close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Лісняк

код для вставкиСкачать
“Василь Лісняк –
поет Запорізького краю”
Народився Василь Андрійович Лісняк
30 січня 1908 року в селі Вербовому
Пологівського району
Запорізької області у селянській сім'ї .
Працюючи в полі, навчився слухати дихання
свіжозораної ріллі, думи достигаючого колосся, серенади степових цвіркунів, музику чистої блакиті... «...Нене !Як просто, як гарно сюрчать,
Здається, що ось, біля мене,
Земля починає звучать.
В немудрому цьому концерті
Є стільки життя і краси,
Що віриш не просто в безсмертя,
А в юність на вічні часи»
У 1932 році закінчив робітфак при Київському художньому інституті. Того ж року в журналі "Глобус" з'явився перший вірш В.Лісняка. Називався він "Ранок"
і славив хліборобів, рідний степ, мелодію зерна... Ця тема згодом стала головною, наскрізною в творчості поета. Нарада молодих поетів. В центрі -
М. Ісаковський. В другому ряду 4
-
й зліва -
В. Лісняк. м. Москва,1934.
м. Гуляй
-
Поле
30 травня 1940 р.
В.Лісняк і М.Гайдабура
Київ,1932
Курси молодих письменників України.
Внизу 2
-
й зліва -
Г.Тютюнник, 3
-
й зліва -
О. Ющенко,
5
-
й зліва -
М.Стельмах.
У четвертому ряду 1
-
й зліва -
В.Лісняк. м. Київ,1940
На фронті В. Лісняк з 1941 року.
Того ж року у бою під Красноградом на Харківщині був поранений. Після шпиталю служив писарем у військових частинах в Астрахані та Сталінграді.
З 1943 року -
топообчислювач в артилерійському полку. З червня 1944 року працює в редакції дивізійної газети 1
-
го Українського фронту "За Родину". Поет брав участь у визволенні Кракова, Домбровського вугільного басейну, в розгромі ворожого угруповання під Бреслау. Нагороджений орденом Червоної Зірки та медаллю "За перемогу над Німеччиною...»
З 1944 року В.Лісняк -
член Спілки письменників України. «Як стріну смерть у битвах вечірньою зорею -
Впаду лицем на захід ще й руку простягну,
Дійду до України і буду вічно з нею,
Щоб знов, як прийде ворог, устати на війну»
Люба Марійко!
За час війни я написав багато віршів. Ці вірші об'єднав я у збірку і назвав її так: "Рокотання бандури". Чому? Тому, що в багатьох моїх віршах бандура з'являється до мене, як Муза. Епіграфом до збірки узяв я рядки П. Г. Тичини: "В моїм серці і бурі, і грози, й рокотання
-
ридання бандур". Збірка складається з чотирьох зошитів, які мають свої назви. Перший зветься "Тобі, земле" і охоплює період од початку війни до... літа 1942 року. Другий зошит зветься "Ніколи!" і охоплює період від... 1942 року до битви під Сталінградом. Третій зошит... "Помста"... від Сталінградської битви до літа 1943 року. І, нарешті, четвертий зошит, що зветься "Останні акорди", присвячений вирішальному періодові війни. Назвав я ці акорди останніми в знак того, що, сподіваюся, вже більше не доведеться на грізний лад рокотати моїй бандурі, що це будуть останні мої пісні про війну, що далі я вже співатиму про мир на землі. Ваш батько і друг Василь Лісняк.
Листи з фронту
Фронтові листи Василя Лісняка, як і його вірші, розкривають ніжну душу цієї людини, художника з добрим і чутливим серцем. Особливо хвилюють листи
-
трикутники, що їх надсилав поет
-
воїн своїй дорогій Марійці. Це своєрідна художня повість про вірне кохання двох людей. Кожний лист починався зворушливим зверненням: "Дорога, прекрасна Марійко", "Голубонько моя", "Ластівко моя хороша, ластівко моя прекрасна", "Срібна моя рибонько". "Берізко моя білокрилая", "Квітонько
-
Марійко"... Мила дружино! Легкий тепловію!
Квітко
-
веснянко, мій сонячний дню!
Ти мені в груди вселила надію,
Ти дала мені в серце вогню!
З дочкою в Парку металургів. 1957
З колективом редакції "Колективні лани"
В центрі -
В.Лісняк м. Пологи,1952.
с. Вербове
“Поезія поля від того,
Що ми тут працюєм, живем.
Було б воно дике -
про нього Ніхто не писав би поем. “
1949 рік –
вихід першої книги В.Лісняка
“Степові пісні” під редакцією
П.Тичини
За роботою.
Редакція газети "Запорізька правда"
1958
«О народе! О світлий титане!
Ти достоїн життя -
ти не вмреш.
Хай же пада поріддя погане,
Де ти тільки ногою ступнеш! А де вдариш -
хай ріки криваві Потечуть од ворожих полків Ти святий в своїй визвольній справі,
Чистий, славний навіки віків!»
Пам'яті Василя Лісняка
Нещерет Тетяна Іванівна
Ми прийшли сьогодні вас пошанувати,
Нагадать при цьому той далекий шлях,
Як пісень складалось гарно та багато,
Як раділи сходам жита на полях. Як війна частенько вам взнаки давалась.
І боліло серце з нездійсненних справ,
Та веселка раптом дивом дивувала. І снага злітала віршем від Дніпра.
Знову поселились ви в своєму домі.
Канули у часі всі тяжкі бої...
"Дні стоять погожі, дні стоять чудові В рідній, наймилішій стороні твоїй".
Автор
vera_korvegina
Документ
Категория
Презентации
Просмотров
271
Размер файла
10 471 Кб
Теги
лісняк
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа