close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Гумор и сатира в творчій скарбниці українського народу

код для вставкиСкачать
Відкритий виховний захід у рамках тижня дитячої та юнацької книги «Гумор и сатира в творчій скарбниці українського народу». Автор бібліотекар Матвіївського ЗНВК "Всесвіт" Березняк Т.В.
 Матвіївський ЗНВК "Всесвіт"
Районне методичне об'єднання шкільних бібліотекарів
Відкритий виховний захід
у рамках тижня дитячої та юнацької книги
"Гумор и сатира в творчій скарбниці українського народу"
Автор: шкільний бібліотекар Матвіївського ЗНВК "Всесвіт"
Березняк Т.В.
с.Матвіївка
квітень 2013 рокуГумор и сатира в творчій скарбниці українського народу.
Сценарій свята Ведуча. Шановні гості ! Сьогодні ми зібрались на нашому святі щоб відпочити, посміятися і щиро відчути рідне українське слово.
Рідне слово! Скільки в тобі чарівних звуків, животворного трепету і вогню! Скільки в тобі материнської лагідності й доброти, мудрості земної, закладеної ще славними вільнолюбними предками . Що може бути дорожчим для людини, ніж рідне слово!
Ведучий. Словом можна викликати у людини різноманітні почуття - любов, ненависть, смуток, жаль, радість, сміх.
А що може бути кращим за сміх! Павло Глазовий писав:
Сміх людський - чудесна штука.
Він - мистецтво і наука.
Він - в житті і для життя.
Із потворного й дурного
Посміятися не гріх.
Добрий сміх не б'є, не мучить,
Він на світі жити учить.
Ведуча. Французький письменник Віктор Гюго якось сказав: " Сміх - це сонце: воно проганяє зиму з людського обличчя".
Недарма, що свято гумору перепадає на квітень місяць, коли від теплих променів сонця пробуджується все живе на землі.
Ведучий. Гумор і оптимізм - близнята. Конденсуючи світлі емоції, гумор був для трудового народу саморідним засобом самозахисту в умовах гніту та лихоліття. В атмосфері буйних веселощів і в сміхові, нерідко прийнятому смутком, трудова людина прагнула знайти забуття від усього несправедливого і злого. Несучи важкий тягар біди,експлуатації, воєн, народ ніби урівноважував гумором свій настрій, свій життєвий пульс, оберігав своє духовне і моральне здоров'я. Цю соціальну функцію народного гумору тонко підгледів поет і фольклорист Іван Манжура і висловив своє захоплення цією рисою характеру українців в таких рядках.
Читець. Ні! Я дух люблю свого народу,
Що на усяку він пригоду,
Яка б його де не зустріла,
Прискаже сміло та до діла.
Слівце веселеє по волі
І кпить з ледачої недолі!
Той дух насмішкувато - щирий
Не дасть приспати в серці віри
В громадську силу й розум.
І не поб'є ,немов морозом,
Надію, певную до віку
На кращу долю чоловіку.
Ведуча. "Сміх є ознака сили. Сміх не тільки ознака сили, але і сам сила... Сміх - ознака перемоги", - писав А. В. Луначарський. Український народ відвічно володіє великим запасом цієї сили, про що яскраво свідчить його народна поетична творчість - і спеціальні сатирично-гумористичні її жанри, і ті барвисті прожилки сміху, якими густо переткана народна епічна та лірична творчість.
( Звучить українська народна пісня "Ой мій милий вареничків хоче")
Ведучий. Народний гумор... Особливо багато черпав з цієї бездонної скарбниці Остап Вишня, про якого Олесь Гончар сказав: "Мабуть з часів Котляревського не сміялась Україна таким життєрадісним, таким іскрометним, таким сонячним сміхом, яким вона засміялася у прекрасній творчості Остапа Вишні".
(Інсценування уривку з оповідання О.Вишні "Дзвонарі")
За столом поруч з телефоном сидить заклопотана людина перебирає якісь документи і думає. Дзвонить телефон, людина бере телефонну трубку.
Людина. - Ну?! (Потім заклопотана людина стріпує головою і поспішає сказати у ту саму трубку.)
- Пробачте, не "ну?!", а я вас слухаю! Голос в трубку із-за куліс. - Турбує вас кандидат філологічних наук Іван Іванович Крапказкомою!
Людина. - Уже захистили? Вітаю!
Голос в трубку із-за куліс. - Захистив, захистив!Тяжкувато було! Підняв же тему! Бєлінський за таку не брався!
Людина. - А цікаво, яку саме тему ви підняли?
Голос в трубку із-за куліс. - "Вплив дубових полиць на політурки "Кобзаря" Т.Г. Шевченка видання 1871 року"
Людина. - Інтересна тема! Так що вас турбує?
Голос в трубку із-за куліс. - Як ви гадаєте, чи не краще нам слово "вйо" писати не просто "вйо", а після літери "ви" ставити апостола?
Людина. - Якого апостола?
Голос в трубку із-за куліс. - Та оту кому, що хвостом у гору!
Людина. - Ага! Це не в моїй компетенції... Апостоли - це тема богословська! Голос в трубку із-за куліс. - Пробачте!
.....................................................................................
Голос в трубку із-за куліс. - Привіт! Привіт!
Людина. - Хто це?
Голос в трубку із-за куліс. - Не впізнав? А на війні , пам'ятаєш ти на Ельбі, а я на Дунаї!
Людина. - Пам'ятаю! Є така Ельба, і Дунай є! Так що вас цікавить?
Голос в трубку із-за куліс. - В інструкції сказано, що культивувати міжряддя кукурудзи слід вдовж і впоперек. А колгосп "Зоря" спочатку прокультивував упоперек, а потім того вздовж? Чи ставити на бюро, чи ні?
Людина. - Став! Став! Став на бюро!... А потім і сам на бюро ставай! Все!
Ведуча. Пісня для українського народу була, є і буде тією живою водою, що зцілює душу, підносить дух, вселяє віру і надію. Співали наші предки працюючи в полі, співали на вечорницях, на весіллях, співали усюди де співала душа.
У наступному номері нашої програми інсценована українська народна пісня " Ой куди їдеш, Явтуше ?"
Ведучий. Продовжувачі гумористичної творчості О Вишні є видатні письменники: Степан Олійник, Павло Глазовий, Євген Бандуренко, Грицько Бойко, Анатолій Гарматюк, Іван Кирій .
Ведуча. Павло Глазовий - один з найпопулярніших українських гумористів. Його вірші додають людям настрою, допомагають побачити в житті більше світлого, радісного, стати добрішими.
Пропонуємо вам послухати його гуморески.
Читець 1. "Табель" Питаєтсься сина батько Опанас:
- Ну так де твій табель за дев'ятий клас?
- На деньок у мене попросив Марат.
- А чого це раптом?
- Каже на прокат.
Учиться він класно на "чотири" й "п'ять"
Хоче моїм табелем предків полякать.
Читець 2. " Аркашин папа"
Учителька в другім класі хлопчика питає:
- Скільки татко твій за місяць грошей заробляє?
- Вісімдесять карбованців,- відповів Аркаша.
- А як ділить між собою їх родина ваша?
- Чотириста лишається в кишені у папаші,
А останні чотириста дає він мамаші. -
Учителька похитала сумно головою.
- Ой, голубчику Аркашо, лишенько з тобою.
Не чотириста, а сорок, ти сказав дурницю.
Арифметики не знаєш, ставлю одиницю.
- Арифметику я знаю, - відрубав Аркаша. -
То ви якраз не знаєте, який в нас папаша.
Ведуча. Сатирик - подолянин Анатолій Гарматюк свої сатиричні твори пише про тих хто нехтує рідною мовою. Сьогодні для вас звучить гумореска "Заявлєніє директору школи"
Читець. Заявлєніє директору школи Прошу ослабодить синка, Бо не совсем здоровий, От ізученья язика - Української мови. Хоч я з села, жена сільська - Нужди у ній не маєм. Зачем ця мова для синка, Звиніть, не понімаєм, Для поступлєнья в інститут. Роботи на заводі? Вона йому ні там, ні тут Не пригодиться вроді. Язик англійський вчить синок - Цей може пригодиться, Нё сключено, что прийде строк - Пошлють і за границю. Прошу синка освободить От українськой мови, Від того, что єйо він вчить, Он не совсем здоровий. Застой минув. Ми стали жить Тепер демократично. Який язик дитині вчить, Батькам рішати лічно, Бо вибор в нас слободний .
К сєму Іван Безродний Ведучий. А Донецька земля подарувала Україні талановитого поета Грицька Бойко. Він дуже любив дітей. Залюбки бавився з малюками, розповідав неймовірні пригоди, грав з ними в різні ігри. Там, де з'являвся дядько Гриць, дзвеніло й реготало, аж сміх той розбризкувався навкруги золотим зерням. Його вірші вражають світлою поетичністю, теплим іскрометним гумором, великою добротою і гуманізмом навіть тоді, коли він нехтує над невдахою і ледачим вашим ровесником. Пропонуєм вашій увазі гумореску "Як Василько відпочився"
Читець. " Як Василько "відпочився" Писав із табору Василько: "Нових у мене друзів стільки! Я, мамо, добре відпочився! І опилсинів тут наївся! І накупався, як ніколи. Пеши... Вітаєм. Я й Микола". А мама так йому писала: "Без тебе дома скучно стало... Але тобі на користь море, і ми зустрінемося скоро... Ти молодець, що "відпочився", - коли б ще й грамоти навчився!" Ведуча. Ну, а яке ж це свято сміху без веселого гумористичного танцю. Зустрічайте, юні танцюристи і танок.
Ведучий. Знайшов своє покликання у гуморі і видатний український поет Степан Олійник. Народився,виріс, навчався і працював на Одещині. Вийшли в світ його поетичні збірки "Мої земляни", "Наші знайомі", для юних читачів видав збірку "Весела книжка".
Давайте послухаємо його гуморески "Синок математик", "Проводжають в армію Петра"
Читець 1. "Синок математик"
(За народним жартом)
До батьків, до Яблунова, В рідну хату і садок З політехніки зі Львова Гостювать прибув синок.
(На обід прибув, до речі. Стіл накрили в акурат!) Мати вийняла із печі Двоє смажених курчат.
Батько всім налив чарчини, Більшу, звісно, дав синку.
- А яку науку, сину, Ти вивчаєш там? Яку?
Син підняв до стелі руку:
- Мудрість, тату! Висота! Не збагнуть вам ту науку, Ви ж, пробачте... темнота!
Ось курчата ці: фактично Двійко тут, хоч як бери. А візьми математично, Помудруй - і вийде три!
- Не мели дурницю, синку!..- (І, як видно, розізлив).
Той схопивсь:
- Одну хвилинку! - Щось помножив, поділив...
- Ось вам, - каже, - рівно троє. Доказ точний і ясний!..-
І промовив до старої Сивий батько мовчазний:
- Якщо так виходить в Петі, Будуть двоє ці для нас,
Він хай їсть оте вже, третє! Всім по одному якраз!
Читець 2. "Проводжають в армію Петра"
Півсела зібралося на свято. Прилетіла з Криму і сестра... Три доби не спали мама й тато - Проводжали в армію Петра!
Грав баян. І дві гармошки грали. Знов співала мамина кума.
- Так служи, щоб вийти
в генерали! - Свій наказ чеканив дід Хома.
Мед-вино
хилили нічку третю...
На четверту -
сіли на "газон" І махнули проводжати Петю Аж туди, де станція, перон...
Як пили шампанське у буфеті, Спохватився раптом дід Хома:
- Підождіть, бо щось не видно Петі, Внука-новобранця десь нема!..
На рішучий запит воєнкома Руку дід приклав до картуза:
- Вибачте, забули його дома! - І в старого капнула сльоза.
Привезли забутого в машині. Сів у поїзд майже на ходу...
Вже давно Петро в своїй частині, Вже крокує чітко у ряду.
Служить вірно... Вже приймать присягу Надійшла, мабуть, йому пора, А в селі ще й досі хилять брагу. Проводжають в армію Петра!
Ведуча. Євген Бандуренко належав до молодшого покоління українських письменників, що прийшли в літературу з сурових фронтових доріг Великої Вітчизняної війни, що були і солдатами, і співцями свого народу. Герої його творів попадають у смішні ситуації, вони винахідливі й дотепні, гострі на слово, ніколи не сумують. Послухайте й ви їх.
Читець. "Гнатове виправдання"
Завітав якось до Гната Родіон Та й не вірить: це насправді А чи сон? Гнат під книжкою схилився, Як мара, І підряд усі малюнки Видира. Родіон його за руку: - Друже мій! Що ти робиш? Схаменися! Пожалій! Зиркнув Гнат на Родіона Із-під брів І, показуючи книжку. Відповів: - Ну чого б її жаліти Мусив я, Як вона бібліотечна - Не моя! Ведучий. І нарешті, давайте згадаємо наших, найсучасніших, найрідніших поетів - гумористів Запорізького краю. Вони живуть поруч з нами і ми повинні їх знати: Петро Ребро, Микола Білокопитов,Анатолій Рекубрацький, Володимир Чубенко, Анатолій Горпинич. Це та ниточка духовності, яка об'єднує серця, допомагає нам жити, приносить в кожен дім радість.
Читець 1. Петро Ребро "Навіщо ходити"
Казала матуся Миші,
Що вперше ішов до школи:
-З усіх ти найрозумніший.-
Не забувай ніколи.
Ти краще за всіх читаєш
І краще за всіх пишеш, сину.
А як ти у нас співаєш!
Як граєш на піаніну!
Хлопчина послухав неню
Та ранець - бубух додолу:
-Якщо я такий учений,
Навіщо ходити в школу?
Ведуча. Мабуть, не обійтися нам сьогодні без жартівливої пісні про сучасних учнів. Пісня про ледарів. Музика В. Паронової, слова Н.Шевченка. Виконують учні класу.
Ведучий. "Поки ми вміємо сміятись, нам стресів нічого боятись",- каже запорізький поет - гуморист Володимир Чубенко. І, звичайно має рацію: сьогодні, коли стреси чигають нас на кожному кроці, сміх - чудовий громовідвід.
Для вас гумореска: "Налякали бідну бабу!"
Читець. В. Чубенко "Налякали бідну бабу!" (оповідка фронтовички)
Подруг баба Василина
Інформує біля тину:
- Ой, дівчатка мої древні,
Впадете, ви - будьте певні!
Вчора мала детектив.-
Ледь "кондратій" не вхопив!..
В дім вломились два придурки.
Загорланили вони:
-Матка!..Млеко, яйка , курка!-
Як фашисти в дні війни.
Ноги вмене стали слабі.
Ну - гадаю - кришка бабі.
Знов ті кляті окупанти,
Не інакше, як десанти!
Нам самим нема що гризти. А тут знов прийшли фашисти!
Ще й з курятника кугут
Кукурікнув: "Нам - капу-ут!..
Та ніхто не зломить жінку,
А тим більше українку!
Войовнича в мене звичка
(Я ж колишня фронтовичка1),
То й пішла у контратаку:
-Ось вам дуля, й та без маку!
Хоч стріляйте із гармати,
Але нічого авам дати!
Бо і пенсію свою Я внучатам віддаю!..
Хоч тягніть, фашисти , бабу
У оту свою гестапу.-
Та ніякого калиму Тут ваш фюрер не отрима!
То ж даремно ви старались...
А прибульці розсміялись:
-Не фашисти ми, їй богу!
Це у вас вже манія!
Посила вам допомогу
Нинішня Германія.
То ж приймай від нас хазяйка,
Масло, млеко, кури, яйка!..
Ведуча. Закінчити наше свято нам хочеться словами Дмитра Писарева "Де немає сміху, там немає надії на оновлення"
Ведучий. "Де немає сарказмів, там немає і справжньої любові до людства"
Разом. То ж давайте сміятися!
Ведуча. Хай сміх освітлює обличчя.
Ведучий. Хай допомагає нам стати щасливими.
Ведуча. Здобути освіту і досягти успіху.
Ведучий. Бути завжди вільним.
Ведуча. Жити в серці з вірою, що краще буде всім, а не лише комусь!
Під музику всі учасники свята виходять на сцену і низько вклоняються зрите лям.
Гумор і оптимізм - близнята. Конденсуючи світлі емоції, гумор був для трудового народу своєрідним засобом самозахисту в умовах гніту та лихоліття. В атмосфері буйних веселощів і в сміхові, нерідко пройнятому смутком, трудова людина прагнула знайти забуття від усього несправедливого і злого, вдарити лихом об землю й дихнути на повні груди. Несучи важкий тягар біди, експлуатації, воєн, народ ніби урівноважував гумором свій настрій, свій життєвий пульс, усвідомлював свою колективну силу, оберігав своє духовне і моральне здоров'я. Цю соціальну функцію народного гумору тонко підгледів поет і фольклорист Іван Манжура і висловив своє захоплення цією рисою характеру українців в таких рядках:
Ні! Я дух люблю свого народу,
Що на усяку він пригоду,
Яка б його де не зостріла,
Прискаже сміло та до діла.
Слівце веселеє по волі
І кпить з ледачої недолі!
Той дух насмішкувато-щирий
Не дасть приспати в серці віри
В громадську силу, її розум
І не поб'є, немов морозом,
Надію певную довіку
На кращу долю чоловіку 2. 
Автор
tar.natalia2011
Документ
Категория
Без категории
Просмотров
1 775
Размер файла
37 Кб
Теги
української, скарбниці, сатира, гумор, творчі, народ
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа