close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Опорн конспекти частина 3А

код для вставкиСкачать
Конспекти розглянуто та затверджено на обласній науково-методичній раді з питань цивільного захисту та безпеки життєдіяльності і пропонується використовувати при підготовці та проведенні занять на міських курсах цивільної оборони та підприємствах, у
 Курси цивільної оборони Хмельницької області
ОПОРНІ КОНСПЕКТИ
З ТЕМАТИКИ ПІДГОТОВКИ ОСОБОВОГО СКЛАДУ НЕВОЄНІЗОВАНИХ ФОРМУВАНЬ ЦИВІЛЬНОЇ НА ОБ'ЄКТАХ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Частина ІІІ
м. Хмельницький
Курси цивільної оборони Хмельницької області
ОПОРНІ КОНСПЕКТИ
З ТЕМАТИКИ ПІДГОТОВКИ ОСОБОВОГО СКЛАДУ НЕВОЄНІЗОВАНИХ ФОРМУВАНЬ ЦИВІЛЬНОЇ НА ОБ'ЄКТАХ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Частина ІІІ м. Хмельницький
Опорні конспекти підготовлено педагогічним колективом курсів цивільної оборони Хмельницької області під керівництвом начальника Головного управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Хмельницької облдержадміністрації полковника Молдован О.О.
Метою конспектів є теоретична та практична підготовка населення, працівників, які входять до складу невоєнізованих формувань цивільної оборони та аварійно-рятувальних служб на об`єктах господарської діяльності до забезпечення здорових і безпечних умов в навколишньому та виробничому середовищі.
Опорні конспекти складаються із трьох частин:
Частина І. Загальна тематика для підготовки особового складу невоєнізованих формувань на об'єктах господарської діяльності.
Частина ІІ. Спеціальна тематика для підготовки особового складу невоєнізованих формувань на об'єктах господарської діяльності.
Частина ІІІ. Тематика для підготовки робітників та службовців, працівників сільського господарства та непрацюючого населення до дій у надзвичайних ситуаціях.
Опорні конспекти видано за сприяння Хмельницького відділення Міжнародного благодійного фонду техногенної безпеки України
Конспекти розглянуто та затверджено на обласній науково-методичній раді з питань цивільного захисту та безпеки життєдіяльності і пропонується використовувати при підготовці та проведенні занять на міських курсах цивільної оборони та підприємствах, установах і організаціях області для керівників груп щодо спеціальної підготовки працівників, які входять і не входять до складу невоєнізованих формувань цивільної оборони та аварійно-рятувальних служб.
Комп`ютерний набір: Смолінська О.Л.
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Згідно зі статтею 3 Конституції України життя та здоров'я людини, її безпека є найвищими соціальними цінностями, за забезпечення яких держава відповідає перед нею. Безпека людини і навколишнього середовища, їх захищеність від впливу шкідливих техногенних, природних, екологічних і соціальних факторів є неодмінною умовою сталого розвитку суспільства.
Нинішній рівень природно-техногенної безпеки України значною мірою зумовлений надмірними техногенними навантаженнями на природне середовище. Промислові регіони являють собою зони з надзвичайно високим ступенем ризику виникнення аварій та катастроф техногенного походження.
Цей ризик постійно зростає внаслідок підвищення частки застарілих технологій та обладнання, зниження темпів відновлення і модернізації виробництва. Зношеність основних виробничих фондів усіх галузей народного господарства України становить у середньому 50-8Овідсотків. Потенційно небезпечні виробництва мають значну питому вагу в структурі промисловості України, на їх долю припадає майже третина обсягів випуску продукції.
За умов економічної кризи і браку коштів на підтримання техногенної безпеки дуже повільно і несвоєчасно здійснюється оновлення або заміна застарілих основних виробничих вдів, рівень зношеності яких наближається до критичного. У багатьох випадках антропогенна діяльність призводить до того, що потенційно небезпечні об'єкти господарювання рік у рік стають все вразливішими до дії природних факторів, що збільшує небезпеку виникнення на них вторинних техногенних надзвичайних ситуацій. Поєднання факторів техногенної та природної небезпеки значно збільшує ризики виникнення надзвичайних ситуацій та посилює їх негативні наслідки.
Важливе значення в системі висвітлених завдань щодо цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру покладено на професійні сили цивільної оборони - спеціалізовані та невоєнізовані формування.
Крім професіоналів з безпеки, суспільство потребує розвитку компетентності людини щодо суттєвих особливостей сучасних ситуацій і забезпечення самостійного повноцінного її життя в умовах постійної небезпеки. Засвоєння певних алгоритмів, реальних, відповідних знань, умінь і навичок щодо забезпечення індивідуального життя в різних надзвичайних ситуаціях - справа кожної людини.
Опорні конспекти з тематики підготовки працівників, які входять до складу невоєнізованих формувань цивільної оборони суб'єктів господарської діяльності рекомендується для керівників навчальних груп та самостійного вивчення основних положень у сфері цивільної оборони та захисту населення і територій в умовах надзвичайних ситуацій техногенного, природного, екологічного та воєнного характеру. В посібнику проаналізовані особливості природних небезпек, небезпек техногенного характеру.
Викладені основи захисту населення, завдання особового складу невоєнізованих формувань у надзвичайних ситуаціях. Описуються методи і способи надання першої долікарської допомоги населенню з різною патологією при масових ураженнях.
ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ
Аварія - небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об'єкті, території або акваторії загрозу для життя і здоров'я людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу, завдає шкоди довкіллю.
Аварія з викидом (розливом) радіоактивних речовин - аварія на радіаційно-небезпечному об'єкті, яка спричинила викид (розлив) радіоактивних речовин за межі встановлених захисних бар'єрів і (чи) потужність дози іонізуючого випромінювання перевищує встановлені норми і загрожує довкіллю.
Аварія з викидом (розливом) хімічних речовин - аварія на хімічно небезпечному об'єкті, що супроводжується викидом (розливом) небезпечних хімічних речовин, яка може призвести до загибелі чи хімічного враження людей.
Вибух - швидкоплинний процес фізичних і хімічних перетворень речовини, який супроводжується вивільненням значної кількості енергії в обмеженому об'ємі, внаслідок чого у довкіллі створюється та розповсюджується ударна хвиля, яка спроможна призвести чи яка призводить до виникнення техногенної надзвичайної ситуації і порушення умов життєдіяльності.
Вибухонебезпечна речовина - речовина, яка може вибухати у випадку дії полум'я чи виявляти чутливість до струсів або тертя більшу, ніж динітробензол.
Гранично допустима концентрація забруднюючої речовини - максимальна кількість небезпечних речовин у грунті, у воді, повітряному чи водяному середовищі, продуктах харчування, харчовій сировині та кормах, що її вимірюють одиницею об'єму чи маси, яка, діючи на людей певний проміжок часу, не призводить до погіршення їх здоров'я чи інших негативних наслідків.
Дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу та призвела до загибелі чи поранення людей або до матеріальних збитків. (ДСТУ 2935)
Евакуація населення - комплекс заходів щодо організованого переміщення населення із зони враження внаслідок надзвичайної ситуації та життєзабезпечення евакуйованих в районі розташування.
Епідемія - масове розповсюдження інфекційної хвороби людей у часі та просторі, у межах певного регіону, що перевищує звичайний рівень захворюваності в 1,5 рази на протязі 3-х днів в 1-2 районах (містах), який реєструється на цій території.
Епідемічний спалах небезпечних інфекційних захворювань - розповсюдження небезпечної інфекційної хвороби людей у межах певного регіону, до 10 випадків на протязі 3-х днів.
Епізоотія - одночасне поширення інфекційної хвороби серед великої кількості одного чи багатьох видів тварин у часі та просторі, на території не менш ніж 1 району, що значно перевищує звичайний зареєстрований рівень захворюваності на цій території.
Епіфітотія - масове, поширюване у часі та просторі, інфекційне захворювання рослин, що супроводжується чисельною загибеллю культур і зниженням їх продуктивності, при якому уражено більше 50% їх поверхні.
Енфітотія - масове захворювання рослин, яке з'являється на одній території і протягом багатьох років має незначні коливання.
Захворюваність населення - показник, який визначає рівень поширення будь-якої інфекційної хвороби серед населення в цілому та серед окремих віково-статевих і професійних груп.
Катастрофа - великомасштабна аварія чи інша подія, що приводить до тяжких, трагічних наслідків.
Надзвичайна ситуація - порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яка призвела (може призвести) до загибелі людей та/або значних матеріальних втрат.
Небезпечне гідрологічне явище - подія гідрологічного походження або наслідок гідрологічних процесів, що спричинена природними чи гідродинамічними чинниками або їх сполученням, внаслідок чого можуть бути уражені люди, тварини, рослини, об'єкти економіки та довкілля.
Небезпечне природне явище - подія природного походження або результат діяльності природних процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть вражати людей, об'єкти економіки та довкілля.
Небезпечна речовина - речовина, яка внаслідок своїх фізичних, хімічних, біологічних чи токсикологічних властивостей є небезпечною для життя та здоров'я людей, тварин, рослин та довкілля.
Оповіщення щодо надзвичайної ситуації; оповіщення щодо НС - доведення до оперативних органів управління, сил і засобів ЄДС НС та населення сигналів оповіщення та відповідної інформації про надзвичайну ситуацію через систему оповіщення ЄДС НС.
Пожежа - неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що розповсюджується у часі і просторі. (ДСТУ 2272)
Пожежна охорона - основна частина системи пожежної безпеки, яка об'єднує органи управління, сили і засоби, що їх створено у встановленому порядку задля захисту життя і здоров'я людей, об'єктів економіки та довкілля від надзвичайних ситуацій, спричинених пожежами.
Потенційно небезпечний об'єкт - об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються небезпечні радіоактивні, пожежовибухові, хімічні речовини та біологічні препарати, гідротехнічні і транспортні споруди, транспортні засоби, а також інші об'єкти, що створюють загрозу виникнення НС.
Потенційно небезпечні хімічні речовини та біологічні препарати - хімічні речовини та біологічні препарати природного чи штучного походження, що їх виготовляють на території України чи отримують із-за кордону для використання у господарстві і побуті, які негативно впливають на життя та здоров'я людей, тварин і рослин, а також довкілля, у зв'язку з чим ці речовини та препарати обов'язково вносять до державного реєстру потенційно небезпечних хімічних речовин і біологічних препаратів.
Промислова катастрофа - велика промислова аварія, яка спричинила загибель людей, втрату здоров'я людей, руйнування або знищення об'єктів, матеріальних цінностей у значних розмірах, а також завдала великої шкоди довкіллю.
Радіаційне забруднення - забруднення поверхні землі, атмосфери, води, продуктів харчування, харчової сировини, кормів та різних предметів радіоактивними речовинами у кількості, що перевищує рівень, встановлений стандартами, нормами і правилами радіаційної безпеки.
Стихійне лихо - руйнівне небезпечне чи стихійне природне явище чи процес значного масштабу, внаслідок якого може виникнути або виникла загроза життю і здоров'ю людей, статися ушкодження або знищення об'єктів економіки та компонентів довкілля.
Транспортна катастрофа - аварія транспорту на мостах, залізничних переїздах, у тунелях, яка спричиняє повну зупинку руху автомобільного транспорту більше ніж на 6 годин, зупинку руху транспорту хоча б однією смугою автомобільної дороги більше ніж на 12 годин або руйнування мостів, тунелів чи шляхопроводів.
Хімічне забруднення - розповсюдження небезпечних хімічних речовин у довкіллі в концентраціях чи кількостях, що створюють загрозу для людей, тварин і рослин та довкілля протягом певного часу.
Хімічно небезпечний об'єкт - об'єкт, де зберігають, переробляють, використовують чи транспортують небезпечні хімічні речовини, у разі аварії на якому чи під час його руйнування можуть загинути або отримати ушкодження хімічно небезпечними речовинами люди, тварини і рослини, статися хімічне забруднення довкілля.
ТЕМА 1.
ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ГРОМАДЯН У СФЕРІ ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ТА ТЕРИТОРІЙ ВІД НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ПРИРОДНОГО ТА ТЕХНОГЕННОГО ХАРАКТЕРУ Навчальна ціль: вивчити права та обов'язки робітників, службовців та населення з цивільної оборони.
Вид навчальних занять - групове заняття. Тривалість - 1 година.
Метод проведення занять - бесіда, розповідь, показ. Місце проведення заняття - клас.
Навчальні питання і розрахунок навчального часу:
ВСТУП2 хв.1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:"Права та обов'язки громадян у сфері захисту населення та територій від НС природного та техногенного характеру".40 хв.ПІДСУМКИ3 хв. Матеріальне забезпечення
(стенди в класі)
1. Законодавча база ЦО України.
2. Нормативна база ЦО України
3. Структура ЄДС НС.
4. Структура територіальної підсистеми ЄДС НС.
5. Концепція захисту населення і територій від НС.
6. Структура ЦО України.
7. Структура ЦО суб'єкта господарської діяльності.
ВСТУП
Ставши членом Європейської спільноти, Україна з-поміж багатьох юридично-правових зобов'язань узяла на себе обов'язок забезпечити громадянам безпечні та здорові умови життєдіяльності.
Цей обов'язок як один з важливих принципів закріплено в Конституції України, яка визнає людину, її життя, здоров'я і безпеку як найвищі соціальні цінності. Основний закон не тільки проголошує право кожного в Україні на "безпечне для життя і здоров'я довкілля", а й гарантує можливості його реалізації.
За техногенним навантаженням Україна є одним з найбільш критичних регіонів Європи. Крім Чорнобильської зони з її багатьма екологічно небезпечними і нерозв'язаними проблемами, з її минулим і сьогоднішнім впливом на здоров'я, психологію людей не тільки в Україні, а і в державах - наших сусідах, ми маємо ще понад дві тисячі великих потенційно небезпечних об'єктів.
Особливу небезпеку для населення та навколишнього середовища становлять, зокрема, атомні та гідроелектростанції, нафто-, газо-, та аміакопроводи, хімічні виробництва, відстійники та сховища небезпечних речовин тощо.
Велику небезпеку для населення та промисловості несуть катаклізми природного походження. Це - паводки, зсуви грунту, урагани тощо. Все це разом взяте різко підвищує ймовірність техногенних і природних катастроф в Україні. Це - небезпечна реальність, на яку ми маємо серйозно зважати.
Значна кількість людей гине через несвоєчасність допомоги, неузгодженість дій державних структур, відповідальних за проведення рятувальних робіт, недостатню кваліфікацію рятувальників, відсутність сучасного матеріального забезпечення рятувальних служб.
Державна політика сьогодення, дії Президента та Кабінету Міністрів націлені на докорінне виправлення становища в галузі техногенно-екологічної безпеки та безпеки життєдіяльності населення шляхом узгоджених комплексних дій.
З метою забезпечення безпеки населення, навколишнього природного середовища, об'єктів і споруд та уникнення або зменшення на цій основі можливих економічних, соціальних та інших втрат суспільства від аварій, катастроф та інших надзвичайних ситуацій техногенного та природного походження урядом схвалено Концепцію створення в Україні єдиної державної системи запобігання і реагування на аварії, катастрофи та інші надзвичайні ситуації.
1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:"Права та обов'язки громадян у сфері захисту населення та територій від НС природного та техногенного характеру". В Законі України "Про Цивільну оборону України" визначено:
"Кожен має право на захист свого життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха та на вимогу гарантій забезпечення реалізації цього права вед Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування.
Держава як гарант цього права створює систему цивільної оборони, яка має своєю метою захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру".
Кожна людина у випадках аварій, катастрофі стихійного лиха повинна вміти захистиш себе, свою сім'ю і надати допомогу потерпілим.
Необхідності цього вимагає саме життя, наша дійсність. Науково-технічний прогрес значно збільшив можливості виробництва, але приніс з собою техногенну та екологічну небезпеку для людини і довкілля.
Більшість регіонів держави підпадають під вплив небезпечних природних явищ. Ось чому кожен з нас повинен багато знати і вміти в ім'я збереження здоров'я і життя.
Виходячи із вимог нормативно-правової бази у сфері цивільної оборони України, захисту населення і територій від можливих надзвичайних ситуацій техногенного, природного, екологічного, соціально-політичного та воєнного характеру кожний громадянин України має право на захист свого здоров'я і життя.
Громадяни України мають право на:
- достовірну інформацію у сфері цивільної оборони, захисту населення і територій від НС;
- оповіщення про загрозу виникнення та виникнення надзвичайних ситуацій та порядок дій за ними;
- колективні та індивідуальні засоби захисту від наслідків надзвичайних ситуацій;
- підготовку до дій в умовах надзвичайних ситуацій;
- часткову або повну компенсацію як потерпілим матеріально-технічних або інших збитків внаслідок надзвичайної ситуації;
- виселення або евакуацію із зон надзвичайних ситуацій, небезпечних для життя і здоров'я громадян;
- приймання участі у ліквідації надзвичайних ситуацій у складі невоєнізованих формувань ЦО;
- забезпечення мінімальних умов життєзабезпечення при проживанні у осередках ураження та зонах зараження;
- медичне та соціальне забезпечення в умовах надзвичайних ситуацій.
При участі громадян під час проведення робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій у складі невоєнізованих формувань громадяни мають право на:
вичерпну та достовірну інформацію, в тому числі про об`єкти, на яких проводяться аварійно-рятувальні роботи, необхідну для виконання ними своїх обов'язків;
безперешкодний допуск на територію та об'єкти, що постраждали;
екіпіровку та оснащення згідно з технологією проведення зазначених робіт;
харчування за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, на яких проводяться робити, або відповідного органу місцевого самоврядування;
використання в порядку, передбаченому цим Законом, для рятування людей та у випадках крайньої необхідності засобів зв'язку, транспорту, інших матеріальних засобів підприємств, установ та організацій, що знаходяться в зоні проведення аварійно-рятувальних робіт;
Громадяни у разі зарахування їх до штату професійної аварійно-рятувальної служби або залучення в індивідуальному порядку чи в складі об'єктової аварійно-рятувальної служби до проведення аварійно-рятувальних робіт підлягають особистому страхування на випадок захворювання, часткової або повної втрати працездатності, загибелі (смерті), спричинених виконанням обов'язків рятувальників, зазначених у контрактах, укладених під час їх прийому на роботу, або договорах щодо проведення аварійно-рятувальних робіт, до яких вони залучаються.
Страховими подіями для рятувальників є загибель (смерть) під час виконання ними обов'язків, зазначених у контрактах або договорах щодо проведення аварійно-рятувальних робіт, до яких вони залучалися, смерть, що настала внаслідок поранення, контузії, травми чи каліцтва або захворювання в період і у зв'язку з виконанням ними зазначених у контрактах або договорах обов'язків, а також втрата працездатності, що виникла внаслідок виконання цих обов'язків чи проведення таких робіт. Зв'язок страхової події з виконанням рятувальниками обов'язків, зазначених у контрактах або договорах, встановлюється під час розслідування зазначених випадків згідно із законодавством.
Страхування громадян, які були залучені до проведення аварійно-рятувальних робіт в індивідуальному порядку чи в складі об`єктових аварійно-рятувальних служб, здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що залучили рятувальників до проведення цих робіт, за рахунок коштів, які виділяються на їх проведення.
Порядок та умови обов'язкового особистого страхування рятувальників встановлюється Кабінету Міністрів України.
Оплата праці рятувальників, які були залучені у індивідуальному порядку чи в складі об'єктових аварійно-рятувальних служб, за час їх участі у проведенні аварійно-рятувальних робіт, а також за час необхідної професійної підготовки здійснюється згідно з укладеними договорами органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, що залучили рятувальників до проведення зазначених робіт, за рахунок коштів, які виділяються на проведення аварійно-рятувальних робіт і робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків з розрахунку середньомісячного заробітку за місцем основної роботи, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Громадяни України при виконанні обов`язків у сфері цивільної оборони, захисту населення і територія від НС зобов'язані:
- знати індивідуальні і колективні засоби захисту і уміло використовувати їх в умовах надзвичайних ситуацій;
- знати сигнали цивільної оборони і уміти діяти за ними;
- знати порядок проведення відселення і евакуації свої обов'язки і дії при проведенні евакозаходів;
- уміло проводити рятувальні і інші невідкладні аварійно-відновлювальні роботи в осередках ураження (зараження) і районах стихійних лих, надавати само- і взаємодопомогу при пораненнях і ураженнях, не допускати невиправданих ризиків;
- уміти виготовляти найпростіші засоби захисту органів дихання, проводити герметизацію свого житла та виконувати роботи з пристосування під укриття заглиблених і наземних споруд;
- удосконалювати свої знання і підготовку з цивільної оборони, професійні здібності, постійно підтримувати свій психологічний стан на належному рівні;
- утримувати в належному стані довірені їм засоби індивідуального та колективного захисту та засоби для ліквідації надзвичайних ситуацій;
- виконувати вимоги відповідних органів управління у сфері цивільної оборони, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.
ТЕМА 2.
ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ПРО НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ, ОПОВІЩЕННЯ ПРО НИХ, ДІЇ РОБІТНИКІВ, СЛУЖБОВЦІВ ТА НАСЕЛЕННЯ ПРИ ПОПЕРЕДЖУВАЛЬНОМУ СИГНАЛІ "УВАГА ВСІМ!" ТА МОВНІЙ ІНФОРМАЦІЇ З ЦО
Навчальна ціль:
Вивчити: основні поняття про надзвичайні ситуації та порядок оповіщення про них; дії робітників, службовців, населення при попереджувальному сигналі "Увага всім!" та мовній інформації управлінь (відділів) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення.
Вид навчальних занять - групове заняття. Тривалість -1 година.
Метод проведення занять - бесіда, розповідь, показ. Місце проведення заняття - клас.
НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ І РОЗРАХУНОК НАВЧАЛЬНОГО ЧАСУ:
ВСТУП2 хв.1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Основні поняття про надзвичайні ситуації та порядок оповіщення про них.20 хв.2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Дії робітників, службовців та населення при попереджувальному сигналі "Увага всім!" та мовній інформації з ЦО.20 хв.ПІДСУМКИ3 хв.
Матеріальне забезпечення
(стенди в класі):
1. Законодавча база ЦО України.
2. Нормативна база ЦО України.
3. Структура ЄДС НС.
4. Структура територіальної підсистеми ЄДС НС.
5. Структура ЦО України,
6. Класифікація надзвичайних ситуацій.
7. Основні характеристики надзвичайних ситуацій.
8. Управління, оповіщення і зв'язок ЦО.
ВСТУП
Десятки тисяч промислових, енергетичних, транспортних та інших техногенних небезпечних об'єктів України та природні небезпечні явища і катаклізми, які притаманні майже всім регіонам держави вимагають мати для боротьби з надзвичайними ситуаціями техногенного і природного характеру та їх наслідками значні сили цивільної оборони до складу яких входять: війська, аварійно-рятувальні служби та невоєнізовані формування ЦО.
Зростання масштабів господарської діяльності і кількості великих промислових комплексів, концентрації на них агрегатів і установок великої і надзвичайно великої потужності, використання у виробництві потенційно небезпечних речовин у великих кількостях, великий знос основних фондів на об'єктах економіки - все це збільшує вірогідність виникнення надзвичайних техногенних ситуацій і необхідності захисту людей від дії шкідливих для здоров'я факторів ураження, проведення рятувальних та інших невідкладних медичних і евакуаційних заходів.
1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Основні поняття про надзвичайні ситуації та порядок оповіщення про них. Надзвичайна ситуація техногенного та природного характеру - порушення нормальних умов життя і діяльності людей на окремій території чи об'єкті на ній або на водному об'єкті, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом або іншою небезпечною подією, в тому числі епідемією, епізоотією, епіфітотією, пожежею, яке призвело (може призвести) до неможливості проживання населення на території чи об'єкті, ведення там господарської діяльності, загибелі людей та /або значних матеріальних втрат.
Аварія - небезпечна подія техногенного характеру, яка спричинила загибель людей чи створює на об'єкті або території загрозу життю та здоров'ю людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю.
Катастрофа - велика за масштабами аварія чи інша подія, що призводить до тяжких, трагічних наслідків.
Надзвичайна екологічна ситуація - надзвичайна ситуація, при якій на окремій місцевості сталися негативні зміни в навколишньому природному середовищі, що потребують застосування надзвичайних заходів з боку держави.
Зона надзвичайної екологічної ситуації - окрема місцевість України, на якій виникла надзвичайна екологічна ситуація.
Зона можливого ураження - окрема територія, на якій внаслідок виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру виникає загроза життю або здоров'ю людей та заподіяння матеріальних втрат.
Стихійне лихо - явище природи, яке викликає катастрофічні обставини і характеризується раптовим порушенням нормального життя та діяльності населення, загибеллю людей, руйнуванням або пошкодженнями будівель та споруд, знищенням матеріальних цінностей.
Нещасний випадок - непередбачений збіг обставин, який супроводжується людськими жертвами і травмами.
Об'єкт підвищеної небезпеки - об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об'єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.
Потенційно небезпечний об'єкт - об'єкт, на якому можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини, біологічні препарати, а також інші об'єкти, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення аварії.
Небезпечна речовина - хімічна, токсична, вибухова, окислювальна, горюча речовина, біологічні агенти та речовини біологічного походження, які становлять небезпеку для життя і здоров'я людей та довкілля.
Інфекційні хвороби - розлади здоров'я людей що виникають внаслідок зараження живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, грибками), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.
Епідемія - масове поширення інфекційної хвороби серед населення відповідної території за короткий проміжок часу.
Енфітотія - одночасне розповсюдження інфекційної захворюваності серед сільськогосподарських рослин у визначеній місцевості, населеному пункті або на об'єкті господарської діяльності, природні і господарсько-економічні умови яких виключають повсюди розповсюдження даної хвороби.
Панфітотія - масове захворювання рослин і різке збільшення шкідників сільськогосподарських рослин на території цілих регіонів, декілька держав або материків.
ОПОВІЩЕННЯ
Для забезпечення управління цивільною обороною створюється загальнодержавна, територіальні і об'єктові системи зв'язку і оповіщення.
Зв'язок організується у відповідності з рішенням начальника цивільної оборони, вказівками начальника штабу і розпорядженням вищестоящого органу управління.
Оповіщення організується у всіх ланках управління цивільної оборони з метою своєчасного приведення системи ЦО в різні ступені готовності і доведення до органів управління і всього населення розпоряджень і сигналів цивільної оборони.
Відповідальність за організацію зв'язку і системи оповіщення несуть начальники територіальних управлінь (відділів) з надзвичайних ситуацій і цивільного захисту населення, штабів ЦО та з НС, а за її підготовку і безперервну роботу - відповідні керівники об'єктів зв'язку.
В системах оповіщення цивільної оборони використовуються електросирени типів "С-40", "С-28" та інші, а також спеціальна апаратура АДУ-ЦВ, П-160, П-157, Р-413, "Горіх" та інша.
Електросирена С-40 забезпечує озвучення території в радіусі 300-700 м. Радіус озвучення залежить від рівня вуличних шумів, характеру і висоти забудови, висоти встановлення електросирени над поверхнею землі. Вони встановлюються на найбільш високих будинках на рівні не менше як 2,5 м від верхньої точки даху в стороні від димових і вентиляційних труб, а також джерел сильних і постійних шумів.
Електросирена "С-28" встановлюються в шумних цехах промислових підприємств. Апаратура дистанційного управління і циркулярного виклику (АДУ-ЦВ) призначена для створення місцевих автоматизованих систем централізованого оповіщення населення в містах, населених пунктах і на об`єктах господарської діяльності.
Апаратура П-160 в комплекті з іншою апаратурою призначена для створення автоматизованих систем централізованого оповіщення цивільної оборони обласної лайки. Вона забезпечує передачу і прийом п'яти сигналів оповіщення, речової інформації і одного перевірочного сигналу, а також управління місцевими системами оповіщення (міст, районів). При передачі речової інформації два із п'яти сигналів використовуються одночасно для переключення мовного тракту. Час проходження сигналу з отриманням підтвердження про його прийом в одній ланці не перевищує 3 с. Працює по діючим телефонним провідним і радіорелейним каналам зв'язку, а також по виділеним фізичним цепам. Передача сигналів і речової інформації здійснюється шляхом відбору каналу зв'язку у споживача на час передачі без попередження абонента про відбір.
Апаратура П-157 разом з іншою апаратурою оповіщення (П-160, Р-413) призначена для загальнодержавної і обласних автоматизованих систем централізованого оповіщення цивільної оборони.
Апаратура забезпечує дистанційне управління іншою апаратурою оповіщення (П-160), а також автоматичний контроль за проходженням сигналів оповіщення. Апаратура розрахована на передачу і прийом по одному дуплексному телеграфному каналу або фізичній цепі до 25 адресних, 10 виконавчих і 65 контрольних команд. В апаратурі передбачений безперервний автоматичний контроль поправності телеграфного каналу.
Комплекс засобів багато канального голосового оповіщення по телефонним каналам зв'язку "ГОРІХ-0" призначається для передачі голосових повідомлень по телефонним лініям в автоматичному режимі. Комплекс дозволяє збільшувати кількість каналів оповіщення з 4 до 16 шляхом встановлення каскаду засобів оповіщення, при цьому можлива одночасна передача до 4 різних повідомлень.
Використання засобів комплексу "ГОРІХ-О" дозволяє зменшити час оповіщення в 2-5 разів і вивільнити персонал для рішення оперативних завдань.
2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Дії робітників, службовців та населення при попереджувальному сигналі "Увага всім!" та мовній інформації з ЦО. Головний спосіб оповіщення населення про дії при виникненні надзвичайних ситуацій - це передача повідомлення по мережі провідного мовлення (через квартирні і зовнішні гучномовці), а також через місцеві радіомовні станції і телебачення. Для привернення уваги населення в екстремальних випадках перед передачею інформації включаються сирени, а також інші сигнальні засоби.
Запам'ятайте! Сирени і переривисті гудки інших сигнальних засобів означають сигнал цивільної оборони "УВАГА ВСІМ!".
Почувши такий сигнал, негайно увімкніть гучномовець, радіоприймач або телевізор і слухайте повідомлення управління (відділу) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення області (міста або сільського району).
На кожний випадок надзвичайних ситуацій управлінням (відділом) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення області (міста або сільського району) готуються приблизні варіанти повідомлень, які потім, з урахуванням конкретних подій, корегуються.
Інформація передається протягом 5 хвилин після подачі звукових сигналів (сирени, гудки і т.д.).
Повідомлення управління (відділу) з питань НС та ЦМ включає: місце і час виникнення надзвичайної ситуації; розміри та масштаби надзвичайної ситуації; час початку та тривалість дії факторів ураження; територія (райони, масиви, вулиці, будинки і т.д.), яка потрапляє в осередки (зони) ураження; порядок дій при надзвичайних ситуаціях; інша інформація.
Варіанти повідомлень управління (відділу) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення:
При аварії на хімічно небезпечному об'єкті господарської діяльності:
"УВАГА! Говорить управління (відділ) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення ... області (міста обласного підпорядкування, району)
ГРОМАДЯНИ! Сьогодні ... (дата, місяць і час) трапилася аварія на........(назва об'єкту) з викидом в повітря .(назва СДОР) - сильнодіючої отруйної речовини. Хмара зараженого повітря поширюється у..... (такому-то) напрямку з швидкістю ...... км/г і досягне ...... (міст, районів, населених пунктів) через.. ... (хв. год.). В зону хімічного зараження потрапляють:....... (іде перерахування міст і населених пунктів, районів).
Жителям ... (міст, населених пунктів) із приміщень не виходити, зачинити вікна, двері, здійснити герметизацію квартир (будинків). У підвалах, нижніх поверхах не ховатися, тому що хлор важчий за повітря і затікатиме у низинні місця та підвальні приміщення.
Жителям...... (міст, населених пунктів) негайно залишити квартири (будинки), об'єкти господарської діяльності за планом евакуації і виходити у ... райони (такі-то).
Всім громадянам надіти засоби індивідуального захисту:
цивільні протигази усіх типів, дитячі протигази, камери захисні дитячі, а при їх відсутності - ватно-марлеву пов'язку або рушник, попередньо змочені водою або 2 % розчином питної соди.
Повідомте про це сусідів. Слухайте наступні наші повідомлення. У подальшому дійте у відповідності з вказівками управління (відділу) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення ... області (міста обласного підпорядкування, району)".
ПРИ АВАРІЇ НА РАДІАЦІЙНО НЕБЕЗПЕЧНОМУ ОБ'ЄКТІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ:
"УВАГА! Говорить управління (відділ) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення області (міста, району).
ГРОМАДЯНИ! Сьогодні ... (дата, місяць і час) трапилася аварія на ...... (назва) атомній електростанції з викидом в повітря радіоактивних речовин. Хмара радіоактивного повітря поширюється у ... (такому-то) напрямку з швидкістю ... км/г і досягне: ... (міст і районів) через ... (хв. год.). В зону можливого випадання радіоактивних опадів потрапляють ... (іде перерахування міст, населених пунктів, районів).
Жителям ... (міст, населених пунктів, районів із приміщень не виходити, зачинити вікна, двері, здійснити герметизацію квартир (будинків) та місць утримання сільськогосподарських тварин. Пам'ятайте, що підвальні, заглиблені і загерметизовані приміщення є надійним місцем укриття від радіоактивних опадів.
Всім громадянам прийняти йодистий препарат та привести у готовність засоби індивідуального захисту органів дихання і шкіри і постійно тримати їх при собі. По нашій команді або при необхідності одягніть їх. При собі майте плівкові (полімерні) накидки, плащі або куртки.
Повідомте про це сусідів. Слухайте наступні наші повідомлення, У подальшому дійте у відповідності з вказівками управління (відділу, штабу ЦО) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення..... області (міста обласного підпорядкування, району)."
При загрозі повені (катастрофічного затоплення) на території області (міста обласного підпорядкування, району)
"УВАГА! Говорить управління (відділ) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення ... області (міста обласного значення, району).
ГРОМАДЯНИ! Сьогодні ... (дата, місяць і час) внаслідок злив вийшли із русел: ... (вказати які) річки , що може привести до затоплення частини території: ... (міст, населених пунктів, районів) ... області.
Населенню, що проживає на території ... (міст, населених пунктів, районів) області перенести необхідні речі на горища, верхні поверхи, підготувати необхідний одяг і взуття, зібрати продукти харчування. Перед виходом вимкнути електроенергію, газ і самим вийти в безпечні райони ... (перерахувати). Там пройти реєстрацію на збірних евакопунктах ... (вказати адресу).
Якщо ви не змогли залишити зону катастрофічного затоплення, підготуйте підручні плаваючі засоби та підніміться на верхні поверхи будинків і споруд.
Про отриману інформацію сповістіть сусідів, надайте допомогу старим і хворим. За будь-яких обставин не втрачайте самовладання, не піддавайтесь паніці.
Слухайте наступні ваші повідомлення. У подальшому дійте у відповідності з вказівками управління (відділу) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення ... області (міста обласного підпорядкування, району) і чекайте на допомогу аварійно-рятувальних сил.
Повідомлення будуть залежати від екстремальних умов, розмірів, тривалості та масштабів можливих наслідків надзвичайних ситуацій, ступеню небезпеки факторів ураження для населення області (міста, району) та стану рятувальних і невідкладних аварійних відновлювальних робіт.
Кожний громадянин повинен знати телефони органу управління з питань НС та ЦЗН і аварійно-рятувальних сил району (міста обласного значення)
Громадянин, який знаходиться на роботі, повинен виконувати всі розпорядження НЦО і штабу ЦО суб'єкта господарської діяльності, а при знаходженні вдома :
- тримати вдома постійно включеними радіоприймачі, телевізори для того, щоб слухати розпорядження і вказівки органів виконавчої влади, управлінь (відділів) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення;
- привести в готовність індивідуальні засоби захисту органів дихання і шкіри, при їх відсутності приготувати найпростіші засоби (повсякденний одяг, взуття, ватно-марлеві пов'язки, плівку тощо);
- постійно тримати при собі засоби індивідуального захисту;
- підготувати аптечку АІ-2 або її аналоги, при їх відсутності автомобільну або домашню аптечку" перев'язувальний бинт, вату, марлю, протихімічний пакет, антибіотики, засоби йодної і засоби профілактики проти інфекції;
- провести у квартирі (домі) протипожежні профілактичні заходи, підвищити захисні властивості квартири (дому) від радіоактивних речовин (провести додаткову герметизацію);
- захистити продукти харчування і води від радіоактивного та хімічного зараження (покласти їх в холодильник, завернути в пергамент, плівку, целофан та пакети), використати герметичний посуд (термоси, банки, бідони, каністри тощо);
- знати (уточнити) місце найближчого сховища або укриття, де можна укритися. При їх відсутності приступити до пристосування під укриття підвалу (погребу) і до будівництва укриття найпростішого типу;
- при об'явленні відселення (евакуації) швидко підготуватися до неї (уточнити при необхідності місце збірного евакуаційного пункту).
Якщо сигнал застав вас в транспорті, громадському місці (магазині, театрі, на ринку тощо) необхідно уважно і спокійно вислухати вказівки адміністрації про те, де поблизу знаходиться станція метрополітену, сховище (укриття) і як найшвидше добратися і укритися в них, якщо є час, то якнайшвидше добратися додому і діяти у відповідності з отриманими вказівками.
Якщо сигнал застав ваших дітей в школі, дитячому саду тощо негайно необхідно їх забрати додому і діяти у відповідності до отриманих розпоряджень органів управління у сфері цивільної оборони, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.
ТЕМА 3.
ОСНОВИ ЖИТТЄЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ У ЗОНАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ТА ТИМЧАСОВОГО ВІДСЕЛЕННЯ
Навчальна ціль: вивчити порядок та організацію життєзабезпечення населення у зонах надзвичайних ситуацій та тимчасового відселення
Вид навчальних занять - групове заняття. Тривалість -1 година.
Метод проведення занять - бесіда, розповідь, показ.
Місце проведення заняття - клас.
Навчальні питання і розрахунок навчального часу:
ВСТУП2 хв.1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Основи організації життєзабезпечення населення у зонах надзвичайних ситуацій та тимчасового відселених. 40 хв.ПІДСУМКИ3 хв. Матеріальне забезпечення
(стенди в класі):
1. Структура цивільної оборони України.
2. Єдина державна система запобігання і реагування на НС.
3. Концепція захисту населення і територій в НС.
4. Управління, оповіщення і зв'язок цивільної оборони.
5. Дії органів управління і сил ЦО та населення у НС
ВСТУП
Одними із головних завдань цивільної оборони щодо захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій наряду з виконанням завдань щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження і запровадження заходів щодо зменшення збитків та втрат у разі аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж та стихійного лиха, оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний часи та постійне інформування його про наявну обстановку, захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійного лиха та застосування засобів ураження, підготовка і перепідготовка керівного складу цивільної оборони, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях є:
- створення систем аналізу і прогнозування управління, оповіщення і зв'язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримання їх готовності до сталого функціонування у надзвичайних ситуаціях мирного та воєнного часів;
- організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час.
1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Основи організації життєзабезпечення населення у зонах надзвичайних ситуацій та тимчасового відселення. Концепція захисту населення і територій у разі виникнення надзвичайних ситуацій наряду з виконання інших задач передбачає: - проведення рятувальних та інших невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та організація життєзабезпечення постраждалого населення; - здійснення заходів щодо соціального захисту постраждалого населення;
- реалізація визначених законодавством прав населення в галузі захисту від наслідків надзвичайних ситуацій, у тому числі осіб, які брали участь у їх ліквідації.
Організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха і у воєнний час передбачає заходи, що здійснюються центральними та місцевими органами державної виконавчої влади, виконкомами місцевих Рад народних депутатів; органами управління з надзвичайних ситуацій та у справах цивільного захисту населення, адміністрацією підприємств, установ і організацій завчасно, а також у разі надзвичайної ситуації з метою створення умов для виживання населення, яке може опинитися (опинилося) в осередках ураження.
Життєзабезпечення населення в надзвичайних ситуаціях здійснюється з метою збереження життя і здоров'я людей, потерпілих внаслідок надзвичайних ситуацій, на маршрутах евакуації та в містах їх відселення і повинно забезпечувати створення умов для виживання в умовах надзвичайних ситуацій населення на основі задоволення його першочергових потреб по встановленим нормам і нормативам у життєво необхідних видах матеріальних засобів і послуг.
Заходами життєзабезпечення населення, спрямованими на задоволення мінімуму життєвих потреб громадян, які потерпіли (можуть потерпіти) від наслідків надзвичайних ситуацій, надання їм побутових послуг і реалізацію соціальних гарантій на період проведення рятувальних та інших невідкладних робіт, є:
- тимчасове розміщення громадян в безпечних районах;
- організація харчування у районах лиха і тимчасового розселення;
- організація забезпечення населення, що потерпіло, одягом, взуттям і товарами першої необхідності;
- організація надання фінансової допомоги потерпілим;
- забезпечення медичного обслуговування та санітарно-епідемічного нагляду в районах тимчасового розселення;
- відновлення функціонування сфери соціального захисту населення, яке потерпіло внаслідок НС.
При створенні і підтриманні умов життєзабезпечення потерпілого внаслідок надзвичайних ситуацій населення повинні підтримуватися наступні його основні принципи:
- пріоритетність функції держави в підготовці і проведенні всього комплексу заходів життєзабезпечення в НС;
- раціональний розподіл функцій з життєзабезпечення в НС між центральними, регіональними, місцевими та відомчими органами управління у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій;
- територіально-галузева організація життєзабезпечення в надзвичайних ситуаціях;
- персональна відповідальність посадових осіб за виконання законодавчих, нормативних і правових актів з життєзабезпечення в НС;
- завчасність підготовки держави (регіону, території) життєзабезпечення в НС;
- забезпечення соціальної захищеності і психологічної підтримки громадян в зонах НС;
- забезпечення фізіологічної та енергетичної достатності норм життєзабезпечення в НС;
- відкритість процесу життєзабезпечення за рахунок використання ресурсів від інших регіонів держави та закордонної допомоги;
- здатність до швидкого відновлення системи життєзабезпечення після дії на неї дестабілюючих факторів природних та техногенних НС.
Задоволення першочергових потреб населення у життєво важливих видах матеріальних засобів і послуг здійснюють:
- забезпеченням водою, продуктами харчування, житлом, предметами першої необхідності;
- інформаційним, медичним і санітарно-епідемічним, транспортним та комунально-побутовим забезпеченням.
Забезпечення водою населення в НС повинно передбачувати задоволення:
- потреб у воді лікувально-медичних заходів, санітарно-гігієнічного оброблення і профілактики населення;
- господарсько-питтєвих і комунально-побутових потреб потерпілого населення і особового складу сил ЦО.
Забезпечення продуктами харчування потерпілого населення в НС повинно передбачувати задоволення потреб у зерні, муці, хлібобулочних і макаронних виробах, м'ясі і м`ясопродуктах (консервах), молоці і дитячому харчуванні, рибі і рибопродуктах (консервах), картоплі і овочах, солі, цукру і чаю, а також фуражу для тваринництва.
Забезпечення житлом потерпілого населення в НС повинно передбачувати розгортання та спорудження при необхідності в зоні НС тимчасового житла (палаток, землянок, збірних та рухомих будинків тощо), а також використання житлового фонду, що зберігся (будинки відпочинку, санаторії, пансіонати, піонерські табори, житлові будинки тощо) для розміщення потерпілого населення в місцях його відселення і евакуації.
Забезпечення предметами першої необхідності потерпілого в НС населення повинно передбачати задоволення його потреб у верхньому одязі, взутті, головних уборах, постільній білизні, простому побутовому посуді, мінімумі товарів галантереї і парфумерії (нитки, голки, мило тощо) та інших товарах (тютюнові вироби, сірники, примуси, гас тощо).
Інформаційне забезпечення в НС повинно передбачувати своєчасне оповіщення його і органів управління всіх рівнів про можливості і реальне виникнення НС, можливих його наслідках, правилах поведінки в зонах НС.
Медичне і санітарно-епідемічне забезпечення населення в НС повинно передбачувати надання першої допомоги потерпілому в зоні НС населенню, забезпечення його простішими медикаментами і медичним майном, сортування поранених і надання їм кваліфікованої і елементів спеціалізованої медичної допомоги рухомими формуваннями Служби медицини катастроф у зоні НС з наступною (при необхідності) евакуацією потерпілих в лікувальні заклади для стаціонарного лікування, а також виконання санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів.
Транспортне забезпечення населення в НС повинно передбачати проведення заходів із задоволення потреб в транспортних засобах для вирішення задач евакуації (перевезення) потерпілих із зони НС в райони відселення і підвозу матеріально-технічних ресурсів життєзабезпечення в зони НС.
Забезпечення комунально-побутовими послугами населення, потерпілого в НС, повинно передбачати проведення заходів щодо задоволення його мінімально необхідних потреб у теплі, освітленні, санітарній очистці території, банно-пральному, ритуальному обслуговуванню.
Забезпечення безпеки населення та його функціонування в умовах надзвичайних ситуацій, обумовлених стихійним лихом, техногенними аваріями і катастрофами, є загальнодержавною задачею, обов'язковою для вирішення всіма територіальними, відомчими і функціональними органами управління і регулювання, службами і формуваннями та суб'єктами господарювання.
Об`єми і терміни проведення заходів щодо завчасної підготовки системи захисту населення визначають виходячи із принципу розумної достатності в забезпечення безпеки населення в умовах надзвичайних ситуацій мирного часу.
Заходи медичного захисту при надзвичайних ситуаціях необхідно проводити з метою попередження або зниження рівня ураження, шкоди для життя і здоров'я людей від дії небезпечних і шкідливих факторів стихійного лиха, техногенних аварій і катастроф, а також для забезпечення епідемічного благополуччя в районах надзвичайних ситуацій і в місцях дислокації евакуйованих.
Заходи медичного захисту населення в умовах природних і техногенних надзвичайних ситуаціях необхідно планувати і здійснювати з використанням наявних сил і засобів міністерств і відомств України, безпосередньо виконуючих задачі захисту життя і здоров'я людей, а також спеціалізованих підсистем, екстреної медичної допомоги, санітарно-епідемічного контролю; захисту і життєзабезпечення населення в надзвичайних ситуаціях. екологічної безпеки та інших, з їх нарощуванням шляхом створення і розгортання необхідної кількості медичних формувань і установ.
Першу медичну допомогу потерпілим до їх евакуації в лікувальні заклади надають безпосередньо в осередках ураження при проведенні рятувальних і інших невідкладних робіт. Надання цієї допомоги необхідно виконувати з участю завчасно сформованих для такої мети з самого населення санітарних постів і санітарних дружин, до складу яких належить включати осіб, спеціально навчених загальним прийомам надання само- і взаємодопомоги та здатних організувати практичне виконання населенням цих прийомів в екстремальних умовах.
В рамках підготовки до виконання заходів медичного захисту населення в надзвичайних ситуаціях необхідно завчасно створювати також спеціальні медичні формування і установи; вести підготовку медичного персоналу, накопичувати медичні засоби захисту, медичного і спеціального майна та техніки для оснащення медичних формувань і установ; проводити профілактичні заходи і щеплення населенню; готувати до розгортання додаткову мережу лікарняних ліжок; розробляти режими поведінки і дії населення в надзвичайних ситуаціях.
Організація безперебійного забезпечення населення, що опинилося в осередках ураження і зонах зараження внаслідок надзвичайних ситуацій, продуктами харчування, питною водою і предметами першої необхідності є одним із головних питань, яке повинні вирішувати всі органи управління захистом населення і територій від НС. Це означає створення системи підвозу продуктів харчування, питної води і предметів першої необхідності, складування і організація місць та порядку їх видачі, забезпечення громадського порядку. Цю роботу, як правило виконують спеціалізовані формування служб цивільної оборони (торгівлі і харчування, інженерні, охорони громадського порядку, матеріально-технічного забезпечення).
Необхідно приділяти увагу щодо завчасної підготовки і проведення заходів щодо захисту продуктів харчування, джерел та систем забезпечення населення водою від зараження радіоактивними і хімічними речовинами та бактеріальними засобами.
Відновленням функціонування систем водопостачання, електро-, газозабезпечення та каналізації в першу чергу повинні займатися комунально-господарські служби місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування та спеціалізованих формувань ЦО відповідних галузевих служб.
Своєчасна організація і проведення робіт щодо санітарної обробки населення, знезаражування техніки і транспорту, територій і споруд, засобів захисту, одягу і взуття та проведення дезинфекції у цих умовах має першочергове значення щоб не допустити вторинного ураження населення радіоактивними і хімічними речовинами та бактеріальними засобами, а також не допустити погіршення санітарно-епідеміологічного стану населених пунктів і територій та виникнення осередків інфекційних, захворювань населення і особового складу формувань цивільної оборони. Це завдання в першу чергу виконують спеціалізовані формування відомчих та комунально-господарських служб місцевих адміністрацій та органів місцевого самоврядування (створення і забезпечення роботи СОП, СОТ, пересувних КСО, інфекційно-душевих установок ДДА-53А, ДДА-66, ДДП, ПуСО, використання комунальної, сільськогосподарської, дорожньої, будівельної техніки тощо).
Організацією соціального захисту потерпілого населення внаслідок надзвичайних ситуацій займаються органи соціального захисту населення місцевих адміністрацій та органів місцевого самоврядування та страхові організації.
Організацію інформації населення про наслідки надзвичайних ситуацій, стан проведення аварійно-рятувальних робіт та порядок життєзабезпечення і соціальний захист постраждалого населення здійснюють місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, адміністрація уповноваженого керівника з організації і проведення аварійно-рятувальних робіт в осередках ураження і зонах зараження внаслідок виникнення надзвичайних ситуацій.
ТЕМА 4.
ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ ТА ДІЇ НАСЕЛЕННЯ ПІД ЧАС ЗЕМЛЕТРУСІВ, ЗАТОПЛЕНЬ, СЕЛЕВИХ ПОТОКІВ, УРАГАНІВ, ЛІСОВИХ ПОЖЕЖ, СНІГОВИХ ЗАНОСІВ ТА ОЖЕЛЕДИЦІ
Навчальна ціль: навчити правилам поведінки і діям навчаємих у екстремальних умовах надзвичайних ситуацій.
Вид навчальних занять - групове заняття. Тривалість - 1 година
Метод проведення занять - бесіда, розповідь, показ. Місце проведення заняття -клас.
Навчальні питання і розрахунок навчального часу:
ВСТУП2 хв.1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Правила поведінки та дії населення під час природних надзвичайних ситуацій20 хв.2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Надання само- і взаємодопомоги при надзвичайних ситуаціях20 хв.ПІДСУМКИ3 хв. Матеріальне забезпечення
І. Стенди в класі:
1. Концепція захисту населення і територій від НС.
2. Дії органів управління і сил ЦО та населення у НС.
3. Само- і взаємодопомога при НС.
ІІ. Засоби індивідуального захисту. ІІІ. Медичні засоби індивідуального захисту
ВСТУП
Кожна людина у випадках аварій, катастроф і стихійного лиха повинна вміти захистити себе, сім'ю, надати допомогу потерпілим. У разі необхідності цього вимагає саме життя, наша дійсність. Науково-технічний прогрес значно збільшив можливості виробництва, приніс з собою небезпеку для людини і навколишнього середовища. БІЛЬШІСТЬ регіонів держави підпадають під вплив природи. Ось чому кожен із нас повинен багато знати і вміти в ім'я збереження здоров'я і життя.
Стихійні лиха, пожежі, аварії... По-різному можна зустріти їх Розгублено, навіть приречено, як століттями зустрічали люди різні лиха, або спокійно, з незламною вірою у власні сили, з надією на їх приборкання. Але впевнено прийняти виклик лих можуть лише ті, хто знаючи, як діяти у тій чи іншій обстановці, прийме єдино правильне рішення: врятує себе, надасть допомогу іншим, попередить, наскільки зуміє, руйнівну дію стихійних сил.
Стихійні лиха, аварії і катастрофи можуть викликати масові ураження. Унаслідок цього можливі різні травми - струси, переломи, стискання окремих частин тіла, поранення живота, грудної клітини, голови тощо. Пожежі можуть викликати опіки всіх ступенів разом з травмами. Аварії на хімічно і радіаційно-небезпечних об'єктах можуть призвести до ураження великої кількості населення, що проживає поблизу цих об'єктів, якщо не будуть вжиті термінові заходи захисту, а також місцеве ураження шкіри і слизових оболонок.
Ураження людей може бути викликане уламками зруйнованих ударною хвилею споруд, осколками скла, грудками землі, а також пожежами, що виникають та вторинними факторами ураження внаслідок руйнування техногенних небезпечних об'єктів. У більшості випадків ураження людей можуть бути комбінованими - поєднанням поранень, переломів, опіків.
Органи охорони здоров'я і Служба медицини катастроф будуть прагнути наблизити до місць надзвичайних ситуацій свої формування і старатися надати потерпілим першу медичну допомогу і евакуювати уражених у медичні заклади. Але, щоб ця допомога була ефективною, багато залежить не тільки від медичних формувань ЦО, а також від дії та умінь особового складу формувань ЦО загального призначення, від уміння кожного громадянина надати само- і взаємодопомогу при ураженнях внаслідок надзвичайних ситуацій та нещасних випадків.
1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Правила поведінки та дії населення під час природних надзвичайних ситуацій ЗЕМЛЕТРУСИ
Землетруси - підземні поштовхи і коливання земної поверхні, що виникають внаслідок раптових зміщень і розривів у земній корі або верхній частині мантії. Землі, які передаються на великі відстані у вигляді пружних коливань.
Попередити землетрус неможливо, але у випадку оповіщення про загрозу землетрусу чи появи його ознак слід діяти швидко, але спокійно, впевнено і без паніки.
При завчасному попередженні про загрозу землетрусу, перш ніж залишити квартиру (дім), необхідно:
вимкнути нагрівальні пристрої і газ, якщо топилася піч - загасити її;
після цього слід одягти дітей, старих, вдягнутися самому;
взяти необхідні речі, невеликий запас продуктів харчування, медикаменти, документи;
вийти на вулицю.
На вулиці слід якомога швидше відійти від будівель і споруд у напрямку площ, широких вулиць, скверів, спортивних майданчиків, незабудованих ділянок, суворо дотримуватися встановленого громадського порядку.
Якщо землетрус почався раптово, коли зібратися і вийти з квартири (будинку) виявляється неможливим, необхідно зайняти місце (встати) у дверному чи віконному прорізі; тільки стихнуть перші поштовхи землетрусу - швидко вийти на вулицю.
У подальшому необхідно діяти у відповідності з обстановкою, що склалася, виконувати всі розпорядження органів управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення.
ПОВІНЬ (ПАВОДОК, ПІДТОПЛЕННЯ, КАТАСТРОФІЧНЕ ЗАТОПЛЕННЯ)
При отриманні попередження про загрозу затоплення внаслідок виходу із русел великих та малих річок або внаслідок руйнування гребель водосховищ і виникнення катастрофічного затоплення слід дотримуватися встановленого порядку, без зволікання вийти в безпечні та підвищені місця.
При рятувальних роботах необхідно проявляти витримку і самовладання, суворо дотримуватись вимог рятувальників. Не можна переповнювати рятувальні засоби (катери, човни, плоти і т.д.), оскільки це загрожує безпеці рятувальників і тих, хто підлягає врятуванню.
Потрапивши у воду, слід скинути із себе важкий одяг і взуття, відшукати поблизу плаваючі чи підвищені над водою предмети, скористатися ними до отримання допомоги.
Якщо є час, то необхідно вжити заходи щодо рятування майна і матеріальних цінностей: перенести їх у безпечні місця, а самим зайняти верхні поверхи (горища), дахи будинків.
При достатньому часі попередження паводку здійснюються заходи щодо підготовки і проведення завчасної евакуації населення і сільськогосподарських тварин, щодо вивозу матеріальних цінностей з районів можливого затоплення, про що оголошується спеціальним розпорядженням місцевих державних адміністрацій. Населення про початок і порядок евакуації сповіщається з використанням місцевих радіотрансляційних мереж і телебачення, через адміністрацію суб'єктів господарювання. Населенню повідомляється місця розгортання збірних евакуаційних пунктів, строки прибуття на ці пункти, маршрути руху під час евакуації пішим порядком, а також інші відомості, що співвідносяться з місцевою обстановкою, очікуваним масштабом лиха, часом його упередження.
За наявності достатнього часу, населення із небезпечних районів евакуюється разом з майном. З цією метою кожній родині надається автомобільний чи інший транспорт з зазначенням його подачі.
У випадку раптових паводків попередження населення проводиться всіма наявними технічними засобами оповіщення, з поміж яких - гучномовні і пересувні установки.
Раптовість виникнення повені викликає необхідність особливих дій і поведінки населення.
Якщо люди, що проживають у населеному пункті, спостерігають підйом води на першому поверсі чи інших поверхах і на вулиці, необхідно залишити квартиру, піднятися на верхні поверхи; якщо будинок одноповерховий - зайняти приміщення на горищах. При перебуванні на роботі, згідно з розпорядженням адміністрації суб'єкту господарювання, слід дотримуватися встановленого порядку, зайняти підвищені місця.
Знаходячись у полі при раптовому затопленні, слід зайняти підвищені місця або дерева, використати різного роду плаваючі засоби, що маєте під рукою або збудуйте їх з колод, дощок, автомобільних камер, бочок, бідонів та інших підручних матеріалів, які легші за воду.
СЕЛЬ, ЛАВИНА
Сель - це стрімкий потік руйнівної сили на басейнах гірських річок, що складається із суміші води та крихких, ламких порід і виникає внаслідок інтенсивних дощів чи танення снігу, а також прориву завалів.
Він характеризується різким підйомом рівня води, короткочасним періодом дії та значною руйнівною силою, виникає раптово, рухається зі швидкістю понад 10 м/с і проходить найчастіше хвилями за період від десяти хвилин до декількох годин. Крутий передній фронт селевої хвилі може сягати 15 м заввишки.
Як правило, місця сходження селевих потоків відомі. У більшості випадків населення про небезпеку може бути попереджено, але лише за десятки хвилин, іноді - за 2-3 години.
Лавина - швидкий, раптовий рух снігу та (або) льоду вниз стрімкими схилами гір, який загрожує життю і здоров'ю людей, завдає шкоди об'єктам економіки та довкіллю.
Дії населення при загрозі селю, лавини
Уважно слухайте інформацію по телевізору та радіоприймачу про обстановку, рекомендації про порядок дій.
Зберігайте спокій, попередьте сусідів.
Підготуйте документи, одяг та зберіть найбільш необхідні й цінні речі, невеликий запас продуктів харчування на декілька днів, питну воду, медикаменти, кишеньковий ліхтарик, приймач на батарейках.
Вимкніть електро- та водопостачання, закрийте газові крани, загасіть вогонь у грубах.
Зачиніть щільно вікна, двері, вентиляційні та інші отвори.
Винесіть із будинку легкозаймисті та отруйні речовини і по можливості заховайте в ямах чи погребах.
Почувши шум потоку, що наближається, негайно підніміться з дна лощини вгору по стоку не менше, ніж на 50-100 метрів. Тому, кого застав селевий потік, врятуватися, як правило, не вдається.
Почувши шум снігової лавини, що наближається, негайно заховайтеся за скелю, дерево, ляжте на землю, захистіть руками голову, притисніть коліна до живота, орієнтуючи своє тіло за рухом лавини, і дихайте через одяг. Після сходження селевого потоку та снігової лавини обстежте своє тіло, зверніться до лікаря, навіть якщо вважаєте себе здоровим.
Переконайтесь, що ваше житло не отримало ушкоджень. Перевірте стан мереж електро-, газо- та водопостачання. Не користуйтеся відкритим вогнем, освітленням, нагрівальними приладами, газовими плитами і не вмикайте їх до того часу, доки не будете впевнені, що немає витоку газу.
Тримайтеся подалі від будинків, стовпів електропередач, високих парканів.
Не поспішайте з оглядом населеного пункту, не відвідуйте зон руйнування, якщо там не потрібна ваша допомога.
ЗСУВ
Зсув - це зміщення мас гірських порід вниз по схилу під дією сили земного тяжіння без втрати контакту з нерухомою основою на більш низький гіпсометричний рівень.
Яких небезпек слід очікувати від зсувів: руйнування і завалення житлових та виробничих будівель, потенційно небезпечних об'єктів, інженерних та дорожніх споруд, магістральних трубопроводів та ліній електромереж, а також травмування та загибель людей. Готуйтеся до виникнення зсуву:
- уважно слухайте та вивчайте інформацію про обстановку, можливі місця та приблизні межі зсувів, а також інструкції про порядок дій у випадку загрози виникнення зсуву.
- повідомте при появі ознак зсуву органи місцевого самоврядування та органи цивільної оборони. Ознакою зсуву є заклинювання дверей та вікон будівель, просочування води на зсувонебезпечних схилах та зміщення грунту.
Дії під час зсуву:
- підготуйтесь до евакуації, з'ясуйте у місцевих органів державної влади місце збору мешканців для евакуації.
- по можливості вивозьте своє майно у раніше намічене місце; відключіть всі мережі постачання; щільно зачиніть вікна, двері, горищні люки і вентиляційні отвори, шиби, по можливості, захистіть віконницями або щитами.
- терміново евакуюйтесь у безпечне місце при швидкості руху зсуву понад 0,5-1,0 м на добу.
УРАГАН (СМЕРЧ, ГРОЗА, ЗЛИВА)
Ураган - це вітер великої руйнівної сили і значної тривалості, швидкість якого 30 м/с і більше.
Смерч - це висхідний вихор повітря, яке швидко обертається, що має вигляд темного стовпа діаметром від декілька десятків до сотень метрів з вертикальною, іноді вигнутою віссю обертання.
Гроза - це атмосферне явище, що пов'язано з розвитком потужних купчасто-дощових хмар, що супроводжується багаторазовими електричними розрядами між хмарами і земною поверхнею, звуковими явищами, сильними опадами, нерідко градом.
Злива - короткочасні атмосферні опади великої інтенсивності.
З отриманням штормового попередження негайно слід удатися до проведення запобіжних робіт:
- зміцнити не досить тривкі конструкції, зачинити двері, приміщення на горищі, слухові вікна, вентиляційні отвори;
- великі вікна і вітрини необхідно оббити дошками. Шибки заклеїти смужками паперу або тканини, а якщо можливо, вийняти;
- двері і вікна з підвітряної сторони залишити відкритими, щоб урівноважити внутрішній тиск у будівлі;
- з дахів, балконів, лоджій прибрати предмети, які при падінні можуть заподіяти людям травмувань.
Якщо є можливість і необхідність, треба вимкнути комунальні енергетичні мережі, відкрити допоміжні люки для пропускання води. З легких споруд людей перевести у більш міцні будівлі або укрити в захисних спорудах.
Припинити зовнішні роботи. Запастися електричними ліхтарями, гасовими лампами, свічками. Доцільно створити запаси води на 2-3 доби, підготувати похідні плитки, гасівки, примуси.
Не забути запастися продуктами харчування та фуражем для худоби, медикаментами, особливо перев'язочними матеріалами.
Радіоприймачі і телевізори тримати постійно ввімкненими.
Знаходячись у будинку, слід стерегтися поранень осколками скла, що розлітаються. Для цього треба відійти від вікон і встати впритул до простінку. Можна використовувати також міцні меблі.
Заборонено знаходитися на шляхопроводах, наближатися до місць зберігання легкозаймистих або сильнодіючих отруйних речовин.
Якщо ураган (смерч) застав вас на відкритій місцевості, ліпше за все сховатися у канаві, ямі, яру, будь-якій виямці: лягти на дно заглиблення і щільно притулитися до землі.
Знаходитись у пошкодженій будівлі небезпечно: вона може обвалитися під новим натиском вітру.
Особливо слід стерегтися розірваних електропроводів: не виключена імовірність того, що вони під напругою.
Не укривайтеся під деревами, які стоять окремо; пе підходьте до ліній електропередач і т.п.
ПОЖЕЖІ
Пожежі - найбільш масові і розповсюджені лиха: вони відбуваються практично в усіх районах нашої країни, особливо влітку у лісах, на торф'яниках, полях, у житлових будівлях і на промислових підприємствах. Вогонь знищує будівлі і споруди, дерева і тварин, зазнають каліцтв і гинуть люди. У 90% випадків причина виникнення лісових пожеж - людина, яка необережно поводиться із вогнем у лісі, у місцях роботи і відпочинку, не звертає уваги на необхідність суворого дотримання правил протипожежної безпеки. Найбільш небезпечним є лісові пожежі, причиною виникнення яких є необачна дія людини (розведення вогнища і необережне поводження з ними, сільськогосподарські палі, використання несправної техніки та агрегатів, браконьєрська охота у засушливий період року, грозові розряди та самозагорання торфу тощо).
У лісах заборонено розводити вогнища. Особливо це небезпечно у місцях із підсохлою травою і під коріннями дерев. Не можна кидати запалені сірники, недокурки, використовувати машини з несправною системою живлення, палити і користуватися вогнем поблизу машин.
Культурно-масові заходи у лісі необхідно проводити на спеціально відведених ділянках. Поблизу цих місць повинні бути засоби гасіння пожеж або водоймища.
Найбільш доступними засобами гасіння займань і пожеж є:
вода, пісок або грунт, ручні вогнегасники, азбестові і брезентові покривала і навіть віття дерев, одяг.
При виникненні пожежі у лісі, населеному пункті чи виробництві необхідно повідомити про це пожежну команду, а після цього сміливо вступати у боротьбу з вогнем.
Кожний учасник пожежі повинен дотримуватись заходів безпеки, обережності і передбачливості. При саморятуванні і рятуванні інших людей необхідно діяти швидко, оскільки основною небезпекою є:
висока температура повітря та задимлення;
можливі обвалення дерев та провали внаслідок вигорання торфу;
наявність небезпечних концентрацій різних продуктів горіння.
Під час пожеж на людях може спалахнути одяг. При невеликих ділянках палаючого одягу вогонь може бути загашений шляхом його збивання або накриття потерпілого плащем, пальто чи будь-яким іншим полотнищем.
При виявленні рядом з собою вала вогню, який швидко наближається , степової або низової лісної пожежі, необхідно перейти крайку пожежі проти вітру, накрити при цьому голову і обличчя верхнім одягом.
Виходити із зони будь-якої лісової пожежі, швидкість розповсюдження якої невелика, треба в навітряну сторону, тобто у сторону вогню, використовуючи галявини, просіки, дороги, ріки і т.д.
Снігові замети (хуртовина)
Зимові прояви природи нерідко виявляються у снігових заметах унаслідок снігопадів і хуртовин. Снігопади, тривалість яких може бути від 16 до 24 годин, дуже впливають на господарську діяльність населення, особливо з наступним різким похолоданням (сильний мороз) або потеплінням (швидке танення снігу або ожеледь).
Негативний вплив цих явищ приводить до погіршення видимості на дорогах, переривається транспортне сполучення. Випадання снігу з дощем при зниженій температурі повітря і ураганному вітрі створює умови для обледеніння ліній електропередач, зв'язку, контактних мереж електротранспорту, покрівель будинків, різного роду опор і конструкцій, що нерідко викликає їх руйнування.
З оголошенням штормового попередження необхідно обмежити пересування, особливо на власному транспорті, створити вдома необхідний запас продуктів (води, палива), виконати герметизацію житлових приміщень, що допоможе зберегти тепло і зменшить витрати палива.
Особливу небезпеку снігові замети створюють для людей, захоплених у дорозі, далеко від людського житла. Заметені снігом дороги, втрата видимості викликають повну дезорієнтацію на місцевості.
Під час руху на автомобілі не варто намагатися подолати снігові замети, необхідно зупинитися, повністю закрити жалюзі машини, укрити двигун зі сторони радіатора. Якщо є можливість, автомобіль треба встановити двигуном у навітряну сторону. Періодично треба виходити із автомобіля, розгрібати сніг, щоб не опинитися похованим під снігом. Крім того, не засипаний снігом автомобіль - гарний орієнтир для пошукової групи. Двигун автомобіля необхідно періодично прогрівати для уникнення "розморожування двигуна". При прогріванні двигуна не допускати затікання в кабіну (кузов, салон) вихлопних газів; з цією метою важливо слідувати, щоб вихлопна труба не завалювалася снігом.
Якщо в дорозі разом опинилося декілька чоловік (на декількох автомобілях), доцільно зібратися разом і використати один автомобіль для укриття; із двигунів необхідно злити воду.
У сільській місцевості з отриманням штормового попередження необхідно терміново заготувати у необхідній кількості харч і воду для тварин.
Під час ожеледиці пересування пішоходів ускладнюється. Обвалення різних конструкцій і предметів під навантаженням стане реальною загрозою для людей (травматизм). Слід уникати перебування у старих будівлях, під лініями електропередач і зв'язку та поблизу їх опор, під деревами.
2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Надання само- і взаємодопомоги при надзвичайних ситуаціях Кожна людина повинна мати індивідуальний перев'язувальний пакет, протихімічний пакет (ППІ-8) і аптечку (АІ-2 або її аналоги, побутову чи автомобільну), знати місця розташування аптек та медичних закладів і вміти зупинити кровотечу, для чого притиснути пальцями артерію до кістки вище рани, а потім поверх одягу (або підклавши м'яку підкладку вище рани і ближче до неї) накладіть джгут . Не закривайте джгут бинтом. Час накладання скрутня джгута укажіть в записці, яку треба закріпити на пов'язці або іншому видному місці.
Точки пальцевого притискання для зупинки артеріальної кровотечі
Перев'язати рану за допомогою перев'язувального пакета, бинта. Пов`язка захистить рану від додаткових травм, забруднення і зараження. Накласти шину при травматичних пошкодженнях кісток і суглобів для забезпечення їх нерухомості. Шину (палицю, смужку фанери і т.д.) прибинтуйте так, щоб вежа захопила два суміжних суглоба вище і нижче місця перелому. При накладанні шини, зламаній кінцівці надайте найбільш вигідне положення, а при вивихах зафіксуйте той стан, при якому кінцівка опинилася після травми В місцях виступів кісток між тілом і шиною підкладіть прокладки з м'якої тканини. Якщо нема шини, пошкоджену ногу прибинтуйте до здорової, а руку - до тулуба. При переломах (вивихах) накласти шину або інші засоби. При цьому кінцівкам надати зручне положення.
Якщо нема можливості накласти шину, пошкоджену ногу прибинтовують до здорової.
При опіках скиньте з постраждалого одяг, що горить, погасіть вогонь водою або щільною тканиною Добре вимийте водою шкіру і очі при попаданні на них кислот, лугів та інших агресивних рідин. На обпалену ділянку тіла покладіть пов'язку. Неможливо віддирати від обпалених ділянок шкіри залишки одягу, що поприлипали до тіла, розкривати пухирі. При обмороженні доставте потерпілого в приміщення, дайте йому теплого пиття, розітріть спиртом і обережно промасажуйте м'язи чисто вимитими руками. Бажано помістити потерпілого в ванну з температурою води 25-35°С. Неможливо розтирати снігом обморожені місця.
При ураженні електричним струмом не торкайтесь ураженого, так як він знаходиться під напругою і є провідником струму. Вимкніть головний вимикач, при неможливості цього зробити, відкиньте провід від потерпілого за допомогою сухої палиці або іншого предмету, що не проводить струм.
При нещасному випадку на воді, витягнувши потерпілого з води, очистіть йому порожнину рота від сторонніх предметів, видаліть воду із шляхів дихання, покладіть утопленика на зігнуте коліно, голова повинна бути опущена донизу, декілька раз сильно надавіть на спину.
У випадку зупинки дихання і серця негайно приступіть до проведення штучного дихання методом "із рота в рот" і непрямого масажу серця.
Видалення води з шляхів дихання утопаючого
Дня проведення штучного дихання покладіть потерпілого на спину, голову максимально відкинути назад, підкласти йому під лопатки валик з одягу; висуньте нижню щелепу вперед і, натискуючи на підборіддя, розкрийте рот потерпілому; на відкритий рот покладіть пов`язку або носову хусточку; затисніть потерпілому ніс, зробіть глибокий вдих, щільно приставте свої губи до губ потерпілого і видихніть йому весь об'єм повітря в легені. Повітря вдувати 16-18 раз за хвилину до відновлення природного дихання. При правильному проведенні штучного дихання грудна клітка потерпілого піднімається.
Для проведення непрямого масажу серця потерпілого покладіть на спину на тверду поверхню, встаньте з лівої сторони від нього і покладіть долоні рук одна на іншу на нижню частину грудної клітки. Пальцями рук при цьому не торкайтесь грудної клітки. Різкими рухами, подібними на поштовхи, надавлюйте на грудну клітку 50-60 разів за хвилину. Грудна клітина повинна зміщатися за напрямком до хребта на 4-5 см.
Проведення штучного дихання і непрямого масажу серця
При одночасному проведенні штучного дихання і непрямого масажу серця чергуйте 4-5 надавлювань на грудну клітку з одним вдуванням повітря в легені.
Після відновлення дихання і серцевої діяльності потерпілого тепло накрийте, напоїть чаєм і направте в лікувальний заклад.
При наданні медичної допомоги потерпілим можна використовувати вміст домашньої аптечки, а також аптечки для оснащення транспортних засобів.
В домашній аптечці рекомендується мати: таблетки валідолу, калію перманганат, 10 % розчин аміаку (нашатирний спирт), 5% розчин йоду, таблетки анальгіну або іншого протибольового засобу, антибіотики, гідрокарбонат натрію (сода питна), лимонну кислоту, бинт марлевий стерильний, вату медичну гігроскопічну, медичний джгут, лейкопластир.
ТЕМА 5
ДЖЕРЕЛА РАДІАЦІЇ. ПОНЯТТЯ ПРО ДОЗИ ОПРОМІНЕННЯ, РІВНІ ЗАБРУДНЕННЯ. ПОБУТОВІ ДОЗИМЕТРИЧНІ ПРИЛАДИ ТА РОБОТА 3 НИМИ. ОСНОВНІ НОРМИ ПОВЕДІНКИ ТА ДІЇ НАСЕЛЕННЯ ПРИ РАДІАЦІЙНИХ АВАРІЯХ І РАДІАЦІЙНОМУ ЗАБРУДНЕННІ МІСЦЕВОСТІ. РЕЖИМИ РАДІАЦІЙНОГО ЗАХИСТУ
Навчальна ціль:
Дати: визначення джерел радіації; поняття про дози опромінення та рівні забруднення; побутові дозиметричні прилади та роботу з ними; вивчити основні норми поведінки та дії населення при радіаційних аваріях і радіаційному забрудненню місцевості та режими радіаційного захисту.
Вид навчальних занять - групове заняття.
Тривалість - 2 години.
Метод проведення занять - бесіда, розповідь, показ. Місце проведення заняття - клас
Навчальні питання і розрахунок навчального часу:
ВСТУП5 хв.1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Джерела радіації. Поняття про дози опромінення, рівні забруднення Побутові дозиметричні прилади та робота з ними.40 хв.2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Основні норми поведінки та дії населення при радіаційних аваріях і радіаційному забрудненню місцевості.40 хв.ПІДСУМКИ5 хв. Матеріальне забезпечення:
1. Стенди або схеми в класі:
1. Класифікація надзвичайних ситуацій.
2. Основні характеристики надзвичайних ситуацій.
3. Організація проведення рятувальних та інших невідкладних робіт.
4. Дії органів управління і сил ЦО та населення у НС
5. Організація проведення евакозаходів.
6. Захист населення у надзвичайних ситуаціях.
7. Інженерний захист населення у НС.
8. Засоби індивідуального захисту.
9. Засоби радіаційної і хімічної розвідки та дозиметричного контролю.
10. Само- і взаємодопомога при надзвичайних ситуаціях.
11. Сигнали цивільної оборони.
ІІ. Засоби індивідуального захисту. ІІІ. Побутові прилади радіаційної і хімічної розвідки та дозиметричного контролю.
ВСТУП
Надзвичайні ситуації техногенного характеру за характеристиками явищ, що визначають особливості дії факторів ураження на людей, навколишнє природне середовище та суб'єкти господарської діяльності, поділяються на аварії (катастрофи), які супроводжуються викидами (виливами) небезпечних речовин, пожежами, вибухами, затопленнями, аваріями на інженерних мережах і системах життєзабезпечення, руйнуванням будівель і споруд, аваріями транспортних засобів та інше.
1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Джерела радіації. Поняття про дози опромінення, рівні забруднення Побутові дозиметричні прилади та робота з ними. До радіаційних небезпечних об'єктів на території України відносяться:
- атомні електростанції;
- підприємства по виготовленню і переробці відпрацьованого ядерного палива;
- підприємства по похованню радіоактивних відходів;
- науково-дослідні та проектні організації, які працюють з ядерними реакторами;
- ядерні реактори на об'єктах транспорту та інші. Найбільш небезпечними із всіх аварій на радіаційне небезпечних об'єктах, є аварії з викидом радіонуклідів в атмосферу і гідросферу, що приводять до радіоактивного забруднення навколишнього природного середовища.
Ступінь забруднення характеризується поверхневою (об'ємною) щільністю зараження радіонуклідами і вимірюється активністю того чи іншого радіонукліда.
Радіаційна дія на персонал об'єктів і населення в зоні радіоактивного забруднення оцінюється величиною дози зовнішнього і внутрішнього опромінювання людей.
Основними дозиметричними величинами, за допомогою яких оцінюється дія радіації на людину, є поглинута і еквівалентна доза її опромінювання
Експозиційна доза визначається тільки для повітря при гамма і рентгенівському випромінюванні.
Поглинута доза - це основна дозиметрична величина для оцінки радіаційної небезпеки.
Еквівалентна доза - дозиметрична величина для оцінки шкоди здоров'ю людини від дії іонізуючого випромінювання будь-якого складу, дорівнює добутку поглинутої дози на коефіцієнт якості.
Коефіцієнт якості випромінювання (К) дорівнює: для гамма і бета випромінювання - одиниці; для альфа випромінювання -двадцяти.
Характер і масштаби радіоактивного забруднення місцевості при аваріях на АЕС залежать від типу реактора, ступеню його руйнування, метеорологічних умов, рельєфу місцевості і, головним чином, від характеру вибуху (тепловий чи ядерний).
При аварії на АЕС з тепловим вибухом і руйнуванням реактора відбувається викид радіонуклідів у атмосферу, гідросферу і літосферу, що обумовлює радіоактивне забруднення довкілля і опромінювання працюючого персоналу і населення
Важкість променевої хвороби у залежності від величини дози опромінювання.
Доза опромінювання Важкість захворювання Клінічна форма хвороби Зв Бер 1-2,5 100-250 1 - легка 2,5-4 250-400 11 - середня Кістково-мозкова 4-6 400-600 111 -тяжка 6-10
10-80
>80 600-1000 1000-8000 >8000 ІУ - дуже тяжка Перехідна Кишкова Церебральна Зони радіоактивного забруднення на місцевості при тепловому вибуху будуть характеризуватись значними рівнями радіації. Вони поділяються на зони: відчуження, безумовного відселених, гарантованого (добровільного) відселення і підвищеного радіоекологічного контролю.
Зона відчуження - це територія, з якої проводиться евакуація населення негайно після аварії і на ній не здійснюється господарська діяльність.
Зона безумовного відселення - це територія навколо АЕС, на якій щільність забруднення грунту довго живучими радіонуклідами цезію дорівнює 15,0 Кі/км2 І більше, або стронцію - 3,0 Кі/км2 і більше, або плутонію - 0,1 й/км2 і більше, де розрахована ефективна доза опромінювання Із урахуванням коефіцієнту міграції радіонуклідів в рослини перебільшує 5 мЗв (0,5 бер) на рік.
Зона гарантованого (добровільного) відселення - це територія, на якій щільність забруднення ґрунту радіонуклідами цезію від 5,0 до 15,0 Кф/км2, або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км2 або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км2, де ефективна доза опромінювання із урахуванням коефіцієнту міграції радіонуклідів в рослини та інших факторів може перебільшити 0,5 мЗв (0,05 бер) на рік.
Зона підвищеного радіоекологічного контролю - це територія із щільністю забруднення грунту радіонуклідами цезію від 1,0 до 5,0 Кі/км2, або стронцію від 0,02 до 0,15 Кф/км2, або плутонію від 0,005 до 0,01 Кі/км2, де ефективна доза опромінювання із урахуванням коефіцієнту міграції радіонуклідів в рослини та інших факторів може перебільшити 0,5 мЗв (0,05 бер) на рік.
Аварія з повним руйнуванням реактору на атомній електричній станції і його ядерним вибухом - може мати місце внаслідок стихійного лиха, падіння літаючого апарату на атомну електричну станцію, дій вибуху звичайних чи ядерних боєприпасів у воєнний час або диверсії.
На території сліду радіоактивної хмари такого вибуху, як і при наземному ядерному вибуху, виділяють зони: надзвичайно небезпечного забруднення (зона Г), небезпечного забруднення (зона В), сильного забруднення (зона Б), помірного забруднення (зона А), радіаційної небезпеки (зона М).
Найменування зонІндекс зониДоза опромінення за 1-й рік після аварії, радПотужність опромінювання через 1 годину після аварії, рад/годНа зовнішній межі зониНа внутрішній межі зониНа зовнішній межі зониНа внутрішній межі зони123456Радіаційної небезпекиМ5500,00140,14Помірного забрудненняА505000,141,4Сильного забрудненняБ50015001,44,2Небезпечного забрудненняВ150050004,214Надзвичайно небезпечного забрудненняГ5000-14- Умовами проживання і трудової діяльності населення без обмеження по радіаційному фактору є одержання додаткової дози за рахунок забруднення довкілля радіоактивними ізотопами дози, що не перебільшує межі опромінювання, які встановлені Державними гігієнічними нормативами "Норми радіаційної безпеки України (НРБУ- 97)".
Під радіаційною обстановкою при аваріях на АЕС розуміють ступінь радіоактивного забруднення місцевості і атмосфери, що впливають на життєдіяльність населення та проведення аварійно-рятувальних і невідкладних відновлювальних робіт.
Прогнозування і оцінка радіаційної обстановки включає вирішення наступних задач:
- визначення напрямку осі сліду хмари викиду радіоактивних речовин, внаслідок аварії або руйнування ядерного реактора АЕС, за метеоданими;
- розмірів зон забруднення місцевості, які розмежовуються за очікуваними значеннями доз опромінювання населення;
- потужності дози гамма-випромінювання на осі сліду,
- ДОЗ внутрішнього (інгаляційного) опромінювання людей, що знаходяться на сліду, за час проходу хмари;
- концентрації радіоактивного йоду-131 в повітрі за час проходу радіоактивної хмари;
- можливих радіаційних уражень людей, що знаходяться на забрудненій території;
- допустимого рівня перебування населення в зонах радіаційного забруднення.
Вказані задачі можуть вирішуватися розрахунковим методом з послідуючим уточненням на основі фактичних вимірювань на забрудненій місцевості (за даними радіаційної розвідки або систем контролю радіаційної обстановки).
Вихідними даними для прогнозування і оцінки радіаційної обстановки є: координати місця розташування АЕС; тип реактора і його енергетичну потужність; час початку викиду радіоактивних речовин в повітря; напрям вітру і його швидкість на висоті флюгеру (10 м); клас стійкості атмосфери; загальна хмарність, висота хмари і вид хмарності; прогноз зміни метеорологічних даних на ближчі 12 годин після аварії. Прогнозування і оцінка радіаційної обстановки проводиться за допомогою формул і таблиць.
Для виявлення і виміру іонізуючих випромінювань радіоактивних речовин використовуються дозиметричні прибори - рентгенометри, радіометри-рентгенометри, індикатори, індивідуальні дозиметри. За своїм призначенням поділяються на прилади для формувань цивільної оборони і побутові для використанням населенням. Частина приладів може бути подвійного призначення як для формувань ЦО, так і для населення.
Дозиметр ДБГ-06Т призначається для виміру потужності експозиційної дози гамма-випромінювання на робочих місцях, в сусідніх приміщеннях і на території об'єктів, що використовують радіоактивні речовини і інші джерела іонізуючих випромінювань, в санітарно-захисній зоні і зоні спостереження. Може використовуватися для контролю ефективності біологічного захисту, радіаційних упаковок і радіоактивних відходів, а також виміру потужності експозиційної дози в період виникнення, протікання і ліквідації наслідків аварійних ситуації.
Радіометр бета-гамма випромінювання "Прип'ять" призначається для індивідуального і колективного користування при вимірі потужності еквівалентної (експозиційної) дози гамма-випромінювання, щільності потоку бета-випромінювання і об'ємної (питомої) активності в рідких і сипучих речовинах.
Дозиметр-радіометр побутовий АНРИ-01 "Сосна" призначається для індивідуального користування населенням з метою контролю радіаційної обстановки на місцевості, жилих і робочих приміщеннях.
Індикатор зовнішнього гамма-випромінювання "БЕЛЛА" призначається для виявлення і оцінки за допомогою звукової сигналізації інтенсивності гамма-випромінювання, а також визначення рівня потужності еквівалентної дози за цифровим табло.
На сьогодні існує багато приладів, які можливо використовувати населенням у якості побутових, але при користуванні ними необхідно бути уважними з сучасними одиницями виміру.
2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Основні норми поведінки та дії населення при радіаційних аваріях і радіаційному забрудненню місцевості. Після оголошення загрози виникнення надзвичайних ситуацій обстановка може змінюватися дуже швидко. У певний момент виникне потреба подати один із сигналів оповіщення цивільної оборони. Мета подання сигналів - своєчасно попередити населення міст і сільської місцевості та суб'єкти господарської діяльності про виникнення безпосередньої загрози внаслідок ураження радіаційними і хімічними речовинами та бактеріальними засобами, ударною хвилею та іншими факторами ураження при виникненні техногенних і природних надзвичайних ситуацій (вибухи, великі пожежі, землетруси, повені тощо) та про необхідність використання засобів колективного і індивідуального захисту.
"!(.
Сигнали подаються територіальними органами цивільної оборони, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.
Для попередження населення про радіоактивне зараження встановлені наступні сигнали: - на воєнний час - "Повітряна небезпека" і "Загроза радіаційного зараження": - на мирний час - "Аварія на атомній електростанції".
Ці сигнали подаються управліннями (відділами) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення завчасно, для привернення уваги подаються звукові сигнали (сиренами, гудками тощо), які вважаються попереджувальними сигналами.
Запам'ятайте! Сирени і переривисті гудки інших сигнальних засобів означають сигнал цивільної оборони "УВАГА ВСІМ!".
"Увага всім!" - це головний сигнал Цивільної оборони України за яким населення зобов'язане ввімкнути наявні засоби зв'язку і радіо (теле) мовлення для прослуховування екстреного повідомлення. Головний спосіб оповіщення населення про дії при виникненні надзвичайних ситуацій - це передача повідомлення по провідного мовлення (через квартирні і зовнішні гучномовці), а також через місцеві радіомовні станції і телебачення. Для привернення уваги населення в екстремальних випадках перед передачею інформації включаються сирени, а також інші сигнальні засоби.
За сигналом "Радіаційна небезпека" може бути наступний текст повідомлення управління (відділу) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного .захисту населення області (сільського району, міста обласного значення):
"Увага! Говорить управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення _____ області. Громадяни! Виникла безпосередня загроза радіоактивного зараження.
Приведіть у готовність засоби індивідуального захисту і тримайте їх постійно при собі. За командою органів управління цивільної оборони надягніть їх.
Для захисту поверхні тіла від забруднення радіоактивними речовинами використовуйте спортивний одяг, комбінезони і чоботи.
При собі майте плівкові (полімерні) накидки, куртки або плащі. Перевірте герметизацію житлових приміщень, стан вікон і дверей. Загерметизуйте продукти харчування і створіть у ємностях запас води.
Укрийте свійських тварин і корми. Сповістіть сусідів про отримання інформації. Надайте в цьому допомогу хворим і старим".
""г
Надалі дійте відповідно до вказівок органів управління цивільної оборони.
Можливий інший текст повідомлення, приблизно аналогічний цьому.
Текст передається з повторенням протягом 5 хвилин. Це мовне повідомлення є рекомендаціями для кожного громадянина про порядок дій щодо забезпечення себе і своїх рідних від радіоактивного зараження.
Радіоактивному зараженню (РЗ) при ядерних вибухах піддається не лише район, що прилягає до місця вибуху, але й місцевість, що віддалена від нього на багато десятків і навіть сотень кілометрів. При цьому на великих площах виникають зони зараження, що являють небезпеку для особового складу органів управління і сил цивільної оборони та населення протягом тривалого часу.
Положення зони зараження визначається напрямком середнього вітру, з яким співпадає її вісь. За своєю конфігурацією (якщо напрямок вітру на різних висотах однаковий) зона утворює півколо з навітряної від центру вибуху сторони і витягнутий у напрямку середнього вітру еліпс. Площа зони приблизно дорівнює добутку довжини на ширину і коефіцієнт 0,8.
Ступінь зараження місцевості оцінюється рівнями радіації, що вимірюються у рентгенах або радах на годину (Р/год), а ступінь ураження людей внаслідок зовнішнього опромінювання визначається величиною дози радіації (що вимірюється у рентгенах або радах).
Для характеристики зон зараження із врахуванням небезпеки перебування в них людей користуються дозами радіації з моменту випадіння радіоактивних речовин до їх повного розпаду (Д), а ступінь забруднення характеризується поверхневою (об'ємною) щільністю зараження радіонуклідами і вимірюється їхньою активністю.
Радіаційна дія на персонал об'єктів і населення в зоні радіоактивного забруднення оцінюється величиною дози зовнішнього і внутрішнього опромінювання людей.
Основними дозиметричними величинами, за допомогою яких оцінюється дія радіації на людину, є поглинута і еквівалентна доза її опромінювання
Розміри зон радіоактивного зараження також можуть бути самими різними. При наземному ядерному вибуху потужністю 50 кт на рівнинній місцевості (швидкість вітру 50 км/год) довжина зони А досягає 111 км при ширині 11 км, зони Б - 43,5 км, зони В - 23,3 км відповідно. Для інших тротилових еквівалентів та іншої швидкості вітру характеристики, зрозуміло, будуть іншими. Аналізуючи ці дані, слід мати на увазі, що в деяких випадках можна евакуювати людей - із зон сильного і небезпечного зараження у напрямках, перпендикулярних до їх вісі. Такі відстані, як 2,5-1,5 км, можна пройти навіть пішки за 20-30 хвилин, не чекаючи повного формування зон.
Зони мають позначення: - радіаційної небезпеки "М" - червоного кольору; - зона помірного забруднення "А" - синього кольору; - сильного забруднення "Б" - зеленого кольору; - зона небезпечного забруднення "В" - коричного кольору; - зона надзвичайно небезпечного забруднення "Г" - чорного кольору.
Умовами проживання і трудової діяльності населення без обмеження по радіаційному фактору є одержання додаткової дози за рахунок забруднення довкілля радіоактивними ізотопами дози, що не перебільшує межі опромінювання, які встановлені Державними гігієнічними нормативами "Норми радіаційної безпеки України" (НРБУ-97).
Важко припустити, що завчасно буде відомий час, протягом якого треба буде знаходитись у захисних спорудах. Тому неминуче виникає складна задача забезпечення людей продуктами харчування, водою, медикаментами. Необхідно кожному завчасно запастися ними, надійно укрити або запакувати, щоб запобігти їх зараженню.
Під безпосередньою загрозою слід розуміти імовірність радіоактивного зараження території не пізніше, як за 1 годину після оповіщення. Тому в населених пунктах і районах, де виявлено радіоактивне забруднення, або у напрямку яких рухається радіоактивна хмара, подається сигнал "Радіаційна небезпека". За цим сигналом всі надягають респіратори (тканинні маски проти пилу або ватно-марлеві пов'язки, а за їх відсутності - протигази), беруть підготовлений запас продуктів харчування і води, медикаменти, предмети першої необхідності і йдуть у сховища або протирадіаційні укриття.
Якщо обставини вимушують укритися у будинку (квартирі) або виробничому приміщенні, то необхідно, не гаючи часу, закрити вікна і двері, завісити їх цупкою тканиною, закрити всі щілини, що маються. У тому випадку, якщо люди вже опинилися в зоні зараження або їм треба буде подолати її, вони повинні прийняти радіозахисні засоби.
При повному з'ясуванні радіаційної обстановки у межах зони А першу добу можна знаходитись у простіших захисних спорудах і у звичайних загерметизованих приміщеннях. Населення тут не отримає доз радіації, які могли б призвести до втрати працездатності. Прийом радіозахисних засобів не обов'язковий.
У зоні Б небезпека радіаційного ураження значно зростає. Тут уберегти людей від опромінення можна лише у спорудах з коефіцієнтом захисту не нижчим, як 20. Перебування людини на відкритій місцевості протягом перших 12 годин після випадіння радіоактивних осадків може вивести її з ладу. У даному випадку виникне погреба приймати радіозахисні засоби.
У зоні В на відкритій місцевості і у дерев'яних будівлях, навіть при короткочасному знаходженні там, люди можуть зазнати важких радіаційних уражень, особливо у першу добу після ядерного вибуху (аварії на АЕС). Тому населення треба укривати у сховищах і ПРУ з коефіцієнтом захисту не нижчим за 50. Дії на зараженій місцевості повинні бути суворо регламентовані, причому треба буде застосовувати радіозахисні засоби.
Якщо люди опиняться ще ближче до центру ядерного вибуху (аварії на АЕС), у зоні найбільш небезпечного радіоактивного зараження (зона Г), то від важких уражень і втрат їх можуть зберегти лише сховища з високим коефіцієнтом захисту (не нижче 200). Знадобиться здійснювати весь комплекс медичних заходів з профілактики променевої хвороби.
Однак зони підвищеної радіаційної небезпеки складатимуть невеликий процент на всьому сліді радіоактивної хмари (5-6% при потужності вибуху 50 кт і швидкості вітру 50 км/год). Тому, якщо вжити необхідних заходів захисту, радіаційні втрати населення можна буде звести до мінімуму.
При ядерних вибухах ступінь радіоактивного зараження, а також форма і розмір районів зараження залежать від потужності і виду ядерного вибуху, метеорологічних умов, рельєфу місцевості, часу, що минув після вибуху, характеру грунту і рослинності.
Сховища (укриття) є ефективним засобом захисту від радіоактивного забруднення.
Тривалість перебування у сховищах (укриттях) залежить від ступеня радіоактивного зараження місцевості. Якщо сховище (укриття) знаходиться в зоні зараження з рівнем радіації через 1 год. після вибуху від 8 до 80 р/год, то час перебування у ньому людей складатиме від декількох годин до однієї доби; у зоні зараження з рівнем радіації від 80 до 240 р/год знаходження людей у захисній споруді збільшується до 3 діб; у зоні зараження з рівнем радіації 240 р/год цей час складатиме 3 діб і більше.
Після закінчення вказаних термінів із сховищ (укриттів) можна перейти до житлових приміщень. Протягом наступних 1-4 діб (в залежності від рівнів радіації у зонах зараження) із таких приміщень можна періодично виходити назовні, але не більше 3-4 годин на добу. В умовах сухої і вітряної погоди, коли можливе пилоутворення і при виході з приміщення, слід використовувати засоби індивідуального захисту органів дихання.
При вказаних термінах перебування у сховищах (укриттях) стає зрозумілою необхідність: мати запаси продуктів харчування (не менш як на 4 доби), питної води (із розрахунку 3 л на людину на добу), а також предмети першої необхідності і медикаменти.
При знаходженні населення під час ядерного вибуху поза сховищами (укриттями) з метою захисту слід використовувати природні укриття.
Якщо у місцях, де знаходяться люди, що рухаються до укриття, таких сховищ немає, треба повернутися до вибуху спиною, лягти на землю обличчям донизу, руки заховати під себе; через 5-12 секунд після вибуху, коли мине ударна хвиля, встати і негайно надягти протигаз, респіратор або якийсь інший засіб захисту органів дихання, аж до того, щоб закрити рот і ніс хусткою, шарфом або цупкою матерією з метою виключення потрапляння всередину організму радіоактивних речовин, уражаюча дія яких може бути значною і протягом тривалого часу, оскільки виділення їх з організму відбувається повільно, потім струсити пил, що осів на одяг та взуття, вдягти засоби захисту шкіри, що маються, (використати надівання одягу і взуття як засобів захисту), і вийти із осередку ураження або укритися у найближчій захисній споруді.
Знаходження людей на зараженій радіоактивними речовинами місцевості поза сховищами (укриттями), не дивлячись на використання засобів індивідуального захисту, пов'язане з можливістю небезпечного опромінення і, як наслідок цього, розвиток променевої хвороби. Щоб попередити важкі наслідки опромінення і послабити прояви променевої хвороби в усіх випадках знаходження на зараженій місцевості необхідно здійснювати медичну профілактику уражень іонізуючими випромінюваннями.
Більшість протирадіаційних препаратів, що є, вводиться в організм з таким розрахунком, щоб вони встигли потрапити в усі клітини і тканини до можливого опромінення людини. Час прийому препаратів встановлюється в залежності від способу їх введення в організм: таблеткові препарати, наприклад, приймаються за 30-40 хв., препарати, що вводяться шляхом ін'єкцій внутрішньом'язево - за 5 хв. до початку можливого опромінення Застосовувати препарати рекомендується і у випадках, якщо людина опроміненню вже піддавалася.
Протирадіаційні препарати є у спеціальних наборах, що розраховані на індивідуальне користування. Наприклад, в аптечку індивідуальну АІ-2 входять наступні препарати: радіозахисний засіб №1 (гніздо № 4, два пенали рожевого кольору), який приймають при загрозі радіоактивного опромінення по 6 таблеток відразу, запиваючи їх водою, а при опроміненні, що продовжується - через 4-5 годин ще 5 таблеток; радіозахисний засіб № 2 (гніздо № 6, пенал білого кольору) приймається по одній таблетці щоденно протягом 10 днів після випадіння радіоактивних опадів за умови вживання не консервованого молока; проти блювотний засіб (гніздо № 7, пенал голубого кольору) застосовується по 1 таблетці на прийом при появі первинної реакції на опромінення, а також при появі нудоти після удару голови; протибактеріальний засіб № 2 (гніздо .№ 3, великий пенал без пофарбування) застосовується після опромінення при виникненні шлунково-кишкових розладів по 7 таблеток за один прийом у першу добу і по чотири таблетки у наступні дві доби.
Засіб, що використовується при отруєнні або загрозі отруєння фосфорорганічними отруйними речовинами, розміщується у гнізді № 2 аптечки; протибольовий засіб, що використовується у цілях профілактики шоку у ураженого або при шоку, розміщується у гнізді № 1 аптечки; протибактеріальний засіб № 1, що використовується при бактеріологічному нападі противника і в цілях попередження інфекції, розміщується у гнізді № 5 аптечки.
З метою зменшення можливості ураження радіоактивними речовинами на території осередку ураження (в зонах зараження) забороняється приймати їжу, пити, палити.
Після виходу із вогнища ядерного ураження (зони радіоактивного зараження) необхідно якомога швидше провести часткову дезактивацію і санітарну обробку, тобто видалити радіоактивний пил: при дезактивації - з одягу, взуття, засобів індивідуального захисту, при санітарній обробці - з відкритих ділянок тіла і слизових оболонок очей, носа і рота.
Складною проблемою при діях у зоні радіоактивного зараження є організація харчування людей. Готувати їжу на відкритій місцевості можна після випадіння радіоактивних речовин при рівні радіації не більшому за 1 р/год. При рівнях до 5 р/год розгортання кухонь допускається у палатках. На місцевості з більш високими рівнями їжу треба готувати тільки в закритих герметичних і дезактивованих приміщеннях або в закритих спорудах. Ділянку навколо них доцільно дезактивувати або зволожувати у радіусі від 20 до 100м.
Прийом їжі на відкритій місцевості і у відкритих спорудах дозволяється при рівні радіації до 5 р/год. При більш високих рівнях харчуються на дезактивованій зволоженій території у спеціально обладнаних; захисних спорудах або у герметизованих спорудах. Продукти і вода доставляються сюди у герметичній закупорці і посуді.
Для попередження або послаблення дії на організм радіоактивних речовин та можливого уникнення захворювання променевою хворобою:
- максимально обмежте перебування на відкритій території, при виході з приміщення використовуйте засоби індивідуального захисту (респіратор, пов'язку, плащ, гумові чоботи);
- при знаходженні на відкритій території не роздягайтесь, не сідайте на землю, не паліть;
- суворо дотримуйтесь правил особистої гігієни;
- перед входом в приміщення взуття вимийте водою або витріть мокрою ганчіркою, верхній одяг витрусіть і почистіть вологою щіткою;
- у всіх приміщеннях, що призначені для перебування людей, кожний день робіть вологе вбирання, бажано з використанням миючих засобів;
- приймайте харчі тільки в закритих приміщеннях, ретельно мийте руки з милом перед їжею;
- воду вживайте тільки з перевірених джерел;
- сільськогосподарські продукти з індивідуальних господарств, особливо молоко, зелень, овочі і фрукти вживайте в їжу тільки за рекомендаціями органів охорони здоров'я;
- виключіть купання в відкритих водоймах до перевірки ступеня їх радіоактивного забруднення;
- не збирайте в лісі ягоди, гриби і квіти.
Знання кожним громадянином правил поведінки і дій в умовах радіоактивного забруднення місцевості, постійне використання інформації територіальних органів управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення щодо правил поведінки та дій в умовах НС збереже життя і здоров'я не тільки самого, але своїх рідних і оточуючих.
ТЕМА 6
РЕКОМЕНДАЦІЇ З ГІГІЄНИ ХАРЧУВАННЯ, ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАХОДІВ ТА ВЕДЕННЯ ПРИВАТНИХ ГОСПОДАРСТВ НА ТЕРИТОРІЯХ З ПІДВИЩЕНИМ РІВНЕМ РАДІАЦІЇ. ДІЇ РОБІТНИКІВ, СЛУЖБОВЦІВ ТА НАСЕЛЕННЯ ПРИ ЗНЕЗАРАЖЕННІ ТЕРИТОРІЙ, БУДІВЕЛЬ СПОРУД, РОБОЧИХ МІСЦЬ, ОДЯГУ. САНІТАРНА ОБРОБКА ЛЮДЕЙ
Навчальна ціль
Вивчити: рекомендації з гігієни харчування, профілактичних заходів та ведення приватних господарств на територіях з підвищеним рівнем радіації; дії робітників, службовців та населення при знезараженні територій, будівель, споруд, робочих місць, одягу; порядок проведення санітарної обробки людей.
Вид навчальних занять - групове заняття.
Тривалість - 2 години.
Метод проведення занять - бесіда, розповідь, показ. Місце проведення заняття - клас
НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ І РОЗРАХУНОК НАВЧАЛЬНОГО ЧАСУ:
ВСТУП5 хв.1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Рекомендації з гігієни харчування, профілактичних заходів та ведення приватних господарств на територіях з підвищеним рівнем радіації40 хв.2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Дії робітників, службовців та населення при знезараженні територій, будівель, споруд, робочих місць, одягу. Санітарна обробка людей.40 хв.ПІДСУМКИ:5 хв. МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
1. Концепція захисту населення і територій від НС.
2. Єдина державна система запобігання і реагування на НС.
3. Дії органів управління і сил ЦО та населення у НС
4. Захист населення у надзвичайних ситуаціях.
5. Інженерний захист населення у НС.
6. Класифікація надзвичайних ситуацій.
7. Характеристика надзвичайних ситуацій.
8. Організація проведення рятувальних та невідкладних аварійно-відновлювальних робіт.
ВСТУП
В наш час у різних країнах світу тисячі науково-дослідних інститутів, підприємств атомної енергетики, лабораторій використовують радіоактивні речовини. Ці речовини виготовляються, транспортуються, використовуються і зрештою знищуються у вигляді відходів, і на кожній стадії не виключається можливість виникнення нещасного випадку або аварії, яка може створити небезпеку ураження обслуговуючого персоналу.
У результаті аварії, як правило, не утворюється таких значних зон радіоактивного зараження, як при вибухах ядерних боєприпасів або руйнуванні АЕС, але від цього небезпека ураження людей не зменшується. Ця небезпека може бути виключена або зменшена за рахунок проведення силами і засобами ЦО і населення комплексу заходів з ліквідації наслідків радіоактивного зараження
Кожний громадянин, окрім теоретичних знань, повинен мати практичні навички з гігієни харчування, профілактичних заходів та веденню приватних господарств на територіях з підвищеним рівнем радіації та вміти проводити заходи з дезактивації, дегазації, дезинфекції та санітарної обробки людей.
1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Рекомендації з гігієни харчування, профілактичних заходів та ведення приватних господарств на територіях з підвищеним рівнем радіації Щоб уберегти продукти харчування і воду від зараження радіоактивними речовинами, необхідно, насамперед, ізолювати їх від зовнішнього середовища.
У домашніх умовах основним засобом захисту продуктів харчування і води від зараження є збереження їх у тарі, що герметично закривається, або використання для їхнього укриття захисних матеріалів (поліетиленової плівки, щільного паперу, клейонки і т.п.). Хліб, сухарі, кондитерські вироби варто загорнути в щільний папір і укласти в металеві каструлі, поліетиленові мішки. Цукор, муку, крупу, вермішель доцільно тримати в пакетах із щільного паперу. Для більшої надійності ці продукти краще укласти в коробки, ящики, які викладені зсередини клейонкою або іншим плівковим матеріалом. Гарний захист м'яса, ковбас, рибних виробів забезпечують домашні холодильники.
Олія, молоко, рослинні жири краще зберігати в металевих або скляних банках із кришками, що щільно закриваються. Для захисту овочів варто використовувати дерев'яні ящики, а потім укрити їх брезентом або іншою щільною тканиною.
Для укриття продуктів харчування в умовах сільської місцевості можна використовувати погреби, овочесховища, склади й інші спеціально підготовлені помешкання. У них повинні бути забиті щілини в стінах, дверях, вентиляційні отвори. Вікна варто закрити щитами, що оббиті толем, або закласти цеглиною. Двері оббити по обидва боки щільним матеріалом.
Картоплю, капусту, моркву й інші овочі, що зберігаються поза помешканнями, доцільно вкривати матами з очерету, соломи, а потім засипати грунтом товщиною 15 -20 см. Якщо овочі знаходяться у полі, то в місцях їхнього збереження треба викопати котлован глибиною 0,5 м і шириною 1,5 - 2 м, закласти в нього картоплю або інші коренеплоди, поверху накрити соломою товщиною 20-30 см і засипати прошарком землі (15-20 см) .
Для захисту води варто використовувати термоси, графини, цебра, бідони, ванни. Весь посуд повинний, закриватися щільними кришками, а цебра і ванни - накриватися щільним матеріалом.
Запаси води необхідно створювати з розрахунку на кожну людину в добу від 10 до 15 літрів, тільки для приготування їжі необхідно від 3 до 5 літрів.
У містах і населених пунктах, де є система водопостачання, подача води відбувається по трубам із водопровідною арматурою, що забезпечує надійний її захист.
У населених пунктах сільської місцевості широко поширені шахтні колодязі із дерев'яним зрубом або залізобетонними кільцями. Для захисту таких криниць, навколо зрубу (верхнього кільця) насипають глиняний прошарок товщиною до 50 см і шириною 1,5 - 2 м. Глину утрамбовують, поверх засипають прошарок щебеню, гальки або гравію товщиною 10-15 см. Верхню частину дерев'яного зрубу обшивають дошками або багатошаровою фанерою. Над криницею влаштовують будку або навіс, а шахту закривають щільною кришкою, оббитою аркушевим залізом або толем. Бажано із шахти криниці викачати воду й очистити дно.
Якщо час не дозволяє виконати зазначені роботи, застосовують найбільш простий засіб захисту води від радіоактивного зараження - перекриття шахти криниці пилонепроникною тканиною, брезентом, плівкою.
Продукти харчування, що радіоактивно заражені, піддаються дезактивації, а ті, що зберігаються в герметичній тарі, можуть бути використані після ретельного обмивання посуду теплою водою.
М'ясо, сир, олія, що знаходяться в негерметичній тарі, опрацьовують шляхом зняття ножем зараженого прошарку товщиною не менше 2-3 см.
Картопля, морква, буряк і інші овочі та фрукти старанно миють струменем води, при двох-триразовому промиванні досягається видалення до 80% радіоактивних речовин. При знятті шкірки з овочів із наступним кип'ятінням їх до напівготовності відбувається остаточне видалення радіонуклідів. Варто враховувати, що найбільше в порівнянні з картоплею, морквою й іншими коренеплодами наповнення стронцію-90 відбувається в столовому буряку (у 6-8 разів більше), тому він підлягає ретельній обробці.
Молоко, заражене радіоактивними речовинами, у домашніх умовах не вживається, воно підлягає переробці у сир. Рослинну олію відстоюють протягом 3-5 діб і верхню прошарок вживають у їжу.
Якість обробки продуктів харчування підлягає дозиметричному контролю, при можливості необхідно перевірити їх у лабораторії цивільної оборони або СЕС.
Для очищення води від радіоактивних речовин застосовують декілька засобів: відстоювання, фільтрування, коагулювання з наступним відстоюванням, перегонка. Перший засіб дозволяє видалити тільки нерозчинні радіонукліди. При використанні коагуляторів (глини, кальцинованої соди, фосфатів) можна видалити до 40% радіонуклідів стронцію і цезію. Фільтрацією через пісок, торф, гравій можна досягти очищення до 70%.
У сільській місцевості, на дачних (садових) ділянках очищену воду з заражених водойм можна одержати шляхом устрою спеціальних криниць на відстані 5-10 м від берегу водойми. Необхідно враховувати, що дно криниці повинно бути нижче поверхні рівня води у водоймі. Якщо грунт берега не пропускає воду, то між водоймою і криницею влаштовують фільтруючу траншею або трубу.
Кращі результати при видаленні радіонуклідів із води досягаються при перегонці або пропусканні її через іонообмінні смоли.
Харчування населення, яке мешкає на території зараженій радіонуклідами, повинно бути різноплановим, повноцінним, мати значну кількість калорійних харчових речовин, вітамінів, ультра мікроелементів
Радіонукліди, які випадають на поверхню землі, можуть попасти в організм людини, раніше всіх з продуктами харчування і водою.
Як можна зменшити радіаційне опромінення організму людини?
По-перше, в раціон харчування повинні входити такі речовини, які перешкоджають засвоєння організмом радіонуклідів. При цьому використовуються не хімічні сполуки, а природні, органічні сполуки, які не несуть небезпеку, не дають побічних явищ.
Найбільш розповсюджені з них пектини або полісахариди - органічні сполуки, що вступають в контакти з радіонуклідами, не дозволяючи їм розчинятися у клітинах живого організму. Їх отримують із водоростей.
Враховуючи те, що пектини входять в склад продуктів харчування, найбільше необхідно вживати яблука, тикву, моркву, капусту, буряк, редис, а влітку і осінню - сливи, полуницю, вишню, чорну плодову горобину, обліпиху.
Засвоєнню радіонуклідів в організмі перешкоджають і фруктові соки, до складу яких входять органічні кислоти, які мають здібність вступати у тісну взаємодію з радіонуклідами і, створювати з ними ряд сполук, які виводяться із організму. Наявність в раціоні харчування гранатового, яблучного, грушевого, сливового, томатного, виноградного соків - один із способів позбавитися від шкідливого впливу внутрішнього опромінення організму.
Для підтримання необхідної кількості калію в організмі необхідно вживати петрушку, шпинат, цибулю, часник, брюссельську і цвітну капусту, турнепс, щавель, сельдерей та інші види зелених культур. Їх можна вирощувати на присадибних та садових ділянках, придбати в торгівельній мережі.
Велике значення для зменшення радіаційного впливу має нормальне співвідношення в організмі кальцію і магнію, яке досягається систематичним вживанням молока, сира, а також квасолі, гороху та інших бобових культур.
В умовах радіаційного забруднення місцевості не виключена можливість попадання всередину організму людини "гарячих часток" - дуже шкідливих для живих клітин. Попадаючи з продуктами харчування в організм, вони, маючи нерівну поверхню(гострі кути), застряють у шлунково-кишковому тракті. Великі дози радіації, які вони несуть - руйнують навколо себе всі тканини, викликають недоброякісні перетворювання. Для зменшення впливу "гарячих часток" необхідно слідкувати за нормальною роботою кишечнику. Важливо для цього вживати продукти, де є волокнисті речовини: капусту, буряк, моркву, житній хліб.
Продукти, які мають світло-жовті і червоні пігменти, зменшують вірогідність появи раку. Це - помідори, червона морква, вишня, смородина. При цьому важливо, щоби вони вживались систематично, утворювали перешкоду грізним хворобам. Для підтримання високої імунної системи - щита проти хвороб, можна, не використовуючи складного лікування і хімічних препаратів, вирівняти вміст в організмі вітамінів, макро- і ультрамікроелементів: заліза, міді, кобальту, молібдену, які повинні бути в оптимальних кількостях і співвідношеннях. Для цього важливо збалансувати денний раціон харчування з вітамінами і мікроелементами. В нього повинні входити: 0,5 л молока, 300 г хліба, не менше 300 г овочів, до 300 г фруктів і фруктових соків, 200 г м'яса, риби, 20 г рослинної олії. Для дітей ця доза повинна бути вдвоє менше, а для малюків до 4 років - втроє. Добова калорійність їжі повинна бути: для тих, хто займається фізичною працею - 3100 кілокалорій, розумовою працею - 2700; для дітей - від І до 3 років - 1320 кілокалорій, від 4 до 6 років - 1900, від 7 до 10 років - 2300, від 11 до 13 років - 2500, від 14 до 17 років - 2750 кілокалорій.
Важливе значення для оздоровлення організму має виїзд у місця, де є чисті продукти. Це може вивести із організму цезій-137, головний радіоактивний забруднювач у потерпілих. Для дорослих цей термін повинен бути від 3 до 4 місяців, для дітей більше 2 місяців.
Активний спосіб життя, заняття фізкультурою, прогулянки на свіжому повітрі дають добрий вплив на організм людини, допомагають йому боротися з хворобами, у тому числі і з радіацією.
Населенню в зонах радіоактивного забруднення необхідно суворо дотримуватись вимог ДР-97 "Допустимі рівні вмісту радіонуклідів цезію-137 і стронцію-90 у продуктах харчування".
Внаслідок радіаційних аварій (катастроф) на поверхню землі випадає у великій кількості радіонукліди цезія-137 і стронцію-90, які і є головними забруднювачами навколишнього природного середовища, у першу чергу сільськогосподарських угідь та джерел водопостачання для населення.
Вони характеризуються великим періодом напіврозпаду, високим коефіцієнтом переходу із грунту в рослини і інтенсивністю включення в біологічний процес. Радіонукліди накопичуються в рослинах, а потім з продуктами харчування попадають в організм людини.
Для того, щоби уникнути цього, необхідно понизити інтенсивність включення радіонуклідів в біологічний кругообіг. Оскільки більше 80% радіонуклідів стронцію-90 концентрується, як правило, у верхньому шару ґрунту на глибині біля 5 см, їх можна перенести шляхом глибокої оранки у нижчі шари, до яких не доходить коренева система рослин.
Можна використати і інший спосіб - зняти 3-5 см зараженого грунту і замінити його "чистим" грунтом, знятий грунт захоронити у відведених "могильниках".
Значне зменшення забруднення продукції рослинництва досягається шляхом вапнування грунтом, внесення органічних добрив, торфу, глини (попередньо перевіривши їх радіоактивність).
В осінній період важливо провести збирання листя, трави, стеблин картоплі і помідорів. Зібрану біомасу необхідно вивести і захоронити в встановлених місцях "могильниках". Після оброблення грунту і проведеного збирання урожаю необхідно провести обслідування на радіоактивність, використовуючи для цього дозиметричні прибори (у тому числі і побутові).
Весняне оброблення грунту доцільно проводити по можливості раніше, коли грунт ще тримає вологу, що дозволяє уникнути пилі. При необхідності поливу, воду необхідно брати із перевірених джерел на радіоактивність.
Захист рослин від радіоактивних речовин зводиться до зменшенню можливостей додаткового збільшення зараження їх радіоактивними речовинами, що лежать на поверхні грунту, а також максимальному і швидкому видаленню радіоактивних часток з поверхні рослин, насіння і овочів, зменшенню доступу радіонуклідів з грунту в рослини шляхом проведення комплексу відповідних заходів.
При летальному і сильному ступеню зараження радіоактивними речовинами (70-100 %) рослини скошують і вивозять за межі поля, а поле переорюють і проводять пересів іншими культурами. При середній (50-70 %) і слабкій (10-30 %) ступенях зараження проводять пересів культур і здійснюється ретельний догляд за посівами.
Пониження переходу стронцію-90 і цезію-137 з грунту в рослини у зонах "М" і "А": звичайна оранка грунту і внесення мінеральних і органічних добрив у встановлених нормах для різних типів грунтів.
Використання земель у зонах "М" і "А" для сільськогосподарського використання: без обмежень.
Використання земель для сільськогосподарського виробництва: на периферії зони при щільності зараження стронцієм-90 до 2 Ки/км2 землі переключаються на виробництво овочів. Дозволено розводити скот на власних кормах. В середині зони можливо вирощування продовольчих зернових і бобових культур.
Збирання врожаю і порядок використання сільськогосподарської продукції: збирання проводиться в першу чергу; використання врожаю за призначенням з дотриманням радіологічного контролю.
При проведенні заходів щодо захисту сільськогосподарських рослин від радіоактивних речовин необхідно використовувати комплексний підхід і враховувати місцеві умови вирощування сільськогосподарських рослин.
Якщо в індивідуальному господарстві є корова, коза, то молоко можна вживати тільки при умові, коли для випасу використовуються "чисті" пасовиська і угіддя для сінокосу. Вживання м'яса кроликів, птиці можливе якщо за 1-1,5 місяці до можливого забою, вони будуть переведені на "чисті" корма, а утримання птиці буде без вигулу.
Основні способи захисту сільськогосподарських тварин від радіоактивних засобів:
- в умовах стійлового або табірного утримання на пасовиськах - укриття тварин в обладнаних тваринницьких приміщеннях і захисних спорудах;
- в умовах підгінного тваринництва, а також при відсутності спеціально підготовлених приміщень - укриття в ярах, лісах, штучних виїмках, перегін тварин на ділянки, що не заражені радіоактивними, хімічними речовинами і бактеріальними засобами, або на ділянки з допустимими рівнями зараження;
- забезпечення особливо цінних тварин індивідуальними засобами захисту органів дихання і травлення;
- евакуації тварин в безпечні господарства;
- специфічна профілактика інфекційних захворювань тварин і використання антидотних засобів.
Пристосовані для захисту тварин приміщення дерев'яного типу зменшують ступінь опромінювання тварин в середньому в 2-3 рази, в кам'яних і залізобетонних - в 10 раз. У вказаних приміщеннях створюються запаси кормів і води на 5-7 діб. Режим утримання тварин в таких приміщеннях залежать від коефіцієнту захисту приміщень, наявності запасів фуражу і води.
Заходи щодо ліквідації наслідків радіоактивного зараження включають:
- організацію і терміни проведення охоронних і карантинних заходів, вимушеного прищеплення, сортування і ветеринарної обробки заражених тварин і надання їм лікувальної допомоги;
- визначення можливостей і термінів забою на м'ясо заражених тварин, ветеринарно-санітарна експертиза туш і органів, отриманих від цих тварин;
- дезактивація місць розміщення тварин, фуражу, води, предметів догляду, інвентарю і т.д.;
- організація захисту особового складу формувань ЦО і установ служби, що працюють в осередках зараження;
- заходи, що пов'язанні з можливими вторинними факторами ураження.
Ветеринарна обробка тварин проводиться на спеціальних площадках, що обладнуються в залежності від температури зовнішнього повітря на відкритій місцевості або в приміщеннях. Площадки ветеринарної обробки розгортують таким чином, щоб на них можливо було б обробляти одночасно не менше п'яти тварин за потоком.
2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Дії робітників, службовців та населення при знезараженні територій, будівель, споруд, робочих місць, одягу. Санітарна обробка людей. Роботи по дезактивації територій і споруд проводять у тих випадках, коли їх зараження буде являти собою безпосередню небезпеку для людей і коли ці роботи дають значний виграш у часі у порівнянні з тим, який буде вимагатися для природної дезактивації.
При дезактивації території застосовують наступні способи дезактивації:
- змивання радіоактивних речовин з доріг і площ, що мають тверде покриття, струменем води під тиском за допомогою поливальних, пожежних, спеціальних машин, мотопомп та інших агрегатів, що забезпечують подачу води;
- видалення радіоактивних речовин підмітанням за допомогою підмітально-прибиральних і вакуумних машин, а з невеликих ділянок місцевості із твердим покриттям - мітлами і віниками;
- зрізання шару зараженого грунту або снігу за допомогою бульдозерів, скреперів, грейдерів, шляхо-укладчиків, видалення шару грунту за допомогою снігоочищувачів;
- переоранка або перекопування зараженої поверхні за допомогою тракторних плугів або лопат;
- засипка зараженої поверхні шаром (6-8 см) незараженої землі, гравієм або щебенем;
Серед способів дезактивації споруд головне місце відводиться обробці струменями води під тиском. Ефективність цього способу збільшується, якщо одночасно протирати заражену поверхню щітками. Інші способи дезактивації (обробка миючими розчинами, застосування промислових пилососів на об'єктах народного господарства, піскоструменева обробка) можна вважати допоміжними, оскільки їх використовують при проведенні невеликих за обсягом робіт.
Спосіб дезактивації зрізанням шару забрудненого грунту (снігу) забезпечує досить високу ефективність при використанні дорожньої техніки (грейдери, бульдозери). Але наявність великої кількості грунту, який необхідно видалити, і тривалий час, що витрачається на це, знижують загальну ефективність робіт. Видалений при зрізанні верхній шар землі (снігу) переміщують до меж ділянок, що очищуються, утворюючи насипи, які можуть використовуватися для захисту від радіації із сусідніх заражених ділянок. Такі насипи складаються із суміші зараженого і чистого грунту (снігу) і тому їх радіоактивність значно знижена.
Небезпека опромінення людей залежить від площі зараження. Зниження рівня радіації у заданих межах може бути досягнуто дезактивацією як самих ділянок, де будуть знаходитись люди, так і прилеглих до них бічних і торцевих узбіч, які являться захисною зоною, що охороняє від дії радіації з ділянок місцевості, що не піддавалися дезактивації. Таким чином, створення захисних зон уздовж вулиць, доріг і проїздів може значно зменшити зовнішнє опромінення людей.
Захист населення від опромінення у сільській місцевості буде здійснюватись, як відомо, у протирадіаційних укриттях. Після зараження місцевості необхідно без зволікання провести дезактивацію укриттів, використовуючи для цього такі способи, як замітання (мітлами, віниками) радіоактивних речовин, зрізання зараженого грунту (лопатами) і обтирання заражених поверхонь (вологим ганчір'ям)
Населення у містах буде використовувати для захисту від зовнішнього опромінення, поряд із захисними спорудами, житлові і виробничі будівлі. Зменшенню опромінення людей, що укрилися у спорудах і будівлях, буде сприяти дезактивація дахів, при якій видаляється до 80% радіоактивних речовин. З цією ж метою проводять дезактивацію 10-метрової зони навколо будинків. Якщо навколо будинків площа має тверде покриття, то радіоактивні опади видаляють змиванням водою або замітанням за допомогою підручних засобів; за відсутності твердого покриття треба провести перекопування грунту або його видалити.
Переорювання зараженої території призводить до утворення поверхні із незараженої землі підгрунтового шару. Але шар грунту 16-20 см, під яким опинилися радіоактивні речовини, не забезпечує потрібного захисту для людини, що знаходиться на зораному грунті, оранку необхідно здійснювати на глибину не менше як 30 см.
Одним з трудомістких способів зменшення залишкової радіації є засипання поверхні зараженої території чистою незараженою землею (щебенем, гравієм). Товщина захисного шару незараженого грунту повинна бути не менш, як 10 см. Місце, де береться незаражений грунт, обирають недалеко від зараженої ділянки, щоб скоротити час на перевезення.
Виконання робіт по дезактивації території у зимових умовах ускладнене унаслідок низьких температур, наявності снігу і льоду, що перешкоджає видаленню радіоактивних частинок.
Радіоактивні частинки можуть знаходитися у шарі льоду, під стоговим покривом, або бути змішаними із снігом, і у кожному випадку треба правильно вибрати найбільш придатний спосіб дезактивації.
При товщині снігового покриву, що не перевищує 5-6 см, вибір способу дезактивації не залежить від місцезнаходження радіоактивних частинок у сніговому покриві. У цьому випадку можна ефективно використовувати підмітально-прибиральні та поливально-миючі машини із снігоочисним обладнанням (плуг і циліндрична щітка). Можливе змивання світу сильним струменем води у тих місцях, де поверхня мас достатній ухил і дренаж для того, щоб потоки стікаючої води не встигли замерзнути.
Для проведення робіт з знезараження використовується авто-розливальна станція АРС-12У (АРС-14), комплект ДК-4, ІДК-1, ДК-3; комунальна, сільськогосподарська, дорожня і будівельна техніка, що придатна для використання при виконанні робіт з знезаражування.
При зараженні робочого місця і квартири (будинку) отруйливими речовинами і бактеріальними засобами необхідно проводиш відповідно їх дезінфекцію. Для цього можна використовувати різні дегазуючі і дезінфікуючі речовини - хлорне вапно, хлораміни, луги - формалін, лізол тощо.
На робочих місцях і у квартири (будинку) для дегазації ( дезинфекції) дерев'яних і металевих предметів, стін, стель і підлог застосовують ганчірки, що просочені дегазуючими (дезінфікуючими) розчинами. У будинках обробці розчинами підлягають, окрім поручнів сходів, і дверні ручки; унітази засипаються хлорним вапном. М'ясі меблі у випадку їх зараження бактеріальними засобами після обробки пилососом протираються ганчіркою або щіткою, що змочена 3%-ним розчином хлораміну. Існує багато засобів дезактивації одягу і взуття. Однак, не всі вони рівноцінні. При виборі способу дезактивації керуються не лише загальними умовами (наявністю часу, засобів), але й враховують характер і ступінь зараження, а також особливості і якість матеріалів, з яких виготовлений одяг, взуття.
Дегазація одягу, взуття може бути часткова і повна. При проведенні особовим складом формувань і населенням часткової санітарної обробки одночасно здійснюється, як вже зазначалося, часткова дезактивація одягу, взуття і засобів індивідуального захисту. В суху погоду при знаходженні в заражених районах і при виході з них особовий склад формувань і населення проводять часткову дезактивацію одягу, взуття і засобів індивідуального захисту якомога частіше.
Якщо часткова дезактивація проводиться в зоні зараження, то одяг, взуття і засоби індивідуального захисту не знімають. Після виходу в незаражений район їх знімають і проводять дезактивацію у одягнутому респіраторі (протигазі).
Якщо після обробки залишкова зараженість одягу, взуття і засобів індивідуального захисту залишається вищою за допустиму, то проводиться додаткова обробка на майданчиках дезактивації, що розгортаються поблизу санітарно - обмивочних пунктів або майданчиків санітарної обробки, де особовий склад буде проводити повну санітарну обробку.
При роботах, що пов'язані з дегазацією, дезинфекцією і дезактивацією, необхідно обережно поводитися з знезаражуючими розчинами. Витиральні матеріали, що використані при таких роботах, слід складати у спеціально відведенні місця, а потім спалювати (матеріали після дезактивації можна закопувати у землю).
Після проведення робіт на зараженій місцевості, а також робіт, що пов'язані із знезараженням робочих місць і квартири, треба обов'язково пройти повну санітарну обробку.
Санітарною обробкою називається видалення радіоактивних речовин, знешкодження або видалення отруйних речовин, хвороботворних мікробів і токсинів з шкірних покровів людей, а також з надітих індивідуальних засобів захисту, одягу та взуття. Вона може бути повною або частковою.
Часткова санітарна обробка при зараженні радіоактивними речовинами проводиться при можливості на протязі першого часу після зараження, за випадом радіоактивних речовин безпосередньо в зоні радіоактивного зараження і повторюється після виходу з неї.
При зараженні крапельно-рідкими отруйними речовинами та їх аерозолями санітарна обробка проводиться негайно.
Особовий склад сил ЦО і населення використовує для проведення часткової санітарної обробки індивідуальні протихімічні пакети (ІПП-8 та його аналоги), а також різні підручні засоби. Правила користування пакетом ШП-8 у вигляді інструкції прикладаються до нього.
Повна санітарна обробка заключається в обмиванні тіла теплою водою з милом. При зараженні радіоактивними речовинами повна санітарна обробка проводиться в тому випадку, якщо після проведення часткової санітарної обробки зараження шкірних покровів та одягу залишається більше допустимих величин. Повна санітарна обробка повинна проводитися при можливості не пізніше 3-5 годин з моменту зараження: проведення її після 10-12 годин практично не ефективно. Одяг замінюється, якщо після його оброблення зараження залишається вище допустимих норм. Повна санітарна обробка при зараженні крапельно-рідкими ОР і їх аерозолями може проводитися після проведення часткової обробки з гігієнічними цілями.
Для проведення повної санітарної обробки використовуються: санітарні пункти обмивання на базі стаціонарних бань, душових павільйонів і санпропускників; комплекти санітарної обробки КСО; інфекційно-душеві установки ДДА-53А, ДДА-66,ДДП.
Комплект санітарної обробки КСО призначається для повної санітарної обробки особового складу сил ЦО в теплий час року і часткової обробки в холодний час року. Комплект працює від автомобілів ГАЗ, ЗІЛ і Урал-375.
Пропускна здібність за 10-12 чол. за годину, продуктивність за гарячою водою (38-42°С) при роботі від автомобіля ГАЗ 3-4 л/хв., від автомобіля ЗІЛ 5-6 л/хв., час розгортання (згортання) комплекту 8-10 хв., маса комплекту з ящиком для упакування -40кг.
Дезінфекційна душова установка ДДА-53А (ДДА-66 і ДДП) призначенні для миття людей і дезинфекції (дезінсекції) одягу, взуття і індивідуальних засобів захисту в польових умовах. Основні технічні характеристики ДДА-53А (ДДА-66): кількість дезинфекційних камер - 2 (1), об'єм однієї камери - 1,8 м3 (2,5 м3), витрати дизельного палива - 21-29 кг/г, дров - 60-85 кг/г, ємність котла і водонагрівача - 277 л, продуктивність за паром при роботі на рідкому паливі - 315 кг/г, при роботі на сухих дровах ~ 205 кг/г, робочий тиск в котлі - 4 кгс/см2, час розгортання установки: літом - 35-40 хв., зимою - 50-60 хв., час згортання установки -13-15 хв., розрахунок - 4 (3) чол.
Основні технічні характеристики ДДП: кількість дезінфекційних камер - 1, об'єм одної камери - 1,4 м3, витрати дизельного палива - 15 кг/г, дров - 40 кг/г, ємність котла - 130 л, продуктивність за паром при роботі на рідкому паливі - 150 кг/г, при роботі на сухих дровах - 100 кг/г, робочий тиск в котлі - 4 кгс/см2, витрати води при роботі установки - 3000 л/г , розрахунок - 2 чол.
Санітарний обмивальний пункт СОП розгортається в містах і сільській місцевості на базі бань, душових павільйонів, санпропускників та інших приміщень, які здатні для проведення санітарної обробки.
ТЕМА 7
СИЛЬНОДІЮЧІ ОТРУЙНІ РЕЧОВИНИ, ЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ У ПРОМИСЛОВОСТІ. ДІЇ РОБІТНИКІВ, СЛУЖБОВЦІВ ТА НАСЕЛЕННЯ ПРИ АВАРІЯХ З ВИКИДОМ СИЛЬНОДІЮЧИХ ОТРУЙНИХ РЕЧОВИН. ДЕГАЗАЦІЯ ПРИМІЩЕНЬ, ОСОБИСТИХ РЕЧЕЙ, ОДЯГУ. НЕВІДКЛАДНА ТА ПЕРША ДОПОМОГА УРАЖЕНОМУ
Навчальна ціль:
Вивчити: структуру хімічно небезпечних об'єктів і сильнодіючих отруйних речовин, особливості їх впливу на організм людини; дії робітників, службовців та населення при аваріях з викидом СДОР; порядок проведення дегазації приміщень, особистих речей, одягу; порядок надання невідкладної та першої допомоги ураженому
Вид навчальних занять - групове заняття.
Тривалість - 1 година.
Метод проведення занять - бесіда, розповідь, показ.
Місце проведення заняття - клас
НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ ТА РОЗРАХУНОК НАВЧАЛЬНОГО ЧАСУ:
ВСТУП5 хв.1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Сильнодіючі отруйні речовини, речовини що використовуються у промисловості.10 хв.2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Дії робітників, службовців та населення при аваріях з викидом сильнодіючих отруйних речовин15 хв.3-ТЄ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Дегазація приміщень, особистих речей, одягу. Невідкладна та перша допомога ураженому
10 хв.ПІДСУМКИ:5 хв. МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
1. Стенди або схеми в класі:
1. Концепція захисту населення і територій від НС.
2. Єдина державна система запобігання і реагування на НС.
3. Дії органів управління і сил ЦО та населення у НС
4. Захист населення у надзвичайних ситуаціях.
5. Класифікація надзвичайних ситуацій.
6. Характеристика надзвичайних ситуацій.
7. Засоби індивідуального захисту.
8. Засоби радіаційної і хімічної розвідки та дозиметричного контролю.
9. Само- і взаємодопомога при надзвичайних ситуаціях.
ІІ. Прилади хімічної розвідки (всі типи).
ІІІ. Засоби індивідуального захисту (всі типи).
ВСТУП
На території України розміщено більше 1,5 тис. хімічно небезпечних об'єктів; їх діяльність пов'язана з виробництвом, використанням, зберіганням і транспортуванням сильнодіючих отруйних речовин, а в зонах їх розміщення проживає понад 22,0 млн. чоловік. Небезпека функціонування цих об'єктів господарської діяльності пов'язана з ймовірністю аварійних викидів (виливів) великої кількості сильнодіючих отруйних речовин за межі об'єктів оскільки на багатьох із них зберігається 3-15 добовий запас хімічних речовин. Ось чому кожна наступна надзвичайна ситуація може бути пов`язана із виливом або викидом в повітря СДОР.
Збільшення потенційної небезпеки виникнення, можливі важкі наслідки, які обумовлюють актуальність захисту населення і ліквідації наслідків хімічних НС на території України.
1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Сильнодіючі отруйні речовини, речовини що використовуються у промисловості. Сьогодні в народному господарстві України використовуються десятки тисяч різних хімічних сполук, причому щорічно ця кількість збільшується на 200-1000 нових речовин.
За ступенем токсичності при інгаляційному (через органи дихання) і пероральному (через шлунково-кишковий тракт) шляхах попадання в організм хімічні речовини можна розбити на шість груп, а за ступенем дії на організм людини на чотири класи.
Характеристика СДОР за ступенем токсичності
Клас токсичностіГДК в повітрі,мг/м3Середні смертельні Концентрація мг/лДоза при внутрішньому надходженні, мг/кгНадзвичайно токсичні0,1<1<1Високотоксичні0,1-11-51-50Сильно токсичні1,1-106-2051-500Помірно токсичніТеж21-80501-5000Малотоксичні>1081-1605001-15000Практично не токсичні>160>15000 Клас небезпеки СДОР за ступенем дії на організм людини
Клас небезпекиХарактеристика класу небезпекиССК, мг/м31231Речовини надзвичайно небезпечні<5002Речовини високо небезпечні501-50003Речовини помірно небезпечні5001-500004Речовини мало небезпечні> 50001 ССК - середня смертельна токсодоза LС50, яка приводить до загибелі 50% людей або тварин при 2-4 годинній інгаляційній дії.
До найбільш небезпечних (надзвичайно і високо токсичних) хімічних речовин відносяться:
- фторорганічні сполуки (фтороцтова кислота і її ефіри, фторетанол та інші);
- хлоргідрони (епіхлоргідрон);
- галогени (хлор, бром);
- інші сполуки (етиленоксид, аліловий спирт, метил бромід, фосген, інші).
До сильно токсичних хімічних речовин відносяться:
- мінеральні і органічні кислоти (сірчана, азотна, фосфорна, оцтова, інші);
- луги (аміак, вапно, їдкий калій та інші);
- сполуки сірки (діметилсульфат, розчинні сульфіди, сірковуглець, розчинні тіоціанати, хлорид і фторид сірки);
- хлор- і бромзаміщені похідні вуглеводню (хлористий і бромистий метил);
- деякі спирти і альдегіди кислот;
- органічні і неорганічні нітро- і аміносполуки (гідроксилаамін, гідрозин, анілін, толуїдин, нітробензол, динітрофенол);
- феноли, крезоли та їх похідні; гетероциклічні сполуки.
До помірно токсичних, мало токсичних і практично не токсичних хімічних речовин, які не представляють собою хімічної небезпеки, відноситься вся основна маса хімічних сполук.
Необхідно відмітити, що особу групу хімічно небезпечних речовин складають пестициди - препарати, які призначені для боротьби з шкідниками сільськогосподарського виробництва, бур'янами і т.д. Більшість з них дуже токсична для людини. За хімічним складом пестициди можна розділити на групи:
- фосфорорганічні сполуки (паратіон, диметоксидихлорвініл-фосфат, карбофос, хлорофос та інші);
- карбомати (севін, карботіон та інші);
- хлорорганічні сполуки (ДДТ, дильдрін, гексахлоран та інші);
- ртутно-органічні сполуки (метилртуть, ацетат метоксіетилртуті та інші);
- похідні фенікси оцтової кислоти (2, 4-дихлорфеніксоцтова кислота-2, 4,Д; 2,4,5-трихлорфеніксоцтова кислота - 2, 4, 5-Т);
- похідні дипиридила (паракват, дикват та інші);
- органічні нітросполуки (динітроортокрезол - ДНОК, динітрофенол - ДНФ); інші.
Більшість із вище перерахованих хімічних речовин, у тому числі і мало токсичні можуть стати причиною важкого ураження людини. Водночас привести до масових санітарних втрат в наслідок аварій (катастроф), що супроводжуються викидами (виливами) хімічних речовин, можуть не всі хімічні сполуки, включаючи навіть надзвичайно, високо і сильно токсичні.
Тільки частина хімічних сполук при поєднанні визначених токсичних і фізико-хімічних властивостей, таких, як висока токсичність при дії через органи дихання, шкіряні покрови, велика тоннажність виробництва, використання, зберігання і перевезення, а також можливість легко переходити в аварійних ситуаціях в головний фактор ураження (пар або тонко дисперсний аерозоль), який може стати причиною ураження людей. Ці хімічні сполуки відносяться до СДОР.
Таким чином, СДОР - це обертання в великих кількостях у промисловості, сільському господарстві і на транспорті токсичних хімічних сполук, що можуть при руйнуванні (аварії) на об'єктах легко переходити в повітря і викликати масові ураження сил цивільної оборони та населення.
До хімічно небезпечних об'єктів відносяться:
- заводи і комбінати хімічних галузей промисловості, а також окремі установки і агрегати, які виробляють або використовують СДОР;
- заводи або їх комплекси по переробці нафтопродуктів;
- виробництва інших галузей промисловості, які використовують СДОР;
- підприємства, які мають на оснащенні холодильні установки, водонапірні станції і очисні споруди, які використовують хлор або аміак;
- транспортні засоби, контейнери і наливні поїзди, автоцистерни, річкові і морські танкери, що перевозять хімічні продукти;
- склади і бази із запасами отрутохімікатів для сільського господарства.
Межа переносності - це мінімальна концентрація, яку людина може витримувати визначений час без стійкого ураження.
Гранично допустима токсодоза (ГДК) - така доза (концентрація), при якій симптоми отруєння ще не наступають. Вона регламентує допустимий ступінь зараження сильнодіючою отруйною речовиною (СДОР) повітря робочої зони і використовується в інтересах дотримання умов безпеки на виробництві. Ця концентрація визначена як максимально допустима, яка при постійній дії на людину на протязі робочого дня (8 годин) не може визвати через тривалий проміжок часу патологічних змін або захворювань, що визначаються за допомогою сучасних методів діагностики. Вона не може використовуватися для оцінки небезпеки аварійних ситуацій у зв'язку з значно низьким інтервалом дії СДОР.
Середня порогова (токсодоза РС5о) - доза, яка викликає початкові симптоми ураження СДОР у 50% уражених. Це мінімальна ефективна концентрація (найменша кількість речовини, яка може викликати відчутний фізіологічний ефект).
Середня вивідна (токсодоза ІС5о) - доза, яка приводить до виходу із строю 50% уражених.
Середня смертельна (токсодоза LС50) - доза, яка приводить до загибелі 50% людей або тварин при 2-4 годинній інгаляційній дії СДОР.
При загальній дії токсичний ефект появляється після попадання СДОР в кров через шкіряні покрови (шкіряна резорбтивна токсичність), органи дихання (інгаляційна токсичність) або шлунково-кишковий тракт (пероральна токсичність). Відповідно, при оцінці токсичності необхідно враховувати як характер і ступінь токсичності, так і спосіб попадання сильнодіючої отруйної речовини (СДОР) в організм людини.
При місцевій дії токсичний ефект появляється в місці контакту сильнодіючої отруйної речовини з тканинами організму (ураження шкіряних покровів, роздратування органів дихання, розлад зору).
Для кількісної характеристики токсичності різних хімічних сполук користуються визначеними категоріями токсичних доз, що враховують шлях проникнення речовин в організм людини.
Інгаляційні токсичні дози вимірюються в грамах (міліграмах) за хвилину (секунду) на кубічний метр.
Шкіряно-резорбтивні токсичні дози вимірюються кількістю речовини, яка приходиться на одиницю поверхні або одиницю маси тіла.
Значення інгаляційних і шкіряно-резорбтивних токсичних доз СДОР дозволяють, з однієї сторони, порівнювати їх між собою, а з іншої сторони, оцінювати ступінь важкості ураження потерпілих в аварійній ситуації.
Хімічні речовини, які можуть викликати масові ураження населення, при аваріях з викидом (виливом) в повітря, можна розділити на групи:
перша група - речовини з переважною дією удушення:
- з вираженою дією припікання (хлор, трьох хлористий фосфор, оксихлорид фосфору);
- з слабкою дією припікання (фосген, хлорпікрин, хлорид сірки);
друга група - речовини переважно загальної отруйної дії (окисел вуглецю, синильна кислота, динітрофенол, динітроортокрезол, етиленхлоргідрин, етиленфторгідрин);
третя група - речовини, які мають дію удушення та загальну отруйну дію:
- з вираженою дією припікання (акрилонітрил);
- з слабкою дією припікання (сірчаний ангідрид, сірководень,окисли азоту);
четверта група - нейротропні отрути, речовини, що діють на генерацію, проведення і передачу нервового імпульсу (сірковуглець, фосфорорганічні сполуки);
п'ята група - речовини, що мають дію удушення і нейротропну дію (аміак);
шоста група - метаболічні отрути (етиленоксид, метилбромид, метилхлорид, діметилсульфат);
сьома група - речовини, що порушують обмін речовин (діоксан).
До речовин з переважною дією удушення відносяться токсичні сполуки, для яких головним об'єктом дії на організм є дихальні шляхи. Ураження організму при дії речовин удушення умовно розділяють на чотири періоди: період контакту з речовиною, період скритої дії, період токсичного набряку легенів і період ускладнень. Тривалість кожного періоду визначається токсичними властивостями кожної речовини і величиною експозиційної дози. При дії пару ряду речовин в високих концентраціях можливий швидкий літальний кінець від шокового стану, що викликається хімічним опаленням відкритих часток шкіри, слизистих верхніх дихальних шляхів і легенів.
До речовин переважно загальної отруйної дії відносяться сполуки, що можуть викликати гостре порушення енергетичного обміну, яке і є у важких випадках причиною гибелі ураженого. Ці речовини можна розділити на отрути крові і тканинні отрути.
Отрути крові розділяються на гемолітичні отрути і отрути гемоглобіну.
Тканинні отрути діляться на інгібітори ферментів дихальної цепі (ціаніди, сірковуглець, акрилонітрил), роз'єднувачі окислення і фосфорилірування (динітрофенол, динітроортокрезол,) і речовини, що виснажують запаси субстратів для процесів біологічного окислення (етиленхлоргідрин, етиленфторгідрин).
До речовин з дією удушення і загальноотруйною дією відноситься значна кількість СДОР, що здатні при інгаляційній дії визвати токсичний набряк легенів, а при резорбції порушити енергетичний обмін. Більшість сполук цієї групи володіє сильною дією припікання, що значно утруднює надання допомоги потерпілим.
До речовин, що діють на генерацію, проведення і передачу нервового імпульсу (нейротропні отрути), відносяться речовини, які порушують механізми периферичної нервової регуляції, а також модулюючи стан самої нервової системи. До речовин, що мають дію удушення і нейротропну дію, відносяться токсичні сполуки, які викликають при інгаляційному ураженні токсичний набряк легенів, на фоні якого формується важке ураження нервової системи.
До речовин, що порушують обмін речовин, відносяться токсичні сполуки групи галогенірованих ароматичних вуглеводів.
При цьому особливою біологічною активністю відзначається дібензодіоксани і поліхлоровані бензофурани.
Дані речовини здатні, діючи через легені, травний тракт і неушкоджену шкіру, викликати захворювання з надзвичайно в`ялим проходженням. При цьому практично в процес залучаються всі органи і системи організму людини. Характерною особливістю дії цих речовин є порушення обміну речовин, що в підсумку може іноді привести до летального кінця.
Фактором ураження хімічної небезпечної ситуації є токсична дія, що визначається концентрацією сильнодіючої отруйної речовини (СДОР) в навколишньому природному середовищі та щільністю (густиною) хімічного зараження місцевості і об'єктів господарської діяльності.
Аналіз структури підприємств, що виробляють або використовують СДОР, показує що в їх технологічних лініях обертається, як правило, незначна кількість токсичних хімічних продуктів. Значно більша кількість СДОР за об'ємом знаходиться на складах підприємств. Це приводить до того, що при аваріях у цехах підприємств в більшості випадків мають місце локальне зараження повітря, обладнання цехів, території підприємств. При цьому ураження в таких випадках може отримати в основному виробничий персонал.
При аваріях на складах підприємств, коли руйнуються ємності, СДОР розповсюджується за межі підприємства, що приводить до масового ураження не тільки персоналу підприємства, але і населення, що розташовано в зоні ураження суб'єкта господарювання.
При організації робіт з ліквідації хімічної небезпечної аварії на об'єкті господарської діяльності і її наслідків необхідно враховувати не тільки фізико-хімічні властивості СДОР, але і їх вибухову і пожежну небезпеку, можливість виникнення протягом пожежі нових сильнодіючих отруйних речовин і на цій основі приймати необхідні заходи щодо захисту персоналу, який приймає участь в роботах.
Аналіз аварійних ситуацій, які мали місце, і виконані розрахунки показують, що об'єкти з хімічними небезпечними компонентами можуть бути джерелом: залпових викидів СДОР в атмосферу, в водойми; хімічної пожежі з поступом токсичних речовин в довкілля; руйнівних вибухів; зараження об'єктів і місцевості в осередках аварії і на сліді розповсюдження хмари; широких зон задимлення у сполуці з токсичними продуктами.
Дія СДОР через органи дихання частіше, ніж через інші шляхи дії, приводить до ураження людей, реалізується на великих відстанях і площах з швидкістю вітрового переносу. Для багатьох СДОР характерна тривалість зараження навколишнього середовища, а також прояв віддалених ефектів ураження людей і об'єктів біосфери.
Масштаби ураження при хімічних небезпечних аваріях дуже сильно залежать від метеорологічних обставин і умов зберігання СДОР. Так, іноді сильний викид може не спричинити значної шкоди або він буде мінімальним, в той же час менший викид в інших умовах може привести до більшої шкоди.
Із цих особливостей хімічних небезпечних аварій слідує: захисні заходи і, понад все, прогнозування, вияв і періодичний контроль за змінами хімічної обстановки, оповіщення персоналу підприємства, населення і сил ЦО, повинні проводитися з надзвичайно високою оперативністю; серед населення і сил ЦО, що знаходяться в зонах розповсюдження СДОР, можуть бути уражені, для обслідування яких і надання їм медичної допомоги знадобляться значні сили і засоби. Локалізація джерела поступу СДОР в довкілля має визначну роль в попередженні масового ураження людей. 2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Дії робітників, службовців та населення при аваріях з викидом сильнодіючих отруйних речовин Особливістю хімічних надзвичайних ситуацій є висока швидкість формування і дія факторів ураження, що викликає необхідність прийняття цілого ряду оперативних і попереджувальних заходів, які спрямовані на захист населення і сил ЦО під час ліквідації їх наслідків. З урахуванням специфіки хімічних небезпечних надзвичайних ситуацій при локалізації і ліквідації їх наслідків приймаються заходи, які спрямовані спочатку на обмеження і призупинення викиду (виливу) СДОР, локалізації хімічного ураження, попередження зараження грунту і джерел водозабезпечення населення.
Обмеження і призупинення викиду (виливу) СДОР здійснюється перекриттям кранів і засувок на магістралях подачі СДОР до місця аварії, забиванням отворів на магістралях і ємностях за допомогою бандажів, хомутів, заглушок, перекачуванням рідини з аварійної ємності в запасну. Ці роботи здійснюються під керівництвом і при безпосередній участі спеціалістів промисловості, що обслуговують аварійне обладнання або супроводжують СДОР при транспортуванні.
Обмеження розливання СДОР на місцевості з метою зменшення площі випаровування здійснюється обвалуванням розлитої речовини, створенням перешкод на шляху розливання, збиранням СДОР в природні заглиблення (ями, канави, кювети), обладнанням спеціальних пасток (ям, заглиблень і т.д.). При проведенні робіт в першу чергу необхідно попередити попадання СДОР в річки, озера, в підземні комунікації, підвали будинків і споруд і т.д. Роботи можуть бути виконанні за допомогою бульдозерів, скреперів, екскаваторів та іншої техніки В окремих випадках рідка фаза СДОР з метою обмеження розливання може збиратися в спеціальні ємності (бочки).
Захист населення і сил ЦО від сильнодіючих отруйних речовин - це комплекс організаційних, оперативних, попереджувальних і захисних заходів, що здійснюються з метою виключення або максимального послаблення дії ураження СДОР населення і сил ЦО, збереження їх боєздатності і працездатності.
Комплекс заходів з захисту населення і сил цивільної оборони від наслідків хімічної НС включає:
- організаційні і оперативні заходи з організації, планування і проведення заходів з захисту населення і сил цивільної оборони на підлеглій території;
- інженерно-технічні заходи щодо дотримання умов безпеки при використанні, зберіганні, транспортуванні СДОР;
- підготовку сил і засобів для ліквідації наслідків хімічних надзвичайних ситуацій;
- навчання населення порядку і правилам поведінки в умовах хімічних надзвичайних ситуацій;
- забезпечення засобами індивідуального і колективного захисту;
- забезпечення безпеки населення і використання засобів індивідуального і колективного захисту;
- повсякденний хімічний контроль;
- проведення попереджувальних і профілактичних заходів на хімічних небезпечних об'єктах;
- прогнозування можливих наслідків хімічної НС;
- попередження (оповіщення) про безпосередню небезпеку ураження СДОР;
- тимчасову евакуацію (відселення) населення і сил ЦО із небезпечних районів;
- хімічну розвідку району аварії;
- знаходження і надання медичної допомоги потерпілим;
- локалізацію і ліквідацію наслідків хімічної НС.
Великі хімічні небезпечні аварії (катастрофи), особливо з викидом (виливом) сильнодіючих отруйних речовин, можуть нанести відчутні збитки народному господарству і привести до людських жертв.
В зв`язку з цим захист населення і сил ЦО від СДОР має важливе значення і здійснюється на всіх рівнях.
На початок всього захист від СДОР організується і здійснюється безпосередньо на хімічних небезпечних об'єктах, де головна увага приділяється заходам попередження виникнення можливих НС. Вони носять як організаційний, так і інженерно-технічний характер і спрямовані на виявлення і усунення причин аварій (катастроф), максимальне пониження можливих руйнувань і втрат, а також створення умов для своєчасного проведення робіт з локалізації і ліквідації можливих наслідків хімічної небезпечної ситуації.
Всі ці заходи відображаються в плані захисту об'єкта від СДОР, який розробляється з участю всіх головних спеціалістів і штабу цивільної оборони об'єкту. План розробляється, як правило, текстуально з додатками необхідних схем, що пояснюють розміщення об'єкту, сили і засоби при ліквідації аварії (катастрофи), їх організацію, прогноз можливої хімічної обстановки і т.д. Він складається з декілька розділів і визначає підготовку об'єкту до захисту від СДОР і порядок ліквідації наслідків хімічної надзвичайної ситуації.
В розділі організаційні заходи плану захисту від сильнодіючих отруйних речовин відображаються:
- характеристика об'єкту, його структурних підрозділів (цехів), які є на об'єкті;
- оцінка можливої обстановки на об'єкті господарської діяльності у випадку виникнення хімічної НС;
- організація виявлення і контролю хімічної обстановки на об'єкті в повсякчасних умовах і при виникненні хімічної НС порядок підтримання сил і засобів хімічної розвідки і хімічного контролю в постійній готовності;
- організація оповіщення персоналу об'єкту, особового складу сил ЦО і населення, що розташоване (мешкає) поблизу від об'єкту;
- організація укриття персоналу об'єкту в захисних спорудах, що знаходяться на території об'єкту, порядок підтримання їх в постійній готовності для укриття робітників і службовців;
- організація евакуації (відселення) персоналу об'єкту у разі необхідності;
- порядок забезпечення і використання сил ЦО на об'єкті для ліквідації наслідків хімічної небезпечної ситуації;
- організація охорони осередку ураження, порядок надання медичної допомоги, сили і засоби для цих цілей;
- організація управління силами і засобами об'єкту при ліквідації хімічної НС і й наслідків, порядок використання сил і засобів, які прибувають на об'єкт для надання допомоги в ліквідації наслідків аварії (катастрофи);
- порядок подання доповідей про виникнення хімічної надзвичайної ситуації і хід ліквідації її наслідків;
- організація забезпечення персоналу об'єкту і сил ЦО засобами індивідуального захисту і ліквідації наслідків аварії, порядок і строки їх накопичення і зберігання;
- організація взаємодії з питань локалізації і ліквідації наслідків можливих аварій (катастроф) з територіальними органами управління;
- організація транспортного, енергетичного, матеріального і технічного забезпечення робіт з ліквідації наслідків хімічної небезпечної ситуації.
В розділі інженерно-технічні заходи плану захисту від СДОР відображаються:
- розміщення (обладнання) устроїв, що відвертають вилив (витік) СДОР у випадку аварії (засувки - відсікателі, засувки надмірного тиску, терморегулятори, перепускні або устрої скидання і т.д.);
- планування посилення конструкцій ємностей і комунікацій з СДОР або створення над ними огорожі для захисту від пошкоджень уламками будівельних конструкцій при аваріях (особливо на пожежних і вибухових небезпечних об'єктах господарської діяльності);
- розміщення (будівництво) під сховищами з СДОР аварійних резервуарів, чаш, пасток і направлених стоків в піддони (обвалування);
- розосередження запасів СДОР, будівництво для них заглиблених або наполовину заглиблених сховищ;
- обладнання приміщень і промислових площадок стаціонарними системами виявлення аварій, засобами метеорологічного спостереження і аварійної сигналізації.
Планом передбачаються також заходи щодо ліквідації аварій на кожній дільниці, що має СДОР, з визначенням відповідальних виконавців з керівного складу суб'єкта господарювання, сил і засобів які залучаються, їх задачі та час, що відводиться на їх виконання.
У разі необхідності план захисту об'єкту від СДОР корегується, але не менше одного разу на рік.
На відповідних територіях (в населених пунктах, містах обласного підпорядкування і районах), де є небезпека хімічного зараження внаслідок аварій (катастроф) на хімічних небезпечних об'єктах, розробляються плани захисту від СДОР (або розділи у відповідних планах ЦО).
Плани розробляються графічно та з додатком у вигляді пояснювальної записки. В них відображається:
- оцінка можливої хімічної обстановки при аваріях (катастрофах) зі СДОР;
- організація оповіщення про аварію (катастрофу) та й можливі наслідки;
- організація виявлення і контролю хімічної обстановки на відповідній території;
- організація тимчасової евакуації населення і сил цивільної оборони та їх укриття, організація доступу і переміщення людей в зонах зараження;
- організація використання засобів індивідуального і колективного захисту;
- організація здійснення медичних заходів і надання медичної допомоги потерпілим;
- організація і порядок участі сил ЦО і населення в ліквідації наслідків хімічної надзвичайної ситуації.
Оповіщення населення і сил ЦО про факт виникнення хімічної небезпечної аварії (катастрофи) або її передумов, а також про зараження місцевості і повітря, напрямку руху хмари сильнодіючої отруйної речовини здійснюється з метою своєчасного прийняття заходів захисту від хімічної дії СДОР.
Оповіщення про факт аварії повинно передаватися у всі населенні пункти і на об'єкти господарської діяльності, що знаходяться на шляху руху хмари СДОР і в межах площі, що обмежена радіусом, який дорівнює максимальній можливій глибині розповсюдження хмари СДОР при даних метеорологічних умовах.
Після отримання оповіщення про аварію на об'єкті з СДОР приводяться в готовність до використання засоби індивідуального і колективного захисту, а в ряді випадків можуть проводитися підготовчі заходи до проведення тимчасової евакуації (відселення) населення і особового складу сил ЦО.
Головний спосіб оповіщення населення про дії при виникненні надзвичайних ситуацій - це передача повідомлення по мережам провідного мовлення (через квартирні і зовнішні гучномовці), а також через місцеві радіомовні станції і телебачення. Для притягнення уваги населення в екстремальних ситуаціях перед передачею інформації включаються сирени, а також інші сигнальні засоби.
Сирени і переривисті гудки інших сигнальних засобів означають сигнал цивільної оборони "УВАГА ВСІМ!".
Почувши такий сигнал, негайно треба включити гучномовець, радіоприймач або телевізор і слухати повідомлення управління (відділу, штабу ЦО) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення області (міста обласного підпорядкування, сільського району або у окремих випадках хімічно небезпечного об'єкту).
Інформація передається протягом 5 хвилин після подачі звукових сигналів (сирени, гудки і т.д.).
Вислухавши це повідомлення управління (відділу, штабу ЦО) з питань НС та ЦЗН, кожний повинен діяти без паніки і метушні у відповідності з отриманими вказівками.
Повідомлення управління (відділу) з питань НС та ЦЗН, включає: місце і час виникнення НС; розміри та масштаби НС; час початку та тривалість дії факторів ураження; територія (райони, масиви, вулиці, будинки і т. д.), яка попадає в осередки (зони) ураження; порядок дій при НС; інша інформація.
Для своєчасного оповіщення про виникнення безпосередньої небезпеки ураження СДОР і негайного прийняття населенням і силами ЦО заходів щодо захисту подається сигнал "ХІМІЧНА НЕБЕЗПЕКА (ТРИВОГА)". При цьому населення і сили ЦО інформуються, яким СДОР заражена атмосфера, і які необхідно виконати рекомендації з захисту.
По цьому сигналу особовий склад сил ЦО і населення відразу використовують засоби індивідуального захисту або укриваються в сховищах. В приміщеннях вентиляційні системи без фільтрів виключаються або переводяться на режим внутрішньої циркуляції повітря, а системи з фільтрами включаються.
Системи оповіщення включають: систему оповіщення і персонал, що обслуговує її. Оповіщення про загрозу виникнення або факт аварії здійснюється диспетчерами, операторами і черговими хімічно небезпечних об'єктів. Отримавши інформацію про викид в атмосферу сильнодіючих отруйних речовин, глибину і час розповсюдження отруйної хмари та про небезпеку хімічного зараження, необхідно надіти засоби індивідуального захисту органів дихання, найпростіші засоби захисту шкіри (плащі, накидки) і покинути район аварії.
Якщо відсутні засоби індивідуального захисту і вийти з району аварії неможливо, залишайтесь у приміщенні, увімкніть гучномовець місцевого радіомовлення (радіоприймач, телевізор);чекайте повідомлень управління (відділу) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення області (міста, району або НЦО об'єкту). Щільно закрийте вікна і двері, димоходи, вентиляційні віддушини (люки). Вхідні двері завісьте шторою, використовуючи ковдри і будь-які щільні тканини. Заклейте щілини у вікнах і стики рам плівкою, лейкопластиром або звичайним папером від проникнення в приміщення пару (аерозолів) сильнодіючих отруйних речовин.
Залишаючи робоче місце, квартиру (будинок), виключіть джерела електроенергії, візьміть з собою особисті документи, необхідні речі, надіньте протигаз або ватяну марлеву пов'язку, скидку або плащ, гумові чоботи.
Виходьте із зони хімічного зараження в сторону, яка перпендикулярна напрямку вітру. Обходьте переходи через тунелі, яри, лощини - в низьких місцях може бути висока концентрація сильнодіючих отруйних речовин.
Почувши розпорядження про евакуацію, будьте уважні до вказівок управління (відділу) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення області (міста, району або НЦО суб'єкта господарської діяльності) і ретельно виконуйте їх.
При евакуації транспортом уточніть час і місце посадки. Не запізнюйтесь і не приходьте раніше призначеного строку. Попередьте про евакуацію і від'їзд сусідів.
При виході із зони зараження, зніміть верхній одяг і провітріть його на вулиці, прийміть душ, умийтесь з милом, ретельно вимийте очі і прополощіть рот.
Тимчасова евакуація (відселення) населення (особового складу сил ЦО) передбачає їх вивіз (вивід) із району хімічного зараження (можливого району хімічного зараження) з метою виключення або зменшення ступеню ураження. Найбільш ефективна тимчасова евакуація (відселення) населення, яка може бути проведена до підходу первинної хмари сильнодіючої отруйної речовини.
Однак після проходу первинної хмари СДОР при негативній хімічній обстановці, що складається, повинна проводитися організація евакуації населення або забезпечення його захисту з використанням засобів індивідуального захисту. При організації укриття населення і особового складу сил ЦО в сховищах (укриттях), розташованих, як правило, в підвалах та заглиблених приміщеннях, треба враховувати, що більшість СДОР важче за повітря і можуть накопичуватися в низьких місцях і затікати в підвальні і заглибленні приміщення. Крім того, ряд сильнодіючих отруйних речовин не затримується фільтрами фільтровентиляційних установок сховищ. В таких випадках сховища (укриття) можуть використовуватися тільки в режимі повної ізоляції.
При користуванні укриттям (підвалом, перекритою щілиною і т.д.) не варто забувати, що воно може служити захистом від попадання на шкірні покрови й одяг краплиннорідких ОР, але не захищає від парів або аерозолів отруйних речовин, що знаходяться в повітрі. При перебуванні в таких укриттях обов'язково треба використовувати протигази.
Знаходитися в сховищі (укритті) необхідно до одержання розпорядження на вихід із нього. Коли таке розпорядження надійде, необхідно надіти всі необхідні засоби індивідуального захисту (особам, що знаходяться в сховищах, надіти протигази і засоби захисту шкіри; особам, що знаходяться в укриттях, - засоби захисту шкіри) і покинути спорудження, щоб вийти за межі осередку ураження.
Виходити з осередку хімічної зараження потрібно по напрямках, позначеним спеціальними покажчиками або показаними постами ЦО (міліції). Якщо немає ні покажчиків, ні постів, то рухатися необхідно в одну зі сторін, перпендикулярну напрямку вітру. На зараженій отруйними речовинами території варто рухатися швидко, але не бігти і не піднімати пилюку. На ній не можна притулятися до будинків і доторкатися до навколишніх предметів (вони можуть бути заражені). Не варто наступати на видимі краплі і мазки ОР.
На зараженій території забороняється знімати протигази й інші засоби захисту. У тих випадках, коли невідомо, заражена місцевість або немає, краще діяти так, мовби вона заражена.
Особлива обережність повинна виявлятися при прямуванні по зараженій території через парки, сади, городи і поля. На листах і гілках рослин можуть знаходитися осілі краплі сильнодіючих отруйних речовин (бойових отруйних речовин), при доторку до них можна заразити одяг і взуття, що може призвести до зараження.
По можливості варто уникати прямування ярами і лощинами, через луки і болота; у цих місцях можливий тривалий застій парів ОР (сильнодіючих отруйних речовин). У містах пари отруйних речовин можуть застоюватися в замкнутих кварталах, парках, а також у під'їздах і на горищах будинків. Заражена хмара в місті поширюється на найбільші відстані по вулицях, тунелям, трубопроводам.
У випадку виявлення після хімічного зараження або під час прямування по зараженій території крапель або мазків отруйних речовин на шкірних покровах, одягу, взуття або засобах індивідуального захисту необхідно, негайно зняти їх тампонами з марлі (вата) і уражені місця опрацювати, розчином із протихімічного пакета.
Якщо пакета немає, краплі (мазки) ОР можна зняти тампонами з паперу або дрантя, носовою хусткою. Тільки з'явиться ознак зараження ОР нервово-паралітичного типу варто прийняти антидот (засіб при отруєнні ФОР із гнізда № 2 аптечки АІ-2) і заражені місця опрацювати шляхом ретельного промивання теплою водою з милом.
Після виходу з осередку хімічної поразки обов'язково проводиться повна санітарна обробка, вона проводиться по можливості найближчим часом. Якщо неможливо швидко пройти її, спочатку проводяться часткова дегазація, а після санітарна обробка.
Інформацію про аварії і про те, що необхідно робити в кожному конкретному випадку, ви отримаєте із повідомлення, яке передається управлінням (відділом) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення області (міста, району) через радіотрансляційну мережу (телебачення) або через гучномовний зв'язок служби охорони громадського порядку (міліція).
Небезпечна зона аварії (катастрофи) на транспорті по периметру огороджується спеціальними знаками. Наближатися до цієї зони і входити до неї категорично заборонено.
Якщо ви не змогли покинути приміщення до підходу отруйної хмари, залишайтесь у приміщенні, зробіть герметизацію вікон, дверей, вентиляційних отворів, використовуйте найпростіші засоби захисту (ватно-марлеву пов'язку, маску із тканини, рушник тощо), змочені водою.
Про можливість повернення до місця проживання (роботи) вас повідомлять після ліквідації наслідків аварійної ситуації з використанням засобів масової інформації.
3-ТЄ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Дегазація приміщень, особистих речей, одягу. Невідкладна та перша допомога ураженому З урахуванням специфіки хімічних небезпечних надзвичайних ситуацій при локалізації і ліквідації їх наслідків приймаються заходи, які спрямовані спочатку на обмеження і призупинення викиду (виливу) СДОР, локалізації хімічного ураження, попереджання зараження грунту і джерел водозабезпечення населення.
При частковій дегазації і дезинфекції з використанням дегазаційних комплектів насамперед оброблюються ті частини і поверхні техніки і транспорту, з якими необхідний контакт при виконанні роботи (поставленої задачі).
Повна дегазація складається з повного обеззаражування або видалення з всієї поверхні техніки і транспорту отруйних речовин шляхом протирання заражених поверхонь розчинами для дегазації; при відсутності їх можуть бути використані розчинники і розчини для дезактивації. Для протирання використовуються щітки дегазаційних машин, комплектів і приборів або мотлох (клоччя).
Засоби обеззаражування техніки і транспорту: авторозливальна станція АРС-12У (АРС-14), комплекти ДК-4, ЩК-1, ДК-3; комунальна, сільськогосподарська, дорожня і будівельна техніка, що здібна для використання при виконанні робіт з обеззаражування.
Авторозливальна станція призначена для дезактивації, дегазації і дезинфекції техніки і транспорту, дегазації і дезинфекції території рідкими розчинами, транспортування і тимчасового зберігання рідин, спорядження рідинами оболонок, перекачування рідин з одної тари в іншу.
АРС-12У представляє собою автомобіль ЗІЛ-157, на якому змонтовано спеціальне обладнання, а станція АРС-14 змонтована на шасі автомобіля ЗІЛ-131. Основні тактико-технічні дані АРС-12У (АРС-14): маса неспорядженої машини 6135 (6970) кг; маса рідин, що перевозяться - 2500 кг; повна ємність цистерни 2600 (2700) л, робоча ємність цистерни 2500 л; час спорудження цистерни механічним насосом 8-12 хв., ручним насосом - до 45 хв.; потужність механічного насосу 300-400 л/хв.; час розгортання (на 4 робочі місця) 6-8 хв; час згортання 9 - 15 хв.; число одночасно місць, що обслуговуються: при дезактивації струменем води до 5, при дезактивації, дегазації і дезинфекції за допомогою брандспойтів до 8; розрахунок 2-3 чол.
Можливості АРС-12У (АРС-14) з спеціальної обробки техніки і транспорту одною зарядкою
Найменування технікиДезактивація, одиниць технікиДегазація
(дезинфекція)Струменем водиРозчином для дезактиваціїТехніка на гусеничному ході2-325105(138)Вантажні і спеціальні автомобілі433105 (138) Автомобільний комплект спеціальної обробки ДК-4 призначається для дезактивації, дегазації і дезинфекції автомобільної техніки і включає: газорідинний прилад, комплект для дегазації озброєння і обмундирування (ИДС-С), чотири індивідуальні протихімічні пакети, порошок для дезактивації СФ-2 (СФ-2У), ЗІП і деталі кріплення, ящик для укладки і транспортування комплекту.
Індивідуальний комплект для спеціальної обробки автотракторної техніки ІДК-1 призначається для дезактивації, дегазації і дезинфекції автотракторної техніки з використанням стисненого повітря від компресору автомобіля. Всі частини комплекту вкладаються в сумку з бавовняно-паперової тканини. Комплект пристосувань до автомобільних водо-, мастило- і паливозаправників ДКЗ призначається для дезактивації, дегазації і дезинфекції автотракторної техніки з використанням авто-паливозаправника АТЗ-3-157у механізованої автоцистерни АЦМ-4-150 або водомастилозаправника ВМЗ-ЗІЛ-157 (комплект до ВМЗ може бути використаний також для миття особового складу). Обробка автотракторної техніки за допомогою комплекту ДКЗ може виконуватися бензином, гасом, дизельним паливом, водою або розчином для дезактивації. Маса комплекту ДКЗ 26 кг, час розгортання 5-10 хв., кількість одночасно об'єктів, що обробляються, 1-2.
Поливальна мийна машина ПМ-130 може використовуватися для дезактивації, дегазації і дезинфекції території, споруд і техніки. В обладнанні ПМ-130 для цього є три насадки, два пожежних рукава з брандспойтами і обладнання для очищення від снігу. Основні тактико-технічні дані ПМ-130: тип базового шасі ЗІЛ-130, ємність цистерни 6000 л, ширина смуги миття до 8 м, ширина смуги поливки до 18 м, ширина смуги підмітання 2,3 м, витрати води при митті 1 л, при поливці - 0,25 л, робоча швидкість при митті (поливі) 20 км/г.
Пункт спеціальної обробки ПуСО призначається для проведення повної санітарної обробки особового складу і населення, повної дезактивації, дегазації і дезинфекції озброєння, техніки, дезактивації і дезинфекції обмундирування, одягу, взуття і засобів захисту. Розгортається на незараженій місцевості близько або безпосередньо в районі дій сил ЦО, що підлягають спеціальній обробці.
Станція знезаражування транспорту СОТ створюється для проведення повного знезаражування техніки і автотранспорту невоєнізованих формувань ЦО. СОТ формується на базі автомобільних колон, гаражів, міських автогосподарств, станцій технічного обслужування автомобілів, мийних відділень трамвайних і тролейбусних депо.
Можливості СОТ: по дегазації протиранням змоченим мотлохом - 60 од. (з розрахунку роботи 20 годин за добу).
Дегазація одягу, взуття і індивідуальних засобів захисту здійснюється кип'ятінням, паро-аміачною сумішшю, пранням і провітрюванням.
Дегазація кип'ятінням проводиться в бучильних установках У-4М або інших ємностях для верхнього одягу, шерстяного одягу і головних уборів з штучного хутра (шубно-хутрові і шкіряні вироби цим способом проводити дегазацію не можливо).
Дегазація способом прання основана на розкладі і змиванні отруйних речовин водяними розчинами миючих засобів при високих температурах. Дегазації пранням піддаються вироби з бавовняно-паперових тканин, а також ватний одяг. В якості миючого розчину використовується 0,3 %-ий водяний розчин порошку СФ-2У (СФ-2).
Дегазація провітрюванням (природна дегазація) може бути використана для всіх видів одягу, взуття і індивідуальних засобів захисту, особливо в випадках їх зараження отруйними речовинами. Вона проводиться при наявності часу і при відсутності інших засобів дегазації. Дегазація провітрюванням найбільш швидко проходить в літніх умовах при температурі 18-25 °С.
Для дегазації і дезинфекції бавовняно-паперового одягу, індивідуальних засобів захисту і брезентів, а також предметів домашнього побуту призначена бучильна установка БУ-4М.
Станція знезаражування одягу СОО створюються на базі механічних пралень, пралень самообслуговування, фабрик і ательє хімчисток, дезінфекційних відділень бань і санітарних пропускників. Призначаються для знезаражування одягу і індивідуальних засобів захисту, заражених радіоактивними, отруйними речовинами і бактеріальними засобами.
Розчин для дегазації № 1 представляє собою 5%-ий розчин гексахлормеламіну (ДТ-6) або 10%-ий розчин дихлораміну (ДТ-2, ДГХ-2) в дихлоретану і призначається для дегазації V-газів, отруйних речовин типу іприт і для дезинфекції. Температура замерзання розчину - 35 °С.
Розчин для дегазації № 2-ащ представляє собою водний розчин 2% їдкого натру, 5% моноетаноламіну і 20% аміаку і призначається для дегазації отруйних речовин типу зоман. Температура замерзання розчину - 40 °С.
Розчин для дегазації № 2-бщ представляє собою водний розчин 10% їдкого натру і 25% моноетаноламіну; призначається для дегазації отруйних речовин типу зоман. Температура замерзання розчину - 30 °С,
При відсутності розчинів для дегазації № 2-ащ і № 2-бщ для дегазації озброєння і техніки, які заражені отруйними речовинами типу зоман, може використовуватися 20-25%-ий водяний розчин аміаку або 5-10%-ий водяний розчин їдкого натру.
Водяна суспензія ДТС ГК використовується в дегазаційних машинах і комплектах для дегазації озброєння і техніки, які заражені V-газами і іпритом.
Водяні кашки ДТС ГК і хлорного вапна використовуються для дегазації і дезинфекції грубих металевих, гумових і дерев'яних виробів. Кашки готуються шляхом ретельного перемішування двох об'ємів ДГС ГК або хлорного вапна з одним об'ємом води.
Для дегазації отруйних речовин можуть бути використані розчинники: дихлоретан, бензин, гас, дизельне паливо і спирт, а також 0,3% водяні розчини миючих порошків СФ-2У, "ДОН", "ЕРА" і інші. Всі вказані розчинники і розчини не знищують отруйні речовини, а тільки сприяють змиванню їх з зараженої поверхні.
Речовини, які використовуються для виготовлення розчинів для дегазації: гексахлормеламін, дихлорамін, дихлоретан, їдкий натр, аміачна вода, моноетаноламін, ДГС ГК, хлорне вапно.
Для фосгену основним способом дегазації є його взаємодія з аміаком і лугами. Ефективне використання для нейтралізації фосгену відходів виробництва лугів, гіпсу та вапна.
Для хлору основним способом нейтралізації є гідроліз і взаємодія з розчинами лугів. Добре розчиняється в воді. Забороняється використання водних розчинів аміаку, що може привести до виникнення хлористого азоту - рідини з температурою кипіння 71°с, який при контакті з твердою фазою вибухає.
Для синильної кислоти при дегазації рекомендується використовувати гіпохлоріти, сульфати заліза або міді, а також формальдегіди. Для фтористого водню основний спосіб дегазації це обробка його розчинами лугів. Не допускається використання для нейтралізації води, так як це приводить до виникнення агресивної плавкової кислоти.
Для нейтралізації тетроксиду азоту використовують його здатність до взаємодії з водою і водними розчинами лугів.
Окисел етилену добре нейтралізується розчинами аміаку і водою. Аміак добре нейтралізується водою. Більш ефективне для нейтралізації (дегазації) аміаку використання водних розчинів мінеральних кислот.
Для нейтралізації (дегазації) акрилонітрилу використовують, як правило, розчини лугів, аміаку, гіпохлорітів, але треба враховувати то, що акрилонітрил легко полімеризується і це може привести до руйнування ємностей.
При виході із зони зараження засоби індивідуального захисту можуть зніматися. При цьому знімання їх без попередньої дегазації може здійснюватися при роботі з високо летючими сильнодіючими отруйними речовинами (хлором, аміаком, ціанистим воднем і т.д.). Після закінчення перерви засоби захисту можуть використовуватися без їх заміни.
При роботі зі СДОР, що володіють проміжною або низькою летучістю, засоби захисту шкіри повинні піддаватися дегазації (нейтралізації) на людях.
Після виконання задачі засоби захисту обробляються розчинами для дегазації (нейтралізації). Після перевірки їх справності і просихання вони направляються для наступного використання за прямим призначенням.
Приймати харчі, пити воду, палити в зоні зараження сильнодіючими отруйними речовинами категорично заборонено, так як це може привести до непередбачених наслідків.
Після проведення робіт з дегазації особовий склад повинен пройти медичний огляд персоналом медичного пункту.
Потерпілим в зоні зараження або в районі хімічної небезпечної ситуації надається перша медична допомога і приймаються заходи щодо негайної евакуації потерпілих в лікарняні установи.
В основу організації медичної допомоги ори небезпечних хімічних надзвичайних ситуаціях повинен бути покладений диференційний підхід в залежності від обставин, передбачена двохетапна система медичного евакуаційного забезпечення: перша медична і перша лікарняна допомога, що надається безпосередньо в районі аварії (катастрофи) і осередку хімічного зараження, і спеціалізована допомога і стаціонарне лікування, що організовані за межами хімічного зараження.
На першому найбільш важливішому в організаційному відношенні етапу головним завданням медичної служби при виникненні хімічної небезпечної ситуації с своєчасне надання медичної допомоги потерпілим, а в ряді випадків і проведення санітарних гігієнічних заходів з попередження виникнення інфекційних захворювань виконання . Порядок використання медичних підрозділів (формувань) при аваріях з СДОР визначається виходячи з положень лікарняного евакуаційного забезпечення потерпілих.
Перша медична допомога особам, які потерпіли від СДОР і отримали травми, надається безпосередньо на місці ураження (отримання травми).
Це досягається двома шляхами: по-перше, самі потерпілі надають само- і взаємодопомогу; по-друге, до рятувальних робіт негайно залучаються медичні підрозділи (санітарні дружини, санітарні пости і медичні підрозділи суб`єктів господарської дальності. Потерпілі евакуйовуються з району аварії і зони зараження незалежно від важкості ураження. Важко уражених супроводжує медичний персонал, для чого формуються бригади супроводу. Всі пораненні і хворі доставляються в лікувальні заклади (клініки, лікарні, госпіталі і т.д.).
Головна вимога до організації першої медичної допомоги - надати її максимальній кількості потерпілих в короткі строки і доставити їх в лікарняні заклади. При цьому легкопоранені можуть евакуйовуватися невеликими групами пішим порядком потерпілі, які знаходяться у важкому стані, вивозяться транспортом. Для перевезення потерпілих використовують санітарний транспорт і тільки в окремих випадках допускається використання транспортних засобів загального користування. Неправильне транспортування може стати небезпечним ускладненням для потерпілих. Ось чому автомобілі, що призначенні для перевезення потерпілих, повинні мати відповідне санітарне обладнання.
Для евакуації потерпілих встановлені окремі правила. В першу чергу на транспорт завантажуються важко уражені, потім уражені середньої важкості, останніми - легко уражені. Інфекційні хворі і потерпілі з різко вираженими признаками психічного розладу перевозяться окремо.
На другому етапі надання медичної допомоги виконується в лікувальних закладах..
Загальні принципи надання медичної та долікарської допомоги при отруєннях СДОР включають: припинення дії отрути на організм людини; виведення отрути, яка всмокталася в організм людини; знешкодження отрути в організмі за допомогою медикаментозних засобів; усунення деяких проявів отруєння організму людини, що викликані дією отрути.
При наданні першої допомоги особам, що одержали зараження отруйними речовинами, все вирішує чинник часу. На ураженого, що знаходиться в зоні зараження отруйними речовинами, треба негайно надіти протигаз, попередньо обробити рідиною з індивідуального протихімічного пакета поверхню обличчя (при попаданні на нього ОР). У випадку попадання отруйних речовин на відкриті ділянки тіла або одяг ураженого терміново проводиться дегазація цих ділянок. Потім ураженого при можливості швидко евакуювати із зараженої території.
При ураженні отруйними речовинами нервово-паралітичного типу (V-гази, зарин, зоман) та появі симптомів отруєння (звуження зіниць або утруднений подих, задуха, судороги й ін.) - ураженому, крім того, вводять антидот за допомогою шприц-тюбика або шляхом прийому таблетки з пеналу червоного кольору, що знаходиться в аптечці АІ-2 (гніздо № 2).
Шприц-тюбик підготовляють і використовують так. Спочатку загвинчують до упору ковпачок, що закриває голку шприца, тим самим проколюють внутрішню плівку тюбика; потім виймають ковпачок із голки, тримаючи її вгору. Голку шприца вводять колючим прямуванням у м'яз сідниці, стегна або плеча з зовнішньої сторони (у термінових випадках голку можна вводити в м'яз, проколюючи одяг), видавлюють весь вміст тюбика і виймають голку з м'язу.
При припиненні дихання ураженому отруйними речовинами роблять штучне дихання.
Ураженим синильною кислотою в якості антидота дають амілнітрит. Для цього, відламавши в ампулі з антидотом - головку, закладають ампулу під шолом-маску (маску) протигаза ураженому. При припиненні дихання ураженому роблять штучне дихання і потім дають дихати амілнітрит.
При ураженні шкіри крапельно-рідкими отруйними речовинами або при їх попаданні на одяг негайно проводять дегазацію і часткову санітарну обробку за допомогою індивідуального протихімічного пакета. Ділянки шкіри, які заражені отруйними речовинами, після опрацювання змащують розчином йодної настойки.
Уражених отруйними речовинами задушливої дії треба тепліше укрити і швидко доставити в медичний заклад. Штучне дихання таким ураженим робити не можна.
Перша допомога при ураженні отруйними речовинами сльозоточивої дії полягає в ретельному промиванні ураженому очей чистою водою; якщо різь в очах не припиняється, ураженого варто направити в медичний заклад. Промивання очей, природно, здійснюється поза зоною зараження, коли можна буде зняти протигаз.
При отруєнні сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР) необхідно діяти у відповідності до вимог аварійних карток на ці хімічно небезпечні речовини.
ТЕМА 8
ОТРУТОХІМІКАТИ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ. БЕЗПЕЧНІ УМОВИ ПРАЦІ ПРИ РОБОТІ 3 НИМИ. ПРОФІЛАКТИКА ОТРУЄНЬ НЕДОБРОЯКІСНИМИ ХАРЧОВИМИ ПРОДУКТАМИ ТА ГРИБАМИ
Навчальна ціль:
Вивчити: отрутохімікати, що застосовуються у сільському господарстві та порядок роботи з ними; профілактику отруєнь населення недоброякісними продуктами харчування та грибами.
Вид навчальних занять - групове заняття. Тривалість -1 година.
Метод проведення занять - бесіда, розповідь, показ. Місце проведення заняття - клас, навчальна площадка або містечко.
Навчальні питання і орієнтовний розрахунок навчального часу:
ВСТУП3 хв.1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Отрутохімікати, що застосовуються у сільському господарстві та порядок роботи з ними. 25 хв.2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Профілактика отруєнь населення харчовими продуктами та грибами. 15 хв.ПІДСУМКИ:2 хв.ВСТУП
Володіючи великими можливостями, хімія створює майже щоденно нові матеріали та речовини, що використовуються у всіх сферах народного господарства, від сільського господарства до космосу. Все це є причиною бурного розвитку в останні десятиліття хімічної промисловості. В зв'язку з цим ростуть об'єми виробництва, використання, зберігання і перевезення хімічних продуктів, в тому числі сильнодіючих отруйних речовин (СДОР).
У теперішній час, у відповідності з міжнародним регістром, у світі використовується в промисловості, сільському господарстві і для побутових цілей біля 6,0 млн. - токсичних речовин, 60 тис., з яких виробляється у великих кількостях, в тому числі більше 500 речовин, які відносяться до групи сильнодіючих отруйних речовин (СДОР) - найбільш токсичних для людини.
Значна частина хімічних речовин відноситься до отрутохімікатів, які використовуються у сільському господарстві як колективними господарствами, так і фермерами, у першу чергу для боротьби з гризунами і шкідниками сільськогосподарського виробництва (зооциди, пестициди, побутові інсектициди та інші групи отрутохімікатів). Але треба враховувати ті обставини, що отрутохімікати є небезпечними і для людини при попаданні на відкриті ділянки тіла та всередину організму.
1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Отрутохімікати, що застосовуються у сільському господарстві та порядок роботи з ними. Отрутохімікати сільськогосподарські використовуються для знищення шкідливих комах, кліщів, гризунів, хробаків, молюсків і слизняків, для боротьби з грибковими захворюваннями рослин, знищення бур'янів, видалення листя рослин, зайвих квіток і зав'язей і зневоднювання рослин. Переважна більшість отрутохімікатів є отрутами для людини і тварини, порушення встановлених норм і правил поведінки з ними створює визначену небезпеку і можливість ураження
У організм людини отрутохімікатів можуть потрапляти через органи дихання, шкіру і шлунково-кишковий тракт, їхньому впливу піддаються робітники в цехах, де роблять отрутохімікати, зайняті безпосередньо на роботах по перевезенню, збереженню і відпустці отрутохімікатів і їхньому застосуванню, а також особи, чия праця пов`язана з відходом за посівами, складанням врожаю і переробкою сільськогосподарської продукції. До робіт із отрутохімікатами не допускаються підлітки до 18 років, вагітні і жінки, що годують. Тривалість робочого дня при роботі з отрутохімікатами у залежності від ступеня їхньої токсичності 4-6 годин.
На місцях робіт із отрутохімікатами не припускається збереження продуктів харчування, води, фуражу, предметів домашнього ужитку. Не можна залишати отрутохімікати в полі й інших місцях без охорони. Для тимчасового їхнього утримання (під час проведення робіт) виділяють спеціальні ділянки на відстані не менше 200 м від водойм і місць випасу худоби.
Застосування пестицидів при опрацюванні садів, лісів, парків припускається тільки в тому випадку, якщо між оброблюваними ефектами і водоймами можна зберегти санітарно-захисну зону протяжністю не менше 300 м.
Роботи з отрутохімікатами в жаркий час року проводять у ранкові часи, коли нижче температура повітря, менше інсоляція і менше рухливі повітряні потоки. Обпилювання й обприскування рослин за допомогою наземної апаратури, внесення гранульованих препаратів у грунт, протравляння насінь на відкритому повітрі виключається при швидкості вітру понад 4 м у секунду. При обприскуванні рослин, необхідно стежити за тим, щоб препарати, які розпорошуються не направлялися потоком повітря на працюючих. При використанні ранцевих обприскувачів працюючі повинні знаходитися друг від друга на відстані не менше 5-6 м, йти з навітряної сторони площі, яка не оброблена отрутохімікатами.
Будь-які роботи на ділянках, де застосовані отрутохімікати, вирішуються тільки після закінчення термінів, установлених для кожного отрутохімікату. Дня виконання робіт, незв'язаних із розпушуванням грунту, зіткненням із рослинами, що оброблені пестицидами, які діють при попаданні на шкіру, вихід на ділянки вирішується: після застосування метилмеркаптофосу, октаметилу, фосфамиду, трихлорметафосу через 3 доби, полихлорпинену і полихлоркамфену - через 4 доби, карбофосу - через 6 діб, гексахлорбутадиену - через 3 тижні, інших пестицидів - через 3 доби. Роботи, що супроводжуються розпушуванням грунту на площах, де використані стійкі отрутохімікати, наприклад гептахлор, гексахлоран, вирішуються через 2 тижні, а після застосування інших препаратів - через 1 тиждень.
Фумігація (газація) помешкань для знищення комах, кліщів і ін. проводиться тільки з дозволу органів санітарного нагляду. Населення, що мешкає в прилягаючих до таких об'єктів будинках, сповіщається про терміни і місце фумігації. Забороняється газація об'єктів, розташованих на відстані менше 200 м від житла і 100 м від виробничих будинків, залізничних колій і автомобільних доріг. Проводять її тільки спеціально навчені бригади, що складаються не менше чим із 3 чол. Виконувати роботи з фумигантами одній людині, а також брати в помешкання їжу, воду, цигарки, тютюн і т.д. категорично забороняється. Користуватися помешканням після газації можна тільки після дозволу, що у письмовому виді дає керівник робіт.
Збереження отрутохімікатів на складах сільськогосподарських об'єктів і інших організацій припускається тільки після огляду помешкання представником органів державного санітарного нагляду й упорядкування паспорту складу. Категорично забороняється тримати отрутохімікати безпосередньо на підлозі і використовувати тару з-під них для збереження харчових продуктів. Прибирання складів роблять не рідше одного разу в 2 тижні. Для цієї цілі працюючих забезпечують необхідною пиловідсмоктуючою і мийною апаратурою або спеціально виділеними побутовими пилососами і ручними обприскувачами. На початку прибирають зі стін, стелажів, підлоги і тари за допомогою пилососа видаляють пилюку, а потім миють стіни, вільні стелажі, полки і підлогу.
Широке застосування отрутохімікатів у сільському господарстві може призвести до попадання їх у продукти харчування, так і воду із якими вони надходять в організм людини як безпосередньо, так і у виді речовин, що утворилися в результаті їхніх перетворень. Відомі випадки гострих отруєнь отрутохімікатами переважно в процесі їхнього виробництва, а також при роботі з ними в сільському господарстві. Може відбутися випадкове отруєння після вжитку хліба, що спечений із муки, яка містить високо токсичні отрутохімікати, коли насінне протравлене зерно помилково було використано для харчових цілей. Хронічні отруєння і захворювання, викликані забрудненням харчових продуктів, води і залишковою кількістю отрутохімікатів, із достовірністю не встановлені.
Отрутохімікати можуть накопичуватися в їстівних частинах рослин. При опрацюванні отрутохімікатами шкірних покровів продуктивної худоби для боротьби з ектопаразитами, а також при поїданні корму, що містить залишки отрутохімікатів, вони виявляються також у молоці, м'ясі і жиру тварин, у м'ясі і яйцях птиць. Тому при використанні отрутохімікатів в у тваринництві, при вирощуванні продовольчих, технічних, фуражних культур, у лісових господарствах повинні суворо дотримуватися встановлених термінів використання отрутохімікатів, норми їхньої витрати, концентрація робочих складів. Засновано попереджувальний і поточний санітарний нагляд за впровадженням нових і застосуванням існуючих отрутохімікатів. Жодний препарат не може бути впроваджений у практику без дозволу МОЗ України і Мінагропрому України. .
Всі працюючі повинні додержуватися заходів безпеки при роботі із сільськогосподарськими отрутохімікатами і забезпечуватися засобами індивідуального захисту, їхнім підбором займаються особи, відповідальні за проведення робіт із отрутохімікатами, що призначаються наказом керівника об'єкта. Ці засоби бережуть в окремих шафах у гардеробній або в спеціально виділеному чистому, сухому помешканні. Індивідуальні захисні засоби забороняється тримати в помешканні, де зберігаються отрутохімікати, відносити додому і носити після роботи.
При розфасуванні, завантаженню обпилювачів, обпилюванні, обприскуванні розчинами отрутохімікатів, летучість яких при звичайних температурах невисока, при протравленні насіння і сівбі такими насінням варто користуватися респіраторами проти пилу типу Ф-62Ш, Астра-2, Пелюсток.
При роботах із високо токсичними летучими з'єднаннями необхідні респіратори з протигазовими патронами (РУ-60М, РПГ-67). Для захисту від ртутьорганічних з'єднань застосовують протигазовий патрон марки Г, для фосфор-, хлор- і інших органічних сполук - протигазовий патрон марки А. При відсутності зазначених респіраторів і патронів до них роботи з цими речовинами проводяться в промислових протигазах із коробками, забезпеченими фільтрами.
Щодня після роботи гумові частини протигазів і респіраторів, що стикаються з особою, старанно миють у теплій воді з милом і дезінфікують ватяним тампоном, змоченим у спирті або 0,5% розчині марганцевокислого калію, після чого їх знову промивають у чистій воді і сушать при температурі 30-35 о С. Для захисту рук від концентратів, емульсій, паст, розчинів і інших рідких отрутохімікатів застосовують спеціальні гумові рукавички, від порошкоподібних отрутохімікатів - рукавиці бавовняні з плівковим покриттям. При роботі з порошкоподібними отрутохімікатами в якості спеціального взуття застосовують брезентові бахали, із рідкими - гумові чоботи; на складах отрутохімікатів використовують спеціальне взуття. Очі захищають за допомогою окулярів від пилюки. По закінченні роботи спочатку, не знімаючи з рук, миють гумові рукавички в розчині, що знешкоджує, (3-5% розчин кальцинованої соди, вапняне молоко), промивають їх у воді, потім знімають захисні окуляри, респіратор, чоботи і комбінезон, потім знову миють рукавички в розчині, що знешкоджує, і воді, після чого їх знімають.
Транспорт для перевезення отрутохімікатів, а також апаратура, призначена для їхнього застосування, повинні знезаражуватися не рідше 2 разів на місяць кашкою хлорного вапна (1 кг вапна на 4 л води) на спеціально відведених ділянках. Забороняється скидання забруднених отрутохімікатів, вод і залишків отрутохімікатів у водойми, які використовуються для водопостачання населення, водопою худоби, утримання водоплавної птиці і розведення риби.
Перша допомога при отруєнні. У місцях роботи з отрутохімікатами повинна бути аптечка першої допомоги з набором необхідних медикаментів.
Загальні заходи першої допомоги незалежно від характеру отрути, яка визвала отруєння, спрямовані на припинення надходження отрути в організм. Якщо отрутохімікати проникли через дихальні шляхи, людину, яка постраждала, виводять або виносять із небезпечної зони на свіже повітря; якщо через шкіру - препарат змивають струменем води (краще з милом) або знімають шматком тканини і потім обмивають холодною водою або слабо лужним розчином. При попаданні отрути в очі їх багаторазово промивають водою. У тих випадках, коли отрутохімікати проникнули в шлунково-кишковий тракт, потерпілому дають випити декілька стаканів води або слабкого розчину марганцевокислого калію (рожевого фарбування) і, дратуючи задню стінку глотки, викликають блювоту; процедуру повторюють 2-3 рази. Не можна викликати блювоту у хворого в несвідомому стані і при судорогах. Після блювоти дають половину склянки води з 2-3 столовими ложками активованого вугілля (20-25 г) або 40-50 таблеток карболену у виді суспензії, а потім сольове проносне (20 г сульфату магнію або сульфату натрію на половину склянки). Не можна застосовувати в якості проносного касторову олію.
При ослабленні дихання до носа постраждалого обережно підносять ватку, змолочену розчином аміаку (нашатирним спиртом), а у випадку припинення дихання негайно приступають до штучного дихання. Перед цим виносять постраждалого на свіже повітря, розстібають одяг, очищають порожнину рота від слизу. При судорогах необхідно забезпечити постраждалому повний спочинок (виключити можливі подразнення).
У випадку проковтуванні подразних речовин, наприклад формаліну, дають випити засіб для обволікання (крохмальний слиз або кисіль); при цьому не можна вживати молоко, жири, алкогольні напої.
Якщо відбулося отруєння фосфорорганічними з'єднаннями, що звичайно супроводжується слинотечею, звуженням зіниць, сльозотечею, утрудненням подиху, м'язовими посмикуваннями, що постраждало до приходу лікаря або фельдшера дають 3-4 таблетки бесалолу. В усіх випадках отруєння отрутохімікатами необхідно якнайшвидше викликати медичного працівника, і при необхідності відправити постраждалого в лікувальний заклад.
2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Профілактика отруєнь населення харчовими продуктами та грибами. При вживанні недоброякісних продуктів харчування і води, особливо при вживанні останніх без перевірки їх якості, людина може отримати ураження радіонуклідами (стронцій-90 і цезій-137 та іншими), отруєння сільськогосподарськими і побутовими отрутохімікатами (зооцидами, пестицидами, хлорорганічними пестицидами, отрутохімікатами, інсектицидами) промисловими отрутами, отрутами тваринного і рослинного походження, біологічними засобами.
Харчові продукти, що знаходяться в осередках зараження, при зберіганні на відкритих майданчиках і у не герметичних приміщеннях піддаються небезпеці зараження радіоактивними і хімічними речовинами та збудниками інфекційних хвороб, перш за все, не упаковані в тару або не герметично запаковані. Щоб зберегти від зараження продукти харчування, фураж і воду, необхідно перш за все максимально ізолювати їх від зовнішнього середовища. У домашніх умовах основним засобом захисту продуктів харчування і запасів води від зараження є: герметизація квартир, будинків, комор, зберігання продуктів у герметичній тарі або упаковці із захисних матеріалів (вищої, першої і другої категорії):
- герметично закрита металева, скляна тара і деякі види дерев'яної і полімерної тари (фляги з гумовою кільцевою прокладкою; діжки сталеві зварювальні і дерев'яні заливні; банки для консервів, банки із кришкою, що знімається, і прокладкою із фольги, яка прокатана; труби алюмінієві; банки скляні, закатані металевими кришками; пляшки з вузькою шийкою, герметичне закриті металевими капсулами або закупорені щільними корковими пробками і алюмінієвими ковпачками; пакети із комбінованого матеріалу, паперу, фольги, поліетилену та інші види тари).
Вживаючи тих чи інших заходів щодо захисту продуктів, треба пам'ятати і додержуватись правил їх зберігання. Не можна, наприклад, тримати м'ясо і рибу у мідному та оцинкованому посуді. Це може призвести до отруєння.
Більш складним є захист продуктів харчування в умовах сільської місцевості, де в індивідуальному користуванні знаходяться значно більші запаси, ніж у міських жителів. Картоплю, капусту, моркву і інші овочі, м'ясні і молочні продукти треба укривати у підготовлених льохах, коморах і сараях. Зерно, борошно та інші сипкі продукти доцільно зберігати не в мішках, а в скринях або ящиках з щільними кришками.
Захист продовольства, харчової сировини і фуражу при зберіганні, в процесі їх технологічної переробки, транспортування і реалізації, а також вододжерел і систем водопостачання від радіоактивного, хімічного і бактеріологічного зараження з однією із важливих задач цивільної оборони в усіх ланках, де практично розв'язуються ці питання.
Це обумовлюється тим, що з зараженими продуктами і водою радіоактивні, отруйні речовини і бактеріологічні засоби можуть потрапити в організм людини і викликати небезпечні захворювання і ураження.
Надійним способом захисту продовольства, харчової сировини і фуражу є ізоляція їх від зовнішнього середовища шляхом герметизації сховищ і складів, застосування захисної тари і відповідних пакувальних матеріалів. Для захисту продуктів при перевезеннях використовуються спеціальні транспортні засоби. Для захисту сільськогосподарської продукції і фуражу використовують герметичні складські приміщення, різну тару та матеріали для укриття. В герметичних складах штабеля з запасами сільськогосподарською продукцією і фуражу, що упаковані в тканинні мішки, необхідно укривати брезентом або поліетиленовою плівкою, а в складах, що не піддаються герметизації - подвійним шаром брезенту або поліетиленової плівки та іншої тари.
При зберіганні відкритим способом в полі сільськогосподарську продукцію, що знаходиться в насипах, укривають брезентом, поліетиленовою плівкою або укривають підручними матеріалами і буртують. Скирти сіна і соломи накривають брезентом, плівкою або не кормовою соломою (шаром в 20-30 см). Для захисту сіна від біологічних аерозолів скирти необхідно обкласти тюками соломи.
Для перевезення продукції в умовах зараження навколишнього середовища РР, ОР і БЗ в першу чергу необхідно використовувати спеціальні транспортні засоби (зерновози, борошновози), а також спеціальну м'яку тару. Заражені радіоактивними, хімічними речовинами і бактеріальними засобами сільськогосподарська продукція і фураж підлягають обов'язковому знезаражуванню і контролю ступеню зараження до відповідних допустимих величин.
Важливим і складним заходом є організація захисту води від зараження. При загрозі виникнення надзвичайних ситуацій всі джерела води в районах розміщення населення мають бути захищені, загерметизовані і підготовлені до роботи в умовах зараження місцевості.
Найкращим способом водопостачання є влаштування артезіанських свердловин. Вода, що видобувається з таких свердловин, практично не заражена.
Харчові добавки - це природні або синтетичні речовини, які навмисно вводяться у харчові продукти для придання їм заданих властивостей, але самі по собі не використовуються у якості харчових продуктів. Використання харчових добавок може бути направлено на поліпшення зовнішнього виду і смакових властивостей продукту, зберігання якості продукту у процесі його зберігання або прискорення строків виготовлення харчових продуктів.
Основні вимоги, які пред`являються до них - їх не шкідливість при будь-якому тривалому вживанню цього продукту у реально добовій кількості. Харчові продукти, як правило, повинні виготовлятися без харчових добавок.
Свинець у воді має антропогенне походження. Його склад у питній воді (за ДОСТом) регламентовано - не більше 0,03 мг/л. Особлива небезпека свинцю складається у тому, що він здатний накопичуватися в організмі і погано з нього виводиться.
Свинець являє собою небезпеку для людей різного віку, особливо для дітей та вагітних наслідки накопичення свинцю пов`язані зі здатністю викликати передчасні роди у жінок, знижувати вагу дітей при народженні, гальмувати його розумовий і фізичний розвиток. Тривала дія свинцю може приводити до недокрів`я (анемії) із-за його можливостей гальмувати виникнення гемоглобіну; газової слабкості; гіперактивності; агресивної поведінки. У дорослих свинець може стимулювати захворювання гіпертонію і викликати пониження слуху.
Головне джерело забруднення грунту свинцем - вихлопні гази автомобілів, які використовують у якості палива етилований бензин (АІ-92, АІ-98). У містах з інтенсивним рухом щільність свинцю в атмосфері в 5-12 разів перебільшує природну (0,3-0,5 мкг/мз). Свинець випадає на поверхню грунту і змивається дощовою або талою водою, таким чином проникає у водоносні горизонти, а з останніх у колодязі та мережі централізованого забезпечення водою населених пунктів. Особливу небезпеку у цьому плані складають відкриті водойми, які використовуються для забезпечення водою великих міст.
Засоби пониження місткості свинцю у питній воді:
- для пиття і приготування їжі використовуйте тільки холодну воду, так як гаряча вода краще вимиває свинець із сантехнічної арматури;
- перед тим, як набрати воду із водопровідного крану, дайте їй декілька хвилин стекти, особливо коли краном не користувалися декілька годин. Таким чином свинець, який перейшов із деталей сантехнічної арматури, буде змитий;
- самий ефективний спосіб пониження кількості свинцю у воді - це використання спеціальних фільтрів із активованого вугілля, які понижують його концентрацію на 88-90%. Цей процес називається адсорбцією.
Летучі органічні сполуки (ЛОС) є водяними домішками, які являють собою небезпеку, коли їх концентрація досягає небезпечних рівнів. Особливість їх є важкість і дорожнеча визначення. До них відносяться: бензол/ тетрахлористий вуглець, вінілхлорид, толуол, діхлоретан, інші.
ЛОС попадають у питну воду в результаті антропогенної діяльності людини із-за індустріального витікання, промислових аварій і халатності. ЛОС - це побічні продукти при виробництві отрутохімікатів, перегонці нафта, фарби, лаків, клеїв, фарбників, парфумерних виробів тощо. Головний шлях проникнення ЛОС у питну воду, це попадання на поверхню фунту і досягнення водоносного шару. У значних кількостях ЛОС знаходиться у відкритих водоймах, річках, особливо в районах розташування індустріальних зон.
ЛОС є небезпечними домішками які при тривалій дії можуть викликати наступні захворювання:
Рак - бензол, тетрахлористий вуглець, трихлоретилен, вініл-хдорид, пентахлорфенол, толуол, діхлорметан, хлорзаміщенні метану;
Ушкодження нирок - діхлорбензол, діхлоретан, трихлобензол;
Ушкодження нервової систем - трихлоретан, діхлоретан;
Ушкодження печені - трихлоретан, діхлоретан, трихлорбензол.
Найбільш ефективний спосіб пониження концентрації ЛОС у воді - це використання фільтрів на основі активованого вугілля.
Бактерії можуть попасти у питну воду різними шляхами: із грунту, з яким стикається вода; при будівництві водопровідних мереж; через тріщина у трубах при коливаннях у них тиску. Наявність шкідливих бактерій у воді контролюється. Так як дуже важко визначити всю гаму мікроорганізмів, визначають вміст кишкової палички (е. Соlі). Якщо е. Соlі є в питній воді, тоді мало місце забруднення. Згідно ДОСТу допускається не більше 100 бактерій на куб. мл води.
Бактерії можливо розділяти на хвороботворні (патогенні) і не патогенні. Перші із них можуть переборювати природну захисну систему організму (імунну систему), розмножуватися у ньому і викликати захворювання, іноді важкі. Способи профілактики бактеріальних захворювань:
- кип'ятіння води;
- самий ефективний спосіб пониження кількості бактерій у питній воді - це використання фільтрів. Деякі фільтруючі системи складаються із подвійної системи фільтрації: механічна фільтрація (наприклад, керамічний фільтр), фільтрація через активоване вугілля, срібло та інші фільтруючі матеріали. На сьогодні у торговій мережі є велика кількість фільтрів для питної вода з використанням різних фільтруючих матеріалів і всі вони мають різні показники ефективності, ось чому треба підбирати фільтри до конкретної місцевості з урахуванням забрудненості довкілля, особливо водоймищ, річок і підземних горизонтів води.
Хлор широко використовується для знезаражування води від бактерій, вірусів та інших мікроорганізмів. Його використання привело до того, що такі хвороби як холера і тиф, які легко розповсюджуються через заражену воду, сьогодні {фактично не зустрічаються у розвинутих державах.
Хлор - це один із хімічних елементів, газоподібна речовина, якого є сильним агентом окислення, а також сильнодіючою отруйною речовиною. Є декілька проблем, які стосуються наявності хлору у питній воді.
По-перше, це проблема якості води. Якщо в ній надмірна кількість хлору, то він придає їй неприємний запах і смак.
По-друге, це захворювання, які може викликати хлор. Показано, що люди, які п'ють хлоровану воду мають ризик виникнення раку сечового пухиря більше на 21% і ризик виникнення раку прямої кишки на 33% більше, ніж ті, які п'ють воду з невеликим вмістом хлору.
Найбільш ефективний спосіб пониження кількості хлору у питній воді - це використання фільтрів з активованим вугіллям, що значно понижує його концентрацію, або фільтрів, які мають комплексний набір різних фільтруючих матеріалів, у тому числі і активоване вугілля, що підвищує показники фільтру.
Радон - є радіоактивним елементом, який виникає при розпаду природного урану або торію. Радон знаходиться також у сигаретному диму і в питній воді. Радон - це безкольоровий газ, без почуттів і запаху хімічний інертний газ. Він радіоактивний і при розпаду випускає високо енергетичні частки альфа- і бета.
У воді радон представляє подвійну небезпеку:
- по-перше, від пиття води, яка може викликати появу злоякісних пухлин шлунку і нирок;
- по-друге, від вдихання повітря, куди переходить радон із води, особливо у ванній кімнаті і на кухні.
Виявити радон у питній воді дуже важко, для цього потрібна спеціальна апаратура.
Способи пониження радону у питній воді:
- кип'ятіння. При кип'ятінні води або приготуванні їжі значна кількість радону випаровується;
- найбільш ефективний спосіб пониження концентрації радону у питній воді - це використання фільтрів на основі активованого вугілля; - вентиляція ванної кімнати і кухні; - не палити у приміщеннях. Паління у курців викликає ризик захворювання раком легенів у 10-20 разів, ніж у звичайних людей.
Нітрати (нітрити), попадаючи в організм людини з їжею і водою, легко всмоктуються, попадають у кров, де вступають у реакцію з гемоглобіном, окислюючи молекулу заліза. Внаслідок чого виникає метгемоглобін і транспортна функція еритроциту порушується. Ось чому, при достатньому вмісту кисню у крові, спостерігається тканинна гіпоксія - порушення дихання клітин.
Основні симптоми: синюшність обличчя, губ, видимих слизистих оболонок, головна біль, підвищене стомлення, пониження працездатності, задишка, серцебиття, навіть до втрати свідомості і смерті при вираженому отруєнні.
Особливо небезпечно хронічне попадання нітратів в організм новонароджених і дітей молодшого віку, так як тривале кисневе голодування може викликати порушення росту і формування організму, затримання фізичного і психічного розвитку, порушення функції серцево-судинної системи. Крім того, нітрати (нітрити) сприяють виникненню рака, уроджених пороків розвитку, не сприятливо діють на плід. Нітрити більш токсичні, ніж нітрати.
Джерелами нітратів в довкіллі є: природний шлях, при окисленні органічних сполук; азотні добрива і перегній; великі сільськогосподарські комплекси; міські звалища, транспорт і промисловість.
Джерелами попадання нітратів в організм людини є: овочі і фрукти (найбільш інтенсивно накопичують нітрати чорна редька, буряк, салат, щавель, редис, шпинат, петрушка, кріп та інші); м'ясні та рибні продукти (особливо у сирокопчених ковбасах);сири (застосовують у виробництві); вода (особливо у системах забезпечення населення водою з відкритих водойм, річок).
Понизити вміст нітратів у продуктах можливо їх кулінарним обробленням: мийкою і вимочуванням продуктів; відварюванням; жаренням і тушкуванням овочів; дотриманням певних правил зберігання продуктів і овочів.
Гриби - це одне з найцікавіших і найпотаємніших явищ природи, цінний харчовий продукт, однак серед грибів багато отруйних, які можуть викликати сильні отруєння, а іноді і смерть. Це такі гриби, як бліда поганка, мухомори, опеньки несправжні та багато інших. Для отруєння досить з'їсти половину поганки, а смертність від неї досягає більш як у 50 % випадків.
Розрізняють чотири групи отруєння людей грибами, у тому числі:
Перша група - отруєння грибами строчками, виявляється через 6-10 годин, з'являється слабкість, нудота, блювота, іноді розлад шлунку.
Друга група - отруєння блідою поганкою і близькими до неї видами грибів, виявляється через 8-24 години, раптові болі в животі, блювота, розлад шлунку, слабкість, зниження температури, висока імовірність смертельних наслідків.
Третя група - отруєння мухоморами виявляється через 30 хвилин - 6 годин, появляється нудота, блювота, розлад шлунку, запаморочення, марення, розширення зіниць. Рідко наступає смерть.
Четверта група - отруєння опеньками несправжніми, жовчним і чортовим грибом та неспецифічне отруєння їстівними грибами при неправильному приготуванні, зберіганні та заготівлі. Відсутні загальні ознаки отруєння, яке виявляється через 30 хвилин - 2 години розладнанням шлунково-кишкового тракту,
У хворих, що отруїлися грибами, спостерігаються такі спільні ознаки недуги: болить усередині, розладнується шлунок, нудить, починається блювота, людина відчуває загальну слабкість. Спостерігається також зміна зіниць. Одна стає вужчою, друга ширшою. Буває, що іноді у хворого з'являються зорові і слухові галюцинації, конвульсії, марення. Після збудження наступає втрата свідомості, при цьому спостерігається посмикування деяких м'язів. Найчастіше обличчя і пальців рук.
Навіть при легкому отруєнні грибами треба негайно звернутися за медичною допомогою чи відправити хворого до лікарні. Часто від того, як швидко буде надано медичну допомогу, залежить життя людини. Дещо можна зробити хворому до того, як прийде лікар. Насамперед, треба прикласти до живота і ніг грілки. Щоб не допустити активного всмоктування отрути в організм, треба як найшвидше промити шлунок: дати випити хворому 3-4 склянки солоної води, а тоді визвати блювоту. Процедуру повторювати декілька разів.
Після цього рекомендується дати хворому міцного чаю, кави або молока. Але поки прийде лікар, не годувати. І, звичайно, не можна давати хворому спиртних напоїв, оцет, бо вони сприяють всмоктуванню отрути. Щоб установити причини отруєння, варто зберегти рештки грибів.
Профілактика отруєння грибами заключається у наступному:
1. Збирайте тільки ті гриби, які добре знаєте.
2. Ніколи не вживайте у їжу незнайомі гриби.
3. Добре знайте відміни їстівних і отруйних грибів.
4. Не збирайте ніяких грибів близько від залізничних і автомобільних шляхів, атомних і теплових електростанцій, великих промислових зон.
5. Не робіть домашню заготівлю грибів у герметичній упаковці, що викликає захворювання ботулізмом.
6. Не купуйте на базарах суміші грибів із різних їх видів у якості грибної ікри, салатів, пирогів з грибами і інших виробів з подрібнених грибів.
7. Будь-яку заготівлю грибів на зберігання робіть тільки у відкритому посуді під марлею або папером.
8. Обов'язково перевіряйте гриби на радіоактивність.
9. Сушіть тільки певні види грибів, такі як білий гриб, підосичник, підберезник, маслюк, моховик, зморшок і трюфель білий; не користуйтеся сумнівними методами перевірки грибів на отруйність.
При збиранні грибів необхідно дотримуватись певних правил:
1. Збирайте в лісі лише ті гриби, про які ви знаєте напевне, що вони їстівні.
2. Гриби, яких ви не знаєте чи які викликають у вас сумнів, не кладіть у їжу і не пробуйте сирими на смак.
3. Ніколи не беріть і не їжте грибів, що мають біля основи ніжки подібне на бульбу потовщення, не куштуйте їх.
4. Коли збираєте пластинчаті гриби, особливо сироїжки та лісові печериці, намагайтеся брати їх цілою ніжкою, щоб не допустити помилки, про яку згадано у попередньому пункті.
5. Збираючи для засолювання вовнянки, чорнушки, грузді, підгрузди та інші гриби, що мають молочний сік, обов'язково вимочіть їх і добре виполощіть у холодній воді, аби вимити гірку шкідливу для шлунку речовину. Те саме треба зробити з валуями, сироїжками, що мають їдкий, гіркий присмак, та із свинушками.
6. Ніколи не збирайте і не їжте грибів перезрілих, червивих, зіпсованих.
7. Не їжте сирих грибів.
8. Якщо ж зустрінете в лісі бліду поганку, краще знищіть її. Червоний мухомор залишайте для лосів.
Деякі народні способи визначення отруйності грибів, якими НЕ СЛІД КОРИСТУВАТИСЯ:
1. Опущена у відвар грибів срібна ложка чи срібна монета чорніє, якщо в каструлі є отруйні гриби.
2. Потемніння срібних предметів залежить від хімічного впливу на срібло амінокислот, в яких є сірка (утворюється сірчане срібло чорного кольору). Такі амінокислоти є і в їстівних грибах, і в отруйних.
3. Якщо цибулина або часник, які варяться разом з грибами, буріють або синіють, серед їстівних є отруйні гриби.
4. Побуріння чи почорніння цибулі і часнику можуть викликати як отруйні, так і не отруйні гриби .
5. Отруйні гриби обов'язково викликають скисання молока. Молоко скисає від наявності ферменту типу пепсин і органічних кислот, які можуть бути як в їстівних грибах, так і в отруйних.
6. Личинки комах, слимаки не їдять отруйних грибів. Личинки і слимаки поїдають і отруйні, і їстівні гриби.
7. Отруйні гриби обов'язково мають неприємний запах, а їстівні - приємний.
8. Бліда поганка пахне майже так, як і печериця.
ТЕМА 9
ІНФЕКЦІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ. ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕЯКИХ ЗБУДЖУВАЧІВ. ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ НАСЕЛЕННЯ ПРИ ПРОВЕДЕННІ ІЗОЛЯЦІЙНО-ОБМЕЖУВАЛЬНИХ ЗАХОДІВ. ДЕЗИНФІКУЮЧІ РЕЧОВИНИ ТА РОЗЧИНИ. ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ДЕЗІНФЕКЦІЇ
Навчальна ціль:
Вивчити: класифікацію інфекційних захворювань та деяких збуджувачів; правила поведінки населення при проведенні ізоляційно-обмежувальних заходів; дезінфікуючі речовини та розчини і порядок проведення дезінфекції.
Вид навчальних занять - групове заняття.
Тривалість заняття - 1 година. Метод проведення заняття - бесіда, розповідь, показ. Місце проведення заняття - клас.
Навчальні питання і орієнтовний розрахунок навчального часу:
ВСТУП3 хв.1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Інфекційні захворювання та характеристика деяких збудників хвороб15 хв.2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Правила поведінки населення при проведенні ізоляційно-обмежувальних заходів15 хв.3-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Порядок проведення дезинфекції, дезинфікуючі речовини і розчини10 хв.ПІДСУМКИ:2 хв. Матеріальне забезпечення
(стенди або схеми в класі):
1. Законодавча база ЦО України.
2. Нормативна база ЦО України.
3. З. Концепція захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.
4. Захист населення у НС
5. Дії органів управління і сил ЦО та населення у НС.
6. Само- і взаємодопомога у НС.
ВСТУП
Інфекційні захворювання людей діляться на: окремі випадки екзотичних та особливо небезпечних інфекційних хвороб; інфекційне захворювання людей хворобами невиявленої етіології; епідемічний спалах небезпечних інфекційних хвороб; групові випадки небезпечних інфекційних хвороб; епідемії та пандемії.
1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Інфекційні захворювання та характеристика деяких збудників хвороб Інфекційні хвороби людей - це захворюваність хвороботворними мікроорганізмами (бактеріями, вірусами, рикетсіями, грибками) та виробленими ними токсинами і яка передається від хворої людини або тварини здоровій людині. Характерними інфекційними захворюваннями є: чума, туляремія, бруцельоз, сибірська виразка, холера, ботулізм, натуральна віспа, сап, орнітоз, висипний тиф, енцифаломіоліт, жовта лихоманка, кишкові та ряд інших захворювань, у тому числі грип.
Бактерії можна розглядати під мікроскопом. Вони розмножуються простим поділом. У сприятливих умовах через кожні 30 хвилин виникають з однієї клітини 2 самостійні. Під дією прямих променів сонця дезінфікуючих речовин і температури більш ніж 60 градусів бактерії гинуть. До низьких температур малочутливі. Деякі види бактерій (збудники сибірки, газової гангрени, правця) можуть утворювати поза організмом людини чи тварини спори, які дуже стійкі і зберігаються десятки років. Бактерії виділяють токсини, а деякі з них у невеликих кількостях можуть спричинити загибель людини чи тварини.
Грибки - це одне, або багатоклітинні організми, які відрізняються від бактерій складнішою будовою. Розмножуються простим поділом, спороутворенням, брунькуванням і статевим шляхом. Спори грибків стійкі до висушування, дії променів сонця і дезінфікуючих засобів. Захворювання, які виникають внаслідок дії грибків, характеризуються ураженням внутрішніх органів, важким і затяжним протіканням. Це такі важкі інфекційні захворювання людей, як: кокцидіодемікоз, гістоплазмоз та інші мікози.
Рикетсії є однією із груп бактеріоподібних організмів, що паразитують в клітинах живої тварини. Розмножуються поперечним бінарним діленням. Не утворюють спор, достатньо стійкі до висушування, заморожування і дії відносно високих температур до 50 градусів. Рикетсії є причиною захворювання людей висипним тифом, Ку-лихоманки та інших.
Віруси - це велика група біологічних агентів, які не мають клітинної структури. Розвиваються і розмножуються тільки у живих клітинах, використовуючи для цього їх біосинтетичний апарат. Вони легко переносять низькі температури та температури до 60 градусів, але погано - висихання, ультрафіолетове випромінювання та дію дезінфікуючих засобів: формаліну, хлораміну та інших.
Патогенні віруси є причиною багатьох важких і небезпечних захворювань людей, тварин та рослин. До них відносяться: віспа, ящур, тропічні пропасниці та інші.
Епідемічним процесом називають процес виникнення і розповсюдження інфекційних захворювань серед людей і який представляє собою неперервну ланцюгову послідовність виникнення однорідних інфекційних захворювань людей. Він виявляється в формі епідемічної і екзотичної захворюваності.
Епідемічна захворюваність або ендемія - це постійна реєстрація на визначеній території захворюваності, яка властива даній місцевості. Екзотична захворюваність відмічається при завозі збудників на територію, яка вільна від даної інфекційної хвороби.
Епідемічним вибухом називають обмежений за часом і на визначеній території різкий підйом захворюваності, яка пов'язана з одночасним зараженням людей.
Захворюваність визначається відношенням числа захворювань за певний відрізок часу до числа жителів даного району, міста в той самий період.
Смертність - це число смертей від даного захворювання, яке визначено коефіцієнтом на 100 тисяч, 10 тисяч і 1000 чоловік, що охоплені епідемічним спостереженням.
Шляхи передачі збудника - це визначені елементи навколишнього середовища або їх комбінації, які забезпечують перенос збудника від джерела до оточуючих людей в конкретних епідемічних умовах.
Основні шляхи передачі збудників інфекційних небезпечних захворювань людей і сільськогосподарських тварин: повітряно-крапельний, харчовий, водяний, трансмісійний, контактний. Всі інфекційні захворювання людей розділяються на 4 групи:
- кишкові інфекції, - інфекції дихальних шляхів, - кров'яні інфекції, - інфекції зовнішніх покровів.
Характеристика деяких збудників інфекційних захворювань людей
Найменування захворюванняСпособи і путі розповсюдження збудниківСтійкість в навколишньому середовищіІнкубаційний періодНебезпека хворогоКарантин дібСтроки обсервації, дібВ звичайних природних умовахПри аваріїМінімальнийСереднійМаксимальнийЧумаПеренесення блохами, зараження крапельним способом через слизисті і пошкоджену шкіруУ виді аерозолі в крапельній рідкій і пильній фазі.Палички чуми зберігає життєдіяльність в воді до 30 діб, на поверхні хліба і овочів - декілька тижнів, в молоці до 3 місяців, на землі до 2 місяців.Декілька годин1-2 діб6 дібНадзвичайно висока6Туляремія Через пошкодження шкіри або слизисту оболонку очей, при вдихувані зараженої пилі, при уживанні зараженої води або харчів, при укусах комахами або кліщів. У виді аерозолі та зараження повітря, води і харчових продуктів.В воді зберігається до 90 діб, в зволоженому грунті більше 30 діб, на харчових продуктах до 10 діб. Добре переносить низку температуру.Декілька годин2-3 діб21 добаНе небезпечнийНе встановлюється-ОрнітозПри диханні зараженим повітрям.При заражені повітря аерозолем.У висушеному стані вірус може зберігатися до 9 місяців5 діб8-15 діб25 дібНебезпечнийВстановлюється-БотулізмЧерез рот при вживанні заражених харчових продуктів і води.У виді аерозоліБактерії ботулізму у довкіллі створюють спори, які мають великий ступінь стійкості. Токсин, що переведений в порошок зберігається тривалий час 2 години1 доба10 дібНе небезпечнийНе встановлюється2 Особливістю біологічних небезпечних засобів ураження людей, сільськогосподарських тварин і рослин є: можливість визвати масові інфекційні захворювання, епідемічне їх розповсюдження, наявність інкубаційного (скритого) терміну захворювань, важкість індикації бактеріальних небезпечних засобів і довге зберігання в навколишньому природному середовищі, можливість ураження великої кількості людей і тварин, а також території, велика важкість діагностики цих захворювань, які можуть бути при комбінованій дії, психічна дія на людину.
2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Правила поведінки населення при проведенні ізоляційно-обмежувальних заходів Поки існує загроза застосування хімічної і бактеріологічної зброї та природні осередки інфекційних захворювань, необхідно чітко знати способи і методи захисту населення.
Осередком інфекційних захворювань називається територія, заражена хвороботворними збудниками і яка є джерелом розповсюдження інфекційних захворювань: іноді її просто називають осередком епідемічного зараження.
Особливістю інфекційних хвороб є перш за все їх зараження, тобто, можливість передачі хвороби від хворої людини або тварини до здорової.
Захворювання настає не одразу, а після прихованого (інкубаційного) періоду, який може тривати протягом декількох днів, тижнів, а іноді і місяців, в залежності від збудника інфекційних захворювань. Збудника інфекційних захворювань можна визначити лише за допомогою спеціальних лабораторних методів дослідження і за допомогою аналізу відібраних проб, що, зрозуміло, ускладнює своєчасне вжиття заходів. Але, якщо підтвердився факт появи інфекційного збудника, то негайно оголошується карантин.
Карантин - система тимчасових організаційних, режимних, обмежувальних, адміністративних, господарських, санітарних, епідемічних, гігієнічних, лікувальних, і профілактичних заходів, які спрямовані на попередження розповсюдження інфекційної хвороби і забезпечення локалізації епідемічного, епізоотичного або епіфітітичних осередків і наступну їх ліквідацію.
Мета карантину - повна ізоляція осередку ураження і ліквідація в ньому інфекційних захворювань, що виникли. Карантин може оголошуватися з метою попередження інфекційних захворювань, коли збудник не встановлений, але є характерні ознаки захворювання,
При оголошенні карантину проводяться наступні заходи:
1. На зовнішніх межах зони карантину встановлюється охорона, організується комендантська служба і патрулювання.
2. В населених пунктах і на об'єктах організується місцева (внутрішня) комендантська служба, здійснюється охорона інфекційних ізоляторів і лікарень, контрольно-передавальних пунктів тощо.
3. Із районів карантину вихід людей, вивіз тварин та майна забороняється. Виїзд на заражену територію дозволяється начальниками цивільної оборони лише спеціальним формуванням і видам транспорту.
4. Транзитний проїзд транспорту через осередки ураження забороняється (винятком може бути лише залізничний транспорт).
5. Об'єкти господарської діяльності, що продовжують свою діяльність, переходять на особливий режим роботи, із суворим дотриманням протиепідемічних вимог. Робітники зміни розподіляються на окремі групи (якомога меншими за складом), контакт між ними скорочується до мінімуму. Харчування і відпочинок робітників і службовців організується за групами у спеціально відведених для цього приміщеннях. Припиняється робота всіх навчальних .закладів, видовищних закладів, ринків і базарів.
6. Населення в зоні карантину розподіляється на дрібні групи, йому не дозволяється без крайньої потреби виходити із своїх будинків або квартир. Продукти харчування, вода і предмети першої необхідності доставляються спеціальними командами. При необхідності виконання термінових робіт поза будівлею люди повинні бути обов'язково у засобах індивідуального захисту.
7. Робота магазинів, майстерень, побутових установ може бути відновлена лише після встановлення виду застосованих збудників, виявлення епідеміологічної ситуації у тому випадку, коли не потребується суворих режимних заходів одразу ж після закінчення дезинфекції зовнішнього середовища і санітарної обробки населення.
В осередку інфекційних захворювань всі робітники і службовці підприємств і установ повинні вживати наступних заходів особистої безпеки: - носити захисні маски; - додержуватись елементарних правил особистої гігієни на роботі і вдома; - не вживати неперевірені або заражені продукти харчування і воду; - не палити на зараженій території; - при появі нездужання або кволості негайно звертатися до начальника цеху, санпосту або прикріпленої санітарної дружини.
Населення в осередку інфекційного захворювання проводить дезинфекцію своїх квартир, знезараження води і продуктів харчування, миється в домашніх умовах, змінює одяг, стежить за своїм самопочуттям і при найменшому нездужанні (температура, простуда, понос) негайно викликає до себе лікаря по телефону, через прикріплену санітарну дружину або санітарного уповноваженого по будинку.
За умов карантину обов'язково передбачається проведення екстреної профілактики, посиленого епідеміологічного нагляду за населенням (подвірні обходи, ранні виявлення, ізоляція і госпіталізація інфекційних хворих, посилений медичний контроль за виконанням санітарно-гігієнічних заходів, санітарної обробки і дезинфекції, а також профілактичних щеплень). Таке лікування організує медичний персонал, закріплений до об'єктів, дільничні медичні працівники, а також особовий склад медичних формувань. За кожною санітарною дружиною закріплюється частина вулиці, квартал, будинок чи цех, які сандружинниці обходять 2-3 рази на добу; населенню, робітникам і службовцям видають лікувальні препарати. Для профілактики застосовуються антибіотики широкого спектру дії та інші препарати, що забезпечують профілактичний та лікувальний ефект. Населення, що має аптечки АІ-2 (або її аналоги), профілактику здійснює самостійно, використовуючи препарати з аптечки.
Карантин в осередку інфекційних захворювань після дезинфекції зовнішнього середовища замінюють обсервацією.
Обсервація - режимні і обмежувальні заходи, які передбачають разом з посиленням медичного і ветеринарного нагляду і проведення протиепідемічних, лікувальних, профілактичних, ветеринарних і санітарних заходів, обмеження пересування і переміщення людей або сільськогосподарських тварин в усіх прилеглих з зоною карантину адміністративно-територіальних утвореннях, які створюють зону обсервації, поширення інфекційних захворювань.
Мета її - попередження розповсюдження інфекційних захворювань. Для цього здійснюються, власне, ті ж лікувально-профілактичні заходи, що і при карантині, але за умов обсервації ізоляційно-обмежувальні заходи є менш суворими. Зокрема, вихід населення із зараженої зони не забороняється, а обмежується і допускаються за умови обов'язкового проведення профілактичних заходів. У меншій мірі обмежується спілкування населення всередині осередку.
Для відвернення масового поширення інфекційних захворювань населення зобов'язане ретельно додержуватись правил особистої гігієни, тримати у чистоті житла, двори, місця загального користування. У житлових будинках необхідно обробляти дезинфікуючими розчинами поручні сходів, дверні ручки, унітази засипати хлорним вапном, все прибирання у приміщеннях проводити лише вологим способом, не допускати розведення мух та інших комах.
В осередку інфекційних захворювань воду дозволяється брати лише із водопроводу або із незаражених, перевірених медичною службою вододжерел. Всі продукти слід зберігати у щільно закритій тарі і обробляти перед вживанням: воду і молоко прокип'ятити, сирі овочі і фрукти старанно мити і кип'ятити, для приймання їжі користуватися індивідуальним посудом.
Перед виходом із приміщення надягати індивідуальні засоби захисту органів дихання і шкіри; перед входом з вулиці у житлове приміщення взуття і плащі необхідно залишати зовні До обробки їх дезинфікуючими розчинами. Особливу увагу слід приділити догляду за хворими.
Необхідно додержуватися усіх заходів протиепідемічного нагляду, якщо хворий залишений вдома, то його краще розмістити в окремій кімнаті, або, якщо немає можливості, - то відокремити ширмою або простирадлами.
У приміщенні провести дезинфекцію, знезараження предметів, до яких хворий доторкався. Знезараження здійснюється простішими способами: миттям із милом, кип`ятінням окремих предметів тощо. Вести догляд має одна людина. При догляді треба додержуватись заходів безпеки і правил особистої гігієни, слід користуватися простішими засобами індивідуального захисту. Всі відходи від хворого повинні знезаражуватись (засипатися хлорним вапном або дезинфікуючими препаратами) і лише після цього викидатися в каналізацію, загальну убиральню.
Для дезинфекції приміщень частіше за все використовується освітлений (відстояний) 0,1-0,5 процентний розчин хлорного вапна. Для виготовлення 5%-го розчину потрібно у 10 л води розвести 0,5 кг хлорного вапна і дати можливість розчину відстоятися.
Карантин або обсервація може оголошуватись і у мирний час у випадках небезпечних захворювань у районі, регіоні. Однак він носить дещо послаблений режим у залежності від захворювань (не залучаються воєнізовані формування ЦО). Можливо оголошення карантину місцевого значення (школи, дитячого садка тощо) без обмеження і ізоляції території, без залучення озброєної охорони, комендантської служби і т. ін., силами медичних закладів міста, району.
3-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Порядок проведення дезинфекції, дезинфікуючі речовини і розчини Санітарною обробкою називається відокремлення радіоактивних речовин, знешкодження або відокремлення отруйних речовин, хвороботворних мікробів і токсинів з шкірних покривів людей, а також з надітих індивідуальних засобів захисту, одягу та взуття. Вона може бути повною або частковою.
Часткова санітарна обробка при зараженні радіоактивними речовинами проводиться при можливості на протязі першого часу після зараження, за випадом радіоактивних речовин безпосередньо в зоні радіоактивного зараження і повторюється після виходу з неї.
При зараженні крапельно-рідкими отруйними речовинами та їх аерозолями санітарна обробка проводиться негайно.
При одночасному зараженні радіоактивними, отруйними речовинами і бактеріальними засобами в першу чергу знешкоджується отруйні речовини, а після проводяться дії, які передбачені для оброблення при зараженні радіоактивними речовинами і бактеріальними засобами.
Особовий склад сил ЦО і населення використовує для проведення часткової санітарної обробки індивідуальні протихімічні пакети (ІПП-8 та його аналоги), а також різні підручні засоби. Правила користування пакетом ІПП-8 у вигляді інструкції прикладаються до нього.
Повна санітарна обробка заключається в обмиванні тіла теплою водою з милом. при зараженні радіоактивними речовинами повна санітарна обробка проводиться в тому випадку, якщо після проведення часткової санітарної обробки зараження шкірних покровів та одягу залишається більше допустимих величин. Повна санітарна обробка повинна проводитися при можливості не пізніше 3-5 годин з моменту зараження: проведення її після 10-12 годин практично не ефективно. Одяг замінюється, якщо після його оброблення зараження залишається вище допустимих норм. Повна санітарна обробка при зараженні крапельно-рідкими ОР і їх аерозолями може проводитися після проведення часткової обробки з гігієнічними цілями.
При зараженні бактеріальними засобами повній санітарній обробці підлягають всі люди, що знаходяться в районі дії бактеріальних засобів, незалежно від того, використовувались засоби захисту і чи проводилася часткова санітарна обробка. Заражений одяг підлягає дезинфекції або заміні.
Для проведення повної санітарної обробки використовуються: санітарні пункти обмивання на базі стаціонарних бань, душових павільйонів і санпропускників; комплекти санітарної обробки КСО; інфекційно-душеві установки ДДА-53А, ДДА-66, ДДП.
Комплект санітарної обробки КСО призначається для повної санітарної обробки особового складу сил ЦО в теплий час року і часткової обробки в холодний час року. Комплект працює від автомобілів ГАЗ, ЗІЛ і Урал-375.
Дезинфекційна душова установка ДДА-53А (ДДА-66 і ДДП) призначені для миття людей і дезинфекції (дезінсекції) одягу, взуття і індивідуальних засобів захисту в польових умовах.
Санітарний обмивочний пункт СОП розгортається в містах і сільській місцевості на базі бань, душових павільйонів, санпропускників та інших приміщень, які здатні для проведення санітарної обробки.
При частковій дезинфекції з використанням дегазаційних комплектів насамперед обробляються ті частини і поверхні техніки і транспорту, з якими необхідний контакт при виконанні роботи.
Засоби знезаражування техніки і транспорту: авторозливна станція АРС-12У (АРС-14), комплекти ДК-4, ІДК-1, ДК-3, комунальна, сільськогосподарська, дорожня і будівельна техніка, що придатна для використання при виконанні робіт з знезаражування.
Пункт спеціальної обробки ПуСО призначається для проведення повної санітарної обробки особового складу і населення, повної дезактивації, дегазації і дезинфекції озброєння, техніки, дезактивації і дезинфекції обмундирування, одягу, взуття і засобів захисту. Розгортається на незараженій місцевості близько або безпосередньо в районі дій сил ЦО, що підлягають спеціальній обробці.
Дезинфекція місцевості здійснюється хімічним і механічним способами. Дегазація місцевості може здійснюватися також шляхом дії на отруйні речовини струменем гарячих газів реактивних двигунів теплових машин.
Дезинфекція хімічним способом здійснюється поливкою місцевості розчинами (суспензією) для дегазації або розсипанням сухих речовин для дегазації.
Механічний спосіб дезинфекції заключається в відокремленні зараженого шару грунту або снігу. Зрізання верхнього шару грунту здійснюється на глибину 3-4 см, шару рихлого снігу - до 20 см, щільного снігу - до 6 см.
Обробка паро-вітряною сумішкою використовується для дезинфекції всіх видів одягу і індивідуальних засобів захисту, крім шубно-хутрових, шкіряних і валяних виробів, які підлягають обробці паро-формаліновою сумішкою в відповідності з інструкціями експлуатації дезинфекційно-душових автомобілів (ДДА) і дезинфекційно-душових причепів (ДДП).
Обробка кип`ятінням використовується для дезинфекції виробів з бавовняно-паперових тканин і індивідуальних засобів захисту, виготовлених з гуми і прогумованих тканин.
Водяні кашки ДТС ГК і хлорного вапна використовуються для дегазації і дезинфекції грубих металевих, гумових і дерев`яних виробів. Кашки готуються шляхом ретельного перемішування двох об`ємів ДТС ГК або хлорного вапна з одним об`ємом води.
Для дезинфекції техніки використовуються розчини формальдегіду, фенолу і його похідні (крезол, лізол і нафтазол); розчини для дегазації № 1, № 2-ащ, № 2-бщ; суспензії і кашки ДТС ГК і хлорного вапна; водяні розчини порошку СФ-2У (СФ-2).
Формальдегід - безкольоровий задушливий газ, що розчиняється в воді. На забезпеченні знаходиться 35-40% -й водяний розчин формальдегіду, який називається формаліном. Зберігається і перевозиться в залізних бочках або в спеціальних бутилях, які вставляються в плетені корзини.
Фенол - тверда речовина рожево-коричневого кольору, добре розчиняється в воді. В практиці частіше використовується покрашена в рожевий колір рідка карболова кислота, що складається з 90% фенолу і 10% води.
Крезол - масляниста темно-бура рідина, слабко розчиняється в воді, добре розчиняється в кислотах і лугах; використовується в вигляді 3-5%-их гарячих мильних крезолових розчинах.
Лізол - розчин крезолів в рідкому (калійному) милі і являє собою червоно-буру маслянисту рідину, що добре розчиняється в воді; для дезинфекції озброєння і техніки використовується у вигляді 3-5%-их водяних розчинів.
Нафтазол - суміш 65% нафтенового мила і 35% крезолу, що володіє дією при дезинфекції і митті, в вигляді 5-10%-их водяних розчинів використовується для тих же цілей що і лізол.
ТЕМА 10
ЗАСОБИ КОЛЕКТИВНОГО ЗАХИСТУ РОБІТНИКІВ, СЛУЖБОВЦІВ, НАСЕЛЕННЯ. ПІДВИЩЕННЯ ЗАХИСНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ЖИТЛА
Навчальна ціль:
Вивчити класифікацію і характеристики засобів колективного захисту населення, порядок їх використання у НС та можливості підвищення захисних властивостей житла.
Вид навчальних занять - групове заняття.
Тривалість заняття - 1 година.
Метод проведення заняття - бесіда, розповідь, показ.
Місце проведення заняття - клас (сховище, укриття)
Навчальні питання і розрахунок навчального часу:
ВСТУП5 хв.1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Класифікація і основні характеристики засобів колективного захисту населення45 хв.2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Порядок використання засобів колективного захисту населення у НС. 25 хв.3-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Підвищення захисних властивостей житла15 хв.ПІДСУМКИ:5 хв. Матеріальне забезпечення:
І.Стенди або схеми в класі:
1. Законодавча база ЦО України.
2. Нормативна база ЦО України.
3. Структура ЄДС НС.
4. Структура територіальної підсистеми ЄДС НС.
5. Концепція захисту населення і територій від НС.
6. Інженерний захист населення.
7. Управління, оповіщення і зв`язок ЦО.
8. Дії органів управління і сил ЦО та населення у НС.
ІІ. Захисні споруди суб`єкта господарської діяльності (сховища, протирадіаційні укриття, підвальні приміщення).
ВСТУП
Захист населення - це комплекс взаємопов`язаних за місцем, часом проведення, цілями, засобами заходів цивільної оборони, які спрямовані на усунення або зниження на потерпілих територіях до прийнятого рівня загрози життю і здоров`ю людей у випадку реальної небезпеки виникнення або в умовах реалізації небезпечних і шкідливих факторів стихійного лиха, техногенних аварій і катастроф.
Захисту в надзвичайних ситуаціях підлягає все населення з урахуванням чисельності і особливостей що складають його основні категорії і групи людей на конкретних територіях: демографічних (вік, стать), за станом здоров'я.
1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Класифікація і основні характеристики засобів колективного захисту населення Захисні споруди цивільної оборони - це споруди, які призначені для захисту людей від дії факторів ураження надзвичайних ситуацій техногенного, природного, екологічного, соціально-політичного та воєнного характеру і за своїми захисними властивостями діляться на сховища і протирадіаційні укриття.
Сховища ЦО - це споруди, які забезпечують комплексний захист укриття людей від дії факторів ураження надзвичайних ситуацій. Сховища, які знаходяться в зонах можливого виникнення масових пожеж і в зонах ураження СДОР, забезпечують також укриття людей від високих температур, отруєння продуктами горіння і ураження СДОР.
В мирний час сховища повинні використовуватися в інтересах суб`єктів господарської діяльності та обслуговування населення. місткість сховищ по типовим проектам складає: 100, 150, 300, 450, 600, 750, 900, 1200, 1500, 1800 і більше чоловік.
Приміщення сховищ розділяються на основні (приміщення для укриття людей, тамбури-шлюзи, тамбури) і допоміжні (приміщення для розміщення обладнання систем фільтровентиляції, електрозабезпечення, водозабезпечення і каналізації). В сховищах передбачаються захисні входи і виходи.
Норма площі підлоги основних приміщень для однієї людини складає не менше 0,4-0,5 м2, а використання сховищ в мирний час для виробничих потреб повинна складати не більше 40% загальної площі сховища. Об`єм приміщень на одну людину повинен бути не менше як 1,5 м3. Приміщення для укриття людей обладнуються нарами для сидіння розміром 0,45*0,45 м, для лежання 0,55*1,8 м - на одна людину), ширина проходу між нарами повинна бути 0,7-0,85 м, а ширина прохідного проходу в сховищі повинна мати наступні розміри - 0,9-1,2 м.
Дизельна електростанція розташовується у зовнішньої стіни сховища і відділяється від інших приміщень не горючою стіною з величиною вогнестійкості, що дорівнює 1 годині. Вхід у ДЕС з сховища обладнується тамбуром з двома герметичними дверима, о відкриваються в сторону сховища.
Санітарні вузли: для чоловіків - 1 очко і 1 пісуар на 150 чоловік; для жінок - 1 очко на 75 чоловік; один умивальник на кожні 200 чоловік, але не менше одного на санітарний вузол.
Входи в сховища і аварійні виходи. Вхід складається з спуску сходів або пандусу, попереднього тамбуру, тамбуру (тамбур-шлюзу) і вхідних отворів з дверима. Кількість входів залежить від місткості сховищ і кількості людей, що приходяться на один вхід. Для забезпечення пропуску людей після сигналу цивільної оборони на закриття дверей при входах в сховище створюються одно- або двокамерні тамбури-шлюзи.
Герметизація сховищ виконується для виключення проникнення всередину сховищ отруйних речовин, радіоактивної пилі, біологічних аерозолів, газоподібних продуктів горіння при пожежах і затікання повітряної ударної хвилі, а гідроізоляція - для виключення проникнення ґрунтових і поверхневих вод.
Вентиляція. Сховища обладнуються механічними системами припливної і припливно-витяжної вентиляції для підтримання допустимих теплових і вологих та газових параметрів повітря на протязі всього часу перебування в них людей.
Система вентиляції сховищ повинна забезпечувати нормальну її роботу по режиму чистої вентиляції на протязі 48 годин і в режимі фільтровентиляції 12 годин.
В сховищах, що розташовані в зонах масових пожеж або сильної загазованості території шкідливими речовинами від вторинних факторів, передбачається режим повної ізоляції з регенерацією внутрішнього повітря з розрахунковою тривалістю режиму на протязі 6 годин. В систему вентиляції входять окремі забірні канали повітря для різних режимів, проти вибухові пристрої з розширювальними камерами, що встановлюються на забірних і витяжних каналах, фільтри проти пилу, фільтри-поглиначі, вентилятори, розвідна система, герметичні клапани, витяжний канал ( в сховищах, які обладнані для роботи в режимі повної ізоляції, окрім того засоби регенерації) і теплоємний фільтр.
Сховища обладнуються центральним опаленням в вигляді самостійного відгалуження від загальної опалювальної мережі об`єкту або будинків і споруд.
Для забезпечення водою сховище обладнується підключеним до зовнішньої водопровідної мережі водопроводом. На вводі водопровідної мережі встановлюється запірна арматура. На випадок виходу із строю зовнішніх водопровідних мереж передбачається ємність для аварійного запасу води.
В сховищах встановлюються промивні туалети з відводом стічних вод в зовнішню каналізаційну мережу через самостійні випуски (самопливом або шляхом перекачування) з встановленням засувки в середині сховища і аварійного резервуару для збору фекалій.
Електрозабезпечення виконується від зовнішньої мережі міста або суб`єкта господарської діяльності.
В сховищах великої місткості або на групу близько розташованих сховищ робиться захисна дизельна електростанція (ДЕС) на випадок виходу із строю зовнішнього джерела електрозабезпечення.
В сховищах без ДЕС використовуються місцеві джерела освітлення. Освітленість приміщень в цих випадках не нормується. Сховища повинні мати телефонний ввід і радіотрансляційну точку.
Під сховища можуть бути пристосовані підвальні поверхи виробничих, допоміжних і адміністративно-побутових будинків і споруд; окремо розташовані заглиблені споруди виробничого, господарського і побутового призначення; пішохідні тунелі, вентиляційні галереї і тунелі, пустоти в великих фундаментах та інші; підвали в жилих будинках.
Сховища, що обладнуються в пристосованих приміщеннях існуючих будинків і споруд, повинні максимально задовольняти вимогам, які пред'явлені до сховищ, що спеціально будуються.
Протирадіаційні укриття (ПРУ) - це споруди, які забезпечують захист людей від дії іонізуючих випромінювань при радіоактивному зараженні місцевості при неперервному перебуванні в них розрахункової кількості людей на протязі 1-2 діб. В зоні можливих слабких руйнувань ПРУ забезпечують також захист від обвалення окремих елементів будинків, для чого їх несучі конструкції повинні бути розраховані на тиск в фронті ударної хвилі повітря, що дорівнює 0,2 кг/см2.
ПРУ в межах зон можливих слабких руйнувань необхідно розташовувати в підвалах і цокольних поверхах, а за межами зон можливих руйнувань - крім того, і на перших поверхах.
ПРУ повинні мати приміщення: для розміщення людей, санітарного вузла, вентиляційної камери, зберігання брудного верхнього одягу. В ПРУ місткістю до 50 чоловік допускається замість санітарного вузла передбачається приміщення для виносної тари під фекалії і відходи.
В ПРУ улаштовується не менше двох входів. Ширина входів приймається в залежності від кількості людей, що підлягають укриттю, із розрахунку 250 чоловік на 1м ширини входу. На входах встановлюються звичайні з ущільненням двері.
Всі пройми під час переводу приміщень на режим укриття заставляються матеріалами, які забезпечують такий захист як огороджувальні конструкції.
Приміщення, які пристосовуються під ПРУ, повинні бути забезпечені вентиляцією, опаленням, каналізацією і освітленням у відповідності з вимогами їх експлуатації в мирний час і в надзвичайних ситуаціях.
В ПРУ будь-якої місткості в цокольних і перших поверхах будинків, а також в укриттях місткістю до 50 чоловік, що розміщуються в підвальних поверхах будинків використовується не примусова вентиляція. В інших випадках використовується примусова вентиляція.
Водозабезпечення ПРУ повинно здійснюватися від зовнішньої або внутрішньої водопровідної мережі. Норма використання води на одну людину - 25 л на добу. При відсутності водопроводу в укриттях передбачаються місця для розміщення баків з питною водою із розрахунку на одну людину 3 л на добу.
Електрозабезпечення ПРУ передбачається від загальної електромережі.
Протирадіаційні укриття (ПРУ ) будуються у відповідності з вимогами ДБН В 2.2.5-97 "Захисні споруди цивільної оборони".
Укриття простішого типу - це споруди, які забезпечують захист людей від світлового випромінювання і уламків зруйнованих будинків, а також понижують дію проникаючої радіації, ударної хвилі вибуху і радіоактивних випромінювань на зараженій місцевості.
До укриттів простішого типу відносяться спеціально збудовані щілини, а також підвали і інші заглиблені приміщення, які пристосовані для захисту людей.
Щілини викопуються в грунті у вигляді вузьких ровів з зломами в плані під кутом 90-120о. Довжина прямого відрізка повинна бути не більше 15 м. Місткість щілини приймається від 10 до 50 чоловік. В щілинах до 25 чоловік робиться один вхід, а при більшій місткості - два входи.
Підвали та інші заглиблені і підземні приміщення і споруди, які пристосовуються під простіші укриття, повинні бути достатньо міцні, з загороджуючими конструкціями із негорючих матеріалів і не мати транзитних комунікацій (трубопроводів опалення і забезпечення водою діаметром більше 70 мм, паропроводів більше 40 мм, кабелів високої напруги). Місткість укриттів в підвалах будинків - 50-300 чоловік.
В підземних гірських виробітках в залежності від їх характеристик і місця розташування можуть створюватися сховища і протирадіаційні укриття. Гірські виробітки можуть використовуватися для розміщення пунктів управління, укриття матеріальних ресурсів, розміщення виробництв з унікальним обладнанням, холодильників тощо.
2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Порядок використання засобів колективного захисту населення у НС. При експлуатації захисних споруд в мирний час повинна бути забезпечена цілісність: захисних властивостей як споруди в цілому, так і й окремих елементів (входів, аварійних виходів, захисних герметичних дверей, устроїв проти вибухів); герметизація і гідроізоляція всієї захисної споруди; інженерно-технічне обладнання і можливість переводу його в любий час на експлуатацію за призначенням.
Демонтаж обладнання, перепланування приміщень, створення отворів та інші порушення захисних властивостей споруди забороняється.
Підприємства, установи і організації, що експлуатують захисні споруди, повинні призначити відповідальних осіб, які повинні виконувати систематичний контроль за правильним утриманням захисних споруд, цілісністю їх захисних властивостей, устроїв і інженерно-технічного обладнання.
В захисній споруді, що експлуатується, повинна бути наступна документація: правила утримання і табель оснащення; плани зовнішніх і внутрішніх інженерних мереж з вказівкою устроїв, що відключають їх; паспорт сховища (протирадіаційного укриття), журнал перевірки стану захисної споруди; план захисної споруди з вказівкою місць розміщення для укриття людей і шляхів евакуації; інструкції по експлуатації фільтровентиляційного та іншого обладнання, правила користування приборами.
Зберігання конструкцій і внутрішнього обладнання підтримується шляхом провітрювання приміщень захисних споруд за спеціальним режимом, що встановлюється в залежності від місцевих метеорологічних умов і характеру захисної споруди в мирний час. Якщо захисна споруда використовується для потреб суб'єкта господарської діяльності, то параметри температури і вологості підтримуються у відповідності з проектом. Якщо захисні споруди находяться в стані консервації, для них рекомендується відповідний режим провітрювання.
Захисні споруди і їх інженерно-технічне обладнання повинно утримуватися в повній справності і постійній готовності до використання за призначенням. Утримання і експлуатація окремих агрегатів обладнання виконується за інструкцією заводів-виготовлювачів.
Системи і елементи інженерно-технічного обладнання захисних споруд, крім фільтрів-поглиначів і регенеративних установок, допускається експлуатувати при використанні цих споруд в мирний час.
Контроль за станом захисних споруд, перевіркою справності інженерних актом, проведення профілактичних і ремонтних робіт виконується в установлені терміни.
Заходи щодо приведення в готовність захисних споруд (сховищ і ПРУ) для використання за призначенням повинні включати: - розчистку підходів до захисних споруд, установлення надписів-вказівок, світових сигналів "Вхід"; - звільнення приміщень споруд від майна і матеріалів, які не використовуються при експлуатації приміщень в режимі сховищ; - обладнання приміщень нарами і лавами; - розконсервацію інженерно-технічного обладнання; - зняття звичайних дверей, пандусів і легких екранів з захисних герметичних і герметичних дверей; - перевірку справності захисних герметичних і герметичних дверей та пройм; - перевірку сховища на герметичність і тиск в кисневих балонах; - закриття і герметизацію заборів повітря і витяжних отворів і повітроводів системи вентиляції мирного часу, що не використовується для вентиляції сховища (ПРУ); - перевірку стану і очистка аварійного виходу, закриття захисних герметичних дверей і ставень; - перевірку справності систем життєзабезпечення (вентиляції, опалення, водозабезпечення, каналізації, зв`язку, електрозабезпечення і устроїв відключення); - відкриття санвузлів, що не використовувалися в мирний час; - перевірку наявності аварійних запасів води для питних і технічних потреб, підключення мереж сховища до зовнішнього водопроводу і поповнення аварійних запасів води; розставлення бачків з питною водою; - переключення систем освітлення приміщень на режим сховища (укриття); - встановлення і доукомплектування захисних споруд інструментом, інвентарем, приборами, засобами індивідуального захисту; - провітрювання приміщень захисної споруди (сховища або ПРУ).
Для забезпечення нормальної експлуатації захисних споруд ЦО створюються ланки обслуговування укриттів, яка складається із 4 чоловік, а командир ланки призначається комендантом сховища.
Ланка обслуговування забезпечує своєчасну підготовку сховища до прийому людей і правильне розміщення їх і дотримання ними правил поведінки в сховищі, а також безаварійну роботу внутрішнього обладнання і засобів зв`язку,
З метою швидкого заповнення сховища, маршрути руху до нього позначаються покажчиками, на яких вказується: сховище № 2, відстань до нього -150 м і стрілка, яка вказує напрям руху. Підходи до сховища повинні постійно бути розчищені. Розміщення укриваємих виконується за вказівками коменданта сховища (укриття) і особового складу ланки обслуговування. Забороняється приносити у сховище (укриття) легкозаймисті та отруйні речовини, великі речі, а також домашніх тварин.
По сигналу "Закрити захисні споруди" особовий склад ланки обслуговування, за вказівками коменданта, зупиняє допуск людей в сховище і закриває входи. Укриваємим забороняється ходити без необхідності по приміщенням, курити, запалювати свічки та інші освітлювальні засоби з відкритим вогнем. Відпочинок в сховищі організується позмінне. Вихід із сховища без дозволу коменданта забороняється. Вивід укриваємих виконується за вказівками коменданта після отримання ним відповідного розпорядження або при аварійному стані сховища, яке створює загрозу життю і здоровію громадян.
У випадку завалу сховища (укриття) або його пошкодження комендант, не чекаючи допомоги із зовні, організує роботи щодо виходу із нього, використовуючи для цього укриваємих.
3-ТЄ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Підвищення захисних властивостей житла. В наш час, щоб привернути увагу людей, будуть звучати гудки електросирен підприємств, організацій і транспортних засобів.
Це - сигнал ЦО "УВАГА ВСІМ!". Почувши його, не губіться. Негайно ввімкніть удома, на роботі репродуктор радіотрансляції, телевізор, радіоприймач, налаштувавши їх на основну програму місцевого мовлення. Щоб проінформувати про небезпеку, що загрожує тим, у кого немає ні радіо, ні телевізора, а також тих, хто працює у полі, у лісі, на будівництвах і інших віддалених місцях, використовують телефон, інші пересувні гучномовні установки, посланців на транспортних засобах, на конях, пішки.
Для того, щоб захистити свій дім, квартиру від проникнення радіоактивного пилу і СДОР, треба зарівняти усі щілини у вікнах і дверях, закрити витяжки і димоходи, поставити на дверях ущільнювачі із гуми, губчастих гумовотехнічних матеріалів. У кам`яних будівлях щілини зарівнюють шпаклівкою або штукатурним розчином, у дерев`яних - проконопачуються. Конструкції із дерев`яних збірних щитів склеюють двома шарами паперу. Віконні шибки рекомендується проконопачувати і, якщо треба, промазати замазкою. Крім проведення робіт по захисту від проникнення радіоактивного пилу і СДОР необхідно посилити захисні властивості кожного будинку від радіоактивного випромінювання (проникаючої радіації). Віконні прорізи, особливо дерев`яних будинків, закладаються цеглою, мішками з піском або землею. Стіни першого поверху будівель обсипаються грунтом на висоту 1,8 від підлоги. Для кріплення ґрунтового обсипання можна застосовувати тини, дошки і т.д. на перекриття насипається допоміжний шар грунту.
При будівництві або ремонті підвалів і льохів ще у мирний час треба робити їх перекриття з таким розрахунком, щоб у випадку необхідності на них можна було насипати шар грунту товщиною 60-90 см.
Профілактичні протипожежні заходи провадяться з метою зменшення можливості виникнення і розповсюдження пожеж. Своєчасне проведення попереджувальних заходів населенням знизить можливість виникнення пожеж і зменшує ймовірність їх швидкого розповсюдження.
Для попередження пожеж у квартирі потрібно зняти занавіски і тканинні штори, замість них повісити штори із білого паперу або тканини, попередньо просочені розчином борної кислоти або бури. Таке просочення надає паперу або тканині вогнетривкості. По можливості треба зробити на вікна дерев`яні віконниці (щити), пофарбувавши їх ззовні у білий колір або покривши вогнетривкою речовиною. Шибки вікон бажано покрити розчином вапна або крейди. Для отримання вапняного розчину треба змішати 10 вагових частин вапна, 1 частину жиру і 3 частини води. Легко спалахуючі предмети (картини, меблі) слід поставити у простінки. Одяг, взуття, книги, якими не користуються, треба скласти у шафи або валізи. Гас, бензин та інші горючі матеріали необхідно винести із будинку і тримати у безпечних місцях.
Дерев`яні споруди (сараї, паркани), що не являють собою особливої цінності, слід розібрати (дошки і колоди використовувати при будівництві укриттів). Старі дерев`яні будівлі для підвищення ї вогнетривкості обмазуються глиняним або вапняним розчином. Усі горища, сходові клітки, тамбури і комори повинні бути звільнені від громіздких і непотрібних речей. На горищах дерев`яну тирсу, торф, мох, що використовуються для утеплення, по можливості замінити вогнетривкими матеріалами: піском, шлаком, сухою землею, глиною. Захисний шар повинен бути 5-10 см, наскільки дають можливість перекриття. Перевірте, чи добре відчиняються двері, що ведуть у коридори і на сходові площадки. Необхідно підготувати засоби пожежогасіння: налити воду у діжки, баки і ванни, заповнити піском ящики і поставити їх так, щоб вони не заважали вільному виходу із квартири. Підготувати наявний протипожежний інвентар (відра, багри, драбини та ін.). Слід перевірити справність пожежних кранів і вогнегасників і у випадку необхідності вжити заходів до їх виправлення або заміни.
Дуже важливо, щоб кожний житель будинку ознайомився з розташуванням вводів і пристроїв відключення будинкових комунальних мереж. Це дасть можливість своєчасно відключити у випадку пошкодження. Залишаючи будинок, не можна кидати ввімкнутими електроприлади, запалені газові плити, примуси і керосини, плити, що топляться, особливо слід бути уважним після оголошення загрозливого положення. Крім того, кожній людині необхідно знати елементарні правила гасіння займань і пожеж і діяти з вогнем сміливо і енергійно.
Тема 11
ПРОМИСЛОВІ ТА ПІДРУЧНІ ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ОРГАНІВ ДИХАННЯ ТА ШКІРИ. МЕДИЧНІ ЗАСОБИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ, ПРАВИЛА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ
Навчальна ціль:
Вивчити: класифікацію і характеристики засобів індивідуального захисту; медичні засоби індивідуального захисту, правила їх використання.
Вид навчального заняття - групове заняття.
Тривалість заняття - 1 година.
Метод проведення заняття - бесіда, розповідь, показ. Місце проведення заняття - клас.
Навчальні питання і орієнтовний розрахунок навчального часу:
ВСТУП5 хв.1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Промислові та підручні засоби захисту органів дихання та шкіри20 хв.2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Медичні засоби індивідуального захисту, правила їх використання15 хв.ПІДСУМКИ:5 хв. Матеріальне забезпечення:
І.Стенди або схеми в класі:
1. Захист населення у НС
2. Дії органів управління і сил ЦО та населення у НС
3. Засоби індивідуального захисту
ІІ. Засоби індивідуального захисту (протигази, респіратори, медичні засоби на кожного навчаємого, пов`язки - 2-4 шт.).
ВСТУП
Засоби індивідуального захисту органів дихання і шкіряних покровів та медичні засоби використовуються в системі захисних заходів в зонах надзвичайних ситуацій, які повинні запобігати наднормативній дії на людей небезпечних і шкідливих аерозолів, газів і пару, що попали в навколишнє середовище при руйнуванні обладнання і комунікацій відповідних об`єктів, а також знижувати небажані ефекти дії на людину променевого, теплового та іонізуючого випромінювань, а також для надання само- і взаємодопомоги при ураженнях внаслідок НС.
В якості засобів індивідуального захисту органів дихання необхідно використовувати загальновійськові, цивільні і промислові протигази, що випускаються промисловістю, респіратори та простіші засоби (маски проти пилу із тканин і пов`язки).
В якості засобів індивідуального захисту поверхні шкіри необхідно використовувати загальновійськові захисні комплекти, різні захисні костюми промислового виробництва і простіші засоби захисту шкіри.
1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Промислові та підручні засоби захисту органів дихання та шкіри Для захисту органів дихання є фільтруючі протигази, респіратори і ізолюючі протигази, які забезпечують захист органів дихання, очі і шкіру обличчя від СДОР.
ПРОТИГАЗ ГП-5 забезпечує захист органів дихання, очі і шкіру обличчя від радіоактивного, хімічного і бактеріологічного зараження.
ГП-5 призначається для дорослого населення.
Розмір шолому-маски підбирається за обміром голови (довжина замкнутої лінії, яка проходить через маківку голови, щоки і підборіддя).
Результат виміру голови, смДо 6363,5-65,566-6868,5-70,571Розмір шолому-маски01234 Протигаз ГП-7В призначається для командного складу невоєнізованих формувань цивільної оборони, а також для особового складу, який працює з переговорними апаратами. Протигаз ГП-7В дозволяє здійснювати приймання води в зараженій атмосфері. Протигаз складається з фільтруючо-поглинаючої коробки з чохлом, шолому-маски, сумки, коробки для фляги і вкладишу. Розмір шлему-маски підбирається за обміром параметрів голови: вертикального (довжина замкнутої лінії, яка проходить через маківку голови, щоки і підборіддя) і горизонтального (довжина замкнутої лінії, яка проходить через лоб, скроні і полицю). Результати вимірювань визначають типорозмір (розмір маски і номеру лямок наголовника з сторони кінців) лицевої частини у відповідності розмірними інтервалами. Сума вимірювань, смРозмір лицевої частиниНомер упору лямок наголовникалобовийскроневийщічнийДо 118,51486119-1211376121,5-123,52376124-1262365126,5-128,53365129-1313354131,5 і більше3343ПРАВИЛА КОРИСТУВАННЯ ПРОТИГАЗОМ ГП-7 В:
Перш ніж надягнути протигаз треба:
- вийняти лицьову частину з сумки і перевірити стан скла окулярів та клапанів видиху;
- скласти і покласти лицьову частину в сумку;
- закріпити сумку протигазу стрічкою (мотузкою) щоб він не зсувався;
- підготувати головний убір до швидкого скидання з голови;
- прибрати волосся з лоба і скронь, воно призводить до порушення герметичності (жінки зачісують волосся назад, знімають гребінці, шпильки).
ПРОТИГАЗ ГП-7В ОДЯГАЮТЬ У ТАКІЙ ПОСЛІДОВНОСТІ:
- затримати дихання і заплющити очі;
- зняти головний убір;
- вийняти лицеву частину з сумки, взяти її обома руками за щічні лямки так щоб великі з середини тримали лямки;
- зафіксувати підборіддя у нижньому заглибленні обтюратора;
- руками рук догори і назад натягнути наголовник і підтягнути до упору щічні лямки;
- зробити повний видох, розплющити очі, поповнити дихання та одягнути головний убір.
ІЗОЛЮЮЧИЙ ДИХАЛЬНИЙ АПАРАТ ИП-4
ИП-4 ПРИЗНАЧАЄТЬСЯ для захисту органів дихання, шкіри обличчя і очей від любої шкідливої домішки в повітрі незалежно від її концентрації при виникненні робіт в умовах недостатку або відсутності кисню.
ІЗОЛЮЮЧИЙ ДИХАЛЬНИЙ АПАРАТ ИП-4 СКЛАДАЄТЬСЯ:
- лицевої частини з з`єднувальною трубкою;
- регенеративного патрону;
- дихального мішку;
- каркасу.
Лицева частина ИП-4 призначена для ізоляції органів дихання від навколишнього середовища, направлення газової суміші, що видихається в регенеративний патрон, підведення очищеної від вуглекислого газу і водяного пару і водяного пару і збагаченої киснем газової суміші до органів дихання, а також захисту очей і обличчя від любої шкідливої суміші в повітрі.
Регенеративний патрон призначається для отримання кисню, необхідного для дихання, а також для поглинання вуглекислого газу і вологи, які знаходяться в газовій суміші, що видихається.
Дихальний мішок являється резервуаром для газової суміші, що видихається і кисню, який виділяється регенеративним патроном.
Клапан надмірного тиску призначається для випуску зайвого газу з системи дихання при роботі.
Каркас призначається для розміщення в ньому дихального мішка, попередження стиснення мішку при експлуатації апарату і закріплення регенеративного патрону.
Підбір лицевої частини за розміром проводиться за обміром голови (довжина замкнутої лінії, яка проходить через маківку голови, щоки і підборіддя).
Розмір
шлемуВеличина виміру голови, смИП-4, ИП-461До 64264,5-68,5369 і більше4- В положення практичного використання ИП-4 переводиться в такому ж порядку, як і фільтруючий протигаз.
РЕСПІРАТОР РУ-60М ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ для захисту органів дихання від СДОР у вигляді пару і газу при їх концентрації не більше 10 - 15 ГДК. РУ-60М СКЛАДАЄТЬСЯ З:
- гумової маски;
- фільтруючо-поглинальних патронів;
- пластмасових манжет з клапаном вдиху і клапаном видиху;
- трикотажного обтюратора;
- наголовника для закріплення респіратора на голові.
В даний час промисловістю випускається цілий спектр засобів індивідуального захисту для захисту шкіри: захисні комплекти, спеціальний захисний одяг, загальновійськовий комплексний захисний костюм, побутовий, виробничий і спортивний одяг. Втни за типом захисної дії поділяються на ізолюючі (плащі і костюми), матеріал яких покривається спеціальними газо- і вологонепроникними плівками і фільтруючі, що представляють собою костюми із звичайного матеріалу, який насичується спеціальним хімічним складом для нейтралізації або сорбції пари СДОР.
2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Медичні засоби індивідуального захисту, правила їх використання Медичні засоби захисту призначені для профілактики і надання допомоги населенню, що потерпіло від надзвичайних ситуацій. За їх допомогою можна врятувати життя більшій кількості людей, попередити або значно знизити розвиток уражень у них, підвищити стійкість організму людини до дії ураження радіоактивними, отруйними речовинами і бактеріальними засобами.
Для профілактики ураження СДОР та надання першої медичної допомоги у НС використовуються табельні засоби - індивідуальна аптечка АІ-2, індивідуальний протихімічний пакет ІПП-8 та індивідуальний перев`язувальний пакет ІПП.
До медичних засобів захисту належать:
- радіозахисні препарати;
- засоби захисту від дії отруйних речовин - антидоти;
- протибактеріальні засоби( антибіотики, вакцини, сироватки)
АПТЕЧКА ІНДИВІДУАЛЬНА АІ-2
Призначена для профілактики уражень людей ОР, радіоактивними та бактеріальними засобами.
Аптечка містить набір медикаментозних засобів (антидот, радіо-проектори), що запобігають або нейтралізують дію на організм людини іонізуючих випромінювань, ОР і біологічних засобів. Комплект препаратів покладений у пенали та розподілений по гніздах у пластмасовій коробочці. Після видачі аптечку необхідності носити при собі (можна носити у кишені).
У АПТЕЧЦІ ЗНАХОДЯТЬСЯ ТАКІ ЗАСОБИ:
* ГНІЗДО 1 - шприц-тюбик з протибольовим засобом промедолом, який використовується при переломах, обширних ранах та опіках. Порядок користування шприц-тюбиком такий: дістати його з аптечки, взяти лівою рукою за ребристий обідок, а правою - за корпус тюбика та енергійним рухом повернути його за годинниковою стрілкою до упора. Потім збити ковпачок, який захищає голку і, тримаючи шприц-тюбик голкою догори, видавити з нього повітря до появи краплі рідини на кінчику голки. Після цього, не торкаючись голки руками, вколоти її у м'які тканини стегна чи руки і витиснути рідину шприц-тюбика. В екстрених випадках укол можна зробити крізь одяг.
* ГНІЗДО 2 - знаходиться засіб для попередження отруєнь фосфорорганічними речовинами (6 таблеток), які вкладені у круглий пенал червоного кольору. Одну таблетку приймають по сигналу "Хімічна тривога" перед тим, як надіти протигаз. При наростанні ознак отруєння приймають ще одну таблетку. Повторно рекомендується приймати не раніше як через 5-6 год.
* ГНІЗДО 3 - в продовгуватому круглому безколірному пеналі знаходиться протибактеріальний засіб № 2 - сульфадиметоксин (15 таблеток). Приймають при розладнанні шлунка, що виникло після опромінення. В першу добу приймають 7 таблеток за один прийом, а у наступні дві доби по 4 таблетки також за один прийом.
* ГНІЗДО 4 - у двох восьмигранних пеналах знаходиться радіозахисний засіб № 1 цистамін (по 6 таблеток у кожному пеналі). Цей препарат приймають при загрозі опромінення, по 6 таблеток за один прийом запиваючи водою. Протирадіаційні препарати вводяться в організм людини з таким розрахунком, щоб вони встигли потрапили у всі клітини і тканини до можливого опромінення. У разі продовження опромінювання, але не раніше, як через 4-5 год. після першого прийому, рекомендується прийняти ще 6 таблеток. Цистамін приймають і при появі ознак променевої хвороби. * ГНІЗДО 5 - в двох однакових чотиригранних безколірних пеналах знаходиться протибактеріальний засіб № 1 - тетрациклін, гідрохлорид (5 таблеток у кожному пеналі). Приймати його слід у випадку застосування противником біологічних засобів, при виникненні інфекційного захворювання, а також при пораненнях, опіках як протизапальний засіб. Спочатку приймають всі таблетки одного пеналу (5 таблеток), через 6 годин приймають таблетки другого пеналу (5 таблеток).
* ГНІЗДО 6 - в чотиригранному пеналі білого кольору знаходиться радіозахисний засіб № 2 - калій йодид (10 таблеток). Приймати його слід по 1 таблетці щоденно на протязі 10 днів після випадання радіоактивних речовин при використанні в їжу свіжого молока. В першу чергу препарат слід давати дітям (по одній таблетці).
* ГНІЗДО 7 - в круглому пеналі голубого кольору знаходиться протиблювотний засіб - етаперазин (5 таблеток). Приймати його слід при появі нудоти після травми голови (струсу мозку) з метою попередження блювоти прийняти 1 таблетку. Якщо нудота продовжується, то через 3 - 4 год. прийняти ще 1 таблетку. Необхідно пам'ятати, що дітям до 8 років на один прийом дають 1/4 таблетки, дітям від 8 до 15 років - 1/2 таблетки будь-якого з вказаних медикаментів, крім радіозахисного засобу № 2 і протибольового засобу, які дають дітям у повній дозі незалежно від їх віку.
Аптечки АІ-2 слід зберігати в опалювальних приміщеннях, на віддалі не менше 1 м від джерел тепла при температурі від 00 до 200С.
Індивідуальний протихімічний пакет (ІПП-8) призначається для знезараження краплинно-рідинними отруйними речовинами, що потрапили на шкіру, одяг і спорядження.
Пакет складається з флакону з розчином для дегазації і чотирьох ватно-марлевих тампонів. Рідина пакету отруйна. Вона не повинна потрапити в очі.
Пакет перев`язувальний медичний (ІПП) випускається трьох типів: індивідуальний, звичайний, першої допомоги з однією подушечкою і першої допомоги з двома подушечками. Пакет складається з бинту, двох ватно-марлевих подушечок, чохла і шпильки.
ТЕМА 12
ОБОВ`ЯЗКИ ДОРОСЛИХ ЩОДО БЕЗПЕКИ ТА ЗАХИСТУ ДІТЕЙ. ВИХОВАННЯ У ДІТЕЙ НАВИЧОК ПОВЕДІНКИ В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ СИТУАЦІЯХ. ЗАСОБИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ
Навчальна ціль:
Вивчити: обов`язки дорослих щодо захисту дітей та виховання у них навичок поведінки у екстремальних умовах; засоби індивідуального захисту дітей.
Вид навчальних занять - групове заняття.
Тривалість заняття - 1 година.
Метод проведення заняття - бесіда, розповідь, показ.
Місце проведення заняття - клас.
Навчальні питання і орієнтовний розрахунок навчального часу:
ВСТУП2 хв.1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Обов`язки дорослих щодо безпеки і захисту дітей та виховання у них навичок поведінки в екстремальних умовах20 хв.2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Засоби індивідуального захисту дітей20 хв.ПІДСУМКИ:3 хв. ВСТУП
Президент України, Кабінет Міністрів України на сьогоднішній день роблять все можливе для збереження життя і здоров'я дітей, яких у нас 15 млн. Це і оздоровлення дітей із зони радіоактивного зараження внаслідок Чорнобильської катастрофи та інших надзвичайних ситуацій, забезпечення чистими продуктами харчування і медикаментами, виведення дітей з під загрози наслідків НС, як було взимку 2000 року при епідемії грипу (припинення занять в школах на 2 тижнів) та інші.
Небезпека функціонування цих об`єктів господарської діяльності пов`язана з ймовірністю аварійних викидів (виливів) великої кількості сильнодіючих отруйних речовин за межі об'єктів, оскільки на багатьох з них зберігається 3-15 добовий запас хімічних речовин. Ось чому кожна наступна НС може бути пов'язана із виливом або викидом в повітря СДОР.
1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Обов`язки дорослих щодо безпеки і захисту дітей та виховання у них навичок поведінки в екстремальних умовах Захист дітей від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, природного і воєнного характеру є самим гуманним і шляхетним обов`язком усього дорослого населення, в першу чергу кожної матері і кожного батька, будь-якого працівника дитячого дошкільного і шкільного закладу. Для виконання цього обов`язку необхідно, щоб усе доросле населення було підготовлено до захисту дітей:
- знало способи і засоби захисту дітей у НС;
- уміло будувати найпростіші укриття, щоб укрити в них дітей у випадку відсутності інших, більш надійних споруд;
- знало правила розміщення і поводження дітей у захисних спорудах і укриттях;
- могло підготувати дітей до евакуації в заміську зону;
- уміло надівати на дітей засоби індивідуального захисту і виготовляти для них найпростіші такі засоби;
- знало особливості захисту дітей при надзвичайних ситуаціях та діях по сигналах оповіщення ЦО і в осередках ураження (зонах зараження).
Особливо велика роль батьків, керівників та працівників дитячих закладів у забезпеченні захисту дітей при загрозі виникнення і в умовах безпосереднього виникнення надзвичайної ситуації та її факторів ураження.
Почувши попередження про загрозу виникнення НС, в інтересах захисту дітей необхідно: * з'ясувати всі питання, які пов`язані з укриттям дітей у захисних спорудах; * придбати для дітей засоби індивідуального захисту органів дихання і медичні засоби захисту; * виготовити найпростіші засоби захисту органів дихання дітей і підготувати їхній повсякденний одяг у якості засобів захисту від радіоактивних та отруйних речовин і бактеріальних засобів; * потренувати дітей у використанні засобів індивідуального захисту і у перебуванні в них; * підготувати все для можливої евакуації дітей або перебування їх тривалий час у захисних спорудах; * ознайомити дітей старшого віку із сигналами оповіщення ЦО і діями по ним.
ОБОВ'ЯЗКИ ДОРОСЛОГО НАСЕЛЕННЯ ЩОДО ЗАХИСТУ ДІТЕЙ У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ:
- роз`яснювати порядок укриття дітей у захисних спорудах, забезпечувати засобами індивідуального захисту;
- підготувати все необхідне для евакуації дітей або перебування їх тривалий час в захисних спорудах;
- постійно контролювати правильність застосування дітьми засобів захисту;
- пам`ятати, що із АІ-2, крім знеболюючих засобів і радіозахисного засобу № 2, дітям віком до 3 років на один прийом дають 1/4 таблетки, а дітям віком від 8 до 15 років - половину дози дорослих;
- проводити посадку дітей на транспортні засоби у першу чергу;
- при відсутності захисних споруд, будувати найпростіші укриття і розміщувати там дітей та жінок з дітьми у першу чергу;
- при отриманні сигналу про ту чи іншу НС діяти тільки згідно з рекомендаціями управління (відділу) з питань НС області (району, міста) і штабу ЦО та НС об`єкту;
- якщо отруйні речовини потрапили на відкриті ділянки тіла або одяг дітей - якнайшвидше обробити заражені місця дегазуючими розчином із індивідуального протихімічного пакету ІПП-8;
- після виходу із зараженої місцевості провести часткову, а після і повну санітарну обробку;
- при несподіваній хворобі дитини надати їй першу допомогу, негайно сповістити лікувальний заклад та при необхідності вжити заходи до її ізоляції;
- в умовах надзвичайних ситуацій заборонити дітям відлучатись з дому, їсти сирі овочі, необроблені продукти харчування;
- уміти кожному із батьків надавати само- і взаємодопомогу при ураженнях внаслідок надзвичайних ситуацій;
- знати сигнали оповіщення ЦО і порядок дій на ними при аваріях, катастрофах та стихійних лихах;
- стежити за виконанням дітьми правил особистої гігієни.
Батьки повинні домовитись з сусідами, у разі необхідності, про взаємодопомогу за доглядом і поведінкою дітей у НС.
2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:"Засоби індивідуального захисту дітей". Для захисту населення, у тому числі і дітей, від дії факторів ураження радіоактивними і хімічними речовинами та бактеріальними засобами використовуються засоби індивідуального захисту органів дихання і шкіри та медичні засоби.
Основними засобами захисту органів дихання є фільтруючі протигази, респіратори та найпростіші засоби.
Засоби індивідуального захисту органів дихання і шкіряних покровів використовуються в системі захисних заходів в зонах НС, які повинні запобігати наднормативній дії на дітей небезпечних і шкідливих аерозолів, газів і пару, що попали в навколишнє середовище при руйнуванні обладнання і комунікацій відповідних об'єктів, а також знижувати небажані ефекти дії на людину променевого, теплового та іонізуючого випромінювань.
В якості засобів індивідуального захисту органів дихання необхідно використовувати цивільні протигази і респіратори, що випускаються промисловістю та простіші засоби (маски проти пилу із тканин і пов`язки).
Основними засобами захисту органів дихання є фільтруючі протигази, респіратори та найпростіші засоби.
Дитячі протигази ДП-6, ДП-6М, ПДФ-7, ПДФ-Д і ІВДФ4П призначені для дітей у віку від 1,5 року і старше.
ДП-6 складається з фільтруючо-поглинальної коробки ГП-4у і лицьової частини МД-1 п'ятого росту. ДП-6М складається з фільтруючо-поглинаючої коробки ДП-6м і лицевої частини МД-1 першого-четвертого ростів. В комплект протигазів ДП-6 і ДП-6М входять також сумки і олівці (КПЗО).
Дитячий протигаз ПДФ-7 складається з фільтруючо-поглинаючої коробки ГП-5 і лицевої частини МД-1А (п'яти ростів).
Дитячі протигази ДП-6М і ПДФ-7 упаковуються в деревині ящики по 50 (40) шт. В кожному ящику лицеві частини одного росту.
Протигаз ПДФ-Д призначається для дітей дошкільного віку від 1,5 до 7 років. Складається з фільтруючо-поглинаючої коробки ГП-5 і лицевої частини МД-3 (чотирьох ростів), сумки, коробки з не запітнілими плівками, утеплених манжет і олівця (КПЗО). Протигази упаковуються в дерев'яні ящики по 40 шт. з лицевими частинами: першого росту-8 шт., другого-12 шт., третього-9 шт. і четвертого-11 шт.
Протигаз ПДФ-Ш призначається для дітей шкільного віку від 7 до 17 років. Складається з фільтруючо-поглинаючої коробки ГП-5 і лицевої частини МД-3 (третього і четвертого ростів) ШМ-62У (нульовий, перший, другий і третій ріст), сумки, коробки не запітнілими плівками, утеплених манжет. Ріст маски підбирається по висоті і ширині обличчя дитини (відстань між найбільш виступаючими точками дуг вилиці).
Найменування вимірюваньРіст маски12345Висота обличчя, ммДо 7777-8585-9292-9992-99Ширина обличчя, ммДо 108108-116111-119115-123124-135 Діти старшого віку надівають протигази самостійно. На дітей молодшої групи надягають дорослі і зав'язують гарантійну тасьму. Обов'язково потрібно слідкувати, щоб була вийнята гумова пробка з отвору на дні фільтрувальної коробки і щоб волосся не попадало під маску.
Для захисту органів дихання дітей віком від 7 до 17 років від радіоактивного пилу і бактеріальних засобів призначається респіратор Р-2д, який виготовляється 4 ростів.
Тканині маски проти пилу ПТМ-1 складаються із корпусу і кріплення. Корпус виготовляється з 4-5 шарів тканини. Напроти очей робляться прорізи, в які вставляються скельця або прозора плівка. На голові маска закріплюється за допомогою смужки тканини, резинки або зав`язок.
Ватно-марлева пов`язка виготовляється з марлі розміром 100х50 см, на середину якої накладається шар вати розміром 30*20 см і товщиною 1-2 см. марля з обох сторін загинається і накладається на вату. Кінці розрізуються вздовж середини, в результаті чого виникають зав`язки.
Для захисту шкіряних покровів дітей від радіоактивної пилі і бактеріальних засобів можуть використовуватися накидки з непромокальної тканини, а також спортивні (лижні) костюми, а для самих маленьких - різноманітні комбінезони. Якщо до звичайного одягу дітей пришити нескладні пристосування, що герметизують, і просочити одяг спеціальним розчином, вони на якийсь час захистять і від парів отруйних речовин. На ноги дітям варто надівати гумові чобітки, боти або калоші, на руки - гумові абр шкіряні рукавички.
Крім засобів захисту органів дихання і шкіри для захисту дітей можуть бути використані медичні засоби захисту і профілактики - аптечка АІ-2 і індивідуальний протихімічний пакет. Наявні в аптечці засоби (крім радіозахисного засобу № 2 і протибольового засобу) на один прийом дають дітям до 8 років -1/4, а дітям від 8 до 15 років - 1/2 частини дорослого; радіозахисний засіб № 2 і протибольовий засіб дітям дають у повній дозі. При користуванні протихімічним пакетом треба мати на увазі, що рідину з нього можна використовувати для знешкодження ОР, що потрапили на шкіру тільки в дітей від 7 років і більше; для опрацювання шкіри дітей від 1,5 до 7 років варто використовувати лужно-перекисну рецептуру.
ТЕМА 13
ЗАХИСТ ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ, ФУРАЖУ І ВОДИ ВІД ЗАРАЖЕННЯ РАДІОАКТИВНИМИ, ОТРУЙНИМИ РЕЧОВИНАМИ І БАКТЕРІАЛЬНИМИ ЗАСОБАМИ
Навчальна ціль:
Вивчити порядок дій щодо захисту продуктів харчування, фуражу і води від зараження радіоактивними, отруйними речовинами та бактеріальними засобами.
Вид навчальних занять - групове заняття.
Тривалість заняття - 1 година.
Метод проведення - бесіда, розповідь, показ.
Місце проведення заняття - клас.
Навчальні питання і орієнтовний розрахунок навчального часу:
ВСТУП2 хв.1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Захист продуктів харчування, фуражу і води від зараження радіоактивними, отруйними речовинами та бактеріальними засобами40 хв.ПІДСУМКИ:3 хв. Матеріальне забезпечення
(стенди або схеми в класі):
1. Класифікація надзвичайних ситуацій.
2. Основні характеристики НС.
3. Дії органів управління і сил ЦО та населення у НС.
4. Засоби радіаційної і хімічної розвідки та дозконтролю.
5. Рятувальні і невідкладні аварійно-відновлювальні роботи при НС.
6. Захист населення у надзвичайних ситуаціях.
ВСТУП
Велика кількість радіаційно-, хімічно- та пожежовибухових об'єктів на теренах Європи і в нашій державі створюють умови для виникнення на них небезпечних ситуацій з викидом радіоактивних, хімічних речовин та бактеріальних засобів. Так, у лютому 2000 року на золотовидобувній шахті у Румунії стався викид ціанідів у навколишнє природне середовище, що призвело до зараження значної території не тільки в Румунії, а і в сусідніх державах, що розташовані в басейні річок Тиса і Дунай. Цей викид завдав значної шкоди довкіллю, порушена система водопостачання населених пунктів на значній території, загинула значна частина живої природи (звірі, риба тощо). Це друга після Чорнобиля транснаціональна катастрофа, для ліквідації якої потрібні значні асигнування.
1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Захист продуктів харчування, фуражу і води від зараження радіоактивними, отруйними речовинами та бактеріальними засобами Організація безперебійного забезпечення населення продовольством, питною водою і предметами першої необхідності - є одним з головних питань у роботі органів цивільної оборони, захисту населення і територій від НС в особливий період. Їжа, вода, незаражене повітря, а в холодний час і тепло є основними факторами життєзабезпечення населення взагалі.
При організації забезпечення водою у особливий період враховується, що потреба у ній у позаміській зоні, після проведення евакуаційних заходів, значно зростає. З урахуванням цього розвивається і вдосконалюється система водопостачання: будуються нові, підтримуються в готовності існуючі вододжерела, впроваджується система оборотного і послідовного використання води, скорочуються невиробничі витрати в містах, на об'єктах, а також у всій позаміській зоні з таким розрахунком, щоб забезпечити значно більшу кількість населення водою навіть в умовах порушення системи водопостачання. Визначається для кожного району (регіону) необхідна кількість води для пиття і господарських потреб на випадок виникнення НС, планується порядок забезпечення нею різних категорій населення. З метою поліпшення організації забезпечення населення водою у необхідних випадках відповідних ланках створюються спеціальні служби водопостачання з задачею координації і контролю за виконанням заходів.
Для забезпечення захисту харчової сировини і продовольства проводиться додаткова герметизація складів, сховищ і холодильників, а також широке застосування пакувальних матеріалів і різних видів тари, що відповідають певним санітарно-гігієнічним вимогам та мають захисні властивості від радіоактивних і хімічних речовин та бактеріальних засобів і достатню механічну міцність.
Захист продуктів від радіоактивних і отруйних речовин, бактеріологічних (біологічних) засобів при зберіганні, в процесі їх технологічної переробки, транспортування і реалізації, а також вододжерел і систем водопостачання від РР, ОР і БЗ є однією з важливих задач цивільної оборони в усіх ланках, де розв'язуються ці питання. Це обумовлюється тим, що з зараженими продуктами і водою радіоактивні, отруйні речовини і бактеріальні засоби можуть потрапити в організм людини і викликати небезпечні захворювання і ураження.
Радіоактивні продукти ділення і радіоактивні речовини (РР), що утворилися в момент аварії на АЕС і ядерного вибуху, випадають із радіоактивної хмари на місцевість у вигляді опадів і заражують усе, що знаходиться на ній. Якщо запаси продовольства виявляться не укритими або буде порушена цілісність тари і упаковки, то радіоактивні речовини безпосередньо заразять продукти харчування або будуть занесені в їжу з заражених поверхонь тари, кухонного інвентаря і обладнання, одягу і рук при обробці продуктів.
Радіоактивні речовини, що потрапили на поверхню не запакованих продуктів або через щілини і нещільності тари, проникають всередину: у хліб і сухарі - на глибину пор; сипучі продукти (муку, крупу, цукор-пісок, кухонну сіль) - поверхневі (10-15 мм) і нижче лежачі шари в залежності від щільності продукту. М`ясо, риба, овочі і фрукти забруднюються радіоактивним пилом з поверхні, великі частинки осідають на дно тари, а дрібні утворюють завись.
Найбільшу небезпеку створює потрапляння радіоактивних речовин всередину організму з зараженою їжею і водою, тому що потрапляння їх у кількостях, більших за встановлені, викликає променеву хворобу.
Бойові і сильнодіючі отруйні речовини (ОР) являють собою небезпеку для зараження незахищеного продовольства, води, фуражу в усіх варіантах їх застосування - краплиннорідкому, твердому ( у вигляді аерозолів - туману, диму) і у газоподібному стані. Краплини рідких ОР і аерозолів проникають у таропакувальні матеріали із дерева на глибину 5-20 мм, фанери - 3-4 мм і просочують брезент, картон, чотири-, п'ятишаровий папір, багато з полімерних плівок, мішкову тканину. Розчиняючись і всмоктуючись, вони заражують незахищені продукти. Глибина проникнення ОР у продукти харчування, особливі сипкі, у декілька азів більше, ніж у таропакувальні матеріали, при цьому в твердих жирах, маслі вершковому, комбіжирі, маргарині вона поступово збільшується. У рослинних оліях краплини отруйних речовин і аерозолі розчиняються і можуть поширитися на всю масу.
Пари ОР легко проникають з повітрям через нещільності приміщень, негерметичну тару і упаковку і концентруються: у борошні, крупі, картоплі, овочах - у зовнішньому шарі; у хлібі - головним чином у скорині; у солі, цукровому піску (внаслідок їх низької здатності утримувати пари ОР) у низько лежачих шарах; у м'ясі вони заражують у першу чергу ділянки, що вкриті жиром.
Харчові продукти, що знаходяться в осередку бактеріологічного ураження, при зберіганні на відкритих майданчиках і у не герметичних приміщеннях піддаються небезпеці зараження збудниками інфекційних хвороб, перш за все не упаковані в тару або не герметично запаковані продукти харчування. На зараженій території бактеріальні рецептури тривалий час зберігають свої властивості ураження, особливо за низьких температур і у похмуру погоду (декілька тижнів і більше). Вони можуть виживати і на внутрішніх поверхнях приміщень і тари, а також у різних харчових продуктах, де мікроорганізми активно розмножуються.
Таким чином, щоб зберегти від зараження радіоактивними, отруйними речовинами і бактеріальними засобами продукти харчування, фураж і воду, необхідно перш за все максимально ізолювати їх від зовнішнього середовища. У домашніх умовах основним засобом захисту продуктів харчування і запасів води від зараження є: герметизація квартир, будинків, комор, зберігання продуктів у герметичній тарі або упаковці із захисних матеріалів, яка за своїми захисними властивостями поділяється на три категорії : вища, перша і друга. До вищої категорії належать тара, що захищає від радіоактивних, отруйних і бактеріальних засобів. Це герметично закрита металева, скляна тара і деякі види дерев'яної і полімерної тари: фляги з гумовою кільцевою прокладкою; діжки сталеві зварювальні і дерев'яні заливні; банки для консервів; банки із кришкою, що знімається і прокладкою із фольги, яка прокатана; труби алюмінієві; банки скляні, закатані жерстяними кришками; пляшки з вузькою шийкою, герметично закриті металевими капсулами або закупорені щільними корковими (поліетиленовими) пробками і алюмінієвими ковпачками; пакети із комбінованого матеріалу, паперу, фольги, поліетилену.
Тара першої категорії, що захищає продовольство від бактеріальних засобів і радіоактивних речовин: діжки дерев'яні, сухо тарні; ящики дощаті з поліетиленовими вкладишами, банки і пакети із комбінованого матеріалу (для пакування концентратів круп, молока); пляшки з поліхлорвінілу для рослинної олії та ін.
До другої категорії тари, що захищає продовольство тільки від радіоактивних речовин, належать: ящики; барабани дерев`яні без поліетиленових вкладишів, багатошарові паперові мішки тощо.
Найбільш перспективною як покривальний матеріал є відносно дешева плівка із поліетилену високого тиску (низької густини). Вона охороняє продукти від зараження радіоактивних речовин і частково від отруйних речовин і бактеріальних засобів. Зокрема, хліб, сухарі, кондитерські вироби можна загорнути у декілька шарів паперу, потім скласти у банки, каструлі або поліетиленові мішки (пакети). Сипкі продукти (борошно, цукор, крупа, вермішель) доцільно тримати в пакетах із цупкого паперу, поліетиленових мішках, які скласти в коробки, ящики, викладені всередині картоном, клейонкою або іншими плівковими матеріалами.
М`ясо, масло, ковбасу, рибу можна зберегти від зараження в домашніх холодильниках. Для більшої надійності їх укладають у поліетиленові пакети, а вершкове масло, маргарин, жири - у скляні або металеві банки із кришками, що щільно закриваються. Овочі слід зберігати у дерев`яних або фанерних ящиках, викладених всередині папером, целофаном, поліетиленовою плівкою, пергаментом або клейонкою, а зовні вкрити брезентом або іншою цупкою тканиною.
Усі види продуктів, що знаходяться у металевих або скляних консервних банках, а також у посуді, що герметично закривається, зараженню, у тому числі отруйними речовинами і бактеріальними засобами, не піддаються. У випадку необхідності така тара швидко знезаражується.
Вживаючи тих чи інших заходів щодо захисту продуктів, треба пам`ятати і додержуватись правил їх зберігання.
Не можна, наприклад, тримати м`ясо і рибу у мідному та оцинкованому посуді. Це може призвести до отруєння.
Більш складним є захист продуктів харчування в умовах сільської місцевості.
Картоплю, капусту, моркву і інші овочі, м'ясні і молочні продукти треба укривати у підготовлених льохах, коморах і сараях. Зерно, борошно та інші сипкі продукти доцільно зберігати не в мішках, а в скринях або ящиках з щільними кришками.
При герметизації складів сільськогосподарських підприємств слід добре затулити всі щілини в фундаменті, підлозі, стелі, стінах, дверях, перегородках і покрівлі. Ушкоджене скло треба замінити новим. Ще краще прикрити вікна щільними дерев`яними щитами, обшитими толем, а зайві віконні прорізи закласти цеглою. Двері необхідно обшити з внутрішнього боку повстю, а зовні - клейонкою, між дверима і коробкою набити гуму або смужки тканини, вати, повсті, зробити пристрої притискування.
Ще більш ретельно треба захистити продукти, що зберігаються поза приміщенням. На сухому місці слід вибрати спеціальні майданчики, розчистити і розрівняти їх, покрити настилом із колод, дощок, хмизу або іншого матеріалу, настил у свою чергу повинен бути вистелений брезентом або поліетиленовою плівкою. Потім продукти, що знаходяться у тарі, необхідно скласти штабелями, а не упаковані скласти в бурти (насипи) і укрити брезентом, поліетиленовою плівкою або підручними матеріалами, наприклад, шаром соломи (10-15 см) або гілок (20-30 см), а для зменшення займистості промазати глиною.
Якщо овочі знаходяться у полі, то поблизу місця їх зберігання треба викопати котлован глибиною 0,5 м і шириною 1,5 м, засипати в нього картоплю або інші плоди, зверху покласти мати з соломи, очерету або просто шар соломи (20-30 см), зверху насипати землю (20-30 см).
Захист продовольства, харчової сировини і фуражу при зберіганні, в процесі їх технологічної переробки, транспортування і реалізації, а також вододжерел і систем водопостачання від радіоактивного, хімічного і бактеріологічного зараження з однією із важливих задач ЦО в усіх ланках, де практично розв`язуються ці питання.
Це обумовлюється тим, що з зараженими продуктами і водою, радіоактивні, отруйні речовини і бактеріологічні засоби можуть потрапити в організм людини і викликати небезпечні захворювання і ураження.
Для захисту сільськогосподарської продукції і фуражу використовують герметичні складські приміщення, різну тару та матеріали для укриття. В герметичних складах штабеля з запасами сільськогосподарської продукції і фуражу, що упаковані в тканинні мішки, необхідно укривати брезентом або поліетиленової плівки.
При зберіганні продукції на відкритому повітрі необхідно прийняти заходи до їх складування або упаковки незахищеної продукції і фуражу.
Для упаковки використовують крафтпаперові мішки з підвищеною механічною міцністю. Можливе використання бочок, щільних ящиків, контейнерів та інших ємностей, що мають захисні властивості і придатні для зберігання сільськогосподарської продукції і фуражу.
При зберіганні відкритим способом в полі сільськогосподарську продукцію, що знаходиться в насипах, укривають брезентом, поліетиленовою плівкою або укривають підручними матеріалами і буртують.
Площадку під бурт зерна очищають від трави, сміття і утрамбовують. По її периметру відривають канаву глибиною не менше 20 см ( для стоку води). Потім встановлюють і закріплюють дерев'яні щити, обшиті зовні рубероїдом або іншим щільним матеріалом, затуляють місця їх стиків і на загороджену площадку настилають шар соломи (сіна, гілок), після чого засипають туди 3-метровий шар зерна, який зверху накривають брезентом. При цьому під брезент кладуть шар соломи, що оберігає його від проникнення аерозолів. Кінці матеріалів для укриття ретельно закріплюють.
Скирти сіна і соломи накривають брезентом, плівкою або не кормовою соломою (шаром в 20-30 см). Для захисту сіна від біологічних аерозолів необхідно обкласти тюками соломи.
При перевезенні сільськогосподарської продукції і фуражу в умовах зараження навколишнього середовища РР, ОР і БЗ в першу чергу необхідно використовувати спеціальні транспортні засоби (зерновози, борошновози), а також спеціальну м'яку тару (мішки з тканини з поліетиленовими вкладишами, багатошарові крафт-мішки).
В цих умовах можуть бути використані суцільнометалеві залізничні вагони з ущільненням дверей і люків; суцільнометалеві автофургони і контейнери; залізничні, річні і морські ізотермічні ємності та судна, інші аналогічні транспортні засоби.
Заражені радіоактивними, хімічними речовинами і бактеріальними засобами сільськогосподарська продукція і фураж підлягають обов`язковому знезаражуванню і контролю ступеню зараження до відповідних допустимих величин.
Важливим і складним заходом є організація захисту води від зараження. При загрозі виникнення надзвичайних ситуацій всі джерела води в районах розміщення населення мають бути захищені, загерметизовані і підготовлені до роботи і умовах радіоактивного зараження місцевості. На найбільш важливих з них передбачається захист від дії ударної хвилі. Для енергоживлення водопідйомників у випадку необхідності резервуються пересувні електростанції. В населених пунктах і на підприємствах сільських районів підготовлюються і частково проводиться герметизація всіх джерел води. Всі системи водопостачання в населених пунктах позаміської зони готуються до роботи в умовах зараження місцевості. Вживаються заходи щодо підвищення стійкості енергопостачання водопровідних станцій, для чого накопичуються автономні джерела, використовуються судові джерела енергії і енергопоїзди; на об'єктах передбачається будівництво артезіанських колодязів для водопостачання захисних споруд і населення.
У містах і населених пунктах, де є системи водопостачання, вода, призначена для пиття, очищується і знезаражується у спеціальних очисних пристроях, що знаходяться на водонапірних станціях. Подача води проводиться до систем труб з запірною арматурою, що дає можливість забезпечити надійну герметизацію. Зараження води можливе лише при безпосередньому руйнуванні труб або очисних споруд.
У населених пунктах сільської місцевості широко розповсюджені шахтні колодязі з дерев`яним зрубом. Через отвір шахти зверху або через бічні стінки разом з поверхневими водами у них можуть проникнути радіоактивні, отруйні речовини і різні види мікробів (бактерій).
Для захисту таких колодязів навколо них у діаметрі 1-1,5 м треба вийняти шар грунту глибиною до 20 см і замість нього покласти глину, котру потім зверху засипати піском. Це заглиблення може бути також залите бетоном або асфальтом. Частину зрубу, що виступає, необхідно гарно обшити дошками. Кришку для отвору шахти краще зробити із двох шарів дощок з прошарком із толю, брезенту, листового заліза або якогось плівкового матеріалу. Зверху кришку треба додатково оббити листовим залізом. Якщо колодязь має механічне обладнання або коловорот, то над зрубом слід зробити двоскатну покрівлю.
Колодязь повинен мати загальне відро. Колодязі з ручним насосом можна обшити дошками, а для рукоятки зробити проріз. Для захисту прорізу верхній зріз обсадної труби необхідно закрити м'яким чохлом з брезенту, нижній кінець чохла закріпити на обсадній трубі, а верхній - на шарнірі, що з'єднуватиме штангу насоса і рукоятку. У колодязі з бетонним або цегляним оздобленням, а також у колодязі, що має обсадну металеву трубу, проникнення шкідливих речовин з поверхневими водами майже виключено.
Для захисту джерела води треба вирити котлован, розчистити місце для виходу води, укріпити його стінки і дно. Над джерелом слід звести дерев'яну або іншу надбудову, котру обкласти глиною, у надбудові зробити отвір, що закривається щільною кришкою, всю споруду обсипати грунтом. Для відводу води треба зробити зливну трубу або виготовити лоток.
Найкращим способом водопостачання є влаштування артезіанських свердловин. Вода, що видобувається з таких свердловин, практично не заражена.
Для захисту води у домашніх умовах рекомендується використовувати термоси, графини, відра і навіть ванни. Весь посуд повинен закриватися щільними кришками, а відра та ванни - накриватися зверху клейонкою, поліетиленовими або іншими плівковими матеріалами. Запаси води слід створювати із розрахунку, що на кожну людину на добу тільки на приготування їжі буде потрібно від 3 до 5 літрів, а в загальній кількості - 10 л води.
За станом радіаційного забруднення продуктів харчування, фуражу і води здійснюється постійний радіаційний контроль СЕС, ветеринарними лабораторіями і гідрометеостанціями і відповідності з вимогами ДР-97.
ВИМОГИ ДР-97 ДОПУСТИМИХ РІВНІВ ВМІСТУ РАДІОНУКЛІДІВ В ПРОДУКТАХ ХАРЧУВАННЯ ТА ПИТНІЙ ВОДІ 9БК/КГ, БК/Л)
№ Найменування продуктів 137С8 90Sr1. Хліб, хлібопродукти 20 52.Картопля 60 203.Овочі (листові, коренеплоди, столова зелень) 40 204.Фрукти 70 105.М`ясо і м'ясні продукти 200 206.Риба і рибні продукти 150 357.Молоко і молочні продукти 100 208.Яйця (шт.) 6 29.Вода 2 210.Молоко згущене і концентроване 300 6011.Молоко сухе 500 10012.Свіжі дикоростучі ягоди і гриби 500 5013.Сушені дикоростучі ягоди і гриби 2500 25014.Лікарські рослини 600 20015.Інші продукти 600 20016.Спеціальні продукти дитячого харчування 40 5ТЕМА 14
ОРГАНІЗАЦІЯ ЗАХИСТУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТВАРИН І РОСЛИН ВІД ЗАРАЖЕННЯ. ОБСЕРВАЦІЯ І КАРАНТИН
Навчальна ціль:
Вивчити організацію захисту сільськогосподарських тварин і рослин від зараження та основні визначення обсервації і карантину.
Вид навчального заняття - групове заняття.
Тривалість -1 година.
Метод проведення заняття - бесіда, розповідь, показ.
Місце проведення заняття - клас, навчальна площадка або містечко.
Навчальні питання і орієнтовний розрахунок навчального часу:
ВСТУП5 хв.1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Організація захисту сільськогосподарських тварин від зараження 40 хв.2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Організація захисту сільськогосподарських рослин від зараження 40 хв.ПІДСУМКИ:5 хв. Матеріальне забезпечення
(стенди або схеми в класі):
1. Захист сільськогосподарських рослин і тварин від НС.
2. Дії органів управління і сил ЦО та населення у НС.
3. Рятувальні та інші невідкладні роботи.
4. Засоби радіаційної і хімічної розвідки та дозиметричного контролю.
ВСТУП
Внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного, природного, екологічного та воєнного характеру значна частина територій може опинитися в зонах радіаційного і бактеріологічного зараження. Велика кількість сільськогосподарських рослин і тварин буде заражена радіонуклідами і отруйними речовинами та бактеріальними засобами.
Необхідно враховувати не тільки те, що певні ділянки місцевості зберігають природні осередки інфекційних захворювань, а і можливість завезення таких збудників при імпортуванні із закордону свійських і диких тварин та рослин, продуктів харчування та фуражу.
Необхідно враховувати також транснаціональні аварії і катастрофи з викидом радіоактивних і отруйних речовин та прикордонні сезонні міграції тварин, які найчастіше приводять до забруднення навколишнього природного середовища, особливо атмосфери і гідросфери та розповсюдження інфекційних захворювань диких тварин.
1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Організація захисту сільськогосподарських тварин від зараження Захист сільськогосподарських тварин досягається їх укриттям в обладнаних тваринницьких приміщеннях і захисних спорудах; забезпеченням особливо цінних тварин індивідуальними засобами захисту; захистом запасів кормів і вододжерел, своєчасною евакуацією тварин на безпечну відстань від приміських господарств великих міст і зон можливого затоплення, зараження.
Після виникнення аварій на АЕС і об'єктах із СДОР основними заходами є: - вивід незахищених тварин із районів з високими рівнями радіації і зон зараження отруйними речовинами на незаражену територію або на ділянки з більш низькими рівнями зараження; - проведення ветеринарної обробки уражених тварин і надання їм лікувальної допомоги, знезараження тваринницьких приміщень та інших місць розміщення тварин, кормів і води; - постійний контроль за ступенем зараженості тварин і об'єктів.
Герметизація приміщень. Основним і найбільш надійним способом захисту тварин є укриття їх в обладнаних (загерметизованих) приміщеннях або спеціальних захисних спорудах. Пристосовані для захисту тварин спеціальні приміщення дерев`яного типу зменшують ступінь опромінення укритих там тварин у середньому у 2-3 рази, а кам`яні і залізобетонні - у 10 разів.
Герметизація приміщень полягає у промазуванні стелі глиняним, вапняним або цементним розчином, з насипкою зверху нього шару шлаку або піску. Цими ж розчинами замазують щілини у стінах, стелях, віконних рамах, дверях. Великі щілини перед замазуванням проконопачують мохом, клоччям або ганчір`ям. На вікнах з зовнішнього боку влаштовують з'ємні щільні щити з дощок або іншого матеріалу. Там, де немає шибок, віконні рами з обох боків забивають щитами і засипають поміж них пісок, торф, тирсу або землю. Двері обшивають толем. Між дверима і дверними рамами набивають шар гуми, повсті і щільно закривають двері нижніми запорами. Із внутрішнього боку двері завішують зволоженим брезентом. У витяжні вентиляційні і пічні труби вставляють засувки, що щільно закриваються.
В обладнаних приміщеннях створюють запаси корму і води на 5-7 діб, розміщуючи їх у кормових проходах, кормокухнях, коморах, тамбурах. Краще, якщо корми будуть упаковані в тару, а вода налита в діжки, цистерни та інші ємності. На території тваринницької ферми створюють запаси кормів на 7-10 діб і надійно їх укривають.
Для захисту обслуговуючого персоналу у тваринницькому приміщенні обладнують спеціальну кімнату або поблизу нього будуть протирадіаційні укриття.
Одночасно з герметизацією приміщень проводять протипожежні заходи. Приміщення на горищі звільняють від займистих предметів, встановлюють там ящики з піском, діжки з водою і протипожежний інвентар. На горища, сіновали і дахи встановлюються зовнішні драбини, а на крутих дахах приміщень роблять трапи. Для надання більшої вогнетривкості дерев`яним будівлям або дерев`яним частинам споруд їх білять вапном. За відсутності вапна для обмазування використовують глиняну, змішану з солом`яною січкою. Така обмазка підвищує вогнетривкість споруд і їх захисну потужність. Непотрібні дерев`яні тини поблизу приміщень розбирають. На відстані 20-30 м від споруд ставлять і обладнують протипожежні щити. Навколо скирт сіна, соломи зорюють смуги шириною 4-5 м. Вживають заходів щодо забезпечення пожежних машин водою, підготовлюють під`їзні шляхи до водоймищ і місць забору води.
На відгінних пасовищах для захисту тварин використовують яри, лощини, ліси, штучні виробки, підвітряні скати гір. Для захисту від радіоактивного пилу можна використовувати ліс з великими деревами.
Для влаштування укриттів риють траншею глибиною 2,5-3 м і шириною 3-4 м. Стелю роблять із колод і засипають шаром землі товщиною 40-50 см. При слабкому грунті стіни укріплюють дошками. Двері і вентиляцію обладнують так само, як і в тваринницьких приміщеннях.
Індивідуальні засоби захисту (захисні маски, панчохи і накидки) виготовляють із підручних матеріалів. Захисну маску для тварин, що має вигляд циліндричного мішка, шиють із трьох шарів мішковини з прокладкою між ними двох шарів клоччя. На боці маски пришивають гнізда для каркасних паличок, до дна - залізний обруч. Довжина кола верхнього краю бокової стінки 65 см, висота - 35 см. Для забезпечення щільного прилягання верхньої частини маски її край загинають і роблять додатковий валик (обідок), котрий прошивають нитками. На цьому обідку роблять 5-6 шльонок, через які пропускають кругову тасьму, при затягуванні вона щільно притискає край маски до морди тварини. Дві тасьми на потилиці фіксують захисну маску за вухами (рогами). Маска затримує до 85 % радіоактивного пилу. Панчохи шиють з брезенту, мішковини або іншого матеріалу і зав`язують на кінцівках. Знизу на панчоху прошивають по формі корита шматок гуми, дерматину. Накидки виготовляють із будь-якої цупкої тканини (поліетиленової плівки) і укріплюють на спині тварини тасьмами.
Захист тварин при перевезеннях і перегонах. Одним із способів захисту тварин є їх евакуація із приміських господарств, розташованих поблизу великих міст, а також із районів, заражених радіоактивними речовинами.
Евакуація тварин із приміських господарств у безпечні райони в умовах незараженої місцевості провадиться по заздалегідь наміченим маршрутам, котрі повинні передбачати місця водопою, годування і відпочинку тварин.
При перегоні тварин через ділянки зараження не допускають поїдання ними зараженої рослинності і пиття води із заражених водоймищ. Для цього тваринам завчасно надягають торби, захисні маски або навіть перев`язують морду мотузкою. На кінцівки надягають захисні панчохи. Для перегону тварин обирають шляхи з твердим ґрунтом без пилу або ж ділянки з низькою рослинністю.
При перевезеннях тварин по зараженій місцевості на автомашинах кузови їх зверху затягають брезентом або іншим матеріалом, на дно кузова насипають шар землі, щілини в бортах затуляють.
Захист тварин від інфекційних захворювань. Найбільш дієвим і ефективним засобом захисту тварин від інфекційних захворювань є профілактичні щеплення тваринам.
При підозрі на виникнення інфекційних захворювань серед тварин на території сільськогосподарського підприємства встановлюється режим обсервації до остаточного виявлення збудника захворювання. У цей період забороняється ввід, вивід і транзитний прогін тварин через осередок зараження.
При карантині, крім заходів проваджуваних при обсервації, передбачені додаткові заходи, що включають охорону осередку ураження, обмеження в'їзду і заборона виїзду з нього.
Карантин знімають після проведення протиепідемічних заходів в осередку зараження, заключної дезінфекції і закінчення строку карантину, встановленого для даного захворювання.
До способів захисту кормів належать: зберігання їх у загерметизованих приміщеннях (складах, амбарах, підвалах, овочесховищах); укриття спеціальними або підручними матеріалами; застосування захисної тари (упаковки) і спеціального транспорту для перевезення.
Герметизація складів, овочесховищ, амбарів та інших приміщень здійснюється тими ж способами, що й герметизація тваринницьких приміщень. Крім того, на засклені вікна з внутрішнього боку встановлюють дерев`яні знімні щити, обшиті толем, для охорони зерна від осколків скла. Щоб до складу не проникали гризуни, на вентиляційних отворах, віддушинах, вікнах, дверних прорізах і лазах встановлюють дрібні металеві сітки. Нижню частину дверей оббивають смужкою листової сталі або заліза.
Якщо зерно або фураж знаходиться у полі, на току, вживають заходів щодо його якнайшвидшого перевезення на склад. Частину, що залишилася, зсипають у мішки, складають на майданчику і накривають брезентом, синтетичними плівками або багатошаровими паперовими полотнищами.
Для захисту сіна і соломи використовують накриття, сараї і клуні. Якщо сіно зберігається в скиртах, його закривають зверху шаром соломи або дрібних гілок висотою 15-20 см, брезентом, поліетиленовою плівкою, а зверху накладають зв`язані у верхній частині жердини. Взимку з метою захисту на поверхню копиці можна заморозити шар льоду.
Купи картоплі або інших коренеплодів укривають матами з очерету, соломи або шаром соломи на 20-30 см, потім засипають землею на 20-30 см.
При перевезенні кормів у металевих кузовах машин самоскидів їх укривають брезентом, котрий зверху із боків закріплюють, а при перевезенні кормів на звичайних бортових машинах брезент укладають на дно кузова.
Не упаковані корми перевозять у спеціально обладнаних фургонах, рефрижераторах, контейнерах, кузови і двері яких герметизують. Рідини перевозять в цистернах або бідонах.
Для захисту шахтного колодязя з дерев`яним зрубом навколо нього у діаметрі 1-1,5 м викопують заглиблення у 50 см і замість вийнятого ґрунту укладають і утрамбовують глину (глиняний замок), котру засипають піском (заливають бетоном або асфальтом).
Виступаючу частину зрубу щільно обшивають дошками на відстані 15-20 см від зрубу, між дошками і зрубом набивають глину. Кришку для отвору шахти роблять із двох шарів дощок з прошарком між ними толю, брезенту, листового заліза або поліетиленової плівки. Зверху кришку додатково оббивають листовим залізом. Якщо колодязь має механічне обладнання або коловорот, то над зрубом треба зробити двоскатове покриття, яке наглухо закриває верхній отвір колодязя і коловорот.
Для захисту джерела на його місці риють котлован, розчищають місце виходу води, укріплюють його стінки і дно. Над джерелом зводять дерев'яну або іншу надбудову, котру обкладають глиною. У надбудові роблять отвір, що закривається щільною кришкою. Для відводу води влаштовують зливну трубу або лоток.
У водонапірних баштах герметизують двері, вікна, баки. Водозабірні колонки закривають дерев`яними ковпаками, обшитими толем або залізом. Водопійні корита для тварин закривають щільними кришками. За відсутності кришок після кожного водопою корита перевертають догори дном.
Найбільш небезпечними для тварин є поширення хмари парів СДОР. При отриманні відомостей про просуванні хмари у напрямку тваринницьких ферм, при знаходженні там тварин необхідно негайно укрити їх у заглиблених спорудах і залізобетонних тваринницьких приміщеннях. За відсутності таких - укрити в наявних приміщеннях, охороняючи тварин, оскільки при охолодженні хімічної хмари частина пари адсорбується, тобто перетворюється на рідину, групується у краплини, котрі під своєю вагою випадають у вигляді дощу і заражують місцевість. У той же час ці приміщення слід якомога краще загерметизувати і особливо з тієї сторони, звідки рухається хмара СДОР. Необхідно зачинити двері, вікна, по можливості законопатити всі щілини, щоб повітря не могло проникнути у приміщення. Закрити витяжні отвори. Включити вентиляційну систему, зробити все можливе, щоб тварини якомога менше дихали отруєним повітрям.
У випадку неможливості повної герметизації тваринницького приміщення застосовують індивідуальні засоби захисту.
Тривалість перебування у приміщеннях, пристосованих до укриття тварин, залежить від швидкості вітру, температури зовнішнього повітря, кількості тварин. Як показала практика, у цегляному типовому приміщенні (при нормі 16 м3 - на корову, 12-13 м3 - на голову молодняку крупної рогатої худоби до дворічного віку і 6 м3 - на свиню) тварин можна утримувати без шкоди для їх здоров'я; у зимовий період при добових коливаннях температури зовнішнього повітря від -20оС і швидкістю вітру 2-4 м/с - до 72 годин; при вітрі 5-6 м/с - до 90 годин; при температурі від +8 до +16оС - до 34 годин.
Якщо відмічено, що у тварин почастішало дихання, з'явилася слинотеча і пітливість, підвищилася на 1-1,5оС температура тіла (вимірюється у 2-3 тварин, розміщених у середній частині), виходить, що підвищився вміст вуглекислого газу (запалений сірник миттю згасає, якщо в повітрі 5% СО2), і їм не вистачає кисню. В цьому випадку треба негайно провітрити приміщення, відкривши вікна і двері з підвітряної сторони, висунувши засувки вентиляційних труб. Їх можна відкрити і після проходження зараженої хмари, якщо немає вітру.
Тварини утримуються в приміщенні доки не буде ліквідована небезпека ураження. Перше годування і доїння тварин слід провести через 4-6 годин після укриття.
Телят-молочників бажано тримати разом з підсосними коровами, що зменшує можливість виникнення запалення вим`я (мастита) у корів. У подальшому годування і доїння проводять один раз на добу. Корм і вода подаються одночасно. При нестачі води слід використовувати соковиті корми - картоплю, буряки, турнепс, капусту, моркву та ін. Сіль на цей час період виключають з раціону. Мінімальна добова норма на одну голову складатиме: великій рогатій худобі - 5-6 кг сіна та 1-2 кг концентратів, 20-30 л води; вівцям і козам - 0,5-1 кг сіна, 4-5 л води; свиням - 2-3 кг концентратів, 6-8 л води. При виникненні необхідної евакуації тварин у першу чергу це здійснюється із району, що безпосередньо прилягає до місця аварії, а також із пасовищ, де вони знаходились на цей час, якщо слід зараженої хмари розповсюджується в їх напрямку. Виведення тварин з пасовищ проводиться під кутом 90о до сліду хмари по найбільш безпечним маршрутам і вживаються всі заходи захисту як і при дії у випадку радіаційного зараження місцевості.
Домашні кішки, собаки, декоративні птахи можна евакуювати разом з господарями (з дозволу органів служби захисту рослин і тварин ЦО), але тільки після огляду і хімічного контролю.
2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:"Організація захисту сільськогосподарських рослин від зараження" Захист рослин від радіоактивних речовин зводиться до зменшення можливостей додаткового збільшення зараження їх радіоактивними речовинами, що лежать на поверхні грунту, а також максимальному і швидкому видаленню радіоактивних часток з поверхні рослин, насіння і овочів, зменшенню поступу радіоактивних речовин з грунту в рослини шляхом проведення комплексу відповідних заходів.
Ефективність заходів з захисту сільськогосподарських культур від хімічних отруйних речовин залежать від своєчасного їх виявлення та визначення ділянок і ступеню зараження.
При летальному і сильному ступені зараження радіоактивними речовинами (70-100%) рослини скошують і вивозять за межі поля, а поле переорюють і проводять пересів іншими культурами. При середній (50-70%) і слабкій (10-30%) ступенях зараження проводять пересів культур і здійснюється ретельний догляд за посівами.
При зараженні посівів біологічними засобами проводять оброблення посівів пестицидами - інсектицидами і фунгіцидами.
Важливими заходами щодо захисту рослин від бактеріальних засобів є проведення карантину з метою запобігання заносу збудників хвороб, шкідників і бур`янів сільськогосподарських культур.
При проведенні заходів щодо захисту сільськогосподарських культур від радіоактивних, хімічних речовин і бактеріальних засобів необхідно використовувати комплексний підхід і враховувати місцеві умови вирощування сільськогосподарських рослин.
Перелік основних заходів щодо захисту сільськогосподарських рослин від РР
Заходи Зони радіоактивного зараження місцевостіМ і АБВГПониження переходу стронцію-90і цезію-137 з грунту в рослиниЗвичайна оранка грунтуВнесення підвищеної кількості мінеральних і органічних добрив в залежності від типу і хімічного складу грунтів; вапнування кислих грунтівВнесення мінеральних і органічних добрив в встановлених нормах для різних грунтівРетельний догляд за посівами, додатковий полив, зовні корінне підгодовування, поміжрядний обробітокПри загибелі 50% і більше заражені рослини скошують, вивозять в спеціально відведені місцяПереоранка грунту на глибину 30 см з перевертанням пластуПереоранка грунту на глибину 60-70 см з перевертанням пластуПересів іншими культурамиВикористання земель для сільськогосподарського використанняБез обмеженьБез обмеженьЧасткове використання для вирощування кормових і технічних культур, зерна на фуражВикористання земель для сільськогосподарського виробництваНа периферії зони при щільності зараження стронцієм-90 до 2 Ки/км2 землі переключається на виробництво овочів. Дозволено розводити худобу на власних кормах. В середині зони можливо вирощування продовольчих зернових і бобових культурНа зовнішній межі зони можливо вирощування насінних, кормових культур і овочів для м'ясного і робочої худоби, на іншій території - вирощування технічних і зернобобових культур Виробництво сільськогосподарських культур, заготовлення фуражу і випас тварин не рекомендується. На периферії зони можливо вирощування технічних культур на насіння і фуражні цілі з дотриманням норм радіаційного контролюЗбирання врожаю і порядок використання с/г продукціїЗбирання проводиться в першу чергу; використання врожаю за призначенням з дотриманням радіологічного контролюПриймаються заходи щодо недопущення вторинного зараження продуктів.
В залежності від ступеню зараження РР зібраний врожай відправляється на дезактивацію з наступним використанням за призначенням і відправка їх на технічну переробкуОбробка посівів сільськогосподарських культур, які заражені біологічними засобами
Захворювання сільськогосподарських культурСільськогосподарська культураФунгіцидиНорма витрат фунгіциду, кг/гаСтеблова ржаПшениця, жито, овесЦинеб 80%4Полікарбацин 75%4Бура ржаПшениця, житоЦинеб 80%4Полікарбацин 75%4Жовта ржаПшеницяЦинеб 80%4Полікарбацин 75%4ФітофторозКартопляХлорокис міді 90%2,2Цинеб 80%2,5Полікарбацин 80%2,5-3Купрозан3Цирам 86%3Полікарбацин 75%3Пірікуляріоз рисуРисЦинеб 80%3-4Полікарбацин 75%2,5-3Гомоз бавовникуБавовникФентиурам8-10кг/тТрихлор фенолят міді 20%6-7 кг/т Примітка: для обробки використовуються обприскувачі ОН-10, ОВ-1а, ОП-450, ОРР-ЕРА-1, для авіаційної обробки сільськогосподарських угідь використовуються літаки типу АН-2, АН-28.
Для захисту сільськогосподарської продукції фуражу використовують герметичні складські приміщення, різну тару та матеріали для укриття.
Площадку під бурт зерна очищають від трави, сміття і утрамбовують. По її периметру відривають канаву глибиною не менше 20 см (для стоку води). Потім встановлюють і закріплюють дерев`яні щити, обшиті зовні рубероїдом або іншим щільним матеріалом, затуляють місця їх стиків і на загороджену площадку настилають шар соломи (сіна, гілок), після чого засипають туди 3-метровий шар зерна, який зверху накривають брезентом. При цьому під брезент кладуть шар соломи.
Бурти картоплі і коренеплодів укривають спочатку 20-30 см шаром соломи, а потім засипають 40-50- сантиметровим шаром землі, по периметру відривають стічні канави.
Скирти сіна і соломи накривають брезентом, плівкою або не кормовою соломою (шаром в 20-30 см). Для захисту сіна від біологічних аерозолів скирти необхідно обкласти тюками соломи.
Сінаж і силос при звичайному зберіганні, як правило, надійно захищені від радіоактивних, хімічних речовин і бактеріальних засобів.
При перевезенні сільськогосподарської продукції і фуражу в умовах зараження навколишнього середовища РР, ОР і БЗ в першу чергу необхідно використовувати спеціальні транспортні засоби (зерновози, борошновози), а також спеціальну м'яку тару (мішки з тканини з поліетиленовими вкладишами, багатошарові крафт-мішки).
В цих умовах можуть бути використані суцільнометалеві залізничні вагони з ущільненням дверей і люків; суцільнометалеві автофургони і контейнери; залізничні, річні і морські ізотермічні ємності та судна, інші аналогічні транспортні засоби.
При перевезенні зернофуражу насипом і в м'якій тарі бортовими автомобілями і причепами для їх захисту від радіоактивних, хімічних і бактеріальних засобів повинні використовуватися матеріали для укриття (брезент, плівка тощо).
Заражені радіоактивними, хімічними і бактеріальними засобами сільськогосподарська продукція і фураж підлягають обов`язковому знезаражуванню і контролю ступеня зараження до відповідних допустимих величин.
ТЕМА 15
ЕВАКУАЦІЯ. ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ЕВАКУАЦІЇ. ЕКСТРЕНА ЕВАКУАЦІЯ ТА ТИМЧАСОВЕ ВИВЕДЕННЯ НАСЕЛЕННЯ ІЗ ЗОН ЗАГРОЗИ ЖИТТЮ ТА ЗДОРОВ`Ю
Навчальна ціль:
Вивчити порядок організації та проведення евакозаходів при загрозі виникнення та виникненню надзвичайних ситуацій
Вид навчальних занять - групове заняття.
Тривалість - 1 година.
Метод проведення - бесіда, розповідь, показ.
Місце проведення - клас, навчальна площадка або містечко.
Навчальні питання і орієнтовний розрахунок навчального часу:
ВСТУП2 хв.1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:"Порядок дії органів управління і сил ЦО та населення при евакуації із районів стихійних лих, аварій, катастроф, зон зараження і затоплення".40 хв.ПІДСУМКИ:3 хв. Матеріальне забезпечення
(стенди або схеми в класі)
1. Захист населення у НС.
2. Дії органів управління і сил ЦО та населення у НС.
3. Евакуаційні заходи в умовах НС.
4. Управління, оповіщення і зв'язок ЦО.
5. Концепція захисту населення і територій в НС.
ВСТУП
Стихійне лихо, аварії і катастрофи, викиди (виливи) сильнодіючих отруйних і радіоактивних речовин призводять до значних руйнувань і створення надто великих зон радіоактивного забруднення місцевості і хімічного зараження та катастрофічного затоплення, у яких можуть опинитися велика кількість населення.
3 метою завчасного виводу (вивозу) населення із районів стихійних лих, аварій, катастроф та зон радіаційного забруднення місцевості і хімічного зараження та катастрофічного затоплення у якості одного із засобів захисту від можливих факторів ураження здійснюється евакуація населення, якщо життю і здоровію людей буде загрожувати небезпека.
Евакуація широко застосовувалась при веденні війн у минулому, зокрема, у другу світову війну, у тому числі і у Велику Вітчизняну війну. Однак, евакуаційні заходи, що здійснювалися у минулому, зокрема у Велику Вітчизняну війну, принципово відрізняються від евакуаційних заходів, намічених на випадок стихійних лих, аварій і катастроф. Сучасна евакуація передбачає вивід (вивіз) населення із найбільш імовірних зон руйнування, стихійних лих, аварій, катастроф. Евакуація в багато разів знижує щільність населення, а іноді і зовсім його ліквідує (як це трапилося у м. Чорнобиль, що в значній мірі сприяло збереженню життя і здорові людей у цьому районі. На місці події залишаються формування цивільної оборони і частина населення, яка приступає до ліквідації наслідків стихійних лих, аварій і катастроф.
1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:"Порядок дії органів управління і сил ЦО та населення при евакуації із районів стихійних лих, аварій, катастроф, зон зараження і затоплення" Евакуація - це організований вивід (вивіз) населення (у тому числі і персоналу суб'єктів господарської діяльності) із осередків ураження внаслідок аварій, катастроф і стихійного лиха та зон радіаційного забруднення місцевості і хімічного зараження та катастрофічного затоплення.
Евакуація із районів стихійних лих, а також аварій і катастроф організується начальниками цивільної оборони міст і районів та їх органами управління ЦО з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення. Безпосередньо проведенням евакуаційних заходів займаються начальники і штаби ЦО та з НС суб'єктів господарської діяльності, керівники домоуправлінь та житлово-експлуатаційних контор під керівництвом евакуаційних комісій, що створюються у містах (районах) та на об'єктах господарської діяльності.
Евакуація проводиться у найкоротші строки після її оголошення. Для здійснення цього заходу використовуються усі види громадського транспорту (залізничний, автомобільний, водний і навіть авіаційний), що не зайняті невідкладними виробничими і господарськими перевезеннями, а також транспорт індивідуального користування. Певна частина населення, що піддягає евакуації, може виводитися пішим порядком.
З отриманням розпорядження на проведення евакуації начальники і органи управління цивільної оборони, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій разом з евакуаційними комісіями і службами ЦО у відповідності з певними планами проводять оповіщення керівників підприємств і установ, навчальних закладів, домоуправлінь тощо, а через них робітників і службовців, їх сімей та іншого населення про час прибуття на збірні евакуаційні пункти для евакуації. Для оповіщення населення використовуються різного роду системи оповіщення, а також засоби масової інформації - радіо, телебачення, преса тощо.
Автотранспорт у більшості випадків використовується для вивозу евакуйованих на невелику відстань. При перевезеннях автотранспортом, окрім пасажирських автобусів, застосовуються пристосовані для перевезення людей вантажні автомобілі. Підвищуються норми завантаження автотранспортних засобів. Автотранспорт зводиться в автоколони по 25-30 машин.
Для вивозу населення залізницею і водним транспортом використовуються не лише пасажирські залізничні состави і судна, але й інші засоби, що звичайно не застосовуються у нормальних умовах для перевезення людей, - товарні вагони і на піввагони, вантажні судна, баржі, платформи тощо. Передбачається більш ущільнене завантаження вагонів і суден, а також збільшення довжини поїздів.
Колони евакуйованих пішим порядком, як правило, формуються поблизу збірних евакопунктів. У цілях кращої організації переходу практикується розбивання колон за цехами та іншими виробничими підрозділами. На чолі колон ставляться досвідчені і авторитетні керівники. Вивід населення пішки здійснюється по дорогам, а також по маршрутам і колонним шляхам. Марш піших колон планується звичайно на відстань одного добового переходу із задачею вийти із зони можливих руйнувань (зараження).
Евакуйовані розселяються у населених пунктах місць евакуації як у громадських будівлях, так і у житлових будинках місцевих жителів (у порядку їх ущільнення).
Питання комунально-побутового обслуговування евакуйованого населення вирішуються за рахунок розширення існуючих у сільській місцевості і створення додаткових комунальних установ. Медичне обслуговування забезпечується існуючою мережею лікарень, поліклінік, медичних пунктів, аптек. Евакуйованим дітям надається можливість продовжувати навчання у школах за місцем евакуації.
Місцеві органи управління, куди евакуюються люди із районів стихійних лих, аварій, катастроф, а також керівники підприємств, установ, організацій повинні виявляти постійну турботу про населення, що евакуюється, вживати заходів щодо його працевлаштування та всебічного забезпечення.
Евакуація населення з районів стихійних лих буде проводитись усіма наявними способами евакуації. Перевага буде надаватись автомобільному та залізничному транспортові Так, землетрус у Вірменії у грудні 1988 року завдав величезної шкоди республіці, знищив багато населених пунктів, призвів до загибелі десятків тисяч людей. Евакуація з районів лих почалася одразу ж після землетрусу пішим порядком, авіаційним транспортом, а у подальшому - автомобільним і залізничним у міру розчищення і відновлення шляхів. Все це наклало відбиток на характер дій при стихійному лиху. Населення, що постраждало у результаті землетрусу, вивозилося у райони республіки, що не постраждало, а також за її межі. Своєчасні і енергійні заходи керівництва країни разом з місцевими органами влади створили передумови для збереження життя і здоров'я тисяч людей, що постраждали від землетрусу.
При аварії на підприємствах або катастрофам на транспорті силами керівників підприємств та місцевих органів здійснюється евакуація робітників і службовців, а у необхідних випадках і місцевого населення, що проживає поблизу аварії або катастрофи, що сталася, а також потерпілих. При евакуації можуть бути внесені корективи у попередні розрахунки у зв'язку із обстановкою, що склалася. Події на Чорнобильській АЕС показали, що евакуацію пішки, з огляду на обстановку, що склалася, довелося відмінити і евакуювати населення автомобільним транспортом, а невелику частину населення залізницею. Що і було зроблено. Автотранспорт подавався просто до під'їздів будинків. Завантаження людей і необхідного майна йшло швидко, але без поспіху і метушні. Брали з собою лише саме необхідне - документи, гроші, продукти, одяг, фотографії рідних і близьких. Всі евакуйовані буди вивезені у безпечні райони і за допомогою місцевих органів були забезпечені житлом, харчуванням, одягом, роботою, дошкільними закладами. Такі аварії приносять великі людські жертви і коштують великих матеріальних затрат.
При катастрофі на ст. Армавір, де вибухнули декілька вагонів із вибуховими речовинами, евакуація місцевого населення не проводилася, оскільки не було зараження території і повітря, але евакуювалися із зони руйнування люди, що потерпіли від вибуху. Вони виносилися у безпечне місце і звідти вивозилися автотранспортом у найближчі лікувальні заклади. У цій роботі приймали участь підрозділи цивільної оборони.
Про евакуацію на випадок катастрофічного затоплення (повені) як правило, повідомляється спеціальним розпорядженням комісії по боротьбі з паводком (повінню, катастрофічним затопленням) через органи цивільної оборони, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій. Розпорядження про початок і порядок евакуації передається по всіх каналах зв'язку, телебачення, для всього населення, а працюючі, крім того, оповіщаються через адміністрацію підприємств, установ, навчальних закладів. Населення, що не зайняте у сфері виробництва і обслуговування сповіщається через житлово-експлуатаційні контори і домоуправління, населенню повідомляються місця розгортання збірних евакопунктів, строки явки на ці пункти, маршрути проходження при евакуації пішим порядком, а також інші відомості, що узгоджуються із місцевою обстановкою, очікуваним масштабом лиха, часом його упередження.
При наявності достатнього часу населення евакуюється разом з майном. З цією метою кожній сім'ї надається автомобільний або інший транспорт із указівкою часу його подачі.
Евакуація проводиться у найближчі населені пункти, що знаходяться поза зоною затоплення. Розселення населення здійснюється у громадських будівлях або на житловій площі місцевого населення.
У зонах можливого затоплення тимчасово припиняють роботу школи і дошкільні дитячі заклади. Дітей переводять у школи і дитячі заклади, які знаходяться у безпечному місці.
У випадку раптової повені (катастрофічного затоплення) попередження населення провадиться усіма наявними засобами оповіщення, у тому числі і пересувними гучномовними установками.
Із речей береться саме необхідне - одяг, взуття, білизна. У комплекті одягу бажано мати плащ і спортивний костюм; взуття переважно має бути гумовим або на гумовій основі. Ці види одягу та взуття найбільш придатні для використання як засобів захисту шкіри у випадку радіоактивного, хімічного або бактеріологічного зараження. Обов'язково слід взяти теплі (вовняні) речі, навіть якщо евакуація провадиться улітку.
Необхідно також узяти з собою продукти харчування і трохи питної води. Продукти харчування беруть на 2-3 діб: краще брати продукти, що не швидко псуються, зручно зберігаються і не потребують тривалого готування перед вживанням: консерви, концентрати, галети, сухарі тощо. Воду доцільно зберігати у флязі.
Найбільш необхідне, що треба узяти з собою при евакуації: паспорт, військовий квиток, трудову книжку або пенсійне посвідчення, диплом (атестат) про закінчення навчального закладу, свідоцтво про шлюб та народження дітей.
Кількість речей і продуктів харчування має бути розрахована на те, що людині доведеться нести їх самій. При евакуації на транспортних засобах загальна маса речей і продуктів харчування має складати приблизно 50 кг на дорослу людину, при евакуації пішки вона має бути значно меншою, у відповідності з фізичною витривалістю кожної людини.
По прибутті на станцію (пристань вивантаження) висадка евакуйованих провадиться за командою старших вагонів, суден і автомобілів. Усі громадяни, що прибули у позаміську зону, повинні пройти реєстрацію на прийомних евакуаційних пунктах і розселитися на місце проживання за вказівкою робітників цих пунктів.
Населення, що прибуло, зобов'язане виконувати усі вказівки місцевих органів влади, приймати активну участь у будівництві (дообладнанні) протирадіаційних укриттів, необхідних для захисту у випадку радіоактивного зараження, і створенні певних побутових умов для проживання. Непрацюючі або ті, що втратили роботу у зв'язку з евакуацією, зобов'язані працевлаштуватись. Не допускається самовільне, без особливого дозволу на це місцевих органів, залишення евакуйованими місця розселення, переїзд з одного населеного пункту в інший. Місцеве населення, до якого будуть підселюватись громадяни у порядку ущільнення, повинно приймати діяльну участь у підготовці житла для евакуйованих. У цій справі треба широко застосовувати досвід прийому і розміщення робітників і службовців, що прибувають у колективні сільськогосподарські підприємства для участі у сезонних сільськогосподарських роботах.
Планування проведення евакуаційних заходів на випадок виникнення надзвичайних ситуацій є одним із головних завдань начальників і управлінь (відділів) з питань надзвичайних ситуацій і цивільного захисту населення районів, міст обласного підпорядкування, місцевих органів самоврядування, суб'єктів господарської діяльності.
Евакуації підлягає населення, яке проживає в населених пунктах, що містяться у зонах можливого катастрофічного затоплення, небезпечного радіоактивного забруднення, хімічного ураження, прогнозованого виникнення локальних збройних конфліктів у 50-кілометровій прикордонній смузі, в районах виникнення стихійного лиха, великих аварій і катастроф (якщо виникає безпосередня загроза життю та заподіяння шкоди здоров'ю людини).
У мирний час практичні заходи евакуації населення, як організованого його вивезення та виведення із районів можливого впливу наслідків НС (якщо виникає безпосередня загроза життю та заподіяння шкоди здоров'ю людини), плануються на випадок: загальної аварії на АЕС; всіх видів аварій з викидом сильнодіючих отруйних речовин, внаслідок яких виникає безпосередня загроза життю та заподіяння шкоди здоровію людей, що проживають у зоні можливого ураження; загрози катастрофічного затоплення місцевості; масових лісових і торф'яних пожеж, землетрусів, зсувів, інших геофізичних і гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками, що загрожують населеним пунктам.
Основним документом, який визначає об'єм, зміст, строки проведення та порядок виконання евакозаходів, є план цивільної оборони (план дій у НС), який розробляється органами управління з питань НС та ЦЗН усіх рівнів на основі досягнутого економічного рівня з врахуванням річних та перспективних планів розвитку територій, суб'єктів господарської діяльності і особливостей, які властиві кожній території чи об'єкту, і який щорічно корегується.
Основними вихідними даними для планування евакозаходів є:
- характеристика міста, району, території, суб'єктів господарської діяльності;
- характеристика можливих надзвичайних ситуацій та їх наслідків;
- можливості міста, району, суб'єктів господарської діяльності щодо розміщення еваконаселення;
- можливості транспорту, що залучається до виконання евакозаходів;
- дорожня мережа, її стан і пропускні можливості за еваконапрямками;
- можливості інженерного та технічного забезпечення виконання евакозаходів;
- можливості системи охорони громадського порядку під час проведення евакозаходів;
- засоби зв'язку та системи управління і оповіщення населення про початок проведення евакозаходів;
- можливості системи охорони здоров'я, що залучається для забезпечення евакозаходів;
- місцеві умови та сезонні кліматичні умови, які впливають на проведення евакозаходів.
Евакуаційні заходи здійснюються за рішенням місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів Рад, уповноважених органів з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення відповідних рівнів.
Безпосередньо проведенням евакуаційних заходів (відселенням або евакуацією працівників, службовців та населення) займаються начальники і штаби ЦО та з НС суб'єктів господарської діяльності (підприємств, установ та організацій) під керівництвом районної (міської) евакуаційної комісії
Евакооргани створюються: у районах (містах обласного значення) - рішенням районної державної адміністрації (виконкому міської Ради); у сільських (селищних) Радах - рішенням виконкому сільської (селищної) Ради; у суб'єктів господарської діяльності - наказом керівника підприємства, установи або організації. До евакоорганів відносяться: евакокомісії (районні, міські, селищні, сільські і суб'єктів господарської діяльності); приймальні та збірні евакуаційні пункти.
Головою евакокомісії району (міста, села, селища), як правило, призначається заступник голови райдержадміністрації (виконкому міської, селищної або сільської Ради), а головою евакокомісії суб'єкта господарської діяльності - один із заступників керівника об'єкту. До складу евакокомісії входять представники адміністрації (від відділів: організаційного, загального, кадрів, соціального захисту населення, освіти і науки та інших), служб ЦО (зв'язку і оповіщення, медичної, матеріально-технічної, охорони громадського порядку та транспорту).
Особовий склад районної (міської) евакокомісії може мінятися у залежності від особливостей району (міста).
Евакооргани створюються у всіх населених пунктах району, на підприємствах, в установах і організаціях. Чисельний склад евакоорганів залежить від обсягів завдань, які покладені на них.
Для особового складу усіх евакоорганів розробляються документи, завдання, функціональні обов'язки посадових осіб, списки обліку особового складу, розрахунки транспортних засобів, плани-розрахунки проведення евакозаходів та інші документи.
Евакуаційна комісія суб'єкта господарської діяльності є робочим органом начальника ЦО та з надзвичайних ситуацій підприємства, установи або організації, який забезпечує проведення у життя комплексу заходів щодо організованого вивозу (виводу) працівників, службовців та населення, яке мешкає у відомчому житловому фонді, із районів можливого впливу наслідків НС, якщо виникає безпосередня загроза життю та заподіянню шкоди здоров'ю людини.
Евакокомісія створюється за наказом керівника суб'єкта господарської діяльності, підзвітна і підконтрольна йому.
Евакокомісія у своїй роботі керується законодавчими і нормативними актами України, рішеннями і розпорядженнями районної державної адміністрації (виконкому міської Ради), наказами і розпорядженнями НЦО району (міста обласного підпорядкування), відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення, голови районної (міської) евакокомісії, рішеннями та розпорядженнями місцевого органу самоврядування, наказами та розпорядженнями керівника суб'єкту господарської діяльності, прийнятими в межах їх компетенції.
Основними завданням евакокомісії суб'єкта господарської діяльності є:
- розроблення планів евакуації (відселення) працівників, службовців та населення, яке мешкає у відомчому житловому секторі, на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного, природного, соціально-політичного та воєнного характеру;
- організація та проведення у НС (відселення) працівників, службовців та населення, яке мешкає у відомчому житловому секторі та забезпечення їх життєдіяльності;
- координація в межах її діяльності структурних підрозділів підприємства, установи чи організації щодо забезпечення проведення евакозаходів та організація життєзабезпечення евакуйованого (відселеного) населення;
- визначення основних напрямів роботи щодо проведення евакозаходів та соціальному захисту працівників, службовців та населення, яке мешкає у відомчому житловому секторі, які постраждали внаслідок НС;
- підготовка і перепідготовка особового складу евакокомісії суб'єкта господарської діяльності до дій в умовах НС.
Евакокомісія відповідно до покладених на неї завдань:
- організує розроблення і здійснення евакозаходів до випадок виникнення НС та соціальним захистом працівників, службовців та населення, які постраждали від них; - керує проведенням евакозаходів на підприємстві, в установі чи організації і забезпечує готовність евакоорганів до дій за призначенням;
- бере участь у розгляді та опрацюванні пропозицій щодо матеріально-технічного забезпечення проведення евакозаходів суб'єктом господарської діяльності;
- контролює виконання завдань щодо створення для евакуйованого (відселеною) населення необхідних соціально-побутових умов та забезпечення його продуктами харчування і предметами першої необхідності;
- організовує в установленому порядку надання допомоги працівникам, службовцям та населенню, які потерпіли внаслідок НС;
- бере участь в організації фінансового, матеріального, технічного та інформаційного забезпечення проведення евакозаходів суб'єктом господарської діяльності; - забезпечує розроблення плану дій евакокомісії суб'єкта господарської діяльності (підприємства, установи чи організації) щодо організації, матеріально-технічному та іншим видам забезпечення евакозаходів;
- організовує взаємодію з іншими органами управління і силами цивільної оборони щодо організації і проведення евакозаходів суб'єктом господарської діяльності;
- здійснює інші функції, що випливають з покладених на неї завдань.
Евакокомісія у процесі виконання покладених на неї завдань взаємодіє з іншими структурними підрозділами суб'єкта господарської діяльності, евакокомісіями населеного пункту та району (міста), відділами з питань НС та цивільного захисту населення.
План проведення евакозаходів в надзвичайних ситуаціях суб'єкту господарської діяльності складається з пояснювальної записки і плану у вигляді таблиці. Він розробляється по видам надзвичайних ситуацій і включає:
- найменування надзвичайних ситуацій, які можуть бути на території суб'єкту господарської діяльності та у які осередки ураження попадає об'єкт при стихійних лихах і аваріях (катастрофах) на сусідніх техногенно-небезпечних об'єктах, що загрожують життю і здоров'ю персоналу і населення, що мешкає у відомчому житловому фонді;
- чисельність населення (персоналу), що підлягає евакуації або відселенню;
- терміни виконання евакозаходів;
- транспорт, що залучається для проведення евакозаходів;
- матеріально-технічне та інші види забезпечення евакуаційних заходів;
- порядок приведення в готовність евакоорганів суб'єкта господарської діяльності для кожного суб'єкта господарської діяльності робиться виписка із районного (міста обласного підпорядкування) плану проведення евакозаходів по видам НС.
Плани проведення евакозаходів на території суб'єкта господарської діяльності розробляються евакокомісією разом з штабом ЦО та з НС об'єкту з урахуванням наявних сил і засобів і затверджуються НЦО (керівником підприємства, установи, організації) об'єкту і погоджується з вищестоящою евакокомісією.
ТЕМА 16
ОСНОВНІ ПРИЧИНИ ЗАГИБЕЛІ ПОСТРАЖДАЛИХ ТА ТИПОВІ ПОМИЛКИ ПРИ НАДАННІ ПЕРШОЇ ДОПОМОГИ. ЕКСТРЕНА ДОПОМОГА ПРИ ЗЛЕКТРОТРАВМАХ, УТОПЛЕННІ, НЕБЕЗПЕЧНОЇ ДЛЯ ЖИТТЯ КРОВОТЕЧІ, ПЕРЕЛОМАХ КІСТОК, ТРАВМАТИЧНОГО АБО ОПІКОВОГО ШОКУ. ОСНОВИ ДОГЛЯДУ ЗА ХВОРИМ
Навчальна ціль:
Вивчити: основні причини загибелі постраждалих та типові помилки при наданні першої допомоги; порядок надання само- і взаємодопомоги при ураженні внаслідок надзвичайних ситуацій та нещасних випадках; основи догляду за хворим.
Вид навчальних занять - групове заняття. Тривалість заняття - 1 година.
Метод проведення заняття - бесіда, розповідь, показ. Місце проведення заняття - клас.
Навчальні питання і орієнтовний розрахунок навчального часу:
ВСТУП2 хв.1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Основні причини загибелі постраждалих та типові помилки при наданні першої допомоги. 15 хв.2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:
Екстрена допомога при ураженнях внаслідок надзвичайних ситуацій та нещасних випадках15 хв.
3-ТЄ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Основи догляду за хворим10 хв.ПІДСУМКИ:3 хв. Матеріальне забезпечення:
І. Стенди або схеми в класі:
1. Захист населення у надзвичайних ситуаціях.
2. Само- і взаємодопомога при НС.
3. Засоби колективного захисту населення при НС.
4. Засоби індивідуального захисту при НС.
5. Рятувальні і невідкладні аварійно-відновлювальні роботи при НС.
11. Засоби індивідуального захисту органів дихання, шкіри та медичні (з розрахунку на 2-3 навчаємих).
ВСТУП
Стихійні лиха, аварії і катастрофи можуть викликати масові ураження. Унаслідок цього можливі різні травми - струси, переломи, стискання окремих частин тіла, поранення живота, грудної клітини, голови тощо. Пожежі можуть викликати опіки всіх ступенів разом з травмами. Аварії на хімічно і радіаційно небезпечних об'єктах можуть призвести до ураження великої кількості населення, що проживає поблизу цих об'єктів, якщо не будуть вжиті термінові заходи захисту.
Ураження людей може бути викликане уламками зруйнованих ударною хвилею споруд, осколками скла, грудками землі, а також пожежами, що виникають. У більшості випадків ураження людей можуть бути комбінованими - поєднанням поранень, переломів, опіків.
Органи охорони здоров'я і медична служба цивільної оборони будуть прагнути наблизити до місць надзвичайних ситуацій свої формування і старатися надати потерпілим першу медичну допомогу і евакуювати уражених у медичні заклади. Але, щоб ця допомога була ефективною, багато залежить не тільки від медичних формувань ЦО, а також від дії та умінь особового складу формувань ЦО загального призначення, від кожного громадянина надати само- і взаємодопомогу при ураженнях внаслідок надзвичайних ситуацій та нещасних випадків.
Перша допомога - найпростіші, термінові і доцільні міри для порятунку життя людини і попередження ускладнень при надзвичайних ситуаціях, нещасливому випадку, ушкодженні, раптовому захворюванні, проводяться до прибуття медичного працівника або доставки постраждалого в лікувальний заклад. Перша допомога, здійснювана самим постраждалим, зветься самодопомога, наприклад самостійне накладення пов'язки при пораненні.
Взаємодопомога - перша допомога, що робиться іншими людьми, як правило, у більшому обсязі.
Запам'ятайте! Своєчасне і правильне виконання найпростіших прийомів медичної допомоги при травматичних пошкодженнях, опіках, обмороженнях і нещасних випадках, радіоактивному опромінюванні, отруєнні сильнодіючими отруйними речовинами та зараженню бактеріологічними засобами дозволить зберегти здоров'я та життя потерпілому.
Кожна людина, повинна мати індивідуальний перев'язувальний пакет, протихімічний пакет (ШП-8) і аптечку (АІ-2, побутову або автомобільну), знати місце близько розташованої аптеки та медичного закладу.
1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Основні причини загибелі постраждалих та типові помилки при наданні першої допомоги. Негайне надання першої допомоги, особливо необхідно при станах, які гостро розвиваються і загрожують життю і здоров'ю людини, при надзвичайних ситуаціях і нещасних випадках (таких, як зараження, отруєння, кровотеча, шок та інші). Від правильного надання першої допомоги нерідко залежить успіх подальшої медичної кваліфікованої допомоги. Наприклад, швидке і правильне накладення пов'язки і шини при відкритому переломі кістки нерідко запобігає небезпечним ускладненням (шок, інфекція і т. д.); положення хворого в несвідомому стані на животі з поверненої убік головою, перешкоджає вилученню блювотних мас і крові в трахею і бронхи і настанню смерті в найближчі хвилини від задухи.
Перша допомога складається із 3-х груп заходів:
1. Негайне припинення дії зовнішніх чинників ураження, що ушкоджують, або видалення постраждалого з несприятливих умов.
2. Надання першої допомоги в залежності від характеру ушкоджень постраждалого.
3. Якнайшвидше звертання за медичною допомогою в найближчу лікарню, поліклініку, фельдшерсько-акушерський пункт, в аптеку, тому що першу медичну допомогу може зробити працівник будь-якого з цих закладів.
При раптових захворюваннях, тяжких ушкодженнях внаслідок нещасних випадків, наприклад, на транспорті, при пожежах і т. д., необхідний негайний виклик лікаря швидкої допомоги. У цих випадках не тільки на місці події, але і під час наступного транспортування постраждалого в лікувальний заклад можуть виникнути загрозливі для життя ускладнення. Ліквідувати їх може тільки лікар, у розпорядженні якого є спеціальне оснащення в автомобілі (або літаку) швидкої допомоги. При відсутності такої можливості необхідно використовувати види транспорту, які призначені для перевезення хворих і травмованих. Подібні транспортні засоби по можливості пристосовують для перевезення, наприклад, підстилають у кузов вантажівки прошарок хмизу, соломи або сіна, на який ставлять носилки, кладуть матраци і т. д. Для перенесення постраждалого використовують носилки, а при їхній відсутності застосовують інші засоби.
Основними причинами загибелі постраждалих є: невміння надати само- і взаємодопомогу при ураженнях, надмірна втрата крові внаслідок поранень, отруєння значними дозами сильнодіючих отруйних речовин, високі рівні опромінювання радіоактивними речовинами, значні опіки тіла при пожежах, некваліфікована перша допомога при ураженнях, неправильне транспортування та інші
При наданні само- і взаємодопомоги найбільш типовими помилками, які мають негативний вплив на життя і здоров'я постраждалих, є:
- неправильна зупинка кровотечі пальцевим притисканням;
- неправильне накладання джгута (скрутня) при зупинці кровотечі;
- неправильне накладання пов'язок на різні ділянки тіла при ураженнях;
- неправильна іммобілізація місць вивихів, переломів кісток;
- невміле надання першої допомоги при побутових травмах і нещасних випадках та інші.
Для постійного надання першої допомоги, необхідно постійне удосконалювання медичних знань і навичок. У належному порядку повинні утримуватися аптечки на підприємствах, в автомашинах і вдома. Правильно і своєчасно зроблена перша допомога набагато знижує небезпеку несприятливого виходу нещасливого випадку.
2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:
Екстрена допомога при ураженнях внаслідок надзвичайних ситуацій та нещасних випадкахМЕТОДИ І СПОСОБИ ЗУПИНКИ КРОВОТЕЧІ
Серед травм, які виникають в осередках ураження надзвичайних ситуацій, може бути велика кількість ран - ударів, розтрощувань, різаних, колотих, рваних та інших.
Раною називають всяке порушення цілості шкірних і слизистих оболонок організму людини, при цьому найбільше ушкоджуються - м'язи, кістки, внутрішні органи.
Ознаками рани є: вхідні шляхи для попадання в організм людини мікроорганізмів збудників інфекцій і, крім того, постійне джерело роздратувань, які пагубно діють на пораненого.
Перша допомога при пораненнях повинна забезпечувати зупинку кровотечі, закриття рани пов'язкою, нерухомість (іммобілізацію) для забезпечення спокійного положення пошкодженої частини тіла.
Тимчасова зупинка кровотечі є одним з самих важливих завдань при рятуванні уражених і при значних кровотечах проводиться у першу чергу.
При зовнішній кровотечі - кров виливається на поверхню шкіри. Розрізнюють наступні види кровотечі й способи її тимчасової зупинки:
* капілярна кровотеча, коли кров повільно сочиться з пошкоджених судин; зупиняється накладанням давлючої пов'язки;
* венозна кровотеча, коли із рани витікає безперервно струмінь темно-червоної крові; зупиняють його шляхом надання підвищеного стану пошкодженої частини тіла й накладання тугої давлючої пов'язки; при пошкодженні великих вен кровотечу зупиняють накладанням джгута;
* артеріальна кровотеча, коли з рани витікає світло-червона кров; зупиняють її пальцевим притискуванням артерії до прилягаючої кістки, накладанням давлючої пов'язки, джгута або закрутки. Кровотеча із малих артерій може бути зупинена накладанням давлючої пов'язки: на рану накладають декілька шарів стерильної марлі або бинта, потім шар вати, і все це щільно прибинтовують.
Джгут може бути гумовим або із тканини. Гумовий джгут являє собою товсту еластичну гумову трубку або стрічку довжиною до 1,5 м з ланцюжком і крючком на кінцях або без них. Перед накладанням такого джгута під нього обов'язково підкладається м'яка підстилка із ткані, вати або марлі. Джгут беруть за середину, злегка розтягують і обертають ним кінцівку так, щоби наступні обороти розташувалися рядом з першими і з'являлася широка давлюча поверхня; кінці джгута скріплюють за допомогою крючка і ланцюжка, при їх відсутності зав'язують.
Джгут із тканини - бавовняно-паперова стрічка шириною 3-4 см і довжиною біля 1 м з приєднаними до одного її кінця закрутки і пряжки, накладають на кінцівку своєю подвійною частиною, у декілька шарів намотують на кінцівку (шари стрічки повинні лежати один на одному), потім вільний кінець стрічки надівається у пряжку, можливо туге натягування і закріплюється за допомогою закрутки. При відсутності джгута можна використовувати підручні засоби (вірьовка, косинка, бинт та інше), за допомогою яких накладається закрутка. Вона повинна кільцем охвачувати кінцівку так, щоби під неї вільно проходили чотири пальці; після чого, підсунути паличку під закрутку, й закручують до зупинки кровотечі.
Важливо правильно накладати джгут і закрутку. При правильному накладанні кінцівка нижче коліна біліє, пульс пропадає і зупиняється кровотеча. Недостатньо туго накладений джгут (закрутка) не зупиняє кровотечу; від здавлювання вен створюється застій крові, від чого кінцівка синіє і набрякає, а кровотеча збільшується. Однак неможливо джгут (закрутку) накладати надто туго: сильне перетягування кінцівки викликає стійке порушення чутливості і руху кінцівок скоро після накладання його і може привести до омертвіння кінцівки,
Необхідно особливо підкреслити те, що джгут або закрутка накладається не більше ніж на 1,5-2 год., а в холодний час і при променевих (радіаційних) ураженнях - не більше як на 1 год., інакше може виникнути омертвіння кінцівки. Час накладання джгута або закрутки обов'язково повинен бути відмічений на папірці, який підкладають під джгут (закрутку), або на самій пов'язці.
Якщо з моменту накладання джгута або закрутки пройшло більше 1-2 годин, то необхідно послабити джгут (закрутку) - до появи рожевого кольору кінцівки і відновлення чутливості. Роблять це повільно, з тим щоби у випадку відновлення кровотечі потік крові не виштовхнув кров'яний згусток, який появився у рані. Через 5 хвилин після повного розслаблення джгута (закрутки) і не відновлювання кровотечі можна рахувати його зупиненим. При цьому розслаблений джгут (закрутку) не знімають. При відновленні кровотечі використовують пальцеве притискування судини або підняття кінцівки; можна також використати знову джгут (закрутку), але накладати його слід на нове місце.
Зупинка кровотечі із ран кінцівок їх згинанням у суглобах з наступною фіксацією є другим надійним способом. В область суглобного згинання попередньо кладуть валик із марлі або вати. Транспортування хворих з зупиненою кровотечею необхідно обережно без поштовхів і різких рухів, щоби не викликати наступну кровотечу.
Для захисту рани від можливого ураження бактеріями, отруйними або радіоактивними речовинами на неї накладають пов'язку; пов'язка також сприяє зупинці кровотечі і утримує пошкоджений орган в зручному спокійному стані.
На рану звичайно кладуть кусок стерильної марлі або бинта, потім шар вати і закріпляють пов'язку за допомогою бинта. Бинт, як правило, розмотують зліва направо так, щоб кожний шар щільно прилягав один на другий і прикривав половину ширини попереднього шару. Щоб бинт не сповзав і не розмотувався, на початку і в кінці бинтування роблять закріплювальні ходи, бинтування проводять від найбільш вузької частини тіла до більш широкої (знизу вверх); щоб не було кишень, при бинтуванні кінцівок роблять перегинання бинта після одного або декілька шарів.
Для накладання пов'язки зручно користуватися індивідуальним перев'язочним пакетом, який складається із бинта, двох ватно-марлевих подушечок, чохла і булавки. Розкрив пакет, виймають бинт і подушечки так, щоб не торкатися їх внутрішньої поверхні руками; подушечки накладають внутрішньою поверхнею на рану, а при наскрізних пораненнях - на вхідний і вихідний отвір, і потім прибинтовують їх; кінець бинта закріпляють булавкою.
При проникаючій рані грудної клітини, повітря зі свистом засмоктується в рану, а при видиху - з шумом виходить із неї. Таку рану необхідно закрити як можливо скоріше. Для цього на рану кладуть декілька шарів марлі, товстий шар вати і закривають її куском клейонки, компресним папером, прогумованою оболонкою індивідуального пакету або іншим, який не пропускає повітря, матеріалом, після чого туго забинтовують.
Сітчасті пов'язки більш гнучкі ніж із бинта, вони довго і надійно утримуються на будь-якій ділянці тіла, у тому числі на голові, суглобах, стопі. Ці пов'язки, особливо зручні для накладення на один палець, на декілька пальців і цілком незамінні для накладання на кінцівки та інші частини тіла постраждалого. Їхня перевага - зберігання шкірного подиху і відсутність поту під пов'язкою.
Правильно накладена пов'язка захищає рану від інфекції, постійно вбирає виділення із неї, у тому числі гній, дозволяє зупинити кровотечу (капілярну або венозну), може служити тимчасовою іммобілізацією, полегшувати біль та інше. Ось чому, накладена у ранні строки пов'язка, попереджує виникнення нагноєння рани, газової гангрени, небезпечних ускладнень, стовбняку тощо.
Зміна пов'язки вдома, як правило, неприпустима через небезпеку додаткового інфікування рани. При невмінні це робити можливі й інші ускладнення - посилення болі, поява кровотечі й інші. Тому кожний хворий повинний бережно поводитися з пов'язкою, стежити за тим, щоб вона не сповзала, а якщо це відбулося - зробити додаткове бинтування. Пов'язка постійно повинна бути чистою.
Допомога при переломах, ударах і вивихах. Переломами називають порушення цілості кісток. При переломах кісток кінцівок міняється їх форма у порівнянні зі здоровою, з'являється різка біль у місці перелому, особливо коли нею рухати. Переломи бувають відкриті і закриті; відкритий перелом супроводжується порушенням шкіряного покрову.
При переломах потерпілому необхідно забезпечити спокій і нерухомість поламаної кістки. Це зменшить біль, яка може бути причиною шоку і попередить можливі ускладнення за рахунок вторинного поранення кровоносних судин і м'яких тканин. При відкритих переломах на рану спочатку накладають пов'язку. Одяг і взуття при переломах знімають, для цього їх іноді розрізають по швам.
Іммобілізацію поламаної кінцівки, як правило, проводять за допомогою стандартних шин, які накладають на зовнішню і внутрішню поверхні. Шини повинні обов'язково захвачувати два сусідніх суглоби, між якими знаходиться ушкоджена кістка.
При накладанні шин на оголену поверхню їх необхідно обкласти ватою або іншим м'яким підручним матеріалом, після закріпити бинтом, рушником, косинками, ремінцями та іншими. При відсутності стандартних шин у якості шин можна використовувати підручні тверді предмети (дошки, куски фанери, палиці і т. д.) або прибинтовують зламану ногу до здорової, а поламану руку, зігнуту у лікті - до тулуба. Після іммобілізації ушкодженій кінцівці необхідно придати найбільш зручний стан; руку після накладання шини підвішують на косинці.
Надання першої допомоги при ударах полягає в змазуванні області удару настойкою йоду і накладання давлючої пов'язки. Кінцівці після удару необхідно придати піднятий стан і забезпечити повний спокій.
Ураженим, у яких є удари з розтрощеними м'язами і великими крововиливами у м'які тканини кінцівок, обов'язково проводять шинування кінцівок (для полегшення евакуації).
При вивихах необхідно накласти тугу пов'язку або шину. У випадку ушкодження хребта ураженого необхідно обережно покласти на щит, двері, дошку і т. д. і терміново доставити у лікувальний медичний заклад.
Допомога при опіках, обмерзаннях, шоку, памороках. В осередках ураження внаслідок надзвичайних ситуацій велика кількість уражених може отримати опіки, обмерзання, шок, втратити свідомість.
Опіки - це ушкодження, які викликані дією високої температури (полум'я, гарячий пар, кип'яток, напалм) або їдких хімічних сполук (сильні кислоти, луги та інші). Розпізнають опіки наступних ступенів:
І ступеня, коли на місці опіку є почервоніння і відчувається біль;
ІІ ступеня, коли на місці опіку з'явилися пухирі;
ІІІ ступеня, який характеризується омертвінням усіх шарів шкіри;
ІУ ступеня, коли уражена не тільки шкіра, але і тканини: сухожилля, м'язи, кістки.
Опіки площею більш 1/3 поверхні тіла небезпечні для життя людини.
Надання першої медичної допомоги полягає у гасінні одягу на потерпілому (облити водою, а якщо її нема, накинути на потерпілого ковдру, піджак або пальто та інші, щоб закінчити доступ кисню). Потім частину тіла, яка має опіки, звільнити від одягу. Якщо потрібно, одяг розрізають, частини одягу, які пристали до тіла, не зривають, а обрізають навколо і залишають на місці. Зрізати і розривати пухирі заборонено. При значних опіках після зняття одягу потерпілого краще всього завернути чистою білизною, прийняти - заходи проти шоку і направити в лікувальний заклад.
При опіках окремих частин тіла шкіру навколо опіку необхідно протерти спиртом, одеколоном, а на місце опіку накласти суху стерильну пов'язку. Змазувати поверхню опіку жиром або якою-небудь маззю забороняється.
При невеликих опіках І ступеню на почервонілу шкіру необхідно накласти марлеву салфетку, змочену спиртом. На перший час печія і болісність декілька підвищиться, але швидко біль стихне, а почервоніння зменшиться.
При опіках ІІ, а тим паче ІІІ і ІУ ступеню потерпілого, після надання йому першої допомоги, необхідно терміново відправити у лікувальний заклад. Перша медична допомога при опіках від світового випромінювання надається так, як і при звичайних опіках.
При великих опіках часто розвивається шок. При таких опіках обов'язково проводять протишокові заходи. Потім для боротьби з інфекціями використовують антибіотики (протибактеріальний засіб №1 із аптечки АІ-2, біоміцин, пеніцилін та інші). Всім потерпілим необхідно у великій кількості давати пиття - 4-5 л у перші дві доби. Для цього готують підсолену воду (1-0,5 чайної ложки повареної солі і стільки харчової соди на 1 л води), дають її теплою або гарячою невеликими порціями.
Примерзання виявляються у вигляді синьо-червоних плям, що набувають фіолетового відтінку. Допомога полягає в змазуванні йодною настойкою ураженої ділянки та накладанні зігрівального компресу.
Обмороження першого ступеня характеризується почервонінням з відтінком синюшності, набряклістю шкіри, жаром у тілі і болем. Допомога - розтерти побілілу ділянку чистим сукном чи хустинкою змоченою у горілці, спирті, одеколоні, змазати жиром та накласти пов'язку.
При обмороженні другого ступеня шкіра має червоний колір з пухирями. Допомога - накладання сухої стерильної пов'язки, розтирання заборонено.
При обмороженні третього і четвертого ступеня настає відносно поверхневе та глибинне омертвіння тканини. Необхідна термінова медична допомога.
Замерзання настає при тривалій дії холоду на весь організм. Подавати допомогу слід обігріванням, розтиранням тіла, наданням ванни з температурою води до 20 градусів, потрохи збільшуючи її до 30-35 градусів.
Шок - складна реакція організму на больові роздратування від різних травм. Виникає головним чином при важких ранах, переломах і опіках, які супроводжуються кровотечею і великою втратою крові, переляку, перевтомою, променевим ураженням, інфекційними захворюваннями.
Розрізняють дві фази шоку. Перша фаза збудження: уражений неспокійний, стогне, кидається, пульс у нього напружений. Ця фаза коротка і швидко переходить у другу - пригнічення: блідість, холодний піт, дихання поверхневе, кров'яний тиск падає, наступає стан заціпеніння (уражений може і не втрачати свідомість, але ні нащо не реагує або реагує слабо).
Для профілактики шоку або коли він наступив необхідно: зупинити кровотечу; накласти шину (якщо поламана кінцівка); використати протибольовий засіб із аптечки АІ-2 або її аналогів (засіб вводиться уколом у м'язи, у невідкладних випадках через одяг) або дати морфін, анальгін, у крайньому випадку 100-150 г горілки; тепло накрити потерпілого, дати теплої (гарячої), краще підсоленої води (1-0,5 чайної ложки повареної солі і стільки харчової соди на 1 л води), напоїти чаєм або кавою; з усіма заходами обережності доставити у медичний заклад.
Непритомність (памороки) - стан, який розвивається внаслідок нервового потрясіння, переляку, великої втрати крові. Признаки непритомності: різка блідість, холодний піт, послаблення серцевої діяльності, втрата свідомості.
Для надання допомоги потрібно розстібнути у потерпілого комір, зняти ремінець, винести його на відкрите місце, куди вільно поступає свіже повітря. Ноги потерпілого необхідно підняти вище голови. Внаслідок цього поліпшується кровообіг мозку і в більшості випадків потерпілий приходить до свідомості. Якщо непритомність глибока і свідомість не повертається, ураженому необхідно дати понюхати нашатирний спирт, збризнути груди і обличчя холодною водою.
Допомога при ураженні електричним струмом. Нерідко можливі випадки ураження людей електричним струмом внаслідок стихійних лих, виробничих аварій і в биту, а також при проведенні пошуково-рятувальних і невідкладних аварійно-відновлювальних робіт.
Людину, яка попала під напругу, необхідно як найшвидше звільнити від джерела струму - виключити струм вимикачем, зняти запобіжники або перерубати провід, наприклад, сокирою з сухою дерев'яною ручкою.
Якщо потерпілий лежить на землі, то його можна від'єднати від електричного проводу сухою палицею, дошкою; іноді потерпілого можна відтягнути від предмету, який проводить струм, взявши його за сухий одяг, уникаючи при цьому тіла потерпілого. Якщо струм проходить через тіло потерпілого в землю, необхідно перервати подавання струму.
Після того, як потерпілий буде звільнений від джерела струму, йому негайно надається допомога: робиться якщо це необхідно - штучне дихання, на місця опіків накладаються пов'язки, госпіталізація.
Допомога утопленику. Утопленику, якого витягнули із води, якщо у нього відсутнє дихання, необхідно зробити штучне дихання. У порядку підготовки до цього необхідно виконати наступне: спочатку видаліть воду з дихальних шляхів, для чого потерпілого покладіть грудьми собі на коліно так, щоб голова висіла вниз і декілька разів натисніть на грудну клітину долонями, що буде сприяти швидкому видаленню води.
Якщо в роті є слиз, блювотні маси, пісок, потрібно очистити порожнину рота. Коли вода перестає виділятися з рота і носа, потерпілого покладіть на спину, підклавши спочатку валик з одягу під поперек, і починайте робити штучне дихання до появи ознак життя.
Допомога при сонцевому ударі. Внаслідок перегрівання організму і надмірного припливу крові до голови спостерігається тимчасова втрата свідомості. Ознаки сонячного удару: почервоніння обличчя, висихання шкіри, нудота, часта блювота. Пульс ледве відчутий. Потерпілого перенести у тінь або накрити голову, придати тілу наполовину сидяче положення, розстібнути комірець, грудну клітину та голову змочити холодною водою. При необхідності зробити штучне дихання. При необхідності звернутися за допомогою до медичного працівника.
Допомога при харчових отруєннях. Харчове отруєння найбільш часто настає при вживанні недоброякісних продуктів, головним чином: м'яса, риби, консервів, грибів тощо. Найбільш вразливими є центральна нервова система, органи травлення, серцево-судинна система. Загальні ознаки отруєння: головний біль, блювота, підвищення температури, пронос, слабкість, судороги. Захворювання починається через 2-12 годин після отруєння.
Перша допомога при отруєннях: негайно промити шлунок, дати проносне, зробити очисну клізму, дати багато питва. Після чого постраждалим необхідно надати термінову кваліфіковану медичну допомогу.
Допомога при інфекційних захворюваннях. Інфекційні хвороби людей - це захворюваність хвороботворними мікроорганізмами (бактеріями, вірусами, рикетсіями, грибками) та виробленими ними токсинами і яка передається від хворої людини або тварини здоровій людині інфекційні хвороби проявляються в виді епідемічних осередків. Характерними інфекційними захворюваннями є: чума, туляремія, бруцельоз, сибірська виразка, холера, ботулізм, натуральна віспа, сап, орнітоз, висипний тиф, енцифаломіоліт, жовта лихоманка, кишкові та ряд інших захворювань.
Всі інфекційні захворювання людей розподіляються на 4 групи: кишкові інфекції, інфекції дихальних шляхів, кров'яні інфекції, інфекції зовнішніх покровів.
З метою попередження розповсюдження інфекційних захворювань і ліквідації осередку, який виникнув, проводиться комплекс ізоляційних обмежувальних заходів, що називаються карантином або обсервацією, які передбачають виконання визначених правил.
Штучне дихання виконується сумісно з непрямим масажем серця при всіх нещасних випадках: ураженнях електрострумом, важких травмах, отруєннях, захлинаннях водою та інших, якщо настала клінічна смерть. При наданні допомоги однією людиною 3-5 вдихань, 5-8 надавлювань поперемінно. Найбільш ефективними способами штучного дихання рахуються способи "із рота в рот" і "із рота в ніс п.
Головним показником необхідності надання допомоги є реакція зіниці ока на світло. При настанні біологічної смерті - зіниця розширена на величину райдужної оболонки і не реагує на світло. Штучне дихання продовжувати довго, інколи протягом двох-чотирьох годин. Припиняють його, коли потерпілий починає дихати самостійно, ритмічно, безперервної. Якщо після відновлення дихання воно знову припиняється, штучне дихання необхідно відновити.
Якщо у потерпілого нема пульсу і розширені зіниці, то це означає, що призупинилася серцева діяльність, її можна відновити за допомогою непрямого масажу серця і штучного дихання. Масаж серця роблять так: ритмічно, різкими поштовхами, надавлюють м'якими частинами долоні обох рук на нижню третину груді; вдавлюючи груди на 3-4 см, руки швидко знімають, щоби груди швидко випрямилися. Ритм таких дій - 60-80 надавлювань за хвилину. Штучне дихання необхідно застосувати через кожні 5-8 здавлювань грудної клітини. Обидві процедури зручно виконувати разом з іншою людиною: виконуються вони до відновлення серцевої діяльності і природного дихання у потерпілого.
Надання заходів першої допомоги потерпілому можливо не тільки там, де сталося ураження, а і в автомобілі (поїзді і т.д.) при доставці потерпілого у лікувальний медичний заклад. Тільки при появі явних прикмет біологічної смерті - трупних плям, дубіння м'язів (спочатку дубіють м'язи нижньої щелепи, потім все з більшим трудом розгинаються суглоби) - надання допомоги слід рахувати безкорисною.
3-ТЄ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:"Основи догляду за хворим". Догляд за хворим - це поєднання заходів, які забезпечують багатогранне обслуговування хворого, створюють оптимальні умови і обстановку, що сприяють благополучному перебігу хвороби, скорішому видужанню, полегшення страждання і попередженню ускладнень, виконанню лікарняних призначень. Важливо захищати хворого від впливу негативних чинників, відривати його від надмірної уваги до свого часом важкого стану. Правильний підхід припускає створення сприятливої побутової і психологічної обстановки на всіх етапах лікування.
Стримане, рівне і спокійне відношення допомогти, підтримати необхідне терпіння у хворого, здійснити продиктовані лікарем раціональний режим і лікування. Уміння створити оптимістичний настрій у хворого - вагомий внесок у справу його видужання. Важливо пам'ятати, що особисті, психічні чинники істотно впливають на перебіг хвороби, на її хід.
На переживання людини під час хвороби впливають не тільки її характер і можливі наслідки, але і домашня і службова обстановка, обмеження і незручності, пов'язані з лікуванням, і т.д. Правильний підхід припускає знання основ психології хворого, порушення звичних умов існування, стабільності внутрішнього світу призводить до занепокоєння, страху, тривогам.
Знання особливостей психології хворих дозволяє встановлювати правильні взаємовідносини між хворим і тим хто доглядає, що полегшує догляд за хворим: повага і розуміння (більшість), недовіра й обережність (меншість), невіра і повне заперечення (одиниці); довіра і взаємна повага
Загальний догляд. Обсяг догляду залежить від стану постраждалого, відповідно до якого лікар може призначити йому суворий постільний режим (не дозволяється сидіти), постільний режим (можна рухатися в постелі, не покидаючи її, напів постільний режим (можна ходити по помешканню) і так званий загальний режим, коли рухова активність хворого істотно не обмежується. Природно, що чим менше вона обмежена, тим у більшому ступені хворий може обслуговувати себе сам. Проте навіть можливість повного самообслуговування не звільняє близьких від необхідності догляду за ним, створення при цьому максимально можливих умов комфорту, необхідного психологічного клімату, забезпечення рекомендованого лікарем режиму харчування і раціону, спостереження за станом хворого і виконанням їм лікарських призначень.
Кімната, що призначена для хворого, повинна бути простора, світла, і по можливості, захищена від шуму, ізольована. Достаток повітря і світла, оптимальний температурний режим у помешканні роблять сприятливий вплив на організм при будь-якому захворюванні При відсутності кондиціонера помешкання провітрюють. Для захисту хворого від холодного потоку повітря під час провітрювання кімнати, його тіло добре прикривають ковдрою, а голову - рушником або шарфом. Влітку вікна можуть бути відкриті цілодобово, зимою відчиняти фрамуги (кватирки) протягом 3-5 разів на добу. Неприпустимо замість провітрювання збризкувати помешкання різноманітними ароматними засобами. Температура в помешканні повинна бути постійна, у межах 18-20 градусів, а відносна вологість повітря - 30-60%. При необхідності підвищення вологості в кімнаті ставлять судини з водою або кладуть зволожене дрантя на опалювальні батареї, для зменшення вологості помешкання посилено провітрюють. Достаток денного світла необхідно хворому, вид сонця і неба сприятливо впливає на його настрій і стан. Силу світла варто зменшувати лише при захворюваннях очей і деяких хвороб нервової системи. Електричні лампочки повинні бути прикриті матовими абажурами, а вночі залишають включеними лише нічники.
Необхідно старанно підтримувати чистоту помешкання. Прибирання варто проводити не рідше 2 разів у день: віконні рами, двері, меблі протирають вологим дрантям, поли миють або протирають щіткою, обгорнутою вологим дрантям. Килими, портьєри й інші предмети, де може накопичуватися пилюка, переважно видалити або часто витрушувати або чистити пилососом. Завжди необхідні шумозахисні міри: ізоляція від транспортних і вуличних шумів, зниження гучності звучання телевізорів, радіоприймачів і інше.
Для важкохворих необхідна підкладна клейонка, гумове коло, підкладне судно, сечоприймач. Постіль хворого повинна бути достатньої довжини і ширини, із рівною поверхнею, зручною й охайного. Бажано використовувати багато секційний матрац, поверх якого кладуть простирадло, при необхідності під простирадло підкладають клейонку. У ряді випадків, наприклад при поразках хребта, під матрац кладуть твердий щит. Бажано таке розміщення ліжка, яке дозволяє підійти до хворого по обидва боки, ліжко не варто ставити поруч о джерелами обігріву помешкання.
Важкохворим допомагають роздягтися, зняти взуття, в особливих випадках при необхідності одяг обережно розрізають.
Зміну постільної білизни важкохворим потрібно робити уміло, не створюючи для них незручної пози, змушеної м'язової напруги, не завдаючи біль. Хворого бережно пересувають на край постелі, щоб звільнилася частина простирадла, скатують як бинт, на цій частині постелі розстеляють свіже простирадло, на яке і перекладають хворого. Найважливіше значення має дотримання правил особистої гігієни хворому. Необхідно щоденний ранковий і вечірній туалет, щоб шкіра була чиста і нормально функціонувала. Варто пам'ятати, що шкіру хворого забруднюють виділення сальних і потових залоз, рогові лусочка, мікроби і пилюка, а шкіру промежини - виділення сечостатевих органів і кишечнику. При відсутності протипоказань хворого з дозволу лікаря миють у ванній або під душем не рідше 1 разу в тиждень. Якщо ванна і душ протипоказані, то, крім умивання, його щодня обтирають ватяним тампоном, змолоченим кип'яченою або туалетною водою, краще горілкою або одеколоном. Голову, шию і верхню частину тулубу варто мити щодня, руки перед кожним прийомом їжі. При суворому постільному режимі ноги миють не рідше трьох разів у тиждень, ставлячи для цього на ліжко тазик.
Пахова область, пахові складки, складки шкіри під грудними залозами, регулярно миють або протирають камфорним спиртом, горілкою або одеколоном, щоб уникнути попрілості .Важкохворі, виснажені і ті, що знаходяться тривалий час у постелі, потребують в особливо ретельному догляді за шкірою, щоб уникнути утворення пролежнів у місцях, що піддаються тривалому тиску. З цією ціллю протирають шкіру хрестця і попереки два рази на добу камфорним спиртом і підкладають під хрестець гумове коло, обгорнене чистою наволочкою.
Раціональне харчування хворих - суттєвий елемент у лікуванні та догляді, так як характер їжі і режим харчування можуть сприятливо вплинути на течію хвороби і прискорити одужання.
Основні принципи харчування - збалансування їжі і раціональний режим. Спостереження за станом постраждалого - важлива умова успіху лікування. Лікарю необхідно доповідати про всі зміни, які проходять з хворим (як за станом психіки так і за станом хвороби) При догляді за хворим - необхідно враховувати як особливості віку хворого, так і особливості догляду за хворими при різних захворюваннях (органів дихання, серцево-судинними, травмами, ранами, опіками, інфекційними захворюваннями, шлунково-кишкового тракту, очей, отруєннях (зараженнях), ударах, переломах, вивихах, психічних захворюваннях, травмах тощо).
ТЕМА 17
"ПОЖЕЖО- ТА ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНІ ПРЕДМЕТИ НА ВИРОБНИЦТВІ У ПОБУТІ. РЕКОМЕНДАЦІЇ НАСЕЛЕННЮ ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ ТА ДІЙ ПРИ ВИНИКНЕННІ ПОЖЕЖ. ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ ПРИ ВИЯВЛЕННІ ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНИХ ПРЕДМЕТІВ".
Навчальна ціль:
Вивчити: пожежо- та вибухонебезпечні предмети на виробництві та у побуті; рекомендації населенню щодо профілактики і дій при виникненні пожеж та правила поведінки при виявленні вибухонебезпечних предметів
Вид навчальних занять - групове заняття.
Тривалість заняття - 1 година.
Метод проведення заняття - бесіда, розповідь, показ.
Місце проведення заняття - клас, місця розміщення засобів пожежогасіння.
Навчальні питання і орієнтовний розрахунок навчального часу:
ВСТУП2 хв.1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Пожежо- та вибухонебезпечні предмети на виробництві та у побуті20 хв.2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Рекомендації населенню щодо профілактики та дій при виникненні пожеж та правила поведінки при виявленні вибухонебезпечних предметів20 хв.ПІДСУМКИ:3 хв. Матеріальне забезпечення:
І. Стенди або схеми в класі:
1. Захист населення у надзвичайних ситуаціях.
2. Засоби і способи пожежогасіння при НС.
3. Дії органів управління і сил ЦО та населення при НС. 4. Засоби колективного захисту населення при НС. 5. 5 Засоби індивідуального захисту при НС.
6. Рятувальні і невідкладні аварійно-відновлювальні роботи при НС.
ІІ. Засоби первинного пожежогасіння об'єкту
ВСТУП
Слово "пожежа" завжди викликає у людини велику тривогу і хвилювання. І це зрозуміло, тому що вогнем нерідко знищується майно, руйнуються і згорають житлові будинки, школи, і громадські будівлі, об'єкти господарської діяльності, завдається значної шкоди навколишньому природному середовищі, страждають люди, зазнаючи опіків, травм, а іноді і гинучи. Сьогодні нема в державі жодного дня, щоб вогонь не приводив до важких наслідків з загибеллю людей і значного матеріального ущербу.
Всі пожежі (вибухи) діляться: в спорудах, на комунікаціях та технологічному обладнанні промислових об'єктів; на об'єктах розвідки, видобування, переробки, транспортування та зберігання легкозаймистих, горючих, а також вибухових речовин;
* на транспорті; в шахтах, підземних та гірничих виробках; в будівлях та спорудах громадського призначення; на радіаційних, хімічних та біологічних небезпечних об'єктах. Крім того, окремий вид пожеж у навколишньому природному середовищі:
* лісові, торф'яні та степові.
Для характеристики пожеж (вибухів) та дій при їх виникненні вживається ряд термінів і визначень, основні із них:
Пожежа - неконтрольований процес горіння, який супроводжується знищенням матеріальних цінностей та створює небезпеку життю і здоров'ю людей.
Пожежна безпека - стан захисту населення, об'єктів господарської діяльності та іншого призначення, а також довкілля від небезпечних факторів і дії пожежі.
Забезпечення пожежної безпеки - прийняття і дотримання нормативних правових актів, правил і вимог пожежної безпеки, а також виконання протипожежних заходів.
Протипожежний захід - захід організаційного і (або) технічного характеру, що спрямований на дотримання протипожежного режиму, створення умов для завчасного запобігання і (або) швидкого гасіння пожежі.
Пожежо-, вибухонебезпечний об'єкт - об'єкт, що виробляє, використовує, перероблює, зберігає або транспортує легкозаймисті і пожежо- та вибухонебезпечні речовини, які створюють реальну загрозу виникнення техногенної надзвичайної ситуації
Вибух - процес фізичних і хімічних перетворювань речовин, що швидко протікає і супроводжується звільненням значної кількості енергії в обмеженому об'ємі, внаслідок чого в навколишньому просторі виникає і розповсюджується ударна хвиля, яка може привести або приводить до виникнення техногенної надзвичайної ситуації.
1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Пожежо- та вибухонебезпечні предмети на виробництві та у побуті Техногенні пожежі і вибухи, які виникають на об'єктах, приводять до виникнення таких факторів ураження як повітряна ударна хвиля і теплове випромінювання. На характер і масштаби таких аварій суттєво впливають такі показники: кількість, тип і категорія вибухових і пожежонебезпечних речовин; вогнестійкість будівель і споруд; пожежна небезпека виробництва; стан систем з гасіння пожеж на об'єктах; метеоумови та інші.
По вибуховій, вибухово-пожежній і пожежній безпеці всі ВПНО діляться на шість категорій: А, Б, В, Г, Д і Є.
Категорія виробництва А (вибухові і пожежонебезпечні) - горючі гази, нижня межа вибуховості, яких не більше 10% від об'єму повітря; рідини з температурою спалаху до 28 °С при умові, що указані гази і рідини здатні утворювати вибухонебезпечні суміші; горючі гази, нижня межа вибуховості, яких не більше 10 % від об'єму повітря; рідини з температурою спалаху до 28 °С при умові, що указані гази і рідини здатні утворювати вибухонебезпечні суміші у об'ємі, який перевищує 5 % об'єму приміщення. Речовини, які здатні вибухати і горіти при взаємодії з водою, киснем або один з одним.
Категорія виробництва Б (вибухові і пожежонебезпечні) - горючі гази, нижня межа вибуховості, яких не більше 10 % від об'єму повітря; рідини з температурою спалаху від 28 до 61 °С включно; рідини, які в умовах виробництва нагріваються до температури спалаху і вище; горючі пилі або волокна, нижня межа вибуховості яких 65 г/м3 і менше до об'єму повітря, при умові, що вказані гази, рідини і пилі можуть утворювати вибухонебезпечні суміші в об'ємі, що перевищу 5 % об'єму приміщення.
Категорія виробництва В (пожежонебезпечні) - рідини з температурою спалаху вище 61 °С; горючі пилі або волокна, нижня межа вибуховості яких понад 65 г/м3 до об'єму повітря; речовини, які здатні тільки горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним; тверді горючі речовини і матеріали.
Категорія виробництва Г (пожежонебезпечні) - не горючі речовини і матеріали у гарячому, розжареному чи розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променевого тепла, іскор і полум'я; тверді, рідкі і газоподібні речовини, які згорають чи утилізуються в якості палива.
Категорія виробництва Д (пожежонебезпечні) - негорючі речовини і матеріали в холодному стані.
Категорія виробництва Є (вибухонебезпечні) - горючі гази без рідкої фази і вибухонебезпечні пилі в такій кількості, що вони можуть утворювати вибухонебезпечні суміші в об'ємі, що перевищує 5 % об'єму приміщення, і в якому за умов технологічного процесу можливий тільки вибух (без послідуючого горіння). Речовини, здатні вибухати (без послідуючого горіння) при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним.
За ступенями вогнестійкості (1-У) будинки і споруди визначаються мінімальними межами вогнестійкості будівельних конструкцій і загорання матеріалів, із яких ці конструкції збудовані (стіни, колони, сходові площадки, східці, балки і сходові марші, несучі конструкції перекриття, елементи покриття), максимальна межа вогнестійкості яких складає 2,5 г.
Основними параметрами факторів ураження пожеж (вибухів) є: повітряна ударна хвиля (надмірний тиск в фронті повітряної ударної хвилі), теплове випромінювання (щільність теплового потоку), токсичні навантаження (граничне допустима концентрація, токсична доза).
Стандартна модель виникнення і розвитку аварії на пожежо-, вибухонебезпечному об'єкту складається із п'яти фаз:
І фаза - накопичування дефектів в обладнанні, відхилення від передбачених регламентом процедур виконання технологічного процесу персоналом, а також неякісне проектування і будівництво об'єкту;
ІІ фаза - порушення цілості технологічних установок, комунікацій і т.д., викидів небезпечних речовин, виникнення пожежі;
ІІІ фаза - розповсюдження небезпечних речовин чи пожежі в навколишнє середовище;
ІУ фаза - укриття і евакуація населення, проведення розвідки, зонування території. Надання медичної допомоги потерпілим. Локалізація осередку аварії з метою закінчення викиду або пожежі.
У фаза - повна дезактивація або дегазація зараженого ґрунту і т.д. Лікування потерпілих та відновлення при можливості функціонування об'єкту.
Вибуховими речовинами називають хімічні сполуки або суміші, що під впливом зовнішніх дій здатні до швидкого хімічного само розповсюдженого перетворювання з виникненням сильно нагрітих І з великим тиском газів, які проводять механічну роботу розширенням .
Вибухові перетворювання в залежності від властивостей вибухових речовин і виду дії на нього може протікати в формі горіння або вибуху.
Всі вибухові речовини поділяються на три основні групи: ініціюючі, бризантні та кидальні вибухові речовини.
Ініціюючі вибухові речовини мають велику чутливість до зовнішньої дії (удару, тертю і дії вогню) і до них відносяться: гримуча ртуть, азид свинцю, тенерес, капсульні сполуки.
Бризантні вибухові речовини більш сильніші і значно менш чутливі до різних видів зовнішньої дії, ніж Ініціюючі вибухові речовини. По потужності бризантні вибухові речовини поділяються на ВР підвищеної, нормальної і зниженої потужності. До підвищеної потужності відносяться: тен, гексоген, тетрил; до нормальної потужності відносяться: тротил, пикрінова кислота, пікрати, пластичні ВР; зниженої потужності відносяться: аміачна селітра, аміачні селітряні ВР.
Кидальними вибуховими речовинами (порохами) називаються такі речовини, які основну форму вибухового перетворювання є горіння і до них відносяться димний і бездимний порох.
У народному господарстві використовуються наступні вибухові речовини: 62% важко замерзаючий динаміт, детоніт 10А, амоніт скелястий, амонал водостійкий, амоніт 6ЖВ, амоніт В-3, зерногрануліт 80/20, ігданіт, гранулотол, алюматод, амоніт ПЖВ-20, победіт ВП-4, амоніт АП-4-ЖВ.
2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Рекомендації населенню щодо профілактики та дій при виникненні пожеж та правила поведінки при виявленні вибухонебезпечних предметів Масштаби і характер пожеж залежать від типу і об'ємів ураження внаслідок НС, характеристик забудови, пожежної небезпеки об'єктів, метеорологічних умов та інших факторів.
Попередня оцінка пожежної обстановки має мету виявити можливі осередки виникнення суцільних пожеж і вогневих штормів та спланувати проведення попереджувальних протипожежних заходів, а також розробити план ліквідації суцільних пожеж та вогневих штормів на випадок їх виникнення.
При оперативній оцінці пожежної обстановки визначаються зони суцільних пожеж, протяжність фронту вогню в осередках ураження і кількість протипожежних сил, необхідних для ліквідації пожеж. Всі розрахунки проводяться в залежності від ступеню ураження міста (населеного пункту) та їх площі.
Пожежі і вибухи на об'єктах господарської діяльності з ураженням житлової зони можуть виникати не тільки в результаті виникнення осередків полум'я, але і при руйнуванні елементів об'єктів, а також при раптовому припиненні подання електричної енергії, води, газу, пару і т.д.
Вірогідність перетворювання осередків полум'я в окремі або суцільні пожежі в значній мірі залежить від вогнестійкості будинків і споруд, щільності забудови і ступені руйнування. Тривалість суцільної пожежі може змінюватися в широких межах.
При руйнуванні об'єктів, які мають запаси або використовують в виробництві вибухові небезпечні речовини (метан, пропан, бутан, етан, пропилен, бутилен та інші) виникають газоповітряні і вуглецеві повітряні суміші.
Полум'я приводить до вибуху суміші з великою силою, що завдає значної шкоди (руйнування будинків і споруд, будівельних конструкцій і обладнання та інженерних комунікацій), а іноді приводить і до втрат серед населення.
При вибуху вуглецевих повітряних сумішей, виникають дві зони ураження: детонаційна хвиля з тиском біля 17 кгс/см2 в межах хмари газоповітряної суміші з радіусом Rо і повітряна хвиля за його межами. Так наприклад, радіус ураження при вибуху газоповітряної суміші при кількості продукту в 10 тон складає 45 метрів, а при вибуху 50 тон - 100 метрів.
Протипожежні сили складаються із воєнізованих загонів, команд, професійних команд та добровільних формувань (команди, ланки).
Особливе значення мають інженерно-технічні протипожежні заходи ЦО, що проводяться завчасно:
- устрій під'їздів і пристосувань на берегах річок і водосховищ для забору води пожежними машинами;
- створення протипожежних розривів в міській забудові, в лісовій і сільській місцевості;
- підвищення вогнестійкості будинків і споруд та зниження горючості їх елементів;
- підвищення стійкості роботи водопровідних систем і споруд;
- захист горючих конструкцій будинків і споруд в населених пунктах і на об'єктах (вогнезахисне насичування), зніс малоцінних горючих будівель;
- проведення планових організаційних і протипожежних профілактичних заходів на об'єктах лісного і сільського господарства;
- створення запасів води для цілей гасіння пожеж в населених пунктах і на об'єктах (будівництво водоймищ, запруд і т. д.);
- обвалування складів (ємностей) з паливом та інші невідкладні протипожежні заходи.
Велике значення мас обладнання засобами первинного пожежогасіння суб'єктів господарської діяльності в залежності від призначення об'єкту (пожежні машини, пожежний водопровід, гідранти, резервуари з водою, вогнегасники, пожежні пости та щити тощо).
Профілактичні протипожежні заходи населенням проводяться як у період загрози виникнення надзвичайної ситуації, так і повсякденно з метою зменшення можливості виникнення і розповсюдження пожеж.
Своєчасне проведення попереджувальних заходів населенням знизить можливість виникнення пожеж, займань і зменшує імовірність їх швидкого розповсюдження.
З настанням холодної погоди небезпека виникнення пожеж значно збільшується. Пожежі у цей період частіше за все виникають від неправильного топлення печей і плит, від відігрівання замерзлих трубопроводів відкритим вогнем, несправності електропроводки, від залишених і не вимкнутих електронагрівальних приладів, дитячих пустощів з вогнем та інших причин.
ПРОФІЛАКТИЧНІ ПРОТИПОЖЕЖНІ ЗАХОДИ В БУДИНКУ (КВАРТИРІ), ЖИТЛОВОМУ СЕКТОРІ І НА ВИРОБНИЦТВІ
Для того, щоб звести до мінімуму кількість пожеж після надзвичайної ситуації, обмежити їх поширення і забезпечити необхідні умови для ліквідації, необхідно завчасно провести відповідні пожежо-профілактичні заходи.
Відповідальними за проведення заходів по забезпеченню пожежної безпеки є керівники об'єктів (організацій, підприємств, установ). Вони повинні: організувати вивчення робітниками, службовцями і інженерно-технічними працівниками протипожежних заходів; призначати відповідальних за пожежну безпеку цехів, відділів, складів, майстерень і службових приміщень; вимагати від начальників цехів (відділів, складів і т.д.) суворого дотримання протипожежного режиму, вжиття заходів до виявлення і усунення причин, що можуть викликати пожежу, проведення бесід з робітниками і службовцями на протипожежні теми, а також утримання засобів пожежогасіння у справності і бойовій готовності; своєчасно і повністю забезпечити об'єкт засобами пожежогасіння, зв'язку та сигналізації; широко запроваджувати автоматичні засоби оповіщення про пожежі і стаціонарні автоматичні системи пожежогасіння; забезпечити цехи (склади, установки і окремі пожежо- вибухонебезпечні агрегати і приміщення) інструкціями про заходи пожежної безпеки.
Основними інженерно-технічними заходами цивільної оборони по підвищенню протипожежної безпеки об'єктів господарської діяльності є: підвищення вогнетривкості нових будівель, а також будівель, що реконструюються та розширюються; просочування вогненебезпечних конструкцій вогнезахисними речовинами; зниження пожежонебезпечних властивостей оздоблювальних матеріалів і покриттів; розробка нових технологічних процесів виробництва, що виключають наявність проміжних ємностей з пожежо-, вибухонебезпечними продуктами; зниження ємності виробничої апаратури і складів пожежо-, вибухонебезпечних речовин, а також віддалення цих складів від технологічних установок на безпечні відстані; захист ємностей і комунікацій від розливу речовин (прокладка на низьких опорах, в землі, обваловування, підземне зберігання, влаштування зворотних клапанів самозакриття, піддонів, пасток і резервуарів з направленим стоком); захист технологічного устаткування, апаратів, ємностей від дії надзвичайних ситуацій (фарбування у білий колір, влаштування екранів); розробка і впровадження автоматичних систем виявлення і гасіння пожеж на найбільш важливих об'єктах та ін.
ДОТРИМАННЯ ПРАВИЛ ПОВОДЖЕННЯ З ЕЛЕКТРОНАГРІВАЛЬНИМИ ПРИЛАДАМИ, ГАЗОВИМИ І ЕЛЕКТРИЧНИМИ ПЛИТАМИ
В осінньо-зимовий період підвищене навантаження несуть електропроводи, електрообладнання, електронагрівальні прилади. І там, де це не враховується і не приділяється потрібної уваги питанням пожежної безпеки, нерідко виникають пожежі.
Щоб уникнути пожеж з цієї причини, електропроводку і електричні прилади необхідно завжди тримати у справному стані. Старі електропроводи слід замінити новими, провислі - натягнути на ролики, оголені місця проводів - ізолювати. Несправні лампові патрони, штепселі, вимикачі - відремонтувати.
У цілях пожежної безпеки все населення у повсякденному житті повинно виконувати певні профілактичні протипожежні правила:
1. Обережно поводитися із газовими і електронагрівальними приладами.
2. Не користуватися несправними газовими апаратами і електронагрівальними приладами.
3. Не залишати працюючі газові і електронагрівальні прилади на довгий час без нагляду.
4. Не дозволяти користуватися газовими і нагрівальними приладами дітям і особам, що не знайомі з правилами користування.
5. Не розбирати і не ремонтувати газові і електронагрівальні прилади власними силами і засобами.
6. При користуванні електронагрівальними приладами -прасками, чайниками, плитками - їх слід встановлювані на вогнетривкі підставки (керамічні, бетонні, цегляні).
7. Виходячи з дому, слід потурбуватися про те, щоб не залишати ввімкнутими електричні прилади, газові плити, примуси, гасівки, що горять, і печі, що топляться.
Для зменшення можливості виникнення пожеж кожний громадянин повинен суворо дотримуватись встановлених правил і обов'язків по їх попередженню у житлових будинках, на лісових масивах, на промислових підприємствах та в інших місцях. Порушники цих правил підлягають штрафу, що стягується в адміністративному порядку, а злісні порушники, з вини яких виникли пожежі, що завдали значних матеріальних збитків, притягуються до кримінальної відповідальності.
Але якщо лихо з якихось причин все ж таки прийде в дім, і трапиться пожежа, треба негайно викликати пожежну команду по телефону - 01. Про пожежу можна сповістити коротко, виразно. Спокійно повідомити: де виникла пожежа, що горить і хто повідомляє про пожежу. По повідомлювачу спеціальної пожежної сигналізації потрібно: для повідомлення про пожежу необхідно розбити скло будь-яким предметом, після чого натиснути до відмови пускову кнопку і відпустити й; не очікуючи прибуття пожежної команди, одразу ж розпочинайте гасіння пожежі, використовуючи для цього первинні засоби гасіння - вогнегасники: воду, пісок, цупке покривало і т. ін.; зволікання із викликом пожежної команди і невміння користуватись первинними засобами пожежогасіння може привести до великих пожеж.
На початковій стадії пожежі вогонь, як правило, поширюється досить повільно, і вогнище його може бути ліквідоване за короткий час обмеженими силами і засобами населення, робітниками і службовцями без залучення пожежних команд.
Починати гасіння пожеж треба з того місця (ділянки), де вогонь може створити загрозу для людей, заподіяти найбільші матеріальні збитки, викликати вибух або руйнування конструкцій.
Гасіння пожеж у будинках включає два періоди: період локалізації; період ліквідації пожежі.
У перший період основною задачею є обмеження розповсюдження полум'я і одночасно здійснити заходи по рятуванню людей із палаючих будівель.
На другому етапі - здійснюються заходи по безпосередній ліквідації горіння. При цьому розміри вогнища пожежі можуть бути різними. В окремих випадках займання можна ліквідувати первинними засобами пожежогасіння, а саме: заливанням вогнища водою із відра, використовуючи воду із водопроводу або сторонніх ємностей; засипанням вогнища пожежі вогнем або землею, використовуючи лопати і пісок із ящика, встановленого біля входу в будівлю; заливанням вогнища пожежі водою із внутрішніх пожежних кранів; гасіння вогнища пожежі за допомогою вогнегасників.
Засоби гасіння пожеж. Засоби безпеки при гасінні пожеж
Первинні засоби гасіння пожеж призначені для гасіння пожеж на початковій стадії їх розвитку і можуть застосовуватися для спасіння людей. До них відносяться: вогнегасники, внутрішні пожежні крани; відра; ломи; пісок (земля) та інші речовини і матеріали. У цілях ефективного використання первинних засобів і протипожежного інвентарю обладнуються протипожежні пости.
Пожежний пост обладнується пожежним щитом, на якому розміщуються: вогнегасники - 2 шт.; лопати - 2 шт.; ломи - 2 шт.; відра - 2 шт.; сокири - 2 шт.; багри - 2 шт.; кошма -1 шт. Крім того, біля щита встановлюється діжка з водою місткістю не менш, як 200 л і ящик з піском місткістю не менш, як 0-5 куб. м.
Вогнегасники - надійний засіб гасіння займань до прибуття пожежних підрозділів, випускаються наступні типи вогнегасників: вуглекислотні, пінні, порошкові і аерозольні.
Ручні вуглекислотні вогнегасники ОУ-2, 0У-5, ОУ-8, ОУ-10 і ОУ-25: Вони призначені для гасіння невеликих початкових осередків спалахування займистих речовин і електроустановок. Являють собою стальні балони ємністю 2, 5, 8, 10 і 25 л. У горловині кожного ввергнутий запірний вентиль з сифонною трубкою, вентиль має запобіжний пристрій, що спрацьовує при перевищенні тиску. Вага вогнегасників - від 7 кг і більше.
Щоб привести вогнегасник у дію, необхідно закрутити маховичок вентилю проти годинникової стрілки до відмови. Розтруб, із якого викидається вуглекислий сніг і газ, спрямовують на палаючий предмет ще до відкривання вентиля. Дальність подачі струменю -1,5-3,5 м. Час дії залежить від ємності вогнегасників.
Пінний вогнегасник ОП-5 призначений для гасіння початкових вогнищ пожежі на площі до 1 кв. м. Він представляє собою сталевий зварний балон. У верхнє днище вварена горловина, закрита чавунною кришкою з запірним пристроєм, що складається з гумового клапану, укріпленого на штоку, пружини, що притискує клапан до горловини кисневого стакану при закритому положенні рукоятки. За допомогою цієї рукоятки здійснюється піднімання і опускання клапану. Сприск вогнегасника розташований на горловині І закритий спеціальною мембраною. Лугова частина заряду розчинена у 8,5 л води і залита у корпус вогнегасника, кислотна частина також розчинена у воді і залита у поліетиленовий кислотний стакан ємністю 0,15 л. При застосуванні забезпечує подачу повітряно-механІчної піни, чим досягається велика ефективність гасіння.
Порошковий вогнегасник ОП-1 ("Супутник-1") застосовується для гасіння невеликих займань автомобілів, лужних металів, електроустановок, що знаходяться під напругою, легкозаймистих і горючих рідин. Вогнегасник складається з циліндричного корпусу з похилою горловиною, що забезпечує розпилення порошку. Заряд складається із порошків ПСБ і ПС-1, що видаляють кисень із зони горіння; порошки не електропровідні, При гасінні відкривають кришку вогнегасника і енергійним струшуванням висипають порошок на вогонь так, щоб він утворив хмарку над полум'ям.
Аерозольні бром-метилові вогнегасники типу ОА і ОУБ застосовуються для гасіння горючих і тліючих матеріалів (бавовни, текстилю), а також електроустановок, що знаходяться під напругою до 380 В. Промисловість випускає вуглекислотно-бром-метилові вогнегасники ОУБ-3 і ОУБ-7, котрі аналогічні за конструкцією, але відрізняються лише розмірами.
Вогнегасник являє собою сталеву тонкостінну посудину, у верхній частині якої приварена бобижка, у яку угвинчують вентиль з насадкою для створення струменя і ручкою для перенесення. В середині балону мається сифонна трубка.
Для приведення вогнегасника в дію необхідно:
1. Звільнити запор кронштейна і піднести вогнегасник до вогнища пожежі, тому що виробники залишають вогнегасники у зарядженому стані з опломбованими запірними вентилями.
2. Узявшись лівою рукою за рукоятку вогнегасника, правою рукою відкрити вентиль, обертаючи маховичок проти годинникової стрілки до відмови.
3. Спрямувати струмінь на місце найбільш інтенсивного горіння.
Приведення в дію вогнегасників. Вогнегасник вуглекислотний типу ОУ-2, ОУ-5 або ОУ-8: повернути маховичок вентиля проти годинникової стрілки до відмови: розтруб спрямувати на палаючий предмет ще до відкриття вентиля.
Пінний вогнегасник ОП-5: рукоятку клапану повернути на 180°, перевернути вогнегасник догори дном, струмінь спрямувати на місце горіння.
Порошковий вогнегасник ОП-1: відкрити кришку вогнегасника, обертаючи у напрямку стрілки, нанесеної на кришці; узяти вогнегасник за нижню частину корпусу і енергійно струшувати, спрямовуючи порошок у вогонь.
Аерозольний вогнегасник типу ОУБ: звільнити запор кронштейну і піднести вогнегасник до вогнища пожежі; узятися лівою рукою за рукоятку вогнегасника, правою відкрити вентиль, обертаючи маховичок проти годинникової стрілки до відмови; спрямувати струмінь на місце найбільш інтенсивного горіння.
Гасіння легкозаймистих і горючих речовин, що зберігаються на складах у резервуарах різної ємності І будови, а також у тарі - залізних бочках, на об'єктах господарської діяльності можливі випадки зберігання їх у різній тарі (бочках, бідонах і т.д.) , у побутових умовах зберігаються у металевій і пластмасовій тарі (бідонах, каністрах тощо), має ряд особливостей і включає два періоди; період локалізації і період ліквідації.
У перший період основною задачею є обмеження поширення вогню, рідин, що розлилися, на інші ємності. На другому етапі здійснюються заходи по безпосередній ліквідації горіння.
Невеликі вогнища горіння розлитої рідини чи займання рідини в окремій тарі можна ліквідувати первинними засобами пожежогасіння, а саме: ізоляцією шляхом засипання вогнища горіння рідини піском (землею); ізоляцією вогнища горіння шляхом накриття вогнища горіння кошмою (брезентом); гасінням горючої рідини шляхом використання пінних і порошкоподібних вогнегасників.
Для гасіння займань не завжди можна користуватися водою або піною. Небезпечно спрямовувати, наприклад, водяний струмінь на палаючу електропроводку чи на електроустановки, що знаходяться під напругою, так як при цьому людина може бути уражена струмом, оскільки вода є гарним провідником. Тому перед початком гасіння необхідно зняти напругу з палаючих електропроводок і електромереж.
Якщо цього зробити не можна, то для гасіння необхідно застосовувати вуглекислотні (ОУ-2, ОУ-5) або порошкові (ОП-1) вогнегасники, склади яких не проводять електричний струм.
При гасінні пожеж у будівлях необхідно дотримуватися заходів безпеки:
1. Згідно діючих правил, до безпосереднього гасіння пожеж не допускаються підлітки до 18 років, вагітні і годуючі груддю жінки, інваліди, глухонімі і психічно хворі.
2. Кожний працюючий по гасінню пожежі зобов'язаний слідкувати за зміною обстановки, станом перекриттів, стін, сходових клітин, щоб уникнути загибелі людей при їх обваленні і у випадку виникнення небезпеки негайно попередити всіх працівників на ділянці і керівника гасіння,
3. При явній загрозі обвалення особовий склад виводиться у безпечне місце. Для швидкого оповіщення людей, що працюють у небезпечній зоні, керівники гасіння пожежі встановлюють єдині сигнали і доводять їх до всього працюючого складу.
4. При роботі слід враховувати можливе отруєння людей окислом вуглецю. Необхідно передбачити використання ізолюючих протигазів (або протигазів з додатковими патронами ДП-1) або, за їх відсутності, частіше підмінювати пожежників, особливо тих, що працюють на верхніх поверхах приміщень.
5. Для захисту тіла від опіків пожежники повинні бути одягнуті у відповідний одяг, мати протипожежне спорядження: сталеві каски, рукавиці, пояси, сокири. Працювати без бойового одягу і спорядження забороняється.
6. При наявності даних про витік газу необхідно входити в приміщення в ізолюючих протигазах і провітрювати його.
7. При роботі на височині слід застосовувати запобіжні пристосування - для виключення можливості падіння працюючих.
8. Заборонено залишати без нагляду пожежний ствол, навіть після припинення подачі води.
9. До початку розбирання конструкції необхідно відключити розташовані на ділянці роботи електричні мережі, відключити всі газові мережі і прилади.
10. При необхідності звалювання димових труб, обгорілих опор чи частин будівлі повинно проводитися під керівництвом керівника гасіння пожежі і після виведення з небезпечної зони людей і техніки.
При гасінні легкозаймистих і горючих рідин:
1. Гасіння пожеж з горючими рідинами може ускладнюватись розривами резервуарів, кипінням і викидами нафтопродуктів і розповсюдженнях вогню на місцевості. Кожний робітник зобов'язаний слідкувати за зміною обстановки, при явній загрозі вибуху, викидів і розтікання горючої рідини особовий склад виводиться у безпечне місце.
2. Для швидкого оповіщення людей, що працюють у небезпечній зоні, керівник гасіння пожежі зобов'язаний встановити єдині сигнали і довести Їх до всього особового складу.
3. Працюючи із піною, розчинами піноутворювачів, особовий склад повинен уникати потрапляння їх на шкірні покрови І особливо на слизову оболонку очей. При потраплянні піноутворювача ОП-1 слід промити очі 2-процентним розчином борної кислоти.
4. Пінні вогнегасники не допускається застосовувати для гасіння приладів і устаткування, що знаходиться під напругою електричного струму більш як 36 В, а також для гасіння речовин і матеріалів, що взаємодіють із водою.
5. Перед застосуванням пінного вогнегасника його вихідний отвір необхідно прочистити підвішеною до ручки шпилькою.
6. Перед пуском у дію вуглекислотного (бром-метиленового) вогнегасника розтруб (розпилювач) повинен бути спрямований у сторону вогню. Братися рукою (голою) за розтруб працюючого вуглекислотного вогнегасника не можна.
При рятуванні потерпілих із будинків, що палають, і при гасінні пожежі, дотримуйтесь наступних правил:
* перш ніж увійти в приміщення, що палає, накрийтесь мокрим покривалом, пальтом, плащем, щільною тканиною;
* двері в задимлене приміщення відкривайте обережно, щоб уникнути займання вогню від великого притоку свіжого повітря;
* у дуже задимленому приміщенні рухайтесь повзком або пригнувшись;
* для захисту від чадного газу необхідно дихати через зволожену тканину.
Запам'ятайте! Маленькі діти від страху часто ховаються під ліжками, в шафах, забиваються в куток:
- якщо на вас загорівся одяг, лягайте на землю і, перевертайтесь, щоб збити полум'я; бігти не можна - це ще більше роздуває вогонь;
- побачивши людину в одязі, що горить, накиньте на нього пальто, плащ або яке-небудь покривало і щільно притисніть його. На місце опіків накладіть пов'язки і відправте потерпілого в медичний заклад;
- при гасінні пожежі використовуйте вогнегасники, пожежні крани, а також воду, пісок, землю, покривала та інші засоби;
- речовини, що гасять вогонь, направляйте в місця найбільш інтенсивного горіння і не на полум`я, а на поверхню, яка горить;
- якщо горить вертикальна поверхня, воду подавайте в верхню її частину;
- в задимленому приміщенні використовуйте розпилений струмінь, який сприяє осадженню диму і пониженню температури;
- горючі рідини гасіть сумішами, які викликають піну, засипайте піском або грунтом, а також накривайте невеликі осередки покривалами, одягом, брезентом і т.д.;
- якщо горить електропровід, спочатку виверніть пробки або вимкніть вимикач, а потім починайте гасити вогонь;
- виходити із зони пожежі необхідно в навітряну сторону, туди звідки дує вітер.
Найбільш доступними засобами гасіння займань і пожеж є вода, пісок, або грунт, ручні вогнегасники, азбестові і брезентові покривала і навіть гілки дерев або одяг.
У разі виявлення вибухонебезпечних предметів (авіабомби, артилерійські і мінометні боєприпаси, протитанкові і протипіхотні міни, ручні гранати, вибухівку та підозрілі вибухові устрої тощо) виконуйте наступні правила: не піднімайте і не розбирайте вибухонебезпечні предмети; огородіть місце знаходження вибухонебезпечних предметів; виставте при можливості охорону місця знаходження вибухонебезпечних предметів; повідомте про знахідку органи місцевої виконавчої влади, військкомат, міліцію, відділ з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення рай-, міськадміністрації.
ТЕМА 18
МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА ПІДГОТОВКА НАСЕЛЕННЯ ДО ДІЙ У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ. ПСИХОЛОГІЯ НАТОВПУ. БЕЗПЕКА ПРИ МАСОВИХ НАТОВПАХ ЛЮДЕЙ
Навчальна ціль:
Вивчити основи морально-психологічної підготовки населення до дій в надзвичайних ситуаціях і психологію натовпу та безпеки при масових зібраннях людей.
Вид навчальних занять - групове заняття. Тривалість заняття - 1 година
Метод проведення заняття - бесіда, розповідь, показ.
Місце проведення заняття - клас.
Навчальні питання і орієнтовний розрахунок навчального часу:
ВСТУП2 хв.1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Морально-психологічна підготовка населення до дій в надзвичайних ситуаціях. Психологія натовпу. Безпека при масових зібраннях людей40 хв.ПІДСУМКИ:3 хв. Матеріальне забезпечення:
(стенди або схеми в класі):
1. Законодавча база ЦО України.
2. Нормативна база ЦО України.
3. Структура цивільної оборони України.
4. Концепція захисту населення і територій в НС,
5. Дії органів управління і сил ЦО та населення в НС.
6. Захист населення у надзвичайних ситуаціях.
7. Само- і взаємодопомога при НС.
8. Рятувальні і невідкладні аварійно-відновлювальні роботи при НС.
ВСТУП
В складних техногенно небезпечних умовах сучасних виробничих процесів і технологій, несприятливих впливах різних природних явищ безпека кожної людини у більшості залежить від її досвіду, знань, високої відповідальності за доручену дільницю роботи та уміння у випадку аварій, катастроф і стихійних лих захистити себе, свою сім'ю, надати допомогу постраждалим.
Обов'язки населення щодо виконання завдань цивільної оборони і дій в умовах надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру включають:
По-перше, населення повинно оволодіти необхідними знаннями щодо захисту від наслідків надзвичайних ситуацій і його мінімізації, що визначений програмами підготовки населення способам захисту.
По-друге, населення повинно виконувати правила захисту від наслідків надзвичайних ситуацій, уміти діяти за сигналом цивільної оборони "Увага всім!" та мовній інформації та уміти підвищити захисні властивості свого житла
По-третє, населення повинно приймати активну участь у заходах цивільної оборони.
По-четверте, виховувати у себе, своїх рідних і знайомих високих морально-психологічні якості та готовність до дій в умовах надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру.
1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Морально-психологічна підготовка населення до дій в надзвичайних ситуаціях. Психологія натовпу. Безпека при масових зібраннях людей До основних форм морально-психологічної підготовки населення до дій у надзвичайних ситуацій відносяться:
* теоретична підготовка, яка реалізується в ході занять, що проводяться методом лекцій, групових занять, диспутів і вікторин, усних часописів, зустрічей, а також рядом інших методів, що дозволяє розширити кругозір і об'єм знань тих, яких навчають. Для теоретичної підготовки широко використовуються можливості радіо, телебачення, художні і хронікально-документальні фільми. Свій внесок у теоретичну підготовку вносить правильно оформлена наочна агітація. Особливо важливу роль грає самостійна робота тих, яких навчають, із необхідною навчальною літературою, матеріалами газет і часописів;
* практична підготовка реалізується в ході занять, які проводяться методом практичних занять, навчань і тренувань з цивільної оборони, при цьому практичні заняття повинні бути максимально наближені до реальних умов можливих надзвичайних ситуацій на даній території (в місті, районі, населеному пункті, на об'єкті господарської діяльності), що при мінімальному відриві робітників, службовців і населення дозволить досягти високих результатів у їхній підготовці.
Все доросле населення, у тому числі і не зайняте на виробництві, навчається з використанням теоретичних і практичних форм. Конкретні методи реалізації форм навчання, їхній обсяг визначається місцевими органами виконавчої влади.
Моральний чинник - це найбільш активна сторона духовної сили товариства, сукупність ідейно-політичних, моральних і соціально-психологічних явищ і принципів у суспільних відносинах, що визначає духовні сили народу і його готовності ліквідувати наслідки аварій, катастроф. Виходячи з цього матеріал для заняття повинний забезпечувати формування в населення необхідного рівня морально-психологічної підготовки і сприяти:
* формуванню стійкої психіки людини як основи і передумови успішної діяльності; створення у населення психологічної готовності до дій в екстремальних ситуаціях; розвитку надійності функціонування психіки людини в ході проведення рятувальних і інших невідкладних робіт; створення морально-психологічної настроєності на активну діяльність; зімкнення інтересів колективів рятувальників і населення на успішне виконання заходів цивільної оборони.
* політична спрямованість, що базується на відношенні людей до політичного устрою, до керівних органів влади і тієї політичної лінії, що проводить президент України, КМУ та інші органи управління;
* історична спрямованість, що базується на історично сформованих моральних нормах людського гуртожитку, моральні норми яких складалися десятиліттями (дружба, товариство, взаємодопомога й ін.);
* урахування індивідуально-психологічних і національних особливостей груп населення, колективів та окремих громадян: не перекручування інформації про сформовану обстановку; вивчення й урахування психологічного стану і поводження людей.
Необхідно знати і враховувати, що не урівноважений психічний стан у людей може бути викликаний цілим рядом чинників, які повинні враховуватись при масових скопищах людей, особливо небезпечних з урахуванням психології натовпу:
* чинники фізичного стану: фізична втома людини; стан змореності; відсутність нормального тривалого сну, погане харчування; знижена свідома активність;
* психічні чинники: підвищення збудженості; неясність ситуації; переживання крайньої небезпеки; почуття безсилля перед небезпекою; активізація уяви;
* соціальні чинники: втрата віри в керівництво; несподіване і раптове наростання катастрофи;
* постійністю і послідовністю морально-психологічного підготовки, її планування;
* правове забезпечення соціального захисту населення в умовах надзвичайних ситуацій.
При підготовці матеріалу занять необхідно враховувати такі принципи морально-психологічної підготовки:
1. Усвідомлення неминучості природних і техногенних аварій, катастроф, стихійних лих;
2. Формування свідомого героїзму;
3. Реальність підготовки населення до ліквідації наслідків конкретних аварій, катастроф, стихійних лих;
4. Вироблення почуття впевненості у своїх силах і можливостях;
5. Розвиток спроможності реально сприймати ситуацію в надзвичайних ситуаціях;
6. Виробітку почуття боргу, свідомого перебування в складі невоєнізованих формувань;
7. Проведення занять в обстановці максимально наближеної до умов у надзвичайних ситуаціях;
8. Виробітку позитивного і стимулюючого впливу на почуття небезпеки на психіку людини.
Психологи вважають, що натовп - особливий біологічний організм. Він діє за своїми законами і не завжди враховує інтереси окремих осіб, в тому числі і їх життя.
Досвід підтверджує, що досить часто натовп стає небезпечнішим від стихійного лиха або аварії, які його створили.
ПСИХОЛОГІЯ НАТОВПУ
Почуття страху, що охоплює групу людей, миттєво передається іншим і переростає в некерований процес - паніку. У людей різко підвищується емоційність сприйняття того, що діється навкруги, знижується відповідальність за свої вчинки. Людина не може розумно оцінити свою поведінку і обстановку, що склалася. В такій атмосфері досить тільки одному висловити, виявити бажання втекти з небезпечного району, як людська маса починає сліпо копіювати його дії. Тому найчастіше гинуть не від самої небезпеки, а від страху і паніки, що виникають у натовпі. Про це треба завжди пам'ятати І передбачати можливу небезпеку.
Зрозуміло, що нейтралізувати паніку може або сильне емоційне гальмо, або чудо. Але, як відомо, чудес не буває. А серед засобів нейтралізації паніки - категоричні команди, гаряче переконання у відсутності небезпеки.
Статистика свідчить, що у місцях, де збирається дуже багато людей, наприклад у школі, кінотеатрі, на стадіоні і т.д., некеровані панічні дії можуть викликати навіть людські жертви.
Щоб не загинути у натовпі, краще правило - не потрапляти в нього або обминути його. Якщо це неможливо, ні в якому разі не йти проти натовпу.
Пам'ятайте, що найнебезпечніше - бути затиснутим і затоптаним у натовпі!
Люди в паніці не помічають тих, хто перебуває поряд. Кожен думає про особистий порятунок. Люди пориваються вперед, до виходу. Найбільша тиснява буває в дверях, перед сценою, біля арени і т.д. Тому, входячи в будь-яке приміщення треба звернути увагу на запасні і аварійні виходи, знати, як до них добратися.
Не наближайтеся до вітрин, стін, скляних дверей, до яких тебе можуть притиснути і роздушити. Якщо натовп захопив тебе - не чини йому опору. Глибоко вдихни, зігни руки в ліктях, підніми їх, щоб захистити грудну клітину. Не тримай руки в кишенях, не чіпляйся ні за що руками, - їх можуть зламати. Якщо є можливість, застебни одяг. Високі каблуки можуть коштувати тобі життя, так само, як і розв'язаний шнурок. Викинь сумку, парасольку і т.д. Якщо у тебе щось впало, ні в якому разі не намагайся підняти, - життя дорожче.
Головне завдання в натовпі - не впасти. Якщо тебе збили з ніг і ти впав на землю, спробуй згорнутися клубком і захистити голову руками, прикриваючи потилицю. При будь-якій можливості треба спробувати встати.
З метою запобігання надзвичайним ситуаціям під час проведення масових заходів рекомендується створення так званих "груп порятунку".
Основне їхнє завдання - своєчасне і оперативне реагування на раптові запити присутніх і недопущення панічних настроїв.
Пропаганда цивільної оборони не має своїх специфічних окремих форм і методів, вона користується всім багатством пропагандистської діяльності держави. У такий спосіб мова може йти лише про ті форми і методи, що найбільше часто зустрічаються у практиці, закріплені в трудових колективах.
Розвивати і виховувати в керівного складу, особового складу формувань і населення прагнення свідомо і відповідально ставитися до участі в заходах ЦО. Підвищити ефективність, змістовність і наочність пропаганди, використовувати її як спонукальний чинник для вивчення населенням питань цивільної оборони. Повніше використовувати в пропаганді цивільної оборони можливості преси, радіо, телебачення, кіно.
Активізувати усну пропаганду на місцях, удосконалювати форми і методи, ширше використовувати такі форми, як бесіди за круглим столом, диспути, вечора питань і відповідей, зустрічі з учасниками ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійних лих. Наглядно показувати приклади мужності і героїзму, самовідданих дій людей при виконанні задач цивільної оборони, наполегливо формувати у населення високі морально-психологічні якості, готовність до активних дій у НС.
В організаційно-методичних рекомендаціях щодо навчання населення України з питань захисту та дій в умовах надзвичайних ситуацій сказано, що потрібно нарощувати обсяги пропаганди знань, спрямованих на дії населення при виникненні надзвичайних ситуацій, зокрема, у зимовий період, можливій паводковій обстановці, поведінці на воді, дотриманню правил пожежної безпеки, санітарно-гігієнічних норм, виникненні епідемій та отруєнь серед населення здійснювати за сприянням громадських товариств, організацій через всі наявні засоби масової інформації, друковані матеріали та мережу навчально-консультаційних пунктів при житлово-експлуатаційних органах та сільських радах. Основну увагу звернути на населення, яке проживає поряд з потенційно небезпечними об'єктами та у сільській місцевості; при організації навчання населення, яке не зайняте у сфері виробництва та обслуговування, основну увагу приділяти створенню мережі навчально-консультаційних пунктів при житлово-експлуатаційних органах, сільських радах, в діяльності яких мати і використовувати інформацію про рівень небезпеки та можливості використання зовнішніх систем захисту населення за місцем проживання та необхідні інформаційно-навчальні матеріали щодо правильних дій в умовах надзвичайних ситуацій; передбачити протягом року у місцевих періодичних виданнях публікування матеріалів з питань розвитку громадської свідомості щодо власної і колективної безпеки, продовжити розробку та розповсюдження пам'яток для населення щодо дій у надзвичайних ситуаціях та інших навчально-пізнавальних матеріалів. ЛІТЕРАТУРА :
1. Конституція України (прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року).
2. Указ Президента України "Про Міністерство України з питань НС та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи" (від 28 жовтня 1996 року № 1005/96).
3. Закон України "Про Цивільну оборону України" (введено в дію Постановою ВР № 2975-12 від 3.02.93 р.). Зміни внесено Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Цивільну оборону України" (введено в дію Постановою ВР № 2470-ІІІ від 29.05.2001 р.).
4. Закон України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" від 8 червня 2000 року.
5. Закон України "Про аварійно-рятувальні служби" від 14 грудня 1999 року.
6. Закон України "Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань" (введено в дію Постановою ВР від 15.01.98 р).
7. Закон України "Про війська Цивільної оборони України" (введено в дію Постановою ВР № 556-XIV від 24.03.99 р).
8. Постанова КМ України 15 лютого 1999 року № 192 "Про затвердження Положення про організацію оповіщення і зв`язку в НС"
9. Концепція захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій ( схвалена Указом Президента України від 26.03.99 року).
10. Положення "Про класифікацію надзвичайних ситуацій" (затверджено постановою КМ України від 15 липня 1998 року № 1099).
11. Положення "Про єдину державну систему запобігання і реагування на НС техногенного та природного характеру" (затверджено постановою КМ України від 3 серпня 1998 року № 1198).
12. Положення про організацію оповіщення і зв'язку у надзвичайних ситуаціях (затверджено постановою КМ України 15.02.99 р. № 192).
13. Класифікатор надзвичайних ситуацій в Україні (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 29.07.2003 р.).
14. Збірник нормативно-правових актів з питань НС, Київ-2001
15. Цивільна оборона. Навчальний посібник. Львів,2000 р.
16. В.А. Лушкін. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник, Житомир,2001 р.
17. Перша допомога. Російська організація Червоного Хреста,1997 р.
18. Досвід роботи Головного управління з питань НС та у справах ЗН від наслідків Чорнобильської катастрофи Хмельницької облдержадміністрації, 2000-2002р.
19. Журнали "Надзвичайна ситуація" і "Безпека життєдіяльності"
ЗМІСТ
Загальні положення...................................................Основні терміни та визначення......................Тема 1. Права та обов'язки громадян у сфері захисту населення та територій від НС природного та техногенного характеру................................................ Тема 2. Основні поняття про надзвичайні ситуації, оповіщення про НС. Дії робітників, службовців та населення при попереджувальному сигналі "Увага всім!" та мовній інформації з ЦО...................................... Тема 3. Основи організації життєзабезпечення населення у зонах надзвичайних ситуацій та тимчасового відселення.......... Тема 4. Правила поведінки та дії населення під час землетрусів, затоплень, селевих потоків, оповзнів, ураганів, лісових пожеж, снігових заносів та ожеледиці...........................Тема 5. Джерела радіації. Поняття про дози опромінення, рівні забруднення. Побутові дозиметричні прилади та робота з ними. Основні норми поведінки та дії населення при радіаційних аваріях і радіаційному забрудненні місцевості. Режими радіаційного захисту. ...................Тема 6. Рекомендації з гігієни харчування, профілактичних заходів та ведення приватних господарств на територіях з підвищеним рівнем радіації. Дії робітників, службовцю та населення при знезараженні територій, будівель, споруд, робочих місць, одягу. Санітарна обробка людей..............Тема 7. Небезпечні хімічні речовини, речовини що використовуються у промисловості. Дії робітників, службовців та населення при аваріях з викидом небезпечних хімічних речовин. Дегазація приміщень, особистих речей, одягу. Невідкладна та перша допомога ураженому.................... Тема 8. Отрутохімікати, що застосовуються у сільському господарстві. Безпечні умови праці при роботі з ними. Профілактика отруєнь недоброякісними харчовими продуктами та грибами.............................................................Тема 9. Інфекційні захворювання. Характеристика деяких збудників. Правила поведінки населення при проведенні ізоляційно-обмежувальних заходів. Дезинфікуючі речовини та розчини. Порядок проведення дезинфекції.....................Тема 10. Засоби колективного захисту робітників, службовців, населення. Підвищення захисних властивостей житла............ Тема 11. Промислові та підручні засоби захисту органів дихання та шкіри. Медичні засоби індивідуального захисту, правила їх використання.......................................................Тема 12. Обов'язки дорослих щодо безпеки та захисту дітей. Виховання у дітей навичок поведінки в екстремальних ситуаціях. Засоби індивідуального захисту дітей.............. Тема 13. Захист продуктів харчування, фуражу, води від зараження радіоактивними, отруйними речовинами та бактеріальними засобами ...................................Тема 14. Організація захисту сільськогосподарських тварин і рослин від зараження. Обсервація та карантин..................... Тема 15. Евакуація. Порядок проведення евакуації. Екстрена евакуація та тимчасове виведення населення із зон загрози житло та здоров'ю.................................................... Тема 16. Основні причини загибелі постраждалих та типові помилки при наданні першої допомоги. Екстрена допомога при електротравмах, утопленні, небезпечної для життя кровотечі, переломах кісток, травматичного або опікового шоку. Основи догляду за хворим.......................................... Тема 17. Пожежо- та вибухонебезпечні предмети на виробництві та у побуті. Рекомендації населенню щодо профілактики та дій при виникненні пожеж. Правила поведінки при виявленні вибухонебезпечних предметів............................. Тема 18. Морально-психологічна підготовка населення до дій у надзвичайних ситуаціях. Психологія натовпу. Безпека при масових зібраннях людей.....................................Література........................................
Автор
viktor
viktor49   документов Отправить письмо
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа