close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Формування життєвої позиції школяра

код для вставкиСкачать
Т е м а . Формування життєвої позиції людини .
М е т а : розширити кругозір учнів, коло читацьких інтересів; допомогти
усвідомити зміст та ідейно-художнє багатство самостійно прочитаного твору;
розвивати інтерес до читання публіцистично – документальних творів; формувати
самоосвітню компетентність - оволодіння прийомами і формами самоосвітньої
діяльності (навичками спостереження над текстом, добору корисної інформації);
розвивати вміння відрізняти добре від поганого; формувати в учнів ціннісну
орієнтацію, уміння формулювати моральні судження; сприяти вихованню у дітей
найкращих людських якостей : доброти, чуйності, милосердя, а також
виховувати потяг до знань, відкриття нового, самопізнання і самовдосконалення.
О б л а д н а н н я : портрет О.А Захаренка , комп’ютер, мультимедійний
проектор, слайди, виставка творів О.А.Захаренка , висловлювання про добро.
Т и п у р о к у : урок літератури рідного краю за творами О.А.Захаренка.
Ф о р м и й м е т о д и р о б о т и «Мікрофон», «Незакінчене речення».
Випереджувальні завдання: прочитати публіцистично – документальні твори
О.А.Захаренка .
Епі графи:
Поспішайте творити добро.
О.Захаренко
У вчинках виявляється моральна суть людини.
В.Сухомлинський
Добро спішіть творити, люди,
Воно, як сонце, зігріва,
В добрі нам всім зручніше буде,
Без нього затишку нема.
Перебіг уроку
І. Мотиваційний етап.
Забезпечення емоційної готовності до уроку.
Формування позитивної психологічної настанови та опора на суб’єктивний
досвід.
Вступне слово вчителя
Дорогі діти, сьогоднішній урок – один із останніх уроків літератури
рідного краю. Починаючи з 5-го класу ми знайомилися із творами наших
земляків – черкащан. Знаходили в них обриси і звичаї рідної землі – чарівний і
неповторний світ нашого краю.
І завжди, хоч би про що ми не говорили, у центрі розмови була батьківська
земля і людина. Земля з її багатством – калиновими гаями, барвінковими
галявинами і Чумацькими шляхами, і людина – проста, звичайна, з чорно-білими
смугами життєвої долі, якій так мало, здавалося б, треба для щастя, а насправді –
так багато. Кожен з уроків мав , безумовно, великий виховний потенціал, але я
хотіла б, щоб цей урок запам’ятався вам на все життя, бо сьогодні життєвими
настановами звучатимуть для вас мудрі думки Великого педагога – Олександра
Антоновича Захаренка.
Уважно прослухайте пісню , вдумайтеся в зміст її слів і спробуйте
визначити про що ж піде мова на уроці.
( Звучить пісня «Добро спішіть творити, люди»)
Хай твоя крапля щирості й тепла
Впаде у душу, бідну і страждальну.
Й розтопить холод, щоб душа могла
Ясніти в щасті злетом життєздатним.
Приспів:
Добро спішіть творити, люди,
Воно, як сонце, зігріва,
В добрі нам всім зручніше буде,
Без нього затишку нема.
Уважним будь, хай шлях твій на землі
Злама байдужості холодні грати.
Є цінності великі і малі,
Багатий той, хто вміє віддавати.
ІІ. Цілевизначення і планування.
1.Визначення загальних цілей.
« Незакінчене речення». « Гадаю, що на уроці йтиме мова про…».
2.Ознайомлення з епіграфами уроку.
IІІ. Сприймання й засвоєння учнями навчального матеріалу.
Бесіда за публіцистично – документальними творами О.А.Захаренка.
Вчитель. Кожен із вас готувався до цього уроку завчасно, перегорнув сторінки
Захаренкової книги « Слово до нащадків» , в якій автор сіє крізь рядки своїх творів
духовність, закликає нас творити добро, бути милосердними , морально чистими і в той
же час осуджує зло, моральну деградацію людини, бездуховність…
Робота в групах .
І – ша група .« Мікрофон»: обмін враженнями про самостійно прочитаний
нарис «Знайда».
Бесіда :
- Який авторський задум твору?
- Які почуття виникли у вас після прочитання цього нарису?
- Які проблеми порушив автор у творі?
Учень. Питання духовності – завжди було і залишається на часі. Відомий
педагог Олександр Антонович зачепив дуже болючу тему, показав нам
жорстоку правду. Читаючи його нарис , укотре вже замислюєшся над явищем
сирітства в нашому суспільстві. Мене обурює поведінка горе – матері, яка
знайшла найпростіший вихід, щоб позбутися сорому : поклала позашлюбну
дитину в старенький шапличок.
Мабуть , у того « живого згорточка» були добрі ангели – охоронці раз послали хлопців того дня порибалити і вберегти від смерті тільки-но народжену
дитину. « Не трапились би хлопчики ,- розмірковує О.А.Захаренко,- закусали б
комарі дитину, намокли б пелюшки, набралася б вода у шаплик, і закінчилось би
життя дитини, яка ще й не жила, не розуміла і не могла зрозуміти долю, яку їй
приготувала мама».
Учень. Прочитаний нарис , заставив мене задуматися над поведінкою матері
немовляти і хлопчиків. Поведінку хлопців я розцінюю, як поведінку морально
чистих людей, духовно багатих, адже вони боролися за життя немовляти, не
пожалкували свого часу, не подумали навіть про загрозу своєму життю.
Гадаю, цей твір змусив кожного задуматися над тим, а як би поступив він на
місці хлопчиків ? Прочитання твору, на мою думку, одних убереже від
необдуманих, безвідповідальних учинків, а в інших, благополучних, викличе
тепле співчуття до покривджених дитячих душ, зродить бажання допомогти.
Учениця. Розповідь закінчується риторичним запитаннями : «От тільки про що
думає та мама..? Заглянути б в її душу. Може, там порожнеча?»
Мені , як жінці, важко зрозуміти поведінку тієї матері. Думаючи про неї, я ловлю
себе на думці , що, можливо, з роками вона зрозуміла свою помилку, усвідомила
гріховність своєї поведінки і часто ночами оплакувала у каятті свій поступок. Я
розумію, що народити дитину – це ще не означає стати матір’ю в повному
розумінні цього слова, дитину треба виростити, виховати і дати їй все для того,
щоб вона була щасливою. А щасливою вона буде тоді, коли запам’ятає дотик
материнської руки, її ніжний поцілунок, ласкаве слово і радісну посмішку, коли її
син чи донька зробить перший крок, а потім , ставши дорослим ( дорослою), піде
в самостійне життя з благословення матері.
Вчитель.
- Як ви гадаєте, чому так багато дітей сиріт у наш час?
( Відповіді учнів)
Природа цього сирітства, в порівнянні з часами давніми, за останній час
дуже змінилася, змінилася до абсурдності: в сиротинцях, тобто в дитбудинках,
давно вже виховуються сироти незвичні, сироти при живих батьках...
Аж не віриться, що в мирний час неймовірно розрослася така болячка,
спричинена способом життя, як майже поголівне пияцтво. Діти таких п'яниць і
лишаються сиротами при живих батьках і матерях, які або самі відмовляються
від дітей, або їх позбавляють батьківських прав.
Десь, очевидно, в психіці народу зруйновано отой поріг між благополуччям і
сирітством, якого ніяким здоровим глуздом не можна ні виправдати, ні навіть
збагнути. Якщо раніше дітей сиротило якесь лихо, зрозуміле суспільству, то
масове, навмисне, злочинне осиротіння дітей - відмови матерів і батьків од
своїх дітей — це вже не піддавалося ніякому здоровому глузду, ніякій логіці.
Такого наш народ раніше не знав. Якщо й траплялося, що якась покритка
підкидала дитя, то вона робила це з відчаю, часто вже гинучи, і таким чином
рятувала від загибелі дитину.
Добро, милосердя... Ми часто чуємо ці слова і навіть вживаємо їх у мовленні,
іноді не відчуваючи всю глибину їх змісту. Якщо вдуматись, то можна сказати,
що вони означають безцінні риси характеру, стан душі, певний комплекс
реакцій, психологічний підхід не тільки до людей, які потребують допомоги, а й
до всіх живих істот. Милосердна людина не залишається байдужою до чужого
горя, вона обов'язково допоможе чи то матеріально, чи підтримає словом. На
безкорисні вчинки, звичайно, здатні не всі, але саме такі вчинки збагачують
нашу духовну скарбницю і розцвічують сіру буденність страждальної душі.
Сирота! Яке болюче слово.
В нім серця біль дух перейма.
Сльоза бринить все знову й знову.
Нема тепла, батьків нема,
Цей безкінечний пошук долі,
Надії поклик кожну мить,
Шукають очі мимоволі,
Душа страждає і болить,
А діти за вікном багаті,
В них найдорожче в світі є.
І з ними поруч мама й тато,
Їм радість кожен день дає.
І так вже хочеться без тями,
Щоб тато в горі захистив,
Послухать казочку від мами,
Любові відчувать прилив.
Обділені, мов вирок грізний,
Ударив біллю, як за гріх.
О, люди! Поки ще не пізно,
Піклуйтесь про дітей своїх.
У нашій школі теж є сироти. Вся наша шкільна родина допомагає цим
дітям, постійно підтримує. Ми з вами брали участь в акціях «Збери портфель
товаришу», «Банк одягу». Але це допомога не тільки сиротам, а й дітям із
малозабезпечених сімей. Звичайно, їхній одяг не такий вишуканий, вони
сором'язливі, але відверта допомога та психологічна підтримка вселяє надію, і
вони почуваються захищеними в нашій родині.
Через декілька місяців , дорогі випускники, ви підете в самостійне життя,
будете кохати, і будете коханими, та ніколи не забувайте про святе призначення
жінки – матері, чоловіка – батька. В житті буває всяке : і красиве , і потворне,
тож будьте відповідальними, щоб ніколи не постраждали ваші діти.
ІІ – га група .
« Мікрофон»: обмін враженнями про самостійно прочитаний нарис « А що
скажуть родичі?»
Учениця. Перечитавши декілька разів нарис « А що скажуть родичі?», я
пригадала поетичні рядки Бориса Олійника :
Батьки і діти! Діти і батьки!
Нерозділиме і одвічне коло.
Ми засіваємо житейське поле,
І не на день минущий — на віки…
Ці рядки і прочитаний твір Захаренка змусили мене задуматись над
одвічною проблемою батьків і дітей. В моїй голові не вкладається думка : « Не вже Іван Іванович , батько двох дітей , міг отак просто через п’янство та
«платонічну любов»розлучитися із своєю сім’єю, невже так швидко міг піддати ся на спокуси іншої жінки? А в неї ж – своя сім’я - чоловік, двоє дітей!
Можливо, я ще зовсім молода, без життєвого досвіду, щоб засуджувати
поведінку цих людей, але, як дитина, я осуджую поведінку батьків. Діти не винні
в тому, що батькова « платонічна любов» зробила їх сиротами.
Учень. Олександр Антонович говорить у кінці нарису : « Пройдуть роки,
перегорить платонічна любов, а діти залишаться сиротами, бо не знатимуть, що
таке батьківська ласка». Мені дуже жаль цих дітей. Я постараюся побудувати
своє життя так, щоб мої діти не стояли перед проблемою вибору : з ким вони
бажають бути.
Майже всі мої однокласники , і я в тому числі, ведуть здоровий спосіб
життя, а це , як говорить О.А.Захаренко , « …панацея від усіх бід. Нехай не від
усіх, але від більшості». Я хочу зачитати восьму Захаренкову заповідь синам ,
нехай кожен із нас прислухається до мудрих думок колишнього Сахнівського
директора.
«Я не вірю, що п'янство загрожуватиме вам, але з чим чорт не жартує.
Людська доля може так постраждати, так перекрутитися, що і не пізнаєш.
Стримує людину від алкоголізму або наркотиків становище у суспільстві,
професія, а також автомашина, яка виключає питання зловживань. Як правило,
серед високоосвічених людей майже не буває алкоголіків, бо вони завжди
можуть контролювати себе і свої дії, мають розум, можуть проаналізувати все,
що відбувається».
Проаналізувавши прочитаний твір « А що скажуть родичі?», я зробив для
себе висновок : постараюся ніколи не опуститися до того , щоб моя майбутня
сім'я із-за мене пережила такий сором , біль і страждання. Гадаю, кожен із нас ,
чоловіків, повинен жити , дотримуючись четвертої Захаренкової заповіді синам
«Любіть своїх дітей. Зробіть так, аби вони почувалися людьми. Хай завжди буде
в них достаток, радість і щастя. Любіть своїх дружин, яких ви вибрали на все
життя, не ображайте їх, не принижуйте, не зраджуйте, бо вони виконували і
виконують головний обов'язок матері - народити і виховати дитину. У сім'ї ви
маєте бути старшими, розсудливішими, спокійнішими, передбачливішими,
справжніми помічниками. Дружина завжди прикрасить вас в оточенні людей, з
якими ви спілкуєтесь. Хай не змінюють її роки і життєві негаразди».
ІІІ - я група.
Учениця. Мабуть, проблема , порушена в нарисі «Лист» не залишила байдужим
жодного мого однокласника. Я хотіла б зачитати уривки з листа дівчинки – шестикласниці, в якому вона звертається до своєї мами з проханням кинути пити.
« Мамочко, рідненька! Ти ще не померла? Казав лікар, якщо ти не візьмешся
за розум, то тобі залишилось жити кілька днів. Для тебе і мене не буде Пастушки,
Ставків, соковитих луків, не буде в мене подружок, бо я не витримаю. Залишиться нас
троє: я, сестричка і братик. Ти вже кілька разів давала слово лікарю, що кинеш пити,
але твої обіцянки нічого не варті. Я вже бачила, як у тебе трусяться руки. Твої колеги
по роботі з тебе сміються. А вчора біля шкільного містка тебе якийсь дядьо
підібрав. Мене позвали зі школи, і ми відвезли тебе до діда. Перекинули з воза і ти рачки
доповзла до хати. Меншенькі сестричка і братик полякалися, коли побачили, яка в них
мама. Та хіба не злякаєшся, коли побачиш тебе п'яною. Кажуть, що чоловіків в
такому стані ще можна терпіти, а жінок — ні. Не пий, матусю, бо мені за тебе
соромно перед однокласниками і перед вчителями » .
З листа я дізналася , що через таку поведінку мами дівчинці немилий світ,
Вона кожного дня живе надією, що її мама ще не померла, а жива. Доведена до відчаю,
дівчинка іноді запитує себе : « А може, краще , якби …померла?»
Вона з братиком і сестричкою більше в діда і баби ночує . Діткам так
хочеться, щоб кожного з них по голівці погладила їхня мама , казочку розповіла.
Учениця. З листа дівчинки – шестикласниці я довідалася про страшні картини з
життя однієї сім’ї. Навіть страшно уявити хоч на мить себе на місці цих
бідолашних діток. Мамине пияцтво забрало найдорожче у дітей – дитинство.
« З усіх іграшок у хаті — це пляшки з-під горілки. По пляшках сестричка з
братиком букви вивчили — складаємо склади і слова».
Дівчинка не засуджує поведінку матері, не проклинає її, а навпаки, звертається до
неї ласкавим словом «мамочко» і благає не пити. Дитині соромно за материн спосіб
життя. Важко відчувати, як люди сміються. « Я вже три рази знаходили тебе під ти ном .- пише в листі дівчика.- Не ми притягли тебе до двору, а батько, ти можеш
замерзнути вночі. З роботи тебе вигнали, в магазинах тобі не позичають грошей. А нам
же ще вчитись треба. Сестричка в 1-й клас, напевне, піде від діда. Дід з бабою
приведуть її до школи. А як би я хотіла, щоб мама за ручку привела сестричку, щоб
принесла зі школи подарунок, щоб разом з вчителькою і випускниками я прийшла в
свій клас. Тільки не пий, мамо! Ми тебе дуже міцно любимо! Цілуємо! Живи, не
помирай!»
Я погоджуюся з думкою Олександра Антоновича : « Не лист, а крик душі
шестикласниці. Істеричний і разом з тим розсудливий, лагідний, що примирює матір
з дітьми».
На жаль, таких обездолених дітей багато і на сьогодні. Може, ще й більше, чим
тоді, коли писала цього листа шестикласниця. Це зло переросло в проблему
суспільну.
Згідно статистичних даних, в Україні щороку розпадається понад 210 тис.
сімей . А це , як ви розумієте, – неповні сім’ї . Тільки в нашому районі на
сьогодні налічується 531 неповна сім’я, в них проживають 724 дітей .
Неблагополучних сімей – 92 , в них виховуються 237 діток. Під опікою
перебувають 60 дітей . Як не прикро, але є такі сім’ї і в нашому селі , а їхні діти
навчаються у нашій школі. Це діти – сироти при живих батьках.
Через дитячу бездоглядність у нашій країні діти тікають від батьків у
неблагополучні компанії, вживають наркотичні засоби, проводять вільний час в
ігротеках, хворіють на СНІД, скоюють крадіжки, вбивають людей, не вміють
створювати сім’ю, б’ють і ображають жінок, дітей, своїх батьків, програють
квартири, закінчують життя самогубством.
VІ - та група.
Наша група , перечитавши публіцистично – документальні творами О.А.Заха ренка, виписала і хоче з вами поділитися мудрими висловами цієї ерудованої
особистості. В них надзвичайний учитель говорить про екологію душі, духовноморальні потреби людини.
 Не забувай, що кожний твій вчинок, кожне твоє бажання позначається на
людях, що тебе оточують;
 Роби все так, щоб людям, які тебе оточують, було добре;
 Поспішайте робити добро;
 Критерієм рівня моральної культури українського народу є його високий
моральний дух, гуманізм, миролюбність і стійкість. Із цією ж міркою
повинна підходити до себе і кожна людина;
 Азбука виховання людяності в тому, щоб дитина, віддаючи тепло своєї
душі іншим людям, знаходила в цьому особисту радість;
 Твоє ставлення до жінки - це джерело твоєї моральності;
 Добрі починання спонукають до добрих справ;
 Гуманність не можлива без чуйності до людини;
 Кожен, хто вступає в життя, повинен бути не тільки прекрасним умільцем,
майстром, творцем матеріальних цінностей, а й душевною, чуйною,
чутливою людиною;
 Виховання почуття чуйності - одна з найважливіших сторін становлення
моральної культури;
 Для виховання моральної культури дуже важливо, щоб людина і в
особистих і в колективних духовних взаєминах була пов'язана з іншими
людьми узами добрих побажань;
 Той, хто живе турботами про інших людей, стає сприйнятливим, чуйним
до слова, яке несе в собі заклик до ідеалу моральності, до утворення краси
в самому собі;
 Не сказати людині здрастуйте - значить виявити своє моральне
невігластво;
 Слово здрастуйте має чудодійну властивість, - воно пробуджує почуття
взаємного довір'я, зближує людей, відкриває їх душі;
ІV. Підсумок уроку.
Вчитель . Сьогодні на уроці ми з вами, обговоривши публіцистично –
документальні твори О.А.Захаренка, підняли дуже важливі питання - формування
життєвої позиції людини. Воно починається із засвоєння дитиною простих норм
моралі: почуття обов'язку, честі, гідності, з виховання емоційної розвиненості,
сумлінності, здатності радіти чужим радощам, співчувати чужій біді, нести
відповідальність за свої вчинки, поважати і любити людей, вміти спілкуватися, берегти
природу.
До речі, екологічна культура людини також входить в культуру моральну, і чим
далі, тим більше, стає її важливою частиною.
Я іще раз хочу наголосити на тому, що кожен із вас, залишаючи стіни школи,
повинен бути готовим до морального вибору. Того, від якого буде залежати все
ваше подальше життя, ставлення до людей, місце в суспільстві.
Ось чому такі важливі у вихованні моральної і політичної культури людини її
орієнтація на високі ідеали, моральні зразки, норми, цінності, формування
здорових духовно-моральних потреб і запитів.
Суспільству сьогодні потрібна не просто освічена, інтелектуально розвинена
людина, а людина, розвинена морально. Здатна на високоморальні вчинки і не
здатна на вчинки, які суперечать духові народної моралі. Людина порядна, чуйна
і скромна, доброзичлива і безкорислива, підготовлена до творення добра і
боротьби зі злом. Адже показником моральної культури особистості у нас завжди
була і є єдність високої моральної свідомості, переконань, громадянськості і
людяності, благородства, справедливості.
Дякую вам за співпрацю, за те, що відверто висловлювали свої думки, своє
розуміння творів О.А.Захаренка. З кимось можна повністю погодитися, з кимось
варто й посперечатися, але річ не в тім. Найголовніше те, що на сьогоднішньому
уроці не було байдужих. Ви всі прочитали запропоновані нариси Олександра
Антоновича і, як уміли, розставили в них акценти, дали свої оцінки героям, подіям.
Книга, безперечно, заслуговує на увагу, якщо вона зачепила вас за живе.
V. Рефлексивно – оцінювальний етап.
« Мікрофон ». « Прочитавши « Слово до нащадків» О.Захаренка, я визначив
( - ла) для себе такі моральні настанови і ціннісні орієнтації…»
«Незакінчене речення»:
«Сьогоднішній урок змусив мене задуматися над тим, що…»
Самооцінювання і взаємооцінювання.
VІ. Домашнє завдання.
Напишіть твір – мініатюру « Що я відкрив для себе в творах О.А.Захаренка?».
Література
1.Захаренко О.А. Слово до нащадків.- К.: СПД Богданова А.М.,2006.-216 с.
2.Потеляхіна В.І. Хороший слід на землі. Педагогічний вісник.2007.-№1,с.65-67.
3.Шевчук Ганна. Дзвони душі Анатолія Загрійчука. Бібліотечка « Дивослова».
2006.-№ 5.с.37.
4.Шитова Л. Наш моральний вибір. Черкаси.2011. – 180 с.
Автор
natascha1962
Документ
Категория
Образование
Просмотров
69
Размер файла
107 Кб
Теги
формування, школяра, позиції, життєвої
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа