close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Горобець-птах року позакласний захід

код для вставкиСкачать
 Веселівська районна різнопрофільна гімназія
Сценарій позакласного заходу
Горобець польовий - птах року - 2012
2012 рік
Позакласний захід "Птах року"
Мета заходу:
* Залучити учнів до екологічно-дослідницької роботи;
* Створити умови для творчої самореалізації учнів;
* Виховувати любов до рідного краю;
* Заохочувати дітей до вивчення тваринного світу свого регіону;
* Розвивати спостережливість, увагу, бережливе ставлення до природи.
Вступне слово ведучого:
З давніх-давен люди мріяли навчитися літати, навіть створили літаки та гелікоптери, які схожі на птахів. Але так і не зрозуміли, що треба оберігати пернатих друзів: горобців та ластівок, синиць та дятлів, шпаків та лелек... До речі, лелеку і зараз вважають птахом долі, вісником щастя та достатку. Люди вірять, що в хату, на якій птахи збудують гніздо, прийде щастя та злагода, припиняться сварки, а діти будуть рости здоровими. Нема мабуть людини, якій би не подобались птахи. А вам подобаються?
А чи добре ви їх знаєте? А давайте перевіримо.
1) Бліц-турнір "Подумай - відгадай" (Деякі питання взято з інтернет- сторінки: Всеукраїнська екологічна ліга: наша допомога птахам (http://www.ecoleague.net/34903999-555.html)
Команда, яка першою відповідає на запитання одержує 1 бал. Виграє та команда, яка набере більшу кількість балів. 1. Хто з птахів замість гнізд робить собі нори? (зимородок, ластівка-береговушка, сизоворона).
2. Які птахи самі говорять, як їх звуть? (зозуля, синиця, пищуха, галка).
3. Не птах - а літає, з хоботом - а не слон, ніхто не приручав - а на ніс сідає. (муха).
4. Яка квітка зацвітає весною найперша? (підсніжник).
5. Які квіти носять людські імена? (Роза, Васильок, Лілія, Іван-чай).
6. Хто без крил літає? (білка-летяга).
7. Які птахи не вміють літати? (Страуси, ківі, пінгвіни)
8. Найкращий співак серед пернатих (соловей)
9. Назвіть найменшого птаха на Землі. (Колібрі, Південна Америка)
11. Якого птаха називають володарем морів? (Альбатрос, може перелетіти океан)
12. Як називають найбільшого птаха на Землі? Де він мешкає? (Африканський страус)
Конкурс малюнків.
Після підведення підсумків конкурсу його переможцями було визнано: 1 місце - Ангеліну Шиколенко (1 клас!), 2 місце - Віталій Хаблов (8 клас) і 3 місце поділили Артем Кириєнко (9 клас) і Катерина Глум (6 клас). Малюнки переможців можна побачити у додатках.
Птахи України
(Дані взято з інтернет-сторінки: Всеукраїнська екологічна ліга: наша допомога птахам (http://www.ecoleague.net/34903999-555.html))
У житті нашої планети птахи відіграють велику та багатогранну роль. їх відомо біля 8600 видів, а на Україні - понад 300 видів. Про птахів взагалі ви, бачу, знаєте дуже багато. А про птахів, які живуть в Україні?
Ось кілька цікавих фактів про найвідоміших наших птахів у виконанні гуртківців. (Діти показують фото птахів і розповідають про нього. Присутні учні називають птахів на фотографіях)
Найбільший серед птахів - гриф чорний. Маса його до 12,5 кілограма, довжина крила - 87 сантиметрів. Його досить легко впізнати з того, як стрімко він спускається з висоти з напівскладеними крилами, витягнутими лапами та піднятим хвостом, з шумом розтинаючи повітря.
Найвищим птахом є журавель сірий. Висота його досягає 120 сантиметрів, а маса - 7 кілограмів. Прилітає в Україну в другій половині березня, а улюбленими його місцями є глухі зарості, болота, очеретяні заплави річок. Гніздо (до 1 метра в діаметрі) мостить на купинах.
Найважчий птах української фауни - дрохва, її маса може становити 20 кілограмів. Такими можуть бути самці, самиці значно менші.
Найменший лісовий птах - корольок. Його маса 4 - 5 грамів. Трапляється в гірських і рівнинних хвойних лісах. Його їжа - дрібні комахи, а взимку - частково насіння хвойних порід. Має на голові поздовжню смужку, що нагадує корону (звідси й назва).
Найшвидший птах - сапсан, якого ще називають мандрівним соколом. Нападаючи на якогось птаха, він мчить за здобиччю зі швидкістю понад 300 кілометрів за годину. Часто можна помітити лише тінь, що промайнула, і почути свист повітря, яке розтинає птах. Його не наздогнати навіть літаком АН-2. В Україні сапсан гніздиться зрідка на Поліссі, у лісостеповій зоні, в Карпатах і Криму.
Хто літає найвище? Найвище серед птахів піднімаються орли - на 7500 метрів. Дещо нижче літають крякви - 6300 і ластівки - 4000 метрів.
Хто може пролетіти найбільше? Рекорд щодо дальності перельотів належить лелеці та вальдшнепу. Інколи навесні вони долають відстань у 400 - 500 кілометрів за добу.
Хто живе найдовше? Рекордсменами серед птахів-довгожителів (за спостереженнями в неволі) є сокіл - 162 роки, шуліка - 118, гриф - 117 років. Щодо свійських птахів, то гуси доживають до 40, кури - до 20, голуби - до 30 років.
Найкращим бігуном на короткі дистанції серед птахів України, звичайно, є фазан - 34 кілометри за годину, кроншнеп - 16 і перепел - 15 кілометрів за годину.
Найдовший дзьоб серед птахів українських лісів має лелека - 19 сантиметрів. Дещо коротший у чаплі - 13, у бекаса - 7 сантиметрів.
Найдовший язик має зелений дятел - 14 сантиметрів, він висовується на відстань, що перевищує довжину дзьоба в чотири рази.
Найбільші крила у беркута, розмах їх сягає 3 метри. Трапляється в Карпатах.
Найсильніший голос серед птахів має, мабуть, бугай. Весняний крик цього птаха чути за 2 кілометри і більше. Нагадує він ревіння бика, звідки й українська назва цього птаха.
Конкурс оповідань
У конкурсі оповідань перше місце зайняло оповідання Катерини Глум, учениці 6 класу. Горобець вчиться літати.
(Оповідання Катерини Глум, 6 клас)
Підходить до краю гніздечка, останні сантиметри підповзає. "Боже мій, як високо, як страшно!"
Відступає на крок.
"Як мені боліло, коли я тут у гнізді спіткнувся, а там же, унизу і мами не видно. Так хочеться полетіти, ану ж не вийде - і кісточок не збереш".
Боязко визирає з гнізда.
"Усі літають, а я... Хоч би мама навчила, ато відмахнеться крилом - малий ще, та й полетіла шукати їжу для сестричок."
Здригається.
"Бр-р... Аж мороз поза шкірою."
З острахом обережно підходить до краю гнізда ще раз.
"Ні-ні, я ще сьогодні не полечу, я ж обіцяв мамі. Я тільки гляну ще раз. Як страшненько! І гарно..."
Над гніздом проминає тінь. Горобець оглядається і ...
"Ой-йой, матінко-о-о! Ой, рятуйте! Ой, я ... лечу?"
Беркиць.
Мовчанка...
Починає рухатись.
"Ой, ой, чи цілі мої ніженьки, чи цілі мої крильця? Здається, цілі, лише болять, та й то трішки."
Завмирає на місці.
"То я літав? Насправді літав? Так страшно було. Та ще більше радісно. Чи зумію я повторити?"
Змахує крильцями. Раз, два, п'ять - не виходить.
"Ой лишенько, як же я додому потраплю? А як мене сусідній кіт Васька знайде, той що батьку ледь не півкрила відірвав? А ото - не він??"
Змахує крильцями з усієї сили, підстрибує, злітає.
"Залишишся сьогодні голодним, котяро! Я ЛЕЧУ!!!"
Деякі цікаві дані, які гуртківці взнали про горобців.
(Гуртківці скористались даними про війну китайців з горобцями з пам'яті керівника та інтернет-газет: Чорноморські новини. №37 (21078), четвер 1 квітня 2010 року (http://www.chornomorka.com/node/1637); Київська правда №114 (22604), четвер, 7 жовтня 2010 року (http://www.kiev-pravda.kiev.ua/index.php?article=3154))
Горобець - давній супутник людини. Колись горобці жили тільки в Африці, поступово вони почали розселятися світом і тепер живуть практично скрізь. Разом з людиною ці птахи освоїли Сибір і тундру. І в Америці горобець опинився завдяки переселенцям. Щоправда, на відміну від мишей та пацюків він проникнув туди легально - люди самі завезли трохи пташок 1850 року, і відтоді він оселився й там.
На думку окремих фермерiв, власникiв селянських господарств, цей пернатий не має права на такий високий титул, бо завдає шкоди. Вiн зграями налiтає на поля та сади, лущить ще недозрiле насiння, надщипує ягоди, а ранньої весни ласує бруньками агрусу та смородини. Є навiть пропозицiї щодо вжиття заходiв для масового знищення горобцiв.
Дiйсно, цi птахи певною мiрою є шкiдливими. Але, якщо врахувати користь, яку вони приносять, то вона виявляється в кiлька разiв бiльшою, нiж вартiсть з'їденого ними зерна чи ягiд.
Пара горобцiв приносить своїм пташенятам їжу близько 300 разiв на день, i за перiод вигодовування одного виводка знищує до 30 тисяч комах. А таких виводкiв щороку не менше трьох!
Тож, орнiтологи попереджають: якщо людство рiзними засобами знищить горобцiв, наслiдки можуть бути катастрофiчними.
Наприклад, у ХХ столiттi китайський лiдер Мао Цзедун наказав перебити всiх горобцiв за те, що вони "розкрадали" урожай. Вчені дослідили, що пташка не може триматися в повітрі без відпочинку більше 15 хвилин. І одного дня сотні мільйонів китайців з барабанами, колотушками, шумом вийшли на вулиці і на поля Китаю... Завдання було виконане - вантажiвки, заповненi пташиними тiльцями, вiдзняли на плiвку й показали цiлому свiтовi. Проте отриманий ефект виявився короткочасним - наступного року шкiдники практично знищили новi посiви, i Китай опинився на межi голоду. А уряд змушений був закуповувати горобців у сусідньої Монголії.
В Америцi також колись було прийнято рiшення значно зменшити чисельнiсть горобцiв шляхом масового знищення. Потiм його вiдмiнили, бо почалося нашестя гусенi та комах, якi завдали величезної шкоди насадженням. Проявом визнання важливої ролi цiєї птахи у збереженнi врожаю стало вiдкриття у Бостонi пам'ятника горобцю. У Бiлорусi також його увiковiчили пам'ятником.
Та як, все-таки, вберегти врожай від горобця. У різних місцях це роблять по різному. Цікаво, що обминатимуть вони поля, на яких встановлено опудала в синьому лахмiттi. Обов'язково в синьому! Горобцi чомусь бояться цього кольору. Стверджують також, що їх можна вiдлякувати за допомогою блискучих смужок.
Учені вважають, що на цей час на земній кулі живе близько мільярда горобців. Тобто на шістьох чоловік припадає один горобець. А ще, за народними прикметами, горобцi здатнi передбачати подiї в життi людей та змiни погоди. Наприклад, вважається, що гнiздо горобця на оселi пророкує її мешканцям весiлля, а постукавши у вiкно, пернатий попереджає - бережiть себе, на вас чатує важка хвороба. Якщо восени горобець починає стягувати у гнiздо траву, пiр'я - приблизно через два тижнi розпочнеться зима. Навеснi морозiв не буде, якщо горобчихи почали висиджувати пташенят.
Оголошення результатів конкурсу фотографій
3 місце отримала фотографія Кириєнко Євгена. Можливо це фото отримало б і більш високе місце, але на фото зображений найближчий родич горобця польового.
Фото Кириєнка Євгена, 6 клас 2 місце посів Кириєнко Артем. Ось робота, яка привернула увагу присутніх:
Фото Кириєнка Артема, 9 клас
Нарешті перше місце дісталося фотографії Жмурка Едуарда:
Фото Жмурка Едуарда, 9 клас
Ось ще декілька фотографій, які не отримали призового місця через зайву прискіпливість суддів):
За активну участь у конкурсах до акції "Птах року" учні отримували заохочувальні призи, зокрема картини отакого типу:
Сценарій вистави за казкою Лесі Українки "Біда навчить"
(Казку на виставу "перетворив" керівник гуртка П.Бузунко)
(Дійові особи: Автор, Горобець, Другий Горобець, Курка, Зозуля, Сова, Крук)
Автор: Був собі горобець. І був би він нічого собі горобчик, та тільки біда, що дурненький він був. Як вилупився з яйця, так з того часу нітрошки не порозумнів. Нічого він не тямив: ані гніздечка звити, ані зерна доброго знайти,- де сяде, там і засне; що на очі навернеться, те і з'їсть. Тільки й того, що завзятий був дуже, - є чого, нема чого, а він вже до бійки береться. Одного разу літав він із своїм товаришем, теж молодим горобчиком, по дворі в одного господаря. Літали вони, гралися, по смітничку громадили та й знайшли три конопляні зернятка.
Горобець: Мої зернятка! Я знайшов!
Другий горобець: Мої! Ні, мої! Ні, мої!
(Б'ються)
Автор: Бились, бились, поки потомились; сіли один проти одного, надулись і сидять, та вже й забулись, за що була бійка. Коли згадали: а де ж наші зернята? Зирк, аж зернят вже й нема! По дворі ходить курка за курчатами, квокче та промовляє:
Курка: Дурні бились, а розумні поживились, дурні бились, а розумні поживились!
Горобець: Що ти кажеш?
Курка: Та то я дякую вам, що ви такі дурні! От поки ви здуру бились, то я з своїми курчатами поснідала вашими зернятками! Що то, сказано, як хто дурний!.. Нікому було вас бити та вчити! Якби вас хто взяв у добру науку, то, може б, з вас птахи були!..
Автор: Чужий горобчик розсердився за таку мову. "Вчи, - каже, - своїх дурних курчат розуму, а з мене й мого розуму досить!" - підскочив, тріпнув крильцем, цвірінькнув та й геть полетів. А наш горобчик зостався і замислився.
Горобець: Навчіть мене розуму, пані матусю! Ви ж такі розумні!
Курка: Е, ні! Вибачай, серденько! Маю я й без тебе клопоту доволі, - он своїх діточок чималенько, поки-то всіх до ума довести! Шукай собі інших учителів! Горобець: Ну, що робить? Треба кого іншого питати, бо вже я таки не хочу без розуму жити!
Автор: Прилетів у гай, коли бачить - сидить зозуля на калині та все: "Ку-ку! Ку-ку!". От він до неї.
Горобець: Тіточко, що я вас проситиму! Навчіть мене розуму! У вас же нема своїх дітей; а то курки просив, то вона каже, що в неї й так багато клопоту.
Зозуля: А я тобі от що скажу, як у мене свого клопоту нема, то чужого я й сама не хочу! От не мала б роботи, чужих дітей розуму вчити! Се не моє діло! Я ж не сова! А от коли хочеш знати, скільки тобі літ жити, то се я можу тобі сказати.
Автор: Полетів Горобець до лісу, бачить сидить сова в дуплі, тільки спить. Горобчик до неї:
Горобець: Пані! Чи ви спите? Пані! Пані!
Сова: Га? Що? Хто?
Горобець: Та се я, горобець...
Сова: Горобець? Який горобець? Не бачу! Чого притирився? І яка вас лиха година по дневі носить? Осе напасть?
Автор: І сова знов заснула. Горобчик не посмів її вдруге будити, сів собі на дубі та й почав ждати ночі. Ждав, ждав, аж йому обридло. Коли се, як стало темніти, прокинулась сова та як заведе: "Гу-у-у!.. Гу-гу-гу-у-у..." Горобчик аж отерп зо страху: хотів уже втікати, та якось утримався. Вилізла сова з дупла, глянула на горобчика, а очі в неї світять! Страх та й годі!..
Сова: Ти тут чого?
Горобець: Та чекаю, поки ви встанете.
Сова: Таж я встала! Ну чого тобі треба? Чого стримиш?
Горобець: Я хотів би вас просити, вибачайте ласкаво, чи не могли б ви мене розуму навчити? Адже ви такі мудрі...
Сова: Не на те я мудра, щоб дурнів розуму навчати! Хто дурнем вродився, той дурнем і згине. Тікай-но ти, а то я голоод-на! Автор: Зажурився горобець, поглядає сумно по полю, а по полю чорний крук ходить та так поважно. "Ну, ще в сього поспитаю; се вже останнє", - подумав горобчик.
Горобець: Навчіть мене розуму! Я вже давно його шукаю, та ніяк не знайду.
Крук: Розум, молодче, по дорозі не валяється, не так-то його легко знайти! А я тобі от що скажу: поки біди не знатимеш, то й розуму не матимеш. От тобі моя наука. А тепер іди, мені ніколи.
Автор: Полетів горобчик, засмутився. "Що то мені така наука?" - гадає собі; однак більше ні в кого розуму не питав - обридло вже. Посумував трохи, що мусить без розуму жить, а потім і забув. І не зоглядівся горобчик, як і літечко минуло. Біда горобчикові - холод, голод! Вночі, де не сяде, спати не може, так холодний вітер і пронизує; вдень їсти нічого, бо все зібрано в клуні, а якщо й знайде, то за сваркою втеряє. От і почав наш горобчик до розуму приходити - годі сваритися!
Куди горобці летять, і він за ними; що вони знайдуть, то і він поживиться, - та все без сварки, без бійки, то горобці його вже й не женуть від себе. Побачив горобчик, як інші пташки в теплих гніздечках сидять, почав він і собі придивлятись, як-то гнізда будуються. Почав він пір'ячко до пір'ячка збирати, соломку до соломки складати та гніздечко звивати.
Так статкує наш горобчик, так дбає! Дедалі всі горобці почали його поважати: куди зберуться на раду, то й його кличуть. Перезимував він зиму щасливо, а на весну вже став великим та мудрим горобцем; сидів він у гніздечку не сам, а з горобличкою, і четверо яєчок в гніздечку лежало. Як виклюнулись гороб'ята, то горобцеві новий клопіт - годувати діточок, та вкривати, та глядіти, та од хижого птаства боронити,- не до гуляння було!
А вже що господарський був горобець, то, було, аж сусіди-горобці дивуються. "Які ви, пане сусідоньку, мудрі! І де ви того розуму навчились?" - питають, було, його. А він тільки голівкою кивне. "Біда навчила!" - каже.
Слово на завершення
Давно - давно жив на світі мудрець. Серед людей не було йому рівних за розумом і розсудливістю. Але одного разу хлопець вирішив перехитрити мудреця. Піймав пташку, схопив за спину і спитав старця: "Живий чи мертвий птах у мене?" Варто було сказати мудрецю "живий", як хлопець обезголовлював птаха , а якщо мудрець відповість "мертвий" - тут же випустить його на волю. Тільки на секунду задумався мудрець. А потім сказав просто: "Птах у твоїх руках".
Це дуже давня легенда. З незапам'ятних часів, через усю історію людина пронесла любов до природи, доброту до всього живого, що робило її життя красивим. Це почуття треба берегти, завжди про нього пам'ятати.
І перш, ніж що - небудь зробити, замахнутись на щось, варто згадати слова " Обережно, життя!"
Автор
e686962
Документ
Категория
Без категории
Просмотров
730
Размер файла
1 292 Кб
Теги
горобець, захід, птахи, позакласне, року
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа