close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Алехина РМО

код для вставкиСкачать
Учитель, який передає дитині знання, - це ремісник, той, хто виховує характер, - гарний митець у своїй справі.
С. Русова
Той, хто вміє запитувати, той уміє навчати. К. Ушинський
Професійно компетентною є така праця вчителя, яка забезпечує на досить високому рівні здійснення педагогічної діяльності.
А. Маркова
Замало бути обізнаним у нових ідеях. Потрібно знати, де можна використати ці ідеї, вміти з ними поводитися, а не лише захоплюватись.
М. Фурман
Творчість, майстерність, досконалість - це, насамперед, наполеглива праця. В. Сухомлинський
Урок - це дзеркало загальної педагогічної культури вчителя, мірило його інтелектуального багатства, показник його світогляду, його ерудиції.
В. Сухомлинський
Передмова
Педагогічні колективи загальноосвітніх навчальних закладів працюють над виконанням завдань формування освіти, до числа яких входить упровадження стандартів загальної середньої освіти, новітніх методик та технологій навчання, інформатизація управління навчальним закладом, матеріально-технічне та методичне забезпечення на рівні світових стандартів. Провідна місія у виконанні цих завдань належить учителеві, а полягає вона в поліпшенні якості навчання, виховання та розвитку учнів, підготовки їх до суспільно^корисної праці, самостійного життя в принципово нових політичних та соціально-економічних умовах.
Істотно поліпшити якість навчання, виховання й розвитку учнів можливо лише за умови цілеспрямованого, систематичного, послідовного вдосконалення уроку як основної форми організації навчально-виховного процесу.
Підвищенню ефективності сучасного уроку сприяють модернізація інноваційних напрямків навчання, впровадження модульної системи навчання, ідей позитивного педагогічного досвіду, нетипових уроків.
У системі факторів підвищення ефективності уроку важливе місце посідає його відвідування та аналіз керівниками загальноосвітніх навчальних закладів. їх рекомендації, висвітлені в процесі аналізу уроку, сприяють удосконаленню педагогічної майстерності та розвитку творчості вчителів.
Технології навчання
Не підлягає сумніву, що сучасний навчальний процес орієнтований на учня, чому повинні підпорядковуватися педагогічні технології.
Педагогічна технологія - сукупність пспхолого-педагогічних прийомів, методів навчання, виховних засобів. Вона є організаційно-методичним інструментом педагогічного процесу (Б. Т. Ліхачов).
Педагогічна технологія - це змістовна техніка реалізації навчального процесу (В. П. Безпалько).
Педагогічна технологія - це продумана в усіх деталях модель спільної педагогічної діяльності з проектування, організації та проведення навчального процесу з обов'язковим забезпеченням комфортних умов для учнів і вчителів (В. М. Монахов).
Педагогічна технологія - це системний метод створення, упровадження й визначення всього процесу навчання й засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів, їх взаємодії, яка має забезпечити оптиміза-цію форм навчання (ЮНЕСКО).
Ознаки технології:
* процесуальний двосторонній характер спільної діяльності вчителя й учня;
* сукупність прийомів, методів;
* проектування й модернізація процесу;
* наявність комфортних умов. У поняття "технології" входять:
* цільова спрямованість;
* наукова ідея, на якій грунтується ця технологія;
* системи взаємодії вчителя й учня;
* критерії оцінювання результатів;
* результати.
Виділяють три групи освітніх технологій:
* технології "традиційної школи";
* технології "школи розвитку";
* технології "школи соціалізації".
Останніми роками понятійний простір педагогіки освоюється суміжними науками. У процесі пошуку визначення, яке б відбивало новий зміст навчальних взаємодій, з'явився термін "інтерактивне навчання".
інтерактивність як безпосередній діалог набуває в наші дні особливого значення. Інтерактивними сьогодні називають спеціальні пристрої, які забезпечують діалогову взаємодію користувача з комп'ютером. З'явилися інтерактивні опитувачі, програми на радіо й телебаченні, сценарії яких передбачають "живі", відкриті бесіди з глядачами та слухачами. До речі, подібні співбесіди часто демонструють не кращі зразки діалогу. Це підтверджує думку про те, що вміння будувати цікавий діалог на рівних необхідно вчитися, і навчальна ситуація в цьому розумінні має великі можтивості.
Інтерактивне навчання - це навчання, занурене у спілкування, в основі якого лежать принципи особистісно орієнтованого навчання,
безпосередньої участі кожного учасника занять як шукача шляхів і засобів розв'язання проблем.
У середині XX століття Курт Левін, починаючи розробляти "теорію поля", висунув такі судження: "Легше змінити індивідів, які зібрані в групу, ніж змінити кожного з них окремо".
У цьому полягає найважливіша особливість інтерактивного навчання: процес навчання відбувається в груповій спільній діяльності.
"Доведено, - підкреслює І. О. Зимня, - що порівняно з індивідуальною роботою за схемою "вчитель - учень" внутрішньогрупове спілкування в розв'язанні тих же завдань підвищує ефективність не менш ніж на 10%. Група по відношенню до кожного її члена є мікроскопом (суспільством у мініатюрі), який відбиває весь зовнішній світ".
Групова форма навчання, за твердженням зарубіжних спеціалістів, дозволяє вирішувати одночасно три основні завдання:
• конкретно-пізнавальне, що пов'язане з навчальною ситуацією;
• комунікативно-розвивальне, у процесі розв'язання якого виробляються основні навички спілкування;
• соціально-орієнтаційне, яке виховує громадянські якості, необхідні для адекватної соціалізації індивіда в суспільстві.
У групі інтерактивного навчання реалізуються дві основні функції:
• розв'язання поставлених завдань;
• надання підтримки членам групи під час спільної роботи.
Отже, навчальна взаємодія буде результативною й ефективною в тому випадку, якщо вона реалізує обидві функції однаковою мірою.
Методи, техніки, що використовуються в інтерактивному навчанні:
• презентації;
• демонстрації;
• зворотний зв'язок;
• обговорення в малих групах;
• планування подальших дій.
Підхід, за якого відбувається постійна активна взаємодія всіх залучених:
• слід говорити так, щоб тебе розуміли, висловлювати свої думки безпосередньо з теми:
• ставити питання на розуміння, тільки після цього робити висновки;
• піддаються критиці думки, а не особистості;
• мета спільної діяльності не в перемозі окремої точки зору, а в можливості знайти спільне рішення.
П'ять основних вимог до успішного навчання в режимі інтерактивної технології:
• позитивний взаємозв'язок: члени групи повинні розуміти, що навчальна діяльність приносить користь кожному, тому всі включаються в розв'язання творчих завдань на початку засвоєння матеріалу;
• безпосередня взаємодія: члени групи повинні знаходитися в тісному контакті один з одним;
• індивідуальна відповідальність: кожен учень повинен оволодіти матеріалом, і кожен несе відповідальність за допомогу іншим. Найбільш здібні учні не повинні виконувати чужої роботи;
• розвиток навичок спільної роботи: учні повинні набути навичок міжособистісних відносин, необхідних для спільної роботи;
• оцінювання роботи: під час групових зборів необхідно виділити час для того, щоб кожна група змогла оцінити роботу.
Етап презентації групових рішень змінюється етапом, який можна назвати визначальною рисою інтерактивного навчання: рефлексією заняття. Педагогові необхідно заздалегідь підібрати питання, які б допомогли підлеглим висловити своє ставлення до обговорюваної проблеми. Рефлексія має бути присутня на всіх заняттях. Ефективність цього етапу залежить від готовності тих, хто навчається, від самоаналізу.
Відмінність основ інтерактивного навчання від традиційного вимагає перегляду системи оцінювання, що є характерним для всіх підходів, які орієнтуються на суб'єкт-суб'єктне навчання, в основі якого - парадигма підтримки.
Уміння, які відпрацьовує педагог у процесі інтерактивного навчання:
• пропонувати такі дослідні завдання, які сприймаються учнями як особиста ініціатива;
• цілеспрямовано створювати такі ситуації, які сприяють інтеграції зусиль;
• створювати належну атмосферу в класі й дозувати домашнє завдання;
• осмислювати педагогічну взаємодію як вплив реакції тих, хто навчається, на управлінську взаємодію педагога;
• розв'язувати нестандартні навчальні та міжособистісні ситуації.
За авторитетним твердженням практиків, які багато років поспіль працюють в освіті, застосування інтерактивних методик, за умови вмілого їх використання на уроках, у методичній роботі, змінює нервове навантаження, дає змогу змінювати форму діяльності, зосереджуватися на вузлових проблемах, які потребують повсякденної уваги.
Принципи навчання
Принципи навчання - це вихідні положення, що визначають різні аспекти навчання: зміст, методи, засоби та форми.
1. Принцип виховного навчання відображає закон єдності навчання та виховання.
2. Принцип розвивального навчання передбачає формування в учнів уміння міркувати логічно; оволодіння прийомами порівняння, узагальнення, абстрагування, класифікації, систематизації, аналізу, синтезу; навчання доводити справедливість висунутого положення, аргументувати тези, виділяти головну думку, розрізняти важливі та другорядні ознаки, робити висновки на підставі фактичного матеріалу.
3. Принципи науковості.
4. Принципи зв'язку теорії з практикою, навчання з життям.
5. Принципи наочності - передбачає використання наочних посібників:
а) натуральних - природних явищ, предметів або їх імітацію;
б) образотворчих - картинних, таблиць, ТЗН;
в) схематичних та символічних засобів наочності (схеми, карти,графіки).
6. Принципи системності й послідовності (системність - внутрішньопредметні та міжпредметні зв'язки; послідовність - від простого до складного).
7. Принцип самостійності й активності учнів у процесі навчання.
8. Свідомість і міцність засвоєння знань, навичок, умінь; виділення головного, концентрація на ньому уваги учнів, його осмислення, вивчення, повторення, узагальнення й систематизація.
9. Цілеспрямованість і мотивація.
10. Індивідуальний підхід до учнів.
11. Оптимізація навчального процесу як вибір найоптимальнішого варіанта навчання, що забезпечить максимально можливу ефективність розв'язання завдань навчання, виховання та розвитку.
Засоби навчання
• Усний виклад;
• бесіда;
• спостереження;
• лабораторні досліди;
• проблемний виклад;
• підручники, самостійна робота з підручником;
• моделі: фізичні (предметні) макети, глобуси; графічні (схеми креслення, графіки); знакові й логічно-математичні (формули, рівняння);
• наочне приладдя: натуральні предмети та явища (об'єкти природного й соціального оточення, колекції); препаровані й консервовані предмети (опудала звірів, гербарії рослин, заспиртовані істоти); плоскі реальні зображення природи й природних процесів (картини, ілюстрації); об'ємні реальні зображення (муляжі, моделі, макети); абстраговані зображення (схеми, карти, графіки).
Окрема група наочності
• Аудіовізуальні засоби.
• ТЗН, які включають: дидактичну техніку (кінопроектори,
діапроектори, телевізори, відео-магнітофони); аудіовізуальні засоби: екранні посібники статистичної проекції (діафільми, діапозитиви), екранні посібники динамічної проекції (кінофільми, кінофрагменти, фоно-(грам) записи, магнітофонні записи), відеозаписи, радіо- й телевізійні передачі.
Методи навчання - це впорядковані системи прийомів педагогічної діяльності вчителя та навчально-пізнавальної діяльності учня, що спрямовані на досягнення поставленої мети.
1. Інформаційно-ілюстративний (повідомлення готової інформації вчителем, усвідомлене сприйняття та запам'ятовування їїучня-ми).
2. Репродуктивний (учитель складає завдання на відтворення знань, уже усвідомлених учнями, способів діяльності за зразком і у варіативних ситуаціях, що легко пізнаються).
3. Проблемно-інформаційний (інформує учнів про проблему та шляхи її розв'язання).
4. Частково-пошукові (учитель спонукає учнів до активної дослідної роботи шляхом постановки питання та його розв'язання, коментованих відповідей, зіставлень знань, отриманих у результаті колективного пошуку).
5. Навчально-дослідний (самостійний пошук знань і способів діяльності, необхідних для розв'язання проблем, творчого використання).
Організація навчальної діяльності
1.Форми організації навчального процесу:
• фронтальна;
• групова;
• індивідуальна.
2.Типи уроків:
• вивчення нового матеріалу;
• закріплення знань, навичок, умінь;
• перевірки знань, навичок, умінь;
• комбінований.
3.Компоненти навчальної діяльності:
• мотивація навчання;
• реалізація запланованого матеріалу;
• логічність і послідовність викладу;
• оптимальність структури уроку;
• раціональність використання методів, принципів, засобів навчання;
• мовна культура учнів, учителя;
• результативність уроку;
• дисципліна учнів.
4.Зовнішня організація уроку:
• своєчасний початок і кінець уроку;
• раціональна організація робочого місця учня, учителя;
• своєчасність записів у щоденниках домашнього завдання;
• своєчасність виставлення оцінок у журнал, щоденник.
5.Дотримання санітарно-гігієнічних норм:
• стан класу, підлоги, парт, дошки, вікон, стільців;
• естетичне оформлення;
• вологе прибирання;
• освітлення;
• температурний режим;
• провітрювання класу;
• зовнішній вигляд учнів;
• емоційно-психологічний стан учителя, учня.
6. Загальні методи навчання:
• монологічний;
• демонстративний;
• діалогічний;
• евристичний;
• пошуковий;
• алгоритмічний;
• програмовий метод викладання;
• інформаційно-повідомляючий;
• пояснювальний;
• стимулюючий;
• спонукальний;
• інструктивний.
7. Методи роботи учнів:
• виконавчий;
• реконструктивний;
• частково-пошуковий;
• пошуковий;
• творчий.
8. Засоби навчання:
• об'єкти навколишнього середовища;
• таблиці;
• картки;
• ілюстрації;
• ТЗН;
• книги, підручники;
• записи на дошці;
• інше.
9. Принципи навчання:
• науковість;
• доступність;
• наочність;
• проблемність;
• самостійність і активність учнів
• системність і послідовність;
• урахування індивідуальних особ ливостей учнів;
• диференціація;
• інтеграція;
• свідомість, стійкість засвоєнн: знань, умінь і навичок учнів;
• зв'язок навчання з життям;
• єдність освітніх, розвивальних виховних функцій навчання.
В особистій практиці сховав таємниці швидких і надійних успіхи Я. А. Коменськи
Почнемо... шукати основі на яких, ніби на непохитні скелі, можна побудуват метод навчання й вивченні Я. А. Коменськи
Проектування уроку як важлива складова діяльності вчителя
Сучасний освітній процес як в Україні, так і у світі в цілому представлений досить широким спектром різноманітних форм навчання, які різняться характером дій учителя і учнів, місцем проведення, періодичністю тощо. Це й індивідуальне навчання, й екскурсії та практика, декади , предметні тижні, олімпіади і інше. Але зважаючи на те що процес навчання в нас здійснюється : класно-урочною системою, безперечно, основною організаційною формою навчально-виховного процесу в школі був, є і залишиться найближ чим часом урок. Проблемі чітко: визначення самого поняття "уроку" як складного педагогічного утворення, висвітленню його характерних ознак, типології, шляхів підвищення його ефективності присвячено значну кількість сучасних наукових досліджень, публікацій теоретичного та практичного напряму.
Кожен учитель-практикант повинен розуміти, що проведення якісного, ефективного уроку (тобто такого, який досягає своєї мети) є провідним завданням педагога, основною складовою його діяльності. Як же реалізувати на практиці це складне завдання? Адже критерії та вимоги до сучасного уроку численні, багатогранні й динамічні: вони охоплюють і загальнопедагогічний, і дидактичний, і психологічний, і виховний, і організаційний аспекти.
Звичайно, будь-яка діяльність починається з підготовчого етапу, інакше кажучи, урок спочатку "народжується" в думках учителя й лише потім реалізується на практиці, аналізується, вдосконалюється. У цілому вчитель готується до проведення уроків у два етапи. Перший етап - загальна підготовка до викладання предмета - охоплює опрацювання наукової літератури до відповідних тем і знайомство із сучасними надбаннями педагогічної науки. Другий етап - це безпосередня підготовка до проведення конкретного уроку або системи уроків у межах теми або розділу.
І якщо раніше, коли в навчальному процесі вбачали традиційний, чітко регламентований (як правило, комбінований) урок, достатньо було говорити про планування та підготовки до нього, то сьогодення, що характеризується насамперед технологічністю підходів до всіх складових процесу навчання, вимагає від учителя саме проектування, що дасть можливість перейти від довільних, хаотичних дій до послідовної, науково обґрунтованої, системної, логічно вмотивованої діяльності.
Під педагогічним проектуванням уроку розуміють розробку системи взаємодій учителя та учнів, яка дозволяє досягти певної чітко сформульованої мети навчально-виховного процесу. Проектна діяльність за своєю сутністю є й одночасно синтезуючою діяльністю вибору з усіх знань про урок саме тієї інформації, що є необхідною для вивчення конкретної теми, раціональною саме для цього заняття, саме для цих дітей. За дослідженнями д. п. н. В. С. Безрукової, функція педагогічного проектування в цілому займає не менш ніж 25 % часу професійної діяльності.
Педагогічне проектування конкретного уроку складається з трьох послідовних етапів:
Моделювання Створення проекту уроку Конструювання Моделювання уроку
На цьому етапі вчитель створює умовну модель, можна сказати "версію", концепцію уроку. Для цього необхідно:
• чітко визначити місце уроку і в змістовному, і в методичному аспекті в межах навчального курсу, розділу, теми;
• визначивши тему уроку як загального його змісту, сформулювати загальну мету вивчення цього матеріалу. (Зараз значна кількість учених і педагогів-практиків вважають, що на уроці необхідно ставити одну загальну мету навчання, усі інші є її складовими, або похідними під цілями. Хоча досить часто в поурочних конспектах ми бачимо три цілі - навчальну, виховну та розвивальну, але чи можлива їх реалізація незалежно одна від одної? Тому логічною, на наш погляд, є думка д. п. н. Ю. О. Конаржевського про необхідність усі цілі уроку вважати однією й називати "триєдиною" метою);
• відібрати з опрацьованої методичної літератури, власного досвіду педагогічні ідеї, використання яких забезпечить досягнення поставленої мети найбільш раціональним шляхом;
• визначити тип і загальну форму проведення уроку;
• визначити необхідну матеріальну базу, перелік інформаційних джерел і наочності.
Створення проекту уроку
Проект уроку являє собою записану на папері структуру педагогічного процесу з визначеною метою.
Урок як педагогічну систему визначають його завдання, головні з яких на сьогодні пов'язані насамперед із розвитком особистості.
Найбільш важливим елементом цієї роботи, на наш погляд, є поділ головної мети на складові - завдання уроку. Для того щоб чітко їх сформулювати, необхідно уявити всі ті прості дії, послідовність виконання яких дасть можливість досягти мети.
Виходячи з того, яким чином ці навчальні завдання будуть реалізовуватися, потрібно сформулювати й виховні, і розвивальні завдання.
На жаль, дуже часто на практиці поняття "мета уроку" й "завдання уроку" ототожнюються. Російський учений В. А. Щеньов узагальнив способи формулювання мети, що трапляються в поурочних планах.
Способи формулювання мети уроку (за В. А. Щеньовим)
Способи представлення Типові формулювання 1. Через навчальний зміст Розглянути питання про..., вивчити... тощо 2. Через діяльність учителя Ознайомити учнів із..., дати знання про..., пояснити, розповісти про... тощо 3. Через процеси інтелектуального, емоційного, особистісного розвитку Сформувати уявлення про..., розвивати екологічне мислення, формувати пізнавальну активність тощо 4. Через навчальну діяльність учня (результати навчання) Називати, пояснювати, знаходити на карті, аналізувати, визначати, прогнозувати тощо Очевидно, що перші два способи вже не відповідають сучасним. Адже, визнавши головним суб'єктом навчального процесу самого учня, мету навчання також необхідно формулювати відповідно до його інтересів, потреб і мотивів. Тому більш конструктивним та актуальним, на наш погляд, є формулювання мети через систему результатів навчання, що
плануються, які виражаються переліком певних завдань.
Найбільш складним є визначення мети третім способом, коли йде мова про формування особистих якостей. Що є першочерговим - навчальні результати чи розвивальна мета, що взагалі є метою, а що - засобом її досягнення? Це питання в педагогічній літературі й досі є дискусійним. Тому ми можемо зустріти й класичне формулювання "триєдиної мети", і так звану дворівневу модель, що складається з мети, орієнтованої на результати навчання, і розвивальної мети, що розглядається як засіб досягнення намічених цілей.
На погляд автора, найважливішим є співвідношення мети уроку й інтересів та мотивів учнів з об'єктивною можливістю перевірки досягнення цієї мети наприкінці уроку.
Традиційно важливим компонентом підготовки до уроку є опрацювання змістовної частини матеріалу (відбір головного, послідовність та форми викладу). Логічним є одночасне визначення методів і прийомів роботи учнів з елементами змісту навчального матеріалу. На цьому етапі вчителю доречно мати під рукою власну картотеку з їх описом.
Останній етап - конструювання уроку. Так званий конструктор уроку (записана на папері послідовність дій усіх учасників навчального процесу) може мати вигляд плану уроку, конспекту, сценарію тощо. Обов'язковими елементами конструктора уроку є чітко сформульовані мета, завдання, тип та форми проведення уроку, виділені етапи (структурні елементи) навчальної діяльності, домашнє завдання. На погляд автора, необхідним є запис дій учасників навчального процесу (вчителя та учнів) на кожному з етапів, бажано в декількох можливих (спрогнозованих заздалегідь) варіантах.
Уважається, що докладний запис конструктора уроку потрібний тільки вчителю-початківцю. Але ж розгорнута форма запису дає можливість наочно простежити відповідність кожної з дій визначеній меті та завданням уроку, спрогнозувати проблемні моменти й шляхи їх усунення, раціонально розподілити час між видами й етапами діяльності.
Обов'язковим елементом роботи над проектом уроку є його доопрацювання після проведення заняття на практиці - внесення певних корективів "свіжими слідами", виправлення методичних помилок, усунення проблемних ситуацій тощо. Це надасть можливість у майбутньому провести урок із цієї теми більш ефективно, сприятиме набуттю досвіду в проектуванні інших уроків.
Таким чином, проектування уроку є однією з найважливіших функцій учителя, яка повинна займати значну й часову, і змістовну частину педагогічної діяльності, являти собою продуману, сплановану й, головне, систематичну роботу. Педагогічне проектування в цілому сприяє постійному самоаналізу діяльності вчителя, його творчому й професійному зростанню.
Не бійся, що не знаєш, бійся, що не навчишся. Китайська мудрість
Структура уроків різних типів
І. Урок засвоєння нових знань
1. Перевірка домашнього завдання, актуалізація й корекція опорних знань.
2. Повідомлення теми, мети, завдань і мотивації навчальної діяльності.
3. Сприйняття й первинне усвідомлення навчального матеріалу, осмислення зв'язків і відносин в об'єктах вивчення.
4. Узагальнення й систематизація знань, їх застосування в різних ситуаціях, наближених до знань.
5. Підбиття підсумків уроку й домашнє завдання.
Початок уроку - енергійний, діловий. Для перевірки знань використовують фронтальні роботи чи тестові завдання. Актуалізація опорних знань займає 5-7 хвилин: бесіда, письмова робота, короткий запис відповідей, заповнення таблиць, повтор за підручником, використання довідкового матеріалу, аналіз малюнків і таблиць. При цьому питання й завдання формулюються дуже чітко.
Тему, мету, завдання уроку можна повідомити у вигляді проблемного завдання, евристичного питання, пізнавального завдання; мотивація здійснюється протягом усього заняття.
В арсеналі вчителя багато методів, прийомів і засобів, що являють собою застосування раціональних варіантів поєднання усного викладу та роботи з підручником і довідковою літературою, таблицею, схемами; виклад матеріалу великими дозами; застосування ТЗН; самостійної роботи; створення проблемної ситуації, порівняння, зіставлення (3-5 хв).
II.Урок засвоєння навичок і вмінь
1. Перевірка домашнього завдання, актуалізація і корекція опорних знань, практичного досвіду учнів (підготовка завдання).
2. Повідомлення теми, мети, завдання й мотивації навчальної діяльності.
3. Вивчення нового матеріалу.
4. Первинне застосування й перетворення знань(пробні вправи).
5. Застосування учнями знань і дій у стандартних умовах (робота зі зразками, коментований текст, тренувальні вправи) з метою засвоєння навичок.
6. Творче перенесення знань і навичок у нові чи змінені умови з метою формування вмінь (творчі вправи).
7. Підсумок, домашнє завдання.
Формуючи знання, уміння, навички, необхідно оптимально сполучити навчання за зразком із застосуванням знань у проблемних ситуаціях.
III.Урок застосування знань, навичок і вмінь
Учні самостійно виконують лабораторні, практичні досліди й завдання, обчислювальні, якісні й пізнавальні завдання, графічні, письмові роботи.
1. Перевірка домашнього завдання.
2. Мотивація навчальної діяльності.
3. Самостійне виконання учнями завдання під контролем і з допомогою вчителя (враховувати індивідуальні можливості).
4. Узагальнення й систематизація учнями результатів роботи.
5. Звіт учнів про способи й результати виконання роботи й теоретична інтерпретація отриманих результатів.
6: Підсумок, домашнє завдання.
IV.Урок узагальнення й систематизації знань
Проводиться після вивчення найважливіших розділів програми.
1. Повідомлення теми, мети, завдань і мотивація навчальної діяльності.
2. Відтворення й корекція опорних знань.
3. Повторення й аналіз основних фактів, подій, явищ.
4. Узагальнення й систематизація понять, засвоєння системних знань та їхнє застосування для пояснення нових фактів і для виконання практичних завдань.
5. Засвоєння провідних ідей і основних теорій на основі широкої систематизації знань.
V. Урок перевірки й корекції знань, навичок, умінь
1. Мотивація навчальної діяльності, повідомлення теми, мети, завдань.
2. Перевірка знань фактичного матеріалу (усна фронтальна бесіда, усна індивідуальна розмова).
3. Перевірка знань основних понять (письмова перевірка (8-10 хв), індивідуальне опитування).
4. Перевірка глибини осмислення знань і ступінь їхнього узагальнення (письмове опитування, самостійне складання таблиць).
5. Домашнє завдання.
Традиційні види робіт з української мови - диктант, з математики - контрольна робота, фізики й хімії - контрольні, практичні й лабораторні роботи.
VI. Комбінований урок
1. Перевірка домашнього завдання (взаєморецензування завдань).
2. Перевірка раніше засвоєних знань методами:
а)фронтальної бесіди;
б)індивідуального усного опитування;
в)короткочасної письмової роботи з тестовим завданням.
3. Мотивація навчання, повідомлення теми, мети, завдань.
4. Сприйняття й усвідомлення нового навчального матеріалу.
5. Осмислення, узагальнення й систематизація навчального матеріалу.
6. Підсумок, домашнє завдання.
VII. Урок засвоєння навичок і вмінь, творчого застосування їх на практиці в змінених умовах
1. Актуалізація опорних знань, навичок, умінь.
2. Мотивація, повідомлення теми, мети, завдань.
3. Вивчення нового матеріалу, його сприйняття, усвідомлення, осмислення.
4. Первинне застосування знань (пробні вправи).
5. Засвоєння навичок і вмінь на готовому матеріалі в стандартних ситуаціях (тренувальні вправи за зразком, інструкції, завдання).
6. Застосування узагальнених умінь на основі застосування знань.
7. Самостійна робота та застосування (творче) знань, навичок, умінь.
8. Підсумок, домашнє завдання.
Можливі методи та прийоми
І. Організаційний етап
> привітання, фіксація відсутніх;
> перевірка підготовки учнів до заняття;
> перевірка класного приміщення до заняття;
> організація уваги учнів;
> розкриття загальної мети та плану проведення уроку
> привітання, побажання хорошого настрою;
> долонька до долоньки;
> рапортичка;
> привітання учнів, які після тривалої відсутності прийшли на заняття
2. Етап перевірки виконання домашнього завдання
> установити правильність і повноту усвідомлення домашнього завдання більшістю учнів;
> виявити прогалини у знаннях і засобах дій учнів, з'ясувати причини їх
використання:
> ліквідувати в ході перевірки знайдені прогалини
> з'ясування ступеня засвоєння знань і способів дій учнів;
> з'ясування причини невиконання домашнього завдання окремими учнями;
> визначення типових недоліків у знаннях і способах дій учнів і причини їх появи;
> ліквідація знайдених недоліків
> я учнями завдань, які подібні до домашніх;
> постановка додаткових запитань;
> перевірка домашнього завдання під копірку;
> продовження відповіді учня іншими школярами;
> різнорівневі самостійні роботи;
1
ПЕДАГОГІЧНА МАЙСТЕРНЯ
Автор
ke
Документ
Категория
Без категории
Просмотров
278
Размер файла
55 Кб
Теги
алехина, рмо
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа