close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Дорога моя подруго Олімпійські ігри

код для вставкиСкачать
Дорога моя подруго!
Нещодавно я прочитала чудові слова Ч. Дарвіна: " Вмирає лише кволе та слабке, здорове та сильне завжди виходить переможцем". Вираз запав мені у душу. Чомусь згадались Олімпійські ігри, наші переможці. І виникло у мене бажання поділитись з тобою своїми знаннями про олімпійський рух, його історію та познайомити тебе з чемпіонами запорізького краю. Бо хто ж не мріє стати спортсменом? Хто не хоче бути сильним та здоровим? Я думаю ти погодишся, мабуть, всі, хто займається спортом. Я люблю плавати, грати у футбол, кататися на ковзанах. Також пробувала займатися і бігом, і стрибками, і гімнастикою, але особливих успіхів поки що не досягла. Часто мої однокласники кажуть, що в мене немає здібностей. Але хіба займатися спортом повинні тільки "перспективні" хлопці і дівчата? А як же визначити чи "перспективний" ти чи ні, якщо тебе не розглядатимуть на фоні інших спортсменів. Тож, на мою думку, спортом повинні займатися всі, хто відчуває внутрішню потребу в цьому. І у кожного є своя спортивна вершина, і кожний прямує до неї своїм шляхом. Думаю, що ти підтримаєш мене у цьому.
І мені захотілося поцікавитися історією фізичної культури і спорту. Я дізналася, що про досконалість свого фізичного стану люди почали дбати ще на межі палеоліту і неоліту. Про це переконливо свідчать надписи і малюнки, виявлені на стінах печер. Пізніше кам'яні плити, глиняні таблички, папіруси етрусків, хеттів, ассірійців, єгиптян розповіли вже про певну систему фізичного гарту. Однак за часів Стародавньої Греції, де наука, освіта, культура, мистецтво та філософія набували найвищого розквіту, фізичне виховання було проголошене основою життя і доведене до рівня культу. Тому недарма народна мудрість говорить: "Рух - це життя, а життя - це рух. Рухайся більше - проживеш довше." Саме звідси і пішли такі слова, як олімпіада, стадіон, атлет, гімнастика, тощо. У V столітті до нової ери Олімпійські ігри стали традиційними. Грецькі діти ледь не з молоком матері всмоктували в себе дух суперництва та боротьби. Найбільше мене вразило, що змалку вони знали секрети бою "півників", а коли, підстрибуючи на одній нозі, треба було збити суперника, змусити його втратити при цьому рівновагу.
Любов греків до змагань, що прищеплювалась з ранніх дитячих років, залишалася на все життя. Який дух у них панував! Змагалися не лише атлети на арені, але й музики, співаки, художники, актори, промовці. Рідко який тиждень минав без проведення поєдинків.
З легенд та міфів я дізналася про існування могутніх Зевса, Посейдона, Плутона, Аполлона, Артеміди, Гермеса, Діоніса та інших богів. А як захоплюють та вражають героїчні вчинки їх дітей - Геракла, Прометея, Персея, Пелона, Паріса, Ахіла та іншіх міфічних персонажів!
Саме боги, як показують легенди, поклали початок Олімпійським іграм. Перші змагання нібито влаштував сам Зевс Громовержець на честь своєї перемоги над батьком Кроном, який поїдав своїх власних дітей, аби ті не заволоділи його троном.
Місцем змагань було обрано долину ріки Алфею-Олімпію, де знаходився священний гай - Алтій. Тут відбувалися обряди посвячення та вибори царів, здійснювалися різноманітні культові ритуали. Згідно з міфологією тут знаходились могили Пелопа і Тераксіпа. Але найголовнішими святами вважалися свята на честь Зевса-наймогутнішого грецького бога. Датою проведення перших Олімпійських ігор учені обрали 776 рік до н.е. Здивувалася, що саме у цьому переконав усіх елідський математик та філософ Пп-пій, який жив у V столітті до н.е.. Він прочитав на мармуровій дошці ім'я першого олімпійського чемпіона. Це був звичайний кухар Коройб, переможець змагань у бігу. До речі, через фонетичні особливості мови різних народів та різні підходи до тлумачення знаків на камені ім'я елідського кухаря вимовляється та пишеться по-різному. Незмінним лишається лише корінь слова "кор."
Саме з 776 року до н. е. Гіппій склав список усіх переможців Олімпіад, що відбулися за два століття до нього. Зрозуміло, що в них багато білих плям. Це підтверджує випадок з ім'ям першого чемпіона.
Тому Гіппій наполягає, що ігри, на яких переміг Коройб, були лише 27-ми. Так зазначено на камені. З ним починається літопис Олімпіад, оскільки відсутні відомості про переможців та програми попередніх змагань. Я вважаю, що і ми повинні з цим погодитись.
Що ж являли собою спортивні споруди давньої Олімпії? Проведені вченими розкопки в середині XVIII - на початку XIX століть показали, що там було п'ять стадіонів, послідовно споруджених один за одним. Вони мали вигляд прямокутника або видовжену підковоподібну форму. Вздовж арен розміщувалися трибуни для глядачів, яких іноді збиралося до 50 тис. чоловік. Чи ти, Оксано уявляєш собі, на яких доріжках проходили змагання? Виявляється, що вони відбувалися не на крутих доріжках, як це прийнято зараз, а по прямій - туди і назад. По сусідству розміщувались місця для поєдинків борців, метальників, кулачних бійців, ігор з м'ячем.
Тут також були лазні, кімнати для масажу, інші приміщення. Неподалік височіло кілька приміщень "олімпійського селища", де розташовувались атлети-учасники ігор. Змагання розпочиналися урочистими парадами, релігійними обрядами, посвяченням у ранг олімпійців. Як хочеться мені відвідати славну землю Афін... Бо саме тут відродився олімпійський дух, і відбулися перші Ігри сучасності. Хочу нагадати тобі, що безпосередні спроби відродити Олімпіади почалися в середині ХІХ століття в Греції, коли в Афінах з 1859 до 1989 року чотири рази проводили змагання місцевих легкоатлетів та гімнастів. "Двигуном" нових Олімпіад на хвилі спортивного підйому виступив французький суспільний діяч П'єр де Кубертен. Барон вважав, що ідеї олімпійського руху вдихнуть у людство "дух волі, мирного змагання і фізичного вдосконалення" й сприятимуть культурному співробітництву народів. Об'їхавши Європу, Кубертен знайшов гарячих прихильників олімпійської ідеї, і після повернення додому, 25 листопада 1892 року, у парадному залі Сорбонни прочитав лекцію "Олімпійський ренесанс". Саме тоді він промовив свою знамениту фразу: "Потрібно зробити спорт інтернаціональним, потрібно відродити Олімпійські ігри!" Минуло ще трохи часу, й 23 червня 1894 року в тій самій Сорбонні під Парижем, у залі, прикрашеному алегоричними фресками, відбувся установчий конгрес прихильників олімпізму. Дві тисячі делегатів з 12 країн одностайно прийняли рішення про відродження Олімпійських ігор і заснування Міжнародного олімпійського комітету. Його президентом, віддаючи шану Греції, було обрано Діметріуса Вікеласа, Кубертен став генсеком. До складу увійшли одинадцять осіб з усіх країн-учасниць, у тому числі від Росії - генерал Бутовський, який став організатором національного олімпійського комітету на теренах "єдиної й неділимої"
Знаменна ти, земле! ... І ось настав твій довгоочікуваний день 6 квітня 1896 року. Пролунав гарматний постріл, і вгору полинули звуки олімпійського гімну, супроводжуваного ангельським співом жіночого хору. Відлуння музики, що принесла славу оперному композитору Спіросу Самарі, відгукнулося далеко за міськими пагорбами Афін. На Мармуровому стадіоні зібралося 80 тисяч осіб. У глибокій тиші чути слова грецького короля Георга І: "Оголошую Перші міжнародні Олімпійські ігри в Афінах відкритими!" І відтоді замайоріли прапори, на яких п'ять різнокольорових переплетених кілець - це символ миру й дружби. Вони символізують чесну спортивну боротьбу, закликають спортсменів змагатися тільки на стадіонах і ніколи не зустрічатися на полях війн. А всі Олімпійські ігри (літні з 1928, а зимові з 1952 р.) відкриваються запалюванням Олімпійського вогню. Цей вогонь запалюється на батьківщині Олімпійських ігор, в Стародавній Олімпії. Сконструювали спеціальне дзеркало, де фокусуються сонячні промені, які і запалюють Олімпійський факел. А цей урочистий і красивий ритуал придумав П'єр де Кубертен. Він же у 1913 р. склав текст Олімпійської клятви і виніс його на суд членів Міжнародного олімпійського комітету. Кубертен слідував традиції, затвердженої на Олімпійських іграх в Стародавній Греції, коли клятва честі була складовою частиною церемоніалу відкриття Ігор і приймалася на стадіоні в Олімпії, у вівтаря Зевса. Олімпійська клятва - один з найважливіших атрибутів Олімпійських ігор сучасності. Вона вимовляється спортсменом тієї країни, яка приймає у себе олімпійців всього світу. Познайомившись із цими матеріалами, мені хочеться звернутися до всіх людей світу: " Змагайтеся, а не воюйте. Доводьте свою перевагу і престиж своїх країн у чесній спортивній боротьбі, а не в "гарячих точках". Будьте щирими, а не піартеся перед телекамерами. Беріть участь і, якщо можете, перемагайте. "Швидше, вище, сильніше". І кожен уболіватиме за вас із тією самою щирістю, що й у І тисячолітті до нашої ери..." Я думаю, дорога подруго, що ти погодишся зі мною. Хочу тобі нагадати, що у програму І Олімпійських ігор входили змагання з греко-римської боротьби, велоспорту, гімнастики, легкої атлетики, плавання, стрільби, тенісу, важкої атлетики й фехтування. Планувався також турнір серед веслувальників, але він не відбувся через ... відсутність учасників. Нагородження усіх переможців І Олімпіади проходило в день закриття Ігор. Повторюючи античний церемоніал, на голову чемпіонів покладали лаврові вінки, вручали медалі, дипломи й оливкові гілки, зрізані в "священному гаю Олімпії". Нашій Україні, погодься зі мною, є ким пишатися. Десятка ж найкращих спортсменів виглядає таким чином: Яна Клочкова (плавання), Андрій Шевченко (футбол), Олена Зубрилова (біатлон), Лілія Подкопаєва (спортивна гімнастика), Сергій Бубка (легка атлетика), Віталій Кличко, Володимир Кличко (обидва - бокс), Оксана Баюл (фігурне катання), Андрій Медведєв (теніс), Катерина Серебрянська (художня гімнастика). Це кращі спортсмени нашої держави. Мій запорізький край також славиться олімпійськими переможцями. Це 36 - річна Світлана Бондаренко (плавання). 10 років тривав похід за європейським "золотом". Її називали "вічно другою": за майже 10 років у складі збірної України Світлана 10 разів ставала "срібною" призеркою чемпіонатів Європи і одного разу виборола "бронзу". Але у тридцятирічному віці вона принесла Україні золоту європейську нагороду. Її давня мрія стала реальністю: фінальний заплив на 100 метрів брасом приніс їй найвищу, найціннішу нагороду в її колекції. Запоріжанка впевнено перемогла росіянку Олену Богомазову та австрійку Мірну Юкіс. "Я надзвичайно щаслива, - поділилась враженнями чемпіонка. - Виграти "золото" я мріяла ще з 1995 року, але щоразу мені діставались срібні та бронзові нагороди. І ось нарешті мрія здійснилась". Перемога була чесною та справедливою.
Ще один чемпіон, який прославив наш край, "принісши" йому золоту нагороду, Леонід Жаботинський (важка атлетика). І це ще не весь перелік... Є ким гордитися нашому краю і моїй державі. І хотілося б свого листа завершити словами П'єра де Кубертена. О спорт! Ти - благородство
Ти обдаровуєш лаврами лиш того,
хто боровся за перемогу чесно, відкрито, безкорисливо.
... О спорт! Ти - мир
Ти встановлюєш хороші, добрі, дружні стосунки між народами.
Дорога моя подруго! Я думаю ти погодишся зі мною, що утричі солодша перемога, здобута у благородній, чесній боротьбі. Тож побажаємо нових спортивних злетів нашим спортсменам. Тому, що спорт - джерело благородного, мирного, дружнього змагання. Я сподіваюсь, що з листа ти візьмеш для себе багато цікавої інформації про олімпійський рух. Пиши мені, не забувай. Твоя подруга Таня.
Автор
vera_korvegina
Документ
Категория
Без категории
Просмотров
54
Размер файла
133 Кб
Теги
ігри, подруга, дорога, олімпійський
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа