close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Нечуй-Левицький - Старосвітські батюшки та матушки - 3.5

код для вставкиСкачать
Повість-хроніка
Широко роз
ки
ну
лось се
ло Віль-
ша
ни
ця
, не
да
ле
ко од Росі, по зе
-
ле
них гор
бах та до
ли
нах. Се
ред
се
ла в до
лині лиснів дов
гий ста
-
вок. Ко
ло са
мої греблі про
ти
мли
на на при
гор
ку сто
яла ста
ра
ду
бо
ва церк
ва з п'ятьма ба
ня
ми,
а ко
ло неї, не
на
че вгніздив
шись
в гус
то
му виш
ни
ку, сто
яла ще
старіша за церк
ву, при
сад
ку
ва
та,
ши
ро
ка дзвіни
ця з стовп
чи
ка
ми
навк
ру
ги. Про
ти церк
ви че
рез
до
ро
гу бу
ла осе
ля вільша
ни
ць
-
ко
го свя
ще
ни
ка; за ста
рим до
-
мом зе
ленів ста
рий са
док. І при
-
гор
ки, й довгі до
ли
ни, й зе
лені
ле
ва
ди в вер
бах по
над став
ком -
усе зе
леніло й лисніло на ве
се
-
ло
му сонці, а білі чисті ха
ти
скрізь біліли в сад
ках, ніби чи
я
-
сь ве
ред
ли
ва ру
ка, гра
ючись, ро
-
з
ки
да
ла їх в по
етич
но
му без
ла
д
-
ді по гор
бах та до
ли
нах.
На південь за по
ло
ги
ми ле
ва
да
-
ми та сіно
жа
тя
ми, за ку
па
ми ві
-
льхи та вер
бо
ло
зу, про
ти синьо
-
го не
ба яс
но вирізу
ва
лась ла
ма
-
на сму
га го
ря
но
го бе
ре
га Росі.
По го
рах та за
па
ди
нах мріли
ліси; поміж ліса
ми ніби то
ну
ли в
срібній імлі то там, то там се
ла,
бли
ща
ли хрес
ти на білих ба
нях
цер
ков, мріли на при
гор
ках білі
ха
ти. Ви
со
кий бе
рег, опо
ви
тий
про
зо
рим ту
ма
ном, мрів в да
ле
-
чині, не
на
че по
етич
ний міраж в
про
зо
ро
му синьому небі.
Дія діялась в двад
ця
тих ро
ках
ХІХ віку. Бу
ло літо. Вже зай
шли
жни
ва. Вже нас
тав га
ря
чий робі
-
т
ній час. Сто
яла го
ди
на, ще й до
то
го був бу
день, - а в дворі й за
дво
ром в свя
ще
ни
ка стов
пи
лась
си
ла на
ро
ду: в Вільша
ниці тіль
-
ки що по
хо
ва
ли ста
ро
го свя
ще
-
ни
ка, Пет
ра Мос
са
ковсько
го. Уся
гро
ма
да зійшлась в йо
го двір на
по
ми
нальний обід.
Усе ши
ро
ке подвір'я суспіль бу
-
ло зас
тав
ле
не не сто
ла
ми, а до
-
ш
ка
ми, пок
ла
де
ни
ми на пеньках
та око
рен
ках. Впо
довж цих до
-
шок сиділи долі дов
ги
ми ряд
ка
-
ми па
рафіяни покійно
го па
нот
-
ця. За подвір'ям стов
пи
лась си
ла
дітей, хлопців та дівчат і заг
ля
-
да
ла в двір че
рез тин. Діти по
ви
-
ла
зи
ли на тин і обсіли йо
го, не
-
на
че го
робці. На го
роді па
ла
ло
троє ба
гаттів, а кру
гом їх веш
та
-
лись мо
ло
диці, сно
ви
га
ли ба
би.
В ле
генько
му ди
му од ба
гат
тя
бу
ло вид
но з де
ся
ток здо
ро
вих
золійників та горшків з уся
кою
стра
вою для обіду. Не
за
ба
ром
мо
ло
диці по
ча
ли на
си
па
ти в
здо
рові мис
ки та ян
до
ли стра
ву
й ста
ви
ли по дош
ках; другі ви
-
но
си
ли з ха
ти в ряд
нах і розк
ла
-
да
ли по сто
лах пок
ра
яний на с
-
ки
б
ки хліб та книші. Ко
ло са
мі
сі
-
нько
го по
ро
га дов
ги
ми ряд
ка
ми
посіда
ли за обід старці та стар
-
чи
хи сли
ве з усіх ближ
чих сіл.
На
ро
ду бу
ло си
ла. Місця для всіх
не ста
ва
ло: одні ряд
ки, по
обіда
-
в
ши, вста
ва
ли, другі сіда
ли на
-
то
мість. Після чо
ловіків сіда
ли
мо
ло
диці та ба
би.
Прислуговуючі най
мич
ки та
мо
ло
диці на
си
лу нас
та
ча
ли ст
-
ра
ви. Тут обіда
ло все се
ло, обіда
-
ли про
хожі, проїжджачі; старці
пос
хо
ди
лись з усієї око
лиці… Го
-
рі
лка ви
хо
ди
ла відра
ми, та й ще
не мож
на бу
ло нас
та
чи
ти на
всіх.
Чотири си
ни небіжчи
ка от
ця
Пет
ра - два свя
ще
ни
ки, один ди
-
якон і один дяк - з здо
ро
ви
ми
пляш
ка
ми в ру
ках хо
ди
ли поміж
сто
ла
ми і підряд час
ту
ва
ли усіх.
Найщедріше час
ту
ва
ли во
ни
па
рафіян сво
го па
нот
ця, бо зна
-
ли, що гро
ма
да за
раз по обіді
поч
не ви
би
ра
ти зас
туп
ни
ка на
місце ста
ро
го покійно
го па
нот
-
ця. А їм усім од
на
ко
во ба
жа
лось
зай
ня
ти батько
ве місце в рідно
-
му, здо
ро
во
му й ба
га
то
му селі.
На причілку, в хо
лод
ку, під ви
-
со
ки
ми че
реш
ня
ми, бу
ли по
нак
-
ри
вані сто
ли для ду
хо
венст
ва та
значніших па
рафіян-гос
по
дарів.
Невістки покійни
ка віта
ли гос
-
тей.
Сонце ста
ло на вечірньому пру
-
зі. Свя
ще
ни
ки вста
ли з-за столів,
а за ни
ми ра
зом повс
та
ва
ли усі
лю
ди на всьому ши
ро
ко
му дво
-
рі. Гомін стих од
ра
зу. Нас
та
ла та
-
ка ти
ша, не
на
че на всьому дворі
не бу
ло жи
вої душі. Ста
ло чуть,
як ще
бе
та
ли в сад
ку пташ
ки.
Ста
рий си
вий свя
ще
ник, обер
-
нув
шись до церк
ви, по
чав пра
-
ви
ти здо
ро
вим ба
сом па
рас
тас.
Йо
го го
лос роз
ля
гав
ся по всьому
подвір'ї. Ста
рий ба
тюш
ка нап
ри
-
кі
нці па
рас
та
са підняв го
лос і
го
лосніше пок
лик
нув "вічную
па
м'ять" небіжчи
кові. І все ду
хо
-
венст
во, яке тут бу
ло, заспіва
ло
"вічная пам'ять!". А в той час ти
-
тар, си
вий, аж білий, з дов
ги
ми
ву
са
ми, тричі навх
рест підійняв
вго
ру здо
ро
вий по
лив'яний чер
-
во
ний жбан си
ти, при
дер
жу
ючи
звер
ху ру
кою хліб, кот
рим був
нак
ри
тий жбан. Усі лю
ди, що
сто
яли в дворі і за дво
ром, по
ча
-
ли хрес
ти
тись та кла
ня
тись до
церк
ви: сотні рук за
ма
ха
ли, сот
-
ні голів то на
хи
ля
лись, то під
-
німа
лись, сотні уст ше
потіли не
ду
же ти
хо: "Вічная пам'ять! віч
-
ная пам'ять!" І нес
подіва
но не
-
на
че схо
пив
ся се
ред тиші в дворі
вітер, і не
на
че за
ше
лестів на ві
-
трі лист в сад
ку на де
реві. І той
ше
лест по
ма
леньку сти
хав, до
ки
зовсім не стих… і знов в дворі і
на причілку ста
ло ти
хо-ти
хо, аж
мерт
во…
Сини покійни
ка з усім ду
хо
вен
-
с
т
вом пішли в по
кої. Чо
ловіки
поздійма
ли дош
ки й пов
но
си
ли
в повітку; по
од
ко
чу
ва
ли під тин
пеньки та око
рен
ки. Си
ла лю
дей
роз
си
па
лась по дворі. Мо
ло
диці
та старці по
ви
хо
ди
ли з дво
ру за
во
ро
та. 3іста
лась в дворі са
ма
гро
ма
да. По
ча
лись ви
бо
ри но
во
-
го свя
ще
ни
ка.
Громада за
го
моніла й за
гу
ла,
не
на
че за
гу
ли бджо
ли в пасіці
пі
знього літнього ве
чо
ра після
важ
ко
го га
ря
чо
го дня; по всьому
дворі лю
ди поз
би
ва
лись в куп
ки
й сти
ха роз
мов
ля
ли. На
си
лу бу
-
ло чу
ти то там, то там: "А хто пак
оце бу
де в нас за свя
ще
ни
ка? Ко
-
го нам оби
ра
ти?" Одні ра
ди
ли,
що най
кра
ще бу
ло б обібра
ти на
па
рафію од
но
го з стар
ших синів
покійни
ка, котрі вже бу
ли свя
-
ще
ни
ка
ми в сусідніх се
лах; другі
об
зи
ва
лись за третього си
на -
ди
яко
на; але ще тихіше хо
див
го
мін, що старші си
ни покійно
го
па
нот
ця не ду
же ми
рять з сво
ї
-
ми па
рафіяна
ми, а ди
якон п'є по
корч
мах горілку й б'ється не ті
-
ль
ки з людьми, але ча
сом і з жи
-
да
ми, навіть з жидівка
ми.
-
Панове гро
ма
до! - спокійним,
але твер
дим го
ло
сом про
мо
вив
ста
рий ти
тар, кру
гом кот
ро
го
стов
пи
лись такі ж самі старі ді
-
ди. - З-поміж чо
тирьох цих нас
-
то
ятелів на па
рафію оберімо со
-
бі за свя
ще
ни
ка най
мен
шо
го по
-
кі
йни
ко
во
го си
на Ха
ри
то
на. Він
зріс на на
ших очах; ми йо
го доб
-
ре знаємо. І чо
ловік він доб
рий,
бо
го
бо
ящий, не гор
дий; ча
сом
вря
ди-го
ди вип'є з на
ми по чар
-
ці, але не п'янствує, не ти
няє
ть
-
ся по корч
мах; він і до лю
дей
при
вітний та лас
ка
вий, і гор
та
-
нь має доб
ру. Не
ма що й ка
за
ти!
З йо
го бу
де доб
рий свя
ще
ник.
На
пишімо про
шен
ня до вла
ди
-
ки, дай
мо йо
му підво
ду та гро
-
шей на до
ро
гу, та й не
хай з бо
-
гом ру
шає до Києва. Чи так, па
-
но
ве гро
ма
до?
-
Так, так! Ти
тар доб
ре ра
дить! -
за
го
моніли діди кру
гом ти
та
ря, і
ця гад
ка, не
на
че стріла
ми, по
ле
-
тіла по всьому дворі.
Титар вий
шов з сво
го кру
га,
прой
шов вздовж і впо
пе
рек по
дворі поміж гро
ма
дя
на
ми та пи
-
тав в усіх і в кож
но
го, чи прис
та
-
ють во
ни на йо
го дум
ку за цього
од
но
го з чо
тирьох те
перішніх
на
с
то
ятелів на вільша
ницьку
па
рафію. Пе
ред ти
та
рем лю
ди
розс
ту
па
лись; го
ло
ви без ша
пок
ко
ли
ва
лись, і од кінця до кінця
скрізь бу
ло чуть: "Так, так! Це
прав
да! Не
хай Ха
ритін бу
де в
нас за свя
ще
ни
ка!"
Титар пішов в по
кої і оповістив
свя
ще
ни
кам і са
мо
му Ха
ри
то
но
-
ві, що па
рафіяни обібра
ли йо
го
на па
рафію. Стар
шим си
нам по
-
кійни
ка оче
ви
дяч
ки ста
ло нія
-
ко
во. Ха
ритін пок
ло
нив
ся покір
-
ненько й по
дя
ку
вав за честь.
-
Вийдіть же, па
не дя
че, до гро
-
ма
ди! - ска
зав ти
тар, ле
генько
кла
ня
ючись Ха
ри
то
нові.
Харитін вий
шов на га
нок. Слід
-
ком за ним вий
шли свя
ще
ни
ки,
окрім братів. Гомін в гро
маді од
-
ра
зу стих. Ти
тар з сходів го
лос
но
спи
тав:
-
Чи згод
жуєтесь, па
но
ве гро
ма
-
до, щоб ма
ти доб
родія Ха
ри
то
на
в се
бе за свя
ще
ни
ка на нашій па
-
рафії?
-
Згода, зго
да! - гук
ну
ла гро
ма
-
да як один чо
ловік. - Не
хай він
бу
де в нас за свя
ще
ни
ка!
Харитін низько пок
ло
нив
ся й
по
дя
ку
вав гро
маді.
-
Волимо Ха
ри
то
на! Ха
ритін не
-
хай бу
де в нас за па
нот
ця! - знов
за
гу
ло з усіх боків.
Харитін знов пок
ло
нив
ся й хо
-
тів щось ска
за
ти, щоб по
дя
ку
ва
-
ти гро
маді, але вже й пер
ших йо
-
го слів не мож
на бу
ло по
чу
ти.
Підняв
ся шум та гам, яким зви
-
чай
но кінча
ються усі гро
мадські
збо
ри. Гро
ма
да гу
ла, не
на
че ві
-
тер в лісі. Задні ла
ви за
ко
ли
ва
-
ли
сь і по
су
ну
ли з дво
ру. Не
на
че
во
да в здо
ро
ву за
ли
ву, що нес
по
-
діва
но од
ра
зу про
ри
ває греб
лю,
во
ни пог
на
ли по
пе
ред се
бе ку
пи
дітво
ри, хлопців та мо
ло
диць,
ко
трі вис
ли ко
ло воріт. За
во
ру
-
ши
лось і все стов
пи
ще в дворі і
ши
ро
кою хви
лею по
ли
лось з во
-
ріт на ули
цю. В дворі ста
ло по
-
рожньо й ти
хо.
На ган
ку все ще сто
яв щас
ли
-
вий Ха
ритін, ви
со
кий, тон
кий,
рівний ста
ном, біло
ви
дий, з гус
-
ти
ми ру
ся
ви
ми ку
че
ря
ми, що
спа
да
ли тро
хи не до пле
чей. Він
пильно ди
вив
ся на гус
ту ма
су
чо
р
них ша
пок, схо
жу на чор
ну
рі
ллю, до
ки й ос
танній чо
ловік
не вий
шов з дво
ра. В йо
го на де
-
лікат
но
му ви
ду зай
нявсь рум'я
-
нець, як він, провівши очи
ма
всіх до ос
тан
ку, вер
тав
ся в світ
-
ли
цю се
ред сусідів свя
ще
ників,
котрі, оче
ви
дяч
ки, спо
чу
ва
ли до
йо
го й бу
ли при
хильніші до йо
-
го, ніж до братів.
-
Поздоровляємо вас, Ха
ри
то
не
Пет
ро
ви
чу! - перші за
го
моніли
про
ворні ма
туш
ки. - Те
пе
реч
ки
ж шу
кай
те собі десь гар
ну па
ні
-
мат
ку, та й не
хай вам бог бла
гос
-
ло
вить на па
рафію сісти.
Харитонів брат, ди
якон, гля
нув
сер
ди
то на ма
ту
шок, не
на
че п'я
-
та
ка їм ки
нув, і про
мо
вив:
-
В батька ще й но
ги не за
хо
ло
-
ли, а ви вже й про весілля…
-
Та що ж, бра
те! Жи
вий жи
ве й
га
да! - обізвав
ся най
стар
ший
брат. - Вже батька не вер
не
мо з
до
мо
ви
ни. А от вий
дуть со
ро
ко
-
ви
ни, то й щас
ти, бо
же, Ха
ри
то
-
нові й од
ру
жи
тись, і вис
вя
ти
-
тись.
-
Оце прав
да! Це муд
ре сло
во!
Хіба ж в нас не знай
деться з ким
од
ру
жи
тись, чи що? А га
ятись
те
пе
реньки з цим та
ки не ви
па
-
дає, - задріботіли ма
туш
ки.
Вони вже не
на
че й за
бу
ли за
по
хо
рон і по
ча
ли пе
ре
би
ра
ти та
при
га
ду
ва
ти усіх знай
омих пан
-
нів в око
лиці. Од
на ма
туш
ка зга
-
да
ла між інши
ми пан
на
ми за
Они
сю Про
ко
по
вичівну. По
чув
-
ши це ймен
ня, Ха
ритін лип
нув
за
со
ром
ле
ни
ми очи
ма й знов
спу
с
тив їх до
до
лу. Пе
ред ним в
од
ну мить, не
на
че блис
кав
ка,
блис
нув Они
син вид. Він зга
дав
її й - за
був навіть на той час за
смерть і по
хо
рон батька. Раз він
ба
чив її в Бо
гус
лаві на яр
мар
ку й
од то
го ча
су не міг її за
бу
ти. І те
-
пер він не
на
че по
ба
чив її се
ред
яр
мар
ко
во
го на
тов
пу, на яс
но
му
сонці, в шов
ко
во
му чер
во
няс
то
-
му гор
сеті, в кар
татій плахті, в
со
рочці з ме
ре
жа
ни
ми ру
ка
ва
ми,
в квітках та ме
реж
ках, об
си
па
ну
га
ря
чим сон
цем - не
на
че се
ред
яр
мар
ко
во
го стов
пи
ща, шу
му та
га
му десь узя
ла
ся рай
ська пти
-
ця, при
ли
ну
ла і впа
ла се
ред чор
-
них та білих сви
ток, се
ред сму
-
ше
вих чор
них ша
пок.
Хоч гості вже й по
обіда
ли й до
-
б
ре ви
пи
ли, але по ста
рин
но
му
зви
чаю на столі знов пос
та
ви
ли
здо
рові пляш
ки нас
той
ки та на
-
ли
вок. Гості все пи
ли по чарці та
сти
ха ба
ла
ка
ли. Роз
мо
ва йшла
по
важ
на, не
го
лос
на. Гості оче
ви
-
дяч
ки ша
ну
ва
ли пам'ять небіж
-
чи
ка й го
во
ри
ли сти
ха, ніби не
-
бі
жчик ще й те
пер ле
жав на лаві,
або не
на
че ще й досі не скінчив
-
ся по
хо
рон. Тільки вря
ди-го
ди
якась там ду
же го
лос
на та пруд
-
ка ма
туш
ка, за
був
ши за по
хо
рон,
дзе
ленька
ла, не
на
че в го
лос
ний
дзво
ник дзво
ни
ла.
Харитін сидів, по
хи
лив
ши го
ло
-
ву й пох
ню
пив
шись а ду
ми сну
-
ва
лись в йо
го в го
лові, як нит
ки
на снівниці. І по
хо
рон, і ви
бо
ри,
й нес
подіва
на батьківська па
-
рафія, й за
висність йо
го братів -
все це во
ру
ши
лось в йо
го ду
мах.
Він на
си
лу чув гомін в по
ко
ях,
не роз
би
рав навіть ні слів, ні тя
-
м
ки роз
мо
ви в то
му гус
то
му го
-
моні. І чо
гось йо
му по
чув
ся ін
-
ший гус
тий гомін: не в по
ко
ях, а
десь-інде, десь не
на
че на бо
гус
-
лавсько
му яр
мар
ку. Чо
гось йо
го
ду
ми знов пе
ре
летіли до Бо
гус
-
ла
ва, й він не
на
че по
ба
чив яр
-
мар
ко
вий на
товп, яр
мар
ко
ве ве
-
ш
тан
ня. Лю
ди сно
ви
га
ють між
во
за
ми, між крам
ни
ця
ми, між
ят
ка
ми, не
на
че ко
маш
ня. Він на
-
віть по
чу
тив га
ря
чий од сон
ця
яр
мар
ко
вий дух ку
ря
ви, возів,
коліс, па
хощі од тра
ви та пе
ре
-
їдів сіна на во
зах. А з то
го на
тов
-
пу знов виг
ля
ну
ла до йо
го Они
-
ся, вся в квітках та ме
реж
ках.
Він ніби вглядів її чу
дові темні
очі: на йо
го ніби впав з тих очей
гост
рий пог
ляд. І щось ми
ле, не
-
ви
раз
но приємне та при
вітне
од
ра
зу спов
ни
ло йо
го сер
це. Він
по
чу
вав, що й досі пам'ятає той
гар
ний ве
се
лий Они
син вид, що
й досі не за
був за ті темні очі.
-
Харитоне Пет
ро
ви
чу! Чо
го це
ти так на
пин
дю
чив
ся та за
ду
-
мав
ся й по чарці не п'єш? - ска
-
зав до йо
го стар
ший брат.
Харитін опам'ятав
ся й сха
ме
-
нувсь.
"Ой, що ж це мені вер
зеться в
го
лові? Це ж грішні дум
ки та ще
й на батько
во
му по
хо
роні! Бать
-
ка тільки що за
си
па
ли зем
лею, а
я вже грішу грішни
ми дум
ка
ми.
Цур їм, пек їм, тим дум
кам!"
Але ті грішні дум
ки все чо
гось
нас
тир
ли
во лізли йо
му в го
ло
ву.
Він зга
дав, як хо
ва
ли батька, як
співа
ли "вічну пам'ять", а грішні
ду
ми все во
ру
ши
лись в йо
го сер
-
ці. А пиш
ний вид в стрічках та в
квітках все мрів пе
ред ним на
-
віть в ле
генько
му ди
му ка
ди
ла,
в про
зо
ро
му повітрі спо
рожніло
-
го дво
ра та сад
ка, в важ
ко
му по
-
вітрі не
ве
лич
ких по
коїв покій
-
но
го па
нот
ця. Че
рез не
давній
спів "вічної пам'яті" по батькові
йо
му по
чув
ся дзвінкий Они
син
го
ло
сок на яр
мар
ку.
"Ой грішу! От
же ж грішу! - по
-
ду
мав Ха
ри
тон. - А все оті цо
ко
-
ту
хи роз
во
ру
ши
ли мої дум
ки,
зга
да
ли мені про Они
сю. А бо
дай
вас ли
ха го
ди
на взя
ла! Це ж гріх!
Це ж гріх!"
А той гріх в квітках та стрічках
все ма
ня
чив пе
ред ним і не
на
че
драж
нив йо
го бо
го
бо
ящу ду
шу.
Надвечір один по од
но
му роз'ї
-
ха
лись усі сусіди й знай
омі не
бі
-
жчи
ка Мос
са
ковсько
го. Си
ни, не
зма
га
ючись, спокійно поділи
ли
-
сь батьківським доб
ром; старші
бра
ти, взяв
ши собі де
що з бать
-
ківсько
го доб
ра на пам'ятку про
батька, зос
та
ви
ли Ха
ри
то
нові,
як най
мен
шо
му в сім'ї, по на
род
-
но
му зви
чаю на Ук
раїні, усе не
-
ру
хо
ме доб
ро й гос
по
дарст
во.
Во
ни поп
ро
си
ли од
но
го ста
ро
го
свя
ще
ни
ка, кот
рий вже не мав
па
рафії, "наб
лю
да
ти" вільша
ни
-
ць
ку па
рафію, до
ки Ха
ритін вис
-
вя
титься на свя
ще
ни
ка, а самі
поспіша
ли до гос
по
ди, бо вже за
-
й
шли жни
ва.
Настав вечір. І в по
ко
ях, і в дво
-
рі ста
ло по
рожньо й не
на
че ме
-
рт
во після здо
ро
во
го на
тов
пу,
ви
бірчо
го га
му та веш
тан
ня. І
дім, і двір не
на
че вмер
ли ра
зом з
по
мер
шим гос
по
да
рем, ста
рим
па
нот
цем. Зістав
ся в сум
них по
-
ко
ях сам Ха
ритін з своїми ду
ма
-
ми та мріями про свя
щенст
во та
про Они
сю в квітках, та стрічках,
та в чер
во
них че
ре
вич
ках.
Дуже по
ма
лу тяг
ли
ся для Ха
ри
-
то
на дні до со
ро
ко
вин. А тим ча
-
сом до Онисі час
то заїжджа
ли
же
ни
хи, а най
частіше од дру
гих
вча
щав Мар
ко Пав
ло
вич Ба
ла
бу
-
ха, філо
соф. Він тільки що по
ки
-
нув не
дав
но пе
ред тим ре
фор
-
мо
ва
ну дав
ню Київську ака
де
-
мію, щоб піти на се
ло на па
ра
-
фію.
Онися Сте
панівна бу
ла од
ним
од
на доч
ка ста
ро
го свя
ще
ни
ка в
селі Чай
ках. Чай
ки бу
ли за двад
-
цять верс
тов од Вільша
ниці. Во
-
ни роз
ки
ну
лись на го
ря
но
му ви
-
со
ко
му пра
во
му бе
резі Росі. Ви
-
со
кий бе
рег був ніби по
пе
рері
-
зу
ва
ний по
пе
рек узеньки
ми за
-
па
ди
на
ми та яра
ми й по
де
ку
ди
по
над Рос
сю за
ки
да
ний ске
лис
-
ти
ми те
ра
са
ми. Розкішні за
па
-
ди
ни та до
лин
ки, мальовничі
те
ра
си пи
ша
лись, ніби за
ки
дані
й зас
те
лені чу
до
ви
ми сад
ка
ми.
То там, то там, од бе
ре
га до са
-
мо
го вер
ху гір біліли чис
тенькі
хат
ки, то ніби хо
ва
ючись од сон
-
ця та завірюх попід ске
ля
ми, то
по
то
па
ючи в до
ли
нах, в зе
ле
них
сад
ках. По обид
ва бо
ки се
ла, як
дві зе
лені стіни, сто
яв гус
тий ду
-
бо
вий ліс. По
се
ред се
ла ніби ст
-
риміла на що
ло
поч
ку на най
ви
-
щій те
расі й не
на
че пи
ша
лась
ду
бо
ва церк
ва з п'ятьма біли
ми
ба
ня
ми. Ко
ло церк
ви при
ту
лив
-
ся до
мок свя
ще
ни
ка Про
ко
по
ви
-
ча. Од йо
го по крутій горі до са
-
мо
го бе
ре
га Росі не
на
че спа
дав
зе
ле
ни
ми ру
на
ми розкішний
ста
рий са
док. Про
ти се
ла, по
над
Рос
сю, на де
сят
ки верс
тов скрізь
бу
ло вид
ко се
ла на по
ло
гих лу
-
ках, на по
долі та рівнині, по
-
цяцько
ва
них то жов
ти
ми ни
ва
-
ми, то зе
ле
ни
ми лу
га
ми та гай
-
ка
ми, то ле
ва
да
ми.
1
Була неділя. Про
ко
по
вичі тіль
-
ки що по
обіда
ли. Ста
рий па
но
-
тець пішов в пасіку й ліг в кат
-
разі спа
ти. В кімнаті сиділи ма
ти
й доч
ка та лу
за
ли насіння. Во
ни
роз
мов
ля
ли за па
ничів, що приї
-
жджа
ли до Онисі Сте
панівни.
-
А що пак, доч
ко, оце бу
де
мо
діяти? Чи швид
ко піде
мо заміж,
чи ще дов
генько бу
де
мо пе
ре
бе
-
н
дю
ва
ти? - спи
та
ла ма
ти в доч
-
ки.
-
Про ме
не, ма
мо, йдіть собі за
-
між хоч і сьогодні, - ска
за
ла доч
-
ка осміха
ючись.
-
Цур дур
ної-навісної! Хіба ж я
оце за се
бе го
во
рю? - ска
за
ла ма
-
ти.
-
А то ж за ко
го? - спи
та
ла доч
-
ка.
-
Та за ко
го ж пак, як не за те
бе!
-
За ме
не?.. Як за ме
не, то не
знаю, - ска
за
ла доч
ка, за
ко
пи
ли
-
в
ши спідню гу
бу.
-
А хто ж по
ви
нен зна
ти, як не
ти? Це ж твоє діло, а не моє. Мені
з твоїми же
ни
ха
ми не жи
ти. Чи
вже ж ма
ло їх до нас навіду
ва
-
лось?
-
Та ме
не ж, ма
мо, хва
ли
ти бо
га,
ніхто не об'їхав білим ко
нем, -
ска
за
ла доч
ка, - але, ма
мо, ска
за
-
ти по щирій правді, моїх же
нихів
хоч по сім за ци
бу
лю про
да
вай
на бо
гус
лавсько
му яр
мар
ку, та й
то ніхто не ку
пить…
-
Ну, це вже твої ви
гад
ки! Не
всіх та
ки про
да
си по сім за ци
бу
-
лю. Вже од
но
го ака
деміста Ба
ла
-
бу
ху не про
да
си й за сім ци
буль.
-
Я б, ма
мо, йо
го й дур
но од
да
-
ла, аби він тільки не їздив до
нас, од
че
пив
ся од ме
не.
-
Але й ве
ред
ли
ва ж ти, - не
ма
де прав
ди діти. Ба
ла
бу
ха чо
ло
-
вік вче
ний, зай
ме доб
ру па
ра
-
фію, бу
де бла
го
чин
ним, а мо
же, і
про
тоєреєм.
-
Про ме
не, не
хай бу
де й ар
хі
-
єреєм: ко
ли ж, ма
мо, в йо
го такі
гу
би, що не
на
че він все чо
гось з
лю
дей кри
виться.
-
От і ви
га
да
ла. Які ж у йо
го гу
-
би? Такі, як в усіх лю
дей.
-
Коли ж, ма
мо, як він сміється,
то як
раз так, на
че ти
та
ре
ва ко
-
ня
ка сміється до на
шо
го ря
бо
го
ко
ня. А що вже гор
дий та го
но
-
ро
ви
тий!..
Не встиг
ла Они
ся скінчи
ти роз
-
мо
ви, як за дво
ром за
та
рах
котів
віз. За
гав
ка
ли со
ба
ки й ки
ну
-
лись за двір. Ма
ти й доч
ка ви
бі
-
гли з кімна
ти в світли
цю й ки
ну
-
лись до вікон. В во
ро
та в'їжджав
бо
гус
лавський візок, об
ши
тий
луб
ка
ми. 3а дво
ма кінськи
ми го
-
ло
ва
ми та ши
ями в шле
ях бу
ло
вид
но здо
ро
ву пос
тать ака
де
мі
-
ста Ба
ла
бу
хи. Ба
ла
бу
ха сидів на
візку, не
на
че ко
пи
ця сіна, в літ
-
ній синій ши
нелі з та
ким дов
гим
коміром, що він зак
ри
вав йо
го
ши
ро
ку спи
ну й теліпавсь по
зад
візка, зак
ри
ва
ючи ко
ле
са сли
ве
до ма
то
чин. Візок став під ко
мо
-
рою. Ба
ла
бу
ха взяв
ся обо
ма ру
-
ка
ми за по
луд
раб
ки й май
нув на
повітрі, за
ди
ра
ючи но
ги че
рез
по
луд
ра
бок. Візок за
лу
щав в йо
-
го ру
ках і розігнув
ся, як ли
ча
на
ко
лис
ка.
-
Ой па
ни
чу, по
ма
леньку злазь
-
те, бо во
за по
ла
маєте! - ска
зав
по
го
нич, ог
ля
да
ючись. - Знов
нас ба
тюш
ка ла
яти
муть, як ла
-
яли за то
го во
за, що ви розт
ро
-
щи
ли торік.
-
Розкажи своєму батькові! -
ска
зав Ба
ла
бу
ха й, за
ки
нув
ши
но
ги че
рез по
луд
ра
бок, ско
чив
до
до
лу. Йо
го здо
ро
ва, важ
ка пос
-
тать аж гуп
ну
ла, не
на
че хто ки
-
нув на зем
лю лан
тух пашні.
-
От тобі на! - ска
за
ла Они
ся, за
-
г
ля
да
ючи в вікно. - За вов
ка про
-
мов
ка, а вовк у ха
ту.
-
Йди, доч
ко, та при
че
пу
рись! -
ска
за
ла ма
ти. - Надінь товс
те на
-
мис
то та квітки на го
ло
ву.
-
Намисто надіну, й квітки на
ді
-
ну, а Ба
ла
бусі, надісь, дам гар
бу
-
за, - ска
за
ла Они
ся, сміючись і
вті
ка
ючи в кімна
ту.
-
Годі, моя ди
ти
но, гар
бу
зу
ва
ти!
Тре
ба ж ко
лись будлі-ко
го по
ко
-
ха
ти та й заміж піти, - ти
хо про
-
мо
ви
ла ма
ти.
Балабуха сто
яв ко
ло во
за, а йо
-
му під но
ги ки
да
лись, як ска
же
-
ні, три со
ба
ки. Най
мич
ка ви
бігла
з ло
ма
кою й прог
на
ла со
бак. Ба
-
ла
бу
ха, лед
ве со
ва
ючи но
га
ми,
по
су
нув до ха
ти. В сінях він зняв
з се
бе ши
не
лю й кар
туз і ки
нув
на дов
гу скри
ню; потім ви
тяг з
ки
шені чер
во
ну хуст
ку, ви
ся
кав
но
са й пішов в світли
цю.
В світлиці не бу
ло ніко
го. Ба
ла
-
бу
ха знов ви
тяг з ки
шені хуст
ку,
на
щось знов втер но
са, тричі
каш
ля
нув і по
чав ти
хою хо
дою
хо
ди
ти по світлиці од кут
ка до
кут
ка, пог
ля
да
ючи то на двері в
кімна
ту, то на свої ши
рокі, на
кор
ках, чо
бо
ти, по
шиті "в рант",
як тоді ка
за
ли. Світли
ця бу
ла
прос
тор
на, з ма
ли
ми вікна
ми на
чо
ти
ри шиб
ки. Дві стіні бу
ли су
-
спіль завішані об
ра
за
ми, не
на
че
іко
нос
тас. В од
но
му кут
ку висів
під са
мою сте
лею здо
ро
вий об
-
раз Пе
черської бо
го
ро
диці, в
дру
гім кут
ку - По
чаївської. Пе
-
ред об
ра
за
ми висіли лам
пад
ки, а
на об
ра
зах біліли довгі руш
ни
ки
розкішно по
ви
ши
вані ла
па
ти
ми
квітка
ми та дрібни
ми взор
ця
ми.
Під самісінькою сте
лею висіли,
суспіль один ко
ло дру
го
го, ве
ли
-
кі об
ра
зи, а під ни
ми висів дру
-
гий ря
док тро
хи мен
ших. На сті
-
ні ко
ло две
рей на кар
ти
нах чор
-
ніли пос
таті якихсь архієреїв та
ченців в кло
бу
ках та мантіях.
Ка
р
ти
ни висіли навіть над две
-
ри
ма. На тій стіні, де бу
ли двері
в кімна
ту, висів здо
ро
вий, під са
-
му сте
лю, ки
лим. На ки
лимі бу
-
ли вит
кані не квітки, а якісь ду
-
же ясні, ніби квітчасті пля
ми або
чер
воні та білі лат
ки, а кру
гом їх
замість лис
тя, ви
лись якісь ніби
ку
рячі та гу
сячі лап
ки. Тут сто
-
яла прос
та ка
на
па, прик
ри
та ки
-
ли
мом. Кру
гом світлиці сто
яли
прості, не
по
мальовані, з ви
со
ки
-
ми спин
ка
ми стільці, білі, чис
то
ви
миті. В кут
ку ко
ло по
ро
га сто
-
яла ша
фа з скля
ни
ми две
ри
ма,
на два етажі, по
мальова
на си
-
ньою фар
бою. За скля
ни
ми две
-
р
ця
ми сто
яли чу
дер
нацькі пля
-
ш
ки та жба
ни. На две
рях був на
-
мальова
ний Ав
ра
ам з здо
ро
вим
но
жем в ру
ках, що на
ла
го
дивсь
за
ко
ло
ти на жерт
ву Іса
ака, а на
дру
гих - ко
зак-за
по
ро
жець з пля
-
ш
кою в одній руці й з чар
кою в
другій.
Балабуха на са
моті роз
див
ля
в
-
сь на кар
ти
ни, хоч він ба
чив їх
вже й не раз. Йо
го го
ло
ва тро
хи
не дос
та
ва
ла до сво
ло
ка, й не
на
-
че од
по
чи
ва
ла на ши
ро
ких пле
-
чах. Не
обст
ри
жені во
лос
ки на
вис
ках зак
ру
чу
ва
лись ку
че
ря
ми,
не
на
че гар
ний сму
шок. Густі,
але не товсті бро
ви на узько
му
лобі не
на
че висіли над тем
ни
ми
яс
ни
ми й нез
ви
чай
но спокійни
-
ми очи
ма. Довгі що
ки бу
ли повні
вни
зу й кінча
лись м'яким ши
ро
-
ким підборіддям. Ба
ла
бу
ха був
зовсім та
ки не
по
га
ний з ли
ця,
тільки тро
хи товс
тий дов
гий ніс
та м'ясисті вип
нуті ши
рокі гу
би
тро
хи псу
ва
ли кра
су об
лич
чя.
Се
ред верхньої гу
би бу
ло знать
ши
ро
ку ям
ку, не
на
че хто вда
вив
її пальцем, од чо
го гу
ба ніби ре
-
п
ну
ла по
се
ре
дині, й з од
ної гу
би
ста
ло дві, а спідня, товс
та та ши
-
ро
ка, так ви
вер
ну
лась, що на їй
аж шку
ра на
тяг
лась і лисніла.
Ба
ла
бу
ха й справді мав та
ку
при
род
ну міну в ус
тах, не
на
че
кри
вив
ся з ко
го, за
ко
пи
лив
ши
спідню гу
бу. Оде
жа на ака
де
мі
с
-
тові бу
ла "з дос
тат
ку" чис
та, й
но
ва, й но
во
мод
ня: дов
гий синій
су
кон
ний сюр
тук з ши
ро
ким ко
-
міром і біли
ми здо
ро
ви
ми гуд
зя
-
ми, без розпірки зза
ду, жов
та
жи
лет
ка, блан
шові пан
та
ло
ни,
такі узькі вни
зу, що че
рез їх бу
-
ло знать ха
ля
ви, та здо
рові ви
-
сокі сто
ячі білі коміри з та
ки
ми
гост
ри
ми кінця
ми, що про їх то
-
ді пан
ноч
ки го
во
ри
ли, ніби во
ни
ріжуть хма
ри, а старі ба
тюш
ки
го
во
ри
ли всмішки, що ни
ми мо
-
ж
на б орать по
ле, як плу
гом. Од
тих комірів, од чор
ної на
мо
та
ної
на шиї хуст
ки по
ло
ви
на ли
ця й
шия зда
ва
лись ще товстіши
ми, а
гу
би ще шир
ши
ми; го
ло
ва бу
ла
не
на
че здо
ро
ва квоч
ка, що си
ді
-
ла в оби
чай
ці, в кот
ру бу
ли заст
-
ром
лені з двох боків до
щеч
ки.
Чорні довгі, але товсті ву
са спус
-
ка
лись на
низ, а об
го
лені що
ки й
підборіддя синіли, як буз, не
на
-
че во
ни при
па
ли са
жею.
Наука в ака
демії об
рид
ла Ба
ла
-
бусі. Йо
му за
ма
ну
лось же
ни
тись,
і він, скінчив
ши ри
то
ри
ку й фі
-
ло
софію, по
ки
нув бо
гос
ловію й
поїхав шу
ка
ти собі жінки.
Тихо рип
ну
ли двері з кімна
ти.
Ав
ра
ам з Іса
аком зник
ли, а на
-
томість в світли
цю ввійшла ма
-
туш
ка. Во
на бу
ла вже не
мо
ло
да.
В неї го
ло
ва бу
ла за
вер
че
на на
-
мі
ткою; че
рез намітку бли
щав
пар
че
вий очіпок з здо
ро
ви
ми
зо
ло
ти
ми й чер
во
ни
ми квітка
-
ми. На їй бу
ла тем
ненька плах
та,
тем
ненька за
пас
ка й шов
ко
ва
тем
но-ко
рич
не
ва юб
ка з дрібне
-
ньки
ми роз
ки
да
ни
ми срібни
ми
лис
точ
ка
ми. Во
на бу
ла в жов
тих
сап'янцях. На шиї висів чи
ма
лий
блис
ку
чий червінець.
Балабуха привітав
ся, низько
по
к
ло
нив
ся ха
зяй
ці й поцілу
вав
її в ру
ку. Во
на поцілу
ва
лась з
ним в гу
би.
-
Вибачайте, панімат
ко! Мо
же,
ви од
по
чи
ва
ли по обіді, а я оце
вас збу
див, - про
мо
вив Ба
ла
бу
ха
ба
сом, але ти
хо, не
на
че бо
яв
ся
ко
г
ось збу
ди
ти в кімнаті; сло
ва
йо
го тяг
ли
ся неш
вид
ко, не
на
че
йо
го хтось си
лу
вав го
во
ри
ти.
-
Ні, Мар
ку Пав
ло
ви
чу, - ска
за
ла
ма
туш
ка. - Я не од
по
чи
ва
ла, а
мій ста
рий десь оце хро
пе в па
-
сіці.
-
А Они
ся Сте
панівна до
ма? -
спи
тав Ба
ла
бу
ха.
-
Дома. Они
сю! - гук
ну
ла ма
ту
-
ш
ка че
рез поріг в кімна
ту. - Вий
-
ди, сер
це, та ви
не
си нам по чар
-
ці… Чи горілки, чи на
лив
ки? -
спи
та
ла во
на в ака
деміста.
Академіст тро
хи не про
хо
пи
в
-
сь: "та то
го й то
го!", але сха
ме
-
ну
в
ся і, тро
хи по
ду
мав
ши, ска
-
зав:
-
Та во
но після до
ро
ги луч
че б
тієї, як йо
го… тоб
то горілки чар
-
ку…
-
Винеси, до
ню, нам горілоч
ки,
та на
бе
ри на тарілку пиріжків! -
знов ска
за
ла ма
туш
ка, не
на
че в
по
рожній простір че
рез поріг.
В кімнаті бу
ло ти
хо. Не бу
ло на
-
віть чу
ти ше
лес
ту, тільки здо
ро
-
вий кіт вий
шов з кімна
ти, пос
то
-
яв на по
розі й знов ти
хо, мов
ака
демічний по
важ
ний про
фе
-
сор, пішов на
зад.
Онися не за
ба
ри
лась. Во
на
шви
д
ко з'яви
лась в две
рях, ви
-
со
ка, тон
ка та рівна, як то
по
ля.
На
хи
лив
ши тро
хи го
ло
ву, щоб
не черк
ну
тись тім'ям об одвірок,
во
на всту
пи
ла в світли
цю з пля
-
ш
кою й чар
кою на тарілці. Ба
ла
-
бу
ха тро
хи не крик
нув, лед
ве
вде
р
жав го
лос…
На Онисі бу
ла кар
та
та плах
та,
вит
ка
на з вов
ни по
по
ло
вині з
шов
ком не
ве
лич
ки
ми квад
ра
ти
-
ка
ми. Квад
ра
ти
ки бу
ли зат
кані
жов
то
га
ря
чим шов
ком з біли
ми,
як срібло, тон
ки
ми обідка
ми;
вни
зу теліпа
лись чер
воні ки
тич
-
ки, не
на
че во
лоські горіхи або
дзво
нич
ки. Чер
во
на з синіми та
зе
ле
ни
ми квітка
ми за
пас
ка бли
-
ща
ла, не
на
че жевріла. Ви
ши
тий
чер
во
ни
ми та синіми взор
ця
ми
поділ со
роч
ки спа
дав на чер
воні
че
ре
ви
ки. Яс
но-синій шов
ко
вий
гор
сет був зат
ка
ний зо
ло
ти
ми
квіточ
ка
ми. На чор
но
во
лосій го
-
лові не
на
че цвів вінок квіток.
Стрічки вкри
ва
ли всі плечі до
по
яса, не
на
че з го
ло
ви на плечі
лив
ся лив
цем дощ з стрічок. На
шиї чер
воніло п'ять разків товс
-
то
го доб
ро
го на
мис
та з зо
ло
ти
-
ми ду
ка
ча
ми. Ли
це в Онисі бу
ло
оригінальне: звер
ху ши
ро
ке,
вни
зу узьке. На ши
ро
ко
му й ви
-
со
ко
му чолі не
на
че бігли дві
довгі чорні темні стрілки: то чо
-
рніли тонкі довгі бро
ви. Гострі
кінці дов
гих брів десь побігли на
вип
нуті вис
ки й там не
на
че зни
-
ка
ли під пу
чеч
ка
ми квіток, котрі
висіли за ву
ха
ми. Під бро
ва
ми
ніби горіли темні, як угіль, го
-
стрі блис
кучі дов
генькі очі. Ли
-
це кінча
лось тро
хи гост
рим під
-
боріддям. Ма
ленькі тем
но-чер
-
воні ус
та бу
ли вип
нуті. Ма
то
вий
цвіт ли
ця був тро
шеч
ки жов
ту
-
ва
тий, але йо
го одсвіжав лед
ве
примітний, роз
ли
тий по що
ках
рум'янець.
Онися ввійшла й не
на
че з со
-
бою при
нес
ла ще більше світу в
світли
цю, за
ли
ту га
ря
чим літнім
сон
цем.
Балабуха сто
яв і ди
вив
ся. Він
за
був навіть поз
до
ров
ка
тись і
по
к
ло
ни
тись. Они
ся са
ма поз
до
-
ров
ка
лась і пос
та
ви
ла тарілку
на стіл. Стрічки за
мет
ля
лись на
пле
чах, не
на
че од вітру. Че
рез
стрічки бу
ло вид
но тон
кий, рів
-
ний, як стріла, ще ди
тя
чий стан.
Ба
ла
бу
ха та
ки опам'ятав
ся, під
-
біг до Онисі, зігнув
ся й поцілу
-
вав її в ру
ку. Они
ся засміялась,
морг
нув
ши до ма
тері, й по
ду
ма
-
ла: "їй-бо
гу, кри
виться! От
же ж
ніби кри
виться з ме
не!"
"І ко
ли ж оце моя Они
ся встиг
-
ла вбра
тись в но
ву плах
ту, в но
-
ву за
пас
ку ще й начіпля
ти стрі
-
чок та квіток на го
ло
ву?" - ду
ма
-
ла ма
туш
ка, пог
ля
да
ючи ско
са
на свою до
ню.
Онися сіла на ка
напі. Її рівна
блис
ку
ча пос
тать бу
ла ніби на
-
мальова
на на здо
ро
во
му ки
лимі
яс
ни
ми блис
ку
чи
ми фар
ба
ми.
Ба
ла
бу
ха сів на стільці під вік
-
ном і пог
ля
дав на неї несміли
ви
-
ми очи
ма.
"Чого це я так зля
кав
ся цієї
пан
ни? - ду
мав Ба
ла
бу
ха. - Я ж
та
ки ака
деміст, філо
соф, а во
на і
в гра
ма
тиці, і в ри
то
риці не бу
ла
й не вміє навіть проск
ло
ня
ти
"me
n
sa",
[1]
а я ж знаю Го
рація
та Овідія на
пам'ять, од дош
ки до
дош
ки".
Балабуха підвів гор
до го
ло
ву,
за
ки
нув но
гу на но
гу, об
пер
ся
[1]
- Стіл (лат.)
ліктем об стіл і при
мос
тив
ся в
ака
демічній позі. Онисі та гор
до
-
ви
та по
за чо
мусь бу
ла нес
по
доб
-
на. І во
на бу
ла так са
мо гор
да,
ро
зум
на й зав
зя
та й не лю
би
ла
гор
дих та на
ту
рис
тах лю
дей. Во
-
на лю
би
ла вер
хо
во
ди
ти, а не ко
-
ри
тись.
В хаті на ча
си
ну ста
ло ти
хо. Усі
за
мовк
ли, тільки бу
ло чу
ти, як
му
хи би
лись об шиб
ки, за
литі
га
ря
чим сон
цем.
-
Чого ж оце ми си
ди
мо? Ви
пий
-
мо по чарці, то, мо
же, й по
ве
се
-
лішаємо та роз
го
во
ри
мось, - ска
-
за
ла ма
туш
ка, на
ли
ва
ючи горіл
-
ку в чар
ку.
-
І то ро
зум
не сло
во, - обізвав
ся
Ба
ла
бу
ха гус
тим ба
сом, з по
ва
-
гом роз
тя
гу
ючи сло
ва. - "In vi
no
ve
ri
tas" [2]
- го
во
ри
ли ла
тинці.
Матушка ви
пи
ла півчар
ки й на
-
ли
ла Ба
ла
бусі; Ба
ла
бу
ха ви
хи
-
лив чар
ку до дна й уки
нув у рот
од
ра
зу півпи
ро
га.
-
А ти, до
ню, не по
куш
туєш ча
-
сом оцієї по
га
ної та гіркої? - спи
-
та
ла ма
ти в доч
ки.
-
Спасибі, ма
мо! Я не п'ю, - ска
-
за
ла Они
ся швид
ко й го
лос
но, як
одріза
ла.
-
Та, бач, за здо
ров'я ша
нов
но
го
[2]
- Істи
на в вині (лат.)
гос
тя хоч при
губ, - ска
за
ла ма
ту
-
ш
ка, по
да
ючи дочці чар
ку.
Онисі бу
ло ніяко
во не ви
пи
ти.
Во
на вста
ла, по
мо
чи
ла гу
би в
ча
рці й пос
та
ви
ла чар
ку на та
рі
-
лку, об
ти
ра
ючи ус
та хус
точ
кою.
Після чар
ки роз
мо
ва пішла
жва
віше, ма
туш
ка роз
ка
зу
ва
ла
про гос
по
дарст
во, за уро
жай, за
пасіку. Ба
ла
бу
ха вки
дав по
де
ку
-
ди слівце та все пог
ля
дав на
Они
сю. Они
ся все по
вер
та
ла очі
на мальова
ний пос
та
вець ко
ло
по
ро
га, не
на
че во
на впер
ше йо
-
го ба
чи
ла.
Матушка за
го
во
ри
ла про не
бі
-
ж
чи
ка вільша
ницько
го свя
ще
-
ни
ка, про по
хо
рон.
-
А ви бу
ли на по
хо
роні? - спи
-
тав Ба
ла
бу
ха в Онисі.
-
Ні, я бо
юсь мерців. Я б три но
-
чі не спа
ла після по
хо
ро
ну, - ска
-
за
ла Они
ся й знов по
ча
ла роз
ди
-
в
ля
тись на зе
лені одвірки две
-
рей та на Ав
ра
ама, кот
рий під
-
няв здо
рові пе
ре
ля
кані очі на
не
бо, не
на
че й він уг
лядів там
яко
гось мер
ця.
-
Який в вас гар
ний са
док, та
ще й над во
дою, - ска
зав Ба
ла
бу
-
ха, обер
та
ючись прос
то до Они
-
сі.
-
Садок гар
ний, але цього ро
ку
не вро
ди
ла "хрус
та", - ска
за
ла
Они
ся, вки
да
ючи но
во
моднє заг
-
ра
нич
не сло
во.
-
Може "фрук
ти", - ска
зав Ба
ла
-
бу
ха, - бо це сло
во ла
тинське че
-
т
вер
тої деклінації, і во
но ро
ду
му
жесько
го, тим-то тре
ба ка
за
-
ти фрукт, а не фрук
та.
"Ой та й по
га
ний же, та ще й
вчить ме
не, - по
ду
ма
ла Они
ся й
по
чер
воніла. - Пот
ри
вай же ти,
ве
ли
ко
ро
зум
ний ака
демісте! Ось
я тобі підсу
ну хрук
ту!"
Матушка приміти
ла, що тре
тя
лю
ди
на зай
ва там, де зійдеться
хло
пець з дівчи
ною, вста
ла й
про
мо
ви
ла:
-
Піду ж я в пасіку та роз
буд
жу
сво
го ста
ро
го: а до
ки він спа
ти
-
ме!
Матушка вий
шла. В світлиці
ста
ло ти
хо, так що бу
ло чу
ти, як
Ба
ла
бу
ха важ
ко ди
хав, підніма
-
ючи ши
рокі та ви
сокі гру
ди.
"3відкіль по
чать? Що ска
за
ти?
Ой му
зи! О Го
рацію! О Овідію,
по
можіть мені прис
ту
пи
ти до
цієї чер
во
ної за
пас
ки", - мо
ливсь
в думці Ба
ла
бу
ха до давніх богів.
А бо
ги мов
ча
ли й не по
ма
га
ли.
В Ба
ла
бу
хи вис
ту
пив на лобі піт.
Він пе
ре
ки
нув пра
ву но
гу на
ліву, потім ліву на пра
ву, а сло
ва
повтіка
ли з йо
го пам'яті.
"Ой Афіно-Пал
ла
до; ой бо
жест
-
вен
на Діано! Ой Ве
не
ро!" - ки
ну
-
в
ся знов на Олімп Ба
ла
бу
ха за
по
міччю, див
ля
чись на Они
сю.
Бо
гині кла
сич
но
го світу чо
гось
про
ти йо
го волі сно
ви
га
ли у йо
-
го в го
лові од
на за дру
гою, бігли
ряд
ка
ми, га
ня
лись од
на за дру
-
гою, не
на
че в хре
щи
ка гра
ли, та
все гарні, при
надні, од
на кра
ща
од дру
гої. А сло
ва все-та
ки не
йшли на язик. Ба
ла
бу
ха ви
тяг
хус
точ
ку з ки
шені, об
тер га
ря
чо
-
го ло
ба, схо
вав хус
точ
ку, знов
об
пер
ся ру
кою об стіл і пок
лав
ліву но
гу на пра
ву.
"Чи не пок
ли
ка
ти б на поміч Го
-
рація? А мо
же, Арісто
те
ля?" - ду
-
мав Ба
ла
бу
ха, пе
ре
би
ра
ючи в
умі еллінів та ла
тинців. Але він
по
чу
вав, що й Го
рацій ку
дись
утік, Арісто
те
ля й ко
нем не до
-
же
неш. Пе
ред ним тільки ве
р
-
тілись німфи в яко
мусь див
но
му
лісі в тем
ну
ватій пе
чері, над ти
-
хою про
зо
рою во
дою. На німфах
бу
ли чер
воні за
пас
ки та кар
таті
плах
ти, а зе
ле
на осо
ка та квітки
вкри
ва
ли їх го
ло
ви, па
да
ли по
пле
чах, як у ру
са
лок.
-
Ви, Онисіє Сте
панівно, мов лі
-
со
ва Діана! - ні з сього ні з то
го
ви
хо
пив
ся Ба
ла
бу
ха та й по
чер
-
вонів і за
мовк.
Онися лип
ну
ла на йо
го зди
во
-
ва
ни
ми очи
ма. "Чи він сміється з
ме
не, чи го
во
рить вже ду
же по-
вче
но
му", - по
ду
ма
ла Они
ся й
мо
в
ча
ла. Ба
ла
бу
ха й сам сха
ме
-
нувсь і втя
мив, що він ви
явив
свою пал
ку мрію, яка бу
ла зо
в
-
сім не до речі, що тре
ба бу
ло го
-
во
ри
ти зовсім не та
ким ака
де
мі
-
чним
язи
ком.
-
Ви, Онисіє Сте
панівно… я…
ви… - знов по
чав Ба
ла
бу
ха, - як
по
ба
чив я вас, то мені став світ
не
ми
лий!
-
Хіба я та
ка страш
на, що вже й
світ вам зав'яза
ла! - од
ру
ба
ла
Они
ся сміли
во.
-
Ви жар
туєте? Кра
са страш
на, -
це прав
да; але так, як бу
ли ст
-
рашні для лю
дей давні бо
ги, як
страш
ний бог, - по
чав філо
соф
с
-
т
ву
ва
ти Ба
ла
бу
ха. - Ваші чорні
бро
ви, не
на
че гострі стріли в Ку
-
підо
на, - ко
го вра
зять, той вже
навіки ваш.
-
У ко
го ж то бу
ли такі стріли?
Ви, ма
буть, го
во
ри
те про своїх
вчи
телів? - обізва
лась Они
ся.
-
O sanc
ta simp
li
ci
tas! [3]
Яка ти
ча
сом бу
ваєш гар
на своєю та
ки
прос
то
тою! - про
мо
вив не
на
че
сам до се
бе Ба
ла
бу
ха.
"Чи він оце сміється з ме
не, чи
глу
зує, що він вче
ний, а я прос
-
[3]
- О свя
та прос
то
та! (лат.)
та", - по
ду
ма
ла Они
ся й по
ча
ла
сер
ди
тись.
-
Ви так го
во
ри
те по-письмен
-
но
му, що я нічо
го не вто
ро
паю, -
го
воріть-бо по-людській! - ска
-
за
ла Они
ся.
-
Чи вже ж пак ви не ро
зумієте,
що я вас люб
лю, а ко
ли ви ме
не
лю
би
те, то я ла
ден хоч і сьогодні
до вас ста
ростів сла
ти, - ска
зав
Ба
ла
бу
ха й сам зди
ву
вав
ся, що
він ска
зав ці сло
ва так ду
же про
-
с
то й яс
но, й ні криш
ки не по
вче
но
му.
-
Так би ви й ска
за
ли, то я б зна
-
ла, про що п'ється, - ска
за
ла
Они
ся й засміялась, ні трішеч
ки
не за
со
ро
мив
шись; во
на чу
ла
такі речі, мо
же, де
ся
тий раз.
Балабуха осміхнув
ся. В йо
го
рот роз
тяг
ся, а по обид
ва бо
ки
ро
та з'яви
лись по два пруж
ки,
не
на
че по дві іжиці. В ака
демії
сту
ден
ти че
рез ці пруж
ки жар
-
ту
ва
ли з Ба
ла
бу
хи й го
во
ри
ли,
що як він засміється, то в йо
го
по один бік ро
та набіга
ють су
пи
-
ни, а по дру
гий - ге
рундії. Онисі
зда
ло
ся, що Ба
ла
бу
ха ди
виться
на неї згор
да й сміється з неї.
"Потривай же ти, ака
демісте! Я
ж тобі нак
ла
ду в віз та
ки прав
-
ди
вих гар
бузів", - по
ду
ма
ла Они
-
ся, і в неї з'яви
лась і справді ду
-
м
ка по
жар
ту
ва
ти з ака
демістом,
нак
лас
ти йо
му в віз тої "хрус
ти".
Они
ся са
ма до се
бе за
ре
го
та
лась
од своєї нес
подіва
ної дум
ки.
-
Чого ви смієтесь? Чи ви такі
ве
селі та щас
ливі? - пи
тав Ба
ла
-
бу
ха, й собі осміха
ючись.
Рипнули двері з сіней. В ха
ту
вві
йшла ма
туш
ка. Во
на вгля
ді
-
ла, що мо
лоді лю
ди обоє сміють
-
ся, й по
ду
ма
ла, що вже все скін
-
чи
лось до ла
ду, як слід.
-
Оце я бу
ди
ла, бу
ди
ла сво
го
ста
ро
го, та й не до
бу
ди
лась, - ве
-
се
ло про
мо
ви
ла ма
туш
ка, - ко
ли
ва
ша лас
ка, ви
пий
мо по чарці та
ходім до пасіки в са
док, - мо
же,
гур
том роз
бу
ди
мо ста
ро
го.
Матушка на
ли
ла по чарці, ви
-
пи
ла са
ма й по
час
ту
ва
ла Ба
ла
бу
-
ху. Ба
ла
бу
ха стук
нув чар
ку до
дна і в смак з'їв пи
ро
га, не
на
че
після ду
же важ
кої, але доб
ре скі
-
нче
ної праці.
-
Може, вип'ємо ще по другій? -
спи
та
ла ма
туш
ка.
-
Ні, спа
сибі вам, панімат
ко, -
ве
се
ло ска
зав Ба
ла
бу
ха, - est mo
-
dus in re
bus,
[4]
як ка
зав Го
рацій,
- є міра для всього.
-
Ви все по-вче
но
му го
во
ри
те, а
ми лю
ди прості й прос
то горі
ло
-
ч
ку п'ємо, - ска
за
ла ма
туш
ка.
[4]
- Всьому є край (лат.)
Матушка взя
ла пляш
ку й таріл
-
ку з пи
ро
га
ми й по
ве
ла Ба
ла
бу
ху
в са
док. Они
ся вис
ко
чи
ла в кім
-
на
ту, за
чи
ни
ла за со
бою двері й
пе
рек
ри
ви
ла Ба
ла
бу
ху пе
ред
две
ри
ма, ви
вер
нув
ши з усієї си
-
ли спідню гу
бу.
Зараз за до
мом ріс ста
рий роз
-
кішний сад. Старі яб
луні, груші
та че
решні гус
то вкри
ва
ли те
ра
-
су, як ста
рий ліс. Під гус
ти
ми гі
-
л
ка
ми по чистій, як ок
са
мит,
тра
ві бу
ла про
топ
та
на стеж
ка до
пасіки. Од те
ра
си го
ра кру
то
спу
с
ка
лась до са
мої Росі, а по
горі, не
на
че ви
пад
ком при
чеп
-
лені, стриміли старі груші та яб
-
луні. З го
ри бу
ло вид
но до са
мо
-
го ни
зу старі стов
бу
ри де
ре
ва,
котрі ніби підпи
ра
ли гу
ща
ви
ну
гілля та лис
ту, не
на
че зе
ле
ну
сте
лю. В од
но
му місці на краю
те
ра
си роз
рос
лись густі сли
ви,
як мо
ло
дий ліс. В кінці сад
ка гу
-
с
тий виш
ник не
на
че вхо
пив
ся за
кру
тий бік го
ри й по
вис над кру
-
чею, як гус
те зе
ле
не ру
но. Сон
це
по
вер
ну
ло на захід і ки
ну
ло світ
збо
ку. Га
ря
че проміння вда
ри
ло
в бік го
ри, роз
си
па
ло зо
ло
то по
зе
ле
но
му ко
со
горі, про
ни
за
ло
сад наскрізь зо
ло
ти
ми нит
ка
ми,
про
ни
за
ло кож
ну гілку, кож
ний
лис
ток, об
ли
ло світом старі сто
-
в
бу
ри, ляг
ло на зе
леній крутій
горі дов
ги
ми зо
ло
ти
ми пас
ма
ми.
Уся го
ра, ввесь са
док світив
ся й
бли
щав наскрізь з вер
ху до ни
зу.
Очі то
ну
ли в зе
ле
но-зо
лотій гли
-
бині й спи
ня
лись на гус
тих зе
ле
-
них вер
бах над во
дою, на блис
-
кучій тихій воді. А за Рос
сю, на
по
долі, ніби спо
чи
вав гус
тий ду
-
бо
вий ліс, як тем
но-зе
ле
ний ок
-
са
ми
то
вий ки
лим, в кот
ро
го те
-
м
но-зе
лені вер
хи бу
ли об
литі
со
н
цем.
-
Який у вас, панімат
ко, рай! -
крик
нув Ба
ла
бу
ха, заг
ля
нув
ши з
те
ра
си на
низ в зе
ле
но-зо
ло
ту
бе
зод
ню. - Мені здається, що
Адам по
за
ви
ду
вав би, як
би по
-
ба
чив ваш са
док.
Балабуха ог
ля
нув
ся. Він ду
мав
по
ди
ви
тись на Они
сю се
ред то
-
го раю, але Онисі не бу
ло. Ба
ла
-
бу
ха зітхнув і ти
хою хо
дою пі
-
шов за ма
туш
кою, зак
лав
ши ру
-
ки за спи
ну.
Пасіка бу
ла на краю сад
ка, в
ма
ленькій за
па
дині, в зе
ле
но
му
виш
ни
ку. 3а зе
ле
ни
ми виш
ня
ми
за
жовтіла низька ого
ро
жа, обп
-
ле
те
на ку
ли
ка
ми. За ого
ро
жею
бу
ло вид
но вер
хи уликів, прик
-
ри
тих мис
ка
ми-яндо
ла
ми, не
на
-
че жов
ти
ми ши
ро
ки
ми ка
пе
лю
-
ха
ми.
Матушка од
чи
ни
ла ма
ленькі
две
рці. За двер
ця
ми на гряд
ках
жовтіли здо
рові го
ло
ви пов
ня
-
ків-гвоз
диків, чорніли чор
ноб
-
ривці, сла
лись по траві гірлян
ди
нас
турців. Один со
няш
ник роз
-
ки
нув розкішний лист над ого
-
ро
жею й схи
лив важ
ку жов
ту го
-
ло
ву че
рез тин. Бджо
ли сно
ви
га
-
ли роєм над пасікою, не
на
че
кра
плі бриз
ка
ли вздовж і впо
пе
-
рек. За
пах
ло ме
дом, во
щи
на
ми
та гвоз
ди
ка
ми.
Балабуха ввійшов у пасіку. Од
-
на бджо
ла вда
ри
лась в йо
го ли
-
це, не
на
че хто її ки
нув з усієї си
-
ли. Отець Сте
пан спав у кат
разі,
при
чи
нив
ши двері. Ма
туш
ка од
-
чи
ни
ла двері й ввійшла в кат
ра
-
гу. За нею ввійшов Ба
ла
бу
ха.
-
А вста
вай, па
нот
че, - бог гос
тя
приніс,- крик
ну
ла во
на.
Отець Сте
пан обізвав
ся крізь
сон, схо
пив
ся, сів на пос
телі й
ди
вив
ся сон
ни
ми очи
ма на Ба
-
ла
бу
ху.
-
Що? Га? Де? - пи
тав він пе
ре
-
ля
ка
ним го
ло
сом.
-
Ось! Ось! - ска
за
ла ма
туш
ка,
ти
ка
ючи йо
му пляш
ку з горіл
-
кою в ру
ки.
-
Невже! - крик
нув як опе
че
ний
отець Сте
пан і схо
пив
ся з ліжка,
витріщив
ши очі на Ба
ла
бу
ху.
Балабуха сто
яв і дос
та
вав го
ло
-
вою під са
му покрівлю кат
ра
ги.
От
цеві Сте
па
нові спро
сон
ня зда
-
лось, що пе
ред ним стоїть ар
хі
є
-
рей.
Батюшка опам'ятав
ся, про
тер
очі, при
ди
вив
ся до Ба
ла
бу
хи і
впізнав йо
го.
-
Чи це ака
деміст приїхав до
нас? - крик
нув він хрип
ким зас
-
па
ним го
ло
сом і ки
нув
ся обніма
-
ти та цілу
ва
ти Ба
ла
бу
ху, що бу
-
ло для йо
го тро
хи нез
руч
но.
Оте
ць Сте
пан був не
ве
ли
кий на
зріст, при
сад
ку
ва
тий, товс
тень
-
кий та куд
ла
тий: во
лос
ся на го
-
лові, на ко
роткій бо
роді стир
ча
-
ло, не
на
че роз
пат
ла
не вітром, а
густі бро
ви по
одс
та
ва
ли на кін
-
чи
ках і стриміли, не
на
че зак
ру
-
чені ву
са. Він підняв ру
ку вго
ру,
лед
ве дос
тав Ба
ла
бу
шині плечі,
підняв
ся навш
пиньки й тричі
поцілу
вав
ся з Ба
ла
бу
хою.
-
Рах vоbіs, se
re
nis
si
me pa
ter!
[5]
Мир до
му цьому й жи
ву
щим в
йо
му! - ска
зав Ба
ла
бу
ха, об
няв
-
ши ру
ка
ми от
ця Сте
па
на й під
-
німа
ючи йо
го.
-
А чом ти, ста
ра, оце ме
не не
збу
ди
ла! - про
мо
вив отець Сте
-
пан до ма
туш
ки.
[5]
- Мир вам, най
світліший от
че!
(лат.)
-
Хіба ж я не бу
ди
ла? Штов
ха
ла
те
бе та тор
са
ла, а ти тільки но
-
га
ми дри
гав та ма
хав ру
ка
ми.
Мій па
но
тець, Мар
ку Пав
ло
ви
чу,
має по
га
ний зви
чай: б'ється сп
-
ро
сон
ня
, хоч та
кий з се
бе не
по
-
каз
ний. Ось те
леп
нув ме
не спро
-
сон
ня по руці так, що аж ру
ка го
-
рить і си
няк вис
ту
пив.
-
Сідайте ж, ака
демісте, в моїй
гос
поді, - ска
зав отець Сте
пан,
при
со
ву
ючи до сто
ла ос
ло
на, -
сідай
те, та вип'ємо по чарці: мо
-
же, я сон про
же
ну.
Отець Сте
пан позіхнув, хрес
тя
-
чи ши
ро
ко
го ро
та.
-
Ой за
ту
ляй-бо ро
та, бо ще бд
-
жо
ли вле
тять: по
ду
ма
ють, що
улик, - ска
за
ла ма
туш
ка.
-
Оце ж та
ки, улик! Мо
же, по
ду
-
ма
ють, що вічко, - ска
зав ба
тюш
-
ка.
-
Еге! Доб
ре вічко. Як вий
де рій,
то ще, бо
ро
ни боже, ввесь вле
-
тить тобі в рот: не тре
ба бу
де й
зби
ра
ти, - бо ти ро
том збе
реш
йо
го, - ска
за
ла ма
туш
ка, смію
чи
-
сь.
Отець Сте
пан на
лив чар
ку, поз
-
до
ров
кав
ся й ви
пив до Ба
ла
бу
-
хи, а потім по
дав чар
ку Ба
ла
бусі.
-
Ми вже з панімат
кою ви
пи
ли
по чарці, ска
за
ти прав
ду. Не
знаю, чи пи
ти, чи не пи
ти, - ска
-
зав Ба
ла
бу
ха.
-
Та пий
те! Тільки не
добрі лю
-
ди не п'ють, - ска
зав ба
тюш
ка.
Балабуха ви
пив і за
ку
сив пи
ро
-
гом. За пер
шою чар
кою пішла
дру
га, за дру
гою тре
тя. Швид
-
кий, про
вор
ний, го
во
рю
чий па
-
но
тець роз
го
во
рив
ся, ви
пи
ва
ю
-
чи чар
ку за чар
кою; а Ба
ла
бу
ха
все пог
ля
дав че
рез пасіку в зе
ле
-
ний са
док, чи не з'явиться там
на стежці Они
ся. Онисі не бу
ло
вид
ко в сад
ку.
-
От ви вчи
тесь там в ака
демії
все по-ла
тинсько
му, все пи
ше
те
вірші, а чи вчать пак вас там
співа
ти на гла
си: на "Гос
по
ди во
-
з
вах", і на "Бог гос
подь", і "Яви
ся
нам"? - спи
тав отець Сте
пан.
-
А чом же? Вчать, - ска
зав Ба
ла
-
бу
ха згор
да.
-
А чи вмієте ви співа
ти "Гос
по
-
ди воз
вах", глас третій, а за
с
пі
-
вай
те? - нес
подіва
но спи
тав ба
-
тюш
ка.
-
Та годі, годі, ста
рий. От і ви
га
-
дує ні се ні те. Де вже щоб в ака
-
демії цього не вчи
ли, - ска
за
ла
ма
туш
ка, пос
теріга
ючи, що ста
-
рий хо
че ек
за
ме
ну
ва
ти зя
тя.
-
Цц! - цмок
нув ба
тюш
ка. - От і
не вмієте, хоч і вчи
лись в ака
де
-
мії: ану
те на "Бог гос
подь", глас
восьмий?
Балабуха засміявся, од
на
че за
-
тяг на глас восьмий. Він знав, що
старі ба
тюш
ки люб
лять ек
за
ме
-
ну
ва
ти па
ничів, а при то
му й
поч
ва
ни
тись своїм хис
том.
-
Так, та не зовсім, - ска
зав оте
-
ць Сте
пан.- В нас на се
лах ось як
співа
ють! - ска
зав ба
тюш
ка і за
-
рипів низьким ба
сом на ввесь
са
док: "Бог гос
подь" на глас во
-
сь
мий.
-
Ануте, заспівай
те на чет
вер
-
тий глас, - знов ска
зав ба
тюш
ка,
на
ли
ва
ючи чар
ку.
Балабуха за
тяг на чет
вер
тий
глас. Отець Сте
пан підтя
гу
вав,
щоб по
ка
за
ти си
лу своєї гор
тані.
В пасіці підняв
ся та
кий ду
ет, що
заг
лу
шив гудіння бджіл.
-
Добру гор
тань маєте! От за це
люб
лю! І горілку доб
ре п'єте! І
за це люб
лю! - ска
зав отець Сте
-
пан, цілу
ючи в гу
би Ба
ла
бу
ху. -
Ко
ли б ви зна
ли, Мар
ку Пав
ло
-
ви
чу, як я оче
пу
рив та опо
ря
див
свою церк
ву! Які я об
ра
зи пос
та
-
вив в церкві! Та ви і в Києві та
-
ких не знай
де
те! От ходім, го
-
луб
чи
ку, я вам по
ка
жу!
Отець Сте
пан схо
пив
ся жва
во з
місця, вхо
пив за ру
ку Ба
ла
бу
ху й
по
тяг з кат
ра
ги. Ма
туш
ка пішла
слідком за ни
ми. В пасіці кру
гом
їх сно
ви
га
ли бджо
ли, на
би
лись в
бо
ро
ду ба
тюшці. Од
на бджо
ла
вда
ри
лась в йо
го що
ку і впус
ти
-
ла жа
ло; він навіть не скри
вив
ся
й тільки ски
нув її пальця
ми та
все не ви
пус
кав ру
ки сту
ден
та,
не
на
че бо
яв
ся, щоб він не втік.
Сте
жеч
ка йшла до хвіртки в цви
-
н
тар. Отець Сте
пан по
тяг Ба
ла
-
бу
ху в хвірточ
ку й привів до це
-
р
к
ви. Церк
ва бу
ла од
чи
не
на.
Сто
рож замітав і при
би
рав у
церкві.
Ступивши на поріг церк
ви, оте
-
ць Сте
пан ви
пус
тив ру
ку Ба
ла
-
бу
хи й пе
рех
рес
тив
ся. Слідком
за ним пішов Ба
ла
бу
ха з ма
туш
-
кою.
Церква бу
ла не
ве
ли
ка, ду
бо
ва,
з не
ши
ро
ки
ми ба
ня
ми, з вузьки
-
ми вікна
ми. Вікна бу
ли ви
со
ко
од землі. Се
ред яс
но
го дня в це
-
ркві бу
ло тем
ну
ва
то, тілько га
-
ря
чий промінь прор
вав
ся в віко
-
н
це, прос
тяг
ся че
рез усю церк
ву,
як зо
ло
те по
лот
ни
ще, і впав на
іко
нос
тас, на ста
ринні різані кві
-
тка
ми та ви
ног
ра
дом ра
ми, по
-
зо
ло
чені й по
мальовані зо
ло
тис
-
то-зе
ле
ним та чер
во
ним кольо
-
ром. Уся церк
ва бу
ла обс
тав
ле
на
об
ра
за
ми, як і світли
ця в от
ця
Сте
па
на; навіть в ба
нях між вік
-
на
ми висіли об
ра
зи. Отець Сте
-
пан хо
див од об
ра
за до об
ра
за й
по
ка
зу
вав пальцем. В ба
бинці
ви
сів здо
ро
вий об
раз страш
но
го
су
ду, на ко
то
ро
му вни
зу на
ма
-
льо
ва
но бу
ло чер
во
не пек
ло. В
пе
клі світи
лись ви
щи
рені здо
-
рові зу
би якоїсь страш
ної кінсь
-
кої го
ло
ви, а між зу
ба
ми сидів на
прес
толі са
та
на, з ро
га
ми, з біли
-
ми зу
ба
ми. В йо
го на ру
ках сидів
Юда, не
на
че ма
ленька ди
ти
на.
Го
ло
ва не
на
че хотіла про
ковт
ну
-
ти са
та
ну з прес
то
лом та з
Юдою, але вда
ви
лась, і са
та
на
заст
ряг у самій пельці, за
че
пив
-
ся за гор
лян
ку ви
со
ким тро
ном і
не міг прой
ти далі. До го
ло
ви
йшли ряд
ка
ми голі грішни
ки:
ткачі з клуб
ка
ми в ру
ках, кравці
з но
жи
ця
ми, мірош
ни
ки з камін
-
ням на мо
туз
ках, пе
ре
ки
ну
тих
че
рез плечі, роз
пат
лані голі ві
-
дь
ми, пи
сарі з пе
ра
ми й здо
ро
-
ви
ми ка
ла
ма
ря
ми в ру
ках; за ни
-
ми ку
па жидів з пей
са
ми, а по
зад
усіх по
га
ня
ли грішників на
гай
-
ка
ми ро
гаті та хвос
таті чор
ти.
-
Дивіться! - ска
зав отець Сте
-
пан. - Це я ви
ду
мав, а ма
ляр на
-
ма
лю
вав.
-
Ой гос
по
ди, гос
по
ди! - ска
за
ла
ма
туш
ка, важ
ко зітха
ючи.
-
Ось ідіть ли
шень сю
ди! - ска
-
зав отець Сте
пан, вхо
пив
ши Ба
-
ла
бу
ху за ру
ку. - Ось я вам по
ка
-
жу об
раз. У вас у Києві та
ко
го
не
ма.
Отець Сте
пан привів Ба
ла
бу
ху
в пра
вий притвір. На стіні висів
ве
ли
кий об
раз Пок
ро
ви. Отець
Сте
пан став і згор
нув ру
ки пе
-
ред об
ра
зом. Се
ред об
ра
за був
на
мальова
ний ам
вон, не
на
че дві
пе
ре
ки
нуті ско
во
ро
ди, нак
ла
де
-
ні од
на на дру
гу. На ам
воні сто
яв
мо
ло
денький ди
якон з роз
пу
ще
-
ни
ми кісьми, як ма
ленька пан
на
в ши
ро
ко
му кри
ноліні. Він був
на зріст як
раз попід ру
ки всім
пос
та
тям. На самій го
лові в ди
-
яко
на, в хма
рах, сто
яла бо
го
ро
-
ди
ця, вдвоє більша од йо
го, з
омо
фо
ром в двох ру
ках. Кінець
омо
фо
ра стримів, не
на
че виріза
-
ний з бля
хи. По один бік ди
яко
-
на сто
яв Анд
рей юро
ди
вий, спу
-
с
тив
ши з од
но
го пле
ча чер
во
ну
хла
ми
ду. Голі гру
ди бу
ли повні, а
круг
лий живіт з пу
пом стримів
ос
то
ронь од йо
го на
пе
ред, не
на
-
че білий гар
буз, при
би
тий до
Ан
д
рея кілком. Анд
рей підняв
уго
ру ку
лак, з кот
ро
го стримів
здо
ро
вий па
лець, не
на
че при
ти
-
ка; змор
щив
ши густі чорні бро
-
ви, він грізно ди
вив
ся на си
во
го
діда й не
на
че го
во
рив: "Ей, сте
-
ре
жись, ста
рий, бо як те
леп
ну,
то й зу
би виз
би
раєш!" Дід сто
яв
бо
ком до Анд
рея й не
на
че про
-
сив
ся: "І ба
теч
ку, й го
луб
чи
ку, не
бий ме
не, бо я не вин
ний!" По
дру
гий бік ди
яко
на сто
яв цар в
зуб
частій ко
роні; він обер
нув
ся
до архієрея набік го
ло
вою й гор
-
до на йо
го пог
ля
дав ско
са, зак
-
лав
ши на
зад ру
ки. Архієрей не
вва
жає на ца
ря, стоїть рівно, як
свя
тий, з та
ким хрес
том в ру
ках,
не
на
че він ви
тяг йо
го на кла
до
-
вищі з мо
гил
ки. На архієреєві
бу
ла оде
жа, не
на
че виріза
на з
бля
хи, а спе
ре
ду висів омо
фор,
як дош
ка. За архієреєм виг
ля
да
-
ли ченці з чор
ни
ми бро
ва
ми, з
біли
ми бо
ро
да
ми, не
на
че во
ни
попідв'язу
ва
ли бо
ро
ди біли
ми
ху
с
точ
ка
ми, а там далі виг
ля
да
-
ли якісь фізіономії, не то дівки з
роз
пу
ще
ни
ми кісьми, не то па
-
руб
ки. Один не
на
че по
зак
ла
дав
за що
ки кис
лиці, в дру
го
го не
на
-
че бе
ши
ха роз
нес
ла од
ну що
ку, в
третього не
на
че сів чи
ряк під
бо
ро
дою, а очі бу
ли такі завбі
-
льшки, як йо
го ку
ла
ки. Вни
зу на
рамі бу
ло підпи
са
но ве
ли
ки
ми
слов'янськи
ми бук
ва
ми: "Сей об
-
раз со
ору
ди
ли ра
би божі ча
й
-
ківські ба
би. Ро
ку бо
жо
го 1817".
-
А що, Мар
ку Пав
ло
ви
чу, гар
-
ний об
раз? - спи
тав отець Сте
-
пан.
-
Хто йо
го зна… Ди
якон ду
же
ма
лий, не
на
че дівчи
на, а Анд
рей
чо
гось не
на
че ду
же лю
тий, не
-
на
че хо
че би
тись, - ска
зав несмі
-
ли
во Ба
ла
бу
ха. От ви
га
да
ли! Тим
вче
ним скрізь не
до
го
да! Такі об
-
ра
зи хіба в Лаврі знай
де
те, - ска
-
зав гор
до отець Сте
пан. - От по
-
дивіться ж ще на цей об
раз!
На об
разі Ілія тікав на не
бо на
страш
них бас
ких ко
нях з ог
няс
-
ти
ми чер
во
ни
ми гри
ва
ми. Іскри
си
па
лись з ро
та в ко
ней, а з ніз
-
дер та з вух летів клуб
ка
ми дим.
Чер
во
на оде
жа па
да
ла на зем
лю
прос
то на Єли
сея, кот
рий пе
ре
-
ки
нув
ся на спи
ну, зад
рав
ши до
-
го
ри ру
ки й но
ги.
-
Щось тут ба
га
то вже вог
ню,
не
на
че в каз
ках роз
ка
зу
ють про
якихсь ко
ней, що ди
шуть вог
-
нем, - ска
зав Ба
ла
бу
ха.
-
Ет, Мар
ку Пав
ло
ви
чу! Я ду
мав,
ви нас пох
ва
ли
те, а ви ні се ні те
го
во
ри
те, - ска
зав отець Сте
пан
з до
са
дою, мах
нув
ши ру
кою, й
по
біг хутчій з церк
ви. За ним ви
-
й
шла ма
туш
ка й Ба
ла
бу
ха.
-
Хотів вам по
ка
за
ти "Не
опа
ли
-
му ку
пи
ну" в ол
тарі, та вже не
по
ка
жу. Ви нас осмієте, - ска
зав
отець Сте
пан, пря
му
ючи че
рез
цвин
тар в са
док.
Тим ча
сом як ста
рий Про
ко
по
-
вич по
ка
зу
вав Ба
ла
бусі об
ра
зи,
Они
ся вструг
ну
ла й справді Ба
-
ла
бусі шту
ку. Во
на по
са
ди
ла по
-
го
ни
ча в пе
карні по
луд
ну
ва
ти й
пос
ла
ла дівчат на го
род вир
ва
ти
два гар
бу
зи. Дівча
та, ладні на
та
кі шту
ки, побігли на го
род і
при
нес
ли два здо
рові гар
бу
зи,
ще й кілька ма
леньких.
-
Підіть, дівча
та, та вкиньте
цьо
му па
ни
чеві в віз оці гар
бу
зи,
та доб
ре за
мостіть в сіно, в за
-
док, на самісіньке дно, - ска
за
ла
Они
ся.
-
Ми, Они
сю, вки
не
мо в віз од
-
но
го гар
бу
за па
ни
чеві, а дру
го
го
для по
го
ни
ча по
че
пи
мо під во
-
зом, під пе
ред
ком, - ска
за
ли най
-
мич
ки.
-
Про ме
не, й по
чепіть, та тіль
-
ки доб
ре прив'яжіть, щоб до
до
-
му до
вез
ли, - ска
за
ла Они
ся, смі
-
ючись.
Дівчата дос
та
ли мо
туз
ка, опе
-
ре
за
ли кру
гом біло
го гар
бу
за й
по
нес
ли до во
за. Од
на най
мич
ка
по
мос
ти
ла гар
бу
за в зад
ку, на
са
мо
му дні під сіном, ще й ма
-
леньких гар
бузів на
ки
да
ла, а
дру
га полізла під віз і при
че
пи
ла
гар
бу
за до підтоків. З ре
го
том
во
ни побігли до ха
ти, на
ги
на
-
ючись попід ти
ном, ще й при
-
нес
ли два ма
леньких гар
бузці,
як двоє яб
лу
чок. Они
ся побігла в
сіни й пок
ла
ла ті гар
бузці в ки
-
ше
ню Ба
ла
бу
ши
ної хла
ми
ди.
Після та
кої шту
ки Они
ся нак
-
ри
ла в світлиці стіл і пос
та
ви
ла
по
лу
день. Сінешні двері од зад
-
ві
рку рип
ну
ли. В сіни ввійшли
Про
ко
по
вичі з гос
тем. Про
ти їх з
світлиці вий
шла в сіни Они
ся,
чер
во
на, як маківка, з ве
се
ли
ми,
блис
ку
чи
ми, насмішку
ва
ти
ми
очи
ма.
-
А я, ма
мо, вже по
лу
день зго
ту
-
ва
ла, - ска
за
ла Они
ся до ма
тері.
-
Добре зро
би
ла, моя до
ню! Бо
вже час по
луд
на
ти, - ска
за
ла
Про
ко
по
вич
ка.
-
О, з вас доб
ра гос
по
ди
ня бу
де,
- ска
зав по
важ
ним то
ном Ба
ла
-
бу
ха, пог
ля
да
ючи на Они
сю як
на свою бу
ду
щу гос
по
ди
ню. -
Ма
буть, ви че
рез те гос
по
да
рю
-
ван
ня й не вий
шли до нас у па
-
сіку.
-
Коли бджіл бо
юсь, - ска
за
ла
Они
ся, лед
ве здер
жу
ючи сміх.
-
Вас і бджо
ли не по
ку
са
ли б:
по
ду
ма
ли б, що ви квітка, - ска
-
зав комплімент Ба
ла
бу
ха.
Увійшли в світли
цю й сіли за
по
лу
день. Знов пішла кру
гом ча
-
р
ка. Пе
че
на кур
ка й пи
ро
ги по
-
ще
за
ли з тарілок. Після по
луд
ня
Они
ся ви
нес
ла на тарілці пляш
-
ку на
лив
ки. Про
ко
по
вичі час
ту
-
ва
ли гос
тя ду
же привітно, як
сво
го зя
тя, й про
си
ли частіше
на
в
іду
ва
тись до їх. Ма
туш
ка ро
-
з
ве
ла роз
мо
ву про своє гос
по
-
дарст
во, пе
релічи
ла во
ли, ко
ро
-
ви, вівці, навіть свині, пе
релічи
-
ла ули
ки в пасіці й навіть на
тяк
-
ну
ла на сот
ню кар
бо
ванців, за
-
хо
ва
ну в спря
ту - в скрині. Ба
ла
-
бу
ха слу
хав, розп
рав
ля
ючи ви
-
сокі коміри, й ско
са во
див очи
ма
за тон
ким ста
ном Онисі, кот
ра
біга
ла то з кімна
ти в світли
цю,
то з світлиці в кімна
ту.
Перед ве
чо
ром Ба
ла
бу
ха по
чав
про
ща
тись. Про
ко
по
вичі вип
ро
-
ва
ди
ли йо
го в га
нок. Ма
туш
ка
ви
нес
ла на га
нок на тарілці пля
-
ш
ку з на
лив
кою. Ще ви
пи
ли по
чарці на ган
ку, й Ба
ла
бу
ха розп
-
ро
щав
ся. Візок за
гой
дав
ся й за
-
лу
шав під но
га
ми ака
деміста.
Ко
ни
ки ру
ши
ли з дво
ру. Ба
ла
бу
-
ха з-за дво
ру ще раз зняв кар
ту
-
за й ни
зенько пок
ло
нив
ся прос
-
то до Онисі. Они
ся зак
ри
ла гу
би
ру
ка
вом і на
си
лу здер
жа
ла сміх,
а най
мич
ки виг
ля
да
ли в вікна з
пе
карні й ре
го
та
лись так, що на
їх очах по
вис
ту
па
ли сльози.
Надворі бу
ло ти
хо. Жа
ра спа
да
-
ла. Од садків, од верб ляг
ли тіні
й на
че повіва
ли на шлях хо
лод
-
ком. Ба
ла
бу
ха їхав ули
ця
ми, по
-
під ви
со
ким гіллям садків, котрі
виг
ля
да
ли з-за тинів.
"Музо моя, бо
ги
не моя! - ду
мав
Ба
ла
бу
ха, при
га
ду
ючи собі Они
-
сю. - Яка ж ти гар
на! Які по
е
ти
-
чні ду
ми ти навіваєш на ме
не!"
Балабуха по
чу
тив, ідо під ним
ле
жить щось твер
де й та
ки доб
-
ре му
ляє.
-
Але як же оце ти по
га
но ви
-
мос
тив! Я чо
гось усе з'їжджаю
на один бік, - ска
зав Ба
ла
бу
ха до
по
го
ни
ча, пе
ре
со
ву
ючись з ями
на дру
гий бік.
"Діана, щи
ра Діана! Ви
со
ка, рів
-
на, стан то
ненький, ніжки ма
-
ленькі, пальці кла
сичні, тонкі,
довгі. Ой му
ляє ж, бий йо
го си
ла
бо
жа!" - І Ба
ла
бу
ха знов підсу
ну
-
в
ся ви
ще й по
чав вгнізджу
ва
-
тись, як квоч
ка в гнізді.
-
А що, па
ни
чу, мені здається,
що ми тут не оже
ни
мось, - ска
-
зав по
ну
ро по
го
нич.
-
Чому ж так? Пев
но, ти не оже
-
ниш
ся, але я оже
нюсь.
Ба й ви не оже
ни
тесь! - ска
зав
сум
но по
го
нич. Та чо
му ж так? -
ска
зав Ба
ла
бу
ха, осміхнув
шись.
-
Бо ме
не чорт зна як на
го
ду
ва
-
ли, - і чар
ки горілки не да
ли. Я
зовсім го
лод
ний.
-
Ну, це ще не
ве
ли
ка біда. За
те
ме
не на
го
ду
ва
ли й на
поїли, аж у
го
лові гу
де.
Край се
ла сто
яла корч
ма. Візок
ко
тив
ся до корч
ми.
-
Паничу, купіть осе
лед
ця та ча
-
р
ку горілки, бо, їй-бо
гу, їсти хо
-
чу! - ска
зав по
го
нич.
-
Добре! Спи
няй коні! Я й сам
ла
ден ви
пи
ти чар
ку,- ска
зав Ба
-
ла
бу
ха.
Погонич спи
нив коні. Ба
ла
бу
ха
гук
нув на жидівку і звелів їй ви
-
нес
ти осе
лед
ця, па
ля
ни
цю та
горілки.
Тим ча
сом свині збіглись до во
-
за й чо
гось усе лізли під віз. По
-
го
нич ма
хав та стьобав по їх
спи
нах ба
то
гом, а во
ни упер
то
та
ки лізли під ко
ле
са.
-
Якого це дідька во
ни лізуть
під віз? - крик
нув Ба
ла
бу
ха.
Погонич по
по
луд
ну
вав. Ви
пи
ли
по чарці й поїха
ли. Всі свині ки
-
ну
лись бігти за во
зом, як со
ба
ки.
-
Що це за на
пасть! Свині бі
жа
-
ть за во
зом, - ска
зав Ба
ла
бу
ха,
про
ти
ра
ючи очі.
Балабуха зга
дав, як він в ака
-
демії з сту
ден
та
ми пив три дні й
три ночі й до то
го до
пив
ся, що
за ним уве
чері по Братсько
му
мо
нас
тирі ніби все біга
ли свині
й ха
па
ли йо
го за по
ли. Зга
дав
ши
ті стра
хи, Ба
ла
бу
ха тро
хи стри
-
во
жив
ся.
-
Чи то свині, чи со
ба
ки біжать
за во
зом? - спи
тав він у по
го
ни
-
ча.
-
Авжеж свині, а що ж більше,
як не свині, - ска
зав по
го
нич,
обе
р
та
ючи го
ло
ву.
-
Що во
но там в не
чис
то
го му
-
ляє? Чи не вкрав ти ча
сом чо
го
та схо
вав під ме
не? А стань!
Погонич спи
нив коні. Ба
ла
бу
ха
підвівся, по
чав розгріба
ти сіно й
вглядів щось круг
ле та здо
ро
ве.
-
А бач, ук
рав, та не вмів схо
ва
-
ти, - ска
зав докірли
во Ба
ла
бу
ха.
-
Хто? Я? - крик
нув по
го
нич і
ско
чив з ко
зел. - Та не
хай ме
не
свя
тий хрест поб'є, ко
ли я що
вкрав.
Погонич прибіг до во
за, за
су
-
нув ру
ки в сіно й ви
тяг гар
бу
за. І
па
нич, і по
го
нич по
роз
зяв
ля
ли
ро
ти і тільки ди
ви
лись на те ди
-
во.
-
От вам і гос
ти
нець! Я ж ка
зав,
що нам більше не їзди
ти до цієї
пан
ни, - крик
нув по
го
нич і хрьо
-
пнув гар
бу
зом об зем
лю, аж з
йо
го киш
ки вис
ко
чи
ли.
Свині ки
ну
лись до гар
бу
за, а
лю
ди ко
ло шин
ку за
ре
го
та
лись.
-
Сідай швид
ше та по
га
няй! -
крик
нув Ба
ла
бу
ха на по
го
ни
ча.
-
Постривайте, ще виз
би
раю
ма
ленькі гар
бузці, щоб до
до
му
не вез
ти.
Погонич ви
би
рав з сіна гар
бу
з
-
ці й ви
ки
дав на шлях. В Ба
ла
бу
-
хи ду
ша не
на
че вмер
ла. Він зб
-
лід, потім по
чер
вонів, потім
знов зблід. По
го
нич сів і пог
нав
коні.
"Ой ви, Єви! Ой ви, спо
ку
си
те
-
ль
ки! Це не Діана, - це фурія, ас
-
пид, ва
силіск! Чом же ти мені
прос
то не ска
за
ла, що не підеш
за ме
не?" - Гор
дий сту
дент оби
-
див
ся на смерть. Уся лю
бов йо
го
зник
ла, не
на
че по
го
нич ви
ки
нув
її з гар
бу
за
ми на шлях.
-
От тобі на! Поїли свині на
шу
ко
ля
ду! - про
мо
вив сам до се
бе
по
го
нич. - А я ду
маю, чо
го то на
-
й
мич
ки ре
го
чуться, аж на ко
мин
спи
на
ються, та все на ме
не ско
са
пог
ля
да
ють. Та й прок
ляті ж тут
в Чай
ках дівча
та.
-
Що прок
ляті, то прав
да! - обі
з
-
вав
ся Ба
ла
бу
ха.
Вже сон
це за
хо
ди
ло, як Ба
ла
бу
-
ха доїжджав до
до
му, до се
ла Хи
-
льок. Те сільце не
на
че хто вки
-
нув в гли
бо
кий яр. Кру
гом яру
стриміли круті го
ри й тільки ро
-
з
с
ту
пи
лись трош
ки в од
но
му мі
-
сці, де бли
щав ста
во
чок. На дні
тієї щіли
ни був мо
чар, рос
ла
осо
ка та оче
рет, так що ніяк не
мож
на бу
ло ту
дою прок
лас
ти
шлях. В Хильки тре
ба бу
ло спус
-
ка
тись з не
ви
со
кої, але ду
же
кру
тої го
ри.
Тільки що віз по
чав спус
ка
тись,
з-під во
за обірвав
ся гар
буз і по
-
ко
тив
ся ря
дом з во
зом з го
ри,
не
на
че нав
ви
пе
ред
ки.
-
Паничу! Знов гар
буз га
няє
ть
-
ся за на
ми! - крик
нув зди
во
ва
-
ний па
ру
бок, ти
ка
ючи на гар
буз
пу
жал
ном.
Балабуха гля
нув і не пой
няв би
віри своїм очам, як
би на гар
бу
за
не по
ка
зу
вав по
го
нич. Коні вбі
-
гли прос
то в ца
ри
ну в од
чи
нені
во
ро
та, а гар
буз за во
зом по
ко
-
тив
ся й собі че
рез во
ро
та.
-
Паничу, за
гу
би
ли гар
бу
за! -
крик
нув не
помірко
ва
ний ца
рин
-
ник і побіг ло
ви
ти гар
бу
за, щоб
до
го
ди
ти своєму па
ни
чеві.
-
О єхид
на, о ме
ге
ра! О по
ро
ді
-
ння са
та
ни! Це не Ве
не
ра, - це
сам са
та
на в плахті! По
бий те
бе
гро
мо
ки
дач з Олімпу стріла
ми, з
твоїми чор
ни
ми бро
ва
ми. Ой ві
-
дь
ма ж! Пев
но, ро
ди
ма відьма!
Умуд
ри
лась при
че
пи
ти під во
-
зом гар
бу
за!
Балабуха приїхав до
до
му не
на
-
че вби
тий. Ма
ти вибігла на га
-
нок стріча
ти ака
деміста. Ба
ла
бу
-
ха став у ган
ку й по
чав тру
си
ти
свою дов
гу ши
не
лю. З ки
шені
по
ви
па
да
ли ма
ленькі гар
бузці.
-
Що то, си
ну? Яб
лу
ка по
ви
па
-
да
ли, чи що? - спи
та
ла ма
ти, дос
-
та
ючи ру
кою з землі гар
буз
ця. -
Та це ж гар
бу
зець!.. Гм… гм… Що
це та
ке? Чи не да
ла тобі ча
сом
Они
ся гар
бу
за?
Син тільки ру
кою мах
нув і пі
-
шов в са
док. Ма
ти важ
ко зітхну
-
ла.
-
От тобі й Они
ся! От тобі п'ять
корів і сто кар
бо
ванців,- ска
за
ла
во
на, вда
рив
шись об по
ли ру
ка
-
ми.
Син пішов в са
док і дов
го хо
див
по стеж
ках, по
ки зовсім смерк
ло
над
ворі. Він пе
реб
рав в думці всі
події дня, пе
ре
ду
мав усе: і як
стрів Они
сю, і як го
во
рив з нею;
він не
на
че й те
пер ба
чив її чор
-
ні, тонкі та густі бро
ви з гост
ри
-
ми кінця
ми, ба
чив осміх, трош
ки
підня
ту верх
ню гу
бу, з-під кот
-
рої й те
пер в тем
ряві не
на
че
бли
ща
ли пе
ред йо
го очи
ма білі
верхні зуб
ки, дрібні та то
ненькі.
Ко
хан
ня за
во
ру
ши
лось в йо
го
душі бур
ли
во та шум
ли
во, ки
-
піло, ніби міцне пи
во; але він на
-
га
дав гар
бу
зи… йо
го гордість за
-
ко
ли
ха
лась до са
мо
го дна сер
ця
й ви
ки
ну
ла, як бур
ли
ва хви
ля на
бе
рег, те по
чу
ван
ня. Той гар
буз
ба
чи
ли лю
ди в Чай
ках, ба
чив ца
-
рин
ник в Хильках, ба
чив по
го
-
нич. Про йо
го бу
дуть го
во
ри
ти
скрізь в око
лиці: йо
го обсміють.
-
Постривай же ти, чер
во
на за
-
па
с
ко! Хіба вмру, що тобі не од
-
дам за своє! Я знай
ду та
ку кра
-
су
ню, що тобі й не сни
лась, і не
при
вид
жу
ва
лась. Хіба ж я не фі
-
ло
соф, не ака
деміст?
Мати пок
ли
ка
ла си
на ве
че
ря
ти,
а син не схотів їсти й вже пізно
увійшов у ха
ту й впав на постіль.
2
Харитін Мос
са
ковський не діж
-
дав і со
ро
ко
вин по батькові. Сп
-
ра
вив
ши дев'яти
ни, він приб
ра
-
в
ся, підго
лив
ся, надів нові, але
про
сті чо
бо
ти, підстриг тро
хи
ку
че
ряві ко
си, запріг по
га
нень
-
ко
го ко
ня й поїхав в Чай
ки до
Онисі Про
ко
по
вичівни.
На тім-та
ки тижні був в Бо
гус
-
лаві яр
ма
рок. На яр
мар
ку бу
ли
старі Про
ко
по
вичі. Во
ни стрі
ли
-
сь з сусіда
ми, і сусіди роз
ка
за
ли,
що їх доч
ка на
ки
да
ла крадько
ма
гар
бузів Ба
ла
бусі в віз, ще й по
-
че
пи
ла на мо
туз
ку од
но
го гар
бу
-
за під во
зом. Про
ко
по
вичі, приї
-
ха
в
ши до
до
му, нак
ри
ли Они
сю
мок
рим ряд
ном, а батько тро
хи
не по
по
бив її.
-
Гарбузуй, гар
бу
зуй, доч
ко, та
й міру знай. Їзди
ли до те
бе же
-
ни
хи, то й пе
рес
та
нуть, - ре
пе
ту
-
ва
ла ма
ти, - а нам не ро
би со
ро
-
му пе
ред людьми!
-
Не бійтесь, ма
мо, не пе
рес
та
-
нуть! Ме
не, хва
лить бо
га, ще ніх
-
то не об'їхав білим ко
нем. Та ко
-
ли б хто й об'їхав, то я не бо
юся
білих ко
ней. А ва
шо
го Ба
ла
бу
хи
я не люб
лю: він го
но
ро
ви
тий,
ди
виться на ме
не згор
да та вер
-
зе щось та
ке, що я не втям
лю:
кві-кві-кві! кувікає по-яко
мусь,
не
чис
тий йо
го зна, по-яко
му! Не
знаю, чи він те
бе хва
лить, чи з
те
бе сміється та глу
зує.
Тільки що Они
ся скінчи
ла роз
-
мо
ву, над
ворі заб
ре
ха
ли со
ба
ки.
В сінях хтось пи
тав у най
мич
ки:
"Чи ба
тюш
ка й ма
туш
ка до
ма? А
пан
на до
ма?"
В світли
цю рип
ну
ли двері: то
ввійшов Ха
ритін Мос
са
ковсь
-
кий. Ста
рий Про
ко
по
вич вий
-
шов до йо
го з кімна
ти.
Харитін приб
рав
ся й при
че
сав
-
ся. На йо
му був дов
гий чор
ний
тем
но-синій сіртук. Білі коміри
бу
ли вик
лад
часті, як у прос
тих
шлях
тичів. Підстри
же
не ру
се во
-
лос
ся зак
ру
чу
ва
лось кру
гом шиї
гус
ти
ми ку
че
ря
ми. Ви
со
кий, то
-
н
кий, рівний ста
ном, з білим ма
-
то
вим, тро
хи су
хор
ля
вим ли
цем,
з яс
но-синіми очи
ма, Мос
са
ков
-
ський мав делікат
ну пос
тать
бло
н
ди
на, хоч йо
го ру
ки бу
ли
чорні й чи
малі, звиклі до важ
кої
ро
бо
ти. Не
ве
личкі ву
са й рівні
тонкі бро
ви бу
ли трош
ки тем
-
ніші од во
лос
ся на го
лові й ду
же
прис
та
ва
ли до яс
но-синіх очей.
Нев
ва
жа
ючи на те, що він був
дяк, він не пішов у пе
кар
ню, а
сміли
во ввійшов у світли
цю. В ті
ча
си не бу
ло ще ве
ли
кої од
лич
-
ки між свя
ще
ни
ка
ми та дя
ка
ми.
Дя
ки тоді не зас
то
юва
ли чер
ги в
пе
кар
нях або в ган
ках у свя
ще
-
ників.
Мати з доч
кою сто
яли за две
-
ри
ма в кімнаті й прис
лу
ха
лись
до роз
мо
ви в світлиці.
-
Це приїхав дяк з Ка
ра
пишів,
Мос
са
ковський, син покійно
го
свя
ще
ни
ка вільша
ницько
го, -
ти
хе
сенько про
мо
ви
ла ма
ти до
доч
ки. - Їзди
ли до те
бе ака
демі
с
-
ти, а те
пер по
ча
ли їзди
ти дя
ки!
-
Дяки дурнісінько їзди
ти
муть
до ме
не. Цур, дур
ня! Я дя
чи
хою
не бу
ду, - ще тихіше обізва
лась
Они
ся.
Але цікавість узя
ла своє. Над
две
ри
ма в світли
цю, між одвір
-
ком і сте
лею бу
ла щіли
на на всю
дов
жи
ну две
рей. Они
ся прис
та
-
ви
ла стільця, ста
ла на йо
го й по
-
ча
ла роз
див
ля
тись в дірку на го
-
с
тя. Ма
ти ки
ва
ла пальцем, замі
-
ря
лась ку
ла
ком, щось гриз
ли
во
ше
потіла, сми
ка
ла Они
сю за оде
-
жу, а Они
ся сто
яла й пильно роз
-
див
ля
лась на Ха
ри
то
на. На
ди
ви
-
в
шись всмак, во
на ти
хе
сень
ко,
як кішка, злізла з стільця.
-
А що? Який? Чи мо
ло
дий, чи
ста
рий? - не втерпіла й собі Про
-
ко
по
вич
ка, щоб не спи
та
ти в до
-
ч
ки.
-
Молодий, біля
вий, ви
со
кий,
то
н
кий і го
во
рить ду
же несміли
-
во та ти
хо, - ше
потіла Они
ся ма
-
тері під самісіньким ву
хом, - але
чор
та з два: за дя
ка не піду; в
нас ви
сокі по
ро
ги для дяків.
Незабаром з світлиці вий
шов
Про
ко
по
вич і поп
ро
сив жінку
по
да
ти горілки й за
кус
ки, а Они
-
сі ска
зав, щоб во
на ви
нес
ла все
те в світли
цю.
-
Авжеж пак! Чо
го я до йо
го ви
-
й
ду? Не ба
чи
ла зро
ду дяків, чи
що? - ска
за
ла Они
ся.
-
Та йо
го вільша
ницька гро
ма
-
да обібра
ла на свою па
рафію за
свя
ще
ни
ка. Оце ду
ма
ють їхать в
Київ до вла
ди
ки з про
шен
ням.
Ти лиш, доч
ко, не ду
же кир
пу
гни та мерщій ви
ходь до гос
тя.
-
Хіба так! Як бу
де свя
ще
ни
ком
та ще в Вільша
ниці, то й вий
ду, -
ска
за
ла Они
ся.
-
Прибирайсь, доч
ко, та йди! В
Вільша
ниці цер
ков
но
го по
ля, ле
-
вад, сіно
косів ко
нем не об'їха
ти
за цілий день, - па
рафія ве
ли
ка.
Трохи пе
ре
го
дя Они
ся вий
шла
ра
зом з матір'ю. Мос
са
ковський
низько пок
ло
нив
ся й по
чер
во
-
нів, не
на
че дівчи
на. Він дав
но
ба
чив Они
сю, - во
на те
пер зда
ва
-
лась йо
му в де
сять раз кра
щою.
Всі сіли. Мос
са
ковський сів, по
-
к
лав на обоє коліна ру
ки, не
на
че
єги
петська ста
туя, й спус
тив очі
до
до
лу. Він не смів навіть підве
-
с
ти очі на Они
сю. Они
ся об
ве
ла
йо
го гост
ри
ми очи
ма. Він зда
-
вав
ся для неї ба
га
то кра
щим од
Ба
ла
бу
хи.
"Чи він смир
ний, чи тільки вдає
з се
бе ти
хо
го", - ду
ма
ла Они
ся,
во
дя
чи очи
ма по йо
го лиці, бро
-
вах та очах.
Господар ви
пив чар
ку до гос
тя
й по
дав гос
теві. Гість ви
пив пів
-
чар
ки, несміли
во пос
та
вив чар
-
ку на стіл і, не за
ку
сив
ши, знов
сів на стілець, спус
тив очі вниз і
пок
лав обидві ру
ки на коліна,
прос
тяг
нув
ши довгі пальці. Про
-
ко
по
вич завів роз
мо
ву про покі
-
й
но
го Мос
са
ковсько
го, зга
дав,
де во
ни стріча
лись, про що роз
-
мов
ля
ли, а гість лед
ве встав
ляв
слівце, лед
ве одс
ло
няв свої тихі
сині очі. Він не смів на
віть гля
-
ну
ти на Они
сю.
Розмова пе
рер
ва
лась. В хаті
ста
ло ти
хо. Про
ко
по
вич
ка жал
-
ку
ва
ла за Ба
ла
бу
хою й оче
ви
дя
-
ч
ки од
бу
ва
ла гос
тя, буцім пан
-
щи
ну, си
дя
чи на ка
напі.
-
Чи ви пак бу
ли в нашій цер
к
-
ві? Чи ви ба
чи
ли наші нові об
ра
-
зи? - нес
подіва
но ви
хо
пив
ся Про
-
ко
по
вич, кот
рий сам ду
же лю
-
бив об
ра
зи й кар
ти
ни й сли
ве
кож
но
го гос
тя во
див до церк
ви
по
ка
зу
ва
ти свої об
ра
зи.
-
Дай, ста
рий, покій з об
ра
за
ми!
Не встиг
ли ви
пи
ти по чарці, а ти
вже з об
ра
за
ми.
Прокопович був ра
дий, що є пе
-
ред ким пох
ва
ли
тись об
ра
за
ми,
й та
ки по
тяг Ха
ри
то
на до церк
-
ви. Він по
ка
зав йо
му всі нові об
-
ра
зи й навіть "Не
опа
ли
му ку
пи
-
ну" в вівтарі, де був на
мальова
-
ний здо
ро
вий кущ шип
ши
ни чи
гло
ду з чер
во
ни
ми яго
да
ми: кущ
па
лав у по
лум'ї, а ко
ло по
лум'я
Мой
сей сто
яв на одній нозі в чо
-
боті, а дру
гу, бо
су, за
дер до ку
пи
-
ни, не
на
че грів її ко
ло вог
ню; в
ру
ках стир
чав здо
ро
вий му
жи
-
цький чобіт з дов
гою ха
ля
вою, а
за ку
пи
ною було вид
но Рось і
Бо
гус
лавську церк
ву.
-
Ой дивні ж ваші об
ра
зи! Гос
-
по
ди, яка кра
са! - ди
ву
вав
ся Ха
-
ритін, хрес
тя
чись пе
ред кож
ним
но
вим об
ра
зом. - Як ста
ну на па
-
рафії, то пок
ли
чу то
го са
мо
го
ма
ля
ра, щоб і мені на
ма
лю
вав і
ку
пи
ну, й пек
ло, й Ілію на ог
не
-
вих ко
нях.
-
Коли б ви зна
ли, які там апос
-
то
ли ви
сять у бані! Який там Ан
-
д
рей Пер
воз
ва
ний! Я вам ска
жу,
- та
ко
го і в Лаврі не
ма. Шко
да,
що ви
сить ду
же ви
со
ко. Як
би
дра
би
на, то мож
на б полізти та
зблизька при
ди
ви
тись, - хва
лив
-
ся ста
рий Про
ко
по
вич, ози
ра
ю
-
чись, чи не
ма в церкві де дра
би
-
ни.
Харитін тро
хи за
ме
ту
шивсь.
Він бо
яв
ся ла
зи
ти ви
со
ко, бо в
йо
го кру
ти
лась го
ло
ва, а од
мо
-
ви
тись бу
ло ніяко
во, бо він під
-
хо
див під смак ста
ро
го, щоб за
-
побігти лас
ки в йо
го.
-
Гляньте, який огонь в пеклі.
Ну, та
ки го
рить, та
ки го
рить, не
-
на
че чор
ти що
го
ди
ни, щох
ви
ли
-
ни дров підки
да
ють! - ре
пе
ту
вав
Про
ко
по
вич.
-
Ой гос
по
ди, як го
рить, зовсім-
та
ки го
рить, - го
во
рив Мос
са
ко
-
вський і пе
рех
рес
тив
ся до пек
ла.
-
А яких чортів по
ви
га
ду
вав ка
-
пос
ний ма
ляр! Ви, па
не дя
че, ті
-
льки при
дивіться; отой, що по
-
га
няє в пеклі на
гай
кою блуд
ни
-
ць в чер
во
них на
мис
тах… вга
да
-
й
те, на ко
го схо
жий? На ко
го
ски
нувсь?
-
Не вга
даю. Не
на
че на бо
гус
ла
-
всько
го ста
но
во
го, - про
мо
вив
Мос
са
ковський.
-
Та це ж він са
мий! Це й ніс йо
-
го, не
на
че бульбаш
ка, й очі вит
-
рішку
ваті, тільки пся
юха ма
ляр
пос
та
вив йо
му на го
лові во
лячі
ро
ги та при
че
пив зза
ду сви
ня
чо
-
го хвос
та.
-
А отой, що лу
пить києм шин
-
карів, чи пак не вга
даєте, на ко
-
го схо
жий? - ска
зав Про
ко
по
вич.
-
Цього вже не вга
даю, - ска
зав
Мос
са
ковський, хоч і до
га
ду
вав
-
ся, на ко
го чорт ски
нув
ся, бо в
йо
го довгі ву
ха ду
же позвішу
ва
-
лись, а ніс за
дер
ся вго
ру.
-
Невже пак не вга
даєте? Це ж
наш сто
ло
на
чальник ду
хов
но
го
прав
ленія. Якось я про
го
во
рив
ся
пе
ред ма
ля
ром: на
ма
люй, ка
жу,
ти то
го хап
тур
ни
ка в пеклі на
са
мо
му дні під Юдою, щоб не
брав з нас ха
барів. Ко
ли див
лю
-
сь, а він йо
го й за
пи
сав до чо
-
ртів, ще й дав йо
му кия в ру
ки.
Гляньте, як пра
цює, бідо
ра
ха, аж
язи
ка ви
со
ло
пив.
Похвалившись но
ви
ми об
ра
за
-
ми, Про
ко
по
вич був ду
же ра
дий,
що знай
шов доб
ро
го ціну
валь
-
ни
ка, кот
рий втя
мив ви
со
ке ча
-
й
ківське ма
лярст
во. Замк
нув
ши
церк
ву, Про
ко
по
вич взяв за ру
ку
Мос
са
ковсько
го, одвів йо
го да
-
ле
ченько од церк
ви аж під ог
ра
-
ду й по
ка
зав пальцем на бані.
-
От при
дивіться ли
шень до на
-
ших бань. Що тай на
мальова
но!
Та це ж нам ма
ляр ви
пер на бані
два
над
цять ма
лих про
років і чо
-
ти
ри ве
ли
ких. Ото шко
да, що не
-
ма дра
би
ни! От, як
би ви вилізли
на церк
ву та при
ди
ви
лись бли
-
зько, як він по
на
мальову
вав
про
років. Див
но, див
но!
Прокопович зир
нув кру
гом се
-
бе, шу
ка
ючи дра
би
ни. В Мос
са
-
ковсько
го зат
ру
си
лись но
ги. Ва
-
ж
ка дра
би
на ле
жа
ла на траві і
вже за
рос
ла ба
дил
лям.
"А що, як ста
рий при
че
питься,
щоб пос
та
ви
ти дра
би
ну, та при
-
си
лує лізти до опа
сан
ня або за
опа
сан
ня!" - прой
шла дум
ка в
Ха
ри
то
новій го
лові.
Прокопович ки
нув
ся до дра
би
-
ни й по
чав її підніма
ти. Дра
би
на
бу
ла важ
ка, а ста
рий був ма
лий
на зріст і не ду
же міцний чо
ло
-
вік. Він пнув
ся, пнув
ся та й ки
-
нув її в тра
ву.
-
Не піднімай
те, бо підве
ре
ди
-
тесь! - ска
зав гість. - Та ска
за
ти
прав
ду, я тро
хи бо
юсь ла
зи
ти
ви
со
ко, - приз
нав
ся Мос
са
ков
сь
-
кий.
-
Оце! Та
кий же з вас па
ру
бок.
Моя Они
ся ла
зи
ла ви
ще за опа
-
сан
ня, а як бу
ла ма
лою, то з хло
-
п
ця
ми по ла
тах ла
зи
ла в клуні
го
робців дер
ти, як та кішка, -
ска
зав щи
ро ста
рий.
Веселий ста
рий, пох
ва
лив
шись
своїм ди
вом ма
лярст
ва, повів
Мо
с
са
ковсько
го в по
кої. В світ
-
лиці їх жда
ли да
ми. Ма
ти не
спус
ка
ла з очей Онисі: во
на бо
я
-
лась, щоб Они
ся знов не по
нак
-
ла
да
ла гос
теві в віз гар
бузів.
-
А що, доч
ко, як тобі по
ка
зав
ся
цей дяк? - спи
та
ла ма
ти.
-
Він кра
щий од Ба
ла
бу
хи й та
-
кий ти
хий, спокійний. Я люб
лю
ти
хих та доб
рих лю
дей, - ска
за
-
ла Они
ся.
-
І, вже й ти! Ба
ла
бу
ха лю
ди
на
здо
ро
ва, до
рос
ла, чо
ловік в силі
й до то
го вче
ний, а це який
сь
прос
так ка
ра
пи
шанський.
-
Я тих вче
них не ду
же люб
лю,
бо й я са
ма прос
та. Ба
ла
бу
ха ще
при
си
лу
вав би ме
не го
во
ри
ти
по-ла
тинській, а я й по-мос
ков
-
ській не
зу
гар
на.
Онися ки
ну
лась до вікна й гля
-
ну
ла в са
док, де стеж
кою йшов
ря
дом з батьком Мос
са
ковський.
Ви
со
кий, тон
кий ста
ном, він по
-
ка
зав
ся Онисі че
рез шиб
ки ще
кра
щим і делікатнішим.
-
Дивіться, ма
мо, чим же він по
-
га
ний? Очі сині, як не
бо, бро
ви
тонкі…
-
Вже й бро
ви! Знай
шла кра
су!
Та він зовсім без брів, - ска
за
ла
ма
ти. - От у тво
го батька так
прав
да, що бро
ви, - ска
за
ла во
на,
див
ля
чись на куд
латі та крюч
ку
-
ваті бро
ви ста
ро
го Про
ко
по
ви
-
ча.
-
Тікайте, ма
мо, бо нас вид
но
знад
во
ру, - ска
за
ла Они
ся, ос
ту
-
па
ючись од вікна, але не од
вер
-
та
ючи ли
ця од шиб
ки.
-
Тікай, доч
ко, бо він близько
вже, вгля
дить,- ска
за
ла ма
ти, од
-
вер
та
ючи плечі, але не ли
це.
Прокопович увійшов з гос
тем в
світли
цю. Знов по
ча
ли на
ли
ва
ти
та ви
пи
ва
ти по чарці. Мос
са
ко
в
-
сь
кий сидів, пок
лав
ши ру
ки на
коліна, і лед
ве насмілю
вав
ся пі
-
д
вес
ти віка й ки
ну
ти очи
ма на
Они
сю. Они
ся приміти
ла, що чо
-
гось втра
ти
ла при
род
же
ну смі
-
ли
вість. Во
на сиділа мовч
ки й
собі спус
ти
ла очі до
до
лу. Дру
гих
же
нихів во
на са
ма зачіпа
ла в ро
-
з
мові, сміли
во го
во
ри
ла з ни
ми,
жар
ту
ва
ла, навіть глу
зу
ва
ла з їх.
Те
пер во
на по
чу
ва
ла, що не сміє
чо
мусь сло
ва про
мо
ви
ти.
"Що це зо мною? - по
ду
ма
ла
Они
ся. - Чи вже ж я зля
ка
лась
цього дя
ка?"
Старий Про
ко
по
вич по
чав за
тя
-
га
ти на гла
си, ви
пив
ши ча
рок з
де
сять нас
той
ки з пер
цем. Мос
-
са
ковський сидів і не смів го
ло
-
сом по
вес
ти. Він по
сидів, по
мов
-
чав і пе
ред ве
чо
ром поп
ро
щав
ся
й поїхав.
-
Чи приїде, чи не приїде вдру
-
ге? - про
мо
ви
ла са
ма до се
бе
Про
ко
по
вич
ка.
Онися зап
лю
щи
ла очі, роз
ве
ла
пальці обох рук, потім пок
ру
ти
-
ла па
лець кру
гом пальця й за
га
-
да
ла, чи приїде, чи не приїде.
Пальці зійшлись нігтя
ми.
-
Приїде, - крик
ну
ла во
на й під
-
ско
чи
ла.
-
Побачимо, - ска
за
ла ма
ти. - Їз
-
ди
ли ака
демісти, а те
пер по
ча
ли
їзди
ти до те
бе дя
ки.
Пішли дні за дня
ми. Они
ся по
-
чу
ва
ла, що во
на чо
гось ніби жде
Мос
са
ковсько
го, що він не ви
хо
-
дить у неї з дум
ки. Ми
нув тиж
-
день, нас
та
ла су
бо
та. Они
ся ки
-
ну
лась са
ма підма
зу
ва
ти та при
-
би
ра
ти в по
ко
ях, ви
ша
ру
ва
ла
жо
в
тим піском поміст, по
ми
ла
ві
кна, по
ви
ти
ра
ла об
ра
зи, по
-
віша
ла на об
ра
зи най
кра
ще ви
-
ши
вані руш
ни
ки; на вікнах пос
-
та
ви
ла склян
ки з квітка
ми… На
-
с
та
ла неділя. Они
ся вста
ла удо
-
світа, приб
ра
лась в но
ву плах
ту,
при
че
пу
ри
лась, наділа на го
ло
ву
всі стрічки й квітки й пішла до
церк
ви. Для неї чо
гось зда
ва
-
лось, що Мос
са
ковський до
кон
-
че приїде до церк
ви, що во
на йо
-
го там по
ба
чить.
Служба одійшла, а Мос
са
ковсь
-
кий не приїхав. Они
ся сіла обіда
-
ти, їла як не їла й по обіді пішла
в са
док. Во
на гу
ля
ла по горі й
усе пог
ля
да
ла за синій ліс, на по
-
ле за лісом, вкри
те гус
ти
ми ко
-
па
ми, де вив
ся шлях до Ка
ра
пи
-
шів.
"Чого це я йо
го жду? Нев
же я
люб
лю йо
го?" - ду
ма
ла Они
ся,
хо
дя
чи по сад
ку. Самі ру
ки не
са
-
мохіть рва
ли най
кращі квітки й
зак
ла
да
ли за стрічки на го
лові,
за ко
си. Дов
го хо
ди
ла по са
ду,
до
ки сон
це не вда
ри
ло ко
сим
промінням по горі й про
ни
за
ло
наскрізь са
док, роз
ки
ну
тий по
кру
тих бо
ках го
ри. Они
ся прис
-
лу
ха
лась, чи не за
гур
ко
тить віз
за Рос
сю, ко
ло по
ро
га або в дво
-
рі. А над
ворі бу
ло ти
хо-ти
хо й
ду
ш
но. Во
на вер
ну
лась в по
кої,
сіла на ка
напі й смут
но по
хи
ли
-
ла го
ло
ву.
-
Оце, не
ма з ким чар
ки горілки
ви
пи
ти, - ска
зав ста
рий батько. -
Ко
ли б приїхав хоч ка
ра
пи
ша
н
-
сь
кий дяк.
Онися спах
ну
ла. Бліді що
ки од
-
ра
зу по
чер
воніли. Не встиг бать
-
ко про
мо
ви
ти ті сло
ва, над
ворі
за
та
рах
котів лег
кий візок, заб
-
ре
ха
ли со
ба
ки.
-
Отже бог гос
тей не
се, - ска
зав
Про
ко
по
вич, заг
ля
да
ючи в вік
-
но.
Онися стри
во
жи
лась. В неї зат
-
ру
си
лись но
ги так, що во
на лед
-
ве ма
ла си
ли побігти й по
ди
ви
-
тись в вікно.
-
Онисю, ста
вай ко
лу
па
ти піч!
Приїхав Мос
са
ковський та ще й
з бра
том, пев
не, з сва
том, - гук
-
нув батько.
Онися зля
ка
лась й зблідла, ні
-
би по
по
лотніла. Во
на вся зат
ру
-
си
лась, охо
ло
ла й сто
яла на од
-
нім місці. Двері в світли
цю рип
-
ну
ли. На Они
сю чо
гось на
пав та
-
кий страх, що во
на ки
ну
лась біг
-
ти з кімна
ти і втек
ла в са
док.
"Боже мій! Чо
го це я так зля
ка
-
лась. Я не по
бо
ялась ака
деміста,
а зля
ка
лась цього мо
ло
до
го хло
-
п
ця", - ду
ма
ла Они
ся, прик
ли
ку
-
ючи на поміч усю свою сміли
-
вість.
А сміливість не вер
та
лась до
неї. Во
на сто
яла над го
рою, вто
-
пи
ла зля
кані га
рячі очі в зе
ле
ну
бе
зод
ню сад
ка, в зе
ле
не ма
ре
во,
роз
ли
те над ста
рим де
ре
вом,
ди
ви
лась на йо
го й нічо
го не ба
-
чи
ла. Зе
ле
ний світ дри
жав в її
очах, пе
ре
ли
вав
ся, як во
да в Ро
-
сі, сну
вав, ніби рій зе
ле
ної мош
-
ки. А Они
ся сто
яла й нічо
го не
ро
зуміла. Сон
це ки
ну
ло під яб
-
лу
ню га
ря
чий промінь. Світ упав
на її що
ку, об
си
пав її ніби ог
нем,
а во
на нічо
го не по
чу
ва
ла та все
ди
ви
лась у зе
ле
ну бе
зод
ню, як у
гли
бо
ку річку.
-
Онисю! Они
сю! Де це ти ді
ла
-
сь? - гук
ну
ла ма
ти, ви
хо
дя
чи з-за
яб
луні. - Чо
го це ти стоїш як сті
-
на? Хо
ди ли
шень у по
кої до гос
-
тей. Во
ни, пев
но ж, не до ме
не, а
до те
бе приїха
ли!
Онися не
на
че про
ки
ну
лась. Во
-
на ти
хо пішла в ха
ту за матір'ю,
на
че сліпий за по
во
да
та
рем.
-
Оце гар
но! Глу
зу
ва
ла з ака
де
-
містів, а од цього же
ни
ха вті
ка
-
єш у са
док. Ве
ли
кий пак страх!
Не ба
чи
ла зро
ду же
нихів. Ой,
уже ж їх пе
ре
ки
ну
лась ціла низ
-
ка! Іди та ка
жи їм, що хоч.
Онися ввійшла в світли
цю, зго
-
р
нув
ши ру
ки, не
на
че свя
та. В неї
в ру
ках бу
ла ви
ши
ва
на хус
точ
ка.
Во
на підве
ла очі, приміти
ла свя
-
ще
ни
ка, поцілу
ва
ла йо
го в ру
ку
й не встиг
ла обер
ну
тись, як Мо
-
с
са
ковський наг
нув
ся й поцілу
-
вав її в ру
ку. Во
на по
чу
ла на руці
га
рячі, м'які, повні гу
би й по
чер
-
воніла, як маківка.
Онися одійшла й сіла на стільці.
Во
на лед
ве підня
ла очі на Мос
-
са
ковсько
го і вгляділа йо
го тихі
яс
но-сині очі, ма
то
во-біле ли
це,
на кот
ро
му роз
лив
ся ду
же делі
-
кат
ний рум'янець. Ясні ку
чері
бли
ща
ли наскрізь кру
гом Ха
ри
-
то
но
вої го
ло
ви про
ти вікна, ку
-
дою си
пав
ся зо
ло
тим по
ро
хом
про
мінь сон
ця. Мос
са
ковський
не зво
див очей з Онисі. Во
на по
-
чу
ва
ла на своєму лиці йо
го ти
-
хий пог
ляд, не зна
ла, що ро
би
ти,
по
ча
ла щи
па
ти ви
ши
вані на хус
-
точці квітки. Чер
воні та сині то
-
роч
ки си
па
лись з хус
точ
ки на її
чер
во
ну за
пас
ку.
-
Не рви, доч
ко, хуст
ки, - гріх!
Сьо
годні неділя, - ска
за
ла ма
ти,
лег
ко торк
нув
ши доч
ку пальця
-
ми по руці.
Онися пе
рес
та
ла на хви
ли
ну
щи
па
ти то
роч
ки на хустці, але
не
за
ба
ром знов по
си
па
лись з ху
-
с
т
ки-му
че
ниці чер
воні та сині
нит
ки.
Хазяїн роз
мов
ляв з приїжджим
свя
ще
ни
ком то про се, то про те.
Про
ко
по
вич
ка на
ду
лась і сиділа
мовч
ки: їй не хотілось ви
да
ва
ти
доч
ки за дя
ка. Але сват повів ро
-
з
мо
ву про не
давні со
ро
ко
ви
ни
по батькові Ха
ри
то
на й за
ки
нув,
що гро
ма
да в Вільша
ниці, після
по
хо
ро
ну ста
ро
го батька, обіб
-
ра
ла на па
рафію Ха
ри
то
на. Про
-
ко
по
вич
ка нас
то
ро
чи
ла ву
ха й
по
ве
селіша
ла. Во
на ве
се
ло роз
-
го
во
ри
лась, ста
ла привітніша й
пос
ла
ла Они
сю при
нес
ти най
лі
-
пшої, най
смачнішої на
лив
ки. Го
-
с
ті приміти
ли, що ха
зяй
ка ста
ла
добріша, й собі якось роз
во
ру
-
ши
лись. Ха
ритін ве
се
ло підвів
очі й уки
нув кілька слів в роз
мо
-
ву, але до Онисі не смів він сло
ва
про
мо
ви
ти, тільки ди
вив
ся то
на її бро
ви, то на чер
воні не
ве
-
личкі ус
та.
-
Як бог по
мо
же, - ска
зав сват, -
то ми оце ви
ря
ди
мо Ха
ри
то
на
до Києва. Гро
ма
да вже на
ла
го
-
ди
лась по
си
ла
ти до вла
ди
ки
про
шен
ня, щоб Ха
ритін зос
тав
ся
свя
ще
ни
ком на батьківсько
му
мі
сці. Як тільки вла
ди
ка зго
ди
-
ться, то ми, пом'янув
ши батька
на со
ро
ко
ви
нах, оже
ни
мо на
шо
-
го Ха
ри
то
на та й убе
ре
мо йо
го в
ря
су.
-
От і доб
ре! Сла
ва бо
гу! - про
-
мо
вив Про
ко
по
вич. - Бу
де
мо
бли
зьки
ми сусіда
ми.
-
Та нам би, па
нот
че, хотілось
бу
ти не тільки ва
ши
ми близьки
-
ми сусіда
ми, але навіть ще бли
-
ж
чи
ми людьми; ми хо
че
мо по
-
рідни
тись з ва
ми, - ска
зав сват. -
У вас доч
ка на ви
данні, а в нас
же
них.
Бліде Они
си
не ли
це спах
ну
ло
на
че по
лум'ям. Во
на по
чер
во
ні
-
ла й спус
ти
ла очі до
до
лу. Ру
ки
за
мер
ли на хус
точці, й чер
воні й
сині нит
ки пе
рес
та
ли си
па
тись
на за
пас
ку. Ха
ритін по
чер
вонів і
собі, як пан
на, не знав, де діти
ру
ки.
-
Як же ви ду
маєте, отець Сте
-
пан? - спи
тав сват.
-
Я з до
ро
гою ду
шею, але тре
ба
спи
та
ти й ма
тері, й доч
ки, - ска
-
зав Про
ко
по
вич, пог
ля
да
ючи на
дам. - Що ти, панімат
ко, ска
жеш?
- ска
зав він, обер
та
ючи очі до
жінки.
-
Я… як доч
ка ска
же, то так і я, -
лед
ве обізва
лась Про
ко
по
вич
ка
з не
охо
тою: їй шко
да бу
ло Ба
ла
-
бу
хи, але во
на зна
ла, що він бі
-
льше не приїде.
Діло до
хо
ди
ло до Онисі. Во
на
на
си
лу вдер
жа
лась на місці. Їй
хотілось схо
пи
тись і втек
ти в са
-
док.
-
Як же ти ска
жеш, доч
ко? - про
-
с
то спи
тав в Онисі батько.
-
Я згод
жу
юсь, - на
си
лу про
мо
-
ви
ла Они
ся, не підво
дя
чи очей.
-
Коли так, то, по людсько
му
зви
чаю, заміняй
мо свя
тий хліб,
а потім тро
хи між со
бою помір
-
куємо, - ска
зав батько.
Онися лед
ве пе
ре
ки
ну
лась з Ха
-
ри
то
ном кілько
ма сло
ва
ми, але
во
на вга
ду
ва
ла своїм жіно
чим
сер
цем, що Ха
ритін підхо
дить
під її зав
зя
ту
щий, ду
жий тем
пе
-
ра
мент, що во
на бу
де прав
ди
-
вою гос
по
ди
нею в своїй хаті. Ок
-
рім то
го, Ха
ритін ду
же спо
до
ба
-
в
ся їй своїм делікат
ним ли
цем і
ти
хи
ми синіми очи
ма.
Поки си
ни справ
ля
ли со
ро
ко
-
ви
ни по батькові, по
ки за
ру
чив
-
ся Ха
ритін з Они
сею, по
ки віль
-
ша
ницька гро
ма
да на
ла
го
ди
ла
-
сь пос
ла
ти ста
рос
ту до Києва з
про
шен
ням до вла
ди
ки, - ми
ну
-
ло чи
ма
ло ча
су. А тим ча
сом Ба
-
ла
бу
ха не сидів дур
нич
ки в своїх
Хильках.
"Хочу же
ни
тись! До
ки йо
го бур
-
ла
ку
ва
ти та бай
ди
ки би
ти! - ду
-
мав Ба
ла
бу
ха, хо
дя
чи по сад
ку. -
Не схотіла Они
ся, - знай
ду де
с
я
-
ть кра
щих, а та
ки во
се
ни оже
-
ню
сь. Тре
ба шу
ка
ти та на
пи
ту
-
ва
ти дівчи
ни".
Балабуха гля
нув на го
род і вг
-
ля
дів
ши
ро
ке лис
тя гар
бу
зин
ня.
Те гар
бу
зин
ня на
ве
ло на йо
го
та
ку злість, що він тричі прок
-
ляв Они
сю й не міг більше не
тільки їсти гар
бу
за, але й ди
ви
-
тись на йо
го.
-
Тату, дай
те ко
ней! Поїду ще в
Хохітву. Там пан
ни не прості,
вби
ра
ються в сукні по-панській.
- Цур їм, тим плах
там! Поїду ще
до су
конь.
-
Про ме
не, їдь до су
конь. Тіль
-
ки ті хохітвянські сукні, мо
же,
ака
демісте, не для те
бе шиті. Во
-
ни горді, нех
ту
ють по
по
ви
ча
ми,
бо самі з панів, ма
ють кріпаків,
ма
ють ба
га
то по
ля. Але ку
пить
не ку
пить, а по
тор
гу
ва
ти мож
на.
Ці вже при
най
мні не при
чеп
лять
гар
бу
за під во
зом, - ска
зав бать
-
ко.
-
Не при
чеп
лять, то так лас
ка
во
та делікат
но вип
ро
во
дять з ха
-
ти, - обізва
лась ма
ти. - Од
на
че в
Тер
лецько
го чо
ти
ри пан
ни на
ви
данні. Мо
же, кот
ру й ви
да
ду
-
ть. Тільки, си
ну, пе
редніше ніж
виїзди
ти з дво
ру, сядь та доб
ре
наїжся, бо там го
ду
ють по-шля
-
хетській: яки
мись пун
ди
ка
ми та
лас
ка
ви
ми сло
ва
ми, а не пи
ро
га
-
ми.
Погонич запріг коні, вки
нув в
тор
бу хліба й са
ла на по
лу
день,
бо бо
яв
ся їха
ти в Хохітву без ха
-
р
чі, й по обіді однієї неділі Ба
ла
-
бу
ха поїхав в Хохітву.
Хохітва бу
ла не
ве
ли
ке се
ло ко
-
ло са
мо
го Бо
гус
ла
ва, роз
ки
да
не
по пра
во
му ви
со
ко
му бе
резі Росі,
між ря
да
ми чи
ма
лих гір. За Рос
-
сю бу
ла чу
до
ва кар
ти
на. Над са
-
мою во
дою сто
яла ви
со
ка, але
не ши
ро
ка ске
ля, ніби стіна з
каміння. На кам'яній стіні бу
ло
вид
ко вздовж і впо
пе
рек щіли
ни
та роз
ко
ли
ни. В щіли
нах зе
ле
ні
-
ли пуч
ки тра
ви, жов
тих квіток,
по
де
ку
ди стриміли не
ве
личкі
зе
лені кущі гло
ду та шип
ши
ни,
не
на
че кан
де
ляб
ри, розвішані
по стіні. Під ске
лею рос
ли ло
зи
та оче
рет. Се
ред Росі не
на
че ле
-
жав не
ве
лич
кий острівець з пре
-
з
до
ро
во
го каміння, без ла
ду на
-
ки
да
но
го ку
па
ми. За кам'яною
сті
ною бу
ло вид
но по
над Рос
сю
ряд не
ви
со
ких гір. На го
рах зе
-
ленів гус
тий ста
рий ліс. Ко
ло
острівця шуміла во
да на по
ро
-
гах, темніла, не
на
че стеж
ка, чор
-
на греб
ля, а під са
мою кру
тою
ске
лею сто
яв млин. На го
рах, на
гор
бах, в узьких до
ли
нах бу
ла
роз
ки
да
на Хохітва.
Дім свя
ще
ни
ка Тер
лецько
го ви
-
хо
див на ули
цю; зе
ле
ний сад
сла
в
ся по
за до
мом тро
хи не до
са
мої Росі. Ко
ло до
му бу
ло вид
но
дов
гий двір, на кот
ро
му по оби
-
д
ва бо
ки сто
яли два ря
ди хат.
Там ко
лись жи
ли кріпа
ки свя
ще
-
ни
ка Тер
лецько
го. Йо
го жінка
бу
ла шля
хетсько
го ро
ду й діста
-
ла в при
да
не той не
ве
лич
кий
ку
ток в Хохітві. Всю реш
ту се
ла
заб
рав її брат, про
дав се
ло од
но
-
му ба
га
то
му гра
фові, а сам вмер.
Тер
лецький за
го
ро
див не
ве
лич
-
кий ку
ток собі в подвір'я, не да
-
вав тим лю
дям землі, заб
рав на
-
віть їх го
ро
ди, а лю
дей по
вер
нув
прос
то в най
ми
ти. Але йо
го крі
-
па
ки десь діва
лись, не
на
че віск
роз
топ
лю
вавсь: одні повтіка
ли
на сте
пи, другі по
ви
ми
ра
ли. Дів
-
ча
та по
ви
хо
ди
ли заміж на се
ло. І
скінчи
лось тим, що в тих ха
тах
зос
та
лось кілька калік та каліку
-
ва
тих, кот
рим бу
ло зовсім не
ви
-
год
но втіка
ти з дво
ру.
Балабуха в'їхав у двір. Пе
ред
ним вир
нув з-за повіток та ха
-
ток здо
ро
вий дім з ви
со
ки
ми ві
-
к
на
ми, з ган
ком. Пе
ред вікна
ми
бу
ло вид
но клум
би, за
сад
жені
не гвоз
ди
ка
ми та лю
бист
ком, а
лев
ко
ями, аст
ра
ми та фіалка
ми.
Дім був доб
рий, доб
ре вши
тий.
Повітки й клу
ня бу
ли опо
ряд
же
-
ні по-
гос
по
дарській. Ого
ро
жа бу
-
ла но
ва. В дворі бу
ло чис
то. На
-
віть ближчі кріпацькі ха
ти бу
ли
ще добрі, тільки ті, що сто
яли в
да
ле
ко
му кут
ку дов
го
го дво
ра,
вже по
да
лись; де
котрі пе
рех
ня
-
би
лись, де
котрі вже роз
ва
лю
ва
-
лись, і че
рез об
дер
ту покрівлю
вже світи
лись крок
ви та ла
ти,
не
на
че реб
ра, на кот
рих по
об
па
-
да
ла шку
ра.
Візок в'їхав на подвір'я несмі
-
ли
во. По
го
нич спи
нив коні тро
-
хи не ко
ло воріт. Ба
ла
бу
ха встав
по
ма
леньку з во
за й по
ди
бав до
ган
ку. Він дов
го обт
ру
шу
вав
ся,
че
пу
рив
ся, об
тер по
рох з чобіт
по
лою ши
нелі, втер хус
точ
кою
при
па
ле пи
лом ли
це, шию, приг
-
ла
див до
ло
нею во
лос
ся на го
-
лові, розг
ла
див ву
са й увійшов у
сіни. Сіни бу
ли схожі на кімна
ту
з дво
ма дов
ги
ми вузьки
ми віко
-
н
ця
ми по одній шибці по обид
ва
бо
ки две
рей. З сіней йшло троє
две
рей на всіх трьох стінах. Ба
-
ла
бу
ха тро
хи пос
то
яв, по
ду
мав,
ще раз приг
ла
див во
лос
ся, роз
-
тяг ву
са, од
чи
нив наз
до
гад двері
нап
ра
во. Там бу
ла пе
кар
ня. Він
уг
лядів тільки, що з пе
карні ма
-
й
ну
ла че
рез двері в кімна
ту ціла
ку
па мо
ло
дих паннів так швид
-
ко, як миші тіка
ють в но
ру.
Балабуха при
чи
нив двері, знов
пос
то
яв в сінях, по
ду
мав і ти
хе
-
нь
ко од
чи
нив двері в ліву ру
ку.
Там бу
ла прос
тор
на світли
ця.
Ба
ла
бу
ха увійшов у світли
цю. В
світлиці не бу
ло ніко
го. Тільки
ма
ят
ник здо
ро
во
го го
дин
ни
ка
неш
вид
ко й з по
ва
гою цо
кав і
ра
зом дер
чав, не
на
че хто сту
кав
мо
лот
ком по роз
битій по
су
дині,
стяг
нутій дро
том.
За две
ри
ма в кімнаті бу
ло ти
хо.
Тільки десь да
ле
ко за стіна
ми
бу
ло чу
ти глу
хий шум, не
на
че
там па
ла
ло по
лум'я в печі або
кле
котів окріп в ка
зані. Ба
ла
бу
-
ха ог
ля
дав світли
цю. Світли
ця
бу
ла більше схо
жа на панську
гос
ти
ну, ніж на му
жицьку ха
ту,
зас
тав
ле
ну об
ра
за
ми. Об
разів
сли
ве зовсім не бу
ло, тільки в
кут
ку висів ве
ли
кий об
раз Ченс
-
то
ховської бо
го
ро
диці з польсь
-
ким над
пи
сом. Се
ред стіни з-за
скла виг
ля
дав лик Хрис
та в тер
-
новім вінці, а під ним бу
ло під
-
пи
са
но: Ес
се Но
mо! [6]
Ко
ло по
-
ро
га висів який
сь кри
ла
тий ку
-
підон, прив'яза
ний чер
во
ни
ми
стрічка
ми до де
ре
ва, а ко
ло гру
-
би, на гра
вюрі не
ве
ли
кої вар
то
-
сті Гер
ку
лес, підняв
ши здо
ро
ву
[6]
- Ось лю
ди
на! (лат.)
довб
ню, заміряв
ся на страш
но
го
ле
ва, кот
ро
го зча
вив ру
кою за
го
р
ло. Між вікна
ми висіло над
сто
ли
ком узьке, дов
ге дзер
ка
ло
з ви
со
ким верш
ком. Дзер
ка
ло
бу
ло схо
же на ма
ло
го хлоп
ця в
ви
сокій батьковій шапці. Спин
ка
ка
на
пи та стільців бу
ла виріза
на
та
ки
ми фігу
ра
ми, не
на
че хто по
-
наст
ром
лю
вав звер
ху на їх ряд
-
ки грибів та опеньків. На вікнах
сто
яли ва
зо
ни муш
кат
ки та ге
-
рані.
Балабуха заг
ля
нув в дзер
ка
ло,
поп
ра
вив на шиї гніздо з чор
ної
шов
ко
вої хуст
ки, що бу
ло з'їха
ло
тро
хи набік, ще раз приг
ла
див
го
ло
ву до
ло
нею й сів на стільці.
Двері з кімна
ти ти
хе
сенько од
-
чи
ни
лись. Ба
ла
бу
ха підвівся з
стільця і вже хотів ре
ко
мен
ду
ва
-
тись, на
хи
лив
ши го
ло
ву. Але з
две
рей вий
шла низька дівка з
од
ним гор
бом на спині, з дру
гим
на гру
дях, з дов
гим жов
тим ли
-
цем і ти
хи
ми сум
ни
ми ка
ри
ми
очи
ма. Во
на дер
жа
ла в ру
ках ру
-
ш
ни
чок і поп
рос
ту
ва
ла прос
то
до Ба
ла
бу
хи. Дівчи
на прис
ту
пи
-
ла до йо
го, пок
ло
ни
лась йо
му
тро
хи не в но
ги, дер
жа
чи руш
-
ник у руці, зовсім як мо
ло
да, що
про
сить на весілля.
-
Чи на весілля про
сиш, дівчи
-
но? - спи
тав Ба
ла
бу
ха.
Дівчина осміхну
лась, поцілу
ва
-
ла йо
го в ру
ку, одійшла до сто
ла
й по
ча
ла сти
ра
ти по
рох з сто
ла
та сто
ликів.
-
Чи до
ма ба
тюш
ка та ма
туш
ка,
чи, мо
же, ку
ди поїха
ли? - спи
тав
Ба
ла
бу
ха.
-
Дома, - лед
ве обізва
лась дів
-
чи
на, со
ва
ючи руш
ни
ком по сто
-
лі.
-
Може, спо
чи
ва
ють? - знов спи
-
тав Ба
ла
бу
ха.
-
Ні, - ще тихіше обізва
лась дів
-
чи
на, пог
ля
да
ючи на за
чи
нені
двері.
Дівчина вий
шла. В світлиці
знов ста
ло ти
хо, тільки ма
ят
ник
сту
котів та дер
чав з до
куч
ли
вим
рівним, од
номірним цо
кан
ням,
та десь за трьома стіна
ми бу
ло
чу
ти ніби по
тай
ний за
дер
жа
ний
шум хо
ди.
Двері з кімна
ти знов од
чи
ни
-
лись з скри
пом. В две
рях з'яви
-
лась ви
со
ка, тон
ка пос
тать Тер
-
лецько
го. Тер
лецький був су
хий,
блідий брю
нет з посіче
ни
ми ко
-
рот
ки
ми кісьми, з ко
рот
кою кру
-
г
лою бо
ро
дою, на котрій бли
ща
-
ли срібні смуж
ки. Тільки чорні
бли
с
кучі очі на
да
ва
ли бадьорні
-
сть і енергію ви
дові й всій йо
го
пос
таті.
-
Добридень вам! З свя
тою не
-
ді
лею будьте здо
рові! - ска
зав
Ба
ла
бу
ха, пок
ло
нив
шись гос
по
-
да
реві.
-
Спасибі! Будьте й ви здо
рові, -
про
мо
вив Тер
лецький. - Чи зда
-
ле
ка при
бу
ли до нас?
-
Я з Хильок: сту
дент Київської
ака
демії, Мар
ко Ба
ла
бу
ха; скін
-
чив філо
софію.
-
Дуже ра
дий! Спа
сибі вам, що
нас одвіда
ли. Я ва
шо
го па
нот
ця
знаю. Чом же ваш па
но
тець з па
-
н
імат
кою не при
бу
ли до нас? -
спи
тав Тер
лецький. - Але чо
го це
ми стоїмо? Сідай
те, будьте лас
-
каві!
Балабуха сів на стільці якось
несміли
во. Він тро
хи скор
чив
ся,
підняв плечі й схо
вав шию й на
-
віть тро
хи го
ло
ву в гніздо з ви
-
со
ких гост
рих комірів та з хуст
-
ки, як че
ре
па
ха хо
вається в свої
че
ре
паш
ки. Він впер
ше був в
такім домі, де візантійська обс
-
та
ва вий
шла з мо
ди й на
томість
нас
та
ла в обс
таві й в усьому мо
-
да євро
пей
ська, де вже од
го
ни
-
лось панст
вом, шля
хетст
вом.
Але та
ка нез
вич
на для йо
го обс
-
та
ва якось за
ва
жа
ла йо
му. Він
на
га
дав собі пасіку в Чай
ках,
про
с
то
го па
нот
ця, прос
ту пані
-
ма
т
ку, й йо
му чо
гось за
хотілось
утек
ти у ту пасіку, де він по
чу
-
вав се
бе ба
га
то вольнішим і смі
-
ливішим.
-
Чи ви скінчи
ли ака
демію, чи
тільки приїха
ли на ва
кації? -
спи
тав па
но
тець Тер
лецький.
-
Ні, я тільки скінчив філо
со
-
фію, але більше не поїду до Ки
є
-
ва в ака
демію, - ска
зав Ба
ла
бу
ха.
-
Та й доб
ре зро
би
те. Я сам дій
-
шов до ри
то
ри
ки, та й по
дя
ку
-
вав чен
цям, а про
те маю па
ра
-
фію й жи
ву те
пе
реч
ки як у бо
га
за две
ри
ма, - ска
зав гос
по
дар.
-
Так і я оце ду
маю зро
би
ти, -
ска
зав Ба
ла
бу
ха.
Терлецький лед
ве примітно ос
-
мі
хнув
ся й пог
ла
див бо
ро
ду: він
не по
ми
лив
ся, до
га
ду
ючись, що
Ба
ла
бу
ха приїхав по
ди
ви
тись на
йо
го до
чок.
-
Що ж там в вас те
пер в ака
-
демії? Чи пи
ше
те вірші? Чи гра
-
єте ко
медії? - спи
тав гос
по
дар.
-
Аякже, й вірші пи
ше
мо, й ко
-
медії граємо,- ска
зав Ба
ла
бу
ха.
-
От за на
ших часів - ми гра
ли
так, що те
пер нав
ряд чи зуміють
так гра
ти. І мені та
ки до
во
ди
-
лось не раз гра
ти. Тільки раз
ста
ла
ся зо мною на сцені тро
хи
смішна при
го
да: раз ска
за
ли ме
-
ні гра
ти роль Суєти в інтер
медії.
Об
го
лив я ву
са й бо
ро
ду, на
ма
-
зав що
ки рум'янця
ми. При
че
пи
-
ли мені довгі ко
си, на
ки
ну
ли на
плечі чер
во
ну хла
ми
ду; я дос
тав
у однієї знай
омої міщан
ки чер
-
воні чо
бо
ти; взув
ся я в ті чо
бо
-
ти, на шию на
че
пив чер
во
не на
-
мис
то, роз
пус
тив ко
си по пле
-
чах, надів на го
ло
ву жидівську
яр
мул
ку, взяв в од
ну ру
ку кап
-
шук з грішми, в дру
гу пляш
ку з
горілкою та й ви
ход
жу на сце
ну.
Ви
ход
жу та й ка
жу: "Я Суєта…"
Сказав, та як гля
нув на лю
дей! -
усі лю
ди по
витріща
ли на ме
не
очі, а про
фе
сор елок
венції, лю
-
тий-пре
лю
тий, що за
да
вав нам
час
то бе
ре
зо
вої каші, ди
виться
мені прос
то в вічі та не
на
че ка
-
же: "Пот
ри
вай, ось я тобі всип
лю
півсотні, як тільки по
ми
лиш
ся!"
Гля
нув я йо
му в вічі та й за
був,
що далі го
во
ри
ти! Їй-бо
гу, за
був!
А знав, як "Отче наш". "Я Суєта!
Я Суєта!" - ска
зав я тричі, а далі
хоч заріж! Не при
га
даю! Да
вай я
тоді лу
пи
ти з Ек
клезіаста: суєта
суєтствій і вся
чес
кая суєта! Та
вже, спа
сибі, Зло
ба сто
яла за де
-
ко
раціями, та підка
за
ла мені, що
далі го
во
ри
ти. От я й по
чав:
О су
ета, ко
ли
ко ты прек
рас
на!
О су
ета, то
ли
ко ты ужас
на!
Дне
сь пи
яна ска
чет во
ля!
Ут
ро вста
в
ши - тщет
на до
ля!..
Си
рен льс
ти
вых оки
ян
Слад
ким гла
сом обу
ян!
Ед
ва ле
то за
па
ло,
А коз
ля ца
пом ста
ло.
Цап бо
ро
да
тый!..
Сказав я це, а далі знов за
був
ся,
плу
таю я та плу
таю! Пе
реп
лу
тав
усі вірші, пе
ремішав си
рен з ко
-
за
ми та ца
па
ми, та вже не знаю,
що далі го
во
ри
ти: та, спа
сибі
Злобі, ме
не ви
ве
ла з біди: вис
ко
-
чи
ла з-за де
ко
рації та як крик
не:
"Я Зло
ба, - хо
вай сво
го ло
ба!" Як
заміриться на ме
не ме
чем! - я
на
в
те
ки, і кап
шук з грішми за
гу
-
бив на сцені. Публіка ре
го
че
ть
-
ся. Див
люсь, а за куліса
ми пе
ре
-
до мною стоїть дру
га зло
ба, про
-
фе
сор. Як ухо
пить ме
не за ко
си!
Ко
си й яр
мул
ка злетіли до
до
лу.
Він ме
не за чу
ба та як по
чав вих
-
ри
ти то нап
ра
во, то наліво - тро
-
хи го
ло
ви не зірвав з шиї.
Згадки про ака
демію не
на
че
ро
з
бур
ка
ли Ба
ла
бу
ху: він од
ра
зу
став сміли
вий і го
во
рю
чий.
-
А я грав Зло
бу, - та ще й як
грав! - ска
зав Ба
ла
бу
ха, роз
го
во
-
рив
шись. - Бу
ло, як на
ки
ну на
плечі чер
не
чу чор
ну мантію, та
обк
ру
чу го
ло
ву гид
рою, та візь
-
му в од
ну ру
ку меч, а в дру
гу пу
-
чок га
дюк, та як вий
ду, та як
кри
ко
ну: "Я Зло
ба, - хо
вай сво
го
ло
ба!"
Балабуха роз
па
лив
ся й справді
схо
пив
ся з місця, підняв ру
ки
вго
ру й крик
нув на всю ха
ту.
Гор
ба
та Ки
ли
на нес
ла в ру
ках
пляш
ку з горілкою й тарілку з
па
ля
ни
цею. Для бідної дівки
зда
ло
ся, що Ба
ла
бу
ха схо
пив
ся з
місця й хо
че лус
ну
ти її ку
ла
ком
в спи
ну. Во
на зат
ру
си
лась і упус
-
ти
ла тарілку на поміст. Тарілка
хрьопну
ла й роз
би
лась.
-
Цур дур
ної! - ска
зав Тер
лець
-
кий.
-
Якась пе
ре
ля
ка
на дівчи
на! -
ска
зав Ба
ла
бу
ха, сіда
ючи на сті
-
лець.
Килина поз
би
ра
ла шмат
ки та
-
рі
лки й па
ля
ниці в хвар
тух і з
пла
чем вий
шла з світлиці.
-
Колись я пи
сав вірші, знав на
-
пам'ять Овідія, Го
рація, а те
пер
все чис
то по
виліта
ло з го
ло
ви,
тільки й зос
та
лась в пам'яті бе
-
ре
зо
ва ка
ша, - ска
зав Тер
лець
-
кий, на
ли
ва
ючи чар
ку. - Та й той
Го
рацій зовсім-та
ки не сто
сує
ть
-
с
я до Хохітви.
Бідна Ки
ли
на ви
нес
ла че
реп
ки
в кімна
ту з сльоза
ми на очах.
-
Що то та
ке ти не
сеш в хвар
ту
-
сі? - крик
ну
ла ма
туш
ка на Ки
ли
-
ну. - Чи роз
би
ла тарілку, чи що?
Що там за крик?
-
Ой простіть, ма
туш
ко, - ска
за
-
ла Ки
ли
на, цілу
ючи панімат
ку в
ру
ку. - Наш ба
тюш
ка з тим па
ни
-
чем, ма
буть, по
ла
ялись та як по
-
ча
ли кри
ча
ти та со
ва
тись один
до дру
го
го з ку
ла
ка
ми! А я зля
-
ка
лась та й упус
ти
ла з рук таріл
-
ку.
-
Ти сьогодні зовсім здуріла! Бе
-
ри швид
ше дру
гу тарілку й не
си
па
ля
ни
цю на стіл! - крик
ну
ла
ма
туш
ка, сто
ячи се
ред ха
ти з
білою сук
нею в ру
ках для стар
-
шої доч
ки.
В кімнаті підняв
ся який
сь со
-
дом. Ма
туш
ка ха
па
лась при
би
-
ра
ти стар
шу доч
ку, не
на
че бо
-
ялась, щоб ча
сом па
нич не втік з
до
му. Ша
фа й скри
ня сто
яли од
-
чи
нені. Ма
туш
ка й доч
ки біга
ли,
ки
да
лись сю
ди й ту
ди, бряз
ка
ли
клю
ча
ми, вий
ма
ли но
ву оде
жу,
причісу
ва
лись пе
ред дзер
ка
лом.
Оле
ся, чи Олек
санд
ра Петрівна,
най
стар
ша доч
ка, сто
яла се
ред
кімна
ти в білих спідни
цях, в бі
-
ло
му кор
сеті, кот
рий не схо
див
-
ся на її пов
но
му стані. Ма
ти з ме
-
н
шою доч
кою шну
ру
ва
ли кор
-
сет, сил
ку
ва
лись аж впотіли, а
кор
сет все-та
ки не схо
див
ся.
-
Килино, хо
ди сю
ди! При
да
ви
ру
ка
ми кор
сет, та міцніше, - кри
-
ча
ла ма
туш
ка.
Килина вхо
пи
ла Оле
сю за стан і
стільки по
мог
ла, скільки б поміг
ко
мар. Шнур
ки в ма
ту
щи
них ру
-
ках лу
ща
ли, а кор
сет все-та
ки не
схо
див
ся.
-
Покличте ба
бу Хіврю! - крик
-
ну
ла ма
туш
ка. - Бо ця Ки
ли
на ні
до чо
го не здат
на.
Прибігла ба
ба, вхо
пи
лась і собі
за шнур
ки. Ба
ба бу
ла кре
мез
на й
жи
ла
ва. Кор
сет по
дав
ся під її ру
-
ка
ми. Оле
ся наділа білу сук
ню, а
ма
ти причісу
ва
ла та при
би
ра
ла
її го
ло
ву.
Убравши доч
ку, ма
ти на
ки
ну
ла
на се
бе но
ву сук
ню, на
ки
ну
ла на
плечі перську білу, з чер
во
ни
ми
та жов
ти
ми взор
ця
ми, хуст
ку, -
ще раз ог
ляділа кру
гом доч
ку,
не
на
че мос
ка
ля на муштрі, й по
-
ве
ла її в світли
цю.
Менші доч
ки поп
рос
ту
ва
ли за
ни
ми слідком, заг
ля
да
ючи в сві
-
тли
цю че
рез од
чи
нені двері.
Терлецька ввійшла в світли
цю
ти
хою хо
дою, по
важ
но, не
на
че
вип
ли
ла. Ба
ла
бу
ха вглядів в две
-
рях не
ви
со
ку, але тілис
ту чор
ня
-
ву да
му тро
хи ніби з пух
лим,
шля
хетським ли
цем, з гла
день
-
ко при
че
са
ни
ми чор
ни
ми блис
-
ку
чи
ми на
чо
са
ми на лобі, в біло
-
му чіпку в обор
ках, в кот
рих си
-
ніла ши
ро
ка стрічка з кінця
ми
до пле
чей. Він ус
тав і ще глиб
ше
втяг
нув ко
рот
ку шию в комір,
несміли
во підійшов до Тер
лець
-
кої й поцілу
вав її в пух
ку білу ру
-
ку. За матір'ю вий
шла доч
ка, та
-
ка чор
ня
ва, як і ма
ти, гар
ненька,
з білим, тро
хи ко
рот
ким ли
цем,
з тем
ни
ми ка
ри
ми очи
ма. Во
на
присіла се
ред світлиці пе
ред Ба
-
ла
бу
хою і не
на
че дриг
ну
ла пра
-
вою но
гою. Ба
ла
бу
ха поцілу
вав
в ру
ку доч
ку, ос
ту
пив
ся тро
хи
на
зад і не знав, де діти свої здо
-
рові ру
ки. Ма
туш
ка сіла на ка
-
напі і поп
ро
си
ла гос
тя сісти. Ба
-
ла
бу
ха несміли
во спус
тив
ся на
стілець. Про
ти йо
го сіла Оле
ся, в
кот
рої що
ки по
чер
воніли, на
че
маківки. Ба
ла
бу
ха ки
дав очи
ма
то на матір, то на доч
ку. Ши
ро
ка
си
ня стрічка в ма
те
ри
но
му чіп
-
кові, біла сук
ня на дочці, чер
во
-
на стрічка, кот
рою був підпе
ре
-
за
ний Оле
син стан, чер
во
ний
бант в ко
сах - усе те так на
ля
ка
-
ло сту
ден
та, що він сидів як на
шпильках. Пе
ред йо
го очи
ма
знов з'яви
лась пасіка, ули
ки, те
-
м
на кат
ра
га в пасіці, навіть лі
-
щи
на й чор
нобіль ко
ло пасіки,
ку
ди він те
пер ла
ден був утек
ти
й схо
ва
тись од тих стрічок та су
-
конь.
-
Чи здо
рові ваш па
но
тець та
па
німат
ка? - спи
та
ла Тер
лецька
в Ба
ла
бу
хи.
-
Спасибі вам! Сла
ва бо
гу, здо
-
рові, - ти
хо обізвав
ся Ба
ла
бу
ха.
-
Такі не
добрі: нас ніко
ли й не
од
віда
ють. Я знаю ва
шо
го ба
тю
-
ш
ку й ва
шу ма
туш
ку, - ска
за
ла
Тер
лецька го
лос
но, дрібно й смі
-
ли
во.
Терлецька пи
та
ла в Ба
ла
бу
хи
про йо
го батька й матір, так со
-
бі, для зви
чай
ності. Як
би во
ни й
справді приїха
ли до неї, во
на бу
-
ла б їм зовсім не ра
да.
-
І я ба
чи
ла ва
шо
го ба
тюш
ку, -
сміли
во обізва
лась Оле
ся до Ба
-
ла
бу
хи.- Та
кий доб
рий, та
кий
привітний.
Балабуха пе
ревів очі од ма
тері
на Оле
сю й те
пер тільки при
ди
-
вив
ся, що во
на бу
ла гар
ненька,
але ма
ла не такі тонкі та гострі
бро
ви, як в Онисі Про
ко
по
вичі
в
-
ни. Тільки круглі чи
малі темні
та блис
кучі очі спо
до
ба
лись йо
-
му од
ра
зу.
Олеся не всиділа на од
но
му міс
-
ці: во
на схо
пи
лась і вибігла з кі
-
м
на
ти, щоб по
ди
ви
тись на се
бе
в дзер
ка
ло й поп
ра
ви
ти на го
-
лові чер
во
ний бант, і потім вер
-
ну
лась, знов сіла й знов схо
пи
-
лась, побігла до ва
зонів, заг
ля
-
ну
ла в ва
зо
ни, знов вибігла в кі
-
м
на
ту, при
нес
ла гра
фин з во
-
дою, по
ли
ла ва
зо
ни, знов вибі
-
гла й знов пе
ре
го
дя прибігла й
сіла. Довгі кінці стрічки кру
гом
ста
ну, кінці бан
та літа
ли кру
гом
неї, як на вітрі. Оле
ся ло
ви
ла
стрічки ру
кою й швид
ко то од
-
ки
да
ла їх, то при
тя
га
ла, то обс
-
ми
ку
ва
ла. За доч
кою вий
шла з
світлиці ма
ти, поп
ра
ви
ла щось
на шиї, знов вер
ну
лась і знов
вий
шла. Во
ни веш
та
лись, не
на
-
че в хре
щи
ка гра
ли. Че
рез двері
в кімна
ту Ба
ла
бу
ха вглядів здо
-
ро
ве ліжко, не
на
че по
рон на Ро
-
сі, а над ліжком здо
ро
вий ки
лим,
на кот
ро
му бу
ли вит
кані чудні
квітки, не
на
че сто
яли на задніх
но
гах в три ряд
ки здо
рові зе
лені
жа
би з чер
во
ни
ми жи
во
та
ми,
поб
рав
шись за пе
редні ла
пи. В
две
рях про
ти ки
ли
ма Ба
ла
бу
ха
вглядів дру
гу пан
ну, та
ку на
зріст, як Оле
ся, але ба
га
то кра
-
щу, в бідненькій сит
цевій сукні.
То бу
ла мен
ша доч
ка, кот
ру по
-
га
но уби
ра
ли й хо
ва
ли од па
ни
-
чів в да
лекій кімнаті.
За Тер
лецькою ввійшла в світ
-
ли
цю гор
ба
та Ки
ли
на й ви
нес
ла
на тарілці дві то
не
сенькі скиб
ки
па
ля
ниці та з лож
ку мас
ла в мас
-
лянці. Тер
лецький на
лив в ма
ле
-
сеньку чар
ку горілки, поз
до
ров
-
кав
ся з гос
тем, ви
пив сам, по
час
-
ту
вав гос
тя й затк
нув гра
фин за
-
тич
кою, не
на
че да
вав зна
ти, що
він більше не бу
де вже час
ту
ва
-
ти. Ба
ла
бу
ха ви
пив, навіть га
-
разд не роз
куш
ту
вав
ши, і взяв в
ру
ки скиб
ку па
ля
ниці. Скиб
ка
світи
лась наскрізь.
-
А ми тут, панімат
ко, роз
ба
ла
-
ка
лись з Мар
ком Пав
ло
ви
чем
про ака
демію та так на
ля
ка
ли
Ки
ли
ну ци
ми згад
ка
ми, що во
на
впус
ти
ла тарілку та й роз
би
ла, -
ска
зав Тер
лецький до жінки.
-
Similis si
mi
li ga
udet,
[7]
- обі
з
-
вав
ся Ба
ла
бу
ха. - Ми ко
лись гра
-
ли в ака
демії ко
медії та по
ча
ли
при
га
ду
ва
ти з от
цем Пет
ром де
-
яку дав
ни
ну.
-
Ви гра
ли ко
медії? - спи
та
ла
Оле
ся. - Ото, ко
ли б мені до
ве
ло
-
ся на віку хоч раз по
ба
чи
ти ко
-
медію. Си
диш тут у Хохітві й лю
-
дей не ба
чиш.
-
Де вже ти хотіла в Хохітві по
-
ба
чи
ти ко
медію, - ска
зав Тер
ле
-
цький. - Це чу
до по
ка
зує тільки
на
ша Київська "аlma ma
ter".
[8]
[7]
- Схо
жий схо
жо
му радіє (лат.)
[8]
- Дослівно "матір-го
ду
вальни
-
ця". Тут мається на увазі уч
бо
вий за
-
-
Папа ка
жуть, що й во
ни гра
ли,
- сміли
во обер
та
ючись до Ба
ла
-
бу
хи, про
мо
ви
ла Оле
ся. - Та ще й
уби
ра
лись за пан
ну.
Стара Тер
лецька тро
хи осміхну
-
лась, гля
нув
ши на бо
ро
ду та ву
-
са сво
го чо
ловіка.
-
Колись уби
рав
ся за пан
ну, а
те
пер вже не вбе
русь, - ска
зав
Те
р
лецький.
-
Може, й ви уби
ра
лись за пан
-
ну? - ска
за
ла Оле
ся, обер
та
ю
чи
-
сь до Ба
ла
бу
хи.
-
Ні, я раз уби
рав
ся за… Сла
ву, -
зне
хо
тя ска
зав Ба
ла
бу
ха, - а дру
-
гий раз за прек
рас
но
го Іоси
фа.
к
лад (лат.)
-
Ото, як би я хотіла по
ба
чи
ти,
як ви вби
ра
лись за прек
рас
но
го
Іоси
фа, - ска
за
ла Оле
ся, спідло
ба
пог
ля
да
ючи на Ба
ла
бу
ху. - Ма
-
буть, во
но вий
шло ду
же гар
но.
Балабуха огов
тав
ся й пе
рес
тав
втя
гу
ва
ти шию в комір. Сміли
-
вість в Олесі, привітність Тер
-
лецької од
би
ли в йо
го охо
ту ті
-
ка
ти в пасіку та в чор
нобіль.
Балабуха не ду
же спо
до
бав
ся
Олесі з ли
ця, але йо
го зріст, ве
-
ли
ка пос
тать, вченість і ла
ти
на
звер
ну
ли її ува
гу, спо
до
ба
лись їй
тим більше, що до неї приїжджа
-
ли нев
чені прості по
по
вичі, на
кот
рих во
на не хотіла й ди
ви
-
тись, і навіть не ви
хо
ди
ла до їх.
Ма
ти так са
мо бу
ла привітна до
Ба
ла
бу
хи, бо вже був час ви
да
ва
-
ти Оле
сю заміж.
Килина од
хи
ли
ла двері й щось
шеп
ну
ла до Тер
лецької. Оле
ся
зірва
лась з стільця й побігла в
двері так швид
ко, що тро
хи не
зва
ли
ла Ки
ли
ни з ніг. Ба
ла
бу
ха
ди
вив
ся їй вслід: йо
му спо
до
ба
-
лось, як Оле
ся бігає швид
ко,
пру
д
ко, лег
ко, як на їй га
дю
ка
ми
в'ються чер
воні стрічки.
За Оле
сею вий
шла Тер
лецька. В
кімна
тах бу
ло чу
ти біга
ни
ну, ве
-
ш
тан
ня. Заб
ряж
ча
ли ло
жеч
ки,
за
дз
веніли ста
ка
ни та блю
деч
-
ка, зас
ту
котіли шух
ля
ди ко
ло
ка
мо
ди та столів; од
чи
ни
лись
двері, й гор
ба
та Ки
ли
на внес
ла в
світли
цю ви
со
ко
го та тон
ко
го
са
мо
ва
ра й пос
та
ви
ла на столі,
не
на
че яке ди
во. То був пер
ший
са
мо
вар в око
лиці.
З две
рей вибігла Оле
ся з ло
-
жеч
ка
ми й чай
ни
ком в ру
ках, за
нею ма
ти, за матір'ю Ки
ли
на.
Во
ни ви
хо
ди
ли й при
хо
ди
ли, й
знов вибіга
ли: ви
но
си
ли ста
ка
-
ни та на
ряд
дя до са
мо
ва
ра. Са
-
мо
вар спер
шу шипів, потім за
па
-
ру
вав і зак
ле
котів, так що не
ста
ло чуть, як дер
чав ма
ят
ник
ко
ло часів. Кру
гом са
мо
ва
ра чи
-
га
ли та панька
лись, не
на
че уря
-
д
ник кру
гом сво
го на
чальни
ка.
Ба
ла
бу
ха з то
го ди
ва пог
ля
дав
то на са
мо
вар, то на дам.
Почалося на
ли
ван
ня чаю в ста
-
ка
ни, бряж
чан
ня ло
жеч
ка
ми об
по
суд, не
на
че хто віз цілу ба
ла
-
гу
лу би
то
го скла. Са
ма Тер
лець
-
ка по
да
ла Ба
ла
бусі ста
кан чаю.
Ки
ли
на знов ви
нес
ла на тарілці
куп
ку то
неньких ски
бо
чок па
ля
-
ниці. Ба
ла
бу
ха ви
пив чай, з'їв
про
зо
ру ски
боч
ку хліба; йо
го ро
-
зібрав апе
тит. Їсти схотілось
здо
ро
во, а гос
по
дар навіть не
про
сив ви
пи
ти по другій чарці
горілки.
-
А на
лий і мені, панімат
ко, ста
-
кан то
го зілля, - ска
зав Тер
ле
ць
-
кий, - хоч, ска
за
ти прав
ду, не ду
-
же я хва
лю це зілля. Не
ма в світі,
як доб
ра чар
ка горілки, - про
хо
-
пив
ся гос
по
дар.
"Коли б же доб
ра чар
ка, а не та
-
ка, як на
перс
ток", - по
ду
мав Ба
-
ла
бу
ха, пог
ля
да
ючи на ма
ле
се
-
нь
ку чар
ку.
Терлецька сер
ди
то ки
ну
ла очи
-
ма на чо
ловіка: він за
мовк і не
роз
ви
вав далі тієї те
ми.
Випили чай. Ки
ли
на ви
нес
ла
са
мо
вар, кот
ро
го в кімнаті опа
-
ли менші доч
ки, не
на
че му
хи
мед.
-
Візьми ли
шень, доч
ко, гіта
ру
та заг
рай або й заспівай нам
якої, - ска
зав Тер
лецький, дос
та
-
ючи гіта
ру з ко
со
го сто
ли
ка в
кут
ку й по
да
ючи Олесі.
-
Я вже дав
но гра
ла й, ма
буть,
чис
то все по
за
бу
ва
ла, - пи
ша
ю
-
чи
сь, про
мо
ви
ла Оле
ся.
Вона взя
ла гіта
ру, нап
ра
ви
ла її,
на
тя
гу
ючи стру
ни, й несміли
во
по
ча
ла пе
ре
би
ра
ти пальця
ми.
-
Ви не граєте на гус
лях? - спи
-
тав Тер
лецький в Ба
ла
бу
хи.
-
Ні, не граю, - обізвав
ся Ба
ла
-
бу
ха.
-
Шкода. Я ко
лись грав, та вже
за
був. От мій сусіда бо
гус
лавсь
-
кий ба
тюш
ка, як ут
не на гус
лях,
то аж поміст дри
жить. Е, що то
за гар
ний інстру
мент! - ска
зав
Тер
лецький.
Олеся прог
ра
ла кілька ко
зач
-
ків. Їй хотілось заспіва
ти, та во
-
на са
ма не сміла по
ча
ти й жда
ла,
щоб будлі-хто поп
ро
сив.
-
Заспівайте, ко
ли ва
ша лас
ка, -
несміли
во поп
ро
сив її Ба
ла
бу
ха.
-
Заспівай, доч
ко, про Хлою, або
про Нар
ци
за, або кра
ще про сту
-
ден
та.
Олеся осміхну
лась, заспіва
ла то
-
не
сеньким го
лос
ком про Хлою,
потім про Нар
ци
са, а далі за
тяг
-
ла й про сту
ден
та:
Ой ве
ле
ла ме
ня мать За куп
чи
ка от
дать. А куп
чик как идеть, Сун
дук де
нег не
сеть. "Сун
дук де
нег не прый
му, За куп
чи
ка не пой
ду!" Ой ве
ле
ла ме
ня мать За сту
ден
та от
дать. А сту
дент как идеть, Пу
чок ро
зок не
сеть. "Пу
чок ро
зок прый
му, За сту
ден
та пой
ду!"
-
Ага! - про
мо
вив, приц
мо
ку
ю
-
чи, Тер
лецький.
-
За би
то
го двох не
би
тих да
ю
-
ть, - ска
зав Ба
ла
бу
ха.
Олеся ще дов
го співа
ла та гра
-
ла на гітарі. Тер
лецький роз
фан
-
та
зу
вав
ся й по
чав при
га
ду
ва
ти
давні вірші й скла
да
ти свої, але
ду
же не
до
ладні.
Співай, доч
ко, по
ки мо
ло
день
-
ка, бо як ми
не твоя вес
на, то пе
-
рес
та
неш співа
ти:
Наслаждайся дней сво
их,
Все-бо вма
ле сос
та
ры
ем.
В од
но ли
то з ко
зе
ня
ты
Став
ся куд
ла
тый цап!
І я ко
лись співав і вірші скла
-
дав, як був ко
зе
ням, а як став
ста
рим та куд
ла
тим, то вже й пі
-
с
ні в го
ло
ву не лізуть, - про
мо
-
вив Тер
лецький, хо
дя
чи по сві
т
-
л
иці.
Тим ча
сом, як Оле
ся гра
ла та
співа
ла, Ба
ла
бу
ха по
чу
вав, що в
йо
го жи
воті гра
ють інші му
зи
ки.
Над
ворі ве
чоріло, а по
луд
ну
ва
ти
не да
ва
ли. Пляш
ка з горілкою
сто
яла ніби за
пе
ча
та
на. Ба
ла
бу
-
ха пог
ля
дав на двері, чи не ви
не
-
суть чо
го за
ку
си
ти, а двері не
од
чи
ня
лись. А си
ре
ни в жи
воті в
Ба
ла
бу
хи співа
ли так го
лос
но,
що їх бу
ло чу
ти на всю ха
ту, й
йо
му бу
ло аж ніяко
во.
Вже сон
це зай
шло, вже над
ворі
су
теніло. Тер
лецька вста
ла й ви
-
й
шла в кімна
ту. За нею вибігла
Оле
ся. В кімнаті знов по
ча
лась
біга
ни
на. Заб
ряж
ча
ли ключі, за
-
с
ту
ка
ли двері, задз
веніли лож
ки
й тарілки. В од
чи
нені двері про
-
ти зе
ле
них жаб на ки
лимі за
ми
-
готіли го
ло
ви.
Терлецький хо
див по світлиці й
фан
та
зу
вав, а Ба
ла
бу
ха сидів,
спус
тив
ши го
ло
ву й при
дер
жу
-
ючи ру
кою по
рожній живіт.
Через го
ди
ну ши
ро
ко од
чи
ни
-
лись двері. Ба
ба з Ки
ли
ною вне
-
с
ли дов
гий стіл і зас
те
ли
ли ска
-
тер
кою. Ки
ли
на при
нес
ла ку
пу
тарілок і по
ча
ла розс
тав
ля
ти на
столі; ба
ба при
нес
ла лож
ки, ви
-
дельця й ножі й розк
ла
ла їх з та
-
кою по
ва
гою, не
на
че го
ту
ва
лась
при
но
си
ти жерт
ву бо
гам. В кінці
тієї комічно-по
важ
ної ру
ха
ни
ни
вий
шла Тер
лецька й поп
ро
си
ла
гос
тя за стіл. Всі посіда
ли кру
-
гом сто
ла й жда
ли. Знов од
чи
ни
-
лись двері й ба
ба внес
ла дов
гий
по
лу
ми
сок і пос
та
ви
ла на столі.
На здо
ро
во
му по
лу
мис
ку ле
жа
ло
двоє ма
леньких кур
ча
ток на
че
дві пе
ре
пе
лиці. Ба
ла
бу
ха зля
кав
-
ся.
-
Прошу по
кор
но! Беріть на та
-
рі
лку! - поп
ро
си
ла Тер
лецька Ба
-
ла
бу
ху.
-
Потривай, панімат
ко! Ми, по
ста
ро
му зви
чаю, по
куш
туємо ці
-
єї аqu
ae vi
tae
, [9]
кот
рої давні
рим
ля
ни, пев
но, не пи
ли, - ска
-
зав Тер
лецький, на
ли
ва
ючи на
-
перс
то
чок.
Балабуха ви
пив той на
перс
то
-
чок, зга
дав ті кра
со
вулі, що він
ко
лись хи
лив з сту
ден
та
ми, й
тільки жалібно скри
вив
ся. Помі
-
р
ку
вав
ши, скільки-то при
па
де
на кож
но
го з тих двох пе
ре
пе
ли
-
чок, він одрізав тільки ніжку од
кур
ча
ти й узяв на тарілку. Оле
ся
й Тер
лецька одріза
ли по крильці
й при
ки
да
лись, не
на
чеб
то во
ни
[9]
- Во
да жит
тя (лат.)
ве
че
ря
ють. Бідний Ба
ла
бу
ха й
со
бі прис
тав
лявсь, що він ве
че
-
ряє: обг
риз ніжку й пок
лав ви
-
дел
ку на стіл. Пе
ред йо
го очи
ма
так і сно
ви
га
ла макітра ва
ре
-
ників в сме
тані.
"Правду ка
за
ла ма
ти! - по
ду
мав
Ба
ла
бу
ха. - Як
би не по
поїв до
ма,
то оце б не доїхав жи
вий до
до
-
му".
Посиділи за сто
лом, по
ба
ла
ка
-
ли й ус
та
ли. Прий
шла ба
ба й
узя
ла по
лу
ми
сок, на кот
ро
му ще
зос
та
лась од
на пе
ре
пе
лич
ка.
Після го
лод
ної ве
чері Ба
ла
бу
ха
по
чав про
ща
тись. Тер
лецькі про
-
си
ли йо
го не за
бу
ва
ти їх і приїз
-
ди
ти до їх частіше.
Вже бу
ла ніч, як Ба
ла
бу
ха ру
-
шив з дво
ру. Тільки що во
ни
виїха
ли за се
ло, Ба
ла
бу
ха ска
зав
по
го
ни
чеві:
-
Чи не зос
та
лось в те
бе ча
сом
хліба в тор
бині? - Та там зос
тав
-
ся ок
раєць. Ну, та й скупі ж ці
лю
ди! - ска
зав по
го
нич, розв'я
-
зу
ючи тор
бу з хлібом.
-
Мабуть, во
ни тим і ба
гаті, що
скупі. Пок
ли
ка
ли ме
не по
луд
ну
-
ва
ти, чар
ки горілки не да
ли, а
ма
туш
ка ви
нес
ла хліб, одк
ра
яла
панську ски
боч
ку та й знов узя
-
ла в по
кої. Та гор
ба
та Ки
ли
на,
ма
буть, жи
ве бо
жим ду
хом. А на
по
па
дю слу
ги ка
жуть "пані", бо
як будлі-кот
ра наз
ве ма
туш
кою,
то во
на, гос
по
ди, як сер
диться.
Опівночі Ба
ла
бу
ха приїхав в Хи
-
льки й роз
бу
див матір.
-
Мамо, да
вай
те хоч шма
ток са
-
ла та хліба! Їсти так хо
чу, що аж
шку
ра тріщить.
-
Хіба ж я тобі не ка
за
ла! Ці гар
-
бу
за не при
чеп
лять, але віта
ють
гос
тей го
ло
дом. Сідай, си
ну, за
стіл.
Мати ви
су
ну
ла з печі макітру
ва
ре
ників. Ба
ла
бу
ха до
пав
ся й
витріскав тро
хи не всю макітру.
-
Як же тобі по
ка
за
лась доч
ка? -
спи
та
ла ма
ти.
-
Дочка гар
на, й грає доб
ре, й
співає доб
ре, уб
ра
на по-пансь
-
кій, - ска
зав Ба
ла
бу
ха, по
чу
ва
ю
-
чи в душі, що Оле
ся зас
ло
ни
ла
довгі тонкі Они
сині бро
ви.
-
Та в їх і гро
шей си
ла. Не знаю
тільки, чи ба
га
то дасть ста
рий. А
що вже ба
гаті, то ба
гаті, - ска
за
-
ла ма
ти.
Макітра ва
ре
ників зва
ли
ла Ба
-
ла
бу
ху на постіль, не
на
че грім
здо
ро
во
го ду
ба. Він упав на по
-
душ
ку й зас
нув міцним сном.
Тим ча
сом в Хохітві після виїзду
Ба
ла
бу
хи в домі Тер
лецько
го по
-
ча
лась, після па
ра
до
вої ве
чері,
дру
га ве
че
ря, своя, до
маш
ня. В
кімнаті зас
те
ли
ли стіл прос
тою
ска
тер
тею, й Ки
ли
на при
нес
ла
здо
ро
ву ваз
ку га
лу
шок з са
лом.
Па
но
тець Тер
лецький вклав у
ко
пи дві тарілки, Тер
лецька дві,
а Оле
ся, вдо
во
лив
шись криль
-
цем кур
чат
ки при гос
теві, те
пер
по
чу
ти
ла дру
гий, справ
дешній
апе
тит і виїла здо
ро
ву тарілку
га
лу
шок, од чо
го їй ста
ло в кор
-
сеті так тісно, що во
на пок
ли
ка
-
ла Ки
ли
ну і як
най
швид
ше зве
лі
-
ла розш
ну
ру
ва
ти шну
ров
ку…
-
А що, Оле
сю, як тобі по
ка
зав
ся
Ба
ла
бу
ха? - спи
тав в Олесі бать
-
ко.
-
Так собі… нічо
го, - ска
за
ла
Оле
ся, за
ко
пи
лив
ши гу
бу.
-
От і нічо
го! - обізва
лась ма
ти. -
Па
нич здо
ро
вий, пос
тав
ний, ог
-
ряд
ний, вче
ний, і та
ки чис
то й
по-мод
но
му вбра
ний, не
аби
який
прос
так.
-
І ла
ти
ну зна доб
ре: так і сип
ле
ла
тинськи
ми при
каз
ка
ми! - до
-
дав батько. - Ні, доч
ко! Цього же
-
ни
ха шко
да ви
пус
ка
ти з рук. Ти
будь до йо
го при
ятельніша, лас
-
кавіша й привітніша, як він при
-
їде до нас вдру
ге, та по
го
во
ри з
ним та
ки лю
бенько, привітнень
-
ко.
-
Коли ж він не ду
же охо
чий до
роз
мо
ви та який
сь не
во
руш
кий.
Си
дить, ди
виться на ме
не, ви
ря
-
чив
ши баньки, та люльку смок
-
че, та й годі.
-
То й доб
ре, ко
ли мов
чить. Хто
мов
чить - той двох нав
чить. Ме
-
н
ше бу
де допіка
ти тобі язи
ком, -
ска
за
ла ма
ти, гля
нув
ши на па
-
нот
ця Тер
лецько
го.
-
Правда, в йо
го очі й бро
ви гар
-
ні, але гу
би… тро
хи чудні. Чо
гось
не
на
че скри
вив
ся, як се
ре
да на
п'ятни
цю, - ска
за
ла Оле
ся.
-
Тобі, Оле
сю, тре
ба ви
пи
са
ти
же
ни
ха з Києва або з Па
ри
жа, то
та
кий, мо
же б, тобі спо
до
бав
ся! -
ска
зав батько. - Де ж тобі кра
-
щих наб
ра
ти?
Олеся хотіла ска
за
ти, де б во
на
наб
ра
ла кра
щих же
нихів, та про
-
мов
ча
ла: во
на ба
чи
ла в пансько
-
му дворі гар
них дідичів-па
ничів,
але ба
гаті па
ничі її не сва
та
ли, а
за бідних еко
номів та польських
панків її не дав би батько. Оле
ся
тільки ле
генько зітхну
ла й піш
-
ла спа
ти.
Швидко всі пос
ну
ли в домі Тер
-
лецько
го, тільки в пе
карні ще
дов
го горіло світло. Там Ки
ли
на
з ба
бою та з дру
гою та
ки пан
ща
-
н
ною Тер
лецько
го мо
ло
ди
цею
ще дов
го ми
ли та ви
ти
ра
ли по
-
суд та ла
яли гос
тя. Ки
ли
на й ба
-
ба ро
би
ли ро
бо
ту вже че
рез сон.
Їх бліді об
лич
чя ста
ли ще блід
-
ніши
ми. Сон кло
нив їх го
ло
ви.
Вже північ ми
ну
ла, а во
ни все
по
ра
лись та при
би
ра
ли, а дру
го
-
го дня бу
ли по
винні вста
ва
ти
удосвіта, пе
редніше за гос
по
да
-
рів, і знов роз
по
чи
на
ти ту са
му
вічно незмінну жіно
чу ро
бо
ту,
од кот
рої втіка
ли лю
ди од Тер
-
лецько
го.
3
В той час, як Ба
ла
бу
ха їздив до
Олесі та уви
вав
ся ко
ло неї, по се
-
лах пішла чут
ка, що Они
ся Про
-
ко
по
вичівна за
ру
чи
лась з Ха
ри
-
то
ном Мос
са
ковським. Ба
ла
бу
-
ши
на ма
ти бу
ла на яр
мар
ку в
Бо
гус
лаві й при
вез
ла ту чут
ку в
Хильки.
-
Чи ти знаєш, си
ну, за ко
го по
-
да
ва
ла руш
ни
ки Ониська Про
ко
-
по
вичівна? - ска
за
ла ста
ра Ба
ла
-
бу
ши
ха, приїхав
ши з яр
мар
ку.
-
За ко
го, ма
мо? - спи
тав син.
-
За Ха
ри
то
на Мос
са
ковсько
го,
ка
ра
пи
шансько
го дя
ка, - ска
за
ла
ма
ти.
-
За Ха
ри
то
на Мос
са
ковсько
го?
За то
го ху
до
го, по
га
но
го? За ту
ру
ду че
хо
ню? - крик
нув син.
-
За ту че
хо
ню, за ту по
га
ну та
-
ра
ню, - ска
за
ла ма
ти.
-
За дя
ку
са? І во
на да
ла мені
гар
бу
за че
рез ту іржа
ву, су
ху че
-
хо
ню? 3а то
го дур
ня? За то
го дя
-
ку
са? - крик
нув син.
-
Не за дя
ка-бо! Він сьогодні
дяк, а мо
же, завт
ра бу
де по
пом
на батько
во
му місці, бо йо
го
гро
ма
да об
ра
ла за свя
ще
ни
ка на
вільша
ницьку па
рафію, - ска
за
ла
ма
ти.
-
Одкаснулась од ме
не, сту
ден
-
та, ака
деміста, для то
го ру
до
го
дур
ня, ко
то
рий навіть не був в
гра
ма
тиці, не тільки що в філо
-
софії? - ре
пе
ту
вав Ба
ла
бу
ха, під
-
няв
ши ру
ки вго
ру ви
ще од своєї
го
ло
ви.
-
Потривай, си
ну! Ти не кри
чи й
не сердься, - ска
за
ла ма
ти. - По
-
їдь ти в Київ та поп
ро
си собі в
мит
ро
по
ли
та Вільша
ни
цю, - па
-
рафія ве
ли
ка, по
ля ба
га
то, сіно-
ко
су й оком не ски
ну
ти, сінокіс
над са
мою Рос
сю, ще й ле
ва
да
та
ка здо
ро
ва, що мож
на півсотні
возів кар
топлі та ка
пус
ти ви
вез
-
ти в Бо
гус
лав на яр
ма
рок. Їй-бо
-
гу, си
ну, не гай ча
су, їдь до Ки
є
-
ва! Не
хай тоді Ониська по
тан
-
цює з своєю че
хо
нею ци
ганської
ха
лянд
ри. Не
хай ста
рий Про
ко
-
по
вич дає Ха
ри
то
нові свої Чай
-
ки, котрі мож
на в мішок уб
га
ти.
-
Поїду в Київ! За
раз поїду! Вла
-
ди
ка дає ака
демістам па
рафії на
вибір, - яку хоч ви
би
рай! Оце то
-
бі, Онисько, гар
бу
зи! Дам і тобі
гар
бу
за, що бу
деш пам'ята
ти до
смерті.
Не дов
го ду
мав
ши, та
ки дру
го
-
го дня Ба
ла
бу
ха поїхав в Київ,
пішов до мит
ро
по
ли
та й по
дав
про
шен
ня на Вільша
ни
цю. Тіль
-
ки що Ба
ла
бу
ха вий
шов од мит
-
ро
по
ли
та, про
ти йо
го йшов Ха
-
ритін Мос
са
ковський з вільша
-
ни
цьким ти
та
рем та з дво
ма
ста
ри
ми па
рафіяна
ми. Мос
са
ко
-
в
ський ски
нув шап
ку, поз
до
ров
-
кав
ся з Ба
ла
бу
хою й ни
зенько
йо
му пок
ло
нивсь, Ба
ла
бу
ха на
-
віть не гля
нув на йо
го.
-
Чи па
рафії шу
каєте, Мар
ку Па
-
в
ло
ви
чу? Бо
же по
мо
жи на все
до
б
ре! - ска
зав Мос
са
ковський
до Ба
ла
бу
хи.
-
Нехай уже вам бог по
ма
гає, а
мені вже поміг: я зай
няв ва
шу
Вільша
ни
цю, - ска
зав гор
до Ба
-
ла
бу
ха й пішов собі ти
хою хо
дою
в кон
сис
торію кінча
ти діло.
В Мос
са
ковсько
го та в вільша
-
ницьких дідів не
на
че вда
рив
грім. Во
ни сто
яли й ди
ви
лись
слідком за Ба
ла
бу
хою.
-
Чи цей па
нич прав
ду ка
же, чи
жар
тує? - про
мо
вив ти
тар.
-
Мабуть, бре
ше на свою обихі
-
дку, - про
мо
вив один дід. - А хто
ж йо
го оби
рав в Вільша
ниці за
свя
ще
ни
ка?
-
Чи по
дав
ся, чи не по
дав
ся він
на Вільша
ни
цю, а ми та
ки ходім
до вла
ди
ки. Що то нам вла
ди
ка
ска
же! - про
мо
вив Мос
са
ковсь
-
кий.
Вони пішли в по
кої до вла
ди
ки.
Мос
са
ковський по
дав од се
бе
про
шен
ня, а ти
тар дру
ге од гро
-
ма
ди. Вла
ди
ка про
чи
тав, по
ду
-
мав та й ка
же:
-
Опізнились ви. Я вже од
дав ві
-
льша
ницьку па
рафію дру
го
му.
Ти вчив
ся в шко
лах? - спи
тав
вла
ди
ка в Мос
са
ковсько
го.
-
Ні, ва
ше ви
со
коп
ре
ос
вя
щенст
-
во: я вчив
ся вдо
ма в батька та в
ка
ра
пи
шансько
го дя
ка: вив
чив
час
ло
вець, псал
тир, вмію чи
та
ти
апос
то
ла й єван
гелію, знаю доб
-
ре цер
ков
ний ус
тав, вмію співа
-
ти на гла
си: й на "Гос
по
ди воз
-
вах" і на "Бог гос
подь".
-
Коли те
бе об
ра
ла гро
ма
да, то
я дам тобі мен
шу па
рафію, а ве
-
ликі па
рафії я даю ака
демістам, -
ска
зав мит
ро
по
лит. - Бо
же вас
бла
гос
ло
ви! Йдіть собі!
-
Коли ж ми, свя
тий вла
ди
ко,
во
ли
мо, щоб у нас за свя
ще
ни
ка
був та
ки син на
шо
го покійно
го
па
нот
ця, царст
во йо
му не
бес
не.
Ми Ха
ри
то
на знаємо з ма
лих літ;
він зріс на на
ших очах. Гро
ма
дя
-
ни звик
ли до йо
го. Ми знаємо,
що він нас не скрив
дить. По
ми
-
луй
те й по
жа
луй
те, свя
тий вла
-
ди
ко! Не
хай та
ки наш Ха
ритін
бу
де в нас за свя
ще
ни
ка, - про
-
сив ти
тар.
-
Не мож
на, ста
рий, не мож
на.
Ді
ло зроб
ле
но, а зроб
ле
но
го тру
-
д
но пе
реіна
чи
ти, - ска
зав вла
ди
-
ка.
Громадяни вий
шли од вла
ди
ки
ні в сих ні в тих, а Мос
са
ков
сь
-
кий сто
яв у при
хожій ні жи
вий
ні мерт
вий. Йо
го делікат
не ли
це
ста
ло біле, як крей
да. Ти
тар взяв
йо
го за ру
ку й вивів надвір.
-
А що бу
де
мо ро
би
ти? - спи
тав
ти
тар, обер
та
ючись до дідів.
-
А те бу
де
мо ро
би
ти, що не пу
-
с
ти
мо то
го Ба
ла
бу
хи на па
ра
-
фію, от що! - ска
за
ли діди.
В Мос
са
ковсько
го тро
хи од
ляг
-
ло од сер
ця. Надія вер
ну
лась до
йо
го, - надія дос
та
ти па
рафію й
не втра
ти
ти Онисі.
Вони сіли на во
зи й поїха
ли на
-
зад в Вільша
ни
цю оповісти
ти
гро
маді за цю подію.
-
Не бу
де так, як вла
ди
ка хо
че!
Не пус
ти
мо Ба
ла
бу
хи на па
ра
-
фію. Не
хай бу
де в нас за свя
ще
-
ни
ка та
ки Ха
ритін, та й годі - го
-
моніла гро
ма
да, зібрав
шись ко
-
ло церк
ви. - Пош
ле
мо знов вдру
-
ге про
шен
ня до вла
ди
ки, а як не
доз
во
лить, пош
ле
мо втретє, а
та
ки не
хай бу
де так, як гро
ма
да
хо
че. Десь вид
рав
ся який
сь Ба
-
ла
бу
ха, не по
ка
зав очей в Віль
-
ша
ни
цю, не по
го
во
рив з гро
ма
-
дою, а преться до нас на па
ра
-
фію. Не пус
ти
мо Ба
ла
бу
хи!
Тим ча
сом як вільша
ницька
гро
ма
да гри
ма
ла, та ремст
ву
ва
-
ла, та ла
го
ди
лась знов по
си
ла
ти
ти
та
ря до вла
ди
ки, щас
ли
вий
Ба
ла
бу
ха вер
нув
ся в Хильки.
-
Що, си
ну, зіпхнув Ониську з
па
рафії? - пер
ша спи
та
ла в Ба
ла
-
бу
хи ма
ти.
-
Зіпхнув! Так і по
ко
ти
лась, як її
гар
бу
зи з Хильківської го
ри, аж
ку
ря
ва підня
лась, - ска
зав Ба
ла
-
бу
ха.
-
От те
пер не
хай знає, як клас
ти
в віз та в ки
шені сту
ден
там гар
-
бу
зи! - ска
за
ла ма
ти. - А ти, си
ну,
не гай ча
су, та вби
рай
ся до Тер
-
лецьких, та ще й сватів бе
ри. Те
-
р
лецькі скупі, хоч і ба
гаті. Тре
ба
виб
ра
ти в сва
ти доб
ро
го крутія,
щоб вик
ру
тив в їх зай
ву сот
ню
кар
бо
ванців.
-
Кого ж би то поп
ро
си
ти в сва
-
ти? - спи
тав Ба
ла
бу
ха.
-
Бери, си
ну, дядька, от
ця Мель
-
хи
се
де
ка та при
хо
пи ще на прис
-
тяж
ку й тітку. Тітка ціка
ва на
язик, та й дядько доб
рий то
ро
х
-
тій: щось-та
ки та ви
то
рох
тять.
Та не
хай доб
ре прип
руть Тер
ле
-
ць
ко
го.
Балабуха заб
рав дядька то
ро
х
-
тія й цо
ко
ту
ху тітку, приб
рав
ся
й при
че
пу
рив
ся й поїхав до Тер
-
лецьких.
Терлецькі, по
ба
чив
ши, що Ба
-
ла
бу
ха приїхав не сам, а з дядь
-
ком та з тіткою, за
раз до
га
да
-
лись, що він приїхав з сва
та
ми.
В домі по
ча
лась нез
ви
чай
на бі
-
га
ни
на. Біга
ла важ
ка Тер
лецька,
біга
ла Оле
ся, бігав сам Тер
лець
-
кий, біга
ла Ки
ли
на, навіть ба
ба
в пе
карні за
ме
ти
лась тією по
-
шес
тю й вертілась, як му
ха в ок
-
ропі. Ба
ла
бу
ха оповістив, що він
зай
няв Вільша
ни
цю Тер
лецький
поз
до
ров
ляв йо
го, цілу
вав
ся з
ним по де
сять раз, цілу
вав
ся з
сва
том от
цем Мельхи
се
де
ком і
навіть з ціка
вою йо
го жінкою.
Оле
ся заш
ну
ру
ва
лась як тільки
мож
на тісніше, так що їй бу
ло
важ
ко ди
ха
ти, начіпля
ла чер
во
-
них стрічок на талію, на шию, на
го
ло
ву і все кру
ти
лась по хаті
пе
ред Ба
ла
бу
хою. Во
на зна
ла,
що Ба
ла
бу
ха не жва
вий в роз
-
мові, й поп
ро
си
ла йо
го в са
док,
де сподіва
лась по
чу
ти при по
-
етичній обс
таві те сло
во, кот
ро
-
го во
на вже жда
ла двад
цять три
ро
ки з по
ло
ви
ною.
-
Чи ба
чи
ли мої квітки? - спи
та
-
ла во
на в Ба
ла
бу
хи.
-
Ні, не ба
чив, - ска
зав Ба
ла
бу
ха.
-
Ходім, я вам по
ка
жу мої квіт
-
ки! - ска
за
ла Оле
ся сміли
во й
при
чеп
ли
во й тро
хи не по
тяг
ла
йо
го за ру
ку.
Балабуха з ве
ли
кою нап
ру
гою
підвівся з стільця й пішов слід
-
ком за Оле
сею в са
док.
Квітник в сад
ку був і справді
гар
ний. Клум
би бу
ли повні лев
-
коїв та астр, але вже під осінь
по
за
рос
та
ли тро
хи бур'яном.
-
Дивіться, які чу
дові лев
кої, -
ска
за
ла Оле
ся, наг
нув
шись над
квітка
ми й зри
ва
ючи гілку лев
-
коя.
-
А справді, гарні та па
хучі, -
ска
зав і собі Ба
ла
бу
ха й наг
нув
ся
над гряд
кою.
Олеся вир
ва
ла квітку й, не роз
-
хи
ля
ючись, ню
ха
ла її. Ба
ла
бу
ха й
собі встро
мив ру
ку в гу
ща
ви
ну,
але, пог
ля
да
ючи ско
са на Оле
-
син пов
ний стан, за
хо
пив в жме
-
ню бур'ян і по
чав і собі ню
ха
ти.
-
Ви ню
хаєте щи
ри
цю! - крик
-
ну
ла Оле
ся, ви
ри
ва
ючи з йо
го
рук бур'яни
ну, й за
ре
го
та
лась на
увесь са
док. - Ось пот
ри
вай
те, я
нар
ву вам бу
кет.
Вона нар
ва
ла чу
до
вих астр і по
-
да
ла Ба
ла
бусі. Ба
ла
бу
ха наві
що
-
сь ню
хав їх, хоч во
ни зовсім не
пах
ли.
-
Ходім, по
ба
чи
те наш сад, - гук
-
ну
ла Оле
ся й побігла доріжкою
по сад
ку до Росі.
Балабуха ки
нув
ся й собі бігти,
але по
чу
тив, що йо
го но
ги мо
-
жуть тільки хо
ди
ти, а не біга
ти,
й лед
ве дог
нав Оле
сю.
-
А ви кош
ту
ва
ли, які на смак
лев
кої? - спи
та
ла Оле
ся, сміючи
-
сь. - А на
те, по
кош
туй
те!
Балабуха ме
ханічно взяв лев
-
кой, вки
нув у рот і по
чав жу
ва
-
ти, а далі не знав, чи вип
лю
ну
ти
йо
го, чи з'їсти.
-
А що, смач
ний?
-
Де там! Гіркий, як по
лин.
Олеся ре
го
та
лась, чер
во
на, як
по
в
на ро
жа. Во
ни прий
шли на
кінець сад
ка, на при
го
рок над
Рос
сю. На
ни
зу по камінні шу
мі
-
ла во
да. За Рос
сю сто
яла пиш
на
ске
ля, не
на
че стіна, вся об
ли
та
сон
цем; за нею на го
рах зе
ленів
ліс, а вго
ру, по до
лині Росі бу
ло
вид
но роз
ки
ну
тий Бо
гус
лав, об
-
си
па
ний яс
ним світом.
-
Тепер далі нам вже ніку
ди
йти, хіба в во
ду або на ске
лю, -
ска
за
ла Оле
ся, на
во
дя
чи Ба
ла
бу
-
ху на дум
ку.
-
А справді не
ма ку
ди, хіба в во
-
ду або на ске
лю, - ска
зав ти
хо
Ба
ла
бу
ха.
-
А ви полізли б на ске
лю? - ко
-
кет
но спи
та
ла Оле
ся.
-
Ні, не ви
де
русь, бо ду
же кру
та
та стрімка.
-
А як
би я вас поп
ро
си
ла, то по
-
лізли б? - драж
ни
ла йо
го Оле
ся.
-
Поліз би, - ска
зав Ба
ла
бу
ха,
гля
нув
ши прос
то в вічі Олесі.
В Олесі очі бли
ща
ли, на
че дві
зорі. Її га
ря
че ли
це аж па
ла
ло: а
Ба
ла
бу
ха все-та
ки мов
чав.
-
Правда в нас у Хохітві гар
но?
Кра
ще, як у вашій Вільша
ниці.
-
Краще, як у Вільша
ниці, але…
але, як
би ви бу
ли зо мною в
Вільша
ниці, то во
на б мені зда
-
лась кра
щою од Хохітви, - лед
ве
ви
мо
вив Ба
ла
бу
ха й по
чер
вонів.
"Насилу! Сла
ва тобі, гос
по
ди.
От-от ска
же!" - по
ду
ма
ла Оле
ся.
-
Як же б я там бу
ла? Чи поїха
ла
з ва
ми, чи що? - спи
та
ла Оле
ся.
-
Ні, як
би ви за ме
не пішли за
-
між, бо я… я… бо Купідон про
ни
-
зав наскрізь моє сер
це стрілою.
Амур не лю
бив так Псіхеї, як я
люб
лю вас, - ска
зав Ба
ла
бу
ха че
-
рез си
лу.
Олеся зна
ла з ро
манів про то
го
Купідо
на та Аму
ра, й ті сло
ва ду
-
же при
па
ли їй до сма
ку. Во
на
лю
би
ла ро
ман
тичність, бо чи
та
-
ла ста
ро
давні, пе
ре
ло
жені по-
мос
ковській німецькі ро
ман
ти
ч
-
ні повісті. Тільки все-та
ки їй хо
-
ті
лось Аму
ра, кра
що
го од Ба
ла
-
бу
хи: не та
ким во
на собі уяв
ля
-
ла сво
го Аму
ра, та ніде бу
ло ді
-
ти
сь. Оле
ся ти
хо про
мо
ви
ла зви
-
чай
ну фра
зу, спус
тив
ши очі до
-
до
лу: "Як батько та ма
ма ска
жу
-
ть, - я згод
жу
юсь!"
Балабуха взяв Оле
си
ну ру
ку й
поцілу
вав. Во
ни по
вер
ну
лись і
пішли ти
хою хо
дою до ха
ти.
В той час, як мо
лоді гу
ля
ли по
сад
ку, отець Мельхи
се
дек з жін
-
кою, не дов
го ду
ма
ючи, не
на
че
до стіни при
тис
ну
ли Тер
лецько
-
го й Тер
лецьку й по
ча
ли го
во
ри
-
ти за при
да
не.
-
А що, от
че Пет
ре! Ска
за
ти пра
-
в
ду, ми оце приїха
ли сва
та
ти ва
-
шу доч
ку, Оле
сю, - ска
зав отець
Ме
льхи
се
дек. - Чи од
дас
те, чи
не
хай підрос
те?
-
Ми з жінкою ладні од
да
ти. Ба
-
ла
бу
ха чо
ловік вче
ний, при
го
-
жий, має вже па
рафію. Не знаю,
що доч
ка ска
же, - про
мо
вив Тер
-
лецький.
-
Коли вже, дя
ку
ва
ти вам, та
ка
ва
ша во
ля, то тре
ба й да
ри
ти ді
-
тей. Що ж ви ду
маєте да
ти за до
-
ч
кою? - ска
за
ла прос
то Мельхи
-
се
де
ко
ва жінка, Мар
та Та
расівна.
Терлецький гля
нув на жінку й
ска
зав:
-
Дамо сто кар
бо
ванців.
-
Сто кар
бо
ванців гроші, то пра
-
в
да, - за
то
рохтів отець Мельхи
-
се
дек, - але, ска
за
ти прав
ду, не
ве
ликі.
-
Авжеж не ве
ликі, - за
то
рохтіла
Мельхи
се
де
ко
ва жінка. - Гроші
грішми, але тре
ба чо
гось і до
гро
шей. На гос
по
дарстві тре
ба й
корів, тре
ба й волів, тре
ба й во
-
зів, тре
ба ко
ней, тре
ба й до ко
-
ней. Тре
ба мис
ки й лож
ки, тре
ба
чо
гось і до лож
ки. І вже, гос
по
ди,
що то й ка
за
ти! Ви самі, здо
ро
-
венькі, знаєте, чо
го тре
ба на гос
-
по
дарстві, та ще й но
во
му та мо
-
ло
до
му, ча
сом не
обмірко
ва
но
-
му…
Терлецька сер
ди
то гля
ну
ла на
цю прос
ту, в намітці, сва
ху, кот
-
ра жеб
ра
ла, не
на
че ста
ра ци
ган
-
ка.
-
Та вже, сва
хо, Оле
ся на
ша доч
-
ка. Ми не випх
не
мо її бо
су з ха
ти
з по
рожніми ру
ка
ми та скри
ня
-
ми, - ска
за
ла Тер
лецька.
-
Борони бо
же! Я й са
ма ма
ти й
маю до
чок: хва
ли
ти бо
га, я вже
над
ба
ла повні скрині вся
ко
го
до
б
ра для своїх до
чок: в ме
не
го
то
ва їм і оде
жа, й плах
ти, й за
-
пас
ки, й намітки, і ска
терті. Я
вже наз
на
чи
ла їм і ко
ро
ви, й те
-
лиці, й ка
ба
ни, й льохи, й гу
си, й
інди
ки… Де вже! Що то й ка
за
ти!
Пев
но, й ви над
ба
ли для Олесі
вся
ко
го доб
ра. Чи ба
га
то корі
-
вок та во
ликів ду
маєте да
ти? -
спи
та
ла сва
ха.
-
Дві па
ри волів та ко
ро
ву,- ска
-
зав Тер
лецький. - Ма
ло, - ска
зав
Мельхи
се
дек.
-
Їй бо
гу, сер
це моє, ма
ло! Дво
-
ма па
ра
ми не по
тяг
неш плу
га на
полі. Тре
тя па
ра не заш
ко
дить.
Та з однієі ко
ро
ви не наз
би
раєш
ні си
ру, ні мас
ла. Тре
ба, сва
хо, дві
ко
ро
ви, до
ко
неч
не дві, бо ви са
-
мі, здо
ро
венькі, знаєте, що з од
-
нієї ко
ро
ви не наїстись мас
ла та
си
ру. Во
но б доб
ре бу
ло й мас
ла
та си
ру наїстись, ще й на яр
ма
-
рок вис
ла
ти на про
даж. Що то й
ка
за
ти! А ска
тертів ба
га
то ду
ма
-
єтє да
ти? - спи
та
ла сміли
во сва
-
ха.
"І приніс не
чис
тий оцю ци
ган
-
ку! Во
на за
бе
ре в ме
не всі ко
ро
-
ви, гу
си й інди
ки", - по
ду
ма
ла
Тер
лецька.
-
Та що там, жінко, ска
терті. За
гроші мож
на всього цього на
ку
-
пи
ти. Я все, бач
те, про гроші. От
-
че Пет
ре, їй-бо
гу, ма
ло сотні кар
-
бо
ванців! Що те
пер сто кар
бо
-
ванців? То ко
лись мож
на бу
ло за
сот
ню тро
хи не ціле се
ло ку
пи
-
ти. Тре
ба дві або й три сотні та
ще й з хвос
ти
ком, - ска
зав Мель
-
хи
се
дек.
-
Подумаємо-погадаємо. В нас
не од
на доч
ка, самі знаєте, - ска
-
зав Тер
лецький.
-
Та й пан
щан
них лю
дей та
ки
дай
те дітям,- ска
за
ла сва
ха. - В
вас та
ки ба
га
тенько лю
дей. Дай
-
те хоч од
ну сім'ю!
-
Де ті лю
ди в ме
не? Чис
то всі
по
розбіга
лись, не
на
че їх який
не
чис
тий києм по
роз
га
няв! Ті
-
ль
ки й зос
та
лась са
ма каліч: од
-
на ба
ба та гор
ба
та Ки
ли
на, та
там…
-
З тієї гор
ба
тої - ро
бо
ти, як з
ца
па мо
ло
ка, - ска
за
ла сва
ха, -
во
на тільки хліб дур
но збав
ля
-
ти
ме. Дай
те та
ки здо
ро
веньких
та міцненьких, бо міцний чо
ло
-
вік, як міцний гор
щик, не роз
ки
-
пить на жа
ру.
-
Але ж все-та
ки Ки
ли
на гля
ді
-
ти
ме дітей, бу
де за няньку, - ска
-
за
ла Тер
лецька. - Ки
ли
ну да
мо, а
більше лю
дей не да
мо!
-
І за Ки
ли
ну спа
сибі! Але при
-
киньте ще хоч ба
бу. Ба
ба не ба
-
га
то за
ва
жить, а все-та
ки бу
де
поміч в гос
по
дарстві: хоч гу
си та
гу
се
ня
та пас
ти
ме. Доб
ра ба
ба в
хаті, як доб
ра квоч
ка: во
на й ді
-
тей дог
ля
дить, і кур
ча
та доб
ре
ви
си
дить, і кур
ча
та доб
ре ви
лу
-
пить, - та
ра
ба
ни
ла сва
ха, зап
лу
-
ту
ючись в дум
ках.
Мельхиседек сер
ди
то гля
нув на
свою жінку; во
на до
га
да
лась, що
вже на
го
во
ри
ла сім мішків гре
-
ча
ної вов
ни, й при
ку
си
ла язи
ка.
-
Як же оце во
но бу
де? - ска
зав
отець Мельхи
се
дек. - Чи на сло
-
вах умо
ви
мось, чи на
пи
ше
мо на
па
пері?
-
На па
пері, сер
денько, на па
-
пері кра
ще бу
де, - за
то
рохтіла
сва
ха, - бо ска
за
но: як на
пи
са
но
пе
ром, то не ви
ве
зеш во
лом. На
па
пері, на па
пері! Так і бог велів!
Свати го
во
ри
ли, по
ки не ви
го
-
во
ри
ли зай
ву сот
ню кар
бо
ван
-
ців, ще од
ну ко
ро
ву, тре
тю па
ру
волів, ще й Ки
ли
ну, хоч Ки
ли
ни
не спи
та
ли, чи схо
че во
на ки
да
-
ть батька й матір та їха
ти в чу
же
се
ло. Сва
ха все пог
ля
да
ла ско
са
в вікна, чи ба
га
то на дворі ку
-
рей, гу
сей та індиків. Во
на ду
же
лю
би
ла гу
ся
ти
ну, лю
би
ла м'які
пу
хові по
душ
ки й усе всто
юва
ла,
щоб Тер
лецька да
ла Олесі ба
га
-
то гу
сей.
-
Гуска, моя сваш
ко, в гос
по
дар
-
с
тві, то свя
та ху
до
ба, все од
но,
що вівця або сви
ня, ви
ба
чай
те в
цім слові: з неї м'ясце, з неї сма
-
лець, з неї пір'я, з неї пух, з неї
яй
ця, з неї сир, з неї мо
ло
ко, з
неї вов
на, з неї ков
ба
са…
Сваха за
мовк
ла, бо до
га
да
лась,
що вже геть-то вбре
ха
лась. Во
на
сту
ли
ла ро
та, як тільки дійшла
до ков
ба
си, бо до
га
да
лась, що
ко
в
ба
си зовсім не сто
су
ються до
гус
ки. Тер
лецька осміхну
лась,
але здер
жа
ла гу
би. Отець Мель
-
хи
се
дек знов су
во
ро зир
нув на
жінку. По
ки старі до
го
во
рю
ва
ли
-
сь, в світли
цю ввійшли мо
лоді.
Ба
ла
бу
ха був чер
во
ний, не
на
че
пікся на жа
ру. Оле
ся бу
ла спокій
-
на, не
на
че во
на тільки по
хо
ди
ла,
по
гу
ля
ла по сад
ку та на
ди
ви
-
лась на квітки.
-
Чи скінчи
ли ви своє діло? -
спи
та
ла сва
ха в мо
ло
дих.
Олеся засміялась, крут
ну
лась
сю
ди-ту
ди по хаті і впа
ла-сіла на
стілець. Ба
ла
бу
ха про
мо
вив: "Скі
-
н
чи
ли, сла
ва бо
гу".
-
Поздоровляємо вас! Да
руй же
вам, бо
же, щас
тя та здо
ров'я! -
крик
ну
ла сва
ха.
-
Роди вам, бо
же, жи
то й пше
-
ни
цю, а в запічку дітей ко
пи
цю, -
ска
зав не
це
ре
мон
но отець Ме
-
ль
хи
се
дек, цілу
ючись з Ба
ла
бу
-
хою.
Всі по
ча
ли поз
до
ров
ля
ти та ці
-
лу
ва
ти мо
ло
дих.
-
Коли скінчи
ли, то і ми скінчи
-
ли, - за
цо
котіла сва
ха, - те
пер,
сва
те, мож
на й на па
пері на
шу
роз
мо
ву на
пи
са
ти, - ска
за
ла ці
-
ка
ва сва
ха Мар
та.
Терлецький пок
ру
тив
ся, по
вер
-
тівся, му
сив діста
ти па
пе
ру. Ки
-
ну
лись до пер, - пер не бу
ло; ки
-
ну
лись до ка
ла
ма
ря, а в ка
ла
ма
-
рі чор
ни
ло ви
сох
ло, тільки зос
-
та
лась якась чор
на ква
ша.
Принесли во
ди, роз
ве
ли чор
ни
-
ло. Ки
ли
на побігла на двір, впій
-
ма
ла гус
ку, вис
мик
ну
ла в неї з
кри
ла двоє пер і при
нес
ла в ха
ту.
Ба
тюш
ки дов
го чи
ни
ли пе
ра й
на
пи
са
ли на па
пері Мар
ти
ну ро
-
з
мо
ву. Пер
ший підпи
сав
ся Тер
-
лецький, а за ним ієрей Мельхи
-
се
дек, раб бо
жий, за се
бе й за
свою не
письмен
ну жінку, ра
бу
бо
жу Мар
ту, ру
ку при
ло
жив.
-
А що, от
че Пет
ре, те
пер мож
на
прис
ту
пи
ти й до за
ру
чин, - ска
-
зав отець Мельхи
се
дек.
-
Треба спов
ни
ти за
кон, - ска
зав
Тер
лецький.
Терлецька вий
шла з світлиці й
швид
ко вер
ну
лась з вос
ко
ви
ми
свічка
ми. 3асвіти
ли свічки й по
-
с
та
ви
ли в кут
ку на сто
ли
ку, за
-
світи
ли лам
пад
ку, що висіла пе
-
ред об
ра
зом.
Килина з ба
бою при
нес
ли са
-
мо
роб
ний ки
лим і розс
те
ли
ли в
кут
ку пе
ред сто
ли
ком. Мо
лоді
ста
ли, по
би
ли пок
ло
ни, поцілу
-
ва
ли об
раз і поміня
лись перс
ня
-
ми. Ба
ла
бу
ха був солідний, по
ва
-
ж
ний. Оле
ся роз
чер
вонілась од
пок
лонів: уся кров з її пов
но
го
тіла з-під шну
ро
виць по
ли
лась
до го
ло
ви. Тер
лецький хотів спо
-
м'яну
ти дав
ни
ну й по
чав ра
цею
до ака
деміста зя
тя, але зап
лу
-
тав
ся на пер
ших сло
вах і за
мовк.
За
те ж ска
за
ла ра
цею сва
ха Мар
-
та! "Щас
ти вам, бо
же, на все доб
-
ре, на ввесь ваш вік, на ввесь рід,
на ва
ших дітей, на ва
ших унуків
і прав
нуків. Да
руй, бо
же, щоб ва
-
ше жит
тя бу
ло со
лод
ке, як ли
по
-
вий мед, та ве
се
ле, як вес
на
крас
на!"
Старі й мо
лоді пе
рецілу
ва
лись і
посіда
ли, не
на
че по
то
ми
лись пі
-
сля важ
кої праці. Отець Мельхи
-
се
дек ждав, що хоч те
пер ви
не
-
суть по чарці, але гос
по
ди
ня зак
-
ло
по
та
лась і за
га
ялась, він не
ви
терпів і по-прос
тацькій ска
-
зав:
-
А що, панімат
ко-гос
по
ди
не!
Час би поб
риз
ка
ти на мо
ло
дих!
Паніматка до
га
да
лась, і на сто
-
лі з'явив
ся ма
ленький гра
фин
-
чик з горілкою й ма
ленька ча
-
роч
ка. Отець Мельхи
се
дек і йо
го
жінка Мар
та сер
ди
то по
ди
ви
ли
-
сь на такі злидні, на та
ку дрібну
по
су
ди
ну й згля
ну
лись од
но на
од
но
го.
Випили по чарці. Ви
нес
ли са
мо
-
вар і по
ча
ли час
ту
ва
ти гос
тей
ча
єм. Ко
ли це двері рип
ну
ли, і в
світли
цю влетів па
нич, хохітвян
-
ський еко
ном Сигізмунд Бон
ко
-
в
ський. То був мо
ло
дий, розкіш
-
ний блон
дин, з здо
ро
ви
ми ву
са
-
ми, з розкішни
ми ру
ся
ви
ми ку
-
че
ря
ми на го
лові й з сіри
ми яс
-
ни
ми очи
ма та з ро
же
ви
ми пух
-
ки
ми гу
ба
ми. Йо
го повні що
ки
за
горіли, але лоб білів, як у пан
-
ни, а од ли
ця, од усієї пос
таті так
і пашіло здо
ров'ям. По
ба
чив
ши
в Тер
лецько
го дві брич
ки, він
до
га
дав
ся, що в йо
го гості. Він
знав, що в Тер
лецько
го не бу
ва
-
ють ду
ховні, а тілько пан
ки, й
до
га
ду
ючись, що приїха
ли які-
не
будь сусідні еко
но
ми або їх
доч
ки, забіг на ча
сок по
ба
ла
ка
ти
та по
ро
ман
су
ва
ти.
Бонковський вско
чив у ха
ту,
цок
нув за
каб
лу
ка
ми, привітав
ся
до гос
по
да
ря, поцілу
вав Тер
ле
-
ць
ку в ру
ку, а потім і Оле
сю, і
впав на стілець ко
ло Олесі. Оле
-
ся до йо
го за
го
во
ри
ла по-поль
-
ській.
-
Як ва
ше здо
ров'я? Як вам цю
ніч спа
лось? які квітки сни
лись?
- по
чав ще
бе
та
ти ве
се
лий па
нич.
-
Спалося доб
ре й нічо
го не
сни
лось, - од
ка
за
ла Оле
ся, ско
са
пог
ля
да
ючи на Бон
ковсько
го
ко
кет
ли
ви
ми очи
ма.
-
Чи вже ж вам і квітки не сни
-
лись? - спи
тав Бон
ковський.
-
Мені квітки не сняться, а ко
ли
сняться, то з людськи
ми го
ло
ва
-
ми, - од
ка
за
ла Оле
ся.
-
От і мені такі квітки сняться,
тільки з па
нянськи
ми го
лов
ка
-
ми та з ка
ри
ми очи
ма, - за
ле
пе
-
тав Бон
ковський.
Бонковський та Оле
ся ле
пе
та
-
ли, драж
ни
ли од
но од
но
го, жар
-
ту
ва
ли, не
на
че Ба
ла
бу
хи і в хаті
не бу
ло. Мельхи
се
дек тільки по
-
г
ля
дав на Мар
ту, а Мар
та на
Мельхи
се
де
ка.
-
Що це за намітка си
дить в вас
за са
мо
ва
ром? - спи
тав ти
хе
се
-
нь
ко в Олесі Бон
ковський.
-
Це сва
ха: приїха
ла ме
не сва
та
-
ти, - ска
за
ла по
шеп
ки Оле
ся.
-
То ви піде
те за цю намітку за
-
між? - за
ше
потів Бон
ковський й
за
ре
го
тав
ся на всю ха
ту.
Олеся лед
ве вдер
жа
ла сміх, аж
гу
би при
ку
си
ла. Гості пе
рег
ля
-
да
лись, роз
мов
ля
ючи за чаєм.
Ба
ла
бу
ха сидів, на
дув
шись.
-
Хочете по
ди
ви
тись на мої кві
-
т
ки? - ска
за
ла Оле
ся, схо
пив
ши
-
сь з стільця.
-
Чом і не по
ди
ви
тись! Квітки й
гарні пан
ни - мені при
на
да, -
ска
зав ти
хенько Бон
ковський,
ви
хо
дя
чи за Оле
сею в сіни.
Балабуха при
га
дав, що Оле
ся
го
во
ри
ла йо
му ті самі сло
ва, й
по
ду
мав, чи не ду
має во
на вдру
-
ге за
ру
чи
тись з цим па
ни
чем.
Він встав, взяв кар
ту
за й вий
-
шов у са
док слідком за Оле
сею.
Олеся побігла по доріжці до кві
-
ток і ще
бе
та
ла на льоту, як пти
-
ця. Бон
ковський біг за нею слід
-
ком, а солідний Ба
ла
бу
ха лед
ве
дог
нав їх ко
ло гря
док фіалок та
астр.
-
Гляньте, па
не Бон
ковський,
які чу
дові мої квіточ
ки! - ска
за
-
ла Оле
ся, на
хи
ля
ючись над гряд
-
кою й ви
ри
ва
ючи фіалки. Бон
-
ковський наг
нув
ся й собі ко
ло
неї так, що їх ру
ки й плечі при
-
ту
ли
лись, і по
чав рва
ти квітки.
Оле
ся вир
ва
ла фіалку й да
ла ню
-
ха
ти Бон
ковсько
му.
"Дає ню
ха
ти дос
то
ту так, як і
мені да
ва
ла ню
ха
ти. Ану, чи за
-
га
дає во
на й йо
му їсти квітки, як
мені за
га
ду
ва
ла?" - по
ду
мав Ба
-
ла
бу
ха.
Одначе Оле
ся не за
га
да
ла Бон
-
ко
всько
му пас
тись на квітках,
тільки побігла по доріжці в са
-
док, співа
ючи ве
се
лої пісеньки.
Бон
ковський пог
нав
ся слідком
за нею, а Ба
ла
бу
ха й собі по
тю
-
пав слідком за ни
ми.
"Їй-богу, ве
де па
ни
ча ту
ди, ку
-
ди й ме
не во
ди
ла. Ану, чи за
га
-
дає во
на цьому пан
кові лізти на
скелі? - по
ду
мав Ба
ла
бу
ха. - Як
тільки за
га
дає, то, ма
буть, во
на
сьогодні вдру
ге ста
не на за
ру
чи
-
ни з цим па
ни
чем".
Олеся добігла до кінця сад
ка,
гля
ну
ла на Рось, на скелі, пок
ру
-
ти
лась на всі бо
ки, заспіва
ла пі
-
сеньки, од
на
че не за
га
да
ла Бон
-
ковсько
му лізти ні в во
ду, ні на
скелі. Ба
ла
бусі ста
ло лег
ше на
душі. Він ми
лу
вав
ся, як Оле
ся бі
-
га
ла, вертілась, навіть ска
ка
ла й
ти
хо співа
ла ве
се
лої пісеньки.
Бо
н
ковський ле
пе
тав і не дав
Ба
ла
бусі сло
ва про
мо
ви
ти до
Оле
с
і.
-
Це мій же
них, - шеп
ну
ла Оле
ся
до Бон
ковсько
го, - я йду за йо
го
заміж.
-
Ой ма
ти бо
жа! - ти
хо про
мо
-
вив Бон
ковський, прик
лав
ши
тра
гічно ру
ку до сер
ця й підвів
-
ши со
лодкі очі до не
ба.
-
Чого ви так піднімаєте очі до
не
ба? - за
ше
потіла Оле
ся.
-
Чого, чо
го?.. Ой ви, пан
ни! Ой
ви, квітки! Ви не знаєте, чо
го ми
піднімаємо очі до не
ба! - ти
хо
ше
потів Бон
ковський. - Ко
ли б
ви зна
ли, що те
пер діється в мо
-
є
му серці! - го
во
рив він, од
ки
ну
-
в
ши од
ну ру
ку, а дру
гу прик
лав
-
ши до сер
ця. - Я ско
чу з цієї скелі
в во
ду!
-
Ану, стри
бай
те, а я по
див
лю
-
сь! Я зро
ду не ба
чи
ла, як па
ничі
стри
ба
ють з скель у во
ду, - ска
-
за
ла Оле
ся, осміха
ючись.
-
Ой ви, пан
ни! Ох! - зітхнув
Бон
ковський й за
мовк, вглядів
-
ши Ба
ла
бу
ху, кот
рий дог
нав їх.
Балабусі хотілось пхну
ти пан
ка
з скелі в во
ду. Йо
му зда
лось, що
па
нок хо
че од
би
ти од йо
го Оле
-
сю.
Олеся по
ба
чи
ла, що Ба
ла
бу
ха
на
дув
ся й на
су
пив бро
ви, до
га
-
да
лась, що тре
ба пе
рес
та
ти за
-
ли
ця
тись до Бон
ковсько
го.
Вона за
мовк
ла, сил
ку
ва
лась бу
-
ти по
важ
ною, але не зуміла.
Бонковський си
пав комплімен
-
ти, жар
ту
вав, а Оле
ся не ви
дер
-
жа
ла й по
ча
ла знов ре
го
та
тись.
Щоб здер
жа
ти се
бе, во
на по
да
ла
Ба
ла
бусі ру
ку. Він взяв її під ру
-
ку, й во
ни поп
лен
та
лись до ха
ти.
В хаті старі ба
ла
ка
ли про свої
спра
ви й по
ча
ли зго
во
рю
ва
тись
про день весілля.
-
Весілля одк
ла
да
ти на дов
ший
час зовсім не го
диться. Че
рез ти
-
ж
день або че
рез два роз
по
чи
на
-
й
мо весілля. В су
бо
ту печіть ши
-
ш
ки та ко
ро
вай, а в неділю й до
вінчан
ня, а то ще Ха
ритін одніме
па
рафію, - ска
за
ла сва
ха Мар
та.
-
Які шиш
ки? Ми не ду
маємо
пек
ти ши
шок, - ска
за
ла Тер
лець
-
ка. - Це ду
же прос
тий зви
чай.
-
А як же во
но бу
де, моє сер
де
-
нько! - крик
ну
ла Мар
та. - Це бу
-
де не по-модньому й не по-бо
жо
-
му. Де ж та
ки справ
ля
ти весілля
без ши
шок! В су
бо
ту ми приїде
-
мо, ко
ли поп
ро
си
те, та спе
че
мо
ко
ро
вай та шиш
ки, та й по
гу
ля
-
ємо й по
тан
цюємо по-ста
ре
чо
му,
- до
по
ми
на
лась сва
ха.
Терлецька тільки ру
кою мах
ну
-
ла. Мар
та зціпи
ла зу
би й на
ду
-
лась.
А Бон
ковський, нев
ва
жа
ючи на
сватів, то
чив ба
ля
си й ре
го
тав
ся
до Олесі. Сва
ти ско
са пог
ля
да
ли
то на Бон
ковсько
го, то на Оле
сю
й пе
рег
ля
да
лись між со
бою. Ма
-
р
та зо
би
ди
лась за шиш
ки й по
-
ча
ла про
ща
тись. Ба
ла
бу
ха встав
з місця й оче
ви
дяч
ки з ве
ли
кою
нап
ру
гою зби
рав
ся в до
ро
гу. Йо
-
му не хотілось зос
тав
ля
ти Оле
-
сю з Бон
ковським. Од
на
че гості
по
го
во
ри
ли, по
ба
ла
ка
ли, сто
я
-
чи, пос
та
но
ви
ли день весілля й,
не жду
чи доб
рої ве
чері, розп
ро
-
ща
лись.
-
Але ж ти, Мар
то, й справді ве
-
ли
ка бре
ху
ха, - вже ду
же роз
пус
-
ка
ла язи
ка! - ска
зав Мельхи
се
-
дек до своєї жінки. - Де ж та
ки
плес
ти та
ке, - що з гус
ки сир, і
мо
ло
ко, й вов
на, ще й ков
ба
си.
-
А все ж та
ки, хоч я й бре
ху
ха, а
виб
ре
ха
ла не
бо
жеві дві сотні ка
-
р
бо
ванців, три па
ри волів, дві
ко
ро
ви, два де
сят
ки гу
сей, ще й
Ки
ли
ну з ба
бою на при
да
чу.
Балабуха з сва
та
ми приїхав до
-
до
му, й Мар
та ти
хенько на ву
хо
роз
ка
за
ла Ба
ла
бу
шисі, що Оле
ся
ви
роб
ля
ла на за
ру
чи
нах з па
ном
Бон
ковським. Ма
ти все пе
ре
ка
-
за
ла си
нові й ра
ди
ла, щоб він та
-
ки доб
ре дер
жав Оле
сю в ру
ках і
не по
пус
кав віжок.
Балабушиха зна
ла, шо сва
ти
приїдуть од Тер
лецьких го
лодні,
й по
да
ла ве
че
рю. Мельхи
се
дек з
Мар
тою та з Мар
ком Пав
ло
ви
-
чем ки
ну
лись на ве
че
рю, як вов
-
ки на ба
ра
на.
-
Як оже
ниш
ся, си
ну, з Оле
сею,
то вив
чи її, як віта
ти гос
тей та
не ви
пус
ка
ти їх з дво
ру го
лод
ни
-
ми, - ска
за
ла ма
ти си
нові, кот
-
рий уплітав ве
че
рю на всі зас
-
тав
ки, аж за ву
ха
ми ля
ща
ло.
Оповістили день весілля.
Молодий поїхав кли
ка
ти на ве
-
сілля ро
дичів та сусід. Ро
дичі й
сусіди дя
ку
ва
ли й од
ма
га
лись.
Він поїхав до Мельхи
се
де
ка. Ме
-
ль
хи
се
дек був ра
дий їха
ти, але
тільки Мар
та ста
ла диб
ки:
-
Не поїду ніза
що в світі! - ре
пе
-
ту
ва
ла во
на. - Це бу
де не весіл
-
ля, а бог зна що. Не пе
чуть ко
ро
-
ваю, не пе
чуть ши
шок. Обсміяли
ме
не, ста
ру, хоч я й сва
ха, й хва
-
лить бо
га, не впер
ше бу
ла оце
сва
хою.
-
Та що ж, ко
ли во
ни жи
вуть по-
панській, - ска
зав Ба
ла
бу
ха.
-
Нехай жи
вуть, як хо
тять, але
не
хай хоч сватів на
го
ду
ють по
людсько
му зви
чаю. В їх і горілки
не п'ють, і чар
ки бог зна які. Ма
-
буть, ви
пи
са
ли з-за гря
ниці, чи
що! - ре
пе
ту
ва
ла Мар
та.
Одначе во
на зго
ди
лась їха
ти на
весілля. Че
рез тиж
день Тер
лець
-
кі спра
ви
ли весілля. На весіллі й
справді тільки й бу
ло ду
хов
них,
що мо
ло
дий з батька
ми та з дя
-
дь
ком Мельхи
се
де
ком і тіткою
Мар
тою, та ще один сусіда ба
тю
-
ш
ка з доч
ка
ми. Реш
та бу
ла все
пан
ки та уряд
ни
ки з Бо
гус
ла
ва.
Оле
ся бу
ла уб
ра
на в білу сук
ню,
в вінок з білих рож і цілий вечір
тан
цю
ва
ла з пан
ка
ми та з уряд
-
ни
ка
ми. Ба
ла
бу
ха тільки сидів в
ака
демічній позі, в білій жи
летці
та в білій хустці на шиї й ди
вив
-
ся, як Оле
ся тан
цю
ва
ла трамб
-
лян-польки та кра
ков'яка з Бон
-
ковським. Ма
туш
ки сиділи мов
-
ч
ки та тільки тор
ка
ли од
на дру
-
гу ліктя
ми.
Довго бо
гус
лавські жид
ки гра
-
ли, дов
го пан
ни та па
ничі тан
-
цю
ва
ли. По
ча
ли роз
но
си
ти гос
-
тям чай, потім яб
лу
ка, груші, ко
-
н
фе
ти, горіхи. Ба
тюш
кам та ма
-
туш
кам хотілось по чарці, хоті
-
ло
сь доб
ре по
поїсти та по
по
пи
-
ти, але пля
шок та ча
рок ніде не
бу
ло вид
но. Їм зос
та
ва
лось тіль
-
ки сидіти та ди
ви
тись. Сва
ха Ма
-
р
та по
ча
ла дріма
ти, все ку
ня
ла,
си
дя
чи на стільці, й тро
хи не
зас
ну
ла. Ба
ла
бу
ши
ха торк
ну
ла її
під бік і по
ча
ла су
ди
ти Тер
ле
ць
-
ких.
-
Це не весілля, а якась ди
тя
ча
па
на
хид
ка з ма
ков
ни
ка
ми та ко
-
р
жи
ка
ми, - ска
за
ла Ба
ла
бу
ши
ха
до Мар
ти.
-
Ні ко
ро
ваю тобі, ні ши
шок, ні
весільних пісень по ста
ро
му зви
-
чаю,- обізва
лась ниш
ком Мар
та.
- Ко
ли б ти зна
ла, я так хо
чу їсти,
що далі не ви
дер
жу!
-
А я б вже й по чарці ви
пи
ла, -
обізва
лась Ба
ла
бу
ши
ха, - ме
не
аж за печінки тяг
не. Ди
вись, се
-
ст
ро, як Бон
ковський стри
бає, -
аж ву
са тря
суться. Бий йо
го си
-
ла бо
жа! Не
на
че ска
же
ний цап.
Вже в глу
пу північ по
ча
ли нак
-
ри
ва
ти сто
ли. На сто
лах по
нас
-
тав
ля
ли ба
га
то тарілок, ба
га
то
ста
канів та ча
рок, а наїдків та
на
поїв бу
ло тро
хи, та й те пан
ки
та уряд
ни
ки швид
ко роз
ха
па
ли.
Ба
тюш
ки та ма
туш
ки вста
ли з-
за сто
лу го
лод
ни
ми й зовсім не
п'яни
ми, про
ти ста
ро
го весіль
-
но
го зви
чаю.
-
Ой сест
ро, я зовсім го
лод
на! -
ти
хо ше
потіла Мар
та до Ба
ла
бу
-
ши
хи.
-
Цить, сест
ро, бо й я го
лод
на, -
обізва
лась Ба
ла
бу
ши
ха, - бу
ду
до
в
го пам'ята
ти си
но
ве весілля.
Не
хай же приїдуть до ме
не сва
-
ти! Я їм по
ка
жу, як віта
ти гос
-
тей! Я їх і на
го
дую, й на
пою. Од
ме
не не поїдуть го
лод
ни
ми та
тве
ре
зи
ми.
-
Їдьмо до
до
му! - за
ше
потів ста
-
рий Ба
ла
бу
ха до жінки. - Цур йо
-
му, цьому весіллю.
-
Їдьмо, - про
мо
ви
ла Ба
ла
бу
ши
-
ха, - бо, здається, більше вже ні
-
чим не пок
ре
пи
мось, - хіба тан
-
ця
ми та му
зи
ка
ми. Ко
ли б ли
ше
-
нь Тер
лецький не обділив і си
на
та
ким при
да
ним, як нас оцією
ве
че
рею.
Батюшки та ма
туш
ки розп
ро
-
ща
лись з гос
по
да
рем і виїха
ли.
Тер
лецька не ду
же й зап
ро
шу
ва
-
ла їх зос
та
тись.
Одбувши весілля, Мар
ко Пав
ло
-
вич поїхав до Києва й вис
та
рав
-
ся на свя
ще
ни
ка. Він заїхав до
бла
го
чин
но
го й ра
зом з бла
го
-
чи
н
ним поїхав в Вільша
ни
цю,
щоб всту
пи
ти на па
рафію.
Благочинний пок
ли
кав ста
рос
-
ту і звелів одімкну
ти дім свя
ще
-
ни
ка й оповісти
ти гро
маді, що
дру
го
го дня в неділю бу
де пра
-
ви
ти служ
бу но
вий свя
ще
ник.
-
Я не маю пра
ва од
ми
ка
ти до
-
му, - ска
зав ста
рос
та, - бо то дім
не гро
мадський, а покійно
го ба
-
тюш
ки. Йо
го син Ха
ритін по
за
-
ми
кав ха
ти, ще й пе
чат
ки поп
-
рик
ла
дав.
-
А де ж бу
де жи
ти ваш но
вий
свя
ще
ник? - спи
тав бла
го
чин
-
ний.
-
Де схо
тять, там і жи
ти
муть, -
ска
зав по
ну
ро ста
рос
та.
-
То не
хай гро
ма
да дасть йо
му
ква
ти
ру, - ска
зав бла
го
чин
ний.
-
Не ми обібра
ли собі цього свя
-
ще
ни
ка, не ми бу
де
мо й ква
ти
ру
йо
му да
ва
ти, - ска
зав ста
рос
та. -
Гро
ма
да обібра
ла за свя
ще
ни
ка
си
на покійно
го па
нот
ця, Ха
ри
то
-
на, й хо
че, щоб він був у Вільша
-
ниці свя
ще
ни
ком.
-
Коли ж вла
ди
ка прис
лав вам
дру
го
го свя
ще
ни
ка! - ска
зав бла
-
го
чин
ний.
-
Коли вла
ди
ка прис
лав йо
го,
то не
хай вла
ди
ка й ква
ти
ру йо
-
му дає, - одрізав ста
рос
та.
Балабуха сто
яв ні в сих ні в тих.
Він не сподівав
ся та
кої при
ти
чи
-
ни, щоб йо
му до
ве
лось ма
ти тя
-
га
ни
ну з гро
ма
дою.
-
Вже, ста
рос
то, як гро
ма
да схо
-
че, а но
во
го свя
ще
ни
ка не
хай
при
й
має, - до
во
див своє бла
го
-
чин
ний.
-
Ба, не прий
ме
мо! Не ми об
би
-
ра
ли, не нам йо
го й прий
ма
ти, -
знов одрізав ста
рос
та.
-
Але ж но
вий свя
ще
ник бу
де в
вашій церкві служ
бу бо
жу пра
-
ви
ти, - ска
зав бла
го
чин
ний, - він
бу
де в вас за свя
ще
ни
ка.
-
Нехай прав
лять: то бо
же діло,
а гро
ма
да ква
ти
ри не дасть, -
ска
зав ста
рос
та.
Благочинний з Ба
ла
бу
хою заї
-
ха
ли на ніч до дя
ка й там пе
ре
-
но
чу
ва
ли. Дру
го
го дня во
ни пі
ш
-
ли ло церк
ви, й Ба
ла
бу
ха одс
лу
-
жив служ
бу бо
жу. Щоб спо
до
ба
-
тись гро
маді, він слу
жив по
ма
-
леньку, по-київсько
му, по-мо
нас
-
тирсько
му, дер
жав лю
дей в цер
-
к
ві дов
го, бив пок
ло
ни, зні
мав
ру
ки та очі до не
ба, па
дав нав
-
колішки, а в кінці служ
би вий
-
шов го
во
ри
ти про
повідь. Про
по
-
відь бу
ла дов
га, на давній, цер
-
ковній слов'янській мові, пе
ре
-
си
па
на текс
та
ми й та
ки
ми сло
-
ва
ми, як: по
не
же, по
ко
ли
ку, по
-
то
ли
ку. Чес
на гро
ма
да слу
ха
ла,
слу
ха
ла й нічогісінько нев
тя
ми
-
ла. Ба
ла
бу
ха го
во
рив го
лос
но,
ду
же жалібним го
ло
сом. Де
які
ба
би тро
хи роз
жа
ло
би
лись од
то
го смут
но
го то
ну й по
ча
ли го
-
лос
но зітха
ти. Але Ба
ла
бу
ха за
-
го
во
рив
ся, й од ста
ро
го ака
де
мі
-
чно
го зви
чаю з йо
го язи
ка по
ча
-
ли зри
ва
тись ла
тинські сло
ва.
Гро
ма
да очі витріщи
ла. Ба
ла
бу
-
ха сха
ме
нув
ся, що він го
во
рить
не в ака
демії, а в сільській цер
к
-
ві пе
ред му
жи
ка
ми, й вдер
жав
язи
ка…
Служба скінчи
лась. На
род вий
-
шов з церк
ви й по
чав го
во
ри
ти
про но
во
го свя
ще
ни
ка.
-
Та й дов
го ж дер
жить цей піп у
церкві. Вже, ма
буть, і обід пе
рес
-
то
яв! - го
моніли ба
би.
-
Що то пак він го
во
рив? Чи про
пан
щи
ну, чи про щось бо
же? -
го
моніли лю
ди.
-
Ат, верз щось та
ке, що й ку
пи
не дер
житься; ще й на кінці за
-
кувікав! - го
во
рив ти
тар. - Бог з
ним, з цим неп
ро
ха
ним по
пом.
Не
хай собі їде, звідкіль приїхав!
Громада зібра
лась ко
ло церк
ви.
Вий
шов бла
го
чин
ний і по
чав
вмо
в
ля
ти, щоб гро
ма
да прий
ня
-
ла но
во
го свя
ще
ни
ка й да
ла йо
-
му квар
ти
ру або спла
ти
ла дім
ста
ро
го свя
ще
ни
ка.
-
Не хо
че
мо, ба
тюш
ко! Й ква
ти
-
ри не да
мо, й не спла
ти
мо грун
-
ту покійно
го ба
тюш
ки, - за
го
мо
-
ніла гро
ма
да, - ми бу
де
мо та
ки
до
ма
га
тись у вла
ди
ки, щоб Ха
-
ритін був в нас за свя
ще
ни
ка.
-
Про ме
не, - як хо
че
те, а я не
маю пра
ва зміни
ти, що пос
та
но
-
вив вла
ди
ка, - ска
зав бла
го
чин
-
ний, - но
вий свя
ще
ник зос
та
не
-
ть
ся в вас на па
рафії.
-
Воля ва
ша! Не
хай зос
тається,
але ми не бу
де
мо да
ва
ти йо
му
по
мочі.
Благочинний вго
во
рю
вав, вмо
-
в
ляв гро
ма
ду й нічо
го не вдіяв.
Ба
ла
бу
ха зос
тав
ся до кот
ро
го
ча
су в дя
ковій хаті й пе
ресві
дч
-
ивсь, що йо
му при
хо
диться по
-
га
но. Він хрес
тив, хо
вав, вінчав,
а лю
ди або не пла
ти
ли йо
му ні
-
чо
го, або пла
ти
ли ма
ло, а де
ко
-
трі навіть но
си
ли хрес
ти
ти ді
-
тей до сусідніх свя
ще
ників. Гро
-
ма
да знов на
ря
ди
ла пос
ланців в
Київ до вла
ди
ки про
си
ти за Ха
-
ри
то
на Мос
са
ковсько
го.
Тим ча
сом Ба
ла
бу
ха привіз у Ві
-
льша
ни
цю й свою жінку. Оле
ся
вбра
лась у сук
ню, пішла до це
р
-
к
ви й ста
ла по
пе
ред усіх лю
дей
пе
ред іко
нос
та
сом, а не в ба
би
-
нці, де ста
ва
ли старі ма
туш
ки з
доч
ка
ми. Гро
ма
да за
гу
ла.
-
Що це во
но за пані! Прий
шла
прос
то
во
ло
са, не
на
че дівка. Чи
на
ду
ла спідниці, чи на
мос
ти
ла
об
ручів під сук
ню, що та
ка товс
-
та; й не по
ва
жає гро
ма
ди, й гос
-
по
да зне
ва
жає: ви
пер
лась по
пе
-
ред усіх лю
дей пе
ред самі царсь
-
кі вра
та, ма
буть, щоб піп на неї
ди
вив
ся, а во
на на по
па!
-
Ми по
ла
маємо на їй ті об
ручі!
- за
гу
ла гро
ма
да. - Це якась чи
па
нія, чи полька, чи, мо
же, якась
невіра!
Балабуха кру
тив
ся, кру
тив
ся й
нічо
го не вдіяв. Вже він і ти
та
ря
за
год
жу
вав, і дідів за
год
жу
вав, й
го
во
рив про
повіді, кот
рих ніхто
не ро
зумів, - і все нічо
го не по
-
мог
ло. Гро
ма
да ста
ла гоп
ки про
-
ти йо
го. Лю
ди не цілу
ва
ли йо
го
в ру
ку, об
ми
на
ли на ву
лиці, а що
за все гірше - не да
ва
ли йо
му гро
-
шей. Оле
ся по
жи
ла з тиж
де
нь на
черствім хлібі в дя
ковій хаті й
поїха
ла в Хохітву до батька. Ба
-
ла
бу
ха по
ба
чив, що в йо
го ру
ках
і ключі од церк
ви, й ри
зи, і кро
-
пи
ло, й ка
ди
ло, та тільки не бу
-
ло чо
го їсти. Йо
му до
во
ди
лось
або го
ло
да
ти, або шу
ка
ти іншої
па
рафії.
4
Чутка про те, що Ба
ла
бу
ха од
-
бив вільша
ницьку па
рафію од
Мо
с
са
ковсько
го, швид
ко дійшла
й в Чай
ки до Про
ко
по
вичів. Яки
-
й
сь дяк був у Вільша
ниці, заїхав
у Чай
ки й пе
ре
дав звістку Про
-
ко
по
вичці. Отець Сте
пан Про
ко
-
по
вич од
по
чи
вав у пасіці. Про
ко
-
по
вич
ка побігла в пасіку, тро
хи
не по
пе
ре
ки
да
ла уликів і вско
-
чи
ла в кат
ра
гу. Про
ко
по
вич
спав, ле
жа
чи на спині й роз
ки
-
дав
ши ру
ки й но
ги. Про
ко
по
вич
-
ка вбігла, торг
ну
ла чо
ловіка з
усієї си
ли й крик
ну
ла на всю
пасіку:
-
Чи ти знаєш, що ста
ло
ся? Чи
ти знаєш, що діється?
-
Га? Що? Де? По
же
жа! - крик
-
нув і собі пе
ре
ля
ка
ний Про
ко
по
-
вич, схо
пив
шись і сівши на лав
-
ці.
-
Чи ти знаєш, що ста
ло
ся? -
крик
ну
ла ще го
лосніше Про
ко
-
по
вич
ка й вдру
ге штовх
ну
ла під
бік чо
ловіка.
-
Що? Церк
ва го
рить? Дзво
ни
на гвалт! Лізь на дзвіни
цю! - зах
-
рипів спро
сон
ня Про
ко
по
вич.
-
Лізь уже ти на дзвіни
цю та
дзво
ни! Вільша
ни
ця про
па
ла й
по цей день!
-
Злодії! Хтось ук
рав Вільша
ни
-
цю! Зап
ря
гай коні та до
га
няй! -
плів нісенітни
цю пе
ре
ля
ка
ний
спро
сон
ня па
но
тець.
-
Та пе
рех
рес
тись, та про
чу
няй
-
ся! - за
ре
пе
ту
ва
ла Про
ко
по
вич
-
ка. - Ба
ла
бу
ха од
бив вільша
ни
-
ць
ку па
рафію од Ха
ри
то
на Мос
-
са
ковсько
го. Оце тільки заїздив
до нас один дяк та й роз
ка
зу
вав
нам про те.
-
Та чорт йо
го бе
ри, ко
ли од
бив!
Про ме
не не
хай про
па
дає й твоя
Вільша
ни
ця, і твій Ха
ритін! Тіль
-
ки ме
не пе
ре
ля
ка
ла. Я ду
мав,
що, мо
же, де-не
будь по
же
жа, -
ска
зав Про
ко
по
вич.
-
От тобі на! От тобі й батько! А
що ж те
пер ро
би
ти
ме на
ша Они
-
ся? - спи
та
ла Про
ко
по
вич
ка.
-
Про ме
не, не
хай пла
че, не
хай
ска
че! - ска
зав Про
ко
по
вич і
знов упав на лав
ку, як сніп.
-
Та вста
вай-бо та да
вай нам по
-
ра
ду! - крик
ну
ла Про
ко
по
вич
ка
й сіпну
ла чо
ловіка так, що той
тро
хи не по
ко
тив
ся під лав
ку, й
ухо
пив
ся обо
ма ру
ка
ми за свою
жінку.
-
Одчепись, бо як дам, то й пе
-
ре
ки
неш
ся! - зак
ри
чав він сер
-
ди
то, знов сівши на лаві. - Дай
ме
ні дос
па
ти, а там кри
чи хоч до
ве
чо
ра.
-
Вставай! Он архієрей приїхав!
- гук
ну
ла Про
ко
по
вич
ка.
-
Авжеж! Підду
риш! Підду
ри
сво
го батька дур
но
го, - ска
зав
Про
ко
по
вич і пе
ре
ки
нув
ся до
сті
ни та й захріп.
Жінка вже бо
яла
ся йо
го зачіпа
-
ти, бо зна
ла, що він спро
сон
ня
б'ється. Во
на пішла в ха
ту до
Онисі на по
ра
ду.
Онися по
ход
жа
ла по світлиці та
лу
за
ла насіння, не
на
че нічо
го
та
ко
го страш
но
го й не тра
пи
ло
-
сь. Ма
ти приміти
ла бай
дуж
ний
вид. Її взя
ла злість, що всім бай
-
ду
же про те ли
хо, а їй самій при
-
й
шлось бідка
тись за всіх.
-
Походжай, до
ню, та насінняч
-
ко лу
зай! - про
мо
ви
ла Про
ко
по
-
вич
ка лас
ка
во, але з от
ру
тою в
сло
вах.
-
А що ж маю ро
би
ти? Хіба ся
ду
та бу
ду сльози ли
ти? - ска
за
ла
бай
дуж
ним то
ном Они
ся.
-
Лучче сядь та плач! - крик
ну
-
ла Про
ко
по
вич
ка.
-
Я, ма
мо, не з таківських, що
пла
чуть, - ска
за
ла Они
ся й все
со
бі по
ход
жа
ла та насіння лу
за
-
ла.
-
Як не з таківських, то про ме
-
не йди заміж за ка
ра
пи
шансько
-
го дя
ка, бо те
пер по
па
дею не бу
-
деш.
-
То й піду! Оце ве
ли
ке ли
хо!
Хіба дяк не чо
ловік?
-
Який він чо
ловік! Бу
деш цілу
зи
му бо
са хо
ди
ти та гор
щи
ком
во
ду но
си
ти!
-
Аби не діря
вий гор
щик, то й
но
си
ти
му, - ска
за
ла Они
ся, див
-
ля
чись у вікно та лу
за
ючи насін
-
ня.
-
Хіба ж ти ду
маєш за йо
го йти
заміж? - крик
ну
ла Про
ко
по
вич
-
ка.
-
Атож! А хіба що?
-
А те, що він по
пом у Вільша
-
ниці не бу
де! А яка ж дру
га гро
-
ма
да ви
бе
ре та
ко
го дур
ня за по
-
па?
-
Харитін не ду
рень. Я йо
го лю
-
б
лю й за йо
го піду заміж, хоч би
я навіки зос
та
лась дя
чи
хою, -
ска
за
ла Они
ся, заг
ля
да
ючи у вік
-
но.
Якби Они
ся не ди
ви
лась у вік
-
но, а гля
ну
ла на матір, то ма
ти,
мо
же б, ста
ла м'якіша й спокій
-
ніша. Бай
дужість доч
чи
на драж
-
ни
ла її.
-
То ти підеш за то
го дя
ка, за ту
че
хо
ню? Ба не підеш! - крик
ну
ла
ма
ти
-
Ба піду й за че
хо
ню! - ти
хо
ска
за
ла Они
ся, здер
жу
ючи гнів.
-
Ба не підеш, бо ми те
бе не од
-
да
мо!
-
Я й са
ма піду! Хіба я ма
ленька,
щоб ви ме
не од
да
ва
ли?
-
То ми тобі нічо
го не да
мо.
Підеш до йо
го хіба пішки в Ка
ра
-
пиші!
-
То й пішки піду, - це мені не
за
ва
жить.
-
Пху на то
го дур
но
го дя
ка! Та
він же обміняв свя
тий хліб, а до
те
бе й сло
ва не про
мо
вив. Ото
знай
шла ро
зум!
-
Тим він мені й спо
до
бав
ся. Як
-
би в йо
го був язик та
кий дов
гий,
як в ме
не, я б йо
му нак
ла
ла пов
-
ний віз гар
бузів, як ва
шо
му ака
-
демістові. Я й са
ма на
го
во
рю за
трьох.
-
Як ти йо
му не нак
ла
деш гар
-
бузів, то я йо
му нак
ла
ду не то в
віз, а в йо
го го
ло
ву. Бо в йо
го го
-
ло
ва та
ка зав
ро
зумнішки, як га
-
р
буз.
-
І, вже ва
ше ми
ну
ло. Не час вам
гар
бу
зу
ва
ти. А я Ха
ри
то
на люб
-
лю й більше ні за ко
го не піду
заміж, окрім йо
го, хоч би до ме
-
не приїха
ло двад
цять ака
демі
с
-
тів.
Прокоповичка тяж
ко зітхну
ла,
хрьопну
ла две
ри
ма й знов побі
г
-
ла в пасіку. Отець Сте
пан хріп,
обе
р
нув
ши ли
це до стіни; тільки
од
на бро
ва стриміла з-за ло
ба,
не
на
че кінчик ко
тя
чо
го хвос
ти
-
ка.
Прокоповичка по
ди
ви
лась, бо
-
ялась зачіпа
ти чо
ловіка, а тим
ча
сом, пробігав
шись по сад
ку,
тро
хи про
хо
ло
ла й зас
по
коїлась.
Вер
нув
шись до ха
ти, во
на не
втерпіла й заг
ля
ну
ла в світли
-
цю. Они
ся по
ход
жа
ла по світлиці
та все насіння лу
за
ла.
-
Хто йо
го зна, що це за лю
ди!
Той хро
пе в кат
разі, а ця насін
-
няч
ко лу
зає. Не
ма їм діла ні до
чо
го. Са
ма за всіх бігай та кло
по
-
чись, та й годі, - ска
за
ла Про
ко
-
по
вич
ка вже спокійніше.
-
За ме
не, ма
мо, не кло
почіться.
Я са
ма за се
бе пок
ло
по
чусь, -
ска
за
ла Они
ся.
Тільки що Они
ся про
мо
ви
ла ті
сло
ва, над
ворі за
гав
ка
ли со
ба
ки
й за
то
рохтів віз. Они
ся ще й у
вікно не по
ди
ви
лась, а вже впі
з
-
на
ла, чий віз за
то
рохтів. Впізна
-
ла й Про
ко
по
вич
ка. Мос
са
ковсь
-
ко
го віз то
рохтів якось так, не
-
на
че зу
ба
ми кла
цав.
-
Хто то приїхав? - спи
та
ла ма
ти
з кімна
ти.
-
Вгадайте! - обізва
лась, не обе
-
р
та
ючись, Они
ся.
-
Певно, ка
ра
пи
шанська че
хо
ня,
бо віз то
рох
тить, як роз
би
тий
го
р
щик! - ска
за
ла з злістю Про
-
ко
по
вич
ка. - Кру
тись же з ним,
бо я не бу
ду ко
ло йо
го панька
-
тись.
Не встиг
ла Про
ко
по
вич
ка ска
-
за
ти ті сло
ва, як двері в світли
-
цю од
чи
ни
лись, і на по
розі став
Мос
са
ковський в чор
но
му дов
-
го
му жу
пані, в па
со
вих чо
бо
тях,
в ши
ро
ких білих вик
лад
час
тих
комірчи
ках. Йо
го біле ли
це аж
ся
ло. Сині очі бли
ща
ли ти
хим
радісним світом. Під йо
го пах
-
вою біліла па
ля
ни
ця.
Прокоповичка ки
ну
ла на Мос
-
са
ковсько
го че
рез поріг зли
ми
очи
ма, при
чи
ни
ла двері й ста
ла
за две
ри
ма.
Моссаковський вглядів Они
сю
се
ред світлиці, й на йо
го ма
то
во
-
му делікат
но
му лиці роз
лив
ся
ле
г
кий рум'янець. Они
ся по
чу
-
ва
ла, що во
на зля
ка
лась цього
ти
хо
го смир
но
го чо
ловіка. Во
на
чу
ла, як у гру
дях за
би
лось сер
це,
як її ру
ки й но
ги не
на
че охо
ло
-
ли.
-
Добридень вам! З неділею бу
-
дьте здо
рові! - ти
хо ска
зав Мос
-
са
ковський і поцілу
вав Они
сю в
ру
ку.
Онися на
хи
ли
лась і поцілу
ва
ла
йо
го в що
ку. Во
на по
чу
ти
ла, що
кров ра
зом ки
ну
лась їй в ли
це, а
ру
ки й но
ги бу
ли хо
лодні, не
на
-
че во
на дер
жа
ла їх в хо
лодній
воді.
-
Доброго здо
ров'я! Спа
сибі
вам! - ти
хо обізва
лась Они
ся.
Моссаковський пок
лав па
ля
ни
-
цю на столі, став і ру
ки склав на
по
ясі. Они
ся поп
ро
си
ла йо
го сіс
-
ти.
Моссаковський мов
чав, і Они
ся
мов
ча
ла. Обоє навіть не сміли
по
ди
ви
тись од
но од
но
му в вічі.
Ма
ти сто
яла за две
ри
ма й слу
ха
-
ла.
-
Правдива че
хо
ня! Не вміє на
-
віть з дівкою по
ба
ла
ка
ти й по
-
жар
ту
ва
ти. Мій отець Сте
пан не
так по
во
див
ся зо мною, як був
моїм же
ни
хом!
Довго мо
лоді сиділи й мов
ча
ли.
Они
ся зна
ла, що Мос
са
ковський
ла
ден мов
ча
ти й до ве
чо
ра та
ди
ви
тись на неї. Во
на по
чу
ва
ла
свою нез
ви
чай
ність і прос
то за
-
го
во
ри
ла про те, що в їх обох бу
-
ло на душі.
-
Ви, Ха
ри
то
не Пет
ро
ви
чу, мо
-
же, ду
маєте, що я не піду за вас
заміж після то
го, як ви втра
ти
ли
вільша
ницьку па
рафію? Не ду
-
май
те так…
-
Ні, я… нічо
го не ду
маю… - на
-
си
лу обізвав
ся Мос
са
ковський і
ска
зав прав
ду: він тоді нічо
го не
ду
мав, тільки був ла
ден ди
ви
-
тись на Они
сю хоч і до ве
чо
ра.
-
Я піду за вас заміж, хоч би ви й
зос
та
лись дя
ком в Ка
ра
пи
шах, -
сміли
во ска
за
ла Они
ся.
-
Спасибі вам, Онисіє Сте
пані
в
-
но! Які ви добрі! - обізвав
ся Мос
-
са
ковський.
Мати за две
ри
ма так крут
ну
ла
го
ло
вою, що намітка на її пле
чах
нас
тов
бур
чи
лась ви
ще од го
ло
-
ви.
В Мос
са
ковсько
го ли
це ніби за
-
ся
ло, очі заб
ли
ща
ли. Він був ла
-
ден ки
ну
тись Онисі в но
ги, але…
й очи
ма не по
во
ру
шив.
-
Я піду за вас заміж, хоч би мій
па
но
тець і панімат
ка не прис
та
-
ли на те, - знов ска
за
ла Они
ся й
при тих сло
вах ско
чи
ла з місця й
пе
ресіла на стілець, кот
рий сто
-
яв ко
ло Мос
са
ковсько
го; Мос
са
-
ковський не ви
дер
жав, вхо
пив її
ру
ку й поцілу
вав. Они
ся чмок
ну
-
ла йо
го в що
ку.
Мати, по
чув
ши цмо
кан
ня, сіп
-
ну
ла две
ри
ма й вско
чи
ла в ха
ту.
Мо
лоді сиділи, спус
тив
ши очі
до
до
лу. В Про
ко
по
вич
ки очі го
-
рі
ли, як жар. Во
на аж зблідла на
ви
ду.
-
Оце гар
но! Їй-бо
гу, гар
но! Я не
хо
чу, щоб ти, пан
но, до весілля
цмо
ка
лась з па
ни
ча
ми.
-
Їй-богу, я ні в чо
му не ви
нен, -
ти
хо про
мо
вив Мос
са
ковський,
схо
пив
шись з стільця й цілу
ючи
Про
ко
по
вич
ку в ру
ку.
Прокоповичка не зна
ла, що ро
-
би
ти, крут
ну
лась по світлиці сю
-
ди-ту
ди, аж намітка на їй зат
-
ряс
ла
ся, вис
ко
чи
ла в са
док і по
-
бігла в пасіку.
-
Ваша панімат
ка на ме
не чо
-
гось сер
дяться, - ска
зав Мос
са
-
ко
вський, - во
ни не од
да
дуть вас
за ме
не.
-
Як не од
да
дуть, то я са
ма піду,
- ска
за
ла Они
ся, див
ля
чись сер
-
ди
то на двері в кімна
ту.
Вони за
мовк
ли й жда
ли ста
рих,
як ка
ри.
Тим ча
сом Про
ко
по
вич
ка при
-
бі
г
ла в пасіку. Про
ко
по
вич вже
встав і по
ход
жав по пасіці. Жінка
нак
ри
ла йо
го мок
рим ряд
ном.
-
Йди вже до ха
ти та го
во
ри з
тим дя
ком. Вже приїхав, ма
буть,
по мою ду
шу! - крик
ну
ла Про
ко
-
по
вич
ка.
-
От і доб
ре, що приїхав: бу
де з
ким з нудьги по чарці ви
пи
ти, -
ска
зав Про
ко
по
вич.
-
Тобі тільки по чарці! Ти ла
ден
і свою ди
ти
ну про
пи
ти! Спить
собі, а я од
на кло
по
чусь та бігаю.
-
Вже прав
да, що розбіга
лась,
як кур
ка з яй
цем,- не да
ла га
-
разд і вис
па
тись. Чо
го ти при
бі
-
гла в пасіку гвал
ту
ва
ти? Що там
тра
пи
лось?
-
Балабуха од
бив Вільша
ни
цю
од Мос
са
ковсько
го. Ви
да
вай те
-
пер доч
ку за дя
ка!
-
А доч
ка що ка
же?
-
А доч
ка здуріла! Піди ще ти
по
ба
ла
кай з нею. Там цілується з
тим дур
ним дя
ком, і со
ро
му не
-
ма дівці.
-
Гм… гм… кру
ту ка
шу за
ва
ри
-
ли… Тре
ба щось ро
би
ти,- про
мо
-
вив Про
ко
по
вич, пря
му
ючи з жі
-
нкою до ха
ти.
Тим ча
сом Мос
са
ковський роз
-
ка
зав Онисі, що вільша
ницька
гро
ма
да не прий
ня
ла на па
ра
-
фію Ба
ла
бу
хи і що вла
ди
ка та
ки
од
дав йо
му Вільша
ни
цю, як то
го
ба
жа
ла гро
ма
да. Они
ся зна
ла,
що в такім разі її старі батьки за
-
раз про
хо
ло
нуть і заспіва
ють ін
-
шої.
Прокопович з жінкою увійшов
у світли
цю. Мос
са
ковський при
-
вітав
ся, пок
ло
нив
ся ни
зенько.
Про
ко
по
вич
ка сіла на ка
напі, на
-
ду
лась, ди
ви
лась на стіну й мов
-
ча
ла. Про
ко
по
вич, од
на
че, був
лас
кавіший до Мос
са
ковсько
го
й, не обер
та
ючись до жінки, зве
-
лів Онисі при
нес
ти горілки та
за
кус
ки.
-
Та наріж, Они
сю, тієї па
ля
ниці,
що ле
жить у хижці з са
мо
го вер
-
ху, - ска
за
ла Про
ко
по
вич
ка сер
-
ди
то.
Онися осміхну
лась. Звер
ху ле
-
жа
ла черст
ва па
ля
ни
ця. Они
ся
наріза
ла свіжої пух
кої па
ля
ниці
з ос
таннього пе
чи
ва й ви
нес
ла
пляш
ку з горілкою.
Випили по чарці. Мос
са
ковсь
-
кий мов
чав. Про
ко
по
вич
ка мов
-
ча
ла і все ди
ви
лась на стіну.
Про
ко
по
вич про
бу
вав роз
мов
ля
-
ти, але спро
сон
ня тільки позіхав
на ввесь рот. Він гля
нув на жін
-
ку,- жінка сиділа на
су
пив
шись і
не ду
ма
ла ро
та роз
ту
ля
ти.
-
Чого це ти, панімат
ко, так пи
-
льно ди
виш
ся на стіну? Чи му
хи
лічиш, чи що? - спи
тав Про
ко
по
-
вич у жінки.
Прокоповичка зир
ну
ла на чо
-
ловіка сер
ди
ти
ми очи
ма й по
ча
-
ла вже ди
ви
тись на гру
бу, не
на
-
че там бу
ла на
мальова
на якась
ду
же гар
на кар
ти
на.
В хаті знов ста
ло ти
хо. Про
ко
-
по
вич знов позіхнув і пе
рех
рес
-
тив ро
та. Всі мов
ча
ли. Про
ко
по
-
вич по
чав гніва
тись на жінку.
-
Отже ти, панімат
ко, за
ко
ха
-
лась в грубі. Ди
виш
ся та ди
виш
-
ся на неї й очей не зво
диш, -
знов зачіпав жінку Про
ко
по
вич.
-
Говори вже ти, - мені не
ма чо
-
го го
во
ри
ти, - сер
ди
то обізва
ла
-
сь Про
ко
по
вич
ка, не зво
дя
чи
очей з гру
би.
Онися сміялась не ус
та
ми, а
очи
ма. Мос
са
ковський ди
вив
ся
на діл.
-
Випиймо ще по чарці. Мо
же, з
чар
ки до
бу
де
мо роз
мо
ви, - ска
-
зав Про
ко
по
вич до Мос
са
ковсь
-
ко
го, на
ли
ва
ючи по другій.
Випили по другій, й язи
ки сп
-
ра
в
ді за
раз розв'яза
лись. Про
ко
-
по
вич став роз
пи
ту
ва
ти Мос
са
-
ковсько
го про Вільша
ни
цю, але
зда
ле
ки. Він не
на
че совістив
ся
пи
та
ти за те, що Ба
ла
бу
ха од
бив
од Мос
са
ковсько
го вільша
ниць
-
ку па
рафію. В йо
го думці вис
ло
труд
не пи
тан
ня, й він об
ми
нав
йо
го навк
ру
ги.
-
Як же ви, Ха
ри
то
не, ду
маєте
те
пер роз
по
ря
ди
тись со
бою? -
спи
тав Про
ко
по
вич у Мос
са
ков
-
сько
го.
-
Мені тре
ба скоріше же
ни
тись,
щоб ча
сом знов хтось не од
бив у
ме
не Вільша
ниці, - ска
зав Мос
са
-
ковський.
Прокоповичка зве
ла очі з гру
би
на двері.
-
Як же так! А Ба
ла
бу
ха де дів
-
ся? - спи
тав Про
ко
по
вич.
-
Балабуха му
сив виїха
ти з Ві
-
льша
ниці, бо йо
го гро
ма
да не
при
й
ня
ла на па
рафію. Вла
ди
ка
та
ки од
дав мені вільша
ницьку
па
рафію, - од
повів Мос
са
ковсь
-
кий.
Прокоповичка пе
ре
ве
ла очі з
две
рей і ви
ря
чи
ла їх на Мос
са
ко
-
всько
го. Они
сині очі не
на
че ре
-
го
та
лись.
-
Таки од
дав вам па
рафію? - аж
крик
нув Про
ко
по
вич, ско
чив
ши
з місця.
-
Оддав. Гро
ма
да нас
то
яла на
своєму. Те
пер мені тре
ба поспі
-
ша
ти, щоб па
рафія знов не втек
-
ла з рук, - ска
зав Мос
са
ковський.
-
Голубчику, Ха
ри
то
не! Поз
до
-
ров
ляю вас од щи
ро
го сер
ця! -
крик
нув Про
ко
по
вич і ки
нув
ся
обніма
ти й цілу
ва
ти Мос
са
ков
-
сь
ко
го.
Прокоповичка й собі зня
лась з
ка
на
пи й ки
ну
лась про
жо
гом об
-
німа
ти та цілу
ва
ти Мос
са
ковсь
-
ко
го. Всі ста
ли ве
селі, го
во
рючі,
всі го
во
ри
ли, й ніхто ніко
го не
слу
хав. Про
ко
по
вич
ка забіга
ла
по хаті, вско
чи
ла в кімна
ту й
знов убігла в світли
цю. Они
ся
смі
ялась, за
ту
лив
шись ру
ка
вом.
-
А що, панімат
ко! Ко
ли полічи
-
ла всі му
хи на стіні, то став мо
-
го
рич. Ви
нось на
лив
ки, нас
той
-
ки, запікан
ки! Да
вай на стіл пи
-
ро
ги, ка
лачі, ма
тор
же
ни
ки, які
ма
єш. Да
вай ра
зом по
лу
день і
ве
че
рю, - кри
чав Про
ко
по
вич.
Прокоповичка ки
ну
лась в хиж
-
ку, в пе
кар
ню, гук
ну
ла на най
-
ми
чок. В пе
карні за
то
пи
ли в пе
-
чі. За
кир
ка
ли під но
жем ку
ри.
Най
мит впіймав по
ро
ся. В світ
-
ли
цю не
на
че на кри
лах влетіли
пляш
ки з на
лив
ка
ми та нас
той
-
ка
ми. Десь узя
лись пи
ро
ги в
сме
тані, буб
ли
ки на яй
цях, ма
-
ков
ни
ки, пун
ди
ки. Чар
ка пішла
за чар
кою. Они
ся ви
нес
ла таріл
-
ки з горіха
ми та фіга
ми. Усім
ста
ло ве
се
ло. Мос
са
ковський ро
-
з
го
во
рив
ся, роз
чер
вонівся, по
ве
-
селішав. Про
ко
по
вич
ка лю
бень
-
ко ди
ви
лась на йо
го делікат
не з
рум'янця
ми ли
це й те
пер дові
-
да
лась, що він схо
жий не на че
-
хо
ню, а на хохітвянсько
го па
на.
-
Тепер хоч і під вінець! - са
ма
про
хо
пи
лась Про
ко
по
вич
ка, ви
-
пив
ши чар
ку запікан
ки. - Не
ма
нам чо
го для
тись. Ми те
пер зо
-
всім об
ро
би
лись на полі. Ро
би
ти
не
ма чо
го, а гу
ля
ти маємо до
-
волі ча
су.
-
Про ме
не, хоч і за
раз, - ска
зав
Мос
са
ковський, - справді, не
ма
для чо
го одк
ла
да
ти діла!
-
Шкода, що ви не приїха
ли з
бра
том! А ми б оце по
го
во
ри
ли з
ним, як з сва
том, - го
во
ри
ла Про
-
ко
по
вич
ка, лю
бенько заг
ля
да
ю
-
чи Мос
са
ковсько
му в очі. - Ми
та
ки своєї доч
ки не зо
би
ди
мо: є
в нас, хва
ли
ти бо
га, й ху
до
ба, й
коні, й во
ли, й плу
ги, й пасіка.
"Воно так, а все-та
ки кра
ще б
бу
ло при
вез
ти з со
бою повіто
во
-
го сва
та от
ця Мельхи
се
де
ка та
повіто
ву сва
ху Мар
ту, - по
ду
мав
собі Мос
са
ковський, - бо старі на
сло
вах, - як на цим
ба
лах, а на ді
-
лі - як на та
ла
лай
ці!"
-
І спа
сибі вам, панімат
ко! Хто ж
не знає про ва
шу добрість? Про
це не
ма чо
го й ка
за
ти, - ска
зав
Мос
са
ковський.
-
Як ста
не
те свя
ще
ни
ком в Ві
-
льша
ниці, то опо
рядіть церк
ву,
як я свою опо
ря
див. Там церк
ва
ду
же ста
ра, й об
ра
зи такі, що на
їх навіть нічо
го вже не вид
но. От
пок
лич
те мо
го ма
ля
ра! Він вам
так об
ма
лює церк
ву, що ви тіль
-
ки очі витріщи
те! - ра
див Про
ко
-
по
вич.
-
Покличу, отець Сте
пан, і зве
-
лю йо
му на
ма
лю
ва
ти та
ку са
му
"Не
опа
ли
му ку
пи
ну", як у вашій
церкві.
-
І страш
ний суд на
ма
люй
те, - в
вільша
ницькій церкві не
ма на
-
віть страш
но
го су
да.
-
Буде й страш
ний суд, ще й у
пеклі зве
лю на
ма
лю
ва
ти бо
гус
-
лавсько
го ста
но
во
го та канівсь
-
ко
го сто
ло
на
чальни
ка.
-
Невже! - крик
нув Про
ко
по
вич.
- Отам їх, прок
ля
ту
щих, на
ма
-
люй
те. Там їм уго
то
ва
не місце!
-
Та не за
будьте й Ба
ла
бу
ху там
на
ма
лю
ва
ти з йо
го гу
бою, - кри
-
к
ну
ла Они
ся, пог
ля
да
ючи ско
са
на матір.
-
Звелю на
ма
лю
ва
ти й Ба
ла
бу
-
ху в пеклі, бо він то
го вар
тий, -
ска
зав Мос
са
ковський, осміха
-
ючись.
-
Та ще звеліть по
че
пи
ти йо
му
че
рез плечі на мо
туз
ку зо два
гар
бу
за, - глу
зу
ва
ла Они
ся.
-
Говори-бо, доч
ко, та й міру
знай! Де ж ти ба
чи
ла на об
ра
зах
гар
бу
зи? Ще що ви
га
дай! - сер
-
ди
то обізва
лась Про
ко
по
вич
ка.
Онися сха
ме
ну
лась, за
мовк
ла й
тро
хи зля
ка
лась, чи не ска
за
ла
во
на ча
сом чо
го ду
же грішно
го.
Чарка хо
ди
ла з рук в ру
ки. Пля
-
ш
ки спо
рож
ня
лись. І гость і гос
-
по
дар з гос
по
ди
нею все по
луд
-
ну
ва
ли, по
ки не поспіла ве
че
ря.
Про
ко
по
вич
ка по
ча
ла зас
те
ля
ти
стіл і го
ту
ва
ти ве
че
рю.
-
Оце ж я на
ва
ри
ла й на
пек
ла,
та не бу
де ко
му ве
че
ря
ти, - ска
-
за
ла Про
ко
по
вич
ка.- Ко
ли б гос
-
подь приніс яких гос
тей, або
що.
-
Правду ка
жеш, панімат
ко! Як
-
би гос
подь пос
лав гос
тей, то все
б та
ки більше з'їлось і ви
пи
лось
в кум
панії, - ска
зав Про
ко
по
вич.
- Чи не пос
ла
ти б поб
ли
зу в Су
-
холіси або в Чер
кас та поп
ро
си
-
ти ба
тю
шок та ма
ту
шок.
-
Та вже, та
ту, за
то
го й сон
це за
-
й
де. Там, ма
буть, і спа
ти вже ла
-
го
дяться, - обізва
лась Они
ся.
Ще не по
да
ли на стіл ве
чері, як
двері рип
ну
ли, й в світли
цю уві
-
й
шов свя
ще
ник, стар
ший Ха
ри
-
тонів брат.
-
Десь гос
подь пос
лу
хав моєї
мо
лит
ви й приніс вас не
на
че на
кри
лах! - крик
нув Про
ко
по
вич і
ки
нув
ся обніма
ти та цілу
ва
ти
гос
тя.
Прокоповичка ки
ну
лась до гос
-
тя й ніби по
че
пи
лась на йо
го
шиї. Они
ся цілу
ва
ла йо
го ру
ки, а
Ха
ритін за гур
том ки
нув
ся й собі
цілу
ва
тись з бра
том, не
на
че не
ба
чив
ся з ним півсотні років. Усі
ста
ли ще ве
селіші. Всі го
во
ри
ли,
га
ла
су
ва
ли на всю ха
ту, не зна
-
ли, де сісти, де ста
ти.
-
Тепер моя ве
че
ря не про
па
де!
- ска
за
ла Про
ко
по
вич
ка й по
-
бігла в пе
кар
ню.
Незабаром на столі з'яви
лась
ціла ку
па наріза
ної па
ля
ниці та
пи
рогів, пляш
ки та чар
ки. Се
ред
сто
ла в мисці прос
тяг
ло
ся пе
че
-
не по
ро
ся з хріном в зу
бах, як на
ве
лик
день. Про
ко
по
вич
ка обс
те
-
ли
ла край сто
ла руш
ни
ка
ми,
щоб ути
ра
ти гу
би й ру
ки. Всі
сіли за стіл, ви
пи
ли по чарці нас
-
той
ки й так тер
ну
ли по
ро
ся, що
од йо
го швид
ко зос
та
лись тіль
-
ки кісточ
ки. Після по
ро
ся
ти най
-
мич
ка при
нес
ла са
ля
тир
ку сма
-
же
них кур
чат. Й кур
ча
та десь ді
-
лись, не
на
че по
летіли на сіда
ло.
За кур
ми при
летіли на стіл пе
-
чені кач
ки, на
чи
нені яб
лу
ка
ми, -
й кач
ки не
на
че пірну
ли під во
ду.
За кач
ка
ми вис
ко
чи
ли з кімна
ти
шу
ли
ки з ма
ком та з ме
дом, - і
шу
ли
ки щез
ли. На
лив
ка з пля
-
шок не
на
че ввіхо
ди
ла в стіл, і
ввіхо
ди
ла ду
же швид
ко.
-
Ну, гос
по
ди
не, по
ки ще наші
язи
ки по
вер
та
ються в роті, по
-
го
во
ри
мо по-бо
жо
му за весілля.
Ко
ли нам справ
ля
ти весілля? -
спи
тав Про
ко
по
вич.
-
Воля ва
ша, отець Сте
пан, - од
-
ка
зав Мос
са
ковський, - а на мою
дум
ку весілля не
ма чо
го одк
ла
-
да
ти.
-
Авжеж, не
ма чо
го одк
ла
да
ти, -
ска
за
ла й Про
ко
по
вич
ка, - час
су
хий, теп
лий, по
го
жий, над
ворі
го
ди
на. В нас усього, хва
ли
ти бо
-
га, до
волі. Та ще ко
ли б ча
сом
знов па
рафія не втек
ла.
-
О, вже не вте
че! - обізвав
ся Ха
-
ри
тонів брат. - Ми вже прип'яли
її доб
рим на
ли
га
чем. Дру
гий Ба
-
ла
бу
ха не швид
ко най
деться.
-
Хто йо
го знає… ко
ли б ча
сом
гро
ма
да не пе
ре
ду
ма
ла, - при
ки
-
ну
ла Про
ко
по
вич
ка, ско
са пог
-
ля
да
ючи на Ха
ри
то
но
во
го бра
та,
кот
рий і сам був би ра
дий, щоб
па
рафія зірну
ла з Ха
ри
то
но
вої
гнуз
деч
ки та втек
ла до йо
го.
-
А да
вай
те спра
ви
мо весілля
че
рез тиж
день в неділю! - ска
зав
Про
ко
по
вич.
-
Про ме
не й в неділю. В су
бо
ту
спе
че
мо ко
ро
вай та шиш
ки, а в
неділю й до вінця, - ска
за
ла Про
-
ко
по
вич
ка, поп
рав
ля
ючи на го
-
лові очіпок та намітку.
Вечеря скінчи
лась. Усі вста
ли з-
за сто
ла, обер
ну
лись до об
разів і
заспіва
ли. Стар
ший Мос
са
ков
сь
-
кий про
возг
ла
сив "мно
гая літа"
гос
по
да
реві, потім гос
по
дині й
мо
ло
дим. Усі заспіва
ли "мно
гая
літа". В світлиці ста
ло душ
но.
Про
ко
по
вич по
од
чи
няв усі вік
-
на. В ха
ту по
ли
лась тон
ка про
хо
-
ло
да су
хої теп
лої осені. 3орі пи
-
ш
но бли
ща
ли над сад
ком на те
-
м
н
о
му, аж чор
но
му небі. Всі по
-
сіда
ли й тільки соп
ли та об
ти
ра
-
ли піт з ли
ця. Роз
мо
ва не клеї
-
лась. Всі жму
ри
ли очі. Про
ко
по
-
вич позіхнув на всю ха
ту, за ним
позіхнув стар
ший Мос
са
ковсь
-
кий, а потім позіхну
ла то
ненько
в ру
кав і Про
ко
по
вич
ка. Тільки
мо
лоді не позіха
ли в ку
точ
ку.
Они
ся все ще
бе
та
ла Ха
ри
то
нові,
як Ба
ла
бу
ха приїздив сва
та
ти її,
як во
на нак
ла
ла йо
му в віз гар
-
бузів. Ха
ритін ти
хо сміявся й не
зво
див очей з її ма
леньких пов
-
них уст, котрі ми
готіли й во
ру
-
ши
лись - і з-під кот
рих бли
ща
ли
дрібні білі зуб
ки.
-
Тепер хоч і до
до
му, - ска
зав
стар
ший Мос
са
ковський.
-
Та зос
таньтесь но
чу
ва
ти, -
про
сив Про
ко
по
вич, со
ва
ючись
на стільці, - ніч тем
на, а вам тре
-
ба пе
реїзди
ти че
рез Рось. Бо
ро
-
ни бо
же якої на
пасті!..
Прокоповичка мов
ча
ла. Їй зда
-
ва
лось, що за ніч па
рафія вте
че
од Ха
ри
то
на, як він не поїде но
-
чу
ва
ти в Вільша
ни
цю.
Моссаковський встав і по
чав
про
щаться. За ним встав і Ха
ри
-
тін. Гості розп
ро
ща
лись.
-
Вип'ємо ж на до
ро
гу, щоб ко
-
ле
са підма
за
ти, - про
сив Про
ко
-
по
вич, на
ли
ва
ючи по чарці.
Випили до коліс.
-
Вип'ємо ж і по другій, щоб ва
-
шим ко
ням бу
ло ве
селіше бігти,
- знов прип
ро
шу
вав Про
ко
по
вич.
Випили і до ко
ней і вип
ро
ва
ди
-
ли гос
тей на га
нок з свічка
ми,
пляш
ка
ми та чар
ка
ми. На ган
ку
ще ви
пи
ли, щоб до
ро
га сла
ла
ся
ска
тер
тю. Про
ко
по
вич пок
ли
кав
по
го
ничів і по
час
ту
вав їх, щоб
во
ни ча
сом не пе
ре
ки
ну
ли гос
-
тей. Вже бу
ла глу
па ніч, як гості
ру
ши
ли з дво
ру. По ти
хо
му, ніби
мерт
во
му селі го
лос
но за
то
рох
-
тіли во
зи, й той гук за
мер десь
гли
бо
ко вни
зу над Рос
сю.
-
А що, ма
мо, чи бу
ду я со
ло
мою
то
пи
ти та горш
ком во
ду но
си
-
ти? - спи
та
ла Они
ся.
-
О, те
пер, панімат
ко, вже не бі
-
гай, як кур
ка з яй
цем, та не бу
ди
ме
не, як я бу
ду од
по
чи
ва
ти в
пасіці.
-
Смійтесь, смійтесь з ма
тері, а
ма
ти те
пер на
тан
цюється, по
ки
ще й весілля нас
та
не.
-
Танцюй, вра
же, як пан ка
же! -
жар
ту
вав Про
ко
по
вич. - А доб
-
рий чо
ловік оцей Ха
ритін, та та
-
кий ти
хий, та лю
бить об
ра
зи, ще
й доб
ру гор
тань має. Шко
да ті
-
льки, що не бас!
Через тиж
день в су
бо
ту в пе
ка
-
рні па
нот
ця Про
ко
по
ви
ча після
раннього обіду мо
ло
диці роз
по
-
ча
ли бга
ти ко
ро
вай та шиш
ки.
Про
ко
по
вич
ка пок
ли
ка
ла з се
ла
за
можніших ха
зяй
ок.
Приїхали ма
туш
ки, ро
дич
ки
Про
ко
по
ви
чеві. Мо
ло
диці пос
та
-
ви
ли се
ред пе
карні два сто
ли,
по
ми
ли по лікті ру
ки, ста
ли кру
-
гом сто
ла й ви
ки
ну
ли з но
чов ті
-
сто. Ти
тар
ка по
ча
ла ду
же то
не
-
сеньким го
ло
сом пісні до ко
ро
-
ваю:
Світи, бо
же, з раю
До на
шо
го ко
ро
ваю,
Щоб бу
ло вид
не
сенько
Кра
яти дрібне
сенько!
За ти
тар
кою заспіва
ли мо
ло
-
диці й ма
туш
ки. Ру
ки і кру
гом
сто
ла за
веш
та
лись, за
во
ру
ши
-
лись. Голі лікті дри
жа
ли, во
ру
-
ши
лись, зачіпа
ли один дру
го
го,
сту
ка
лись один об дру
гий. Білі й
чорні ру
ки біга
ли по тісті, ви
-
роб
ля
ли шиш
ки, ви
ка
чу
ва
ли,
роз
ка
чу
ва
ли довгі ка
ча
лоч
ки,
розпліску
ва
ли, вирізу
ва
ли зуб
-
чи
ка
ми. Одні ру
ки скру
чу
ва
ли
зуб
часті ка
чал
ки в шиш
ки, другі
ліпи
ли го
лу
би, треті наліплю
ва
-
ли їм з чер
нуш
ки очі, вирізу
ва
ли
зуб
чи
ка
ми по
яс
ки на вер
шок ко
-
ро
ваю. На дру
го
му столі уби
ра
-
ли шиш
ка
ми та го
луб
ка
ми здо
-
ро
вий та дов
гий ко
ро
вай, об
ти
-
ка
ли йо
го мин
да
лем та род
зин
-
ка
ми. Пісня співа
лась за піснею.
Другі мо
ло
диці міси
ли діжу та
тісто на па
ля
ниці в здо
ро
вих но
-
ч
вах. Де
котрі по
ра
лись ко
ло пе
-
чі. Огонь в печі па
лав; по
лум'я
гу
ло та тріща
ло. Мо
ло
диці жар
-
ту
ва
ли, док
ла
да
ли од
на другій,
знов співа
ли, то пе
рес
та
ва
ли, то
знов по
чи
на
ли: "Світи, бо
же, з
раю до на
шо
го ко
ро
ваю!"
А світи
ти не ду
же бу
ло тре
ба,
бо сто
яв чу
до
вий яс
ний осінній
день, які бу
ва
ють пе
ред пок
ро
-
вою. В вікно ли
ло
ся ве
се
ле теп
-
ле сон
це. Пе
кар
ня бу
ла за
ли
та
та
ким яс
ним світом, що по
лум'я
в печі тільки чер
воніло, буцім
на
мальова
не на по
лотні.
Молодиці вкри
ли увесь піл і ле
-
жан
ку шиш
ка
ми, по
ви
роб
лю
ва
-
ли па
ля
ниці. Ко
ро
вай пок
ла
ли
на віці од діжі й обліпи
ли віко
навк
ру
ги вос
ко
ви
ми свічеч
ка
ми,
на кот
рих лед
ве бу
ло примітно
білі пля
ми ог
ню. З печі виг
реб
ли
жар.
Поклали на припічок дві ло
па
-
ти й з пісня
ми по
нес
ли на віці
се
ред свічок ко
ро
вай, приспіву
-
ючи до печі, як до жи
вої лю
ди
-
ни: "Пе
че на
ша, пе
че, спе
чи нам
ко
ро
вай гре
че!"
Посадивши ко
ро
вай та шиш
ки
в піч, мо
ло
диці по
ми
ли ру
ки,
зас
ла
ли сто
ли ска
тер
тя
ми. В пе
-
кар
ню увійшла Про
ко
по
вич
ка й
Они
ся й ви
нес
ли пляш
ки з го
рі
-
лкою та по
лу
день. Они
ся по
дя
-
ку
ва
ла мо
ло
ди
цям і по
час
ту
ва
ла
усіх з своїх рук. Мо
ло
диці при
-
ліпи
ли на дні діжі свічки, посві
-
ти
ли їх, нак
ри
ли віком, ста
ли в
кру
жок, підня
ли діжу на ру
ках
вго
ру, тричі обк
ру
ти
лись з ді
-
жею й стук
ну
ли нею по тричі за
кож
ним ра
зом в сво
лок. Все, що
бу
ло в хаті, заспіва
ло. 3аспіва
ли
навіть старі ба
би, зга
ду
ючи ті
давні ча
си, ко
ли ще во
ни бу
ли
мо
ло
ди
ми, як для їх ко
лись бга
-
ли ко
ро
вай. Хвилі співів за
ли
ли
пе
кар
ню, роз
ля
га
лись по світ
ли
-
ці й че
рез од
чи
нені двері й вікна
ли
лись по селі.
Поки ко
ро
вай пікся, мо
ло
диці
пи
ли, по
луд
ну
ва
ли, цо
ко
та
ли та
приспіву
ва
ли до ко
ро
ваю, щоб
він і випікся, й виріс вго
ру, як го
-
ра. Вже пе
ред ве
чо
ром вий
ня
ли
з печі ко
ро
вай, кот
рий і справді
ду
же вдав
ся. Іде раз заспіва
ли
мо
ло
диці й розійшли
ся по ха
тах,
не
су
чи кож
на в ру
ках весільну
шиш
ку на гос
ти
нець дітям.
Тим ча
сом як мо
ло
диці бга
ли
ко
ро
вай, Про
ко
по
вич опо
ряд
жу
-
вав клу
ню. Ха
ти бу
ли не ве
ликі,
а гос
тей ма
ло наїха
ти ба
га
то.
На
й
ми
ти ви
нес
ли сно
пи з зас
то
-
ронків, чис
то ви
ме
ли всю клу
-
ню, вби
ли тік, по
ли
ли во
дою.
Сті
ни по
завішу
ва
ли ки
ли
ма
ми,
ряд
на
ми, прос
ти
рад
ла
ми, об
тяг
-
ли шмат
ка
ми небіле
но
го по
лот
-
на. В од
но
му зас
то
рон
ку пос
та
-
ви
ли сто
ли й ос
ло
ни для му
зик,
в дру
го
му пос
та
ви
ли довгі ряд
-
ки столів для гос
тей. По обид
ва
бо
ки то
ку пов
би
ва
ли кілки, а на
кілках повіша
ли ліхтарі, щоб
світ па
дав на тік, де ма
ла тан
цю
-
ва
ти мо
ло
да з друж
ка
ми. В ти
та
-
ревій хаті пат
ра
ли пти
цю та по
-
ро
ся
та, а на го
роді сма
ли
ли ка
-
ба
на. Про
ко
по
вич привіз з Бо
-
гус
ла
ва доб
ре ба
ри
ло горілки.
Про
ко
по
вич
ка по
ви
то
чу
ва
ла з
ба
ри
лець усі на
лив
ки, які бу
ли в
неї в льоху, на
ва
ри
ла ва
ре
ну
хи,
медів. Скрізь кипіла ро
бо
та, ск
-
рі
зь во
ру
ши
лись лю
ди. Мо
ло
ди
-
ці пек
ли, сма
жи
ли, ва
ри
ли та
знов сма
жи
ли. Вже в глу
пу ніч
усі, ду
же по
том
лені, по
ля
га
ли
спа
ти.
В неділю ра
ненько Они
ся про
-
ки
ну
лась пе
редніше за всіх. Їй
не спа
лось, хоч над
ворі тільки
що роз
вид
ню
ва
лось. Во
на вста
-
ла, на
ки
ну
ла жу
пан і вий
шла в
са
док. В ціло
му домі всі ще спа
-
ли після ве
ли
кої вчо
рашньої
пра
ці та біга
ни
ни. Скрізь бу
ло
ти
хо. В селі десь да
ле
ко бу
ло чу
-
ти, як співа
ли півні та рев
ли ко
-
ро
ви. Они
ся пішла стеж
кою по
-
над са
мою го
рою. Не
бо синіло,
як ши
ро
ке шат
ро, й вкри
ва
ло
ти
ху, сон
ну зем
лю. Вни
зу дріма
-
ла во
да в Росі й ти
хо лисніла
про
ти чер
во
но
го не
ба. За Рос
сю,
на поділлі, на рівнині не
на
че
спав гус
тий ду
бо
вий ліс. Са
док
на горі, ви
сокі бе
ре
ги Росі, вкри
-
ті ліса
ми, не
на
че ду
му ду
ма
ли,
див
ля
чись на Рось, на гус
тий ліс,
на чер
во
не не
бо над лісом. Гус
та
осіння ро
са аж до
до
лу гну
ла ще
зовсім зе
ле
ний лист на де
реві.
Над
ворі ніби ще сто
яло літо, й
тільки по
ло
ви
на по
жовк
ло
го
ли
с
ту на шов
ко
ви
цях бли
ща
ла,
ніби на
ве
де
на зо
ло
том, і на
га
ду
-
ва
ла, що вже ми
ну
ло літо.
Онися ки
ну
ла очи
ма на са
док,
на густі ліси, на Рось, на густі ку
-
пи чор
ноб
ривців та гвоз
диків,
зга
да
ла, що во
на сьогодні він
-
чається, й по
чу
ва
ла, що її сер
це
взяв ти
хий жаль. Їй ста
ло жал
ко
й сад
ка, й Росі, й батько
вої ха
ти.
Во
на по
ве
ла очи
ма на ши
рокі
по
ля та лу
ки за Рос
сю, де мріли
в Вільша
ниці вер
би та груші, й
по
чу
ва
ла, що її сер
це за
во
ру
ши
-
лось од ра
дощів.
"Там я бу
ду гос
по
ди
нею, ма
ти
-
му своє гос
по
дарст
во, свою ху
-
до
бу… Там моє царст
во й панст
-
во!" - по
ду
ма
ла Они
ся й по
чу
ти
-
ла, що її ду
ша заг
ра
ла. Во
на гор
-
до підня
ла го
ло
ву й ще раз ки
-
ну
ла очи
ма на ши
ро
ку-ши
ро
ку,
пиш
ну кар
ти
ну за Рос
сю й на
-
віть не приміти
ла, як з-за гус
то
-
го лісу ви
ко
ти
лось пиш
не сон
це,
об
ви
те ко
рот
ким чер
во
ним ог
-
няс
тим промінням, і про
ни
за
ло
ку
че
ряві важкі вер
хи дубів. "Там
моє царст
во й панст
во! Там я бу
-
ду гос
по
ди
нею!" - по
ду
ма
ла
Они
ся й спокійна та гор
да вер
-
ну
лась до ха
ти.
-
А що, доч
ко! Час тобі уби
ра
-
тись до вінця. За
то
го задз
во
нять
на ут
ре
ню, - ска
за
ла ма
ти, зус
т
-
рі
ча
ючи Они
сю на ган
ку.
Ще не встиг
ла Они
ся вми
тись,
в ха
ту поп
рибіга
ли вже уб
рані в
квітки та стрічки друж
ки, доч
ки
ба
га
тих гос
по
дарів на селі. Дів
-
ча
та зап
ле
ли Онисі ко
си, пок
ла
-
ли на го
ло
ву стрічки, заквітча
ли
всю го
ло
ву квітка
ми, наділи че
-
р
во
не товс
те на
мис
то з зо
ло
ти
-
ми ду
ка
ча
ми. Они
ся наділа до
-
ро
гу плах
ту, зат
ка
ну жов
тим та
білим шов
ком, одяг
лась в яс
но
-
си
ню юб
ку з срібни
ми квітка
ми,
вбу
лась в чер
воні че
ре
вич
ки й
взя
ла в ру
ку ви
ши
ва
ний руш
-
ник. Задз
во
ни
ли в дзвін, і Они
ся
з друж
ка
ми пішла до церк
ви.
Незабаром приїхав Мос
са
ковсь
-
кий з бо
яра
ми, а за ним по
ча
ли
з'їжджа
тись йо
го близькі ро
ди
-
чі. Мо
лоді зап
ри
час
ти
лись і, по
давньому зви
чаю, після служ
би
повінча
лись. Во
ни вий
шли з це
-
рк
ви, а за ни
ми слідком ру
ши
ли
всі лю
ди з церк
ви й за
ли
ли ули
-
цю. Ко
ло кож
но
го дво
ру в во
ро
-
тях сто
яли зас
те
лені сто
ли, а на
кож
но
му столі ле
жав хліб і дрі
-
бок солі. Кож
ний гос
по
дар поз
-
до
ров
ляв мо
ло
дих з хлібом та
сіллю. Про
ко
по
вич
ка стріла мо
-
ло
дих на ган
ку, де сто
яв зас
те
ле
-
ний стіл і ле
жав хліб та сіль; во
-
на поб
ла
гос
ло
ви
ла мо
ло
дих хлі
-
бом, і од
на ро
дич
ка об
си
па
ла їх
вівсом, пше
ни
цею, по
по
ло
вині з
мідни
ми та дрібни
ми срібни
ми
грішми. Дітво
ра ки
ну
лась ло
ви
-
ти гроші, ла
зи
ла по землі, ха
па
-
лась, штов
ха
лась, пха
лась. Де
ко
-
т
рі хлопці по
ча
ли би
тись. Підня
-
в
ся шум та га
лас. Сон
це яс
но ся
-
ло по го
ло
вах дівчат та мо
ло
ди
-
ць, по чор
них го
ло
вах чо
ловіків
та па
рубків, котрі во
ру
ши
лись
по дворі та кру
гом ган
ку, до
ки
мо
лоді пішли в світли
цю й сіли
за стіл обіда
ти.
По обіді по
ча
ли з'їжджа
тись на
весілля гості. Наїха
ло ба
га
то су
-
сід. Приїхав і отець Мельхи
се
дек
з Мар
тою. Се
ред світлиці пос
та
-
ви
ли дов
гий стіл; на столі пос
та
-
ви
ли сос
но
ве гільце, пок
ла
ли
ко
ро
вай, уб
ра
ний су
хозліткою,
пок
ла
ли шиш
ки. Друж
ки заквіт
-
ча
ли гільце ка
ли
ною та пу
чеч
ка
-
ми з ко
лосків вівса. Они
сю по
са
-
ди
ли на по
саді, а за сто
лом по
сі
-
да
ли друж
ки, доч
ки свя
ще
ників
і гос
по
дарів з се
ла. Друж
ки спі
-
ва
ли пісні. Вже сон
це ста
ло звер
-
та
ти на вечір, як Они
сю ви
ве
ли з
по
са
ду й во
на пішла з друж
ка
ми
тан
цю
ва
ти в клу
ню. Му
зи
ки сі
-
ли в од
но
му зас
то
рон
ку, в дру
го
-
му посіда
ли довгі ряд
ки гос
тей
кру
гом столів, де сто
яли всякі
за
кус
ки та на
пит
ки. Се
ред клуні
друж
ки по
ча
ли танці. Ко
ло обох
ши
ро
ких две
рей тов
пи
лась ве
-
ли
ка си
ла на
ро
ду з ціло
го се
ла.
Ба
гатіші гос
по
дарі з се
ла з жін
-
ка
ми сиділи за сто
ла
ми. Ма
туш
-
ки бу
ли пе
ремішані з мо
ло
ди
ця
-
ми й тільки одрізня
лись од їх
біліши
ми намітка
ми, тов
щим
на
мис
том з зо
ло
ти
ми ду
ка
ча
ми
та пар
че
ви
ми жу
па
на
ми.
Сонце зай
шло. В клуні посвіти
-
ли свічки та ліхтарі, а му
зи
ки
все гра
ли, а дівча
та з па
ни
ча
ми
тан
цю
ва
ли. На сто
ли по
ча
ли по
-
да
ва
ти ве
че
рю. Чар
ка хо
ди
ла
кру
гом столів без
пе
рес
та
ну. Де
-
котрі гості не ви
дер
жа
ли спра
-
ви, повс
та
ва
ли з-за столів і пі
-
шли в повітку на сіно спа
ти. Але
всі в той день бу
ли ще зви
чай
-
ненькі. Старі дер
жа
лись і не ду
-
же на
пи
ва
лись, до
ки на весіллі
гу
ля
ли пан
ни та па
ничі, - їх день
був в по
неділок. Тільки в глу
пу
північ все за
тих
ло. Старі по
ля
га
-
ли спа
ти: хто та
ки в клуні, хто в
повітці. Ма
туш
ки розійшлись
спа
ти по ха
тах по селі.
В по
неділок ра
ненько поп
ро
ки
-
да
лись гості й ба
ла
ка
ли, ле
жа
чи
в клуні на сіні.
-
А що, отець Мельхи
се
дек, чи
шу
мить в го
лові після вчо
ра
ш
-
нього весілля? - спи
тав Про
ко
-
по
вич, тор
ка
ючи ліктем сво
го
сусіда.
-
В ме
не та
ка го
ло
ва, що од од
-
но
го дня не за
шу
мить, - ска
зав
отець Мельхи
се
дек, по
тя
га
ючи
-
сь під ко
жу
хом, - мо
же, за
шу
ми
-
ть аж сьогодні вве
чері. А в те
бе,
отець Сте
пан, шу
мить?
-
Шумить, але, ма
буть, од му
-
зик, бо щось не ду
же хо
четься
со
ло
них огірків. Ска
за
ти прав
ду,
не
ма після чо
го й пох
ме
ля
тись.
Але час уже мо
ло
дих скри
ва
ти!
А чо
го це ви й досі ле
жи
те? Вста
-
вай
те, та бу
де
мо мерщій скри
ва
-
ти мо
ло
дих, бо вже по чарці хо
-
четься, - крик
нув Про
ко
по
вич на
гос
тей.
Гості во
ру
ши
лись, позіха
ли, по
-
тя
га
лись, але ніхто не ква
пив
ся
вста
ва
ти. Ра
нок був ти
хий, але
хо
лод
ненький, так гар
но бу
ло
ви
ле
жу
ва
тись на м'яко
му сіні
під теп
ли
ми ук
ри
ва
ла
ми.
-
Та й ле
дачі ж з вас лю
ди! -
крик
нув отець Мельхи
се
дек. -
Не
ма на вас моєї жінки, во
на б
оце да
ла вам доб
рої про
чу
хан
ки.
А до
ки ви ка
ча
ти
ме
тесь? А де
мій дрю
чок?
Отець Мельхи
се
дек ско
чив з
місця й ки
нув
ся стя
га
ти з гос
тей
усякі ук
ри
ва
ла. Ох
ва
чені хо
ло
-
дом, гості позс
ка
ку
ва
ли й ха
па
-
лись за ко
жу
хи. Мельхи
се
дек по
-
за
би
рав ко
жу
хи й ви
ки
нув їх за
клу
ню. Гості за
во
ру
ши
лись, по
-
вс
та
ва
ли.
Тим ча
сом Про
ко
по
вич
ка з сва
-
ш
ка
ми приб
ра
ла Они
сю, на
ки
-
ну
ла їй на го
ло
ву хуст
ку, й усі
гості пішли з мо
ло
ди
ми до церк
-
ви. Му
зи
ки йшли за мо
ло
ди
ми й
гра
ли до са
мо
го цвин
та
ря. Мо
-
ло
дих скри
ли й по
ве
ли з му
зи
-
ка
ми в ха
ту. Они
сю за
вертіли в
намітку й по
ве
ли в клу
ню до
сні
дан
ку. Знов в зас
то
рон
ку по
-
нак
ри
ва
ли сто
ли. Гості обсіли
сто
ли навк
ру
ги. Му
зи
ки сіли в
дру
го
му зас
то
рон
ку. По
ча
ло
ся
сні
дан
ня. В той час в двір по
на
-
хо
ди
ли з се
ла при
дан
ки та гос
-
по
дарі. Мо
ло
диці нес
ли в ру
ках
да
ро
виз
ну: хто да
ру
вав кур
ку,
об
ти
ка
ну ка
ли
ною, хто гус
ку,
хто по
ро
ся, хто бич
ка, хто те
ли
-
цю, хто обіцяв на да
ро
виз
ну
мішок пашні, ули
ки бджіл. Де
які
мо
ло
диці при
но
си
ли су
вої по
ло
-
т
на, півмітки, клуб
ки. Клу
ня
спо
в
ни
лась на
ро
дом. "Кня
зя й
кня
ги
ню" після по
дя
ки за "да
ри"
по
са
ди
ли за стіл. При
дан
ки за
-
співа
ли й пішли в та
нець. По
ча
-
ло
ся дру
ге, ста
ре
че весілля. Ко
-
ло обох воріт клуні знов обс
ту
-
пи
ли лю
ди, не
на
че їх обсів рій
бджіл. Гос
по
дарі з се
ла з жінка
-
ми сіда
ли за сто
ли попліч з свя
-
ще
ни
ка
ми та ма
туш
ка
ми. Вже
сон
це ви
со
ко підби
лось вго
ру, а
гості сиділи та все сніда
ли до са
-
мо
го обіду. Ви
пи
ли ба
ри
ло горі
-
л
ки й пос
ла
ли по дру
ге. Про
ко
-
по
вич
ка по
ви
то
чу
ва
ла всі на
ли
-
в
ки, а гості ще не бу
ли п'яні.
Тільки що му
зи
ки пе
рес
та
ли
гра
ти, а мо
ло
диці й ма
туш
ки
тан
цю
ва
ти, в клу
ню ввійшли
які
сь дві жидівки й один жид.
Од
на жидівка нес
ла пов
ний ко
-
шик ку
рей; дру
га нес
ла в одній
руці ко
шик з яй
ця
ми, в другій
дер
жа
ла за но
ги дві кач
ки. Жид
дер
жав за но
ги в обох ру
ках по
два півні й ще пе
ре
ки
нув два
півні че
рез пле
че, зв'язав
ши їх
но
га
ми. Жи
ди поп
рос
ту
ва
ли до
то
го сто
ла, де сиділи мо
лоді,
Про
ко
по
вич з жінкою та отець
Мельхи
се
дек. Од
на жидівка бу
ла
уб
ра
на в пар
чеві на
уш
ни
ки, об
-
шиті бісе
ром та стек
ля
ру
сом.
На
уш
ни
ки стриміли на лобі, не
-
на
че дві здо
рові ци
булі на чор
-
них на
чо
сах з пли
су, котрі зак
ри
-
ва
ли об
го
ле
ну го
ло
ву. Во
на при
-
с
ту
пи
ла до о. Мельхи
се
де
ка.
-
Добридень, па
но
ченьку! Поз
-
до
ров
ляю вас з весіллям ва
шої
доч
ки. Дай бо
же вам і вашій до
-
чці щас
тя й здо
ров'я. Ми оце
йде
мо на яр
ма
рок в Бо
гус
лав, та
по
чу
ли, що в вас весілля. Чи не
тре
ба вам ку
ро
чок? В ме
не ку
ри
гладкі, як печі. От на
те по
куш
т
у
-
й
те, які добрі, - го
во
ри
ла жидів
-
ка до о. Мельхи
се
де
ка й ви
тяг
ла
з ко
ши
ка од
ну кур
ку, пе
ре
ки
ну
-
ла її до
го
ри но
га
ми й тик
ну
ла о.
Мельхи
се
де
кові тро
хи не в бо
ро
-
ду.
-
Чи ска
зи
лась жидівка! Ти
че
ме
ні си
ру кур
ку в зу
би! По
не
си
своєму Лейбі, не
хай по
куш
тує,
яка во
на на смак!
-
Як не хо
че
те цієї, то візьміть
оцю. Це ще глад
ша. Я місяць са
-
ма за
пи
ха
ла її ку
ку
руд
зою, - ска
-
за
ла жидівка й тик
ну
ла о. Мель
-
хи
се
де
кові дру
гою кур
кою тро
-
хи не під самісінький ніс.
-
Одчепись ти к не
чис
то
му! Ме
-
ні не тре
ба твоїх ку
рей!
-
Як же не тре
ба. Я знаю, що
тре
ба. Ви
даєте та
ку до
ню, та
ку
гар
ну, як сон
це, а ку
рей не тре
ба.
Де вже пак не тре
ба. Я ви
да
ла
свою доч
ку в Білу Церк
ву, то
знаю, що тре
ба. Мо
же, візьме
те
півнів?
Жид з пей
са
ми, в пан
чо
хах та
па
тин
ках прис
ту
пив до о. Мель
-
хи
се
де
ка й тик
нув йо
му хвос
том
півня в ру
ки.
-
Пішов геть ік не
чис
то
му! Не
знаєш, кот
рим бо
ком по
ка
зу
ва
-
ти ку
рей.
-
Може, візьме
те яєчок? - го
во
-
ри
ла дру
га жидівка. - Я знаю, що
вам тре
ба гу
ги
ля на весілля. Я
не
дав
но оже
ни
ла сво
го Мош
ка.
-
Якого це чор
та ви на
па
ли на
ме
не з кур
ми! Я не гос
по
дар! -
од
ма
ху
вав
ся Мельхи
се
дек.
Жид прис
ту
пив до Про
ко
по
ви
-
ча й пе
ре
вер
тав пе
ред ним півня
на всі бо
ки. Жидівка по
ка
зу
ва
ла
ку
ри Онисі, Про
ко
по
вичці й Мос
-
са
ковсько
му. Жидівка в на
уш
ни
-
ках знов при
лип
ла до от
ця Ме
-
льхи
се
де
ка, ти
ка
ла йо
му в ли
це
кур
кою, а далі по
ча
ла йо
го не
це
-
ре
мон
но сми
ка
ти за ря
су. О. Ме
-
льхи
се
дек роз
сер
див
ся.
-
А ти, прок
ля
ту
ща! Як ти смієш
сми
ка
ти ме
не за ря
су! Геть пі
ш
-
ла к не
чис
то
му з своїми кур
ми
до сво
го Лей
би!
-
Нащо мені йти до Лей
би, ко
ли
я вас, гос
по
ди, як люб
лю. Не
хай
вам бог дасть здо
ров'я. На
що
мені йти до Лей
би, ко
ли я те
пер
ко
ло сво
го Лей
би, - ска
за
ла жи
-
ді
вка й ки
ну
лась обніма
ти Ме
-
ль
хи
се
де
ка. Мельхи
се
дек схо
-
пив
ся з місця й прих
нув, як той
кіт, що по
ню
хав та
ба
ки. В клуні
підняв
ся регіт. Жидівки не ви
-
терпіли й за
ре
го
та
лись.
-
Чи це ти не впізнав ме
не? А
хіба ж я те
бе не люб
лю?
Мельхиседек витріщив очі: він
вже доб
ре ви
пив і те
пер тільки
по го
ло
су впізнав свою жінку
Ма
р
ту. Пе
ред ним сто
яла справ
-
дішня жидівка в на
уш
ни
ках, в
пли
со
вих на
чо
сах, в ста
ренько
-
му ка
поті, з од
ним спу
ще
ним ру
-
ка
вом, в ста
рих па
тин
ках.
Марта так зміни
ла го
лос, так
уміла в роз
мові пе
ред
раж
ню
ва
-
ти жидівок, що її ні на який спо
-
сіб не мож
на бу
ло впізна
ти. Во
-
на ще до то
го по
ро
би
ла са
жею
товсті довгі бро
ви, по
на
ти
ра
ла
тер
тим угіллям що
ки так, що
зда
ва
лась ста
рою й дов
го
об
ра
-
зою. За жи
да вбрав
ся один ака
-
деміст, а за дру
гу жидівку - од
на
приїжджа дя
чи
ха.
В клуні підняв
ся сміх та гомін.
Жидів упізна
ли, але їх ролі ще
не скінчи
лись. Жид звелів му
зи
-
кам гра
ти жидівський та
нець.
Пе
реб
рані жи
ди пішли тан
цю
ва
-
ти по-жидівській з кур
ми в ру
-
ках. Жидівки по
ча
ли фігу
ру
ва
ти
од
на про
ти дру
гої ти
хо, плав
ко,
по
во
дя
чи ста
ном та ру
ка
ми, як
індійські ба
ядер
ки. Жид хо
див
од од
ної до дру
гої й граціозно то
заг
ля
дав їм в вічі, то ог
ля
дав
зза
ду. Му
зи
ки заг
ра
ли швид
кої.
Жи
ди по
ча
ли підска
ку
ва
ти за
ра
-
зом на обох но
гах, але не ра
зом,
а од
но за дру
гим, не
на
че сту
пи в
млині, ще й штов
ха
лись спи
на
-
ми. Жид підняв півнів вго
ру. Пів
-
ні за
кир
ка
ли. Кар
ти
на бу
ла та
ка
смішна, що в клуні підняв
ся не
сміх, а гвалт. З ха
ти позбіга
лись
ди
ви
тись на ко
медію усі слу
ги,
по
го
ничі. Натішив
ши ком
панію,
жид по
дав своїм да
мам стільці й,
обе
реж
ненько взяв
ши їх попід
ру
ки, не
на
че не по
са
див, а по
од
-
но
сив їх на стільці. Жидівки взя
-
ли в ру
ки по курці й об
ма
ху
ва
ли
хвос
та
ми свої га
рячі ли
ця. На
-
тішив
ши ком
панію, пе
реб
рані
жи
ди повтіка
ли в ха
ту.
Гості сніда
ли до са
мо
го обіду й
ви
пи
ли ве
ли
ку си
лу горілки та
на
лив
ки. Од
на
че ніхто не був ще
п'яний. Опівдні Про
ко
по
вич
ка
звеліла по
да
ва
ти обід. 3а обідом
чар
ка хо
ди
ла кру
гом столів, од
од
но
го краю до дру
го
го, й по
ки
во
на до
хо
ди
ла на ста
ре місце,
хміль вилітав з го
лов гос
тей. Го
-
сті скінчи
ли ка
ба
на, з'їли по
ло
-
ви
ну бич
ка, поїли ве
ли
ку си
лу
ку
рей, безліч ка
чок та індиків.
По
да
ли со
лодкі пот
ра
ви: ма
ков
-
ни
ки, шу
ли
ки, хрус
ти. Гос
по
дар
обер
нув
ся до жінки:
-
А що, панімат
ко, чи не
має в
те
бе чо
го міцнішо
го од цієї гір
-
кої? Щось горілка не ду
же б'є в
го
ло
ву, - тяг
неш, тяг
неш, а в го
-
лові все-та
ки не шу
мить. Ти б
зва
ри
ла нам ва
ре
ну
хи, - ска
зав
Про
ко
по
вич до жінки.
-
Я вже й зва
ри
ла - й тво
го за
га
-
ду не жда
ла, - ска
за
ла Про
ко
по
-
вич
ка.
Прокоповичка пос
ла
ла в пе
кар
-
ню мо
ло
диць. Мо
ло
диці при
нес
-
ли два горш
ки ва
ре
ну
хи. В клуні
пішов дух ва
ре
ної горілки, ме
ду,
пер
цю та уся
ко
го коріння. Гості
аж об
ли
зу
ва
лись. Про
ко
по
вич
ка
по
на
ли
ва
ла ва
ре
ну
хою чаш
ки та
здо
рові чар
ки. Важ
кий дух пер
-
цю з ме
дом дійшов аж до дру
го
-
го зас
то
рон
ка, до жидів-му
зик.
Жид
ки за
гер
го
та
ли й зац
мо
ка
ли
язи
ка
ми. Ба
тюш
ки драж
ни
лись
з ни
ми че
рез тік, по
ка
зу
ючи ча
-
ш
ки з ва
ре
ну
хою.
-
Ну, отець Мельхи
се
дек, те
пер
на
чу
вай
ся. Після цієї ва
ре
ну
хи
підеш і ти у та
нець, - сміявся
Про
ко
по
вич.
-
Ану, спро
бую цього вед
ме
дя,
чи потім піду в та
нець, чи й ніг
не підве
ду, - ска
зав Мельхи
се
дек.
Тим ча
сом як гості пи
ли ва
ре
-
ну
ху, в двір увійшли ци
га
ни й
поп
рос
ту
ва
ли до клуні. За ни
ми
гна
лась ціла тічка со
бак. По
пе
-
ре
ду йшли дві пла
щу
ваті ци
ган
-
ки, за
ку
тані од го
ло
ви до ніг в
якесь синє та біле дран
тя. В од
-
нієї за спи
ною в торбі теліпа
-
лась ди
ти
на й на
си
лу виг
ля
да
ла
з шматків дран
тя. Ци
ган
ки бу
ли
обвішані щітка
ми та пуч
ка
ми
ве
ре
тен. Здо
ро
вий, чор
ний, роз
-
пат
ла
ний ци
ган лед
ве виг
ля
дав
з ку
пи ре
шет, ситів та підситків.
Ци
ган
ки прис
ту
пи
ли до гос
тей і
по
ка
зу
ва
ли свої щітки та ве
ре
-
те
на. Ци
ган со
вав ма
туш
кам ре
-
ше
та й си
та та вих
ва
лю
вав свій
крам. Од
на ци
ган
ка прис
ту
пи
ла
до Онисі, взя
ла її за ру
ку й по
ча
-
ла во
ро
жи
ти.
-
А поз
до
ров те
бе бо
же! Дай то
-
бі вік дов
гий! Ож дай свою білу
руч
ку, я тобі всю прав
ду ска
жу.
Ти щас
ли
ва і врод
ли
ва, бу
деш
жи
ти сімде
сят років, бу
деш ма
-
ти двад
ця
те
ро дітей ку
че
ря
вих,
гар
них та чор
них, як свя
та зем
-
ля. Пок
ла
ди бідній ци
ганці на
ру
ку зо
ло
то
го, я тобі ще більше
прав
ди ска
жу.
Онися пок
ла
ла ци
ганці на ру
ку
зо
ло
то
го.
-
Спасибі тобі, мо
ло
да пані! Бог
те
бе бла
гос
ло
вить. Бу
деш ма
ти
трид
ця
те
ро сан
ду
ликів, бу
деш
жи
ти сто років, та ще не пом
-
реш. Ти бу
деш го
ло
вою в домі,
бу
деш вер
хо
во
ди
ти над па
на
ми,
над жи
да
ми. Твої сан
ду
ли
ки бу
-
дуть ку
че
ряві, та гарні, та чорні,
як са
жа. Ти бу
деш ба
га
та, як свя
-
та зем
ля. Пок
ла
ди ще зо
ло
то
го,
й ти ніко
ли не вмреш…
Гості засміялись. Після ко
медії
жидів вже труд
но бу
ло підду
ри
-
ти гос
тей. Всі впізна
ли двох дя
-
чих та чор
но
го ока
то
го бо
гус
-
лавсько
го дя
ка. Му
зи
ки заг
ра
ли.
Ци
ган повів ци
га
нок у та
нець.
Ци
ган
ки по
ча
ли ди
кий та
нець,
підніма
ли ру
ки вго
ру, кру
ти
лись
на од
но
му місці, тряс
лись, як в
про
пас
ниці, по
за
ди
рав
ши го
ло
-
ви вго
ру. Ци
ган підска
ку
вав ха
-
лянд
ри й так не
ми
ло
серд
но бив
се
бе п'ята
ми в зад, що на йо
му
аж ре
ше
та сту
котіли. Після тан
-
ців ци
га
ни без це
ре
монії поп
ро
-
си
ли собі ва
ре
ну
хи, сіли за сто
-
ла
ми між гостьми й ще дов
го
бре
ха
ли та во
ро
жи
ли ма
туш
кам
та ба
тюш
кам та верз
ли вся
ку ні
-
сенітни
цю.
Вже сон
це ста
ло на вечірньому
прузі, а обід тяг
ся до по
луд
ня.
При
дан
ки заспіва
ли:
А все ту
та не по-на
шо
му, А все
ту
та не по-ва
шо
му! А снідан
ня
до обідан
ня, Обідан
ня аж до по
-
луд
ня, А по
лу
день аж до ве
чері,
А ве
че
ря аж опівночі!
Варенуха роз
ве
се
ли
ла гос
тей,
але не впоїла.
Матушки й мо
ло
диці розспіва
-
лись, а далі пішли в та
нець. До
са
мо
го ве
чо
ра во
ни співа
ли й
тан
цю
ва
ли, до
ки не нас
тав час
ве
че
ря
ти. Знов мо
ло
диці по
нас
-
тав
ля
ли на стіл уся
кої стра
ви, й
хо
лод
цю, й мнишків; знов десь
наб
ра
лись пе
чені ку
ри, гу
си;
знов при
нес
ли ва
ре
ників у сме
-
тані та вся
ких пун
диків; без
-
кінеч
ник-чар
ка так са
мо хо
ди
ла
кру
гом сто
ла. По
гу
ляв
ши та по
-
тан
цю
вав
ши, гості знов сіли за
сто
ли.
Тільки що скінчи
ли ве
че
рю, як
під од
ним сто
лом щось стра
шен
-
но за
рев
ло та за
гар
ча
ло. Гості
по
ду
ма
ли, що під стіл влізла со
-
ба
ка, й не звер
ну
ли ува
ги. Але
че
рез хви
ли
ну знов щось за
рев
-
ло страш
ним го
ло
сом і вхо
пи
ло
Мельхи
се
де
ка за но
гу. Мельхи
-
се
дек по
чу
тив, що в йо
го но
гу
вче
пи
лись міцні зу
би, ско
чив з
місця й крик
нув. Гості за
мовк
ли.
Ко
ли це з-під сто
ла ви
нир
ну
ла
страш
на, чор
на, з ро
га
ми го
ло
ва
й ляг
ла мор
дою на стіл. Ро
ги бу
-
ли во
лячі, мор
да чорніла, як са
-
жа, зу
би й білки очей біліли. Го
-
ло
ва за
гар
ча
ла. Всі крик
ну
ли. В
од
ну мить з-під сто
ла вис
ко
чив
який
сь звір, ско
чив на стіл і став
на чо
тирьох но
гах.
Постать бу
ла схо
жа на вед
ме
дя,
об
рос
ла дов
гою шерс
тю. На го
-
лові стриміли во
лячі ро
ги. Кру
-
гом шиї висіли довгі чорні ко
си,
не
на
че у ле
ва. Чор
на мор
да сер
-
ди
то ми
га
ла очи
ма й ви
щи
ря
ла
білі зу
би та рев
ла, як ведмідь.
Ефект був ве
ли
кий. Се
ред ночі,
після важ
кої ва
ре
ну
хи, при свіч
-
ках ведмідь і справді-та
ки на
ля
-
кав гос
тей. Всі жах
ну
лись зне
хо
-
тя. Да
ми за
ви
ща
ли. Жи
ди пе
рес
-
та
ли гра
ти. 3вір по
вер
нув
ся дві
-
чі на столі, зарів, ско
чив з сто
ла
й ки
нув
ся че
рез тік в дру
гий зас
-
то
ро
нок на жидів. Жи
ди по
ки
да
-
ли скрип
ки, підня
ли гвалт і про
-
с
тяг
лись втіка
ти. Ведмідь пог
на
-
в
ся за од
ним жид
ком, впіймав
йо
го зу
ба
ми та да
вай сми
кать та
рва
ти. "Ой вей! Ой гвалт! Ой
вей!" - кри
чав бо
яз
кий жи
док,
знес
тям
ки тіка
ючи з усієї си
ли
че
рез тік. Ведмідь підняв
ся на
но
ги, жи
док бер
киц
нув на тік.
-
Чого ти, дур
ний, зля
кав
ся? Та
це я! - крик
нув чай
ківський дяк,
пе
реб
ра
ний за вед
ме
дя.
-
Ой вей мір! Ой вей, гос
по
ди! -
чу
ти бу
ло по всій клуні, де роз
-
си
па
лись пе
ре
ля
кані жид
ки. Ве
-
д
мідь взяв ла
па
ми жи
да за плечі
й підвів йо
го. Бідний жи
док зб
-
лід, як смерть, і тру
сив
ся. В
клуні ста
ло ти
хо, тільки бу
ло чу
-
ти: "Ой вей мір! Ой гвалт!" Але
не
за
ба
ром дяк ски
нув при
чеп
-
лені ро
ги, за
ки
нув за ву
ха ко
си,
виліз з ви
вер
ну
то
го ко
жу
ха й
пішов в ха
ту вми
ва
тись. Му
зи
ки
на
си
лу опам'ята
лись, по
ки мог
-
ли знов гра
ти.
Після ве
чері гості знов на
пи
-
лись ва
ре
ну
хи й зовсім роз
ве
се
-
ли
лись. Пе
редніше співа
ли ма
-
туш
ки, а після по
ча
ли співа
ти й
ба
тюш
ки й дя
ки. По
ча
ли співа
ти
бо
жих пісень: "Стань, Да
ви
де, з
гус
ля
ми", "Пре
ук
ра
шен
ная", а
да
лі й мирських: "А вже чу
мак
до
чу
ма
ку
вав
ся", "Ой за гаєм, га
-
єм", "Гомін, гомін по діброві". Го
-
ло
си бу
ли дужі, чу
дові. Му
зи
ки
підроб
лю
ва
лись на інстру
мен
-
тах і приг
ра
ва
ли до їх співу. Зда
-
ва
лось, не
на
че вся клу
ня співа
ла
й гра
ла. Хор ви
хо
див нез
ви
чай
-
но ду
жий і вза
галі гар
ний. Зда
-
ва
лось, шо співа
ли во
ро
та, співа
-
ли со
хи, співа
ли крок
ви й ла
ти,
навіть ку
ли
ки на покрівлі. В глу
-
пу північ усі гості по
па
да
ли на
сіно й пос
ну
ли, де хто впав.
В вівто
рок гості по
чу
ва
ли сп
ра
-
вдішнє похмілля й по
ча
ли пох
-
ме
ля
тись та за
ку
сю
ва
ти кис
лою
ка
пус
тою та огірка
ми. Знов сні
-
да
ли до обіду, обіда
ли до по
луд
-
ня, по
луд
ну
ва
ли до ве
чері, а ве
-
че
ря
ли опівночі; а в се
ре
ду пе
-
ред ве
чо
ром пе
рез
вою ближчі
осо
би поїха
ли в Вільша
ни
цю до
мо
ло
до
го.
Вільшаницькі мо
ло
диці опо
ря
-
ди
ли пе
ред весіллям дім і двір
Мос
са
ковсько
го: оббілу
ва
ли все
-
ре
дині, гар
ненько об
ма
за
ли й
по
біли
ли око
ло, по
ми
ли вікна,
ви
чис
ти
ли двір, ви
ме
ли доріжки
в сад
ку. Ро
дич
ки Мос
са
ковсько
-
го по
напіка
ли й по
на
ва
рю
ва
ли й
жда
ли гос
тей. По
ки пе
рез
ва до
ї
-
ха
ла до Вільша
ниці, над
ворі зо
в
-
сім смерк
ло. Лю
ди з усього се
ла
позбіга
лись по
ди
ви
тись на мо
-
ло
дих, на пе
рез
ву, по
ди
ви
тись,
як "мо
ло
ду сма
лять" по на
род
-
но
му зви
чаю. На всій ши
рокій
улиці, кот
ра йшла че
рез греб
лю
до Мос
са
ковсько
го дво
ру, гос
по
-
дарі по
од
чи
ня
ли во
ро
та, на во
-
ро
тях пос
та
ви
ли зас
те
лені сто
-
ли з хлібом та сіллю. По всій
ули
ці ко
ло кож
но
го дво
ра ле
жа
-
ли ку
пи со
ло
ми та стриміли ку
-
лі. Пе
рез
ва в'їха
ла в се
ло. Ба
гат
-
тя за
па
ли
ли. Вся ули
ця ніби го
-
ріла. Огонь освітив білі ха
ти, зас
-
те
лені сто
ли, освітив ку
пи лю
-
дей ко
ло кож
но
го дво
ру. Мос
са
-
ковський з Они
сею вста
ва
ли ко
-
ло кож
них воріт. Гос
по
дарі поз
-
до
ров
ля
ли їх, чо
ловіки цілу
ва
-
лись з Мос
са
ковським, мо
ло
диці
з Они
сею. Мо
ло
дий з мо
ло
дою
ви
ки
да
ли на сто
ли всі гроші, які
бу
ли в ки
ше
нях. Пе
рез
ва на
си
лу
су
ну
лась по улиці і вже пізнень
-
ко доїха
ла до греблі. На греблі
по
над са
мою во
дою в бе
резі сто
-
яли па
ла
ючі кулі. Хлопці розі
-
кла
ли ба
гат
тя по
над став
ком, в
сад
ку над во
дою, ко
ло церк
ви й
по обид
ва бо
ки воріт дво
ра. По
-
лум'я освіти
ло ста
вок, бли
ща
ло
в воді. Церк
ву, дім, са
док бу
ло
вид
но, як удень. Ко
ло дво
ру й в
дворі сто
яла си
ла на
ро
ду й жда
-
ла мо
ло
дих. Коні ще раз спи
ни
-
ли ко
ло церк
ви, де сто
яв за сто
-
лом ста
рос
та з ста
рос
ти
хою, ві
-
та
ючи мо
ло
дих хлібом-сіллю.
Між дво
ма ба
гат
тя
ми пе
рез
ва
в'ї
ха
ла в двір. Ко
ло ган
ку сто
яли
мо
ло
диці-при
дан
ки. Во
ни стрі
-
ли мо
ло
дих весільною піснею й
про
ве
ли мо
ло
дих з пісня
ми в по
-
кої. Вільша
ницькі при
дан
ки при
-
й
шли з да
ра
ми: з кур
ми, гусьми,
повісма
ми пря
ди
ва, су
во
ями по
-
лот
на, клуб
ка
ми та півмітка
ми,
а де
котрі з по
ро
ся
та
ми в мішках.
Му
зи
ки заг
ра
ли на ган
ку, й ве
-
селі при
дан
ки на
си
лу встиг
ли
од
да
ти да
ри й пішли в та
нець.
По
ло
ви
на дво
ра вкри
лась мо
ло
-
ди
ця
ми. Мо
лоді мо
ло
диці ста
ли
в здо
ро
вий кру
жок і па
ра
ми пус
-
ти
лись в ме
те
ли
цю. Ба
гат
тя па
-
ла
ло й об
ли
ва
ло двір чер
во
ним
світом. Дзвінкі весільні пісні пе
-
ремішу
ва
лись з мо
ти
ва
ми му
-
зик. Па
руб
ки підки
да
ли со
ло
ми
в ба
гат
тя. Світ се
ред тем
ної ночі,
яс
но освіче
на чер
во
на во
да, не
-
са
мо
виті танці, ма
си мо
ло
диць,
му
зи
ки й не
са
мо
виті співи на
да
-
ва
ли кар
тині об
раз чо
гось га
ря
-
чо
го, пал
ко
го, вак
ха
нально
го.
Весь поїзд, уся пе
рез
ва по
ви
хо
-
ди
ла на га
нок і дов
го ди
ви
лась
на ту кар
ти
ну, до
ки не згас
ло ба
-
гат
тя, до
ки не по
то
ми
лись мо
-
ло
диці в тан
цях. Му
зи
ки й гості
увійшли в по
кої, а за ни
ми ру
-
ши
ли й при
дан
ки. По
коЇ спов
ни
-
лись людьми, як бу
ває на на
род
-
них весіллях тоді, ко
ли мо
ло
да
си
дить на по
саді. В прос
торній
світлиці знов по
ча
ли
ся танці, де
вже тан
цю
ва
ли мо
лоді ма
туш
ки
та ди
яконші ра
зом з при
дан
ка
-
ми.
На по
нак
ри
ва
них сто
лах пос
та
-
ви
ли за
кус
ки та на
пит
ки. Они
ся
час
ту
ва
ла при
да
нок з своїх рук,
а Мос
са
ковський час
ту
вав гос
-
по
дарів. До пізньої ночі гу
ля
ли
та тан
цю
ва
ли, до
ки зовсім не
по
то
ми
лись.
Ще два дні гу
ля
ли гості в Ві
ль
-
ша
ниці на весіллі, як і в Чай
ках:
сніда
ли до обіду, обіда
ли до по
-
луд
ня, по
луд
ну
ва
ли до ве
чері, як
і в Чай
ках, і тільки в су
бо
ту по
-
роз'їжджа
лись до
до
му, бо свя
ще
-
ни
кам тре
ба бу
ло пра
ви
ти ве
че
-
р
ню. Весілля тяг
ло
ся тиж
де
нь.
В неділю після служ
би зібра
-
лись по
важніші гос
по
дарі з се
ла,
скла
ли гро
шей Мос
са
ковсько
му
на пост
рижіння в свя
ще
ни
ка й
ви
ря
ди
ли йо
го в до
ро
гу. Ти
тар
припріг свою ко
ня
ку в Мос
са
ко
-
в
сько
го візок і сів за по
го
ни
ча. Й
рідня Мос
са
ковсько
го, й гос
по
-
да
рі вип
ро
ва
ди
ли Ха
ри
то
на за
се
ло, ста
ли за ца
ри
ною під гру
-
шею, посіда
ли на траві, за
ку
си
-
ли, вста
ли й розп
ро
ща
лись. Ха
-
ритін ру
шив до Києва, а Они
ся з
батьком та матір'ю вер
ну
лась в
Чай
ки.
5
Через два тижні Мос
са
ковсь
-
кий вер
нув
ся в Чай
ки свя
ще
ни
-
ком. Про
ко
по
вич по
чав ви
ряд
-
жа
ти доч
ку в Вільша
ни
цю. По
-
зап
ря
га
ли в во
зи во
ли й коні. На
во
зи поск
ла
да
ли все, що потріб
-
но бу
ло для но
во
го гос
по
дарст
-
ва. Ху
ри ру
ши
ли з дво
ру. По обіді
Они
ся ос
танній раз по
мо
ли
лась
пе
ред батьківськи
ми об
ра
за
ми
й з сльоза
ми виїха
ла з батько
во
-
го дво
ру. Батько пла
кав, ма
ти
пла
ка
ла, пла
ка
ли най
мич
ки,
про
ща
лись з Они
сею. Они
ся на
цей раз за
бу
ла за те, що во
на їха
-
ла на своє гос
по
дарст
во й панст
-
во. Во
на тільки зна
ла, що їй жа
-
ль батька, ма
тері, ха
ти, де во
на
зрос
ла, жаль сад
ка, чай
ківських
лю
дей, а більше од усього жаль
ма
тері.
-
Тепер, доч
ко, без те
бе й ха
та
ста
не не
на
че пуст
кою, - го
во
ри
-
ла ма
ти. - Ви
ко
хай, виг
ля
ди, ви
-
рос
ти дітей, а во
ни візьмуть та й
по
розліта
ються й по
ки
нуть те
бе
са
му на старість, як си
ро
ту, - го
-
во
ри
ла ма
ти, пла
чу
чи.
Виїхали з дво
ру. Ма
ти й батько
про
ве
ли дітей за двір, ста
ли на
горі й дов
го ди
ви
лись, по
ки во
-
ни пе
ре
во
зи
лись че
рез Рось, по
-
ки віз не схо
вав
ся в зе
ле
них вер
-
бах та вільхах. А Они
ся до
ти ог
-
ля
да
лась на го
ру, на матір, на ба
-
тька, до
ки не зак
ри
ли їх зе
лені
вер
би.
Незабаром з'яви
лась і Вільша
-
ни
ця. От і ши
ро
ка ули
ця, де ко
-
лись па
ла
ло ба
гат
тя; от і греб
ля,
і ста
вок, і церк
ва, й свій дім.
Они
ся увійшла в дім, не
на
че ку
-
дись в гості приїха
ла…
Але це бу
ло на од
ну хви
ли
ну.
Од
ну хви
ли
ну во
на по
сиділа ко
-
ло сто
ла й за
ду
ма
лась. Втер
ши
сльози, во
на, на
че пти
ця, стре
-
пе
ну
лась і ки
ну
лась гос
по
да
рю
-
ва
ти: по
розс
тав
ля
ла мебіль, по
-
віша
ла об
ра
зи, при
ве
зені з до
му,
по
хо
ва
ла по
суд, заг
ля
ну
ла в хи
-
ж
ку, побігла в ко
мо
ру, скрізь по
-
ряд
ку
ва
ла, роз
ка
зу
ва
ла мо
ло
ди
-
цям, котрі їй по
ма
га
ли, по
ряд
ку
-
ва
ла навіть людьми, що вно
си
ли
ка
дов
би, діжки, си
пан
ки, со
ло
-
м'я
ни
ки та бод
ню. Во
на заг
ля
ну
-
ла навіть до овець, до корів, до
волів. І че
рез го
ди
ну вже за
бу
ла
за Чай
ки й ста
ла гос
по
ди
нею в
домі.
Просторна світли
ця не
за
ба
ром
бу
ла обвіша
на об
ра
за
ми попід
са
мою сте
лею в два ряд
ки. Чор
-
но по
мальовані де
рев'яні стіль
-
ці, що по
зос
та
ва
лись після покі
-
й
но
го Мос
са
ковсько
го, по
пе
ре
-
мі
шу
ва
лись з біли
ми, при
ве
зе
-
ни
ми од батька. Дві ка
на
пи во
на
зак
ри
ла здо
ро
ви
ми ки
ли
ма
ми,
за дзер
ка
ло затк
ну
ла лис
таті бу
-
ке
ти з вос
ко
ви
ми виш
ня
ми, гру
-
ша
ми та пташ
ка
ми. На об
ра
зах
забіліли здо
рові ви
ши
вані руш
-
ни
ки. В по
ко
ях од
ра
зу ста
ло чис
-
то, привітно, по-гос
по
дарсько
му,
але по-ста
росвітсько
му. Не
по
си
-
дя
ча Они
ся веш
та
лась до са
мо
го
ве
чо
ра по по
ко
ях, та по пе
карні,
та по ко
мо
рах, - і вве
чері вже ск
-
різь був по
ря
док та чис
то
та. Мо
-
с
са
ковський тільки ди
вив
ся, як
во
на да
ва
ла лад, та ко
ман
ду
ва
-
ла, та біга
ла, й більше му
сив слу
-
ха
ти її сло
ва, ніж по
ряд
ку
вав.
-
От те
пер ми й в се
бе, вдо
ма! -
ска
за
ла Они
ся, сіда
ючи з Ха
ри
-
то
ном за ве
че
рю в кімнаті. - Що
то по
роб
ля
ють те
пер ма
ти? Що
по
роб
ля
ють батько? Ма
буть, і
до
сі пла
чуть за мною?
-
Слава бо
гу, що ви, Они
сю, не
пла
че
те, - ти
хо обізвав
ся Ха
ри
-
тін.
-
Нащо ти на ме
не ка
жеш ви?
Хіба ж я не твоя жінка? Ад
же ж
чо
ловіки на жінок ка
жуть ти!
-
Коли ви, Они
сю, такі… ро
зу
-
мні, такі про
ворні, такі пад
ко
-
виті до ха
зяй
ст
ва, що й ска
за
ти
не мож
на, - про
мо
вив отець Ха
-
ритін со
лод
ким го
ло
сом.
-
Голово з ву
ха
ми! Хоч при лю
-
дях ка
жи на ме
не ти! - ска
за
ла
Они
ся, торк
нув
ши йо
го по руці.
-
Нехай вже при лю
дях… то й
бу
ду ка
за
ти ви… чи то, прав
да,
ти…
-
Як тільки бу
деш на ме
не ви
-
ка
ти, то я те
бе при
си
лую ти
ка
-
ти; бу
ду за ву
ха скуб
ти. Чуєш,
чо
ловіче!
-
Скубіть, Они
сю, скубіть. Во
ля
ва
ша, а все-та
ки якось мені нія
-
ко
во ти
ка
ти на вас. Мо
же, потім
звик
ну, при
си
лую се
бе.
Але Мос
са
ковський цілий вік
свій не при
си
лу
вав се
бе го
во
ри
-
ти на свою жінку ти, й до са
мої
смерті го
во
рив на неї ви, а во
на
на йо
го ти.
Після ве
чері Они
ся побігла в
пе
кар
ню, роз
по
ря
ди
лась най
ми
-
ч
ка
ми, вхо
пи
ла свічку, побігла в
хиж
ку, потім побігла з най
мич
-
кою в льох. Мос
са
ковський тіль
-
ки ди
вив
ся, як во
на вертілась,
мов му
ха в ок
ропі.
Після ве
чері Они
ся од
чи
ни
ла
здо
ро
ву скри
ню, що сто
яла в кі
-
мнаті ря
дом з ліжком, пос
та
ви
ла
свічку на стільці й по
ча
ла пе
ре
-
би
ра
ти та скла
да
ти со
роч
ки, на
-
во
лоч
ки, прос
ти
рад
ла, су
вої по
-
лот
на, при
ве
зені од ма
тері, й ті,
що по
на
но
си
ли при
дан
ки. Мос
-
са
ковський ди
вив
ся, як її тонкі
ру
ки пе
ре
би
ра
ли ку
пи по
лот
на,
ми
лу
вав
ся її дов
ги
ми, гост
ри
ми
бро
ва
ми й усе ждав, що во
на от-
от скінчить ро
бо
ту, ся
де ко
ло
йо
го, по
жар
тує з ним… А Они
ся
все лічи
ла та лічи
ла то руш
ни
-
ки, то со
роч
ки, то хуст
ки. Мос
са
-
ковський по
чав дріма
ти.
-
Кидайте, сер
це Они
сю, та йді
-
ть сядьте зо мною та трош
ки по
-
ба
ла
каємо, - го
во
рив Мос
са
ков
-
сь
кий до Онисі со
ло
деньким го
-
ло
сом.
-
Зараз, за
раз, моє сер
денько!
Ось тільки полічу твої со
роч
ки:
раз, два, три, чо
ти
ри… Ти, ма
-
буть, спа
ти хо
чеш? Еге?
Онися ки
ну
ла со
роч
ки, прибі
г
-
ла до Мос
са
ковсько
го, об
ви
ла
йо
го шию ру
ка
ми, тричі цмок
ну
-
ла й знов ки
ну
лась до скрині.
-
Отже ма
ма все скуй
ов
ди
ла до
-
ку
пи. Оце мої со
роч
ки, а це твої:
п'ять, шість, сім, вісім…
І її тонкі пальці знов роз
би
ра
ли
та скла
да
ли на ку
пу со
роч
ки. По
хаті пішов дух свіжо
го плат
тя,
крох
ма
лю. Се
ред нічної тиші ви
-
раз
но роз
но
сив
ся Они
син го
лос:
де
сять, оди
над
цять, два
над
ця
-
ть…
-
Але час вже, моє сер
денько,
спа
ти. Ки
дай
те, моя до
ле! Завт
-
ра полічи
те, - го
во
рив Мос
са
ко
в
-
сь
кий.
-
Лягай, чо
ловіче, спа
ти, ко
ли
те
бе сон зміг; ля
гай, сер
це, а я
ось швид
ко долічу.
Онися знов ки
ну
ла ро
бо
ту, при
-
бігла до чо
ловіка, по
пес
ти
ла йо
-
го й знов по
ча
ла лічи
ти та скла
-
да
ти.
Моссаковський не ви
дер
жав:
ки
нув
ся на ліжко й зас
нув. І, за
-
си
па
ючи, він усе чув, як Они
ся
скла
да
ла та лічи
ла: раз, два, три,
чо
ти
ри…
-
Чи ти, Ха
ри
то
не, вже спиш? -
спи
та
ла Они
ся.
-
Га! - крик
нув Мос
са
ковський
крізь сон. - Вже сплю.
Вже в пізні об
ля
ги Они
ся замк
-
ну
ла скри
ню, вий
шла в сіни по
-
ди
ви
тись, чи замк
нуті двері, й
по
га
си
ла світло…
Серед тем
ної ночі Мос
са
ков
сь
-
кий по
чув че
рез сон, що в сінях
щось хо
дить та сту
кає. Він сил
-
ку
вавсь про
ки
ну
тись, але ніяк
не міг. Йо
му сни
лось, що в сінях
по
ра
ються злодії, що во
ни вже
ла
ма
ють двері в кімна
ту, от уже
й двері вис
та
ви
ли, розт
ро
щи
ли
скри
ню, ви
тя
га
ють по
лот
на та
со
роч
ки, скла
да
ють до
ку
пи та
все лічать: раз, два, три, чо
ти
-
ри…
Він ба
чив про
ти свічки страшні
куд
латі та бо
ро
даті го
ло
ви з ст
-
ра
ш
ни
ми очи
ма, ба
чив мох
наті
ру
ки, з дов
ги
ми крюч
ку
ва
ти
ми
па
зу
ра
ми, хотів крик
ну
ти, ско
-
чи
ти з ліжка, але в йо
го не бу
ло
си
ли крик
ну
ти. Він на
си
лу про
-
ки
нув
ся й розп
лю
щив очі. В хаті
бу
ло так по
ночі, що навіть не
ви
д
но бу
ло вікна. По сінях і сп
-
ра
вді щось хо
ди
ло, ри
па
ло две
-
ри
ма, увійшло в сіни, впус
ти
ло
поліно; в діжці зах
лю
па
ла во
да;
хтось на
ли
вав во
ду в гор
щик. З
пе
карні бу
ло чу
ти роз
мо
ву. Він
до
га
дав
ся, що най
мич
ки вже по
-
вс
та
ва
ли.
Моссаковському зда
ло
ся, що
він тільки що задрімав і навіть
доб
ре не зас
нув. Він по
чав кли
-
ка
ти Они
сю.
-
Онисю, чи ви спи
те?
В хаті бу
ло ти
хо, мерт
во. Мос
са
-
ковський крик
нув вдру
ге. В кім
-
наті навіть не чу
ти бу
ло, як Они
-
ся ди
ше.
Моссаковський по
ла
пав ру
ка
ми
по ліжку. Онисі не бу
ло.
-
Невже оце моя жінка вже вста
-
ла й по
рається в пе
карні? Ну, та
й гос
по
ди
ня бу
де з моєї жінки, -
більше ніж тре
ба!
Моссаковський по
вер
нув
ся на
дру
гий бік і зас
нув. Як він про
-
ки
нув
ся, вже роз
вид
ню
ва
лось: в
хаті вже сіріли стіни, а пе
ред
ним сто
яла Они
ся, вми
та, уб
ра
на
й при
че
са
на.
-
Чи ти й досі спиш, ле
да
що? Я
вста
ла вдосвіта, по
бу
ди
ла й най
-
ми
чок, і твоїх най
митів, вже й
снідан
ня тобі зва
ри
ла.
-
Ви ме
не, Онисіє Сте
панівно,
та
ки доб
ре на
ля
ка
ли. Мені зда
-
лось, що в сінях по
ра
ються зло
-
дії. Навіщо пак так ра
но встаєте
та се
бе мор
дуєте? Й моя покійна
ма
ти так ра
но ста
ва
ла та товк
-
лась ще вдосвіта.
-
Хто ра
но встає, то
му й бог дає.
Бу
де
мо ра
но вста
ва
ти, на
жи
ве
-
мо та над
баємо ба
га
то доб
ра, а
бу
де
мо спа
ти до обіду, то не бу
-
де ла
ду в гос
поді, - го
во
ри
ла
Они
ся. - Йди лиш, ха
зяїне, та по
-
ди
вись на ху
до
бу та на коні, чи
доб
ре гля
дять най
ми
ти ху
до
би, -
ска
за
ла Они
ся Сте
панівна, по
мо
-
лив
шись бо
гу.
-
Зараз, за
раз, Онисіє Сте
панів
-
но! Ось тільки вми
юсь та тро
хи
при
че
пу
рюсь.
Моссаковський пішов по за
го
-
ро
дах та по ко
ша
рах, а Они
ся
вже й снідан
ня пос
та
ви
ла на
стіл.
-
Ну, та й ран
ня ж пти
ця оця мо
-
ло
да ма
туш
ка, - го
во
ри
ли най
-
ми
ч
ки та най
ми
ти в пе
карні, -
бу
дить нас ще до півночі, - не да
-
ла вво
лю вис
па
тись.
Онися Сте
панівна й справді не
да
ва
ла слу
гам доб
ре вис
па
тись.
Во
на й са
ма пізно ля
га
ла, ра
но
вста
ва
ла, й слу
гам не да
ва
ла
спа
ти та товк
лась, як Мар
ко по
пеклі. День у день во
на вста
ва
ла
вдосвіта, сіда
ла з най
мич
ка
ми за
гребінь пряс
ти, нап
ря
да
ла біль
-
ше за най
ми
чок, ще си
лу
ва
ла
дівчат співа
ти пісень, бо лю
би
ла
пісні.
-
Ой труд
но слу
жи
ти в цієї ма
-
туш
ки! Ко
ли б, гос
по
ди, до
бу
ти
ро
ку, - зро
ду-звіку не ста
ну на
дру
гий рік, - го
во
ри
ла од
на най
-
мич
ка до дру
гої.
-
Знаєш що, отець Ха
ритін. Те
-
пер нас
тає зи
ма. Ска
жи ти в це
р
-
к
ві, щоб мо
ло
диці нап
ря
ли мені
за пи
липівку по півміткові. Ти
тільки по
ду
май: скільки мо
ло
-
ди
ць, стільки бу
де й півмітків.
Ви
роб
лю по
лот
но та про
дам. От
і гроші бу
дуть.
-
Може, бу
де ду
же вже зав
ча
су.
Тре
ба тро
хи підож
да
ти. Я тільки
що став на па
рафію. Ко
ли б ча
-
сом лю
ди не го
моніли та не сп
-
ро
ти
ви
лись.
-
Оце ли
хо! Як не схо
тять, ніхто
не бу
де си
лу
ва
ти. Ска
жи, та
ки
ска
жи на царських вра
тах в не
-
ділю, як зви
чай
но свя
ще
ни
ки
го
во
рять.
І Мос
са
ковський після служ
би
бо
жої по
чав го
во
ри
ти лю
дям
про
повідь; го
во
рив прос
то, хоч і
не
муд
ро, го
во
рив по-
українсь
-
кій, бо іншої мо
ви зовсім не
знав. Він го
во
рив, щоб лю
ди хо
-
ди
ли до церк
ви, мо
ли
лись бо
гу,
вчи
ли дітей мо
ли
тись бо
гу, що
доб
рим лю
дям бог дасть спасін
-
ня, а грішних бу
дуть чор
ти му
-
чи
ти в пеклі ог
нем та роз
топ
ле
-
ною смо
лою.
-
Хто не мо
ли
ти
меться бо
гу, хто
не по
ва
жа
ти
ме свя
тої неділень
-
ки, хто не по
ва
жа
ти
ме сво
го ба
-
ть
ка й неньки, той зас
лу
жив ка
-
ру од бо
га в цім і в прий
дешнім
віку. Спа
сай
те
ся всі! Й ви, чо
ло
-
віки, й ви, мо
ло
диці, ходіть до
церк
ви, не пий
те ба
гацько горі
-
л
ки, моліться бо
гу. А ви, жіноч
-
ки, божі бджілоч
ки, пра
цюй
те
для не
ба, пра
цюй
те й для то
го,
що на цім світі тре
ба. Нап
рядіть
моїй ма
тушці по півміточ
ку, бо
во
на мо
ло
да й до ро
бо
ти ще не
звик
ла та й не ду
же зу
гар
на. На
-
с
та
не,пи
липівоч
ка, то не гу
ляй
-
те, моліте
ся, та й в скри
ню доб
-
ре дбай
те, - амінь! - так закінчив
свою про
повідь Мос
са
ковський.
-
А це вчо
ра приб
лу
ди
лась до
моєї ле
ва
ди чи
ясь чор
на ко
ро
ва!
Па
но
ве гро
ма
до, роз
пи
тай
те та
й мені звістку дай
те! - при
ки
нув
отець Ха
ритін, за
чи
ня
ючи цар
-
ські вра
та.
Молодиці осміхну
лись і роз
мо
-
в
ля
ли, ви
хо
дя
чи з церк
ви: "Ну,
цей ба
тюш
ка не те, що Ба
ла
бу
ха.
Вміє ска
за
ти, ще й при
ка
за
ти;
на
п
рядімо-та
ки мо
лодій ма
туш
-
ці по півмітку!"
І дру
го
го дня мо
ло
диці поп
ри
-
хо
ди
ли до Онисі Сте
панівни й
ро
зібра
ли все пря
ди
во, всі пові
с
-
ма ко
но
пель та льону, скільки їх
ле
жа
ло на підрях в ко
морі.
-
Знаєш що, па
нот
че! Чи не на
-
ки
ну
ти б тобі більшу пла
ту за
тре
би? - го
во
ри
ла Они
ся Сте
па
-
ні
в
на. - Тобі да
ють ша
ги, як стар
-
цеві, - все гривні, та гривні, та
злоті. З п'ятаків та гри
вень не
за
ба
гатіємо. Тре
ба пра
ви
ти та
ви
ма
га
ти більше.
-
Не мож
на, сер
це. В чо
му, в чо
-
му, а в цьому вас не пос
лу
хаю.
На
род розгнівається на ме
не, бо
він пан
щан
ний, пла
тить по
душ
-
не. В лю
дей й так об
маль гро
-
шей. Усі на ме
не наріка
ти
муть
та гри
ма
ти
муть, - го
во
рив нес
-
мі
ли
во Мос
са
ковський.
-
Вже як хоч, а гро
шей у нас ма
-
ло. Як зза
мо
ло
ду не скла
де
мо, то
на старість нічо
го сподіва
тись.
На
кинь ще по гривні хоч на він
-
чанні.
-
Не мож
на, - бо
юсь бо
га: лю
ди
вбогі. Як пла
ти
ли, так не
хай і
пла
тять по ста
ро
му зви
чаю. Як
сусіди на
ки
нуть, то я на
ки
ну, а
мені по
чи
на
ти не го
диться. Ме
-
не гро
ма
да обібра
ла на па
рафію.
Як у чо
му бу
де не
дос
та
ча, піду
по селі льну
ва
ти.
-
Овва! Я цього не хо
чу. Я не лю
-
б
лю ци
га
ни
ти, як наші ба
би та
пра
ба
би ци
га
ни
ли по селі з тор
-
ба
ми.
-
Та й мені не при
хо
диться дра
-
ту
ва
ти лю
дей, - ска
зав Мос
са
ко
-
в
ський. - Во
ни ж ме
не й на па
ра
-
фію одібра
ли, й Ба
ла
бу
хи не пус
-
ти
ли, й пе
ред вла
ди
кою за ме
не
всто
юва
ли.
Онися Сте
панівна за
мовк
ла й
при
ку
си
ла язи
ка.
Настало ма
леньке свя
то, ко
ли
навіть в церкві служ
би не бу
ло.
-
Панотче, дзво
ни до церк
ви! -
го
во
ри
ла Они
ся.
-
А навіщо? Сьогодні ма
ле свя
-
то.
-
А на те, що все-та
ки якась
копійка пе
ре
па
де.
-
Да бог з ним, Онисіє Сте
па
ні
в
-
но. Нев
же за п'ята
ка тре
ба во
ру
-
ши
ти дзво
ни.
-
Але ж бо дзво
ни! Хіба ж пак
п'ятак не гроші? З п'ятаків бу
ду
-
ть рублі! Дзво
ни-бо, дзво
ни, - не
лінуй
ся! Ба
чиш, як я бігаю по го
-
с
по
дарстві.
-
Добре вам біга
ти, ко
ли в вас
но
ги про
ворні та прудкі.
Моссаковський пос
лав сто
ро
жа
з клю
ча
ми й звелів дзво
ни
ти.
Він приніс з церк
ви тільки од
-
но
го п'ята
ка. Онисія Сте
панівна
схо
ва
ла йо
го в скри
ню.
-
Який же ти, па
нот
че, не ла
сий
на гроші. По
жи
веш, - по
ба
чиш,
як ста
нуть у при
годі гроші.
Минула осінь. Ро
бо
ти в гос
по
-
да
рстві ста
ло мен
ше. Онисія
Сте
панівна бу
ла б ра
да біга
ти,
та не бу
ло ко
ло чо
го, бо гос
по
-
дарст
во бу
ло но
ве, а ма
ти по
на
-
во
зи
ла для неї всього, чо
го тіль
-
ки тре
ба бу
ло в гос
по
дарстві. По
обіді отець Ха
ритін лю
бив по
ле
-
жа
ти й навіть книж
ку по
чи
та
ти.
Онисія Сте
панівна все вертілась
в пе
карні, і йо
го бра
ла нудьга,
ко
ли він сам зос
та
вав
ся в по
ко
-
ях.
-
Онисіє Сте
панівно, беріть ли
-
шень плес
ти пан
чо
ху, та сідай
те
ко
ло ме
не, та по
ба
ла
кай
те зо
мною; а ко
ли не хо
че
те ба
ла
ка
-
ти, то я вам свя
ту книж
ку про
-
чи
таю, - го
во
рив отець Ха
ритін,
ле
жа
чи на га
рячій ле
жанці в кі
-
мнаті.
-
А що ж ти мені бу
деш чи
та
ти?
- пи
та
ла Онисія Сте
панівна.
-
Та хоч за ца
ря Іро
да або про
свя
ту Вар
ва
ру.
-
Цур йо
му, то
му Іро
дові! Про
-
чи
тай мені кра
ще про свя
ту Вар
-
ва
ру.
Онисія Сте
панівна взя
ла пан
чо
-
ху й сіла на стільці ко
ло ле
жан
-
ки. Отець Ха
ритін роз
гор
нув
здо
ро
ву книж
ку й, ле
жа
чи до
го
-
ри ли
цем, пос
та
вив
ши її на сво
-
єму жи
воті, по
чав чи
та
ти про
свя
ту Вар
ва
ру. Онисія Сте
панів
-
на сиділа й слу
ха
ла. Її тонкі па
-
ль
ці з дро
та
ми тільки ми
га
ли.
Онисія Сте
панівна слу
ха
ла ву
-
ха
ми, але її дум
ка літа
ла і в пе
-
карні, й в хижці, й в ко
морі, заг
-
ля
да
ла на піч і під піч, і в діжу, і в
ноч
ви.
-
Потривай трош
ки! Тре
ба заг
-
ля
ну
ти в піч, чи випікся хліб, -
го
во
ри
ла Онисія Сте
панівна й з
ти
ми сло
ва
ми схоп
лю
ва
лась з
мі
сця, бігла в пе
кар
ню й заг
ля
-
да
ла в піч. Отець Ха
ритін наз
на
-
чав нігтем, до
ки про
чи
тав, і ди
-
вив
ся че
рез книж
ку в вікно.
Они
сія Сте
панівна вліта
ла, як
ви
хор, і знов сіда
ла на стільці.
-
Ну, та як далі? Що звелів бать
-
ко збу
ду
ва
ти для свя
тої Вар
ва
-
ри?
Отець Ха
ритін знов по
чи
нав
чи
та
ти ти
хим, рівним го
ло
сом, а
дум
ка Они
си
на знов од
ри
ва
лась
од книж
ки й шу
га
ла по дворі,
ко
ло ко
шар, ко
ло за
го
ро
ди, ко
ло
гу
сей та ку
рей.
-
Ой пож
ди на го
ди
ноч
ку! Ад
же,
ма
буть, дівча
та й досі не ви
но
-
си
ли ка
ба
нові їсти.
Онисія Сте
панівна знов зірва
-
лась з стільця, як метіль, побігла
в пе
кар
ню, крик
ну
ла на дівчат і
знов опи
ни
лась на стільці.
Отець Ха
ритін позіхнув і знов
по
чав чи
та
ти. Онисія вже зовсім
не слу
ха
ла, а свою ду
му ду
ма
ла.
-
А що пак твої най
ми
ти бу
дуть
завт
ра ро
би
ти? - нес
подіва
но пе
-
ре
би
ла Они
ся чит
ця.
Отець Ха
ритін витріщив на неї
очі.
-
Але ви мені пе
ре
би
ваєте чи
та
-
ти, - ска
зав він.
-
Та я, бач, тільки спи
та
ла, - так
набігло на дум
ку: чи най
ми
ти
гній ви
во
зи
ти
муть, чи по
ве
зуть
мли
во до мли
на; в нас вже жит
-
нього бо
рош
на об
маль; вже на
сході й пше
нич
не бо
рош
но.
-
Як ви ска
же
те, так і бу
де. До
вас тре
ба йти ро
зу
му по
зи
ча
ти, -
го
во
рив отець Ха
ритін, дер
жа
чи
па
лець се
ред стрічки.
-
Нехай ве
зуть до мли
на. Гній
мож
на й навпісля ви
вез
ти.
Отець Ха
ритін знов по
чи
нав
чи
та
ти, але Онисія Сте
панівна
вже дав
но по
гу
би
ла кінці й нічо
-
го не ро
зуміла.
-
Та хто то був Діоскор? Вар
ва
-
рин чо
ловік чи брат? - спи
та
ла
во
на.
-
Батько Вар
ва
рин. Ви, Онисіє
Сте
панівно, не ду
же доб
ре слу
-
ха
єте. Еге?
-
Ну, ну, чи
тай! Те
пер вже все
ро
зумію.
Отець Ха
ритін чи
тав, але Они
-
сія Сте
панівна так пе
реміша
ла
Діоско
ра й Іге
мо
на з най
ми
та
ми
та ігу
ме
на
ми, а Вар
ва
ру з най
ми
-
ч
ка
ми, що вже нічогісінько не
ро
зуміла.
-
Знаєш що, отець Ха
ритін, -
знов пе
ре
би
ла Онисія Сте
пані
в
-
на, - ти бе
реш до сво
го чо
ловічо
-
го діла моїх най
ми
чок тоді, як і
мені їх тре
ба.
-
Я ду
мав, що ви пи
таєте за свя
-
ту Вар
ва
ру.
-
В ме
не вже все по
ви
па
да
ло з
го
ло
ви, що ти чи
тав.
От і вчо
ра заб
рав до то
ку най
-
ми
чок, а я хотіла плат
тя пра
ти.
Як тобі тре
ба най
ми
чок, то ти
зве
чо
ра в ме
не спи
тай. - Але ж,
Онисіє Сте
панівно, і ви бе
ре
те
до своєї ро
бо
ти моїх най
митів,
ко
ли мені їх тре
ба, - несміли
во
обізвавсь отець Ха
ритін.
-
Знаєш що, па
нот
че: поділи
мо
-
сь слу
га
ми! Ти вер
хо
водь над
сво
їми най
ми
та
ми, а я над най
-
мич
ка
ми; а як тобі тре
ба бу
де
най
ми
чок, ти спи
тай в ме
не, а я
те
бе пи
та
ти
му, як мені тре
ба бу
-
де най
митів.
-
Добре, Онисіє Сте
панівно, до
-
б
ре! Що ви ска
же
те, то все ви
хо
-
дить га
разд. От слу
хай
те ж, а я
далі чи
та
ти
му!
Отець Ха
ритін знов прий
няв
нігтя й по
чав чи
та
ти, але Онисія
Сте
панівна вже зовсім не слу
ха
-
ла. Отець Ха
ритін примітив те й
спи
тав:
-
Чи ви слу
хаєте?
-
Та слу
хаю, слу
хаю. Не пи
тай
ме
не та чи
тай далі.
-
Коли ви щось ду
маєте, - ска
-
зав отець Ха
ритін, при
див
ля
ю
-
чись до ро
зум
но
го ли
ця своєї
жінки.
-
Читай-бо, чи
тай! Я ду
маю й
слу
хаю за
ра
зом.
-
А як зва
ли Вар
ва
ри
но
го бать
-
ка?
-
А хіба ж ти чи
тав про батька?
-
Авжеж чи
тав, тільки ви не
слу
ха
ли.
-
А прав
да, прав
да! То був який
-
сь ігу
мен.
-
Який там ігу
мен! Діоскор - так
зва
ли Вар
ва
ри
но
го батька.
-
Та хто ж та
кий був ігу
мен? Чи
який Вар
ва
рин ро
дич, чи що? -
спи
та
ла во
на.
-
Не ігу
мен-бо, а Іге
мон! Це той,
що му
чив свя
ту Вар
ва
ру.
-
Ото прок
ля
тий! В яко
му ж мо
-
нас
тирі він був іге
мо
ном? І чо
го
ж то ченці му
чи
ли свя
ту Вар
ва
-
ру?
-
Які там ченці! Іге
мон - то так
звав
ся гу
бер
на
тор, чи ста
но
вий
би то по-на
шо
му, чи що; от так,
як в Бо
гус
лаві отой ста
но
вий,
що в Чай
ках на
мальова
ний у пе
-
клі.
-
О! Ко
ли так, то там їм і місце.
Я цього не зна
ла, що во
ни, прок
-
ляті, му
чи
ли свя
тих: як
би бу
ла
зна
ла, то да
ла б мірку про
са ма
-
ля
реві, щоб на
ма
лю
вав їх у пе
-
клі. Ну, ну, чи
тай далі.
Отець Ха
ритін чи
тав, а Онисія
Сте
панівна знов своє ду
ма
ла.
-
Чи ти знаєш, па
нот
че, що в нас
кар
топлі ма
ло? - нес
подіва
но пе
-
ре
би
ва
ла йо
го Онисія Сте
пані
в
-
на.
-
Але які ж бо ви! Вам усе в го
-
лові той гос
по
дарський клопіт.
Чи ви хо
че
те зра
зу за
ба
гатіти,
чи що?
-
А чом би пак і не за
ба
гатіти?
Доб
ре вам, па
нот
цям, ко
ли ви й
до смерті бу
де
те ма
ти шма
ток
хліба. "Піп - зо
ло
тий сніп", - ка
-
жуть у при
казці. А що я ро
би
ти
-
му, як ти вмреш, а я зос
та
нусь
удо
вою, та ще з дітьми? Де я тоді
дінусь без гро
шей? Хоч з мос
ту
та в во
ду.
-
Далеко ви заг
ля
даєте на
пе
-
ред. Ми тільки що поб
ра
лись, а
ви вже заг
ля
ну
ли на самісінький
кінець.
-
О, я заг
ля
даю й на кінець, і на
всі бо
ки ог
ля
да
юсь. Опо
ря
ди ли
-
шень тро
хи свою церк
ву, бо як
ча
сом заг
ля
не мит
ро
по
лит, то
бу
де тобі ли
хо.
-
Оце ви прав
ду ка
же
те. Тре
ба й
церк
ву опо
ря
ди
ти та при
вез
ти з
Бо
гус
ла
ва ма
ля
ра, щоб по
ма
лю
-
вав церк
ву все
ре
дині й по
на
пи
-
су
вав об
ра
зи такі, як в чайківсь
-
кій церкві.
-
Та щоб мені Ба
ла
бу
ха був в пе
-
клі на самім дні. Чуєш?
-
Добре, доб
ре. Да
си ма
ля
реві
мі
шок бо
рош
на, то він і на
ма
лює
Ба
ла
бу
ху, але ко
ли б ча
сом з
цього чо
го не вий
шло.
Отець Ха
ритін зібрав гро
ма
ду й
по
ра
див
ся з нею, щоб по
ма
лю
-
ва
ти все
ре
дині церк
ву та пос
та
-
но
ви
ти нові об
ра
зи. Гро
ма
да
зго
ди
лась. Ти
тар вик
ло
по
тав до
-
звіл і зго
див ма
ля
ра, щоб він ви
-
ма
лю
вав церк
ву й на
пи
сав та
ку
са
му "Не
опа
ли
му ку
пи
ну" й ст
-
ра
ш
ний суд, як у Чай
ках, навіть
на
ма
лю
вав в пеклі бо
гус
лавсь
-
ко
го ста
но
во
го й канівсько
го
сто
ло
на
чальни
ка.
Раз Онисія Сте
панівна поїха
ла в
Бо
гус
лав на яр
ма
рок і вер
ну
лась
до
до
му з не
доб
рою звісткою.
-
Чи ти знаєш, па
нот
че, яку я
страш
ну звістку при
вез
ла з Бо
-
гус
ла
ва?.. А ми собі тут си
ди
мо,
хліб жуємо й нічо
го не знаємо!
-
Що ж там та
ке тра
пи
лось? Не
ля
кай
те-бо ме
не, бо я й без то
го
вдав
ся собі по
лох
ли
вий, - ска
зав
отець Ха
ритін і справді пе
ре
ля
-
ка
ний три
вож
ним ви
дом своєї
жінки.
-
Де вже не ля
ка
ти, ко
ли я й са
-
ма зля
ка
лась.
-
Та що ж там та
ке? Чи Бо
гус
лав
згорів, чи, мо
же…
-
Якби згорів, то мені про те бу
-
ло б бай
ду
же. Ба
ла
бу
ха став в
Бо
гус
лаві свя
ще
ни
ком, та ще й
бла
го
чин
ним на на
шу часть!
-
Невже? - крик
нув як опе
че
ний
отець Ха
ритін і схо
пив
ся з місця.
-
Став бла
го
чин
ним. Вже пе
ре
-
ві
зся з жінкою, з усім куб
лом і,
ка
жуть, швид
ко бу
де об'їжджа
ти
па
рафії.
-
То це він і до нас приїде?
-
Авжеж, приїде; вже він нас не
ми
не!
-
Ну, то вик
ру
чуй
тесь же, Онисіє
Сте
панівно, ко
ли да
ва
ли йо
му
гар
бу
за.
-
Що мені бла
го
чин
ний! Ку
ди ж
пак: ве
ли
ке ца
бе! На мені не по
-
півська ря
са, а плах
та. З ме
не чи
-
на не здіймуть. На тобі це все
око
шиться, от що! Те
пер ти, па
-
нот
че, вик
ру
чуй
ся, бо він тобі
при
га
дає й ме
не, й вільша
ниць
-
ку па
рафію, й вільша
ницьку гро
-
ма
ду. Він, ма
буть, ду
має, що не
гро
ма
да виг
на
ла йо
го з Вільша
-
ниці, а ти.
-
От тобі й на! Оце ли
шеч
ко! Що
ж те
пер мені ро
би
ти? Та він же
ме
не з'їсть без солі!
-
Бідкайся не бідкай
ся, то вже
тим нічо
го не по
мо
жеш.
-
Що ж ви мені по
ра
ди
те ро
би
-
ти? Він же до нас приїде.
-
Нехай їде! Я йо
го по
час
тую
так, що го
лод
ний до
до
му поїде, -
ска
за
ла Онисія Сте
панівна.
-
Так не мож
на, Онисіє Сте
пані
-
в
но. Да
вай
те по
ра
ди! В вас же
ро
зу
му доб
ра макітра. Що мені
чи
ни
ти?
-
Про ме
не, йди з ним на мир,
ко
ли вже та
ке діло скоїлось. А я
йо
му й очей не по
ка
жу.
-
Де вже вам йо
му очі по
ка
зу
ва
-
ти! Це все ли
хо, ли
бонь, од
но
му
мені прий
деться од
бу
ва
ти.
-
Пошли йо
му пе
редніше будлі-
яко
го ха
ба
ра, то він од
ра
зу ста
не
при
хильніший. Але чо
го йо
му
по
с
ла
ти з на
шо
го мо
ло
до
го гос
-
по
дарст
ва? Пашні шко
да, то
ва
ру
шко
да, птиці шко
да…
-
Всього шко
да, тільки ме
не не
шко
да, - ска
зав, скри
вив
шись,
оте
ць Ха
ритін.
-
Конопель у нас ма
ло, бо мо
ло
-
диці поп
ря
ли; льону зовсім ма
-
ло; гу
си по
за
ки
да
ла в ку
чу го
ду
-
ва
ти к різдву.
-
Онисіє Сте
панівно! Пошлім
бла
го
чинній дві го
до
вані гус
ки.
За дві гус
ки во
на по
вин
на б ста
-
ти при
хильною до нас.
-
Авжеж! Дві гус
ки, та ще й го
-
до
вані! Я й са
ма з'їм; бу
ду пак
го
ду
ва
ти твою бла
го
чин
ну го
до
-
ва
ни
ми гусьми! Знаєш що? Наш
ти
тар, ли
бонь, гар
ний гон
чар;
не
хай він од
ве
зе ху
ру своїх го
-
ршків, - і ко
зи бу
дуть ситі, й сіно
ціле.
-
Та й ро
зумні ж ви, Онисіє Сте
-
панівно! Їй-бо
гу, доб
ра ва
ша річ.
Ад
же ж над ти
та
ря
ми бла
го
чин
-
ний дійсно так са
мо на
чальник,
як і над на
ми. Тре
ба пос
ла
ти за
ти
та
рем.
Отець Ха
ритін пос
лав за ти
та
-
рем й звелів йо
му наб
ра
ти віз
горшків, ми
сок, макітер і вся
ко
-
го гон
чарсько
го по
су
ду та од
-
вез
ти на гос
ти
нець но
во
му бла
-
го
чин
но
му, щоб був лас
кавіший
до вільша
ницької па
рафії.
-
Але, Онисіє Сте
панівно, тре
ба
й од се
бе при
ки
ну
ти щось, - го
-
во
рив отець Ха
ритін до жінки.
-
Од ме
не при
кинь ду
лю от
цю
бла
го
чин
но
му, а дру
гу гос
пожі
бла
го
чинній, - ска
за
ла Онисія
Сте
панівна.
Отець Ха
ритін тільки но
сом по
-
к
ру
тив й бо
яв
ся більше зачіпа
ти
її.
-
Та не за
будьте, ста
рос
то, пок
-
лас
ти на віз зо два по
ро
сят
ни
ки,
- на
ша бла
го
чин
на ду
же лю
бить
по
ро
ся
ти
ну, - та ще пок
ладіть з
са
мо
го вер
ху, щоб бу
ло вид
но, -
ска
за
ла Онисія Сте
панівна до
ста
рос
ти.
В неділю по обіді ста
рос
та наб
-
рав пов
ний віз горшків, пок
лав
звер
ху два по
ро
сят
ни
ки й поїхав
в Бо
гус
лав. Бо
гус
лав був в той
час повіто
вим містом.
Балабушина осе
ля бу
ла на горі
ко
ло воз
во
за, край са
мо
го міста.
Містеч
ко розс
те
ля
лось на
низ
по
під го
род й спус
ка
лось до са
-
мої Росі, де край бе
ре
га зе
ленів
виш
ник та ви
сокі вер
би. Вни
зу
шуміла Рось, обс
тав
ле
на по оби
-
д
ва бо
ки ске
ля
ми та ку
па
ми ка
-
міння. По
де
ку
ди між ске
лис
ти
-
ми не
ве
лич
ки
ми острівця
ми
про
ри
ва
лась во
да, шуміла й бу
-
лькотіла, не
на
че хто лив її з ти
-
ков та пля
шок. На горі сіріли
жи
дівські ха
ти й крам
ниці, то
криті бля
хою, то че
ре
пи
цею, то
со
ло
мою. За Рос
сю на ни
зині зе
-
леніли ле
ва
ди, то сіріли скелі,
вис
ту
па
ючи з-під землі ви
со
ко
го
бе
ре
га до са
мо
го мо
нас
ти
ря на
крутій горі.
Титар в'їхав у двір до бла
го
чин
-
но
го. Воріт зовсім не бу
ло. По
дворі ни
ка
ли за
худ
жені жидівсь
-
кі ко
зи й сми
ка
ли стріхи не
ви
со
-
ких обідра
них повіток. На покрі
-
влі до
ма чорніли дірки, стримі
-
ли роз
куд
лані ку
ли
ки, підняті
вітром. Ти
тар гля
нув на осе
лю й
тільки гу
ба
ми цмок
нув.
"Тут моїм горш
кам бу
дуть раді;
по
га
ний гос
по
дар з на
шо
го бла
-
го
чин
но
го", - по
ду
мав ти
тар,
спи
нив
ши во
ли ко
ло ган
ку.
Титар познімав з во
за горш
ки,
мис
ки, макітри, рин
ки, гле
чи
ки
та пок
риш
ки й по
розс
тав
ляв
той крам кру
гом ган
ку. По
ли
-
в'яні мис
ки бли
ща
ли на осінньо
-
му сонці; горш
ки чорніли, а дов
-
гі при
сад
ку
ваті по
ро
сят
ни
ки не
-
на
че по
ля
га
ли на схо
дах ко
ло са
-
мо
го по
ро
га. Ти
тар пішов у по
-
кої до бла
го
чин
но
го.
Балабуха зовсім пе
реб
рав
ся на
своє гос
по
дарст
во, але ду
же по
-
ми
лив
ся, сподіва
ючись при
да
-
но
го од тес
тя. Не поміг і сват
отець Мельхи
се
дек, не по
мог
ла
й язи
ка
та сва
ха Мар
та. Тесть дав
йо
му сли
ве чет
вер
ту част
ку то
го
що обіцяв; він не дав навіть Ба
-
ла
бусі тієї ба
би, що обіцяв,- на
-
томість дав йо
му па
руб
ка Про
-
ко
па, в кот
ро
го бу
ли не всі вдо
-
ма.
Балабуха тільки що по
обідав
пі
зненько, по-місько
му зви
чаю,
й ле
жав в світлиці на ка
напі.
Оле
ся, уб
ра
на в но
веньку сук
ню,
сиділа ко
ло йо
го в но
гах, наг
ра
-
ва
ла на гітарі який
сь ро
манс. В
по
ко
ях бу
ло по-місько
му, з пре
-
тензією на панст
во. Не
по
мальо
-
ва
ний поміст був ви
ша
ру
ва
ний
піском і чис
то ви
ми
тий. Ко
ло ві
-
кон висіли порт
ре
ти Ку
ту
зо
ва
та інші й дві нові кар
ти
ни, куп
-
лені в Києві на конт
рак
тах: на
одній - пан
на з го
ли
ми плічми
дер
жа
ла на ру
ках ко
та, на другій
кар
тині - пан
на з зас
ло
не
ни
ми
плічми, але з го
ли
ми ру
ка
ми де
-
р
жа
ла на пальці ка
на
рей
ку й го
-
ду
ва
ла її з своїх чер
во
них уст. На
вікнах сто
яли ва
зо
ни ге
рані.
Титар рип
нув две
ри
ма й по
дав
-
ся несміли
во на
зад. Ба
ла
бу
ха
схо
пив
ся з ка
на
пи. Оле
ся пе
рес
-
та
ла гра
ти.
-
А що ти ска
жеш, чо
ловіче? -
спи
тав Ба
ла
бу
ха.
-
Приїхав до ва
шої ми
лості з го
-
с
тин
цем од вільша
ницько
го ба
-
тюш
ки.
-
З яким гос
тин
цем? - спи
тав
Ба
ла
бу
ха.
-
Привіз по
су
ду на гос
по
дарст
-
во. Чи зве
ли
те ку
ди пе
ре
нес
ти? -
спи
тав ти
тар, ско
са пог
ля
да
ючи
на прос
то
во
ло
су жінку бла
го
чи
-
н
но
го.
Балабуха вий
шов на га
нок. За
ним вий
шла й бла
го
чин
на. По
-
суд зай
мав тро
хи не тре
ти
ну ма
-
ленько
го дво
ра. Оле
ся осміхну
-
лась, гля
нув
ши на Ба
ла
бу
ху.
-
Піддобрюються, бо
яться те
бе,
- за
ше
потіла Оле
ся до Ба
ла
бу
хи.
-
Добрі горш
ки в вас в Вільша
-
ниці, - ска
зав Ба
ла
бу
ха, ки
нув
ши
очи
ма по горш
ках.
-
А це що та
ке? - спи
та
ла бла
го
-
чин
на, тор
ка
ючи кінчи
ком че
ре
-
ви
ка по
ро
сят
ни
ки.
-
Це, ви
ба
чай
те, гос
по
же, по
ро
-
сят
ни
ки, щоб сма
жи
ти цілі по
ро
-
ся
та чи ік ве
ли
код
ню, чи й так
на свою обихідку.
Благочинна ще лас
кавіше осмі
-
х
ну
лась.
-
Це ма
туш
ка прис
ла
ли та
ки
до
ко
неч
не вам, - до
дав ста
рос
та.
Олеся об
ли
за
лась, на
че по
чу
ла
сма
ля
ти
ну од по
ро
ся
ти, кот
рою
на
че повіяло од здо
ро
вих по
ро
-
сят
ників.
Балабуха звелів ви
нес
ти ти
та
-
реві за всі горш
ки чар
ку горілки,
та й то ма
леньку, й дав за
ку
си
ти
шма
ток чор
но
го хліба.
-
Кланяйся ж ба
тюшці й ма
ту
ш
-
ці та ска
жи, щоб приїха
ли до нас
в гості. Та не за
будь по
дя
ку
ва
ти
за горш
ки, - крик
нув Ба
ла
бу
ха
до ти
та
ря, кот
рий на
ла
го
дивсь
виїжджа
ти з дво
ру, дер
жа
чи під
пах
вою шап
ку.
Вибігла гор
ба
та Ки
ли
на, вибіг
Прокіп і ки
ну
лись пе
ре
но
си
ти
горш
ки на го
ри
ще.
-
Моссаковські йдуть на мир, -
ска
зав Ба
ла
бу
ха.
-
Добре роб
лять, що йдуть - нам
горшків тре
ба; Ки
ли
на тов
че їх
так, що не нас
та
чиш од яр
мар
ку
до яр
мар
ку.
-
Що ж, ста
рос
то, ка
зав бла
го
-
чин
ний? - пи
тав отець Ха
ритін
та Онисія.
-
Дякували й про
си
ли, щоб при
-
їха
ли до йо
го в гості, - ска
зав
ста
рос
та.
-
А бла
го
чин
ну ба
чив? - спи
та
-
ла Онисія Сте
панівна.
-
Бачив: ви
ба
чай
те, во
лос
сям
сві
тить, - прос
то
во
ло
са хо
дить,
не
на
че дівка.
В той час Ба
ла
бу
ха з жінкою,
на
ди
вив
шись на горш
ки, пішли
в кімна
ту й по
ля
га
ли спа
ти. Вис
-
пав
шись доб
ре, Ба
ла
бу
ха дос
тав
яко
гось "свя
то
го от
ця" й по
чав,
ле
жа
чи, вваж
ли
во чи
та
ти. Оле
ся
сиділа й слу
ха
ла.
-
Господи, яка нудьга! От і нія
-
кий гость не приїде, - про
мо
ви
ла
Оле
ся, позіха
ючи.
Вона дос
та
ла гіта
ру й по
ча
ла
гра
ти. Ба
ла
бу
ха так за
ко
пав
ся в
книж
ку, що навіть не чув му
зи
-
ки.
-
Кидай книж
ку та слу
хай, як я
граю, - ска
за
ла Оле
ся.
-
Грай, грай! Я слу
хаю, - обізвав
-
ся Ба
ла
бу
ха, не од
во
дя
чи очей
од книж
ки.
-
Як же то ти ра
зом і слу
хаєш і
чи
таєш? Мо
же, тобі заспіва
ти?
-
Співай, співай, сер
це, - я слу
-
хаю.
Олеся пе
респіва
ла однієї пісні,
а Ба
ла
бу
ха все чи
тав і не чув з
тієї пісні ні од
но
го сло
веч
ка.
-
Чи ти ме
не слу
хаєш? - спи
та
ла
Оле
ся, див
ля
чись на чо
ловікові
на
суп
лені бро
ви.
-
Слухаю; співай далі!
-
Ну, заспівай ще ти, - я бу
ду
приг
ра
ва
ти.
-
Грай, грай! Я слу
хаю.
-
Та ти навіть не чув, що я ска
-
за
ла.
-
Ти кра
ще пос
лу
хай, а я тобі
про
чи
таю "Крат
кий Ле
то
пи
сец"
за Ук
раїну та гетьма
на Бог
да
на
Хмельницько
го.
-
Що ж то та
ке Ук
раїна? Чи по
-
сесія яка, чи що? Хто ж то Бог
дан
Хмельницький?
-
Україна - це ввесь край, де ті
-
ль
ки жи
ве наш на
род. Бог
дан
од
во
ював Ук
раїну од Польщі й
од
дав ца
реві Олексієві. Ти, ба
чу,
нічо
го цього не тя
миш.
-
На, кра
ще, про
чи
тай мені оцю
"Вол
шеб
ни
цю Рагі-Муїну й при
-
н
ца Ібрагіма", - ска
за
ла Оле
ся,
ти
ка
ючи Ба
ла
бусі в ру
ки давній
ро
ман в шку
ра
тя
них па
ля
тур
-
ках.
-
Дай вже, дай, - я тобі про
чи
-
таю й твою "Вол
шеб
ни
цю".
Балабуха по
чав чи
та
ти, як вол
-
шеб
ни
ця по
ве
ла Ібрагіма в гли
-
бо
ку пе
че
ру, вик
ли
ка
ла яко
гось
страш
но
го ду
ха й по
ча
ла ви
со
-
ким сти
лем верз
ти нісенітни
цю.
Він чи
тав, чи
тав та й плю
нув.
-
Одчепись, Оле
сю, з своїми во
-
л
шеб
ни
ця
ми!
Балабуха знов взяв в ру
ки товс
-
тий "Фе
ат
рон, или По
зор ис
то
-
ри
чес
кий". В цього "спу
дея" ста
-
рої Києво-Мо
ги
лянської ака
де
-
мії бу
ло ба
га
то кни
жок, більше,
ніж в де
яких те
перішніх на
ших
сільських ба
тю
шок на Ук
раїні:
він був ліпший чо
ловік не тіль
-
ки для сво
го ча
су, хоч і не пад
ку
-
вав ко
ло ха
зяй
ст
ва. Оле
ся ви
де
-
р
ла з йо
го рук книж
ку й за
ки
ну
-
ла на ша
фу.
-
Потривай же, я ось швир
го
ну
ту
ди й твою Рагі-Муїну з ца
ре
-
ви
чем Ібрагімом!
І він справді швир
го
нув книж
-
ку на гру
бу, аж лист
ки на повітрі
за
ше
лестіли й па
ля
тур
ки за
хур
-
ча
ли.
-
От так! Що ж ми те
пер ро
би
-
ти
ме
мо, ко
ли книж
ки по
за
ки
да
-
ли? - ска
за
ла Оле
ся.
-
Танцюй, а я бу
ду ди
ви
тись, -
ска
зав Ба
ла
бу
ха.
-
Якби ж ти пак грав! - ска
за
ла
Оле
ся, на
дув
ши гу
би.
-
Знаєш що, Оле
сю? Піди в пе
-
кар
ню й роз
по
ря
дись, щоб Ки
-
ли
на зва
ри
ла чо
го або спек
ла на
ве
че
рю, бо я вже їсти хо
чу.
-
Піди кра
ще ти, бо я не
на
вид
-
жу ту пе
кар
ню.
-
Піди-бо! Ти ж в ме
не гос
по
ди
-
ня, чи що.
-
Не піду. Я до то
го не звик
ла в
батька. Ко
ли б нам знай
ти доб
-
ро
го ку
ха
ря: я не
на
вид
жу те
сма
жіння, та печіння, та топлін
-
ня, та варіння, та ще й що бо
жо
-
го дня! Я не маю до цього по
тя
-
гу.
-
Еге! На ку
ха
ря тре
ба ба
га
то
гро
шей. Піди-бо, піди!
Олеся од
чи
ни
ла двері в сіни,
гу
к
ну
ла на Ки
ли
ну, звеліла їй
взя
ти в жи
да м'яса й спек
ти на
ве
че
рю пе
че
ню, - од
на
че в пе
ка
-
р
ню все-та
ки не пішла.
Настав дов
гий вечір. Оле
ся не
втерпіла, дос
та
ла з гру
би свою
"Вол
шеб
ни
цю" й по
ча
ла го
лос
но
чи
та
ти. Ба
ла
бу
ха не слу
хав і по
-
зіхав.
Килина пос
та
ви
ла на стіл пе
че
-
ню й со
лоні огірки. Оле
ся по
-
куш
ту
ва
ла м'яса: м'ясо бу
ло за
-
су
ше
не, як су
хар.
-
Пхе, яке пас
кудст
во! Мож
на
зу
би по
ла
ма
ти, - ска
за
ла Оле
ся,
од
со
ву
ючи тарілку, - це якась
жорст
ва, а не пе
че
ня. - Во
на од
-
рі
за
ла огірка; огірок був не
со
ло
-
ний, ду
же кис
лий, без уся
ко
го
сма
ку.
-
Пхе, який пас
куд
ний огірок! Я
зро
ду та
ких по
га
них огірків не
їла.
-
Як не їла, то те
пер му
сиш їсти;
яких на
со
ли
ла, такі й спо
жи
вай!
Ти не ха
зяй
но
ви
та й нес
тат
ко
-
ви
та лю
ди
на, - ска
зав Ба
ла
бу
ха,
пе
ре
ти
ра
ючи в зу
бах су
ху пе
че
-
ню, що аж тріща
ла, не
на
че він
жу
вав у роті пісок та жорст
ву.
-
Господи, яка нудьга. Й гость
тобі ніякий не приїде. Ко
ли б
хоч який жид прий
шов з містеч
-
ка, все б та
ки бу
ло з ким по
ба
ла
-
ка
ти.
Олеся пішла хо
ди
ти по світ
ли
-
ці. Ба
ла
бу
ха ку
рив люльку з дов
-
гим ци
бу
ком і мов
чав; ви
ку
рив
од
ну, за
ку
рив дру
гу, потім тре
-
тю. Дим во
ру
шив Оле
сині нер
ви,
фан
тазія гра
ла… Для неї тісно
ста
ло в світлиці, в ціло
му домі; її
дум
ки ку
дись рва
лись, як птиці,
хотіли летіти, кру
ти
лись під не
-
бом, під хма
ра
ми, та не зна
ли, де
сісти, де спи
ни
тись. Ба
ла
бу
ха
ди
вив
ся з кімна
ти, як во
на за
де
-
р
ла го
ло
ву, за
ко
чу
ва
ла під лоб
очі, не
на
че на стелі якусь книж
-
ку чи
та
ла.
-
Знаєш що, па
нот
че! В ме
не не
-
ма доб
рої сукні; тре
ба мені спра
-
ви
ти шов
ко
ву сук
ню на виїзди в
гості. В нас у Бо
гус
лаві є по
ряд
-
не то
ва
рист
во, - тре
ба йо
му по
-
ка
за
ти, що я гос
по
жа бла
го
чин
-
на.
-
То й справ: біжи в крам
ниці та
на
бе
ри собі шов
ку чи там чо
го
хо
чеш, - го
во
рив Ба
ла
бу
ха, сма
-
ку
ючи люльку з дов
гим ци
бу
-
ком.
На дру
гий день після раннього
обіду Ба
ла
бу
ха поїхав ог
ля
да
ти
свою бла
го
чинію й пе
редніше за
все за
вер
нув в Вільша
ни
цю до
Мос
са
ковсько
го: мо
же, на йо
го
зро
би
ли приємне вра
жен
ня ві
-
ль
ша
ницькі горш
ки. Ба
ла
бу
ха
пі
д'їхав під га
нок. Мос
са
ковсь
-
кий виг
ля
нув у вікно й вибіг
надвір зустріча
ти бла
го
чин
но
го;
па
нотці привіта
лись привітно й
поцілу
ва
лись. Ба
ла
бу
ха був зви
-
чай
ний, але дер
жав се
бе хо
лод
-
ненько й ду
же по
важ
но й більше
роз
пи
ту
вав за церк
ву, за па
ра
-
фію, ніж про давні свої сто
сун
ки
з Мос
са
ковським. Мос
са
ковсь
-
кий був лас
ка
вим, кла
няв
ся, але
не ду
же щи
ро, а більше підлес
-
ли
во, як кла
няється ниж
чий ви
-
що
му. В кімнаті за две
ри
ма при
-
таїлась Они
ся як мерт
ва. Во
на
прис
лу
ха
лась до роз
мо
ви, і її
взя
ла ве
ли
ка хіть по
ди
ви
тись на
Ба
ла
бу
ху. Вий
ти до йо
го во
на
ніза
що в світі не ду
ма
ла. Як ла
-
соч
ка, во
на ста
ла на стілець і за
-
г
ля
ну
ла в світли
цю че
рез дірку
над две
ри
ма, де на одвірку сто
яв
ря
док прос
кур. Во
на зир
ну
ла ці
-
ка
ви
ми очи
ма й по
ба
чи
ла, що
Ба
ла
бу
ха був з ко
рот
кою гус
тою
чор
ною бо
ро
дою, з ко
рот
ки
ми
чо
р
ни
ми ку
че
ря
ми кру
гом го
ло
-
ви. Чорні ву
са та бо
ро
да зас
ло
-
ни
ли йо
го не
гарні гу
би, й він
став те
пер ба
га
то кра
щий.
Моссаковський взяв ключі з кі
-
ло
ч
ка й повів бла
го
чин
но
го до
це
рк
ви. Ба
ла
бу
ха ог
лядів церк
ву
й риз
ни
цю й пох
ва
лив і об
ма
-
льо
вку церк
ви, й нові об
ра
зи, й
риз
ни
цю. Отець Ха
ритін ско
са
по
г
ля
дав на страш
ний суд, на
ку
пи чортів, але Ба
ла
бу
ха на
чортів навіть не гля
нув.
Тим ча
сом Они
ся на
го
ту
ва
ла на
столі по
лу
день і пос
та
ви
ла пля
-
ш
ки. Ба
тюш
ки, вер
та
ючись з це
-
рк
ви, зай
шли по
ди
ви
тись на но
-
ве гос
по
дарст
во. Осе
ля бу
ла доб
-
ре опо
ряд
же
на. Гро
ма
да об
го
ро
-
ди
ла го
род і двір, пов
ши
ва
ла за
-
но
во повітки й за
го
ро
ду, клу
ню
й ко
мо
ру, пос
та
ви
ла кру
гом за
-
го
ро
ди за
га
ту з острішка
ми; ск
-
рі
зь бу
ло прос
то, по-гос
по
дар
сь
-
кій.
-
Отже ва
ша гро
ма
да вас лю
-
бить, і знать, що дбає на вас, як
на са
му се
бе, - ска
зав Ба
ла
бу
ха, -
а наші бо
гус
лавці про ме
не, зда
-
ється, й ву
хом не ве
дуть. В ме
не
не тільки все стоїть не пов
ши
ва
-
не, обідра
не, - в ме
не навіть во
-
ріт не пос
та
ви
ли, так і сто
ять
по
ла
мані.
Моссаковський з за
до
во
ле
ною
міною осміхнув
ся од
ним бо
ком
ро
та й поп
ро
сив Ба
ла
бу
ху в по
-
кої на по
лу
день.
Сівши за по
лу
день, Ба
ла
бу
ха
зга
д
ав свою Оле
сю; йо
го по
тяг
-
ло до
до
му; він не
на
че ба
чив її
ве
се
лий вид за сто
лом по
руч з
со
бою й чув її го
лос. В кімнаті
лед
ве по
чув
ся за
дер
жа
ний го
лос
Онисії Сте
панівни. Ба
ла
бу
ха
при
тих і ніби за
мер… Той го
лос
був та
кий знай
омий. Йо
му ду
же
за
ма
ну
лось хоч гля
ну
ти на Они
-
сю, по
ди
ви
тись на її гострі тонкі
бро
ви та на блис
кучі очі. Він не
втерпів і спи
тав Мос
са
ковсько
-
го:
-
Чи здо
ро
ва Онисія Сте
панів
-
на?
-
Спасибі вам! Тро
хи нез
ду
жає
чо
гось, - десь, ма
буть, зас
ту
ди
-
ла
сь, та вже та
ки дав
ненько ка
-
ш
ля, - од
ка
зав Мос
са
ковський.
-
Шкода! - ти
хо про
мо
вив Ба
ла
-
бу
ха, а йо
го дум
ка знов по
летіла
до
до
му; знов він ніби уг
лядів
пе
ред со
бою свіжий Оле
син вид.
Балабуха шви
денько за
ку
сив і
звелів по
да
ва
ти во
за; він ду
мав
заїха
ти ще в од
но се
ло, але пе
ре
-
ду
мав і звелів по
го
ни
чеві вер
та
-
тись до
до
му.
Поки Ба
ла
бу
ха доїхав до Бо
гус
-
ла
ва, над
ворі зовсім смерк
ло. З
пе
карні че
рез двоє вікон лив
ся
на тем
ний двір яс
ний світ; че
рез
вікно бу
ло вид
но по
лум'я в печі,
горш
ки, поп
рис
тав
лю
вані до жа
-
ру, й навіть по
ро
сят
ник з по
ро
-
сям, що за
дер
ло вго
ру чо
ти
ри
чо
рні ніжки й гост
ре ри
ло. Ки
-
ли
на, зап
ну
та білим руш
ни
ком
замість хвар
ту
ха, по
ра
ла
ся ко
ло
печі. З світлиці че
рез нещільно
при
чи
нені вікон
ниці прос
ми
ку
-
ва
лись довгі сму
ги світу й па
да
-
ли на тин.
"Чого це світиться в світлиці?
Пев
но, приїха
ли гості", - по
ду
-
мав Ба
ла
бу
ха й од
чи
нив ти
хе
нь
-
ко двері.
З світлиці по
лив
ся яс
ний світ, а
з світом - гус
тий дим од тю
тю
ну.
В хаті висіли хма
ри ди
му, не
на
че
сто
яв гус
тий ту
ман. На ка
напі
сиділа Оле
ся з гіта
рою на колі
-
нах, а по
руч з нею сидів бли
зе
-
нько Сигізмунд Бон
ковський, з
дов
гим ци
бу
ком в роті. Ба
ла
бу
ха
вглядів їх, як че
рез гус
тий ту
-
ман, і тільки примітив свіже ли
-
це Олесі, не
на
че ро
жу, пок
ри
ту
га
зо
вою ма
терією, та ве
ли
ку ку
-
че
ря
ву го
ло
ву Бон
ковсько
го. Ба
-
ла
бу
ха не примітив, що од
на ру
-
ка Бон
ковсько
го об
гор
та
ла Оле
-
син стан.
-
Хто там? - крик
нув Бон
ковс
ь
-
кий, при
див
ля
ючись че
рез хма
-
ри ди
му.
-
Свої! - за
гув ба
сом Ба
ла
бу
ха,
всту
па
ючи в світли
цю. Оле
ся не
во
рух
ну
лась і тільки пок
ла
ла гі
-
та
ру на ка
на
пу. Бон
ковський вс
-
тав і ки
нув
ся на
зустріч Ба
ла
бусі.
-
Як ся маєте, ша
нов
ний, вель
-
мож
ний па
нот
че? - крик
нув Бон
-
ковський, обніма
ючи й цілу
ючи
Ба
ла
бу
ху тричі в ус
та.
Балабуха бай
дуж
но, аж сер
ди
то
привітав
ся до Бон
ковсько
го й,
не привітав
шись до Олесі, пішов
до кімна
ти роз
дя
га
тись.
Після виїзду Ба
ла
бу
хи Оле
ся пі
-
шла гу
ля
ти в місто, вгляділа там
ста
ро
го знай
омо
го, па
на Бон
ко
-
в
сько
го, й зап
ро
си
ла йо
го до се
-
бе на вечір. Во
на ду
ма
ла, що її
чо
ловік не так швид
ко вер
не
-
ться до
до
му з своєї бла
го
чинії…
Балабуха ски
нув з се
бе до
рож
-
ню оде
жу, ввійшов у світли
цю,
на
бив люльку тю
тю
ном, за
па
-
лив і сів на стільці. Він ско
са пог
-
ля
нув на Оле
сю; Оле
ся по
чер
во
-
ніла, як маківка. Всі троє ку
ри
ли
й мов
ча
ли.
В Бон
ковсько
го бу
ла дум
ка вс
-
та
ти й розп
ро
ща
тись, але він
чув, як кувіка
ло під но
жем по
ро
-
ся, й на
ду
мавсь та
ки зос
та
тись
на ве
че
рю, бо йо
му хотілось їсти.
Він ве
се
ло, ні криш
ки не замі
ша
-
в
шись, по
чав роз
мо
ву.
-
Як же вам, отець бла
го
чин
-
ний, їзди
лось? Чи да
ле
ко бу
ли? -
спи
тав Бон
ковський сміли
во.
-
Недалеко, - в Вільша
ниці, -
обі
звав
ся Ба
ла
бу
ха та й знов
взяв у гу
би ци
бук і по
тяг
нув з
йо
го так, що в люльці зашк
вар
-
ча
ло, як у ринці, а по
верх люль
-
ки схо
пи
лось по
лум'я.
-
О, я знаю Вільша
ни
цю й не раз
там бу
вав у покійно
го ста
ро
го
ба
тюш
ки. Що за доб
ра привітна
ду
ша був небіжчик, царст
во йо
-
му не
бес
не! Який щи
рий, який
привітний, який гос
по
дар! Та
ко
-
го труд
но знай
ти між людьми! -
роз
пус
тив мо
ву пан Бон
ковсь
-
кий, щоб по
ти за
га
яти час, по
ки
спе
четься по
ро
ся.
-
Добрий був чо
ловік, - зне
хо
тя
обізвав
ся Ба
ла
бу
ха й знов спе
ре
-
сер
дя по
тяг люльку так, що
огонь знов за
па
лах
котів.
-
Чи ба
чив же Онисію Сте
пані
в
-
ну? - спи
та
ла Оле
ся дри
жа
чим
го
ло
сом.
-
Ні,- ко
рот
ко од
ру
бав Ба
ла
бу
ха.
Знов усі троє за
мовк
ли, і тільки
в світлиці бу
ло чу
ти, як тріщав
тю
тюн в люльках, як ци
бу
ки га
-
р
ча
ли, ніби лихі со
ба
ки, а дим
хма
ра
ми піднімав
ся під сте
лю.
-
Я знав Онисію Сте
панівну ще
пан
ною. Ото бу
ла ця
ця! Ну, та й
ця
ця, - як кра
шан
ка! як пи
сан
ка!
як зо
ло
то! - по
чав вих
ва
ля
ти Бо
-
н
ковський.
-
Шкода тільки, що в плахті хо
-
ди
ла. Ма
буть, те
пер за
вертілась
в намітку, мов сільська ба
ба. Не
люб
лю я тих наміток та пла
хот,
не упо
добні во
ни мені, - обізва
-
лась Оле
ся.
-
Часом ті намітки та плах
ти бу
-
ва
ють луччі од су
конь, - обізвав
-
ся тро
хи гру
бенько Ба
ла
бу
ха.
"Вже сердься не сердься, а по
-
ро
ся
ти та
ки діждусь", - по
ду
мав
Бон
ковський і знов роз
по
чав іс
-
то
рію за Они
си
но
го батька, за
вільша
ницькі ліси та об
ла
ви на
вло
вах в лісах, пе
реб
рав панів та
еко
номів, а далі пе
реїхав у Хо
-
хітву й по
чав роз
ка
зу
ва
ти за Те
-
р
лецьких, з Хохітви пе
реїхав у
Стеблів, за
че
пив
ши по до
розі от
-
ця Мельхи
се
де
ка, сміявся з йо
го
жінки Мар
ти, так що Оле
ся ре
го
-
та
лась, до
ки Ки
ли
на й справді
не зас
те
ли
ла сто
ла й не по
да
ла
по
ро
ся
ти.
Олеся поп
ро
си
ла гос
тя за стіл.
В по
ро
ся
ти ву
ха, ніжки й навіть
шку
ра - все по
горіло на вугілля.
Але Бон
ковський ук
лав у ко
пи
півпо
ро
ся
ти, аж су
ха шку
ра лу
-
ща
ла в йо
го в зу
бах.
-
Як чу
до
во ви вмієте го
ту
ва
ти!
Яка з вас, Олек
санд
ро Пет
ров
но,
гос
по
ди
ня! - хва
лив Бон
ковсь
-
кий, упліта
ючи по
ро
ся.
-
Пхе! - ска
за
ла Оле
ся, по
куш
ту
-
вав
ши су
хої ніжки. - Ки
ли
на не
дог
ляділа й пе
рес
ма
жи
ла й поп
-
су
ва
ла. Тре
ба шу
ка
ти ку
ха
ря!
-
Я вам по
ре
ко
мен
дую; од на
-
шо
го діди
ча од
хо
дить ку
хар; ко
-
ли хо
че
те, я ска
жу йо
му, щоб він
до вас прий
шов. Там, як що зго
-
тує, то тільки пальчи
ки об
ли
-
жеш, - го
во
рив він, упліта
ючи
пе
че
ну кур
ку після по
ро
ся
ти
ни.
Балабуха тільки блис
нув на Бо
-
н
ковсько
го сер
ди
ти
ми очи
ма й
мов
чав.
Повечерявши, Бон
ковський без
це
ре
монії вхо
пив шап
ку, поп
ро
-
щав
ся й поїхав до
до
му. Ки
ли
на
поп
ри
би
ра
ла з сто
ла. Ба
ла
бу
ха
смок
тав люльку й мов
чав; Оле
ся
й собі мов
ча
ла.
-
Ти на ме
не чо
гось сер
диш
ся? -
спи
та
ла Оле
ся, пок
лав
ши чо
ло
-
ві
кові ру
ку на пле
че.
Балабуха мов
чав і ди
вив
ся на
стіну.
-
Може, ти ду
маєш, що я зу
мис
-
не зап
ро
си
ла до се
бе Бон
ков
сь
-
ко
го; я йо
го й не ду
ма
ла зап
ро
-
шу
ва
ти: був на ба
зарі й заїхав, та
й годі!
Балабуха тяг люльку й мов
чав.
-
Чого це ти мов
чиш? Чи ти сер
-
диш
ся на ме
не, чи ні? - пи
та
ла
Оле
ся. Ба
ла
бу
ха мов
чав і ку
рив.
-
Слухай-бо! Ти сер
диш
ся на ме
-
не? Еге? - спи
та
ла Оле
ся й лег
ко
вда
ри
ла Ба
ла
бу
ху по плечі. - Та
по
кинь-бо оту люльку та го
во
ри
зо мною.
Олеся хотіла вир
ва
ти з йо
го
рук люльку. Ба
ла
бу
ха не пус
тив
з рук ци
бу
ка й лег
ко одвів набік
її ру
ку.
-
Ото не люб
лю, як чо
ловік мов
-
чить. Го
во
ри що-не
будь! Чи хва
-
ли ме
не, чи гудь, але го
во
ри!
Балабуха мов
чав і мовч
ки знов
на
бив тю
тю
ну в люльку.
-
Та й за
пек
ла ж ти лю
ди
на! Ти
кремінь, а не чо
ловік. Я б з кре
-
міня до
бу
ла сло
ва. Ки
дай люль
-
ку та го
во
ри зо мною!
Олеся смик
ну
ла з йо
го рук лю
-
льку так, що іскри по
си
па
лись
до
до
лу. Ба
ла
бу
ха встав і мовч
ки
вий
шов у двір, не надівши на
-
віть шап
ки.
Ніч бу
ла тем
на. Не
бо чорніло,
як чор
не сук
но, а по йо
му бли
-
ща
ли зорі, ніби зо
лоті краплі.
Був лег
кий осінній мо
роз.
Богуслав ніби ви
мер. Ні в одній
хаті не світив
ся огонь; ніде не
бу
ло чу
ти ні най
мен
шо
го гу
ку;
тільки во
да шуміла по камінні
од
но
тон
ним шу
мом.
Балабуха вий
шов за двір і пі
-
шов шля
хом на
низ, над Рось.
Шум во
ди ста
вав чутніший. Бу
ло
чуть, як се
ред шу
му во
да буль
-
ко
тить, ллється, хлю
пає по камі
-
нні. Пе
ред очи
ма в Ба
ла
бу
хи сто
-
яли, як на
мальовані, дві свіжі фі
-
зі
ономії, од
на ко
ло дру
гої се
ред
хма
ри гус
то
го ди
му, обидві ве
се
-
лі, рум'яні. В шумі во
ди він не
на
-
че чув їх ве
се
лу роз
мо
ву та регіт.
От хви
ля вда
ри
лась ра
зом об
камінь і не
на
че крик
ну
ла, і йо
му
по
чу
лось, що задз
венів акорд на
гітарі й за
мер… Ба
ла
бу
ха сто
яв в
тем
ряві, а во
гонь в люльці спа
-
ху
вав, як ог
ня
не око, й знов по
-
га
сав. Якесь не
доб
ре по
чу
ван
ня
за
во
ру
ши
лось в йо
го серці й не
да
ва
ло сер
цю вти
хо
ми
ри
тись.
Ба
ла
бу
ха ти
хо вер
нув
ся до ха
ти
і, не про
мо
вив
ши й сло
ва до жін
-
ки, розібрав
ся й ліг спа
ти.
На дру
гий день Оле
ся про
ки
ну
-
лась і ве
се
ло за
ще
бе
та
ла до чо
-
ло
віка. Він мов
чав. Мовч
ки він
уб
рав
ся, по
мо
лив
ся й сів до чаю.
-
Чи ти й досі на ме
не сер
диш
-
ся? - спи
та
ла Оле
ся.
Балабуха пив чай і сло
вом не
обізвав
ся до неї.
-
Та ну-бо, не ви
га
дуй чорт зна
чо
го! Чи ти граєш в якоїсь іг
ра
-
ш
ки, чи що? - го
во
ри
ла Оле
ся.
Балабуха навіть не по
ди
вивсь
на неї.
-
Убгає собі щось у го
ло
ву та й
дметься. От уже не люб
лю! Та я
люб
лю те
бе й більше ні за ко
го
й в го
лові не пок
ла
даю, - ве
се
ло
го
во
ри
ла Оле
ся.
А Ба
ла
бу
ха мов
чав та ди
вив
ся
на са
мо
вар.
Олеся на
мо
ви
ла Ки
ли
ну, щоб
во
на пішла й спи
та
ла в ба
тюш
-
ки, що ва
рить на обід. Ки
ли
на
увійшла й по
ча
ла пи
та
ти, лед
ве
осміха
ючись. Ба
тюш
ка зро
зумів
ту шту
ку й навіть не гля
нув на
Ки
ли
ну. Оле
ся обер
ну
лась до ві
-
к
на, ти
хо сміючись.
Вже й по
обіда
ли; вже й день
ми
нув, а Ба
ла
бу
ха мов
чав. Наві
-
ть слу
ги приміти
ли, що ба
тюш
-
ка не го
во
рить.
-
Пані! мо
же, на
шо
му ба
тюшці
по
роб
ле
но, що во
ни оце цілий
день не го
во
рять? - ска
за
ла Ки
-
ли
на до Олесі. - Не
хай бог ми
лує
вся
ко
го хре
ще
но
го, - це на лю
-
дях бу
ває. Побіжу я в Хохітву до
зна
хур
ки - в нас є та
ка ба
ба, що
од
ро
бить.
-
Ти кат зна що вер
зеш, - ска
за
-
ла Оле
ся, сміючись. - Ба
тюш
ка
не зовсім здо
ро
вий, то й не го
во
-
рить.
Одначе ми
нув дру
гий день, а
ба
тюш
ка мов
чав, не
на
че онімів.
Вже й Прокіп примітив те і, по
-
ра
див
шись з Ки
ли
ною, ска
зав до
Олесі:
-
Пані! ож слу
хай
те, що я маю
ка
за
ти: на
шо
му ба
тюшці й спра
-
в
ді по
роб
ле
но. Тре
ба бігти в Хо
-
хітву; там в нас є та
ка дженд
же
-
ляс
та ба
ба… Во
на як підку
рить
ба
тюш
ку зіллям, то три дні го
-
во
ри
ти
муть і не пе
рес
та
ва
ти
му
-
ть. Ме
не раз як підку
ри
ла, то я
три дні мо
лов язи
ком, як млин.
-
Я тобі дам та
кої дженд
же
ляс
-
тої ба
би, що ти не пот
ра
пиш, ку
-
дою втіка
ти, - ска
за
ла Оле
ся.
Аж третього дня уве
чері ба
-
тюш
ка за
го
во
рив.
-
Слава тобі, хрес
ти
те
лю! До те
-
бе вер
нув
ся язик. Та й но
ро
ви ж
у те
бе! - го
во
ри
ла сер
ди
то Оле
-
ся.
"Як бу
де Бон
ковський раз у ти
-
ж
день до ме
не заїжджа
ти, то мій
па
но
тець по три дні на тиж
день
бу
де німий. Це не ду
же приємна
річ! Що тут йо
го ро
би
ти?" - ду
-
ма
ла Оле
ся, пог
ля
да
ючи на сво
-
го ба
тюш
ку.
-
А приз
най
ся те
пер: прав
да, ти
на ме
не сер
див
ся за то
го пи
ка
-
то
го Бон
ковсько
го? - пи
та
ла
Оле
ся, сівши бли
зенько ко
ло йо
-
го.
-
Ну, сер
див
ся, - ска
зав Ба
ла
бу
-
ха.
-
А те
пер вже не сер
диш
ся?
-
Тепер вже не серд
жусь.
-
Ти дурнісінько на ме
не сер
ди
-
ш
ся. Я мо
ло
да, люб
лю то
ва
рист
-
во, - без йо
го мені важ
ко, - нудь
-
га бе
ре. Чом би пак нам не пок
-
ли
ка
ти на вечір бо
гус
лавську
арис
ток
ратію: ста
но
во
го, йо
го
помічни
ка з жінкою та з доч
ка
-
ми, док
то
ра; пок
лич ли
шень їх
та най
ми трьох жидів му
зик. Я
по
тан
цюю, а ти по
ди
виш
ся… До
-
б
ре я ка
жу?
-
Добре. Тре
ба пок
ли
ка
ти й ба
-
тю
шок сусід з ма
туш
ка
ми, - го
-
во
рив Ба
ла
бу
ха.
-
Ет! Цих не про
си! Я не люб
лю
твоїх ба
тю
шок: во
ни прості, ті
-
ль
ки мені поміст за
пас
ку
дять
чо
бо
ти
ща
ми; не про
си їх: я не
люб
лю ко
ло їх панька
тись.
-
Ну-ну, доб
ре. Не бу
ду їх про
си
-
ти, - го
во
рив Ба
ла
бу
ха.
-
От за це ти в ме
не гар
ний!
Зна
єш що: як поїде
мо в Київ на
яр
ма
рок, на
ку
пи мені перснів. В
ме
не ма
ло перснів.
-
Добре, доб
ре, на
куп
лю, хоч у
те
бе їх, здається, не ма
ло.
Олеся на
са
ди
ла перснів на два
пальці пра
вої ру
ки до са
мих кі
-
сто
чок і все пог
ля
да
ла, як во
ни
бли
щать про
ти світла.
Богуславська повіто
ва арис
ток
-
ратія не дов
го жда
ла зап
ро
син:
в неділю після служ
би бо
жої во
-
на вся зай
шла прос
то з церк
ви
до ба
тюш
ки на чар
ку горілки.
Оле
ся, не спи
тав
ши ба
тюш
ки,
за
п
ро
си
ла всіх до се
бе на вечір з
жінка
ми й доч
ка
ми, бо її шов
ко
-
ва зе
ле
на сук
ня вже бу
ла го
то
ва.
Балабуха пок
ли
кав трьох жидів
му
зик. Наїха
ли гості. Приїхав
ста
но
вий, - ста
рий ка
ва
лер, при
-
й
шов док
тор, приїхав помічник
ста
но
во
го, - ста
рий по
ляк з жін
-
кою й п'ятьма доч
ка
ми, прий
-
шов сто
ло
на
чальник з сім'єю;
дрібні крюч
ки з прав
ленія, пи
-
сарці з еко
номії, за
чув
ши скрип
-
ки, збігли
ся й без зап
ро
син. Оле
-
ся уб
ра
лась в но
ву яс
но-зе
ле
ну
шов
ко
ву сук
ню, по
надіва
ла усі
персні й вий
шла до гос
тей. Щоб
не кло
по
та
тись ве
че
рею, во
на
пок
ли
ка
ла буб
лей
ни
цю-міщан
-
ку, доб
ру ку
хо
вар
ку, і звеліла їй
пек
ти й ва
ри
ти; са
ма во
на на
-
віть не заг
ля
ну
ла в пе
кар
ню.
Гості зби
ра
лись. Оле
ся по
ход
-
жа
ла по світлиці з па
ни
ча
ми й
жар
ту
ва
ла. Да
ми сиділи кру
гом
сто
ла й роз
мов
ля
ли самі між со
-
бою. Оле
ся присіла на од
ну хви
-
ли
ну ко
ло їх і потім не про
мо
ви
-
ла до їх ні од
но
го сло
ва: во
на не
лю
би
ла дамсько
го то
ва
рист
ва.
Жидки заг
ра
ли кад
риль. Жар
-
тов
ли
вий ста
но
вий поп
ро
сив
Оле
сю в та
нець. Оле
ся тан
цю
ва
-
ла, як ка
за
ли па
ничі, з уся
ки
ми
вик
ру
та
са
ми, вис
тав
ля
ючи на
-
по
каз пальці, об
сад
жені зо
ло
ти
-
ми перс
ня
ми. Не
ве
се
ло, од
на
че,
во
на хо
ди
ла в кад
рилі: її дум
ки
літа
ли ко
ло Бон
ковсько
го…
Коли це нес
подіва
но од
чи
ни
ли
-
сь двері. В світли
цю ввійшов Бо
-
н
ковський са
ме тоді, як Оле
ся
тан
цю
ва
ла кад
риль. В две
рях
з'я
ви
лась йо
го розкішна ку
че
ря
-
ва го
ло
ва, ши
рокі, міцні плечі;
він на льоту пок
ло
нив
ся Олесі,
поз
до
ров
кав
ся з Ба
ла
бу
хою й
присів ко
ло йо
го. Ба
ла
бу
ха на
су
-
пив
ся й мов
чав. Оле
ся ки
ну
ла
очи
ма на рум'яне ли
це Бон
ков
-
сько
го й не
на
че по
чу
ти
ла, що в
неї ви
рос
ли кри
ла. Її мо
ло
де ли
-
це роз
горілось, очі заб
ли
ща
ли;
во
на не зна
ла, як сту
пи
ти, як по
-
вер
ну
тись: то підніма
ла го
ло
ву
до стелі й за
ко
чу
ва
ла очі під лоб,
не
на
че лічи
ла дош
ки на стелі, то
хо
ди
ла ти
хо, вип
ря
мив
ши стан,
то зміня
ла по
зу й нес
подіва
но
по
чи
на
ла бі
га
ти, по
хи
лив
ши го
-
ло
ву трош
ки вниз, не
на
че розрі
-
зу
ва
ла го
ло
вою густі хма
ри ди
-
му, то пус
ту
ва
ла по-ди
тячій, вті
-
ка
ла від сво
го ка
ва
ле
ра, кру
ти
-
лась, вертілась, то ча
сом, на
су
-
пи
в
шись, не по
да
ва
ла ка
ва
ле
ро
-
ві ру
ки, не
на
че чо
гось сер
ди
ла
-
сь, то знов підніма
ла очі вго
ру й
по
ма
леньку плив
ла, як лебідь по
воді… Її фан
тазія роз
го
рю
ва
ла
-
сь. Пе
ред нею розс
ту
па
лись сті
-
ни, ви
со
ко підніма
лась сте
ля;
во
н
а ба
чи
ла се
бе в здо
ро
во
му
ви
со
ко
му залі се
ред здо
ро
вих
дзер
кал, се
ред безлічі пар в роз
-
кішних убо
рах, об
ли
тих ро
же
-
вим яс
ним світом. Її очі шу
ка
ли
гар
них мо
ло
дих ка
ва
лерів, чу
до
-
вих очей, га
ря
чих рум'яних уст.
Сер
це ки
да
лось швид
ко в гру
-
дях, ба
жа
ло щас
тя. Щось га
ря
че,
со
лод
ке ли
ло
ся до сер
ця, про
си
-
ло яко
гось пал
ко
го, ог
ня
но
го
щас
тя без міри, без кінця…
Дами пе
рег
ля
да
лись, пе
ре
мор
-
гу
ва
лись і осміха
лись од
на до
од
ної. Ка
ва
ле
ри ви
ли
ся ко
ло
Олесі. Ба
ла
бу
ха сидів з люлькою
в зу
бах за ста
ка
ном пун
шу й не
зво
див з Олесі очей; він за
був
навіть за Бон
ковсько
го, - Оле
ся
ча
ру
ва
ла йо
го екс
цент
рич
ни
ми
по
за
ми, ко
кетст
вом, тан
ця
ми,
пи
шан
ням.
"Тісно мені, душ
но мені ту
теч
-
ки; здається, летіла б під не
бо -
ду
ма
ла Оле
ся, роз
тан
цю
вав
шись
під дві скрип
ки та флей
ту, - ви
-
ла
ся б пти
цею в ши
ро
ко
му прос
-
торі й ко
ха
ла б, ко
ха
ла б усім
сер
цем, до
ки б ста
ло си
ли й па
-
лу".
Вже ми
ну
ла північ, а танці не
пе
рес
та
ва
ли. Ба
ла
бу
ха сів гра
ти
в кар
ти з ста
ри
ми, а Оле
ся на
-
віть не ду
ма
ла за ве
че
рю, не ду
-
ма
ла за гос
тей і літа
ла в ма
зурі з
Бон
ковським, з пи
са
ря
ми та офі
-
ці
аліста
ми. Вже сам Ба
ла
бу
ха,
доб
ре ви
го
ло
дав
шись, пішов у
пе
кар
ню й звелів нак
ри
ва
ти
сто
ли.
-
Ну що, Оле
сю, доб
ре на
тан
цю
-
ва
лась? - пи
тав Ба
ла
бу
ха, як го
-
сті по
роз'їзди
лись.
-
Так на
тан
цю
ва
лась, що й сон
ме
не не бе
ре; як
би бу
ло літо, пі
-
шла б оце у са
док, над Рось, та
гу
ля
ла б до са
мо
го світу.
Олеся ще дов
го хо
ди
ла по сві
т
-
лиці та літа
ла десь да
ле
ко дум
-
ка
ми. Вже Ба
ла
бу
ха спав та хріп
на всю ха
ту, а Оле
ся й не роз
дя
-
га
лась: пог
ля
да
ла на се
бе в дзе
-
р
ка
ло, ми
лу
ва
лась, як бли
щать в
дзер
калі зо
лоті персні на паль
-
цях, як сяє яс
но-зе
ле
на сук
ня, як
чорніють бро
ви на свіжо
му лобі;
але сон нес
подіва
но впав на неї;
очі зли
па
лись.
-
Чи люб
лю я сво
го чо
ловіка
щи
ро, га
ря
че? - пи
та
ла са
ма в се
-
бе Оле
ся, роз
дя
га
ючись.
-
Ні, люб
лю так собі, трош
ки;
лед
ве-лед
ве люб
лю. Як би хоті
-
лось по
ко
ха
ти щи
ро, га
ря
че, без
кінця; по
ко
ха
ти, хоч вмер
ти!..
6
Минула зи
ма. Нас
та
ла ти
ха теп
-
ла вес
на. Прий
шов ве
лик
день.
Пер
шо
го дня по обіді тро
хи не
вся вільша
ницька гро
ма
да зіб
-
ра
лась на цвин
тар на мед, що
ти
тар і брат
чи
ки по ста
ро
му
зви
чаю на
ва
ри
ли к праз
ни
ку.
Мед про
да
ва
ли в одній хаті, що
сто
яла в кінці здо
ро
во
го цвин
-
та
ря і зва
лась шко
лою. Та ха
та й
справді бу
ла ко
лись шко
лою,
але вже дав
но в тій хаті ніхто не
вчив
ся, й во
на зва
лась шко
лою
по давній на Ук
раїні тра
диції.
Чо
ловіки й мо
ло
диці обсіли кру
-
ж
ка
ми увесь цвин
тар. Скрізь в
се
ре
дині кружків, на зе
леній
тра
ві вид
но бу
ло прос
те
лені ру
-
ш
нич
ки або білі хуст
ки. На руш
-
ни
ках сто
яли пляш
ки з ме
дом,
ле
жа
ли кра
шан
ки, пи
сан
ки, пи
-
ро
ги, шмат
ки па
сок для за
кус
ки;
по
де
ку
ди біліла пляш
ка з горіл
-
кою. На цвин
тарі сто
яв гомін,
шум, який
сь клекіт, але не го
ло
-
с
ний, а за
дер
жа
ний, як по
до
ба
ло
свя
то
му місцю. Чо
ловіки й мо
ло
-
диці хрис
то
са
лись, обніма
лись
та цілу
ва
лись. Один кру
жок зап
-
ро
шу
вав до се
бе близьких сусід
та при
ятелів з дру
гих кружків.
Усі час
ту
ва
ли одні дру
гих своїм
ме
дом, міня
лись кра
шан
ка
ми та
пи
сан
ка
ми. А за цвин
та
рем на
ви
гоні дівча
та й хлопці впер
ше
вий
шли співа
ти вес
ня
нок і гра
-
ти в вес
ня
них ігра
шок. Дівча
та
впер
ше, після дов
го
го пос
ту, по
-
в
би
ра
лись в квітки й стрічки,
скільки в їх ле
жа
ло в скри
нях,
пов
дя
га
лись в ясні юб
ки та спід
-
ниці, в чер
воні чо
бо
ти. 3еле
ний
вигін не
на
че зацвів маківка
ми
та ро
жа
ми. В од
но
му місці дівча
-
та, поб
рав
шись за ру
ки в кру
-
жок, ви
во
ди
ли та
нець, співа
ючи
пе
репілки; в дру
го
му біга
ли в
хре
щи
ка, а там далі сиділи дов
-
ги
ми ряд
ка
ми й гра
ли в жельма
-
на. Діти сно
ви
га
ли по цвин
тарі
й по ви
гоні, ка
ча
ли кра
шан
ки по
траві, гра
лись нав
бит
ки кра
ша
-
н
ка
ми. Ма
ленькі хлоп'ята га
ня
-
лись за яг
ня
та
ми… Па
руб
ки сто
-
яли ку
па
ми кру
гом дівчат, в но
-
вих сму
ше
вих шап
ках, в чор
них
та в білих свит
ках, підпе
ре
зані
чер
во
ни
ми та зе
ле
ни
ми по
яса
-
ми. Скрізь бу
ло чуть пісні. Хлоп
-
ці дзво
ни
ли в дзво
ни, аж дзвіни
-
ця тряс
лась. На всіх ли
цях аж ся
-
ла радість. А сон
це об
ли
ва
ло з
синього не
ба яс
ним теп
лим сві
-
том зе
ле
ний вигін, квітчасті ку
-
пи дівчат та хлопців. Навіть ста
-
рі приб
ра
лись, ніби по
мо
лод
ша
-
ли й пок
ра
ща
ли.
І свя
то, й вес
на, й зе
лень, і зо
-
ло
те сон
це всіх зве
се
ли
ло, всіх
роз
во
ру
ши
ло.
-
А що, па
но
ве гро
ма
до, - по
чав
один ста
рий дід на цвин
тарі, де
-
р
жа
чи чар
ку ме
ду, - наш мо
ло
-
дий ба
тюш
ка не бог зна з яки
ми
дос
тат
ка
ми; в мо
ло
до
го гос
по
-
да
ря по
рож
ня ки
ше
ня й ко
мо
ра;
ко
ли ми обібра
ли йо
го собі на
па
рафію, то тре
ба йо
му й до
по
-
мог
ти чим-не
будь.
-
Авжеж, тре
ба, - обізвав
ся ти
-
тар, си
дя
чи на траві. - Дав бог
ве
с
ну, - час ви
ряд
жа
ти в по
ле
плу
ги. Ба
тюш
ка сам не спро
мо
-
жеться ви
ора
ти по
ле. Тре
ба вис
-
ла
ти в по
ле гро
мадські плу
ги та
ви
ора
ти йо
му по
ле під яри
ну.
-
Авжеж, тре
ба, - по
ки сам не
ста
не доб
ре на но
ги, - обізва
ли
-
сь діди. - І ко
ли він не має сіме
на
на посів, то тре
ба б і засіяти.
-
От прий
де пра
ви
ти ве
чер
ню,
то й спи
таємо, - ска
зав ти
тар.
Не
за
ба
ром увійшов на цвин
тар
Мос
са
ковський з жінкою. Йо
го
обс
ту
пи
ли лю
ди. Они
ся пішла
до мо
ло
диць і присіла се
ред од
-
но
го круж
ка на ка
мені. Лю
ди
хрис
то
са
лись з ба
тюш
кою, міня
-
лись кра
шан
ка
ми.
Онися при
нес
ла пов
ну хуст
ку
кра
ша
нок і хрис
то
са
лась з мо
ло
-
ди
ця
ми.
-
А що, ба
тюш
ко! Ми вас об
ра
-
ли, - ми вам і до
по
мо
же
мо то
ло
-
кою, - ви
оре
мо вам по
ле під яри
-
ну, виж
не
мо й ози
ми
ну. А чи
маєте ви паш
ню на посів? - пи
та
-
ли чо
ловіки.
-
Спасибі вам, лю
ди добрі, - кла
-
няв
ся Мос
са
ковський гро
маді. -
Насіння на посів, спа
сибі, дав те
-
сть, а ко
ли ва
ша лас
ка, то й ви
-
оріть, бо я не спро
мо
жусь своїми
най
ми
та
ми та во
ла
ми.
-
Виоремо! Чом же не по
мог
ти, -
обізва
лись чо
ловіки, - одні пі
ду
-
ть по дню з плу
га
ми, другі з ра
-
ла
ми, а треті з бо
ро
на
ми, та й
бу
де ділу лад. Аби ви до нас бу
-
ли добрі, а ми вам до
по
мо
же
мо.
О. Ха
ри
то
на лю
би
ла гро
ма
да за
йо
го прос
то
ту. Мос
са
ковський
при
сів на схо
дах ко
ло дзвіниці.
Ти
тар пос
та
вив сто
ла. При
нес
ли
ме
ду й свя
че
но
го. Чар
ка пішла
кру
гом сто
ла. Ви
пи
ли ти
та
ре
ву
пляш
ку; ба
тюш
ка пос
лав за ме
-
дом од се
бе й звелів од
но
му па
-
руб
кові побігти до ха
ти й ви
нес
-
ти сво
го свя
че
но
го. Між ба
тюш
-
кою й па
рафіяна
ми бу
ла приміт
-
на щирість, якої в наші ча
си вже
дав
но не
ма.
Побалакавши з людьми, Мос
са
-
ковський звелів дзво
ни
ти на ве
-
чер
ню. Гомін та пісні втих
ли од
-
ра
зу. Всі, що бу
ли на цвин
тарі й
за цвин
та
рем, вста
ли на но
ги, -
всі ру
ши
ли до церк
ви. Пляш
ки
по
хо
ва
ли в ки
шені; шмат
ки свя
-
че
но
го роз
да
ли стар
цям. Ви
гон і
цвин
тар спустів, - на йо
му не ви
-
д
но бу
ло ні душі. Тільки малі
хлопці виг
ля
да
ли ку
па
ми з ві
-
кон дзвіниці, жда
ли чер
ги, щоб
ос
танній раз по
тяг
ти "хва
лу бо
-
жу за хвіст", цеб
то дзво
ни за по
-
с
то
рон
ки, та пог
ра
тись дзво
на
-
ми.
Минув ве
ли
кодній тиж
день,
ми
ну
ли й про
во
ди. Після провід
гро
ма
да вис
ла
ла плу
ги та ра
ла
до Мос
са
ковсько
го на йо
го по
ле.
Мос
са
ковський поїхав до орачів,
вивіз їм мо
го
рич та по
лу
день.
Они
ся й собі на
мог
ла
ся їха
ти на
по
ле з ба
тюш
кою.
-
Отже, Онисіє Сте
панівно, без
вас ніде во
да не ос
вя
титься, - го
-
во
рив Мос
са
ковський до жінки,
їду
чи в по
ле.
-
Я, бач, і до ха
ти, і до плу
га, і до
ра
ла, - ку
ди хоч по
вер
ни, скрізь
знай
ду лад. Не
дур
но ж я в бать
-
ка ча
сом і коні по
га
ня
ла, - го
во
-
ри
ла Онисія Сте
панівна.
Громадські плу
ги вкри
ли по
ле.
По
ора
не по
ле чорніло, як чор
не
сук
но, розс
те
ле
не на яс
но
му со
-
нці. Жай
во
рон
ки співа
ли над рі
-
ллею, ви
со
ко підняв
шись вго
ру.
Плу
га
тарі й по
го
ничі кри
ча
ли,
ляс
ка
ли ба
то
га
ми, по
га
ня
ючи
во
ли. Мос
са
ковські ста
ли на ме
-
жі й поз
до
ров
ка
лись з людьми.
Они
ся ско
чи
ла з во
за й побігла
по межі роз
див
ля
тись на по
ле.
Ти
тар і ба
тюш
ка на
си
лу всти
га
-
ли йти за нею.
Моссаковський ра
див
ся з ти
та
-
рем, де сіяти греч
ку, де про
со й
овес, де ко
ноплі та льон. Они
ся
вми
ку
ва
лась в роз
мо
ву, са
ма по
-
ряд
ку
ва
ла, не
на
че во
на бу
ла го
-
с
по
да
рем, роз
ка
зу
ва
ла, де що сі
-
яти, й по
ка
за
ла, що во
на й сп
ра
-
вді ба
га
то де
чо
го тя
мить і в чо
-
ловічо
му гос
по
дарстві. Ти
тар з
ба
тюш
кою тільки здви
га
ли пле
-
чи
ма, див
ля
чись на неї.
На межі розікла
ли ба
гат
тя, пос
-
та
ви
ли три
но
ги, повіси
ли ка
за
-
нок. Онисія Сте
панівна за
ка
ча
ла
ру
ка
ви, за
ку
та
лась хус
тин
кою,
щоб не за
горіти, й ки
ну
лась го
-
ту
ва
ти ора
чам по
лу
день.
-
Що це наші хлопці не виїж
-
джа
ють з плу
гом? - го
во
рив Мос
-
са
ковський, пог
ля
да
ючи на
шлях. - Я ж їм звелів за
раз за на
-
ми ру
ша
ти з дво
ру.
-
І не жди, бо не виїдуть, - ска
-
за
ла Они
ся, кри
ша
чи ци
бу
лю й
вти
ра
ючи ру
ка
вом сльози, що
те
к
ли од гост
ро
го ци
бу
ля
но
го
ду
ху.
-
А чом же во
ни не виїдуть? -
пи
тав зди
во
ва
ний ба
тюш
ка.
-
А тим, що я звеліла їм ко
па
ти
з дівча
та
ми го
род.
-
Але ж ви, Онисіє Сте
панівно,
звеліли, щоб ми поділи
лись слу
-
га
ми; щоб най
мич
ки бу
ли ваші,
а най
ми
ти мої, - при
га
дав нес
мі
-
ли
во Мос
са
ковський дав
ню умо
-
ву, яку він свя
то дер
жав.
-
Ат, на
га
дай козі смерть, а ко
за
й очі витріщи
ла! - ска
за
ла сер
-
ди
то Они
ся. - Я за
га
да
ла най
ми
-
там ко
па
ти го
род, бо хіба ж не
ма
ко
му ви
ора
ти по
ле? Ди
вись, он
скільки плугів! Все од
но ви
о
рю
-
ть і без на
ших най
митів. Ти не
роз
по
ряд
жай
ся най
мич
ка
ми, бо
моєї жіно
чої ро
бо
ти ніко
ли не
пе
ре
ро
биш, а на ва
шу чо
ловічу
ро
бо
ту тільки плю
ну
ти.
-
Але ж, Онисіє Сте
панівно, по
-
ду
май
те, що ска
же гро
ма
да: ска
-
жуть, що я ски
даю на неї всю ро
-
бо
ту, а своїх най
митів жа
лую.
-
Вже й ти на
го
во
риш три міш
-
ки гре
ча
ної вов
ни, та ще й усі не
повні. Ти кра
ще не ду
май: "Ін
-
дик ду
мав - та й здох", - ка
жуть у
при
казці,- го
во
ри
ла вже сер
ди
то
Они
ся, ки
да
ючи ци
бу
лю в ка
зан.
Батюшка за
мовк, при
ку
сив
ши
язи
ка. Од то
го ча
су Они
ся Сте
-
панівна тільки для фор
ми інко
-
ли про
си
ла в ба
тюш
ки доз
во
лу
бра
ти най
митів до своєї ро
бо
ти.
Во
на роз
по
ряд
жа
лась од
на
ко
во
най
мич
ка
ми й най
ми
та
ми.
Куліш скипів. Они
ся ви
тяг
ла з
во
за мішок з су
ха
ря
ми та з хлі
-
бом, прос
те
ли
ла на траві руш
ни
-
ки, пок
ла
ла лож
ки, пос
та
ви
ла
мис
ки й пок
ли
ка
ла орачів по
лу
-
д
ну
ва
ти. Ти
тар зняв ка
зан і по
-
на
си
пав кулішу в мис
ки. На чис
-
то
му повітрі розійшов
ся дух од
ва
ре
ної стра
ви й змішав
ся з ва
-
ж
ки
ми па
хо
ща
ми ди
му та по
топ
-
та
ної мо
ло
деї тра
ви. Зе
ле
на ци
-
бу
ля драж
ни
ла нар
ко
тич
но нер
-
ви й апе
тит. Отець Ха
ритін ви
-
тяг з во
за ба
рильце з горілкою й
по
на
ли
вав пляш
ки. За
горілі чо
-
ловіки й хлопці в білих со
роч
ках
і без брилів прис
ту
пи
ли до во
за.
Мос
са
ковський по
час
ту
вав усіх,
ви
пив сам і сів по
луд
ну
ва
ти ря
-
дом з ора
ча
ми. Онисія Сте
пані
-
вна за
би
ра
ла спо
рож
нені мис
ки,
знов вдру
ге на
си
па
ла кулішу,
кра
яла й по
да
ва
ла хліб, ду
же
твер
денько, не
на
че ха
па
лась за
-
д
ля то
го, щоб лю
ди не га
ялись і
більше діла зро
би
ли. Ти
тар під
-
га
няв хлопців, щоб швид
ше ма
-
ха
ли лож
ка
ми та не для
лись за
їжею. По
по
луд
нав
ши, орачі ви
-
пи
ли ще по дві чар
ки горілки,
пе
рех
рес
ти
лись до схід сон
ця,
по
дя
ку
ва
ли й пішли до плугів.
Они
ся мит
тю поп
ри
би
ра
ла все,
поск
ла
да
ла на віз, ще раз по
-
бігла по ріллі до ти
та
ря й на
ка
-
за
ла, де сіяти ко
ноплі та льон,
най
потрібніші для її жіно
чо
го
гос
по
дарст
ва, й звеліла па
нот
-
цеві ру
ша
ти до
до
му. Її дум
ка вже
літа
ла по го
роді, де ко
па
ли гряд
-
ки най
ми
ти та най
мич
ки.
-
Поганяй, па
нот
че, швид
ше, бо
я знаю, що мої най
мич
ки не ко
-
па
ють, а гра
ються з най
ми
та
ми,
- го
во
ри
ла Они
ся до ба
тюш
ки.
-
Та не
хай тро
хи пог
ра
ються -
не ве
ли
ка біда.
-
От тобі й не
ве
ли
ка біда! Шви
-
д
ше ско
па
ють го
род, - бу
дуть ін
-
шу ро
бо
ту ро
би
ти. Ну, па
нот
че!
ти сам не за
ба
гатів би без ме
не.
Тільки що во
ни в'їха
ли в двір,
Они
ся ско
чи
ла з во
за й побігла
прос
то на го
род. Най
мич
ки ду
-
ріли з най
ми
та
ми, ки
да
ли на їх
груд
ка
ми; най
ми
ти га
ня
лись за
дівча
та
ми по ско
па
них гряд
ках,
а зас
ту
пи сти
ча
ли в землі. Один
най
мит ле
жав під гру
шею й см
-
ок
тав люльку. Они
ся крик
ну
ла
на слуг, ви
ла
ялась на ввесь го
-
род і побігла жалітись до от
ця
Ха
ри
то
на, кот
ро
му бу
ло бай
ду
-
же за го
род. Они
ся взя
ла зас
ту
па
й пішла ко
па
ти в горідчи
ку на
квітки.
-
Ану, па
нот
че, хо
ди ли
шень сю
-
ди та зас
ко
родь мені гряд
ки,
крик
ну
ла во
на на от
ця Ха
ри
то
-
на, кот
рий хотів йти в ха
ту, щоб
прос
тяг
ти
ся на ка
напі й про
чи
-
та
ти "житія свя
тих".
-
Оце на
па
ла на вас манія до ро
-
бо
ти. Ко
пай
те вже ви, а я піду та
тро
хи про
чи
таю!
Онися тик
ну
ла йо
му в ру
ки
граблі, й він му
сив ско
ро
ди
ти, а
потім чис
ти
ти доріжки. Ко
па
ю
-
чи гряд
ки, во
на все виг
ля
да
ла з-
за уг
ла на го
род та по
див
ля
лась
на слуг.
-
Ото чор
то
ве опу
да
ло! Вис
ка
-
кує з-за уг
ла, як ко
зак з ма
ку, та
ля
кає нас, не
на
че го
робців, го
-
моніли слу
ги, по
див
ля
ючись на
Они
сю. Они
ся ско
па
ла ввесь го
-
род
чик і засіяла йо
го квітка
ми.
Над са
мим став
ком був кру
тий,
але не
ви
со
кий зе
ле
ний бе
рег.
Він при
га
ду
вав їй місце над Рос
-
сю в батьківсько
му сад
ку, край
кот
ро
го був засіяний квітка
ми.
Они
ся ско
па
ла ціли
ну дов
гою
смуж
кою, засіяла квітка
ми й
зве
ліла Мос
са
ковсько
му про
чис
-
ти
ти ту
ди доріжку.
-
Але ж ви
га
дуєте ви та
ке, що в
ме
не вже аж спи
на лу
щить, стог
-
нав па
но
тець. Ви не
за
ба
ром роз
-
ко
паєте всі наші гор
би!
Посіявши квітки, Они
ся ки
ну
-
лась в пе
кар
ню, вчи
ни
ла діжу й
на
го
ту
ва
ла все, що бу
ло потріб
-
но на ве
че
рю ора
чам. Впо
рав
-
шись в пе
карні, во
на пок
ли
ка
ла
од
ну най
мич
ку й за
га
да
ла їй ва
-
ри
ти ве
че
рю.
-
Та сядьте, Онисіє Сте
панівно,
та згорніть ру
ки хоч на ча
сок! -
про
сив отець Ха
ритін свою жін
-
ку.
-
Коли не втерп
лю си
дя
чи: не
люб
лю по
си
деньки справ
ля
ти,
як Оле
ся. Си
ди вже ти, як тобі
хо
четься, а я бу
ду ро
би
ти й на
те
бе ди
ви
тись, - го
во
ри
ла Они
-
ся.
-
Коли ж ви так бігаєте, що на
вас і ди
ви
тись труд
но, - го
во
рив
отець Ха
ритін.
-
То бігай за мною, як кур
ча за
квоч
кою, а я не ся
ду, бо ніяк не
вси
дю на од
но
му місці.
-
Їй-богу, я вас ко
лись прив'яжу
до стільця, щоб ви од
по
чи
ли хоч
на го
ди
ну. Як
би вас до
ля ки
ну
ла
не в се
ло, а в місто, ви б роз
ве
ли
мільйо
ни, ко
ли так пад
ко
ви
то
бе
ре
тесь до ро
бо
ти.
-
Я б тобі й мо
туз
ки пор
ва
ла, а
та
ки б утек
ла!
І Они
ся знов веш
та
лась і біга
ла
то в ко
мо
ру, то в двір, то в по
кої,
то в льох. В її су
хор
ля
во
му тілі, в
її тон
ких жи
лах бу
ло стільки
нап
ру
ги й зав
зят
тя, як в сухій
ко
машці або в бджолі.
Вже нас
та
ло літо. Гро
ма
да ви
-
жа
ла от
цю Ха
ри
то
нові хліб і зве
-
з
ла в тік, нев
ва
жа
ючи на свою
ро
бо
ту й на пан
щи
ну. Гро
ма
да
до
дер
жа
ла сво
го сло
ва.
Минув рік. Они
ся по
ро
ди
ла до
-
ч
ку. Ди
ти
на до
жи
ла тільки до
ве
чо
ра. Отець Ха
ритін лед
ве вс
-
тиг її ох
рес
ти
ти. Во
но пе
ред ве
-
чо
ром по
мер
ло. Приїхав з Чайків
Они
син батько з матір'ю; поп
ла
-
ка
ли й по
хо
ва
ли ди
ти
ну ко
ло
церк
ви.
Минув ще який
сь час. Они
ся
по
ро
ди
ла си
на. Ди
ти
на знов че
-
рез день вмер
ла. Они
ся тро
хи й
са
ма за нею не вмер
ла.
Настав чет
вер
тий рік. Они
ся
хо
ди
ла вагітна.
-
А що, ма
туш
ко, бо
ро
ни бо
же,
як і ця ди
ти
на вмре? - ска
зав
оте
ць Ха
ритін до жінки.
-
Нехай бог ми
лує! Ка
жуть лю
-
ди, як не рос
туть діти, тре
ба по
-
к
ли
ка
ти в ку
ми або стар
ця, або
пер
шо
го, хто на улиці стрінеть
-
ся, - го
во
ри
ла Они
ся.
-
Треба справді пок
ли
ка
ти за
ку
ма стар
ця Олек
су Шми
да, а за
ку
му або яку стар
чи
ху, або пер
-
шу мо
ло
ди
цю, яка стрінеться на
улиці, - ска
зав отець Ха
ритін.
Після різдва Они
ся ма
ла доч
ку.
Отець Ха
ритін сам побіг до стар
-
ця Шми
да й пок
ли
кав йо
го в ку
-
ми, а вер
та
ючись до
до
му, стрів
од
ну вбо
гу мо
ло
ди
цю-сусіду й
по
п
ро
сив її дер
жа
ти до хрес
та
ди
ти
ну. Ди
ти
на бу
ла здо
ро
ва.
Они
ся одк
ла
ла хрес
ти
ни на по
-
тім, а тим ча
сом, то
го ж та
ки
дня, пос
ла
ли по селі ти
тар
ку
про
си
ти ха
зяй
ок "на ро
ди
ни".
Молодиці зійшли
ся пи
ти ро
ди
-
ни тро
хи не з усього се
ла, спов
-
ни
ли всю світли
цю, кімна
ту й
пе
кар
ню. Де
які мо
ло
диці поп
ри
-
хо
ди
ли з ма
леньки
ми дітьми на
ру
ках. В по
ко
ях був гомін та шум
од жіно
чих тон
ких го
лосів. Малі
діти пла
ка
ли. Мо
лодші мо
ло
диці
роз
по
ча
ли го
ту
ва
ти купіль для
Онисії Сте
панівни: одні но
си
ли
во
ду з став
ка, другі гріли ок
ро
пи
та ви
ли
ва
ли в здо
ро
вий шап
лик,
що сто
яв у кімнаті ко
ло са
мо
го
ліжка по
роділлі. Мо
ло
диці ро
би
-
ли купіль з ве
ли
кою охо
тою, бі
-
га
ли, пе
ре
пи
ня
ли до
ро
гу од
на
другій, спе
ре
ча
лись, зма
га
лись,
не
на
че гра
лись своїм ділом. Ба
-
ба-по
ви
ту
ха в чистій со
рочці, в
білій чис
тенькій намітці, ко
ман
-
ду
ва
ла мо
ло
ди
ця
ми, не
на
че ге
-
не
рал мос
ка
ля
ми. Ти
тар
ка в пе
-
карні роз
по
ряд
жа
лась ко
ло печі,
го
ту
ючи для гос
тей обід. Чо
ло
-
віків бу
ло на ро
ди
нах ма
ло: во
-
ни сиділи в світлиці за сто
лом з
ба
тюш
кою й ви
пи
ва
ли по чарці.
Ску
пав
ши Онисію Сте
панівну,
мо
ло
диці сіли ряд
ка
ми в світ
ли
-
ці за сто
ли. Ти
тар
ка по
да
ва
ла
стра
ву че
рез най
ми
чок і сіла за
стіл аж за ос
танньою пот
ра
вою.
Дов
го сиділи гості й пи
ли, і вже
над
вечір ста
рос
ти
ха внес
ла з пе
-
карні й пос
та
ви
ла на стіл гор
-
щик ва
ре
ну
хи. Со
лодкі горілчані
па
хощі роз
нес
лись по по
ко
ях і
од
ра
зу вда
ри
ли на язи
ки. Язи
ки
не
на
че пос
ки
да
ли гнуз
деч
ки, і в
по
ко
ях не
на
че зак
ле
котіла сот
-
ня ка
занів з ок
ро
пом. Ти
тар
ка
на
ли
ла ва
ре
ну
хи в мис
ки. Мо
ло
-
диці чер
па
ли з ми
сок лож
ка
ми й
пи
ли. Вже смер
ка
ло над
ворі. Го
-
сті вста
ли з-за сто
ла й дов
гим
ря
д
ком прос
тяг
ли
ся до кімна
ти,
де ле
жа
ла Они
ся, щоб по
дя
ку
ва
-
ти за хліб-сіль. Мо
ло
диці обцілу
-
ва
ли Они
сю й на ра
до
щах обіця
-
ли нап
ряс
ти ма
тушці по півміт
-
ку, а тка
ля й са
ма не зог
ляділась,
як її язик обіцяв вит
ка
ти ма
-
тушці дур
нич
ки по
лот
но.
Через тиж
день, в неділю, отець
Ха
ритін зап
ро
сив гос
тей на хре
-
с
ти
ни. Поз'їжджа
лись сусіди
свя
ще
ни
ки з жінка
ми; приїхав
Они
син батько та ма
ти, отець
Мельхи
се
дек з Мар
тою. З ба
тю
-
ш
ка
ми приїха
ло кілька мо
ло
дих
сту
дентів. Мос
са
ковський ще за
-
з
да
легідь сам поїхав про
си
ти на
хрес
ти
ни Ба
ла
бу
ху, впро
хав на
-
віть бла
го
чин
ну. З па
рафії отець
Ха
ритін поп
ро
сив тільки ти
та
ря,
та ти
тар
ку, та за
мож
них гос
по
-
да
рів. Ста
рець Шмид з ку
мою
при
б
ра
лись в чис
ту оде
жу.
Шмид був кри
вий на од
ну но
гу й
узяв навіть но
ву ми
ли
цю. Він
був здо
ро
вий, пле
чис
тий дід,
тро
хи сліпий на од
но око, без
бо
ро
ди, з дов
ги
ми си
ви
ми ву
са
-
ми, з товс
тим го
ло
сом. На свою
тор
бу, на свою ла
та
ну сви
ти
ну
він ди
вив
ся, як піп на ри
зи, й
ста
вив се
бе ко
ли не ниж
че дя
ка,
то ніяк не ниж
че ди
яко
на. Свою
ліру він мав за свя
те пос
лан
ни
ц
-
т
во, щоб возвіща
ти лю
дям на
яр
мар
ках спа
сен
не сло
во. То був
гор
дий, по
важ
ний дід навіть під
ла
та
ною сви
тою; в йо
му ще не
ви
ди
хав
ся дух давніх коб
зарів, -
він роз
ка
зу
вав за гай
да
мач
чи
ну,
за Гон
ту та Залізня
ка.
Гості зібра
лись у світлиці.
Шмид не насміливсь іти в по
кої
й ждав з ку
мою в пе
карні. Дяк
приніс свічки, ри
зи та хрес
ти
ль
-
ню. Все бу
ло на
го
тов
ле
но, і тіль
-
ки тоді пок
ли
ка
ли кумів. Шмид
по
важ
но всту
пив у світли
цю. За
ним несміли
во увійшла ку
ма. В
світлиці всі вста
ли. По
ви
ту
ха по
-
к
ли
ка
ла ку
му в кімна
ту й по
да
-
ла їй на ру
ки ди
ти
ну. Став
ши по
-
руч з ку
мою, Шмид за
раз по
чав
хрес
ти
тись до об
разів та по
шеп
-
ки мо
ли
тись. Бла
го
чин
ний надів
ри
зи й по
чав чи
та
ти мо
лит
ви.
Світли
ця ста
ла не
на
че церк
вою.
Всі сто
яли по
важ
но, з мо
ли
тов
-
ни
ми очи
ма; тільки Оле
ся ско
са
пог
ля
да
ла на Шми
да й на
ду
ла
гу
би: їй страх як не по
до
бав
ся
той ста
рець та прос
та ку
ма; цей
прос
тий зви
чай зда
вавсь для неї
ко
медією ду
же комп
ро
ме
ту
ю
-
чою навіть її, не тільки гос
по
да
-
ря.
Обряд скінчив
ся. Бла
го
чес
тиві
міни по
ма
леньку щез
ли. В світ
-
ли
ці по
зас
те
ля
ли сто
ли. Отець
Ха
ритін поп
ро
сив гос
тей за сто
-
ли. Шми
да з ку
мою по
са
до
ви
ли
за сто
лом на са
мо
му кінці, Оле
-
сю й Ба
ла
бу
ху поп
ро
си
ли сісти
під об
ра
за
ми на пер
шо
му місці,
але як
раз про
ти то
го кінця, де
сиділи ку
ми. Бла
го
чин
но
му бу
ло
бай
дужісінько, але бла
го
чин
на
не мог
ла ди
ви
тись на Шми
да, на
йо
го сліпе око, й навіть ги
ду
ва
-
ла їсти.
Після обіду гості заспіва
ли мо
-
лит
ву й "мно
гая літа" гос
по
да
ре
-
ві, гос
по
дині та но
во
рож
деній.
Шмид, ви
пив
ши доб
ре, так гук
-
нув впо
пе
рек "мно
гая літа", що
Оле
ся за
ту
ли
ла ли
це хус
точ
кою
й на
си
лу вдер
жа
лась, щоб не за
-
ре
го
та
тись на всю ха
ту. Шмид з
ку
мою по
дя
ку
ва
ли за обід і вий
-
шли в пе
кар
ню до
пи
ва
ти хрес
-
ти
ни на волі.
Подали на стіл свічки. Ба
баб
-
ран
ка ви
нес
ла з кімна
ти здо
ро
-
вий піднос, зас
тав
ле
ний чар
ка
-
ми з ва
ре
ну
хою. На підносі кру
-
гом ча
рок бу
ла нак
ла
де
на здо
-
ро
ва ку
па пучків зе
ле
но
го бар
ві
-
нку з ка
ли
ною. Ба
ба об
нес
ла всіх
гос
тей й об
да
ру
ва
ла всіх пуч
ка
-
ми. Гості ки
да
ли бабі на тарілку
гроші. Сільські гос
по
дарі з жін
-
ка
ми по
роз
хо
ди
лись до
до
му. В
по
ко
ях зос
та
лись тільки ба
тюш
-
ки, ма
туш
ки та сту
ден
ти.
Разом з ва
ре
ну
хою по
да
ли на
стіл яб
лу
ка, груші, горіхи, хрус
-
ти, кон
фе
ти та ма
ков
ни
ки. Ва
ре
-
ну
ха роз
во
ру
ши
ла гос
тей. Старі
ма
туш
ки не да
ва
ли ніко
му го
во
-
ри
ти: тільки їх бу
ло й чу
ти. Оте
-
ць Мельхи
се
дек взяв гіта
ру й
при
мос
тив
ся на стільці співа
ти;
з гіта
рою в ру
ках він ду
же на
га
-
ду
вав сільських коб
зарів. Дов
га
чор
на бо
ро
да, ши
ро
ке чо
ло з до
-
в
ги
ми чор
ни
ми бро
ва
ми, ши
ро
-
ка ря
са з прос
тор
ни
ми ру
ка
ва
-
ми, ор
ли
ний тон
кий ніс, темні
блис
кучі очі, гар
ний дзвінкий
ба
ри
тон - все пе
ре
но
си
ло дум
ку
в якісь ду
же давні ча
си, в ча
си
ук
раїнських коб
зарів, навіть да
-
в
ніх рап
содів. Мельхи
се
дек зас
-
півав цер
ков
них пісень. Все в
хаті за
тих
ло, тільки лив
ся рів
-
ний, чис
тий го
лос, не
на
че дз
ве
-
ніла мідна стру
на. Ма
туш
ки роз
-
жа
ло
би
лись. По
де
ку
ди бу
ло чу
-
ти тихі зітхан
ня й од ва
ре
ну
хи, і
од пісні. Мельхи
се
дек од цер
ков
-
них пісень пе
рей
шов до на
род
-
них дум і став вже прав
ди
вим
ко
б
за
рем. Гості навіть за
бу
ли за
ва
ре
ну
ху. Чар
ки стриміли не
на
-
че в за
мер
лих ру
ках. Але швид
ко
смутнії ме
лодії тро
хи на
до
ку
чи
-
ли гос
тям… По
де
ку
ди в куп
ках
не
терп
лячі ма
туш
ки сти
ха зад
-
зи
горіли.
-
Та ну-бо, па
нот
че, якої ве
се
лі
-
шої! - крик
ну
ла йо
го жінка з ку
-
т
ка. - Ми й пос
не
мо оту
теч
ки з
ча
р
ка
ми в ру
ках.
-
На тобі й ве
селішої: вста
вай
та тан
цюй! - ска
зав отець Мель
-
хи
се
дек.
Отець Мельхи
се
дек заспівав
дрі
бно
го ко
зач
ка так жва
во та
ве
се
ло, що па
ничі зас
ту
котіли
но
га
ми, а бла
го
чин
на на
си
лу
вде
р
жа
лась на стільці.
-
Ой, не грай так дрібно, бо ще
піду тан
цю
ва
ти! - крик
ну
ла Ма
-
р
та з кут
ка.
-
Вже тобі не вго
диш: то ду
же
смут
но, то ду
же ве
се
ло. Цим жін
-
кам нічим не до
го
диш: все їм не
-
до
го
да! - обізвав
ся отець Мель
-
хи
се
дек.
Пісні розібра
ли сту
дентів; во
ни
по
ча
ли співа
ти хо
ром. До сту
де
-
нтів прис
та
ли ба
тюш
ки, а за ба
-
тюш
ка
ми не втерпіли й ма
туш
-
ки. Всі в світлиці заспіва
ли, тіль
-
ки отець бла
го
чин
ний сидів мо
-
вч
ки з люлькою в ру
ках та по
пи
-
вав ва
ре
ну
ху, а по
руч з ним ко
ло
Онисії Сте
панівни сиділа гор
да
Оле
ся.
Довго співа
ли гості, до
ки де
ко
-
трі не пох
рип
ли. Після ва
ре
ну
хи
знов на стіл пос
та
ви
ли пляш
ки з
горілкою та на
лив
ка
ми; гос
по
-
ди
ня ви
нес
ла за
кус
ку, а після за
-
кус
ки по
да
ла ве
че
рю. Після ве
-
чері отець Мельхи
се
дек не вте
р
-
пів і вструг
нув шту
ку: він побіг в
пе
кар
ню, на
лив во
ди в той гор
-
щик, в ко
то
ро
му бу
ла ва
ре
ну
ха,
зак
ра
сив її тро
хи ва
ре
ну
хою й
підси
пав пер
цю.
-
От пот
ри
вай
те, гос
по
ди
не, я
по
час
тую ша
нов
них гос
тей ще
своєю ва
ре
ну
хою. Ви, ма
туш
ки,
як я ба
чу, не вмієте га
разд ва
ри
-
ти прав
ди
вої ва
ре
ну
хи. Я тут з
ти
тар
кою вдвох прис
та
вив у піч
та
ку ва
ре
ну
ху, що ви ще зро
ду
не пи
ли: і з род
зин
ка
ми, і з кон
-
фе
та
ми, і з уся
ким корінням.
-
Ану-ну! По
час
туй
те нас! Що
там за ди
во ви зва
ри
ли з своєю
ти
тар
кою! - крик
ну
ли ма
туш
ки.
Отець Мельхи
се
дек пішов у
кімна
ту, по
на
ли
вав чар
ки й ста
-
ка
ни й звелів бабі ви
нес
ти гос
-
тям, на
ка
зав
ши од
на
че по
таєнці
по
ми
ну
ти гос
по
жу бла
го
чин
ну
та бла
го
чин
но
го.
Гості ки
ну
лись до ва
ре
ну
хи.
Про
ворні ма
туш
ки сьорбну
ли й
поск
рив
ля
лись; не йму
чи віри
своєму сма
кові, гості пог
ля
да
ли
одні на од
них, до
ки не роз
шо
ло
-
па
ли, що то бу
ла во
да з пер
цем.
В хаті підняв
ся сміх та регіт;
хто сміявся, хто сер
див
ся; сту
-
ден
ти ре
го
та
лись на всю світли
-
цю.
-
Який же ка
пос
ний ти, па
нот
-
че! - кри
ча
ла Мар
та, ти
ка
ючи ча
-
р
кою на Мельхи
се
де
ка. - На, пий
сам те ди
во, що на
ва
рив. Ви
лий
-
мо йо
му за па
зу
ху, щоб не ду
рив
нас.
Матушки обс
ту
пи
ли о. Мельхи
-
се
де
ка, і як
би він не втік в сіни,
во
ни б і справді ви
ли
ли йо
му в
па
зу
ху ту ва
ре
ну
ху.
Вечір був зимній, дов
гий. Вже
всі наспіва
лись і по
на
пи
ва
лись.
Гос
по
дар звелів сла
ти гос
тям
по
стіль. В світлиці пос
те
ли
ли на
по
мості ба
тюш
кам та па
ни
чам, в
кімнаті так са
мо на по
мості пос
-
те
ли
ли ма
туш
кам. Тільки гос
по
-
жу бла
го
чин
ну пок
ла
ли в кім
-
наті на ліжку. Тим ча
сом отець
Мельхи
се
дек за
ду
мав ще вструг
-
ну
ти шту
ку гос
тям. Він побіг в
пе
кар
ню й ти
хенько звелів най
-
мич
кам на
ви
би
ра
ти в льоху дрі
-
бне
сенької кар
топлі, та
кої зав
-
більшки, як горіхи. Най
мич
ки
при
нес
ли кар
топ
лю, по
ми
ли й
об
тер
ли. О. Мельхи
се
дек уб
гав її
в ки
ше
ню. В кімнаті на ле
жанці
сто
яла мис
ка з горіха
ми. Отець
Мельхи
се
дек ти
хенько ви
си
пав
ту
ди дрібненьку кар
то
пельку,
пе
ремішав з горіха
ми, ще й при
-
т
ру
сив звер
ху насінням. Ба
тюш
-
ки по
роз
дя
га
лись й посіда
ли
долі, на по
мості. По
роз
би
ра
лись
і ма
туш
ки й сиділи долі на своїх
пос
те
лях. Тоді вже пішли в мо
ду
пунші. Они
ся Сте
панівна ви
нес
-
ла здо
ро
вий бу
тель ро
му, в кот
-
рий вхо
ди
ло піввідра. Ром був
нас
то
яний на ро
же
во
му листі.
Бу
тиль пос
та
ви
ли на пос
телі.
Онисія Сте
панівна ви
нес
ла ста
-
ка
ни з чаєм, а ба
тюш
ки до
ли
ва
-
ли по півста
ка
на ро
му. По по
ко
-
ях пішли нар
ко
тичні па
хощі сві
-
жої рожі, змішані з ду
хом ро
му.
Ма
туш
ки за
чу
ли в кімнаті той
дух і не втерпіли. Двері з кімна
-
ти од
чи
ни
лись, і в світли
цю ви
-
су
ну
лась од
на ма
туш
ка, потім
за
г
ля
ну
ла дру
га й тре
тя. Ма
туш
-
кам бу
ло не
ве
се
ло са
мим в кім
-
наті.
-
Е, па
нотці, як у вас гар
но пах
-
не! Та це ви ту
теч
ки п'єте щось
ду
же смач
не, - за
го
во
ри
ла Мар
-
та, ви
со
ву
ючи з-за две
рей го
ло
-
ву, зав'яза
ну на ніч біленькою
хус
точ
кою.- А ходім, панімат
ки,
до їх та однімім пунш.
Напнувши на плечі здо
ро
ву ху
-
ст
ку, Мар
та вий
шла з кімна
ти й
сіла долі ко
ло бут
ля. За Мар
тою
вий
шла дру
га ма
туш
ка, так са
мо
зап
ну
та хуст
кою, за нею тре
тя.
В кімнаті зос
та
лась тільки бла
-
го
чин
на та кілька мо
ло
дих со
-
ром
ли
вих. Ма
туш
ки посіда
ли з
ба
тюш
ка
ми навк
ру
ги бут
ля й пі
-
д
л
и
ва
ли й собі в чай ро
му. Всім
ста
ло ве
се
ло в но
вих по
зах. По
-
чав
ся гомін та жар
ти. В ста
ка
нах
в ба
тюшків вже дав
но не бу
ло й
краплі чаю, а во
ни все підли
ва
-
ли ро
му.
-
Чи не
ма, гос
по
ди
не, в вас ча
-
сом горішків для на
ших ма
ту
-
шок? - обізвав
ся отець Мельхи
-
се
дек. - Ота
меч
ки я наг
ледів в
вас на ле
жанці доб
ру мис
ку з ла
-
со
ща
ми, та ще й не з прос
ти
ми, а
ту
рецьки
ми. Ма
буть, гос
по
ди
не,
хо
ваєте не для гос
тей, а од гос
-
тей…
Онися Сте
панівна по
да
ла Мель
-
хи
се
де
кові че
рез двері мис
ку з
горіха
ми. Ма
туш
ки роз
ха
па
ли
го
ріхи в од
ну мить; де
котрі по
-
хо
ва
ли по ки
ше
нях, щоб по
вез
ти
дітям до
до
му гос
тин
ця, од
ня
то
-
го ніби
то на до
розі од зай
ця.
Оте
ць бла
го
чин
ний й собі прос
-
тяг ру
ку й вхо
пив жме
ню го
рі
-
хів.
Марта вки
ну
ла в рот кар
топ
ли
-
ну, роз
ку
си
ла й вип
лю
ну
ла; дру
-
гі ма
туш
ки нат
ра
пи
ли на кар
-
топ
лю, але, роз
шо
ло
пав
ши, вип
-
льову
ва
ли.
-
Які м'які горішки! Це, ма
буть,
заг
ра
нишні, не прості - го
во
рив
отець Мельхи
се
дек, приж
му
рю
-
ючи хит
ро очі.
-
А справді, якісь м'які та чудні
на смак, - обізвав
ся бла
го
чин
-
ний, кот
рий, не розібрав
ши, вже
з'їв кар
топ
ли
ну, в певній надії,
що то ту
рецькі горіхи.
-
Щось не
на
че чи гнилі горіхи,
чи шо
лу
диві, чи що. І луш
пин
ня
чо
гось м'яке, не
на
че кар
топ…
Марта ви
ки
ну
ла на до
ло
ню
роз
ку
ше
ну кар
топ
ли
ну, при
нес
-
ла до світла, - на до
лоні й справ
-
ді бу
ла кар
топ
ли
на.
-
Ой, кар
топ
ля! Їй-бо
гу, кар
топ
-
ля! Що це за ди
во! Чи, мо
же, в
турків такі горіхи рос
туть? -
кри
к
ну
ла Мар
та.
-
Авжеж, в Турції не такі горіхи,
як наші, - роз
по
чав вче
ний бла
-
го
чин
ний.
Отець Мельхи
се
дек хит
ро пог
-
ля
дав на ма
ту
шок і мов
чав. Дру
-
га ма
туш
ка роз
ку
си
ла кар
топ
ли
-
ну, при
нес
ла до світла,- на до
-
лоні ле
жа
ла та
ки справж
ня кар
-
топ
ля.
-
Та це та
ки справді кар
топ
ля!
Це нас хтось ду
рить! - крик
ну
ла
во
на, ско
са пог
ля
да
ючи на Ме
-
ль
хи
се
де
ка.
-
Чи та
ки на
ша кар
топ
ля, чи,
мо
же, ту
рецька? А ке
те ли
шень
дай
те сю
ди,- я по
див
люсь! - ска
-
зав Мельхи
се
дек, роз
див
ля
ючи
-
сь на кар
топ
лю.
-
Чи ти ба, - яка ма
ленька.
-
Та це ти, ста
рий, ма
буть, ду
-
риш нас, на
ки
дав в горіхи нам
кар
топлі! - крик
ну
ла Мар
та.
-
От і вга
да
ла! Пішов би на ста
-
рість уночі шу
ка
ти кар
топлі. Це,
ма
буть, ти са
ма ду
риш нас, - обі
-
звав
ся з по
важ
ною міною отець
Мельхи
се
дек. - Од
на
че приз
во
-
ляй
те
ся, ма
туш
ки, на здо
ров'я
-
чко, ще й у ки
шені на
хо
вай
те та
по
везіть дітям на гос
ти
нець.
В світлиці підняв
ся сміх та гва
-
лт. Ма
туш
ки по
ча
ли ки
да
ти на
Мельхи
се
де
ка горіхи й кар
топ
-
лю; на йо
го го
ло
ву по
си
па
лось
насіння,
-
Накладім йо
му під по
душ
ку
цих ту
рецьких горіхів; не
хай
уно
чі сам поїсть, - го
во
ри
ла Мар
-
та, підкла
да
ючи Мельхи
се
де
кові
під по
душ
ку кар
топ
лю й горіхи.
Отець Мельхи
се
дек з бай
дуж
-
ною міною по
ви
ки
дав кар
топ
-
лю, а горіхи поїв. Гості спо
рож
-
ни
ли бут
ля, й на дні зос
та
лось
тільки ро
же
ве лис
тя. Онисія Сте
-
панівна ви
нес
ла з кімна
ти ба
ри
-
льце. Отець Ха
ритін знов на
лив
бут
ля. Ро
же
вий лист заг
рав в го
-
рілці, не
на
че пурх
ну
ли з дна го
-
робці.
-
Вип'ємо ще по од
но
му пун
ше
-
ві до по
душ
ки та й ля
гай
мо спа
-
ти, - про
мо
вив отець Мельхи
се
-
дек, на
ли
ва
ючи в ста
кан ро
му.
Випили ще по од
но
му пун
шеві,
а сон та
ки не брав. Пунш тільки
більше розт
ри
во
жив усіх. Усім
хотілось ба
ла
ка
ти. Всі роз
ка
зу
-
ва
ли, кри
ча
ли, й ніхто ніко
го не
слу
хав.
-
А да
вай
мо ще співа
ти, або
що!
- крик
нув отець Мельхи
се
дек. -
Ану, Мар
то, по
чи
най!
Марта за
ве
ла то
неньким го
лос
-
ком, але в неї го
лос не
на
че спо
р
-
с
нув і пе
ре
тявсь. Мар
та по
каш
-
ля
ла, знов за
тяг
ла, та й не ви
ве
-
ла. Нит
ка знов пор
ва
лась. Мель
-
хи
се
дек хотів її піддер
жа
ти, але
тільки за
гар
чав. Сту
ден
ти підхо
-
пи
ли, ма
туш
ки прис
та
ли до їх.
Кож
ний тяг, ку
ди по
па
лось. Кон
-
церт вий
шов як
раз та
кий, який
співає че
ре
да, йду
чи з по
ля в се
-
ло.
-
Чорта з два заспіваємо, ко
ли
оці рожі в бутлі за
би
ли па
мо
ро
-
ки, - ска
зав отець Мельхи
се
дек. -
Чи не пок
ли
ка
ти б з лірою Шми
-
да: не
хай би нам заспівав Ла
за
ря.
-
Коли й Шмид ла
сий до бут
ля:
ще схо
ває бут
ля в тор
бу, - ска
за
-
ла Мар
та.
-
Покличмо ба
бу Ориш
ку, - оця
так ут
не! Там тобі та
ка дженд
-
же
ляс
та! - ска
зав Мельхи
се
дек.
-
А справді пок
лич
мо! - крик
ну
-
ли всі.
Один сту
дент побіг в пе
кар
ню
й роз
бу
див ба
бу Ориш
ку. Ба
ба
сп
ро
сон
ня схо
пи
лась. Па
ничі взя
-
ли її по-під ру
ки й при
ве
ли в
світли
цю.
Отець Мельхи
се
дек пос
та
вив
се
ред пос
телі стільчик. Бут
ля
по
су
ну
ли набік, і на місці бут
ля
сиділа ба
ба Ориш
ка в чорній за
-
пасці, зав'яза
на білою хус
точ
-
кою; сиві ко
си по
ви
ла
зи
ли з-під
очіпка. Сон
на ба
ба сиділа на сті
-
льчи
ку, не
на
че відьма на Лисій
горі.
-
Ож на, ба
бо, ви
пий цього ди
ва,
то, мо
же, швид
ше про
чу
маєшся,
- ска
зав отець Мельхи
се
дек, по
-
да
ючи бабі ста
кан з ро
мом.
Баба вхо
пи
ла в рот ро
му й за
-
каш
ля
лась по-ове
чо
му.
-
Ой цур йо
му! Як йо
го по
пи
п'ють? Як
би я ви
пи
ла, то до
світу і здуріла б, - ска
за
ла ве
се
ла
ба
ба, ду
же ла
са до жартів.
-
Ану, ба
бо, ви
пий
те, - ми по
ба
-
чи
мо, як ви здурієте до світу, -
за
го
во
ри
ли па
ничі.
-
Еге! Здурійте вже ви самі пе
-
редніше, а я, ста
ра, вже за ва
ми, -
ска
за
ла ба
ба, роз
ве
се
лив
шись.
-
Може б, ви, ба
бо, заспіва
ли
нам, бо в нас од цього пун
шу вже
па
мо
ро
ки за
би
ло.
-
Потривайте ж, вип'ю для смі
-
ли
вості, щоб го
ло
су наб
ра
тись, -
ска
за
ла ба
ба, цідя
чи ром че
рез
зу
би. - Та й смач
ну ж ви горілоч
-
ку п'єте! Ото ко
ли б нам шин
кар
та
ку про
да
вав, - ска
за
ла ба
ба.
-
Ага! Розс
ма
ку
ва
ла! Ну-бо, по
-
чи
най хутчій, та бе
ри тон
ше, -
крик
ну
ли гості.
-
Коли ж со
ром
люсь! Хоч не ди
-
віться ж усі на ме
не, - ска
за
ла ба
-
ба.
-
Отже ж ти, Ориш
ко, ще б і за
-
між пішла, - ска
за
ла Мар
та.
-
Пішла, як
би пак хто сва
тав,
але ніякий прок
ля
ту
щий дід що
-
сь не ква
питься ме
не сва
та
ти.
-
Посилай ста
ростів до Шми
да, -
от бу
де тобі й па
ра. Ну, по
чи
най-
бо мерщій! - ска
зав отець Ха
ри
-
тін.
Баба, з чар
кою в ру
ках, по
ча
ла
то
не
сеньким, але ще міцним і рі
-
в
ним го
ло
сом Гри
ця, заспіва
ла
ще кілька смут
них пісень.
Гості за
мовк
ли й слу
ха
ли. Оте
-
ць Мельхи
се
дек позіхнув на всю
ха
ту, а за ним отець бла
го
чин
-
ний.
-
Годі, ба
бо, смут
них! Співай
нам ве
се
лих, - та
ких, щоб жиж
ки
зад
ри
жа
ли! Та
ких, щоб бу
ли зап
-
рав
лені корінням та пер
цем, як
ва
ре
ну
ха, - ска
зав отець Мельхи
-
се
дек.
Оришка засміялась і по
ча
ла спі
-
ва
ти ве
се
лих, трош
ки зап
рав
ле
-
них пер
цем:
Пішло дівча по горішки, Та не
зна
ло, що за гай; Зди
бав йо
го га
-
р
ний хло
пець, На імен
ня Ми
ко
-
лай…
Оришка роз
ве
се
ли
лась і, співа
-
ючи, по
ча
ла ки
ва
ти та підмор
гу
-
ва
ти чор
ни
ми дов
ги
ми бро
ва
ми.
Ба
тюш
ки й па
ничі ре
го
та
лись.
-
Якби му
зи
ки, ти б, Ориш
ко, й
по
тан
цю
ва
ла, - ска
за
ли па
ничі.
-
А чом же! Як вип'ю цього вед
-
ме
дя ще од
ну чар
ку, то, їй же бо
-
гу, так і піду по хаті га
ца
ти ме
те
-
лиці, ще й на одній нозі.
Поки ба
ба тіши
ла гос
тей, отець
Мельхи
се
дек уб
рав
ся й вий
шов
у двір. Він за
ду
мав вструг
ну
ти
ще од
ну шту
ку. Пок
ли
кав
ши на
-
й
митів, він звелів їм мерщій пі
-
ти на річку, ниж
че од мли
на, де
по камінні шуміла не
за
мерз
ла
во
да, й на
пе
че
ру
ва
ти раків.
-
Як ви
пе
че
руєте хоч зо три ра
-
ки, дам квар
ту горілки, - ска
зав
Мельхи
се
дек.
Наймити шви
денько побігли й
на
ла
па
ли під камінця
ми п'ять
раків.
Отець Мельхи
се
дек вки
нув їх у
ку
холь і під по
лою вніс у гор
ниці
та й пос
та
вив під стільцем за
своїми чобітьми.
Наслухавшись пісень, гості оді
-
сла
ли ба
бу спа
ти. Ма
туш
ки по
-
ви
хо
ди
ли в кімна
ту, а ба
тюш
ки
та па
ничі по
ля
га
ли по
ко
том на
пос
те
леній одежі й повк
ри
ва
ли
-
сь ко
жу
ха
ми. Отець бла
го
чин
-
ний ліг з краю по один бік, а два
старі ба
тюш
ки, для спо
кою, ляг
-
ли з дру
го
го краю, ос
то
ронь од
усіх. Во
ни доб
ре зна
ли, що па
ни
-
чі та отець Мельхи
се
дек ще дов
-
го не да
дуть гос
тям спа
ти.
Погасили світло. В хаті ста
ло
по
ночі, хоч око ви
ко
ли. Ніч бу
ла
та
ка ти
ха й тем
на, що навіть не
бу
ло знать вікон, тро
хи прик
ри
-
тих гілляс
ти
ми ста
ри
ми гру
ша
-
ми. В темній кімнаті ще дов
-
генько дзи
горіли ма
туш
ки, пе
-
ре
суд
жу
ючи сусід, але й во
ни по
-
то
ми
лись, і де
котрі по
ча
ли дрі
-
ма
ти. Рідше ста
ли роз
но
си
тись
по тем
них по
ко
ях го
ло
си. Бла
го
-
чин
ний і старі свя
ще
ни
ки вже
хроп
ли на всю ха
ту. Тільки оте
-
ць Мельхи
се
дек не вга
вав, не пе
-
рес
та
вав жар
ту
ва
ти й не да
вав
дру
гим спа
ти, але й він ізнеміг
-
ся, за
мовк і прис
та
вивсь, ніби
то
зас
нув; він од
на
че не спав.
Тільки що всі по
ча
ли дріма
ти,
Мельхи
се
дек дос
тав з ки
шені
ка
р
топ
лю й ки
нув в двері кімна
-
ти. Кар
топ
ли
на стук
ну
ла об две
-
рі, не
на
че ку
ля.
-
Ой, щось стук
ну
ло! - за
ше
по
ті
-
ли в кімнаті ма
туш
ки.
-
А мо
же, то так зда
ло
ся че
рез
сон, - го
во
ри
ла Мар
та.
-
Їй-богу, стук
ну
ло в двері, не
-
на
че хто вист
ре
лив, - ска
за
ла од
-
на ма
туш
ка.
-
Та то, ма
буть, двері на мо
роз
лу
щать, - ска
за
ла Мар
та.
Мельхиседек встав, навш
пи
ня
-
ч
ки проб
равсь в кімна
ту до ма
-
ту
шок, підкрав
ся до вікна й зад
-
ря
пав нігтя
ми в шиб
ку, аж тах
ля
задз
веніла.
-
Ой, щось сту
кає та дря
пає в ві
-
кно! - знов за
ше
потіли ма
туш
ки.
-
Та, мо
же, то ми
ша шкре
бе об
стіну, - про
мо
ви
ла Мар
та.
Всі ма
туш
ки попідво
ди
ли го
ло
-
ви й гля
ну
ли на вікно.
В лед
ве примітно
му вікні вид
-
но бу
ло чор
ну пос
тать, во
на роз
-
п'яла ру
ки й при
ту
ли
лась до вік
-
на не
на
че заг
ля
да
ла в ха
ту.
-
Ой ли
шеч
ко! Щось заг
ля
дає в
вікно! Це якась ма
ра або по
то
ро
-
ча! - крик
ну
ли ма
туш
ки.
Не встиг
ли во
ни крик
ну
ти, за
вікном вже сто
яла біла пос
тать,
розіп'явши про
ти вікна ру
ки з
біли
ми ши
ро
ки
ми ру
ка
ва
ми. Ма
-
туш
кам зда
ло
ся, що то мрець,
на
п
ну
тий пок
ри
ва
лом. Во
ни й
справді по
ля
ка
лись, повс
ка
ку
ва
-
ли з пос
телі й зби
лись в од
ну ку
-
пу ко
ло ле
жан
ки. Бла
го
чин
на
ско
чи
ла з ліжка й втек
ла аж до
по
ро
га. Якесь опу
да
ло сто
яло за
вікном, не
на
че мерт
ве, не
по
руш
-
не, розс
та
вив
ши ру
ки.
В світлиці всі за
во
ру
ши
лись.
Про
ки
нув
ся Ба
ла
бу
ха. Про
ки
ну
-
лись старі ба
тюш
ки.
-
Що там та
ке? Чо
го ви га
ла
су
-
єте? - за
го
монів отець Мельхи
се
-
дек.
-
Ой щось біле стоїть за вікном,
- ли
бонь, мрець. Іди ли
шень сю
-
ди та засвіти світло, - ска
за
ла
Мар
та, сміливіша й про
ворніша
од інших.
О. Мельхи
се
дек заг
ля
нув в кім
-
на
ту. Біла пос
тать зник
ла.
-
Де ж той мрець? - ска
зав Ме
-
ль
хи
се
дек, див
ля
чись на вікно. -
То, ма
буть, ви хлис
ну
ли че
рез
міру пун
шу до по
душ
ки, то вам і
мерці по
ка
зу
ються. От до нас во
-
ни не насміляться прис
ту
пи
ти.
Отець Мельхи
се
дек пос
лав од
-
но
го сту
ден
та у са
док, щоб він
тро
хи на
ля
кав ма
ту
шок. Двері
рип
ну
ли. В ха
ту ввійшов з ре
го
-
том мрець, нап
ну
тий прос
ти
рад
-
лом, од
чи
нив двері в кімна
ту й
ни
зенько пок
ло
нив
ся ма
туш
-
кам. Страх ми
нув. Па
ничі смія
-
лись, а ма
туш
ки до
ти ла
ялись,
до
ки знов по
ля
га
ли в постіль. В
світлиці знов усі за
го
моніли. Ст
-
рах та жар
ти прог
на
ли сон.
-
Їй-богу, спа
ти не хо
четься. Що
йо
го ро
би
ти! - ска
зав отець Ме
-
льхи
се
дек, і з ти
ми сло
ва
ми він
вхо
пив по
душ
ку й ки
нув на край
дов
гої пос
телі. По
душ
ка влу
чи
ла
в од
но
го ста
ро
го ба
тюш
ку по
ли
ці.
-
Ти бог зна що ро
биш, отець
Мельхи
се
дек: дурієш, як ма
лий
хло
пець, - ска
зав ста
рий ба
тюш
-
ка й при тих сло
вах швир
го
нув
по
душ
ку на
зад, на от
ця Мельхи
-
се
де
ка. Але по
душ
ка по
ми
ну
ла
йо
го та влу
чи
ла бла
го
чин
но
го
по го
лові.
Благочинний зо
би
див
ся, схо
пи
-
в
ся з місця, вхо
пив по
душ
ку й з
усієї си
ли ки
нув, як йо
му зда
ва
-
лось, на о. Мельхи
се
де
ка. По
ду
-
ш
ка знов бух
ну
ла по спині край
-
нього ста
ро
го свя
ще
ни
ка. Ста
-
рий спе
ре
сер
дя знов шпур
нув
по
душ
ку на
зад. По
душ
ка бух
ну
-
ла в бла
го
чин
но
го. Отець Мель
-
хи
се
дек ле
жав по
се
ре
дині й ті
-
ль
ки чув, як по
душ
ка літа
ла над
ним, не
на
че здо
ро
ва гус
ка, та де
-
сь гу
па
ла. Він не ви
дер
жав і за
-
ре
г
о
тав
ся.
-
Дай бо
же вам по
би
тись, а нам
по
ди
ви
тись, - ска
зав він, не ви
-
дер
жав
ши.
-
То це усе ваші жар
ти, па
нот
че!
То це ви пус
туєте та не даєте
нам спа
ти! Да
вай
те йо
го ду
ши
-
ти! - крик
ну
ли ба
тюш
ки й па
ни
-
чі.
Паничі впійма
ли о. Мельхи
се
-
де
ка й по
ча
ли шар
па
ти за со
роч
-
ку. Бла
го
чин
ний і собі не вте
р
-
пів: він ухо
пив Мельхи
се
де
ка за
со
роч
ку й шарп
нув так, що в йо
-
го ру
ках зос
та
лось півсо
роч
ки;
другі по
ча
ли й собі сіпа
ти й обс
-
куб
ли па
нот
ця так, що на йо
му
зос
тав
ся тільки комір та на
ру
-
кав
ни
ки.
-
Отуди ік дідьку! Те
пе
реч
ки я
зовсім го
лий, - ска
зав Мельхи
се
-
дек, ла
па
ючи се
бе за комір, що
теліпав
ся на товстій шиї.- Гос
по
-
ди
не! Дай
те, будьте лас
каві, ста
-
ру со
роч
ку, бо на моїй шиї зос
та
-
лось тільки на
мис
то з коміра, -
го
во
рив Мельхи
се
дек, од
хи
лив
-
ши двері в кімна
ту.
Онися вста
ла, по
лап
ки знай
ш
-
ла в скрині ста
ру чо
ловіко
ву со
-
роч
ку й по
да
ла о. Мельхи
се
де
-
кові. О. Мельхи
се
дек уб
рав
ся й
ла
го
див
ся ляг
ти на постіль, але
розд
ра
то
ва
ний ста
рий ба
тюш
ка
на
ла
пав Мельхи
се
де
ка й знов
сіпнув за со
роч
ку так, що в йо
го
на шиї знов зос
тав
ся тільки ко
-
мір. Па
ничі обс
куб
ли реш
ту й
ру
ка
ви.
-
Ой гос
по
ди
не! дай
те ще со
ро
-
ч
ку, та вже міцнішу, бо знов оті
ка
ти пош
мат
ку
ють, - бла
гав о.
Ме
льхи
се
дек че
рез двері.
Онися тро
хи роз
сер
ди
лась, од
-
на
че вста
ла, нав
по
мац
ки дійшла
до скрині, по
лап
ки вий
ня
ла з
скрині ста
ру со
роч
ку й по
да
ла
Мельхи
се
де
кові.
-
Так вам і тре
ба, щоб не ля
ка
-
ли! - го
во
ри
ла Они
ся Сте
пані
в
-
на. - Але як цю по
де
руть, то вже
більш не дам.
Гості вже більше не зачіпа
ли
Мельхи
се
де
ка.
Тепер вже справді усі по
то
ми
-
лись. Роз
мо
ва й жар
ти якось не
клеїлись. Усі нез
чу
лись, як по
за
-
си
па
ли ду
же міцним сном. Вже й
мерці ніко
му не то що не по
ка
зу
-
ва
лись під вікна
ми, - навіть ні
-
ко
му не сни
лись.
Тільки що над
ворі по
ча
ло роз
-
вид
ню
ва
тись і в кімнаті за
во
ру
-
ши
лись ма
туш
ки, о. Мельхи
се
-
дек ти
хенько встав, на
ла
пав кух
-
ля з ра
ка
ми, по
ви
тя
гав ра
ки й
попідки
дав під ко
жу
хи двом ста
-
рим ба
тюш
кам, котрі спа
ли як
по
биті. Над
ворі по
ча
ло сіріти.
Отець Мельхи
се
дек по
чав кри
-
ча
ти на всю ха
ту й по
бу
див усіх.
Старі ба
тюш
ки ще спа
ли.
-
Як сплять! Як святі, а вчо
ра
ме
не на
би
ли бе
бе
ха
ми, як жи
ди
Га
ма
на, - ска
зав отець Мельхи
се
-
дек, по
ка
зу
ючи на си
вих ба
тю
ш
-
ків. - А до
ки ви спа
ти
ме
те! Вста
-
вай
те, а то під ва
ми ще й ра
ки
розп
ло
дяться, - гук
нув отець
Ме
льхи
се
дек над са
мим ву
хом
од
но
го ба
тюш
ки.
-
Ой, щось щи
пається! Чорт зна
що ви
га
дав! Чо
го ти, отець Ме
-
ль
хи
се
дек, щи
паєшся? - крик
нув
спро
сон
ня дру
гий ба
тюш
ка.
-
Дух свя
тий з на
ми! Я ле
жу од
вас за верс
ту. Мо
же, вас, па
нот
че,
бло
хи ку
са
ють, - ска
зав Мельхи
-
се
дек з не
ви
ну
ватістю яг
ня
ти.
Старий ба
тюш
ка знов крик
нув
і схо
пив
ся з пос
телі. В йо
го на
нозі висів рак.
-
А ба! Я ка
зав, щоб ви не спа
ли
так дов
го, бо під ва
ми за
ве
ду
ть
-
ся ра
ки, - ска
зав отець Мельхи
-
се
дек, по
тя
га
ючись. - Мо
же, й
під цим ста
рим за
ве
лись ра
ки.
Па
ничі, а йдіть пе
че
ру
ва
ти ра
ки.
Отець Мельхи
се
дек за
су
нув ру
-
ку під ко
жух і справді ви
тяг звід
-
тіль ра
ка. Сту
ден
ти ки
ну
лись і
собі пе
че
ру
ва
ти ра
ки й ви
тяг
ли
з-під па
нот
ця цілих п'ять штук.
Ста
рий па
но
тець про
тер зас
пані
очі, схо
пив
ся з місця й по
чав об
-
ла
пу
ва
ти се
бе навк
ру
ги. Він бо
-
яв
ся, щоб ра
ки ча
сом не залізли,
ку
ди бу
ло не тре
ба лізти.
В хаті підняв
ся регіт. Сту
ден
ти
ло
ви
ли на пос
телі ра
ки й скла
-
да
ли на тарілку. Бла
го
чин
ний
схо
пив
ся з пос
телі й об
ла
пу
вав
кру
гом се
бе ру
ка
ми. Він бо
яв
ся,
чи не за
ве
ли
ся ча
сом за ніч і під
ним ра
ки. Отець Мельхи
се
дек
од
хи
лив двері в кімна
ту, де по
-
ко
том ле
жа
ли ма
туш
ки, наб
рав
жме
ню раків і пот
ру
сив ни
ми
ма
ту
шок.
-
Нате вам, ма
туш
ки, на снідан
-
ня па
вуків! - при
ка
зу
вав Мель
-
хи
се
дек, по
си
па
ючи ма
ту
шок
зве
р
ху.
Матушки спро
сон
ня вгляділи
ма
леньких раків, і їм зда
лось, що
то й справді здо
рові па
ву
ки.
-
Ой па
вук! Їй-бо
гу, па
вук! Ой
ли
шеч
ко! - за
ве
ре
ща
ла Мар
та,
на кот
ру впав один ра
чок.
Слово "па
вук" зро
би
ло та
кий
вплив, не
на
че іскра гро
мо
ви
ни.
Ма
туш
ки ра
зом всі поп
ро
ки
да
-
лись, пос
хоп
лю
ва
лись з пос
телі
й повтіка
ли до ле
жан
ки. Бла
го
-
чин
на уг
ляділа мох
на
то
го ра
ка
й собі схо
пи
лась і ста
ла на ліжку
на но
гах.
-
Та це ж ра
ки, а не па
ву
ки! - за
-
го
моніли, про
чу
мав
шись, ма
ту
-
ш
ки. - Де во
ни їх в гас
пи
да наб
-
ра
ли взим
ку? Це усе жар
ти Ме
-
льхи
се
де
кові. Як же мож
на так
жар
ту
ва
ти?
-
А чо
го ж ви так дов
го спи
те та
ви
ка
чуєтесь на со
ломі? - обіз
ва
-
в
ся з світлиці отець Мельхи
се
-
дек. - Це добрі ха
зяй
ки: сплять
пак до обіду. Спа
сибі ра
кам, що
вас по
бу
ди
ли. Вста
вай
те та по
чарці да
вай
те, а ви, Онисіє Сте
-
панівно, звеліть по
ва
ри
ти ра
ки
на снідан
ня ста
рим па
нот
цям,
бо це ми під ни
ми на
пе
че
ру
ва
ли.
Це ви вип
ло
ди
ли: чия пра
ця, то
-
го й ко
ристь.
Отець Мельхи
се
дек розігнав
усім сон. Ма
туш
ки шви
денько
пов
ми
ва
лись, поп
ри
би
ра
лись й
вий
шли до світлиці.
-
А бач
те, як шви
денько приб
-
ра
лись. А то б і досі ка
ча
лись на
по
душ
ках та язи
ка
ми мо
ло
ли ні
-
сенітни
цю,- ска
зав отець Мель
-
хи
се
дек. - Бу
де
мо пи
ти вже пох
-
рес
ти
ни, чи що.
На столі вже сто
яла за
кус
ка й
горілка. Бла
го
чин
ний про
чи
тав
"Отче наш".
Гості по
ча
ли пи
ти пох
рес
ти
ни.
Оле
ся роз
сер
ди
лась за ті ра
ки,
звеліла зап
ря
га
ти коні і, по
ки
-
нув
ши в гос
тях му
жа, са
ма поїха
-
ла до
до
му. Ба
ла
бу
ха зос
тавсь пи
-
ти пох
рес
ти
ни.
Гості ду
же роз
гу
ля
лись. Ніко
му
не хотілось їха
ти до
до
му. Час був
зимній, без
робітній. До
ма бра
ла
кож
но
го нудьга за са
ме сер
це.
-
А що, лю
ди добрі, чи роз'їде
-
мось до
до
му, чи ще ку
ди гур
том
заїде
мо гос
тю
ва
ти? - по
дав свою
гад
ку отець Мельхи
се
дек.
-
Ой не хо
четься до
до
му! Ко
ли б
так, щоб проїха
ти тільки проз
до
му та й по
ми
ну
ти її, - за
го
-
моніли ма
туш
ки.
-
Чия до
ма най
ближ
че, ту
ди
їде
мо усі гур
том гос
тю
ва
та,- по
-
дав ра
ду отець Мельхи
се
дек.
-
Добре, доб
ре! - крик
ну
ли ма
-
туш
ки. Най
ближ
че жив бла
го
чи
-
н
ний та Про
ко
по
вич, батько
Они
сії Сте
панівни. Гості по
ча
ли
вилічу
ва
ти верст
ви, й вий
шло,
що Бо
гус
лав на півверст
ви бли
-
ж
че од Чайків. При
па
да
ло їха
ти
в Бо
гус
лав до Ба
ла
бу
хи. Ба
ла
бу
-
ха знав, що йо
го жінка ста
не го
-
п
ки, як уг
ля
дить цю всю ком
па
-
нію в своїй світлиці, од
на
че не
посмів спе
ре
ча
тись і зап
ро
сив
до се
бе гос
тей.
Позапрягали коні. Гості пов
дя
-
га
лись і ви
пи
ли на до
ро
гу. По
-
сидівши тро
хи в ко
жу
хах і ви
-
пив
ши ще по одній при новій де
-
ко
рації, гості вий
шли на га
нок;
на ган
ку ще ви
пи
ли на до
ро
гу,
ви
пи
ли до ко
ней і до са
нок, по
-
час
ту
ва
ли по
го
ничів і ру
ши
ли в
до
ро
гу. Ба
ла
бу
ха сів з Про
ко
по
-
ви
чем на одні сан
ки; во
ни виїха
-
ли з дво
ру по
зад усіх.
Санна до
ро
га бу
ла доб
ра, але
сніг був здо
ро
вий. По обид
ва бо
-
ки до
ро
ги ле
жа
ли за
ме
ти. Над
-
ворі бу
ло ти
хо й вог
ко. Сто
яла
м'яка од
ли
га. Сніг лип до по
ло
-
зків, до кінських ко
питів. Усе не
-
бо бу
ло зак
ри
те хма
ра
ми, як гус
-
тим білим ди
мом. Над да
ле
ки
ми
гор
ба
ми та яра
ми не
бо ніби зли
-
ва
лось з зем
лею, вкри
тою товс
-
тим білим сніго
вим ша
ром. Зда
-
ва
лось, ніби сніг вкрив і зем
лю,
й не
бо, й во
ни зли
лись до
ку
пи.
Балабуха за
ку
тав
ся в теплі вов
-
ки, на
су
нув на лоб теп
лу си
ву
сму
ше
ву шап
ку з ву
ха
ми й нез
-
чув
ся, як зас
нув. Ста
рий Про
ко
-
по
вич не
на
че за
ме
тив
ся од йо
го
сном та й собі зас
нув, ви
пив
ши
доб
ре на до
ро
гу. Про
ти поїзда
їхав дру
гий та
кий са
мий дов
гий
поїзд: то їха
ли польські па
ни-
ді
-
дичі гу
ля
ти з нудьги так са
мо,
од сусіда до сусіда. Ба
тюш
кам
до
ве
лось звер
та
ти в за
ме
ти. Ко
-
ни
ки пурх
ну
ли з сан
ка
ми в сніг,
на
че в петльова
не бо
рош
но. Ле
-
генькі сан
ки пе
рех
ня
би
лись на
за
мет. Сон
ний Ба
ла
бу
ха й Про
ко
-
по
вич по
ви
па
да
ли з са
нок на
м'я
кий сніг, не
на
че на пе
ри
ни. В
по
го
ни
ча в го
лові шуміло. Він
на
віть не ог
ля
нув
ся на
зад на
сан
ки. Самі коні по
тю
па
ли до
га
-
ня
ти поїзд. Ба
тюш
ки зос
та
лись
спа
ти на за
меті. Про
ко
по
ви
чеві
навіть прис
ни
лось, що він спить
в се
бе в кат
разі, що в кат
ра
гу
влетів рій, пок
ру
тив
ся над ним
та й по
летів.
Валка гос
тей в'їха
ла в Ба
ла
бу
-
шин двір. Во
ро
та вже бу
ли при
-
чеп
лені до ворітниць, але так,
що їх ніко
ли не мож
на бу
ло га
-
разд при
чи
ни
ти й за
чи
ни
ти, й
во
ни завж
ди сто
яли од
чи
нені,
не
на
че двір сто
яв з роз
зяв
ле
ним
ро
том пов
сяк
час.
-
Благочинна жде нас, виг
ля
-
дає, ворітеч
ка по
од
чи
ня
ла, - го
-
во
ри
ли ма
туш
ки, в'їжджа
ючи в
двір.
-
Де ж це ще одні сан
ки? - пи
тав
Мельхи
се
дек, полічив
ши сан
ки.
- Ма
буть, десь зос
та
лись. Це оте
-
ць бла
го
чин
ний з Про
ко
по
ви
-
чем, пев
но, опізни
лись.
Гості увійшли в світли
цю. В по
-
ко
ях бу
ло ти
хо. Оле
ся, по
обідав
-
ши, ляг
ла спо
чи
ва
ти. Ма
туш
ки
сиділи, жда
ли. Ніхто не ви
хо
див,
а гос
по
да
ря не бу
ло з до
ро
ги.
Во
ни пе
рег
ляділи кар
ти
ни, по
-
ди
ви
лись на го
ло
го Гер
ку
ле
са,
що за
мах
нувсь довб
нею на якусь
звірю
ку, й при
тих
ли, підмор
гу
-
ючи од
на на дру
гу. Пан
ни з ко
-
ти
ком та пташ
кою ди
ви
лись на
їх з стіни й здер
жу
ва
ли їх ве
се
-
лість та язи
ки, а Гер
ку
лес не
на
-
че за
мах
нув
ся на їх довб
нею та
сва
ривсь нею, щоб во
ни мов
ча
-
ли, бо бла
го
чин
на спить.
-
Ой сте
режімся, бо так і лу
лус
-
не кот
русь по го
лові довб
нею, -
го
во
ри
ла Мар
та, по
ка
зу
ючи на
довб
ню в Гер
ку
ле
са в ру
ках.
-
Такий, як Бон
ковський, - шеп
-
ну
ла дру
га ве
се
ла ма
туш
ка.
-
Тільки в Бон
ковсько
го здо
ро
-
ві ву
си
ща. Це, ма
буть, бла
го
чин
-
на зу
мис
не по
че
пи
ла на стіні,
щоб на
га
ду
вав їй Бон
ковсько
го,
- ше
потіла Мар
та на ву
хо сусіді.
Гості сиділи та ше
потіли. Ба
-
тюш
ки не втерпіли й по
ча
ли го
-
лос
но роз
мов
ля
ти та жар
ту
ва
ти.
Оле
ся про
ки
ну
лась і здо
га
да
ла
-
сь, що до неї заїха
ла по до
розі
вся ком
панія. Во
на роз
сер
ди
лась
і на
ду
ма
лась не вста
ва
ти з пос
-
телі.
Тим ча
сом ба
тюш
ки виг
ля
да
ли
в вікна, чи не їде Ба
ла
бу
ха, а Ба
-
ла
бу
хи не бу
ло. Вже дех
то зга
-
дав за чар
ку, дех
то про за
кус
ку,
гос
по
дар не їхав.
В од
чи
нені во
ро
та вско
чи
ли по
-
рожні сан
ки. По
го
нич спи
нив
ко
ні ко
ло ган
ку, ог
ля
нув
ся - й
ро
та роз
зя
вив: сан
ки бу
ли по
-
рожні.
-
Що це за ди
во! Приїха
ли самі
сан
ки без бла
го
чин
но
го, - про
-
мо
вив отець Мельхи
се
дек, виг
-
ля
да
ючи в вікно.
-
Може, де вста
ли на місті ко
ло
крам
ниць, - обізва
лась Мар
та. -
А побіжи, па
нот
че, та спи
тай в
по
го
ни
ча.
Мельхиседек вибіг на га
нок.
По
го
нич сто
яв, витріщив
ши очі
на во
ро
та.
-
А де ти подівав па
нотців? -
спи
тав отець Мельхи
се
дек.
-
Мабуть, по
гу
бив по до
розі, бо
на сан
ках не
ма, - обізвав
ся по
го
-
нич, чу
ха
ючи по
ти
ли
цю.
-
А, ти, роз
зя
во! Як же ти оце
по
гу
бив? Чи ні ра
зу за всю до
ро
-
гу не ог
ля
нув
ся, чи що? - крик
-
нув отець Мельхи
се
дек.
-
Мабуть, роз
зя
ва, по
гу
бив, - ба
-
й
дуж
но обізвав
ся по
го
нич.
Мельхиседек вско
чив в ха
ту й
роз
ка
зав гос
тям, що ба
тюш
ки
де
сь по
ви
па
да
ли з са
нок. По
са
-
ди
ли од
но
го сту
ден
та й пос
ла
ли
зби
ра
ти по до
розі роз
губ
ле
них
па
нотців.
Поки поз
би
ра
ли па
нотців, Оле
-
ся ле
жа
ла на ліжку й по
тя
га
лась.
День був сум
ний, нуд
ний. Оле
ся
про
ле
жа
ла б тиж
день, не вста
-
ючи з ліжка; з нудьги во
на діста
-
ла з сто
ла "Вол
шеб
ни
цю Рагі-
Муїну" й по
ча
ла її чи
та
ти вт
ре
-
тє. Гості сиділи та ну
ди
лись. Ба
-
ла
бу
ха не вер
тав
ся. Отець Мель
-
хи
се
дек не втерпів, од
хи
лив две
-
рі в кімна
ту й гук
нув: "Доб
рий
день то
му, хто в цьому до
му!"
Олеся ки
ну
лась і впус
ти
ла кни
-
ж
ку. Для неї зда
ло
ся, що Мель
-
хи
се
дек ки
нув на неї ра
ка
ми; во
-
на аж зат
ру
си
лась.
Мельхиседек вглядів, що бла
го
-
чин
на ле
жить на ліжку, й не по
-
смів далі од
чи
ня
ти две
рей; він
при
чи
нив двері, а Оле
ся знов
взя
ла "Вол
шеб
ни
цю Рагі-Муїну"
й по
ча
ла чи
та
ти.
"Коли нап
ро
сив гос
тей, то не
-
хай сам панькається ко
ло їх, а я
не вста
ну", - ду
ма
ла Оле
ся.
-
Лежить на ліжку та од
по
чи
-
ває, - тихісінько ска
зав отець
Ме
льхи
се
дек ма
туш
кам. - Цссс…
бо бла
го
чин
на книж
ку чи
тає.
Тим ча
сом сту
дент поз
би
рав по
за
ме
тах па
нотців і привіз до гос
-
по
ди. Ба
ла
бу
ха з Про
ко
по
ви
чем
увійшли в світли
цю. Гос
по
дар
був те
пе
реч
ки до
ма, - і всі гості
од
ра
зу наб
ра
лись сміли
вості. В
світлиці підняв
ся гомін та регіт;
навіть Гер
ку
ле
со
ва довб
ня й па
-
н
ни з ко
ти
ка
ми вже нічо
го не
мог
ли вдіяти.
Балабуха увійшов в кімна
ту.
Оле
ся страш
но по
ди
ви
лась на
йо
го й знов вту
пи
ла очі в книж
-
ку.
-
Вставай, сер
це, та вітай гос
-
тей! - ти
хо ска
зав Ба
ла
бу
ха, не
-
на
че об
ви
ну
ва
че
ний в яко
мусь
прос
тупстві.
Олеся знов лип
ну
ла на йо
го
очи
ма, ще глиб
ше вту
пи
ла очі в
"Вол
шеб
ни
цю".
-
Вставай-бо, вста
вай! Годі ка
ча
-
тись, - тре
ба гос
тям по
да
ти чай
та за
кус
ку, - про
сив Ба
ла
бу
ха.
-
Коли нап
ро
сив гос
тей, то па
-
нькай
ся з ни
ми сам, бо я не вий
-
ду до тих наміток та пла
хот.
-
Одначе їзди
ла до наміток та
пла
хот горшків їсти, - тре
ба й
на
міток віта
ти та час
ту
ва
ти, -
ска
зав Ба
ла
бу
ха.
"Потривай же ти, са
ра
но! Я те
бе
швид
ко вип
ро
вод
жу з ха
ти",- по
-
ду
ма
ла Оле
ся й зітхну
ла, зга
дав
-
ши за Бон
ковсько
го.
Поки во
на вста
ла, най
мич
ка по
-
да
ла са
мо
вар. Ба
ла
бу
ха по
на
ли
-
вав ста
ка
ни й звелів най
мичці
ви
нес
ти гос
тям. Прокіп побіг на
місто й на
ку
пив по
за
торішніх
бу
б
ликів, черст
вих та цуп
ких, як
ужев
ка.
Олеся хап
ком при
че
са
ла го
ло
-
ву, і як бу
ла в бу
ден
но
му по
га
-
ненько
му уб
ранні, так і вий
шла
до гос
тей.
Матушки в намітках, в синіх
жу
па
нах по
важ
но й якось сум
но
сиділи ряд
ком попід стіна
ми,
не
на
че по
важні дип
ло
ма
ти на
конг
ресі. Оле
ся привіта
лась до
всіх ду
же бай
дуж
но й нед
бай
ли
-
во й сіла ко
ло сто
ла; во
на роз
да
-
ла всім чай і мов
ча
ла. Ма
туш
ки
по
куш
ту
ва
ли буб
ликів і тро
хи
зубів не по
ла
ма
ли. Го
лодні ба
-
тю
ш
ки тро
щи
ли їх, аж в зу
бах
хру
ща
ло.
Розмова не клеїлась. Усі мов
ча
-
ли. Оле
ся сиділа, спер
шись на
стіл, і кис
ло ди
ви
лась на Гер
ку
-
ле
са на стіні. Ви
пи
ли чай. Ки
ли
-
на ви
нес
ла пляш
ку з горілкою
та чар
ки, а на тарілці - черст
во
го
житнього хліба. Гості ви
пи
ли по
чарці, по
жу
ва
ли чор
но
го хліба й
зас
му
ти
лись. Оле
ся мов
ча
ла й
не до
торк
ну
лась до хліба. Нас
та
-
вав сум
ний вечір. Гості бу
ли
сумні, гос
по
дарі сумні. В хаті всі
за
мовк
ли. Ста
ло так ти
хо, не
на
-
че ніко
го в хаті не бу
ло. Ніхто не
підда
вав ве
се
лощів та жартів, а
тим ча
сом усі по
чу
ва
ли, що гуль
-
ня не скінчи
лась: усім ще хоті
ло
-
сь гу
ля
ти, - всі по
ба
чи
ли, що гу
-
льню ніби згу
би
ли десь на шля
-
ху ра
зом з бла
го
чин
ним. Як тіль
-
ки Оле
ся вий
шла з ха
ти, всі по
-
ча
ли ра
ди
тись, ку
ди їха
ти. Па
-
рафія от
ця Мельхи
се
де
ка те
пер
бу
ла най
ближ
че. Він зап
ро
сив
усіх до се
бе. Гості зня
лись і ви
-
їха
ли з дво
ру. Ні гос
по
дар, ні гос
-
по
ди
ня їх і не дер
жа
ли.
-
Ой сест
ри
це, я зу
ба зла
ма
ла
буб
ли
ком, - хва
ли
лась Мар
та су
-
сі
ді.
-
А я тро
хи не вда
ви
лась черст
-
вим хлібом. Чи во
на пак так ві
-
тає й сво
го Бон
ковсько
го? - спи
-
та
ла сусіда.
-
Еге! Як
раз так! Во
на Бон
ко
в
-
сь
ко
му сма
жить по
ро
ся
та в ві
ль
-
ша
ницьких по
ро
сят
ни
ках, - ска
-
за
ла Мар
та.
-
Тільки тро
хи пе
рес
ма
жує, -
обізва
лась сусіда, - але нічо
го те:
у Бон
ковсько
го зу
би добрі, - не
по
ла
має.
Увесь поїзд поїхав до от
ця Ме
-
льхи
се
де
ка. Мельхи
се
дек з жін
-
кою побігли сан
ка
ми упе
ред,
щоб зго
ту
ва
ти по
лу
день для го
-
лод
них гос
тей. Гості но
чу
ва
ли,
гу
ля
ли цілий день, але впев
ни
-
лись, що вво
лю не на
гу
ля
лись.
Знов пос
та
но
ви
ли всім їха
ти до
Про
ко
по
ви
ча в Чай
ки й тільки в
Чай
ках вже впев
ни
лись, що на
-
гу
ля
лись, скільки бу
ло тре
ба, -
дос
хо
чу. З Чай
ок всі роз'їха
лись
до гос
по
ди й роз
нес
ли по око
ли
-
ці, як бла
го
чин
на віта
ла гос
тей,
ле
жа
чи з книж
кою в пос
телі.
7
Господарство в Ба
ла
бу
хи ве
ло
-
ся по
га
но; Ба
ла
бу
ха не лю
бив пі
-
клу
ва
тись ним, бо не був пок
-
лад
ний чо
ловік. Він більш за все
лю
бив чи
та
ти книж
ки, ле
жа
чи в
кімнаті. Па
рафіяни не хотіли по
-
с
лу
ха
ти та по
ма
га
ти йо
му, не
хотіли ні ора
ти, ні жа
ти, тільки
по давньому ук
раїнсько
му зви
-
чаю зби
ра
ли сіно то
ло
кою. Ба
ла
-
бу
ха не лю
бив навіть їзди
ти на
по
ле й зда
вавсь на най
митів та
на робітників.
Настав га
ря
чий час - по
ча
ли
ся
жни
ва. На полі тре
ба бу
ло ха
зяй
-
сько
го ока, а ха
зяй
ське око не
лю
би
ло заг
ля
да
ти на по
ле та
хоч по
ди
ви
тись на ро
бо
ту.
-
Чом та
ки пак, Мар
ку Пав
ло
ви
-
чу, ніко
ли не поїдеш на по
ле по
-
ди
ви
тись, що там роб
лять най
-
ми
ти та най
мич
ки? - го
во
ри
ла
Оле
ся. - Во
ни й до
ма все од
ми
ку
-
ють од ро
бо
ти, а в полі - й потім.
-
Коли не хо
четься: я та
ке ле
да
-
що. Поїдь ти та по
ди
вись та й
мені ска
жеш.
-
От ви
га
дав! Я не так по
ве
де
на,
щоб на по
ле їзди
ти.
-
Адже ж другі ма
туш
ки їздять.
Он по
ди
ви
ся, як пра
цює Онисія
Сте
панівна: са
ма на по
ле їздить,
са
ма ва
рить їсти ко
са
рям, са
ма
пря
де.
-
А ти хо
чеш, щоб і я ва
ри
ла їс
-
ти на полі, підти
кав
ши по
ли, як
ва
рить Мос
са
ковська? Ну, цього
од ме
не не діждеш. Хіба бу
де
гар
но, як твоя жінка за
па
литься
та зас
ма
литься, як ци
ган
ка? По
-
їдь ли
шень сам, не лінуй
ся, - то
-
бі тільки б з книж
кою в ру
ках
ле
жа
ти, та й годі.
-
А тобі тільки б з Бон
ковським
базіка
ти. Ти мені ні в чо
му не
по
ма
гаєш, ти ні до чо
го не здат
-
на, в гос
по
дарській справі не до
-
свідна.
-
Знов за
хо
див
ся! Мо
же, знов
оце не бу
деш три дні го
во
ри
ти.
Вдя
гай
ся, леж
ню, та їдь у по
ле.
Он най
ми
ти лаш
ту
ють во
зи,
щоб во
зи
ти пше
ни
цю: не пої
-
деш, то по
ба
чиш, скільки-то раз
во
ни за день вер
нуться з по
ля з
сно
па
ми.
Наймити й справді лаш
ту
ва
ли
во
зи. Але як ба
тюш
ка спав тро
-
хи не до обіду, а ма
туш
ка до пів
-
дня, то най
ми
ти веш
та
лись по
дворі, од
ми
ку
ва
ли од ро
бо
ти,
все для
лись дур
нич
ки, а во
ли
дурнісінько сто
яли в за
го
роді.
Виславши най
митів з дво
ру, Ба
-
ла
бу
ха звелів зап
ря
га
ти коні в
по
воз
ку і, по
обідав
ши, опівдні
по
їхав на по
ле.
На полі ро
бо
та йшла, як мок
ре
го
рить. Женців вий
шло ма
ло.
Пе
рес
тиг
ла пше
ни
ця си
па
лась.
Вже поспів овес, поспів і ячмінь.
На по
ле вий
шов один ко
сар
Прокіп.
Балабуха виїхав на по
ле й вгля
-
дів по
рожні во
зи. Вип
ря
жені во
-
ли пас
лись у пше
ниці; най
ми
ти
спа
ли під во
зом. Прокіп прой
-
шов руч
ку на вівсі й, не роз
би
ра
-
ючи, що то він ко
сить, і роз
ма
-
хав
шись, ма
хав та ма
хав граб
ка
-
ми, до
ки не зай
шов в бур'ян і без
тям
ки в го
лові ко
сив бур'яни, аж
граб
ки дзвеніли.
Невважаючи на те, що в Про
ко
-
па бу
ли не всі вдо
ма, він ро
бив,
як віл або мерт
ва ма
ши
на. Але
як тільки, бу
ло, спи
ниться в ро
-
боті, то вже стоїть та й стоїть,
витріщив
ши очі на од
не місце,
до
ки йо
го хто-не
будь не сіпне за
ру
кав. Так бу
ло й те
пер: Прокіп
ма
хав граб
ка
ми, не роз
би
ра
ючи,
що там у йо
го під граб
ка
ми: чи
овес, чи сто
ко
лос, мітли
ця та
уся
кий бур'ян.
Балабуха підійшов до Про
ко
па
й гук
нув:
-
Чи це ти, дур
ню, бур'ян ко
-
сиш?
-
Га! - гак
нув Прокіп і спи
нивсь.
-
Подивись лиш, що ти ото ко
-
сиш, - ска
зав Ба
ла
бу
ха.
-
Овес ко
шу, ба
тюш
ко, а що ж
мені ко
си
ти? - ска
зав Прокіп.
-
Ти, ма
буть, зовсім здурів: ти
ко
сиш бур'ян.
-
А справді, бур'ян. Оце ди
во! А
я собі ма
хаю та ма
хаю.
Балабуха по
бу
див най
митів і
пог
нав їх до ро
бо
ти. Най
ми
ти
по
нак
ла
да
ли во
зи, при
тяг
ли ру
-
б
ля
ми й ру
ши
ли до
до
му. Ба
ла
бу
-
ха обійшов по
ле, вир
вав жмені
плос
коні, матірки та льону, по
-
ле
жав тро
хи під во
зом, до
ки
про
й
де піт, і поїхав за во
за
ми.
Тільки що во
зи виїха
ли на до
ро
-
гу, один віз роз
си
пав
ся. Во
ли ге
-
ть по
тяг
ли пе
редні ко
ле
са з вій
-
ям. Сно
пи роз
си
па
лись на до
ро
-
зі. Най
мит став і тільки ди
вив
ся
на сно
пи. Не встиг дру
гий віз не
-
да
леч
ко од'їха
ти, трісну
ла вісь;
ко
ле
со од
па
ло, - віз ліг набік.
-
Чортова спра
ва ко
ло дідько
-
во
го во
за! - ска
зав Ба
ла
бу
ха.
-
Старі во
зи, то й по
роз
си
па
ли
-
сь,- сум
но про
мо
вив най
мит і
спе
ре
сер
дя по
чав лу
пи
ти пу
жал
-
ном бідні во
ли.
-
Що ж те
пер у світі ро
би
ти? -
бідкав
ся Ба
ла
бу
ха.
-
А що ж ро
би
ти: їдьте, ба
тюш
-
ко, до
до
му та ви
си
лай
те ціліші
во
зи, та ще вишліть зай
во
го во
-
за, щоб на віз поск
ла
да
ти во
зи.
Балабуха ба
чив, що най
мит ка
-
же прав
ду, що тут, ко
ли сер
ди
-
тись, то тре
ба сер
ди
тись пе
ре
д
-
ні
ше за все на са
мо
го се
бе. Він
сів на по
воз
ку й по
ка
тав до
до
му.
Але ко
ло брич
ки бу
ла та
ка са
ма
спра
ва, як і ко
ло возів, Ба
ла
бу
ха
пе
реїжджав че
рез місто, за
че
пи
-
в
ся за стов
пець ко
ло жидівської
крам
ниці. Вісь хрус
ну
ла, ко
ле
со
од
па
ло, а за ко
ле
сом роз
па
лась і
брич
ка; Ба
ла
бу
ха ви
пав з брич
-
ки й прос
тяг
ся на руїнах влас
но
-
го гос
по
дарст
ва. Од суші все по
-
роз
си
ха
лось.
-
Пху на те
бе, са
та
но, з твоїм
гос
по
дарст
вом!
Балабуха плю
нув на ста
ре цур
-
пал
ля й пішов пішки до
до
му. Він
пос
лав Ки
ли
ну за ти
та
рем, а сам
ліг на ка
напі, взяв книж
ку й по
-
чав з до
са
ди чи
та
ти.
Прийшов ти
тар. Ба
ла
бу
ха роз
-
ка
зав йо
му за свою при
го
ду.
Бери собі, ти
та
рю, й по
ле, й
хліб чи з по
ло
ви
ни, чи за тре
тю
ски
бу, як хоч, тільки б мені не
ма
ти кло
по
ту. Цур йо
му, пек йо
-
му, то
му гос
по
дарст
ву! Шу
кай
во
зів та їдь на по
ле за
би
ра
ти
сно
пи, що ва
ля
ються по шля
ху.
-
А що ж бу
де з ва
шою брич
-
кою!
-
Нехай по
го
нич про ме
не тяг
не
брич
ку до дво
ру, а ти швид
ше
їдь про
ти най
митів.
Титар пішов кло
по
та
тись, і не
-
за
ба
ром за
худ
жені, мир
шаві коні
при
тяг
ли без
щас
ну брич
ку в
двір.
"Мене тут і ку
ри зак
лю
ють", -
по
ду
мав Ба
ла
бу
ха. Він взяв кни
-
ж
ку й пішов у са
док, щоб не чу
-
ти й не ба
чи
ти то
го гос
по
дар
сь
-
ко
го кло
по
ту. Ти
хенько він йшов
чис
тенькою доріжкою з го
ри до
альтан
ки, кот
ру Оле
ся звеліла
збу
ду
ва
ти над са
мою Рос
сю над
ске
ля
ми.
Олеся, зос
тав
шись са
ма, по
ча
ла
ну
ди
тись; во
на не втерпіла - на
-
пи
са
ла до ста
но
во
го, Тро
хи
ма
Ма
к
си
мо
ви
ча Ло
ма
чевсько
го,
щоб він прий
шов одвіда
ти її.
Рудий Бон
ковський вже тро
хи
об
рид Олесі; за Бон
ковсько
го
прий
шлось Ба
ла
бусі не го
во
ри
-
ти до Олесі стільки днів, що як
-
би їх полічи
ти, то вий
шло б кі
-
лька доб
рих місяців. Олесі це усе
вже ос
то
гид
ло, й во
на йшла на
прис
туп на ста
но
во
го. Ло
ма
че
в
-
ський був вже літній, тро
хи під
-
топ
та
ний ка
ва
лер, але здо
ро
-
вий, пле
чис
тий, чор
ня
вий, з ши
-
ро
ким ло
бом, з товс
ти
ми здо
ро
-
ви
ми ву
са
ми та з ве
ли
ки
ми ка
-
ри
ми очи
ма. Оле
ся навіть нев
ва
-
жа
ла на йо
го кир
па
тий ніс, кот
-
рий ще тро
хи й за
ди
равсь вго
ру.
Сміливість і ве
селість Ло
ма
чев
-
сь
ко
го більше од усього при
тя
-
гу
ва
ли до йо
го Оле
сю.
Олеся взя
ла в ру
ки книж
ку й
ма
леньку ро
бо
ту, пішла в са
док і
жда
ла Ло
ма
чевсько
го в альтан
-
ці; во
на роз
гор
ну
ла книж
ку, але
не мог
ла чи
та
ти. На
ни
зу по ка
-
мінні шуміла во
да й пе
ре
ба
ран
-
ча
ла їй чи
та
ти. Во
на по
ча
ла ви
-
ши
ва
ти собі комірець, але й та
ро
бо
та їй ос
то
гид
ла. Гус
то оп
ле
-
те
ний ди
кий ви
ног
рад не пус
кав
світу в альтан
ку й зак
ри
вав не
бо
й виг
ляд на Рось. Оле
ся не лю
-
би
ла сидіти са
ма в тем
них за
-
кут
ках і вий
шла виг
ля
да
ти Ло
-
ма
чевсько
го.
Незабаром Ло
ма
чевський з'я
-
вив
ся на горі, з люлькою в зу
бах.
Оле
ся ста
ла на ка
мені над во
дою
й за
ма
ха
ла до йо
го хус
точ
кою.
Ло
ма
чевський вглядів її, прий
-
шов і привітав
ся до неї.
-
Чом ви так дов
го не при
хо
ди
-
ли? А я зос
та
лась са
ма й тро
хи
не вмер
ла з нудьги. Мар
ко Пав
-
ло
вич поїхав на по
ле, - ідіть та
по
хо
ди
мо по сад
ку.
Ой поїхав мій ми
ленький Та й у
по
ле, в степ; А я свою ку
де
ли
цю
Та й об зем
лю геп! - про
мо
вив
Ло
ма
чевський, сміючись.
Ломачевський став з нею по
руч
на ка
мені. Поміж камінням ви
-
лась ма
ленька сте
жеч
ка, ку
дою
Прокіп ви
но
сив, мо
же, кілька
ти
сяч відер во
ди по
ли
ва
ти Оле
-
сині квітки та де
ре
ва.
-
Як би мені хотілось піти по
цій доріжці та по
хо
ди
ти по зе
-
леній траві по
над са
мою во
дою,
- про
мо
ви
ла ко
кет
но Оле
ся. - Ой
бо
юся впас
ти! - крик
ну
ла Оле
ся,
сту
па
ючи на ду
же кру
тий спуск
між здо
ро
вим камінням.
-
Дайте мені ру
ку, я вас зве
ду, -
ска
зав Ло
ма
чевський, ха
па
ючи
Оле
сю під ру
ку.
-
Ой упа
ду! Яка кру
та го
ра! -
крик
ну
ла Оле
ся й, по
су
нув
шись
скобзьки
ми че
ре
вич
ка
ми на
низ
по дрібних камінцях, впа
ла на
ру
ки Ло
ма
чевсько
го. Ло
ма
чевсь
-
кий вхо
пив її обо
ма ру
ка
ми й
звів на
низ. Оле
ся за
ко
ти
ла очі
під лоб і зовсім спус
ти
лась на
йо
го ру
ки. Місце бу
ло гар
не, але
ди
ке й зак
ри
те з трьох боків; то
бу
ло гли
бо
ке узьке міжгір'я; по
обид
ва бо
ки сто
яли круті ко
со
-
го
ри, не
на
че стіни; на од
но
му
ко
со
горі роз
рос
лась гус
та-пре
-
гус
та де
ре
за, те
рен та шип
ши
на,
не
на
че тон
ке зе
ле
не ру
но. Над
тим ру
ном з са
мо
го вер
ху ст
ри
-
міли гострі скелі, а вни
зу рос
ла
ку
па розкішних верб; вни
зу на
плис
ко
ва
то
му зе
ле
но
му бе
резі
бу
ло роз
ки
да
не каміння, не
на
че
йо
го хто зу
мис
не на
вер
нув на
зе
ле
ну тра
ву й по нег
ли
бокій
во
ді; во
да ли
ла
ся між камінням і
че
рез каміння й ти
хо-ти
хо шумі
-
ла, не
на
че гра
лась та ла
щи
лась
до гла
денько
го каміння, до зе
ле
-
них бе
режків. Се
ред річки стри
-
мів кам'яний острів, че
рез кот
-
рий би
ла
ся по щіли
нах сер
ди
та
хви
ля, а за Рос
сю знов стримів
ске
лис
тий бе
рег, під кот
рим сто
-
яв тем
ний млин з п'ятьма чор
-
ни
ми здо
ро
ви
ми ко
ле
са
ми.
Олеся ско
чи
ла на зе
ле
ний, як
шовк, бе
ре
жок і по
ча
ла ле
генько
стри
ба
ти з ка
ме
ня на камінь.
Ста
но
вий ки
нув
ся й собі стри
ба
-
ти, щоб впійма
ти Оле
сю.
-
Отже не впіймаєте, - ска
за
ла
Оле
ся, пе
рест
ри
бу
ючи ще далі
од бе
ре
га.
-
Ба впіймаю! - ска
зав ста
но
вий
і пе
рес
ко
чив че
рез шум.
Але Оле
ся бу
ла лег
ша на ско
ки;
во
на пе
реліта
ла з ка
ме
ня на ка
-
мінь, мов ко
за, підібрав
ши поділ
сукні. Її но
ги зачіпа
ли кущі ше
р
-
с
т
кої осо
ки та во
дя
них півників;
кущі ше
лестіли; Оле
ся вско
чи
ла
в та
ке місце, де ле
жа
ло каміння
в ви
со
ких ку
щах та
тарсько
го зі
-
лля та оче
ре
ту; во
на присіла за
осо
кою, виг
ля
да
ла звідтіль, і ті
-
льки її го
ло
ва чорніла та бли
ща
-
ли ясні, вак
ха
нальні очі.
Важкий ста
но
вий роз
горівся,
стри
бо
нув че
рез два ка
мені, пос
-
кобз
нув
ся й шу
бовс
нув но
гою в
во
ду. Оле
ся за
ре
го
та
лась і за
ляс
-
ка
ла в до
лоні. Місце бу
ло, од
на
-
че, мілке; ста
но
вий за
мо
чив ті
-
ль
ки чо
бо
ти, ско
чив, як тигр, в
оче
рет і вхо
пив Оле
сю за талію.
Олеся зви
ну
лась лег
ким ста
-
ном, пе
рес
ко
чи
ла че
рез осо
ку;
осо
ка за
ше
лестіла по її сукні.
Оле
ся вис
ко
чи
ла на бе
рег.
-
А що, впійма
ли? - кри
ча
ла
Оле
ся, сто
ячи на зе
ле
но
му бе
-
резі. - Ой яка гар
на жаб
ка! Впій
-
май
те мені оцю жаб
ку, то я са
ма
дам
ся вам у ру
ки.
-
Хіба ви зро
ду не ба
чи
ли жаб? -
кри
чав ста
но
вий з осо
ки.
-
Я по
див
люсь, які в жа
би зу
би,-
ска
за
ла Оле
ся.
-
В якої ж пак жа
би ви ба
чи
ли
зу
би?
-
В та
кої, як ви. Впіймай
те, - я
по
див
люсь, чи в жа
би такі зу
би,
як у вас? - кри
ча
ла Оле
ся.
Становий за
ка
чав ру
ка
ви й по
-
чав пе
че
ру
ва
ти жа
бу; бідна жа
ба
ки
ну
лась стри
ба
ти по камінцях,
пірна
ла, ви
ри
на
ла. Ста
но
вий га
-
няв
ся за нею, знов за
мо
чив чо
-
бо
ти, але та
ки на
ла
пав жа
бу під
ка
ме
нем і виніс її на бе
рег, під
-
няв
ши ви
со
ко вго
ру. Оле
ся крик
-
ну
ла й ки
ну
лась бігти, але не на
го
ру, а в вер
би. Ло
ма
чевський
гнав
ся за нею, дер
жа
чи ви
со
ко в
руці жа
бу за ла
пу, й дог
нав Оле
-
сю під ске
лею; далі вже не бу
ло
ку
ди бігти: зос
та
лось хіба лізти
на ске
лю. Оле
ся при
ту
ли
лась до
скелі, кри
ча
ла то
неньким го
лос
-
ком і тріпа
ла ру
ка
ми. Ло
ма
чев
-
ський, зас
ту
кав
ши її, взяв за та
-
лію й по
ка
зу
вав жа
бу.
-
Ну, те
пер дивіться, чи є в жа
би
зу
би, - жар
ту
вав ста
но
вий, ти
ка
-
ючи до Олесі жа
бою. Оле
ся вип
-
ру
ча
лась і ки
ну
лась бігти бе
ре
-
гом. Ло
ма
чевський пог
нав
ся за
нею навз
догінці.
-
Киньте жа
бу, бо вте
чу до
до
му!
- ве
ре
ща
ла Оле
ся.
Ломачевський ки
нув жа
бу в во
-
ду; жа
ба булькну
ла й схо
ва
лась.
Олеся од стра
ху втер
ла сльози
хус
точ
кою й присіла на плис
ко
-
ва
то
му ка
мені. Ло
ма
чевський
сів ко
ло неї й од
са
пу
вав.
-
Ой які гарні жовті квіточ
ки он
рос
туть на скелі. Полізьте та на
-
рвіть мені з їх бу
кет, - ска
за
ла
Оле
ся, граціозно підвівши очі на
ске
лю.
-
Знайшли квітки! Та то бур'ян,
а не квітки! За
хотілось вам в пе
-
трівку мерз
ло
го.
-
То на ваші очі бур'ян, а на мої -
то чу
дові квіточ
ки. Підіть-бо на
-
рвіть!
Ломачевський встав і, ви
ти
ра
-
ючи мок
ре ли
це хус
точ
кою, по
-
дер
ся на кру
ту ске
лю, де, не
на
че
на стіні кан
де
лябр, при
че
пив
ся
в щілині коріння
ми гус
тий кущ
жов
тих квіток. На кру
то
му, як
стіна, боці го
ри поміж здо
ро
вим
камінням ріс те
рен та кущі де
ре
-
зи, ма
те
рин
ка та чеб
рець. Ло
ма
-
чевський про
дер
ся че
рез ко
лю
-
чий те
рен, вид
рав
ся по ви
зуб
нях
та за
зуб
нях на кру
ту ске
лю й
смик
нув кущ квіток. Дрібні ка
мі
-
нці та пісок по
си
па
лись йо
му на
го
ло
ву та на плечі. Оле
ся ди
ви
-
лась зни
зу на йо
го ви
со
ку здо
-
ро
ву пос
тать, кот
ра ніби висіла
над ске
лею, до по
ло
ви
ни прик
-
ри
та зе
ле
ни
ми ку
ща
ми, й ду
ма
-
ла:
"Ану, чи схо
жий він хоч тро
хи
на прин
ца Ібрагіма в "Вол
шеб
-
ниці"?
Ломачевський обер
нув
ся з ку
-
щем квіток в ру
ках. Оле
ся вгля
-
діла йо
го блис
кучі очі та пог
ляд,
що па
дав на неї звер
ху, вгляділа
йо
го ку
ций ніс і смуг
ля
вий вид і
зітхну
ла.
"Схожий, але не зовсім! Тільки
очі бли
щать, як у прин
ца Ібра
гі
-
ма", - по
ду
ма
ла Оле
ся й лег
ко зі
-
тхну
ла.
Ломачевський вер
нув
ся з квіт
-
ка
ми в ру
ках, комічно став на
тра
ву од
ним коліном і по
дав
Оле
сі по
га
ненькі квітки; на йо
му
вся оде
жа бу
ла мок
ра; во
лос
ся
на вис
ках поп
ри
ли
па
ло до ли
ця;
ли
це аж пашіло. Ло
ма
чевський
впав на хо
лод
ний камінь і не міг
од
сап
ну
ти. Оле
ся взя
ла квітки,
по
ню
ха
ла й ки
ну
ла в во
ду.
-
Пхе, як пас
куд
но пах
нуть бу
-
р'я
ном! Це такі квітки, як ви, -
ска
за
ла Оле
ся.
Хіба я пах
ну бур'яном? - крик
-
нув Ло
ма
чевський. - Пот
ри
вай
-
те, ось я од
ди
шу! Я знов впій
-
маю вам жа
бу й уки
ну вам у ки
-
ше
ню.
Олеся крик
ну
ла й ки
ну
лась біг
-
ти на го
ру. Ло
ма
чевський пог
-
нав
ся за нею; во
на вско
чи
ла в
аль
тан
ку, ви
тяг
ла з ки
шені ро
-
бо
ту, сіла й по
ча
ла ви
ши
ва
ти.
-
Ви каз
на-що шиєте; по
киньте
оте пас
кудст
во! - ска
зав Ло
ма
че
-
вський, сіда
ючи по
руч з Оле
сею.
-
Як-то каз
на-що? По
шию та
при
бе
ру
ся, то й пок
ра
щаю.
-
Ви й так гарні. Дай
те сю
ди, я
вам по
мо
жу, - ска
зав Ло
ма
чев
сь
-
кий, вир
вав
ши з Оле
си
них рук
ро
бо
ту й ки
нув
ши її в бур'ян.
Олеся хотіла вхо
пи
ти ро
бо
ту й
вста
ла. Ло
ма
чевський вхо
пив її
за талію й по
чав га
ря
че цілу
ва
ти
в що
ку, аж од
ляс
ки йшли на
ввесь са
док.
Тим ча
сом Ба
ла
бу
ха, по
ба
ла
-
кав
ши з ти
та
рем, взяв книж
ку й
пішов у са
док, щоб спо
чи
ти в
альтанці й по
ле
жа
ти з книж
кою
в ру
ках на лавці в хо
лод
ку. Він
ба
чив, як Ло
ма
чевський га
няв
ся
за Оле
сею, як во
ни вбігли в аль
-
тан
ку, по
чув од
ляс
ки га
ря
чих
поцілунків і про
жо
гом ки
нув
ся
до альтан
ки. Оле
ся й Ло
ма
чев
сь
-
кий, по
чув
ши, що хтось ше
ле
-
пається по доріжці, за
мовк
ли й
пе
рес
та
ли пус
ту
ва
ти. Оле
ся ми
-
т
тю дос
та
ла з бур'яну комірчик і
ки
ну
лась до ро
бо
ти так пильно,
не
на
че во
на ха
па
лась скінчи
ти її
до
кон
че до ве
чо
ра. Ло
ма
чевсь
-
кий встав і по
дав Ба
ла
бусі ру
ку.
Ба
ла
бу
ха ду
же бай
дуж
но приві
-
тав
ся до йо
го й сів на лаві. Оле
ся
навіть не підве
ла очей од ро
бо
-
ти.
Всі мов
ча
ли. Ба
ла
бу
ха ку
рив
лю
льку, на
су
пив
ши бро
ви; вся
йо
го ду
ша збу
ри
лась до дна, -
йо
му хотілось пхну
ти Ло
ма
че
в
-
сь
ко
го з скелі в во
ду, але він,
зро
ду несміли
вий і делікат
ний,
не смів навіть Ло
ма
чевсько
му й
сло
ва ска
за
ти в вічі.
-
Здається, час вже чай пи
ти, -
несміли
во й со
ло
денько про
мо
-
ви
ла Оле
ся й вста
ла.
За нею повс
та
ва
ли з лав
ки Ба
-
ла
бу
ха з Ло
ма
чевським. Оле
ся
вий
шла з альтан
ки й пішла на
го
ру; слідком за нею мовч
ки пі
-
шов Ло
ма
чевський, а за ним Ба
-
ла
бу
ха. Ло
ма
чевський роз
по
чав
ве
се
лу роз
мо
ву, не
на
че нічо
го
та
ко
го й не тра
пи
лось. Оле
ся усе
ду
ма
ла, чи примітив Ба
ла
бу
ха,
що во
на жар
ту
ва
ла з Ло
ма
чев
сь
-
ким та за
ли
ця
лась до йо
го, чи,
мо
же, нічо
го то
го не ба
чив? При
-
й
шли до
до
му й сіли за чай. Ло
-
ма
чевський й Оле
ся роз
мов
ля
ли
ве
се
ленько, не
на
че між ни
ми ні
-
чо
го й не тра
пи
лось.
Балабуха ку
рив люльку й не об
-
зи
вав
ся ані сло
веч
ком. Оле
ся усе
пог
ля
да
ла на йо
го на
суп
лені
бро
ви й при
да
ла собі ще більше
ве
се
лості, але її ве
селість бу
ла
підроб
ле
на, якась черст
ва й на
-
віть чуд
на. Во
на сміялась чуд
-
ним сміхом, як сміються ак
тор
-
ки на сцені. Чим далі, тим во
на
більше й швид
ше го
во
ри
ла, ско
-
ком пе
рес
ка
ку
ва
ла ду
же чуд
но з
однієї те
ми на дру
гу. Ло
ма
чев
сь
-
кий до
га
ду
вавсь, що па
но
тець
де
що підглядів; він примітив,
що по
чи
нається щось не
до
лад
-
не, ви
пив чай і швид
ко зник з
світлиці.
Олеся до
пи
ва
ла чай і ско
са пог
-
ля
да
ла на Ба
ла
бу
ху.
-
Чи це ти об
ла
мав
ся в до
розі,
що се
ред дво
ра стоїть по
ла
ма
на
на
то
чан
ка? - спи
та
ла во
на не
на
-
ту
рально ви
со
ким то
ном. Ба
ла
-
бу
ха мов
чав і пив чай.
-
Титар ска
зав мені в ган
ку, що
во
зи з сно
па
ми по
роз
па
да
лись
по до
розі. Чи то пак прав
да? -
знов спи
та
ла Оле
ся.
Балабуха навіть не гля
нув і мо
-
вч
ки пив чай.
-
Чом це ти не об
зи
ваєшся? Чи
ти сер
ди
тий, чи що? - вже сер
ди
-
то й на
ту
рально спи
та
ла Оле
ся.
Балабуха на
си
пав тю
тю
ну в
лю
льку, ліг на ка
напі й взяв в ру
-
ки книж
ку. Але він не чи
тав її, бо
й листків не пе
ре
гор
тав.
-
Чи вже все жи
то ви
жа
ли? -
спи
та
ла більше для своєї про
би
Оле
ся. Ба
ла
бу
ха буцімто чи
тав і
не об
зи
вав
ся.
-
Та го
во
ри-бо, чо
го ти мов
чиш?
- вже крик
ну
ла Оле
ся.
-
Біжи спи
тай в Ло
ма
чевсько
го!
- не втерпів Ба
ла
бу
ха, щоб не
обізва
тись.
-
Я й уга
да
ла, що так бу
де. Без
-
та
лан
на я лю
ди
на з та
ким чо
-
ловіком! - крик
ну
ла Оле
ся.
-
Вона ду
ма
ла, що Ба
ла
бу
ха не
все ба
чив і не все чув.
-
Добра без
та
лан
на, що цмо
ка
-
лась з ста
но
вим на ввесь са
док, -
од
ру
бав Ба
ла
бу
ха.
-
Чорзна-що ви
га
дуєш; ма
буть,
тобі в ву
хах цмо
ка
ло. Та то, пев
-
но, сви
ня гар
буз їла: он по
ди
-
вись, плиг
ну
ла че
рез пе
ре
лаз в
двір.
-
Може, сви
ня й жа
би пе
че
ру
ва
-
ла в Росі, - од
ру
бав Ба
ла
бу
ха.
Олеся до
га
да
лась, що Ба
ла
бу
ха
усе ба
чив з го
ри з-за кущів; її
взя
ла злість.
-
А хоч би й жа
би пе
че
ру
ва
ла!
Що ж у то
му по
га
но
го? По
ка
рав
ме
не гос
подь то
бою: вмієш за
ку
ща
ми підстеріга
ти, а за во
за
-
ми не підстерігаєш. Он твої во
зи
по
роз
па
да
лись се
ред ба
за
ру жи
-
дам на смішки. Доб
рий гос
по
-
дар! До
ве
деться самій хо
ди
ти
ко
ло возів.
-
Не бу
деш хо
ди
ти ко
ло возів,
ко
ли й за твоїм хатнім гос
по
-
дарст
вом хо
дить Ки
ли
на, - ти
хо
обізвав
ся Ба
ла
бу
ха.
-
То бу
ло тобі бра
ти Они
сю, - та
б тобі й во
ли по
га
ня
ла, й за плу
-
гом хо
ди
ла. Я не в та
ко
му домі
зрос
ла, не так ви
хо
ва
на, як твоя
Они
ся. Без
та
лан
на я! Не мож
на з
людьми й го
во
ри
ти.
Олеся впа
ла на стілець і за
ли
-
лась слізьми. Во
на пла
ка
ла; Ба
-
ла
бу
ха ніби чи
тав книж
ку.
-
Кинь книж
ку, а то я те
бе по
ки
-
ну! - крик
ну
ла Оле
ся на всю ха
-
ту.
Балабуха чи
тав та смок
тав лю
-
льку; на душі в йо
го ніби ле
жав
камінь.
-
Кинь книж
ку та го
во
ри, - ка
жу
тобі! Ба
ла
бу
ха ніби пе
ре
гор
нув
лис
ток, хоч він не міг і сло
ва ро
-
зібра
ти.
Олеся ско
чи
ла з місця, од
чи
ни
-
ла двері й крик
ну
ла:
-
Погоничу, зап
ря
гай коні!
Але во
на зга
да
ла, що се
ред дво
-
ра стримів тільки ди
шель з пе
-
редніми ко
ле
са
ми, на ко
то
рих
бу
ло б не зовсім догідно їха
ти;
во
на вхо
пи
ла ка
пе
люш, на
ки
ну
-
ла на го
ло
ву пе
ред дзер
ка
лом,
на
тяг
ла ру
ка
вич
ки, вхо
пи
ла в
ру
ки зон
тик і, не поп
ро
щав
шись
з Ба
ла
бу
хою, вибігла надвір. Ба
-
ла
бу
ха навіть не гля
нув на неї.
Олеся прой
шла попід вікна
ми,
вий
шла за двір і ог
ля
ну
лась на
га
нок; во
на сподіва
лась, що Ба
-
ла
бу
ха побіжить за нею слідком,
бу
де її пе
реп
ро
шу
ва
ти, бла
га
ти,
а Ба
ла
бу
ха ле
жав собі на ка
напі.
Оле
ся пішла ули
цею, пе
рей
шла
Рось че
рез греб
лю, спи
ни
лась,
обе
р
ну
лась, - Ба
ла
бу
хи не бу
ло
вид
но. Во
на пішла стеж
кою по
-
над Рос
сю навп
рос
тець, ми
ну
ла
мо
нас
тир, вий
шла на лу
ки й
знов ог
ля
ну
лась, - ніко
го не бу
-
ло вид
но, а во
на сподіва
лась, що
Ба
ла
бу
ха пош
ле за нею навз
до
гі
-
нці хоч Ки
ли
ну або най
ми
та, але
нікогісінько не бу
ло вид
но, тіль
-
ки од
на ко
ро
ва плен
та
лась че
-
рез греб
лю.
Олеся пос
ва
ри
лась зон
ти
ком
до сво
го до
му, ко
то
рий бу
ло ви
-
д
но на горі, й знов пішла ти
хою
хо
дою по
над са
мою во
дою. Сте
-
ж
ка по
ви
лась на го
ру, де вже бу
-
ло вид
но Хохітву. Оле
ся вий
шла
на го
ру, сіла на тра
ву й за
ду
ма
-
лась.
Сонце сто
яло вже ни
зенько над
са
мим Бо
гус
ла
вом. Вни
зу, по до
-
лині, ви
ла
ся Рось по зе
ле
них лу
-
ках, як си
ня стрічка по зе
леній
сукні. З-за Росі тяг
ли
ся ря
ди гір,
вкри
тих гус
тим лісом. Да
ле
ко
про
ти сон
ця вид
но бу
ло ви
со
-
кий шпиль - горб з мо
нас
ти
рем
зве
р
ху, а під гор
бом шумів по
камінні шум; во
да біліла про
ти
сон
ця, як сніг; бриз
ки в шумі
бли
ща
ли, як би
те скло. На взгір'ї
вид
но бу
ло Бо
гус
лав, за
си
па
ний
зо
ло
тим ти
хим світом сон
ця. Во
-
на ду
ма
ла про не
дав
ню подію, й
ду
ша її знов за
ба
жа
ла щас
тя, га
-
ря
чо
го щас
тя, яко
го во
на ще не
заз
на
ла, бо ще не лю
би
ла всім
се
р
цем, прав
ди
вим, щи
рим ко
-
хан
ням, ще не ви
яви
ла всієї пал
-
кої душі, всього ко
хан
ня, що за
-
таїло
ся в її серці гли
бо
ко-гли
бо
-
ко, на са
мо
му дні.
Олеся зітхну
ла, гля
ну
ла на лу
-
ки, - лу
ки лисніли зе
ле
ним ки
-
ли
мом про
ти сон
ця. На стежці
не вид
но бу
ло ні жи
вої душі, - за
Оле
сею ніхто не ду
мав бігти та її
про
си
ти. Во
на обер
ну
лась до
Хохітви, - над Рос
сю бу
ло вид
но
батько
ву ха
ту й са
док. Оле
ся пі
-
шла до батька.
Балабуха все ле
жав на ка
напі й
ду
му ду
мав. Вже зай
шло сон
це,
вже й смерк
ло. В хаті ста
ло по
-
ночі. Ба
ла
бу
ха сподівавсь, що от-
от рип
нуть двері, і ввійде Оле
ся
- двері не од
чи
ня
лись; Оле
ся не
прий
шла.
Балабуха до
га
давсь, що Оле
ся
чкур
ну
ла пішки в Хохітву до ба
-
ть
ка. Він встав, засвітив свічку,
одімкнув ко
мо
ду, ви
тяг здо
ро
ву
книж
ку в до
ща
них па
ля
тур
ках,
та
ку завбільшки, як цер
ков
на
мінея, - то був йо
го діяріуш. В
то
му діяріуші він за
пи
су
вав, по
зви
чаю вче
них лю
дей то
го ча
су,
ще як він був сту
ден
том, - то
кан
ти, то всякі вірші, то пісні, то
ла
тинські фра
зи, так на
пи
сані
квад
ра
том, що їх мож
на бу
ло чи
-
та
ти на всі чо
ти
ри бо
ки з усіх
боків і вго
ру і вниз - і ви
хо
ди
ла
та са
ма фра
за; то бу
ли по
за
пи
су
-
вані квад
ра
ти з цифр так, що на
всіх стовп
чи
ках ви
хо
ди
ло од
на
-
ко
ве чис
ло. Став
ши свя
ще
ни
-
ком, Ба
ла
бу
ха по
чав за
пи
су
ва
ти
ту
ди за по
го
ду, за уро
жаї хліба й
сіна, за
пи
су
вав, де про
яви
лась
яка чу
дов
на іко
на, за
пи
су
вав ча
-
сом свої дум
ки, свої пог
ля
ди, на
-
віть ком
по
ну
вав вірші, хоч і по
-
га
ненькі, на усякі ви
пад
ки з сво
-
го жит
тя. Ба
ла
бу
ха за
пи
сав рік і
чис
ло міся
ця, й за
пи
сав всі ви
-
пад
ки то
го дня, за
пи
сав, як він
їз
див на по
ле, як роз
си
па
лись
во
зи й сно
пи, як на
то
чан
ка об
-
ла
ма
лась ко
ло ба
за
ру. Ба
ла
бу
ха
обсміяв са
мо
го се
бе як по
га
но
го
гос
по
да
ря й спи
нив
ся: річ до
хо
-
ди
ла до Олесі, до ви
падків в сад
-
ку. Ба
ла
бу
ха тер
ся, м'явся, не
смів наз
ва
ти Олесі й ста
но
во
го
на ймен
ня й пок
лав собі за
пи
са
-
ти ніби історію Дафніса та Хлої.
"Сьогодні, в п'ятій го
дині пе
ред
ве
чо
ром, я підглядів з-за кущів,
як Дафніс та Хлоя ло
ви
ли жа
бу.
Хлоя втікла в альтан
ку. Дафніс
дог
нав її; Хлоя з Дафнісом…" Ба
-
ла
бу
ха був на
пи
сав, що Хлоя з
Дафнісом цілу
ва
лись, але за
ма
-
зав сло
во "цілу
ва
лись" і на
пи
-
сав: "Хлоя з Дафнісом їли си
ро
го
гар
бу
за в альтан
ці. Гос
по
ди, про
-
с
ти навіже
ну Хлою, на
ве
ди її на
ро
зум і сок
ру
ши реб
ра Дафнісо
-
ві! Прис
корб
на ду
ша моя навіть
до смерті. Гос
по
ди, дай мені си
-
ли й терпіння, да не за
ги
ну до
кінця!"
Балабуха ще дов
го ви
ли
вав свої
ду
ми та сен
тенції, до
ки йо
го сон
не зміг. Ки
ли
на до
жи
да
ла гос
по
-
дині, та не діжда
лась; во
на по
да
-
ла Ба
ла
бусі ве
че
рю й роз
пи
та
ла,
що ва
ри
ти на завт
ра на обід. Ба
-
ла
бу
ха од
дав Ки
лині ключі од
ко
мо
ри, ска
зав ва
ри
ти, що во
на
схо
че, по
га
сив світло й ліг на лі
-
ж
ко. Але сон не брав йо
го. Він не
спав усю ніч; тільки пе
ред сві
-
том зас
нув міцним, важ
ким сном
і прос
пав до півдня. Про
ки
нув
-
шись, Ба
ла
бу
ха вий
шов до пе
ка
-
рні й спи
тав у Ки
ли
ни, чи не
приїха
ла ма
туш
ка. Ма
туш
ки не
бу
ло. Ба
ла
бу
ха мах
нув ру
кою, сів
за обід, по
обідав і ліг на ка
напі з
книж
кою в ру
ках. Вже сон
це ста
-
ло на вечірньому прузі, вже по
-
ча
ло ве
чоріти, вже й сон
це зай
-
ш
ло й над
ворі су
теніло, а Оле
ся
не вер
та
лась. Ба
ла
бу
ха мах
нув
ру
кою й ліг спа
ти.
А Оле
ся, прий
шов
ши в Хохітву
до батька, роз
ка
за
ла, який до неї
Ба
ла
бу
ха не
доб
рий, ніби й розп
-
ла
ка
лась, але про
ли
ла, од
на
че,
всього дві сльози, і все сподіва
-
лась, що Ба
ла
бу
ха приїде її про
-
си
ти. День ми
нув, а Ба
ла
бу
ха не
приїжджав. Во
на пе
ре
но
чу
ва
ла в
батька й на дру
гий день знов
спо
діва
лась чо
ловіка, а йо
го не
бу
ло. Ста
рий Тер
лецький до
га
-
давсь, що Ба
ла
бу
ха не приїде, й
хотів сам од
вез
ти Оле
сю.
-
Не поїду, та
ту, до йо
го, по
ки не
ми
не три дні: він по три дні не
го
во
рить зо мною, - хоч го
во
ри з
стіна
ми! - ска
за
ла Оле
ся.
Минув третій день. Ба
ла
бу
ха не
приїжджав. Тер
лецький звелів
за
п
ря
га
ти коні й сам повіз Оле
-
сю. Щоб по
ми
ри
ти зя
тя з Оле
-
сею, Тер
лецький ви
ря
див в Бо
-
гус
лав для йо
го два новісінькі
во
лові во
зи.
Балабуха привітав
ся до Тер
ле
-
ць
ко
го й Олесі спокійно, не
на
че
між ним і жінкою нічо
го не тра
-
пи
лось. Ні Оле
ся, ні Ба
ла
бу
ха на
-
віть не спом'яну
ли за Данфіса й
Хлою й роз
ве
ли роз
мо
ву про на
-
то
чан
ку, кот
ра й досі ле
жа
ла се
-
ред дво
ра, за
дер
ши ди
шель уго
-
ру. Щоб до
го
ди
ти Ба
ла
бусі, Оле
-
ся по
ча
ла хо
ди
ти до пе
карні й
по
ряд
ку
ва
ти ко
ло печі. Але од
то
го вий
шло більше шко
ди, ніж
ко
ристі: Ки
ли
на більше тя
ми
ла
в ку
хо
варстві, ніж Оле
ся, - Оле
ся
тільки псу
ва
ла стра
ву. Раз Оле
ся
на
го
ту
ва
ла та
ко
го бор
щу, що Ба
-
ла
бу
ха вхо
пив лож
ку в рот, скри
-
вив
ся, як се
ре
да на п'ятни
цю, й
більше й лож
ки не вмо
чив. Са
ма
Оле
ся не вмо
чи
ла й лож
ки в ст
-
ра
ву й зап
риміти
ла свою по
мил
-
ку: во
на знов зда
лась на Ки
ли
ну
й пе
рес
та
ла заг
ля
да
ти в пе
кар
-
ню.
Помирившись з чо
ловіком, Оле
-
ся на ра
до
щах спра
ви
ла після
жнив об
жин
ки: зап
ро
си
ла на бал
своїх знай
омих і між ни
ми Ло
ма
-
чевсько
го. Ло
ма
чевський знов
по
чав бу
ва
ти в гос
тях в Ба
ла
бу
-
хи, але, гу
ля
ючи з Оле
сею по са
-
д
ку, все ози
рав
ся на кущі…
Восени прой
шла чут
ка, що в
Бо
гус
лав приїдуть на квар
ти
ри
гу
са
ри. Ввесь го
род ждав гу
са
-
рів. Оле
ся все виг
ля
да
ла в вікно,
кож
но
го дня при
би
ра
лась та че
-
пу
ри
лась, не
на
че на свят
ки.
Раз од
но
го яс
но
го осіннього
дня на ба
зарі прой
шла звістка,
що гу
са
ри вже йдуть. Оле
ся уб
-
ра
лась у но
ву сук
ню, при
че
са
ла
-
сь, по
надіва
ла на всі пальці пе
р
-
сні й не од
хо
ди
ла од вікон. За
Рос
сю по
чув
ся військо
вий ор
ке
-
стр: то всту
па
ли в го
род гу
са
ри,
пря
му
ючи до по
ро
на. Довгі ря
ди
ко
ней з синіми гу
са
ра
ми спус
ти
-
лись з го
ри на дов
гу гат
ку. По
пе
-
ре
ду їха
ли півчі, за ни
ми їха
ли
му
зи
ки з здо
ро
ви
ми мідни
ми
тру
ба
ми, на білих бас
ких ко
нях.
Тру
би бли
ща
ли на сонці, як зо
-
ло
то, й при білих ко
нях на
да
ва
-
ли кар
тині щось ду
же пікант
не
й ге
роїчне. Сині мун
ди
ри, чер
во
-
ні но
ги, блис
кучі жов
то
га
рячі
ка
р
ту
зи з чор
ни
ми ки
тич
ка
ми
звер
ху за
ся
ли яс
ни
ми фар
ба
ми,
не
на
че на
мальовані на кар
тині.
Ду
жий ор
кестр гримів в до
лині,
й важ
кий гук роз
ля
гав
ся по
над
Рос
сю, між ске
ля
ми гуч
ною лу
-
ною. Баскі коні гра
ли під гу
са
ра
-
ми.
Олеся вибігла на га
нок і ста
ла в
граціозній позі. Гу
са
ри пе
ре
вез
-
лись че
рез Рось і усе наб
ли
жа
-
лись. От роз
ляг
ла
ся го
лос
на піс
-
ня по Росі й усе наб
ли
жа
лась; от
виїха
ли на го
ру півчі, й їх пісня
вже доліта
ла ви
раз
но до Оле
си
-
них вух. Се
ред хо
ру ви
со
ко стри
-
міло кру
жа
ло, уб
ра
не в чер
воні
та сині довгі стрічки, обвіша
не
бряз
котьола
ми; кру
жа
ло підска
-
ку
ва
ло, тан
цю
ва
ло над гу
сарсь
-
ки
ми го
ло
ва
ми. Пісня за
мер
ла.
Заг
римів чу
до
вий ор
кестр, аж
повітря зад
ри
жа
ло. Гу
са
ри про
ї
-
ха
ли ву
ли
цею попід са
мим го
ро
-
дом. Збо
ку їха
ли офіце
ри, виг
ра
-
ва
ючи на бас
ких ко
нях. Оле
ся
підве
ла го
ло
ву й уп'ялась очи
ма
в офіцерів. Офіце
ри бу
ли рослі,
стрункі, здо
рові, сто
личні, роз
-
кішно ви
ко
хані. Між ни
ми виз
-
на
чу
вав
ся один мо
ло
дий офі
-
цер-
кра
сунь, з панським делі
-
кат
ним білим ли
цем, з чор
ни
ми,
нез
ви
чай
но чу
до
ви
ми бро
ва
ми,
з чор
ни
ми здо
ро
ви
ми ву
са
ми,
струн
кий та тон
кий ста
ном; йо
-
го тонкі, цупкі но
ги га
дю
ка
ми
об
ви
ва
ли бас
ко
го чор
но
го ко
ня;
ко
ро
тенький синій мун
дир, об
-
ши
тий срібни
ми шнур
ка
ми, не
-
на
че при
лип до мо
ло
до
го тіла й
по
ка
зу
вав всі чу
дові йо
го фор
-
ми. Темні очі блис
ну
ли на Оле
сю
з-під ко
зир
ка. Кінь став диб
ки,
граціозно зігнув
ши шию. Оле
ся
вгляділа - й дух при
таїла, не
на
че
за
мер
ла. Та
ка див
на граціозна
пос
тать тільки при
вид
жу
ва
лась
їй у сні та в га
ря
чих мріях.
Жиди збіглись з усього містеч
-
ка й обс
ту
пи
ли ла
ва
ми гу
сарів.
Олеся ба
чи
ла тільки чорні ківе
-
ри та сиві плечі че
рез гус
ту сті
-
ну чор
них жидівських кап
танів,
але не зво
ди
ла очей з див
них
рівних пле
чей, котрі од
ра
зу при
-
ча
ру
ва
ли її. Во
на бу
ла лад
на біг
-
ти слідком, при
мог
ла б - летіла
за мо
ло
дим гу
са
ри
ном. Швид
ко
гу
са
ри спус
ти
лись з гор
ба в до
-
ли
ну, тільки бу
ло вид
но чорні
ли
с
нючі ківе
ри та блис
кучі під
-
ко
ви. Оле
ся важ
ко зітхну
ла й пі
-
шла в по
кої.
По обіді Оле
ся сіла бли
зенько
ко
ло Ба
ла
бу
хи, опо
ви
ла йо
го
шию ру
ка
ми й по
ча
ла про
мов
ля
-
ти со
ло
деньким го
лос
ком, дер
-
жа
чи в обнімоч
ку.
-
Знаєш що, сер
це Мар
ку Пав
ло
-
ви
чу! Тре
ба мені спра
ви
ти но
ву
білу сук
ню; до нас наїха
ли пе
-
тер
бурзькі лю
ди, а в ме
не ж не
-
ма ні однієї но
вої сукні; піду я в
крам
ниці та на
бе
ру на но
ву сук
-
ню. Чи так, чи інак, а до
ве
деться
з ни
ми зна
тись; мо
же, во
ни й до
нас прий
дуть! - Ба
ла
бу
ха був
тро
хи го
но
ро
ви
тий; йо
му хоті
-
лось поч
ва
ни
тись пе
ред гу
са
ра
-
ми своєю жінкою. Оле
ся зна
ла,
що він са
мо
люб
ний, хоч на взір
ніби й апа
тич
ний та мля
вий.
Але Оле
ся вже розт
ру
си
ла ба
га
-
то гро
шей.
-
Нема гро
шей ні ша
га, ко
ли б
ти зна
ла, моя го
луб
ко, - ска
зав
він, зітхнув
ши.
-
То я на
бе
ру набір, на кви
ток, -
чи вже ж пак жи
ди нам не по
-
вірять? - ви
хо
пи
лась Оле
ся.
Про ме
не, бе
ри набір; бу
дуть
гро
ші, то зап
ла
ти
мо, - ска
зав Ба
-
ла
бу
ха, ля
га
ючи на бік на ка
на
-
пу.
Олеся цмок
ну
ла Ба
ла
бу
ху й по
-
бігла в крам
ниці; їй хотілось сп
-
ра
ви
ти сук
ню до
кон
че на неді
-
лю: во
на сподіва
лась в церкві
по
ба
чи
ти гу
сарів і се
бе по
ка
за
-
ти, сподіва
лась, що гу
са
ри до
ко
-
неч
не зай
дуть з церк
ви на чар
ку
горілки та на за
кус
ку.
До неділі біла літня сук
ня, об
-
ля
мо
ва
на шов
ко
ви
ми ро
же
ви
ми
стрічка
ми, вже бу
ла го
то
ва. Оле
-
ся звеліла в су
бо
ту побілу
ва
ти
при
хо
жу й світли
цю, - при
че
пу
-
ри
ла світли
цю як на ве
лик
день;
підло
гу ви
ша
ру
ва
ли жов
тим пі
с
-
ком. В неділю, приб
рав
шись по-
літньому, нез
ва
жа
ючи на осінь,
во
на побігла до церк
ви. Гу
са
ри
офіце
ри сто
яли ко
ло кри
ла
су.
Всі пані й пан
ни, скільки їх бу
ло
в Бо
гус
лаві, позбіга
лись до церк
-
ви по
ди
ви
тись на гу
сарів.
Олеся прий
шла після їх усіх, на
-
п
рикінці служ
би, прой
шла проз
гу
сарів, за
ше
лестіла білою сук
-
нею й ста
ла по
пе
ред усіх ко
ло
царських врат так, щоб мож
на
бу
ло ско
са пог
ля
да
ти на гу
сарів.
Поп
рав
ля
ючи сук
ню, во
на ніби
не
зу
мис
не ог
ля
ну
лась набік. По
-
пе
ред усіх гу
сарів сто
яв мо
ло
-
дий, ви
со
кий, чу
до
вий офіцер-
кра
сунь. Во
на за
раз впізна
ла то
-
го, що не
дав
но вра
зив її в са
ме
сер
це; впізна
ла йо
го чу
до
вий то
-
н
кий стан, об
тяг
ну
тий синім ку
-
ценьким мун
ди
ром, впізна
ла йо
-
го чорні густі бро
ви, чу
дові смі
-
ливі темні очі, біле ли
це, ро
жеві
повні ус
та, прик
риті тем
ни
ми
чор
ни
ми ву
са
ми, дов
го
об
ра
зе,
му
жнє, але делікат
не ли
це. Оле
-
ся зат
ру
си
лась і лед
ве всто
яла
на но
гах; во
на аж зблідла; дух
за
бив
ся; во
на не чу
ла, що співа
-
ли в церкві, нічо
го не ба
чи
ла пе
-
ред со
бою. На
си
лу во
на опам'я
-
та
лась, і сер
це ніби заг
ра
ло; во
-
на не
на
че по
чу
ла десь якісь див
-
ні ме
лодії або чу
дові па
хощі;
яки
й
сь див
ний рай од
ра
зу роз
-
гор
нув
ся пе
ред її ду
шею.
Служба бо
жа скінчи
лась. Офіце
-
ри прис
ту
пи
ли цілу
ва
ти хрес
-
та… Пе
ред нею ще раз май
нув
чис
тий, тон
кий профіль, чор
не
во
лос
ся, розкішна го
ло
ва. Офіце
-
ри вий
шли з церк
ви. Оле
ся сто
-
яла ніби в ча
ду; їй чо
гось за
ма
-
ну
лось не то тан
цю
ва
ти, не то
співа
ти, не то пла
ка
ти.
Вона побігла до
до
му, ки
ну
лась
до дзер
ка
ла, поп
ра
ви
ла сук
ню,
при
че
са
ла го
ло
ву й сіла ко
ло ві
-
к
на. Пе
ред вікна
ми по улиці
йшли вал
кою з церк
ви лю
ди, пе
-
ремішані з прос
ти
ми синіми гу
-
са
ра
ми. Во
на за
див
ля
лась на ко
-
ж
но
го мос
ка
ля, впізна
ва
ла, шу
-
ка
ла ми
ло
го, але то все бу
ли
прості гу
са
ри. Лю
ди пе
рей
шли.
На улиці з'яви
лась ог
ряд
на пос
-
тать Ба
ла
бу
хи. Оле
ся аж зблідла,
- во
на жда
ла, що слідком за Ба
-
ла
б
у
хою по
ка
жуться офіце
ри;
офі
церів не бу
ло; за Ба
ла
бу
хою
йшов сто
рож з клю
ча
ми.
Балабуха увійшов в по
кої. Ки
-
ли
на по
да
ла са
мо
вар, Оле
ся за
-
си
па
ла й за
ли
ла чай, сіла ко
ло
сто
ла й за
ду
ма
лась…
Балабуха сам на
пивсь чаю, Оле
-
ся не пи
ла чаю й все до
жи
да
ла.
Вже са
мо
вар по
тух; чай в чай
ни
-
ку пе
рес
то
яв, а Оле
ся сиділа й не
пи
ла чаю. Гу
са
ри не прий
шли.
Оле
ся вста
ла, з до
са
ди й чаю не
пи
ла.
Аж че
рез два тижні після служ
-
би офіце
ри та
ки зай
шли до Ба
-
ла
бу
хи на чар
ку горілки, як тоді
ка
за
ли. Оле
ся тро
хи не вмер
ла,
як уг
ляділа мо
ло
до
го офіце
ра
під своїми вікна
ми.
Світлиця Оле
си
на на
че за
ся
ла
од синіх з сріблом мун
дирів, од
епо
летів, шнурків, ак
сельбантів
та ор
денів. Гу
са
ри ре
ко
мен
ду
ва
-
лись, цо
ка
ли за
каб
лу
ка
ми, сту
-
ка
ючи но
гою об но
гу. Після вже
не
мо
ло
до
го пос
тав
но
го пол
ков
-
ни
ка з куд
ла
тою го
ло
вою, після
чо
тирьох офіцерів з пе
ле
ха
ти
ми
бур
ця
ми та ву
са
ми до Олесі
прис
ко
чив мо
ло
дий кра
сунь, цо
-
к
нув підківка
ми, лед
ве зігнув
гну
ч
кий стан і про
мо
вив, по
да
-
ючи ру
ку:
-
Поручик Іван Ва
сильович Ка
-
зан
цев.
Олеся вгляділа, як одк
ри
лись
йо
го чу
дові, ви
раз
но об
ве
дені,
че
р
воні, як ка
ли
на, ус
та, й блис
-
ну
ли рівні білі зу
би; йо
го довгі
чорні очі так і сип
ну
ли на неї ог
-
нем, а низький, але гуч
ний та
м'який го
лос задз
венів у неї на
-
че в са
мо
му серці.
"Ой зомлію, ой ум
ру! - май
ну
ла
в Олесі дум
ка. - Яка радість на
-
ли
ває моє сер
це!"
Полковник та старіші офіце
ри
сіли ко
ло Ба
ла
бу
хи й роз
по
ча
ли
по
важ
ну роз
мо
ву. Ка
зан
цев з
дво
ма мо
лод
ши
ми сіли ко
ло
Оле
сі. Оле
ся ніко
го й не ба
чи
ла,
ніко
го й не слу
ха
ла, окрім од
но
-
го Ка
зан
це
ва; во
на уп'ялась в
йо
го ли
це своїми очи
ма.
Подали чай і ра
зом з чаєм го
-
рілку й за
кус
ку. Горілка роз
ве
се
-
ли
ла й без то
го ве
се
лих гу
сарів.
В світлиці роз
ля
гав
ся гомін, кле
-
кіт. Оле
ся то пур
ха
ла по по
ко
ях,
як пташ
ка, то сиділа в ве
личній
позі; во
на приміча
ла, що по
до
-
бається мо
ло
дим гу
са
рам; її чор
-
ні бро
ви, темні очі, натх
нуті ко
-
хан
ням, ду
же ви
раз
но ма
лю
ва
-
лись при білій сукні й ро
би
ли
ве
ли
кий ефект; на що
ках заг
ра
-
ли рум'янці; розкішний бюст та
гар
на пос
тать дра
ту
ва
ли мо
ло
-
дих хлопців; ве
селість роз
ли
ла
на її лиці, на очах при
на
ду.
-
Будете ви, па
но
ве, доб
ре-та
ки
сидіти та ну
ди
тись в на
шо
му Бо
-
гус
лаві; в нас то
ва
рист
во ма
ле
-
нь
ке; мо
ло
дих дам та паннів ма
-
ло, - ска
за
ла Оле
ся, не зво
дя
чи
очей з Ка
зан
це
ва.
-
О, не візьме нас нудьга, ко
ли
ви в Бо
гус
лаві! - од
ру
бав Ка
зан
-
цев комплімент.
-
Потривайте, ось нас
та
не зи
ма!
Я взим
ку тро
хи не вми
раю з ну
-
дьги, - ска
за
ла Оле
ся. - Пов
ми
ра
-
єте й ви ту
теч
ки з нудьги.
-
Нам не пер
вин
ка жи
ти в та
ких
ма
лих містах.
-
Будемо за
во
ди
ти ве
чо
ри з та
-
н
ця
ми, бу
де
мо про
ка
ту
ва
тись
кі
ньми; да
мо собі ра
ди! - крик
-
ну
ли мо
лоді офіце
ри.
-
Коли я не вмію їзди
ти вер
хи,-
ска
за
ла Оле
ся.
-
Ми вас вив
чи
мо, - ска
зав Ка
за
-
н
цев. - Поп
ро
си
мо дру
гих го
ро
-
дянських дам, да
мо свої коні та
бу
де
мо проїжджа
тись юр
бою ве
-
р
хи.
-
Наші бо
гус
лавські да
ми зро
ду
не їзди
ли вер
хом і зро
ду не ся
-
дуть на ко
ней; наші бо
гус
лав
сь
-
кі да
ми засміяли б ме
не, як
би я
поїха
ла вер
хи, - ска
за
ла Оле
ся.
-
Як ви дас
те привід, то й інші
ся
дуть на ко
ней. А ви вив
чи
тесь
їзди
ти вер
хи? - спи
тав Ка
зан
цев.
-
Атож! Я знаю, що ту
тешнє то
-
ва
рист
во підніме на сміх, але я
на це не ду
же вва
жа
ти
му, - ска
-
за
ла Оле
ся, за
ки
нув
ши но
гу на
но
гу по-ка
ва
лерсько
му.
І Оле
ся вже ма
ри
ла, як то во
на
бу
де їзди
ти на бас
ко
му гу
сарсь
-
ко
му коні, а Ка
зан
цев її вчи
ти
ме.
Во
на ско
чи
ла з місця й по
ча
ла
по
ход
жа
ти по світлиці. Ка
зан
цев
встав і собі, за ним дру
гий мо
ло
-
дий офіцер, і обид
ва прис
та
ли
до Олесі з обох боків.
-
О, ми роз
во
ру
ши
мо ваш Бо
гус
-
лав! - гук
нув Ка
зан
цев, кру
тя
чи
ву
са. - Ми за
ве
де
мо клуб, за
ве
де
-
мо ба
ли, стяг
не
мо всіх до
ку
пи.
-
Хто ж піде в твій клуб? - обі
з
-
вав
ся пол
ков
ник з-за сто
ла. - Хі
-
ба Мош
ки з жінка
ми та доч
ка
ми.
-
Ми поп
ро
си
мо от
ця бла
го
чин
-
но
го, от
ця про
тоєрея, ісправ
ни
-
ка, ста
но
во
го, док
торів, - ма
рив
Ка
зан
цев.
-
Схаменись! Ду
ховні осо
би не
підуть в твій клуб, бо їм не доз
-
во
ле
но, - знов обізвав
ся пол
ков
-
ник.
Ні Оле
ся, ні бла
го
чин
ний на
-
віть не ро
зуміли, що то за клуб.
-
Чи так, чи інак, а ми не да
мо
вам про
па
да
ти з нудьги; ми ви
-
тяг
не
мо ва
ших дам з зат
во
ру на
світ, за
ве
де
мо танці, ра
ути, пік
-
ні
ки, - го
во
рив дру
гий мо
ло
дий
офіцер По
го
жаєв.
"Ой ко
ли б, гос
по
ди, во
ни ви
-
тяг
ли ме
не з зат
во
ру, та ще й
шви
д
ше!" - ду
ма
ла Оле
ся, уп'яв
-
шись очи
ма в чу
дові ма
ли
нові
пухкі гу
би Ка
зан
це
ва.
-
Я люб
лю ве
чо
ри з тан
ця
ми, та
шко
да, що в нас не
ма гар
но
го
ор
кест
ру, - наші жид
ки як заг
ра
-
ють, то ви не схо
че
те й тан
цю
ва
-
ти, - ска
за
ла Оле
ся.
-
Наш пол
ко
вий ор
кестр ла
ден
вам, пані, слу
жи
ти хоч і щод
ня, -
обізвав
ся пол
ков
ник.
-
От і доб
ре! Ду
же дя
куємо! Нам
тільки цього бра
ку
ва
ло. В та
ко
-
му разі сподіва
юсь не
за
ба
ром і
до се
бе на вечір! - ска
за
ла Оле
ся,
навіть не гля
нув
ши на сво
го чо
-
ловіка.
Балабуха здриг
нув
ся, - Оле
ся
ду
же вже швид
ко про
си
ла гос
-
тей на вечір.
-
Я поп
ро
шу на вечір на
ших
дам, - по
ди
ви
тесь, яке на
ше бо
-
гус
лавське то
ва
рист
во, - ска
за
ла
Оле
ся, підморг
нув
ши ле
генько
на Ка
зан
це
ва.
-
Як во
но хоч тро
хи схо
же на
вас, то ми зовсім щас
ливі, - ска
-
зав Ка
зан
цев, бряз
нув
ши шпар
-
ко підко
ва
ми.
Олеся спус
ти
ла вії на що
ки й
спа
лах
ну
ла на ви
ду. Пол
ков
ник
встав; за ним вста
ли другі офі
-
це
ри й по
ча
ли про
ща
тись.
-
Не за
бу
вай
те зай
ти на наш
вечір! - про
си
ла Оле
ся.
Гусари по
дя
ку
ва
ли й розп
ро
-
ща
лись.
Олеся по
чу
ва
ла, що її нер
ви не
-
на
че заг
ра
ли. В світлиці ста
ло
по
рожньо, тільки хма
ра
ми висів
гус
тий дим от до
ро
гих си
гар. Во
-
на не
на
че ба
чи
ла в то
му ди
му
сині та чер
воні блис
кучі пос
таті,
ба
чи
ла чу
до
ве ли
це Ка
зан
це
ва;
йо
го пишні очі на
че світи
лись і
те
пер, ма
ли
нові ус
та сміялись, а
м'який ни
зо
вий ба
ри
тон ла
щив
-
ся до її душі і все ще лу
нав гли
-
бо
ко-гли
бо
ко в серці. Цілий день
Олесі хотілось співа
ти, гра
ти,
слу
ха
ти му
зи
ку; мрії роєм ви
ли
-
ся в го
лові, як бджо
ли в маї; яке
-
сь див
не, гли
бо
ке щас
тя об
хо
пи
-
ло її ду
шу… Скільки во
на лю
би
-
ла до цього ча
су, - не вар
то бу
ло
однієї хви
ли
ни то
го но
во
го щас
-
тя, яким те
пер на
ли
лась вщерть
її ду
ша. Оле
ся та
ки впро
ха
ла му
-
жа, щоб поп
ро
си
ти на вечір гос
-
тей та гу
сарів в неділю.
Настала ба
жа
на неділя. Оле
ся
звеліла заріза
ти три ос
танні гус
-
ки й два інди
ки, що зос
та
лись на
гос
по
дарстві, уб
ра
лась в но
ву
білу сук
ню з шов
ку, яко
го мож
на
бу
ло діста
ти в Бо
гус
лаві, й жда
-
ла гос
тей. Приїха
ли над
вечір усі
бо
гус
лавські пан
ки з си
на
ми,
при
їха
ли Оле
сині сест
ри. Після
всіх на
ос
тан
ку прий
шли офіце
-
ри. Над
ворі за
шумів ор
кестр; він
був та
кий здо
ро
вий, що йо
го не
мож
на бу
ло вмісти
ти ні в сінях,
ні навіть в цілій світлиці. Вечір
був ти
хий та теп
лий, сли
ве літ
-
ній. По
од
чи
ня
ли вікна в світлиці
й пос
та
ви
ли ор
кестр під вікна
-
ми. Ніч бу
ла тем
на та чор
на. Му
-
зи
ки розс
та
ви
ли свої пюпітри,
по
розк
ла
да
ли но
ти й посвіти
ли
ліхтарі. Ши
рокі мідні тру
би заб
-
ли
ща
ли на чор
но
му фоні ночі
фан
тас
тич
ним сяєвом. Ор
кестр
заг
римів, аж тахлі в вікнах задз
-
веніли. Оле
ся гля
ну
ла в вікно на
не
ба
че
ну кар
ти
ну й сто
яла, не
-
на
че при
ча
ро
ва
на; обер
ну
лась
во
на на
зад, - світли
ця аж ся
ла,
аж пи
ша
лась гу
сарськи
ми сині
-
ми ку
ценьки
ми мун
ди
ра
ми, епо
-
ле
та
ми, шнур
ка
ми та ор
де
на
ми.
Ко
ло Олесі вив
ся Ка
зан
цев, при
-
г
лад
же
ний, при
че
са
ний, в до
-
рогій блис
кучій одежі, - чу
до
вий
чор
няв
чик, як гвоз
дик. Старіші
офіце
ри сіли гра
ти в кар
ти, мо
-
лоді пішли в та
нець. Оле
ся за
бу
-
ла вже Ло
ма
чевсько
го. Бон
ков
-
ський сидів в кут
ку, скор
чив
ся в
три по
ги
белі й дов
го не смів пе
-
ред гу
са
ра
ми вис
ту
па
ти в та
не
-
ць; йо
го ку
че
ря
ва здо
ро
ва го
ло
-
ва, круг
ле, пов
не та за
горіле ли
-
це зда
ло
ся те
пе
реч
ки Олесі схо
-
жим на здо
ро
во
го ру
до
го гар
бу
-
за в кар
топлі.
Казанцев за
ряд
жу
вав тан
ця
ми:
після кад
рилі завів рон
до, пра
-
ву
вав по-фран
цузькій, хоч йо
го,
са
мо по собі, ніхто не ро
зумів, і
при
ча
ру
вав усіх бо
гус
лавських
па
ній та паннів. Офіце
ри по
во
-
ди
лись делікат
но, об
хо
ди
лись з
то
ва
рист
вом прос
то, не вда
ва
-
ли
сь в сто
лич
ну пи
ху, жар
ту
ва
-
ли, го
во
ри
ли да
мам комплімен
-
ти з лег
ким насміхом, котрі во
ни
прий
ма
ли за щи
ру прав
ду. Ма
-
тері пов
би
ра
ли своїх до
чок, як
ляльок, - кож
на сподіва
лась за
-
лу
чи
ти же
нихів для до
чок. Але
мо
лоді офіце
ри най
більше уви
-
ва
лись ко
ло Олесі: во
на бу
ла
смі
ливіша й ве
селіша од усіх і
тан
цю
ва
ла кра
ще од усіх.
-
Як вам спо
до
бав
ся наш вечір,
на
ше то
ва
рист
во? Ма
буть, бу
де
-
те навпісля сміятись з нас, - спи
-
та
ла Оле
ся ти
хо в Ка
зан
це
ва.
-
Ох, бо
ро
ни бо
же! З ко
го, з ко
-
го, а вже з вас не до
ве
деться ме
-
ні сміятись, - ска
зав Ка
зан
цев,
ско
са пог
ля
да
ючи на тон
ку Оле
-
си
ну шию.
-
От вже й за
раз та
ки смієтесь з
ме
не! Хіба ж пак тут не
ма кра
-
щих од ме
не? - поп
рос
ту спи
та
ла
Оле
ся.
-
Од вас, ма
дам, труд
но знай
ти
кра
щих і деінде, - за
ше
потів Ка
-
зан
цев тро
хи не над са
мим Оле
-
си
ним ву
хом.
Він лед
ве вдер
жав
ся, щоб не
вхо
пи
ти її за талію й поцілу
ва
ти
в ма
леньке ву
хо.
-
В вас чу
до
ве ма
леньке вуш
ко,
- ще тихіше про
мо
вив Ка
зан
цев,
- як
би не при лю
дях, то я б вас
поцілу
вав у вуш
ко.
Олеся за
ре
го
та
лась од ра
дості
на всю світли
цю.
-
Я не зна
ла, що ви та
кий… - ти
-
хо ска
за
ла Оле
ся.
-
В вас гар
ненька круг
ленька
талія, - ще тихіше про
мо
вив Ка
-
зан
цев.
-
Ви оче
ви
дяч
ки смієтесь з ме
-
не; ба
чи
ли ж ви кращі талії та
ву
ха в Пе
тер
бурзі, - ще тихіше
обізва
лась Оле
ся.
-
Я вам ска
жу, і в Пе
тер
бурзі та
-
ких ма
ло, - ска
зав Ка
зан
цев.
Олеся прий
шла до од
чи
не
но
го
вікна й пок
ла
ла ру
ку на одвірок.
Ма
ленька пов
ненька ру
ка забі
-
лі
ла на тем
но
му одвіркові, як
мра
мор; зо
лоті персні бли
ща
ли
м'яким світом. Ка
зан
цев став по
-
руч з Оле
сею й з жа
до
бою пант
-
ру
вав на білу руч
ку.
-
Яка в вас чу
до
ва руч
ка! Я вас
поцілую в руч
ку, - ска
зав Ка
зан
-
цев, зас
ту
пив
ши вікно й пок
лав
-
ши свою до
ло
ню на її ру
ку.
Олеся лед
ве примітно по
ве
ла
очи
ма на
зад.
Під вікна
ми, се
ред чор
ної ночі,
бли
ща
ла сли
ве фан
тас
тич
на ка
-
р
ти
на. Ся
ли блис
кучі тру
би, - ор
-
кестр грав якусь арію.
Олеся лед
ве чу
ла му
зи
ку; во
на
тільки по
чу
ва
ла га
ря
чу до
ло
ню
на своїй руці й ско
са роз
див
ля
-
лась на гла
денький ма
то
вий лоб
Ка
зан
це
ва, об
ра
мо
ва
ний зби
ти
-
ми чор
ни
ми ку
че
ря
ми, та на чу
-
дові чорні бро
ви, під кот
ри
ми
горіли дві іскри в тем
них очах.
Га
ря
ча ру
ка, ду
жий гук му
зи
ки
стра
шен
но дра
ту
ва
ли її нап
ру
-
жені нер
ви, хви
ля
ми збу
рю
ва
ли
кров, - во
на лед
ве вдер
жа
лась,
щоб не ки
ну
тись на шию Ка
зан
-
це
ву, не вп'ястись п'явкою ус
та
-
ми в йо
го чу
дові бро
ви.
-
Розкажіть мені за Пе
тер
бург, -
які там лю
ди, зви
чаї, які там до
-
ми та ба
ли, - спи
та
ла Оле
ся.
-
О, в нас, в Пе
тер
бурзі, такі ди
-
ва, за які в каз
ках роз
ка
зу
ють: в
нас за
ли всі в зо
лоті, дзер
ка
ла од
по
мос
ту до стелі і навіта на
стелі; в нас на ба
лах за
ра
зом та
-
н
цює не сто пар, а грає по п'ять
ор
кестрів на хо
рах.
-
Хіба ж у ва
ших за
лах і хо
ри є,
не
на
че в церк
вах?
-
Аякже! Хо
ри кру
гом усієї за
ли,
а над хо
ра
ми ще другі хо
ри, такі
зав
виш
ки сли
ве, як лаврська дз
-
віни
ця. Звідтіля ди
виться та пу
-
бліка, що не тан
цює, ба
би, діди
та вся
ка не
чисть. Наші да
ми
про
с
то при лю
дях обніма
ються
й цілу
ються з ка
ва
ле
ра
ми при
фан
тах, в іграш
ках.
-
Невже! - крик
ну
ла Оле
ся, обе
-
р
нув
ши до йо
го ли
це.
-
Їй богу, прав
ду ка
жу, - цілу
ю
-
ть
ся: є та
кий фран
цузький та
-
нець - як ско
ман
дує один, то всі
да
ми ки
да
ються на шию своїм
ка
ва
ле
рам та цмок їх у гу
би! -
ска
зав Ка
зан
цев.
Олеся тро
хи не підско
чи
ла, - їй
страх як схотіло
ся по
гу
ля
ти на
та
ких вольних ба
лах, од
на
че во
-
на не зовсім пой
ня
ла віри то
му.
-
Ви, пев
но, жар
туєте, - ма
буть,
глу
зуєте над на
ми, се
ля
на
ми.
-
Їй-богу, ма
дам, не жар
тую! На
те в нас сто
ли
ця. Наші да
ми не
такі бла
го
чес
тиві, як ваші, - самі
хо
дять в гос
ти
ниці та в трах
-
тирі, з ким хо
тять, їдять, п'ють, з
па
ни
ча
ми обніма
ються; наші да
-
ми хи
лять ви
но й навіть ліке
ри
незгірше нас.
Казанцев за
мовк. Оле
сю по
тяг
-
ли ду
ми в ті щас
ливі краї.
-
Чи не час би вже сто
ли зас
те
-
ля
ти? - спи
тав Ба
ла
бу
ха, прис
ту
-
пив
ши до Олесі.
-
Може, й час, - ска
за
ла Оле
ся й
вий
шла роз
по
ряд
жа
тись.
Столи по
зас
те
ля
ли. Гості посі
-
да
ли. Оле
ся сіла між Ка
зан
це
вим
та По
го
жаєвим. Чує во
на, - під
сто
лом ша
ру
дить і хтось тор
кає
її чо
бо
том в но
гу то з од
но
го бо
-
ку, то з дру
го
го. Оле
ся брик
ну
ла
за
каб
лу
ком По
го
жаєва раз, а да
-
лі дру
гий і ти
хенько нас
ту
пи
ла
че
ре
ви
ком на но
гу Ка
зан
це
ва.
Ка
зан
цев ки
нув на неї дов
гий
-
дов
гий пог
ляд, на
ла
пав під ска
-
тер
тею її ру
ку й зда
вив так, що
Оле
ся лед
ве не крик
ну
ла. Дов
го
тяг
ла
ся ве
че
ря; дов
го всі цо
ко
-
тіли й пи
ли.
-
Ваша ве
че
ря смачніша од на
-
ших; в нас як ча
сом по
да
дуть на
стіл цілу сер
ну або пе
че
но
го ве
-
д
ме
дя, то не знаєш, як і од'ї
с
-
тись. Але нам вже проїлись ті пе
-
чені вед
меді, - ваші гу
си смач
ні
-
ші.
-
Невже в вас їдять вед
медів? І
так-та
ки по
да
ють на стіл ціло
го
пе
че
но
го вед
ме
дя? - спи
та
ла
Оле
ся.
-
Цілісінького! Ле
жить мов жи
-
вий.
-
Ну, ви, па
но
ве, ма
буть, залізли
в хма
ри, - я б зро
ду не їла пе
че
-
но
го вед
ме
дя!
-
Якби по
куш
ту
ва
ли, то б і їли:
там та
кий доб
рий, як кон
фе
та з
ва
рен
ням, - бре
хав Ка
зан
цев.
-
Хіба ведмідь со
лод
кий? - спи
-
та
ла Оле
ся.
-
Авжеж, со
лод
кий! З од
но
го бо
-
ку со
лод
кий, а з дру
го
го кис
лий,
- до
дав По
го
жаєв.
-
А з третього? - спи
та
ла Оле
ся,
сміючись.
-
А з третього шин
ка, чи "вет
-
чи
на", вед
ме
дя
ча "вет
чи
на" - це
ж шик! - до
дав Ка
зан
цев.
Невважаючи на пе
че
них вед
ме
-
дів, офіце
ри вкла
ли в ко
пи три
пе
чені гус
ки, інди
ка й кілька ку
-
рок і по
ча
ли дуд
ли
ти чу
до
ву на
-
лив
ку ста
ка
на
ми.
Казанцев на
лив Олесі чар
ку на
-
лив
ки. Щоб не одс
та
ти од пе
тер
-
бурзьких дам, во
на стук
ну
ла ча
-
р
ку, а потім дру
гу; во
на те
пер са
-
ма на
ла
па
ла ру
ку Ка
зан
це
ва під
сто
лом і гла
ди
ла її.
На столі не зос
та
лось ні рісоч
-
ки; пляш
ки сто
яли по
рожні. Гос
-
ті вста
ли з-за сто
ла. Знов по
ча
-
ли
ся танці. Ка
зан
цев прис
ту
пив
до дам і при
че
пивсь при
че
пою,
щоб во
ни вив
чи
лись в йо
го їзди
-
ти вер
хи. Всі да
ми од
мов
ля
лись,
од
на Оле
ся зго
ди
лась, си
дя
чи на
стільці й за
ки
нув
ши но
гу за но
-
гу, але все-та
ки не насміли
лась
бра
ти на
уку їзди в Ка
зан
це
ва, -
во
на тро
хи бо
ялась людсько
го
по
го
во
ру. Гості роз'їха
лись вже
пе
ред світом.
Після Ба
ла
бу
хи му
сив да
ти бал
офіце
рам ісправ
ник, після іспра
-
в
ни
ка - док
тор. З по
чат
ку зи
ми
приїха
ла пол
ков
ни
ця й да
ла в
се
бе бал Оле
ся бу
ва
ла на ба
лах і
хотіла, щоб та
ке жит
тя хоч би й
до смерті тяг
ло
ся.
Щоб роз
ва
жи
ти се
бе й дам, офі
-
це
ри за
ду
ма
ли про
ко
ти
тись, як
ви
пав сніг. Ста
ла пер
ша сан
на
до
ро
га. Офіце
ри на
ла
го
ди
ли са
-
н
ки, по
зап
ря
га
ли трой
ки ко
ней,
з мальова
ни
ми ду
га
ми, з бряз
ка
-
ла
ми, з дзво
ни
ка
ми, і раз по обі
-
ді по
за
би
ра
ли всіх знай
омих мі
-
сь
ких дам і по
вез
ли про
ка
ту
ва
-
ти в ліс. Офіце
ри по
па
ру
ва
лись з
да
ма
ми, кож
ний по своїй впо
до
-
бі. Ка
зан
цев сів з Оле
сею. Поїзд
ру
шив з міста; дзво
ни задз
вені
-
ли, бряз
котьола заб
ряж
ча
ли. Всі
жи
ди позбіга
лись на місто, щоб
ди
ви
тись; діти бігли за саньми
за са
мий го
род; пе
ре
куп
ки вста
-
ва
ли й по
витріща
ли очі. Баскі
гу
сарські коні, за
ги
на
ючи го
ло
-
ви набік, як на кри
лах, по
ли
ну
ли
по чу
довій м'якій до
розі. Ка
зан
-
цев звелів своєму по
го
ни
чеві зі
-
ста
тись по
зад усіх. До
ро
га по
ви
-
ла
ся по
над Рос
сю, по ко
со
го
ру.
По обид
ва бо
ки Росі сто
яли
кру
ті гор
би, по
пе
рерізу
вані й
пе
ре
тяті гли
бо
ки
ми, узьки
ми
яр
ка
ми; і до
ли
ни, й го
ри бу
ли
за
си
пані свіжим білим снігом,
не
на
че ле
бе
ди
ним пу
хом; не
бо
бу
ло вкри
те білим про
зо
рим ту
-
ма
ном; че
рез ту
ман лив
ся сріб
-
ний, ти
хий світ вечірнього сон
-
ця. Над
ворі бу
ло ти
хо, мерт
во…
На кру
тих гор
бах мрів гус
тий
ста
рий ду
бо
вий та гра
бо
вий ліс,
вкри
тий інеєм.
Довгий поїзд летів до лісу по
чу
довій місцині; дзво
ни
ки дзве
-
ніли; гук рознісся по до
ли
нах, по
го
рах; лу
на вда
ри
ла в го
ри, в ліс.
Поїзд виїхав на не
ве
лич
кий луг.
По
над Рос
сю, в лузі сто
яли рідко
роз
ки
дані розкішні старі ду
би з
рідким роз
кид
час
тим гіллям,
не
на
че по
роз
пи
на
ли сотні рук
на всі бо
ки. Кож
на гілка бу
ла
вкри
та ши
ро
кою, на два пальці
смуж
кою інею. Уз
лу
ваті суч
ки та
гілки стриміли вго
ру, на
че роз
-
чепірені пальці рук, висіли вниз,
як па
зурі на пти
чих но
гах; на
суч
ках, на гілках біліли та світи
-
лись наскрізь ніби довгі гу
сячі
пе
ра з дрібненьки
ми зуб
чи
ка
ми,
котрі стриміли то вго
ру, то вниз,
то скла
да
лись пуч
ка
ми, бу
ке
та
-
ми, звішу
ва
лись вниз, пе
реп
лу
-
ту
ва
лись, пе
рех
ре
щу
ва
лись чуд
-
ни
ми взор
ця
ми й світи
лись на
-
скрізь.
За лу
гом на го
рах по
чав
ся гра
-
бо
вий ліс. Дві ви
сокі ніби фан
-
тас
тичні стіни лісу обс
ту
пи
ли
бі
лу пу
хо
ву до
ро
гу; тон
ке, як чо
-
рні нит
ки, мо
ло
де гра
бо
ве гілля
спус
ка
лось звер
ху до са
мо
го до
-
лу на м'який сніг; дрібний іній
об
си
пав йо
го ніби тон
ким пу
хом
та дрібни
ми ал
ма
за
ми; іній бли
-
щав, світив
ся, пе
ре
ли
вав
ся ма
-
то
вим білим світом.
Дорога по
ви
ла
ся в се
ре
ди
ну лі
-
су. В ста
ро
му лісі кар
ти
на ста
ла
ще кра
ща - обидві стіни лісу, по
бо
ках до
ро
ги, ста
ва
ли вищі й гу
-
стіші. На розкішні білі завіси
лісу ніби бу
ли по
чеп
лені бу
ке
ти
з дов
го
го стра
усо
во
го пір'я. На
са
мий сніг по обид
ва бо
ки до
ро
-
ги позвішу
ва
лись ніби довгі білі
завіси та гірлян
ди з ши
ро
ких бі
-
лих стрічок; од
на дов
га гірлян
да
прик
ри
ва
ла дру
гу, не
на
че нав
-
ми
с
не по
чеп
ле
на людською ру
-
кою.
Ліс сто
яв, не
на
че мо
ло
да під ві
-
нцем в до
ро
го
му біло
му уборі,
яко
го не ви
га
дає ні од
на людсь
-
ка дум
ка.
І все те ди
во світи
лось наск
рі
-
зь, бли
ща
ло, си
па
ло іскра
ми,
бри
льянта
ми, пе
ре
ли
ва
лось то
різким, то ма
то
вим світом. Ні од
-
на кар
ти
на при
ро
ди влітку не
мо
же прирівня
тись до тієї пиш
-
ної фан
тас
тич
ної кар
ти
ни мерт
-
вої зи
ми: то був ти
хий, мрійний,
фан
тас
тич
ний сон зас
нув
шої зе
-
млі.
Дорога спус
ка
лась в гли
бо
кий
вузький яр, знов підніма
лась на
гор
би, то знов за
па
да
ла в до
ли
-
ни. Се
ред лісу за
ма
ня
чи
ла корч
-
ма, прик
ри
та білим товс
тим ша
-
ром м'яко
го снігу, за
чорнів вивід
на покрівлі, за
чорніли вікна, не
-
на
че темні пля
ми. Ко
ло корч
ми
бу
ла про
га
ли
на: на то
му місці
не
на
че хто роз
ки
нув пиш
ний
фа
н
тас
тич
ний квітник: кру
жа
ло
гус
то
го тер
ну бу
ло ніби вит
ка
не
з па
ву
тин
ня та срібних ни
ток;
роз
ки
дані ку
щи
ки со
ба
чої бу
зи
-
ни, па
по
роті та бур'яну ста
ли
схожі на не
ви
дані квітки, ви
ко
-
вані з срібла; ви
со
ка од
ним од
на
бе
ре
за спус
ти
ла до са
мо
го до
лу
розкішні тонкі гілки, не
на
че ро
-
з
че
сані довгі ко
си, при
си
пані
срібним пи
лом.
Олеся сиділа попліч з Ка
зан
це
-
вим і лед
ве приміча
ла ту фан
-
тас
тич
ну кра
су лісу; во
на роз
-
мов
ля
ла з ми
лим і ми
лу
ва
лась
йо
го очи
ма, йо
го бро
ва
ми. Тіль
-
ки що коні вибігли на рівни
ну, -
се
ред лісу заг
римів ор
кестр.
Оле
ся іздриг
ну
лась; Ка
зан
цев
за
сміявсь.
-
Де це грає му
зи
ка? - спи
та
ла
Оле
ся.
-
Мабуть, ру
сал
ки гра
ють, - во
-
ни зна
ли, що ти приїдеш гу
ля
ти
в ліс, - ска
зав Ка
зан
цев.
Одначе то гра
ли не ру
сал
ки, а
гу
са
ри. Під корч
мою заб
ли
ща
ли
здо
рові тру
би, за
синіли ря
ди гу
-
сарів; бідні мос
ка
ли
ки му
си
ли
впе
ред пішки ди
ба
ти з тру
ба
ми,
щоб по
ба
ви
ти панів. Му
зи
ка ро
-
з
бу
ди
ла сон
ний ліс; лу
на роз
ля
-
г
ла
ся по гор
бах, по до
ли
нах, не
-
на
че за
ра
зом заг
ра
ло десь кіль
-
ка ор
кестрів, - ефект був ве
ли
-
кий!
Коні спи
ни
лись ко
ло корч
ми.
Усі повс
та
ва
ли з са
нок. Офіце
ри
про
си
ли дам до корч
ми, але жо
-
д
на да
ма не схотіла йти в корч
-
му. Пол
ков
ник взяв пол
ков
ни
цю
під ру
ку й повів у корч
му; за
пол
ков
ни
цею, як вівці за ба
ра
-
ном, так і по
тяг
лись усі бо
гус
-
лавські панії.
Корчма бу
ла не
чис
та; дов
гий
стіл, довгі ос
ло
ни та лав
ки бу
ли
за
ма
зані й чорніли, як зем
ля. Ко
-
ло по
ро
га сто
яло ба
ри
ло горіл
-
ки. В прос
торній хаті тхну
ло го
-
рілкою, шин
ком. Обідра
ний жид
в яр
мулці веш
тав
ся по хаті. Офі
-
це
ри пов
но
си
ли в корч
му си
лу
пля
шок з шам
панським та хуст
-
ки з пи
рож
ним і кон
фе
та
ми. Але
дух у корчмі був та
кий про
тив
-
ний, що всі да
ми по
вис
ка
ку
ва
ли
надвір; де
котрі кри
ча
ли, що во
-
ни мліють, ха
па
лись за вис
ки.
Тоді офіце
ри ви
нес
ли стіл на
-
двір і пос
та
ви
ли під ста
ри
ми ли
-
па
ми, що рос
ли за корч
мою: стіл
зас
те
ли
ли ска
тер
тею; ко
ло сто
-
ла пос
та
ви
ли ос
ло
ни й по
нак
ри
-
ва
ли ки
ли
ма
ми; да
ми посіда
ли
кру
гом сто
ла під білою сте
лею
інею. За
тич
ки бах
ну
ли: шам
па
н
-
сь
ке по
ли
лось в чар
ки річкою.
Ор
кестр заг
рав. Офіце
ри крик
-
ну
ли віват за здо
ров'я дам, - да
-
ми му
си
ли ви
пи
ти до дна. Знов
за
бах
ка
ли проб
ки, знов по
ли
ло
-
сь ви
но; ви
пи
ли за здо
ров'я гу
-
сарів, далі по
ча
ли пи
ти за здо
ро
-
в'я пол
ков
ниці, потім за здо
ро
-
в'я кож
ної да
ми, - пішла доб
ра
со
т
ня кар
бо
ванців з офіцерсь
-
ких ки
шень!
Надворі смер
ка
ло. Офіце
ри ку
-
ри
ли, да
ми за
ку
шу
ва
ли го
с
тин
-
ця
ми. Му
зи
ка гра
ла ве
селі ме
-
лодії. Гу
лян
ка бу
ла ефект
на, ве
-
се
ла, хоч і до
ро
га. Всім бу
ло гар
-
но, ве
се
ло, - ніко
му не хотілось
їха
ти до
до
му; посіда
ли в сан
ки й
поїха
ли про
ка
ту
ва
тись далі в
ліс.
Небо про
яс
ни
лось; легкі, тонкі
хмар
ки летіли пруд
ко, не
на
че лі
-
том після за
ли
ви; синє не
бо лед
-
ве світи
лось че
рез тон
кий ту
-
ман; місяць об
си
пав лег
ким сві
-
том вер
хи лісу. Поїзд летів. Кар
-
ти
ни міня
лись, ніби де
ко
рації в
те
атрі. По
чи
нав
ся ста
рий ду
бо
-
вий та бе
рес
то
вий ліс. До
ро
га
по
ши
лась в гу
ща
ви
ну; ви
сокі де
-
ре
ва зовсім прик
ри
ли до
ро
гу,
що кру
ти
лась не
на
че вузькою
стеж
кою, об
ми
на
ла товсті ду
би.
В лісі бу
ло по
ночі, тільки чор
-
ніли товсті ду
би. Але місяць під
-
няв
ся вго
ру, вий
шов з-за хмар, - і
кар
ти
на зміни
лась, - якісь ча
ри
роз
ли
ли
ся по лісі!
Тихий світ міся
ця заг
рав по ве
-
р
хах дубів, ще вкри
тих лис
том,
на кот
ро
му ма
са
ми за
дер
жав
ся
вгорі пух
кий сніг, а далі роз
лив
-
ся по лісі, по ярах, по до
ли
нах,
роз
лив
ся в самі да
лекі за
кут
ки,
об
лив кож
не де
ре
во, кож
ну гіл
-
ку; на суч
ках, на роз
ло
жис
то
му
гіллі не
на
че хто на
ло
жив про
зо
-
рої ва
ти. Ти
хий світ лив
ся че
рез
сніг, че
рез іній, не
на
че че
рез то
-
н
кий про
зо
рий криш
таль, і об
-
ли
вав де
ре
ва з вер
ху, з боків на
-
й
делікатнішим ма
то
вим блис
-
ком; од
ни
зу од свіжо
го снігу ли
-
в
ся вго
ру ще тихіший, ще делі
-
катніший ма
то
вий світ; усе в лісі
бу
ло освіче
не з усіх боків; од де
-
ре
ва не бу
ло вид
но навіть тіні.
Світ був тро
хи си
ню
ва
тий. Ліс
став якимсь фан
тас
тич
ним, -
зда
ва
лось, ніби то який
сь див
-
ний за
ча
ро
ва
ний храм, зас
тав
ле
-
ний тем
ни
ми ко
ло
на
ми, прик
-
ри
тий нез
ви
чай
ною криш
та
ле
-
вою покрівлею. Чорні товсті пе
-
нь
ки, прик
риті снігом, бу
ли схо
-
жі на ве
ле
тенські гри
би; кущі
па
по
роті, дро
ку сто
яли не
на
че
квітки в яко
мусь фан
тас
тич
но
-
му, за
ча
ро
ва
но
му са
ду.
Передні сан
ки да
ле
ко побігли
впе
ред. Ка
зан
цев зос
тав
ся з Оле
-
сею по
за
ду. Ви
но роз
во
ру
ши
ло
обох. Оле
ся вп'яла
ся очи
ма в га
-
р
не ли
це Ка
зан
це
ва, освіче
не
ма
то
вим світом. Ку
чері йо
го чо
-
р
ніли на вис
ках. Ка
зан
цев взяв
Оле
сю за ру
ку й поцілу
вав.
-
Чи лю
биш ти ме
не, Оле
сю,
так, як я те
бе люб
лю? - спи
тав
він над са
мим ву
хом в Олесі.
Олеся зат
ру
си
лась, вхо
пи
ла йо
-
го ру
ка
ми за що
ки, при
тяг
ла до
сво
го ли
ця, вп'яла
ся в йо
го ус
та
га
ря
чи
ми ус
та
ми й не
на
че за
ме
-
р
ла; во
на тільки приміти
ла, що
срібні хвилі де
ре
ва ніби за
гай
да
-
лись, за
во
ру
ши
лись, і зомліла, й
ніби при
рос
ла до м'яких га
ря
чих
уст Ка
зан
це
ва, потім зго
дом ці
-
лу
ва
ла йо
го в що
ки, в бро
ви, в
очі, об
ня
ла йо
го за шию, впа
ла
на пле
че й за
ри
да
ла, як ди
ти
на.
-
Олесю, чо
го ти пла
чеш? - ще
тихіше спи
тав Ка
зан
цев.
-
Тим, що те
бе люб
лю. Те
пер ті
-
ль
ки я втя
ми
ла, що до цього ча
-
су ніко
го не ко
ха
ла; мені тільки
зда
ва
лось, що я лю
би
ла, але я
тільки са
ма се
бе ду
ри
ла. Як ти
ме
не пе
рес
та
неш лю
би
ти, я за
-
ги
ну, вмру, за
па
губ
лю се
бе.
Казанцев тро
хи стри
во
жив
ся;
та
ка пал
ка лю
бов тро
хи йо
го
зля
ка
ла, - йо
му за
ма
ну
лось тіль
-
ки тро
хи по
жар
ту
ва
ти з нудьги,
для роз
ва
ги.
Олеся знов ки
ну
лась Ка
зан
це
ву
на шию, знов уп'ялась в йо
го ус
-
та, не
на
че влип
ла, так що йо
му
бу
ло важ
ко ди
ха
ти. По
пе
ред їх
са
нок задз
веніли дзво
ни
ки, - по
-
їзд вер
тав
ся на
зад. Оле
ся роз
ня
-
ла ру
ки й сіла на своє місце. Сан
-
ки шу
га
ли проз їх, як птиці. Ліс
аж тріщав од гуч
ної лу
ни. Поїзд
по
ка
тав на
зад, і во
ни знов поїха
-
ли ти
хо, по
волі. Оле
ся при
ту
ли
-
лась що
кою до ви
ду Ка
зан
це
ва.
В лісі ста
ло ти
хо. Білий світ ще
ясніше роз
лив
ся по лісі; м'яке
по
вітря про
хо
лод
жу
ва
ло га
ря
че
ли
це; фан
тас
тич
ний си
ню
ва
тий
світ три
во
жив фан
тазію, бу
див
мрії в га
ря
чо
му серці. Оле
ся бу
-
ла без краю, без міри щас
ли
ва:
їй ба
жа
лось їха
ти, летіти без
спи
ну, без кінця. Гли
бокі до
ли
ни
та за
па
ди
ни в яснім світі міся
ця
пе
ре
со
ву
ва
лись, не
на
че гарні
де
ко
рації. Оле
ся по
чу
ва
ла, що її
сер
це на
ли
лось щас
тям вщерть,
що лю
бов за
ли
ла всю її ду
шу, як
вес
ня
на во
да за
ли
ває лу
ги та лу
-
ки. От засвіти
лись вікна в корч
-
мі; з чор
но
го ди
ма
ря вив
ся клу
-
б
ка
ми дим. Корч
ма май
ну
ла пе
-
ред очи
ма, не
на
че на
мальова
на
на кар
тині. До
ро
га знов то за
па
-
да
ла в до
ли
ни, то підніма
лась
вго
ру. Оле
ся нез
чу
лась, як коні
вибігли з лісу й убігли в гус
тий
бе
рез
няк; че
рез рідкі срібні па
-
чо
си беріз за
лисніли ніби бри
-
льянтові зорі. От сто
ять ду
би,
ніби об
ти
кані пе
ра
ми, а он
деч
ки
вже світиться в вікнах огонь. Во
-
ни в'їха
ли в місто.
На ули
цях веш
та
лись лю
ди; в
вікнах світив
ся огонь. Олесі зда
-
лось, що їй снив
ся див
ний, со
-
лод
кий, як радість, сон; во
на те
-
пер не
на
че про
ки
ну
лась. Поїзд
став пе
ред квар
ти
рою Ка
зан
це
-
ва. Всі вікна бу
ли яс
но освічені.
В хаті заг
рав ор
кестр. Сан
ки тов
-
пи
лись під до
мом; тов
пи
лась по
-
під вікна
ми си
ла жидків та жи
-
де
нят. До Ка
зан
це
ва наїха
ли офі
-
це
ри з сіл та місте
чок; зда
ва
ло
-
сь, ніби в домі гра
ють весілля.
Олесі зда
лось, що во
на вер
тає
ть
-
ся з церк
ви од вінця, що во
на
оце тільки що повінча
лась з Ка
-
зан
це
вим. Во
на хотіла йня
ти то
-
му віри, навіть пой
ня
ла віри… Її
го
ло
ва бу
ла ніби по
ви
та якимсь
чарівни
чим ту
ма
ном… Во
ни
при
ї
ха
ли ос
танні. Ка
зан
цев взяв
Оле
сю на ру
ки й поніс в свою
квар
ти
ру.
Гусари всклад
ку да
ва
ли вечір
для своїх бо
гус
лавських знай
-
омих і за
вез
ли дам тро
хи не си
-
лою прос
то на вечір. Квар
ти
ра
Ка
зан
це
ва, най
ба
гатішо
го між
усі
ма офіце
ра
ми, бу
ла най
прос
-
торніша. Вечір був в йо
го квар
-
тирі. За Ба
ла
бу
хою й за дру
ги
ми
па
на
ми пос
ла
ли мос
калів.
Казанцев увів Оле
сю під ру
ку в
по
кої. Ор
кестр грав в при
хожій;
не
ве
ли
ка при
хо
жа бу
ла ніби на
-
чи
не
на гу
са
ра
ми та здо
ро
ви
ми
тру
ба
ми. Оле
ся роз
дяг
лась й уві
-
йшла в світли
цю. Прос
тор
на жи
-
дівська ха
та бу
ла уб
ра
на по-ка
-
ва
лерській; на двох стінах ви
-
сіли здо
рові чу
дові ки
ли
ми; на
по
рожніх білих стінах висіли,
по
начіплю
вані бу
ке
та
ми та зо
-
ря
ми, руш
ниці, пісто
ле
ти, шаблі.
Убогі жидівські ка
нап
ки бу
ли
зас
те
лені ки
ли
ма
ми та шмат
ка
-
ми чер
во
ної ки
тай
ки; на сто
лах
сто
яли ста
ка
ни з чаєм, сто
яли
тарілки з за
кус
ка
ми. Да
ми си
ді
-
ли кру
гом столів, пе
ремішані з
синіми мун
ди
ра
ми. Ка
зан
цев по
-
са
див Оле
сю за сто
лом і сам сів
по
руч з нею. Оле
ся не
на
че за
-
цвіла, роз
чер
вонілась, як квітка;
на
литі щас
тям очі блис
ка
ли, не
-
на
че зорі; ли
це аж пашіло. Во
на
об
пер
лась ліктем об спин
ку ка
-
на
пи, вп'ялась очи
ма в ли
це Ка
-
зан
це
ва й нічо
го не ба
чи
ла, нічо
-
го не чу
ла.
"3олото моє, щас
тя моє! Те
бе я
жда
ла, те
бе я шу
ка
ла, ли
ну
ла, лі
-
та
ла десь за то
бою, як си
ва зо
зу
-
ля, і та
ки те
бе знай
шла", - ду
ма
-
ла Оле
ся, див
ля
чись в вічі Ка
за
-
н
це
ву.
Гості ви
пи
ли чай, за
ку
си
ли й
знов взя
ли
ся за чай.
Після за
кус
ки при
нес
ли шам
-
панське. За
бах
ка
ли за
тич
ки; по
-
ли
лось річкою до
ро
ге ви
но. Офі
-
це
ри цо
ка
лись чар
ка
ми з да
ма
-
ми, кри
ча
ли "ура!". Ор
кестр гри
-
мів; в по
ко
ях підняв
ся гвалт, ні
-
би на битві. Після шам
пансь
ко
го
поп
рий
ма
ли сто
ли й пішли в та
-
нець. Офіце
ри, смик
нув
ши доб
-
ру порцію, по
ча
ли по
во
ди
тись з
да
ма
ми тро
хи вільно. Ка
зан
цев
прос
то-та
ки обнімав Оле
сю в та
-
н
цях і при
гор
тав до се
бе. Да
ми
те приміти
ли й по
ча
ли розбіга
-
тись до
до
му; од
на Оле
ся до
си
ді
-
лась до півночі й бу
ла лад
на си
-
діти хоч і до світу, як
би Ба
ла
бу
ха
си
ломіць не повів її до
до
му.
Пишну, ве
се
лу зи
му пе
ре
жи
ла
Оле
ся. Во
на не чу
ла, як ішов час,
нез
чу
лась, як ми
ну
ла пи
липівка
й нас
та
ло різдво; та зи
ма зда
ла
-
сь для неї якимсь га
ря
чим, пал
-
ким літом: для неї не
на
че гріло,
як влітку, сон
це, цвіли па
хучі
кві
тки, співа
ли со
ло
вей
ки. Ка
-
зан
цев з то
ва
ри
ша
ми за
хо
див до
Ба
ла
бу
хи сли
ве щод
ня, зап
ро
шу
-
вав до се
бе в гості Ба
ла
бу
ху з
жінкою. Оле
ся при
вез
ла до се
бе
своїх сес
тер: во
на ду
ма
ла, мо
же,
офіце
ри по
же
няться з сест
ра
ми;
для неї са
мої зда
ва
лось, що во
на
ще не вий
шла заміж, що во
на от-
от повін
чається з Ка
зан
це
вим.
Що
тиж
ня Оле
ся справ
ля
ла вечі
-
р
ки для гу
сарів, тан
цю
ва
ла до
світу й вит
ру
си
ла до дна ки
шені
сво
го чо
ловіка на убо
ри та ве
чо
-
ри. Щоб гу
са
ри не ну
ди
лись,
Оле
ся по
ча
ла во
зи
ти їх в гості до
сусід свя
ще
ників: на різдво по
-
ве
з
ла їх до сво
го ро
ди
ча, о. Ме
-
ль
х
и
се
де
ка, а на Но
вий рік за
ду
-
ма
ла по
вез
ти до Мос
са
ковсько
-
го.
-
А поїдьмо в гості до близько
го
на
шо
го сусіди, от
ця Ха
ри
то
на, -
го
во
ри
ла Оле
ся до гу
сарів. - Я
вам по
ка
жу дав
ню ко
хан
ку сво
го
чо
ловіка. Онисія Сте
панівна - це
лю
ди
на стат
ко
ви
та, - не та
ке ле
-
да
що, як я; во
на на
го
дує вас та
-
кою гу
ся
ти
ною та по
ро
ся
ти
ною,
якої ви зро
ду не їли й в Пе
тер
-
бурзі; до
берімось ли
шень до її
на
ли
вок та ва
ре
ну
хи!
Гусари по
зап
ря
га
ли свої баскі
коні, по
са
до
ви
ли Оле
сю й усіх її
сес
тер і мах
ну
ли по чу
довій сан
-
ній до
розі в Вільша
ни
цю. Оле
ся
по
тяг
ла-та
ки з со
бою й Ба
ла
бу
-
ху, щоб бу
ло ко
му роз
мов
ля
ти з
гос
по
да
рем, от
цем Ха
ри
то
ном.
Гу
са
ри розмісти
ли з со
бою по
дамі в кож
них сан
ках, а Ба
ла
бу
ху
по
вез
ли са
мо
го на задніх са
ноч
-
ках од
ним ко
ни
ком.
День був гар
ний, ти
хий і не ду
-
же хо
лод
ний; сан
на до
ро
га сла
-
ла
ся, не
на
че гла
деньке біле по
-
лот
но; коні ве
се
ло ка
та
ли в Ві
-
ль
ша
ни
цю; ко
ло кож
них са
нок
дзвеніли дзво
ни
ки. А тим ча
сом
в Вільша
ниці ніхто не споді
ва
-
всь та
ких гос
тей. До от
ця Ха
ри
-
то
на зібра
лась своя сільська ко
-
м
панія; в йо
го бу
ла пов
на світ
-
ли
ця чо
ловіків та мо
ло
диць на
-
віть з ма
ли
ми дітьми на ру
ках. В
гості прий
шов і ста
рець Шмид,
кум от
ця Ха
ри
то
на. Се
ред світ
-
ли
ці сто
яв зас
те
ле
ний стіл; на
столі сто
яли пляш
ки з горілкою,
мис
ки з по
луд
нем, ле
жа
ли цілі
ку
пи нак
ра
яно
го хліба. Чо
ловіки
й мо
ло
диці, ви
пив
ши всмак ра
-
ди праз
ни
ка, го
моніли та гвал
-
ту
ва
ли на все подвір'я; дзвінкі
мо
ло
дичі го
ло
си зли
ва
лись з чо
-
ловічи
ми, мов дрібні дзво
ни з
здо
ро
ви
ми; в по
ко
ях кле
котіло,
на
че в здо
ро
во
му ка
зані. Онисія
Сте
панівна час
ту
ва
ла мо
ло
диць,
отець Ха
ритін - чо
ловіків.
Коли це за дво
ром задз
венів
один дзво
ник, а за ним дру
гий; в
во
ро
та влетіли сан
ки, зап
ря
жені
бас
ки
ми кіньми; за ни
ми вско
-
чи
ли другі, а далі треті; дзво
ни
-
ки зад
зе
ленька
ли під са
ми
ми
вікна
ми. Всі гості ки
ну
лись до
вікон і вгляділи повні сан
ки гу
-
сарів.
-
Ой ли
шеч
ко! Ста
нові їдуть, -
крик
ну
ла од
на мо
ло
ди
ця.
-
Ой мос
калі! Та як їх ба
га
то! Це
мос
ковська за
куція приїха
ла! -
крик
нув ти
тар.
Всі гості от
ця Ха
ри
то
на схо
пи
-
лись з місця й про
жо
гом ки
ну
-
лись навтіка
ча: одні втіка
ли в
сіни, другі в кімна
ту; де
які пе
ре
-
ля
кані мо
ло
диці по
ки
да
ли в
світлиці дітей і ки
ну
лись втіка
-
ти, не
на
че спо
ло
хані птиці, то в
пе
кар
ню, то на задвірок; де
які
повтіка
ли в хиж
ку, а де
котрі де
-
р
лись по дра
бині на го
ри
ще;
ста
рець Шмид вхо
пив кос
ту
ра,
мах
нув на задвірок че
рез задвір
-
кові сінешні двері й схо
вав
ся в
клу
ню; чо
ловіки роз
си
па
лись по
го
роді, по
за
бу
вав
ши в світлиці
шап
ки та ру
ка
виці; де
котрі мо
-
ло
диці зо
па
лу та знес
тям
ки ки
-
ну
лись че
рез сінешні двері в га
-
нок, прос
то між гу
сарів та пан
-
нів і тро
хи не поз
ва
лю
ва
ли їх з
ніг.
Отець Ха
ритін, спо
ло
ха
ний на
смерть, не знав, що ро
би
ти, й
тільки бігав по хаті од кут
ка до
кут
ка. Онисія вгляділа че
рез вік
-
но Оле
сю се
ред гу
сарів і вда
ри
-
лась об по
ли ру
ка
ми: в світлиці
був та
кий не
лад, що во
на не зна
-
ла, за що ха
па
тись; вхо
пи
ла пля
-
ш
ку горілки, вки
ну
ла в мис
ку з
сме
та
ною, вис
ко
чи
ла в кімна
ту,
ки
ну
ла мис
ку на пе
ри
ну, потім
випх
ну
ла двох пе
ре
ля
ка
них мо
-
ло
диць з опо
чи
вальні в світли
-
цю й за
пи
ща
ла сли
ве ниш
ком:
-
Беріть сто
ла та ви
носьте че
-
рез двері!
Молодиці вхо
пи
ли сто
ла з усім
доб
ром і по
нес
ли не в кімна
ту, а
в сіни.
Гусари й да
ми стріли в сінях, як
стіл, що аж зах
ряс пляш
ка
ми та
мис
ка
ми, заст
ряг у две
рях ра
зом
з мо
ло
ди
ця
ми.
-
Добра прик
ме
та! - не втерпів
Ка
зан
цев. - Вид
но, що гос
по
дар і
справді стат
ко
ви
тий, бо лю
бить
віта
ти гос
тей.
-
І стрічає нас хлібом-сіллю, -
ти
хо обізва
лась Оле
ся.
-
І з пляш
ка
ми та чар
ка
ми, -
про
мо
вив Ба
ла
бу
ха, сту
па
ючи
на сінешній поріг.
Молодиці ви
во
лок
ли в сіни сто
-
ла й да
ли до
ро
гу гос
тям.
Гості ввійшли в світли
цю. Сві
-
тли
ця бу
ла схо
жа на по
ле після
по
боїща: троє за
бу
тих му
жи
чих
дітей ка
ча
лись під гру
бою й од
пе
ре
ля
ку дер
лись не своїм го
ло
-
сом; се
ред ха
ти ва
ля
лись шмат
-
ки хліба, ка
ча
лась пляш
ка, зва
-
ле
на з сто
ла, ва
ля
лись шап
ки та
ру
ка
виці. Отець Ха
ритін зби
рав
шап
ки, Онисія вхо
пи
ла ра
зом за
ру
ки троє дітей, ви
во
лок
ла їх в
кімна
ту й при
чи
ни
ла двері.
Балабуха з жінкою, три Оле
сині
сест
ри й де
сять гу
сарів спов
ни
-
ли всю світли
цю. Гос
по
дар став
стов
пом се
ред ха
ти, а за две
ри
-
ма в кімнаті бу
ло чу
ти та
кий ор
-
кестр, яко
го гу
са
рам не до
ве
-
лось чу
ти й в Пе
тер
бурзі.
-
Вибачайте! Ма
буть, ми не в
доб
рий час приїха
ли, - ска
зав
Ка
зан
цев до гос
по
да
ря.
Господар сто
яв се
ред ха
ти мо
в
-
ч
ки й тільки ди
вив
ся, як роз
дя
-
га
лись гу
са
ри, як заб
ли
ща
ли їх
епо
ле
ти та коміри, йо
му бу
ло
оче
ви
дяч
ки ніяко
во. Ба
ла
бу
ха
пі
дсту
пив до о. Ха
ри
то
на, тричі
поцілу
вав
ся з ним, поз
до
ров
ля
-
ючи з Но
вим ро
ком.
-
Ой зомлію - так смер
дить го
-
рілка на всю ха
ту! - го
во
ри
ла по
-
шеп
том Оле
ся Ка
зан
це
ву над ву
-
хо.
-
Здається, ми розігна
ли ве
се
лу
ком
панію, - ти
хо обізвав
ся Ка
-
зан
цев до Олесі.
-
Давня лю
бов Мар
ка Пав
ло
ви
-
ча круж
ля
ла горілоч
ку з мо
ло
-
ди
ця
ми, - ти
хо обізва
лась Оле
ся.
Гусари й да
ми по
роз
дя
га
лись і
на
ки
да
ли жуж
мом цілу ку
пу
оде
жі на стільцях та на ка
напі.
Ба
ла
бу
ха, привітав
шись до от
ця
Ха
ри
то
на й Онисі, по
ре
ко
мен
ду
-
вав Ка
зан
це
ва. Ка
зан
цев бряз
-
нув за
каб
лу
ка
ми пе
ред Они
сею;
йо
го за
каб
лу
ки про
ко
па
ли доб
-
рий рівчак на гли
ня
но
му долі.
Після Ка
зан
це
ва прис
ка
ку
ва
ли
до Онисі другі гу
са
ри, со
ва
ли за
-
каб
лу
ка
ми по долі й, не
на
че пів
-
ні, виг
реб
ли чи
ма
лу яму на до
-
лівці. Якісь прізви
ща так і си
па
-
лись на Они
сю, не
на
че хто їх
тру
сив з тор
би.
"Це Оле
ся на
вез
ла гу
сарів… І де
во
на в біса наб
ра
ла їх стільки!" -
ду
ма
ла Онисія Сте
панівна.
Олеся сіла на ка
напі й за
ту
ли
ла
но
са на
па
ха
ною па
хо
ща
ми хус
-
точ
кою; її сест
ри пе
рег
ля
да
лись,
пе
ре
мор
гу
ва
лись і осміха
лись
од
на до од
ної. Гу
са
ри за
ре
готіли
й за
хо
ди
ли по світлиці, як у се
бе
вдо
ма. Кар
ти
на в світлиці зміни
-
лась не
на
че якимсь чарівницт
-
вом: замість сви
ток та гор
сетів -
синіли ви
ши
вані сріблом мун
ди
-
ри, чер
воніли тонкі но
ги, бряж
-
ча
ли ост
ро
ги, чер
воніли й біліли
па
нянські сукні. Гу
са
ри прис
та
-
ва
ли до гос
по
да
ря та до гос
по
-
дині, не
на
че во
ни з ни
ми вік
звіку
ва
ли.
-
Як ва
ше здо
ров'я? - прис
тав
до Онисії Сте
панівни Ка
зан
цев.
-
Спасибі вам! Сла
ва бо
гу, здо
-
ро
ва до кот
ро
го ча
су, - зне
хо
тя
обізва
лась Они
ся.
А тим ча
сом во
на об
ве
ла очи
ма
гос
тей і полічи
ла, скільки-то
тре
ба спек
ти гу
сей та по
ро
сят
для тієї Оле
си
ної ком
панії.
-
А ваші діти здо
рові? Пев
но, у
вас є діти? - при
ки
нув Ка
зан
цев.
-
Слава бо
гу, є й усі здо
рові, -
обізва
лась Они
ся, а тим ча
сом її
дум
ка ра
ху
ва
ла: "По півгус
ки на
кож
но
го мос
ка
лю
гу, на бла
го
-
чин
но
го півпо
ро
ся
ти, на бла
го
-
чин
ну півпо
ро
ся
ти, а на паннів
хоч по ніжці".
-
Чи ве
се
ло про
ве
ли свят
ки? Чи
бу
ва
ли в гос
тях? - піддер
жу
вав
роз
мо
ву Ка
зан
цев.
Онися вже йо
го й не слу
ха
ла та
все ду
ма
ла: "По півгус
ки зже
ру
-
ть, - мос
ка
ли
ща здо
рові! Ви
хо
ди
-
ть: п'ять гу
сок і по
ро
ся, та тре
ба,
ма
буть, за
ко
ло
ти здо
ро
ве по
ро
-
ся, бо цей Ба
ла
бу
ха доб
ре тро
-
щить по
ро
ся
ти
ну; та й бла
го
чи
-
н
на не спус
тить, бо ду
же лю
бить
по
ро
ся
ти
ну".
-
Ні, ще ніде не бу
ли в гос
тях, -
ду
маємо їха
ти до батька після
-
завт
ра, - зне
хо
тя обізва
лась Они
-
ся.
"Ой, про
па
дуть мої го
до
вані гу
-
си! Приїде батько на во
дох
ре
ща,
не по
поїсть гу
ся
ти
ни, - сну
ва
-
лась Они
си
на дум
ка. - Це Олесь
-
ка на
вез
ла своїх прой
дисвітів, -
ма
буть, не ма
ла чо
го да
ти їм по
-
поїсти на ве
че
рю та й при
пер
ла
їх на мої гу
си. Це її спра
ва. А бо
-
дай ти бу
ла до
ро
гою го
ло
ву
скру
ти
ла ра
зом з своїми мос
ка
-
лиська
ми".
Один гу
са
рин виг
ля
нув у вікно
й вглядів у дворі здо
ро
ве ста
до
гу
сей.
-
Яка в вас си
ла гу
сей! їй-бо
гу,
півдво
ра! - крик
нув гу
са
рин на
всю ха
ту. - Я ще ніде не ба
чив
так ба
га
то гу
сей! Ото бу
ла б доб
-
ра пе
че
ня!
"Так во
но й є! - по
ду
ма
ла Они
ся.
- Це во
на на
вез
ла оцієї го
лод
ної
га
личі на мої гу
си; ма
буть, во
ни
за це до
ро
гою роз
мов
ля
ли. Ану,
чи й за по
ро
ся
та до
по
ми
на
ти
ме
-
ться?"
-
Хвалити бо
га, цього ро
ку в нас
гу
си доб
ре ве
лись, - піддер
жав
отець Ха
ритін, - та й по
ро
сят ви
-
п
ло
ди
лось ду
же ба
га
то.
"Цей ду
рень сам ви
ка
же", - по
-
ду
ма
ла Они
ся.
-
Слава бо
гу, вип
ло
ди
лось ба
га
-
то, та по
ло
ви
ну вов
ки ви
ха
па
ли
в ча
га
рях, - обізва
лась Они
ся.
-
Одначе не всіх ви
ха
па
ли: гос
-
пожі бла
го
чинній ще зос
та
лось
на ве
че
рю, - піддоб
рю
вавсь оте
-
ць Ха
ритін.
-
Як я ба
чу, в вас вов
ки ду
же
зви
чай
ні, - ска
зав Ка
зан
цев, - ко
-
ли зос
та
ви
ли й на ве
че
рю; в нас
як поч
нуть ха
па
ти, то вже нічо
-
гісінько не зос
тав
лять.
-
Як же ваші во
ли та ко
ро
ви? -
спи
тав в от
ця Ха
ри
то
на один гу
-
са
рин, щоб ска
за
ти будлі-що.
-
Слава бо
гу, всі цілі, тільки од
-
на без
ро
га, шу
та ко
ро
ва забігла
десь в Бо
гус
лавський ліс та й
досі не знай
шли.
-
Чи знай
шли, чи й досі там гу
-
ляє? - спи
та
ла Оле
ся, пог
ля
да
ю
-
чи ско
са на Ка
зан
це
ва з осміхом.
Гострі Они
сині очі впійма
ли те
пе
рег
ля
дан
ня.
"Вона з ме
не сміється з своїм
пас
куд
ним ко
хан
цем, - ду
ма
ла
Они
ся. - Пот
ри
вай же, - насміюся
й я з те
бе й з тво
го ми
ло
го! Ка
-
зав мені жид кра
вець, що ти вве
-
чері бігаєш ниш
ком од сво
го Ба
-
ла
бу
хи на ква
ти
рю до сво
го гу
-
са
ри
на. Я ж те
бе об
не
су на ввесь
повіт! Я ж тобі од
дя
чу!"
-
Щось я ніяк не нагріюсь, а зда
-
ється, над
ворі од
ли
га й не ду
же
хо
лод
но, - го
во
рив один гу
са
рин,
біга
ючи по хаті та тру
чи ру
ки.
-
І я не
на
че змерз, - обізвав
ся
дру
гий гу
са
рин, біга
ючи по хаті.
"Допоминаються по чарці", -
по
ду
ма
ла Они
ся.
-
Може б, по чарці та по другій,
то за
раз і нагрієтесь, - обізвав
ся
отець Ха
ритін.
-
Як по чарці, то й по чарці, - пе
-
ред
раж
нив Ка
зан
цев от
ця Ха
ри
-
то
на по-українській.
Онися вий
шла в кімна
ту й ви
-
нес
ла здо
ро
ву пляш
ку горілки й
мис
ку пи
рогів з на
чин
кою. Гу
са
-
ри на
ки
ну
лись на горілку й, без
со
ро
му каз
ка, круж
ля
ли шин
ко
-
ву Шу
ли
мо
ву горілку. Мис
ка з
пи
ро
га
ми в од
ну мить спо
рож
-
ни
лась. Кру
гом сто
ла підняв
ся
клекіт, як за го
ди
ну пе
ред тим;
гу
са
ри пи
ли горілку й гвал
ту
ва
-
ли, як пе
редніше му
жицька ком
-
панія. По хаті пішов свіжий го
-
рілча
ний дух, од
на
че Оле
ся вже
не за
ту
ля
ла но
са хус
точ
кою й не
ду
ма
ла зомліва
ти.
Гусари роз
ве
се
ли
лись і по
ча
ли
ро
ман
су
ва
ти з пан
на
ми. Їм за
ма
-
ну
лось по
тан
цю
ва
ти.
-
Чи не мож
на пак в вас діста
ти
яких-не
будь му
зик? От ми б і по
-
тан
цю
ва
ли! - про
мо
вив Ка
зан
-
цев. - Шко
да, що ми не взя
ли
сво
го ор
кест
ру.
-
Де вже в нас діста
ти му
зик!
Хіба пок
ли
ка
ти ста
ро
го стар
ця
Шми
да з лірою, - про
мо
вив оте
-
ць Ха
ритін.
-
От і ви
га
дав лю
дям на сміх, -
обізва
лась Они
ся.
Олеся за
ту
ли
лась хус
точ
кою й
ре
го
та
лась. Они
ся гля
ну
ла на
неї, не
на
че п'ята
ка да
ла.
-
А чом же? - обізвав
ся отець Ха
-
ритін. - Там як ут
не ко
зач
ка на
лірі, то й му
зик не тре
ба, - мож
-
на га
ца
ти й до ве
чо
ра.
-
Ото-то! Дійсно ко
зач
ка! Це ду
-
же ціка
во!
-
Це бу
де щось не
ба
че
не, ду
же
ефект
не, - ска
зав Ка
зан
цев.
-
А пок
лич
те справді! Я ще зро
-
ду не тан
цю
вав під ліру.
Отець Ха
ритін пос
лав за Шми
-
дом. Як по
чув Шмид, що йо
го
кли
чуть до мос
калів, то вхо
пив
шап
ку та дав дра
ла аж у Чай
ки.
Гусари по
ча
ли тан
цю
ва
ти та
кру
ти
тись з пан
на
ми без му
зик.
Они
ся пог
ля
да
ла на бла
го
чин
ну
й прос
то сміялась їй в вічі.
-
Що то в вас за на
пи
ток та
кий,
- во
но зветься ва
ре
ну
хою, чи
що? - спи
тав у от
ця Ха
ри
то
на Ка
-
зан
цев.
-
Та еге ж! - ска
зав отець Ха
ри
-
тін. - Ва
ре
ну
хою ж! А ви ніко
ли
не пи
ли? - спи
тав отець Ха
ритін.
-
Зроду не пив! Це, ка
жуть, що
-
сь ду
же смач
не, - ска
зав Ка
зан
-
цев.
-
О, смач
не й міцне, як уда
рить
у го
ло
ву, то й за ніч не про
чу
-
маєшся. Ож зваріть, Онисіє Сте
-
па
нівно, ва
ре
ну
хи, - не
хай гості
по
куш
ту
ють, - ска
зав отець Ха
-
ри
тін.
"Доведеться ти
тар
ку кли
ка
ти",
по
ду
ма
ла Они
ся.
-
Добре, зва
ри
мо та
ки за
раз, -
ска
за
ла во
на го
лос
но.
Онися пішла в пе
кар
ню, звеліла
сма
жи
ти три гус
ки й за
ко
ло
ти
двоє по
ро
сят. Ти
тар
ка за
хо
ди
ла
-
сь ва
ри
ти ва
ре
ну
ху, та ще й ду
же
міцну.
Тим ча
сом, як ти
тар
ка сма
жи
ла
гу
си та по
ро
ся
та, на селі скоївся
пе
ре
ляк. Лю
ди роз
нес
ли по селі,
що приїхав ста
но
вий, наїха
ла
"мос
ковська за
куція" й бу
де вип
-
рав
ля
ти не
доп
лат по
даті. Лю
ди
ки
ну
лись хо
ва
ти своє доб
ре: за
-
ко
пу
ва
ли в зем
лю на
мис
та, по
-
лот
на, руш
ни
ки, хо
ва
ли в оже
ре
-
дах свит
ки та ко
жу
хи; де
котрі
повтіка
ли з се
ла за Рось, в Чай
-
ки, й по
за
би
ра
ли з со
бою, що бу
-
ло до
рож
чо
го з одежі; бідніші
лю
ди пог
на
ли про
ти ночі в Чай
-
ки во
ли, ко
ро
ви та вівці. В селі
не
на
че жда
ли та
тарсько
го на
па
-
ду; всі го
во
ри
ли, що за офіце
ра
-
ми йде з Бо
гус
ла
ва цілий полк
мос
калів, що мос
калі за
бе
руть
усе доб
ро, поб'ють по
суд, порі
-
жу
ть і поїдять ку
ри, гу
си, свині й
спро
да
ють то
вар.
Вже пізненько Они
ся нак
ри
ла
сто
ли й по
да
ла ве
че
рю. Гу
са
ри
ки
ну
лись на гу
си та на по
ро
ся
та,
як го
лодні вов
ки на вівцю; кіс
т
-
ки тріща
ли, гу
ся
ти
на ще
за
ла
шма
ток за шмат
ком. Са
ма Они
ся
пок
ла
ла по
ло
ви
ну по
ро
ся
ти пе
-
ред бла
го
чин
ним, дру
гу - пе
ред
бла
го
чин
ною. Оле
ся ук
ла
ла в
ко
пи увесь здо
ро
вий шмат і зос
-
та
ви
ла сест
рам тільки ніжки та
хвос
тик. Гу
са
ри, неп
ро
хані, самі
на
ли
ва
ли горілку й пи
ли. Після
ве
чері по
да
ли ва
ре
ну
ху; гу
са
ри
спро
бу
ва
ли, роз
куш
ту
ва
ли, що
смач
на, й хи
ли
ли ціли
ми ста
ка
-
на
ми.
-
Та й міцний же оцей ведмідь! -
про
мо
вив Ка
зан
цев до гу
сарів. -
Як вип'ємо всього, то й в двері
не пот
ра
пи
мо.
Він ска
зав прав
ду: "ведмідь" мі
-
цно вда
рив в гу
сарські го
ло
ви;
гу
са
ри роз
ве
се
ли
лись, по
за
па
-
лю
ва
ли си
га
ри, по
розстіба
ли
му
н
ди
ри й по
ча
ли рев
ти сол
-
датських пісень. По хаті підняв
-
ся страш
ний гвалт; всі го
лос
но
го
во
ри
ли, й ніхто ніко
го не слу
-
хав; дим сто
яв та
кий, що лед
ве
бу
ло вид
но свічки. П'яні офіце
ри
лізли обніма
тись та цілу
ва
тись з
гос
по
да
рем; де
котрі ду
же близь
-
ко поп
ри
мо
щу
ва
лись ко
ло пан
-
нів і тро
хи не лізли цілу
ва
тись.
Ка
зан
цев підійшов до Олесі,
взяв її за талію й пок
лав го
ло
ву
на пле
че…
Онисія Сте
панівна крик
ну
ла й
про
тов
пом вибігла в кімна
ту;
оте
ць Ха
ритін спус
тив очі до
до
-
лу. Ба
ла
бу
ха ско
чив з стільця й
витріщив очі; Оле
ся вир
ва
лась з
рук Ка
зан
це
ва й одс
ко
чи
ла.
-
Олександро Пет
ров
но, одя
гай
-
ся! Їдьмо до
до
му! - крик
нув Ба
-
ла
бу
ха й з ти
ми сло
ва
ми вис
ко
-
чив надвір і звелів зап
ря
га
ти ко
-
ні.
Гусари не слу
ха
ли Ба
ла
бу
хи,
по
за
би
ра
ли паннів і по
ча
ли тан
-
цю
ва
ти, - підко
вані за
каб
лу
ки
ко
лу
па
ли діл, гли
на летіла на
стільці. Ба
ла
бу
ха пов
би
рав жін
-
ку, паннів і вивів на га
нок. Гу
са
-
ри му
си
ли й собі ви
ряд
жа
тись в
до
ро
гу, на
ки
ну
ли ши
нелі, розп
-
ро
ща
лись з ха
зяїна
ми. Ка
зан
цев
взяв Оле
сю під ру
ку й хотів по
-
са
ди
ти з со
бою в сан
ки.
-
Олесю, сідай зо мною! - гук
нув
Ба
ла
бу
ха, вхо
пив
ши Оле
сю за
ру
ку й по
тяг
нув
ши її до своїх са
-
но
чок.
Гусари на
си
лу розмісти
лись по
сан
ках і ру
ши
ли з дво
ру. Цілу до
-
ро
гу Ба
ла
бу
ха не про
мо
вив сло
-
ва до Олесі. Оле
ся й собі мов
ча
-
ла; мовч
ки доїха
ли во
ни до
до
му.
Випровадивши неп
ро
ха
них гос
-
тей, гос
по
дарі вер
ну
лись в по
-
кої. Они
ся взя
ла свічку й посві
-
ти
ла на діл. Діл був увесь ско
лу
-
па
ний, по
ко
пир
са
ний, не
на
че на
йо
му три дні сто
яла че
ре
да на
стиглі. Де
які стільці ле
жа
ли по
-
пе
ре
ки
дані.
-
Ну, та й на
ро
би
ла ж бла
го
чин
-
на! Не
на
че зап
ро
ва
ди
ла прав
ди
-
ву за
куцію, не
на
че сто
яла на
сти
глі з та
бу
ном гу
сарських ко
-
ней! - крик
ну
ла Они
ся. - А той
мо
с
ка
ли
ще при всіх її обніма!
Чорт
ма їй со
ро
му!
Отець Ха
ритін, згор
нув
ши ру
-
ки, пог
ля
дав на стіл, на ку
пи кі
-
сток; на столі не
на
че вов
ки тіль
-
ки що ба
ра
на обг
риз
ли.
Другого дня Они
ся поїха
ла в
Ча
й
ки до батька і все роз
ка
за
ла
ма
тері; з Чайків во
на поїха
ла до
о. Мельхи
се
де
ка й роз
ма
лю
ва
ла
Оле
сю най
гарніши
ми фар
ба
ми.
Отець Мельхи
се
дек не втерпів:
за
раз поїхав до Ба
ла
бу
хи й роз
-
ка
зав Олесі, що за неї го
во
ри
ла
Они
ся. Приїхав
ши до
до
му, Они
ся
роз
ка
за
ла ще крав
цям жи
дам
все до
чис
та за бла
го
чин
ну; жид
-
ки роз
нес
ли ті вісті по ціло
му
повіті.
Приїхавши до
до
му, Ба
ла
бу
ха
вві
йшов в Оле
си
ну кімна
ту, при
-
чи
нив двері й на цей раз вже не
змов
чав, - прис
ту
пив до жінки з
до
ко
ра
ми. Оле
ся роз
сер
ди
лась і
на
ду
лась.
-
Як ти сер
диш
ся на ме
не, то
три дні мов
чиш; луч
че зро
биш,
як і те
пер мов
ча
ти
меш, - ска
за
ла
Оле
ся з гнівом, - хіба я вин
на, що
п'яний Ка
зан
цев при
че
пив
ся до
ме
не?
-
Якби не бу
ла вин
на, то б він
не чіпляв
ся до те
бе: не дур
но ж
ти все тяг
неш ме
не до йо
го в
гості, не дур
но за ним наші двері
ніко
ли не за
чи
ня
ються; я йо
го
не пу
щу в свою ха
ту.
-
Казанцев хоч го
во
рить до ме
-
не, а ти по тиж
ню мов
чиш і сло
-
ва до ме
не не про
мо
виш.
-
Я тих гу
сарів з ха
ти по
ви
га
-
няю!
-
Не ро
би цього, бо вий
де скан
-
дал; та гу
сарів не
без
печ
но й за
-
чіпа
ти, - ска
за
ла Оле
ся, - во
ни й
тобі бо
ро
ду обс
ку
буть, - це мит
-
ці на всякі шту
ки.
-
Я те
бе більше не пу
щу проїж
-
джа
тись з Ка
зан
це
вим на бас
ких
ко
нях.
-
Я й са
ма поїду, гу
са
ри не вов
-
ки: ме
не не з'їдять.
-
З'їдять не з'їдять, а все-та
ки я
не хо
чу, щоб ти ко
ха
лась та за
-
ли
ця
лась з якимсь прой
дис
ві
-
том та вво
ди
ла ме
не й се
бе в
сла
ву.
-
Ет! Не
ма нам чо
го го
во
ри
ти -
йди кра
ще спа
ти! - крик
ну
ла Оле
-
ся й по
вер
ну
лась до йо
го спи
-
ною.
Балабуха хрьопнув, гурк
нув две
-
ри
ма й пішов спа
ти. Дру
го
го дня
ба
тюш
ка й ма
туш
ка цілий день
не го
во
ри
ли між со
бою. Ба
ла
бу
-
ха сидів в кабінеті й ку
рив люль
-
ку; Оле
ся ни
ка
ла мовч
ки по залі
й цілий день хо
ди
ла на
ду
та й
на
суп
ле
на. Ми
нув дру
гий день;
Оле
ся все мов
ча
ла, не хо
ди
ла в
пе
кар
ню, нічо
го не ро
би
ла й ті
-
льки по залі по
ход
жа
ла. Са
ма
Ки
ли
на ва
ри
ла й пек
ла, що хо
-
тіла. Мов
чав і Ба
ла
бу
ха. Третьо
-
го дня прий
шов Ка
зан
цев з то
-
ва
ри
ша
ми. Оле
ся за
го
во
ри
ла, не
-
на
че воск
рес
ла: при
га
да
ла Ві
-
льша
ни
цю, ва
ре
ну
ху-вед
ме
дя,
ли
хос
ло
ви
ла й сміялась з Онисі.
Ба
ла
бу
ха взяв шап
ку, вий
шов з
ха
ти, пішов до сусіда-ба
тюш
ки
за Рось, прий
шов до
до
му опів
-
ночі й сів пи
са
ти свій діяріуш.
Не
ве
селі лист
ки ввійшли в дія
-
ріуш за ті смутні дні! Од то
го ча
-
су в діяріуші час
то ста
ли з'явля
-
тись йо
го вірші: "О злих же
нах",
"О жені", "О без
раз
суд
ной жені",
"Про жінку п'яни
цю". Ба
ла
бу
ха
пи
сав ті бай
ки й вірші, встав
ля
-
ючи прізви
ща чо
ловіків та мо
ло
-
диць, він і сам на
си
лу до
га
ду
вав
-
ся, що пи
ше влас
ти
ву історію за
се
бе й за свою Оле
сю.
Написавши в діяріуші бай
ки,
Ба
ла
бу
ха впав нав
колішки пе
-
ред об
ра
за
ми й мо
лив
ся до пів
-
ночі. Свічка бли
ща
ла на ко
со
му
сто
ли
ку в ку
точ
ку й лед
ве ос
ві
-
чу
ва
ла де
рев'яний хрест з роз
-
п'я
тим Хрис
том і вер
шок Гол
го
-
фи, на котрій сто
яв на сто
ли
ку
хрест. А про
ти блідо
го зму
че
но
-
го Хрис
та світи
лось ще блідніше
ли
це Ба
ла
бу
хи, мріли чорні на
-
суп
лені бро
ви та бліді гу
би. До
півночі мріла про
ти світла по
хи
-
ле
на вниз йо
го го
ло
ва; все бла
-
гав у бо
га, щоб він по
вер
нув
Оле
сю на доб
ру путь і пос
лав
мир та зго
ду в йо
го ха
ту.
Замість ба
жа
но
го ми
ру й зго
ди
Ка
зан
цев привів у неділю в Ба
-
ла
бу
ши
ну ха
ту гу
сарський ор
-
кестр. Оле
ся зап
ро
си
ла до се
бе
своїх сес
тер та знай
омих і роз
ве
-
ла бал. Ба
ла
бу
ха опус
тив ру
ки;
він по
чав впа
да
ти в апатію, сі
-
дав в кабінеті з дов
гим ци
бу
ком
в ру
ках, мов
чав і ку
рив люльку.
В залі роз
ля
гав
ся клекіт, гам,
сміхи, му
зи
ки, - Ба
ла
бу
ха не
на
че
нічо
го й не чув, нічо
го й не ба
-
чив; йо
го ду
ми хо
ва
лись десь
гли
бо
ко в душі, за
ти
ха
ли й не
на
-
че за
ми
ра
ли; на йо
го ніхто на
-
віть не звер
тав ува
ги, не
на
че йо
-
го й в хаті не бу
ло.
Але не
за
ба
ром нес
подіва
но на
го
ло
ву Олесі спа
ло ве
ли
ке ли
хо.
Ка
зан
цев з то
ва
ри
ша
ми наг
ля
-
дів в ви
нарні жидівоч
ку Хай
ку;
Хай
ка бу
ла доч
ка Шму
ля - ха
зя
ї
-
на ви
нарні, мо
ло
денька, шістна
-
д
ця
ти років, і нап
ро
чуд гар
на з
ли
ця. Ве
ликі чорні очі бли
ща
ли
ма
то
вим світлом, не
на
че до
ро
-
гий ок
са
мит; повні при
надні гу
-
би вис
ту
па
ли впе
ред, - ро
жеві,
як май
ська ро
жа; ок
са
ми
тові
бро
ви бу
ли не
на
че пенз
лем ви
-
ве
дені на чис
то
му ма
то
во
му ло
-
бі. Ка
зан
цев примітив її в ви
на
-
рні, й Оле
си
на зо
ря по
ча
ла зга
-
са
ти на небі. Од то
го ча
су Ка
зан
-
цев та гу
са
ри по
ча
ли рідше бу
-
ва
ти в Олесі й час
то забіга
ли в
ви
нар
ню, щоб по
ди
ви
тись на чу
-
до
ву Хай
ку. Хай
ка по
ти по
да
ва
ла
гу
са
рам ви
но та пи
во, по
ки на
смерть за
ко
ха
лась в Ка
зан
це
ва.
Цілий тиж
день Ка
зан
цев не по
-
ка
зу
вав очей, - цілий тиж
день
Оле
ся не ба
чи
ла йо
го. Во
на си
-
діла ко
ло вікна, дур
но жда
ла,
ви
г
ля
да
ла йо
го, а він не при
хо
-
див. Оле
сю бра
ла страш
на нудь
-
га. В хаті бу
ло ти
хо, Ба
ла
бу
ха ле
-
жав в своєму кабінеті й завсіди
чи
тав книж
ку. Оле
ся на
ки
ну
ла
на се
бе шу
бу й пішла на місто;
во
на сподіва
лась вглядіти Ка
-
зан
це
ва й зак
ли
ка
ти до се
бе на
вечір. На місті сто
яв ще ба
зар.
По один бік сто
яли гон
чарі, - ве
-
ли
ка си
ла горшків бу
ла розс
тав
-
ле
на над са
мою ули
цею; по дру
-
гий бік сиділи пе
репічай
ки та
си
ду
хи з буб
ли
ка
ми, па
ля
ни
ця
-
ми; сто
яли сто
ли з ме
дя
ни
ка
ми,
ма
ков
ни
ка
ми, а далі чорнів ряд
шап
ликів з дьогтем. Сині гу
са
ри
сно
ви
га
ли по місті, нес
ли на
пле
чах в'язки сіна; їх чер
во
на й
си
ня оде
жа зак
ра
шу
ва
ла сірий
ба
зар
ний тон, як снігурі зак
ра
-
шу
ють чор
ний сум
ний зимній
ліс.
Олеся вгляділа синіх та чер
во
-
них мос
калів, і їй на душі ста
ло
ве
селіше. Тільки що во
на вий
-
шла на се
ре
ди
ну міста, про
ти неї
з-за жидівської шко
ли ви
су
ну
-
лась ка
валька
да офіцерів і ка
та
-
ла прос
то на неї як ви
хор. Во
на
лед
ве встиг
ла вско
чи
ти між го
-
рш
ки, як Ка
зан
цев, кот
рий дер
-
жав пе
ред, ні з сього ні з то
го по
-
вер
нув ко
ня прос
то на горш
ки і
пос
ка
кав по дов
гих ря
дах по
су
-
ду; за ним по
вер
ну
ли інші офіце
-
ри, - горш
ки, мис
ки, по
лу
мис
ки
затріща
ли під кінськи
ми ко
пи
-
та
ми, на
че тріски; здо
рові макі
-
три та золійни
ки зас
тог
на
ли; го
-
р
ня
та-близ
ню
ки й гле
чи
ки зас
-
ка
ву
ча
ли й за
пи
ща
ли, як цу
це
-
ня
та; че
реп
ки летіли на всі бо
ки
й об
си
па
ли Оле
сю кру
гом. Зад
-
ній офіцер за
ду
мав струг
ну
ти
ще кра
щу шту
ку й по
вер
нув ко
-
ня на шап
ли
ки з дьогтем та на
буб
ли
ки: шап
ли
ки по
пе
ре
ки
да
-
лись; чорні бриз
ки по
летіли на
жидів, на буб
лей
ниць та пе
ре
пі
-
чай
ок; дьоготь по
лив
ся по біло
-
му снігу й потік потьока
ми. Пе
-
реп
ро
ду
хи, си
ду
хи та кра
марі
ки
ну
лись нав
те
ки; жи
ди й жи
ді
-
в
ки за
вей
ка
ли не своїм го
ло
сом.
На ба
зарі підняв
ся гвалт, гомін, -
лю
ди кри
ча
ли, бідка
лись, пла
ка
-
ли. Буб
ли
ки й ме
дя
ни
ки по
си
па
-
лись в дьоготь. Бідні си
ду
хи пла
-
ка
ли на ввесь ба
зар; гон
чарі й
дігтярі кля
ли гу
сарів.
Олеся ма
ха
ла на Ка
зан
це
ва хус
-
точ
кою. А Ка
зан
цев по
вер
нув
прос
то в ви
нар
ню до Хай
ки; за
ним по
си
па
лась уся ка
валька
да.
Увесь ба
зар ки
нув
ся бігти до по
-
л
ков
ни
ка, пра
ви
ти пла
ту, але ду
-
рнісінько: крам про
пав і по цей
день! Оле
ся прой
шла попід ви
-
нар
нею, заг
ля
ну
ла в вікна: Ка
за
-
н
цев пив з гу
са
ра
ми. Вже над
-
вечір він вий
шов з ви
нарні. Оле
-
ся все гу
ля
ла по місті й вже над
-
вечір підсте
рег
ла йо
го й зап
ро
-
ва
ди
ла до се
бе. Цілий вечір во
ни
ре
го
та
лись з тих пус
тощів, які
вструг
ну
ли гу
са
ри на місті.
Але це бу
ла ос
тан
ня гу
сарська
роз
ва
га в Бо
гус
лаві. Нас
та
ла вес
-
на; за
зе
леніли вер
би над Рос
сю;
за
зе
леніла тра
ва над бе
ре
га
ми.
Ка
зан
цев раз якось од
но
го дня
приніс Олесі страш
ну звістку:
гу
са
ри ма
ли вес
ною вис
ту
па
ти з
Бо
гус
ла
ва.
Олеся зблідла, аж по
по
лотніла
як смерть, потім тро
хи одійшла,
за
ри
да
ла й впа
ла Ка
зан
це
ву на
гру
ди; во
на об
хо
пи
ла йо
го ру
ка
-
ми так міцно, не
на
че бо
ялась,
що її от-от ки
нуть з мос
ту в во
ду.
Казанцев сидів, на
че ви
те
са
ний
з ка
ме
ня, - він ду
мав за свою Ха
-
й
ку.
-
Мій ми
лий, мій до
ро
гий! Як ти
поїдеш, я вмру за то
бою; я не пе
-
ре
жи
ву однієї го
ди
ни без те
бе.
Цей дім, цей Бо
гус
лав, - усе бу
де
для ме
не гірше за смерть, гірше
за пек
ло, - го
во
ри
ла Оле
ся, ри
да
-
ючи.
-
Не плач, не жу
рись, моє сер
це!
Я те
бе не за
бу
ду, ніко
ли не за
бу
-
ду, - втішав її Ка
зан
цев.
-
Та що мені з то
го, що ти не за
-
бу
деш, ко
ли я те
бе більше не ба
-
чи
ти
му.
-
Я тобі по
ки
ну свій порт
рет, а
дасть бог, я до те
бе приїду, то й
по
ба
чи
мось.
-
Приїдеш… Поїдеш та й за
бу
-
деш ме
не. Я те
бе ніза
що в світі
не по
ки
ну; я лад
на їха
ти за то
-
бою! Я піду пішки слідком за то
-
бою!
"Оце при
че
пи
лось ли
хо! Ще сп
-
ра
вді побіжить за мною слідком
навз
догінці!" - ду
мав Ка
зан
цев,
усе га
да
ючи-ду
ма
ючи за свою
Ха
й
ку.
-
Я лад
на йти з то
бою на край
світу! Піду за то
бою, де сту
пить
твоя но
га; бу
ду їзди
ти з то
бою й
ди
ви
тись на те
бе. Сер
це моє, не
ки
дай ме
не, бо я вмру за то
бою!
Я те
бе од
но
го по
лю
би
ла щи
ро,
га
ря
че, як ніко
го в світі ніко
ли
не лю
би
ла! Візьми ме
не з со
бою!
- крик
ну
ла Оле
ся й знов ки
ну
-
лась ми
ло
му на гру
ди, зда
ви
ла
йо
го в своєму обнімоч
ку.
Казанцев сидів і тільки пог
ля
-
дав на двері, - він бо
яв
ся, щоб
ча
сом бла
го
чин
ний не надійшов
і не зас
ту
кав йо
го в такій позі.
-
Милий мій, моя ри
бонько! Я
поїду з то
бою! Візьми ме
не, бо я
побіжу слідком че
рез ба
зар за
твоїм ко
нем.
"Оце на
пасть, та й годі! - ду
мав
Ка
зан
цев, кот
ро
му Хай
ка вже да
-
ла пев
ну обіцян
ку, що вте
че з
ним від батька. - Як же оце я бу
-
ду вик
ра
да
ти їх за
ра
зом?"
-
Добре, доб
ре, моя ри
бонько! Я
те
бе візьму з со
бою: під'їду кінь
-
ми під са
док пізненько, а ти вий
-
деш до ме
не че
рез сад, та й по
-
ли
не
мо да
ле
ко-да
ле
ко!
-
Далеко-далеко, моє ми
ле сер
-
це! Там тільки я бу
ду на
віки ща
-
с
ли
ва з то
бою!
Олеся ско
чи
ла з місця, страш
но
за
ре
го
та
лась, по
ча
ла біга
ти по
світлиці, ла
ма
ла ру
ки, за
ки
да
ла
на
зад го
ло
ву, ки
да
лась Ка
зан
це
-
ву на гру
ди, ри
да
ла й знов біга
-
ла по хаті й ре
го
та
лась. Ка
зан
це
-
ву зда
лось, що во
на збо
же
во
лі
-
ла, зовсім зійшла з ума. Він виг
-
ля
нув у сіни, при
чи
нив двері й
усе по
лох
ли
во ог
ля
дав
ся на всі
бо
ки, до
ки Оле
ся втих
ла. Во
на
сі
л
а ко
ло йо
го, пок
ла
ла го
ло
ву
на пле
че й не
на
че зас
ну
ла.
Сінешні двері рип
ну
ли: то Ба
-
ла
бу
ха прой
шов в свій кабінет
че
рез сіни. Ка
зан
цев ти
хенько
пі
двів Оле
си
ну го
ло
ву, взяв шап
-
ку й ти
хо, по-ко
тячій, вис
лиз
нув
з ха
ти.
"Ну, на
пи
тав собі біду! - ду
мав
Ка
зан
цев, вер
та
ючись в ви
нар
-
ню до чу
до
вої Хай
ки. - Це якась і
справді ска
же
на по
па
дя: во
на й
справді бігти
ме за мною се
ред
дня че
рез увесь Бо
гус
лав, бігти
-
ме слідком за на
ши
ми гу
са
ра
ми.
Насміється з ме
не увесь полк.
По
т
ри
вай же, ма
туш
ко! Я тобі
вструг
ну шту
ку".
Минув тиж
день, ми
нув дру
гий.
Зацвіли са
ди. Заспіва
ли со
ло
ве
-
й
ки в ло
зах та в са
дах по
над Рос
-
сю. Вес
на роз
пиш
ни
лась, як мо
-
ло
да дівчи
на. Оле
ся по
ход
жа
ла
по своєму сад
ку й тільки й ду
ма
-
ла та ма
ри
ла про той день, ко
ли
во
на виїде з Бо
гус
ла
ва з своїм
ми
лим. Тільки що во
на спус
ти
-
лась по стежці до Росі, її дог
нав
Ка
зан
цев.
-
Завтра світом ми вис
ту
паємо,
- ска
зав він на са
ме ву
хо Олесі, -
не спи та жди ме
не. Я се
ред ночі
ти
хо під'їду під твоє вікно й пос
-
ту
каю в шиб
ку. Од
чи
няй вікно й
будь го
то
ва. Я те
бе зве
лю од
вез
-
ти в ту корч
му, що стоїть в лісі
по до
розі на Кор
сун, - там ме
не
жда
ти
меш. Я вер
нусь до пол
ка,
бо мені тре
ба ра
ненько вис
ту
па
-
ти з пол
ком, а потім пош
лю впе
-
ред фур
гон. Ти сідай в той фур
-
гон і по
завішуй вікна. Я тоді ся
-
ду з то
бою, й по
ка
таємо по світі
вдвох, моя ми
ла! А потім приїде
-
мо в Пе
тер
бург; по
ба
чиш наші
па
ла
ци; бу
де
мо тан
цю
ва
ти на
на
ших ба
лах. Бу
де
мо щод
ня пи
-
ти шам
панське, чорт би йо
го
взяв!..
В Олесі зат
ру
си
лись но
ги. Во
на
по
ве
ла за ру
ку Ка
зан
це
ва в гу
-
ща
ви
ну з верб та ви
шень, де на
за
ході сон
ця роз
ли
ва
лись пісня
-
ми со
ло
вей
ки. Во
ни сіли на ка
-
мені над са
мою во
дою. Ши
ро
ка
Оле
си
на сук
ня впа
ла на мо
ло
де
-
нький оче
рет, кот
рий ви
ти
кав
ся
з во
ди кру
гом ка
ме
ня, як зе
ле
не
ру
но. Оле
ся ки
ну
лась Ка
зан
це
ву
на гру
ди.
-
Годі, годі, моє сер
це, обніма
-
тись! Мені час до
до
му, - тре
ба
зібра
тись в до
ро
гу.
Казанцев поцілу
вав Оле
сю, схо
-
пив
ся й побіг на го
ру. Оле
ся си
-
діла на ка
мені не
на
че не
жи
ва,
потім вста
ла й ти
хо вий
шла на
го
ру. Спи
нив
шись ко
ло альтан
-
ки, во
на об
ве
ла очи
ма Рось, свій
са
док. Вечір горів ти
хим по
-
лум'ям на ске
лис
то
му бе
резі за
Рос
сю, на гус
то
му сад
ку; горів
чер
во
ну
ва
тим світом на ви
со
ко
-
му шпилі вни
зу по Росі, де сто
яв
мо
нас
тир, на білих стінах мо
нас
-
ти
ря. Оле
ся гля
ну
ла на всю ту
кра
су, зга
да
ла сво
го му
жа й по
-
чу
ва
ла, шо їй не жаль ки
да
ти ні
-
ко
го й нічо
го. Дітей в неї не бу
-
ло, сво
го му
жа во
на не лю
би
ла.
"Тебе тільки, мій ми
лий, я люб
-
лю, те
бе од
но
го на всьому світі!
Те
бе од
но
го мені жаль!" - ду
ма
ла
Оле
ся, до пізньої ночі гу
ля
ючи
по сад
ку.
Олеся по
ве
че
ря
ла з Ба
ла
бу
хою
й за ве
че
рею до йо
го й сло
ва не
про
мо
ви
ла. Ба
лабуха звик до то
-
го й не ди
ву
вав
ся. За
чи
нив
шись
в своїй спальні, Оле
ся по
вий
ма
-
ла з скрині свої кращі сукні та
де
яку оде
жи
ну, зав'яза
ла в здо
-
ро
ву хуст
ку, по
га
си
ла свічку й,
не роз
дя
га
ючись, ляг
ла на ліжко
й прик
ри
лась ук
ри
ва
лом. Во
на
жда
ла й прис
лу
ху
ва
лась. Од ст
-
ра
ш
ної нап
ру
ги фан
тазії во
на то
хо
ло
ла, то пашіла ог
нем, не
на
че
в про
пас
ниці. Го
дин
ник в залі
продз
во
нив два
над
цять, а Ка
за
-
н
це
ва не бу
ло. Час тяг
ся, як важ
-
ка хо
ро
ба. Вже вда
ри
ло пер
шу
го
ди
ну, над
ворі бу
ло ти
хо й ме
р
-
т
во. Ко
ли це, чує Оле
ся, щось ти
-
хо сту
ко
тить на улиці; віз під'ї
-
хав і спи
нив
ся. Щось зах
ру
ща
ло
ко
ло ти
ну. Оле
ся ско
чи
ла з ліж
-
ка. Кров уда
ри
ла їй у го
ло
ву. Уся
ха
та не
на
че освіти
лась блис
кав
-
кою. В очах в Олесі не
на
че по
си
-
па
лись іскри, за
ми
готіли й за
бі
-
ліли й десь роз
си
па
лись. Во
на
ки
ну
лась до вікна; під вікном
бу
ло знать тем
ну, рівну, тон
ку
по
с
тать. Оле
ся впізна
ла Ка
зан
-
це
ва й од
чи
ни
ла вікно. Ка
зан
цев
вхо
пив її попід ру
ки й ви
тяг че
-
рез вікно.
-
Там за вікном ле
жить на сті
-
ль
ці моя оде
жа, - за
ше
потіла
Оле
ся, - ви
тяг
ни її.
Казанцев на
си
лу на
ла
пав і ви
-
пер че
рез вікно здо
ро
вий узол і
швир
го
нув че
рез тин, на віз; по
-
тім пе
ре
са
див Оле
сю че
рез тин і
пе
реп
лиг
нув сам. Во
ни сіли на
ле
г
кий візок. Ка
зан
цев вхо
пив
віжки й вда
рив по ко
нях; коні,
як змії, по
нес
ли візок з го
ри, а
потім вбігли в ліс.
Дві темні стіни де
ре
ва сто
яли
по обид
ва бо
ки до
ро
ги. На сході
вже чер
воніла ро
же
ва пля
ма. Ка
-
зан
цев гнав коні з усієї си
ли.
Оле
ся об
хо
пи
ла йо
го шию ру
ка
-
ми, щоб не впас
ти з візка до
до
-
лу.
-
Чи пам'ятаєш, сер
це, як ми ле
-
тіли цим шля
хом зі мною, як ти
впер
ше ска
зав тут, що лю
биш
ме
не? - про
мо
ви
ла Оле
ся до Ка
-
зан
це
ва.
Казанцев гнав коні й мов
чав.
-
Чи пам'ятаєш, який див
ний
іній висів тоді на де
реві, як див
-
но світив тоді місяць в лісі!.. Я
усе пам'ятаю. Пам'ятаю той ве
-
чір, те місце в лісі, де ти приз
на
-
в
ся, що ме
не лю
биш… А ти па
-
м'ятаєш? - пи
та
ла Оле
ся.
К
азанцев мов
чав і тільки лу
пив
ба
то
гом коні, - він ха
пав
ся: йо
му
ще тре
ба бу
ло вик
рас
ти Хай
ку, а
не
бо вже по
чи
на
ло чер
воніти.
Під тем
ною стіною лісу забі
лі
-
ла корч
ма.
-
А ось і та корч
ма, де грав ор
-
кестр! А ось за корч
мою й ті бе
-
ре
зи, де ми пи
ли шам
панське! -
про
мо
ви
ла Оле
ся.
Казанцев підко
тив під корч
му
й спи
нив коні. Коні ста
ли мов
уко
пані. Ка
зан
цев ско
чив з во
за,
зняв Оле
сю й зас
ту
кав у двері.
Корч
мар спав як уби
тий. Ка
зан
-
цев тор
го
нув две
ри
ма так, що
тро
хи їх не вис
та
вив.
В корчмі по
чув
ся го
лос жидів:
"Хто там? Ось за
раз, за
раз!" - обі
-
звав
ся жид.
В вікні блис
нув світ. Рип
ну
ли
двері. Зас
па
ний жид вий
шов з
две
рей.
-
Нехай у те
бе в хаті по
си
дить
оця пані, - че
рез го
ди
ну я заїду, -
ска
зав Ка
зан
цев.
-
Про ме
не, не
хай си
дить хоч і
цілий день. Мо
же, тре
ба ко
ням
вівса або сіна? - спи
тав корч
мар.
-
Нічого не тре
ба, - ска
зав Ка
за
-
н
цев, всту
па
ючи в корч
му з Оле
-
сею під ру
ку.
Жид пос
та
вив на столі ма
лень
-
кий не
до
га
рок в мідно
му підсві
-
ч
ни
кові, пішов у кімна
ту, за
чи
-
нив двері, ліг спа
ти. Ка
зан
цев
об
няв Оле
сю, поцілу
вав і, вис
ту
-
па
ючи за поріг, про
мо
вив: "Про
-
щай і жди! Я не
за
ба
ром при
бу
-
ду!" Двері за
чи
ни
лись. Віз знов
ст
ра
шен
но за
гур
котів і не
на
че
вих
ром по
летів на
зад. Стукіт по
-
ма
лу за
ти
хав, за
ти
хав - і вмер.
Оле
ся пок
ла
ла па
ку
нок на ла
ву
й са
ма сіла кінець сто
ла. В корч
-
мі ста
ло ти
хо, тільки жи
ди в кім
-
наті соп
ли.
Недогарок лед
ве бли
мав на
сто
лі. Оле
ся сиділа, спер
шись лі
-
ктем на стіл і підпер
ши до
ло
нею
го
ло
ву. Лед
ве примітний світ па
-
дав на її чер
во
не га
ря
че ли
це, на
чорні бро
ви. Темні очі бли
ща
ли
нез
ви
чай
ним світом. Оле
ся сиді
-
ла, не
на
че вмер
ла; во
на ди
ви
ла
-
сь на не
до
га
рок; всі її дум
ки по
-
летіли на
зад, слідком за ми
лим,
- їй все зда
ва
лось, що во
на не
на
-
че си
дить на возі по
руч з ним,
обнімає йо
го га
ря
чу шию, по
чу
-
ває йо
го ди
хан
ня на своїй щоці;
коні ле
тять, як змії; в неї за
би
-
ває дух, ніби од стра
шен
но
го
шви
д
ко
го ру
ху. Во
на й не при
-
міча
ла здо
ро
во
го чор
но
го ба
ри
-
ла з горілкою, що сто
яло ко
ло
по
ро
га, не
на
че здо
ро
вий чор
ний
ведмідь, не чу
ла важ
ко
го, гни
ло
-
го горілча
но
го ду
ху в корчмі. Ко
-
ли це нес
подіва
но не
до
га
рок
спа
х
нув, затріщав, впав у під
-
свічник і од
ра
зу по
гас. Оле
ся ки
-
ну
лась, підве
ла
ся з ла
ви й знов
упа
ла на ла
ву. В корчмі ста
ло
тем
но, як у пог
ребі. Оле
ся опа
-
м'яту
ва
лась.
-
Боже мій! Де це я?.. Що це зо
мною діється?.. Я їха
ла… летіла з
ним, як пти
ця, на яки
хось пруд
-
ких ко
нях… потім ми спи
ни
ли
-
сь… потім він ус
тав з во
за й зса
-
див ме
не… Кру
гом чор
ний ліс…
корч
ма, який
сь жид… Бо
же мій!
Я втек
ла з ним; я опи
ни
лась в
корчмі… Їй
в од
ну мить ста
ло
сум
но й страш
но. Оле
ся ог
ля
ну
-
лась кру
гом. Вікна на
си
лу сіріли
та мріли в стра
шенній тем
ряві.
Стіл, лав
ки, стіни, ба
ри
ло - все
бу
ло вкри
те чор
ною тем
ря
вою;
тільки здо
ро
ва біла гру
ба вис
ту
-
па
ла з кут
ка й лед
ве мріла з чор
-
ни
ми двер
ця
ми. Оле
ся зга
да
ла,
що во
на жде Ка
зан
це
ва. Во
на по
-
вер
ну
ла очі до вікна й знов нап
-
ру
ди
ла фан
тазію, нас
то
ро
чи
ла
ву
ха й по
ча
ла прис
лу
ха
тись, чи
не за
гур
ко
тить віз на шля
ху.
І знов Оле
сині дум
ки по
ча
ли
пе
реп
лу
ту
ва
тись, не
на
че в про
-
пас
ниці. Їй зда
лось, що во
на си
-
дить в своїй темній спальні й
жде ми
ло
го. Пе
ред нею сіріє вік
-
но. Під вікном май
ну
ла тем
на
рівна пос
тать. Оле
ся ки
ну
лась
до вікна, й пос
тать зник
ла. Їй
ста
ло нез
ви
чай
но сум
но. Во
на
жда
ла Ка
зан
це
ва, - ко
ли це їй
здається, що ліс шу
мить, а че
рез
шум десь да
ле
ко за
гур
котів віз
та все наб
ли
жається до корч
ми;
під корч
мою май
ну
ли ви
сокі ко
-
ні; хтось встає з во
за й біжить до
две
рей; двері в корчмі ти
хо од
-
чи
ня
ються, й на по
розі став Ка
-
зан
цев.
Олеся зня
лась з місця й ки
ну
-
лась до две
рей. Ка
зан
цев зник, і
во
на вда
ри
лась ру
ка
ми об чорні
двері. Оле
ся ог
ля
ну
лась на ха
ту,
- чор
не ба
ри
ло за
во
ру
ши
лось,
за
во
ру
ши
лась гру
ба, чорні двер
-
ці ко
ло гру
би не
на
че од
чи
ни
-
лись… Оле
ся крик
ну
ла й вибігла
надвір. Над
ворі вже світа
ло. Чер
-
во
не не
бо на сході по
верх лісу
роз
го
рю
ва
лось чу
до
ви
ми ро
же
-
ви
ми та жов
ти
ми пас
ма
ми. Сві
-
жий хо
лод
ну
ва
тий ра
нок обвіяв
Оле
си
не га
ря
че ли
це. Во
на опа
-
м'я
та
лась і по
ча
ла ог
ля
да
тись
кру
гом се
бе. Вер
хи лісу вже яс
-
ніли про
ти чис
то
го про
зо
ро
го
не
ба; вже бу
ло примітно ши
ро
-
кий би
тий шлях.
-
Серце моє, ми
лий мій! Чо
го ж
ти так за
ба
рив
ся? На
що ти так
му
чиш ме
не? - ше
потіла Оле
ся,
хо
дя
чи ти
хо попід ви
со
ки
ми бе
-
ре
за
ми.
А над
ворі видніша
ло та про
яс
-
ню
ва
лось. Со
ло
вей
ки аж ля
ща
ли
вни
зу над Рос
сю, а ліс сто
яв і не
-
на
че че
рез лег
ку дрімо
ту слу
хав
ті дивні співи та ди
вив
ся на ро
-
же
ве блис
ку
че не
бо.
Олеся сіла на призьбу й по
хи
-
ли
ла го
ло
ву. Пе
ред нею сто
яли
чорні стіни лісу; дві стіні схо
ди
-
лись за корч
мою до
ку
пи, й до
ро
-
га пірна
ла, не
на
че в чор
ний
льох. Оле
ся гля
ну
ла на ту чор
ну
пля
му, і їй знов ста
ло страш
но.
Роз
би
ша
ки, вов
ки, відьми, ру
-
сал
ки й усякі ди
ва при
хо
ди
ли їй
на дум
ку. Во
на од
ве
ла очі од тієї
тем
ної про
дух
ви
ни й по
вер
ну
ла
го
ло
ву на дру
гий бік. 3бо
ку ко
ло
корч
ми сто
яли ви
сокі бе
ре
зи;
під ни
ми чорніла та
ка са
ма чор
-
на ніч. Во
на зга
да
ла всі страшні
оповідан
ня за цвіт па
по
роті, за
те, як не
чис
та си
ла сте
ре
же па
-
по
роть, яким страхіттям во
на
ля
кає лю
дей. Їй прий
шли на ду
-
м
ку чорні ро
гаті дідьки з страш
-
ни
ми чор
ни
ми ца
пи
ни
ми мор
да
-
ми. Олесі зда
лось, що під бе
ре
за
-
ми в тем
ряві блис
ну
ли, як жар,
якісь очі. Во
на ско
чи
ла з призь
-
би й вибігла на се
ре
ди
ну шля
ху,
що про
ля
гав се
ред не
ве
лич
кої
га
ля
ви
ни. Ви
ще лісу вже вид
но
бу
ло яс
ну ро
же
ву сму
гу, - той ти
-
хий світ прог
нав всі стра
хи. Оле
-
ся підве
ла очі, зир
ну
ла на той
знак ве
се
ло
го ран
ку й наб
ра
лась
в йо
му сміли
вості, не
на
че по
ба
-
чи
ла жи
вих лю
дей.
Ранок яснішав та виднішав. Ліс
сто
яв, об
си
па
ний важ
кою ро
сою.
На ви
со
ко
му дубі зацвірінька
ла
якась пташ
ка, затріпа
ла криль
-
ця
ми й стру
си
ла важкі краплі
ро
си. Десь узяв
ся го
ро
бець і пу
-
рх
нув на покрівлю. Оле
ся зовсім
опам'ята
ла
ся і по
ча
ла про
ход
жу
-
ва
тись по ши
ро
ко
му шля
ху.
"От-от за
гур
ко
тить ша
ра
бан,
ми
нуть стра
хи та жа
хи, й я бу
ду
навіки щас
ли
ва!" - ду
ма
ла Оле
ся,
пог
ля
да
ючи на шлях.
А ша
ра
бан не за
гур
котів. Тіль
-
ки пташ
ки за
ще
бе
та
ли в лісі та
по лу
гах над Рос
сю й спов
ни
ли
місци
ну своїми пісня
ми.
Небо за
па
ла
ло. Ліс ста
ло зовсім
вид
но. Че
рез ву
зеньку бал
ку на
Рось не
бо за
ся
ло, як жар, і се
ред
то
го по
лум'я бриз
ну
ли з-за го
ри
не
на
че роз
пе
чені в огні чер
воні
спи
си та стріли. Десь да
ле
ко в
місті заг
рав ор
кестр. Тихі да
лекі
од
гу
ки ме
лодій по
ли
лись по до
-
лині Росі й зли
лись з пісня
ми со
-
ло
вей
ків. Оле
ся по
чу
ла ті ме
ло
-
дії, як че
рез сон, і вся зат
ру
си
-
лась.
"Гусари вис
ту
па
ють з міста!" -
по
ду
ма
ла Оле
ся й засміялась.
Во
на ки
ну
лась в корч
му, вхо
пи
-
ла за
виніння й побігла шля
хом
на
зустріч гу
са
рам.
"От-от вис
ко
чать з-за го
ри во
-
ро
ні баскі коні! От-от за
гур
ко
-
тить ша
ра
бан!" - ду
ма
ла Оле
ся,
спус
ка
ючись в до
лин
ку.
Вона вий
шла на го
ру, а ко
ней і
ша
ра
ба
на ніде не бу
ло вид
но.
Зійшла во
на в дру
гу до
ли
ну й
знов вий
шла на горб; ніхто ні
йшов, ні їхав. Оле
ся вто
ми
лась і
за
ди
ха
лась. Во
на ки
ну
ла важ
кий
узол і впа
ла на йо
го. Сон
це під
-
ня
лось на не
бо. Ліс горів на ран
-
ньому сонці. Му
зи
ки дав
но за
-
тих
ли. За гор
бом за
гур
котів віз.
Оле
ся схо
пи
лась і побігла на
зу
-
стріч.
З го
ри ко
тив
ся дра
бин
час
тий
візок, а на візку сидів му
жик.
-
Тебе пос
лав сю
ди Ка
зан
цев? -
спи
та
ла в йо
го Оле
ся.
-
Мене ніхто не по
си
лав. Я сам
собі їду до
до
му, - обізвав
ся чо
ло
-
вік, спи
ня
ючи ко
няч
ку.
-
Чи да
ле
ко їдуть гу
са
ри? - спи
-
та
ла Оле
ся.
-
А хіба я знаю! Во
ни вий
шли
київським шля
хом, - ска
зав чо
-
ло
вік.
-
Київським? - крик
ну
ла Оле
ся
не своїм го
ло
сом. - А мо
же, ти
стрівся з яким гу
сарським офі
-
це
ром? Не їдуть сю
ди ча
сом які
гу
сарські офіце
ри? Чи не ба
чив
ти чор
но
го ша
ра
ба
на?
-
Всі офіце
ри й ша
ра
ба
ни поїха
-
ли київським шля
хом, - ска
зав
чо
ловік і вда
рив по ко
нячці.
Олеся впус
ти
ла узол і впа
ла на
йо
го. Страш
ний здо
гад прий
шов
їй в го
ло
ву: "А мо
же, він підду
-
рив ме
не, насміявся з ме
не? Але
ні! Чи він же не ко
хав ме
не? Чи
він же не кляв
ся, не при
ся
гав
-
ся?"
Олеся підня
ла важ
кий узол і
вже не нес
ла, а тяг
ла йо
го за со
-
бою. Си
ла й нап
ру
га од
ра
зу впа
-
ли. Во
на вий
шла ще на од
ну гор
-
ку. Вже бу
ло вид
но між рідки
ми
ду
ба
ми Бо
гус
лав. По шля
ху сно
-
ви
га
ли лю
ди й во
зи. Ніде не бу
-
ло вид
но ні од
но
го синього мун
-
ди
ра.
Олеся знов упа
ла на узол і за
-
ри
да
ла. Во
на ри
да
ла го
лос
но,
ла
ма
ла ру
ки, при
па
да
ла го
ло
-
вою до землі; й тільки гус
тий ліс
ба
чив ті страшні її му
ки та сльо
-
зи. Сон
це вже ви
со
ко підби
лось
вго
ру.
-
Що ж мені на світі бо
жо
му те
-
пе
реньки ро
би
ти? - го
лос
но про
-
мов
ля
ла Оле
ся, не
на
че про
си
ла
по
ра
ди в зе
ле
но
го лісу. - Де мені
подіти свій со
ром? Йти до бать
-
ка в Хохітву - со
ром. Тре
ба вер
-
та
тись до
до
му: ані вик
ру
ти
тись,
ані вип
ру
ча
тись з біди.
З лісу виїхав який
сь чо
ловік
візком. Оле
ся відря
ди
ла йо
го до
Бо
гус
ла
ва, сіла на віз і поїха
ла.
Олеся в'їха
ла в місто. По місті
сно
ви
га
ли, веш
та
лись і кри
ча
ли
жи
ди як не
са
мо
виті. Ко
ло ви
на
-
рні чорніла здо
ро
ва ку
па жи
дів
та жидівок, не
на
че здо
ро
вий рій
бджіл. Ту
ди збігся усей ка
гал,
кри
чав, ве
ре
щав на все місто.
Жи
дівки вей
ка
ли й пла
ка
ли.
Оле
ся приїха
ла в свій двір. Про
-
ти неї вий
шов Прокіп.
-
Слава бо
гу, що ви вер
ну
лись. А
ми ду
ма
ли, що ви втек
ли з офі
-
це
ром. Ба
тюш
ка побігли кіньми
до
га
ня
ти гу
сарів. А той чор
ня
-
вий гу
са
рин, що хо
див до нас,
ук
рав Шму
ле
ву Хай
ку.
-
Хайку! - крик
ну
ла Оле
ся на
вве
сь двір. "Ме
не проміняв на
Хай
ку! Будь же ти тричі прок
ля
-
тий, - тричі й довіку!" - по
ду
ма
ла
Оле
ся, вста
ючи з во
за. Во
на ввій
-
шла в ха
ту, сіла в спальні ко
ло
вікна й на
че скам'яніла. Її ли
це
осу
ну
лось і зблідло; очі ста
ли
ве
ликі й бли
ща
ли хо
ро
ви
тим ог
-
нем; під очи
ма ляг
ли сині сму
ги;
гу
би побіліли, як крей
да. Оле
ся
сиділа як смерть бліда, аж жов
-
то-си
ня, нічо
го не чу
ла, нічо
го
не ба
чи
ла; увесь світ, з Бо
гус
ла
-
вом, з до
мом, з му
жем, не
на
че
про
ва
лив
ся для неї в бе
зод
ню.
Во
на по
чу
ва
ла, ніби си
дить в
яко
мусь по
рожньому прос
торі,
де не
ма лю
дей, не
ма світу, не
ма
повітря, не
ма не
ба й сон
ця.
Килина зас
те
ли
ла стіл, по
да
ла
обід і поп
ро
си
ла Оле
сю до сто
лу.
Оле
ся не чу
ла, що го
во
ри
ла Ки
-
ли
на, не ба
чи
ла її.
Опівдні рип
ну
ли двері в спаль
-
ню, - увійшов блідий як смерть
Ба
ла
бу
ха, з роз
пат
ла
ною го
ло
-
вою, нев
ми
тим ли
цем. Він спи
-
нив
ся се
ред ха
ти, і йо
го ли
це не
-
на
че про
яс
ни
лось.
-
Ти до
ма? - крик
нув він го
лос
-
но й ки
нув
ся до Олесі. - Ти не
втек
ла з Ка
зан
це
вим?
Олеся підня
ла на йо
го ка
ла
му
т
-
ні, мертві очі й про
мо
ви
ла: "Хо
-
тіла втек
ти, та він ме
не підду
-
рив і по
ки
нув", - і з ти
ми сло
ва
-
ми во
на впа
ла з стільця до
до
лу
як не
жи
ва.
Балабуха ки
нув
ся до неї, підняв
її, пок
лав на ліжко, побіг за во
-
дою, прис
нув на її ли
це, прик
лав
по
мо
че
ну хус
точ
ку до її го
ло
ви.
Оле
ся ле
жа
ла як мерт
ва, біла, як
по
лот
но. Прий
шов док
тор, зве
-
лів її роз
дяг
ти й пок
лас
ти на по
-
стіль, пос
та
вив гор
чич
ни
ки.
Оле
ся ле
жа
ла як труп і тільки
пе
ред ве
чо
ром по
ча
ла важ
ко зіт
-
ха
ти та ди
ха
ти, не розп
лю
щу
-
ючи очей. Ба
ла
бу
ха хо
див ко
ло
неї, пла
кав і тільки ди
вив
ся на її
гар
не бліде ли
це, на повні ру
ки,
не
на
че ви
то
чені з сло
но
вої кості
й прис
тав
лені до пле
чей. Вже
на
д
ворі ве
чоріло, вже й смерк
-
лось. Ба
ла
бу
ха не вста
вав з міс
-
ця, цілий день нічо
го не ївши, і
все дер
жав Оле
си
ну ру
ку в своїй
руці.
Настала ніч. Посвіти
ли свічки.
Оле
ся не розп
лю
щу
ва
ла очей. Її
бліде ли
це стемніло й по
чер
во
-
ні
ло. Жар роз
лив
ся в тілі. В домі
все за
тих
ло. Го
дин
ник в гос
ти
н
-
ній ви
би
вав го
ди
ну, од
ну за дру
-
гою. Вже вда
ри
ло північ. Го
ди
ни
тяг
ли
ся для Ба
ла
бу
хи, як ли
хо.
Оле
ся по
ча
ла белько
та
ти без
-
тямні сло
ва.
-
Олесю! Оле
сю! Опам'ятай
ся! -
про
мов
ляв Ба
ла
бу
ха, підніма
ю
-
чи її важ
ку га
ря
чу ру
ку.
Олеся нес
подіва
но розп
лю
щи
-
ла очі, схо
пи
лась і сіла на пос
те
-
лі. Її ве
ликі очі бу
ли без
тямкі,
сонні, як у мер
ця.
-
Ти приїхав? Ти не по
ки
нув ме
-
не? Ми
лий мій, сер
це моє! Я тро
-
хи не вмер
ла за то
бою! Швид
ше,
мерщій їдьмо, бо вже світає. Он,
ба
чиш, місяць злетів з не
ба й сів
на де
реві. Сідлай коні! Станьмо
пташ
ка
ми та по
летім в не
бо,
щоб нас ніхто не впіймав, та ті
-
льки мерщій, мерщій, моє ми
ле
сер
це!..
Олеся об
ня
ла Ба
ла
бу
ху й пок
-
ла
ла свою га
ря
чу го
ло
ву на йо
го
пле
че. Ба
ла
бу
ха за
ри
дав: йо
го
га
рячі сльози зак
ра
па
ли й по
ли
-
лись по Оле
си
них що
ках. Оле
ся
знов упа
ла на по
душ
ки, як мерт
-
ва, і знов за
белько
та
ла в га
ря
чці.
-
Ой не од'їжджай! Ой не по
ки
-
дай ме
не в цьому лісі!.. Он во
ру
-
шиться в тем
ряві стіл, во
ру
ши
-
ть
ся гру
ба… З гру
би щось ди
-
виться на ме
не страш
ни
ми чер
-
во
ни
ми очи
ма… Ря
туй ме
не, мій
ми
лий!
Олеся зак
ри
ча
ла. Ба
ла
бу
ха зняв
хрес
та і при
ту
лив до її га
ря
чо
го
ло
ба. Оле
ся зап
лю
щи
ла очі й
знов ста
ла як мерт
ва.
-
Боже мій! Чим я те
бе прогні
-
вив! - мо
лив
ся Ба
ла
бу
ха, дер
жа
-
чи хо
лод
ний хрест над Оле
сею,
хрес
тя
чи її ли
це, її ру
ки тим хре
-
с
том.
Почало роз
вид
ню
ва
тись. Ро
же
-
вий ра
нок заг
ля
нув у вікно, - і по
хаті роз
лив
ся ти
хий світ. Оле
ся
знов зблідла на ви
ду і зас
ну
ла
ва
ж
ким сном. Ба
ла
бу
ха зас
ло
нив
вікно, вий
шов з кімна
ти, вмив
ся,
знов вер
нувсь і впав ко
ло Оле
си
-
но
го ліжка нав
колішки. Вже сон
-
це зійшло, вже за
ся
яв пиш
ний
де
нь, а Ба
ла
бу
ха все сто
яв нав
-
колішки та мо
лив
ся за Оле
сю,
щоб гос
подь прос
тив їй гріх, ве
-
р
нув їй здо
ров'я, дав си
ли ви
те
-
р
піти важкі му
ки, важ
ку спо
ку
су.
Тиждень про
ле
жа
ла Оле
ся в
по
с
телі; тиж
день Ба
ла
бу
ха не
од
хо
див од пос
телі, втішав Оле
-
сю, про
щав її про
ви
ну, бла
гав її
ви
терпіти й з мужністю пе
ре
-
нес
ти го
ре. Тільки че
рез тиж
де
-
нь вста
ла Оле
ся з ліжка. Во
на
зів'яла, зсох
ла, як би
ли
на в спе
-
ку; ли
це зблідло, по
марніло, аж
зчорніло; що
ки опа
ли, ясні очі
не
на
че по
гас
ли.
Весна розцвіла й роз
пишнілась,
а Оле
ся не приміча
ла її, не
на
че
жи
ла в яко
мусь іншо
му світі. Її
ду
шу, її сер
це не
на
че при
би
ли
гострі мо
ро
зи. Во
на вда
ла
ся в
ту
гу. Цілі дні сиділа мовч
ки то в
світлиці, то в сад
ку, то над Рос
-
сю, ди
ви
лась в да
ле
кий простір,
су
му
ва
ла і вда
ва
лась в сум
ну ме
-
лан
холію, до
ки во
се
ни не по
ро
-
ди
ла на світ доч
ки.
Балабуха знов взяв
ся за свій ді
-
яріуш, ду
мав, ду
мав, ду
мав і з ве
-
ли
кою ту
гою на серці тільки на
-
ма
лю
вав здо
ро
во
го хрес
та на ці
-
лий лис
ток, підпи
сав
ши під ним
страшні ми
нувші вес
няні місяці.
8
Раз во
се
ни в один з со
ро
ко
вих
років отець Ха
ритін сидів в сво
-
їй кімнаті і вчив свою стар
шу
доч
ку На
де
зю чи
та
ти. Онисія
Сте
панівна, не ма
ючи ніякої ро
-
бо
ти, пішла в пе
кар
ню, пош
тур
-
ха
ла ко
чер
гою в по
рож
ню піч і,
як не
по
си
дю
ща гос
по
ди
ня, ви
-
ду
ма
ла собі та
ку ро
бо
ту: од
чи
-
ни
ла здо
ро
ву на коліща
тах ск
-
ри
ню, що сто
яла в кімнаті, і на
-
віщось то роз
гор
ту
ва
ла, то згор
-
та
ла со
роч
ки, на
волічки, прос
-
ти
рад
ла та су
вої по
лот
на. На
де
-
зя сиділа ко
ло сто
ла над гра
мат
-
кою і твер
ди
ла: тма, мна, здо,
тло, тию, нию, тлю, тля, "здох
ло
дя
ко
ве те
ля". Цей не
на
пи
са
ний
в гра
матці кінець во
на час
то чу
-
ла од сво
го батька і все при
ки
да
-
ла йо
го в кінці, ду
ма
ючи, що й
це там десь на
пи
са
но.
-
Що то ви, Онисіє Сте
панівно,
ото ро
би
те? - спи
тав отець Ха
-
ритін.
-
Ах, не
ма ро
бо
ти, то пе
ре
би
-
раю то се, то те, аби дур
но не
сидіти!
-
Як не
ма ро
бо
ти, то згорніть
ру
ки, та сядьте, та од
по
чиньте
тро
хи.
-
То тільки чо
ловіки вміють по
-
си
деньки справ
ля
ти, згор
нув
ши
ру
ки, а жінки ніко
ли не вси
дять:
нам так - або горілку пи
ти, або
діло ро
би
ти, - го
во
ри
ла Онисія
Сте
панівна з скрині, не
на
че схо
-
вав
шись в неї по са
мий стан.
-
Або язи
ком дзи
горіти, - зне
хо
-
тя про
хо
пивсь з жар
том отець
Ха
ритін і ка
хик
нув. - Та не на
ги
-
най
тесь, ма
туш
ко, так низько,
щоб ча
сом ще не пе
ре
ло
ми
лись
по
по
ло
вині та не да
ли стор
ча
ка
в скри
ню.
-
Придерж ли
шень сво
го язи
ка
зу
ба
ми, бо он доч
ка слу
хає.
Надезя й справді од
ве
ла очі од
книж
ки й зир
ну
ла на чуд
ну ма
-
ми
ну по
зу.
-
А як ви ду
маєте, Онисіє Сте
-
панівно, чи не од
вез
ти б пак нам
На
де
зю в шко
лу в Бо
гус
лав до
вчи
тельки в пансіон? - спи
тав
бо
яз
ко та обе
реж
но отець Ха
ри
-
ті?
-
От ви
га
дав! Нав
чиш сам чи
та
-
ти, та й бу
де з неї. Ви
рос
те, то за
ро
бо
тою й те за
бу
де. Ад
же й я
вчи
лась чи
та
ти, а те
пер ніко
ли й
по
мо
ли
тись по книжці, пе
ре
ха
-
мар
каєш мо
лит
ви на
пам'ять, та
й годі.
-
Коли панімат
ко, те
пер інший
час нас
тав: ба
тюш
ки да
ють до
-
чок в пансіони, щоб вміли і чи
та
-
ти, і пи
са
ти, і тан
цю
ва
ти, ще й
гра
ти…
-
І, ма
буть, щоб вміли з гу
са
ра
-
ми тіка
ти, як на
ша бла
го
чин
на…
Слу
хай лиш, па
нот
че! А де ж ти
на цю спра
ву на
бе
реш гро
шей?
-
А от ка
жуть, що нам не
за
ба
-
ром да
дуть жа
лу
ван
ня з скар
бу.
-
Як да
дуть, тоді й по
ве
зе
мо На
-
де
зю в Бо
гус
лав в пансіон. Щось
лю
ди так го
во
рять, - вже третій
рік го
во
рять за те жа
лу
ван
ня, а
жа
лу
ван
ня не
ма. То, пев
но, жи
ди
та па
ни бре
шуть, на свою оби
хі
-
дку, що ба
тюш
ки не
за
ба
ром за
-
ба
гатіють од то
го жа
лу
ван
ня.
Надезя пе
рес
та
ла чи
та
ти й вит
-
рі
щи
ла на ма
му очі; в неї очі по
-
й
ня
лись слізьми.
-
От і од
ве
зе
мо те
бе, На
де
зю, в
шко
лу; там те
бе бу
де вчи
ти
шля
х
тян
ка, якась панія, - ска
зав
отець Ха
ритін до На
дезі. На
де
зя
на
ду
ла гу
би, на
су
пи
ла бро
ви й
за
рев
ла на всю ха
ту.
-
Не драж
ни-бо, ста
рий, ди
ти
-
ни, бо я те
бе ще й ви
лаю, не ка
-
за
в
ши ли
хо
го сло
ва, - за
гу
ла Они
-
ся з скрині, не
на
че з-під землі.
Онися підста
ви
ла під но
ги ни
-
зенький стільчик, ще глиб
ше
схо
ва
ла по
ло
ви
ну се
бе в скрині;
дру
га по
ло
ви
на стриміла, не
на
-
че на ти
ну, об
мо
ще
на по
лот
на
ми
та півмітка
ми.
Надворі за
гав
ка
ли со
ба
ки. Рип
-
ну
ли двері в світли
цю. Ба
тюш
ка
вий
шов і вглядів роз
сильно
го од
бла
го
чин
но
го, дов
го
но
го
го па
-
ла
ма
ря з Шанд
ри, що роз
но
сив
кур
сорію. Він тро
хи жах
нув
ся, бо
не лю
бив і бо
яв
ся тих офіціаль
-
них па
кетів. Але, про
чи
тав
ши
бо
ма
гу, отець Ха
ритін з ра
дості
тро
хи не підско
чив і про
жо
гом
побіг в кімна
ту.
-
Радуйтесь, Онисіє Сте
панівно!
Бла
го
чин
ний вже кли
че за жа
-
лу
ван
ням. Жа
лу
ван
ня вже й є!
Онисія Сте
панівна ви
тяг
ла го
-
ло
ву з скрині й роз
хи
ли
лась на
ввесь зріст, сто
ячи на стільчи
ку.
Її го
ло
ва стриміла врівні з гру
-
бою й тро
хи не чер
ка
лась об
сво
лок. Ви
со
ка та тон
ка, во
на
бу
ла схо
жа на стовп, й з то
го ди
-
ва й справді тро
хи не ста
ла со
-
ло
мя
ним стов
пом.
-
Вбирайсь мерщій та їдь. За
би
-
рай гроші швид
ше! - гук
ну
ла во
-
на на сво
го па
нот
ця.
-
Та ще й які гроші! За два ми
-
нувші ро
ки за
ра
зом, - обізвавсь
па
ла
мар.
-
От те
пер за
чи
няй
те скри
ню,
згорніть ру
ки та хоч насінняч
ко
лу
зай
те, - ска
зав отець Ха
ритін. -
В бо
мазі на
пи
са
но, що я бу
ду
бра
ти на рік 120 кар
бо
ванців!
Те
пе
реч
ки ми ки
не
мо ли
хом об
зем
лю! Те
пер ми за
ба
гатіємо! Не
бу
де
мо ди
ви
тись па
нам в ру
ки
та бла
га
ти в їх лас
ки!
Онися обер
ну
лась до об
разів і
пе
рех
рес
ти
лась.
-
Тепер, панімат
ко, ски
дай
те
плах
ту та юб
ку та вби
рай
тесь
по-модньому, в сук
ню, - за
бе
ру
гроші, при
ве
зу вам з Бо
гус
ла
ва
гос
тин
чи
ка, чо
гось моднього на
сук
ню. Не бу
де
мо вже на луб'я
-
них во
зах та в мо
ту
зя
них шле
ях
їзди
ти! - ска
зав отець Ха
ритін.
-
Побачимо, чо
го-то ти при
ве
-
зеш, - ска
за
ла Они
ся, все сто
ячи
з ди
ва на стільці.
-
Та хоч злізьте з стільця, а то
ви те
пер схожі на Си
ме
она Сто
-
вп
ни
ка або на віху над шля
хом, -
ска
зав отець Ха
ритін.
Отець Ха
ритін лю
бив трош
ки
по
жар
ту
ва
ти, як був ве
се
лень
-
кий. Але з своєю Онисією Сте
-
панівною він жар
ту
вав ду
же
оба
ч
но та обе
реж
но. Дру
гим ча
-
сом за ту віху над шля
хом от
цю
Ха
ри
то
нові дос
та
лось би од
Они
сі на буб
ли
ки, але те
пер во
-
на бу
ла в доб
рих но
ро
вах.
Пообідавши хап
ком, наш
вид
ку,
отець Ха
ритін звелів зап
ряг
ти
коні в візок і поїхав в Бо
гус
лав.
До бла
го
чин
но
го вже на
ли
ну
ли
ба
тюш
ки, ди
яко
ни, дя
ки, па
ла
-
марі з цілої бла
го
чинії, - з 18 па
-
рафій. Двір, зас
тав
ле
ний прос
ти
-
ми по
воз
ка
ми, був схо
жий на яр
-
ма
рок. Од бла
го
чин
но
го усі піш
-
ли до церк
ви й одп
ра
ви
ли мо
ле
-
бень в по
дя
ку за жа
лу
ван
ня і
юр
бою вер
ну
лись в світли
цю до
Ба
ла
бу
хи.
Жалування да
ли червінця
ми,
ка
р
бо
ван
ця
ми та мідни
ми п'ята
-
ка
ми. Всі па
нотці бу
ли ве
селі,
ба
ла
ка
ли та ре
го
та
лись, аж по
ха
тах йшли од
ляс
ки. Бла
го
чин
-
на бу
ла ску
пенька на мо
го
рич.
Ба
тюш
ки скла
ли
ся й струг
ну
ли
мо
го
рич на сла
ву в "Га
ли
леї", це
-
б
то в ви
нарні в од
но
го жи
да в
містеч
ку.
-
От те
пер ми за
ба
гатіємо! -
кри
к
нув отець Мельхи
се
дек, то
-
р
ка
ючи ру
кою по своїй ки
шені. -
За
жи
ве
мо по-панській, на
ку
пи
-
мо доб
рих ко
ней, бу
де
мо їзди
ти
в ре
сор
них екіпа
жах, за
ве
де
мо
са
мо
ва
ри, од
да
мо до
чок в пан
сі
-
они, пов
би
раємо своїх ма
ту
шок
по-панській в шов
кові сукні.
-
А що, па
нотці! Ко
ли ба
гатіти,
то ба
гатіти по-людській, щоб
рук не пас
ку
ди
ти, - обізвав
ся Ба
-
ла
бу
ха. - В нас пла
та за тре
би та
-
ка, що мож
на й з го
ло
ду вмер
ти.
Чи не на
ки
ну
ти б нам оце ціни
на тре
би?..
Після гу
сарської зи
ми в от
ця
Ба
ла
бу
хи в ки
ше
нях аж свистіло,
- жи
ди пер
лись в йо
го ха
ту за
грішми й день і ніч.
Батюшки за
мовк
ли й ду
ма
ли.
-
Чом би і справді не на
ки
ну
ти,
- обізвав
ся отець Мельхи
се
дек, -
тільки ко
ли на
ки
да
ти, то тре
ба
на
ки
да
ти пот
рош
ку, по ша
гу, по
-
тім по гривні, щоб ча
сом па
ра
-
фіяни не спро
ти
ви
лись.
-
А ви як ду
маєте, отець Ха
ри
-
тін? - спи
тав бла
го
чин
ний.
-
Я?.. Як лю
ди, так і я, - несміли
-
во обізвав
ся отець Ха
ритін.
-
Мені здається, ко
ли на
ки
да
ти
пла
ту, то тре
ба на
ки
да
ти всім та
ще й од
на
ко
во, щоб ча
сом па
-
рафіяни не зду
ма
ли їзди
ти в де
-
шевші па
рафії по тре
би, - го
во
-
рив Ба
ла
бу
ха.
-
Але во
но бу
де якось ніяко
во
пе
ред людьми: па
рафіяни обіб
-
ра
ли нас на па
рафію, по
ма
га
ють
ро
бо
тою… Ко
ли б ча
сом не об
ва
-
ж
ни
ти та не роз
сер
ди
ти лю
дей, -
несміли
во обізвав
ся отець Ха
-
ритін, тро
хи по
ду
мав
ши.
-
Та то вас, бач
те, обібра
ли, а
нас ніхто не обиб
рав,- ска
зав
бла
го
чин
ний, - нас нас
та
но
ви
ли
на па
рафії, то ми цього не бої
-
мось. Ану, па
нотці, ра
зом та гур
-
том!
Ті ба
тюш
ки, що вчи
лись в ака
-
демії й бу
ли по
нас
тав
лю
вані на
па
рафії мит
ро
по
ли
том, всто
юва
-
ли за на
кид
ку пла
ти на тре
би;
старіші й простіші, обібрані гро
-
ма
да
ми, бу
ли про
ти на
кид
ки
пла
ти. Але раз те, що на
кид
ки
хотів бла
го
чин
ний, а дру
ге - що
гроші люб
лять гроші, всім схоті
-
лось са
мо
варів та ре
сор
них екі
-
пажів, схотілось і до
чок по
ви
учу
-
ва
ти в пансіонах; всі ра
ди
ли на
-
ки
ну
ти пла
ту на тре
би, щоб і
"старі дірки по
ла
та
ти". Заб
рав
-
ши гроші, ба
тюш
ки роз'їха
лись
по місті по крам
ни
цях ку
пу
ва
ти,
що бу
ло потрібне в гос
по
дар
с
т
-
ві, та усякі гос
тинці до
до
му.
Отець Ха
ритін наг
лядів че
рез
двері на бла
го
чинній мод
ну сук
-
ню ду
же чуд
но
го кольору й по
-
біг в ма
га
зи
ни шу
ка
ти та
кої са
-
мої ма
терії для своєї жінки. Він
оббігав усі крам
ниці, пе
рет
ру
сив
усіх жидів і та
ки дістав тієї ма
-
терії делікат
но
го кольору. Ску
-
пив
ши все, отець Ха
ритін стрів
-
ся на місті з па
ном Бон
ковським.
Бон
ковський те
пер був уп
ра
ви
-
те
лем в од
но
му селі ба
га
то
го
гра
фа. Се
ло бу
ло по до
розі в Ві
-
льша
ни
цю. Він зап
ро
сив до се
бе
от
ця Ха
ри
то
на на чар
ку горілки,
але в йо
го бу
ло зовсім інше на
думці: він ду
мав збу
ти от
цю Ха
-
ри
то
нові ста
ро
мод
ний, ні на що
не потрібний екіпаж. Він знав,
що в от
ця Ха
ри
то
на схо
вані в ки
-
шені тільки що заб
рані гроші.
-
Отець Ха
ритін! Чи вам же не
со
ром їзди
ти на дра
бин
час
то
му
возі, ще й свою ма
туш
ку во
зи
ти?
Те
пер ви ба
гаті: не ли
чить вам
цей візок те
пер. Ки
дай
те луб'яні
во
зи та мо
ту
зяні шлеї! Я на ва
-
шо
му місці ку
пив би та
кий екі
-
паж, що всі сусіди аж лус
ну
ли б
од за
вис
ності.
-
А де ж нам шу
ка
ти тих майс
-
трів, тих екіпажів? Бу
де
мо їзди
-
ти й на та
ких, ко
ли кра
щих не
-
ма, - обізвав
ся отець Ха
ритін з
во
за.
-
Купіть в ме
не! В ме
не є екіпаж
на ре
со
рах, зовсім панський. Їй
-
-бо
гу, купіть! Я де
ше
во про
дам.
Пе
реп
ря
же
те свої коні, ся
де
те,
роз
іпре
тесь, не
на
че справжній
па
ню
га, та вко
ти
те в свій двір,
мов який
сь князь, - і ма
туш
ка
вас не впізнає. Заїжджай
те та
по
дивіться, й по чарці вип'ємо!
"А заїду й справді та по
див
-
люсь! Та й чар
ку горілки не по
-
га
но ви
пи
ти", - по
ду
мав отець
Ха
ритін і звелів по
го
ни
чеві за
-
вер
та
ти слідком за Бон
ковським
в йо
го двір.
Випили во
ни по чарці та
ки доб
-
ре, аж го
ло
ва в о. Ха
ри
то
на за
мо
-
ро
чи
лась, по
ба
ла
ка
ли й пішли в
во
зов
ню ог
ля
да
ти екіпаж. Екі
-
паж сто
яв се
ред во
зовні, не
на
че
го
ра; він був схо
жий на ті ка
ре
-
ти, в яких їзди
ли давні єги
пе
т
сь
-
кі фа
ра
они або мос
ковські ца
-
риці: кри
ла кру
то за
ги
на
лись
униз і спус
ка
лись тро
хи не до са
-
мої землі; підніжки бу
ли од
ки
-
дні, йшли, не
на
че схо
ди, на кіль
-
ка сту
пенів і висіли аж до землі,
не
на
че кри
ла в сла
бої кур
ки; ви
-
г
нуті зза
ду ре
со
ри стриміли, не
-
на
че жу
рав
лині шиї; щоб гля
ну
-
ти на коз
ли, треба бу
ло за
дер
ти
го
ло
ву вго
ру.
-
Ото б бу
ло доб
ре в'їха
ти в двір
цією ка
ре
тою та на
ля
ка
ти свою
ма
туш
ку, - по
ду
ма
ла б, що архі
є
-
рей приїхав, - ска
зав отець Ха
ри
-
тін.
-
А що, ка
ре
та? Це не ваш дра
-
бин
чак, - хва
лив Бон
ковський, -
а сядьте ли
шень в екіпаж. Які
по
душ
ки, які пру
жи
ни!
Отець Ха
ритін поліз в фа
етон,
не
на
че на го
ри
ще по дра
бині, сів
і пірнув в по
душ
ках. З'їде
не міл
-
лю сук
но спах
ну
ло ку
ря
вою, як
ди
мом.
-
Цур йо
му, як м'яко! Не
на
че на
пе
рині, та ще щось і гой
дає те
бе
спідспо
ду, не
на
че гой
дал
ка! -
про
мо
вив отець Ха
ритін, не
на
че
десь з го
ри
ща. - А скільки ви ві
-
зь
ме
те за цю гой
дал
ку, чи ма
ши
-
ну?
Бонковському усе од
но до
ве
-
лось би тією ма
ши
ною ви
то
пи
ти
піч, - він ска
зав:
-
Недорого візьму: двісті зло
-
тих, цеб
то трид
цять кар
бо
ва
н
-
ців. А ко
ли хо
че
те, я вам при
ки
-
ну за три кар
бо
ванці ще й уп
-
ряж. Пе
реп
ря
же
те коні, по
ки
не
-
те сво
го дра
бин
ча
ка в ме
не та
на
ля
каєте Онисію Сте
панівну.
Отцю Ха
ри
то
нові страх як спо
-
до
ба
ла
ся й та дум
ка, й євро
пей
-
ська цивілізація в виді тієї ма
-
ши
ни. Він зліз з тих підрів, по
-
тор
гу
вавсь і вда
рив Бон
ковсько
-
го по до
лоні, скінчив
ши торг на
двад
ця
ти п'яти кар
бо
ван
цях.
По
ки пи
ли по чарці та за
ку
сю
ва
-
ли, Бон
ковський звелів об
чис
ти
-
ти до
по
топ
ну уп
ряж і пе
реп
ряг
-
ти ба
тю
щині коні з во
за в екі
-
паж. Отець Ха
ритін вий
шов на
га
нок. Пе
ред ган
ком сто
яв не
на
-
че курінь або кат
ра
га. По
го
нич
стримів аж під стріхою, а ко
ни
ки
от
ця Ха
ри
то
на про
ти та
кої кат
-
ра
ги ста
ли схожі на со
бак або
ове
чок, зап
ря
же
них в віз. О. Ха
-
ритін сів.
-
Ото шко
да, що не
ма в ме
не
краківських хо
мутів, - про
мо
вив
хит
рий насмішку
ва
тий Бон
ков
-
ський, - як
би до цього фа
ето
на
краківські чер
воні хо
му
ти, то,
їй-бо
гу, я б, зда
ле
ко, по
ду
мав, що
їде наш граф.
-
Добре й без хо
мутів. Не все ра
-
зом. На пер
ший раз бу
де й цього.
Як мед, то й лож
кою! - про
мо
вив
отець Ха
ритін десь не
на
че з хма
-
ри, з фа
ето
на.
Погонич дістав ко
ней кінчи
ком
ба
то
га тільки до хвостів. Ко
ни
-
ки, за
худ
жені й не
од
но
разні, сіп
-
ну
ли й соб і ца
бе, нап
ру
ди
лись і
лед
ве по
во
лок
ли ту за
вальну
ма
ши
ну. Отець Ха
ритін вгнізди
-
всь на по
душ
ках і їхав пиш
но,
не
на
че прек
рас
ний Іосиф на фа
-
ра
оновій колісниці. За
вальний
екіпаж ко
ли
вавсь та скрипів. О.
Ха
ритін по
чу
вав свою по
важ
-
ність, хильнув
ши всмак, і гор
до
-
ви
то по
зи
рав на проїжджих.
-
Та гля
ди мені, же
ни коні під
самісінький га
нок: тре
ба бун
дю
-
читься! - нав
чав отець Ха
ритін
по
го
ни
ча.
-
Ой ба
тюш
ко, не всид
жу на цих
коз
лах! Здається, от-от упа
ду. Їй-
бо
гу, не
на
че ме
не хто наст
ро
мив
на ви
ла, як по
да
вальник то
го
сно
па! - ре
пе
ту
вав па
ру
бок на
коз
лах.
-
Держись міцніше та мерщій
по
га
няй, бо вечір близько!
Нетерпляча Онисія Сте
панівна
сиділа з доч
ка
ми в ган
ку та усе
виг
ля
да
ла ба
тюш
ку. З гор
ба на
греб
лю ско
тив
ся здо
ро
вий екі
-
паж і по
вер
нув прос
то у двір.
-
Що це за па
ню
га звер
тає в
наш двір? Що во
но за про
ява? -
про
мо
ви
ла Онисія Сте
панівна. -
Але віз панський, а на возі си
-
дить… ніби який
сь ба
тюш
ка.
Погонич розігнав коні й влетів
в во
ро
та. Але ба
тю
щині во
ро
та
ста
ви
лись не для фа
ра
оно
вих
ко
лісниць - бу
ли малі вже за
над
-
то. Екіпаж за
че
пив
ся задніми
ося
ми за ворітниці, гурк
нув, за
-
то
рохтів, не
на
че сухі кістки, роз
-
ло
мив
ся й розсівся по
по
ло
вині;
задні ко
ле
са заст
ряг
ли з ба
тюш
-
кою в во
ро
тях, а пе
редні з по
го
-
ни
чем підко
ти
лись під га
нок.
Ба
тюш
ка бор
сав
ся та вип
лу
ту
-
вавсь в зад
ку екіпа
жа в во
ро
тях,
а по
го
нич вче
пив
ся в коз
ла, не
-
на
че рак, і висів пе
ред ган
ком
пе
ред са
мою Онисією Сте
панів
-
ною. Цивілізація не вда
лась і ро
-
з
си
па
лась в во
ро
тях.
Онися те
пер тільки впізна
ла
сво
го па
нот
ця й сво
го по
го
ни
ча.
Але що то за чуд
ний віз? Де він
узяв
ся?
Онися крик
ну
ла, витріщи
ла очі,
ско
чи
ла з ган
ку й не зна
ла, ку
ди
бігти, як по
ма
га
ти. Тим ча
сом
отець Ха
ритін зліз з ви
со
кості й
тільки ру
ки розс
та
вив.
-
Що це за віз? І де він в гос
по
да
взяв
ся? - пи
та
лась Онисія Сте
-
панівна.
-
От й хит
рий з біса прок
ля
тий
Бон
ковський! От тобі й ка
ре
та!
От тобі двад
цять п'ять кар
бо
ва
-
н
ців! - бідкав
ся се
ред дво
ра оте
-
ць Ха
ритін.
-
Який Бон
ковський? Які кар
бо
-
ванці? Мо
же, ти гроші за
гу
бив в
до
розі? - си
па
ла Они
ся пи
тан
ня.
-
Якби був згу
бив, то так би й
знав, що згу
бив. Ох мені ли
хо!
Ой моє не
щас
тя! Що те
пе
ренька
ви ска
же
те мені, Онисіє Сте
па
ні
-
вно? - бідкав
ся отець Ха
ритін.
-
Яке ли
хо? Яке не
щас
тя? Що це
за ка
ре
та? За які гроші ти вер
-
зеш, не
на
че п'яний? Та роз
ка
жи
до пут
тя, не муч ме
не! - кри
ча
ла
Онисія.
-
Візьміть па
ли
цю та бий
те ме
-
не, - більш нічо
го не ска
жу вам.
-
Як візьму й справді па
ли
цю в
ру
ки, то, мо
же, мені па
ли
ця й
ска
же. Го
во
ри, що це за прич
та? -
кри
ча
ла Онисія.
-
І на чор
та я до то
го бре
ху
на
заїхав? І який не
чис
тий ме
не до
йо
го заніс? - бідкав
ся отець Ха
-
ритін.
-
Я ж ка
зав, - не заїжджай
мо, бо
ба
ба з по
рожніми відра
ми нам
до
ро
гу пе
рей
шла, - обізвав
ся й
собі по
го
нич.
-
Розкажи хоч ти, дур
ню, що це
з ва
ми ста
ло
ся, - прис
та
ла Они
ся
до по
го
ни
ча.
Вже по
го
нич роз
ка
зав ма
тушці
за всю ту прич
ту та при
го
ду.
Отець Ха
ритін не го
во
рив і сло
-
ва більше й, по
хи
лив
ши го
ло
ву,
тільки ма
хав на усі бо
ки ру
ка
ми.
-
Здурів на старість, зовсім зду
-
рів! І де в те
бе той ро
зум дівся? -
гри
ма
ла Онисія Сте
панівна. - І
хто те
пер по
ла
го
дить оцю ка
ре
-
ту? І на чор
та во
на нам зда
лась?
До
ве
деться вез
ти її, ма
буть, аж у
Київ до майстрів. Чи до
ро
го ж
зап
ла
тив за неї? - кри
ча
ла Они
ся
не своїм го
ло
сом.
-
Двадцять п'ять кар
бо
ванців
вте
лю
щив та за уп
ряж три, -
обізвав
ся отець Ха
ритін, не під
-
німа
ючи го
ло
ви, - то бу
де тро
хи
не сто рублів на "по
гані" гроші,
чи на асиг
нації.
-
Ой ненько моя… То це ти вса
-
див в оці руїни тро
хи не по
ло
ви
-
ну жа
лу
ван
ня!.. Бо
же мій! Луч
че
бу
ла б са
ма поїха
ла по жа
лу
ван
-
ня, - бу
ла б ціле до
вез
ла до
до
му.
Отець Ха
ритін сидів мовч
ки,
не
на
че вин
ний шко
ляр, і вже не
смів пох
ва
ли
тись гос
тин
ця
ми.
-
А де ж реш
та гро
шей? Дай сю
-
ди до рук, бо ти ще й ті мар
но
про
гай
нуєш, - ска
за
ла Онисія
Сте
панівна.
Отець Ха
ритін за
дер по
лу, ви
-
тяг з ки
шені ремінно
го дов
го
го
кап
шу
ка й мовч
ки пок
лав йо
го
на стіл. Они
ся одш
морг
ну
ла ре
-
мі
нця, ви
си
па
ла кар
бо
ванці та
червінці на стіл і полічи
ла, скла
-
да
ючи кар
бо
ванці куп
ка
ми.
-
Щось ма
ло, - не всі гроші: ти
десь про
гай
ну
вав в Бо
гус
лаві, -
ма
буть, про
пив з ба
тюш
ка
ми в
ви
нарні!
-
Борони бо
же!.. На мо
го
рич пі
-
шло всього зло
тий, та бла
го
чин
-
но
му дав за тру
ди два кар
бо
-
ванці, та ку
пив са
мо
вар та тро
хи
чаю й са
ха
ру для гос
тей, та ще
ку
пив вам, Онисіє Сте
панівно,
го
с
тин
ця: наб
рав на сук
ню мод
-
ньої ма
терії, як
раз та
кої, як у
бла
го
чин
ної.
Онисія Сте
панівна, за
чув
ши го
-
с
тин
ця, трош
ки пом'якіша
ла, по
-
добріша
ла й спус
ти
ла го
лос ни
-
ж
че на цілу ок
та
ву.
-
А де ж ті за
куп
ки? Мо
же, де
по
гу
бив? - спи
та
ла во
на вже лас
-
кавішим го
ло
сом.
-
Там, сер
це, десь в ка
реті в зад
-
ку. Ось я піду та при
не
су.
Засвітили ліхта
ря й пішли че
-
рез двір до воріт, де стриміла,
не
на
че в зу
бах у воріт, по
ло
ви
на
екіпа
жа. Отець Ха
ритін підняв
по
душ
ку, од
чи
нив скриньку й
по
ви
тя
гав за
куп
ки. Вер
ну
лись у
ха
ту; Они
ся ки
ну
лась до ма
терії
й роз
гор
ну
ла її, роз
пус
тив
ши на
руці до са
мо
го до
лу. Отець Ха
-
ритін з со
лод
ки
ми очи
ма при
-
свічу
вав до ма
терії.
-
Чи це во
но на ли
це, чи, ма
-
буть, на
ви
воріт? - пи
та
ла Они
ся,
при
див
ля
ючись до ма
терії.
Матерія бу
ла делікат
но
го по
пе
-
ляс
то
го кольору з дрібненьки
ми
квіточ
ка
ми кольору висівок та з
лис
точ
ка
ми, схо
жи
ми на в'ялі,
при
биті мо
ро
зом гар
бу
зові лис
-
т
ки. Они
ся пе
ре
вер
ну
ла ма
терію
на дру
гий бік і пе
ресвідчи
лась,
що ма
терія бу
ла на ли
це, та й
швир
го
ну
ла її на стіл.
-
Ой ли
шеч
ко! Чо
го ж це ти наб
-
рав! Чи во
но ста
ре, чи по
ли
ня
-
ло? Ну й прот
ринькав же ти гро
-
ші на якусь жидівську ста
ро
виз
-
ну. Ма
буть, нею жидівка вкри
ва
-
лась з півро
ку. Ото наб
рав! Їй
-
-бо
гу, не
на
че на черіні на попіл
хто на
си
пав висівок та прит
ру
-
сив гни
лим лис
тям.
-
Їй-богу, Онисіє Сте
панівно, та
-
ку са
му сук
ню но
сить бла
го
чин
-
на і навіть всі ба
гаті бо
гус
ла
в
-
ські жидівки, - ви
хо
пив
ся отець
Ха
ритін.
-
То це ти прирівняв ме
не до
жидівок та до своєї по
га
ної бла
-
го
чин
ної? - знов підня
ла на ок
-
та
ву ви
ще свій го
лос Они
ся. - В
та
кій сукні, ма
буть, тіка
ла з гу
-
са
ра
ми твоя бла
го
чин
на. Ти ду
-
ма
єш, я вбе
ру
ся в оцю по
пе
ляс
ту
пістрю?
-
Коли ж та
ка те
пер мо
да, - не
-
сміли
во обізвав
ся отець Ха
ритін.
-
Добра мо
да. Вбе
русь хіба, щоб
бу
ла схо
жа на по
пе
ляс
ту кур
ку?
На, но
си сам або по
ве
зи своїй
бла
го
чинній, бо ти їй сприяєш.
Дру
гий раз не ку
пуй сам мені го
-
с
тинців.
Онися тик
ну
ла ма
терію от
цю
Ха
ри
то
нові під ніс, так що він її
по
ню
хав і знай
шов, що во
на тро
-
хи тхне жидівською ха
тою.
-
Я са
ма од
ве
зу та пе
реміню її
на щось інше, путніше, - ска
за
ла
Онисія Сте
панівна. - Пот
ри
вай
же, па
не Бон
ковський! Підду
рив
мо
го по
па, підду
рю ко
лись те
бе
й я. Я тобі цього не ви
ба
чу, не
по
да
рую, Оле
син по
лю
бов
ни
че!
От тобі й жа
лу
ван
ня! Про
па
ло
те, що й раділа цілий день.
Другого дня світом се
ля
ни ви
-
ко
па
ли ворітниці, ви
са
ди
ли во
-
ро
та й ви
дер
ли з їх зубів ка
ре
ту
і вко
ти
ли у во
зов
ню. Там во
на
про
ле
жа
ла років з чо
ти
ри. Ку
ри
нес
лись в її зад
ку, а од
на квоч
ка
навіть ви
сиділа кур
ча
та, до
ки
за
хожі жид
ки не ку
пи
ли її за
тре
тю част
ку ціни.
Онисії Сте
панівні не дов
го до
-
ве
ло
ся жда
ти, щоб помс
ти
тись
над па
ном Бон
ковським. Че
рез
тиж
день після тієї події Бон
ко
-
вський, змо
ло
тив
ши графську
пше
ни
цю, нак
лав на п'ять возів
мішків та лан
тухів і звелів му
-
жи
кам вез
ти на про
даж за Рось в
якесь містеч
ко до знай
омо
го жи
-
да. Граф ку
дись виїхав на той
час. Му
жи
ки вез
ли кра
де
ну пше
-
ни
цю, а Бон
ковський по
ка
тав
упе
ред вер
хом виг
ля
да
ти, чи не
їде ча
сом на
зустріч граф або
який йо
го сусіда. Тільки що він
виїхав за Вільша
ни
цю, про
ти йо
-
го ка
тав бідкою жи
док, кот
рий
не раз пе
ре
во
див кра
де
не граф
-
ське доб
ро. Він роз
ка
зав, що
граф вер
тається, в сусідньому
селі став по
па
са
ти коні й, пев
но,
не
за
ба
ром поїде на Вільша
ни
цю.
Бон
ковський мов ска
же
ний по
-
вер
нув ко
ня на
зад і прис
ка
кав в
Вільша
ни
цю. 3 го
ри на греб
лю
з'їжджа
ли ху
ри. Звер
ну
ти не бу
-
ло ку
ди; шлях ішов од
ним один,
- ніде не бу
ло по
во
рот
ки. До
ве
-
лось хоч у па
зу
ху хо
ва
ти ху
ри.
Бон
ковський ки
нув
ся в двір до
от
ця Ха
ри
то
на.
-
Ой от
че Ха
ри
то
не, ря
туй
те!
За
ро
би
те ве
ли
ко
го гос
тин
ця! -
крик
нув Бон
ковський, всту
па
ю
-
чи в ха
ту.
-
Що там та
ке? Мо
же, об
ла
ма
-
лись? Мо
же, згорів тік? - спи
тав
отець Ха
ритін.
-
Та де там тік, - я сам зго
рю до
ос
тан
ку! Граф от-от нас
ко
чить в
Вільша
ни
цю!
-
То що ж! Як нас
ко
чить, то й
прос
ко
чить.
-
Не прос
ко
чить, бо за
че
питься
за мої ху
ри з пше
ни
цею. Он ба
-
чи
те, сто
ять за ва
шим дво
ром.
Чи не
ма де в вас при
хис
ти
ти та
пе
ре
хо
ва
ти кра
де
ну пше
ни
цю
на який
сь там час? - і Бон
ков
сь
-
кий
щи
ро приз
навсь і оповістив
за свою крадіжку та шах
ру
ван
-
ня. Отець Ха
ритін до
га
дав
ся, до
чо
го во
но йдеться, - тре
ба бу
ло
до
по
мог
ти знай
омо
му в при
годі.
Йо
му ста
ло жаль пан
ка.
-
Скидайте хутчій мішки в дзві
-
ни
цю. Там їх не посміє за
че
пи
ти
й сам граф, - про
мо
вив отець Ха
-
ритін.
-
Ой мерщій і ба
теч
ку й го
луб
-
чи
ку, бо от-от нас
ко
чить граф, -
бла
гав Бон
ковський.
Отець Ха
ритін вхо
пив ключі,
одімкнув дзвіни
цю. Двері в дзві
-
ни
цю бу
ли з улиці. Му
жи
ки в од
-
ну мить пов
но
си
ли мішки й по
-
вер
ну
ли во
зи на
зад на греб
лю.
Отець Ха
ритін замк
нув двері й
вки
нув ключі в ки
ше
ню. Бон
ко
-
в
ський тричі цмок
нув йо
го в гу
-
би, ско
чив на ко
ня й по
ка
тав че
-
рез греб
лю.
-
Онисіє Сте
панівно! Бон
ковсь
-
ко
го кра
де
на пше
ни
ця в дзвіни
-
ці. Ось і ключі од дзвіниці, - гук
-
нув отець Ха
ритін до Онисі.
-
От і доб
ре. Помс
ти
мось над
ним за ка
ре
ту. Я не од
дам йо
му
тієї пше
ниці. А що, по
павсь, па
-
ни
чу! - ска
за
ла, аж підско
чив
ши,
Они
ся. - Візьми за
раз спро
дай
пше
ни
цю, а гроші роз
дай стар
-
цям, або
що.
-
А доб
ре ти ка
жеш! - ска
зав о.
Ха
ритін і пок
ли
кав жи
да; част
ку
про
дав, а част
ку так од
дав зер
-
ном бідним. На дру
гий день при
-
їздить Бон
ковський з по
рож
ні
-
ми во
за
ми по пше
ни
цю.
-
Спасибі вам, мій до
ро
гий при
-
яте
лю, за схо
ван
ку. Граф вер
нув
-
ся до
до
му. Те
пер мені мож
на за
-
б
ра
ти мою пше
ни
цю.
-
Не за
бе
ре
те, бо вже її не
ма: я
ро
з
дав част
ку бідним, а по
ло
ви
-
ну про
дав Ян
ке
леві та роз
дав
гроші стар
цям, - ска
зав о. Ха
ри
-
тін. - От роз
пи
тай
те в лю
дей, во
-
ни вам ска
жуть, що я ка
жу прав
-
ду.
-
Та не жар
туй
те-бо, от
че! Бе
-
ріть ключі та од
ми
кай
те дзвіни
-
цю, бо вже не
ра
но.
З кімна
ти вис
ко
чи
ла Онисія
Сте
панівна й за
то
рохтіла до па
-
на:
-
Їй-богу, не знаю, за яку ви
пше
ни
цю оце ка
же
те. Ви хотіли,
мо
же, ска
за
ти за ка
ре
ту? Ка
ре
та
стоїть, пе
ре
лам
ле
на по
по
ло
вині.
Про ме
не, не
хай му
жи
ки скла
-
дуть її на ху
ри та й од
ве
зуть, ко
-
ли ви нас підду
ри
ли.
-
Коли так, то до по
ба
чен
ня, от
-
че! Я цього од вас не сподівав
ся,
- про
мо
вив Бон
ковський, у кот
-
ро
го ли
це й очі аж на
ли
лись
кров'ю.
-
Бувайте здо
рові. Скажіть же
му
жи
кам, не
хай скла
да
ють на
ху
ри ка
ре
ту! - гук
нув отець Ха
-
ритін вслід Бон
ковсько
му.
Онися аж в до
лоні плес
ка
ла.
Настала зи
ма. Отець Ха
ритін
по
ї
хав з жінкою в Київ на яр
ма
-
рок і ку
пив но
ву на
то
чан
ку.
Довго кріпив
ся отець Ха
ритін і
не на
ки
дав на лю
дей пла
ти за
тре
би. Але од стра
ху пе
ред бла
-
го
чин
ним він зва
жив
ся й пе
ре
-
дніше поп
ро
сив по
ра
ди у своєї
жінки.
-
Коли бла
го
чин
ний звелів на
-
ки
ну
ти, то й на
кинь. От од
вез
ли
доч
ку в шко
лу, - гро
шей тре
ба.
-
Якось ніяко
во. Ко
ли б ча
сом
не ремст
ву
ва
ли та не гри
ма
ли
лю
ди. Во
ни ж ме
не прий
ня
ли на
па
рафію. Я не знаю, як і прис
ту
-
пи
ти до цього діла, - го
во
рив не
-
сміли
во отець Ха
ритін
-
Коли ти не смієш, то я за те
бе
прис
туп
лю до спра
ви, - ска
за
ла
Они
ся, - не бійся, хліб їси сміли
-
во!
В той час прий
шли ста
рос
ти
"їд
на
тись" за вінчан
ня. Отець
Ха
ритін зап
ро
сив не
ве
ли
ку зви
-
чай
ну пла
ту, яка тоді бу
ла скрізь
по се
лах. Они
ся слу
ха
ла за две
-
ри
ма, а далі не втерпіла й вий
-
шла до лю
дей.
-
А що ж, лю
ди добрі, ви ма
ло
даєте за вінчан
ня! Те
пер ста
ли
інші, до
рожчі ча
си, - все по
до
ро
-
ж
ча
ло, а гроші ста
ли де
шевші.
На
киньте ще кар
бо
ван
ця.
-
Та що ж, ма
туш
ко! Даємо так,
як і пе
редніше да
ва
ли, - ска
зав
батько же
ни
ха.
-
Та на
киньте-бо! Ви ж тим не
збіднієте. Те
пер, гос
по
ди, як усе
по
до
рож
ча
ло, до чо
го не кинься:
і най
мит став до
рож
чий, і віл до
-
рож
чає, й кінь до
рож
чає, й гус
ка
кош
тує те, що пе
редніше кош
ту
-
ва
ла вівця, - задріботіла Они
ся.
Онися чим більше старілась,
тим більше го
во
ри
ла. В неї не
на
-
че що
ро
ку на
рос
тав та дов
шав
язик, як у Мельхи
се
де
ко
вої жін
-
ки Мар
ти.
-
Коли ж, ма
туш
ко, й на весілля
тре
ба гро
шей, та ще й не
аби
-
яких. Тре
ба й то
го, й сього, тре
-
ба хліба, тре
ба й до хліба, тре
ба
й сього, тре
ба й то
го, - м'яв сло
-
во по сло
ву же
нихів батько
-
І, гос
по
ди! Кар
бо
ва
нець - не
ве
ликі гроші, а нам во
ни ста
нуть
до по
мочі. Гроші круглі: їй-бо
гу,
й не зог
ля
диш
ся, як і роз
ко
тя
-
ться; шаг за ша
гом, п'ятак за п'я
-
та
ком, зло
тий за зло
тим, кар
бо
-
ва
нець… Так і ко
тяться, так і ко
-
тяться, й хто йо
го зна, де во
ни
діва
ються… При
киньте ще кар
-
бо
ван
ця та й за
пи
вай
те мо
го
-
рич, бо в вас вже од го
воріння,
ма
буть, і в роті по
сох
ло!
Чоловік гля
нув на мо
го
рич і…
при
ки
нув кар
бо
ван
ця.
Не та
ку на
ки
нув пла
ту Ба
ла
бу
-
ха на бо
гус
лавських ми
щан, - він
прос
то звелів пла
ти
ти за тре
би
вдвоє більше. Міща
ни за
гу
ли,
за
го
моніли, але му
си
ли пла
ти
ти.
Через рік після то
го по се
лах
прой
шла чут
ка, що пан
щи
ну зме
-
н
шать, що вий
шли "інвен
тарні
пра
ви
ла". На
род за
го
монів по се
-
лах і ждав то
го, як ве
ли
ко
го ща
-
с
тя з не
ба. Отець Ха
ритін дістав
бо
ма
гу од бла
го
чин
но
го. Приїха
-
ла комісія й бла
го
чин
ний. Зібра
-
ли на
род до церк
ви з усього се
-
ла. Бла
го
чин
ний велів о. Ха
ри
то
-
нові про
чи
та
ти "пра
ви
ла" в це
р
-
к
ві й потім чи
та
ти що
неділі та
ви
яс
ня
ти.
Першої неділі зібра
лась в церк
-
ву ве
ли
ка си
ла на
ро
ду. Отець Ха
-
ритін знов про
чи
тав ту бо
ма
гу,
цеб
то "пра
ви
ла інвен
тарні", ски
-
нув ри
зи й пішов до
до
му. На
род
сто
яв ко
ло церк
ви й не роз
хо
-
див
ся: ніхто доб
ре не втя
мив тії
бо
ма
ги. Один ка
зав, що змен
ши
-
ли пан
щи
ну тільки мо
ло
ди
цям;
дру
гий ка
зав, що змен
ши
ли й
чо
ловікам; де
ко
му зда
лось, що
не тільки не змен
ши
ли пан
щи
-
ни, але ще прибільши
ли. Хтось
десь чув, що лю
ди поч
нуть од
бу
-
ва
ти пан
щи
ну не тільки па
нам,
але й по
пам. У всіх зос
тав
ся яки
-
й
сь ту
ман в го
лові, че
рез який
кож
ний ба
чив те, що йо
му мріло
в ту
мані. Гро
ма
да пос
ла
ла ти
та
-
ря до ба
тюш
ки, щоб він прий
-
шов та роз
тов
ма
чив їм, що бу
ло
на
пи
са
но в тій бо
мазі.
Прийшов на цвин
тар ба
тюш
ка.
Гро
ма
да обс
ту
пи
ла йо
го кру
гом.
-
Розкажіть, ба
тюш
ко, док
лад
-
но: що там на
пи
са
но в тій бо
-
мазі? - про
си
ла гро
ма
да.
-
А що ж, па
но
ве гро
ма
до! На
пи
-
са
но, щоб мен
ше пан
щан
них
днів од
бу
ва
ти на тижні. Ко
ли
прав
ду ска
за
ти, то я й сам реш
ти
доб
ре не вто
ро
пав, що там на
пи
-
са
но, бо на
пи
са
но по-мос
ковсь
-
кій та ще й ду
же муд
ро. Хіба по
-
їду до бла
го
чин
но
го та спи
таю.
Отець Ха
ритін поїхав до бла
го
-
чин
но
го за по
ра
дою.
-
Коли не вто
ро
па
ли, то й доб
-
ре, бо нам вже прий
шов при
каз
од гу
бер
на
то
ра Бібіко
ва тільки
чи
та
ти в церкві бо
ма
гу що
неділі
й не ви
яс
ня
ти в церкві, - ска
зав
бла
го
чин
ний, - а ви
яс
ня
ти мож
-
на тільки "по тре
бо
ва
нию кре
-
стьян".
-
Як же во
но так: я не ро
зумію,
ні гро
ма
да не ро
зуміє.
-
Мабуть, так во
но й тре
ба, ко
-
ли прий
шов та
кий при
каз, бо
па
ни ка
жуть лю
дям, що до ін
-
вен
тарів бу
ла лег
ша пан
щи
на, -
ска
зав бла
го
чин
ний. - Та ви не
ду
же квап
тесь тов
ма
чи
ти, щоб
ча
сом ли
ха не наб
ра
тись: хто
мов
чить, той двох нав
чить, - бо
вже один ба
тюш
ка за це ви
яс
-
ніння втра
тив па
рафію. Ви зна
-
єте, що в нас са
ма поліція з по
-
ляків, - по
вер
тає діло так, буцім
-
то по
пи бун
ту
ють на
род, а не па
-
ни.
Отець Ха
ритін приїхав до
до
му
й тільки мах
нув гро
маді ру
ка
ми,
як гро
ма
да при
че
пи
лась до йо
-
го… "Йдіть до па
на. Пан вам усе
роз
тов
ма
чить: мо
же, йо
му є
при
каз ро
зуміти ту бо
ма
гу та її
тов
ма
чи
ти", - го
во
рив лю
дям
оте
ць Ха
ритін.
Тим ча
сом польські па
ни бу
ли
ду
же сер
диті, що мос
ковський
уряд змен
шив лю
дям пан
щи
ну.
Во
ни хотіли до
ка
за
ти му
жи
кам,
що па
ни бу
ли добрі до му
жиків,
що не во
ни, а мос
калі пригнічу
-
ють на
род. Замість то
го, щоб
змен
ши
ти пан
щи
ну, па
ни її при
-
більши
ли і си
лу
ва
ли на
род ро
-
би
ти пан
щи
ну цілий тиж
день.
Ніко
ли не бу
ла пан
щи
на та
ка ве
-
ли
ка для на
ро
ду, як в ті ча
си. На
-
род про
чув, що пан
щи
ну і справ
-
ді змен
ши
ли, що па
ни зну
ща
ю
-
ть
ся над ни
ми. Сміливіші пе
рес
-
та
ли од
бу
ва
ти пан
щи
ну більше
трьох днів на тиж
день і підмов
-
ля
ли й дру
гих. Вільша
ницький
пан дав зна
ти в поліцію, що на
-
род бун
тується. В Вільша
ни
цю
прий
шла ро
та мос
калів. І полі
-
ція, і офіце
ри, і жан
дар
ми набі
г
-
ли в Вільша
ни
цю і при
ве
ли ро
ту
мос
калів. Ро
та роз
си
па
лась по
се
лу й по
ча
ла різа
ти ку
ри, гу
си,
свині і навіть ко
ро
ви. По
чи
на
ла
-
сь мос
ковська за
куція над на
ро
-
дом, підня
та польськи
ми ру
ка
-
ми. Прой
шла чут
ка, що пер
ших
про
во
дирів, ти
та
ря Онопрієнка
та двох йо
го братів, бу
дуть би
ти
різка
ми на ви
гоні і од
да
дуть в
мос
калі.
Ввечері отець Ха
ритін сидів у
кімнаті і ба
ла
кав з Онисією. В
вікно щось ти
хенько зас
ту
ка
ло і
за
го
моніло.
-
Хто то сту
кає? - спи
тав отець
Ха
ритін.
-
Вийдіть, па
нот
че, сю
ди, та
так, щоб ніхто з най
митів не ви
-
дів, - про
мо
вив ти
тар під вікном.
Отець Ха
ритін вий
шов надвір.
На причілку сто
яв ти
тар з дво
ма
бра
та
ми.
-
Рятуйте, па
нот
че! Нас мос
калі
хо
тять по
ло
ви
ти, би
ти різка
ми
та в тюр
му за
ки
ну
ти. Пе
ре
хо
вай
нас, па
нот
че, бо нас уже шу
ка
-
ють, і по хлівах, і по пог
ре
бах.
-
Боже мій! Де ж я вас схо
ваю? А
як поч
нуть тру
си
ти і в моїй
оселі? - про
мо
вив отець Ха
ритін.
-
Може, та
ки не посміють? - су
-
м
но обізва
лись чо
ловіки.
Тим ча
сом вибігла і Онисія на
причілок.
-
Що нам ро
би
ти? Де нам лю
дей
схо
ва
ти? - пи
тав по
ра
ди в Онисії
отець Ха
ритін.
-
Ховайтесь в дзвіни
цю. В дзві
-
ниці ніхто не посміє тру
си
ти, -
ска
за
ла Онисія. - Йдіть че
рез са
-
док, пе
релізьте че
рез тин, а я
тим ча
сом на
бе
ру хліба та во
ди
та ви
не
су вам, - ска
за
ла Онисія.
Отець Ха
ритін взяв ключі од
дзвіниці і провів лю
дей че
рез са
-
док; одімкнув дзвіни
цю і впус
-
тив чо
ловіків. Онисія при
нес
ла
харчі. Лю
ди за
су
ну
ли двері за
со
-
вом зсе
ре
ди
ни, а отець Ха
ритін
замк
нув за
мок на од
но
му скоблі,
аби висів для людсько
го ока.
Онопрієнки зіста
лись на ніч в
дзвіниці.
Тим ча
сом мос
калі пе
рет
ру
си
-
ли увесь ку
ток, пе
ре
ниш
по
ри
ли
все се
ло, обійшли сад
ки, пе
рет
-
ру
си
ли млин і вітря
ки. Онопрі
є
-
нки не
на
че в во
ду впа
ли. Дру
го
-
го дня мос
калі зігна
ли увесь на
-
род на ви
гон. Вся гро
ма
да скла
-
ла пе
ню на Онопрієнків, бо зна
-
ла, що їх уже труд
но впійма
ти.
Кілька чо
ловіків ви
би
ли різка
ми
і при
ка
за
ли лю
дям слу
ха
ти па
-
нів. Онопрієнкові ха
ти обідра
ли
до
чис
та, виріза
ли всю ху
до
бу,
по
би
ли вікна, по
би
ли горш
ки й
діжки, по
ла
ма
ли ти
ни і зіста
ви
-
ли самі голі стіни. Без
та
ланні
жінки з дітьми пе
реб
ра
лись до
сусід. Ти
та
ре
ву ха
ту роз
ва
ли
ли
до ос
тан
ку, роз
ки
да
ли де
рев
ню
й по
па
ли
ли.
Цілу ніч і цілий день пе
ре
сид
і
-
ли
Онопрієнки в дзвіниці. Дру
гої
ночі отець Ха
ритін приніс їм ха
-
рч і роз
ка
зав, що ста
лось з їх ха
-
та
ми, з їх доб
ром.
Чоловіки об
ли
лись тільки гір
-
ки
ми сльоза
ми.
-
Тікайте з се
ла до кот
ро
го ча
су,
- ра
див їм отець Ха
ритін. - Тікай
-
те на са
харні, ста
вай
те на ро
бо
-
ту та при
носьте гроші жінкам.
При
носьте не вдень, а вночі. Зас
-
ту
каєте в моє вікно; я до вас ви
-
й
ду, пе
ре
да
мо гроші жінкам; або
про
ве
ду вас до їх, або пок
ли
чу
до вас жінок. Вам не мож
на зіс
-
та
тись в селі, бо вам об
го
лять
ло
би та од
да
дуть в мос
калі.
Отець Ха
ритін виніс лю
дям ха
-
р
чі на до
ро
гу, дав тро
хи гро
шей і
ви
пус
тив з дзвіниці. Три ба
га
-
тирі, добрі гос
по
дарі, по
важні
лю
ди в гро
маді, пішли по світу
бур
ла
ка
ми. І що
ро
ку в тем
ну-те
-
м
ну ніч хтось сту
кав ти
хенько в
ба
тю
щи
не вікно; що
ро
ку ви
хо
-
див отець Ха
ритін до бур
лак, од
-
ми
кав дзвіни
цю і впус
кав на
кілька днів без
та
лан
них.
Од ча
су інвен
тарів, од 1847 ро
-
ку, се
ля
ни по
винні бу
ли об
роб
-
ля
ти по
ле й свя
ще
ни
кам, цеб
то
поп
рос
ту ска
за
ти, од
бу
ва
ти ба
-
тюш
кам пан
щи
ну в жни
ва по од
-
но
му дню. Пан прис
лав до ба
-
тюш
ки лю
дей на пан
щи
ну. Чо
-
ловіки й мо
ло
диці од со
ро
му не
зна
ли, де очі діти, й ба
тюшці й
ма
тушці навіть спо
чат
ку бу
ло
якось ніяко
во.
-
Чи це, ба
тюш
ко, нас пос
ла
ли
до вас на ро
бо
ту за спасіння
душі, не
на
чеб
то спа
сен
ників, чи
та
ки на справдішню пан
щи
ну? -
пи
та
ли лю
ди в ба
тюш
ки.
-
Хто йо
го зна! Я й сам доб
ре не
вто
ро
паю, - го
во
рив отець Ха
ри
-
тін. - Спа
сен
ни
ки й без то
го по
-
ма
га
ли мені в ро
боті, як го
віли, а
це ка
зав пан, що та
ки в тих "ін
-
вен
та
рях" на
пи
са
но, щоб усі до
-
рослі лю
ди од
бу
ва
ли свя
ще
ни
-
кам по од
но
му дню в жни
ва.
Люди мовч
ки пішли на по
ле
ро
би
ти, але од то
го ча
су, як по
-
ча
ла
ся ця попівська пан
щи
на,
се
ля
ни по
ча
ли пот
ро
ху од
хи
ля
-
тись од свя
ще
ників. Мо
ло
диці й
чо
ловіки пе
рес
та
ли хо
ди
ти до
ба
тюш
ки в гості й пос
лу
ха
ти по
добрій волі; й скільки не про
хав
отець Ха
ритін мо
ло
диць нап
ряс
-
ти ма
тушці по півміточ
ку, ні од
-
на мо
ло
ди
ця в селі й ве
ре
те
ном
не крут
ну
ла для ма
туш
ки. Они
-
ся Сте
панівна швид
ко огов
та
ла
-
сь з тією пан
щи
ною й ко
ман
ду
-
ва
ла людьми, як панський оса
-
ву
ла.
Старша доч
ка от
ця Ха
ри
то
на,
На
де
зя, про
бу
ла рік в Бо
гус
лаві
в пансіоні в однії польки. Онисії
Сте
панівні шко
да бу
ло гро
шей, і
во
на взя
ла На
де
зю до
до
му. На
-
де
зя вив
чи
лась чи
та
ти й тро
хи
пи
са
ти; вив
чи
лась гра
ти на гіта
-
рі й вби
ра
тись в євро
пей
ський
кос
тюм; вив
чи
лась тан
цю
ва
ти й
ро
би
ти кнікси, й на то
му скінчи
-
ла свою на
уку. На її місце Они
ся
Сте
панівна од
вез
ла мен
шу доч
-
ку, Па
ла
зю. Доч
ки рос
ли. Они
си
-
не зав
зят
тя до праці рос
ло ра
-
зом з доч
ка
ми. Онисія Сте
пані
в
-
на са
ма їзди
ла на по
ле, сто
яла
бе
зодхідно ко
ло пан
щан
них лю
-
дей. Своїм най
мич
кам во
на не
да
ва
ла й вго
ру гля
ну
ти: бу
ди
ла
опівночі та гриз
лась з ни
ми ці
-
лий день. Най
мич
ки не хотіли
слу
жи
ти в ма
туш
ки.
Раз в Онисії Сте
панівни най
ня
-
лась здо
ро
ва та ро
бо
ча дівка з
Бо
гус
ла
ва, Ма
ру
ся. Во
на бу
ла не
пан
щан
на, а доч
ка од
но
го убо
го
-
го чин
шо
ви
ка-шлях
ти
ча. Ма
ру
ся
бу
ла та
ка ро
бо
ча, що всти
га
ла
уви
ну
тись за двох. Але, як ка
жу
-
ть, хто доб
ре ве
зе, то
го й по
га
-
ня
ють. Они
ся за
ду
ма
ла ще й по
-
га
ня
ти Ма
ру
сю: бу
ди
ла її тро
хи
не опівночі й на
ки
да
ла ду
же ба
-
га
то ро
бо
ти. Ма
ру
ся не ви
дер
-
жа
ла, не ви
бу
ла ро
ку; са
ме пе
-
ред жни
ва
ми втек
ла од ма
туш
ки
в Бо
гус
лав і най
ня
лась в Ба
ла
бу
-
хи.
Онися Сте
панівна пе
ре
чу
ла че
-
рез лю
дей, що Ма
ру
ся най
ня
ла
-
ся в Олесі, та аж по
зе
леніла од
злості.
-
Це бла
го
чин
на од
би
ває од ме
-
не най
ми
чок: це во
на хо
че мені
до
пек
ти. Поїду та од
бе
ру Ма
ру
-
сю, - го
во
ри
ла Они
ся Сте
панівна
до от
ця Ха
ри
то
на.
-
Ой не їдьте, Онисіє Сте
пані
в
-
но! Бог з ним. Чи ж пак ми не
знай
де
мо собі най
мич
ки, чи що.
Цур йо
му, пек йо
му, то
му ли
хові.
Хва
ли
ти бо
га, що ми по
ми
ри
-
лись з бла
го
чин
ним.
-
Ба та
ки поїду та й од
бе
ру. Це
Оле
ся сміється з ме
не; ще пак
ма
ло насміялась з ме
не в моїй
гос
поді з своїми гу
са
ра
ми, то на
тобі ще!
-
Не їдьте, Онисіє Сте
панівно,
бо прий
деться знов вез
ти бла
го
-
чин
но
му ху
ру горшків та ми
сок.
-
І горшків не пош
лю, й Ма
ру
сю
од
бе
ру. Я по
ка
жу Олесі, як кеп
-
ку
ва
ти на
до мною.
-
Коли б ви, Онисіє Сте
панівно,
не ска
за
ли там чо
го зай
во
го. Все
ж та
ки во
ни старші над на
ми:
во
ни бла
го
чинні.
-
То що ж, що бла
го
чинні! Ве
ли
-
ка ця
ця - бла
го
чин
на! Во
на бла
-
го
чин
на, а я хіба ци
ган
ка, чи що?
Та
ки поїду та вир
ву з рук в Олесі
Ма
ру
сю.
-
Ой, біди на
ро
би
те мені! Доб
ре,
що ви собі знаєте своє гос
по
-
дарст
во, си
ди
те собі в запічку, а
мені до
ве
деться од
бу
ва
тись за
вас. Оті, бач
те, мені кни
ги та ті
"одчо
ти"… Не
чис
тий їх знає,
ніяк не пот
рап
лю до
ла
ду зда
ти
їх. Те
пер бла
го
чин
ний мов
чить,
але ко
ли ви розд
ра
туєте бла
го
-
чин
ну, то не мов
ча
ти
ме.
-
Ет! Вер
зеш та
ке, що й ку
пи не
дер
житься! В те
бе свої кни
ги, а в
ме
не своя спра
ва. Не
хай та
ки
Оле
ся й честь знає. Я їй не за
бу
-
ду тих гу
сарів, що во
на на
пер
ла
в мою ха
ту. Та
ки поїду.
-
А я ко
ней не дам, - ска
зав оте
-
ць Ха
ритін, ніби жар
ту
ючи.
-
Та я те
бе й не про
си
ти
му. Са
ма
зап
ря
жу та й поїду.
Отець Ха
ритін знав, що не пе
-
ре
го
во
рить своєї жінки, за
мовк і
тільки важ
ко зітхнув.
Тільки що отець Ха
ритін виб
-
рав
ся з ха
ти хо
ва
ти якусь ба
бу,
Они
ся звеліла па
руб
кові зап
ряг
-
ти коні, сіла й поїха
ла. Як далі
во
на їха
ла, тим більше роз
го
рю
-
ва
лась в неї злість. Як уг
ляділа
во
на Ва
ла
бу
ши
ну осе
лю, то вже
бу
ла лад
на роз
дер
ти Оле
сю над
-
воє.
Онися в'їха
ла в двір і впійма
ла
Оле
сю на ган
ку. Олесі зда
лось,
що їде який
сь пан, і во
на до
жи
-
да
лась йо
го на ган
ку.
"3дається, їде наш но
вий ста
но
-
вий, - ду
ма
ла Оле
ся, - тон
кий, су
-
хий і в чор
но
му ма
ленько
му кар
-
тузі".
Олеся сто
яла на ган
ку й жда
ла.
Своєю рівною, су
хою пос
тат
тю й
чор
ною хуст
кою на го
лові Они
ся
зда
ле
ки й справді ски
ну
лась на
но
во
го бо
гус
лавсько
го ста
но
во
-
го.
Онися під'їха
ла під га
нок. Оле
-
ся тро
хи не крик
ну
ла, але втіка
-
ти бу
ло ніяко
во.
-
Добридень вам, гос
по
же бла
-
го
чин
но! А я оце до вас в гості в
самі жни
ва, - ска
за
ла Они
ся, зла
-
зя
чи з на
то
чан
ки.
-
Доброго здо
ров'я! Ду
же ра
да
вам, - про
мо
ви
ла Оле
ся.
Онися вий
шла на га
нок і тро
хи
не черк
ну
лась го
ло
вою об сте
-
лю. Во
на бу
ла в ко
рич
невій тем
-
ній сукні, в чорній хустці на го
-
лові; фал
ди сукні об
лип
ли кру
-
гом її ви
со
кої рівної пос
таті, а
чо
р
на хуст
ка висіла на її су
хор
-
ля
вих пле
чах, не
на
че на кілку.
Ли
це в Онисі стемніло, зчорніло
й зсох
лось од ро
бо
ти, од не
дос
-
па
них но
чей, од гос
по
дарсько
го
кло
по
ту. Оле
ся так са
мо вже зчо
-
рніла на ви
ду й за
сох
ла, хоч з ін
-
шої при
чи
ни.
-
Прошу покірно до світлиці, -
про
си
ла Оле
ся Они
сю.
Обидві во
ни увійшли в гос
тин
-
ну й посіда
ли. Во
ни зас
та
ли там
Ба
ла
бу
ху. Оле
ся ди
ви
лась на сте
-
лю й все ку
ри
ла.
-
В вас, гос
по
же бла
го
чин
но, на
-
й
ня
ла
ся моя най
мич
ка Ма
ру
ся.
-
Найнялася, тільки я не знаю,
чи во
на ва
ша най
мич
ка, чи, мо
-
же, чия інша, - зне
хо
тя обізва
ла
-
сь Оле
ся.
-
Маруся не ви
бу
ла в ме
не ро
ку.
Я оце приїха
ла за нею, - ска
за
ла
Они
ся, лед
ве здер
жу
ючи сер
ди
-
тий го
лос.
Олеся приміти
ла той дри
жа
чий
го
лос і по
чу
ва
ла, що й в неї щось
зад
ри
жа
ло в душі. Во
на зна
ла,
як Они
ся су
дить її по лю
дях.
-
Не мо
же бу
ти, щоб ви не зна
-
ли, в ко
го слу
жи
ла Ма
ру
ся, а
при
й
ма
ти чу
жих най
ми
чок зов
-
сім не го
диться, - ска
за
ла Они
ся
го
лос
но й сер
ди
то.
-
Як то не го
диться? - спи
та
ла
Оле
ся, спах
нув
ши.
-
Тим і не го
диться, що не го
ди
-
ться. Ма
ру
ся моя най
мич
ка, й я її
візьму з со
бою. Те
пер жни
ва, га
-
ря
чий, ро
бо
чий час, - най
ми
чок
тре
ба й до по
ля, й до гос
по
ди;
тре
ба ха
па
ти хліб на полі, й льон
та ко
но
пельки бра
ти; тре
ба ко
-
мусь зва
ри
ти й спек
ти до
ма, й
ко
ро
ви по
доїти, й вівці по
доїти,
й свині заг
на
ти, й ко
ло тер
ниці,
ко
ло би
тельні ста
ти, й до че
ре
ди
одігна
ти. В ме
не ве
ли
ке гос
по
-
дарст
во, в ме
не ве
ли
кий скрут; я
не вмію до півдня спа
ти, а з пів
-
дня по ха
тах по
ход
жа
ти та лю
-
ль
ку смок
та
ти, - дзи
горіла Они
-
ся над пра
вим ву
хом у Ба
ла
бу
хи.
Олеся до
га
да
лась, що Они
ся
шпу
р
ля
ла груд
кою прос
то-та
ки
в їх го
род, схо
пи
лась з стільця й
по
ча
ла хо
ди
ти по світлиці. Ба
ла
-
бу
ха по
чу
тив, що од Они
си
но
го
ле
пе
тан
ня в йо
го за
боліло в пра
-
во
му вусі, встав і сів по дру
гий
бік Онисі, підста
вив
ши ліве ву
-
хо: на, мов, дзе
ленькай ще на
цей бік!
Онися знов зад
зе
ленька
ла.
-
В ме
не сім'я, мені не мож
на
обійтись без най
ми
чок; в ме
не
рос
туть доч
ки, а на до
чок ба
га
то
тре
ба. Моя На
де
зя вчи
лась в
пансіоні, а от і Па
ла
зю од
вез
ла.
Мо
же, й прав
да, як ка
жуть лю
ди:
дасть бог діти, дасть бог і на
діти, - але ро
би, не
бо
же, то й бог
по
мо
же! Як са
ма не док
ла
деш до
всього рук, то нічо
го й не бу
де.
От і сьогодні са
ма й ко
ро
ви до
-
їла, са
ма пек
ла й ва
ри
ла. В ко
го
в дворі не
ма й по
ро
ся
ти, а в хаті
й кішки, - той цього не втя
мить,
бо такі лю
ди нес
тат
ко
виті вже
зро
ду…
Олеся ста
ла се
ред ха
ти й витрі
-
щи
ла на Они
сю очі. Во
на по
чу
ва
-
ла, що Они
ся знов сип
ну
ла наз
-
до
гад на нес
тат
ко
ви
тих гос
по
-
дарів. Ба
ла
бу
ха знов пе
ресів на
дру
гий бік Онисі й підста
вив
пра
ве ву
хо.
-
Чи ви оце приїха
ли в гості, чи
приїха
ли ла
ятись? - не втерпів
-
ши, спи
та
ла Оле
ся.
-
Я не ла
ятись приїха
ла, а при
ї
-
х
а
ла по свою най
мич
ку, - од
мо
-
ви
ла Они
ся.
-
А ко
ли приїха
ли по най
мич
ку,
то беріть її собі, - во
на мені не
ду
же потрібна, - ска
за
ла Оле
ся.
-
Мені здається, най
луч
че б
спи
та
ти в са
мої Ма
русі: ко
ли во
-
на схо
че, то не
хай їде з ва
ми, - з
бо
гом, Па
ра
сю, ко
ли лю
ди трап
-
ля
ються! - обізвав
ся Ба
ла
бу
ха. -
От я пок
ли
чу Ма
ру
сю!
Балабуха встав і пішов в пе
кар
-
ню. Они
ся не втерпіла й побігла
слідком за ним. Їй хотілось взя
-
ти Ма
ру
сю на обе
ре
мок і ви
нес
-
ти на віз. Увійшли в пе
кар
ню.
Ма
ру
ся сто
яла ко
ло печі й спус
-
ти
ла очі.
-
Отак, дівко! Доб
ре, їй-бо
гу, до
-
б
ре. Це га
разд! Не до
бу
ла ро
ку й
по
ки
ну
ла. Чи це те
бе твоя ма
ти
так вчи
ла, чи це ти своїм мізком
розмірку
ва
ла? - ре
пе
ту
ва
ла Они
-
ся. - Вдя
гай
ся та їдь зо мною в
Вільша
ни
цю.
-
Ба не поїду, - ска
за
ла Ма
ру
ся й
по
ча
ла ко
лу
па
ти піч, не
на
че її
прий
шли сва
та
ти ста
рос
ти.
-
Чом же ти не поїдеш? Чи тобі
бу
ла яка не
до
го
да в ме
не, чи я
тобі їсти не да
ва
ла, чи що? Со
-
ром тобі, дівко, так ро
би
ти, - го
-
во
ри
ла Они
ся.
-
Коли в вас важ
ко слу
жи
ти, -
ти
хо обізва
лась Ма
ру
ся.
-
А ти б хотіла гроші бра
ти, ру
-
ки згор
ну
ти та по
си
деньки сп
-
ра
в
ля
ти! Вдя
гай
ся, не гай ме
не
й се
бе, - нічо
го тобі не по
мо
же, -
кри
ча
ла Они
ся.
Маруся сто
яла ко
ло печі, як тур
- дівка здо
ро
ва, ог
ряд
на, тілис
та
й свіжа на ви
ду; її здо
ров'я тіль
-
ки драж
ни
ло Они
син апе
тит.
-
Не поїду й слу
жи
ти в вас не
хо
чу, бо в вас ля
гаєш, як перші
півні заспіва
ють, - ска
за
ла Ма
ру
-
ся,- а встаєш, як і другі півні ще
не співа
ють.
-
Куди ж пак! Ма
буть, че
рез те й
стільки са
ла прид
ба
ла на моєму
хлібі, що в двері не по
тов
пиш
ся.
Де твоя сви
та? Вдя
гай
ся та сідай
на віз, - ска
за
ла Они
ся й ки
ну
ла
-
сь до жерд
ки шу
ка
ти Ма
ру
си
ної
сви
ти.
-
І сви
ту на
да
рем
но шу
каєте, бо
я до вас не поїду, - ска
за
ла Ма
ру
-
ся.
-
Як не поїдеш, то я те
бе по
тяг
-
ну в стан, - крик
ну
ла Они
ся.
-
Хоч ме
не й в тюр
му за
киньте,
а я з ва
ми не поїду, - ска
за
ла Ма
-
ру
ся.
-
Як ти смієш ме
не ки
да
ти? Як
ти на
ва
жи
лась тіка
ти? Со
ро
ми
-
лась би, дівко, та
ке навіть го
во
-
ри
ти: ти та
ка мо
ло
да, а вже вив
-
чи
лась швеньдя
ти по світу. Вчи
-
сь, дівко, зза
мо
ло
ду бур
ла
ку
ва
-
ти, то вив
чиш
ся на старість ще й
з гу
са
ра
ми вті
ка
ти…
Онися обер
ну
лась і при
ку
си
ла
язи
ка: в од
чи
не
них две
рях сто
яв
Ба
ла
бу
ха, а за ним в сінях сто
яла
Оле
ся й насмішку
ва
то ди
ви
лась
на всю ту спра
ву та справ
до
ву
-
ван
ня.
Темне Оле
си
не ли
це спах
ну
ло;
в неї по
чер
воніли ву
ха й лоб. Ба
-
ла
бу
ха при
чи
нив двері в пе
кар
-
ню, щоб до Оле
си
но
го ву
ха ча
-
сом не до
летіли ще гірші й щи
рі
-
ші речі.
Довго кри
ча
ла Они
ся, дов
го сп
-
ра
в
до
ву
ва
лась та спе
ре
ча
лась
Ма
ру
ся. В пе
карні кле
котіло, не
-
на
че окріп в золійни
ку.
-
Коли са
ма не підеш, то те
бе
при
ве
де до ме
не поліція. За
раз
по
їду до ста
но
во
го! - крик
ну
ла
Они
ся.
Двері з пе
карні не
на
че бу
рею
од
чи
ни
ло: Они
ся вибігла, - не
на
-
че метіль дмух
ну
ла.
-
Прощавайте, отець бла
го
чин
-
ний! Спа
сибі вам за ва
шу пос
лу
-
гу. Я од вас цього не сподіва
лась.
Це, ма
буть, ви од
би
ли в ме
не
най
мич
ку за ко
лишнісь гар
бу
зи.
Добрі гос
по
дарі так не роб
лять, -
так ро
бить тільки той, в ко
го ха
-
та ли
ком вкри
та, в ко
го кішки
не
ма в гос
по
дарстві та хто вітає
гос
тей та
ким хлібом, що після
йо
го зу
би три дні бо
лять…
Балабуха й Оле
ся тільки ди
ви
-
лись на Они
сю.
Онися кив
ну
ла до їх го
ло
вою,
ско
чи
ла на віз, чо
гось ста
ла на
возі, тро
хи пос
то
яла, ма
ло не до
-
с
та
ючи го
ло
вою до стріхи, й ви
-
їха
ла з дво
ру. В ста
но
во
го во
на
впійма
ла об
лиз
ня, - він насміяв
-
ся з неї, й во
на з тим вер
ну
лась
до
до
му.
Отець Ха
ритін вер
нув
ся з по
хо
-
ро
ну й ніяк не міг до
га
даться,
ку
ди поїха
ла Они
ся. Але не
за
ба
-
ром за
гур
котів віз над
ворі. Они
-
ся увійшла в ха
ту. В неї очі бли
-
ща
ли, ли
це аж пашіло.
-
Чи не по
ла
ма
лось ча
сом щось
ко
ло во
за? - несміли
во спи
тав
отець Ха
ритін.
Онисія Сте
панівна мов
ча
ла й
тільки соп
ла. От
ця Ха
ри
то
на
взя
ла цікавість.
-
Де це ви, Онисіє Сте
панівно,
бу
ли? Чи на по
ле їзди
ли, чи, мо
-
же, до та
ту
ня в Чай
ки?
-
Ат, од
че
пись! Їзди
ла до то
го
пу
за
ня, до бла
го
чин
но
го, - ла
я
-
ти
сь за най
мич
ку, - од
ру
ба
ла
Они
ся.
-
Ой бо
же мій! До бла
го
чин
но
го
ла
ятись! - крик
нув отець Ха
ри
-
тін.
-
Атож! Ти ду
маєш, я йо
му в зу
-
би по
див
люсь? Не
хай бла
го
чин
-
на не од
би
ває в ме
не най
ми
чок,
- од
ру
ба
ла з злістю Они
ся.
-
Ой, бо
дай же вас бог лю
бив!
Що ж це ви на
ро
би
ли!…
-
А те, що тре
ба бу
ло! Яке тобі
діло до моїх най
ми
чок? Не ти їх
най
мав, не тобі за їх і кло
по
та
-
тись. Ось у ме
не го
ло
ва хо
до
ром
хо
дить без най
мич
ки. Я та
ки
про
чи
та
ла доб
ру мо
лит
ву й бла
-
го
чин
но
му, й бла
го
чинній.
-
Ой гос
по
ди! Яку ж ви там мо
-
лит
ву їм чи
та
ли? - го
во
рив оте
-
ць Ха
ритін з стра
хом.
-
Яку вміла, та
ку й про
чи
та
ла, -
ви
ла
яла на всі бо
ки та й поїха
ла,
- ска
за
ла Они
ся.
-
Ой, чо
го ж це ви на
ро
би
ли! Ко
-
ли б з то
го не вий
шло яко
го ли
-
ха. Бу
ли по
ми
ри
лись з бла
го
чи
-
н
ним, а це ко
ли б знов не по
ла
-
ятись. Доб
ре вам, Онисіє Сте
па
-
ні
вно, в запічку сидіти та пиріж
-
ки їсти, а мені оце знов бу
де бі
-
да. Ба
чи
те ті кни
ги… Ой бо
дай
же вас кур
ка вбрик
ну
ла!..
Не встиг він ска
за
ти тих слів,
як рип
ну
ли двері й в ха
ту ввій
-
шов пос
ла
нець од бла
го
чин
но
го
й по
дав ба
тюшці лист. Отець Ха
-
ритін про
чи
тав і зблід на ви
ду.
-
А що там пи
ше Оле
ся? - спи
та
-
ла Они
ся. - Ма
буть, розгніва
ла
ся
на ме
не?
"Ваша Онисія Сте
панівна за
свою най
мич
ку Ма
ру
сю на
го
во
-
ри
ла нам та
ко
го, що со
ром і в
листі пи
са
ти, - пи
сав Ба
ла
бу
ха, -
во
на кри
ча
ла й ла
ялась, як буб
-
лей
ни
ця на ба
зарі; ка
за
ла, що в
нас у хаті й кішки не
ма, що після
на
шо
го хліба в гос
тей три дні
зу
би бо
лять, ос
ла
ви
ла мою жін
-
ку пе
ред слу
га
ми, ще й їзди
ла до
ста
но
во
го нас по
зи
ва
ти. Про
шу
вас, пе
ре
дай
те своїй жінці, щоб
во
на більше ніко
ли не приїжд
-
жа
ла до на
шої гос
по
ди…"
-
Ой гос
по
ди, спа
си нас і зас
ту
-
пи! Що це ви, Онисіє Сте
панівно,
на
ро
би
ли? Чи вам тре
ба бу
ло їз
-
ди
ти до бла
го
чин
но
го? А бо
дай
же вам жа
ба на но
гу нас
ту
пи
ла, -
кляв отець Ха
ритін свою жінку,
хо
дя
чи по кімнаті.
-
Бублейниця! Я буб
лей
ни
ця!
Йо
го жінка буб
лей
ни
ця, а не я,
бо тіка
ла з гу
са
ра
ми. Я за це
поїду та ко
чер
гою їм вікна по
ви
-
би
ваю. Так і на
пи
ши бла
го
чиній
од ме
не! - крик
ну
ла Они
ся.
-
Пишіть уже самі, - бу
де з ме
не
й цього. Та те
пер же ме
не бла
го
-
чин
ний з'їсть без солі, вто
пить в
ложці во
ди! Ой чо
го ж ви оце на
-
т
во
ри
ли! Сиділи б у запічку та
їли пиріжки.
-
Я тобі як дам пиріжків, то й не
пот
ра
пиш ку
дою втіка
ти з своїм
бла
го
чин
ним. Пош
леш ти
та
рем
два во
зи горшків: су
неш бла
го
-
чин
но
му в зу
би горш
ка, а бла
го
-
чинній макітру, то запх
неш пе
-
ль
к
у й бла
го
чин
но
му, й бла
го
чи
-
нній!
-
Ой, бо
дай же вас миші пе
ре
ля
-
ка
ли. Те
пер хоч іди до церк
ви та
прав мо
ле
бень Іва
нові Воїнові. А
ви, Онисіє Сте
панівно, їдьте до
бла
го
чин
но
го та пе
реп
росіть, бо
вже мені не жи
ти на світі, - вже й
горш
ки не по
мо
жуть. Те
пер сип
та й сип кар
бо
ван
чи
ки.
-
А бо
дай він не діждав, щоб я
йо
го пе
реп
ро
шу
ва
ла! Не
хай Оле
-
ся приїде та ме
не ще пе
реп
ро
си
-
ть, - ска
за
ла Онисія Сте
пані
в
на.
Тиждень хо
див отець Ха
ритін
як сам не свій, тиж
день раділа
Они
ся, що та
ки зігна
ла злість на
Олесі. Ко
ли це прой
шла чут
ка,
що мит
ро
по
лит пе
ре
во
дить ста
-
рих, прос
тих свя
ще
ників з ве
ли
-
ких па
рафій на малі, а ве
ликі од
-
дає "вче
ним", цеб
то мо
ло
дим се
-
міна
рис
там. Од
но
го сусіда, ста
-
ро
го свя
ще
ни
ка, вже пе
ре
ве
ли з
ве
ли
ко
го се
ла в ма
ле. Отець Ха
-
ритін зовсім за
жу
ривсь.
-
Треба їха
ти до бла
го
чин
но
го
на поклін, - ска
зав отець Ха
ритін
Онисі, - він на
пи
ше в кліро
вих
відо
мос
тях, що я "по
га
но
го по
ве
-
денія"; на
пи
ше, що і ви, Онисіє
Сте
панівно, "по
га
но
го по
ве
де
-
нія", - тоді бу
де нам біда.
-
А яке йо
му діло до мо
го "по
ве
-
де
нія", - ска
за
ла Онисія Сте
па
ні
-
в
на, - от не
хай на
пи
ше, яко
го
"по
ве
денія" йо
го Оле
ся! Оце бу
-
де га
разд.
-
Коли він за свою жінку не на
-
пи
ше, а за вас на
пи
ше. От при
ї
-
дуть, возьмуть вас та й по
са
дять
в Ле
бе
динський мо
нас
тир на мі
-
сяців два або три, - бу
де
те чер
-
ни
цям гру
би то
пи
ти та во
ду но
-
си
ти.
-
Ет, дур
ний! Не зна
ти що вер
зе!
Де це чу
ва
но, щоб по
падь са
ди
-
ли в мо
нас
тир. Як ме
не по
са
дять
в мо
нас
тир, то я по
сад
жу Оле
сю
в тюр
му! Я са
ма її заш
лю на Си
-
бір, - ска
за
ла Они
ся, - бо ти, мов
та пло
хенька кур
ка, - тобі хоч і
на хвіст нас
ту
пи, то й не гавк
-
неш.
Минув тиж
день. Прой
шла чут
-
ка, що вмер бо
гус
лавський про
-
то
поп, а че
рез два тижні Ба
ла
бу
-
ха став про
то
по
пом. Як по
чув за
це отець Ха
ритін, то й охо
лов, - в
йо
го не
на
че грім уда
рив.
-
От те
пе
реч
ки ми про
па
ли! -
крик
нув отець Ха
ритін. - Ой, моя
ли
ха го
ди
на та не
щас
ли
ва! Тре
-
ба їха
ти пе
реп
ро
си
ти Ба
ла
бу
ху,
по
ки са
мо ли
хо не прий
шло в ха
-
ту. Зга
дає він те
пер і ваші гар
бу
-
зи, й вільша
ницькі гро
мадські
ви
бо
ри; зга
дає він усе.
Отець Ха
ритін за
га
дав зап
ряг
-
ти коні й поїхав в Бо
гус
лав. Ба
-
ла
бу
ха са
ме тоді сидів в кабінеті,
й зга
ду
ючи за візит Онисії Сте
-
панівни, скла
дав в своєму що
де
-
н
но
му діяріушеві вірші "О пре
-
лю
той жені". Отець Ха
ритін уві
-
й
шов у гос
тин
ну й по
чав сти
ха
ка
ш
ля
ти; Ба
ла
бу
ха вий
шов до
йо
го.
Отець Ха
ритін поз
до
ров
кав
ся з
ним і поз
до
ров
ляв з про
то
по
п
-
ст
вом. Ба
ла
бу
ха гор
до обійшов
-
ся з ним, але все-та
ки поп
ро
сив
сісти.
-
Отець про
тоєрей, ви
ба
чай
те,
будьте лас
каві… Тут моя Онисія
Сте
панівна приїзди
ла до вас за
най
мич
кою…
-
Може, й ви приїха
ли за най
ми
-
ч
кою? - пе
ре
бив йо
го Ба
ла
бу
ха.
-
Борони бо
же! Я приїхав про
-
си
ти заз
да
легідь ви
ба
чен
ня за
свою Онисію Сте
панівну. Ме
не
тоді до
ма не бу
ло, а во
на взя
ла
та й поїха
ла. Їй же бо
гу, я її не
пус
кав! А вже де жінка вміша
є
-
ть
ся, то й про
па
ще діло. Їй-бо
гу,
я ні в чо
му не ви
нен…
-
Ваша жінка приїха
ла сю
ди й
на
го
во
ри
ла нам сім мішків гре
-
ча
ної вов
ни та чо
ти
ри ко
пи гре
-
ч
ки. Ви ду
же роз
пус
ти
ли свою
жінку; та й самі ви з му
жи
ка
ми
по
во
ди
тесь за панібра
та; му
жи
-
ки до вас хо
дять в гості, п'ють у
ва
шо
му домі… В мет
ри
ках в вас
не
ма ніяко
го ла
ду. Ви чо
ловік
прос
тий, - глядіть ли
шень, щоб
вам хоч вдер
жа
тись на па
рафії.
От, мо
же, приїде до вас сто
ло
на
-
чальник з прав
ленія на ревізію.
-
Їй-богу, отець бла
го
чин
ний,
то не я…
-
От мої па
рафіяни хо
дять до
вас хрес
ти
ти, а ви й хрес
ти
те.
-
Їй-богу, більше не бу
ду, і в ха
-
ту, й в осе
лю кумів не пу
щу.
-
От я приїду по
ди
ви
тись на ва
-
шу церк
ву. Та глядіть, щоб пе
ред
но
вим ро
ком ваші книж
ки, ваші
мет
ри
ки бу
ли справні, а то з вас
ду
хов
не правлєніє ще й зде
ре
штраф, - ска
зав Ба
ла
бу
ха на про
-
щанні.
Отець Ха
ритін приїхав до
до
му,
мов при
би
тий гро
мом.
-
Буде нам біда! Бла
го
чин
ний
нах
ва
ляється, а сто
ло
на
чальник
ду
хов
но
го прав
ленія встрів ме
-
не на місті та ка
зав, що приїде
до нас в гості, - ска
зав отець Ха
-
ритін до Онисі, кот
ра аж те
пер
сха
ме
ну
лась, що на
коїла своїм
язи
ком цілий ківш ли
ха.
-
Знаємо, які то гості: те
пер од
-
чи
няй ко
мо
ру й скри
ню, ріж гу
-
си й кач
ки для сто
ло
на
чальни
-
ка! - ска
за
ла Они
ся. - І поніс ме
не
не
чис
тий до тієї Олесі. Ну, та й
вше
ле
па
лась я оце в біду по самі
ву
ха.
-
Тепер розш
мор
гуй
те кап
шу
ки
та го
туй
те кар
бо
ванці Онисіє
Сте
панівно! Ко
ли б ще ча
сом ді
-
ло не дійшло до кон
сис
торії, бо
тоді до
ве
деться про
да
ти й во
ли
й ко
ни
ки, - ска
зав отець Ха
ритін.
Восени, тільки що зібра
ли все з
по
ля, приїхав в Вільша
ни
цю но
-
вий про
тоєрей ог
ля
да
ти церк
ву.
Він був сер
ди
тий, до всього чіп
-
ляв
ся, примітив по
рох в ол
тарі й
на со
су
дах, примітив старі пор
-
вані ри
зи, навіть ста
ре обстрьо
-
па
не кро
пи
ло, навіть цер
ковні
дер
качі. За все дос
та
лось от
цю
Ха
ри
то
нові, й не
ма
ло кар
бо
ван
-
ців ти
тар, по давньому зви
чаю,
за ог
ляд церк
ви ви
си
пав в про
-
то
попську ки
ше
ню. Они
ся вже й
не ви
хо
ди
ла до про
то
по
па. Вітав
йо
го о. Ха
ритін. Тільки що про
-
то
поп виїхав з дво
ру, у двір уїхав
сто
ло
на
чальник повіто
во
го ду
-
хо
в
но
го правлєнія Крис
кент Ха
-
р
лампійо
вич Млин
ковський. Дві
на
то
чан
ки стрілись в са
мих во
-
ро
тях. Млин
ковсько
го коні тро
-
хи не набігли на про
то
попсько
го
во
за. Ба
ла
бу
шин по
го
нич звер
-
нув у ко
люч
ки, на горб і тро
хи
не пе
ре
ки
нув Ба
ла
бу
хи прос
то в
віз Млин
ковсько
го. З Млин
ков
-
сь
ким сиділи чо
ти
ри пан
ни, йо
-
го доч
ки, й підня
ли гвалт.
Отець Ха
ритін сто
яв без шап
ки
на ган
ку і, вглядівши пов
ну на
-
то
чан
ку неп
ро
ха
них гос
тей, пе
-
ре
ля
кав
ся навіки. Він знав, що
сто
ло
на
чальник що
ро
ку об'їжд
-
жав повіт - прос
то-та
ки не
на
че
льну
ва
ти по ба
тюш
ках, як старі
ма
туш
ки об'їжджа
ли з льну
ван
-
ням ха
ти па
рафіян. За на
то
чан
-
кою Млин
ковсько
го в'їжджав у
двір прос
тий здо
ро
вий віз, на
-
ван
та
же
ний мішка
ми з вер
хом.
"Приїхав ста
рий крю
чок за ха
-
ба
ря
ми! Так во
но і є! Ну, цей ме
-
не до
щен
ту й об'їсть, і обіп'є, ще
й об
де
ре", - по
ду
мав отець Ха
-
ритін, кла
ня
ючись з ган
ку Мли
-
н
ковсько
му.
-
Добридень, от
че Ха
ри
то
не! -
гу
к
нув з во
за ве
се
лий Млин
ко
в
-
ський та
ким здо
ро
вим та хрип
-
ким ба
сом, як з по
рожньої боч
-
ки, не
на
че в йо
го в горлі стру
ни
пор
ва
лись.
-
Доброго здо
ров'я, Крис
кент
Ха
р
лампійо
вич! Про
си
мо до гос
-
по
ди, - обізвав
ся при
би
тим го
-
ло
сом отець Ха
ритін.
Млинковський ско
чив з во
за,
ски
нув з се
бе су
кон
ну си
ню ши
-
не
лю, стру
сив її, обт
ру
сив чорні
густі бурці й по
чав міцно та щі
-
ль
но цілу
ва
тись з гос
по
да
рем.
3а ним на всі бо
ки плиг
ну
ли з
во
за пан
ни, не
на
че ко
зи або ку
-
ри з сіда
ла, й по
ча
ли обт
ру
шу
ва
-
тись.
-
Випряжи, хлоп
че, коні та дай
їм сіна, за
сип об
ро
ку та напій, а
потім ру
шай на ніч до
до
му. А ти,
ста
рос
то, поз
нось мішки в оту
ко
мо
ру й їдь собі до
до
му. Отець
Ха
ритін! Од
чиніть ста
рості ко
-
мо
ру - не
хай поз
но
сить мішки, а
ви вже, будьте лас
каві, од
ве
зе
те
мішки в Бо
гус
лав до моєї гос
по
-
ди своїми во
ла
ми.
-
Добре, доб
ре! - обізвав
ся оте
-
ць Ха
ритін і побіг у ха
ту за клю
-
ча
ми од ко
мо
ри.
Млинковський по
ряд
ку
вав в
чужій гос
поді, ніби в се
бе вдо
ма.
Він приїхав не своїми кіньми, а
чу
жи
ми, попівськи
ми. Млин
ков
-
ський мав жа
лу
ван
ня на рік
всьо
го сто кар
бо
ванців, а в хаті в
йо
го бу
ло сім до
чок та два си
ни.
Щоб не по
мо
ри
ти го
ло
дом сім'ї,
Млин
ковський пус
кавсь на хит
-
рощі; виїжджав най
ня
ти
ми кінь
-
ми з до
му до пер
шо
го се
ла, про
-
сив у ба
тюш
ки уся
кої харчі, по
-
тім ба
тюш
ка од
во
зив йо
го й
харч далі, до сусіднього ба
тюш
-
ки, а той пе
ре
да
вав йо
го й харч
ще далі. Як во
зи бу
ли вже повні
мішків, ба
тюш
ки по черзі по
-
винні бу
ли прис
тав
ля
ти ту ху
ру
прос
то до йо
го до
му в Бо
гус
лав.
Те
пер у Млин
ковсько
го вже по
-
ви
рос
та
ли доч
ки. До
ма бу
ла ве
-
ли
ка з'їжа, й він за
ду
мав по
роз
-
во
зи
ти їх на зи
му по ба
тюш
ках,
ніби
то з тієї при
чи
ни, щоб їм бу
-
ло ве
селіше, щоб не ну
ди
лись
до
ма, - а най
більше по ста
рих, у
кот
рих бу
ли до
рослі доч
ки, а
кни
ги бу
ли не ду
же справні.
Мли
н
ковський знав, що Они
ся
розд
ра
ту
ва
ла про
то
поп
шу, й за
-
ду
мав на
ки
ну
ти їй на за
куцію у
ха
ту дві доч
ки, а як знай
деться
місце, то й три або й усі чо
ти
ри.
Поки пан
ни обт
ру
шу
ва
лись,
оте
ць Ха
ритін одімкнув ко
мо
ру
й ви
дав па
руб
кові вівса, а ти
тар
поз
но
сив в ко
мо
ру мішки з бо
-
рош
ном, з кру
па
ми, з про
сом та
ква
со
лею. Млин
ковський ус
ко
-
чив в ко
мо
ру й полічив мішки.
-
Тепер хоч і до гос
по
ди, та'й по
чарці, - ска
зав Млин
ковський.
Отець Ха
ритін поп
ро
сив гос
тей
в світли
цю. Млин
ковський ски
-
нув кар
ту
за й, всту
пив
ши в світ
-
ли
цю, вдру
ге поз
до
ров
кав
ся й
поцілу
вав
ся з от
цем Ха
ри
то
ном.
Ши
ро
ка ли
си
на на йо
го го
лові
за
лисніла, як пов
ний місяць.
Кру
гом ли
си
ни на по
ти
ли
цю
спус
ка
лись густі сиві пас
ма во
-
лос
ся. В гус
тих чор
них бур
цях
тільки по
де
ку
ди бли
ща
ла си
ви
-
на срібни
ми нит
ка
ми. Тем
не ли
-
це, тем
не об
го
ле
не підборіддя й
гор
лян
ка - все лисніло, не
на
че
на
ма
за
не оли
вою. Товс
тий кир
-
па
тий ніс чер
вонів, не
на
че чер
-
во
на бульба, вмо
че
на в мас
ло.
Су
хе ли
це, жи
ла
ва шия, сухі ру
-
ки, об
рослі гус
тим во
лос
сям -
все по
ка
зу
ва
ло, що Млин
ковсь
-
кий ба
га
то пе
ре
терпів нуж
ди, й
го
ло
ду, й хо
ло
ду; ви
яв
ля
ло й те,
що він за все жит
тя ви
хи
лив не
од
ну боч
ку горілки.
Чотири доч
ки Млин
ковсько
го,
чор
няві й гарні з ли
ця, посіда
ли
ряд
ком на стільцях. Млин
ковсь
-
кий ще раз поцілу
вав
ся з от
цем
Ха
ри
то
ном, не
на
че ду
же близь
-
кий при
ятель або ро
дич.
-
А де ж ваші доч
ки? Не
хай ли
-
шень ви
хо
дять до моїх паннів.
Та чи не мож
на, па
нот
че, по чар
-
ці. В го
роді в цей час вже п'ють
чай. Чи в вас пак є са
мо
вар, чи
ще й досі не спро
мог
лись на йо
-
го? - за
ки
дав сло
ва
ми ста
рий
крю
чок.
-
Є й са
мо
вар, і по чарці за
раз
бу
де, - белько
тав отець Ха
ритін,
не всти
га
ючи да
ти од
повідь на
всі пи
тан
ня сто
ло
на
чальни
ка.
-
А по
ки по чарці, - звеліть, па
-
нот
че, зап
ряг
ти во
ли та од
вез
ти
за
вид
на мої мішки з паш
нею до
Бо
гус
ла
ва, - ска
зав Млин
ковсь
-
кий.
-
Добре, доб
ре! За
раз! - ска
зав
ста
ренький отець Ха
ритін і не
знав, ку
ди бігти: чи до волів, чи
до своїх до
чок.
Тим ча
сом На
де
зя й Па
ла
зя по
-
в
би
ра
лись і по
ви
хо
ди
ли в світ
-
ли
цю. Во
ни поцілу
ва
лись з пан
-
на
ми, посіда
ли ря
доч
ком з ни
-
ми, поз
гор
та
ли ру
ки й мов
ча
ли,
ско
са пог
ля
да
ючи на го
ро
дянсь
-
ких паннів. За ни
ми не
за
ба
ром
вий
шла Они
ся Сте
панівна й при
-
віта
лась до гос
тей. За Они
сею
ви
й
шла най
мич
ка з гра
фи
ном
го
рілки та чар
кою.
-
Ой от
че Ха
ри
то
не! - за
шипів і
зах
рипів Млин
ковський, зир
нув
-
ши ско
са на гра
фин. - Ко
ли б ви
зна
ли, що док
тор оце пос
лав ме
-
не на се
ла не дур
нич
ки, а на
свіже повітря - лічи
тись, і за
бо
-
ро
нив мені пи
ти горілку…
-
Може, на
ли
воч
ки, вишнівоч
ки
або тернівоч
ки, - про
мо
ви
ла
Они
сія Сте
панівна со
лод
ким го
-
ло
сом, хоч в думці прок
ли
на
ла
ста
ро
го крюч
ка.
-
Не мож
на, панімат
ко, ні виш
-
нівки, ні тернівки. Док
тор ка
зав,
що слив'янка помічна для гру
-
дей, і звелів мені лічи
ти гру
ди
слив'янкою. У вас у сад
ку слив,
як хме
лю; пев
но, є й слив'янка.
Чи не мож
на б пляш
ку-дру
гу
сли
в'янки? - го
во
рив Млин
ков
-
сь
кий, по
ряд
ку
ючи не
на
че в
тра
к
тирі.
"І як він в гас
пи
да знає, що в
ме
не в льоху стоїть ба
ри
ло сли
-
в'янки! Не
на
че вже ту
ди ла
зив",
- ду
ма
ла Они
ся. - Доб
ре! Доб
ре; є
й слив'янка. Біжи, На
де
зю, та на
-
то
чи.
-
Та беріть здо
ро
ву ян
до
лу або
макітру; ко
ли вже лічи
тись, то
лічи
тись, а не пас
ку
ди
тись, - гу
-
к
нув Млин
ковський.
-
А са
мо
вар бу
де швид
ко? Ска
-
жіть, панімат
ко, щоб дівка пос
-
та
ви
ла са
мо
вар! Ми звик
ли в го
-
ро
дах в цей час пи
ти чай.
-
Добре, доб
ре! За
раз і са
мо
вар
бу
де. Біжи, Па
ла
зю, та ска
жи на
-
й
мичці, щоб нас
та
ви
ла са
мо
вар,
- ска
за
ла Они
ся.
-
У вас на се
лах са
мо
вар нас
тав
-
ля
ють тільки для гос
тей, а у нас
в го
роді чай п'ють ра
но й вечір, -
го
во
рив Млин
ковський цивілі
-
за
торським то
ном.
-
Встанемо вранці, про
де
ре
мо
очі, та за
раз за са
мо
вар. Завт
ра
ра
ненько, панімат
ко, по
пош
туй
-
те ме
не й моїх до
чок чай
ком.
-
Добре, нас
та
ви
мо са
мо
вар і
завт
ра вранці, - ска
за
ла Они
ся.
Одіславши віз, на
ван
та
же
ний з
го
рою мішка
ми, отець Ха
ритін
ве
р
нувсь у ха
ту. По
го
нич, по
пас
-
ши коні, ру
шив з дво
ру. Они
ся
вгляділа в вікно, що коні ру
ши
-
ли з дво
ру, й тро
хи не зомліла;
во
на до
га
да
лась, що Млин
ков
сь
-
кий привіз до неї до
чок на про
-
хар
чу
ван
ня, пев
но, на дов
гий
час.
-
А що, па
нот
че, час по чарці,
але тільки по одній, - ска
зав
Мли
н
ковський.
-
А чом не по дві або й по три? -
ска
зав отець Ха
ритін.
-
Лічусь, па
нот
че: більше чар
ки
не мож
на, - гру
ди бо
лять чо
гось.
-
Чим же ви лічи
тесь? - спи
тав
отець Ха
ритін.
-
Слив'янкою ж, па
нот
че, як я
вам ка
зав. Ото доб
ре, що у вас є
слив'янка. Оце їжджу по ба
тюш
-
ках та лічусь, знаю, що в ма
ту
-
шок сто
ять ба
ри
ла з слив'янкою
в льохах, - да
вай, ду
маю, поїду та
по
ви
ди
раю мед з бджіл, - за
-
шипів Млин
ковський.
Панни по
да
ли чай. Млин
ковс
ь
-
кий не втерпів: на
лив і ви
пив
ча
р
ку, затк
нув гра
фин за
тич
кою
й поп
ро
сив ви
нес
ти цю спо
ку
су
з ха
ти. По
да
ли бу
тель слив'янки.
Млин
ковський на
лив здо
ро
вий
ста
кан і ви
хи
лив до дна, потім
на
лив дру
гий ста
кан і пос
та
вив
пе
ред со
бою.
-
Чи це в вас, па
нот
че, тільки
дві ха
ти
ни, як дві клітки? - спи
-
тав Млин
ковський й заг
ля
нув в
кімна
ту.
-
Є ще й тре
тя, - не
дав
но пе
ре
-
го
ро
див здо
рові ста
ринні сіни
стіною й зро
бив кімна
ту для до
-
чок, - ска
зав отець Ха
ритін.
Млинковський пішов ог
ля
да
ти
кімна
ту й ліжка. Він розмірку
-
вав, скільки до
чок на
ки
ну
ти ба
-
тюшці на про
хар
чу
ван
ня. Вий
-
шло, що мож
на на
ки
нуть тільки
дві, бо двом ос
таннім не бу
ло де
спа
ти.
-
Та й доб
ра ж у вас слив'янка!
Та
ка смач
на, що я, ма
буть, не
шви
д
ко оце вир
вусь з ва
шої ха
-
ти, - ска
зав Млин
ковський, хи
-
ля
чи на
лив
ку та приц
ма
ку
ючи.
-
Пийте на здо
ров'ячко та очу
-
нюй
те, - ти
хо обізвав
ся отець
Ха
ритін.
"Коли б бу
ла зна
ла та
ке ли
хо,
бу
ла б на
ки
да
ла по
ли
ню в ба
ри
-
ло, - по
ду
ма
ла Они
ся. - Ви
дуд
-
лить оцей ци
ган усе ба
ри
ло".
-
Коли ви обідаєте? - спи
тав
Млин
ковський в от
ця Ха
ри
то
на.
-
Та вже ж не про
ти ночі, а вран
-
ці, по-сільській, - ска
за
ла Они
ся.
-
По-сільській, як над
ворі сві
-
тає. А в нас в го
роді тоді ще сп
-
лять, а обіда
ють аж опівдні, а
вранці тільки чай п'ють та сні
-
да
ють, - на
тя
кав Млин
ковський
так, що аж пальці бу
ло знать. -
Ми звик
ли спа
ти дов
го, а обіда
-
ти в ваш по
лу
день.
Панни поз
най
оми
лись і за
ве
ли
ве
се
лу роз
мо
ву; бренька
ли на
гітарі, а потім пішли тан
цю
ва
ти,
по
ка
зу
ючи, як вчи
ла їх ма
дам.
Млин
ковський ви
дуд
лив за ве
-
чір сли
ве цілу макітру слив'ян
-
ки.
-
Ну, та й доб
ра ж у вас слив'ян
-
ка, - го
во
рив Млин
ковський, цмо
-
ка
ючи гу
ба
ми.
-
Чи хоч тро
хи вам по
лег
ша
ло,
Крис
кен
те Хар
лампійо
ви
чу? -
спи
тав ба
тюш
ка.
-
Ого, ще й яка по
легкість! Так
не
на
че хто по
ма
зав ме
дом по
гру
дях та по жи
воті. Чи не мож
-
на, панімат
ко, на
то
чи
ти ще ма
-
кітер
ку на ніч? - про
сив сто
ло
на
-
чальник ши
пу
чим го
ло
сом. - В
ме
не вночі спа
дає сма
га на рот
та на гу
би, - тре
ба про
мо
чу
ва
ти.
Після ве
чері Они
ся му
си
ла йти
в льох і на
то
чи
ти дру
гу макітру.
Млин
ковський лічив
ся та
ким
спо
со
бом до півночі, потім день і
дру
гий. Они
ся якось до
га
да
лась
і роз
ве
ла на
лив
ку во
дою. Млин
-
ковський по
куш
ту
вав, сплю
нув і
за
раз поп
ро
сив од
вез
ти йо
го до
сусіднього ба
тюш
ки, в кот
ро
го
бу
ло дві доч
ки. Отець Ха
ритін
до
га
дав
ся, що час да
ва
ти сто
ло
-
на
чальни
кові ха
ба
ра.
-
Оце я звелів наб
ра
ти вам,
Крис
кен
те Хар
лампійо
ви
чу, мі
-
шок житнього бо
рош
на та мі
-
шок пше
нич
но
го. Прийміть, бу
-
дь
те
лас
каві, - ска
зав отець Ха
-
ри
тін.
-
За житнє спа
сибі, а пше
нич
не
візьму: моя жінка не лю
бить жи
-
тнього хліба, - так са
мо од йо
го
сла
бує, як і я. Од
на
че… мо
же,
сви
ні з'їдять! 3веліть ки
ну
ти на
віз мішків зо два або зо три, -
ска
зав Млин
ковський.
-
Добре, пок
ла
де
мо. Та будьте
ла
с
каві, вже не прогнівай
тесь за
мої кни
ги, - ска
зав ти
хо отець
Ха
ритін.
-
Там щось, па
нот
че, ви нап
лу
-
та
ли в книзі "о ро
див
ших
ся"…
гм… Та
ка плу
та
ни
на… Роз
би
рав
-
ся, роз
би
рав
ся та на
си
лу лад
дав. Здається, у вас цього ро
ку
вро
ди
ла кар
топ
ля. Звеліть ки
ну
-
ти на віз мішків зо два або зо
три. Моя жінка страх як лю
бить
пе
че
ну кар
топ
лю, з мас
лом. Зда
-
ється, у вас ба
га
то корів, і мас
ло
по
вин
но бу
ти? - ска
зав Млин
ко
-
в
ський.
-
За те вже тре
ба ма
туш
ки спи
-
та
ти, - це не до ме
не сто
сується,
- со
ром
ли
во ска
зав отець Ха
ри
-
тін. - Са
ло, знаю, що є, бо ка
бан
-
чи
ка за
ко
ло
ли не
дав
но.
Отець Ха
ритін вий
шов на ча
сок
і по
ше
потів з Онисією. Они
ся
сер
ди
то за
бу
боніла.
-
Та й "одчо
ти" ваші поп
лу
тані.
Гос
по
ди, скільки я го
ло
ву по
по
-
ла
мав, по
ки дош
пор
тав
ся, в чім
діло… Чи вро
ди
ло пак в вас про
-
со або греч
ка? Моя жінка роз
ве
-
ла ку
ри, та кач
ки, та інди
ки, та й
сам я од хо
ро
би лічусь кур
ми та
інди
ка
ми. Вкиньте в віз з мішок
про
са або греч
ки, - жеб
рав Мли
-
н
ковський.
-
Просо не вро
ди
ло, а греч
ка
вда
лась доб
ра, - ска
зав отець Ха
-
ритін.
-
От і доб
ре! Вже "не
ма мені ні
сло
веч
ка, - не
хай бу
де греч
ка", -
як співа
ють в пісні. Звеліть же
па
руб
кові зап
ряг
ти во
ли та ви
-
шліть до Шанд
ри, - я ту
ди за
раз
їду, - ска
зав Млин
ковський. - А
дві мої доч
ки не
хай тро
хи по
си
-
дять у вас: і їм бу
де ве
се
ло, й ва
-
шим доч
кам - ве
селіше, от і бу
де
га
разд! Я, бач
те, віз їх у гості до
от
ця Мельхи
се
де
ка, та ду
маю:
не
хай тро
хи по
ве
се
ляться в вас,
Онисіє Сте
панівно.
Онисія Сте
панівна не зна
ла, що
й ка
за
ти: тільки очі витріщи
ла
на Млин
ковсько
го.
-
Прощайте, бу
вай
те здо
рові!
За
ве
зе
те моїх до
чок, ко
ли ва
ша
лас
ка, до от
ця Мельхи
се
де
ка та
кла
няй
тесь йо
му од ме
не ни
зе
-
нь
ко-ни
зенько, - ска
зав Млин
ко
-
в
ський, тричі цілу
ючись з от
цем
Ха
ри
то
ном.
Перемлинкувавши пше
ни
цю,
греч
ку, а най
більше слив'янку. В
от
ця Ха
ри
то
на, Млин
ковський
сів на віз з дво
ма доч
ка
ми й ру
-
шив далі в об'їзд.
-
На той рік, як не пом
ре
мо, як
дасть бог діжда
ти, на
лий
те сли
-
в'янки доб
реньке ба
ри
ло. Скіль
-
ки в вас слив в сад
ку! Та які сли
-
ви! Яка слив'янка! Тільки, пані
-
ма
т
ко, не до
ли
вай
те во
дою, а
чи
с
тою горілкою або спир
том.
Та не беріть спир
ту в Іцька, а в
Бер
ка: Іцьків спирт тільки гу
сям
пи
ти, а не сто
ло
на
чальни
кам, -
гук
нув з во
за Млин
ковський, ви
-
їжджа
ючи з дво
ру на чу
жих ко
-
нях. За ним ру
шив з дво
ру во
ло
-
вий віз, пов
ний мішків.
Дві пан
ни Млин
ковські вгніз
-
ди
лись на ніч на ліжку от
ця Ха
-
ри
то
на й вигріва
лись в пе
ри
нах
тро
хи не до півдня. Они
ся Сте
-
панівна му
си
ла, зціпив
ши зу
би,
спа
ти в пе
карні на печі. Пан
ни
вва
жа
ли на се
бе, як на прав
ди
-
вих сто
ло
на
чальників, і ко
вер
зу
-
ва
ли в чужій гос
поді незгірше
сво
го та
ту
ня. Они
ся Сте
панівна
за
ду
ма
ла не нас
тав
ля
ти їм са
мо
-
ва
ра ра
но й вечір. Пан
ни прос
то,
без це
ре
моній до
по
ми
на
лись і
тро
хи не за
га
ду
ва
ли. Од
на най
-
мич
ка му
си
ла по
ки
ну
ти ро
бо
ту
в пе
карні й сли
ве цілий день по
-
ра
лась та панька
лась ко
ло гос
-
тей. Доч
ки от
ця Ха
ри
то
на все
ба
ви
лись з гістьми й од
би
лись
од ро
бо
ти. Млин
ковські поїли
тро
хи не по
ло
ви
ну ку
рей та ка
-
чок, са
хар і чай вий
шов увесь,
скільки йо
го бу
ло в гос
поді.
Они
ся Сте
панівна од
вез
ла в Бо
-
гус
лав на яр
ма
рок тро
хи не пов
-
ний віз мішків з бо
рош
ном, а на
-
томість при
вез
ла до
до
му од
ну
го
ло
ву са
ха
ру та один фунт чаю.
Го
ло
ва са
ха
ру при ве
ликій з'їжі
не
на
че од сон
ця роз
та
ва
ла.
-
Візьми, па
нот
че, та од
ве
зи
оцих ци
га
нок до їх ро
ди
ча, бо
во
ни нам ву
ха об'їдять, - го
во
ри
-
ла Они
ся Сте
панівна ба
тюшці.
-
Не смію, Онисіє Сте
панівно:
Мли
н
ковський бу
де підби
ва
ти
про
ти ме
не про
то
по
па й вчи
-
нить мені ба
га
то ли
ха, - го
во
рив
отець Ха
ритін.
-
Коли ти не смієш, то я са
ма їх
ви
тур
лю з ха
ти.
-
Турліть, та тільки сте
режі
ть
-
ся, щоб нас не ви
тур
ли
ли з па
-
рафії, - го
во
рив отець Ха
ритін.
Саме в той час бо
жевільний
Прокіп, Ба
ла
бу
шин най
мит, зов
-
сім збо
же
волів і по
чав ти
ня
тись
по се
лах та все по ба
тюш
ках.
При
й
де до од
но
го ба
тюш
ки, по
-
си
дить з тиж
день та йде далі
або блу
кає собі без тя
ми по лісах
та по ха
тах, без шап
ки, нап
нув
-
ши сви
ту на го
ло
ву. Прокіп при
-
б
лу
див
ся в Вільша
ни
цю й прий
-
шов до ба
тюш
ки; увійшов в пе
-
кар
ню й поліз прос
то на піч, як у
се
бе вдо
ма.
-
А чо
го це ти, Про
ко
пе, прий
-
шов до нас? - спи
та
ла Они
ся Сте
-
панівна.
-
Чув, що в вас здо
ро
ва піч, та й
прий
шов, - гу
кав Прокіп з печі.
-
А що ж ти дур
но в нас хліб їс
-
ти
меш, чи що? Оце ли
шенько!
Ще бог приніс од
но
го бо
гус
ла
в
-
сько
го сто
ло
на
чальни
ка, - го
во
-
ри
ла Они
ся Сте
панівна.
-
Я дур
но хліба нігде не їм; я
ста
ну в вас за най
ми
та, - обізвав
-
ся Прокіп.
"От і доб
ре, - по
ду
ма
ла Они
ся. -
Мо
же, од
ро
бить мені за мою Ма
-
ру
сю".
-
Вставай же, та бе
ри ціпа, та
йди за
ро
би обід, - ска
за
ла Они
ся.
-
Ось нагріюся, то й піду, - ска
-
зав Прокіп.
Наймички підня
ли Про
ко
па на
сміх. Позбіга
лись пан
ни ди
ви
ти
-
сь на бо
жевільно
го, як на ди
во.
Прокіп нагрівся, взяв з сто
ла
шма
ток хліба й пішов у клу
ню
до мо
лот
ників. Мо
лот
ни
ки да
ли
йо
му в ру
ки ціпа й нас
ки
да
ли з
зас
то
рон
ка ку
пу снопів. Прокіп
по
чав мо
ло
ти
ти, як ма
ши
на, лу
-
пив ціпом сно
пи, аж со
ло
ма ле
ті
-
ла, - пад
ку
вав ко
ло ро
бо
ти так,
що аж мо
лот
ни
ки зди
ву
ва
лись.
Але зго
дом, ма
буть, тим, що вто
-
мив
ся, він витріщив очі на ла
ти
й став, не
на
че ос
товпів. Мо
лот
-
ни
ки жар
ту
ва
ли, сміялись з йо
-
го, штов
ха
ли під бік, а Прокіп
все сто
яв та ди
вив
ся вго
ру. Че
-
рез го
ди
ну він знов вда
рив ці
-
пом по сно
пах й на
мо
ло
тив бі
ль
-
ше од мо
лот
ників. Они
ся помір
-
ку
ва
ла, що Прокіп ро
бить доб
ре,
пла
ти не візьме, й за
ду
ма
ла хоч
тим од
дя
чи
ти Олесі.
Живе Прокіп у от
ця Ха
ри
то
на
тиж
день, жи
ве й дру
гий і не од
-
ми
кує од ро
бо
ти; ча
сом десь ще
-
з
не на день, на два, та й знов
вер
тається й лізе прос
то на піч.
Але чим далі, тим чудніший ста
-
вав Прокіп. Раз вхо
пив він ко
су й
пішов ко
си
ти в го
роді су
хий бу
-
р'ян та кро
пи
ву. Ко
се він та ко
се,
аж піт з йо
го ллється. Пан
ни по
-
вибіга
ли ди
ви
тись на ту чу
да
сію.
-
Нащо ти, Про
ко
пе, ко
сиш кро
-
пи
ву? - пи
та
ли в йо
го пан
ни.
-
Ото добрі в вас най
ми
ти! Літо
ми
ну
ло, а во
ни всього сіна й досі
не ви
ко
си
ли, - гу
кав Прокіп та
ма
хав ко
сою. - На
ко
шу оце сіна, -
то
вар поїсть.
Другий раз Прокіп пішов на
ста
вок, поз
го
нив усі людські гу
-
си й наг
нав до ба
тюш
ки повнісі
-
нький двір гу
сей, за
лу
чив
ши по
до
розі з де
ся
ток сви
ней.
-
Ото добрі тут най
мич
ки! Й до
-
сі гу
сей не по
за
га
ня
ли в хлів, -
кри
чав Прокіп на най
ми
чок.
Саме тоді приїха
ли до от
ця Ха
-
ри
то
на гості, та все пан
ни, по
-
чув
ши, що в от
ця Ха
ри
то
на гос
-
тю
ють доч
ки Млин
ковсько
го.
Па
н
ни за
но
чу
ва
ли й по
розвішу
-
ва
ли на ніч на кілоч
ках та на
цвя
хах по стінах білі спідниці та
кри
ноліни, що тоді по
ча
ли вхо
-
ди
ти в мо
ду. З кімна
ти, де висіли
спідниці та кри
ноліни, бу
ли зро
-
б
лені не
ве
личкі дверці в пе
кар
-
ню. Прокіп наг
лядів ті кри
но
лі
-
ни, встав уночі, познімав їх з кі
-
лочків і вки
нув у жлук
то, що
сто
яло у дворі під ти
ном. В пе
-
карні на грубі су
ши
лось в но
чов
-
ках питльова
не бо
рош
но; Они
ся
Сте
панівна ду
ма
ла то
го дня пек
-
ти па
ля
ниці для гос
тей. Прокіп
взяв но
чов
ки, ви
си
пав у жлук
то
бо
рош
но замість по
пе
лу, на
ки
-
дав звер
ху каміння та да
вай но
-
си
ти во
ду відром та ли
ти в жлу
-
к
то; йо
му зда
лось, що він ллє ок
-
ро
пи. Од
зо
лив
ши кри
ноліни,
Про
кіп увійшов у пе
кар
ню й ліг
спо
чи
ва
ти.
Панни вста
ли вранці й зди
ву
-
ва
лись, що на стінах не бу
ло їх
кри
нолінів та спідниць.
-
Мамо, чи це ви поздійма
ли з
кілочків наші спідниці? - пи
та
ла
в Онисі На
де
зя.
-
Поздіймав і по
зо
лив ваші кри
-
ноліни дур
ний Прокіп, - он пі
ді
-
ть у двір та заг
ляньте в жлук
то,
- ска
за
ла Они
ся Сте
панівна.
Панни по
вибіга
ли у двір. З жлу
-
к
та стриміли дро
ти кри
нолінів,
як паліччя, а од жлук
та до по
ло
-
ви
ни дво
ра прос
тяг
ла
ся біла
річка. Пан
ни підня
ли гвалт і ки
-
ну
лись ря
ту
ва
ти свої спідниці та
кри
ноліни; пос
ки
да
ли каміння й
по
ви
тя
га
ли їх з жлук
та. Кри
но
-
ліни бу
ли по
ла
мані, пог
нуті й
по
ма
зані білою ква
шею.
-
Та це ж він при
си
пав їх звер
ху
бо
рош
ном, - ска
за
ла Они
ся Сте
-
панівна. - Ой ли
шенько моє! Чи
не ви
си
пав він ча
сом питльова
-
но
го бо
рош
на з но
чов?
Питльованого бо
рош
на в но
чо
-
в
ках не зос
та
лось і сліду, а по
-
рожні но
чов
ки сто
яли на грубі.
-
А бо
дай те
бе зо
ли
ла ли
ха го
-
ди
на та не
щас
ли
ва! - крик
ну
ла
Они
ся, вда
рив
шись об по
ли ру
-
ка
ми. - От тобі на
пек
ла гос
тям
па
ля
ниць. Це не Прокіп, а моє
ли
хо. Ма
буть, прок
ля
та про
то
-
поп
ша сміється з ме
не та нав
ми
-
с
не нас
ла
ла на ме
не оцього на
-
вісно
го та бо
жевільно
го. Йди со
-
бі до
до
му до своєї про
то
попші
та по
зо
ли її кри
ноліни! Геть з
мо
го дво
ра, щоб і твій дух тут не
сме
рдів! - крик
ну
ла Они
ся до
Про
ко
па.
-
Та я ж хотів по
со
ли
ти й поп
ра
-
ти пан
нам спідниці! Най
мич
ки
ліну
ються пра
ти, а я собі ду
маю:
дай по
зо
лю й по
пе
ру в став
ку,
по
ки пан
ни повс
та
ють. Їй-бо
гу,
цілісіньку ніч по
рав
ся й не вис
-
пав
ся, - од
го
во
рю
вав
ся Прокіп.
-
Йди собі к не
чис
то
му та ще й
за
раз, - крик
ну
ла Они
ся до Про
-
ко
па.
-
Куди ж я піду, ко
ли в ме
не не
-
ма своєї до
ми, не
ма батька, не
ма
ма
тері, - го
во
рив Прокіп.
-
Іди до своєї про
то
попші та й
не при
ходь більше до нас.
-
Коли й про
то
поп
ша ме
не так
са
мо про
га
ня, як і ви, ка
же, що я
дур
ний, нічо
го не роб
лю, тільки
дур
но хліб їм. А по
ки був ро
зум
-
ний, то й не про
га
ня
ла, - од
го
во
-
рю
вав
ся Прокіп.
-
На тобі сви
ту та за
раз геть з
моєї ха
ти! - кри
ча
ла Они
ся.
-
Якби в ме
не бу
ла своя ха
та, то
я б і пішов. Ку
ди ж я піду? Бать
-
ка не
ма, ма
тері не
ма. Бу
ла ко
-
лись в ме
не ма
ти, та на сте
пи
втек
ла, а ме
не по
ки
ну
ла…
Прокіп сів на ла
ву й нес
подіва
-
но зап
ла
кав, як пла
чуть ма
ле
нь
-
кі діти: по
пе
ре
ду зап
хи
кав, а по
-
тім за
ри
дав го
лос
но й вти
рав
сльози ку
ла
ком. Най
мич
ки й па
-
н
ни по
ча
ли сміятись, а сльози
по
ча
ли ду
ши
ти Про
ко
па. Він пі
-
дняв го
ло
ву вго
ру, як підніма
-
ють діти, й по
чав не
на
че стог
на
-
ти, вти
рив
ши очі в сте
лю. В йо
го
сльози за
би
ва
ли дух, а далі пе
-
рес
та
ли тек
ти; очі ста
ли сухі, а
Прокіп все стог
нав, не
на
че йо
му
прий
шов кінець. Сміх в пе
карні
за
тих. Най
мич
ки поск
рив
ля
ли
-
сь. Пан
ни од
на за дру
гою по
ви
-
хо
ди
ли з пе
карні. Вий
шла й Они
-
ся, мах
нув
ши ру
кою. А Прокіп
ще дов
го ри
дав по-ди
тячій та
кри
чав: "Ма
ти втек
ла, ме
не по
-
ки
ну
ла. Ма
ти ме
не жа
лу
ва
ла, го
-
с
тинці мені да
ва
ла; а те
пер ме
не
ніхто не жа
лує, гос
тинців не дає.
Ой бо
же мій:! Ой-ой-ой! Я їм роб
-
лю, а во
ни ме
не ла
ють, ще й з ха
-
ти про
га
ня
ють. Де ж я дінусь? Як
прий
де ма
ти з степів, я ма
тері
все роз
ка
жу".
Довго пла
кав Прокіп, а далі
впав до
до
лу, не
на
че мерт
вий.
По
тім схо
пивсь, взяв сви
ту, нап
-
нув на го
ло
ву та й пішов в Бо
-
гус
лав.
Дочки Млин
ковсько
го ще дов
-
го жи
ли в от
ця Ха
ри
то
на й бу
ли
ладні жи
ти хоч і до смерті. Отець
Ха
ритін бо
яв
ся сто
ло
на
чальни
-
ка й мов
чав, але Они
ся Сте
па
-
нівна бу
ла не з таківських, що
мов
чать. Во
на прос
то без це
ре
-
монії ска
за
ла пан
нам, що їм час
їха
ти далі, до сво
го ро
ди
ча. Пан
-
ни мов
ча
ли, не хотіли зби
ра
тись
в до
ро
гу, все отя
гу
ва
лись.
-
Чи дов
го ще бу
ду го
ду
ва
ти
оцих злиднів? Зап
ря
гай, па
руб
-
че, коні та під'їжджай під га
нок,
- гук
ну
ла Они
ся на па
руб
ка.
Парубок запріг коні й під'їхав
під га
нок.
-
Вбирайтесь, пан
ни, бо вже ко
-
ні зап
ря
жені; поспішай
те, щоб
за
вид
на доїха
ти, - ска
за
ла Они
ся
пан
нам.
Панни кру
ти
лись, вертілись, -
од
на
че му
си
ли зібра
ти своє ма
-
нат
тя, сіли й ру
ши
ли з дво
ру до
от
ця Мельхи
се
де
ка.
-
Ой Онисіє Сте
панівно! Ко
ли б
ча
сом з то
го чо
го не вий
шло, -
не
сміли
во обізвав
ся отець Ха
ри
-
тін. - Ми собі розп
ло
ди
мо во
ро
-
гів.
-
Є вже їх і так до
волі. Од
ним бі
-
льше, од
ним мен
ше, - все од
но;
за всі го
ло
ви! Раз ро
ди
ла ма
ти,
раз і про
па
да
ти, - ска
за
ла Они
ся
Сте
панівна.
9
Біда впа
ла на го
ло
ву от
ця Ха
-
ри
то
на нес
подіва
но. Отець Ха
-
ри
тін вже пос
тарівся, по
сивів і
по
чав сла
бу
ва
ти. Він став блідий
та ху
дий од кло
по
ту, од важ
ких
дов
гих постів, що їх старі ба
-
тюш
ки дер
жа
ли сли
ве ас
ке
тич
-
но. Перші йо
го доч
ки пов
ми
ра
-
ли, а менші по
рос
ли й вже тро
хи
за
сиділись в пан
нах. Отець Ха
-
ритін все ка
хи
кав, ко
ро
дивсь на
живіт і жалівся на кольки в бо
-
ках і в гру
дях, - та й лічив
ся ор
-
данською во
дою й хе
ру
вимсь
-
ким ла
да
ном: це бу
ли одні в йо
-
го ліки.
Раз літом прой
шла чут
ка, що по
па
рафіях бу
де їзди
ти архієрей,
вікарій мит
ро
по
ли
та. Про
то
поп
прис
лав от
цю Ха
ри
то
нові ар
хі
є
-
рей
ський марш
рут. В марш
руті
сто
яла й Вільша
ни
ця.
-
Ой бо
же мій! Ой гос
по
ди! От
те
пе
реньки про
то
поп підста
ви
-
ть мені стільчи
ка! - го
во
рив оте
-
ць Ха
ритін, бідка
ючись. - Ка
жу
-
ть, архієрей оп
риш
ку
ва
тий і не
лю
бить ста
рих ба
тю
шок.
-
Чого ти бідкаєшся! Чи то ж ми
зро
ду не ба
чи
ли архієреїв? - го
-
во
ри
ла Они
ся Сте
панівна. - Як
при
їде, то й поїде.
-
А як він ме
не пе
ре
же
не на ма
-
лу па
рафію, а в Вільша
ни
цю по
-
са
дить мо
ло
до
го, вче
но
го, - ска
-
зав отець Ха
ритін.
-
Нехай пе
редніше ме
не зса
ди
-
ть з па
рафії, та тоді са
до
вить ко
-
го іншо
го. А ме
не зса
дить не ле
-
генько, - ска
за
ла Они
ся.
-
Архієрей їде! Архієрей вже в
Бо
гус
лаві! В Бо
гус
лаві бу
де сні
-
да
ти, а в Вільша
ниці обіда
ти! Го
-
туй
тесь, па
нот
че Ха
ри
то
не! Го
-
ту
й
те ве
ли
кий обід та ви
на,
Они
сіє Сте
панівно, для півчих,
па
нотців та по
го
ничів! - такі зві
-
стки пе
ре
да
ва
ли бла
го
чинні, па
-
нотці, ста
нові, ска
чу
чи на ко
нях
в Бо
гус
лав, за
во
зи
ли дя
ки й ди
-
яко
ни, вик
ли
кані про
то
по
пом в
Бо
гус
лав.
-
Ой бо
же мій! Ой що ж нам ро
-
би
ти! З ким по
ра
ди
тись? Де тих
до
ро
гих вин дос
та
ти? - бідкав
ся
отець Ха
ритін, хо
дя
чи по хаті та
ка
хи
ка
ючи.
-
Іди лиш до церк
ви та поп
ри
-
би
рай, а я за
ход
жусь обід ва
ри
-
ти. Та пош
ли до ти
та
ря, щоб дос
-
тав ри
би та поїхав в Бо
гус
лав за
ви
ном: не пи
ти
ме ж архієрей на
-
шої ва
ре
ну
хи, - го
во
ри
ла Они
ся
Сте
панівна.
Прибігла ти
тар
ка; поп
рибіга
ли
мо
ло
диці з усього кут
ка. В пе
-
карні за
кипіла ро
бо
та. На го
роді
розк
ла
ли ба
гат
тя й прис
та
ви
ли
здо
рові горш
ки. Мо
ло
диці по
-
наз
но
си
ли си
лу яєць, си
ру, сме
-
та
ни, ку
рей та по
ро
сят. На по
д
ві
-
р'ї підняв
ся шум та гвалт. Обід
го
ту
ва
ли на півсотні ротів: пів
-
чих, ди
яконів, поліцей
ських,
бла
го
чин
них, па
нотців, ще й по
-
го
ничів. Пан і собі звелів зго
ту
-
вать обід на кож
ний ви
па
док.
На дзвіниці пос
та
ви
ли чо
лові
-
ків виг
ля
дать й веліли дзво
ни
ти
в усі дзво
ни, як тільки на бо
гус
-
лавсько
му шля
ху з'явиться архі
-
є
рей
ський поїзд. Два вер
ховці
бу
ли зад
ля то
го ж пос
тав
лені на
шля
ху за се
лом.
Опівдні на шля
ху підня
лась
здо
ро
ва ку
ря
ва, й з'яви
лись три
здо
рові во
зи. Чо
ловіки вда
ри
ли
в дзво
ни. Здо
ро
вий дзвін був ро
-
з
би
тий й гу
пав, не
на
че хто лу
-
пив мо
лот
ком в роз
би
тий ча
вун.
Отець Ха
ритін надів ри
зи й вий
-
шов з прич
том за бра
му в цвин
-
тарі. Дзво
ни брен
ча
ли. На
род
збі
гав
ся до церк
ви й за
лив цви
-
н
тар, бо ще ніко
ли не ба
чив ар
-
хієрея в Вільша
ниці, од
ко
ли сто
-
яла Вільша
ни
ця. Всі жда
ли. Оте
-
ць Ха
ритін ізнемігся од ждан
ня
й зблід. З дзвіниці крик
ну
ли, що
три здо
рові по
воз
ки, які спус
ка
-
ються з гор
ба на греб
лю, - то бу
-
ли три жидівські през
до
рові ба
-
ла
гу
ли з жи
да
ми.
Дзвони за
мовк
ли. На
род засмі
-
я
вся. Отець Ха
ритін, блідий як
смерть, вер
нув
ся в церк
ву.
Через дві го
ди
ни знов з дзві
-
ниці наг
ляділи здо
ро
вий поїзд.
Знов задз
во
ни
ли в дзво
ни. На
-
ро
ду зібра
лось ще більше. Отець
Ха
ритін знов вий
шов з хрес
том
за бра
му. З-за го
ри виїжджа
ли
во
зи за во
за
ми. По
пе
ред усіх ка
-
тав на ко
нях бла
го
чин
ний, за
бла
го
чин
ним про
то
поп, за про
-
то
по
пом справ
ник, за справ
ни
-
ком ста
но
вий, а там далі три во
-
зи з півчи
ми, один з ди
яко
на
ми,
один з про
то
ди
яко
ном та з кон
-
тор
щи
ком. На кінці всього поїз
-
ду з'яви
лась блис
ку
ча ка
ре
та,
за
п
ря
же
на два
над
цятьма му
жи
-
чи
ми шка
па
ми. За ка
ре
тою тяг
-
ся дов
гий поїзд з па
нот
ця
ми, що
про
вод
жу
ва
ли вла
ди
ку далі по
трак
ту. Поїзд зас
та
вив увесь
шлях ко
ло церк
ви, зай
няв ви
гон
ко
ло цвин
та
ря. Ка
ре
та ста
ла ко
-
ло бра
ми. Про
то
поп з бла
го
чин
-
ним підбігли до ка
ре
ти, од
чи
ни
-
ли дверці й вхо
пи
ли попід ру
ки
архієрея. Архієрей, ще не ста
рий,
здо
ро
вий, ог
ряд
ний, ши
ро
кий в
пле
чах та рум'яний на ви
ду, вий
-
шов з ка
ре
ти. На йо
му лисніла
про
ти сон
ця шов
ко
ва фіоле
то
ва
ря
са, а на гру
дях бли
ща
ла па
-
нагія та звізда. Про
то
поп щось
ска
зав ти
хо архієреєві, ско
са по
-
г
ля
да
ючи на от
ця Ха
ри
то
на.
Оте
ць Ха
ритін як гля
нув на вла
-
ди
ку, та й пе
ре
ля
кав
ся, зат
ру
-
сив
ся й сто
яв на од
но
му місці,
на
че скам'янів.
-
Що ж ти не підійдеш до ме
не з
хрес
том? Ти п'яний чи тве
ре
-
зий? - ска
зав го
лос
но архієрей,
так що ближчі па
рафіяни чу
ли.
Отець Ха
ритін пе
ре
ля
кав
ся на
смерть. В йо
го но
ги зат
ру
си
ли
-
сь, і він все сто
яв в брамі.
-
Та підійди ж з хрес
том! Чи ти
не
ду
жий, чи п'яний? Бла
го
чин
-
ний, візьми в йо
го хрест та під
-
не
си мені, - ска
зав архієрей.
-
Ні! Я чо
гось нез
ду
жаю, - обіз
-
вавсь о. Ха
ритін.
Благочинний взяв од от
ця Ха
-
ри
то
на хрес
та й підніс архіє
ре
є
-
ві. Архієрей поцілу
вав хрест і
пішов у церк
ву. Дя
ки заспіва
ли
"Дос
той
но єсть", - до їх прис
тав
архієрей
ський хор. Дзво
ни дзе
-
ленька
ли, а ве
ли
кий дзвін хри
-
пів, не
на
че ста
ра роз
би
та ско
во
-
ро
да.
-
Чом ти не ку
пиш но
во
го дзво
-
на? Чуєш, як сту
кає твій дзвін,
не
на
че роз
би
тий ка
зан, - ска
зав
архієрей до от
ця Ха
ри
то
на.
-
Я… в… ва
ше пре
ос
вя
щенст
во!..
Хлопці на ве
лик
день на ра
до
щах
так дзе
ленька
ли, що дзвін тро
хи
лус
нув, - ска
зав отець Ха
ритін.
-
Що він ка
же? - спи
тав архіє
-
рей в бла
го
чин
но
го. Бла
го
чин
-
ний пе
ре
ло
жив сло
ва от
ця Ха
ри
-
то
на по-руській.
-
Ти не дбаєш за дім бо
жий. В
те
бе дзво
ни по
роз
би
вані, церк
ва
ста
ра, ан
тимінс ста
рий, все ста
-
ре, - ка
зав сер
ди
то в ол
тарі архі
-
єрей на всю церк
ву. - В те
бе все
ста
ре й не
чис
те. А то що? - Архі
-
єрей по
ка
зав пальцем на жертів
-
ник, де зо
ло
тий промінь сон
ця
ви
дав кілька по
ро
шин.
-
Дурак, ста
рий прос
тець, не
уч!
- заг
римів архієрей на всю церк
-
ву.
В от
ця Ха
ри
то
на в душі по
хо
ло
-
ло.
-
Чи чуєш, бра, як архієрей по
па
лає! - го
моніли ниш
ком лю
ди в
церкві.
-
А мо
же, то він так чуд
но бо
гу
мо
литься, - об
зи
ва
лись де
котрі
чо
ловіки.
-
В те
бе кни
ги несп
равні. Ти не
вмієш пи
са
ти кни
жок. Де ти
вчи
в
ся? - спи
тав архієрей.
-
Я вчив
ся до
ма в батька, - лед
-
ве насмілив
ся про
мо
ви
ти отець
Ха
ритін, - а на свя
ще
ни
ка ме
не
ек
за
ме
ну
вав ду
хов
ник в Лаврі.
-
Знаю я ваші ек
за
ме
ни. По
пе
-
ре
во
дять вас, ста
рих, на малі па
-
рафії, - су
во
ро ска
зав архієрей.
-
Мене вільша
ницька гро
ма
да
обі
бра
ла на па
рафію, - ти
хо обі
з
-
ва
в
ся отець Ха
ритін, при
га
ду
ю
-
чи сло
ва Онисі.
-
Що він ка
же? - спи
тав архіє
-
рей в бла
го
чин
но
го, не ро
зумі
ю
-
чи по-українській.
Благочинний пе
ре
ло
жив сло
ва
от
ця Ха
ри
то
на по-руській. Архіє
-
рей спах
нув, аж по
чер
вонів.
-
Яка там гро
ма
да! Яке має пра
-
во гро
ма
да нас
та
нов
ля
ти вас! Я
вам по
ка
жу гро
ма
ду, ви, старі
п'я
ниці, дурні, не
учі! Ми вас пе
-
ре
чис
ти
мо!
З ол
та
ря на ша
нов
ну гро
ма
ду
так і си
па
лись сло
ва: "ду
рак",
"бо
л
ван", "не
уч", "п'яни
ця". Мо
-
ло
диці ду
ма
ли, що то архієрей
якось по-своєму мо
литься бо
гу, і
по
ча
ли би
ти пок
ло
ни. Чо
ловіки
го
моніли: "Чи ти ба, як архієрей
лається в ол
тарі?"
-
Благочинний, зніми з йо
го ри
-
зи й ря
су! - ска
зав сер
ди
то ар
хі
-
єрей. - Я вам по
ка
жу гро
ма
ду.
Благочинний підско
чив до от
-
ця Ха
ри
то
на, зняв з йо
го ри
зи,
підриз
ник, а потім ря
су. Па
нот
-
цеві зда
ло
ся, що архієрей вже за
-
бо
ро
нив йо
му слу
жи
ти служ
бу
бо
жу. Отець Ха
ритін сто
яв, не
на
-
че гро
мом при
би
тий; він не чув,
як йо
го ро
зоб
ла
ча
ли, зніма
ли з
йо
го ри
зи; він зовсім охо
лов і
зде
ре
венів.
Півчі гриміли. Церк
ва бу
ла по
-
внісінька лю
дей. Архієрей вий
-
шов з царських врат, поб
ла
гос
-
ло
вив на
род і ска
зав кілька слів
до лю
дей, що во
ни нед
бай
ливі,
що в їх дзво
ни по
биті, церк
ва
ста
ра й несп
рав
на.
-
Що то він ка
же? - пи
та
ли один
у дру
го
го лю
ди.
-
Хто йо
го зна: чи нав
чає, чи до
-
ко
ряє за щось, - го
во
ри
ли лю
ди.
Благочинний торк
нув о. Ха
ри
-
то
на, щоб він зап
ро
сив архієрея
на обід.
Отець Ха
ритін насмілив
ся при
-
с
ту
пи
ти до вла
ди
ки й поп
ро
сив
до се
бе на обід. Але в той час в
церк
ву ввійшов поль
ський пан
дідич, з кот
рим архієрей ко
лись
обідав в од
но
му селі в поміщи
ка.
Архієрей зир
нув на йо
го і впі
з
-
нав. Пан прис
ту
пив до царських
врат, поцілу
вав хрес
та й зап
ро
-
сив архієрея до се
бе на обід. Ар
-
хі
єрей по
ки
нув нав
ча
ти гро
ма
ду
й пішов з па
ном з церк
ви. Тільки
що во
ни вий
шли за поріг, архі
є
-
рей тричі поцілу
вав
ся з па
ном,
взяв
ся з ним попід ру
ки й пішов
до ка
ре
ти.
-
Чи ти ба! З па
ном аж тричі
поцілу
вав
ся! - за
го
моніли лю
ди
по всьому цвин
тарі. Мо
ло
диці
осміхну
лись, а чо
ловікам ста
ло
ніяко
во: во
ни очі пос
пус
ка
ли. В
селі лю
ди не лю
би
ли па
на діди
-
ча.
Сідаючи з па
ном в ка
ре
ту, архі
-
єрей го
лос
но, зовсім не по-цер
-
ков
но
му роз
мов
ляв з па
ном і на
-
віть за
ре
го
тав
ся. Гро
ма
да по
чу
-
ла й собі засміялась. Ка
ре
та по
-
ко
ти
ла в панський двір, і ні од
на
ду
ша не пішла про
вод
жу
ва
ти ар
-
хієрея до пансько
го дво
ру.
Зате на
род ру
шив за по
воз
ка
-
ми, котрі поїха
ли в ба
тю
щин
двір. По
воз
ки зас
та
ви
ли сли
ве
усе подвір'я і навіть тік. Півчі,
ди
яко
ни, па
нотці, поліцей
ські,
про
то
поп, а за ни
ми всіма по
го
-
ничі за
ли
ли по
кої, сіни й пе
кар
-
ню от
ця Ха
ри
то
на, По
зас
те
ля
ли
сто
ли в усіх по
ко
ях, навіть в сі
-
нях. Вся ва
та
га ки
ну
лась до по
-
зас
те
ле
них столів. По
го
ничів по
-
са
ди
ли обіда
ти над
ворі під вік
-
на
ми. Ку
ри, гу
си, по
ро
ся
та, інди
-
ки - все щез
ло в од
ну мить. Півчі
кри
ча
ли: "Горілки!" Про
то
ди
я
-
ко
ни кри
ча
ли: "На
лив
ки!" По
го
-
ничі не хотіли їсти житнього
хліба й ре
пе
ту
ва
ли: "Да
вай па
-
ля
ниць!" Па
ля
ниць не ста
ло, по
-
го
ничі сту
ка
ли лож
ка
ми в вікна,
аж шиб
ки по
би
ли. Мо
ло
диці бі
-
га
ли, роз
но
си
ли стра
ву й все-та
-
ки не на
го
ду
ва
ли тієї са
ра
ни. На
двір от
ця Ха
ри
то
на не
на
че на
бі
-
гла та
тарська ор
да, об'їла, об
пи
-
ла, ще й ви
ла
яла Они
сю Сте
-
панівну, що всього бу
ло ма
ло. На
виїзді от
цю Ха
ри
то
нові до
ве
-
лось да
ва
ти ха
барі про
то
ди
яко
-
нові, півчим, кон
тор
щи
кові й ре
-
ген
тові. Пе
ред ве
чо
ром архієре
-
й
ська ка
ре
та ру
ши
ла з пансько
-
го дво
ру, а за нею ру
шив увесь
поїзд.
Отець Ха
ритін, вип
ро
ва
див
ши
ор
ду, як упав на ліжко, та вже
більше й не вста
вав. Він про
ле
-
жав місяць та й бо
гу ду
шу од
дав.
Зос
та
лась Они
ся Сте
панівна удо
-
вою з дво
ма доч
ка
ми та си
ном.
Ще пе
ред архієрей
ським приїз
-
дом Они
ся Сте
панівна по
хо
ва
ла
батька й матір. А те
пер до
ве
лось
хо
ва
ти й сво
го па
нот
ця. В домі
підняв
ся ве
ли
кий плач: го
ло
си
-
ла Они
ся Сте
панівна, пла
ка
ли
доч
ки. 3 се
ла пос
хо
ди
лись мо
ло
-
диці й ба
би, на
тов
пи
лись в по
кої
й го
ло
си
ли на ввесь двір. От
ця
Ха
ри
то
на пок
ла
ли в світлиці без
риз і навіть без ря
си: це ще бі
ль
-
ше зав
да
ва
ло жа
лю й своїм, і чу
-
жим, і па
рафіянам.
-
Де ж я те
пер дінусь? Ку
ди я
го
ло
ву при
хи
лю з си
ро
та
ми?
Ме
не ви
же
нуть з ха
ти, ви
ки
нуть
з оселі. Те
пер же я не
щас
ли
ва й
безп
ри
хильна навіки! - го
ло
си
ла
Они
ся Сте
панівна. - Кру
гом ме
не
во
ро
ги: не
ма в ко
го по
ра
ди шу
-
ка
ти.
Зібралась у двір вся вільша
ни
-
ць
ка гро
ма
да. В го
роді за
па
ла
ло
ба
гат
тя: гро
ма
да ста
ви
ла обід.
Поз'їжджа
лись свя
ще
ни
ки й по
-
хо
ва
ли з гро
ма
дою ос
таннього
виб
ра
но
го гро
ма
дою ба
тюш
ку.
Свя
ще
ни
ки ра
ди
ли Онисі не га
-
яти ча
су, - їха
ти до Києва та про
-
си
ти мит
ро
по
ли
та, щоб він зос
-
та
вив па
рафію за си
ро
та
ми. Чет
-
вер
то
го дня після по
хо
ро
ну Они
-
ся Сте
панівна поїха
ла з про
шен
-
ням до вла
ди
ки.
Приїхала во
на в Київ, взя
ла
про
шен
ня, взя
ла в ру
ки здо
ро
ву
па
ля
ни
цю й пішла в Софійське
до вла
ди
ки. Але, йду
чи до Софії,
гля
ну
ла на Ми
хай
лівський мо
-
нас
тир, де жив архієрей, і в неї в
душі за
кипіло: в неї про
ки
ну
ла
-
сь при
род
же
на зав
зятість.
-
Зігнав з світу мо
го па
нот
ця!
Вко
ро
тив йо
му віку! Піду та хоч
ви
лаю. Я не по
див
лю
ся, що він
архієрей: є в Києві й стар
ший
над ним.
Онися Сте
панівна пос
то
яла се
-
ред Софійсько
го май
да
ну, по
ду
-
ма
ла од
ну хви
ли
ну й замість
Софійсько
го пішла до Ми
хай
лів
-
сь
ко
го. Во
на в до
розі не вис
па
-
ла
с
ь, ду
же здо
ро
жи
лась, бу
ла
розд
ра
то
ва
на, увійшла в при
хо
-
жу, пок
ла
ла па
ля
ни
цю на вікні,
сіла й жда
ла своєї чер
ги, по
ки її
пок
ли
чуть в зал, де сидів архі
є
-
рей.
Прийшла чер
га до неї. Ке
лей
-
ник мах
нув до неї ру
кою.
Онися вся в чор
но
му, в чорній
довгій сукні, вни
зу об
шитій бі
-
лою стьожкою, в чорній хустці
на го
лові, ви
со
ка, рівна й су
ха,
вві
йшла в зал і поцілу
ва
ла ар
хі
-
єрея в ру
ку.
-
Що ска
жеш? Чо
го про
сиш? -
спи
тав архієрей. - Звідкіля ти?
-
Я, вла
ди
ко, удо
ва, ма
туш
ка з
Вільша
ниці. Не про
си
ти прий
-
шла я, - прий
шла по
зи
ва
тись, -
ска
за
ла Они
ся Сте
панівна.
Архієрей не розібрав га
разд
тих слів і знов спи
тав:
-
Чого ти про
сиш? Де твоє про
-
шен
ня?
-
Я не з про
шен
ням прий
шла, -
я прий
шла спи
та
ти, на
що ви за
-
па
гу
би
ли па
нот
ця? Він че
рез вас
вмер, - ска
за
ла Они
ся сер
ди
тим
го
ло
сом.
Архієрей ці сло
ва зро
зумів. Сер
-
ди
тий тон так йо
го вра
зив, що
він встав з крісла.
-
Що ти? Що з то
бою? - пи
тав
архієрей. - Чи ти су
ма
шед
ша, чи
бо
жевільна?
-
Хвалити бо
га, я ще не су
ма
ше
-
д
ша. Ви, свя
тий вла
ди
ко, ос
ла
-
ви
ли мо
го небіжчи
ка, здійня
ли з
йо
го ри
зи й ря
су. Він че
рез вас
пе
ре
пе
ча
ливсь, зас
лаб од ст
ра
ху
й вмер.
Онися все підніма
ла го
лос, а з
ос
таннім сло
вом не ви
дер
жа
ла й
за
ри
да
ла го
лос
но на увесь зал,
так, що лу
на пішла попід ви
со
-
кою сте
лею. Архієрей сто
яв і ті
-
ль
ки ди
вив
ся на Они
сю Сте
па
-
нівну.
Онися пе
реп
ла
ка
ла, пе
ре
ве
ла
дух, і її очі знов су
во
ро блис
ну
-
ли.
-
Якби не ви, мій па
но
тець був
би й досі жи
вий. Я на вас бу
ду
пла
ка
ти з си
ро
та
ми ввесь свій
вік. Ви пос
лу
ха
ли Ба
ла
бу
хи; а
про
то
поп дав
но злий на нас че
-
рез свою по
га
ну жінку. Во
ни нас
знес
ла
ви
ли, об
го
во
ри
ли. Хіба я
вин
на, що про
то
поп
ша од
би
ва
ла
од ме
не най
мич
ку Ма
ру
сю?
-
Про яку Ма
ру
сю ти ото вер
-
зеш? Що ти вер
зеш? Ти п'яна, -
ска
зав архієрей, при
га
дав
ши те
-
пер Вільша
ни
цю й ста
ро
го от
ця
Ха
ри
то
на.
-
Ні, я не п'яна, - я тве
ре
за; я
чес
на ха
зяй
ка, а не п'яни
ця; я не
тіка
ла з гу
са
ра
ми, як на
ша про
-
то
поп
ша; ме
не не кра
ли гу
са
ри.
То про
то
поп
ша сиділа в гу
са
ри
-
на на однім коліні, а на дру
го
му
жидівка Хай
ка. Все ли
хо скоїлось
че
рез про
то
поп
шу. А ви пой
ня
ли
їм віри та й здійня
ли ря
су з мо
го
без
щас
но
го покійни
ка.
-
Вийди геть! - крик
нув архіє
-
рей.
-
Ба не вий
ду. Я приїха
ла по
зи
-
ва
тись, а не про
ха
ти. Де я, безп
-
ри
тульна, те
пер дінусь? Ку
ди я
го
ло
ву при
хи
лю? Де я діну си
-
ріт?
Онися роз
лю
ту
ва
лась і вже
кри
ча
ла на увесь зал.
-
Я бу
ду жаліти
ся мит
ро
по
ли
-
тові. На вас бу
де суд бо
жий на
тім світі! Те
пе
реч
ка мені хіба
тільки вто
пи
тись з си
ро
та
ми!
Ой я без
та
лан
на! Прок
ля
тий той
час, ко
ли я на світ на
ро
ди
лась…
Онися Сте
панівна знов за
ри
да
-
ла на увесь зал. Архієрей ба
чив,
що од неї труд
но од
че
пи
тись,
пішов у дру
гу кімна
ту й двері
при
чи
нив. Они
ся ще дов
го го
ло
-
си
ла й про
мов
ля
ла, а далі мах
ну
-
ла ру
кою, вий
шла з по
коїв і пі
-
шла до мит
ро
по
ли
та.
Онисю Сте
панівну впус
ти
ли до
мит
ро
по
ли
та. Мит
ро
по
лит був
ду
же ста
рий, ду
же доб
рий, ти
-
хий на вда
чу чо
ловік і ве
ли
кий
ас
кет. Він сидів в кріслі ко
ло сто
-
ла в чорній скуфії. Они
ся увій
-
шла з па
ля
ни
цею в ру
ках, взя
ла
бла
гос
ло
вен
ня, по
да
ла, по ста
-
ро
давньому зви
чаю, па
ля
ни
цю й
про
шен
ня. В неї з очей і досі тек
-
ли сльози.
-
Спасибі за свя
тий хліб, дар бо
-
жий! Чо
го ти пла
чеш? - спи
тав
лас
ка
вим го
ло
сом мит
ро
по
лит. -
Чи те
бе хто зо
би
жає, чи що?
-
Де вже пак мені не пла
ка
ти,
свя
тий вла
ди
ко! Архієрей звів з
світу мо
го па
нот
ця, - ска
за
ла
Они
ся, впав
ши вла
диці в но
ги.
-
Як то? - про
мо
вив зди
во
ва
ний
мит
ро
по
лит. Він аж ус
тав з кріс
-
ла й пе
рех
рес
тив
ся. - Встань, го
-
во
ри! Ти удо
ва?
-
Звів з світу!. - го
во
ри
ла Они
ся,
вти
ра
ючи сльози хус
тин
кою.
-
Де? Як? Чи вже ж цьому прав
-
да? Си
ли не
бесні! Що ти го
во
-
риш?
-
Святий вла
ди
ко! Архієрей зняв
з мо
го па
нот
ця ри
зи й ря
су при
всій гро
маді, а він з пе
ре
ля
ку як
ох, та й ох! та че
рез місяць і
вмер, - ска
за
ла Они
ся.
-
Ой бо
же мій! Ой який ве
ли
кий
гріх вчи
нив
ся! Си
ли не
бесні! Мо
-
же, твій па
но
тець вчи
нив щось
не
доб
ре? Мо
же, прос
ту
пив
ся?
-
А що ж він вчи
нив? Ска
за
ти
прав
ду, не він ви
нен, а я: я по
ла
-
ялась з про
то
поп
шею за най
-
мич
ку, а про
то
поп
ша на
мо
ви
ла
про
то
по
па, і він на
го
во
рив ар
хі
-
єреєві на мо
го па
нот
ця. Та вже ж
як там не бу
ло, не
хай вже їх бог
су
дить, а я зіста
лась си
ро
тою з
дітьми.
-
Не плач, я зос
тав
лю за си
ро
та
-
ми па
рафію, а тобі не
хай зять
од
ділить тре
ти
ну жа
лу
ван
ня й
при
но
син до церк
ви і ого
ро
ду.
-
Чи не мож
на, свя
тий вла
ди
ко,
одділи
ти по
ло
ви
ну? В ме
не дві
доч
ки, ще й си
нок в школі вчи
-
ться.
-
Не мож
на. Бу
де з те
бе й тре
ти
-
ни. Шу
кай дочці же
ни
ха, та йди
здо
ро
ва, та мо
лись бо
гу. І я за
те
бе по
мо
люсь і за твоїх сиріт.
Бо
же, бла
гос
ло
ви те
бе!
Онися пе
рес
та
ла пла
ка
ти, втер
-
ла сльози, поцілу
ва
ла в ру
ку
вла
ди
ку, по
дя
ку
ва
ла й поїха
ла
до
до
му.
Пішла чут
ка по се
лах, що мит
-
ро
по
лит зос
та
вив па
рафію за си
-
ро
та
ми. Во
се
ни по
ча
ли їзди
ти
до сиріт семіна
рис
ти, а пе
ред
по
к
ро
вою за На
де
зю пос
ва
тав
ся
мо
ло
дий семіна
рист Пет
ро Заві
-
новський. Він був не ду
же гар
-
ний з ли
ця: біля
вий, товс
тий,
тро
хи кир
па
тий; але На
дезі, як
си
роті, не бу
ло чо
го гар
бу
зу
ва
-
ти. Во
на да
ла сло
во, за
ру
чи
лась,
і після пок
ро
ви Они
ся Сте
пані
в
-
на спра
ви
ла весілля. Весілля бу
-
ло сирітське: без му
зик, без тан
-
ців. Гості по
ве
че
ря
ли та й роз'ї
-
ха
лись.
Онися Сте
панівна обділи
ла до
-
ч
ку й зя
тя всім, що бу
ло потріб
-
но на гос
по
дарстві: да
ла три па
-
ри волів, дві ко
ро
ви й те
ли
цю,
па
ру ко
ней, да
ла тро
хи гро
шей, і
са
ма пе
рей
шла з мен
шою доч
-
кою Па
ла
зею в но
ву, пе
ре
роб
ле
-
ну з сіней, кімна
ту.
Онися Сте
панівна, як ста
ра гос
-
по
ди
ня в домі, й не ду
ма
ла ви
-
пус
ка
ти з своїх рук гос
по
дар
сь
-
ких віжок. Во
на заб
ра
ла в свої
ру
ки всі ключі - од ко
мо
ри, од
льо
ху, навіть од во
зовні. Зя
теві
во
на да
ла тільки ключі од ста
-
йні, а мо
ло
да гос
по
ди
ня На
де
зя
зос
та
лась зовсім без гос
по
дарсь
-
ко
го порт
фе
ля. Ця річ ду
же не
спо
до
ба
лась На
дезі. На
де
зя вда
-
лась на вда
чу в свою ма
му: лю
-
би
ла вер
хо
во
ди
ти. Зять був так
са
мо са
мостійний і за
по
пад
ний;
по
ча
лось зма
ган
ня в сім'ї, потім
ко
лот
не
ча.
Онися Сте
панівна за
ду
ма
ла го
-
ду
ва
ти зя
тя, по ста
ро
му зви
чаю,
бор
щем та ка
шею. Зя
теві схоті
-
ло
ся кра
щої харчі. Він звелів
ста
ви
ти вранці й уве
чері са
мо
-
вар, їздив в Бо
гус
лав та ку
пу
вав
м'ясо та питльова
не бо
рош
но на
па
ля
ниці. Они
ся по
ча
ла до
ко
ря
-
ти зя
теві. По
ча
лась в гос
поді
зви
чай
на тя
га
ни
на за гос
по
да
р
-
ське пра
во двох ха
зяй
ок в хаті.
Раз На
де
зя взя
ла ключі од ко
-
мо
ри й не од
да
ла ма
тері. Они
ся
Сте
панівна лап
ну
ла ру
кою ко
ло
по
яса, де в неї завж
ди висів здо
-
ро
вий пу
чок ключів, і не знай
-
шла ключів. Во
на побігла в На
-
де
зи
ну кімна
ту.
-
Надезю! Чи це ти не од
да
ла
мені ключів, чи я їх де згу
би
ла? -
спи
та
ла Они
ся Сте
панівна.
-
Ні, не од
да
ла, - ска
за
ла На
де
зя.
-
То дай їх сю
ди, - ска
за
ла Они
ся
Сте
панівна.
-
Нащо вам, ма
мо, ключі? Я бу
ду
ви
да
ва
ти харч до пе
карні на по
-
жи
вок для всіх!
-
А то навіщо? - крик
ну
ла Они
ся
Сте
панівна.
-
Та тим, що ви го
дуєте нас бор
-
щем та ка
шею, - обізвав
ся зять,
по
чер
вонівши.
-
Ото ве
ликі па
ни по
наїзди
ли в
Вільша
ни
цю! Як за
ба
гатієте, то
-
ді бу
де
те їсти пун
ди
ки. Пе
ред
ні
-
ше прид
бай
те доб
ра, та тоді й
ко
вер
зуй
те. В ме
не зай
ви
ни та
збитків не бу
ло й не бу
де, - ска
-
за
ла Они
ся Сте
панівна.
Зять спах
нув. Йо
го ли
це по
чер
-
воніло. Він підняв го
ло
ву вго
ру.
-
Коли ска
за
ти по правді, то го
-
с
по
ди
ня в домі - моя На
де
зя, а не
ви, - ска
зав гор
до
ви
то зять.
-
Хто? На
де
зя, а не я? Я трид
-
цять років тут гос
по
ди
нею! Мої
ко
мо
ри, моє й доб
ро в ко
мо
рах!
На
оріть, насійте, та тоді й бу
де
-
те гос
по
да
ря
ми. Дай сю
ди клю
-
чі! - крик
ну
ла Они
ся до На
дезі й
ки
ну
лась до її ки
шені, де бряж
-
ча
ли схо
вані ключі.
-
Надезю, не да
вай! - крик
нув
зя
ть. - В ко
морі яй
ця, сир, мас
ло,
вся
ке доб
ро, а ви нас го
дуєте ка
-
шею з са
лом, - ска
зав зять.
-
Не ва
ше мас
ло, не ваш сир! Я
сир про
дам та собі гро
шей за
ро
-
б
лю. В ме
не доч
ка пан
на, в ме
не
син, - ска
за
ла Они
ся.
-
Дочка при нас жи
ти
ме й хар
-
чу
ва
ти
меться, й ви бу
де
те при
нас. Хіба ми вас ви
же
не
мо з ха
ти,
чи що? - обізва
лась На
де
зя.
-
А ти ду
ма
ла ще ме
не з ха
ти
виг
на
ти? О, не діждеш цього! Я
тут гос
по
ди
ня, а не ти. Як за
ход
-
жусь та на
ва
жусь, то й ха
та піде
упе
ре
кидь, а ви ви
ле
ти
те з Віль
-
ша
ниці.
-
Ба я тут гос
по
ди
ня! - ска
за
ла
На
де
зя. - Тут на па
рафії мій чо
-
ловік, а я йо
го жінка.
-
Овва! Яка гос
по
ди
ня! Це дім
мій - йо
го ста
вив твій дід Мос
са
-
ковський. А ко
ли хо
че
те ко
вер
-
зу
ва
ти, то не
хай вам гро
ма
да
ста
вить дру
гу, опрічню ха
ту, -
ска
за
ла Они
ся.
-
Хоч дім - ваш, та він стоїть на
цер
ковнім грунті, тим він і наш,
- ска
зав зять.
-
Земля цер
ков
на. Оріть свою
част
ку го
ро
ду, а дім мій. Я тут
бу
ла й бу
ду гос
по
ди
нею, а вам
не хо
чу в ру
ки ди
ви
тись. Дай,
На
де
зю, ключі! - крик
ну
ла Они
-
ся.
Надезя не ду
ма
ла од
да
ва
ти
клю
чі. Они
ся без це
ре
монії за
су
-
ну
ла свою ру
ку в ки
ше
ню й ви
-
хо
пи
ла ключі так швид
ко, що
На
де
зя й нез
чу
лась і не опам'я
-
та
лась. Они
ся гурк
ну
ла две
ри
ма
й пішла в свою кімна
ту, при
ка
зу
-
ючи: "От і прав
да, як співа
ють:
"Ой піду я до доч
ки, на
бе
ру
ся бі
-
доч
ки; ой піду я до си
на - ли
ха
моя го
ди
на!"
Змагання то за се, то за те ви
-
ни
ка
ли сли
винь щод
ня. Ста
ра
бі
га
ла ла
ятись до мо
ло
дих, а зя
-
ть взяв мо
лот
ка й цвяшків і за
-
бив двері в те
щи
ну кімна
ту, щоб
те
ща до їх не хо
ди
ла сли
винь
щод
ня зма
га
тись та ла
ятись.
-
Забивайте, за
би
вай
те двері од
ма
тері. А я й че
рез двері дос
та
ну
до вас. Я вас ви
же
ну з Вільша
-
ниці, як не бу
де
те покірливі ме
-
ні, - кри
ча
ла Они
ся Сте
панівна
че
рез двері. - Це бу
де най
кра
ща
діля
ни
ця!
Од то
го ча
су зять з На
де
зею пи
-
ли чай в своїй кімнаті й ку
пу
ва
-
ли до сто
лу м'ясо за свої гроші.
Они
ся про
да
ва
ла сир та мас
ло з
своїх корів і хо
ва
ла гроші в свою
скри
ню. Од то
го ча
су в пе
карні
бу
ла од
на най
мич
ка ма
те
ри
на, а
дру
га зя
те
ва. Ста
ли навіть обі
-
да
ти нарізно: ма
ти з Па
ла
зею
ра
но, по-ста
росвітській, а зять з
На
де
зею пізно, опівдні. Они
ся
дер
жа
ла ключі в скрині під зам
-
ком і са
ма хо
ди
ла в ко
мо
ру та в
льох.
Настала вес
на. Завіновський по
-
чав піддоб
рю
ва
тись до тещі та
все за
го
во
рю
вав, щоб во
на од
да
-
ла йо
му свою тре
ти
ну го
ро
ду.
-
Нащо вам, ма
мо, той клопіт! Я
ви
орю, й зра
лю, і зас
ко
род
жу, й
посію, й вас про
хар
чую. На
що
вам роз
во
ди
ти ті во
ли та плу
ги:
ви вже старі, - та
кої співав зять.
-
Так, зя
тю, так. А як ви ме
не не
схо
че
те го
ду
ва
ти хлібом, чим я
тоді жи
ви
ти
мусь? Луч
че-та
ки й
без
печніше, ко
ли я ма
ти
му свій
хліб та не бу
ду ніко
му ди
ви
тись
на старість в ру
ки. Як
би пак ви
обоє бу
ли стат
ко
виті лю
ди, а
то!.. Ет! - го
во
ри
ла Они
ся.
-
А я та
ки ви
орю й засію увесь
го
род, - го
во
рив зять.
-
А я не дам. Го
ро
ду зро
ду-звіку
не дам ніко
му, - й не просіть, і не
ка
нюч
те в ме
не.
Настала вес
на. Завіновський
на
й
няв чо
ловіка й вис
лав плу
га
ора
ти го
род. Го
род був на ле
ваді
ду
же здо
ро
вий. Чо
ловік ви
орав
зя
те
ву по
ло
ви
ну. Зять звелів
ора
ти й те
щи
ну част
ку.
Онися вибігла на го
род і підня
-
ла гвалт.
-
Не ори моєї част
ки, бо я тобі
плу
га по
ру
баю, - кри
ча
ла во
на
на чо
ловіка.
-
Коли ба
тюш
ка звеліли ора
ти
увесь го
род! - го
во
рив чо
ловік і
пог
нав во
ли на Они
си
ну част
ку.
-
Не ори, ка
жу тобі, бо підеш під
суд. Це моя част
ка. Геть з мо
го
го
ро
ду! - гук
ну
ла Они
ся й при
тих сло
вах вхо
пи
ла обіруч здо
-
ро
ву па
ли
цю й да
вай лу
пи
ти во
-
ли по мор
дах. Во
ли зак
ру
ти
ли
го
ло
ва
ми.
-
Не бий
те-бо ху
до
би! Що во
на
вам вин
на? - гук
нув му
жик, роз
-
сер
див
шись за без
вин
ну ху
до
бу.
- Гей, сірі!.. Ос
тупіться, ма
туш
ко!
Не нівеч
те мені ху
до
би на
да
рем
-
но!
-
Оступись сам, а я не ос
туп
лю
-
сь! - ре
пе
ту
ва
ла Они
ся й розп'я
-
ла ру
ки пе
ред са
ми
ми во
ла
ми.
Завіновський з На
де
зею вибіг
-
ли на го
род і кри
ча
ли, щоб му
-
жик орав увесь го
род. Они
ся сто
-
яла пе
ред во
ла
ми, роз
чепірив
ши
ру
ки.
-
Поганяй во
ли! Чо
го ти стоїш
та ди
виш
ся? - гук
нув зять на чо
-
ловіка.
Чоловік пог
нав во
ли. Они
ся ля
-
г
ла на зем
лю впо
пе
рек пе
ред са
-
ми
ми во
ла
ми.
-
Передніше пе
ре
ореш ме
не по
-
по
ло
вині! Під суд підеш і ти, й
твій дур
ний піп! - кри
ча
ла Они
-
ся, ле
жа
чи на землі.
-
Одколи жи
ву на світі, ще не
орав по
падь! - гук
нув му
жик, ки
-
нув ба
то
га та й пішов до
до
му.
Онися вста
ла, звер
ну
ла во
ли на
зя
те
ву по
ло
ви
ну й пог
на
ла їх по
ріллі. Во
ни по
тяг
ли плу
га по го
-
роді, збиті з пан
те
ли
ку.
-
Це ка
ра гос
под
ня, а не те
ща! -
гук
нув Завіновський.
-
Геть з моєї гос
по
ди, щоб і дух
твій тут не смердів, - гу
ка
ла
Они
ся до зя
тя. - Зап
ря
гай коні та
ви
їжджай з Вільша
ниці, бо я то
-
бі не дам тут жи
ти. Я тобі по
ка
-
жу, як одніма
ти у сиріт шма
ток
хліба! Або я вас од
се
лю звідсіль
геть, оту
ди над став! - ре
пе
ту
ва
-
ла Они
ся на увесь го
род.
Полаявшись з зя
тем, Они
ся пі
-
шла на цвин
тар на мо
ги
лу от
ця
Ха
ри
то
на поп
ла
ка
ти. Во
на пла
-
ка
ла й при
ка
зу
ва
ла: "Все кру
гом
ме
не во
ро
ги! Тільки ти один був
для ме
не доб
рий цілий вік; тіль
-
ки ти ме
не жа
лу
вав і не крив
-
див!"
-
Твоя ма
ма - чис
та са
та
на. Во
на
не дасть мені спо
кою цілий вік!
Ой, шкульно ж мені! - го
во
рив
зять до На
дезі.
Онися Сте
панівна та
ки всто
яла
на своєму: пок
ли
ка
ла мо
ло
диць
і са
ма з мо
ло
ди
ця
ми ско
па
ла
всю свою част
ку го
ро
ду, засіяла
й за
са
ди
ла. Після виз
во
лен
ня се
-
лян од пан
щи
ни мо
ло
диці знов
при
гор
ну
лись до ста
рої ма
туш
-
ки-удо
ви, по
ча
ли за
хо
ди
ти до
неї в гості й по
ма
га
ти їй в ро
-
боті. Они
ся Сте
панівна жалілась
їм на сво
го зя
тя. Во
ни наст
рен
-
чи
ли й своїх чо
ловіків про
ти мо
-
ло
до
го ба
тюш
ки.
Забравши тре
ти
ну го
ро
ду, Они
-
ся Сте
панівна одділи
ла собі й
тре
тю част
ку сад
ка, част
ку най
-
кра
щу, де рос
ло ста
ре де
ре
во.
Нас
та
ло літо. Они
ся Сте
панівна
вип
ро
ха
ла собі міс
це прос
кур
ни
-
ці, та
ки в Вільша
ниці, й вже ма
-
ла свою прос
кур
ницьку част
ку
по
ля. Знай
шов
ши собі в селі суп
-
ря
жи
ча, в суп
рязі з ним ви
орю
-
ва
ла й засіва
ла свою част
ку по
-
ля.
Настало літо. Они
ся Сте
панівна
по
ло
ла гряд
ки й усе кміти
ла та
сте
рег
ла свою част
ку сад
ка. Але
Завіновський з На
де
зею по
таєн
-
ці без це
ре
монії рва
ли вишні та
че
решні на ма
те
риній частці.
Па
ла
зя підгляділа й ска
за
ла за
це ма
тері. Они
ся Сте
панівна од
то
го ча
су сиділа в сад
ку, пле
ла
пан
чо
хи й сте
рег
ла сво
го сад
ка.
Але на ва
кації приїха
ли до зя
тя
два малі бра
ти шко
лярі.
Од шко
лярів труд
но бу
ло всте
-
рег
ти стиглі чер
воні вишні та
че
решні. Як тільки Они
ся йшла
в ха
ту гос
по
да
рю
ва
ти, шко
лярі
лізли на вишні й гос
по
да
рю
ва
ли
по-своєму. Они
ся ла
яла, кри
ча
ла,
але це нічо
го не по
ма
га
ло. Нар
-
вав
ши че
ре
шень, шко
лярі втіка
-
ли, не
на
че прудкі ко
зи, в бе
рег у
вер
би, так що їх і ко
нем не мож
-
на бу
ло дог
на
ти.
Онися да
лась на хит
рощі. Во
на
сіла під виш
ня
ми, пок
ла
ла ко
ло
се
бе тич
ку, а далі ляг
ла на траві
в хо
лод
ку й вда
ва
ла, ніби спить:
роз
ки
да
ла ру
ки, зсу
ну
ла тро
хи з
го
ло
ви хуст
ку, вис
ми
ка
ла собі
пас
ма ко
си й хроп
ла на ввесь
сад. Шко
лярі зак
ра
лись, вгля
ді
-
ли, що ба
бу
ся спить; один виліз
на виш
ню, дру
гий на че
реш
ню
та да
вай рва
ти ба
бу
сині ягідки.
Як ско
чить ба
бу
ся з місця та за
тич
ку, та до шко
лярів:
-
А, ви, сякі-такі! По
па
лись? А
злазьте сю
ди! Я те
пер вам дам
джо
су! - гу
ка
ла ба
бу
ня.
Вона вхо
пи
ла тич
ку та да
вай
лу
пить то
го хлоп
ця, що сидів на
вишні. Хло
пець ве
ре
щав не сво
-
їм го
ло
сом, а далі ско
чив і втік.
Онисія ки
ну
лась до дру
го
го. Але
дру
гий сидів на че
решні. Че
реш
-
ня бу
ла здо
ро
ва, як дуб. Шко
ляр
поліз вго
ру. Они
ся ма
ха
ла тич
-
кою й ніяк не мог
ла йо
го діста
-
ти. Шко
ляр дер
ся вго
ру, сів на
са
мо
му верш
ку й спокійненько
їв ягідки та драж
нив
ся з ба
бу
-
сею, шпур
ля
ючи кістки до
до
лу
та влу
ча
ючи ба
бу
ню то в лоб, то
в ніс.
-
Еге, не діста
не
те! Еге, не влу
-
чи
те! Нев
луч
на в вас ру
ка. Отут
же я наїмся ягідок всмак, - гу
кав
вгорі шко
ляр, а потім по
чав дра
-
ж
ни
тись, роз
ка
зу
ючи ба
буні ка
-
з
ку за Змію та Іва
си
ка Те
ле
си
ка:
"3мія ка
чається під ду
бом та ка
-
же: "По
ко
чу
ся, по
ва
лю
ся, Іва
се
-
во
го м'ясця наївшись". А Іва
сик
си
дить звер
шеч
ку та співає: "Гу
-
си, гу
си-ле
бе
дя
та! візьміть ме
не
на кри
ля
та!"
Онися на
ро
би
ла гвал
ту на вве
-
сь са
док, побігла до зя
тя, ви
ла
-
яла зя
тя й На
де
зю, а потім вже
ля
го
ма, щоб ніхто не ба
чив, пі
-
шла на цвин
тар на мо
ги
лу й ви
-
п
ла
ка
ла свої сльози й свою злі
-
сть.
Настала осінь. Завіновський зі
-
брав з по
ля хліб і пе
ре
мо
ло
тив.
На
де
зя зібра
ла го
ро
ди
ну. Тре
ба
бу
ло хліб зси
па
ти в ко
мо
ру, го
-
ро
ди
ну скла
да
ти в льох. Они
ся
да
ла ключі од ко
мо
ри та льоху,
але як тільки Завіновський по
-
хо
вав своє доб
ро, Они
ся Сте
па
ні
-
в
на знов хотіла за
гар
ба
ти ключі
в свої ру
ки. На
де
зя не од
да
ва
ла
ключів. Ма
ти з доч
кою тро
хи не
по
би
лись за ключі се
ред дво
ра,
але все-та
ки Они
ся ви
дер
ла
клю
чі в доч
ки. Завіновський їз
-
див жалітись на те
щу до Ба
ла
бу
-
хи. Ба
ла
бу
ха вже бо
яв
ся зачіпа
-
ти Они
сю Сте
панівну й ра
див
3а
віновсько
му пе
рей
ти на дру
гу
па
рафію. Завіновський так і зро
-
бив. Ви
ла
яв
шись з те
щею на до
-
ро
гу, він поїхав до Києва й пе
-
реп
ро
сив
ся на дру
гу па
рафію.
-
Отак би й дав
но зро
бив, - го
-
во
ри
ла Они
ся Сте
панівна. - Це
не Завіновський, а прав
ди
ва за
-
ві
на! Підож
ду дру
го
го зя
тя: мо
-
же, тра
питься доб
рий чо
ловік.
Завіновський виїхав з Вільша
-
ниці. Они
ся од
би
ла двері до сво
-
єї кімна
ти й знов ста
ла гос
по
ди
-
нею на всю гу
бу, - й на все по
-
двір'я, й на ввесь дім. Во
на поїха
-
ла до Києва й вип
ро
си
ла в мит
-
ро
по
ли
та вільша
ницьку па
ра
-
фію для своєї мен
шої доч
ки Па
-
лазі.
Палазя бу
ла й кра
ща за На
де
зю,
й не та
ка на
ту
рис
та, як На
де
зя.
За неї швид
ко пос
ва
тав
ся мо
ло
-
дий семіна
рист Ва
силь Ло
па
тин
-
сь
кий. Они
ся вип
ро
ха
ла собі в
мит
ро
по
ли
та тре
тю част
ку го
-
ро
ду й для се
бе, й ра
ди си
на, що
вчив
ся в семінарії.
Лопатинський був чо
ловік ти
-
хий, спокійний й по
мир
ли
вий.
Він по
ва
жав Они
сю Сте
панівну й
го
див їй, а це ду
же по
до
ба
лось
Онисі. Мен
ший зять лю
бив чи
та
-
ти книж
ки, сидів до
ма й не ду
же
вми
кав
ся в гос
по
дарст
во. Они
ся
взя
ла в свої ру
ки всю гос
по
-
дарську спра
ву: ко
ман
ду
ва
ла на
-
й
мич
ка
ми й най
ми
та
ми, як за
жи
вот
тя от
ця Ха
ри
то
на. Во
на
все ора
ла свою част
ку го
ро
ду й
зби
ра
ла та про
да
ва
ла овощі з
своєї част
ки сад
ка навіть тоді,
як її син вий
шов з шко
ли, оже
-
нив
ся й став на па
рафії. Дру
гий
зять не спе
ре
чавсь з те
щею, мо
-
в
чав собі та чи
тав книж
ки. Па
ла
-
зя бу
ла спокійна й не зма
га
лась
з матір'ю, ко
ри
лась їй. Они
ся
жи
ла, як ри
ба в воді. Всі ключі
висіли в неї ко
ло по
яса. Вдо
-
світа, як зять і доч
ка ще спа
ли,
во
на вста
ва
ла, бу
ди
ла най
ми
чок
та най
митів і товк
ла
ся в пе
ка
-
рні, як Мар
ко по пеклі. Влітку
во
на їзди
ла са
ма на по
ле до ко
-
сарів, до гро
ма
дильників, до же
-
н
ців і кміти
ла за ни
ми, як доб
-
рий оса
ву
ла. Во
на зна
ла, ко
ли
най
мич
ки лю
би
ли в полі спа
ти,
й не
на
ро
ком наїжджа
ла в по
ле й
луп
цю
ва
ла сон
них най
ми
чок ба
-
то
гом.
Наймички й най
ми
ти не
на
ви
-
діли її, бо зна
ли, що все-та
ки не
во
на гос
по
ди
ня в домі. Один на
-
й
мит вструг
нув-та
ки Онисі шту
-
ку з до
са
ди, щоб хоч тро
хи помс
-
ти
тись над нею.
Раз Они
ся поїха
ла в по
ле, щоб
спо
ло
ха
ти сон
них най
ми
чок. По
-
бу
див
ши їх, по
бив
ши й по
ла
яв
-
ши, во
на сіла на візок і звеліла
па
руб
кові по
га
ня
ти до
до
му.
-
Їдьмо, ма
туш
ко, навп
рос
тець,
то швид
ше приїде
мо до
до
му, -
ска
зав па
ру
бок.
-
Про ме
не, по
га
няй навп
рос
те
-
ць, бо справді до
ма ба
га
то діла, -
ска
за
ла Они
ся.
Парубок по
вер
нув ме
жа
ми та
су
го
лов
ка
ми. Прос
тий візок був
труський і по
чав підска
ку
ва
ти
на ме
жах. Они
ся вхо
пи
лась обо
-
ма ру
ка
ми за по
луд
раб
ки й ге
ца
-
ла на возі, на
че ко
зач
ка тан
цю
-
ва
ла.
Погонич зу
мис
не гнав коні з
усієї си
ли. Візок ска
кав по груд
-
ках та ме
жах. Най
мит сміявся в
ру
кав, аж спи
ну згор
бив.
-
Та не же
ни так ко
ней, бо з ме
-
не дух вип
ре! Як тільки бу
де ме
-
жа, або бо
роз
на, або ро
зо
ра, ска
-
жи мені, то я вхоп
люсь ру
ка
ми
за по
луд
раб
ки та й підве
дусь, бо
я са
ма вже не
до
ба
чаю! - гу
ка
ла
Они
ся. - Чи чуєш?
-
Та чую, чую! Підведіться, ма
-
туш
ко, бо ось-ось за
раз бу
де по
-
пе
реч
на бо
роз
на, - го
во
рив по
го
-
нич.
До пе
рех
рес
ної межі бу
ло ще з
доб
рий са
жень. Они
ся підве
лась,
вхо
пив
шись за по
луд
раб
ки, й
ви
сіла на возі, аж гой
да
лась, не
-
на
че гой
дал
ка. Во
на ду
ма
ла, що
вже по
ми
ну
ли ме
жу, й сіла, опус
-
тив
ши ру
ки. Са
ме тоді візок пот
-
ра
пив на ме
жу й підско
чив вго
-
ру. Они
сю так підки
ну
ло, що во
-
на аж гек
ну
ла й тро
хи не вис
ко
-
чи
ла з во
за.
-
А бо
дай тобі в печінках так
гек
ну
ло, як оце я гек
ну
ла, - ска
-
за
ла Они
ся.
-
Стережіться, ма
туш
ко, бо ось
за
раз бу
де знов бо
роз
на, - крик
-
нув най
мит.
Матушка знов вхо
пи
лась ру
ка
-
ми за по
луд
раб
ки й гой
да
лась
на повітрі на своїх ру
ках, як на
ре
со
рах. Тільки що во
на пус
ти
ла
ру
ки, віз знов ско
чив вго
ру. Ма
-
туш
ка аж гик
ну
ла.
-
Бий те
бе си
ла бо
жа! Ме
не аж
ги
кав
ка на
па
ла. Не поїду я з то
-
бою більше зро
ду-звіку, - ска
за
-
ла Они
ся. - Луч
че са
ма бу
ду по
-
га
ня
ти, а з то
бою не поїду ніко
-
ли в світі.
По обіді во
на сіла на візок і
поїха
ла вже са
ма без по
го
ни
ча в
Бо
гус
лав, на ба
зар за гле
чи
ка
ми.
На
ку
пи
ла во
на пов
ний візок гле
-
чиків, прик
ри
ла їх сіном, сіла й
по
ма
леньку поїха
ла до
до
му.
Онися дер
жа
ла в одній руці ві
-
жки, а в другій - батіг. Гле
чи
ки,
пов
ти
кані в сіно в пе
ред
ку, по
ча
-
ли вис
ка
ку
ва
ти. Они
ся все прик
-
ри
ва
ла їх сіном, щоб ча
сом лю
ди
або й, бо
ро
ни бо
же, відьми не
вгляділи та не нав
ро
чи
ли ко
ро
-
ви. А гле
чи
ки все-та
ки вис
ка
ку
-
ва
ли й виг
ля
да
ли на світ бо
жий.
Они
ся кля
ла їх в батька-матір.
Тра
пи
лось в однім місці з'їжджа
-
ти з го
ри в чиємусь ху
торі. Они
-
ся не здер
жа
ла з го
ри візка. Ко
-
ня
ка по
пер
ла з усієї си
ли. Гле
чи
-
ки по
ча
ли тан
цю
ва
ти на возі й
вис
ка
ку
ва
ли на
верх. Они
ся пус
-
ти
ла віжки й по
ча
ла прик
ри
ва
ти
їх сіном, бо са
ме тоді йшли мо
-
ло
диці на
зустріч. Візок нас
ко
чив
на гор
бок і пе
ре
ки
нув
ся. Они
ся
ви
па
ла з во
за, а на неї по
си
па
-
лись гле
чи
ки.
-
Ой бідна моя го
ло
вонько! - гу
-
к
ну
ла Они
ся й замість то
го, щоб
до
га
ня
ти ко
ня
ку, во
на вхо
пи
ла
в'язку сіна й ки
ну
ла на гле
чи
ки.
Але то бу
ло на
да
рем
но. Они
ся
прик
ри
ла сіном самі за се
бе че
-
реп
ки.
Якийсь чо
ловік впіймав ко
ня
ку
на греблі й поп
ра
вив візок. Они
-
ся взя
ла од
ним од
но
го гле
чи
ка й
з ним приїха
ла до
до
му.
-
От те
пер смійтесь з ме
не: при
-
вез
ла з яр
мар
ку од
но
го ціло
го
гле
чи
ка, - ска
за
ла Они
ся.
-
А тре
ба ж бу
ло та
ки до
кон
че
са
мим їха
ти, - ска
за
ла доч
ка.
-
Еге, доч
ко: доб
ре, що ви си
ди
-
те та тільки кни
жеч
ки чи
таєте.
Восени Они
ся зібра
ла го
ро
ди
ну
з своєї част
ки й са
ма по
вез
ла на
ба
зар про
да
ва
ти ка
пус
ту, кар
-
топ
лю та морк
ву. Оле
ся їха
ла че
-
рез ба
зар, вгляділа Они
сю, засмі
-
ялась їй в вічі, прий
шла до во
за
й по
ча
ла тор
гу
ва
ти морк
ву, хоч
їй морк
ви зовсім бу
ло не потріб
-
но. Они
ся од
вер
та
ла го
ло
ву, але
та
ки доб
ре тор
гу
ва
лась і не спу
-
с
ти
ла Олесі й ша
га. Оле
ся посмі
-
ялась, посміялась та й пішла, ні
-
чо
го не ку
пив
ши.
Зять довідав
ся, що про
то
поп
ша
на
ро
би
ла смішків з йо
го тещі, й
більше не пус
тив Онисі на яр
ма
-
рок.
-
Нащо вам здав
ся той клопіт.
Та й не ли
чить вам сидіти на ба
-
зарі. Чи ми вам хліба жа
луємо,
чи що? - го
во
рив зять.
-
За це не ска
жу, не по
жаліюсь,
але мені час і на смерть дба
ти: я
не хо
чу, щоб ме
не по
хо
ва
ли за
чужі гроші, а не на мої: не хо
чу й
з до
мо
ви
ни ди
ви
тись ко
мусь в
ру
ки, - го
во
ри
ла Они
ся. - Не
хай
ме
не й по
хо
ва
ють на мої тру
да,
й обід по мені справ
лять, і по
-
м'я
нуть мою ду
шу по смерті на
мої тру
да, а не на чужі.
Придбавши гро
шей, Они
ся роз
-
да
ва
ла ми
лос
ти
ню стар
цям що
-
неділі, але ви
би
ра
ла черст
вий
хліб і такі черстві пи
ро
ги, що й
най
мич
ки не їли. Во
на, пев
но,
хотіла прид
ба
ти собі царст
во не
-
бес
не ду
же еко
номічно. Старці
вже зна
ли її ми
лос
ти
ню і з не
-
охо
тою прос
тя
га
ли до неї ру
ки
під церк
вою.
Раз в ве
ли
ку су
бо
ту най
мич
ка
спек
ла пас
ку для слуг і пішла в
гли
ни
ще по гли
ну. Гли
ни
ще за
-
ва
ли
лось, і гли
на вби
ла дівку.
Они
ся одібра
ла од
ну пас
ку, спе
-
че
ну тією най
мич
кою, й ду
ма
ла
од
да
ти її стар
цям за ду
шу покій
-
ниці. Але ми
нув пер
ший день
ве
ли
кодніх свят. Они
ся по
ди
ви
-
лась, що пас
ка ду
же здо
ро
ва, й
пош
ко
ду
ва
ла од
да
ва
ти стар
цям.
Вже ми
нув тиж
день, а пас
ка все
ле
жа
ла в хижці. Они
ся, що гля
не
на пас
ку, то їй все ста
не шко
да
од
да
ва
ти. Нас
та
ли про
во
ди. Они
-
ся по
ба
чи
ла, що вже миші про
ї
-
ли в пасці дірку, й са
ма од
нес
ла
пас
ку під церк
ву. Під церк
вою
сто
яв ста
рець Три
ко
за, кри
вий
на од
ну но
гу, вид
ро
окий, але го
-
р
дий дід, як давній кум Они
син,
Шмид.
-
На ж тобі, стар
че бо
жий, цю
пас
ку, та розділи по скибці всім
стар
цям, та по
мо
лись за ду
шу
на
шої най
мич
ки Пріськи, - ска
-
за
ла по
важ
ним го
ло
сом Они
ся,
пи
ша
ючись та
кою щед
рою ми
-
ло
с
ти
нею.
Трикоза взяв пас
ку, але з не
до
-
вірою по
ди
вив
ся на Они
сю. Од
-
на
че пас
ка бу
ла здо
ро
ва, жов
та,
звер
ху по
ма
за
на яй
ця
ми. Три
ко
-
за тільки ско
са зир
нув на дірку в
дні пас
ки.
Всі старці пішли слідком за
Три
ко
зою. Три
ко
за вий
шов за
дзвіни
цю, сів на траві, прос
те
-
лив хуст
ку, взяв но
жа, щоб пок
-
ра
яти на скиб
ки й поділи
ти пас
-
ку. Старці посіда
ли кру
гом і жа
-
дібни
ми очи
ма слідку
ва
ли за но
-
жем.
-
Ой, чо
гось пас
ка ду
же лег
ка, -
прох
рипів Три
ко
за.
-
Мабуть, з доб
ро
го бо
рош
на, та
ще й на яй
цях, - про
мо
ви
ли ста
-
рці, заз
да
легідь сма
ку
ючи.
Ніж пірнув в пас
ку. Три
ко
за пе
-
рек
ра
яв її по
по
ло
вині й роз
ло
-
мив. Пас
ка бу
ла сли
ве по
рож
ня і
все
ре
дині зацвіла, ще й, не
на
че
на сміх, з неї вис
ко
чи
ла ми
ша й
по
ши
лась в тра
ву.
-
Господи, Йсу
се Хрис
те! Це Па
-
рас
чи
на ду
ша хо
ва
лась в пасці, -
про
мо
ви
ли пе
ре
ля
кані старці.
-
От тобі й пас
ка! Я та
ки вга
ду
-
вав, що во
но щось та є! - ска
зав
Три
ко
за. - А бо
дай ти на тім світі
їла такі пас
ки!
Всі старці поск
рив
ля
лись, що
дур
но розд
раж
ни
ли смак, схо
пи
-
лись з місця та й повтіка
ли з пе
-
ре
ля
ку од Па
рас
чи
ної душі.
-
Та од
несіть же кот
рий та хоч у
во
ду вкиньте! - кри
чав Три
ко
за.
Але старці вже то
го й не чу
ли й
швид
ко да
ли дра
ла. Кри
вий
Три
ко
за му
сив зібра
ти в хуст
ку
скиб
ки та шмат
ки свя
че
но
го й
шку
тильга
ти доб
ру верст
ву до
став
ка, щоб, по хрис
ти
янсько
му
зви
чаю, уки
ну
ти в во
ду свя
че
не.
Трикоза вер
тав
ся од став
ка й
ішов проз ба
тю
щин двір. На ган
-
ку сиділа Они
ся й уг
ляділа йо
го.
Во
на роз
доб
ри
лась ра
ди праз
-
ни
ка й хотіла ще по
да
ти йо
му
ми
лос
ти
ню грішми.
-
Старче бо
жий, а хо
ди ли
шень
сю
ди! Ось я тобі по
дам ми
лос
ти
-
ню грішми.
-
Спасибі вам за ту пас
ку, що я
оце вки
нув у ста
вок, бо її миші
зовсім пе
рет
ру
би
ли все
ре
дині. А
як по
дас
те на ми
лос
ти
ню гро
-
шей "ма
няків", тих ста
ро
давніх,
що ніхто їх і не бе
ре, то й за це
спа
сибі, - ска
зав Три
ко
за й тіль
-
ки ру
кою мах
нув.
Онися ви
би
ра
ла з своєї тор
би
-
ни з грішми старі гроші, ще ви
-
биті за Пет
ра III, за Ка
те
ри
ни II
та за польських ко
ролів, і роз
да
-
ва
ла їх стар
цям. Старці но
си
лись
з ти
ми грішми по жи
дах, але їх
ніхто не брав.
Сім'я дру
го
го зя
тя по
ча
ла біль
-
ша
ти. Він прис
та
вив до ста
ро
го
до
му дві кімна
ти, а Па
ла
зя, по
-
був
ши рік в пансіоні, за
ду
ма
ла
приб
ра
ти світли
цю по-євро
пей
-
ській. Світли
ця бу
ла зас
тав
ле
на,
по-давньому, ста
ри
ми об
ра
за
ми
під самісіньку сте
лю. Па
ла
зя бо
-
ялась зо
би
ди
ти матір і пішла на
хит
рощі.
-
Мамо, в вашій кімнаті ма
ло
об
разів; пе
ре
не
су я до вас з сві
-
тлиці кілька об
разів, щоб вам
бу
ло кра
ще мо
ли
тись, - ска
за
ла
Па
ла
зя.
-
То й по
пе
ре
нось, але не ба
га
-
то, щоб у світлиці не бу
ли голі
стіни, - ска
за
ла Они
ся.
Палазя пе
ре
нес
ла в ма
те
ри
ну
кімна
ту де
сять об
разів, а че
рез
тиж
день схо
ва
ла ще в дзвіниці
де
сять. Че
рез місяць во
на пе
ре
-
нес
ла ще в пе
кар
ню п'ять, а в дз
-
він
и
цю знов за
нес
ла де
сять. Ло
-
па
тинський по
на
во
зив з Києва
кар
тин, на яких бу
ли на
мальо
-
вані пан
ни з ко
ти
ка
ми, пан
ни з
кро
ли
ка
ми і навіть пан
ни з со
-
бач
ка
ми, й почіпляв їх по стінах.
Они
ся все сиділа в своїй кімнаті
й рідко хо
ди
ла в світли
цю. Але
раз якось у неділю вранці во
на
пішла в світли
цю, щоб по
мо
ли
-
тись бо
гу, гля
ну
ла на стіни й
зди
ву
ва
лась. Об
ра
зи зіста
лись
ті
льки по кут
ках. На стінах ви
-
сіли пан
ни з со
бач
ка
ми та з ко
-
ти
ка
ми.
-
Палазю! А де це подіва
лись
об
ра
зи? Що це за Іродіади ви
-
сять, по
чеп
лені на стінах? - спи
-
та
ла Они
ся в доч
ки.
-
А я ж, ма
мо, пе
ре
нес
ла їх тро
-
хи в ва
шу кімна
ту, тро
хи в пе
-
кар
ню. Об
ра
зи вже старі й темні,
- ска
за
ла Па
ла
зя.
-
А, ти, не
чес
ти
ва! За
раз мені
повішай об
ра
зи, бо я отих твоїх
про
то
попш з ко
ти
ка
ми та со
ба
-
ка
ми геть к бісу пов
ки
даю в піч.
Навіша
ла паннів, не
на
че ска
же
-
на Оле
ся. Чи тобі ж не тре
ба ду
-
ші спасіння, чи, мо
же, й ти маєш
на думці тіка
ти з гу
са
ра
ми? Ти
хо
чеш, щоб я мо
ли
лась до тих
Олесь з цу
ци
ка
ми та ко
ти
ка
ми,
чи що?
Довго ла
ялась Они
ся, нев
ва
жа
-
ючи на неділю, а Па
ла
зя все-та
-
ки не поп
рий
ма
ла з стін Іродіад
з цу
ци
ка
ми та ко
ти
ка
ми.
Оббувшись тро
хи з кар
ти
на
ми,
Они
ся ча
сом та
ки ста
ва
ла пе
ред
ни
ми, по
тай од усіх, як ніко
го не
бу
ло в хаті, й дов
го роз
див
ля
-
лась на ко
тиків та кро
ликів.
-
Та й гарні ж, хи
ря йо
го ма
тері,
оті ко
ти
ки та кро
ли
ки - зовсім
тобі не
на
че живі! Во
но бу
ло б
зовсім гар
но, як
би тільки не голі
плечі в тих про
то
попш бу
ли на
-
мальовані, - го
во
ри
ла Они
ся са
-
ма до доч
ки.
Онися ду
же лю
би
ла своїх ону
-
ків і гляділа їх як най
пильніша
нянька. Во
на не спус
ка
ла їх з
очей цілий день, са
ма го
ду
ва
ла
їх, са
ма кла
ла спа
ти. Влітку ці
-
лий день сиділа з дітьми в сад
ку
й сте
рег
ла вишні та груші од
хлопців. Але во
на сте
рег
ла ону
-
ків так, як змія сте
рег
ла цілю
щу
во
ду: з прис
лу
ги ніхто не смів і
за
че
пи
ти дітей. Як тільки кот
ра
най
мич
ка за
че
пить ди
ти
ну й ди
-
ти
на ча
сом зап
ла
че, Они
ся бра
ла
па
ли
цю й лу
пи
ла най
ми
чок. На
-
віть Па
ла
зя не сміла пос
ва
ри
-
тись на своїх дітей. Они
ся за
раз
кри
ча
ла на неї:
-
А, ти, не
чес
ти
ва! Навіщо ти
сва
риш
ся на своїх дітей? Ма
ло
тобі, що об
ра
зи по
ви
ки
да
ла з ха
-
ти? Ще по
ви
ки
дай і дітей. Геть
пішла з ха
ти. Не зачіпай мені ді
-
тей!
Мужичих дітей Они
ся не
на
ви
-
діла за те, що во
ни кра
ли в сад
ку
груші та яб
лу
ка. Оце, бу
ло, візь
-
ме во
на в од
ну ру
ку гру
шу, а в
дру
гу різку. Різку схо
ває за спи
-
ну, а гру
шею ма
нить будлі-яко
го
хлоп
ця.
-
На, сер
денько моє ми
ле, груш
-
ку: ти та
кий гар
ний хлоп
чик. На,
моя ди
ти
но, на, візьми та з'їж, -
так ду
ри
ла Они
ся хлоп
ця.
Хлопець йняв віри й прос
тя
гав
ру
ку за гру
шею. Они
ся ха
па
ла
йо
го за ру
ку, а дру
гою ру
кою лу
-
пи
ла дуб
цем по спині. Хлопці,
по
куш
ту
вав
ши та
кої груші, об
-
ми
на
ли Они
сю де
ся
тою ули
цею.
Онися все старілась й ста
ва
ла
сер
дитіша й лихіша. Во
на з ран
-
ку до ве
чо
ра ла
яла або най
ми
-
чок, або гриз
ла го
ло
ву своїй до
-
чці Па
лазі. Най
мич
ки вже не бо
-
ялись її ані криш
ки, сміялись з
неї в вічі. Во
на все дер
жа
ла клю
-
чі од хиж
ки в се
бе, за
ми
ка
ла ту
-
ди все, що зос
та
ва
лось од обіду,
й ви
да
ва
ла аж на дру
гий день.
Оце, бу
ло, як на
пе
чуть пи
рогів,
Они
ся по обіді збе
ре їх в макітру,
од
не
се в хиж
ку та й замк
не.
Прий
де вечір, ону
ки про
сять
клю
чів, доч
ка про
сить, а во
на не
дає. Стар
ша ону
ка, вже чи
ма
ла
дівчи
на, йшла вве
чері в ба
би
ну
кімна
ту, сіда
ла на пос
телі в но
-
гах і ба
ла
ка
ла з нею, аж по
ки во
-
на зас
не. Тоді унуч
ка ти
хенько
ви
тя
га
ла в ба
бусі ключі, од
ми
ка
-
ла хиж
ку й кра
ла макітру з пи
-
ро
га
ми. Зять му
сив, ти
хенько од
Онисі, по
ро
би
ти другі ключі до
хиж
ки й до вся
ких скринь в хиж
-
ці. Доч
ка й най
мич
ка не сміли
без по
ра
ди Онисі нічо
го зва
ри
ти
й спек
ти й кож
ний раз хо
ди
ли в
її кімна
ту бла
гос
ло
ви
тись.
Раз най
мич
ки, не спи
тав
ши
Онисі, за
па
ри
ли собі ква
шу й по
-
с
та
ви
ли гор
щик скраю на печі.
Они
ся взя
ла сво
го кос
ту
ра й, по
своєму зви
чаю, вий
шла з кімна
-
ти на ог
ля
ди
ни. Во
на ввійшла в
пе
кар
ню й приміти
ла на печі
здо
ро
вий гор
щик, нак
ри
тий ху
-
ст
кою. В пе
карні ніко
го не бу
ло.
-
А це що за гор
щик? - про
мо
ви
-
ла Они
ся са
ма до се
бе. - Ма
буть,
най
мич
ки щось за
ду
ма
ли спек
-
ти крадько
ма од ме
не.
Онися вже не зду
жа
ла вилізти
на піч, щоб заг
ля
ну
ти в гор
щик,
і своїм ціпком хотіла ски
ну
ти
нак
рит
тя, щоб од ціка
вості хоч
но
сом по
ню
ха
ти, що то там та
ке
в гор
щи
ку. Але во
на од злості
так штурх
ну
ла па
ли
цею в гор
-
щик, що він пе
ре
ки
нув
ся, й ква
-
ша ли
ну
ла річкою з печі на ле
-
жан
ку, а з ле
жан
ки до
до
лу. Они
-
ся по
ба
чи
ла, що на
ро
би
ла шко
-
ди, та шви
денько й по
ди
ба
ла з
пе
карні, щоб утек
ти в свою кім
-
на
ту, а потім звер
ну
ти про
ви
ну
на най
ми
чок, ще й ви
ла
яти їх
всмак.
Аж тут рип
ну
ли сінешні двері, і
в пе
кар
ню вско
чи
ла най
мич
ка
та й уг
ляділа потьоки квашні.
-
Чи це ви, ма
туш
ко, пе
ре
ки
ну
-
ди ква
шу? - крик
ну
ла най
мич
ка
вслід Онисі. - Чи це ви на
ро
би
ли
шко
ди?
-
Ще що ви
га
дай! Мо
же, там кі
-
шка ла
зи
ла по печі. А ти, вра
жа
доч
ко, та
ка не
помірко
ва
на, що
ста
виш гор
щик на са
мо
му кра
-
єчку! Вкра
ла бо
рош
на, ще й ква
-
шу за
па
ри
ла, ме
не не пи
та
ю
чи
-
сь.
-
Але ж, ма
туш
ко, кішки й в хаті
не
ма, - крик
ну
ла най
мич
ка з пе
-
карні з сміхом. - Їй-бо
гу, це ви
пе
ре
ки
ну
ли ква
шу: за ваші ж
вчин
ки та ме
не лаєте та гри
ма
-
єте на ме
не.
-
Я тобі як дам оцим кос
ту
ром
по спині, то не бу
деш більше на
ме
не звер
тать, - за
го
моніла Они
-
ся з своєї кімна
ти.
Онися пішла жаліти
ся на най
-
мич
ку дочці та зя
теві й тро
хи не
пла
ка
ла.
-
Всі ме
не тут зо
би
жа
ють, всі
ла
ють, всі крив
дять, всі кри
чать
на ме
не, хоч за
раз ля
гай в до
мо
-
ви
ну. Як не впи
ни
те та не при
-
бор
каєте тих неп
ри
ка
яних най
-
ми
чок, то я вас по
ки
ну та поїду
до си
на, - бідка
лась Они
ся, - їй
-
-бо
гу, піду! Пішки піду!
Од то
го ча
су, як тільки трап
ля
-
лась Онисі яка не
до
го
да, во
на
все ре
пе
ту
ва
ла та нах
ва
ля
лась,
що по
ки
не зя
тя й поїде до си
на.
А до
го
дить їй бу
ло труд
но, а
най
більше в їжі. В неї по
ви
па
да
-
ли зу
би, й во
на все ремст
ву
ва
ла
та допіка
ла, що й па
ля
ниці тве
-
рді, й пи
ро
ги не пухкі, й ва
ре
ни
-
ки не знать які цупкі, й ка
ша
хру
щить, не
на
че зва
ре
на з піс
-
ком, й по
жи
вок нес
мач
ний, нет
-
рив
ний. Они
ся ко
вер
зу
ва
ла ще й
лю
би
ла допіка
ти до жи
вих пе
чі
-
нок.
Раз по
да
ли на обід ва
ре
ни
ки.
Ва
ря
ниці бу
ли тро
хи товсті й
цу
пкі, а Они
ся все на
ка
зу
ва
ла,
щоб ва
ря
ниці бу
ли то
ненькі, як
пе
люс
точ
ка. Они
ся жу
ва
ла, жу
-
ва
ла, не пе
ре
жу
ва
ла та да
вай до
-
піка
ти дочці.
-
Наварила ва
ре
ників, на
че з
сви
ня
чої шку
ри! Ці ва
ре
ни
ки хі
-
б
а во
ля
чий шлу
нок пе
рет
ра
ви
-
ть, а не мій. От як у от
ця Мельхи
-
се
де
ка я їла ва
ре
ни
ки! Ото ва
ре
-
ни
ки. До
жи
ла, доч
ко, до си
вої
ко
си, а не вив
чи
лась і досі ва
ри
-
ти га
разд ва
ре
ни
ки. Це ви, ма
-
буть, хо
че
те, щоб я наїлась оцих
ва
ре
ників, от
руїлась ни
ми та
шви
д
ше вмер
ла, та щоб вам
швид
ше заб
ра
ти мої гро
ша
ки. Й
най
ми
чок по
роз
пус
ка
ли, й най
-
мич
ки сміються мені в вічі, й ви
смієтесь. Вже й другі ключі собі
по
ро
би
ли од хиж
ки, - хо
ваєтесь
од ме
не, як од во
ро
га. По
ки
ну!
Цур вам, пек вам з ва
шим доб
-
ром. Я ним пельку собі заб'ю та
ще ко
лись і вдав
люсь.
Онися розгніва
лась, розк
ри
ча
-
лась, а далі взя
ла сво
го ціпка та
й справді по
ки
ну
ла доч
ку, - поп
-
ря
му
ва
ла шля
хом до ца
ри
ни пі
-
шки.
Вона ти
хенько по
ди
ба
ла че
рез
се
ло по до
розі до си
на, але по
ки
вий
шла за се
ло, то й вто
ми
лась.
За се
лом над са
мим шля
хом сто
-
яла мо
ги
ла, де бу
ли по
хо
вані по
-
в
би
вані по
ля
ки-повс
танці. Они
-
ся вий
шла на мо
ги
лу й сіла од
-
по
чи
ва
ти. Сіла во
на та й кміти
-
ть; во
на сподіва
лась, чи не на
-
д'їде хто та підве
зе її до дру
го
го
се
ла. Але сон
це вже за
хо
ди
ло.
Ніхто не над'їжджав. Они
ся при
-
га
да
ла, що в тій мо
гилі по
хо
вані
мерці, й по
чу
ва
ла, що на неї на
-
па
дає страх. Вер
та
тись до доч
ки
на
зад бу
ло ніяко
во. А сон
це вже
зай
шло; над
ворі по
ча
ло су
тені
-
ти. Они
ся та
ки до
га
ду
ва
лась, що
за нею хтось з до
му побіжить
до
га
ня
ти та про
си
ти її, і все пог
-
ля
да
ла на
зад на ца
ри
ну.
-
Ото прок
ляті, які за
пеклі! За
-
то
го сон
це зай
де, а ніхто не до
-
га
няє ме
не, - го
во
ри
ла Они
ся са
-
ма до се
бе і все-та
ки кріпи
лась
та сиділа на са
мо
му вер
шеч
ку
мо
ги
ли, щоб її пос
тать бу
ло вид
-
ко зда
ле
ки. Они
ся по
чу
ва
ла, що
її вже з пе
ре
ля
ку тряс
ця тря
се.
Коли це в ца
рині з'яви
лась най
-
мич
ка. Они
ся вгляділа її й ста
ла
на мо
гилі, не
на
че віха стриміла.
Най
мич
ка вгляділа її й вилізла
на мо
ги
лу.
-
А що, чи за мною прий
шла, чи
про
ти че
ре
ди вий
шла? - пи
та
ла
Они
ся.
-
Атож! Ав
жеж за ва
ми! А за ким
же б більше? - ска
за
ла най
мич
ка.
-
Ото спа
сибі тобі, го
луб
ко, що
прий
шла. Тут я, гос
по
ди, яко
го
наб
ра
лась стра
ху! Ко
ли б ти не
прий
шла, я бу
ла б ту
теч
ки вмер
-
ла. А чи ду
же пла
чуть там за
мною?
-
Та вже ж пла
чуть. Як
би не
пла
ка
ли, то, пев
но, ме
не не пос
-
ла
ли б за ва
ми.
-
А хто більше пла
че за мною?
Чи доч
ка, чи зять? - спи
та
ла
Они
ся.
-
Та всі пла
чуть, - ка
за
ла най
ми
-
ч
ка, осміха
ючись.
-
Бач! Пла
чуть, а ли
хо роб
лять!
- мим
ри
ла Они
ся. Они
ся прий
ш
-
ла до
до
му, ти
хенько увійшла в
свою кімна
ту і вже ве
че
ря
ти й
не ви
хо
ди
ла. Ону
ка од
нес
ла їй
ве
че
рю до неї в кімна
ту.
Другого дня над
вечір взя
ли
Они
сю жа
лощі, й во
на пішла на
цвин
тар пла
ка
ти на мо
гилі сво
-
го па
нот
ця Ха
ри
то
на, ку
ди во
на
хо
ди
ла, навіть зро
бив
ши шко
ду
з ква
шею. Стар
ший онук, вже
чи
ма
лий хло
пець, підстеріг ті
по
хо
деньки й за
ду
мав на
ля
ка
ти
ба
бу
сю. Він надів батько
ву ря
су
й шап
ку, взяв в ру
ки па
ли
цю й
засів у виш
нях на цвин
тарі. Они
-
ся прий
шла, ста
ла над мо
ги
лою
й по
ча
ла по своєму зви
чаю го
ло
-
сить.
-
Всі ме
не зо
би
жа
ють, зну
ща
ю
-
ть
ся з ме
не; всі ме
не хо
тять з
сві
ту зігна
ти; всі мені во
ро
ги.
Один ти був до ме
не доб
рий, ти
один був мені покірли
вий, не
крив
див ме
не.
Онук по
ти
хеньку вий
шов з гу
-
ща
ви
ни, став під виш
нею й мах
-
нув до Онисі ру
кою. Они
ся вгля
-
діла ту пос
тать та як дре
ме
не з
цвин
та
ря! Во
на так утіка
ла, що
спіткну
лась на по
розі в брамі й
впа
ла. Од то
го ча
су Они
ся біль
-
ше не хо
ди
ла пла
ка
ти на мо
гилі
от
ця Ха
ри
то
на.
Онися Сте
панівна ста
ла вже ду
-
же ста
ра, згор
би
лась, на
че по
ме
-
н
ша
ла, ста
ла ниж
ча й лед
ве хо
-
ди
ла. Во
на ще не раз ки
да
ла до
-
ч
ку, їзди
ла до си
на, але че
рез ти
-
ж
день знов приїжджа
ла на
зад в
Вільша
ни
цю, - її тяг
ло до
до
му в
Вільша
ни
цю, де во
на свій вік
зві
ку
ва
ла. Вже старші ону
ки ви
-
рос
ли й по
ви
хо
ди
ли заміж, а
Они
ся все жи
ве, не
на
че за неї й
смерть за
бу
ла, та все мо
ро
чить і
своїх, і чу
жих, та ве
ре
дує, та нас
-
ти
рається, як мо
роч
ли
ва та нас
-
тир
ли
ва ди
ти
на.
10
Олеся Ба
ла
бу
ши
ха після своєї
при
го
ди з Ка
зан
це
вим не жи
ла,
а чевріла, не
на
че гро
мом при
би
-
та. Во
на схуд
ла, зблідла, зчорні
-
ла й по
марніла; її кра
са одцвіла,
але в неї вдер
жав
ся в душі по
тяг
до всього гар
но
го, до ес
те
тич
но
-
го. Во
на по
ча
ла й се
бе прик
ра
-
шу
ва
ти, нак
ра
шу
ва
тись та набі
-
л
ю
ва
тись. Ба
ла
бу
ха по
сивів і на
жінку тільки ру
кою мах
нув. Він
став товс
тий, оти
лий, ро
бив усе,
що йо
му при
ка
зу
ва
ла жінка. В
ком
панії він сидів мовч
ки, ку
рив
люльку та цілі ве
чо
ри по
тя
гав
ду
же міцний пунш з ро
мом. Йо
-
му за все бу
ло бай
ду
же.
Олесина доч
ка Нас
тя підрос
ла
й ста
ла ду
же гар
ною дівчи
ною.
Во
на по
ча
ла вчи
тись гра
ти на
фор
теп'яні в од
ної да
ми в пан
сі
-
оні. Олесі те
пе
реч
ки до
во
ди
лось
ку
пи
ти фор
теп'ян. Раз до Ба
ла
-
бу
хи заїхав Бон
ковський, кот
-
рий вже дав
ненько оже
нивсь з
шлях
тян
кою. Оле
ся роз
ка
за
ла
йо
му, що шу
кає ку
пи
ти собі фор
-
теп'ян.
-
Купіть у ме
не, - моя жінка хо
-
че про
да
ти. Я не
до
ро
го візьму:
сто кар
бо
ванців. 3араз-та
ки при
-
їдьте, по
дивіться та й за
би
рай
те
йо
го, - ска
зав Бон
ковсь
кий.
Олеся поїха
ла з доч
кою до Бон
-
ковсько
го, по
ди
ви
лась на фор
-
теп'ян звер
ху і все
ре
дині, хоч во
-
на в цьому ділі нічо
го не тя
ми
ла,
й зап
ла
ти
ла гроші.
Через два дні дві па
ри волів
впрос
тяж при
вез
ли до Ба
ла
бу
хи
на подвір'я през
до
ро
ву ма
хи
ну.
Фор
теп'ян лед
ве вліз у двері й
зай
няв по
ло
ви
ну світлиці. Пу
за
-
тий, хвос
та
тий та но
га
тий фор
-
теп'ян був схо
жий на яко
гось до
-
по
топ
но
го звіра. Бон
ковський
тро
хи йо
го по
ла
го
див, по
об
мо
-
ту
вав нит
ка
ми по
ла
мані мо
ло
-
точ
ки, поп
рик
ле
ював, що по
одс
-
та
ва
ло, й зіпхнув Олесі за добрі
гроші ту цивілізацію, кот
ра вже
го
ди
лась на дро
ва.
Ради тієї цивілізації Оле
ся зве
-
ліла обк
леїти за
лу біли
ми шпа
-
ле
ра
ми, кру
гом стін пос
та
ви
ла
но
веньку мебіль. Але ста
рий фо
-
р
теп'ян швид
ко зра
див Олесі:
че
рез рік нит
ки по
роз
мо
ту
ва
-
лись, мо
ло
точ
ки по
одс
ка
ку
ва
ли,
стру
ни по
ча
ли рва
тись і дзиж
ча
-
ли, як гедзі в спасівку. Нас
тя
сіда
ла бренька
ти, а під її пальця
-
ми тільки й бу
ло чу
ти цо
кан
ня
та стукіт мо
ло
точків.
Балабушиха щоміся
ця кли
ка
ла
нап
рав
щи
ка-органіста нап
рав
-
ля
ти фор
теп'ян та ла
го
ди
ти йо
-
го, скле
юва
ти мо
ло
точ
ки. Во
на
ду
же лю
би
ла му
зи
ку, лю
би
ла
слу
ха
ти, як доч
ка гра
ла не
мудрі
вальси та ма
зур
ки або співа
ла
руські ро
ман
си та ук
раїнські піс
-
ні.
Раз влітку Оле
ся пішла з Нас
-
тею в крам
ни
цю ку
пу
ва
ти стріч
-
ки. Во
ни увійшли в крам
ни
цю.
Двері й од
ним од
но вікно бу
ли
звер
ху завішені чер
во
ною ма
-
терією, кот
ра зак
ри
ва
ла до по
-
ло
ви
ни вікно й про
пус
ка
ла в
крам
ни
цю чер
во
ну
ва
тий світ.
Про
вор
на чор
ня
ва Су
ра Вольчи
-
ха при
су
ну
ла до при
лав
ка два
стільці. Да
ми посіда
ли. Після
зна
двірнього ду
же яс
но
го сон
ця
во
ни дов
го не мог
ли об
бу
тись з
тем
ря
вою й нічо
го не ба
чи
ли в
темній крам
ниці, на
че в пог
ребі.
Але в тем
ряві жидівсько
го за
-
кут
ка задз
венів чу
до
вий ба
ри
-
тон. Ба
ла
бу
ши
ха обер
ну
лась і
приміти
ла в дру
го
му кут
ку ма
-
га
зи
ну ко
ло при
лав
ка мо
ло
до
го
блон
ди
на. Па
нич сто
яв, ви
со
кий,
пос
тав
ний та рівний, як стру
на,
й тор
гу
вав
ся з Вольком. Ку
це
-
нький піджак об
хоп
лю
вав йо
го
тон
кий, круг
лий, не
на
че ви
то
че
-
ний стан. Йо
го дов
го
об
ра
зе ли
це
на
га
ду
ва
ло тро
хи німця, тро
хи
по
ля
ка й бу
ло ду
же оригінальне.
З пов
них щік спа
да
ли на гру
ди
ру
сяві, м'які, як шовк, бурці. З-
під м'яких, блис
ку
чих вус виг
ля
-
да
ли рум'яні, ма
ли
нові повні гу
-
би. Ви
со
кий лоб по
да
вав
ся на
-
зад, і по го
лові роз
си
па
лась і
спа
да
ла на плечі розкішна зо
ло
-
тис
та гри
ва з лег
ки
ми ку
че
ря
ми
на кінцях. Про
вор
ний блон
дин
го
лос
но й дрібно тор
гу
вав
ся з
Вольком. По йо
го ук
раїнській
мо
ві, пе
ремішаній з руською, по
йо
го німецькій ви
мові примітно
бу
ло, що то був чу
жо
зе
мець. Ба
-
ла
бу
ши
ха шви
денько спус
ти
ла
ву
аль на ли
це.
Вольчиха на
ки
да
ла цілий при
-
ла
вок ко
ро
бок. В ко
роб
ках і по
при
лав
ку ма
ня
чи
ли чер
воні, й
зе
лені, й сині стрічки. Вольчи
ха
роз
гор
та
ла стрічки, мо
ло
ла язи
-
ком, ніби млин, та вих
ва
лю
ва
ла
свій крам. Ба
ла
бу
ши
ха не чу
ла ні
од
но
го її сло
ва й нас
то
ро
чи
ла
ву
ха в той ку
ток, де сто
яв мо
ло
-
дий чу
до
вий блон
дин.
Волько ле
пе
тав язи
ком незгір
-
ше своєї жінки, вих
ва
лю
вав ма
-
терії для літнього кос
тю
ма, роз
-
гор
ту
вав їх, розвішу
вав на при
-
лав
ку, до
ка
зу
вав, що во
ни міцні
й не
ли
нючі, бо
жив
ся, при
ся
гав
-
ся, роз
тя
гав ма
терію ру
ка
ми, ку
-
сав зу
ба
ми й навіть сли
нив язи
-
ком. А тим ча
сом ціка
вий жи
док
всти
гав про
ва
ди
ти зовсім побіч
-
ну роз
мо
ву й роз
пи
ту
ва
ти по
ку
-
п
ця, не
на
че він сидів з ним десь
у гос
тинній.
-
Пане Га
нуш, на
беріть оцієї па
-
ру
си
ни - не бу
де
те жал
ку
ва
ти!
Їй-бо
гу, це заг
ра
ниш
на. От по
-
дивіться, яка во
на гус
та та міц
-
на, аж лу
щить, аж гу
де в ру
ках.
Як же вам жи
веться в нашій сто
-
роні? Чи звик
ли до на
шої Ми
ро
-
нівки? - пи
тав Волько, сми
ка
ючи
в ру
ках кінець па
ру
си
ни, не
на
че
він хотів її пе
рер
ва
ти.
-
Привикаю пот
ро
ху. Я бу
вав в
світах, і ку
ди приїду, - за
раз при
-
ви
каю. Але, Вольку, по
ка
жи лиш
кра
щої ма
терії, - ска
зав Га
нуш. -
Я ваші но
ро
ви доб
ре знаю; ви
по
ка
зуєте пе
редніше що най
по
-
ган
ше, а потім трош
ки кра
ще, а
потім ще кра
ще… Ме
не не підду
-
риш.
Волько про
жо
гом ки
нув
ся до
стільця, ско
чив на йо
го й дос
тав
з по
лиці ще дві шту
ки ма
терії.
-
Оце вже та
ка ма
терія, що й за
гра
ни
цею рідко де мож
на знай
-
ти. Ай-ай! Що за ма
терія, що за
ма
терія! Це аг
лицька ма
терія.
Чи тільки до
чок ди
рек
то
ро
вих
вчи
те на фор
теп'яні, чи й си
на? -
при
ки
нув Волько, роз
гор
та
ючи
шту
ку па
ру
си
ни.
-
Вчу до
чок і синів, а ко
ли хоч,
то й те
бе вив
чу. Але ти знов дос
-
тав та
ко
го, що го
диться но
си
ти
по
го
ни
чам. А знай
ди ли
шень ще
кра
що
го, - ска
зав Га
нуш.
-
Їй-богу, кра
що
го вже не
ма на
світі й не мо
же бу
ти. Яко
го вам
ще кра
що
го тре
ба? Це вже фран
-
цузька ма
терія по
по
ло
вині з шо
-
в
ком. А чи до
ро
го вам пла
тить
ди
рек
тор за дітей? - пи
тав Воль
-
ко й ра
зом з тим про
вор
но ви
со
-
ло
пив язи
ка, по
ли
зав кінчик ма
-
терії й по
ка
зав Га
ну
шеві. - От по
-
дивіться: їй-бо
гу, не зли
няє до
са
мої ва
шої смерті.
-
О, ли
бонь, швид
ко до
ве
деться
мені вмер
ти, - ска
зав Га
нуш. Ба
-
ла
бу
ши
ха й доч
ка осміхну
лись і
пе
рег
ля
ну
лись з Га
ну
шем. Га
-
нуш ки
нув на дам своїми синіми
ти
хи
ми очи
ма.
Тим ча
сом Вольчи
ха си
па
ла
сло
ва
ми, на
че го
ро
хом:
-
Пані, що я вам ска
жу! Беріть
оці чер
воні стрічки. Це такі доб
-
рящі! Бо
дай мені на тім світі до
-
ве
лось вби
ра
тись в такі стрічки!
Бо
дай мені та
ка смерть гар
на, як
гарні оці стрічки! Це з Бер
ди
че
-
ва конт
ра
бан
да, - ска
за
ла Воль
-
чи
ха Ба
ла
бу
шисі на са
ме ву
хо.
Балабушиха пе
ре
би
ра
ла в ру
-
ках стрічки й навіть не слу
ха
ла,
що го
во
ри
ла Вольчи
ха. Во
на ми
-
лу
ва
лась чу
до
вою пос
тат
тю Га
-
ну
ша, слу
ха
ла йо
го му
зич
ний го
-
лос, ло
ви
ла очи
ма йо
го делікат
-
ні ма
не
ри, приміти
ла йо
го тонкі
довгі пальці в зо
ло
тих перс
нях.
З роз
мо
ви Волька во
на, до
га
да
-
лась, що то був вчи
тель му
зи
ки
в ди
рек
то
ра ми
ронівської са
ха
р
-
ні.
Волько ще раз поліз на по
лиці
й про
вор
но ски
нув ще дві шту
ки
ма
терії. Га
нуш виб
рав ма
терію.
Волько вхо
пив ар
ши
на й так
шви
д
ко ма
хав ним та на
тя
гу
вав
ма
терію на ар
шин, що ма
терія
аж лу
ща
ла в йо
го ру
ках. Волько
та
ки вкрав на мірі пів-арши
на.
Га
нуш взяв ма
терію під пах
ву,
на
ки
нув на свої нас
тов
бур
чені
ку
чері німецько
го кар
ту
зи
ка й
ви
с
ко
чив з ма
га
зи
ну, приспіву
-
ючи якусь арію на ході.
Балабушиха те
пер тільки пе
ре
-
ве
ла дух і по
ча
ла приміча
ти чер
-
воні й сині, й усякі стрічки, стьо
-
жки, по
ча
ла ро
зуміти, що бре
ха
-
ла Вольчи
ха.
-
Хто це та
кий? - спи
та
ла Ба
ла
-
бу
ши
ха в кра
мар
ки.
-
Цей чех вчить гра
ти на фор
-
теп'яні дітей в ди
рек
то
ра, в ми
-
ронівській са
харні, - ска
за
ла Во
-
ль
чи
ха. - Ди
рек
тор оце приїхав
з-за гра
ниці й привіз з со
бою
цього па
ни
ча.
-
Як йо
го про
зи
ва
ють? - спи
та
-
ла знов Ба
ла
бу
ши
ха.
-
Його про
зи
ва
ють Га
нуш, - ска
-
за
ла Вольчи
ха, - він доб
рий па
-
нич, дає нам втор
гу
ва
ти. Вже не
раз був в на
шо
му ма
га
зині з ди
-
рек
то
ром і з йо
го стар
ши
ми дво
-
ма си
на
ми. Які гарні па
ничі, які
гарні! Та я ще та
ких зро
ду не ба
-
чи
ла, - ле
пе
та
ла Вольчи
ха, підій
-
ма
ючи очі вго
ру. - Оце не
дав
но
ди
рек
тор
ша в ме
не наб
ра
ла ст
-
рі
чок та стьожок на п'ятнад
цять
кар
бо
ванців. Візьміть, пані, оці
стрічки та стьожки - са
ма ди
рек
-
тор
ша взя
ла їх цілу шту
ку.
Балабушиха на
ку
пи
ла тих стрі
-
чок та стьожок, які бра
ла ди
рек
-
тор
ша, й вий
шла з крам
ниці.
Тільки що ма
ти й доч
ка прий
-
шли до
до
му, Нас
тя побігла в за
-
лу й по
ча
ла мушт
ру
ва
тись пе
ред
дзер
ка
лом. Во
на ог
ля
да
ла своє
гар
не лич
ко, свої чорні бро
ви,
обе
р
ну
лась бо
ком, зир
ну
ла на
талію, та все ду
ма
ла за гар
но
го
Га
ну
ша, приспіву
ючи ма
зур
ку.
Настя крут
ну
лась на одній нозі
й вибігла з за
ли. Увійшла Ба
ла
-
бу
ши
ха, ста
ла пе
ред дзер
ка
лом і
підня
ла з ли
ця ву
аль. Піт об
лив
їй ли
це, при
си
па
не пуд
рою. По
-
тьо
ки по
тек
ли по що
ках і на
ма
-
лю
ва
ли на її ви
ду ніби ге
ог
ра
-
фічну кар
ту з річка
ми, мо
ря
ми й
острівця
ми.
Вона втер
лась хус
точ
кою, стер
-
ла пуд
ру, і в дзер
калі за
чорніло її
ли
це, за
синіли поп
ру
ги та смуж
-
ки під очи
ма. Во
на при
ту
ли
ла
ли
це тро
хи не до са
мо
го дзер
ка
-
ла й роз
див
ля
лась на свої ду
же
при
ма
зані по
ма
дою ко
си. На го
-
лові світи
лись поміж чор
ни
ми
пас
ма
ми сиві во
ло
син
ки. Ба
ла
-
бу
ши
ха гля
ну
ла на талію. Сіре
-
нька сук
ня об
вис
ла на бо
ках, бо
-
ки по
за
па
да
ли. Ба
ла
бу
ши
ха чо
-
гось при
га
да
ла собі су
хе тем
не
ли
це Онисії Сте
панівни й іздриг
-
ну
лась… Во
на те
пер ста
ла чо
го
-
сь схо
жа на Они
сю Сте
панівну. А
Га
нуш сто
яв пе
ред її очи
ма не
-
на
че жи
вий, з чу
до
вим, од
ки
ну
-
тим білим ло
бом, з гри
вою ле
ва
на го
лові.
"Боже мій! Нев
же я йо
го люб
-
лю? - ду
ма
ла Ба
ла
бу
ши
ха, сто
-
ячи пе
ред дзер
ка
лом. - Чо
го це
він стоїть пе
ред моєю ду
шею й
не схо
дить в ме
не з дум
ки?"
Вона вхо
пи
ла пуд
ру й пот
ру
си
-
ла на ли
це. Ли
це од
ра
зу по
по
в
ні
-
ша
ло й пок
ра
ща
ло.
"Але ж талія моя не круг
ла… су
-
к
ня по
об
ви
са
ла й теліпається,
не
на
че на кілку", - по
ду
ма
ла Ба
-
ла
бу
ши
ха, й во
на вий
шла з за
ли,
вбігла в кабінет, роз
по
ро
ла під
-
бійку в сукні, підмос
ти
ла ва
ти,
за
ши
ла на жи
ву нит
ку й знов на
-
діла.
Тим ча
сом Нас
тя знов ус
ко
чи
ла
в за
лу й мушт
ру
ва
лась пе
ред
дзе
р
ка
лом: при
ту
лю
ва
ла до ли
-
ця на
куп
лені стрічки, начіплю
-
ва
ла їх на го
ло
ву, зав'язу
ва
ла
ни
ми шию. Нас
тя одійшла од
дзе
р
ка
ла, ма
ти знов ста
ла пе
ред
дзер
ка
лом і по
вер
та
ла свої бо
ки,
не
на
че гріла їх ко
ло печі. Талія
ста
ла те
пер круг
ла. Ба
ла
бу
ши
ха
не
на
че по
мо
лод
ша
ла й осміхну
-
лась до се
бе в дзер
ка
ло. В за
лу
знов влетіла Нас
тя й на ході
при
співу
ва
ла й тро
хи аж при
та
-
нцьову
ва
ла.
-
Настю, сер
це, а по
ди
вись, чи
круг
ла в ме
не талія? Мені зда
є
-
ть
ся, що сук
ня по
об
ви
са
ла зза
ду
на талії, - пи
та
ла ма
ти в доч
ки,
вип
нув
ши бік пе
ред дзер
ка
лом.
-
Чогось ста
ла ніби вип
ну
та на
-
вк
ру
ги, кругліша, ніж бу
ла пе
-
редніше, - ска
за
ла Нас
тя, заг
ля
-
да
ючи в дзер
ка
ло че
рез ма
те
ри
-
не пле
че.
Балабушиха зраділа й ти
хенько
за
тяг
ла ма
зур
ку. Во
на хотіла
дрібненько пе
ребігти че
рез за
-
лу, як доч
ка, але по
чу
ва
ла, що
но
ги спо
ти
ка
ються, не
на
че на їх
висіло залізне пу
то.
-
Сядь, сер
це доч
ко, за фор
те
-
п'ян та заг
рай, а я тро
хи пос
лу
-
хаю, - ска
за
ла Ба
ла
бу
ши
ха.
Настя сіла й по
ча
ла виг
ра
ва
ти
всякі ма
зур
ки та вальси, а ма
ти
по
ход
жа
ла по
ма
ле
сеньку по залі
й ма
ри
ла про чу
до
во
го Га
ну
ша.
Во
на по
чу
ва
ла, що в неї сер
це
ще й досі не вмер
ло, хо
че лю
би
-
ти, мо
же лю
би
ти кра
су й мо
ло
-
дість.
Самовар па
ру
вав і кипів на сто
-
лі. Ма
ти й доч
ка жда
ли Ба
ла
бу
ху
з чаєм. Ба
ла
бу
ха пішов на тре
бу
й дов
го не при
хо
див. Вже сон
це
сіда
ло. Чер
во
ний світ жеврів на
білих стінах, як жар, а далі згас.
Доч
ка гра
ла й ма
ри
ла, ма
ти все
по
ход
жа
ла по залі й собі ма
ри
ла.
По
чу
ван
ня во
ру
ши
лись, ніби
ожи
ва
ли.
Прийшов Ба
ла
бу
ха. Сіли пи
ти
чай. Ба
ла
бу
ши
ха роз
ка
за
ла чо
-
ло
вікові, що ба
чи
ла в Волька в
ма
га
зині Га
ну
ша.
-
Знаєш що? - про
мо
ви
ла Ба
ла
-
бу
ши
ха до Ба
ла
бу
хи. - От нам
тра
п
ляється вчи
тель му
зи
ки
для на
шої Насті. Поїдь завт
ра з
візи
том в Ми
ронівку до ди
рек
-
то
ра та поп
ро
си Га
ну
ша, чи не
схо
че він вчи
ти на фор
теп'яні
на
шу Нас
тю. Ми
ронівка за шість
верс
тов од нас. За Га
ну
шем мож
-
на по
си
ла
ти коні двічі-тричі на
тиж
день. На
ша Нас
тя має та
лант
і охо
ту до му
зи
ки. Та й я ду
же
люб
лю слу
ха
ти му
зи
ку. Та не за
-
будь поп
ро
си
ти до се
бе ди
рек
-
то
ра з сім'єю. В ди
рек
то
ра два
си
ни, а я зро
ду-звіку не од
дам
своєї Насті за ду
хов
но
го, за яко
-
гось пат
ла
ча та бо
ро
да
ня.
Настя по
чер
воніла, як маківка.
-
Але ж той Га
нуш, мо
же, до
ро
-
го схо
че за уро
ки? - обізвав
ся не
-
сміли
во Ба
ла
бу
ха.
-
А хоч би й до
ро
го! В нас од
ним
од
на доч
ка, єди
ни
ця. Поїдь та
ки
завт
ра, не гай
ся й не дляй
ся по
своєму зви
чаю. Тре
ба ко
рис
ту
-
ва
тись ча
сом, бо Га
нуш, мо
же,
ку
дись виїде. І не ду
май, і не го
-
во
ри нічо
го! Завт
ра вранці та
ки
й поїдь, - вже нас
тир
ли
во крик
-
ну
ла Ба
ла
бу
ши
ха.
Балабуха за
мовк. Він те
пер мо
-
в
чав і чи
нив усе, що за
га
ду
ва
ла
йо
му жінка.
Другого дня вранці Ба
ла
бу
ха
поїхав в Ми
ронівку. Га
нуш зго
-
див
ся да
ва
ти уро
ки Насті. Ба
ла
-
бу
ха не
са
мохіть зап
ро
сив до се
-
бе в гості ди
рек
то
ра з сім'єю, бо
так якось во
но ви
па
да
ло.
Вирядивши чо
ловіка в Ми
ро
ні
-
вку, Ба
ла
бу
ши
ха взя
ла ро
ман
"Сім гріхів смер
тельних" і пішла
в са
док чи
та
ти. Во
на ви
пи
су
ва
ла
"Соб
ра
ние иност
ран
ных ро
ма
-
нов" і з ран
ку до ве
чо
ра човп
ла
цілі здо
ро
вецькі то
ми фран
цузь
-
ких ро
манів, а найбільш ро
ман
-
тич
них. На ни
зині, не
да
леч
ко од
бе
ре
га Росі, роз
рос
лась, як ліс,
ма
ли
на. Ба
ла
бу
ши
ха зай
шла в
ма
ли
ну, наїлась всмак ягід, сіла в
гульбищі й по
ча
ла чи
та
ти ро
-
ман. Гульби
ще бу
ло тем
не. Ди
-
кий ви
ног
рад, пе
реп
лу
та
ний
кру
че
ни
ми па
ни
ча
ми, вкри
вав
прос
тор
не гульби
ще ціли
ми гні
-
з
да
ми. Над
ворі сто
яла ти
ша. Ба
-
ла
бу
ши
ха за
чи
та
ла
ся і в думці
все ста
ви
ла се
бе на місце ге
роїні
ро
ма
ну, а на місце ге
роя - Га
ну
-
ша. Во
на на ча
сок од
во
ди
ла вря
-
ди-го
ди очі од книж
ки, а її дум
ка
все літа
ла ко
ло чу
до
вої пос
таті
мо
ло
до
го хлоп
ця. Во
на все при
-
га
ду
ва
ла собі йо
го делікат
не ли
-
це та зо
ло
тисті бурці.
-
Остобісіло мені вже чи
та
ти.
Що б тут ро
би
ти? "А зва
рю ли
-
шень я свіжо
го ва
рен
ня з ма
ли
-
ни", - по
ду
ма
ла во
на. Ба
ла
бу
ши
-
ха ду
же лю
би
ла ла
сощі й в ку
хо
-
варстві тільки й тя
ми
ла, що ва
-
ри
ти ва
рен
ня. Во
на пішла до ха
-
ти, звеліла Ки
лині ви
нес
ти таз в
бе
рег, пог
на
ла Нас
тю рва
ти ма
-
ли
ну. Ки
ли
на розікла
ла ба
гат
тя
з трус
ку та трісок в тіні ви
со
ко
-
го ка
ме
ня, ко
ло кот
ро
го рос
ли
ви
сокі вер
би. Таз був та
кий не
-
чис
тий, як у ос
танньої бо
гус
лав
-
сь
кої жидівки. Ки
ли
на дов
го те
-
р
ла йо
го цег
лою, ша
ру
ва
ла піс
-
ком у бе
резі, по
ки таз не за
ли
с
-
нів. Ба
ла
бу
ши
ха сіла на стільчи
-
ку ко
ло три
но
жок, в хо
лод
ку, по
-
к
ла
ла книж
ку на камінь і все чи
-
та
ла та пог
ля
да
ла на таз. Че
рез
кожні де
сять хви
лин во
на про
-
бу
ва
ла ва
рен
ня, зби
ра
ла пів
-
блю
деч
ка піни, виїда
ла все до
-
чис
та, ще й ло
жеч
ку об
ли
зу
ва
ла.
По
ки скипіло ва
рен
ня, во
на ви
-
їла йо
го та
ки чи
ма
ло.
За та
кою ро
бо
тою час ми
нув
швид
ко. Пе
ред обідом вер
нув
ся
Ба
ла
бу
ха й привіз звістку, що Га
-
нуш приїде по обіді.
Зараз-таки по обіді Ба
ла
бу
ши
ха
ки
ну
лась до ша
фи, виб
ра
ла но
-
ву, свіженьку гар
ну сук
ню й по
-
ча
ла при
би
ра
тись та че
пу
ри
ти
-
сь. Об
ди
вив
шись кру
гом талію,
во
на, по
тай од доч
ки, за
пер
лась
в опо
чи
вальні, підмос
ти
ла на та
-
лії трош
ки ва
ти, наділа сук
ню,
пот
ру
си
ла пуд
рою ли
це й під
-
пра
ви
ла бро
ви. Тільки що во
на
вий
шла з кімна
ти, ди
виться, а
На
с
тя й собі ви
тя
гує з ша
фи но
-
ву най
кра
щу сук
ню.
-
А навіщо ти, Нас
те, ви
тя
гуєш
но
ву сук
ню? - спи
та
ла во
на в до
-
ч
ки.
-
Надіну. Ад
же ж до нас приїде
гость, - ска
за
ла Нас
тя.
-
От і ви
га
да
ла. Цей гость бу
де
приїжджа
ти до те
бе двічі на ти
-
ж
день. 3араз мені по
кинь но
ву
сук
ню та надінь ста
реньку, бу
-
ден
ну, бо ти те
пе
реч
ки шко
ляр
-
ка.
-
Адже ж ви, ма
мо, наділи но
ву
оде
жу. Чом же пак мені не мож
-
на? - ска
за
ла Нас
тя крізь сльози.
-
Я гос
по
ди
ня в домі, а ти ще
шко
ляр
ка; тобі тре
ба вчи
тись, а
не при
би
ра
тись: ти ще ма
ла, -
ска
за
ла ма
ти.
-
Яка ж я ма
ленька? Мені шіст
-
над
цять років ми
ну
ло.
Настя на
су
пи
лась. Во
на пішла в
за
лу й по
ча
ла пла
ка
ти, але, по
-
ду
мав
ши, що в неї бу
дуть чер
во
-
ні очі, а Га
нуш не
за
ба
ром над'ї
-
де, во
на втер
ла сльози, пе
рес
та
-
ла пла
ка
ти й пішла в са
док.
Тим ча
сом Ба
ла
бу
ши
ха уб
ра
ла
-
сь, гус
то на
ма
за
ла по
ма
дою сиві
пас
ма кіс, опус
ти
ла завіси на ті
вікна, в котрі ся
га
ло сон
це, сіла
в крісло й по
ча
ла чи
та
ти "Сім
гріхів смер
тельних". Во
на чи
та
-
ла та все зир
ка
ла та пог
ля
да
ла в
вікно, ку
ря
чи папіро
су: в ос
тан
-
ній час во
на вив
чи
лась ку
ри
ти й
з нудьги ку
ри
ла незгірше сво
го
чо
ловіка.
Через го
ди
ну за
ту
потіли коні,
за
гав
ка
ли со
ба
ки. Пе
ред ган
ком
ста
ла ле
генька по
во
зоч
ка, блис
-
ку
ча та гар
ненька, як цяцька. З
по
воз
ки зско
чив Га
нуш, увесь
за
ку
та
ний в білий, дов
гий до зе
-
млі ба
ла
хон, з відло
гою на го
ло
-
ві. Ба
ла
бу
ши
ха гук
ну
ла в кімна
-
ту на Ба
ла
бу
ху й ухо
пи
лась, по
давньому зви
чаю, за сер
це, але
се
р
це вже не ки
да
лось та не трі
-
па
лось по-давньому…
Рипнули двері, й в за
лу ввій
-
шов Га
нуш. Ба
ла
бу
ши
ха вста
ла й
ду
же тон
но до йо
го привіта
лась.
За
раз вий
шов Ба
ла
бу
ха, й роз
-
мо
ва ста
ла за
гальною. Га
нуш
був уб
ра
ний в чор
ну оде
жу. На
гру
дях в йо
го бли
ща
ла біла, як
сніг, со
роч
ка. Він те
пер здав
ся
Ба
ла
бу
шисі ще кра
щим, ніж пе
-
редніше. Во
на витріщи
ла на Га
-
ну
ша очі й ми
лу
ва
лась йо
го чу
-
до
вим ве
се
лим ли
цем та здо
ро
-
вою пос
тат
тю. Га
нуш за
го
во
рив
своїм му
зич
ним го
ло
сом, ніби
за
співав, і за
ла спов
ни
лась для
Ба
ла
бу
ши
хи ніби му
зи
кою.
-
А де ж моя уче
ни
ця? - спи
тав
Га
нуш, ог
ля
да
ючись кру
гом се
-
бе.
-
Здається, гу
ляє в сад
ку, - ска
-
за
ла Ба
ла
бу
ши
ха.
Покликали Нас
тю. Нас
тя увій
-
шла, пок
ло
ни
лась і за
чер
воні
ла
-
сь, як маківка. Їй бу
ло со
ром, що
во
на не уб
ра
на в но
ву сук
ню.
-
Ваш фор
теп'ян ста
ро
давній,
але ча
сом в ста
рих фор
теп'янах
бу
ває чу
до
вий го
лос, - ска
зав Га
-
нуш і про
вор
но од
чи
нив криш
ку
фор
теп'яна, сів і вда
рив міцно
по клавішах. Фор
теп'ян за
шипів
і задз
венів, як роз
би
та бан
ду
ра.
Га
нуш зро
бив кис
лу гри
ма
су й
про
мо
вив:
-
Фортеп'ян і доб
ре нап
рав
ле
-
ний, але ду
же вже роз
би
тий, ста
-
рий.
Щоб по
ка
за
ти своє ар
тис
тич
не
май
стерст
во пе
ред да
ма
ми, Га
-
нуш роз
по
чав ве
се
лу шум
ну п'є
-
су. Він уда
рив фор
те. Бідний фо
-
р
теп'ян на
че зас
тог
нав під йо
го
пальця
ми, ніби йо
го ка
ту
ва
ли.
На по
ло
вині п'єси мо
ло
точ
ки по
-
ча
ли одс
ка
ку
ва
ти. Фор
теп'ян по
-
чав місця
ми кла
ца
ти, як вовк зу
-
ба
ми. Од
биті мо
ло
точ
ки підска
-
ку
ва
ли й зачіпа
ли ра
зом по кіль
-
ка струн. Стру
ни по
ча
ли дзве
ні
-
ти, як цим
ба
ли. Га
нуш уда
рив
дрібну та дов
гу трель і пот
ра
пив
на од
би
тий клавіш. Вий
шло що
-
сь схо
же на ті трелі, що ви
роб
-
лю
ють ле
ле
ки но
са
ми, сто
ячи в
гніздах. В ба
сах лус
ну
ла стру
на й
за
шипіла, не
на
че гу
сак. Га
нуш
не вдер
жав
ся, за
ре
го
тав
ся й пе
-
ре
с
тав гра
ти. В Ба
ла
бу
ши
хи по
-
чер
воніли… ву
ха, а не що
ки… під
щи
ка
тур
кою.
-
Отець про
тоєрей! Тре
ба нам
ку
пи
ти но
вий фор
теп'ян ра
ди
та
ко
го вчи
те
ля, як мосьє Га
нуш,
- ска
за
ла Ба
ла
бу
ши
ха.
Отець про
тоєрей лап
нув з пе
-
ре
ля
ку ру
кою за ки
ше
ню.
-
Треба, тре
ба ку
пи
ти но
вий
фо
р
теп'ян ра
ди моєї гар
ної уче
-
ниці, - ска
зав Га
нуш.
Настя по
чер
воніла. Отець про
-
тоєрей спи
тав:
-
А скільки бу
де кош
ту
вать до
-
б
рий фор
теп'ян?
-
А кар
бо
ванців п'ятсот або ші
-
стсот, - ска
зав Га
нуш.
Отець про
тоєрей ви
пус
тив з ру
-
ки люльку й важ
ко зітхнув.
-
Одначе мож
на знай
ти гар
не
-
нь
кий фор
теп'ян і за трис
та, -
ска
зав Га
нуш.
В Ба
ла
бу
хи ста
ло лег
ше на ду
-
ші. "До
ве
деться їха
ти по церк
-
вах, - по
ду
мав він, - або на
ки
ну
-
ти ще по п'ять кар
бо
ванців на
вінчан
ня та на по
хо
ро
ни: во
се
ни
бу
де ба
га
то весіллів…"
-
Чи в вас в Бо
гус
лаві не знай
-
деться май
ст
ра, щоб поск
ле
ював
мо
ло
точ
ки, по
ки ку
пи
те но
вий
фор
теп'ян? - пи
тав Га
нуш.
-
Є в нас ор
ганіст з костьолу.
Він тим ча
сом по
ла
го
дить фор
-
теп'ян, по
ки ку
пи
мо но
во
го, -
обізва
лась Ба
ла
бу
ши
ха.
-
От я не
за
ба
ром поїду до Києва
й, ко
ли схо
че
те, ви
бе
ру вам в ма
-
га
зині гар
ненький фор
теп'ян, -
ска
зав Га
нуш.
-
От за це ми вам по
дя
куємо, -
ска
за
ла Ба
ла
бу
ши
ха, - я так люб
-
лю му
зи
ку, що не мо
жу жи
ти без
му
зи
ки; я лад
на навіть са
ма вчи
-
тись на фор
теп'яні.
Балабуха й Га
нуш витріщи
ли
на неї очі.
-
Тепер я поп
ро
шу мою уче
ни
-
цю сісти за ро
яль, - ска
зав Га
-
нуш, обер
та
ючись до Насті, - ви
-
ба
чай
те, що я вам зроб
лю ма
ле
-
сенький ек
за
мен.
-
Мені ніяко
во після вас сіда
ти
за фор
теп'ян. Ви так чу
до
во гра
-
єте, а я сяк-так бренькаю, - ска
-
за
ла ко
кет
ли
во Нас
тя.
Вона пе
рей
шла за
лу, зовсім не
по-шко
лярській виг
ну
ла гнуч
ку
талію, хит
ну
ла граціозно го
ло
-
вою й сіла за фор
теп'ян. Га
нуш
роз
гор
нув му
зич
ну "шко
лу" й
по
п
ро
сив її гра
ти га
ми, а потім
де
які п'єси. Нас
тя ко
кет
ли
во хи
-
та
ла пле
чи
ма й про
вор
ни
ми па
-
льця
ми пе
ребігла по клавішах
по
к
а
зані Га
ну
шем п'єси. Клавіші
кла
ца
ли. Стру
ни дзиж
ча
ли. Нас
-
тя гра
ла й ре
го
та
лась.
-
О, з вас бу
де ар
тист
ка! Та ще
до то
го в вас чу
дові довгі паль
-
чи
ки, не
на
че сот
во
рені для фор
-
теп'яна, - ска
зав Га
нуш, ско
са по
-
г
ля
да
ючи то на пальчи
ки, то на
рум'яне, гар
не Нас
ти
не лич
ко.
Балабушиха на
су
пи
ла бро
ви. Їй
ду
же за
ма
ну
лось самій сидіти на
Нас
ти
но
му місці й роз
мов
ля
ти з
Га
ну
шем.
Балабушиха звеліла по
да
ти са
-
мо
вар в са
док, в гульби
ще. Їй хо
-
тілось обс
та
ви
ти се
бе як мож
на
по
етичніше, щоб хоч тро
хи роз
-
во
ру
ши
ти сер
це в Га
ну
ша та
при
вер
ну
ти йо
го до се
бе. Ки
ли
-
на прий
шла й оповісти
ла, що в
гульбищі стіл нак
ри
тий і са
мо
-
вар вже го
то
вий. Ба
ла
бу
ши
ха
по
п
ро
си
ла гос
тя пи
ти чай в са
-
док. Во
ни вий
шли в га
нок.
Сонце світи
ло ко
сим промін
-
ням і об
ли
ва
ло сад і квітник чер
-
во
ним, га
ря
чим світом. Над
ворі
бу
ло ти
хо й теп
ло. Доріжки па
-
шіли теп
лом. По
литі квітки аж
ся
ли в мок
рих клум
бах кру
гом
ган
ку, що вис
ту
пав в са
док. Квіт
-
ки ви
ли
ся дов
ги
ми гірлян
да
ми
по обид
ва бо
ки ши
ро
кої стеж
ки
вниз до са
мо
го бе
ре
га Росі.
-
Яка в вас тут пиш
но
та! Скіль
-
ки квіток! Які виг
ля
ди на річку
й за річку! - крик
нув Га
нуш. - Ви
тут жи
ве
те, як у раю.
-
О, я люб
лю квітки. Ми з Нас
-
тею з ран
ку до ве
чо
ра туп
цяємо
ко
ло клумбів, самі навіть по
ли
-
ваємо, - обізва
лась Ба
ла
бу
ши
ха.
Гануш, од
на
че, роз
ди
вив
ся на
всі бо
ки й те
пер та
ки дог
ля
ді
в
-
ся, що в то
му раю, окрім квіток,
бу
ло ба
гацько й бур'яну. За клу
-
м
ба
ми квіток, між виш
ня
ми та
че
реш
ня
ми ріс та
кий бур'ян, що
в йо
му тро
хи не ви
ли вов
ки. Ви
-
со
кий, на са
жень, чор
нобіль, ро
-
з
кішний ло
пух та бу
зи
на аж зак
-
ри
ва
ли гус
тою ма
сою ти
ни, на
-
бі
га
ли все
ре
ди
ну сад
ка. Гілки
во
лоських горіхів пха
лись в гу
-
ща
ви
ну з кро
пи
ви та бу
дяків.
Берізка та хміль оп
лу
ту
ва
ли ти
-
ни та бур'яни. Все зли
лось в по
-
етич
ну, але ду
же не
гос
по
дар
сь
-
ку зе
ле
ну ма
су. На кру
тих го
рах,
під ске
ля
ми розрісся гус
тий жо
с
-
тір та ди
кий те
рен. Оле
ся ніко
ли
й не заг
ля
да
ла в го
род.
В гульбищі сто
яв нак
ри
тий
стіл, а на столі шипів са
мо
вар.
Ба
ла
бу
ши
ха на
ли
ла чай й по
нак
-
ла
да
ла в скляні ваз
ки свіжо
го
ва
рен
ня. Че
рез здо
рові двері
ши
ро
ко
го, не
на
че шат
ро, гуль
-
би
ща бу
ло вид
но За
рос
ся з ске
-
ля
ми, вер
ба
ми й мли
на
ми.
-
Ой, яку чу
до
ву кар
ти
ну вид
но
за річкою че
рез двері! Зовсім ні
-
би кар
ти
на, на
мальова
на штуч
-
ним пенз
лем і встав
ле
на в зе
ле
-
ні ра
ми. Це, пев
но, ви, ма
дам, ви
-
би
ра
ли місце для гульби
ща, -
ска
зав Га
нуш, обер
та
ючись до
Ба
ла
бу
ши
хи.
-
Вибирали всі гур
том, але міс
-
це по
ка
за
ла я, це прав
да, - ска
за
-
ла Ба
ла
бу
ши
ха, приж
му
рю
ючи
очі до Га
ну
ша.
-
Великий же в вас смак. Ви
пра
в
ди
ва ар
тист
ка, - ска
зав Га
-
нуш.
-
Чи не хо
че
те до чаю мо
го ва
-
рен
ня? Са
ма сьогодні на
ва
ри
ла, -
прип
ро
шу
ва
ла Оле
ся.
-
Коли ви самі ва
ри
ли, то спро
-
бую трош
ки, - ска
зав Га
нуш, пос
-
та
вив
ши ко
ло се
бе цілу ваз
ку з
ма
ли
но
вим ва
рен
ням.
Одначе Га
нуш так пильно по
ка
-
зав свою по
ва
гу до праці Ба
ла
бу
-
ши
хи, що швид
ко в вазці зос
та
-
лось тільки дві ягідки на дні. Ба
-
ла
бу
ха звелів при
нес
ти пляш
ку
ро
му. Празький міща
нин по
чав
дуд
ли
ти пунш за пун
шем і по
ка
-
зав, що він ша
нує й дамську со
-
лод
ку пра
цю, й гірку - чо
ловічу.
Ба
ла
бу
ха за
па
лив люльку, Оле
ся
- папірос
ку, Га
нуш - си
га
ру. Со
ло
-
д
кий дух ма
ли
ни змішав
ся з па
-
хо
ща
ми си
га
ри й ро
му, нар
ко
ти
-
ч
но за
лос
ко
тав старі нер
ви Ба
-
ла
бу
ши
хи. Во
на вхо
пи
ла пляш
ку
й бурх
ну
ла й собі ро
му в свій
ста
кан, щоб підійти під смак Га
-
нушів. Пунш розд
ра
ту
вав її, й
во
на за
ба
жа
ла випх
ну
ти й Ба
ла
-
бу
ху, й Нас
тю з гульби
ща й зіста
-
тись тільки з са
мим Га
ну
шем.
Надворі смерк
лось. Гус
та тінь
впа
ла на Рось, на скелі. Над
ворі
бу
ло теп
ло, аж душ
но. Містеч
ко
за
тих
ло. Тільки десь во
да на ло
-
то
ках поміж камінням шуміла
не
го
лос
но й по
етич
но й гар
мо
-
нізу
ва
ла з ти
хим ве
чо
ром, з яс
-
ни
ми зо
ря
ми й на небі, і в блис
-
кучій воді.
Принесли лам
пу й посвіти
ли
сві
чки. Ба
ла
бу
ха та Га
нуш все
ба
ла
ка
ли то за ми
ронівську са
-
хар
ню, то за ди
рек
то
ра. Га
нуш
роз
ка
зу
вав за свою Пра
гу, за заг
-
ра
нич
не жит
тя. Ба
ла
бу
ха, пов
-
ний аж товс
тий, роз
ки
нув
ся на
стільці й, ніби ту
рецький ба
ша,
смок
тав дов
гий ци
бук, за
ки
нув
-
ши го
ло
ву на ви
со
ку спин
ку сті
-
льця.
-
Настю, тобі, сер
це, час би вже
й спа
ти. Йди до ха
ти та ля
гай
спа
ти, - про
мо
ви
ла со
ло
денько
Ба
ла
бу
ши
ха до доч
ки, ніби до
ма
ленької.
А Насті ду
же не хотілось од
хо
-
ди
ти од Га
ну
ша. Во
на бу
ла лад
-
на сидіти й до світу і ди
ви
тись
на Га
ну
ша.
-
Йди-бо, йди, доч
ко, та роз
по
-
ря
дись у хаті прис
лу
гою, - знов
ска
за
ла Ба
ла
бу
ши
ха. - Не
хай ви
-
не
суть сю
ди за
кус
ку.
Настя зро
би
ла кис
лу міну, аж
скри
ви
лась, і, пок
ло
нив
шись Га
-
ну
шеві, вий
шла з гульби
ща. Ба
-
ла
бу
ши
ха пе
ресіла з стільця на
лав
ку й при
су
ну
лась ближ
че до
Га
ну
ша. Дим од йо
го си
га
ри ле
-
тів їй в ли
це. Во
на втя
гу
ва
ла йо
-
го в се
бе. Од
на
че во
на по
чу
ва
ла,
що ні близьке сусідство при
над
-
но
го ка
ва
ле
ра, ні дим си
га
ри, ні
пунш вже не за
па
лю
ють ко
ли
ш
-
німсь ог
нем її сер
ця. Во
но не за
-
к
ле
котіло, як ко
лись кле
котіло,
а ти
хо жевріло, на
че гас
ну
чий
жар.
Балабушиха ле
генько зітхну
ла.
Га
нуш тільки для зви
чай
ності
ча
сом про
мов
ляв до неї сло
во та
все до
ли
вав ста
кан ро
мом. Ба
ла
-
бу
шисі так і не вда
лось за
ли
цян
-
ня.
Наймичка при
нес
ла ве
че
рю. Пі
-
сля ве
чері знов по
на
ли
ва
ли пун
-
ші, вже зовсім хо
лодні, й тільки
опівночі Га
нуш зга
дав, що йо
му
час їха
ти до
до
му. Всі вий
шли з
гульби
ща. Га
нуш спіткнув
ся, а за
ним Ба
ла
бу
ха.
-
Ой, що за чу
дові виг
ля
ди тут у
вас і на річку, й за річку! Які
скелі, які мли
ни, яка чер
во
на во
-
да в Росі! Ди
во див
не! Зовсім
чер
во
на во
да! - гу
кав Га
нуш, ди
-
в
ля
чись на тем
ну річку, де в воді
бли
ща
ли тільки зорі.
В го
лові в йо
го й справді чер
-
воніло. Він ішов на го
ру й все
спо
ти
кав
ся об камінці й раз тро
-
хи не дав стор
ча
ка. Ба
ла
бу
ши
ха
по
да
ла йо
му ру
ку й по
ве
ла на
го
ру, міцно при
ту
лив
шись до
йо
го. Ба
ла
бу
ха тільки сопів. На
-
віть в Ба
ла
бу
ши
хи гу
ло в го
лові.
Коні сто
яли ко
ло ган
ку. Ки
ли
на
ви
нес
ла білий Га
нушів ба
ла
хон
од по
ро
ху. Він узяв йо
го, розп
лу
-
ту
вав, роз
гор
ту
вав і ніяк не міг
знай
ти ру
кавів; су
нув ру
кою в
відло
гу, аж во
на затріща
ла. Ки
-
ли
на не
са
мохіть за
ре
го
та
ла, вхо
-
пи
ла ба
ла
хон і на
ки
ну
ла йо
му
на плечі. Га
нуш сів на по
воз
ку, й
коні ру
ши
ли з дво
ру вже ля
го
ма.
-
Ой, що за гар
на лю
ди
на оцей
Га
нуш! Вже чи сердься, чи не се
-
рдься, а він мені страх як при
пав
до впо
до
би! - го
во
ри
ла Ба
ла
бу
-
ши
ха до Ба
ла
бу
хи.
-
Га? Гм? Що та
ке? Гар
на лю
ди
-
на цей хир
ний чех! - ле
пе
тав ва
-
ж
кий Ба
ла
бу
ха, пог
лад
жу
ючи
си
ву бо
ро
ду.
Через два дні Га
нуш знов при
-
їхав да
ва
ти Насті урок. Він був
на
по
мад
же
ний, і на всю світли
-
цю роз
ли
ва
лись од йо
го па
хощі.
Ба
ла
бу
ши
ха так на
пуд
ри
ла ли
це
й на
рум'яни
ла що
ки, що най
ми
-
ч
ки в пе
карні по
ча
ли го
во
ри
ти
по
шеп
том: "Що це за ку
медія!
На
ша панія цілий тиж
день чор
-
на, а двічі на тиж
день стає біла,
як крей
да, та гар
на, як пи
сан
ка.
Що то во
но за знак?"
Настя на цей раз, крадько
ма од
ма
тері, та
ки вбра
лась в но
ву су
-
к
ню й сіла з Га
ну
шем за фор
те
-
п'ян. Ор
ганіст уже встиг вилічи
-
ти клавіші, але стру
ни ще хо
ру
-
ва
ли й хрипіли, не
на
че зас
туд
-
же
на пелька. Га
нуш жар
тов
ли
во
й делікат
но брав Нас
тю за паль
-
чи
ки й нап
рав
ляв на клавіші. Ба
-
ла
бу
ши
ха вгляділа те, і в її роз
-
тіпаній го
лові нес
подіва
но май
-
ну
ла дум
ка: їй за
ма
ну
лось і собі
вчи
тись на фор
теп'яні в Га
ну
ша.
"Я бу
ду двічі на тиж
день сидіти
з ним по
руч і попліч, чер
ка
тись
пле
чем об йо
го пле
че. Він ме
не
бу
де ла
па
ти за пальці, бра
ти за
ру
ки", - ду
ма
ла Ба
ла
бу
ши
ха, же
-
ру
чи Га
ну
ша очи
ма.
Скінчився Нас
тин урок. Ба
ла
бу
-
ши
ха підійшла до Га
ну
ша й, див
-
ля
чись йо
му в вічі, про
мо
ви
ла:
-
Мосьє Га
нуш, ви так чу
до
во
вчи
те, а я так люб
лю му
зи
ку, що
мені самій за
ба
жа
лось вчи
тись
на фор
теп'яні. Вчіть ме
не ра
зом
з Нас
тею. Ми бу
де
мо гра
ти в чо
-
ти
ри ру
ки.
Гануш тільки витріщив з ди
ва
на неї очі й по
ду
мав, чи не зду
-
ріла во
на на старість. В Ба
ла
бу
-
хи аж очі вип
ну
лись з то
го ди
ва.
-
Правда, ти, Мар
ку Пав
ло
ви
чу,
не пош
ко
дуєш для ме
не кілька
кар
бо
ванців? Як я люб
лю му
зи
-
ку! І ска
за
ти, й вис
ло
ви
ти не мо
-
жу! Нас
тя бу
де гра
ти, а я бу
ду
аком
па
ну
ва
ти; мені більше й не
тре
ба. А ти бу
деш слу
ха
ти.
Бідний отець про
тоєрей зго
ди
-
в
ся, важ
ко зітхнув
ши. Йо
му зда
-
ва
лось, що як він не зго
диться,
то пані про
тоєрей
ша зніметься з
місця й шуг
не шулікою ку
дись
за три
дев'ять зе
мель, хоч би й
до Ка
зан
це
ва або де-інде. Він
зго
див
ся.
Гануш по
са
див Ба
ла
бу
ши
ху за
фор
теп'ян і по
чав розк
ла
да
ти по
клавішах її сухі, не
на
че тріски,
пальці та по
ка
зу
ва
ти га
ми.
Настя сміялась в їх за спи
ною.
Ба
ла
бу
ши
ха сту
ка
ла своїми міц
-
ни
ми нер
во
ви
ми пальця
ми по
клавішах, не
на
че мо
ло
точ
ка
ми,
а ско
са все пог
ля
да
ла на повні
ма
ли
нові Га
ну
шеві гу
би. Га
ну
ша
ду
шив у горлі сміх. Він лед
ве
вдер
жав
ся, щоб не прис
ну
ти од
сміху. Ба
ла
бу
ха ку
рив люльку й
бай
дуж
но ди
вив
ся на свою жін
-
ку.
Цілу го
ди
ну мор
ду
вав
ся Га
нуш,
нап
рав
ля
ючи на клавіші пальці
своєї ста
рої уче
ниці. Старі одубі
-
лі пальці, не
на
че граблі, не слу
-
ха
лись і не гну
лись. Ба
ла
бу
ши
ха
не ду
же пильно вва
жа
ла на свій
урок. Їй не то
го бу
ло тре
ба. В кі
-
нці го
ди
ни Ба
ла
бу
ши
ха лед
ве
змог
ла пе
ре
мог
ти од
ну га
му. Га
-
нуш встав з-за фор
теп'яна й
втер піт на лобі хус
точ
кою. Ба
-
ла
бу
ши
ха пурх
ну
ла з стільця,
на
че мо
ло
да дівчин
ка, й гук
ну
ла
на Ба
ла
бу
ху:
-
Ну, те
пер, па
нот
че, став нам
мо
го
ри
ча: ми скінчи
ли важ
ку
ро
бо
ту. 3ве
ли по
да
ти до чаю
пля
ш
ку ро
му, а я ви
не
су своєму
вчи
те
леві ва
рен
ня.
Пляшка ро
му й ва
рен
ня за
раз
з'яви
лись на столі. Га
нуш вклав
у ко
пи з півфун
та ва
рен
ня і по
-
чав хи
ли
ти пунші. Ба
ла
бу
ши
ха
по
ве
селіша
ла й не
на
че по
мо
лод
-
ша
ла. Во
на ку
ри
ла папіро
си, їла
ва
рен
ня та хи
ли
ла пунші незгір
-
ше сво
го вчи
те
ля.
Од то
го дня Ба
ла
бу
ши
ха зак
ла
-
ла в бе
резі під вер
ба
ми справ
-
дішню фаб
ри
ку ва
рен
ня, щоб
до
го
ди
ти своєму вчи
те
леві й за
-
побігти в йо
го лас
ки. Ба
ла
бу
ши
-
ха роз
си
ла
ла най
ми
чок в сад
ки
сусідніх панів та се
лян за гірки
-
ми че
реш
ня
ми, за аг
ру
сом, виш
-
ня
ми-лу
тов
ка
ми, мо
ре
ля
ми, су
-
ни
ця
ми, рай
ськи
ми яб
лу
ка
ми,
по
с
ла
ла хлопців наз
би
ра
ти ожи
-
ни в ло
зах по
над Рос
сю; на
ва
ри
-
ла су
хо
го ва
рен
ня з груш, яб
лук,
з ка
вунів, з динь.
Балабушиха дов
генько ви
би
ра
-
ла та
кий ви
па
док, щоб зіста
тись
уд
вох з Га
ну
шем на са
моті. На її
щас
тя, та
кий час тра
пив
ся. Раз в
Насті боліли зу
би, й во
на не мог
-
ла бра
ти уро
ка. Ба
ла
бу
ха пішов
ко
гось сповіда
ти. Ба
ла
бу
ши
ха
сто
вк
ла, не
на
че в ступі, од
ну га
-
му й поп
ро
си
ла Га
ну
ша пи
ти чай
в са
док, в гульби
ще.
Вечір був чу
до
вий, ти
хий та яс
-
ний. По
ки най
мич
ка нас
тав
ля
ла
са
мо
вар, Ба
ла
бу
ши
ха хо
ди
ла з
Га
ну
шем по доріжках по
над бе
-
ре
гом Росі й роз
мов
ля
ла. Во
на
вбра
лась в свіженьку сук
ню буз
-
ко
во
го кольору й заквітча
ла ко
-
си білою й синьою аст
ра
ми.
-
Мосьє Га
нуш, ви щас
ли
ва лю
-
ди
на! Я вам за
ви
дую, - ска
за
ла
Ба
ла
бу
ши
ха.
-
Перший раз за мо
го жит
тя
чую, що я щас
ли
вий. Мо
же, ста
-
ну й щас
ли
вий з ва
шо
го лег
ко
го
сло
ва, як з лег
кої ру
ки.
Балабушиха зраділа. Їй зда
лось,
що Га
нуш на
тяк
нув на те, чо
го
їй бу
ло тре
ба і до чо
го во
на пря
-
му
ва
ла в своїй роз
мові.
-
Ви ба
чи
ли ба
га
то світу, бу
ва
-
ли в уся
ких містах, бу
ли в Па
ри
-
жі, жи
ли за гра
ни
цею. А ми, бід
-
ні, си
ди
мо оту
теч
ки в оцих по
га
-
них но
рах, не
на
че ті чер
ниці в
мо
нас
тирі. Ви ба
чи
те, яке на
ше
жит
тя? З ким нам зна
ти
ся? Кру
-
гом нас по се
лах прос
те ду
хо
ве
н
-
с
т
во; в Бо
гус
лаві самі за се
бе жи
-
ди. Ох, важ
ке на
ше жит
тя! Як по
-
ба
чиш просвіче
ну лю
ди
ну, то не
на
ди
виш
ся й не на
го
во
риш
ся.
Балабушиха по
ди
ви
лась на Га
-
ну
ша со
ло
деньки
ми очи
ма. Га
-
нуш зга
дав ті темні й хо
лодні за
-
кут
ки, де йо
му до
во
ди
лось про
-
бу
ва
ти в Європі, й про
мо
вив:
-
Правда, що на
ше жит
тя, жит
-
тя ар
тистів, ве
се
ле. Те
ат
ри та ко
-
н
цер
ти нам аж проїлись, аж ос
-
то
гид
ли! Ми, на
че ті птиці, все
ще
бе
че
мо та співаємо.
-
Шкода, що я не ро
ди
лась ар
-
тист
кою, а мо
же, й ро
ди
лась, та
не вда
лась. Ви вольна лю
ди
на,
вольна, як пти
ця; а в ме
не на
шиї дім, гос
по
дарст
во, го
род,
які
сь во
ли та ко
ро
ви. Ой важ
ке
на
ше жит
тя! Ми нидіємо та чев
-
ріємо отут. Не жи
ве
мо, а тільки
жи
вотіємо в цій глу
шині.
Гануш при
га
ду
вав, чи ба
чив він
ко
ли в її са
дибі во
ли та ко
ро
ви,
та та
ки й не при
га
дав.
-
А я б ра
дий вже будлі-де й осі
-
стись: мені вже тро
хи об
рид
ло
бур
лацьке та ци
ганське жит
тя
та блу
ка
ни
на.
"Як не мені, то, мо
же, хоч дочці
він дос
та
неться. Вже ж я за свя
-
ще
ни
ка її не од
дам", - по
ду
ма
ла
Оле
ся.
Чай був го
то
вий. Ба
ла
бу
ши
ха
на
ли
ла чаю, сіла про
ти Га
ну
ша,
спер
лась на стіл й пант
ру
ва
ла на
Га
ну
шеві очі, як кіт на са
ло.
-
Знаєте, як нас ви
да
ють заміж
тут, на се
лах? Приїде па
нич дві
-
чі-тричі, по
ба
ла
кає з то
бою, та й
ви
ходь за йо
го, бо, мо
же, інший і
не тра
питься. Йдеш заміж без
щи
ро
го га
ря
чо
го ко
хан
ня. Йдеш,
аби вий
ти. Ет!
Дивлячись на сиві пас
ма ко
си в
Ба
ла
бу
ши
хи, Га
нуш ду
мав, що
во
на про
ва
дить мо
ву за свою
доч
ку.
-
От і я вий
шла за сво
го про
то
-
по
па: ду
ма
ла, що люб
лю йо
го, а
потім вий
шло… ет! - ска
за
ла во
-
на, мах
нув
ши ру
кою.
Балабушиха мах
ну
ла ру
кою й
важ
ко зітхну
ла й за
ду
ма
лась.
-
Мосьє Га
нуш, ви лю
би
ли хоч
раз на віку щи
ро, га
ря
че? - спи
-
та
ла Ба
ла
бу
ши
ха зго
дом і ще
ближ
че на
хи
ли
ла го
ло
ву че
рез
стіл до Га
ну
ше
во
го ли
ця.
Гануша вра
зи
ли ті нес
подівані
сло
ва; він аж підняв го
ло
ву.
-
Я!.. Я?.. Бу
ло всього на віку, -
ска
зав Га
нуш, кот
ро
му ті сло
ва з
уст ба
би ста
ли тро
хи про
тивні,
навіть гидкі. Ба
ла
бу
ши
ха ста
ла
про
бу
ва
ти си
лу своїх очей і під
-
со
ло
ди
ла їх, не
на
че на
го
ду
ва
ла
ва
рен
ням.
-
Кажіть-бо сміли
во! Ми тут уд
-
вох. Нас ніхто не підслу
хає й не
по
ба
чить. Що
до ме
не, то я без
ко
хан
ня не мо
жу жи
ти. Ох, як
важ
ко, як тяж
ко жи
ти без ми
ло
-
го! - ска
за
ла Ба
ла
бу
ши
ха й зітх
-
ну
ла, спус
тив
ши очі на стіл.
Гануш на
хильці мерщій до
пив
чай, по
ки
нув навіть ва
рен
ня й
дре
ме
нув з гульби
ща. Ба
ла
бу
-
ши
ха вис
ко
чи
ла слідком за ним.
-
Вечір чу
до
вий. Хо
четься по
гу
-
ля
ти, по
хо
ди
ти, - ска
зав Га
нуш,
приспіву
ючи якусь арійку.
-
Скажіть-бо, мосьє Га
нуш, яких
ви лю
би
ли: чи біля
вих, чи чор
-
ня
вих? - знов сміли
во й нас
тир
-
ли
во пи
та
ла Ба
ла
бу
ши
ха.
-
Та так, як ви
па
да
ло: один рік
біля
ву, а дру
гий - чор
ня
ву, - щоб
не до
ку
чи
ло, - ска
зав Га
нуш, од
-
мов
ля
ючись жар
та
ми.
-
Широке ж в вас сер
це. А які ж
вам більше при
па
да
ють до впо
-
до
би: чи блон
дин
ки, чи брю
нет
-
ки?
-
Разом уся
кові: і блон
дин
ки, і
брю
нет
ки, аби бу
ли гарні та мо
-
ло
денькі.
Балабушиха по
вер
ну
ла по дорі
-
жці на
низ до бе
ре
га, між густі
ве
р
би. Га
нуш пішов по
руч з нею.
-
Чи не лю
би
ли ви ча
сом по три
ра
зом? - спи
та
ла з жар
том Ба
ла
-
бу
ши
ха.
-
Траплялось й по чо
ти
ри. Вра
-
нці по
ба
чу од
ну гар
ну дівчи
ну й
за
ко
ха
юсь, уве
чері по
ба
чу ще
кра
щу дру
гу, - знов за
ко
ха
юсь.
-
Палка ж ви лю
ди
на! З ва
ми й
гу
ля
ти страш
но.
-
Зовсім не страш
но. Я спокій
-
ний, як яг
ня, й не ку
са
юсь; я вже
з'їв свої зу
би, як ка
жуть про во
-
ли та коні.
-
Зарані! А мо
же, то ви не при
-
ди
ви
лись доб
ре до своїх зубів, -
ска
за
ла Ба
ла
бу
ши
ха, ку
са
ючи
гу
би.
-
Не знаю. От прий
де
мо до ха
ти,
то я по
див
люсь на свої зу
би в
дзер
ка
ло.
Ганушеві об
рид
ла та
ка роз
мо
-
ва. Ба
ла
бу
ши
ха са
ма взя
ла йо
го
під ру
ку й ти
хе
сенько сту
па
ла
по доріжці. Во
ни дійшли до бе
-
ре
га. Од доріжки по
вер
та
ла на
кру
тий бік го
ри ма
ленька сте
же
-
ч
ка поміж тер
ном та жості
ром.
-
Які гарні виг
ля
ди на Рось! От
як
би ще вий
ти на той шпиль та
вилізти на отой камінь, ста
ти й
по
ди
ви
тись на За
рос
ся! - ска
зав
Га
нуш, пус
ка
ючи ру
ку Ба
ла
бу
-
ши
хи. Він ки
нув
ся на стеж
ку й
по
дер
ся на го
ру між тер
ном. Ба
-
ла
бу
ши
ха й собі ки
ну
лась бігти,
але спіткну
лась на камінь і тро
-
хи не впа
ла од ста
рості літ. Во
на
й собі по
дер
лась на кру
чу за Га
-
ну
шем; її сук
ня зачіпа
лась за гу
-
с
тий те
рен, шар
па
лась, лу
ща
ла й
дер
лась, а во
на все лізла на го
ру,
аж за
са
па
лась. Га
нуш виліз на
камінь і ди
вив
ся на За
рос
ся. Ко
-
ли ог
ля
неться, аж ко
ло йо
го вже
стоїть Оле
ся.
-
О, й ви тут? - спи
тав Га
нуш.
-
Я так люб
лю при
ро
ду, що ви й
ме
не за
ма
ни
ли на цей по
га
ний
шпиль. Бач
те, як я за
са
па
лась.
Ганушеві хотілось прос
то з ка
-
ме
ня стриб
ну
ти че
рез тин і вте
-
к
ти од нас
тир
ли
вої, при
чеп
ли
-
вої ба
би. Тим ча
сом на Росі з'я
-
вив
ся хист
кий чов
ник. В човні
сиділа дівчи
на й га
ня
лась за ка
-
ч
ка
ми, щоб заг
на
ти їх на бе
рег.
Кач
ки, пев
но, вда
лись нес
лух
-
няні й кру
ти
лись по Росі між ка
-
мінням. Чов
ник нат
рап
ляв на
би
ст
ри
ну в шумі; во
да гой
да
ла
йо
го, не
на
че трісоч
ку. Дівчи
на
співа
ла чу
до
вим дзвінким го
ло
-
сом якусь пісню й кру
ти
лась чо
-
в
ном між камінням. Га
нуш за
ди
-
вив
ся на виг
ляд й слу
хав ве
се
лу
ме
лодію. Нес
лух
няні кач
ки пе
-
реп
ли
ли в Ба
ла
бу
шин са
док. Ді
-
в
чи
на по
вер
ну
ла чов
ник до бе
-
ре
га. Га
нуш ско
чив з ка
ме
ня й
по
біг з го
ри. Ба
ла
бу
ши
ха поп
ле
-
н
та
лась за ним. Во
ни прий
шли в
бе
рег. Дівчи
на, чор
ня
ва та рум'я
-
на, як ка
ли
на, вста
ла, щоб вис
ко
-
чи
ти на бе
рег. Га
нуш за
ди
вив
ся
на неї й крик
нув:
-
Замочишся, чор
ноб
ри
ва! Три
-
вай, я те
бе пе
ре
сад
жу на бе
рег!
Він ухо
пив дівчи
ну обо
ма ру
ка
-
ми за стан і пе
ре
ки
нув її на су
хе
місце, ущип
нув
ши за що
ку.
-
Мосьє Га
нуш! Що ви ро
би
те?
Те
пер я пе
ресвідчи
лась, що ви
лю
би
те чорні бро
ви та карі очі! -
крик
ну
ла Ба
ла
бу
ши
ха.
-
Ви вга
да
ли. Ой карі очі, чорні
брівки! Хто ж вас пак не лю
би
-
ть? - ска
зав Га
нуш, комічно зіт
-
ха
ючи й див
ля
чись прос
то Ба
ла
-
бу
шисі в очі.
В Ба
ла
бу
ши
хи бу
ли чорні бро
-
ви й карі очі. Во
на ко
кет
ли
во
спу
с
ти
ла очі до
до
лу, мовч
ки по
-
хи
ли
ла го
ло
ву й за
ду
ма
лась.
Зга
да
ла во
на, як ко
лись в то
му
са
мо
му бе
резі ста
но
вий ло
вив
по її од
но
му сло
ву жа
бу, дер
ся на
кру
тий шпиль за квітка
ми, й за
-
жу
ри
лась, що її чорні бро
ви вже
навіки втра
ти
ли чарівни
чу си
лу.
Ба
ла
бу
ши
ха ле
генько зітхну
ла й
те
пер тільки по
чу
ти
ла, що по
ко
-
ло
ла тер
ном та бу
дя
ка
ми пальці
й лит
ки.
Вони вер
ну
лись в по
кої мовч
-
ки. Оле
ся йшла зас
му
че
на.
Тим ча
сом Ба
ла
бу
ха вер
нув
ся
до
до
му. Га
нуш ска
зав йо
му, що
він завт
ра поїде до Києва й мо
же
ку
пи
ти в ма
га
зині для Насті но
-
вий фор
теп'ян, навіть не за всі
го
тові гроші, а на вип
лат. Ба
ла
-
бу
ха одлічив йо
му гроші, важ
ко
зітха
ючи. З то
го ча
су він по
чав
бра
ти з міщан та
ку ве
ли
ку пла
ту
за тре
би, що міща
ни заг
вал
ту
ва
-
ли й по
ча
ли го
моніти, чи не по
-
да
ти б на йо
го про
шен
ня до вла
-
ди
ки. Од
на
че во
ни пос
тог
на
ли,
по
го
моніли й та
ки му
си
ли пла
-
тить.
Вже пізненько розп
ро
щав
ся Га
-
нуш.
-
Глядіть же, мосьє Га
нуш, ви
-
беріть для нас гар
ненько
го фор
-
теп'яна, - на
ка
зу
ва
ла Ба
ла
бу
ши
-
ха, сто
ячи на ган
ку.
-
Для вас ви
бе
ру най
кра
що
го,
яко
го тільки знай
ду в ма
га
зині, -
крик
нув Га
нуш вже за ворітьми.
Балабуха пішов в ха
ту, а Ба
ла
-
бу
ши
ха сіла в ган
ку на лаві й об
-
пер
лась ліктем об по
рен
ча
та й
до
в
го ди
ви
лась вслід за Га
ну
-
шем, пе
ре
ду
му
ючи всі ви
пад
ки,
які тільки що тра
пи
лись в бе
-
резі. Дум
ки нас
тир
ли
во йшли
од
на за од
ною й все во
ру
ши
ли її
пал
ку вда
чу, не да
ва
ли спо
кою…
Оле
ся аж го
ло
ву по
хи
ли
ла.
"Коли я вже не при
ча
рую Га
ну
-
ша очи
ма та бро
ва
ми, то, мо
же, я
при
ча
рую йо
го вірни
ми сло
ва
ми
та лас
кавістю. Він лю
бить чорні
бро
ви: не дур
но ж він за
ди
вив
ся
на чор
ня
ву дівчи
ну в бе
резі. Мо
-
же… мо
же, і мої бро
ви ще не зли
-
ня
ли. Мо
же, я при
вер
ну йо
го до
се
бе. Який би пре
зент йо
му зро
-
би
ти? Ви
шию ли
шень я йо
му по
-
душ
ку, гар
ну на про
ди
во. Він ду
-
же лю
бить квітки", - по
ду
ма
ла
Ба
ла
бу
ши
ха і з тією дум
кою пі
ш
-
ла до Насті на по
ра
ду. Во
ни змо
-
ви
лись завт
ра вста
ти ду
же ра
но
й роз
по
ча
ти ро
бо
ту, щоб по
душ
-
ка бу
ла го
то
ва, по
ки Га
нуш вер
-
неться з Києва.
І Ба
ла
бу
ши
ха, й Ба
ла
бу
ха, й На
-
с
тя зви
чай
но щод
ня спа
ли тро
хи
не до півдня, а за гос
по
да
ря
ми
спа
ли так са
мо й най
мич
ки. Але
дру
го
го дня Ба
ла
бу
ши
ха схо
пи
-
лась з пос
телі тро
хи не при сході
сон
ця. Во
на збу
ди
ла Нас
тю, по
-
бігла в пе
кар
ню, по
бу
ди
ла най
-
ми
чок, звеліла став
ля
ти са
мо
-
вар, біга
ла по кімна
тах та гур
ка
-
ла две
ри
ма. Ба
ла
бу
ха про
ки
нув
-
ся й спро
сон
ня стри
во
жив
ся: йо
-
му чо
гось прий
шло на дум
ку, що
йо
го жінка вночі втек
ла з Га
ну
-
шем. Він ско
чив з пос
телі й вис
-
ко
чив в одній со
рочці в за
лу.
-
Що тут тра
пи
лось? Чо
го це
лю
ди біга
ють та ри
па
ють две
ри
-
ма? Що це за біга
ни
на? - пи
тав
Ба
ла
бу
ха, ози
ра
ючись кру
гом
со
н
ни
ми пе
ре
ля
ка
ни
ми очи
ма.
-
Та це я так ра
но вста
ла, - обі
-
зва
лась з кімна
ти Ба
ла
бу
ши
ха.
-
Чого ж це ти вста
ла вдосвіта?
- до
пи
ту
вав
ся Ба
ла
бу
ха.
-
Та тре
ба йти в крам
ниці, то й
вста
ла. Ба
чиш, яка я гос
по
ди
ня!
- го
во
ри
ла Ба
ла
бу
ши
ха, од
су
ва
-
ючи й за
су
ва
ючи шух
ля
ди ко
мо
-
ди.
-
Чого це тобі при
па
ло так ра
но
йти до крам
ниць? Ще й сон
це не
схо
ди
ло.
-
Глянь ли
шень у вікно: вже со
-
н
це дав
но зійшло, а я й так зас
-
па
ла.
Балабуха позіхнув і знов упав
на ліжко. Най
мич
ка при
нес
ла са
-
мо
вар і позіха
ла без со
ро
му на
ввесь рот. Ба
ла
бу
ши
ха, ха
па
ю
чи
-
сь, пи
ла чай, не
на
че ду
ма
ла виї
-
жджа
ти в да
ле
ку до
ро
гу. Після
чаю во
на з Нас
тею побігла в
крам
ни
цю до Вольчи
хи. Ко
ло
две
рей крам
ниці висів здо
ро
вий
за
мок. Ба
ла
бу
ши
ха нер
во
во сту
-
к
ну
ла в за
перті двері ку
ла
ком.
Вольчи
ха ще спа
ла.
-
Та й спить же дов
го в своїх
жидівських бе
бе
хах ка
пос
на жи
-
ді
вка! - ска
за
ла Ба
ла
бу
ши
ха до
Насті.
Вольчиха, од
на
че, вста
ла, одім
-
кну
ла двері й позіха
ла.
-
Чого це ти, Вольчи
хо, так дов
-
го спиш? Ма
буть, вже всі лю
ди
на світі повс
та
ва
ли, а ти од
на ка
-
чаєшся в пе
ри
нах, - ска
за
ла сер
-
ди
то Ба
ла
бу
ши
ха.
-
Якби бу
ла зна
ла, що ви прий
-
де
те, я б удосвіта вста
ла, - ска
за
-
ла Вольчи
ха.
Настя роз
гор
ну
ла взір, на кот
-
ро
му бу
ла ви
мальова
на рай
ська
пти
ця в гірлянді з чу
до
вих рож
уся
ко
го кольору. Ба
ла
бу
ши
ха
виб
ра
ла га
ру
су. Во
на з доч
кою
вер
ну
лась до
до
му й та
ки за
раз
засіла за ро
бо
ту й не од
ри
ва
лась
од п'яльців. Оле
ся ще зро
ду так
не пра
цю
ва
ла, як те
пер ко
ло тієї
по
душ
ки.
Цілий тиж
день вста
ва
ла Ба
ла
-
бу
ши
ха раніше за най
ми
чок,
пра
цю
ва
ла над по
душ
кою, гну
ла
спи
ну. Че
рез тиж
день вже на ка
-
напі ся
яла по
душ
ка з блис
ку
чою
рай
ською пти
цею по
се
ре
дині, в
вінку з вип
ну
тих стри
же
них рож
та гвоз
дичків. В неділю при
вез
-
ли но
вий гар
ненький ро
яль, а по
обіді над
вечір приїхав Га
нуш.
Ба
ла
бу
ши
ха піднес
ла йо
му на
двох ру
ках пре
зент.
Презент ду
же спо
до
бав
ся ар
ти
-
с
тові. Він зви
чай
ненько по
дя
ку
-
вав.
Старий фор
теп'ян ви
нес
ли в
во
зов
ню, й по йо
му вже хо
ди
ли
ку
ри й стри
ба
ли го
робці. В за
лу
внес
ли но
венький ро
яль. Га
нуш
привіз з со
бою но
ти, щоб наг
ра
-
тись на доб
ро
му но
во
му ро
ялі.
Він сів за ро
яль і по
чав виг
ра
ва
-
ти арії з опер, а потім со
на
ти Бе
-
т
хо
ве
на та Мо
цар
та. Ба
ла
бу
ши
ха
сиділа в кріслі й зас
лу
ха
лась. Во
-
на од
ра
зу зро
зуміла пиш
ну кла
-
сич
ну му
зи
ку, ча
ру
ючі ме
лодії.
Ба
гаті акор
ди, сим
па
тичні арії
роз
во
ру
ши
ли її ар
тис
тич
ну вда
-
чу. Во
на по
ки
ну
ла ку
ри
ти, згор
-
ну
ла ру
ки на гру
дях і не
на
че за
-
мер
ла. Га
нуш грав з охо
тою, з
ду
шею; йо
го зро
ду ар
тис
тич
на
ду
ша по
ча
ла ви
ли
ва
тись в аріях.
Він роз
хо
див
ся й заспівав своїх
рідних чеських пісень. Не
ве
ли
-
кий, але м'який сим
па
тич
ний
ба
ри
тон спов
нив не
ве
ли
ку за
лу
то ве
се
ли
ми, то смут
ни
ми ме
ло
-
діями. Ме
лодії взру
ши
ли фан
-
тазію в Ба
ла
бу
ши
хи. Пе
ред її
очи
ма ніби ма
лю
ва
лись якісь
кар
ти
ни, не
на
че вит
кані з ту
ма
-
ну, в душі за
во
ру
ши
лись якісь
дивні мрії, при
надні й не
ясні,
не
на
че сни.
Гануш заспівав ук
раїнської піс
-
ні. Оле
си
на ду
ша стре
пе
ну
лась,
за
чеп
ле
на рідни
ми ме
лодіями.
Сонце зай
шло, й тільки чер
воні
пля
ми жевріли на білих стінах. В
кут
ках ста
ли тіні. В залі роз
лив
-
ся вечірній, сти
ха ро
же
вий світ.
Га
нуш роз
фан
та
зу
вав
ся й в кі
не
-
ць всього заспівав ба
ла
ду Шу
-
бер
та "Лісо
вий цар". Йо
го м'я
-
кий го
лос став не
на
че шов
ко
-
вий. Він ар
тис
тич
но й штуч
но
уда
вав го
ло
сом, як ма
нить до се
-
бе ча
ра
ми по
таємний го
лос лісо
-
во
го ца
ря. Ба
ла
бу
ши
ха впер
ше
на віку по
чу
ла справдішню ар
-
тис
тич
ну му
зи
ку, ар
тис
тич
ний
спів. Її ду
ша ніби про
ки
ну
лась;
во
на ніби по
ба
чи
ла очи
ма див
-
ний ліс при місяці, ввесь ук
ри
-
тий інеєм, за
ли
тий си
ню
ва
тим
фан
тас
тич
ним світом. А з гу
ща
-
ви
ни то
го лісу, з гли
бо
кої до
ли
-
ни, за
ки
да
ної де
ре
вом в інії, во
-
на ніби по
чу
ла ча
ру
ючий, як ко
-
хан
ня, який
сь по
таємний го
лос,
по
ба
чи
ла пиш
ний чийсь вид. З
очей її ско
ти
лось дві сльози.
Гануш скінчив. Ба
ла
бу
ши
ха
схо
пи
лась з крісла, прос
тяг
ла
ру
ки, як прос
тя
га
ють на мо
ли
т
-
ві. Її очі бли
ща
ли. Во
на швид
ко
пе
ребігла за
лу й крик
ну
ла:
-
Боже мій! Чом ме
не не вчи
ли
гра
ти й співа
ти? Я бу
ла б цілий
вік щас
ли
ва, щас
ли
ва!..
Вона тро
хи не крик
ну
ла, щоб
Га
нуш вчив її співа
ти, але сха
ме
-
ну
лась і чо
гось за
со
ро
ми
лась. Їй
те
пер од
ра
зу ста
ло со
ром за все
те, що во
на тро
хи не приз
на
лась
в ко
ханні, що во
на чіпля
лась до
мо
ло
до
го хлоп
ця. Їй хотілось
про
си
ти, щоб Га
нуш ви
ба
чив її
за всі сло
ва, які во
на ска
за
ла йо
-
му ко
лись в са
ду; їй ста
ло со
ром,
що во
на за
ду
ма
ла бра
ти уро
ки
му
зи
ки на старість. Кров ки
ну
-
лась в її ли
це. Во
на хо
ди
ла по
залі та все слу
ха
ла, як Га
нуш пе
-
рег
ра
вав п'єсу за п'єсою, до
ки не
вто
ми
лась і впа
ла на крісло, за
-
ту
лив
ши очі до
ло
нею. В її вроді
про
ки
ну
лась не тільки ро
ман
ти
-
ч
на, а мо
же, й справді ар
тис
тич
-
на ду
ша, за
ки
ну
та в сільську
глу
ши
ну, за
губ
ле
ний ви
щий дар
бо
жий, заг
лу
ше
ний сільською
мерт
во
тою.
Од то
го ча
су Ба
ла
бу
ши
ха час
то
про
си
ла Га
ну
ша гра
ти й співа
ти,
й лю
би
ла слу
ха
ти йо
го, си
дя
чи в
кріслі. Во
на по
ки
ну
ла свої уро
ки
му
зи
ки й го
ди
ла йо
му вже за йо
-
го ар
тис
тич
ну му
зи
ку та пісні.
11
В неділю після служ
би приїхав
до Ба
ла
бу
хи з візи
том ди
рек
тор
са
харні Шмідт. То був здо
ро
вий,
пле
чис
тий німець з ру
ся
вою бо
-
ро
дою, вже си
ву
ва
тою. Йо
го ві
-
зит був ду
же ко
рот
кий. Ба
ла
бу
-
ха ви
пив з ним по чарці. Шмідт
за
ку
сив на швид
ку ру
ку й не
на
-
че ха
пав
ся до
до
му. На розс
та
-
ванні, од
на
че, про
сив Ба
ла
бу
ху й
йо
го сім'ю приїжджа
ти до йо
го в
гості. Ба
ла
бу
ши
ха бу
ла ду
же ра
-
да. Во
на га
да
ла, як би знай
ти в
са
харні гар
но
го же
ни
ха для сво
-
єї Нас
тусі. Семіна
рис
ти заїжджа
-
ли до Ба
ла
бу
хи, але Ба
ла
бу
ши
ха
не ви
хо
ди
ла до їх і доч
ки не ви
-
во
ди
ла.
Через тиж
день Ба
ла
бу
ши
ха зі
б
-
ра
лась в гості в Ми
ронівку до
Шмі
дта. Во
на за
ду
ма
ла те
пер
вби
ра
ти Нас
тю, зро
би
ла для неї
гар
ну сук
ню, а са
ма, як ли
чи
ло
ма
тері, уб
ра
лась по-ста
речій в
усе чор
не. Уби
ра
ючись пе
ред
дзе
р
ка
лом, Ба
ла
бу
ши
ха при
мі
-
ти
ла нові сиві пас
ма на го
лові й
важ
ко зітхну
ла.
"Час мені да
ти до
ро
гу Насті", -
ду
ма
ла Ба
ла
бу
ши
ха, сто
ячи пе
-
ред дзер
ка
лом.
Вона прос
тяг
ла ру
ку до скри
-
ньочки з пуд
рою й сха
ме
ну
лась.
Скриньочка ви
па
ла з її рук.
"3 ме
не вже бу
дуть лю
ди смія
-
тись. І це мені те
пе
реч
ки не ли
-
чить. Час мені сха
ме
ну
тись, - по
-
ду
ма
ла Ба
ла
бу
ши
ха, по
вер
та
ю
-
чи
сь пе
ред дзер
ка
лом і ог
ля
да
ю
-
чи талію. - А ва
ти не по
вис
ми
-
кую з-під талії; моя талія круг
-
ленька й то
ненька; мо
же, хтось і
за
ди
виться. Прит
ру
шу я ли
це
пу
д
рою, тільки тро
шеч
ки-тро
-
шеч
ки, щоб зда
ва
тись мо
лод
-
шою хоть на п'ять років".
Настя вбігла в за
лу, приб
ра
на в
но
ву яс
ну сук
ню, й ки
ну
лась до
дзер
ка
ла.
-
Пустіть, ма
мо, ще ме
не до дзе
-
р
ка
ла. Че
рез вас мені не мож
на й
вбра
тись га
разд пе
ред дзер
ка
-
лом, - ска
за
ла Нас
тя.
-
Йди, йди, до
ню, ди
вись хоч до
ве
чо
ра. Пот
ри
вай ли
шень, я
при
че
пу
рю тобі го
ло
ву та почіп
-
ляю зо
лоті се
реж
ки, - ска
за
ла
Ба
ла
бу
ши
ха.
Балабушиха при
че
пу
ри
ла свою
доч
ку, поп
риш
пи
лю
ва
ла бан
ти
-
ки, почіпля
ла в ву
ха се
реж
ки,
на
діла їй на шию зо
ло
тий ме
да
-
льйон, поп
ра
ви
ла на го
лові ло
-
ко
ни, потім обійшла кру
гом неї,
ще раз поп
ра
ви
ла, що не
доб
ре
ле
жа
ло, й поцілу
ва
ла Нас
тю. Ба
-
ла
бу
ха му
сив їха
ти з ни
ми.
Край Ми
ронівки на ши
ро
кий
зе
ле
ний ви
гон вис
ту
пав ря
док
но
вих му
ро
ва
них домків, зовсім
по-го
ро
дянсько
му. То бу
ли квар
-
ти
ри фаб
рицьких офіціалістів.
Над здо
ро
вим став
ком вни
зу че
-
р
воніли стіни ма
сив
ної са
харні,
не
на
че твер
дині. Ба
ла
бу
ха зве
-
лів по
го
ни
чеві ста
ти ко
ло най
бі
-
льшо
го до
му, де жив ди
рек
тор
са
харні.
Гості ввійшли в при
хо
жу. Че
рез
од
чи
нені двері бу
ло вид
но в пе
-
карні на по
мості цілу ба
та
рею
гле
чиків. Ди
рек
тор
ша, вже не
-
мо
ло
да німке
ня, су
хор
ля
венька
та то
ненька, з дов
гою шиєю,
зби
ра
ла з гле
чиків сме
та
ну. Її
до
ч
ка, мо
ло
денька, ду
же делі
-
кат
на блон
дин
ка, пе
ре
ли
ва
ла з
гле
чи
ка в мо
лоч
ник мо
ло
ко. На
обох бу
ли де
ше
венькі, ря
бенькі,
ку
ценькі сит
цеві сукні й білі хва
-
р
туш
ки до са
мої шиї. Ба
ла
бу
-
шисі зда
лось, що то по
ра
ються
ключ
ни
ця та нянька або гор
нич
-
на.
-
Чи до
ма ди
рек
тор або ди
рек
-
то
р
ша? - спи
та
лась їх Ба
ла
бу
ши
-
ха.
-
Директора не
ма, по
шоль на
фа
б
рик, - обізва
лась ди
рек
тор
-
ша, й при тих сло
вах во
на од
чи
-
ни
ла двері в гос
тин
ну й поп
ро
-
си
ла до по
коїв гос
тей, мах
нув
ши
ру
кою: во
на лед
ве вміла сту
ли
-
ти кілька ук
раїнських фраз, а її
доч
ка бу
ла зовсім не
на
че німа,
бо не вміла зовсім го
во
ри
ти ні
по-руській, ні по-українській.
Гості увійшли в гос
тин
ну. По
кої
бу
ли прос
торні й ду
же ви
сокі, з
здо
ро
ви
ми вікна
ми, й чо
гось на
-
га
ду
ва
ли або фаб
ри
ку, або ка
-
зар
му. Стіни бу
ли чис
то ви
ма
за
-
ні вап
ною. В по
ко
ях бу
ло ма
ло
ме
белі. По
кої зда
ва
лись по
рож
-
німи. В гос
тинній сто
яла зібра
на
на швид
ку ру
ку звідусіль прос
-
тенька мебіль. В другій кімнаті
че
рез двері бу
ло вид
но не
по
ма
-
льовані та
бу
ре
ти й навіть прості
му
жичі стільці, тільки чис
то-чи
-
с
то ви
миті. Тільки чу
дові заг
ра
-
ничні завіси на вікнах, чу
дові
ки
ли
ми, роз
ки
дані на по
мості,
розвішані на стінах, та розкішні
ук
ри
ва
ла на ліж