close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Памятка про х м чну небезпеку

код для вставкиСкачать
Пам'ятка населенню про хімічну небезпеку підготовлена педагогічним колективом Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Хмельницької області під керівництвом начальника Центру підполковника Закреницького Анатолія Ана
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ ТА БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ ПАМ'ЯТКА НАСЕЛЕННЮ ПРО ХІМІЧНУ НЕБЕЗПЕКУ
М. ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ ТА БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ ПАМ'ЯТКА НАСЕЛЕННЮ ПРО ХІМІЧНУ НЕБЕЗПЕКУ
М. ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ
Памятка населенню про хімічну небезпеку підготовлена педагогічним колективом Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Хмельницької області під керівництвом начальника Центру підполковника Закреницького Анатолія Анатолійовича.
Як відомо, легше запобігти хворобі, аніж її вилікувати. Тому для запобігання надзвичайним ситуаціям на хімічно-небезпечних обєктах необхідно якомога більше інформації щодо хімічних речовин, а також можливих інцидентів з ними. А люди, що мають відношення до виробництва, зберігання, переробки та транспортування небезпечних хімічних речовин повинні визнати, що безпека є одним з найголовніших обовязків.
Шановні громадяни!
Перед Вами памятка про хімічну небезпеку. Вивчіть її. Це допоможе Вам у випадку виникнення небезпеки - зберегти життя собі, своїм рідним та близьким.
Памятка розглянута і затверджена на методичній нараді Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Хмельницької області і рекомендована для широкого кола читачів, в першу чергу для працівників і керівників хімічно-небезпечних обєктів і які проживають поблизу даних обєктів. Компютерний набір: Рибінцева О.К.
1. ВСТУП
У відповідності з Міжнародним Регістром у світі використовується в промисловості, сільському господарстві і побуті більше 6 млн. токсичних речовин, 60 тисяч з яких виробляються у великих кількостях, в тому числі більше 500 речовин, які відносяться до групи сильнодіючих отруйних речовин (СДОР) - найбільш токсичних для людей. Обєкти господарювання, на яких використовується СДОР, є потенційними джерелами техногенної небезпеки. Це так звані хімічно-небезпечні обєкти (ХНО). При аваріях або зруйнуванні цих обєктів можуть виникати масові ураження людей, тварин і сільськогосподарських рослин сильнодіючими отруйними речовинами.
Всього в Україні функціонує 1810 обєктів господарювання, на яких зберігається, або використовується у виробничій діяльності більше 300 тисяч тон небезпечних хімічних речовин, у тому числі - понад 9,0 тис. тон хлору , понад 200 тис. тон аміаку та близько 100 тис. тон інших небезпечних хімічних речовин. Основними хімічними речовинами, які використовуються та зберігаються на території Хмельницької області є хлор і аміак. В кількості 88,83 тон вони зберігаються на 40 підприємствах нашої області і тому завжди є реальна загроза викиду (виливу) цих речовин і ураження людей. Виробництво, транспортування і зберігання СДОР суворо регламентується спеціальними правилами техніки безпеки і контролю. Проте при значних промислових аваріях, катастрофах, пожежах і стихійних лихах можуть виникнути руйнування виробничих споруд, складів, ємностей, технологічних ліній, трубопроводів і інше. В результаті цього великі кількості СДОР можуть потрапити в навколишнє середовище: на поверхню грунту, різноманітні обєкти, в атмосферу і поширитися на території населених пунктів, що може бути причиною масових отруєнь робітників виробництва і населення. Наша інформація з оцінкою загроз хімічної небезпеки, правилами і рекомендаціями щодо дій населення в разі її виникнення допоможуть врятувати життя і здоровя людей. 2. АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ЧИННИКІВ ХІМІЧНОЇ НЕБЕЗПЕКИ
До основних чинників хімічної небезпеки в Україні відносяться наступні обєкти економіки:
- заводи і комбінати хімічних галузей промисловості, в тому числі і окремі установки і агрегати, які виробляють, використовують, переробляють або знищують сильнодіючі отруйні речовини;
- промислові підприємства, які утримують на своїй території хімічні речовини, що не використовуються у виробництві і потребують утилізації;
- заводи (комплекси) з переробки нафтопродуктів;
- підприємства, які мають на оснащенні холодильні установки, водонапірні станції і очисні споруди, які використовують хлор або аміак (особливо - ізотермічні сховища аміаку);
- залізничні станції і порти, де концентрується продукція хімічних виробництв, термінали і склади, на кінцевих пунктах переміщення сильнодіючих отруйних речовин (СДОР);
- транспортні засоби, контейнери і наливні поїзди, автоцистерни, річкові і морські танкери, що перевозять хімічні продукти;
- магістральні аміако- та етиленопроводи;
- склади та бази, на яких знаходяться запаси речовин для дезинфекції, дератизації сховищ для зерна і продуктів його переробки;
- склади і бази із запасами отрутохімікатів для сільського господарства.
Всього в Україні функціонує 1810 хімічно-небезпечних обєктів.
Ці обєкти розподілені по ступенях хімічної небезпеки:
- І ступінь - 75 обєктів (у зонах можливого хімічного зараження від кожного з них мешкає більше 3 тис. чол.);
- ІІ ступінь - 191 обєкт (у зонах можливого хімічного зараження від кожного мешкає від 0,3 до 3 тис. чол.);
- ІІІ ступінь - 408 обєктів (у зонах можливого хімічного зараження від кожного мешкає від 0,1 до 0,3 тис. чол.);
- ІV ступінь - 901 обєкт (у зонах можливого хімічного зараження від кожного мешкає менше 0,1 тис. чол.).
Всього у зонах можливого хімічного зараження від цих обєктів мешкає понад 17 млн. чол. (35% від населення країни).
Понад 400 адміністративно-територіальних одиниць мають ступінь хімічної небезпеки, з них до І ступеня хімічної небезпеки (в зоні хімічного ураження знаходиться понад 50% мешканців) віднесено понад 90 адміністративно-територіальних одиниць, до ІІ ступеня хімічної небезпеки (від 30 до 50% мешканців) - понад 20, до ІІІ ступеня (від 10 до 30%) - більше 70, до ІV ступеня (до 30%) - 245.
Аналіз структури підприємств, що виробляють або використовують у виробництві СДОР, показує, що в їхніх технологічних лініях обертається, як правило, незначна кількість токсичних хімічних продуктів. Значно більша за обсягом кількість СДОР міститься на складах підприємств. Це призводить до того, що при аваріях в цехах підприємств в більшості випадків має місце локальне зараження повітря на території підприємств. При цьому ураження в таких випадках може отримати, в основному, виробничий персонал.
Безпека функціонування хімічно небезпечних об'єктів (ХНО) залежить від багатьох чинників: фізико-хімічних властивостей сировини, характеру технологічного процесу, конструкції та надійності обладнання, умов зберігання і транспортування хімічних речовин, стану контрольно-вимірювальних приладів та засобів автоматизації, ефективності засобів протиаварійного захисту тощо. Крім того, безпека виробництва, використання, зберігання і перевезень СДОР в значному ступені залежить від рівня організації профілактичної роботи, своєчасності і якості планово-запобіжних ремонтних робіт, підготовленості і практичних навичок персоналу, системи нагляду за станом технічних засобів протиаварійного захисту.
Рівень безпеки хімічних, нафтохімічних та нафтопереробних виробництв характеризується як моральним старінням застосованих технологій, так і ресурсним зношенням, моральним та фізичним старінням основних фондів. Близько 140 тисяч одиниць технологічного обладнання та транспортних засобів хімічного комплексу (близько 1%) не відповідають вимогам безпеки, а понад 16,2 тис. одиниць (12%) технологічного обладнання вичерпали встановлений ресурс експлуатації, 0,6% технологічних процесів хімічних виробництв не відповідають вимогам безпеки.
Зниженню рівня безпеки хімічних виробництв сприяє недосконалість нормативно-правової бази, яка не забезпечує в нових економічних умовах стабільного функціонування виробництв, стимулювання заходів щодо зменшення ризику виникнення надзвичайних ситуацій. Розпочата в 2003 році робота з ідентифікації та декларування безпек обєктів підвищеної небезпеки, якими є більшість хімічних виробництв, дасть змогу покращити ситуацію з безпекою.
Зниженню рівня безпеки виробництв вибухових речовин сприяють неритмічна робота та експлуатація технологічного обладнання, яке вичерпало встановлений ресурс, застосування недосконалих технологій при утилізації боєприпасів за конверсійними програмами. Майже 80% аміачно-холодильних установок перебувають у незадовільному стані через відсутність в Україні виробництва комплектуючих, фізичне та моральне їх старіння. Холодопродуктивність діючих аміако-холодильних установок значно нижча, ніж у їх аналогів, що застосовується в країнах Євросоюзу, та призводить до застосування в технологіях значно більших обємів аміаку.
Аміак є найбільш багатотоннажною сировиною у хімічній промисловості, зберігається у резервуарах з одиничною ємністю в декілька десятків тис. тон (ізотермічні сховища) і широко використовується в різних технологіях, причому виробничі обєкти часто розташовані поблизу населених зон.
В Україні діє велика мережа трубопровідного транспорту, нафтопроводів, нафтопродуктопроводів, газопроводів та аміакопроводів, труби та обладнання яких зношені, внаслідок чого щороку відбуваються аварійні скиди забруднюючих речовин у навколишнє середовище, що призводить до забруднення земель, водних обєктів, а подекуди спричиняють і загибель тваринного та рослинного світу. Останнім часом ще одним джерелом забруднення стали численні навмисні пошкодження продуктопроводів з метою крадіжки нафтопродуктів. Подібні аварії найчастіше трапляються у регіонах розташовані магістральні трубопроводи та густота мереж трубопровідного транспорту найбільша. Це, насамперед, західні області країни, а також Полтавська та Луганська області.
Дільниця траси магістрального аміакопроводу, яку обслуговує державне підприємство "Укрхімтрансаміак", проходить територією восьми областей України.
Загальна протяжність аміакопроводу складає 2427 км, у тому числі територією України - 1022,7 км. Аміакопровід призначено для транспортування рідкого аміаку від виробничого обєднання "Тольятіазот" і Горлівського виробничого обєднання "Стирол" на Одеський припортовий завод (далі - ОПЗ) для експорту з одночасним роздаванням його вздовж траси аміакопроводу для потреб сільського господарства.
При тиску аміаку в трубопроводі більше 80 кг/см2 , кожний кілометр труби містить 56 тон аміаку. В зоні можливого ураження при аварії на аміакопроводі може опинитися від 200 до 15000 чоловік, залежно від місця виникнення аварії.
Окрему проблему становить великомасштабне нафтохімічне забруднення підземних вод та грунтів.
На сьогодні в Україні 133 з 197 великих водозаборів розташовано в зонах впливу потенційних джерел нафтохімічного забруднення. Вже забруднено майже 150 джерел водопостачання в населених пунктах, забруднені площі перевищують 30 тис. га. Практично кожен з 43 військових аеродромів є джерелом потужного забруднення довкілля легкими фракціями вуглеводнів.
Ситуація, що склалася в Україні у сфері поводження з відходами внаслідок утворення великих їх обсягів і відсутності протягом тривалого часу адекватної реакції на створювану ними небезпеку, залишається кризовою. Спостерігається відчутний розрив між прогресуючим накопиченням відходів і здійсненням заходів щодо їх утилізації та знешкодження. Скорочення обсягів виробництва, яке спостерігалося у більшості галузей економіки в Україні, суттєво не позначилося на загальній ситуації щодо утворення відходів. Відмічається стійка тенденція до зниження обсягів використання відходів - щороку в середньому на 20% у порівнянні з попередніми роками. Загальна площа земель, зайнятих під нагромадження відходів (відвали, терикони, шламонакопичувачі, різного роду звалища тощо), становить понад 160 тис. га (з загального обсягу понад 5 млрд. тон близько 60 млн. тон належить до1-3 класів хімічної небезпеки). Щорічний приріст твердих побутових відходів від загальної маси утворюваних відходів становить близько 1,5-2%, а абсолютний обсяг їх утворення в Україні досяг 10 - 11 млн. тонн на рік (близько 40 млн. м3). Під останніми зайнято понад 2,6 тис. га земель.
Станом на кінець 2003 року в Україні налічувалось 1443 зареєстрованих полігони твердих побутових відходів, на яких накопичено більше 128,9 млн. тонн відходів. Крім того, існує більше 5000 стихійно створених звалищ (з них 3691 - протягом 2003 року було ліквідовано).
Проблематичним залишається питання щодо поводження з непридатними до використання пестицидами та забруднення земель сільськогосподарського призначення. В Україні на 5831 складі зберігається близько 22 тис. тонн непридатних та заборонених до використання хімічних засобів захисту рослин, їх сумішей та пестицидів, причому на багатьох складах під час довгострокового зберігання в незадовільних умовах внаслідок хімічних реакцій утворились суміші нових, невідомих сполук з невивченими властивостями і характеристиками.
Обмеження виробництва утворення токсичних відходів можливо здійснювати шляхом удосконалення існуючих і впровадження новітніх ефективних технологій, а також створення замкнених схем організації виробництва.
Утилізація накопичень токсичних відходів має на меті їх технологічну переробку для видобування цінних компонентів (кольорових металів) тощо. Певна частина відходів може використовуватись для отримання теплової енергії шляхом попутного спалювання.
Виходячи з зазначеного, заходи щодо поводження з твердими відходами доцільно спрямувати у двох стратегічних напрямках:
- впровадження ефективних технологій утилізації і ліквідації твердих відходів (відповідно до конкретних економічних і енергетичних можливостей);
- заходи щодо надійної ізоляції твердих відходів (що передбачають будівництво місць поховання та довгострокове зберігання твердих відходів у спеціально створених обєктах з подальшою можливістю їх утилізації або ліквідації).
3. ХІМІЧНІ РЕЧОВИНИ І ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ, ШЛЯХИ ПОПАДАННЯ
В ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ
У промисловості і сільському господарстві широке використання мають десятки тисяч різних хімічних сполук, і їх кількість щорічно збільшується. Більшість із цих речовин може стати причиною отруєння лише в тому випадку, коли речовина володіє відносно високою токсичністю, здатною уразити навколишнє середовище і внаслідок широкого використання в народному господарстві накопичується та тій чи іншій території у великих кількостях.
Хімічні речовини або сполуки, які використовуються у народному господарстві, при викиданні їх на поверхню землі і викиді в атмосферу здатні викликати масові ураження людей, тварин і рослин, і називають їх сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР).
До них відносяться аміак, бромистий метил, мишяковидний водень, окиси азоту, сірководень, сірковий ангідрид, синильна кислота, фосген, фосфор трихлористий, хлор, хлористий метил, етиленоксид й інші.
Хімічно-небезпечний об'єкт (ХНО) - промисловий об'єкт (підприємство) або його структурні підрозділи, на якому знаходяться в обігу (виробляються, переробляються, перевозяться, завантажуються або розвантажуються, виконуються у виробництві, розміщуються або складуються /постійно або тимчасово/, знищуються тощо) одне або декілька небезпечних хімічних речовин. СДОР зберігається і транспортується у спеціальних, герметично закритих резервуарах, танкерах, цистернах й інше. При цьому у залежності від умов зберігання СДОР може бути в газо подібному, рідкому і твердому агрегатному стані. Під час аварії викид газоподібної речовини веде до дуже швидкого зараження повітря. У момент розливу рідкого СДОР на поверхню (земля, бетон або інше покриття) проходить його випаровування, швидкість якого визначається летючістю речовини (здатність переходити у газоподібний стан) і метеорологічними умовами (температура повітря, швидкість вітру та інше). Швидкість випаровування СДОР може значною мірою збільшуватися під час пожеж. У момент вибухів тверді і рідкі речовини розпилюються в повітрі - тверді (дим) і рідкі (туман) аерозолі.
Всі СДОР, заражаючи повітря у тому числі чи в іншому агрегатному стані, проникають в організм через органи дихання (інгаляційні ураження). Багато людей може бути уражено шляхом проникнення через незахищені шкіряні покрови, а також через рот під час вживання зараженої води або їжі. Масові інгаляційні зараження найбільш вірогідні під час аварій на ХНО.
Дія СДОР на організм надто різноманітна. Це обумовлено багатьма причинами, основними із яких є: структура, фізико-хімічні та біологічні властивості отрути, її кількість, біологічні особливості організму і чинники зовнішнього середовища в момент дії зараженого агента.
Між хімічною і біологічною активністю отрути визначається тісний звязок. Так, схожі за молекулярною структурою токсичні сполуки викликають однакову або у крайньому разі ідентичну (подібну) картину отруєння.
Із фізико-хімічних властивостей, які визначають уражаючу дію СДОР, особливо важливі такі: летючість, температура кипіння, щільність, розчинність.
Температура кипіння - температура, за якої тиск пари над рідиною однаковий із зовнішнім (атмосферним) тиском. Температура кипіння є непрямим показником летючості речовини і характеризує тривалість вражаючої дії.
Такі речовини, як сірчана і соляна кислоти, аценонітрол, у котрих температура кипіння відносно висока, випаровується повільніше, й уражаюча дія їх, за інших рівних умов, буде більш тривала ніж, приміром, у синильної кислоти, фосгену. СДОР, уражаюча дія яких перевищує одну годину, називають стійкими.
Речовини з низькою температурою кипіння, маючи високу летючість і нетривалу уражаючу дію (хвилини, десятки хвилин) називають нестійкими. Звичайно, визначення стійкості СДОР за однією лише температурою кипіння є орієнтованими, оскільки на час випаровування речовини, а отже, і на тривалість вражаючої дії виявлятимуть вплив і такі чинники, як кількість СДОР, метеорологічні умови (швидкість вітру, ступінь вертикальної стійкості тощо).
Щільність - масовий вміст речовини в одиниці обсягу за даної температури СДОР, щільність парів яких менша щільності повітря, швидко розсіюється в атмосфері, і їх уражаюча дія припиняється, тоді як речовини більшою щільністю довше утримуються для поверхні землі, скупчуються у низинах. Такі речовини несуть велику небезпеку (згадаймо вибух на продуктопроводі, залізничну катастрофу біля ст.. Улу-Теляк поблизу міста Уфи у 1989 р.). Скажімо, щільність парів аміаку - 0,58, а фосгену - 3,5. Це значить, що аміак майже вдвічі легший, а фосген - у три з половиною раза важчий повітря. Однак, аміак у випадку викиду в повітря швидко реагує з вологою повітря, створюючи маленькі тяжкі частини частинки (туман). Цей туман поширюється у надземному шарі повітря і, діючи на організм людини, викликає ураження.
Розчинність - властивість однієї речовини розподілятися в середовищі іншої зі створенням розчину. Здатність СДОР проникати в організм і розподілятися у його середовищі і компонентах тканин значною мірою залежить від розчину цих речовин. Так, речовини, які добре розчиняються у ліпідах, легко проникають через шкіряні покрови.
Знання хімічних властивостей СДОР необхідне для вибору методу їх нейтралізації (дегазації), визначення у різних середовищах (індикація)пояснення механізму ураження дії і використання антидотів (проти отруєння).
Однією із важливих характеристик СДОР є їх токсичність, тобто властивість хімічної речовини малої кількості викликати патологічні зміни в організмі. Для кількості характеристики токсичності різних хімічних сполук використовується поняття токсичної дози (токсодози). Під токсодозою розуміють кількість речовин, які викликають відповідний токсичний ефект. При інгаляційних ураженнях токсодоза приймається рівною добутку середньої за часом концентрації речовин у повітрі на час перебування людини у зараженій атмосфері (хв.). LGt 50 - це середня смертельна токсодоза, яка викликає середній наслідок у 50% уражених. Середня смертельна токсодоза фосгену 3,2 г.хв.ч/м3, а бромистого метилу - 35 г.хв./м3 . це означає, що фосген під час дії через органи дихання більш ніж 10 разів токсичніший бромистого метилу. У моменти аварій на ХНО може статися викид декількох СДОР. Крім того, не є винятком зараження повітря отруйними речовинами, що утворилися, наприклад, при пожежах.
Характеристика СДОР за ступенями токсичності приведена в Таблиці 1.
Наявність великої кількості СДОР, що належать до різних класів хімічних сполук, різних за фізично-хімічними властивостями і характером біологічної дії, визначає необхідність обєднання їх в групи за найбільш важливими ознаками.
У залежності від токсичної дії на організм СДОР поділяють на певні групи:
1. Речовини з переважними властивостями, що викликають удушення:
а) з вираженим припалюючим ефектом (хлор, оксихлорид фосфору й інші);
б) зі слабким припалюючим ефеком (фосген, хлорид сірки й інші).
2. Речовини переважно загальноотруйної дії:
а) отрути крові (мишяковидний водень, окис вуглецю, сірковий ангідрид);
б) мязові отрути (ціаніди, дінітрофенол, етиленхлоргідрин).
3. Речовини, що мають удушливу і загальноотруйну дію (актилонітрил, окисли азоту, сірководень).
4. Нейротропні речовини - фосфорорганічні сполуки, сірководень.
5. Речовини з удушливими і нейротропними діями - аміак.
6. Металоболічні отрути:
а) з алкілуючою активністю (бромистий метил, етиленоксид);
б) з властивістю порушувати обмін речовин (діоксин).
Основними особливостями СДОР є:
1) Здатність переміщатися за напрямком вітру на десятки кілометрів і викликати ураження людей на значній відстані від місця аварії;
2) Обсяг уражаючої дії, яка полягає у тому, що заражене СДОР повітря здатне проникати у негерметизовані приміщеня, створюючи небезпеку ураження в них людей;
3) Велика різноманітність СДОР, що є перепоною створеня фільтруючого протигаз, який забезпечує захист від всіх цих речовин;
4) Здатність багатьох СДОР викликати ураження не тільки в результаті дії на людину, але і через заражену воду, харчові продукти, навколишні предмети.
Таблиця 1
ХАРАКТЕРИСТИКА СДОР ЗА СТУПЕНЯМИ ТОКСИЧНОСТІ Клас токсичностіГДК в повітрі мг/м3Середньо-смертельніКонцентрація мг/лДоза при внутрішньому надходженні, мг/кгНадзвичайно-токсичні 0,1Менше 1Менше 1Високотоксичні 0,1-11-51-50Сильно токсичні1,1-106-2051-500Помірно-токсичні1,1-1021-80501-5000Мало токсичніБільше 1081-1605001-15000Практично нетоксичніБільше 160Більше 15000 Необхідно відмітити, що більшість СДОР (акролеїн, метил акрилат, сірковуглець та інші) рідинами, що легко спалахують, а їх пари і газоподібні речовини (аміак, метиламін , хлористий амін й інші) утворюють з повітрям вибухонебезпечні суміші. Вибухи і пожежі значною мірою ускладнюють обставини, тому вони є причинами або наслідками аварії на ХНО.
Під час аварії (руйнуванні) на ХНО випадає СДОР, що веде до створення хмари СДОР. У такому випадку, коли у момент аварії виникає негайний (1-3 хв.) перехід в атмосферу СДОР утворюється первинне хмарозараження повітря внаслідок випаровування СДОР, що вилилася на підстилаючи поверхню і веде до утворення другої хмари. Хмара СДОР рухається за напрямком вітру, створюючи зону зараження (ЗЗ).
СДОР і речовини, які виникають при аваріях (руйнуваннях, пожежах) в зоні небезпечного хімічного зараження поділені на 5 груп (Таблиця 2).
Зона зараження - територія безпосередньої дії (місце випадання), а також місцевість, в межах якої розповсюджується хмара СДОР з уражаючими концентраціями. Масштаби ЗЗ СДОР (глибина і площа) залежать від величини аварійного випадання, фізико-хімічних і токсичних властивостей речовин, метеорологічних умов (температура повітря, швидкість вітру, ступінь вертикальної стійкості повітря), характеру місцевості (рельєф, рослинність, забудова) тощо. Під час випадання великої кількості високотоксичних СДОР і позитивних для їх розповсюдження метеорологічних умов глибина ЗЗ може досягнути багатьох десятків кілометрів, а площа ураження - декількох сотень квадратних кілометрів. Зовнішні межі ЗЗ СДОР знаходяться за пороговою інгаляційною токсодозою, викликаючи початкові симптоми ураження.
Таблиця 2
ОСНОВНІ ГРУПИ СДОР І РЕЧОВИН, ЯКІ ВИНИКАЮТЬ ПРИ АВАРІЯХ (РУЙНУВАННЯХ, ПОЖЕЖАХ) В ЗОНІ НЕБЕЗПЕЧНОГО ХІМІЧНОГО ЗАРАЖЕННЯ ГрупаХарактеристикаТипові представники1Рідкі легкі СДОР, які зберігаються в ємностях під тиском (стиснуті і зріджені гази)Хлор, сірчаний газ, сірководень, фосген, бром метил, оксид вуглецю2Легкі леткі СДОР, які зберігаються в ємностях без тиску Нітро- і аміносполуки ароматичного ряду, синильна кислота, нітрил акрилової кислоти, тетраетиленсвинець, хлорна суміш, дифосген, дихлоретан, хлорпікрин3Кислоти, які димлять Сірчана з густотою 1,87 і більше, азотна - з густотою 1,4 і більше, соляна з густотою 1,15 і більше, хлорсульфонова плавнкова кислоти, хлорангідриди сірчаної, сірчаної і піросірчаної кислот 4Сипучі і тверді нелеткі СДОР і речовини, які зберігаються до 400 ССулема, мишяковистий ангідрид, фосфор жовтий, алкалоїди, арсенат кальцію і натрію, арсенід кальцію та інші5Сипучі та тверді леткі СДОР і речовини при зберіганні до 400 ССолі синильної кислоти, ціаниста та оксиціаніста ртуть, ціаниста мідь та інші, етилмеркурфосфат, етиленмеркурхлорид, меркуран Зона ураження СДОР відрізняється великою рухомістю меж змінами концентрації. Практично, у будь-якій частині ЗЗ СДОР можуть виникнути ураження людей. Територія, в межах якої у результаті дії сильнодіючих отруйних речовин виникли масові ураження людей, тварин і рослин, називають осередком ураження (ОУ) СДОР.
У медико-токсичному відношенні всі ОР СДОР характеризуються:
- зненацькістю і масовим ураженням;
- наявністю комбінованих уражень (інтоксація СДОР + опік; інтоксація СДОР + травма й інше).
Зараження зовнішнього середовища, населення ОР СДОР поділяться на 4 види (Таблиця 3).
Кожний вид осередку ураження СДОР має свої особливості, які необхідно враховувати під час організації медичної допомоги ураженому населенню.
Для швидкодіючих осередків характерні:
- одномоментарні (хвилини, десятки хвилин) ураження великої кількості людей;
- переважно тяжкі ураження;
- швидкоплинність інтоксикації;
- дефіцит часу в органів охорони здоровя для зміни суттєвої організації роботи і приведення її у відповідність з обставинами, що виникли;
- необхідність надання ефективної медичної допомоги в осередку і на етапах медичної евакуації в оптимальні строки;
- негайна евакуація заражених із осередку.
Особливостями повільно діючих осередків є:
- поступова, протягом декілька годин, поява ознак ураження;
- необхідність проведення заходів з активного виявлення уражених серед населення;
- наявність деякого (декілька годин) резерву часу для корегування плану діяльності органів охорони здоровя з урахуванням обставин, що склалися;
- можливість евакуації уражених із осередку в декілька рейсів у міру їх виявлення.
Таблиця 3
У ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ТРИВАЛОСТІ ВРАЖАЮЧОЇ ДІЇ І ЧАСУ ФОРМУВАННЯ ВИТРАТ
МЕДИКО-ТОКСИЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ОСЕРЕДКІВ УРАЖЕННЯ СДОР
Види осередківТривалість уражаючої діїЧас формування витрат серед населенняСтійкі - швидкодіючіБільше 1 годиниХвилини - десятки хвилинСтійкі - повільнодіючіБільше 1 годиниГодини - десятки годинНестійкі - швидкодіючіХвилини - десятки хвилинХвилини - десятки хвилинНестійкі - повільнодіючіХвилини - десятки хвилинГодини - десятки годин
У стійких осередках (тривалість більше 1 години) зберігається небезпека ураження. Вона існує ще деякий час і після виходу із осередку за рахунок десорбції СДОР з одягу або в результаті контакту із зараженим транспортом, різним майном. Тому, знаходячись в осередку ураження, всі повинні користуватися індивідуальними засобами захисту і в короткі терміни провести часткову санітарну обробку і дегазацію.
При надходженні уражених на етапи хімічної евакуації (в лікувально-профілактичні установи) усім без винятку повторно проводиться санітарна обробка, а також спеціальна обробка одягу, взуття і транспортних засобів. Медичний персонал, який контактує з ураженими, котрі не пройшли повної санітарної обробки, працює у протигазах і засобах захисту шкіри, а по завершення роботи також піддається повній санітарній обробці.
4. ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ХІМІЧНИХ РЕЧОВИН, ЯКІ ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ В ОБЛАСТІ
Найбільш поширені на небезпечні СДОР на території області - хлор та аміак.
ХЛОР :
Ступінь токсичності 2.
Основні властивості: зеленувато - жовтий газ з характерним запахом, важче повітря, мало розчиняється у воді, при виході в атмосферу димить. Накопичується в низьких ділянках поверхні, підвалах, тунелях і т. п.
Вибухо - і пожежонебезпечність: негорючі ємності можуть вибухати при нагріванні.
Небезпечність для людини: можливий летальний випадок при вдиханні. Пари впливають на слизову оболонку та шкіру, викликаючи опіки слизової дихальних шляхів, шкіри та очей.
При ураженні проявляються різкий загрудний біль, сухий кашель, віддишка, різь в очах.
Засоби захисту: ізолюючий протигаз, фільтруючий протигаз марки В, захистний одяг.
Дегазація: місце розливу залити водою, вапняковим молоком, розчином соди або каустика. Для запобігання глибини розповсюдження використовують постановку водяних завіс за допомогою пожежних машин, мотопомп і т. п.
Заходи першої допомоги:
а) Долікарська: винести на свіже повітря, дати кисень зволожений. При відсутності дихання зробити штучне дихання за методом "рот в рот". Слизову та шкіру промити 2 % розчином соди не менш ніж 15 хвилин.
б) Лікарська : в очі преднізолонову мазь; при кашелі - внутрь кодеїн 0,015 або дикопін 0,02; при віддишці : п/ш 0,1% - ий розчин атропіна 1 мл., 1 % - ий розчин дімедрола 1 мл., знеболюючі засоби. Сечегонні засоби в/в 2 %-ий розчин лазікса 2 - 4 мл.
Госпіталізація!
АМІАК:
Ступінь токсичності 4.
Основні властивості: безцвітний газ з різким запахом. Легше повітря, розчинний у воді. При виході у атмосферу димить.
Вибухо - і пожежонебезпечність: горючий газ. Горить при існуванні відкритого джерела вогню. Ємності можуть вибухати при нагріванні. Пари утворюють з повітрям вибухонебезпечні суміші.
Небезпечність для людини: Небезпечний при вдиханні, при високих концентраціях можливий летальний випадок. Викликає сильний кашель та задуха. Пари діють дуже подразливо на слизові оболонки та шкіряний покрив, дотик викликає обмороження шкіри.
При ураженні проявляються серцебиття, порушення частоти пульса, "приливи", нежить, кашель, затруднення дихання, почервоніння та зуд шкіри, різь в очах.
Засоби захисту: ізолюючий протигаз, фільтруючий протигаз марки КД, респіратор РПГ - 67 - КД, захистний одяг (гумові чоботи, перчатки).
Дегазація: Знешкодити джерело відкритого вогню. Для запобігання глибини розповсюдження використовують постановку водяних завіс за допомогою пожежних машин, мотопомп і т. п. Пошкоджені балони опрокинути в ємність з водою.
Заходи першої допомоги: а) Долікарська: винести на свіже повітря. Забезпечити тепло та спокій. Дати зволожений кисень. Шкіру, слизові та очі промити водою або 2 %-им розчином борної кислоти не менш ніж 15 хвилин.
б) Лікарська : при затрудненому диханні - п/ш 0,1 % ий розчин сіркокислого атропіна 1 мл., 1 %-ий розчин дімедрола 1 мл. На шкіру примочки 2 % розчину оцтової кислоти.
Госпіталізація!
В Хмельницькій області хлор у великих кількостях використовується на підприємствах водоканалу. Велика кількість цистерн з хлором перевозиться на залізницях області. Аварії з викидом хлору в атмосферу можуть привести до дуже небезпечних наслідків для людей, які знаходяться поблизу місця аварії, а також на шляху переміщення отруйної хмари.
Ще більше застосовується в нашій області аміак. Він використовується в холодильниках м`ясокомбінатів та молокозаводів, на продовольчих базах, на підприємствах "Сільгоспхімії", перевозиться залізницею та автомобільним транспортом. Всі ці підприємства, як правило знаходяться на території великих та малих населених пунктів, або поблизу від них, що викликає певну загрозу для населення.
Розрахунки показують, що за короткий час (декілька хвилин) велика кількість людей може опинитися під загрозою ураження СДОР.
А тому населенню, що проживає поблизу хімічно-небезпечних підприємств, необхідно мати невеликий запас матеріалів для герметизації приміщення, а також найпростіші засоби індивідуального захисту дихання і нейтралізації СДОР.
5. ОСНОВНІ ПРИЧИНИ ВИРОБНИЧИХ АВАРІЙ НА ХІМІЧНО-НЕБЕЗПЕЧНИХ ОБ`ЄКТАХ
Основними причинами виробничих аварій на хімічно-небезпечних об`єктах можуть бути:
* поломки деталей, вузлів, устаткування, ємностей, трубопроводів;
* несправності у системі контролю параметрів технологічних процесів;
* неполадки у системі контролю і забезпечення безпеки виробництва;
* порушення герметичності зварних швів і з`єднувальних фланців;
* організаційні і людські помилки;
* пошкодження в системі запуску і зупинки технологічного процесу, що може привести до виникнення вибухонебезпечної обстановки;
* акти обману, саботажу або диверсій виробничого персоналу або сторонніх осіб;
* зовнішня дія сил природи і техногенних систем на обладнання.
Існує можливість виникнення значних аварій, якщо має місце витік (викид) великої кількості хімічно небезпечних речовин. Це може бути наслідком таких обставин:
* заповнення резервуарів для зберігання вище норми при помилках в роботі персоналу і відмови систем безпеки, що контролюють рівень;
* пошкодження вагона - цистерни з хімічно небезпечними речовинами або ємностей для їх зберігання внаслідок відмови систем безпеки, що контролюють тиск;
* розрив шлангових з`єднань у системі розвантаження;
* полімеризація хімічно небезпечних речовин у резервуарах для їх зберігання;
* витік хімічно небезпечних речовин із насосів;
* витік хімічно небезпечних речовин із труб, використання непридатних матеріалів екзотермічні реакції із - за відмови системи безпеки;
* при виготовленні деталей обладнання, втрата енергії, відмова у роботі машин та інше.
Головним фактором ураження при аваріях на хімічно небезпечних об`єктах є хімічне зараження місцевості і приземного шару повітря.
6. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБІТ ПО ЛІКВІДАЦІЇ
ХІМІЧНО-НЕБЕЗПЕЧНИХ АВАРІЙ
Безпека функціонування хімічно небезпечних об'єктів (ХНО) залежить від багатьох чинників: фізико-хімічних властивостей сировини, полупродуктів та продуктів, від характеру технологічного процесу, від конструкції і надійності обладнання, умов зберігання і транспортування хімічних речовин, стану контрольно-вимірювальних приладів і засобів автоматизації, ефективності засобів проти аварійного захисту і т.д. Крім того, безпека виробництва, використання, зберігання і перевезень СДОР в значному ступені залежить від рівня організації профілактичної роботи, своєчасності і якості планово-запобіжних ремонтних робіт, підготовленості і практичних навичок персоналу, системи нагляду за станом технічних засобів проти аварійного захисту.
Наявність такої кількості чинників, від яких залежить безпека функціонування ХНО, робить цю проблему вкрай складною. Як показує аналіз причин великих аварій, що супроводжуються викидом СДОР, на сьогодні не можна виключити можливість виникнення аварій, що призводять до поразки виробничого персоналу.
Аналіз структури підприємств, що виробляють або що споживають СДОР, показує, що в їхніх технологічних лініях обертається, як правило, незначна кількість токсичних хімічних продуктів. Значно більша по обсягу кількість СДОР міститься на складах підприємств. Це призводить до того, що при аваріях в цехах підприємства в більшості випадків має місце локальне зараження повітря, обладнання цехів, території підприємств. При цьому пораження в таких випадках може отримати в основному виробничий персонал.
Необхідно відзначити, що на промислових об'єктах звичайно зосереджена значна кількість різноманітних легкоспалахуючих речовин, в тому числі СДОР. Крім того, багато СДОР вибухонебезпечні, а деякі хоча і негорючі, але представляють значну небезпеку в пожежному відношенні. Цю обставину слід враховувати при виникненні пожеж на підприємствах. Більш того, сама пожежа на підприємствах може сприяти виділенню різноманітних отруйних речовин.
Тому при організації робіт по ліквідації хімічно небезпечної аварії на підприємстві і її наслідків необхідно оцінювати не тільки фізико-хімічні і токсичні властивості СДОР, але і їх вибухо - і пожеженебеспечність, можливість утворення в ході пожежі нових СДОР і на цій основі приймати необхідні міри по захисту персоналу, що бере участь в роботах.
Для будь-якої аварійної ситуації характерні стадії виникнення, розвитку і спаду небезпеки. На ХНО в розпал аварії можуть діяти, як правило, декілька чинників, що вражають - пожежа, вибухи, хімічне зараження місцевості і повітря та інші. Дія СДОР через органи дихання частіше, ніж через інші шляхи впливу, призводить до поразки людей.
З цих особливостей хімічно небезпечних аварій слідує: захисні заходи і, насамперед, прогнозування, виявлення і періодичний контроль за змінами хімічної обстановки, оповіщення персоналу підприємства повинні проводитися з надзвичайно високою оперативністю. Локалізація джерела надходження СДОР в навколишнє середовище має вирішальну роль в попередженні масової поразки людей. Швидке здійснення цієї задачі може направити аварійну ситуацію в контрольоване русло, зменшити викид СДОР і істотно знизити збитки.
Особливістю хімічно небезпечних аварій є висока швидкість формування і дії чинників, які поражають, що викликає необхідність прийняття оперативних мір захисту.
В зв'язку з цим захист від СДОР організується по можливості заздалегідь, а при виникненні аварій проводиться в мінімально можливі терміни.
Захист від СДОР являє собою комплекс заходів, здійснюваних з метою виключення або максимального послаблення поразки персоналу і збереження його працездатності.
Комплекс заходів по захисту від СДОР включає:
* інженерно-технічні заходи по зберіганню і використанню СДОР;
* підготовку сил і засобів для ліквідації хімічно небезпечних аварій;
* вивчення порядку та правил поведінки в умовах виникнення аварій;
* забезпечення засобами індивідуального і колективного захисту;
* забезпечення безпеки людей і використання ними засобів індивідуального і колективного захисту;
* повсякденний хімічний контроль;
* прогнозування зон можливого хімічного зараження;
* попередження (оповіщення) про безпосередню загрозу поразки СДОР;
* тимчасову евакуацію з районів, що знаходяться під загрозою;
* хімічну розвідку району аварії;
* пошук і надання медичної допомоги постраждалим;
* локалізацію і ліквідацію наслідків аварії.
Обсяг і порядок здійснення заходів по захисту залежать від конкретної обстановки, що може скластися в результаті хімічно небезпечної аварії, наявність часу, сил і засобів для здійснення заходів по захисту і інших чинників.
Передусім захист від СДОР організується і здійснюється безпосередньо на ХНО, де основну увагу приділяється заходам по попередженню можливих аварій. Вони носять як організаційний, так і інженерно-технічний характер і направлені на виявлення і усунення причин аварій, максимальне зниження можливих ушкоджень і втрат, а також на створення умов для вчасного проведення локалізації і ліквідації можливих наслідків аварії.
Всі ці заходи відбиваються в плані захисту об'єкту від СДОР, що розробляється заздалегідь з участю всіх головних фахівців об'єкту. План розробляється, як правило, в текстовій формі з додатком необхідних схем, що вказують розміщення об'єкту, сил та засобів ліквідації наслідків аварії, їх організацію і т. д. Він складається з декількох розділів і визначає підготовку об'єкту до захисту від СДОР і порядок ліквідації наслідків аварії.
В розділі організаційних заходів плану захисту від СДОР відбиваються :
* характеристика об'єкту, його підрозділів (цехів), наявних на об'єкті СДОР;
* оцінка можливої обстановки на об'єкті у випадку виникнення аварії;
* організація виявлення і контролю хімічної обстановки на об'єкті в повсякденних умовах і при аварії, порядок підтримання сил і засобів хімічної розвідки і хімічного контролю;
* організація оповіщення персоналу об'єкту;
* організація укриття персоналу об'єкту в захисних спорудах, наявних на об'єкті, порядок підтримання їх в постійній готовності до укриття людей;
* організація евакуації персоналу об'єкту при необхідності;
* порядок оснащення і застосування невоєнізованих формувань цивільної оборони на об'єкті для ліквідації наслідків аварії;
* організація оцеплення зони поразки, порядок надання медичної допомоги, сили і засоби, що прилягають для цієї мети;
* організація управління силами і засобами об'єкту при ліквідації аварії і її наслідків, порядок використання сил і засобів, що прибувають для надання допомоги в ліквідації наслідків аварії;
* порядок подання повідомлень про виникнення хімічно небезпечної аварії і хід ліквідації її наслідків;
* організація забезпечення персоналу об'єкту і невоєнізованих формувань цивільної оборони засобами індивідуального захисту і ліквідації наслідків аварії, порядок і терміни їхнього накопичування і зберігання;
* організація транспортного, енергетичного і матеріально-технічного забезпечення робіт по ліквідації наслідків аварії.
В розділі інженерно-технічних заходів плану захисту від СДОР відбиваються :
* розміщення (обладнання) приладів, що відвертають вилив СДОР у випадку аварії (клапани надлишкового тиску, терморегулятори, перепускні прилади що скидають і т. д.);
* плановане підсилення конструкцій ємностей і комунікацій зі СДОР або влаштування над ними огорож для захисту від пошкодження уламками будівельних конструкцій при аварії (особливо на пожежо - і вибухонебезпечних підприємствах);
* розміщення (будівництво) під сховищами зі СДОР аварійних резервуарів, чаш, ловушек (аварійних амбарів) і напрямлених стоків;
* розподілення запасів СДОР, будівництво для них заглиблених або напівзаглиблених сховищ;
* обладнання приміщень і промислових майданчиків стаціонарними системами виявлення аварій, засобами метеоспостереження і аварійними сигналізаціями.
Планом передбачаються також заходи по усуненню аварій на кожній дільниці, де є СДОР, з вказівкою відповідальних виконавців з керівного складу об'єкту, що залучають сили і засоби, їхніх задач і відведеного на виконання робіт часу.
По мірі необхідності план захисту об'єкту від СДОР корегується.
Слідує відзначити, що ефективність перерахованих заходів захисту від СДОР залежить від ступеня підготовки до захисту сил і засобів ліквідації наслідків аварії.
На ХНО завчасно створюються локальні системи оповіщення персоналу об'єктів.
Системи оповіщення включають в себе апаратуру оповіщення і обслуговуючий персонал. Оповіщення про факт хімічно небезпечної аварії (подача сигналу "Увага всім!" з послідуючою передачею інформації про хімічне зараження) здійснюється операторами, диспетчерами і черговими ХНО. Системи оповіщення повинні мати можливість в залежності від обстановки передавати сигнали виборчо:
Для окремих підрозділів (цехів) ХНО;
Для всього ХНО.
Заздалегідь розроблені схеми оповіщення повинні визначати порядок оповіщення персоналу об'єктів як в робочий, так і в неробочий час.
Для оповіщення персоналу працюючої зміни об'єкту, на якому відбулася аварія, використовуються електросирени, радіотрансляційна мережа і внутрішній телефонний зв'язок.
Організація ліквідації хімічно небезпечних аварій залежить від їхніх масштабів і наслідків.
Хімічно небезпечні аварії, виходячи з довжини кордонів розповсюдження СДОР і їхніх наслідків, пропонується поділяти на наступні типи: локальна, місцева і загальна.
Локальна аварія - аварія, хімічні наслідки якої обмежуються одним спорудженням (агрегатом, настановою) підприємства, призводять до зараження в цьому спорудженні повітря і обладнання і створюють загрозу ураження працюючого в ньому виробничого персоналу.
Місцева аварія - аварія, хімічні наслідки якої обмежуються виробничим майданчиком підприємства або його санітарно-захисною зоною і створюють загрозу ураження виробничого персоналу всього підприємства.
Загальна аварія - аварія, хімічні наслідки якої розповсюджуються за межі виробничого майданчика підприємства і його санітарно-захисної зони з перевищенням порогових токсодоз.
Ліквідація наслідків локальної аварії здійснюється силами і засобами підприємства, на якому відбулася аварія. Для цього на підприємствах крупнотоннажного виробництва і споживання СДОР є спеціальні штатні газорятівні загони і невоєнізовані формування (зведені загони, команди, групи).
Газорятувальний загін, як правило, складається з трьох взводів: оперативного, який несе постійне чотирьохзміне чергування і призначений для ліквідації аварій і врятування людей; забезпечення безпеки, що займається перевіркою дотримання вимог безпеки на робочих місцях, в цехах і наданням допомоги в виконанні цих задач на підприємстві; технічного, задачею якого є забезпечення цехів підприємства засобами захисту і їхня перевірка.
В кожному цеху підприємства, пов'язаному з виробництвом або споживанням СДОР, є позаштатні аварійні команди (групи).
Керівництво ліквідації наслідків локальної аварії на підприємстві здійснює штаб проведення аварійних робіт на чолі з головним інженером підприємства.
Комплекс заходів по ліквідації наслідків хімічно небезпечних аварій включає:
* прогнозування можливих наслідків хімічно небезпечних аварій;
* виявлення і оцінку наслідків хімічно небезпечних аварій;
* здійснення рятувальних і інших невідкладних робіт;
* ліквідацію хімічного зараження;
* проведення спеціальної обробки техніки і санітарної обробки людей;
* надання медичної допомоги постраждалим.
Прогнозування можливих наслідків хімічно небезпечних аварій здійснюється розрахунково-аналітичними групами (станціями). Отримані дані використовуються для прийняття негайних заходів захисту, організації виявлення наслідків аварії, проведення рятувальних і інших невідкладних робіт.
Виявлення наслідків аварії здійснюється проведенням хімічної і інженерної розвідки
Склад сил і засобів, що залучають для виконання задач розвідки, залежить від її характеру і масштабів. Дані розвідки узагальнюються в штабі керівництва ліквідації аварії (надзвичайної комісії). На їхній основі виробляється оцінка наслідків аварії, розробляється план її ліквідації.
Рятувальні і інші негайні роботи проводяться з метою врятування людей і надання допомоги постраждалим, локалізації і усунення пошкоджень, створення умов для наступного проведення робіт по ліквідації наслідків аварії.
Ліквідація хімічного зараження проводиться шляхом дегазації (нейтралізації) обладнання, будинків, споруд і місцевості в районі аварії, заражених СДОР і здійснюється з метою зниження ступеня їхнього зараження та виключення ураження людей.
Спеціальна обробка техніки і санітарна обробка людей проводиться на виході з зон зараження і здійснюється з метою відвертання поразки людей СДОР.
Ефективність цих заходів залежить від своєчасності і якості їхнього проведення.
Медична допомога ураженим надається з метою зменшення загрози їхньому здоров'ю, послаблення впливу на них СДОР.
Здійснення комплексу заходів по ліквідації наслідків хімічно небезпечних аварій вимагає чіткої організації і впевненого керівництва їхнім проведенням.
При хімічно небезпечній аварії керівник робіт по ліквідації її наслідків зобов'язаний:
* оцінити хімічну обстановку, визначити кордони зони зараження, прийняти заходи по її позначенню і оцепленню;
* виявити людей, підвержених впливу СДОР, і організувати надання їм медичної допомоги;
* розробити план ліквідації наслідків аварії, в якому в залежності від масштабів і характеру хімічного зараження викласти: стислу характеристику наслідків аварії і висновки з оцінки хімічної обстановки; послідовність робіт і терміни їхнього виконання; засоби дегазації (нейтралізації) СДОР;
* організацію контролю за повнотою дегазації (нейтралізації) місцевості, техніки, будинків, споруд і транспорту; * організацію медичного забезпечення; вимоги безпеки; організацію управління і порядок подання рапортів про хід робіт.
Як правило роботи починаються з рекогносцировки району аварії, в ході якої визначаються:
* масштаб аварії і загальний порядок її ліквідації;
* можливі масштаби розповсюдження рідкої і парової фаз СДОР;
* протипожежний стан району майбутніх робіт;
* обсяг робіт по евакуації;
* необхідну кількість сил і засобів для проведення робіт;
* місця зосередження сил і засобів ліквідації наслідків аварії;
* задачі по розчищенню шляхів підходу і під'їзду до місця аварії;
* метеорологічні умови і місця організації бази, пунктів управління, видачі засобів захисту, харчів і т. д.
По результатам рекогносцировки доводяться задачі силам, які залучаються до робіт. При цьому передбачається виконання наступних задач, перелік яких в залежності від конкретної обстановки може уточнюватися:
* виявлення і контроль зони розповсюдження парів СДОР;
* оповіщення і евакуація з зони зараження;
* надання медичної допомоги ураженим;
* організація оцеплення зони аварії і розповсюдження небезпечних концентрацій СДОР;
* ліквідація пожеж, забезпечення вибухо - і пожежобезпеки проводимих робіт;
* розчищення і звільнення підходів і під'їздів до місця аварії;
* усунення або обмеження течі СДОР з пошкоджених ємностей і їх розтікання на місцевості;
* перекачка або збір СДОР в резервні ємності;
* організація дегазації (нейтралізації) СДОР в зонах аварії;
* організація дегазації (нейтралізації) техніки, що брала участь в роботах;
* санітарна обробка осіб, приймаючих участь в роботах.
Для керівництва силами і засобами, які приймають участь в ліквідації наслідків хімічно небезпечної аварії, створюється система зв'язку.
Слід відзначити, що роботи по ліквідації наслідків хімічно небезпечних аварій повинні проводитися при будь-яких метеорологічних умовах, в будь-який час доби, а при необхідності цілодобово. В цьому випадку роботи організуються позмінно.
ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ І ДІЇ НАСЕЛЕННЯ В ЗОНАХ ХІМІЧНОГО УРАЖЕННЯ
Територія, що підвержена впливу отруйних речовин, в результаті якої виникли або можуть виникнути ураження людей, тварин або рослин, є зоною хімічного ураження.
На зараженій отруйними речовинами території треба рухатися швидко, але не бігти і не піднімати пил. Не можна прислонятися до будинків і торкатись навколишніх предметів (вони можуть бути заражені). На зараженій території забороняється знімати протигази і інші засоби захисту. В тих випадках, коли невідомо, заражена місцевість або ні, краще діяти так, нібито вона заражена.
Особлива обережність повинна виявлятися при русі по зараженій території через парки, сади, городи і поля. На листі і гілках рослин можуть знаходитися осівші краплі отруйних речовин, при дотику до них можна заразити одяг і взуття, що може призвести до ураження.
По можливості слід уникати руху байраками і лощинами, через луги і болота, в цих місцях можливе тривале застоювання парів отруйних речовин. В містах пари отруйних речовин можуть застоюваться в замкнених кварталах, парках, а також в під'їздах і на чердаках будинків. Заражена хмара в місті розповсюджується на найбільші відстані по вулицям, тунелям, трубопроводам.
Після виходу з зони хімічного ураження необхідно швидше проводити повну санітарну обробку. Якщо це неможливо зробити швидко, проводиться часткові дегазація і санітарна обробка.
7. СТАН СИСТЕМИ РЕАГУВАННЯ НА ХІМІЧНУ НЕБЕЗПЕКУ
Особливістю хімічно небезпечних аварій є висока швидкість формування і дії вражаючих чинників, що викликає необхідність вжиття оперативних заходів захисту. У зв'язку з цим захист від дії СДОР організується, по можливості, заздалегідь, а при виникненні аварії проводиться в мінімально можливі терміни.
З метою захисту населення і територій, запобігання виникненню і своєчасному реагуванню на надзвичайні ситуації було розроблено "Методику спостережень щодо оцінки радіаційної та хімічної обстановки" , створено пости радіаційного та хімічного спостереження, диспетчерські служби на підприємствах і розрахунково-аналітичні групи. Визначено порядок дій працівників хімічно небезпечних об'єктів в разі виникнення на них аварій з виливом (викидом) небезпечних хімічних речовин.
Для удосконалення системи реагування на надзвичайні ситуації, пов'язані із хімічно небезпечними виробництвами, та підвищення рівня техногенної безпеки об'єктів хімічного комплексу необхідно забезпечити розробку та запровадження комплексу заходів:
- з ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки хімічного комплексу, декларування їх безпеки, страхування та реєстрації згідно з вимогами Закону України "Про об'єкти підвищеної небезпеки";
- із страхування відповідальності за заподіяння шкоди внаслідок аварійних ситуацій на об'єктах підвищеної небезпеки у порядку, встановленому чинним законодавством;
- з раціонального розміщення об'єктів економіки та розселенню населення з урахуванням можливих зон виникнення надзвичайних ситуацій;
- з виробництва та використання будівельних матеріалів із підвищеними захисними властивостями, встановлення систем автоматизованих датчиків контролю, впровадження систем автоматичного відключення подачі на об'єкти електроенергії, палива, газу, систем пожежогасіння тощо;
- щодо детального вивчення санітарно-епідеміологічного стану усіх регіонів, розробка високоефективних імунних препаратів та засобів негайної профілактики, засобів для проведення масової санітарної обробки населення, дезінфекції та дезінсекції різних об'єктів і місцевості;
- з моніторингу технічного стану та стану безпеки об'єктів підвищеної небезпеки, забезпечення за його результатами виведення з експлуатації об'єктів, подальше функціонування яких створює реальну загрозу виникнення аварій;
8. КОМПЛЕКС ЗАХОДІВ ЩОДО ЗАПОБІГАННЯ ТА МІНІМІЗАЦІЇ НАСЛІДКІВ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ НА ХІМІЧНО-НЕБЕЗПЕЧНИХ ОБ'ЄКТАХ
Головними причинами виникнення надзвичайних ситуацій, пов'язаних із небезпечними хімічними речовинами та незадовільної екологічної ситуації є:
- високий рівень концентрації небезпечних підприємств;
- високий рівень сировинно - енергоємного виробництва;
- застарілі технології та низький рівень застосування прогресивних ресурсозберігаючих та екологічно безпечних технологій;
- зношення основних фондів підприємств;
- низька ефективність очисних споруд;
- ігнорування екологічних факторів, вимог державних та галузевих стандартів, техніки безпеки, інших норм;
- низький рівень культури виробництва та порушення проектних технологічних режимів;
- фінансові труднощі підприємств, які обмежують можливості підприємств виконувати природоохоронні заходи;
- недостатній рівень екологічної свідомості суспільства;
- недостатність бюджетних асигнувань відповідним галузям.
Головними причинами кризового стану у сфері поводження з відходами залишаються:
- застаріла і недосконала технологія виробництва, що призводить до накопичення значних обсягів відходів;
- недосконала нормативно-правова база галузі;
- експлуатація складів, полігонів твердих та токсичних відходів з порушенням вимог діючого природоохоронного законодавства;
- повільне обладнання полігонів режимною системою спостережень за станом підземних вод та ґрунтів;
- відсутність моніторингу за процесами зміни власників підприємств, внаслідок чого екологічні проблеми не тільки не вирішуються, але й накопичуються;
- слабкість економічного механізму, який стимулював би створення інфраструктури поводження з відходами.
Комплекс заходів щодо запобігання та мінімізації наслідків техногенних надзвичайних ситуацій на хімічно небезпечних об'єктах має містити:
- застосування найбільш прогресивних хімічних технологій з метою запобігання виникненню промислових аварій і захисту людей та навколишнього середовища;
- створення на об'єктах, які містять сильнодіючі отруйні речовини, локальних систем виявлення зараженості навколишнього середовища та оповіщення виробничого персоналу і населення, що проживає у зоні можливого хімічного зараження;
- створення ефективних систем технологічного контролю і діагностики безаварійної зупинки виробництва та уникнення аварійної ситуації;
- завчасне прогнозування зон ймовірного хімічного забруднення при реальних метеоумовах;
- завчасне накопичення необхідної кількості засобів індивідуального та колективного захисту виробничого персоналу і населення від вражаючої дії аварії, виробничого персоналу і населення, що проживає у зоні можливого хімічного зараження;
- створення ефективних систем технологічного контролю і діагностики безаварійної зупинки виробництва та уникнення аварійної ситуації;
- завчасне прогнозування зон ймовірного хімічного забруднення довкілля при реальних метеоумовах;
- завчасне накопичення необхідної кількості засобів індивідуального та колективного захисту виробничого персоналу і населення від вражаючої дії аварії. 9. ПОРЯДОК ДІЙ НАСЕЛЕННЯ У ВИПАДКУ ЗАГРОЗИ ВИНИКНЕННЯ АБО ВИНИКНЕННЯ ХІМІЧНОЇ НЕБЕЗПЕКИ
Аварії (катастрофи) на підприємствах, транспорті та продуктопроводах можуть супроводжуватися викидом (виливом) в атмосферу і на прилеглу територію сильнодіючих отруйних речовин (СДОР), таких як хлор, аміак, синильна кислота, фосген, сірчаний ангідрид та інші. Це являє серйозну небезпеку для населення, заражене повітря вражає органи дихання, а також очі, шкіру та інші органи. Фактори небезпеки викиду (розливу) хімічно небезпечних речовин: забруднення навколишнього середовища, небезпека для всього живого, що опинилося на забрудненій місцевості (загибель людей, тварин, знищення посівів та ін.), крім того, внаслідок можливого хімічного вибуху виникнення сильних руйнувань на значній території. Дії у випадку загрози виникнення хімічної небезпеки:
- сирени і переривчасті гудки підприємств - це сигнал "Увага всім". Негайно ввімкніть приймач радіотрансляційної мережі, або телевізор. Уважно слухайте інформацію про надзвичайну ситуацію та порядок дій. - при оголошенні небезпечного стану уникайте паніки. - попередьте сусідів, надайте допомогу інвалідам, дітям та людям похилого віку. - виконайте заходи щодо зменшення проникнення отруйних речовин в квартиру (будинок): щільно закрийте вікна та двері, щілини заклейте. - підготуйте запас питної води: наберіть воду у герметичні ємності, підготуйте найпростіші засоби санітарної обробки (мильний розчин для обробки рук). - дізнайтеся у місцевих органів влади про місце збору мешканців для евакуації та уточніть час її початку. Підготуйтеся: упакуйте у герметичні пакети та складіть у валізу документи, цінності та гроші, предмети першої необхідності, ліки, мінімум білизни та одягу, запас консервованих продуктів на 2-3 доби. - перед виходом з будинку вимкніть джерела електро-, водо- і газопостачання, візьміть підготовлені речі, одягніть засоби захисту. Дії у випадку раптового виникнення хімічної небезпеки:
- уникайте паніки. З одержанням повідомлення (по радіо або іншім засобам оповіщення) про викид (розлив) в атмосферу СДОР та про небезпеку хімічного зараження, виконайте передбачені заходи. - надягніть засоби індивідуального захисту органів дихання та найпростіші засоби захисту шкіри. - по можливості негайно залишіть зону хімічного забруднення. - якщо засобів індивідуального захисту немає і вийти із району аварії неможливо, залишайтесь у приміщенні і негайно та надійно герметизуйте приміщення! Зменшить можливість проникнення СДОР (парів, аерозолів) у приміщення: щільно закрийте вікна та двері, димоходи, вентиляційні люки, щілини в рамах вікон та дверей заклейте, вимкніть джерела газо-, електропостачання та загасіть вогонь у печах. - чекайте повідомлень органів влади з питань надзвичайних ситуацій за допомогою засобів зв'язку. - знайте, що уражаюча дія конкретної СДОР на людину залежить від її концентрації у повітрі та тривалості, тому якщо немає можливості покинути небезпечну зону не панікуйте і продовжуйте вживати заходи безпеки. - швидко зберіть необхідні документи, цінності, ліки, продукти, запас питної води та інші необхідні речі у герметичну валізу та підготуйтеся до евакуації. - попередьте сусідів про початок евакуації. Надайте допомогу дітям, інвалідам та людям похилого віку. Вони підлягають евакуації в першу чергу. - залишаючи приміщення (квартиру, будинок) вимкніть джерела електро-, водо- і газопостачання, візьміть підготовлені речі, одягніть засоби захисту. - виходьте із зони хімічного зараження в бік, перпендикулярний напрямку вітру та обходьте тунелі, яри, лощини - в низинах може бути висока концентрація СДОР. - при підозрі на ураження СДОР уникайте будь-яких фізичних навантажень, необхідно пити велику кількість рідини ( чай, молоко, сік, вода) та звернутися до медичного закладу. - вийшовши із зони зараження, зніміть верхній одяг, ретельно вимийте очі, ніс та рот, по можливості прийміть душ. - з прибуттям на нове місця перебування, дізнайтеся у місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування адреси організацій, що відповідають за надання допомоги потерпілому населенню. НАДАННЯ ПЕРШОЇ ДОПОМОГИ ПРИ УРАЖЕННІ СДОР
В першу чергу негайно захистіть органи дихання від подальшої дії СДОР.
Надягніть на потерпілого протигаз або ватно-марлеву пов'язку, попередньо змочивши її водою або 2% розчином питної соди у випадку отруєння хлором, а у разі отруєння аміаком - водою або 5% розчином лимонної кислоти. Винести потерпілого із зони зараження та забезпечити йому спокій і тепло. Запам'ятайте! Перша медична допомога ураженим СДОР в осередку хімічного ураження полягає у захисті органів дихання, видаленні та знезараженні стійких СДОР на шкірі, слизових оболонках очей, на одязі та негайній евакуації за межі зараженої зони. При отруєнні хлором винести потерпілого із зони зараження При зупиненні дихання зробити штучне дихання. Шкіру, рот, ніс промити 2% розчином питної соди або водою.
При отруєнні аміаком винести потерпілого із зони зараження, шкіру, рот, ніс промити водою. В очі закапати по дві-три краплі 30% альбуциду, в ніс - оливкове масло. При необхідності відправити потерпілого до медичного закладу.
10. ПРИКЛАДИ ТЕХНОГЕННИХ АВАРІЙ РікКраїнаПідприємствоРечовинаАварія123451996СШАХімічний заводПорошок алюмінію, гідросульфіт натрію Вибух. Вода з закритої труби в результаті аварії попадала у реактор з алюмінієвою пудрою та гідросульфітом натрію. В результаті реакції виділився сірководень. Загинуло 5 працівників, 900 - було поранено та отруїлись. Населення навколо заводу евакуйоване. 1996Іспанія, БарселонаЕлеваторСоя (борошно)Пилова хмара. При вивантаженні сої у порту Барселони борошно вирвалось з елеватора. В результаті несприятливих атмосферних умов пилова хмара накрила місто. Багато людей відчули симптоми астми. 30- госпіталізовано, 2 померли.1996Мексика
Сан-Хуан Іксаторець Паливо сховищеВуглеводніПожежа та вибух. Танк з бензином 1300 куб/м в результаті протікання і спалаху загорівся і вибухнув. В результат четверо людей загинуло, 16 поранено, 10000 евакуйовані.1997Німеччина МемінгенХімічна фабрикаОтруйний газПожежа. Пожежа на фабриці спричинила утворення та розповсюдження хмари, що містила сліди ціанідів та амоніаку над центром міста. Жителів примусили тримати зачиненими вікна і двері. Підозра на підпал.1997ФранціяФабрика харчових продуктів Зерно Пожежа. Іскра у електродвигуні підпалила пил із зерносховища. Робітники при гасінні пожежі використали невідповідні вогнегасники, що спричинило розповсюдження пожежі. Постраждало 30 чоловік.1997 США ХюстонНафтопереробний заводВуглеводні Пожежа. Постраждало 6000 жителів від пожежі та дії отруйних сполук типу бензолу, що є канцерогеном.
123451997Росія
Хабаровськ Хімічна фабрикаХлорВибух. Танк з хлором вибухнув під час зварювання і запалив фабрику. При гасінні пожежі утворилася хлоропароводяна хмара. Від отруєння загинув один робітник, 200 госпіталізовано, 8 у тяжкому стані.1997ТуреччинаФасувальна фабрикаАерозолі Вибух. Після вимкнення електроенергії на фабриці, що розфасовує аерозолі, під час повторної подачі струму виникла іскра, що призвела до вибуху аерозольних балонів. Постраждало 20 робітників, зруйновано фабрику і прилеглі будинки. Мешканці евакуйовані. ЗМІСТ
1. Вступ .............................................................................................................
2. Аналіз основних чинників хімічної небезпеки .........................................
3. Хімічні речовини і їх класифікація, шляхи попадання в організм людини .......................................................................................................................
4. Характеристика основних хімічних речовин, які використовуються в області ..........................................................................................................
5. Основні причини виробничих аварій на хімічно-небезпечних обєктах .......................................................................................................................
6. Організація робіт по ліквідації хімічно-небезпечних аварій .......................................................................................................................
7. Стан системи реагування на хімічну небезпеку ......................................
8. Комплекс заходів щодо запобігання і мінімізації наслідків надзвичайних ситуацій на хімічно-небезпечних обєктах .............................................
9. Порядок дій населення у випадку загрози виникнення або виникнення хімічної небезпеки .....................................................................................
10. Приклади деяких техногенних аварій .....................................................
2
Автор
viktor
viktor49   документов Отправить письмо
Документ
Категория
Другое
Просмотров
1 125
Размер файла
291 Кб
Теги
Захист Вітчизни, школа, заняття, хімічну, небезпеку, памятка, про
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа