close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Народні свята зимового циклу

код для вставкиСкачать
Народні свята зимового циклу
ДЕРЖАВНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«ЗАПОРІЗЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ ЛІЦЕЙ»
НАРОДНІ СВЯТА ЗИМОВОГО ЦИКЛУ:
КОЛЯДКИ, ЩЕДРІВКИ
Уклала:
Керівник театрального гуртка
«Нова прем'єра»,
викладач української мови та
літератури
ГНАТЕНКО СВІТЛАНА АНАТОЛІЇВНА
Запоріжжя - 2017
НАРОДНІ СВЯТА ЗИМОВОГО ЦИКЛУ: КОЛЯДКИ, ЩЕДРІВКИ
Мета: ознайомити учнів з історичним минулим українського народу;
формувати у молоді - уявлення про народні традиції, звичаї, свята зимового циклу;
високу пізнавальну культуру;
виховувати - любов та повагу до народних традицій до надбань українського народу,
до мови, традицій та обрядів; високоморальне підростаюче покоління;
розвивати - усне мовлення учнів, пам’ять, виразне декламування колядок і щедрівок;
збагатити словниковий запас учнів; таланти, творчі здібності учнів, віру в свої сили.
Обладнання: калита, палиця зі стрічкою на кінці для прив’язування калити, свічки,
тоненькі лозини (для ворожіння дівчат), горщик із варениками, пироги для
пригощання гостей.
До нас прийшла коляда,
Відчиняй-ка ворота
Колядка коляда
Різдво нам принесла
Богонемовля і його Пречисту Матір хвалять на всіх мовах світу від засніженій Сибіру
до зеленої Греції, від арабських пустель до мальовничих узбереж! Хвалять Господа в
храмах, у молитвах, в піснях. І особливо в Свято Різдва Христового!
Старий рік минає (колядка)
Старий Рік минає Новий наступає
Новий наступає
Пане Господарю Великий Владарю
Великий Владарю!
Дайте нам з Полиці із Медом Пшениці
Із Медом Пшениці!
А ще щось такого до того смачного
До того смачного!
Новий Рік приxодить Щастя в Дім приносить
Щастя в Дім приносить!
Колядки — величальні календарно-обрядові пісні зимового циклу свят, які походять з
глибокої давнини.
Зараз в Україні зима асоціюється перш за все з колядками, які співають на свято Різдва
Христового (6-7 січня за новим стилем). Але колись колядки були язичницькими
піснями, з якими Православна Церква спочатку вела безуспішну боротьбу, забороняла
їх. Однак дуже стійкими виявились в Україні обряди Коляди,
багато в чому позначені рисами язичницьких вірувань, що
нагадують як про вшанування новонародженого сонця, так і про
культ предків.
Звичай колядування має свою давню історію, коріння якої сягає
ще арійських часів. Колядки пов'язані з днем зимового
сонцестояння, яке наші предки називали святом Коляди. Його
святкували 25 грудня. Вважалося, що в цей день Сонце з'їдає змій
Коротун. Всесильна богиня Коляда в Дніпровських водах
народжувала нове сонце — маленького Божича. Язичники намагалися захистити
новонародженого: вони проганяли Коротуна, який намагався з'їсти нове Сонце, а
потім ходили від хати до хати, щоб сповістити людей про народження нового Сонця, і
зображення цього сонця носили з собою. Як тільки на небі сходила зоря, колядники
заходили в двір, кликали господаря і співали його родині величальних пісень про
сонце, місяць, зорі. Ці пісні й стали називати колядами або колядками.
Нова радість стала (колядка)
Нова радість стала, яка не бувала,
Над вертепом звізда ясна на весь світ засіяла.
Де Христос родився, з Діви воплотився,
Як чоловік пеленами убого оповився.
Пастушки з ягнятком перед тим дитятком
На колінця припадають, Царя-Бога вихваляють
Ой Ти, Царю, Царю, Небесний Владарю,
Даруй літа щасливії сего дому господарю.
Сего дому господарю і сій господині,
Даруй літа щасливії нашій славній Україні.
Згодом, із появою християнської релігії обряд колядування був приурочений до Різдва
Христового і в колядках з’явились біблійні і світські мотиви. Традиція колядування
збереглася й до сьогодні. Як тільки на небі з'являється перша зоря — розпочинається
Свята Вечеря, а діти збираються гуртом і йдуть вітати усіх колядками з народженням
Христа!
По всьому світу стала новина (колядка)
По всьому світу стала новина:
Діва Марія Сина родила.
Сіном притрусила,
В яслах положила
Господнього Сина.
Діва Марія Бога просила:
– В що ж би я Сина свого сповила?
Ти, Небесний Царю,
Прищли мені дари,
Сього дому господарю.
Зійшли ангели з неба до землі,
Принесли дари Діві Марії:
Три свічі воскові,
Ще й ризи шовкові Ісусові Христові.
Засіяла звізда з неба до землі,
Зійшли ангели к Діві Марії.
Співають Їй пісні,
Господній Невісті,
Радості приносять.
6 января - еще не колядуют, а собираются на тихий,
торжественный и таинственный семейный ужин, готовят
постных 12 блюд и ждут восхода первой звезды на небе,
которая указала путь волхвам к новорожденному Исусу.
Колядники - желанные гости на Рождество в каждом доме.
Они ходять со "звездой" и выполняют специальные песни колядки. А хозяева награждают их за это сладостям и
деньгами.
Колядки - очень древний обычай. Колядовать чаще всего
ходили дети и молодёжь, но бывало, что и взрослые люди
любили повеселиться. Попробуйте!
Застелено стіл скатертиною,
І ми усією родиною
Зібралися зірку чекати,
"Христос народився" казати.
Дванадцять ми страв покуштуємо,
Вертепників всіх почастуємо
І з миром свічки запалімо.
Христос народився! Славімо!
Приходять царі із волхвами
Дзвенить коляда між хатами.
Весь радістю світ освітився У яслах Христос народився!
Пришла Коляда накануне Рождества.
Дайте коровку, масляну головку!
На окне стоит, на меня глядит.
Подайте блина, будет печь гладка!
Коляда, Коляда, подавай пирога!
Блин да лепешку в заднее окошко!
Новый год пришел, старый угнал, себя
показал.
Ходи, народ, солнышко встречать,
Мороз прогонять!
А кто в этом дому - дай Бог тому!
Ему с колоса - осьмина,
Из зерна ему - коврига,
Из полузерна - пирог!
Награди вас Господь
И житьем и бытьем!
Не слід плутати колядки (народні пісні) та коляди (пісні релігійного (церковного)
змісту) — приурочені до одного з найголовніших християнських свят — Різдва
Христового. З'явилися колядки, в яких архаїчні мотиви й образи перепліталися з
біблійними. (народження, життя, муки, смерть і воскресіння Христа). Окреме місце
посідають церковні коляди авторського, книжного походження («Тиха ніч, свята ніч»;
«Нова радість стала»; та інші).
За словами Г.Лужницького, "з колядками історія українського театру входить у фазу
магії слова. Дух уяви примітивної людини був мітичний і магічний, а колядки за своєю
генезою — це первісні магічні формули, де заклинач є актором, бо під час заклинання
він грає роль майбутнього «я», або вищої сили". Насправді ж примітивними українці
тисячу років тому чи за часів Трипільської культури явно не були, можливо, навпаки,
саме календарно-обрядова творчість і була тим джерелом, звідки наші Предки черпали
натхнення до високомайстерного гончарства, ковальства, написання писанок тощо.
Колядки з'явилися ще у календарі (який тоді називався Колом) за язичницьких часів і
пов'язані з днем зимового сонцестояння, яке називали святом Коляди, або Коротуна.
За однією з легенд, у цей день Сонце з'їдає змій Коротун. Всесильна богиня Коляда в
дніпровських водах народжувала нове сонце — маленького Божича. Язичники
намагалися захистити новонародженого. Вони проганяли Коротуна, який прагнув
з'їсти нове Сонце, а потім ходили від хати до хати, щоб сповістити людей про
народження нового Сонця.
Щойно на небі сходила Зоря, колядники ходили від хати до хати, щоб сповістити
людей про народження нового Сонця, і зображення цього сонця носили з собою
(«різдвяна зірка»). Ця традиція збереглася й до сьогодні. Заходили у двір, будили
господаря і співали його родині величальних пісень про сонце, місяць, зорі. Ці пісні й
стали називати колядами або колядками.
Згодом, із запровадженням на Русі християнської релігії як державної (так зване
«хрещення Русі») обряд колядування був пристосований до святкування Різдва
Христового. Священики й ченці створили нові релігійні колядки з біблійними
образами, які також набули великої популярності в народі. У колядках, за традицією,
вшановували всіх членів родини: господаря, господиню, хлопця, дівчину.
Колядування поєднувалось із відповідною театралізованою виставою, танцями,
музикою. Колядували групами, попередньо розподіливши обов'язки: отаман «береза»,
«звіздар», «міхоноша» та «ряджені».
Через тиждень після Коляди 31 грудня (13 січня) відзначали Щедрий вечір (день
християнської святої преподобної Меланії). Цей день ще називали Меланки. За
традицією, святкування супроводжувалося обходом хат із побажанням людям щастя,
здоров'я і добробуту в Новому році.
Щедрівки — величальні українські народні обрядові пісні, які виконуються під Новий
рік і у Щедрий Вечір. Відповідно до різдвяно-новорічних звичаїв, щедрівки, як і
колядки, величають господаря та його родину.
У щедрівках висловлюється побажання багатого врожаю, добробуту, приплоду
худоби, доброго роїння бджіл. Поетичне слово в щедрівках і колядках виконує магічну
функцію.
У давніх щедрівках і колядках відбилися часи Київської Русі й збереглися образи
князівсько-дружинного побуту. Проте у щедрівках і колядках християнського циклу
переважають мотиви біблійних і євангельських та апокрифічних оповідань: картини
народження Христа, поклоніння волхвів і пастухів. У багатьох щедрівках і колядках
християнські мотиви і євангельські оповідання
сполучені з життям і побутом українського селянина
(«Господь волики гонить, Пречиста Діва їсточки
носить, а святий Петро за плугом ходить»). Образи
святих вводяться, щоб надати ще більшої магічної
сили поетичній формулі.
Щедрівки відрізняються від колядок неодмінним
приспівом «Щедрий вечір, добрий вечір, добрим
людям на весь вечір».
А ще до 15 століття Новий рік на Русі святкувався у березні і щедрівки виконували
функції веснянок, тобто, розпочинали весняний цикл, тому в них і залишились згадки
про ластівок, зозуль... ("прилетіла ластівочка", ... "ой, сивая зозуленька"), і
горобцеподібна пташка "щедрик" також прилітає на терени України лише в кінці
березня.Щедрували теж театралізованими групами: «Меланка» і «Василь» та
«Ряжені».
Вшановували Меланку-Миланку за якомога багатшими столами, бо то є продовження
Щедрого Вечора з усіма його добрими
богами і душами предків.
Коли порівняти колядки та щедрівки
«Щедрик-щедрик-щедрівочка
Прилетіла Ластівочка
Стала собі щебетати
Господаря викликати
Вийди-вийди Господарю
Подивися на Кошару
Там Овечки покотились
А Ягнички народились
В тебе Товар весь хороший
Будеш мати мірку грошей
Хоч не гроші то полова
В тебе Жінка чорноброва
Щедрик-щедрик-щедрівочка
Прилетіла Ластівочка», то в щедрівках згадують ластівок, весну, сіяння жита.
Це свідчить про те, що давні слов'яни відзначали початок Нового року навесні.
Зранку цього дня починають готувати другу обрядову кутю — щедру. На відміну від
багатої, її можна заправляти скоромниною. Як і на багатий вечір, кутю також ставлять
на покуті. Крім того, господині печуть млинці, готують пироги та вареники з сиром,
щоб обдаровувати щедрувальників та посівальників.
Звечора і до півночі щедрувальники обходять оселі. За давньою традицією, новорічні
обходи маланкарів, як і різдвяних колядників, відбуваються після заходу Сонця, тобто
тоді, коли володарює усяка нечиста сила. Дівчата-підлітки поодинці чи гуртом
оббігають сусідів, щоб защедрувати.
На Меланки ходять також і парубоцькі гурти. Вони називаються «водити Меланку».
Хлопці в масках висловлюють добрі побажання, веселять піснями, танцями,
жартівливими сценками. Один з них, зазвичай, перевдягнений в жіноче вбрання і його
називають Меланкою.
За давнім звичаєм перебрані, закінчивши ритуальний
обхід, вранці йшли на роздоріжжя палити «Діда», або
«Дідуха», — снопи, соломи, що стояли на покуті від
Святого вечора до Нового року, потім стрибали через
багаття. Це мало очистити від спілкування з нечистою
силою.
А наступного дня, коли починає світати, йдуть посівати
зерном. Зерно беруть у рукавицю або в торбину.
Спочатку йдуть до хрещених батьків та інших родичів і
близьких. Зайшовши до хати, посівальник сіє зерном і вітає всіх з Новим роком:
Сію, вію, посіваю, з Новим роком поздоровляю!
На щастя, на здоров'я та на Новий рік,
Щоб уродило краще, ніж торік, Жито, пшениця і всяка пашниця,
Коноплі під стелю на велику куделю.
Будьте здорові з Новим роком та з Василем!
Дай, Боже!
Перший посівальник на Новий рік приносить до хати щастя. За народним віруванням,
дівчата щастя не приносять — тільки хлопці, а тому посівати дівчатам не годиться.
Вірування та ворожіння
З щедрою кутею пов'язано багато побутових обрядів. Так, щоб залагодити якийсь
конфлікт, сусіди йшли один до одного миритися, аби «Новий рік зустріти в мирі і
злагоді». Хлопці, котрі перед цим «отримали гарбуза», вдруге засилали сватів з надією
на згоду.
Ввечері цього дня дівчата ворожать.
За давнім звичаєм, коли дівчата починали ворожити, парубки викрадали в них вдома
ворота або хвіртки, хоч би як не стерегли господарі. Щоб повернути втрату, батько
дівчини мусив ставити могорич.
У різних районах України існують свої форми
ворожіння. Ось деякі з них:
 виходять на вулицю, і яка тварина зустрінеться
першою — таким і буде суджений: якщо пес, то
лихим а життя собачим, вівця — тихим і сумирним
тощо;
 біля воріт насипають три купки зерна, а вранці
перевіряють: якщо нечіпане, то сімейне життя буде
щасливим, і навпаки;
 кладуть під подушку гребінця і, лягаючи спати, промовляють: «Судженийряджений, розчеши мені голову!». Хто присниться, з тим і випаде одружитись;
 або перед сном кладуть в тарілку з водою кілька цурпалків з віника, приказуючи:
«Суджений-ряджений перевези через місток». Якщо вранці цурпалка пристала
до вінця, то дівчина побереться з тим, хто їй наснився.
Приказки та прикмети
Окрім ворожіння, в ніч на Старий Новий рік люди намагалися завбачувати прикмети.
Ось де-які з них:
 якщо ніч проти Нового року тиха і ясна, буде щасливий рік не тільки для людей,
а й для худоби;
 якщо сонце високо зійде, увесь рік буде щасливим, а особливо добрим буде
врожай садовини;
 якщо іній рясно вкриває всі дерева, буде врожай на зернові та гарний медозбір;
 якщо падає м'який сніг, — на врожай, а коли тепло, то літо буде дощовим;
 який перший день у Новому році, то й рік буде такий;
 якщо на Меланії відлига, то чекали теплого літа
Прийшла Коляда напередодні Різдва.
Сонце повертає на літо, а зима — на мороз.
Як не морозить мороз, а свято веселий тепліше грубки пригріє.
На святий сорочка хоч поганенький, та біленький; до різдва хоч сувора, та нова.
Личаки плести (в день Різдва) — народиться (дитина) кривою, шити на різдво —
вродить сліпий.
На Різдво Христове заметіль — бджоли добре роїтися будуть.
На Різдво опока (іній) — урожай на хліб. Небо звездісто (зірок на небі багато) —
урожай на горох.
Якщо на Різдво шлях гарний — до врожаю гречки.
П’ять разів на рік сонце грає: на Різдво, Богоявлення, Благовіщення, Світле
воскресіння, Іванове народження.
Темні святки — молочні корови; світлі святки — шкарпетки кури.
«Коляда приїхала на сивих конях, а коням треба сина (сіна)» (білоруське прислів’я).
Так пояснюють звичай класти сіно під скатертину на святковому столі.
Колядників на поріг садять, щоб кури неслися.
На коляди вночі тріщить, а вдень плющить.
Прийшли колядки — млинці та оладки.
Колядки — хазяйські порядки.
Використано джерела
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D0%BA%D0%B8
http://sevas-wot.org.ua/shho-take-koljadki-i-jak-voni-prohodjat.html
http://traditions.in.ua/pisni/koliadky/109-nova-radist-stala-koliadka
http://uti-puti.com.ua/view_articles_kids.php?id=1299
https://yandex.ua/images/search?text=%D1%84%D0%BE%D1%82%D0%BE%20%D0%BA%D0%BE%D
0%BB%D1%8F%D0%B4%D0%BA%D0%B8%20%D1%89%D0%B5%D0%B4%D1%80%D1%96%D0%
B2%D0%BA%D0%B8&lr=960
Автор
fialkauman
Документ
Категория
Образование
Просмотров
16
Размер файла
451 Кб
Теги
Народні свята зимового циклу
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа