close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

опорн конспекти 2 част

код для вставкиСкачать
Сучасний стан екологічної і техногенної обстановки характеризується наростанням потенціалу небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій з катастрофічними наслідками, в силу багатьох взаємопов`язаних факторів. Окремі прояви даного процесу засвідчують
Курси цивільної оборони Хмельницької області
ОПОРНІ КОНСПЕКТИ
З ТЕМАТИКИ ПІДГОТОВКИ ОСОБОВОГО СКЛАДУ НЕВОЄНІЗОВАНИХ ФОРМУВАНЬ ЦИВІЛЬНОЇ НА ОБ'ЄКТАХ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Частина І м. Хмельницький
Курси цивільної оборони Хмельницької області
ОПОРНІ КОНСПЕКТИ
З ТЕМАТИКИ ПІДГОТОВКИ ОСОБОВОГО СКЛАДУ НЕВОЄНІЗОВАНИХ ФОРМУВАНЬ ЦИВІЛЬНОЇ НА ОБ'ЄКТАХ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Частина ІІ м. Хмельницький
Опорні конспекти підготовлено педагогічним колективом курсів цивільної оборони Хмельницької області під керівництвом начальника Головного управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Хмельницької облдержадміністрації полковника Молдован О.О.
Метою конспектів є теоретична та практична підготовка населення, працівників, які входять до складу невоєнізованих формувань цивільної оборони та аварійно-рятувальних служб на об`єктах господарської діяльності до забезпечення здорових і безпечних умов в навколишньому та виробничому середовищі.
Опорні конспекти складаються із трьох частин:
Частина І. Загальна тематика для підготовки особового складу невоєнізованих формувань на об'єктах господарської діяльності.
Частина ІІ. Спеціальна тематика для підготовки особового складу невоєнізованих формувань на об'єктах господарської діяльності.
Частина ІІІ. Тематика для підготовки робітників та службовців, працівників сільського господарства та непрацюючого населення до дій у надзвичайних ситуаціях.
Опорні конспекти видано за сприяння Хмельницького відділення Міжнародного благодійного фонду техногенної безпеки України
Конспекти розглянуто та затверджено на обласній науково-методичній раді з питань цивільного захисту та безпеки життєдіяльності і пропонується використовувати при підготовці та проведенні занять на міських курсах цивільної оборони та підприємствах, установах і організаціях області для керівників груп щодо спеціальної підготовки працівників, які входять і не входять до складу невоєнізованих формувань цивільної оборони та аварійно-рятувальних служб.
Комп`ютерний набір: Смолінська О.Л.
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Сучасний стан екологічної і техногенної обстановки характеризується наростанням потенціалу небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій з катастрофічними наслідками, в силу багатьох взаємопов`язаних факторів.
Окремі прояви даного процесу засвідчують вражаючу масштабність та руйнівну силу можливого лиха, що з плином часу мають тенденцію до збільшення.
Щорічно в Україні виникає біля 200 надзвичайних ситуацій, спричинених природними факторами та біля 300 надзвичайних ситуацій техногенного характеру і близько 60 тис. пожеж. Наслідок цих подій за останні 4 роки завдано збитків населенню та економіці більш як на 3 млрд. гривень, загинуло понад 200 тис. осіб. Лише за минулий рік внаслідок нещасних випадків від пожеж, ураження електричним струмом, утоплень і випадкових отруєнь тощо загинуло біля 75 тис. громадян. Паспортизація об`єктів і територій виявила 8 тис. 31об`єкт підвищеної небезпеки.
1тис. 500 об`єктів є вибухопожежонебезпечними, де зосереджено близько 13 млн. тонн небезпечних речовин.
Велику гідродинамічну небезпеку за оцінками фахівців становлять водосховища, греблі, дамби, шлюзи, захисні споруди Дніпровського каскаду, річок Дністер, Західний Буг, басейни Тиси і Дунаю.
Зростання масштабів надзвичайних ситуацій та багатогранність їх наслідків вимагають подальшого удосконалення системи реагування шляхом органічного об`єднання різних аварійно-рятувальних формувань. Великим переломом у цій справі став Указ Президента України № 47 "Про заходи щодо вдосконалення державного управління у сфері пожежної безпеки, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій".
Мова йде про створення Єдиної пожежно-рятувальної служби (органічне поєднання Сил Цивільного захисту і Державної пожежної охорони) - державної за формою і народної по своїй суті.
Кінцевим результатом роботи в нових умовах буде відчутне зменшення кількості надзвичайних ситуацій та максимально можливе зменшення збитків від стихійного лиха.
Цивільна оборона удосконалюється як по суті, так і організаційно. Досвід роботи показує, що ризики мирного і воєнного часу схожі, а методи захисту однакові. Тому цілком логічним є те, що Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи розв`язує завдання мирного і воєнного часу в рамках єдиної системи, яку воно очолює, і ім`я якій - цивільний захист.
Важливе значення в сфері цивільного захисту населенні і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру покладено на невоєнізовані формування спеціального призначення.
Опорні конспекти з тематики підготовки працівників, які входять до складу невоєнізованих формувань цивільної оборони суб'єктів господарської діяльності рекомендується для керівників навчальних груп та самостійного вивчення основних положень у сфері цивільної оборони та захисту населення і територій в умовах надзвичайних ситуацій техногенного, природного, екологічного та воєнного характеру. Т Е М А 1.
"ЗАВДАННЯ ТА ДІЇ ФОРМУВАНЬ ЗАГАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ПРИ ПРОВЕДЕННІ РіНАВР В ОСЕРЕДКАХ УРАЖЕННЯ ТА ЗОНАХ ЗАРАЖЕННЯ".
Навчальна ціль:
Вивчити основні завдання та дії формувань загального призначення при проведенні РіНАВР в осередках ураження та зонах зараження.
Вид навчальних занять - групове заняття.
Тривалість - 1 (2) години.
Метод проведення занять - бесіда, розповідь, показ.
Місце проведення заняття - клас, навчальне містечко або площадка.
Навчальні питання і розрахунок навчального часу:
ВСТУП2 хв.1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Розшук та визволення потерпілих з-під завалів будівель, зсувів, снігових лавин. Прийоми та способи рятування людей на верхніх поверхах зруйнованих або палаючих будівель.10 хв.2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Завалення нестійких конструкцій, споруд та їх підсилення. Дії формувань з рятування людей із завалених захисних споруд ЦО.10 хв.3-ТЄ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Евакуація людей і майна із зон затоплення (підтоплення), осередків пожеж та забруднених територій радіоактивними, небезпечними хімічними речовинами.10 хв.4-ТЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Способи транспортування потерпілих. Вантаження потерпілих на транспортні засоби.10 хв.ПІДСУМКИ:3 хв. Матеріальне забезпечення 1. Стенди або схеми в класі:
1. Структура сил цивільної оборони.
2. Управління, оповіщення і зв'язок ЦО.
3. Організація проведення РіНАВР при НС.
4. Способи і засоби боротьби з пожежами при НС.
5. Засоби індивідуального захисту. 6. Засоби радіаційної і хімічної розвідки та дозиметричного контролю.
11. Засоби індивідуального захисту, розвідки та дозконтролю.
111. Засоби матеріально-технічного забезпечення особового складу формування.
ВСТУП
Зростання масштабів господарської діяльності і кількості великих промислових комплексів, концентрації на них агрегатів і установок великої і надзвичайно великої потужності, використання у виробництві потенційно небезпечних речовин у великих кількостях, великий знос основних фондів на об'єктах економіки - все це збільшує вірогідність виникнення надзвичайних техногенних ситуацій, раптове виникнення яких приводить до значних соціально-екологічних і економічних збитків, необхідності захисту людей від дії шкідливих для здоров'я факторів ураження, проведення рятувальних, невідкладних медичних і евакуаційних заходів, а також ліквідації негативних наслідків, які склалися внаслідок виникнення надзвичайних техногенних ситуацій.
1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Розшук та визволення потерпілих з-під завалів будівель, зсувів, снігових лавин. Прийоми та способи рятування людей на верхніх поверхах зруйнованих або палаючих будівель. Основу невоєнізованих формувань цивільної оборони складають формування загального призначення (територіальні і формування служб), які призначенні для ведення пошуково-рятувальних та інших невідкладних робіт в осередках ураження (зараження) і зонах катастрофічного затоплення.
Головне призначення невоєнізованих формувань (територіальних і об`єктових) загального призначення - пошук та визволення потерпілих з під завалів будівель і споруд, оповзнів, снігових лавин тощо.
Ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій - це проведення РіНАВР з усуненням безпосередньої загрози життю та здоров`ю людей, відновленням життєзабезпечення населення. Слід відзначити, що відбудова об'єктів, що потерпіли до компетенції органів управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення не входять,
При виконанні РіНАВР здійснюються наступні заходи:
- проведення розвідки, установлення обсягу та ступеню руйнувань, розмірів зон зараження, швидкості і напрямку розповсюдження ураження або пожежі;
- виявлення об'єктів і населених пунктів, яким безпосередньо загрожує небезпека;
- визначення необхідного угрупування сил і засобів для запобігання і локалізації небезпеки - рятування людей, тварин і матеріальних цінностей із районів ураження (зараження), осередків пожеж і катастрофічного затоплення;
- проведення інших невідкладних робіт в інтересах забезпечення рятівних робіт.
- організація комендантської служби, охорона матеріальних цінностей;
- відновлення життєздатності населених пунктів і об'єктів;
- пошук, розпізнавання і поховання загиблих.
На першому етапі вирішуються завдання: з екстреного захисту населення; запобіганню розвитку чи зменшення впливу негативних наслідків; підготовці до виконання РіНАВР. Основними заходами з екстреного захисту населення є:
- оповіщення про небезпеку;
- використання засобів захисту;
- додержання режимів поведінки;
- евакуація з ділянок і районів в яких існує загроза ураження людей;
- застосування засобів медичної профілактики і надання потерпілим медичної та інших видів допомоги. На другому етапі проводяться РіНАВР, які включають: проведення рятувальних (пошук та витягнення потерпілих із завалів, палаючих будівель, пошкоджених транспортних засобів, евакуація (винос, вивід, вивіз) людей із зони аварії, катастрофи чи стихійного лиха, надання першої медичної та інших видів допомоги) та невідкладних (локалізація аварій, розбирання завалів, укріплення конструкцій, які загрожують обвалам, відновлення комунально-енергетичної мережі, відновлення ліній зв`язку, доріг і споруд в інтересах рятівних робіт, проведення санітарної обробки людей, проведення дегазації, дезактивації і дезинфекції одежі, транспорту, техніки, доріг, будівель, території) робіт.
На третьому етапі вирішуються завдання щодо забезпеченню життєдіяльності населення, яке потерпіло внаслідок надзвичайних ситуацій (відновленню житла чи будуванню нового, відновлення енерго- і водопостачання, об`єктів комунального обслуговування, ліній зв`язку, організація медичного обслуговування населення, постачання продовольства і предметів першої необхідності, дезактивація або дегазація, дезинфекція території, об`єктів. Формування загального призначення можуть залучатися до проведення пошуково-рятувальних та інших невідкладних робіт з метою пошуку та визволенню потерпілих з під завалів будівель і споруд, оповзнів, снігових лавин, заносів тощо відразу після отримання даних розвідки.
Визначення місць знаходження потерпілих можливо шляхом оклику через вентиляційні канали та отвори, використанням ліній зв`язку і радіотрансляційної мережі, що збереглися, за допомогою звуколокації та використання службових собак.
Перед проведенням робіт з пошуку та звільненню людей із завалів необхідно провести гасіння пожеж, знеструмлення ліній електромереж, відключення систем газо-, тепло -, водозабезпечення та каналізації
Роботи з пошуку та звільненню людей розпочинаються з розчистки завалів на входах в будівлі, споруди, сховища, укриття та підвали, пробивання отворів в стінах і на перекриттях, а якщо необхідно то і устрою підземних галерей. Якщо швидко не вдається звільнити людей із завалених сховищ (укриттів, підвалів тощо), тоді в першу чергу необхідно організувати подачу свіжого повітря через пробиті отвори, які можна використовувати для передачі води, продуктів харчування та медикаментів. Подачу повітря у захисні споруди та підвали можливо також через розчищенні та відновлені повітряні забірні шахти, використовуючи для подачі повітря вентилятори та компресорні установки.
Для розбирання завалів, коли завали дуже великі і розчищення неможливо зробити швидко, використовують техніку (бульдозери, екскаватори, крани, грейдери тощо). У тих випадках, коли полотно дверей або ставні лаза розчистити важко або вони деформовані, необхідно їх зняти з петель і видалити, у крайньому випадку можна прорізати у них отвір для проходу.
Для того, щоб входи або запасні лази було легше найти під завалом, їх місцезнаходження, як правило, їх визначають за допомогою плану об'єкту і найбільш міцних споруд або предметів (постаменти, стовпи огорожі, світові ліхтарі, фундаменти тощо).
Якщо необхідно відкривати захисну споруду шляхом пробивання отвору у перекритті або стіні, то до початку робіт необхідно визначити, у якому місці ці роботи можливо виконати найшвидше, і при цьому не пошкодити стан людей, які знаходяться в ньому.
Щоб пробити отвір в покритті (перекритті), до нього розчищають зверху підхід. Підхід до стін захисних споруд можна зробити із сусідніх суміжних приміщень шляхом розчищення завалу або устроєм підземної галереї.
Найшвидше можна розчистити завали за допомогою бульдозера або екскаватора, а в місцях малодоступних для підходу і роботи механізмів за допомогою кранів і лебідок. Ця робота може виконуватися вручну, а при наявності компресора отвори в перекритті і стінах пробивають за допомогою пневматичних інструментів, а при їх відсутності - вручну.
Якщо виник великий завал, розчищення якого займе багато часу, роблять підземну штольню. Але ці роботи дуже важкі, і для їх виконання необхідні досвідчені спеціалісти. Ось чому такий спосіб використовують дуже рідко.
Якщо конструкції укриттів пошкоджені або частково зруйновані, то всі роботи необхідно проводити дуже обережно, щоб не викликати нових завалів.
Потерпілих, які можуть опинитися в завалах внаслідок обрушення будинків і споруд, дуже важко знаходити. Ось чому роботи з надання допомоги потерпілим в завалах, повинні починатися з огляду і прослуховуванню завалів, а також з опитування навколишніх. Одночасно з цим приймаються заходи, які повинні не допустити наступних обрушень; відключенню від газової і електричної мережі, призупинення подачі води. Тільки після цього приступають до витягування потерпілих. Такі роботи, як правило, виконують шляхом устрою проходу в завалу збоку або зверху з одночасним закріпленням навколишніх частин завалу. Розбирати завал можна лиш у тих випадках, коли є повна впевненість, що при цьому не виникне переміщення завалу, що може негативно вплинути на стан потерпілих і затруднить їх спасіння. Устрій проходів в завалах полегшується тим, що великомасштабні елементи конструкцій при обрушенні, часто займають нахилене положення, стаючи розпіркою з іншими конструкціями або ділянками стін, які збереглися; внаслідок чого під ними зберігаються порожнини. У цих порожнинах люди можуть зберігатися навіть у тих випадках, коли будинок (споруда) повністю зруйнована. Вільні порожнини можуть виникати в завалі також під найбільш міцними меблями або іншими предметами домашнього вжитку (стіл, ліжко, холодильник тощо).
При переміщенні в завалах необхідно більше використовувати порожнини, щоб мінувати великих робіт з пробивання стін (перекриття). При цьому важливо старанно закріплювати конструкції, що створили порожнини, щоб не допустити їх просідання і завалу проходу. При наближенні до потерпілого роботи необхідно проводити з великою обережністю.
Прохід в завалі повинен мати розміри(0,5х0,6 м), які дозволяли б проповзти людині. Безпосередньо біля потерпілого завал убирають дуже обережно, щоб не нашкодити потерпілому. Звільняти потерпілого необхідно, як правило, руками, щоб не нанести йому нових ран.
Якщо потерпілий придавлений глибою або важкою конструкцією, то в ряду випадків необхідно користуватися домкратами (рейковими, гідравлічними та пневматичними). У тих випадках, коли потерпілий не втратив свідомість, у нього необхідно узнати, були біля нього інші люди і де вони приблизно знаходилися.
Якщо потерпілий знаходиться у напівзруйнованому будинку (споруді), виходи із якого зруйновані або завалені, то його необхідно як можна швидше винести звідти, так як можливо нове обрушення або розповсюдження пожежі.
Спасіння потерпілих із верхніх поверхів напівзруйнованих будинків (споруд), якщо нема безпосередньої небезпеки нового обрушення, виконується за допомогою приставних або металевих драбин, автовишок, пожежних драбин, кранів, альпіністського спорядження, колисок, брезенту, який використовується для вільного падіння людини тощо. У ряді випадків можливо винесення потерпілого через суміжні квартири, за допомогою пробивання отвору в стінах квартир, в яких збереглися входи.
2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Завалення нестійких конструкцій, споруд та їх підсилення. Дії формувань з рятування людей із завалених захисних споруд ЦО. Обрушення нестійких конструкцій будинків (споруд) проводиться з дотриманням наступних правил: - проведення розрахунків щодо підбору монтажних машин і механізмів, схем їх безпечного руху у процесі роботи і схем демонтажу; - створення кордонів небезпечних зон потенційно небезпечних факторів, а також інвентарних огороджень цих зон;
- створення місця безпечного складування конструкцій, деталей тощо;
- використання раціональних вантажних захоплюючих пристосувань і засобів тимчасового закріплення конструкцій, деталей тощо;
- дотримання безпечної послідовності демонтажних робіт;
- розрахунків з перевірки конструкцій на демонтажну стійкість і засобів для її забезпечення;
- наявності засобів безпечного проведення демонтажних робіт, а також засобів індивідуального захисту особового складу;
- створення штучного освітлення робочого місця демонтажних робіт.
До проведення демонтажних робіт допускається особовий склад формувань, який має відповідну підготовку і перевірку знань безпечного проведення робіт та інструктаж на робочому місці. На місці проведення демонтажних робіт встановлюється єдиний порядок обміну сигналами між особою, що керує під'їздом (від'їздом) транспорту (або місцем складування вантажу) і машиністом підйомного крану (автомобільного, баштового, на пневмоходу), а також робітниками на відтяжках.
Підсилення стін і перекриттів, що можуть обрушитися і створити ще більший завал, створення огороджень у небезпечних місцях, закриття зруйнований отворів та інші заходи, які повинні забезпечити нормальну роботу рятувальників та громадян, виконуються за допомогою конструкцій та деталей із залізобетону, тимчасових дерев'яних конструкцій, використанням різного роду домкратів, підпірок тощо.
Для проведення пошуково-рятувальних робіт можуть використовуватися наступна техніка та механізми: екскаватори на всіх типів на колісному і гусеничному ходу; бульдозери; крани автомобільні і на пневмоходу; компресори всіх марок та інша народногосподарська техніка. Можливості команди ЦО об'єкту за 10 годин роботи складають: устрій проїздів шириною 3-3,5 м в завалах до 1 км; відкриття завалених сховищ - 3-4 шт.; визволення потерпілих з під завалів і укриттів до 500 чоловік.
Можливості рятувальної групи ЦО об'єкту за 10 годин роботи складають: при посиленні засобами механізації робіт визволення потерпілих з під завалів і укриттів до 100-200 чоловік.
При виконанні різних видів аварійно-рятувальних робіт в осередках ураження та зонах зараження в силі залишаються вимоги державних стандартів з техніки безпеки і виконання робіт у різних галузях народного господарства (ДОСТів), галузевих стандартів, галузевих і об'єктових правил та інструкцій з техніки безпеки в окремих галузях і виробництвах, а також вимоги контрактів, які укладаються з рятівниками, статутів і положень про сили цивільної оборони, наказів начальників цивільної оборони територій та суб'єктів господарської діяльності.
3-ТЄ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Евакуація людей і майна із зон затоплення (підтоплення), осередків пожеж та забруднених територій радіоактивними, небезпечними хімічними речовинами. Формування загального призначення можуть використовуватися для проведення евакуації людей та майна із зон затоплення (підтоплення) осередків пожеж та забруднених територій радіоактивними та хімічними сильнодіючими речовинами.
У зонах катастрофічного затоплення формування займаються виносом майна потерпілих та його завантаженням на вантажні автомобілі, виводом людей із небезпечних дільниць. У першу чергу надається допомога людям зрілого віку та дітям, які евакуюються у першу чергу. При цьому формування слідкують за дотриманням населенням, що потребує евакуації, вимог евакоорганів, встановленого порядку дій, у тому числі при необхідності надають інформацію з:
- переліку документів, що необхідно взяти з собою;
- переліку основних речей та їх найбільшу вагу;
- переліку продовольчих товарів на 2-3 доби;
- порядку нанесення ярликів на речі;
- оформлення записок дітям з фамілією, іменем та по батькові, адресою, роком народження і т.п.
Всі громадяни під час проведення евакозаходів повинні підтримувати дисципліну, порядок, витримку та виконувати всі розпорядження органів управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення та рятівників, які надають допомогу.
Завантаження автомобілів домашнім майном проводиться окремо на кожну сім'ю.
Якщо автомобільний транспорт подається до під'їздів будинків, необхідно крім надання допомоги громадянам зайняти місце в автотранспорті, перевірити всі квартири на наявність в них громадян, виключення електронагрівальних приладів та опечатування квартир і здачу їх під охорону органам охорони громадського порядку.
У разі, якщо автотранспорту не вистачає людей треба виводити на підвищені місця, щоб уникнути можливого затоплення, причому престарілих та дітей підвозити автотранспортом.
У разі радіоактивного або хімічного забруднення території (населених пунктів) евакуацію населення проводити критими автомобілями (автобусами та автомобілями з брезентовим верхом). При цьому найкращим способом є подача автотранспорту до під'їздів будинків, що дає змогу уникнути додаткового забруднення радіоактивними або отруйними речовинами (автотранспорт повинний бути підготовлений для перевезення людей в умовах хімічного і радіоактивного забруднення). Крім надання послуг престарілим людям та дітям у посадці в автотранспорт, необхідно вимагати від населення мати з собою засоби індивідуального захисту органів дихання і шкіри.
Якщо посадка людей в автотранспорт проводиться на відстані від під'їздів будинків, перед посадкою, у разі необхідності, надавати допомогу у проведенні часткової санітарної обробки, дезактивації або дегазації.
Евакуацію населення із осередків ураження і зон зараження, у разі необхідності, проводять за межі цих зон, що дозволяє, у разі нестачі автотранспорту, збільшити пропускну можливість наявного автотранспорту.
При виході із зон радіоактивного або хімічного зараження еваконаселення (у тому числі і рятівники, що супроводжують автотранспорт) і евакотранспорт підлягають частковій (у залежності від обставин - повній) санітарній обробці, дезактивації або дегазації.
Майно, яке вивозиться із зон радіоактивного або хімічного забруднення повинно перевірятися на наявність радіоактивних (хімічних) речовин і у разі необхідності знезаражуватися, з обов'язковим наступним контролем на наявність РР і ОР.
Постраждалі, яким надана перша допомога в осередку ураження (зараження), підлягають евакуації на медичні пункти або в лікувальні заклади.
Засоби евакуації залежать від обстановки, що склалася в осередку ураження (зараження), кількості уражених і відстані до медичних пунктів (лікувальних закладів).
4-ТЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Способи транспортування потерпілих. Вантаження потерпілих на транспортні засоби. З осередків ураження внаслідок вибухів або інших руйнувань з утворенням завалів через обмеження використання автотранспорту, широко буде застосовуватися винос уражених; з осередків хімічної поразки постраждалих можна вивозити на різноманітних видах транспорту безпосередньо з місць поразки. У важкодоступних місцях можливо відтягування уражених на підстилках, листах фанери і т.д. Один із надійних засобів перенесення ураженого - на лямці, складеної каблучкою або вісімкою. При відсутності лямки ураженого можна винести на спині або на руках - засобом "замком із трьох рук" або "замком із чотирьох рук" . Найбільше спокійним і надійним засобом евакуації, що щадить уражених, є санітарні носилки. Вони складаються із двох дерев'яних або металевих брусів, що закінчуються з кінців ручками, двох шарнірно сталевих розпірок із ніжками і замками-засувками і знімного полотнища з узголів'ям; довжина носилок-221,5 см, ширина - 55 см, маса - 9-10 кг. Для розгортання носилок розстібають ремні, яким вони скріплені, потім, узявшись за ручки брусів, розкривають носилки, випрямляють розпірки до упору і ставлять носилки - на землю. Після цього перевіряють, чи добре закрилися замки-засувки. Для ураженого велике значення має положення на носилках, найкраще покласти його на спину або на здоровий бік. При ушкодженні верхньої кінцівки її вкладають на груди; ушкоджену ногу злегка - згинають і вкладають на скатку одягу, подушку. Людей, уражених у щелепу, варто вкладати на носилки обличчям униз, підклавши під чоло валик із одяги. Уражених у хребет переносять на жорсткій підкладці, якщо її нема - животом униз, підклавши під нього валик з одягу. Ураженим у груди надають напівсидяче положення. Якщо носилки обслуговує ланка носіїв із чотирьох рятівників (звичайний варіант), то двоє з них за ручки несуть носилки, двоє інших - підтримують носилки з боків. Потім носії змінюються місцями. Способи перенесення потерпілих:
за допомогою лямки; на собі; на руках замком із трьох або чотирьох рук.
Ураженого на носилки вкладають так: установлюють носилки поруч з ураженим; носії стають на одне або два коліна з іншої сторони ураженого і підводять руки під його голову, плечі, таз і ноги; одночасно обережно піднімають ураженого, пересувають його убік носилок і вкладають на них. Можна брати ураженого і за одяг. Всі дії рятівники роблять за командою старшого: "Обережно", "Піднімай", "Опускай". Перенесення потерпілого на носилках (ланкою із чотирьох чоловік)
При переносі ураженого носіям варто йти не в ногу, нести ураженого головою вперед тільки на підйомах; при перенесенні треба зберігати весь час горизонтальне положення носилок. Потрібно постійно стежити за станом ураженого, при необхідності надавати йому допомогу. Знімати ураженого з носилок необхідно у зворотному порядку; робиться це за командою старшого: "Стій", "Опускай", "Піднімай" і т.д. При перенесенні ураженого на відстань більш 500 м доцільно застосовувати естафетний засіб. Завантаження (розвантаження) потерпілих на автотранспорт проводять з дотриманням правил безпеки: головне не допустити нахилу носилок (необхідно враховувати пошкодження у потерпілих) та випадання ураженого; важливо правильно закріпити носилки на транспорті з потерпілим; голова потерпілого повинна бути за ходом руху автомобіля; не перевантажувати автомобіль. Роботи, як правило, виконуються ланкою рятівників у складі чотирьох чоловік.
Основним видом транспорту для перевезення уражених є автомобільний (санітарний і вантажний). Для перевезення потерпілих у вантажних автомобілях їх необхідно підготувати: у кузові зробити підстилку із сіна, соломи, гілок або іншого подібного матеріалу, підстилку покрити брезентом (ковдрою). Під час перевезення уражених в обов'язки супроводжуючих рятівників входить спостереження і догляд за ними, своєчасне надання їм допомоги, контроль за станом пов'язок і шин. За тими ураженими, що знаходяться в несвідомому стані, встановлюється особливе спостереження, у них може наступити раптова задуха - западе язик або дихальні шляхи закриються блювотними масами. При перших ознаках задухи (синіє обличчя, подих стає хрипким, нерівномірним, із перервами) ураженого піднімають, відкривають йому рот, витягають язик і пальцем обстежують порожнину рота і горла, видаляють блювотні маси, слиз або кров; таких уражених при можливості покладіть на живіт або на бік. Стан уражених під час руху може погіршитися від кровотечі, що відновилася. Тому необхідно періодично оглядати пов'язки; якщо вони сильно про мочилися кров'ю, то вживають заходів зупинки кровотечі. Т Е М А 2.
ЗАВДАННЯ ТА ДІЇ ІНЖЕНЕРНИХ ФОРМУВАНЬ ПРИ ПРОВЕДЕННІ РіНАВР В ОСЕРЕДКАХ УРАЖЕННЯ ТА ЗОНАХ ЗАРАЖЕННЯ
Навчальна ціль:
Вивчити основні завдання та дії інженерних формувань при проведенні РіНАВР в осередках ураження та зонах зараження.
Вид навчальних занять - групове заняття.
Тривалість - 1-2 години.
Метод проведення занять - бесіда, розповідь, показ.
Місце проведення заняття - клас, навчальне містечко або площадка.
Навчальні питання і орієнтовний розрахунок навчального часу:
ВСТУП2 хв.1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Прокладка колонних шляхів. Ремонт дорожніх дільниць та споруд. Розчистка доріг та завалів.10 хв.2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Підготовка машин та механізмів до дій в осередках ураження, аварій та катастроф.10 хв.3-ТЄ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Зведення насипів, дамб, водонапірних каналів. Ліквідація підтоплень будівель та споруд.10 хв.4-ТЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Ліквідація масових пожеж. Влаштування протипожежних бар`єрів, насипів, просік10 хв.5-ТЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Аварійні роботи на пошкоджених будівлях, транспортних та підземних спорудах.ПІДСУМКИ:3 хв. Матеріальне забезпечення 1. Стенди або схеми в класі:
1. Структура сил цивільної оборони.
2. Управління, оповіщення і зв'язок ЦО.
3. Організація проведення РіНАВР при НС.
4. Способи і засоби боротьби з пожежами при НС.
5. Дії органів управління і сил ЦО та населення у НС.
6. Засоби індивідуального захисту, радіаційної і хімічної розвідки та дозиметричного контролю.
ІІ. Засоби індивідуального захисту, розвідки та доз-контролю.
ІІІ. Засоби матеріально-технічного забезпечення особового складу формування.
ВСТУП
Проблема запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження та ліквідації їх наслідків для України є однією з найактуальніших.
Сьогодні на території України знаходиться 4 діючих АЕС (13 енергоблоків, будуються ще 3), більше трьох тисяч підприємств і організацій, які використовують у виробництві різноманітні радіоактивні препарати і виробляють радіоактивні відходи. В народному господарстві знаходиться більш ніж 1200 вибухо- і пожежонебезпечних об'єктів, 1500 хімічно небезпечних об'єктів в зоні розташування яких проживає більш 22 млн. чоловік, понад 2600 сховищ забруднених відходів, у тому числі 30 млн. тон радіоактивних відходів на 9-и складах в районі міста Дніпродзержинська. Не є виключенням із списку потенційно небезпечних виробництв і виробництва гірничодобувної та нафтогазової галузей промисловості, транспорту та інші.
Все це вимагає створення ефективної і надійної системи захисту населення від наслідків можливих аварій і катастроф техногенного походження, високої готовності керівного складу і сил цивільної оборони до подолання ситуацій і ліквідації їх наслідків,
Велика кількість можливих техногенних та природних надзвичайних ситуацій, які притаманні всім регіонам держави, територіям та об'єктам господарської діяльності, вимагають створення та підтримання у високій готовності сил цивільної оборони як центрального, територіального, так і об'єктового призначення, у тому числі невоєнізованих інженерних формувань.
1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Прокладка колонних шляхів. Ремонт дорожніх дільниць та споруд. Розчистка доріг та завалів. Основу невоєнізованих формувань цивільної оборони складають формування територіальні і формування служб, що призначенні для проведення пошуково-рятувальних та інших невідкладних робіт в осередках ураження (зараження) і зонах катастрофічного затоплення, серед яких значну роль мають інженерні формування.
Головне призначення інженерних невоєнізованих формувань (територіальних і об'єктових) - проведення запобіжних робіт при загрозі виникнення надзвичайних ситуацій, пошуку та визволення потерпілих з під завалів в осередках ураження, проведення інженерних і невідкладних аварійно-відновлювальних робіт.
Невідкладні роботи в осередках ураження (зараження) та зонах катастрофічного затоплення (підтоплення) включають:
- прокладання колонних шляхів і устрій проїздів (проходів) у завалах і зонах зараження;
- локалізацію аварій на газових, енергетичних, водопровідних, каналізаційних і технологічних мережах з метою створення необхідних умов для проведення пошуково-рятувальних робіт;
- закріплення або обвал конструкцій будинків і споруд, що загрожують обвалом і не дозволяють безпечному руху транспорту і проведення рятівних робіт;
- ремонт та відновлення пошкоджених і зруйнованих ліній зв'язку і комунально-енергетичних мереж з метою забезпечення пошуково-рятівальних робіт, а також захисних споруд на випадок нових надзвичайних ситуацій;
- виявлення, знешкодження і знищення вибухонебезпечних предметів.
Підготовка доріг і колонних шляхів є важливим питанням для усіх невоєнізованих формувань, які повинні вміти самостійно:
- розвідка доріг і колонних шляхів;
- виконувати дезактивацію, простий ремонт доріг і підсилення слабких ділянок;
- прокладати колонні шляхи;
- утримувати дороги в період бездоріжжя та взимку.
Колонним шляхом називається смуга місцевості, вибрана поза дорогами і підготовлена для короткочасного руху невоєнізованих формувань та частин МНС.
При виборі колонного шляху необхідно:
- з`ясувати на місцевості напрямок колонного шляху;
- перевірити чи немає забруднених ділянок радіоактивними речовинами та отруйними речовинами;
- встановити місця, вид і об`єм необхідних інженерних робіт;
- встановити наявність місцевих дорожньо-будівельних матеріалів і шляхи під'їзду до них;
- визначити місця, які викликають сумніви щодо їх проїзду.
Направлення колонного шляху уточнюється на місцевості з розрахунком проходження окремих ділянок. Орієнтировочне проходження для колісних машин, окрім пісчаних грунтів може бути визначена при допомозі звичайного лома вагою 8 кг і діаметром 30 мм. Для цього лом встановлюють у вертикальне положення загостреним на конус кінцем вниз і піднявши на 0,5 м. над землею, опускають його. По величині вгрузання лома в грунт в декількох, 3-5 місцях про прохідність даної ділянки місцевості: при вгрузанні лома до 3 см - можливий проїзд 500 і більше машин; до 5 см - 50-100 машин; до 10 см - одиноких машин; понад 10 см - проїзд машин неможливий.
При прокладанні колонних шляхів:
- позначають знаками і покажчиками ширину колонного шляху, місця виявлення завалів і ділянки, які погано спостерігаються;
- проробляють і визначають проходи в завалах якщо їх неможливо обійти;
- обладнують проїзди через канави, струмки, яри та інші невеликі перешкоди;
- розчищають шляхи від лісу та кущів;
- підсилюють ділянки із слабким ґрунтом.
Знаки, які визначають колонний шлях встановлюють з обох боків на відстані, яка забезпечує видимість неозброєним оком. Для позначення належності колонного шляху військової частини МНС чи невоєнізованому формуванню на знаках ставлять цифри чи букви.
Для забезпечення безпеки руху вночі колонний шлях обладнують світловими сигналами: ліхтарями, спеціальними указниками, знаками пофарбованими в білий колір.
Переходи через канави, рівчаки і струмки обладнують засипанням їх ґрунтом при допомозі бульдозера чи вручну, а також використовуючи збірні мостові конструкції, колійні мости із колод і дощок.
Розчистка колонних шляхів від лісу, пеньків і каміння виконується при допомозі бульдозерів. За 1 годину бульдозер може розчистити до 250 погонних метрів колонного шляху шириною 3,5-4 метри. Мілкий ліс і кущі прибирають заглибленням ножа в грунт на глибину 10-15 сантиметрів.
Для посилення слабких ділянок колонного шляху викладають заздалегідь підготовлені колійні покриття із жердинних чи дощатих щитів, матів із хворосту .
Для посилення сипучих пісків можливе використання металевої сітки із стального дроту діаметром не менш 3 мм чи мати із очерету. Сітчату колію з кожного боку через 1 м закріплюють анкерними кілками довжиною 0,6 м.
Для пропуску транспорту через болото обладнують суцільне покриття із лісоматеріалів.
При прокладанні колонного шляху на косогорах понад 120 обладнуються горизонтальні полиці, а в скельних грунтах виконуються вибухові роботи.
Обладнання і утримання доріг взимку:
- встановлюють снігозахисне огородження;
- звільнюють обледеніння на дорогах посипаючи їх піском, шлаком, щебенем чи гравієм.
Очищують дороги від снігу і прокладають колійні шляхи з використанням інженерних машин, простих снігоочищувальних засобів та вручну.
При глибині снігу до 1 м використовують тракторний снігоочищувач, який за один прохід забезпечує смугу для однобічного руху, а для двобічного руху необхідно використовувати два снігоочищувача чи два проходи однією машиною.
Для утримання дороги і розчищення снігу глибиною до 0,3 м використовують автомобільні снігоочищувачі.
На ділянках доріг, де можливі снігові замети, обладнують снігозахисні огорожі із снігу, щитів, жердин і гілок. Огорожу обладнують в 20-25 метрах від дороги з навітряного боку чи з обох боків. По мірі замету огорожу піднімають і переставляють на гребінь снігового валу.
Дорожні роботи в період бездоріжжя
Підготовка до весняного бездоріжжя розпочинається заздалегідь, необхідно оглянути колонні шляхи і споруди. Заготовляють необхідні матеріали та очищують від снігу існуючих доріг; підготувати водопропускні споруди для пропуску весняних вод і відновлення водовідводів.
При огляді доріг необхідно виявити ділянки, які затоплюються в період бездоріжжя і ділянки із слабким ґрунтом, які потребують їх підсилення, а також визначити об`єм і характер ремонтних робіт і кількість необхідних матеріалів.
Заготовлені місцеві шляхо-будівельні матеріали: гравій, шлак, хмиз, жердини, каміння, бут підвезти і складувати в зручних місцях за межами обрізів.
ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РУХУ ПІД ЧАС БЕЗДОРІЖЖЯ НЕОБХІДНО:
- перенести рух з важко проїжджих місць на об`їзди, які проходять по більш підвищених ділянках;
- повністю забезпечити водовідвід з дорожнього полотна та із кюветів;
- заздалегідь закріпити окремі важко проїжджі ділянки дороги облаштуванням покриття і вистілок із місцевих будівельних матеріалів;
- систематично усувати виявлені пошкодження шляхового полотна.
Утримання ґрунтових шляхів при бездоріжжі полягає у видаленні води. При ремонті доріг в першу чергу необхідно відвести воду з дорожнього полотна в кювети, а із кюветів в понижені місця. Для чого кювети і отвори водопропускних споруд очищують і при необхідності обладнують додаткові водовідвідні канави. Потім зарівнюють колію і нерівності, заробляють вибоїни і ями, ремонтують мости і труби, посилюють слабі ділянки шляху та покращують в`їзди на мости. Колії та вибоїни зарівнюють при допомозі грейдерів, скреперів чи бульдозерів, а також при допомозі дорожніх дерев`яних утюгів, які виготовляються у невоєнізованих формуваннях.
Великі вибоїни, глибокі колії і мілкі виямки заробляють в слідуючому порядку: якщо вибоїна чи виїмок мають воду чи грязюку, то їх виводять в кювет чи в бік від дороги, вирівнюють дно вибоїни і придають її боковим відкосом найбільш можливу крутизну очищення вибоїни засипають щебенем, гравієм, бутом, шлаком, а зверху злегка вологим ґрунтом шаром до 10-15 см, потім, зверху зароби вирівнюють, надаючи їй поперечний ухил для стоку води у відповідності з профілем дорожнього полотна.
Великі ями, рівчаки, траншеї, які за певних обставин пересікають дорогу, після відведення із них води засипають сухим ґрунтом з пошаровим утрамбуванням його. Засипку виконують з допомогою бульдозерів і скреперів, а групи беруть з боку від дороги. Якщо воду вивести неможливо, то виїмки засипають піском, гравієм, шлаком, щебенем чи закладають камінням на 20-25 см вище рівня води. Верхню частину воронок ям засипають сухим ґрунтом, пошарово трамбують. Воронки і ями, наповненні водою і які вимагають багато часу на їх облаштування і матеріалів на їх засипку, перекривають мостами із підручних матеріалів.
Для з`їзду техніки і транспорту з дороги через кювети обладнують прості містки чи укладають труби на дно кювета і засипають зверху ґрунтом. З`їзди з насипу обладнують при допомозі бульдозерів, скреперів чи вручну у вигляді пологого спуску.
Слабі ділянки доріг на зволожених чи заболочених грунтах посилюють настилами із жердин, накатниками чи колоди, колійними покриттями із лісоматеріалів і обладнанням фашинної чи хмизової вистілки. В сипучих пісках використовують металеві сітки.
Всі пошуково-рятувальні та інші невідкладні роботи починаються з інженерної оцінки обстановки на відповідній території (місті, населеному пункті, об'єкту господарської діяльності), що склалася внаслідок техногенних або природних надзвичайних ситуацій.
Профілювання проїжджої частини дороги шириною до 6 м можна виконати автогрейдером (або причіпним грейдером до трактору потужністю 100 к. с.). За 10 годин можна виконати профілювання 2-х км ґрунтового шляху автогрейдером і до 3-5 км причіпним грейдером.
При плануванні 1 пог. км смуги проїзду шириною 3,5-4 м на нерівній місцевості автогрейдером необхідно затратити 1 годину часу.
Для очищення дороги від снігу використовуються автомобільні і тракторні снігоочищувачі. Для очищення дороги протяжністю 1 км від снігу шириною 5-6 м при товщині шару до 30 см автоснігоочищувачем необхідно затратити 20-30 хвилин, а тракторним снігоочищувачем при товщині шару до 80 см - 2 години.
За 20 хвилин бульдозером можна зробити один перехід через рови (канави) шириною до 4-5 м з його засипкою грунтом або 3 переходи через рви (канави) шириною до 1,5 м.
Для ямкового ремонту вручну 1 пог. км дороги шириною до 6 метрів за 10 годин роботи необхідно: для гравійного покриття - 120 чол.; щебеневого покриття - 240 чоловік.
При використанні інженерної техніки за одну годину можливо прокладання колонних шляхів довжиною: БАТ - 1-8 км; БАТ-М - 1,5-10 км; ПКТ - 2-3 км; ІМР - 6-10 км; бульдозерами (різних марок) від 2,5-3 до 5-6 км.
Так, зведена команда механізації робіт ЦО за 10 годин роботи може зробити проходи в завалах шириною 3-3,5 м до 12-15 км, а команда механізації робіт до 6-8 км.
2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Підготовка машин та механізмів до дій в осередках ураження, аварій та катастроф. При виконанні робіт в осередках ураження використовуються різноманітні машини і механізми, а ефективність їх залежить від:
1. Підбору кадрів механізаторів і рівня спеціальної підготовки з урахуванням умов робіт в осередках ураження.
2. Безперервне постачання машин і механізмів паливо-мастильними матеріалами, водою, електроенергією.
3. Організація ремонту на місцях виконання робіт та робіт в умовах радіації, отруйних речовин, вночі, при високих і низьких температурах повітря. При проведенні пошуково-рятувальних та інших невідкладних робіт використовуються засоби механізації, які умовно можна розділити на п'ять груп:
- основні засоби механізації інженерно-рятувальних робіт (МДК-2, ИМР, БТМ, шляхопрокладачі, екскаватори, бульдозери, автомобільні крани, електричні і компресорні станції і т.д.);
- механізований інструмент і засоби малої механізації (електро-, мото-, пневмоперфоратори, відбійні молотки, різаки на бензині та гасу, домкрати, талі, лебідки і т. д.);
- засоби відкачування води і гасіння пожеж (насоси, мотопомпи, пожежні автомобілі, цистерни, поливомийні машини і т. д.);
- засоби для переправ (понтонно-мостові парки, баржі, пороми і човни);
- транспортні, ремонтні і допоміжні засоби (ремонтні майстерні, автомобілі, паливозаправники, освітлювальні електростанції і т.д.).
Інженерна машина розгороджування (ІМР) призначена для виконання аварійно-рятувальних робіт в осередках ураження і районах стихійного лиха. Максимальна швидкість для пересування 50 км/г, загальна маса - 37,5 т, вантажопідйомність стріли - 2 т.
ІМР має робоче обладнання: універсальний бульдозер, стріло видний робочий орган, скребок-розрихлювач, шестеренчасту таль. Екіпаж-2 чол. Кратність послаблення гамма-випромінювання на радіоактивній місцевості рівна 40. Машина для відривання котлованів (МДК-2) виконує відривання котлованів, що необхідні в інтересах захисту особового складу, техніки і проведення РІНАВР в осередках ураження і районах стихійного лиха. Профіль котловану складає: глибина - до 4,5 м, ширина - 3,5-14 (3,5; 7; 10,5; 14) м. Технічна продуктивність до 450 м3/г (до 64 пог. м при глибині котловану м до 2 м). Транспортна швидкість до 36 км/г, маса - 28 т, база - АТТ, екіпаж - 2 чол.; кратність послаблення гамма-випромінювання на радіоактивній місцевості рівна 2.
Траншейна машина (БТМ) призначена для відривання траншей і ходів сполучення. Базова машина - тягач АТТ. Розміри траншеї, що відривається: ширина поверху - 0,9-1 м, ширина по дну - 0,6 м, глибина - до 1,5 м. Продуктивність при відриванні траншеї глибиною до 1 м - 500 пог. м/г, глибиною до 1,5 м - 300 пог. м. Потужність силової установки 415 л.с. Найменший радіус повороту при відриванні траншей до 25 м. Маса 26,5 т, екіпаж - 2 чол., транспортна швидкість до 36 км/г, робоча швидкість 265-1120 м/г.
Бульдозери готують для розчистки завалів, проїздів, їх готують для переміщення довгомірних і важких елементів, а також для повалення та обрушення стін та конструкцій, які можуть обвалитися. Особливо готується відвал з кутом повороту до 30-450. При транспортуванні на відстань понад 5 км використовуються трейлери.
Екскаватори - для роботи в осередках ураження краще використовувати колісні з пневматичними та безкамерними шинами, тому їх слід готувати в першу чергу.
Необхідно звернути увагу на підготовку джерел живлення екскаваторів та обладнання не менше 70% екскаваторів з зворотною лопатою.
Трактори підготувати для повалення стін і конструкцій, особливо оглянути днища картерів двигунів і кожуха коробки швидкостей та тросове обладнання, та канати.
Вантажопідйомні засоби готують для підйому та переміщення довгих елементів конструкцій, в першу чергу на базі шасі автомобілів. Які мають достатню швидкість пересування 40-60 км/год. та велику вантажопідйомність до 12-15 т з виносом стріли до 15 і більше метрів. Найбільш доцільно готувати крани вантажопідйомністю не менше 5 т.
Для переміщення невеликих від 1 до 5 т вантажів і конструкцій використовуються різні блоки, талі і домкрати з електричними, технічними та пневмоприводами, а домкрати з рейковими та гвинтовими приводами.
Техніка, яка використовується при боротьбі зі стихійними лихами
Лісний пожежний всюдихід ВПЛ-149 готують перш за все ємності для води, гідравлічну систему для керування навісним робочим обладнанням. Перевіряють бортові фрикціони для забезпечення радіуса повороту не менше 3,95 метра.
Лісопожежний агрегат ТЛП-55 готують для перевезення до місця пожежі особового складу пожежних формувань, гасіння кромки пожеж водою, вогнегасними засобами, прокладання загороджувальних, опірних і захисних протипожежних смуг. Оглядають попередньо гідравлічну підвіску, насосну установку, канавокопач. Перевіряють роботу бензинової пилки "Дружба", мотопомпу МЛ-100 із стволом, комплект напірних рукавів, ранцевий вогнегасник - оприскувач, ранцевий лісовий оприскувач РЛО-12, запалювальний апарат ЗА-1М, ручний пожежний реманент.
Навісний фрезерний смугопрокладач СФ-1 призначений для створення широких захисних мінералізованих смуг для боротьби з лісовими пожежами та для профілактики протипожежних облаштувань лісової території шляхом організації і оновлення протипожежних смуг на піщаних, супіщаних і легко суглинистих грунтах без кам`янистих включень.
На підготовку його до роботи звертаються особлива увага на карданний вал, роздаючий редуктор, попереджувальну муфту, захисний кожух, гідравлічну підвіску. Це забезпечить поперекове фрезування грунту на ширину до 10 метрів та розкидання вирізаного грунту на обидва боки до 2,5 км/год.
Для гасіння лісових пожеж готують гелікоптери МИ-6, МИ-8, К-26 з їх м`якими баками з прогумованої тканини. Мотопомпа забезпечує заповнення баків водою із водоймищ в режимі зависання над водою. Підготовка гелікоптера з ємністю нейлонового бака в 12 тисяч літрів та 5-ти насосів, які спроможні подати на 4 стволи 60 м3/год. забір води із водойми здійснюється при допомозі 2-х шлаг довжиною по 42 метри, на кінцях яких встановлені потужні електронасоси. 3-ТЄ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Зведення насипів, дамб, водопровідних каналів. Ліквідування підтоплень будівель та споруд. Для устрою переправ використовуються табельні переправні засоби: надувні (НЧ-5, НЧ-8, НЧ-10, НЧ-15, НЧ-20, НЧ-30) човни вантажопідіймальністю відповідно 500 кг (5 чол.), 650 (8), 1200 (10), 1500 (15), 2500 (27) і 3400 кг (30 чол.); складний фанерний човен ДЛ-10 (ДЛ-10Н) вантажопідйомністю 3000 (4000) кг або 25 чоловік. Всі човни можуть рухатися на веслах і з використанням моторів для човнів "Москва", "Вихор" за винятком човна НЧ-5.
Для устрою переправ сил і засобів цивільної оборони можливо використання: - гусеничного плаваючого транспортеру К-61 (50 чол. або один автомобіль масою до 5 т), гусеничного плаваючого транспортеру ПТС (72 чол. або 12 потерпілих на носилках або один автомобіль масою до 10 т), гусеничного самохідного поромів ГСП (одна одиниця спецтехніки до 52 т); - мостових і паромних переправ на базі парків: ПМП, ТПП і ЛПП (у залежності від типу переправ: час збирання від 30 до 150 хв., довжина від 64 до 506 м, вантажопідйомністю від 12 до 60 т);
- народногосподарських засобів переправ: теплоходів типу "О", "Р" і "Л", катерів і поромів типу "Р" з різною пасажиромісткістю і водотоннажністю.
Для устрою переходів через перешкоди можуть використовуватися: колійний механізований міст КММ - для перешкод до 35 м з вантажопідйомністю до 15 т, важкий механізований міст ВММ - до 42 м і 60 т відповідно, танковий мостоукладач МТУ - до 11 м і 50 т відповідно.
Інженерні формування також застосовуються при зведені дамб, водовідвідних каналів, при ліквідації підтоплень будівель та споруд.
Обрушення нестійких конструкцій будинків (споруд) проводиться з дотриманням наступних правил: проведення розрахунків щодо підбору монтажних машин і механізмів, схем їх безпечного руху у процесі роботи і схем демонтажу; створення кордонів небезпечних зон потенційно небезпечних факторів, а також інвентарних огороджень цих зон;
створення місця безпечного складування конструкцій, деталей тощо;
використання раціональних вантажних захоплюючих пристосувань і засобів тимчасового закріплення конструкцій, деталей тощо;
дотримання безпечної послідовності демонтажних робіт;
розрахунків з перевірки конструкцій на демонтажну стійкість і засобів для її забезпечення;
наявності засобів безпечного проведення демонтажних робіт, а також засобів індивідуального захисту особового складу;
створення штучного освітлення робочого місця демонтажних робіт.
До проведення демонтажних робіт допускається особовий склад формувань, який має відповідну підготовку і перевірку знань безпечного проведення робіт та інструктаж на робочому місці. На місці проведення демонтажних робіт встановлюється єдиний порядок обміну сигналами між особою, що керує під'їздом (від'їздом) транспорту (або місцем складування вантажу) і машиністом підйомного крану (автомобільного, баштового, на пневмоходу), а також робітниками на відтяжках.
4-ТЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Ліквідація масових пожеж. Влаштування протипожежних бар`єрів, насипів, просік. ПОЖЕЖА - це неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що поширюється в часі і просторі.
Щорічно в дим та попіл перетворюються цінності на мільярди гривень. Внаслідок пожеж гине та страждає значна кількість людей.
Будь-яка пожежа починається з загорання, яке інколи може ліквідувати одна людина, якщо має відповідні навички та знає правила поведінки під час пожежі. Якщо виникла пожежа - відлік часу йде на секунди, тому необхідно заздалегідь знати, де і які засоби пожежогасіння розміщуються та як ними користуватися.
Під час пожежі остерігайтеся: високої температури, задимленості та загазованості, обвалу конструкцій будинків і споруд, вибухів технологічного обладнання і приладів, падіння обгорілих дерев і провалів. Небезпечно входити в зону задимлення.
Заходи щодо рятування потерпілих з будинків, які горять, та під час гасіння пожежі:
* перед тим, як увійти у приміщення, що горить, накрийтесь мокрою ковдрою, будь-яким одягом чи щільною тканиною;
* відчиняйте обережно двері в задимлене приміщення, щоб уникнути спалахування від великого потоку свіжого повітря;
* в дуже задимленому приміщенні рухайтесь поповзом або пригинаючись; для захисту від чадного газу необхідно дихати через зволожену тканину; у першу чергу рятуйте дітей, інвалідів та старих людей; пам`ятайте, що маленькі діти від страху часто ховаються під ліжко, в шафу та забиваються в куток;
* виходити із осередку пожежі необхідно в той бік, звідки віє вітер; побачивши людину, на якій горить одяг, зваліть її на землю та швидко накиньте пальто, плащ або будь-яку ковдру чи покривало (бажано зволожену) і щільно притисніть до тіла, при необхідності викличте медичну допомогу;
* якщо загорівся ваш одяг, падайте на землю і перевертайтесь, щоб збити полум`я, ні в якому разі не біжіть - це ще більше роздмухує вогонь;
* під час гасіння пожежі використовуйте вогнегасники, пожежні гідранти, а також воду, пісок, землю, кошму, ковдри та інші засоби, пристосовані для гасіння вогню;
* бензин, гас, органічні масла та розчинники, що загорілися, гасіть тільки за допомогою пристосованих видів вогнегасників, засипайте піском або грунтом, а якщо осередок пожежі не великий, накрийте його азбестовим чи брезентовим покривалом, зволоженою тканиною чи одягом;
* якщо горить електричне обладнання або проводка, вимкніть рубильник, вимикач або електричні пробки, а потім починайте гасити вогонь.
Лісові пожежі, за характером горіння, бувають трьох видів: - низові, коли горить надґрунтовий покров, тобто рослини (мохи, трава, чагарники, хвойний підлісок) і рослинні залишки (опалі листи, хвоя, кора, трусок); - верхові, коли вогонь переходить на полог (крону) дерев. Без супутньої низової пожежі верхова пожежа, як правило, довго продовжуватися не може; - грунтові (підземні або торф'яні), коли вогонь поширюється по товщі пального матеріалу (торфу). Частіше усього ці пожежі є слідством лісових пожеж, але можуть виникнути і поза зв'язком із ними, наприклад, у районі торфорозробок і на торф'яних болотах. По швидкості поширення вогню (просування кромки пожежі) і висоті полум'я лісові пожежі підрозділяються на сильні, середні і слабкі. Найбільша швидкість поширення вогню при сильній лісовій пожежі складає: низової пожежі - до 1 км/год., верхового - до 25 км/год., ґрунтового - декілька метрів за добу. Низова лісова пожежа слабкої інтенсивності гаситься шляхом поливки водою кромки пожежі, за допомогою хімікатів, а також шляхом нахльостування вогню різноманітними підручними засобами і засипанням його грунтом. Гасіння пожежі засобом нахльостування здійснюється шляхом сколочування полум'я за допомогою гілок, мітел, мішковини або шматків товстого брезенту, ременя. Удари робляться похило в напрямку вигорілої площадки з наступним замітанням часток, що горять, убік пожежі. При гасінні пожежні випливають ланцюжком з інтервалом 5-10 м. Пересування вперед здійснюється системою переходів (закінчивши гасіння на своїй ділянці, пожежний переходить у голову групи). Останній у групі повинний старанно переглядати кромку пожежі і гасити осередки тління. При гасінні пожежі засобом засипання вогню грунтом двоє пожежних рухаються один за іншим - перший придушує кромку пожежі, розкидаючи уздовж її грунт і засипаючи смугу вогню, другий придушує тліючі ділянки горіння. Основним засобом гасіння верхових і низових пожеж є пуск зустрічного низового вогню від опорної смуги. Опорна смуга повинна цілком оточувати осередок пожежі (бути замкнутої) або своїми кінцями упиратися в перешкоди, що можуть затримати просування вогню (ріки, дороги, озера й ін.). Пуск зустрічного низового вогню провадиться двома групами. Групи починають його проти центру фронту пожежі, а потім продовжують, розходячись по опорній смузі в протилежні сторони. Кожна група спочатку запалює надґрунтовий покров на ділянці 20-30 м. Така ділянка запалюється після того, як вогонь відійде від опорної смуги на 2-3 м. Для локалізації підземної (торф'яної) пожежі необхідно навколо осередку прокопати огороджену канаву шириною 0,7-1,0 м і глибиною до мінерального грунту або ґрунтових вод, зрубати і відтягнути убік від пожежі дерева, що ростуть уздовж канави, і чагарники, краї (укоси) канави затрусити грунтом. Щоб вогонь не поширився за межі канави, а також для гасіння знову виникаючих осередків горіння виставляється патрульна служба. Степові (польові) пожежі виникають на відкритій місцевості при наявності сухої трави або дозрілих хлібів. Фронт вогню з найбільшою швидкістю, переміщається в напрямку вітру. При сильному вітрі швидкість переміщення фронту вогню степової пожежі досягає 25-30 км/год. Швидкість поширення пожеж зернових культур у 2-3 рази менше швидкості степової пожежі. Слабкі степові пожежі гасяться нахльостуванням кромки вогню мітлами, застосуванням води і хімікатів. Більш сильні пожежі локалізуються шляхом устрою загороджувальних смуг шириною до 20 м, краї яких обвіваються (обкопуються), а середина - випалюється. Степові пожежі, що поширюються з великою швидкістю (15-20 км/год.), локалізуються і тушкуються шляхом пуску зустрічного вогню. Пуск зустрічного вогню провадиться одночасно по усьому фронті. Для гасіння лісових і степових пожеж широко використовується інженерна та народногосподарська техніка, що знаходиться на озброєнні інженерних формувань цивільної оборони і яка пристосована для гасіння пожеж та засоби пожежогасіння (при роботі в засобах індивідуального захисту):
- запалювальні апарати фітільно-крапельні та іншого типу (продуктивність до 4 км за 10 годин роботи);
- ґрунтообробні знаряддя і агрегати: лісопожежний самохідний агрегат (продуктивність до 15 км за 10 год. роботи);
- трактор з плугом (продуктивність до 16 км за 10 годин роботи);
- трактор з бульдозерним обладнанням (продуктивність до 4 км за 10 годин роботи);
- трактор з плугом-канавокопачем (продуктивність до 4 км за 10 годин роботи);
- трактор з прокладачем смуг фрезерного типу (продуктивність до 14 км за 10 годин роботи); - пожежні автоцистерни АЦ-30, АЦ-40, АЦ-50, лісопожежні самохідні агрегати, цистерни пожежні лісні тракторні - гасіння кромки вогню до 25 м за хвилину при подачі води (речовин) безпосередньо із цистерни, а подачі води із рукавної лінії при заборі із води до 2 км і 15 чоловік особового складу;
- мотопомпа і торф'яний ствол - до 400 п. м.;
- при використанні вибухових речовин: при виконанні робіт вручну (10 чол.) - 1 пог. км, а при виконанні робіт за допомогою мотобура і електродетонаторів до 1,8 пог. км.
За 10 годин роботи інженерні формування можуть виконати: зведена команда механізації робіт - розчищення смуги шириною до 4,5 м в лісних завалах до 6 км; створення загороджувальних смуг шириною до 10 м -9 км; створення загороджувальної канави в торф'яниках шириною до 1 м і глибиною до 1,5 м - 1,8-2,7 пог. км; команда механізації робіт - розчищення смуги шириною до 4,5 м в лісних завалах до 3 км; створення загороджувальних смуг шириною до 10 м - 4-5 км; створення загороджувальної канави в торф'яниках шириною до 1 м і глибиною до 0,6-0,9 пог. км.
Міри безпеки, яких необхідно додержуватися при гасінні пожеж. Так, при боротьбі з лісовими пожежами, із метою охорони від впливу диму і високих температур, особовий склад у безпосередній близькості від вогню повинний знаходитися безупинно не більше півгодини, після цього йому необхідно надавати відпочинок (20-30 хвилин) поза межами задимлення і теплового впливу пожежі. Бажано забезпечити особовий склад касками, масками проти диму і протигазами . При устрої загороджувальних смуг поблизу працюючих машин і механізмів повинна знаходитися машина, що забезпечує витягування техніки при відказі і її екіпажів в безпечне місце. Забороняється використання машин і механізмів з несправними двигунами і при протіканні в їхній паливній системі. Заправка двигунів поблизу вогню категорично забороняється. При ліквідації підземної пожежі всі пересування людей і техніки повинні провадитися дуже обережно, щоб уникнути провалу в прогорілий грунт.
5-ТЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Аварійні роботи на пошкоджених будівлях, транспортних та підземних спорудах. До інженерних робіт відносяться:
- розбирання завалів, відкопування і відкриття завалених підвалів і сховищ (укриттів);
- подання повітря в заваленні (сховища) укриття і підвали;
- організація тимчасової подачі електроенергії, води та її фільтрації, знаходження і рятування людей; - аварійні роботи на пошкоджених будівлях, транспортних та інших спорудах.
Відкопування і розкривання завалених сховищ, укриттів і підвалів залежить від типу входів, аварійних виходів та характеру завалів і можливі наступні варіанти цих робіт:
- відкопування входу або люку аварійного виходу;
- розбирання завалу над перекриттям сховища (укриттям, підвалом) з наступним пробиванням в ньому отвору;
- розбирання завалу у зовнішньої стіни будинку над приямком аварійного виходу; - пробивання пролому в стіні із сусіднього підвального приміщення;
- розбирання завалу у стіни будинку з наступним відкопуванням приямку в грунті і пробиванням пролому в зовнішній стіні; - розбирання завалу в приямку сходової клітки з наступним відкриванням дверей або пробивання в них пролому. Пробивання пролому розміром 0,7х0,7 м у цегляній стіні товщиною до 80 см (бетонній стіні до 60 см, залізобетонній стіні до 40 см) ланка із 3 чоловік при наявності компресорної станції з використанням бетонолому (відбійного молотка) може виконати цю роботу від 1,5-2 до 3,5-4 годин відповідно.
Подача повітря в завалені сховища, укриття або підвали здійснюється через забірні повітряні отвори (після розчищення завалів), через отвори, що вирізані в дверях або просвердлені в несучих конструкціях, а також через проломи чи відкопані вікна. Розмір отвору залежить від об'єму і швидкості повітря, що подається в сховище (укриття чи підвал). Засоби подачі повітря повинні забезпечувати подачу повітря із розрахунку 2 м3/г на одну людину.
Для розбирання завалу, буріння отвору в залізобетоні товщиною до 40 см для подачі повітря при висоті завалу від 1 до 3 м, ланкою із 4 чоловік з використанням компресорної станції з мотоперфоратором, різаку на гасу і комплекту трубчатого бура може бути виконана від 2,5-3 до 14-15 годин відповідно, а при бурінні отвору через завал висотою 1,5-2 з використанням бурової установки УГБ-50А за 1,5 години.
Внаслідок ударної хвилі або природних катаклізмів у населеному пункті може бути зруйнована або ушкоджена значна кількість житлових будинків, у результаті чого велика кількість населення залишиться без притулку. Тому основною задачею інженерних формувань після порятунку людей є локалізація аварій і проведення невідкладних відбудовних робіт у тих будинках, що можна буде використовувати як тимчасове житло. Підсилення стін і перекриттів, що можуть обрушитися і створити ще більший завал, створення огороджень у небезпечних місцях, закриття зруйнованих отворів та інші заходи, які повинні забезпечити нормальну роботу рятувальників і громадян, виконуються за допомогою конструкцій та деталей із залізобетону, тимчасових дерев'яних конструкцій, використанням різного роду домкратів, підпірок та інші заходи, що повинні забезпечити нормальну роботу і попередити замерзання будинкових водопровідних, каналізаційних і опалювальних мереж у холодний час року. Аварійні і відновлювальні роботи на комунальних та енергетичних мережах включають роботи, які спрямовані: - на системах водозабезпечення - знаходження колодязів (камер), їх відкопуванню і відключенню вводів в будинки або часток мережі;
- на мережах каналізації - на запобігання загрози затоплення об'єктів, відводу в безпечні місця стічних вод, що витікають на поверхню землі, устрою перепусків в обхід зруйнованих часток мереж;
- на мережах теплозабезпечення - знаходження і відкривання оглядових колодязів і камер близько розташованих біля теплоелектростанцій або котельних та відключення мереж теплозабезпечення;
- на системах газозабезпечення - відключення подавання газу шляхом закриття засувок на магістральних та газо-розподільчих магістралях, газгольдерах та домових вводах; - на системах електрозабезпечення - відключення розподільчих мереж (сітей) або окремих дільниць мереж електрозабезпечення та домових вводів.
У короткий термін не можна усунути загрозу завалення у всіх будинках. Тому небезпечні місця обов'язково захищають, щоб виключалася можливість нещасних випадків. Такі ж огородження роблять на сходових клітинах і балконах із заваленими бильцями, а також у прорізах - це виключить небезпеку падіння людей. Особливо важлива наявність таких огороджень у темний час доби, тому що в багатьох випадках через ушкодження електричних мереж буде відсутнє освітлення. У ушкоджених будинках варто відключити також системи електро- і газопостачання. Включати їх можна лише після того, як буде встановлено, що вся система в порядку або що відключені ушкоджені ділянки або усунуті несправності. Т Е М А 3.
ЗАВДАННЯ ТА ДІЇ АВАРІЙНО-ВІДНОВЛЮВАЛЬНИХ ФОРМУВАНЬ ПРИ ПРОВЕДЕННІ РіНАВР В ОСЕРЕДКАХ УРАЖЕННЯ ТА ЗОНАХ ЗАРАЖЕННЯ.
Навчальна ціль:
Вивчити основні завдання та дії аварійно-відновлювальних формувань при проведенні РіНАВР в осередках ураження та зонах зараження.
Вид навчальних занять - групове заняття.
Тривалість - 1 (2) години.
Метод проведення занять - бесіда, розповідь, показ.
Місце проведення заняття - клас, навчальне містечко або площадка.
Навчальні питання і орієнтовний розрахунок навчального часу:
ВСТУП2 хв.1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Ймовірний характер руйнування та пошкодження на комунально-енергетичних мережах та технологічних лініях.15 хв.2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Способи усунення аварій на комунально-енергетичних мережах та технологічних лініях .15 хв.3-ТЄ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Поновлення ліній електропередач та енергетичних споруд. Відновлення тепло і водопостачання. 10 хв.ПІДСУМКИ:3 хв. Матеріальне забезпечення 1. Стенди або схеми в класі:
1. Структура сил цивільної оборони.
2. Управління, оповіщення і зв'язок ЦО.
3. Організація проведення РіНАВР при НС.
4. Способи і засоби боротьби з пожежами при НС.
5. Засоби індивідуального захисту. 6. Засоби радіаційної і хімічної розвідки та дозконтролю.
11. Засоби індивідуального захисту, розвідки і доз-контролю та матеріально-технічного забезпечення.
ВСТУП
Надзвичайні ситуації техногенного, природного, екологічного та соціально-політичного характеру притаманні кожному місту, населеному пункту, району, області або регіону держави, суб'єктам господарської діяльності. Найбільш небезпечними із них є: аварії (катастрофи) з викидом радіоактивних, хімічних або біологічних небезпечних речовин, вибухи і пожежі, прорив водосховищ, на транспорті, в промисловості та в інших галузях економіки, а також метеорологічні, гідрологічні та геологічні надзвичайні ситуації.
Небезпеку складають і такі можливі транснаціональні аварії (катастрофи) як аварії на АЕС та хімічно небезпечних об'єктах. За останні роки внаслідок таких природних явищ як урагани, бурі, зливи, повені, сильний мороз стали частими порушення енергозабезпечення цілих районів і сотень населених пунктів на тривалий час (до одного тижня). Крім цього, необхідно враховувати техногенні аварії (катастрофи) з вибухами, пожежами, обваленням, зсувами, на транспорті, що призводять до порушення роботи систем життєзабезпечення або їх виводу із строю і це при значному зносу основних фондів (більше 60-70%), нестачі палива і матеріалів для ремонту, відключеннях електроенергії значно збільшили кількість аварій на системах тепло -, водо-, газо-, електрозабезпечення і каналізації. Кожного дня на території держави на системах життєзабезпечення населення і суб'єктів господарської діяльності виникають десятки великих, середніх, малих та побутових аварій з якими ведуть боротьбу аварійно-відновлювальні формування на системах електро-, газо-, тепло -, водозабезпечення і каналізації. 1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Ймовірний характер руйнування та пошкодження на комунально-енергетичних мережах та технологічних лініях. Всі населенні пункти від великого до малого, будинки і споруди, суб'єкти господарської діяльності опутані системами життєзабезпечення (електро-, газо-, тепло -, водозабезпечення і каналізації) протяжність яких вимірюється тисячами км, що потребують щоденного догляду, ремонту та відновленню окремих вузлів, систем та ділянок, які суттєво впливають на життя і здоров'я громадян та функціонування виробничої та іншої діяльності суб'єктів господарської діяльності. Вихідними даними для прогнозування і оцінки можливої обстановки на системах життєзабезпечення на території міста (населеного пункту, суб'єкта господарської діяльності) в результаті дії факторів ураження надзвичайних ситуацій є:
- план (мапа) міста (населеного пункту, суб'єкта господарської діяльності);
- характеристика забудови міста (населеного пункту, суб'єкта господарської діяльності);
- кількість суб'єктів господарської діяльності та їх характеристика за ступенем техногенної небезпеки;
- характеристики і схеми об'єктів енерго-, газо-, тепло -, водозабезпечення і каналізації;
- характеристики систем управління, оповіщення населення і зв'язку;
- можливості аварійно-відновлювальних сил на об'єктах життєзабезпечення; - метеорологічні та гідрологічні умови міста (населеного пункту, суб'єктів господарської діяльності).
Прогнозування та оцінка можливої обстановки здійснюється у три етапи:
Перший етап - попередня завчасна оцінка можливих надзвичайних ситуацій і вплив їх наслідків на роботу систем електро-, газо-, тепло -, водозабезпечення і каналізації. Розрахунки проводяться з метою виявлення слабких, вузьких ланок і місць, планування і проведення профілактичних і попереджувальних заходів, направлених на пониження можливих збитків і виключення (або пониження) втрат людей, а також визначення сил і засобів для проведення аварійно-рятувальних і невідкладних робіт на системах життєзабезпечення.
Другий етап - це прогнозування та оцінка обстановки на системах життєзабезпечення населення і суб'єктів господарської діяльності після отримання органами управління інформації про масштаби та фактори ураження надзвичайної ситуації, що виникла.
Третій етап - остаточна оцінка обстановки, що виникла внаслідок надзвичайної ситуації, що проводиться з урахуванням даних спеціальної розвідки та прийняття рішення на проведення аварійно-відновлювальних робіт, а якщо необхідно то і пошуково-рятувальних.
Об'єми і терміни проведення аварійно-відновлювальних робіт залежать від ступенів руйнування будинків, споруд і об'єктів народного господарства (міста, населеного пункту). При визначені ступеню руйнування враховується характер руйнування, збитки і можливості подальшого використання і відновлення.
Прийняті наступні ступені руйнування: повне, сильне, середнє і слабке. Кожному ступеню руйнування відповідає своє значення ущербу, об'єму аварійно-відновлювальних робіт.
Повне руйнування - руйнування і обвалення всіх елементів системи, включаючи надземні і підземні. Збитки складають більше 70 % вартості основних виробничих фондів (більше 70 % балансової вартості комунікацій), подальше їх використання не можливо. Відновлення можливо тільки в порядку нового будівництва.
Сильне руйнування - руйнування частини надземних і підземних елементів системи. Збитки складають від З0 до 70 % вартості основних виробничих фондів (балансової вартості комунікацій), можливо обмежене використання потужностей, що збереглися. Відновлення можливо в порядку капітального ремонту.
Середнє руйнування - руйнування головним чином другорядних елементів системи. Збитки складають від 10 до З0 % вартості основних виробничих фондів (балансової вартості комунікацій). Робота системи відновлюється в порядку середнього ремонту, а окремі елементи після капітального ремонту.
Слабке руйнування - руйнування окремих другорядних елементів системи. Збитки складають до 10 % балансової вартості комунікацій. Відновлення можливе в порядку середнього або поточного ремонту.
Кількість аварій на інженерних мережах і комунікаціях в залежності від ступеня ураження міста (населеного пункту) при їх протяжності 5000/10000 м на кв. км
Ступінь ураження міста (нас. пункту) Площа міста (населеного пункту) в кв.км До 25 50 100 300 0,1 3/5 5/10 15/20 35/55 0,2 5/10 10/20 25/40 68/120 0,3 8/15 15/30 35/60 100/180 0,4 10/20 20/40 45/80 135/240 0,5 13/25 25/50 55/100 180/300 0,6 15/30 30/60 65/120 210/360 0,7 18/35 37/70 75/140 240/420 0,8 20/40 40/80 90/160 270/480 0,9 23/45 45/90 100/180 300/540 1,0 25/50 50/100 120/200 375/600 Стан інженерних мереж і комунікацій визначається в залежності від ступенів руйнування суб'єктів господарської діяльності і протяжності комунікацій на кв. км площі об'єктів.
Кількість аварій на інженерних мережах і комунікаціях в залежності від ступеню ураження об'єкту господарської діяльності при протяжності 5000/10000 м на кв. км
Площа об'єкту в кв. км Ступінь руйнування об'єкту господарської діяльності Середня Сильна Повна 1 2/3 3/5 5/9 2 3/4 4/6 6/12 3 3/5 5/7 7/14 4 4/6 7/13 10/20 5 5/8 10/19 13/27 10 8/16 19/37 27/55 Із загальної кількості аварій і відключень на інженерних мережах приймається для систем: водозабезпечення -20 %; каналізації - 20 %; газозабезпечення - 25 %; теплозабезпечення - 15 %, електрозабезпечення - 20 %.
Ступені руйнування різних систем життєзабезпечення і комунікацій характеризуються величинами надмірного тиску в фронті ударної хвилі повітря в результаті вибухів, що приводять до їх руйнування.
Оцінка стану технологічних ліній суб'єктів господарської діяльності внаслідок дії факторів ураження надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру виконується аналогічно як для систем життєзабезпечення населення і суб'єктів господарської діяльності, розташованих на території міста або об'єкту.
Ступінь руйнування різних об'єктів господарської діяльності і комунікацій
№Найменування будинків, споруд, комунікацій, обладнання, технікиСтупінь руйнування, кгс/см2
СильнеСереднєСлабке
1. Промислові споруди і обладнання1.Навантажувальні естакади0,8-1,00,7-0,80,4-0,72.Технологічні трубопроводи і допоміжні споруди об'єктів
0,6-0,70,4-0,60,3-0,43.Галереї енергетичних комунікацій на металічних або залізобетонних естакадах0,2-0,250,15-0,20,1-0,154.Залізобетонні естакади з прольотом до 20 м1,2-1,51,2-1,11,1-1,05.Преси гідравлічні, станки токарні важкі-0,7-0,8-6.Станки токарні легкі-0,3-0,4-7.Кранове обладнання-0,5-0,7-8.Електродвигуни0,6-0,80,4-0,60,3-0,49.Розподільчі устрої трансформаторних підстанцій0,6-0,80,4-0,60,3-0,410.Відкрито розташовані трансформатори0,5-0,60,3-0,50,1-0,311.Газгольдери0,3-0,40,2-0,30,15-0,212.Наземні резервуари ПММ0,7-0,90,5-0,70,3-0,513.Сховища ПММ напівзаглиблені0,6-1,00,4-0,60,2-0,414.Заглиблені і обваловані резервуари ПММ1,5-2,01,0-1,50,8-1,015.Наземні резервуари для зберігання нафти і готової продукції-0,6-0,8-16.Водонапірні башти0,4-0,60,2-0,40,1-0,22. Мережі комунального господарства1.Підземні стальні трубопроводи на сварці15-2010-156-102.Підземні чавунні і керамічні на розтрубах, азбестоцементні на муфтах10-206-102-63.Стальні трубопроводи заглиблені на 20см-2,5-3,5-4.Трубопроводи на металічних або залізобетонних естакадах0,4-0,50,3-0,40,2-0,35.Оглядові колодязі і запори на системах комунального господарства6-104-62-43. Електричні мережі1. Кабельні підземні лінії10-157-105-72. Повітряні лінії високої напруги0.8-1,20,5-0,70,3-0,53. Повітряні лінії низької напруги на дерев'яних опорах0,6-1,00,4-0,60,2-0,44. Силові лінії електрифікованих залізних доріг0,7-1,20,5-0,70,3-0,5 П р и м і т к а:
Ступінь руйнування інших елементів надземних споруд і будинків систем життєзабезпечення населення і суб'єктів господарської діяльності визначається відповідно до методики інженерної оцінки можливої обстановки внаслідок надзвичайних ситуацій.
2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Способи усунення аварій на комунально-енергетичних мережах та технологічних лініях . Основними способами ліквідації аварій на комунально-енергетичних системах є:
- відключення зруйнованих частин мереж з відкриттям колодязів, камер, закриттям засувок і розбиранням завалів над ними;
- ліквідація витікання газу на газопроводах середнього або великого тиску тимчасовим відключенням пошкодженої частини шляхом закриття засувок, заміни пошкодженої частини газопроводу і встановленням підсиленої муфти;
- заміна пошкоджених дільниць і окремих елементів мереж новими;
- переведення споживачів на резервні або обхідні мережі систем життєзабезпечення;
- відключення другорядних споживачів або переведення подавання їм енергоносіїв за змінним графіком;
- проведенням відновлювальних робіт на окремих елементах та пошкоджених дільницях комунально-енергетичних систем за спрощеними схемами.
Якщо на зруйнованій мережі газопостачання утвориться вогненний смолоскип, варто обережно перекрити газопровід, зменшуючи поступово тиск у мережі так, щоб полум'я не втягувалося в трубу. Потім мокрими ганчірками або піском збити полум'я, а вже потім остаточно відключити ушкоджену ділянку. Ліквідація тріщини на трубопроводі за допомогою гуми, притискаючої планки і хомутів
У ряді випадків інженерним підрозділам може бути доручено проведення аварійних робіт на зовнішніх комунально-енергетичних мережах. Такі роботи зводяться головним чином до відключення ушкоджених ділянок. Але в деяких випадках прийдеться виконувати і невідкладні, відбудовні роботи, пов'язані з проведенням рятувальних робіт і наданням допомоги постраждалим. Мережі водопостачання відключають за допомогою засувок: у першу чергу потрібно відключати засувку, що знаходиться з боку насосної станції, а потім засувку, розташовану з іншої сторони ушкодженої ділянки. Засувки варто перекривати повільно, інакше гідравлічний удар, що утвориться при різкому припиненні прямування води, може зруйнувати нові ділянки трубопроводів. Якщо на ділянках трубопроводів, від безперебійної роботи яких залежить успіх рятувальних робіт, є незначні ушкодження, то їх ремонтують. Щоб ліквідувати тріщини, ушкоджені ділянки трубопроводів обгортають брезентом або гумою, а потім установлюють хомути або старанно обмотують дротом. Щоб відключити ушкоджені ділянки каналізації, установлюють пробки у вище розташованому оглядовому колодязі. Відбудовні роботи на мережах теплопостачання проводяться так само, як і на мережах водопостачання. Аварійні роботи на мережах енергопостачання потребують спеціального підготування і тому виконуються, як правило, спеціалізованими підрозділами. Інженерні формування можуть залучатися лише для виконання підсобних робіт. Інженерні формування можуть забезпечувати, у разі необхідності:
- електричною енергією від пересувних електростанцій потужністю до 50 кВт і напругою 230 В;
- водою від авто фільтрувальних станцій: МАФС-2 до 8 куб. м води за годину; МАФС-3 до 4 куб. м води за годину; ВВС-25 до 2,5 куб. м води за годину;
- водою за допомогою опріснювальних установок: ПОУ-4 до 320 л на годину; ОПС до 1800 л на годину;
- водою при підвозі поливомийними машинами: ПМ-6 4 куб. м води за один рейс; ПМ-8 до 5,5 куб. м; МПМ-1 до 3,5 куб. м; МПМ-2 до 5 куб.м; МПМ-5 до 8 куб. м води за один рейс;
- проводити бурові роботи на воду глибиною від 15-25 до 100-250 м (у залежності від марки станків і машин).
Успіх усього комплексу рятувальних робіт значною мірою залежить від їх правильної і вмілої організації, а також від активної участі інших сил ЦО і населення.
Ліквідація витікань сильнодіючих отруйних речовин на складах їх зберігання та в технологічних лініях об'єктів проводять наступними способами:
- переливом СДОР із несправної ємності в резервну;
- встановленням заглушок та ущільнювачів на місце протікання або витікання;
- заміна несправних вузла або магістральної лінії новими;
- відключення несправної дільниці магістральної лінії і переведення шляху руху СДОР на резервну лінію;
- відключення всієї системи (окремої установки) зі зливом СДОР в резервну ємність і проведення повного її ремонту;
- зупинкою всього технологічного процесу зі зливом СДОР і проведенням капітального ремонту обладнання, технологічних ліній і резервуарного парку;
- проведення робіт з ліквідації та нейтралізації при сильних проливаннях та витіканнях СДОР.
З урахуванням специфіки хімічних небезпечних надзвичайних ситуацій при локалізації і ліквідації їх наслідків приймаються заходи, які спрямовані спочатку на обмеження і призупинення викиду (виливу) СДОР, локалізації хімічного ураження, попередження зараження грунту і джерел водозабезпечення населення.
Обмеження і призупинення викиду (виливу) СДОР здійснюється перекриттям кранів і засувок на магістралях подачі СДОР до місця аварії, забиванням отворів на магістралях і ємностях за допомогою бандажів, хомутів, заглушок, перекачуванням рідини з аварійної ємності в запасну. Ці роботи здійснюються під керівництвом і при безпосередній участі спеціалістів промисловості, що обслуговують аварійне обладнання або супроводжують СДОР при транспортуванні.
Обмеження розливання СДОР на місцевості з метою зменшення площі випаровування здійснюється обвалуванням розлитої речовини, створенням перешкод на шляху розливання, збиранням СДОР в природні поглиблення (ями, канави, кювети), обладнанням спеціальних пасток (ям, поглиблень і т.д.). При проведенні робіт в першу чергу необхідно попередити попадання СДОР в річки, озера, в підземні комунікації, підвали будинків і споруд і т.д. Роботи можуть бути виконанні за допомогою бульдозерів, скреперів, екскаваторів та іншої техніки. В окремих випадках рідка фаза СДОР з метою обмеження розливання може збиратися в спеціальні ємності (бочки) з наступною їх нейтралізацією.
Для пониження швидкості випаровування СДОР і обмеження розповсюдження його газопарової фази рекомендується використовувати наступні способи:
- поглинання газопарової фази сильнодіючих отруйних речовин за допомогою водяних завіс;
- поглинання рідкої фази СДОР шаром сипучих адсорбційних матеріалів (грунт, пісок, шлак, керамзит і т.д.);
- ізоляція рідкої фази СДОР пінами;
- розбавлення рідкої фази СДОР водою або розчинами нейтральних речовин;
- дегазація (нейтралізація) СДОР розчинами хімічно активних реагентів.
Поглинання газопарової фази СДОР з метою обмеження її розповсюдження може виконуватися шляхом створення на її напрямку розповсюдження СДОР дрібнодисперсних водяних завіс. Для нейтралізації СДОР у воду можуть добавлятися нейтралізуючі речовини. Дрібнодисперсні водяні завіси створюються за допомогою пожежних машин (мотопомп), що забезпечують тиск струменю води не менше 0,6 мПа. При меншому тиску, як правило, необхідна дисперсність капель води, які можуть поглинати (пов'язувати) газопарову фазу СДОР, не досягається. Для створення дрібнодисперсних водяних завіс рекомендується в комплекті пожежних машин (мотопомп) мати спеціально обладнанні брандспойти.
Поглинання рідкої фази СДОР шаром сипучих адсорбентів може здійснюватися розсипанням (засуненням) матеріалу на рідку фазу. При цьому шар адсорбенту повинен бути не менше 10-15 см. Забруднений сипучий матеріал і верхній шар грунту (на глибину убирання СДОР) при необхідності збирається в спеціальні ємності для наступного вивозу в місця дегазації (нейтралізації). Заповнення цих ємностей проводиться на 2/3 об'єму для наступного добавлення дегазаторів (нейтралізаторів). У тих випадках, коли умови охорони довкілля дозволяють проводити дегазацію (нейтралізацію) СДОР на місці, забруднений адсорбент або грунт не збирається і не вивозиться. Їх дегазація (нейтралізація) здійснюється на місці обробкою рідкими рецептурами або твердими речовинами для дегазації (нейтралізації). При аваріях з горючими речовинами (гідразин та інші) невеликі забруднені ділянки можуть підлягати випалюванню. Ізоляція рідкої фази СДОР здійснюється пінами з метою зменшення площі випаровування. Більш того, в піну можуть добавлятися добавки для дегазації (нейтралізації), які вступають в реакцію зі СДОР і створюють нетоксичні або малотоксичні речовини. Найбільш доступним засобом пониження швидкості випаровування СДОР є розбавлення рідкої фази СДОР струменем води або розчинами речовин для нейтралізації (дегазації). Вода або розчини для нейтралізації СДОР можуть подаватися в осередок аварії дрібнодисперсним або компактним струменем. Дрібнодисперсний струмінь, що подається у виді "зонтика" забезпечує дегазацію (нейтралізацію) як рідкої фази, так і адсорбцію, і одночасно дегазацію (нейтралізацію) пари СДОР. Дрібнодисперсний струмінь може створюватися з використанням прямих брандспойтів авто розливальних станцій (АРС), пожежних машин, мотопомп та інших засобів. При цьому вода повинна подаватися високо вверх, щоб отримати спадаючий вниз роздроблений струмінь.
Дрібнодисперсні струмені можуть бути генеровані військовими тепловими машинами ТМС-65. Нагрівання води, що має місце, а внаслідок цього зменшення розчинності в ній пари СДОР не дадуть існуючого впливу на процес нейтралізації, так як при віддаленні водяного струменю від сопла реактивного двигуна температура дуже швидко понижується. За допомогою ТМС-65 можуть використовуватися і лугові розчини з концентрацією до 10 %. В цьому випадку в процесі контакту лугів разом з газовим потоком реактивного двигуна виникне нейтралізація деякої кількості лугів, але сода, яка виникла (продукт взаємодії лугів з вуглекислотою) буде сприяти нейтралізації СДОР. Газовий потік машини ТСМ-65 можна використовувати для відриву хмари СДОР від землі для захисту об'єктів від дії зараженого пару (газу).
Для нейтралізації (дегазації) сильнодіючих отруйних речовин найбільш ефективне використання хімічно активних розчинів.
Для фосгену основним способом дегазації є його взаємодія з аміаком і лугами. Ефективне використання для нейтралізації фосгену відходів виробництва лугів, гіпсу і вапна.
Для хлору основним способом нейтралізації є гідроліз і взаємодія з розчинами лугів. Добре розчиняється в воді. Забороняється використання водних розчинів аміаку, що може привести до виникнення хлористого азоту - рідини з температурою кипіння 71°C, який при контакті з твердою фазою вибухає.
Для синильної кислоти при дегазації рекомендується використовувати гіпохлоріти, сульфати заліза або міді, а також формальдегіди.
Несиметричний діметилгідразин (НДМГ) добре нейтралізується розчинами гіпохлорітів.
Сірчаний ангідрид активно взаємодіє з розчинами лугів і добре розчиняється в воді.
Для фтористого водню основний спосіб дегазації, це обробка його розчинами лугів. Не допускається використання для нейтралізації води, так як це приводить до виникнення агресивної плавкової кислоти.
Для нейтралізації тетроксиду азоту використовують його здатність до взаємодії з водою і водними розчинами лугів.
Окисел етилену добре нейтралізується розчинами аміаку і водою.
Аміак добре нейтралізується водою. Більш ефективно для нейтралізації (дегазації) аміаку використання водних розчинів мінеральних кислот.
Для нейтралізації (дегазації) акрилонітрилу використовують, як правило, розчини лугів, аміаку, гіпохлорітів, але треба враховувати то, що акрилонітрил легко полімеризується і це може привести до руйнування ємностей.
3-ТЄ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Поновлення ліній електропередач та енергетичних споруд. Відновлення тепло і водопостачання. Відновленням роботи комунально-енергетичних систем займаються, як правило, аварійно-відновлювальні формування Міненерго, компанії "Укрнафтогаз", комунальних служб обласних та районних державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування та суб'єктів господарської діяльності, які створюють ці формування та залучені сили цивільної оборони.
Аварійно-відновлювальні формування на електроенергетичних мережах і спорудах за 10 годин роботи можуть виконати: - аварійно-відновлювальна команда (50 чол.) - відновлення пошкодженої підстанції 35 кВ з виконанням наступних робіт: заміна двох масляних вимикачів типу ВМ-35; заміна 4-5 груп роз'єднувачів типу ВМ-35; заміна одного силового трансформатора; монтаж дерев'яних стільців під роз'єднувачем - 2 од.; встановлення і введення в дію 2-4 комірок КРУН;
- аварійно-відновлювальна команда (35 чол.) - відновлення пошкодженої підстанції 110 кВ з виконанням наступних робіт: заміна 6 вводів на масляних вимикачах типу МВ-МКП-110; заміна двох роз'єднувачів типу РЛНД-110; монтаж двох дерев'яних стільців під роз'єднувачем; встановлення і введення в дію 2-3 комірок КРУН; розчищення 50-100 кв. м території і підготовка площадок для встановлення обладнання;
- аварійно-відновлювальна команда (35 чол.) - відновлення пошкоджених ліній електропередач ЛЕП-220 з виконанням наступних робіт: монтаж 2 км проводів на опорах, що збереглися; встановлення двох тимчасових дерев'яних опор; заміна 15 од. пошкоджених ізоляторів; ремонт 0,8 км ліній електропередач шляхом ліквідації пошкоджень на опорах і заміною ізоляторів;
- аварійно-відновлювальна команда (60 чол.) - відновлення пошкоджень на міських кабельних сітях і спорудах з виконанням наступних робіт: відновлювальний ремонт одного місця кабельної лінії січенням 95-240 кв. мм з вставкою кабелю до 10 м; заміна пошкодженого обладнання комірок масляного вимикача в приміщенні розподільчого пункту; заміна двох силових трансформаторів напругою 6-10 кВ; заміна 3 зборок (ємністю 5-10 місць кожна) напругою 6-10 кВ; встановлення 10-12 дерев'яних опор;
- аварійно-відновлювальна команда (60 чол.) - відновлення пошкоджень на міських кабельних лініях і спорудах з виконанням наступних робіт: монтаж 2 км проводу січенням 16-70 кв. мм по тимчасовим дерев'яним опорам; встановлення 18-20 повітряних вводів.
Аварійно-відновлювальна команда на газових мережах за 10 годин роботи може виконати: відключення 10-16 дільниць пошкоджених газових сітей; встановлення 10-12 пробок або заглушок на домових вводах; встановлення 160-180 пог. м обхідних ліній. Аварійно-відновлювальна команда на водопровідно-каналізаційних, теплових мережах за 10 годин роботи може виконати: відключення 10-16 дільниць пошкоджених ліній (водопроводу, теплозабезпечення, каналізації); відкопування колодязів, закриванням засувок при висоті завалу до 2 м; встановлення до 50 пробок або заглушок в колодязях або камерах з розбиранням завалів висотою до 2 м; устрій до 200 пог. м обхідних тимчасових ліній.
Т Е М А 4.
ЗАВДАННЯ ТА ДІЇ ФОРМУВАНЬ РАДІАЦІЙНОГО ТА ХІМІЧНОГО ЗАХИСТУ ПРИ ПРОВЕДЕННІ РіНАВР В ОСЕРЕДКАХ УРАЖЕННЯ ТА ЗОНАХ ЗАРАЖЕННЯ
Навчальна ціль:
Вивчити основні завдання та дії формувань радіаційного та хімічного захисту при проведенні РіНАВР в осередках ураження та зонах зараження.
Вид навчальних занять - групове заняття.
Тривалість - 1 (2) години.
Метод проведення занять - бесіда, розповідь, показ.
Місце проведення заняття - клас, навчальне містечко або площадка.
Навчальні питання і орієнтовний розрахунок навчального часу:
ВСТУП2 хв.1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Порядок ведення радіаційної і хімічної розвідки. 10 хв.2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Завдання та структура мережі спостереження та лабораторного контролю України. Оснащення підрозділів МСЛК місцевого та об`єктового рівнів. 10 хв.3-ТЄ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Поняття дегазації, нейтралізації і дезактивації. Речовини і способи проведення дезактивації, дегазації і нейтралізації. Спеціальна обробка техніки, місцевості та предметів Часткова і повна спеціальна обробка.10 хв.4-ТЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Мережі спостереження та лабораторного контролю5 хв.5-ТЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Пункти видачі засобів захисту. Склад, порядок роботи, обладнання пунктів видачі. Порядок підготовки і видачі засобів захисту.. 5 хв.ПІДСУМКИ:3 хв. Матеріальне забезпечення 1. Стенди або схеми в класі:
1. Структура сил цивільної оборони.
2. Управління, оповіщення і зв'язок ЦО.
3. Організація проведення РіНАВР при НС.
4. Засоби індивідуального захисту. 6. Засоби радіаційної і хімічної розвідки та дозконтролю.
11. Засоби індивідуального захисту, розвідки, дозконтролю та матеріально-технічного забезпечення.
ВСТУП
Володіючи великими можливостями, хімія створює майже щоденно нові матеріали та речовини, що використовуються у всіх сферах народного господарства, від побуту до космосу. Все це є причиною швидкого розвитку в останні десятиліття хімічної промисловості. В зв'язку з цим ростуть об'єми виробництва, використання, зберігання і перевезення хімічних продуктів, в тому числі сильнодіючих отруйних речовин (СДОР).
На території України розміщено більше 1,5 тис. хімічно небезпечних об'єктів; їх діяльність пов'язана з виробництвом, використанням, зберіганням і транспортуванням сильнодіючих отруйних речовин, а в зонах їх розміщення проживає понад 22,0 млн. чоловік. Небезпека функціонування цих об'єктів господарської діяльності пов'язана з ймовірністю аварійних викидів (виливів) великої кількості СДОР за межі об'єктів, оскільки на багатьох із них зберігається 3-15 добовий запас хімічних речовин. Ось чому кожна наступна НС може бути пов'язана із виливом або викидом в повітря СДОР. Збільшення потенційної небезпеки виникнення, можливі важкі наслідки обумовлюють актуальність захисту населення і ліквідації наслідків хімічних НС на території України.
1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Порядок ведення радіаційної і хімічної розвідки. Радіаційна і хімічна розвідка, дозиметричний та хімічний контроль, є одним із головних заходів, що здійснюються в ході ліквідації наслідків радіаційної (хімічної) небезпечної надзвичайної ситуації і спрямовані на виявлення радіаційної (хімічної) обстановки в районі аварії (катастрофи).
Виявлення радіаційної (хімічної) обстановки досягається:
- розвідкою району аварії (катастрофи) для визначення меж і зони радіоактивного (хімічного) зараження радіоактивними речовинами (СДОР), оцінкою щільності зараження місцевості, визначення напрямків розповсюдження радіоактивної хмари (рідкої і газопарової фази СДОР);
- розвідкою маршрутів підходу до району аварії, евакуації населення і сільськогосподарських тварин, шляхів обходу району радіоактивного (хімічного) зараження;
- визначенням масштабів і ступеню зараження місцевості (повітря СДОР), контролю за їх змінами за часом;
- визначенням можливості перебування в районі аварії без засобів захисту після проведення робіт з дезактивації (дегазації);
- відбором проб повітря, ґрунту, води, продуктів харчування, змивів з обладнання, будинків, споруд і техніки.
Дозиметричний і хімічний контроль, що здійснюється в районах аварій (катастроф), включає:
- визначення ступеню зараження радіоактивними речовинами (СДОР) обладнання, будинків, споруд, техніки, повітря, ґрунту і джерел води в районі аварії, контроль за його змінами за часом;
- встановлення можливості безпечного перебування сил ЦО і населення в районі аварії (катастрофи) без засобів захисту;
- визначення меж територій, забруднених стронцієм-90 і цезієм-137;
- ідентифікація не маркірованих і безгосподарних СДОР.
Враховуючи високі рівні радіації в районі аварії з викидом радіоактивних речовин та швидкоплинність попадання СДОР в навколишнє природне середовище при аваріях на хімічно небезпечних об'єктах, а також формування їх концентрацій ураження, часовий фактор в організації і проведенні радіаційної і хімічної розвідки, дозиметричного і хімічного контролю має першочергове значення.
Перша інформація про аварії на радіаційно небезпечних об'єктах та формування небезпечних концентрацій СДОР при хімічних аваріях, напрямку розповсюдження зараженого повітря, як правило, надходить від стаціонарних радіаційних та хімічних датчиків, що встановлюються на територіях радіаційно і хімічно небезпечних об'єктах господарської діяльності і в санітарних захисних зонах навколо об'єктів.
На основі цієї інформації і з врахуванням метеорологічної обстановки організується проведення радіаційної (хімічної) розвідки.
Радіаційна (хімічна) розвідка в районі аварії починається з розвідки її осередку та в санітарно-захисній зоні (для АЕС - 30 км зона). При чому, як правило, вона організується одночасно з виконанням завдань силами ЦО, що проводять рятувальні і інші невідкладні роботи, в яких раніше всіх приймають участь сили аварійно-рятувальних служб. Підхід до осередку аварії (аварійному цеху, дільниці, ємності) здійснюється з підвітряної сторони. Близько межі зараження організується рубіж вводу груп розвідки в осередок аварії. Розвідка осередку аварії ведеться групами розвідки в складі не менше 3-х чоловік, один із яких є хіміком (дозиметристом) - розвідником. На рубежі вводу група отримує необхідне спорядження (радіостанцію, електричні ліхтарики, прибори розвідки, засоби відбору проб, засоби медичної допомоги), проходить інструктаж, переводить засоби індивідуального захисту в бойовий стан і направляється в осередок аварії. Розвідка осередку аварії проводиться тільки з використанням ізолюючих протигазів і засобів індивідуального захисту шкіри. В ході розвідки осередку аварії оглядається місце (об'єкт) аварії, визначаються (при можливості) її причини і масштаби, приймаються при можливості заходи щодо усунення причин аварії або її локалізації. Здійснюється розшук уражених людей, надання їм першої допомоги та їх евакуація. Визначаються рівні радіації (ступінь зараження повітря СДОР), відбираються проби (змиви) з обладнання і стін приміщень (споруд) для наступного їх лабораторного аналізу. Результати розвідки доповідаються через радіозв'язок. Якщо об'єм задач з розвідки осередку аварії значно великий, а також з метою недопущення переопромінювання особового складу, організується змінна робота груп розвідки. Одночасно з розвідкою осередку аварії організується радіаційна (хімічна) розвідка на території об'єкту аварії і поза його межами.
Радіаційна (хімічна) розвідка на території суб'єктів господарської діяльності групами розвідки, як правило, проводиться на розвідувальних хімічних машинах (автомобілях) або в пішому порядку. При цьому розвідувальні групи, рухаються між цехами (дільницями), через кожні 50-100 м зупиняються і за допомогою приборів виконують заміри, визначають межі зараження і розповсюдження радіоактивних (хімічних) речовин. Межі зараження позначаються знаками огородження. Однак необхідно пам'ятати, що багато СДОР у вибуховому і пожежному відношенні небезпечні. Ось чому в залежності від типу СДОР у ряді випадків категорично забороняється не тільки вистрілювати знаки огородження, але і їх забивати, так як це може привести до вибуху.
Як правило, на межах зон хімічного зараження з інтервалом 300-500 м виставляються хімічні пости спостереження, що призначені для контролю за змінами напрямку розповсюдження зараженого повітря і для контролю за змінами концентрації СДОР. При проведенні хімічної розвідки на території суб'єктів господарської діяльності необхідно враховувати, що рух повітряних мас між цехами (дільницями) може бути іншим від загального напрямку вітру. У зв'язку з цим для контролю за напрямком вітру на території об'єкту доцільно використовувати димові шашки і димові гранати з дотриманням вимог пожежної і вибухової безпеки.
Радіаційна (хімічна) розвідка за межами території суб'єктів господарської діяльності, як правило, проводиться на розвідувальних машинах. Виявлення меж зон радіації (розповсюдження СДОР) здійснюється декількома групами (дозорами) радіаційної і хімічної розвідки, які рухаються з різних сторін розвідувальної території з інтервалом 300-500 м назустріч друг другу, з урахуванням даних загальної розвідки (самольоти, вертольоти, МСЛК та інші). Вимірювання рівнів радіації і зараження повітря СДОР здійснюється через 200-300 м. При виявленні радіоактивного або хімічного зараження групи (дозори) позначають межі зони зараження, зупиняються і, як правило, починають виконувати роль радіаційних (хімічних) постів спостереження, контролюючи зміни напрямку розповсюдження радіоактивної (хімічної) хмари та її концентрації. Подальший рух дозорів здійснюється лише за командою особи, яка відповідає за проведення радіаційної (хімічної) розвідки. Радіаційні (хімічні) розвідувальні дозори, у тому числі виконуючі задачі радіаційних (хімічних) постів спостереження, дані розвідки доповідаються за допомогою радіозв'язку або мобільними телефонами. Радіаційна і хімічна розвідка і контроль проводяться в ході робіт постійно до повної ліквідації наслідків радіаційної (хімічної) небезпечної надзвичайної ситуації. Після завершення ліквідації наслідків аварії радіаційний і хімічний контроль за станом району аварії (катастрофи) передається санітарно-епідемічним органам.
2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Завдання та структура мережі спостереження та лабораторного контролю України. Оснащення підрозділів МСЛК місцевого та об`єктового рівнів. З метою вирішення задач дозиметричного і хімічного контролю аналізи проб, що відібрані радіаційними (хімічними) розвідувальними дозорами, здійснюється в стаціонарних лабораторіях (об'єктових), лабораторіях санепідемстанцій, лабораторіях МСЛК. Порядок, місця, періодичність відбору проб і способи їх доставки в лабораторії встановлюється штабом керівництва з ліквідації наслідків радіаційної (хімічної) небезпечної надзвичайної ситуації.
В штабі ліквідації радіаційної (хімічної) надзвичайної ситуації на основі даних радіаційної і хімічної розвідки та контролю проводиться оцінка наслідків аварії, приймаються рішення щодо захисту населення, плануються заходи з ліквідації наслідків аварії. Проведення радіаційної і хімічної розвідки та контролю здійснюється з використанням різних засобів і методів їх проведення, використанням переносних (перевізних) і стаціонарних засобів виявлення рівнів радіації та концентрації СДОР, у тому числі і експрес-методів, від промислового призначення до побутових.
Мережа спостереження і лабораторного контролю (МСЛК) призначається для проведення спостереження і лабораторного контролю за станом зараженості навколишнього природного середовища, розвідки населених пунктів і територій, що підверглися зараженню, відбору проб і проведення лабораторних досліджень зараженості об'єктів середовища радіоактивними і хімічними речовинами та бактеріальними засобами.
Організатором діяльності цієї системи є МНС України, а основними виконавцями - Держкомгідромет, МОЗ, Мінагропром та інші центральні органи державної виконавчої влади, а також підприємства, установи і організації, що входять до сфери їхнього управління.
Спеціальні підрозділи зазначених центральних органів державної виконавчої влади щодобово інформують МНС України про наявний стан навколишнього природного середовища та в установлений термін подають відомості про прогноз на найближчий час. Про загрозливі явища МНС України повідомляється негайно.
У разі виникнення надзвичайної ситуації мережа спостереження і контролю зміцнюється за рахунок залучення відповідних підрозділів зі складу сил цивільної оборони.
До складу мережі спостереження і лабораторного контролю (МСЛК) входять: гідрометеостанції, санітарно-епідемічні станції, ветеринарні лабораторії, агрохімічні лабораторії, станції захисту рослин. Крім цього, до мережі МСЛК залучаються галузеві та окремі лабораторії суб'єктів господарської діяльності (хімічно небезпечних підприємств, об'єктів м'ясомолочної та харчової промисловості, комунального господарства та інші).
Всі установи мережі спостереження і лабораторного контролю (МСЛК) в залежності від їх призначення і характеру покладених на них задач оснащуються приборами розвідки, засобами зв'язку, перевезення, технічними засобами фоторозвідки, лабораторним обладнанням, реактивами, засобами індивідуального захисту та іншим майном.
Спостереження і лабораторний контроль установами мережі спостереження і лабораторного контролю (МСЛК) здійснюється постійно. У відповідності з цим на МСЛК покладені наступні завдання:
при нормальній діяльності у повсякденних умовах: систематичне спостереження і лабораторний контроль зараження об'єктів навколишнього природного середовища; виявлення рівнів забрудненості (зараження) об'єктів довкілля і її небезпечність для населення, сільськогосподарських рослин і тварин; виявлення і контроль джерел небезпечного підвищення зараження (забруднення); виявлення ознак появи загрози стихійного лиха; проведення експертизи продуктів харчування, сировини, фуражу і води з видачею висновків щодо можливості їх використання;
при загрозі виникнення надзвичайної ситуації: посилене спостереження і лабораторний контроль за зараженням (забрудненням) об'єктів довкілля; контроль за санітарно-епідемічною обстановкою в районах розгортання сил цивільної оборони і розселення евакуйованого населення;
при виникненні надзвичайної ситуації: виявлення радіоактивного, хімічного і бактеріологічного (бактеріального) зараження в районах надзвичайних ситуацій, розташування сил ЦО та евакуйованого населення; оцінка небезпеки для населення і об'єктів довкілля з метою використання режимів захисту населення і тварин; проведення експертизи продуктів харчування, сировини, фуражу і води з видачею висновків щодо можливості їх використання; забезпечення необхідними даними органів управління ЦО. 3-ТЄ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Поняття дегазації, нейтралізації і дезактивації. Речовини і способи проведення дезактивації, дегазації і нейтралізації. Спеціальна обробка техніки, місцевості та предметів Часткова і повна спеціальна обробка. Повна дегазація складається з повного знезаражування або видалення з всієї поверхні техніки і транспорту отруйних речовин шляхом протирання заражених поверхонь розчинами для дегазації; при відсутності їх можуть бути використані розчинники і розчини для дезактивації. Для протирання використовуються щітки дегазаційних машин, комплектів і приборів або мотлох (клоччя).
Дегазація і дезинфекція місцевості здійснюється хімічним і механічним способами. Дегазація місцевості може здійснюватися також шляхом дії на отруйні речовини струменем гарячих газів реактивних двигунів теплових машин.
Дегазація і дезинфекція хімічним способом здійснюється поливкою місцевості розчинами (суспензією) для дегазації або розсипанням сухих речовин для дегазації.
Механічний спосіб дегазації і дезинфекції заключається в видаленні зараженого шару грунту або снігу. Зрізання верхнього шару грунту здійснюється на глибину 3-4 см, шару рихлого снігу - до 20 см, щільного снігу - до 6 см.
Дезактивація одягу, взуття і індивідуальних засобів захисту проводиться вибиванням і витрушуванням, миттям або протиранням (прогумованих і кожних виробів) водяними розчинами миючих засобів або водою, а також пранням за спеціальними режимами з використанням речовин для дезактивації.
Дезактивація бавовняно-паперового, суконного і шерстяного одягу і в'яленого взуття проводиться витрушуванням і вибиванням, а також чисткою щітками. Якщо названими способами ступінь зараження одягу не можливо понизити до допустимих величин, то він підлягає дезактивації шляхом прання за відповідною технологією.
Дегазація одягу, взуття і індивідуальних засобів захисту здійснюється кип'ятінням, пароаміачною сумішкою, пранням і провітрюванням. Дегазація кип'ятінням проводиться в бучильних установках БУ-4М або інших ємностях для верхнього одягу, шерстяного одягу і головних уборів з штучного хутра (шубно-хутрові і шкіряні вироби цим способом проводити дегазацію не можливо).
Дегазація способом стирання основана на розкладу і змиванню отруйних речовин водяними розчинами миючих засобів при високих температурах. Дегазації стиркою піддаються вироби з хлопчато-паперових тканин, а також ватяний одяг. В якості миючого розчину використовується 0,3 %-й водяний розчин порошку СФ-2У (СФ-2). Дегазація провітрюванням (природна дегазація) може бути використана для всіх видів одягу, взуття і індивідуальних засобів захисту, особливо в випадках їх зараження отруйними речовинами. Вона проводиться при наявності часу і при відсутності інших засобів дегазації. Дегазація провітрюванням найбільш швидко проходить в літніх умовах при температурі 18-25 °C. Дезинфекція одягу, взуття і індивідуальних засобів захисту здійснюється обробкою пароповітряною або паро-формаліновою сумішкою, кип'ятінням, замочуванням в розчинах для дезинфекції (або протиранням ними), стиркою. Обробка пароповітряною сумішкою використовується для дезинфекції всіх видів одягу і індивідуальних засобів захисту, крім шубно-хутрових, шкіряних і валяних виробів, які підлягають обробці паро-формаліновою сумішкою в відповідності з інструкціями експлуатації дезінфекційно-душових автомобілів (ДДА) і дезінфекційно-душових причепів (ДДП). Обробка кип'ятінням використовується для дезинфекції виробів з бавовняно-паперових тканин і індивідуальних засобів захисту, виготовлених з гуми і прогумованих тканин. Дезинфекція кип'ятінням проводиться в бучильній установці БУ-4М, дезінфекційних бучильниках і в різних підручних засобах (баках, котлах, бочках і т. д.).
Дезинфекція замочуванням в розчинах для дезинфекції підлягають вироби з бавовняно-паперових тканин і індивідуальні засоби захисту. Дезинфекція одягу і індивідуальних засобів захисту, заражених вегетативними формами мікробів, проводиться замочуванням в 5%-му водяному розчині фенолу, лізолу або нафталізолу (при зараженні вірусом натуральної віспи концентрація збільшується до 8%), 3%-му розчині монохлораміну або в 2,5 %-му розчині формальдегіду протягом 1 год. При зараженні споровими формами мікробів замочування проводиться в10 %-му розчині формальдегіду протягом 2 год.
Дезинфекція одягу і індивідуальних засобів захисту методом прання проводиться за спеціальними технологіями. Для дегазації і дезинфекції хлопчато-паперового одягу, індивідуальних засобів захисту і брезентів, а також предметів домашнього побуту призначена бучильна установка БУ-4М. Основні тактико-технічні характеристики БУ-4М: ємність бучильного чану 450 л, об'єм ємності для води 2570 л (бак для води на 570 л і резервуар з тканини на 2000 л), вантажопідйомність підйомного пристосування 300 кг, продуктивність насосу БКФ-4 60 л/хв., час розгортання (згортання) без встановлення сушила 28-32 хв., середня продуктивність по дегазації (дезинфекції) бавовняно-паперового одягу за 10 год. роботи літом 320 компл., зимою - 240 компл., розрахунок - 4 чол.
Станція знезаражування одягу СОО створюються на базі механічних пралень, пралень самообслуговування, фабрик і ательє хімчисток, дезінфекційних відділень бань і санітарних пропускників. Призначаються для знезаражування одягу і індивідуальних засобів захисту, заражених радіоактивними, отруйними речовинами і бактеріальними засобами. Розчин для дезактивації виготовляється на основі порошку СФ-2У (СФ-2) шляхом розчинення останнього в воді з розрахунку отримання 0,15%-го розчину (на двадцяти літровий бідон (каністру) - 30 г, на сто літрову бочку - 150 г, на цистерну ємністю 6000 л - 9 кг). Миючий порошок СФ-2У - однорідний дрібнодисперсний порошок від білого до темно-жовтого кольору, добре розчиняється в воді при температурі 10-15 °C, розфасовується в пакети масою 300, 500 і 750 г.
Розчин для дегазації № 1 представляє собою 5%-ий розчин гексахлормеламіну (ДТ-6) або 10%-ий розчин дихлораміну (ДТ-2, ДТХ-2) в дихлоретану і призначається для дегазації V-газів, отруйних речовин типу іприт і для дезинфекції. Температура замерзання розчину - 35 °C.
Розчин для дегазації № 2-ащ представляє собою водний розчин 2% їдкого натру, 5% моноетаноламіну і 20% аміаку і призначається для дегазації отруйних речовин типу зоман. Температура замерзання розчину - 40 °C.
Розчин для дегазації № 2-бщ представляє собою водний розчин 10% їдкого натру і 25% моноетаноламіну; призначається для дегазації отруйних речовин типу зоман. Температура замерзання розчину - 30 °C.
Санітарною обробкою називається видалення радіоактивних речовин, знешкодження або видалення отруйних речовин, хвороботворних мікробів і токсинів з шкірних покровів людей, а також з надітих індивідуальних засобів захисту, одягу та взуття. Вона може бути повною або частковою. Часткова санітарна обробка при зараженні радіоактивними речовинами проводиться при можливості на протязі першого часу після зараження, за випадом радіоактивних речовин безпосередньо в зоні радіоактивного зараження і повторюється після виходу з неї. При зараженні крапельно-рідкими отруйними речовинами та їх аерозолями санітарна обробка поводиться негайно.
При одночасному зараженні радіоактивними, отруйними речовинами і бактеріальними засобами в першу чергу знешкоджуються отруйні речовини, а після проводяться дії, які передбачені для оброблення при зараженні радіоактивними речовинами і бактеріальними засобами. Особовий склад сил ЦО і населення використовує для проведення часткової санітарної обробки індивідуальні протихімічні пакети (ІПП-8 та його аналоги), а також різні підручні засоби. Правила користування пакетом ІПП-8 у вигляді інструкції прикладаються до нього.
Повна санітарна обробка заключається в обмиванні тіла теплою водою з милом. При зараженні радіоактивними речовинами повна санітарна обробка проводиться в тому випадку, якщо після проведення часткової санітарної обробки зараження шкірних покровів та одягу залишається більше допустимих величин. Повна санітарна обробка повинна проводитися при можливості не пізніше 3-5 годин з моменту зараження: проведення її після 10-12 годин практично не ефективно. Одяг замінюється, якщо після його оброблення зараження остається вище допустимих норм. Повна санітарна обробка при зараженні крапельно-рідкими ОР і їх аерозолями може проводитися після проведення часткової обробки з гігієнічними цілями. При зараженні бактеріальними засобами повній санітарній обробці підлягають всі люди, що знаходяться в районі дії бактеріальних засобів, незалежно від того, використовувалися засоби захисту і чи проводилася часткова санітарна обробка. Заражений одяг підлягає дезинфекції або заміні.
Для проведення повної санітарної обробки використовуються: санітарні пункти обмивання на базі стаціонарних бань, душових павільйонів і санпропускників; комплекти санітарної обробки КСО; інфекційно-душеві установки ДДА-53А, ДДА-66, ДДП.
Комплект санітарної обробки КСО призначається для повної санітарної обробки особового складу сил ЦО в теплий час року і часткової обробки в холодний час року. Комплект працює від автомобілів ГАЗ, ЗІЛ і Урал-375.
Пропускна здатність 10-12 чол. за годину, продуктивність за гарячою водою (38-42 °C) при роботі від автомобіля ГАЗ 3-4 л/хв., від автомобіля ЗІЛ 5-6 л/хв., час розгортання (згортання) комплекту 8-10 хв., маса комплекту з ящиком для упакування - 40 кг.
Дезінфекційна душова установка ДДА-53А (ДДА-66 і ДДП) призначенні для миття людей і дезинфекції (дезинсекції) одягу, взуття і індивідуальних засобів захисту в польових умовах. Основні технічні характеристики ДДА-53А (ДДА-66): кількість дезінфекційних камер - 2 (1), об'єм одної камери - 1,8 м3 (2,5 м3), витрати дизельного палива - 21-29 кг/г, дров - 60-85 кг/г, ємність котла і водонагрівачу - 277 л, продуктивність за паром при роботі на рідкому паливі - 315 кг/ч, при роботі на сухих дровах - 205 кг/ч, робочий тиск в котлі - 4 кгс/см2, час розгортання установки: літом - 35-40 хв., зимою - 50-60 хв., час згортання установки - 13-15 хв., розрахунок - 4 (3) чол.
Санітарний обмивочний пункт СОП розгортається в містах і сільській місцевості на базі бань, душових павільйонів, санпропускників та інших приміщень, які здатні для проведення санітарної обробки. Пропускна здібність СОП, що має 10 душових сіток, 1600 чол. за добу при роботі 20 годин в добу. На одного чоловіка витрачається 30 г мила і 30-35 л води, що нагріта до температури 38-40 °C.
Дезактивація, дегазація і дезинфекція техніки і транспорту може бути частковою і повною.
Часткова дезактивація проводиться з метою зниження ступені зараження техніки і транспорту. Проводиться звичайно після виходу з зараженого району, коли дозволяє обстановка. Для її проведення в першу чергу використовують підручні засоби, а також розчини для дезактивації і дегазаційні комплекти і прибори.
Повна дезактивація проводиться з метою повного видалення радіоактивних речовин з всієї поверхні техніки і транспорту до допустимих величин зараження.
Основними способами дезактивації техніки і транспорту є:
- змивання радіоактивних речовин розчинами для дезактивації, водою і розчинниками з одночасною обробкою зараженої поверхні щітками дегазаційних машин і приборів дозволяє знизити зараженість в 50-80 разів;
- змивання радіоактивних речовин струменем води під тиском дозволяє знизити зараженість в 10-20 разів;
- видалення радіоактивних речовин переривистим газо-крапельним потоком з використанням спеціальної техніки з турбореактивними двигунами;
- видалення радіоактивних речовин обтиранням заражених поверхонь тампонами з мотлоху (з клоччя), змоченими розчинами для дезактивації, водою або розчинниками; використовується, в основному, для внутрішніх поверхонь техніки і транспорту;
- замітання (змивання) радіоактивного пилу віниками, щітками, мотлохом та іншими підручними засобами, що використовується, в основному, при проведенні часткової дезактивації;
- видалення радіоактивного пилу методом відсмоктування пилу за допомогою спеціальних комплектів (ДК-4). При частковій дегазації і дезинфекції з використанням дегазаційних комплектів насамперед оброблюються ті частини і поверхні техніки і транспорту, з якими необхідний контакт при виконанні роботи (поставленої задачі).
Авторозливна станція призначена для дезактивації, дегазації і дезинфекції техніки і транспорту, дегазації і дезинфекції території рідкими розчинами, транспортування і тимчасового зберігання рідин, спорядження рідинами оболонок, а також для перекачування рідин з одної тари в іншу. АРС-12У представляє собою автомобіль ЗІЛ-157, на якому змонтовано спеціальне обладнання, а станція АРС-14 змонтована на шасі автомобіля ЗІЛ-131. Основні тактико-технічні дані АРС-12У (АРС-14): маса неспорядженої машини 6135 (6970) кг; маса рідин, що перевозяться - 2500 кг; повна ємність цистерни 2600 (2700) л, робоча ємність цистерни 2500 л; час спорядження цистерни механічним насосом 8-12 хв., ручним насосом - до 45 хв.; потужність механічного насосу 300-400 л/хв.; час розгортання (на 4 робочі місця) 6-8 хв.; час згортання 9 - 15 хв.; число одночасно місць, що обслуговуються: при дезактивації струменем води до 5, при дезактивації, дегазації і дезинфекції за допомогою брандспойтів до 8; розрахунок 2-3 чол. Автомобільний комплект спеціальної обробки ДК-4 призначається для дезактивації, дегазації і дезинфекції автомобільної техніки і включає: газорідинний прибор, комплект для дегазації озброєння і обмундирування (ИДС-С), чотири індивідуальні протихімічні пакети, порошок для дезактивації СФ-2 (СФ-2У), ЗІП і деталі кріплення, ящик для укладки і транспортування комплекту.
Індивідуальний комплект для спеціальної обробки автотракторної техніки ІДК-1 призначається для дезактивації, дегазації і дезинфекції автотракторної техніки з використанням стисненого повітря від компресору автомобіля. Всі частини комплекту вкладаються в сумку з бавовняно-паперової тканини. Комплект перевозиться за спинкою або під сидінням екіпажу машини. Комплект пристосувань до автомобільних водо-, мастило - і паливозаправників ДКЗ призначається для дезактивації, дегазації і дезинфекції автотракторної техніки з використанням авто паливозаправника АТЗ-3-157, механізованої автоцистерни АЦМ-4-150 або водомастилозаправника ВМЗ-ЗІЛ-157 (комплект до ВМЗ може бути використаний також для миття особового складу). Обробка автотракторної техніки за допомогою комплекту ДКЗ може виконуватися бензином, гасом, дизельним паливом, водою або розчином для дезактивації. Маса комплекту ДКЗ 26 кг, час розгортання 5-10 хв., кількість одночасно об'єктів, що обробляються, 1-2.
Поливальна мийна машина ПМ-130 може використовуватися для дезактивації, дегазації і дезинфекції території, споруд і техніки. В обладнанні ПМ-130 для цього є три насадки, два пожежних рукава з брандспойтами і обладнання для очищення від снігу.
Мотопомпа М-600 використовується для дезактивації струменем води великої техніки, а також для подання води з відкритих джерел води на площадки оброблення.
Пункт спеціальної обробки ПуСО призначається для проведення повної санітарної обробки особового складу і населення, повної дезактивації, дегазації і дезинфекції озброєння, техніки, дезактивації і дезинфекції обмундирування, одягу, взуття і засобів захисту. Розгортається на незараженій місцевості близько або безпосередньо в районі дій сил ЦО, що підлягають спеціальній обробці. Станція знезаражування транспорту СОТ створюється для проведення повного знезаражування техніки і автотранспорту невоєнізованих формувань ЦО. СОТ формується на базі автомобільних колон, гаражів, міських авто-хазяйств, станцій технічного обслужування автомобілів, мийних відділень трамвайних і тролейбусних депо.
Заражені радіоактивними і хімічними речовинами і бактеріальними засобами місцевість і споруди на протязі довгого терміну будуть служити джерелами ураження людей, зараження техніки і транспорту.
Дезактивація місцевості здійснюється механічним способом: зрізанням зараженого шару грунту (снігу) за допомогою бульдозерів, грейдерів, снігоочисників (заражений грунт і сніг відкидається в сторону або вивозиться в могильники); перевертанням верхнього зараженого шару або переоранкою тракторними плугами; засипкою поверхні зараженої місцевості незараженим грунтом, щебінкою, гравієм товщиною 6-8 см; замітанням, здуванням і змиванням радіоактивного пилу з доріг з твердим покриттям, бетонних і асфальтних площадок. Будинки дезактивують змиванням радіоактивного пилу сильним струменем води або заміною окремих елементів конструкцій новими.
4-ТЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Мережі спостереження та лабораторного контролю УСТАНОВИ МЕРЕЖІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ І ЛАБОРАТОРНОГО КОНТРОЛЮ:
Зона відповідальності - це визначена територія, на якій здійснюється радіаційне та хімічне спостереження відповідно до встановлених завдань та регламенту.
Пост радіаційного та хімічного спостереження (ПРХС) - позаштатне спеціалізоване формування (від 2 до 4 осіб), яке здійснює періодичне або постійне радіаційне та хімічне спостереження, відповідно до встановлених завдань та регламенту.
Диспетчерська служба - підрозділ підприємства, організації або установи, яка здійснює цілодобове чергування силами однієї або декількох осіб.
Радіаційне та хімічне спостереження - комплекс заходів щодо збирання, оброблення, передавання, збереження та аналізу інформації про стан радіаційної та хімічної обстановки для прийняття рішень про своєчасне реагування на негативні зміни стану довкілля у разі виникнення НС, а інших подій з радіоактивними і хімічними речовинами.
Розрахунково-аналітична група (РАГ) - позаштатне, спеціалізоване формування, яке здійснює збирання, оброблення, передавання і збереження інформації про стан радіаційної та хімічної обстановки.
Організація спостережень
Радіаційне та хімічне спостереження здійснюється з метою своєчасного отримання органами управління єдиної державної системи запобігання і реагування на НС ТПХ та їх структурними підрозділами інформації про забруднення довкілля небезпечними хімічними і радіоактивними речовинами, аналізу та розроблення практичних рекомендацій щодо прийняття рішень про реагування на впровадження заходів захисту населення.
Режим повсякденної діяльності - ведення диспетчерськими службами у межах зони відповідальності постійного приладового контролю за станом довкілля щодо індикації перевищень фонової потужності експозиційної (поглиненої) дози та періодичний візуальний контроль щодо випадків появи аномальних явищ на грунті у вигляді нехарактерного пофарбування, запаху, диму, туману тощо. Радіаційне та хімічне спостереження у цьому випадку здійснюється 4 рази на добу 5.00, 11.00, 17.00, 23.00.
Режим підвищеної готовності - посилення роботи із залученням додаткових сил та засобів, пов`язаної з веденням спостережень за радіаційною та хімічною обстановкою в зонах відповідальності і прогнозування наслідків НС. Терміни, кількість та місця спостережень визначаються безпосередньо за фактом події та залежно від обстановки.
Режим діяльності за надзвичайних ситуацій - здійснення постійного спостереження за радіаційною та хімічною обстановкою в зонах НС. Терміни, кількість та місця спостережень визначаються безпосередньо за фактом події та залежно від обстановки.
РХС за відповідним режимом діяльності здійснюється:
- диспетчерськими службами;
- постами радіаційного та хімічного спостереження.
РХС має забезпечувати:
- найбільш максимальне охоплення територій, де здійснюється діяльність населення;
- оперативний збір та узагальнення даних про радіаційну та хімічну обстановку;
- своєчасне оброблення отриманих даних про можливі масштаби небезпеки;
- кваліфікований аналіз та оцінку обстановки для прийняття рішень про реагування щодо впровадження заходів захисту населення.
5-ТЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Пункти видачі засобів захисту. Склад, порядок роботи, обладнання пунктів видачі. Порядок підготовки і видачі засобів захисту.. Вимоги до пункту видачі і робочих місць пункту. Місце пункту видачі ЗІЗ повинно мати декілька кімнат і 2-3 входи та забезпечувати швидку видачу засобів індивідуального захисту (313). Повинні бути окремі приміщення для видачі протигазів, респіраторів та засобів захисту шкіри. В приміщеннях необхідно встановити столи на 4 (6, 8) чоловік, забезпечити схемами з правилами підбору і перевірки засобів захисту, мірними лінійками та гнучкими сантиметрами, а робочі місця мають бути обладнані таким чином, щоб було зручно видавати засоби індивідуального захисту. Пункти видачі засобів захисту можна обладнати і в палатках або під навісами тощо. Повинен бути виданий наказ, де вказується місце пункту видачі, спосіб оповіщення, коли розгортають свою роботу пункти видачі, строки встановлювання гучномовців (гучномовного зв'язку), хто і коли обладнує намети окурювання для перевірки герметизації протигазів.
Повинні бути передбачені засоби і порядок транспортування протигазів, майна із складів резерву місцевих органів управління, списки утримувачів та інші питання.
Повинні бути гарні під'їзні шляхи і передбачено зручне і швидке розвантажування (через вікна, двері та засобами малої механізації). Для начальника і командирів пункту виготовляються нарукавні пов'язки синього кольору (10х20 см) із відповідними написами жовтою фарбою.
Місця роботи ланок, пунктів видачі засобів захисту і медичної допомоги повинні бути позначені покажчиками.
На великому аркуші ватману необхідно накреслити і яскраво оформити схему обладнання і розгортання пункту видачі засобів захисту та порядок видачі.
Використання засобів індивідуального захисту не виключається жодним з заходів, що проводиться з метою захисту населення від надзвичайних ситуацій. Такі засоби захисту повинні бути постійно при людях і нерідко можуть бути використані ними навіть при знаходженні у сховищах і протирадіаційних укриттях.
Засоби індивідуального захисту призначені для захисту людини від радіоактивних отруйних речовин і бактеріальних засобів. За своїм призначенням вони поділяються на засоби захисту органів дихання і засоби захисту шкіри людини.
Засоби індивідуального захисту до надходження у використання звичайно зберігаються на складах. Вони зберігаються там при певних температурах і вологості повітря, що підтримуються у приміщеннях, захищених від дії прямих сонячних променів тощо. Такі умови забезпечують тривале підтримання захисних властивостей засобів захисту, постійну придатність їх до використання.
При виникненні небезпеки засоби індивідуального захисту будуть видані на руки населенню. У цьому випадку збереження засобів захисту придатними до ефективного використання цілком буде залежати від правильності зберігання їх власником.
Фільтруючий протигаз необхідно зберігати у зібраному вигляді у сумці, підвішеним на лямці або поставленим на полиці дном до низу. При тривалому зберіганні протигазу отвір у дні фільтруючо-поглинальної коробки повинен бути закритий гумовою пробкою.
Зберігати протигаз треба у сухому приміщенні на відстані не менш як 3 метри від опалювальних пристроїв і приладів. Вологість може призвести до іржавіння металевих деталей протигазу і до зниження поглинаючої здатності (у результаті зволоження фільтру і шихти) фільтруючо-поглинальної коробки. Під дією високої температури можливе надмірне висихання шихти.
Протигаз, що побував під дощем, або змок з іншої причини за першою ж можливістю треба витягти із сумки, ретельно протерти і просушити на повітрі. У холодний час при внесенні протигазу у тепле приміщення протирати його деталі слід після запотівання (через 10-15 хвилин). Укладати протигаз лише у гарно висушену сумку. Ні в якому разі не можна допускати потрапляння води у фільтруючо-поглинальну коробку протигазу.
Протигаз треба охороняти від ударів та інших механічних впливів, при яких можуть бути зім'яті металеві деталі, у тому числі фільтруючо-поглинальна коробка, ушкоджена шлем-маска (маска), розбите скло окулярного вузла тощо. Слід особливо обережно поводитися із клапанами видиху і без необхідності не виймати їх із клапанної коробки. Якщо клапани засмітились або злиплися, треба обережно продути їх.
При забруднені шлему-маски (маски) необхідно промити її водою із милом, попередньо відокремити фільтруючо-поглинальну коробку. Після цього треба протерти шлем-маску (маску) сухою чистою ганчіркою і просушити. Особливу увагу необхідно звернути на видалення води (вологи) із клапанної коробки.
Коробку із плівками, що не запотівають, слід постійно зберігати закритою. Місце з'єднання корпусу і кришки коробки після кожного розкривання обмотують ізоляційною стрічкою. Не можна зберігати у сумці для протигазу ніякі сторонні предмети.
Респіратор постійно має зберігатися у поліетиленовому мішечку, що спеціально призначений для його зберігання. Мішечок має бути закритий за допомогою кільця. Інші правила зберігання респіратора ті ж самі, що й для протигазу. Засоби захисту шкіри при зберіганні треба охороняти від висихання і вологості, від яких вони ушкоджуються: у результаті висихання стають ламкими, від вологості вкриваються пліснявою і загнивають. Зберігати засоби захисту шкіри треба у сухих, гарно провітрюваних приміщеннях, не ближче, як за 1 метр від опалювальних пристроїв. Не припустиме зберігання засобів захисту шкіри разом з горючими і легкозаймистими матеріалами, а також разом із кислотами, лугами та іншими агресивними речовинами. Не рекомендується зберігати засоби захисту у розкладеному вигляді або розвішеними. Їх краще зберігати обережно складеними і вкладеними у мішечки, призначені для зберігання. Захисні плащі можна нетривалий час зберігати розвішеними на вішалках. Простіші засоби захисту органів дихання, що виготовлені самим населенням, а також одяг і взуття, що підготовлені для застосування з метою захисту, зберігаються, як і будь-які інші предмети з тканини, шкіри і гуми. Просоченні одяг і білизна гарячому прасуванню не підлягають.
При тривалому зберіганні засобів індивідуального захисту органів дихання і шкіри необхідно періодично перевіряти їх стан.
Порядок видачі засобів індивідуального захисту. Місця зберігання засобів захисту органів дихання і шкіри по можливості мають бути наближені до місць роботи робітників і службовців, щоб у випадку раптового нападу або при загрозі надзвичайних ситуацій і нападу противника засоби захисту можна було швидко видати працюючому персоналу і всьому населенню.
Швидка видача індивідуальних засобів захисту населенню забезпечується завчасною підготовкою. Для цього необхідно: зробити розрахунки на розподіл і видачу; підготувати документи на видачу; засоби захисту на складах, при можливості, розкладаються по цехам, бригадам, відділам, формуванням, а на складах резерву органів місцевого самоврядування по утримувачам; визначаються завантажувальні бригади і відповідальні утримувачі, час отримання і подання необхідної кількості автотранспорту.
У цехах, відділах та на об'єктах підготовити відомості на видачу засобів захисту та визначити чергу на їх отримання і періодично проводити підгонку.
Видача засобів захисту на руки здійснюється із отриманням оповіщення: про загрозу виникнення надзвичайних ситуацій або нападу противника; при раптовому виникненні надзвичайних ситуацій і нападу противника; а також у випадку виробничих та інших аварій, що пов'язаних з викидом (виливом) СДОР та РР.
Встановлюється наступна черговість видачі засобів захисту на об'єкті господарської діяльності: особовий склад НФ ЦО підвищеної готовності; особовий склад на об'єкті: робітники і службовці, що не входять у формування; члени сімей робітників і службовців.
Непрацююче населення, що не має зв'язку з ОНГ через членів своєї сім'ї, отримують засоби індивідуального захисту через житлово-експлуатаційні контори за рахунок фондів місцевих органів виконавчої влади і місцевого самоврядування.
Студенти вузів, технікумів, профтехучилищ отримують засоби захисту у своїх навчальних закладах; школярі отримують у школах або за місцем роботи батьків за рахунок фондів місцевих органів виконавчої влади і місцевого самоврядування.
Підготовка до використання засобів захисту органів дихання і шкіри.
Протигаз буде виступати надійним засобом захисту якщо лицьова частина його підібрана за розміром і протигаз у цілому підігнаний і справний. Підбір необхідного розміру лицьової частини протигазу має вирішальне значення при користуванні протигазом. Лицьова частина більшого, ніж необхідний, розміру не забезпечить герметичності, і заражене повітря буде проникати під лицьову частину, а внаслідок, і в органи дихання, минаючи фільтру-вально-поглинальну коробку. Менша, ніж необхідна, лицьова частина буде сильно стискати голову і перебування у протигазі стане ускладненим і навіть болісним. Правильно підібрана шлем-маска (маска) має щільно прилягати до обличчя, не викликаючи больових відчуттів.
Отримавши протигаз, необхідно оглянути і перевірити на справність усі його частини, потім зібрати і перевірити на герметичність. При огляді і перевірці лицьової частини протигазу перш за все засвідчуються, чи відповідний її розмір. Потім визначають цільність шлему-маски (маски) і скелець окулярних вузлів; перевіряють у шлемі-масці з мембранною коробкою справність цієї коробки, у масці - справність тісьми кріплення, їх натяг і наявність на них пряжок. Після цього оглядають клапанну коробку, перевіряють стан клапанів (вони не повинні бути розірвані, покривлені або засмічені).
Оглядаючи з'єднувальну трубку маски, визначають, чи немає на ній проколів і розривів, чи щільно вона приєднана до патрубка клапанної коробки, чи не пом'ята накидна гайка та чи є у ній гумове ущільнююче кільце.
При огляді і перевірці фільтруючо-поглинальної коробки звертають увагу, щоб на ній не було іржі, вм'ятин, проколів (пробоїн), у горловині - ушкоджень. Звертається увага також на те, щоб у коробочці не пересипалися зерна поглиначу.
ТЕМА 5.
ЗАВДАННЯ ТА ДІЇ ФОРМУВАНЬ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ОБСЛУГОВУВАННЯ ПРИ ПРОВЕДЕННІ РіНАВР В ОСЕРЕДКАХ УРАЖЕННЯ ТА ЗОНАХ ЗАРАЖЕННЯ
Навчальна ціль:
Вивчити основні завдання та дії формувань забезпечення та обслуговування при проведенні РіНАВР в осередках ураження та зонах зараження.
Вид навчальних занять - групове заняття.
Тривалість - 1 (2) години.
Метод проведення занять - бесіда, розповідь, показ.
Місце проведення заняття - клас, навчальне містечко або площадка.
Навчальні питання і орієнтовний розрахунок навчального часу:
ВСТУП5 хв.1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Розгортання та дії рухомого пункту харчування цивільної оборони15 хв.2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Розгортання та дії рухомого пункту продовольчого постачання 10 хв.3-ТЄ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Розгортання та дії рухомого пункту речового постачання 10 хв.ПІДСУМОК5 хв. Матеріальне забезпечення 1. Стенди або схеми в класі:
1. Структура сил цивільної оборони.
2. Нормативна база цивільної оборони України.
3. Організація проведення РіНАВР при НС.
4. Дії органів управління і сил ЦО та населення у НС. 6. Засоби радіаційної і хімічної розвідки та дозконтролю.
11. Варіанти продовольчих пайків та речового майна для забезпечення сил ЦО та населення у НС.
ВСТУП
За останні десятиліття на Україні посилено розвивались виробництва хімічної промисловості , будувались атомні електростанції, впроваджувались екологічно шкідливі технології, більше трьох тисяч підприємств і організацій, які використовують у виробництві різноманітні радіоактивні препарати і виробляють радіоактивні відходи. Не дивлячись на велику кількість заходів, які використовуються для забезпечення надійного їх функціонування, неможливо повністю виключити ризик виникнення аварійних ситуацій техногенного характеру.
Велика кількість можливих техногенних та природних надзвичайних ситуацій, які притаманні всім регіонам держави, територіям та об'єктам господарської діяльності, вимагають створення та підтримання у високій готовності сил цивільної оборони як центрального, територіального, так і об'єктового призначення, у тому числі невоєнізованих формувань забезпечення та обслуговування.
1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Розгортання та дії рухомого пункту харчування цивільної оборони Для забезпечення харчуванням сил цивільної оборони в умовах проведення пошуково-рятувальних та інших невідкладних робіт в осередках ураження і зонах зараження та населення, яке постраждало внаслідок надзвичайних ситуацій створюються спеціальні підрозділи громадського харчування - рухомі пункти харчування ЦО.
Рухомі пункти харчування ЦО створюються, як правило, територіального призначення. На великих підприємствах, де чисельність невоєнізованих формувань складає понад 400 чоловік, можуть створюватися об'єктові рухомі пункти харчування. Базою створення таких пунктів є: їдальні громадського харчування, кафе, ресторани тощо.
До складу рухомого пункту харчування ЦО входять: дві ланки приготування і роздачі їжі (по 7 чол. кожна) і ланка забезпечення (10 чол.), загальна чисельність - 25 чоловік. Згідно табелю оснащення є: вантажних автомобілів - 3, авто рефрижераторів - 1, автоводоцистерн - 1, кухонь (котлів) -2, інше майно згідно табелізації. Рухомий пункт харчування ЦО орієнтовно за 10 годин роботи може забезпечити гарячою їжею (приготування і видача) біля 1200 чоловік.
Рухомий пункт харчування ЦО приводиться в готовність за рішенням начальника цивільної оборони району (міста обласного підпорядкування) або НЦО суб'єкта господарської діяльності.
Час на приведення в готовність формування повинний враховувати: час затрачений на оповіщення і збір особового складу (на робочому місці - 1 год., у нічний час до 3-4 год.); час на отримання і розконсервацію кухонь та майна згідно табелізації (із складу об'єкту до 3-4 год., із складу резерву органів місцевої виконавчої влади до 6-8 год.); отримання і оснащення автотранспорту, який приписаний для роботи на пункті харчування (до 4-6 год.); отримання продуктів харчування та їх завантаження на автотранспорт (до 6-8 год.). Таким чином, час на приведення рухомого пункту харчування в готовність для проведення маршу і розгортання на місці призначення складає: днем від 6-8 год. до 8-10 год., у нічний час до 12 (14) годин.
Час на проведення маршу розраховується за середньою швидкістю руху колони 30-40 км/год. Розгортується рухомий пункт харчування ЦО на місці, яке визначено старшим уповноваженим керівником з локалізації і ліквідації наслідків надзвичайної ситуації з урахуванням обстановки, що склалася і забруднення території радіоактивними і хімічними речовинами, бактеріальними засобами та санітарно-епідемічним станом. Для розгортання рухомого пункту харчування використовуються будівлі, які збереглися, а при їх відсутності зводяться намети, палатки для прийому їжі, встановлюються лавки для сидіння, місця для видачі їжі та зберігання продуктів і води, робиться освітлення місця розгортання та робочих місць, покажчики тощо.
Загальний час для рухомого пункту харчування на приведення його в готовність, проведення маршу, розгортання на новому місці і готовністю до видачі їжі не повинний перебільшувати 22-24 годин.
За роботою рухомого пункту харчування ЦО, продуктами харчування і води встановлюється постійний вхідний і вихідний радіологічний, хімічний, біологічний (бактеріологічний) та санітарно-епідемічний контроль.
2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Розгортання та дії рухомого пункту продовольчого постачання Для забезпечення продовольчими товарами сил цивільної оборони в умовах проведення пошуково-рятувальних та інших невідкладних робіт в осередках ураження і зонах зараження та населення, яке постраждало внаслідок надзвичайних ситуацій створюються спеціальні підрозділи торгівлі продовольчими товарами - рухомі пункти продовольчого забезпечення ЦО.
Рухомі пункти продовольчого забезпечення ЦО створюються, як правило, територіального призначення На великих підприємствах, де чисельність працюючих складає понад 3-5 тисяч чоловік, можуть створюватися об'єктові рухомі пункти продовольчого забезпечення. Базою створення рухомих пунктів продовольчого забезпечення є: магазини, оптові бази і склади продовольчих товарів, переробні підприємства сільськогосподарської продукції тощо.
До складу рухомого пункту продовольчого забезпечення ЦО входять дві ланки фасування і видачі сухих пайків (по 5 чол. кожна), загальна чисельність пункту - 12 чоловік. Згідно табелю оснащення пункт має: вантажних автомобілів - 2, автомобільних причепів -2, інше майно згідно табелізації. Рухомий пункт продовольчого забезпечення ЦО орієнтовно за 10 годин роботи може скомплектувати і видати до 5000 сухих пайків (для формувань, населення та дітей).
Рухомий пункт продовольчого забезпечення ЦО приводиться в готовність за рішенням начальника цивільної оборони району (міста обласного підпорядкування) або НЦО суб'єкта господарської діяльності.
Час на приведення в готовність формування повинний враховувати: час затрачений на оповіщення і збір особового складу (на робочому місці - 1 год., у нічний час до 3-4 год.); отримання і оснащення автотранспорту, який приписаний для роботи на пункті продовольчого забезпечення (до 4-6 год.); отримання продуктів харчування та їх завантаження на автотранспорт (до 4-6 год.). Таким чином, час на приведення рухомого пункту продовольчого забезпечення в готовність для проведення маршу і розгортання на місці призначення складає: днем від 4 до 6 год., у нічний час до 8 (10) годин.
Час на проведення маршу розраховується за середньою швидкістю руху колони 30-40 км/год. Розгортується рухомий пункт продовольчого забезпечення ЦО на місці, яке визначено старшим уповноваженим з локалізації і ліквідації наслідків надзвичайної ситуації з урахуванням обстановки, що склалася і забруднення території РР, ХР, БЗ та санітарно-епідемічним станом. Для розгортання рухомого пункту продовольчого забезпечення використовуються будівлі, які збереглися, а при їх відсутності зводяться намети або палатки для зберігання, фасування та видачі сухих пайків, робиться освітлення робочих місць, встановлюються покажчики тощо (у разі необхідності видача здійснюється із автомашин).
Загальний час для рухомого пункту продовольчого забезпечення на приведення його в готовність, проведення маршу, розгортання на новому місці і готовністю до видачі сухих пайків не повинний перебільшувати 12-14 годин.
За роботою рухомого пункту продовольчого забезпечення ЦО та продуктами харчування встановлюється постійний вхідний і вихідний радіологічний, хімічний, бактеріологічний та санітарно-епідемічний контроль.
3-ТЄ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Розгортання та дії рухомого пункту речового постачання Для забезпечення промисловими товарами сил цивільної оборони в умовах проведення пошуково-рятувальних та інших невідкладних робіт в осередках ураження і зонах зараження та населення, яке потерпіло внаслідок надзвичайних ситуацій, створюються спеціальні підрозділи торгівлі промисловими товарами - рухомі пункти речового забезпечення ЦО.
Рухомі пункти речового забезпечення ЦО створюються, як правило, територіального призначення. На великих підприємствах, де чисельність працюючих складає понад 3-5 тисяч чоловік, можуть створюватися об'єктові рухомі пункти речового забезпечення. Базою створення рухомих пунктів речового забезпечення є: магазини, оптові бази і склади промислових товарів, підприємства легкої промисловості та побутового обслуговування тощо.
До складу рухомого пункту речового забезпечення ЦО входять дві ланки забезпечення одягом і взуттям (по 6 чол. кожна), загальна чисельність пункту - 14 чоловік. Згідно табелю оснащення пункт має: вантажних автомобілів - 2, автомобільних причепів -2, інше майно згідно табелізації. Рухомий пункт речового забезпечення ЦО орієнтовно за 10 годин роботи може підвезти і видати пунктам санітарної обробки або загонам першої медичної допомоги до 1500 комплектів підмінного одягу і взуття. Рухомий пункт речового забезпечення ЦО приводиться в готовність за рішенням начальника цивільної оборони району (міста обласного підпорядкування) або НЦО суб'єкта господарської діяльності.
Час на приведення в готовність формування повинний враховувати: час затрачений на оповіщення і збір особового складу (на робочому місці - 1 год., у нічний час до 3-4 год.); отримання і оснащення автотранспорту, який приписаний для роботи на пункті харчування (до 4-6 год.); отримання та завантаження підмінного одягу і взуття на автотранспорт (до 4-6 год.). Таким чином, час на приведення рухомого пункту речового забезпечення в готовність для проведення маршу і розгортання на місці призначення складає: днем від 4 до 6 год., у нічний час до 8 (10) годин.
Час на проведення маршу розраховується за середньою швидкістю руху колони 30-40 км/год., а розвантажування та здавання підмінного одягу і взуття складає до 2 годин.
Для видачі промислових товарів першої необхідності населенню рухомий пункт речового забезпечення ЦО розгортується на місці, яке визначено старшим уповноваженим з локалізації і ліквідації наслідків надзвичайної ситуації з урахуванням обстановки, що склалася і забрудненням території РР, ХР, БЗ та санітарно-епідемічним станом. Для розгортання рухомого пункту речового забезпечення можуть використовуватися будівлі, які збереглися, а при їх відсутності зводяться намети або палатки для зберігання та видачі речового майна, робиться освітлення місця розгортання та робочих місць, встановлюються покажчики.
Загальний час для рухомого пункту речового забезпечення на приведення його в готовність, проведення маршу, розгортання на новому місці і готовністю до видачі товарів першої необхідності населенню не повинний перебільшувати 20-24 годин.
За роботою рухомого пункту речового забезпечення ЦО та продуктами харчування встановлюється радіологічний, хімічний, бактеріологічний і санітарно-епідемічний контроль. Т Е М А 6.
ЗАВДАННЯ ТА ДІЇ ФОРМУВАНЬ ЗАХИСТУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТВАРИН І РОСЛИН ПРИ ПРОВЕДЕННІ РіНАВР В ОСЕРЕДКАХ УРАЖЕННЯ ТА ЗОНАХ ЗАРАЖЕННЯ.
Навчальна ціль:
Вивчити основні завдання та дії формувань захисту сільськогосподарських тварин і рослин при проведенні РіНАВР в осередках ураження та зонах зараження.
Вид навчальних занять - групове заняття.
Тривалість - 1 (2) години.
Метод проведення занять - бесіда, розповідь, показ.
Місце проведення заняття - клас, навчальне містечко або площадка.
Навчальні питання і орієнтовний розрахунок навчального часу:
ВСТУП5 хв.1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Ветеринарна обробка тварин 10 хв.2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Знезаражування продуктів тваринництва, рослинництва, води та фуражу10 хв.3-ТЄ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Надання лікувальної і профілактичної допомоги тваринам10 хв.4-ТЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Здійснення заходів щодо захисту сільськогосподарських рослин10 хв.ПІДСУМОК5 хв. Матеріальне забезпечення 1. Стенди або схеми в класі:
1. Структура сил цивільної оборони.
2. Захист сільськогосподарських тварин і рослин у НС.
3. Організація проведення РіНАВР при НС.
4. Дії органів управління і сил ЦО та населення у НС. 6. Засоби радіаційної і хімічної розвідки та дозконтролю.
11. Засоби захисту рослин і тварин при НС.
ВСТУП
Велика кількість можливих техногенних та природних надзвичайних ситуацій, які притаманні всім регіонам держави, територіям та об'єктам господарської діяльності, у тому числі можливе зараження значних територій сільськогосподарського виробництва радіоактивними і хімічними речовинами та біологічними (бактеріологічними) засобами вимагають створення та підтримання у високій готовності сил цивільної оборони як центрального, територіального, так і об'єктового призначення, у тому числі невоєнізованих формувань захисту сільськогосподарських тварин і рослин.
1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Ветеринарна обробка тварин Ветеринарна обробка тварин є одним із найважливіших і ефективних заходів. Її проводять для того, щоб запобігти ураження тварин отруйними, радіоактивними речовинами і збудниками інфекційних захворювань. Ефективність ветеринарного опрацювання тварин буде залежати від її своєчасності і якості проведення. Під ветеринарною обробкою розуміють видалення (знезараження) отруйних, радіоактивних речовин або бактеріальних засобів із шкірних покровів і зовнішніх слизуватих оболонок тварини. Ветеринарне опрацювання тварин проводиться силами і засобами ветеринарних рухливих і стаціонарних закладів, команд (груп, ланок) захисту сільськогосподарських тварин. До цих робіт залучаються також робітники сфери тваринництва об'єктів та власники тварин. Успіх і якість проведення опрацювання залежить від своєчасного підготування особового складу ветеринарних закладів та формувань захисту сільськогосподарських тварин, робітників тваринництва, а також і від готовності до цієї роботи сільськогосподарських об'єктів і підсобних господарств. Опрацювання частково або в повному обсязі тварин проводиться після виведення їх із зараженого району. Часткова ветеринарна обробка виконується групами або ланками захисту сільськогосподарських тварин і, робітниками сфери тваринництва при ураженні тварин краплиннорідкими отруйними або радіоактивними речовинами, у тих випадках, коли не можна провести повну обробку. У тварин, уражених радіоактивними речовинами, шкірний покрив чистять щіткою, джгутом із соломи (сіна), дрантям, віниками. Нижні частини кінцівок і гриву обмивають водою; зовнішні слизуваті оболонки очей, носа і рота промивають чистою водою, а вушні раковини протирають вологою ватою, марлею або дрантям У зимовий час часткове опрацювання можна проводити снігом за допомогою щітки або джгута. Ділянки шкіри, уражені отруйними речовинами, опрацьовують сухим хлорним вапном, тампонами з марлі, вати, дрантя, змолоченими 5-10% розчином хлорного вапна, 0,5% розчином їдкого натрію, 10-15% розчином аміаку й інших засобів, що дегазують. Повна ветеринарна обробка є найбільш ефективною і проводяться для видалення отруйних, радіоактивних речовин і бактеріальних засобів із усієї поверхні тіла тварин і зовнішніх слизуватих оболонок. Вона організується і здійснюється силами і засобами ветеринарних рухливих і стаціонарних закладів, команд (груп, ланок) захисту сільськогосподарських тварин з залученням усіх робітників тваринницьких ферм і господарств. Площадку ветеринарної обробки тварин розгортають на території об'єкту по можливості на піднятому, пісочному місці, поза зараженим районом, поблизу джерел води (ріка, ставок, криниця, озеро) або при ветеринарному лікувальному закладі. На площадці, крім ветеринарної обробки тварин, можна робити знезаражування (дегазацію, дезинфекцію або дезактивацію) збруї, предметів догляду за тваринними. На цих же площадках після опрацювання тварин можна також проводити знезаражування транспорту. Іноді для цих цілей виділяється спеціальне місце поблизу площадки. Розмір площадки встановлюється в залежності від кількості тварин; предметів і засобів обробки та транспорту. Орієнтовно довжина її може бути 35-40 м, ширина 20-25 м. Біля площадки необхідно мати вільне місце для прив'язі тварин, що очікують опрацювання, і тварин, які обробленні. Площадка розбивається на дві половини; брудну і чисту. Брудна половина площадки повинна бути розташована з підвітряної сторони, а чиста - із навітряної. Брудна половина площадки призначається для ветеринарного опрацювання уражених тварин, а також для дезактивації, дегазації і дезинфекції збруї предметів догляду за тваринними. На брудній половині обладнують місця для прив'язі тварин і для складання і знезаражування спорядження і предметів догляду за тваринними. У холодний час року ветеринарна обробка тварин повинна проводитися в пристосованих і утеплених помешканнях. На чистій половині площадки обладнують місця для прив'язі вже оброблених тварин і надання ветеринарної допомоги. Тут же провадиться контроль (шляхом огляду або дозиметрії) за повнотою обробок, а також надання тваринам необхідної хірургічної допомоги. 2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Знезаражування продуктів тваринництва, рослинництва, води та фуражу Заражені радіоактивними, хімічними речовинами і бактеріальними засобами продукція переробки, сільськогосподарська продукція і фураж підлягають обов'язковому знезаражуванню і контролю ступеню зараження до відповідних допустимих величин.
Продукти харчування, що підверглися радіоактивному зараженню, піддаються дезактивації, а що зберігаються в герметичній тарі, можуть бути використані після ретельного обмивання посуду теплою водою. Найбільш інтенсивне природне зниження радіоактивності відбувається протягом перших 15-20 днів після виникнення радіоактивного забруднення, коли в суміші продуктів ділення переважають коротко живучі радіоізотопи. Якщо природна дезактивація неефективна використовують штучні засоби, яка при необхідності може повторюватися декілька разів. В залежності від способу упаковки, властивостей продукції, характеру і ступеню зараження застосовуються наступні способи дезактивації: виведення з поверхні тари або товару радіоактивного пилу за допомогою води (миючих засобів), вологої тканини, пилососу; обмивання водою не затарених товарів; перенесення продукції із зараженої тари в чисту; видалення зовнішнього шару зараженої продукції; зняття оболонки (з ковбасних виробів, сира, масла та ін.) після попереднього обмивання водою. Дезактивація продукції, що зберігається в тарі вищої та першої категорії зводиться до дезактивації наріжної поверхні тари. Дезактивація продовольства, яке знаходиться в мішках з поліетиленовими вкладишами дезактивують шляхом зняття зовнішнього мішка і видалення радіоактивного пилу з внутрішнього за допомогою пилососу, м'якої щітки або обтирання змоченою у воді ганчіркою, після чого продукт переноситься в чистий склад.
Цукор, крохмаль, мука та інші сипучі продукти, що знаходяться в мішках дезактивують наступним способом: мішки обробляють пилососом, потім зволожують поверхню мішка і витирають ганчіркою. Знімають верхній прошарок (2-5 см) і вставляють металевий циліндр без дна і кришки, а потім виймають продукт.
Продукцію у паперових крафт-мішках дезактивують наступним способом: знімають шар за шаром паперові мішки. Аналогічно дезактивують продукцію, упаковану в ящики, бочки, барабани.
Дезактивацію розфасованих продуктів проводять наступним способом: дезактивують зовнішню тару і відкривають її, після чого перевіряють на радіоактивність. Якщо продукція в нормі її переносять в чисту тару, якщо ні - залишають для природної дезактивації або утилізації. Тверді продукти промивають струменем води, знімають верхній прошарок, а якщо допускається варіння, то міняють воду декілька разів.
М'ясо, сир, олія, що знаходяться в негерметичній тарі, опрацьовують шляхом зняття ножем зараженого прошарку товщиною не менше 2-3 см. Картопля, морква, буряк і інші овочі та фрукти старанно миють струменем води, при двох - триразовому промиванні досягається видалення до 80% радіоактивних речовин. При знятті шкірки з овочів із наступним кип'ятінням їх до напівготовності відбувається остаточне видалення радіонуклідів. Варто враховувати, що найвище в порівнянні з картоплею, морквою й іншими коренеплодами наповнення стронцію-90 відбувається в столовому буряку (у 6-8 разів більше), тому він підлягає найбільше ретельній обробці. Молоко, заражене радіоактивними речовинами, у домашніх умовах не вживається, воно підлягає переробці у творог або олію. Рослинну олію відстоюють протягом 3-5 діб і верхній прошарок вживають у їжу. Тару з під продукції знезаражують з використанням всіх способів, і якщо вона чиста її використовують, якщо ні - тоді підлягає утилізації. Якість обробки продуктів харчування підлягає дозиметричному контролю, при можливості необхідно перевірити їх у лабораторії цивільної оборони або СЕС. Для очищення води від радіоактивних речовин застосовують декілька засобів: відстоювання, фільтрування, коагулювання з наступним відстоюванням, перегонка. Перший засіб дозволяє видалити тільки нерозчинні радіонукліди. При використанні коагуляторів (глини, квасків, кальцинованої соди, фосфатів) можна видалити до 40% радіонуклідів стронцію і цезію. Фільтрацією через пісок, торф, гравій можна досягти очищення до 70%. У сільській місцевості, на дачних (садових) ділянках очищену воду з заражених водойм можна одержати шляхом устрою спеціальних криниць на відстані 5-10 м від берегу водойми. Необхідно враховувати, що дно криниці повинно бути нижче поверхні рівня води у водоймі. Якщо грунт берега не пропускає воду, то між водоймою і криницею влаштовують фільтруючу траншею або трубу. Кращі результати при видаленні радіонуклідів із води досягаються при перегонці або пропусканні її через іонообмінні смоли.
При проведенні дезактивації проводиться постійний вхідний і вихідний радіологічний контроль у відповідності до діючих в Україні єдиних вимог допустимих рівнів вмісту радіонуклідів в продуктах харчування та питній воді (Вимоги ДР-97).
Дегазація продуктів харчування, продукції рослинництва та її переробки - це видалення отруйних речовин і нейтралізація їх. Існують наступні способи дегазації:
механічний - для знезаражування невеликих ділянок території шляхом видалення зараженого ОР прошарку і його ізолювання;
фізичний - виведення ОР з поверхні шляхом змивання розчинами, обробкою гарячим повітрям або паром, випаровування на відкритому повітрі, в дезкамерах, а також шляхом штучної дегазації під впливом вітру, повітря, сонячного тепла;
хімічний - перетворення ОР в нешкідливі сполуки при їх взаємодії з дегазуючими засобами (окислювачі, хлорне вапно, хлорамін тощо).
Спочатку дегазується територія, зовнішні поверхні будівель, споруд, транспорту, а потім сільськогосподарська сировина, продукція її переробки, продовольство.
Дегазація сільськогосподарської сировини, продукції її переробки та продовольства, зараженого рідкими отруйними речовинами, пов'язана з великими труднощами і не завжди надійна. Виходячи з фізично-хімічних властивостей ОР і особливостей зараження ними продуктів, для дегазації продовольства приміняють головним чином провітрювання і зняття зовнішнього зараженого прошарку. Провітрювання ефективно при поверхневому заражені парами ОР, коли вони не розчиняються в продуктах (крупи, цукор та інші) і воно не ефективне для жирів (вершкового масла, маргарину тощо), так як ОР знаходяться у верхньому прошарку у розчиненому стані і при звичайній температурі не випаровуються.
Дегазація продовольства, сільськогосподарської сировини та продукції її переробки, що знаходиться в тарі вищої категорії, зводиться до дегазації тари, яка захищає від РР, ОР і БЗ.
Продовольство, сировина та продукти її переробки, що зберігаються у герметичній тарі дегазуються обмиванням тари гарячими миючими розчинами, після водою і просушуються на повітрі, або за допомогою гарячого повітря від електрокалориферів, після чого вони рахуються знезараженими і використовуються за призначенням.
Дегазація сипучих продуктів в тканинних і паперових мішках (крупа, мука, крохмаль, цукор та інші), при зараженні окремими краплями ОР здійснюється шляхом усунення зараженої частини (вирізання частини мішка з видимими плямами ОР і видалення за допомогою циліндра без дна і кришки прошарку продуктів: крупи - 8-10 см, цукру - 5-7 см, муки - 3-5 см). При зараженні сировини і продукції її переробки та продовольства краплями або парами ОР: мішки з мукою можна полити водою (4 л води на 1 кв. м поверхні), після висихання через 5-6 годин і утворення корки мішок розв'язують і беруться проби в різних місцях. Якщо зараженість в межах норм, мішок розшивають і муку переносять в чисту тару, а при зараженості вище норм муку провітрюють від декілька діб до місяця (в залежності від виду ОР); цукор, крупа, сіль вибирається із мішків і розсипається на чистій поверхні прошарком 5-7 см і провітрюється протягом 2-5 діб (в залежності від пори року);
тверді жири після знезаражування тари виймаються з неї і знімається зрізанням верхнього прошарку товщиною 1 см, після чого кладуть в чисту тару і використовують за призначенням; тверді жири, які розфасовані в брикети після дегазації тари, їх направляють на переробку;
ковбасні вироби і напівфабрикати після дегазації тари виймаються з неї і досліджуються вироби, що стикалися зі стінками тари; при наявності ОР вони дегазуються розчином перманганату калію, після чого знімається оболонка; оброблені таким чином продукти складаються у чисту тару і вживаються у їжу при проварюванні в воді протягом 2-3 годин і температурою 90°С; напівкопчені і сирокопчені ковбаси після обробки перманганатом калію промивають водою і висушують, після чого опускають в теплу воду (50-60 °С) і вимочують протягом 30-40 хвилин та знімають оболонку; оброблені таким чином напівкопчені і сирокопчені ковбаси піддають тепловій обробці при температурі 85 °С протягом 90-120 хвилин (в залежності від діаметру);
рибу мілку заражену ОР знищують, а велику промивають водою, потім очищають і зрізують прошарок товщиною в 1 см, голову викидають і знову промивають водою (або вимочують в воді протягом 1,5-2 год.), нарізають кусочками і варять, після першого закипання воду зливають і замінюють на чисту. Рибу в тарі дегазують після знезараження тари, чистять, промивають і варять. У незакритій тарі верхні два-три рядки риби знищують;
м'ясо, яке заражене ОР, дегазують наступним чином: зрізають весь жир, покриваючий тушу. Поражені ділянки мороженого м'яса зрізають на глибину 1-2 см, захищене м'ясо промивають декілька разів у воді і варять протягом 2 годин, першу воду після закипання замінюють чистою. Тривалість варіння для свинини - 1,5 години, для яловичини - 3 год., а для баранини - 2,5 години. М'ясо, яке заражене великою кількістю краплиннорідкими ОР підлягає знищенню. Дегазація тушок птиці здійснюється чисткою уражених місць, ретельною промивкою і варкою протягом 1,5-2,5 годин з добавкою солі 0,5%, сир і бульйон знищують, а при значних запасах м'яса птиці воно переробляється на кулінарно-ковбасні вироби після дегазації;
хліб заражений краплями і туманом ОР знищують, а заражений парами прогрівають при температурі 200-220 °С протягом 20-30 хвилин;
олія рослинна дегазується здійсненням рафінації (луго-винними сорбентами і паром);
овочі і фрукти дегазуються зніманням верхніх прошарків, промиванням водою, провітрюванням, а сильно заражені клубні картоплі, помідор, огірків тощо - знищують;
тару дегазують з використанням всіх способів і засобів, а при сильному зараженні її знищують.
Дезинфекція - це знезаражування і знищення збудників інфекційних хвороб (бактерій, вірусів, грибків, токсинів тощо), а також знищення членистоногих (комах, кліщів) збудників хвороб, шкідників запасів сировини, продуктів її переробки та продовольства (дезинсекція).
Дезинфекція сировини, продуктів її переробки та продовольства, що знаходиться в тарі, зводиться до дезинфекції тари (вживаються хлораміни, хлорне вапно). Через 1,5-2 години після обробки тари дезінфікуючими розчинами її обмивають чистою і по можливості теплою водою. Загальну тару відкривають, а розфасовану продукцію, в тару, протирають ганчірками змоченими в дезінфікуючому розчині, а після через 30 хв. обмивають гарячою водою. Продукція в тарі вищої і першої категорії допускається для вживання після дезинфекції тари кип'ятінням у 3% розчині соди протягом 30 хвилин, і протягом 1 години, якщо мікроби створили спори.
Дезинфекція може проводитися в дезкамерах або автоклавах при температурі 106-110 °С, протягом 40 хвилин, а при зараженні споровими мікробами 90 хвилин.
Дезинфекція цукру, жирів, хліба, овочів здійснюється наступним чином:
цукор можна використовувати для виготовлення чаю і компоту при кип'ятінні розчину протягом 2-х годин;
тверді жири перетоплюють при температурі 130-135°С протягом 1 години;
вершкове масло кусками (до 1 кг) кип'ятять протягом 2 годин з початку закипання;
м'ясо заражене споровими формами мікробів знезаражується протягом 24 год. шляхом занурення його на 15 хв. в кип'ячу воду з добавкою 1 % соляної або оцтової кислоти; на підприємствах м'ясо переробної промисловості його знезаражують стерилізацією в закритих котлах в шматках 2-3 кг під тиском 1,5 атмосфери протягом 2,5 годин;
тушки птиці дезінфікують варінням протягом 45-120 хвилин або прожаркою повністю залитих жиром тушок протягом 1-1,5 год. при температурі 120°С, перед тим м'ясо розрубають і промивають в проточній воді;
хліб знезаражується висушуванням на сухарі при температурі 120°С, а хліб запакований в 3-х шаровий папір дезінфікують термічною обробкою при температурі 110-115°С протягом 1-ї години;
овочі і фрукти дезінфікують кип'ятінням, обробкою тари вологим гарячим повітрям. Картопля і свіжі овочі знезаражуються у розчинах препаратів хлору шляхом змочування і витримки протягом 40 хвилин з наступною обмивкою водою. Тара дезінфікується з використанням всіх доступних способів і засобів, а картонна і паперова тара спалюється.
У випадках неможливості або безрезультатне знезараження сировини і продукції її переробки та продовольства, вони передаються підприємствам для утилізації (технічної переробки), невеликі запаси знищуються.
При проведенні дегазації і дезинфекції сировини і продукції її переробки та продовольства, здійснюється постійний вхідний і вихідний контроль за станом зараженості.
Особовий склад команд (груп, ланок) захисту сільськогосподарських рослин і працівники об'єктів господарської діяльності при проведенні дезактиваційних, дегазаційних та дезінфекційних робіт з знезаражування продукції сільськогосподарської сировини, продукції її переробки та продовольства ці роботи повинен виконувати їх у засобах індивідуального захисту з дотриманням особистої безпеки.
Тваринам, ураженим різноманітними 0Р і СДОР, роблять антидотну терапію, а при поразці бактеріальними засобами або токсинами - вводять антибіотики; при ураженні радіоактивними речовинами усередину організму тварин дають відхаркувальні і проносні ліки. Основними способами захисту сільськогосподарських тварин від радіоактивних, хімічних речовин і бактеріальних засобів є: в умовах стійлового або табірного утримання на пасовиськах - укриття тварин в обладнаних тваринницьких приміщеннях і захисних спорудах; в умовах відгінного тваринництва, а також при відсутності спеціально підготовлених приміщень - укриття в ярах, лісах, штучних виїмках, перегін тварин на ділянки, що не заражені радіоактивними, хімічними речовинами і бактеріальними засобами, або на ділянки з допустимими рівнями зараження; забезпечення особливо цінних тварин індивідуальними засобами захисту органів дихання і травлення; евакуації тварин в безпечні господарства; специфічна профілактика інфекційних захворювань тварин і використання антидот-них засобів.
Пристосовані для захисту тварин приміщення дерев'яного типу зменшують ступінь опромінювання тварин, що укриті в них в середньому в 2-3 рази, в кам'яних і залізобетонних - в 10 раз. В вказаних приміщеннях створюються запаси кормів і води на 5-7 діб.
Заходи щодо ліквідації наслідків радіоактивного, хімічного або бактеріального (біологічного) зараження тварин включають: організацію і терміни проведення охоронних і карантинних заходів, вимушеного прищеплення, сортування і ветеринарної обробки заражених тварин і надання їм лікувальної допомоги; визначення можливостей і термінів забою на м'ясо заражених тварин, ветеринарно-санітарна експертиза туш і органів, отриманих від цих тварин; дезактивація, дегазація і дезинфекція місць розміщення тварин, фуражу, води, предметів догляду, інвентарю і т. д.; організація захисту особового складу формувань ЦО і установ служби, що працюють в осередках зараження; заходи, що пов'язанні з можливими вторинними факторами ураження.
Для ветеринарної обробки тварин, знезаражування транспорту, збруї і предметів догляду можна використовувати: дезінфекційні установки (ДУК, ЛСД), пожежні насоси, гідропульти, цебра, тази і т.д. На площадці ветеринарного обробки необхідно мати: щітки з душем або звичайні щітки, мотузки для прив'язування тварин, коли різних розмірів, сокири, лопати, спринцівки, торби або валізи ветлікаря (ветфельдшера) або валізи з набором медикаментів, перев'язувальних засобів і інструментарію, мило й ін. Ветеринарна обробка тварин, а також знезаражування транспорту, збруї та предметів догляду роблять у засобах індивідуального захисту. На площадці в першу чергу опрацьовують тих тварин, що уражені ОР (СДОР) і не піддавалися частковій ветеринарній обробці. В другу чергу опрацьовують тварин, що мають комбіновані поразки, а потім уражених бактеріальними засобами і радіоактивними речовинами. Для того щоб розпочати обробку, тварин ставлять головою в навітряну сторону і коротко прив'язують; хвіст підв'язують до однієї з задніх кінцівок. Обробку рекомендується проводити в такій послідовності: спочатку промивають слизисті оболонки очей, носа і рота, протирають вушні раковини вологою ватою, марлею або дрантям, а потім приступають до обробки голови, шиї, тулубу, хвоста і вже після цього кінцівок. Особливу увага варто звертати на ретельну обробку всіх ділянок тіла, а головне гриви, хвоста і підошов копит. В період обробки не можна переводити тварин з одного місця на інше. Необхідно також стежити за тим, щоб вони не стикалися з обробленими тваринними. Тварини, уражені бактеріальними засобами, не повинні стикатися з іншими протягом 14-15 днів навіть після проведення ветеринарної обробки. (Цей термін відповідає середній тривалості інкубаційного періоду). Якщо під час ураження тварини знаходилися в упряжі, то її перед повним ветеринарним опрацюванням знімають і складають на місці, відведеному для знезаражування. Оброблених тварин переводять із брудної половини на чисту половину площадки, де їх старанно оглядають і піддають дозиметричному контролю. Якщо при ветеринарному огляді або дозиметричному контролі буде встановлено, що тварини погано оброблені або заражені вище допустимих норм, то їх повертають знову на брудну половину для повторного опрацювання. Оброблених тварин за вказівкою старшого ветеринарного начальника відправляють у господарство або залишають на період карантину; а важко уражених тварин - забивають.
3-ТЄ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Надання лікувальної і профілактичної допомоги тваринам Першу допомогу потерпілим тваринам роблять, на площадках ветеринарної допомоги, організованих за межами осередку ураження. Тварини, виведені на ці площадки, повинні обов'язково знаходитися під наглядом. Надання допомоги пораненим тваринам починають із припинення кровотечі безпосередньо в осередку ураження; для цього накладають джгут, закрутку (із ременя або мотузки) або пов'язку, що давить. Пов'язку або закрутку накладають для притискування артерії в місцях вище рани; тримати джгут (закрутку) можна не більш 1,5 години, щоб уникнути омертвіння ушкодженої кінцівки. При накладенні пов'язки, що давить, рану закривають бинтом або марлевою серветкою; шкіру навколо рани змащують настойкою йоду. Якщо в рані значні осколки або які-небудь вільно лежачі сторонні тіла, їх можна видалити. Пов'язку треба накладати щільно, щоб вона не зміщалася. Якщо пов'язка сильно просочується кров'ю, поверх її накладають іншу пов'язку. Під час надання допомоги потрібно дотримуватися заходів безпеки, тому що тварини знаходяться в збудженому стані і можуть ударити ногами або вкусити. Переломи у тварин бувають закриті і відкриті. При переломі тварина тримає постраждалу ногу у висячому положенні, ознаками закритого перелому є рухомість кістки в місці перелому. При відкритих переломах у рані видно кінці зламаних кісток. На зламану кістку накладають нерухому пов'язку. Якщо перелом відкритий то, насамперед потрібно зупинити кровотечу. Щоб накласти нерухому пов'язку, переламану кінцівку обгортають ватою, клоччям або яким-небудь м'яким матеріалом, потім накладають шини (2-4 смужки дощечки) так, щоб їхні кінці захоплювали два сусідніх суглоби. Шини міцно скріплюють поверх, знизу й у середині мотузками, ременями або бинтами. Після накладення нерухомої пов'язки тварин на автомашині перевозять у ветеринарний пункт або ветлікарню. При переломі однієї кінцівки тварин можна вести до ветеринарного пункту, якщо він недалеко розташований. Перша допомога тваринам при уражені отруйними речовинам (СДОР). Бойові отруйні речовини і СДОР діють на тварин так само, як і на людей. При дії ОР і СДОР задушливої дії у тварин спостерігається зволоження слизуватих оболонок очей і ніздрів і посилене дихання, потім з'являється черевний тип подиху, підвищується температура. З ніздрів виділяється велика кількість пінистої рідини, що вказує на набряк легенів, який розвивається. Тварин, у котрих немає ще ознак набряку легенів, спрямовують на ветеринарний пункт своїм ходом (швидкість прямування не більш 3-4 км/год.). Якщо вже з'явилися ознаки набряку легенів, то тварин перевозять на автомашинах; у холодну погоду їх накривають попонами, ковдрами тощо. При ураженні ОР (СДОР) загальноотруйної дії відразу з'являються ознаки подразнення слизуватих оболонок, тварина знаходиться в збудженому стані, ринеться бігти. У цих випадках потрібно терміново вивести уражену тварину на чисте повітря, надавши повний спочинок і тепло. ОР і СДОР шкірнонаривної дії уражають у виді парів, а також у крапельно-рідкому і туманоподібному стані. Їхні пари викликають слабке подразнення: тварина починає фиркати, облизуватися, позіхати. Вдихання парів або туману викликає важка поразка дихальних шляхів і легенів, що часто призводять до загибелі тварини. Краплі ОР або СДОР, попадаючи на шкіру, відразу ж офарблюють волосяний покров тварини в оліїстий-темний колір. Тварина починає бити ногами, намагається чесати або лизати уражені місця. Отруєння тварин може наступити також при з'їданні зараженого корму або води, а також при облизуванні капель отруйної речовини з заражених ділянок шкіри. У цих випадках у тварин з'являється слинотеча, набряклість язику; вони відмовляються від корму і мало п'ють. Тварин, уражених 0В і СДОР шкірнонаривного (типу іприту) і загально отруйної дії (типу зарину) спрямовують на ветеринарну обробку. До отруйних речовин подразної і сльозоточивої дії тварини значно менше дошкульні, чим людина. Після виходу з зараженого повітря усі хворобливі явища в них швидко проходять. Допомога тваринам, що уражені радіоактивними речовинами. Проникаюча радіація і радіоактивні речовини діють на тварину так само, як і на людей; у тварин розвивається променева хвороба. Перші ознаки захворювання з'являються через декілька днів; тварини відмовляються від корму, спостерігається шлунково-кишковий розлад, пригноблений стан. Подальший розвиток і вихід захворювання залежать не тільки від кількості радіоактивних речовин, що потрапили на тварину, але і від своєчасності надання першої допомоги. Тварин, виведених із районів, заражених радіоактивними речовинами, спрямовують на ветеринарну обробку. Якщо тварини виведені з району, що піддавався бактеріальному нападу (біологічному зараженню), їх теж спрямовують на ветеринарну обробку. Якщо уражені тварини мають поранення, переломи, контузії, забиті місця і т.п., потрібно насамперед зупинити кровотечу, накласти шину при переломах або пов'язку при пораненнях і тільки після цього направити тварин у ветеринарний пункт або лікарню. У залежності від виду ураження при санітарному опрацюванні застосовують різноманітні прийоми і засоби. Тварин, уражених радіоактивними засобами, обмивають теплою водою з милом. При поразці стійкими ОР і СДОР опрацьовують сухим хлорним вапном або ж її кашкою з наступним (через 10-15 хв.) мийкою теплою водою. Тварин можна також опрацьовувати розчинами хлорного вапна (10-20%), їдких лугів (0,5%), нашатирного спирту (10-15%), хлорамінів та інших речовин, що дегазують; при поразці бактеріальними засобами тварин опрацьовують тими ж речовинами або розчинами креоліну (3-4%), формаліну (2%), лізолу (3%) і т.п. Якщо тварини мають комбіновані поразки, опрацювання проводять тими ж розчинами, з урахуванням характеру поразок. Перед опрацюванням шкірного покрову тварини варто промити зовнішні слизуваті оболонки 2% розчином соди або борної кислоти. 4-ТЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Здійснення заходів щодо захисту сільськогосподарських рослин Ураження сільськогосподарських рослин при виникненні надзвичайних ситуацій найбільш вірогідно при забрудненні територій радіоактивними і хімічними речовинами та бактеріальними засобами, а також внаслідок агрометеорологічних явищ (урагани, смерчі, зливи, засухи, сильний мороз та заморозки), повеней (затоплень) та природних пожеж.
Захист рослин від радіоактивних речовин зводиться до зменшення можливостей додаткового збільшення зараження їх радіоактивними речовинами, що лежать на поверхні грунту, а також максимальному і швидкому видаленню радіоактивних часток з поверхні рослин, насіння і овочів, зменшенню поступу радіоактивних речовин з грунту і води в рослини шляхом проведення комплексу відповідних заходів. Ефективність заходів з захисту сільськогосподарських культур від хімічних отруйних речовин залежить від своєчасного їх виявлення та визначення ділянок і ступеню зараження.
При летальному і сильному ступеню зараження радіоактивними речовинами (70-100 %) рослини скошують і вивозять за межі поля, а поле переорюють і проводять пересів іншими культурами. При середній (50-70 %) і слабкій (10-30 %) ступенях зараження проводять пересів культур і здійснюється ретельний догляд за посівами. При зараженні посівів біологічними засобами проводять оброблення посівів пестицидами - інсектицидами і фунгіцидами. Важливими заходами щодо захисту рослин від бактеріальних засобів є проведення карантину з метою запобігання заносу збудників хвороб, шкідників і бур'янів сільськогосподарських культур, а також районування сортів сільськогосподарських культур.
При проведенні заходів щодо захисту сільськогосподарських рослин від радіоактивних, хімічних речовин і бактеріальних засобів необхідно використовувати комплексний підхід і враховувати місцеві умови вирощування сільськогосподарських рослин.
Для захисту сільськогосподарських рослин від затоплювань (підтоплень) створюють водовідвідні канали (канави) та насипні дамби, які одночасно є бар'єрами для розповсюдження вогню, а також створюють дренажні системи, що можуть використовуватись для зрошування.
Для захисту рослин від природних (лісових, торф'яних та степових) пожеж, поля відокремлюють одне від одного протипожежними смугами, захисними валами, траншеями Для захисту сільськогосподарської продукції і фуражу від зараження РР, ХР і БЗ використовують герметичні складські приміщення, різну тару та матеріали для укриття. В герметичних складах штабеля з запасами сільськогосподарською продукцією і фуражу, що упаковані в тканинні мішки, необхідно укривати брезентом чи поліетиленовою плівкою, а в складах, що не піддаються герметизації подвійним шаром брезенту або поліетиленової плівки.
При зберіганні продукції на відкритому повітрі необхідно прийняти заходи до її складування або упаковки незахищеної продукції і фуражу. Для упаковки використовують крафтпаперові мішки з підвищеною механічною міцністю. Можливо використання бочок, щільних ящиків, контейнерів та інших ємностей, що мають захисні властивості і здібні для зберігання сільськогосподарської продукції і фуражу.
При зберіганні відкритим способом в полі сільськогосподарську продукцію, що знаходиться насипом, укривають брезентом, поліетиленовою плівкою або підручними матеріалами і буртують.
Площадку під бурт зерна очищають від трави, сміття і утрамбовують. По її периметру відривають канаву глибиною не менше 20 см (для стоку води). Потім встановлюють і закріпляють дерев'яні щити, обшиті зовні рубероїдом або іншим щільним матеріалом, затуляють місця їх стиків і на загороджену площадку настилають шар соломи (сіна, гілок), після чого засипають туди 3 м шар зерна, який зверху покривають брезентом. При цьому під брезент кладуть шар соломи, що оберігають його від проникнення аерозолів. Кінці матеріалів для укриття ретельно закріплюють. Бурти картоплі і коренеплодів укривають спочатку 20-30 см шаром соломи, а потім засипають 40-50 см шаром землі, по периметру відривають стічні канави. Надійно можливо захистити картоплю і коренеплоди укриттям їх в ямах. Стоги сіна і соломи накривають брезентом, плівкою або не кормовою соломою (шаром в 20-30 см). Для захисту сіна від біологічних аерозолів стоги необхідно обкласти тюками соломи.
Сінаж і силос при звичайному зберіганні, як правило, надійно захищені від радіоактивних, хімічних речовин і бактеріальних засобів. При перевезенні сільськогосподарської продукції і фуражу в умовах зараження навколишнього середовища РР, ОР і БЗ в першу чергу необхідно використовувати спеціальні транспортні засоби (зерновози, муковози), а також спеціальну м'яку тару (мішки з тканини з поліетиленовими вкладишами, багатошарові крафт-мішки).
В цих умовах також можуть бути використані суцільнометалеві залізничні вагони з ущільненням дверей і люків; суцільнометалеві автофургони і контейнери; залізничні, річні і морські ізотермічні ємності та судна та інші транспортні засоби.
При перевезенні зернофуражу насипом і в м'якій тарі бортовими автомобілями і причепами для їх захисту від радіоактивних, хімічних речовин і бактеріальних засобів повинні використовуватися матеріали для укриття (брезент, плівка тощо).
Т Е М А 7.
ЗАВДАННЯ ТА ДІЇ ПРОТИПОЖЕЖНИХ ФОРМУВАНЬ ПРИ ПРОВЕДЕННІ РіНАВР В ОСЕРЕДКАХ УРАЖЕННЯ ТА ЗОНАХ ЗАРАЖЕННЯ
Навчальна ціль:
Вивчити основні завдання та дії протипожежних формувань при проведенні РіНАВР в осередках ураження та зонах зараження.
Вид навчальних занять - групове заняття.
Тривалість - 1 (2) години.
Метод проведення занять - бесіда, розповідь, показ.
Місце проведення заняття - клас, навчальне містечко або площадка.
Навчальні питання і орієнтовний розрахунок навчального часу:
ВСТУП5 хв.1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Пожежно-технічне спорядження. Вогнегасні речовини та область їх застосування. 10 хв.2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Локалізація та гасіння лісових, торф'яних та степових пожеж.10 хв.3-ТЄ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Протипожежні профілактичні заходи на об'єкті10 хв.4-ТЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Особливості гасіння пожеж на об'єктах господарської діяльності. 10 хв.ПІДСУМОК5 хв. Матеріальне забезпечення 1. Стенди або схеми в класі:
1. Структура сил цивільної оборони.
2. Нормативна база цивільної оборони України.
3. Засоби і способи гасіння пожеж при НС.
5. Організація проведення РіНАВР при НС.
6. Дії органів управління і сил ЦО та населення у НС. 11. Засоби пожежогасіння на об'єкті господарської діяльності. ВСТУП
Забезпечення пожежної безпеки є невід'ємною частиною державної діяльності щодо охорони життя та здоров'я людей, національного багатства і навколишнього природного середовища.
Слово "пожежа" завжди викликає у людини велику тривогу і хвилювання. І це зрозуміло, тому що вогнем нерідко знищується майно, руйнуються житлові будинки, школи, громадські будівлі, страждають люди, зазнаючи опіків, травм, а іноді і гинучи.
З настанням холодної погоди небезпека виникнення пожеж на об'єктах господарської діяльності і в побуту значно збільшується. Велика кількість можливих техногенних та природних надзвичайних ситуацій, які притаманні всім регіонам держави, територіям та об'єктам господарської діяльності, вимагають створення та підтримання у високій готовності сил протипожежних формувань ЦО як територіального, так і об'єктового призначення.
1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Пожежно-технічне спорядження. Вогнегасні речовини та область їх застосування. Протипожежні заходи на об'єктах господарської діяльності проводяться з метою зменшення можливості виникнення і розповсюдження пожеж.
Для того, щоб звести до мінімуму кількість пожеж після виникнення надзвичайних ситуацій, обмежити їх поширення і забезпечити необхідні умови для їх локалізації та ліквідації, необхідно завчасно провести відповідні пожежопрофілактичні заходи.
Відповідальними за проведення заходів по забезпеченню пожежної безпеки є керівники об'єктів (підприємств, організацій, установ). Вони повинні:
- організувати вивчення працюючим персоналом і інженерно-технічними працівниками протипожежних заходів;
- призначити відповідальних за пожежну безпеку цехів, відділів, складів, майстерень і службових приміщень;
- вимагати від начальників цехів (відділів, складів і т.д.) суворого додержання протипожежного режиму, вжиття заходів до виявлення і усунення причин, що можуть викликати пожежу, проведення бесід з робітниками і службовцями на протипожежні теми, а також утримання засобів пожежогасіння у справності і бойовій готовності;
- своєчасно і повністю забезпечити об'єкт засобами пожежогасіння, зв'язку та сигналізації;
- широко запроваджувати автоматичні засоби оповіщення про пожежі і стаціонарні автоматичні системи пожежогасіння;
забезпечити цехи (склади, установки і окремі пожежовибухонебезпечні агрегати і приміщення) інструкціями про заходи пожежної безпеки.
Основними інженерно-технічними заходами цивільної оборони по підвищенню протипожежної безпеки об'єктів господарської діяльності є:
- підвищення вогнетривкості нових будівель, а також споруд, що реконструюються та розширюються; знос малоцінних легкозаймистих будівель; просочування вогненебезпечних конструкцій вогнезахисними речовинами;
- зниження пожежонебезпечних властивостей оздоблювальних матеріалів і покриттів;
- розробка неперервних технологічних процесів виробництва, що виключають наявність проміжних ємностей з з пожежовибухонебезпечними продуктами;
- зниження ємності виробничої апаратури і складів пожежовибухонебезпечних речовин, а також віддалення цих складів від технологічних установок на безпечні відстані;
- захист ємностей і комунікацій від розливу речовин (прокладка на низьких опорах, в землі, обваловування, підземне зберігання, влаштування зворотних клапанів самозачинювання, піддонів, пасток і амбарів з направленим стоком);
- захист технологічного устаткування, апаратів, ємностей від дії надзвичайних ситуацій (фарбування у білий колір, влаштування екранів);
- розробка і впровадження автоматичних систем виявлення і гасіння пожеж на об'єктах господарської діяльності.
На об'єктах можуть створюватися резерви порошкових сумішей для гасіння вогню (бікарбонат натрію з добавками - для гасіння газів, що горять і розлитих рідин, електроустановок під напругою; фосфор амонійні солі з добавками - для гасіння деревини і розлитих рідин; вуглекислий натрій з добавками - для гасіння лугових металів натрію і калію та їх сплавів; силікагель з наповнювачем - для гасіння розлитих нафтопродуктів і твердих горючих речовин, крім лужних металів) і суміші, що створюють піну (ПО-1, ПО-1А і ПО-1Д - для гасіння рідин в резервуарах і розлитих, а також для припинення горіння твердих речовин і матеріалів; ПО-6 - для гасіння нафтопродуктів, а при введені в розчин альгінату натрію для гасіння спиртів, ацетону, органічних кислот), газові і аерозольні рідкі суміші (вуглекислий газ - газоподібний для гасіння в промислових установках, а снігоподібний для гасіння пожеж на невеликій площі; склад 3,5, склад БФ-1, склад БФ-2, склад БМ - для гасіння твердих і рідких горючих речовин і матеріалів (за винятком металів і речовин, що горять без доступу повітря); фреон 13В1, рідкий азот, водобромметилова емульсія - для гасіння етилового спирту, триизолбутил-алюмінію, бензину і ацетону (бензолу, толуолу, метилового спирту), поверхневі активні речовини (сульфанол НП-1, сульфонат, некаль (НБ), змочувач ДБ - для гасіння речовин і матеріалів, що погано змочуються (хлопок, деревина тощо).
Забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої та іншої діяльності посадових осіб, працівників підприємств, установ, організацій та підприємців.
Всі громадяни, незалежно від місця знаходження, зобов'язані:
- виконувати правила пожежної безпеки, забезпечувати будівлі та споруди, які їм належать на праві особистої власності, первинними засобами пожежогасіння і протипожежним інвентарем, виховувати у дітей обережність у поводженні з вогнем;
- повідомляти пожежну охорону про виникнення пожежі та вживати заходів до її ліквідації, рятування людей та майна.
2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Локалізація та гасіння лісових, торф'яних та степових пожеж. Масові лісові пожежі виникають і розвиваються внаслідок багатьох причин. Як показує статистика, головна з них - порушення населенням мір пожежної безпеки при поводженні з вогнем у місцях проведення робіт і відпочинку, а також використання в лісі несправної техніки. Виникненню лісових пожеж сприяють несприятливі умови погоди, висока температура повітря, перегрівання грунтів, тривала відсутність дощів, що призводить до посухи і створює умови до самозаймання торфу, а сильні і рвучкі вітри швидко поширюють вогонь. Лісові пожежі можуть також виникати від грозових розрядів і по ряді інших причин. У результаті недоліків в організації служби спостереження, зв'язку й оповіщення часто заходи для ліквідації невеличких осередків загорянь своєчасно не приймаються, і тоді вони можуть переростити в масові пожежі - справжнє стихійне лихо. Окремі невеличкі осередки можуть переростати в масові пожежі також внаслідок недостатньо об'єктивної оцінки пожежної обстановки і нечіткого керівництва боротьбою з пожежами в початковій стадії з боку відповідних органів лісового господарства. Найбільше поширеними видами лісових пожеж є верхові, низові і грунтові (підземні, торф'яні). Найбільшу проблему має боротьба з верховими пожежами. Верхові пожежі характеризуються тим, що вогнем охоплюються крони дерев, при цьому згоряють хвоя, листя і гілки. Полум'я поширюється як по кронах дерев, так і по надґрунтовому покрову. Звичайно такі пожежі супроводжуються інтенсивним перекиданням на значні відстані іскор та головень, що горять і що сприяють виникненню нових осередків загоряння. Розділяються верхові пожежі на швидкі і стійкі. Для перших характерно поширення вогню стрибками по кронах із швидкістю, що досягає при сильному вітрі 15- 25 км/год. При стійких же пожежах вогонь по кронах поширюється в міру просування низової пожежі, при цьому сильно обгоряють стовбури дерев. Швидкість просування такої пожежі 5-8 км/год, а при безвітряній погоді і менше. Частіше інших спостерігаються низові пожежі, що розвиваються тільки по надґрунтовому покрову, обпалюючи підлісок, кущі і нижні частини стовбурів дерев. Вони, як і верхові, підрозділяються на швидкі і стійкі. Швидкі відрізняються швидким просуванням кромки вогню і полум'яного горіння. Швидкість поширення вогню при цьому складає від декількох сот метрів до декількох кілометрів за годину при дуже нерівномірному просуванні. Стійкі пожежі характеризуються тим, що надґрунтовий покров згоряє цілком, висота полум'я звичайно вище, чим у швидких, але зате швидкість поширення значно нижче і не перевищує декількох сот метрів за годину. Грунтові (підземні) пожежі звичайно виникають у лісах із торф'янистими грунтами як продовження низових лісових пожеж. Вогонь поширюється по товщі торфу, що частково або цілком згоряє до мінерального прошарку, при цьому згоряють корені дерев. У лісах грунтові (підземні) пожежі - порівняно рідкісне явище. Відбуваються вони переважно в посушливі роки, коли торф'яні прошарки під лісом надмірно просихають. Варто мати на увазі, що ступінь інтенсивності горіння лісів у різноманітний час року і доби різноманітна. У нічний час швидкість поширення вогню різко знижуються, тому пізні вечірні, нічні і ранні ранкові часи доцільно використовувати для найбільше інтенсивного гасіння пожежі. Погода є дуже істотним чинником, що впливає на пожежну обстановку в лісі. Осадки, температура і вологість повітря роблять прямий вплив на стан і поширення пожеж. На займистість лісових матеріалів впливає і тривалість посушливого періоду: чим він довше, тим більше буде потрібно осадків для повного зволоження цих матеріалів. Швидкість поширення лісової пожежі залежить від напрямку і сили вітру: чим сильніше вітер, тим швидше пожежа охоплює лісовий масив. Пожежам супроводжує і стійке задимлення місцевості. При цьому утримання окислу вуглецю у повітрі поблизу осередків пожеж досягає великих значень. При організації робіт із гасіння лісових пожеж варто мати на увазі, що окисел вуглецю при визначених концентраціях його в повітрі викликає отруєння організму, і воно тим швидше наступає, чим вище концентрація і більше тривалість перебування людей у цій зоні. Крім того, задимленість місцевості різко знижує видимість, що у ясну погоду в ранкові часи не перевищує 100 м, а в дощові дні знижується до 20 м. Таким чином, пожежі бувають різноманітних видів, причому вони можуть розвиватися на одних ділянках як низові, на других - як верхові, а на третіх - як грунтові (підземні), кожна із яких має свої характерні риси, що необхідно враховувати. Лісова пожежа, що охопила велику площу, звичайно має у собі елементи усіх видів пожеж. При цьому полум'я поширюється з різною швидкістю і неодноразово змінює напрямок у залежності від зміни напрямку вітру і наявності пальних матеріалів. До пожежно-профілактичних заходів в першу чергу відноситься створення протипожежних бар'єрів із пожежостійких листяних дерев і порубка просік у найбільше пожежонебезпечних лісових масивах. Щоб попередити поширення вогню на великих площах, лісова територія розділяється на ізольовані ділянки, для чого передбачається створення штучних протипожежних перепон з урахуванням уже наявних природних рубежів, а також обладнуються загороджувальні мінералізовані смуги і просіки. У пожежонебезпечних районах, де немає природних, створюють штучні водойми з обладнаними під'їздами і місцями водозабору. З метою зменшення небезпеки виникнення пожеж установлюється відповідний суворий порядок ведення лісового господарства. Для успішної боротьби з пожежами в початковій стадії пожежонебезпечний район розбивається на ділянки, що закріплюються за визначеними підприємствами, організаціями та установами. Щорічно напередодні настання пожежонебезпечного сезону відповідні органи лісового господарства за участю інших зацікавлених відомств, у тому числі органів управління ЦО, уточнюють заходи щодо посилення пожежної безпеки в лісах і визначають порядок організації гасіння можливих пожеж, притягнення сил і застосування засобів пожежегасіння, використання вододжерел, матеріально-технічного й інших видів забезпечення, а також керування силами і засобами. Після виявлення пожеж організується і проводиться розвідка їхніх осередків із метою встановлення місць, виду пожежі, розмірів і меж території, охопленої вогнем, швидкості і напрямку поширення фронту вогню, захаращених ділянок лісу, що сприяють розвитку пожежі, визначення рубежів (природних і місць для устрою загороджувальних смуг) для локалізації пожеж, визначення маршрутів висування сил і засобів, призначених для гасіння, виявлення населених пунктів, яким загрожує небезпека, а також для виявлення джерел і шляхів підходу до них. Локалізація пожежі являє собою найбільш складну роботу, що звичайно проводиться в два етапи. На першому здійснюється припинення поширення вогню шляхом безпосереднього впливу на крайку, що горить. Робиться це для виграшу часу, щоб потім зосередити сили і засобу на більш важких роботах другого етапу: прокладці загороджувальних мінералізованих смуг і уривку канав, а при необхідності й пуску зустрічного вогню із метою надійного запобігання подальшого поширення вогню. Локалізованим рахується тільки та пожежа, шляхи подальшого поширення якого надійно перекриті. У залежності від виду і швидкості поширення пожежі, наявності сил і засобів, метеорологічних умов, характеру місцевості й інших чинників визначаються засоби локалізації і до погашення пожеж. Основними з них є: устрій загороджувальних смуг і канав, пуск зустрічного вогню, гасіння водою і хімікатами, нахльостуванням і закидання грунтом, а також штучний виклик осадків. Устрій загороджувальних смуг звичайно провадиться від заздалегідь створених захисних протипожежних смуг на штучних рубежах, а також від природних рубежів (рік, струмків і т.д.). При цьому важливе значення має правильний вибір рубежу припинення пожежі. Створення загороджувальних смуг у ході боротьби з пожежами варто починати на такій відстані від крайки вогню, що забезпечує своєчасне завершення робіт і готовність цих смуг до підходу вогню. Щоб затримати вогонь навіть у тиху погоду, ширина загороджувальної мінералізованої смуги повинна бути не менше подвійної висоти полум'я, а при вітрі ще більше. Для створення таких смуг використовуються землерийні машини і механізми, ручні знаряддя, якими обробляють грунт, вибухові речовини і застосовується пуск зустрічного вогню від опорних смуг, якими можуть служити лісова дорога і природні рубежі. Даний засіб локалізації, як правило, застосовується в сполученні з іншими. Загороджувальні смуги можуть бути доповненням до природних перешкод. Пуск зустрічного вогню є найбільш ефективним засобом боротьби з масовими лісовими пожежами. Проте він потребує винятково кваліфікованої організації. Звичайно пуск зустрічного вогню проводиться від опорної смуги, що вибирається або утворюваної на місцевості, очищеної від пальних матеріалів. Така смуга повинна цілком оточувати осередок пожежі або своїх кінців упиратися в непереборні для вогню перешкоди. Засіб пуску зустрічного вогню полягає у випалюванні надґрунтового покрову між опорною смугою і крайкою пожежі, що насувається, чим і досягається збільшення ширини перешкоди для перекидання вогню або іскор через смугу. Ширина випалюваної смуги повинна дорівнювати триразовій глибині крайки низової пожежі і не менше чим 100-200 м перед фронтом верхової пожежі. До числа інших основних засобів, що забезпечують боротьбу з масовими лісовими пожежами, є гасіння водою з використанням для цього пожежних машин, мотопомп і інших засобів, зокрема вертольотів. Для доставки до осередків пожежі води можуть використовуватися трубопроводи, що прокладаються від водойм з урахуванням сформованої пожежної обстановки. Від трубопроводів розгортаються відгалуження з пожежних рукавів. Найбільший ефект дає створення водяних завіс і гасіння вогню розпиленим струменем води, особливо з добавленням невеликої кількості так названих змочувачів (сульфанол, побутові миючі засоби). При боротьбі з лісовими пожежами ефективно застосовується авіація. Вона може оперативно здійснювати доставку сил і засобів у район пожеж або висаджувати їх безпосередньо з повітря шляхом скидання на осередки водяної суміші речовин, що створюють піну і призводять до швидкого припинення вогню. До перспективних засобів гасіння лісових пожеж варто віднести штучний виклик осадків методом впливу на хмари речовинами, що містять реагент, що кристалізує вологу із хмар (йодисті з'єднання свинцю). Цей вплив може здійснюватися за допомогою ракет, що запускаються надземними пусковими установками або з борта літака. Кількість осадків, що випадають з однієї хмари або групи хмар, залежить від їхньої потужності і складає в середньому 40-60 тис. т. Даний засіб можна використовувати лише при наявності в районі пожежі потужних переохолоджених кущових хмар. Для охорони лісів від пожеж, а також для оперативної боротьби з ними можуть використовуватися пожежні літаки та вертольоти.
У лісових районах із підвищеною пожежною небезпекою на базі підприємств і організацій лісового господарства організовані лісопожежні формування ЦО. Для боротьби з масовими пожежами в лісах залучаються мобільні, технічно оснащені сили, спроможні організовано і швидко вести боротьбу з вогнем. Такими силами є військові частини і формування ЦО. Степові пожежі виникають на відкритій місцевості при наявності сухої трави або дозрілих хлібів. Фронт вогню з найбільшою швидкістю переміщається в напрямку вітру. При сильному вітрі швидкість переміщення фронту вогню степової пожежі досягає 25-30 км/год. Швидкість поширення пожеж зернових культур у 2-3 рази менше швидкості степової пожежі. Якщо цього зробити не можна, то для гасіння необхідно застосовувати вуглекислотні (ВВ-2, ВВ-5) або порошкові (ВП-5) вогнегасники, склади яких не проводять електричний струм.
3-ТЄ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Протипожежні профілактичні заходи на об'єктіНа промисловому об`єкті:
- розробка заходів, які виключають можливість утворення на території ОНГ суцільних пожеж;
- підвищення вогнестійкості нових будинків і споруд;
- знесення малоцінних споруд, просочення споруд, які можуть загорітися вогнезахисними розчинами;
- обмеження розміщення на ОГД складів, твердих горючих речовин і матеріалів;
- розробка безперервних технологічних процесів виробництва, які включають наявність промислових ємностей з пожежо-, вибухонебезпечними продуктами;
- розробка і впровадження автоматичних систем виявлення і гасіння пожеж на об`єкті;
- будівництво водоймищ і обладнання під`їзних шляхів до джерел води;
- дерев`яні частини будинків і споруд покриваються вогнезахисним складом або фарбуються у білий колір.
- На сільськогосподарському об`єкті:
- приведення в належний протипожежний стан населених пунктів, тваринницьких комплексів, ферм, складів, баз та інших господарських споруд;
- підготовка населення з питання попередження і гасіння пожеж на виробництві, житловому секторі і лісах (проведення бесід, тренувань, навчань);
- забезпечення табельними засобами пожежогасіння і звуковою сигналізацією населених пунктів, виробничих, тваринницьких, складських, громадянських і адміністративних будинків, і споруд, об`єктів, згідно з встановленим нормам;
- створення протипожежних полос (розривів) в населених пунктах і лісових масивах, що виключають розповсюдження пожеж і забезпечують вихід протипожежних сил до місця пожежі, її локалізації і гасіння;
- підвищення вогнестійкості житлових, виробничих будівель, баз, складів;
- будівництво водойм в населених пунктах, обладнання під'їзних шляхів до місць забору води;
- підтримання у постійній готовності пожежної техніки і пристосування для цілей пожежогасіння народногосподарської техніки;
- обмеження розміщення у межах населених пунктів нафтобаз, складів, пожежо-, вибухонебезпечних речовин і матеріалів;
- постійний контроль за виконанням правил пожежної безпеки в населених пунктах, на об`єктах, в лісах.
Крім цього, для попередження пожеж у житлових будинках потрібно забрати із коридорів, проходів і горищ громіздкі речі.
Потрібно також перевірити чи добре відкриваються двері, які ведуть у коридор і на міжповерхові майданчики.
Стіни і інші частини дерев`яного будинку необхідно обмазати глиняним розчином - вони будуть більш вогнестійкі.
У будинку, біля будинку, господарських будівель і приміщень - для тварин потрібно створити запаси води і піску, які необхідні для гасіння пожежі.
На керівників об`єктів покладається:
- загальна організація протипожежного захисту на підвідомчому об`єкті;
- розробка інструкцій про дотримання правил пожежної безпеки на об`єкті з урахуванням особливостей технологічного процесу виробництва;
- організація виконання запропонованого органами державного пожежного нагляду протипожежних заходів у цілому по об`єкту;
- організація ДПД й забезпечення їх навчання;
- організація ПТК й подання їм допомоги в роботі з попередження населення;
- призначення осіб відповідальних за пожежну безпеку відділів магазинів, складів, окремих цехів тощо;
- розробка інструкції з евакуації людей, на випадок виникнення пожежі й практичне опрацювання її з усім обслуговуючим персоналом;
- забезпечення об`єкту засобами пожежогасіння.
При саморятуванні і рятуванні інших людей у будинках, охоплених вогнем, діяти необхідно швидко, оскільки основними небезпеками є висока температура повітря, задимлення, наявність небезпечних концентрацій різноманітних продуктів згорання, можливі завалення будівельних конструкцій. Помешкання, що горить, потрібно переборювати, накривши голову мокрою ковдрою, щільної тканиною або верхнім одягом; через сильно задимлення помешкання краще рухатися поповзом або пригнувшись. Двері в задимлене помешкання треба відчиняти обережно, інакше швидкий приток повітря викликає спалах полум'я. Увійшовши в помешкання, де можуть бути люди, варто покликати їх; шукаючи постраждалих, треба пам'ятати, що діти від страху часто ховаються під ліжко, у шафу, забиваються в куток і інші місця. Отримавши опіки необхідно зробити негайну першу допомогу; у разі необхідності надається допомога потерпілим.
Боротьба з масовими природними та техногенними пожежами, пов'язана з виконанням великого обсягу землерийних робіт, використанням значних сил ЦО від державної протипожежної охорони до об'єктових протипожежних формувань (команди пожежогасіння, лісопожежні команди, відділення пожежогасіння, ланки пожежогасіння).
Команда пожежогасіння (25 чол.) складається із відділення розвідки (5 чол.), 3 відділень пожежогасіння (6 чол.) і має за табелем: пожежних автомобілів - 2, мотопомп -1, вантажних автомобілів (тракторів) - 1, пожежних насосів -1, легкових автомобілів - 1.
Лісопожежна команда (40 чол.) складається із 2 відділень пожежно-технічних (7 чол.), 3 відділень лісопожежних (7 чол.) і має за табелем: тракторів (бульдозерів) - 2, тракторів з причепами -3, мотопомп або знімальних цистерн на автомобілях -2, вантажних автомобілів (тракторів) - 2, легкових автомобілів - 1.
Відділення пожежогасіння (6 чол.) має 1 пожежний автомобіль або вантажний автомобіль, мотопомпу і насос, а ланка пожежогасіння у складі 3 пожежних.
4-ТЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Особливості гасіння пожеж на об'єктах господарської діяльності. На об'єктах господарської діяльності можливе проведення наступних заходів:
- збільшення запасів води для цілей пожежогасіння шляхом будівництва відкритих водоймищ, заплав на мілких ріках, струмках; заповнення водою природних і штучних котлованів, виробничих складських ємностей;
- улаштування додаткових під'їздів до рік, природних і штучних водоймищ;
- спорудження для подачі води тимчасових насосних станцій з двигунами внутрішнього згоряння на берегах морів, річок, озер, ставків, на причалах, паромах і судах річкового і морського флоту;
- вивільнення від легкозаймистих і спалимих рідин резервуарних парків і окремих резервуарів, що створюють у випадку руйнування ємностей загрозу для житлових районів або об'єктів господарської діяльності тощо.
Крім проведення профілактичних заходів кожній людині необхідно знати елементарні правила гасіння пожеж. Цим правилам слід активно навчатися на заняттях з цивільної оборони і в інших можливих випадках.
На об'єктах господарської діяльності обладнуються протипожежні водопроводи, пожежні крани з рукавами, гідранти та резервуари, щити з протипожежним інвентарем та засобами первичного пожежогасіння (вогнегасники, кошма, пісок тощо), засоби протипожежної сигналізації.
При гасінні пожеж у будівлях необхідно дотримуватись наступних заходів безпеки:
1. Згідно діючих правил, до безпосереднього гасіння пожеж не допускаються підлітки до 18 років, вагітні і годуючі груддю жінки, інваліди, глухонімі і психічно хворі.
2. Кожний працюючий по гасінню пожежі зобов'язаний слідкувати за зміною обстановки, станом перекриттів, стін, сходових клітин, щоб уникнути загибелі людей при їх обваленні і у випадку виникнення небезпеки негайно попередити всіх працівників на ділянці і керівника гасіння.
3. При явній загрозі обвалення особовий склад виводиться у безпечне місце. Для швидкого оповіщення людей, що працюють у небезпечній зоні, керівники гасіння пожежі встановлюють єдині сигнали і доводять їх до всього працюючого складу.
4. При роботі слід враховувати можливе отруєння людей окислом вуглецю. Необхідно передбачити використання ізолюючих протигазів (або протигазів з додатковими патронами ДП-1) або, за їх відсутності, частіше підмінювати пожежників, особливо тих, що працюють на верхніх поверхах приміщень.
5. Для захисту тіла від опіків пожежники повинні бути одягнуті у відповідний одяг, мати протипожежне спорядження: сталеві каски, рукавиці, пояси, сокири. Працювати без бойового одягу і спорядження забороняється.
6. При наявності даних про витік газу необхідно входити в приміщення в ізолюючих протигазах і провітрювати його. 7. Заборонено залишати без нагляду ствол, навіть після припинення подачі води.
8. При роботі на височині слід застосовувати страхувальні пристосування - для виключення можливості падіння працюючих.
9. До початку розбирання конструкції необхідно знеструмити всі розташовані на ділянці роботи електричні мережі, відключити всі газові мережі і прилади.
10. При необхідності звалювання димових труб, обгорілих опор чи частин будівлі повинно проводитися під керівництвом керівника гасіння пожежі і після виведення з небезпечної зони людей і техніки.
При гасінні легкозаймистих і горючих рідин необхідно дотримуватись наступних заходів безпеки:
1. Гасіння пожеж з горючими рідинами може ускладнюватись розривами резервуарів, кипінням і викидами нафтопродуктів і розповсюдженнях вогню по місцевості. Кожний робітник зобов'язаний слідкувати за зміною обстановки, при явній загрозі вибуху, кипіння, викидів і розливань горючої рідини особовий склад виводиться у безпечне місце.
2. Для швидкого оповіщення людей, що працюють у небезпечній зоні, керівник гасіння пожежі зобов'язаний встановити єдині сигнали і довести їх до всього особового складу.
3. Працюючи із піною, розчинами піноутворювачів, особовий склад повинен уникати потрапляння їх на шкіряні покрови і особливо на слизову оболонку очей. При потраплянні піноутворювача ОП-1 слід промити очі 2-процентним розчином борної кислоти.
4. Пінні вогнегасники не допускається застосовувати для гасіння приладів і устаткування, що знаходяться під напругою електричного струму більш як 36 В, а також для 5. Перед пуском у дію вуглекислотного (бромметилового) вогнегасника розтруб (розпилювач) повинен бути спрямований у сторону вогню. Братися рукою (голою) за розтруб працюючого вуглекислотного вогнегасника не можна гасіння речовин і матеріалів, що взаємодіють із водою.
6. Перед застосуванням пінного вогнегасника його вихідний отвір необхідно прочистити підвішеною до ручки шпилькою.
Т Е М А 8.
ЗАВДАННЯ ТА ДІЇ ФОРМУВАНЬ ОХОРОНИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ ПРИ ПРОВЕДЕННІ РіНАВР В ОСЕРЕДКАХ УРАЖЕННЯ ТА ЗОНАХ ЗАРАЖЕННЯ
Навчальна ціль:
Вивчити основні завдання та дії формувань охорони громадського порядку при проведенні РіНАВР в осередках ураження та зонах зараження.
Вид навчальних занять - групове заняття.
Тривалість - 1 (2) години.
Метод проведення занять - бесіда, розповідь, показ.
Місце проведення заняття - клас, навчальне містечко або площадка.
Навчальні питання і орієнтовний розрахунок навчального часу:
ВСТУП2 хв.1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Умови і порядок введення та припинення дій надзвичайного стану. Заходи, що застосовуються в цих умовах. Гарантії прав громадян і юридичних осіб в умовах надзвичайного стану. 15хв.2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Дії формувань при проведенні евакуації населення15 хв.3-ТЄ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Забезпечення громадського порядку, попередження та припинення випадків мародерства, розкрадання матеріальних цінностей при ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій та катастроф. 10 хв.4-ТЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Психологія натовпу. Попередження паніки серед населення.ПІДСУМОК3 хв. Матеріальне забезпечення (стенди або схеми в класі):
1. Структура сил цивільної оборони.
2. Законодавча база ЦО України.
3. Нормативна база цивільної оборони України.
4. Евакозаходи в надзвичайних ситуацій.
5. Організація проведення РіНАВР при НС.
6. Дії органів управління і сил ЦО та населення у НС. 7. Управління, оповіщення і зв'язок ЦО.
ВСТУП
Невоєнізовані формування охорони громадського порядку ЦО приводиться в готовність за рішенням начальника цивільної оборони району (міста обласного підпорядкування), територіальних органів управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення або начальника цивільної оборони суб'єкта господарської діяльності.
Невоєнізовані формування охорони громадського порядку ЦО діють, як правило, разом з силами служби охорони громадського порядку МВС України або військами цивільної оборони (комендантські роти, взводи) і під їх керівництвом.
При масових лісних, торф'яних, степних та на техногенних небезпечних об'єктах (АЕС, нафтогазової, хімічної промисловості та інших) пожеж невоєнізовані формування охорони громадського порядку ЦО приймають участь у оповіщенні населення з використанням звукомовних установок, проведенні екстреної евакуації населення та вивозу матеріальних цінностей, супроводжуючи евакоколони, охороні громадського правопорядку, попередженні та недопущенні випадків мародерства і розкрадання матеріальних цінностей, охороні меж зон пожеж, недопущенню в ці зони населення і автотранспорту та інші заходи.
1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Умови і порядок введення та припинення дій надзвичайного стану. Заходи, що застосовуються в цих умовах. Гарантії прав громадян і юридичних осіб в умовах надзвичайного стану. Надзвичайний стан - це передбачений Конституцією України особливий правовий режим діяльності державних органів, органів місцевого та регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій, який тимчасово допускає встановлені цим Законом обмеження в здійсненні конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб та покладає на них додаткові обов'язки.
Правовим режим надзвичайного стану спрямований на забезпечення безпеки громадян у разі стихійного лиха, аварій і катастроф, епідемій і епізоотій, а також на захист прав і свобод громадян, конституційного ладу при масових порушеннях правопорядку, що створюють загрозу життю і здоров'ю громадян, або при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства. Метою введення надзвичайного стану є якнайшвидша нормалізація обстановки, відновлення конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб; нормального функціонування конституційних органів влади, органів місцевого та регіонального самоврядування та інших інститутів громадянського суспільства.
Надзвичайний стан може бути введено за умов:
- стихійного лиха, аварій і катастроф, епідемій, епізоотій, що створюють загрозу життю і здоров'ю населення;
- масових порушень правопорядку, що супроводжуються насильством над громадянами, обмежують їх права і свободи;
- блокування або захоплення окремих особливо важливих об'єктів чи місцевостей, що загрожує безпеці громадян і порушує нормальну діяльність органів державної влади та управління, місцевого чи регіонального самоврядування;
- спроби захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства;
- посягання на територіальну цілісність держави, що загрожує зміною її кордонів; - необхідності відновлення конституційного правопорядку і діяльності органів державної влади. Надзвичайний стан на всій території України або в окремих її місцевостях вводиться Указом Президента України, який підлягає затвердженню Верховною Радою України.
В Указі Президента України про введення надзвичайного стану повинні вказуватися: - обставини, що стали причиною для введення надзвичайного стану;
- обґрунтування необхідності введення надзвичайного стану;
- перелік конституційних норм, дія яких тимчасово зупиняється, перелік і межі надзвичайних заходів, а також вичерпний перелік тимчасових обмежень прав і свобод громадян; - державні органи, що здійснюють заходи надзвичайного стану, і межі їх надзвичайних повноважень; - межі території, на якій вводиться надзвичайний стан;
- час, з якого вводиться надзвичайний стан, і його тривалість.
Рішення про введення надзвичайного стану доводиться органом, що запроваджує надзвичайний стан, до відома населення через засоби масової інформації.
На період надзвичайного стану можуть запроваджуватись такі заходи: - встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, а також обмеження свободи пересування по території, де запроваджено надзвичайний стан;
- обмеження руху транспортних засобів і їх огляд;
- посилення охорони громадського порядку та об'єктів, що забезпечують життєдіяльність населення та народного господарства;
- заборона проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, а також видовищних, спортивних та інших масових заходів;
- заборона страйків.
У разі введення надзвичайного стану додатково може бути вжито таких заходів:
- запровадження комендантської години (заборона перебувати на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень особи у встановлені години доби);
- зупинення після відповідного попередження діяльності політичних партій, громадських організацій, масових рухів і самодіяльних об'єднань громадян, якщо ця діяльність перешкоджає нормалізації обстановки; - перевірка документів у громадян, а в необхідних випадках і проведення особистого огляду, огляду речей, транспортних засобів, багажу і вантажів, службових приміщень та житла громадян; - обмеження або тимчасова заборона продажу зброї, отруйних і сильнодіючих хімічних речовин, спиртних напоїв;
- тимчасове вилучення у громадян зареєстрованої вогнепальної і холодної зброї та боєприпасів, а у підприємств, установ і організацій - також навчальної військової техніки, вибухових, радіоактивних речовин і матеріалів, отруйних і сильнодіючих хімічних речовин;
- введення цензури, обмеження на випуск газет;
- вислання порушників громадського порядку, які не є жителями даної місцевості, до місця їх проживання або за межі місцевості, де введено надзвичайний стан, за їх рахунок;
- заборона виготовлення і розповсюдження інформаційних матеріалів, що можуть дестабілізувати обстановку; - особливі правила користування зв'язком.
У разі введення надзвичайного стану можуть вживатися такі заходи:
- тимчасове виселення людей з місць, небезпечних для проживання, з обов'язковим наданням їм стаціонарних або тимчасових жилих приміщень; - тимчасова заборона будівництва нових, розширення діючих підприємств та інших об'єктів;
- встановлення карантину та проведення інших обов'язкових санітарно-протиепідемічних заходів;
- запровадження особливого порядку розподілення продуктів харчування і предметів першої необхідності;
- мобілізація ресурсів державних підприємств, установ, організацій, зміна режиму їх роботи, переорієнтація на виробництво необхідної в умовах надзвичайного стану продукції, інші зміни виробничої діяльності, необхідні для проведення аварійно-рятувальних і відновлювальних робіт;
- використання ресурсів підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, для відведення небезпеки та ліквідації наслідків надзвичайних обставин;
- усунення від роботи на період надзвичайного стану керівників державних підприємств, установ і організацій, від діяльності яких залежить нормалізація обстановки в районі надзвичайного стану, у зв'язку з неналежним виконанням ними своїх обов'язків, призначення інших осіб, тимчасово виконуючими обов'язки зазначених керівників.
З метою, ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій та катастроф у мирний час може проводитися цільова мобілізація, обсяги і термін проведення якої визначаються Президентом України. У виняткових випадках, пов'язаних з необхідністю проведення невідкладних аварійно-рятувальних робіт, допускається залучення працездатного населення і транспортних засобів громадян для виконання зазначених робіт при умові обов'язкового забезпечення безпеки праці. Забороняється залучення неповнолітніх, а також вагітних жінок до робіт, які можуть негативно вплинути на стан їх здоров'я.
Всі державні органи, органи місцевого територіального самоврядування, підприємства, установи, громадські об'єднання і організації, а також громадяни на території, де запроваджено надзвичайний стан зобов'язані сприяти органам, які здійснюють управління на цій території, та виконувати їх рішення.
Забезпечення громадського порядку, охорони життя, здоров'я, прав, свобод і законних інтересів громадян в умовах надзвичайного стану може здійснюватися силами та засобами органів внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України відповідно до чинного законодавства.
Особам, які постраждали від надзвичайних обставин або у зв'язку з проведенням робіт по їх відверненню, або ліквідації їх наслідків, відповідні державні органи надають жилі приміщення, відшкодовують заподіяні матеріальні збитки, сприяють у працевлаштуванні та подають іншу необхідну допомогу за умов і в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України. Юридичні особи, майно, і ресурси яких використовувались для відвернення або ліквідації наслідків обставин, що стали причиною введення надзвичайного стану, мають право на відшкодування завданих їм збитків у порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Введення надзвичайного стану не може бути підставою для застосування тортур, жорстокого чи принижуючого людську гідність поводження або покарання, для будь-яких обмежень права на життя, на свободу думки, совісті, релігії в розумінні цих прав і свобод, прийнятому в Міжнародному пакті про громадянські і політичні права і законах України, якщо вони не суперечать їм. 2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Дії формувань при проведенні евакуації населення При проведенні екстреної евакуації із осередків ураження (радіоактивного, хімічного та бактеріологічного зараження) та зон катастрофічного затоплення невоєнізовані формування охорони громадського порядку ЦО надають допомогу службі охорони громадського порядку МВС України в підтриманні правопорядку на пунктах збору, посадки і висадки евакуйованих, при слідуванні евакуйованих у складі піших колон, супроводжують автоколони, регулюють рух на дорогах, надають допомогу престарілим і дітям, приймають участь в охороні житла, об'єктів та інших матеріальних цінностей від мародерства та розкрадання до повернення населення, перевіряють житло і об'єкти на наявність в них людей, які не евакуювались із різних причин. При оповіщенні населення органами управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення про початок евакуації. Дублюють ці оповіщення за допомогою рухомих звукомовних установок.
У разі повної евакуації населення і об'єктів господарської діяльності з вивезенням домашніх речей, обладнання та інших матеріальних цінностей надають допомогу в супроводженні пасажирських і вантажних перевезень в районі надзвичайної ситуації, регулювання руху по основним магістралям, охороні та підтриманні правопорядку у містах посадки і висадки еваконаселення, завантаження і розвантаження обладнання, домашніх речей та інших матеріальних цінностей, охороні периметру осередку ураження, недопущення на його територію сторонніх людей та автотранспорту. 3-ТЄ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Забезпечення громадського порядку, попередження та припинення випадків мародерства, розкрадання матеріальних цінностей при ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій та катастроф. У повсякденній діяльності невоєнізовані формування охорони громадського порядку цивільної оборони можуть приймати участь в охороні громадського правопорядку, посиленні охорони об'єктів в період масових свят та із-за інших причин.
У період загрози виникнення надзвичайної ситуації НФ охорони громадського порядку ЦО приймають участь у посиленні охорони громадського порядку та суб'єктів господарської діяльності, регулюванні руху на дорогах та охороні меж зон можливих осередків ураження та обмеженню допуску в ці зони населення і транспорту.
При виникненні надзвичайної ситуації НФ охорони громадського порядку ЦО приймають участь у евакуації населення і матеріальних цінностей із осередків ураження, охороні місць проведення рятувальних та інших невідкладних робіт, підтриманню правопорядку в місцях тимчасового перебування еваконаселення, охороні суб'єктів господарської діяльності та об'єктів комунального господарства, підтриманню режимно-обмежувальних заходів при введенні карантину (або обсервації), охороні меж зон радіоактивного, хімічного та бактеріологічного зараження, підтримання правопорядку в місцях харчування, продовольчого та речового забезпечення потерпілого населення. З метою забезпечення правопорядку, попередження та припинення випадків мародерства, розкрадання матеріальних цінностей в містах, населених пунктах, на об'єктах господарської діяльності та територіях, де є загроза виникнення та при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, на допомогу службі охорони громадського порядку МВС України створюються невоєнізовані формування охорони громадського порядку ЦО (команди, групи, ланки), основними завданнями яких є:
- забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів під час виконання заходів цивільної оборони з попередження та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;
- запобігання правопорушенням та їх припинення під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;
- охорона і забезпечення громадського порядку під час проведення заходів цивільної оборони та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;
- забезпечення безпеки дорожнього руху під час проведення евакуації населення, матеріальних та інших цінностей із осередків ураження (зараження) та зон катастрофічного затоплення;
- охорона суб'єктів господарської діяльності та об'єктів комунального господарства в осередках ураження та зонах зараження;
- приймання участі у поданні соціальної та правової допомоги громадянам в осередках ураження та зонах зараження.
4-ТЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Психологія натовпу. Попередження паніки серед населення. В місцях масового натовпу людей підтримують правопорядок, не допускають виникнення неконтрольованої масової поведінки людей, ізолюють провокаторів та хуліганських елементів, роз'яснюють ситуацію, що склалася, не допускають виникнення паніки серед людей, надають само і взаємодопомогу потерпілим.
Психологи вважають, що натовп - особливий біологічний організм. Він діє за своїми законами і не завжди враховує інтереси окремих осіб, в тому числі і їх життя.
Досвід підтверджує, що досить часто натовп стає небезпечнішим від стихійного лиха або аварії, які його створили.
ПСИХОЛОГІЯ НАТОВПУ
Почуття страху, що охоплює групу людей, миттєво передається іншим і переростає в некерований процес - паніку. У людей різко підвищується емоційність сприйняття того, що діється навкруги, знижується відповідальність за свої вчинки. Людина не може розумно оцінити свою поведінку і обстановку, що склалася. В такій атмосфері досить тільки одному висловити, виявити бажання втекти з небезпечного району, як людська маса починає сліпо копіювати його дії. Тому найчастіше гинуть не від самої небезпеки, а від страху і паніки, що виникають у натовпі. Про це треба завжди пам'ятати і передбачати можливу небезпеку.
Дослідження Карантелі (США) вказують на такі характерні риси паніки:
* панічна втеча завжди скерована в бік від небезпеки (не робиться ніяких спроб протидії);
* напрям втечі при паніці не є випадковим (вибір - за знайомою дорогою або тією, якою втікають інші);
* за своїм характером, панічна втеча асоціальна (найсильніші зв'язки можуть бути перервані: мати може кинути дитину, чоловік - дружину і т.д., а коли стають несподіваним джерелом небезпеки одне для одного);
* людина, охоплена панікою, завжди вірить, що обстановка дуже небезпечна (панічна втеча припиняється, коли людина усвідомлює, що перебуває поза небезпечною зоною);
* людина, охоплена панікою, погано міркує, хоча повністю її дії не позбавленні логіки. Проблема, скоріше, в тому, що вона шукає альтернативних рішень і не бачить наслідків свого рішення, інколи - головних, як у типовому для пожеж випадку: стрибок з приречено високої висоти.
Зрозуміло, що нейтралізувати паніку може або сильне емоційне гальмо, або чудо. Але, як відомо, чудес не буває. А серед засобів нейтралізації паніки - категоричні команди, гаряче переконання у відсутності небезпеки.
Правила поведінки по збереженні власного життя У НАТОВПІ ПІД ЧАС МАСОВИХ ЗАХОДІВ
Статистика свідчить, що у місцях, де збирається дуже багато людей, наприклад у школі, кінотеатрі, на стадіоні і т.д., некеровані панічні дії можуть викликати навіть людські жертви.
Щоб не загинути у натовпі, краще правило - не потрапляти в нього або обминути його. Якщо це неможливо, ні в якому разі не йти проти натовпу.
Пам'ятайте, що найнебезпечніше - бути затиснутим і затоптаним і натовпі!
Люди в паніці не помічають тих, хто перебуває поряд. Кожен думає про особистий порятунок. Люди пориваються вперед, до виходу. Найбільша тиснява буває в дверях, перед сценою, біля арени і т.д.
Тому, входячи в будь-яке приміщення треба звернути увагу на запасні і аварійні виходи, знати, як до них добратися.
Не наближайтеся до вітрин, стін, скляних дверей, до яких тебе можуть притиснути і роздушити. Якщо натовп захопив тебе - не чини йому опору. Глибоко вдихни, зігни руки в ліктях, підніми їх, щоб захистити грудну клітину. Не тримай руки в кишенях, не чіпляйся ні за що руками, - їх можуть зламати. Якщо є можливість, застебни одяг. Високі каблуки можуть коштувати тобі життя, так само, як і розв'язаний шнурок. Викинь сумку, парасольку і т.д. Якщо у тебе щось впало, ні в якому разі не намагайся підняти, - життя дорожче.
Головне завдання в натовпі - не впасти. Якщо тебе збили з ніг і ти впав на землю, спробуй згорнутися клубком і захистити голову руками, прикриваючи потилицю. При будь-якій можливості треба спробувати встати.
З метою запобігання надзвичайним ситуаціям під час проведення масових заходів рекомендується створення так званих "груп порятунку".
Основне їхнє завдання - своєчасне і оперативне реагування на раптові запити присутніх і недопущення панічних настроїв.
Т Е М А 9.
ЗАВДАННЯ ТА ДІЇ АВТОМОБІЛЬНИХ ФОРМУВАНЬ ПРИ ПРОВЕДЕННІ РіНАВР В ОСЕРЕДКАХ УРАЖЕННЯ ТА ЗОНАХ ЗАРАЖЕННЯ
Навчальна ціль:
Вивчити основні завдання та дії автомобільних формувань при проведенні РіНАВР в осередках ураження та зонах зараження.
Вид навчальних занять - групове заняття.
Тривалість - 1 (2) години.
Метод проведення занять - бесіда, розповідь, показ.
Місце проведення заняття - клас, навчальне містечко або площадка.
Навчальні питання і орієнтовний розрахунок навчального часу:
ВСТУП 3 хв.1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Спорядження автотранспорту для перевезення населення та вантажів. 15хв.2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Здійснення перевезень населення і вантажів15 хв.3-ТЄ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Спорядження автотранспорту для перевезення уражених та постраждалих при ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій та катастроф 10 хв.ПІДСУМОК2 хв. Матеріальне забезпечення (стенди або схеми в класі):
1. Структура сил цивільної оборони.
2. Законодавча база ЦО України.
3. Нормативна база цивільної оборони України.
4. Евакозаходи в надзвичайних ситуацій.
5. Організація проведення РіНАВР при НС.
6. Дії органів управління і сил ЦО та населення у НС. 7. Концепція захисту населення і територій в НС.
8. Управління, оповіщення і зв'язок ЦО.
ВСТУП
Наряду з продовольчим, матеріальним, технічним, протипожежним, гідрометеорологічним та іншими видами забезпечення функціонування системи цивільної оборони в надзвичайних ситуаціях, завданнями транспортного забезпечення є:
- планування транспортного забезпечення на випадок надзвичайних ситуацій;
- створення і підготовка особового складу транспортних формувань для роботи в умовах надзвичайних ситуацій;
- підготовка транспортних засобів до використання за призначенням;
- організація сталої роботи транспорту, що бере участь в евакуаційних заходах та інших перевезеннях;
- безперервне управління перевезеннями.
1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Спорядження автотранспорту для перевезення населення та вантажів. Для забезпечення пасажирських та вантажних перевезень в період загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та в умовах проведення пошуково-рятувальних та інших невідкладних робіт в осередках ураження і зонах зараження населення, яке постраждало внаслідок надзвичайних ситуацій, створюються спеціальні транспортні підрозділи - автомобільні колони для перевезення населення і вантажів та автосанітарні загони для перевезення постраждалих внаслідок надзвичайних ситуацій.
Автомобільні колони для перевезення населення і вантажів та автосанітарні загони для перевезення постраждалих внаслідок надзвичайних ситуацій створюються як формування територіального призначення. Базою створення автомобільних колон і загонів у містах обласного підпорядкування є великі автотранспортні підприємства, а в сільських районах вони створюються на базі декількох підприємств, установ або організацій. До складу автомобільної колони ЦО для перевезення населення входять три ланки для перевезення людей (по 7-10 чол. кожна) і одна ланка ремонту (3 чол.). Загальна чисельність колони складає 27-36 чоловік. Автоколона комплектується, як правило, однотипними автомобілями: автобусами, вантажними автомобілями, самоскидами, легковими). Згідно табелю оснащення автомобільна колона має 21-30 автомобілів і одну ремонтну майстерню та інше майно згідно табелізації. Автомобільна колона ЦО для перевезення населення за 10 годин роботи може перевезти:
при відстані перевезень до 30 км: автобусами (пасажиромісткістю 880-1200 чол.) до 4000-5500 чол.; вантажними автомобілями (пасажиромісткістю 440-600 чол.) до 2000-2800 чол.; самоскидами (пасажиромісткістю 330-460 чол.) до 1500-2200 чол.; легковими автомобілями (пасажиромісткістю 80-120 чол.) до 500-550 чол.;
при відстані перевезень до 60 км: автобусами (пасажиромісткістю 880-1200 чол.) до 2200-3000 чол.; вантажними автомобілями (пасажиромісткістю 440-600 чол.) до 1100-1500 чол.; самоскидами (пасажиромісткістю 330-460 чол.) до 800-1100 чол.; легковими автомобілями (пасажиромісткістю 80-120 чол.) до 300 чоловік.
До складу автомобільної колони ЦО для перевезення вантажів входять три ланки для перевезення вантажів (по 5 чол. кожна) і одна ланка ремонту (3 чол.). Загальна чисельність колони складає 20 чоловік. Автоколона комплектується, як правило, однотипними автомобілями. Згідно табелю оснащення автомобільна колона має 15 автомобілів і одну ремонтну майстерню та інше майно згідно табелізації. Автомобільна колона ЦО для перевезення вантажів (вантажопідйомністю 38-45 т) за 10 годин роботи може перевезти:
при відстані перевезень до 30 км - 190-240 т вантажів;
при відстані перевезень до 60 км - 95-120 тон вантажів.
Автомобільні колони ЦО для перевезення населення і вантажів приводиться в готовність за рішенням начальника цивільної оборони району (міста обласного підпорядкування), управлінь (відділів) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення районів та міст обласного підпорядкування або НЦО суб'єкта господарської діяльності.
Час на приведення в готовність формування повинний враховувати: час затрачений на оповіщення і збір особового складу (на робочому місці - від 1 до 3 год., у нічний час до 3-4 год.); отримання і оснащення автотранспорту, який приписаний для роботи в автоколоні (до 4-6 год.); заправка пальним та мастильними матеріалами (1-2 год.); отримання завдання, інструктаж та прибуття в район призначення (до 2 годин). Таким чином, час на приведення автоколон в готовність може складати: днем - від 6-8 год. до 10-12 год.; у нічний час до 12 (14) годин.
Вантажні автомобілі автомобільних колон ЦО для перевезення населення (при необхідності і сил цивільної оборони) повинні бути підготовлені для перевезень пасажирів, а саме завчасно готовиться для цього необхідне спорядження: лавки для сидіння та варіанти їх закріплення, брезентові чохли та спорядження для їх установлення, додаткове закріплення бортів, драбини (східці) для завантаження і розвантаження.
Час на проведення маршу розраховується за середньою швидкістю руху колони 30-40 км/год. Місце роботи автотранспортних колон ЦО визначається начальником ЦО району (міста обласного підпорядкування) або старшим уповноваженим з локалізації і ліквідації наслідків надзвичайної ситуації з урахуванням обстановки, що склалася і забруднення території РР, ХР, БЗ та санітарно-епідемічним станом. З метою поліпшення управління автотранспортними колонами та їх технічного забезпечення в умовах надзвичайних ситуацій вони можуть об'єднуватися в загони під єдиним керівництвом зі сторони НЦО районів (міст обласного підпорядкування) або їх заступників з питань організації і проведення евакозаходів, старших уповноважених з питань ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.
Загальний час для розгортання автотранспортних колон ЦО і їх прибуття на місце призначення не повинний перебільшувати 14-20 годин.
Ефективність роботи автомобільних колон ЦО для перевезення населення і вантажів залежить від стану доріг та їх підготовленості для здійснення масових перевезень в надзвичайних ситуаціях, ступеню підготовленості особового складу для роботи в особливих умовах аварій, катастроф та стихійного лиха, від ступеню підготовленості місць посадки і висадки пасажирів на збірних і приймальних евакуаційних пунктах, від уміння начальників автоколон працювати у тісній взаємодії з евакуаційними комісіями районів та міст обласного підпорядкування, іншими формуваннями матеріального, технічного та інших видів забезпечення функціонування системи цивільної оборони в надзвичайних ситуаціях техногенного і природного характеру, а також взаємодії всіх видів транспорту. 2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Здійснення перевезень населення і вантажів Для забезпечення евакуації потерпілих під час виникнення надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та в умовах проведення пошуково-рятувальних та інших невідкладних робіт в осередках ураження і зонах зараження радіоактивними і хімічними речовинами та бактеріальними засобами створюються спеціальні транспортні підрозділи - автосанітарні загони цивільної оборони для перевезення постраждалих внаслідок надзвичайних ситуацій.
Автосанітарні загони ЦО для перевезення постраждалих внаслідок надзвичайних ситуацій створюються як формування територіального призначення (Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополю, а в окремих випадках і міст обласного підпорядкування з чисельністю населення більш 100 тисяч чоловік). Базою створення автосанітарних загонів є великі автобусні парки та автотранспортні підприємства, що здійснюють автобусні перевезення, а в сільських районах вони можуть створюватися за рахунок припису автобусів підприємств, установ або організацій. До складу автосанітарного загону цивільної оборони для перевезення постраждалих внаслідок надзвичайних ситуацій входять: штаб загону (3 чол.), група управління (11 чол.), три автосанітарні колони (52-64 чол.) у складі 3 ланок (по 16-20 чол. кожна) кожна, ремонтна група (8 чол.), господарська група (8 чол.). Загальна чисельність автосанітарного загону цивільної оборони складає 190-226 чоловік. Автосанітарний загін має: автобусів - 72-90; легкових автомобілів - 5; вантажних автомобілів - 3; авторемонтних майстерень - 1; паливозаправників - 1; автоводоцистерн - 1; автотягачів - 1; мотоциклів - 3; дизельних освітлювальних електростанцій - 1; автопричепів - 1 та інше майно згідно табелізації. Лікарі, середній медичний персонал та санітарні дружини до складу автосанітарного загону ЦО приписуються рішенням НЦО району (міста обласного підпорядкування) за поданням начальника медичної служби цивільної оборони.
3-ТЄ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Спорядження автотранспорту для перевезення уражених та постраждалих при ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій та катастроф При роботі автомобільних колон цивільної оборони з перевезення населення і вантажів в зонах радіаційного, хімічного та бактеріологічного забруднення організовується повна санітарна обробка, дегазація, дезактивація та дезинфекція особового складу автоколон та техніки, а також населення і вантажів на кордонах меж зон забруднення з організацією постійного вхідного і вихідного радіологічного, хімічного і бактеріологічного контролю силами формувань протирадіаційного і протихімічного захисту населення ЦО.
Автосанітарний загін ЦО для перевезення постраждалих внаслідок надзвичайних ситуацій за 10 годин роботи може евакуювати:
- при відстані перевезень до 50 км - до 2000 уражених;
- при відстані перевезень до 100 км - до 1000 уражених.
Автосанітарні загони ЦО для перевезення постраждалих приводиться в готовність за рішенням начальника цивільної оборони області (району, міста обласного підпорядкування) наказами, яких вони створені та вищестоящих органів управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення.
Час на приведення в готовність автосанітарного загону ЦО повинний враховувати: час затрачений на оповіщення і збір особового складу (на робочому місці - від 1 до 3 год., у нічний час до 3-4 год.); отримання і оснащення автотранспорту автосанітарним обладнанням, який приписаний для роботи в автосанітарному загоні (до 4-6 год.); отримання ліків та медичного спорядження, заправка пальним та мастильними матеріалами (1-2 год.); отримання завдання, інструктаж та прибуття в район призначення (до 2-3 годин). Таким чином, час на приведення загону в готовність може складати: днем - від 8 до 10-12 год.; у нічний час до 12 (16) годин.
Автобуси, що призначаються для евакуації постраждалих повинні бути підготовлені для таких перевезень, а саме провести демонтаж сидінь та змонтувати завчасно підготовлене спорядження для установлення носилок з важко ураженими, підготовка дверей для завантаження носилок з потерпілими.
Час на проведення маршу розраховується за середньою швидкістю руху колони 30-40 км/год. Місце роботи авто-санітарних загонів ЦО для евакуації уражених визначається начальником ЦО області (району, міста обласного підпорядкування) або старшим уповноваженим з локалізації і ліквідації наслідків надзвичайної ситуації з урахуванням обстановки, що склалася і ступеню забруднення території РР, ХР, БЗ та санітарно-епідемічним станом та рекомендаціями старшого начальника медичної служби ЦО (служби медицини катастроф). Загальний час для розгортання автосанітарного загону ЦО для евакуації уражених і прибуття його на місце призначення не повинний перебільшувати 16-20 годин.
Ефективність роботи автосанітарного загону ЦО для евакуації уражених зависить від стану доріг та їх підготовленості для здійснення таких перевезень, ступеню підготовленості особового складу загону для роботи в особливих умовах аварій, катастроф та стихійного лиха, від уміння штабу загону працювати у тісній взаємодії з формуваннями медичного, матеріального, технічного та інших видів забезпечення системи цивільної оборони в надзвичайних ситуаціях.
Т Е М А 10.
ЗАВДАННЯ ТА ДІЇ ФОРМУВАНЬ ЗВ'ЯЗКУ ПРИ ПРОВЕДЕННІ РіНАВР В ОСЕРЕДКАХ УРАЖЕННЯ ТА ЗОНАХ ЗАРАЖЕННЯ
Навчальна ціль:
Вивчити основні завдання та дії формувань зв'язку при проведенні РіНАВР в осередках ураження та зонах зараження.
Вид навчальних занять - групове заняття.
Тривалість - 1 (2) години.
Метод проведення занять - бесіда, розповідь, показ.
Місце проведення заняття - клас, навчальне містечко або площадка.
Навчальні питання і орієнтовний розрахунок навчального часу:
ВСТУП 2 хв.1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Організація та здійснення сталого зв'язку у районах стихійного лиха, аварій та катастроф20хв.2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Розгортання та експлуатація засобів зв'язку20 хв.ПІДСУМОК3 хв. Матеріальне забезпечення
(стенди або схеми в класі):
1. Структура сил цивільної оборони.
2. Законодавча база ЦО України.
3. Нормативна база цивільної оборони України.
4. Евакозаходи в надзвичайних ситуаціях.
5. Організація проведення РіНАВР при НС.
6. Дії органів управління і сил ЦО та населення у НС. 7. Концепція захисту населення і територій в НС.
8. Управління, оповіщення і зв'язок ЦО.
ВСТУП
Управління в системі цивільної оборони полягає в здійсненні постійного керівництва зі сторони начальника ЦО і управління (відділу) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення підлеглими начальниками, штабами, службами і силами ЦО щодо забезпечення їх постійної готовності і направлення зусиль на успішне і своєчасне виконання поставлених задач.
Основою управління є рішення начальника цивільної оборони на організацію дій органів управління і сил ЦО та населення у надзвичайних ситуаціях, створення сучасної системи пунктів управління та забезпечення їх сталою роботою загальнодержавної, територіальних і об'єктових систем зв'язку і оповіщення.
1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Організація та здійснення сталого зв'язку у районах стихійного лиха, аварій та катастроф Особливо важливе значення набуває зв'язок в надзвичайних умовах мирного часу, коли виникають великі промислові аварії, катастрофи, стихійні лиха, коли в лічені хвилини необхідно віддати розпорядження на рятування людей, на приведення в готовність сил ЦО, організацію взаємодії та організувати оповіщення населення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій.
Зв'язок організується у відповідності з рішенням начальника цивільної оборони, вказівками начальника управління (відділу) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення області (міста обласного підпорядкування, району) і розпорядженням вищестоящого органу управління. Відповідальність за організацію зв'язку несуть начальники управлінь (відділів) з надзвичайних ситуацій і цивільного захисту населення, штабів ЦО та з НС, а за її підготовку і безперервну роботу - відповідні керівники об'єктів зв'язку.
Система зв'язку - це організаційно-технічне об'єднання, сил і засобів зв'язку, які використовуються для обміну інформацією в системі органів управління і сил Ц0, яка будується по принципу широкого використання державних і відомчих мереж зв'язку.
Державна мережа - це опорна мережа зв'язку цивільної оборони, котра базується на загальнодержавному і обласному виробничо-технічному управлінні зв'язком. За рахунок державної мережі зв'язку проводиться більш 90-95 % службових переговорів. Вона включає: телефонні і телеграфні мережі; мережі поштового зв'язку; мережі радіо і радіорелейного зв'язку.
Найбільш широке використання знаходять телефонна (міжміські, міські і сільські) і телеграфна мережі зв'язку.
Міжміська телефонна мережа об'єднує між собою всі міста і телефонні мережі, що організуються по кабельним, підземним і повітряним лініям, а також по релейним лініям за допомогою багатоканальних систем зв'язку. По ним можуть передаватися сигналами оповіщення ЦО України. Міська телефонна мережа забезпечує ведення переговорів у межах міста, а сільська телефонна мережа обслуговує суб'єкти господарської діяльності та населення сільських районів.
Відомча мережа зв'язку складає приблизно 30% від державної, і до неї можна віднести мережі зв'язку: Міненерго, Мінтрансу (департаменти авіації, автотранспорту, річного і морського флоту та Укрзалізниці), лісного і сільського господарства.
Відомчі мережі зв'язку використовуються для організації дублюючих та обхідних каналів зв'язку і для підсилення вузлів, формувань ЦО при ліквідації наслідків стихійних лих, великих аварій і катастроф.
Основу об'єктової системи зв'язку складає адміністративно-господарський зв'язок та технологічний зв'язок, які забезпечують обмін інформацією з адміністративно-господарського, технологічного та цивільної оборони управління як у повсякденному житті, так і в умовах надзвичайних ситуацій (виробнича АТС, директорський, диспетчерський і технологічний зв'язок, телеграфний і радіомовний зв'язок, системи промислового телебачення для організації спостереження і контролю за технологічним процесом і безпекою у виробництві). Провідний зв'язок в системі цивільної оборони здійснюється по загальнодержавній системі зв'язку, а також за допомогою засобів зв'язку управлінь (відділів) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення територій, штабів і сил ЦО та суб'єктів господарської діяльності (апаратура ВЧ телефонування - П-309-1, П-309-2, П-310М, П-304 та інші; апаратура тонального телеграфування - П-318, П-318А, П-318Г, П318Б, П-318Д, П-314М, П-317 та інші; телефонні комутатори П-193М, П-194М, П-198М та інші; телефонні і телеграфні апарати та польові кабелі зв'язку) та використання сучасних відомчих засобів. До рухомих радіозасобів відносяться переносні радіостанції (Р-822, Р-105М, Р-108М, Р-1-9М, Р-107, Карат, Кактус, сучасні мобільні вітчизняні та імпортні) і радіостанції, які встановлюються на автомобілях, інженерних і спеціальних машинах, літаках і вертольотах , а також які пристосовані для швидкого розгортання і транспортування любим видом транспорту (Р-110М, Р-102М2, Р-118М3, Р-140, Р-104АМ, Р-105, Р-108, Р-109 з БУМ, Р-111, Р-113, Р-123, Р-401М, Р-405, Граніт-АС та сучасні мобільні вітчизняні та імпортні).
Стаціонарні радіозасоби встановлюються для постійної роботи в спорудах і на нерухомих об'єктах (ВЯЗ-М2, Р-641Д, Р-642БД, Р-644БД, Р-654Б, Р-831, Р-822, РСО-30, РСО-5, Граніт-ЦС і сучасні нового покоління).
Основні типи радіоприймачів: Р-311, Р-326, Р-250М, Р-310М, Р-254-2М, Р-155П та сучасні нового покоління.
Радіорелейні засоби розділяються на рухомі і стаціонарні. Вони дозволяють забезпечити високоякісний дуплексний багато канальний телефонний і телеграфний зв'язок, який мало залежить від часу року, діб і атмосферних завад. Оповіщення організується у всіх ланках управління цивільної оборони з метою своєчасного приведення системи ЦО в різні ступені готовності і доведення до органів управління і всього населення розпоряджень і сигналів цивільної оборони. Системи оповіщення поділяються на загальнодержавну, територіальні та об'єктові.
В системах оповіщення цивільної оборони використовуються стаціонарні електросирени багато цільового призначення з радіусом озвучення 3-5 км, електросирени типів "С-40", "С-28" та інші, а також спеціальна апаратура АДУ-ЦВ, П-160, П-157, Р-413.
Електросирена "С-40" забезпечує озвучення території в радіусі 300-700 м. Радіус озвучення залежить від рівня вуличних шумів, характеру і висоти забудови, висоти встановлення електросирени над поверхнею землі. Вони встановлюються на найбільш високих будинках на рівні не менше як 2,5 м від верхньої точки даху в стороні від димових і вентиляційних труб, а також джерел сильних і постійних шумів.
УПРАВЛІННЯ 3 ПИТАНЬ НС ТА ЦЗН ОБЛАСТІ (ПУ)
ОБЛТЕЛЕКОМ
П-160
ВІДДІЛ 3 ПИТАНЬ НС ТА ЦЗН РАЙОНУ (МІСТА)
РАЙ(МІСЬК)ТЕЛЕКОМ
АДУ-ЦВ
НАСЕЛЕННЯ СИРЕНИ І ГУЧНОМОВЦІ СУБ'ЄКТИ ГОСПОДАРЮВАННЯ Принципова схема організації оповіщення на території області
Апаратура дистанційного управління і циркулярного виклику (АДУ-ЦВ) призначена для створення місцевих автоматизованих систем централізованого оповіщення населення в містах, населених пунктах і на об'єктах господарської діяльності.
Апаратура забезпечує централізоване включення електросирен, примусове дистанційне переключення програм радіотрансляційних вузлів для передачі сигналів оповіщення і інформації для населення, циркулярне оповіщення посадових осіб на квартирні і службові телефони. Апаратура П-160 в комплекті з іншою апаратурою призначена для створення автоматизованих систем централізованого оповіщення цивільної оборони обласної ланки. Вона забезпечує передачу і прийом п'яти сигналів оповіщення, речової інформації і одного перевірочного сигналу, а також управління місцевими системами оповіщення (міст, районів). При передачі речової інформації два із п'яти сигналів використовуються одночасно для переключення мовного тракту. Час проходження сигналу з отриманням підтвердження про його прийом в одній ланці не перевищує 3 с. Апаратура працює по діючим телефонним провідним і радіорелейним каналам зв'язку, а також по виділеним фізичним ланцюжкам. Передача сигналів і речової інформації здійснюється шляхом відбору каналу зв'язку у споживача на час передачі без попередження абонента про відбір.
Апаратура П-157 разом з іншою апаратурою оповіщення (П-160, Р-413) призначена для загальнодержавної і обласних автоматизованих систем централізованого оповіщення цивільної оборони.
Апаратура забезпечує дистанційне управління іншою апаратурою оповіщення (П-160, а в окремих ланках і 5Ф88), а також автоматичний контроль за проходженням сигналів оповіщення.
Апаратура розрахована на передачу і прийом по одному дуплексному телеграфному каналу або фізичній цепі до 25 адресних, 10 виконавчих і 65 контрольних команд. В апаратурі передбачений безперервний автоматичний контроль поправності телеграфного каналу.
Апаратура Р-413 призначена для створення загальнодержавної системи централізованого оповіщення цивільної оборони. Апаратура забезпечує передачу з пунктів управління ЦО через радіомовні станції держави сигналів оповіщення, а також приймання і відображення сигналів, які передаються. Крім того, в місцях прийому апаратура забезпечує запуск місцевих систем оповіщення. Апаратура розрахована на прийом і відображення до 20 сигналів оповіщення, які передаються як циркулярно, так і за вибиранням (визначеним групам або окремим адресатам). Передача виконується спеціальним кодом без переривання програми мовлення. Час на доведення одного сигналу складає від 15 до 30 секунд. Локальні системи оповіщення базуються на сучасних системах оповіщення СГС-22 і серії ГР-Д-100 з радіусом озвучення території 800 м.
Сучасна вітчизняна система оповіщення "ГОРІХ-О" (комплекс засобів багато канального голосового оповіщення по телефонним каналам зв'язку) призначається для передачі голосових повідомлень по телефонним лініям в автоматичному режимі. Комплекс дозволяє збільшувати кількість каналів оповіщення з 4 до 16 шляхом встановлення каскаду засобів оповіщення, при цьому можлива одночасна передача до 4 різних повідомлень. Використання засобів комплексу "ГОРІХ-О" дозволяє зменшити час на оповіщення в 2-5 разів і вивільнити персонал для рішення оперативних завдань.
Комплекс "ГОРІХ-О" забезпечує: доведення голосових повідомлень абонентам в автоматичному режимі одночасно по 4 каналам зв'язку; можливість підтвердження абонентом отримання повідомлення; відображення, документування і архівацію результатів оповіщення; створення і модифікацію бази даних до 1000 обслуговуваних абонентів; створення, редагування і оперативний контроль бібліотеки голосових файлів; формування протоколу роботи і оповіщення абонентів по телефонним каналам зв'язку.
На сьогодні в системі цивільної оборони (органи управління і сил ЦО), захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру широкого вжитку набули сучасні системи супутникового радіозв'язку та пейджерні системи оповіщення.
2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Розгортання та експлуатація засобів зв'язку Основними завданнями системи зв'язку в умовах надзвичайних ситуацій є:
- забезпечення начальнику цивільної оборони (старшого уповноваженого з керівництва і ліквідацією НС), його органу управління та службам ЦО безперервного управління підлеглими силами та оповіщення населення;
- забезпечення взаємодії органів управління ЦО між собою, з територіальними органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування та органами воєнного командування;
- забезпечення своєчасного прийому і передачі підлеглим органам управління, посадовим особам і силам ЦО та населенню розпоряджень і сигналів цивільної оборони.
До роботи системи зв'язку в умовах надзвичайних ситуацій встановлюються певні вимоги: - своєчасність (здібність системи зв'язку забезпечити доставляння або доведення інформації, зведень в установлений термін часу, що обумовлюється оперативно-тактичною обстановкою);
- швидкість і достовірність (здатність системи зв'язку забезпечити передачу інформації з заданою швидкістю),
- надійність і скритність (здібність системи зв'язку протистояти перешкодам в її роботі).
Основний принцип організації зв'язку в умовах надзвичайних ситуацій - це комплексне використання загальнодержавних та відомчих зв'язків, що збереглися та табельних засобів зв'язку військ і формувань цивільної оборони, які підрозділяються на провідні, радіо, рухомі і сигнальні засоби.
Основними принципами організації провідного зв'язку є: організація прямих телефонних каналів; організація зв'язку по замовній системі обслуговування. При організації провідного зв'язку використовуються штатні засоби провідного зв'язку формувань ЦО, що включають комутатор П-193М, телефонні апарати ТА-57 (ТАІ-43), кабель польовий телефонний П-274 і телефонні котушки ТК-2.
Комутатор П-193М: переносний, дозволяє підключати до 10 абонентських телефонних ліній, а також для дистанційного управління радіостанціями Р-159, Р-105, і для забезпечення зв'язку на ПУ та всередині невоєнізованих формувань; забезпечує зв'язок до 40 км; вага 10 кг, електрозабезпечення - батарея ПБ-10-У. Телефонний апарат ТА-57 призначається для забезпечення телефонного зв'язку по польовим лініям зв'язку, а також для ведення переговорів по радіостанціях дистанційно (до 500 м) і через П-193М.
Кабель П-274 - це легкий польовий телефонний кабель з двома струмопровідними жилами і будівельною довжиною 500 м, забезпечує зв'язок на відстані до 20-30 км, вага котушки з кабелем - 12 кг.
Радіозв'язок організується по радіомережі і радіонапрямками з використанням радіостанцій типу "Льон" (во-зима або стаціонарна ультракороткохвильова, телефонна з одною фіксованою частотою в діапазоні від 33 до 53 мгц, дальність зв'язку до 30-35 км, вага 3,5 кг), "Карат" (переносна, короткохвильова, телефонна з одною фіксованою частотою в діапазоні від 1600-2500 кгц, дальність зв'язку до 50 км, вага 3,5 кг), а також для організації зв'язку в невоєнізованих формуваннях радіостанції типу Р-150, Р-105, Р-108, "Ластівка", "Кактус" та інші.
Зв'язок організовується з рухомого пункту управління (може бути і з стаціонарного) проведенням рятувальних та інших невідкладних робіт в осередках ураження та зонах зараження у відповідності з рішенням начальника цивільної оборони (старшого уповноваженого з ліквідації наслідків НС) та розпорядженням управління (відділу) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення.
Зв'язок (телефонний, телеграфний, радіомовний, поштовий) організується з пунктами управління вищестоящих органів управління, з запасними пунктами управління області (міста, району, служб ЦО), з транспортними та іншими організаціями та суб'єктами господарської діяльності, силами ЦО та установами МСЛК. При висуванні сил ЦО в осередки ураження (зараження) зв'язок для забезпечення управління між ними здійснюється по радіо, рухомими та сигнальними засобами. Для забезпечення мобільного управління силами ЦО в осередках ураження можуть створюватися допоміжні пункти управління з використанням радіозв'язку, зв'язку з використанням заказаної системи і рухомих засобів.
Оповіщення особового складу формувань цивільної оборони і населення здійснюється з використанням системи оповіщення, що збереглася або відновлена, з використанням радіотрансляційних і гучномовних установок, а також мегафонами і сигнальними засобами зв'язку.
Для розгортання і забезпечення зв'язком начальника цивільної оборони (уповноваженого з ліквідації НС) в осередках ураження (зараження) використовуються територіальні та об'єктові формування цивільної оборони (команди зв'язку району, міста обласного підпорядкування, групи та ланки зв'язку), а також військ ЦО.
Команда зв'язку району (міста обласного підпорядкування) складається із ланки радіозв'язку (7 чол.) телефонно-телеграфної ланки (10 чол.) та ланки рухомих засобів зв'язку (7 чол.). Чисельний склад команди - 25 чол., має вантажний автомобіль, пересувну освітлювальну електростанцію на причепі, 3 мотоцикли. Команда комплектується засобами зв'язку за рахунок рай (міськ)телекомів і поштових організацій зв'язку.
Група зв'язку (15 чол.) має: ланку радіозв'язку (5 чол.), ланку телефонного і рухомого засобів зв'язку (6 чол.) та ланку оповіщення (3 чол.), вантажний автомобіль -1, мотоцикл -1. Група комплектується засобами зв'язку за рахунок суб'єкта господарської діяльності на якому вона створена.
Ланка зв'язку (7 чол.) має один мотоцикл з коляскою і комплектується засобами зв'язку за рахунок суб'єкта господарської діяльності на якому вона створена.
Крім табельних засобів зв'язку в умовах надзвичайних ситуацій можуть використовуватися і сучасні засоби зв'язку. ТЕМА 11.
ЗАВДАННЯ ТА ДІЇ ФОРМУВАНЬ ЕВАКУАЦІЇ ПРИ ПРОВЕДЕННІ РіНАВР В ОСЕРЕДКАХ УРАЖЕННЯ ТА ЗОНАХ ЗАРАЖЕННЯ
Навчальна ціль:
Вивчити основні завдання та дії формувань евакуації при проведенні РіНАВР в осередках ураження та зонах зараження.
Вид навчальних занять - групове заняття.
Тривалість - 1 (2) години.
Метод проведення занять - бесіда, розповідь, показ.
Місце проведення заняття - клас, навчальне містечко або площадка.
Навчальні питання і орієнтовний розрахунок навчального часу:
ВСТУП 2 хв.1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Порядок здійснення евакуаційних заходів. 20 хв.2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Евакуація людей з районів стихійного лиха, аварій та катастроф20 хв.ПІДСУМОК3 хв. Матеріальне забезпечення (стенди або схеми в класі):
1. Структура сил цивільної оборони.
2. Законодавча база ЦО України.
3. Нормативна база цивільної оборони України.
4. Евакозаходи в надзвичайних ситуаціях.
5. Організація проведення РіНАВР при НС.
6. Дії органів управління і сил ЦО та населення у НС. 7. Концепція захисту населення і територій в НС.
8. Управління, оповіщення і зв'язок ЦО.
ВСТУП
Стихійне лихо, аварії і катастрофи, викиди (виливи) сильнодіючих отруйних і радіаційних речовин призводять до значних руйнувань і створення надто великих зон радіаційного і хімічного зараження та катастрофічного затоплення у яких може опинитися велика кількість населення.
З метою завчасного виводу (вивозу) населення із районів стихійних лих, аварій, катастроф та зон радіаційного забруднення місцевості і хімічного зараження та катастрофічного затоплення у якості одного із засобів захисту від можливих факторів ураження здійснюється евакуація населення, якщо життю і здоров'ю людей буде загрожувати небезпека.
Підставою для практичного здійснення евакуаційних заходів є фактичні показники стану наявної обстановки в разі надзвичайної ситуації та відповідне рішення органів управління у сфері цивільної оборони, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.
1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Порядок здійснення евакуаційних заходів. Евакуація - це організований вивід (вивіз) населення (у тому числі і персоналу суб'єктів господарської діяльності) із осередків ураження внаслідок аварій, катастроф і стихійного лиха та зон радіаційного забруднення місцевості і хімічного зараження та катастрофічного затоплення.
Евакуація із районів стихійних лих, а також аварій і катастроф організується начальниками цивільної оборони міст і районів та їх органами управління ЦО, з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення. Безпосередньо проведенням евакуаційних заходів займаються начальники і штаби ЦО та з НС суб'єктів господарської діяльності, керівники домоуправлінь та житлово-експлуатаційних контор під керівництвом евакуаційних комісій, що створюються у містах (районах) та на об'єктах господарської діяльності.
Евакуація проводиться у найкоротші строки після її оголошення. Для здійснення цього заходу використовуються усі види громадського транспорту (залізничний, автомобільний, водний і навіть авіаційний), що не зайняті невідкладними виробничими і господарськими перевезеннями, а також транспорт індивідуального користування. Певна частина населення, що підлягає евакуації, може виводитися пішим порядком.
Евакуації підлягає населення, яке проживає в населених пунктах, що містяться у зонах можливого катастрофічного затоплення, небезпечного радіоактивного забруднення, хімічного ураження, прогнозованого виникнення локальних збройних конфліктів у 50-кілометровій прикордонній смузі, в районах виникнення стихійного лиха, великих аварій і катастроф (якщо виникає безпосередня загроза життю та заподіяння шкоди здоров'ю людини). У мирний час практичні заходи евакуації населення, як організованого його вивезення та виведення із районів можливого впливу наслідків НС (якщо виникає безпосередня загроза життю та заподіяння шкоди здоров'ю людини), плануються на випадок: загальної аварії на АЕС; всіх видів аварій з викидом сильнодіючих отруйних речовин, внаслідок яких виникає безпосередня загроза життю та заподіяння шкоди здоров'ю людей, що проживають у зоні можливого ураження; загрози катастрофічного затоплення місцевості; масових лісових і торф'яних пожеж, землетрусів, зсувів, інших геофізичних і гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками, що загрожують населеним пунктам.
Основним документом, який визначає об'єм, зміст, строки проведення та порядок виконання евакозаходів, є план цивільної оборони (план дій у НС), який розробляється органами управління з питань НС та ЦЗН усіх рівнів на основі досягнутого економічного рівня з врахуванням річних та перспективних планів розвитку територій, суб'єктів господарської діяльності і особливостей, які властиві кожній території чи об'єкту, і який щорічно корегується.
Евакооргани створюються: у районах (містах обласного підпорядкування) - рішенням районної державної адміністрації (виконкому міської Ради); у сільських (селищних) Радах - рішенням виконкому сільської (селищної) Ради; у суб'єктів господарської діяльності - наказом керівника підприємства, установи або організації. До евакоорганів відносяться: евакокомісії (районні, міські, селищні, сільські і суб'єктів господарської діяльності); приймальні та збірні евакуаційні пункти. Головою евакокомісії району (міста, села, селища), як правило, призначається заступник голови райдержадміністрації (виконкому міської, селищної або сільської Ради), а головою евакокомісії суб'єкта господарської діяльності - один із заступників керівника об'єкту. До складу евакокомісії входять представники адміністрації (від відділів: організаційного, загального, кадрів, соціального захисту населення, народної освіти та інших), служб ЦО (зв'язку і оповіщення, медичної, матеріально-технічної, охорони громадського порядку та транспорту). Евакооргани створюються у всіх населених пунктах району, на підприємствах, в установах і організаціях. Чисельний склад евакоорганів залежить від обсягів завдань, які покладені на них. Для особового складу усіх евакоорганів розробляються формалізовані документи, завдання, функціональні обов'язки посадових осіб, списки обліку особового складу, розрахунки транспортних засобів, плани-розрахунки проведення евакозаходів та інші документи.
Евакуаційна комісія суб'єкта господарської діяльності є робочим органом начальника цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій підприємства, установи або організації, який забезпечує проведення у життя комплексу заходів щодо організованого вивозу (виводу) працівників, службовців та населення, яке мешкає у відомчому житловому фонді, із районів можливого впливу наслідків НС, якщо виникає безпосередня загроза життю та заподіянню шкоди здоров'ю людини. Евакокомісія створюється за наказом керівника суб'єкта господарської діяльності, підзвітна і підконтрольна йому.
Евакокомісія у своїй роботі керується законодавчими і нормативними актами України, рішеннями і розпорядженнями районної державної адміністрації (виконкому міської Ради), наказами і розпорядженнями НЦО району (міста обласного підпорядкування), відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення, голови районної (міської) евакокомісії, рішеннями та розпорядженнями місцевого органу самоврядування, наказами та розпорядженнями керівника суб'єкту господарської діяльності, прийнятими в межах їх компетенції.
Основними завданнями евакокомісії суб'єкта господарської діяльності є:
- розроблення планів евакуації (відселення) працівників, службовців та населення, яке мешкає у відомчому житловому секторі, на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного, природного, соціально-політичного та воєнного характеру;
- організація та проведення у НС (відселення) працівників, службовців та населення, яке мешкає у відомчому житловому секторі та забезпечення їх життєдіяльності;
- координація в межах її діяльності структурних підрозділів підприємства, установи чи організації щодо забезпечення проведення евакозаходів та організація життєзабезпечення евакуйованого (відселеного) населення ;
- визначення основних напрямів роботи щодо проведення евакозаходів та соціальному захисту працівників, службовців та населення, яке мешкає у відомчому житловому секторі, які постраждали внаслідок НС;
- підготовка і перепідготовка особового складу евакокомісії суб'єкта господарської діяльності до дій в умовах НС.
Евакокомісія, відповідно до покладених на неї завдань:
- організує розроблення і здійснення евакозаходів на випадок виникнення НС та соціальним захистом працівників, службовців та населення, які постраждали від них;
- керує проведенням евакозаходів на підприємстві, в установі чи організації і забезпечує готовність евакоорганів до дій за призначенням;
- бере участь у розгляді та опрацюванні пропозицій щодо матеріально-технічного забезпечення проведення евакозаходів суб'єктом господарської діяльності;
- контролює виконання завдань щодо створення для евакуйованого (відселеного) населення необхідних соціально-побутових умов та забезпечення його продуктами харчування і предметами першої необхідності;
- організовує в установленому порядку надання допомоги працівникам, службовцям та населенню, які потерпіли внаслідок НС;
- бере участь в організації фінансового, матеріального, технічного та інформаційного забезпечення проведення евакозаходів суб'єктом господарської діяльності;
- забезпечує розроблення плану дій евакокомісії суб'єкта господарської діяльності (підприємства, установи чи організації) щодо організації, матеріально-технічному та іншим видам забезпечення евакозаходів; - організовує взаємодію з іншими органами управління і силами цивільної оборони щодо організації і проведення евакозаходів суб'єктом господарської діяльності; - здійснює інші функції, що випливають з покладених на неї завдань.
- Евакокомісія має право:
- одержувати від адміністрації суб'єкта господарської діяльності інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань;
- заслуховувати керівників структурних підрозділів суб'єкту господарської діяльності про хід виконання завдань щодо підготовки, проведення і забезпечення евакуаційних заходів; - залучати для проведення евакозаходів органи управління, сили і засоби суб'єкта господарської діяльності (підприємства, установи чи організації); - проводити комплексні перевірки стану готовності структурних підрозділів суб'єкта господарської діяльності до дій за призначенням та інших служб забезпечення щодо проведення евакозаходів.
Евакокомісія у процесі виконання покладених на неї завдань взаємодіє з іншими структурними підрозділами суб'єкта господарської діяльності, евакокомісіями населеного пункту та району (міста), відділами з питань НС та цивільного захисту населення.
План проведення евакозаходів в надзвичайних ситуаціях суб'єкту господарської діяльності складається з пояснювальної записки і плану у вигляді таблиці. Він розробляється по видам надзвичайних ситуацій і включає: - найменування надзвичайних ситуацій, які можуть бути на території суб'єкту господарської діяльності та у які осередки ураження попадає об'єкт при стихійних лихах і аваріях (катастрофах) на сусідніх техногенно небезпечних об'єктах, що загрожують життю і здоров'ю персоналу і населення, що мешкає у відомчому житловому фонді;
- чисельність населення (персоналу), що підлягає евакуації або відселенню;
- терміни виконання евакозаходів;
- транспорт, що залучається для проведення евакозаходів;
- матеріально-технічне та інші види забезпечення евакуаційних заходів;
- порядок приведення в готовність евакоорганів суб'єкта господарської діяльності.
Для кожного суб'єкта господарської діяльності робиться виписка із районного (міста обласного підпорядкування) плану проведення евакозаходів по видам НС.
Плани проведення евакозаходів на території суб'єкта господарської діяльності розробляються евакокомісією разом з штабом ЦО та з НС об'єкту з урахуванням наявних сил і засобів і затверджуються НЦО (керівником підприємства, установи, організації) об'єкту і погоджується з вищестоящою евакокомісією.
Основними завдання збірного евакуаційного пункту є:
1. Організація збору працівників, службовців та населення для організованого вивозу (виведення) їх із зон можливого ураження в наслідок надзвичайних ситуацій.
2. Організація прийому, реєстрації та обліку евакуйованого населення і розподіл його по колонам.
3. Організація захисту еваконаселення на ЗЕП та створення йому мінімальних умов життєзабезпечення. 4. Організація відправки еваконаселення із зон можливого ураження до місць його розташування.
5. Забезпечення додержання порядку та безпеки громадського правопорядку на території ЗЕП. До складу збірного евакопункту входять: начальник збірного евакуаційного пункту та його заступник; група реєстрації та обліку - 3-5 чол.; група зустрічі та прийому еваконаселення - 3-5 чол.; помічники начальника ЗЕП по медичному забезпеченню, торгівлі і харчуванню, транспорту, захисту населення, оповіщенню та зв'язку, охороні громадського порядку; комендант ЗЕП; представники суб'єктів господарської діяльності.
Основними завдання приймального евакопункту є:
1. Організація роботи по прийому та розміщенню еваконаселення, яке прибуває із зон можливого ураження внаслідок надзвичайних ситуацій.
2. Організація реєстрації та обліку евакуйованого населення, яке прибуває на ПЕП.
3. Організація захисту еваконаселення на ПЕП та створення йому мінімальних умов життєзабезпечення. 4. Організація відправки еваконаселення до місць його розміщення (розселення).
5. Забезпечення додержання громадського правопорядку та безпеки громадян на території ПЕП. До складу приймального евакопункту входять: начальник приймального евакуаційного пункту та його заступник; група реєстрації та обліку - 3-5 чол.; група зустрічі та прийому еваконаселення - 3-5 чол.; помічники начальника ПЕП по медичному забезпеченню, торгівлі і харчуванню, транспорту, захисту населення, оповіщенню та зв'язку, охороні громадського порядку; комендант ПЕП; представники суб'єктів господарської діяльності та органів місцевого самоврядування.
Перелік основних документів евакуаційних комісій:
1. Рішення голови державної адміністрації району (міста обласного підпорядкування) про створення евакоорганів на відповідній території.
2. Склад евакуаційної комісії міської (міста районного підпорядкування), селищної або сільської Ради.
3. Функціональні обов'язки членів евакокомісії міста районного підпорядкування, селищної або сільської Ради.
4. Схема оповіщення та збору членів евакуаційної комісії.
5. План роботи евакокомісії. 6. План проведення евакозаходів. 7. Розрахунок транспорту.
8. Розрахунки на проведення евакуації (відселення) на-селення із зон можливих надзвичайних ситуацій, його розміщення (розселення) та життєзабезпечення.
9. Акти на обслідування місць можливого розміщення еваконаселення.
10. Показники, пов'язки, та інше.
11. Журнал прийнятих та відданих розпоряджень.
12. Положення про евакуаційну комісію.
13. Довідкові матеріали. Крім того об'єктова евакокомісія повинна мати списки працюючого персоналу та членів їх сімей (3-и примірники) по кожному виду евакуації, ордера на зайняття службових та інших приміщень у заміській зоні.
Одночасно з планом евакуації населення (працюючого персоналу) розробляються і плани його транспортного, медичного, матеріально-технічного, та інших видів забезпечення під час проведення евакозаходів та за місцем розміщення. Крім того на всіх стадіях проведення евакуаційних заходів здійснюється інженерний, радіаційний, хімічний, біологічний, медичний та соціальний захист еваконаселення.
На всіх етапах планування евакозаходів, всіма його ланками, відпрацьовується питання організації взаємодії при проведенні евакуації, екстреної евакуації та відселення населення із районів можливих надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру.
2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Евакуація людей з районів стихійного лиха, аварій та катастроф Евакуація проводиться у найкоротші строки після її оголошення. Для здійснення цього заходу використовуються усі види громадського транспорту (залізничний, автомобільний, водний і навіть авіаційний), що не зайняті невідкладними виробничими і господарськими перевезеннями, а також транспорт індивідуального користування. Певна частина населення, що підлягає евакуації, може виводитися пішим порядком.
З отриманням розпорядження на проведення евакуації начальники і органи управління цивільної оборони, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій разом з евакуаційними комісіями і службами ЦО у відповідності з певними планами проводять оповіщення керівників підприємств і установ, навчальних закладів, домоуправлінь тощо, а через них робітників і службовців, їх сімей та іншого населення про час прибуття на збірні евакуаційні пункти для евакуації. Для оповіщення населення використовуються різного роду системи оповіщення, а також засоби масової інформації - радіо, телебачення, преса тощо.
Автотранспорт у більшості випадків використовується для вивозу евакуйованих на невелику відстань. При перевезеннях автотранспортом окрім пасажирських автобусів застосовуються пристосовані для перевезення людей вантажні автомобілі Підвищуються норми завантаження автотранспортних засобів. Автотранспорт зводиться в автоколони по 25-30 машин.
Для вивозу населення залізницею і водним транспортом використовуються не лише пасажирські залізничні состави і судна, але й інші засоби, що звичайно не застосовуються у нормальних умовах для перевезення людей, - товарні вагони і напіввагони, вантажні судна, баржі, платформи тощо. Передбачається більш ущільнене завантаження вагонів і суден, а також збільшення довжини поїздів.
Колони евакуйованих пішим порядком, як правило, формуються поблизу збірних евакопунктів. З метою кращої організації переходу практикується розбивання колон за цехами та іншими виробничими підрозділами. На чолі колон ставляться досвідчені і авторитетні керівники. Вивід населення пішки здійснюється по дорогам, а також по маршрутам і колонним шляхам. Марш піших колон планується звичайно на відстань одного добового переходу із задачею вийти із зони можливих руйнувань (зараження).
Евакуйовані розселяються у населених пунктах місць евакуації як у громадських будівлях, так і у житлових будинках місцевих жителів (у порядку їх ущільнення).
Питання комунально-побутового обслуговування евакуйованого населення вирішуються за рахунок розширення існуючих у сільській місцевості і створення додаткових комунальних установ. Медичне обслуговування забезпечується існуючою мережею лікарень, поліклінік, медичних пунктів, аптек. Евакуйованим дітям надається можливість продовжувати навчання у школах за місцем евакуації
Місцеві органи управління, куди евакуюються люди із районів стихійних лих, аварій, катастроф, а також керівники підприємств, установ, організацій повинні виявляти постійну турботу про населення, що евакуюється, вживати заходів щодо його працевлаштування та всебічного забезпечення.
Про евакуацію на випадок катастрофічного затоплення (повені), як правило, повідомляється спеціальним розпорядженням комісії по боротьбі з паводком (повінню, катастрофічним затопленням) через органи цивільної оборони, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій. Розпорядження про початок і порядок евакуації передається по всіх каналах зв'язку, телебачення, для всього населення, а працюючі, крім того, оповіщаються через адміністрацію підприємств, установ, навчальних закладів. Населення, що не зайняте у сфері виробництва і обслуговування сповіщається через житлово-експлуатаційні контори і домоуправління, населенню повідомляються місця розгортання збірних евакопунктів, строки явки на ці пункти, маршрути проходження при евакуації пішим порядком, а також інші відомості, що узгоджуються із місцевою обстановкою, очікуваним масштабом лиха, часом його упередження.
При наявності достатнього часу населення евакуюється разом з майном. З цією метою кожній сім'ї надається автомобільний або інший транспорт із указівкою часу його подачі.
Евакуація проводиться у найближчі населені пункти, що знаходяться поза зоною затоплення. Розселення населення здійснюється у громадських будівлях або на житловій площі місцевого населення.
У зонах можливого затоплення тимчасово припиняють роботу школи і дошкільні дитячі заклади. Дітей переводять у школи і дитячі заклади, які знаходяться у безпечному місці.
У випадку раптової повені (катастрофічного затоплення) попередження населення провадиться усіма наявними засобами оповіщення, у тому числі і пересувними гучномовними установками.
Раптовість виникнення повені (катастрофічного затоплення) викликає необхідність в особливих діях і поводженні населення. Якщо люди проживають на першому поверсі або на інших нижніх поверхах і на вулиці спостерігається підйом води, необхідно залишити квартиру, піднятися на верхні поверхи; якщо будинок одноповерховий - зайняти приміщення на горищі. При знаходженні на роботі за розпорядженням адміністрації слід, додержуватись встановленого порядку, зайняти підвищені місця.
Пошук людей на затопленій території здійснюється і організується негайно, для цього залучаються екіпажі плаваючих засобів формувань цивільної оборони і всі інші наявні сили і засоби, у тому числі і вертольоти. При рятувальних роботах необхідно виявляти витримку і самовладання, суворо додержуватись вимог рятівників.
Успіх евакуації багато у чому буде залежати від самого населення (персоналу об'єктів), що підлягає евакуації, від його організованості і дисциплінованості при здійсненні цих заходів. Дізнавшись про наступну евакуацію, громадяни, кого стосується цей захід, негайно готуються до виїзду (виходу) із осередку (зони) ураження (зараження, затоплення): збирають необхідні речі, підготовлюють засоби індивідуального захисту (обов'язково засоби захисту органів дихання), документи і гроші; у квартирі (будинку) знімають гардини і завіски з вікон, прибирають у тіньові місця легкозаймисті речі, безпосередньо перед залишенням квартири (будинку) вимикають електроприлади і газ, зачиняють кватирки, вікна і двері.
Із речей береться саме необхідне - одяг, взуття, білизна. У комплекті одягу бажано мати плащ і спортивний костюм; взуття переважно має бути гумовим або на гумовій основі. Ці види одягу та взуття найбільш придатні для використання як засобів захисту шкіри у випадку радіоактивного, хімічного або бактеріологічного зараження. Обов'язково слід взяти теплі (вовняні) речі, навіть якщо евакуація провадиться улітку.
Необхідно також узяти з собою продукти харчування і трохи питної води. Продукти харчування беруть на 2-3 діб: краще брати продукти, що не швидко псуються, зручно зберігаються і не потребують тривалого готування перед вживанням: консерви, концентрати, галети, сухарі тощо. Воду доцільно зберігати у флязі. Найбільш необхідне, що треба узяти з собою при евакуації: паспорт, військовий квиток, трудову книжку або пенсійне посвідчення, диплом (атестат) про закінчення навчального закладу, свідоцтво про шлюб та народження дітей.
Кількість речей і продуктів харчування має бути розрахована на те, що людині доведеться нести їх самій. При евакуації на транспортних засобах загальна маса речей і продуктів харчування має складати приблизно 50 кг на дорослу людину, при евакуації пішки вона має бути значно меншою, у відповідності з фізичною витривалістю кожної людини.
Усі речі і продукти харчування повинні бути запаковані у рюкзаки, мішки, сумки, валізи або зв'язані у вузли. При евакуації пішки їх слід запакувати у рюкзаки і речові мішки, щоб зручніше було їх нести. До кожного місця з речами і продуктами прикріплюється бірка з позначенням на ній прізвища, імені і по батькові, адреси постійного місця проживання і кінцевого пункту евакуації їх власника. Відповідним чином треба підготувати до евакуації дітей дошкільного віку.
У призначений час евакуйовані повинні прибути на вказані їм збірні евакуаційні пункти (ЗЕП) для відправлення у позаміську зону. Якщо хтось захворів і не зможе з'явитися на ЗЕП, він повинен через родичів або сусідів повідомити про це начальнику цивільної оборони об'єкту (керівнику домоуправління), який вживатиме необхідних заходів для вивозу такої людини на станцію завантаження. Хворі, що перебувають на лікуванні у медичних закладах, евакуйовуються разом із цими закладами; окремі хворі можуть бути виписані і евакуйовані разом із своїми родинами.
До станцій (пристаней) посадки населення, що вивозиться у позаміську зону на транспортних засобах, із збірних евакуаційних пунктів направляється організовано. Для цього поблизу ЗЕП воно зводиться у колони (групи) - по ешелонам і вагонам, судам та їх приміщенням, автоколонам і машинам, які прямують на станції (пристані) завантаження, як правило, пішим і порядком.
Посадку евакуйованих у вагони, на судна і автомобілі організують старші цих транспортних засобів. Кожний громадянин повинен суворо дотримуватися встановленого порядку посадки. Не можна допускати давки і штовханини біля дверей вагонів, трапів суден або бортів автомобілів; кожний зобов'язаний зайняти своє місце у вагоні, на судні або в автомобілі у передбаченому порядку і у встановлений час.
Після завершення посадки на транспорт нікому не дозволяється виходити з вагонів, залишати судна або виходити з автомобілів. У дорозі без дозволу відповідних начальників ніхто не має права виходити на зупинках або переходити із вагонів, пересаджуватись з одного судна в інше, з одного автомобілю на другий.
При пересуванні пішки необхідно суворо додержуватись дисципліни маршу; виконувати всі команди і сигнали, що подаються керівниками маршу; дотримуватись темпу руху і дистанції під час руху; на привалах і проміжних пунктах додержуватись правил пожежної безпеки; приймаючі участь у марші зобов'язані надавати допомогу один одному, особливо знесиленим і відстаючим.
По прибутті на станцію (пристань вивантаження) висадка евакуйованих провадиться за командою старших вагонів, суден і автомобілів. Усі громадяни, що прибули у позаміську зону, повинні пройти реєстрацію на прийомних евакуаційних пунктах і розселитися на місце проживання за вказівкою робітників цих пунктів.
Населення, що прибуло за евакуацією, зобов'язане виконувати усі вказівки місцевих органів влади, приймати активну участь у будівництві (дообладнанні) протирадіаційних укриттів, необхідних для захисту у випадку радіоактивного зараження, і створенні певних побутових умов для проживання. Непрацюючі або ті, що втратили роботу у зв'язку з евакуацією, зобов'язані працевлаштуватись. Не допускається самовільне, без особливого дозволу на це місцевих органів, залишення евакуйованими місця розселення, переїзд з одного населеного пункту в інший. Місцеве населення, до якого будуть підселюватись громадяни у порядку ущільнення, повинно приймати діяльну участь у підготовці житла для евакуйованих. У цій справі треба широко застосовувати досвід прийому і розміщення робітників і службовців, що прибувають у колективні сільськогосподарські підприємства для участі у сезонних сільськогосподарських роботах.
Для транспортного забезпечення здійснення зазначених заходів залучається у мирний час весь транспорт, що є на відповідній адміністративній території, а у воєнний час -той, що не поставляється до Збройних Сил України.
Планування проведення евакуаційних заходів на випадок виникнення надзвичайних ситуацій є одним із головних завдань начальників і управлінь (відділів) з питань надзвичайних ситуацій і цивільного захисту населення районів, міст обласного підпорядкування, місцевих органів самоврядування, суб'єктів господарської діяльності.
Підставою для практичного здійснення заходів евакуації є фактичні показники стану наявної обстановки в районі надзвичайної ситуації та відповідне рішення на їх проведення.
Управління (відділи) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення беруть участь у плануванні евакозаходів і всебічно сприяють підготовці евакуаційних органів до дій за призначенням.
ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ
Аварія - небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об'єкті, території або акваторії загрозу для життя і здоров'я людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу, завдає шкоди довкіллю.
Аварія з викидом (розливом) радіоактивних речовин - аварія на радіаційно-небезпечному об'єкті, яка спричинила викид (розлив) радіоактивних речовин за межі встановлених захисних бар'єрів і (чи) потужність дози іонізуючого випромінювання перевищує встановлені норми і загрожує довкіллю.
Аварія з викидом (розливом) хімічних речовин - аварія на хімічно небезпечному об'єкті, що супроводжується викидом (розливом) небезпечних хімічних речовин, яка може призвести до загибелі чи хімічного враження людей.
Вибух - швидкоплинний процес фізичних і хімічних перетворень речовини, який супроводжується вивільненням значної кількості енергії в обмеженому об'ємі, внаслідок чого у довкіллі створюється та розповсюджується ударна хвиля, яка спроможна призвести чи яка призводить до виникнення техногенної надзвичайної ситуації і порушення умов життєдіяльності.
Вибухонебезпечна речовина - речовина, яка може вибухати у випадку дії полум'я чи виявляти чутливість до струсів або тертя більшу, ніж динітробензол.
Гранично допустима концентрація забруднюючої речовини (ГДК) - максимальна кількість небезпечних речовин у грунті, у воді, повітряному чи водяному середовищі, продуктах харчування, харчовій сировині та кормах, що її вимірюють одиницею об'єму чи маси, яка, діючи на людей певний проміжок часу, не призводить до погіршення їх здоров'я чи інших негативних наслідків.
Дорожньо-транспортна пригода (ДТП) - подія, що сталася під час руху транспортного засобу та призвела до загибелі чи поранення людей або до матеріальних збитків. (ДСТУ 2935)
Евакуація населення - комплекс заходів щодо організованого переміщення населення із зони враження внаслідок надзвичайної ситуації та життєзабезпечення евакуйованих в районі розташування.
Епідемія - масове розповсюдження інфекційної хвороби людей у часі та просторі, у межах певного регіону, що перевищує звичайний рівень захворюваності в 1,5 рази на протязі 3-х днів в 1-2 районах (містах), який реєструється на цій території.
Епідемічний спалах небезпечних інфекційних захворювань - розповсюдження небезпечної інфекційної хвороби людей у межах певного регіону, до 10 випадків на протязі 3-х днів.
Епізоотія - одночасне поширення інфекційної хвороби серед великої кількості одного чи багатьох видів тварин у часі та просторі, на території не менш ніж 1 району, що значно перевищує звичайний зареєстрований рівень захворюваності на цій території.
Епіфітотія - масове, поширюване у часі та просторі, інфекційне захворювання рослин, що супроводжується чисельною загибеллю культур і зниженням їх продуктивності, при якому уражено більше 50% їх поверхні.
Енфітотія - масове захворювання рослин, яке з'являється на одній території і протягом багатьох років має незначні коливання.
Захворюваність населення - показник, який визначає рівень поширення будь-якої інфекційної хвороби серед населення в цілому та серед окремих віково-статевих і професійних груп.
Катастрофа - великомасштабна аварія чи інша подія, що приводить до тяжких, трагічних наслідків.
Надзвичайна ситуація - порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яка призвела (може призвести) до загибелі людей та/або значних матеріальних втрат.
Небезпечне гідрологічне явище - подія гідрологічного походження або наслідок гідрологічних процесів, що спричинена природними чи гідродинамічними чинниками або їх сполученням, внаслідок чого можуть бути уражені люди, тварини, рослини, об'єкти економіки та довкілля.
Небезпечне природне явище - подія природного походження або результат діяльності природних процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть вражати людей, об'єкти економіки та довкілля.
Небезпечна речовина - речовина, яка внаслідок своїх фізичних, хімічних, біологічних чи токсикологічних властивостей є небезпечною для життя та здоров'я людей, тварин, рослин та довкілля.
Оповіщення щодо надзвичайної ситуації (оповіщення щодо НС) - доведення до оперативних органів управління, сил і засобів ЄДС НС та населення сигналів оповіщення та відповідної інформації про надзвичайну ситуацію через систему оповіщення ЄДС НС.
Пожежа - неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що розповсюджується у часі і просторі. (ДСТУ 2272).
Пожежна охорона - основна частина системи пожежної безпеки, яка об'єднує органи управління, сили і засоби, що їх створено у встановленому порядку задля захисту життя і здоров'я людей, об'єктів економіки та довкілля від надзвичайних ситуацій, спричинених пожежами.
Потенційно небезпечний об'єкт - об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються небезпечні радіоактивні, пожежовибухові, хімічні речовини та біологічні препарати, гідротехнічні і транспортні споруди, транспортні засоби, а також інші об'єкти, що створюють загрозу виникнення НС.
Потенційно небезпечні хімічні речовини та біологічні препарати - хімічні речовини та біологічні препарати природного чи штучного походження, що їх виготовляють на території України чи отримують із-за кордону для використання у господарстві і побуті, які негативно впливають на життя та здоров'я людей, тварин і рослин, а також довкілля, у зв'язку з чим ці речовини та препарати обов'язково вносять до державного реєстру потенційно небезпечних хімічних речовин і біологічних препаратів.
Промислова катастрофа - велика промислова аварія, яка спричинила загибель людей, втрату здоров'я людей, руйнування або знищення об'єктів, матеріальних цінностей у значних розмірах, а також завдала великої шкоди довкіллю.
Радіаційне забруднення - забруднення поверхні землі, атмосфери, води, продуктів харчування, харчової сировини, кормів та різних предметів радіоактивними речовинами у кількості, що перевищує рівень, встановлений стандартами, нормами і правилами радіаційної безпеки.
Стихійне лихо - руйнівне небезпечне чи стихійне природне явище чи процес значного масштабу, внаслідок якого може виникнути або виникла загроза життю і здоров'ю людей, статися ушкодження або знищення об'єктів економіки та компонентів довкілля.
Транспортна катастрофа - аварія транспорту на мостах, залізничних переїздах, у тунелях, яка спричиняє повну зупинку руху автомобільного транспорту більше ніж на 6 годин, зупинку руху транспорту хоча б однією смугою автомобільної дороги більше ніж на 12 годин або руйнування мостів, тунелів чи шляхопроводів.
Хімічне забруднення - розповсюдження небезпечних хімічних речовин у довкіллі в концентраціях чи кількостях, що створюють загрозу для людей, тварин і рослин та довкілля протягом певного часу.
Хімічно небезпечний об'єкт - об'єкт, де зберігають, переробляють, використовують чи транспортують небезпечні хімічні речовини, у разі аварії на якому чи під час його руйнування можуть загинути або отримати ушкодження хімічно небезпечними речовинами люди, тварини і рослини, статися хімічне забруднення довкілля.
:
1. Конституція України (прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року).
2. Указ Президента України "Про Міністерство України з питань НС та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи" (від 28 жовтня 1996 року № 1005/96).
3. Закон України "Про Цивільну оборону України" (введено в дію Постановою ВР № 2975-12 від 3.02.93 р.). Зміни внесено Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Цивільну оборону України" (введено в дію Постановою ВР № 2470-ІІІ від 29.05.2001 р.).
4. Закон України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" від 8 червня 2000 року.
5. Закон України "Про аварійно-рятувальні служби" від 14 грудня 1999 року.
6. Закон України "Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань" (введено в дію Постановою ВР від 15.01.98 р).
7. Закон України "Про війська Цивільної оборони України" (введено в дію Постановою ВР № 556-XIV від 24.03.99 р).
8. Постанова КМ України 15 лютого 1999 року № 192 "Про затвердження Положення про організацію оповіщення і зв`язку в НС"
9. Концепція захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій ( схвалена Указом Президента України від 26.03.99 року).
10. Положення "Про класифікацію надзвичайних ситуацій" (затверджено постановою КМ України від 15 липня 1998 року № 1099).
11. Положення "Про єдину державну систему запобігання і реагування на НС техногенного та природного характеру" (затверджено постановою КМ України від 3 серпня 1998 року № 1198).
12. Положення про організацію оповіщення і зв'язку у надзвичайних ситуаціях (затверджено постановою КМ України 15.02.99 р. № 192).
13. Класифікатор надзвичайних ситуацій в Україні (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 29.07.2003 р.).
14. Збірник нормативно-правових актів з питань НС, Київ-2001
15. Цивільна оборона. Навчальний посібник. Львів,2000 р.
16. В.А. Лушкін. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник, Житомир,2001 р.
17. Перша допомога. Російська організація Червоного Хреста,1997 р.
18. Досвід роботи Головного управління з питань НС та у справах ЗН від наслідків Чорнобильської катастрофи Хмельницької облдержадміністрації, 2000-2002р.
19.Журнали "Надзвичайна ситуація" і "Безпека життєдіяльності"
З М І С Т:
Загальні положення................................................
Основні терміни та визначення
Тема1. Завдання та дії формувань загального призначення при проведенні РіНАВР в осередках ураження та зонах зараження.....................................
Тема2. Завдання та дії інженерних формувань при проведенні РіНАВР в осередках ураження та зонах зараження....................................................
Тема3. Завдання та дії аварійно-відновлювальних формувань при проведенні РіНАВР в осередках ураження та зонах зараження...................................
Тема4. Завдання та дії формувань радіаційного та хімічного захисту при проведенні РіНАВР в осередках ураження та зонах зараження....................
Тема5. Завдання та дії формувань забезпечення та харчування при проведенні РіНАВР в осередках ураження та зонах зараження .................................
Тема6. Завдання та дії формувань захисту сільськогосподарських тварин і рослин при проведенні РіНАВР в осередках ураження та зонах зараження................
Тема7. Завдання та дії протипожежних формувань при проведенні РіНАВР в осередках ураження та зонах зараження.................................................
Тема8. Завдання та дії формувань охорони громадського порядку при проведенні РіНАВР в осередках ураження та зонах зараження.................................
Тема9. Завдання та дії автомобільних формувань при проведенні РіНАВР в осередках ураження та зонах зараження....................................................
Тема10. Завдання та дії формувань зв'язку при проведенні РіНАВР в осередках ураження та зонах зараження.................................................
Тема11. Завдання та дії формувань евакуації при проведенні РіНАВР в осередках ураження та зонах зараження...................................
Література.................................................................. 1
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа