close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Опорні конспекти частина перша

код для вставкиСкачать
Метою конспектів є теоретична та практична підготовка населення, працівників, які входять до складу невоєнізованих формувань цивільної оборони та аварійно-рятувальних служб на об`єктах господарської діяльності до забезпечення здорових і безпечних у
Курси цивільної оборони Хмельницької області
ОПОРНІ КОНСПЕКТИ
З ТЕМАТИКИ ПІДГОТОВКИ ОСОБОВОГО СКЛАДУ НЕВОЄНІЗОВАНИХ ФОРМУВАНЬ ЦИВІЛЬНОЇ НА ОБ'ЄКТАХ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Частина І м. Хмельницький
Курси цивільної оборони Хмельницької області
ОПОРНІ КОНСПЕКТИ
З ТЕМАТИКИ ПІДГОТОВКИ ОСОБОВОГО СКЛАДУ НЕВОЄНІЗОВАНИХ ФОРМУВАНЬ ЦИВІЛЬНОЇ НА ОБ'ЄКТАХ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Частина І м. Хмельницький
Опорні конспекти підготовлено педагогічним колективом курсів цивільної оборони Хмельницької області під керівництвом начальника Головного управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Хмельницької облдержадміністрації полковника Молдован О.О.
Метою конспектів є теоретична та практична підготовка населення, працівників, які входять до складу невоєнізованих формувань цивільної оборони та аварійно-рятувальних служб на об`єктах господарської діяльності до забезпечення здорових і безпечних умов в навколишньому та виробничому середовищі.
Опорні конспекти складаються із трьох частин:
Частина І. Загальна тематика для підготовки особового складу невоєнізованих формувань на об'єктах господарської діяльності.
Частина ІІ. Спеціальна тематика для підготовки особового складу невоєнізованих формувань на об'єктах господарської діяльності.
Частина ІІІ. Тематика для підготовки робітників та службовців, працівників сільського господарства та непрацюючого населення до дій у надзвичайних ситуаціях.
Опорні конспекти видано за сприяння Хмельницького відділення Міжнародного благодійного фонду техногенної безпеки України
Конспекти розглянуто та затверджено на обласній науково-методичній раді з питань цивільного захисту та безпеки життєдіяльності і пропонується використовувати при підготовці та проведенні занять на міських курсах цивільної оборони та підприємствах, установах і організаціях області для керівників груп щодо спеціальної підготовки працівників, які входять і не входять до складу невоєнізованих формувань цивільної оборони та аварійно-рятувальних служб.
Комп`ютерний набір: Смолінська О.Л.
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Катастрофа і людина... Це протистояння триває всю історію людства і в найближчому майбутньому усунути його не вдається. Однак такий песимістичний прогноз зовсім не означає, що треба приречено чекати, коли в черговий раз розбушується стихія. У багатьох державах світу вже давно на це не налаштовуються, а вживають дієвих заходів для того, щоб якщо й не перемогти в зазначеному протистоянні, то хоча б мати найменші втрати.
В Україні на якісно новий рівень вийшло нормативно-правове забезпечення системи запобігання надзвичайним ситуаціям. Протягом останніх років прийнято ряд основоположних нормативно-правових актів. Це - Закони України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру", "Про аварійно-рятувальні служби", "Про Цивільну оборону України", "Про війська цивільної оборони України", Указ Президента України "Про Концепцію захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій", постанови Уряду, що визначають особливості Єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру, порядок класифікації надзвичайних ситуацій, організацію оповіщення і зв'язку у надзвичайних ситуаціях, порядок фінансування робіт із запобігання і ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків. Крім того, розпочато й активно здійснюється об'єднання (пряме або методичне) національних аварійно-рятувальних формувань під егідою МНС.
Надзвичайні явища і пов'язані з ними події неминучі, як би не хотілося відключити їх з нашого життя. Слід визнати, що на нинішньому етапі розвитку цивілізації, з огляду на різні причини, повною мірою цього зробити не вдається. Сьогодні бачиться реальним об'єднанням зусиль суспільства, всього світового співтовариства в напрямі упередження проявів стихії, запобігання виникненню небезпеки, зниження її рівня, оперативного реагування на надзвичайні ситуації. Очевидно також, що перспективою такої діяльності є вдосконалення системи керування техногенною і природною безпекою населення, територій і об'єктів господарської діяльності.
Мова йде про необхідність оперативного здійснення комплексних превентивних заходів, здатних помітно зменшити ризик і пом'якшити наслідки (в ідеалі - виключення можливості виникнення) природних і техногенних надзвичайних подій. Це уявляється ще важливим ще й тому, що витрати на реалізацію таких заходів, за розрахунками міжнародних експертів, майже у 15 разів менші витрат на ліквідацію їх наслідків.
Сьогодні створено державні системи реагування на надзвичайні ситуації, аварійно-рятувальні підрозділи для дій в умовах усіх можливих катастроф; швидкими темпами розвивається індустрія рятувальної техніки; у свідомість населення все глибше впроваджується ідея про необхідність обов'язкового і систематичного навчання правил поводження і захисту свого життя в екстремальній обстановці.
Опорні конспекти з тематики підготовки працівників, які входять до складу невоєнізованих формувань цивільної оборони суб'єктів господарської діяльності рекомендується для керівників навчальних груп та самостійного вивчення основних положень у сфері цивільної оборони та захисту населення і територій в умовах надзвичайних ситуацій техногенного, природного, екологічного та воєнного характеру. В посібнику проаналізовані особливості природних небезпек, небезпек техногенного характеру.
Викладені основи захисту населення, особового складу невоєнізованих формувань у надзвичайних ситуаціях. Описуються методи і способи надання першої долікарської допомоги населенню з різною патологією при масових ураженнях.
ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ
Аварія - небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об'єкті, території або акваторії загрозу для життя і здоров'я людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу, завдає шкоди довкіллю.
Аварія з викидом (розливом) радіоактивних речовин - аварія на радіаційно-небезпечному об'єкті, яка спричинила викид (розлив) радіоактивних речовин за межі встановлених захисних бар'єрів і (чи) потужність дози іонізуючого випромінювання перевищує встановлені норми і загрожує довкіллю.
Аварія з викидом (розливом) хімічних речовин - аварія на хімічно небезпечному об'єкті, що супроводжується викидом (розливом) небезпечних хімічних речовин, яка може призвести до загибелі чи хімічного враження людей.
Вибух - швидкоплинний процес фізичних і хімічних перетворень речовини, який супроводжується вивільненням значної кількості енергії в обмеженому об'ємі, внаслідок чого у довкіллі створюється та розповсюджується ударна хвиля, яка спроможна призвести чи яка призводить до виникнення техногенної надзвичайної ситуації і порушення умов життєдіяльності.
Вибухонебезпечна речовина - речовина, яка може вибухати у випадку дії полум'я чи виявляти чутливість до струсів або тертя більшу, ніж динітробензол.
Гранично допустима концентрація забруднюючої речовини - максимальна кількість небезпечних речовин у грунті, у воді, повітряному чи водяному середовищі, продуктах харчування, харчовій сировині та кормах, що її вимірюють одиницею об'єму чи маси, яка, діючи на людей певний проміжок часу, не призводить до погіршення їх здоров'я чи інших негативних наслідків.
Дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу та призвела до загибелі чи поранення людей або до матеріальних збитків. (ДСТУ 2935)
Евакуація населення - комплекс заходів щодо організованого переміщення населення із зони враження внаслідок надзвичайної ситуації та життєзабезпечення евакуйованих в районі розташування.
Епідемія - масове розповсюдження інфекційної хвороби людей у часі та просторі, у межах певного регіону, що перевищує звичайний рівень захворюваності в 1,5 рази на протязі 3-х днів в 1-2 районах (містах), який реєструється на цій території.
Епідемічний спалах небезпечних інфекційних захворювань - розповсюдження небезпечної інфекційної хвороби людей у межах певного регіону, до 10 випадків на протязі 3-х днів.
Епізоотія - одночасне поширення інфекційної хвороби серед великої кількості одного чи багатьох видів тварин у часі та просторі, на території не менш ніж 1 району, що значно перевищує звичайний зареєстрований рівень захворюваності на цій території.
Епіфітотія - масове, поширюване у часі та просторі, інфекційне захворювання рослин, що супроводжується чисельною загибеллю культур і зниженням їх продуктивності, при якому уражено більше 50% їх поверхні.
Енфітотія - масове захворювання рослин, яке з'являється на одній території і протягом багатьох років має незначні коливання.
Захворюваність населення - показник, який визначає рівень поширення будь-якої інфекційної хвороби серед населення в цілому та серед окремих віково-статевих і професійних груп.
Катастрофа - великомасштабна аварія чи інша подія, що приводить до тяжких, трагічних наслідків.
Надзвичайна ситуація - порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яка призвела (може призвести) до загибелі людей та/або значних матеріальних втрат.
Небезпечне гідрологічне явище - подія гідрологічного походження або наслідок гідрологічних процесів, що спричинена природними чи гідродинамічними чинниками або їх сполученням, внаслідок чого можуть бути уражені люди, тварини, рослини, об'єкти економіки та довкілля.
Небезпечне природне явище - подія природного походження або результат діяльності природних процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть вражати людей, об'єкти економіки та довкілля.
Небезпечна речовина - речовина, яка внаслідок своїх фізичних, хімічних, біологічних чи токсикологічних властивостей є небезпечною для життя та здоров'я людей, тварин, рослин та довкілля.
Оповіщення щодо надзвичайної ситуації; оповіщення щодо НС - доведення до оперативних органів управління, сил і засобів ЄДС НС та населення сигналів оповіщення та відповідної інформації про надзвичайну ситуацію через систему оповіщення ЄДС НС.
Пожежа - неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що розповсюджується у часі і просторі. (ДСТУ 2272)
Пожежна охорона - основна частина системи пожежної безпеки, яка об'єднує органи управління, сили і засоби, що їх створено у встановленому порядку задля захисту життя і здоров'я людей, об'єктів економіки та довкілля від надзвичайних ситуацій, спричинених пожежами.
Потенційно небезпечний об'єкт - об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються небезпечні радіоактивні, пожежовибухові, хімічні речовини та біологічні препарати, гідротехнічні і транспортні споруди, транспортні засоби, а також інші об'єкти, що створюють загрозу виникнення НС.
Потенційно небезпечні хімічні речовини та біологічні препарати - хімічні речовини та біологічні препарати природного чи штучного походження, що їх виготовляють на території України чи отримують із-за кордону для використання у господарстві і побуті, які негативно впливають на життя та здоров'я людей, тварин і рослин, а також довкілля, у зв'язку з чим ці речовини та препарати обов'язково вносять до державного реєстру потенційно небезпечних хімічних речовин і біологічних препаратів.
Промислова катастрофа - велика промислова аварія, яка спричинила загибель людей, втрату здоров'я людей, руйнування або знищення об'єктів, матеріальних цінностей у значних розмірах, а також завдала великої шкоди довкіллю.
Радіаційне забруднення - забруднення поверхні землі, атмосфери, води, продуктів харчування, харчової сировини, кормів та різних предметів радіоактивними речовинами у кількості, що перевищує рівень, встановлений стандартами, нормами і правилами радіаційної безпеки.
Стихійне лихо - руйнівне небезпечне чи стихійне природне явище чи процес значного масштабу, внаслідок якого може виникнути або виникла загроза життю і здоров'ю людей, статися ушкодження або знищення об'єктів економіки та компонентів довкілля.
Транспортна катастрофа - аварія транспорту на мостах, залізничних переїздах, у тунелях, яка спричиняє повну зупинку руху автомобільного транспорту більше ніж на 6 годин, зупинку руху транспорту хоча б однією смугою автомобільної дороги більше ніж на 12 годин або руйнування мостів, тунелів чи шляхопроводів.
Хімічне забруднення - розповсюдження небезпечних хімічних речовин у довкіллі в концентраціях чи кількостях, що створюють загрозу для людей, тварин і рослин та довкілля протягом певного часу.
Хімічно небезпечний об'єкт - об'єкт, де зберігають, переробляють, використовують чи транспортують небезпечні хімічні речовини, у разі аварії на якому чи під час його руйнування можуть загинути або отримати ушкодження хімічно небезпечними речовинами люди, тварини і рослини, статися хімічне забруднення довкілля.
Т Е М А 1.
ЗАКОН УКРАЇНИ "ПРО ЦИВІЛЬНУ ОБОРОНУ УКРАЇНИ". ЄДИНА ДЕРЖАВНА СИСТЕМА ЗАПОБІГАННЯ І РЕАГУВАННЯ НА НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ ТЕХНОГЕННОГО ТА ПРИРОДНОГО ХАРАКТЕРУ. ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА ЦО ПІДПРИЄМСТВА, УСТАНОВИ, ОРГАНІЗАЦІЇ. Навчальна ціль:
Вивчити основні положення Закону України "Про Цивільну оборону України", структуру і завдання ЄДС НС та ЦО оборони суб'єкта господарської діяльності.
Вид навчальних занять - групове заняття.
Тривалість - 2 години.
Метод проведення занять - бесіда, розповідь, показ.
Місце проведення заняття - клас.
НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ І ОРІЄНТОВНИЙ РОЗРАХУНОК НАВЧАЛЬНОГО ЧАСУ:
ВСТУП2/3 хв.1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:"Головні положення Закону України "Про цивільну оборону України".30 хв2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Структура і завдання Єдиної державної системи запобігання і реагування на НС техногенного і природного характеру.30 хв.3-ТЄ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Організаційна структура ЦО суб'єкта господарської діяльності.25 хв.ПІДСУМКИ3/2 хв.Матеріальне забезпечення (стенди або схеми в класі):
1. Законодавча база ЦО України.
2. Нормативна база ЦО України.
3. Структура ЄДС НС.
4. Структура територіальної підсистеми ЄДС НС.
5. Структура ЦО України.
6. Структура ЦО суб'єкта господарської діяльності.
ВСТУП
Кожен має право на захист свого життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха та на вимогу гарантій забезпечення реалізації цього права від Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування.
Держава як гарант цього права створює систему цивільної оборони, яка має своєю метою захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.
Кожна людина у випадках аварій, катастроф і стихійного лиха повинна вміти захистити себе, свою сім'ю і надати допомогу потерпілим.
Необхідності цього вимагає саме життя, наша дійсність. Науково-технічний прогрес значно збільшив можливості виробництва, але приніс з собою техногенну та екологічну небезпеку для людини і довкілля.
Більшість регіонів держави підпадають під вплив небезпечних природних явищ. Ось чому кожен з нас повинен багато знати і вміти в ім'я збереження здоров'я і життя.
1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:"Головні положення Закону України "Про Цивільну оборону України". Основу законодавства у сфері цивільної оборони, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій складає Закон України "Про Цивільну оборону України", який складається із 5 розділів.
Цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.
Систему цивільної оборони складають:
- органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено функції, пов'язані з безпекою і захистом населення, попередженням, реагуванням і діями в надзвичайних ситуаціях;
- органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування;
- центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;
- курси та навчальні заклади підготовки і перепідготовки фахівців та населення з питань цивільної оборони;
- служби цивільної оборони;
- сили і засоби, призначені для виконання завдань ЦО;
- фонди фінансових, медичних та матеріально-технічних ресурсів, передбачені на випадок надзвичайних ситуацій;
- системи зв'язку, оповіщення та інформаційного забезпечення.
Заходи цивільної оборони поширюються на всю територію України, всі верстви населення, а розподіл за обсягом і відповідальністю за їх виконання здійснюється за територіально-виробничим принципом.
Завданнями Цивільної оборони України є:
- попередження виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження і запровадження заходів щодо зменшення збитків та втрат у разі аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж та стихійного лиха;
- оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний часи та постійне інформування його про наявну обстановку;
- захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійного лиха та застосування засобів ураження;
- організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час;
- створення систем аналізу і прогнозування управління, оповіщення і зв'язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримання їх готовності до сталого функціонування у надзвичайних ситуаціях мирного та воєнного часів;
- підготовка і перепідготовка керівного складу цивільної оборони, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях.
Керівництво Цивільною обороною України відповідно до її побудови покладається на Кабінет Міністрів України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, керівників підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування.
Начальником Цивільної оборони України є Прем'єр-міністр України.
Безпосередньо керівництво виконанням завдань цивільної оборони здійснюється постійно-діючими органами управління у справах ЦО, у тому числі створеними у складі підприємств, установ і організацій силами та службами цивільної оборони.
Завдання, функції та повноваження органів управління у справах цивільної оборони визначаються цим Законом і Положенням про органи управління у справах цивільної оборони, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.
Органи управління у справах цивільної оборони, які входять до складу місцевих державних адміністрацій, є підрозділами подвійного підпорядкування.
Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад в межах своїх повноважень забезпечують вирішення питань ЦО, здійснення заходів щодо захисту населення і місцевостей під час НС, сприяють органам управління у справах ЦО у виконанні покладених на них завдань.
Керівництво підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування забезпечує своїх працівників засобами індивідуального та колективного захисту, організовує здійснення евакозаходів, створює сили для ліквідації наслідків НС та забезпечує їх готовність до практичних дій, виконує інші заходи з ЦО і несе пов'язані з цим матеріальні та фінансові витрати в порядку та обсягах, передбачених законодавством.
Радіаційні, хімічні і вибухонебезпечні підприємства додатково створюють локальні системи виявлення загрози виникнення надзвичайної ситуації та оповіщення персоналу і населення, що проживає в зонах можливого ураження; запроваджують інженерно-технічні заходи, що зменшують ступінь технічного ризику виникнення аварій, пожеж та вибухів, і несуть витрати щодо їх здійснення в обсягах, передбачених відповідними нормативно-правовими актами.
Власники потенційно небезпечних об'єктів відповідають за захист населення, що проживає в зонах можливого ураження, від наслідків аварій на цих об'єктах.
Силами цивільної оборони є її війська, спеціалізовані та невоєнізовані формування.
Війська цивільної оборони підпорядковуються керівникові центрального органу виконавчої влади з питань НС та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
Війська ЦО виконують завдання щодо захисту населення від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха, воєнних дій, а також проводять рятувальні та інші невідкладні роботи. Кількість і чисельність частин і підрозділів цих військ визначається з урахуванням потреб і особливостей регіону призначення.
Для виконання специфічних робіт, пов'язаних з радіаційною та хімічною небезпекою, значними руйнуваннями внаслідок землетрусу, аварійними ситуаціями на нафтогазодобувних промислах, проведення профілактичних та відновлювальних робіт, у тому числі й поза межами України, у встановленому законодавством порядку можуть створюватися спеціалізовані формування, що підпорядковуються центральному органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС України).
Комплектування спеціалізованих формувань ЦО здійснюється за контрактом з числа фахівців, що мають досвід роботи у надзвичайних ситуаціях. Невоєнізовані формування цивільної оборони створюються в областях, містах, районах, містах Києві і Севастополі, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування.
До невоєнізованих формувань ЦО зараховуються працездатні громадяни України, за винятком жінок, які мають дітей до 8 років, жінок з середньою та вищою медичною освітою, які мають дітей віком до 3 років, та осіб, які мають мобілізаційні розпорядження.
Для забезпечення заходів з цивільної оборони, захисту населення і місцевостей від наслідків надзвичайних ситуацій та проведення спеціальних робіт у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, місцевих державних адміністраціях, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування створюються спеціалізовані служби цивільної оборони: енергетики, захисту сільськогосподарських тварин і рослин, інженерні, комунально-технічні, матеріального забезпечення, медичні, оповіщення і зв'язку, протипожежні, торгівлі і харчування, технічні, транспортного забезпечення та інші. Для проведення евакуаційних заходів в умовах надзвичайних ситуацій на базі місцевих державних адміністрацій створюються евакуаційні комісії.
Фінансування заходів з ЦО здійснюється за рахунок відповідно державного та місцевих бюджетів, а також коштів підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування згідно з законодавством України.
2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Структура і завдання Єдиної державної системи запобігання і реагування на НС техногенного і природного характеру. Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації (ЄДС НС) це державна система, яка включає центральні органи виконавчої влади, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, державні адміністрації областей, міст Києва і Севастополя та районів, виконавчі органи Рад, державні підприємства, установи та організації з відповідними силами і засобами, які здійснюють нагляд за забезпеченням техногенної та природної безпеки, організовують проведення роботи із запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного походження і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля, зменшення матеріальних втрат.
Головною метою ЄДС НС є забезпечення реалізації державної політики на всій території України у сфері запобігання і ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, захисту населення і територій від наслідків аварій, катастроф та стихійного лиха.
Основними завданнями ЄДС НС є:
- забезпечення запобігання виникненню НС;
- забезпечення готовності органів управління, сил і засобів; - проведення рятувальних і невідкладних аварійно-відновлювальних робіт та організація життєзабезпечення потерпілого населення;
- розробка нормативно-правових актів, державних норм і стандартів;
- здійснення цільових та науково-технічних програм;
- забезпечення сталості функціонування об'єктів економіки;
- збирання і опрацьовування інформації про НС;
- визначення потреби у силах, матеріальних і фінансових ресурсах;
- здійснення державного нагляду, експертизи і контролю;
- створення та раціональне використання матеріально-технічних ресурсів;
- своєчасна та достовірна інформація населення про обстановку та вжиті заходи;
- оповіщення населення про загрозу та виникнення НС;
- соціальний захист потерпілого населення;
- захист населення у надзвичайних ситуаціях;
- міжнародне співробітництво у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій. Правовою основою створення ЄДС НС є Закони України "Про правовий режим надзвичайного стану", "Про Цивільну оборону України", "Про війська ЦО", доповнення та зміни до них, інші законодавчі акти, укази Президента України про створення структур Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації (ЄДС НС) будується з урахуванням рівнів (загальнодержавного, територіального, місцевого і об'єктового) і класифікації надзвичайних ситуацій (техногенного, природного і соціально-політичного характеру), стандартів безпеки і термінології, сил, засобів та резервів територій і галузей. Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації (ЄДС НС) включає: органи управління (центральні, територіальні, галузеві, місцеві і об'єктові), системи забезпечення (територіальні і функціональні підсистеми), сили і засоби (військові, спеціальні і спеціалізовані цивільні підрозділи з їх оснащенням, наглядові органи та інформаційні бази підсистем єдиної державної системи, які призначені (залучені) для виконання завдань щодо запобігання та реагування на надзвичайні ситуації).
Територіальна підсистема ЄДС НС - це складова частина єдиної державної системи (ЄДС), яка включає місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи Рад, державні підприємства, установи та організації з відповідними силами і засобами, які здійснюють нагляд за забезпеченням техногенної та природної безпеки, організовують проведення роботи із запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, зменшення матеріальних втрат. Функціональна підсистема ЄДС НС - це складова частина єдиної державної системи (ЄДС), що створюється на базі міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, включає їх регіональні та місцеві структурні підрозділи, підпорядковані державні підприємства, установи та організації з відповідними силами і засобами, які здійснюють в межах своєї компетенції нагляд за забезпеченням техногенної і природної безпеки, організовують проведення роботи із запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля, зменшення матеріальних втрат. Органи управління ЄДС НС - це органи виконавчої влади або їх структурні підрозділи, які призначені для безпосереднього керівництва діяльністю щодо запобігання і реагування на надзвичайні ситуації в межах своєї компетенції.
Органи управління ЄДС НС діляться на координуючі; постійні; повсякденні.
Системи забезпечення включають: фінансові, матеріальні, транспортні, оповіщення і зв'язку.
Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації (ЄДС НС) може функціонувати у наступних режимах: повсякденної діяльності, підвищеної готовності, діяльності при НС та діяльності при надзвичайному стані.
Головними етапами діяльності ЄДС НС є: запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, реагування на НС, ліквідація наслідків НС, гострий період ліквідації надзвичайних ситуацій, плановий і програмний періоди ліквідації надзвичайних ситуацій.
Взаємодія органів управління ЄДС НС та підпорядкованих їм сил організується з метою своєчасного і ефективного реагування на надзвичайні ситуації.
Визначаються центральні і територіальні органи управління, які взаємодіють в кризових ситуаціях, склад і кількість сил і засобів реагування на надзвичайну ситуацію. Погоджується порядок спільних дій сил реагування на надзвичайну ситуацію, вирішуються питання всебічного забезпечення.
Базовими принципами створення ЄДС НС є: державний характер системи, орієнтація на загальнолюдські цінності, дотримання міжнародних норм, пріоритет вимог забезпечення безпеки при діяльності людини, відкритість для міжнародної співпраці.
3-ТЄ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Організаційна структура ЦО суб'єкта господарської діяльності. Система цивільної оборони суб'єкта господарської діяльності будується на основі Закону України "Про Цивільну оборону України", Положення про Цивільну оборону України та інших нормативно-правових актів з метою захисту робітників, службовців і населення, яке мешкає у відомчому житловому фонді або попадає у зону ураження від об'єкта, від НС техногенного, природного та соціально-політичного характеру, яка включає органи управління, сили і засоби, що створюються для організації та забезпечення захисту робітників, службовців та населення, попередження і ліквідації наслідків НС та організовується за територіально-виробничим принципом.
Керівництво цивільною обороною відповідно до принципу її побудови здійснює адміністрація підприємства, установи або організації. Начальником цивільної оборони є керівник адміністрації суб'єкта господарської діяльності.
Безпосереднє керівництво виконанням завдань ЦО покладається на штаб цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій об'єкта, а також на штатних працівників ЦО підприємств, установ і організацій, чисельний склад яких визначається згідно з додатком № 1 до Положення про Цивільну оборону України.
Завдання, функції та повноваження штабу цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій суб'єкта господарської діяльності визначаються у відповідності з діючими нормативно-правовими актами з питань цивільної оборони, захисту населення і територій від НС. Функціональні обов'язки штатних працівників ЦО підприємства, установи або організації визначаються начальником ЦО суб'єкта господарської діяльності. Для проведення заходів цивільної оборони штабом ЦО та з НС суб'єкта господарської діяльності на підставі рекомендацій відділу з питань НС та ЦЗН (цивільного захисту населення) району (міста обласного підпорядкування) розробляються плани: - розвитку й удосконалення цивільної оборони; - цивільної оборони (дії органів управління і сил цивільної оборони у разі виникнення надзвичайних ситуацій). Всі плани (за винятком тих, що стосуються мобілізаційних заходів) розробляються як документи відкритого користування. Суб'єкт господарської діяльності, чисельний склад працівників якого не перевершує 30 чоловік, за винятком радіаційних, хімічно, пожежо- і вибухонебезпечних об'єктів, розробляє інструкцію по діям у разі надзвичайної ситуації.
Плани цивільної оборони затверджуються керівником адміністрації суб'єкта господарської діяльності після погодження з відділом з питань НС та ЦЗН району (міста обласного підпорядкування).
Плани цивільної оборони вводяться в дію у разі виникнення надзвичайної ситуації НЦО об'єкту або вищестоящим органом управління. Для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у разі надзвичайних ситуацій застосовуються сили цивільної оборони, які включають: спеціалізовані і невоєнізовані формування.
Структуру спеціалізованих формувань, їхній штат і чисельність затверджує орган, що прийняв рішення про створення формування. Спеціалізовані формування створюються як за рахунок бюджету суб'єкта господарської діяльності так і на госпрозрахунковій основі. Комплектування спеціалізованих формувань здійснюється за контрактом з числа фахівців, які мають досвід роботи з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій. Невоєнізовані формування ЦО створюються підприємством, установою або організацією у відповідності до завдань, що встановлені відділом з питань НС та ЦЗН району (міста обласного підпорядкування).
До невоєнізованих формувань належать загони, команди, групи, ланки, які призначені для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у разі НС.
Комплектування невоєнізованих формувань здійснюється у встановленому законодавством порядку з урахуванням завдань відділів з питань НС та ЦЗН району (міста обласного підпорядкування). Порядок використання особового складу невоєнізованих формувань, його матеріального, технічного і фінансового забезпечення, а також матеріального стимулювання визначають органи управління, які прийняли рішення про створення указаних формувань.
Начальник цивільної оборони:
- забезпечує постійну готовність ЦО суб'єкта господарської діяльності до виконання покладених на неї завдань; - забезпечує планування і здійснення заходів щодо захисту робітників і службовців підприємства, установи чи організації та населення, яке мешкає у відомчому житловому фонді від наслідків надзвичайних ситуацій;
- забезпечує створення, підготовку і підтримання у стані готовності до застосування сил і засобів щодо попередження і ліквідації наслідків НС, навчання працівників засобам захисту і діям в умовах НС у складі формувань ЦО;
- організовує планування і проведення заходів щодо підвищення сталості функціонування об'єкту і забезпечення життєдіяльності працівників в умовах НС; - забезпечує створення і підтримання у стані постійної готовності локальної системи оповіщення, зв'язку і спостереження про загрозу виникнення або виникнення НС;
- забезпечує організацію і проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт на території підприємства, установи чи організації і прилеглій території у відповідності з планами попередження та ліквідації НС;
- фінансує заходи щодо захисту робітників, службовців та населення, що мешкає на прилеглій до об'єкту території, попередження і ліквідації наслідків НС;
- створює резерви фінансових і матеріально-технічних ресурсів для ліквідації наслідків НС;
- подає у встановленому порядку інформацію у сфері цивільної оборони, захисту населення і територій від НС, а також здійснює оповіщення робітників і службовців про загрозу або виникнення НС;
- організовує взаємодію з вищестоящими органами управління з питань організації і ведення ЦО в умовах НС;
- забезпечує здійснення контролю за виконанням заходів цивільної оборони суб'єктом господарської діяльності.
Штаб цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій:
- розробляє плани дій у НС, розвитку і вдосконалення ЦО підприємства (установи або організації); - розробляє і втілює в життя заходи щодо захисту робітників, службовців і населення, що мешкає у відомчому житловому фонді, від наслідків НС;
- розробляє і подає пропозиції щодо фінансового, матеріально-технічного та транспортного забезпечення заходів цивільної оборони в умовах надзвичайних ситуацій;
- відповідає за постійну готовність систем управління, оповіщення і зв'язку, сил і засобів ЦО до дій в умовах НС;
- контролює та забезпечує своєчасне і повне інформування робітників, службовців та населення на прилеглій території при загрозі або виникненні НС;
- веде облік і звітність з питань ЦО за суб'єкт господарської діяльності;
- формує об'єми заявок на матеріально-технічні засоби та здійснює контроль за їх накопиченням і збереженням;
- організовує підготовку керівного складу, органів управління і сил ЦО, робітників і службовців до дій в умовах НС;
- організовує контроль за підтримкою в готовності систем попередження і аналізу можливої обстановки на підприємстві, в установі або організації;
- готовить проекти рішень НЦО, пропозиції, накази та розпорядження з питань ЦО і НС. Штаб ЦО та з НС об'єкта очолює начальник штабу. Посада начальника штабу може бути штатною або по сумісництву. Начальник штабу є заступником начальника цивільної оборони суб'єкта господарської діяльності. Права начальника цивільної оборони:
Свої обов'язки начальник цивільної оборони суб'єкта господарської діяльності виконує шляхом безпосередньої діяльності, а також через начальника штабу ЦО та з НС, якому надається право:
- видавати накази, розпорядження і вказівки з питань цивільної оборони, обов'язкові для виконання посадовими особами адміністрації об'єкту;
- здійснювати контроль за роботою управлінь, відділів, структурних підрозділів і посадових осіб адміністрації об'єкту, що спрямована на виконання завдань ЦО; - розробляти і втілювати в життя заходи із захисту робітників і службовців від можливих наслідків НС;
- здійснювати керівництво діями органів управління та сил ЦО в умовах ліквідації наслідків НС, а також залучати до дій у НС робітників і службовців об'єкту;
- одержувати від управлінь, відділів, керівників структурних підрозділів та інших посадових осіб адміністрації об'єкту відомості і матеріали, необхідні для організації та координації робіт, пов'язаних із запобіганням і ліквідацією можливих наслідків надзвичайних ситуацій.
Т Е М А 2.
ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ У СФЕРІ РЯТУВАЛЬНОЇ СПРАВИ. КОМПЛЕКТУВАННЯ ТА ПІДГОТОВКА ОСОБОВОГО СКЛАДУ ФОРМУВАНЬ. ОБОВ'ЯЗКИ, ПРАВА, ГАРАНТІЇ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ РЯТУВАЛЬНИКІВ СИЛ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ. НАВЧАЛЬНА ЦІЛЬ:
Вивчити основні положення законодавства України у сфері рятувальної справи, порядок комплектування і підготовки особового складу формувань, їх обов'язки, права, гарантії соціального захисту та відповідальність рятувальників сил ЦО.
Вид навчальних занять - групове заняття.
Тривалість - 2 години.
Метод проведення занять - бесіда, розповідь, показ.
Місце проведення заняття - клас.
НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ І ОРІЄНТОВНИЙ РОЗРАХУНОК НАВЧАЛЬНОГО ЧАСУ:
ВСТУП2/3 хв.1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Головні положення законодавства України у сфері рятувальної справи.30 хв. 2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Порядок комплектування та підготовки особового складу формувань ЦО. 25 хв.3-ТЄ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Обов'язки і права, гарантії соціального захисту та відповідальність рятувальників сил ЦО. 30 хв.ПІДСУМКИ3/2 хв.Матеріальне забезпечення (стенди або схеми в класі):
1. Законодавча база ЦО України.
2. Нормативна база ЦО України.
3. Структура ЄДС НС.
4. Структура територіальної підсистеми ЄДС НС.
5. Структура ЦО України.
ВСТУП
Десятки тисяч промислових, енергетичних, транспортних та інших техногенних небезпечних об'єктів України та природні небезпечні явища і катаклізми, які притаманні майже всім регіонам держави вимагають мати для боротьби з надзвичайними ситуаціями техногенного і природного характеру та їх наслідками значні сили цивільної оборони до складу яких входять: війська , аварійно-рятувальні служби та невоєнізовані формування ЦО. Сьогодні ми розглянемо Закон України "Про аварійно-рятувальні служби".
1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Головні положення законодавства України у сфері рятувальної справи. У професійній аварійно-рятувальній службі, спеціальній (воєнізованій) аварійно-рятувальній службі, аварійно-рятувальних формуваннях запроваджується спеціальна фізична та психологічна підготовка особового складу.
Основними завданнями аварійно-рятувальних служб є:
- проведення під час виникнення надзвичайних ситуацій на об'єктах і територіях аварійно-рятувальних робіт;
- ліквідація надзвичайних ситуацій та окремих її наслідків;
- виконання робіт із запобігання виникненню та мінімізації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та щодо захисту від них населення і територій;
- захист навколишнього природного середовища та локалізація зони впливу шкідливих і небезпечних факторів, що виникають під час аварій і катастроф.
Відповідно до покладених на них завдань основними функціями аварійно-рятувальних служб є:
- забезпечення готовності своїх органів управління, сил і засобів до дій за призначенням;
- пошук і рятування людей на уражених об'єктах і територіях, подання у можливих межах невідкладної, у тому числі медичної, допомоги особам, які перебувають у небезпечному для життя й здоров'я стані, на місці події та під час евакуації до лікувальних закладів;
- ліквідація особливо небезпечних проявів надзвичайних ситуацій в умовах екстремальних температур, задимленості, загазованості, загрози вибухів, обвалів, зсувів, затоплень, радіаційного та бактеріального зараження, інших небезпечних проявів;
- контроль за готовністю об'єктів і територій, що ними обслуговуються, до проведення робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій;
- участь у розробленні та погодження планів реагування на надзвичайні ситуації на об'єктах і територіях, що ними обслуговуються;
- участь у проведенні експертизи проектних рішень щодо поліпшення захисту об'єктів і територій на випадок виникнення надзвичайних ситуацій;
- участь у роботі комісій з прийняття в експлуатацію об'єктів, які потребують аварійно-рятувального обслуговування;
- участь у підготовці рішень з питань створення, розміщення, визначення обсягів матеріальних резервів для ліквідації надзвичайних ситуацій;
- організація ремонту та технічного обслуговування аварійно-рятувальних засобів, розроблення та виробництво їх окремих зразків;
- пропаганда у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та участь у підготовці працівників підприємств, установ та організацій і населення до дій в умовах надзвичайних ситуацій.
Завдання і функції конкретних аварійно-рятувальних служб визначаються їх статутами чи положеннями, які погоджуються з центральним органом виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС України) та затверджується згідно з законодавством.
Аварійно-рятувальні служби обслуговують окремі території, а також підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, на яких існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Перелік об'єктів та окремих територій, які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами визначається згідно з законодавством.
Об'єкти та окремі території, які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню комунальними і аварійно-рятувальними службами громадських організацій, визначаються центральним органом виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи МНС України), органом місцевого самоврядування, що створюють ці служби, та законодавством.
Аварійно-рятувальні служби можуть бути спеціалізованими або неспеціалізованими, створеними на професійній або не професійній основі. Відповідно до специфіки діяльності професійні аварійно-рятувальні служби можуть бути спеціалізованими (воєнізованими).
Аварійно-рятувальні служби поділяються на державні, комунальні, аварійно-рятувальні служби громадських організацій та аварійно-рятувальні служби підприємств, установ, організацій (далі об'єктові аварійно-рятувальні служби).
Особливим видом державних аварійно-рятувальних служб є Державна служба медицини катастроф. Основним завданням Служби медицини катастроф є надання громадянам та рятувальникам в екстремальних ситуаціях (катастрофи, аварії, масові отруєння, епідемії тощо) безоплатної медичної допомоги. Служба медицини катастроф складається з медичних сил і засобів та лікувальних закладів центрального та територіального рівнів незалежно від виду діяльності та галузевої належності, визначених центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я за погодженням з центральними органами виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС України), з питань оборони, з питань внутрішніх справ, з питань транспорту, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями. Координацію діяльності Служби медицини катастроф на випадок виникнення екстремальних ситуацій здійснюють центральна та територіальні комісії, що створюються згідно з законодавством. Організаційно-методичне керівництво Службою медицини катастроф здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я.
Державні, комунальні та аварійно-рятувальні служби громадських організацій є юридичними особами.
Державні аварійно-рятувальні служби створюються як професійні центральним органом виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС України), іншими центральними органами виконавчої влади.
Комунальні аварійно-рятувальні служби створюються як професійні для аварійно-рятувального обслуговування територій та об'єктів комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування, у тому числі за пропозиціями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
На підприємствах, в установах, організаціях із шкідливими та небезпечними умовами праці та підвищеним ризиком виникнення аварії можуть створюватися спеціалізовані об'єктові аварійно-рятувальні служби з працівників цих підприємств, установ та організацій за погодженням з державною чи комунальною аварійно-рятувальною службою, що обслуговує це підприємство, установу та організацію.
Громадські організації з метою виконання своїх статутних завдань і цілей можуть створювати в установленому порядку свої професійні аварійно-рятувальні служби.
Створення, реорганізація, ліквідація, а також перепрофілювання державних, комунальних та аварійно-рятувальних служб громадських організацій здійснюються за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС України).
Державні, комунальні та аварійно-рятувальні служби громадських організацій діють на основі своїх статутів, які затверджуються відповідними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями, що створюють ці служби.
Державні, комунальні та аварійно-рятувальні служби громадських організацій набувають статусу юридичної особи з дня їх державної реєстрації центральним органом виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Порядок державної реєстрації державних та комунальних аварійно-рятувальних служб визначається згідно з законодавством.
Об'єктові аварійно-рятувальні служби діють на основі положень про них, що затверджуються органами управління відповідних підприємств, установ та організацій за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС України).
До складу аварійно-рятувальних служб входять органи управління та їх сили (аварійно-рятувальні формування та допоміжні підрозділи), що забезпечують вирішення покладених на ці служби завдань.
Усі аварійно-рятувальні служби та рятівники підлягають обов'язковій атестації на здатність до проведення аварійно-рятувальних робіт. Атестовані аварійно-рятувальні служби вносяться в до спеціального реєстру аварійно-рятувальних служб. Не атестовані аварійно-рятувальні служби та рятівники до проведення аварійно-рятувальних робіт не допускаються.
2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Порядок комплектування та підготовки особового складу формувань ЦО. Особовий склад професійних аварійно-рятувальних служб комплектується на контрактній основі і поділяється на основний та допоміжний.
До основного особового складу професійної аварійно-рятувальної служби належать працівники, які організовують і виконують аварійно-рятувальні роботи та забезпечують готовність аварійно-рятувальних служб до їх проведення. До допоміжного особового складу професійної аварійно-рятувальної служби належать працівники, які забезпечують її діяльність, пов'язану з виконанням покладених на аварійно-рятувальну службу завдань, та професійну і медико-психологічну підготовку рятувальників, та прикріплених до них служб.
Для проведення пошукових, аварійно-рятувальних та відновних робіт основний особовий склад усіх аварійно-рятувальних служб забезпечується спеціальним одягом, спорядженням і засобами індивідуального захисту. Порядок комплектування та оснащення особового складу аварійно-рятувальних служб, професійної підготовки і перевірки готовності його до дій та форма контракту, що укладається з рятувальниками під час прийняття їх на роботу встановлюється Кабінетом Міністрів України. Рівень підготовки основного особового складу професійних аварійно-рятувальних служб, обсяг знань, умінь та практичних навичок рятувальників визначається державними стандартами освіти за відповідними професіями та навчальними програмами, вимоги яких повинні бути гармонізовані з міжнародними нормами. Документом, що засвідчує якість підготовки, є сертифікат, який відповідає міжнародним зразкам та дозволяє у разі потреби залучати рятівників до виконання робіт у складі міжнародних аварійно-рятувальних формувань без додаткової підготовки. Зразок сертифіката та порядок його видачі затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС України). Об'єктові аварійно-рятувальні служби комплектуються з інженерно-технічних та інших досвідчених працівників, які одержали необхідні знання та навички в проведенні аварійно-рятувальних робіт і здатні за станом здоров'я виконувати роботи в екстремальних умовах.
Залучення аварійно-рятувальних служб до ліквідації надзвичайних ситуацій здійснюється:
- згідно з планами реагування на надзвичайні ситуації на об'єктах і територіях, що ними обслуговуються;
- згідно з планами взаємодії у разі виникнення надзвичайної ситуації на інших об'єктах і територіях;
- за рішенням органів, які здійснюють управління діяльністю аварійно-рятувальних служб, на підставі звернень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, на територіях і об'єктах яких склалася надзвичайна ситуація.
Залучення аварійно-рятувальних служб до ліквідації надзвичайних ситуацій за межами території України здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України на підставі міжнародних договорів України.
Аварійно-рятувальні служби під час ліквідації надзвичайних ситуацій повинні забезпечити:
- оперативне визначення обстановки, що склалася внаслідок надзвичайної ситуації, зони ураження об'єкта чи території і основних напрямів дій, пов'язаних з ліквідацією надзвичайної ситуації;
- вжиття термінових заходів для пошуку і рятування людей на уражених об'єктах та територіях і подання невідкладної медичної та іншої допомоги потерпілим;
- визначення небезпечних факторів та додержання особовим складом вимог правил безпеки під час проведення аварійно-рятувальних робіт;
- створення необхідних умов для підтримання працездатності особового складу;
- зосередження в зоні надзвичайної ситуації необхідних сил, засобів, резервів та своєчасне введення їх в дію за призначенням;
- оперативне усунення ускладнень, що виникають під час ліквідації надзвичайних ситуацій;
- координацію дій своїх аварійно-рятувальних формувань.
Під час ліквідації надзвичайної ситуації у підпорядкування уповноваженого керівника з ліквідації надзвичайної ситуації переходять усі аварійно-рятувальні служби та формування, що залучаються для ліквідації надзвичайної ситуації. Розпорядження уповноваженого керівника з ліквідації надзвичайної ситуації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами, які беруть участь у ліквідації надзвичайної ситуації, а також громадянами і організаціями, які знаходяться в зоні надзвичайної ситуації.
До прибуття уповноваженого керівника з ліквідації надзвичайної ситуації його обов'язки виконує керівник спеціалізованої аварійно-рятувальної служби, що прибула до зони надзвичайної ситуації першою.
Уповноважений керівник з ліквідації надзвичайної ситуації, керівники аварійно-рятувальних служб мають право на вичерпну та достовірну інформацію про надзвичайну ситуацію для організації робіт з її ліквідації і зобов'язані інформувати відповідні органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування про вжиті ними для цього заходи.
Після ліквідації надзвичайної ситуації уповноважений керівник з ліквідації надзвичайної ситуації уповноважений керівник з ліквідації надзвичайної ситуації подає органу, що його призначив, звіт щодо прийнятих рішень і перебігу подій під час ліквідації надзвичайної ситуації.
Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов'язані сприяти діяльності аварійно-рятувальних служб за місцем їх дислокації під час прямування до зон надзвичайних ситуацій та під час ліквідації надзвичайних ситуацій, зокрема у наданні їм необхідних транспортних та інших матеріальних засобів і послуг.
3-ТЄ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Обов'язки і права, гарантії соціального захисту та відповідальність рятувальників сил ЦО. Рятувальники зобов'язані:
- бути ініціативними, самовідданими та наполегливими піл час ліквідації надзвичайної ситуації;
- активно проводити аварійно-рятувальні роботи, вживати всіх необхідних заходів для рятування людей, подання їм невідкладної медичної та іншої допомоги, не допускати невиправданих ризиків;
- виконувати вимоги відповідних статутів, положень, правил тощо з питань проведення аварійно-рятувальних робіт;
- бути готовими до проведення робіт, пов'язаних з рятуванням потерпілих людей та ліквідацією надзвичайних ситуацій, удосконалювати свої професійні здібності, постійно підтримувати свій фізичний і психологічний стан на належному рівні;
- утримувати в належному стані довірені їм засоби індивідуального та колективного захисту та засоби для ліквідації надзвичайних ситуацій.
Інші обов'язки рятувальників визначаються відповідними статутами, посадовими інструкціями.
Обов'язки рятувальників професійних аварійно-рятувальних служб зазначаються у контрактах, які укладаються з ними під час їх прийому на роботу.
Рятувальники мають право на:
- підвищення рівня своїх теоретичних знань, практичних навичок та майстерності за рахунок робочого часу;
- харчування за рахунок коштів аварійно-рятувальних служб під час чергування тривалістю понад 12 годин або грошову компенсацію замість нього;
- обов'язкове особисте страхування.
Під час проведення робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій рятувальники мають право на:
- вичерпну та достовірну інформацію, в тому числі про об'єкти, на яких проводяться аварійно-рятувальні роботи, необхідну для виконання ними своїх обов'язків;
- безперешкодний допуск на територію та об'єкти, що постраждали;
- екіпіровку та оснащення згідно з технологією проведення зазначених робіт;
- харчування за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, на яких проводяться робити, або відповідного органу місцевого самоврядування;
- використання в порядку, передбаченому цим Законом, для рятування людей та у випадках крайньої необхідності засобів зв'язку, транспорту, інших матеріальних засобів підприємств, установ та організацій, що знаходяться в зоні проведення аварійно-рятувальних робіт;
- позачергове придбання квитків на всі види транспорту для проїзду до місця проведення аварійно-рятувальних робіт. Рятувальники мають право створювати в установленому порядку свої професійні спілки.
Рятувальники у разі зарахування їх до штату професійної аварійно-рятувальної служби або залучення в індивідуальному порядку чи в складі об'єктової аварійно-рятувальної служби до проведення аварійно-рятувальних робіт підлягають особистому страхуванню.
Страховими подіями для рятувальників є загибель (смерть) під час виконання ними обов'язків, зазначених у контрактах або договорах щодо проведення аварійно-рятувальних робіт, до яких вони залучалися. Страхування рятувальників професійних аварійно-рятувальних служб здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та громадські організації, які створюють аварійно-рятувальної служби, за рахунок коштів, що виділяються на утримання них служб.
Страхування рятувальників, які були залучені до проведення аварійно-рятувальних робіт в індивідуальному порядку чи в складі об'єктових аварійно-рятувальних служб, здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що залучили рятувальників до проведення цих робіт, за рахунок коштів, які виділяються на їх проведення.
Страхування здійснюється на суму десятирічного грошового утримання за останньою посадою, яку займає рятувальник, але не менше однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порядок та умови обов'язкового особистого страхування рятувальників встановлюється КМ України.
Оплата праці рятувальників професійних аварійно-рятувальних служб здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
Оплата праці рятувальників, які були залучені у індивідуальному порядку чи в складі об'єктових аварійно-рятувальних служб, за час їх участі у проведенні аварійно-рятувальних робіт, а також за час необхідної професійної підготовки здійснюється згідно з укладеними договорами органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, що залучили рятувальників до проведення зазначених робіт, за рахунок коштів, які виділяються на проведення аварійно-рятувальних робіт і робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків з розрахунку середньомісячного заробітку за місцем основної роботи, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Житло рятувальникам може надаватися на пільгових умовах згідно із законодавством.
Пенсійне забезпечення особового складу професійних аварійно-рятувальних служб здійснюється згідно із законодавством.
На особовий склад професійних аварійно-рятувальних служб, який обслуговує підприємства, установи та організації з шкідливими та небезпечними умовами праці, поширюються гарантії прав громадян на охорону праці, встановлені законодавством про охорону праці для працівників цих підприємств, установ і організацій.
За рятувальниками професійних аварійно-рятувальних служб після їх виходу на пенсію при загальному стажі роботи в цих службах на посадах рятувальників понад 20 років, а також: у разі каліцтва, що настало під час чи внаслідок виконання службових обов'язків, зберігається право на пільги згідно з цим Законом.
Рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також громадських організацій, що створюють професійні аварійно-рятувальні служби, для рятувальників можуть встановлюватися додаткові гарантії соціального захисту.
За сім'ями загиблих (померлих) рятувальників зберігається право на одержання житла, у тому числі на умовах, передбачених укладеними з рятувальниками контрактами. За дітьми загиблих (померлих) рятувальників до досягнення ними повноліття, а також за непрацездатними членами сім'ї, які перебували на їх утриманні, зберігається право на пільги щодо оплати житла, комунальних послуг, палива, передбачені контрактами, які були укладені з рятувальниками, за рахунок коштів відповідної аварійно-рятувальної служби.
Залучення громадян, які не є рятувальниками, до проведення аварійно-рятувальних робіт здійснюється за наявності рішення уповноваженого керівника з питань ліквідації надзвичайної ситуації, їх письмової згоди та обов'язкового особистого страхування за рахунок бюджетів відповідних адміністративно-територіальних одиниць.
Т Е М А 3.
НЕБЕЗПЕЧНІ ЧИННИКИ ВИРОБНИЧИХ АВАРІЙ, ЇХ ВПЛИВ НА ЕКОЛОГІЧНУ БЕЗПЕКУ ТА БЕЗПЕКУ ЖИТТЯ І ЗДОРОВ'Я ЛЮДЕЙ. ХАРАКТЕРИСТИКА НЕБЕЗПЕЧНИХ ПРОМИСЛОВИХ ФАКТОРІВ ОБ'ЄКТУ. НАВЧАЛЬНА ЦІЛЬ:
Вивчити небезпечні чинники виробничих аварій, їх вплив на екологічну безпеку та безпеку життя і здоров'я людей, характеристики небезпечних промислових факторів об'єктів.
Вид навчальних занять - групове заняття.
Тривалість - 2 години.
Метод проведення занять - бесіда, розповідь, показ.
Місце проведення заняття - клас.
НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ І ОРІЄНТОВНИЙ РОЗРАХУНОК НАВЧАЛЬНОГО ЧАСУ:
ВСТУП 2/3 хв.1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Основні терміни та визначення техногенних надзвичайних ситуацій.20 хв.2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Небезпечні чинники виробничих аварій, їх вплив на безпеку життя і здоров'я людей та довкілля.35 хв. 3-ТЄ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Характеристика небезпечних промислових факторів об'єктів.30 хв.ПІДСУМКИ3/2 хв. Матеріальне забезпечення (стенди або схеми в класі):
1. Класифікація техногенних надзвичайних ситуацій.
2. Основні характеристики техногенних надзвичайних ситуацій.
3. Техніко-економічні характеристики та можливі надзвичайні ситуації на об'єкті.
ВСТУП
На території України знаходяться десятки тисяч промислових, енергетичних, транспортних та сільськогосподарських об'єктів, які знаходяться у незадовільному стані: мають значний знос основних фондів (від 60 до 85 %), часті відключення від енергоносіїв, незадовільний стан пожежної безпеки, відсутність резервів матеріально-технічних ресурсів, недотримання вимог техніки безпеки виробництва і санітарного стану. Все це приводить до появи значної кількості аварій (катастроф) на об'єктах, що стосується не тільки працюючого персоналу, а і населення, яке попадає у зони ураження, а також призводять і до значних екологічних катастроф, що охвачують значні території у всіх регіонах держави. 1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Основні терміни та визначення техногенних надзвичайних ситуацій. Надзвичайна ситуація (НС) - порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яка призвела (може призвести) до загибелі людей та (або) значних матеріальних втрат.
Класифікація надзвичайних ситуацій - система, згідно з якими НС поділяються на класи і підкласи залежно від їх характеру.
Класифікаційна ознака НС - технічна або інша характеристика аварійної ситуації, що дає змогу віднести її до надзвичайної. Порогове значення класифікаційної ознаки НС - визначене в установленому порядку значення технічної або іншої характеристики конкретної аварійної ситуації, що дає змогу віднести її до надзвичайної. Екстремальна подія техногенного характеру - подія, що заключається в істотному різкому відхиленню від норми проходження процесів.
Під нормою треба розуміти таке проходження процесів, до якого населення і виробництво пристосувались шляхом тривалого досліду або спеціальних науково-технічних розробок.
Техногенна надзвичайна ситуація - стан, при якому внаслідок виникнення джерела техногенної надзвичайної ситуації на об'єкті, визначеній території або акваторії порушуються нормальні умови життя і діяльності людей, виникає загроза їх життю і здоров'ю, наноситься шкода майну населення, економіці і довкіллю.
Джерело техногенної надзвичайної ситуації - небезпечна техногенна подія, внаслідок чого на об'єкті, визначеній території або акваторії виникла техногенна надзвичайна ситуація.
Аварія - небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об'єкті, території або акваторії загрозу для життя і здоров'я людей і приводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів чи завдає шкоди довкіллю. Катастрофа - велика за масштабом аварія чи інша подія, що призводить до тяжких, трагічних наслідків.
Техногенна небезпека - стан, внутрішньо притаманний технічній системі, виробничому або транспортному об'єкту, що реалізується у виді дії ураження джерела техногенної надзвичайної ситуації на людину і довкілля при його виникненні, або у виді прямої чи побічної шкоди для людини і довкіллю в процесі нормальної експлуатації цих об'єктів. Фактор ураження джерела техногенної НС - складова небезпечної події, що характеризується фізичними, хімічними і біологічними діями і проявленнями, які виражені відповідними параметрами.
Дія ураження джерела техногенної НС - негативний вплив одного або сполучених факторів ураження джерела техногенної надзвичайної ситуації на життя і здоров'я людей, сільськогосподарських тварин і рослин, суб'єкти господарської діяльності та довкілля.
Зона техногенної надзвичайної ситуації - територія чи акваторія, в межах якої діє негативний вплив одного або сполучених факторів ураження джерела техногенної НС. Потенційно небезпечний об'єкт - об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються небезпечні радіоактивні, пожежовибухові, хімічні речовини та біологічні препарати, гідротехнічні і транспортні споруди, транспортні засоби, а також інші об'єкти, що створюють реальну загрозу виникнення НС.
Потенційно небезпечна речовина - речовина, що внаслідок своїх фізичних, хімічних, біологічних або токсичних властивостей визначає собою небезпеку для життя і здоров'я людей, сільськогосподарських тварин і рослин.
Гранично допустима концентрація небезпечної речовини - максимальна кількість небезпечних речовин в ґрунті, повітряному або водному середовищі, продовольстві, харчовій сировині, що вимірюється в одиницях об'єму або маси, які при постійному контакті з людиною або при дії на нього за певний термін часу практично не впливає на здоров'я людей і не викликає несприятливих наслідків. Зона ураження - територія чи акваторія, в межах якої розповсюджені або куди привнесені небезпечні радіоактивні, хімічні чи біологічні речовини в об'ємах, що створюють небезпеку для людей, сільськогосподарських тварин і рослин на протязі визначеного часу. Промислова аварія - аварія на промисловому об'єкті, в технічній системі або на промисловій установці.
Проектна промислова аварія - промислова аварія, для якої проектом визначено вихідний і кінцевий стан і передбачені системи безпеки, що забезпечують обмеження наслідків аварії встановленими межами.
Запроектна промислова аварія - промислова аварія, що викликана не врахованим для проектної аварії вихідним станом і супроводжується додатковими в порівнянні з проектною аварією відмовленнями систем безпеки і реалізацією помилкових рішень персоналу, які призвели до важких наслідків.
Промислова катастрофа - велика промислова аварія, що потягла за собою людські жертви, шкоду здоров'ю людей або пошкодження і руйнування об'єктів, матеріальних цінностей в великих розмірах, а також принесла серйозну шкоду довкіллю.
Промислова безпека в надзвичайних ситуаціях - стан захисту населення, виробничого персоналу, суб'єктів господарської діяльності і довкілля від небезпек, що виникають при промислових аваріях і катастрофах в зонах НС.
Забезпечення промислової безпеки в НС - прийняття і дотримання правових норм, виконання екологічних захисних, галузевих або відомчих вимог і правил, а також проведення комплексу організаційних, технологічних і інженерно-технічних заходів, які спрямовані на відвернення промислових аварій і катастроф в зонах НС.
2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Небезпечні чинники виробничих аварій, їх вплив на безпеку життя і здоров'я людей та довкілля. Зростання масштабів господарської діяльності і кількості великих промислових комплексів, концентрації на них агрегатів і установок великої і надзвичайно великої потужності, використання у виробництві потенційно небезпечних речовин у великих кількостях, великий знос основних фондів на об'єктах економіки все це збільшує вірогідність виникнення надзвичайних техногенних ситуацій, раптове виникнення яких приводить до значних соціально-екологічних і економічних збитків, необхідності захисту людей від дії шкідливих для здоров'я факторів ураження, проведення рятувальних, невідкладних медичних і евакуаційних заходів, а також ліквідації негативних наслідків, які склалися внаслідок виникнення надзвичайних техногенних ситуацій. Транспортні аварії поділяються на аварії (катастрофи): на залізничному транспорті (товарних поїздів, пасажирських поїздів, поїздів метрополітену); на автомобільному транспорті; на судах (пасажирських, вантажних); на авіаційному транспорті (авіаційні катастрофи в аеропортах і населених пунктах та поза ними); на транспорті з викидом (загрозою викиду) СДОР, РР і БНР; на міському транспорті; транспорті в які потрапили керівники держави та народні депутати.
Пожежі (вибухи) поділяються на пожежі (вибухи): в спорудах, на комунікаціях та технологічному обладнанні промислових об'єктів; на об'єктах розвідки, видобування, переробки, транспортування і зберігання легкозаймистих, горючих і вибухових речовин; на транспорті; в шахтах, підземних та гірничих виробітках; в будівлях та спорудах громадського призначення; на радіаційних, хімічних та біологічних небезпечних об'єктах.
Наявність у навколишньому середовищі шкідливих речовин понад ГДК (гранично допустимі концентрації): в ґрунті; у поверхневих водах; в повітрі; в питній воді; у підземних водах.
Аварії з викидом (загрозою викиду) СДОР і БНР: аварії з викидом (загрозою викиду) СДОР, утворення та розповсюдження СДОР під час виробництва, переробки або зберігання (поховання); аварії з викидом (загрозою викиду) БНР на підприємствах промисловості і науково-дослідних установках.
Аварії з викидом (загрозою викиду) РР: на атомних станціях, атомних енергетичних установках виробничого або дослідного призначення; на підприємствах ядерно-паливного циклу (окрім атомних електростанцій); з джерелами іонізуючого випромінювання (включаючи ядерно-паливний цикл); з радіоактивними відходами, які не виробляються атомними станціями. Раптове руйнування будівель та споруд: елементів транспортних комунікацій, виробничого призначення, громадського призначення.
Аварії на електроенергетичних системах: атомних електростанцій; гідроелектростанцій; теплоелектростанцій; автономних електроенергетичних станціях; інших електроенергетичних станціях; електроенергетичних мережах; транспортних електричних контактних мережах; порушення стійкості або поділ об'єднаної енергосистеми України.
Аварії на системах життєзабезпечення: на каналізаційних системах з масовим викидом забруднюючих речовин; на теплових мережах; на системах забезпечення населення питною водою; на магістральних і комунальних газопроводах; на нафтопроводах і продуктопроводах; на системах зв'язку та телекомунікацій.
Аварії на очисних спорудах: стічних вод з масовим викидом забруднюючих речовин; промислових газів з масовим викидом забруднених речовин в повітря.
Гідродинамічні аварії (катастрофи) при: прориву гребель(дамб, шлюзів тощо) з утворенням проривного потоку або з утворенням хвиль прориву та катастрофічного затоплення; спрацюванні водосховищ у зв'язку з загрозою прориву гідроспоруди.
Всі надзвичайні ситуації за масштабом можливих наслідків поділяються з урахуванням територіального поширення, характеру сил і засобів, що залучаються для ліквідації наслідків на:
- загальнодержавного рівня надзвичайна ситуація розвивається на території двох та більше областей (Автономної республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожує транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси у обсягах, що перевищують власні можливості окремої області (Автономної республіки Крим, міст Києва і Севастополя), але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету;
- регіонального рівня надзвичайна ситуація розгортається на території двох та більше адміністративних районів (міст обласного підпорядкування) Автономної республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя або загрожує перенесенням на територію суміжної області держави, а також коли у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси у обсягах, що перевищують власні можливості окремого району, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету;
- місцевого рівня надзвичайна ситуація, яка виходить за межі потенційно небезпечного об'єкту, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси, що перевищують власні можливості потенційно небезпечного об'єкту, але не менш одного відсотку обсягів видатків відповідного бюджету. До місцевого рівня також належать всі надзвичайні ситуації, які виникають на об'єктах житлово-комунальної сфери та інших, що не входять до затверджених переліків потенційно небезпечних об'єктів;
- об'єктового рівня надзвичайні ситуації, які не підпадають під зазначені визначення.
Фактори ураження джерел техногенних надзвичайних ситуацій класифікують як по генезису, так і по механізму дії. Генезис виникнення і наступний розвиток факторів ураження. Фактори ураження джерел надзвичайних техногенних ситуацій за генезисом розділяють на фактори: - первинні фактори ураження безпосередньо викликаються виникненням джерела техногенної надзвичайної ситуації.
- вторинні фактори ураження викликаються змінами об'єктів навколишнього природного середовища первинними факторами ураження.
Фактори ураження джерел техногенних надзвичайних ситуацій за механізмом дії розділяють на фактори: - фізичної дії відносять: повітряну ударну хвилю; хвилю тиску в ґрунті; сейсмічну вибухову хвилю; хвилю прориву гідротехнічних споруд; уламки або осколки; екстремальний нагрів середовища; теплове випромінювання; іонізуюче випромінювання.
- хімічної дії відносять токсичну дію небезпечних хімічних речовин.
3-ТЄ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Характеристика небезпечних промислових факторів об'єктів. Кожна надзвичайна техногенна ситуація характеризується фактором ураження (одним або декількома) джерела техногенної надзвичайної ситуації.
До небезпечних факторів ураження джерел техногенних надзвичайних ситуацій, які виникають внаслідок аварій (катастроф) на об'єктах господарської діяльності відносяться:
Повітряна ударна хвиля, що виникає внаслідок вибухів легкозаймистих і вибухових речовин, яка має наступні параметри фактору ураження: надмірний тиск в фронті ударної хвилі; тривалість фази тиску; імпульс фази тиску. Хвиля тиску в ґрунті, що виникає внаслідок вибухів легкозаймистих і вибухових речовин, яка має наступні параметри фактору ураження: максимальний тиск; час дії тиску; час збільшення тиску до максимуму.
Сейсмічна вибухова хвиля, що виникає внаслідок потужних вибухів вибухових речовин і має наступні параметри фактору ураження: швидкість розповсюдження хвилі; максимальне значення масової швидкості ґрунту; час наростання напруги в хвилі до максимуму.
Хвиля прориву гідротехнічних споруд, що виникає внаслідок прориву гребель, шлюзів, дамб тощо і має наступні параметри фактору ураження: швидкість хвилі прориву; глибина хвилі прориву; температура води; час існування хвилі прориву.
Уламки, осколки, що виникають при вибухах легкозаймистих і вибухових речовині і має наступні параметри фактору ураження: маса уламку, осколка; швидкість розлітання уламку, осколку.
Екстремальний нагрів середовища, що виникає при пожежах, вибухах легкозаймистих і вибухових речовин і має наступні параметри фактору ураження: температура середовища; коефіцієнт тепловіддачі; час дії джерела екстремальних температур.
Теплове випромінювання, що виникає при пожежах, вибухах і має наступні параметри фактору ураження: енергія теплового випромінювання; потужність теплового випромінювання; час дії джерела теплового випромінювання.
Іонізуюче випромінювання, що виникає при аваріях (катастрофах) з викидом радіоактивних речовин і має наступні параметри фактору ураження: активність радіонуклідів в джерелі; щільність радіоактивного забруднення місцевості; концентрація радіоактивного забруднення; концентрація радіонуклідів. Активність радіонукліда в джерелі іонізації радіоактивність, що дорівнює відношенню числа мимовільних ядерних перетворювань в джерелі за малий інтервал часу до цього інтервалу. Щільність радіоактивного забруднення місцевості це ступінь радіоактивного забруднення місцевості.
Токсична дія що виникає при аваріях (катастрофах) з викидом сильнодіючих отруйних речовин і має наступні параметри фактору ураження: концентрація небезпечної хімічної речовини в середовищі; щільність хімічного зараження місцевості і об'єктів.
Щільність зараження небезпечними хімічними речовинами ступінь хімічного зараження місцевості.
Більшість параметрів кожного фактору джерела техногенної надзвичайної ситуації мають міжнародну позначку і одиницю виміру, як у системі СІ, так і не системні. Ось чому при вимірах показників треба бути уважними з одиницями виміру.
Характеристика параметрів джерела ураження техногенної надзвичайної ситуації та їх позначення
П а р а м е т р иПозначенняОдиниця виміруСІНе системніНадмірний тиск в фронті ударної хвилі Рф,, РПат/м2, кгс/см2, атм.Тривалість фази тиску+СІмпульс фази тиску1+Па . скгс . с/см2Максимальний тиск в хвилі тиску в ґрунтіg maxПакгс/см2Час наростання тиску до максимального значенняСЧас теплового випромінюванняСКоефіцієнт тепловіддачіВт/(м2. К)Ккал/(м2.г.К)Енергія теплового випромінюванняQДжКкал.Потужність теплового випромінюванняWВтКкал/чАктивність радіонукліда в джерелі іонізаціїAБкКіЩільність радіоактивного забруднення місцевості.Бк/м2Кі/км3Концентрація радіоактивного забруднення місцевості.Бк/ м3Кі/км3Концентрація радіонуклідівБк/кгКі/кгКонцентрація небезпечної хімічної речовиниCмг/м3Щільність хімічного зараження місцевостімг/см2, г/м2,
кг/гаТ Е М А 4.
ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОБОВ'ЯЗКИ ОСОБОВОГО СКЛАДУ НЕВОЄНІЗОВАНИХ ФОРМУВАНЬ ТА ЙОГО ДІЇ ПРИ ПРИВЕДЕННІ ФОРМУВАНЬ В ГОТОВНІСТЬ. НАВЧАЛЬНА ЦІЛЬ:
Вивчити функціональні обов'язки особового складу невоєнізованих формувань та його дії при приведенні формувань в готовність.
Вид навчальних занять - групове заняття.
Тривалість - 1 година.
Метод проведення занять - бесіда, розповідь, показ.
Місце проведення заняття - клас.
НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ І ОРІЄНТОВНИЙ РОЗРАХУНОК НАВЧАЛЬНОГО ЧАСУ:
ВСТУП 5 хв.1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Склад та призначення невоєнізованих формувань цивільної оборони.10 хв.2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Функціональні обов'язки особового складу невоєнізованих формувань. 10 хв. 3-ТЄ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Дії особового складу невоєнізованих формувань при приведенні їх в готовність. 15 хв.ПІДСУМКИ 5хв. Матеріальне забезпечення (стенди або схеми в класі):
1. Нормативно-правова база цивільної оборони України. 2. Сили цивільної оборони.
3. Структура цивільної оборони суб'єкта господарської діяльності.
4. Концепція захисту населення і територій.
5. Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації.
ВСТУП
У відповідності з Законом України "Про Цивільну оборону України" створюються невоєнізовані формування ЦО в областях, містах, районах, містах Києві і Севастополі, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування, які є складовою частиною сил цивільної оборони.
1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Склад та призначення невоєнізованих формувань цивільної оборони. За підпорядкованістю невоєнізовані формування поділяються на територіальні та об'єктові, за призначенням на формування: загального призначення та забезпечення. Територіальні невоєнізовані формування створюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах, міських та сільських районах для ведення рятувальних та інших невідкладних робіт в осередках ураження та районах масових руйнувань, а також для вирішення завдань цивільної оборони на об'єктах сумісно з об'єктовими формуваннями та підпорядковуються начальникам цивільної оборони відповідних територій.
Об'єктові невоєнізовані формування створюються суб'єктами господарської діяльності і підпорядковуються їх керівникам і за рішенням органів виконавчої влади і місцевого самоврядування можуть залучатися для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт при виникненні надзвичайних ситуацій на інших об'єктах.
Формування загального призначення (зведені загони, команди, групи) створюються в районах, містах обласного та районного підпорядкування, на об'єктах господарської діяльності для пошуку і рятування потерпілих в осередках аварій, катастроф та стихійного лиха, надання їм долікарської допомоги, проведення невідкладних робіт, необхідних для рятування людей, захисту їхнього життя і здоров'я.
Формування забезпечення створюються на базі підприємств, установ і організацій відповідного профілю (на об'єктах господарської діяльності, на базі відповідних служб та структурних підрозділів підприємств) для вирішення спеціальних завдань, всебічного забезпечення формувань загального призначення.
До формувань забезпечення входять:
- розвідувальні групи, ланки і пости радіаційного та хімічного спостереження для ведення розвідки в осередках ураження і зонах лиха, місцях розміщення формувань та населення, на маршрутах висування, а також для спостереження за радіаційною, хімічною та біологічною обстановкою; - команди, групи і ланки зв'язку для забезпечення зв'язком начальників та їх органів управління ЦО;
- медичні та протиепідемічні загони, бригади, групи, санітарні дружини і пости для ведення медичної і бактеріологічної розвідки, надання медичної допомоги, проведення протиепідемічних та санітарно-гігієнічних заходів в осередках ураження;
- протипожежні та лісопожежні команди, відділення та ланки для локалізації та гасіння пожеж на об'єктах, маршрутах висування, районах масових лісових пожеж;
- інженерні команди, групи і ланки для ведення інженерної розвідки, рятувальних та аварійно-відновлювальних робіт, відбудови та ремонту доріг і дорожніх споруд, підривних робіт;
- аварійно-технічні команди для ведення аварійно-технічних робіт на мережах і спорудах комунального енергетичного господарства;
- загони, команди, групи, станції і пункти протирадіаційного та протихімічного захисту для ліквідації наслідків радіоактивного і хімічного зараження (проведення санітарної обробки особового складу формувань та населення, знезараження території, споруд і техніки, організації спостереження за радіаційною і хімічною обстановкою); - автомобільні загони і колони для перевезення у позаміську зону розосередженого персоналу і населення, вивіз матеріальних цінностей, перевезення сил ЦО, евакуація уражених в лікарняні заклади, підвіз робочих змін, доставка матеріальних засобів; - команди і групи охорони громадського порядку для несення комендантської служби та підтримки порядку в населених пунктах, на об'єктах, в районах розміщення, пунктах збору, маршрутах вивозу персоналу і населення, висування сил ЦО в осередки ураження і райони лиха;
- підрозділи харчування (рухомі пункти харчування) для забезпечення гарячим харчуванням особового складу формувань у разі проведення рятувальних та інших невідкладних робіт, потерпілого населення та уражених в загонах медичної допомоги;
- підрозділи торгівлі продовольчими товарами (рухомі пункти продовольчого постачання) для забезпечення особового складу формувань сухим .пайком у разі відсутності гарячої їжі;
- підрозділи торгівлі промисловими товарами (рухомі пункти речового постачання) для забезпечення санітарно-обмивальних пунктів і загонів першої медичної допомоги обмінним одягом, білизною та взуттям;
- рухомі автозаправні станції для забезпечення техніки невоєнізованих формувань паливом і мастильними матеріалами;
- ланки підвозу води для забезпечення особового складу формувань і населення водою; - підрозділи технічного забезпечення (рухомі ремонтно-відновлювальні та евакуаційні групи) для поточного ремонту техніки в польових умовах та її евакуації;
- команди, бригади, групи і ланки по захисту сільськогосподарських тварин для ведення ветеринарної розвідки, ветеринарної обробки уражених тварин, захисту тварин, фуражу та джерел води, знезараження фуражу, продуктів тваринного походження, місць розміщення худоби, проведення профілактичних ветеринарно-санітарних і охоронно-карантинних заходів;
- команди, бригади, групи і ланки по захисту сільськогосподарських рослин для ведення фітопатологічної і ентомологічної розвідки, проведення заходів щодо захисту рослин і продуктів рослинництва, знезараження сільськогосподарських угідь та продуктів рослинництва. У разі необхідності, за рішенням відповідних начальників цивільної оборони, можуть створюватися невоєнізовані формування ЦО іншого профілю.
До територіальних невоєнізованих формувань ЦО відносяться формування загального призначення (зведені загони, команди та групи), а також формування забезпечення :
- розвідувальні групи, ланки річкової (морської) розвідки та на засобах залізничного транспорту, а також літаки (вертольоти) повітряної розвідки;
- зв'язку (команди, групи),
- медичні (групи епідеміологічної розвідки, загони першої медичної допомоги, загони або бригади спеціалізованої медичної допомоги, спеціалізовані протиепідемічні бригади, рухомі протиепідемічні загони, інфекційні рухомі госпіталі);
- інженерні (групи інженерної розвідки, команди по ремонту та відновленню доріг та мостів, команди підривних робіт, ланки по обслуговуванню сховищ та укриттів);
- аварійно-технічні (аварійно-технічні команди по електромережам, аварійно-газотехнічні команди, команди водопровідно-каналізаційних або теплових мереж);
- протирадіаційного і протихімічного захисту (групи, ланки, зведені загони, команди, СОП, СОО, СОТ);
- автомобільні (загони, колони);
- охорони громадського порядку (команди, групи);
- технічного забезпечення (рухомі групи);
- захисту сільськогосподарських рослин і тварин (ланки, бригади, групи);
- інші формування забезпечення створюються в залежності від місцевих умов.
Територіальні формування, як правило, створюються на базі суб'єктів господарської діяльності з чисельністю працюючих більше 100-150 чоловік. Територіальні формування забезпечення створюються на базі споріднених підприємств, організацій, установ та учбових закладів з урахуванням профілю їх діяльності, наявності відповідних фахівців, матеріальних і технічних засобів.
У сільських районах територіальні формування створюються на базі районних організацій та підприємств, а також найближчих до районних центрів об'єктів сільськогосподарського призначення.
Об'єкти, на базі яких розгортаються територіальні формування загального призначення або забезпечення, створюють, крім того, об'єктові формування для вирішення завдань ЦО безпосередньо на своїх об'єктах.
Об'єктові формування створюються на підприємствах (у тому числі сільськогосподарських), в організаціях, установах та учбових закладах, які і складаються з формувань загального призначення та забезпечення.
На об'єктах господарської діяльності з чисельністю працюючих до 100 чоловік, школах, ПТУ, вищих та середніх учбових закладах формування загального призначення не створюються.
Об'єкти, що не мають матеріальних та людських ресурсів для створення власних формувань, прикриваються, згідно планів цивільної оборони, територіальними формуваннями цивільної оборони.
Основними формуваннями ЦО на промислових підприємствах є формування загального призначення. Крім них, у залежності від наявності відповідної бази, можуть створюватися формування забезпечення: розвідувальні, зв'язку, медичні, аварійно-технічні, протипожежні, охорони громадського порядку, обслуговування сховищ, знезаражування, СОП, СОО, СОТ, інші формування.
На підприємствах лісного господарства створюються лісотехнічні та лісопожежні формування (команди, відділення). В установах і на об'єктах водного транспорту додатково створюються морські (річкові) аварійно-рятувальні загони (групи), призначені для ведення рятувальних та інших невідкладних робіт на акваторіях, водних шляхах та прибережних об'єктах.
На підприємствах енергетики, залізничного, повітряного транспорту, зв'язку для рішення завдань ЦО безпосередньо на власних об'єктах крім спеціальних відомчих формувань створюються рятувальні, аварійно-відновлювальні та аварійно-технічні команди, а також інші формування ЦО в залежності від наявності бази створення.
На базі будівних та будівельно-монтажних організацій, незалежно від відомчої приналежності та форм власності, крім територіальних формувань ЦО загального призначення, створюються такі територіальні формування забезпечення: групи інженерної розвідки; команди по ремонту та відновленню доріг та мостів; команди підривних робіт. На підприємствах сільського господарства створюються такі формування: зведені команди (групи), пости РХС, СД, протипожежні (команди, відділення, ланки), команди (групи) захисту тварин і рослин, інші формування. У державних установах та організаціях для виконання завдань ЦО, при наявності відповідної бази створюються такі формування : зведені загони, команди, групи, ланки, пости РХС та інші. В учбових закладах (в залежності від профілю) створюються формування забезпечення (медичні, зв'язку, захисту тварин і рослин, розвідувальні, охорони громадського порядку та інші).
2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Функціональні обов'язки особового складу невоєнізованих формувань. Невоєнізовані формування цивільної оборони комплектуються робітниками та службовцями без звільнення їх від основної роботи.
До складу формувань зараховуються працездатні громадяни України чоловіки віком від 18 до 60 років і жінки від 18 до 55 років, за винятком жінок, які мають дітей до 8 років, жінок з середньою та вищою медичною освітою, які мають дітей до 3 років, військовозобов'язаних, які мають мобілізаційні приписи, а також осіб, що входять до складу аварійних служб і спеціалізованих професійних формувань підприємств.
Дозволяється зачисляти в склад невоєнізованих формувань ЦО працюючих чоловіків за віком старше 60 років та жінок старше 55 років з їх особистої згоди.
Зарахування громадян до складу формувань обумовлюється окремим пунктом при заключенні трудової угоди з адміністрацією підприємства.
Успішне вирішення завдань цивільної оборони буде залежати від умілого виконання командно-начальницьким та особовим складом невоєнізованих формувань своїх обов'язків.
Командир формування зобов'язаний:
1. Знати організацію, призначення та можливості формування, порядок забезпечення технікою та майном.
2. Знати рівень підготовки, моральні та ділові якості підлеглих.
3. Постійно удосконалювати особисту підготовку по ЦО, організовувати та проводити з особовим складом заняття, навчання, тренування.
4. Уміло керувати роботою формування, постійно підтримувати взаємодію з іншими НФ ЦО (під час проведення РіНР).
5. Рішуче та енергійно добиватися виконання поставлених завдань, проявляючи ініціативу і, у випадку необхідності, самостійно приймати рішення у відповідності з обставинами.
6. Турбуватися про забезпечення особового складу НФ ЦО засобами індивідуального захисту, слідкувати за виконанням мір безпеки при роботі з технікою, під час маршу, а також своєчасно приймати заходи щодо захисту від вторинних факторів ураження.
7. Навчати особовий склад умінню засовувати засоби індивідуального захисту, прилади радіаційної, хімічної розвідки та дозиметричного контролю, проведенню знезараження та санітарної обробки людей.
8. Постійно знати наявність особового складу формування, наявність та стан техніки, паливно-мастильних та інших матеріальних засобів.
9. Організовувати матеріальне та технічне забезпечення формування.
10. Здійснювати контроль за правильним використанням, утриманням та зберіганням майна, спеціальної техніки, періодично особисто перевіряти їх справність та зберігання.
11. Постійно заохочувати смілі, розумні та ініціативні дії підлеглих.
Одним із головних обов'язків командирів НФ ЦО являється робота по підтриманню формування в постійній готовності до виконання завдань цивільної оборони.
Громадяни України, які зараховані у склад невоєнізованих формувань ЦО зобов'язані :
- проходити навчання у групах підготовки по ЦО, під час тактико-спеціальних навчань, перевірок стану цивільної оборони об'єкту та при підвищенні кваліфікації;
- брати участь в тренуваннях та навчаннях цивільної оборони;
- утримувати закріплену за ними техніку, майно та інструмент у справному стані;
- знати стан техногенної безпеки на об'єкті;
- знати обстановку на техногенних небезпечних об'єктах в зону ураження яких попадає суб'єкт господарської діяльності;
- підвищувати свою професійну, фізичну та морально-психологічну підготовку;
- брати участь в рятувальних роботах, виконувати інші задачі, покладені на формування.
Громадяни, які зараховані у склад формувань і ухиляються від виконання обов'язків з питань ЦО, притягуються до відповідальності згідно чинному законодавству.
Підготовка особового складу формувань здійснюється згідно "Положення про Цивільну оборону України".
Штати формувань та табелі їх оснащення розробляються формувачем згідно "Типової організації організаційно-штатної структури невоєнізованих формувань", "Приблизних норм оснащення невоєнізованих формувань матеріально-технічними засобами", та затверджуються начальниками цивільної оборони за узгодженням з відповідними вищестоящими територіальними органами з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення. Забезпечення формувань спеціальним майном, а також технікою, майном і матеріально-технічними засобами народногосподарського призначення здійснюється постачальницькими структурами формувача з оплатою заявником вартості матеріальних ресурсів, а також технікою та матеріально-технічними ресурсами, які є на підприємстві.
3-ТЄ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Дії особового складу невоєнізованих формувань при приведенні їх в готовність. Постійна готовність формування досягається:
- завчасною підготовкою його до виконання покладених на нього завдань;
- високим морально-психологічним станом особового складу;
- забезпеченням формування засобами індивідуального захисту та іншим майном;
- високим ступенем готовності автотранспорту, спеціальної техніки та засобів малої механізації;
- високими навичками командно-начальницького складу і особового складу формування ЦО;
- знанням командно-начальницьким та особовим складом невоєнізованого формування цивільної оборони особливостей об'єктів можливих пошукових та невідкладних аварійно-відновлювальних робіт;
- безперервним та стійким управлінням, наявністю необхідних запасів та своєчасним їх поповненням. Для проведення заходів цивільної оборони органи управління ЦО, підприємства, установи і організації на підставі рекомендацій територіальних органів управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення розробляють плани цивільної оборони.
Приведення формувань у готовність до дій за призначенням здійснюється згідно з планами, які розробляються на підприємствах в організаціях і установах. В планах визначаються основні завдання, які покладені на формування, перелік заходів, які проводяться, час і виконавці, необхідні документи, які використовуються під час приведення в готовність. Відпрацьовуються, як додаток до плану, необхідні схеми, розрахунки та інше. В планах передбачається:
- порядок і строки оповіщення і збору особового складу формувань;
- порядок і строки видачі табельного майна та інших матеріальних засобів;
- строки готовності;
- питання управління формуванням в період збору, приведення в готовність, висування в райони зосередження або в райони рятувальних робіт, організація комендантської служби;
- питання взаємодії з іншими формуваннями;
- порядок забезпечення та інші питання.
Строки приведення формувань в готовність встановлюється вищестоящими органами управління у сфері цивільної оборони, захисту населення і територій від НС виходячи із місцевих умов, але вони не повинні перебільшувати 12 годин.
Готовність формувань перевіряється у ході планових перевірок стану ЦО і навчань цивільної оборони, але не менше одного разу на три роки. При цьому визначається : - час збору формувань, приведення їх у готовність, вихід у райони зосередження, до об'єктів рятувальних робіт;
- готовність і здатність формувань вирішувати завдання цивільної вборони згідно призначення;
- забезпеченість формувань засобами індивідуального захисту, технікою, майном і спецодягом, порядок їх зберігання та готовність до використання;
- реальність усіх розрахунків;
- відповідність кількості, чисельності, організаційної структури оснащеності формувань характеру та обсягу завдань з урахуванням особливостей виробництва, специфіки міста, району, області, регіону.
Додатки до плану приведення в готовність невоєнізованого формування :
1. Штат та табель до штату, узгоджений з територіальним органом управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення, затверджений начальником ЦО району (міста обласного підпорядкування).
2. Штатно-посадовий список.
3. Функціональні обов'язки командно-начальницького складу формування.
4. Схема організації формування ЦО.
5. Схема оповіщення.
6. Витяг із графіка отримання майна цивільної оборони (або накладні).
7. Схема (маршрут) висування в вихідний район або район проведення пошукових та невідкладних аварійно-рятувальних робіт.
8. Схема шикування формування на марші.
9. Орієнтовні можливості за 10 годин роботи. 10. Список посадових осіб і їх номери телефонів.
11. Схема об'єкта, на якому будуть проводитись аварійно-рятувальні роботи.
12. Відомість видачі вимірювачів дози опромінення та зняття показників.
13. Журнал контролю опромінення.
14. Режими радіаційного захисту при проведенні рятувальних робіт в осередках ураження.
15. Довідкові матеріали.
Т Е М А 5.
ОРГАНІЗАЦІЯ ЗАХИСТУ ОСОБОВОГО СКЛАДУ ФОРМУВАНЬ У ХОДІ ВИКОНАННЯ РЯТУВАЛЬНИХ ТА ІНШИХ НЕВІДКЛАДНИХ РОБІТ В УМОВАХ РАДІАЦІЙНОГО ЗАБРУДНЕННЯ МІСЦЕВОСТІ ТА ПРИ АВАРІЯХ НА ХІМІЧНО НЕБЕЗПЕЧНИХ ОБ'ЄКТАХ.
НАВЧАЛЬНА ЦІЛЬ:
Дати навчаємим основи правил поведінки та дії в умовах радіоактивного забруднення місцевості та при аваріях на хімічно небезпечних об'єктах.
Вид навчальних занять - групове заняття.
Тривалість - 1 година.
Метод проведення занять - бесіда, розповідь, показ.
Місце проведення заняття - клас.
НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ І ОРІЄНТОВНИЙ РОЗРАХУНОК НАВЧАЛЬНОГО ЧАСУ:
ВСТУП 6-8 хв.1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Організація захисту особового складу невоєнізованих формувань цивільної оборони у ході виконання рятувальних та інших невідкладних робіт в умовах радіоактивного забруднення місцевості.20 хв.2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Організація захисту особового складу невоєнізованих формувань цивільної оборони у ході виконання рятувальних та інших невідкладних робіт при аваріях на хімічно небезпечних об'єктах. 15 хв. ПІДСУМКИ. 4-2 хв. Матеріальне забезпечення І. Стенди або схеми в класі:
1. Нормативно-правова база цивільної оборони України. 2. Сили цивільної оборони.
3. Структура цивільної оборони суб'єкта господарської діяльності.
4. Організація проведення рятувальних та інших невідкладних робіт.
5. Дії органів управління і сил ЦО та населення у надзвичайних ситуаціях.
6. Організація проведення евакозаходів.
7. Захист населення у надзвичайних ситуаціях.
8. Засоби індивідуального захисту.
9. Засоби радіаційної і хімічної розвідки та дозиметричного контролю.
10. Само і взаємодопомога при надзвичайних ситуаціях.
11. Сигнали цивільної оборони.
ІІ. Засоби індивідуального захисту з розрахунку на кожних 2-3 навчаємих.
111. Прилади радіаційної і хімічної розвідки та дозиметричного контролю з розрахунку на кожних 56 навчаємих.
1У. Засоби захисту шкіри на кожних 5-8 навчаємих.
У. Медичні засоби на кожних 5-8 навчаємих.
ВСТУП
Безпека особового складу формувань цивільної оборони при радіоактивному та хімічному зараженні забезпечується:
- пониженням вірогідності виникнення і зниженням можливих масштабів аварій (катастроф) з викидом радіоактивних і хімічних речовин;
- локалізацією, блокуванням, заглушенням, скороченням часу існування, масштабів і послабленням дії факторів ураження;
- зниженням небезпеки ураження особового складу формувань шляхом пред'явлення і реалізації спеціальних вимог поведінки у зонах зараження;
- організацією і проведенням захисних заходів в відношенні до особового складу формувань цивільної оборони;
- проведенням аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт щодо усунення безпосередньої небезпеки для життя і здоров'я не тільки населення, але і особового складу сил цивільної оборони, що займаються проведенням аварійно-рятувальних робіт.
Захист особового складу формувань цивільної оборони це комплекс взаємозв'язаних за місцем, часом проведення, цілями, засобами заходів цивільної оборони, які спрямовані на усунення або зниження на заражених територіях до прийнятного рівня загрози життю і здоров'ю людей у випадку реальної небезпеки виникнення або в умовах реалізації небезпечних і шкідливих факторів радіоактивного та хімічного зараження територій.
Заходи щодо підготовки до дій для захисту особового складу формувань цивільної оборони в умовах радіоактивного та хімічного зараження необхідно заздалегідь планувати і виконувати диференційовано за видами і ступенями можливої небезпеки на конкретних територіях і з урахуванням насиченості цих територій об'єктами промислового призначення, гідроспорудами, об'єктами і системами виробничої і соціальної інфраструктури; наявності, номенклатури, потужності і розміщення потенційно небезпечних об'єктів; характеристик, в тому числі за вартістю і захисним властивостями в умовах надзвичайних ситуацій, наявності будинків і споруд та їх будівельних конструкцій; особливостей проведення евакозаходів; кліматичних та інших місцевих факторів. Систему захисту населення в надзвичайних ситуаціях необхідно формувати на основі розбивки підконтрольної території на зони вірогідних надзвичайних ситуацій за результатами:
- аналізу вірогідності виникнення на даній території і на окремих її елементах надзвичайних ситуацій;
1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Організація захисту особового складу невоєнізованих формувань цивільної оборони у ході виконання рятувальних та інших невідкладних робіт в умовах радіоактивного забруднення місцевості. Для захисту життя і здоров'я особового складу формувань цивільної оборони в умовах радіоактивного забруднення місцевості необхідно використовувати наступні основні заходи цивільної оборони:
- постійне проведення радіаційної розвідки та дозиметричного контролю в зонах радіаційного забруднення місцевості;
- укриття особового складу сил ЦО в пристосованих для потреб захисту населення приміщеннях виробничих, громадських і жилих будинків, а також в спеціальних захисних спорудах;
- вивід формувань цивільної оборони із зон високого радіоактивного забруднення місцевості;
- використання особовим складом засобів індивідуального захисту органів дихання і шкіряних покровів;
- проведення заходів медичного захисту;
- проведення аварійно-рятувальних і інших невідкладних робіт в зонах радіоактивного забруднення місцевості з урахуванням типових режимів радіаційного захисту сил цивільної оборони. Радіаційна розвідка і дозиметричний контроль проводиться як силами розвідувальних формувань так і хіміками-дозиметристами самих формувань з використанням всіх наявних засобів розвідки і дозконтролю, а також використання інформації керівництва ліквідацією надзвичайної ситуації і територіальних органів управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення.
Укриття особового складу в пристосованих приміщеннях і в спеціальних спорудах необхідно проводити за місцем постійного проживання або тимчасового знаходження особового складу безпосередньо за часом дії факторів ураження радіоактивного забруднення місцевості, а також при загрозі їх розповсюдження.
Вивід особового складу формувань цивільної оборони із зони радіоактивного забруднення необхідно проводити:
- у випадку загрози виникнення або появи реальної небезпеки радіоактивного ураження для особового складу формування в цих зонах;
- при неможливості задовольнити у відношенні особового складу формування мінімально необхідні умови і нормативи життєзабезпечення;
- при ураженні особового складу формувань цивільної оборони.
В якості засобів індивідуального захисту органів дихання необхідно використовувати загальновійськові, цивільні і промислові протигази, що випускаються промисловістю, респіратори та простіші засоби (маски проти пилу із тканин і пов'язки).
В якості засобів індивідуального захисту поверхні шкіри необхідно використовувати загальновійськові захисні комплекти, різні захисні костюми промислового виробництва і простіші засоби захисту шкіри (виробничий і повсякденний одяг, при необхідності насичених спеціальними розчинами).
Засоби індивідуального захисту органів дихання і поверхні шкіри при їх недостатності, що випускаються промисловістю, повинні бути направленими в першу чергу переважно для забезпечення особового складу формувань цивільної оборони, які проводять рятувальні та інші невідкладні роботи в осередках ураження з високими рівнями радіації. Інший особовий склад повинен використовувати простіші та підручні засоби.
Заходи медичного захисту при надзвичайних ситуаціях необхідно проводити з метою попередження або зниження важкості ураження променевою хворобою особового складу формувань цивільної оборони. Заходи медичного захисту особового складу формувань ЦО в зонах радіаційного забруднення території необхідно планувати і здійснювати з використанням наявних сил і засобів, які безпосередньо проводять аварійно-рятувальні роботи,, а також силами медичних формувань і установ.
Першу медичну допомогу потерпілим до їх евакуації в лікувальні заклади оказують безпосередньо в осередках радіоактивного ураження. Аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи в зонах радіоактивного забруднення місцевості повинні передбачати проведення дезактивації, дезинфекції та інших спеціальних робіт.
В зонах радіоактивного забруднення місцевості необхідно організовувати життєзабезпечення особового складу формувань цивільної оборони (при необхідності і населення, яке опинилося в зоні ураження), що залучаються до участі в рятувальних та інших невідкладних роботах.
Використання комплексу заходів щодо захисту особового складу формувань цивільної оборони умовах радіаційного забруднення місцевості повинно забезпечуватися:
- організацією і виконанням безперервного спостереження, контролю і прогнозування стану можливого радіоактивного забруднення місцевості з урахуванням особливостей території;
- своєчасним оповіщенням інстанцій, органів керівництва і управління, а також посадових осіб про загрозу виникнення можливого радіоактивного забруднення місцевості та її розвитку, а також доведенням до особового складу формувань встановлених сигналів і порядку дії в конкретній обстановці, що склалася;
- навчанням особового складу діям в умовах радіаційного забруднення місцевості і його психологічну підготовку;
- розробкою і здійсненням заходів щодо життєзабезпечення особового складу на випадок проведення аварійно-рятувальних робіт в зонах радіаційного забруднення місцевості.
Отримавши повідомлення про небезпеку радіоактивного зараження місцевості, негайно надіньте протигаз або респіратор, а при їх відсутності, ватяну марлеву пов'язку, при необхідності укрийтеся в захисній споруді, будинку тощо, що приведе до пониження дози опромінювання на коефіцієнт захисту.
Якщо є час проведіть герметизацію споруди (підвального або іншого заглибленого приміщення): закрийте вікна, двері, вентиляційні отвори (люки), віддушини тощо.
З метою захисту від дії радіонуклідів необхідно з моменту отримання повідомлення про радіоактивне зараження негайно приступити до проведення йодної профілактики. Для цієї мети на протязі семи днів кожний день приймайте по одній таблетці (0,125 г) йодистого калію, використовуючи йодистий калій із аптечки індивідуальної АІ2. Йодну настойку можна приготувати самому: три-п'ять крапель розчину йоду на стакан води, дітям до двох років одну-дві краплі.
Після виходу із зони радіаційного забруднення, необхідно провести дезактивацію засобів захисту органів дихання, одягу, взуття і санітарну обробку покровів шкіри на обладнаному санітарному обмивальному пункті (СОП) або самостійно. Самостійна обробка заключається в видаленні радіоактивних речовин з відкритих часток шкіряних покровів тіла, одягу, взуття і засобів захисту. Послідовність дії така: зняти накидку (плащ, пальто і т.д.) і, ставши спиною проти вітру, витрусити її. Після того повісити одяг на перекладину (мотузку) і віником (щіткою) змести з неї радіоактивний пил.
Після цього потрібно почистити взуття щіткою або будь-яким підручним засобом і вимити водою. Після цього обробити відкриті частини шкіри водою або розчином із індивідуального протихімічного пакета (ІПП8). Для обробки шкіри можна використовувати сухі тампони, рушник і т.д.
В подальшому необхідно провести повну санітарну обробку на обмивальних пунктах (бані, пральні і т.д.) з заміною одягу.
Для попередження або послаблення дії на організм радіоактивних речовин та можливого уникнення захворювання променевою хворобою:
- максимально обмежте перебування на відкритій території, при виході з приміщення використовуйте засоби індивідуального захисту (респіратор, пов'язку, плащ, гумові чоботи);
- при знаходженні на відкритій території не роздягайтесь, не сідайте на землю, не паліть;
- перед входом в приміщення взуття вимийте водою або витріть мокрою ганчіркою, верхній одяг витрусіть і почистіть вологою щіткою;
- суворо дотримуйтесь правил особистої гігієни;
- у всіх приміщеннях, що призначені для перебування людей, кожний день робіть вологе вбирання, бажано з використанням миючих засобів;
- приймайте харчі тільки в закритих приміщеннях, ретельно мийте руки з милом перед їжею; - воду вживайте тільки з перевірених джерел;
- сільськогосподарські продукти, особливо молоко, зелень, овочі і фрукти вживайте в їжу тільки за рекомендаціями органів охорони здоров'я;
- виключіть купання в відкритих водоймах до перевірки ступеня їх радіоактивного забруднення;
- не збирайте в лісі ягоди, гриби і квіти.
2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Організація захисту особового складу невоєнізованих формувань цивільної оборони у ході виконання рятувальних та інших невідкладних робіт при аваріях на хімічно небезпечних об'єктах. Особливістю хімічних надзвичайних ситуацій є висока швидкість формування і дія факторів ураження, що викликає необхідність прийняття цілого ряду оперативних і попереджувальних заходів, які спрямовані на захист особового складу сил ЦО під час ліквідації їх наслідків.
Комплекс заходів з захисту сил цивільної оборони від наслідків хімічної надзвичайної ситуації включає:
- організаційні і оперативні заходи з організації, планування і проведення заходів з захисту особового складу сил цивільної оборони на підлеглій території;
- інженерно-технічні заходи щодо дотримання умов безпеки при використанні, зберіганні і транспортуванні сильнодіючих отруйних речовин (СДОР);
- підготовку сил і засобів для ліквідації наслідків хімічних надзвичайних ситуацій;
- навчання особового складу сил ЦО порядку і правилам поведінки в умовах хімічних надзвичайних ситуацій;
- забезпечення засобами індивідуального і колективного захисту;
- забезпечення безпеки особового складу і використання засобів індивідуального і колективного захисту;
- повсякденний хімічний контроль;
- проведення попереджувальних і профілактичних заходів на хімічних небезпечних об'єктах;
- прогнозування можливих наслідків хімічної надзвичайної ситуації;
- попередження (оповіщення) про безпосередню небезпеку ураження СДОР;
- тимчасову евакуацію особового складу сил ЦО із небезпечних районів;
- хімічну розвідку району аварії;
- знаходження і надання медичної допомоги потерпілим;
- локалізацію і ліквідацію наслідків хімічної надзвичайної ситуації.
В розділі організаційні заходи плану захисту від сильнодіючих отруйних речовин відображаються:
- характеристика об'єкту, його структурних підрозділів (цехів і т.д.), які є на об'єкті;
- оцінка можливої обстановки на об'єкті господарської діяльності у випадку виникнення хімічної надзвичайної ситуації;
- організація виявлення і контролю хімічної обстановки на об'єкті в повсякчасних умовах і при виникненні хімічної надзвичайної ситуації, порядок підтримання сил і засобів хімічної розвідки і хімічного контролю в постійній готовності;
- організація оповіщення персоналу об'єкту, особового складу сил ЦО і населення, що розташоване (мешкає) близько від об'єкту;
- організація укриття персоналу об'єкту і сил ЦО в захисних спорудах, що знаходяться на території об'єкту, порядок підтримання їх в постійній готовності для укриття робітників і службовців;
- організація евакуації (відселення) персоналу об'єкту і сил ЦО у разі необхідності;
- порядок забезпечення і використання сил ЦО на об'єкті для ліквідації наслідків хімічної небезпечної ситуації;
- організація охорони осередку ураження, порядок надання медичної допомоги, сили і засоби для цих цілей;
- організація управління силами і засобами об'єкту при ліквідації хімічної небезпечної ситуації і її наслідків, порядок використання сил і засобів, які прибувають на об'єкт для надання допомоги в ліквідації наслідків аварії (катастрофи);
- порядок подання доповідей про виникнення хімічної надзвичайної ситуації і хід ліквідації її наслідків;
- організація забезпечення персоналу об'єкту і сил ЦО засобами індивідуального захисту і ліквідації наслідків аварії, порядок і строки їх накопичення і зберігання;
- організація взаємодії з питань локалізації і ліквідації наслідків можливих аварій (катастроф) з територіальними органами управління;
- організація транспортного, енергетичного, матеріального і технічного забезпечення робіт з ліквідації наслідків хімічної небезпечної ситуації.
В розділі інженерно-технічні заходи плану захисту від СДОР відображаються:
- розміщення (обладнання) устроїв, що відвертають вилив (витік) СДОР у випадку аварії (засувки надмірного тиску, терморегулятори, перепускні або скидні устрої і т.д.);
- планування посилення конструкцій ємностей і комунікацій з СДОР або створення над ними огорожі для захисту від пошкоджень уламками будівельних конструкцій при аваріях (особливо на пожежних і вибухових небезпечних об'єктах господарської діяльності);
- розміщення (будівництво) під сховищами з СДОР аварійних резервуарів, чаш, пасток і направлених стоків в піддони (обвалування);
- розосередження запасів СДОР, будівництво для них заглиблених або наполовину заглиблених сховищ;
- обладнання приміщень і промислових площадок стаціонарними системами виявлення аварій, засобами метеорологічного спостереження і аварійної сигналізації.
Планом передбачаються також заходи щодо ліквідації аварій на кожній дільниці, що має СДОР, з визначенням відповідальних виконавців з керівного складу суб'єкта господарювання, сил і засобів які залучаються, їх задачі та час, що відводиться на їх виконання.
Плани розробляються графічно та з додатком у вигляді пояснювальної записки. В них відображається:
- оцінка можливої хімічної обстановки при аваріях (катастрофах) зі СДОР;
- організація оповіщення про аварію (катастрофу) та її можливі наслідки;
- організація виявлення і контролю хімічної обстановки на відповідній території;
- організація тимчасової евакуації населення і сил цивільної оборони та їх укриття, організація доступу і переміщення людей в зонах зараження;
- організація використання засобів індивідуального і колективного захисту;
- організація здійснення медичних заходів і надання медичної допомоги потерпілим;
- організація і порядок участі сил ЦО і населення в ліквідації наслідків хімічної надзвичайної ситуації.
Оповіщення населення і сил ЦО про факт виникнення хімічної небезпечної аварії (катастрофи) або її передумов, а також про зараження місцевості і повітря, напрямку руху хмари сильнодіючої отруйної речовини здійснюється з метою своєчасного прийняття заходів захисту від хімічної дії СДОР.
Після отримання оповіщення про аварію на об'єкті з СДОР приводяться в готовність до використання засоби індивідуального і колективного захисту, а в ряді випадків можуть проводитися підготовчі заходи до проведення тимчасової евакуації населення і особового складу сил ЦО.
Для своєчасного оповіщення про виникнення безпосередньої небезпеки ураження СДОР і негайного прийняття населенням і силами ЦО заходів щодо захисту подається сигнал "Хімічна небезпека (тривога)". При цьому населення і сили ЦО інформуються, яким СДОР заражена атмосфера, і які необхідно виконати рекомендації з захисту.
По цьому сигналу особовий склад сил ЦО відразу використовує засоби індивідуального захисту або укривається в сховищах. В приміщеннях вентиляційні системи без фільтрів виключаються або переводяться на режим внутрішньої циркуляції повітря, а системи з фільтрами включаються.
Системи оповіщення включають: систему оповіщення і персонал, що обслуговує її. Оповіщення про загрозу виникнення або факт аварії здійснюється диспетчерами, операторами і черговими хімічно небезпечних об'єктів. Завчасно розроблені схеми оповіщення повинні визначати порядок оповіщення керівного і начальницького складу сил ЦО, персоналу об'єктів, сил ЦО та населення як в робочий, так і в неробочий час. Тимчасова евакуація (відселення) особового складу сил ЦО і населення передбачає їх вивіз (вивід) із району хімічного зараження (можливого району хімічного зараження) з метою виключення або зменшення ступеню ураження. Найбільш ефективно тимчасова евакуація (відселення) населення може бути проведена до підходу первинної хмари сильнодіючої отруйної речовини.
Для ліквідації хімічних небезпечних ситуацій формування повинні мати засоби гасіння пожеж і доставляння великої кількості води, бульдозери, траншейні машини, засоби для розбирання завалів, ліквідації аварій на різних енергетичних мережах, спеціальні засоби захисту, запаси табельних речовин для дегазації, а також хімічні продукти і відходи промислового виробництва, які можна використовувати для дегазації (нейтралізації) того чи іншого СДОР.
Успішне і своєчасне виконання задач, які стоять перед формуваннями ЦО, в значній мірі залежить від рівня підготовки їх командного і начальницького та особового складу.
Ліквідація наслідків хімічних небезпечних надзвичайних ситуацій включає комплекс заходів, який проводиться в короткі терміни з метою надання допомоги потерпілому населенню і силам ЦО в районі аварії (катастрофи), недопущення подальших втрат, а також відновлення життєдіяльності населених пунктів та функціонування суб'єктів господарювання.
Комплекс заходів з ліквідації наслідків хімічної небезпечної надзвичайної ситуації включає:
- прогнозування можливих наслідків хімічних небезпечних аварій;
- виявлення і оцінка наслідків хімічних небезпечних аварій (катастроф);
- здійснення рятувальних і інших невідкладних аварійних відновлювальних робіт;
- ліквідацію хімічного зараження;
- проведення спеціального оброблення техніки і санітарного оброблення людей;
- надання медичної допомоги потерпілим;
- відновлення життєдіяльності населених пунктів та функціонування об'єктів господарської діяльності.
Виявлення наслідків аварії здійснюється проведенням хімічної і інженерної розвідки. Склад сил і засобів, що залучаються для виконання задач розвідки, залежить від характеру і її масштабів. Дані розвідки збираються в штабі керівництва ліквідації аварії (катастрофи) і на їх основі здійснюється оцінка наслідків хімічної надзвичайної ситуації та розробляється план їх ліквідації.
Рятувальні та інші невідкладні аварійні відновлювальні роботи проводяться з метою спасіння життя людей і надання допомоги потерпілим, локалізації і усунення аварійних пошкоджень, створення умов для наступного проведення робіт з ліквідації наслідків аварії (катастрофи).
Ліквідація хімічного зараження проводиться шляхом дегазації (нейтралізації) обладнання, будинків, споруд і місцевості в районі аварії, що заражені СДОР, і здійснюється з метою пониження ступеню їх зараження і виключення наступного ураження людей.
Спеціальне оброблення техніки і санітарне оброблення особового складу сил ЦО та населення проводиться на виході із зон зараження і здійснюється з метою запобігання ураження людей сильнодіючими отруйними речовинами.
Здійснення комплексу заходів з ліквідації наслідків хімічних небезпечних надзвичайних ситуацій потребує чіткої організації і впевненого керівництва за їх проведенням.
При хімічній небезпечній надзвичайній ситуації керівник формування зобов'язаний:
- оцінити хімічну обстановку, визначити межі зон зараження, прийняти заходи щодо її позначення і оточення;
- виявити особовий склад сил ЦО, що підверглися дії факторів ураження СДОР;
- розробити план роботи щодо виконання отриманих завдань на проведення аварійно-рятувальних робіт і в залежності від масштабів і характеру хімічного зараження: уточнити обстановку і задачі особовому складу формування ЦО; черговість робіт і терміни їх виконання; способи дегазації (нейтралізації) СДОР; організацію контролю за повнотою дегазації (нейтралізації) місцевості, техніки, будинків, споруд і транспорту; організацію медичного забезпечення особового складу; вимоги заходів безпеки; організацію управління і порядок подання доповідей про виконання ходу робіт.
Як правило, робота починається з рекогносцировки району аварії (катастрофи), в ході якої визначається:
- масштаб аварії і загальний порядок її ліквідації;
- можливі масштаби розповсюдження рідкої і парової фаз викиду (виливу) СДОР;
- протипожежний стан району наступних робіт;
- об'єм робіт з евакуації (відселення) населення (сільськогосподарських тварин);
- необхідна кількість сил і засобів для проведення робіт;
- місця зосередження сил і засобів для ліквідації наслідків аварії;
- задачі з розчищення шляхів підходу і під'їзду до місця аварії;
- метеорологічні умови і місця організації баз засобів матеріального забезпечення, пунктів управління, видачі засобів індивідуального захисту, харчування і т.д.
За результатами рекогносцировки уточняються завдання особовому складу формувань ЦО.
Після постановки завдань кожному командиру військових частин і формувань ЦО, що приймають участь в ліквідації наслідків аварії, видається наряд-допуск на виконання робіт в зоні зараження СДОР.
Хімічна розвідка і хімічний контроль, є одним із головних заходів, що здійснюються в ході ліквідації наслідків хімічної небезпечної надзвичайної ситуації і спрямовані на виявлення хімічної обстановки в районі аварії (катастрофи).
Хімічний контроль, що здійснюється в районах аварій (катастроф), включає:
- визначення ступеню зараження СДОР обладнання, будинків, споруд, техніки, повітря, ґрунту і джерел води в районі аварії, контроль за його змінами за часом;
- встановлення можливості безпечного перебування сил ЦО і населення в районі аварії (катастрофи) без засобів захисту;
- ідентифікація не маркірованих і безгосподарних СДОР.
Підхід до осередку аварії (аварійному цеху, дільниці, ємності) здійснюється з підвітряної сторони. Близько межі зараження СДОР організується рубіж вводу груп розвідки в осередок аварії. Розвідка осередку аварії ведеться групами розвідки в складі не менше 3-ох чоловік, один із яких є хіміком-розвідником. На рубежі вводу група отримує необхідне спорядження (радіостанцію, електричні ліхтарики, прилади розвідки, засоби відбору проб, засоби медичної допомоги), проходить інструктаж, переводить засоби індивідуального захисту в бойовий стан і направляється в осередок аварії. Розвідка осередку аварії проводиться тільки з використанням ізолюючих протигазів і засобів індивідуального захисту шкіри. В ході розвідки осередку аварії оглядається місце (об'єкт) аварії, визначаються її причини і масштаби, приймаються при можливості заходи щодо усунення причин аварії або її локалізації. Здійснюється розшук уражених людей, надання їм першої допомоги та їх евакуація. Визначається ступінь зараження повітря СДОР, відбираються проби (змиви) з обладнання і стін приміщень (споруд) для наступного їх лабораторного аналізу. Результати розвідки доповідаються через радіозв'язок. Якщо об'єм задач з розвідки осередку аварії значно великий, то організується змінна робота груп розвідки. Одночасно з розвідкою осередку аварії організується хімічна розвідка на території об'єкту аварії і поза його межами.
Хімічна розвідка на території суб'єкта господарювання групами розвідки, як правило, проводиться на розвідувальних хімічних машинах (автомобілях) або в пішому порядку. При цьому розвідувальні групи, рухаються між цехами, через кожні 50-100 м зупиняються і за допомогою приладів виконують заміри, визначають ділянку розливу і межі розповсюдження газопарової фази СДОР. Межі зараження позначаються знаками огородження. Однак необхідно пам'ятати, що багато СДОР у вибуховому і пожежному відношенні небезпечні. Ось чому в залежності від типу СДОР у ряді випадків категорично забороняється не тільки вистрілювати знаки огородження, але і їх забивати, так як це може привести до вибуху.
Як правило, на межах зон зараження з інтервалом 300-500 м виставляються хімічні пости спостереження, що призначені для контролю за змінами напрямку розповсюдження зараженого повітря і для контролю за змінами концентрації СДОР. Найбільш розповсюдженими сильнодіючими отруйними речовинами на Україні є хлор, аміак, різні хімікати, пестициди, кислоти та інші хімічні сполуки. Отримавши інформацію про викид в атмосферу сильнодіючих отруйних речовин і про небезпеку хімічного зараження, необхідно надіти засоби індивідуального захисту органів дихання, найпростіші засоби захисту шкіри (плащі, накидки) і покинути район аварії.
Якщо відсутні засоби індивідуального захисту і вийти з району аварії неможливо, залишайтесь у приміщенні, включіть гучномовець місцевого радіомовлення (радіоприймач, телевізор); чекайте повідомлень відділу (управління) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення (району, міста обласного підпорядкування, області). Щільно закрийте вікна і двері, димоходи, вентиляційні віддушини (люки). Вхідні двері завісити шторою, використовуючи ковдри і будь-які щільні тканини. Заклейте щілини в вікнах і стики рам плівкою, лейкопластиром або звичайним папером від проникнення в приміщення пару (аерозолів) сильнодіючих отруйних речовин. Запам'ятайте! Надійна герметизація споруд (житла) виключає проникнення сильнодіючих отруйних речовин у приміщення.
Залишаючи споруду (будинок), виключіть джерела електроенергії, візьміть з собою особисті документи, необхідні речі, надіньте протигаз або ватяну марлеву пов'язку, накидку або плащ, гумові чоботи.
Виходьте із зони хімічного зараження в сторону, яка перпендикулярна напрямку вітру. Обходьте переходи через тунелі, яри, лощини в низьких місцях може бути висока концентрація сильнодіючих отруйних речовин.
Почувши розпорядження про термінову евакуацію, будьте уважні до вказівок командира формування, керівника робіт з ліквідації НС, управління (відділу, штабу ЦО) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення області (міста обласного підпорядкування, району) і ретельно виконуйте їх.
При евакуації транспортом уточніть час і місце посадки. Не запізнюйтесь і не приходьте раніше призначеного строку. Вийшовши із зони зараження, зніміть верхній одяг і провітріть його на вулиці, прийміть душ, умийтесь з милом, ретельно вимийте очі і прополощіть рот, а після зробіть повну санітарну обробку в стаціонарі.
При підозрі на ураження сильнодіючими отруйними речовинами виключіть будь-які фізичні навантаження, прийміть велику кількість пиття (чай, молоко і т. д.) та зверніться до медичного працівника або в медичний заклад.
В першу чергу необхідно захистити органи дихання від подальшої дії сильнодіючих отруйних речовин.
На потерпілого необхідно надіти протигаз або ватяну марлеву пов'язку, попередньо змочивши її при отруєнні хлором водою або 2 % розчином питної соди, а при отруєнні аміаком водою або 5% розчином лимонної кислоти, і винести (вивести) його із зони ураження. У випадках отруєння сильнодіючими отруйними речовинами потерпілому забезпечити спокій і тепло.
Т Е М А 6.
РАДІАЦІЙНО НЕБЕЗПЕЧНІ ОБ'ЄКТИ. РАДІОАКТИВНІ РЕЧОВИНИ ТА ЇХ ВИМІРЮВАННЯ. ПРИЛАДИ РАДІАЦІЙНОЇ РОЗВІДКИ ТА ДОЗИМЕТРИЧНОГО КОНТРОЛЮ. НОРМИ РАДІАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ НРБУ97. ПОВОДЖЕННЯ З РАДІОАКТИВНИМИ ВІДХОДАМИ. РЕЖИМИ РАДІАЦІЙНОГО ЗАХИСТУ.
НАВЧАЛЬНА ЦІЛЬ:
Вивчити: структуру радіаційно небезпечних об'єктів; радіоактивні речовини та їх вимірювання; прилади радіаційної розвідки та дозиметричного контролю; вимоги Норм радіаційної безпеки НРБУ-97; поводження з радіоактивними відходами і режими радіаційного захисту.
Вид навчальних занять - групове заняття.
Тривалість - 2 години.
Метод проведення занять - бесіда, розповідь, показ.
Місце проведення заняття клас.
НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ І ОРІЄНТОВНИЙ РОЗРАХУНОК НАВЧАЛЬНОГО ЧАСУ:
ВСТУП 5 хв.1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Структура радіаційно небезпечних об'єктів. Радіоактивні речовини та їх вимірювання. 25 хв.2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Прилади радіаційної розвідки та дозиметричного контролю.25 хв. 3-ТЄ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Норми радіаційної безпеки НРБУ-97. 15 хв.4-ТЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Поводження з радіоактивними відходами. Режими радіаційного захисту.15 хв.ПІДСУМКИ5хв. МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 1. Стенди або схеми в класі:
1. Концепція захисту населення і територій.
2. Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації.
3. Дії органів управління і сил ЦО та населення у надзвичайних ситуаціях.
4. Захист населення у надзвичайних ситуаціях.
5. Класифікація надзвичайних ситуацій.
6. Характеристики надзвичайних ситуацій.
7. Засоби радіаційної і хімічної розвідки та дозиметричного контролю.
11. Прилади радіаційної розвідки та дозиметричного контролю (всі типи).
ВСТУП
Надзвичайні ситуації техногенного характеру за характеристиками явищ, що визначають особливості дії факторів ураження на людей, навколишнє природне середовище та суб'єкти господарської діяльності, поділяються на аварії (катастрофи), які супроводжуються викидами (виливами) небезпечних речовин, пожежами, вибухами, затопленнями, аваріями на інженерних мережах і системах життєзабезпечення, руйнуванням будівель і споруд, аваріями транспортних засобів та інші.
1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Структура радіаційно небезпечних об'єктів. Радіоактивні речовини та їх вимірювання. До радіаційних небезпечних об'єктів відносяться:
- атомні електростанції;
- підприємства по виготовленню і переробці відпрацьованого ядерного палива;
- підприємства по похованню радіоактивних відходів;
- науково-дослідні та проектні організації, які працюють з ядерними реакторами;
- ядерні реактори на об'єктах транспорту та інші. Найбільш небезпечними із всіх аварій на радіаційно небезпечних об'єктах, є аварії з викидом радіонуклідів в атмосферу і гідросферу, що приводять до радіоактивного забруднення навколишнього природного середовища. Експозиційна доза визначається тільки для повітря при гамма і рентгенівському випромінюванні. Поглинута доза це основна дозиметрична величина для оцінки радіаційної небезпеки. Еквівалентна доза дозиметрична величина для оцінки шкоди здоров'ю людини від дії іонізуючого випромінювання будь-якого складу, дорівнює добутку поглинутої дози на коефіцієнт якості.
ДозиОдиниці вимірюванняПереведення одиницьСІ Не системніЕкспозиційнаКулон на кг повітря (Кл/кг)Рентген (р) 1 Кл/кг = 3876 рПоглинутаГрей (Гр)Рад1 Гр=100 рад
1 рад=0,87 рІндивідуальна еквівалентнаЗіверт (Зв)Бер1 Зв=100 бер
1 рад=0,87 бер Тяжкість променевої хвороби залежність від величини дози опромінювання.
Доза опромінюванняТяжкість захворюванняКлінічна форма хворобиЗвБер1-2,5100-2501 легка2,5-4250-40011 середняКістково-мозкова4-6400-600111 важка6-10
10-80
> 80600-1000
1000-8000
>80001У дуже
важкаПерехідна
Кишкова
Церебральна Зони радіоактивного забруднення на місцевості при тепловому вибуху будуть характеризуватись значними рівнями радіації. Вони поділяються на зони: відчуження, безумовного відселення, гарантованого (добровільного) відселення і підвищеного радіоекологічного контролю.
Зона відчуження - це територія з якої проводиться евакуація населення негайно після аварії і на ній не здійснюється господарська діяльність.
Зона безумовного відселення - це територія навколо АЕС, на якій щільність забруднення ґрунту довго живучими радіонуклідами цезію дорівнює 15,0 Кі/км2 і більше, або стронцію 3,0 Кі/км2 і більше, або плутонію 0,1 Кі/км2 і більше, де розрахована ефективна доза опромінювання із урахуванням коефіцієнту міграції радіонуклідів в рослини перебільшує 5 мЗв (0,5 бер) на рік. Зона гарантованого (добровільного) відселення - це територія, на якій щільність забруднення ґрунту радіонуклідами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/км2, або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км2 або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км2, де ефективна доза опромінювання із урахуванням коефіцієнту міграції радіонуклідів в рослини та інших факторів може перебільшити 0,5 мЗв (0,05 бер) на рік.
Зона підвищеного радіоекологічного контролю - це територія із щільністю забруднення ґрунту радіонуклідами цезію від 1,0 до 5,0 Кі/км2, або стронцію від 0,02 до 0,15 Кі/км2, або плутонію від 0,005 до 0,01 Кі/км2, де ефективна доза опромінювання із урахуванням коефіцієнту міграції радіонуклідів в рослини та інших факторів може перебільшити 0,5 мЗв (0,05 бер) на рік.
Аварія з повним руйнуванням реактору на атомній електричній станції і його ядерним вибухом може мати місце внаслідок стихійного лиха, падіння літаючого апарату на атомну електричну станцію, дії вибуху звичайних чи ядерних боєприпасів у воєнний час або диверсії.
На території сліду радіоактивної хмари такого вибуху, як і при наземному ядерному вибуху, виділяють зони: надзвичайно небезпечного забруднення (зона Г), небезпечного забруднення (зона В), сильного забруднення (зона Б), помірного забруднення (зона А), радіаційної небезпеки (зона М).
Найменування зонІндекс зониДоза опромінювання за 1й рік після аварії, радПотужність дози опромінювання через 1 годину після аварії, рад/годНа зовнішній межі зониНа внутрішній межі зониНа зовнішній межі зониНа внутрішній межі зониРадіаційної небезпекиМ5500,00140,14Помірного забрудненняА505000,141,4Сильного забрудненняБ50015001,44,2Небезпечного забрудненняВ150050004,214Надзвичайнонебезпечного забрудненняГ500014 Умовами проживання і трудової діяльності населення без обмеження по радіаційному фактору є одержання додаткової дози за рахунок забруднення довкілля радіоактивними ізотопами дози, що не перебільшує межі опромінювання, які встановлені Державними гігієнічними нормативами "Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97)". Під радіаційною обстановкою при аваріях на АЕС розуміють ступінь радіоактивного забруднення місцевості і атмосфери, що оказують дію на життєдіяльність населення та проведення аварійно-рятувальних і невідкладних відновлювальних робіт.
Прогнозування і оцінка радіаційної обстановки включає вирішення наступних задач:
- визначення напрямку осі сліду хмари викиду радіоактивних речовин, внаслідок аварії або руйнування ядерного реактора АЕС, за метеоданими; - розмірів зон забруднення місцевості, які розмежовуються за очікуваними значеннями доз опромінювання населення;
- потужності дози гамма-випромінювання на осі сліду;
- доз внутрішнього (інгаляційного) опромінювання людей, що знаходяться на сліду, за час проходу хмари;
- концентрації радіоактивного йоду131 в повітрі за час проходу радіоактивної хмари;
- можливих радіаційних уражень людей, що знаходяться на забрудненій території;
- допустимого рівня перебування населення в зонах радіаційного забруднення.
Вихідними даними для прогнозування і оцінки радіаційної обстановки є: координати місця розташування АЕС; тип реактора і його електрична потужність; час початку викиду радіоактивних речовин в повітря; напрям вітру і його швидкість на висоті флюгеру (10 м); клас стійкості атмосфери; загальна хмарність, висота хмари і вид хмарності; прогноз зміни метеорологічних даних на ближчі 12 годин після аварії.
2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Прилади радіаційної розвідки та дозиметричного контролю. Для виявлення і виміру іонізуючих випромінювань радіоактивних речовин використовуються дозиметричні прилади рентгенометри, радіометри-рентгенометри, індикатори, індивідуальні дозиметри.
Рентгенометр ДП-2 використовується для виміру потужностей доз гамма-випромінювання в діапазоні від 0 до 200 Р/г. Весь діапазон розбито на три під діапазони: перший від 0 до 2 Р/г, другий від 0 до 20 Р/г, а третій від 0 до 200 Р/г. Прилад працездатний в інтервалах температур від 0 до +50 ˚C та відносній вологості повітря до 98 %. Джерело живлення сухий елемент 1,6ПМЦУ8 (145У) забезпечує безперервну роботу на протязі 60 годин. Маса приладу біля 3,5 кг.
Вимірювач потужності дози (рентгенометр) ДП-5Б призначається для вимірювання рівнів гамма-радіації і радіоактивного зараження різних предметів за гамма-випромінюванням. Потужність дози гамма-випромінювання визначається в мР/г або Р/г. Діапазон вимірювання від 0,05 мР/г до 200 Р/г. Весь діапазон розділено на наступні під діапазони:
ПіддіапазониПоложення ручки перемикачаШкалаОдиниця виміруДіапазон виміруПерший2000-200Р/г5-200ДругийХ 10000-5мР/г500-5000ТретійХ 1000-5мР/г50-500ЧетвертийХ 100-5мР/г5-50П'ятийХ 10-5мР/г0,5-5ШостийХ 0,10-5мР/г0,05-0,5 Прилад забезпечує вимірювання в інтервалах температур від 0 до +50 ˚C та відносній вологості повітря 65 ±15 %. Живлення приладу здійснюється від трьох елементів 1,6ПМЦУ1,05 (321), що забезпечує безперервну роботу приладу на протязі 40 г. Маса приладу з елементами живлення 2,8 кг, в упаковці7,6 кг.
Вимірювач потужності дози ДП-5В призначається для вимірювання рівнів гамма-радіації і радіоактивного зараження різних предметів за гамма-випромінюванням, а так же може виявлять бета-випромінювання. Потужність дози гамма-випромінювання визначається в мР/г або Р/г. Діапазон вимірювання від 0,05 мР/г до 200 Р/г. Прилад має шість піддіапазонів і звукову індикацію на всіх піддіапазонах, окрім першого.
Прилад забезпечує вимірювання в інтервалах температур від 0 до +50 ˚C та відносній вологості повітря 65 ±15 %. Живлення приладу здійснюється від трьох елементів А336, що забезпечує безперервну роботу приладу на протязі 10 г. Маса приладу з елементами живлення 3,2 кг, в упаковці8,2 кг.
Вимірювач потужності дози ИМД-1р (ИМД-1с) призначається для проведення радіаційної розвідки місцевості і визначення ступеню забруднення особового складу сил ЦО і населення, продовольства, фуражу, озброєння і техніки радіоактивними речовинами за гамма-випромінюванням і для виявлення бета-випромінювання.
Діапазон виміру від 0,01 мР/г до 999 Р/г. Звукова сигналізація при потужностях доз: 0,1 мР/г, 300 мР/г, 0,1 Р/г, 300 Р/г. Час переводу приладу в робочий стан 1 хв.
Живлення приладу здійснюється від чотирьох елементів А343 або акумуляторної батареї напругою від 10,8 до 30 В.
Промисловістю випускається модифікація приладу ИМД1с, який використовується в стаціонарних умовах. Особливістю цього приладу є наявність блоку живлення від мережі перемінного струму напругою 220 В.
Вимірювач потужності дози ИМД-21б (ИМД-21с) призначається для виміру потужності експозиційної дози гамма-випромінювання при проведенні радіаційної розвідки з рухомих об'єктів і подання світового сигналу про перевищення порогу значення потужності дози гамма-випромінювання при 1, 5, 10, 50 і 100 Р/г.
Діапазон виміру від 1 до 1000 Р/г. Забезпечує вивід інформації від блоку детектування до вимірювального пульту на відстані до 200 м. Живлення приладу здійснюється від бортової мережі 12 В.
На базі приладу промисловістю випускаються його модифікації: ИМД-21С, ИМД-21БА, ИМД-21СА. Устрій і тактико-технічні дані цих приладів аналогічні ИМД-21б, але мають свої особливості щодо включення їх до автоматизованих систем збору інформації. Живлення приладів здійснюється від мережі перемінного струму напругою 220 В та бортової мережі рухомого об'єкту. Радіометр КРБ1 призначається для контролю ступеню забруднення поверхні бета-активними речовинами з діапазоном виміру від 1·101 до 1·107 розп./см2 за хвилину (від 4,5·102 мкКі/м2 до 45 мКі/м2), який розбито на шість піддіапазонів. Час встановлення режиму роботи приладу складає 1 хв., а вимір на 13 піддіапазонах до 200 с, на 46 піддіапазонах до 100 секунд. Живлення приладу від трьох елементів А336, маса приладу 14,4 кг.
Сцинтиляційний геологічний розвідувальний прилад СРП-6801 призначається для виявлення джерел іонізуючих випромінювань за гамма-випромінюванням і виміру потужності дози гамма-випромінювання. Можливо використання для радіометричних аналізів продуктів харчування, води, фуражу за гамма-випромінюванням.
Діапазон вимірів від 0 до 3000 мкР/г, час переведення в робочий режим складає 1 хв. Живлення приладу від 9 елементів А343, що забезпечує безперервну роботу приладу на протязі 8 годин. Маса робочого комплекту 3,6 кг, в упаковці 9,5 кг.
Дозиметр ДРГ-01Т1 призначається для виміру потужності експозиційної дози гамма-випромінювання на робочих місцях, в сусідніх приміщеннях і на території об'єктів, що використовують радіоактивні речовини і інші джерела іонізуючих випромінювань, в санітарно-захисній зоні і зоні спостереження. Може використовуватися для контролю ефективності біологічного захисту, радіаційних упаковок і радіоактивних відходів, а також виміру потужності експозиційної дози в період виникнення, протікання і ліквідації наслідків аварійних ситуації.
Забезпечує вимір потужності експозиційної дози в діапазоні від 0,01 мР/г до 99,99 Р/г в режимах "Пошук" (від 0,01 мР/г до 39,99 Р/г) і "Вимір" (0,01 мР/г до 99,99 Р/г). Кожний режим роботи приладу включає по два піддіапазони. Час встановлення робочого режиму до 40 секунд. Живлення приладу від елементу типа "Корунд", що забезпечує безперервну роботу на протязі 24 годин. Маса приладу 0,5 кг.
Дозиметр ДБГ-06Т має призначення аналогічне приладу ДРГ01Т. Окрім того, можливо використання населенням для самостійної оцінки радіаційної обстановки.
Забезпечує вимір потужності експозиційної дози в режимах "Пошук" (від 1,0 мкЗв/г до 999,9 мкЗв/г) і "Вимір" (0,1 мкЗв/г до 99,99 мкЗв/г). Час встановлення робочого режиму до 40 секунд. Живлення приладу від елементу типа "Корунд" або акумулятора 7Д0,115, що забезпечує безперервну роботу на протязі 24 годин. Маса приладу 0,6 кг.
Дозиметр ДРГ-05М призначається для виміру експозиційної дози і потужності дози рентгенівського і гамма-випромінювання, а також якісної оцінки наявності бета-випромінювання. Може використовуватися в промисловості і в лабораторіях для дозиметричного контролю радіаційної обстановки.
Діапазон виміру потужності експозиційної дози (ПЕД) від 0,01 мкР/с до 104 мкР/с. Діапазон виміру експозиційної дози (ЕД) рентгенівського і гамма-випромінювання від 1,0 мР до 10000 мР. Час на перехід в робочий режим складає до 1 хв. Живлення приладу від 28 акумуляторів типу Д01, що забезпечує безперервну роботу до 6 годин. Маса приладу 1,5 кг.
Дозиметр ДКС-04 призначається для виявлення і оцінки за допомогою світової і звукової сигналізації щільності потоку тепловий нейтронів, рентгенівського, гамма і жорсткого бета-випромінювання, а також виміру потужності дози ПЕД і ЕД рентгенівського і гамма-випромінювання.
Діапазон виміру і сигналізації ПЕД від 0,1 до 999,99 мР/г, ЕД від 1 до 4096 мР. Кількість порогів сигналізації з кроком в 1 мР 4096. Час на встановлення робочого режиму не більше 1 хв. Живлення приладу від елементів типу "Крона" або 7 акумуляторів Д01, що забезпечує безперервність роботи протягом 12 г. Маса приладу 0,25 кг.
Радіометр бета-гамма випромінювання "Прип'ять" призначається для індивідуального і колективного користування при вимірі потужності еквівалентної (експозиційної) дози гамма-випромінювання, щільності потоку бета-випромінювання і об'ємної (питомої) активності в рідких і сипучих речовинах.
Діапазони виміру для: фотонного іонізуючого випромінювання від 0,1 до 199,9 мкЗв/г; щільності потоку бета-випромінювання від 10 до 19,9·103 см2·хв; питомої (об'ємної) активності бета-випромінювання ізотопів в рідких і сипучих речовинах від 1,4·105 до 3,7·103 Бк/ кг (Бк/л) або 2·105 1,1·107 Кі/кг (Кі/л). Час встановлення робочого режиму до 5 с, а час встановлення показників за вибором оператора 20 с; 200 с при виміру ПЕД і щільності бета-часток; 10 хв. і 100 хв. при виміру питомої активності.
Живлення приладу від елементу типу "Крона" або "Корунд", а також зовнішнього джерела напругою від 4 до 12 В. Час безперервної роботи від мережі перемінного струму не менше 24 години. При автономному живленні не більше 6 годин. Маса приладу 0,25 кг.
Індикатор зовнішнього гамма-випромінювання "БЕЛЛА" призначається для виявлення і оцінки за допомогою звукової сигналізації інтенсивності гамма-випромінювання, а також визначення рівня потужності еквівалентної дози за цифровим табло.
Діапазон виміру потужності еквівалентної дози (ПЕД) від 0,2 до 99,99 мкЗв/г. Час на встановлення робочого режиму не більше 10 с. Живлення приладу від елементів типу "Корунд" забезпечує безперервність роботи до 20 годин. Маса приладу 0,25 кг.
Радіометр комбінований КРК-01А призначається для виміру концентрації бета-активних ізотопів в твердих, рідких і сипучих речовинах. Живлення приладу від електромережі 220 В, 50 Гц.
Діапазони виміру: сумарної бета-активності в твердих, рідких і сипучих пробах від 1·108 до 1·106 Кі/кг; в тому числі для ізотопів йоду і фтору в питній воді 1·1010 до 1·107 Кі/л; сумарної бета-активності в питній воді від 1·1010 до 1·105 Кі/л; в тому числі для ізотопів цезію в питній воді 1·1010 до 1·107 Кі/л. Комплект індивідуальних дозиметрів ДП-2-2В призначається для виміру індивідуальних доз гамма-випромінювання, складається з зарядного устрою ЗД-5 і 50 прямого показання дозиметрів ДПК-50-А. Дозиметри ДПК-50-А забезпечують вимір дози гамма-випромінювання від 2 до 50 рентген при потужностях доз від 0,5 до 200 Р/г. Показання відраховують за шкалою, яка розташована в дозиметрі. Працездатність забезпечена в інтервалі температур від -40 до +50 ˚C. Саморозряд дозиметрів в нормальних умовах за 24 години не перебільшує двох поділок шкали. Маса дозиметра 32 г. Живлення зарядного устрою здійснюється від двох елементів 1,6-ПМЦ-У-8 (145У). Тривалість роботи з одним комплектом живлення не менше 30 г. Маса комплекту без джерела живлення 5,5 кг.
Комплект індивідуальних дозиметрів ДП-24 складається з зарядного устрою ЗД5 і п'яти дозиметрів ДКП-50-А. Маса комплекту без джерела живлення 3 кг.
На сьогодні існує багато приладів, які можливо використовувати в інтересах радіаційної розвідки не зважаючи на їх високу вартість, а саме від побутових до стаціонарних, при користуванні якими необхідно бути уважними з сучасними одиницями виміру.
3-ТЄ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Норми радіаційної безпеки НРБУ-97. Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97) включають систему принципів, критеріїв, нормативів та правил, виконання яких є обов'язковою нормою в політиці держави щодо забезпечення протирадіаційного захисту людини та радіаційної безпеки.
НРБУ-97 є основним державним документом, що встановлює систему радіаційно-гігієнічних регламентів для забезпечення прийнятих рівнів опромінення як для окремої людини, так і суспільства взагалі і є обов'язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами, які проводять практичну діяльність з джерелами іонізуючого випромінювання.
Особовий склад формувань ЦО повинен знати основні нормативи, правила НРБУ97 та вимоги ДР-97.
Квоти ліміту дози для об'єктів з радіаційно-ядерними технологіями
Джерело випромінюванняКвота ЛД за рахунок всіх шляхів формування дози від викидівСкиди: Квота ЛД за рахунок критичного виду водокористуванняСумарна квота ЛД для окремого підприємства%мкЗв%мкЗв%мкЗвАЕС, АТЕЦ, АСТ4401108
80ПЗРВ, уранові шахти220110440Заводи РТ1010055020200Інші джерела, референтне індустріальне джерело440110880 Примітка: На основі квоти ліміту дози (ДД) для кожного окремого об'єкту встановлюються допустимі скиди та допустимі викиди. Рівні відвернутої річної еквівалентної дози хронічного опромінювання органів чи тканин, при яких термінове втручання безумовно виправдане
Орган або тканинаРічна еквівалентна доза, Зв·рік1Гонади0,2Кришталик ока0,1 Кістковий мозок0,4Рівні безумовно виправданого термінового втручання при гострому опроміненні
Орган або тканинаПрогнозована поглинена доза в органі чи тканині за період, менший 2х Діб, ГрВсе тіло (кістковий мозок)*1Легені6Шкіра3Щитовидна залоза5Кришталик ока2Гонади2Плід0,1 Примітка: *) як правило застосовується для зовнішнього опромінювання Допустимі рівні загального радіоактивного забруднення робочих поверхонь, шкіри (на протязі робочої зміни), спецодягу та засобів індивідуального захисту, част·хв 1·см2
Об'єкт забрудненняАльфа-активні нуклідиБета-активні ** нукліди Окремі *ІншіНепошкоджена шкіра, спец. білизна, рушники, внутрішня поверхня лицьових частин засобів індивідуального захисту11100Основний спецодяг, внутрішня поверхня додаткових засобів індивідуального захисту520800Поверхні приміщень постійного перебування персоналу та розміщеного в них обладнання, зовнішня поверхня спецвзуття5202000Поверхні приміщень періодичного перебування персоналу та розміщеного в них обладнання502008000Зовнішня поверхня додаткових засобів індивідуального захисту, що знімаються в санітарних шлюзах5020010000Примітки:
*) До окремих відносяться альфа-випромінюючі радіонукліди, середньорічна допустима об'ємна активність яких у повітрі робочих приміщень ДОА менша 0,3 Бк·м 3.
**) Для радіонуклідів з максимальною енергією електронів (бета-частинок) меншою 50 кеВ допустимі рівні та порядок радіаційного контролю забруднення робочих поверхонь встановлюється окремими документами стосовно конкретного виробництва.
4-ТЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Поводження з радіоактивними відходами. Режими радіаційного захисту. При застосуванні противником ядерної зброї або при аваріях на радіаційно-небезпечних об'єктах з викидом радіоактивних речовин, створюється велике радіоактивне зараження місцевості, в результаті чого виникає загроза ураження людей, порушення виробничої діяльності об'єктів народного господарства.
Радіоактивне зараження місцевості ускладнює організацію і проведення аварійно-рятувальних робіт.
Без вжиття заходів захисту неминучий вплив радіації на населення, особовий склад формувань, робітників і службовців у дозах, які можуть призвести до їх ураження.
З метою виключення масових радіаційних втрат і переопромінення населення, робітників і службовців, формувань ЦО понад встановлених доз, їх дії в умовах радіоактивного зараження суворо регламентуються і підпорядковуються режиму радіаційного захисту.
Режими радіаційного захисту це порядок дій людей, застосування засобів і способів захисту в зонах радіоактивного зараження, що передбачає максимальне зменшення можливих доз опромінення. Додержання режимів радіаційного захисту виключає радіаційне ураження і опромінення людей понад встановлених доз опромінення. На мирний час у відповідності з вимогами НРБУ-97. 1. Режими радіаційного захисту населення включають три основних етапи:
І етап укриття населення в захисних спорудах;
ІІ етап наступне укриття населення в будинках і ПРУ;
ІІІ етап проживання населення в будинках з обмеженим перебуванням на відкритій місцевості протягом 12 годин на добу.
2. Режим радіаційного захисту робітників і службовців на об'єктах господарської діяльності включає три основних етапи:
І етап тривалість припинення роботи об'єктами (термін неперервного перебування людей у захисній споруді);
ІІ етап тривалість роботи об'єктами з використанням для відпочинку працюючого персоналу в захисних спорудах;
ІІІ етап тривалість роботи об'єктами з обмеженням перебування робітників і службовців на відкритій місцевості.
Режими радіаційного захисту розроблені з урахуванням тривалості роботи кожної зміни 10-12 годин.
Режими радіаційного захисту населення, робітників і службовців при вахтовому методі роботи на місцевості, що заражена радіоактивними продуктами від АЕС, включають два основних етапи:
а) режими радіаційного захисту населення:
І етап - укриття в загерметизованих приміщеннях на термін не менше 4 годин;
П етап - тривалість проживання населення з обмеженим перебуванням на відкритій місцевості до 12 годин на добу;
б) режими радіаційного захисту робітників і службовців:
І етап укриття в загерметизованих приміщеннях на термін не менше 4 годин;
ІІ етап час роботи об'єкту вахтовим методом.
Вахтовий метод роботи це цілодобова робота СГД у 4 зміни. Дві зміни працюють на об'єкті неперервно протягом 3-5 діб. Кожна зміна працює 6 годин і 6 годин відпочиває у захисних спорудах на об'єктах. Після закінчення робіт (через 3-5 діб) ці зміни вибувають на відпочинок на незаражену місцевість. На вахту заступають наступні дві зміни.
Вахти можуть бути складені по різному в залежності від рівня зараженості місцевості, працею в одну зміну і т.д.(вахта тривалістю одна неділя тощо).
Порядок вибору і введення в дію режимів захисту
Режими радіаційного захисту населення вводяться в дію рішенням НЦО міст, районів та інших населених пунктів.
Режими робітників і службовців на CГД вводяться в дію рішенням НЦО об'єктів.
На території населеного пункту або об'єкту народного господарства режим вибирається:
- по максимальному рівню радіації;
- по найменшому значенню Кпосл. захисної споруди. Тривалість дотримання режиму радіаційного захисту і час припинення його дії встановлюється начальником ЦО населеного пункту (СГД) з урахуванням конкретної радіаційної обстановки. Для вибору режиму радіаційного захисту необхідно знати:
- рівні радіації на території населеного пункту (СГД) на 1 год. після ядерного вибуху (аварії на радіаційно небезпечному об'єкті);
- коефіцієнти послаблення житлових приміщень, в яких проживає населення: дерев'яні одноповерхові будинки, кам'яні (блочні) одноповерхові будинки, багатоповерхові кам'яні (блочні) будинки;
- коефіцієнти послаблення ЗС (ПРУ), підвали одноповерхових дерев'яних кам'яних і блочних будинків, підвали багатоповерхових кам'яних і блочних будинків, сховища.
Об'єм і характер захисних заходів, як правило, встановлюється рішенням начальників і рекомендаціями управлінь (відділів) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення. Ними визначаються терміни і порядок проведення захисних заходів у мирний час, в період появи реальної загрози нападу противника і в обстановці, що. склалася після ядерного вибуху противника. Але за всіх обставин важлива роль належить самому населенню, яке повинно знати і вміти застосовувати способи захисту, суворо дотримуватись правил і норм поведінки на радіоактивне зараженій місцевості. У першу чергу треба підготувати необхідні засоби захисту та визначити порядок їх використання.
Під безпосередньою загрозою слід розуміти імовірність радіоактивного зараження території не пізніше, як за 1 годину після оповіщення. Тому в населених пунктах і районах, де виявлено РЗ, або у напрямку яких рухається радіоактивна хмара, подається сигнал. За цим сигналом всі надягають респіратори (тканинні маски проти пилу або ватно-марлеві пов'язки, а за їх відсутності протигази), беруть підготовлений запас продуктів харчування і води, медикаменти, предмети першої необхідності і йдуть у сховища або протирадіаційні укриття.
Якщо обставини вимушують укритися у будинку (квартирі) або виробничому приміщенні, то необхідно, не гаяти часу, закрити вікна і двері, завісити їх цупкою тканиною, закрити всі щілини, що є в наявності. У тому випадку, якщо люди вже опинилися в зоні зараження або їм треба буде подолати її, вони повинні прийняти радіозахисні засоби.
При повному з'ясуванні радіаційної обстановки у межах зони А першу добу можна знаходитись у простіших захисних спорудах і у звичайних загерметизованих приміщеннях. Населення тут не отримає доз радіації, які могли б призвести до втрати працездатності. Прийом радіозахисних засобів не обов'язковий.
У зоні Б небезпека радіаційного ураження значно зростає. Тут уберегти людей від опромінення можна лише у спорудах з коефіцієнтом захисту не нижчим, як 20. Перебування людини на відкритій місцевості протягом перших 12 годин після випадання РР може вивести її з ладу. У даному випадку виникне потреба приймати радіозахисні засоби.
У зоні В на відкритій місцевості і у дерев'яних будівлях, навіть при короткочасному знаходженні там, люди можуть зазнати важких радіаційних уражень, особливо у першу добу після ядерного вибуху. Тому населення треба укривати у сховищах і ПРУ з коефіцієнтом захисту не нижчим за 50. Дії на зараженій місцевості повинні бути суворо регламентовані, причому треба буде застосовувати радіозахисні засоби.
Якщо люди опиняться ще ближче до центру ядерного вибуху, у зоні найбільш небезпечного радіоактивного зараження (зона Г), то від важких уражень і втрат їх можуть зберегти лише сховища з високим коефіцієнтом захисту (не нижче 200). Знадобиться здійснювати весь комплекс медичних заходів з профілактики променевої хвороби.
Однак зони підвищеної радіаційної небезпеки складатимуть невеликий процент на всьому сліді радіоактивної хмари (5-6% при потужності вибуху 50 кт і швидкості віту 50 км/год). Тому, якщо вжити необхідних заходів захисту, радіаційні втрати населення можна буде звести до мінімуму.
При ядерних вибухах ступінь радіоактивного зараження, а також форма і розмір районів зараження залежать від потужності і виду ядерного вибуху, метеорологічних умов, рельєфу місцевості, часу, що минув після вибуху, характеру грунту і рослинності.
Сховища (укриття) є ефективним засобом захисту від сучасної зброї аварій (катастроф) у мирний час.
Тривалість перебування у сховищах (укриттях) залежить від ступеня радіоактивного зараження місцевості. Якщо сховище (укриття) знаходиться в зоні зараження з рівнем радіації через 1 год. після вибуху від 8 до 80 р/год. то час перебування у ньому людей складатиме від декількох годин до однієї доби; у зоні зараження з рівнем радіації від 80 до 240 р/год знаходження людей у захисній споруді збільшується до 3 діб; у зоні зараження з рівнем радіації 240 р/год цей час складатиме 3 доби і більше.
Після закінчення вказаних термінів із сховищ (укриттів) можна перейти до житлових приміщень. Протягом наступних 14 діб (в залежності від рівнів радіації у зонах зараження) із таких приміщень можна періодично виходити назовні, але не більше 3-4 годин на добу. В умовах сухої і вітряної погоди, коли можливе пилоутворення при виході з приміщень слід використовувати засоби індивідуального захисту органів дихання.
При вказаних термінах перебування у сховищах (укриттях) стає зрозумілою необхідність мати запаси продуктів харчування (не менш як на 4 доби), питної води (із розрахунку 3 л на людину на добу), а також предмети першої необхідності і медикаменти.
Якщо у результаті ядерного вибуху сховище (укриття) виявиться пошкодженим, і подальше перебування у ньому буде пов'язане з небезпекою для людей, вживають заходів до швидкого виходу з нього, не чекаючи прибуття рятувальних формувань. Попередньо слід негайно надягти засоби захисту органів дихання. За вказівкою коменданта сховища (старшою по укриттю) люди виходять із сховища (укриття), використовуючи виходи, що виявилися неушкодженими: якщо основний вихід завалено, необхідно скористатися запасним або аварійним виходом. У тому випадку, коли ніяким виходом із захисної споруди скористатися неможливо, люди удаються до розчищення одного з завалених виходів або до пророблення виходу у тому місці, де вкаже комендант сховища (старший по укриттю). Із заваленого укриття взагалі вийти не складно, для цього досить розібрати частково перекриття і обвалити земляне обвалування в середину.
Не виключено, що із сховищ, а тим більше із протирадіаційних або простіших укриттів, що опинилися в зоні небезпечного (з рівнем радіації більшим ніж 240 Р/год) радіаційного зараження, буде проводитись евакуація населення в незаражені або слабо заражені райони. Це викликається тим, що тривале (протягом декількох діб) перебування людей у захисних спорудах пов'язане з серйозними фізичними і психологічними навантаженнями. В цьому випадку необхідно буде швидко і організовано здійснити посадку на транспорт, з тим, щоб менше піддаватися опроміненню. В усіх випадках перед виходом із сховища (укриття) на заражену територію необхідно надягти засоби індивідуального захисту і уточнити у коменданта (старшого) захисної споруди напрям найбільш безпечного пересування, а також про місцезнаходження медичних формувань і пунктів обмивання поблизу шляху пересування.
При знаходженні населення під час ядерного вибуху поза сховищами (укриттями) з метою захисту слід використовувати природні укриття.
Якщо у місцях, де знаходяться люди, що рухаються до укриття, таких сховищ немає, треба повернутися до вибуху спиною, лягти на землю обличчям донизу, руки заховати під себе; через 5-12 секунд після вибуху, коли мине ударна хвиля, встати і негайно надягти протигаз, респіратор або якийсь інший засіб захисту органів дихання (закрити рот і ніс хусткою, шарфом або цупкою матерією) з метою виключення потрапляння всередину організму радіоактивних речовин, дія ураження яких може бути значною і протягом тривалого часу, оскільки виділення їх з організму відбувається повільно.
Знаходження людей на зараженій радіоактивними речовинами місцевості поза сховищами (укриттями), не дивлячись на використання засобів індивідуального захисту, пов'язане з можливістю небезпечного опромінення і, як наслідок цього, розвиток променевої хвороби. Щоб попередити важкі наслідки опромінення і послабити прояви променевої хвороби в усіх випадках знаходження на зараженій місцевості необхідно здійснювати медичну профілактику уражень іонізуючими випромінюваннями.
Більшість протирадіаційних препаратів, що є в наявності, вводиться в організм з таким розрахунком, щоб вони встигли потрапити в усі клітини і тканини до можливого опромінення людини. Час прийому препаратів встановлюється в залежності від способу їх введення в організм: таблеткові препарати, наприклад, приймаються за 30-40 хв., препарати, що вводяться шляхом ін'єкцій внутрішньо - м`язево за 5 хв. до початку можливого опромінення. Застосовувати препарати рекомендується і у випадках, якщо людина опроміненню вже піддавалася.
Протирадіаційні препарати є у спеціальних наборах, що розраховані на індивідуальне користування (аптечка АІ-2 та її аналоги, колективні аптечки і тощо).
З метою зменшення можливості ураження радіоактивними речовинами на території осередку ураження (в зонах зараження) забороняється приймати їжу, пити, палити.
При виході із осередку ураження необхідно враховувати, що в результаті ядерних вибухів виникли руйнування будівель, мереж комунального господарства. При цьому окремі елементи будівель можуть зруйнуватися через деякий час після вибуху, зокрема від струсів при русі важкого транспорту, тому підходити до будівель треба з найменш небезпечної сторони (де немає елементів конструкцій, що загрожують падінням). Просуватися вперед треба посередині вулиці з урахуванням можливого швидкого відходу у безпечне місце. З метою виключення нещасних випадків не можна торкатися електропроводів, оскільки вони можуть виявитися під напругою; треба бути обережним у місцях можливого загазування.
В населених пунктах велику небезпеку для людей будуть створювати пожежі, що викликані світловим опроміненням ядерного вибуху, вторинними факторами після вибуху, а також у результаті застосування противником запалювальних речовин. Треба вміти вести боротьбу з пожежами, правильно діяти при гасінні їх, щоб не зазнати ушкоджень.
Після виходу із вогнища ядерного ураження (зони радіоактивного зараження) необхідно якомога швидше провести часткову дезактивацію і санітарну обробку.
З метою захисту від дії радіонуклідів необхідно з моменту отримання повідомлення про радіоактивне зараження негайно приступити до проведення йодної профілактики. Для цієї мети на протязі семи днів кожний день приймайте по одній таблетці (0,125 г) йодистого калію і давайте дітям до 2х років 1/4 таблетки, дітям від 2х до 14 років половину таблетки. Таблетки необхідно придбати в аптеці або отримати в лікувально-профілактичному закладі в перші години після аварії (катастрофи). Можна використати йодистий калій із аптечки індивідуальної АІ-2. Йодну настойку можна приготувати самому: три - п'ять крапель розчину йоду на стакан води, дітям до двох років одну-дві краплі.
В подальшому проводиться повна санітарна обробка на помийних пунктах (бані, пральні і т.д.) з заміною одягу.
Перед початком проведення санітарної обробки і після неї необхідно пройти дозиметричний контроль.
При аваріях (катастрофах) на радіаційно небезпечних об'єктах частина території області може опинитися в умовах підвищеного радіаційного зараження.
В цій обстановці треба суворо дотримуватися заходів радіаційної безпеки і санітарної гігієни.
Головну небезпеку для людей на такій території, забрудненій радіоактивними речовинами, становить внутрішнє опромінювання внаслідок потрапляння радіоактивних речовин всередину організму з повітрям, що вдихається та при прийомі харчів і води.
Для захисту органів дихання використовуйте респіратор типу "Пелюсток", респіратори Р2, У2К (для дорослого населення), ватяні марлеві пов'язки, маски від пилу ПТМ1 із тканини, а також цивільні протигази. Для уникнення ураження шкіряних покровів необхідно використовувати плащі з капюшонами, накидки із щільної тканини або поліетиленової плівки, комбінезони, гумове взуття, рукавиці, а при наявності і захисний спеціальний одяг. Для попередження або послаблення дії на організм радіоактивних речовин та можливого уникнення захворювання променевою хворобою:
- максимально обмежте перебування на відкритій території, при виході з приміщення використовуйте засоби індивідуального захисту (респіратор, пов'язку, плащ, гумові чоботи);
- при знаходженні на відкритій території не роздягайтесь, не сідайте на землю, не паліть;
- перед входом в приміщення взуття вимийте водою або витріть мокрою ганчіркою, верхній одяг витрусіть і почистіть вологою щіткою;
- суворо дотримуйтесь правил особистої гігієни;
- у всіх приміщеннях, що призначені для перебування людей, кожний день робіть вологе вбирання, бажано з використанням миючих засобів;
- приймайте харчі тільки в закритих приміщеннях, ретельно мийте руки з милом перед їжею; - воду вживайте тільки з перевірених джерел;
- сільськогосподарські продукти з індивідуальних господарств, особливо молоко, зелень, овочі і фрукти вживайте в їжу тільки за рекомендаціями органів охорони здоров'я;
- виключіть купання в відкритих водоймах до перевірки ступеня їх радіоактивного забруднення;
- не збирайте в лісі ягоди, гриби і квіти.
Т Е М А 7.
ХІМІЧНО-НЕБЕЗПЕЧНІ ОБ'ЄКТИ. СИЛЬНОДІЮЧІ ОТРУЙНІ РЕЧОВИНИ, ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ВПЛИВУ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ. ПРОМИСЛОВІ ЗАСОБИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ОРГАНІВ ДИХАННЯ. ПРИЛАДИ ХІМІЧНОЇ РОЗВІДКИ ДЛЯ СИЛЬНОДІЮЧИХ ТА БОЙОВИХ ОТРУЙНИХ РЕЧОВИН.
НАВЧАЛЬНА ЦІЛЬ:
Вивчити: структуру хімічно небезпечних об'єктів; сильнодіючі отруйні речовини , особливості їх впливу на організм людини; промислові засоби індивідуального захисту органів дихання; прилади хімічної розвідки для сильнодіючих отруйних та бойових речовин.
Вид навчальних занять - групове заняття.
Тривалість - 2 години.
Метод проведення занять - бесіда, розповідь, показ.
Місце проведення заняття - клас.
НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ І ОРІЄНТОВНИЙ РОЗРАХУНОК НАВЧАЛЬНОГО ЧАСУ:
ВСТУП5 хв.1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Структура хімічно небезпечних об'єктів. Сильнодіючі отруйні речовини, особливості їх впливу на організм людини.30 хв.2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Промислові засоби індивідуального захисту органів дихання. 35 хв. 3-ТЄ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Прилади хімічної розвідки для сильнодіючих отруйних та бойових отруйних речовин. 15 хв.ПІДСУМКИ5хв. МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 1. Стенди або схеми в класі:
1. Концепція захисту населення і територій.
2. Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації.
3. Дії органів управління і сил ЦО та населення у надзвичайних ситуаціях.
4. Захист населення у надзвичайних ситуаціях.
5. Класифікація надзвичайних ситуацій.
6. Характеристики надзвичайних ситуацій.
7. Засоби радіаційної і хімічної розвідки та дозиметричного контролю.
11. Прилади хімічної розвідки (всі типи).
111. Засоби індивідуального захисту (всі типи).
ВСТУП
На території України розміщено більше 1,5 тис. хімічно небезпечних об'єктів; їх діяльність пов'язана з виробництвом, використанням, зберіганням і транспортуванням сильнодіючих отруйних речовин, а в зонах їх розміщення проживає понад 22,0 млн. чоловік. Небезпека функціонування цих об'єктів господарської діяльності пов'язана з ймовірністю аварійних викидів (виливів) великої кількості сильнодіючих отруйних речовин за межі об'єктів, оскільки на багатьох із них зберігається 3-15 добовий запас хімічних речовин. Ось чому кожна наступна надзвичайна ситуація може бути пов'язана із виливом або викидом в повітря СДОР.
Збільшення потенційної небезпеки виникнення, можливі важкі наслідки обумовлюють актуальність захисту населення і ліквідації наслідків хімічних небезпечних ситуацій на території України.
1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Структура хімічно небезпечних об'єктів. Сильнодіючі отруйні речовини, особливості їх впливу на організм людини. Сьогодні в народному господарстві України використовуються десятки тисяч різних хімічних сполук, причому щорічно ця кількість збільшується на 200-1000 нових речовин.
За ступенем токсичності при інгаляційному (через органи дихання) і пероральному (через шлунково-кишковий тракт) шляхах попадання в організм хімічні речовини можна розбити на шість груп, а за ступенем дії на організм людини на чотири класи .
Характеристика СДОР за ступенем токсичності
Клас токсичностіГДК в повітрі, мг/м3Середні смертельніКонцентрація мг/л Доза при внутрішньому надходженні, мг/кг1234Надзвичайно токсичні0,1<1<1Високо токсичні0,1- 11-51-50Сильно токсичні1,1 - 106-2051-500Помірно токсичніТеж21-80501-5000Мало токсичні> - 1081-1605001 - 15000Практично не токсичні> - 160>-15000 Клас небезпеки СДОР за ступенем дії на організм людини
Клас небезпекиХарактеристика класу небезпеки ССК, мг/м31Речовини надзвичайно небезпечні < 5002Речовини високо небезпечні 501-50003Речовини помірно небезпечні5001-500004Речовини мало небезпечні > 50001 ССК середня смертельна токсодоза LC50, яка приводить до загибелі 50% людей або тварин при 24 годинній інгаляційній дії.
До найбільш небезпечних (надзвичайно і високо токсичних) хімічних речовин відносяться:
- деякі сполуки металів (органічні і неорганічні похідні миш'яку, ртуті, кадмію, свинцю, талію, цинку та інших);
- карбоніли металів (тетракарбоніл нікелю, пентакарбоніл заліза та інші);
- речовини, що мають ціанисту групу (синильна кислота та її солі, бензальдегідціангідрон, нітрили, органічні ізоціанати);
- сполуки фосфору (фосфорорганічні сполуки, хлорид фосфору, фосфін, фосфідин);
- фторорганічні сполуки (фтороцтова кислота і її ефіри, фторетанол та інші);
- хлоргідрони (етиленхлоргідрон, епіхлоргідрон);
- галогени (хлор, бром);
- інші сполуки (етиленоксид, аліловий спирт, метил бромід, фосген, інші). До сильно токсичних хімічних речовин відносяться:
- мінеральні і органічні кислоти (сірчана, азотна, фосфорна, оцтова, інші);
- луги (аміак, вапно, їдкий калій та інші); - сполуки сірки (діметилсульфат, розчинні сульфіди, сірковуглець, розчинні тіоціанати, хлорид і фторид сірки);
- хлор і бромзаміщені похідні вуглеводню (хлористий і бромистий метил); - деякі спирти і альдегіди кислот;
- органічні і неорганічні нітро і аміносполуки (гідроксиламін, гідрозин, анілін, толуїдин, нітробензол, динітрофенол);
- феноли, крезоли та їх похідні; гетероциклічні сполуки.
До помірно токсичних, мало токсичних і практично не токсичних хімічних речовин, які не представляють собою хімічної небезпеки, відноситься вся основна маса хімічних сполук.
Необхідно відмітити, що особу групу хімічно небезпечних речовин складають пестициди препарати, які призначені для боротьби з шкідниками сільськогосподарського виробництва, бур'янами і т.д. Більшість з них дуже токсична для людини. За хімічним складом пестициди можна розділити на групи:
- фосфорорганічні сполуки (паратіон, диметоксидихлорвінілфосфат, карбофос, хлорофос та інші);
- карбомати (севін, карботіон та інші);
- хлорорганічні сполуки (ДДТ, дильдрін, гексахлоран та інші);
- ртутьорганічні сполуки (метилртуть, ацетат метоксіетилртуті та інші);
- похідні фенікси оцтової кислоти (2, 4дихлорфеніксоцтова кислота2, 4Д; 2, 4, 5трихлорфеніксоцтова кислота 2, 4, 5Т);
- похідні дипиридила (паракват, дикват та інші);
- органічні нітросполуки (динітроортокрезол ДНОК, динітрофенол ДНФ); інші.
Більшість із вище перерахованих хімічних речовин, у тому числі і слабко токсичні (помірно, слабко токсичні і практично не токсичні), можуть стати причиною тяжкого ураження людини. Водночас привести до масових санітарних втрат в наслідок аварій (катастроф), що супроводжуються викидами (виливами) хімічних речовин, можуть не всі хімічні сполуки, включаючи навіть надзвичайно, високо і сильно токсичні.
СДОР - це обертання в великих кількостях у промисловості, сільському господарстві і на транспорті токсичних хімічних сполук, що можуть при руйнуванні (аварії) на об'єктах легко переходити в повітря і викликати масові ураження сил цивільної оборони та населення. До хімічно небезпечних об'єктів відносяться: - заводи і комбінати хімічних галузей промисловості, а також окремі установки і агрегати, які виробляють або використовують СДОР; - заводи або їх комплекси по переробці нафтопродуктів;
- виробництва інших галузей промисловості, які використовують СДОР;
- підприємства, які мають на оснащенні холодильні установки, водонапірні станції і очисні споруди, які використовують хлор або аміак;
- транспортні засоби, контейнери і наливні поїзди, автоцистерни, річкові і морські танкери, що перевозять хімічні продукти;
- склади і бази із запасами отрутохімікатів для сільського господарства.
Хімічні речовини, які можуть викликати масові ураження населення, при аваріях з викидом (виливом) в повітря, можна розділити на групи: перша група речовини з переважною дією удушення:
- з вираженою дією припікання (хлор, трьох хлористий фосфор, оксихлорид фосфору); - з слабкою дією припікання (фосген, хлорпікрин, хлорид сірки);
друга група речовини переважно загальної отруйної дії (окисел вуглецю, синильна кислота, динітрофенол, динітроортокрезол, етиленхлоргідрин, етиленфторгідрин); третя група речовини, які мають дією удушення та загальну отруйну дію:
- з вираженою дією припікання (акрилонітрил);
- з слабкою дією припікання (сірчаний ангідрид, сірководень, окисли азоту);
четверта група нейротропні отрути, речовини, що діють на генерацію, проведення і передачу нервового імпульсу (сірковуглець, фосфорорганічні сполуки);
п'ята група речовини, що мають дію удушення і нейротропну дію (аміак);
шоста група метаболічні отрути (етиленоксид, метилбромид, метилхлорид, діметилсульфат);
сьома група речовини, що порушують обмін речовин (діоксан).
До речовин з переважною дією удушення відносяться токсичні сполуки, для яких головним об'єктом дії на організм є дихальні шляхи. Ураження організму при дії речовин удушення умовно розділяють на чотири періоди: період контакту з речовиною, період скритої дії, період токсичного набряку легенів і період ускладнень. Тривалість кожного періоду визначається токсичними властивостями кожної речовини і величиною експозиційної дози. При дії пару ряду речовин в високих концентраціях можливий швидкий літальний кінець від шокового стану, що викликається хімічним опаленням відкритих часток шкіри, слизистих верхніх дихальних шляхів і легенів. До речовин переважно загальної отруйної дії відносяться сполуки, що можуть викликати гостре порушення енергетичного обміну, яке і є у важких випадках причиною гибелі ураженого. Ці речовини можна розділити на отрути крові і тканинні отрути.
До речовин, що мають дію удушення і нейротропну дію, відносяться токсичні сполуки, які викликають при інгаляційному ураженні токсичний набряк легенів, на фоні якого формується важке ураження нервової системи.
В основі дії на мозок лежить порушення генерації, проведення і передачі нервового імпульсу, який усугубляється станом важкої гіпоксії, що викликано порушенням зовнішнього дихання.
Для зберігання СДОР на складах підприємств використовуються наступні головні способи:
- в резервуарах під високим тиском;
- в ізотермічних сховищах при тиску, близькому до атмосферного (низькотемпературне сховище), або до 1 Па (ізотермічне сховище, при цьому використовуються шарові резервуари великої місткості);
- зберігання при температурі навколишнього середовища в закритих ємностях (характерно для високо киплячих рідин).
Спосіб зберігання СДОР у більшості визначає їх поведінка при аваріях (розкриття, пошкодження, руйнування оболонок резервуарів).
У випадку руйнування оболонки ємності, що зберігала СДОР під тиском, і наступного розливу великої кількості речовини в піддон (обвалування) його попадання в повітря може здійснюватися на протязі тривалого часу.
У випадку руйнування оболонки ізотермічного сховища і наступного розливу великої кількості СДОР в піддон (обвалування) випарування за рахунок різниці пружності насиченого пару СДОР в ємності і парціального тиску в повітрі у зв'язку з малим надмірним тиском майже не спостерігається. Для даного типу ємностей характерні періоди нестаціонарного і стаціонарного випаровування СДОР. Формування первинної хмари здійснюється за рахунок тепла піддону (обвалування), зміною теплоутримання рідини і притоку тепла від навколишнього повітря. При цьому кількість речовини, що переходить в первинну хмару, як правило, не перевищує 3-5 % при температурі навколишнього повітря 25-30 °C.
2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Промислові засоби індивідуального захисту органів дихання. Для захисту сил цивільної оборони і населення від дії факторів ураження сильнодіючих отруйних речовин використовуються засоби індивідуального захисту.
Основними засобами захисту органів дихання є фільтруючі протигази, респіратори і ізолюючі протигази. Фільтруючі протигази забезпечують захист органів дихання, очі і шкіру обличчя від СДОР. Протигаз ГП-5 призначається для дорослого населення. Складається з фільтруючої коробки поглинання ГП-5; шлему-маски типу ШМ-62 або ШМ-62У. В комплект протигазу входить також сумка і коробка з не запітнілими плівками. Ріст шлему-маски підбирається за обміром голови (довжина замкнутої лінії, яка проходить через маківку голови, щоки і підборіддя). Протигаз ГП-5М призначається для командного складу невоєнізованих формувань ЦО, а також для особового складу, який працює з переговорними апаратами. Складається з фільтруючої коробки поглинання ГП-5; шлему-маски типа ШМ-66МУ (з переговорним устроєм). В комплект протигазу входять також сумка, коробка з не запітнілими плівками і коробка з мембранами. Ріст шлему-маски підбирається за обміром голови (довжина замкнутої лінії, яка проходить через маківку голови, щоки і підборіддя). Протигаз (лицева частина)Ріст лицевої частини і відповідний вертикальний обхват голови, см01234ГП-5 (ШМ-62)До 6363,5-65,566-6868,5-70,5>71 ГП-5М (ШМ-66Му)До 6363,5-65,566-68>68,5 Протигаз ГП-7 (ГП-7В) призначається для командного складу невоєнізованих формувань ЦО, а також для особового складу, який працює з переговорними апаратами. Протигаз ГП-7В дозволяє здійснювати приймання води в зараженій атмосфері. Протигаз складається з фільтруючої коробки поглинання з чохлом, шлему-маски, сумки, коробки з не запітнілими плівками, утеплених манжет, спеціальної кришки для фляги і вкладишу. Ріст шлему-маски підбирається за обміром параметрів голови: вертикального (довжина замкнутої лінії, яка проходить через маківку голови, щоки і підборіддя) і горизонтального (довжина замкнутої лінії, яка проходить через лоб, скроні і потилицю). Результати вимірювань закругляються до 0,5 см. По сумі двох вимірювань визначають типовий розмір (ріст маски і номеру лямок наголовника з сторони кінців) лицевої частини. Сума вимірювань, смРіст лицевої частиниНомер упору лямок наголовникаЛобовийСкроневийЩічних12345До 118,51486119-1211376
12345121,5-123,52376124-1262365126,5-128,53365129-1313354>131,5 3343 Загальновійськові фільтруючі протигази МО-4у, РШ-4, ПМГ і ПМГ-2 складаються з фільтруючої коробки поглинання (МО-4у, РШ-4, ПМГ і ПМГ-2) і лицевої частини (ШМ-41М, ШМ-41М, ШМС або ММ-1, ПМГ і ШМ-66МУ), сумки, коробок з не запітнілими плівками, мембранами та утеплених манжет. Ріст лицевої частини визначається за обміром голови як для протигазу ГП-5 (для чотирьох ростового варіанту), так і за сумою між мочками ушей по надбрівним дугам (для трьох ростового варіанту). Величина вертикального обміру голови, смРіст лицевої частиниСума двох вимірів голови, смРіст лицевої частини62,5-65,51До 93166-67,5293,5-97268-69397,5 і більше369,5 і більше4 Промислові фільтруючі протигази призначені для захисту органів дихання, обличчя і очей людини від дії шкідливих домішок, які знаходяться в повітрі в виді газів, пару і аерозолів (пилі, диму, туману). Промислові протигази комплектуються фільтруючими коробками великих і малих габаритних розмірів, що спеціалізовані за призначенням. Призначення коробок великих габаритних розмірів промислових фільтруючих протигазів
Марка коробкиТип коробки і розпізнавальне фарбуванняСДОР, від яких захищає коробка123А, А8Без фільтру проти аерозолів (ПАФ). Коричнева.Пари органічних сполук (бензин, керосин, ацетон, бензол, толуол, ксилол, сірковуглець, спирти, ефіри, анілін, газо і органічні сполуки бензолу і його гомологів, тетраетил свинцю), фосфор і хлорорганічні отрутохімікати.АЗ ПАФ. Коричнева з білою вертикальною смугою.Те саме, а також пил, дим і туман.В, В8Без ПАФ. Жовта.Кислі гази і пари (сірчаний газ, хлор, сірководень, синильна кислота, окисли азоту, хлористий водень, фосген), фосфор і хлорорганічні отрутохімікати.ВЗ ПАФ. Жовта з білою вертикальною смугою.Те саме, а також пил, дим і туман.Г, Г8Без ПАФ. Чорно-жовта.Пари ртуті, ртутьорганічні отрутохімікати, на основі етилмеркурхлоріду.ГЗ ПАФ. Чорножовта з білою вертикальною смугою.Те саме, а також пил, дим і туман, суміш пару ртуті і хлору .Е, Е8Без ПАФ. Чорна.Миш'яковий і фосфористий водень.ЕЗ ПАФ. Чорна з білою вертикальною смугою.Те саме, а також пил, дим і туман.КД, КД8Без ПАФ. Сіра.Аміак, сірководень і їх сполуки.КДЗ ПАФ. Сіра з білою вертикальною смугою.Те саме, а також пил, дим і туман.МБез ПАФ. Червона.
Окисел вуглецю при наявності органічного пару (окрім практичних не сорбіруючих речовин, наприклад метану, бутану, етану, етилену, та інших), кислих газів, аміаку, миш'якового і фосфористого водню.МЗ ПАФ. Червона з білою вертикальною смугою.Те саме, а також пил, дим і туман.СОБез ПАФ. Біла.Окисел вуглецю.БКФЗ ПАФ. Зелена з білою вертикальною смугою.Кислі гази і пар, пар органічних речовин, миш'якового і фосфористого водню і від різних аерозолів (пил, дим і туман). В комплект промислового протигазу великих габаритних розмірів входять: фільтруюча поглинальна коробка, лицева частина, з'єднувальна трубка, комплект не запітнілих плівок, сумка та інструкція з користування.
В промисловості для захисту органів дихання від деяких СДОР використовуються і малі протигазові коробки двох типів: з проти аерозольним фільтром (МКПФ) і без нього (МКП), які класифікуються за марками А, В, Г, КД і С. Призначення коробок малих габаритних розмірів промислових фільтруючих протигазів
Марка коробкиТип коробки і пізнавальні знакиСДОР, від яких захищає коробка123АМКП корпус і дно коричневіПари органічних сполук (бензин, ацетон, бензол, толуол, ксилол, спирти), пари фосфор і хлорорганічних отрутохімікатів.МКПФ корпус коричневий, дно жовтеТе саме, а також пил, дим і туманВМКП корпус і дно жовтіКислі гази і пари (сірчаний газ, хлор, сірководень, синильна кислота, хлористий водень, фосген), пари фосфору і хлорорганічних отрутохімікатів.МКПФ корпус жовтий, дно білеТе саме, а також пил, дим і туман
123ГМКП корпус чорний і жовта кільцева смуга, дно чорнеПари ртуті, ртутьорганічні отрутохімікати на основі етилмеркурхлоріду.МКПФ корпус чорний і жовта кільцева смуга, дно чорнеТе саме, а також пил, дим і туманКДМКП корпус і дно сіріАміак, сірководень та їх суміші.МКПФ корпус сірий, дно білеТе саме, а також пил, дим і туманСМКП корпус і дно зеленіСірчаний газ і окисли азоту.МКПФ корпус зелений, дно білеТе саме, а також пил, дим і туман В комплект промислового протигазу малих габаритних розмірів входять: фільтруюча поглинальна коробка, лицева частина, комплект не запітнілих плівок, сумка та інструкція по користуванню.
Промислові протигази великих і малих габаритних розмірів комплектуються лицевими частинами ШМП двох типів: з клапанною коробкою типу 1 і типу 11. Лицеву частину ШМП кожного типу виготовляють п'яти ростів. Підбір лицевої частини по росту проводиться за обміром голови (довжина замкнутої лінії, яка проходить через маківку голови, щоки і підборіддя).
Результат виміру голови, смДо 6363,5-65,566-6868,5-70,5 71Ріст шлему-маски01234 Крім лицевої частини ШМП промислові протигази можуть комплектуватися і лицевими частинами ШМ-41, ШМ-41М, ШМС і ШМГ.
Протигазові респіратори РПГ-67, РУ-60М і РУ-60МУ використовуються в промисловості для захисту органів дихання від СДОР у вигляді пару і газів при їх концентрації не більш 10-15 ГДК. Вони складаються із резинової маски, фільтруючих поглинальних патронів, пластмасових манжет з клапаном вдиху і клапаном видиху, трикотажного обтюратора, а також наголовника для закріплення респіратору на голові.
Призначення патронів респіраторів
Маркування патронуСДОР, від якого захищає патрон12РПГ-67Органічні пари (бензину, гасу, ацетону, бензолу, і їх гомологів, спиртів, ефірів та інших, окрім низько киплячих і не сорбіруючих органічних речовин), пару хлор і фосфорорганічних отрутохімікатів. РУ-60-М-А або РУ-60МУ-АТе саме і аерозолі.РПГ-67-ВКислі гази (сірчистий ангідрид, сірководень та інші), пари хлор і фосфорорганічних отрутохімікатів.РУ-60М-В або
РУ-60МУ-ВТе саме і аерозолі.РПГ-67-КДАміак і сірководень.РУ-60М-КД або
РУ-60МУ-КДТе саме і аерозолі.РПГ-67-ГПар ртуті.РУ-60М-Г або РУ-60МУ-ГТе саме і аерозолі. Респіратори протигазові РПГ67, РУ60М і РУ60МУ забороняється використовувати для захисту органів дихання від високотоксичних речовин типу синильної кислоти, миш'якового і фосфористого водню, тетраетил свинцю та інших, а також від речовин, які в паро- і газо-образному стані можуть проникати в організм людини через шкіряні покрови. Для захисту від пару ртуті респіратори повинні використовуватися без трикотажного обтюратора.
Респіратори, що знаходяться на забезпечення ЦО (Р2 і Р2Д) і в промисловості (ШБ1, "Айстра2", Ф62П та інші), використовуються для захисту органів дихання від радіоактивного пилу, ґрунтового і промислового пилу та ряду аерозолів .
Основні характеристики респіраторів
Марка респіратораПризначенняКомплект респіратораР-2Захист від РР для дорослихФільтруюча напівмаска, поліетиленовий пакет, кільцеР-2ДЗахист від РР для дітей від 7 до 17 роківФільтруюча напівмаска, поліетиленовий пакет, кільцеШБ-1Пелюстка - 200Захист від високодисперсних аерозолівЛегка безклапанна напівмаска з матеріалу ФПП Пелюстка - 40Захист від високодисперсних аерозолівЛегка безклапанна напівмаска з матеріалу ФПППелюстка - 5Захист від високодисперсних аерозолівЛегка безклапанна напівмаска з матеріалу ФППАйстра - 9Захист від високодисперсних аерозолівГумова напівмаска з клапаном видиху, поліетиленові патрони з клапанами вдиху і змінними фільтрами з матеріалу ФППФ-62ПЗахист від промислового пилу, окрім високодисперсногоГумова напівмаска з клапаном видиху і пластмасова коробка з змінним фільтром з матеріалу ФППРП-КЗахист від промислового пилу, окрім високодисперсного пилуҐумова напівмаска з двох шарів (зовнішній поліуретан, внутрішній змінний матеріал ФПГ)У-2КЗахист від різного пилуФільтруюча напівмаска, поліетиленовий пакет, кільце Ізолюючий дихальний апарат ИП-4 призначається для захисту органів дихання, шкіри обличчя і очей від любої шкідливої домішки в повітрі незалежно від її концентрації при виникненні робіт в умовах недостатку або відсутності кисню.
Ізолюючий дихальний апарат ИП-4 складається з лицевої частини з з'єднувальною трубкою, регенеративного патрону, дихального мішку, каркасу. В комплект також входять не запітнілі плівки, утеплювальні манжети і сумка.
Лицева частина ИП-4 призначена для ізоляції органів дихання від навколишнього середовища, направлення газової суміші, що видихається в регенеративний патрон, підведення очищеної від вуглекислого газу і водяного пару і збагаченої киснем газової суміші до органів дихання, а також для захисту очей і обличчя від любої шкідливої суміші в повітрі. Регенеративний патрон призначається для отримання кисню, необхідного для дихання, а також для поглинання вуглекислого газу і вологи, які знаходяться в газовій суміші, що видихається. Дихальний мішок являється резервуаром для газової суміші, що видихається і кисню, який виділяється регенеративним патроном. Клапан надмірного тиску призначається для випуску зайвого газу з системи дихання при роботі. Каркас призначається для розміщення в ньому дихального мішка, попередження стиснення мішку при експлуатації апарату і закріплення регенеративного патрону.
Сумка служить для зберігання і перенесення ізолюючого дихального апарату, а також для захисту його вузлів від обливання СДОР і механічних пошкоджень. Сумка виготовлена із спеціальної прогумованої тканини, яка стійка до агресивних рідин.
Киснево-ізолюючий протигаз КІП-8 призначається для захисту органів дихання при газорятувальних роботах від шкідливої дії непридатної для дихання атмосфери, яка має отруйні речовини високої концентрації і збіднена киснем. Час захисної дії киснево-ізолюючого протигазу складає 2 години. Місткість балону 1л; запас кисню в балоні 200 л; маса протигазу складає 10 кг.
Всі вузли КІП8, за виключенням клапанної коробки з маскою МИП1 або шлем-маскою, з'єднувальних трубок і манометру, розташовані в металевому корпусі: кисневий балон з запірним вентилем, блок легеневого автомату з редуктором і бай пасом; дихальний мішок з запобіжним клапаном, звуковий сигнал; регенеративний патрон, поясний і плечовий ремні.
Після кожного використання КІП8 чистять, провіряють і перезаряджають. Зберігають КІП8 в зібраному виді в приміщенні при температурі повітря від 3 до 20˚ С та відносній волозі 6560%.
Основні характеристики ізолюючих протигазів і приладів
ХарактеристикаІзолюючий протигазКІП-8ИП-4ИП-46ИП-46М12345Маса , кг3,44,65,510Лицева частинаШИП-2б ШВСМШВСММИП-1Регенеративний патронРП-4РП-46РП-46МЧас захисної дії при навантаженні (хв.):Важкому405050Середньому756060Легкому180180180120В воді (15-20˚ С)120 В воді (15-20˚ С)20 Непридатні засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) повинні бути вилучені з експлуатації і відправлені на ремонт або знищення.
3-ТЄ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Прилади хімічної розвідки для сильнодіючих отруйних та бойових отруйних речовин. Військовий прилад хімічної розвідки (ВПХР) призначається для визначення в повітрі, на місцевості та техніці V-газів, зарину, зоману, іприту, фосгену, дифосгену, синильної кислоти, хлорціану. Комплектується трьома видами індикаторних трубок для визначення отруйних речовин типу: зарин, зоман і V-гази з одним червоним кільцем і червоною точкою; фосген, дифосген, синильна кислота і хлорціан з трьома зеленими кільцями; іприт з одним жовтим кільцем. Маса приладу 2,3 кг.
Напівавтоматичний прилад хімічної розвідки (ППХР) призначається для забезпечення хімічних розвідувальних машин. Дозволяє визначати наявність в повітрі, на місцевості і техніці V-газів, фосгену, дифосгену, синильної кислоти, хлорціану, іприту. Прилад працездатний в інтервалі температур від -40 до +40 °C. Час визначення ОР від 2 до 5 хв. Маса приладу без упаковки 2,2 кг.
Газоаналізатор автоматичний ГСП-11 встановлюється для забезпечення хімічних розвідувальних машин і призначається для безперервного контролю повітря з метою виявлення в ньому наявності пари фосфорорганічних ОР і для подання звукових і світлових сигналів виявлення ОР. Прилад працездатний в інтервалі температур від -40 до +40 °C. В якості джерела живлення використовуються акумулятори КН-22. Живлення обігрівачів термостату здійснюється від бортової мережі машини напругою 12 В. Тривалість роботи приладу без додаткової зарядки або заміни акумуляторів при нормальній температурі не менше 6 г. Прилад має два робочі діапазони чутливості до ОР: чутливість до пару зарину і V-газів на першому діапазоні 5х10-5 мг/л і на другому 2·10-6 мг/л. Тривалість роботи приладу, забезпеченого одною зарядкою індикаторних засобів, на першому діапазоні 2 г., на другому від 10 до 12 г. Маса приладу біля 30 кг.
Газоаналізатор УГ-2 призначається для вимірювання концентрації шкідливих газів (пару) в повітрі робочої зони виробничих приміщень. Забезпечує виявлення наступних шкідливих речовин в повітрі: сірчаний ангідрид, ацетилен, окисли вуглецю, сірководень, хлор, аміак, окисли азоту, етиловий спирт, бензин, бензол, толуол, ксилол, ацетон, вуглеводи нафти.
Визначення концентрації газу (пару) шкідливих речовин в повітрі здійснюють за еталонами пофарбування індикаторів. Виміри проводяться 2-3 рази і оцінка здійснюється за середніми арифметичними значеннями.
Газоаналізатори "Сирена", "Сирена-2", "Сирена-4" призначаються для автоматичного визначення мікро-концентрацій токсичних газів (сірководню, аміаку, фосгену) в повітрі виробничих приміщень, а також сигналізації порогу вимірювання. Газоаналізатори забезпечують виявлення газів (пару): на відстані не більше як 300 м між датчиком і блоком управління; при температурі навколишнього повітря від 5 до 40 °C.
Технічні характеристики газоаналізаторів
ХарактеристикиТип газоаналізаторуСиренаСирена-2Сирена-41234Тип газів для виміруСірководеньАміакФосгенДіапазон виміру, мг/м30-3, 0-10, 0-300-300-1Похибки виміру, %± 20± 20± 20Час одного циклу, хв.5 ± 0,25 ± 0,25 ± 0,2Час безперервної роботи, діб303014Живлення, В220220220Маса, кг585858Примітки:Гранично допустимі концентрації, мг/м310200,5 Смертельно токсичні дози, г· хв/л301006 На сьогодні можливо, при наявності відповідного фінансування, придбання та використання сучасних приладів і засобів (побутових, пересувних і стаціонарних) проведення хімічної і радіаційної розвідки.
Т Е М А 8.
ОРГАНІЗАЦІЯ САНІТАРНОЇ ОБРОБКИ ОСОБОВОГО СКЛАДУ ФОРМУВАНЬ, СПЕЦІАЛЬНА ОБРОБКА ТЕХНІКИ І МАЙНА ПРИ ЗАРАЖЕННІ РАДІОАКТИВНИМИ, ОТРУЙНИМИ ТА БАКТЕРІОЛОГІЧНИМИ ЗАСОБАМИ.
НАВЧАЛЬНА ЦІЛЬ:
Вивчити: організацію санітарної обробки особового складу формувань і організацію спеціальної обробки техніки і майна при зараження РР, ОР і БЗ.
Вид навчальних занять - групове заняття.
Тривалість - 1-2 години.
Метод проведення занять - бесіда, розповідь, показ.
Місце проведення заняття - клас, навчальна площадка або містечко.
НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ І ОРІЄНТОВНИЙ РОЗРАХУНОК НАВЧАЛЬНОГО ЧАСУ:
ВСТУП 5 хв.1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Організація санітарної обробки особового складу формувань. 20 (40) хв.2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Організація спеціальної обробки техніки і майна при зараженні РР, ОР і БЗ. 15(40) хв. ПІДСУМКИ 5хв. МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 1. Стенди або схеми в класі:
1. Дії органів управління і сил ЦО та населення у надзвичайних ситуаціях.
2. Рятувальні та інші невідкладні роботи.
3. Само і взаємодопомога при надзвичайних ситуаціях.
4. Засоби радіаційної і хімічної розвідки та дозиметричного контролю.
5. Засоби індивідуального захисту. 11. Засоби для проведення санітарної обробки.
111. Засоби для проведення спеціальної обробки.
ВСТУП
Внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру велика кількість населення, крім ураження різного типу, від поранень, переломів, вивихів, ударів та інших пошкоджень отримує ще зараження радіоактивними, хімічними речовинами та бактеріальними засобами. В зонах радіоактивного, хімічного і бактеріального зараження опиниться велика кількість населення, техніки та майна і виникне необхідність проведення спеціальних робіт із знезараження РР, ХР і БЗ.
1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Організація санітарної обробки особового складу формувань. Санітарною обробкою називається видалення радіоактивних речовин, знешкодження або віддалення отруйних речовин, хвороботворних мікробів і токсинів з шкірних покровів людей, а також з надітих індивідуальних засобів захисту, одягу та взуття. Вона може бути повною або частковою.
Часткова санітарна обробка при зараженні радіоактивними речовинами проводиться при можливості протягом першої години після зараження безпосередньо в зоні радіоактивного зараження і повторюється після виходу з неї.
При зараженні крапельно-рідкими отруйними речовинами та їх аерозолями санітарна обробка поводиться негайно.
При одночасному зараженні радіоактивними, отруйними речовинами і бактеріальними засобами в першу чергу знешкоджуються отруйні речовини, а після проводяться дії, які передбачені для оброблення при зараженні радіоактивними речовинами і бактеріальними засобами. Особовий склад сил ЦО і населення використовує для проведення часткової санітарної обробки індивідуальні протихімічні пакети (ІПП-8 та його аналоги), а також різні підручні засоби. Правила користування пакетом ІПП-8 у вигляді інструкції прикладаються до нього.
Повна санітарна обробка полягає в обмиванні тіла теплою водою з милом. При зараженні радіоактивними речовинами повна санітарна обробка проводиться в тому випадку, якщо після проведення часткової санітарної обробки зараження шкірних покровів та одягу залишається більше допустимих величин. Повна санітарна обробка повинна проводитися при можливості не пізніше 3-5 годин з моменту зараження: проведення її після 10-12 годин практично не ефективно. При зараженні бактеріальними засобами повній санітарній обробці підлягають всі люди, що знаходяться в районі дії бактеріальних засобів, незалежно від того, використовувалися засоби захисту і чи проводилася часткова санітарна обробка. Заражений одяг підлягає дезинфекції або заміні.
Для проведення повної санітарної обробки використовуються: санітарні пункти обмивання на базі стаціонарних бань, душових павільйонів і санпропускників; комплекти санітарної обробки КСО; інфекційно-душеві установки ДДА-53А, ДДА-66, ДДП.
Комплект санітарної обробки КСО призначається для повної санітарної обробки особового складу сил ЦО в теплий час року і часткової обробки в холодний час року. Комплект працює від автомобілів ГАЗ, ЗІЛ і Урал-375.
Дезінфекційна душова установка ДДА-53А (ДДА-66 і ДДП) призначенні для миття людей і дезинфекції (дезінсекції) одягу, взуття і індивідуальних засобів захисту в польових умовах. Основні технічні характеристики ДДА-53А (ДДА-66): кількість дезінфекційних камер 2 (1), об'єм однієї камери 1,8 м3 (2,5 м3), витрати дизельного палива 21-29 кг/г, дров 60-85 кг/г, ємність котла і водонагрівачу 277 л, продуктивність за паром при роботі на рідкому паливі 315 кг/ч, при роботі на сухих дровах 205 кг/ч, робочий тиск в котлі 4 кгс/см2, час розгортання установки: літом 35-40 хв., зимою 50-60 хв., час згортання установки 13-15 хв., розрахунок 4 (3) чол.
Основні технічні характеристики ДДП: кількість дезінфекційних камер 1, об'єм одної камери 1,4 м3, витрати дизельного палива 15 кг/г, дров 40 кг/г, ємність котла 130 л, продуктивність за паром при роботі на рідкому паливі 150 кг/ч, при роботі на сухих дровах 100 кг/ч, робочий тиск в котлі 4 кгс/см2, витрати води при роботі установки 3000 л/г , розрахунок 2 чол.
Санітарний обмивочний пункт СОП розгортається в містах і сільській місцевості на базі бань, душових павільйонів, санпропускників та інших приміщень, які здатні для проведення санітарної обробки.
Санітарний обмивочний пункт включає: першу роздягальну; другу роздягальну; душову; одягальну; санітарний вузол; склад зберігання чистого одягу; санітарний пропускник; кімната персоналу.
Після теоретичної частини керівник з навчаємими приступає до практичного заняття з проведення часткової санітарної обробки особового складу.
2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Організація спеціальної обробки техніки і майна при зараженні РР, ОР і БЗ. Дезактивація, дегазація і дезинфекція техніки і транспорту може бути частковою і повною.
Часткова дезактивація проводиться з метою зниження ступеню зараження техніки і транспорту. Проводиться звичайно після виходу з зараженого району, коли дозволяє обстановка. Для її проведення в першу чергу використовують підручні засоби, а також розчини для дезактивації і дегазаційні комплекти і прилади.
Повна дезактивація проводиться з метою повного видалення радіоактивних речовин з всієї поверхні техніки і транспорту до допустимих величин зараження.
Способи дезактивації техніки і транспорту:
- змивання радіоактивних речовин розчинами для дезактивації, водою і розчинниками з одночасною обробкою зараженої поверхні щітками дегазаційних машин і приладів дозволяє знизити зараженість в 50-80 разів;
- змивання радіоактивних речовин струменем води під тиском дозволяє знизити зараженість в 10-20 разів;
- видалення радіоактивних речовин переривистим газо-крапельним потоком з використанням спеціальної техніки з турбореактивними двигунами;
- видалення радіоактивних речовин обтиранням заражених поверхонь тампонами з мотлоху (з клоччя), змоченими розчинами для дезактивації, водою або розчинниками; використовується, в основному, для внутрішніх поверхонь техніки і транспорту;
- замітання (змивання) радіоактивного пилу віниками, щітками, мотлохом та іншими підручними засобами; використовується, в основному, при проведенні часткової дезактивації;
- видалення радіоактивного пилу методом відсмоктування пилу, здійснюється за допомогою спеціальних комплектів (ДК4). При частковій дегазації і дезинфекції з використанням дегазаційних комплектів насамперед оброблюються ті частини і поверхні техніки і транспорту, з якими необхідний контакт при виконанні роботи (поставленої задачі).
Повна дегазація складається з повного знезаражування або видалення з всієї поверхні техніки і транспорту отруйних речовин шляхом протирання заражених поверхонь розчинами для дегазації; при відсутності їх можуть бути використані розчинники і розчини для дезактивації. Для протирання використовуються щітки дегазаційних машин, комплектів і приладів або мотлох (клоччя).
Повна дезинфекція виконується тими же способами, що і дегазація, але тільки з використанням активних розчинів для дегазації і дезинфекції. Якщо можливо, то доцільно проводити відразу повну, а не часткову дезактивацію, дегазацію і дезинфекцію техніки і транспорту.
Засоби знезаражування техніки і транспорту: авто-розливальна станція АРС-12У (АРС-14), комплекти ДК-4, ІДК-1, ДК-3; комунальна, сільськогосподарська, дорожня і будівельна техніка, що здібна для використання при виконанні робіт з знезаражування. Авторозливна станція призначена для дезактивації, дегазації і дезинфекції техніки і транспорту, дегазації і дезинфекції території рідкими розчинами, транспортування і тимчасового зберігання рідин, спорядження рідинами оболонок, перекачування рідин з однієї тари в іншу. АРС-12У представляє собою автомобіль ЗІЛ-157, на якому змонтовано спеціальне обладнання, а станція АРС-14 змонтована на шасі автомобіля ЗІЛ-131. Основні тактико-технічні дані АРС-12У (АРС-14): маса неспорядженої машини 6135 (6970) кг; маса рідин, що перевозяться 2500 кг; повна ємність цистерни 2600 (2700) л, робоча ємність цистерни 2500 л; час спорядження цистерни механічним насосом 8-12 хв., ручним насосом до 45 хв.; потужність механічного насосу 300-400 л/хв.; час розгортання (на 4 робочі місця) 68 хв.; час згортання 9-15 хв.; число одночасно місць, що обслуговуються: при дезактивації струменем води до 5, при дезактивації, дегазації і дезинфекції за допомогою брандспойтів до 8; розрахунок 2-3 чол. Можливості АРС-12У (АРС-14) з спеціальної обробки техніки і транспорту одною зарядкою
Найменування технікиДезактивація, одиниць технікиДегазація (дезинфекція)Струменем водиРозчином для дезактиваціїТехніка на гусеничному ході2325105 (138)Вантажні і спеціальні автомобілі433105 (138) Автомобільний комплект спеціальної обробки ДК-4 призначається для дезактивації, дегазації і дезинфекції автомобільної техніки і включає: газорідинний прилад, комплект для дегазації озброєння і обмундирування (ИДСС), чотири індивідуальні протихімічні пакети, порошок для дезактивації СФ-2 (СФ-2У), ЗІП і деталі кріплення, ящик для укладки і транспортування комплекту.
Основні тактико-технічні дані: маса комплекту 32,3 кг, час розгортання (згортання) 34 хв., витрати розчину на обробку автомобілів типу ЗІЛ 50-60 л, типу ГАЗ - 30-40 л, час на обробку відповідно 40-50 і 30-40 хв., витрати 0,075 % водяного розчину порошку СФ-2У 1,5 л/хв., максимальне розрідження в лінії ежектора 5000 мм вод. ст., температура струменю на виході 55-65 °C.
Індивідуальний комплект для спеціальної обробки автотракторної техніки ІДК-1 призначається для дезактивації, дегазації і дезинфекції автотракторної техніки з використанням стисненого повітря від компресору автомобіля. Всі частини комплекту вкладаються в сумку з бавовняно-паперової ткані. Основні технічні дані ІДК-1: робочий тиск при роботі з ежекторною насадкою 3-4 кгс/см2, при роботі з ручним насосом 11,2 кгс/см2, витрати розчинів при дезактивації (ковпачок з отвором 2 мм без сердечника) 2 л/хв., при дегазації або дезинфекції (ковпачок з отвором 1,5 мм без сердечника) при створені тиску ручним насосом 0,4-0,6 л/хв., а при створені тиску за допомогою пневмосистеми автомобіля 0,5-1,5 л/хв., час розгортання 3-4 хв., маса (без бідону і насоса) 5 кг.
Комплект пристосувань до автомобільних водо-, мастило і паливозаправників ДК-З призначається для дезактивації, дегазації і дезинфекції автотракторної техніки з використанням авто-паливозаправника АТЗ-3-157, механізованої автоцистерни АЦМ-4-150 або водомастилозаправника ВМЗ-ЗІЛ-157 (комплект до ВМЗ може бути використаний також для миття особового складу). Обробка автотракторної техніки за допомогою комплекту ДК-З може виконуватися бензином, гасом, дизельним паливом, водою або розчином для дезактивації. Маса комплекту ДК-З 26 кг, час розгортання 5-10 хв., кількість одночасно об'єктів, що обробляються, 12.
Поливальна мийна машина ПМ-130 може використовуватися для дезактивації, дегазації і дезинфекції території, споруд і техніки. В обладнанні ПМ-130 для цього є три насадки, два пожежних рукава з брандспойтами і обладнання для очищення від снігу. Основні тактико-технічні дані ПМ-130: тип базового шасі ЗІЛ-130, ємність цистерни 6000 л, ширина смуги миття до 8 м, ширина смуги поливки до 18 м, ширина смуги підмітання 2,3 м, витрати води при митті 1 л, при поливці 0,25 л, робоча швидкість при митті (поливі) 20 км/г.
Мотопомпа М-600 використовується для дезактивації струменем води великої техніки, а також для подання води з відкритих джерел води на площадки оброблення. Основні тактико-технічні дані М-600: продуктивність при напорі 55 м вод. ст. 530 л/хв., висота забору води 5 м, висота нагнітання води до 55 м, час розгортання в робочий стан 5 хв., кількість одночасно об'єктів для дезактивації 12, розрахунок 1-2 чол.
Пункт спеціальної обробки ПуСО призначається для проведення повної санітарної обробки особового складу і населення, повної дезактивації, дегазації і дезинфекції озброєння, техніки, дезактивації і дезинфекції обмундирування, одягу, взуття і засобів захисту. Розгортається на незараженій місцевості близько або безпосередньо в районі дій сил ЦО, що підлягають спеціальній обробці. Станція знезаражування транспорту СОТ створюється для проведення повного знезаражування техніки і автотранспорту невоєнізованих формувань ЦО. СОТ формується на базі автомобільних колон, гаражів, міських автогосподарств, станцій технічного обслуговування автомобілів, мийних відділень трамвайних і тролейбусних депо.
Дезактивація одягу, взуття і індивідуальних засобів захисту проводиться вибиванням і витрушуванням, миттям або протиранням (прогумованих і кожних виробів) водяними розчинами миючих засобів або водою, а також стиркою за спеціальними режимами з використанням речовин для дезактивації.
Дезактивація бавовняно-паперового, суконного і шерстяного одягу і в'яленого взуття проводиться витрушуванням і вибиванням, а також чисткою щітками. Якщо названими способами ступінь зараження одягу не можливо понизити до допустимих величин, то він підлягає дезактивації шляхом стирки за відповідною технологією.
Дегазація одягу, взуття і індивідуальних засобів захисту здійснюється кип'ятінням, паро-аміачною сумішкою, пранням і провітрюванням. Дегазація кип'ятінням проводиться в бучильних установках БУ-4М або інших ємностях для верхнього одягу, шерстяного одягу і головних уборів з штучного хутра (шубно-хутрові і шкіряні вироби цим способом проводити дегазацію не можливо).
Дегазація провітрюванням (природна дегазація) може бути використана для всіх видів одягу, взуття і індивідуальних засобів захисту, особливо в випадках їх зараження отруйними речовинами. Вона проводиться при наявності часу і при відсутності інших засобів дегазації. Дегазація провітрюванням найбільш швидко проходить в літніх умовах при температурі 18-25 °C. Дезинфекція одягу, взуття і індивідуальних засобів захисту здійснюється обробкою пароповітряною або пароформаліновою сумішкою, кип'ятінням, замочуванням в розчинах для дезинфекції (або протиранням ними), пранням. Обробка пароповітряною сумішкою використовується для дезинфекції всіх видів одягу і індивідуальних засобів захисту, крім шубно-хутрових, шкіряних і валяних виробів, які підлягають обробці пароформаліновою сумішкою в відповідності з інструкціями експлуатації дезінфекційно-душових автомобілів (ДДА) і дезінфекційно-душових причепів (ДДП). Обробка кип'ятінням використовується для дезинфекції виробів з бавовняно-паперових тканин і індивідуальних засобів захисту, виготовлених з резини і прогумованих тканин. Дезинфекція кип'ятінням проводиться в бучильній установці БУ-4М, дезінфекційних бучильниках і в різних підручних засобах (баках, котлах, бочках і т. д.).
Дезинфекція замочуванням в розчинах для дезинфекції підвергаються вироби з бавовняно-паперових тканин і індивідуальні засоби захисту. Дезинфекція одягу і індивідуальних засобів захисту, заражених вегетативними формами мікробів, проводиться замочуванням в 5%му водяному розчині фенолу, лізолу або нафталізолу (при зараженні вірусом натуральної віспи концентрація збільшується до 8%), 3%му розчині моно-хлораміну або в 2,5 %му розчині формальдегіду протягом 1 год. При зараженні споровими формами мікробів замочування проводиться в10 %-му розчині формальдегіду протягом 2 год.
Станція знезаражування одягу СОО створюються на базі механічних пралень, пралень самообслуговування, фабрик і ательє хімчисток, дезінфекційних відділень бань і санітарних пропускників. Призначаються для знезаражування одягу і індивідуальних засобів захисту. Заражених радіоактивними, отруйними речовинами і бактеріальними засобами. Розчин для дезактивації приготовляється на основі порошку СФ-2У (СФ-2) шляхом розчинення останнього в воді з розрахунку отримання 0,15%го розчину (на двадцяти літровий бідон (каністру) 30 г, на сто літрову бочку 150 г, на цистерну ємністю 6000 л - 9 кг). Розчин для дегазації № 1 представляє собою 5%ий розчин гексахлормеламіну (ДТ-6) або 10% розчин дихлораміну (ДТ2, ДТХ2) в дихлоретану і призначається для дегазації V-газів, отруйних речовин типу іприт і для дезинфекції. Температура замерзання розчину 35 °C.
Розчин для дегазації № 2-ащ представляє собою водний розчин 2% їдкого натру, 5% моноетаноламіну і 20% аміаку і призначається для дегазації отруйних речовин типу зоман. Температура замерзання розчину 40 °C.
Розчин для дегазації № 2-бщ представляє собою водний розчин 10% їдкого натру і 25% моноетаноламіну; призначається для дегазації отруйних речовин типу зоман. Температура замерзання розчину 30 °C.
При відсутності розчинів для дегазації № 2-ащ і № 2-бщ для дегазації озброєння і техніки, які заражені отруйними речовинами типу зоман, може використовуватися 20-25% водяний розчин аміаку або 5-10% водяний розчин їдкого натру.
Водяна суспензія ДТС ГК використовується в дегазаційних машинах і комплектах для дегазації озброєння і техніки, які заражені V-газами і іпритом.
Водяні кашки ДТС ГК і хлорного вапна використовуються для дегазації і дезинфекції грубих металевих, гумових і дерев'яних виробів. Кашки готуються шляхом ретельного перемішування двох об'ємів ДТС ГК або хлорного вапна з одним об'ємом води.
Для дегазації отруйних речовин можуть бути використані розчинники: діхлоретан, бензин, гас, дизельне паливо і спирт, а також 0,3% водяні розчини миючих порошків СФ-2У, "Дон", "Ера" і інші. Всі вказані розчинники і розчини не знищують отруйні речовини, а тільки сприяють змиванню їх з зараженої поверхні.
Речовини, які використовуються для виготовлення розчинів для дегазації: гексахлормеламін, діхлорамін, діхлоретан, їдкий натр, аміачна вода, моноетаноламін, ДТС ГК, хлорне вапно.
Для дезинфекції озброєння і техніки використовуються розчини формальдегіду, фенолу і його похідні (крезол, лізол і нафтазол); розчини для дегазації № 1, № 2-ащ, № 2-бщ; суспензії і кашки ДТС ГК і хлорного вапна; водяні розчини порошку СФ-2У (СФ-2).
Водні розчини миючих засобів в відношенні до хвороботворних мікробів володіють слабкою дією і використовуються тільки для пониження засівання мікробами поверхонь і нейтралізації токсинів.
Для дезинфекції озброєння і техніки, що заражена вегетативними формами мікробів, використовується 3-5 % розчин формальдегіду, 1 %-а суспензія ДТС ГК, 2 %-й розчин монохлораміну.
Для дезинфекції озброєння і техніки, що заражена споровими формами мікробів, найбільш ефективним є 17-20 %-ий водяний розчин формальдегіду (формаліну), що тримає 10 % за масою монохлораміну Б. З початку готується 20 % водяний розчин монохлораміну (20 кг монохлораміну на 80 л води); суміш ретельно перемішується до повного розчинення монохлораміну. Потім перемішуються рівні об'єми отриманого розчину і формаліну.
Т Е М А 9.
ПРИЙОМИ НАДАННЯ САМО ТА ВЗАЄМОДОПОМОГИ ПРИ ПОРАНЕННЯХ, ОПІКАХ, КРОВОТЕЧАХ, ПЕРЕЛОМАХ. ПЕРША МЕДИЧНА ТА ДОЛІКАРСЬКА ДОПОМОГА ПРИ ГОСТРИХ ОТРУЄННЯХ СИЛЬНОДІЮЧИМИ ОТРУЙНИМИ РЕЧОВИНАМИ.
НАВЧАЛЬНА ЦІЛЬ:
Вивчити: порядок організації та надання само і взаємодопомоги при пораненнях, опіках, кровотечах, переломах та інших пошкодженнях; порядок надання медичної та долікарської допомоги при гострих отруєннях сильнодіючими отруйними речовинами.
Вид навчальних занять - групове заняття.
Тривалість - 1-2 години.
Метод проведення занять - бесіда, розповідь, показ.
Місце проведення заняття - клас, навчальна площадка або містечко.
НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ І ОРІЄНТОВНИЙ РОЗРАХУНОК НАВЧАЛЬНОГО ЧАСУ:
ВСТУП 5 хв.1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Прийоми надання само і взаємодопомоги при пораненнях, опіках, кровотечах, переломах та інших пошкодженнях. 20 (40) хв.2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Порядок надання медичної та долікарської допомоги при гострих отруєннях сильнодіючими отруйними речовинами.15(40) хв. ПІДСУМКИ 5хв. МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 1. Стенди або схеми в класі:
1. Дії органів управління і сил ЦО та населення у надзвичайних ситуаціях.
2. Рятувальні та інші невідкладні роботи.
3. Само і взаємодопомога при надзвичайних ситуаціях.
4. Засоби радіаційної і хімічної розвідки та дозиметричного контролю.
5. Засоби індивідуального захисту. ІІ. Табельні та колективні медичні засоби для надання само і взаємодопомоги при ураженнях внаслідок НС.
ІІІ. Медичні засоби формувань ЦО.
ВСТУП
Стихійні лиха, аварії і катастрофи можуть викликати масові ураження. Внаслідок цього можливі різні травми, струси, переломи, стискання окремих частин тіла, поранення живота, грудної клітини, голови тощо. Пожежі можуть викликати опіки всіх ступенів разом з травмами. Аварії на хімічно і радіаційно небезпечних об'єктах можуть призвести до ураження великої кількості населення, що проживає поблизу цих об'єктів, якщо не будуть вжиті термінові заходи захисту, а також місцеве ураження шкіри і слизових оболонок.
Кожна людина, повинна мати індивідуальний перев'язувальний пакет, протихімічний пакет (ІПП-8) і аптечку (АІ-2, побутову або автомобільну), знати місце близько розташованої аптеки та медичного закладу
1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Прийоми надання само і взаємодопомоги при пораненнях, опіках, кровотечах, переломах та інших пошкодженнях. МЕТОДИ І СПОСОБИ ЗУПИНКИ КРОВОТЕЧІ
Серед травм, які виникають в осередках ураження надзвичайних ситуацій, може бути велика кількість ран, ударів, розтрощувань, різаних, колотих, рваних та інших. Раною називають всяке порушення цілості шкірних і слизистих оболонок організму людини, при цьому найбільше ушкоджуються м'язи, кістки, внутрішні органи. Ознаками рани є: вхідні шляхи для попадання в організм людини мікроорганізмів збудників інфекцій і, крім того, постійне джерело роздратувань, які спричиняють пагубну дію на пораненого. Перша допомога при пораненнях повинна забезпечувати зупинку кровотечі, закриття рани пов'язкою, нерухомість (іммобілізацію) для забезпечення спокійного положення пошкодженої частини тіла.
Тимчасова зупинка кровотечі є однією із найважливіших завдань при рятуванні уражених і при значних кровотечах проводиться у першу чергу.
При зовнішній кровотечі кров виливається на поверхню шкіри. Розрізнюють наступні види кровотечі і способи її тимчасової зупинки:
- капілярна кровотеча, коли кров повільно сочиться із пошкоджених судин; зупиняється накладанням тугої пов'язки; - венозна кровотеча, коли із рани витікає безперервно струмінь темно-червоної крові; зупиняють його шляхом надання підвищеного стану пошкодженої частини тіла і накладання тугої давлючої пов'язки; при пошкодженні великих вен кровотечу зупиняють накладанням джгута;
- артеріальна кровотеча, коли із рани витікає світло-червона кров; зупиняють її пальцевим притискуванням артерії до прилягаючої кістки, накладанням тугої пов'язки, джгута або закрутки. Кровотеча із малих артерій може бути зупинена накладанням тугої пов'язки: на рану накладають декілька шарів стерильної марлі або бинта, потім шар вати, і все це щільно прибинтовують. Джгут може бути гумовим або із тканини. Гумовий джгут являє собою товсту еластичну гумову трубку або стрічка довжиною до 1,5 м з ланцюжком і крючком на кінцях або без них. Перед накладанням такого джгута під нього обов'язково підкладається м'яка підстилка із ткані, вати або марлі. Джгут беруть за середину, злегка розтягують і обертають їм кінцівку так, щоби наступні оберти розташувалися поряд з першими; кінці джгута скріплюють за допомогою крючка і ланцюжка, при їх відсутності зав'язують.
Джгут із тканини бавовняно-паперова стрічка шириною 3-4 см і довжиною біля 1 м з приєднаними до одного її кінця закрутки і пряжки, накладають на кінцівку своєю подвійною частиною, у декілька шарів намотують на кінцівку (шари стрічки повинні лежати один на одному), потім вільний кінець стрічки фіксується у пряжку, можливо туге натягування і закріплюється за допомогою закрутки.
При відсутності джгута можна використовувати підручні засоби (мотузка, косинка, бинт та інше), за допомогою яких накладається закрутка. Вона повинна кільцем охвачували кінцівку так, щоби під неї вільно проходили чотири пальці; після чого, підсунути паличку під закрутку, її закручують до зупинки кровотечі.
Необхідно особливо підкреслити те, що джгут або закрутка накладається не більше ніж на 1,5-2 г, а у холодний час і при променевих (радіаційних) ураженнях не більше як на 1 г, інакше може виникнути омертвіння кінцівки. Час накладання джгута або закрутки обов'язково повинен бути відмічений на папірці, який підкладають під джгут (закрутку), або на самій пов'язці.
Якщо з моменту накладання джгута або закрутки пройшло більше 1-2 годин, то необхідно послабити джгут (закрутку) до появи рожевого кольору кінцівки і відновлення чутливості. Роблять це повільно, з тим щоби у випадку відновлення кровотечі тік крові не виштовхнув кров'яний згусток, який появився у рані. Опісля 5-10 хвилин після повного розслаблення джгута (закрутки) і не відновлювання кровотечі можна рахувати його зупиненим. При цьому, однак, розслаблений джгут (закрутку) не знімають. При відновленні кровотечі використовують пальцеве притискування судини або підняття кінцівки; можна також використати знову джгут (закрутку), але накладати його слід на нове місце.
Зупинка кровотечі із ран кінцівок їх згинанням у суглобах з наступною фіксацією є другим надійним способом. В область суглобного згинання попередньо кладуть валик із марлі або вати. НАДАННЯ ПЕРШОЇ ДОПОМОГИ ПРИ ПЕРЕЛОМАХ, ОПІКАХ, ШОКАХ, ПАМОРОКАХ ТА ІНШИХ НЕЩАСНИХ ВИПАДКАХ
Допомога при переломах, ударах і вивихах. Переломами називають порушення цілості кісток. При переломах кісток кінцівок міняється їх форма у порівнянні зі здоровою, з'являється різка біль у місці перелому, особливо коли нею рухати. Переломи бувають відкриті і закриті; відкритий перелом супроводжується порушенням шкіряного покрову.
При переломах потерпілому необхідно забезпечити спокій і нерухомість поламаної кістки. Це зменшить біль, яка може бути причиною шоку і попередить можливі ускладнення за рахунок вторинного поранення кровоносних судин і м'яких тканин. При відкритих переломах на рану спочатку накладають пов'язку. Одяг і взуття при переломах знімають, для цього їх іноді розрізають по швам. При накладанні шин на оголену поверхню їх необхідно обкласти ватою або іншим м'яким підручним матеріалом, в подальшому закріпити бинтом, рушником, косинками, ремінцями та іншими. При відсутності стандартних шин у якості шин можна використовувати підручні тверді предмети (дошки, куски фанери, палиці і так далі) або прибинтовують зламану ногу до здорової, а поламану руку, зігнуту у лікті до тулуба. Допомога при опіках, обмороженнях, шоках, памороках. В осередках ураження внаслідок надзвичайних ситуацій велика кількість уражених може отримати опіки, обмерзання, шок, втратити свідомість.
Опіки - це ушкодження, які викликані дією високої температури (полум'я, гарячий пар, кип'яток, напалм) або їдких хімічних сполук (сильні кислоти, луги та інші). Розпізнають опіки наступних ступенів:
- 1 ступеня, коли на місці опіку є почервоніння і відчувається біль;
- 11 ступеня, коли на місці опіку з'явилися пухирі;
- 111 ступеня, який характеризується омертвінням усіх шарів шкіри;
- 1У ступеня, коли уражена не тільки шкіра, але і ткані: сухожилля, м'язи, кістки.
Опіки площею більш 1/3 поверхні тіла небезпечні для життя людини.
При опіках окремих частин тіла шкіру навколо опіку необхідно протерти спиртом, одеколоном, водою, а на місце опіку накласти суху стерильну пов'язку. Змазувати поверхню опіку жиром або якою-небудь маззю не потрібно.
При невеликих опіках І ступеню на почервонілу шкіру необхідно накласти марлеву салфетку, змочену спиртом. На перший час печія і болісність декілька підвищиться, але швидко біль стихне, а почервоніння зменшиться.
При опіках ІІ, а тим паче ІІІ і ІУ ступеню потерпілого, після надання йому першої допомоги, необхідно терміново відправити у лікувальний заклад. Перша медична допомога при опіках від світового випромінювання надається так, як і при звичайних опіках.
При великих опіках часто розвивається шок. При таких опіках обов'язково проводять протишокові заходи. Потім для боротьби з інфекціями використовують антибіотики (протибактеріальний засіб №1 із аптечки АІ-2, біоміцин, пеніцилін та інші. Всім потерпілим необхідно у великій кількості давати пиття 4-5 л у перші дві доби. Для цього приготовляють підсолену воду (1-0,5 чайної ложки повареної солі і стільки харчової соди на 1 л води), дають її теплою або гарячою невеликими порціями.
При низькій температурі може настати пошкодження тканин. Залежно від пошкодження розрізняють: примерзання, обмороження, замерзання. Ці пошкодження виникають в результаті одноразової чи багаторазової дії низької температури на органи людини, особливо в сиру, холодну погоду.
Примерзання виявляються у вигляді синьо багрових плям, що набувають фіолетового відтінку. Допомога полягає в змазуванні йодною настойкою ураженої ділянки та накладанні зігрівального компресу.
Обмороження першого ступеня характеризується почервонінням з відтінком синюшності, набряклістю шкіри, жаром у тілі і болем. Допомога полягає в розтиранні побілілої ділянки чистим сукном чи хустинкою змоченою у горілці, спирті, одеколоні, змазати жиром та накласти пов'язку.
При обмороженні другого ступеня шкіра має багровий колір з пухирями. Допомога: накладання сухої стерильної пов'язки, розтирання заборонено.
При обмороженні третього і четвертого ступеня настає відносно поверхневе та глибинне омертвіння тканини. Необхідна термінова медична допомога.
Замерзання настає при тривалій дії холоду на весь організм. Подавати допомогу слід обігріванням, розтиранням тіла, наданням ванни з температурою води до 20 градусів, потрохи збільшуючи її до 30-35 градусів. Шок - складна реакція організму на больові роздратування від різних травм. Виникає головним чином при важких ранах, переломах і опіках, які супроводжуються кровотечею і великою втратою крові, переляку, перевтомою, променевим ураженням, інфекційними захворюваннями. Розрізняють дві фази шоку. Перша фаза збудження: уражений неспокійний, стогне, кидається, пульс у нього напружений. Ця фаза коротка і швидко переходить у другу пригнічення: блідість, холодний піт, дихання поверхневе, кров'яний тиск падає, наступає стан заціпеніння (уражений може і не втрачати свідомість, але ні нащо не реагує або реагує слабо).
Для профілактики шоку або коли він наступив, необхідно: зупинити кровотечу; накласти шину (якщо поламана кінцівка); використати протибольовий засіб із аптечки АІ-2 або її аналогів (засіб вводиться уколом у м'язи, у невідкладних випадках через одяг) або дати морфін, анальгін, у крайньому випадку 100-150 г горілки; тепло накрити потерпілого, дати теплої (гарячої), краще підсоленої води (1-0,5 чайної ложки повареної солі і стільки харчової соди на 1 л води), чаєм або кофе; з усіма заходами обережності доставити у медичний заклад.
Непритомність (памороки) стан, який розвивається внаслідок нервового потрясіння, переляку, великої втрати крові. Признаки непритомності: різка блідість, холодний піт, послаблення серцевої діяльності, втрата свідомості.
Для надання допомоги потрібно розстібнути у потерпілого комір, зняти ремінець, винести його на відкрите місце, куди вільно поступає свіже повітря. Ноги потерпілого необхідно підняти вище голови. Внаслідок цього поліпшується кровообіг мозку і в більшості випадків потерпілий приходить до свідомості. Якщо непритомність глибока і свідомість не повертається, ураженому необхідно дати понюхати нашатирний спирт, збризнути груди і обличчя холодною водою.
Допомога при уражені електричним струмом. Нерідко можливі випадки ураження людей електричним струмом внаслідок стихійних лих, виробничих аварій і в биту, а також при проведенні пошуково-рятувальних і невідкладних аварійно-відновлювальних робіт.
Людину, яка попала під напругу, необхідно як найшвидше звільнити від джерела струму, виключити струм вимикачем, зняти запобіжники або перерубати провід, наприклад, сокирою з сухою дерев'яною ручкою. Якщо потерпілий лежить на землі, то його можна відділити від електричного проводу сухою палицею, дошкою; іноді потерпілого можна відтягнути від предмету, який проводить струм, взявши його за сухий одяг, уникаючи при цьому тіла потерпілого. Якщо струм проходить через тіло потерпілого в землю, необхідно перервати подавання струму.
Після того, як потерпілий буде звільнений від джерела струму, йому негайно надається допомога: робиться якщо це необхідно штучне дихання, на місця опіків накладаються пов'язки.
Допомога утопленику. Утопленику, якого витягнули із води, якщо у нього відсутнє дихання, необхідно зробити штучне дихання. У порядку підготовки до цього необхідно виконати наступне: спочатку видаліть воду з дихальних шляхів, для чого потерпілого покладіть грудьми собі на коліно так, щоб голова висіла вниз і декілька разів натисніть на грудну клітину долонями, що буде сприяти швидкому видаленню води.
Якщо в роті є слиз, блювотні маси, пісок, потрібно очистити порожнину рота. Коли вода перестає виділятися з рота і носа, потерпілого покладіть на спину, підклавши спочатку валик з одягу під поперек, і починайте робити штучне дихання до появи ознак життя. Допомога при сонячному ударі. Внаслідок перегрівання організму і надмірного припливу крові до голови спостерігається тимчасова втрата свідомості. Ознаки сонячного удару: почервоніння обличчя, висихання шкіри, нудота, часта блювота. Пульс ледве відчутний. Потерпілого перенести у тінь або накрити голову, придати тілу наполовину сидяче положення, розстібнути комірець, грудну клітину та голову змочити холодною водою. При необхідності зробити штучне дихання. При необхідності звернутися за допомогою до медичного працівника.
Допомога при харчових отруєннях. Харчове отруєння найбільш часто виникає при вживанні недоброякісних продуктів, а саме: м'яса, риби, консервів, грибів тощо. Найбільш вразливими є центральна нервова система, органи травлення, серцево-судинна система. Загальні ознаки отруєння: головний біль, блювота, підвищення температури, пронос, слабкість, судороги. Захворювання починається через 212 годин після отруєння.
Перша допомога при отруєннях: негайно промити шлунок, дати послаблююче, зробити очисну клізму, дати багато питва. Після чого постраждалим необхідно надати термінову кваліфіковану медичну допомогу.
Допомога при інфекційних захворюваннях. Інфекційні хвороби людей це захворюваність хвороботворними мікроорганізмами (бактеріями, вірусами, рикетсіями, грибками) та виробленими ними токсинами і яка передається від хворої людини або тварини здоровій людині. Інфекційні хвороби проявляються в виді епідемічних осередків. Характерними інфекційними захворюваннями є: чума, туляремія, бруцельоз, сибірська виразка, холера, ботулізм, натуральна віспа, сап, орнітоз, висипний тиф, енцифаломіоліт, жовта лихоманка, кишкові та ряд інших захворювань.
Всі інфекційні захворювання людей розподіляються на 4 групи: кишкові інфекції, інфекції дихальних шляхів, кров'яні інфекції, інфекції зовнішніх покровів.
НАДАННЯ ПОТЕРПІЛОМУ ШТУЧНОГО ДИХАННЯ
Штучне дихання виконується сумісно з непрямим масажем серця при всіх нещасних випадках: ураженнях електрострумом, важких травмах, отруєннях, захлинаннях водою та інших, якщо настала клінічна смерть. При наданні допомоги однією людиною 3-5 вдихань, 5-8 надавлювань поперемінно. Найбільш ефективними способами штучного дихання рахуються способи "із рота в рот" і "із рота в ніс".
Головним показником необхідності надання допомоги є реакція зіниці ока на світло. При настанні біологічної смерті зіниця розширена на величину райдужної оболонки і не реагує на світло. Штучне дихання продовжувати довго, інколи протягом двох-чотирьох годин. Припиняють його, коли потерпілий починає дихати самостійно, ритмічно, безперервно. Якщо після відновлення дихання воно знову припиняється, штучне дихання необхідно відновити.
Якщо у потерпілого нема пульсу і розширені зіниці, то це означає, що призупинилася серцева діяльність. Її можна відновити за допомогою непрямого масажу серця і штучного дихання. Масаж серця роблять так: ритмічно, різкими поштовхами, надавлюють м'якими частинами долоні обох рук на нижню третину груді; вдавлюючи груди на 3-4 см, руки швидко знімають, щоби груди швидко випрямилися. Ритм таких дій 60-80 надавлювань за хвилину. Штучне дихання необхідно приміняти через кожні 5-8 здавлювань грудної клітини. Обидві процедури зручно виконувати разом з іншою людиною; виконуються вони до відновлення серцевої діяльності і природного дихання у потерпілого.
Керівник після теоретичного викладення матеріалу приступає до його практичного відпрацювання з навчаємими.
2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Порядок надання медичної та долікарської допомоги при гострих отруєннях сильнодіючими отруйними речовинами. Загальні принципи надання медичної та долікарської допомоги при отруєннях СДОР включають: припинення дії отрути на організм людини; виведення отрути, яка всмокталася в організм людини; знешкодження отрути в організмі за допомогою медикаментозних засобів; усунення деяких проявів отруєння організму людини, що викликані дією отрути.
Надання медичної та долікарської допомоги при ураженнях основними сильнодіючими речовинами:
АМІАК NН3:
Клінічні ознаки отруєння, ступінь важкості:
Небезпечний при вдиханні парів, попаданні на шкіру та слизові оболонки.
1. Легкий ступінь отруєння подразнення слизової оболонки очей (сльозотеча), ураження верхніх дихальних шляхів (чхання, першіння та печія у горлі при ковтанні).
2. Середній ступінь отруєння задуха, нудота, блювота, головний біль.
3. Тяжкий ступінь отруєння порушення дихання, діяльності серцево-судинної системи, клінічна смерть.
ДОЛІКАРСЬКА І ПЕРША МЕДИЧНА ДОПОМОГА:
1. Надіти ізолюючий дихальний апарат.
2. Винести на свіже повітря.
3. Спокій, зігрівання тіла.
4. При попаданні на шкіру та слизові оболонки очей промивання 2% розчином борної кислоти, при болях очей закапати по 1-2 краплі 1% розчину новокаїну.
5. При утрудненні дихання закапати в ніс 2-3% розчин ефедрину (4-5 крапель), гірчичники на шию, папаверин 2% 2,0 в/м.
6. Пиття лужної мінеральної води типу "Поляна Квасова", теплого молока.
7. При клінічній смерті проведення легенево-серцевої реанімації.
ТЕРМІНОВА ГОСПІТАЛІЗАЦІЯ!
СОЛЯНА КИСЛОТА НСl
КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ ОТРУЄННЯ, СТУПІНЬ ТЯЖКОСТІ:
Небезпечна при вдиханні парів, попаданні внутрішньо, попаданні на шкіру та слизисті оболонки.
1. Легкий ступінь отруєння першіння у горлі сухий кашель, різь в очах та носі.
2. Середній ступінь отруєння чуття задухи, утруднення дихання.
3. Тяжкий ступінь отруєння спазм та набряк гортані, розлад дихання, кривава блювота.
ДОЛІКАРСЬКА І ПЕРША МЕДИЧНА ДОПОМОГА:
1. Надіти ізолюючий дихальний апарат.
2. Винести на свіже повітря і зняти одяг.
3. Промити шкіру великою кількістю води, 2% розчином харчової соди.
4. Промити ротову і носову порожнини великою кількістю води, 2% розчином харчової соди.
5. При попаданні внутрішньо пиття великої кількості рідини, молока (при можливості з кількома збовтаними яйцями).
6. Боротьба з набряком гортані та з тиками.
ТЕРМІНОВА ГОСПІТАЛІЗАЦІЯ!
ХЛОР Сl2:
КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ ОТРУЄННЯ, СТУПІНЬ ТЯЖКОСТІ:
ДУЖЕ ОТРУЙНИЙ!!! Можливе проникнення до організму через неушкоджену шкіру! Небезпечний при вдиханні парів, отруйний при прийманні внутрішньо.
1. Легкий ступінь отруєння почервоніння та свербіж шкіри, подразнення слизистих оболонок очей (сльозотеча), ураження верхніх дихальних шляхів (чхання, першіння та печіння у горлі, сухий кашель), біль у грудній клітині.
2. Середній ступінь отруєння утруднене дихання, задишка, збудження, серцебиття.
3. Тяжкий ступінь отруєння не координовані рухи, пульс ниткобідний, втрата свідомості, дихання поверхневе, судоми, обличчя синюшне, зупинка дихання. При наявності високих концентрацій миттєва смерть. При попаданні внутрішньо слинотеча, біль в животі, слабкість, нудота, блювота, пронос. При взаємодії з рідиною викликає опіки.
Долікарська і перша медична допомога:
1. Надіти ізолюючий дихальний апарат.
2. Винести на свіже повітря.
3. Промивання слизистих оболонок і шкіри 2% розчином харчової соди.
4. При ушкодженні очей закапати 1% розчином новокаїну.
5. Забезпечення спокою, зігрівання тіла.
6. При отруєнні середнього ступеня інгаляції з 2% розчином харчової соди, пиття лужної мінеральної води типу "Свалява Квасова", теплого молока, зігрівання шиї.
7. При отруєнні середнього та тяжкого ступеня тривалі інгаляції з киснем.
8. При зупинці дихання ШВЛ.
ТЕРМІНОВА ГОСПІТАЛІЗАЦІЯ!
Т Е М А 10.
ВЗАЄМОДІЯ ОСОБОВОГО СКЛАДУ ФОРМУВАНЬ ПРИ ПРОВЕДЕННІ РОБІТ У РАЙОНАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ. УЧАСТЬ ФОРМУВАНЬ У ЗАХОДАХ ЖИТТЄЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ, СПРЯМОВАНИХ НА ЗАДОВОЛЕННЯ МІНІМУМУ ЖИТТЄВИХ ПОТРЕБ ГРОМАДЯН, ЯКІ ПОТЕРПІЛИ ВІД НАСЛІДКІВ НС
НАВЧАЛЬНА ЦІЛЬ:
Дати основи організації взаємодії особового складу формувань при проведенні аварійно-рятувальних робіт та їх участі у заходах життєзабезпечення населення, яке постраждало внаслідок надзвичайних ситуацій.
Вид навчальних занять - групове заняття.
Тривалість - 1-2 години.
Метод проведення занять - бесіда, розповідь, показ.
Місце проведення заняття - клас, навчальна площадка або містечко.
НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ І ОРІЄНТОВНИЙ РОЗРАХУНОК НАВЧАЛЬНОГО ЧАСУ:
ВСТУП 5 хв.1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Організація взаємодії особового складу формувань при проведенні аварійно-рятувальних робіт в районах надзвичайних ситуацій. 15 (35) хв. 2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Участь формувань цивільної оборони у заходах життєзабезпечення населення, яке постраждало внаслідок надзвичайних ситуацій. 20 (40) хв.ПІДСУМКИ 5хв. МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 1. Стенди або схеми в класі:
1. Структура цивільної оборони України.
2. Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації.
3. Концепція захисту населення і територій в надзвичайних ситуаціях.
4. Управління, оповіщення і зв'язок цивільної оборони.
5. Дії органів управління і сил ЦО та населення у надзвичайних ситуаціях.
11. Навчальне містечко (місце) для проведення аварійно-рятувальних робіт.
ВСТУП
Одними із головних завдань цивільної оборони щодо захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій наряду з виконанням завдань щодо:
- попередження виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження і запровадження заходів щодо зменшення збитків та втрат у разі аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж та стихійного лиха;
- оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний часи та постійне інформування його про наявну обстановку;
- захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійного лиха та застосування засобів ураження;
- підготовка і перепідготовка керівного складу цивільної оборони, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях є:
- створення систем аналізу і прогнозування управління, оповіщення і зв'язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримання їх готовності до сталого функціонування у надзвичайних ситуаціях мирного та воєнного часів;
- організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час.
1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Організація взаємодії особового складу формувань при проведенні аварійно-рятувальних робіт в районах надзвичайних ситуацій. Управління в системі цивільної оборони полягає в здійсненні постійного керівництва зі сторони начальників ЦО всіх ступенів та управлінь (відділів, штабів ЦО) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення підлеглими начальниками, штабами, службами і силами ЦО щодо забезпечення їх постійної готовності і направлення зусиль на успішне і своєчасне виконання поставлених задач, які неможливо виконати без чіткої організації взаємодії і координації дій органів управління і сил цивільної оборони як в територіальних так і галузевих ланках.
Управління цивільної оборони включає: підтримання високого морально- психологічного стану особового складу органів управління, штабів, служб і сил цивільної оборони, їх постійної готовності до виконання поставлених задач; організацію розроблення планів цивільної оборони і забезпечення їх виконання; прогнозування, здобування і вивчення даних обстановки, своєчасне прийняття рішення і доведення завдань до підлеглих; організацію і підтримання безперервної взаємодії при вирішенні завдань цивільної оборони; організацію багатостороннього забезпечення дії сил ЦО в ході виконання ними задач; постійний контроль за виконанням планів і прийнятих рішень і надання допомоги підлеглим; своєчасне відновлення порушеного управління і боєздатності сил цивільної оборони.
Основою управління є рішення начальника цивільної оборони. На основі рішення начальника цивільної оборони розробляється план, який узгоджується з вищестоящим органом управління.
План цивільної оборони оформляється текстуально як єдиний документ з додатками до нього необхідних карт, схем, графіків або розрахунків. В службах розробляються плани забезпечення заходів цивільної оборони у відповідності з задачами, які покладено на ці служби. Сутність взаємодії при виконанні завдань цивільної оборони міститься в узгодженні і об'єднанні зусиль органів управління сил та засобів ЦО, які задіяні для проведення аварійно-рятувальних робіт в осередках і зонах ураження, як по цілям, завданням, способам їх виконання так і по місцю та часу. Організація взаємодії по цілям, задачам і заходам міститься у визначенні ролі і місця кожного органу управління, формування в досягненні поставленої мети, виконанні кожного поставленого завдання і проведення кожного наміченого заходу.
Організація взаємодії за способами виконання поставлених завдань і заходів це визначення порядку використання сил і засобів різного призначення при виконанні завдань і проведені заходів, а також форм маневру ними в ході виконання поставлених завдань.
Організація взаємодії за місцем проведення аварійно-рятувальних робіт складається із узгодження зусиль за напрямками, маршрутами, районами, об'єктами та дільницями рятувальних робіт.
Організація взаємодії за часом це узгодження зусиль за термінами виконання завдань проведення заходів, а також за іншими тимчасовими показниками.
Організація взаємодії при виконанні завдань цивільної оборони включає: встановлення єдиних сигналів, єдиної системи кодування карт, документів тощо, порядку обміну взаємною інформацією, порядку організації взаємодії територіальних та відомчих сил ЦО, створення спеціальної системи зв'язку взаємодії, порядку надання допомоги силами і засобами ЦО, а також контролю за виконанням встановленого порядку взаємодії.
Організація взаємодії між органами управління ЦО включає: - визначення кола виконавців і їх конкретних обов'язків при виконанні заходів ЦО; - узгодження зусиль виконавців за способами виконання задач, місцем і часом; - призначення головних виконавців заходів, відповідаючи за безпосередню координацію зусиль сил і засобів ЦО, що залучаються; - встановлення єдиних сигналів управління і порядку обміну інформацією між виконавцями створення зв'язку взаємодії; - визначення порядку здійснення контролю за практичною підтримкою взаємодії у ході проведення заходів ЦО. Організація взаємодії здійснюється за наступними основними заходами ЦО: - встановлення кордонів зон ураження та характеру пошкоджень споруд; визначення орієнтовних втрат (людських і матеріальних); - організації інженерного захисту формувань ЦО (укриття особового складу в захисних спорудах); - проведення термінової евакуації особового складу формувань із зони ураження; - приведення в готовність та використання засобів індивідуального захисту особовим складом сил ЦО (надання засобів та їх знезаражування); - забезпечення особового складу формувань незараженими продуктами харчування, їжею та водою;
- організації спостереження і лабораторного контролю за довкіллям при виникненні загрози зараження; - створення угрупування сил і засобів цивільної оборони для проведення аварійно-рятувальних робіт; - організації оповіщення особового складу формувань про можливість виникнення та виникнення надзвичайних ситуацій; - організації захисту від наслідків надзвичайних ситуацій; порядку проведення аварійно-рятувальних робіт;
- організації управління роботами з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; організації взаємодії з військовими формуваннями ЦО України.
Порядок взаємодії між формуваннями в процесі проведення аварійно-рятувальних робіт визначають відповідальні уповноважені керівники робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій і особи, які очолюють проведення робіт на відповідних об'єктах (дільницях).
2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Участь формувань цивільної оборони у заходах життєзабезпечення населення, яке потерпіло внаслідок надзвичайних ситуацій. Концепція захисту населення і територій у разі виникнення надзвичайних ситуацій наряду з виконанням інших задач, передбачає:
- проведення рятувальних та інших невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та організація життєзабезпечення постраждалого населення; - здійснення заходів щодо соціального захисту постраждалого населення; - реалізація визначених законодавством прав населення в галузі захисту від наслідків надзвичайних ситуацій, у тому числі осіб, які брали участь у їх ліквідації.
Організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха і у воєнний час передбачає заходи, що здійснюються центральними та місцевими органами державної виконавчої влади, виконкомами місцевих Рад народних депутатів, органами управління з надзвичайних ситуацій та у справах цивільного захисту населення, адміністрацією підприємств, установ і організацій завчасно, а також у разі надзвичайної ситуації з метою створення умов для виживання, яке може опинитися (опинилося) в осередках ураження.
Життєзабезпечення населення в надзвичайних ситуаціях здійснюється з метою збереження життя і здоров'я людей, потерпілих внаслідок надзвичайних ситуацій, на маршрутах евакуації та в містах їх відселення і повинно забезпечувати створення умов для виживання в умовах надзвичайних ситуацій населення на основі задоволення його першочергових потреб по встановленим нормам і нормативам у життєво необхідних видах матеріальних засобів і послуг.
Заходами життєзабезпечення населення, спрямованими на задоволення мінімуму життєвих потреб громадян, які потерпіли (можуть потерпіти) від наслідків надзвичайних ситуацій, надання їм побутових послуг і реалізацію соціальних гарантій на період проведення рятувальних та інших невідкладних робіт, є:
- тимчасове розміщення громадян в безпечних районах;
- організація харчування у районах лиха і тимчасового розселення;
- організація забезпечення населення, що постраждало, одягом, взуттям і товарами першої необхідності;
- організація подання фінансової допомоги постраждалим;
- забезпечення медичного обслуговування та санітарно-епідемічного нагляду в районах тимчасового розселення;
- відновлення функціонування сфери соціального захисту населення, яке потерпіло внаслідок наслідків надзвичайних ситуацій.
При створені і підтриманні умов життєзабезпечення постраждалого внаслідок надзвичайних ситуацій населення повинні підтримуватися наступні його основні принципи:
- пріоритетність функції держави в підготовці і проведенні всього комплексу заходів життєзабезпечення в НС;
- раціональний розподіл функцій з життєзабезпечення в НС між центральними, регіональними, місцевими та відомчими органами управління у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій;
- територіально-галузева організація життєзабезпечення в надзвичайних ситуаціях;
- персональна відповідальність посадових осіб за виконання законодавчих, нормативних і правових актів з життєзабезпечення в НС;
- завчасність підготовки держави (регіону, території) життєзабезпечення в НС;
- забезпечення соціальної захищеності і психологічної підтримки громадян в зонах НС;
- забезпечення фізіологічної та енергетичної достатності норм життєзабезпечення в НС;
- першочергове орієнтування системи життєзабезпечення в НС на місцеві ресурси і можливості з наступним використання державних ресурсів;
- відкритість процесу життєзабезпечення за рахунок використання ресурсів від непотерпілих регіонів держави та закордонної допомоги;
- здібність до швидкого відновлення системи життєзабезпечення після дії на неї дестабілюючих факторів природних та техногенних НС.
Задоволення першочергових потреб населення у життєво важливих видах матеріальних засобів і послуг здійснюють:
- забезпеченням водою, продуктами харчування, житлом, предметами першої необхідності;
- інформаційним, медичним і санітарно-епідемічним, транспортним і комунально-побутовим забезпеченням.
Забезпечення водою населення в НС повинно передбачувати задоволення:
- потреб у воді лікувально-медичних заходів, санітарно-гігієнічного оброблення і профілактики населення;
- господарсько-питтєвих і комунально-побутових потреб постраждалого населення і особового складу сил ЦО.
Забезпечення продуктами харчування постраждалого населення в НС повинно передбачувати задоволення потреб у зерні, муці, хлібобулочних і макаронних виробах, м'ясі і м'ясопродуктах (консервах), молоці і дитячому харчуванні, рибі і рибопродуктах (консервах), картоплі і овочах, солі, цукру і чаю, а також фуражу для тваринництва.
Забезпечення житлом потерпілого населення в НС повинно передбачувати розгортання та спорудження при необхідності в зоні НС тимчасового житла (палаток, землянок, збірних та рухомих будинків тощо), а також використання житлового фонду, що зберігся (будинки відпочинку, санаторії, пансіонати, піонерські табори, житлові будинки тощо) для розміщення постраждалого населення в місцях його відселення і евакуації.
Забезпечення предметами першої необхідності постраждалого в НС населення повинно передбачати задоволення його потреб у верхньому одязі, взутті, головних уборах, постільних належностях, простій побутовій посуді, мінімумі товарів галантереї і парфумерії (нитки, голки, мило тощо) та інших товарах (тютюнові вироби, сірники, примуси, гас тощо).
Інформаційне забезпечення в НС повинно передбачувати своєчасне оповіщення населення і органів управління всіх рівнів щодо можливості і факту виникнення НС, можливих його наслідках, правилах поведінки в зонах НС.
Медичне і санітарно-епідемічне забезпечення населення в НС повинно передбачувати надання першої допомоги потерпілому в зоні НС населенню, забезпечення його простішими медикаментами і медичним майном, сортування поранених і надання їм кваліфікованої і елементів спеціалізованої медичної допомоги рухомими формуваннями Служби медицини катастроф у зоні НС з наступною (при необхідності) евакуацією потерпілих в лікувальні заклади для стаціонарного лікування, а також виконання санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів. Транспортне забезпечення населення в НС повинно передбачати проведення заходів із задоволення потреб в транспортних засобах для вирішення задач евакуації (перевезення) постраждалих із зони НС в райони відселення і підвозу матеріально-технічних ресурсів життєзабезпечення в зони НС.
Забезпечення комунально-побутовими послугами населення, постраждалого в НС, повинно передбачати проведення заходів щодо задоволення його мінімально необхідних потреб у теплі, освітленні, санітарній очистці території, банно-пральному, ритуальному обслуговуванню.
Завчасна підготовка і введення в дію планів захисту населення в надзвичайних ситуаціях, що обумовлені природним стихійним лихом, техногенними аваріями, катастрофами, а також використання сучасної зброї, повинні передбачати проведення узгоджених за часом, цілям і засобам робіт з планування і виконання комплексу організаційних, інженерно-технічних і спеціальних заходів цивільної оборони, а також по формуванню необхідних для цього сил і засобів.
Необхідно приділяти увагу щодо завчасної підготовки і проведення заходів щодо захисту продуктів харчування, джерел та систем забезпечення населення водою від зараження радіоактивними і хімічними речовинами та бактеріальними засобами.
Відновленням функціонування систем водопостачання, електро, газозабезпечення та каналізації в першу чергу повинні займатися комунально-господарські служби місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування та спеціалізованих формувань ЦО відповідних галузевих служб.
Організацією соціального захисту потерпілого населення внаслідок надзвичайних ситуацій займаються органи соціального захисту населення місцевих адміністрацій та органів місцевого самоврядування та страхові організації.
Організацією захисту сільськогосподарських тварин і рослин від радіоактивних, хімічних речовин і бактеріальних засобів в зонах ураження (зараження) займаються служби (формування) сільськогосподарських об'єктів (служби або формування захисту тварин і рослин). Для захисту сільськогосподарської продукції і фуражу використовують герметичні складські приміщення, різну тару та матеріали для укриття. В герметичних складах штабеля з запасами сільськогосподарською продукцією і фуражу, що упаковані в тканинні мішки, необхідно укривати брезентом або поліетиленовою плівкою , а в складах, що не піддаються герметизації подвійним шаром брезенту або поліетиленової плівки.
При перевезенні продуктів харчування, предметів харчування, сільськогосподарської продукції і фуражу, питної води в умовах зараження навколишнього середовища радіоактивними і хімічними речовинами та бактеріальними засобами в першу чергу необхідно використовувати спеціальні транспортні засоби (хлібовози, водовози, зерновози, тощо), а також спеціальну м'яку тару (мішки з тканини з поліетиленовими вкладишами).
Заражені радіоактивними, хімічними речовинами і бактеріальними засобами продукція, матеріали та засоби підлягають обов'язковому знезаражуванню і контролю ступеню зараження до відповідних допустимих величин, а у разі їх перебільшення підлягають знищенню або поховання у спеціально створених могильниках. Організацію інформації населення про наслідки надзвичайних ситуацій, стан проведення аварійно-рятувальних робіт та порядок життєзабезпечення і соціальний захист потерпілого населення здійснюють місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, адміністрація уповноваженого керівника з організації і проведення аварійно-рятувальних робіт в осередках ураження і зонах зараження внаслідок виникнення надзвичайних ситуацій.
Т Е М А 11.
ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ ПРИ ВЕДЕННІ РЯТУВАЛЬНИХ ТА ІНШИХ НЕВІДКЛАДНИХ РОБІТ ПРИ ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ СТИХІЙНОГО ЛИХА, АВАРІЙ ТА КАТАСТРОФ.
НАВЧАЛЬНА ЦІЛЬ:
Довести до навчаємих основні заходи безпеки при слідуванні та проведенні аварійно-рятувальних робіт при ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій та катастроф.
Вид навчальних занять - групове заняття.
Тривалість - 1-2 години.
Метод проведення занять - бесіда, розповідь, показ.
Місце проведення заняття - клас, навчальна площадка або містечко.
НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ І ОРІЄНТОВНИЙ РОЗРАХУНОК НАВЧАЛЬНОГО ЧАСУ:
ВСТУП 5 хв.1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Заходи безпеки особового складу формувань цивільної оборони при висуванню в район проведення аварійно-рятувальних робіт.15 (35) хв. 2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Заходи безпеки особового складу формувань цивільної оборони при проведенні аварійно-рятувальних робіт в осередках ураження і зонах зараження внаслідок надзвичайних ситуацій. 20 (45) хв.ПІДСУМКИ 5хв. МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 1. Стенди або схеми в класі:
1. Нормативно-правова база цивільної оборони України.
2. Дії органів управління і сил ЦО та населення у надзвичайних ситуаціях.
3. Організація проведення аварійно-рятувальних робіт.
11. Навчальне містечко (клас з техніки безпеки праці на об'єкті) для проведення аварійно-рятувальних робіт.
ВСТУП
Попередження травматизму при виконанні аварійно-рятувальних робіт у осередках ураження і зонах зараження головна проблема, яка потребує підвищеної уваги всього керівного і командно-начальницького складу сил ЦО. Частіш за все небезпека травмування особового складу сил ЦО виникає там, де порушується трудова дисципліна, здійснюються неправильні прийоми в роботі, допускаються різні відхилення від нормативних умов праці і недотримання вимог норм і правил охорони праці.
Безпека виконання аварійно-пошукових робіт залежить від правильної організації робіт на місці виконання аварійно-рятувальних робіт, організації робочих місць особового складу сил ЦО, наявності необхідних засобів і пристосувань для виконання призначеного виду робіт.
В обов'язки керівного і командно-начальницького складу сил ЦО з питань охорони праці особового складу входять:
- дотримання правил охорони праці, виконання заходів з техніки безпеки і виробничої санітарії;
- забезпечення особового складу сил ЦО засобами індивідуального захисту органів дихання, шкіри та медичними засобами, спеціальним одягом і взуттям;
- проведення інструктажів і навчання особового складу сил ЦО правилам безпеки при виконанні аварійно-рятувальних робіт в НС;
- забезпечення місць виконання аварійно-рятувальних робіт попереджувальними надписами, плакатами тощо;
- організація навчання і щорічна перевірка знань особовим складом сил ЦО правил і норм охорони праці при проведенні аварійно-рятувальних робіт;
- проведення медичних оглядів особового складу сил ЦО, який буде зайнятий на роботах з підвищеною небезпекою і шкідливими умовами праці;
- розслідування всіх нещасних випадків при проведенні аварійно-рятувальних робіт, їх облік та аналіз.
Загальне керівництво з техніки безпеки і виробничої санітарії, а також відповідальність за її стан покладається на керівників формувань цивільної оборони та їх вищестоящих органів управління.
Усі невоєнізовані формування цивільної оборони підлягають обов'язковій атестації на здатність до проведення аварійно-рятувальних робіт. Не атестовані формування до проведення аварійно-рятувальних робіт не допускаються.
Порядок атестації невоєнізованих формувань цивільної оборони встановлюється Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
1-ШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Заходи безпеки особового складу формувань цивільної оборони при висуванні в район проведення аварійно-рятувальних робіт. З отриманням розпорядження на висування сил цивільної оборони в район проведення аварійно-рятувальних робіт, начальник цивільної оборони суб'єкта господарської діяльності ставить завдання своїм заступникам і командирам формувань на підготовку особового складу і проведення маршу в район проведення РіНАВР, транспортне, матеріально-технічне та інші види забезпечення на марші і в районі проведення робіт і призначає одного із своїх заступників начальником сил ЦО і відповідальним за проведення маршу і виконання завдань уповноваженого керівника з проведення РіНАВР в осередку ураження (зоні зараження).
Отримавши завдання, командири формувань проводять інструктаж особового складу з правил безпеки під час маршу:
- особовий склад формування в район аварій (катастрофи), стихійного лиха слідує колоною у складі ___одиниць техніки;
- на кожний автомобіль (техніку) призначається старший, який відповідає за дотримання особовим складом порядку під час руху та зупинок;
- швидкість руху колони складає від 30 до 60 км/год. У залежності від пори року та метеоумов, і встановлюється начальником колони;
- особовий склад перевозиться автобусами або автомобілями, що повинні мати спеціальне обладнання для перевезення людей і надписі "Обережно люди! "як спереду так і ззаду автомобіля;
- забороняється перевозити в автобусах та автомобілях людей більше встановлених норм для даного автомобіля;
- в колоні між автотранспортом та технікою встановлюється зв'язок (радіо, світлофорами, прапорцями тощо), відрив однієї машини від другої становить від 30 до 50 м;
- весь автотранспорт і спеціальна техніка повинна мати спеціальне розпізнавальне позначення сил ЦО; - колону повинна супроводжувати машина швидкої допомоги, а при її відсутності працівник медичної частини (медпункту) об'єкту;
- особовий склад повинен мати засоби індивідуального захисту, аптечку АІ-2 (або її аналог) і повну екіпіровку для виконання робіт за призначенням;
- особовому складу під час руху забороняється розпивати спиртні напої, переходити з одного автомобіля до іншого або з одного місця на інше, поводитися неналежним чином, заважати водію;
- засоби малої механізації робіт, як правило, перевозяться окремо від особового складу формування, в іншому автомобілі;
- якщо є необхідність в зупинці автомобіля, то треба негайно про це повідомити начальника колони;
- встановлюється єдиний порядок щодо дій за сигналами цивільної оборони, особливо при можливому хімічному зараженню;
- забороняється особовому складу формування перевозити на транспорті радіоактивні, хімічні, легкозаймисті та вибухові речовини;
- особовий склад, який хворий, від направлення в район надзвичайної ситуації відстороняється.
Командир формування після проведення інструктажу, посадки особового складу і завантаження аварійно-рятувального та іншого спорядження доповідає начальнику колони о готовності формування до маршу.
Безпека особового складу формувань на марші залежить, в першу чергу від справності автотранспорту. Відповідальність за справність транспорту несе суб'єкт господарської діяльності, який володіє чи експлуатує цей транспорт.
Дотримувати заходи безпеки при проїзді автотранспорту з особовим складом через переїзди, які не охороняються, при пересіканні перехрестя з головним шляхом, а також при пересіканні транспортних розв'язок і технологічних комунікацій.
При слідуванні автоколони по тимчасовому шляху необхідно понизити швидкість до 30-45 км на годину, враховуючи при цьому його призначення, природні умови, стан і термін використання, ширину шляху.
Забороняється перевезення особового складу формувань в кузовах автосамоскидів, на причепах, напівпричепах і автоцистернах, а також в кузовах бортових автомобілів, які спеціально для цього не пристосовані.
До управління вантажними автомобілями при перевезенні особового складу формувань допускаються водії, що мають певний досвід в управлінні автотранспорту і отримали спеціальний дозвіл керівника автомобільного господарства або мають права водія якому дозволяється перевезення людей (особового складу сил цивільної оборони).
2-ГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:Заходи безпеки особового складу формувань цивільної оборони при проведенні аварійно-рятувальних робіт в осередках ураження і зонах зараження внаслідок надзвичайних ситуацій. Організація і виконання рятувальних та інших невідкладних аварійно-відновлювальних робіт в осередках ураження внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного, природного, соціально-політичного і воєнного характеру є одним із головних завдань усіх органів управління і сил Цивільної оборони України у сфері цивільної оборони, захисту населення і територій з метою забезпечення прав громадян на захист і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, значних пожеж, стихійного лиха.
Рятувальні роботи включають: розвідку осередків ураження, локалізацію і гасіння пожеж, пошук уражених і діставання їх з під завалів, а також з пошкоджених, загазованих та які горять будинків і споруд, надання потерпілим першої медичної допомоги і евакуацію їх в лікувальні заклади; вивід (вивіз) населення із зон хімічного і небезпечного радіоактивного зараження, проведення санітарної обробки людей, ветеринарної обробки тварин, знезараження техніки, засобів захисту і одягу, продовольства, харчової сировини, води і фуражу; території, споруд, обладнання суб'єктів господарської діяльності і транспортних засобів.
Невідкладні аварійно-відновлювальні роботи включають: прокладку колонних шляхів, устрій проходів в завалах і на зараженій місцевості; локалізацію аварій на комунальних і енергетичних мережах; відновлення окремих установок і мереж водо-забезпечення і каналізації, систем енерго та життєзабезпечення з метою успішного виконання рятувальних робіт; зміцнення або обвалення конструкцій будинків і споруд, що загрожують обвалом і створюють завади безпечному руху і виконанню рятувальних робіт. При проведенні земляних робіт необхідно дотримуватись вимог правил безпеки, щоб уникнути обвалу грунту в процесі його розроблення: в траншеях і котлованах із-за недотримання нормативної глибини виїмки без закріплення; неправильного устрою або недостатньою стійкістю закріплення стінок траншей і котлованів; порушення правил їх розробки; розроблення котлованів і траншей з недостатньо стійкими косяками; виникненням неврахованих додаткових навантажень від конструкцій, механізмів тощо; порушення встановленої технології земляних робіт; відсутність водовідведення або устрій його без врахування геологічних умов проведення робіт.
При виконанні земляних робіт необхідно виконати заходи щодо відведення поверхневих і ґрунтових вод. Найбільш часті обрушення лісових грунтів. Вони, мають високу стійкість у сухому стані, втрачають зв'язність між окремими частками при зволожуванні, в наслідок чого незакріплені стінки траншей і відкоси обрушуються. При розробленні мерзлих грунтів обвалення стінок котлованів і траншей виникає внаслідок зміни температури, відлиги.
При виконанні монтажних і демонтажних робіт найбільш небезпечними є порушення: - розрахунків щодо підбору монтажних машин і механізмів, схем їх безпечного руху у процесі роботи і схем монтажу (демонтажу); - кордонів небезпечних зон потенційно небезпечних факторів, а також інвентарних огороджень цих зон;
- необхідної кількості і безпечного складування конструкцій, деталей тощо;
- безпечної послідовності монтажних (демонтажних) робіт;
- розрахунків з перевірки конструкцій на монтажну (демонтажну) стійкість і засобів для її забезпечення;
- відсутності засобів безпечного проведення монтажних (демонтажних) робіт, а також засобів індивідуального захисту особового складу;
- відсутності або недостатності штучного освітлення робочого місця монтажних (демонтажних) робіт.
До проведення монтажних (демонтажних) робіт допускається особовий склад формувань, який має відповідну підготовку і перевірку знань безпечного проведення робіт та інструктаж на робочому місці. На місці проведення монтажних (демонтажних) робіт встановлюється єдиний порядок обміну сигналами між особою, що керує під'їздом (від'їздом) транспорту (або місцем складування вантажу) і машиністом підйомного крану (автомобільного, баштового, на пневмоходу), а також робітниками на відтяжках.
Перед підйомом (спуском) перевіряють правильність і надійність закріплення конструкцій, закріплюють при необхідності канати для додатково дистанційного стропування, ліквідації розкручування та підвищення її стійкості. Особовий склад, що приймає участь у демонтажу (монтажу) конструкцій (деталей тощо) і виконує верхолазні роботи повинен мати запобіжні пояси, а також повинен пройти медичну перевірку і навчання, інструктаж і отримати дозвіл на виконання верхолазних робіт.
При проведенні покрівельних, ізоляційних, і санітарно-технічних робіт найбільш небезпечними є:
- відсутність надійних і стійких підмостків, огороджень робочих місць; невикористання запобіжних поясів; недотримання безпеки користування ручним електроінструментом; дія підвищених концентрацій шкідливих речовин і пилу; можливість отримання опіків при роботі з гарячими матеріалами; порушення технології демонтажу трубопроводів і обладнання; експлуатація технічно несправних ма шин і механізмів, інструментів і пристосувань тощо, відсутність індивідуальних засобів захисту.
При роботі на покрівлі необхідно виконувати заходи безпеки особового складу, які передбачають способи огородження робочих місць, приготування, транспортування на робоче місце матеріалів, інструменту і засобів захисту. Кожний повинен мати запобіжний пояс і каску, захисні окуляри. При роботі в колодязях, камерах і прохідних каналах можлива наявність отруйних і вибухонебезпечних газів, які виявляють приладами, а також за допомогою шахтарської лампочки. Якщо факел у лампочці гасне відразу, це означає, що є вуглекислий газ; якщо після спалаху, це означає, що є наявність в повітрі окислу вуглецю, метану та їх сумішок. Для виявлення газу забороняється користуватися відкритим вогнем (сірниками, папером або іншим відкритим вогнем), що може призвести до вибуху.
Причинами електротравматизму особового складу формувань при проведенні аварійно-рятувальних робіт є:
- незадовільне огородження електроустановок від не навмисного до них доторкання; - виконання робіт під напругою без дотримання заходів безпеки і без захисних засобів;
- незадовільне заземлення електроустаткування; - невідповідність використання машин, апаратів, кабелів і дротів умовам їх експлуатації; - робота машин поблизу дротів повітряних ліній, що знаходяться під напругою, без дотримання необхідних засобів безпеки; - неправильна експлуатація ручного електроінструменту, що переноситься, в умовах підвищеної небезпеки або в особливо небезпечних умовах тощо.
Всі електроустановки повинні мати заземлення, маркування, відповідні надписи, що показують призначення кабелів, проводів, вимикачів, запобіжників, вимірювальних приладів і апаратів автоматики, цифрові, символічні або буквені умовні позначення, відрізняючи пофарбування частин (фаза А-жовтий колір, фаза В - зелений колір, фаза С - червоний колір, нульові шини чорний колір).
При виконанні аварійно-рятувальних робіт особовому складу сил ЦО необхідно враховувати:
- ступінь вибухопожежонебезпечних параметрів речовин і матеріалів;
- наявність засобів пожежогасіння, у тому числі протипожежного водопроводу;
- наявність систем пожежної сигналізації;
- ступені вогнестійкості головних будівельних конструкцій і межі розповсюдження вогню по цим конструкціям;
- заходи щодо обмеження розповсюдження вогню;
- захист від вибухів будинків і споруд.
Найбільшу небезпеку для особового складу сил ЦО при вибухах (пожежах) складають:
- склади сильнодіючих отруйних речовин та установки з їх використання;
- склади балонів для горючих газів;
- склади легкозаймистих і горючих рідин;
- будинки насосних і компресорних станцій з перекачування горючих газів і рідин;
- цехи фабрик штучного волокна і синтетичного каучуку тощо.
Особливу увагу необхідно приділяти особовому складу формувань на безпечне проведення робіт при: - відкопуванні і відкритті завалених будинків, підвалів і сховищ; - поданні повітря у завалені підвали і сховища;
- знаходженні і рятуванні людей;
- аварійно-рятувальних роботах на комунальних і енергетичних мережах;
- роботах у районах стихійного лиха (великі лісові і торф'яні пожежі, повені з катастрофічним затопленням населених пунктів, землетрусах тощо);
- роботах у зонах радіаційного забруднення місцевості або хімічного зараження тощо.
При радіаційному зараженні місцевості особливу увагу необхідно приділяти:
з метою захисту від дії радіонуклідів необхідно з моменту отримання повідомлення про радіоактивне зараження негайно приступити до проведення йодної профілактики. Для цієї мети на протязі семи днів кожний день приймайте по одній таблетці (0,125 г) йодистого калію, використовуючи йодистий калій із аптечки індивідуальної АІ2 або її аналогу;
дотримуватися заходів радіаційної безпеки і санітарної гігієни та правил поведінки на зараженій території. Для захисту органів дихання використовуйте респіратор типу "Пелюсток", респіратори Р-2, У-2К, ватномарлеві пов'язки, маски від пилу ПТМ-1 із тканини, а також цивільні протигази. Засоби індивідуального захисту можна не використовувати при виконанні робіт в житлових і адміністративних будинках, в тиху безвітряну погоду і після дощу.
Для уникнення ураження шкіряних покровів необхідно використовувати плащі з капюшонами, накидки із щільної тканини або поліетиленової плівки, комбінезони, гумове взуття, рукавиці, а при наявності і захисний спеціальний одяг. При виконанні особовим складом формувань цивільної оборони робіт у зонах хімічного зараження місцевості особливу увагу необхідно приділяти:
- отримавши інформацію про викид в атмосферу сильнодіючих отруйних речовин, глибину і час розповсюдження отруйної хмари та про небезпеку хімічного зараження, необхідно надіти засоби індивідуального захисту органів дихання, найпростіші засоби захисту шкіри (плащі, накидки) і покинути район аварії;
- виходити із зони хімічного зараження в сторону (при вказівках командування), яка перпендикулярна напрямку вітру. Обходити переходи через тунелі, яри, лощини в низьких місцях може бути висока концентрація сильнодіючих отруйних речовин;
- при виході із зони зараження, зніміть верхній одяг і провітріть його на вулиці, прийміть душ, умийтесь з милом, ретельно вимийте очі і прополощіть рот;
- при підозрі на ураження сильнодіючими отруйними речовинами виключіть будь-які фізичні навантаження, прийміть велику кількість пиття (чай, молоко і т. д.) та зверніться до медичного працівника або в медичний заклад.
Особовий склад сил цивільної оборони при роботах в осередках ураження і зонах зараження повинен знати:
- порядок, способи і засоби проведення санітарної обробки людей, знезаражування техніки і транспорту, території і споруд, засобів індивідуального захисту, одягу і взуття, знезаражуючі речовини і розчини;
- порядок, способами і засоби проведення дегазації і дезинфекції;
- порядок, способи і засоби захисту сільськогосподарських тварин і рослин від РР, ОР і БЗ; захист сільськогосподарської продукції;
- знати основи само і взаємодопомоги при ураженнях внаслідок надзвичайних ситуацій. Командири підрозділів (старші команд) перед початком роботи отримують наряд-допуск на виконання робіт в зоні зараження за спеціальною формою, який затверджено керівником робіт з ліквідації надзвичайної ситуації, а потім проводять інструктаж підлеглих про порядок виконання задачі і дотримання заходів безпеки. В ході роботи вони повинні постійно бачити своїх підлеглих і при необхідності організувати надання їм необхідної допомоги.
ЛІТЕРАТУРА :
1. Конституція України (прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року).
2. Указ Президента України "Про Міністерство України з питань НС та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи" (від 28 жовтня 1996 року № 1005/96).
3. Закон України "Про Цивільну оборону України" (введено в дію Постановою ВР № 2975-12 від 3.02.93 р.). Зміни внесено Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Цивільну оборону України" (введено в дію Постановою ВР № 2470-ІІІ від 29.05.2001 р.).
4. Закон України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" від 8 червня 2000 року.
5. Закон України "Про аварійно-рятувальні служби" від 14 грудня 1999 року.
6. Закон України "Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань" (введено в дію Постановою ВР від 15.01.98 р).
7. Закон України "Про війська Цивільної оборони України" (введено в дію Постановою ВР № 556-XIV від 24.03.99 р).
8. Постанова КМ України 15 лютого 1999 року № 192 "Про затвердження Положення про організацію оповіщення і зв`язку в НС"
9. Концепція захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій ( схвалена Указом Президента України від 26.03.99 року).
10. Положення "Про класифікацію надзвичайних ситуацій" (затверджено постановою КМ України від 15 липня 1998 року № 1099).
11. Положення "Про єдину державну систему запобігання і реагування на НС техногенного та природного характеру" (затверджено постановою КМ України від 3 серпня 1998 року № 1198).
12. Положення про організацію оповіщення і зв'язку у надзвичайних ситуаціях (затверджено постановою КМ України 15.02.99 р. № 192).
13. Класифікатор надзвичайних ситуацій в Україні (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 29.07.2003 р.).
14. Збірник нормативно-правових актів з питань НС, Київ-2001
15. Цивільна оборона. Навчальний посібник. Львів,2000 р.
16. В.А. Лушкін. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник, Житомир,2001 р.
17. Перша допомога. Російська організація Червоного Хреста,1997 р.
18. Досвід роботи Головного управління з питань НС та у справах ЗН від наслідків Чорнобильської катастрофи Хмельницької облдержадміністрації, 2000-2002р.
19. Журнали "Надзвичайна ситуація" і "Безпека життєдіяльності"
З М І С Т:
Загальні положення................................................
Основні терміни та визначення................................
Тема 1.Закон України "Про Цивільну оборону України". Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру. Організаційна структура ЦО підприємства, установи, організації..............................................
Тема 2. Законодавство України у сфері рятувальної справи. Комплектування та підготовка особового складу формувань. Обов'язки, права, гарантії соціального захисту та відповідальність рятівників сил цивільної оборони..............................................................
Тема 3. Небезпечні чинники виробничих аварій, їх вплив на екологічну безпеку та безпеку життя і здоров'я людей. Характеристика небезпечних промислових факторів об'єкту...............................................................
Тема 4. Функціональні обов'язки особового складу невоєнізованих та його дії при приведенні формувань в готовність................................................
Тема 5. Організація захисту особового складу формувань у ході виконання рятувальних та інших невідкладних робіт в умовах радіаційного забруднення місцевості та при аваріях на хімічно небезпечних об'єктах............
Тема 6. Радіаційно небезпечні об'єкти. Радіоактивні речовини та їх вимірювання. Прилади радіаційної розвідки та дозиметричного контролю. Норми радіаційної безпеки НРБУ97. Поводження з радіоактивними відходами. Режими радіаційного захисту...................................
Тема 7. Хімічно небезпечні об'єкти. Сильнодіючі отруйні речовини, особливості їх впливу на організм людини. Промислові засоби індивідуального захисту органів дихання. Прилади хімічної розвідки для сильнодіючих та бойових отруйних речовин...................................
Тема 8. Організація санітарної обробки особового складу формувань, спеціальна обробка техніки і майна при зараженні радіоактивними, отруйними та бактеріальними засобами........................................
Тема 9. Прийоми надання само та взаємодопомоги при пораненнях, опіках, кровотечах, переломах. Перша медична та долікарська допомога при гострих отруєннях сильнодіючими отруйними речовинами........
Тема 10. Взаємодія особового складу формувань при проведенні робіт у районах надзвичайних ситуацій. Участь формувань у заходах життєзабезпечення населення, спрямованих на забезпечення мінімуму життєвих потреб громадян, які потерпіли від наслідків надзвичайних ситуацій...............................
Тема 11. Заходи безпеки при веденні рятувальних та інших невідкладних робіт при ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій та катастроф.............
Література....................................
З М І С Т............................................................. 
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа