close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Наша гордість - безсмертний Кобзар. Презентація бібліотекаря Галини Симоненко

код для вставкиСкачать
Життя і творчість Т. Г. Шевченка
ДИТИНСТВО ТА РАННЯ ЮНІСТЬ
Не називаю її раєм, Тії хатиночки у гаї... У тій хатині, у раю, Я бачив пекло...
Там матір добрую мою, Ще молодую, у могилу Нужда та праця положила.
Учися, серденько, колись З нас будуть люде.
Там батько, плачучи з дітьми Не витерпів лихої долі, Умер
на панщині!..
М.
Дерегус
. Тарас читає книжку
...
куплю паперу аркуш. І зроблю маленьку книжечку...
К. Трохименко
. Поміщик Енгельгардт карає Тараса за малювання
Мені, щоб знали ви, не жаль моєї долі молодої...
І.Їжакевич
. Тарас
-
пастух
Мені тринадцятий минало Я пас ягнята за селом...
М.
Дерегус
. Малий Тарас слухає кобзаря В. Касіян
. Дідусь розповідає
В.
Касіян
. Тарас читає Міцкевича
... ВЕЛИКЕ ЩАСТЯ БУТЬ ВОЛЬНИМ ЧОЛОВІКОМ
І. Шульга.
Зустріч Тараса Шевченка з І. М. Сошенком у Літньому саду
Л. Ходченко
. Т. Шевченко серед членів Кирило
-
Мефодіївського товариства
Г. Меліхов
. Шевченко у К. П. Брюллова
М. Хмелько
. Т. Шевченко і М. Щепкін.
Как я счастлив этой нелицемерной дружбой. Т.Шевченко. «Дневник»
Б. Ладиженський
. Т. Г. Шевченко у колі російських революціонерів
-
демократів
П. Сулименко
. Вручення відпускної Т. Г. Шевченкові
ДУМИ МОЇ, ДУМИ МОЇ...
Думи мої, думи мої, квіти мої, діти! Виростав вас, доглядав вас, -
де ж мені вас діти? В Україну ідіть, діти! В нашу Україну.
На могилі кобзар сидить Та на кобзі грає. “Перебендя” “Ануте,хлоп
’
ята, На байдарки! Море грає –
Ходім погуляти!” “Іван Підкова”
Садок вишневий коло хати... Співають, ідучи, дівчата, А матері вечерять ждуть.
Аж страх погано У тім хорошому селі. “І виріс я на чужені”
Зацвіла в долині Червона калина. Ніби засміялась дівчина
-
дитина.
Мені здається, що се я, Що це ж та молодость моя. “І золотої й дорогої”
І досі сниться, вийшла з хати Веселая, сміючись мати, Цілує діда і дитя...
Тече вода з
-
під явора Яром на долину. Пишається над водою червона калина.
СВІТЕ ТИХИЙ, КРАЮ МИЛИЙ, МОЯ УКРАЇНО!
ПЕЙЗАЖНА ЛІРИКА Т. Г. ШЕВЧЕНКА
Т. Г. Шевченко –
співець України, її неповторної природи, а основне, її волелюбного і працьовитого народу.
Вірші про природу –
неперевершені за майстерністю, сповнені нев
’
янучих барв, блискучих зорових та звукових образів.
По діброві вітер виє, гуляє по полю, Край дороги гне тополю до самого долу. “Тополя”
Встала й весна, чорну землю сонну розбудила, Уквітчала її рястом, барвінком укрила. “Гайдамаки”
Зоре моя вечірняя, зійди над горою, Поговорим тихесенько в неволі з тобою. “Княжна”
Сонце заходить, гори чорніють, пташечка тихне, поле німіє. Радіють люде, що одпочинуть. “
N. N.
”
Ой діброво –
темний гаю! Тебе одягає тричі на рік... Багатого собі батька маєш.
... Світає, край неба палає, Соловейко в темнім гаї сонце зустрічає. “Сон”
СІЯТЬ ГОСПОДНЕЮ КРАСОЮ...
ОБРАЗ ЖІНКИ
-
МАТЕРІ У ТВОРЧОСТІ Т. Г . ШЕВЧЕНКА
Тема жінки
-
матері –
провідна у творчості Т.Г.Шевченка.
Великий поет і художник створив прекрасні образи жінок, матерів, які нас чарують, зворушують, захоплюють, відкривають нові світи.
Т. Г. Шевченко. Марія
І на оновленій землі Врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люде на землі.
Все упованіє моє На тебе, мати, возлагаю. “Марія”
На панщині пшеницю жала... Пішла в снопи, пошкандибала Івана сина годувать. “Сон”
Катерино, серце моє! Лишенько з тобою! Де ти в світі подінешся З малим сиротою? “Катерина”
Як тополя, похилилась Молодиця молодая. Щось до лона пригортає та з туманом розмовляє. “Наймичка”
Така її доля... О боже мій милий! За що ж ти караєш її, молоду? “Причина”
Крались злидні із
-
за моря В удовину хату. “Сова”
Сидит скорбящая слепая и псальму грустную поѐт. «Слепая»
НЕ ВМИРАЄ ДУША НАША, НЕ ВМИРАЄ ВОЛЯ
Те, що бачив Шевченко в Україні –
жахливі картини соціального й національного гноблення українського народу, “обпалило душу поета горем”. (Олесь Гончар)
... Вставайте, кайдани порвіте
І вражою злою кров
’
ю
Волю окропіте.
“Заповіт”
Німі на панщину ідуть І діточок своїх ведуть. “І виріс я на чужині”
Я різав все, що паном звалось, без милосердія і зла... “Варнак”
Реве та стогне Дніпр широкий. Сердитий вітер завива, Додолу верби гне високі, Горами хвилю підійма.
А онде під тином опухла дитина –
голоднеє мре, а мати пшеницю на панщині жне. “У всякого своя доля”
Ой нема, нема н
і
вітру
, ні хвилі із нашої України.
“Гамалія”
Мене там мати повивала і, повиваючи, співала, свою нудьгу переливала в свою дитину... “Якби ви знали паничі” Споконвіку Прометея Там орел карає, що день божий довбе ребра й серце розбиває. “Кавказ”
А неофітів в Сіракузи В кайданах одвезли. “Неофіти”
“Дивіться, люде: осьде булла, що я читав...” –
І показав перед народом Всі здрогнули: Іван Гус буллу розідрав!! “Єретик”
Веде коня за поводи та плаче Ярина. Старий батько іде рядом, наставляє сина. “Сліпий”
Людей запрягають в тяжкі ярма. Орють лихо, лихом засівають. “І мертвим, і живим, і ненародженим”
... Сотнями в кайданах гнали в Сибір невольників святих. “Юродивий”
І поволік Петрусь кайдани аж у Сибір... “Петрусь”
Перебендя старий, сліпий, -
Хто його не знає? Він усюди вештається та на кобзі грає... І дякують люде: він їм тугу розганяє, Хоть сам світом нудить.
СИНИ МОЇ, ГАЙДАМАКИ!
Сини мої, гайдамаки! Світ широкий, воля, -
Ідіть, сини, погуляйте, пошукайте долі.
Кобзар грає, додає словами.
Мандрували гайдамаки лісами, ярами.
Як та хмара, гайдамаки Умань обступили.
Через тиждень в Лебедині у церкві співали: Ісаія, ликуй! Вранці Ярему вінчали.
До самої ночі ляхів мордували; душі не осталось. А Гонта кричить: “Де ви, людоїди? Де ви поховались? З
’
їли моїх діток, -
тяжко мені жить!
В НЕВОЛІ ТЯЖКО...
Л. Стебловська. Арешт Т. Г. Шевченка у Києві 1847 р.
С. Бесєдін. Шевченко в казематі ІІІ відділу
М. Самокиш. Шевченка везуть на заслання
Г. Мегмедов. Шевченко серед висланих
Г. Бондаренко. Т. Шевченко в казармі Орського укріплення
Н. Волкова і З. Волковинська.
Шевченко серед казахів
Є. Горбач. Обшук у Т. Шевченка в Оренбурзі
Ю. Киянченко.
Т. Шевченко під час Аральської експедиції
В. Костецький. Т. Шевченко в казармі після муштри
І. Хохлов. Т. Г. Шевченко в Астрахані
Дорого заплатив співець за мужнє слово правди: на десять років –
на цілу вічність запакували його царські сатрапи.
ШЕВЧЕНКО -
ХУДОЖНИК
Шхуни біля форту Кос
-
Арал
Натурщиця
Пожежа в степу
Місячна ніч
Русалки
Циганка
-
ворожка
Сліпий
Кара колодкою
Селянська родина
Селянське подвір
’
я
Визволення апостола Петра з темниці
Дві дівчини
Старости
Кара шпіцрутенами
Казахський хлопчик, що грається з кішкою
Портрет казашки Каті
Серед товаришів
Форт Кара
-
Бутак
Казах на коні
Александр Македонський висловлює довір
’
я своєму лікареві
Смерть Віргінії
Джангис
-
агач
Туркменські аби в Каратау
Дари в Чигирині 1649 р.
Смерть Богдана Хмельницького
Козацький бенкет
ШЕВЧЕНКО
-
ПОРТРЕТИСТ
Портрет дітей В.М.Рєпніна
Автопортрет
Портрет М.С. Щепкіна
Портрет Маєвської
Портрет Кейкуатової
Портрет Г.І.Закревської
Портрет Гребінки
Портрет Айра Олдріджа
Портрет невідомої
Портрет Катерини Абази
УКРАЇНСЬКІ КРАЄВИДИ
Костьол у Києві
Почаївська лавра з півдня
На пасіці
В Решетилівці
Андруші
Аскольдова могила
Вознесенський собор у Переяславі
Церква всіх святих у Києво
-
Печерській лаврі
Видубицький монастир у Києві
У Києві
Чигринський дівочий монастир
В Корсуні
Я ТАК ЛЮБЛЮ
МОЮ УКРАЇНУ УБОГУ
К. Трохименко. Шевченко на Чернечій горі
Є. Усикова. Т.Г. Шевченко серед селян на Україні
В. Касіян. Шевченко на Україні
К. Трутовський. Т. Г. Шевченко з кобзою над Дніпром
Я ТАК МАЛО НЕБАГАТО БЛАГАВ У БОГА...
ОСТАННІ РОКИ ЖИТТЯ Т. Г. ШЕВЧЕНКА
П. Кодієв. Т. Шевченко на пароплаві слухає скрипаля
В. Югай. Айра Олдрідж в майстерні Шевченка
Б. Бєлопольський
. Зустріч Т. Г. Шевченка з І. С. Тургенєвим і М. Вовчком
В. Мироненко. Зустріч Шевченка з сестрою Яриною
В. Рижих і Г. Неледова. Т. Г. Шевченко і його сучасники
І. Рєзнік. Шевченко одержує диплом академіка
-
гравера
Похорони Шевченка. Фото. 1861 р.
А СЛАВА –
ЗАПОВІДЬ МОЯ
СВІТОВА ВЕЛИЧ Т. Г. ШЕВЧЕНКА
Музей у будинку Т. Г. Шевченка
Пам
’
ятник Т. Г. Шевченкові у Каневі на Чернечій горі
Канівський музей Т. Г. Шевченка
Пам
’
ятник Т.Г. Шевченкові у Вашингтоні
Пам
’
ятник Т. Г. Шевченкові у Вінніпегу Пам
’
ятник Т. Г. Шевченкові у Римі
Пам
’
ятник Т.Г. Шевченкові у Буенос
-
Айресі
БЕЗСМЕРТНЕ СЛОВО КОБЗАРЯ
Хай же промінь твоїх думок
Поміж нами сяє, -
“Огню іскра великого”
Повік не згасає.
Леся Українка
Автор
simonenko12
Документ
Категория
Презентации
Просмотров
2 406
Размер файла
96 980 Кб
Теги
наша, безсмертний, гордість, кобзар
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа