close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Остання молитва Мойсея

код для вставкиСкачать
 Остання молитва Мойсея
Мабуть, останній раз на цьому світі я звертаюсь до Тебе, Єгово, простираю свої вже сухі та немічні руки до Твоєї небесної обителі. Майже все моє життя пішло на служіння Ізраїлю, майже вся душа пішла для його добробуту, майже все серце вичавлене його нещастями та незгодами. І як же цього було мало! Яке коротке в мене було життя, яка тендітна та убога душа, яке немічне серце. Не стало мені, Господи, сил довести Твоїх дітей додому! Пробач мені, немічному! То, мабуть, я мало старався, недостатьно страждав, скупо віддавався тобі й нащадкам Твоїм! Помилуй мене за мою духовну слабкість! Не стало в мене сили та авторитету, щоб заперечити бунтарям, переконати народ... Чи ж то вони вже стомилися за сорок років, зневірилися? Обіцяв Ти Ізраїлю Землю Обітованну, а він її так і не діждав. Набридли йому цілодобові подорожі під пекучим Твоїм оком по гарячих пісках! Страждати від голоду та спраги! Виснажилися його сили... Та допоки люде не побрали каміння та насильно не прогнали мене, як стару собаку, що відслужилася і тілько жде годівлі, я піднімав їх з колін, саджав на верблюди та вів за горизонт! Мої слова всі ці роки вселяли мужність та рішучість у серця їх непевні, вели крізь тьму страху та лиховісні хащі сумнівів.
Я був тереном. Я стелився перед Ізраїля, приймаючи на своє тіло всі удари навісної долі, стримуючи всі життєві бурі та смерчі, всіх ворогів. Я його годував, втамовував спрагу, научав і підтримував. Дякую Тобі, Єгова, за підтримку та настанови, за підкріплення духу, за стійкість тіла! Та ось Ізраїлю набридли мої научання, остогид мій хліб, згірчилася моя вода. Хоч я був і правий. І він полишив твій вказівний промінь та помандрував власним шляхом, все віддаляючись від істинного напряму. Його манять вольні ліхтарики Датана й Авірона. Вони не кличуть їх за собою, не змушують йти у далеку й невідому блакить, закликають покинути Бога, який розчарував їх. Проте й справді! Де ж та Земля Обітованна? Де зелені сади, широкі плодючі простори? Скільки крові пролив ізраїльський народ, щоб до неї дістатись... А її все нема і нема! Та і де їй тут взяться?!
Одні жовті піски, трохи змочені кров'ю, скелястії гори, сірі горби, де гадюки чатують та сплять ящірки, лиш трави степової пучки де-не-де! Правду казав Азазель - одурив Ти нас, Єгова! Та щось блиснуло вдалечині, ніби джерельце лісове... Піду погляну. Що це?! Не може бути! Чудовий край зелений з горами й лісами! Річка несеться й зникає в тумані, виноградом ломляться гілки дерев, кущів лісових незчисленна громада, тонконогі козулі стрибають під горою...
Це ж Земля Єговою дарована! Пробач! На коліна впаду серед скель! Пробач мене, дурного свого раба, невіру! Хіба я міг так думати про Бога?! Не можу я ступить і кроку до галявин... Німіє тіло, серце холодить. Вже душа моя відходить з цього світу, очі застилає сіра мла... Одне сказати Тобі, Боже, мушу на прощання: коротеньке слово - "Пробач!"... 
Автор
e686962
Документ
Категория
Без категории
Просмотров
14
Размер файла
808 Кб
Теги
молитва, останню, мойсея
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа