона розп
ла
ка
ла
ся ще бiльше, а
лю
ди без
по
мiч
но мов
ча
ли. Мов
-
ча
ли, не
на
че не хо
тi
ли зра
ди
ти
якоїсь тай
ни, а мо
же, й не хо
тi
ли
ка
за
ти, щоб не ра
ни
ти звiст
кою
сер
ця не
щас
ли
вої, а мо
же, прос
-
то не зна
ли.
Завели мо
ло
ду оси
ро
тi
лу ци
-
ган
ку крок за кро
ком в ха
ту Iва
-
ни
хи Ду
би
хи i там во
на ос
та
ла.
***
Чому хо
тiв Ра
ду Мав
ру вби
ти, а
рад
ше, на її дум
ку, на нiй помс
-
тив
ся, во
на приз
на
ла
ся лиш Iва
-
ни
сi Ду
би
сi, i Iва
ни
ха її за
дер
жа
-
ла в се
бе.
В два мi
ся
цi по смер
тi чо
ло
вi
ка
Iва
ни
хи Ду
би
хи знай
шла
ся в неї,
хоч не мо
ло
да вже бу
ла, ди
ти
на,
ма
ленька Те
тян
ка, i Мав
ра її дог
-
ля
дає. Са
ма Iва
ни
ха, пов
до
вiв
-
ши, має в гос
по
дарст
вi i в мли
нi
ба
га
то пра
цi i кло
по
тiв, а ко
ло
од
нiсь
кої її ди
ти
ни, над якою
дри
жить, яка ста
но
вить те
пер
оди
но
ке її щас
тя, тре
ба їй все
ко
гось ма
ти. Мав
ра, обез
си
ле
на,
не год
на тяж
ко ро
би
ти, вiд
шу
ку
-
ва
ти лю
дей своїх теж те
пер не в
си
лi, тож не
хай, - ка
за
ла ци
ган
цi,
- ос
та
не в неї, до
ки хо
че, а тут, де
рiз
нi лю
ди при
хо
дять, мо
же, й за
ди
ти
ну свою що вчує, роз
вi
да
є
-
ть
ся. А мо
же, вер
нуть ще й її лю
-
ди - по неї, то тут, у мли
нi, во
на
най
скор
ше за
чує про те.
Мавра пос
лу
ха
ла. Зос
та
ла
ся.
Однак не дов
го ви
дер
жа
ла в
ти
хiй вдо
ви
чи
нiй ха
тi пiд го
рою
Ча
ба
ни
цею. Си
дi
ла, до
ки до сил
не прий
шла, але по
ду
жав
ши, ки
-
ну
ла
ся в око
ли
цю своєї ди
ти
ни
шу
ка
ти та ро
з
вi
ду
ва
ти
ся про
лю
дей своїх. Хо
ди
ла, блу
ка
ла ти
-
ж
ня
ми, мi
ся
ця
ми, мов го
лод
на
та вов
чи
ця, а вреш
тi вер
ну
ла.
Ма
р
на, блi
да, без крап
лi кро
вi в
мо
ло
дих ус
тах, з по
ну
ри
ми смут
-
ни
ми очи
ма, i знов за
жи
ла в Iва
-
ни
хи Ду
би
хи.
Її лю
ди зник
ли своїм зви
чаєм,
як пiд зем
лю про
па
ли, а по ди
-
ти
нi так са
мо, як i по них, не ос
-
та
лось слi
ду. Нiх
то не знав нi
чо
-
го. Не знав i не чув.
I не пла
ка
ла вже Мав
ра бiльше.
Зна
ла - нi
що не по
мо
же.
Виплакала сльози. Лиш очей
своїх чу
до
вих, що си
па
ли сму
т
-
ком, не пiд
во
ди
ла нi
ко
ли смi
ли
-
во на лю
дей. Со
ром
но бу
ло. Чо
-
ло
вiк, ро
ди
чi i свої лю
ди ви
ки
-
ну
ли з-по
мiж се
бе, мов со
ба
ку,
чу
жим лю
дям на пос
мi
хо
висько,
а їй са
мiй на го
ре.
Та й що мог
ло ще гiр
ше бу
ти?
Осталась, як зда
ва
ло
ся, на все у
ба
гач
ки Iва
ни
хи Ду
би
хи i дог
ля
-
да
ла її ди
ти
ни. А що пот
рi
бу
ва
ла
по
жи
ви для роз
буд
же
но
го раз
ма
те
ринсько
го чут
тя, тож ста
ла
чи не дру
гою ма
тiр'ю для ма
лої
Те
тян
ки, бо з ча
сом ста
ла Те
тян
-
ка нi
би її влас
ною ди
ти
ною, i во
-
на зас
по
коїла
ся, при
за
бу
ла влас
-
ну свою ди
ти
ну.
Так жи
ла, дог
ля
да
ючи, роз
па
-
да
ючи
ся над чу
жою ди
ти
ною,
аж до хви
ли
ни, в якiй не про
ки
-
ну
ла
ся в нiй ту
га i при
вич
ка її
чуд
но
го лю
ду - змi
ня
ти вiд ча
су
до ча
су мiс
це
вiсть сво
го по
бу
ту,
- за
баг
ло
ся пре
див
ною ту
гою по
-
во
лiк
ти
ся ку
дись в дальший свiт.
Тодi про
ща
ла
ся з ди
ти
ною, за
-
ли
ва
ючи
ся гiр
ки
ми сльоза
ми, а
Iва
ни
сi кла
ня
ючись, з ру
ка
ми,
зло
же
ни
ми по
кiр
но на гру
дях,
низько до нiг, цi
лу
ва
ла її ко
лi
на i
ру
ки i йшла. Iва
ни
ха Ду
би
ха, що
звик
ла до неї, по
лю
би
ла її за лю
-
бов i щи
рiсть для своєї ди
ти
ни,
гнi
ва
ла
ся на неї… хо
ча вiд
по
вiд
-
но до своєї по
важ
ної вда
чi не
сло
ва
ми, а очи
ма i мов
чан
кою, i
не пус
ка
ла. Як ска
за
но, во
на лю
-
би
ла оси
ро
тi
лу ци
ган
ку, а по-
дру
ге, бу
ла їй i вдяч
на за прав
-
ди
во ма
те
ринський дог
ляд за
ди
ти
ною.
-
I ку
ди то
бi йти са
мiй од
нiй в
да
ле
кий нез
на
ний свiт? - до
ко
-
ря
ла. - Збо
же
во
лi
ла? Не гнi
виш
ти бо
га, по
ки
да
ючи отак лег
ко
хлiб-сiль, прив'яза
них до се
бе
лю
дей i ди
ти
ну? По
що i чо
го пi
-
деш… i яким шля
хом? Чи не ка
ра
гос
под
ня се вдру
ге над то
бою?
-
Нi, - вiд
ка
зу
ва
ла сум
но ци
ган
-
ка. Во
на му
сить iти в свiт. їй го
-
рить зем
ля пiд но
га
ми, її спо
кiй
не
на
че в нез
на
ну да
ле
чи
ну вiд
неї по
ли
нув i те
пер заєдно при
-
ма
нює до се
бе. Во
на му
сить змi
-
ни
ти мiс
це - оп
рав
ду
ва
ла
ся. Мо
-
же, зди
бає батька-ма
тiр, роз
вi
-
да
ється те
пер про них, мо
же, ко
-
го хоч од
но
го з своїх то
дiш
нiх
лю
дей по
ба
чить, зуст
рi
не. Мо
же,
щас
ли
ва го
ди
на злу
чить її по ро
-
ках з ди
ти
ною, з батьком-ма
тi
-
р'ю, а мо
же, стрi
неться iз са
мим
Ра
ду… Во
на знає, ку
ди, ко
ли ци
-
га
ни манд
ру
ють з Угор
щи
ни або
Мол
да
ви, а ко
ли вер
та
ють. Знає
їх зна
ки, якi ли
ша
ють по со
бi
для дру
гих по де
ре
вах, ка
мiн
ню
при до
ро
зi i т. п.
Вона му
сить iти, щось не дає їй
спо
кою. Не пi
де - за
не
ду
жає з ту
-
ги, су
му… Чує, що хо
ра з то
го,
му
сить iти… чо
го їй си
дi
ти?
Пiде.
-
За Ра
ду хо
че, щоб по
бив доб
-
ре? - пи
тає су
хо Iва
ни
ха Ду
би
ха i
про
ни
кає ци
ган
ку, яка мовч
ки
слу
хає, очи
ма.
-
Та не
хай, не бо
юся. А не най
-
ду, не стрi
ну нi
ко
го, вер
ну
ся. Ок
-
рiм вас, па
нi (так зва
ла Iва
ни
ху
Ду
би
ху, що все в чор
но
му хо
ди
-
ла), не маю нi
ко
го в свi
тi.
-
А ди
ти
ну як ли
шаєш? - пи
тає
Iва
ни
ха i вка
зує на ма
лу Те
тян
-
ку, що та
ки веш
тається i со
бi по
-
важ
но мiж обо
ма жiн
ка
ми, мов
ро
зу
мiє, що її пiс
тун
ка вiд
хо
дить
чи не на
зав
ше вiд неї.
-
Ой! - зой
кну
ла Мав
ра, роз
ри
-
да
в
шись вго
лос. - Ой, не об
тя
жа
-
й
те ще гiр
ше бiд
не сер
це Мав
ри
-
не.
Одначе ус
по
коївшись по не
дов
-
гiм ча
сi, iш
ла. Лю
ди, ба
ча
чи її на
вiд
хо
дi з тор
ба
ми, пе
ре
пов
не
ни
-
ми якимсь зiл
лям та лах
мiт
тям,
смi
яли
ся вслiд за нею.
-
А он, - ру
га
ли
ся, - Мав
ра йде
вже знов у свiт. Iде шу
ка
ти ци
га
-
на-па
ру, її од
ної за
ма
ло в се
лi. У
вдо
ви
цi об
гор
нув її сум.
Вона вiд'їда
ла
ся гiр
ки
ми про
-
кльона
ми, сип
лю
чи при тiм iск
-
ра
ми по
гор
ди з чу
до
вих своїх
чо
р
них i сум
них очей, i йшла.
Вертаючи по кiлькох мi
ся
цях, а
iно
дi i по ро
цi, по та
ких манд
рiв
-
ках на
раз пiд Ча
ба
ни
цю, втом
ле
-
на i роз
ча
ро
ва
на, ри
да
ла не
повз
-
держ
но з утi
хи, по
ба
чив
ши пiд
-
рос
лу пiд її неп
ри
сут
нiсть Те
тя
-
н
ку, яка тi
ши
ла
ся нею бiльше,
як
би са
мою ма
тiр'ю. А Iва
ни
сi
Ду
би
сi па
да
ла знов до нiг, як
при вiд
хо
дi, i, цi
лу
ючи її ко
лi
на,
мо
ли
ла:
-
Приймiть ме
не знов до Те
тян
-
ки, слав
на гос
по
ди
не! Ме
нi бу
ло
вас слу
ха
ти, а не сво
го ци
ган
сь
-
ко
го ро
зу
му. На
бi
ди
ла
ся ли
ше
мiж чу
жи
ми, наб
ра
ла
ся лай
ок,
упо
ко
рень, ру
гань i знов по
вер
-
ну
ла, не по
ди
бав
ши нi
ко
го. Нi
батька-ма
те
рi, нi про ди
ти
ну не
чу
ла, нi про своїх лю
дей не роз
-
вi
да
ла
ся, нi про са
мо
го Ра
ду - ли
-
ше стiльки, що ме
жи чу
жи
ми
людьми чу
дот
вор
ним зiл
лям то
-
р
гу
ва
ла… i то тут, то там по
во
-
ро
жи
ла… i от гос
тин
ця вам та
ду
шеч
цi своїй при
нес
ла. - При
тих сло
вах ста
ви
ла якi-не
будь
зви
чай
нi ла
кiт
ки, якi лю
би
ла са
-
ма прист
рас
но їсти, пе
ред по
ва
-
ж
ну Iва
ни
ху Ду
би
ху i її ма
лу до
-
ньку.
В кiлька ро
кiв по пос
лiд
нiй ма
-
н
д
рiв
цi в свiт, са
ме як Те
тян
цi
йшло на два
над
ця
тий рiк, ста
ну
-
ла Мав
ра од
но
го ра
зу пе
ред Iва
-
ни
ху Ду
би
ху з просьбою доз
во
-
ли
ти їй вi
док
ре
ми
ти
ся вiд неї i
за
меш
ка
ти де
iн
де.
Iваниха Ду
би
ха зчу
ду
ва
ла
ся.
-
Ви доб
рi для ме
не, мам
цю-гос
-
по
ди
не, - по
яс
ня
ла. - Ви i ва
ша
го
луб
ка до
ро
га, але сiльськi лю
-
ди… вже над
то до
пi
ка
ють, глу
зу
-
ють тут в ва
шiм мли
нi з ме
не. - I
з ти
ми сло
ва
ми розп
ла
ка
ла
ся на
доб
ре.
-
Як-то глу
зу
ють? - спи
та
ла Iва
-
ни
ха, зна
ючи доб
ре, що з бiд
ної
не
щас
ли
вої глу
зу
ва
ли iно
дi се
-
ля
ни, особ
ли
во чу
жi в мли
нi.
-
Та як же, не знаєте, ма
буть, i
са
мi? - вiд
ка
зу
ва
ла розд
ра
з
не
но
Мав
ра, за
ку
рю
ючи свою люльку
та па
ка
ючи з неї го
лос
но, при
чiм
на
би
ра
ла вiд
ва
ги опи
ра
ти
ся iно
-
дi на
вiть i са
мiй Iва
ни
сi Ду
би
сi. -
Все, кот
рий зай
де, - мов
ля
ла, -
на ва
ше обiй
стя, пог
лу
зує з ме
-
не. "А ще дов
го бу
деш, - ка
жуть
при
мiв
ка
ми, - му
ку в мли
нi мо
-
ло
ти? Дов
го ще чор
ни
ми очи
ма
ко
ле
са обер
та
ти?" По
бий їх си
ла
бо
жа, - зак
ля
ла. - Або знов, що
на
й
гiр
ше жаль, бо се вже за вас i
за мою до
нь
ку. "Обси
пуєш ти до
-
б
ре, - пи
та
ють, - ха
ту Ду
би
хи ци
-
ган
сь
ким зiл
лям, щоб ба
га
чi на
-
вi
ду
ва
ли
ся до її доньки вже вiд
-
те
пер? Во
на вже нiв
ро
ку, ади -
пiд
рос
тає". А дру
гий ка
же: "Та
де, - ка
же, - пiд
си
пує. Як
би сього
вмi
ла, са
ма й со
бi б на
во
ро
жи
ла,
аби приїхав чор
ний з шат
ра, бо
-
дай на ста
рiй мiт
лi, i зас
ва
тав, бо
ади, вже по
си
вi
ла, дар
ма що очи
-
ма свi
тить, як чор
ний кiт з-пiд
пе
чi".
-
От та
ке, гос
по
ди
не-мам
цю, за
-
чу
ваю я сот
ки ра
зiв вiд лю
дей - i
чим рiк, то все бiльше. Не год
на
вже бiльше… А й вам нес
ла
ва,
що та
ке вер
зуть про ту, що жи
ве
в ва
шiй ха
тi, що ва
шу Те
тян
ку
ви
ба
ви
ла й до
зи
рає. Не
хай я ус
-
туп
лю
ся з ха
ти, во
ни са
мi за
мо
в
-
к
нуть.
Iваниха роз
сер
ди
ла
ся. Во
на не
до
вi
ря
ла цiл
ком ци
ган
цi, про
яку зна
ла, що в неї був хит
рий
ро
зум i язик на мiс
цi i во
на вiд
-
ти
на
ла кож
до
му, хто пос
мiв її
прик
рим сло
вом под
раз
ни
ти, гi
-
р
ше, як оса.
-
Я то
бi не вi
рю, Мав
ро, - го
во
-
ри
ла, ба
жа
ючи тим спо
со
бом ви
-
вi
да
ти
ся прав
ди
ву при
чи
ну пос
-
та
но
ви пiс
тун
ки сво
єї ди
ти
ни. -
Не вi
рю я, Мав
ро. В те
бе iн
ша
при
чи
на, що хо
чеш нас по
ки
ну
-
ти. Ме
не i мою ди
ти
ну. Лiп
ше
ска
жи пра
в
ду i не кру
ти. Ти, ма
-
буть, змо
ви
ла
ся з де
яки
ми ци
га
-
на
ми пiд час твоїх манд
рi
вок i
хо
чеш вер
та
ти на
зад в Угор
щи
-
ну. Чи не так?
Мавра за
пе
ре
чи
ла. Не до своїх
лю
дей во
на хо
тi
ла. Як не вiд
най
-
шла до
сi батька-ма
те
рi, ди
ти
ни,
ба на
вiть i чо
ло
вi
ка-во
ро
га та iн
-
ших лю
дей - вiд
те
пер не най
де, i
їй вже бай
ду
же. Во
на не до своїх
лю
дей хо
че, що ви
ки
ну
ли її, мо
-
ло
ду, як звi
рю
ку з-по
мiж се
бе,
знi
ве
чи
ли до
лю, - а спо
кою во
на
хо
че i вiд
те
пер за
жи
ти по їх
ньо
-
му зви
чаю. Ось що.
-
Та як се? - зчу
ду
ва
ла
ся знов
Iва
ни
ха Ду
би
ха, що нi
ко
ли не за
-
чу
ва
ла по
дiб
ної дум
ки з уст Ма
-
в
ри.
-
Та ось так, - бу
ла вiд
по
вiдь.
Тут во
на од
на лиш ци
ган
ка на
все се
ло, на всю го
ру Ча
ба
ни
цю,
а здається, i по
за Ча
ба
ни
цею, на
всю око
ли
цю. Iва
ни
сi Ду
би
сi не
тре
ба бiльше її до Те
тян
ки, бо
Те
тя
на за два, за три ро
ки бу
де
до
рос
ла i ста
не дi
во
чи
ти - от
же,
їй, Мав
рi, iн
шої ро
бо
ти тре
ба, як
го
диться спра
вед
ли
вiй ци
ган
цi.
-
Та якої ж ро
бо
ти? - спи
та
ла
знов Iва
ни
ха Ду
би
ха. Чи не бе
ре
-
ться во
на са
ма до ро
бо
ти, яка їй
най
бiльше по впо
до
бi? Хто ко
ли
був го
ден при
си
лу
ва
ти її до то
-
го, чо
го не хо
тi
ла або не хо
тi
ла
ро
би
ти. Ля
га
ла про
ти сон
ця i ви
-
г
рi
ва
ла
ся, щоб лиш не ро
би
ти
то
го, що не лю
би
ла, або ди
ти
нi
каз
ка
ми го
ло
ву на
би
ва
ла. А зи
-
мою лiз
ла на пiч, впев
ня
ючи
всiх, що хо
ра, - то i хто ж ко
ли
си
лу
вав її до чо
го?
-
Се прав
да, - да
ла во
на вiд
по
-
вiдь не
на
че якось бо
лiс
но. Тут
не си
лу
ва
но її нi
чим. То
му-то й
вер
та
ла во
на сю
ди зав
ше на
зад,
мов до своєї рiд
нi, дар
ма що тут
не ци
га
ни. Але вiд
те
пер хо
че во
-
на вже про
жи
ва
ти на са
мо
тi.
Геть са
ма. Он там, на Ча
ба
ни
цi.
Там стоїть по
рож
нiй бур
дей-ко
-
ли
ба, над са
мим яром-про
пас
тю,
що в нiм про
жи
ва
ли iно
дi за жи
-
т
тя са
мо
го гос
по
да
ря лi
том або
зи
мою йо
го ча
ба
ни. Те
пер та по
-
ло
ни
на, що до неї на
ле
жав ко
-
лись бур
дей, спро
да
на, а бур
дей,
нi
ким не за
меш
ка
ний, все ще на
-
ле
жить до Iва
ни
хи Ду
би
хи. Ту
ко
ли
бу про
сить во
на вiд гос
по
-
ди
нi для се
бе i хо
че ту
ди на
зав
-
ше пе
ре
се
ли
ти
ся. А ко
ли вже го
-
с
по
ди
ня вдо
во
лить її во
лю i не
прог
нi
вається, то во
на ска
же їй
по прав
дi, що хо
че там зай
ма
-
тись во
ро
жiн
ням. Там на Ча
ба
-
ни
цi рiз
не-пре
рiз
не чу
дот
вор
не
зiл
ля - ли
хе i доб
ре - як ко
му що
тре
ба, яким во
на вже не од
но
го
не раз i тут, за пле
чи
ма гос
по
ди
-
нi, на но
ги пос
та
ви
ла i доб
ре
вчи
ни
ла. Там бу
де во
на йо
го
зби
ра
ти, су
ши
ти, i ко
му чо
го
тре
ба, да
ва
ти, спро
да
ва
ти, i так
бу
де жи
ти. Во
на знає ду
же ба
га
-
то лi
кiв i вмiє во
ро
жи
ти так, як
ма
ло хто з ци
га
нiв - бо й ци
га
ни
не всi ро
зу
мi
ються на зiл
лi i во
-
рож
бi або при
мiв
ках. Але її вчи
-
ли ще зма
леч
ку. Та
то й ма
ма. I
тим во
на i ме
жи па
на
ми гро
шi
за
роб
ля
ла… та зно
си
ла Ра
ду…
бо
дай би йо
го по всiм свi
тi роз
-
нес
ло…
Заживши отак на Ча
ба
ни
цi, над
яром, в ко
ли
бi, во
на все бу
де на
-
вi
ду
ва
ти
ся до гос
по
ди
нi-мам
ки i
Те
тян
ки. Не за
бу
де їх! Їй де вже
за
бу
ти! I при тих сло
вах зап
ла
-
ка
ла. Її тяг
не те
пер до са
мо
ти,
як дав
нi
ше до манд
рiв
ки. Во
на
все, що знає з лi
кiв i во
рож
би,
бу
де там на са
мо
тi мiж людьми
по
да
ва
ти. Ту
ди бу
дуть лю
ди до
неї за
хо
ди
ти, а сю
ди со
ром
ля
ть
-
ся. Не
хай зна
ють ко
лись лю
ди,
хто бу
ла Мав
ра. Мав
ра - донька
сла
в
но
го му
зи
ки Анд
ро
на
тi, а
жiн
ка са
мо
го Лу
ка
ча Ра
ду. Тут, в
до
лах, в Iва
ни
хи Ду
би
хи, де до
мли
на на
вi
ду
ються рiз
нi лю
ди,
во
на не має спо
кою. Та i глу
зу
ва
-
ли во
ни со
бi з неї, глу
зу
ва
ли!
Але там, зна
ючи її на Ча
ба
ни
цi в
лi
сi, в за
тиш
ку над яром, му
жик
стає пе
ред во
рож
кою iнак
ше.
Там во
на па
нi. Во
на кер
мує си
-
лою своєї при
мiв
ки, там во
на
йо
го i на но
ги пос
та
вить, як за
-
хо
че. I, го
во
ря
чи оце, роз
ре
го
та
-
ла
ся Мав
ра до своїх слiв див
ним
якимсь смi
хом, бо
лю
чим, глу
зу
-
ючим i пов
ним по
тай
ної по
гор
-
ди - не
на
че пе
ред нею сто
яв уже
се
ля
нин…
Iваниха Ду
би
ха мов
ча
ла. Роз
ду
-
му
ва
ла над чимсь i зас
та
нов
ля
-
ла
ся.
Роздумуючи над сло
ва
ми ци
-
ган
ки, то i справ
дi слуш
нiсть бу
-
ла по сто
ро
нi Мав
ри. Нi
як бу
ло
три
ма
ти на
вi
ки в своїй ха
тi "про
-
й
дис
вi
та" - як на
зи
ва
ли її лю
ди,
тим бiльше, що во
на зай
ма
ла
ся
во
рож
битст
вом, при
мiв
ка
ми i
та
ким iн
шим бо
гоп
ро
тив
ним дi
-
лом… про
ти яко
го па
но
тець не
раз у церк
вi вис
ту
пав. До то
го ж
увiй
де де
да
лi i Те
тян
ка в дi
во
чi
лi
та, зач
нуть по
важ
нi лю
ди на
вi
-
ду
ва
ти
ся до її ха
ти… а тут жи
ве
в неї ци
ган
ка-во
рож
ка.
А знов про
тив
но [10]
. Не доз
во
-
лить во
на Мав
рi ко
ли
би на Ча
-
ба
ни
цi, во
на го
то
ва з ди
ти
ною
заб
ра
ти
ся ку
дись у свiт. Ку
ди очi
по
не
суть, мо
же, як
раз на
зад мiж
свої лю
ди. А то
дi…
Та гад
ка най
бiльше зат
ри
во
жи
-
ла по
важ
ну Iва
ни
ху Ду
би
ху i
при
чи
ни
ла
ся до то
го, що во
на
прис
та
ла на просьбу ци
ган
ки,
доз
во
ли
ла їй за
жи
ти в ко
ли
бi-
бур
деї на Ча
ба
ни
цi… i зай
ма
ти
ся
там, чим за
хо
че…
[10]
- Про
тив
но - нав
па
ки.
Трудно бу
ло оз
на
чи
ти, хто лю
-
бив бiльше ма
лу Те
тян
ку, чи во
-
на, ма
ти, чи ци
ган
ка-си
ро
та, по
-
з
бав
ле
на влас
ної ди
ти
ни, ро
ди
-
чiв i чо
ло
вi
ка, ба всього, до чо
го
бу
ла при
вик
ла - i прив'яза
ла
ся
всiм сер
цем, всею га
ря
чою ду
-
шею своєю до ди
ти
ни своєї доб
-
рої опi
кун
ки i кор
ми
тельки.
На нi
ко
го в свi
тi не бу
ла би Iва
-
ни
ха Ду
би
ха ос
та
ви
ла свою Те
-
тя
н
ку, лиш на од
ну-однiську Ма
-
в
ру. Хто ба
чив бе
з
г
ра
нич
ну нев
-
га
са
ючу лю
бов ци
ган
ки до тiєї
ди
ти
ни, яку, ви
ба
вив
ши змал
ку,
ува
жа
ла май
же за свою, той i мiг
при
пус
ка
ти, як оце Iва
ни
ха Ду
-
би
ха, що во
на мог
ла би, з жа
лю
за ди
ти
ною, заб
ра
ти її з со
бою i
пi
ти ку
дись в свiт за очi. То
му й
ва
га
ла
ся Iва
ни
ха в ду
шi опи
ра
-
ти
ся цiл
ком просьбi Мав
ри, яка
до
во
лi час
то ви
ко
ну
ва
ла свої по
-
с
та
нов
лен
ня пiд тим чи iн
шим
по
зо
ром. А Те
тян
ка ги
не, про
па
-
дає за своєю чор
ною ня
нею.
Зма
леч
ку во
на за
ко
ли
су
ва
ла її
сво
їми смут
ни
ми, мо
но
тон
ни
ми,
яки
мись нез
на
ни
ми на
шим око
-
ли
цям спi
ва
ми до сну. Го
ду
ва
ла
бiльшеньку вже пре
рiз
ни
ми каз
-
ка
ми, яких та
кож в се
лi нiх
то не
знав, не чув. I дiй
шло то
го, що
ди
ти
на слу
ха
ла нас
лi
по всiх при
-
ка
зiв чор
ної при
ятельки своєї, -
що б не на
ка
за
ла во
на їй, не за
-
жа
да
ла вiд неї, ку
ди б не пос
ла
-
ла, не пок
ли
ка
ла її. Во
на у всiм
пiд
да
ва
ла
ся їй, слу
ха
ла всього,
що по
хо
ди
ло вiд неї - час
то на
-
вiть про
ти во
лi са
мої Iва
ни
хи
Ду
би
хи.
Тепер, прав
да, Те
тян
цi вже два
-
над
ця
тий рiк, але ци
ган
ка все
має чи не бiльший вплив на неї
вiд са
мої ма
те
рi. То
му не
хай Ма
-
в
ра iде з бо
гом в лiс над яр, як
ба
жає, за
жи
ває там, як хо
че, а
ма
ло-по
ма
лу вiд
вик
не й ди
ти
на
вiд неї, зве
р
неться, при
гор
не
ть
-
ся всiєю ду
шею до од
ної своєї
ма
те
рi, як i по
вин
но бу
ти, чо
го
во
на в ду
шi вже дав
но ви
жи
дає.
Тому, мо
же, ста
не Те
тя
на й пос
-
луш
нi
ша без Мав
ри, а то, роз
пе
-
ще
на нею до краю, не все пiд
-
дається ба
жан
ням i при
ка
зам
по
важ
ної ма
те
рi. Те
тя
на хо
че
щось ма
ти, а ко
ли Iва
ни
ха не на
все доз
во
ляє, во
на ле
тить, роз
-
жа
лiв
ши
ся, до Ма
в
ри i ри
дає, за
-
х
ли
пу
ючи
ся гiр
ки
ми сльоза
ми.
То
дi Мав
ра ути
рає за
мiсть всьо
-
го бi
ле
сеньке зап
ла
ка
не лич
ко, i
як вже не за
раз, то бо
дай пiз
нi
-
ше вдо
во
лить тай
ком ди
ти
ну.
Так у всiм i всю
ди. По
ки що Те
-
тя
на ве
ли
ких ба
жань не ма
ла,
але й тi не все бу
ло доб
ре спов
-
ня
ти…
Мавра i спо
вiд
ни
ця i до
рад
ни
ця
ди
ти
ни, i ко
ли б не Iва
ни
ха зi
своїм по
важ
ним тве
ре
зим ро
зу
-
мом. Мав
ра пе
ре
вер
ну
ла би ди
-
ти
ну зов
сiм на свiй бiк.
Але Iва
ни
ха, хоч як про
па
да
ла
за своєю од
нiською ди
ти
ною,
хоч як об
тя
же
на пра
цею сво
го
гос
по
дарст
ва, для Те
тя
ни i Мав
-
ри ма
ла все свої очi, свiй час i
гля
дi
ла про
ник
ли
вим зо
ром на
вiд
но
си
ни мiж ня
нею й ди
ти
-
ною. Чи на доб
ре мо
же вий
ти та
-
ке ко
лись дiв
чи
нi, як звик
не у
всiм зна
ти лиш од
ну свою во
лю?
Певно, що нi.
Отак роз
ду
му
ва
ла Iва
ни
ха Ду
-
би
ха - а вреш
тi i обiз
ва
ла
ся:
-
Не моя си
ла, Мав
ро, те
бе при
со
бi дер
жа
ти, як в те
бе ду
м
ки
ось ку
ди ли
нуть. Iди з бо
гом на
Ча
ба
ни
цю в ко
ли
бу та i за
жи
вай
там по ду
шi. Схо
ди в до
ли
ну до
ме
не по харч, по
мо
жи де
що в го
-
с
по
дарст
вi, а там i вер
тай. Але
знай, - до
да
ла стро
го i по
важ
но, -
ди
ти
ну до те
бе на го
ру са
му не
пу
щу. Во
на в ме
не од
на. Во
на в
ме
не все. Схо
чеш по
ба
чи
ти, зiй
-
ди - пог
лянь. А са
му не пу
щу.
-
Боїтеся, що я вкра
ду її вам? -
спи
та
ла гiр
ко Мав
ра, i її очi за
сi
-
яли са
мим смут
ком об
ра
зи. - Не
бiй
те
ся, i в ме
не во
на все i всiм
на сiм свi
тi. Я її вам не вкра
ду.
-
Ти її лю
биш, Мав
ро, але й я її
люб
лю. Ди
ти
на мiж на
ми заєдно
хи
тається. Ти її над
то роз
пес
ти
-
ла. Що я за
бо
ро
няю, то ти доз
во
-
ляєш. То не доб
ре; i знаєш, зад
ля
то
го був не раз мiж на
ми гнiв,
бу
ли сльози. Во
на хо
ча ще ди
ти
-
на, а вже iн
шої во
лi не знає, як
своєї. Сьому тре
ба кi
нець пос
та
-
ви
ти. Пiд моїми очи
ма во
но ще
сяк-так ухо
ди
ло, але, заст
ряг
ши
раз в те
бе на го
рi, скiльки ме
нi з
неї ос
та
не? Стiльки хi
ба, що бу
де
на
зи
ва
ти
ся моєю донькою.
Мавра не вiд
по
вi
ла за
раз, лиш
об
тер
ла мовч
ки до
ло
нею очi i
сплю
ну
ла.
-
Ви-бо хо
че
те, щоб у неї був
уже та
кий ро
зум, як у вас, - обi
з
-
ва
ла
ся, - по
бож
ний та стро
гий,
що бо
ро
ни гос
по
ди! А їй ще що?
Ме
те
лик, пташ
ка, та й стiльки.
Най грається, най ра
дується.
Най смiється, спi
ває, не
хай доб
-
ро заз
нає… по
ки мо
же, i в ма
ми в
сон
цi най ку
пається…
-
Я знаю, що во
на ще ди
ти
на, -
вiд
мов
ля
ла Iва
ни
ха Ду
би
ха з по
-
пе
редньою по
ва
гою. - Але час
вже тим пе
рес
та
ти бу
ти. До
сi бу
-
ла во
на твоя, Мав
ро, - до
да
ла. -
Ти го
ду
ва
ла її ка
з
ка
ми, спi
ва
ми,
за
бав
ка
ми та вся
кою вся
чи
ною
на
би
ва
ла го
ло
ву, бу
цiм во
на чи
-
с
то бо
ярська ди
ти
на. А те
пер не
-
хай до пра
цi бе
реться. Во
на лiп
-
ше тя
мить твої пiс
нi i каз
ки, як
мо
лит
ви, що її вчу що
ве
чо
ра i
що
ран
ку.
В Мав
ри
них чор
них пиш
них
очах заб
лис
тi
ло гор
до, i во
на ус
-
мiх
ну
ла
ся. - Я ж бо й опо
вi
да
ла
їй най
кра
щi каз
ки, якi лиш зна
-
ла, учи
ла най
кра
щих пi
сень. А
що во
на в ме
не те са
ме, що й бо
-
ярська ди
ти
на - то прав
да. А мо
-
же, неп
рав
да, гос
по
ди
не? - спи
-
та
ла. - А от, - ка
же, i все якось
згор
да, мов про своє го
во
рить, -
чиї по
ло
ни
ни най
кра
щi на Ча
ба
-
ни
цi, як не Iва
ни
хи Ду
би
хи? Чий
то
вар та
кий глад
кий, уго
до
ва
-
ний, як не Iва
ни
хи Ду
би
хи? А са
-
ма прек
рас
на, чор
ноб
ри
ва Те
-
тян
ка, прист
роєна пиш
но, чи не
в Iва
ни
хи Ду
би
хи?
-
Цить, цить, Мав
ро! - пе
ре
би
ла
Iва
ни
ха Ду
би
ха, мор
ща
чи стро
го
бро
ви, що не лю
би
ла пiдх
лiбст
-
ва [11]
нi в честь сво
єї осо
би, нi
сво
го маєтку, бо бу
ла скром
на,
по
бож
на i ко
ри
ла
ся, як, мо
же,
нiх
то на
вiть з убо
гих в се
лi, гос
-
по
ду бо
гу, не за
бу
ва
ючи про ньо
-
го та храм йо
го свя
тий.
-
Цить, цить, - ка
же, - i знай: схо
-
ди з ко
ли
би, як ка
жу, ко
ли змо
-
жеш, i щод
ни
ни, по
хар
чуй, по
ро
-
би, що тре
ба, по
пес
ти Те
тян
ку, а
там i вер
тай. А в не
дi
лю, свя
то,
як змо
жу, бу
ду як не гус
то, то
бо
дай хоч зрiд
ка з ма
лою в те
бе.
-
А як Те
тя
на ви
рос
те, бу
де вже
[11]
- Пiдх
лiбст
во - об
лес
ли
вiсть.
на вiд
дан
нi, то
дi вже хай при
хо
-
дить, ко
ли са
ма за
хо
че, - не вте
-
р
пi
ла Мав
ра все-та
ки до
ки
ну
ти.
-
Як бог дасть, що так бу
де, то
не
хай iде. А те
пер не ли
шу. Знай,
Мав
ро, - до
да
ла з чут
тям, май
же
мо
ля
чи, - не по
ло
ни
ни на Ча
ба
-
ни
цi, млин над во
дою маєток
мiй, а во
на од
на, во
на моє щас
тя.
Му
шу сте
рег
ти…
-
В до
ро
зi до ме
не не стрi
не її
нi
чо
го зло
го, - обiз
ва
ла
ся Мав
ра
знов i вже смi
ли
вi
ше, - пе
ре
ле
ти
-
ть бi
лу стеж
ку вiд мли
на до го
-
ри, до ме
не, мов са
ма та пташ
ка,
а в до
ли
ну пурх
не i бу
де знов у
вас.
Iваниха Ду
би
ха ус
мiх
ну
ла
ся.
-
Якось-то бу
де, Мав
ро, - ска
за
-
ла лас
ка
во, - якось-то бу
де.
Мавра за
до
во
ли
ла
ся - i на тiм
скiн
чи
ло
ся…
Чабаниця - ви
со
ка го
ра, по
час
-
ти пок
ри
та ста
рин
ни
ми лi
са
ми,
бу
ла од
ною з тих, на якiй прос
-
тя
га
ли
ся мiж лi
сом най
пиш
нi
шi
по
ло
ни
ни де
кiлькох ба
га
чiв, а
мiж тим i ба
гач
ки Iва
ни
хи Ду
би
-
хи.
На нiй, особ
ли
во з-тiєї сто
ро
ни,
по кот
рiй тяг
ла
ся бi
ла сте
ж
ка,
де зе
ле
нi
ли по
ло
ни
ни ба
гач
ки,
са
ме не
да
ле
ко її шпи
ля, ви
са
ди
-
ла Ча
ба
ни
ця з се
бе бi
ля
ву ска
лу,
яку проз
ва
ли лю
ди впрост "Бi
-
лим ка
ме
нем". З-пiд то
го "Бi
ло
го
ка
ме
ня" бу
ло вид
но всi су
сiд
нi
вер
хи i лi
си, а мiж ни
ми й од
не
се
ло, наз
ва
не Тре
тiв
ка, що ле
жа
-
ло чи не на угорськiй вже гра
ни
-
цi, i бу
ло справ
дi, як су
сi
ди
ли се
-
ла око
ло се
бе, з ря
ду третє.
Зi схiд
ної сто
ро
ни Ча
ба
ни
цi, з
якої пiв
го
ди
ни хо
ду вiд обiй
стя i
мли
на Iва
ни
хи Ду
би
хи, ви
бi
га
ла
в лiс бi
ла сте
жеч
ка, що, як ска
за
-
но ще по
ви
ще, об
ви
ва
ла го
ру Ча
-
ба
ни
цю i кiн
ча
ла
ся за її пле
чи
-
ма, злу
ча
ючи
ся з од
ною ши
ро
-
кою до
ро
гою, що про
ва
ди
ла в
iн
шi се
ла, а та
кож в Тре
тiв
ку…
Iдучи тiєю стеж
кою вiд мли
на
Ду
би
хи вго
ру лi
сом, з од
ної сто
-
ро
ни поп
ри її по
ло
ни
ни, а з дру
-
гої поп
ри гли
бо
ку про
пасть, де
жур
чав ве
се
лий по
тiк, що нi
ко
ли
не ви
си
хав, нат
рап
ляв манд
рiв
-
ник тро
хи опо
да
лiк вiд бе
ре
га
про
пас
тi, за кiлько
ма ста
ри
ми
сме
ре
ка
ми ко
ли
бу-бур
дей Iва
-
ни
хи Ду
би
хи.
Бiла стеж
ка, що бiг
ла поп
ри ко
-
ли
бу, об
пе
рi
зу
ючи пест
ли
во Ча
-
ба
ни
цю са
ме над яром, не кон
че
спи
ня
ла
ся око
ло ко
ли
би. А ко
-
ли
бi i бай
ду
же бу
ло про стеж
ку,
що мог
ла iно
дi i неп
ро
ше
но
го
для неї гос
тя-манд
рiв
ни
ка впро
-
ва
ди
ти до неї. Во
на сто
яла, опе
-
р
та з од
ної сто
ро
ни до яко
гось
ка
ме
ня, чи не її ве
ли
кос
тi, що,
зда
ва
ло
ся, вiд
ло
мив
ся зi шпи
лю
Ча
ба
ни
цi вiд са
мо
го го
лов
но
го
"Бi
ло
го ка
ме
ня" i, ско
чу
ючись,
опи
нив
ся ос
та
точ
но по
за бi
лою
стеж
кою над бе
ре
гом про
пас
тi,
ста
нов
ля
чи якусь опо
ру для ма
-
лої ко
ли
би. Зi схiд
ної сто
ро
ни
за
зи
ра
ла ко
ли
ба з-пiд сме
рек в
са
му про
пасть з гуч
ли
вим по
то
-
ком… а там да
лi по
че
рез неї - i на
су
сiд
ню за
лiс
не
ну го
ру. Та її ма
-
й
же не вид
но зра
зу з-пiд ши
ро
-
ких крис
ла
тих вiт ста
рин
них
сме
рек лi
су. Тим-то i при
па
ла
во
на ци
ган
цi Мав
рi так до ду
шi…
i збу
ди
ла в нiй дум
ку… за
жи
ти в
нiй на са
мо
тi i вiд
да
ти
ся цiл
ком
во
рож
бицт
ву та лi
чен
ню лю
дей
рiз
ним зiл
лям з го
ри Ча
ба
ни
цi.
В пер
ших лi
тах сво
го iс
ну
ван
ня
хо
ро
ни
ла ко
ли
ба ча
ба
нiв ба
га
ча
Iва
на Ду
ба, що не лиш лi
том
про
бу
ва
ли тут, дог
ля
да
ючи по
па
со
виськах i по
ло
ни
нi то
вар i
ко
нi, але iно
дi й зи
мою, ко
ли сьо
-
го ви
ма
га
ла гос
по
дарська пот
ре
-
ба. По сме
р
тi Iва
на Ду
ба сто
яла
ко
ли
ба кiлька лiт по
рож
ня i аж
те
пер дiж
да
ла
ся но
во
го меш
кан
-
ця в осо
бi ци
ган
ки Мав
ри, якiй
зда
ва
ло
ся, що нiх
то i нi
що не за
-
му
тить тут її спо
кою i во
на змо
-
же нес
тiс
нен
но вiд
да
ва
ти
ся во
-
ро
жiн
ню, при
мiв
кам i всьому iн
-
шо
му, що вхо
ди
ло в об
сяг ци
ган
-
ки-во
рож
ки.
***
Одної прек
рас
ної лiтньої дни
ни
спро
ва
ди
ла
ся Мав
ра на Ча
ба
ни
-
цю.
Мала два
над
ця
ти
лiт
ня Те
тян
ка
вiдп
ро
ва
ди
ла її в то
ва
рист
вi Iва
-
ни
хи Ду
би
хи, нi
би по
ма
га
ючи
пе
ре
но
си
ти ци
ганську обс
та
но
-
ву i ре
чi, яких, впро
чiм, бу
ло так
ма
ло, що по двох ра
зах ста
ну
ло
вже все в ха
ти
нi над яром на мiс
-
цi.
Коли Те
тян
ка вер
та
ла вiд Мав
-
ри бi
лою стеж
кою, пла
чу
чи, те
-
лi
па
ли
ся в її ма
лих уш
ках зо
ло
тi
об
руч
ки-ковт
ки, пiв
мi
ся
цi, якi
Ма
в
ра ви
по
ро
ла десь з яко
гось
ста
ро
го лах
мiт
тя i вло
жи
ла ди
-
ти
нi на пам'ятку вiд се
бе.
-
Носи їх, доньцю, i не ски
дай
нi
ко
ли… - го
во
ри
ла-при
мов
ля
ла
Мав
ра по
важ
но, вкла
да
ючи їх
ди
ти
нi в уха. - Зо
ло
то хо
ро
нить
вiд зла i при
тя
гає дру
ге зо
ло
то.
Ма
лою дiс
та
ла я їх вiд своєї ма
-
те
рi, що здо
бу
ла со
бi їх десь да
-
ле
ко, да
ле
ко в свi
тi слав
ним во
-
ро
жiн
ням своїм. Но
си їх, а бу
деш
в них крас
на i пиш
на, як са
ма
тур
ки
ня.
-
Як са
ма тур
ки
ня, - пов
то
ри
ло
так са
мо по
важ
но дiв
чат
ко, пiд
-
да
ючись спо
кiй
но опе
ра
цiї чор
-
ної при
ятельки та при
с
лу
ху
ю
-
чись з ува
гою кож
до
му її сло
ву.
Вiдтак, обi
ця
ючи со
бi обо
пi
ль
-
но за
бi
га
ти як змо
га "час
те
нько"
до се
бе, розс
та
ли
ся.
-
Приходи до ме
не, Мав
ро, бо я
без те
бе ум
ру! - на
ка
зу
ва
ла Те
-
тя
н
ка ще раз при вiд
хо
дi.
-
Прийду, доньцю… прий
ду! -
при
рi
ка
ла свя
то Мав
ра, ути
ра
ю
-
чи мовч
ки сльози з очей, що су
-
ну
ли
ся їй по ху
дiм ли
цю з жа
лю
за ди
ти
ною.
-
Щоднини, - на
ка
зу
ва
ло знов дi
-
в
чат
ко.
-
То, мо
же, вже й нi, - чу
ло
ся у
вiд
по
вiдь, - бо
дай спо
чат
ку нi.
Бо лю
ди, по
ба
чив
ши ме
не так ча
-
с
то у вас, глу
зу
ва
ли б, що "двер
-
ми (ска
за
ли б) вi
дiй
шла ци
ган
-
ка, а вiк
ном на
зад вер
ну
ла…"
Але не жу
ри
ся, доньцю. Мав
ра
Те
тян
ку лю
бить i во
на її не за
бу
-
де - прий
де.
I справ
дi, во
на дер
жить сло
ва.
Вiд
вi
дує, як при
обi
ця
ла. Хо
ча i
не що
ден
но, але й не зрiд
ка.
Лиш зи
мою гiр
ко. Ма
ти до
ню не
пус
кає, та раз-два на тиж
день
при
хо
дить Мав
ра до неї. А на
-
пов
нив
ши со
бi бе
са
ги [12]
тим,
чим об
да
рить Iва
ни
ха Ду
би
ха, i
на
пес
тив
ши та на
лю
бу
вав
ши
ся
до
во
лi Те
тян
кою, во
на вер
тає
вдо
во
ле
на на
зад до своєї ха
ти.
А Те
тян
ка, що вже пот
ро
хи вiд
-
вик
ла вiд Мав
ри, звер
та
ється на
-
[12]
- Бе
са
ги - сак
ви, тор
ба.
зад, ус
мi
ха
ючи
ся вог
ки
ми очи
ма
до ма
те
рi, i ту
ли
ться до неї…
Хутко звик
ла Мав
ра до своєї
ро
ман
тич
ної осе
лi i не жа
лує
сво
го пе
ре
се
лен
ня.
За сiльськи
ми людьми во
на не
ту
жить, бо до
пек
ли їй в до
лах
до
во
лi, чи не на всi ча
си. А жiн
ки
й мо
ло
ди
цi, що пот
рi
бу
ва
ли по
-
ра
ди i лi
кiв чи при
мi
вок вiд зна
-
хар
ки-во
рож
ки, зна
хо
ди
ли i вiд
-
вi
ду
ва
ли її й тут. I жод
не, що тут
по
явиться, не при
хо
дить з по
-
рож
нi
ми ру
ка
ми.
Одна при
не
се му
ки, дру
га мо
-
ло
ка, хлi
ба, тре
тя од
ро
би
ну свiт
-
ла, дех
то гро
ше
нят на тю
тюн, а
кож
де чи
мось об
да
рить, жод
не
впо
рож
нi не прий
де. I доб
ре їй
жи
веться, Мав
ра не знає ве
ли
-
ких злид
нiв, їй ба
га
то не тре
ба.
А Те
тя
на що рiк, то бiльша i
кра
ща, при
бi
гає та
кож по
гiд
ни
-
ми ран
ка
ми до давньої своєї
при
ятельки - i не скуч
но Мав
рi.
Лiтом зби
рає во
на гри
би, ма
ли
-
ни, яго
ди, но
сить в мiс
то на про
-
даж, i все кап
не щось i за те. В
п'я
тни
цю i су
бо
ту спус
кається в
су
сiд
нi се
ла або й мiс
та ме
жи ба
-
га
чi по ми
лос
ти
ню i нi
ко
ли не
вер
тає з по
рож
нi
ми тор
ба
ми.
Вечором розк
ла
дає свої здо
бут
-
ки на ла
ву i стiл, що ще по пас
ту
-
хах ос
та
ли, i ра
дується ни
ми. Ра
-
н
ка
ми збi
гає за де
якою то
ва
ри
-
ною Iва
ни
хи Ду
би
хи до
зи
ра
ти - i
жи
веться їй не со
гiр
ше. Ска
за
но:
їй ба
га
то не тре
ба. А зи
мою знов
днi ко
рот
кi, но
чi дов
гi - i хут
ко
пе
ре
жи
ва
ються. Вес
ною i лi
том,
аж до пiзньої осе
нi хо
дить ще i
по зiл
ля, яким мiж лю
дь
ми тай
-
ком тор
гує, во
ро
жить… I от як
тру
чає во
рож
ка Ма
в
ра свої днi
на го
рi Ча
ба
ни
цi, в лi
сi нав
пе
ред
се
бе…
***
Iнакше жи
веться Iва
ни
сi Ду
би
сi
та Те
тя
нi в до
ли
нi ко
ло мли
на.
Iва
ни
ха по
дається пiд ва
гою гос
-
по
дарських кло
по
тiв, а Те
тя
на ви
-
рос
тає, роз
ви
вається в прек
ра
с
-
ну справ
дiш
ню лi
со
ву ру
сал
ку.
Їй вже двад
ця
тий рiк.
Висока, гнуч
ка та бi
ло
ли
ця.
Осо
б
ли
во од
ним впа
дає во
на ко
-
ж
до
му в очi, хоч би ко
му. Се сво
-
їм блi
да
вим ли
цем i чор
ни
ми гу
-
с
ти
ми бро
ва
ми, що лу
ку
ва
то здi
-
й
ма
ються, зцi
пив
ши
ся над но
-
сом, над чор
ни
ми за
дум
чи
ви
ми
очи
ма.
Виглядає, мов якась пиш
на бо
я
-
рська ди
ти
на, що ди
ву
є
ть
ся мо
-
вч
ки всьому на сiм свi
тi.
Переходить хто поп
ри неї з лю
-
дей, за
ди
виться на мо
ло
де пре
-
гар
не ли
це з ви
со
ко пiд
су
не
ни
-
ми чор
ни
ми бро
ва
ми, що на
да
-
ють ли
цю ви
ра
зу гли
бо
ко
го зчу
-
ду
ван
ня, - за
дер
жи
ться ми
мо
во
-
лi на хвильку i лю
бується нею.
А во
на нi
чо
го.
Вiдповiсть з за
чу
до
ва
ним пог
-
ля
дом мовч
ки зго
ри (бо ж рос
-
том в ма
тiр вда
ла
ся) - вiд
так, за
-
со
ро
мив
шись бог знає чо
го, ус
-
мi
хається. I яка ж чу
до
ва во
на
то
дi, ко
ли ус
мi
хає
ть
ся. Скiльки
м'якос
тi ду
шi i сер
ця, скiльки те
-
п
ла зрад
жує ми
мо
во
лi ус
мiх тих
мо
ло
дих не
вин
них уст. Поп
ри те
й ду
ша її чис
та, бi
ла, мов го
луб, i
нi
чо
гi
сiнько зло
го не знає. Яке
зло зна
ла би мо
ло
да Те
тян
ка,
ко
ли, ок
рiм лi
су, мли
на, своєї ха
-
ти з свя
ти
ми iко
на
ми i ста
рої
ня
нi Мав
ри, нi
чо
го iн
шо
го не
знає. Та, здається, нiх
то не знав
-
ся так доб
ре на кра
сi мо
ло
дої
Те
тя
ни, як са
ма її по
важ
на ма
ти.
Гля
дить iно
дi на неї i мовч
ки в
ду
шi мо
литься до неї. I не лиш
до тої її тi
лес
ної кра
си, але й до
ду
шев
ної доб
ро
ти тої оди
но
кої
своєї ди
ти
ни. Нiх
то-бо її справ
дi
не знає, не ро
зу
мiє так доб
ре, як
са
ма ма
ти. Яка працьови
та, чес
-
на, яка ми
ло
серд
на вда
ла
ся во
на
їй. Гос
по
ди, зми
ло
сер
ди
ся лиш
над нею та дай доб
ру до
лю!
Їй iно
дi ляч
но за до
лю тої ди
ти
-
ни, над якою дри
жить, i на яку
мо
ло
дi лю
ди чи
га
ють, мов спра
-
в
дiш
нi хи
жу
ни. Во
на ба
чить, як
во
ни за нею спо
зи
ра
ють, бi
га
-
ють, ок
ру
жа
ючи її зра
зу зда
ле
ка,
мов тi ра
бiв
ни
ки [13]
. А є мiж
ни
ми й гар
нi, є й ба
га
чi, та Iва
-
ни
ха жде все ще на щось лiп
ше,
гiд
нi
ше. Са
ма вже не знає, на ко
-
го ще жде, i че
рез те за
хо
вує її
iнс
тинк
тив
но для яко
гось нi
би
ан
ге
ла-ца
ре
ви
ча, що має ще десь-
звiд
кись при
бу
ти i заб
ра
ти її вiд
ма
те
рi пiд свою щи
ру опi
ку.
Звiдки мав би вiн при
бу
ти?
Не знає.
Її сер
це ще не вi
щує.
З до
лу, з її се
ла - нi. Бо тут в до
-
ли
нi во
на знає вже всiх. Вже й кi
-
лька ра
зiв ста
рос
тiв вип
рав
ля
ла.
[13]
- Ра
бiв
ни
ки - гра
бiж
ни
ки.
Не до впо
до
би бу
ли їм. Нi ма
те
рi,
нi доньцi. Але, мо
же, он там з-за
тої го
ри, ку
ди хо
вається рi
ка, по
-
туж
нiв
ши… то, мо
же, i спла
ва
ми
вiн ко
лись над'їде.
Може…
Тому тре
ба сте
рег
ти та дог
ля
-
да
ти Те
тян
ку, щоб не по
да
ла
ся
за не
рiв
ною со
бi па
рою.
Доглядає i пес
тить Iва
ни
ха Ду
-
би
ха дiв
чи
ну, дри
жить i мо
ли
ть
-
ся о доб
ру до
лю для неї.
Вона прий
де.
Тетянка доб
ра, ми
ло
серд
на i
ро
бу
ча - чо
му б i не на
дi
лив її за
те гос
подь доб
рою до
лею?
Для доб
рих злої не
ма.
Живе Те
тя
на спбкiй
но в ма
те
рi,
мов цвiт
ка в зiльни
ку. Не ба
чить
i не чує ба
га
то. Особ
ли
во ж не
ба
чить нi
ко
ли ли
ха. Не ба
чить
на
вiть кра
си своєї, що всiх мов
те сон
це, слi
пить; хi
ба як над чи
-
с
тою во
дою по
хи
литься - по
ба
-
чить се
бе. А там…
Сказано - не ба
чить i не чує нi
-
ко
го.
В се
ло до дiв
чат-ро
вес
ниць ма
-
ти лиш рiд
ко ко
ли пус
кає. Во
ни -
вiд
да
лiк вiд її обiй
стя i мли
на, i
їй ляч
но про неї. Од
ну її лиш
має, як од
ну ду
шу, од
не сер
це в
гру
дях, то
му всього боїться. Хто
бо
гом суд
же
ний, сам на
вер
не
ть
-
ся до мли
на. Вiн пиш
ним гу
ком
своїм не од
но
го при
во
дить. Вiн
як ок
ре
мий який свiт, - а Те
тян
-
ка йо
го бо
яри
ня. Хто б не за
цi
ка
-
вив
ся нею, не пог
ля
нув на неї?
Лиш од
но
го не спи
няє те
пер
ма
ти Те
тя
нi. В од
нiм не стi
с
няє її
нi
ко
ли. А то - за
хо
ди
ти до во
ро
-
ж
ки Мав
ри над яр, ко
ли б не за
-
хо
тi
ла, i гу
ля
ти лi
сом.
Iдучи вго
ру лi
сом, спi
ває Те
тян
-
ка пов
ною груд
дю, нi
би вiд
дає,
що в ду
шi дзве
нить. Во
но яс
не, си
-
льне, при
род
не i чи
с
те. Ска
за
но -
кра
са з пер
шої, бо
жеської ру
ки.
Iде во
на по бi
лiй вузькiй стеж
-
чи
нi все вго
ру, тут i там схи
ля
-
ючись за туж
ли
во по
хи
ле
ним
дзвiн
ком-цвiт
кою - мiж хви
лю
ю
-
чим шу
мом сме
рек, i все поп
ри
свої та су
сiд
нi по
ло
ни
ни. I їй тут
доб
ре.
А ста
ра Мав
ра! гай, гай, хто так
умiє сто
ро
жи
ти над дiв
чи
ною,
як са
ма во
на! А її вже всi бо
яться
- хо
ча б лиш для страш
них очей,
що од
ним їх по
лис
ком - знає по
-
ка
ра
ти. То нiх
то i сло
вом не то
р
-
к
нув
ся би Те
тя
ни.
Сама ж Iва
ни
ха Ду
би
ха, стро
га i
бо
го
мiльна, що
не
дi
лi i свя
та хо
-
дить з донькою своєю уд
вiй
цi до
хра
му бо
жо
го, а зи
мою їздять…
***
Молодий Гриць, го
до
ва
нець ба
-
га
ча Ми
хай
ла Дон
чу
ка в Тре
тiв
-
цi, не
да
ле
ко угорської гра
ни
цi,
дiз
нав
ся до
во
лi ра
но про те, що
вiн не рiд
на йо
го ди
ти
на, а чу
жа,
пiд
ки
не
на, яку знай
де
но ко
лись
в лах
мiт
тi на призьбi. Хо
ча йо
го
гос
по
да
рi, чи, як вiн їх звав, ба
-
ть
ко-ма
ти йо
го, i доб
ре дер
жать,
i гар
но зо
дя
га
ють, то гос
по
ди
ня,
ро
з
лю
тив
шись iно
дi, зак
ле
не йо
-
му на доб
ре. I в та
ких влас
не хви
-
лях за
чу
ває, що вiн "прой
дис
вiт
-
ське на
сiн
ня", що в "ци
га
нськiм",
за
ку
ре
нiм ла
х
мiт
тi опи
ни
ло
ся на
"гри
зо
ту" та жу
ру до
б
рим лю
-
дям пiд їх спо
кiй
ною стрi
хою.
При та
ких на
го
дах пе
рей
мав
Гри
ця та
кий жаль i туск [14]
до
[14]
- Туск - бiль, жур
ба.
всього ту
тей
шо
го гiрсько
го свi
-
ту, що був би йшов, ку
ди очi нес
-
ли, щоб лиш не чу
ти i не ба
чи
ти
тут нi
чо
го. Та не лиш то
дi про
-
ки
дається в нiм якась чуд
на ту
га
в сер
цi до да
ле
чи
ни… i iн
шо
го
свi
ту. Нi. То не
щас
не по
чут
тя не
дає йо
му i в мир
них хви
лях спо
-
кою. Не дає ос
та
ва
ти
ся дов
го на
од
нiм мiс
цi, че
рез що, го
лов
но, i
наб
рав
ся вiн вiд гос
по
да
рiв як
-
най
бiльше лай
ки, а ча
сом i бiй
-
ки. Зас
тав
ля
ють йо
го iно
дi дог
-
ля
да
ти вiв
цi; вiн дог
ля
дає день,
два або й чо
ти
ри доб
ре i щи
ро. А
да
лi нi з сього нi з то
го по
ки
не
все ста
до i по
во
лi
четься в цiл
-
ком про
тив
не мiс
це, де не
має нi
до
во
лi па
шi, нi во
ди. Або знов
прис
та
не до ча
ба
нiв з то
ва
ром,
або до па
руб
кiв з кiньми… i тут
пов
то
рюється те са
ме, до
ки i не
при
во
лi
четься, нi
би на
си
тив
ши
-
сь тою вiд
мi
ною мiсць, до
до
му.
Одного ра
зу, вже як сiм
над
ця
-
ти
лiт
нiй хло
пець, вiн виб
рав со
-
бi що
най
кра
що
го ко
ня гос
по
да
-
ря i да
вай об'їжджа
ти чо
гось су
-
сiд
нi се
ла. Що на
шу
ка
ли
ся, на
-
жу
ри
ли
ся гос
по
да
рi за хлоп
цем -
вiн про
пав без слi
ду, мов у во
ду
впав. Аж сьо
мо
го дня знай
шов
йо
го гос
по
дар спо
кiй
но
го пiд
сто
гом ко
ло ко
ней без ка
пе
лю
ха
на го
ло
вi, ко
ли ви
те
су
вав дов
гу
па
ру
боцьку со
пiл
ку.
-
А ти, оп
риш
ку, ку
ди уга
няв цi
-
лий тиж
день на ко
нi? - на
ки
нув
-
ся на нього гос
по
дар, вхо
пив
ши
йо
го за гус
ту чор
ну чуп
ри
ну та
по
тер
мо
сав
ши нею по щи
рос
тi.
-
Я об'їздив су
сiд
нi се
ла, - вiд
по
-
вiв Гриць з най
бiльшим су
по
ко
-
єм, ос
во
бож
да
ючи так са
мо свою
гар
ну го
ло
ву з дес
по
тич
них рук
гос
по
да
ря-батька, - роз
пи
ту
вав
за скрип
кою.
-
За скрип
кою? - крик
нув гос
по
-
дар i аж вит
рi
щив очi з чу
да. - То
я те
бе до скри
пок ви
ко
хав i дер
-
жу? Та най
до
рож
чо
го ко
ня до
проїздок три
маю? Че
кай, не
пот
-
рi
бе без
го
ло
вий, че
кай! - гу
кав
на все гор
ло. - Ади, чо
го вже не
при
ду
мав в своїй го
ло
вi - скрип
-
ки! Тьфу!!
-
Коневi не ста
ло
ся нi
чо
го, - вiд
-
ка
зав Гриць спо
кiй
но. Я ко
ня до
-
г
ля
дав i пильну
вав. А ди
вiть, вiн
он аж виб
лис
ку
є
ть
ся до сон
ця,
та
кий си
тий i го
до
ва
ний. А ме
нi
тре
ба скри
п
ки, до то
го i за
хо
пи
-
ла ме
не охо
та по
ди
ви
ти
ся в су
-
сiднє се
ло. Скуч
но, тат
ку, на од
-
нiм мiс
цi си
дi
ти, то
му я поїхав. А
ро
бо
ту не та
ку вже страш
ну я
за
ли
шив, са
мi знаєте, то
му й по
-
їхав. Ко
ли ро
бо
та пе
ку
ча, я не
ки
ва
юсь, а ко
ли не
ма, я то
дi їду.
От що!
Господаревi, нi
би з за
чу
ду
ван
-
ня, аж мо
ву вi
дiб
ра
ло. Ру
ка знов
пiд
ня
ла
ся, щоб опи
ни
ти
ся, як
пе
ред
ше, на го
ло
вi хло
п
ця, але
не го
ден був. Гриць пог
ля
нув на
нього та
ки
ми вже чуд
но сум
ни
-
ми, а за
ра
зом щи
ри
ми очи
ма, що
вiн ли
ше сплю
нув i, зак
ляв
ши
щось пiд ву
сом, вi
дiй
шов.
Гриць ус
мiх
нув
ся, вiд
гор
нув
ши
пиш
не во
лос
ся з чо
ла, що шов
-
ком зсу
ну
ло
ся при тор
ган
нi, i
взяв
ся да
лi до своєї ро
бо
ти. Ба
-
ть
ко знов своє, - ду
мав вiн, - а
вiн своє. Вiн хо
тiв со
бi кон
че ро
-
з
до
бу
ти скрип
ку, пов
чи
ти
ся на
нiй гра
ти, щоб, дог
ля
да
ючи iно
-
дi ху
до
бу чи вiв
цi вер
ха
ми, не
бу
ло так ту
ж
но i сум
но на са
мо
-
тi, щоб не гна
ло з мiс
ця на мiс
це;
i от та
ки не ус
пiв. Та за
те вiн ви
-
те
ше со
бi те
пер со
пiл
ку, i як за
г
-
рає на нiй, всi дiв
ча
та на тан
цях
ста
нуть ок
руг нього i бу
дуть слу
-
ха
ти та раз пла
ка
ти, раз са
мi гу
-
ля
ти. Гей! га! - ус
мi
х
нув
ся Гриць
на са
му та
ку при
над
ну ду
м
ку.
Гей! га! Що йо
му гос
по
дар…
Але гос
по
ди
ня-ма
ти, роз
вi
дав
-
шись, ку
ди i по
що гу
ляв вiн на
най
кра
щiм ко
нi сiм день, приб
-
ра
ла
ся до нього iнак
ше, хоч вже
як йо
го лю
би
ла i при доб
ро
му
наст
рої лас
ка
ва бу
ла, од
нак, роз
-
лю
тив
шись, що раз за
га
да
ла - не
да
ру
ва
ла.
-
Пройдисвiте! - на
ки
ну
ла
ся на
нього, ко
ли увiй
шов у ха
ту, i не
на
ду
му
ючись дов
го, вда
ри
ла йо
-
го ши
ро
кою до
ло
нею по що
цi.
-
Пройдисвiте! - гу
ка
ла по своїй
ско
рiй вда
чi. - Га
даєш, час бо
жий
на те, щоб йо
го пус
то-дур
но на
ко
нi про
гай
но
ву
ва
ти? По
пам'я
-
та
єш ти ту поїздку, - кри
ча
ла, ро
-
з
ма
ху
ю
чись вдру
ге ука
ра
ти хло
-
п
ця. - По
пам'ятаєш! - Та не вспi
-
ла се по раз дру
гий вчи
ни
ти. З
хлоп
цем зро
би
ла
ся та
ка змi
на,
що во
на здер
жа
ла
ся.
Мов га
дю
кою вко
ле
ний сам бо
-
ярин який
сь, опи
нив
ся Гриць
близько ко
ло неї i, стис
нув
ши,
нi
би клi
ща
ми, її ру
ку, про
цi
див:
-
Я не прой
дис
вiт, - го
во
рив зi
зво
ру
шен
ня i оби
ди по
гас
лим
го
ло
сом, - я не прой
дис
вiт. Я
ваш син. А ко
ли ви
пи
ра
є
те
ся то
-
го, що лиш ви
хо
ва
нець, то не бе
-
з
чес
тiть. Хлiб ваш ду
р
но не їм;
як знаю, вiд
роб
ляю. А що не роб
-
лю стiльки, скi
льки вам за
хо
чу
є
-
ться, то дай
те ме
нi спо
кiй. Я со
бi
пi
ду вiд вас i не вер
ну. На моє
мiс
це прий
мiть со
бi най
ми
та, i
бу
де вам лiп
ше. Ме
нi не все хо
-
четься ро
би
ти, то
му й не роб
лю.
I ро
би
ти не бу
ду. Ро
зу
мiєте? А
па
м'ятай
те, я не най
мит ваш!!
Що у вас з'їв, то вже i вiд
ро
бив. -
I, лус
нув
ши з не
опи
са
ною по
гор
-
дою i гнi
вом двер
ми, вий
шов. В
йо
го ру
хах i го
ло
сi бу
ло стiльки
при
ка
зу
ючо
го i гор
до
го, що гос
-
по
ди
ня вмовк
ла i по
бi
лi
ла. -
Тьфу! - сплю
ну
ла I хрес
ти
ла
ся. -
А се що та
ке? Ко
го я маю в ха
тi?
Прий
ма
ка, бо
яри
на чи по
по
ви
-
ча? Ади який го
нор ма
мi вiд
дав,
двер
ми пiд но
сом, мов жи
до
вi,
лус
нув, i вiн не "прой
дис
вiт", йо
-
го не "без
чес
тiть". Ми
хай
ле, ви
чу
ли? - клик
ну
ла в дру
гу ха
ту до
гос
по
да
ря, звi
д
ки й без то
го ви
-
су
ну
ла
ся ви
со
ка, те
пер в ни
зь
-
ких две
рях по
хи
ле
на пос
тать са
-
мо
го гос
по
да
ря.
-
Та чую, - вiд
ка
зав вiн. - Та що ж?
-
Що? - кри
ча
ла жiн
ка, - ви ще
пи
таєте, що? Адiть, за ваш хлiб-
сiль який го
нор вiд
дав.
-
Та не драз
ни-бо йо
го вже стi
-
льки тим "прой
дис
вi
том" та "про
-
й
дис
вi
том". Ти ба
чиш, вiн вже
та
кий вдав
ся на мiс
цi до
в
го не
ви
си
дить. То i що з ним вдi
єш?
Уби
ти йо
го за те не уб'ю.
-
Я йо
го прив
чу! - вiдк
ри
ку
ва
ла
гос
по
ди
ня.
-
Ба нi, не прив
чиш. Я вже без
те
бе про
бу
вав. По-зло
му - i стi
-
ль
ки на доб
ре не ви
хо
дить.
Знай, те
пер вiн знов кiлька день
на очi не по
ка
жеться. Чорт знає,
що в нiм за вда
ча, але вже та
кий.
-
Вiд ро
ди
чiв "прой
дис
вi
тiв" -
ка
жу вам, - вче
пи
ла
ся гос
по
ди
ня
знов цього.
-
Ми йо
го батька-ма
те
рi не зна
-
ли… - бо
ро
нив
ся чо
ло
вiк, що, по
прав
дi, Гри
ця ду
же лю
бив i пе
-
ред жiн
кою заєдно бо
ро
нив, хо
-
ча сам тай
ком за прой
дис
вiтст
во
на
би
рав, - ли
ше знай
шли ма
ле
-
нь
ко
го пiд на
шою ха
тою. Вiн,
мо
же бу
ти, i панська ди
ти
на - ми
сього не знаємо. Йо
го яким-не
-
будь сло
вом не за
чi
пай, вiн за
-
раз ки
пить, i вже йо
го бор
зо не
при
ми
риш. В ме
не Гриць не про
-
й
дис
вiт.
-
А я ка
жу, що вiн та
ки прой
-
дис
вiтська ди
ти
на. Най
шли в за
-
ку
ре
нiм лах
мiт
тi, дар
ма що з ву
-
з
ли
ком зо
ло
тих чер
во
них.
-
Та вже в за
ку
ре
нiм чи нi, а те
-
пер вiн наш. А як вже наш, то не
збит
куй. Ба
чиш, вiн терп
цю не
має. Ще ко
лись, роз
лю
тив
шись,
по
ки
не нас.
Господиня вмовк
ла i здвиг
ну
ла
пле
чи
ма. Се їй нi
ко
ли на дум
ку
не при
хо
ди
ло i то
му пот
ро
хи на
хви
лю за
не
по
коїло.
-
Ет, i на
го
во
ри
ли! - за
ки
ну
ла
вже чо
мусь при
ми
ря
ючим го
ло
-
сом, не
на
че не хтi
ла бiльше про
"прой
дис
вiтст
во" го
во
ри
ти. - Те
-
пер "по
ки
не" - ко
ли ми йо
го ви
-
го
ду
ва
ли i вiн го
ло
вою май
же
сте
лю здiй
має?
-
Якраз те
пер. Те
пер вiн де-не
-
будь го
ден на ро
бо
ту ста
ти, а пе
-
ре
дом був ма
лий.
-
Ет, що там! - пе
ре
би
ла йо
му
су
хо жiн
ка. - Рад
ше знай
те, Ми
-
хай
ле, що оног
ди [15]
ка
зав ме
-
нi, що дав со
бi знов но
вий пи
са
-
ний ко
жу
шок ши
ти. Вiн вже вiд
-
те
пер за
чи
нає дiв
ча
там го
ло
ви
за
вер
та
ти.
-
Або я йо
му це за
бо
ро
ню? - вiд
-
по
вiв гос
по
дар. - Гар
ний, мо
ло
-
дий, то й за
вер
тає.
-
Вiн вже чи не на кож
дiм тан
цi
му
сить бу
ти.
-
Та не
хай со
бi. Хто мо
ло
дий,
той гу
ляє.
-
Як завт
ра ска
же вам, що хо
че
же
ни
ти
ся. Йо
го дiв
ча
та роєм об
-
с
ту
па
ють… А то
дi що вдiєте?
-
Не поз
во
лю i зем
лi не дам. Йо
-
му ще час же
ни
ти
ся… не
хай ще
[15]
- Оног
ди - не
дав
но.
ко
ло нас газ
дує, щоб знав я… ко
-
му зем
лю пе
ре
дам ко
лись…
-
Овва… вiн вас ду
же пос
лу
хає! -
за
ки
ну
ла жiн
ка. - Я вже чи не раз
пе
ре
хоп
ля
ла йо
го з Нас
ту
нею
Кри
ви
ню
кiв
ною. До дру
гих за
-
ли
цяється, а до неї та
ки гор
не
-
ться.
Господар ус
мiх
нув
ся.
-
Я вже дав
но то знаю. Сам її ба
-
тько ме
нi го
во
рив се.
-
Та вiн би рад йо
го дiс
та
ти до
се
бе. Але, по-моєму, Гриць ще не
од
нiй го
ло
ву зак
ру
тить, за
ким
не од
ру
житься… - вiд
по
вi
ла жiн
-
ка.
-
I на свою нат
ра
пить… - до
кiн
-
чив гос
по
дар.
-
I на свою нат
ра
пить… - пов
то
-
ри
ла во
на i вмовк
ла.
-
Старий Кри
ви
нюк доб
рий газ
-
да, i Наст
ка працьови
тi дiв
чи
на,
в батька вда
ла
ся. Не
хай би ко
-
лись поб
ра
ли
ся, як йо
му суд
же
-
на, - обiз
вав
ся знов гос
по
дар.
-
Та доб
ра дiв
чи
на… - вiд
по
вi
ла
якось зне
хо
тя жiн
ка. - В неї вiд
-
те
пер який
сь ро
зум, як у ста
рої.
Доб
ра, - i ур
ва
ла.
-
Та тим-то для нього i доб
ра, -
вiд
по
вiв чо
ло
вiк. - Вiн за кi
ньми
го
ло
ву за
бу
де… а во
на бу
де на
все по
зiр ма
ти. Тим-то й доб
ра…
Гриць, ба
ча
чи iно
дi по су
пе
реч
-
ках з ро
ди
ча
ми, що прав
да по
сто
ро
нi їх, але за
ра
зом i йо
го,
особ
ли
во то
му, що йо
го вда
ча
си
лу
ва
ла йо
го "от та
ке" за
во
ди
-
ти, що вик
ли
ку
ва
ло гнiв з обох
сто
рiн, за
би
рав
ся з ха
ти i не вер
-
тав до неї скор
ше, до
ки не зас
-
по
коївся вiн сам, а з ним i гос
по
-
да
рi.
I та
ке пов
то
ря
ло
ся чи не згус
-
та, а все че
рез йо
го чуд
ну вда
чу,
що нi
яко
го при
му
су не зно
си
ла,
чим-будь об
ра
жа
ла
ся i по
над усе
лю
би
ла сво
бо
ду. Як
би не су
сi
д
-
ська донька Кри
ви
ню
ко
ва Наст
-
ка, з кот
рою доб
ре дер
жав
ся, всi
жа
лi дi
лив, як
би не батько
вi ко
-
нi, якi лю
бив по
над усе, та вiв
цi,
над яки
ми ще як хлоп
чи
на своїм
го
ло
сом, як над дiтьми, па
ну
вав
- вiн був би вже дав
но батька-
ма
тiр по
ки
нув i по
во
лiк
ся в свiт.
Йо
го дер
жать тут, як на лан
цю
-
гу, а де
якi лю
ди роз
ка
зу
ють,
особ
ли
во ж один ста
рий бi
ло
го
-
ло
вий ци
ган, що все що кiлька
ро
кiв пе
ре
хо
дить че
рез їх се
ло з
Угор
щи
ни i до них всту
пає по
ми
лос
ти
ню та спо
чи
ває, опо
вi
-
дає, що там десь да
ле
ко вiд їх
гiр, лi
сiв, є ще й iн
ший свiт i лю
-
ди. Мiж них вiн би iшов, учив
ся
би та став ве
ли
ким па
ном i так
жив би, вив
чив
шись пе
ре
ду
сiм
на скрип
цi гра
ти. Ота
ке роз
ду
-
му
вав час
то-гус
то Гриць, особ
-
ли
во, як був мо
ло
дим хлоп
цем;
во
лiк
ся нес
по
кiй
но з вiв
ця
ми з
мiс
ця на мiс
це i по
би
рав за те вiд
батька-ма
те
рi лай
ку. Але те
пер
вiн вже па
ру
бок пiд ву
сом i, як
батько смi
ючись ка
зав, "до ро
зу
-
му но
сом збли
жав
ся", як зда
ва
-
ло
ся, ус
по
коївся. Ко
ли ма
ти, ро
-
з'я
трив
шись чим-не
будь, "прой
-
дис
вi
том" або, ще лiп
ше, "ци
га
-
ном" проз
ве… вiн смiється.
-
Чи в ме
не, ма
мо, чор
нi очi i я
чор
ний, що в вас я на ци
га
на по
-
хо
жий? В ме
не очi го
лу
бi, як не
-
бо, ка
жуть дiв
ча
та, особ
ли
во
Кри
ви
ню
ко
ва Наст
ка, ни
ми я їм
ми
лий, а ви - не ба
чив
ши нi мо
го
батька, нi ма
те
рi, ви
га
дуєте ци
-
га
нiв на ме
не. Грiх, ма
мо!
I ма
ти вмов
кає, ус
мiх
неться… i
стає знов доб
ра; во
на да
ла б i ду
-
шу за сво
го Грицька, яко
го їй чи
не всi за
ви
ду
ють, та
кий вже гар
-
ний i ро
зум
ний вдав
ся. Вже-та
ки
нiх
то не го
ден на Гри
ця дов
го
гнi
ва
ти
ся. Вiн всiх за па
зу
хою
має, як йо
го впев
няє бi
ло
ли
ця
Наст
ка.
Чим?
Може, са
ме тiєю под
вiй
ною
вда
чею своєю, а рад
ше дво
ма ду
-
ша
ми, що в нiм, нi
би вiд ча
су до
ча
су про
бу
див
шись, по
бо
рю
ють
се
бе. Од
на не
пос
тiй
на, туж
ли
ва,
пус
та, пал
ка, дру
га враз
ли
ва, го
-
р
да i вдат
на. До доб
ро
го тяг
не
Гри
ця, до крас
но
го, до лю
бо
вi…
а пе
ре
ду
сiм до сво
бо
ди, ши
ро
-
кої, без
меж
ної, як кри
ла
тi лi
си
по вер
хах, як бист
рi рi
ки там, в
до
лах. Як та ши
ро
ка пус
та, що
йо
му, по опо
вi
дан
ню ста
ро
го Ан
-
д
ро
на
тi (так звав се
бе бi
ло
го
ло
-
вий ци
ган), iно
дi аж у снi вви
жа
-
ється. "Хи
жу
ном" ро
див
ся, ба
ла
-
му
том, ка
же Наст
ка, що йо
го лю
-
бить, як рiд
но
го бра
та або чи не
бiльше ще, са
ме яким вже вдав
-
ся. З нею вiн i най
лiп
ше то
ва
ри
-
шує чи в ту
зi чи по ве
се
ло
му
наст
рої. Во
на йо
го нi
би до ла
ду
при
во
дить.
-
Чому ти та
кий смут
ний, Гри
-
цю? - пи
тає iно
дi, по
ба
чив
ши йо
-
го по
важ
но
го, нев
до
во
ле
но
го з
ви
ду.
-
Тяжко на ду
шi, - вiд
по
вi
дає
вiн.
-
То заг
рай на со
пiл
цi або трем
-
бi
тi. Со
бi i ме
нi заг
рай, Гри
цу
ню!
- про
сить щи
ро… i ту
литься до
нього бi
ло
ли
ця На
ст
ка. - Нiх
то в
се
лi не грає так, як ти, лю
бо та
до сер
ця. - I ти
ми сло
ва
ми впро
-
вад
жує йо
го нi
би в iн
ший свiт. I
щоб вже до
го
ди
ти їй i сяк-так
со
бi, вiн по
чи
нає гра
ти.
Тiльки щас
тя йо
го, - ка
же, - що
со
пiл
ка, трем
бi
та i Наст
ка.
I те прав
да. Нiх
то на всi су
сiд
нi
го
ри не грає так до сер
ця, як вiн.
Особ
ли
во на трем
бi
тi, вiн мов
свя
тою мо
лит
вою по вер
хах…
же
не.
А лiт
нi
ми ве
чо
ра
ми, то вже i го
-
ло
сом нiх
то так не вис
пi
вує, як
Дон
чу
кiв Грицько, веш
та
ючись
ко
ло ха
ти i ху
до
би, ви
во
дя
чи од
-
ну прос
ту пiс
ню по
над дру
гу. А
всi або ду
же смут
нi, або всi ве
се
-
лi, iн
ших вiн не лю
бить.
В се
лi всi дiв
ча
та лип
нуть до
нього, хо
ча вiн до жод
ної. Хi
ба
що до синьоокої Наст
ки, але й
то, як ка
же то
ва
ри
шам, "не все",
лиш то
дi, як во
на йо
го на
зад до
"ро
зу
му" при
ве
де, до пра
цi на
-
же
не, не дасть "во
ло
чи
ти
ся" -
вiн її го
лу
бить, впев
ня
ючи, що
ко
лись її пос
ва
тає. А зi всiх iн
-
ших дiв
чат, - хо
ча й гу
то
рить з
ни
ми, - все кеп
кує.
-
Ви, дiв
ча
та, - го
во
рить Нас
ту
-
нi, - всi дур
нi.
-
До ча
су, Гри
цу
ню… до ча
су… -
вiд
ка
зує спо
кiй
но Наст
ка. - До
ча
су, мо
же, i дур
нi ми, але як са
-
ме нат
ра
пиш на та
ку, що за
вер
-
не то
бi го
ло
ву або, мо
же, й лю
-
би
ст
ку дасть, - то ди
ви
ся, щоб не
стра
тив ти весь ве
ли
кий ро
зум
твiй!
-
А он я вже те
бе люб
лю, Нас
-
тунько, - бо
ро
ниться Гриць i смi
-
є
т
ься ве
се
ли
ми очи
ма, - та ще
ро
зу
му не втра
тив.
-
Хто знає, чи вже i не втра
тив…
- вiд
ка
зує во
на i ди
ви
ться так са
-
мо, як вiн, щи
ро i прос
то в очi. -
А он, - ка
же, - ти лю
биш ме
не i
при
хо
диш, а ча
сом як по
ки
неш,
то i з тиж
день во
лiєш з ко
нем
пе
ре
бу
ва
ти, як зi мною: чи се
ука
зує на ро
зум?
-
Та я чи не все та
кий був? - бо
-
ро
ниться Гриць.
-
А мо
же, ти i ме
жи iн
шi дiв
ча
та
хо
диш, чи я знаю, Гри
цу
ню? -
пи
тає во
на. - Я не знаю. - I го
во
-
рить се без до
ко
ру, без зло
би, а
так со
бi спо
кiй
но, мов ди
ти
на.
-
А чо
му б я не прис
та
вав з кi
-
ньми, не схо
див
ся з дру
ги
ми дiв
-
ча
та
ми? - пи
тає вiн, та бiльше
вже, щоб под
раз
ни
ти її. - Сi
дай i
ти, - ка
же, - на яко
го-не
будь ко
-
ня тво
го батька i їдь зо мною i
до
во
лi ди
ви
ся, як Гриць з кi
нь
-
ми роз
мов
ляє, а з дру
ги
ми дiв
-
ча
та
ми гу
ляє. Бу
деш ба
чи
ти.
-
Я не цi
ка
ва, - вiд
ка
зує во
на го
-
р
до, а все-та
ки в гли
би
нi ду
шi
вра
же
на йо
го бай
дуж
нiс
тю, хоч i
не по
ка
зує то
го, а вiд
так, пог
ля
-
нув
ши в йо
го щи
рi очi, що який
-
сь час з по
тай
ним ус
мi
хом ди
ви
-
ли
ся на неї, ус
мi
хається й со
бi i
ка
же:
-
З дiв
чат не глу
зуй, не кеп
куй,
Гри
цу
ню, бо в де
якiй i не
чис
тий
си
дить. А ди
вись, - до
дає по
важ
-
но, - за
мо
ло
ду де
якi гар
нi при
тя
-
га
ють до се
бе… особ
ли
во тi, що
чор
ноб
ри
вi, а на ста
рiсть, ка
за
ла
раз по
кiй
на баб
ка, ко
ро
вам мо
-
ло
ко вiд
би
ра
ють та опiв
но
чi на
мiт
лi ко
ми
ном ви
лi
та
ють.
-
А ме
нi що до то
го? - вiд
ка
зує
вiн. - Я анi не ко
ро
ва, анi їх не бо
-
юся. А вас всiх, бi
лих i чор
ня
вих,
за
га
лом я люб
лю, хоч ви всi на
од
но ко
пи
то i доб
рi, i крас
нi, i
дур
нi - а Нас
туньку Кри
ви
ню
кiв
-
ну най
лiп
ше люб
лю. А як
що я
ча
сом, Нас
ту
не, те
бе при
за
бу
ду,
ти нi на ме
не, нi на нi
ко
го не во
-
ро
гуй.
-
Або ж я во
ро
гу
ва
ла ко
ли, Гри
-
цу
ню? - пи
тає во
на i ди
виться
знов щи
ро з не
ви
мов
ною тер
пе
-
ли
вiс
тю в йо
го очi. - Я ж са
ма ка
-
за
ла, що ти хи
жу
ном, ба
ла
му
том
ро
див
ся… i при нi
чiм… дов
го не
встоїш. Я не во
ро
гую.
-
Я сього не ка
жу, сер
це. Ти од
-
на для ме
не в свi
тi доб
ра i щи
ра,
од
на до ла
ду при
во
диш. До ха
ти,
ро
бо
ти при
ну
куєш, до ро
ди
чiв
на
вер
таєш - а то без те
бе був би
я вже дав
но… - i, за
мах
нув
ши лу
-
ку
ва
то ру
кою та ука
зав
ши да
ле
-
ку да
ле
чи
ну, свис
нув i ус
мiх
нув
-
ся.
Бiлолиця Наст
ка чис
то упи
ва
-
ється сло
ва
ми крас
но
го хло
п
ця.
I для неї зна
чать во
ни i лю
бов, i
щас
тя, зна
чать увесь свiт, а за
ра
-
зом вiд
чу
ває во
на, що дер
жить
йо
го справ
дi не
аби
як чи
мось
при со
бi, па
нує над ним. Чим са
-
ме? Не знає.
Не здає со
бi нi
якої спра
ви. Во
на
знає лиш те од
не, що му
сить i
дальше дер
жа
ти йо
го, що йо
го
лю
бить всею ду
шею i не год
на
гнi
ва
ти
ся, во
ро
гу
ва
ти на нього.
Пог
нi
вається, по
во
ро
гує, - ду
ма
-
ла iно
дi, - вiн роз
лю
титься i, мов
той птах, вiд
ле
тить, при
ся
де на
iн
шiм де
ре
вi - i про
пав для неї…
I так Наст
ка не гнi
вається нi
ко
-
ли на Гри
ця… Во
на йо
го лю
бить
i тiєю своєю лю
бов'ю прив'яже
йо
го до се
бе на все. Во
ни ж ко
-
лись по
бе
руться. Де є в свi
тi си
-
ла, - пи
тає се
бе щи
рим по
чут
тям,
- якiй мiг би Гриць бiльше пiд
да
-
ти
ся, як їй од
нiй? З дiв
чат вiн її
лю
бить най
лiп
ше, приз
нає сам,
що во
на при
во
дить йо
го до ро
-
зу
му, при
ну
кує до ро
бо
ти, на
-
вер
тає до ро
ди
чiв. А да
лi?.. Те,
що вiн… iно
дi на тиж
день… два…
ко
нем за се
ло виїжджає… Те їй
не страш
не. Ма
ти ка
же, що се
йо
му, мо
же, й по
чине
но… З ча
-
сом са
мо пе
рей
де, i щоб тим йо
-
му не до
ко
ря
ти. То
му во
на спо
-
кiй
на I лю
бить йо
го спо
кiй
но.
Що iн
шо
го во
на не знає. Своє
щи
ре, прос
те сер
це знає i крас
-
но
го Гри
ця, що двi ду
шi має. I в
тiм цi
ла її прав
да. Ве
ли
ка, гли
бо
-
ка, по
важ
на прав
да, яка їй вис
-
тар
чає, з якою їй доб
ре…
***
Глибока зи
ма.
Лiсом нес
по
кiй
но. Зе
ле
нi вi
ти,
об
тя
же
нi снi
гом, вги
на
ли
ся ни
-
ж
че до зем
лi, як i iн
шою по
рою, i
вi
тер, що над ни
ми буяє i з труд
-
нiс
тю мiж них тис
неться, до
во
-
дить їх до жи
вi
шо
го ру
ху. Во
ни
опи
ра
ються йо
му, та го
дi цiл
ком
опер
ти
ся. Вiн са
дить мiж них з
чим
раз бiльшою си
лою, i ос
та
-
точ
но пi
дiй
мається за не
дов
гий
час лi
сом нi
би шум-сто
гiн. Роз
-
ко
ли
ха
ла
ся за
вi
рю
ха.
Вiтер зма
гається чим
раз силь
-
нi
ше, зби
ває снi
жи
ни з де
рев,
ко
ли
ше хоч би i най
ви
щи
ми ко
-
ро
на
ми до роз
го
ну, гу
де ли
хо
вiс
-
не, а в воз
ду
сi роз
хо
диться ши
-
ро
кий кри
ла
тий шум всього сос
-
но
во
го лi
су…
Страшно те
пер в лi
сi i глу
хо. I
хоч се не пiв
нiч
на го
ди
на, а з во
-
в
ком мож
на все-та
ки в та
ких но
-
чах стрi
ну
ти
ся.
Над ха
ти
ною Мав
ри, об
ту
ле
-
ною з усiх сто
рiн ста
ран
но сме
-
реч
чи
ною, пос
хи
ля
ли сос
ни, нi
-
би зми
ло
сер
див
шись над нею,
гли
бо
ко свої вi
ти, об
тя
же
нi снi
-
гом, не
на
чеб хо
ро
ни
ли її вiд вiт
-
ру, що тис
нув
ся пов
ни
ми гру
дь
-
ми мiж них, роз
би
ва
ючи їх зви
-
чай
ний по
важ
ний спо
кiй.
В тiй же ха
ти
нi Мав
ри ти
хо.
Лиш в пе
чi го
рить, трi
щить ве
се
-
лий огонь i ос
вiт
лює нут
ро ха
ти
-
ни, а най
бiльше те, що най
ближ
-
че са
мої пе
чi, а то: са
му Мав
ру.
Во
на при
су
ну
ла ши
ро
ку лав
ку з
по
чор
нi
ло
го де
ре
ва до пе
чi й,
умос
тив
ши
ся тут, розк
ла
дає свої
кар
ти. Чор
ний кiт на са
мiм краю
пе
чi прос
тяг
ся i дрi
має, нi
би сте
-
ре
же огонь в пе
чi i ру
хи своєї чо
-
р
ної па
нi. На са
мiм же вер
ху над
пiч
чю, на
лу
щив
шись i за
хо
вав
-
ши го
лов
ку пiд кри
ло, спить са
-
мiт
ний ус
воєний чор
ний во
рон
Мав
рин. Всi iн
шi пред
ме
ти в тiй
за
ку
ре
нiй ха
ти
нi то
нуть в те
мi
-
нi, що здається в мi
ру, як огонь
го
рить або опа
дає, слаб
не або
зрос
тає.
Мавра ни
нi со
бi кар
ти ки
дає.
Худа, мар
на, з роз
бур
ха
ним си
-
вим во
лос
сям, виг
ля
дає мов яке
ма
ре
во.
Вiд ча
су до ча
су прос
тя
гає свої
ху
дi ру
ки, грiє їх ко
ло по
лу
мi
нi,
що па
лах
ко
тить в за
ку
ре
нiй, аж
чор
нiй пе
чi, i пе
ре
шiп
тується са
-
ма з со
бою, її ве
ли
кi чор
нi очi, в
яких нi
би на
зав
ше за
дер
жав
ся
сму
ток, те
пер, не
мов слу
ха
ючи,
шу
ка
ють вiд ча
су до ча
су дрiб
-
но
го, вик
рив
ле
но
го од
нiсько
го в
свi
тi вi
кон
ця i ждуть.
Надворi заєдно гу
де вi
тер. Сьо
-
год
нiш
ня нiч за
по
вi
дає
ть
ся чи
-
мось не
доб
рим, хо
ча їй са
мiт
нiй
вже не пер
ши
на та
кi но
чi пе
ре
-
бу
ва
ти, а ни
нi все-та
ки чо
гось
ля
ч
но. Вi
тер гу
де лi
сом, аж не
се,
виє, аж по
лу
мiнь хви
люється в
пе
чi. А лiс шу
мить, стог
не, мов
би
смерть тис
ну
ла
ся з своїм вiй
-
ськом мiж де
ре
ви
ну. Щось ло
-
миться лi
сом, трiс
кає, щось стог
-
не, щось су
неться. Аж тут… гос
-
по
ди бо
же… що се та
ке? За
товк
оце в тiй хви
лi хто до шиб
чи
ни,
чи се вi
тер жбур
нув до неї ку
-
пою снi
гу, щоб її са
мiт
ну… од
ну
на всiм лi
сi, зля
ка
ти? Вi
тер най
-
бiльший во
рог ци
га
нiв, вiн так
лю
бить. Вiн жи
вий. Iно
дi вiн гiр
-
ший, як си
ла бо
жа… Во
на се ще
змал
ку знає. По
лу
мiнь грає, ве
-
се
литься, ос
вi
чує її цi
лу i ла
ву,
вик
ли
кує на про
тив
нiй стi
нi
стра
хо
ви
ща, ос
вiт
лює ла
ву з ро
-
з
ло
же
ни
ми ста
ри
ми, за
тер
ти
ми,
май
же зак
руг
ле
ни
ми кар
та
ми, i
Мав
ра ось що з них ви
чи
тує:
Злиднi, сму
ток, са
мiт
нiсть, як
зви
чай
но, але ось тут i якiсь лю
-
ди. Щось ве
ли
ке, нес
по
дi
ва
не
жде її, щось не
ро
з'я
с
не
не, що ще
пот
рi
бує ча
су. Во
но ще да
ле
ко,
але прий
де.
В тiм всiм i її до
ро
га дiв
чи
на, її
Те
тя
на вмi
ша
на. Во
на, що ще од
-
на дер
жить її на свi
тi при жит
тi.
То
та її "тур
ки
ня", як во
на са
ма i
лю
ди проз
ва
ли Те
тя
ну за зо
ло
тi
ковт
ки, пiв
мi
ся
чи
ки в ухах. А да
-
лi са
ма не знає, як роз'ясни
ти со
-
бi кар
ти. Чи то все до
тор
кається
її, чи дiв
чи
ни? Не знає. Ось во
на
сим ра
зом цiл
ком не знає. Дру
-
го
му, мо
же, i зна
ла би ро
з'я
с
ни
-
ти, чи днi… чи до
лю… в тiм її нiх
-
то не пе
ре
ви
щить. Але со
бi сьо
-
год
нi не знає. Чи то все, що пе
-
ред со
бою ба
чить, зна
чить сму
-
ток чи ра
дiсть? Бо сму
ток i ра
дi
-
сть па
дуть, нi
би ру
ка в ру
ку.
Отут сто
ять кри
ва
вi сльози, змi
-
ша
нi зi сльо
зою ра
дос
тi. Що се?
Знеохочено зби
рає кар
ти, кла
-
де їх опо
да
лiк вiд се
бе, за
па
лює
свою люльку… i жде.
Її нi
би бо
лить сьогод
нiш
ня нiч
над
во
рi, їй тяж
ко на ду
шi, як
зра
д
ни
цi, як прос
туп
ни
цi. Ад
же
во
на сьогод
нi i не ба
чи
ла на
вiть
людської ду
шi, не те щоб об
ту
-
ма
ни
ла ко
го. Хто би й iшов та
-
кою до
ро
гою лi
сом… як те
пер?
Хi
ба хто смер
тi хо
че, шу
кає її. А
на
вiть i во
на ще не хо
че її. Во
-
на… що са
ма не знає… чо
го по
тiм свi
тi плен
тається. Чо
го ж бо
їй жи
ти? Хто її пот
рi
бує? Чо
го
має во
на ще до
жи
ти? Во
на йде
са
мою тiн
ню жит
тям, iде, до
ки з
са
мою нiч
чю не стрi
неться, не
злу
читься з нею на
вi
ки…
Думала, роз
ду
му
ва
ла отак су
-
мо
ви
то, ко
ли оце щось в її ма
ле
вi
кон
це жбурх
ну
ло, аж дзвень
к
-
ну
ло, i во
на май
же з ост
ра
ху зой
-
кну
ла.
I знов ти
хо.
Знов нi
чо
го. Знов лиш кри
ла
-
тий ши
ро
кий шум та сто
гiн в лi
-
сi. Се смерть iш
ла. Мав
ра на са
-
мо
тi нi
би вiд
чу
ває, що се так
сме
рть лi
са
ми тис
ну
ла
ся, до
ти
-
ка
ла її ха
ту, ко
сою за
ша
р
пу
ва
ла,
щоб се
бе при
га
да
ти. Смерть.
Певно, сiєї но
чi не один ве
лет-
де
ре
ви
на по
ва
литься, не од
на
ко
ро
на пе
ре
ло
миться, не од
на
звi
ри
на за
ги
не. Страш
на нiч.
Мавра ог
ля
дається. Чо
гось їй
не
на
че нес
тає. I не знад
во
ру, а в
ду
шi, в сер
цi хи
бує… Чо
го? Ад
же
во
на до са
мо
ти звик
ла.
Не знає.
Її ру
ки ми
мо
во
лi ук
ла
да
ються
на гру
дях на
ох
рест, але ус
та не
за
во
ру
шу
ються до мо
лит
ви. Во
-
на не вмiє мо
ли
ти
ся. Не мо
ли
ла
-
ся бог знає вiд
ко
ли. Та хоч i мо
-
ли
ла
ся, то її лю
дям бог неп
ри
-
хильний. Не лю
бить їх. То
му во
-
ни i в вiч
них злид
нях по свi
тi ти
-
ня
ються. За ка
ру ти
ся
чо
лiт
ню. I
лиш нiч
чю ожи
ва
ють, до но
чi їх
тяг
не, бо
га за
нед
бу
ють, хi
ба зве
-
р
та
ються во
ни до мi
ся
ця з свої
-
ми просьба
ми. Мi
сяць їм по
ма
-
гає, але та
ки
ми но
ча
ми i вiн пе
-
ред чи
мось хо
вається.
Полумiнь за
па
лах
ко
тi
ла на
раз
са
ма з се
бе на
но
во i ки
ну
ла чер
-
во
ним свiт
лом на ла
ву, де ле
жа
-
ли кар
ти. Мав
ра взя
ла їх на
но
во
в ру
ки, про
ше
по
тiв
ши впе
ред
щось над ни
ми, i роз
ло
жи
ла, як
пер
ше.
I знов ди
виться… i ди
виться… I
знов не знає доб
ре ро
зiб
ра
ти,
що во
ни їй вка
зу
ють ни
нi. Щось
ве
ли
ке-ве
ли
ке, i смут
не, i ра
дiс
-
не жде її. Нi
би нiч, нi
би день. Нi
-
би ве
сiл
ля, нi
би смерть. I за
мi
-
ша
ний хтось в тiм, хтось збли
зь
-
ка i хтось зда
ле
ка. Чо
ло
вiк i дiв
-
чи
на. Ба нi. Двi дiв
чи
ни. I раз до
-
б
ре, раз зле. З од
ної сто
ро
ни нi
-
би маєток i доб
ро, а близько ко
-
ло то
го ста
рецька тор
ба i жеб
ра
-
цький бич. Мав
ра сплю
ну
ла, хо
-
че вже змi
шу
ва
ти кар
ти.
Ба нi. Од
но нi
би яс
не.
До її ха
ти па
дуть два чо
ло
вi
ки.
Од
но
му - нi
би їй, нi
би йо
му -
сме
рть. Дру
го
му - нi
би їй, нi
би
йо
му - ра
дiсть. Мiж обо
ма стоїть
ра
дiсть. Один мо
ло
дий, дру
гий
ста
рий. I оба при
й
дуть до неї.
Са
мi прий
дуть. От - мо
ло
дий…
па
де прос
то до її ха
ти, хо
ча ще
не за
раз. О, не за
раз ще! Оба як
-
би ма
ли зiй
ти
ся в її ха
тi… од
на
-
че… гос
по
ди бо
же, чи не смерть
при
ве
де… один з со
бою?
Так - смерть. Страш
на, чор
на
смерть. Ось як за
по
вi
да
є
ть
ся…
са
ми
ми чор
ни
ми кар
та
ми. Сте
-
ре
жись, Мав
ро! Ти не раз в жит
тi
прог
рi
ши
ла
ся. Не раз ту
ма
ни
ла,
ошу
ку
ва
ла лю
дей, що з до
вiр'ям
до те
бе о по
мiч звер
та
ли
ся…
I знов в її го
ло
вi по
мi
ща
ло
ся.
Знов во
на з то
го всього нi
чо не
роз
бе
ре. Во
на вiд
су
ну
ла з не
охо
-
тою кар
ти, мов прик
ро
го про
ро
-
ка, вi
щу
на, вiд се
бе i, обер
нув
-
шись пле
чи
ма до те
п
лої пе
чi та
ску
лив
шись на ши
ро
кiй ла
вi ма
-
й
же вдвоє, - про
бує ус
ну
ти.
Уснути! Не та
ки
ми но
ча
ми спи
-
ться! Не в та
ких мiс
цях, як ось
тут. Ха
ти
ну ко
ли
би зва
лить, зсу
-
не бi
ла за
ме
тiльни
ця туй-туй в
гли
бо
ку страш
ну про
пасть. От
ти
с
не, при
тис
кає, си
лує ус
ту
пи
-
ти
ся з до
ро
ги, гу
де, виє. А снiг
чи
м
раз ви
ще до вi
кон
ця до
би
-
рається. При
пи
рається до стi
ни,
пiд
вi
яний за
ме
тiльни
цею. Од
нi
сме
ре
ки, що її хо
ро
нять своїми
ши
ро
ки
ми гус
ти
ми вi
та
ми, та
свя
та де
ре
ви
на, що здер
жує
при
с
туп смер
тi. Але хто об
чис
-
лить мiць за
ме
тiльни
цi та
ки
ми
лю
ти
ми но
ча
ми? Смерть не са
ма
во
лi
четься. Во
на з вiй
сь
ком во
-
лi
четься, як дав
но ще та
то i ма
-
ма го
во
ри
ли. Во
на все з вiй
сь
-
ком су
не, лi
тає. Са
ма ле
тить по
-
пе
ре
ду, а за нею вiй
сько. I всi з
ко
са
ми, з чор
ни
ми хо
руг
ва
ми.
Все всi ра
зом. Все от та
ки
ми но
-
ча
ми. От як ви
ють, як се
бе за
по
-
вi
да
ють.
I вже Мав
ра дрi
має; гу
дiн
ня за
-
ме
тiльни
цi знад
во
ру по
во
лi, по
-
во
лi її усип
ляє. На
раз Мав
ра про
-
ки
дається, на рiв
нi но
ги, май
же
на рiв
нi но
ги стає, та й за
те
лi
па
-
ло нею рап
то
вим ля
ком.
В її вiк
но щось тов
че, хтось до
-
би
вається.
Смерть?
Мавра на
ду
мується. Без
пе
реч
-
но, во
на.
Мавра блис
кав
кою ки
дається
пла
зом до зем
лi i чов
гає пiд две
-
рi, нi
би зас
ло
ня
ючи со
бою ко
-
мусь вступ до ха
ти. Пiд двер
ми
тем
но, нiх
то її не по
ба
чить. По
-
лум'я в пе
чi вже нi
би ум
лi
ває,
блiд
не, в ха
тi по
чор
нi
ло.
-
Пустiть в ха
ту! - чує во
на ви
-
раз
но ста
рий зах
рип
лий го
лос,
що її май
же з пе
ре
ля
ку вiд нього
мо
ро
зом про
шиб
ло, а роз
бур
ха
-
не во
лос
ся ду
бом ста
ну
ло. I ути
-
х
ло. А по хви
лi знов: - Пус
тiть у
ха
ту!
Мавра не ру
хається. Пе
рес
та
ла
ди
ха
ти, i все її єство нап
ру
же
не
в сiй хви
лi лиш до слу
ху. I уха, i
очi, i сер
це, i все, що жи
ве в нiй,
те
пер ра
зом слу
хає.
I во
на чує:
Гей, як ко
ли
шеться вi
тер, збит
-
кується над сос
на
ми, як роз
шу
-
мi
ли
ся лi
си, пра
лi
си! Ось вже її
ха
та ко
ли
хається, вже су
неться
в яр, ось-ось роз
сип
леться, за
ва
-
литься. Крап
лi по
ту вис
ту
па
ють
на її чо
лi. Смерть.
-
Пустiть у ха
ту! - до
би
вається
ста
ре
чий го
лос вдру
ге до ха
ти,
гри
має хтось роз
пуч
ли
во в две
-
рi, а вiд
так хтось мов жде, i ти
хо,
нi сло
веч
ка бiльше…
В ха
тi смер
тельна ти
ши
на.
-
Пустiть у ха
ту! - до
би
вається
по
раз тре
тiй з роз
пу
кою страш
-
ний го
лос…
Мавра зас
ти
гає, не ру
хається,
нi
би знає заз
да
ле
гiдь, що її жде,
на
ко
ли ство
рить. Не год
на то
му.
Розбiйник не по
жа
лує. Знає мно
-
жест
во та
ких ви
пад
кiв, якi лу
ча
-
ли
ся ме
жи людьми, а як i са
мi
ци
га
ни пос
ту
па
ли со
бi дав
нi
ше.
Про
ситься в ха
ту, чо
ло
вiк ство
-
рить в доб
рiй вi
рi, щоб по
ря
ту
-
ва
ти, а йо
го за те во
рог, як звi
-
рю
ку, бух… i вже по всьому…
Нi, Во
на не сьогод
нiш
ня, во
на
не впус
тить нi
ко
го. Не хо
че бу
ти
вби
та. Во
на ля
кається смер
тi,
во
на боїться.
"Мавро, Мав
ро, в те
бе не один
грiх на ду
шi, зро
би доб
ро яке…
бу
де то
бi про
ще
ний, - об
зи
ва
є
-
ть
ся в нiй знов го
лос. - Впус
ти!
Мо
же, хто бiд
ний, нез
най
омий,
боїться ги
ну
ти. Впу
с
ти!"
"Мавро, Мав
ро, сха
ме
ни
ся", -
мо
лить щось да
лi в нiй, те
лi
пає
нею, мов в ли
хо
рад
цi. Бо
реться в
нiй, пхає до две
рей ство
ри
ти. То
знов пот
ря
сає нею, жа
хом на
-
пов
няє, вiд
пор
ною си
лою, мов
би
справ
дi по
чу
ла пiд вiк
ном го
лос
смер
тi з-пiд са
мої зем
лi, що до
-
би
вається до неї.
Майже бо
же
во
лiє з стра
ху. Не
знає, що ро
би
ти.
Вона не пiд
во
диться з зем
лi,
лиш ма
цає две
рi i з нап
ру
жен
-
ням всiх сил прис
лу
хається над
чимсь.
Пiд вiк
ном утих
ло, лиш шум со
-
сен i якесь роз
пуч
ли
ве шо
ло
пан
-
ня нiг, що нi
би теп
ло
го мiс
ця в
снi
гу шу
ка
ють, сту
де
нi опи
ра
ю
-
ть
ся.
Мавру на
но
во смер
тельним по
-
том об
ли
ває, i пiд
ве
де
нi до
го
ри
ру
ки без
сильно опа
да
ють.
Нi, не мо
же ство
ри
ти. Не год
на.
Не
ма в неї си
ли, страх бе
ре пе
ре
-
ва
гу. Страх пе
ред тим яки
мось,
як їй здається, пiд
зем
ним го
ло
-
сом, що до неї впро
шу
вав
ся. Не
-
хай дiється бо
жа во
ля. Во
на са
ма
на свi
тi, нiх
то її не обо
ро
нить,
не
хай хоч своєю смер
тю за
ги
не.
Ство
ри
ти не год
на. Во
на за
хо
ва
-
ла
ся сю
ди вiд лю
дей, мов ди
ка
звi
рю
ка, а ли
ха го
ди
на i тут їй
спо
кою не дає. Не
хай її ос
тав
-
лять в спо
кою i лю
ди, i во
на. Во
-
на не ство
рить. Не мо
же. Не
хай
той з тим го
ло
сом iде з бо
гом,
хто б се й не був, доб
рий чи ли
-
хий, зда
ле
ка чи збли
зька, не
хай
со
бi йде. Їй та
кож го
во
ре
но, ко
-
ли iно
дi дав
нi
ше в чу
жи
нi, в по
-
шу
кан
цi за своїми, мов та со
ба
-
ка, пiд двер
ми о ми
лос
ти
ню з го
-
ло
ду i сту
де
нi май
же ска
ву
лi
ла:
"Не
хай iде з бо
гом".
I во
на йшла. Чи з бо
гом, чи нi,
во
на з жа
лю не зна
ла, але що ка
-
за
ли за
би
ра
ти
ся, во
на со
бi йшла.
Тому…
Вона все мов
чить, не об
зи
ває
-
ть
ся, не ру
хається, во
на бо
ре
ть
-
ся з яко
юсь си
лою чи по
чут
тям,
що на
ка
зує две
рi ство
ри
ти. "Ма
-
в
ро, Мав
ро, от
во
ри, Мав
ро, вста
-
нь! - бла
гає щось в нiй май
же ро
-
з
пуч
ли
во, опам'ято
ву
ючи. - Мав
-
ро, от
во
ри!!"
Волосся, як пер
ше, стає в неї
ду
бом, да
лi нас
ту
пає пiдс
лу
ху
ва
-
н
ня з нап
ру
жен
ням всiх сил. I
знов во
на… нi
би туй-туй ум
лi
-
ває, за
раз же ги
не, пiд
дається
ко
мусь; пiд вiк
ном, як пер
ше, за
-
чу
вається шо
ло
пан
ня нiг…
"Два чо
ло
вi
ки па
дуть в її ха
ту, а
з ни
ми i смерть", - стрi
ляє на
раз
блис
кав
кою че
рез її дум
ки вi
щу
-
ван
ня карт.
"Нi, не ство
ри
ти", - на
ка
зує що
-
сь в ду
шi. Їй смер
тi не тре
ба. Пе
-
ре
бу
де сю нiч, бу
де ще жи
ти, а
той во
рог, що ось за
га
дав їй сме
-
рть пiд ха
тою, прий
шов по її ду
-
шу, не
хай вер
тає на
зад. Та
кою
нi
ч
чю доб
ре не хо
дить. Во
на се
знає. Знає вiд своїх лю
дей, що
лиш нiч
чю гра
би
ли, здо
бу
ва
ли,
ли
хо кої
ли. О, о, о! Хто б ли
хо
го
не знав!
I ук
ла
дається знов змiєю пiд
двер
ми, знов пла
зом.
Нараз - що це?
До її слу
ху до
би
вається з-пiд
две
рей страш
ний прок
лiн, що
по
т
ря
сає нею аж до гли
би
ни ду
-
шi, тi
ло ле
дом обiй
має, а по
тiм
нi
би ги
ну
ти на
ка
зує. Вiд
так ще
од
на хви
ли
на i - ти
хо. Шо
ло
пан
-
ня нiг пiд двер
ми ус
та
ло, сло
ва
зав
мер
ли, i нi
чо
го. На
вiть, зда
є
-
ть
ся, i шум лi
су ус
ту
пив ко
мусь,
гу
бив
ся, ути
хав.
Мавра бо
же
во
лiє.
Вона крик
ну
ла з ост
ра
ху не
сво
їм го
ло
сом i упа
ла ли
цем до
зем
лi…
Коли се бу
ло, що во
на сей го
лос
чу
ла? О, ко
ли ще! I прок
лiн сей
страш
ний. Вiн до
бив
ся те
пер до
неї хi
ба з-пiд зем
лi! А ко
го пос
-
тиг, то
го й уби
вав. О, о, о!.. Ко
ли
во
на той го
лос чу
ла? Ко
ли ще?..
Мав
ро, при
га
дай…
Се гiр
ше, як смерть.
В її ду
шi пе
рест
рах i спо
ми
ни
здiй
ма
ються вих
ром, те
лi
па
ють
нею, що справ
дi чи не ги
не. А
тут ря
тун
ку нiз
вiд
ки. Во
на ж са
-
ма. Са
ма на всю го
ру, на весь
лiс… са
ма… вже ги
не. Те
пер знає,
чий був се го
лос. Знає. Се був го
-
лос її ба
ть
ка. Го
лос Анд
ро
на
тi,
яким прок
ли
нав за не
пос
лух i
прос
ту
п
ки. Го
лос йо
го!
Та тут i розс
мi
вається Мав
ра
страш
ним бо
же
вiльним смi
хом,
яким не смi
яв
ся нiх
то в тiй са
мi
-
т
нiй осе
лi-ха
ти
нi.
Голос її батька? Звiд
ки?
З там
то
го свi
ту?
Вiд ча
су, як знай
шла
ся в неї її
бi
ла. ди
ти
на, як по
ба
чи
ла се
бе
мiж де
ре
ва
ми на чу
жи
нi, двад
-
цять або, мо
же, й бiльше ро
кiв,
бо вже й са
ма не знає. А що з ба
-
тьком i ма
тiр'ю ста
ло
ся, нiх
то не
знав. Не мог
ла до
вi
да
ти
ся. Хо
ди
-
ла свi
та
ми, пи
та
ла, шу
ка
ла, вер
-
та
ла на
зад i знов iш
ла. Ба
ла
ка
ла
i пла
ка
ла пе
ред де
ким, роз
пи
ту
-
ючись, але нi
чо
го не до
вi
да
ла
ся,
як i про ту свою бiд
ну ди
ти
ну.
Лиш смерть од
на слi
ди так за
ти
-
рає. Смерть од
на. А от се був ба
-
тько
вий го
лос. Ду
хом до неї
вста
вив
ся. Дум
ки товп
ляться
ро
ями в її ост
ра
хом i спо
ми
на
ми
роз
бур
ха
нiй ду
шi, що май
же не
тя
мить се
бе доб
ре.
А все ж та
ки то був го
лос її ба
-
тька, Анд
ро
на
тi. Лиш вiн один
прок
ли
нав тим страш
ним про
-
кльоном, яко
го всi, як вог
ню, бо
-
яться. Вiн один. Вi
ком був вiн i її
ма
ти мiж всi
ма най
стар
шi. Та
звiд
ки взяв
ся той прокльон до
неї, щоб її по
би
ти в нiч
нiй го
ди
-
нi? З-пiд зем
лi? Як зак
ля
не бу
ло,
зем
ля дри
жить.
I во
на пе
ре
ко
на
на, що вiн взяв
-
ся до неї те
пер вже з-пiд зем
лi.
Та
кої чор
ної гуч
ли
вої пiв
но
чi
лиш з-пiд зем
лi. Йо
го ду
ша при
-
й
шла, щоб за
по
вiс
ти їй смерть.
Три ра
зи впро
шу
ва
ла
ся до неї,
три ра
зи не об
зи
ва
ла
ся во
на. А
що не вий
шла i не впус
ти
ла, вiн
зак
ляв…
Батьковий го
лос. Го
лос пос
ме
р
-
т
ний. Страш
ний, зах
рип
лий, глу
-
хий, зло
вi
щий. Во
на ж ви
ну
ва
та!
Чо
му не ство
ри
ла?
Її ус
та вик
рив
ля
ються.
Кому ство
ри
ти?
Се бу
ла пiв
нiч, а опiв
но
чi хо
-
дять лиш роз
бiй
ни
ки або мер
цi.
…I му
читься Мав
ра на зем
лi,
стог
не, вик
ли
кає iм'я гос
поднє.
Мо
литься… А ко
ли б її батько
жив, - стрi
ляє їй на
раз дум
ка до
го
ло
ви, - i от, так свi
том iду
чи,
на
т
ра
пив нес
по
дi
ва
но на її осе
-
лю, а во
на не впус
ти
ла… О бо
-
же… не дай, щоб так бу
ло, i се
во
на батька сво
го не впус
ти
ла.
Од
нак… - му
чить її дум
ка да
лi… -
се мог
ло й так бу
ти. Вiн iшов, як
iдуть бiд
нi лю
ди… iшов, все од
-
но, на жит
тя чи на смерть. Хто
так во
ло
читься, як не ци
га
ни?
Заб
лу
див, мерз i до
би
вав
ся до
свiт
ла, до теп
лої ха
ти
ни. Впро
-
шу
вав
ся, мо
лив… О, о, о!.. Ма
в
ро,
ти не впус
ти
ла, мо
же, й батька
сво
го, в те
бе грi
хiв i без то
го до
-
во
лi на ду
шi. Ти про
ви
ни
ла
ся! А
так во
на бо
ро
ла
ся з со
бою, так
їй пiд
но
си
ло щось ру
ки… мо
ли
-
ло ство
ри
ти две
рi - а од
нак…
страх пе
ред смер
тю не до
пус
тив.
Не год
на бу
ла, бо
яла
ся.
Потiм надс
лу
ху
ва
ла ще, дри
жа
-
чи на цi
лiм тi
лi. Не вер
не? Але
нi
чо
го не дос
лу
ха
ла
ся бiльше.
Ти
ша то й ти
ша. Лиш десь якесь
глу
хе, про
тяж
не та го
лод зрад
-
жу
юче вит
тя вов
ка нес
ло
ся лi
-
сом мiж од
нос
тай
ним шу
мiн
ням
де
рев. Бiльш нi
чо
го. Огонь в пе
чi
лед
ве свi
тив
ся, мов клi
пав до те
-
м
ря
ви в ха
ти
нi, i мерт
вецька ти
-
ша за
па
ну
ва
ла…
Мавра не по
ки
да
ла сво
го мiс
ця
пiд по
ро
гом, все чо
гось бо
яла
ся,
так вже тут i ос
та
ла. Зво
ру
ше
на
пе
ре
ля
ком i дум
кою про батька,
му
чи
ла
ся чи не до са
мо
го ран
ку.
Рано-ранесенько, як лиш в лi
сi
роз
вид
нi
ло
ся, во
на пiд
ня
ла
ся i
заг
ля
ну
ла пе
ред ха
ту. Пе
ред
две
ри
ма i пiд вiк
ном вид
нi
ли в
на
вi
янiм пiд ха
ти
ною снi
гу ве
ли
-
кi, не
по
во
рот
нi, нес
по
кiй
нi слi
ди
чо
ло
вi
ка i гу
би
ли
ся по
тiм в сто
-
ро
нi, що ве
ла в су
сiднє се
ло.
Мавра вер
ну
ла до ха
ти. Не мог
-
ла поз
бу
ти
ся по
чут
тя, що по
пов
-
ни
ла щось ду
же ли
хе, не ство
-
рив
ши две
рей. Те
пер, вдни
ну,
ска
за
ла со
бi, що го
лос, що так її
пе
ре
ля
кав i при
га
ду
вав го
лос
ба
тька, не мiг по
хо
ди
ти вiд уме
-
р
ло
го, лиш вiд жи
во
го. Те
пер
вже знає. Ве
ли
кi, нес
по
кiй
нi, по
-
в
нi роз
пу
ки людськi слi
ди бу
ли
тут, ко
ло її ха
ти. А ко
ли не ство
-
ри
ла бiд
но
му, згу
би
ли
ся в лi
сi
або i пiш
ли, мо
же, на
вiть чи не
на
зуст
рiч вов
кам.
Вернувши до ха
ти, во
на розк
-
ла
ла знов огонь. Що ма
ла ро
би
-
ти? Взя
ла
ся пе
ре
ду
сiм во
ро
жи
ти
зер
ном-ку
ку
руд
зою. Чи бу
ло оце
вно
чi в неї доб
ро чи ли
хо?
Не до
во
ро
жи
ла
ся.
Зерно не па
да
ло в па
ру. Скi
ль
-
ки i змi
шається, не ки
не во
на
ним, а во
но все не в па
рi ук
ла
-
дається. Все не до рiв
но
го чис
-
ла…
Мавра за
ду
ма
ла
ся.
Вона вiд
чу
ває ви
раз
но, що вчи
-
ни
ла зле, не впус
тив
ши чо
ло
вi
ка
в ха
ту, що з то
го вий
де го
ре…
***
Кождої по
гiд
ної не
дi
лi хо
дить
Те
тя
на, пиш
но прист
ро
є
на, до
своєї ста
рої при
ятельки Мав
ри
на Ча
ба
ни
цю в лiс по
над яр.
Так i сеї не
дi
лi.
Зiрвавши в зiльни
ку пиш
нi два
чер
во
нi ве
ли
кi ма
ки та за
к
вiт
-
чав
ши
ся ни
ми з обох сто
рiн ли
-
ця, виг
ля
да
ла в зо
ло
тих пiв
мi
ся
-
чи
ках своїх, що дос
та
ла ко
лись
вiд Мав
ри i зад
ля яких бу
ла в се
-
лi наз
ва
на змал
ку "тур
ки
нею", -
пре
гар
но.
Так пiш
ла.
Опинившися вреш
тi ко
ло Мав
-
ри
ної ха
ти та пе
ре
ко
нав
ши
ся,
що две
рi знад
во
ру бу
ли ста
ран
-
но за
чи
не
нi, во
на вга
да
ла, що
Ма
в
ра вий
шла або в су
сiднє се
-
ло, або шу
ка
ла десь лi
сом, як ча
-
с
то-гус
то, чу
дот
вор
но
го зiл
ля.
Ви
чi
ку
ва
ти її по
во
ро
ту бу
ло го
-
дi, бо во
на ба
ви
лась iно
дi й цi
-
лий день, вий
шов
ши отак з ха
ти.
Тетяна пiш
ла бi
лою стеж
кою
да
лi, в дум
цi, що, мо
же, стрi
не де
ста
ру по до
ро
зi. Iду
чи поп
ри па
-
со
виська своєї ма
те
рi, за
зи
ра
ла
за
люб
ки з пра
вої сто
ро
ни в гли
-
бо
кий яр, яким гнав ве
се
лий по
-
тiк, ожив
ля
ючи цi
лу гли
бо
ку
мов
ча
ли
ву до
ли
ну i вiд
дi
лю
ючи
нi
би срiб
ною стеж
кою Ча
ба
ни
-
цю вiд су
сiдньої стрiм
кої i за
лiс
-
не
ної то
ри.
Сказано:
Праворуч яр-про
пасть з шум
-
ли
вим по
то
ком, з лi
вої Ча
ба
ни
-
ця, а на нiй опе
рi
зу
юча її бi
ла
стеж
ка. То шир
шає мiс
ця
ми на
два-три лю
да, то зву
жається
знов у вузьку га
дюч
ку - як де
мiс
це над яром.
Тетяна, лю
бить сю
ди хо
ди
ти.
По сiй сто
ро
нi Ча
ба
ни
цi i чу
до
-
вий вiд
го
мiн: клик
неш що, то
вiд
го
мiн вi
дiз
веться, мов з лю
д
-
сь
кої гру
дi. Ча
сом, хо
ча ду
же рiд
-
ко, пе
ре
хо
дять сю
ди знай
омi її й
ма
те
рi. Зви
чай
но, цiл
ком чу
жим
не вi
ль
но. Те
тя
на знає тут кож
ду
де
ре
ви
ну, знає цвi
ти, знає, де
ви
рос
та
ють най
кра
щi тра
ви, де,
на кот
рих мiс
цях най
бiльше су
-
ниць i ма
лин, як iти, щоб як
най
-
скор
ше дiс
та
ти
ся пiд "Бi
лий ка
-
мiнь", звiд
ки вид
но су
сiд
нi се
ла,
мов на до
ло
нi, i як до них най
-
бор
ше [16]
дiс
та
ти
ся. Во
на тут
все знає. I от зiй
шла са
ме з вер
ху
Ча
ба
ни
цi, де роз
зи
ра
ла
ся на всi
сто
ро
ни - не ду
же-то ще й ква
-
[16]
- Най
бор
ше - най
швид
ше.
питься, до
ки не при
си
лу
вав її
на
раз до то
го гост
рий ту
пiт кiн
-
сько
го ко
пи
та. Зчу
до
ва
на ви
с
ту
-
пи
ла Те
тя
на з-по
мiж сме
рек на
бi
лу стеж
ку з пи
тан
ням в ду
шi,
хто сю
ди їде ко
нем… i ста
ну
ла.
Про
ти неї їхав бi
лою стеж
кою,
кро
ком, на чор
нiм, як ву
голь, гу
-
с
тог
ри
вiм ко
нi Гриць iз се
ла
Тре
тiв
ки. По
ба
чив
ши дiв
чи
ну,
за
к
вiт
ча
ну в ве
ли
кi чер
во
нi цвi
-
ти, що вий
шла з лi
су так ся
мо
за
чу
до
ва
на йо
го ви
дом, як вiн
нею, вiн ста
нув, як i во
на, - i обоє
ди
ви
ли
ся якусь хви
ли
ну мовч
ки
на се
бе.
Потiм вiн пер
ший сха
ме
нув
ся.
Здiй
няв
ши ка
пе
люх, поз
до
ро
-
вив.
Вона вiд
по
вi
ла i не ру
ши
ла
ся з
мiс
ця, див
ля
чись на нього свої
-
ми блис
ку
чи
ми очи
ма, i в тiй
хви
лi з яко
гось нес
по
дi
ва
но
го
за
чу
ду
ван
ня ви
со
ко пiд
ня
ти
ми
чор
ни
ми бро
ва
ми.
-
Iдеш да
лi? - спи
тав Гриць i
при тих сло
вах злiз з ко
ня, не
зна
ючи май
же чо
му.
-
Нi, - вiд
по
вi
ла спо
кiй
но, бай
-
ду
ж
но, а вiд
так до
да
ла: - Об'їдь
ме
не.
-
Об'їхати те
бе? - спи
тав i оки
-
нув її пог
ля
дом пов
но
го за
чу
ду
-
ван
ня, а за
ра
зом яко
гось нi
мо
го
уша
ну
ван
ня.
-
Так. Об'їдь ме
не. Я не пi
ду бi
-
льше нi да
лi, нi на
зад. Му
шу тут
жда
ти.
-
Чому му
сиш ти жда
ти?
-
Бо так.
-
Ждеш ко
го? - пи
тає да
лi.
-
Сьогоднi вже лед
ве. Пi
ду по
то
-
му до
до
му.
-
Та хi
ба ти тут завж
ди жи
веш?
-
Iй де! - вiд
ка
за
ла не
терп
ли
во.
- Сьогод
нi так тра
пи
ло
ся. Ма
ла
од
ну жiн
ку тут зди
ба
ти i не зди
-
ба
ла.
-
Та за
мiсть жiн
ки зди
ба
ла ме
-
не, - до
дав, злег
ка ус
мiх
ну
в
ши
ся,
не спус
ка
ючи нi на хви
ли
ну ока
з її чор
них лу
ку
ва
тих брiв.
-
Об'їдь ме
не! - обiз
ва
ла
ся знов
спо
кiй
но, з яко
юсь по
тай
ною
про
сьбою в го
ло
сi. - Об'їдь ме
не.
-
Та на
що?
-
Бо так.
-
Не хо
чеш ме
нi з до
ро
ги ус
ту
-
пи
ти? - спи
тав з по
ко
рою в го
ло
-
сi.
-
Я не знаю. Але, мо
же, й то
му,
та пус
те во
но, - до
да
ла вiд
так
ле
г
ко
важ
но i ус
ту
пи
ла
ся йо
му
са
ма з до
ро
ги.
-
Ти хто? - пи
тає вiн i зав
ва
жив
аж те
пер її зо
ло
тi пiв
мi
ся
чи
ки-
ковт
ки, що за по
ру
шен
ням го
ло
-
ви ко
ли
са
ли
ся злег
ка в ухах та
мов пiдх
лiб
ля
ли зо
ло
тим по
лис
-
ком її кра
сi.
Вона не об
зи
вається за
раз, але,
пiд
су
нув
ши ви
со
ко бро
ви, гля
дi
-
ла, зда
ва
ло
ся, згор
да на нього.
-
Стiй! - про
сить i ха
пає її за ру
-
ку.
-
Чого? - ка
же во
на не
терп
ли
во.
-
Скажи, як на
зи
ваєшся?
-
Я Тур
ки
ня, - вiд
по
вi
дає i впи
-
ває свої очi в йо
го чу
до
вi, го
лу
бi,
як не
бо, що її чи
мось пот
ро
хи
мi
ша
ють.
-
Туркиня? - пов
то
рює вiн з за
-
чу
ду
ван
ням, бо нi
ко
ли про жод
-
ну Тур
ки
ню не чу
вав.
-
Туркиня, - пов
то
рює прес
по
кi
-
й
но i вiд
вер
тається, бо не зно
-
сить йо
го виг
ре
бу
що
го цi
ка
во
го
пог
ля
ду на со
бi.
-
Пожди, крас
на Тур
ки
не, - ка
же
вiн i обiй
має на
че на вну
т
рiш
нiй
при
каз ру
кою її шию. Во
на ви
-
хов
зується з-пiд йо
го ру
ки i знов
пiд
су
ває бро
ви вго
ру.
-
Не знаєш ме
не, а за
чi
паєш, -
ка
же су
хо i вiд
су
ває йо
го спо
кiй
-
ним, а за
ра
зом вiд
пор
ним ру
хом
вiд се
бе. - Га
даєш - я за
раз для
кож
до
го? Але я не для кож
до
го.
Ка
жу то
бi: я не для кож
до
го.
Вiн спо
важ
нiв.
-
Я вид
жу, що ти крас
на, мов ру
-
сал
ка, а дiв
ча
та крас
нi я люб
лю.
-
То не шту
ка.
-
I те
бе я лю
бив би.
-
Спробуй. Га
даєш - як ка
жу, я
для кож
до
го? Я не для ко
ж
до
го.
-
Але, мо
же, зад
ля ме
не - ка
же
вiн з по
ко
рою i кла
няється їй на
-
раз низько аж до нiг, за
дер
жу
ю
-
чи при тiм ка
пе
люх в обох ру
ках.
-
То лю
би!! - вiд
по
вi
дає, як пер
-
ше, спо
кiй
но i, оки
нув
ши йо
го
бли
с
ку
чим спо
ло
ха
ним пог
ля
-
дом, зро
би
ла кiлька кро
кiв впе
-
ред.
-
А от ти йдеш да
лi, - за
че
пив
вiн її знов.
-
Чому б нi? Дов
го на од
нiм мiс
-
цi не стоїть нiх
то. Вiн суп
ро
вод
-
жає її мовч
ки, гля
дить на неї, що
рос
том май
же йо
му пiд па
ру, а
вiд
так пи
тає:
-
Твої ро
ди
чi тур
ки?
-
Нi, - вiд
по
вi
дає во
на.
-
А де ва
ша ха
та?
-
Де я сид
жу? - спи
та
ла. - А от,
ба
чиш, я в лi
сi, та зреш
тою… - не
до
по
вi
ла, ука
зав
ши кри
ла
тим
ру
хом пе
ред i по
зад се
бе.
-
Десь тут у лi
сi? - пи
тає вiн, не
зро
зу
мiв
ши її ру
ху.
-
Нi, - вiд
по
вi
дає i на
раз смiється
та
ким сер
деч
ним, по
ри
ва
ючим
смi
хом, яко
го, зда
ва
ло
ся йо
му,
нi
ко
ли до
сi не чув. Та тут про
ки
-
ну
ла
ся в нiм йо
го враз
ли
ва вда
-
ча i вiн ура
зив
ся.
-
Чого смiєшся?
-
Бо ти ду
рень!..
Вiн спа
лах
нув i ста
нув.
-
Ти-и! - ка
же, пог
ро
жу
ючи ру
-
кою, з за
iск
ре
ни
ми очи
ма. - Ти
ува
жай, не
бо
го, що го
во
риш, бо
я не ду
рень, за яко
го ме
не маєш.
Вона пiд
но
сить гор
до го
ло
ву,
пiд
су
ває чор
нi бро
ви, не
на
че мi
-
рить йо
го вiд го
ло
ви до нiг, i ка
-
же лиш те од
но сло
во з нез
ви
-
чай
ним лег
ко
ва
жен
ням, про
тя
-
ж
но: - Ов-ва!!!
Тепер вiн ски
пiв.
-
Ти! - ка
же з при
тис
ком пог
ро
-
зи, що та
ки про
би
ла
ся в йо
го го
-
ло
сi, iду
чи чи й не тi
лом та кон
-
цент
ру
ючись блис
ка
ви
цею в
очах. - Ти ска
жи ще лиш од
но та
-
ке сло
во, i за
раз по
ба
чиш, хто
той ду
рень!
-
Ов-ва! - вiд
по
вi
дає во
на знов i
опи
нюється цiл
ком бли
зько пе
-
ред ним.
Вiн здiй
має ру
ку з па
ла
ючи
ми
очи
ма, а во
на блис
кав
кою схи
-
ляється до йо
го об
лич
чя, її очi
приж
му
ри
ли
ся, мов до пес
то
щiв,
а ус
та ус
мi
ха
ються.
-
Ти ду
рень! - пов
то
ряє во
на пе
-
ст
ли
вим го
ло
сом. - Ти ду
рень, а
я, знай, тур
ки
ня!
Вiн ос
тов
пiв.
-
Чортиця! - вiд
по
вi
дає з силь
-
ним зво
ру
шен
ням, що рап
то
вою
хви
лею най
шло на нього. - Чор
-
ти
це! Будь ти i тур
ком, а я як
зло
в
лю те
бе в свої ру
ки, жи
ва не
вий
деш. Ти знаєш, хто я та
кий?
Я Гриць з угорської гра
ни
цi, син
ба
га
ти
ря!
-
Ов-ва! - вiд
ка
зує во
на i мi
рить
йо
го i очи
ма, i чор
ни
ми бро
ва
ми,
i, зда
ва
лось, ви
со
кою, струн
кою
по
ваб
ною стат
тю своєю зго
ри
вдо
ли
ну.
Гриць сплю
нув. Зво
ру
ше
ний,
не зва
жає, як ко
ло її уст грає сва
-
во
ля.
-
Ти та
ка вiд
важ
на, що не
боїшся нi
ко
го?
-
Кого ме
нi бо
яти
ся?
-
Таких, як я, нi?
-
I та
ких, як ти, нi.
-
То ж ди
ви
ся, що та
кi, як я, умi
-
ють, - вiн ука
зав мовч
ки на сво
-
го гар
но
го ко
ня, - а он гля
ди! -
ка
же.
Вiн обер
нув
ся, пiд
няв ко
ня, мов
ма
лу со
ба
ку, за пе
ред
нi но
ги i
дер
жав йо
го че
рез доб
ру хви
ли
-
ну ду
бом.
-
Видиш, який я мiц
ний? - спи
-
тав.
-
Виджу. Але що ме
нi до то
го?
-
Мене з-за моєї си
ли всi на се
лi
зна
ють, всi бо
яться, хо
ча я не бо
-
юся.
-
Я те
бе не пи
таю, - вiд
ка
зує во
-
на i з ти
ми сло
ва
ми взя
ла
ся нез
-
ви
чай
но гор
до i пев
но пе
ре
хо
ди
-
ти ко
ло нього i ко
ня.
-
Я ба
га
тирський син… - до
дає
вiн гор
до.
-
А я тур
ки
ня…
-
В мо
го батька по
ло
ни
ни i ста
-
до ко
ней, сот
ки овець, ху
до
би
ро
го
вої най
бiльше, а скiльки iн
-
шо
го доб
ра! - май
же спi
ву
че за
-
кiн
чив i свис
нув.
-
Або я те
бе пи
таю? - вiд
по
вi
дає
знов.
-
Ти якась… чортз
на-хто! - гнi
-
вається вiн.
-
В моєї ма
те
рi ба
гатст
во, - ка
же
во
на, - по
ло
ни
ни най
кра
щi ось
тут, на Ча
ба
ни
цi, ко
нi, вiв
цi, ху
-
до
ба… млин, звоїв по
ло
тен вже
не знаю скiльки, - а я, ти ба
га
-
тирський си
ну з угорської гра
-
ни
цi, - я тур
ки
ня. Знаєш?
Гриць знов свис
нув
-
По лi
сi хо
дить, ви
жи
дає ко
-
гось, са
ма не знає ко
го, як ду
р
на,
- до
дав по
гiрд
ли
во i тут же ур
-
вав.
-
I зди
бає - дур
нiв, - до
кiн
чи
ла
спо
кiй
но, пiд
су
ва
ючи знов уго
ру
бро
ви та вдив
ля
ючись йо
му про
-
с
то-прос
тi
сiнько в очi.
Вiн розс
мi
вається.
-
Ади, яка пе
ре
го
до
ва
на ту
ре
-
цьким ро
зу
мом! - ска
зав.
-
Така, якою вже зро
ду вда
ла
ся
та якою ба
чиш. Я то
бi ка
за
ла:
об'їдь ме
не. Чо
го-сь за
чi
пав? Я
не для пер
шо
го-лiп
шо
го.
-
А як я отут на мiс
цi наб'ю те
-
бе? - спи
тав вiн i заг
ля
нув в її бi
-
ле пре
гар
не ли
це виг
ре
бу
щим
по
г
ля
дом.
-
Мене нiх
то в жит
тi ще не бив,
- вiд
по
вi
дає на
раз сум
но. - Ти
був би пер
ший, але за
ра
зом i ос
-
тан
нiй, що та
ке вчи
нив би. Чи
хо
чеш спро
бу
ва
ти? Бий!! Бу
деш
ма
ти опiс
ля чим хва
ли
ти
ся, як
ось пер
ше ко
нем.
Гриць нi
би не чує її пос
лiд
ньо
-
го сло
ва, пiдк
ру
чує вус i ди
ви
ть
-
ся бо
ком на неї. I во
на ди
виться
на нього, але цiл
ком спо
кiй
но,
цiл
ком без зво
ру
шен
ня. Ди
ви
ть
-
ся i за
ду
му
є
ть
ся. Пе
ре
хо
дить
яки
й
сь час, од
нак жод
не з них
не про
мо
в
ляє, що бе
ре
же щось в
со
бi, зрос
тає на хви
ли
ну мiж ни
-
ми i за
ту
лює їм ус
та. Те
тя
ну об
-
гор
тає бо
лю
чий який
сь сму
ток
по лиш що пе
ре
жи
тiм, а вiн зво
-
ру
ше
ний.
Нараз во
на об
зи
вається:
-
Iди з бо
гом своєю до
ро
гою, я
че
рез те
бе опiз
нюсь. Вiн спи
ня
-
ється, ди
виться на неї своїми ве
-
ли
ки
ми щи
ри
ми, як не
бо го
лу
-
би
ми очи
ма. Ди
виться, i хо
тiв би
ще щось ска
за
ти, та боїться її.
Та
ка во
на гар
на, а якась та
ка.
Вiн мi
ша
є
ть
ся. Нi
ко
ли не стрi
чав
та
кої. Вiд
ки на
раз та
ка взя
ла
ся?
Гос
по
ди! На
реш
тi вiд
ва
жується.
-
Ти не лю
биш нi
ко
го? - пи
тає
нес
мi
ли
во.
-
Я не люб
лю нi
ко
го, - ка
же спо
-
кiй
но, див
ля
чись при тiм, як пе
-
р
ше, йо
му прос
то i щи
ро в очi,
тро
хи зчу
до
ва
на йо
го пи
тан
ням.
Вiд
так до
дає: - А ти лю
биш ко
го?
-
I я не люб
лю нi
ко
го, - вiд
по
вi
-
дає вiн i, не
на
че наб
рав
ши
ся її
щи
рос
тi на хви
ли
ну, - вiд
по
вi
дає
їй та
ким же са
мим щи
рим прос
-
тим пог
ля
дом.
-
Як со
бi хо
чеш, - ка
же во
на i
знов до
дає по
важ
но: - Iди з бо
-
гом своєю до
ро
гою, я че
рез те
бе
лиш спiз
ню
ся.
Вiн пос
мут
нiв. Ос
тан
нi сло
ва
за
бо
лi
ли йо
го гли
бо
ко.
-
Чого то
бi спi
ши
ти
ся?
-
А чо
го з то
бою вис
то
юва
ти?
Вiн за
тис
нув зу
би, але все сто
яв.
-
Отже, як те
бе звуть? - не мо
же
здер
жа
ти
ся, щоб не спи
та
ти ще
раз.
-
Я вже ка
за
ла. Не до
га
дуєшся
сам?
-
Нiчого не ка
за
ла i нi
чо
го не
до
га
ду
юся.
-
Туркиня! - i з тим сло
вом обе
р
-
тається вiд нього, хи
ли
ть
ся
i пi
д
-
но
сить по
во
ди йо
го чор
но
го ко
-
ня, що йо
му ви
па
ли з рук, а кiнь
на них нас
ту
пив. Пiд
но
сить i за
-
ки
дає пев
ним ру
хом на гри
ву.
-
Уважай лiп
ше на сво
го ко
ня, -
ка
же, а бiльше не до
да
ю
чи нi
сло
ва, вiд
вер
ну
ла
ся i, роз
ту
лив
-
ши гус
те га
луз
зя сме
рек, - зник
-
ла з-пе
ред йо
го очей…
Вiн сто
яв, мов ог
нем по
пе
че
-
ний, i ди
вив
ся за нею. Ку
ди за
б
-
ра
ла
ся? Де пiш
ла? Мов са
му по
-
чин
щи
ну [17]
да
ла i як вi
тер
щез
ла…
[17]
- По
чин
щи
на - при
ма
на.
***
Його кiнь схи
лив го
ло
ву до зе
-
м
лi. На зем
лi ле
жав ве
ли
кий
цвiт чер
во
но
го ма
ку, i вiн йо
го
до
ти
кав
ся. Гриць лю
то, май
же
за
вис
но, шарп
нув ко
ня за го
ло
-
ву i, пiд
няв
ши чер
во
ний цвiт з
зе
м
лi, ог
ля
нув йо
го i, затк
нув
ши
за ка
пе
люх, по
їхав на
зад.
Другої не
дi
лi зап
лi
тає Те
тя
на
за
дум
ли
во чор
не шов
ко
ве во
ло
-
с
ся i, як тиж
день на
зад; зак
вiт
-
чується знов чер
во
ни
ми ма
ка
ми
i йде до Мав
ри.
Iде за
ду
ма
на, смут
на i має Гри
-
ця пе
ред ду
шею. Вза
га
лi Те
тя
на
про нi
що iн
ше не ду
має, як про
нього. Не пе
ре
ду
мує, що го
во
ри
-
ли з со
бою, що вiн ка
зав, лиш за
-
єдно має йо
го пе
ред со
бою.
Iдучи, роз
зи
рається бо
яз
ко по
лi
сi, хо
ча знає, що сею сте
ж
кою
вдру
ге йо
го не по
диб
ле. Оця сте
-
ж
ка на
ле
жа
ла до її ма
те
рi, i лю
-
ди нею лиш ду
же рiд
ко хо
ди
ли,
а й то лиш ду
же доб
рi знай
омi,
яким се доз
во
ли
ли. От
же, Те
тя
-
на май
же пев
на, що йо
го не зди
-
б
ле.
Нинi во
на йде до Мав
ри. Дни
на
та
ка ти
ха, спо
кiй
на! Сме
ре
ки дрi
-
му
чi ви
па
рю
ються лi
ни
во в лiт
-
нiм сон
цi, нi
би аж роз
лi
ни
вi
ли в
нiм.
Може, ни
нi Мав
ра бу
де вдо
ма. I
не
хай би так i бу
ло. Їй хо
четься
го
во
ри
ти з Мав
рою, хо
ча го
во
-
ри
ти про се, що її в лi
сi стрi
ну
ло,
нi за що в свi
тi не бу
де. А ско
ро
до Мав
ри вже та
кож не пi
де. Ма
-
ти, як зда
ва
ло
ся, чо
мусь не
ра
до
по
чи
на
ла ди
ви
ти
ся, що во
на що
-
не
дi
лi ви
би
ра
ла
ся до неї. Нi
би
спи
ра
ти впрост її не спи
рає, але
Те
тя
на ро
зу
мiє свою ма
тiр без
слiв доб
ре. Вреш
тi спи
няється
Те
тя
на ко
ло ко
ли
би i об
зи
ра
єть
-
ся. Ха
ти
на за
чи
не
на.
Тетяна на
ду
мується хви
ли
ну,
вiд
так кли
че дзвiн
ким го
ло
сом:
-
Ти вдо
ма?
-
Гай-гай!.. - вiд
по
вi
дає звiд
кись
про
тяж
но го
лос Мав
ри, i Те
тя
на
йде за ним.
Може, чо
ти
ри кро
ки за ха
ти
-
ною, са
ме над бе
ре
гом про
пас
тi-
яру, ле
жить ста
ра ци
ган
ка на зе
-
м
лi про
ти сон
ця, па
кає свою лю
-
ль
ку i ви
ле
жується, опер
ши
ся на
лiк
тi…
-
Ти що, Мав
ро, - кли
че Те
тя
на, -
за
хо
ва
ла
ся тут, виг
рi
ва
є
шся в
со
н
цi, мов ящiр
ка, а ха
ту за
чи
ни
-
ла, мов пе
ред роз
бiй
ни
ка
ми? -
так пи
тає мо
ло
да Те
тя
на, а по
прав
дi їй чо
мусь нi
яко
во ста
ва
-
ти ни
нi пе
ред очi ста
рої ци
ган
-
ки, що своїми чор
ни
ми блис
ку
-
чи
ми очи
ма i ду
шу у чо
ло
вi
ка
ви
со
та
ла б.
Мавра, не змi
нив
ши по
зу анi на
крих
ту, нi
би не зва
жає на сло
ва
мо
ло
дої дiв
чи
ни, ди
виться на
неї блис
ку
чи
ми, не
на
че ди
яво
-
ль
ськи
ми очи
ма i пи
тає за
мiсть
всього:
-
Ти для ко
го за
ти
каєшся що
не
-
дi
лi в чер
во
нi цвi
ти, душ
ко, нев
-
же ж для ста
рої Мав
ри? Га?.. А он
яка крас
на, пиш
на, мов та бо
-
яри
ня. Га-й! га-й!
Тетяна па
ле
нiє пiд тим пог
ля
-
дом, од
на
че вiд
по
вi
дає з чис
тою
ду
шею:
-
Для се
бе, Мав
ро. Для ко
го ж
би? Ни
нi не
дi
ля. Але вста
нь-но.
Сядьмо там, де сме
ре
ка ки
дає
тiнь, а то го
дi ме
нi ще да
лi в сон
-
цi пра
жи
ти
ся, дос
та уп
рi
ла, iду
-
чи вго
ру, а те
пер ще й си
дi
ти
про
ти сон
ця не хо
чу. I чо
го ти аж
по
над сам край про
пас
тi по
лiз
-
ла? Не боїшся, що ко
лись, як зас
-
неш, ско
тиш
ся в гли
бiнь?
Циганка виш
кi
ри
ла бi
лi зу
би.
-
Не бо
юся. За
сип
ля
ти не за
сип
-
ляю, а ско
ти
ти
ся та
кож не ско
-
чу
ся. Хi
ба що хи
жун з-пiд си
ньо
-
го не
ба ки
неться на Ма
в
ру i знi
-
ме її в ви
со
ту. Але й то
го не ля
-
ка
юся, бо хи
жун, пе
ре
ко
нав
ши
-
ся, що Мав
ра ста
ра, ви
пус
тить її
аж над
то ско
ро з па
зу
рiв, то
му
не
ма їй чо
го бо
яти
ся, хоч би вже
й са
мої оцеї про
пас
тi. А ко
ли хо
-
чеш зна
ти, чо
му я ось аж сю
ди
хо
ва
юсь, за
чи
нив
ши хоч би i з
по
луд
ня за со
бою ха
ту, мов пе
-
ред роз
бiй
ни
ка
ми, то се i справ
-
дi я пе
ред роз
бiй
ни
ка
ми ро
б
лю:
ни
нi ра
но-ра
не
сенько, я ли
ше
ще нiч
ку до
сип
ля
ла, ко
ли на
раз
прок
ля
ту
щi пас
ту
хи, змо
вив
-
шись, мов са
ма чо
р
ти
ня, ки
ну
-
ли
ся на мою ха
ту i за
ве
ре
ща
ли:
"Мав
ро, та
та
ри йдуть! Да
вай
гро
шi, Мав
ро, та
та
ри йдуть!" - i,
заг
ри
мав
ши що
си
ли в две
рi i вi
-
к
на, роз
ре
го
та
ли
ся на весь лiс i
знов по
ще
за
ли. Тьфу! - зак
ля
ла…
- Чор
ти, без
го
лов
ни
ки, са
мий сон
прiр
ва
ли…
Тетяна розс
мi
яла
ся, уявив
ши
со
бi з ма
лих пас
ту
хiв "та
та
рiв" i
уга
ня
ючу за ни
ми роз
пат
ла
ну
Мав
ру.
Вiдтак сi
да
ють обид
вi мовч
ки в
тi
нис
те мiс
це ко
ло сме
ре
ки. Ко
-
ли Мав
ра роз
пи
тується мно
гос
-
лов
но про здо
ров'я Iва
ни
хи Ду
-
би
хи, про її гос
по
дарськi спра
ви,
вiд
по
вi
дає Те
тя
на якось роз
сi
я
-
но, зас
лу
ху
ючи
ся при тiм май
же
нес
вi
до
мо в шум по
то
ка в яру,
ба
чить, мов з ве
жi, з сво
го мiс
ця,
як вiн поб
лис
кується в гли
би
нi
до сон
ця, як по
ло
ще про
зо
ро чи
-
с
тою срiб
ною во
дою бi
ле ка
мi
н
-
ня, а про
тив
на стi
на су
сiдньої
го
ри, стрiм
ка й гус
то за
лiс
не
на,
вiд
дi
ле
на вiд них яром, са
ме те
-
пер впи
ва
ла в се
бе струї за
хо
дя
-
чо
го сон
ця, що вид
нi
ли, ллю
чи
-
ся скiс
ним спа
дом зго
ри в зе
ле
-
ну гу
ща
ви
ну рiв
них сме
рек, нi
би
про
ни
зу
ючи їх…
-
А он справ
дi хи
жун, Мав
ро! -
пе
ре
би
ває на
раз мно
гос
лов
нi ро
-
з
пи
ту
ван
ня Мав
ри дiв
чи
на i вка
-
зує на ве
ли
ко
го хи
жу
на, що на
-
вiть не над
то ви
со
ко круж
ляв
над ни
ми, нi
би шу
кав мiж ко
ро
-
на
ми сме
рек най
кра
що
го мiс
ця
для се
бе…
Мавра зирк
ну
ла пiд чис
те синє
не
бо.
-
Вiн над то
бою круж
ляє, до
нь
-
цю, - ка
же во
на про
ро
чо. Ди
вись,
ни
нi не
дi
ля, та щоб вiд сьогод
нi
за тиж
день не впа
ла ти яко
му
хи
жу
но
вi-хлоп
це
вi в очi, не за
-
мо
та
ла
ся в нiм на все, - ка
же i
шкi
рить, як пер
ше, бi
лi зу
би.
Тетяна спа
ле
нi
ла.
-
Я на тан
цi рiд
ко ко
ли ход
жу,
Мав
ро. Ти знаєш, ма
ма не пу
с
кає
нi
де, ко
ли не мо
же са
ма зо мною
йти. В нас, як в мо
нас
ти
рi. В на
-
шiй ха
тi ти
хо, лиш свя
тi iко
ни i
ми.
-
Прийде час, вiд
даш
ся, - вiд
ка
-
зує Мав
ра, - то й чо
го то
бi хо
ди
-
ти? Не
хай хо
дять тiї, що нi
чо
го
не ма
ють та по тан
цях до
лi шу
-
ка
ють. Але та
ким, як ти, лю
ди
са
мi в ха
ту при
хо
дять. Твоя ма
-
ма доб
ре знає, що i як ро
би
ти.
Дру
гої Iва
ни
хи Ду
би
хи в се
лi не
-
ма. А го
ря заз
на
ва
ти, бi
ди-злид
-
нiв шу
ка
ти - не та
ким, як ти, ди
-
тин
ко. Сеї осе
нi ви
жи
дай ста
рос
-
тiв. Ме
нi ма
ти ка
за
ла, що знов
якiсь там до
мов
ля
ються.
Тетяна не вiд
по
вi
да
ла. Во
на чу
-
ла се кiлька ра
зiв з уст Мав
ри,
але що їй бай
ду
же про те, чи ста
-
рос
ти прий
дуть, чи нi, тож не
об
зи
вається й сим ра
зом на сло
-
ва ста
рої при
я
тельки.
-
А он ска
жи по прав
дi, - за
пи
-
тує ста
ра, - не упо
до
ба
ла со
бi ще
жод
но
го? Не лю
биш?
-
Нi, Мав
ро, - вiд
по
вi
дає су
хо Те
-
тя
на i ка
же прав
ду. Во
на не лю
-
бить справ
дi жод
но
го. Не лю
би
-
ть i не жад
на нi од
но
го з тих,
яких вже здав
на знає.
-
Тiльки тво
го доб
ра, донько, й
спо
кою, до
ки жод
но
го не лю
-
биш, - пiд
хоп
лює Мав
ра, - а роз
-
лю
бив
шись, всту
паєш од
ною но
-
гою нi
би в доб
ро, а дру
гою в
пек
ло.
-
Не знаю, - ка
же сти
ха Те
тя
на i
якось ши
ро
ко, цi
ка
во ди
виться,
пiд
су
ває чор
нi бро
ви, а див
ля
чи
-
ся впе
ред се
бе, нi
чо
го не ба
чить.
Про
тив
на сто
ро
на го
ри од
на
ко,
як i пер
ше, за
лiс
не
на здо
лу до
го
-
ри сме
ре
ка
ми, про
ни
за
на скiс
-
ним про
мiн
ням сон
ця, са
ме так,
як i пер
ше, виг
ля
дає. А бiльш нi
-
чо
го.
-
Не знаєш, сер
це, - впев
няє Ма
-
в
ра, - прав
да, що не знаєш. Але
за
те я знаю. - При
тiм ус
мi
ха
є
ть
-
ся во
на та
ким ус
мi
хом, що йо
го
нi
ко
ли не роз
бе
реш.
А Те
тя
на ди
виться на неї чис
-
ти
ми своїми зо
рi
ючи
ми очи
ма,
цi
лим єством своїм, i не
на
че
при
п
рав
ляється вже заз
да
ле
гiдь
до слу
ху, що має дiй
ти до неї вiд
ста
рої ня
нi.
-
Любов - то так, - ка
же на
раз
Ма
в
ра i сi
дає рiв
но, пi
дiб
гав
ши
но
ги пiд се
бе та схи
ля
ючись до
Те
тя
ни, не
на
чеб ма
ла їй вiдк
ри
-
ти ве
ли
ку-пре
ве
ли
ку тай
ну.
-
Так, - ка
же, - ти стрi
неш
ся з
ним раз, i дру
гий, i тре
тiй, а мо
-
же, й бiльше, я не знаю. Се як що
ко
му за який час суд
же
но. Вiд
-
так ко
лись нi з сього нi з то
го за
-
чуєш йо
го ко
ло се
бе, вiн збли
-
жається до те
бе, i ти чуєш, вiн
вже й по
цi
лу
вав те
бе. Так раз, i
дру
гий, i тре
тiй. Вiн, Те
тя
но, те
-
бе лю
бить. Ти, Те
тя
но, йо
го лю
-
биш… i чо
му б йо
му не вi
ри
ти,
ко
ли вiн те
бе лю
бить? - i тут ро
-
з
ре
го
чується Мав
ра, що аж жах
тi
лом iде.
Тетяна по
бi
лi
ла, не зро
зу
мiв
ши
ста
рої.
-
Але бу
ває й та
ке, що вiн те
бе
по тiм всiм по
ки
не, - го
во
рить
да
лi ци
ган
ка, приж
му
рю
ючи очi,
- бо вiн має вже дру
гу або, мо
же,
мав i двi пе
ред то
бою -
тож…
-
О, о, о! - пе
рер
ва
ла на
раз Те
тя
-
на бо
лiс
ним зой
ком i, за
тис
нув
-
ши ус
та, вiд
ди
хає важ
ко. Во
на
ди
виться на ста
ру бла
га
ючи
ми
очи
ма, скла
дає пе
ред нею ру
ки,
мов до мо
лит
ви, нi
мiє i чо
мусь
не ру
хається бiльше.
-
Не жди. ми
ло
сер
дя, доньцю! -
вiд
по
вi
дає їй, при
ка
зу
ючи твер
-
до, Мав
ра. - Ми
ло
сер
дя на свi
тi
не
ма нi в ко
го, а най
мен
ше у тих,
що так пос
ту
па
ють. Та й… на що
во
но то
бi при
дасться? Хi
ба то
дi
при
дасться, як ти по тiм всiм хо
-
диш по ми
лос
ти
ню, ти
няєшся
вiд ха
ти до ха
ти, але зреш
тою -
"ми
ло
сер
дя". Гос
по
ди бо
же! сох
-
ра
ни нас пе
ред тим, щоб ми йо
го
пот
рi
бу
ва
ли. Так, доньцю.
Таке пе
ре
бу
ла Мав
ра.
Вона ма
ла за чо
ло
вi
ка ота
ма
на
ци
га
нiв i роз
бiй
ни
кiв Лу
ка
ча Ра
-
ду, зло
го, як вовк, хит
ро
го, як
лис, i гар
но
го, як бо
ярин. Так що
з то
го? Од
но
го ра
зу гу
ля
ла в пу
-
с
тi не
да
ле
ко од
но
го ма
ло
го ма
-
дярсько
го мiс
теч
ка пе
ред яки
-
мись та
ки
ми, що поїха
ли зу
мис
-
не в пус
ту ог
ля
да
ти ци
ганськi
шат
ра i ци
га
нiв, i за
ро
би
ла тим
гро
шi.
-
Ти гу
ля
ла, Мав
ро? - пи
тає зчу
-
до
ва
но дiв
чи
на, бо пер
ший раз
чує се з уст ста
рої жiн
ки.
-
Гуляла, донько. Ще й як гу
ля
-
ла, а все ок
ру
ги ог
ню, особ
ли
во
як до нас за
хо
ди
ли па
ни та роз
-
вi
ду
ва
ли про на
ше жит
тя i зви
-
чаї. Та
то грав на скрип
цi, дру
гi
на цим
ба
лах, а я гу
ля
ла. Бо
же, як
грав ста
рий Анд
ро
на
тi! - i при
тих сло
вах Мав
ра нi
би з по
ди
ву
аж за
хи
та
ла го
ло
вою. - Вiд
так
про
сив од
но
го ра
зу один з па
нiв,
гар
ний i мо
ло
дий бо
ярин, щоб я
й до мiс
теч
ка при
хо
ди
ла во
ро
-
жи
ти i гу
ля
ти, i я кiлька ра
зiв хо
-
ди
ла ту
ди, ча
сом з та
том, а ча
-
сом i з чо
ло
вi
ком. Там стрi
ти
ла я
то
го гар
но
го мо
ло
до
го бо
яри
на
вдру
ге. Вiн сип
нув Ра
ду грiш
ми
за та
нець, а ме
нi за во
ро
жiн
ня, а
Ра
ду, ла
ко
мий на зо
ло
то, да
вай i
да
лi ме
не на та
кi за
рiб
ки по
си
-
ла
ти. Як iш
ла я з ним, то гу
ля
ла,
а як са
ма, то лиш во
ро
жи
ла. I хо
-
ча я не все хо
тi
ла, та з бо
яз
нi пе
-
ред ним му
си
ла хо
ди
ти. Там
стрi
ча
ла
ся я з тим пиш
ним бо
-
яри
ном вдру
ге, втретє, ба i вчет
-
вер
те, до
ки не став вiн по
тай
но
цi
лу
ва
ти мої очi, ме
не го
лу
би
ти i
на
зи
ва
ти Мав
ру своєю чор
ною
звiз
дою - аж до
ки не збо
же
во
лi
-
ла во
на з лю
бо
вi за ним… До
нь
-
цю! - до
да
ла на
раз Мав
ра, ос
те
-
рi
га
ючи по
бi
лi
лу чо
мусь, як снiг,
дiв
чи
ну, - я бу
ла мо
ло
да, гар
на i
дур
на, вiн ба
гач, крас
ний, як мi
-
сяць, що но
сив
ся на ко
нi, як вi
-
тер, i - чо
му не ма
ла я йо
го лю
-
би
ти, ко
ли вiн, пан, не цу
рав
ся
при
гор
та
ти до се
бе бiд
ну ци
ган
-
ку, на
зи
ва
ти її своєю звiз
дою, цi
-
лу
ва
ти i го
лу
би
ти?.. Доньцю! хто
ба
чив та
ку лю
бов, прав
ди
ву, i
щи
ру, i пал
ку, та
ку, як ба
чи
ла
мо
ло
да Мав
ра в йо
го, той… гос
-
по
ди бо
же, зми
ло
сер
ди
ся над
бiд
ною жiн
кою, що все-та
ки сог
-
рi
ши
ла на свi
тi, - зас
тог
на
ла Ма
-
в
ра i, ки
нув
шись ли
цем до зем
лi,
вмовк
ла.
-
Вiдтак, - до
да
ла по якiй
сь хви
-
лi зво
ру
шен
ня, - вiд
так, ко
ли я,
пла
чу
чи та жа
лi
ючись пе
ред
ним, дри
жа
ла з ост
ра
ху пе
ред
тим, що нас
та
не, та бiльше ще
пе
ред Ра
до
вою ка
рою, що му
си
-
ла ме
не до
сяг
ну
ти - бо ж я прог
-
рi
ши
ла
ся, - вiн здвиг
нув пле
чи
-
ма, ки
нув
ши ме
нi в ли
це, що са
-
ма я вин
на, i, свис
нув
ши на
раз,
мов на со
ба
ку, вий
шов со
бi з ха
-
ти… Хоч я бiд
на ци
ган
ка, до
нь
-
цю, - тяг
ну
ла ста
ра да
лi, - яку
iно
дi й со
ба
ка
ми ля
ка
ють, а вiн
був гор
дий пан, що цi
лу
вав i го
-
лу
бив ме
не, та хоч я ба
га
то за
бу
-
ла з то
го, що ме
не вiд
то
дi пос
ти
-
г
ло, але то
го свис
ту, що дiс
тав
ся
ме
нi вкiн
цi в на
го
ро
ду за лю
бов
вiд йо
го, я нi
ко
ли не за
бу
ду. Нi
-
ко
ли!.. Я йо
го прок
ля
ла. Але що з
то
го? - спи
та
ла гiр
ко. - Вiн ос
тав
-
ся па
ном, а я… зба
ви
ла свою до
-
лю… по сьогод
нiш
нiй де
нь. До
-
нь
цю моя крас
на… - го
во
ри
ла
да
льше, знов ос
те
рi
га
ючи, - до
-
нь
ко моя пиш
на, сте
ре
жи
ся лю
-
бо
вi! Я ка
жу то
бi ще раз. Га
даєш
- ка
ра пос
тиг
ла йо
го? - пи
тає i
про
с
то нi
ве
чить дiв
чи
ну своїми
ди
явольськи
ми очи
ма. - Йо
го ка
-
ра не пос
тиг
ла, а ли
ше ме
не од
-
ну. Ме
не Ра
ду че
рез ди
ти
ну ви
-
ки
нув з ци
га
на
ми вiд се
бе, ди
ти
-
ну вби
ли, а мо
же, i вкра
ли, ро
ди
-
чi опус
ти
ли [18]
ме
не, i я, мов
пiдст
рi
ле
на звi
ри
на, опи
ни
ла
ся
в ва
шiм лi
сi. Свя
та де
ре
ви
на, от
то
та, - до
да
ла з нез
ви
чай
ною по
-
бож
нiс
тю, ука
зу
ючи на сме
ре
ку,
- охо
ро
ни
ла ме
не вiд смер
тi,
спро
ва
ди
ла твою ма
тiр i ут
ри
ма
-
ла i до
сi при жит
тi. Як
би не те, з
[18]
- Опус
ти
ти - за
ли
ши
ти.
Мав
ри дав
но вже й слi
ду не бу
ло
би. До та
ко
го до
во
дить лю
бов,
ди
тин
ко, - звер
ну
ла
ся ци
ган
ка
на
зад до пер
ших своїх слiв, - до
та
ко
го. I ось то лю
бов! Але що то
й го
во
ри
ти! - до
да
ла май
же з ро
-
з
пу
кою в го
ло
сi, - що то го
во
ри
-
ти. То всi зна
ють. Я та
кож зна
ла,
що тре
ба ли
ха сте
рег
ти… бо ма
-
ла вже й Ра
ду за чо
ло
вi
ка, а про
-
те… - во
на ур
ва
ла, пог
ля
нув
ши
да
ле
ко впе
ред се
бе та
ким нес
ка
-
зан
но смут
ним пог
ля
дом, що Те
-
тя
ну об
гор
ну
ло жа
лем. - Лю
би,
Те
тян
ко, щи
ро, як лю
бов i то
бi
суд
же
на, - обiз
ва
ла
ся вiд
так ос
-
те
рi
га
ючи, нi
би сха
ме
нув
ши
ся
вiд своїх тяж
ких спо
ми
нiв, Мав
-
ра, - лиш не лю
би за пле
чи
ма ма
-
те
рi i не лю
би вiд
ра
зу двох. Ок
-
рiм то
го, сте
ре
жи
ся од
но
го, до
-
нь
цю… од
но
го.
-
Чого? - спи
та
ла лед
ве чут
но
Те
тя
на i, як пер
ше, по
бi
лi
ла.
-
Стережися… бе
ре
жи
ся… - го
во
-
ри
ла, - щоб не до
жи
ла сви
с
ту…
В очах Те
тя
ни заб
лис
тi
ло на
раз
чи
мось та
ким гор
дим i сильним,
та
ким га
ря
чим i не
дос
туп
ним,
що Мав
ра за
нi
мi
ла. За
нi
мi
ла тим
бiльше, що Те
тя
на, не ка
жу
чи нi
сло
ва, вста
ла на
раз на рiв
нi но
ги
i, вип
ря
мив
ши
ся, мов сме
ре
ка,
ска
за
ла:
-
Не свис
не, Мав
ро, не бiй
ся. З
ме
не "не свис
не" нiх
то. - I пi
д
су
-
ва
ючи ви
со
ко чор
нi свої бро
ви,
пов
то
ри
ла ще раз: - Не свис
не.
-
Нехай гос
подь бо
ро
нить вiд
то
го, - при
так
ну
ла Мав
ра, по
ба
-
чив
ши див
не зво
ру
шен
ня у дiв
-
чи
ни. - Не
хай те
бе бо
ро
нить. -
Не
хай бо
ро
нить, - пов
то
ри
ла сим
ра
зом i Те
тя
на i за
тис
ну
ла ус
та.
Мавра ус
мiх
ну
ла
ся i, пiд
няв
ши
-
ся на ко
лi
на та об
хоп
лю
ючи дi
-
во
чий стан, стяг
ну
ла її пест
ли
во
на
зад ко
ло се
бе. - Не
хай бо
ро
-
нить.
Тетяна мов
ча
ла, мов
би їй щось
мо
ву вi
дiб
ра
ло. Не мог
ла бiльше
на сло
во здо
бу
ти
ся, їй кру
жи
ло
в го
ло
вi. Спо
ми
ни з ос
танньої
не
дi
лi вiд
жи
ли в її ду
шi, во
на не
-
на
че да
ви
ла їх в сiй хви
лi в со
бi
не
чу
ва
ною си
лою гор
дос
тi. Мов
-
ча
ла i не хо
тi
ла про них го
во
ри
-
ти. Кра
ще з тою тай
ною в он ту
про
пасть зсу
ну
ти
ся, нiж про неї
пе
ред ки
мось хоч би й сло
вом
зра
ди
ти
ся. Не хо
тi
ла - не мог
ла.
-
А та
кий був крас
ний i пиш
-
ний, - по
ча
ла знов Мав
ра, на
вер
-
та
ючи до своєї ми
нув
ши
ни, - як
сам мi
сяць на не
бi. Пан був, от
що! Рос
том ви
со
кий, во
лос
ся те
-
м
не, очi го
лу
бi, як не
бо, пиш
нi та
щи
рi - гос
по
ди, якi вже щи
рi! -
вус, як шовк, га-й, га-й!!
-
Мавро! - крик
ну
ла на
раз дiв
-
чи
на, мов з дру
го
го свi
та вер
ну
-
ла. - Мав
ро! - i тут же змовк
ла…
Мавра по
ве
ла цi
ка
во очи
ма за
дiв
чи
ною, од
на
че Те
тя
на мов
ча
-
ла. Бу
ла лиш блi
да, очi блис
тi
ли,
як двi чор
нi зо
рi, ши
ро
ко ство
ре
-
нi, а чер
во
нi ма
ки ко
ло ли
ця
дри
жа
ли злег
ка.
-
А он твiй по
ло
вик, - обiз
ва
ла
-
ся ста
ра i ука
за
ла на хи
жу
на, що
справ
дi, при
по
чив
ши на хви
лин
-
ку на якiй
сь вер
ши
нi, здiй
мав
ся
са
ме вго
ру i по
ле
тiв.
-
Вiн з там
тої сто
ро
ни, - вiд
ка
-
зує якось роз
сi
яно та за
дум
ли
во
Те
тя
на i встає по
во
лi.
-
З там
тої сто
ро
ни.
-
Я вже пi
ду, Мав
ро, - ка
же дiв
-
чи
на. - Сон
це зай
шло. По
ки до
-
до
му зай
ду - по
тем
нiє.
-
Iди - i при
ходь до Мав
ри, -
про
сить ста
ра i здiй
мається i со
-
бi на но
ги, щоб про
вес
ти дiв
чи
-
ну хоч кiлька кро
кiв. - А дру
гим
ра
зом, - до
дає, - роз
ка
жи вже ти
що, i будь твоє кра
ще вiд мо
го.
Тетяна не вiд
по
вi
ла. Мов та
спо
ло
ха
на сер
на, мет
ну
ла
ся з
чуд
ним туж
ли
вим смут
ком в ду
-
шi че
рез лiс, скор
ше i ско
р
ше в
до
ли
ну - аж опи
ни
ла
ся до
ма.
***
Настала дальша не
дi
ля, i Те
тя
-
на йде знов лi
сом, як зви
ча
й
но,
пос
ту
пив
ши на ча
сок до Мав
ри.
Роз
лу
чив
ши
ся з ма
тiр'ю, що й
со
бi сим ра
зом зай
шла до ста
рої
в спра
вун
ках, Те
тя
на пiш
ла сте
-
ж
кою са
ма дальше. Од
нак, не по
-
ди
бав
ши на нiй нi
ко
го, по
лiз
ла
на Ча
ба
ни
цю i опи
ни
ла
ся аж не
-
да
ле
ко "Бi
ло
го ка
ме
ня"-ве
ле
та.
При
по
чив
ши там доб
ре, розг
ля
-
да
ла
ся звiд
ти по се
лах в до
ли
нi i
от по
чи
нає звiльна з Ча
ба
ни
цi
спус
ка
ти
ся. Схо
дя
чи отак вниз,
зог
ля
ну
ла на
раз на сiльськiй до
-
ро
зi, якою нiс ко
лись ста
рий Ан
-
д
ро
на
тi бi
ло
го вну
ка i яка ве
ла в
се
ло Тре
тiв
ку та тяг
ла
ся i поп
ри
Ча
ба
ни
цю з бi
лою стеж
кою - їз
д
-
ця, в якiм пiз
на
ла на пер
ший по
-
г
ляд Гри
ця з угорської гра
ни
цi.
Та чи лиш її очi дог
ля
ну
ли йо
го?
Гриць так са
мо зо
ба
чив мо
ло
-
дим ост
рим оком сво
їм дi
во
чу
пос
тать, як спус
ка
ла
ся жи
во лег
-
ким кро
ком го
рою вниз.
Вiн пус
тив ко
ня i ле
тiв, мов
орел.
О, во
на доб
ре пiз
нає йо
го, але
боїться з ним зди
ба
ти
ся. Хо
тi
ла
б, але боїться чо
гось. Ква
питься
злiз
ти з го
ри, збiг
ти до
до
лу до
ма
те
рi, але вiд
чу
ває, що за
пiз
но.
Вiн вже пiз
нав її своїм бист
рим
оком. Пог
нав ко
ня що
си
ли i от
вже на бi
лiй стеж
цi. В до
ли
нi, ви
-
ще стеж
ки, прив'язує ко
ня до
де
ре
ви
ни, а сам спi
шить вго
ру
до неї.
Що їй ро
би
ти? Збi
га
ти ще бор
-
ше вниз? - пи
тає її сер
це. Схо
ва
-
ти
ся де в лi
сi?.. Не вспiє. Зреш
-
тою лiс аж тро
хи ниж
че за
чи
на
-
ється, а во
на са
ме на ле
ва
дi, де
лиш не
дав
но ско
ше
но сi
но, i вiн
вже ба
чить її. I вiн ква
питься. До
то
го га
дав би, що во
на йо
го бо
ї
-
ться. А во
на не то, щоб по прав
дi
йо
го бо
яла
ся, лиш так прик
ро їй
чо
мусь пе
ред ним. Во
на ж нi
ко
го
не боїться. Так во
на ка
за
ла йо
-
му, а що раз ка
за
ла - не бу
де пе
-
ре
мi
ню
ва
ти.
Станула геть аж вже по
ниж
че
"Бi
ло
го ка
ме
ня" за
ки
нув
ши ру
-
ки по
зад го
ло
ви, i ди
ви
ла
ся вдо
-
ли
ну на нього, як спi
шить до неї.
Вiн спi
шиться, iде ско
рим кро
-
ком вго
ру, а во
на стоїть, як на
вуг
лях, лю
та на се
бе, що за
пiз
но
йо
го по
ба
чи
ла i не ма
ла вже
спро
мож
нос
тi схо
ва
ти
ся пе
ред
ним.
-
Чекай, я йду! - кли
че вiн до
неї, i вже туй-туй ста
не ко
ло неї.
Вона не вiд
зи
вається, хо
ча їй
спiш
но: там, вдо
ли
нi у Мав
ри,
ви
жи
дає її ма
ти, а во
на он в що
те
пер по
па
ла.
Остаточно опи
няється вiн вже
ко
ло неї.
-
Тур
ки
не! - клик
нув ра
дiс
но i
оки
дає її ожив
ле
ним, блис
ку
чим
оком, вiд
ди
ху
ючи здо
ро
ви
ми гру
-
дьми з пос
пiш
но
го хо
ду вго
ру.
-
Туркиня, - вiд
по
вi
дає во
на йо
-
му i так са
мо оки
дає йо
го своїми
очи
ма. Але чо
гось бi
ла-бi
лiська
ста
ла.
-
А он, зак
вiт
ча
ла
ся знов, як ко
-
лись, i яка вже крас
на! - ка
же вiн,
бо сам не знає, що має ка
за
ти.
Вiд
так до
дає: - Не зри
вай весь
мак, не ста
не на рiк на на
сiн
ня.
-
Менi в цвi
тах крас
но, - вiд
по
вi
-
дає з су
по
коєм i стоїть да
лi не
-
по
во
руш
но пе
ред ним.
Вiн нi
мiє.
Вона так ви
со
ко на Ча
ба
ни
цi,
са
ма-са
мiська чи не на всю сто
-
ро
ну, а спо
кiй
на, мов з ка
ме
ня.
Не боїться.
"Гей, Тур
ки
не, Тур
ки
не, в чiм
твоя си
ла?" - ви
ри
вається йо
му
на ус
та, але вiн мов
чить. Вiд
так
об
зи
вається:
-
Тепер ска
жи, чия ти донька?
I йо
го го
лос нi
би за
по
вi
дає, що
те
пер вiн пан над нею.
-
Спитай ще раз… мо
же, й ска
-
жу.
-
Але по
пам'ятай, - пог
ро
жує, - з
Гри
цем ти не жар
туй.
-
Я те
бе не кли
ка
ла, - вiд
ка
зує
во
на. - Iди на
зад. Я та
кож iду.
В нiм по
чи
нає ва
ри
ти
ся. Вiн за
-
к
ляв крiзь зу
би.
-
А ти хто та
кий? - пи
тає во
на,
не спус
ка
ючи з йо
го очей.
-
Я ба
га
тирський син, - вiд
по
вi
-
дає вiн. - Ка
зав вже то
бi, на всю
го
ру.
-
Ба-га-ч? - пи
тає во
на про
тяж
-
но i пiд
су
ває ви
со
ко бро
ви.
Багач нi
би чу
дується.
-
Багач, - спi
шиться вiн об'ясни
-
ти го
ло
сом, що нес
вi
до
мо ста
-
рається з'єдна
ти со
бi її лас
ку.
-
А я не най
мич
ка твоя, - вiд
ка
-
зує во
на згор
да i, спус
тив
ши по
-
г
ляд до
до
лу, по
чи
нає пев
ним
кро
ком спус
ка
ти
ся вдiл.
-
Я ж не ка
жу, що ти най
мич
ка, -
об
зи
вається вiн i те
пер, як пер
-
ше, з яко
юсь по
ко
рою в го
ло
сi.
-
То чо
го кле
неш?
-
Бо ти глу
зуєш з ме
не.
-
Нi, - ка
же во
на, i анi на хви
ли
-
ну не за
дер
жується, схо
дить рiв
-
ним кро
ком вниз.
-
Поскидай свої ма
ки i дай ме
нi!
- про
сить вiн, при
ка
зу
ю
чи, i стає
ви
зи
ва
юче пе
ред нею. Во
на ста
-
ла i ди
виться на ньо
го, чу
ду
є
ть
-
ся бро
ва
ми.
-
Ти не ба
чиш, що ме
нi в них
кра
с
но? - пи
тає.
Вiн за
тис
кає зу
би.
-
Бачу, - бовт
нув.
-
Ти що з ни
ми зро
биш? За
ти
-
чи
ш
ся, як я?
-
За ка
пе
люх затк
ну.
Вона ус
мiх
ну
ла
ся мовч
ки.
Кiнь ко
ло стеж
ки зар
жав.
-
Твiй кiнь кли
че те
бе, - ка
же во
-
на вiд
так спо
кiй
но. - Схо
ди ско
-
рi
ше. Я та
кож спi
шу
ся.
-
I кiнь пож
де, i ти пож
деш! - об
-
зи
вається вiн май
же лю
то i при
-
ка
зу
юче.
-
Кiнь пож
де, а я нi, бо на ме
не
ма
ма жде, - вiд
по
вi
дає во
на.
-
Ти пож
деш, - ка
же вiн рi
шу
че
хви
лю
ючим го
ло
сом, - щоб я на
-
ди
вив
ся на тi твої бро
ви, що то
бi
їх чор
ти над очи
ма зма
лю
ва
ли…
-
Дивися! - ка
же во
на, а са
ма
стає слух
ня
но пе
ред ним, мов ди
-
ти
на, i чу
дується, як пер
ше, са
ме
ти
ми бро
ва
ми. I втiм, по
бi
лiв
ши,
до
дає на
раз: - Я то
бi ка
за
ла, що
ти ду
рень! - i ла
диться дальше
схо
ди
ти.
Вiн знов спи
няє її в хо
дi, ки
да
-
ючи їй на сей раз свiй ка
пе
люх
пiд но
ги.
-
А ди
ви
ся! - ка
же. - Ми лиш
двоє на цi
лу Ча
ба
ни
цю. Чи то
бi
не страш
но? - i в йо
го го
ло
сi
дзве
нить щось не
доб
ре.
-
З сеї сто
ро
ни, - вiд
по
вi
дає во
-
на спо
кiй
но.
-
З сеї, - пов
то
ряє вiн i па
лить її
очи
ма…
-
Та вiд
тiль, - ка
же во
на. - А пер
-
ше, як те
бе не бу
ло, я бу
ла цiл
-
ком са
ма. Чо
му ж би ме
нi з то
-
бою бо
яти
ся? Го
во
ри, що маєш
го
во
ри
ти, бор
ше, - до
да
ла квап
-
но, - бо в до
ли
нi ма
ма жде. Во
на
не жар
тує.
Вiн ус
по
коюється вiд її слiв,
мов во
дою об
ли
тий, i ди
ви
ться з
по
ди
вом на неї.
Тепер гля
дить i во
на смi
ли
вi
ше
на нього, в йо
го ве
ли
кi го
лу
бi
очi, що нi
би бе
ре
жуть в со
бi кус
-
ник не
ба i прив'язу
ють до се
бе
доб
ро
тою.
-
Чому ти отак заєдно зо мною
го
во
риш? - пи
тає вiн з нi
мою
про
сьбою в го
ло
сi, а очi йо
го аж
роз
па
ча
ють [19]
.
-
Бо так ти пи
таєш. Не за
дер
-
жуй дов
ше, бо я спi
шу
ся!
Вiн за
тис
кає п'ясту
ки.
-
А як ме
нi не схо
четься цiл
ком
те
бе пус
ти
ти?
-
То я то
бi в де
ся
тий раз ска
жу,
що ти ду
рень, i ти ме
не пус
тиш!
[19]
- Роз
па
ча
ти - впа
да
ти в роз
пач,
ви
яв
ля
ти роз
пач.
До гли
би
ни вра
же
ний нес
вi
до
-
мою пев
нiс
тю її iс
то
ти, вдасть
якої вiн лиш вiд
чу
ває i з якою не
мо
же упо
ра
ти
ся, ус
ту
пає їй на
-
раз з до
ро
ги i схо
дить враз з нею
з го
ри до стеж
ки.
Iдуть обоє.
Мовчать. Сильна, ки
пу
ча мов
-
ча
н
ка.
Вона блi
да, як го
луб, а вiн з си
-
льно зво
ру
ше
ни
ми грудьми, аж
дри
жить.
Зiйшовши до бi
лої стеж
ки, вiн
сi
дає без сло
ва на ко
ня, не ки
ну
-
в
ши на неї нi пiв
пог
ля
дом, - вер
-
тає на
зад; а во
на так са
мо мовч
-
ки, не пог
ля
нув
ши й со
бi на ньо
-
го, ще
зає десь в лi
сi - i бiльш її не
ба
чить.
Довгий, дов
гий час не чу
ти нi
-
чо
го, крiм по
вiльно
го ту
по
ту кi
-
н
ських ко
пит, вiд
так ути
хає й
вiн, i за
чу
вається туж
ли
во про
-
тя
ж
ний го
лос Гри
ця просьбою:
-
Туркине, прий-деш??
А не
ба
вом по тiм, мов яс
ним
дзвi
н
ком про
бiг
ло, мов пер
ли
на
-
ми ки
ну
лось, до
лi
тає до нього:
-
Не прий-ду!
I сла
бо дри
жа
чи, мов бо
реться
з ти
ши
ною лi
су, об
зи
ває
ть
ся вi
д
-
го
мiн, пе
ре
дає шум де
рев, вдру
ге
вже й пос
лiднє: "Не прий-ду!"
***
По по
во
ро
тi до
до
му Гриць мов
трiй
ла на
пив
ся. Не їсть, не п'є,
не спить; тве
ре
зий, та про
те нi
-
яка ро
бо
та йо
го не бе
реться.
Вiн не го
ден.
Одно, що має пе
ред очи
ма, се
чор
нi очi, чор
нi бро
ви, два чер
-
во
нi цвi
ти ма
ку, а бiльш нi
чо
го.
Тато, ма
ма ла
ють, а вiн нi
чо
го
не
на
че й не чує. Вис
лу
хує мовч
-
ки, що зас
лу
жив, усу
вається їм з
очей, вiд
так iде на го
ру пiд лiс,
на ши
ро
ку ле
ва
ду, де ви
па
сає
ть
-
ся то
ва
ри
на, ко
нi. Ки
дається де-
не
будь в тра
ву i ле
жить отак.
До
в
го вiн тут чи ко
рот
ко, про те
не знає. Йо
му се й бай
ду
же. Круг
нього спо
кiй, ти
ши
на, муш
ня ве
-
р
титься в со
няч
нiм свiт
лi, ка
ла
-
та
ють дзвiн
ки то
ва
рят, воз
ду
-
хом iде од
нос
тай
ний шум сме
-
рек - i то все до
год
жає йо
му. Бi
-
льше не тре
ба йо
му нi
чо
го.
-
Розлiнивiв наш Гриць до
краю, - жа
лується гос
по
ди
ня-ма
-
ти чо
ло
вi
ко
вi, а той i наг
ри
мить
нес
по
дi
ва
но на нього. То
дi Гри
-
ць ски
пить, не
на
чеб в нiм про
-
ки
ну
ла
ся за
мерт
вi
ла до
сi нi
би
йо
го влас
на кров, во
ро
хо
биться
про
ти гос
по
да
ря i вiдг
ри
зається.
-
А то що? Я в вас на днi ста
нув?
- кли
че згор
да i вiд
да
ля
ється упе
-
р
тим кро
ком, щоб не до
хо
ди
ло
мiж ним i батьком до гнi
ву, при
-
чiм прий
шлось би знов нас
лу
ха
-
ти
ся, що вiн, лас
кою го
до
ва
на
ди
ти
на, нев
дяч
ний, i рiз
не iн
ше
та
ке, що бо
лить i при
во
дить жа
-
ль за со
бою. Вiн сi
дає на сво
го як
ву
голь чор
но
го ко
ня, до яко
го при
-
в'яза
ний бiльше, нiж до лю
дей, i
їде, ку
ди очi не
суть, на де
нь-два
в го
ри або че
рез го
ру в ма
ле
угорське мiс
теч
ко. Йо
му од
на
ко
-
во де, щоб ли
ше скор
ше з очей.
-
Бог знає, що се ми ви
го
ду
ва
ли
за кров на
шим хлi
бом, пра
цею, -
роз
ду
мує жур
ли
во батько-гос
-
по
дар. - До ро
бо
ти нi, до гос
по
-
дар
ки [20]
нi, все б то лиш дар
-
[20]
- Гос
по
дар
ка - гос
по
дарст
во
му
ва
ло, чу
жи
ми ру
ка
ми вуг
ля ви
-
би
ра
ло, дру
гим хi
ба роз
ка
зу
ва
-
ло! [21]
Па
нська вда
ча… де, де,
де! - пос
вис
тує гос
по
дар, а вреш
-
тi вмо
в
кає.
А всi йо
го люб
лять, та й чорт
знає за що, над всею мо
ло
дiж
жю
в се
лi вер
хо
во
дить, мiж дiв
ча
та
-
ми вiн пер
ший. От - петльова
-
нець [22]
йо
го. Гей, Гри
цю, Гри
-
цю… бу
ду
чий ти мiй газ
до, сха
-
ме
ни
ся зав
ча
су, щоб не на
рi
кав
ко
лись.
Так ось i сим ра
зом.
Гриць ле
жить пiд лi
сом, виг
рає
на своїй дов
гiй па
ру
бо
цькiй со
-
[21]
- Роз
ка
зу
ва
ти - на
ка
зу
ва
ти.
[22]
- Петльованець - го
до
ва
нець.
пiл
цi дов
гi, туж
нi ме
ло
дiї - а ро
-
бо
та жде. Йо
му Тур
ки
ня за
па
ла
в ду
шу. Та
ка во
на пиш
на, та
ка
гор
да… та
ка… хто во
на та
ка?
Сам не стрi
чав її по се
лах нi
ко
ли
мiж дру
ги
ми. Ще йде i до Наст
-
ки, до якої так звик. I хо
ча таїть
пе
ред нею, що йо
го сер
цю дiє
-
ться, йо
му доб
ре з її спо
коєм, з її
роз
ва
гою та з тим, що во
на не
до
пи
тується, не су
дить, а са
ма
лиш лю
бить. Во
на пес
тить йо
го,
ту
лить до се
бе, вiн пiд
дається
то
му мовч
ки, а вiд
хо
дя
чи хi
ба
ска
же:
-
Спасибi то
бi, Нас
те, за твоє до
-
б
ре сер
це; тiльки й мо
го доб
ра,
що ти од
на на свi
тi - ко
лись вiд
-
в
дя
чу
ся…
-
Гай, гай… - пог
ро
жує во
на зле
-
г
ка, жар
тiв
ли
во i, ус
мi
ха
ю
чись,
до
дає: - Як дру
гу пос
ва
таєш…
Але вiн му
сить її ще де-не
будь
стрi
ну
ти, го
дує вiн се
бе од
нiєю
дум
кою, хо
ча доб
ре тя
мить, що
во
на вiдк
ли
ку
ва
ла лi
сом, що "не
прий
де". "Та - мо
же… - ду
має, -
мо
же, та
ки раз ще "прий
де". То
-
дi, ос
тан
нiй раз, бог її знає, за
чим при
хо
ди
ла в лiс з своєю ма
-
тiр'ю. А те
пер, мо
же, при
ве
де її
знов якась при
чи
на. Хоч раз ще.
Лиш раз".
Та не та
ка вда
ча в Гри
ця, щоб
дов
го ждав, жу
рив
ся. В двi не
дi
-
лi пiз
нi
ше ка
же батько
вi, що їде
на "хви
ли
ну" в су
сiднє се
ло, щоб
ог
ля
ну
ти ко
ня яко
гось, що за
не
-
ду
жав в йо
го зна
й
о
мо
го, а над
-
ве
чiр вер
не, "Їдь", - ска
зав бать
-
ко - i вiн по
ї
хав.
Iде вiн дов
ший час вузькою ка
-
ме
нис
тою сiльською до
ро
гою i
ба
чить на
раз бi
лу стеж
ку, що
опе
рi
зує з за
хiд
ної сто
ро
ни Ча
-
ба
ни
цю, при
лу
чається са
ме тут,
мов дрiб
ний по
тiк до рi
ки - до сi
-
ль
ської до
ро
ги. Та йо
го кiнь му
-
д
рий. Ось вiн i не кер
мує ним, а
вже за
вер
тає вiн сам на бi
лу сте
-
ж
ку з сiльської до
ро
ги, вго
ру по
-
над яр. Пнеться, са
дить пиль
ним
кро
ком, нi
би гор
дується га
р
ним
їздцем своїм, а да
лi звi
ль
няє
крок. Ось ще пiд'їдуть який
сь
час, i стеж
ка схо
ва
є
ть
ся в лiс.
Iдуть що їдуть, а на
раз ста
ли.
Пе
ред ни
ми ще бi
лiє бi
ла сте
ж
-
ка, але - "ку
ди ве
де во
на даль
-
ше? - пи
тає Гриць се
бе, - вiд
ки
ви
бi
гає? До ко
го на
ле
жить? Нi
-
ко
ли не їздив нею дальше, не
знає її доб
ре. Чи не в третє се
ло
вiд їхнього, себ
то Тре
тiв
ки? А
мо
же, лиш на якi по
ло
ни
ни? А
мо
же, в тiм се
лi за Ча
ба
ни
цею i
во
на жи
ве? Гей, Тур
ки
не, обiз
ви
-
ся, там жи
веш?"
Все од
но. От, пра
во
руч, ви
со
ко
на Ча
ба
ни
цi, са
ме ось над бi
лою
стеж
кою вид
нiє той "Бi
лий ка
-
мiнь"-ве
лет, пiд яким ба
чив її ос
-
тан
нiй раз. Мо
же, во
на знов сю
-
ди зай
де. З лi
вої - яр-про
пасть,
звiд
ти не на
дiй
де. За яром - стi
-
на су
сiдньої го
ри, так са
мо не
прий
де.
Далi вiн не їде. Не
ма, вi
дай, i чо
-
го, бу
ла б вже тут бу
ла.
Стежка де
да
лi чи не вуж
ча, i не
-
ма ча
су. Скор
ше вже бу
де її тут
ви
жи
да
ти. З тою дум
кою при
в'я
-
зує ко
ня до де
ре
ви
ни пра
во
руч
на Ча
ба
ни
цi, сам ля
гає ко
ло йо
го
i ле
жить. Як ви
й
де во
на з лi
су на
бi
лу стеж
ку, щоб вiд
так, мо
же,
як то
дi, по
лiз
ти пiд "Бi
лий ка
мi
-
нь", вiн по
ба
чить її за
раз зда
ле
-
ка. Бу
де йти про
ти нього, як
що в
яр не спус
титься. А там чо
го?
Зна
чить, хоч сяк, хоч так, вiн її
дог
ля
не.
Кiнь пос
ку
бує тра
ву, а вiн ле
-
жить, при
лiг
ши пла
зом до зем
лi,
са
ме по
че
рез стеж
ку, спус
тив
-
шись геть аж над край про
пас
тi;
ли
цем же звер
нув
ся за стеж
кою
до лi
су. От i му
сить її вже зда
ле
-
ка ба
чи
ти, як бу
де схо
ди
ти до
нього сте
жи
ною, мов схiд
ця
ми з
лi
су, крок за кро
ком… Гей, Тур
-
ки
не!.. я тут!
Жде…
Лiсом iде лег
кий шум.
Колишуться лед
ве за
мiт
но ши
-
ро
кок
ри
лi сме
ре
ки. Щось ше
по
-
чуть, пе
ре
шiп
ту
ються - уро
чис
то
наст
ро
ю
ються. Зда
ва
ло
ся, свя
т
-
ку
ють… А там вдо
ли
нi, в про
пас
-
тi, жур
чить по
тiк, щось i со
бi
при
по
вi
дає…
Гриць роз
зи
рається, чи
гає, за
-
ся
гає гост
рим мо
ло
дим оком
своїм, мов яст
руб, у са
му гли
бiнь
лi
су. Дов
го-пре
дов
го, терп
ли
во
ди
виться, надс
лу
хує, чи не по
чує
ше
лес
ту кро
кiв яких, i дос
лу
хав
-
ся, вреш
тi, чо
го ждав. З лi
су про
-
с
то сте
жеч
кою до нього, мо
же,
двiс
тi кро
кiв пе
ред ним, спус
ка
є
-
ть
ся лег
ко, без ше
лес
ту… са
ма-
са
мiська во
на!
"Тихо!!" - не
на
че на
ка
зує де
ре
-
ви
на вок
ру
ги i са
ма лиш ти
хо
ко
ли
шеться: во
на йде.
I справ
дi - во
на йшла.
Вона не ди
виться нi впра
во, в
про
пасть, нi влi
во, на Ча
ба
ни
цю
з "Бi
лим ка
ме
нем", нi рiв
но впе
-
ред се
бе, де пла
зом по
че
рез сте
-
ж
ку прос
тяг
нув
ся вiн, мов змiй, -
а ди
виться на свої но
ги i йде.
Прист
роєна пиш
но, в шов
ко
ву
спi
д
ни
цю, стан, мов трос
ти
на,
гну
ч
кий та тон
кий. А лич
ко мiж
ма
ка
ми чер
во
ни
ми, ве
ли
ки
ми
ма
к
а
ми, а з-пiд них зо
ло
тi ковт
-
ки-пiв
мi
ся
чи
ки. Тур
ки
ня.
Скрикнув би - та боїться. Во
на
за
раз щез
не… В нiм аж сер
це б'є
-
ться.
Лежить, не ру
хається…
Але вреш
тi тре
ба. Стає на рiв
нi
но
ги, здiй
має ка
пе
люх i, скло
ни
-
в
шись низько, май
же до
ти
ка
ю
-
чись ка
пе
лю
хом зем
лi, iде так в
по
ко
рi схи
ле
ний прос
то про
ти
неї.
-
Туркине!
Вона по
ба
чи
ла. Скор
ше, нiж га
-
дав, пiз
на
ла по ко
нi, сер
цем вiд
-
га
да
ла.
-
Ти тут? - пи
тає i вже ди
вує
ть
-
ся бро
ва
ми. Все та
ка, як зав
ше,
вiн се вже вiд
чув.
-
Добрий день то
бi, Тур
ки
не,
ко
ли вже се
бе так звеш, - по
чи
-
нає вiн i вип
рос
тується про
ти
неї. Мо
же, хоч сьогод
нi бу
де во
-
на iн
ша.
-
Я прий
шла те
бе ба
чи
ти, - ка
же
во
на прос
то i ди
виться йо
му в
очi, але знов блi
да чо
мусь аж до
уст. Вiн упав, кла
няється, мов
пе
ред ца
рiв
ною.
-
Не кла
няй
ся ме
нi стiльки, ме
-
нi дос
та раз. Лиш моїй ма
мi кла
-
ня
ються бiльше, її звуть па
нею.
-
А те
бе?
-
Я - Тур
ки
ня!
-
Чому ж вже так?
-
В ме
не от, - ка
же i по
ка
зує на
зо
ло
тi пiв
мi
ся
цi в ухах, - ту
ре
ць
-
кi ковт
ки.
-
Хто те
бе так ох
рес
тив? - пи
-
тає.
-
Люди в се
лi. Ти не чув про ме
-
не? - пи
тає.
-
Нi.
-
Не бу
ваєш в на
шiм се
лi в Б…?
-
Бував щось ра
зiв кiлька, зви
-
чай
но ход
жу бiльше на уго
рську
сто
ро
ну. Був раз i на хра
му в ва
-
шiм се
лi, але те
бе то
дi не ба
чив.
-
Або ти нi
би знаєш? - ка
же i чо
-
гось заз
да
ле
гiдь ус
мi
ха
є
ть
ся.
-
Чому смiєшся?
-
А чо
му би нi?
Вiн ура
зив
ся.
-
Гляди, - ка
же i мор
щить бро
-
ви, - щоб ча
сом лю
ди не по
с
мi
я
-
ли
ся з те
бе.
-
З ме
не нi, - ка
же во
на пев
но i
го
р
до.
-
Ов-ва! - нас
лi
дує вiн її.
Вона не зва
жає.
-
А про те
бе я, здається, чу
ла, -
об
зи
вається вiд
так, - та лиш не
ба
чи
ла i не зна
ла, як те
бе звуть.
-
Гриць, - ка
же на те вiн.
-
Ти вже це ка
зав, - вiд
по
вi
дає. -
Але ва
ше се
ло ве
ли
ке i ба
га
то
лю
дей так зветься.
-
Гриць… Гриць, - при
та
кує вiн i
вда
рив
ся по гру
дях. - Той, що має
всi дiв
ча
та за со
бою, що гу
ляє,
як но
га
ми пи
ше, що на все се
ло
най
кра
ще на трем
бi
тi грає… той
Гриць. Сеї зи
ми бу
ду, мо
же, i в
ва
шiм се
лi, - до
дав по
тiм. - Один
мiй то
ва
риш має там вуй
ка, i той
пе
ре
ка
зу
вав, аби вiн при
й
шов
до нього, має для нього гар
ну i
доб
ру дiв
чи
ну. То
дi гля
ди… -
гро
зить вiн, а ус
мiх хо
вається в
нього пiд чор
ним ву
сом, ук
ра
-
шує йо
го ли
це.
Вона пiд
су
ває мовч
ки чор
нi
свої бро
ви i ди
вується йо
го сло
-
вам.
-
Нiчого. Бу
де
мо лю
би
ти
ся.
Вона мов
чить, а вiд
так об
зи
-
вається:
-
Чи ти та
кож пос
вис
туєш со
бi з
тих дiв
чат, яких пе
рес
таєш лю
-
би
ти?
-
А що, - вiд
по
вi
дає вiн. - Бу
ду
пла
ка
ти? Хi
ба за то
бою пла
кав
би - бо ти он яка крас
на!
Вона по
ди
ви
ла
ся на нього ве
-
ли
ки
ми очи
ма, а вiд
так, мов нес
-
вi
до
мо, ха
пається за чер
во
нi ма
-
ки i, ви
тя
га
ючи їх мовч
ки з-за
ух, опус
кає на зем
лю.
-
А що роб
лять тi, з яких ти пос
-
вис
туєш? - пи
тає да
лi i впи
ває
ви
г
ре
бу
що в йо
го ли
це свої чор
-
нi очi.
-
Або я їх маю вчи
ти? - вiд
по
вi
-
дає. - I в них є свiй ро
зум, як i в
ме
не свiй. Ме
не нiх
то не вчить.
Не
ук я.
-
Хiба iдуть свi
та
ми, - ка
же за
-
дум
ли
во, пiв
го
ло
сом.
-
Не жу
ри
ся ни
ми, - по
тi
шає i,
прис
ту
па
ючи до неї бли
зь
ко, за
-
г
ля
дає їй ми
ло в очi.
-
З ме
не не бу
деш пос
вис
ту
ва
-
ти, - вiд
по
вi
дає на
раз твер
до, рi
-
шу
че, та про
те то
не, гу
биться
сво
їм пог
ля
дом в йо
го гар
них
очах.
-
З те
бе нi, - ка
же вiн впев
ня
ю
-
чим го
ло
сом. - Ти моя зо
зу
ль
ка.
-
Ти! - ка
же во
на на
раз по
ну
ро i
прос
тя
гає вiд
пор
но про
ти нього
ру
ки, так що її розп
рос
тер
тi па
-
льцi опи
ра
ються об йо
го гру
ди. -
Ти!!! - пов
то
рює ще раз. - Ти зна
-
єш що?
-
Знаю, - вiд
по
вi
дає i смiється
очи
ма. - Ти крас
на, мов бо
яри
ня,
i те
бе я люб
лю!
-
Ов-ва! - об
зи
вається во
на.
-
Ов-ва?- пов
то
рює вiн за
пи
ту
-
ю
че, i крiзь йо
го го
лос зой
кнув
жаль. - Гей, Тур
ки
не, Тур
ки
не, -
до
дає вiн, пог
ро
жу
ючи го
ло
сом i
очи
ма, - щас
тя твоє, що ти крас
-
на, а то…
Вона ха
пається за уха i зав
ва
-
жує, що цвi
тiв не
ма.
-
А он, на зем
лi, - ка
же вiн на
раз
чо
мусь з по
ко
рою, що ста
ра
є
ть
-
ся з'єдна
ти со
бi її лас
ку.
-
Самi ви
па
ли? - пи
тає нi
би се
-
бе, не спус
ка
ючи з нього очей.
-
Ти, - ка
же вiн да
лi, - та
ка крас
-
на, що те
бе од
ну я люб
лю.
-
О… о… о! - вик
ли
кує во
на бо
-
лiс
но i зги
нається по чер
во
нi
цвi
ти ма
ку.
-
Не вi
риш?
-
Що маю вi
ри
ти? - пи
тає i пiд
-
су
ває зчу
до
ва
но чор
нi свої бро
-
ви.
-
Що те
бе од
ну люб
лю.
-
Мене?
-
Тебе.
-
I ти крас
ний, - ка
же во
на прос
-
то, - але ме
нi тяж
ко на ду
шi.
-
Чому? - пи
тає вiн щи
ро i на
раз
обiй
має її за шию. - А он ме
нi не
тяж
ко.
Вона ви
хов
зується.
-
З то
бою ме
нi тяж
ко.
-
Зо мною?
-
Так. Я прий
шла то
бi ска
за
ти,
що бiльше вже не прий
ду.
-
Та за
те я прий
ду, - вiд
ка
зує
вiн.
-
Куди?
-
Всюди - де ти бу
деш.
-
Ба не всю
ди прий
деш.
-
Прийду, як раз ка
жу.
-
I до на
шої ха
ти?
-
I до ва
шої ха
ти. Та де ва
ша ха
-
та?
-
Коло мли
на над рi
кою. Знаєш?
-
До Iва
ни
хи Ду
би
хи? - пи
тає
вiн зчу
до
ва
но. - Так?
-
Так. Во
на моя ма
ти.
-
То го
нор
на па
нi, - вiд
по
вi
дає i
май
же свис
нув. - Зда
ле
ка ку
сає.
-
Моя ма
ма бо
го
мiльна, ро
бить
лю
дям доб
ре, са
му прав
ду лю
-
бить.
-
Та що з то
го? - об
зи
вається
вiн.
-
Нiщо. I ти
хо в на
шiй ха
тi, лиш
во
на та я i свя
тi iко
ни; крас
но
так i лю
бо…
-
Ще те
бе в чер
ни
цi дасть, - жа
-
р
тує вiн.
-
Може, й дасть, як
що ко
ли за
-
хо
чу.
-
Як не пос
ва
таю.
Вона спа
ле
нi
ла.
-
Чи пi
деш, за ме
не?
-
Як за
хо
чу, пi
ду.
-
Ов-ва? - нас
лi
дує її знов.
-
Ов-ва! - об
зи
вається во
на зго
-
р
да, не спог
ля
нув
ши на нього.
На
раз до
дає спо
кiй
но: - Iди со
бi!
-
Пiду, ко
ли схо
чу, не роз
ка
жеш
ме
нi, хоч ти i Ду
бiв
на!
-
А ме
нi лiп
ше, як те
бе не ба
чу, -
обiз
ва
ла
ся во
на зi спу
ще
ни
ми
вдiл очи
ма. I з ти
ми сло
ва
ми за
-
вер
тається, iде.
-
Туркине! - клик
нув вiн з жа
-
лем, бла
га
ючи, а за хви
лю опи
-
няється ко
ло неї. - Зо
зулько!
-
Хочеш свис
ну
ти? - пи
тає во
на
i про
ши
бає йо
го ве
ли
ким, до
пи
-
т
ли
вим, мов ос
те
рi
га
ючим пог
-
ля
дом.
-
Туркине!
-
Iди со
бi! - май
же мо
лить. - Ме
-
нi туж
но, ме
нi тяж
ко. Ме
нi сто
раз лiп
ше, як те
бе не ба
чу. Гри
-
цю! Iди, iди со
бi! Ме
нi так тяж
-
ко… iди!
-
Дурна ти! - об
зи
вається вiн.
-
Гадаєш, я не ка
жу прав
ду? -
вiд
по
вi
дає i, ста
нув
ши бли
зько
пе
ред ним, ди
виться ве
ли
ки
ми
щи
ри
ми очи
ма з блi
до
го сво
го
ли
ця, i ще й до
дає: - I не ви
жи
-
дай ме
не бiльше, бо я вже не
прий
ду.
-
Прийди, прий
ди, зо
зу
ле! - про
-
сить вiн по
кiр
но i схи
ля
є
ть
ся ни
-
зько пе
ред нею. - Прий
ди i за
ку
-
кай тут лi
сом, а я бу
ду тут жда
-
ти.
Нараз, по
ки вiн спос
те
рiг, спа
-
м'ятав
ся, во
на вiд
вер
ну
ла
ся жи
-
во вiд нього i, не ог
ля
нув
шись
бiльше анi ра
зу, роз
дi
ли
ла сме
-
ре
ко
вi га
луз
зя, пурх
ну
ла мiж
них, мов та пта
ха, i зник
ла…не
-
на
че її й не бу
ло.
Вiн не смiв чо
мусь пi
ти за нею.
Зга
дав її ма
тiр-па
ню, не хо
тiв i її
драз
ни
ти i ос
тав
ся, де сто
яв. Вiд
-
так вер
нув до ко
ня, об
няв, мов
то
ва
ри
ша, за шию, зiтх
нув, пож
-
дав ко
ло ньо
го хви
ли
ну, а по
тiм,
не на
ду
му
ючись дов
го, про
тяж
-
но свис
нув…
Слухає…
Легкий-легесенький, лед
ве за
-
мiт
ний шум ко
ли
шеться во
з
ду
-
хом, на
ка
зує мов
чан
ня…
Все мов
чить, ви
жи
дає.
"Не прий
ду!" - до
лi
тає на
раз
звi
д
кись зго
ри до нього тре
м
тя
-
чим лю
бим го
ло
сом. А вслiд за
ним вiд
би
ло
ся по
че
рез яр на
про
тив
нiй ска
лис
тiй стi
нi, ви
-
раз
но ум
лi
ва
ючи:
"Не прий
ду!"…
Збiгла на
до
ли
ну до
до
му, за
ди
-
ха
на, зво
ру
ше
на, ки
ну
ла
ся пе
ред
свя
тi iко
ни i мо
литься: "Гос
по
ди,
ме
нi смут
но! - жа
лiється, за
тис
-
ка
ючи, мов удер
жу
ючись вiд
пла
чу. - Гос
по
ди, ме
нi смут
но…
Чо
му ме
нi смут
но?"
Вернувши ско
рою їздою до
до
-
му, Гриць iде прос
то до бi
ло
ли
-
цьої Наст
ки. Йо
му хо
четься до
ко
гось при
гор
ну
ти
ся, до ко
гось
при
ту
ли
ти
ся, ко
мусь ска
за
ти,
що вiн лю
бить Тур
ки
ню. Що во
-
на та
ка, що во
на ся
ка… Що йо
го
сер
це бо
лить… Що ка
за
ла се…
вiд
по
вi
да
ла те - i ба
га
то та
ко
го
iн
шо
го ки
пить в йо
го гру
дях. То
-
му й пi
шов.
Настка жда
ла.
Вона все жда
ла.
Коли б i не прий
шов Гриць, во
-
на все на нього жда
ла, од
на
ко
во
йо
го лю
би
ла. Без вiд
мi
ни, i все
ра
ду
ва
ла
ся ним.
-
Настуне, го
луб
ко! - ка
же вiн
су
м
но, туж
ли
во i обiй
має її. -
Нас
ту
не, я ду
же втом
ле
ний…
Настка ту
лить i го
лу
бить. Наст
-
ка до
год
жає, во
на не пи
тає. Що
вiн хо
че, во
на мовч
ки спов
няє,
зав
ше доб
ра, зав
ше лю
ба.
Тепер си
дять обоє обiк се
бе i не
го
во
рять нi
чо
го… Са
мо мов
чан
-
ня го
во
рить за них.
Вiн гля
дить за
ду
ма
но впе
ред
се
бе на лiс i го
ри i нi
чо
го не ба
-
чить. На нього див
ляться чор
нi
очi з-пiд лу
ку
ва
тих зчу
до
ва
них
брiв, го
рять ко
ло ли
ця чер
во
нi
ма
ки, дри
жать в ухах зо
ло
тi пiв
-
мi
ся
чи
ки, цвi
туть лю
бi ус
та.
"Туркине! - стог
не, бла
гає мо
в
-
ч
ки йо
го сту
же
не, зво
ру
ше
не се
-
р
це. - Тур
ки
не! Чо
му ме
не не лю
-
биш?"
"Не прий
ду-у!" - вiд
зи
вається в
йо
го слу
ху лю
бий го
лос i за
ми
-
рає в смут
нiй гли
би
нi спраг
не
-
ної йо
го ду
шi. "Не прий
ду!"
-
Поцiлуй, Нас
те! - об
зи
вається
вiн на
раз по якiй
сь хви
лi твер
-
дим, якимсь при
ка
зу
ючим го
ло
-
сом i при
тя
гає пов
но
ли
цю слух
-
ня
ну дiв
чи
ну до се
бе й ту
лить. -
По
цi
луй!..
Поцiлувала…
-
…Так… - ка
же вдо
во
ле
но, встає
жи
во, не ог
ля
нув
шись за нею бi
-
льше нi пiв
пог
ля
дом, i вiд
хо
ди
-
ть…
***
Повiдцвiтали чер
во
нi ма
ки, яки
-
ми при
би
ра
ла
ся цi
ле лi
то мо
ло
-
да Те
тя
на. Нас
та
ли по
ну
рi днi.
По
ну
рi, ко
рот
кi i до
що
вi. А в ха
тi
Iва
ни
хи Ду
би
хи, що стоїть ме
жи
го
рою i гуч
ною рi
кою, па
нує ма
-
й
же заєдно пiв
те
мiнь. То сме
ре
-
ки, що здiй
ма
ються гус
ти
ми ря
-
д
ка
ми пе
ред ха
тою на го
рi, зас
-
ло
ня
ють вступ сон
ця i тво
рять в
нiй по
ну
рiсть; в ха
тi пе
ред iко
-
ною прес
вя
тої дi
ви го
рить, як
зви
чай
но у по
бож
ної Iва
ни
хи Ду
-
би
хи, ма
ле ми
гот
ли
ве свi
тельце.
Смутно i туж
но те
пер осiн
нi
ми
дня
ми крас
нiй Те
тя
нi. Ма
ти за
гос
по
дарст
вом та спра
вун
ка
ми в
мли
нi, лиш не
дов
го пе
ре
сид
жує
в свiт
лич
ках. Те
тя
на, приб
рав
ши
їх руш
ни
ка
ми, су
ше
ни
ми цвi
та
-
ми та ки
ли
ма
ми, не знає iно
дi,
що з ча
сом по
чи
на
ти, так ба
га
то,
здається їй, має йо
го зай
во
го.
Хо
ча й по
ма
гає ма
те
рi в гос
по
-
дарст
вi… кло
по
четься враз з
нею… втiм, все ж та
ки бу
ва
ють у
неї та
кi хви
лi… де здається їй…
має йо
го ще все за
ба
га
то. Гру
бої
че
ля
ди
нсь
кої ро
бо
ти Iва
ни
ха
Ду
би
ха своїй од
нiськiй доньцi не
дає в ру
ки, а ту
га за Гри
цем i по
-
тай
на лю
бов до нього пiд
му
лю
-
ють ду
шев
ний спо
кiй i рiв
но
ва
-
гу дiв
чи
ни. Ле
тi
ла би, як пта
ха,
на го
ру до нього, вiн же кли
кав,
мо
лив лi
сом, щоб зай
шла хоч
раз ще. Од
нак во
на не бу
ла.
Щось, що бу
ло си
ль
нi
ше вiд неї,
дер
жа
ло її вдо
ли
нi, вдо
ма, не до
-
пус
ка
ло ви
хо
ди
ти про
ти нього.
Хотiла ба
чи
ти - не йшла. Лю
би
-
ла - не по
ка
зу
ва
ла
ся За
чи
ни
ла
ду
шу i нi
би жда
ла чо
гось. Не
на
-
че бо
яла
ся лю
би
ти так, як бу
ла
год
на…
"А що, бу
ду пла
ка
ти?" - го
мо
нi
-
ло йо
го го
ло
сом в її ду
шi, ко
ли
при
га
ду
ва
ла со
бi роз
мо
ву з ним
та те, що дiв
ча
та, по
лю
бив
ши,
по
вин
нi ма
ти "свiй ро
зум".
Так. То
му ж i в неї був свiй ро
-
зум, - i во
на не ви
хо
ди
ла в лiс до
нього. Не вi
ри
ла йо
му. А он бiд
-
нiй Мав
рi як пiш
ло жит
тя мар
-
но-мар
но
тою, i всi по
ки
ну
ли. Нi
-
ко
го, ок
рiм неї та її ма
те
рi, не
ма
ла во
на на всiм свi
тi. Та во
на
так не хо
че. Лiп
ше не лю
би
ти,
як
що мав би вiн її за
бу
ти, вис
мi
-
яти, що так ду
же йо
го по
лю
би
-
ла, в йо
го очах ду
шу за
гу
би
ла…
I чо
мусь їй ляч
но, i чо
мусь туж
-
но. Скiльки не мо
ли
ла
ся, вi
ри до
нього в неї не
ма. По
лю
бить, по
-
ки
не, ос
мiє i свис
не! - ос
те
рi
гає
заєдно який
сь внут
рiш
нiй го
лос
її сер
це. Так учи
ла, ос
те
рi
га
ла
Мав
ра, а Мав
рi во
на вi
рить.
О!.. о!.. о!.. - ви
ри
вав
ся на са
му
та
ку лиш дум
ку сто
гiн з її гру
-
дей, i вi
ра, хоч би й бу
ла на час,
щез
ла без на
дiї - не вер
тає бiль
-
ше. Дум
ка нес
терп
на. Во
на му
-
тить її ду
шу, вiд
би
рає спо
кiй.
На
су
ває сму
ток, роз
пi
кає ду
шу.
Во
на, Те
тя
на Ду
бiв
на, по
ки
не
на,
ос
мi
яна. Во
на - що її ма
ти дер
-
жить, мов цвiт
ку за об
ра
за
ми,
ша
нує, пес
тить. Що все, чо
го б
не за
хо
тi
ла, ма
ла по во
лi. Во
на
ним по
ки
не
на, а вiн пос
вис
тує
на неї!.. Мов пiд не
ви
ди
мим тя
-
га
рем яко
гось нез
ро
зу
мi
ло
го їй
са
мiй стра
ху - уги
нається Те
тя
-
на, тер
пить i ум
лi
ває ду
шею.
Так час
то, так гус
то. То
му за
чи
-
не
нi її ус
та мов
чать гор
до, не
приз
на
ються нi
ко
му про бiль i
рай в ду
шi. Прий
де вiн або ста
-
рос
ти вiд нього, во
на за
го
во
-
рить, все роз
ка
же. А ко
ли не так,
не
хай все в нiй згас
не.
Iншими дня
ми знов Те
тя
на,
мов той лiд вес
ня
ний, та
не. До
се
бе ус
мi
хається, ра
дi
ючи цi
лою
ду
шею. Вiн її лю
бить! - крас
ний
та пиш
ний, мов орел лi
тає. А все
її лю
бить, ду
шею в'ялить. Гри
-
цю, Гри
цю! - кли
че її мо
ло
да ду
-
ша, прос
тя
гає ту
ж
но свої чис
тi
кри
ла, трi
по
четься на
дi
ями, ус
-
мi
хається щас
тям; ко
ли прий
де
сам?
Сам!
На своїм до
ро
гiм, як ву
гiль чор
-
нiм ко
нi. Прий
де, по
цi
лує, ста
не
пе
ред ма
тiр, ска
же те, що тре
ба,
за
по
вiсть їй щас
тя.
Та не спi
шить Те
тя
на лi
сом до
нього, а бi
жить до Мав
ри.
"Казати? Опо
вiс
ти? - пи
тає її не
-
пев
ний го
лос. - Роз
по
вiс
ти Ма
в
-
рi? Зра
ди
ти
ся? Чи рад
ше при
мо
-
в
ча
ти, аж нас
та
не час…"
Нi, лiп
ше мов
ча
ти. Не зра
ди
ти
-
ся нi сло
веч
ком. Рад
ше бу
де са
-
ма жда
ти, мовч
ки щас
тя виг
ля
-
да
ти, лю
би
ти тай
ком, а про
ми
не
час, вiн приш
ле сва
тiв, i все бу
де
доб
ре. Ма
ти її вiд
дасть за нього.
Во
ни по
лю
би
ли
ся, i во
на уп
ро
-
сить ма
тiр вiд
да
ти її за нього.
Та не спi
шить Те
тя
на до нього,
а спi
шить до Мав
ри.
Хоч i не роз
ка
же їй про свою
лю
бов, то Мав
ра знає рiз
не, ро
-
зу
мiється на всiм, бу
ва
ла в свi
тi,
знає во
ро
жи
ти, спо
ми
нає iно
дi i
про лю
бов… лег
ше якось бу
де.
Iдучи од
но
го ра
зу лi
сом з та
ки
-
ми ось дум
ка
ми, за
вер
тає Те
тя
-
на в сто
ро
ну, де вид
нiє Мав
ри
на
осе
ля, i… вреш
тi вхо
дить до неї.
-
Мавро! - кли
че жи
во. - А он я
до те
бе в гос
тi, хоч i не не
дi
ля, та
в нас в ха
тi туж
но якось ча
са
ми i
сум
но, а iно
дi аж… си
лує вий
ти…
хоч би й до те
бе! - Iз ти
ми сло
ва
-
ми ту
литься дiв
чи
на до ста
рої
при
ятельки, не
на
че ба
жає, хоч i
нес
вi
до
мо, пес
то
щiв i лю
бо
вi.
-
Мавро, ба
чиш, я тут… тож за
те обiй
ми, по
пес
ти…
-
От i при
га
да
ла! - вiд
по
вi
дає
Мав
ра, та про
те пес
тить i го
лу
-
бить свою до
ню.
-
Чому не при
хо
ди
ла? - ста
вить
пи
тан
ня. - За
бу
ла вже Ма
в
ру?
По
лю
би
ла яко
го хлоп
ця? Не
хай
їй усе роз
ка
же, все, що б лиш не
зна
ла. Во
на ж лиш її має. її од
ну
на свi
тi, її од
ну над усе. Бiльше…
ко
го їй лю
би
ти? Хто бiд
ною жiн
-
кою жу
риться? Довк
ру
ги неї
лиш лiс, лiс та го
ри. А он ни
нi
зра
н
ку хлоп
цi знов зве
ре
ща
ли.
При
ле
тi
ли злоб
нi, на ха
ту знов
спа
ли: "Та
та
ри iдуть!" - зве
ре
ща
-
ли. В две
рi наг
ри
ма
ли i, за
ки во
-
на з пе
чi злiз
ла, й по
ще
за
ли. Ко
-
го їй лю
би
ти? Ко
го там пес
ти
ти,
як не її, зо
зу
лю, зо
зу
лю бi
ле
нь
-
ку!
…Тетяна смi
яла
ся.
-
Страхали знов та
та
ра
ми?
-
Так, зле
тi
ли звiд
кись i ну ж
би
ти в две
рi. "Вiд
чи
ни, Мав
ро,
бо та
та
ри йдуть". Стiльки ча
су ос
-
та
ви
ли, що хi
ба зак
ля
с
ти, по
хо
-
ва
ти зiл
ля, щоб не розт
ру
си
ли.
-
Багато сього лi
та зiл
ля наз
би
-
ра
ла? - пи
тає Те
тя
на i об
зи
ра
є
-
ть
ся по за
кут
ках, де ста
ра при
я
-
те
лька дер
жа
ла на
су
ше
не ча
ро
-
дiй
не зiл
ля.
-
Та дос
та.
-
А он там на пе
чi, що се за зiл
-
ля? - спи
та
ла цi
ка
во
Тетяна. - Я ще не ба
чи
ла йо
го в
те
бе, ще на сiм не зна
юся.
-
Тото зiлля? - пи
тає ста
ра су
хо.
-
Тото. Вiд чо
го во
но, Мав
ро?
-
Вiд уся
ко
го ли
ха, - вiд
ка
зує
знов су
хо ста
ра, - во
но з-пiд "Бi
-
ло
го ка
ме
ня".
-
Та вiд яко
го ж ли
ха, Мав
ро? -
до
пи
тується дiв
чи
на, при
див
ля
-
ючись уваж
но лис
тю зiл
ля…
-
От, вiд ли
ха,.. - чує знов те са
-
ме. - Да
си на
пи
ти
ся, то й пе
ре
-
мо
жеш йо
го. Пе
ре
мо
жеш сном, i
вже йо
го не бу
де. Во
но дає сон…
- до
да
ла вiд
так вже при
яз
нi
ше. -
Не мо
жеш но
ча
ми спа
ти, зва
-
риш, да
си на
пи
ти
ся, i хоч би як,
а му
сиш ус
ну
ти. Ма
буть, i ме
не
тим зiл
лям на
поїли во
ро
ги то
дi,
ко
ли мою до
лю по
рi
ши
ли i з-по
-
мiж се
бе ви
ки
ну
ли. Ви
нес
ли в
снi з шат
ра, i я нi
чо
го не чу
ла.
Де
якi в нас ро
зу
мi
ються доб
ре
на зiл
лi. Ще й до них, як тре
ба,
при
мов
ля
ють. Гей, гей, зiл
ляч
-
ко! - до
да
ла i ус
мiх
ну
ла
ся чуд
но.
- Мав
ра та
кож зна
є
ть
ся на нiм.
Лиш со
бi не ва
ри, доньцю, - ос
-
те
рi
га
ла, - хi
ба тя
ж
ко
му во
ро
го
-
вi. Та ще й знай, ко
ли йо
го ко
па
-
ти.
Говорячи отак та по
яс
ню
ючи
вплив си
ли зiл
ля, во
на не
на
че
ще щось за
та
юва
ла, та Те
тя
на
про те й не до
пи
ту
ва
ла да
лi.
-
Коли йо
го ко
па
ти? - спи
та
ла
ли
ше.
-
Коли? - пов
то
ряє Мав
ра. - Ось
пос
лу
хай, як i ко
ли, ли
ше не за
-
будь. Дру
гий раз не ска
жу. Для
се
бе будь-ко
ли, оди
но
ко, з во
-
дою в ро
тi. До схiд сон
ця во
дою
на
лий, са
ма без су
сi
дiв горш
кiв
зва
ри, гле
чик не ки
вай, а все мо
-
вч
ки. Так для се
бе. А про
ти ли
ха
- iнак
ше.
Тетяна ус
мiх
ну
ла
ся.
Мавра пог
ро
зи
ла.
-
Не смiй
ся, дiв
че, - до
да
ла по
-
важ
но, - а кра
ще за
тям. Мо
же, я
за
ги
ну, ти од
на за
пам'ятай! Чо
-
му то
бi не зна
ти? То
бi не
хай не
при
дасться, а зна
ти все доб
ре.
Ось i знай, про
ти ли
ха… в не
дi
лю
ра
но уко
пай, в по
не
дi
лок по
ло
-
щи, у вiв
то
рок ва
ри, в се
ре
ду ра
-
но на
пiй, то i гей-гей який сон
ли
хо за
хо
пить!.. - i аж зас
пi
ва
ла,
трiп
нув
ши пальця
ми. - Гай, гай!
- i роз
ре
го
та
ла
ся. - Ой! - клик
ну
-
ла вiд
так з жа
лем. - Ко
ли б я бу
-
ла те зiл
ля то
дi ма
ла при со
бi, як
вiн ка
зав ме
нi, що я од
на всьому
вин
на, та ще i свис
нув - не бу
ла
б ни
нi Мав
ра са
ма по лi
сах, са
ма
на всiм свi
тi, а бу
ла би мiж своїм
лю
дом, з своєю ди
ти
ною… ет! -
до
да
ла гiр
ко i ур
ва
ла.
-
То й що, Мав
ро? - пи
тає Те
тя
-
на, i її очi ство
ри
ли
ся на
раз ши
-
ро
ко, три
вож
но.
-
То не
хай був би хоч зо три днi
пе
рес
лав
ся, як уже не що iн
ше…
-
Мавро! - крик
ну
ла дiв
чи
на з
вi
д
ра
зою, змор
щив
ши лю
то чор
-
нi бро
ви. - Грiх, що ти го
во
риш!
-
Може, i грiх… - при
та
кує Мав
-
ра твер
до. - Але i ме
не мо
ло
ду
зба
в
ля
ти, по
рiз
ня
ти з чо
ло
вi
ком
та
кож бу
ло грiх.
-
Мавро… ти йо
го лю
би
ла? - об
-
зи
вається знов Те
тя
на з не
с
вi
до
-
мою обо
ро
ною в го
ло
сi, i са
ма не
знає, чо
му їй вви
жається той,
ко
го во
на лю
бить, Гриць.
-
Любила на свою бi
ду та на
своє го
ре. Прав
да, що лю
би
ла.
Лi
п
ший був, як Ра
ду. Та що ме
нi
з то
го? Те
пер не
ма нi йо
го, нi ди
-
ти
ни, нi Ра
ду, нi ро
ди
чiв - нi
ко
го.
Те
тя
но, Те
тя
но, - до
дає сум
но, -
що ти, доньцю, знаєш, що зна
-
чить у гру
дях в жiн
ки жаль. Вiн
ва
ги не знає… I най бог бо
ро
ни
-
ть, щоб ти йо
го заз
на
ла хоч би i
зда
ле
ка. Ти збо
же
во
лi
ла б, - ос
-
те
рi
гає Мав
ра i нак
ла
дає лю
ль
-
ку.
-
Я збо
же
во
лi
ла б, - пов
то
ри
ла
Те
тя
на сти
ха i вже за
мовк
ла, змо
-
р
щив
ши, як пер
ше, бро
ви над
чо
лом. На
раз - ста
нув
ши бли
зь
-
ко пе
ред ста
рою ци
ган
кою, ка
-
же:
-
Мавро!
-
Що, доньцю?
-
Ти ба
га
то знаєш…
-
Хоч не так ба
га
то, а що тре
ба -
знаю.
-
То ска
жи ж. Чи вже всi та
кi, як
один той був?
-
Котрий?
-
Що ти йо
го лю
би
ла, а вiн те
-
бе… зра
див, свис
нув за то
бою?
Мавра ди
виться на дiв
чи
ну,
мов на ма
лу ди
ти
ну, приж
му
рю
-
ючи очi, i вiд
по
вi
дає:
-
Хiба вiд
те
пер вро
диться, що
та
кий не бу
де.
Тетяна не
на
че ум
лi
ває на тi
сло
ва. Сi
дає мовч
ки знов на ла
ву
i бiльше не пи
тає. За
те Мав
ра не
мов
чить.
-
Доньцю! - ка
же на
раз i ди
ви
-
ть
ся пильно на дiв
чи
ну. - Чо
му
ти вiд яко
гось ча
су за
бу
ваєш
про ста
ру Мав
ру? Г-а?
Тетяна стис
кає зу
би.
-
Не лю
биш її вже?
-
…Люблю.
-
А бiльше нi
ко
го не по
лю
би
ла?
Г-а-а? - пи
тає i па
кає з люльки, а
чор
ни
ми очи
ма про
ни
зує бi
ле
ли
це тої, що "од
ну" її лю
бить.
В Те
тя
нi на той за
пит щось бу
-
риться, щось здiй
має гор
до го
-
ло
ву, що до
сi пе
ред ста
рою слух
-
ня
но хи
ли
ло
ся, ко
ри
ло
ся, мов
пе
ред не
ви
ди
мою чор
ною си
-
лою, що на
ма
га
ло
ся взя
ти верх
над нею.
-
А хоч би й по
лю
би
ла? - пи
тає
на
раз i ди
виться не
уст
раш
но про
-
с
то ста
рiй во
рож
цi в очi.
-
Тодi не вiр!
-
А як по
вi
рю?
-
То вiд
так не жа
луй! - Ос
таннє
сло
во ви
мов
ляє Мав
ра ма
й
же з
пог
ро
зою.
-
Я не по
жа
лую.
-
Посилав уже ста
рос
тiв? - пи
-
тає Мав
ра за
мiсть всього i знов
про
ни
зує дiв
чи
ну оком аж до
гли
би
ни ду
шi.
-
Ще вiн їх пiш
ле.
-
З на
шо
го се
ла який?
-
Нi.
-
Здалека?
-
Не знаю. Нi
чо
го не знаю.
-
I ти йо
го лю
биш?
-
I я йо
го люб
лю.
-
Кажеш - вiн те
бе пос
ва
тає?
-
Вiн ме
не пос
ва
тає.
-
Коли?
-
Не знаю.
-
Сеї осе
нi?
-
Не знаю.
-
Тетяно! - ос
те
рi
гає Мав
ра з щи
-
рою стро
гiс
тю ї грiз
но ки
ває па
-
льцем. - Те
тя
но!
-
Що та
ке? - опи
рається про
ти
чо
гось у го
ло
сi ста
рої Мав
ри мо
-
ло
да дiв
чи
на.
-
Уважай, Те
тян
ко!
-
Вiн же ме
не лю
бить!
-
I ти йо
го лю
биш?
-
I я йо
го люб
лю.
-
I не з на
шо
го се
ла вiн?
-
Не з на
шо
го.
-
А ма
ма про те знає?
Тетяна зво
ро
хо
би
ла
ся. Са
ма ду
-
м
ка, що в її лю
бо
вi до Гри
ця хо
-
тiв би хто ста
ти на сто
ро
жi або
пе
реш
ко
дi, зво
ру
шує її на
раз i
наст
роює бун
тiв
ни
че. Во
на туп
-
ну
ла но
гою, як чи
ни
ла в ди
ти
н
-
ст
вi, ко
ли не спов
ня
ло
ся її ба
-
жан
ня, i вiд
вер
ну
ла
ся лю
та.
-
Їй - ма
ма! - крик
ну
ла розд
раз
-
не
но, - на
що ще й ма
мi зна
ти.
Вiн приш
ле вже в час ста
рос
тiв,
то
дi й дiз
нається. А те
пер не
тре
ба.
-
А як те
бе хто iн
ший пос
ва
тає
сеї осе
нi?
-
То не пi
ду, - вiд
по
вi
дає рi
шу
че
i гор
до.
-
А як ма
ма ска
же?
-
Мама не ска
же.
-
А як при
си
лує?
-
Мавро! - ки
ну
ла
ся до неї дiв
-
чи
на з не
опи
са
ним розд
раз
нен
-
ням, не
мов хо
тi
ла її вда
ри
ти, а
очi в неї за
iск
ри
ли
ся лю
то. - Ма
-
ма не при
си
лує!
-
Нi, нi, доньцю, - ути
хо
ми
рює
зат
ри
во
же
на розд
раз
нен
ням дi
-
в
чи
ни Мав
ра, як за ди
ти
ня
чих її
лiт. - Ма
ма не при
си
лує.
-
I ти до
по
мо
жеш, Мав
ро? - про
-
сить Те
тя
на, при
ка
зу
ючи.
-
I я до
по
мо
жу, доньцю, вмов
лю
ма
му.
-
Доки вiн ста
рос
тiв не приш
ле,
Мав
ро?
-
Доки ста
рос
тiв не приш
ле.
-
Хоч би i дру
гi прий
шли i ма
ма
си
лу
ва
ла? - пи
тає Те
тя
на з при
-
тис
ком, нi
би за
без
пе
чу
ючись вi
-
д
те
пер Мав
ри
ною по
мiч
чю.
-
Хоч би i так, ди
ти
нонько. Але
не жу
ри
ся. Не час тим жу
ри
ти
ся.
Тетяна сi
дає близько ко
ло пе
чi,
де тлiє кiлька вуг
ли
кiв, i мов
-
чить.
-
А хоч ба
га
тирський син вiн? -
пи
тає по якiй
сь хви
ли
нi знов
Ма
в
ра.
-
Авжеж, - вiд
по
вi
дає Те
тя
на
зго
р
да, i її го
лос зас
те
рi
гає со
бi
заз
да
ле
гiдь iн
шу дум
ку в ста
рої
при
ятельки, як ту, що вiн ба
га
-
тирський син.
-
А крас
ний?
-
…Ну-у-у! - вiд
по
вi
дає лиш мо
-
ло
да дiв
чи
на з при
тис
ком i пiд
-
су
ває бро
ви, вiд
так до
дає: - Та
-
кий, ма
буть, лиш твiй був, Мав
-
ро…
-
Нехай бог бо
ро
нить, щоб та
-
кий вже вдав
ся.
-
Красний - ка
жу, Мав
ро.
-
Я чую, доньцю, - вiд
по
вi
дає Ма
-
в
ра i хи
тає жа
лiс
ли
во го
ло
вою. -
То
му я про
па
ла, - до
дає, ма
й
же
спi
ва
ючи, пiв
го
ло
сом. - Ду
шу за
ним да
ла - за йо
го очи
ма.
-
За йо
го очи
ма… - пов
то
рює
ро
зм
рi
яно, за
ду
ма
но Те
тя
на.
-
А як йо
го звуть?
Тетяна ва
гається, вiд
так ма
хає
ру
кою зне
важ
ли
во i бай
ду
же до
-
дає:
-
Подибала раз…
-
Раз? I вже по
лю
би
ла?
-
Раз, i дру
гий, i тре
тiй, а чет
-
вер
тий по
лю
би
ла.
-
Тайком?
Тетяна мов
чить, спус
тив
ши го
-
ло
ву.
-
В мли
нi? - роз
пи
тує, розг
ре
бує
дi
во
чу тай
ну Мав
ра.
Тетяна зно
ву по
та
кує мовч
ки
го
ло
вою, а вiд
так за
пе
ре
чує.
-
Не хо
чу прав
ди ска
за
ти.
-
Тетяно! - ос
те
рi
гає Мав
ра, ма
-
й
же мо
лить. - Ка
жи, най при
си
-
лає ста
рос
тiв. Са
ма не ви
ходь до
нього!
-
Сам приш
ле вiн сва
тiв, - об
зи
-
вається твер
до дiв
чи
на.
-
Най бог по
ма
гає. I да
лi сте
ре
-
жи
ся, Те
тя
но! Бо хто, до
нько, лю
-
бить, той не раз i гу
бить, - до
да
-
ла про
ро
че.
-
Губить, - пов
то
рює ледь чут
но
ше
по
том Те
тя
на, а вiд
так вмов
-
кає…
Тишина… Мов
чан
ка.
Мавра, за
ду
мав
шись, па
кає лю
-
ль
ку
, а Те
тя
на знов бо
ре
ть
ся з
чи
мось, мов
чить який
сь час; вiд
-
так ки
дається до Ма
в
ри, ту
ли
ть
-
ся до неї i бла
га
ючим го
ло
сом
до
пи
тується:
-
Мавро, чи вже справ
дi всi та
кi,
як ти пе
ред
ше ка
за
ла?..
Мавра вiд
зи
вається твер
до, мов
ка
мiнь, що, впав
ши в во
ду, по
во
-
ро
ту не знає:
-
Хiба вiд
те
пер вро
диться - що
та
кий не бу
де.
-
Мавро!!
-
Доньцю моя до
ро
га, як ти нi
-
ко
ли не вi
ри
ла Мав
рi, то сим ра
-
зом по
вiр! Ти в ме
не од
на на свi
-
тi…
-
В нього щи
рi очi… я йо
го люб
-
лю, - вiд
по
вi
дає i нi
би бо
реться
мо
ло
да дiв
чи
на з не
до
вiр
ли
вiс
-
тю ста
рої ня
нi.
-
Любиш, доньцю? Лю
биш? - вi
-
д
ка
зує сум
но Мав
ра, - Тож лю
би
щас
ли
во, бо я - од
на на всю го
ру,
на весь лiс, на всю са
мо
ту, да
ле
-
ко-ши
ро
ко од
на та й од
на.
Зворушена вер
тає осiн
нiм ти
-
хим лi
сом Те
тя
на, i вже не йде
до Мав
ри, її бо
лить, як Мав
ра за
-
го
во
рить про них а з тим i про
то
го, яко
го й не знає.
Не пi
де. Не доб
ре їй з Мав
рою.
Що б i не по
ру
шив, во
на на все
ки
дає тiнь. А Те
тя
на лю
бить. Во
-
на знає Гри
ця. I вiн її та
кож лю
-
бить. Своє доб
ро во
ни зна
ють.
Вона ви
жи
дає до
ма ста
рос
тiв
вiд нього. Iно
дi i мо
литься. Ко
-
лись вiн лиш над'їде - го
во
рить
її сер
це - чор
ний кiнь за
р
же, i вiн
увiй
де в ха
ту. Здiй
ме ка
пе
люх,
як не раз вже в лi
сi, i, вкло
нив
-
шись по
кiр
но, ска
же: "Я прий
-
шов, Тур
ки
не! Те
бе од
ну я люб
-
лю, од
ну на всiм свi
тi".
Куди б не хо
ди
ла, за що б не
бра
ла
ся, а в її ду
шi грає од
на i та
са
ма пiс
ня: "Гриць її по
лю
бив, а
во
на Гри
ця…"
Звiльна ми
нає день за днем
осiнь, наб
ли
жається зи
ма - аж i
нас
та
ла вреш
тi. Бi
ла, чис
та i мо
-
ро
зис
та. Пу
шис
тий iнiй уги
нає
сос
ни, а гру
ба верст
ва снi
гу зас
-
те
ли
ла бi
лу стеж
ку. Весь лiс, ку
-
ди не гля
ну
ти, при
ки
нув
ся на
час в якусь бi
лу мрiю…
З-пiд гус
тих сме
рек, об
тя
же
них
бi
лим снi
гом, са
ме над яром в'є
-
ть
ся про
зо
ро-си
ня
вою га
дюч
-
кою дим iз Мав
ри
но
го ко
мин
ка.
Во
на зи
мує…
***
Поволi про
хо
дить мо
ло
до
му Гри
-
це
вi осiнь i зи
ма. Зра
зу виїжджав
iще за крас
ною Тур
ки
нею, та пе
-
рес
вiд
чив
шись хут
ко, що во
на
де
р
жить сло
во, не яв
ляється, як
при
обi
ця
ла, що "не прий
де", вiн
аж по
сум
нiв. "Якби лю
би
ла, то
ви
хо
ди
ла б, - го
во
рив заєдно, -
хоч раз один, а все-та
ки вий
шла
б, по
ка
за
лась би - щоб бо
дай по
-
ба
чив, пог
ля
нув на неї. А то за
-
тя
ла
ся i анi раз". Хо
лод, мо
роз
ви
та
ють по го
рах, а Гри
ця все
ще вид
но вiд ча
су до ча
су на чо
-
р
нiм ко
нi, як ку
дись же
не i вер
-
тає по
вiльним кро
ком сум
но.
Лиш як мо
ро
зи по
ча
ли на доб
ре
при
тис
ка
ти, а да
лi i снiг на
ля
га
-
ти на ши
ро
ких вi
тах сме
рек бi
-
лою ва
гою, пе
рес
тав вiн ви
жи
да
-
ти дiв
чи
ну в лi
сi. Тим ча
сом ту
га
заг
нiз
ди
ла
ся в йо
го ду
шi, скi
ль
-
ки не роз
ва
жу
ва
ла її нес
вi
до
мо
своїми пес
то
ща
ми, ще
бе
тан
ням
та слух
ня
нiс
тю бi
ло
ли
ця Наст
ка.
Гриць мов не той вже, що був.
Пос
мут
нiв. Ста
рос
тiв до Те
тя
ни
вiн та
кож не мо
же сла
ти, бо в
йо
го су
сiдст
вi жи
ве Наст
ка i вiн
не хо
че її сму
ти
ти. До то
го й
батько йо
го не хо
че зем
лi вiд
дi
-
ли
ти - ка
же жда
ти… з же
няч
кою
ще не ква
пи
ти
ся, i вiн му
сить
батько
вiй во
лi пiд
да
ти
ся. Та
жду
чи отак i пле
ка
ючи в сер
цi
бог знає якi на
дiї про Тур
ки
ню,
вiн все-та
ки не пе
рес
тає, роз
вi
-
ду
ючись тай
ком про Те
тя
ну, -
за
хо
ди
ти дос
хо
чу до синьоокої
Наст
ки, вiд
да
ва
ти
ся то
му по
чут
-
тю, що йо
го в'яза
ло з нею i дер
-
жа
ло при нiй. Вiн не
на
че мiц
нiє
ду
шею, за
чув
ши тут i там мiж
то
ва
ри
ша
ми, що во
на, крiм ньо
-
го, - що гу
ляє, мов но
га
ми пи
ше,
- не ба
чить iн
шо
го в се
лi, в'яне
за ним сер
цем i до смут
ку лю
-
бить…
А Тур
ки
нi не вид
но.
Однак не та
ка вже кров у Гри
-
ця, щоб вiн дов
го з ту
гою в сер
цi
во
зив
ся. Од
но
го по
ран
ку осiд
лав
сво
го чор
ног
ри
во
го ко
ня i по
да
-
в
ся в се
ло, де жи
ла Iва
ни
ха Ду
-
би
ха з своєю гар
ною донькою,
їз
дить там по се
лу, вда
ючи, що
за спра
вун
ка
ми, а за Iва
ни
ху Ду
-
би
ху все поп
ри те роз
пи
тує. Чи
гор
да во
на ду
же i неп
рис
туп
на?
Стро
га ду
же па
нi?
-
Горда ду
же, - ка
жуть, - i стро
-
га, а для своєї доньки то, зда
є
ть
-
ся, чи не са
мо
го бо
яри
на ви
жи
-
дає.
-
А донька? - пи
тає.
-
За жод
но
го не хо
че й чу
ти. До
-
сi вiд
мов
ляє всiм як од
но
му, -
ро
з
ка
зу
ють. - Ка
же, що не "по
ду
шi" i не хо
че.
-
От жва
ва, що й бiд
них лю
бить,
- ви
хо
пи
ло
ся якось Гри
це
вi з уст.
-
Та яке там вже "лю
бить"! На
жод
но
го, а на бiд
но
го вже й тi
-
ль
ки не ди
виться.
-
А гар
на яка? - до
пи
тує да
лi
Гри
ць, вда
ючи, що не знає дiв
чи
-
ни.
-
Сам вже при
ди
ви
ся, - по
да
ють
у вiд
по
вiдь. - Пок
ло
ни
ся їй ни
зь
-
ко, пог
лянь на бро
ви, то
дi осу
-
диш влас
ни
ми очи
ма, хто та
ка
Ду
бiв
на, хто та
ка Тур
ки
ня.
В Гри
ця аж за
го
рi
ло в ду
шi. От
йо
го Тур
ки
ня - спа
лах
ну
ло в ду
-
м
цi. Доб
ре ка
жуть: на жод
но
го
не гля
не. На нього во
на ди
ви
ть
-
ся, ота Ду
бiв
на, до нього лас
ка
-
ва, прек
рас
на та Тур
ки
ня.
Дивиться? Гри
цю, Гри
цю… ува
-
жай, що дiєш! "Га
даєш, я за
раз
для кож
до
го?" - при
га
ду
ються йо
-
му її сло
ва.
"Я не для кож
до
го…"
Та Гри
це
вi бай
ду
же про сло
ва
дiв
чи
ни. Вiн її лю
бить. I щось
здi
й
має в мо
ло
до
му хлоп
це
вi го
-
р
до го
ло
ву, не
на
че упо
ми
нає
ть
-
ся про своє пра
во… а все iн
ше
йо
му бай
ду
же. "Для кож
до
го, не
для кож
до
го, а йо
го во
на бу
де!
Ще не бу
ло та
кої, що йо
му опер
-
ла
ся б". I їде Гриць впрост вiд
-
важ
но сам до Iва
ни
хи Ду
би
хи.
Хоч по
ба
чить Те
тя
ну, сло
во-два
спи
тає. Мо
же, вий
де з ха
ти…
Вийшла Тур
ки
ня, спа
ле
нi
ла i
зчу
ду
ва
ла
ся бро
ва
ми. З ша
п
кою
в ру
цi стоїть Гриць пе
ред нею.
-
Я прий
шов, Тур
ки
не, - ка
же
вiн по
кiр
но.
-
Гаразд, - вiд
по
вi
ла во
на i всмi
-
х
ну
ла
ся очи
ма. А за нею ма
ти -
ви
со
ка, стро
га… в чор
но
му одi
та.
-
В яких спра
вах, мо
ло
дий газ
-
до? - за
пи
та
ла су
хо i про
шиб
ла
хо
лод
ним оком Гри
ця i доньку.
-
Не пи
та
ли зран
ку лю
ди тут за
ним?
-
Не пи
та
ли, - ще зим
нi
ше вiд
-
ка
за
ла.
-
Чоловiк та й жiн
ка…
-
Не пи
та
ли, ка
жу! - З тим i
обер
ну
ла
ся i ввiй
шла у ха
ту.
-
I ти, донько, входь, над
во
рi не
гай
ся! - так прий
ня
ла йо
го Iва
-
ни
ха Ду
би
ха - i бiльше її не ба
-
чив.
-
Iду, мам
цю… - об
зи
вається слу
-
х
ня
но Те
тя
на, а са
ма з мi
с
ця не
ру
шається.
-
Вийди, де лиш за
хо
чеш, я усю
-
ди прий
ду, або хоч до це
р
к
ви, -
про
сить Гриць, вкло
нив
шись
знов по
кiр
но. - Ра
зом по
су
муємо,
ра
зом по
го
во
ри
мо.
-
Не вий
ду. На
вiть i не жди, - вi
-
д
по
вi
ла твер
до.
Вiн жде хви
ли
ну, мне шап
ку в
ру
ках, по
тiм ози
вається:
-
А в лiс вес
ною прий
деш? - пи
-
тає i з ти
ми сло
ва
ми схи
ля
ється
пе
ред нею, до
ти
ка
ючи сим ра
-
зом шап
кою са
мої вже зем
лi.
-
В лiс вес
ною прий
ду. А те
пер
вер
тай.
-
Як за
зе
ле
нiє, - прит
ри
мує Гри
-
ць, а сам аж гу
бить очi на її чор
-
них бро
вах, на ус
мiх
не
них ус
тах,
на всiй її кра
сi.
-
Як за
зе
ле
нiє, - пов
то
рює во
на
i знов ус
мi
хається.
Гриць кла
няється.
-
Спасибi, Тур
ки
не, що ти вий
ш
-
ла з ха
ти, що ска
за
ла сло
во, спа
-
си
бi ще раз.
-
Спасибi то
бi, що до
дер
жав ти
сло
ва - та про
те вер
тай - ма
ти не
жар
тує…
Вiдлетiв Гриць на чор
нiм ко
нi, i
ти
хо ста
ло ко
ло ха
ти, лиш на ча
-
сок, нi
би десь на спо
гад там ко
-
мусь, ос
тав
ся ту
пiт кiнських ко
-
пит у воз
ду
сi.
"В лiс вес
ною прий
деш?" - пов
-
то
рює Гриць в се
бе вдо
ма зає
-
дно своє пи
тан
ня, то
не в нiм, ку
-
ди б не хо
див, за що б не брав
ся.
"В лiс вес
ною прий
ду!"
"Як за
зе
ле
нiє…"
"Як за
зе
ле
нiє…" Гос
по
ди бо
же,
от Тур
ки
ня i лю
бить!
"Весно, прий
ди! - ту
жить, мо
-
лить нi
мо йо
го мо
ло
да грудь, зi
-
т
хає га
ря
че йо
го сер
це. - Вес
но,
прий
ди!.."
Повеселiв Гриць. Обiй
має Наст
-
ку, ту
лить i го
лу
бить з по
тай
но
-
го щас
тя синьооку її. Вдо
во
ляє
ба
тька-ма
тiр, а сам до се
бе ус
мi
-
хається. В лiс вес
ною прий
деш?" -
пи
тає йо
го сер
це.
"В лiс вес
ною прий
ду".
"Як за
зе
ле
нiє?.."
"Як за
зе
ле
нiє…"
Зеленiйте, сос
ни!..
***
Весна нас
та
ла.
Стоять сме
ре
ки рiв
ни
ми зе
ле
-
ни
ми хо
руг
ва
ми, вi
та
ються шу
-
мом, кло
няться ко
ро
на
ми од
на
дру
гiй, а все то
му, що от вес
на
прий
шла.
Цвiтуть вже i цвi
ти, ко
ли
шу
ть
-
ся i дзвiн
ки ко
ло скал, ка
мi
н
ня, а
все в честь вес
ни, все в честь її
по
во
ро
ту.
Порозпукувалися вже й ма
ки
мо
ло
дої Те
тя
ни, i от-от не
за
дов
-
го во
на їх зiр
ве вже, зак
вiт
ча
є
-
ться ни
ми, пос
пi
шить зе
ле
ним
лi
сом пруд
ки
ми но
га
ми до ста
-
рої Мав
ри або й дальше…
***
Одної та
кої чу
до
вої вес
ня
ної
дни
ни пус
тив
ся Гриць в по
ло
ни
-
ни ог
ля
ну
ти ху
до
бу, де
якi ко
ли
-
би та на при
каз батька виб
ра
ти
кiлька кра
щих штук ху
до
би на
про
даж. Пе
ре
хо
дя
чи че
рез се
ло
на про
тив
ну го
ру, де са
ме прос
-
тя
га
ли
ся по
ло
ни
ни йо
го батька,
по
ди
бав по до
ро
зi ста
ро
го, з ди
-
тинст
ва вже йо
му зна
но
го дi
да
Анд
ро
на
тi, що все раз на кiлька
ро
кiв яв
ляв
ся в їх се
лi i пос
ту
пав
до їх ха
ти!
Заходив - як по що. Ча
сом з ло
-
ж
ка
ми на про
даж, iно
дi впрост
по ми
лос
ти
ню, iно
дi впро
шу
вав
-
ся на сам вiд
по
чи
нок, а все пос
-
ту
пав. По
ба
чив
шись те
пер з ци
-
га
ном стар
цем на пус
тiй до
ро
зi,
Гриць поз
до
ро
вав
ся з ним, за
-
дер
жав
ся.
Старець ци
ган при
лу
чив
ся до
мо
ло
до
го хлоп
ця, i ма
ло-по
ма
лу
опо
вi
ли со
бi обид
ва, як їм жи
ве
-
ться, що пе
ре
бу
ли за час, не ба
-
чив
шись, i все та
ке iн
ше з жит
тя.
Старий ци
ган роз
ка
зав Гри
це
вi,
що во
ло
читься вже до двад
ця
ти
ро
кiв на свi
тi, ли
ше гли
бо
кою
зи
мою опи
няється в Угор
щи
нi,
не
да
ле
ко пус
ти, де ту
литься ко
-
ло iн
ших ци
га
нiв. Жiн
ка в нього
по
мер
ла ще пе
ред двад
цятьма
ро
ка
ми, не
дов
го по ут
ра
тi од
нi
-
сiнької доньки, яку пос
тиг
ло не
-
щас
тя, i во
на або вмер
ла, або,
мо
же, ти
няється де по свi
тi. Ди
-
ти
нi тiєї доньки, щоп
рав
да, по
-
во
диться доб
ре, го
во
рив вiн, не
див
ля
чись при цих сло
вах на мо
-
ло
до
го хлоп
ця. А йо
го лиш та
од
на дум
ка при жит
тi дер
жить,
що вiн ко
лись ко
ло тої ди
ти
ни
за
ту
лить очi. Але по
ки те бу
де,
вiн му
сить во
ло
чи
ти
ся по свi
тi, а
як нас
та
не час, що йо
го внук од
-
ру
житься, то
дi вiн прий
де до
нього й ос
та
не.
Зимою пе
ред ро
ком, - роз
ка
зу
-
вав, - пе
ре
хо
див вiн ту
тей
шi се
-
ла, зби
ра
ючи ми
лос
ти
ню, бо ци
-
га
ни, ко
ло кот
рих ту
лив
ся зви
-
чай
но, пос
ва
ри
ли
ся мiж со
бою i
пог
на
ли йо
го шу
ка
ти хлi
ба в свi
-
тi. Але який вже в нього за
ро
бi
-
ток, вiд
ко
ли не го
ден сми
ком по
стру
нi во
ди
ти, но
ча
ми пе
ре
сид
-
жу
ва
ти, по ве
сiл
лях гра
ти? I за
-
ма
ни
ло йо
го й оцим се
лом пi
ти,
де ба
чив ос
тан
нiй раз свою до
-
нь
ку: але жа
лу
вав. Зай
шов
ши в
лiс яко
юсь стеж
кою, ку
ди, зда
ва
-
ло
ся йо
му, до
ро
га ближ
че, - вiн
заб
лу
див. I хо
ча впро
шу
вав
ся до
якоїсь там ха
ти
ни в лi
сi, все-та
-
ки не дiс
тав
ся до теп
ла i ма
ло
що не за
ги
нув в снi
гу з го
ло
ду та
хо
ло
ду. I вже вiд
то
дi жи
ве зи
-
мою в до
лах. Але вiн вже ос
лаб
цiл
ком; чує смерть за со
бою. I
здається йо
му iно
дi, що гос
подь
дер
жить йо
го лиш то
му на но
-
гах, щоб вiн iще прис
лу
жив
ся в
де
чiм свой
ому вну
ко
вi.
-
В чiм? - спи
тав Гриць.
А от се труд
но оз
на
чи
ти ста
ро
-
му дi
до
вi… Але так йо
му вви
жа
-
ється. Ок
рiм то
го, хо
че йо
му на
ве
сiл
лi заг
ра
ти на скрип
цi, хоч і
ста
ре
чи
ми пальця
ми. Слав
ний
м
у
зи
ка Анд
ро
на
тi заг
рає йо
му
ще на ве
сiл
лi… по
тiм… не
хай би
й за
раз по
мер. От що!
Розказуючи ота
ке, ста
рий ди
-
вив
ся з-пiд брiв виг
ре
бу
щим
оком на мо
ло
до
го хлоп
ця, як той
здо
ро
во, мов олень, гнав вго
ру i,
щоб не ос
тав
ля
ти ста
ро
го по
за
со
бою, вiд ча
су до ча
су при
сi
дав
на зем
лю та, жду
чи, при
див
ляв
-
ся бай
ду
же на тяж
кий крок ста
-
р
ця i на йо
го са
мо
го.
-
Тебе, син
ку, я оце тре
тiй раз
ба
чу, - об'яснив да
лi ста
рець мо
-
ло
до
му. - Ти, ма
буть, не маєш
ро
ди
чiв?
-
Кажуть, "нi", - вiд
по
вiв ко
рот
-
ко Гриць, що не лю
бив, як йо
му
зга
ду
ва
ли, що вiн го
до
ва
нець.
-
Але то
бi доб
ре? - до
пи
ту
вав
ся
цi
ка
во ста
рець; i не
мов лиш ждав,
щоб сло
во "доб
ре" пе
рей
шло ус
-
та мо
ло
до
го.
-
Та доб
ре, - чує знов ко
рот
ку
вiд
по
вiдь.
-
В ба
га
чiв жи
веш?
-
Та нi
би в ба
га
чiв, їсти, пи
ти
маю, оде
жi гар
ної та
кож ста
ра
-
ють, ко
ня най
кра
що
го з ста
да
та
кож да
ру
ва
ли… - i, не до
кiн
-
чив
ши дум
ку, вмовк.
-
А чо
го не
дос
тає то
бi ще? - пи
-
тається ста
рець i ус
мi
ха
є
ть
ся. -
Люб
ки?
Гриць мах
нув ру
кою.
-
Є, - ка
же, - їх дос
та, де б не за
-
хо
тiв. А з-по
ме
жи тих є ви
б
ра
нi
двi.
-
А ба
гач
ки? - роз
вi
дується знов
ста
рець, i йо
го очi за
го
рi
ли зах
-
лан
нiс
тю.
-
Та - нi
би ба
гач
ки. Чор
ня
ва, ка
-
жуть, ба
гач
ка, то, мо
же, й не схо
-
че її ма
ти да
ти за ме
не; але си
-
ньооку, бi
ля
ву, мої ро
ди
чi хо
-
чуть, а ме
не її ро
ди
чi. I доб
ра во
-
на i не
по
га
на; як
раз, ка
жуть, ме
-
нi пiд па
ру. Зреш
тою, бог знає,
кот
ра ме
нi суд
же
на. I кот
ра бу
-
де, то бу
де. От… - i мах
нув при
тiм сло
вi зне
важ
ли
во ру
кою, -
всi во
ни од
на
ко
вi.
-
Що? - пи
тає ста
рець i роз
ту
ляє
ус
та, бо ча
сом не до
чу
ває доб
ре.
-
З то
го всього я пi
шов би в
свiт! - ка
же.
-
Куди? - аж крик
нув ста
рець.
-
У свiт.
-
У свiт? Як той ци
ган? От-то, i
на
го
во
рив. Бi
ду
ва
ти, як я?
-
Е, нi, - як ви по ми
лос
ти
ню; а
так со
бi, щоб ба
чи
ти свiт. Нав
ку
-
чи
ло
ся ме
жи гор
ба
ми. Так, дi
ду,
iно
дi ме
не тяг
не де
iн
де в свiт, -
го
во
рить май
же з ту
гою Гриць, -
що гос
по
ди бо
же! От
же, нi.
-
Дiвчат шко
да? Що? - спи
тав
ста
рий i розс
мi
яв
ся.
-
Може, i шко
да тої, з чор
ни
ми
бро
ва
ми, - вiд
ка
зав Гриць прос
-
то. - Во
на нi
ко
ли не нав
ку
чує
ть
-
ся. Все те
бе нi
би чи
мось но
вим
го
дує. Щоп
рав
да, дi
ду - гар
на дi
-
в
чи
на.
-
А я то
бi ка
жу, си
ну, все пус
те.
Гар
на чи не
гар
на, бi
ла чи чор
ня
-
ва - як ба
гач
ка, то бе
ри! Ду
же га
-
р
ної на
вiть сте
ре
жи
ся. Бу
де за
дру
ги
ми спо
зи
ра
ти, - при
учує
ста
рий.
Гриць розс
мi
яв
ся.
-
А я вiд чо
го бу
ду? - спи
тав. -
Але во
на гар
на, мов бо
я
р
сь
ка до
-
ч
ка. А бi
ля
ва за
те лю
ба i до
год
-
жує. Що б не за
хо
тiв я, во
на вже
зро
би
ла. За ти
ми дво
ма хлоп
цi
го
ло
ви да
ють. А я ще не знаю,
кот
ру пос
ва
таю. Жаль од
ну по
-
ки
да
ти, а шко
да i дру
гу ли
ша
ти.
Гей, Тур
ки
не, Тур
ки
не! - клик
-
нув на
раз ту
ж
но. - Ти в ду
шу за
-
па
ла, а са
ма, мов ча
рiв
ни
ця… до
-
б
ре за
хо
ва
ла
ся! Гей, дiв
ча
та, зли
-
й
те
ся в од
ну, i я вас пос
ва
таю!
При тих туж
ли
вих, а за
ра
зом i
га
ря
чих сло
вах розс
мi
яв
ся ста
-
рець прик
ро. Йо
му при
га
да
ла
ся
нi
би дав
ня якась каз
ка, не
щас
на
лю
бов
на при
го
да йо
го доньки
Ма
в
ри. I Ра
ду сво
го лю
то
го лю
-
би
ла, i ма
дярсько
го бо
яри
на лю
-
би
ла, а са
ма од
на ос
та
ла
ся… в
свi
тi десь про
па
ла…
-
Одну лю
би, син
ку… - пе
рес
те
-
рi
гає по
важ
но. - Од
ну лю
би, та
щи
ро.
А да
лi i сам умовк. Нi
би боїться
свої сло
ва по
яс
ни
ти, удо
вiд
ни
ти
[23]
, щось роз
ка
за
ти, що на ус
та
рветься. Мов
чить, щоб не вi
дiпх
-
ну
ти вiд се
бе до
ро
го
го хлоп
ця,
не вiдст
ра
ши
ти чим на
вi
ки…
-
Мабуть, бi
лу пос
ва
таю, - обiз
-
вав
ся на
раз сам Гриць. - Дар
ма,
що чор
ноб
ри
ву, мо
же, й бiльш
лю
б
лю. I де во
на? Хто її вдер
-
жить? Во
на… тут i там, тут i там,
а хо
чеш її об
ня
ти, до се
бе при
го
-
р
ну
ти, во
на "не для те
бе". Бог
[23]
- Удо
вiд
ни
ти - до
вес
ти.
знає, як то ще бу
де. За бi
ля
вою
ста
ри
ня по
тя
гає, а чор
ня
ву я
один лиш знаю. Ми лю
би
ли
ся
по
тай, схо
ди
мо
ся в лi
сi… Тур
ки
-
не, вий-ди! - гук
нув туж
ли
во, не
-
з
ва
жа
ючи на при
сут
нiсть ста
ро
-
го, мов був сам-один на го
рi. -
Ви
й
де, як за
зе
ле
нiє!.. А от вже i
зе
ле
нiє, - до
дав, звер
та
ючись до
дi
да, яко
го нi
би ли
ше ще в ос
-
тан
нiй хви
лi спос
те
рiг. - А ти!.. У-
х! - клик
нув уд
ру
ге туж
ли
во з
усi
єї гру
дi, а вiд
так, трiп
нув
ши
ка
пе
лю
хом до зем
лi, ки
нув
ся i
сам на тра
ву.
Старець до
лiз до нього i ста
нув,
вiд
по
чи
ва
ючи.
-
Любитеся по
тай з чор
ноб
ри
-
вою? - спи
тав.
-
Сходимося все в лi
сi. До ха
ти
ста
ра ще не прий
має, чи
гає над
нею, як вов
чи
ця, на
вiть го
во
ри
-
ти не хо
че! Тож ми лi
сом кри
є
-
мо
ся.
-
Зле, хлоп
че, - пе
рес
те
рi
гає знов
ста
рець i то
не в яки
хось дум
ках.
- Зле. Сте
ре
жись. Свi
том iдуть
про
кльони, мо
же й те
бе хтось з
жа
лю за нею прок
ляс
ти.
-
Але-бо i крас
на! - по
яс
нює
Гри
ць, не зва
жа
ючи на сло
ва
ста
ро
го, i, ста
нув
ши блис
кав
кою
на но
ги, су
не з чо
ла сва
вiльно
ка
пе
люх на
бiк. - За нею всi хлоп
-
цi го
нять. Але я, та
т
ку, - до
дає
гор
до i щи
ро, не
на
че вдо
во
ляє
щось у со
бi, пiд
да
ючись йо
го ба
-
жан
ню го
во
ри
ти, - я один бу
ду її
ма
ти. Кра
с
на, - ка
жу, - i як ди
ка
ко
за шми
гає по лi
сi; ми тут i лю
-
би
мо
ся.
-
А я, син
ку, то
бi лиш од
ну раю,
- обiз
вав
ся знов ста
рець, опер
-
шись пе
ред мо
ло
дим на па
ли
цю,
i ду
мав. - Од
ну, та щи
ро лю
би
ти,
двох не го
лу
би
ти. Во
но по
тя
гає
грiх за со
бою, аби як чо
ло
вiк се
-
бе хо
ро
нив. - I зiтх
нув
ши якось
туж
но, вiн на
раз спи
тав: - Як їй
на iм'я?.. Не з ци
га
нiв во
на, ко
ли
чор
ня
ва?
Гриць роз
ре
го
тав
ся.
-
Ото вга
да
ли! - клик
нув. - Са
мi
ви
лiз
ли з шат
ра, та i дру
го
го би
там уп
ха
ли… - i знов розс
мi
яв
ся.
-
Не глу
зуй з ци
га
нiв! - ос
те
рiг
ста
рий яки
мось ли
хо
вiс
ним го
-
ло
сом, - бо ще не знаєш, з яко
го
й ти ро
ду. Ади - в свiт те
бе тяг
-
не, дар
ма що хлi
ба-со
лi маєш. А
що да
лi бу
де, ти ще не знаєш. З
ли
ця, - ка
же, - прав
да, ти бi
лий,
але хто твоя ма
ти, хто був твiй
батько? Ци
ган чи бо
ярин - ти не
знаєш.
Хлопець ски
пiв.
-
Мовчи, ци
га
не! - клик
нув. - I
не об
зи
вай
ся бiльше. Я як улю
-
чу
ся, ски
ну те
бе з го
ри, що й не
стя
миш
ся. Ади… - до
дав по
гiрд
-
ли
во. - Йо
му моя ма
ти на
га
да
ла
-
ся. От-от! - i аж свис
нув з яко
гось
обу
рен
ня. Але хут
ко ус
по
коївся.
- Моя чо
р
ноб
ри
ва люб
ка, - до
-
дав, - се "Тур
ки
ня", дi
ду. Знаєш
її? Чув про неї? Ти, мов та сно
ви
-
да, по всiм свi
тi ла
зиш! - i знов
розс
мi
яв
ся.
-
Не знаю. Але, як хо
чеш, роз
вi
-
да
юся… i, мо
же, ще то
бi ко
ли в
при
го
дi ста
ну. Але зна
ти не
знаю…
-
Та вже ж… Во
на з ци
га
на
ми не
бра
тається, - вко
лов Гриць бут
-
но дi
да.
-
Нi, - ка
же по
кiр
но ста
рий, - лиш
лю
биться.
Гриць не зро
зу
мiв i вмовк. Йо
-
му ста
ло нi
яко
во вiд ци
га
но
вих
слiв. Не зро
зу
мiв
ши їх, не хо
тiв
бiльше пи
та
ти i чо
мусь спо
важ
-
нiв.
-
Коби я знав, ко
ли бу
деш спра
-
в
ля
ти ве
сiл
ля, я при
во
лiк
ся би, -
за
го
во
рив ще по
кiр
нi
ше дiд. - Я
зда
ле
ка б, зда
леч
ку, син
ку, - тяг
-
нув чим
раз по
кiр
нi
ше, май
же до
зем
лi скло
ня
ю
чись, - зда
леч
ку,
зда
леч
ку… лиш ди
вив
ся б i не
на
ди
вив
ся. Але де вже ме
нi ста
-
ро
му, та ще й бiд
но
му стар
це
вi
ба
чи
ти, як же
ниться ба
га
тир з
ба
гач
кою!..
-
Восени, - пе
ре
бив йо
му гор
до
Гриць, - сеї вже осе
нi, - го
во
рив
мов до се
бе, - бу
ду же
ни
ти
ся. При
-
й
ди, як хо
чеш. Бiд
них у нас ми
-
лу
ють, чо
му б ста
ро
го ци
га
на нi?
Зi скрип
кою прий
ди…
Старець по
кiр
но скло
нив
ся.
-
Так я й хо
тiв би.
Гриць сто
яв пе
ред ним, мо
ло
-
дий, крас
ний, i ди
вив
ся по
над
го
ло
ву стар
ця да
ле
ко впе
ред се
-
бе, над лi
си i го
ри, не
на
че виг
ля
-
дав ко
гось.
-
Що ви
зи
раєш? Над чим роз
ва
-
жуєш?
Гриць здвиг
нув пле
чи
ма.
-
Я про чор
ноб
ри
ву, дi
ду… -
при
з
нав
ся. - Так ме
не об
мо
та
ла,
що з гад
ки не схо
дить, та хто
знає, чи бу
де моя…
-
Якби я во
рож
бит, то по
во
ро
-
жив би то
бi, хоч би i на гор
бi, -
вiд
по
вiв ста
рий, прит
ри
му
ючи
хлоп
ця, щоб на нього на
ди
ви
ти
-
ся. - А так хi
ба ста
ну то
бi, мо
же,
ко
ли в при
го
дi… мiж дiв
ча
та
ми,
щоб не ду
же вже ни
ми тур
бу
-
вав
ся.
-
Ов-ва!.. - за
ки
нув Гриць… - Ме
-
нi їх не страш
но. Зроб
лю, як схо
-
чу.
-
То хi
ба заг
раю то
бi на ве
сiл
лi,
по
ки ум
ру…
-
На ве
сiл
лi, - пов
то
рив з ви
му
-
ше
ним ус
мi
хом Гриць.
-
Як бог дасть. То
бi од
но
му ще
заг
раю. Я рад би, щоб ти став
пер
шим ба
га
ти
рем у се
лi. Знаю
те
бе з ди
ти
ни, а ро
ди
чi твої бу
-
ли для чу
жо
го стар
ця ми
лос
ти
вi.
То
му я рад би… хоч бiд
ний… чу
-
жий ци
ган… рад би, - i тут, ур
ва
-
в
ши, опус
тив наг
ло ста
ру го
ло
ву
на гру
ди i вмовк.
-
Може, й бу
ду ко
лись ба
га
ти
-
рем, - обiз
вав
ся Гриць, - не знаю.
Ка
жуть, ба
гатст
ву чор
ноб
ри
вої
в на
шiм се
лi рiв
нi не
ма, то
му хто
знає, чи за ме
не да
дуть.
Старий за
чу
ду
вав
ся.
-
Чим во
на най
бiльше ба
га
та? -
спи
тав.
Гриць ви
ди
вив
ся на нього.
-
Чим? - а по хви
лi розс
мi
яв
ся. -
Чор
ни
ми бро
ва
ми… - вiд
по
вiв.
-
Ой, як та ча
рiв
ни
ця? - спи
тав.
-
Чарiвниця, дi
ду.
-
Стережися, си
ну… Чор
нi бро
-
ви ма
ють си
лу.
-
Кажуть - ма
ють, - об
зи
вається
Гриць i знов смiється. - Та я її не
бо
юся, ко
би лиш за ме
не да
ла її
ма
ти…
-
Чарiвницям, ка
жуть, - по
яс
-
нює да
лi по
важ
но дiд, - тре
ба
всю свою си
лу вiд
да
ва
ти, iнак
ше
во
ни бе
руть верх над чо
ло
вi
ка
-
ми; бо
дай в нас, ци
га
нiв, сте
ре
-
жуться їх.
-
Я один не бо
юся їх - i все бу
ду
ро
би
ти, як схо
чу. Гри
це
вi не до
-
рос
ла жод
на… зреш
тою i бi
ля
ву
маю… Не їм я пiд
дам
ся, а во
ни…
ме
нi. - З ти
ми сло
ва
ми став кру
-
ти
ти вус i, нi
би ус
мi
ха
ючись, чо
-
мусь чим
раз бiльше по
важ
нiв.
Мов пе
ред двад
цятьма ро
ка
ми,
ко
ли Анд
ро
на
тi сто
яв з бi
лим
вну
ком на ру
ках на вер
ху, роз
зи
-
ра
ючись по роз
ки
да
но
му се
лу,
щоб дог
ля
ну
ти ха
ту ба
га
ти
ря, i
не на
хо
див її, так, зда
ва
ло
ся,
гля
дiв те
пер сам Гриць на
дар
мо
по
над лi
си i го
ри, нi
би роз
зи
ра
-
ючись за своєю до
лею, що ма
ла
йо
му при
бу
ти вiд од
ної з дiв
чат.
Та в тiй хви
лi про
нiс
ся звiд
кись
по
над вер
хи, як i пе
ред двад
-
цятьма ро
ка
ми, го
лос трем
бi
ти,
смут
ний i про
тяж
ний.
Гриць спи
нив
ся.
-
Се на смерть? - спи
тав ста
ре
ць.
-
Не знаю. Ма
буть… - вiд
по
вiв
хло
пець i на
раз прис
ко
рив кро
-
ку. Хоч i як вiн звик до зву
кiв
трем
бi
ти, лю
бив їх, а в тiй хви
лi
вра
зи
ли во
ни йо
го бо
лю
че.
Старець, не в си
лi дер
жа
ти з
ним кро
ку, за
ди
хав
ся i ста
нув.
Гриць спи
нив
ся на хви
ли
ну.
-
Я ли
шу те
бе, син
ку, вер
ну вдо
-
ли
ну. Не го
ден дальше.
-
Iдiть, - вiд
по
вiв Гриць, - я спi
-
шу
ся… бо ме
не в по
ло
ни
нi
ждуть.
-
Iди, син
ку, iди з бо
гом! - вiд
ка
-
зав ста
рий. - Рад, що ба
чив те
бе,
а да
лi не
хай ору
дує бо
жа во
ля.
-
Побачите ще на ве
сiл
лi, - по
тi
-
шив Гриць щи
ро, i на
раз, мов на
внут
рiш
нiй при
каз, зняв по
кiр
-
но ка
пе
люх i схи
лив
ся низько
пе
ред стар
цем.
-
Поблагословiть, дi
ду, ще пе
-
ред ве
сiл
лям! - про
сив. - Хто
знає, як ви
па
де, чи вспiєте на час
при
бу
ти. Поб
ла
гос
ло
вiть, ви ста
-
ренькi.
Старець аж зат
ряс
ся зi зво
ру
-
шен
ня, зах
ли
пав.
-
Благословлю те
бе, си
ноч
ку, -
про
мо
вив роз
жа
лоб
ле
ним го
ло
-
сом, - бла
гос
лов
лю з усiм доб
-
ром i щас
тям - а не за
будь сво
го
дi
да…
-
Не за
бу
ду, тат
ку!
I пi
шов Гриць. В ду
шi нiс не то
сму
ток-ту
гу, не то стiс
не
н
ну ра
-
дiсть, а все з дум
ка
ми про ве
сiл
-
ля. Вiд
так ста
нув i по
г
ля
нув вдо
-
ли
ну. Де був йо
го - як на
зи
вав
се
бе - ста
рий дiд.
От був ще.
Старець схо
див чим
раз ниж
че,
чим
раз ниж
че мiж ха
ти вдо
ли
ну,
до
ки не згу
бив
ся цiл
ком…
Неповорушно сто
ять го
ри нав
-
к
ру
ги, не
по
во
руш
но гус
тi лi
си.
Лиш хи
жу
ни, розп
рос
тер
ши кри
-
ла, роз
ко
шу
ють пiд не
боск
ло
-
ном.
***
Минула вже пер
ша вес
на, пи
-
ша
ються вже лi
си, го
ри в яс
нiй
но
вiй зе
ле
нi - нас
тає лi
то.
Вже чет
вер
та не
дi
ля, як виї
ж
д
-
жає Гриць на своїм чор
нiм гус
-
тог
ри
вiм ко
нi в лiс за Тур
ки
нею
i не дiж
деться її. З на
дiєю виї
ж
-
джає, з су
мом вер
тає. Мо
же, зас
-
ва
та
ли її М'ясни
ця
ми, ду
має ча
-
сом нес
по
кiй
но, а мо
же, i вiд
да
ла
ма
ти десь да
ле
ко звiд
си, а вiн нi
-
чо
го не знає, вiд нi
ко
го про неї
не чує, - нiх
то нi
чо
го не ка
же.
В йо
го сер
цi ро
зiг
ра
ла
ся ту
га.
Ту
га ши
ро
кою струєю, i як вже
нiх
то iн
ший про те не знає, то
чор
ний кiнь йо
го один пев
но
знає. Ви
жи
да
ючи її отут лi
сом
не
терп
ли
во, вiн iно
дi i го
ди
ну
стоїть, спер
тий на нiм, за
ду
мав
-
шись або вис
пi
ву
ючи туж
ли
ву пi
-
с
ню, або знов надс
лу
ху
ючи ше
-
лес
ту, що за
по
вi
дав би її при
сут
-
нiсть у лi
сi, або виг
ра
ває на со
-
пiл
цi. А вкiн
цi, зне
тер
пе
ли
вив
-
шись, сi
дає на нього i же
не ско
-
рим кро
ком ку
ди-не
будь на роз
-
ра
ду, а бо
дай до ще
бет
ли
вої,
слу
х
ня
ної синьоокої Наст
ки, ко
-
т
ра вiд
так все ла
го
дить. Так i
ни
нi.
Спершися на сво
го чор
ног
ри
во
-
го дру
га, вiн ди
виться ос
т
рим
оком, мов яст
руб, на ту бi
лу
стеж
ку, що прос
тя
га
ла
ся з го
ри
з зе
ле
но
го гус
то
го лi
су хил
ком
про
ти нього.
"Прийде во
на?" - ду
має.
Не зна
ти.
А он со
неч
ко вже хи
литься з
по
луд
ня чим
раз ниж
че, а її ще
не
ма.
Вже всiх яст
ру
бiв, що пла
ва
ли
чис
тим воз
ду
хом, пе
ре
чис
лив,
те
м
ний яр, що ним гнав шум
ли
-
вий по
тiк, змi
рив вздовж i вшир
своїм оком, ви
пов
нив туж
ли
ви
-
ми дум
ка
ми, а во
на й ни
нi не
прий
шла.
"В лiс вес
ною прий
деш?" - пи
-
тав її то
дi зи
мою.
"В лiс вес
ною прий
ду".
"Як за
зе
ле
нiє?.."
"Як за
зе
ле
нiє", - вiд
ка
за
ла, ус
мi
-
ха
ючись, i от як до
дер
жує сло
ва!
Во
на не то лиш що не при
хо
-
дить, але i не по
ка
зу
ва
ла
ся ще
сього лi
та, i вiр дiв
ча
там! То не
так, як йо
го Наст
ка: що за
баг
-
неш, во
на вже знає, що по
ду
ма
-
єш, во
на вже ска
же. От та
ка та
Наст
ка, що вiн її го
лу
бить. Во
на
ж йо
му щи
ра. Раз по прав
дi щи
-
ра. А Тур
ки
ня?
Гриць за
тис
кає зу
би з не
терп
-
ли
вос
тi i прок
ли
нає "чор
ти
цю",
що пус
то-дур
но зду
ри
ла то
дi
взи
мi, обi
ця
ючись на вес
ну, а са
-
ма от i в гад
цi не має яви
ти
ся.
Пiд час та
ких не
ве
се
лих ду
мок
здiй
має на
раз йо
го кiнь ви
со
ко
свою го
ло
ву, за
ди
вив
ся чор
ни
-
ми блис
ку
чи
ми очи
ма не
по
во
ру
-
ш
но в од
ну сто
ро
ну лi
су, нас
тор
-
чив
ши ву
ха, i мов жде. Май
же цi
-
лим ту
ло
ви
щем своїм жде…
Широкi, кри
ла
тi вi
ти сме
рек,
десь не
да
ле
ко них, роз
дi
лю
ю
ть
-
ся гнуч
ко i без ше
лес
ту, i з-по
ме
-
жи них ви
зи
рає на
раз дi
во
ча го
-
ло
ва, прист
роєна дво
ма ве
ли
ки
-
ми чер
во
ни
ми ма
ка
ми, i знов
зни
кає. Кiнь жа
хається, а Гриць,
не по
мi
тив
ши в за
ду
мi, що з йо
-
го дру
гом зай
шло, ки
дається за
ним. Чо
го зля
кав
ся, спо
ло
хав
ся?
По
ба
чив яко
го вед
ме
дя? Чи, мо
-
же, сер
ну тон
ко
но
гу, що хо
тi
ла
бi
лу стеж
ку пе
рей
ти, спо
ло
ха
ла
-
ся їх ви
дом i схо
ва
ла
ся знов? Вiн
ус
по
коїв по
лох
ли
во
го ко
ня, i знов
нас
та
ла по
пе
ред
ня ти
ши
на.
Знов нi
що не ру
хається. Жду
ть.
Не ру
хається справ
дi нi
що?
Нiщо.
Ба про
тив
но: десь щось ру
ха
-
ється. Який
сь час сто
яв кiнь спо
-
кiй
но, не
по
во
руш
но, од
нак те
-
пер по
чи
нає на
но
во не
по
коїти
-
ся. Вiд
чув
ши десь щось нi
би чу
-
же, вiн по
чав нас
лiд
ком своєї ве
-
ли
кої по
лох
ли
вос
тi бист
рим
оком роз
зи
ра
ти
ся, пiд
няв
ши го
-
ло
ву ще ви
ще, як пер
ше. Та вже
не жа
ха
є
ть
ся так сильно, як пер
-
ше. Гриць прив'язав йо
го до
якоїсь сме
р
е
ки, а сам iде бi
лою
стеж
кою впе
ред уго
ру. Од
нак не
уй
шов дальше, як кiлька
над
-
цять кро
кiв впе
ред се
бе, ко
ли
са
ме не
да
ле
ко нього поп
ри сте
-
ж
ку роз
чи
ня
ються, як пер
ше,
кри
ла сме
рек, ус
ту
па
ють мiс
це
дi
во
чiй пиш
но зак
вiт
ча
нiй го
ло
-
вi, а да
лi й цi
лiй ви
со
кiй струн
-
кiй ста
тi Те
тя
ни.
-
Туркине, то ти?! - крик
нув
Гри
ць вра
ду
ва
ний.
-
То я.
То я! То во
на!
I са
мi не зна
ють, як се зло
жи
ло
-
ся, що вже три
має вiн її в своїх
обiй
мах i що їх ус
та, мов на при
-
каз, са
мi з се
бе злу
чи
ли
ся.
-
Пусти! - до
ма
гається во
на
стро
го i звiльняється, збен
те
же
-
на, з йо
го рук, що нi
би на
вi
ки
взя
ли її в по
лон, iн
ший рух за
бу
-
ли.
-
Туркине! - пов
то
рює вiн, не
тям
ля
чись з ра
дос
тi. - Я стi
льки
ра
зiв тут наж
дав
ся вже на те
бе,
стiльки на
ту
жив
ся за то
бою, а
ти аж те
пер прий
шла.
-
Аж те
пер, - пов
то
рює, смi
ю
-
чись, а вiд
так до
дає: - То
му й пу
-
с
ти, - i ос
во
бод
жується з йо
го
рук не
терп
ли
во. - Я не йшла са
-
ма, - оп
рав
дується вiд
так квап
-
но, - а йшла з од
ною жiн
кою (нi
-
ко
ли не мог
ла пе
ре
мог
ти се
бе
про Мав
ру за
го
во
ри
ти)… Цить, -
до
дає по
тай
но, пiв
го
ло
сом, - во
-
на хо
дить ча
сом сю
ди i пiд "Бi
-
лий ка
мiнь", i шу
кає там яко
гось
зiл
ля…
-
Лиш тут най не йде! - пе
ре
би
-
ває вiн її i при
тис
кає знов до
гру
дей. - Тут не
хай не йде, бо за
-
раз ки
ну в яр. Ни
нi не
дi
ля, ти
вреш
тi прий
шла… дiж
дав
ся те
-
бе, моя зо
ре, тож не
хай не йде.
Вона ди
виться на нього, пiд
су
-
ва
ючи чор
нi бро
ви вго
ру, i, ус
мi
-
ха
ючись, пи
тає:
-
Ти, ка
жеш, ждав тут не раз
вже на ме
не?
-
Нинi чет
вер
ту не
дi
лю як жду.
-
А я хо
ди
ла по лi
сах, та все за
-
вер
та
ла
ся з до
ро
ги на
зад, не мо
-
г
ла звер
ну
ти
ся до те
бе…
Вiн заг
ля
дає їй в очi, що нi
ко
ли
не ба
чи
ли зла i все див
ляться
прос
то та щи
ро, всьому чу
ду
ю
-
ть
ся, вi
рять…
-
Зозуле ти! - ка
же, цi
лу
ючи її, i
ту
лить, го
лу
бить її раз по раз до
гру
дей. - Зо
зу
ле!
-
Не мог
ла, не мог
ла, - впев
няє
да
лi, - ма
му вдо
ли
нi я ду
ри
ла, не
ска
зав
ши по прав
дi, чо
го йду в
лiс, то
му i сум
лiн
ня все здер
жу
-
ва
ло…
-
Любити, Тур
ки
не?
-
Любити, Гри
цю.
-
А он, бач, я мо
жу.
-
Любити i ду
ри
ти?
-
Дурити i лю
би
ти! - вiд
по
вi
дає,
не на
ду
му
ючись, i смi
є
ть
ся.
-
А я все ва
га
юся…
-
Бо не лю
биш щи
ро, як я.
-
Грицю!!.
-
Туркине!..
Вона об
ня
ла йо
го за шию i мов
-
чить.
-
Туркине… ти лю
биш щи
ро?
Мовчанка…
Вiдтак:
-
Може, Гри
цю…
-
Зозуле!
Нараз пiд
ня
ла го
ло
ву i знов ди
-
виться прос
то з щи
рiс
тю в йо
го
очi.
-
Нiколи так не пи
тай, - про
сить
якось з наг
лим жа
лем.
-
Коли ти зав
ше та
ка чуд
на до
ме
не, - вiд
ка
зує вiн, оп
рав
ду
ю
-
чись.
-
Нi, Гри
цю, нi… - впев
няє йо
го i
ту
литься з не
опи
са
ним до
вiр'ям
i чут
тям до нього. - Як
би ти
знав…
-
Що, дiв
чи
но моя?
-
Як тяж
ко ду
же, ду
же лю
би
ти,
а при
тiм ту лю
бов пе
ред ма
тi
-
р'ю… - i ур
ва
ла на хви
лин
ку, а
вiд
так до
кiн
чи
ла квап
но, - таїти.
-
Чому таїти? - пи
тає вiн впрост.
- Чи се со
ром
но лю
би
ти?
-
Не пус
тять хо
ди
ти в лiс, - до
-
дає во
на. - Ска
жуть, щоб ти при
-
си
лав сва
тiв, а по лi
сах не пус
-
тять схо
ди
ти
ся. О… моя ма
ти нi
-
ко
ли не пус
тить.
-
Ов-ва! - по
тi
шає вiн її i смi
є
ть
-
ся.
-
Так, так, Гри
цю, - пов
то
рює
во
на по
важ
но, - ма
ма моя не
знає жар
тiв. Про
ти хлоп
цiв во
на
стро
га - не вi
рить їм.
-
А про
те їх i ко
нем не об'їдеш, -
вiд
ка
зав вiн, знов смi
ю
чись.
-
Легко то
бi смi
яти
ся, - ка
же во
-
на i ди
виться йо
му в очi, ви
жи
-
да
ючи.
-
Легко, - ка
же вiн ве
се
ло, - де
вже не лег
ко, ко
ли Тур
ки
ня ко
ло
ме
не, а прий
де час, бу
дуть i ста
-
рос
ти. Сеї осе
нi пев
но що бу
дуть.
Оця зи
ма бу
ла та
ка дов
га та тя
-
ж
ка, я стiльки за то
бою на
ту
жи
-
в
ся, а те
пер же са
мим пиш
ним
лi
том ще i "ма
те
рiв" ля
ка
ти
ся?
Зо мною ти не бiй
ся нi
чо
го.
I ка
жу
чи сi сло
ва гор
до й пев
но,
го
лу
бить її з не
по
га
мо
ва
ною па
-
л
кiс
тю.
-
То ду
же лю
биш? - пи
тає во
на i
ста
рається очи
ма збаг
ну
ти гли
-
бiнь тої лю
бо
вi з йо
го очей, в
кот
рих свою ду
шу згу
би
ла.
-
Нiкого ще так щи
ро не лю
бив,
як те
бе. Ка
зав вже то
бi. Те
бе од
-
ну на свi
тi. Ко
би зна
ла ти, Тур
-
ки
не…
-
А ко
би ти знав, - пе
ре
би
ває
во
на по
важ
но, пiд
су
ва
ючи ви
со
-
ко свої чор
нi бро
ви, i чо
мусь ска
-
за
ла ни
ми бiльше, як по
пе
ред
нi
-
ми сло
ва
ми.
-
Ти не знаєш, що в ме
не за сер
-
це, - впев
няє вiн знов i при
го
лу
-
б
лює її на
но
во до се
бе.
-
А я - Гри
цю… а я - о бо
же!.. - i
не до
ка
за
ла.
-
Люби, зо
зу
ле, лю
би, - мо
лить
вiн, - а я на ру
ках за
не
су те
бе до
твоєї ха
ти.
Нараз во
на пi
дiй
має свою зак
-
вiт
ча
ну го
ло
ву i, мов вер
ну
ла на
хви
ли
ну з дру
го
го свi
ту, нез
ви
-
чай
но спо
важ
нiв
ши, пи
тає:
-
А як пе
рес
та
неш лю
би
ти?
-
Туркине, моя зо
ре… хi
ба ж я се
го
ден? Чо
му ти отак сму
т
но пи
-
таєш?
-
Бо, мо
же, за мною ще й свис
-
неш, як пе
рес
та
неш лю
би
ти? -
вiд
ка
за
ла. - А я, Гри
цю, а я, - ка
-
же во
на, i рап
том шу
кає охо
ро
ни
вiд чо
гось на йо
го гру
дях, - я… -
i, не до
ка
зав
ши, за
мовк
ла, мов
ду
шу свою вiд
да
ла.
-
Посвистував я, Тур
ки
не, - оп
-
рав
дується вiн по
важ
но, - пос
-
вис
ту
вав я, щоп
рав
да, i не за од
-
ною, але те
бе по
лю
бив я так щи
-
ро, що скор
ше пог
лу
зуєш ти з
ме
не, як прий
де ба
гат
ший, нiж я
з те
бе. Чи не так, Те
тян
ко? Iва
-
ни
ху Ду
би
ху ши
ро
ко-да
ле
ко за
ба
гач
ку зна
ють, а я - Гриць. Тi
-
льки i йо
го ба
гатст
ва, що кiнь та
щи
ре сер
це. - I, ска
зав
ши се, по
-
цi
лу
вав i при
тис
нув її на
но
во
так щи
ро i пал
ко до се
бе, що в
тiм во
на вже вмовк
ла…
-
Iнодi зи
мою, - по
ча
ла вiд
так
во
на по якiй
сь хви
ли
нi, - за
ким
ти пе
ред на
шою ха
тою ста
нув, я
мов з тя
га
рем на ду
шi хо
ди
ла,
все мо
ли
ла
ся, щоб йо
го гос
подь
вiд
вер
нув вiд ме
не, а тим ча
сом
ти сам ста
нув пе
ред ме
не, Гри
-
цю! - до
да
ла i об
ня
ла йо
го шию.
- I вiд тої дни
ни, вiд тої го
ди
ни я
вже не год
на бу
ла те
бе за
бу
ти…
-
А ме
не ту
га пог
на
ла, - об'я
с
-
нив ве
се
ло. - Ви
держ
ки не мав,
осiд
лав ко
ня i пiг
нав до те
бе.
"Що бу
де, то бу
де, - ду
мав. - Не
-
хай хоч по
ба
чу, не
хай хоч пог
ля
-
ну на тi очi, бро
ви, що ду
шу ук
-
ра
ли, сер
це упоїли, спо
кiй вi
дiб
-
ра
ли, а са
мi схо
ва
ли
ся".
-
А ма
ти до
пи
ту
ва
ла
ся опiс
ля, -
по
ча
ла во
на знов, - хто ти та
кий,
вiд
ки те
бе знаю. А ко
ли я мов
ча
-
ла, во
на i со
бi за
мовк
ла, до
да
ю
-
чи лиш оце сло
во: "Ува
жай, Те
-
тя
но". Бо
юся я своєї ма
те
рi, Гри
-
цю, як во
на мов
чить, та про
те i
не год
на бу
ла за
бу
ти те
бе. Крiзь
сон ба
чи
ла на чор
нiм ко
нi, крiзь
сон я ту
жи
ла. Вдни
ну ту
гу пра
-
цею ук
ри
ва
ла, а без
сон
ни
ми но
-
ча
ми спо
га
да
ми го
ду
ва
ла. Iнак
-
ше не мог
ла. Так зи
му пе
ре
жи
-
ла…
-
Хоч би i раз, хоч би i два був
би я за
вер
нув до те
бе, Тур
ки
не, -
обiз
вав
ся вiн, - та са
ме гор
да
твоя ма
ти з ха
ти вi
дi
п
х
ну
ла, але
те
пер не за
будь за ме
не. Не за
-
будь лю
би
ти, а по
ба
чиш зго
дом,
вий
де все на на
ше.
-
Я не за
бу
ла. От, чи не при
бу
-
ла? - пи
тає i пiд
су
ває до
пит
ли
во
чор
нi свої бро
ви.
-
Спасибi, дiв
чи
но, моя пиш
на
квiт
ко, лю
би ли
ше вiр
но i жди
до осе
нi.
-
А ти? - пи
тає во
на i то
не всею
ду
шею, своїми очи
ма в йо
го гар
-
них очах. - Чи прий
деш? Не за
бу
-
деш? Дру
гу не по
лю
биш?
Вiн обiй
має її.
-
Тебе од
ну я люб
лю. На весь
свiт од
ну. В не
дi
лю прий
ду знов,
бу
ду те
бе жда
ти. Вий
ди тут ось
лi
сом, зац
вi
ти в нiм квiт
кою, я
бу
ду тут.
-
Все лi
сом? - пи
тає во
на, ва
га
-
ючись прис
та
ти на те, i роз
ду
-
мує…
-
Все лi
сом.
-
А мо
же, нi, - ка
же во
на на
раз
бист
ро i, тру
тив
ши йо
го вiд се
бе,
вiд
вер
тається жи
во.
-
Туркине!
Вона не слу
хає - йде.
-
Туркине!.. бi
жиш до свої ма
те
-
рi?
-
Бiжу.
-
Ов-ва!
Вона не об
зи
вається, iде.
Вiн пог
нав за нею.
-
Тетянко! - бла
гає, - бач, вже й
заг
нi
ва
ла
ся. Вже скiн
чи
ла лю
би
-
ти? А я так дов
го ждав… заст
-
рiль ме
не, щоб не ту
жив бiльше
за то
бою… бу
де то
бi лег
ше…
Вона ог
ля
ну
ла
ся i ста
ла. Че
рез
хви
лю мов
чить i мор
щить бро
ви.
Вiн по
жи
рає її очи
ма, вiд
так
тяг
не її мовч
ки вос
таннє на про
-
щан
ня до своїх гру
дей. Мовч
ки
то
не во
на в йо
го лю
бо
вi i сло
вом
не опи
рається…
-
Прийдеш знов? - шеп
че вiн
при
ст
рас
но, бла
га
ючи, i всю ду
-
шу вкла
дає в оце од
но сло
во.
-
Прийду.
-
Пам'ятай!
Коли опи
нив
ся знов ко
ло сво
го
ко
ня, не мiг здер
жа
ти
ся, щоб не
обiз
ва
ти
ся ще хоч раз до неї.
-
Лю-биш? - пог
нав йо
го го
лос
до
пит
ли
во пус
тим лi
сом їй навз
-
до
гiн i жде…
З-поміж струн
ких ви
со
ких сме
-
рек, зда
ва
ло
ся, а за
ра
зом нi
би на
про
тив
нiй ске
лi, че
рез яр, вiд
би
-
ло
ся яс
ним вiд
го
мо
ном… "Лю
-
биш?"
-
Лю-блю! - клик
нув мо
ло
дий
го
лос мо
гу
че, а до
ле
тiв
ши в гли
-
бiнь лi
су, на хви
ли
ну ста
нув. Вi
-
д
так, мов мо
ло
дий ма
н
д
рiв
ник,
до
бив
ся чи не жи
вi
ше че
рез лiс
до йо
го слу
ху. "Люб
лю"… А до
-
би
в
шись на мiс
це, тут на
вi
ки
вмер.
***
I хо
дить Те
тя
на чи не що
не
дi
лi
лi
сом. Вго
ру бi
жить лег
ким кро
-
ком з щас
тям в очах, щоб дов
го
вiн не ждав… вдо
ли
ну знов збi
-
гає, щоб не опiз
ни
ти
ся, ма
тiр не
прог
нi
ви
ти. А все про то мов
-
чить… i все спi
шиться. Не
мов од
-
на дни
на, збi
гає тиж
день за тиж
-
нем, лi
то роз
ко
шує, лю
бов їх мi
-
ц
нiє…
-
Приходь, моя Тур
ки
не, лю
би
-
ти не жа
луй… - про
сить вiн щи
-
ро за кож
дий раз, i до
ки поп
ри
бi
лу стеж
ку тяг
неться лiс, iде вiн
з нею враз. Все жаль її по
ки
да
-
ти… та
ка йо
му ми
ла, та
ка гар
на.
-
Вертай вже на
зад, - упо
ми
нає
йо
го iно
дi, а са
ма стає йо
му в до
-
ро
зi, щоб да
лi не йшов.
-
Жалуєш ме
нi ще хви
ли
ни? -
до
ко
ряє вiн. - В ме
не стi
ль
ки ща
-
с
тя, що ти од
на на свi
тi, а ти он
яка! - ос
таннє сло
во ка
же з гiр
-
ким до
ко
ром.
-
Я - Гри
цю? Я? - пи
тає во
на, пi
-
д
су
ва
ючи зчу
до
ва
но чор
нi свої
бро
ви, а в її очах вже i жаль яки
-
й
сь вра
же
ний роз
го
рiв
ся.
-
Ти - ти не лю
биш так, як я. Все
ва
гаєшся. Все, як на роз
до
рож
жi
бу
ваєш або як по вуг
ля при
бi
-
гаєш.
-
Грицю, - вiд
по
вi
дає во
на, а да
-
лi вмов
кає. Пруд
ка i враз
ли
ва,
здо
бу
вається во
на вра
же
на аж
по хви
лi на вiд
по
вiдь: - Я уто
пи
-
ла
ся в то
бi, дру
гих вже не знаю,
ма
тiр свою об
ма
нюю… а ти… - i
не до
ка
зує.
-
Та все-та
ки ва
гаєшся, Тур
ки
-
не…
-
Вагаюсь, чи вiр
но ти лю
биш.
О, Гри
цю, - мо
лить во
на i гля
-
дить на нього ве
ли
ки
ми очи
ма, -
не об
ма
нюй ме
не! Своє сер
це са
-
ма я знаю, те сер
це вже не в моїх
гру
дях - в то
бi опи
ни
ло
ся. Гад
ки,
що я їх ко
лись-ду
ма
ла, за те
бе
за
мi
ни
ла. Ду
ша, що бу
ла ко
лись
моя, за то
бою во
лi
четься. Не ве
-
р
не до давнього во
на нi
ко
ли. Не
об
ма
ни ме
не.
-
Та все-та
ки ва
гаєшся, Тур
ки
-
не…
Її очi спа
лах
ну
ли.
-
Ти ка
жеш, я не люб
лю щи
ро?
О-о-о!.. - клик
ну
ла з жа
лем, i з
тим тру
ти
ла йо
го вiд се
бе, як у
ди
тинст
вi тру
ча
ла ма
тiр свою,
ко
ли та не спов
ни
ла її во
лi.
-
Заким снiг упа
де, ти бу
деш в
моїй ха
тi, - вiд
по
вi
дає вiн мiс
то
всього, i гор
не, i го
лу
бить її, щоб
жаль да
ру
ва
ла. - Не жа
луй лю
би
-
ти, - до
дає знов, бла
га
ючи. - Тi
-
ль
ки й мо
го щас
тя, що ти од
на
на свi
тi. При
ходь все, зо
зу
ле, не
за
бу
вай ме
не. А як бу
дуть ла
яти,
що ти блу
диш лi
са
ми, ска
жи
всiм в очi, що шу
каєш щас
тя.
-
Як, Гри
цю? - пи
тає во
на i чу
-
дується.
-
Що шу
каєш цвiт па
по
ро
тi, -
по
яс
нює вiн. - Не знаєш? Вiн дає
щас
тя.
-
Не знаю, - вiд
ка
зує во
на i знов
ди
вується йо
го ско
рою ви
дум
-
кою.
-
Цвiт па
по
ро
тi, - об'ясняє вiн
ще раз. - Йо
го тре
ба дов
го, дов
го
шу
ка
ти, а хто знай
де, знає вiд
-
так все на свi
тi i знай
де своє
щас
тя. От та
ке ка
жи. Хто то
бi за
-
бо
ро
нить то
го цвi
ту шу
ка
ти?
Мо
же, твоя ма
ти? Смiй
ся!..
-
Може… моя… ма
ти, - вiд
ка
зує
за
дум
ли
во i вмов
кає.
-
А за
ки снiг упа
де, - пов
то
рює
вiн, - бу
деш у моїй ха
тi.
-
А за
ки снiг упа
де, - пов
то
рює
во
на i, не до
кiн
чив
ши ре
чен
ня,
мов їй блис
ла iн
ша дум
ка, до
дає
з жа
хом: - Ляч
но, Гри
цю, дов
го
жда
ти…
-
Чому би ляч
но, сер
це? - пи
тає
вiн. - До
ки ти зо мною, нi
чо
го
вже не бiй
ся. Те
бе од
ну люб
лю,
од
на моя ти бу
деш, про iн
ше не
жу
ри
ся.
-
На осiнь за
по
вi
да
ються ста
ро
-
с
ти, - жа
лується во
на i, шу
ка
ючи
по
ра
ди, бе
ре йо
го за шию.
-
Вiдки ста
рос
ти? - ски
пiв вiн.
-
Не ка
за
ли ще звiд
ки, лиш ма
-
ти на
тя
кає, вже, ма
буть, хо
че ме
-
не сього ро
ку вiд
да
ти.
-
Нехай на
тя
кає. А я он в те
бе
пер
ший. Вiд усiх ти вiд
вер
ни
ся.
-
Я вже й так вiд
вер
ну
ла
ся, - вi
-
д
ка
зує во
на. - Те
бе од
но
го знаю,
а як
би си
лу
ва
ли, роз
ка
жу ма
те
рi
прав
ду. Ти ж ба
га
тирський син.
За те
бе ма
ти дасть.
-
За ме
не ма
ти дасть… хо
ча… -
ка
же вiн не
пев
ним го
ло
сом i не
до
ка
зує.
-
Хоча? - пи
тає во
на, i чо
мусь в
нiй сер
це млi… - лю
биш дру
гу?
Вiн жах
нув
ся, а вiд
так до
дав з
пос
пi
хом:
-
Нi, дру
гу - нi, Те
тя
но, але… по
прав
дi, я…
-
Що, Гри
цю? - пе
ре
би
ває во
на з
пе
ре
ля
ка
ни
ми очи
ма.
-
Я, - до
кiн
чує вiн i вiд
дих
нув
ле
г
ше, - я, по прав
дi, не ба
га
ти
р
-
ський син, а бiд
ний си
ро
та. Я го
-
до
ва
нець - пiд
ки
не
на ди
ти
на…
-
Пiдкинена ди
ти
на? - чу
дує
ть
-
ся во
на. - Як то?..
-
Пiдкинена ди
ти
на, го
до
ва
не
-
ць; а мої гос
по
да
рi - не рiд
нi мої
ро
ди
чi.
-
Грицю! - ка
же во
на i нi
би бо
-
ро
нить щось своїм го
ло
сом. - Ти
ж сам ка
зав… мiй батько ба
га
-
тир… о… не… - i не до
кiн
чи
ла.
-
Я ка
зав i ка
жу: мiй батько ба
-
га
тир i, мо
же, дасть ко
лись i весь
маєток. Вiн дi
тей своїх не має -
лиш ме
не. А як пi
деш ти за ме
не,
вiн, пев
но, доб
ру пай
ку дасть… а
ко
лись, мо
же, i все. Один я в ньо
-
го в ха
тi, батьком йо
го i зву. Та
по
ки що я бi
д
ний - те
бе од
ну
лиш маю… лю
би хоч бiд
но
го! Не
по
ки
дай, Те
тян
ко!
-
Грицю! - ка
же во
на з не
опи
са
-
ною щи
рiс
тю. - Я пе
ре
мов
лю ма
-
му; хо
ча во
на i стро
га, але во
на
ме
не лю
бить. Чуєш, Гри
цю, лю
-
бить - во
лю на
шу зро
бить. Во
на
нас не роз
лу
чить…
-
То доб
ре, зо
зу
ле, - ка
же вiн ус
-
по
коєний i ще до
дає: - але ще
мо
в
чи, лi
том все при
ходь, а за
ки
снiг упа
де - бу
деш в моїй ха
тi.
Тетяна слу
хає йо
го, од
нак на
-
раз стає близько ко
ло нього i то
-
не з ши
ро
ко роз
ту
ле
ни
ми очи
ма
в йо
го гар
них го
лу
бих очах.
-
Грицю! - ка
же. - Я люб
лю те
бе,
сам знаєш, як нi
ко
го на свi
тi,
але… - i, пiд
няв
ши ви
со
ко свої
бро
ви, на
ка
зує щось ни
ми.
-
Не жу
ри
ся нi
чим, моя Тур
ки
-
не, - ка
же вiн, не звер
та
ючи ува
-
ги на ви
раз її ли
ця, лиш лю
-
бується нею. - Не жу
ри
ся нi
чим.
Ти моя.
-
Твоя, - пов
то
рює, вий
ма
ючи
на
раз чо
мусь спiш
но чер
во
нi ма
-
ки з во
лос
ся, i ки
дає йо
му їх пiд
но
ги. - На, маєш, - ка
же. - А те
пер
iди. Я над
то при
пiз
ню
ся. А он
сон
це за го
рою чер
во
нiє, за
хо
дя
-
чи, розст
рi
лює вже про
мiн
ня по
не
бе
сах; ма
ти бу
де знов ла
яти,
що дур
но во
ло
чу
ся.
-
Не бiй
ся, - ка
же вiн. - Я пi
ду. - I
з тим бе
ре її вос
таннє за стан. -
Але прий
деш знов лi
сом? - пи
-
тає, як за кож
дий раз, i їх пог
ля
-
ди злу
ча
ються вос
таннє в якесь
од
но по
лум'я, що лиш са
ма лю
-
бов йо
го тво
рить. - При
ходь, моя
квiт
ко, об
зи
вай
ся лi
сом…
-
Обiзвуся знов лi
сом…
-
Лиш вiн i я знаємо Тур
ки
ню…
-
А моя ма
ти, Гри
цю? - пи
тає во
-
на на
раз. - Бог нас не по
б
ла
гос
-
ло
вить, що ми її об
ма
нюємо. Во
-
на доб
ра i лю
бить ме
не… а я… - i,
ур
вав
ши та кив
нув
ши го
ло
вою,
вiд
хо
дить. Од
на
че, вi
дiй
шов
ши
ле
д
ве кiлька кро
кiв, стає i за
хви
лю гу
кає пiв
го
ло
сом:
-
Грицю!.. Гри
цю!.. Вiн опи
ня
-
ється ко
ло неї.
-
Грицю! - ка
же во
на, i її ус
та
ви
к
рив
ля
ються якось гiр
ко.
-
Що там? - пи
тає вiн i ус
мi
ха
-
ється ми
ло своїми щи
ри
ми очи
-
ма. - За
бу
ла ще раз ска
за
ти, що
лю
биш? - спи
тав. - Так ось ска
жи
ще раз, я пос
лу
хаю…
-
Коли по
ба
чи
мось, Гри
цю? -
спи
та
ла… i пiд
су
ну
ла до
пит
ли
во
чор
нi свої бро
ви.
-
Я ще сам не знаю; та по
ба
чи
-
мось… ти ж прий
деш!
-
Я прий
ду… - i з ти
ми сло
ва
ми
за
вер
ну
ла нап
рав
ду і зни
к
ла в
лi
сi.
За нею замк
ну
лись вi
ти, под
ри
-
жав
ши тро
хи…
Гриць не вiд
хо
дить ще за
раз з
мiс
ця, по
рається ко
ло ко
ня, пi
дi
-
й
має чер
во
нi її цвi
ти, i чуд
но
стає йо
му на сер
цi. "От здо
був
со
бi Тур
ки
ню, - пе
ре
тя
гається
ду
м
ка йо
го ду
шею… - Здо
був".
"Я прий
ду", - пов
то
рює вiн в га
-
д
цi її сло
ва i за
ду
мується над ни
-
ми.
Чудно якось так ви
мо
ви
ла те
сло
во. "Я прий
ду…" i смут
на вi
-
дiй
шла.
Нараз про
ки
нув
ся, слу
хає… що
-
сь нi
би її го
лос про
ле
тiв он там у
пра
вiй сто
ро
нi лi
су. Вiн нап
ру
-
жив слух - жде, а ок
руг нього все,
здається, з ним враз слу
хає…
жде…
"Не за
будь!" - до
би
вається до
нього її го
лос.
"Не за
будь!" - упо
ми
нається й
со
бi вiд
го
мiн лi
сом i десь зав
ми
-
рає.
Гриць не об
зи
вається. За
мiсть
то
го вiн сiв на ко
ня i вi
д'їхав.
***
-
Мавро!
-
Що там, доньцю? Зай
шла вре
-
ш
тi i до ста
рої Мав
ри? А то за
своїм ко
хан
ням вже i за неї за
бу
-
ла.
Тетяна обiй
має ста
ру ня
ню, ту
-
лить до се
бе i про
сить:
-
Прости, Мав
ро, що не за
хо
ди
-
ла. Не бу
ло як за
бi
га
ти до те
бе.
Вдо
ма все в ро
бо
тi, а не
дi
ля…
-
А не
дi
ля? - пи
тає ци
ган
ка i
бли
щить виг
ре
бу
ще чор
ни
ми
очи
ма на мо
ло
ду дiв
чи
ну пе
ред
со
бою. - А не
дi
ля?
-
Як не
дi
ля, Мав
ро! - вiд
ка
зує
Те
тя
на i вiд
вер
тається вiд ста
-
рої. Але тут же i в тiй хви
лi знов
по
доб
рi
ла.
-
Мавро, - до
дає да
лi, - ти знаєш,
я люб
лю Гри
ця.
-
Ти опо
вi
да
ла, доньцю, - вiд
ка
-
зує ци
ган
ка i все сте
ре
же дiв
чи
-
ну очи
ма, - опо
вi
да
ла.
-
I вiн ме
не лю
бить.
-
А та
кож так щи
ро, як ти йо
го?
-
Мавро! - клик
ну
ла на
раз з до
-
ко
ром Те
тя
на i вiд
вер
та
є
ться
чо
гось ура
же
на вiд ста
рої жiн
ки,
що ос
та
ла спо
кiй
на. - Я то
бi не
бу
ду нi
чо
го бiльше ка
за
ти. Ти за
-
є
дно як не вi
риш, то без
печ
но
по
г
лу
зуєш. Що б i не ска
за
ла я,
ти нi
чо
го не вi
риш! Со
ром, Мав
-
ро…
-
Бог з то
бою, донько! - ус
по
ко
-
ює Мав
ра по
кiр
но. - Та я йо
го на
очi не ви
дi
ла, а не то…
-
Не ви
дi
ла, не ви
дi
ла! - пов
то
-
рює лю
то Те
тя
на. - А все твоїм
го
ло
сом го
нить не
вi
ра i не
на
-
висть. Все не вi
риш. Я знаю. Ти
цi
ло
му свi
то
вi вже не вi
риш. А
хоч я доб
ре тям
лю, що ти про се
-
бе опо
вi
да
ла, що пе
ре
бу
ла че
рез
зра
ду - то йо
му од
но
му, Мав
ро,
йо
му од
но
му на всiм свi
тi - я вi
-
рю. Вiн ме
не щи
ро лю
бить, Мав
-
ро… О! ти не знаєш!
-
Я вi
рю, доньцю, що те
бе лю
-
бить, - вiд
ка
зує Мав
ра твер
до. -
Хто те
бе, зо
ре моя крас
на та як
ан
гел доб
ра, не лю
бив би? Ко
го
на свi
тi лю
би
ти, як не та
ких, як
ти? Га-й, га-й! - за
с
пi
ва
ла на
раз,
мов на хи
жу
на, i за
ко
ли
ха
ла
ся
цi
лим своїм тi
лом. - Га-й, га-й!
Тетяна по
доб
рi
ла.
-
Заки снiг упа
де, ка
зав, Мав
ро,
бу
ду в йо
го ха
тi.
-
Слава бо
гу! - вiд
по
вi
дає ста
ра,
вже пот
ро
хи iн
шим го
ло
сом i
зiт
хає лег
ше. - Квап
те
ся, бо як
прий
де осiнь, ма
ти при
й
ме дру
-
гих ста
рос
тiв. Ка
за
ла ме
нi оног
-
ди, що хо
че те
бе сеї осе
нi вже
кон
че вiд
да
ти, а са
ма пi
де в мо
-
нас
тир.
-
О, ма
ма все своє! - ка
же Те
тя
-
на. - Най
бiльше, вi
дай, чо
го во
на
ба
жає в жит
тi, то пi
ти на ста
рi
-
сть у мо
нас
тир.
-
Може, й доб
ре ро
бить, донь
-
цю.
-
Та за ко
го й там вже стiльки
мо
ли
ти
ся? Во
на вже дос
та й так
мо
литься… що
не
дi
лi, свя
та…
-
Може, i за твоє щас
тя, - вiд
по
-
вi
дає ста
ра. - Те
бе од
ну лиш має.
А вiд
ко
ли твiй батько по
мер, з
кот
рим так доб
ре жи
ла, як во
на
i лю
ди роз
ка
зу
ють, то її тяг
не в
мо
нас
тир. А за твоє щас
тя хто
бу
де мо
ли
ти
ся, доньцю, як не
во
на? Знаєш, во
на ра
да то
бi не
ба
при
хи
ли
ти.
-
Се прав
да, - вiд
по
вi
дає Те
тя
на
по
важ
но i вмов
кає. Вiд
так, на
ду
-
мав
шись хви
ли
ну, до
дає: - Во
на
од
на, ти, Мав
ро, дру
га, а вiн тре
-
тiй лю
бить ме
не щи
ро i по прав
-
дi.
-
Правду ка
жеш, доньцю, - при
-
та
кує Мав
ра. - Доб
рий чо
ло
вiк -
то для жiн
ки все од
но що та
то й
ма
ма.
-
А не прав
да, Мав
ро? - об
зи
ва
-
ється Те
тя
на, i її очi за
яс
нi
ли са
-
мим щи
рим щас
тям.
-
Правда.
-
Коби ти ме
нi йо
го хоч раз по
-
ка
за
ла, донько, - по
тя
гає Мав
ра,
- не хо
вай вже йо
го так, як зо
ло
-
тий чер
вi
нець.
Тетяна ус
мiх
ну
ла
ся ве
се
ло.
-
Побачиш йо
го, Мав
ро, по
ба
-
чиш, крас
ний та
кий, Мав
ро, що…
о, о, о!
-
Як ти? - пи
тає ста
ра.
-
Високий, вус чор
ний, а сам бi
-
лий та синьоокий. А все їз
дить
на чор
нiм, як ву
голь, ко
нi. То
дi
вiн вже най
кра
щий. На нiм вiн
ле
тить, як ви
хор. О, Мав
ро, - кра
-
с
ний!
Мавра слу
хає, i її дум
ки ле
тять
ку
дись в ми
ну
лiсть.
-
Такий i вiн був, - ка
же вiд
так
нi
би бiльше до се
бе. - Ви
со
кий,
як то ка
жуть, як дуб, бi
ло
ли
ций,
синьоокий, а ко
нем пе
ре
лi
тав
по
п
ри на
шi шат
ра, як сам вi
тер у
пус
ту. Та
кий i вiн був. А все пос
-
вис
ту
вав. Пан був, Те
тян
ко!
-
Про ко
го ти ка
жеш, Мав
ро? -
пи
тає дiв
чи
на, що бу
ла в цiй
хви
лi всею ду
шею ко
ло сво
го
Гри
ця.
-
Про то
го, син
ку [24]
че
рез ко
-
т
ро
го змар
ну
ва
ла я свою до
лю,
стра
ти
ла батька, ма
тiр, Ра
ду, а
вкiн
цi i ди
ти
ну. Че
рез кот
ро
го я
те
пер са
ма-однiська на цi
лу го
-
ру, на цi
лий лiс, на весь свiт. Ко
-
би бу
ли ме
нi хо
ча ди
ти
ну ос
та
-
ви
ли, - го
во
ри
ла жа
лiс
но, - був
би ме
нi свiт свi
том, а так що я
маю? О, Ра
ду, Ра
ду! - за
жа
лу
ва
-
[24]
- Син
ку - так на Бу
ко
ви
нi кли
-
чуть нiж
но i хлоп
цiв, i дiв
чат.
ла
ся гiр
ко. - Чи вже не бу
ло iн
-
шої ка
ри для ме
не, як ви
ки
ну
ти
ме
не з-по
мiж се
бе? Лiп
ше бу
ло
та
ки на мiс
цi вби
ти, як обi
цяв.
Бу
ло по
ки
ну
ти, пi
ти са
мо
му да
-
лi, а та
то, ма
ма бу
ли б на
зад до
се
бе заб
ра
ли, а так… - I за
бiд
ка
-
ла
ся, як кож
дим ра
зом, ко
ли про
те го
во
ри
ла - по своєму ци
ган
-
сько
му зви
чаєвi, за
гой
дав
шись
цi
лим тi
лом i май
же зас
пi
вав
ши
з жа
лю та огiр
чен
ня.
-
Цить вже, Мав
ро, цить, - по
тi
-
шає Те
тя
на, - та не жа
луй стi
ль
-
ки. Во
но вже й так на нi
що не
зда
сться. Ди
тин
ка, ма
буть, у бо
-
га, там жде на те
бе, ко
лись по
вi
-
тає, i, мо
же, лiп
ше для неї так.
-
Повiтає, по
вi
тає, - вiд
ка
зує жа
-
лiс
ним го
ло
сом Мав
ра, та тут же
опам'ятується i по
чи
нає на
раз
iн
шим го
ло
сом: - Вже був би до
-
рос
лим па
руб
ком, десь, мо
же, в
служ
бi за
роб
ляв на се
бе i на ма
-
му. I бу
ло би йо
му доб
ре, i бу
ло
би ма
мi доб
ре. А так що? Га-й,
га-й! - по
жа
лi
ла
ся знов. - Га-й,
га-й!
-
Може, й за
роб
ляє де, Мав
ро,
хто йо
го знає, - ка
же спо
кiй
но
Те
тя
на. - Так вже бог дав. По
пра
в
дi
, Мав
ро, ти сво
го Ра
ду зра
-
ди
ла, а з то
го вий
шло все го
ре.
-
Зрадила, бо бу
ла мо
ло
да, дур
-
на i по
вi
ри
ла, - об
зи
ваєть
ся Мав
-
ра вже спо
кiй
но. - За
ди
ви
ла
ся на
бi
ле панське ли
це, не
ци
ганськi
очi, панську но
шу [25]
, а гос
подь
за те i по
ка
рав. Дер
жись сво
го,
ка
же i ка
рає. Будь во
но зле, будь
до
б
ре, а на грiх не вий
де.
Дiвчина слу
ха
ла мовч
ки, за
ди
-
вив
шись нi
би ку
дись, хо
ча пе
ред
нею бу
ли лиш ни
зенькi стi
ни
ста
рої низької ха
ти
ни i бiльше
нi
що.
-
Гриць не пан, - ка
же вiд
так,
ви
мов
ля
ючи пев
но i твер
до iм'я
ми
ло
го пе
ред ста
рою. - Гриць не
пан, хоч та
кож бi
ло
ли
ций i си
-
ньоокий i на ко
нi їздить, як вi
-
тер. I ми лю
би
мо
ся, - i ска
зав
ши
се, встає i про
щається з Мав
рою.
[25]
- Но
ша - одяг.
- При
ходь, Мав
ро, до нас, як ме
-
не по
де
ко
ли в не
дi
лю в те
бе не
бу
де.
-
Га-й! га-й! - вiд
ка
зує Мав
ра. - Я
прий
ду. А ти, хоч i не прий
деш в
не
дi
лю, то при
ходь i в ро
бiт
ну
днин
ку, та спо
вiс
ти ба
бу, ко
ли їй
на твоє ве
сiл
ля ла
го
ди
ти
ся та на
хлоп
ця по
ди
ви
ти
ся.
-
Незабавки, Мав
ро, не
за
бав
ки,
- об
зи
вається Те
тя
на i ви
хо
дить.
-
А не ви
ходь до нього що
не
дi
лi
в лiс, - ос
те
рi
гає, вип
ро
вад
жу
ю
-
чи її геть аж по
за ха
ту. - А як пi
-
деш, то вiзьми i ме
не з со
бою, -
жар
тує з чуд
ним пог
ля
дом Мав
-
ра. - Не
хай i на ста
ру ня
ню своєї
люб
ки раз пог
ля
не. Во
на ж йо
му
на щас
тя от яку зо
рю яс
ну та
крас
ну ви
ко
ха
ла. Каз
ка
ми ви
го
-
ду
ва
ла, сер
цем ви
пес
ти
ла, очи
-
ма збе
рег
ла, то най їй хоч те
пер
сло
вом лас
ка
вим по
дя
кує.
-
Подякує, Мав
ро, по
дя
кує, - вi
-
д
ка
зує Те
тя
на щи
ро i по
ва
ж
но. -
Вiн доб
рий i щи
рий, до
ко
наєшся
са
ма, як по
ба
чиш, як вiн ме
не
по-щи
ро
му лю
бить, ко
ли ме
нi
не вi
риш.
Тетяна, вiд
да
ле
на вже на кi
ль
-
ка кро
кiв вiд ха
ти, ог
ля
дається
на
раз рап
том по
зад се
бе. Чи се
їй при
чу
ло
ся, що Ма
в
ра, вiд
вер
-
нув
шись пер
ше вiд неї, за
хо
хо
-
та
ла
ся до се
бе? Чи справ
дi во
но
так бу
ло?
Нi.
Мавра са
ме в тiй хви
лi пе
рес
ту
-
па
ла по
рiг своєї ха
ти i зни
к
ла в
нiй, мов в ямi.
Нi. Хi
ба при
чу
ло
ся… та як вже
так по
га
но!
Тетяна, мов хо
лод
ною во
дою
обiл
ля
на, з не
опи
са
но при
к
рим
по
чут
тям упо
ко
рен
ня i по
ни
же
-
н
ня вер
тає зiв'ялим кро
ком на
-
зад.
Вже стiльки ра
зiв пос
та
нов
ля
-
ла со
бi не го
во
ри
ти Мав
рi нi
чо
го
про Гри
ця, про їх лю
бов, i зав
ше
пе
ре
мо
же лю
бов i щи
рiсть до тої
ста
рої чор
ти
цi, во
на зрад
жу
єть
-
ся
, го
во
рить.
Зате вер
тає, от хоч би й ни
нi,
знов з зат
роєною ду
шею до
до
-
му, iз збо
лi
лим сер
цем, з жа
лем
не
до
вiр'я в ду
шi до ньо
го, до
ки
йо
го знов не по
ба
чить, до
ки вiн
знов своїми яс
ни
ми, як не
бо го
-
лу
би
ми та щи
ри
ми очи
ма не ро
-
з'яснить її пос
мут
нi
лу ду
шу, не
ус
по
коїть i во
на знов не по
вi
-
рить.
"Грицю! - кли
че її щи
ре, теп
ле
сер
це i рветься чис
тою не
по
дi
-
ле
ною лю
бов'ю. - Гри
цю, чи не
так? Ти лю
биш?"
"Га-й, га-й! - про
чу
вається їй в
ду
шi ос
те
рi
га
ючий го
лос ста
рої
ци
ган
ки, мов вiд
га
няв би яко
-
гось хи
жа
ка… про
ши
бає її ду
шу
гост
рим жа
лем. - Га-й, га-й!"
Тетяна розп
ла
ка
ла
ся…
Вернувши до
до
му, ки
дається мо
-
вч
ки в ти
хiй свiт
ли
цi пе
ред iко
-
ну пресв. бо
го
ро
ди
цi, як од
но
го
ра
зу, рiк то
му на
зад, ло
мить су
-
до
рож
но ру
ки, при
тис
ка
ючи їх
роз
пуч
ли
во до гру
дей i чо
ла, по
-
в
то
рює заєдно:
-
Господи, чо
му ме
нi смут
но?
Чо
му ме
нi смут
но? Смут
но ме
нi,
о бо
же!..
Кiлька ро
кiв то
му на
зад роз
ка
-
зу
вав од
но
го ра
зу ста
рий бi
ло
-
го
ло
вий манд
рiв
ник, пе
ре
по
чи
-
ва
ючи кiлька день у бо
го
мiльної
i ми
ло
серд
ної Iва
ни
хи Ду
би
хи,
мо
ло
дим ро
вес
ни
цям Те
тя
ни,
якi зiб
ра
ли
ся в неї, що був або,
мо
же, й єсть ще мiж ук
раїнським
дi
воцт
вом зви
чай в над
ве
чiр'я
Iва
на Ку
па
ла во
ро
жи
ти та про
свою бу
дуч
нiсть у ру
са
лок до
вi
-
ду
ва
ти
ся.
-
Як? Чим? - до
пи
ту
ва
ли
ся мо
-
ло
дi дiв
ча
та цi
ка
во в ста
ро
го ма
-
нд
рiв
ни
ка.
Докладно вiн сього не знає, не з
тої вiн око
ли
цi, але де
що ос
та
ло
-
ся ще йо
му в пам'ятi, i вiн пе
ре
-
по
вiсть. Пiз
нiм ве
чо
ром пе
ред
Iва
ном Ку
па
лом пла
ва
ють дiв
ча
-
та по во
дi чов
ном або, ко
ли бо
-
яться, щоб ру
сал
ки їх не за
ма
ни
-
ли з-пiд во
ди на дно до се
бе, в
ру
сал
ку не обер
ну
ли, про
ход
жу
-
ю
ть
ся по
над бе
ре
гом i спi
ва
ють
рiз
нi туж
ли
вi, лю
бов
нi, гар
нi й
при
ман
чи
вi пiс
нi. Дiв
ча
та на той
ве
чiр прист
роєнi пиш
но, ма
ють
на го
ло
вi гар
нi вiн
ки i, спi
ва
ючи
отак в чов
нах по во
дi або над бе
-
ре
гом, ки
да
ють їх з го
ло
ви на
во
ду. Ки
нув
ши вiн
ки в во
ду,
ждуть, спi
ва
ючи, i роз
зи
ру
ються,
ку
ди до
не
се во
да вi
нок або ви
-
ки
не на бе
рег, як що ко
му суд
-
же
но. Ча
сом люб
лять ру
сал
ки
розст
рi
лю
ва
ти [26]
пiд во
дою
сва
вiльною ру
кою вiн
ки - се
знак, що або во
на, або ми
лий до
ро
ку зги
не, або обоє ро
зiй
ду
ть
-
ся. Ча
са
ми за
дер
жується вi
нок з
тої сто
ро
ни рiч
ки, звiд
ки суд
же
-
[26]
- Розст
рi
лю
ва
ти - роз
ки
да
ти.
ний при
бу
де. А все при
к
ли
ку
ва
-
ний, за
ма
не
ний ру
сал
ка
ми, їх мi
-
ц
цю i си
лою, все з вдяч
нос
тi, що
в ве
чiр Iва
на Ку
па
ла дi
воцт
во їх
зга
дує, прист
роюється в їх честь
пиш
но i ожив
ляє їх, до во
ди зак
-
ля
тих, мо
ло
де
чи
ми, при
ман
чи
-
ви
ми спi
ва
ми, за що во
ни зай
ма
-
ються їх до
лею, розк
ри
ва
ючи її
пе
ред дi
во
чою ду
шею рiз
ни
ми
по
дi
ями, зро
зу
мi
ли
ми лиш дiв
-
ча
там, або чуд
ни
ми сна
ми, що
вка
зу
ють на бу
дуч
нiсть.
I за
цi
ка
ви
ли
ся дiв
ча
та опо
вi
да
-
н
ням ста
ро
го манд
рiв
ни
ка.
Та хоч i за
цi
ка
ви
ли
ся, не ква
пи
-
ли
ся жод
но
го ро
ку так во
ро
жи
-
ти. Од
нi не хо
тi
ли, бо не бу
ло
чов
нiв, дру
гi вiд
мов
ля
ли
ся, ви
-
мов
ля
ючи
ся, що бо
яться, аби ру
-
сал
ки не за
ма
ни
ли мiж се
бе в
во
ду, iн
шi знов ва
га
ли
ся, бо хло
-
п
цi, до
вi
дав
шись, пог
лу
зу
ють, i
так вiд
мов
ля
ли
ся, аж вреш
тi нi
-
х
то з охо
чих не ос
тав
ся.
Так бу
ло то
му кiлька ро
кiв на
-
зад.
Але сього ро
ку скла
ло
ся iнак
-
ше.
Сього ро
ку за
хо
тi
ло
ся бог зна
чо
му са
мiй Те
тя
нi роз
вi
да
ти
ся
про свою бу
ду
чу до
лю. То
ва
ри
-
ш
ки i ро
вес
ни
цi, кот
рим во
на за
-
яви
ла свою охо
ту по
во
ро
жи
ти
на Iва
на Купала вiн
ка
ми, мов
лиш жда
ли пок
ли
ку. Пок
ли
ку
на
й
кра
щої та, на їх гад
ку, най
-
вiд
важ
нi
шої дiв
чи
ни, що, як впе
-
в
ня
ла, нi
чо
го не бо
яла
ся: нi ру
-
са
лок нi вдень, нi вно
чi, нi смi
ху
всiх хлоп
цiв у се
лi, а так прос
то
хо
тi
ла. Хо
тi
ла по
ба
чи
ти, ку
ди
по
п
ли
ве її вi
нок во
дою, ку
ди по
-
ке
ру
ють ним ру
сал
ки. То
му зап
-
ро
си
ла всiх то
ва
ри
шок i ро
вес
-
ниць на над
ве
че
рiє [27]
Iва
на
Ку
па
ла над рi
ку опо
да
лiк тро
хи
вiд мли
на.
I справ
дi, во
ни спов
ни
ли її во
-
лю, наб
рав
ши на
раз i со
бi охо
ти
по
во
ро
жи
ти вiн
ка
ми, по
гу
ля
ти
яс
ною нiч
чю над бе
ре
гом рi
ки,
[27]
- Над
ве
че
рiє - нiч пе
ред якимсь
свя
том.
пе
рес
пi
ва
ти в гур
тi як змо
га на
-
й
кра
щих спi
ва
нок i прис
по
со
би
-
ти со
бi лас
ку ру
са
лок, за
хо
ва
них
на днi во
ди…
Аж от нас
тав вреш
тi очi
ку
ва
-
ний ве
чiр, а з ним i мi
сяць впов
-
нi.
Завтра Iва
на Ку
па
ла, а сьогод
-
нiш
ня нiч яс
на, зо
рис
та, не
на
че
умис
не розц
вi
ла
ся, щоб мо
ло
-
дим дiв
ча
там зра
ди
ти [28]
над
рiч
кою бу
ду
чу до
лю i ми
ло
го.
Мов гар
нi пта
хи, зiб
ра
ли
ся во
-
ни над бе
ре
гом рi
ки, що, ося
яна
мi
сяч
ним свiт
лом, виб
лис
ку
ва
-
ла
ся при
ман
чи
во ме
жи гус
то за
-
[28]
- Зра
ди
ти - тут: розк
ри
ти, по
-
ка
за
ти.
лiс
не
ною, ве
чо
ром тем
ною Ча
-
ба
ни
цею та бi
лою до
ро
гою, що
бi
г
ла поп
ри неї.
Неначе срiб
на ши
ро
ка струя,
ру
ха
ла
ся во
да шум
ли
во впе
ред i
все впе
ред.
Але не на всiх мiс
цях од
на
ко
во.
Он там, де її ло
жисько на ча
сок
зву
жується, де з її дна ви
са
ди
ло
-
ся ка
мiн
ня-ве
ле
тень не
по
во
рот
-
ною фор
мою, во
на по
важ
нiє.
Там, пiд тим ка
мiн
ням, що при
-
га
дує не
ве
лич
ку ска
лу, бе
ре
же
во
на кiлька мiсць, мов тайн
своїх, мiсць про
ра
з
ли
вої гли
би
-
ни, над яки
ми її по
верх
ня то мо
-
р
щиться, то ви
ром кру
титься.
Морщачись i дри
жа
чи яки
мось
зло
рад
ним при
ман
ли
вим ми
го
-
тi
н
ням, во
на ста
рається все в
тiм мiс
цi без
по
щад
но по
г
ли
ну
ти
в се
бе, що по
явиться на по
верх
-
нi.
Нiхто не пе
ре
хо
дить тих гли
бi
-
ней, та
ких су
по
кiй
них на вид, а
та
ких зрад
ли
вих своїм су
по
ко
-
єм, нiх
то не про
бу
вав пе
реп
ли
-
ва
ти їх.
Вони не цi
ка
вi.
Супокоєм своїм не ма
нять нi
ко
-
го до се
бе, а ко
го при
ма
нять на
хви
ли
ну, той вiд
вер
тається, зба
-
г
нув
ши оком гли
бiнь обiч кам
-
ня-ве
лет
ня, не жу
риться бiльше
ним i йде. Тож i рi
ка на тiм мiс
цi
нi
би опу
ще
на i нiх
то не му
тить
там її су
по
кою.
Не са
мi при
бу
ли дiв
ча
та над бе
-
рег блис
ку
чої вно
чi рi
ки. Ме
жи
ни
ми є й ци
ган
ка Мав
ра. Прист
-
роєна в якусь ста
ру чер
во
ну ху
-
ст
ку, спу
ще
ну нед
ба
ло з го
ло
ви,
в срiб
не давнє на
мис
то на шиї i
на гру
дях, з роз
пат
ла
ним во
лос
-
сям, во
на про
ход
жується мiж дi
-
в
ча
та
ми, мов ма
ре
во.
Розвеселена дi
во
чим ба
ла
кан
-
ням та да
рун
ка
ми, яки
ми при
ва
-
би
ли її зi схов
ку по
мiж се
бе, вис
-
пi
вує во
на якiсь чуд
нi мо
но
тон
нi
пiс
нi, на рiд
нiй, лиш їй зро
зу
мi
-
лiй мо
вi, i чо
гось вдо
во
ле
на.
Нинi за
хо
пи
ла її, оче
вид
но,
струя жи
во
го жит
тя мо
ло
дi
жi, i
во
на нi
би вiд
мо
лод
нi
ла сього ве
-
чо
ра з ни
ми. Зреш
тою, во
на най
-
бiльше че
рез Те
тя
ну тут. Те
тя
нi
за
хо
тi
ло
ся над рi
кою по
во
ро
жи
-
ти, а се бу
ло для неї те са
ме, що
її влас
не ба
жан
ня. То
му во
на ве
-
се
ла.
Вона вiд
по
вi
дає го
лос
но на всi
до
пи
ти дi
во
чi, що ра
дi би заг
ля
-
ну
ти хоч на хви
ли
ноч
ку в за
чи
-
не
ну пе
ред ни
ми бу
ду
ч
чи
ну, i
смiється ве
се
ло.
Дiвчата ус
тав
ля
ються вреш
тi
по впо
до
бi i во
лi кож
дої на обiб
-
ра
них мiс
цях i спi
ва
ючи, ки
да
-
ють з го
ло
ви од
на по дру
гiй пи
-
ш
нi вiн
ки з лен
та
ми, яки
ми при
-
ст
роїли
ся сього ве
чо
ра, на блис
-
ку
чу во
ду - i ждуть.
Коли упав пер
ший вi
нок на во
-
ду, по
чув
ся пер
ший го
лос:
Гей, на Iва
на,
гей, на Ку
па
ла, гей, гей, гей!
Красна дiв
чи
на
до
лi шу
ка
ла, гей, гей, гей!
Цвiтки зби
ра
ла,вi
но
чок ви
ла,
Долi во
дою йо
го пус
ти
ла.
Другий го
лос:
Поплинь, вi
ноч
ку,
по блис
ку
чiй хви
лi;
Поплинь пiд ха
ту,
де жи
ве ми
лий.
Поплив вi
но
чок до
лi во
дою,
Серце дiв
чи
ни заб
рав з со
бою.
Третiй го
лос:
На за
рi
ноч
ку змар
нiв по
во
лi,
Не дав Ку
па
ло дiв
чи
нi до
лi.
Гей, на Iва
на, гей, на Ку
па
ла
Дiвча во пiв
нiч зiл
ля ко
па
ла;
В пiв
нiч ко
па
ла,
в пiв
нiч ва
ри
ла,
А до схiд сон
ця вже от
руїла…
Вiдтак гля
дять всi дiв
ча
та на
ве
се
лi хви
лi, ку
ди i як не
суть во
-
ни вiн
ки. По
не
суть їх да
ле
ко чи
близько? До ми
ло
го чи до чу
жо
-
го? На якiм мiс
цi бе
ре
га спи
ня
-
ться? I тут же в сiм се
лi? Чи, мо
-
же, ро
зiр
вуть їх ди
кою грою в
дрi
б
нi кус
нi, не до
нiс
ши цi
ли
ми,
де судьба приз
на
чи
ла?..
Якийсь час гли
бо
ка мов
чан
ка.
Дiв
ча
та сто
ять пос
хи
лю
ва
нi на
бе
ре
зi, див
ляться, сте
ре
жуть очи
-
ма, ба чи не всiм тi
лом, роз
ко
ли
-
са
нi во
дою вiн
ки - i лиш десь-не-
десь пов
то
рюється пiв
го
ло
сом:
Гей, на Iва
на, гей, на Ку
па
ла
Красна дiв
чи
на до
лi шу
ка
ла!
Цвiтки зби
ра
ла, вi
но
чок ви
ла,
Долi во
дою йо
го пус
ти
ла.
Нараз крик i смiх.
Один вi
нок нат
ра
пив на бист
рi
-
шу хви
лю ко
ло бе
ре
га, i во
на ви
-
ки
ну
ла йо
го зби
точ
не [29]
на
тра
ву. Зо два iн
шi, спле
те
нi не
-
[29]
- Зби
точ
не - жар
тiв
ли
во.
мiц
но, ро
зiр
ва
ли
ся за
раз з са
мо
-
го по
чат
ку i ро
з
п
ли
ли
ся по
оди
-
но
ки
ми цвi
та
ми по всiй рi
цi, мов
розд
ро
би
ли
ся для всеї рi
ки, i
хут
ко зник
ли з очей.
Лиш од
на Те
тя
на мов
чить, не
дбає нi про ко
го, не цi
ка
виться
нi
чим.
Вона опи
ни
ла
ся на бе
ре
зi ко
ло
спо
кiй
ної гли
би
ни, оз
на
че
ної ве
-
лет
ня
ми-ка
ме
ня
ми, i на
ду
мує
ть
-
ся. За нею по
во
лiк
ла
ся, мов дру
-
га її тiнь, i во
рож
ка-ци
ган
ка.
Її об
хо
дить ни
нi най
бiльше вi
-
нок Те
тя
ни. Що ста
неться з
ним? Ку
ди по
не
се йо
го рi
ка? Чи
да
лi до крас
но
го Гри
ця в го
ри,
чи на бе
рег ки
не? Чи ро
зiр
ве на
кус
нi, на смiх пус
тить? То її цi
ка
-
вить!
Тетяна не здiй
має вiн
ка з го
ло
-
ви. Ва
гається. Пе
ре
ду
сiм во
на не
хо
че, щоб хто ба
чив, як ки
не йо
-
го з го
ло
ви, не хо
че спi
ва
ти. Не
хо
че, щоб звер
та
ли ува
гу на неї,
од
ним сло
вом, не хо
че нi
чо
го.
Нi
чо
го, в чiм за
хо
тi
ли би й iн
шi
бра
ти участь.
Щось са
ма од
нiська хо
че.
А на
раз вже нi
би й то
го не хо
че.
Так стоїть i ва
гається.
Вагаючись, спи
няється тим ча
-
сом дум
ка
ми ко
ло Гри
ця, пи
тає
се
бе:
"Звiнчаються во
ни сеї осе
нi, як
за
по
вi
дав їй вiн, чи бу
дуть ще
да
лi жда
ти?"
"Заки снiг упа
де, бу
деш в моїй
ха
тi", - ка
зав вiн їй сам сво
їми ус
-
та
ми, i во
на йо
му вi
рить. Йо
му
од
но
му на всiм свi
тi. Вi
нок i во
да
не ска
жуть їй бiльше, як вiн сам.
Вiн своїм го
ло
сом i своїми ус
та
-
ми, яки
ми цi
лу
вав…
-
Ти тут хо
чеш ки
да
ти вi
нок? -
об
зи
вається на
раз за нею го
лос
Мав
ри i пе
ре
би
ває рап
том лет її
ду
мок.
-
Не тут! - вiд
по
вi
дає зне
хо
тя
мо
ло
да дiв
чи
на i вiд
вер
та
ється,
не
ми
ло вра
же
на ци
ган
кою, що
пе
ре
би
ла їй дум
ки.
-
Не тут, доньцю, не тут, - пiд
-
мов
ляє Мав
ра, - бо, ади, тут у во
-
дi вир, i вiн не дасть доб
ре вiн
-
ко
вi поп
лис
ти. Все бу
де ним в
од
нiм мiс
цi кру
ти
ти. Iди тро
хи
да
лi та кинь вi
нок, зга
дав
ши
сво
го ми
ло
го, чи по
бе
ре
те
ся сеї
осе
нi, чи нi.
-
Поберемося, по
бе
ре
мо
ся! - вiд
-
по
вi
дає Те
тя
на гор
до i до
дає ро
-
зд
раз
не
но: - Ки
ну вi
нок, де схо
-
чу. - I з ти
ми сло
ва
ми вiдс
ту
пає
вiд ци
ган
ки на кiлька кро
кiв. Хо
-
тi
ла ки
ну
ти вi
нок нi
ким не спос
-
те
ре
же
на, са
ма од
нiська, тим ча
-
сом Мав
ра не дає.
-
Кидай, де хо
чеш, доньцю. Ки
-
дай, де хо
чеш! - ка
же при
ми
ря
ю
-
че Мав
ра, та про
те не ру
шається
з мiс
ця. Се под
раз
ни
ло ще бi
ль
-
ше упер
ту вда
чу дiв
чи
ни, що не
зно
си
ла над со
бою нi
якої влас
тi,
i во
на вiдс
ту
пи
ла вiд ци
ган
ки
да
льше. Ще не
да
ле
ко вiдс
ту
пи
-
ла, ко
ли її на
раз щось мов пiдт
-
ру
чує не
ви
ди
мою си
лою на
зад
на те са
ме мiс
це. Во
на вер
ну
ла i
зня
ла з го
ло
ви вi
нок. Да
лi - не
ство
рив
ши уст нi на од
не сло
во,
ки
ну
ла вi
нок з усеї си
ли ко
ло ка
-
ме
ня в во
ду… Вi
нок за
ко
ли
сав
ся
сильно i, поп
ла
вав
ши кiлька
хви
лин кру
гом по ти
хiй во
дi, по
-
чав, не
мов кер
мо
ва
ний не
ви
ди
-
мою си
лою з-пiд блис
ку
чої по
ве
-
рх
нi, су
ну
ти
ся лед
ве за
мiт
но
впе
ред.
Не да
ле
ко.
Тетяна сто
яла на бе
ре
зi, по
хи
-
лив
шись, з очи
ма ши
ро
ко ство
-
ре
ни
ми, i не ру
ха
ла
ся нi на во
ло
-
сок. Зза
ду за нею чи
га
ла вдвоє
зiг
не
на ци
ган
ка.
Важка хви
ля… мов
чан
ня…
-
О! о! о! - скри
ча
ла на
раз Те
тя
-
на i прос
тяг
ла з пе
ре
ля
ком над
во
дою ру
ки. Са
ме до се
ре
ди
ни
до
п
лив її вi
нок, як тут за
хо
пив
йо
го вир. Кру
тив ним якусь хви
-
ли
ну на од
нiм мiс
цi, грав
ся. Ко
-
ли на
раз по
тяг
ну
ло йо
го щось в
гли
бiнь, i Те
тя
на не по
ба
чи
ла
йо
го бiльше.
Мовчки обер
ну
ла во
на своє по
-
бi
лi
ле ли
це до ста
рої ци
ган
ки,
що й со
бi вит
рi
ща
ла
ся без ру
ху
три
вож
ни
ми очи
ма в во
ду. Те
-
пер пог
ля
ну
ла по
важ
но на дiв
-
чи
ну.
-
Не пос
ва
тає те
бе сеї осе
нi твiй
хло
пець, - обiз
ва
ла
ся вре
ш
тi, не
на
ду
му
ючись, - не пос
ва
тає. Те
-
тя
на вiд
вер
ну
ла
ся.
-
Ов-ва! - ска
за
ла ли
ше згор
да i
по
ве
ла спу
ще
ни
ми очи
ма по во
-
дi.
-
Ов-ва?! ка
жеш, доньцю? - спи
-
та
ла з яв
ним до
ко
ром Ма
в
ра.
-
Ов-ва! - вiд
по
вi
ла, як пер
ше,
гор
до дiв
чи
на, мов не своїм вже
го
ло
сом, i, вiд
вер
нув
шись вiд во
-
ди, вi
дiй
шла…
***
Знов ми
нув який
сь час.
Настка пiш
ла з своїми ро
ди
ча
-
ми на про
щу в да
ле
кi сто
ро
ни i
не поп
ро
ща
ла
ся з Гри
цем, їй бо
-
лi
ло сер
це, що вiн май
же цi
ле
оце лi
то за
нед
бу
вав її, на
вi
ду
ю
-
чись лиш рiд
ко до неї. Та не по
-
ка
зу
ва
ла во
на йо
му сво
го жа
лю,
а жда
ла терп
ли
во, до
ки не звер
-
неться знов сам до неї, як уже не
раз бу
ва
ло дав
нi
ше, ко
ли йо
го
що-не
будь роз
лу
ча
ло з нею. Щоб
йо
го мог
ла ще i яка iн
ша дiв
чи
на
за
ня
ти, їй не при
хо
ди
ло до
сi на
дум
ку. Зви
чай
но, бу
ва
ла се до
сi
са
ма йо
го чуд
на не
пос
тiй
на вда
-
ча, що бра
ла над ним верх i або
вiд
да
ля
ла з ха
ти на який
сь час,
або си
лу
ва
ла до га
ря
чої за
па
ль
-
чи
вої пра
цi; то
дi й тиж
ня
ми не
за
хо
див до неї.
Та все ж вiн i то
дi на
вi
ду
вав
ся
до неї бо
дай на хви
ли
ну-двi, по
-
ка
зу
вав
ся, пос
пи
тав що-не
будь,
особ
ли
во ж як йо
го в ро
бо
тi за
-
хоп
ля
ла сльота, вiн звер
тав
ся
хоч крадьком до неї.
Але сього лi
та вiн ли
ше десь та
не десь заг
ля
не на хви
ли
ну до
неї ве
чо
ром, а зреш
тою в не
дi
-
лю, свя
то йо
го мов вiт
ром уду
-
ва
ло…
Куди хо
див? - за
пи
ту
ва
ла се
бе
Наст
ка i чу
ду
ва
ла
ся.
А мо
же, i вза
га
лi не хо
див?
Се раз. А по-дру
ге, чо
му вже не
го
во
рить їй, як дав
нi
ше, де бу
-
вав, ко
ли вже вiд
да
ляв
ся?
Вони ж со
бi ме
жи со
бою вже
да
в
но по сло
вi [30]
i ждуть ще
нi
би доз
во
лу батькiв, щоб вiд
бу
-
ло
ся ве
сiл
ля. А са
ме те
пер по
чи
-
нає вiн її за
нед
бу
ва
ти. Са
ме те
-
пер, їй бо
лi
ло сер
це, вi
щу
ва
ло
сму
ток, i бу
ва
ли хви
лi, ко
ли во
-
на гiр
ко жа
лу
ва
ла
ся на йо
го нев
-
дя
ку i бай
ду
жiсть, на чуд
ну вда
-
чу, а iно
дi, пе
ре
го
во
рю
ючись з
ма
тiр'ю, на
вiть пла
ка
ла.
[30]
- Дав
но по сло
вi - дав
но да
ли
од
не од
но
му сло
во, до
мо
ви
ли
ся про
од
ру
жен
ня.
Збиралася од
но
го ра
зу вже й до
во
рож
ки-ци
ган
ки йти, про якої
си
лу i мiць чу
ла лиш мов з каз
-
ки, та все по
бо
юва
ла
ся. А да
лi й
со
ро
ми
ла
ся. Во
рож
ка, як во
на
чу
ла, жи
ла десь на са
мо
тi, на го
-
рi Ча
ба
ни
цi, в лi
сi, от
же, тре
ба
би ще iз ки
мось iн
шим iти. А во
-
на не ма
ла з ким. А хо
ча, го
во
ри
-
ла со
бi, i пi
де до неї, то що ска
же
во
рож
цi? Що ми
лий спро
не
вi
-
рив
ся? Во
на то
го на
пев
но не
знає. Не раз i не два впев
няв її,
що її од
ну лю
бить, її од
ну на свi
-
тi.
Та що пи
та
ти її? Про що роз
вi
-
ду
ва
ти
ся? Що вiн не лю
бить до
-
в
го дер
жа
ти
ся ха
ти, од
но
го мiс
-
ця? До то
го во
на звик
ла. Та
кий
вже зро
ду вдав
ся. На те й во
рож
-
ка, хто знає, чи по
мо
же. Хi
ба що,
мо
же, йо
му ким що по
чи
не
но?
Ким?
Не знає.
Дiвчиною якою?
Котрою?
В се
лi всi дiв
ча
та зна
ли, що во
-
ни со
бi по сло
вi, жод
на ме
жи них
не ста
не, хi
ба би яка мо
ло
ди
ця.
А мо
ло
диць їй не страш
но, хо
ча
й ка
жуть лю
ди, що є мiж ни
ми i
та
кi, що чо
ло
вi
кам вiд
би
ра
ють
ро
зум. Та вiн не боїться. Гриць
не бо
я
з
ли
вий. На цi
ле се
ло вiн
один нi
чо
го не боїться. Тож чо
го
їй до во
рож
ки?
Так роз
ду
му
ва
ла Наст
ка i ос
та
-
ла
ся, не пiш
ла. Лиш ко
ли ро
ди
чi
за
го
во
ри
ли про хiд на про
щу в
да
ле
ку сто
ро
ну, во
на про
си
ла
ся
з ни
ми. Хо
тi
ла гос
по
ду по
мо
ли
-
ти
ся, за свiй грiх по
ка
яти
ся, про
щас
тя поп
ро
си
ти. I пiш
ла. Не
зра
див
шись пе
ред нi
ким з то
ва
-
ри
шок - зiб
ра
ла
ся й пiш
ла.
Грицевi ста
ло нi
яко
во, ко
ли за
-
чув, що Наст
ка пiш
ла з ро
ди
ча
-
ми так да
ле
ко в чу
жу сто
ро
ну,
як ка
за
ли лю
ди, не спiм
нув
ши
йо
му про те нi сло
веч
ком, i не
поп
ро
ща
ла
ся.
I ста
ло йо
му на
раз прик
ро i жа
-
ль за доб
рою, щи
рою дiв
чи
ною,
що за цi
ле лi
то не зро
би
ла йо
му
нi од
ним сло
вом до
ко
ру за бай
-
ду
жiсть до неї.
Правда, вiн не все був до неї ба
-
й
ду
жий, лиш са
ме в той час, як
стрi
чав
ся з Те
тя
ною. Тож лиш
то
дi вiн її за
нед
бу
вав. По кож
дiй
стрi
чi з Те
тя
ною вiн не
на
че тра
-
тив власть над со
бою, так ду
же
пiд
хо
ди
ла во
на йо
му пiд ду
шу. I
був би, ко
ли б був мiг, з нею вже
дав
но од
ру
жив
ся. Во
на, - як го
-
во
рив їй iно
дi сам, - весь ро
зум з
го
ло
ви ви
пи
ва
ла i мов шов
ком
за па
лець кож
дим сло
вом об
ви
-
ва
ла. Од
нак, не ба
чив
ши її дов
-
ше, як ось i те
пер че
рез якусь ро
-
бо
ту, до якої батько мов при
ку
-
вав, по
чи
нав ту
жи
ти за Наст
кою
i вiд
чу
вав ви
раз
но, що без неї не
мо
же обiй
ти
ся. Яка во
на доб
ра,
яка по
дат
ли
ва, як прис
та
ва
ла у
всiм за ним, а на
раз вiд
вер
ну
ла
-
ся. То
му вiн сам ви
нен. Сам-
один. Во
на все од
на
кою бу
ва
ла.
Ок
рiм нього, нi
ко
го не лю
би
ла…
-
Грицю, - гро
зи
ла са
ме ос
тан
-
нiй раз (при
га
да
ло
ся йо
му), ус
-
мi
ха
ючись жар
тiв
ли
во до нього,
не ба
чив
ши йо
го дов
ше в се
бе. -
Вi
дай, ти знай
шов со
бi дру
гу На
-
ст
ку, що пер
шу вже за
бу
ваєш. Як
знай
шов, то дер
жи! - ка
за
ла, а
про
те, хоч i ка
же се, тяг
не i обiй
-
має йо
го пест
ли
во за шию. - Я
знай
ду со
бi дру
го
го Гри
ця. Не
тiльки свi
та, що на
ше се
ло, не тi
-
ль
ки хлоп
цiв, що Гриць на гра
-
ни
цi. Як хо
чеш, Гри
цю, - до
дає i,
ус
мi
ха
ючи
ся, заг
ля
дає йо
му в
очi, обiй
має i го
лу
бить, до
ки не
ус
мiх
неться вiн i не при
хи
ли
ть
-
ся, не при
ми
риться знов з нею.
I так все i зав
ше. Од
на
ко
ва, доб
-
ра, поб
лаж
ли
ва, хит
ра, як та ли
-
сич
ка; тяж
ко Наст
ку не лю
би
ти.
Зав
ше во
на з ве
се
ли
ми, як не
бо
го
лу
би
ми очи
ма, що не зна
ли
гнi
ву, з ус
та
ми, що з ус
мi
хом вi
-
та
ли.
А те
пер пiш
ла на про
щу - сло
ва
не ска
за
ла, те
пер, пер
ший раз в
жит
тi, здається, вiд
чу
ла справ
-
дiш
нiй жаль до нього. "Нев
же ж
дiз
на
ла
ся про Тур
ки
ню? - по
ду
-
мав з прик
рим по
чут
тям, мов
очу
тив
шись, Гриць. - Гос
по
ди! А
ко
ли вже дiз
на
ла
ся, хоч i не
знаю звiд
ки, бо як i хто та
ке роз
-
ка
зав би? - то вже лiп
ше роз
ка
же
вiн їй сам про все. Хоч бу
де по
прав
дi. Про все пе
ре
ко
нається.
А розг
нi
вається во
на, вiн її пе
-
реп
ро
сить. Во
на муд
ра, про
с
ти
-
ть йо
му i по
ми
ряться, як не раз
вже. Во
на ж у нього доб
ра, як ка
-
ва
лок хлi
ба, хоч до ра
ни при
ло
-
жи. З нею все зро
биш. Iнак
ше го
-
дi пос
ту
пи
ти, її шко
да, її жаль
ли
ши
ти, її дав
но вiн лю
бить.
Отаке.
Одної жаль ли
ши
ти, бо вже да
-
в
но лю
бить, ба на
вiть зв'я
зав
ся,
дру
гої не го
ден по
ки
ну
ти, сер
це
не за тим; то
му не
хай са
мi мiж
со
бою зроб
лять лад, як кот
рiй
що не по ду
шi…
Як по
вер
ну
ла Наст
ка з про
щi,
Гриць пi
шов до неї. Дiж
да
в
ся її
вреш
тi.
Вийшла про
ти нього якась мов
не та. Ви
со
ка, год
на, та про
те
ма
р
на якась.
Вiн пог
ля
нув на неї i по
жа
лу
вав
в ду
шi.
Тому всьому вiн ви
нен, - за
го
-
во
ри
ло в нiм сум
лiн
ня.
А да
лi обiз
вав
ся.
Чому не ска
за
ла, що йде на про
-
щу? - спи
тав, вi
та
ючись з нею. -
Мо
же б, був i вiн до них при
лу
-
чив
ся, був би i вiн пi
шов. Чо
му
за
таїла пе
ред ним, що йде, i пiш
-
ла без нього?
Чи вiн їй вже бай
ду
жий? Не лю
-
бить йо
го бiльше?
Вмiсто вiд
по
вi
дi Наст
ка розп
ла
-
ка
ла
ся.
Вона йо
го лю
бить, як дав
но лю
-
би
ла, але вiн не щи
рий. Вiн вже
сто
ро
нить вiд неї, так ро
бить
не
доб
ре. Не
хай по пра
в
дi приз
-
на
ється, ку
ди те
пер за
хо
дить, а
во
на прос
тить йо
му, i все бу
де
доб
ре. Але ста
рос
тiв, "знай", -
до
да
ла по
ва
ж
но, - не
хай при
си
-
лає, бо дов
ше жда
ти її ро
ди
чi не
хо
чуть. "Че
рез то
го Гри
ця, - ка
-
жуть, - що го
нить за вiт
ра
ми, во
-
на ще бог зна як ос
та
не з си
вою
ко
сою". З жа
лю пiш
ла на про
щу,
впев
ня
ла. "З жа
лю". Щоб вiд
нього та вiд грi
ха вiд
мо
ли
ти
ся.
Щоб вiн се знав. Раз на все ка
же
йо
му се. А те
пер не
хай сам приз
-
нається. На ко
го дум
ка в нього?
Лю
бить яку iн
шу? Як лю
бить, то
най лю
бить.
Гриць тяг
не її до гру
дей, до се
-
бе i при
тис
кає.
-
Та хоч я ска
жу, то що з то
го
вий
де?
-
Вийде те, що тре
ба, тим не
хай
не жу
риться, - вiд
по
вi
дає во
на. -
Ти лиш ска
жи.
-
А он, - ка
же вiн вреш
тi, - Те
тя
-
ну Iва
ни
хи Ду
би
хи в тре
тiм се
лi
вiд
си знаєш? З чор
ни
ми бро
ва
-
ми, пер
шу ба
гач
ку. Во
на йо
го лю
-
бить.
Настка по
бi
лi
ла.
-
Туркиня?
-
Туркиня.
-
Та, з зо
ло
ти
ми пiв
мi
ся
ця
ми в
ухах, що бро
ва
ми мi
рить?
-
Ота са
ма, що бро
ва
ми мi
рить.
-
Тебе, Гри
цю, вче
пи
ла
ся? - лед
-
ве пи
тає.
-
На смерть по
лю
би
ла…
-
А ти?
Гриць смiється, ту
ля
чи її знов
до се
бе.
-
Обох я вас люб
лю, обид
вi ви
од
на
ко
вi. Од
на синьоока, дру
га
чор
ноб
ри
ва. Обi ви дiв
ча
та, лиш
Наст
ка не Тур
ки
ня.
Настка спо
важ
нi
ла, як нi
ко
ли
до
сi.
-
Грицю! - ка
же. - Чи в те
бе двi
ду
шi, що двох нас лю
биш, що
двох нас сва
таєш, що двох нас
ду
риш? Але знай!.. - до
да
ла, i
рап
том її си
нi очi за
ме
рех
тi
ли. -
Наст
ку не по
ки
неш. Наст
ку не
зду
риш.
-
Досi ще жод
ної я не зду
рив! -
бо
ро
ниться Гриць. - Бо ще до
жо
д
ної сва
тiв не слав.
-
Але знав до
ро
гу, як ка
зав, що
лю
биш?..
-
Знав, Нас
ту
не. I те
пер ще знаю,
- вiд
ка
зує вiн. - Але все шко
да
Ту
р
ки
нi. Бу
де за
во
ди
ти. Бу
де
прок
ли
на
ти i ме
не, i те
бе. Що
нам тут ро
би
ти?
-
Будемо до
би
ра
ти
ся, - ка
же рi
-
шу
че Наст
ка i на
раз, як ве
ли
кий
змiй, обiй
має Гри
ця.
-
А Тур
ки
ня, Наст
ко? Я ж її не
уб'ю. I во
на, як ти, по прав
дi ме
-
не лю
би
ла.
Настка спус
ти
ла очi, зах
му
ри
-
ла
ся i хви
ли
ну не
мов роз
ду
му
ва
-
ла над чи
мось.
-
Ти нею не жу
ри
ся, - вiд
по
вi
ла
вреш
тi. - Я бе
ру її на се
бе, са
ма з
нею упо
ра
юся, щоб бу
ло все доб
-
ре, щоб не прок
ли
на
ла нас, нi те
-
бе, нi ме
не.
Гриць ви
ди
вив
ся на Наст
ку, що
сто
яла близько пе
ред ним i май
-
же до
ти
ка
ла
ся йо
го грудьми. От
во
на вже знов бу
ла та
ка са
ма, як
дав
но, доб
ра i при
хильна, знов
зна
ла всьому ра
ду, де вiн нi
як не
знав. Не змi
ни
ла
ся. Муд
ра бу
ла,
хоч би i в чiм.
-
Що ти зро
биш з нею? - спи
тав
вреш
тi нес
мi
ли
во, май
же по
кiр
-
но.
Настка розс
мi
яла
ся. Вiд
так умо
-
вк
ши, за
ки
ну
ла обид
вi ру
ки за
йо
го шию i вто
пи
ла в нього свої
си
нi, те
пер ме
рех
тя
чi очi, якi вiн
лю
бив, i спи
та
ла:
-
Любиш ду
же Тур
ки
ню, Гри
цю?
Гриць вi
дiпх
нув її.
-
Дай ме
нi спо
кiй, Нас
те, - ски
-
пiв, под
раз
не
ний на
раз чи
мось в
її го
ло
сi. - Ро
би со
бi, що хо
чеш, а
ме
нi дай спо
кiй. Раз я все ска
зав,
то те
пер дай ме
нi спо
кiй…
-
А Тур
ки
ня?
-
Убий її, як во
на то
бi в до
ро
зi.
Я її не уб'ю!
-
I я нi, Гри
цу
ню, - вiд
по
вi
ла На
-
ст
ка i за
ре
го
та
ла
ся, по
ка
зав
ши
свої бi
лi зу
би. - I я нi, Гри
цу
ню!
-
То ро
би, що хо
чеш. Ви обi од
-
на
кi! А ме
не ли
шiть.
-
Ми обi од
на
кi, ка
жеш, - пiд
хо
-
пи
ла во
на, - i то
му то
бi од
на
ко
-
во, ко
го пос
ва
таєш. Здав
на я вже
твоя… сам дав пер
ший сло
во, те
-
пер вже не ли
шиш, ме
не ти не
зду
риш…
-
А Тур
ки
ня? - за
вер
нув знов
Гриць.
Настка вик
ри
ви
ла по
га
но ус
та.
-
Не жу
ри
ся нею, - ска
за
ла ко
-
рот
ко. - Я її не уб'ю.
-
I я нi, Нас
ту
не. Та що з нею
зро
биш? - до
пи
ту
вав
ся Гриць не
-
с
по
кiй
но.
В Наст
ки знов за
ме
рех
тi
ло в
очах, що аж по
зе
ле
нi
ли, i во
на,
як пер
ше, розс
мi
яла
ся.
Гриць роз
лю
тив
ся.
-
Чого знов ре
го
чеш
ся? Ме
нi не
до смi
ху.
-
А ме
нi до смi
ху, - вiд
по
вi
ла
Наст
ка. - Ти, Гри
цю, май ро
зум, -
по
уча
ла на
раз своїм зви
чай
ним
роз
важ
ли
вим спо
ко
єм, яким усе
бра
ла верх над ним, над йо
го
под
вiй
ною вда
чею. - Чи ти спра
-
в
дi га
даєш, що лиш ти один на
свi
тi? Що як за те
бе во
на не вий
-
де, не знай
де дру
го
го? Гос
по
ди,
бо
ро
ни вiд та
ко
го ро
зу
му, як
твiй!
Гриць умовк.
-
Та знай
де, - ка
же на
раз. - Але
бу
де прок
ли
на
ти, бу
де на
рi
ка
-
ти…
-
Хто, Гри
цю? Тур
ки
ня? - пи
тає
Наст
ка. - Нев
же ж ти її бо
ї
шся?..
Хто бу
де прок
ли
на
ти? - пов
то
-
рює ви
зи
ва
юче, а за
ра
зом за
пе
-
ре
чує чи
мось в своїм го
ло
сi… за
-
з
да
ле
гiдь то
му, що має прий
ти
вiд нього.
-
Iваниха Ду
би
ха, - вiд
по
вi
дає
Гриць. - Во
на не жар
тує…
-
Та не
хай, - ка
же зне
важ
ли
во
Наст
ка. - Вiд прокльонiв я нас вi
-
дiб'ю. Ти ме
нi лиш опо
вiдж про
неї, що знаєш…
Гриць змi
шав
ся.
-
Що роз
ка
за
ти?.. Гар
на… i вже…
-
Чи справ
дi во
на та
ка ба
гач
ка в
се
лi?
-
За та
ку її лю
ди ма
ють. Я не
чис
лив її ота
ри овець. Ху
до
би до
во
ди та
кож не гнав. Ка
жуть - пе
-
р
ша ба
гач
ка. то, пев
но, ба
гач
ка.
-
Так, так, Гри
цю, не жу
ри
ся, -
по
ча
ла знов, ус
по
ко
ю
ючи, Наст
-
ка. - Во
на i без те
бе вiд
дасться.
-
Та я знаю, що вiд
дасться. Жа
-
ль лиш так ка
за
ти. Наст
ка вип
-
рос
ту
ва
ла
ся… а бу
ла ви
со
ка.
-
А ме
не не жаль? - ска
за
ла се
го
ло
сом, в якiм трем
тi
ли сльози
i огiр
чен
ня, що вже дав
но на
ки
-
пi
ло.
-
Та як не жаль! - ус
по
ко
ював
Гриць. - Жаль, зо
зулько. На
вiть i
се
бе жаль, що двi по
лю
бив, а
жод
ної ще не маю. Од
ну брав би,
i дру
гої не ли
шав би. Од
ну лю
-
бив би, дру
гу го
лу
бив би. Од
ну
сва
тав би, з дру
гою вiн
чав
ся б. -
I з ти
ми сло
ва
ми якось чуд
но
розс
мi
яв
ся. - Що ме
нi ро
би
ти?
-
По двi не лю
би
ти.
-
То не лю
бiть… ви! По
кинь ме
-
не, Наст
ко! Чо
го ме
не дер
жиш?
Як ме
не по
ки
неш, зас
ва
таю Ду
-
бiв
ну…
Настка розп
ла
ка
ла
ся.
-
Не боїшся бо
га? - спи
та
ла крi
-
зь сльози. - Те
пер так го
во
риш?
Яка в те
бе ду
ша?..
-
Станемо ко
лись всi пе
ред бо
-
га. Я, Ду
бiв
на i ти. Цить, не плач.
Чуєш?.. Я, Ду
бiв
на i ти! I вiн нас
осу
дить. Цить, не плач, - по
тi
шає
Гриць i знов ту
лить дiв
чи
ну до
се
бе. - Що я то
му ви
нен, що так
скла
ло
ся? Чи я хо
тiв сього? Так
бу
ло суд
же
но або, мо
же, ме
нi по
-
чи
не
но. - Ос
таннє сло
во ви
мо
-
вив, ус
мi
ха
ючись, од
на
ко Наст
ка
не зав
ва
жа
ла йо
го.
-
Чого хо
див до Тур
ки
нi, як мав
вже ме
не? - спи
та
ла.
-
Бо по
чи
ни
ла, - вiд
ка
зує вiн. -
Пер
ша ча
рiв
ни
ця. Гар
на на все
се
ло. Чор
ни
ми бро
ва
ми та очи
ма
при
ма
ню
ва
ла, чер
во
ни
ми цвi
та
-
ми ма
ку, що ни
ми все за
ти
ку
ва
-
ла
ся, дер
жа
ла… От i ос
лi
пи
ла ду
-
шу, ро
зум. Що хо
чеш? На те ж я
хло
пець, на те сер
це в ме
не…
Цить, не плач! - вмов
ляє. - Я ще
не по
мер, як ко
лись пом
ру, ста
-
неш вдо
ви
цею, то
дi за
водь чи
там го
ло
си, а те
пер ще смiй
ся. А
як не хо
чеш смi
яти
ся, то хоч лю
-
би по-давньому, iнак
ше ки
даю
те
бе i йду до Ду
бiв
ни. Во
на не
пла
че.
Настка зад
ри
жа
ла в ду
шi на тi
сло
ва, ус
по
коїла
ся i утер
ла сльо
-
зи.
-
Я те
бе люб
лю, Гри
цю… ти ж
мiй, - ска
за
ла. А наб
ли
зив
шись
до нього, об
ня
ла йо
го, як не
дав
-
но, пест
ли
во. - Ми со
бi по сло
вi,
Гри
цю… Чуєш? - пи
тає, про
сить,
а очи
ма, що ми
го
тять нес
по
кiй
-
но, гро
зить. - Ми со
бi по сло
вi.
Ме
не ти не зду
риш…
-
Чув уже. Ко
ли скiн
чиш? - ски
-
пiв на
раз Гриць. - Я що знав, ска
-
зав то
бi по прав
дi, а те
пер дай
спо
кiй. Що хо
чеш? Щоб я пi
шов в
свiт за очi? Ме
нi не тяж
ко - пi
ду.
Настка - знов об
нi
має за шию.
-
Не в свiт, Гри
цю… - як сно
ви
да
ус
по
коює, - а звiн
ча
ти
ся, Гри
цу
-
ню…
-
Тож звiн
чаємо
ся… але… - i на
-
раз ур
вав, вiд
су
ва
ючи вiд се
бе
дiв
чи
ну, якої рi
шу
чiсть знав i бо
-
яв
ся.
-
Нiколи бiльше до Тур
ки
нi не
ви
ходь, - на
ка
зує на
раз по
важ
но
i стро
го дiв
чи
на, про
ни
зу
ючи
сво
їми яс
ни
ми очи
ма, що то за
сю хви
лю з внут
рiшньої бо
ро
ть
-
би аж по
тем
нi
ли, i до
дає: - Щоб
ми че
рез неї не поб
ра
ли
ся?.. До
неї пi
де дру
гий. Во
на без те
бе не
зги
не, во
на ба
гач
ка, Гри
цю, а я…
- i ур
ва
ла. Сльози знов спи
ни
ли
-
ся в її очах, i во
на за
ту
ли
ла ли
це
обо
ма ру
ка
ми.
-
Не бiй
ся, цить! - вти
хо
ми
рює
Гриць. - Чи я те
бе по
ки
даю?.. Не
вий
ду нi
ко
ли до Тур
ки
нi. Не вi
-
риш? То
му, мо
же, що я ска
зав,
що во
на гар
на на все се
ло? Бо
прав
да, що гар
на, прав
ду за па
-
зу
ху не за
хо
ваю, - ка
же, а сам з-
пiд уса ус
мi
хається. - Не бiй
ся…
В Наст
ки знов очi за
ме
рех
тi
ли.
-
Гри-цю! - пог
ро
зи
ла ру
кою. -
Ме
не ти не зду
риш, я се ще раз
ка
жу, а до Ду
бiв
ни не ви
хо
ди.
Гриць вiд
вер
нув
ся мовч
ки вiд
неї i, вi
дiй
шов
ши кiлька кро
кiв,
клик
нув:
-
Бувай здо
ро
ва!
Вона не вiд
по
вi
ла, але, на
ду
ма
-
в
шись на
раз, про
жо
гом опи
ни
-
ла
ся ко
ло нього.
-
Не вий
деш?
Вiн ог
ля
нув
ся:
-
Не вий
ду!
-
Треба за
кiн
чи
ти, Гри
цю.
-
Треба.
-
Я вже за
кiн
чу. Ти лиш пiд очi
їй не йди, а iн
шим не жу
ри
ся.
-
Я не жу
рю
ся! - вiд
по
вiв вiн. -
Жу
рiться ви. Ви всi од
на
кi. Дай
ме
нi спо
кiй… - i з тим знов iде…
-
Грицю, я ла
год
жу руш
ни
ки.
-
Лагоди на осiнь…
-
Та осiнь от вже тут.
-
Ну, то й га
разд.
-
Iнакше, Гри
цю, втоп
лю
ся, зги
-
ну! - жа
лується, гро
зить Наст
ка.
-
Не бiй
ся! - ска
зав i ста
нув. - Ви
не ги
не
те. Скор
ше я ум
ру…
-
Я не дам, Гри
цу
ню…
-
Ов-ва! - вир
ва
ло
ся на
раз Гри
-
це
вi з уст, i втiм за
мовк, вi
дiй
-
шов…
***
Старий Анд
ро
на
тi приб
лу
кав
ся
до се
ла, де жив Гриць з своїми
ро
ди
ча
ми, i вже чи не вдру
ге
обiй
шов те се
ло по ми
лос
ти
ню. I
знов, як зви
чай
но, об
да
ру
ва
ла
йо
го синьоока Наст
ка чи не най
-
кра
ще. Во
на лю
би
ла по
да
ва
ти
йо
му ми
лос
ти
ню, бо вiн дя
ку
вав
так щи
ро i крас
но
мов
но, так
знав до ду
шi про
мо
ви
ти, що iно
-
дi не нас
лу
хав
ся б йо
го слiв.
Так i сим ра
зом.
Подякувавши i поб
ла
гос
ло
вив
-
ши її чи не вде
ся
те, мо
же, схи
-
лив
ся ще кiлька ра
зiв низько пе
-
ред мо
ло
дою жва
вою дiв
чи
ною,
що не до
сить то
го, що лас
ка
ва в
да
рун
ках, та ще й ни
нi са
ма йо
-
му во
ро
та вiд
чи
ни
ла, щоб не
тру
див
ся. Та ось ко
ли вiн пог
ля
-
не лiп
ше, а во
на чо
мусь ко
ло
нього. Вип
ро
вад
жує, ще
бе
чу
чи
щи
ри
ми сло
ва
ми, а де
да
лi i з на
-
ка
зом ша
ну
ва
ти в го
рах ста
рi
но
ги, бо го
ри зри
ва
ють їх у тих,
хто не ро
дом з вер
шин…
Так во
на го
во
рить i на
раз стає.
Та пос
то
яв
ши ще хви
ли
ну, вре
-
ш
тi сi
дає i з тим про
сить i йо
го
усiс
ти.
Дiд зди
ву
вав
ся, од
нак не сi
дає.
Вiн опер
ся лиш на па
ли
цю i ди
-
виться на неї. Яка во
на доб
ра та
щи
ра, оця дiв
чи
на, яка ми
ло
се
р
-
д
на? I не вiд
ни
нi во
на та
ка, а вiд
-
ко
ли її знає, бу
ва
ла все та
ка.
-
Господи бла
гос
ло
ви її, гос
по
-
ди бла
гос
ло
ви! - пов
то
рює раз
по раз i зби
рається йти да
лi. Од
-
нак Наст
ка встає i за
дер
жує йо
-
го.
-
Дiду, - ка
же. - Сьогод
нi я маю з
ва
ми щось го
во
ри
ти. А ви хоч ся
-
дь
те, хоч пос
тiй
те, а ка
за
ти му
-
шу. Дiд зчу
ду
вав
ся.
-
Кажи, ди
тин
ко, - вiд
мов
ляє, -
що там то
бi тре
ба, чи що хо
чеш
зна
ти, а я вже лiп
ше пос
тою. Так
вже звик вiч
но на но
гах про
бу
-
ва
ти, що нi
чо
го ме
нi й сто
яти.
-
Дiду Анд
ро
на
тi, - по
ча
ла Наст
-
ка, по
си
ла
ючи при
тiм свiй яс
ний
пог
ляд да
ле
ко по вер
хах, не
на
-
чеб на
га
ду
ва
ла, зби
ра
ла щось в
дум
ках. - Ви ме
не, дi
ду, знаєте.
Ме
не i Дон
чу
ко
во
го Гри
ця, з ко
-
т
рим не раз ба
ла
ка
ли - i не вiд
сьогод
нi вже. Знаєте, чиїх я ро
-
ди
чiв, чиїх вiн ро
ди
чiв. То
му i
пос
лу
хай
те, що я вам роз
ка
жу. А
роз
ка
зав
ши, опiс
ля вас про щось
поп
ро
шу.
-
Кажи, душ
ко, го
луб
ко, - вiд
по
-
вi
дає ста
рий i опи
рається лiп
ше
на па
ли
цю, спо
зи
ра
ючи на дiв
-
чи
ну уваж
но, щоб нi
чо
го з її слiв
не стра
ти
ти. Во
на ж та
ка ми
ло
-
серд
на та си
ньо
ока. Доб
ра ди
ти
-
на, хоч ку
ди. Нi
ко
ли з по
рож
нi
-
ми ру
ка
ми з ха
ти не вiдп
рав
ля
-
ла, а час
то-гус
то i ку
ток на нiч
-
лiг при
лад
жу
ва
ла, ко
ли де
iн
де
на нього лиш з не
до
вiр'ям спо
г
-
ля
да
ли, ба на
вiть iно
дi не хо
тi
ли
i на обiй
стя прий
ня
ти.
-
Ми лю
би
мо
ся вiд
дав
на, дi
ду
Анд
ро
на
тi, як са
мi вга
да
є
те, я i
Гриць Дон
чу
кiв, - спо
вi
дається
дi
в
чи
на.
Старий ус
мiх
нув
ся.
-
От-то, но
ви
на! - ска
зав. А да
лi
до
дає жи
во, з не
таєною теп
ло
-
тою в го
ло
сi. - Хто б то
го не лю
-
бив! Ба
га
то свi
ту пе
ре
й
шов я, та
та
ко
го крас
но
го, жва
во
го хлоп
-
ця, як оцей Гриць, як ти ка
жеш -
Дон
чу
кiв - я нiг
де не ба
чив. Виг
-
ля
дає мов сам свя
тий Ге
ор
гiй, як
на ко
нi їде. Гар
ний вiн та пиш
-
ний, бла
гос
ло
ви йо
го бо
же! Та
ще й доб
рий, i ро
зум
ний, i м'яко
-
го сер
ця. - I з ти
ми сло
ва
ми ста
-
рий, мов при
га
дав
ши со
бi щось,
на
но
во розс
мi
яв
ся. - До крас
них
вiн лег
ко лип
не, чи не так, го
-
луб
ко? - пи
тає, все смi
ючись.
-
Так i не так, дi
ду, - вiд
по
вi
дає
Наст
ка, лиш якось нес
пiш
но.
-
Тим-то i шту
ка, бi
ла ти го
луб
-
ко…
-
Гриць лиш ме
не од
ну по-щи
-
ро
му лю
бив…
-
А ти звiд
ки знаєш, як хлоп
цi в
свi
тi люб
лять? - пе
ре
би
ває. - А
ще до то
го та
кi, як са
ме твiй
Гриць! Чи од
ну, чи кi
ль
ка?
-
Бо сам роз
ка
зу
вав ме
нi.
Дiд нi
би аж зас
вис
тав крiзь зу
-
би з по
ди
ву i знов зас
мi
яв
ся.
-
Отже, в чiм твоя гри
жа, ко
ли
те
бе лю
бить? - пи
тає. - Чи вже
пе
рес
тав лю
би
ти, хо
че до iн
шої
ста
рос
тiв по
си
ла
ти?
-
Е, нi, дi
ду, - вiд
ка
зує не
терп
ли
-
во Наст
ка. - Та
кий Гриць не є. А
бi
да в чiм iн
шiм, i ви нам за
ра
-
дьте.
-
Я? А що я вам по
мо
жу? - спи
-
тав. - Де в вас батько-ма
ти, хi
ба
во
ни не хо
чуть, щоб ви поб
ра
ли
-
ся?
-
I то, дi
ду, нi. Во
ни не про
тив
нi.
Поб
ра
ти
ся - ми по
бе
ре
мо
ся…
лиш от… - i ур
ва
ла.
-
Лише що? - пи
тає дiд жи
вi
ше. -
До чо
го я вам тут пот
рiб
ний? Я
ста
рий i бiд
ний, сам на людськiй
лас
цi, з людських рук жи
ву, з
людської ми
лос
ти
нi.
-
Правда, дi
ду, - вiд
по
вi
дає Нас
-
т
ка при
хильно. - Але як
що нас
сей раз по
ря
туєте, то ми, раз по
-
б
рав
шись, за
бе
ре
мо вас до се
бе.
До
вi
ку бу
де
те в нас; бу
де
мо вас
дог
ля
да
ти, до
ки бог доз
во
лить.
Дiд роз
ре
го
тав
ся.
-
Се так ти ка
жеш, дiв
че, - тор
-
гується дiд. - Ти, що вiзьме
те
ста
ро
го ци
га
на до се
бе. А ско
ро
лиш вiд
даш
ся, ме
не i зна
ти не
схо
чеш!
-
Е, дi
ду, - опи
рається Наст
ка i
смiється з дi
до
вої не
до
вiр
ли
вос
-
тi. - Не та
кi ми, дi
ду. Не та
ка я
чо
р
на, а Гриць не з та
ких. Са
мi
ви ска
за
ли, що з сер
ця вiн м'я
-
кий. То й вiр
те!
-
Отже, в чiм рiч? - пи
тає вже
дiд i сам цi
ка
во. - Чи зiл
ляч
ка
вам яко
го тре
ба? При со
бi не
маю. Тре
ба ще зби
ра
ти.
-
Е, нi. Не зiл
ляч
ка, дi
ду
ню, - за
-
пе
ре
чує Наст
ка, - ли
ше ро
зу
му
ва
шо
го ста
ро
го i та
ко
го сло
ва.
-
Сло-ва? Ага! - ска
зав дiд про
-
тяг
ло з чу
ду
ван
ням.
-
Слова, дi
ду, i ро
зу
му…
-
Кажи ж, най знаю.
-
Дiду, - по
чи
нає на
но
во Наст
ка
i гли
бо
ко вiд
ди
хає, мов
би за
би
-
ра
ла
ся до тяж
ко
го за
ма
ху ру
ка
-
ми. - Дi
ду, - i її го
лос за
т
рем
тiв,
ус
та не скла
да
ються. - Слу
хай
те,
за го
рою Ча
ба
ни
цею, як ка
жуть,
за "Бi
лим ка
ме
нем", жи
ве од
на
мли
нар
ка-вдо
ви
ця, на iм'я Iва
-
ни
ха Ду
би
ха. Iва
ни
ха Ду
би
ха са
-
ма бо
го
мiльна. В се
лi пер
ша ба
-
гач
ка, для бiд
них ми
ло
серд
на.
Оце знаю про ста
ру. Та в неї є
доч
ка. Од
на-однiська, дi
ду, пе
-
ще
на, як та пта
ха, i звуть її лю
ди
Тур
ки
нею.
-
А-г-га! - ска
зав дiд про
тяж
ним
го
ло
сом, мов на
раз при
га
дав
щось. Од
нак вмовк i ждав.
-
Оця Тур
ки
ня, дi
ду, як у се
лi її
звуть, во
на ча
рiв
ни
ця i при
ку
ва
-
ла Гри
ця. Ма
буть, ли
хим зiл
лям
сер
це вi
дiб
ра
ла, чо
р
ни
ми бро
ва
-
ми в до
ро
зi нам ста
ла. Ста
рос
ти
в ме
не бу
ли, i ми вже по сло
вi,
лиш Гри
це
ве сер
це ще не в спо
-
кою. Ме
не обiй
має, Тур
ки
ню лю
-
бить; ме
не вiн цi
лує, за нею су
-
мує. Не мо
же її за
бу
ти, все во
на
йо
му сниться, все в чер
во
них
цвi
тах, з нiж
ни
ми сло
ва
ми. Ря
-
туй, дi
ду, - бла
га
ла да
лi дiв
чи
на,
скла
да
ючи ру
ки, мов до мольби.
- Ти ж Гри
цу
ня знаєш, в нього
м'яке сер
це, бу
де ко
ли
ба
ти
ся
мiж на
ми обо
ма. Бу
де гiр
ко жи
-
ти йо
му й ме
нi. А все че
рез неї,
че
рез чор
нi бро
ви, че
рез ли
хе зi
-
л
ля, че
рез її на
мо
ви. - I з ти
ми
сло
ва
ми Наст
ка вмовк
ла, нi
би сто
-
яч
ки ум
лiв
ши, а дiд за
ду
мав
ся.
-
Кажеш - ду
же гар
на? - пи
тає
по якiй
сь хви
ли
нi.
-
Гарна, мов са
ма кня
ги
ня. Чор
-
нi бро
ви має, ка
же Гриць… Очи
-
ма ма
нить, як та зiр
ка яс
на, а
цвi
том по
чи
няє. Що я, дi
ду, вдiю?
Ря
туй!
-
I ба
гач
ка - ка
жеш?
-
На все се
ло - ка
жуть.
-
А - ма
ти бо
го
мiльна?
-
Як са
ма чер
ни
ця.
-
Для бiд
них ми
ло
серд
на?
-
Того вже не знаю. Ка
жуть, ду
-
же доб
ра, але ду
же стро
га. Ка
-
жуть, як та па
нi.
-
А донька по
чи
няє? - пи
тав дiд
не
до
вiр
чи
во.
-
Бровами, i зiл
лям, i чер
во
ним
цвi
том, яким усе стро
їть
ся, до
се
бе при
ко
вує… О дi
ду! - до
да
ла
май
же з роз
пуч
ли
вим зой
ком дi
-
в
чи
на. - Ря
туй!
-
Що ж ти хо
чеш, го
луб
ко, щоб я
тут по
ра
див? - пи
тає знов дiд i
за
ду
мав
ся над Гри
цем. Шко
да
втра
ти
ти лас
ку у сеї бi
лої Наст
-
ки, шко
да i Гри
цу
ня, щоб двоїв
ду
шу. От i йо
го Мав
ра двох так
по
лю
би
ла, а на са
мiм ос
тан
ку -
до
лю по
гу
би
ла.
Дiд зiтх
нув i, зда
ва
ло
ся, ще
бiльше на па
ли
цю по
хи
лив
ся.
-
Кажи, що зро
би
ти, то я так
зроб
лю. Лиш зiл
ля не маю, не
го
ден зби
ра
ти. Хi
ба що при
мов
-
лю, то од
но ще знаю. Сло
ва
ми
Ду
бiв
ну вiд
вер
ну, iнак
ше не го
-
ден, ста
рiсть не вспi
ває… Ко
би
ме
нi Мав
ра…
Настка ожи
ви
ла
ся. Го
лу
бi її, як
не
бо, i зви
чай
но щи
рi, ве
се
лi очi
за
ми
го
тi
ли на
раз яки
мось чуд
но
зе
ле
ня
вим блис
ком, i во
на обiз
-
ва
ла
ся:
-
Я вас нав
чу, дi
ду. Я вже при
ду
-
ма
ла, як її пе
ре
ля
ка
ти, щоб по
-
ки
ну
ла мо
го Гри
ця. А ви по
мо
-
жiть. Не шко
да вам Гри
ця, щоб
до
лю мар
ну
вав, зо мною од
ру
-
жив
шись - за нею по
би
вав
ся? Я
їй впе
ред че
рез вас пог
ро
жу… а
як не по
мо
же… знаю, ку
ди пi
ду…
На го
рi Ча
ба
ни
цi жи
ве од
на во
-
рож
ка, знає на все ра
ду… До неї
я пi
ду. А впе
ред iдiть ви, сло
вом
пог
ро
зiть. Пi
де
те, дi
ду? - про
-
сить.
Дiд на
ду
му
вав
ся.
-
А зап
ро
сиш дi
да на ве
сiл
ля? -
по
тор
гу
вав
ся тро
хи, а сам дум
-
ка
ми заєдно ко
ло Гри
ця…
-
Ой дi
ду
ню, при
хо
дiть! - клик
-
ну
ла дiв
чи
на вра
ду
ва
но. - Лиш
пе
ре
ка
жiть мої сло
ва Ду
бiв
нi,
до
б
ре її зля
кай
те, а ска
зав
ши
моє, i вiд се
бе по
лай
те.
-
Так ка
жи, го
луб
ко, - обiз
вав
ся
дiд. - Для Гри
це
во
го щас
тя пi
ду
на все, а як ска
жу сло
во, бу
де
ска
за
не. А як зак
ля
ну, то зак
ля
-
те. Раз най має Гриць спо
кiй!
-
Так, дi
ду
ню, - пiд
хо
пи
ла Наст
-
ка i пов
то
ри
ла: - Раз най має
Гри
ць спо
кiй!..
-
Тож ска
жи, го
луб
ко, щоб зро
-
бив, як хо
чеш, - по
чав знов дiд.
Настка вип
рос
та
ла
ся, вi
дiтх
ну
-
ла гли
бо
ко i по
ча
ла:
-
Вiдшукай, дi
ду, Ду
бiв
ну, про
си
ми
лос
ти
нi i, поб
ла
гос
ло
вив
ши,
та
ке їй ска
жи:
"Я за
чув, Тур
ки
не, що ти лю
-
биш Гри
ця, най
кра
що
го хло
п
ця
з угорської гра
ни
цi; що ти по
та
-
няєш злим цвi
том i сло
вом; що
ти тво
риш ли
ха, вiд
би
раєш щас
-
тя. I чув я, Тур
ки
не, що Гриць те
-
бе не лю
бить, бо вже вiд
дав
на
дру
гу го
лу
бить. Синьооку Наст
-
ку за свою вiн виб
рав i вже не
за
-
ба
вом з нею вiн звiн
чається. Що
ти хоч вiд нього, прек
рас
на Ду
-
бiв
на? Щоб мо
ло
ду по
ки
нув, до
те
бе прис
тав? Таж те
бе прок
ле
-
нуть, не лиш мо
ло
да, але i всi
лю
ди, хто про те
бе вчує. Таж за
те
бе пi
де смiх i глум се
лом, i ос
-
та
неш з смут
ком, як те ма
ре
во. I
чув я, Тур
ки
не, що в те
бе ба
-
гатст
во, тож ти хлоп
цiв знай
деш
i без Гри
ця. Мо
ло
да Гри
це
ва, -
знай, - на те
бе пла
че, жаль до те
-
бе має, гiр
ко прок
ли
нає. Гриць
те
бе не ба
чив, як її вже лю
бив,
те
бе го
лу
бив, а її вже сва
тав. То
-
му її вiн вiзьме, за
ким до
ве
-
деться ста
рос
тiв пiс
ла
ти, те
бе
по
с
ва
та
ти. I чув я, Тур
ки
не, все
оце, що ка
жу, вiд тої мо
ло
дої, ко
-
т
ру Гриць бе
ре. Сам їй жа
лу
вав
-
ся, що ти ли
ху вин
на, що йо
го
ма
ни
ла, го
ло
ву ду
ри
ла.
Чорними бро
ва
ми нi
би чу
ду
ва
-
ла
ся, а з дру
гої сто
рiн
ки ро
зум
вiд
би
ра
ла. Чер
во
неньким ма
ком
нi
би ти строїла
ся, а з дру
гої сто
-
рiн
ки до се
бе ма
ни
ла. Лi
са
ми
блу
ка
ла, вiд
го
мо
ном гра
ла
ся, а з
дру
гої сто
рiн
ки блу
дом об
да
ва
-
ла…
Тепер спам'ятав
ся, те
бе вiн цу
-
рається, чор
них брiв бої
ть
ся, з
яс
ни
ми ко
хається. До те
бе вже
не вий
де бiльше i не жди, хi
ба
що йо
го по
ба
чиш де на чор
нiм
ко
нi. То
дi вiд
вер
ни
ся, щоб лю
ди
не зна
ли, що Гри
ця лю
би
ла, дру
-
гiй вiд
би
ра
ла.
Та Гриць, як я ка
жу, дав
но На
-
ст
ку має, на те
бе, Тур
ки
не, i гад
-
ки не має. Пе
рес
тав лю
би
ти те
-
бе, ча
рiв
ни
це, i не бу
де бi
льше
до те
бе хо
ди
ти. Поп
ро
щай
ся з
ним…". Так, дi
ду, - за
кiн
чи
ла,
мов змо
ло
ла, Наст
ка i, зу
пи
нив
-
ши
ся, зiтх
ну
ла, не
на
че ски
ну
ла
тя
гар з ду
шi. I вiд
вер
ну
ла
ся.
Дiд сто
яв дов
го мовч
ки, не
на
че
все над чи
мось роз
ду
му
вав. Вре
-
ш
тi обiз
вав
ся:
-
Лiпше те
пер, як за
пiз
но. - Та
зга
дав
ши на
раз i Мав
ру, вiн аж
пос
мут
нiв. По хви
ли
нi дальшої
за
ду
ми до
дав: - Не за
раз я оце
пе
ре
ка
жу, донько, що зав
да
ла
ти, аж по тре
тiй за
по
вi
дi, щоб не
ма
ла вiдьма ча
су ве
сiл
ля спи
ня
-
ти. Чор
нi бро
ви здав
на ли
хо все
ку
ва
ли, i як хто не знає про
ти
них лi
ку, той i в них про
па
де, як
в са
мiй гли
би
нi. Сла
ва бо
гу, до
-
нь
ко, що ти синьоока, ли
ха не
ко
їш, доб
ром роз
сi
ваєш. Я їй пе
-
ре
ка
жу всi твої сло
ва, та ще й вiд
се
бе до
дам, що ли
ше знаю. Не
-
хай во
на йде своєю до
ро
гою, а
Гри
ця не спи
няє в до
ро
зi до щас
-
тя. Я за нього мо
лю
ся, здав
на
вже мо
лив
ся, вiн ме
нi як рiд
ний,
для нього все зроб
лю. Не жу
рi
-
ться нi
чим бiльше, доб
рi мої дi
-
ти, хi
ба щоб ве
сiл
ля гар
не спо
-
ря
ди
ти. А бiд
них та
кож про
сiть.
Дi
да не за
будьте. Дiд вам зас
пi
-
ває, звiд
ки Гриць по
хо
дить, чо
-
му вiн тут, а за ним дiд. Те
пер
щас
ти вам бо
же, до
ню синьоока,
а Гри
ця пильнуй, вiд неї сте
ре
-
жи. Поб
ли
щи очи
ма, як та чор
-
ноб
ри
ва, а як вiн м'який, як са
мi
знаємо, пi
де за то
бою, а ту за
бу
-
де. Дiд своє зро
бить. Ду
бiв
ну вi
-
д
вер
не, на сто
ро
жi ста
не Гри
це
-
во
го ща
с
тя - i бу
де га
разд.
Дiд кив
нув до дiв
чи
ни го
ло
вою
i, не про
мо
вив
ши до неї бiльше
анi сло
веч
ка, вiд
вер
нув
ся i пi
-
шов. Наст
ка й со
бi по
г
на
ла на
зад
до ха
ти, взя
ла
ся за ро
бо
ту i при
нiй спi
ває…
***
Було три-чо
ти
ри не
дi
лi пе
ред
дру
гою осiнньою бо
го
ро
ди
цею.
Гриць виб
рав
ся знов раз на при
-
каз батька в су
сiднє се
ло за
спра
вун
ка
ми i пус
тив
ся на своїм
ко
нi сим ра
зом че
рез го
ру Ча
ба
-
ни
цю i са
ме бi
лою стеж
кою. Бу
-
ло вже доб
рих кiлька не
дiль, як
не виїздив сю
ди до Те
тя
ни. Раз -
не бу
ло до
сi якось ко
ли, бо ба
ть
-
ко, мов за
лi
зом, дер
жав при ро
-
бо
тi, а по-дру
ге - вiн бо
яв
ся Нас
-
ту
нi. По
ми
мо всеї своєї доб
ро
ти i
поб
лаж
ли
вос
тi, вiд
ко
ли про йо
-
го лю
бов з Те
тя
ною дiз
на
ла
ся, -
бу
ла во
на те
пер го
то
ва за ним
аж тут пог
на
ти, щоб не до
пус
ти
-
ти, аби з Ду
бiв
ною ба
чив
ся…
Їдучи те
пер отак крок за кро
-
ком, вiн роз
ду
му
вав про дiв
чат.
Як во
но скiн
читься?
Настку му
сить бра
ти, вже й по
-
с
ва
тав її. Що з Те
тя
ною бу
де, вiн
ще сам не знає. Де
да
лi по дру
гiй
бо
го
ро
ди
цi йо
го ве
сiл
ля з Наст
-
кою. А во
на ще нi
чо
го не знає,
ста
рос
тiв ви
жи
дає. Вже дав
но її
ба
чив.
Щоправда, вiн кiлька раз виїз
-
дить сю
ди по
тай
ки, та якось так
ос
тан
нiм ча
сом скла
да
ло
ся, що
ко
ли во
на ви
хо
ди
ла в лiс - вiн
був при ро
бо
тi. Ко
ли ж знов ви
-
їз
див вiн у не
дi
лю крадьком
про
ти неї, ма
ти її в ха
тi пот
рi
бу
-
ва
ла, во
на не при
хо
ди
ла. От i
роз
ми
на
ли
ся по
во
лi їх до
ро
ги,
дар
ма що лю
би
ли
ся. Та гос
подь
знає, чи не на доб
ре во
но се так,
хо
ча во
на йо
му ми
ла, ми
ла. I яка
вже ми
ла! Та дар
ма…
Але ба
чи
ти
ся - во
ни по
ба
чать
-
ся, хоч Наст
ка i про
тив
на то
му.
Од
на
че тим, що вiн дав сло
во
Наст
цi до неї бiльше нi
ко
ли не
ви
хо
ди
ти, вiн не ду
же жу
риться.
Що бу
де, то бу
де, а лю
би
ти мож
-
на. Наст
ку ж вiн бе
ре, а Те
тя
на?
Тетяна? - пов
то
рив, до
пи
ту
ю
-
чись, який
сь внут
рiш
нiй го
лос,
що при
га
ду
вав йо
му чи не Наст
-
чин го
лос, та тут i вмовк.
Що вiн з нею зро
бить?
Двi сва
та
ти го
дi. Не
хай те
пер
зроб
лять обi лад мiж со
бою, ко
-
ли так вже скла
ло
ся. Наст
ка не
-
хай зро
бить. Во
на так ка
за
ла.
Во
на ви
гад
ли
ва, на все ра
ду
знає, бо
на йо
го лю
бить, про Тур
-
ки
ню знає, не
хай те
пер ро
бить.
Уби
ти не уб'є її… Що вiн тут по
-
мо
же? Здiй
ме бу
чу? Дiв
ча
та всi
од
на
ко
вi, до ли
ха при
чи
ня
ють
-
ся, а вiд
так пла
чуть i го
ло
ви за
-
су
шу
ють.
Що йо
му з них?
Добре, мо
же? Гриць, спо
важ
нiв
-
ши, зiтх
нув.
Яке йо
го доб
ро? Що двох на
раз
лю
бить? Стiльки йо
го до
б
ра, що
з Тур
ки
нею був у лi
сi, як у раю,
що йо
го лю
би
ла щи
ро, та чи
дов
го то бу
ло? Ось на
раз Наст
ка,
ста
ла мiж них, i все мов за
ка
ме
-
нi
ло - нас
тав кi
нець. I доб
ра На
с
-
т
ка, i щи
ра для нього, лiп
шої вiн
не знає… I не те, щоб вже не
ми
-
ла йо
му ста
ла, а вiн по
лю
бив Ту
-
р
ки
ню. Нi, Ду
бiв
на в ду
шу влiз
-
ла, i за
бу
ти не го
ден…
Але те
пер що вiн з нею зро
-
бить?
З ма
тiр'ю її?
Iваниха Ду
би
ха не жар
тує.
Коби хоч де по
ба
чи
ти
ся, на
бор
-
зi [31]
до се
бе всмiх
ну
ти
ся, лег
-
ше ста
ло б сер
цю, що б вже там i
не бу
ло - а так…
А да
лi?
Що да
лi? - спи
тав се
бе i не зна
-
хо
див вiд
по
вi
дi.
Далi… якось во
но вже бу
де, - ка
-
за
ла муд
ра Наст
ка. - Во
на крас
на
i ба
гач
ка, вiд
дасться i без те
бе.
Що то
бi жу
ри
ти
ся?
I справ
дi.
Що йо
му жу
ри
ти
ся?
I в дiв
чат є ро
зум. Не
хай жу
ря
-
[31]
- На
бор
зi - наш
вид
ку.
ться са
мi. I во
ни лю
би
ли. Те
тя
на
та
кож лю
би
ла.
Чого те
пер схо
ва
ла
ся? Дiз
на
ла
-
ся про йо
го ве
сiл
ля з Наст
кою?
Може, й дiз
на
ла
ся…
Ой Тур
ки
не, моя пташ
ко, яке в
те
бе сер
це?..
I їду
чи отак, роз
ду
му
ючи над
со
бою i дiв
ча
та
ми та ми
на
ючи
знай
омi мiс
ця око
ло бi
лої стеж
-
ки, роз
зи
рається вiн те
пер то
влi
во в гли
бо
кий яр, то впра
во
на Ча
ба
ни
цю з "Бi
лим ка
ме
нем",
де та
кож з нею стрi
чав
ся.
I чо
мусь спо
дi
вається вiн, що
звi
д
кись вий
де про
ти нього Те
-
тя
на. Пиш
на, ус
мiх
не
на, зак
вiт
-
ча
на в чер
во
нi свої цвi
ти, i ска
-
же, як зви
чай
но: "То - я".
Одначе, хоч i як вiн роз
зи
ра
є
ть
-
ся, хоч i як ба
жає йо
го сер
це спо
-
кою "з нею", "во
на" не ви
хо
дить.
Не ви
хо
дить, i не чу
ти її го
ло
су.
I зiт
хає скорб
но Гриць, мор
щи
-
ть хмар
но бро
ви. По
вин
на бу
ла
вий
ти, ба
жає йо
го сер
це: вiн же
тут. Щоп
рав
да, вiн її не сва
тав,
як обi
цяв, вiн її i не вiзьме, на
ве
-
де на неї сму
ток; та хто са
ме тут
ви
нен? Вiн один ли
ше?
Обоє вин
нi…
Тому не
хай би вий
шла, не
хай
би все лю
би
ла. Бу
ла тут. Бу
ла
та
ка, як до
сi… хоч раз один ще…
Раз…
-
Тур-кине! - май
же не стя
мив
-
ся вiн, як крик
нув. "Тур
ки
не!" -
пе
ре
бiг
ло та
ким вiд
го
мо
ном по
про
тив
нiй за
лiс
не
нiй сто
ро
нi го
-
ри i ум
лi
ло.
-
Ти тут? - пiг
нав з не
опи
са
ною
ту
гою в го
ло
сi, як пер
ше, пок
ли
-
ком… i ждав.
"Тут", - вiд
би
ло
ся ли
ше сла
бо
йо
го влас
ним го
ло
сом, вiд
го
мо
-
ном i ста
ло ти
хо… Скiльки не на
-
дс
лу
ху
вав вiн з усiх сто
рiн яко
го
ше
лес
ту, скiльки не праг
нув йо
-
го, нi
що не во
ру
ши
ло
ся…
Гриць за
пав в за
ду
му - i не
ждав бiльше.
Знав. Те
пер вже не по
ба
чить її.
Мусила роз
вi
да
ти
ся, що вiн по
-
с
ва
тав дру
гу, i не ви
хо
дить, пла
-
че…
Iдучи за
ду
ма
ний, не зва
жав
Гриць, як не
бо не
за
мiт
но над
ним за
тяг
ну
ло
ся хма
ра
ми. Да
лi
за
ко
ли
сав хо
лод
ний вi
тер де
ре
-
ви
ною, заг
ри
мi
ло зло
вi
ще, а по
не
дов
гiм ча
сi по
ча
ло i блис
ка
ти.
Раз по раз i так сильно, що чор
-
ний кiнь Гри
ця, зди
чiв
ши вiд то
-
го, по
чав ста
ва
ти ду
ба.
"Недобре вi
щує оце звi
ри
на
сво
їм нес
по
коєм", - ду
має Гриць
i по
чи
нає ог
ля
да
ти
ся.
На не
бi не
доб
ре. Чор
нi гус
тi
хма
ри.
В лi
сi тем
нiє чим
раз бiльше, а
да
лi вiн чує ве
ли
кi крап
лi до
щу
на со
бi. Зра
зу по
оди
но
кi, а вiд
-
так чим
раз гус
тi
шi i сильнi
шi.
Вiн пiд
га
няє ко
ня, той рветься
сильним кро
ком впе
ред, бi
лою
стеж
кою вго
ру, а тим ча
сом трiс
-
ку
чi гро
ми пот
ря
са
ють цi
лою
го
рою Ча
ба
ни
цею, нi
би ко
тяться
по
че
рез усi iн
шi i, десь спи
ня
-
ючись, ум
лi
ва
ють.
Дощ, здається, ллється под
вiй
-
но на Гри
ця. Раз, як зда
ва
ло
ся, з
ро
зiр
ва
ної хма
ри, а по-дру
ге, з
сме
рек, їду
чи ско
ро, роз
зи
ра
єть
-
ся вiн за мiс
цем, де би хоч хви
-
ли
ну схо
ва
ти
ся вiд до
щу та зас
-
по
коїти ко
ня, що, пе
ре
по
ло
ха
-
ний блис
ка
ви
ця
ми та гро
ма
ми,
стра
тив спо
кiй
ний крок. Вузька
бi
ла стеж
ка, що об
ви
ва
ла Ча
ба
-
ни
цю i до
хо
ди
ла до бе
ре
га яру,
пе
ре
мок
ла, i бист
рий кiнь, рву
-
чись упе
ред пiд го
ру, май
же що
-
х
ви
лi хов
зав
ся по нiй.
Небезпечно бу
ло отак їха
ти са
-
ме над про
пас
тю на по
лох
ли
вiм
ко
нi. Гриць зсiв з ко
ня, ве
де йо
го
за со
бою i ог
ля
дається.
В про
пас
тi-ярi шу
мить i ки
пить
вдвоє по
бiльше
ний зли
вою роз
-
бi
ше
ний по
тiк, по
ри
ває з со
бою
все, на що натк
неться, i го
нить.
Десь-не-десь ко
титься з го
ри
дрiб
не ка
мiн
ня, ви
ри
те си
лою
до
щу, i ник
не в до
ли
нi в во
дi…
Нараз Гриць спи
нюється.
На горб
ку зi сто
ро
ни, що йо
го
го
ра нi
би ви
са
ди
ла з се
бе, ос
ло
-
не
нiм цiл
ком гус
тим вiт
тям сме
-
рек, що тут роз
рос
ли
ся, стоїть, а
рад
ше за
хо
ва
лась пiд ни
ми ма
ла
ха
ти
на-ко
ли
ба. Ста
ра та скрив
-
ле
на.
Бiла стеж
ка, що нею їде Гриць,
бi
жить i поп
ри неї. I хоч са
ме во
-
на не спи
няється ко
ло две
рей
ха
ти, але тяг
неться да
лi, мо
же, i
вниз Ча
ба
ни
цi - об
ви
ва
ючи її за
-
є
дно, вiн не знає - во
на все-та
ки
дає со
бою який
сь за
хист.
Стоїть ха
ти
на, нi
би ще й схи
-
ляється над про
пас
тю, i по
ка
зує
з од
ної сто
ро
ни вик
рив
ле
не вi
-
кон
це, з дру
гої та
кi са
мi кри
вi
две
рi.
Вмить Гриць рi
шається.
Отут вiн пос
ту
пить. Пе
реж
де
ту
чу, що не
на
че пек
лом роз
ки
пi
-
ла
ся над лi
сом, го
рою, а по
тiм
поїде да
лi.
Як за
га
дав, так i ро
бить. Стає
пе
ред двер
ми, прив'язує ко
ня
пiд ха
тою, зi сто
ро
ни, де не йде
так дощ, а сам iде до две
рей.
Тут вiн - рос
том ви
со
кий - схи
-
ляється, бо две
рi ха
ти
ни низькi
i, скри
вив
шись на
бiк, лед
ве год
-
нi рос
ло
го чо
ло
вi
ка прий
ми
ти.
Та тут вiн аж жах
нув
ся.
Саме в хви
лi, як ство
рив две
рi
знад
во
ру, ство
рив їх хтось зсе
-
ре
ди
ни, i, по
ки вiн доб
ре опа
м'я
-
тав
ся, опи
ни
ла
ся про
ти нього,
мов з зем
лi ви
ри
ну
ла, якась ста
-
ра ци
ган
ка. Си
ва, па
т
ла
та, з чор
-
ни
ми блис
ку
чи
ми очи
ма, i ус
мiх
-
ну
ла
ся.
-
Ходи, син
ку, хо
ди, - впро
шу
ва
-
ла ви
му
ше
ним смi
хом, за кот
-
рим крив
ся по
тай
ний ляк i не
-
пев
нiсть. - Хо
ди до
се
ре
ди
ни. Я
вже да
лi рiк, як ви
жи
даю те
бе.
Кар
та спо
вiс
ти
ла. - I, ус
ту
па
ючи
йо
му з до
ро
ги, при
тис
кається до
чор
ної за
ку
ре
ної стi
ни, щоб да
-
ти йо
му мiс
ця всту
пи
ти. - Гриць,
по
ба
чи
в
ши на
раз так нес
по
дi
ва
-
но пе
ред со
бою страш
ну, мов
ма
ру, ци
ган
ку, за
ва
гав
ся в пер
-
шiй хви
лi. Та пог
ля
нув
ши ще раз
в ли
це ци
ган
ки, в очах якої вiд
-
би
вав
ся який
сь аж за сер
це ха
-
па
ючий сму
ток, пос
ту
пив смi
лi
-
ше, ближ
че.
Трохи ди
му з пе
чi вда
ри
ло йо
го
не
ми
ло в ли
це по свi
жiм лi
со
вiм
воз
ду
сi. Вiн пос
то
яв схи
ле
ний
хвильку i розг
ля
дав
ся. Нi
ко
ли
ще не доїздив аж до сеї ха
ти
ни,
хоч скiльки стрi
чав
ся з Те
тя
ною
в лi
сi. Аж сьогод
нi в ту
чу за
ве
ло
йо
го впрост сю
ди! Яка нуж
да,
якi злид
нi! Тро
хи барв
но
го ста
-
ро
го лах
мiт
тя, двi ци
ганськi тор
-
би, па
ли
ця… Якась скрин
чи
на,
при
ва
ле
на свi
жим зiл
лям; да
лi,
на ста
рiм, май
же по
рож
нiм, за
-
ку
ре
нiм мис
ни
ку ка
ва
лок хлi
ба,
на жерд
цi пiд сте
лею ста
ра чер
-
во
на хуст
ка, яких ту
теш-нi
ми се
-
ла
ми не ба
чиш, ко
ло то
го кiлька
вiн
кiв су
ше
них гри
бiв, пiд пiч
чю
лав
ка, на пе
чi чор
ний, як ци
-
ганське во
лос
ся, кiт, ще ви
ще на
ко
ми
нi - чор
ний ос
воєний во
рон
з гру
бим дзю
бом i бли
с
ку
чи
ми
очи
ма - от i все.
-
Сiдай, син
ку, у бiд
ної ци
ган
ки,
сi
дай! - прип
ро
шує Мав
ра, до ко
-
т
рої пос
ту
пив оце Гриць. - Сi
дай,
не гор
дуй. От я, бi
д
на, са
ма ца цi
-
лий лiс, i людська но
га лиш рiд
-
ко заб
луд
жує до ме
не. Жи
ву, як
ба
чиш, як бог дає. Да
дуть що до
-
б
рi лю
ди, маю. Не да
дуть, то i з
ко
рiн
цiв жи
ву, як i всi на
шi бiд
нi
ци
га
ни. От так. Сi
дай.
Гриць сi
дає мовч
ки i все ди
ви
-
ться на ци
ган
ку, що пе
ред ним
чо
гось аж до зем
лi хи
литься,
при
га
ду
ючи йо
му со
бою тим
ста
ро
го Анд
ро
на
тi. Вiд
так за
хви
ли
ну встає i ви
зи
рає крiзь
вма
ще
не в стi
ну скло, що предс
-
тав
ляє з сеї сто
ро
ни вi
кон
це.
-
Нiчо, нi
чо, - вспо
ко
юва
ла Мав
-
ра, - дощ ще па
де. По
сидь трош
-
ки i в бiд
ної ци
ган
ки. Ади, я са
-
ма-са
мiська на цi
лу го
ру, на цi
-
лий лiс. Як iде хто сею стеж
кою,
то ча
сом ба
чу людське ли
це, а як
нi - то нi. По
сидь, син
ку, - го
во
-
ри
ла жва
во i все ди
ви
ла
ся пи
ль
-
но йо
му в очi. А са
мi ж її очi аж
вдвоє поб
ли
ща
лись. - Дав
но не
ба
чи
ла я та
ко
го крас
но
го ца
ре
-
ви
ча, як ти, - ка
же i знов кла
ня
є
-
ться по
кiр
но, як пер
ше. - Дав
но,
дав-но, - i зiтх
ну
ла.
-
Чи, мо
же, то ти та ци
ган
ка,
про яку го
во
рять, що вмiє во
ро
-
жи
ти i на зiл
лi знається? - спи
-
тав на
раз Гриць, не спус
ка
ючи й
со
бi очей з ци
ган
ки.
-
Або я знаю? Ци
га
нiв ба
га
то на
свi
тi, - вiд
по
вi
ла Мав
ра. - Але во
-
ро
жи
ти я та
кож умiю, ще й як!
Що б i не за
га
да
ла я, все роз
вi
да
-
юся. Ка
жу: ще й як! Так са
мо i на
зiл
лi зна
юсь. Тре
ба то
бi яко
го? -
до
пи
ту
ва
ла
ся пiдх
лiб
но. - Вiд
до
б
ро
го чи зло
го? Га-й, га-й! -
за
с
пi
ва
ла своїм спо
со
бом. - Га-й,
га-й! - i все ди
виться пильно на
мо
ло
до
го хлоп
ця.
Грицевi ста
ло нi
яко
во вiд тих
ве
ли
ких чор
них очей, пе
ре
пов
-
не
них су
мом, що не
на
че не ма
ли
те
пер iн
шої точ
ки опо
ри в ха
тi,
як йо
го ли
це. Нi
би упи
ва
ються
ним.
-
Але-бо я чув, - по
чав знов Гри
-
ць, - що то має ота во
рож
ка бу
ти,
що тут не все про
жи
ває i мiс
це
мi
няє. А ти, ба
чу, й ха
ту маєш.
Мавра пе
ре
ля
ка
ла
ся.
-
Нi, си
ноньку, - впев
ня
ла, - то я
ота во
рож
ка, про яку ти чув. Iн
-
шої на всi се
ла в ок
ру
зi не
ма. Ой
не
ма, не
ма, не
ма та
кої не
щас
ли
-
вої, як Мав
ра, що свiй вiк мо
ло
-
дий зап
ро
пас
ти
ла на чу
жи
нi, хо
-
ра, без пам'ятi очу
ти
ла
ся в лi
сi i
ос
та
ла
ся на лас
ку доб
рих лю
дей.
I, ска
зав
ши се, розп
ла
ка
ла
ся…
Гриця по
ча
ла ци
ган
ка цi
ка
ви
-
ти.
Надворi цi
ди
ло без пе
рер
ви,
гро
ми все ще ко
ти
ли
ся, гро
зи
ли,
i про дальшу до
ро
гу го
дi бу
ло
йо
му ду
ма
ти.
-
Як зап
ро
пас
ти
ла ти свiй вiк? -
спи
тав i став на
би
ва
ти люльку,
при
чiм по
дав i ци
ган
цi од
ро
би
ну
тю
тю
ну, а та йо
го жа
дiб
но вхо
-
пи
ла i та
ки за
раз i свою люльку
виб
ра
ла з-пiд ко
ми
на i по
пе
лу.
-
Запропастила, си
ноч
ку, зап
ро
-
пас
ти
ла, - по
ча
ла i, на
ло
жив
ши
люльку, за
ку
ри
ла.
-
От як див
люсь на те
бе, - по
ча
-
ла, - то i пла
ка
ти, i смi
яти
ся хо
чу.
Гос
по
ди ми
ло
серд
ний! Дав
но не
го
во
ри
ла я з чо
ло
вi
ком про своє
го
ре, бо рiд
ко хто до ме
не за
хо
-
дить. I хто хо
че слу
ха
ти бiд
ну
ци
ган
ку?.. Ки
нуть, мов го
лод
нiй
со
ба
цi, хлi
ба або по
да
дуть му
-
чеч
ки, а там знов од
ро
би
ну гро
-
ше
нят, та й ру
шай з ха
ти, ка
-
жуть, щоб що з ха
ти не по
тяг
ну
-
ла. А я, син
ку, - го
во
ри
ла гiр
ко, -
хоч би й по
тяг
ну
ла що, то - ади,
яка я бiд
на, яка опу
ще
на. Хто за
-
ро
бить на ме
не? Мiй кiт? - спи
-
та
ла, вка
зав
ши на сво
го чор
но
го
при
яте
ля. - Вiн не за
ро
бить. Але
як
би не мiй грiх, то я б ще й до
-
ни
нi бу
ла при чо
ло
вi
цi. Мiй чо
-
ло
вiк, син
ку, був на
чальни
ком
ци
га
нiв. Ра
ду - звав
ся вiн.
А мiй та
то за
роб
ляв скрип
кою
на хлiб. Я лиш од
на ди
ти
на в них
бу
ла.
Мавра по
ча
ла знов пла
ка
ти.
-
А моя ма
ма, син
ку, моя ма
ма, -
впев
ня
ла, - як зна
ла во
на зза
мо
-
ло
ду гу
ля
ти! - i при тих сло
вах
за
хи
та
ла го
ло
вою, нi
би з са
мо
го
по
ди
ву. - I я та
кож, син
ку! Ще
зза
мо
ло
ду… зза
мо
ло
ду. Бу
ва
ло,
як за
гу
ляю пе
ред па
на
ми на Ма
-
дяр
щи
нi, то аж в очах ме
нi ми
го
-
тить. А най
бiльше ок
руг вог
ню.
Та й че
рез той прок
ля
тий та
-
нець зап
ро
пас
ти
ла я свою до
лю.
-
Через який та
нець? - спи
тав
Гриць, що не ро
зу
мiв її опо
вi
дан
-
ня.
-
Та че
рез он той та
нець, що
iно
дi мо
ло
дим ци
га
нам, ок
рiм
во
рож
битст
ва, дає нi
би за
ро
бок.
Але ж бо й та
нець, си
н
ку. Ади! - я
то
бi по
ка
жу, щоб знав ти, у ко
го
був! - i тут же по
ча
ла ста
ра, си
ва
Мав
ра гу
ля
ти пе
ред мо
ло
дим
хлоп
цем лег
ки
ми гра
цi
оз
ни
ми
кро
ка
ми на са
мих май
же паль
-
цях, зру
ч
но вик
ру
чу
ючись та в
па
сi ви
ги
на
ючись, при
чiм на
ма
-
га
ла
ся со
бi ще до тан
цю прис
пi
-
ву
ва
ти.
Гриць ди
вив
ся який
сь час, не
клiп
нув
ши, мовч
ки на ста
ру. Вi
-
д
так об
гор
ну
ло йо
го нес
ка
зан
но
сум
не по
чут
тя за бi
д
ною опу
ще
-
ною жен
щи
ною, що ось на
ма
га
-
ла
ся вдо
во
ли
ти йо
го всiм най
-
кра
щим, що ли
ше зна
ла. За
ди
-
хав
шись не
аби
як, во
на все-та
ки
не пе
рес
та
ва
ла по
яс
ня
ти та
не
-
ць, що да
вав "хлiб" i що, оче
вид
-
но, ста
но
вив ко
лись гор
ди
ню i
все го
ре її бiд
но
го жит
тя…
Вiн ус
тав i вiд
вер
нув
ся до вiк
-
на, а во
на до
кiн
чи
ла та
нець i
впа
ла втом
ле
на пе
ред ним на
зем
лю.
-
От та
кий та
нець, син
ку! - ска
-
за
ла, вiд
ди
ха
ючи важ
ко та сi
да
-
ючи рiв
но, ко
ли тим ча
сом вiн
вий
няв з че
ре
са гро
шi i ки
нув
спiв
чут
ли
вим ру
хом i пог
ля
дом
в її по
до
лок.
-
От сей та
нець гу
ля
ла я в пус
тi
i в мiс
теч
ках, але дов
ше, як оце
пе
ред то
бою, бо бу
ла мо
ло
да i
год
на. Чар
даш зве
ть
ся вiн. А па
-
ни, що пе
реїзди
ли че
рез пус
ту i
поп
ри на
шi ша
т
ра, пос
ту
па
ли до
нас i лю
бу
ва
ли
ся тим. Ок
рiм ме
-
не, гу
ля
ли i дру
гi на
шi ци
га
ни й
ци
ган
ки. Вiд
так по
си
лав ме
не
ще Ра
ду в су
сiднє не
да
ле
ке мiс
-
теч
ко по ми
лос
ти
нi i во
ро
жи
ти -
i то бу
ло най
гiр
ше. Раз - i дру
гий
- i тре
тiй, син
ку, аж до
ки не скiн
-
чи
ло
ся все. Вiд
так ми вiд
ти заб
-
ра
ли
ся. Дав
но бу
ло то все, син
-
ку… дав-но, дав-но, i Мав
ра бу
ла
то
дi мо
ло
да i га
р
на…
Гриць знов на
ло
жив люльку, а
во
на, пре
див
но ожив
ле
на йо
го
при
сут
нiс
тю, го
во
ри
ла да
лi.
-
I я, син
ку, ма
ла б те
пер та
ко
го
си
на, як ти, - впев
ня
ла чу
до
вим
щи
рим пог
ля
дом своїх пре
гар
-
них сум
них очей, - як
би не лю
-
бов за пле
чи
ма, а з нею i грiх; а
то грiх зрад
жує все, i то
му, син
-
ку, я ни
нi са
ма, са
ма на цi
ле се
ло,
на цi
лу го
ру, на цi
лий лiс. Не дай,
гос
по
ди, нi
ко
му та
кої до
лi, як
моя. Нiх
то то
бою не жу
риться,
чи ти жи
вий, чи мерт
вий. Жи
-
веш враз з ди
кою звi
рю
кою в лi
-
сi, а бiльше нi
чо
го. Ма
ла ро
ди
чiв,
- по
ча
ла знов чи не ме
ха
нiч
но з
при
вич
ки, - i стра
ти
ла їх. Ма
ла
чо
ло
вi
ка, - зрiк
ся, по
ки
нув; ма
ла
ди
ти
ну - хло
пе
ня - уби
ли чи
вкра
ли - гос
подь знає. Лиш са
ма
ос
та
ла
ся. Са
ма, си
ноньку, - го
во
-
ри
ла з ве
ли
ки
ми слiзьми жа
лю в
очах. - Са
ма, як ка
жу, на цi
лу го
-
ру, са
ма на цi
лий лiс, хi
ба що вiд
ча
су до ча
су… - та тут ур
ва
ла.
Си
льний грiм, що са
ме в тiй хви
-
лi вда
рив на
но
во в лi
сi, пе
рер
вав
її бе
сi
ду, i во
на, мов ос
те
ре
же
на
ним, не за
го
во
ри
ла про Те
тя
ну,
про яку хо
тi
ла спiм
ну
ти, що се
оди
но
ка її ра
дiсть в жит
тi, але
за
вер
ну
ла бе
сi
ду на по
пе
реднє,
себ
то на се
бе са
му. - Са
ма, си
но
-
ньку, са
ма, - го
во
ри
ла да
лi, - хi
ба
що раз в рiк гос
подь приш
ле
яко
го ан
ге
ла, як-от те
бе, ти мiй
крас
ний ца
ре
ви
чу! - при сих сло
-
вах зло
жи
ла ру
ки навх
рест i
пок
ло
ни
ла
ся йо
му низько, з по
-
ко
рою, i не
на
че всю змар
но
ва
ну
свою ду
шу вло
жи
ла в той пок
-
лiн… Нi
ко
ли, ма
буть, не роз
ко
-
шу
ва
ла бiльше її бiд
на ду
ша, яка
не зна
ла до
сi нi
чо
го, крiм по
ни
-
жен
ня, го
ря i бо
лю, як у тiй хви
-
лi, ко
ли ди
ви
ла
ся на цього пиш
-
но
го чу
жо
го хлоп
ця з чу
до
ви
ми
си
нi
ми, як не
бо, очи
ма в своїй
ха
тi. Од
нак, - де ба
чи
ла во
на тiї
очi вже раз у жит
тi? Тi очi i всю
оцю пос
тать з оцим ли
цем. Де?
О, о, о! Гос
по
ди ти бо
же! - I в її
бiд
нiй ду
шi дiється щось див
не.
Во
на по
чи
нає пла
ка
ти i не знає
чо
му. По
чи
нає смi
яти
ся i теж не
знає чо
му. Лиш чує, що всьому
при
чи
на - вiн, що роз
бу
див сво
-
їм виг
ля
дом в її ду
шi спо
ми
ни
про її мо
ло
дiсть i все ми
ну
ле. I
то
му во
на му
сить пла
ка
ти i му
-
сить смi
яти
ся. - При
хо
ди, си
ну,
до ме
не, - год
на ли
ше з усiх тих
чу
д
них по
чу
вань, що нею за
во
-
ру
ши
ли, одяг
ну
ти в сло
ва. - При
-
хо
ди, ца
ре
ви
чу! - про
сить з гли
-
би
ни сер
ця i скла
дає все на
но
во
ру
ки навх
рест i кла
няється йо
му
з по
ко
рою низько до зем
лi. -
При
хо
ди до бiд
ної! Ти бу
деш її
ан
ге
лом не
бес
ним. Ме
нi вже ка
-
р
та дав
но спо
вi
да
ла, що до моєї
ха
ти па
дуть два чо
ло
вi
ки. Один
вже був раз зи
мою, i я не прий
-
ня
ла йо
го з ост
ра
ху в ха
ту. А
дру
гий ось ти!
Приходи, син
ку! не за
бу
вай бiд
-
ну. Мiй син був би вже та
кож та
-
кий, як ти - був… та
кож бi
лий, - i
на
раз ур
ва
ла.
А вiн ди
вив
ся на неї, за
був
шись
цiл
ком, мов не своїми очи
ма i
не
на
че по
ба
чив щось з там
то
го
свi
ту, та не ро
зу
мiє, що з ним д
i
-
є
ться. Чо
му йо
му теп
ло вiд тих
слiв бiд
ної ци
ган
ки, вiд го
ло
су,
що її змi
нив, як по
ча
ла го
во
ри
-
ти. Вiд її щи
ро
го пог
ля
ду, в якiм
крив
ся сам сму
ток, а од
нак ще
щось iн
ше, теп
ле…
I був би вiн так дов
го тут си
дiв
та все на
но
во гля
дiв на неї, що
грi
ла нес
вi
до
мо йо
го ду
шу, при
-
с
лу
ху
вав
ся її сло
вам, пов
ним
щи
рос
тi i лю
бо
вi, ко
ли б во
на са
-
ма не да
ла всьому iн
ший обо
рот
i на
ко
ли б йо
го кiнь не зар
жав
над
во
рi.
-
Хочеш, си
ноньку ти мiй крас
-
ний, го
луб
чи
ку мiй синьоокий,
щоб я то
бi по
во
ро
жи
ла, до
ки пi
-
деш вiд ме
не? - спи
та
ла бла
га
-
ючим-та
ки го
ло
сом i, не ви
жи
-
да
ючи йо
го вiд
по
вi
дi, ви
тяг
ла з
скрин
чи
ни бруд
нi, ви
тер
тi кар
-
ти, за
ок
руг
ле
нi вже з ужи
ван
ня.
-
Нехай! - ка
же вiн не
охо
че. -
Во
ро
жи, але ка
жи прав
ду, хоч
ли
хе, хоч доб
ре, бо ме
нi ще нi
ко
-
ли нiх
то в жит
тi не во
ро
жив. А
вга
даєш до
лю по прав
дi, то
дi по
-
к
ли
чу на ве
сiл
ля, як вже зап
ро
-
сив та
ко
го, як ти - i дiс
та
неш га
-
р
ний бак
шиш, тож ки
дай кар
-
ти… i вга
дай!
Мавра пос
лу
ха
ла.
Багатьом розк
ри
ва
ла Мав
ра
свої кар
ти, ба
гатьом вга
ду
ва
ла,
про
по
вi
да
ла до
лю, але от та
кої
за
пу
та
ної та позв'язу
ва
ної, як у
сього хлоп
ця, во
на вже дав
но не
ба
чи
ла.
Ось що ка
жуть кар
ти.
-
Синоньку, - ка
же Мав
ра май
же
по
бож
но i ди
виться на нього по
-
важ
но. - В то
бi двi ду
ши
цi. А он,
од
на бi
ла, як па
нi, пиш
на та гор
-
да, що не кож
до
го хо
че зна
ти, а
дру
га - вiт
ро
ва, син
ку, зем
лi не
дер
житься, нi
чо
го, не дер
жить
-
ся. Блу
кає, хи
тається. Що ти за
один, син
ку? В ко
го вдав
ся? Хто
бi
лий, та
то чи ма
ма? - пи
тає i,
пи
та
ючись, впи
вається чим
раз
до
в
ше в нього своїми ве
ли
ки
ми
чор
ни
ми та смут
ни
ми очи
ма.
-
Хто ти, си
ноньку? Ца
ре
вич? - I
са
ма не зва
жає, як сльози за
тем
-
ню
ють їй вид. - Ска
жи, го
лу
бе! I
мiй син був би та
кий… - май
же
зой
кну
ла i ур
ва
ла.
Гриць зад
ри
жав на її сло
ва,
при
га
дав
ши, що вiн пiд
ки
не
на
ди
ти
на, що не знає нi
чо
го про
своїх спра
вед
ли
вих ро
ди
чiв - i
замк
нув
ся. Не
хай ка
же да
лi, - ду
-
мав, - мо
же, з карт дi
з
нається,
хто йо
го ро
ди
чi, бо гос
по
да
рi
лиш "прой
дис
вi
том" до
ко
ря
ли, а
бiльше не знає вiн нi
чо
го.
I вiн нi сло
вом не об
зи
вається.
-
Байка! - ска
зав ли
ше су
хо, ма
-
х
нув
ши зне
важ
ли
во ру
кою.
-
I не звiд
си ти ро
дом по ро
ди
-
чах, - го
во
рить ста
ра да
лi, - а
зда
ле
ка… зда-ле
ка, си
ну, де ти
не сту
пав своєю но
гою. Що се та
-
ке? I два ра
зи в те
бе та
то є, i два
ра
зи ма
ма є, а про
те ко
ло те
бе
си
рiтст
во. Хто ти, си
ноньку? Хто
те
бе так под
воїв? - пи
тає знов, а
очи
ма впи
вається в йо
го гар
не
мо
ло
де ли
це, в йо
го го
лу
бi очi, в
йо
го чор
ний гар
ний вус. - Хто ти?
Вiн мов
чить. А во
на i со
бi умо
-
вк
ла, їй зби
ра
лось чо
мусь на
плач, сльози тис
ну
ли
ся в очi…
I не ба
чи
ла во
на йо
го нi
де i не
по
ди
бу
ва
ла, а про
те нi
би йо
го
знає, нi
би вiд
чу
ває в нiм щось
своє, близьке… О! тi очi… тi очi,
що во
на вже десь ба
чи
ла!
Де? Не знає.
А ба
чи
ла їх в жит
тi, ба
чи
ла. Те
-
пер вiд
чу
ла всею змар
но
ва
ною
ду
шею своєю, що ба
чи
ла. Ди
ви
-
лась на
вiть в них. Чу
ла їх на со
бi.
Ко
лись-то. О! дав
но, дав
но, дав
-
но ко
лись в ньо
го! Так, в нього! -
скри
ча
ла май
же її ду
ша, але во
-
на умо
в
ча
ла. Гриць за
хо
ву
вав
ся
спо
кiй
но, не
на
че вiд
пор
но, i во
-
на мов
ча
ла.
-
Не лю
би, си
ноньку, чор
нi очi, -
об
зи
вається вреш
тi при
дав
ле
-
ним го
ло
сом i пiд
но
сить, ос
те
рi
-
га
ючи, па
лець, хма
рить стро
го
чо
ло. - Бо тут чор
нi з си
нi
ми не
ук
ла
да
ються в па
ру, вi
щу
ють
сму
ток. Ду
шу ко
ли
ба
ють. Лю
би
та
кi, як твої, бу
де до
ля яс
на. Або
пож
ди, - до
да
ла на
раз i за
ду
ма
-
лась. - Що то за од
на, що те
бе
лю
бить? Ко
ло неї сму
ток i до
ро
-
га. Да
ле
ка, ши
ро
ка до
ро
га. А ти з
ве
сiл
лям у дум
цi - i та
кож вже
мов у до
ро
гу ла
го
диш
ся. В да
ле
-
ку, ши
ро
ку до
ро
гу. Чи не двох ти
лю
биш? - спи
та
ла на
раз зим
но i
ди
виться про
ник
ли
ве на нього. -
Не лю
би двох, си
ну, - знов ос
те
-
рi
гає, - ро
з
ко
леш до
лю свою, - i
тут ур
ва
ла. - Так, сте
ре
жись дiв
-
чат i бi
ля
вих, i чор
ня
вих… А
твоїй ма
мi, си
ну, па
де си
рiтст
во.
Смут
не, важ
ке си
рiтст
во, яко
го
нiх
то не заз
нав свi
том. Сму
ток
все зак
ри
ває, хо
ча ти стоїш ко
ло
неї близько. Та сму
ток тут все
зак
ри
ває. Щас
тя в те
бе, але… - i
не до
ка
за
ла. - Так, дос
та на пер
-
ший раз. Iди, - до
кiн
чи
ла якось
су
м
но. I ска
зав
ши се, зло
жи
ла
ка
р
ти та вста
ла.
Гриць встав i нi
би по
вер
нув з
дру
го
го свi
ту. Вiд
так вий
няв
гро
шi i ки
нув ни
ми гор
до ста
рiй
жiн
цi пiд но
ги.
Вона не ди
виться на гро
шi, а
схи
ляється пе
ред ним по
кiр
но,
скла
да
ючи знов ру
ки навх
рест.
-
Не хо
чу я твоїх гро
шей, си
но
-
ньку, - ка
же, - а поз
воль що iн
ше.
Ось поз
воль, си
ну мiй, бiд
нiй ци
-
ган
цi, щоб во
на те
бе поб
ла
гос
-
ло
ви
ла. Ти вдру
ге до ме
не, пев
-
не, не прий
деш, а ти ме
нi ми
лий.
Та
кий був би мiй син, як ти, як
-
би був жив. Бi
лий був. Я бла
гос
-
лов
лю те
бе, си
ноньку, го
луб
чи
-
ку, не
хай щас
тя не опус
кає те
бе
нi
ко
ли, як те сон
це зем
ли
цю. - I
ска
зав
ши се та не до
жи
да
ючи
йо
го доз
во
лу, зiп'яла
ся на
раз на
пальцi, вхо
пи
ла йо
го за го
ло
ву,
при
тис
ну
ла до гру
дей - i пус
ти
-
ла. - Iди, син
ку, мо
же, не по
ба
чи
-
мось бiльше…
-
Приходiть до ме
не на ве
сiл
ля,
мам
цю! - вiд
по
вiв гли
бо
ко за
хо
-
п
ле
ний її нес
по
дi
ва
ною доб
ро
-
тою i вий
шов ско
ро з ха
ти…
В Мав
ри
нiй ха
ти
нi ти
хо.
Хто оцей хло
пець?
В своїм се
лi, он там на
до
ли
нi,
во
на зна
ла всiх. Тож зна
ла, що
вiн не з її се
ла. Вхо
пи
ла
ся в своїй
са
мо
тi за го
ло
ву. Бо
же, який вiн
крас
ний i який… який
сь та
кий…
От, i скiльки гро
шей їй ли
шив.
Вид
ко, ба
га
тирський син. I з чи
-
мось, що не бу
ло нi ра
дiс
тю, нi
смут
ком, а що, про
те, роз
пи
ра
ло
її гру
ди, во
на не мо
же упо
ра
ти
-
ся. Не ви
дер
жа
ла дов
го в ха
тi.
Вий
шла.
Надворi ус
тав дощ, i з кiт
лiв та
яруг мiж го
ра
ми, як i з лi
сiв, клу
-
би
ли
ся мря
ки. Здiй
ма
ючись, во
-
лi
чуться си
ви
ми хма
ра
ми, а все
шпи
ля
ми по
над лi
си, ме
жи вер
-
ха
ми сто
лiт
нiх сме
рек, мов про
-
ща
ються з ни
ми, здо
га
ня
ючи од
-
на дру
гу, туж
ли
во спi
шу
чи десь
в да
ле
чи
ну.
Маврi туж
но.
Тужно i сум
но.
Прийшов хло
пець, мов мi
сяць
зiй
шов в її ха
тi, i важ
кий сму
ток
вик
ли
кав у ду
шi. Чо
го їй туж
но?
Се ж чу
жий хло
пець, людська
якась ди
ти
на, - вмов
ляє се
бе. - А
во
на бiд
на ци
ган
ка. I са
ма на
всю го
ру, на весь лiс, са
ма й са
-
ма. З нi
ким не зв'яза
на, нi
ко
го не
має, нi
ко
му -не пот
рiб
на. Чо
го їй
по нiм туж
но? Чи по
ба
чить йо
го
ще? Про
сив на ве
сiл
ля. З ким в
нього ве
сiл
ля? В якiм се
лi жи
ве?
О, во
на й не спи
та
ла! Так за
бу
ла
-
ся, вди
вив
шись в нього, що й не
спи
та
ла. Але во
на роз
вi
дається.
На
раз стрi
ли
ла їй од
на дум
ка до
го
ло
ви. Мо
же, то Те
тя
нин Гриць?
Але нi. Гриць ще не по
си
лав до
Те
тя
ни ста
рос
тiв. Бо
дай до
сi Те
-
тя
на не спо
ми
на
ла про те. Але
так виг
ля
дав, як опо
вi
да
ла дiв
-
чи
на, i на чор
нiм ко
нi вiд'їхав,
ли
ше що се не Гриць. Будь-що-
будь, хоч вiн i не Гриць, а во
на
пi
де. Не по ми
лос
ти
ню, але щоб
йо
го ще раз по
ба
чи
ти. Тi очi.. тi
очi… що аж в лiс в її са
мо
ту при
-
во
лiк
ли
ся за нею звiд
кись.
Довкола… ти
ша… ти
ша…
Лiс стоїть мовч
ки, та про
те сме
-
ре
ки ше
по
чуть щось.
Проте йде шум лi
сом… щось го
-
во
рить.
Хутко з'їжджає Гриць бi
лою
сте
ж
кою з го
ри. От-от вже за
-
вид
нiє ме
жи де
ре
ва
ми до
ли
на.
Вже не бу
де дов
го бi
лою стеж
-
кою їха
ти. А все ду
має про стрi
чу
з са
мiт
ною во
рож
кою-ци
ган
кою.
Все вер
тає дум
ка
ми до неї на
зад.
Тяж
ко йо
му чо
мусь за нею. Важ
-
ко й туж
но. Хоч i нi
ко
ли йо
го в
жит
тi не ба
чи
ла, а ду
шу йо
го
вiд
ра
зу мов теп
лим шов
ком опо
-
ви
ла. I хоч не вi
рив би вiн во
-
рож
цi, бо во
ни всi ту
ма
нять, але
їй од
нiй вi
рить. Най
бiльше бо
лi
-
ла йо
го май
же нес
вi
до
мо її по
ко
-
ра пе
ред ним. Чо
му ко
ри
ла
ся за
-
єдно? Не бу
ла ж йо
му нi
чо
го ви
-
н
на i не про
ви
ни
ла
ся нi
чим пе
-
ред ним. По
ба
чи
ла пер
ший раз, а
вже мов усе теп
ло своєї ду
шi йо
-
му пiд но
ги ус
те
ли
ла… Як той
дiд Анд
ро
на
тi, що зав
ше був та
-
кий доб
рий до нього вiд
дав
на
вже i хi
ба про
сив не за
бу
ва
ти
про нього. Вiн роз
ка
же ко
лись
дi
до
вi про во
рож
ку Мав
ру, i не
-
хай до неї пi
де. Мо
же, доб
ре бу
-
де, як обоє стрi
нуться.
"Царевичу ти мiй крас
ний! -
дзве
нить йо
му її пест
ли
вий по
-
кiр
ний го
лос заєдно в пам'ятi. -
Го
лу
бе мiй синьоокий!.."
Так до нього не за
го
во
ри
ла нi
-
ко
ли в жит
тi йо
го ма
ти он там
на го
рi, дар
ма що зва
ла
ся "ма
тi
-
р'ю".
Його ма
ти! Та ба! - зга
дав вiн i
ус
мiх
нув
ся гiр
ко. Хто знає, де i
хто йо
го ма
ти. Ки
ну
ли йо
го, мов
ще
ня, пiд чу
жу стрi
ху, щоб поз
-
бу
ти
ся, на лас
ку чу
жих лю
дей, i
не на
вер
ну
ли
ся бiльше. Чи не
са
мiт
ний i вiн у свi
тi, як он та
бiд
на, як ка
за
ла: на весь лiс, всю
го
ру? Чи не по
дiб
на йо
го до
ля
до її? "Ма
в
ро!" - зой
кну
ло на
раз
туж
но-сум
но йо
го мо
ло
де сер
це
i свi
до
мо за
ба
жа
ло лю
бо
вi. Тої
чис
тої, ма
те
ринської лю
бо
вi,
якої вiн нi
ко
ли не заз
нав впов
нi
в своїм жит
тi, скiльки б i не лю
-
би
ли йо
го гос
по
да
рi, не лю
би
ли
дiв
ча
та, не ша
ну
ва
ли то
ва
ри
шi i
всi iн
шi зна
ко
мi. А ма
терньої лю
-
бо
вi, тої щи
рої, теп
лої, вiн нi
ко
-
ли впов
нi не заз
нав. Во
на од
на,
пер
ша, обiз
ва
ла
ся до нього по-
щи
ро
му, поб
ла
гос
ло
ви
ла йо
го з
ду
шi. З щи
рої ма
те
ринської ду
-
шi. I вiн чув си
лу прав
ди її слiв i
її чут
тя на со
бi, i вiн її не за
бу
-
де…
Роздумуючи над ста
рою бiд
-
ною ци
ган
кою, при
га
ду
вав вiн
со
бi не раз i її про
ро
чi сло
ва про
йо
го до
лю. "Не лю
би, си
ноньку,
чор
нi очi… - ос
те
рi
га
ла, пiд
няв
-
ши ще й па
лець, - бо чор
нi з си
-
нi
ми тут в па
ру не ук
ла
да
ються.
Лю
би та
кi, як твої, бу
де до
ля яс
-
на", - обiз
ва
ло
ся йо
му го
лос
но в
ду
шi. "В Тур
ки
нi чор
нi очi!" - за
-
го
во
рив сам до се
бе. Але в тiй же
са
мiй хви
лi вiд
чув ви
раз
но, як,
мо
же, нi
ко
ли пе
ред тим в жит
тi,
яки
ми до
ро
ги
ми бу
ли йо
му са
ме
тi чор
нi очi, бу
ла та - з чор
ни
ми
очи
ма, "Тур
ки
не! - обi
з
ва
ло
ся
жа
дiб
но йо
го ту
гою пе
ре
пов
не
-
не сер
це, що все за
бу
ва
ло, а її
пам'ята
ло. - Тур
ки
не, вий
ди!"
Сам не знав, як сльози втис
ну
-
ли
ся в йо
го очi, сму
ток об
гор
нув
йо
го. Вiн їде ще бi
лою стеж
кою,
лi
сом, а од
нак уга
дує, що вже не
-
дов
го бу
де нею їха
ти. Десь не
за
-
дов
го спус
титься в се
ло. Там,
вдо
ли
нi, чує вiн, шу
мить гуч
но
рi
ка. Наб
ра
ла до
що
вої во
ди з гiр,
роз
ша
лi
ла
ся i мов нi
ко
го не
знає. Але йо
му спiш
но. При
пiз
-
ни
в
ся в ста
рої ци
ган
ки, i те
пер
тре
ба ква
пи
ти
ся… Йо
го кiнь бi
-
жить ост
ро по бi
лiй, як спо
ло
ка
-
нiй стеж
цi, роз
тяг
не
нiй те
пер
тут рiв
но.
Тут i там за
чi
пає вiн ка
пе
лю
хом
о роз
ло
жис
тi вi
ти сме
рек, i на
нього сип
леться свi
жий дощ з
лi
со
вої зе
ле
нi.
Далi, да
лi i ста
не смер
ка
тись.
Гу
с
тi
шим лi
сом вже нi
би су
мерк
про
ки
дається, лиш тут i там
про
б
лис
кує за
хо
дя
чим сон
цем,
що по ту
чi знов по
ка
за
ло
ся.
Так.
Однак - хто се йде са
ме про
ти
нього? Чи се не Тур
ки
ня? Во
на -
Тур
ки
ня!
I вiн кли
че ра
дiс
но:
-
Тетяно, то ти? - Але тут i вмо
-
в
кає.
Се справ
дi во
на. Во
на йо
го впiз
-
нає, од
нак за
ра
зом на
ка
зує ру
-
кою, щоб мов
чав. Во
на ж не
да
ле
-
ко мли
нiв
ки. Вiн зде
р
жує, звер
-
тає ко
ня на
бiк, а во
на бi
жить
про
ти нього. Вже спи
няється ко
-
ло нього. Бо
со
но
га, з пiд
ка
са
ною
спiд
ни
чи
ною, прос
то
во
ло
са, мов
крадьком вимк
ну
ла
ся з ха
ти, з
яки
мсь вуз
ли
ком в ру
ках, - ус
мi
-
х
не
на, щас
ли
ва!
Хто б то спо
дi
вав
ся! Аж зой
кну
-
ли з утi
хи, стрi
нув
шись отак нес
-
по
дi
ва
но - i враз ус
мiх
ну
ли
ся.
-
Не клич го
лос
но! - ос
те
рi
гає,
за
ди
ха
на з нес
по
дi
ва
ної ра
дос
тi.
- Не клич го
лос
но, бо по
за
ду ма
-
ти йде!
-
Любиш? - пи
тає вiн за
мiсть
усьо
го з пос
пi
хом i схи
ляє
ть
ся з
ко
ня до неї, а во
на, струн
ка, мов
сме
рiч
ка, пнеться на пальцях до
нього.
-
Люблю, - вiд
по
вi
дає з цi
лим
ра
єм щас
тя в очах. - Ко
ли не лю
-
би
ла?
Вiн при
тя
гає її ла
ко
мо до своїх
гру
дей i при
тис
кає її тут так щи
-
ро i з та
кою си
лою, як, здається,
нi
ко
ли до
сi. Вiд
так цi
лує…
-
Тут нiх
то не ба
чить, - шеп
че
прист
рас
но. - Ще раз.
-
Раз, - ка
же во
на слух
ня
но i цi
-
лує.
-
Нi. Ще раз, - вiд
по
вi
дає вiн i цi
-
лує дру
гий раз. - Я спi
шусь, зо
зу
-
ле, все в ро
бо
тi. - Вiд
так до
дав
кра
дьком, мов зло
дiй, в пос
пi
ху:
- Ко
лись лi
сом знов, як те
пер.
Вона ус
мiх
ну
ла
ся щас
ли
во:
-
Як те
пер, - пов
то
ри
ла так са
-
мо щас
ли
во, не за
ду
му
ю
чись, i
мов жда
ла.
-
Зiйдемось, - ска
зав вiн i ру
шив
спiш
но з мiс
ця.
-
Зiйдемось, - вiд
по
вi
ла, за
ди
ви
-
в
шись всею ду
шею на ньо
го, i,
не звер
та
ючи вже бiльше очей з
нього, пiш
ла з ви
го
на з обер
не
-
ною за ним го
ло
вою вго
ру бi
лою
стеж
кою, якою са
ме вiн з'їхав…
Вiн, вда
рив
ши ко
ня i ог
ля
нув
-
шись i со
бi за нею, пог
нав i зник,
мов вi
тер, з її очей.
Схвильовано зад
ри
жа
ло за ним
по
ру
ше
не сильним ру
хом ко
ня
сме
ре
ко
ве га
луз
зя. Зад
ри
жа
ло, i
по
си
па
ли
ся з ньо
го гус
тi крап
лi
до
щу. Чут
но, ряс
но впа
ли во
ни
на зем
лю, а да
лi ста
ли лиш од
на
по дру
гiй зсу
ва
ти
ся, рiд
ко, рiд
-
ше, а да
лi пе
рес
та
ли…
Згодом ста
ло в лi
сi ти
хо…
"Гей, на Iва
на, гей, на Ку
па
ла…
гей-гей-гей!" - роз
хо
ди
ть
с
я рап
-
том десь ви
со
ко, вже в лi
сi, щас
-
ли
вий го
лос Те
тя
нин i вмов
кає.
"Красна дiв
чи
на до
лi шу
ка
ла,
гей-гей-гей", - дос
пi
вує за нею в
ду
шi з замк
не
ни
ми ус
та
ми Iва
-
ни
ха Ду
би
ха, що по
вi
ль
ним, по
-
важ
ним кро
ком iде й со
бi за нею
до Мав
ри вго
ру…
Одного дня, мо
же, в три тиж
нi
по стрi
чi Те
тя
ни з Гри
цем, ви
си
-
лає Iва
ни
ха Ду
би
ха Те
тя
ну знов
до Мав
ри на
вi
да
ти
ся, що з нею
дiється, бо вже її дав
но в мли
нi
не бу
ло, а з тим пе
ре
дає для бiд
-
ної i вуз
лик з їдою.
Тетяна йде ра
до i, ви
би
ра
ю
-
чись, зак
вiт
чується. Мо
же, як
раз
ни
нi стрi
неться з ми
лим, дов
го
вже не ба
чи
ли
ся. В нього ро
бо
-
та. Так уже ча
сом бу
ва
ло, що не
-
с
по
дi
ва
но во
ни з со
бою на бi
лiй
стеж
цi зди
ба
лись… А от i ос
тан
-
нiм ра
зом.
I пiш
ла.
Iде за
ду
ма
на.
Її дум
ки все ко
ло Гри
ця. Як вiн
до них при
бу
де, як приш
ле де
да
-
лi ста
рос
тiв, як ма
ти спра
вить
ве
сiл
ля, як во
ни за
жи
вуть, яке їх
жде щас
тя i доб
ро i та
ке iн
ше. Як
Гриць пе
ре
бе
ре в них млин, ста
-
не газ
ду
ва
ти, як усi йо
го по
люб
-
лять i ша
ну
ва
ти бу
дуть, а ма
ти
при них вiд
по
чи
не. Все за її щас
-
тя во
на, доб
ра, мо
ли
ла
ся, до
ки i
крас
но
го Гри
ця за зя
тя не ви
мо
-
ли
ла. А як нi, то пi
де в мо
нас
тир,
ку
ди її заєдно вiд сме
р
тi батька
тяг
ну
ло. Або при них в ми
рi вiд
-
по
чи
не, за
жи
ве. Все, як за
хо
че.
Як за
ба
жає - так i бу
де.
Iдучи так у щас
ли
вих дум
ках та
прис
та
ючи вiд ча
су до ча
су, нi
би
вiд
по
чи
ва
ючи, во
на на
раз стає i
надс
лу
хує.
Їй здається, що її пе
рес
лi
ду
ють
якiсь кро
ки чи не з са
мо
го по
-
чат
ку, зни
зу бi
лої стеж
ки вже, i
то важ
кi, не
по
во
рот
нi.
Вона стає, надс
лу
хує i ог
ля
да
-
ється. А ог
ля
да
ючись, пе
ре
чi
кує.
Може, то Гриць?
Але нi. Вiн все лиш вер
хом їде.
Вiн мов зрiс
ся з своїм ко
нем, нi
-
ко
ли без нього не при
бу
ває до
неї. Вiн один дi
лить їх тай
ну, а
лiс дру
гий. Се не Гриць.
Вона стає, пе
ре
чi
кує знов хви
-
ли
ну i кли
че все-та
ки нi
би до
нього, як зви
чай
но:
-
Я тут! - А вiд
го
мiн у лi
сi вiд
по
-
вi
дає, роз
хо
дя
чи
ся, її го
ло
сом i
ум
лi
ває: - "Тут!" - i бiльше нi
чо
го.
I знов iде.
Але по якiмсь ча
сi во
на на
но
во
на хви
ли
ну пе
ре
чi
кує. А з нею
враз мов i всi сме
ре
ки влi
во i
впра
во. Од
нi над про
пас
тю, дру
-
гi го
рою, нi
би й со
бi ста
ну
ли. Ко
-
ли
шуться лиш лег
ко, шум
лять
обе
реж
но. З нею враз надс
лу
ху
-
ють, а надс
лу
ху
ючи, при
тiм що
-
сь нi
би по
шiп
ту
ють.
"Грицю!"
"Ти, Гри
цю? - пи
тає її чут
ка ду
-
ша i вiд
по
вi
дає са
ма на своє пи
-
тан
ня: - Я тут!"
Вона ми
мо
во
лi ха
пається за
свої чер
во
нi ма
ки, кот
ри
ми квi
т
-
чається, бо так вiн її лю
бить, i
пе
рес
вiд
чується, що во
ни на сво
-
їм мiс
цi, дер
жаться доб
ре.
Нi. Не Гриць.
З гли
би
ни лi
су, зза
ду, за нею
ви
су
вається ста
ре
ча бi
ло
го
ло
ва
пос
тать страш
но
го яко
гось ци
-
га
на-стар
ця i су
не за нею, як
тiнь яка, прос
то за нею.
Тетяна жах
ну
ла
ся. Нi
ко
ли не
ба
чи
ла сього стар
ця в се
лi, хоч i
як доб
ре всiх бiд
них зна
ла, ба
ча
-
чи їх усiх зчас
та-гус
та у своєї ми
-
ло
серд
ної ма
те
рi. Та ось вiн кла
-
няється, скла
да
ючи ру
ки по
бож
-
но на гру
дях, як ба
чи
ла се лиш у
Мав
ри, ко
ли її хто об
да
ро
ву
вав i
во
на з ве
ли
кою по
ша
ною дя
ку
-
ва
ла - i на
раз ста
нув. Во
на пе
ре
-
ля
ка
ла
ся йо
го. її пе
рест
рах пе
-
ред ним зма
гається, хо
ча во
на
не бу
ла бо
яз
ли
ва, - i во
на се ук
-
ри
ває. Та вiн по
мi
чає се i схи
ля
є
-
ться вдру
ге по
кiр
но пе
ред нею.
-
Не ля
кай
ся, доньцю, ста
ро
го
дi
да, - ка
же. - Вiн заб
лу
див тут у
лi
сi, а йде да
ле
ко i нi
ко
му крив
-
ди не ро
бить. Та доб
ре, що ось
те
бе тут по
ди
бав, - ка
же да
лi i
блис
нув якось з виг
ре
бу
щою
зло
рад
нiс
тю чор
ни
ми очи
ма з-
пiд бi
лих брiв.
-
Чого б я ля
ка
лась? - пи
тає Те
-
тя
на, а са
ма ус
ту
пає ста
ро
му з
до
ро
ги, щоб ви
гiд
но пе
рей
шов
поп
ри неї стеж
кою та скор
ше пi
-
шов да
лi. Вiд
так ви
би
рає спiш
но
ще де
що з Мав
ри
но
го вуз
лич
ка i
пе
ре
дає дi
до
вi.
-
Приймiть, доб
рий тат
ку, за
ду
шi по
мер
шi, - ка
же во
на, по
кi
-
р
но про
ха
ючи, - та ска
жiть, будь
лас
ка, звiд
ки са
ме пря
муєте? Чи
з да
ле
кої до
ро
ги? I в да
ле
ку да
-
ль
ше?
-
Нi, доб
ра доньцю. Я сьогод
нi
лиш здо
лу, з ва
шо
го се
ла, - вiд
-
ка
зує ста
рий ци
ган, а сам чо
мусь
ди
виться пильно на мо
ло
ду дiв
-
чи
ну, що в ве
ли
ких чер
во
них
цвi
тах, мов ру
сал
ка, пе
ред ним
опи
ни
ла
ся.
-
А зiб
ра
ли дос
та ми
лос
ти
нi в
на
шiм се
лi? - пи
тає Те
тя
на i ус
-
мi
хається на
си
лу, а з ду
шi ра
да
би утек
ти вiд стар
ця як
най
скор
-
ше i най
дальше.
-
Доста. Спа
си
бi всiм доб
рим,
що спо
ма
га
ють бiд
них. Доб
ре
об
да
ри
ли. Не дур
но звер
тав
ся я
до них; та i про що хо
тiв я роз
вi
-
да
ти
ся - роз
вi
дав
ся. Ни
нi я в тiм
се
лi втретє зря
ду. Бiльше за
дер
-
жу
юсь в се
лi Тре
тiв
цi. Пер
ший
раз був я ще пе
ред двад
цятьма
ро
ка
ми, бо
дай би не зга
ду
ва
ти,
дру
гий пе
ре
хо
див я раз зи
мою, а
оце по раз тре
тiй - а мо
же, й ос
-
тан
нiй, не знаю, як ще до
ля да
лi
по
кер
мує. Та му
сив iти. Взяв на
се
бе де
що зо
ру
ду
ва
ти - дру
гих
по
ря
ту
ва
ти, то й прий
шов. Але
бiльше хто зна чи ще прий
ду.
-
Чому? - пи
тає до
вi
роч
но дiв
-
чи
на.
-
Старiсть не пус
кає. Та й хто
схо
че ста
ро
го ци
га
на три
ма
ти? -
вiд
по
вi
дає дiд, а вiд
так, спер
-
шись на жеб
рацький кий, за
ду
-
мав
ся.
Та роз
ду
му
ючи отак, вiн все бо
-
ком ди
виться на дiв
чи
ну. Во
на
се вiд
чу
ває, i вiд то
го її зби
рає
знов ляк. Вреш
тi об
зи
вається
дiд:
-
Не ска
за
ла би ти ме
нi, доньцю,
чия ти? Та
ка крас
на, пи
ш
на, пря
-
ман
чи
ва?
-
Я донька вдо
ви
цi, - ка
же скро
-
м
но, по
важ
но Те
тя
на.
-
Вдо-ви-цi? - нi
би чу
дується дiд.
-
Вдовицi.
-
А-га! - вiд
по
вi
дає ста
рець про
-
тяж
но i знов мi
рить її оком. Її, i її
чер
во
нi цвi
ти, i зо
ло
тi пiв
мi
ся
цi,
що хи
та
ються звiльна в ухах за
по
ру
шен
ням го
ло
ви.
-
А, - по
чи
нає про
тяж
но вiн да
-
лi, - ко
ли вже вдо
ви
цi, то, мо
же
б, ти i пе
реб
ра
ла за ме
не од
ну
не
ве
ли
ку оруд
ку, щоб я мiг на
-
зад в своє се
ло вер
ну
тись. Ме
не
там ждуть, i ме
нi спiш
но.
-
Чому нi? - об
зи
вається Те
тя
на
по
важ
но, з ду
шi ра
да, що є на
дiя
поз
бу
ти
ся ско
ро ста
ро
го дi
да-
ци
га
на - i пiд
су
ває бро
ви, як все,
ко
ли чу
дується. Та чо
мусь її
знов огор
тає пе
рест
рах пе
ред
ста
рим.
-
Так от ска
жи на
сам
пе
ред, - по
-
чи
нає дiд, - чи знаєш ти мли
нар
-
ку Iва
ни
ху Ду
би
ху? Бо
го
мiльну
па
ню, для бiд
них ми
лос
ти
ву?
-
Знаю, тат
ку, знаю, - вiд
ка
зує
на те за
пи
тан
ня ве
се
ло i до
вi
ро
-
ч
но Те
тя
на з щи
рiс
тю.
-
Що має на всю ха
ту од
ну-од
нi
-
ську доч
ку. Пиш
ну та пе
ще
ну, на
все се
ло най
кра
щу.
Тетяна спа
ле
нi
ла.
-
Знаю, дi
ду, знаю, - ка
же, уни
-
ка
ючи йо
го гост
ро
го пог
ля
ду, i
ус
мi
хається. - Знаю їх обох. Та
що то
бi до них? До Iва
ни
хи Ду
-
би
хи що?
-
До ста
рої, син
ку, нi. Ме
нi до
мо
ло
дої дi
ло, - вiд
ка
зує дiд, -
кра
с
ної ча
рiв
ни
цi, що зво
дить
хлоп
цiв з ро
зу
му, та що - як ка
-
жуть - чор
ни
ми бро
ва
ми вiдь
-
мує, чер
во
ним цвi
том ма
нить, а
очи
ма пе
ре
ма
гає.
Тетяна розс
мi
яла
ся.
-
Туркинею її звуть.
-
Туркинею, дi
ду, - пов
то
ри
ла
дi
в
чи
на, а са
ма чим раз, то по
ва
-
ж
нiє, вiд дi
да вiд
ле
тi
ти б ра
да. -
Що вам, тат
ку, за дi
ло до Тур
ки
-
нi? Ка
жiть ско
рi
ше, - на
пи
рає на
-
раз пря
мо, - бо ме
нi квап
но да
лi.
Я iду до бiд
ної, не
су їй їстки, i во
-
на жде ме
не.
-
До бiд
ної? - пи
тає дiд i приг
ля
-
дається не
до
вiр
чи
во мо
ло
дiй дi
-
в
чи
нi, а ще бiльше її чер
во
ним
цвi
там.
-
До бiд
ної.
-
Тож не
хай те
бе пре
чис
та бла
-
гос
ло
вить за твоє доб
ре се
р
це.
Од
но
го вже на
дi
ли
ла, а дру
гiй
ще не
се. От доб
ра ти i щи
ра. А
чия ти, доньцю, щоб те
бе зга
да
-
ти? - до
пи
тується знов i не спус
-
кає з неї ока.
-
Се пус
те, - вiд
ка
зує Те
тя
на не
-
терп
ля
че. - Кра
ще ви ска
жiть,
що вам вiд Тур
ки
нi тре
ба, що, як
вже ка
жуть, вiд
би
рає ро
зум.
Дiд зiт
хає, вип
рос
то
ву
ючись,
та, нi
би по
ба
чив
ши щось нез
ви
-
чай
не над го
ло
вою мо
ло
дої дiв
-
чи
ни, по
чи
нає:
-
Тяжко, син
ку, сер
це дру
го
му
ра
ни
ти, та вже як про
си
ли, ко
ли
вже так тре
ба, ко
ли за
хо
тi
ли, то
й пе
ре
ка
жу.
-
Хто про
сив? - пи
тає Те
тя
на, а
са
ма аж трем
тить вiд чо
гось не
-
з
на
но
го.
-
Синьоока Наст
ка.
-
Не знаю її, - ка
же Те
тя
на i пiд
-
су
ває бро
ви.
-
Настка з Тре
тiв
ки, що має вiд
-
да
ва
ти
ся, - вiд
ка
зує ста
рий.
-
За ко
го? - пи
тає Те
тя
на, i її очi
мов роз
ши
ря
ються в хви
лi ожи
-
дан
ня йо
го вiд
по
вi
дi.
-
Зараз, донько, не пе
ре
би
вай.
-
I що ж синьоокiй Наст
цi вiд
Ту
р
ки
нi тре
ба?
-
Вона, - по
чи
нає знов дiд, - так
про
си
ла. Стань - ка
за
ла - пе
ред
Тур
ки
нею i та
ке ска
жи:
"Я за
чув, Тур
ки
не, що ти лю
-
биш Гри
ця, най
кра
що
го хло
п
ця
з угорської гра
ни
цi. Що ти по
чи
-
няєш цвi
том i сло
ва
ми, що ти
тво
риш ли
ха, вiд
би
раєш щас
тя.
I чув я, Тур
ки
не, що Гриць те
бе
не лю
бить, бо вже вiд
дав
на го
-
лу
бить дру
гу. Синьооку Наст
ку
за свою вiн виб
рав i вже не
за
ба
-
вом з нею звiн
чається.
Що то
бi до нього, прек
рас
на
Ду
бiв
но? Щоб мо
ло
ду по
ки
нув, з
то
бою од
ру
жив
ся? Таж те
бе про
-
к
ле
не не лиш мо
ло
да, але i всi
лю
ди, хто про те
бе вчує. Таж за
те
бе пi
де смiх i глум се
лом, i ос
-
та
неш зi смут
ком, як те ма
ре
во.
I чув я, Тур
ки
не, що в те
бе ба
-
гатст
во, тож ти хлоп
цiв най
деш i
без то
го Гри
ця. Мо
ло
да Гри
це
ва
- знай - на те
бе пла
че, жаль до
те
бе має, гiр
ко прок
ли
нає. Гриць
те
бе не ба
чив, як її вже лю
бив;
те
бе го
лу
бив, а її вже сва
тав. То
-
му її вiн вiзьме - до
ки до
ве
де
ть
-
ся ста
рос
тiв пiс
ла
ти те
бе пос
ва
-
та
ти.
I чув я, Тур
ки
не, все оце, що ка
-
жу, вiд тої бi
лої Наст
ки, кот
ру
Гриць бе
ре. Сам їй жа
лу
вав
ся,
що ти ли
ху вин
на, що йо
го ма
-
ни
ла, го
ло
ву ду
ри
ла.
Чорними бро
ва
ми нi
би ти стро
-
їла
ся, а з дру
гої сто
рiн
ки ду
шу в
нiм двоїла. Лi
са
ми блу
ка
ла, вiд
-
го
мо
ном гра
ла
ся, а з дру
гої сто
-
рiн
ки блу
дом об
да
ва
ла…
Тепер спам'ятав
ся, те
бе вiн цу
-
рається, чор
них брiв бої
ть
ся, з
яс
ни
ми ко
хається. Не вий
де вже
до те
бе бiльше i не жди, хi
ба що
по
ба
чиш на чор
нiм де ко
нi. То
дi
вiд
вер
ни
ся, щоб лю
ди не зна
ли,
що Гри
ця лю
би
ла, дру
гiй вiд
би
-
ва
ла.
А як не по
ки
неш йо
му по
чи
ня
-
ти, то знай, що й лю
ди не бу
дуть
мов
ча
ти. Ро
зiй
деться нес
ла
ва
про ту чор
ноб
ри
ву, що Гри
ця з
На
с
ту
нею на все по
рiз
ни
ла. Сер
-
це вi
дiб
ра
ла, ду
шу розд
воїла -
не
чис
тою си
лою в го
рi уто
пи
-
ла…"
-
Так.
-
Я, дiд, всьому свi
док. Пе
ре
ка
-
жи, донько, оце тiй Тур
ки
нi, як її
доб
ре знаєш, що Гриць iн
шу має.
На ве
сiл
ля про
сить, i я там iду. - I
з ти
ми сло
ва
ми дiд скiн
чив,
ждав. Те
тя
на зсу
ну
ла
ся йо
му в
но
ги.
-
Я, дi
ду… Тур
ки
ня, - зой
кну
ла i,
об
няв
ши йо
го ко
лi
на, вмовк
ла,
мов ум
лi
ла.
Дiд стре
пе
нув
ся.
-
Справдi-таки ти? Чо
му ж ти
за
раз не приз
на
ла
ся, що ти са
ма
Ду
бiв
на, то, мо
же, не був би то
бi
все пе
ре
ка
зу
вав. I мав те
бе за
Ду
бiв
ну, i не вi
рив. Але доб
ре ро
-
з
по
вi
ли про те
бе тiї, що те
бе
зна
ють. По
ди
бав на
вiть тут, ку
-
ди справ
ля
ли. Гар
на ти, Тур
ки
-
не, - жод
не не збре
ха
ло. А за
твою ми
лос
ти
ню, що по
да
ла ти
пе
ред хви
ли
ною, дiд то
бi зле
вiд
дя
чив
ся. Але я не ви
нен. Я нi
-
чо
го не знав. Наст
ка роз
по
вi
ла, а
їй вiн ска
зав. Двох вiн вас лю
-
бить, а од
ну бе
ре. Що я тут по
ра
-
д
жу? Ти са
ма тут вин
на. Бу
ло не
по
чи
ня
ти Гри
це
вi. Нi чор
ни
ми
бро
ва
ми, нi чер
во
ним цвi
том, нi
со
лод
ким сло
вом… нi… сам не
знаю чим. Що я тут вам ви
нен?
Са
ма од
на ти знаєш, ли
ха на
ко
-
їла. То
му i про
си
ли пе
ре
ка
за
ти
оце то
бi. Раз най має Гриць спо
-
кiй!
-
Нi, тат
ку, - обiз
ва
ла
ся вреш
тi
Те
тя
на, звер
та
ючи до ста
ро
го
своє по
бi
лi
ле, мов за
мерт
вi
ле,
ли
це, стис
ка
ючи з не
ви
мов
ним
жа
лем йо
го ко
лi
на. - Нi, тат
ку, я
не по
чи
ня
ла, зло
го не ро
би
ла.
Гри
ця лиш лю
би
ла… О, о, о! Нi,
тат
ку, нi, - май
же стог
не, мо
ли
-
ть, - се не мо
же бу
ти, що дру
гу
вiн бе
ре, не мо
же бу
ти! - май
же
скри
ча
ла i знов го
ло
ву до нiг йо
-
го схи
ляє, роз
пуч
ли
во їх стис
кає.
Дiд здвиг
нув пле
чи
ма.
-
Не знаю, донько, - вiд
по
вiв су
-
хо. - Так ме
нi ка
за
ли. Не ту
тей
-
ший я. Я що знав, ска
зав. Му
сив
так.
-
О, о, о! - прос
тог
на
ла Те
тя
на,
мов пiдст
ре
ле
на, все ще кля
ча
-
чи, i при
тис
ну
ла ли
це до дi
до
вих
ко
лiн. - О, о, о!..
-
Так, донько, - пот
вер
див дiд. -
Се все прав
да, що пе
ре
ка
зує си
-
ньо
ока Наст
ка, а ме
не са
мо
го
Гриць на ве
сiл
ля про
сив, i я до
них iду.
-
Нi, тат
ку! - кли
че, як пер
ше,
Те
тя
на з роз
пуч
ли
во-впев
ня
ю
-
чим го
ло
сом, i знов об
нi
має з не
-
ви
мов
ним жа
лем-по
ко
рою дi
до
-
вi ко
лi
на, мов
би iн
шо
го ру
ху не
зна
ла, ма
ла пе
ред со
бою свя
то
го
i мо
ли
ла
ся до нього. - Нi, тат
ку,
не ка
жiть сього. Се не мо
же бу
-
ти… Ми ще ось… не
дав
но тут у
лi
сi, - зах
ли
па
ла, - стрi
ча
лись, - i
при тих сло
вах во
на мов ги
не,
гас
не. - I вiн… ще цi
лу
вав. Се не
мо
же бу
ти, неп
рав
да; вiн дру
гу
не бе
ре… вiн ме
не лю
бить. Я не
по
чи
ни
ла!.. - крик
ну
ла з роз
пу
-
кою. - Я ли
ше лю
би
ла, лю
би
ла,
тат
ку! Ми со
бi по сло
вi, i за
ки
снiг упа
де, бу
ду в йо
го ха
тi. Тат
-
ку!! вiн ме
не лю
бить. О… тут… в
лi
сi… стiльки ра
зiв, - хли
па
ла, - в
лi
сi… - I знов мов ум
лi
ває.
Старий за
ре
го
тав
ся.
-
Кажеш - лю
бить те
бе? - спи
-
тав.
Тетяна пiд
ня
ла до нього, бла
га
-
ючи, го
ло
ву, що в роз
пу
цi на
зад
їй опа
да
ла. - О, лю
бить, тат
ку
доб
рий, лю
бить! - впе
в
ня
ла i на
-
но
во, як пер
ше, ту
лить i тис
не
роз
пуч
ли
во ли
це до дi
до
вих ко
-
лiн. - Ме
не од
ну лю
бить, ме
не
од
ну на свi
тi. Сам ме
нi ка
зав, i
йо
му я вi
рю. А за
ки снiг упа
де,
ка
зав, бу
деш в моїй ха
тi. Я йо
го
Тур
ки
ня! - крик
ну
ла, розп
рос
те
-
р
ши ру
ки, i впа
ла ли
цем до зем
-
лi.
Дiд пiд
вiв її.
-
Не бу
деш, Тур
ки
не! - клик
нув
твер
до. - В нiй бу
де си
ньо
ока На
-
ст
ка, а Гриць, як то
бi ка
жу, спро
-
шує на ве
сiл
ля. Ме
не вже про
-
сив. Я до них iду. Встань, спа
м'я
-
тай
ся, про Гри
ця не ду
май, не
му
ти йо
го щас
тя, бе
ре
жись грi
ха
- iнак
ше по
ба
чиш!.. - I з ти
ми
сло
ва
ми, не
на
че пiд
да
ючись
яко
мусь тай
но
му при
ка
зо
вi, по
-
ма
хав до неї з пог
ро
зою п'ясту
-
ком. Те
тя
на вит
рi
щи
лась че
рез
хви
лю на нього з не
са
мо
ви
то
роз
ши
ре
ни
ми очи
ма, од
нак, зро
-
зу
мiв
ши вреш
тi йо
го сло
ва i йо
-
го пог
ро
жу
ючий рух, на
раз, мов
змiя, зви
ну
ла
ся з зем
лi i ста
ну
ла
на но
ги.
-
Iди ти!! - крик
ну
ла на
раз ди
-
ким го
ло
сом, ски
пi
лим з рап
то
-
вої не
на
вис
тi, не
на
че з йо
го ос
-
тан
нiм сло
вом опи
ни
ла
ся вся
по
гань свi
та пе
ред нею. - Ти! - i з
тим сло
вом тру
ти
ла ста
ро
го так
сильно вiд се
бе, що вiн вiд
ра
зу
упав. - Iди -
ти!! Ти сам не
чис
тий,
що ме
не по
ди
бав. Гри
цю! - крик
-
ну
ла вслiд за тим з усiєї си
ли,
мов не тям
ля
чись з роз
пу
ки, i -
роз
ре
го
та
ла
ся. - Гри
цю, я тут!
В дi
да спа
лах
ну
ли страш
но ци
-
ганськi очi, i, пiд
няв
шись, вiн по
-
г
ро
зив вдру
ге п'ясту
ком i би
чем.
-
Гай, гай! - крик
нув, за
са
па
ний,
i зак
ляв тут страш
но. - От що, ча
-
рiв
ни
ця-вiдьма, - до
дав, - са
ма
ти спра
вед
ли
ва. Те
пер се сам я ба
-
чу. Наст
ка прав
ду ка
за
ла! Знай
ти раз вiд неї, а дру
гий i вiд ме
-
не. Гриць її пос
ва
тав, а те
бе ли
-
шає.
-
Неправда, вiн ме
не лю
бить! -
ки
ну
лась на нього Те
тя
на з зво
-
ру
шен
ня зди
чi
лим без
звуч
ним
го
ло
сом i та
ки
ми ж очи
ма, бо
ро
-
ня
чись з усiєї си
ли про
ти уби
ва
-
ючих, страш
них слiв стар
ця.
-
Тiльки й тво
го! - клик
нув на
те дiд i зал
ляв
ся при тих сло
вах
гiр
ким по
га
ним смi
хом. - Тiльки
й тво
го. Так як йо
го батько лю
-
бив ко
лись йо
го ма
тiр, - до
дав з
не опи
са
ною не
на
вис
тю. - Тiль
-
ки й тво
го!
Тетяна, не зро
зу
мiв
ши всiх йо
-
го слiв, лиш ос
тан
нi, знов ки
ну
-
лась на нього.
-
Iди ти! - крик
ну
ла i, пiд
су
ва
-
ючи ви
со
ко чор
нi свої бро
ви, пi
-
д
ня
ла ру
ки i ука
за
ла на не
да
ле
-
ку про
пасть. - Iди! - пов
то
ри
ла, -
ки
нься там - i бiльше не ве
р
тай!
Старий вит
рi
щив
ся з пе
ре
ля
-
ком на неї i, схи
лив
шись за би
-
чем, що ви
пав йо
му з рук, хо
тiв її
вда
ри
ти.
Але її вже не бу
ло - зник
ла.
Лиш зi сто
ро
ни, ку
ди мет
ну
ла
ся,
за
чув вiн роз
пуч
ли
вi го
лос
нi
сло
ва: "Гри
цю!.. я тут". А вiд
так
по хви
лi прик
рий дов
гий смiх…
Задихана, без крап
лi кро
вi в ли
-
цi, з блуд
ни
ми май
же очи
ма, з
вик
рив
ле
ни
ми ус
та
ми, впа
дає
Те
тя
на до ма
те
рi i ки
дається їй
на гру
ди.
-
Мамо! - скри
ча
ла по
гас
лим чу
-
жим го
ло
сом. - Ма
мо, Гриць ме
-
не по
ки
нув, зра
див. Ме
не вiн
лю
бив, а з дру
гою вiн
чається.
Ма
мо! - кли
че, не да
ючи ма
те
рi
опам'ята
ти
ся з своїх слiв, i тер
-
мо
сить її, не тям
ля
чись, що
си
ли.
- Ма
мо! вiн двох на
раз лю
бив,
слу
хай
те, ма
мо!!
Iваниха Ду
би
ха, що са
ме си
дi
ла
на ла
вi, по
ба
чив
ши на
раз май
же
на
пiв
бо
же
вiльну доньку, лиш до
стi
ни опер
ла
ся.
-
Що за Гриць? - пiш
ло глу
хе
пи
тан
ня.
-
Той, ма
мо, що раз зи
мою на
ко
нi тут був. Гар
ний та
кий! В лi
-
сi ми все схо
ди
ли
ся; там ми лю
-
би
ли
ся. Лiс один все знав. Гриць,
ма
мо! - i роз
ре
го
та
ла
ся.
Стара пiд
ве
лась важ
ко.
-
Так? - спи
та
ла, а по
тiм до
да
ла:
- То
бi вiн ка
зав цвi
ту па
по
ро
тi
шу
ка
ти? - I, ска
зав
ши се, ус
мiх
ну
-
лась, мов ос
тан
нiй раз в жит
тi.
-
Мамо!! - пi
шов ок
рик не
чу
ва
-
ної роз
пу
ки на всю ха
ту. - Ма
мо!
-
Ти од
на в ме
не бу
ла, - вiд
по
вi
-
ла ма
ти. - Од
на на всiм свi
тi…
-
Мамо!!
Дубиха не вiд
по
вi
ла бiльше…
Тетяна впа
ла на ко
лi
на пе
ред
нею… спо
вi
да
ла
ся…
Годину пiз
нi
ше Те
тя
на знов у
лi
сi.
Летить ша
ле
ним кро
ком, мов
са
ма стрi
ла, до ста
рої Мав
ри. "Ма
-
в
ро!! - тов
четься нi
би го
лос в її
гру
дях ди
ким сто
го
ном i шу
кає
прос
то
ру. - Мав
ро!!" Аж i опи
ни
-
ла
ся.
Стара ци
ган
ка пе
ре
ля
ка
ла
ся
ви
ду дiв
чи
ни i вiд
ра
зу її об
ня
ла.
-
Доньцю, - ка
же, - доньцю, яка
в вас при
го
да?
-
Мавро! - лиш крик
ну
ла i на
гру
дях мов за
ка
ме
нi
ла.
В очах ста
рої щось ли
хо
вiс
но
блис
ло.
-
Вiн? - спи
та
ла ли
ше, вик
ри
ви
-
в
ши ус
та з не
опи
са
ним бо
лем.
-
Бере дру
гу. Зра
див ме
не! - ви
-
с
тог
на
ла Те
тя
на i знов, як пер
-
ше, умовк
ла.
-
Бачиш? А ти га
да
ла, донько, -
обiз
ва
ла
ся Мав
ра, - що вiн бу
де
те
бе зав
ше лю
би
ти?
-
О, Мав
ро! - ви
зой
кну
ла Те
тя
-
на. - Лю
бив-го
лу
бив, цi
лу
вав, при
-
рi
кав, Мав
ро, ще не
дав
но, ще не
-
дав
но тут ось в лi
сi, а те
пер…
Мавра розс
мi
яла
ся на
раз, мов з
ма
лої ди
ти
ни. - Та-ак? - цi
дить
злоб
но. - Го
лу
бив, цi
лу
вав?
-
Голубив, цi
лу
вав… ще ос
тан
-
нiй раз з ко
ня, по ту
чi… о… так
щи
ро…
-
По ту
чi? - ди
вується ста
ра. - То
вiн? - I на
раз з гли
бо
ким жа
лем
хи
тає го
ло
вою i мов при
га
дує
со
бi щось, шеп
че: - Бо
же, бо
же!! -
а по
тiм, спам'ятав
шись, об
зи
ва
є
-
ть
ся твер
до i з не
на
вис
тю: - То
аби-сь зна
ла, донько, що кот
рий
най
бi
ль
ше ми
лує, той най
бор
ше
зрад
жує! Як цi
лує те
бе, йо
го сер
-
це вже з то
бою про
щається. Кот
-
рi так не ро
би
ли?
-
О, о, о! Мав
ро! - прос
тог
на
ла
Те
тя
на, а вiд
так, за
ки
ду
ю
чи роз
-
пуч
ли
во ру
ки по
зад го
ло
ви,
скри
ча
ла: - Я збо
же
во
лiю!
-
Нi, доньцю, не збо
же
во
лiєш, -
ус
по
ко
юва
ла Мав
ра, - i я не збо
-
же
во
лi
ла. Ади, - тяг
ну
ла спо
кiй
-
но, - як ме
не не то вiн, але всi вi
-
д
цу
ра
ли
ся, ви
ки
ну
ли в лiс, мов
звi
рю
ку, з-по
мiж се
бе, ди
ти
ну
за
б
ра
ли. Не зду
рiєш. I я сьогод
нi
жи
ву, не збо
же
во
лiв
ши, са
ма на
всiм свi
тi, на цi
лу го
ру, на цi
лий
лiс, а все че
рез ми
лу
ван
ня. I я не
зду
рi
ла. Га-й, га-й! - аж зас
пi
ва
ла
своїм зви
чаєм, по
хи
тав
ши го
ло
-
вою. - Не зду
рiєш.
-
А я збо
же
во
лiю, Мав
ро, - впев
-
ня
ла глу
хо Те
тя
на. - Я збо
же
во
-
лiю, не год
на пе
ре
нес
ти. Що ро
-
би
ти, Мав
ро?
Мавра стис
кає без
рад
но пле
чи
-
ма, од
нак, на
ду
мав
шись хви
ли
-
ну, до
дає:
-
Я пi
ду до нього i са
ма спи
таю.
Роз
вi
да
юсь, чи прав
да; хто се то
-
бi ка
зав? Звiд
ки то все знаєш?
-
Старий який
сь ци
ган, кот
ро
го
я, iду
чи до те
бе, зди
ба
ла в лi
сi,
все ска
зав. Вiн не бре
хав, - i тут
роз
по
вi
ла Мав
рi про стрi
чу з ста
-
рим Анд
ро
на
тi.
-
А вiн звiд
ки знав? - спи
та
ла
нез
ви
чай
но за
цi
кав
ле
на Ма
в
ра.
-
Грицева мо
ло
да са
ма пе
ре
ка
-
зу
ва
ла оце ним до ме
не. Ста
ра
ци
ган
ка зак
ля
ла, але не
ба
вом,
ути
хо
ми
рив
шись, до
да
ла:
-
Цить, донько, цить; я ту
ди пi
-
ду, роз
вi
да
юсь про все, до
не
су
то
бi прав
ду. Цить, не гри
зи
ся.
Але знай, ко
ли се прав
да, їм доб
-
ра не бу
де. Нi йо
му, нi їй. Я то
бi
як ма
ти - а де ма
ти прок
ле
не,
там не
ма щас
тя.
Тетяна мов
ча
ла, вже не во
ру
ха
-
ла
ся.
-
Я поп
ро
бую ще йо
го на
зад на
-
вер
ну
ти, - обiз
ва
ла
ся по но
вiй
за
ду
мi Мав
ра ус
по
ко
ю
ючим го
-
ло
сом.
На тi сло
ва ста
рої Те
тя
на про
-
ки
ну
лась, мов га
дю
кою вку
ше
-
на. Про
ки
нув
шись, тру
ти
ла во
на
Мав
ру з та
кою си
лою вра
же
ної
гор
дос
тi i по
гор
ди вiд се
бе, як
не
дав
но Анд
ро
на
тi, що та на ла
-
ву впа
ла.
-
Щоб ти не пос
мi
ла! - клик
ну
ла
i, вип
ря
мив
шись в цi
лiй своїй
мо
ло
де
чiй струн
кос
тi, пiд
су
ну
ла
ви
со
ко бро
ви. - Я не оду
ри
ла, -
го
во
ри
ла по
гас
лим го
ло
сом, -
двох я не лю
би
ла. Щоб ти не по
-
с
мi
ла. Я йо
го вiр
но лю
би
ла, - го
-
во
ри
ла з по
бi
лi
ли
ми ус
та
ми да
-
лi, - йо
го од
но
го; вiн ме
не зра
-
див, то що на
вер
та
ти? Не пос
мi
-
єш!
-
То й маєш за свою вiр
нiсть, -
бо
ро
ни
лась ура
же
но Мав
ра роз
-
д
ра
з
ле
ним го
ло
сом.
-
Маю, - вiд
ка
за
ла Те
тя
на твер
-
до, вiд
ди
ху
ючи важ
ко з зво
ру
-
ше
н
ня, i на хвильку вмовк
ла.
-
Вiн од
ру
житься, бу
де газ
да на
все се
ло - а ти? Те
тя
на мов
ча
ла,
од
нак мов
ча
чи чим
раз бiльше
блi
д
ла.
-
Вiн од
ру
житься, бу
де газ
да на
все се
ло - а ти? - пов
то
ри
ла Мав
-
ра все ще розд
раз
не
ним го
ло
сом.
Тетяна пог
ля
ну
ла на Мав
ру. Бо
-
же, що за очi!!! Як во
на ди
ви
ла
-
ся… див
ля
чись, бла
га
ла, мо
ли
ла,
вiд
так вiд
по
вi
ла:
-
Буду Те
тя
ною - чим ма
ла б бу
-
ти? - i з тим, як ка
мiнь, умо
вк
ла.
Мав
ра не зро
зу
мi
ла її.
-
I що йо
му зро
биш?
-
А ти що зро
би
ла, Мав
ро? - ма
-
й
же про
си
ча
ла Те
тя
на, пiд
су
ва
-
ючи ви
со
ко чор
нi свої бро
ви.
Мавра спер
шу вмовк
ла, по
тiм
зак
ля
ла, а вреш
тi ска
за
ла:
-
Я по
ко
ри
ла
ся до
лi, пiд
да
ла
ся
їй, та от i до
жи
ваю. Що бу
ло ро
-
би
ти?
Тетяна пог
ля
ну
ла на неї май
же
блуд
ни
ми очи
ма.
-
Ти, Мав
ро, - ска
за
ла твер
до, -
ти по
ко
ри
ла
ся. Год
на бу
ла.
-
А ти що, доньцю, зро
биш? Вiн
те
бе вже не вiзьме.
-
Вiн ме
не не вiзьме. Нi
ко
ли не
вiзьме, - обiз
ва
ла
ся дiв
чи
на, од
-
нак мов не своїм вже го
ло
сом.
-
Пропало твоє щас
тя… про
па
ла
твоя до
ля, - по
ча
ла знов з жа
ло
-
бою Мав
ра i за
хи
та
ла го
ло
вою
по своєму зви
чаю.
-
Ов-ва!! - вiд
по
вi
ла тут на
раз
дi
в
чи
на i, пог
ля
нув
ши на Мав
ру
з роз
го
рi
лим яки
мось пог
ля
дом,
вий
шла ско
ро з ха
ти…
Надумавшись хви
ли
ну, Мав
ра
ви
бiг
ла за нею.
-
Прийди за два днi знов, - кли
-
к
ну
ла. - Я пi
ду завт
ра роз
вi
да
ти i
при
не
су то
бi прав
ду. Прий
ди, як
ка
жу, знов…
Тетяна ог
ля
ну
лась на сi сло
ва
ста
рої, але не вiд
по
вi
ла. Схо
ди
ла
ско
рим не
рiв
ним кро
ком бi
лою
стеж
кою вниз i зник
ла ста
рiй з
очей…
***
Вернувши в свою ха
ту, вда
ри
-
ла
ся Мав
ра п'ясту
ком в го
ло
ву.
"Се вiн, от
же, той Гриць, ца
ре
вич
мiй - вiн! Вiн, що за
є
дно, як ка
за
-
ла Те
тя
на, на чор
нiм ко
нi їздив,
бо i в ме
не був на нiм. Вiн з Тре
-
тiв
ки, он там за Ча
ба
ни
цею. Ой,
гос
по
ди, - за
бiд
ка
ла
ся. - Де ма
ла
я свою го
ло
ву, ко
ли вiн був у ме
-
не? Я йо
му во
ро
жи
ла i не до
га
-
да
ла
ся, що се вiн! Те
тя
нин! Де
бу
ла го
ло
ва в ме
не? Мов тi пта
-
хи, тю
тю
ка
ли во
ни со
бi лi
сом,
мо
же, й не
да
ле
ко ме
не, а я не ос
-
те
рег
ла".
-
Тетяно, сер
це моє! - прос
тог
-
на
ла вго
лос. - Те
тя
но моя, се
р
це
моє, що те
пер з то
бою бу
де? Ти,
я ба
чу, не Мав
ра, ти, я ба
чу, не
пе
ре
не
сеш сього. Те
бе вже жаль
заг
лу
шує; гос
по
ди, зми
ло
сер
ди
-
ся. Що ти змал
ку не ма
ла? - го
во
-
ри
ла да
лi. - Все, що хо
тi
ла, ма
ла.
Зав
ше бу
ло, як ба
жа
ла… а те
-
пер… - iз жа
лю-роз
пу
ки за дiв
чи
-
ною Мав
ра за го
ло
ву iми
ла
ся, та
тут вже i сха
ме
ну
ла
ся. Нi. Во
на
пi
де до нього. Завт
ра. Ско
ро за
-
зо
рiє, за
ким сон
це зiй
де, во
на
бу
де в нього. Те
пер знає все.
Впа
де йо
му до нiг i з ду
шi поп
ро
-
сить. "Си
ноньку, ца
ре
ви
чу мiй
кра
с
ний, - бу
ду мо
ли
ти. - Не гу
-
би Те
тя
ни. Я її ви
ба
ви
ла. Я її ви
-
го
лу
би
ла. Чим не вда
ла
ся то
бi?
Не вда
ла
ся рос
том, не вда
ла
ся
бро
ва
ми, не вда
ла
ся сер
цем? Си
-
ноньку мiй - не гу
би!"
Може, пос
лу
хає.
***
Переходила Те
тя
на два днi i двi
но
чi; май
же не ля
га
ла. Не їла i не
пи
ла, ли
ше все чо
гось жда
ла, хо
-
ди
ла нi
би сон
на, не ба
чи
ла нi
ко
-
го i не чу
ла, а все по лi
сi i по бi
-
лiй стеж
чи
нi. То там опи
ня
ла
ся,
де вiн го
лу
бив, то там роз
зи
ра
-
ла
ся, де вiн на неї ждав, то там
знов об
зи
ва
лась:
"Я тут!" - а все без упи
ну, все га
-
ряч
ко
ве, до
ки не спа
ла з сил, до
-
ки не зай
шла з нею важ
ка змi
на.
Стара ма
ти не спи
няє, знає! Хо
-
рiй ду
шi те
пер спо
кою тре
ба. Не
-
хай впер
ве своє го
ре са
ма пе
ре
-
мо
же. А да
лi - гос
подь є.
В лi
сi доб
ре.
В лi
сi, як в тiй церк
вi. I спо
кiй є,
i гос
подь; i зрос
ла во
на в нiм, i
свiй бiль в нiм згу
бить. Во
на
лиш сте
ре
же її, чи не тiн
ню за
нею во
лi
четься, щоб со
бi ли
ха
яко
го не за
по
дi
яла. А бе
ре
жу
чи,
заєдно мо
литься: "Гос
по
ди, зцi
-
ли, гос
по
ди, скрi
пи, до
ве
ди до
ми
ру". Са
ма вже мов не та, що
впер
ве по свi
тi хо
дить. За не
дов
-
гий смут
ний час снi
гом по
бi
лi
ла.
До
до
лу по
хи
ли
лась, гро
бу ба
-
жає…
Третьої дни
ни, як вер
ну
ла Те
-
тя
на знов з лi
су, ска
за
ла ма
те
рi:
- Я йду до Мав
ри. Ме
нi тре
ба
Мав
ри. Я прий
ду. Я прий
ду знов.
Мати при
тис
ну
ла її мовч
ки до
се
бе - i ба
чить - у дiв
чи
ни го
ло
ва
го
рi
ла, очi ди
ви
лись за чи
мось
ши
ро
ко впе
ред се
бе, а са
ма во
на
трем
тi
ла…
-
Iди з бо
гом, доньцю, до Мав
-
ри, з бо
гом i вер
тай, - ви
ряд
жа
ла
бiд
на, а з рук їй тяж
ко Те
тя
ну
ви
пус
ка
ти. Але дiв
чи
на, мов лиш
ви
жи
да
ла ос
таннього сло
ва ма
-
те
рi, вир
ва
лась ди
ко з її рук i в
лiс, мов не
са
мо
ви
та, пос
пi
ши
-
ла…
-
Господи, зцi
ли, гос
по
ди, скрi
-
пи - вiд смер
тi сох
ра
ни… - про
-
ше
п
та
ли знов ма
те
ри
нi ус
та, i
во
на вер
ну
ла
ся в ха
ту.
Тетяна вже в Мав
ри стоїть на
по
ро
зi.
-
Правда, Мав
ро? - бу
ло її пер
ше
сло
во, ви
по
вiд
же
не чу
жим го
ло
-
сом, в кот
рiм всi стру
ни, що до
сi
гра
ли, пiр
ва
ли
ся.
-
Правда, доньцю, прав
да, - вiд
-
ка
зує Мав
ра, i в ду
шi ди
вується
страш
нiй змi
нi, що зай
шла з дiв
-
чи
ною. - З ним са
ма я го
во
ри
ла.
Се той, що раз i в ме
не був. Та як
вже i ка
жу, са
ма з ним го
во
ри
ла.
- I го
во
ря
чи, не спус
кає Мав
ра з
дiв
чи
ни ока. - Смi
яв
ся, донько,
що са
ме я за те
бе на нього на
ки
-
ну
ла
ся. "Хлоп
це
вi двi лю
би
ти
мо
ж
на", - ка
же. I вiн Ду
бiв
ну лю
-
бить. Хто б її не лю
бив? За її чор
-
нi бро
ви та за щи
ре сер
це. Нi
ко
-
го в жит
тi вiн так щи
ро не лю
-
бив, як са
ме Тур
ки
ню. Але так
вже скла
ло
ся, що во
на дру
га з
ря
ду - му
сить ус
ту
пи
ти. I що хоч
вiн двi лю
бить, з дво
ма вiн
ча
ти
-
ся не мо
же. Хоч би хо
тiв - то пiп
не звiн
чає. Що Те
тя
на хо
че вiд
нього? Що вiн тут по
мо
же? Ки
не
Наст
ку? Наст
ка не вiдс
ту
пить.
Страш
но Наст
ку ки
ну
ти. Те
тя
нi
лег
ше. Во
на ба
гач
ка, дру
гий пос
-
ва
тає, i все бу
де доб
ре. Нею вiн
не жу
риться. Йо
му гiр
ше. Вiн
має все чор
ноб
ри
ву пе
ред очи
-
ма, дар
ма що за тиж
день в них
ве
сiл
ля. Так бу
де ка
ра
тись, до
ки
її не за
бу
де. Са
мi дiв
ча
та ли
ха
наб
роїли, йо
го по
лю
би
ли, i те
-
пер вiн ви
нен. Дос
та Наст
ка гнi
-
вається, а то ще й во
на за
во
дить.
Як вiн ли
ху за
ра
дить? Як
би знав,
за
ра
див би, але вiн не знає. Не
-
хай во
на, Мав
ра, пе
ре
ка
же Тур
-
ки
нi, що за тиж
день в нього з
Наст
кою ве
сiл
ля, але вiн її лю
-
бить… Ой, - зой
кну
ла вкiн
цi Ма
-
в
ра, i ма
ло що не спла
ка
ла. - Ме
-
нi жаль то
го тво
го Гри
ця, до
нь
-
ко. Жаль чо
гось i гiр
ко. Ме
нi жа
-
ль те
бе, бо ти моя, а жаль i йо
го,
бо чи
мось i вiн мiй. Гос
по
ди бо
-
же, чо
му во
но так скла
ло
ся? А
та
кий вiн гар
ний, а та
ка ти доб
-
ра, а скла
ло
ся так фальши
во. Са
-
ме як ко
лись i в ме
не. Гос
по
ди,
прос
ти, я хоч прог
рi
ши
ла
ся, чо
-
ло
вi
ка зра
ди
ла, але ти… - i ур
ва
-
ла.
Тетяна не вiд
по
вi
да
ла.
Стояла бi
ла, як смерть, все ще
ко
ло две
рей, не ру
ха
ючись з мiс
-
ця, з очи
ма, що шу
ка
ли заєдно
чо
гось по сто
лi, важ
ко ди
шу
чи. А
ко
ли Мав
ра, жа
лi
ючи її, ска
за
ла:
"Про
па
ло твоє щас
тя, донько,
про
па
ла твоя до
ля!" - во
на, не
обiз
вав
ши
ся до неї нi сло
веч
ком,
пурх
ну
ла з ха
ти, як вiд ма
те
рi, i
пог
на
ла…
Бiжить бi
лою стеж
кою, роз
ко
-
ли
ба
на го
рем, хи
тається, хо
че
по
бо
ро
ти жаль в сер
цi - i чує, не
год
на. Пiд
па
дає йо
му, вiн її глу
-
шить. Чує ли
ше, що щось му
сить
ста
ти
ся. З нею са
мою чи з ним -
не знає. Щось по
туж
не, ве
ли
ке,
щось, чо
го до
сi не бу
ло, але му
-
сить, щоб уби
ло те ли
хо, що знi
-
ве
чи
ло її щас
тя. Те ли
хо, що та
ке
ве
ли
ке, та
ке не
доб
ре. Гос
по
ди!
Ша
лiє щось в її цiл
ком розд
раз
-
не
нiм вже мiз
ку. Чо
му во
но тут?
Чо
му та
ке сильне? Вiд
так знов
ви
ри
нає, зма
гається пер
ша її ду
-
м
ка, що щось му
сить ста
ти
ся.
Пе
ре
ду
сiм ста
ти
ся, що б уби
ло
те ли
хо, що уби
ло її щас
тя. Во
на
йо
го уб'є. Во
на чує, що уб'є. Що
год
на. Але як? Але що?.. Во
на не
знає нi
чо
го… На
раз в її го
ло
вi
по
чи
нає знов пу
та
ти
ся. Хто ви
-
нен? - пи
тає са
ма се
бе. - Гриць?
Нi, Гриць не ви
нен. Вiн її лю
-
бить, ось ска
зав i Мав
рi, що лю
-
бить. Наст
ка вин
на? Нi. I Наст
ка
не вин
на. I в Наст
ки щас
тя не
ма.
Її Гриць не так лю
бить. - На
раз
зас
та
нов
ляється. - А мо
же, i лю
-
бить? О, лю
бить, лю
бить! - зак
-
ри
ча
ло щось кри
ва
вим зой
ком в
її ду
шi, пе
ре
ма
гає, заг
лу
шує все
по
пе
реднє. - Лю
бить! Iнак
ше би
не брав. Лю
бить! - i тут же за
ли
-
вається во
на страш
ним бо
же
-
вiльним смi
хом…
Вiдтак знов вер
тає, нап
ли
ває
пер
ша дум
ка. Гриць ви
нен? Нi,
Гриць не ви
нен, її сер
це ка
же,
що Гриць не ви
нен. Се щось iн
-
ше. Се те ли
хо вин
но, що в нiм
за
хо
ва
ло
ся i йо
го спи
няє. Ли
хо!!!
Во
но ви
ну
ва
те, йо
го тре
ба вби
-
ти. Во
на то
то уб'є. Во
на… На
раз
ста
ну
ла, мов уко
па
на, - за
ки
нув
-
ши ру
ки по
зад го
ло
ви, i роз
зи
-
рається блуд
ни
ми очи
ма по лi
сi,
по вер
хах де
рев… Хто їй ска
же,
як во
на до ли
ха до
бе
реться? -
заб
лис
ло пи
тан
ня в її мiз
ку. Хто
їй ска
же? Нiх
то. Бо нiх
то не знає.
Але во
на са
ма. Рап
том об
зи
ва
є
-
ть
ся на
раз щось в нiй. Во
на вже
знає. Цвiт па
по
ро
тi їй ска
же.
Цвiт па
по
ро
тi! Во
на знай
де цвiт
па
по
ро
тi, i вiн один їй ска
же,
щоб нiх
то не знав, нiх
то не чув.
Ска
же. Хто знай
де цвiт па
по
ро
тi,
ка
зав їй раз Гриць, той все на
свi
тi знає, i своє щас
тя знай
де.
От
же й во
на бу
де зна
ти. Зна
ти,
як приб
ра
ти
ся до ли
ха, як йо
го
уби
ти. Во
на йо
го уб'є, - ша
лiє в її
мiз
ку, - щоб йо
го нiг
де не бу
ло, в
жод
нiм за
кут
ку свi
ту. Нi в неї, нi
в Гри
ця, нi в Наст
ки… Нiг
де не
бу
ло. То
дi бу
де доб
ре. Але ско
ро,
ско
ро тре
ба… iти… ско
ро… щоб
не бу
ло пiз
но… i як сто
яла, так
звер
ну
ла
ся i пог
на
ла в гли
бiнь
лi
су…
***
Тетяна мов
ча
ла i ви
ле
тi
ла так
мо
вч
ки з ха
ти, не пог
ля
нув
ши
на Мав
ру i пог
ля
дом. Не
доб
ре
ста
ло Мав
рi на ду
шi з оцим мов
-
чан
ням дiв
чи
ни. "Що за
ми
кає її
ус
та?" - пи
та
ла се
бе сум
но. I їй
вiд то
го страш
но за дiв
чи
ну. Те
-
тя
на за цей ко
рот
кий час ви
ху
дi
-
ла, зблiд
ла, очi за
го
рi
ли, ся
ють
див
ним блис
ком, а да
лi… Що ще
да
лi бу
де? Щоб во
на, не дай бо
-
же, в тяж
ку хво
ро
бу не впа
ла.
Або… або… що ще гiр
ше… аж
страш
но по
ду
ма
ти, - з ро
зу
му не
зiй
шла… I так бу
ває.
Тетяна до
сi не
щас
тя, го
ря в
сво
єї ма
ми не заз
на
ва
ла. Зма
-
леч
ку що ба
жа
ла - ма
ла; се пер
-
ший раз в жит
тi - грiм в неї вда
-
рив. Са
ма влас
на її до
ля на тiй
ди
ти
нi, кот
ру всiєю ду
шею ви
ко
-
ха
ла, так тяж
ко пов
то
ри
ла
ся. В
за
тиш
ку мiж го
ра
ми, в ти
хiм лi
-
сi, де, зда
ва
ло
ся, не мог
ло втис
-
ну
ти
ся лю
дське го
ре - во
но пов
-
то
ри
ло
ся… Вiд ко
го по
тяг
ло
ся
те ли
хо? - пи
тає в дум
ках Мав
ра.
Хто дав по
ча
ток? А вiн сам, той
хло
пець, який вже вiн їй ми
лий!
Як пог
ля
ну
ла на нього, їй при
-
ви
див
ся сам той з пус
ти, че
рез
кот
ро
го уто
пи
ла свою до
лю. Ме
-
жи її до
лею i Те
тя
ни
ною рiз
ни
ця
хi
ба та, що то з нею скоїло
ся в
пус
тi, а оце тут, в лi
сах…
Не втер
пi
ла Мав
ра з ти
ми дум
-
ка
ми в своїй тiс
нiй ха
тi, як зга
-
да
ла свою ми
нув
ши
ну, Те
тя
ни
не
го
ре - i вий
шла.
Надворi сто
яв чу
до
вий теп
лий,
ти
хий ве
чiр.
Зорi ви
си
па
ли
ся на не
бо, мов
по
розц
вi
та
ли
ся, i Мав
ра, усi
в
ши
на по
ро
зi своєї ха
ти
ни, ди
виться
якусь хви
ли
ну в мi
сяць. Вiн ви
-
ри
нув впов
нi, са
ме про
ти неї,
над за
лiс
не
ною стi
ною су
сiдньої
го
ри i яром, з шум
ля
чим по
то
-
ком - i нi
би зу
мис
не пе
ред її ха
-
ти
ною -
ста
нув.
Навкруги гли
бо
ка ти
ши
на, пов
-
на свя
тої тай
ни, в кот
рiй все мо
-
вч
ки по
то
ну
ло. Мав
ра си
дить,
ди
виться, на
че мо
ли
ться до то
го
мi
ся
ця, що, мов роз
жа
ре
ним вуг
-
лем пiдс
вi
че
ний, не
по
во
руш
но
жа
рить над го
рою. Вкруг неї, ку
-
ди б i не звер
ну
ла очi, тем
нi за
-
лiс
не
нi го
ри, що в мi
сяч
нiм сяєвi
нi
би краю не
бес до
ти
ка
ються i з
ни
ми вод
но спли
ва
ються.
Мавра мо
литься до мi
ся
ця, в
нiм ду
шею по
то
ну
ла, а з тим i в
Те
тя
ни
нiм го
рi. То во
на, то
Гриць ви
ри
на
ють пе
ред її ду
-
шею, му
чать її, ка
лi
чать, її сер
це
крається на згад
ку страш
но
го
тер
пiн
ня бiд
ної зрад
же
ної дiв
-
чи
ни, що, не зна
ю
чи зла, i йо
го
са
ма нi
ко
ли не чи
ни
ла, - на
раз
мов з не
бес в са
му бе
зод
ню упа
-
ла. I все че
рез нього. З дру
гої
сто
ро
ни, знов об
зи
вається чо
-
мусь в її ду
шi якась стру
на жа
лю
i за Гри
цем. Вiн си
ро
та, як їй
роз
ка
зу
вав, без ма
те
рi, батька,
пiд
ки
не
на ди
ти
на. Го
до
ва
нець.
Звiд
ки, що, яких ро
ди
чiв? Вiн не
знав. На призьбi пiд ха
ти
ною
гос
по
да
рiв в лах
мiт
тi знай
шли;
нi
би "в ци
ганськiм", як до
ко
ря
ла
iно
дi гос
по
ди
ня.
Мавру в спо
га
дi тих слiв мов га
-
ря
чою кров'ю обiл
ля
ло. Її ди
ти
-
на з-пiд її бо
ку зник
ла, а в ба
га
-
тих гос
по
да
рiв в тре
тiм се
лi вiд
-
си в "ци
ганськiм лах
мiт
тi" на
при
зьбi якась пiд
ки
не
на ди
ти
на
знай
шла
ся.
-
Господи бо
же! - зiт
хає во
на i
здiй
має в якiй
сь нi
мiй му
цi, мо
-
ля
чи, ру
ки вго
ру i мов бо
же
во
лiє
на дум
ку, що… мо
же… мо
же…
мо
же - аж скри
ча
ло щось в її ду
-
шi - се її син! Вiн же та
кий по
дiб
-
ний… до її люб
ка [32]
з пус
ти, а
її ди
ти
на бi
ла бу
ла, гос
по
ди бо
-
же, бi
ла! Та нi, нi, се во
на ось тут,
в тiй са
мiт
нос
тi, та те
пер з жа
лю
[32]
- Люб
ко - ко
ха
нець.
за Те
тя
ною збо
же
во
лi
ла цiл
ком,
з ро
зу
му вже схо
дить. Ой, Те
тя
-
на… - обiз
ва
лось над усе з бо
лiс
-
ним зой
ком її сер
це… Те
тя
на
роз
би
та. Ним роз
би
та.
Та вiн - чи ви
нен?
Iнодi - опо
вi
дав вiн їй, оп
рав
ду
-
ючись пе
ред нею за Те
тя
ну - iно
-
дi йо
го сер
це ку
дись так тяг
ну
ло
в iн
шi мiс
ця, в да
ле
чи
ну, на кi
-
нець свi
ту, здається, що вiн був
би без упи
ну iшов. Шу
кав при
чи
-
ни, сi
дав на ко
ня i гнав з до
му,
щоб лиш iти, змi
ня
ти мiс
це. В та
-
кiй од
нiй туж
нiй, доб
рiй чи ли
-
хiй го
ди
нi стрi
нув
ся з Те
тя
ною в
лi
сi. Вiн її щи
ро по
лю
бив. Про
па
-
дав за нею. Ба
чив її пе
ред со
бою
день i нiч, її очi, її чор
нi бро
ви, її
чер
во
ний цвiт, чув її смiх i тра
-
тив ро
зум. Був би її з ха
ти вик
-
рав, як той зло
дiй, в свiт на
вi
ки
втiк, як
би не бу
ла i во
на йо
го по
-
лю
би
ла. А як по
лю
би
ла, то вже в
лi
сi схо
ди
ли
ся, i все бу
ло доб
ре.
Та Наст
ку му
сить бра
ти. Ота
кий
вже вiн. Хоч заст
рiль йо
го, а вiн
вже та
кий. I що з ним зро
биш?
-
Та й ви са
мi, ма
тiн
ко, - ка
зав
їй, - ос
те
рi
га
ли з карт не лю
би
ти
чор
нi очi, бо, мов
ля
ли: "чор
нi з
си
нi
ми в па
ру не ук
ла
да
ються.
Бе
ри та
кi, як твої, бу
де до
ля яс
-
на". I, от i в нього во
но не ук
ла
-
да
ло
ся. Му
сить Наст
ку бра
ти. I
лиш одна та Наст
ка йо
го вку
пi
дер
жить, лю
бить i про
щає, хо
ча
б вiн i що зро
бив. Во
на все з ним
доб
ра. Тим во
на йо
му й суд
же
на,
i вiн її не ли
шить. Те
тя
на в своєї
ма
те
рi од
на, го
ря не заз
нає, поп
-
ла
че, по
су
мує, а да
лi по всiм… за
дру
го
го вий
де. Вiн нею не жу
ри
-
ться, хоч йо
му жаль крас
ної Тур
-
ки
нi, до сер
ця чи не на все при
-
па
ла. Та що з то
го? Йо
му не суд
-
же
но…
Отаке ка
зав їй, як у нього бу
ла -
i iн
ше ще.
Дивлячись впе
ред се
бе на го
ри
та не
бо, за
сi
яне зо
ря
ми, i на мi
-
сяць, во
на гiр
ко ус
мiх
ну
ла
ся. Як
її, Мав
ру, не жа
лу
вав нiх
то, нi вiн
сам опiс
ля, нi чо
ло
вiк, нi ро
ди
чi,
так i бiд
ну Те
тя
ну те
пер i сей не
жа
лує. От що то лю
бов!..
Думаючи ота
ке, Мав
ра, не по
мi
-
тив
ши сього, май
же аж спла
ка
-
ла. Бог знає, як пе
ре
не
се своє го
-
ре бiд
на дiв
чи
на. А її ма
ти? Цi
-
лий свiй вiк за свою ди
ти
ну мо
-
ли
ла
ся, лю
дям доб
ро чи
ни
ла, її
са
му вiд смер
тi, го
ло
ду вря
ту
ва
-
ла, - i обид
вi во
ни, мов од
на ма
-
ти, над дiв
чи
ною дри
жа
ли, сто
-
ро
жи
ли - а прий
шлось вкiн
цi -
вiд смут
ку-го
ря збе
рег
ти не
вспi
ли. От вi
дiй
шла ни
нi вiд неї,
мов пiдст
ре
ле
на, не обiз
вав
шись
нi сло
вом. Що ду
ма
ла? Чим ма
ла
сер
це пе
ре
пов
не
не? Мов го
во
ри
-
ти за
бу
ла, так вже з жа
лю-го
ря
пе
ре
мi
ни
ла
ся.
I ду
має, пе
ре
ду
мує ста
ра Мав
ра
над мо
ло
дою Те
тя
ною i нi
чо
го
не год
на ви
ду
ма
ти нi в один бiк,
нi в дру
гий. Да
ла б лю
бист
кiв,
мат
ри
гу
нiв Гри
це
вi, щоб йо
го до
дiв
чи
ни на
зад на
вер
ну
ти, та ось
як Те
тя
на на
ки
ну
лась, ко
ли про
те лиш во
на зга
да
ла. Чис
то з ро
-
зу
му зiй
шла. Од
ної хви
лi го
во
-
рить, як на
ле
житься, а там…
знов мов з ро
зу
му схо
дить… А й
Гри
ця їй жаль… Во
на Наст
ки,
яку вiн бе
ре, - не знає, а Те
тя
ну
знає. О, її Те
тя
на! Чо
му не па
да
-
ла во
на йо
му до па
ри? Чим не
до
рiс вiн щас
тю злу
чи
ти
ся з
нею? До кiн
ця її лю
би
ти? До кiн
-
ця!! Кра
сою своєю? Вiн же крас
-
ний, як той мi
сяць на не
бi. Iн
-
шим чим? Не знає. I во
на чує, що
не год
на тут щось ро
зiб
ра
ти, i
що тут щось плу
тається, заг
лу
-
шує її, що не для її ума… Та їй та
-
ки жаль Гри
ця; хо
ча вже й так,
хо
ча во
на йо
му i чу
жа, бiд
на ци
-
ган
ка ли
ше, якої вiн, мо
же, в жи
-
т
тi i не зга
дає бiльше - їй чо
мусь
жаль Гри
ця, i во
ро
гу
ва
ти во
на
на нього не год
на. Сер
це не дає.
Було вже ко
ло пiв
но
чi, а Мав
ра
все си
дi
ла, то
ну
ла в гад
ках.
Сон її не брав
ся.
До мi
ся
ця, зiр мо
ли
ла
ся, в смут
-
ку то
ну
ла. Чи пе
ре
був хто та
ку
жа
лем пе
ре
па
ле
ну нiч, са
мiт
ний,
в гли
би
нi лi
сiв, як во
на? - пи
та
ла
се
бе.
Нi. Не са
мiт
ний.
Округ неї сто
лiт
ня де
ре
ви
на,
про
ти неї мi
сяць, а до
ли
ною, в
про
пас
тi, по
тiк. Же
не, шу
мить в
свя
тiм су
по
кою но
чi, виб
лис
ку
є
-
ться пла
ву
чим срiб
лом до ма
гiч
-
но
го сяєва мi
сяч
но
го, а в ви
со
тi
зо
рi…
Не са
мiт
ний.
-
Господи, зми
ло
сер
ди
ся над
на
ми, вiд
пус
ти нам грi
хи на
шi, -
про
шеп
та
ла, вда
рив
шись кiлька
ра
зiв в гру
ди, Мав
ра i вер
ну
ла в
ха
ту.
***
Свiтлиця в Iва
ни
хи Ду
би
хи сла
-
бо ос
вi
че
на. Пе
ред ве
ли
кою iко
-
ною пресв. бо
го
ро
ди
цi го
рить,
бли
має свiт
ло. Iва
ни
ха Ду
би
ха
ле
жить на
пiв
роз
дяг
не
на на сво
-
їй пос
те
лi i надс
лу
хує; а надс
лу
-
ху
ючи, чує, що Те
тя
на, кот
ра не
-
да
ле
ко вiд неї ле
жить, все з од
-
но
го бо
ку на дру
гий про
ки
-
дається… i вiд ча
су до ча
су щось
нез
ро
зу
мi
ле го
во
рить.
-
Не спиш, доньцю? - пи
тає вре
-
ш
тi ма
ти, що са
ма ще ока не
при
мк
ну
ла, а все на
но
во го
рем
до
ньки пе
ре
му
чу
ючись, кож
до
-
го її ру
ху сте
ре
же.
-
Нi, - вiд
ка
зує Те
тя
на i зри
ва
є
-
ться з пос
те
лi на рiв
нi но
ги.
-
Що то шу
мить, ма
мо? - пи
тає.
-
Це ж на
ша рi
ка, донько.
-
Рiка?
-
Так. Над кот
рою наш млин i
на
ша ха
та сто
ять. Та спи, до
нь
-
цю, спи. Гос
подь все з то
бою. Вiн
все сте
ре
же те
бе. А в твоєї ма
те
-
рi лиш ти од
на на свi
тi. Спи…
-
Я йду, ма
мо, я йду, - вiд
ка
зує
Те
тя
на спiш
но i вже стоїть на рi
-
в
них но
гах пе
ред ма
тiр'ю, ди
ви
-
ться на неї чу
жи
ми блис
ку
чи
ми
очи
ма. - Я йду.
Мати жа
хається її, май
же ум
лi
-
ває з жа
лю-остра
ху.
-
Куди йдеш, риб
чи
но? - пи
тає
ла
гiд
но пiв
го
ло
сом i бе
ре так са
-
мо обе
реж
но ру
ку доньки ме
жи
свої до
ло
нi.
-
Цвiту па
по
ро
тi шу
ка
ти, - вiд
-
ка
зує дiв
чи
на спiш
но. - Бу
ду все
зна
ти - ка
зав Гриць - все. Я йду,
ма
мо…
Мати ба
чить пе
ред со
бою з пе
-
ре
ля
ком лиш двоє блуд
них чор
-
них очей з блi
до
го змар
нi
ло
го
ли
ця.
-
Не йди те
пер, донько, нiч
чю, -
вти
хо
ми
рює, дав
ля
чи
ся сльоза
-
ми, - те
пер пiв
нiч. Пi
деш завт
ра.
Ме
не са
му ли
шаєш?
-
Завтра не пiв
нiч, - вiд
ка
зує Те
-
тя
на i за
раз, мов опам'ята
ла
ся,
сi
дає слух
ня
но ко
ло ма
те
рi.
-
Завтра не пiв
нiч, донько. Завт
-
ра не
дi
ля.
-
Недiля. Так, так, не
дi
ля, - пiд
-
хоп
лює Те
тя
на i до
дає, на
ду
му
-
ючись, пiв
го
ло
сом: - Мав
ра ка
за
-
ла: "В не
дi
лю ра
но", i на
раз ур
ва
-
ла, мов ста
ла щось iн
ше при
га
-
ду
ва
ти. А по хви
лi по
ча
ла знов: -
В не
дi
лю ра
но…
-
В не
дi
лю ра
но, - пiд
хоп
лює со
-
бi ма
ти i пот
верд
жує: - В не
дi
лю
ра
но пi
деш. Обид
вi пi
де
мо гос
-
по
ду по
мо
ли
ти
ся.
-
Цвiту шу
ка
ти, - про
ки
дається
знов Те
тя
на нес
по
кiй
но i шу
кає
блуд
ни
ми очи
ма за чи
мось у ха
-
тi.
-
Цвiту шу
ка
ти, - пов
то
рює спо
-
кiй
но пiв
го
ло
сом ма
ти i обiй
має
i ту
лить хо
ру доньку до се
бе, ко
-
ли тим ча
сом її очi за
ли
ва
ються
слiзьми. - Цить, син
ку, цить. Спи,
донько, спи! - ути
хо
ми
рює її i
гла
дить i ту
лить до гру
дей, мов
ма
лу ди
ти
ну.
-
Все бу
ду зна
ти, - ка
же спi
ву
-
чим пiв
го
ло
сом Те
тя
на i ту
ли
ть
-
ся тiс
но i до
вi
роч
но до гру
дей
ма
те
рi, зап
лю
щу
ючи очi мов до
сну. - Все… бу-ду зна-ти.
-
Все бу
деш зна
ти, - вiд
ка
зує
ма
ти так са
мо пiв
го
ло
сом.
-
А як снiг упа
де, бу
ду в твоїй
ха
тi, - об
зи
вається знов Те
тя
на.
-
Будеш у моїй ха
тi, - вiд
ка
зує
ос
то
рож
но ше
по
том ма
ти, зро
-
зу
мiв
ши iнс
тинк
тив
но, що до
нь
-
ка з Гри
цем роз
мов
ляє.
-
Я прий-ду! - кли
че на
раз Те
тя
-
на здав
ле
ним без
звуч
ним го
ло
-
сом, за
тис
нув
ши ли
це до гру
дей
ма
те
рi. - Я прий
ду.
-
Прийди, зо
зулько, прий
ди, -
вi
д
ка
зує все ше
по
том ма
ти i пе
-
рес
тає ди
ха
ти, щоб бо
же
вiл
ля не
зво
ру
шу
ва
ти, ру
хом не збiльша
-
ти. - Прий
ди!
-
Я Тур
ки
ня…
-
Туркиня моя пиш
на.
-
Твоя од
на на свi
тi…
-
Моя од
на на свi
тi…
-
Твоя, - шеп
че Те
тя
на, як усип
-
ля
юча ди
ти
на.
-
Моя…
Врештi утих
ло.
Тетяна ди
ше нес
по
кiй
но, а по
ли
цю ма
те
рi зсу
ва
ються чим
раз
час
тi
ше ве
ли
кi пе
ку
чi сльози.
-
Твоя, - шеп
че лед
ве чут
но Те
-
тя
на.
-
Моя.
Врештi утих
ло.
Iваниха Ду
би
ха не ру
хається бi
-
ль
ше, а ди
виться, мов на ан
ге
ль
-
ський об
раз, на блi
де ли
це своєї
не
щас
ної ди
ти
ни, кот
ра що кi
ль
-
ка хвиль то опам'ято
вує
ть
ся, то
знов блу
дом ду
має.
Через кiлька дов
гих, мов уби
-
тих, хвиль спо
кiй
но…
Iваниха Ду
би
ха схи
ляється впо
-
с
лiднє над нею i гля
дить крiзь
сльози i дри
жить.
Спить Те
тя
на? Так ти
хо… ти
-
хо…
Так. Здається, спить.
Ба нi.
Не спить. Ось во
на пiд
но
сить
го
ло
ву з гру
дей ма
те
рi, розк
ри
-
ває ве
ли
кi свої блуд
нi рчi i пи
тає
знов:
-
Що то шу
мить, ма
мо?
-
То на
ша рi
ка.
-
Рiка?..
-
Так, доньцю. Що над нею наш
млин i на
ша ха
та сто
ять.
Тодi Те
тя
на за
ту
лює на
но
во очi
i, при
тис
ка
ючись з не
опи
са
ною
нiж
нiс
тю i до
вi
роч
нiс
тю до гру
-
дей ма
те
рi, ус
мiх
ну
лась i по
чи
-
нає пiв
го
ло
сом спi
ва
ти:
Гей, на Iва
на,
гей, на Ку
па
ла…
гей, гей, гей!..
Красна дiв
чи
на
до
лi шу
ка
ла -
гей, гей, гей!..
-
Гей, гей, гей… - пов
то
рює ма
-
ти i хли
пає, да
виться сво
ї
ми сльо
-
за
ми. - Гей, гей, гей…
-
Долi шу
ка
ла, - об
зи
вається впо
-
с
лiднє, за
сип
ля
ючи, Те
тя
на.
-
Долi шу
ка
ла, - пiш
ло ум
лi
ва
ю
-
чим ше
по
том з уст ма
те
рi…
***
В не
дi
лю ра
но же
не Те
тя
на в
лiс.
Мати не здер
жує її, ба
чить - гiр
-
ше, як суп
ро
тив
ляється. Не
хай, -
ду
має, - вiд
су
мує своє го
ре в лi
сi,
де йо
го здо
бу
ла; не
хай бу
де їй
який
сь час сво
бо
да i во
ля по ду
-
шi у всiм, що за
ба
жає, а там по
-
ба
чать…
Тут вдо
ли
нi во
на не год
на її ус
-
по
коїти, тож як її сер
це ба
жає,
так не
хай їй бу
де. В ти
ши
нi лi
су
во
на по
во
лi по
ду
жає. День за
днем, чим
раз бiльше до
ве
де її до
спо
кою. А там… мо
же, i ста
ра Ма
-
в
ра роз
ва
жить пот
ро
хи своїм
сло
вом, во
на їй як дру
га ма
ти,
во
на, ма
ти, по
ки що без
сильна.
Iде Те
тя
на не своїм кро
ком то в
го
ру, то вдо
ли
ну бi
лою стеж
чи
-
ною; раз з ши
ро
ко ство
ре
ни
ми
очи
ма, а раз з сту
ле
ни
ми, мов
дрi
має, а все про ли
хо товп
ля
-
ться в неї дум
ки, та про те, щоб
йо
го уби
ти. Аж i опи
ни
ла
ся ко
ло
Мав
ри.
Але чо
го во
на до Мав
ри? Во
на,
здається, до неї не хо
тi
ла. Во
на
по цвiт па
по
ро
тi прий
шла. Ага! -
сха
ме
няється на
раз, - во
на хо
тi
-
ла то
го, щоб Мав
ра спи
та
ла про
Гри
ця, про ли
хо ра
ду да
ла. Мав
-
ра? - во
на розс
мi
вається. Мав
ра
не дасть ра
ди. Її вiд Мав
ри вiд
-
пи
хає, їй вiд Мав
ри страш
но. Ма
-
в
ра вже не лю
бить її… Во
на лю
-
бить Наст
ку.
Розпачаючи отак, Те
тя
на не по
-
мi
ти
ла, що опи
ни
ла
ся ко
ло вiд
-
чи
не
но
го вiк
на Мав
ри…
Так. Їй вiд Мав
ри страш
но. То
-
му во
на пiд її вiк
но схо
вається. I
з тою на
пiв
бо
же
вiльною дум
-
кою во
на при
тис
ка
є
ться пiд вiк
-
но на призьбi до стi
ни i, за
рив
-
ши ру
ки в во
лос
ся, що дав
но
роз
бур
ха
не зви
сає чор
ним шов
-
ком по пле
чах, i, сту
лив
ши очi, -
си
дить не
ру
хо
мо. В її ду
шi за
хо
-
дить щось страш
не. Во
на на
раз
не знає, чо
го прий
шла. За
бу
ла,
чо
го са
ме хо
че. Ох, як страш
но!
Хi
ба при
га
дає… i, нi
би при
га
ду
-
ючи, во
на без
тям
ки риє в во
лос
-
сi…
Чи чує якi зву
ки ок
руг се
бе?
Нi.
В її го
ло
вi мi
шається i Мав
ра, i
Гриць, i цвiт па
по
ро
тi, i вi
нок з
Iва
на Ку
па
ла, i те ли
хо, що в Гри
-
цю за
хо
ва
ло
ся, i кот
ре во
на має
уби
ти… ос
та
точ
но во
на не знає
нi
чо
го i шар
пає все да
лi нес
вi
до
-
мо дов
ге шов
ко
ве во
лос
ся своє.
Нараз… здiй
має го
ло
ву i пiд
су
-
ває ви
со
ко чор
нi бро
ви… що се?
Чи во
на сього до
сi не чу
ла? В
Мав
ри
нiй ха
тi му
жеський го
лос.
Во
на нап
ру
жує слух… i слу
хає.
Слу
ха
ючи, мов вiд
зис
кує свi
до
-
мiсть, i з тим чим раз, то блiд
не.
Всерединi в Мав
ри
нiй ха
тi чує
той са
мий го
лос, що пе
ре
да
вав
їй звiст
ку, що Гриць Наст
ку бе
-
ре, двох вiд
ра
зу лю
бив. Вiн са
ме
опо
вi
дає, що
би їм обом, Мав
рi i
йо
му, не йти те
пер до Гри
ця
при
з
на
ва
ти
ся до нього, роз
по
-
вiс
ти йо
му, чий вiн син, бо вiн
ци
га
нiв не лю
бить - i, мо
же, i
гос
по
да
рiв про
ти се
бе зво
ро
хо
-
бить, як до
вi
да
ються, що вiн…
бiд
ної ци
ган
ки син i ци
га
на
внук. Лiп
ше, ра
дить той го
лос,
пе
ре
ж
да
ти аж по йо
го ве
сiл
лi з
Наст
кою. Вiд сьогод
нi за тиж
-
день в не
дi
лю їх ве
сiл
ля. Во
ни
пож
дуть i аж по ве
сiл
лi пi
дуть до
нього i роз
ка
жуть все. Та тут
вже Те
тя
на стра
ти
ла знов рiв
но
-
ва
гу ду
шi. За
чув
ши на
но
во про
ве
сiл
ля Гри
ця з Наст
кою, во
на
не своїм го
ло
сом скри
ча
ла - i
блис
кав
кою з сво
го мiс
ця зiр
ва
-
ла
ся. А ко
ли Мав
ра, не
са
мо
ви
-
тим ок
ри
ком вик
ли
ка
на, спи
ни
-
лась на по
ро
зi, а за нею i ста
рий
Анд
ро
на
тi, во
на вже знов в лiс
пог
на
ла…
Знов той стра
шен
ний ста
рець,
що мов з пек
ла ви
ри
нув, той са
-
мий i те са
ме пов
то
рив! Знов
про Гри
ця i Наст
ку. О, о, о! Знов, i
знов, i знов!.. I знов дiється з нею
щось, чо
го во
на не знає. Бiг
ла,
до
ки сил бу
ло, дря
па
лась на го
-
ру, мов за нею гнав хто, а да
лi
зсу
вається без
сильно до зем
лi i
ба
чить: во
на пiд "Бi
лим ка
ме
-
нем". Так. Тут во
на з ним схо
ди
-
лась, i тут вiн за
раз бу
де.
-
Грицю! Я тут! - зак
ли
ка
ла да
-
ле
ко
сяг
лим при
ма
ню
ючим го
-
ло
сом i - жда
ла. Не дов
го жда
ла
так. В нiй пiд
ня
лась но
ва дум
ка:
"Прий
де вiн?" А за
раз по тiм пiд
-
су
ну
лась iн
ша: "Хто ви
нен? Си
-
ньоока Наст
ка? О нi. Наст
ка не
вин
на. Гриць ви
нен? О нi; во
на
йо
го лю
бить, i вiн нi
чо
го не ви
-
нен. Вiн нi. Се ли
хо вин
но. Ли
хо
в нiм схо
ва
лось, щоб йо
го нiх
то
не най
шов, що Гри
ця здер
жує до
неї вий
ти, що її щас
тя уби
ло. Се
во
но вин
но. Во
на йо
го уб'є. Во
на
йо
го в Гри
цю най
шла, i во
на йо
-
го в нiм уб'є. Так, в нiм. Не бу
де
йо
го вiд
так нi
де. Нi
де, нi
де на
всiм свi
тi. Те
пер во
на йде до
Гри
ця i роз
ка
же все. Не
хай знає i
вiн. Во
на йде до Гри
ця…" I пiд
-
но
ся
чись на ру
ках з зем
лi, свої
ши
ро
ко ство
ре
нi очi спи
няє на
-
раз на ши
ро
ко
лис
тiм зiл
лi з-пiд
"Бi
ло
го ка
ме
ня"…
-
Гей, скiльки йо
го тут! Йо
го
тут пов
но. Гей, Мав
ро! - кли
че
за
ди
ха
на з ди
кою яко
юсь втi
-
хою. - Тво
го зiл
ля пов
но! "Ага,
Мав
ра! - заб
лис
ли їй спо
га
ди про
ста
ру ци
ган
ку, i знов по
чи
нає їй
в мiз
ку плу
та
ти
ся. - Що ка
за
ла
Мав
ра про зiл
ля з-пiд "Бi
ло
го ка
-
ме
ня"? Хвильку на
ду
мується. Во
-
на знає що. Во
но про вся
ке ли
хо
- учи
ла Мав
ра. "В не
дi
лю ра
но -
ка
за
ла - зiл
ля ко
па
ти, в по
не
дi
-
лок по
по
ло
ка
ти, в вiв
то
рок ва
-
ри
ти, а в се
ре
ду.." в се
ре
ду?" -
ки
п
лять в її го
ло
вi ду
м
ки i тут
нi
би вмов
ка
ють…
Вона усi
ла на
но
во на зем
лю ко
-
ло зiл
ля, пiд
су
нув
ши ви
со
ко чо
-
р
нi свої бро
ви, i - на
га
дує. В се
ре
-
ду? "В се
ре
ду", - щось Мав
ра ка
-
за
ла. Га, во
на вже знає, - стрi
ли
-
ло їй на
раз блис
ка
в
кою че
рез
ум. В се
ре
ду, ка
за
ла Мав
ра, зiл
-
лям ли
хо прис
па
ти, а в не
дi
лю
ве
сiл
ля!!
Так. В не
дi
лю, ка
зав ста
рець, в
не
дi
лю ве
сiл
ля. I з тим за
див
-
люється знов на зiл
ля. Йо
го тут
пов
но. Аж са
мо в ру
ки лi
зе, то
тре
ба рва
ти. Мав
ра бу
де ра
да, а
во
на уб'є ним ли
хо, що в Гри
цю
схо
ва
ло
ся. Але… бор
зо… бор
зо…
щоб не утiк
ло. I з су
до
рож
но
дри
жа
чи
ми пальця
ми, в ша
ле
-
нiм май
же пос
пi
ху, не
на
че за
нею сто
яв хто та на
га
няв до то
-
го, ко
пає, рве зiл
ля i хо
ває в по
-
до
лок. Вiд
так, нар
вав
ши йо
го
над мi
ру, стає на рiв
нi но
ги,
опус
кає го
ло
ву низько на
зад, що
дов
ге її во
лос
ся май
же до
ти
кає
зем
лi, i кли
че з усiєї си
ли: "Я
прий
ду!" А за
раз по тiм, нас
лi
ду
-
ючи го
лос жай
во
рон
ка, кли
че
ща
с
ли
во: "Люб
лю!.." - Вреш
тi
вмов
кає, за
ди
вив
шись ве
ли
ки
-
ми очи
ма та пiд
су
не
ни
ми вго
ру
бро
ва
ми ку
дись да
ле
ко, i слу
хає:
з дру
гої сто
ро
ни ска
ли, мов аж
те
пер дiй
шло, об
зи
вається по
че
-
рез про
пасть i тут же зав
ми
рає:
"Люб
лю!!"
Настав ве
чiр в се
ре
ду пе
ред ве
-
сiл
лям.
Мавра стоїть ко
ло своєї ла
ви i
пе
ре
би
рає при свi
тi зiл
ля, роз
ду
-
му
ючи, кот
ре б да
ти Те
тя
нi, щоб
її жаль за Гри
цем ути
хо
ми
рив
ся.
Во
на бу
ла са
ме ни
нi знов у Iва
-
ни
хи Ду
би
хи, яка зз сей ко
рот
-
кий час з го
ря по
бi
лi
ла.
Та от вже i пе
реб
ра
ла зiл
ля. Во
-
на дасть Те
тя
нi зiл
ля з-пiд "Бi
ло
-
го ка
ме
ня". Во
но доб
ре, чу
дот
-
вор
не. Як да
ти йо
го ма
ло, во
но в
сон ки
дає - з при
мiв
кою: сер
цю,
го
ло
вi дає спо
кiй; а да
ти за
ба
га
-
то, во
но iно
дi i смерть при
во
-
дить.
Нараз в тих гад
ках во
на зу
пи
-
няється. Нi. Ни
нi во
на вже не
год
на Те
тя
нi зiл
ля да
ти. Вже пiз
-
но, i Те
тя
ни вдо
ма не
ма. Хi
ба,
мо
же, завт
ра. Вже тре
тiй день,
як во
на, не
щас
на, лi
са
ми блу
кає,
ба на
вiть десь аж в су
сiд
нiм се
лi
її ба
чи
ли, де й но
чу
ва
ла. До то
го
ни
нi обi
цяв
ся i батько прий
ти
до неї, а мо
же, й за
раз на
дiй
де,
тож не пi
де з ха
ти.
Так роз
га
ду
ва
ла Мав
ра, пе
рек
-
ла
да
ючи i пе
ре
би
ра
ючи рiз
не
своє зiл
ля.
На всi го
ри, скiльки тут здiй
ма
-
ються, не
має щас
ли
вi
шої вiд Ма
-
в
ри. Во
на вiд
най
шла сво
го ба
ть
-
ка, яко
го вва
жа
ла мерт
вим, i
знає, що Гриць з угорської гра
-
ни
цi, го
до
ва
нець Ми
хай
ла Дон
-
чу
ка, се її, вкра
де
ний вiд неї, її
син. До
вi
дав
шись про те все, її
бра
ло
ся зра
зу бо
же
вiл
ля з ра
-
дос
тi. Во
на бiд
на, змар
но
ва
на
ци
ган
ка, са
ма на цi
лу го
ру, на цi
-
лий лiс, во
на ма
ти прек
рас
но
го
хлоп
ця, а її батько, Анд
ро
на
тi,
жи
вий. Був ось тут. Вiн до
вi
дав
-
ся при
пад
ком вiд Гри
ця i Наст
-
ки, що на Ча
ба
ни
цi жи
ве ци
ган
-
ка-во
рож
ка са
ма од
на i за
раз же
вiд
шу
кав її.
Господи бо
же! Пла
ка
ла во
на з
го
ря, з злид
нiв, з тур
бо
ти i жа
-
лю, ту
ги, але пла
ка
ла i з ра
дос
тi,
ко
ли батько сту
пив в її ха
ти
ну i
во
ни пiз
на
ли
ся! Вiн лед
ве пiз
нав
її, так во
на пос
та
рi
ла
ся, а во
на
аж пе
ре
ля
ка
ла
ся дов
гої бi
лої йо
-
го бо
ро
ди i згорб
ле
них пле
чей. А
вiд
так нас
та
ло ка
ян
ня. Вiн вже
був пiд її ха
ти
ною, тяж
кою зи
-
мою. Впро
шу
вав
ся, вмо
лю
вав
ся,
а во
на йо
го не пус
ти
ла! А вже
то
дi бу
ли б вiд
най
шли се
бе, був
би вiн, бi
ло
го
ло
вий, ко
ло неї за
-
жив, на
раз тяж
кою зи
мою не
вер
тав в Угор
щи
ну Мав
ра ка
яла
-
ся, гiр
ко пла
чу
чи. А вже то
дi спо
-
вi
ща
ла їй кар
та, що в її ха
ту па
-
дуть два чо
ло
вi
ки.
Старий i мо
ло
дий. З од
ним щас
-
тя, з дру
гим го
ре.
-
З ва
ми щас
тя, та
ту, - го
во
ри
ла
зра
зу, - з ва
ми щас
тя, а з кот
рим
би го
ре?
-
Був ще в неї хто з чо
ло
вi
кiв? -
пи
тав ста
рий. - Вiд ча
су, як во
на
йо
го не прий
ми
ла? Бу
ло пам'я
-
та
ти. При
га
дай.
Вона га
да
ла, роз
ду
му
ва
ла, аж i
при
га
да
ла! Лиш один був пиш
-
ний-пре
пиш
ний хло
пець на чор
-
нiм ко
нi. Йо
му во
на i в кар
ти ки
-
да
ла, до
лю ви
шу
ку
ва
ла. Ос
те
рi
-
га
ла двох не лю
би
ти i спо
вi
ща
ла
да
ле
ку до
ро
гу; щас
тя йо
му па
да
-
ло, але гу
би
лось в до
ро
зi, та се
во
на йо
му не ка
за
ла. Вiн їй доб
-
ре за
п
ла
тив…
При тiм її опо
вi
дан
нi в ста
ро
го
Анд
ро
на
тi очi ус
мiх
ну
ли
ся чор
-
ним блис
ком.
-
Не пи
та
ла во
на, як вiн на
зи
-
вається? - пи
тав
ся. Не пи
та
ла.
Ли
ше зна
ла стiльки, що вiн вик
-
ли
кав в її ду
шi жаль, бо та
кий,
як вiн, був лиш той, кот
ро
го во
-
на, грiш
на, лю
би
ла i че
рез нього
в своє го
ре по
па
ла. Мо
ло
дий i
крас
ний. Точ
нi
сiнько так вiн ви
-
г
ля
дав.
Тодi роз
ка
зав їй ста
рий батько,
як пос
ту
пив со
бi з нею, щоб їй
вря
ту
ва
ти жит
тя, на яке Ра
ду
на
по
сiв
ся. То
дi на
поїв вiн всiх
тру
н
ком, зап
рав
ле
ним зiл
лям, а
за тим i її са
му, щоб мог
ти її ви
-
нес
ти. Сла
ва бо
гу, йо
му все вда
-
ло
ся. А ди
ти
ну му
сив пiд
ки
ну
ти
ба
га
чам, щоб не вбив її Ра
ду, да
-
лi, щоб ко
ло хо
рої в лi
сi не за
ги
-
ну
ла, i лiп
шої до
лi, як ци
ган
ська,
заз
на
ла… Про неї, Мав
ру, спо
дi
-
вав
ся, що во
на не про
па
де в свi
-
тi, най
де при
ту
лок мiж доб
ри
ми
людьми, i вiн її ко
лись вiд
най
де.
До вну
ка вiн не приз
на
вав
ся,
щоб не пош
ко
ди
ти ци
ганським
по
ход
жен
ням, а все лиш вiд ча
су
до ча
су на
вi
ду
вав
ся, щоб пе
ре
ко
-
на
ти
ся, як йо
му жи
веться. I пе
-
ре
ко
нав
ся, що в доб
ру го
ди
ну
пiд
ки
нув ди
ти
ну, бо в доб
рих
ру
ках опи
нив
ся хло
пець. А те
-
пер вiн її на всю ми
лiсть про
-
сить не приз
на
ва
ти
ся ще до ньо
-
го, до
ки не вiд
дi
лить йо
му йо
го
гос
по
дар зем
лi, не ста
не вiн газ
-
дою в своїй влас
нiй ха
тi. Йо
го
гос
по
да
рi - лю
ди за
мож
нi, гор
дi,
мог
ли б дi
да i ма
тiр з ха
ти ви
ки
-
ну
ти, а хлоп
ця не на
дi
ли
ти зем
-
лею. Не
хай во
на ще жде, не
хай
мов
чить, як i вiн, а все вий
де на
до
б
ре! Хлоп
це
вi i їм. Ось вiн скi
-
льки ро
кiв мов
чав, як ка
мiнь, i
на доб
ре вий
шло. Гриць не
за
ба
-
в
ки же
ниться, пi
де на своє, а йо
-
го мо
ло
да, доб
ра бi
ло
ли
ця дiв
-
чи
на, за
мож
на, обi
ця
ла йо
му, що
вiзьмуть йо
го, ста
ро
го, до се
бе.
Вiн їй зро
бив од
ну прис
лу
гу i на
її по
мiч най
бiльше чис
лить. А як
вiн ко
ло них раз оп
реться, Гриць
ма
те
рi своїй не вип
реться. Те
пер
не
хай во
на ще по
мов
чить i хлоп
-
це
вi щас
тя не псує. Во
ни на ве
-
сiл
ля пi
дуть, зда
ле
ка бу
дуть, як
бiд
нi, при
див
ля
ти
ся; на ве
сiл
ля
вiн їх про
сив, а там… не
хай жде.
Прий
де час, за
го
во
рять. Мав
ра
опи
ра
ла
ся. Пла
ка
ла, рва
ла
ся йти
до си
на. Але батько ла
яв i кляв,
ба на
вiть, по своєму зви
чаєвi, з
лю
тос
тi кiлька ра
зiв її уда
рив.
Аж то
дi Мав
ра по
ко
ри
ла
ся йо
го
при
ка
зо
вi i з йо
го ра
дою по
го
ди
-
ла
ся…
Тепер лиш од
но її щас
тя му
-
тить, од
но її гне до
до
лу, да
вить.
Ве
ли
ке го
ре Те
тя
ни, за
по
дi
яне її
си
ном, i бiль доб
рої Iва
ни
хи Ду
-
би
хи. Чо
му не лю
бив Гриць Те
-
тя
ни до кiн
ця? До кiн
ця? - пи
та
-
ла во
на в роз
пу
цi май
же сот
ню
ра
зiв. Який обо
рот бу
ло би все
взя
ло як для них обох, для її бiд
-
ної ма
те
рi, так i для неї са
мої!
Чо
му, си
ну мiй, чо
му розд
воїв
так свою ду
шу? А ще й во
на при
-
чи
ни
ла
ся до Те
тя
ни
но
го го
ря,
во
ро
жа
чи йо
му, ос
те
рi
га
ючи йо
-
го… пе
ред чор
ни
ми очи
ма!..
Жура i жаль про Те
тя
ну не дає
їй спа
ти, не дає їй їсти. Во
на чи
не на все жит
тя поз
бав
ле
на. Хто
знає, чи й прий
де вже цiл
ком до
давнього ро
зу
му Те
тян
ка! Хви
-
ли
на
ми во
на, здається, нi
би при
умi, опо
вi
да
ла їй Iва
ни
ха Ду
би
ха,
а хви
ля
ми бо
же
во
лiє, не пiз
нає,
не ба
чить нi
ко
го, а все Гри
ця
зга
дує i ли
хо. Який кi
нець то
му
бу
де? Чо
му, бо
же, так тяж
ко лю
-
дям до щас
тя дiб
ра
ти
ся? От хоч
би те
пер i їй. Си
на вiд
най
шла, а
Те
тя
ну - тра
тить. Са
ма май
же не
знає, хто те
пер ближ
чий її сер
-
цю. Вiн чи во
на? Те
пер од
но вiн
-
чається, а дру
ге ос
тає без до
лi,
роз
би
те…
Чому Те
тя
на їй не звi
ри
ла
ся?
Цiл
ком за
раз спо
чат
ку? Чо
му
так таїла, щоб ма
ти не роз
вi
да
-
ла
ся? Як тут те
пер ря
ту
ва
ти? Як
усу
ну
ти ли
хо? А тяж
ке ли
хо! Ма
-
в
ра аж спла
ка
ла, зга
дав
ши мо
-
ло
ду дiв
чи
ну чу
до
ву, та - збав
ле
-
ну влас
ною її ди
ти
ною.
Вiдтак гiр
ко ус
мiх
ну
ла
ся. Ось
як син в батька вдав
ся! Двi ду
шi
в нiм. До Наст
ки гор
нув
ся, а її
Те
тя
ну лю
бив. О, ко
би Те
тя
на
бу
ла за
раз з усiм приз
на
ла
ся.
Ба… Ко
би! Ко
би во
на бу
ла то
дi
зна
ла, що її син жи
ве. То
дi!!! Але
батько… i на
раз ур
ва
ли
ся її дум
-
ки. Во
на ви
ну
ва
та. Во
на, од
нi
сi
-
нька во
на. Батько її, ще ко
ли
впро
шу
вав
ся, мо
лив, а во
на не
впус
ти
ла. То
дi вiн зак
ляв. А вiн
страш
но кляв. Чи не зак
ляв вiн
то
дi її щас
тя, а прик
ли
кав го
ре?
Не ви
нен тут нi Гриць, не вин
-
на нi Те
тя
на, а ви
нен… ви
нен…
хто? - пи
тає се
бе Мав
ра i пла
че.
Гри
цю ти мiй, си
ну, чо
му так в
батька вдав
ся? Чо
му не в ма
тiр…
i тут, як пер
ше, дум
ка її ур
ва
ла
-
ся. Чи бу
ла во
на, йо
го ма
ти, лiп
-
ша? Во
на ж ма
ла чо
ло
вi
ка, а зра
-
ди
ла йо
го. О, о, о! - зас
тог
на
ла
на
раз i вда
ри
ла з жа
лю на
раз
п'ясту
ка
ми до го
ло
ви. "Грiх, грiх,
грiх! - ри
да
ло її сер
це. - Який
страш
ний, ве
ли
кий, який без кi
-
н
ця. Грiх ви
ну
ва
тий всьому, вiн
один!.."
Але во
на ще вря
тує Те
тя
ну. Не
-
хай бу
де, що бу
де. Те
тя
ну во
на
вря
тує. Ко
би лиш до не
дi
лi, ко
би
лиш по ве
сiл
лi, во
на вiзьметься
до неї, при
ве
де на
зад до ро
зу
му,
ла
ду. В не
дi
лю ра
но-ра
не
сенько
пiд "Бi
лий ка
мiнь" пi
де, зiл
ля на
-
ко
пає, бу
де про
бу
ва
ти. Зра
зу са
-
мим зiл
лям пот
ро
хи усип
ля
ти,
вiд
так при
мiв
ка
ми, вiд
так че
рез
сiм не
дiль мольбою до но
во
го
мi
ся
ця, до
ки не ус
по
коїться. А
там… з ча
сом во
на Гри
ця за
бу
де
i за дру
го
го пi
де.
Отак ду
має, пе
ре
ду
мує Мав
ра,
пе
ре
би
ра
ючи та впо
ряд
ко
ву
ючи
рiз
не своє зiл
ля, кот
ре вже вiд
чо
го, ко
ли на
раз чує: щось зас
ту
-
ка
ло до її две
рей.
Вона про
ки
ну
ла
ся.
Хто до неї о та
кiй пiз
нiй го
ди
-
нi? Се вже да
лi пiв
нiч. Во
на ще
не ля
га
ла, бо батька ви
жи
да
ла.
Пi
шов по ми
лос
ти
нi до не
да
ле
-
ко
го мiс
теч
ка. А во
на тут за ско
-
рб
ни
ми дум
ка
ми та всiм своїм
зiл
лям сном при
пiз
ни
ла
ся.
Чи не Те
тя
на се?
-
Хто там? - по зви
чаю своєї ос
-
то
рож
нос
тi пи
тає i надс
лу
хує.
-
То - я! - вiд
ка
зує який
сь го
лос.
-
Тетянка? - пи
тає Мав
ра i надс
-
лу
хує знов, мо
же, й во
на, не
щас
-
на, лi
сом блу
ка
ла i за свiт
лом до
неї до
би
ла
ся.
-
Нi! То - я! - вiд
ка
зує знов той
го
лос.
Мавра вiд
чи
ни
ла.
Перед нею ста
ну
ла дiв
чи
на. Ви
-
со
ка, мо
ло
да, в ли
цi бi
ла-бi
лi
сь
-
ка, з зап
ла
ка
ни
ми очи
ма.
Цiкаво при
див
ляється їй Мав
-
ра, i її пе
рей
має при ви
дi цiєї дiв
-
чи
ни прик
ре по
чут
тя.
-
Тобi що, доньцю, о та
кiй пiз
-
нiй го
ди
нi? - пи
тає. - Те
пер да
лi
пi
в
нiч. Але сi
дай - ось тут. Твої
очi пла
чуть. Чи й сер
це пла
че? В
ко
го сер
це хо
ре, не
хай iде до
Мав
ри, - го
во
рить, мов мо
лит
ву,
Мав
ра, а са
ма блис
ку
чи
ми свої
-
ми очи
ма аж про
ни
зує.
-
О, ря
туй
те, мам
цю! - кли
че дi
-
в
чи
на з роз
пу
кою i па
дає на ла
-
ву.
-
Мiй суд
же
ний хо
рий, мо
же, i
ум
ре. Крiзь сон го
во
рить, нiх
то
не ро
зу
мiє. Ой мам
цю, ря
туй
те! -
i з тим за
ри
да
ла. Да
лi, зсу
нув
ши
-
ся до
до
лу, здiй
має роз
пуч
ли
во
ру
ки вго
ру i мо
лить. - Ца
рю ти
не
бес
ний - чим я про
ви
ни
ла
ся?
Чо
му ме
не ка
раєш? Я ж не ви
ну
-
ва
та. Я вiр
но йо
го лю
би
ла, тi
ло,
ду
шу да
ла, то… во
на… во
на!! - i,
не до
кiн
чив
ши, зно
ву гiр
ко за
-
ри
да
ла.
-
Цить же, доньцю, цить же, -
вспо
ко
юва
ла Мав
ра i пiд
нi
має
дiв
чи
ну до
го
ри. - Ка
жи, що тво
-
му суд
же
но
му i чия ти ди
ти
на, а
змо
жу, по
ря
тую, в го
рi вас не ли
-
шу.
-
Я, Наст
ка, Гри
це
ва суд
же
на! -
кли
че дiв
чи
на з не
ви
мов
ним жа
-
лем i знов здiй
має, бла
га
ючи, ру
-
ки до Мав
ри вго
ру. - Йо
му по
чи
-
не
но. Ра
но вiн пос
нi
дав, вiд
так
впав у сон i так спить все i спить.
Спить мерт
вецьким сном. Зра
зу
в снi ще зга
ду
вав, що хтось там
iшов, що вiн за
раз прий
де, а да
лi
вмовк…
-
Грицева на
ре
че
на? - скрик
ну
-
ла тут Мав
ра, а са
ма сi
пає дiв
чи
-
ну, мов бо
же
вiльна.
-
Грицева. Я Гри
це
ва! Я йо
го су
-
д
же
на, а в не
дi
лю, мам
цю, на
ше
ве
сiл
ля…
-
Грицю! - скри
ча
ла Мав
ра стра
-
ш
ним кри
ком роз
пу
ки i зсу
ну
ла
-
ся на зем
лю. - Си
ну!!! Си
ну ти
мiй, си
ну! Ось уже ги
не, ось уже
вiд
хо
дить; лед
ве що най
шла!
Гри
цю, жди на свою ма
тiр, во
на
вже йде. Жди, не гинь!! - Ос
тан
нi
сло
ва її, вик
ли
ка
нi яко
юсь не
лю
-
дською си
лою роз
ка
зу
[33]
пе
-
ре
мi
ни
ли її са
му не
чу
ва
но. Во
на
зiр
ва
ла
ся на рiв
нi но
ги, вхо
пи
ла
клу
нок з своїм зiл
лям, пiр
ва
ла
дiв
чи
ну за ру
ку i обi пог
на
ли…
Бiжить ста
ра Мав
ра пiд го
ру i
про
ти вiт
ру ок
ри
ле
ним кро
ком,
важ
ко вiд
ди
ху
ючи, стог
ну
чи. Ле
-
тить, здо
га
няє На
с
т
ка, i туй-туй
[33]
- Роз
каз - на
каз.
па
де. Лиш од
но її пiд
дер
жує, вi
-
ра в си
лу Ма
в
ри, а ко
ли б не те,
во
на б да
лi не год
на.
-
Йому по
чи
не
но, йо
го зат
ро
є
-
но! - кри
чить в один го
лос до
ста
рої Мав
ри. - Пiд вiк
ном най
-
де
но пляш
ку, а пас
тух наш ба
-
чив дi
во
чу пос
тать, як ле
тi
ла лi
-
сом, якась чор
ноб
ро
ва…
-
Тетяна! - кри
чить Мав
ра i са
-
ма стає. Мо
роз її пе
рей
має, i во
-
на хрес
титься. - Ось що грiх, що
грiх! - стог
не i звiльняє крок -
да
лi вже не год
на…
Було в чет
вер ра
но, як на мiс
цi
ста
ли, а ко
ли ста
ли, бу
ло вже по
всьому. Гриць вже пе
ре
нiс
ся…
***
Коло Гри
це
вої ха
ти - сум i по
ва
-
га.
Посхилялись ста
рi газ
ди всi, що
Гри
ця зна
ли. Пос
хи
ля
ли
ся в сму
-
т
ку i мовч
ки жда
ли. Ум
лi
ває в
ха
тi бi
ло
ли
ця Наст
ка, мо
ло
ди
цi
пла
чуть. То
ва
ри
шi-хлоп
цi по
хо
-
д
жу
ють, ути
ра
ючи сльози. А ма
-
те
рi, пе
ре
шiп
ту
ючись, хрес
тя
ть
-
ся i мо
ля
ться…
Перед ха
тою ли
ше що скiн
чи
-
ла
ся тяж
ка, гiр
ка сце
на. Ци
ган
ка
Мав
ра в не
чу
ва
нiй роз
пу
цi ки
да
-
ла
ся вов
чи
цею на ста
ро
го ба
ть
-
ка. Вiн її си
на, - за
во
ди
ла, - вiд
неї заб
рав, пiд
ки
нув ба
га
чам,
щоб заз
нав лiп
шої до
лi, як ци
га
-
нська, i ось яка до
ля пос
тиг
ла
йо
го в ба
гатст
вi…
I нiх
то не ба
чив до
сi та
ко
го ри
-
дан
ня, та
ко
го по
ве
ден
ня, як у
бiд
ної ци
ган
ки. Ки
да
ла
ся ли
цем
до зем
лi, роз
ди
ра
ла на со
бi одiж,
знi
ма
ла ру
ки роз
пуч
ли
вою мо
-
ль
бою до
го
ри, а все про
мов
ля
ла.
Спi
ва
ючи, ри
да
ючи, заєдно роз
-
па
ча
ла - аж до
ки не ув'яла:
Старий Анд
ро
на
тi зра
зу бо
ро
-
нив
ся, а вiд
так умовк.
Зсунувшись з всею ва
го
тою
сво
й
ого ста
ре
чо
го тi
ла на свiй
жеб
рацький кос
тур - вiн мов
чав.
Сам не за
мi
тив, як ос
та
точ
но по
го
ло
сiн
нi збо
лi
лої доньки зас
лу
-
хав
ся в жа
лiб
ну гру трем
бi
ти, що
нес
лась го
рою не
да
ле
ко ха
ти.
Вона йо
му на
га
да
ла своїм смут
-
ком щось дав
но ми
ну
ле.
Давно-давненько, ду
же дав
но,
во
на та
кож так смут
ком виг
ра
-
ва
ла - при
га
дав вiн со
бi.
Вiн то
дi сто
яв ра
но зi схо
дом
сон
ця ви
со
ко на го
рi сього се
ла i
дер
жав бi
ло
го вну
ка на ру
ках…
Дер
жа
чи отак, гля
дiв в си
вiй ра
-
нiш
нiй iм
лi.ди
ти
нi за до
лею. Iм
-
ла не здiй
ма
ла
ся. Не ба
чив вiн
то
дi че
рез iм
лу сон
ця, але во
но
бу
ло! В йо
го вну
ка бу
ла до
ля.
Жда
ла лиш на нього, як те раннє
сон
це за iм
лою - чо
му не осяг
нув
її?..
***
Мiж при
сут
нi
ми в ха
тi й Iва
ни
-
ха Ду
би
ха.
Дожидає Те
тя
ни. Мо
же, хоч тут
во
на з'явиться. В до
мi її нi
де не
бу
ло; i нiх
то її не ба
чив. Хо
дить i
хо
дить лi
са
ми, лю
дей уни
кає.
Прибувши сю
ди, Iва
ни
ха Ду
би
-
ха за
нi
мi
ла. Нiх
то вiд неї сло
ва
не по
чує. Мов за
бу
ла го
во
ри
ти.
Лиш вiд ча
су до ча
су за
су
ває дри
-
жа
чою ру
кою бi
ле во
лос
ся на
зад
пiд чор
ну свою хуст
ку. Жде.
Може ж, дiж
деться…
Люди ззи
ра
ються на неї, пе
ре
-
шiп
ту
ються, а їй те бай
ду
же. Її
очi не пла
чуть, її ус
та сту
ли
ли
ся,
лиш ду
ша чим
раз кам'янiє.
Та ось пе
ред по
ро
гом ше
лест. Її
Те
тя
на? Нi. То Мав
ра по
я
ви
ла
ся
в ха
тi з батьком, на си
на вдив
-
ляється. На
раз - що се? Си
ну бо
-
жий! Знад
во
ру по
пiд вiк
на до
хо
-
дить спiв, не
рiв
ний, пре
див
ний.
Iва
ни
ха Ду
би
ха бi
лiє, хи
литься;
сим ра
зом се вже Те
тя
на.
Так. То во
на.
Висока, ху
да, блi
да, з роз
шар
па
-
ним во
лос
сям, чер
во
ни
ми ма
ка
-
ми зак
вiт
ча
на, з очи
ма, що нi
ко
-
го не ба
чать, то - во
на.
Нiхто не ру
шається.
Входить i, пiд
со
ву
ючи ви
со
ко
чор
нi свої бро
ви, прик
ла
дає па
-
лець до уст, мов на
ка
зує мов
чан
-
ня, i об
зи
вається на
пiвс
пi
ву
че:
"В не
дi
лю ра
но я зiл
ля ко
па
ла, в
по
не
дi
лок ра
но по
по
ло
ка
ла…
ци
ть, Мав
ро, - до
дає, про
ха
ючи, -
в вiв
то
рок, Мав
ро, - до
дає, приж
-
му
рю
ючи очi, мов на
га
дує со
бi
щось, - зiл
ля я ва
ри
ла, а в се
ре
ду
ра
но… - на
раз ури
ває… - цить,
Ма
в
ро, - про
сить з не
опи
са
ною
нiж
нiс
тю в го
ло
сi i цiл
ко
ви
то
блуд
ни
ми очи
ма, - цить, я ли
хо
уби
ла… твоїм зi
л
лям, Мав
ро, з-
пiд "Бi
ло
го ка
ме
ня". А вiн пе
рес
-
питься. Цить! А в не
дi
лю ве
сiл
-
ля. Цить! - i, вмовк
ши, во
на жде
хви
лин
ку, опус
тив
ши, мов з гли
-
бо
кої уто
ми, го
ло
ву аж низько
на
зад - за
ту
лює очi… Всi за
ка
ме
-
нi
ли.
Нi, не всi. Мав
ра мовч
ки з змi
ї
-
ним без
ше
лес
ним ру
хом од
на
на
б
ли
жується до неї.
-
Суко! - скри
ча
ла на
раз не сво
-
їм го
ло
сом. - Ти мо
го си
на стру
ї
-
ла. Ти, ти, ти! Гинь! - i од
ним-од
-
нiським п'ясту
ком ва
лить дiв
чи
-
ну до
до
лу. Та тут вже Iва
ни
ха
Ду
би
ха опи
ни
ла
ся ко
ло доньки.
-
Стiй! - крик
ну
ла, що всi пот
ру
-
х
лi
ли. - Ме
не ось до
бий. Во
на
вже го
то
ва, а ме
не до
бий!
Вiдтак, пiд
нi
ма
ючи доньку на
но
ги, що су
до
рож
не за свої цвi
ти
вхо
пи
ла
ся, спи
та
ла по
бi
лi
ли
ми
ус
та
ми:
-
Доню моя лю
ба, од
на в ме
не в
свi
тi - ти Гри
ця струїла?
Тетяна ус
мi
хається.
-
Цить, Мав
ро, - шеп
че, пiд
су
ва
-
ючи ви
со
ко чор
нi бро
ви, - ли
хо в
нiм схо
ва
ло
ся… цить! Вже нi
де
ли
ха не бу
де…
-
Доню! - мо
лить ще раз ма
ти з
на
д
людською яко
юсь си
лою i ту
-
лить нiж
но доньку до се
бе, як
ма
лу ди
ти
ну. - Ти? Ска
жи прав
ду
всiм, ти? Як гос
по
ду бо
гу ска
-
жи…
Тетяна ди
виться дов
го ма
те
рi в
очi, мов при
га
дує со
бi щось, а да
-
лi, ту
ля
чись з прав
ди
вою нiж
нiс
-
тю ди
ти
ни до гру
дей ма
те
рi та
ха
па
ючись знов, як пер
ше, су
до
-
рож
не за свої цвi
ти, по
чи
нає лю
-
бо, пiв
го
ло
сом, нi
би пе
ре
ка
зу
ю
-
чи тай
ну, нiж
но спi
ва
ти:
Гей, на Iва
на,
гей, на Ку
па
ла…
гей, гей, гей!..
Красна дiв
чи
на
до
лi шу
ка
ла -
гей, гей, гей!..
Та ви
мо
вив
ши пос
лiднє сло
во,
во
на ви
ри
вається на
раз не
са
мо
-
ви
то з обiй
мiв ма
те
рi i ви
лi
тає
стрi
лою з ха
ти…
Мовчки… без сло
веч
ка… по
ва
-
ли
лась Iва
ни
ха Ду
би
ха до
до
лу…
***
Поховали Гри
ця, ро
зiй
шли
ся лю
-
ди.
-
Ходiм, Мав
ро, - обiз
вав
ся вже
по всiм ста
рий Анд
ро
на
тi до сво
-
єї доньки. - Хо
дiм мiж ци
ган. Те
-
пер ми тут знов стар
цi…
-
Ходiм, та
ту, - ка
же Мав
ра тве
-
р
до, як ка
мiнь, i по
да
ла ста
ро
му
дов
гий кос
тур в ру
ки. - Тут вже
мiй грiх скiн
чив
ся.
I пiш
ли.
Злегка лиш ко
ли
шуться тi сос
-
ни i сме
ре
ки, яких во
ни, iду
чи не
раз бi
лою стеж
кою, ми
мо
хiть до
-
ти
ка
лись злег
ка, i ко
ли
шеться
лi
со
вий шум в воз
ду
сi, ус
по
ко
ю
-
ючи пор
ва
нi стру
ни в ду
шах, до
-
ки не вий
шли з лi
су; а ко
ли йо
го
ос
та
ви
ли, вiн згу
бив
ся цiл
ком, i
над лi
сом схи
ли
ла
ся нiч…
***
Iваниха Ду
би
ха пе
ре
шу
ка
ла з
лю
дьми чи не весь лiс i схо
в
ки,
ку
ди за
хо
ди
ла Те
тя
на, i не най
-
шли її. Во
на без слi
ду про
па
ла.
Нас
та
ла вже чи не са
ма пiв
нiч, а
Iва
ни
ха Ду
би
ха ле
жить обез
си
-
ле
на на своїй пос
те
лi - заєдно
на
дс
лу
хує. Її се
р
це ка
же, що Те
-
тя
на вер
не; от-от уже пiв
нiч. От-
от чує во
на ше
лест. Те
тя
на вер
-
не са
ма, як не раз вже. От-от за
-
зо
рiє. I - ко
би вже й за
зо
рi
ло… А
як во
на вер
не, то
дi за
бе
ре її з со
-
бою в мо
нас
тир i вiд
дасть її гос
-
по
ду бо
гу. Гос
подь один її зцi
-
лить - скрi
пить. Гос
подь один - а
вiд
так не
хай дiється да
лi йо
го
бо
жа во
ля…
В ха
тi ти
хо, мов у свя
ти
нi, лиш
дрiб
не свiт
ло бли
має i ча
сом
при
с
кає пе
ред iко
ною пре
чис
тої
дi
ви, - Iва
ни
ха Ду
би
ха жде, надс
-
лу
ху
ючи, i її сту
ле
нi очi за
ли
ва
-
ються бе
зус
тан
но слiзьми.
От-от - знов який
сь ше
лест. Нi.
То рi
ка. Во
на не вмов
кає. Кiлька
ра
зiв i збу
диться во
на з пiвс
ну,
рi
ка все її драз
нить, мов чо
гось
до
ма
гається.
Нараз… i те
пер во
на не по
ми
-
ляється. Во
на чує. Чує ви
раз
но,
лиш не знає роз
рiз
ни
ти - що се.
Чи се бренькiт бджiл при
чу
ва
є
-
ть
ся їй, чи се нiж
нi стру
ни, чи се
ан
гельськi го
ло
си? Не знає. Але
во
на чує i не по
ми
ляється.
Попри її слух пе
ре
со
вується ле
-
г
ко, мов сон
на мрiя, мов бре
нь
-
кiт бджiл, мов шовк, що во
лi
че
-
ть
ся по стру
нах - пре
див
но нiж
-
ний, спi
ву
чий го
лос, що всю її
ду
шу мов у об
ла
ки не
бес
нi здiй
-
має:
Гей, на Iва
на,
гей, на Ку
па
ла…
гей, гей, гей!..
Красна дiв
чи
на
до
лi шу
ка
ла -
гей, гей, гей!..
Iваниха Ду
би
ха про
ки
ну
лась, зi
-
р
ва
ла
ся. Гос
по
ди бо
же, се Те
тя
-
на! Так. Се був го
лос Те
тя
ни. Во
-
на чу
ла ви
раз
но, що се був її лю
-
бий го
лос. Во
на шу
кає пiд вiк
-
ном две
рей i спi
ває…
Iваниха Ду
би
ха встає як змо
га
ско
ро, спi
шить, хи
та
ючись, до
две
рей, роз
ри
ває їх i ба
чить.
Вона, ма
буть, спа
ла. Над
во
рi яс
-
ний день, ус
мi
хається со
н
це i
вка
зує все яс
но - лиш Те
тя
ни не
-
ма. Iва
ни
ху Ду
би
ху об
ня
ло зим
-
ним по
том. Чи їй спiв Те
тя
нин
лиш прис
нив
ся? Чи чу
ла во
на
йо
го справ
дi? Та тут заб
лис
ла їй
страш
на дум
ка до го
ло
ви, i во
на
спi
шить до че
ля
дi…
Iдуть всi над рi
ку, шу
ка
ють ще
й там. Мо
же, знай
дуть хоч там
слi
ди.
Пiшли…
Не дов
го iш
ли.
Там, де гли
би
на ца
рю
ва
ла, де
ка
мiнь-ве
лет спо
кiй
но оз
на
чав
не
по
во
руш
ну гли
би
ну рi
ки, де
на дно її уто
нув ко
лись Те
тя
нин
вi
нок, сто
яв на по
верх
нi блис
ку
-
чої во
ди, при
ту
лив
шись до ка
-
ме
ня, один ве
ли
кий цвiт чер
во
-
но
го ма
ку. Дру
гий, при
пер
шись
аж до бе
ре
га рi
ки, ждав - i як
той, i со
бi не ру
хав
ся…
Стоїть Iва
ни
ха Ду
би
ха i ди
ви
-
ться без сло
ва на тi два цвi
ти, а з
нею i вся че
лядь.
Довго, дов
го ди
виться во
на на
них - да
лi вiд
вер
тається…
Вiдвели Iва
ни
ху Ду
би
ху.
Чернiвцi, в квiт
нi 1908 р.
Автор
gori4
gori428   документов Отправить письмо
Документ
Категория
Без категории
Просмотров
160
Размер файла
1 452 Кб
Теги
рано, зілля, неділю, копала, кобилянська
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа