close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Анатомія людини. Том 3. Ковешников В.Г.

код для вставкиСкачать
 0 Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
1 УЧБОВА ЛІТЕРАТУРА
Для студентів вищих медичних учбових закладів
АНАТОМІЯ ЛЮДИНИ
В трьох томах Том З
Під редакцією
проф. В.Г. КОВЕШНІКОВА
Луганськ, 2008
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
2 ББК 28.860
А
64
Автори тома:
В.Г. Ковешніков, І.І. Бобрик. А.С. Головацький, І.
І. Ільїн
,
Г.С. Кірьякулов, В.О.Козлов, В.І. Лузін, В.М. Лупір, В.С. Пикалюк, О.Ю.
Роменський
,
В.З. Сікора. Я.І. Федонюк,
а.
-
arteria
-
а
р
терія
аа.
-
arterial
-
артерії
art.
-
articulatio
-
суглоб
artt.
-
articulationes
-
суглоби
for.
-
foramen
-
отвір
forr.
-
foramina
-
отвори
gangl.
-
ganglion
-
вузол
gangll.
-
ganglia
-
вузоли
lam.
-
lamina
-
пластинка
lamm.
-
laminae
-
пластинк
и
lig.
-
ligamentum
-
зв'язка
ligg.
-
ligamenta
-
зв'язки
A 64
Анатомія людини.
В трьох томах.
m
.
-
musculus
-
м'яз
mm.
-
musculi
-
м'язи
n.
-
nervus
-
н
ep
в
nn.
-
nervi
-
нерви
п
ucl
.
-
nucleus
-
ядро
nucll.
-
nuclei
-
ядра
sul.
-
sulcus
-
бо
розна
sull.
-
sulci
-
борозни
sut.
-
sutura
-
шов
sutt.
-
suturae
-
шви
V.
-
vena
-
вена
vv.
-
venae
-
вени
ISBN 966
-
8526
-
0
ISBN 978
-
966
-
492
-
044
-
2 (Том 3)
ББК 28.860
Підручник присвячений фундаментальній галузі медицини —
анатомії.
Книга побудова
на з урахуванням Міжнародної анатомічної номенклатури {
San
Paulo
, 1997) та відповідає викладанню в умовах кредитно
-
модульної системи. У другому томі запропоно
ван
o
го підручника за систематичним принципом викладені відомості з нормальної анатомії нервової, с
ерцево
-
судинної і лімфатичної системи, а також органів чуття людини у відповідності до сучасної Програми для медичних факультетів ВУЗІВ (2005 p
.).
Для студентів і викладачів вищих медичних навчальних закладів IV
рівня акредитації.
© В.Г. Ковешніков. І.І. Бобрик, А.С. Головацький,
І.І. Ільїн, Г.С. Кірьякулов, В.О. Козлов,
В.І. Лузін. В.М. Лупір
, В.С. Пикалюк,
О.Ю.
Роменський,
В.З. Сікора
,
Я.І. Федонюк.
Б.В.Шутка
ISBN
966
-
8526
-
0
® Видавництво «Шико»
ISBN
978
-
966
-
492
-
04
-
1
-
2 (Том 3)
ТОВ
"Віртуальна реальніст
ь", 2008
Б.В. Шутка
Рецензенти:
CM
. Калашнікова —
професор, завідувач кафедри анатомії людини Харківського державного
медичного університету;
Б.Г. Макар —
професор, завідувач кафедри анатом її людини Буковинської державної медичної
академії;
В.І. Талько —
професор, завідувач кафедри анатомії людини медичного інституту
Української асоціації народної медицини.
ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ:
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
3 ПЕРЕДМОВА
У третьому томі запропонованого підручника за систематичним при
нципом викладені відомості з нормальної анатомії нервової, серцево
-
су
динної і лімфатичної системи, а також органів чуття людини у відповід
ності до сучасної програми для медичних факультетів ВУЗів (2005 p
.).
У кожному розділі підручника крім загальних відомостей наведені дані про розвиток варіації і аномалії органів та систем, зосереджено увагу на їх прикладному значенні у практичній медицині. Приділено увагу обгрун
туванн
ю загальних принципів у вивченні анатомії: взаємозв'язок будови і функції, цілісність організму, єдність організму та зовнішньої середи. У кінці кожного розділу розміщені контрольні питання для самопідготовки студентів.
При написанні підручника використову
вався великий педагогіч
ний досвід багатьох вчених анатомів України (Бобрик І.І., Київ; Воло
шин М.Л.
,
Запоріжжя; Головацький А.С.
,
Ужгород; Ільїн І.І., Одеса; Кі
-
рьякулов Г.С., Донецьк; Ковешніков В.Г., Луганськ; Козлов В.О., Дніпро
петровськ; Ю.П. Костил
енко.
,
Полтава; Лузін В.І.,Луганськ
; Лупир В.М., Харків; Пикалюк B
.
C
., Сімферополь; Роменський
О.Ю.,
Вінниця; Сіко
ра В.З., Суми; Федонюк Я.І., Тернопіль; Шутка
Б.В.,
Івано
-
Франківськ
), які є співавторами. Всі співавтори дотримувались уніфікованого викла
де
ння і разом з тим відображали сучасний стан науки даного розділу під
ручника.
При ви
кладенні анатомічних фактів ми застосовували нову анатомічну номенклатуру, що була затверджена Міжнародним Федеральним коміте
том (
San
Paulo
, 1997). Українські еквіваленти термінів наведені за книгою «Міжнародна анатомічна номенк
латура» за редакцією проф. І.І.
Бобрика і проф. В.Г.Ковешнікова (Київ, 2001).
Ілюстрації книги запозичені з керівництв і підручників та наведені з авторськими доповненнями та змінами. Більша частина м
алюнків вико
нана з препаратів і є оригінальними.
Лауреат Державної премії України,
заслужений діяч науки і техніки України,
професор В.Г. Ковешніков
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
4 Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
5 НЕРВОВА
СИСТЕМА
, SYSTEMA
NERVOSUM
ЗАГАЛЬНІ ДАНІ
Нервова система —
система ін
-
теграції
і регуляції. Функція нерво
-
вої системи полягає в забезпеченні зв'язку організму із зовнішнім сере
-
довищем і регуляції діяльності ор
-
ганів та систем самого організму.
Тваринні організми одержують відомості про навколишнє сере
-
довище у вигляді подразнень, я
кі сприймаються органами чуття. У них зовнішня енергія трансфор
-
мується в нервові імпульси, які по чутливих нервових волокнах пе
-
редаються в центральну нервову систему, де вони обробляються. Ре
-
зультати обробки інформації у виг
-
ляді закодованих нервових ім
пуль
-
сів передаються до апарату руху, внаслідок чого виникає відповідна реакція організму, спрямована на зовнішній світ. Це зовнішня функ
-
ція нервової системи, яка забезпе
-
чує зв'язок організму із зовнішнім середовищем і його пристосування до умов, що змін
юються.
Не менш важливою є внутріш
ня функція нервової системи, яка полягає в регуляції роботи різних органів і систем самого організму. Завдяки цій функції забезпечуєть
ся інтеграція діяльності всіх частин організму і сталість внутрішнього середовища орга
нізму. Внутріш
ня функція нервової системи не
-
розривно пов'язана з гуморальною
р
егуляцією і становить із нею єдине ціле.
Поділ нервової системи. Нерво
ва система поділяється на централь
ну (ЦНС), куди належить головний та спинний мозок, і периферійну (ПНС)
, яку становлять черепні та спинномозкові нерви, а також веге
-
тативні вузли і сплетіння.
У залежності від ділянки, на яку поширюється нервова система, її поділяють на соматичний і вегета
-
тивний (автономний) відділи. Со
-
матичний відділ нервової системи пов'
язаний із органами соми (шкі
-
рою, органами чуття, скелетними м'язами, кістками і суглобами). Він забезпечує зовнішню функцію не
-
рвової системи. Вегетативний відділ нервової системи іннервує нутрощі (
viscera
): серце, кровоносні суди
-
ни, гладкі м'язи і залоз
и. Він в свою чергу поділяється на симпатичну та парасимпатичну частини, забезпе
-
чуючи функцію нервової системи.
Нейрон
–
ст
руктурно
-
функціо
нальна одиниця нервової системи. Основною структурною і функціо
нальною одиницею нервової систе
ми є нервова клітин
а —
нейрон (
neu
ron
), або нейроцит. Між нервовими клітинами розташовуються опорні і трофічні клітини, що утворюють проміжну речовину, яка називаєть
ся нейрогліею, neuroglia
.
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
6 Н
ейрони мають унікальну здат
-
ність —
у відповідь на стимул (ме
-
ханічний, х
імічний, електричний та ін.) генерувати нервові імпульси, проводити їх по своїх відростках і, завдяки наявності спеціалізованних контактів між нервовими клітина
-
ми (синапсів), передавати інформа
-
цію від одного нейрона до іншого.
Орієнтовні підрахунки показ
а
ли , що в нервовій системі є від 10 до 100 млрд
нейронів, які мають різноманітну форму і розміри (від 5 до 135 мкм).
Нейрон має тіло, яке містить ядро, навколоядро або перікаріон (регіса
r
уо
n
) і цитоплазму; від тіла відходять цитоплазматичні відрост
-
ки, по
яких відбувається поширення нервового імпульсу. У залежності від кількості відростків розрізня
-
ють мультиполярні, біполярні та псевдоуніполярні нейрони.
Мультиполярні нейрони.
Такі нервові клітини мають численні відростки, серед яких є дендрити і лише оди
н аксон (Рис 1):
■
дендрити (від грец. dendron
—
де
рево) являють собою короткі, чис
ленні, деревоподібно розгалужені відростки, які не виходять за межі ЦНС; вони проводять імпульси в напрямку до тіла клітини;
■
аксон (від грец. axon
—
вісь) є довгим одиноким відростком, який може виходити за межі ЦНС на периферію; він прово
-
дить імпульси від тіла клітини. Аксони мають довжину від 1 мм до декількох десятків сантимет
-
рів (до 1 м).
Для мультиполярних нейронів характерною є різноманітність фор
-
ми і розмірів.
Ри
с. 1 Схема будови нейронів. А —
псевдоуніполярний нейрон; В —
біполяр
-
ний нейрон; С —
мультиполярний нейрон. 1 —
дендрити; 2 —
аксон; 3 —
периферій
-
ний відросток; 4 —
центральний відросток; 5
—
тіло нейрона.
Біполярні і псевдоуніполярні нейрони.
Біполярні нейрони ма
-
ють два відростки, які відходять від протилежних полюсів тіла клітини. У процесі еволюції та в ембріональ
-
ному періоді більшість біполярних нейронів, внаслідок зближення і з'єднання двох відростків, перетво
-
рюються у псевдоуніполярні нейро
-
ни. Ц
і нервові клітини мають такий вигляд, ніби у них один відросток, який Т
-
подібно ділиться поблизу тіла на два відростки —
периферій
-
ний і центральний: ■ периферійний відросток (денд
-
рит) йде на периферію і закі
н
-
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
7 чується рецептором, він прово
-
дить
імпульси до тіла нейрона;
■
центральний відросток (аксон)
проводить імпульс від тіла ней
-
рона; прямує в центральному на
п
рямку.
Справжні біполярні клітини зберігаються лише в деяких ділян
-
ках (у сітківці, чутливих вузлах VIII
пари черепних нервів, слиз
овій оболонці носа).
Функціональна класифікація
нейронів.
З функціональної точки зору розрізняють чутливі, рухові та вставні (асоціативні) нейрони:
■
чутливі (аферентні)
1
, або рецеп
-
торні нейрони розташовують
-
ся, головним чином, у чутливих вузлах спинномозко
вих і череп
-
них нервів за межами ЦНС, за формою вони псевдоуніполярні (рідше —
біполярні);
■
рухові (еферентні) нейрони про
-
водять імпульси на периферію до м'язів і залоз. Їх тіла розташовані в ЦНС або вегетативних вузлах, за формою вони мультиполярні;
■
встав
ні (асоціативні) нейрони проводять імпульси в межах го
-
ловного мозку, вони знаходяться між чутливими та руховими ней
-
ронами і є компонентами про
-
міжної обчислювальної мережі нервової системи, за формою вони також мультиполярні.
Кількість чутливих (на вході
) і рухових (на виході) нейронів об
-
межена, їх налічується декілька мільйонів, а асоціативні нейрони
утворюють основну масу спинно
-
го і головного мозку, становлячи 99,9% від усіх нейронів центральної нервової системи. Саме асоціативні нейрони відіграють г
оловну роль при обробці інформації, вони виз
-
начають всю складність структури і функції нервової системи.
Рецептори. Рецептори явля
ють собою спеціалізовані нервові закінчення чутливих нейронів у різних тканинах, де зовнішня енер
-
гія трансформується в нерв
овий імпульс. У залежності від розташу
-
вання розрізняють такі види рецеп
-
торів:
■
екстерорецептори: розташовані в шкірі, слизових оболонках і спе
-
ціалізованих оболонках органів чуття (сітківці, перетинчастому лабірінті та ін.). Вони сприйма
-
ють подразнення і
з зовнішнього середовища. Така чутливість на
-
зивається екстерорецептивною (больова, температурна, так
-
тильна, зорова, слухова, нюхова і смакова);
■
пропріорецептори: є чутливими нервовими закінченнями в м'я
-
зах, сухожилках, фасціях, окісті та капсулах суглоб
ів (тобто в ру
-
ховому апараті). Цей вид чутли
-
вості називають пропріоцептив
ним. Завдяки пропріоцептивним імпульсам ми уявляємо поло
ження тіла в просторі, відчуває
мо активні і пасивні рухи;
■
інтерорецептори: розташовані у внутрішніх органах (шлунку, сер
-
1
—
afferens (лат.) —
приносний
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
8 ці, легенях, печінці та ін.) і крово
-
носних судинах. Чутливість, яка пов'язана з внутрішніми органами, називається інтерорецептивною; ■ окрему групу становлять так звані складні види чутливості, не пов'яз
ані з певними специфіч
ними рецепторами, засновані на здатності кори великого мозку виконувати складний аналіз та синтез подразнень, які сприйма
-
ються екстеро
-
та пропріорецеп
торами. До них відносяться: дис
кримінація (здатність розрізняти два однакових по
дразнення, що діють одночасно); почуття локалі
зації (здатність точно встановити місце дії подразнення); стерео
гноз (тривимірно
-
просторове по
чуття, яке пов'язане з суглобово
-
м'язовою і тактильною чутливіс
тю, і дає можливість розпізнання предметів навпома
цки з заплю
щеними очима); та деякі інші. Синапси. Нервові клітини зв'я
зані між собою за допомогою відрос
тків, які в місцях з'єднань з іншими нейронами утворюють спеціалізо
-
вані контакти, котрі називаються синапсами
(
synapsis
).
Відростки нервової клітини м
ожуть контак
-
тувати з
тілом і
ншого нейрона або з його відростками, утворюючи різ
-
ні види синапсів. Типовий нейрон має від 1000 до 10000 синапсів, він безперервно оцінює всі сигнали, які приходять до нього від інших нерво
-
вих клітин, і відображає результати
цієї оцінки частотою своїх власних імпульсів. Розрізняють збудливі і гальмівні синапси. Загальна кіль
-
кість синапсів у нервовій системі становить 10
м
(100 трильйонів).
Мова нервової системи —
елек
-
трична і хімічна. Інтенсивність сти
-
мулу кодується часто
тою електрич
-
них імпульсів та їхньою триваліс
-
тю. Під дією нервового імпульсу в синапсах відбувається виділення хімічних речовин —
медіаторів або нейротрансмітерів
(ацетілхолін, норадреналін, дофамін та ін). Вони діють на сприймаючий нейрон і змінюють його електричну актив
-
ність, передаючи певну інформацію. Є синапси, в яких відбувається пря
-
ма електрична передача сигналів.
В залежності від нейротран
смітера, який забезпечує передачу нервового імпульсу, хімічні си
напси поділяють на холінергічні (нейротрансмі
тер —
ацетилхолін),
адренергічні (нейротрансмітер
—
норадреналін), серотонінергічні (нейротрансмітер —
серотонін),
до
фамінергічні (нейротрансмітер
—
дофамін), ГАМК
-
ергічні (нейро
трансмітер —
гамма
-
аміномасляна кислота), пурінергічн
і (нейротран
смітер —
АТФ і йо
го похідні), пеп
тидергічні (нейротрансмітери —
ен
кефаліни, ендорфіни, бомбезин та інші нейропептиди). Відповідно до цього на такі ж групи поділяють нейрони, які формують скупчення хемергічних клітин, aggregationes
cellularum
chemergicum
.
Мієлінова оболонка
.
Більшість аксонів нервових клітин вкриті особ
-
ливо товстою оболонкою білого ко
-
льору, яка складається з жироподіб
-
ної речовини —
мієліну. Такі волок
-
на називаються мієліновими (або
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
9 м'які
тн
ими). Мієлін виконує роль ізолятора, сприяю
чи швидкому про
-
веденню імпульса по нервовому во
-
локну. Тіла нервових клітин і дендри
-
ти не мають мієлінової оболонки.
Сіра і біла речовина. У головно
-
му і спинному мозку розрізняють сіру та білу речовину.
Сіра речовина, substantia
gris
е
a
, формується в тих
ділянках мозку, де сконцентровані тіла нейронів, що не покриті мієліновою оболон
-
кою. Сіра речовина утворює кору (
cortex
) великого мозку і мозочка, ядра (
nuclei
) головного і спинного мозку, а також стовпи (
column
а
e
) спинного мозку.
Біла речовина, substant
ia
alba
, представлена ділянками мозку, де розташовані відростки нервових клітин, що покриті мієліновою обо
-
лонкою, яка надає мозковій тка
-
нині білого кольору. Біла речовина формує волокна (
fibrae
), пучки (
fas
-
ciculi
) і провідні шляхи (
tractus
).
Рефлекторни
й принцип діяль
-
ності нервової системи. Дослід
-
ження І.М. Сєченова, Ч. Ше
ррінг
тона та І.П. Павлова. Основним принципом діяльності нервової сис
теми є рефлекс (від лат. reflexus
—
відображений). І.М.Сєченов у своїй книзі "Рефлекси головного мозку " (1863)
показав, що нервова система функціонує за принципом рефлек
-
су. Цей принцип є універсальним для всієї нервової системи і поши
-
рюється на психічну діяльність. На початку XX
століття відомий ан
-
глійський фізіолог Ч.Шеррінгтон відкрив основні закони рефлек
-
то
рної діяльності спинного мозку і заклав основи виділення функціо
-
нальних одиниць нервової системи. Свого повного розвитку рефлек
-
торний принцип роботи мозку набув у класичних дослідженнях І.П. Пав
-
лова. Поряд із вродженими, безу
-
мовними рефлексами І.П. Пав
лов відкрив зовсім новий вид умовних рефлексів, котрих набувають твари
-
ни і людина в процесі індивідуально
-
го розвитку. Анатомічним субстра
-
том рефлексу є рефлекторна дуг
а.
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
10 ЕВОЛЮЦІЯ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ
1. Нервова система у безхребтових тварин
Виник
нення нервової системи. Одноклітинні та нижчі багатоклі
-
тинні організми не мають нервової системи. Спочатку будь
-
яка клітина організму має здатність сприймати подразнення і відповідати на них відповідним чином. Разом з появою у тварин декількох шарів кліти
н, що утворюють їхнє тіло, поверхневі та глибокі шари стали перебувати в різних умовах по відношенню до подразників зовнішнього середови
-
ща. Виникла необхідність передава
-
ти подразнення з поверхневих шарів у глибокі. В еволюції перші нервові клітини утворю
ються з клітин зов
-
нішнього епітеліального покриву тварини (ектодерми). Вперше нерво
-
ва система з'являється у кишково
-
порожнистих (гідри, медузи та ін.). Прообразом нервових клітин були окремі епітеліальні ектодермальні клітини, які ставали більш сприй
-
нят
ливими до зовнішніх подразнень. У них розвивалися цитоплазматичні відростки, завдяки яким подразнен
-
ня передавалися м'язовоподібним (міоїдним) клітинам, котрі спеціалі
-
зувалися для скорочен
ня .
Однонейронна система пере
-
дачі подразнення
. Можливо, що на ран
н
іх етапах виникає одноне
й
ронна система проведення нерво
вого імпульсу. Нервові клітини, які розташовані в ектодермі і контак
тують із зовнішнім середовищем
(морською водою), своїми відрос
-
тками (аксонами) закінчуються на м'язових клітинах, то лежать глиб
-
ше. В усіх випадках подразнення нервової клітини веде до передба
-
чуваного результату —
скорочення м'язового волокна з відповідною реакцією тварини.
Утворення двонейронного лан
цюга
. Подальша еволюція нервової системи проявлялася у збільшенні кількості нер
вових клітин, які ди
ференціювалися в чутливі і рухові нейрони. При цьому нервові кліти
ни широко з'єднуються між собою і під ектодермою утворюють єдину нервову сітку. Таку нервову систе
-
му називають дифузною, або сітко
-
подібною. Нейрони, які розташо
-
вані в ектодермальному епітеліаль
-
ному шар
і (чутливі), утворюють контакти
(синапси) із субепіте
ліальними нервовими клітинами (руховими), котрі в свою чергу з'єднані з м'язовими або залозисти
ми клітинами, що містяться всере
дині тіла. Таким чином формували
ся д
вонейронні (моносинаптичні) нервові з'єднання, які давали мож
ливість проводити більш досконалу обробку інформації.
Виникнення асоціативних ней
-
ронів
. У процесі подальшої еволю
-
ції спостерігається концентрація нервових клітин у певних місцях, де формуються
нервові вузли (ганг
-
лії), що являють собою сегментарні нервові центри. Таку нервову сис
-
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
11 тему називають гангліозною. Для зв'язку нервових вузлів виникають асоціативні нейрони, які передають імпульси від одного нейрона до ін
-
шого. От
же, на цьому етапі розвитку утворюється три класи нейронів —
чутливі, асоціативні та рухові. При цьому чутливі (аферентні) нейрони, як правило, не пов'язані безпосе
-
редньо з руховими (еферентними). Між ними виникають вставні, асо
-
ціативні клітини, які служ
ать для більш складної обробки інформації і виконують інтегративну функцію. На стадії гангліозної нервової системи у кільчастих червів і чле
-
нистоногих спостерігається інтен
-
сивний розвиток нервових клітин в ділянці головного кінця тіла, де формуються біль
ші вузли. У комах надглотковий вузол розвинутий значно краще від інших і його з пов
-
ною підставою можна назвати голо
-
вним мозком.
2. Нервова система у хордових тварин
Походження трубчастої нер
-
вової системи. У хордових тварин формується зовсім інший тип не
-
рвової системи, ніж у безхребтових. Концентрація нейронів відбуваєть
-
ся в стінках трубки, яка проходить уздовж дорсальної сторони тіла. Передній кінець трубки розшире
-
ний і являє собою головний мозок, а тулубна частина трубки утворює спинний мозок.
Похо
дження трубчастої нерво
-
вої системи, мабуть, пов'язане з ут
-
воренням ектодермальної поздовж
-
ньої пластинки у предків хордових тварин. Ця пластинка розташована дорсально і складається з чутливо
-
го епітелію. Вона занурюється вг
-
либ тіла, внаслідок чого форму
єть
-
ся нервовий жолобок, відкритий на спинній стороні. Потім жолобок згортається, його краї змикаються і утворюється трубка. У ланцет
-
ника центральна нервова система побудована примітивно. Головний мозок відсутній
1
, а нервова трубка (спинний мозок) ще не п
овністю замкнена з дорсальної сторони тіла (Ри
с. 2).
Сегментація нервової трубки. Тіло хордових тварин має мета
мерну будову, тому для нервової трубки характерна чітка сегмен
тарна будова, яка зберігається і у вищих хребтових. Кожен сегмент тіла зв'язаний і
з певним сегментом нервової трубки, і тулубний (спин
ний) мозок складається з принци
пово однаково побудованих сегмен
тів, які повторюються. Кількість сегментів нервової трубки відпові
-
дає кількості сегментів тіла. У вен
-
тральній частині нервової трубки ро
звиваються рухові нейрони, які утворюють вентральні корінці., що сполучені з м'язами. У дорсальній її частині розвиваються чутливі нейрони, які зв'язані з зовнішніми покривами тіла і утворюють дор
-
1
—
у ланцетника на головному кінці нервової трубки можна
помітити невелике розширен
-
ня, яке деякі вчені вважають за головний мозок.
ф
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
12 с
альні корінці. Починаючи з круг
л
оротих, у всіх хребтових чутливі нейрони виселяються із спинного мозку і формують потовщення в ділянці дорсального корінця —
спинномоз
кові вузли, що склада
ються з чутливих псевдоуніполяр
них нервових клітин.
У міног дорсальні та вентральні корінці подовжуються у незалеж
ні один від одного нерви, а вже у риб і потім у всіх хребтових обидва корінці з'єднуються й утворюють змішаний спинномо
зковий нерв. Спинномозкові нерви мають чітке сегментарне розташування і від
-
повідають сегментам тіла.
Виникнення головного мозку
. Вперше головний мозок формуєть
ся у круглоротих. У цих тварин він розвинутий примітивно і являє со
бою потовщення нервової тру
бки на головному кінці тіла. Головний мозок у круглоротих розмежований на декілька відділів.
У риб головний мозок розвину
-
тий слабко, але в ньому можна ви
-
явити всі відділи, які притаманні вищим хребтовим:
1)
prosencephalon
, передній мозок, поділений на кінце
вий (
telencepha
-
lon
) і проміжний (
di
е
nc
е
phalon
);
2)
mesencephalon, середній мозок;
3)
rhomb
е
nc
е
phalon
, ромбоподібний мозок, складається із заднього (те
l
encephalon
) і довгастого (
myelecephalon
) мозку.
Передній мозок у риб, як пра
-
вило, має дуже слабко розвинуті п
івкулі, але добре розвинуті ню
-
хові частки. У цьому відділі мозку
диференціюються ядра смугастого тіла, а також епіфіз та гіпофіз. Най
-
краще розвинутий середній мозок, де формуються центри зору і слу
-
ху. У межах ромбоподібного мозку розвинуті мозочок і до
вгастий мо
-
зок.
В останньому виникають жит
-
тєво важливі центри керування ди
-
ханням, кровообігом і травленням (ядра блукаючого нерва).
Диференціювання головного мозку у наземних хребтових
. У амфібій найбільші зміни спостері
-
гаються в кінцевому мозку. Відбу
-
вається сильний розвиток півкуль, які складаються, в основному, з ядер смугастого тіла. Добре розви
нуті нюхові цибулини і середній мозок.
У рептилій відбувається подаль
-
ший розвиток проміжного мозку (таламуса) в якому є окремі чутливі ядра. Півкулі кінцево
го мозку утво
-
рені ядрами смугастого тіла, котрі керують рухами тварин. Проте у рептилій краще розвивається дав
-
ня кора (
archicort
е
x
), яка в амфібій лише накреслюється. Давня кора у рептилій лежить у тій частині півкулі, яка відповідає морському конику у в
ищих хребтових. Крім того, на латеральній поверхні пів
-
кулі виникають зачатки нової кори (
neocortex
).
Кінцевий мозок птахів більший від мозку рептилій. Проте кора пів
-
куль розвинута слабко і вони майже повністю складаються з ядер сму
-
гастого тіла.
Еволюція
головного мозку у ссавців, У ссавців в еволюції голов
-
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
13 ного мозку провідним є розвиток нової кори, внаслідок чого досить добре розвиваються півкулі кінцево
-
го мозку. У них надзвичайно розви
-
вається нова кора головного мозку. В усіх
інших хре
бтових тварин пів
-
кулі складаються головним чином з ядер смугастого тіла, які забезпечу
-
ють інстинктивну, автоматичну по
-
ведінку. У корі ссавців з'являються вищі центри регуляції всіх функцій організму —
зорових, слухових, до
-
тикових та
інших,
а також рухо
ві центри свідомого керування м'яза
-
ми. Первинні нюхові відділи півкулі значно відстають у розвитку і відтис
-
каються на вентральну поверхню та вглиб кінцевого мозку. Вони пред
-
ставлені нюховими цибулинами, нюховими трактами і прилягаючою до них давньою кор
ою (
paleocortex
), а також стародавньою корою (а
r
chicortex
) морського коника.
У нижчих ссавців на поверхні півкуль борозни та звивини не ви
-
являються, їх поверхня гладенька. У вищих форм утворюються чис
-
ленні борозни, що обмежують зви
-
вини, тому поверхня пі
вкуль має зморшкуватий вигляд, а це значно збільшує площу кори. Особливо добре борозни та звивини розвинуті у копитних, хижаків, китоподібних і приматів. Нова кора у ссавців стає базою умовнорефлекторної діяль
-
ності, котра заснована на досвіді. Розвиваютьс
я асоціативні ділянки кори, які пов'язані з інтелектуаль
-
ною діяльністю.
Завдяки посиленому росту кори формується і біла речовина з мо
-
золистим тілом, що з'єднує обидві півкулі. Півкулі прикривають всі інші відділи мозку, тому нову кору називають плащем (
pallium
).
Порожнина нервової трубки у ссавців перетворюється в шлуноч
-
ки мозку і центральний канал спи н
ного мозку.
Ієрархія рівнів організації моз
-
ку. Фундаментальним положенням еволюції головного мозку у хреб
-
тових тварин є надбудова нових утворів над с
тарими, а не заміна од
них структур іншими. Під час вив
чення головного мозку завжди тре
ба враховувати те, що в центральній нервовій системі вищих хребтових і людини є філогенетично старі та еволюційно нові відділи мозку. Нові відділи в еволюції розвива
-
ютьс
я пізніше, а у функціонально
-
му відношенні вони домінують над старими. Найновішим надбанням ссавців стає нов
a
кора (
neocortex
), яка досягає максимального розвит
-
ку у людини. У корі з'являються вищі центри регуляції всіх функцій організму, котрі підпорядков
ують собі підкіркові відділи мозку, що розташовані нижче. Відбувається так звана кортикалізація функцій мозку. Таким чином, центральній нервовій системі притаманна ієрар
-
хічна організація, яка забезпечує найефективніше використання ви
-
щих відділів мозку шл
яхом пере
-
дачі тягара обробки інформації і детальних розрахунків нижчим від
ділам. При цьому зберігається прин
цип зворотнього зв'язку. Завдяки наявності взаємних зв'язків, кора
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
14 і підкіркові центри постійно обмі
-
нюються інформацією і функціону
ють я
к єдине ціле.
3. Особливості головного мозку у людини
У процесі еволюції відбувалося неухильне збільшення кількості нейронів, що складають головний мозок, внаслідок чого збільш
у
-
валася його маса. У людини го
ловний мозок за своєю масою є найбільшим серед ін
ших ссавців.
Більші тварини мають більшу аб
солютну вагу мозку. Так, у люди
ни маса мозку становить 1400 г, у дельфінів —
1800 г, у слона —
5200 г, у кита
-
7000 г.
Відносна вага мозку (вага моз
ку, поділена на вагу тіла) є біль
шою у невеликих ссавців. За цією
ознакою людина поступається пе
ред дрібними мавпами і деякими тваринами. Для того, щоб вилучи
ти вплив маси тіла на масу мозку, використовується «квадратний ва
говий показник мозку», який яв
ляє собою добуток абсолютної ваги мозку і його відносної ваги. Цей п
о
казник висуває людину на перше місце серед інших тварин (32,0). У слона він дорівнює 9,62, у люди
ноподібних мавп —
до 7,35, у де
льфінів
—
6,72,
у
хижаків
—
1,14
і
т.д.
У людини спостерігається різ
-
ка перевага головного мозку над спинним, а в межах головно
го мозку домінує новий мозок (ве
-
ликі півкулі) над стовбуровими частинами мозку. Характерною ознакою для людини є сильний
розвиток лобової частки, яка від
-
повідає за поведінку індивідуу
ма. У вищих мавп лобові частки становлять 16% від усієї поверхні півк
улі, у людини —
до 30%. При цьому кора великих півкуль ста
новить 40% всього об'єму півкуль, у ній розташовані близько 70% усіх нейронів центральної нерво
вої системи. Поверхня великих півкуль має численні борозни і щілини, які обмежують велику кількість зв
ивин.
Функціональні особливості кори великих півкуль дають мож
ливість людині в повній мірі во
лодіти абстрактним мисленням, на базі якого розвивається повна функція. Це є головною ознакою, яка виділяє мозок людини серед інших тварин.
Чи залежать інтелектуал
ьні здібності від ваги мозку? На це запитання необхідно лати нега
тивну відповідь, тому що вага моз
ку сучасних людей індивідуально досить варіює і залежить від бага
тьох факторів.
Визначальним у розвитку того чи іншого рівня інтелекту є особ
-
ливості фізіолог
ічних та біохіміч
-
них процесів, що проходять у клі
-
тинах нервової системи.
При середніх значених 1300
-
1400 г, вага мозку навіть у видат
-
них людей коливається від 2200 до 1000 г. Так, вага мозку у Байрона становила 2238 г, у Тургенєва —
2012, у Кюв'є -
1861
, у Павлова -
1653, у Бородіна 1325, в Уітме
на
—
1262,
у
Анатоля
Франса
—
1017.
1
4
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
15 Наприкінці XIX
століття мос
ковський анатом Д.М.Зернов довів, що в будові мозку немає і расових відмінностей. Варіанти
структури звивин і ваги мозку за
лежать від індивід
уальних особ
ливостей, на які впливають різно
манітні фактори.
РОЗВИТОК ЦЕНТРАЛЬНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ У ЛЮДИНИ
Утворення нервової труб
ки з ектодерми. Нервова систе
ма
утворюється на ранніх етапах розвитку зародка із зовнішнього зародкового листка. На 19 ден
ь ембріонального розвитку на дор
сальній поверхні ектодерми посе
редині виникає потовщення у виг
ляді нервової пластинки (Рис. 2). Дуже швидко з нервової плас
тинки утворюється поздовжній нервовий жолобок, який стає ос
новою центральної нервової сис
теми.
На чет
вертому тижні, внаслі
док інтенсивного поділу клітин, нервовий жолобок занурюється в
мезодерму, його краї зближають
ся по середній лінії і зро
стаються. Таким чином, нервовий жолобок перетворюється в нервову труб
ку. На обох кінцях нервова трубка спочатку відк
рита і має передній та задній отвори (нейропори), які незабаром закриваються.
Утворення гангліозної плас
тинки. Ще до закриття нервової трубки від верхніх країв нерво
вого жолобка відшнуровуються латеральні клітинні маси, які роз
ташовуються по його боках. Де
що пізніше ці клітини формують
парні гангліозні валики, які в по
-
дальшому сегментуються і дають початок розвитку вузлів спин
номозкових та черепних нервів. У вузлах розвиваються біполяр
ні нейрони з двома відростками. У процесі розвитку вони дифе
ренці
юються у псевдоуніполярні нервові клітини.
Крім того, частина клітин ган
гліозної пластинки дає початок розвитку вузлів вегетативного відділу нервової системи.
Диференціювання нервової трубки. Стінка нервової трубки є спочатку тонкою. Вона складаєть
ся з дек
ількох шарів клітин, які диференціюються в нейробласти, що дають початок нервовим
клі
тинам,і спонгіобласти, що пере
творюються в клітини нейроглії та епендими.
Внаслідок інтенсивного поділу нейробластів стінка нервової труб
ки потовщується, а її щільність пос
тупово зменшується. У головній частині нервової трубки наприкін
ці
четвертого тижня утворюється три здуття, які називаються пер
винними мозковими пухирями, бо вони мають тонкі стінки і значні по
рожнини, котрі заповнені рідиною.
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
16 Три первинні мозко
ві пухирі. Пе
реднє здуття нервової трубки за
ходить у лобову ділянку зародка і є найбільшим (Рис. 3). Цей мозковий пухирь називають переднім мозком, prosencephalon
. Середній мозковий пухирь, mesencephalon
, невеликий, він відокремлений від інших неве
ликими з
вуженнями. Задній моз
ковий пухирь називається ромбо
подібним мозком, rhombencephalon
, каудально від нього розташовуєть
ся спинний мозок.
Утворення п'яти вторинних мозкових пухирів. Стадія трьох пухирів триває недовго. Наприкін
ц
і четвертого тижня, завдяки фор
муванню додаткових звужень, ут
ворюється п'ять мозкових пухирів, які є джерелом утворення п'яти від
повідних відділів головного мозку.
Поділ на вторинні мозкові пу
хирі стосується лише переднього і ромбоподібного пухирів, тому що середній пухирь не діли
ться. Таким чином, на початку другого місяця
Рис, 2. Схема стадій ембріонального розвитку нервової системи. 1 —
нервова пластинка; 2,3 -
нервова борозна; 4,5 -
не
-
рвова трубка; 6 -
епідерміс; 7 -
нейральні гребені.
Рис. 3. Стадії розвитку головного мо
з
-
ку людини. А —
стадія трьох мозкових пу
-
хирів, В —
стадія п'яти мозкових пухирів. 1 —
prosencephalon; 2, 8 —
mesencephalon; З —
rhombencephalon; 4
—
vesicula optica; 5, 11 —
medulla spinalis; 6 —
telencephalon; 7 —
diencephalon; 9 —
metencephalon; 10 —
m
yelencephalon.
ембріонального розвитку головний мозок складається з таких послі
довно розташованих вторинних мозкових пухирів:
1)
telencephalon, кінцевий мозок;
2)
diencephalon
, проміжний мо
зок, як кінцевий, так і проміжний мозок є похідними переднього моз
ку, pro
sencephalon
;
3)
mesencephalon
, середній мо
зок, утворюється з первинного се
-
реднього мозкового пухиря;
4)
metencephalon, задній мозок;
5)
myelencephalon
, довгастий мозок, як задній, так і довгастий мо
зок утворюються внаслідок поділу ромбоподібного мозку (первинного заднього пухиря).
Формування згинів нервової трубки. Внаслідок нерівномірних процесів росту мозку поряд із ут
воренням п'яти мозкових пухирів формуються значні згини нервової трубки. Вони обернені як у дор
сальному, так і у вентральному на
-
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
17 прямках. Із дорсальних згинів най-
краще помітний тім'яний згин, який
розташований у ділянці середнього
мозкового пухиря. Другий, спрямо
-
ваний дорсально, потиличний згин
утворюється при переході п'ятого
мозкового пухиря у спинний мозок.
Дещо пізніше утворюється значни
й
згин у ділянці майбутнього моста,
Цей згин обернений вентрально
(
мостовий згин).
Диференціювання головного
мозку.
У ділянці кінцевого мозку,
починаючи з 6 тижня, виявляються
розростаються так, що прикрива
-
туть найінтенсивніше і поступово
закладки двох півкуль. Вони рос
-
ють зверху і з боків майже всі інші
відділи мозку. На вентральній по
-
верхні кожної півкулі утворюється
невелике випинання, яке утворює
зачаток нюхового мозку.
У середині півкуль шляхом ви
-
пинання в порожнину бічних шлу
-
ночків роз
ростаються ядра смугас
-
того тіла. На поверхні півкуль утво
рюється кора головного мозку.
Починаючи з другої полови
-
нн внутрішньоутробного розвитку,
спостерігається утворення борозен
і звивин. Першою утворюється най
-
більша латеральна (сільвієва) бо
-
розна, а потім —
центральна (ролан
-
дова), шпорна та інші борозни. Про
-
тягом останніх місяців розвитку по
-
таються чутливі ядра таламуса. Тут
же формується надталамічна ділян
-
ка з епіфізом. Вентральна частина
проміжного мозку утворює підтала
-
мічну ді
лянку і задню частку гіпо
-
фіза. Порожнина проміжного моз
-
ку формує непарний III
шлуночок.
проміжного мозку шляхом випи
-
нання
утворюються очні пухирі з
яких розвиваються сітківка, зорові
нерви і зорові тракти.
Середній мозок дифєренціюєть
ся в чотиригорб
кове тіло і ніжки
мозку, а його порожнина утворює
водопровід середнього мозку (сіль
-
віїв водопровід).
У межах заднього мозку з дор
-
сального боку інтенсивно розвива
-
ється мозочок, а з вентрального
-
формується міст.
П'ятий мозковий пухирь пе
-
ретворюєтьс
я в довгастий мозок,
Задній та довгастий мозок збері
-
гають спільну порожнину ромбо
-
подібного мозку, з якої утворюєть
-
ся IV
шлуночок
Його дном є ромбоподібна ямка,
що має відповідну форму.
Розвиток спинного мозку.
Під час росту нервової трубки, яка ут
-
в
орює спинний мозок, її стінки
стають товщими, а порожнина пе
-
ретворюється в центральний канал.
На внутрішній поверхні трубки, з
боку центрального каналу, на кож
-
цій стороні утворюється поздовжня
борозна (
sulcus
lim
і
tans
), яка ділить
закладку на вентрал
ьну та дорсаль
-
ну частини.
У подальшому з ширшої вен
-
тральної закладки утворюються
вентральні стовпи сірої речовини
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
18 спинного мозку. Тут нейробласти утворюють великі рухові нейрони, аксони яких, розростаючись, вихо
-
дять із спинного мозку
і утворюють вентральні (передні) корінці.
Внаслідок міграції частини клі
-
тин з вентральних стовпів у лате
-
ральному напрямку, утворюються бічні стовпи сірої речовини, де диференціюються вегетативні ядра.
З дорсальної закладки почина
-
ють розвиватися дорсаль
ні стовпи сірої речовини, де утворюються чутливі ядра.
Із зачатків спинномозкових вуз
-
лів у напрямку до дорсальних стов
-
пів ростуть нейтральні відростки п
севдоуніполярних клітин, які ут
-
ворюють дорсальні (задні) корінці с
пинномозкових нервів.
Наприкінці 3
-
го місяця, коли в спинному мозку вже диференцій
ована сіра речовина, біла речовина розвинута ще слабо. У подальшому відбувається посилений ріст відростків нейронів та їх мієлінізація, що веде до формування білої речо
вини, яка розташовується ззовні від сірої
. Мієлінізація волокон по
чинається з другої половини внутрішньоутробного розвитку і про
довжується після народження в перші роки життя дитини.
Відставання росту спинного мозку. До третього місяця ембріонального розвитку довжина спин
-
ного мозку відповідає до
вжині хреб
тового каналу. Потім ріст спинного мозку починає відставати від росту тулуба. Каудальний кінець спинно
го мозку зазнає регресивного роз
-
витку і перетворюється в кінцеву нитку, filum
t
е
rminal
е
.
У подальшому ріст хребтово
го стовпа випереджає ріст нервової трубки. Оскільки головний кі
нець спинного мозку з'єднаний з головним мозком і є фіксованим, відставання в рості нервової труб
-
ки спостерігається в її каудальних відділах. Нижній кінець спинного мозку начебто піднімається вгору («висходження» спинн
ого мозку). У новонародженого нижній кінець спинного мозку знаходиться на рівні ІІІ поперечкового хребця, а у дорослої людини —
між І та II
попе
рековими хребцями.
Корінці спинного мозку та спинномозкові вузли формуються ще в перші місяці ембріонального роз
витку, коли спинний мозок від
повідає довжині хребтового стовпа, тому корінці відходять від спинно
го мозку під прямим кутом,
пряму
ючи до відповідних міжхребцевих отворів. Внаслідок «висходження» спинного мозку корінці нижніх поперекових, всіх крижових і куп
ри
кового сегментів змінюють своє по
ложення на косе і навіть вертикаль
не (вздовж спинного мозку) і, перш ніж досягти відповідних міжхреб
ц
евих отворів, проходять деяку від
стань всередині хребтового каналу. Таким чином, передні і задні корінці десяти нижніх с
егментів спинного мозку (чотирьох нижніх попереко
-
вих, п'яти крижових і куприкового) утворюють кінський хвіст (
cauda
equina
), до якого входить і кінцева нитка (
filum
terminale
).
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
19 Контрольні питання:
1.
Що таке сіткоподібна нервова система?
2.
Якою є буд
ова гангліозної нер
-
вової системи?
3.
Як утворюється трубчаста нер
-
вова система у хордових тва
-
рин?
4.
Розвиток головного мозку в фі
-
логенезі:
а) у риб;
б)
у амфібій;
в)
у рептилій;
г)
у ссавців.
5.
В чому полягає ієрархія рівнів організації мозку?
6.
Які особливості має головний мозок людини?
7.
Чи залежать інтелектуальні здібності людини від ваги голо
вного мозку?
8.
Як розвивається центральна нервова система у людини?
9.
Які первинні пухирі утворю
ються на краніальному кінці нервової трубки?
10.
Як називаються вторинні моз
-
кові пухирі?
11.
Які згини утворює краніальний кінець нервової трубки?
12.
Як розвивається спинний мо
зок?
13.
З чим пов'язано утворення кінського хвоста спинного моз
ку?
1
9
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
20 СПИННИЙ МОЗОК, MEDULLA
SPINALIS
Термінологія. Синонім —
m
у
-
elos
(грец.) —
спинний мозок, зві
дси
ПОХОДИТЬ
:
«
МІЄЛІН
»,
«
ПОЛІОМІЄЛІТ
»
та інші клінічні терміни.
ЗОВНІШНЯ БУДОВА
Спинний мозок являє собою білий тяж завдовжки 40
-
45 см, тов
-
щиною майже 1 см, сплющений у передньо
-
задньому напрямку. Він розташовується в хребтовому ка
-
налі, тягнучись в
ід великого отвору до верхнього краю II
поперекового хребця (Рис. 4). Внизу він закін
-
чується мозковим конусом, conus
m
е
dullaris
, від якого відходить кін
-
цева литка, filum
terminale
.
Кінцева нитка в верхніх відді
-
лах складається з нервової тканини і є руди
ментом каудального відділу спинного мозку. Це спинномозкова частина кінцевої нитки, pars
spina
-
lis
, довжина якої сягає 15 см, вона проходить в оточенні корінців по
-
перекових і крижових нервів. Ни
-
жче від рівня II
крижового хребця кінцева нитка складається з трьох оболон спинного мозку. Це зовніш
-
ня частина кінцевої нитки, довжи
-
на якої біля 8 см, вона зростається з окістям II
куприкового хребця. У ній розрізняють тверду частину, pars
duralis
, та м'яку частину, pars
pialis
.
Практичні зауваження
Той факт, що спинний мозок закінчується на рівні верхнього краю II
поперекового хребця, має велике практичне значення. Між
ІІІ і IV
поперековими хребцями роблять пункції хребтового кана
-
лу, не боючись пошкодити спин
-
ний мозок.
Стовщення
Спинний мозок має два стов
-
щенн
я:
■
intumescentia
cervicalis
, шийне стовщення, утворилося внаслідок наявності тут великої маси нерво
-
вих клітин і волокон, які йдуть до верхніх кінцівок; воно лежить на протязі від четвертого шийного до першого грудного сегментів;
■
intumescentia
lumbosacrali
s
, по
-
переково
-
крижове стовщення, пов'язане з більшою масою не
-
рвових клітин і волокон, які йдуть до нижніх кінцівок; воно розташоване на протязі від дру
-
гого поперекового до третього крижового сегментів.
У тварин, які не мають кінці
-
вок (змії), стовщення спинного мозку відсутні.
Борозни
На поверхні спинного мозку є такі борозни і щілина:
■
fissura
mediana
anterior
, передня
серединна щілина, глибока, тяг
-
неться по всій довжині, розді
-
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
21 ляючи спинний мозок на праву та ліву половини;
■
sulcus
med
ianus
posterior
, за
-
дня серединна борозна, негли
-
бока, тягнеться вздовж всього спинного мозку; від борозни вглиб спинного мозку йде задня серединна перегородка, septum
medianum
posterius
, яка відо
кремлює праву і ліву половини спинного мозку;
■
sulcus
antero
lateralis
, передньо
-
бічна борозна, парна, є місцем виходу передніх корінців;
■
sulcus
posterolateralis
, задньо
-
бічна борозна, парна, є місцем входу задніх корінців у спинний мозок.
Канатики
Кожна половина білої речовини спинного мозку ділиться борозна
-
ми на три канатики:
■
funiculus
anterior
, передній ка
-
натик, розташований між перед
ньою серединною щілиною і пє
-
редньобічною борозною;
■
funiculus
lateralis
, бічний кана
-
тик, розташований між перед
-
н
ьобічною і задньобічною бороз
-
нами;
■
funiculus
posterior
, задній ка
на
-
тик, розташований між задньо
-
бічною і задньою серединною борознами.
Корінці спинномозкових нервів
На всьому протязі від спинно
го мозку відходять корінці спин
-
номозкових нервів, які утворюють з кожного боку два вертикальні
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
22 ряди. Кожен корінець
складається з корінцевих литок, fila
radicularia
(рис. 5). Розрізняють передні та задні корінці:
■ radix
anterior
(
motoria
), перед
-
ній (руховий) корінець, вихо
-
дить з передньобічної борозни і являє собою комплекс аксо
-
нів рухових нейронів передніх стовпів
сірої речовини спинно
-
го мозку. Всього є 31 пара пе
-
редніх корінців;
■ radix
posterior
(
sensoria
), зад
-
ній (чутливий) корінець, являє собою комплекс центральних відростків псевдоуніполярних нейронів, які містяться в спин
-
номозкових вузлах. Всього є 31 па
ра задніх корінців.
Ganglion
spinal
е,
спинномозковий в
узол
Належить до заднього корінця. Він розташований у міжхребцево
-
Рис. 5. Схема сегментів спинного мозку та утворення спинномозкових нервів. 1 —
sulcus medianus posterior; 2 —
fila radicularia radic
is posterioris; 3 —
radix posterior, 4 —
r. medialis r. posterioris n. spinalis; 5 —
ganglion spinale; 6 -
r, lateralis r. posterioris n. spinalis; 7 —
r. posterior n. spinalis; 8 —
n. spinalis; 9 —
r. commiinicans albus; 10 —
r. commu
-
nic
ans griseus; 11 —
ganglion trunci sympathici; 12 —
r. anterior n. spinalis; 13 —
r. meningeus n. spinalis; 14 —
sulcus lateralis anterior; 15 —
fissura mediana anterior; 16 —
fila radicularia radicis anterioris; 17 —
radix anterior, 18 —
substantia grisea; 19 —
substantia alba.
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
23 му отворі, біля з'єднання передньо
-
го коріння із заднім. Вузол містить чутливі (рецепторні) псевдоуніпо
-
лярні нейрони. Кожна клітина має один короткий відросток, який поді
-
ляється на два —
периферійний, що йде у складі спинномозкового нерва н
а периферію і закінчується рецеп
-
тором, та центральний, який йде в складі заднього корінця в спинний мозок. Всього є 31 пара спинномоз
-
кових нервів. У ділянці міжхреб
-
цевого отвору передній корінець з'єднується з периферійними від
-
ростками псевдоуніполярни
х ней
-
ронів і утворюється спинномозко
-
вий нерв (
n
. spinalis
).
Кінський хвіст
Як було сказано вище, спинний мозок коротший від хребтового ка
-
налу. Враховуючи те, що корінці йдуть до відповідних хребцевих от
-
ворів, їх напрямок лише у верхнь
-
ому шийному відді
лі горизонталь
-
ний; чим нижче відходить корінець, тим більш косий напрямок він має. Нарешті, нижче спинного мозку корінці поперекових, крижових та куприкових сегментів йдуть майже прямовисно, утворюючи в хребто
-
вому каналі разом з кінцевою нит
-
кою кінський
хвіст, cauda
equina
.
Сегменти спинного мозку
Спинний мозок, як найстарі
-
ший відділ центральної нервової системи, зберіг сегментарну будо
-
ву. Сегментом називається ділянка спинного мозку, яка дає початок одній парі спинномозкових нервів. Всього є З1 сегмен
т (Рис. 6):
segmenta
cervicalia
(С
1
-
С
8
), шийні сегменти (вісім), верхні сегменти лежать на рівні від
-
повідних шийних хребців, ниж
-
ні
—
на один хребець вище; segmenta
thoracica
(
Th
1
-
Th
12
), грудні сегменти (дванадцять), розташовані на рівні VII
ший
-
ного та І
-
ІХ грудних хребців. Верхні сегменти лежать на один хребець вище відповідного хреб
-
Рис. 6. Скелетотопія сегментів спинно
-
го мозку. 1 —
segmenta cervicalia (С1
-
C8
); 2 —
segmenta thoracica (Th1
-
Th12); 3 —
seg
-
menta lumbalia (
L1
-
L5
); 4 —
segmenta sacralia (
S1
-
S5); 5 —
segmentum coccygeum (Co1).
23
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
24 ця, середні —
на 2 хребці вище і нижні —
на 3 хребці вище; segmenta
lumbalia
(
L
1
-
L
5), попе
-
рекові сегменти (п'ять), розта
-
шовані на рівні тіл X
та XI
груд
-
них хребців;
segmenta
sacralia
(
S
1
-
S
5), кри
жові сегменти (п'ять), розташо
вані на рівні XII
грудного та І поперекового хребців;
■ segmentum
coccygeum
(
Co
1). куприковий сегмент (один), ле
жить на рівні нижнього краю І поперекового хребця; Кожному сегменту спинного мозку відповідає ділянка ш
кіри (дерматом), яка іннервується зад
-
нім корінцем даного сегмента. Тому в типових випадках відрізнити сег
-
ментарні порушення іннервації не
1
Рис. 7. Схема розподілу сірої та білої речовини на поперечному зрізі спинного мозку. 1 —
sulcus medianus posterio
r; 2 —
fasciculus gracilis; 3 -
fasciculus cuneatus; A —
fasciculus proprius posterior; 5 —
fasciculus proprius lateralis; 6 —
tractus corticospinalis lateralis; 7 —
trac
-
tus spinocerebellaris posterior; 8 —
tractus rubrospinalis; 9 —
tractus spinotectal i
s; 10 —
trac
-
tus spinocerebellaris anterior, 11 —
tractus spinothalamicus lateralis; 12 —
tractus olivospinalis; 13 —
tractus reticulospinalis anterior; 14 —
tractus spinothalamicus anterior; 15 —
fasciculus proprius anterior; 16 —
tractus vestibulospinali
s; 17 -
tractus tectospinalis; 18 —
fasciculus longitudinalis medialis; 19 —
tractus corticospinalis anterior; 20 —
fissura mediana anterior, 21 —
nucl. posteromedialis; 22 —
nucl.anteromedialis; 23 —
radix anterior; 24
—
fila radicu
-
laria anteriores; 25 —
nucl. anterolateralis; 26 -
nucl. nervi accessorii; 27 —
nucl. nervi phrenici; 28 —
nucl. centralis; 29 —
nucl. posterolateralis; 30 —
nucl. parasympathicus sacralis; 31 —
nu
cleus і
ntermediomed і
alis; 32 —
nucleus intermediolateralis; 33 —
nucl. thoracicus posterior; 34 —
nucl. proprius; 35 —
substantia gelatinosa; 36 —
zona spongiosa; 37 —
zona terminalis; 38
—
radix posterior; 39 —
canalis centralis; 40 —
sulcus posterolateralis.
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
25 важко. Кожен передній (руховий) корінець іннервує певну групу
м язів, які розвиваються з ВІДПОВІД
-
НОГО міотома.
ВНУТРІШНЯ БУДОВА СПИННОГО МОЗКУ
Спинний мозок складається З сірої речовини, яка міститься всере
-
дині, і білої речовини, що розт
ашо
-
вана ззовні. У центрі спинного моз
-
ку проходить вузький центральний канал, canalis
centralis
, який вгорі сполучається з IV
шлуночком, а внизу, дещо розширюючись
1
, закін
-
чується сліпо.
СІРА РЕЧОВИНА, SUBSTANTIA
GRISEA
На протязі всього спинного мозку сп
рава і зліва від централь
-
ного каналу сіра речовина утворює сірі стовпи, columnae
griseae
. Вони з'єднані між собою сірою спайкою, яка центральним каналом ділиться на передню сіру спайку, comissura
grisea
anterior
, та задню сіру спай
-
ку, comissura
grisea
po
sterior
. Ко
-
жен стовп сірої речовини має спе
-
реду розширену частину -
передній стовп, columna
anterior
, а ззаду -
звужену частину —
задній стовп, columna
posterior
. Між переднім і заднім стовпами на протязі нижньо
-
го шийного, всіх грудних і двох верх
-
ніх по
перекових сегментів (С
VIII
-
L
II
) сіра речовина утворює бічний стовп, columna
lateralis
.
На поперечному зрізі спинного мозку відповідно до стовпів є пе
-
редній, задній та бічні роги сірої ре
-
човини. Тому сіра речовина на зрізі має форму метелика (Рис. 7).
П
ередній ріг, со
rnu
anterius
, скла
-
дається з рухових (моторних) ней
-
ронів, які формують пять ядер (два медіальні, одне центральне і два біч
-
ні) —
nucl
. anteromedialis
, пис
l
.
pos
teromedialis
, nucl
.
centralis
, nucl
. а
n
-
terolateralis
, nucl
. posterolateralis
. Крім того, на рівні ШИЙНИХ сегментів у передньому розі знаходяться nucl
. nervi
accessorii
, ядро додаткового черва, та nucl
.
nervi
phrenici
, ядро діафрагмового нерва. В ядрах розта
шовані великі мотонейрони аксони яких виходять із спинного мозку і утворюють
передні корінці. Крім великих рухових нервових клітин, які позначаються як альфа
-
і бета
-
мотонейрони
, у передніх стовпах є приблизно одна третина гама
-
мото
-
нейронів
. Аксони альфа
-
і бета
-
мо
-
тонейронів закінчуються в м'язах моторними бляшками. Аксони гама
-
нейрон
ів зв'язані з м'язовими рецеп
-
торами, які називаються м'язовими веретенами.
Практичні зауваження
Мотонейрони передніх стовпів спинного мозку вибірково уражу
-
ються при поліомієліті, що приз
-
1
—
розширена нижня частина центрального каналу називається
кінцевим шлуночком, ventriculus
terminalis
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
26 водить до розвитку периферійного паралічу м'язів, які пов'язані з ура
-
женим сегментом.
Задній ріг, cornuposterius
-
дається з дрібних мультиполярних вставних клітин, на яких закін
-
чується частина чутл
ивих волокон заднього корінця. У задньому розі є такі відділи:
■
basis
, основа, розташована на
межі з проміжною речовиною
і сірою спайкою. Тут містяться
центри інтероцероцептивної чутли
вості;
■
cervix
, шийка —
це звужена час
-
тина позаду основи. У ній з при
-
середнього боку на межі з осно
-
вою лежить грудне ядро, nucleus
thoracicus
(ядро Кларка), яке є центром пропріоцептивної чут
-
ливості;
■
caput
, головка, являє собою дещо розширену частину заднього рогу позаду шийки. У напрямку до місця входу заднього корінця г
оловка стає тонкою і закінчуєть
-
ся верхівкою (
apex
), яка скла
-
дається а драглистої речовини (
substantia
gelatinosa
) та губчас
-
тої зони (
zona
spongiosa
). Вони утворені дрібними нервовими клітинами. У головці виділяють власне ядро (
nucleus
proprius
), яке раз
ом із драглистою речови
-
ною є центром екстероцептивної чутливості.
Бічний ріг, cornu
lateralis
, поміт
-
ний лише в ділянці восьмого ший
-
ного, грудних і двох верхніх попе
-
рекових сегментів. Між переднім і з
аднім рогами лежить центральна
проміжна речовина, як
а в медіаль
-
ному напрямку переходить у вузьку сіру спайку, що з'єднує праву і ліву половини сірої речовини.
У бічних рогах, на протязі від C
8
до L
2
сегментів розташовані скупчення вегетативних симпатич
-
них клітин, які утворюють бічно
-
проміжне ядро (
nucleus
interme
-
diolateralis
). Аксони цих клітин виходять із спинного мозку через передній корінець і йдуть до симпа
-
тичних вузлів.
У крижових сегментах (
S
2
-
S
4), де бічні роги відсутні, в проміж
-
ній сірій речовині між переднім та заднім рогами містяться вегета
-
ти
вні парасимпатичні ядра, nuclei
parasympathici
sacrales
. Аксони клітин цих ядер виходять із спин
-
ного мозку через передні корінці і прямують до парасимпатичних вуз
-
лів органів малого таза.
Отже,
-
у проміжній зоні між пе
-
редніми і задніми рогами лежать ве
-
ге
тативні центри, пов'язані з іннерва
-
цією нутрощів і кровоносних судин. Присередньо від бічно
-
про
-
міжного ядра знаходиться при
-
середньо
-
проміжне ядро (
nucl
, і
n
-
termediomedialis
), яке є центром пропріоцептивної чутливості.
Слід зауважити, що навколояд
-
ра ней
ронів сірої речовини спин
ного мозку картироваш на десять пластинок. Топографія ядер знахо
-
диться у відповідності до топогра
-
фії пластинок, хоча вони не завжди співпадають (Рис. 8): ■ спинномозкова пластинка І, lami
-
na
spinalis
І, має вигляд тонкого
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
27 Рис 8. Топографія спинномозкових пластинок у сірій речовині.
крайового шару на дорсальній та, частково, бічній поверхні го
-
ловки заднього рогу на всьому протязі спинного мозку і відпо
-
відає крайовому ядру, nucleus
marginalis
. Нейрони п
ластинки І реагують на больові та темпе
-
ратурні стимули і віддають во
-
локна бічному спинномозково
-
таламічному шляху, tractus
spi
-
nothalamicus
lateralis
; спинномозкова пластинка II
, la
-
mina
spinalis
II
, розміщена вент
-
рально від пластинки І, розпов
-
сюджуєть
ся по всій довжині спинного мозку і відповідає драг
-
листій речовині, substantia
g
е
la
-
tinosa
. До нейронів внутрішньої зони пластинки ІІ підходять во
-
локна больової та температурної чутливості, а до нейронів зовніш
-
ньої зони —
волокна тактильної чутливості;
спинномозкові пластинки III
, IV
, V
, є в складі заднього рогу на всьому протязі спинного мозку
і їх розглядають як компоненти власного ядра, nucleus
proprius
. Це ядро дає початок передньо
-
му спинномозково
-
таламічному шляху, tractus
spinothalamicus
anterior
, а нейрони цього ядра реагують на тактильні сигнали; спинномозкова пластинка VI
присутня тільки в потовщеннях спинного мозку (
intumescentia
cervicalis
et
lumbosacralis
). її нейрони одержують пропріоцеп
-
тйвні імпульси від м'язів; спинномозкова пластинка VI
I
розташована між передніми та задніми рогами. В intumescen
tia
cervicalis
et
lumbosacralis
ця пластинка заходить навіть у ділянку передніх рогів. На рівні сегментів Т
h
1
-
L
3
вона входить до складу бічних рогів; у складі спинномозкової плас
-
тинки VIII
розріз
няють декілька ядер. Заднє грудне ядро, nucleus
thoracicus
posterior
, утворе
-
не нейронами, розміщеними в
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
28 присередній частині пластин
-
ки на рівні сегментів С8
-
L
2
. Від цього ядра починається задній спинно
-
мозково
-
мозочковий шлях, tractus
spin
ocerebellaris
posteri
-
or
. Бічнопроміжне ядро, nucleus
int
е
rmediolat
е
ralis
, розміщене в бічних рогах на рівні Th
1
-
L
2. Нейрони цього ядра дають по
-
чаток прегангліонарним сим
-
патичним волокнам, які вихо
-
дять із спинного мозку в складі передніх корінців і утво
рюють білу сполучну гілку спинномоз
-
кового нерва. Присередньопро
-
міжне ядро, nucleus
intermedio
-
medialis
, розташоване на рівні Th
1
-
L
3
, відповідає за вісцеральну чутливість. Крижові парасимпа
-
тичні ядра, nuclei
parasympath
-
i
сі sacrales
, розташовані на рівні
S
2
-
S
4
, містять тіла прегангліо
-
нарних нейронів, які приймають участь в іннервації органів тазу;
■
спинномозкова пластинка VIII
в потовщеннях спинного мозку до
-
сягає середньої частини передніх рогів. В інших частинах вона ло
-
калізована в основі передніх ро
-
г
ів вентрально від пластинки VII
;
■
спинномозкова пластинка IX
повністю відноситься до зони мотонейронів переднього рогу;
■
спинномозкова пластинка X
—
ді
-
лянка сірої речовини» що приля
-
гає до центрального каналу.
БІЛА РЕЧОВИНА,
SUBSTANTIA
ALBA
Біла речовина ск
ладається з пучків (
fasciculi
) нервових воло
-
кон, які формують провідні шляхи (
tractus
). Вона оточує сіру речови
-
ну ззовні і поділяється на передній, бічний та задній канатики.
Серед провідних шляхів спин
-
ного мозку розрізняють:
1)
власні пучки спинного м
оз
-
ку (
fasciculi
proprii
), які зв'язують його сегменти між собою. Вони по
-
чинаються від вставних нейронів сірої речовини спинного мозку і проходять поблизу від неї, бо є еволюційно старішими. Разом із сірою речовиною пучки утворю
-
ють власний, сегментарний апарат спинного мозку;
2)
апарат двосторонніх зв'язків головного і спинного мозку, який складається з пучків, що йдуть від клітин спинного мозку та спинно
-
мозкових вузлів до головного мозку (чутливі, висхідні шляхи), і пучків, які йдуть від клітин головного м
оз
-
ку до спинного (рухові, низхідні шляхи).
Передній канатик, funiculus
an
-
terior
, містить такі пучки:
■
fasciculi proprii anteriores, власні передні пучки;
■
tr
. coriicospinalis
(
pyramidalis
) anterior
, передній кірково
-
спин
-
номозковий (пірамідний) шлях. Йде в
ід клітин кори великого мозку до мотонейронів передніх стовпів;
■
tr
. vestibulospinalis
(
lateralis
et
medialis
), присінково
-
спинно
-
мозковий шлях (бічний і присе
-
редній), що йде від присінкових ядер стовбура мозку до мотоней
-
ронів передніх стовпів;
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
29 ■
tr
. spinothalamicus
anterior
, пе
-
редній спинномозково
-
таламіч
-
ішй шлях, лежить на межі з перед
-
нім канатиком. Він починається від клітин драглистої речовини верхівки заднього рогу і Йде до таламуса; проводить імпульси тактильної чутливості;
■
tr
. tectosp
inalis
, покрівельно
-
спинномозковий шлях, йде від покрівлі середнього мозку (
tec
-
tum
) до рухових нейронів перед
-
ніх стовпів;
■
tr
. r
е
ticulospinalis
, сітчасто
-
спинномозковий шлях, йде від сіт
-
частої формації стовбура мозку до вегетативних нейронів бічних стовп
ів і мотонейронів передніх стовпів.
Бічний канатик, funiculus
lat
-
eralis
, містить такі пучки:
■
fasciculi proprii laterales, власні бічні пучки;
■
tr
. corticospinalis
(
pyramidalis
) lateralis
, бічний кірково
-
спин
-
номозковий (пірамідний) шлях, йде від клітин кор
и великого мозку до рухових нейронів пе
-
редніх стовпів. Цей шлях є най
-
більшим, він займає центральне положення в бічному канатику;
■
tr
. rubrospinalis
, червоноядерно
-
спинномозковий шлях, йде від червоного ядра (
nucl
. ruber
) се
-
реднього мозку до рухових ней
-
ронів передніх стовпів, розташо
-
ваний поряд з попереднім;
■
tr
. olivospinalis
, оливо
-
спинно
-
мозковий шлях, йде від нижньої оливи довгастого мозку до рухо
-
вих нейронів передніх стовпів;
■
tr
. spinothalamicus
lateralis
, біч
-
ний спинномозково
-
таламічний шлях. В
ин починається від клі
-
тин головки заднього рогу і до
-
ходить до таламуса; проводить імпульси больової та темпера
-
турної чутливості;
■
tr
. spinocerebellaris
anterior
(
ventralis
), передній спинномоз
-
ково
-
мозочковий шлях (Говерса), йде від клітин присередньо
-
пр
о
-
міжного ядра до мозочка, займа
-
ючи вентральну периферію ка
-
натика, проводить пропріоцеп
-
тивні імпульси;
■
tr
. spinocerebellaris
posterior
(
dorsalis
), задній спинномозково
-
мозочковий шлях (Флексіга), йде від nucl
. thoracicus
заднього рога до мозочка, займаю
чи дорзаль
-
ну периферію канатика; прово
-
дить пропріоцептивні імпульси.
Задній канатик, funiculus
poste
-
rior
, містить такі пучки:
■
fasciculi proprii posteriores, задні власні пучки;
■
fasciculus
gracilis
, тонкий пу
чок (Голля). Він розташований медіально, утво
рюється цент
-
ральними відростками клітин спинномозкових вузлів. Він іде до довгастого мозку, проводить пропріоцептивні імпульси від нижніх кінцівок і нижньої поло
-
вини тулуба;
■
fasciculus
cuneatus
, клиноподіб
-
ний пучок (Бурдаха), розташо
-
ваний латерально ві
д поперед
-
нього і утворений центральними відростками клітин спинномоз
-
кових вузлів; він іде до довгас
-
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
30 того мозку і проводить пропріо
-
цєптивні імпульси від верхньої половини тулуба і верхніх кінці
-
вок. Обидва пучки існують вище І
V
грудного сегмента, нижче цього сегмента в задньому кана
-
тику є лише тонкий пучок.
Спинномозкова рефлекторна дуга
Вся діяльність нервової систе
-
ми носить рефлекторний характер. Рефлекс —
це відповідь органїзма на зовнішнє або внутрішнє подраз
-
нення, яке відбувається
за участю нервової системи.
У процесі еволюції центральної нервової системи спинний мозок виникає першим і через нього зами
-
каються прості рефлекторні реакції на зовнішні та внутрішні подраз
-
нення. Морфологічним субстратом рефлексу є рефлекторна дуга, яка
в найпростішому вигляді скла
-
дається з 2
-
х нейронів: рецепторно
-
го і еферентного. Такі рефлекторні дуги називають моносинаптични
-
ми. Частіше прості рефлекторні дуги складаються з 3
-
х нейронів:
1) чутливі нейрони, розташо
-
вані у спинномозкових вузлах. Їх п
севдоуніполярні клітини посила
-
ють периферійні відростки до ре
-
цепторів тулуба і кінцівок (вони міс
-
тяться в шкірі, слизових оболонках, сухожилках), які сприймають под
-
разнення і трансформують їх в нер
-
вовий імпульс. Він по центральних відростках псевдоуні
полярних клі
-
тин через задній корінець надходить до заднього рогу спинного мозку, де передається вставним нейронам;
2)
вставні нейрони простої рефлекторної дуги розташовані у філогенетично старих структу
-
рах задніх рогів спинного мозку —
в драглистій речови
ні, губчастій зоні та розсіяних клітинах (
cellu
-
lae
diss
е
minatae
), які знаходяться між ядрами задніх рогів та проміж
-
ної зони. Це дрібні мультиполяр
-
ні нейрони. Одні з них посилають свої аксони до рухових нейронів передніх рогів цього же сегмента. а аксони
інших нейронів розгалу
-
жуються на висхідні та низхідні гілки, які контактують з руховими нейронами передніх рогів вище
-
і нижчерозташованих сегментів. Вони проходять на 5
-
6 сегментів вгору та вниз і утворюють влас
-
ні пучки білої речовини спинного мозку (
fa
sciculi
proprii
), які щільно прилягають до сірої речовини. Та
-
ким чином, при подразненні навіть мінімальної кількості рецепторів, до відповідної реакції залучаються декілька сегментів спинного мозку і зв'язаних із ними м'язів;
3)
рухові нейрони, розташовані в
передніх рогах спинного мозку, їх аксони виходять із спинного мозку через передній корінець і в складі спинномозкового нерва досягають м'язів, яким передають нервовий ім
-
пульс. Внаслідок цього відбуваєть
-
ся скорочення м'язів.
Таким чином, сіра речовина сп
инного мозку разом з передніми і задніми корінцями та власними пучками білої речовини утворю
-
ють власний або сегментарний апарат спинного мозку, який за
-
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
31 безпечує виконання безумовних
рефлексів.
Принцип зворотного зв'язку. Рефлекторне к
оло
В останні роки, внаслідок от
-
римання нових даних, було перегля
-
нуто концепці ю рефлекторної дуги.
Нервова система контролює скорочення м'язів за допомогою пропріорецепторів, які зв'язані чут
-
ливими волокнами з центральною нервовою системою. У м'язах пр
о
-
прїорецептори представлені м'я
-
зовими веретенами. Одні з них ре
-
агують на подовження, інші
—
на напруження м'язів. Імпульси від м'язових веретен поступають в спинний мозок через чутливі псев
-
лоуніполярні нейрони. В спинно
-
му мозку нервові волокна зв'язані
з руховими клітинами передніх стовпів через вставні нейрони.
Такий чином, центральна нер
-
вова система одержує відомості про скорочення м'язів. Ця система фун
-
кціонує за принципом негативного зворотнього зв'язку, утворюючи за
-
мкнене рефлекторне коло. При ць
-
ому мотонейрони при необхідності генерують імпульси, які уточнюють ступінь скорочення. Тому, рухи ста
-
ють точнішими.
Виявлено (
L
. Lekseil
, 1945), щ
o
в передніх стовпах, крім аль
-
фа
-
мотонейронів, які відповіда
-
ють за скорочення м'язів, є дрібні гама
-
мото
нейрони, аксони яких закінчуються на інтрафузальних волокнах м'язових веретен. Такі нейрони регулюють чутливість ре
-
цепторів довжини і оптимізують їх роботу.
Принцип зворотнього зв'язку є універсальним для діяльності всі
-
єї нервової системи (П.К. Анохін).
Контрольні питання:
1.
Спинний мозок: топографія, верхня і нижня межі, зовнішня будова.
2.
Задні корінці спинномозкових нервів; утворення, топографія, функціональне значення.
3.
Передні корінці спинномозко
-
вих нервів: утворення, топогра
-
фія, функціональне значенн
я
4.
Як утворюється спинномозко
-
вий нерв?
5.
Спинномозковий вузол: топо
-
графія, будова, функції.
6.
Що таке кінський хвіст? Як він утворюється?
7. Сегменти спинного мозку: виз
-
начення, межі.
8.
Будова спинного мозку на по
-
перечному розтині: роги, їх від
-
ношення до се
гментів.
9.
Сіра речовина спинного мозку: задні роги, типи нейронів, що їх утворюють; ядра і їх функціо
-
нальна характеристика.
10.
Сіра речовина спинного мозку: бічні роги, типи нейронів, що їх утворюють; ядра і їх функціо
-
нальна характеристика в різних сегментах
.
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
32 11.
Сіра речовина спинного мозку: передні роги, типи нейронів, що їх утворюють; ядра і їх функціо
-
нальна характеристика.
12.
Біла речовина спинного мозку: класифікація; короткі волокна, їх утворення, топографія і фун
-
кції.
13.
Біла речовина спинного мозку
: довгі волокна, класифікація, їх утворення, топографія і фун
кції.
14.
Біла речовина спинного мозку: передні канатики, їх межі, про
-
відні шляхи, що їх утворюють.
15.
Біла речовина спинного мозку: бічні канатики, їх межі, провід
ні шляхи, що їх утворюють.
16.
Біла р
ечовина спинного мозку: задні канатики, їх межі, провід
ні шляхи, що їх утворюють.
17.
Що є морфологічною основою рефлексу? Охарактеризуйте просту рефлекторну дугу.
18.
Що таке принцип зворотного зв'язку?
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
33 ГОЛОВНИЙ МОЗОК, ENCEPHALON
Термін encephalon
поход
ить від en
(грец.) —
в і kephale
(грец.) —
го
-
лова.
Головний мозок разом із його оболонками розташований у по
-
рожнині мозкового черепа. Його верхньо
-
бічна поверхня опукла і прилягає до склепіння черепа. Нижня поверхня, або основа голо
-
вного мозку, має скла
дний рельєф, який відповідає формі черепних ямок внутрішньої основи черепа.
Маса головного мозку у дорос
лої людини коливається від 1100 до 2000 г. Після 60 років маса і об'єм головного мозку дещо зменшуються.
Головний мозок складається з трьох великих час
тин:
■
півкуль великого мозку (
hemi
-
spheriae
cerebrales
),
■
мозочка (cerebellum) і
■
стовбура мозку (
truncus
е
n
-
cephali
).
Стовбур головного мозку —
це філогенетично найбільш стара час
-
тина головного мозку (
paleenceph
-
alon
). Він є продовженням спинно
г
о мозку, утворюючи сегментарний апарат головного мозку. З нього в певному порядку виходять 12 пар черепних нервів, відповідно тому, як від спинного мозку відходять спинномозкові нерви.
Найбільш новою частиною голо
-
вного мозку (
neoencephalon
) є пів
-
кулі гол
овного мозку, які прикри
-
вають собою всі частини головного мозку і утворюють плащ (
pallium
).
Дві півкулі великого мозку роз
-
діляє глибока поздовжня щілина (
fissura
longitudinalis
cerebri
). Зза
ду вона з'єднується з поперечною щі
-
линою великого мозку (
fiss
ura
trans
-
versa
cerebri
), яка відокремлює півкулі великого мозку від мозочка.
На поверхнях півкуль великого мозку є велика кількість борозен, sulci
cerebri
. Глибокі борозни поді
-
ляють півкулі на частки великого мозку (
lobi
cerebri
). Невеликі бо
-
розни поділ
яють частки на звивини великого мозку (
gyri
cerebri
).
Огляд основи головного мозку
Більшу частину основи головно
-
го мозку складають півкулі велико
го мозку, ззаду до нижньої поверхні півкуль прилягає мозочок, а посере
-
дині проходить стовбур головного мозку
—
його вентральна поверхня. У передній частині основи головно
го мозку видно поздовжню щілину великого мозку, fissura
longitudina
lis
cerebri
(Рис. 9). Паралельно їй на нижній поверхні лобових часток розташовані невеликі потовщен
ня —
нюхові цибулини (
bul
bi
olfacto
-
гіі). До нижньої поверхні нюхових цибулин із порожнини носа через отвори пластинки решітчастої кіст
ки підходять 15
-
20 тонких нюхових ниток (
fila
olfactoria
) —
це І пара черепних нервів (
nervi
olfactorii
). При вийманні головного мозку з че
-
репа нюхові нитки обриваються і на ізольованому препараті їх не видно.
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
34 Рис. 9. Основа головного мозку та вихід корінців черепних нервів. 1 —
bulbus olfacto
-
rius; 2 —
tractus olfactorius; 3 —
trigonum olfactorium; 4 —
n. opticus (II); 5 -
infundibulum;
6
—
tractus opticus; 7 —
corpora mamillaria; 8 —
pons; 9 —
n. trochlearis (IV); 10 —
n. abducens (VI); 11
—
n.
glossopharyngeus (IX); 12 —
n. vagus (X); 13 —
n. hypoglossus (XII); 14 -
n. ac
-
cessorius(XI); 15 -
n. spinalis; 16,28 —
fissura longitudinalis ce
rebri; 17 —
cerebellum; 18
-
oli
-
va; 19 —
pyramis medullae oblongatae; 20 —
n. vestibulocochlearis (VIII); 21 -
n. facialis (VII); 22 —
n. trigeminus (V); 23 —
a. basillaris; 24 —
n. oculomotorius (III); 25 -
tuber cinereum; 26 —
chiasma opticum; 27 —
substa
ntia perforata anterior.
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
35 Назад від нюхової цибулини тягнеться нюховий шлях —
tractus
olfactorius
. Ззаду він розширюєть
ся і утворює нюховий трикутник (
trigonum
olfactorium
). За нюхо
вим трикутником після видалення м'якої мозкової оболони можна ба
чити велику кількість дрібних от
ворів для судин —
це передня про
низана речовина (
substantia
perfo
rata
anterior
).
Медіально від задньої прониза
-
ної речовини, замикаючи поздовж
ню щілину великого мозку, прохо
дить тонка сіра пластинка —
кін
цева пластинка
, lamina
terminalis
. Її задня поверхня зростається із зоровим перехрестям (
chiasma
op
ticum
). Зорове перехрестя утворе
но зоровими нервами (
nervi
optici
), це II
пара черепних нервів, які ви
ходять із очної ямки в порожнину черепа через зоровий канал (
canal
is
opticus
). Від зорового перехрестя назад і вбік відходять зорові трак
ти (
tractus
opticus
).
До задньої поверхні зорового пе
-
рехрестя прилягає сірий горб (
tuber
cinereum
), який внизу звужується і утворює трубку, яка отримала назву лійки (
infundibulum
), до
якої при
-
кріплюється гіпофіз (
hypophysis
). Це залоза внутрішньої секреції, яка залягає на дні турецького сідла під твердою мозковою оболоною. При вийманні головного мозку із черепа лійка обривається, а гіпофіз зали
-
шається в гіпофізній ямці турець
кого сі
дла.
Позаду від сірого горба знахо
-
дяться два білих округлих утворен
-
ня —
це соскоподібні тіла (corpora mamillaria).
Позаду від зорових трактів ми бачимо два поздовжніх білих ва
лика —
це ніжки мозку (pedunculi cerebri), між ними знаходиться міжніжкова я
мка (fossa interpe
duncularis), яка спереду обмеже
на соскоподібними тілами. На дні міжніжкової ямки є численні дрібні отвори для судин, вони утворюють задню пронизану речовину (
substan
tia
perforata
posterior
).
По медіальній поверхні ніжок мозку виходять окорухові нерви (
nervi
oculomotorii
) —
III
пара че
-
репних нервів.
Латерально від ніжок мозку вид
-
но IV
пару черепних нервів —
бло
-
кові нерви (
nervi
trochleares
), вони найтонші з усіх черепних нервів і відрізняються від решти черепних нервів тим, що виходят
ь не на ос
нові головного мозку, а з дорсаль
ного боку стовбура головного моз
ку, пронизуючи верхній мозковий парус по боках від його вуздечки.
Ніжки мозку ззаду з'єднуються з широким поперечним валиком —
це міст (
pons
). Бічні відділи моста звужуються і за
нурюються в мо
-
зочок, утворюючи середні мозоч
кові ніжки (
pedunculi
cerebellares
medii
). Збоку від моста і спереду від середніх мозочкових ніжок виходять корінці V
пари черепних нервів —
трійчастого нерва (
nervus
trigeminus
).
Нижче від моста видно вент
-
рал
ьну поверхню довгастого мозку, на яку продовжуються борозни зі
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
36 спинного мозку —
передня середин
-
на щілина (
fissura
mediana
anterior
)
та вентролатеральна борозна (
sul
cus
ventrolateralis
). Між ними роз
-
ташовані піраміди довгастого мозку (
pyramides
medullae
oblongatae
).
Латерально від пірамід розташовані овальної форми підвищення —
оли
ви довгастого мозку (
olivae
medullae
oblongatae
seu
olivae
inferiores
). Між заднім краєм моста і пірамідами дов
-
гастого мозку виходять корінці відвід
-
ного нерва
(
n
. abducens
) —
VI
пари черепних нервів. Латерально від ньо
-
го, між заднім краєм моста і оливою довгастого мозку виходять корінці лицевого нерва (
n
. facialis
) —
VII
пари черепних нервів. Латерально від лице
-
вого нерва виходять корінці VIII
пари черепних н
ервів —
присінково
-
завит
-
кового нерва (
n
. vestibulocochlearis
). Дорсально від оливи проходить дорсолатеральна борозна, що про
-
довжується із спинного мозку, у ній розташовані послідовно корінці IX
пари черепних нервів —
язикоглот
-
кового нерва (
n
. glossophar
yngeus
), X
пари —
блукаючого нерва (
n
. va
gus
), XI
пари —
додаткового нерва (
n
. accessorius
). Корінці останньо
го виходять також від верхньої час
тини спинного мозку. Із вентрола
-
теральної борозни довгастого моз
ку, між пірамідою і оливою вихо
дять численн
і корінці під'язикового нерва (
n
. hypoglossus
) —
XII
пари черепних нервів.
Огляд медіальної поверхні головного мозку
На серединному сагітальному розрізі головного мозку, проведено
-
му через поздовжню щілину велико
-
го мозку, видно медіальну поверхню пі
вкуль великого мозку, яка нави
сає над стовбуром головного мозку і мозочком. Медіальна поверхня пів
-
кулі відокремлена від добре поміт
ної на серединному розрізі великої спайки мозку —
мозолистого тіла (
corpus
callosum
) борозною (
sulcus
corporis
callosi
) (Р
ис. 10). Мозолис
те тіло з'єднує між собою півкулі ве
-
ликого мозку. Його середня частина носить назву стовбура (
truncus
cor
-
poris
callosi
), задня потовщена час
-
тина називається валиком (
splenium
corporis
callosi
), а передня частина загинається вниз, утворю
ючи колі
но мозолистого тіла (
genu
corporis
callosi
). Донизу коліно мозолистого тіла загострюється і утворює дзьоб мозолистого тіла (
rostrum
corporis
callosi
), який продовжується вниз у кінцеву пластинку (
lamina
termina
-
lis
). Остання зростається із зоровим
перехрестям.
Під мозолистим тілом видно бі
-
лий тяж —
склепіння (
fornix
). Його тіло (
corpus
fornicis
) зрощене з мозолистим тілом, а передня ніж
ка, або стовп склепіння (
columna
fornicis
), загинається вниз і вперед, і, занурюючись у мозкову речовину, доходи
ть до соскоподібного тіла.
Між стовпами склепіння і кін
-
цевою пластинкою розташований поперечний пучок волокон, який на розрізі має вигляд овала білого кольору —
передня (біла) спайка великого мозку (
comissura
cerebri
anterior
), вона з'єднує дві півкулі ве
ликого мозку. Між коліном і дзьо
-
3
6
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
37 Рис. 10. Медіальна поверхня головного мозку (сагітальний розріз). 1 —
corpus callosum (truncus); 2 —
gyrus cinguli; 3 —
thalamus; 4 —
comissura cerebri posterior; 5 —
epiphysis (corpus pineale); 6 —
splenium corporis callosi; 7 —
tectum mesencephali; 8 -
aqueductus mesencephali; 9 —
cerebellum; 10 —
arbor vitae cerebelli; 11 —
vellum medullare superius; 12 —
vellum medullare inferius; 13 —
medulla oblongata; 14 —
ventriculus IV; 15
—
pons; 16 —
pedunculus cerebr
i; 17 —
ad
-
hesio interthalamica; 18
—
hypophysis; 19 —
n. opticus (II); 20 —
lamina terminalis; 21 —
comissura cerebri anterior, 22 —
rostrum corporis callosi; 23 —
genu corporis callosi; 24 —
septum pellucidum; 25 —
foramen interventriculare; 26
—
sulcus cing
uli; 27
—
columna fornicis.
бом мозолистого тіла спереду і
Разом з такою ж пластинкою
стовпом склепіння ззаду натягнута
протилежної половини вона утво
-
тонка пластинка мозкової речови
-
рює прозору перегородку (
septum
ни —
пластинка прозорої перегород
-
pellucidum
), яка розділяє передні
к
u
(
lamina
septi
pellucidi
).
роги бічних шлуночків. Всі пере
-
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
38 лічені вище структури є похідни
ми кінцевого мозку (
telencephalon
). Нижче розташовані структури, що розвиваються з проміжного мозку (
diencephalon
). Д
о них належать зо
-
рові горби (
thalamus
), які розташо
вані під склепінням і мозолистим тілом позаду від стовпів склепіння. На серединному розрізі видно лише медіальну поверхню таламуса. Нерід
-
ко ці поверхні таламусів з'єднуються між собою проміжною масою сі
рої ре
-
човини —
міжталамічним зрощенням (
adhesio
interthalamica
). Медіальні поверхні таламусів утворюють бічні стінки III
шлуночка, який розташо
-
ваний вертикально. Між стовпом склепіння і переднім кінцем таламу
са є міжшлуночковий отвір (
foramen
interventr
iculare
), який сполучає бічний шлуночок великого мозку з порожниною III
шлуночка. Назад від міжшлуночкового отвору тягнеться, огинаючи знизу таламус, гіпоталаміч
-
на борозна (
sulcus
hypothalamicus
). Структури, що розташовані нижче від цієї борозни, належать
до гіпо
-
таламусу (
hypothalamus
). Це зо
рове перехрестя, сірий горб, лійка, гіпофіз і соскоподібні тіла, вони ут
ворюють дно III
шлуночка. Зверху і позаду від зорового горба, під вали
ком мозолистого тіла, знаходиться епіфіз (
epiphysis
), або шишкоподібне т
іло (
corpus
pineale
). Нижче шиш
-
коподібного тіла видно серединний розріз розташованої поперечно заднь
-
ої спайки мозку (
comissura
cerebri
posterior
, s
. comissura
epithalamica
). Нижче розташовані структури, що розвиваються із середнього моз
-
ку (
mesencephal
on
). Це покрівля се
-
реднього мозку (
tectum
mesenceph
ali
) або чотиригорбкова пластинка (
lamina
quadrigemina
), яка скла
-
дається з верхніх і нижніх горбків, але на серединному розрізі видно лише 2 горбка.
Вентрально від покрівлі серед
-
нього мозку знаходяться
ніжки моз
-
ку (
pedunculi
cerebri
), які відокрем
-
лені від покрівлі розрізом водопро
-
воду середнього мозку (
aqueductus
mesencephali
, s
. aqueductus
cerebri
). Це порожнина середнього мозку —
сільвіїв водопровід, який з'єднує III
шлуночок з IV
шлуночком.
Далі р
озташовані похідні зад
-
нього мозку (
metencephalon
) —
міст і мозочок, а ще нижче —
похідні дов
-
гастого мозку (
myelencephalon
) —
довгастий мозок. Між мостом, дов
-
гастим мозком і мозочком розташо
-
вана порожнина ромбоподібного мозку —
IV
шлуночок (
ventriculus
quartus
). Його дно утворене дор
-
сальними поверхнями моста і дов
-
гастого мозку, які складають на ці
-
лому мозку ромбоподібну ямку. Від нижньої поверхні мозочка до пок
-
рівлі середнього мозку простягаєть
ся тонка пластинка білої речовини, яка називається верхн
ім мозковим парусом (
velum
medulare
superius
).
Таким чином, головний мозок складають п'ять відділів, що розви
-
ваються з п'яти мозкових пухирів: 1 —
кінцевий мозок; 2 —
проміжний мозок; 3 —
середній мозок; 4 —
задній мозок; 5 —
довгастий мозок, який на рівн
і великого потиличного отвору переходить у спинний мозок.
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
39 НЕРВОВА
СИСТЕМА
РОМБОПОДІБНИЙ МОЗОК, RHOMBENCEPHALON
До ромбоподібного мозку нале
-
жать довгастий мозок і задній мо
зок (міст і мозочок). У межах цього
відділу мозку міститься IV
шлуно
-
чок (йог
о порожнина), дном якого є ромбоподібна ямка.
ДОВГАСТИЙ МОЗОК, MYELENCEPHALON
Термінологія: походить від грецького myelos
—
спинний мозок і encephalon
—
головний мозок. Крім того, medulla
oblongata
—
букваль
но довгастий мозок. Ще —
bulbus
(цибулина), то
му що вгорі він має потовщення. Звідси походить ряд медичних термінів (наприклад —
бульбарний параліч та ін.).
Межи та
поверхні довгастого мозку
Довгастий мозок є безпосеред
-
нім продовженням спинного моз
ку; межою між ними є місце виходу першої пари спинно
мозкових нер
-
вів або край великого потиличного отвору. Вгорі довгастий мозок з вен
тральної сторони різко відокремле
ний від моста борозною, а на дор
сальній поверхні межею є мозкові смуги IV
шлуночку, striae
medullares
ventriculi
quarti
, які йдуть поперек
ромбоподібної ямки (Рис. 11).
Довгастий мозок має вентраль
-
ну (передню), дорсальну (задню) і бічні поверхні.
Вентральна поверхня
Тут містяться такі утвори: ■ fissura
mediana
ventralis
(
ante
-
rior
), передня серединна щілина, яка є продовженням такої ж щі
лини спинного мозку;
pyramides
, піраміди, являють со
бою парні білі тяжі, які розташо
вані по боках від передньої сере
динної щілини. У пірамідах про
ходять рухові пірамідні волокна, що тягнуться від кори великих півкуль у спинний мозок; decussatio
pyram
idum
, перехрес
тя пірамід, розміщене на межі зі спинним мозком у ділянці пе
редньої серединної щілини; тут відбувається перехрестя більшої частини пірамідних волокон.
Бічна поверхня
На цій поверхні є такі утвори: oliva
, олива, являє собою доб
ре помітне пі
двищення, що ле
жить бічно від піраміди; sulcus
anterolateralis
, передньо
-
бічна борозна, розташована між пірамідою і оливою, з цієї бо
розни виходять корінці під'язи
кового нерва, n
. hypoglossus
(
XII
пара черепних нервів); sulcus
posterolateralis
, задньо
-
б
ічна борозна, пролягає позаду оліви. Вона відокремлює бічний канатик від заднього. З цієї бо
розни виходять корінці язико
-
глоткового, n
. glossopharyngeus
(
IX
пара), блукаючого, n
.
vagus
(
X
пара) і додаткового, n
. accesso
ries
(
XI
пара) черепних нервів:
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
40 Рис. 11. Стовбур головного мозку, вигляд згори (мозочок видалено). 1 —
columna fornicis; 2 —
stria medullaris thalami; 3 —
habenula; 4 —
trigonum habenulare; 5 —
comissura habenulairum; 6 —
corpus pineale; 7 —
brachium colliculi superioris; 8
—
corpus ge
niculatum me
-
diale; 9 —
corpus geniculatum laterale; 10 —
brachium colliculi inferioris; 11 —
colliculus inferior; 12. —
pedunculus cerebellaris superior, 13 —
pedunculus cerebellaris medius; 14 —
colliculus facialis; 15 —
area vestibularis; 16 —
striae me
dullares ventriculi quarti; 17 —
pedunculus cer
-
ebellaris inferior; 18 —
tuberculum cuneatus; 19 —
tuberculum gracilis; 20 —
fasciculus gracilis; 21 —
fasciculus cuneatus; 22 —
obex; 23 —
fovea inferior fossae rhomboideae; 24 —
trigonum n. vagi; 25 —
trigo
num n. hypoglossi; 26 —
sulcus medianus; 27 —
locus caeruleus; 28 —
fovea superior fossae rhomboideae; 29 —
n.trochlearis (IV); 30 —
frenulum velli medullaris superioris; 31 —
col
-
liculus superior; 32 —
pulvinar thalami; 33 —
ventriculus tertius; 34 —
thal
amus; 35 —
stria ter
-
minalis; 36 —
nucl. caudatus; 37 —
tuberculum anterius thalami.
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
41 Рис. 12. Утворення медіальної петлі та її проекція на бічну поверхню стовбура мозку. lm
—
lemniscus
medialis
; 1 —
mesencephalon
; 2 —
pons
; 3 —
fasciculus
gracilis
et
fasciculus
cuneatus
; 4 —
ganglia
spinale
; 5 —
tractus
spinothalamicus
; 6 —
decussatio
lemni
sci
medialis
; —
medulla
oblongata
; 8 —
pedunculus
cerebri
; 9 -
thalamus
.
pedunculus
cerebellaris
inferior
, нижня мозочкова ніжка, парна, є продовженням дорсальної час
-
тини бічного канатика, до якого приєдналися волокна, що відхо
-
дять від клиноподібного і т
он
-
кого ядер. Вгорі обидві ніжки розходяться і обмежують ромбо
-
подібну ямку, входячі в мозочок.
Дорсальна поверхня
Тут є такі утвори (Рис. 11):
■
sulcus
medianus
posterior
, задня серединна борозна, є продовжен
-
ням такої ж борозни спинного мозку;
■
fasciculus
gracilis
, тонкий пучок, продовжується із спинного моз
-
ку і закінчується біля нижнього
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
42 НЕРВОВА
СИСТЕМА
краю ромбоподібної ямки тон
ким горбком, tuberculum
gracilis
, де міститься тонке ядро, nucl
. gracilis
; ■ fasciculus
cuneatus
, клиноподіб
ний пучок, п
родовжується із спинного мозку, розташовуєть
ся латерально від попереднього. Він закінчується клиноподібним горбком, tuberculum
cuneatum
, ЯКИЙ знаходиться бічно від тон
кого горбка. Як і останній, горбок містить клиноподібне ядро, nucl
. cuneatus
.
Ядра і во
локна довгастого мозку
У довгастому мозку є такі най
-
важливіші ядра і провідні шляхи:
Тонке і клиноподібне ядра, nucl
. gracilis
et
nucl
.
cuneatus
, які міс
-
тяться у відповідних горбках і яв
-
ляють собою ядра задніх канати
ків, на яких закінчуються fascicu
lu
s
gracilis
et
fasciculus
cuneatus
. Обидва пучки утворені аксонами псевдоуніполярних клітин спин
-
номозкових вузлів, які, увійшов
ши в спинний мозок через задній корінець, піднімаються по задніх канатиках і досягають тонкого та клиноподібного ядер. Тонкий і клиноподібний пучки проводять імпульси пропріоцептивної чутли
-
вості, а також частково тактильної чутливості. В ядрах відбувається переключення імпульсів на нові нейрони, відростки яких утворю
ють медіальну петлю.
Медіальна петля, lemniscus
medialis
, являє собою пучок чут
-
ливих волокон, який починається
від nucl
. gracilis
та nucl
.
cunea
tus
і йде до зорового горба (
trac
tus
bulbothalamicus
). Починаю
чись від ядер, волокна спочатку дугоподібно занурюються вглиб довгастого мозку (вентрально) і утворюють чутли
ве перехрестя, decussatio
lemnisci
medialis
, яке лежить між оливами. (Рис. 12) Після перехрестя пучок волокон петлеподібно міняє напрямок і йде вгору через покрив моста і серед
нього мозку, досягаючи зорового горба. Цей пучок волокон дістав свою назву внас
лідок петлеподіб
ного ходу волокон у довгастому мозку. До медіальної петлі приєд
нуються fibrae
spinothalamicae
, які піднімаються із спинного моз
ку і є провідниками екстероцеп
тивної чутливості, а також волокна від чутливих ядер черепних нервів (
tractus
n
ucleothalamicus
).
Пірамідний шлях, tractus
ру
-
ramidalis
, розташований у піра
мідах на вентральній поверхні довгастого мозку. Він містить поздовжні волокна, що йдуть від кори передньої центральної зви
вини великих півкуль. Пірамід
ний пучок складається з кі
рково
-
ядерних і кірково
-
спинномозко
вих волокн:
■
fibrae
corticonucleares
bulbi
, кір
-
ково
-
ядерні волокна цибулини, утворюючи перехрестя, закінчу
-
ються на рухових ядрах череп
них нервів;
■
fibrae
corticospinales
, кірково
-
спинномозкові волокна. Йдуть транзитно ч
ерез довгастий мозок.
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
43 На межі зі спинним мозком вони утворюють рухове перехрестя, decussatio
pyramidum
, де пере
-
хрещується близько 80% воло
кон. Перехрещені волокна йдуть у бічному канатику спинного мозку і утворюють бічний кірко
во
-
спинномозковий шлях,
tractus
corticospinalis
lateralis
. Волок
на, які не брали участь в утво
ренні перехрестя, спускаються в передньому канатику спинного мозку і утворюють передній кір
-
ково
-
спинномозковий шлях, trac
tus
corticospinalis
anterior
. Ці волокна утворюють перехрест
я посегментно в спинному мозку. Отже, пірамідний пучок є повніс
тю перехрещеним. Кірково
-
спин
-
н
омозкові волокна закінчуються в спинному мозку на мотонейро
нах
передніх стовпів. Нижнє оливне ядро, nucl
. olivaris
inferior
, парне, має зубчасту фор
-
му, місти
ться в товщі оліви, воно зв'язане з мозочком через tractus
olivocerebellaris
, який проходить в його нижніх ножках, та із спинним мозком через tractus
olivospinalis
. Олива виконує функції регуляції рівноваги тіла.
Сітчаста формація, formatio
reticularis
, ск
ладається із дріб
них і великих клітин з досить розгалуженими відростками, які утворюють сітчасті структу
ри. Вона розташована дорсаль
но від нижнього оливного ядра і тягнеться вздовж всього довгас
-
того мозку, переходячи в такий же утвір моста і спинного м
озку.
Ядра черепних нервів. У дор
-
сальних відділах довгастого мозку розташовуються ядра під'язикового (
XII
пара), додаткового (
XI
пара), блукаючого (
X
пара) і язикоглотко
-
вого
(
IX
пара) нервів (див. ромбо
-
подібну ямку, стор. 49).
ЗАДНІЙ МОЗОК, METENCEPHAL
ON
До складу заднього мозку вхо
-
но, і мозочок, що розміщений дор
-
дить міст, який лежить вентраль
-
сально.
МІСТ, PONS
1
Міст являє собою масивне ви
-
пинання на вентральній поверхні стовбура мозку. Внизу він різко відмежований від довгастого мозку, вг
орі —
від ніжок мозку. Вентраль
-
на його поверхня обернена до схилу черепа, дорсальна —
у ромбоподіб
-
ну ямку, де на межі з довгастим мозком проходять мозкові смужки IV
шлуночка.
1
—
pons
Varolii
, вароліїв міст
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
44 Зовнішня будова
На поверхнях мосту є так
і утво
-
ри (Рис. 9, 11):
■
sulcus
bulbopontinus
, цибулинно
-
мостова борозна, відокрем
лює міст від довгастого мозку з вентральної сторони. У неї між пірамідою і мостом вихо
дить відвідний нерв, n
.
abducens
(
IV
пара), а з латеральної її час
тини, що розташована ближче до мозочка, виходять лицевий, n
.
facialis
(
VII
пара) і присінково
-
завитковий, n
. vestibulo
-
coch
-
learis
(
VIII
пара) нерви;
■
sulcus
basilaris
, основна борозна, тягнеться посередині вентраль
ної поверхні, у ній лежить основ
на артерія;
■
striae
medullares
ventriculi
quar
-
ti
, мозкові смуги IV
шлуночка, розташовані на дорсальній по
-
верхні, на межі між мостом та довгастим мозком;
■
pedunculus
cerebellaris
medius
, середня мозочкова ніжка, пар
на, являє собою масивний білий тяж, який іде в бічному напрям
ку до моз
очка. На межі з мостом із середньої мозочкової ніжки виходить трійчастий нерв, n
. tri
-
geminus
(
V
пара).
Ядра і волокна мосту
Міст за допомогою товстого шару поперечних волокон, які на
-
зиваються трапецієподібним ті
лом, corpus
trapezoideum
, поді
ляється на вентральну (основу мос
ту) і дорсальну (покрив мосту) час
тини. Волокна трапецієподібного
тіла належать до слухових шляхів, вони починаються від дорсального і вентрального завиткових ядер VIII
пари черепних нервів.
Основна частина мосту,
pars
basilaris
pontis
Ця частина мосту розташована вентрально від трапецієподібного тіла. Тут є ядра і системи поздовж
-
них та поперечних волокон. Одні з них ідуть через міст транзитно. Інші, переключаючись у мосту, йдуть у мозочок.
Міст —
станція переключ
ання імпульсів, які йдуть від кори вели
-
кого мозку в мозочок.
Ця система включає такі ядра і волокна:
■
nuclei
pontis
, ядра мосту, явля
-
ють собою дрібні, але численні ядра, що утворилися нейронами, аксони яких ідуть у мозочок;
■
fibrae
pontocerebellares
, мосто
-
мозочкові волокна, ідуть від ядер мосту в поперечному напрямку на протилежний бік, утворюючи поперечну посмугованість ос
-
новної частини мосту. Вентраль
не випинання мосту пов'язане з досить розвинутою системою цих волокон. Мосто
-
мозочкові волокна проходят
ь через серед
ню мозочкову ніжку в мозочок і закінчуються в його корі;
■
fibrae
corticopontinae
, кірково
-
мостові волокна, проходять у поздовжньому напрямку, почи
-
наючись від клітин кори велико
го мозку і закінчуючись на ядрах мосту. Отже, через ці ядра кора
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
45 великих півкуль пов' язана з ко
-
рою мозочка.
Пірамідні волокна
Вони складаються з кірково
-
спинномозкових і кірково
-
ядерних волокон:
■
fibrae
corticospinales
, кірково
-
спинномозкові волокна, ідуть че
-
рез міст транзитно, але утворю
-
ють тут великі пуч
ки, які поді
-
лені поперечними волокнами, З мосту вони продовжуються в піраміди довгастого мозку;
■
fibrae
corticonuclear
е
s
pontis
, ко
рково
-
ядерні волокна мосту, перехрещуються в мосту та дов
-
гастому мозку, закінчуючись на рухових ядрах черепних нервів стовбу
ра мозку.
Пірамідні волокна, проходячи через міст, віддають колатералі до ядер мосту.
Покрив мосту (дорсальна частина), tegmentum
pontis
Ця частина розташована дор
-
сально від трапецієподібного тіла і є тоншою від вентральної. У ній містяться такі ядра і в
олокна: ■ ядра черепних нервів, розташо
вані дорсально, ближче до по
верхні ромбоподібної ямки. Тут розмішуються ядра трійчастого (
V
пара), відвідного (
VI
пара), лицевого (
V
ІІ
пара) і присінко
-
во
-
завиткового (
V
ІІ
I
пара) не
рвів (див. ромбоподібну ямку, c
т
op
.
49);
Рис.13. Зовнішня будова мозочка, вигляд знизу та спереду. 1 —
vermis; 2 —
vellum medullar
е superius; 3 —
pedunculus cerebellaris superior; 4 —
pedunculus cerebellaris medi
ae; 5 —
pedunculus cerebellaris inferior; 6 —
pedunculus flocculi; 7 —
va
llecula cerebelli; 8 —
lobuli cerebelli; 9 —
flocculus; 10 —
nodulus,
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
46 nucl
. olivaris
superior
, верхнє оливне ядро, має зубчасту фор
-
му, розташоване в латеральному відділі покриву мосту, над тра
-
пецієподібним тілом; воно нале
-
жить до слухових ядер
; formatio
reticularis
, сітчаста формація, утворена дрібними клітинами з досить розгалуже
-
ними відростками. Тут форму
-
ється декілька ядер, які розташо
-
вані ближче до середньої лінії та зв'язані з сітчастою формацією середнього і довгастого мозку; lemniscus
medialis
, медіальна петля, являє собою пучок чут
-
ливих волокон, що йдуть тран
-
зитно з довгастого мозку до дорсального ядра таламуса. До медіальної петлі приєднуються, розташовуючись бічно від неї, передній та бічний спинно
-
та
-
ламічні шляхи, а також воло
кна від чутливих ядер трійчастого нерва (трійчаста петля). Таким чином, формується основний чутливий пучок стовбура мозку, який проводить імпульси ексте
-
роцептивної і пропріоцептивної чутливості до таламуса; червоноядерно
-
спинномозковий і покрівельно
-
спинн
омозковий шляхи, проходять транзитно до спинного мозку.
МОЗОЧОК, CEREBELLUM
Мозочок належить до заднього мозку, він розташований дорсаль
-
но від мосту і довгастого мозку над IV
шлуночком. По відношенню до черепа мозочок лежить у задній черепній ямці. Вгор
і він прилягає до потиличних часток мозку, відо
-
кремлюючись від них відростком твердої мозкової оболони. Мозочок має верхню (дорсальну), нижню (вентральну) поверхні, передній і задній краї.
На передньому краї і нижній поверхні посередині лежить ши
-
рока заг
либина, долинка мозочка, vallecula
cerebelli
, куди входить довгастий мозок і міст.
Частини мозочка
Мозочок складається з двох пів
-
куль і черв'яка (Рис. 13):
■
hemispheria
cerebelli
, півкулі мозочка, являють собою об'ємні бічні частини. По передньому краю п
івкуль проходить глибо
-
ка горизонтальна щілина, fissura
horizontalis
, яка розділяє півку
-
лі на верхній і нижній відділи;
■
vermis
cerebelli
, черв'як мозоч
-
ка —
це непарна вузька части
-
на, яка розташована посередині, між півкулями.
Поверхня півкуль і черв'яка
має поперечні щілини різної глибини, fi
ssurae
cerebelli
, які ділять мозочок на частки (
lobi
), часточки (
lobuli
) і листки (звивини), folia
cerebelli
.
Частки мозочка
З еволюційної точки зору в мо
-
зочку розрізняють передню, задню і клаптиково
-
вузликову частк
и. Між
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
47 передньою і задньою частками на верхній поверхні проходить глибока щілина, fissura
prima
{перша щілина).
1.
Клаптиково
-
вузликова частка, lobulus
flocculonodularis
, розташо
-
вана на нижній поверхні мозочка і є його найдавнішою частиною, archic
erebellum
. Вона складаєть
ся з парного клаптика, flocculus
, і непарного вузлика, nodulus
, який міститься на черв'яку. Від клапти
ка до вузлика йде тонка платника білої речовини, яка утворює ніж
ку клаптика, pedunculus
flocculi
. Між ніжками клаптика натягну
то невеликий нижній мозковий парус, velum
medullare
inferius
, який вхо
-
дить до складу покриву IV
шлу
-
ночка. Клаптик і вузлик зв'язані з пристінковими ядрами і регулюють рівновагу тіла.
2.
Передня частка, lobus
anterior
. До неї належать частини мозоч
ка, які л
ежать попереду від fissura
prima
. Це велика частина часточок
черв яка і передні відділи півкуль, які прилягають безпосередньо до черв'яка. Передня частка є старою частиною мозочка, paleocerebel
lum
, і зв'язана із спинним мозком через передній і задній спи
нно
мозково
-
мозочкові шляхи, а також з ядрами задніх канатиків. Ця ді
лянка мозочка контролює тонус скелетних м'язів, співставляє рухи, які пов'язані з подоланням ваги та інерції і регулює рівновагу тіла при стоянні і рухах.
3. Задня частка, lobus
posterio
r
, до неї належать частини мозочка, які лежать позаду від fissura
prima
. До цієї частини належить частина часточок черв'яка і більша частина часточок півкуль. Задня частка є найбільшою за розмірами і філоге
-
нетично наймолодша, вона стано
вить neocerebellum
.
Ця частка розвивається внаслі
док зв'язку з корою півкуль вели
кого мозку через tr
. cortico
-
ponto
-
cerebellaris
. Вона контролює воль
ові та автоматичні рухи, співстав
ляючи сигнали, які поступають від кори великого мозку із сигналами, що йдуть з периферії
.
Внутрішня будова мозочка
Звивини (листки) мозочка ззов
ні покриті шаром сірої речовини, яка утворює кору мозочка, cortex
cerebelli
. Глибше лежить біла ре
-
човина, де розміщені ядра. На сагі
-
тальному розрізі черв'яка своєрідне деревоподібне розташування сі
рої і білої речовини називають деревом життя, arbor
vitae
cerebelli
.
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
48 Ядра мозочка
Мозочок має такі ядра (Рис. 14):
■
nucleus
dentatus
, зубчасте яд
ро, найбільше, розташоване в півкулях (
neocerebellum
), являє собою звивисту пластину сірої речовини з опуклі
стю, оберне
ною назовні. З медіальної сто
рони розташовані ворота, hilum
nuclei
dentati
, через які вихо
дять fibrae
dentatorubrales
. Ці волокна ідуть від зубчастого ядра через верхні ніжки мозоч
ка до червоного ядра середнього мозку. З воріт також виходять
волокна, що тягнуться до тала
муса;
■
nucleus
emboliformis
, кіркоподіб -
не ядро, розташоване присеред
-
ньо від зубчастого;
■
nucleus
globosus
, кулясте ядро, розташоване присередньо від кіркоподібного;
■
nucleus
fastigii
, ядро вершини, міститься в черв'яку, збоку
від середньої лінії.
Мозочкові ніжки
Мозочок зв'язаний з іншими відділами мозку пучками білої ре
-
човини, які утворюють три пари його ніжок.
1. Нижні ніжки мозочка, pedun
-
culi
cerebellares
inferiores
, зв'язу
ють довгастий мозок з мозочком, вони містять так
і волокна:
■
tr
. spinocerebellares
posterior
,
задній спинномозково
-
мозочковий
шлях (Флексига), який іде від
спинного мозку до кори черв'яка
передньої частки мозочка;
■
tr
. olivocerebellaris
, оливо
-
мо
-
зочковий шлях, іде від нижнього оливного ядра довгастого
мозку до зубчастого ядра мозочка;
■
fibrae
arcuatae
externae
, зовніш
ні дугоподібні волокна, йдуть від тонкого та клиноподібного ядер довгастого мозку і закінчуються в корі черв'яка передньої частки мозочка;
■
fibrae
vestibulocerebellares
, npu
-
сінково
-
мозочко
ві волокна, йдуть від пристінкових ядер до ядра вершини (
nucl
. fastigii
).
2.
Середні ніжки мозочка, pedun
-
culi
cerebellares
medii
, зв'язують міст з мозочком. Вони містять мос
то
-
мозочкові волокна, що йдуть від ядер мосту до кори задньої частки мозочка. Ядра мосту, в свою чер
гу, мають зв'язок з корою великого мозку через кірково
-
мостові волок
на. По цьому шляху відбувається зв'язок кори великого мозку з ко
рою мозочку (
neocerebellum
).
3.
Верхні ніжки мозочка, peduncu
-
li
cerebellares
superiores
, зв'язують мозочок
із середнім мозком і таламу
-
сом. У них проходять такі волокна:
■
fibrae
dentatorubrales
, зубчас
то
-
червоноядерні волокна, йдуть від зубчастого ядра мозочка до червоного ядра середнього моз
ку, вони являють собою основ
ний еферентний шлях, який несе імпульс
и від мозочка;
■
частина волокон від зубчастого ядра йде до таламуса, а звідти —
у кору великих півкуль. Через цей шлях мозочок передає свої імпульси в кору великого мозку;
48
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
49 tr
. spinocerebellaris
anterior
,
передній спинномозково
-
мозоч
-
ковий ш
лях (Говерса), йде від спинного мозку, проходить че
рез довгастий мозок та міст і, утворивши перехрестя в верхнь
-
ому мозковому парусі, входить у верхню ніжку мозочка проти
-
лежної сторони, досягаючи кори черв'яка передньої частки. Верхній мозковий парус, ve
lum
medullare
superius
, натягну
тий між верхніми ніжками мо
зочка. З нього виходить тонкий блоковий нерв, n
. trochlearis
(
IV
пара).
РОМБОПОДІБНА ЯМКА, FOSSA
RHOMBOIDEA
Ромбоподібна ямка являє собою заглибину ромбоподібної форми, яка розташована на дор
сальних по
-
верхнях довгастого мозку і моста. Вона обмежена вгорі верхніми ніж
-
ками мозочка, внизу —
нижніми ніжками мозочка. Ромбоподібна ямка має чотирі кути: верхній, ниж
-
ній і два бічних.
Нижній кут ромбоподібної ямки прикривається засувкою, obex
, під я
кою є отвір, що веде до централь
-
ного каналу спинного мозку. У вер
-
хньому куті ромбоподібної ямки є отвір, що веде до водопроводу мозку, aqueductus
cerebri
. Бічні кути ромбоподібної ямки утворю
ють кишені IV
шлуночка.
Рельєф ромбоподібної ямки
На її поверх
ні є такі утвори:
■
sulcus
medianus
, серединна бо
-
розна, проходить посередині;
■
eminentia
medialis
, медіальне підвищення, дугоподібної фор
ми, розташоване поздовжньо по боках від серединної борозни. Його бічною межею є межева бо
розна, sulcus limitans;
stria
e medullaris ventriculi quar
-
ti
, мозкові смуги IV
шлуночка, розміщені поперечно на межі між мостом і довгастим мозком; fovea
superior
, верхня ямочка, знаходиться на верхньому кінці межової борозни; fovea
inferior
, нижня ямочка, знаходиться на
нижньому кінці межової борозни; colliculus
facialis
, лицевий гор
бок, лежить у межах медіально
го підвищення над мозковими смугами IV
шлуночка; area
vestibularis
, присінкове по
ле, займає бічний кут ромбо
-
подібної ямки;
locus
caeruleus
, блакитне місце
, знаходиться над присінковим полем і бічно від медіального підвищення, відрізняється своїм блакитним кольором; trigonum
nervi
hypoglossi
, три
кутник під'язикового нерва, роз
-
ташований у нижній частині медіального підвищення, осно
вою спрямований до мозков
их смуг IV
шлуночка; trigonum
nervi
vagi
, трикутник блукаючого нерва, розташовується
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
50 Рис. 15. Ромбоподібна ямка. Рельєф та проекція ядер черепних нервів (рухові ядра позначено червоним, чутливі —
сипім, парасимпатичні —
зеленим кольорами). 1 —
aqu
е
-
du
mis cerebri; 2 —
tectum mesencephali; 3 —
fovea superior, 4 —
sulcus medianus; 5 —
emi
-
nentia medialis; 6 —
locus caeruleus; 7 —
sulcus limitans; 8 —
pedunculus cerebellaris superior; 9 —
colliculus facialis; 10 —
striae medullares venlriculi quarti; 11 —
pedunculus cerebellaris me
-
dius; 12 —
area vestibularis; 13 —
pedunculus cerebellaris inferior; 14 —
trigonum n. hypoglossi; 15 —
fovea inferior; 16 —
trigonum n. vagi; 17 —
obex; 18 —
nucl. spinalis n. trigemini; 19 —
nucl. dorsalis n. vagi; 20 —
nucl. n.
hypoglossi; 21 —
nucl. ambiguus; 22 —
nucl. salivatorius inferior; 23 —
nucl. tracti solitarii; 24 —
nucl. vestibularis inferior, 25 —
nucl. vestibularis medialis; 26 —
nucl. cochlearis dorsalis; 27 —
nucl. vestibularis lateralis; 28 —
nucl. cochlearis ve
ntralis; 29 —
nucl. vestibularis superior; 30 —
nucl. principalis n. trigemini; 31 —
nucl. salivatorius supe
rior; 32 —
nucl. n. facialis; 33 —
nucl. n. abducentis; 34 —
nucl. motorius n. trigemini; 35 —
nucl. mesencephalicus n. trigemini; 36 —
nucl. n. tr
ochlearis; 37 —
nucl. n. oculomotorii; 38 —
nucl. accessorius n. oculomotorii.
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
51 бічно від поперечнього, основою спрямований вниз і латерально.
Ядра черепних нервів
У межах ромбоподібної ямки в мосту та довгастому мозку лежать ядра V
-
XII
пар черепни
х нервів.
Розрізняють чутливі, рухові і вегетативні ядра.
Принцип розташування ядер
Є певна закономірність у топог
-
рафії ядер, яка відповідає спинно
му мозку. Треба враховувати, що в ембріональному періоді нервова трубка в ділянці стовбура мозку розкриваєт
ься так, що задні роги, де містяться чутливі ядра, розхо
дяться в латеральні сторони. При цьому центральний канал пере
творюється в загальну порожнину IV
шлуночка. Внаслідок цього у стовбурі стовпець чутливих ядер, який відповідає заднім стовпам спинного м
озку, розташовується бічно, а стовпець рухових ядер (що відповідає переднім стовпам спин
ного мозку) розміщується присе
редньо. Між чутливими і руховими ядрами, в проміжній зоні, містять
ся вегетативні ядра. Всі ці ядра не утворюють суцільних стовпів, як у
спинному мозку, а розпадають
ся на окремі групи, котрі пов'язані з тим чи іншим черепним нервом.
Рухові ядра. У ділянці мосту містяться рухові ядра V
, VI
та VII
пар черепних нервів, вони проекту
-
ються на верхню половину ромбо
-
подібної ямки:
1)
nucl
. moto
rius
n
. trigemini
,
рухове ядро трійчастого нерва, роз
-
ташоване у верхньому відділі пок
-
риву мосту і проектується на верхню ямочку, fovea
superior
. З нього вини
-
кають рухові волокна, які іннерву
-
ють жувальні м'язи, м'язи дна рота і м'яз
-
натягач піднебінної завіски;
2)
nucl
. n
. abducentis
, ядро відвідного нерва, розташоване в покриві мосту, ближче до довгас
того мозку, в петлі коліна лицевого нерва (на рівні лицевого горбка). З цього ядра іннервується бічний прямий м'яз ока;
3)
nucl
. n
. facialis
, ядро лицевого нерв
а, лежить на рівні лицевого горб
-
ка, але глибше від попереднього ядра. Волокна, що виходять з цього ядра, в середині моста утворюють дугу (коліно лицевого нерва), яка огинає ядро відвідного нерва, потім направ
-
ляються вентрально і виходять з мосту, прямуюч
и до мімічних м'язів.
У довгастому мозку є два рухо
-
вих ядра, одне з них пов'язане з IX
, X
і XI
парами нервів, друге —
з XII
парою черепних нервів:
1)
nucl
. ambiguus
, подвійне яд
ро, розташоване в сітчастій фор
мації нижнього відділу довгастого мозку і проект
ується в нижню ямоч
ку, fovea
caudalis
. З нього виходять рухові волокна язикоглоткового (
IX
пара), блукаючого (
X
пара) і до
даткового (
XI
пара) нервів. Вони ін
нервують поперечно
-
смугасті м'язи м'якого піднебіння, глотки, гор
тані і верхньої третини страво
ходу;
2)
nucl
. n
. hypoglossi
, ядро під'язикового нерва (
XII
пара), міс
-
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
52 титься в нижньому відділі ромбо
-
подібної ямки в ділянці трикутника цього нерва. Його волокна іннерву
-
ють всі м'язи язика.
Практичні зауваження Від кори парацентральної звиви
ни до рухових ядер ромбоподібної ямки йдуть fibrae
corticonucleares
, які, перехрещуючись в стовбурі мозку, закінчуються синапсами на клітинах ядер протилежної сторони. Більшість ядер, крім того, має не
перехрещені зв'язки з корою тієї ж сторони. Проте рухові ядра лицево
го (
VII
) і під'язикового (
XII
) нервів зв'язані з корою лише за допомогою перехрещених кірково
-
ядерних во
-
локон. Тому, при односторонньо
му ураженні рухової ділянки кори або пірамідних волокон спостері
гається центральний параліч лише мімічних м
'язів (
VII
) і м'язів язика (
XII
). При цьому жувальні м'язи (
V
), м'язи глотки та гортані (
nucl
. ambiguus
) частково зберігають свої функції.
Чутливі ядра. У ділянці мосту містяться чутливі ядра V
і VII
пар черепних нервів:
1) nucl
. principalis
n
. trigemini
,
головне ядро трійчастого нерва, роз
-
ташоване в покриву мосту латераль
-
но від його рухового ядра і проек
-
тується на блакитне місце. У ньому закінчуються волокна трійчастого нерва, які несуть пропріоцептивну і тактильну чутливість з ділянки го
-
лови. Волокн
а, що виходять з ядра, переходять на протилежний бік і входять до складу медіальної петлі,
разом з якою досягають зорового горба;
2)
nuclei
cochleares
, завит
кові ядра, належать до завитко
вої частини n
. vestibulocochlearis
(
VIII
пара), які проводять слухові
імпульси. Є два завиткових ядра: nucleus
cochlearis
dorsalis
, яке роз
ташоване ближче до поверхні ром
боподібної ямки в її бічному куті, і nucleus
cochlearis
ventralis
, яке розташоване глибше (вентрально). Від них починаються волокна тра
пецієподібного ті
ла, які продовжу
ються в латеральну (слухову) пет
лю. Ядра проектуються в латераль
ній частині присінкового поля;
3)
nuclei
vestibulares
, присін
-
кові ядра, належать до присінкової частини n
. vestibulocochlearis
(
VIII
пара). Розрізняють 4 присінкових ядра. Бон
і прилягають до дорсаль
ної поверхні ромбоподібної ямки в ділянці area
vestibularis
медіально від завиткових ядер. Є такі ядра: вер
-
хне (ядро Бехтерева), нижнє (ядро Роллера), медіальне (ядро Швальбе) і латеральне (ядро Дейтерса). Вони одержують імпульси в
ід рецепторів присінка і півколових каналів, які несуть інформацію про положення голови в просторі та її рухи. При
-
сінкові ядра пов'язані з мозочком (
tr
. vestibulocerebellaris
) і спинним мозком (
tr
. vestibulospinalis
).
У довгастому мозку містяться два чутл
ивих ядра черепних нервів:
1) nucl
. spinalis
n
. trigemini
, спинномозкове ядро трійчастого нерва, має видовжену форму, ле
жить в дорсо
-
латеральних відділах
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
53 довгастого мозку і продовжується вниз у спинний мозок, переходячи в substantia
gelatinosa
з
аднього рогу. На клітинах цього ядра за
кінчуються волокна спинномоз
кового шляху трійчастого нерва (
tractus
spinalis
n
. trigemini
), які з мосту повертають вниз і спуска
ються в довгастий мозок, прохо
дять через нього і досягають задніх рогів спинного мозк
у. Вони про
водять больову та температурну чутливість від шкіри та слизових оболонок голови і пов'язані з V
парою черепних нервів. Волокна, які виходять з ядра, перехрещу
ються і входять до складу медіаль
ної петлі, разом з якою досягають таламуса;
2) nucl
. tractus
solitarii
, ядро одинокого шляху, має видовжену форму, лежить в дорсальних відді
-
лах довгастого мозку і проектується на ромбоподібну ямку латерально від трикутника блукаючого нерва. Клітини цього ядра пов'язані з во
-
локнами VII
, IX
і X
пар черепни
х нервів, які, увійшовши в стовбур мозку, повертають вниз і утворюють так званий одинокий пучок (
tractus
solitarius
). В ядрі одинокого шляху закінчуються смакові волокна ли
-
цевого (проміжного), язикоглотко
-
вого і блукаючого нервів, які несуть смакову чутли
вість від рецепторів язика, стінок порожнини рота, над
-
гортанника і глотки. Аксони клітин nucl
. tractus
solitarii
переходять на протилежний бік і входять до скла
ду медіальної петлі, разом з якою досягають таламуса.
Вегетативні ядра. У межах ром
-
боподібно
ї ямки є два невеликих парасимпатичних ядра, які зв'язані із VII
і IX
парами черепних нервів, і одне велике ядро, яке зв'язане з X
парою черепних нервів:
1)
nucl
. salivatorius
superior
, верхнє слиновидільне ядро, містить
ся в сітчастій формації моста лате
-
рал
ьно від рухового ядра лицевого нерва. Секреторні парасимпатичні волокна, що виходять з цього ядра, належать до лицевого нерва (
VII
пара); вони іннервують сльозову, під'язикову, піднижньощелепну за
-
лози, а також залози слизової обо
-
лонки носа і піднебіння;
2)
nucl
. salivatorius
inferior
, нижнє слиновидільне ядро, розташо
-
ване в сітчастій формації довгастого мозку латеральніше від nucl
. ambigu
-
us
. Воно проектується на ромбоподіб
-
ну ямку в верхній частині трикутни
-
ка блукаючого нерва. Секреторні па
-
расимпатичні в
олокна, що виходять з цього ядра, йдуть у складі язиког
-
лоткового
нерва (
IX
пара) та іннерву
-
ють привушну слинну залозу;
3)
nucl
. dorsalis
n
. vagi
, дор
-
сальне ядро блукаючого нерва, вели
-
ке, розміщене в довгастому мозку в ділянці трикутника блукаючого нерва. Аксони його клітин ідуть у складі блукаючого нерва і забезпе
-
чують парасимпатичну іннервацію органів шиї, грудної та черевної по
-
рожнин, за винятком органів малого таза. Стимуляція клітин цього ядра веде до сповільнення серцебиття, звуження бронхів, посиле
ння пе
-
ристальтики кишечнику і поси
-
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
54 лення секреторної функції травних залоз. Дорсальне ядро блукаючого нерва зв'язане з підталамічною ді
-
лянкою, нюховими центрами, яд
ром одинокого шляху і сітчастою формацією. За рахунок цих зв'язків забез
печуються регуляція крово
-
обігу, дихання, травлення, а також здійснюються ковтальний, блювот
-
ний, дихальний та інші складні віс
-
церальні рефлекси.
IV
ШЛУНОЧОК, VENTRICULUS
QUARTUS
Четвертий шлуночок є порож
-
ниною ромбоподібного мозку, він має вигляд намету
, верхівка якого, fastigium
, вдається в мозочок. У бічних відділах є бічні закутки, ге
-
cessus
lateralis
.
Стінки
Дно IV
шлуночка утворене ром
-
боподібною ямкою. Покрив шлу
-
ночка улаштований складніше. До нього належать такі утвори:
■
velum
medullare
superius
, верх
ній мозковий парус, натягнутий між верхніми ніжками мозочка;
■
vellum
medullare
inferius
, мозковий парус, розташований між ніжками клаптика;
■
tela
choroidea
ventriculi
quarti
, судинний прошарок IV
шлуночка, утворений м'якою оболоною. Вго
-
рі він приля
гає до нижнього моз
-
СЕРЕДНІЙ МОЗОК,
кового паруса, а внизу прикріп
-
люється до довгастого мозку. В ньому є судинне сплетення, plexus
choroideus
ventriculi
quarti
, яке
продукує спинномозкову рідину.
Сполучення
У судинному прошарку IV
шлу
-
ночка, який утворю
є його покрив, є три отвори, що ведуть з порожнини шлуночка в підпавутинний простір:
■
apertura
mediana
, серединний отвір (Маженді), непарний, роз
-
ташований у центрі судинного прошарка;
■
apertura
lateralis
, бічний отвір (Люшка), парний, розташований в ділянці
recessus
lateralis
.
Водопровід середнього мозку (Сільвіїв водопровід) сполучає по
-
рожнини III
і IV
шлуночків; внизу IV
шлуночок переходить в цент
-
ральний канал спинного мозку. Практичні зауваження
Особливе практичне значення ма
-
ють середній і бічні отвори
в судинно
-
му прошарку IV
шлуночка. Через ці отвори спинномозкова рідина відтікає зі шлуночків мозку в підпавутинний простір. Після запальних процесів в оболонах мозку (менінгіт) отвори мо
-
жуть закриватися. При цьому розви
-
вається гідроцефалія —
збільшення
кількості спинномозкової рідини в порожнинах шлуночків мозку.
MESENCEPHALON
До середнього мозку належить чотиригорбкова пластинка, lamina
quadrigemina
, яка роташована дор
-
сально і утворює покрив середнього
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
55 мозку, та ніжки мозку, що розташо
-
ван
і вентрально. Межею між ними є водопровід середнього мозку (Сіль
-
віїв водопровід).
ВОДОПРОВІД
СЕРЕДНЬОГО МОЗКУ,
AQUEDUCTUS
CEREBRI
Водопровід має вигляд вузького каналу (діаметром 1 мм), який спо
-
лучає порожнини III
і IV
шлуноч
ків. Його довжина становить 1,5
-
2,0 см. Сільвіїв водопровід оточений центральною сірою речовиною, sub
-
stantia
grisea
centralis
, клітини якої регулюють вегетативні функ
ції (Рис. 16).
НІЖКА МОЗКУ, PEDUNCULUS
CEREBRI
Ніжка мозку являє собою пар
ний товстий тяж, який іде косо від моста до проміжного мозку. Права і ліва ніжки розходяться під пря
мим кутом, утворюючи міжніжко
ву ямку, fossa
interpeduncularis
, на дні якої розташована задня прони
зана речовина, substantia
perforata
posterior
. Тут виходить окоруховий нерв, n
. oculomotorius
(
I
II
пара).
Ніжка мозку чорною речовиною ділиться на вентральну частину, або основу, basis
pedunculi
, і дорсальну частину, або покрив середнього моз
-
ку, tegmentum
mesencephali
.
Чорна речовина, substantia
nig
ra
, лежить на межі між основою і покривом. Вона тя
гнеться на всьо
му протязі ніжки мозку від мосту до проміжного мозку. На фронтально
му розрізі чорна речовина має пів
-
місяцеву форму. У нервових кліти
нах цієї речовини є чорний пігмент меланін. Чорна речовина належить до підкіркових рухових ядер екс
-
тра
пірамідної системи, яка забез
-
печує пластичний тонус м'язів. Нейрони substantia
nigra
зв'язані з ядрами основи кінцевого мозку. У них міститься медіатор дофамін, який необхідний для нормальної діяльності підкіркових рухових центрів. При недостатній кількос
ті дофаміну виникає хвороба Паркін
-
сона, для якої характерні такі симп
-
томи, як мимовільне тремтіння рук, ригідність м'язів та інші порушення рухів.
ПОКРИВ СЕРЕДНЬОГО
МОЗКУ,
TEGMENTUM
MESENCEPHALI
Покрив середнього мозку, teg
-
mentum
mesencephali
, розташова
ний дорсально від чорної речовини і доходить до водопроводу мозку. Тут є такі ядра і волокна:
Червоне ядро, nucleus
ruber
, одне з найбільших ядер стовбура мозку (довж. 15 мм, діам. 6 мм, об'єм —
136 мм
3
). На фронтальному розрізі воно має округлу форму. Йо
го верх
ня частина досягає проміжного моз
ку, нижня —
лежить на рівні нижніх горбків чотиригорбкової пластини. На свіжих препаратах ядро має ро
-
жевий колір, що зумовлено добрим кровопостачанням і густою капіляр
-
ною сіткою. Червоне ядро є найваж
-
ливішим цен
тром екстрапірамідної системи. Воно зв'язане з мозочком, який посилає йому свої еферент
-
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
56 Ряс. 16. Середній мозок, поперечний розріз на рівні верхніх горбків. 1 —
colliculus superior; 2 —
substantia grisea centralis; 3 —
formatio r
eticularis; 4 —
fasciculus longitudina
-
lis medialis; 5 —
lemniscus medialis; 6 —
fibrae parietotemporopontinae; 7 —
substantia nigra; 8 —
fibrae corticospinales; 9 —
fibrae corticonucleares; 10 —
fibrac corticopontiuae; 11 —
tractus rubrospinal is; 12 —
fos
sa interpeduncularis; 13 —
n. oculomotorius; 14 —
nucl. ruber; 15 —
nucl. n. oculomotorii; 16 —
nucl. accessorius n
.
oculomotorii; 17 —
nucl. proprius colliculi superioris; 18 —
aqueductus cerebri.
ні імпульси через tr. dentorubralis, що проходить через верхні ніжки мозочка. Крім того, червоне ядро зв'язане з корою великого мозку, основними ядрами кінцевого мозку та іншими підкірковими ядрами і спинним мозком. Червоні ядра ре
-
гулюють тонус м'язів і к
онтролю
ють точні автоматичні рухи.
Червоноядерно
-
спинномозковий шлях, tractus
rubrospinalis
. Цей шлях починається від нижнього кінця червоного ядра; в середньому мозку його волокна перехрещують
-
ся і, проходячи через міст та дов
гастий мозок, вступають у б
ічний
канатик спинного мозку, закінчу
-
ючись на мотонейронах передніх стовпів. Значна частина волокон, які виходять з червоного ядра, за
-
кінчується в сітчастій формації стовбура головного мозку.
Ядра черепних нервів
У покриві середнього мозку під сільвієви
м водопроводом лежать ядра III
і IV
пар черепних нервів: ■ nucleus
n
. oculomotorii
, ядро окорухового нерва, рухове, роз
-
ташоване під водопроводом се
-
реднього мозку на рівні верх
ніх горбків пластинки покрівлі
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
57 З цього ядра іннервується б
іль
-
шість м'язів очного яблука і м'яз
-
підіймач верхньої повіки;
■
nucleus
accessorius
n
. oculo
-
motorii
, додаткове ядро окору
-
хового нерва (ядро Якубовича), парасимпатичне, розташоване присередньо від попереднього. Волокна, що виходять з цього ядра, ідуть у с
кладі окорухового нерва до війкового вузла, а звід
ти —
до війкового м'яза і м'яза
-
звужувача зіниці;
■
nucleus
n
. trochlearis
, ядро бло
-
кового нерва, рухове, лежить під сільвієвим водопроводом на рів
ні нижніх горбків пластинки пок
-
рівлі. З цього ядра іннерв
ується верхній косий м'яз ока.
Медіальний поздовжній пучок
Рухові ядра, які мають відно
-
шення до іннервації м'язів очного яблука (
III
, IV
, VI
), сполучені між собою за допомогою медіально
го поздовжнього пучка, fasciculus
longitudinalis
medialis
. Цей пучок із середнього мозку тягнеться вниз через міст та довгастий мозок до верхніх сегментів спинного моз
ку і закінчується на мотонейро
нах передніх стовпів, які зв'язані з м'язами голови та шиї. За ра
хунок цього пучка здійснюється надзвичайно тонка координація
рухів голови і очей, а також за
безпечується фіксаційний реф
лекс —
утримання фокусу зоб
раження предмета, який розгля
дається, на сітківці під час різно
манітних поворотів голови.
Бічна петля, lemniscus
lateralis
,
починається від вентрального і дор
-
саль
ного завиткових ядер VIII
пари черепних нервів, які розташовані в ділянці моста. Від ядер волокна пе
-
реходять на протилежний бік, утво
-
рюють трапецієподібне тіло, потім петлеподібно повертають вгору, проходять в покрив ніжки серед
-
нього мозку. Тут вони леж
ать най
-
латеральніше, близько до поверхні мозку в ділянці trigonum
lemnisci
lateralis
. Бічна петля проводить слухові імпульси і закінчується на ядрах горбків середнього моз
ку, звідки слуховий шлях іде до медіальних колінчастих тіл.
Медіальна петля та бічн
ий спин
-
номозково
-
таламічний шлях про
-
ходять через покрив ніжки мосту транзитно до таламуса.
Сітчаста формація, formatio
reticularis
, має серединне положен
ня в покриві ніжки мозку. Вона зв'язана з такою ж формацією мос
та і проміжного мозку.
ОСНОВА НІЖКИ МОЗКУ, BASIS
PEDUNCULI
CEREBRI
Основа ніжки мозку, basis
pe
-
dunculi
cerebri
, розташована вен
-
трально від чорної речовини і міс
-
тить такі низхідні волокна:
1)
f
ibrae corticospinales,
2)
fibrae corticonucleares,
3)
fibrae corticopontinae. Пірамідні волокна займ
ають
центральне положення, а медіаль
ні та бічні відділи зайняті кірково
-
мостовими волокнами.
57
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
58 ПЛАСТИНКА ПОКРІВЛІ
СЕРЕДНЬОГО МОЗКУ,
LAMINA
ТЕСТІ
Ця частина середнього мозку лежить дорсально від водопроводу мозку і утворена чотирма горбками. Розрі
зняють два верхніх і два ниж
ніх горбки (Рис. 11):
■
colliculus
superior
, верхній гор
-
бок, парний, у бічному напрямку продовжується в ручку, brachium
colliculi
superioris
, яка йде до біч
-
ного колінчастого тіла проміж
-
ного мозку. У верхніх горбках містяться я
дра, nuclei
colliculi
superioris
, які є підкірковими центрами зору:
■
colliculus
inferior
, нижній гор
бок, парний, у латеральному на
-
прямку продовжується в ручку, brachium
colliculi
inferioris
, яка
йде до медіального колінчастого тіла. У нижніх горбках леж
ать ядра, nuclei
colliculi
inferioris
,
які є підкірковими центрами
слуху.
Від ядер верхнього та нижнього горбків починається покрівельно
-
спинномозковий шлях, який зану
-
рюється в покрив середнього мозку, утворює там перехрестя з волокна
ми протилежної
сторони і потім спускається в передній канатик спинного мозку. Цей шлях закін
-
чується на мотонейронах передніх стовпів спинного мозку. Через ядра верхніх та нижніх горбків відбува
-
ються рефлекторні реакції на рап
тові зорові та звукові подразнення.
ПРОМІ
ЖНИЙ МОЗОК, DIENCEPHALON
До проміжного мозку належить таламус, який є його найбільшою час
-
тиною, а також епіталамус, метата
-
ламус та гіпоталамус. Порожниною проміжного мозку є III
шлуночок.
У ділянці проміжного і кінцево
го мозку поздовжня вісь головного мозку досить сильно згинається вперед, утворюючи із стовбуром мозку кут приблизно 110°. Тому терміни «дорсальний» та «вент
-
ральний» тут відповідають термі
нам «верхній» та «нижній», а термі
ни «передній» та «задній» відпові
-
дають лобовому та потилично
му полюсам півкуль.
ТАЛАМУС, THALAMUS
1 (ГОРБ)
Таламус являє собою парне об'ємне випинання яйцеподібної форми, яке утворилось внаслідок скупчення великої кількості сірої речовини. Він розташований по
-
переду від пластинки покрівлі се
-
реднього мозку під склеп
інням та мозолистим тілом (Рис. 11, 17). До
-
рсальна та медіальна його поверх
-
1
—
термін «зоровий горо» вирішили не вживати, тому що його ядро є підкірковими центра
ми всіх видів чутливості, а не тільки зорової.
58
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
59 ні вільні, а латеральна і вентрал
ь
на —
зрослися з прилеглими части
нами мозку. Таламус поділяють на дорсальний та вентральний відділи. Межею між ними є гіпоталамічна борозна.
Дорсальний таламус, thalamus
dorsalis
Дорсальний таламус, thalamus
dorsalis
, включає до себе такі утво
-
рення:
■
tub
erculum
anterius
thalami
, пе
-
редній горбок таламуса, розта
-
шований на його передньому кінці;
■
pulvinar
thalami
, подушка тала
-
муса, являє собою задній, стов
-
щений кінець таламуса;
■
sulcus
terminalis
, межова бо
-
розна, відокремлює таламус від хвостатого ядра, р
озташованого спереду і латерально;
■
sulcus
hypothalamicus
, гіпота
-
ламічна борозна, пролягає на медіальній поверхні таламуса, вона відокремлює дорсальний таламус від вентрального;
■
adhesio
interthalamica
, міжта
-
ламічне злипання, являє собою тонкий прошарок, я
кий з'єднує правий і лівий таламуси;
■
stria
medullaris
thalami
, мозкова смуга таламуса —
це тонка біла полоска, що проходить між вер
-
хньою та медіальними поверхня
-
ми таламуса і ззаду доходить до повідкового трикутника.
Ядра дорсального таламуса Thalamus
dor
salis
складається з великої кількості сірої речовини, яка
поділена прошарками білої речови
ни на числені ядра (понад 40 ядер). Найважливішими є такі групи ядер:
■
nuclei
anteriores
, передні ядра, зв'язані з нюховими шляхами;
■
nuclei
pulvinares
, подушкові ядр
а, розташовані в ділянці подушки і зв'язані з зоровими шляхами;
■
nuclei
ventrolaterales
, вентрола
-
теральні ядра, в них закінчують
ся волокна медіальної петлі;
■
nuclei
mediates
, медіальні ядра, які зв'язані з асоціативними ді
-
лянками кори великих півкуль.
Дор
сальний таламус —
підкір
-
ковий центр чутливості
До ядер таламуса підходять во
-
локна медіальної петлі, які прово
дять імпульси больової, темпера
турної, тактильної, пропріоцептив
ної та інтероцептивної чутливості, а також зорові та нюхові волокна. Таламус є
станцією обробки чутли
вої інформації, кінцевим контроль
но
-
пропускним пунктом на шляху до кори великих півкуль. Від тала
муса в кору йдуть таламо
-
кіркові волокна, а кора, в свою чергу, поси
лає імпульси в таламус, регулюючи його активність. Таламус широк
о зв'язаний з ядрами смугастого тіла і ядрами гіпоталамуса. Дорсальний таламус є центром примітивних емоцій та афектів, на рівні таламу
са виникає відчуття болю. При його ураженні втрачається чутливість, виникає нестерпний біль, підвище
на афективність (си
луваний сміх і плач), з'являється відчуття тривоги і страху.
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
60 ВЕНТРАЛЬНИЙ ТАЛАМУС
1
, THALAMUS
VENTRALIS
Вентральний таламус, thalamus
ventralis
, або субталамус, розташо
-
ваний між гіпоталамічною борозною і гіпоталамусом. Ця ділянка є про
-
довженням вп
еред покриву серед
-
нього мозку. Тут лежать такі ядра:
■
nucl
. subthalamicus
, підталаміч
не ядро (люісове тіло), є одним із центрів екстрапірамідної систе
ми;
■
nucll
. reticulares
thalami
, сітчас
-
ті ядра таламуса, належать до системи сітчастої формації;
■
nucl
. r
uber
, червоне ядро, про
-
довжується сюди із покриву се
-
реднього мозку, воно є центром екстрапірамідної системи;
■
substantia
nigra
, чорна речовина, теж продовжується сюди із пок
-
риву середнього мозку і нале
жить до центрів екстрапірамід
ної системи.
ЗАТАЛАМІЧ
НА ДІЛЯНКА, METATHALAMUS
Заталамічна ділянка, metathala
-
mus
, включає до себе такі утворення:
■
corpus
geniculatum
mediale
, ме
-
діальне колінчасте тіло, лежить під подушкою таламуса, його ядро є підкірковим центром слу
-
ху. До нього підходять волокна від нижніх
горбків пластинки покрівлі середнього мозку і час
-
тина волокон латеральної петлі;
■
corpus
geniculatum
mediale
, ла
-
теральне колінчасте тіло, розта
-
шоване латерально від поперед
-
нього, його ядро є підкірковим центром зору. До нього підхо
дить і тут закінчу
ється біль
ша частина волокон зорового шляху.
ЕПІТАЛАМУС, EPITHALAMUS
До епіталамусу, epithalamus
, належать такі утвори:
■
glandula
pinealis
, шишкоподіб
на залоза, являє собою непар
ну залозу внутрішньої секреції (епіфіз) овальної форми, яка міститься мі
ж верхніми горбка
ми пластинки покрівлі середньо
го мозку;
■
habenulae
, повідці, з'єднують шишкоподібну залозу з дорсаль
-
ним таламусом;
■
comissura
habenularum
, спайка повідців, з'єднує повідці спереду від шишкоподібної залози;
■
trigonum
habenulare
, повідцевий трикутник —
це розширення повідця в вигляді трикутника, що знаходиться на місці з'єднання його з таламусом. Повідець має ядро, яке належить до нюхових центрів;
■
comissura
posterior
(
epithala
-
mica
), задня спайка (епіталаміч
на спайка), розташована спереду і знизу від шишкоподібної зало
зи в ділянці задньої стінки III
шлуночка. Вона з'єднує праву та ліву подушки таламусів і горбки пластинки покрівлі середнього мозку.
1
-
власне підталамічна ділянка, regio
subthalamica
.
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
61 ГІПОТАЛАМУС, HYPOTHALAMUS
Ця діля
нка лежить вентрально від таламуса під III
шлуночком, ут
-
ворюючи його дно (Рис. 17). Сюди належать такі утвори:
■
area
preoptica
, передзорове поле, розташоване попереду зорового перехрестя;
■
chiasma
opticum
, зорове перех
-
рестя, утворене волокнами зо
-
рових нер
вів, лежить попереду від сірого горба;
■
tractus
opticus
, зоровий шлях —
це волокна, які відходять від зо
-
рового перехрестя. Вони огина
-
ють ніжку мозку і закінчуються в латеральному колінчастому тілі (більша частина волокон) та час
-
тково у верхніх горбках пл
астин
-
ки покрівлі середнього мозку;
* tuber
cinereum
, сірий горб, роз
-
ташований позаду від зорово
го перехрестя. Він являє собою непарний порожнистий виступ нижньої стінки III
шлуночка. Сірий горб продовжується вниз, переходячи в лійку;
infundibulum
, лійка —
це зву
жена частина сірого горба в на
прямку до гіпофіза, з яким вона з'єднується;
■
neurohypophysis
, нейрогіпофіз,
являє собою частку гіпофіза —
залози внутрішньої секреції.
Він розташований в турецькому
сідлі, зверху прикритий відрос
тком твердої мозк
ової оболони
(
diaphragma
sellae
), в який є от
вір для проходження лійки. Гі
пофіз має дві частки —
передню
(аденогіпофіз) і задню (нейрогі
-
пофіз) (див. т. 2, стор. 229); ■ corpus
mamillare
, сосочкове тіло, парне, лежить позаду від сірого горба. Ядра сос
очкових тіл є під
кірковими центрами нюху, вони зв'язані зі стовпами склепіння.
Ядра гіпоталамуса
У межах гіпоталамуса є багато ядер (понад 30
), які утворюють, в свою чергу, чотири ділянки:
1)
передня ділянка містить надорове (
nucl
.
supraopticus
)
i
пришлуноч
кове (
nucl
. paraventricularis
);
2)
до задньої ділянки належать ядра сосочкових тіл;
3)
у дорсальній ділянці містять
ся декілька дорсальних ядер;
4)
проміжна ділянка утворена
численними дрібними ядрами: nucl
.
infundibularis
, nucll
. tuberales
, nucl
.
dorsomedialis
,
nucl
. ventromedialis
,
nucl
. dorsalis
hypothalami
та ін.
Нервові клітини деяких ядер гі
-
поталамуса мають здатність вироб
-
ляти гормони. Цей процес назива
ють нейросекрецією. Нейросекрети клітин надзорового і пришлуноч
-
кового ядер транспортуються по їх аксон
ах, які утворюють гіпотала
мо
-
гіпофізарний шлях, в нейрогі
пофіз, де дифундують в капіляри. Гормони інших нейросекреторних ядер надходять у передню частку гіпофіза через ворітну систему кро
воносних судин. Ці гормони впли
вають на діяльність ендокринних кл
ітин аденогіпофіза, стимулюючи або гальмуючи їх дію. Тому, ядра гіпоталамуса разом з гіпофізом
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
62 об'єднують в єдину гіпоталамо
-
гі
-
пофізарну систему, яка забезпечує нейрогуморальну регуляцію діяль
-
ності організму.
Гіпоталамус —
вищий центр ре
-
гуляції вегетативних функцій
Ядра цієї ділянки регулюють різні види обміну речовин (водний, сольовий, вуглеводний, білковий, жировий) і забезпечують сталість внутрішнього середовища організ
му. Тут розташовані центри крово
обігу, дихання, травлення, сексу
альності, терморегуляції та ін. При електричному подразненні ядер гі
-
поталамуса в експерименті можна викликати відчуття голоду, наси
-
чення, спраги, статевого збудження, зміни настрою, відчуття сну або бадь
-
орості. Клінічні симптоми вражен
ня гіпоталамуса п
ри відсутності ор
-
ганічних змін характеризуються по
-
рушенням різних видів обміну речо
-
вин і діяльності внутрішніх органів.
Аферентні імпульси із внутріш
-
ніх органів і кровоносних судин пе
-
редаються по вегетативних нервах в сітчасту формацію стовбура мозку,
а звідти —
в гіпоталамус. Із спинного мозку інтероцептивна чутливість проводиться, можливо, по спиномоз
-
ково
-
таламічних
шляхах до сітчастої формації, а потім —
в гіпоталамус. Крім цього, ця ділянка одержує ім
-
пульси від соматосенсорних ядер, від морського
коника, мигдалеподіб
-
ного тіла і кори великих півкуль.
Еферентні зв'язки гіпоталамуса здійснюються через сітчасту фор
-
мацію стовбура мозку, яка зв'язана
з слиновидільними ядрами і дор
-
сальним ядром блукаючого нерва. Крім того, через сітчасто
-
спинно
-
мозко
вий шлях імпульси з гіпотала
-
муса передаються до симпатичних і парасимпатичних ядер спинного мозку. Шляхи, які прямують до ве
-
гетативних центрів, перериваються на різних рівнях. Під час кожного переключення в лінію проведення імпульсів може бути передана р
із
-
номанітна інформація.
На рівні гіпоталамуса відбу
-
вається зв'язок між зовнішнім і внутрішнім середовищем. Тут сиг
-
нали із зовнішнього і внутрішнього середовищ перетворюються в ре
акції ендокринної системи, звідси забезпечується і нервова регуля
ція діял
ьності внутрішніх органів. Отже, гіпоталамус є наочним при
кладом єдності нервової і гумораль
ної регуляції.
ТРЕТІЙ ШЛУНОЧОК, VENTRICULUS
TERTIUS
Третій шлуночок є порожниною проміжного мозку, він розташова
-
ний між правим та лівим таламуса
ми (Рис. 17).
Ст
інки
Третій шлуночок має такі стінки:
■
латеральні стінки утворені меді
-
альними поверхнями таламусів;
■
передня стінка утворена стовпа
-
ми склепіння, передньою спай
-
кою мозку і кінцевою пластин
-
кою;
■
задня стінка утворена задньою
спайкою мозку і спайкою
повід
ців; на ній є невеликий надшиш
-
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
63 Рис 17. Стовбур головного мозку, сагітальний розтин. 1 —
adhesio interthalamica; 2 —
thalamus; 3 —
sulcus h
у
pothalamicus; 4 —
comissura cerebri posterior; 5 —
corpus callosum (splenium); 6 —
epiphys
is (corpus pineale); 7 —
tectum mesencephali; 8 —
aqueductus mesen
-
cephali; 9 —
vellum medullare superius; 10 —
ventriculus IV; 11 —
vellum medullare inferius; 12 —
medulla oblongata; 13 —
pedunculus cerebri; 14 —
pons; 15 —
n. oculomotorius (III); 16 —
co
rpora mamillaria; 17 —
hypophysis; 18 —
tuber cinereum; 19 —
recessus infundibuli; 20 —
chiasma optica; 21 —
lamina terminalis; 22 —
comissura cerebri anterior; 23 —
rostrum corporis callosi; 24 —
genu corporis callosi; 25 -
columna fornicis; 26 —
septum pe
llucidum; 27 —
corpus fornicis;28
—
foramen interventriculare.
коподібний закуток —
recessus suprapinealis;
нижня стінка утворена пере
-
хрестям зорових нервів, зоро
вими шляхами, сірим горбом з лійкою, сосочковими тілами;
в ділянці нижньої стінки є два зак
утки: надзоровий (recessus supraopticus), що розташова
ний між зоровим перехрестям і кінцевою пластинкою, і лійковий (recessus infundibuli);
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
64 верхня стінка утворена дуп
-
лікатурою м'якої (судинної) оболони, яка утворює судин
ний прошарок III
шлуноч
ка (
tela
choroidea
ventriculi
tertii
). В ньому є судинне сплетення, plexus
choroideus
, капіляри якого продукують спинномоз
кову рідину. Над м'якою оболо
нок» лежить склепіння мозку, нижня поверхня якого зрослася
з верхньою пластинкою м'якої оболони. Сполу
чення III
шлуночка
Третій шлуночок сполучається з бічними шлуночками за допо
могою парного міжшлуночкового отвору, foramen
interventricular
e
, який розташований між стовпом склепіння і таламусом. Через не
-
парний сільвіїв водопровід він спо
-
лучається з IV
шл
уночком.
КІНЦЕВИЙ МОЗОК
,
TELENCEPHALON
Кінцевий мозок є найбільшим відділом головного мозку. До ньо
го належать півкулі великого моз
ку, hemispheriae
cerebri
, які відо
кремлені поздовжньою щілиною великого мозку, fissura
longitudi
nalis
cerebri
.
У задніх
відділах між півкуля
ми і мозочком є поперечна щілина
великого мозку, fissura transversa cerebri. У кожній півкулі розрізня
ють кору великого мозку (плащ), нюховий мозок і ядра основи, nuclei basales
. Півкулі з'єднані між собою за допомогою мозолистого т
іла, склепіння і передньої спайки. По
-
рожниною кінцевого мозку є бічні шлуночки.
ПІВКУЛІ ВЕЛИКОГО МОЗКУ, HEMISPHERIAE
CEREBRALES
Краї і поверхні
У кожній півкулі розрізняють такі краї і поверхні:
■
margo
superior
, верхній край, обер
нений вгору до склепінн
я черепа;
■
margo
inferolateralis
, нижньо
-
бічний край, обернений вниз до основи черепа, розташований ла
-
терально від нижньої поверхні;
■
margo
inferomedialis
, нижньо
-
медіальний край, обернений вниз і медіально;
■
facies
superolateralis
, верхньо
-
ла
-
теральна пов
ерхня, обернена вгору і латерально до склепіння черепа;
■
facies
medialis
, медіальна поверх
-
ня, обернена до протилежної пів
-
кулі;
■
facies
inferior
, нижня поверхя, обернена вниз до основи черепа і до мозочка.
Рельєф плаща
На поверхні кожної півкулі ле
-
жить шар
кори, яка ніби плащем
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
65 (
pallium
), покриває відділи моз
ку, що розташовані глибше. Плащ має численні борозни, sulci
cerebri
, які ділять півкулі на частки (
lobi
cerebri
), часточки (
lobuli
cerebri
) та звивини (
gyri
cerebri
).
Міжчасткові бороз
ни Найглибші міжчасткові бороз
ни (
sulci
interlobares
) розділяють кожну п
i
вкулю на частки (лобову, тім'яну, скроневу, потиличну та ост
рівець). Є такі міжчасткові борозни:
Рис. 18. Борозни та звивини верхньо
-
латеральної поверхні півкуль головного мозку (напівсхематично). 1 —
gyrus precentralis; 2 —
sulcus precentralis; 3 —
gyrus frontalis superi
or; 4 —
sulcus frontalis superior; 5 —
gyrus frontalis medius; 6 —
sulcus frontalis inferior; 7 —
ra
mus ascendens; 8 —
pars orbitalis; 9
—
pars triangularis; 10
—
pars opercularis; 11 —
ramus ante
-
rior; 12 —
fossa lateralis cerebri; 13 —
sulcus lateralis; 14 —
gyrus temporalis inferior; 15 —
sulcus temporalis inferior, 16 —
gyrus temporalis medius; 17 —
sulcus temporalis superior; 18 —
gyrus temporalis superior, 19 —
gyrus angularis; 20 —
gyrus supramarginalis; 21 —
lobulus parietalis inferior; 22 —
sulcus intraparietalis; 23 —
lobulus parietalis superior; 24 —
sulcus postcentralis; 25 —
gyrus postcentralis; 26 —
sulcus centralis.
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
66 ■
sulcus
lateralis
(
Sylvii
), лате
-
ральна (сільвієва) борозна, найг
-
либша, вона починається на ниж
-
ній поверхні півкулі у вигляді глибокої бічної ямки, fossa
latera
-
lis
cerebri
, йде вгору та латераль
-
но, відокремлюючи скроневу частку від лобової і тім'яної;
■
sulcus
centralis
(
Rolandi
), цент
-
ральна (роландова) борозна, йде зверху вниз приблизно посере
-
дені верхньолатеральної поверх
ні, відокремлюючи лобову част
ку від тім'яної;
■
sulcus
parietooccipitalis
, тім'я
но
-
потилична борозна, розташо
вана на медіальній поверхні пів
кулі між тім'яною
і потиличною частками.
Частки півкуль
Міжчасткові борозни обмежу
-
ють такі частки півкулі:
■
lobus
frontalis
, лобова частка, розташована попереду централь
-
ної борозни, вона найоб'ємніша і становить близько 30% всієї півкулі. Спереду лобова частка закінчуєть
ся лобовим полюсом, polus frontalis;
■
lobus
parietalis
, тім'яна частка, спереду обмежена центральною борозною, ззаду —
тім'яно
-
поти
-
личною;
■
lobus
occipitalis
, потилична час
-
тка, невелика, розташована по
-
заду тім'яно
-
потиличної бороз
ни, ззаду вона закінчуєт
ься за
-
гостреним потиличним полюсом, polus
occipitalis
;
■
lobus
temporalis
, скронева час
-
тка, вгорі відокремлюється від
лобової і тім'яної часток лате
-
ральною борозною, спереду за
-
кінчується скроневим полюсом, polus
temporalis
;
■
lobus
insularis
(
insula
), о
стрівце
-
ва частка (острівець), невелика,
розташована вглибині латераль
ної борозни. Острівець повністю
прикритий лобовою, тім'яною і
скроневою частками.
Рельєф верхньо
-
латеральної поверхні півкулі
На верхньо
-
латеральній півкулі є такі звивини і борозни (
Рис. 18):
Лобова частка:
■
gyrus
precentralis
, передцент
-
ральна звивина, тягнеться попе
-
речно через всю частку; ззаду об
-
межена центральною борозною, спереду —
передцентральною борозною (sulcus precentralis);
■
gyrus
frontalis
superior
, верхня лобова звивина, розташована уз
-
довж верхнього краю півкулі, внизу обмежена верхньою лобо
-
вою борозною (sulcus frontalis superior);
■
gyrus
frontalis
medius
, середня лобова звивина, спрямована поз
-
довжньо, вгорі обмежена верх
-
ньою лобовою борозною, вни
зу —
нижньою лобовою б
орозною (sulcus frontalis inferior);
■
gyrus
frontalis
inferior
, лобова звивина, розташована па
ралельно до попередньої, зни
зу від нижньої лобової бороз
ни. Нижня частина цієї зви
вини висхідною гілкою (ramus
66
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
67 Рис. 19. Борозни та звивини медіаль
ної поверхні правої півкулі головного мозку (напівсхематнчно). 1 —
sulcus centralis; 2 —
sulcus corporis callosi; 3 -
lobulus paracentralis; 4 —
pars marginalis sulcus cinguli; 5
-
sulcus subpari
е
talis; 6 —
precuneus; 7 —
isthmus gyri cinguli; 8 —
sulcus pa
rietooccipitalis; 9 —
cuneus; 10 —
sulcus calcarinus; 11 —
gyrus lingualis; 12 —
sulcus hippocampi; 13 —
gyrus occipitotemporalis lateralis; 14 —
sulcus collateralis; 15 —
gyrus occipitot
е
mporalism
е
dialis; 16 —
gyrus parahippocampalis; 17 —
sulcus occipitote
m
-
poralis; 18 —
gyrus dentatus; 19 —
sulcus rhinalis; 20 —
uncus; 21 —
area subcallosa; 22 —
co
-
lurona fornicis; 23 —
lamina septi pellucidi; 24 —
corpus callosum; 25 —
gyrus frontalis superior; 26 —
gyrus cinguli; 27 —
sulcus cinguli.
67
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
68 ascendens
)
і передньою гілкою (
ramus
anterior
) які виходять від латеральної борозни, ділиться на 3 частини:
а)
pars
orbitalis
, очноямкова части
на, лежить нижче від передньої
гілки латеральної борозни і про
довжується на нижню поверхню
лобової частки;
б)
pars
trian
gularis
, трикутна час
тина, розташована між перед
ньою і висхідною гілками лате
ральної борозни;
в)
pars
opercularis
, покришкова час
тина, лежить позаду висхідної
гілки латеральної борозни, вона
прикриває острівець.
Тім'яна частка:
■
gyrus
postcentralis
,
зацентраль
на звивина, розташована поза
ду від центральної борозни і тягнеться поперечно через всю тім'яну частку, паралельно до передцентральної звивини; ззаду вона обмежена зацентральною борозною (sulcus postcentralis);
■
lobulus
parietalis
superior
, вер
хня тім'яна часточка, розташо
-
вується над внутрішньотім'яною борозною, sulcus
intraparietalis
, яка йде посередині тім'яної част
ки паралельно до верхнього краю півкулі;
■
lobulus
parietalis
inferior
, тім'яна часточка, розташована під внутрішньотім'яною бороз
ною. У ній розрізняють дві звивини:
a
) gyrus
supramarginalis
, надкрайо
-
ва звивина, дугоподібно замикає кінець латеральної борозни;
б) gyrus
angularis
, кутова звивина, розташована позаду від попе
-
редньої і охоплює задній кінець верхньої скроневої борозни.
Скронева частка:
■
gyrus
temporalis
superior
, верхня скронева звивина, розташована вздовж латеральної борозни, яка обмежує її вгорі. Внизу звивина обмежена верхньою скроневою борозною (
sulcus
temporalis
su
-
perior
). На внутрішній поверхні верхньої скроневої з
вивини, яка обернена до острівця, є поперечні скроневі звивини, gyri
temporales
transversae
(звивини Гешля);
■
gyrus
temporalis
medius
, середня скронева звивина, розташована нижче від попередньої, між верх
-
ньою і нижньою скроневими бо
-
рознами;
■
gyrus
temporal
is
inferior
, скронева звивина, іде паралельно до попередньої, розташовується під нижньою скроневою борозною (sulcus temporalis inferior).
Потилична частка:
на верхньо
-
латеральній поверх
ні має дрібні, мінливі звивини.
Острівцева частка:
відокремлена від на
вколишніх частин мозку коловою борозною острівця, sulcus
circularis
insulae
, вона має невеликі звивини острівця, gyri
insulae
.
Рельєф медіальної поверхні півкулі
Медіальну поверхню півкулі утворюють всі частки півкулі, крім острівця (Рис. 19).
68
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
69 На медіальній поверхні є такі звивини і борозни:
■
gyrus
cinguli
, поясна звивина,
проходить дугоподібно над мо
-
золистим тілом у межах лобової
і тім'яної часток. Внизу вона об
-
межена борозною мозолистого тіла (
sulcus
corporis
callosi
), вгорі пояс
ною борозною (
sulcus
cinguli
). Завертаючи вниз, пояс
-
на звивина звужується, утворює перешийок (
isthmus
gyri
cinguli
) і переходить у приморськокони
-
кову звивину, gyrus
parahippoc
-
ampalis
, яка розташована у скро
-
невій частці. У передній частині поясної звиви
ни, під дзьобом мозолистого тіла, лежить підмо
-
золисте поле, area
subcallosa
, яке покрите старою корою;
■
gyrus
frontalis
medialis
, медіаль
-
на лобова звивина, розташована в лобовій частці над поясною зви
-
виною;
■
lobulus
paracentral
і
s
, прицент
-
ральна часточка,
має чотирикут
-
ну форму, розташована позаду від медіальної лобової звивини над поясною звивиною; спереду ЇЇ обмежує прицентральна бороз
-
на, а ззаду вона обмежена край
-
овою частиною поясної борозни, яка на рівні заднього краю мозо
-
листого тіла загинається в
гору і досягає верхнього краю півкулі. У ділянці прицентральної час
-
точки передцентральна звивина з'єднується з зацентральною;
■
precuneus
, передклин, розташо
-
ваний в тім'яній частці; спереду він обмежений крайовою час
-
тиною поясної борозни, ззаду —
тім'ян
о
-
потиличною борозною, а знизу —
підтім'яною борозною (
sulcus
subparietalis
); ■ cuneus
, клин —
це ділянка поти
-
личної частки, яка має трикут
-
ну форму і обмежена спереду тім'яно
-
потиличною борозною, а ззаду —
остроговою борозною, sulcus
calcarinus
, що прохо
дить косо до потиличного полюса.
Рельєф нижньої поверхні півкулі
Нижня поверхня півкулі утво
-
рена спереду лобовою часткою, а ззаду —
скроневою і потиличною. На ній є такі звивини і борозни:
Рис. 20. Борозни та звивини нижньої поверхні лобової частки голо
вного мозку,
1 —
sulcus olfactorius; 2 gyri orbitales; З —
polus temporalis; 4 —
n. opticus; 5 —
trac
-
tus olfactorius; 6 —
gyrus rectus; 7 —
fissura longitudinalis cerebri
69
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
70 Лобова частка:
■
gyrus
rectus
, пряма звивина, розташована між поздовжньою щ
ілиною великого мозку і нюхо
-
вою борозною, sulcus
olfactorius
(Рис. 20);
■
gyri
orbitales
, очноямкові звиви
ни —
це декілька невеликих зви
вин, які розташовані над очною ямкою.
Скронева і потилична частки:
■
gyrus
parahippocampalis
, при
морськоконикова звив
ина, роз
ташована на нижньо
-
медіально
му краї півкулі в межах скроне
вої частки. З медіальної сторони
вона обмежена морськоконико
вою борозною (
sulcus
hippocam
palis
), в глибині якої міститься
зубчаста звивина, gyrus
denta
tus
. Латеральною межою при
морськоконикової звивини є
нюхова борозна (
sulcus
rhinalis
).
Спереду приморськоконикова
звинина завертається і утворює
гачок, uncus
. Разом з поясною
звининою і перешийком вона
утворює обідкову частку, lobus
limbicus
;
■
gyrus
lingualis
, язикова звивин
а, знаходиться позаду від переший
ка поясної борозни; зверху вона обмежена остроговою борозною, а знизу —
обхідною борозною (
sulcus
collateralis
); обхідна бо
-
розна глибока, проходить вздо
вж нижньої поверхні потилич
ної і скроневої часток і спереду продовж
ується в sulcus
rhinalis
;
■
gyrus
occipitotemporalis
media
lis
, присередня потилично
-
скро
нева звивина, розташована ла
терально від обхідної борозни, між нею і потилично
-
скроне
вою борозною (
sulcus
occipito
temporalis
); остання з'єднує на нижній поверхні пот
иличний і скроневий полюси;
■
gyrus
occipitotemporalis
latera
lis
, бічна потилично
-
скронева звивина, розташована латераль
но від попередньої —
між поти
-
лично
-
скроневою борозною і нижньобічним краєм півкулі; ос
-
танній відмежовує її від нижньої скроневої звини
ни.
НЮХОВИЙ МОЗОК, RHINENCEPHALON
До нюхового мозку належать філогенетично найдавніші відділи півкуль, які сформувались в про
довж еволюції у зв'язку з первин
ною нюховою функцією кінцевого мозку. Нюховий мозок у людини розвинений порівняно слабо і крім аналізу нюхових подразнень має відношення до складніших функ
-
цій (вісцеральна регуляція, емоція, поведінка та ін.).
Нюховий мозок ділиться на пе
-
риферічний та центральний відді
ли. До периферичного відділу нале
жать такі утвори:
■ bulbus
olfactorius
, нюх
ова цибу
-
лина, являє собою потовщення на передньому кінці нюхового
70
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
71 Рис 21. Мозолисте тіло, горизонтальний зріз на рівні верхньої поверхні. 1 genu corporis callosi; 2 —
truncus corporis callosi; 3 —
radiatio corporis callosi; 4 —
forceps occipital
is; 5 —
splenium corporis callosi; 6 —
stria longitudinalis lateralis; 7 —
stria longitudinalis medialis; 8
—
латеральна межа бічних шлуночків; 9 —
forceps frontalis.
71
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
72 шляху. До цибулини підходять волокна І пари черепних нервів, nn
. olfactorii
, які йдуть з носо
вої порожнини через решітчасту пластинку;
■
tractus
olfactorius
, нюховий шлях, лежить уздовж нюхової борозни;
■
trigonum
olfactorium
, нюховий трикутник, розташований в зад
-
ній частині нюхового шляху;
■
substantia
perforata
anterior
, пе
-
редня прониза
на речовина, лежить позаду нюхового трикутника;
■ striae
olfactorii
, нюхові смуги (ме
-
діальна і латеральна), з'єднують нюховий трикутник і перед
ню пронизану речовину з при
-
морськокониковою звивиною і підмозолистим полем. До центрального відділу н
юхо
вого мозку належать: обідкова част
ка, lobus
limbicus
, морський коник, який розташований на медіальній стінці нижнього рогу бічного шлу
ночка і зубчаста звивина, що ле
жить в морськокониковій борозні, а також підмозолисте поле.
МОЗОЛИСТЕ ТІЛО, CORPUS
CALLOSUM
Мозолисте тіло, або велика спай
-
ка мозку (
comissura
cerebri
magna
) складається з комісуральних воло
-
кон, які з'єднують праву та ліву пів
-
кулі (Рис. 21). У мозолистому тілі розрізняють стовбур, валик, коліно і дзьоб:
■
truncus
corporis
callosi
, стов
бур мозолистого тіла, є його цент
-
ральною частиною;
■
splenium
, валик —
це задня по
-
товщена частина мозолистого тіла;
■
genu
corporis
callosi
, коліно мо
-
золистого тіла —
це передня зіг
-
нута його частина;
■
rostrum
corporis
callosi
, дзьоб мозолистого тіла, є прод
овжен
-
ням коліна вниз і назад. Він пос
-
тупово стає тоншим і перехо
дить в тонку кінцеву пластинку, lamina
terminalis
, яка утворює нижню частину передньої стінки III
шлуночка.
Мозолисте тіло значно корот
ше за півкулі, а тому його волок
на, які з'єднують праву і ліву ло
бові, а також потиличні частки, йдуть дугоподібно і утворюють так звані щипці; forceps
frontalis
(
forceps
minor
) et
forceps
occipi
talis
(
forceps
major
). Всередині півкулі волокна мозолистого тіла утворюють променистість, radia
tio
corporis
callosi
, яка прямує в кору.
ПЕРЕДНЯ СПАЙКА, COMMISSURA
ANTERIOR
Передня спайка розташована по
-
переду стовпів склепіння в ділянці передньої стінки III
шлуночка. Вона
складається з волокон, які з з'єднують стару кору лобових (нюхові трикутни
ки) і скроне
вих часток двох півкуль.
72
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
73 СКЛЕПІННЯ, FORNIX
Склепіння розташоване під мо
-
золистим тілом. Воно являє собою два зігнуті білі тяжі, які з'єднують сосочкові тіла з морським коником. Склепіння складається з таких час
-
тин (Рис. 22):
■ columnae
fornici
s
, стовпи скле
-
піння —
це парні тяжі, які тяг
-
нуться вгору від сосочкових тіл гіпоталамуса і розташовані в пе
-
редній стінці III
шлуночка; corpus
fornicis
, тіло склепін
ня, є непарною його середньою частиною, яка розміщена під мозолистим тілом. Тут волок
на склепіння переходять на
73
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
74 протилежний бік і утворюють спайку склепіння, comissura
fornicis
;
crura
fornicis
, ніжки склепіння, розходяться від тіла в сторони і прямують в нижні роги біч
них шлуночків, де прилягають до морського коника. Во
ни за
-
кінчуються тонкою торочкою
морського коника, fimbria
hippo
-
campi
.
У складі склепіння проходять волокна, які з'єднують різні відділи нюхового мозку —
морський коник із сосочковими тілами, сосочкові тіла з передніми ядрами таламуса, ядра гіпоталам
уса з мигдалеподіб
-
ним тілом та ін.
ПРОЗОРА ПЕРЕГОРОДКА, SEPTUM
PELLUCIDUM
Прозора перегородка являє со
-
бою тонкий вертикальний прошарок мозкової тканини, який тягнеться від стовпів склепіння до мозолистого
тіла. Вона складається з двох пласти
-
нок, lami
nae
septi
pellucidi
, між яки
-
ми лежить замкнена щілиноподібна порожнина, cavum
septi
pellucidi
.
СІРА РЕЧОВИНА ПІВКУЛЬ
Сіра речовина півкуль скла
-
дається з кори великого мозку, cortex
cerebri
, яка є філогенетично найбільш молодою, і ядер основи, nucl
. bas
ales
. Сіра речовина стано
-
вить близько 40% об'єму півкуль, з яких 33% належать корі і 7% —
яд
-
рам основи.
І. Кора великого мозку, cortex
cerebri
Кора являє собою пластинку сірої речовини завтовшки 2
-
4 мм, яка покриває півкулі ззовні. Пло
ща кори становить 1400
-
1600 см
2
. У глибині борозен міститься дві третини кори, на поверхні —
одна третина. Об'єм кори становить 500 см
3
, а кількість нейронів орієн
товно —
від 10 до 70 млрд.
Основний тип будови кори шес
-
тишаровий; є такі шари (Рис. 23):
1)
молекулярна пластин
ка (la
-
mina molecularis);
2)
зовнішня зерниста, пластин
-
ка (
lamina
granulans
externa
);
3)
зовнішня пірамідна пластин
-
ка (
lamina
pyramidalis
externa
);
4)
внутрішня зерниста плас
-
тинка (
lamina
granulans
interna
);
5)
внутрішня пірамідна плас
-
тинка (
lamina
pyramidalis
int
erna
);
6)
багатоформна пластинка (lamina multiformis).
Архітектоніка кори. Дослідження В.О.Беца
У різних ділянках кори її шести
-
шаровий тип будови має різну тов
-
щину і різний склад клітин. Вчення
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
75 Рис. 23. Архітектоніка кори головного мозку. 1 —
lamin
a molecularis; 2 —
lamina granularis externa; 3 —
lamina pyramida
lis externa; 4 —
lamina granularis interna; 5 —
lamina pyramidalis interna; 6 —
lamina multiformis. A
—
шари клітин; В —
типи клітин; С —
шари волокон.
про локальні особливості будови кори н
азивають архітектонікою кори. Розрізняють цитоархітекто
ніку (вчення про особливості клі
тинного складу різних ділянок кори) і мієлоархітектоніку (вчен
ня про особливості волокнистого складу тих чи інших ділянок кори). Основоположником вчення про архітекто
ніку кори головного мозку є київський анатом В.О.Бец (1834
-
1894), який вперше поділив кору на ряд ділянок, що відрізня
ються клітинним складом. Він опи
сав мікроскопічну будову окремих ділянок кори і в 1874 році виявив
гігантські пірамідні клітини, які на
-
звані його іменем (клітини Беца).
У 1890 році В.О.Бец видав ат
лас архітектоніки кори головного мозку.
Тепер на основі численних ре
-
тельних досліджень архітектоніки кори складені цитоархітектонічні і мієлоархітектонічні карти, де кож
не поле позначене ном
ером. За да
ними Інституту мозку (Москва) є 52 цитоархітектонічних поля.
З погляду еволюції кора неод
-
норідна. Більша її частина (95,6%) є новою корою, neocortex
.
У ділянках морського кони
ка, зубчастої звивини і гачка при
-
морськоконикової звивини лежить с
тародавня кора, archicortex
, яка зв'язана з нюховим мозком. Неве
ликі ділянки нюхової цибулини і нюхового трикутника покриті ста
-
рою корою, paleocortex
.
Структура старої і давньої кори більш примітивна, тут кора має лише два або три шари.
II
. Ядра основи, nuclei
basales
Ядра основи являють собою значні скупчення сірої речовини, що містяться всередині півкулі, ближче до її нижньої (базальної) поверхні. До них належать: смугас
те тіло, огорожа і мигдалеподібне тіло (Рис. 24).
1) Смугасте тіло, corpus
stria
-
tu
m
. Смугасте тіло складається з двох великих ядер —
хвостатого і сочевицеподібного.
Хвостате ядро, nucleus
cauda
-
tus
. Розташоване спереду та ла
-
7
5
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
76 Рис. 24. Горизонтальний зріз півкуль головного мозку. 1 —
cornu frontale ventriculi late
-
ralis; 2 —
columna fornicis; 3 —
crus anterius capsulae internae; 4 —
capsula externa; 5 —
insula; 6 —
genu capsulae internae; 7 —
capsula extrema; 8 —
crus posterius capsulae internae; 9 —
ra
-
diatio optica; 10 —
cornu occipitale ventriculi lateralis; 11 —
thalamus; 12 —
globus pallidus; 13 —
fissura lateralis; 14 —
claustrum; 15 —
putamen; 16 —
caput nuclei caudati.
терально від таламуса і відокрем
-
■ corpus, тіло —
це середня части
-
люється від нього. Воно має голо
-
на ядра;
вку, тіло і хвіст:
■ cauda
,
хвіст
, є більш тонкою зад
-
■ caput
, головка, є передньою, до ньою його частиною.
сить стовщеною частино
ю хвос
-
Хвостате ядро зігнуте так, що
татого ядра;
головка лежить внизу в ділянці ла
-
76
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
77 теральної стінки бічного шлуночка, доходячи внизу до передньої про
-
низаної речовини; тіло піднімається вгору і межує з таламусом, утворю
-
ючи дно центральної час
тини біч
-
ного шлуночка, а хвіст загинається вниз і вперед, проходить по верхній стінці нижнього рога бічного шлу
-
ночка і досягає мигдалевидного тіла.
Сочевицеподібне тіло, nucleus
lentiformis
. Розташоване латераль
но від таламуса і хвостатого ядра, відокре
млюється від них внутріш
-
ньою капсулою. Воно має фор
му клина з розширеною основою, оберненою до острівця, і верхівку, обернену до таламуса. Ядро має не
-
однорідну структуру і складається з двох частин —
лушпини і блідої кулі: putamen
, лушпина, є зовніш
-
ньо
ю, більшою частиною ядра, має темніший колір; globus
pallidus
, бліда куля —
це два внутрішні чле
-
ники ядра, світлішого кольору.
Стріопалідарна система
Хвостате ядро і лушпина соче
-
вицеподібного ядра з'єднані між собою смугами білої та сірої речо
-
вини і на розрізі мають посмугова
-
ний вигляд. За походженням вони є новішими утворами, ніж бліда куля, мають подібну структуру і функ
цію, тому об'єднуються в поняття neostriatum
(
striatum
).
Бліда куля старіша, вона в сму
-
гастому тілі належить до paleostria
-
tum
(
pal
lidum
). У клініці цей ком
-
плекс підкіркових ядер називають стріопалідарною системою.
Ядра смугастого тіла —
вищі центри екстрапірамідної системи.
У нижчих тварин, які не мають кори, ці ядра є головними рухови
ми центрами, котрі забезпечують складні автома
тичні рухи (плаван
ня, біг, стрибки та ін.). З появою кори підкіркові ядра не втрачають свого значення, вони забезпечують тонус м'язів, координують складні автоматичні рухи, створюють емо
-
ційне забарвлення і вроджені особ
-
ливості рухів.
Асоціативні зони ко
ри лобової частки широко зв'язані з хвоста
тим ядром і лушпиною (стріатум). Із стріатума шлях іде в бліду кулю, звідти —
в таламус, потім —
в ру
-
хову кору. Частина шляхів з блідої кулі прямує до сітчастої формації стовбура мозку, а потім —
до мото
-
нейронів
спинного мозку. Через ці зв'язки ядра смугастого тіла беруть участь у програмуванні складних рухів.
Ураження ядер смугастого тіла призводить до різноманітних рухо
-
вих розладів. При цьому виникає тремтіння рук, затруднення рухів (паркінсонізм), спостерігаю
ться мимовільні силувані рухи, судомні скорочення м'язів, порушення то
-
нусу м'язів.
2) Огорожа, claustrum
. Являє собою тонкий прошарок сірої речо
-
вини, який лежить ззовні від соче
-
вицеподібного ядра. Від нього ого
-
рожа відокремлюється зовнішньою капсулою, capsula
externa
, яка скла
-
дається з білої речовини. Ззовні від огорожі розташована крайня капсу
-
77
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
78 ла, capsula
extrema
, вона відокрем
-
лює огорожу від кори острівця.
3) Мигдалеподібне тіло, corpus
amigdaloideum
. Розміщене в пе
-
редньому відділі скро
невої частки
спереду від нижнього рогу бічного шлуночка. Це тіло пов'язане з гіпо
-
таламусом, нюховими центрами і є одним з головних компонентів лім
-
бічної системи.
БІЛА РЕЧОВИНА ПІВКУЛЬ
Всередині півкулі біла речовина становить досить товсту масу, яка м
іститься між корою і ядрами ос
-
нови. Вона складається з нервових волокон, які поділяють на три сис
-
теми —
асоціативні, комісуральні і проекційні волокна.
Асоціативні волокна (Рис. 25) з'єднують ділянки кори однієї і тієї ж півкулі. Серед них розрізняють ко
роткі та довгі волокна:
1)
короткі з'єднують кору тих звивин, що лежать одна біля одної, і представлені дугоподібними волок
-
нами, fibrae
arcuatae
cerebri
;
2)
довгі з'єднують кору різних часток півкуль. Найбільші з них такі:
■
fasciculus
longitudinalis
superior
, в
ерхній поздовжній пучок, прохо
-
дить над мозолістим тілом, з'єднує кору лобової частки з корою тім'яної та потиличної часток;
■
fasciculus
longitudinalis
inferior
, нижній поздовжній пучок, з'єднує кору скроневої та потиличної часток;
■
cingulum
, пояс, проходи
ть в обід
-
ковій звивині, з'єднує кору лобо
-
вої, тім'яної та скроневої часток;
■
fasciculus
uncinatus
, гачкуватий пучок, починається у скроневій і тім'яній частках, огинає лате
-
ральну борозну і закінчується в корі нижньої лобової звивини. Комісуральні волокна
з'єднують
кору правої та лівої півкуль. Ос
-
новна маса комісуральних волокон проходить через мозолисте тіло. Крім того, вони є в передній спайці і спайці склепіння.
Проекційні волокна зв'язують кору великого мозку з ядрами голо
-
вного і спинного мозку, які лежать нижче. Ці волокна починаються або закінчуються в певних ділянках кори півкулі, ніби проектуючись на кору.
Проекційні волокна сконцент
-
ровані у внутрішній капсулі, звідки розходяться радіально, утворюю
чи в півкулях променистий вінець, corona
radiata
. Він досягає кори різних часток великого мозку.
ВНУТРІШНЯ КАПСУЛА, CAPSULA
INTERNA
Внутрішня капсула являє собою товстий прошарок білої речовини, розташований між сочевицеподіб
-
ним ядром з однієї сторони, таламу
-
сом і головкою хвостатого ядра —
з іншо
ї. На горизонтальних розрізах
78
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
79 Рис. 25. Асоціативні волокна білої речовини півкуль. 1 —
fib
га
e
arcuatae cerebri; 2
—
fas
-
ciculus longitudinalis superior; 3 —
fasciculus uncinatus; 4 —
fasciculus longitudinalis inferior; 5 —
cingulum.
внутрішн
я капсула має вигляд зіг
-
нутої пластинки, в якій розрізняють передню та задню ніжки і коліно:
■
crus
anterius
, передня ніжка, знаходиться між головкою хвос
-
татого ядра і сочевицеподібним ядром, містить низхідні волокна, які зв'язують кору лобової част
-
ки з т
аламусом і мостом;
■
genu
capsulae
internae
, коліно внутрішньої капсули, містить низхідні пірамідні волокна, fibrae
corticonucleares
;
■
crus
posterius
, задня ніжка, зна
-
ходиться між сочевицеподібним ядром і таламусом, в передньому
її відділі, який прилягає до
колі
-
на, проходять низхідні пірамідні волокна, fibrae
corticospinales
. Ззаду від них пролягають низхід
-
ні волокна від таламуса (
fibrae
thalamocorticales
), які прово
-
дять екстероц
e
птивні та про
-
пріоцептивн
i
імпульси. У задніх відділах задньої ніжки прохо
-
д
ять слухові та зорові волокна. Останні всередині півкуль ут
-
ворюють слухову променистість (
radiatio
acustica
), яка прямує у скроневу частку, і зорову про
-
менистість (
radiatio
optica
), яка йде в потиличну частку.
79
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
80 Практичні зауваження
Внаслідок то
го, що у внутріш
ній капсулі проекційні волокна розташовуються компактно, при крововиливах відбувається повне пошкодження тих чи інших пуч
ків. Найчастіше уражуються піра
-
мідні волокна, що призводить до паралічу м'язів на протилежному боці. Пошкодження з
адньої ніж
ки викликає втрату екстероцеп
тивної і пропріоцептивної чутли
вості, а також порушення зору і слуху.
БІЧНІ ШЛУНОЧКИ, VENTRICULI
LATERALES
Бічні шлуночки є найбільши
ми порожнинами, що містяться в півкулях головного мозку. Розріз
-
няють лівий і правий (І і II
) бічні шлуночки (Рис. 26). У кожному шлуночку є центральна частина, передній, задній і нижній роги:
■
Передній ріг, cornu
anterius
, розташований в лобовій частці (
cornu
frontale
), його стінки ут
-
ворені такими ділянками півкуль: латеральна і ни
жня —
головкою хвостатого ядра; медіальна —
прозорою перегородкою; перед
ня —
коліном мозолистого тіла; верхня —
мозолистим тілом.
■
Центральна частина, pars
centralis
, розташована в тім'яній частці, її верхня стінка утворена мозолистим тілом, нижня —
та
-
лам
усом, тілом хвостатого ядра, а також межовою смугою (
stria
terminalis
). Медіально лежить тіло склепіння, під яким є судин
на щилина, fissura
choroidea
, в неї заходить plexus
choroideus
.
■
Задній ріг, cornu
posterius
, роз
-
міщений в потиличній частці і з усіх сторін оточений білою
речовиною півкуль та волокна
ми мозолистого тіла. На його медіальній стінці є два випинан
-
ня: пташина острога та цибулина заднього рога:
-
calcar
avis
, пташина острога, утворилася внаслідок вдавлення острогової борозни, знаходить
ся в нижній частині медіальної стінки;
-
bulbus
cornu
posterioris
, цибу
лина заднього рога, знаходиться спереду і зверху від пташиної ос
-
троги, розташована вертикально і є відбитком тім'яно
-
потиличної борозни.
На нижній стінці заднього рога є обхідний трикутник, trigonum
col
-
laterale
, який утворився внаслідок вдавлення обхідної борозни, sulcus
collateralis
.
■ Нижній ріг, cornu
inferius
, роз
-
ташований у скроневій частці. Знизу, латерально і зверху він отчений білою речовиною, лише в медіальній частині верхньої стін
ки проходить хвіст хвоста
того ядра. На його медіальній стінці є товстий зігнутий виступ,
80
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
81 Рис. 26. Бічні шлуночки, вигляд згори. 1 —
cavum s
е
pti pellucidi; 2 —
lamina septi pellu
-
cidi; 3 —
cornu frontale; 4
—
corpus fornicis: 5 —
fimbr
ia hippocampi; 6 —
crus fornicis;7 —
emi
-
nentia collateralis; 8 —
cornu temporale
; 9 —
hippocampus; 10 —
cornu occipitale; 11 —
corpus callosum; 12 —
sulcus calcarinus; 13 —
calcar avis; 14
—
trigonum collaterale; 15 —
plexus c
horoi
-
deus ventriculi lateralis; 16 —
fissura choroidea; 17 —
thalamus; 18 —
stria terminalis; 19 —
caput nuclei caudati.
який називається морським ко
-
ником, hippocampus
1
. Внизу він має потовщення у вигляді ноги, pes
hippocampi
, яка поділена на окремі пальці, digitationes
hip
-
pocampi
. Медіально гіппокамп зростається з торочкою морсько
-
го коника, fimbria
hippocampi
, яка є пр
одовженням ніжки склепін
-
ня. На медіальній стійці є су
-
1
—
hippocampus
(лат.) —
морський коник
,
інакше —
Амонів ріг, со
rnu
Ammonis
.
81
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
82 динне сплетення, що спускаєть
ся сюди з центральної частини бічного шлуночка і зростається з торочкою гіппок
ампа. Вздовж нижньої стінки нижньо
го рога проходить обхідне підви
щення, eminentia
collateralis
, яке є продовженням обхідного три
-
кутника заднього рога. Воно теж є відбитком обхідної борозни. Судинне сплетення бічного шлу
ночка, plexus
choroideus
ventricu
li
lateralis
, розташоване в складці м'я
кої оболони, яка заходить в порож
нину бічного шлуночка через fis
sura
choroidea
. Судинне сплетення розташоване в центральній частині і
в нижньому розі бічного шлуночка. Воно складається із сплетення кро
-
воносних су
дин, покритих епітелієм з ворсинками, котрі мають густу ка
-
пілярну сітку. Ворсинки судинних сплетень продукують спинномозко
ву рідину, яка заповнює порожнини шлуночків і підпавутинний простір. В ділянці міжшлуночкового отвору воно з'єднується з судинним сп
ле
-
тенням III
шлуночка.
Міжшлуночковий отвір, foramen
interventriculare
, лежить між стов
-
пами склепіння і таламусом. Він з'єднує порожнину бічного шлуноч
ка з III
шлуночком. Через цей отвір проходить судинне сплетення.
ФУНКЦІОНАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ КОРИ ВЕЛИК
ОГО МОЗКУ
Кора великого мозку є вищим продуктом еволюції центральної нервової системи, вона добре вияв
-
ляється лише у ссавців і найбіль
шого розвитку досягає у приматів, особливо у людини.
Як розвивались дослідження функцій кори? Історія вивчення функцій кори головного мозку по
-
чинається з австрійського лікаря Ф.Галля (1758
-
1828), який створив френологію —
«вчення про духовні здібності людини». Ф.Галль вважав, що всі функції головного мозку, аж до вищих —
пам'яті, волі і т.д. роз
-
поділені в корі на чітко о
бмежених територіях. Він думав, що розвиток цих ділянок мозку впливає на бу
дову черепа, і вважав, що шляхом пальпації голови можна зробити
висновок про характер людини, її нахили.
Висувалася також гіпотеза про еквіпотенційність (рівнозначність) кори в
сіх відділів півкуль (М.Флу
-
ранс, 1830), яка базувалася на ос
нові експериментів з видаленням кори головного мозку у птахів (го
лубів).
В 1864 р. французький дослід
ник П.Брока (Р.Вгоса) вперше по
казав, що ушкодження певної ді
лянки кори мозку викликає ру
хові розлади мови.
У 1870 р. німецькі вчені Г.Фрітч (
G
.
Fritsch
) і Е.Гітціг (
E
.
Hitzig
) впе
-
рше проводили подразнення кори слабким електричним струмом у лю
-
дини під час операції. Вони поміти
-
ли, що подразнення струмом перед
-
82
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
83 центральної звивини за
кономірно призводить до скорочення певних груп м'язів на протилежному боці тіла. Так була відкрита рухова кора.
У 1874 р. німецький психіатр К.Верніке (
C
.
Wernicke
) описав розлади мови при ураженні кори в ділянці скроневої частки.
Великим досягненням наступ
них досліджень було доведення того, що кора розділяється на ділян
ки, які мають різні функції і впоряд
коване планування. Ці дослідження започаткував В.О. Бецу 1874 р.
І.П. Павлов розглядав кору го
-
ловного мозку як суцільну спри
-
ймаючу поверхню, сукупніст
ь кіркових кінців аналізаторів. Під терміном «аналізатор» розуміють складний нервовий механізм, що складається з рецепторного апара
ту, провідних шляхів і мозкового центру, де відбувається аналіз всіх подразнень, що надходять із зов
-
нішнього середовища, а також із ор
-
ганізму людини. І.П. Павлов дока
-
зав, що кірковий кінець аналізатора не є чітко обмеженою зоною. Він
має ядро і розсіяні елементи. В ядрі відбувається вищий аналіз і синтез отриманих подразнень. Ядро має чіткі межі, а розсіяні елементи роз
-
таш
овуються як по периферії ядра, так і на значній відстані від нього. У розсіяних елементах відбуваєть
ся більш простий аналіз і синтез подразнень, при пошкодженні ядра вони частково компенсують його функцію. Розсіяні елементи різних аналізаторів нашаровують
ся один на одного і не мають чітких меж.
Сучасні клінічні, анатомічні і експериментальні дослідження да
-
ють можливість скласти точні карти найбільш спеціалізованих ділянок кори —
соматосенсорної, зорової, слухової і рухової. Були зроблені фундаментальні ви
сновки про те, що більшість чутливих і рухових ділянок кори побудована за прин
-
ципом двовимірних карт, на яке спроектоване тіло. Важливою особ
-
ливістю цих карт є загальне прави
ло: ділянки найбільшої чутливості або регуляції найтонших рухів зай
мають в кор
і значно більші площі.
ЧУТЛИВІ ЗОНИ КОРИ
Первинні чутливі центри
До первинних чутливих центрів кори підходять проекційні волок
на від підкіркових ядер таламуса, включаючи медіальне і латеральне колінчасті тіла. Вони мають чітко виражені проекції, які пов
'язані із входженням у кору тих чи інших чутливих волокон.
Соматосенсорна кора розташо
-
вується в gyrus
postcentralis
, де
закінчуються таламокортикальні волокна, що йдуть від вентролате
-
рального ядра дорсального тала
муса. Тут містяться центри шкір
ної (
больової, температурної і так
-
тильної), а також пропріоцептивної (м'язово
-
суглобової) чутливості.
83
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
84 У верхніх відділах звивини роз
-
ташовані нейрони, які зв'язані з рецепторами нижніх кінцівок і ту
-
луба, в середніх —
з рецепторами верхніх кінц
івки, у нижніх —
з ре
-
цепторами голови і шиї. Таким чи
-
ном, в зацентральній звивині тіло спроектоване вниз головою, причо
-
му найбільші ділянки кори зв'язані з аналізом подразнень, які йдуть від рецепторів голови і кисті. Внаслідок того, що волокна перех
ре
щуються, кора правої і лівої пів
кулі зв'язана з рецепторами лівої половини тіла і навпаки.
Зорова кора лежить в потилич
ній частці по краях sulcus
calcarinus
. У цій ділянці закінчується зоровий проекційний шлях, який починаєть
-
ся від латерального колінчас
того тіла і подушки таламуса. Ліве зоро
ве поле розташоване в правій пів
кулі, а праве —
в корі лівої півкулі.
Слухова кора лежить у ділян
ці поперечних скроневих звивин (Гешля)
1
, які розташовані на внут
-
рішній поверхні верхньої скроневої звивини, що оберн
ена до острівця. У цій ділянці закінчуються слухо
вий проекційний шлях, який іде з медіальних колінчастих тіл і ниж
ніх горбків чотирогорбкової плас
тинки. В кору кожної півкулі пря
мують імпульси від рецепторів як протилежної, так і своєї сторони.
Нюхова кора розміщена в ділян
ці гачка gyrus
parahippocampalis
. Сюди підходять волокна від нюхо
вої цибулини своєї сторони, а також
від підкіркових центрів. Нюхова система являє собою єдину чутли
ву систему, по якій імпульси дося
гають кори, не переключаючись в ядрах таламуса. В нюховій корі від
-
бувається також аналіз і смакових подразнень.
Асоціативні чутливі поля кори
Між зонами первинних чутли
вих полів (потиличної, тім'яної і скроневої часток) лежать асоціатив
-
ні зони кори, де інформація зазнає подальшої і ск
ладнішої обробки. Ці зони займають площі кори.
Експериментальні досліджен
ня показали, що первинні центри кори не є кінцями чутливих шляхів. У них відбувається лише перший ступінь обробки інформації, яка пе
редається в асоціативні зони. Зони мають широкі в
заємозв'язки з гі
-
поталамусом, морським коником, мигдалеподібним тілом, таламусом, внаслідок чого інформація, яка об
-
робляється, набуває емоційного за
-
барвлення. Лише за рахунок діяль
-
ності асоціативних полів кори ство
-
рюється той чи інший образ і вини
-
каю
ть складні повноцінні відчуття.
В асоціативних зонах відбу
-
вається передача імпульсів на ефе
-
рентні ділянки кори (у лобову част
-
ку), які відповідають за організацію дії (відповідних реакцій).
Рухові (моторні) ділянки кори
Центри керування скелетними м'язам
и розташовані в корі gyrus
1
—
звивини Гешля
84
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
85 precentralis
et
lobulus
paracentra
lis
. У верхніх відділах звивини і в парацентральній часточці містяться нейрони, які зв'язані з м'язами ниж
-
ньої кінцівки і тулуба, в середніх —
з м'язами верхньої
кінцівки, а в нижніх —
з м'язами голови і шиї. Отже, в межах передцентральної звивини тіло спроектоване вниз головою. Найбільші ділянки кори пов'язані з м'язами кисті, мімічни
ми м'язами і м'язами язика.
Від гігантських пірамідних клі
-
тин Беца, які розташ
овані в 5 шарі кори передцентральної звивини, починається пірамідний шлях (
tr
. corticonuclearis
et
tr
. corticospina
-
lis
). Завдяки тому, що волокна пе
-
рехрещуються, рухова кора правої півкулі зв'язана з м'язами лівого боку і навпаки. Кора керує точни
ми, до
вільними рухами, які контро
-
люються.
Асоціативні ділянки лобової частки займають більшу її частину, яка розташована попереду перед центральної звивини. Вони поєд
нані взаємозв'язками з ядрами та
ламуса, смугастого тіла і мозочком. Крім того, в лобову частк
у прямує потік імпульсів з асоціативних ді
лянок потиличної, тім'яної і скро
невої часток півкулі. В проміжній зоні розташовані центри, які ре
гулюють рухи очей і голови, а в нижніх відділах лобової частки є мовні рухові центри. Асоціативні ділянки кори ло
бової частки керу
ють організацією відповідних реак
цій центральної нервової системи, які пов'язані з поведінкою індиві
-
дуума. Імпульси з лобової частки прямують до gyrus
precentralis
,
звідки починається руховий піра
-
мідний шлях, що йде до виконавчи
х центрів.
Мовні центри кори
Мовна функція еволюційно є найновішою, тому центри мови в корі менш локалізовані. Анатомічні передумови розвитку мовних цент
рів закладаються в ембріональному періоді, але для їх функціонування. потрібен довгий процес навчання.
Тому мовні центри диференцію
ються після народження і лише в одній півкулі (як правило, у прав
ши —
в лівій, у лівши —
в правій півкулі).
Розрізняють чутливі центри мови, які розташовані в задньому мовному полі. Вони пов'язані із сприйняттям слухових (під
час роз
-
мови) і зорових (під час читання) мовних сигналів. Крім того, є ру
хові центри мови, які відповідають за організацію мовних відповідних реакцій у вигляді вимови слів (ар
-
тикуляція мови) і написання знаків (письмо). Ці центри розташовані в передньо
му мовному полі лобової частки.
Заднє мовне поле кори. Ця ді
-
лянка розміщена на межі тім'яної, скроневої та потиличної часток і зв'язана з первинною слуховою та зоровою корою. При слуховому сприйнятті мови імпульси йдуть в слухову кору, а звідти —
в задню частину верхньої скроневої звиви
ни і gyrus
supramarginalis
, де ло
-
85
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
86 калізується слуховий центр мови
1
. На основі обробки мовних звукових сигналів в цій ділянці відбувається розуміння слів, які вимовляються.
При зоровому сприйманні напи
-
саних слів
імпулься спочатку йдуть в первинну зорову кору (по краях sulcus
calcarinus
), а звідти в куто
ву звивину, gyrus
angularis
, тім'яної частки, де локалізується зоровий центр мови. Тут відбувається аналіз письмової мови.
Зоровий і слуховий центри мови тісно по
в'язані між собою. Для ро
-
зуміння написаних слів необхідно, щоб зорові сигнали були перетво
рені в звукову форму слова, що від
-
бувається в зоні Верніке.
Переднє мовне поле кори лежить в лобовій частці півкулі. Тут, в ді
-
лянці pars
triangularis
нижньої лобо
-
вої звивини, розміщується руховий центр артикуляції мови
2
. Тут фор
-
муються складні програми артику
-
ляції мови, які передаються в нижню частину передцентральної звивини, де розташовані рухові центри м'язів гортані, язика, мімічних м'язів.
У задній частині середньої лобо
-
вої звивини в премоторній ділянці знаходиться руховий центр пись
-
мових знаків, де програмуються найтонші рухи верхньої кінцівки, які потрібні для написання слів. Ця інформація передається у середню частину передцентральної звивини до центрів
управління м'язами вер
-
хньої кінцівки.
Зв'язок чутливих і рухових мовних центрів
Переднє та заднє мовні поля спо
-
лучені між собою гачкуватим пуч
-
ком, fasciculus
uncinatus
і функціо
-
нують разом. Відповідно до сучасної концепції, структура фразеології вини
кає в задньому мовному полі (в зоні Верніке) і через гачкуватий пучок передається у зону Брока, де вмикає програму артикуляції мови. При ураженні рухової зони Брока мова стає утрудненою, повільною, з порушеною артикуляцією і грама
-
тичними помилками, але ро
зуміння мови не страждає. Ураження зони Верніке порушує всі аспекти мови, втрачається здатність розуміти по
-
чуту мову і написані слова, значно порушується мова хворого. При пошкодженні гачкуватого пучка, який з'єднує чутливу і рухову мов
ні зони, мова стає
швидкою, з доб
рою артикуляцією, але страждає її смисловий характер, тому що ру
-
ховий центр не одержує інформації із зони Верніке. У таких випадках розуміння розмовної мови не пору
-
шується, бо зона Верніке не ушкод
-
жена.
Функціональна асиметрія півкуль
Вн
аслідок того, що мовні центри формуються лише в лівій півкулі (у 95% випадків), її називають мов
ною або домінантною. Отже, у фун
-
кціональному відношенні обидві півкулі неоднакові. В останні роки
1
—
зона Верніке
2
—
центр Брока
8
6
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
87 лікувальні ме
тоди (електрошок, ко
-
місуротомія, внутрішньоартеріаль
на анестезія) дали можливість ізольовано вивчати функції однієї півкулі у людини. Виявляється, що ліва півкуля, де формуються мовні центри, є базою абстрактно
го мислення, що притаманно лише людині. Пра
ва півкуля пов'язана з конкретним, образним мисленням. При вимкненні правої півкулі мова стає багатою, різноманітною, люди
-
на надмірно багатослівна, у неї пок
-
ращується настрій, але мова втра
чає інтонацію, змінюється голос,
не сприймаються інтонації п
очутих слів. Різко погіршується сприйман
ня немовних сигналів (шуму, дощу, голосів тварин та ін.).
При вимкненні лівої півкулі людина погано розуміє мову, різко скорочуються її мовні можливості, проте вона швидше і легше впізнає немовні звуки (музичні мело
дії, спів птахів, сміх та ін.). В такому стані настрій стає гіршим.
Функції правої півкулі еволю
-
ційно є старішими, функції лівої —
молодшими, саме вони відрізняють людину від тварин.
ЛІМБІЧНА СИСТЕМА
Склад
До лімбічної системи (синоні
ми —
вісцеральний або нюховий мозок) належать структури півкулі, які розташовані на її медіальній по
-
верхні і межують з мозолистим ті
лом та проміжним мозком (від лат. limbus
—
край). Це складові части
ни нюхового мозку (
gyrus
cinguli
, gyrus
parahippocampalis
, gyrus
dentatu
s
, uncus
та ін). До лімбічної системи належать також мигдале
подібні тіла, морський коник, про
зора перегородка, сосочкові тіла, склепіння, таламус і гіпоталамус. Цей комплекс структур має відно
-
шення до регуляції діяльності внут
-
рішніх органів і сталості внутріш
-
нього середовища організму.
Функція
Подразнення ядер лімбічної системи викликає не лише зміни
кровообігу, дихання, травлення, сечовиділення, сексуальності, але й явища емоціонального поряд
ку. Зміна функціонального стану ядер лімбічної системи вед
е до змі
ни настрою від полегшеного ста
ну, насолоди, радості, задоволення до відчуття страху, тривоги, жаху. Емоціональні переживання супро
-
воджуються зрушеннями в серце
во
-
судинній, дихальній та інших вісцеральних системах організму. Крім того, відомо, щ
о в морському конику і в структурах, які пов'язані з ним, зберігаються сліди рані
ше перенесених подій. Таким чи
ном, морський коник є ділянкою, яка пов'язана з довготривалою пам'яттю.
Зв'язки
Головними компонентами лім
-
бічної системи є морський коник
8
7
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
88 і мигдалеподібне тіло, які зв'язані з гіпоталамусом. Крім того, вони є пунктом призначеня імпульсів, які йдуть з численних ділянок нової кори. За рахунок цих зв'язків емо
-
ціональні явища належать до єдиної психічної реакції і підпорядковані
діяльно
сті кори великих півкуль. Імпульси, які йдуть від ядер лімбіч
-
ної системи в нову кору, надають емоційного забарвлення будь
-
якій відповідній реакції (мовній, ру
ховій), яка спрямована у зовнішнє середовище.
ПРОВІДНІ ШЛЯХИ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ
Провідними шляха
ми назива
ють ланки нейронів, які форму
ють пучки нервових волокон, що проводять певні імпульси від ре
цепторів з периферії в центральну нервову систему або навпаки —
від головного і спинного мозку на пе
-
риферію, до робочого органа. Міс
ця, де переключають
ся імпульси з одного нейрона на другий (ядра), є пунктами переробки інформації.
На кожному синаптичному пере
-
ключенні вхідні сигнали трансфор
-
муються і код, за допомогою якого записано повідомлення, змінюєть
ся. Можливо, вихідні дані не мо
жуть бути зрозу
мілими в корі без обробки їх в ядрах спинного і голо
вного мозку.
Розрізняють аферентні, чутливі (висхідні) і еферентні, рухові (нис
-
хідні) провідні шляхи.
АФЕРЕНТНІ ПРОВІДНІ ШЛЯХИ
Провідні шляхи пропріоцептивної (глибокої) чутливості проводять подразнен
ня від м'язів, фасцій, суг
-
лобів, окістя, тобто від органів ру
-
хового апарату. У цих органах міс
-
тяться рецептори (пропріорецепто
-
ри), які сприймають подразнення і передають їх в центральну нервову систему. Внаслідок цього ми відчу
-
ваємо положення свого ті
ла в про
-
сторі (поставу, стан тонусу м'язів). Без пропріоцептивної чутливості неможливі координовані рухи, тому що за принципом зворотньо
-
го зв'язку вона дає інформацію про власні рухи тіла. Пропріоцептивні шляхи поділяють на: 1) шляхи, які йдуть в кору великого мозку (свідо
-
мі) і 2) шляхи, які йдуть в мозочок (підсвідомі).
і. Пропріоцептивні провідні
шляхи, які йдуть в кору
великого мозку
Перші нейрони містяться в спин
-
номозкових та черепних вузлах і представлені чутливими псев
-
доуніполярними клітинами з
пе
-
88
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
89 риферичним та центральним від
-
ростками. Периферічні відростки (дендрити) у складі спинномозко
вих і черепних нервів досягають м'язів, сухожилків, кісток, суглобів, де закінчуються рецепторами, які сприймають подразнення від цих органів. Це
нтральні відростки (ак
-
сони) в складі задніх корінців спин
-
номозкових і черепних нервів йдуть в спинний мозок та в стовбур голо
-
вного мозку.
У спинному мозку аксони клі
тин спинномозкових вузлів, не пе
-
рериваючись, піднімаються вгору і йдуть у складі задні
х канатиків, ут
-
ворюючи тонкий та клиноподібний пучки.
Тонкий пучок (Голля) несе про
-
пріоцептивні імпульси від нижніх кінцівок і нижньої частини тулуба; він є на всьому протязі спинного мозку.
Клиноподібний пучок (Бурдаха) несе пропріоцептивні імпульси від
верхньої частини тулуба, вер
хніх кінцівок і шиї, він помітний, починаючи з IV
грудного сегмен
та спинного мозку. Пучки Голля і Бурдаха досягають довгастого мозку, де закінчуються синапсами на клітинах nucl
. gracilis
et
nucl
. cuneatus
, які є другими нейро
на
ми цього шляху.
Другі нейрони пропріоцептивно
го шляху, таким чином, містяться в тонкому та клиноподібному яд
рах. Аксони клітин цих ядер утво
рюють медіальну петлю, lemniscus
medialis
, волокна якої після пере
хрестя проходять через дорсальні
відділи д
овгастого мозку, моста і ніжки мозку, досягаючи вентрола
-
терального ядра дорсального та
-
ламуса. Тут лежать клітини, які є третіми нейронами цього шляху.
Пропріоцептивні волокна чере
-
пних нервів перериваються в чут
-
ливих ядрах стовбура мозку, утво
-
рюють пер
ехрестя і в складі медіаль
-
ної петлі досягають таламуса.
Треті нейрони пропріоцептив
-
ного шляху містяться у вентролате
-
ральному ядрі дорсального таламу
са. Аксони цих нейронів проходять через задню ніжку внутрішньої кап
-
сули і закінчуються в корі зацент
-
ра
льної звивини.
Внаслідок перехрестя волокон права половина тіла зв'язана з ко
рою лівої зацентральної звивини і навпаки.
2. Пропріоцептивні провідні шляхи, які йдуть до мозочка
Мозочкові пропріоцептивні шляхи утворюють в спинному моз
ку два пучки —
передні
й і задній спинномозково
-
мозочкові шляхи, які розташовуються в бічному ка
натику.
Передній спинномозково
-
мозоч
-
ковий шлях, tractus
spino
-
cerebel
-
laris
anterior
(Говерса)
Його перші нейрони розташова
ні у спинномозкових вузлах. Аксо
ни псевдоуніполярних к
літин через задні корінці входять у сіру речови
ну спинного мозку і закінчується на клітинах nucl
. intermediomedia
lis
. Ці клітини є другими нейрона
ми шляху.
89
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
90 Другі нейрони лежать у проміж
-
ний зоні заднього рога спинного мозку. Аксони цих клітин
, перех
-
рещуючись лише частково, йдуть в бічний канатик, де утворюють передній спинномозково
-
мозочко
вий шлях. Останній іде вгору, про
ходить транзитно через довгастий мозок і міст до верхнього мозково
го паруса, в якому робить ще одне перехрестя. Потім пу
чок повертає назад і через верхню ніжку мозочка входить в мозочок, де закінчується в корі черв'яка (
paleocerebellum
).
Задній спинномозково
-
мозочковий
шлях, tractus
spino
-
cerebellaris
posterior
(Флексига)
Його перші нейрони розташовані у спинномозкових вузл
ах. Аксони псевдоуніполярних клітин через задні корінці входять у сіру речови
ну спинного мозку і закінчуються на клітинах nucl
. thoracicus
, роз
-
ташованого у ШИЙЦІ заднього рога. Ці КЛІТИНИ є другими нейронами шляху.
Аксони других нейронів прохо
-
дять в біч
ний канатик своєї сторо
ни (не перехрещуються), де утво
рюють задній спинномозково
-
мо
зочковий шлях. Останній іде вгору, проходить до довгастого мозку, входить в мозочок через його нижні ніжки і закінчується в корі черв'яка (
paleocerebellum
)
.
3. Провідні ш
ляхи екстероцептивної чутливості
Екстероцептивні шляхи прово
-
дять подразнення від шкіри (шкір
-
на чутливість), сітківки ока (зоро
ва чутливість), внутрішнього вуха (слухова чутливість) і сосочків язика (смакова чутливість).
Провідні шляхи больової і темпе
ратурної чутливості
Больові та температурні імпуль
-
си від шкіри тулуба, шиї, частково від голови і обох кінцівок ідуть че
рез спинний мозок в складі бічного спинномозково
-
таламічного шляху, tractus
spino
-
thalamicus
lateralis
.
Перші нейрони цього шляху роз
-
ташовані в спинномозкових вузлах. Периферічні відростки псевдоуні
-
полярних клітин в складі спинно
-
мозкових нервів ідуть до шкіри, де закінчуються рецепторами, які сприймають подразнення. Цент
-
ральні відростки входять у спинний мозок через задні корінці і з
акінчу
-
ються на клітинах заднього рога (другий нейрон).
Другі нейрони розташовані в ядрах головки і верхівки задньо
го рога {власне ядро). Аксони цих клітин переходять на протилежну сторону, утворюючи перехрестя, і повертають вгору у вигляді бічного спинно
мозково
-
таламічного шляху, tractus
spino
-
thalamicus
lateralis
. Він проходить у бічному канатику спинного мозку медіально від пе
-
реднього спинномозково
-
мозочко
-
вого шляху, прямує через довгастий мозок, міст і середній мозок в складі медіальної петлі і досяг
ає вентро
-
латерального ядра дорсального та
-
ламуса, закінчуючись на його клі
-
тинах (треті нейрони).
90
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
91 Треті нейрони містяться у вент
-
ро
-
латеральному ядрі дорсального таламуса. Аксони клітин цього ядра в складі таламо
-
кіркових пучків проходять через
задню ніжку внут
-
рішньої капсули і досягають зацен
-
тральної звивини.
Провідні шляхи больової
і температурної чутливості
від шкіри обличчя, слизових
оболонок носової та ротової
порожнин, зубів і язика
Йдуть у складі трійчастого нер
ва, їх перші нейрони зна
ходяться в чутливому трійчастому вузлі (
ganglion
trigeminale
).
Другі нейрони розташовані в nucl
. tractus
spinalis
n
. trigemimi
. При виході з цього ядра волокна переходять на протилежний бік, приєднуються до бічного спин
-
номозково
-
таламічного пучка і разом з ним досягають таламуса (
III
нейрон). Звідси вони пряму
ють в кору зацентральної звиви
ни і закінчуються в її нижніх від
ділах.
Провідні шляхи тактильної чутливості
Тактильна чутливість (відчуття дотику і тиску) від шкіри тулуба, шиї, частково від голови і обох кін
-
цівок проводяться через спинний мозок по задніх канатиках (пуч
ки Голля і Бурдаха), а також через передній спинномозково -
таламіч
ний шлях, tractus
spino
-
thalamicus
anterior
.
Передній спинномозково -
таламічний шлях,
tractus
spino
-
thalamicus
an
terior
Перші нейрони розташовані в спинномозкових вузлах і представ
-
лені чутливими псевдоуніполярни
-
ми клітинами. Аксони цих клітин через задній корінець прямують в спинний мозок, де частина воло
кон, не перериваючись, входить у задні канатики і разом із ш
ляхами пропріоцептивної чутливості утво
-
рює пучки Голля і Бурдаха. Друга частина волокон прямує в задній ріг спинного мозку, де й закін
чується, передаючи імпульси дру
гим нейронам.
Другі нейрони цього шляху міс
-
тяться в головці заднього рога (
sub
-
stantia
gelatinosa
). Аксони клітин других нейронів переходять на про
-
тилежний бік і, повертаючи вгору, утворюють tractus
spino
-
thalami
cus
anterior
, який розташований у передньому канатику спинного мозку. Він піднімається в довгастий мозок, де в складі медіальної петлі досягає таламуса.
Треті нейрони розташовані у вентро
-
латеральному ядрі дорсаль
-
ного таламуса, звідки аксони через таламо
-
кіркові волокна досягають зацентральної звивини.
Тактильна чутливість від шкіри обличчя і слизових оболонок го
-
лови, зубів і язик
а проводиться че
-
рез гілки трійчастого нерва до його головного ядра (
nucl
. principalis
). Аксони клітин цього ядра пере
-
хрещуються, входять до складу медіальної петлі і разом з нею дося
-
91
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
92 гають таламуса. Звідси шлях пря
-
мує в нижню частину зацентр
аль
-
ної
звивини.
Сітчаста формація, formatio
reticularis
Сітчаста формація являє собою сукупність невеликих, але числен
-
них ядер, які розташовані і цент
-
ральних відділах стовбура мозку. Ядра складаються з великої кіль
-
кості дрібних та великих нейронів, які
мають добре розгалужені від
-
ростки і утворюють сіткоподібні структури.
Чутливі шляхи, які проводять специфічні імпульси (больові, тем
-
пературні, зорові, слухові і т.д.), в місцях переключення широко зв'язані з нейронами сітчастої фор
-
мації. Остання, таким
чином, стри
-
мує чутливі імпульси найрізно
-
манітнішої природи, будучи неспе
-
цифічною аферентною системою головного мозку.
Імпульсація, яка йде із сітчастої формації, забезпечує фон загальної активації нейронів усієї централь
-
ної нервової системи, в тому чи
слі і кори головного мозку.
У латеральних ділянках formatio
reticularis
розміщені сприймаючи зони, а в центральних відділах —
еферентні поля, звідки йдуть во
-
локна до мозочка, спинного мозку (
tractus
reticulo
-
spinalis
), смугас
-
того тіла, таламуса і кори в
еликого мозку.
На відміну від проекційних аферентних шляхів імпульси із сі
-
тчастої формації поширюються ди
-
фузно по всій корі, активізуючи її клітини і забезпечуючи нормальне сприйняття специфічних аферен
-
тних імпульсів. А кора великого мозку, в свою чергу
, регулює стан активності клітин сітчастої фор
-
мації.
Ядра сітчастої формації мають важливе значення як пункти пере
-
ключення імпульсів, котрі йдуть із гіпоталамуса, смугастого тіла і лім
-
бічної
системи. Ці відділи централь
-
ної нервової системи через сітчас
ту формацію впливають на вегетатив
-
ні і рухові нейрони стовбура мозку і спинного мозку (
tractus
reticulo
-
spinalis
).
ЕФЕРЕНТНІ ПРОВІДНІ ШЛЯХИ
Рухові шляхи складаються з двох систем низхідних волокон: 1) піра
-
мідної, яка проводить свідомі рухові імпульси в
ід кори великого мозку і 2) екстрапірамідної, що проводить рухові імпульси від підкіркових ядер. Обидві системи взаємозв'язані і функціонують разом.
1. Пірамідна система
Волокна пірамідної системи проводять точно координовані, цілеспрямовані, вольові імпу
ль
си довільних рухів (Рис. 27). Вона представлена пірамідним пучком, fasciculus
piramidalis
, який поді
-
ляється на fibrae
corticonuclearis
і fibrae
corticospinales
.
92
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
93 Перші нейрони пірамідних шля
-
хів розташовані в корі передцент
-
ральної звивини і прицентраль
ної часточки (гігантські пірамідні клітини Беца). Аксони цих клітин формують пірамідний пучок, який проходить через коліно і передній відділ задньої ніжки внутрішньої капсули, потім спускається в стов
бур головного мозку і спинний мо
зок. Части
на пірамідних волокон перехрещується і закінчується на рухових ядрах черепних нервів, які містяться в середньому мозку (
III
, IV
пари), мості (
V
, VI
, VII
пари) та довгастому мозку (
IX
, X
, XI
, XII
пари). Ця частина пірамідного пучка становить fibrae
corticon
u
cleares
.
Рухові клітини ядер черепних нервів є другими нейронами цього шляху, їх аксони виходять із стов
-
бура мозку і в складі відповідних черепних нервів досягають м'язів голови і шиї.
Більша частина пірамідних во
-
локон спускається вниз, в піраміди довг
астого мозку і утворює fibrae
corticospinales
. На межі із спин
ним мозком 80% усіх волокон ут
ворюють перехрестя і прямують до бічних канатиків спинного мозку (
tractus
corticospinalis
lateralis
). Менша частина волокон не перехре
щується і проходить в перед
ньому канатику спинного мозку (
tractus
corticospinalis
anterior
).
Волокна переднього і бічного кірково
-
спинномозкових шляхів за
-
кінчується на рухових клітинах пе
-
редніх стовпів спинного мозку, при
-
чому волокна tractus
corticospinalis
anterior
переходять на протилеж
ний бік в спинному мозку.
Практичні зауваження
Внаслідок того, що більшість кірково
-
спинномозкових воло
кон перехрещується, діяльність м'язів кінцівок регулюється з про
тилежної півкулі. А м'язи тулуба, діафрагма, м'язи промежини мають і перехр
ещені і прямі зв'язки як з правою, так і з лівою півкулями. Тому при ушкодженні пірамідних шляхів спостерігаються центральні паралічі м'язів кінцівок, а функція діафрагми і м'язів тулуба істотно не страждає.
Рухові нейрони передніх стовпів спинного мозку є
другими нейро
нами цього шляху, їх аксони вихо
дять через передні корінці і в складі спинномозкових нервів досягають скелетних м'язів.
2. Екстрапірамідна система
Екстрапірамідна система забез
-
печує необхідний тонус м'язів, на
-
стройку рухового апарата. Вон
а ав
-
томатично створює фон готовності м'язів до дії, на якому відбувають
ся швидкі, диференційовані рухи, обумовлені кірковою пірамідною системою. Екстрапірамідна система функціонує в нерозривному зв'язку з пірамідною системою як єдине ціле. Ядра екстрапір
амідної системи
До екстрапірамідної системи на
-
лежать такі ядра: ■ corpus
striatum
, смугасте тіло,
складається з хвостатого і соче
-
93
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
94 Рис. 27. Пірамідна система провідних шляхів, схематично. 1 —
fissura longitudinalis cerebri; 2 —
fibrae corporis
callosi; 3 —
nucleus caudatus; 4 —
thalamus; 5 —
capsula interna; 6 —
fibrae corticonucleares; 7 —
рухові ядра черепних нервів; 8 —
decussatio pyramidum; 9 -
tractus corticispinalis lateralis; 10 —
посегментне перехрестя tractus corticospinal
is ante
-
rior;
11 —
tractus corticospinalis anterior; 12 —
fasciculus pyramidalis; 13 —
nucleus lentiformis; 14 —
gyrus precentralis.
94
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
95 вицеподібного ядер (стріопалі
-
дарна система), які є вищими центрами екстрапірамідної сис
-
теми;
■
nucl
. subthalamicus
, субталаміч
не ядро (люісове тіло), розташо
ване у вентральному таламусі;
■
nucl
.
ruber
, червоне ядро, містить
-
ся в покриві середнього мозку;
■
substantia
nigra
, чорна речовина, розміщена в середньому мозку, на межі між покривом і основою ніжки мозку.
Ядра екстрапірамідн
ої системи широко зв'язані між собою, з корою великого мозку, мозочком. Остан
ній, забезпечуючи координацію рухів, є складовою частиною цієї системи, як і ядра горбків чотири
горбикової пластинки середнього мозку (
lamina
quadrigemina
), при
сінкові ядра, ол
ива і сітчаста фор
мація.
Провідні шляхи екстрапірамідної системи
Провідні шляхи екстрапірамід
ної системи проводять імпульси від підкіркових ядер до мотонейронів ядер черепних нервів і передніх стовпів спинного мозку. До них на
-
лежать такі шляхи:
■
tractu
s
rubrospinalis
, червоно -
ядерно
-
спинномозковий шлях, по
-
чинається від червоного ядра се
-
реднього мозку, де його волокна утворюють перехрестя, і прямує в бічний канатик спинного моз
ку. Він має важливе значення, тому що через нього передають свої імпульси ядра смугастого тіла і мозочок;
■
tractus
tectospinalis
, покрівель
но
-
спинномозковий шлях, йде від покрівлі середнього мозку (від ядер горбків);
■
tractus
vestibulospinalis
, присін
-
кові
-
спинномозковий шлях, йде від пристінкових ядер моста;
■
tractus
olivospinali
s
, оливо
-
спин
-
номозковий шлях, йде від зуб
-
чатого ядра оливи довгастого мозку;
■
tractus
reticulospinalis
, сітчато
-
спинномозковий шлях, йде від сі
-
тчастої формації стовбура мозку. Аксони клітин смугастого тіла не мають прямих зв'язків із спин
ним мозком, вон
и переключають
ся не лише в підкіркових ядрах, але й у сітчастій формації. Отже, сітчасто
-
спинномозковий шлях є важливим провідним шляхом екстрапірамідної системи.
ОБОЛОНИ МОЗКУ, MENINGES
Головний і спинний мозок пок
-
риті трьома сполучнотканинними оболон
ами —
твердою, павутинною і м'якою.
ТВЕРДА ОБОЛОНА, DURA
MATER
Тверда мозкова оболона являє собою щільну фіброзну оболонку,
95
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
96 Рис. 28. Відростки та пазухи твердої мозкової оболони 1 —
falx cerebri;
2 —
v. cerebri interna; 3 —
granulationes arachnoidales;4-sinus rectus;
5 — confluens sinuum;
6 —
sinus ос
cipitalis;7
—
tentorium cerebelli; 8 —
sinus petrosus superior;
9 —
diaphragma sellae;10
-
a. carotis interna et n. opticus; 11 -
sinus sagittalis superior;
12 —
sinu
s sagittalis inferior.
яка покриває головний і спинний мозок ззовні.
Тверда оболона
спинного мозку (
dura
mater
spinalis
) у межах хреб
-
тового каналу розщеплюється на два листки —
зовнішній і внутріш
-
ній. Зовнішній листок є окістям для хребців і вистеляє зс
ередини хреб
-
товий канал, зростаючись з його стінками. Внутрішній листок віль
-
но охоплює спинний мозок.
Між двома листками є щілина, яка називається надтвердооболон
-
ним простором, spatium
epidurale
. У ньому розташовані внутрішні ве
-
нозні хребтові сплетен
ня. В бічних
96
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
97 Рис. 29. Тверда та павутинна оболони головного мозку, стік пазух. 1 —
sinus sagittalis superior; 2 —
dura mater encephali; 3 —
sinus rectus; 4 —
coufluens sinuum; 5 —
sinus transver
-
sus; 6 —
sinus occipitalis; 7 —
arachnoidea spinalis
; 8 —
cisterna cerebellomedullaris; 9 —
sinus sigmoideus.
відділах тверда мозкова оболона
ку утворення кожного спинномоз
-
прикріпліюється до країв міжхреб
-
кового нерва.
цевих отворів, утворюючи випи
-
Вгорі dura mater spinalis зрос
-
тання по ходу с
пинномозкових
тається з краями великого отвору
корінців і поширюючись до почат
-
і переходить у тверду оболону го
-
97
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
98 ловного мозку. Внизу вона закін
-
чується сліпим мішком на рівні II
крижового хребця.
Тверда оболона головного мозку (
dura
mater
encep
hali
) має лише один листок, який зсередини висте
ляє порожнину черепа, відіграючи роль окістя. Таким чином, надтвер
-
дооболонний простір тут відсутній. На основі черепа тверда оболона міцно зростається з кістками, в ді
-
лянці склепіння вона з'єднана з ними п
ухко і легко вішаровується (за винятком ділянок швів).
Тверда оболона головного моз
ку віддає декілька відростків, які проникають між частинами мозку (Рис. 28, 29):
■
falx
cerebri
, серп великого мозку, розташовується сагітально між двома півкулями і доходить
до мозолистого тіла;
■
tentorium
cerebelli
, намет мо
-
зочка, відокремлює потиличні частки півкуль від мозочка;
■
falx
cerebelli
, серп мозочка, неве
-
ликий, розташований сагітально між півкулями мозочка ззаду;
■
diaphragma
sellae
, діафрагма сідла, розташована в ді
лянці ту
-
рецького сідла над гіпофізом; має отвір для проходження лій
ки до гіпофіза.
Тверда оболона головного моз
ку в певних місцях розщеплюється і утворює простори, які вистелені зсередини ендотелієм —
це пазу
хи твердої мозкової оболони, sinus
durae
ma
tris
, в них циркулює ве
нозна кров (див. стор. 300).
ПАВУТИННА ОБОЛОНА, ARACHNOIDEA
MATER
Павутинна оболона являє со
бою дуже тонку сполучнотканин
ну оболонку. Вона розташована між твердою і м'якою оболонами. її особливістю є те, що вона покриває головний мозок суцільним шаром, не заходячи в його ямки, борозни і щілини, тоді як м'яка оболона про
-
никає в усі щілини і борозни. Тому між ними є досить добре помітний підпавутинний простір, spatium
subarachnoideum
, який заповнений спинномозковою рідиною, liquor
c
er
-
ebrospinalis
.
Підпавутинні цистерни (
cisternae
subarachnoideae
)
Підпавутинний простір в ді
-
лянках ямок, заглибин і глибоких борозен мозку має розширення, які називаються підпавутинниими цис
-
тернами. Найбільші з них такі:
■
cisterna
cerebellomedullaris
pos
-
terior
, задня мозочково
-
мозкова цистерна, розташована між мо
-
зочком і довгастим мозком
1
;
■
cisterna
fossae
lateralis
cerebri
, цистерна бічної ямки великого мозку, розміщена в ділянці від
-
повідної ямки мозку;
■
cisterna
chiasmatica
, цистерна перехрестя, розташ
ована в діля
-
нці перехрестя зорових нервів;
1
—
має практичне значення, тому що тут можна зробити підкаркову пункцію, вводячи гол
ку між атлантом і потиличною кісткою для відбірання спинномозкової рідини.
98
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
99 ■ cisterna
interpeduncularis
, між
-
нож
кова цистерна, міститься між ножками мозку.
Грануляції
Павутинна оболонка головного мозку має ворсинчасті вирости, які називаються грануляціями, granu
-
lationes
arachnoideae
1
. Вони розта
-
шовуються головним чином у ді
-
лянці верхньої сагітальної пазухи.
Прориваючи тверду оболону, ці ут
-
вори випинаються в порожнину па
-
зухи або в її бічні лакуни. Вважають, їло зернистості служать для відтоку спинномозкової рідини з підпаву
-
тинного простору у венозні пазухи.
Павутинна оболона спинного мозку, arachnoidea
mat
er
spinalis
, має зубчасті зв'язки, ligg
. denticu
late
, які являють собою фронталь
но розташовані відростки, що з'єд
нують тверду і м'яку мозкові оболони; вони містяться між передніми і задніми корінцями. Бічні відділи зв'язки розділені на окремі зубці, які
прикріплюються до твердої обо
лони. Зубчасті зв'язки поділяють підпавутинний простір спинного мозку на передній та задній відділи, які сполучаються між собою.
Підпавутинний простір спинно
го мозку вгорі безпосередньо пере
-
ходить в такий же простір головно
го мозку.
М'ЯКА ОБОЛОНА, РІА MATER
М
'
яка
оболона
являє
собою
тон
-
: у
сполучнотканинну
оболону
, яка
безпосередньо прилягає до речови
ни мозку. Вона проникає в усі щіли
ни і борозни мозку, беручи участь в утворенні покриву шлуночків і су
-
динних сплетень. У
м'якій оболоні міститься велика кількість крово
-
носних судин, по ходу яких вона входить у речовину мозку. Пот
-
рапляючи у шлуночки мозку, м'яка оболона утворює такі судинні спле
-
тення:
■
plexus
choroideus
ventriculi
la
-
teralis
, судинне сплетення біч
ного шлу
ночка, тягнеться від міжшлуночкового отвору через центральну частину шлуночка в нижній ріг;
■
plexus
choroideus
ventriculi
ter
tii
, судинне сплетення III
шлу
ночка, розташоване в ділянці його покриву;
■
plexus
choroideus
ventriculi
quarti
, судинне сплетення IV
шлуночка, розташоване в ділянці його покриву.
Судинні сплетення мають чис
-
ленні ворсинки з густими капі
-
лярними сітками, які продукують спинномозкову рідину.
Шляхи циркуляції спинномозкової рідини
Спинномозкова рідина, liquor
cerebrospinalis
, продукується
вор
-
синками судинних сплетень пос
-
тійно і заповнює порожнини шлу
-
ночків та підпавутинний простір. Загальна її кількість становить 150
-
200 мл. З бічних шлуночків че
-
— пахіонові грануляції (
A
. Pacchioni
).
99
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
100 рез міжшлуночкові простори ріди
-
на по
трапляє в III
шлуночок, а звід
-
ти через Сільвіїв водопровод —
в IV
шлуночок. В покриві IV
шлу
-
ночка є отвори (
aperturae
laterales
et
mediana
), через які відбувається
відтік рідини у підпавутинний про
-
стір. Звідти шляхом фільтрації че
-
рез зернистості павут
инної оболо
-
ни і частково через периневральні простори рідина потрапляє у кро
-
воносну систему.
Контрольні питання:
1.
Головнии мозок: ембріологічна класифікація, похідні мозкових пухирів.
2.
Головний мозок: частини (ана
-
томічна класифікація).
3.
Стовбур головного
мозку: роз
-
виток, частини.
4.
Довгастий мозок: розвиток, межі, зовнішня будова.
5.
Внутрішня будова довгастого моз
-
ку, його функціональне значення.
6.
Міст: розвиток, межі, зовнішня будова.
7.
Внутрішня будова мосту, його функціональне значення.
8.
Медіальна петля: утво
рення, склад, топографія, функціо
-
нальне значення.
9.
Мозочок: розвиток, межі, зов
-
нішня будова.
10.
Внутрішня будова мозочка, його функціональне значення.
11.
Ромбоподібна ямка: утворення, межі, рельєф. Проекція ядер че
-
репних нервів.
12.
Четвертий шлуночок: розвиток, т
опографія, стінки, сполучення.
13.
Середній мозок: розвиток, межі, зовнішня будова, частини.
14.
Покрівля середнього мозку, зовнішня і внутрішня будова.
15.
Покрив середнього мозку, зов
-
нішня і внутрішня будова.
16.
Ніжки мозку, іх частини, межі, будова сірої і білої ре
човини; топографія провідних шляхів.
17.
Що належить до проміжного мозку?
18.
Таламус: зовнішня будова, яд
ра, їх функціональне значення.
19.
Метаталамус: частини, їх фун
-
кціональне значення.
20.
Епіталамус: частини, їх функ
-
ціональне значення.
21.
Шишкоподібна залоза: топог
-
рафія, функції.
22.
Зовнішня будова гіпоталамусу.
23.
Гіпофіз: топографія, частини, функції.
24.
Ядра гіпоталамусу, їх топогра
-
фія, функціональне значення. Гіпоталамо
-
гіпофізарна система.
25.
Третій шлуночок: розвиток, стінки, сполучення.
26.
Що належить до кінцевого моз
-
ку?
27.
Півкулі великого мозку: повер
-
хні, частки, їх межі.
28.
Борозни та звивини верхньо
-
бічної поверхні півкуль голо
-
вного мозку.
29.
Борозни та звивини присеред
-
ньої поверхні півкуль головно
го мозку.
30.
Борозни та звивини нижнь
ої поверхні півкуль головного мозку.
100
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
101 31.
Будова кори півкуль великого мозку. Роботи В.О.Беца.
32.
Що розуміють під терміном «аналізатор»?
33.
Локалізація кіркових кінців аналізаторів.
34.
Мозолисте тіло: будова і функ
-
ціональне значення.
35.
Склепіння: будова і функціо
-
нальне значення.
36.
Нюховий мозок: будо
ва і функ
-
ціональне значення.
37.
Базальні ядра: топографія, час
-
тини, функціональне значення.
38.
Смугасте тіло: топографія, частини, функціональне зна
-
чення.
39.
Лімбічна система: компоненти, функціональне значення.
40.
Бічні шлуночки: розвиток, час
-
тини, топографія, ст
інки, сполу
-
чення.
41.
Передній ріг бічного шлуночка: топографія, стінки, сполучення.
42.
Задній ріг бічного шлуночка: топографія, стінки, сполучення.
43.
Нижній ріг бічного шлуночка: топографія, стінки, сполучення.
44.
Центральна частина бічного шлуночка: топографія, сті
нки, сполучення.
45.
Біла речовина півкуль великого мозку: класифікація, функціо
-
нальне значення.
46.
Класифікація асоціативних во
-
локон, їх функціональне зна
-
чення.
47.
Комісуральні волокна, їх функ
-
ціональне значення.
48.
Проекційні волокна, класифі
-
кація, функціональ
не значення.
49.
Внутрішня капсула, її топогра
-
фія, частини, провідні шляхи, що проходять в кожній частині.
50.
Провідні шляхи ЦНС: визна
-
чення, класифікація.
51.
Пропріоцептивні провідні шля
-
хи.
52.
Провідні шляхи екстероцептив
-
ної чутливості.
53.
Ретикулярна формація: топо
-
графія, будова (основні ядра), зв'язки, функціональне зна
чення.
54.
Пірамідні шляхи: кірково
-
спин
-
номозковий шлях.
55.
Пірамідні шляхи: кірково
-
ядер
-
ний шлях.
56.
Екстрапірамідна рухова систе
ма: центри, функції.
57.
Провідні шляхи екстрапірамід
-
ної рухової системи.
58.
Обол
они спинного мозку, про
-
стори між ними, їх вміст.
59.
Оболони головного мозку.
60.
Відмінності між оболонами го
-
ловного і спинного мозку.
61.
Тверда оболона головного моз
ку та її відростки.
62.
Міжоболонні простори, їх вміст.
63.
Підпавутинний простір: утво
-
рення, цистерни, сполучення.
64.
Утворення і відтік спинномоз
-
кової рідини.
101
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
102 ПЕРИФЕРІЙНА НЕРВОВА СИСТЕМА ЗАГАЛЬНІ ДАНІ
До периферійної нервової систе
-
ми належать спинномозкові та череп
-
ні нерви, нервові вузли, вегетативні сплетення і нервові закінчення.
Будова нерва
Нерв (
nervus
) складається з комплексу відростків нервових клі
-
тин, які оточені сполучнотканинни
-
ми оболонками, що утворюють ен
-
доневрій, периневрій і епіневрій:
■
endoneurium
, ендоневрій, являє собою тонку сполучну тканину, яка оточує нервові пучки першо
го порядку;
■
perineurium
, периневрій, є щіль
-
ною пружною сполучнотканин
-
ною оболонкою, яка оточує де
-
кілька пучків; периневрій фор
мує канали (периневральні піх
ви), заповнені рідиною;
■
epineurium
, епіневрій, являє со
бою зовнішню, пухку сполуч
-
нотканинну оболо
нку.
Нерви досить добре кровопос
-
тачаються кровоносними судинами (
vasa
nervosum
), які підходять до них із джерел, що розташовані поб
лизу. В сполучнотканинних обо
лонках нерва містяться також і не
рвові закінчення.
Внутрішньостовбурова структура нерва
Робо
тами В.М. Шевкуненко, О.М. Максименкова, М.І. Однора
-
лова та інших було доведено, що
після видалення епіневрію (шля
хом обробки кислотами) нерв яв
ляє собою сплетення, яке утворене анастомозами між окремими пери
-
невральними піхвами. Внаслідок наявності ци
х сплетень нервові во
-
локна, що йдуть у складі даного не
-
рва, можуть переходити з однієї пе
-
риневральної піхви в іншу. Ступінь сіткоподібності периневральних піхв індивідуально варіює і зале
жить від товщини пучків: чим тон
ші пучки, тим більша сіткоподіб
ність і навпаки.
Практичні зауваження
Для з'єднання кінців нерва при його ураженні вдаються до їх роз
-
тягування. Це стає можливим тому, що периневрій досить пружний, а деякі волокна штопороподібно зви
-
висті і можуть розтягуватися. Реге
-
нерація нерва відбув
ається повіль
но і залежить від ступеня його уш
-
кодження.
В 1977 році Ф.М.Хитров (Моск
-
ва) запропонував для прискорення регенерації вшивати центральний кінець ушкодженого нерва в ар
-
теріальну судину, яка йде до органа, що іннервується даним нервом. При цьо
му спостерігається набагато швидша регенерація нерва.
Мієлінові і немієлінові волокна
Мієлінові волокна товстіші, вони мають білий колір і добре по
мітні. Немієлінові (сірі) волокна
102
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
103 тонші і їх гірше видно під час пре
-
парування. Такі волокна
головним чином належать до вегетативного відділу нервової системи.
У складі нерва звичайно йдуть як мієлінові, так і немієлінові во
локна. Проте є нерви з переважан
ням тих чи інших волокон. У таких випадках говорять про мієлінові або немієлінові нерви.
Ш
видкість поширення імпульсів в цих волокнах різна. Товсті мієлінові волокна (8
-
20 мкм) ма
ють високу швидкість проведення імпульсів (до ЗО м/сек.), а немієлі
-
нові —
низьку (0,7
-
0,3 м/сек.).
Рухові, чутливі і змішані нерви
У залежності від складу воло
кон р
озрізняють рухові, чутливі і змішані нерві: « nervus
motorius
, руховий нерв,
складається з рухових волокон,
які проводять імпульси до м'язів
або залоз;
■
nervus
sensorius
, чутливий нерв, проводить імпульси від перифе
-
ричних рецепторів у напрямку до централ
ьної нервової системи;
■
nervus
mixtus
, змішаний нерв, у своєму складі має як рухові, так і чутливі волокна, більшість нер
вів є змішаними.
Вузли нервової системи
Вузол (
ganglion
) складається з нейронів, оточених сполучнотка
-
нинною капсулою (
capsula
ganglii
). Розрізняють чутливі черепно
-
спин
-
номозкові і автономні вузли:
■
ganglia
sensoria
craniospinal
,
чутливі черепно
-
спинномозкові
вузли, містять псевдоуніполярні
чутливі клітини. Серед них роз
різняють:
а)
gangll
. sensoria
nn
. spinales
, чут
ливі вузли спин
номозкових нер
вів, належать до спинномозко
вих нервів, дають початок їхнім
чутливим волокнам;
б)
gangll
. sensoria
nn
. craniales
,
чутливі вузли черепних нервів,
належать до черепних нервів,
вони дають початок їхнім чутли
вим волокнам;
■
ganglia
autonomi
ca
, автономні
(вегетативні) вузли, складають
ся з вегетативних клітин. Вони
являють собою периферичні ут
ворення вегетативного відділу
нервової системи і дають поча
ток післявузловим волокнам.
Вегетативні сплетення утворю
-
ються вегетативними нервовими в
олокнами навколо внутрішніх ор
-
ганів і кровоносних судин.
ЧЕРЕПНІ
НЕРВИ
, NERVI
CRANIALES
Є 12 пар черепних нервів, які ви
-
ходять з головного мозку (Рис. ЗО): І. N. olfactorius
, нюховий нерв; II
. N. opticus, зоровий нерв;
III.
N. oculomotorius, око
руховий нерв;
IV.
N. trochlearis, блоковий нерв;
V.
N. trigeminus, трійчастий нерв;
103
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
104 Рис. 30. Вихід черепних нервів з головного мозку та їх функціональний склад.
1 —
n
. olfactorius
(І); 2 -
n
. facialis
( VI
І); 3
-
n
. vestibulocochlearis
(
VIII
); 4 —
n
.
glossopharyn
-
geus
(
IX
); 5 —
n
. vagus
(
X
); 6 —
n
. accessorius
(
XI
); 7 —
n
, hypoglossus
(
XII
); 8 —
n
. mandibu
-
laris
; 9 —
n
. maxillaris
; 10 —
n
. ophthalmicus
; 11 —
ganglion
trigeminale
; 12 —
n
. abducens
(
VI
); 13 n
. trochlearis
(
lV
); 14 —
n
. oculomotorius
(
III
)
; 15 —
n
. opticus
(
II
)
(Червоним кольором позначено рухові, синім —
чутливі, зеленим —
пер
e
двузлові парасимпатичні волокна).
VI.
N. abducens, відвідний нерв;
VII.
N. facialis, лицевий нерв;
VIII.
N. vestibulocochlearis
, при
-
сінково
-
завитковий нерв;
IX.
N. glossopharyngeus
, язико
-
глотковий нерв;
X.
N. vagus, блукаючий нерв;
XI.
N. accessorius, додатковий нерв;
XII.
N. hypoglossus, під'язиковий нерв.
Черепні нерви в процесі розвит
-
ку зв'язані з різними органами:
І, II
, VIII
пари розвиваються внаслідок розвитку органів чуття,
причому І та ІІ пари є виростам
и мозку і не мають ядер;
ІІІ, IV
, VI
пари іннервують м'язи ока і розвиваються разом з головни
-
ми міотомами;
V
пара сполучена з І (мандибу
-
лярною) вісцеральною дугою;
VII
пара —
з II
(гіоїдною) вісце
-
ральною дугою;
IX
, X
, XI
пари складають групу блукаючого нерва і в процесі роз
-
витку зв'язані із зябровими дугами;
XII
пара утворюється внаслідок злиття рухових корінців спинно
-
мозкових нервів.
104
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
105 І. Нюховий нерв, n
. olfactorius
Нюховий нерв —
це нерв спе
-
цифічної чутливості. Нюховий нерв складається з
15
-
20 тонких нюхових ниток, fila
olfactoria
, які утворені центральними відростками біполяр
-
них клітин, розташованих в нюховій ділянці слизової оболонки носової порожнини (1
-
й нейрон) і через lamina
cribrosa
решітчастої кістки проникають в порожнину черепа
, де закінчуються на клітинах нюхо
вої цибулини, bulbus
olfactorius
(2
-
й нейрон). Аксони клітини другого нейрона утворюють нюховий тракт, tractus
olfactorius
, який продов
-
жується в нюховий трикутник, trigo
-
num
olfactorium
, де містяться клі
-
тини третього не
йрона. З нюхового трикутника по трьох стрічках —
біч
-
ній, присередній та проміжній ім
-
пульси прямують до кіркового кінця нюхового аналізатора —
гачка при
-
морськоконикової
звившій, uncus
gyri
parahyppocampalis
. Пахучі речови
-
ни в повітрі збуджують периферій
-
ний відросток нюхової клітини і по аксонах цих клітин збудження проводиться в мозок. При пошкод
-
жені нюхового нерва спостерігають
-
ся зниження нюху —
гіпосмія, або його повна відсутність ■
—
аносмія.
II
. Зоровий нерв, n
. opticus
Зоровий нерв —
це також нерв
специфічної чутливості. Він утво
-
рюється аксонами гангліозних нер
-
вових клітин сітківки, які сходять
ся в ділянці диска зорового нерва (сліпа пляма сітківки). Далі нерв проходить через оболонки очного
яблука та через зоровий канал, са
nalis
opticus
, потра
пляє в порожнину черепа (Рис. 31). Тут правий та лі
вий нерви йдуть медіально, набли
жаються один до одного і утворю
ють неповне зорове перехрестя, chiasma
opticum
. Перехрещуються лише нервові волокна, що йдуть від присередньої частини сітківки. По
заду пе
рехрестя волокна зорового нерва утворюють зоровий провід
ний шлях.
Після перехрестя утворюєть
ся зоровий тракт, tractus
opticus
, який містить нервові волокна від бічної частини сітківки своєї сто
рони, та присередньої частини сіт
ківки —
від протилежної ст
орони. Зоровий тракт огинає ніжки мозку і закінчується в підкоркових цент
рах зору: бічному колінчастому тілі, подушці таламуса та верхніх горб
ках пластинки покрівлі середнього мозку. Далі аксони клітин з бічно
го колінчастого тіла та подушки таламуса пря
мують до потиличної частки мозку, де на її присередній поверхні, по боках острогової бо
розни, знаходиться кіркове ядро аналізатора зору. З верхніх горб
ків пластинки покрівлі середнього мозку аксони клітин прямують до парасимпатичних ядер окорухового нерв
а своєї і протилежної сторін, а в складі цього нерва —
до м'язів очно
го яблука: м'яза
-
звужувача зіниці та війкового м'яза. Так утворюється рефлекторна дуга зіничного реф
лексу. Крім того, частина аксонів від клітин верхніх горбків чотири
горбкової пласт
инки входить до
105
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
106 Рис. 31. Нерви правої очної ямки; вид згори (верхня стінка очної ямки видалена). І —
n. supraorbitalis (а
—
г. medial is. b
-
r. lateralis); 2 —
gl. lacrimalis; 3 —
n. abducens; 4
—
n. lacrimalis; 5 —
n. maxillaris; 6 —
n. op
htalmicus; 7 —
n. mandibularis; 8 —
gangl. trigeminale; 9 —
radix sensoria n. trigemini; 10 —
n. abducens; 11 —
n. oculomotorius; 12 —
n. opticus; 13 —
n. trochlearis; 14
—
n. frontalis; 15 —
n.nasociliaris; 16 —
n.supratrochlearis.
складу tr. tecto
-
spinalis
, який забез
-
печує "старт
-
рефлек
c"
—
миттєву рефлекторну відповідь на раптові звукові сигнали.
Ушкодження зорового нерва або сітківки веде до зниження зору або повної сліпоти (амав
-
роз).
106
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
107 III
. Окоруховий нерв, n
. oculomotorius
Окоруховий нерв з
а характером нервових волокон —
змішаний; має рухові і парасимпатичні нервові во
-
локна.
Ядра. Рухове ядро цього нерва, nucl
. n
. oculomotorii
, міститься у середньому мозку під водопрово
дом мозку (Сільвієвим), на рівні верхніх горбків покрівлі середнього мо
зку. Парасимпатичне його ядро, nucl
. accessorius
n
. oculomotorii
(ядро Якубовича), розташоване присередньо від рухового.
Топографія. Окоруховий нерв виходить з мозку в ділянці fossa
interpeduncularis
з присереднього боку ніжки мозку. Потім він про
-
ходить в
товщі зовнішньої стінки печеристої пазухи і через верхню очноямкову щілину входить в очну ямку (Рис. 31), попередньо поді
-
лившись на верхню (
r
. superior
) та нижню (
r
. inferior
) гілки. Верхня гілка іннервує верхній прямий м'яз очного яблука і м'яз
-
підіймач
верх
-
ньої повіки. Нижня гілка іннервує нижній та присередній прямі і ниж
-
ній косий м'язи очного яблука.
Парасимпатичні волокна. У складі окорухового нерва прохо
дять передвузлові парасимпатичні волокна з nucl
. accessorius
n
. ocu
-
lomotorii
. В очній ямці ці
волокна відокремлюються від нижньої гіл
ки нерва і підходять до війкового ■її/зла, ganglion
ciliare
, який лежить латерально від зорового нерва. Від вузла відходять післявузлові не
рвові волокна у складі коротких
війкових нервів (
nn
. ciliares
breves
),
які
іннервують війковий м'яз та м'яз
-
звужувач зіниці.
Практичні зауваження
При ураженні окорухового не
рва спостерігається косоокість, птоз (опущення верхньої повіки), а також розширення зіниці і пору
шення акомодації.
IV
.
Блоковий нерв, n
. trochlearis
Бл
оковий нерв за складом воло
-
кон руховий.
Ядро блокового нерва (
nucl
. n
. trochlearis
) розташоване в покриві ніжок мозку, під водопроводом се
-
реднього мозку, на рівні нижніх горбків пластинки покрівлі серед
-
нього мозку. Цей нерв тонкий, вихо
-
дить з дорсально
ї сторони стовбура мозку, а саме з обох боків вуздечки верхнього мозкового паруса. Далі він огинає з латерального боку ніж
ку мозку і, з'явившись на основі мозку, проходить в бічній стінці печеристої пазухи і через верхню очноямкову щілину входить в очну я
мку, де іннервує лише верхній косий м'яз, m
.
obliquus
superior
(Рис. 31).
V
.
Трійчастий нерв, n
. trigeminus
Трійчастий нерв є одним з най
-
більших черепних нервів. За скла
дом волокон він змішаний —
має соматичні, чутливі і рухові воло
кона. Крім соматичних чутливих і рухових волокон, до нього на пери
ферії приєднуються вегетативні во
локна окорухового, лицевого і язи
ко
-
глоткового нервів, які проходять через його гілки.
107
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
108 Ядра. Трійчастий нерв має одне рухове і три чутливих ядра.
Рухове ядро, nucl
.
motorius
, міс
-
титься в покриві мосту. З нього ви
-
ходять волокна, які іннервують жу
-
вальні та деякі інші м'язи.
Серед чутливих ядер розрізняють:
1)
головне ядро, nucl
. principalis
n
. trigemini
, на якому закінчуються
волокна, які проводять тактильну і
пропр
іоцептивну чутливість;
2)
спинномозкове ядро, nucl
.
spinalis
n
. trigemini
, разташоване
в довгастому і спинному мозку; до
нього підходять волокна больової і
температурної чутливості;
3)
середньомозкове ядро, nucl
.
mesencephalicus
n
. trigemini
, роз
міщене в
середньому мозку, збоку
від водопроводу середнього мозку.
Нейрони цього ядра мають псевдо
уніполярну форму і відповідають
клітинам вузла трійчастого нерва.
їх периферійні відростки закінчу
ються рецепторами в м'язах і прово
дять пропріоцептивну чутливі
сть.
Таким чином, це ядро можна роз
глядати як вузол, що розташований
у речовині мозку.
Корінці і вузол трійчастого не
-
рва. Нерв виходить з мозку на межі між мостом і середньою ніжкою мозочка двома корінцями —
чутли
-
вим і руховим:
■
radix
sensoria
, чутливий
корі
нець, досить великий, він містить волокна, які виходять з трійчас
-
того вузла і закінчуються на клі
-
тинах чутливих ядер;
■
radix
motoria
, руховий корінець, значно менший від чутливого.
Він починається від рухового: ядра трійчастого нерва і приєд
-
нуєтьс
я до його третьої гілки;
■ ganglion
trigeminale
(
Gasseri
) трійчастий вузол, добре поміт
-
ний, міститься на верхівці піра
-
міди скроневої кістки в ділянці impressio
trigemini
, в порожнині, яка утворилася внаслідок розщеп
-
лення твердої мозкової оболони (
cavum
trigeminale
) (Рис. 32). Вік містить псевдоуніполярні нейро
-
ни, центральні відростки яких ут
-
ворюють чутливий корінець, radix
sensoria
, а периферійні —
йдуть в складі гілок трійчастого нерва до шкіри і слизових оболонок. де закінчуються рецепторами Гілки. Т
рійчастий нерв має три
гілки:
1)
перша гілка —
очний нерв,
2)
друга гілка —
верхньощеле
-
пний нерв і
3)
третя гілка —
нижньощеле
-
пний нерв.
Всі три гілки трійчастого нерва. як периферійні відростки клітин трійчастого вузла, чутливі. Але до третьої гілки приєднуєт
ься руховий корінець, тому нижньощелепнії;: нерв стає змішаним. Перед виходом з черепа кожна гілка віддає тонкі оболонні гілочки до твердої мозко
вої оболони. На шляху кожної гіл
ки трійчастого нерва розміщується вегетативний парасимпатичний ву
-
зол, який п
ов'язаний з гілкою чут
-
ливим корінцем. До кожного вузла йдуть ще два корінці: симпатич
ний —
від периартеріального спле тення найближчої артерії та пара
-
108
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
109 симпатичний —
від III
, VII
та IX
пар черепних нервів. Всього є п'ять вегетативних вузлів г
олови: з 1
-
ю гілкою, очним нервом, зв'язаний війковий вузол, ganglion
ciliare
, з 2
-
ю гілкою —
верхньощелепним нервом —
крилопіднебінний вузол, а з 3
-
ю гілкою —
вушний, підниж
-
ньощелепний і під'язиковий вузли.
1. Очний нерв, n
. ophthalmicus
Очний нерв є чут
ливим. Почи
-
наючись від вузла, він проходить через верхню очноямкову щілину і потрапляє в очну ямку. Попередньо очний нерв ділиться на три нерви —
лобовий, сльозовий і носовійковий:
■
лобовий нерв, n
. frontalis
, най
-
більший, він проходить посере
-
дині під ве
рхньою стінкою очної ямки і віддає надочноямковий (
n
. supraorbitalis
) і надблоковий (
n
. supratrochlearis
) нерви, що іннервують шкіру лоба, кореня носа, верхньої повіки в ділянці присереднього кута ока і сполуч
-
ну оболонку (Рис. 31, 32);
■
носовійковий нерв, n
. nasociliaris
, йде в медіальному напрямку і розгалужується на такі гілки:
1)
до слизової оболонки комірок решітчастої кістки і переднь
ої частини порожнини носа та sinus
sphenoidalis
(
nn
. ethmoi
dales
anteriores
et
posteriores
);
2)
численні довгі війкові нерв
и (
nn
. ciliares
longi
) —
до оболонок оч
-
ного яблука;
3)
гілки до шкіри присереднього
кута ока, кон'юнктиви та сльозо
вого мішка (
n
. infratrochlearis
);
4)
radix
sensoria
ganglii
ciliaris
, чут
-
ливий корінець війкового вузла;
5)
rr
. ciliares
breves
, чутливі воло
к
на доходять до оболонок очного яблука (фіброзної і судинної).
Війковий вузол, ganglion
ciliare
. З носовійковим нервом сполуче
ний невеликий парасимпатичний війковий вузол, який лежить в оч
ній ямці, латерально від зорового нерва. До вузла підходять пере
двузлові парасимпатичні волокна від окорухового нерва, які закінчу
ються на клітинах вузла. Післявуз
лові волокна прямують до очного яблока у складі коротких війкових нервів, nn
. ciliares
breves
. Вони ін
нервують війковий м'яз та м'яз
-
зву
жувач зіниці. Чер
ез війковий вузол проходять також чутливі волокна від носовійкового нерва, вони ут
-
ворюють чутливий корінець —
-
radix
sensoria
ganglii
ciliaris
. Пройшов
ши через вузол, чутливі волокна у складі nn
. ciliares
breves
входять в очне яблуко і забезпечують чутли
ву іннервацію його фіброзної та су
-
динної оболонок.
■ сльозовий нерв, n
. lacrimalis
, йде в латеральний бік, в напрямку до сльозової залози, проходить че
рез неї і розгалужується в шкірі та кон'юнктиві бічного кута ока; до входу в залозу він з'єднується з виличним нервом, який відхо
дить від другої гілки трійчасто
го нерва, сполучною гілкою, ramus
communicans
cum
nervo
zygomati
-
co
в складі цієї гілки до сльозової залози підходять вегетативні сек
-
реторні волокна лицевого нерва.
109
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
110 До входу в очну ям
ку нерв від
дає наметову гілку, r
. tentorius
, яка іннервує намет мозочка.
2. Верхньощелепний нерв, n
. maxillaris
Верхньощелепний нерв є дру
гою гілкою трійчастого нерва, він чутливий. Він починається від трій
-
частого вузла і виходить з порожни
-
ни черепа че
рез foramen
rotundum
, потрапляючи в крило
-
піднебінну ямку, fossa
pterygopalatina
, де роз
-
галужується на гілки, що йдуть в очну ямку, до стінок носової і рото
-
вої порожнин (Рис. 32).
Гілки верхньощелепного нерва: ■ підочноямковий нерв, n
. infraor
-
bitalis
, н
айбільший, він є безпо
-
середнім продовженням верхнь
-
ощелепного нерва, через fissura
orbitalis
inferior
він потрапляє в очну ямку, йде по sulcus
infraor
-
bitalis
, проходить в підочноямко
-
вому каналі, canalis
infraorbital
is
, з якого виходить на обличчя через
підочноямковий отвір, fo
ramen
infraorbitale
, і віялоподіб
но розгалужується на численні гілки, що іннервують шкіру ниж
ньої повіки, щоки, носа і верхнь
ої губи
1
: rr
. palpebrales
inferi
ores
, rr
. nasales
externi
, rr
. labi
-
ales
superiores
. На рівні нижньої
очноямкової щілини він віддає задні верхні коміркові гілки, rr
. al
veolares
superiores
posteriores
, які через коміркові отвори горба верхньої щелепи підходять до
задніх зубів верхньої щелепи. На своєму шляху в підочноямкових борозні та каналі він відда
є вер
хні передні та середні коміркові гілки, rr
. alveolares
superiores
an
-
teriores
et
medii
, що йдуть через коміркові канальці верхньої ще
-
лепи; всі коміркові гілки, підхо
-
дячи до зубів утворюють верхнє зубне сплетення, plexus
dentalis
superior
, від якого
ідуть гілки до зубів і ясен верхньої щелепи;
■
виличний нерв, n
. zygomaticus
,
проникає в очну ямку через ниж
ню очноямкову щілину і віддає
гілки:
1)
сполучну гілку до сльозового не
рва; в її складі проходять пара
симпатичні післявузлові волок
на від к
рило
-
піднебінного вузла
до сльозової залози;
2)
r
. zygomaticofacialis
, вилично
-
лицеву гілку, яка проходить через
однойменний отвір на передню
поверхню виличної кістки і ін
нервує шкіру виличної і щічної
ділянок;
3)
r
. zygomaticotemporalis
, вилич
но
-
скро
нева гілка, виходить через
однойменний отвір в скроневу
ямку і іннервує шкіру передньої
частини скроневої ділянки;
■
вузлові гілки до крило
-
піднебін
ного вузла, rr
. ganglionares
ad
ganglion
pterygopalatinum
, про
ходять через парасимпатичний
крило
-
піднебі
нний вузол (див.
розділ «Парасимпатична нерво
ва система»), далі чутливі во
-
1
—
мала «гусяча лапка», pes anserinus minor
11
0
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
111 Рис.32
-
Трійчастий нерв, n
. trigeminus
. 1 —
n
. supraorbitalis (r. lateralis); 2 —
n. supraor
-
lis(r.m
edialis); 3 —
n. sup
ratrochlearis; 4 —
n. infratrochlearis; 5 —
n. infraorbitalis; 6 —
rr.
superiores anteriores; 7 —
r. alveolaris superior medius; 8 —
plexus dentalis superior;
stales superiores; 10 —
rr. gingivales superiores; 11 —
rr. gingivales inferiores; 12 —
n.
—
rr. d
entales inferiores; 14 —
plexus denlalis inferior; 15 -
rr. alveolares superiores
16. —
nn.
alveolaris inferior; 17 —
n. lingualis; 18 —
n. mylohyoideus; 19 —
n. buccalis;
auriculotemporalis; 21 —
n. mandibularis; 22 —
radix sensoria n. trigemini; 23 —
gan
gl.
24 —
n. maxillaris; 25 —
n. ophtalmicus; 26 -
gangl. pterygopalatum; 27 —
n. zy
-
gomaticus;28
-
n
. nasociliaris; 29 —
gangl. ciliare; 30 —
n. lacrimalis; 31 —
n. frontalis; 32 —
r.
communicans
cum n. zygomatico; 33 —
n. zygomaticotemporalis.
111
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
112 л
окна у складі гілок цього вузла ідуть в двох напрямках:
1)
задні носові гілки, (
rr
. nasales
posteriores
), через foramen
spheno
palatinum
до слизової оболонки
задньої половини носової порож
нини;
2)
піднебінні нерви, (
n
. palati
nus
major
et
nn
. palatini
minores
)
до слизової оболонки твердого і
м'якого піднебіння, які проходять
через однойменні канали.
Практичні зауваження Анестезію передніх зубів верх
ньої щелепи проводять, таким чи
ном, через підочноямковий отвір, а задніх зубів —
шляхом введення знеболю
ючого препарату позаду від горба верхньої щелепи. Для зне
-
болювання середніх зубів треба ви
-
користати обидва підходи, зважаю
чи на наявність верхнього зубного сплетіння.
3. Нижньощелепний нерв, n
. mandibularis
Нижньощелепний нерв зміша
-
ний, він містить чут
ливі волокна трійчастого вузла та рухові волок
на —
від рухового ядра. Виходить з черепа через овальний отвір і пот
-
рапляє в підскроневу ямку, fossa
in
-
fratemporalis
, де розгалужується на чутливі, рухові та змішані гілки:
а) Чутливі та змішані гілки.
■ обо
лонна гілка, r
. meningeus
, по
-
вертається в порожнину черепа через остистий отвір, супровод
-
жує середню оболонну артерію і іннервує тверду мозкову оболо
-
ну в ділянці середньої черепної ямки.
■
нижній комірковий нерв, n
.
alveo
laris
inferior
, найбільший, з
мі
шаний. Він входить в canalis
mandibulae
, проходить через ка
нал і виходить з нього через під
борідний отвір, foramen
mentale
.
Його кінцева гілка, підборідний
нерв (
n
. mentalis
) іннервує шкі
ру підборіддя і нижньої губи.
В каналі від нижнього комірко
вого нерва відходять гілки, що
утворюють нижнє зубне сплетем -
ня, plexus
dentalis
inferior
, B
ІД
якого йдуть нижні зубні гілки
і гілки до ясен. Перед входом в
канал нижньої щелепи від ниж
нього коміркового нерва відхо
дить щелепно
-
під'язиковий нерв.
n
.
mylohyoideus
, який іннервує
переднє черевце двочеревцевого
м'яза і m
. mylohyoideus
.
Практичні зауваження В стоматологічній практиці ане
стезію нижніх зубів проводять шля
хом введення знеболюючого препа
рату в канал нижньої щелепи через підборідний отвір.
■
язиковий нерв, n
. lingualis
, до
сить значний, чутливий. Утво
рюючи дугу, віддає язикові
гілки (
rr
. linguales
) до передніх
двох третин слизової оболонки
язика. Він проводить больову,
температурну і тактильну чут
ливість від язика. Язиковий
нерв іннерву
є також слизову
оболонку дна ротової порож
нини і нижніх ясен (
n
. sub
lingualis
), а також віддає вуз
-
112
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
113 лові гілки (
rr
. ganglionares
)
до піднижньощелепного і під'я
-
зикового парасимпатичних вуз
лів, що розташовані біля од
-
ноймен
них залоз (див. розділ «Парасимпатична нервова систе
ма»). Пройшовши через вузли, чутливі волокна іннервують піднижньощелепну і під'язикову слинні залози (Рис. 33). У верхньому відділі, між присе
реднім та бічним крилоподібними м'язами, до язик
ового нерва приєд
нується барабанна струна, chorda
tympani
, яка є гілкою лицевого (проміжного) нерва. У складі бара
-
банної струни проходять чутливі (смакові) волокна до сосочків язи
ка (передніх 2/3) і парасимпатичні (секреторні) волокна до піднижн
ьо
-
щелепної і під'язикової слинних за
-
лоз (див. «Лицевий нерв»). ■ вушно
-
скроневий нерв, n
. auricu
-
lotemporalis
, чутливий, почи
-
нається від нижньощелепного нерва двома корінцями, які охоп
-
люють a
. meningea
media
. Нерв огинає шийку нижньої щелепи і проходить у товщі привушної слинної залози, glandula
раго
-
tidea
, забезпечуючи її чутливу іннервацію. Його кінцеві гілки іннервують шкіру задньої скро
невої ділянки, вушної раковини і зовнішнього слухового ходу, а також барабанну перетинку. До вушно
-
скр
оневого нерва приєд
-
нуються також післявузлові па
-
расимпатичні волокна, які йдуть від вушного вузла до привушної слинної залози.
Вушний вузол, ganglion
oticum
,
розміщується під овальним отво
ром з присередньої сторони ниж
-
ньощелепного нерва, з яким з'єд
-
н
аний сполучною гілкою, radix
sen
-
soria
ganglii
otici
(див. розділ «Па
-
расимпатична нервова система»). ■ щічний нерв, n
. buccalis
, чутли
вий, проходить через щічний м'яз і розгалужується в слизовій обо
лонці щоки та в шкірі кута рота.
б) Рухові гілки
Рухо
ві гілки нижньощелепного нерва йдуть до жувальних м'язів. Серед них розрізняють:
1)
n
. massetericus
(до жувально
го м'яза),
2)
nn
. temporales
profundi
, гли
-
бокі скроневі нерви (до скроневого м'яза),
3)
n. pterygoideus medialis та
4)
n
. pterygoideus
lateralis
(до
од
нойменних м'язів).
Крім того, своїми руховими гілками нижньощелепний нерв ін
-
нервує м'яз
-
натягувач піднебінної завіски (
m
. tensori
veli
palatini
) та м'яз
-
натягувач барабанної пере
тинки (
m
. tensor
tympani
). Від ниж
нього коміркового нерва відходять рухові волокна (
n
. mylohyoideus
) до переднього черевця m
. digastri
cus
і до m
. mylohyoideus
.
Ділянки іннервації трійчастого нерва
Отже, трійчастий нерв іннервує такі ділянки:
І) шкіру обличчя вище очної щі
-
лини (шкіру лоба, верхню повіку) —
113
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
114 Рис. 3
3
-
Нерви язика; вид справа. 1 —
n. lingualis; 2 —
lingua; 3 —
gl. sublingualis; 4 —
gan
-
glion sublingual
і
s 5 —
ganglion submandibular
і
s; 6 —
gl. submandibularis; 7 —
n. hypoglossus; 8 —
n. glossopharyngeus 9 —
ramus mandibularis
Передні 3
/
4
язика (заштрихов
ано поперек осі язика) —
зона розгалуження гілок язикового нерва, задня чверть язика (заштриховано вздовж осі язика) —
зона розгалуження язико
-
глоткового нерва.
іннервує перша гілка; шкіру між очною і ротовою щілинами (нижня повіка, верхня губа, ніс, щоки
, пе
-
редня скронева ділянка) іннервує друга гілка; шкіру нижче ротової щілини (підборіддя, нижня губа), а також шкіру задньої скроневої ді
-
лянки і вушної раковини іннервує третя гілка;
2)
слизові оболонки порожнини носа, приносових пазух, рота, пе
-
редніх дв
ох третин язика, сполуч
-
ну, фіброзну та судинну оболонки очного яблука;
3)
зуби і ясна верхньої та ниж
-
ньої щелеп;
4)
жувальні м'язи, м'язи дна
порожнини рота, м'язи
-
натягувачі
114
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
115 піднебінної завіски і барабанної пе
-
ретинки;
5)
тверду мозкову оболон
ку, крім
задньої черепної ямки;
6)
залози голови —
сльозо
ву, привушну, піднижньощелепну,
під'язикову (чутлива іннервація).
Практичні зауваження Досить частим захворюван
ням є невралгія трійчастого нерва, яка супроводжується приступами болю, що локалізуєт
ься в ділянках розгалуження тієї чи іншої гілки. При цьому спостерігається біль у місцях виходу чутливих гілок на обличчя —
у ділянці надочноям
-
кової вирізки, підочноямкового та підборідного отворів. Однією з при
-
чин невралгії може бути звужен
ня кісткових
отворів (овального і круглого), крізь які проходять гіл
ки трійчастого нерва.
VI
. Відвідний нерв, n
. abducens
За складом волокон він рухо
вий. Ядро відвідного нерва (
nucl
. n
. abducentis
) міститься в ділян
ці моста на рівні лицевого горбка, під коліном лиц
евого нерва. Він виходить із мозку між пірамідою довгастого мозку і мостом, входить до порожнини печеристої пазухи, : розташовуючись там латерально від внутрішньої сонної артерії. Через верхню очноямкову щілину відвід
-
ний нерв проникає в очну ямку, де інне
рвує бічний прямий м'яз очно
го яблука (Рис. 31).
VII
. Лицевий нерв, n
. facialis
Ядра. Лицевий нерв складаєть
ся, головним чином, з рухових во
локон, які починаються з ядра, nucl
. n
. facialis
, та i
ннервують мімічні М
'
ЯЗИ
.
Ядро міститься в ділянці моста гл
ибше від ядра відвідного нерва під colliculus
facialis
. Пара
симпатичні волокна лицевого не
рва починаються від верхнього сли
новидільного ядра, nucl
. salivatorius
superior
, і прямують до сльозової, піднижньощелепної і під'язикової залоз, а також до залоз слизової оболонки носової порожнини та піднебіння. Чутливим ядром є ядро одинокого шляху, nucl
. tractus
soli
-
tarii
, де закінчуються чутливі (сма
-
кові) волокна, що являють собою центральні відростки псевдоуні
-
полярних чутливих нейронів, тіла яких розташован
і в колінцевому вузлі, ganglion
geniculi
.
Топографія. Лицевий нерв ви
-
ходить із мозку між заднім краєм моста і оливою довгастого мозку двома корінцями. Більший корінець являє собою власне лицевий нерв, він утворений руховими волокна
ми. Другий корінець, ме
нший, нази
-
вається проміжним нервом. Про
-
міжний нерв, n
. intermedius
1
, міс
-
тить чутливі (смакові) і парасимпа
-
тичні волокна. Відповідно він має два ядра: верхнє слиновидільне, nucl
. salivatorius
superior
(парасимпа
-
тичне, секреторне) та ядро одиноко
го шля
ху, nucl
. tractus
solitarii
(чут
-
—
Врісбергів (
Wrisbergi
) нерв, його також називали XIII
парою черепних нервів
115
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
116 ливе, смакове). В ділянці внутріш
-
нього слухового ходу, обидві части
-
ни лицевого нерва з'єднуються між собою.
Нерв у лицевому каналі
. Лице
-
вий і проміжний нерви, з'єднавшись в один стовбур у піраміді скроне
вої кістки, прямують в канал ли
цевого нерва (
canalis
nervi
facialis
) (Рис. 34). В каналі нерв іде спочат
ку вперед і латерально, потім утво
рює згин, який називається колін
цем (
ge
niculum
) і повертає назад, проходячи по присередній стінці барабанної порожнини. Позаду від барабанної порожнини він повертає вертикально вниз і виходить з чере
па через шило
-
соскоподібний отвір, foramen
stylomastoideum
. В ділян
ці першого згину розташовує
ться невеликий колінцевий вузол, gan
glion
geniculi
, який містить чутли
ві смакові псевдоуніполярні ней
рони; центральні відростки цих нейронів ідуть в головний мозок і закінчуються на nucl
. tractus
soli
-
tarii
, а периферійні відростки про
-
ходять в складі г
ілок лицевого не
рва до областей іннервації.
Гілки, які виходять у лицево
му каналі. У лицевому каналі від лицевого нерва відходять дві гілки, які містять волокна проміжного не
-
рва —
великий кам'янистий нерв і барабанна струна, а також стремін
-
цевий нерв:
■ великий кам'янистий нерв, n
. petrosus
major
, виходить з ка
-
налу через hiatus
canalis
n
. pet
-
rosi
majoris
, лягає в однойменну борозну на передній поверхні піраміди скроневої кістки і через хрящ рваного отвору виходить на зовнішню основу черепа. Потім ві
н прямує в canalis
pterygoide
us
, де разом із глибоким кам'я
нистим нервом, n
. petrosus
pro
fundus
(із симпатичного сплетен
ня внутрішньої сонної артерії) утворює n
. canalis
pterygoidei
1
. Цей нерв проникає в крило
-
піднебінну ямку і входить у gan
-
glion
pter
ygopalatinum
. Вели
кий кам'янистий нерв містить передвузлові парасимпатичні волокна, які переключаються в крило
-
піднебінному вузлі. Післявузлові волокна ідуть в трьох напрямках:
1)
в порожнину носа —
у складі rr
. nasales
posteriores
, разом із чут
-
ливими волок
нами трійчастого не
-
рва; вони іннервують залози слизо
-
вої оболонки носової порожнини;
2)
до залоз слизової оболонки піднебіння —
в складі nn
. palatini
(
major
et
minores
), разом з чутли
-
вими волокнами трійчастого нерва;
3)
до сльозової залози, прохо
-
дячи складний
шлях —
спочатку у складі n
. maxillaris
, потім —
у складі n
. zygomaticus
, від якого відділя
-
ються на бічній стінці очної ямки і приєднуються до n
. lacrimalis
; ці волокна забезпечують секреторну іннервацію сльозової залози.
■ chorda
tympani
, барабанна стр
у
-
на, відходить від лицевого нерва
1
—
Відіїв нерв
116
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
117 Рис. 34. Нерви каналів скроневої кістки. 1 —
n. stapedius; 2 —
chorda thympani; 3 —
plexus thympanicus; 4 —
r. communicans cum plexo thympanico; 5 —
ganglion geniculi; 6 —
n. facialis; 7
—
n. intermedius; 8 —
n. vestibulocochlearis; 9, 19 —
r. communicans cum plexo a. meningeae mediae; 10 —
n. petrosus major; 11 —
n. caroticothympanicus; 12 —
n. petrosus mi
nor; 13 —
plexus caroticus internus; 14 —
n. petrosus profundus; 15 —
n. canalis p
terygoidei; 16 —
nn. pterygopalatini 17 —
n. maxillaris; 18 —
ganglion pterygopalatinum; 20 —
plexus arte
riae meningeae mediae; 21 —
ganglion oticum; 22 —
rr. ganglionares ad ganglion oticum; 23 —
r. communicans cum chorda thympani; 24 —
n. massetericus; 25 —
n. mandibularis; 26 —
n. lingualis; 27 —
n. alveolaris inferior; 28 —
n. auriculotemporalis; 29 —
n. thympanicus; 30 —
n. glossopharyn
-
geus; 31 —
ganglion superius n. vagi; 32 —
r. auricularis n. vagi; 33 —
r. communicans cum n. vago; 34 —
r. stylohyo
ideus n. facialis; 35 —
r. digastricus; 36 —
n. auricularis posterior; 37 —
processus mastoideus.
перед його виходом із шило
-
со
-
скоподібного отвору і прямує в невеликий каналець, canalicu
lus chordae tympani, через який проникає в барабанну порож
нину. Утворивши опуклу дугу, барабанна струна проходить по медіальній поверхні барабанної
перетинки (звідк
и і походить її назва). З барабанної порожнини вона виходить через кам'янисто
-
барабанну щілину, fissura
petro
-
tympanica
, і приєднується до язикового нерва (гілка ниж
-
ньощелепного нерва, V
пари). У складі барабанної струни міс
-
117
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
118 тяться передвузло
ві парасимпа
-
тичні волокна і чутливі смакові волокна (периферійні відрост
ки псевдоуніполярних нейронів, що розташовані в ganglion
ge
niculi
). Парасимпатичні волокна у складі вузлових гілок підхо
дять до піднижньощелепного і під'язикового парасимпатичних в
узлів і там переключаються. Післявузлові волокна забезпечу
-
ють секреторну іннервацію під
-
нижньощелепної і під'язикової слинних залоз. Чутливі смакові волокна барабанної струни у складі язикового нерва ідуть до слизової оболонки передніх 2/3 язика і закінчу
ються в сосочках язика.
Лицева частина нерва. Після виходу з каналу лицевий нерв міс
-
тить лише рухові волокна, які вхо
-
дять в привушну слинну залозу, розгалужуються і утворюють в її товщі внутрішньопривушне спле
-
тення, plexus
intraparotideus
. Із сплетення в радіальних напрямках виходять численні рухові гілки, які іннервують мімічні м'язи (Рис. 35):
■
rr
. temporales
, скроневі гілки, прямують у скроневу ділянку до м'язів лоба і колового м'яза ока;
■
rr
. zygomatici
, виличні гілки, ін
-
нервують коловий м'яз ока і ви
-
личні м'язи;
■
rr
. buccales
, щічні гілки, йдуть по
-
перечно, іннервують щічний м'яз, а також м'язи навколо рота і носа;
■
r
. marginalis
mandibularis
, крайо
-
ва нижньощелепна гілка, прохо
-
дить по краю нижньої щелепи
до м'язів підборіддя і м'язів нав
коло рота; ■ r
. colli
, шийна гілка, спускаєть
ся вниз на шию, де іннервує m
. platysma
.
Крім того, лицевий нерв віддає невеликі рухові гілочки до вушних м'язів, потиличного черевця над
-
черепного м'яза, заднього черев
ця двочеревцевого м'яза і шило
-
під'язикового м'яз
а.
Практичні зауваження При порушенні провідності по лицевому нерву виникає параліч мімічних м'язів, це може бути на
слідком переохолодження і розвит
ку невриту. Він супроводжується асиметрією обличчя. Причиною центральних паралічів найчастіше стають крово
виливи в мозок. При ураженні лицевого нерва можуть спостерігатися порушення смаку і секреції сльозової та слинних залоз.
VIII
. Присінково
-
завитковий нерв, n
. vestibulocochlearis
Присінково
-
завитковий нерв, нерв специфічної чутливості, скла
-
дається з двох н
ервів, які проводять різні імпульси:
-
nervus
vestibularis
, присінко
вий нерв, починається від чутливих біполярних клітин присінкового вузла, ganglion
vestibulare
, який розташований на дні внутрішнього слухового ходу;
-
nervus
cochlearis
, завитковий нерв, почи
нається від чутливих бі
-
полярних клітин завиткового вузла, ganglion
cochleare
, який міститься у спіральному каналі завитки. Обидва
118
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
119 Рис. 35. Поверхневі нерви голови і шиї. 1 —
plexus intraparotideus; 2 —
rr. temporales; З —
n. supraorbitalis; 4 —
rr. zygomatici; 5 —
n. infraorbitalis; 6 —
rr. buccales; 7 —
r. marginalis mandibularis; 8 —
r. colli; 9 —
n. transverses colli; 10 —
nn. supraclaviculares; 11 —
n. auricularis magnus; 12 —
n. facialis; 13 —
n. occipitalis minor; 14 —
n. occipitalis major;
15 —
n. auriculo
-
temporalis.
119
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
120 нерви з'єднуються у внутрішньому слуховому ході, утворюючи присін
-
ково
-
завитковий нерв, який разом з лицевим та проміжним нервами ви
-
ходить із піраміди скроневої кістки через porus
acusticus
internus
і в ді
-
лянці між мостом, довгастим мозком і мозочком вхо
дить у мозок.
Ядра. Присінковий нерв має чотири ядра —
верхнє, нижнє, бічне та присереднє. У завиткового нерва два ядра —
вентральне та дорсаль
не. Ядра розміщуються в покриві мосту і проектуються в бічних ку
тах ромбоподібної ямки (в area
vestibularis
).
П
рисінковий нерв, n
. vestibularis
. Його рецептори розміщуються все
-
редині перетинчастого лабіринту і представлені плямами мішечка та маточки, а також ампульними гребенями півколових проток. До рецепторів підходять периферійні відростки біполярних нейронів п
ри
-
сінкового ганглію, ganglion
vestibu
-
lare
, розміщеного на дні внутріш
-
нього слухового ходу. Центральні відростки цих нейронів утворюють присінкову частину VIII
пари не
рва, яка разом з завитковою части
ною виходить із внутрішнього слу
хового отвору і про
никає в стовбур мозку на межі між мостом і довгас
тим мозком, латерально від лице
вого нерва. Волокна присінкового нерва розподіляються на висхідні та низхідні пучки, які закінчуються в його ядрах: верхньому, бічному, нижньому та присередньому. Ак
сони ней
ронів вестибулярних ядер мають зв'язки з ядром вершини мо
-
зочка (
tr
. vestibulo
-
cerebellaris
)
зі спинним мозком (
tr
. vestibulo
-
spinalis
), а також входять до скла
ду заднього поздовжнього пучка (разом з аксонами ядер III
, IV
та VI
пар черепних нервів).
Порушення
вестибулярних
шляхів веде до розладів рівноваги і координації рухів.
Завитковий нерв, n
. cochlearis
. Його рецептори розташовані в спі
-
ральному органі завитки, organum
spirale
, (кортіїв орган). До них під
-
ходять периферійні відростки біпо
-
лярних нейронів спірального вузла завитки, який розміщений в спі
-
ральному каналі завитки.
Центральні відростки клітин цього вузла утворюють завитковий нерв, який разом з присінковим нер
-
вом виходять з піраміди скроневої кістки через внутрішній слуховий отвір. В м
осто
-
мозочковому куті він проникає у стовбур мозку і закін
-
чується на двох ядрах —
вентраль
-
ному та дорсальному. Аксони ней
-
ронів вентрального ядра переходять на протилежний бік мосту, утворю
-
ючи пучок нервових волокон, який одержав назву трапецієподібного
тіла (
corpus
trapezoideum
). Аксо
ни нейронів дорсального ядра про
-
ходять по поверхні ромбоподібної ямки, утворюючи striae
medullares
ventriculi
quarti
. Дійшовши до сере
-
динної борозни ромбоподібної ям
ки, вони занурюються вглиб і при
-
єднуються до волокон трапеціє
-
подібного тіла. На протилежному боці волокна трапецієподібного тіла утворюють згин, спрямований лате
-
120
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
121 рально і дають початок бічній петлі, lemniscus
lateralis
(слухова петля). Вона направляється вгору, прохо
-
дить через trigonum
lemnisc
i
lateralis
і закінчується в підкіркових центрах слуху: присередньому колінчастому тілі і нижніх горбках чотиригорбко
-
вої пластинки. Від присереднього колінчастого тіла бере початок шлях слухового аналізатора, який прохо
-
дить через задню ніжку внутрішньої капсули і закінчується в кірковому кінці слухового аналізатора —
в корі верхньої скроневої звивини (попе
-
речні скроневі звивини або звиви
ни Гешля). Тут відбувається вищий аналіз звукових сигналів.
Аксони від ядер нижніх горбків чотиригорбкової пластинки в
хо
дять до складу tr
. tecto
-
spinalis
, який забезпечує «старт
-
рефлекс» —
миттєву рефлекторну відповідь на раптові слухові сигнали.
IX
. Язико
-
глотковий нерв,
n
. glossopharyngeus
За складом волокон він змішаний.
Ядра. Язико
-
глотковий нерв у своєму складі має рухові, чутливі (в тому числі й смакові) та вегетатив
ні волокна. Відповідно до цього він має три ядра, що
розташовані в дов
-
гастому мозку. Його рухові волок
на починаються від подвійного ядра, nucl
. ambiguus
, чутливі волокна за
-
кінчуються в ядрі одинокого
шляху, nucl
. tractus
solitarii
, а вегетатив
ним ядром є нижнє слиновидільне ядро, nucl
. salivatorius
inferior
.
Топографія. Язико
-
глотковий нерв виходить з мозку тонкими корінцями в борозні позаду оливи довгастого мозку. Через яремний отвір, foramen
jugul
are
, він вихо
-
дить із черепа і йде на шию, де, ут
-
воривши дугу, огинає збоку внут
-
рішню сонну артерію і шило
-
глот
-
ковий м'яз, і прямує до кореня язи
ка, розгалужуючись на свої кінцеві гілки —
rr
. linguales
(Рис. 33, 36). В ділянці яремного отвору язико
-
гло
тковий нерв має верхній вузол (
ganglion
superius
), а під отвором —
нижній вузол (
ganglion
inferius
). Обидва вузли складаються із псев
-
доуніполярних клітин, центральні відростки яких ідуть в довгастий мозок до ядра одинокого шляху, а периферійні відростки п
роходять у складі гілок язико
-
глоткового нерва до слизових оболонок глотки, бара
-
банної порожнини, задньої третини язика, а також до сонної пазухи.
Гілки язико
-
глоткового нерва: ■ барабанний нерв, n
. tympanicus
1
, має чутливі і парасимпатичні волокна, відхо
дить від ниж
нього вузла, потім через canali
culus
tympanicus
проходить в барабанну порожнину, де його чутливі гілки утворюють бара
банне сплетення, plexus
tym
-
panicus
, що іннервує слизову оболонку барабанної порож
нини, комірок соскоподібно
го відростка і
слухової труби. Його кінцева гілка виходить з барабанної порожнини через
1
—
Якобсонів нерв
121
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
122 hiatus
canalis
n
. petrosi
minoris
під назвою малого кам'янистого нерва, n
. petrosus
minor
. Остан
-
ній має у своєму складі лише передвузлові парас
импатичні волокна; пройшовши вперед по однойменній борозні, він виходить із черепа латерально від рваного отвору, через fis
sura
sphenopetrosa
. На основі черепа він входить у вушний вузол, ganglion
oticum
, який сполучений з третьою гілкою трійчастого нерва
. Його волок
на перериваються у вушному вузлі. Післявузлові волокна від ganglion
oticum
ідуть до при
вушної залози у складі n
. auric
ulotemporalis
(
rr
. parotidei
);
■
rr
. linguales
, язикові гілки, йдуть до слизової оболонки задньої третини язика. Крім волокон
за
-
гальної чутливості, вони містять смакові волокна, що прямують від смакових бруньок papillae
vallatae
;
■
rr
. pharyngei
, глоткові гілки, йдуть до глотки і беруть участь в утворенні глоткового сплетення; забезпечують чутливу іннерва
цію слизової оболонки гл
отки;
■
r
. m
. stylopharyngei
, гілка шило
-
глоткового м'яза;
■
rr
. tonsillares
, мигдаликові гілки, іннервують слизову оболонку піднебінних мигдаликів та під
-
небінних дужок;
■
r
. sinus
carotici
, гілка сонної па
-
зухи, прямує вниз до sinus
et
glomus
caroticus
сонної артерії. Ця гілка проводить подразнення
від рецепторів сонної пазухи в довгастий мозок, крім того, через ці волокна відбувається регуля
ція кров'яного тиску і частоти серцевих скорочень.
X
. Блукаючий нерв, n
. vagus
Блукаючий нерв є головним па
-
расимпатичн
им нервом тіла, який іннервує нутрощі шиї, грудної і черевної порожнин (крім органів малого таза). У складі блукаючого нерва проходять численні вісце
-
ральні чутливі волокна, які про
-
водять подразнення від нутрощів. Крім того, він має соматичні рухові волок
на: які здійснюють іннерва
цію посмугованих м'язів у початко
вому відділі травного і дихального апаратів.
Ядра. Найбільшим ядром блу
-
каючого нерва є його дорсальне (па
-
расимпатичне) ядро, nucl
. dorsalis
n
. vagi
, від якого походять вегета
тивні волокна. Вон
о міститься у довгастому мозку, в нижньому куті ромбоподібної ямки, займає ділян
ку трикутника блукаючого нерва, trigonum
n
. vagi
.
Соматичні рухові волокна нерва починаються від подвійного ядра, nucl
. ambiguus
, а в його чутливому ядрі, nucl
. tractus
solita
rii
, закін
-
чуються волокна вісцеральної (ін
-
тероцептивної) чутливості, в тому числі й смакові волокна. Соматичні чутливі волокна, які проводять екс
-
тероцептивну чутливість від шкіри і слизових оболонок, закінчують
ся в нижній частині nucl
. tractus
spinalis
трійчастого нерва.
122
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
123 Блукаючий нерв має широку територію іннервації, тому топо
-
графоанатомічно його поділяють на головну, шийну, грудну і черевну частини.
Головна частина
(від початку нерва до верхнього вузла).
Топографія. Блукаючий нерв виходит
ь з мозку 10
-
15 корінцями в борозні позаду оливи довгастого мозку. З'єднуючись, корінці утво
-
рюють стовбур нерва, який покидає череп через яремний отвір, foramen
jugulare
.
Від головної частини нерва від
-
ходить оболонна гілка до твердої мозкової оболони (
r
.
meningeus
), а також вушна гілка, r
. auricularis
. Остання через соскоподібний кана
-
лець, canaliculus
mastoideus
, скро
-
невої кістки виходить позаду вуш
ної раковини і іннервує шкіру зов
-
нішньої раковини та задньої стінки зовнішнього слухового ходу.
Вузли. У
ділянці яремного от
-
вору блукаючий нерв має верхній вузол, ganglion
superius
, а під от
-
вором —
нижній вузол, ganglion
inferius
, який більший від верхньо
го. Обидва вузли утворені псевдо
-
уніполярними чутливими клітина
ми, їх центральні відростки ідуть в до
вгастий мозок до ядра одино
кого шляху; периферійні відростки від нейронів верхнього вузла утво
рюють волокна екстероцептивної чутливості, а від нейронів нижньо
го вузла —
вісцеральні (інтероцеп
-
тивні) чутливі волокна.
Шийна частина
(від нижнього вузла до
місця
відходження поворотного
гортанного нерва).
Топографія. На шиї блукаючий нерв лежить спочатку між внутріш
-
ньою сонною артерією і внутріш
-
ньою яремною веною, потім —
між загальною сонною артерією і внут
-
рішньою яремною веною у спільно
-
му судинно
-
нерво
вому пучку, який оточений сонною піхвою шийної фасції (Рис. 36). Заходячи в порож
-
нину грудної клітки через її верх
ній отвір, правий блукаючий нерв проходить між підключичною ар
-
терією ззаду і підключичною веною спереду; а лівий —
між загальною сонною і п
ідключичною артеріями, продовжуючись на передню повер
-
хню дуги аорти.
Гілки шийної частини. На шиї блукаючий нерв віддає такі гілки:
■
r
. pharyngeus
, глоткова гілка, ут
-
ворює разом з язико
-
глотковим нервом і симпатичними гілками глоткове сплетення, plexus
ph
a
-
ryngeus
. Воно іннервує м'язи і слизову оболонку глотки, а та
кож м'язи м'якого піднебіння (крім m
. tensor
veli
palatini
);
■
n
. laryngeus
superior
, верхній гортанний нерв, відходить від нижнього вузла. Він прямує вниз та вперед і на рівні під'язикової кістк
и ділиться на зовнішню і внутрішню гілки. Зовнішня (ру
-
хова) гілка іннервує m
. cricothy
-
roideus
, а внутрішня (чутливі і парасимпатичні волокна) —
сли
-
зову оболонку надгортанника і
123
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
124 Рис. 36. Нерви голови і шиї; вид справа. 1 —
gangl. trigeminale; 2
—
n. glossopharyngeus; З —
n. lingualis; 4 —
n. hypoglossus; 5 —
n. laryngeus superior; 6 —
n. vagus; 7 —
ansa cervi
calis; 8 —
n. phrenicus; 9 —
plexus brachialis; 10 —
truncus sympathicus; 11 —
plexus cervicalis; 12 —
gangl. cervicale superius; 13 —
gan
gl. inferius n. vagi.
124
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
125 гортані вище голосової щілини, і частину слизової оболонки ко
-
реня язика. У складі верхнього гортанного нерва йдуть і смакові волокна від рецепторів кореня язика та надгортанника;
■
rr
. cardiaci
cervicales
superiores
, верхні шийні серцеві гілки, йдуть униз по ходу загальної сонної артерії і входять до складу серце
-
вого сплетення, plexus
cardiacus
. Вони складаються з парасимпа
-
тичних передвузлових волокон, які починаються від nucl
. dorsa
lis
і досягають вузлів серцевого сплетен
ня, де перериваються. Крім парасимпатичних, ці гілки мають і вісцеральні чутливі во
-
локна, які проводять імпульси від серця і дуги аорти, регулю
ють кров'яний тиск;
■
n
. laryngeus
recurrens
, поворот
-
ний гортанний нерв, відходить від блукаючого нерва у верх
-
н
ьому відділі грудної порожни
ни, але розгалужується на шиї. Лівий нерв огинає ззаду дугу аорти, правий —
підключичну артерію. Обидва нерви підні
маються на шию, де лежать між трахеєю і стравоходом. Пово
ротний гортанний нерв у своєму складі має всі три вид
и волокон блукаючого нерва, він віддає гілки до трахеї (
rr
. tracheales
), стравоходу (
rr
.
oesophagei
), a
його кінцева гілка, досягає гор
-
тані, де іннервує всі м'язи горта
ні (крім m
. cricothyroideus
) і слизову оболонку нижче голо
-
сової щілини. Обидва гортанн
і
нерви іннервують також щито
-
подібну залозу (чутлива і секре
торна іннервація). ■ rr
. cardiaci
cervicales
inferiores
,
нижні шийні серцеві гілки, відхо
-
дять від поворотного гортанного нерва, або від стовбура блукаю
-
чого нерва. Вони містять чутливі і пер
едвузлові парасимпатичні волокна, що йдуть до вузлів сер
-
цевого сплетення.
Практичні зауваження Нижній гортанний нерв прохо
дить позаду бічних часток щито
подібної залози, тому під час опе
рацій на ній необхідно бути обе
режним. При ушкодженні нерва втрача
ється голос внаслідок паралі
чу м'язів гортані.
Грудна частина
(від поворотного гортанного
нерва до стравохідного розтвору
діафрагми).
Топографія. У грудній порож
-
нині правий блукаючий нерв йде попереду підключичної артерії, лі
-
вий —
попереду дуги аорти. П
отім обидва нерви проходять позаду го
-
ловних бронхів і в задньому сере
-
достінні супроводжують стравохід, при цьому лівий нерв переходить на передню стінку стравоходу, а правий —
на задню. На стінках стравоходу вони розгалужуються і утворюють стравохідне сп
летення, plexus
oesophageus
.
У нижній частині сплетення виділяються передній і задній блу
-
каючі стовбури, trunci
vagalis
ante
-
rior
et
posterior
, які разом із страво
-
125
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
126 ходом проходять через hiatus
oeso
-
phageus
діафрагми і потрапляють в черевну по
рожнину (Рис. 37).
Гілки грудної частини. В груд
-
ній порожнині блукаючий нерв від
-
дає такі гілки:
■
rr
. trachealis
, трахейні гілки, ра
-
зом з симпатичними волокнами утворюють plexus
trachealis
.
■
rr
. cardiaci
thoracici
, грудні сер
-
цеві гілки, містять чутливі і пере
-
двузлові парасимпатичні волок
на, які йдуть до вузлів серцевого сплетення;
■
rr
. bronchiales
, бронхові гілки, йдуть до бронхів, навколо яких, разом із симпатичними гілками, утворюють легеневе сплетення, plexus
pulmonalis
. Крім парасим
-
патичних волокон, ці гілки міс
-
тять вісцеральні чутливі волокна від слизової оболонки бронхів;
■
plexus
oesophageus
, стравохідне сплетення, утворюється шляхом розгалуження правого і лівого блукаючих нервів та вісцераль
-
них гілок грудного відділу сим
-
патичного стовбура.
Черевн
а частина
(від стравохідного отвору діафрагми до сигмоподібної
ободової кишки). Топографія. В черевній порож
нині передній блукаючий стовбур розгалужується на передній по
верхні шлунка. Задній блукаючий стовбур віддає гілки до задньої по
верхні шлунка і вх
одить до складу черевного (сонячного) сплетення. Парасимпатичні волокна блукаю
-
чого нерва підходять до органів че
-
ревної порожнини по артеріальних судинах і разом із симпатичними гілками утворюють вегетативні сплетення. У складі гілок блукаю
-
чого нерва є
багато вісцеральних чутливих провідників від нутрощів черевної порожнини.
Гілки черевної частини. В че
-
ревній порожнині блукаючий нерв віддає такі гілки:
■
rr
. gastrici
anteriores
, передні шлункові гілки, йдуть від перед
-
нього стовбура по малій кривині шлун
ка до його передньої стінки:
■
rr
. hepatici
, печінкові гілки, від
-
ходять від переднього стовбура і по ходу загальної печінкової артерії досягають печінки. Вони проходять між листками малого чепця;
■
rr
. gastrici
posteriores
, задні шлункові гілки, починаються в
ід заднього стовбура і прямують по малій кривині шлунка до його задньої стінки;
■
rr
. renales
, ниркові гілки, відхо
-
дять від заднього стовбура і по ходу ниркової артерії прямують до нирки;
■
rr
. coeliaci
, черевні гілки, є гілками заднього стовбура, вони входят
ь до складу черевного (сонячно
го) сплетення. Парасимпатичні волокна блукаючого нерва про
-
ходять через черевне сплетення транзитно, не перериваючись в його вузлах. По артеріальних су
-
динах вони досягають селезінки підшлункової залози, тонкої і тов
-
стої киш
ки (до сигмоподібної обо
-
126
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
127 дової кишки), перериваючись в ін
-
трамуральних
вузлах цих органів. Практичні зауваження
Ураження блукаючого нерва з обох боків призводить до смерті. Одностороннє часткове порушення провідності по блукаючому нерву супров
оджується розладами акту ковтання і фонації, внаслідок па
-
ралічу м'язів м'якого піднебіння, глотки і гортані. При цьому можуть бути різні вегетативні розлади (по
-
рушення серцевої діяльності, ди
-
хання, травлення та ін.).
XI
. Додатковий нерв, n
. accessorius
Ядра. Додатковий нерв має у своєму складі лише рухові волокна, які починаються з двох ядер:
1
—
nucl
. ambiguus
, залягає в межах довгастого мозку і є каудаль
-
ним продовженням однойменного ядра IX
і X
пар;
2
—
nucl
. n
. accessorii
, яке роз
-
ташоване в дорсолатерал
ьному від
-
ділі переднього стовпа спинного мозку від С
I
до C
VI
.
Волокна, які виходять з nucl
. am
-
biguus
, пройшовши частину відстані у складі додаткового нерва, відділя
-
ються від нього і приєднуються до блукаючого нерва. Далі вони йдуть через верхній гортанн
ий нерв до м'язів гортані. Волокна, які почина
-
ються із спинного мозку, іннервують трапецієподібний і груднинно
-
клю
-
чично
-
соскоподібний м'язи.
Топографія нерва і гілки. До
-
датковий нерв має черепні і спино
-
мозкові корінці:
■
radices
spinales
, спинномозкові
корінці, виходять із спинного моз
-
ку між його передніми та задні
ми корінцями і, з'єднавшись в спільний стовбур, піднімаються вгору, проходять через великий потиличний отвір в порожнину черепа, де з'єднуються з череп
-
ними корінцями;
■
radices
craniales
, чер
епні корін
ці, виходять з довгастого мозку позаду оливи. З'єднуючись із спинномозковими корінцями, вони утворюють стовбур додат
-
кового нерва, truncus
n
. accesso
-
rii
. Додатковий нерв виходить з порожнини черепа через ярем
ний отвір на шию, де ділиться на зо
внішню і внутрішню гілки. Внутрішня гілка містить волок
на, які виходять з nucl
. ambiguus
і приєднуються до блукаючого нерва. Зовнішня гілка іннервує трапецієподібний і груднинно
-
ключично
-
соскоподібний м'язи (це власне додатковий нерв).
XII
. Під'язиковий н
ерв, n
. hypoglossus
Під'язиковий нерв містить лише рухові волокна для м'язів язика. Ці волокна починаються з його ядра, nucleus
n
. hypoglossi
, яке розташо
-
ване в довгастому мозку в ділянці під'язикового трикутника. З мозку нерв виходить численними корін
-
ця
ми між пірамідою і оливою дов
-
гастого мозку, з черепа він виходить через канал під'язикового нерва, са
-
nalis
n
. hypoglossi
, на шию, де утво
-
рює дугу, яка опуклістю обернена
127
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
128 Рис. 37. Схема будови блукаючого та додаткового нервів. 1 —
r
. communican
s cum nervo faciale; 2 —
n. glossopharyngeus; 3 —
n. accessorius; 4 —
r. communicans cum nervo hy
poglosso; 5 —
r. communicans cum trunco sympathico; 6 —
lingua; 7 —
os hyoideum; 8 —
lar
ynx; 9 —
trachea; 10 —
n. laryngeus reccurens dexter; 11 —
n. larynge
us reccurens sinister; 12 —
n. vagus sinister; 13 —
arcus aortae; 14 —
pulmo sinister; 15 —
cor; 16 —
m. phrenicus; 17 —
gaster; 18 —
hepar; 19 —
ganglion coeliacum dexter; 20 —
ganglion cardiacus; 21 —
pul
mo dexter; 22 —
oesophagus; 23 —
rr. n. laryngeus
inferior dexter; 24 —
n. laryngeus superior; 25 —
m. trapezius; 26 —
m. sternocleidomastoideus; 27 —
n. accessorius; 28 —
nuclei n. vagi et n. accessorii; 29 —
n. dorsalis n. vagi; 30 —
n. facialis.
128
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
129 вниз. Прямуючи до язика, нерв вія
-
лоподібно р
озсипається на язикові гічки, rr
. linguales
, які іннервують всі м'язи язика (Рис. 33, 36). Від під'язикового нерва відходить ra
mus
descendens
, яка містить рухові волокна від I
-
го спинномозкового нерва. Ця гілка з'єднується з гілка
ми шийного сплетення, ут
ворюючи попереду загальної сонної артерії мийну петлю, ansa
cervicalis
(
ansa
n
. hypoglossi
); від неї іннервується
Контрольні
Назвіть сполучнотканинні обо
-
лонки нерва.
Опишіть внутрішньостовбуро
ву будову нерва. За рахунок чого можливе роз
тягування кінц
ів ушкодженого нерва?
Які особливості мають мієлі
нові і немієлінові волокна? На основі чого розрізняють ру
хові, чутливі і змішані нерви? Що являють собою вузли нер
вової системи?
Як класифікуються вузли нер
вової системи?
Назвати дванадцять пар череп
н
их нервів.
Класифікація черепних нервів за складом волокон. Класифікація черепних нервів за походженням. І пара черепних нервів: розви
ток, загальна характеристика, утворення, топографія. 12. II
пара черепних нервів: розви
ток, загальна характерис
тика, утворення, топографія.
підпід'язикова група м'язів (
mm
. sternohyoideus
, sternothyroideus
, thyrohyoideus
et
omohyoideus
). Практичні зауваження
При односторонньому ураженні під'язикового нерва спостерігаєть
ся параліч м'язів язика на відповід
ній с
тороні, яка атрофується. При двосторонньому ураженні нерва виникає повна нерухомість язика, порушуються мова, акти ковтання і жування.
питання:
13.
III
пара черепних нервів: роз
-
виток, загальна характеристи
ка, ядра, вихід із мозку, вихід із черепу, гілки, діл
янки іннер
вації.
14.
IV
пара черепних нервів: розви
-
ток, загальна характеристика, ядро, вихід із мозку, вихід із че
-
репу, ділянки іннервації.
15.
V
пара черепних нервів: розви
-
ток, загальна характеристика; внутрішньочерепна частина V
пари.
16.
V
пара черепних нервів:
чутли
-
вий вузол V
пари, його топог
-
рафія, хід центральних і пери
-
ферійних волокон.
17.
V
пара черепних нервів: І
-
ша гілка V
пари —
утворення, вихід з черепа, гілки, ділянки іннер
-
вації.
18.
V
пара черепних нервів: II
-
га гілка V
пари —
утворення, вихід з черепа, г
ілки, ділянки іннер
-
вації.
19.
V
пара черепних нервів: III
-
тя гілка V
пари —
утворення, вихід
129
3.
5
10
::
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
130 з черепа, гілки, ділянки іннер
-
вації.
20.
VI
пара черепних нервів: розви
-
ток, загальна характеристика, ядро, вихід із мозку, вихід із че
-
репа, ділянки іннерва
ції.
21.
VII
пара черепних нервів і про
-
міжний нерв: розвиток, загальна характеристика, ядра, топогра
-
фія, гілки, ділянки іннервації.
22.
VIII
пара черепних нервів: роз
-
виток, частини, їх загальна ха
-
рактеристика, ядра, утворення, топографія.
23.
IX
пара черепних нерв
ів: розви
-
ток, загальна характеристика, ядра, вихід із мозку, вихід із че
-
репу, гілки, ділянки іннервації.
24.
X
пара черепних нервів: розви
-
ток, загальна характеристика,
ядра, вихід із мозку, вихід із че
-
репа, частини, їх топографія.
25.
X
пара черепних нервів
: гілки головної і шийної частин —
їх топографія, склад волокон, ді
-
лянки іннервації.
26.
X
пара черепних нервів: гілки грудної і черевної частин —
їх топографія, склад волокон, ді
-
лянки іннервації.
27.
XI
пара черепних нервів: розви
-
ток, загальна характеристика. ядра, вихід із мозку, вихід із че
-
репа, ділянки іннервації.
28.
XII
пара черепних нервів: роз
-
виток, загальна характеристи
-
ка, ядро, вихід із мозку, вихід із черепа, топографія, ділянки іннервації.
130
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
131 СПИННОМОЗКОВІ НЕРВИ, NERVI
SPINALES
Від спинного мо
зку відходять : 1 пара спинномозкових нервів. Се
ред них розрізняють такі нерви:
8 шийних, nervi cervicales (C
I
—
C
VIII
),
12 грудних, nervi thoracici
Th
I
-
Th
XII
),
5 поперекових, nervi lumbales
(L
I
-
L
v
),
5 крижових, nervi sacrales
І куприков
ий, nervus coccy
geus (C
I
).
Утворення нерва
Кожен спинномозковий нерв утворюється в ділянці міжхребце
-
вого отвору при злитті переднього і заднього корінців (Рис. 5): « radix anterior (ventralis), пе
редній (вентральний) корінець, містить ру
хові волокна, які є аксонами моторних клітин пе
редніх стовпів спинного мозку; у складі передніх корінців, що відходять від 8
-
го шийного, всіх грудних і двох верхніх попереко
вих сегментів, є ще й вегетативні (симпатичні) волокна —
аксони вегетативних нейронів бічних стовпів спинного мозку; ■ radix posterior (dorsalis), задній (дорсальний) корінець, містить чутливі волокна, які є централь
ними відростками псевдоуніпо
лярних клітин спинномозкового вузла, ganglion spinale; вони на
-
правляються д
о нейронів задніх рогів мозку; периферійні відрос
-
тки псевдоуніполярних нейро
нів входять до складу спинно
-
мозкових нервів і направляють
ся на периферію до рецепторів.
Поділ нерва на гілки
Основний стовбур спинномоз
-
кового нерва, truncus
n
. spinalis
(довжи
ною близько І см.), виходить через міжхребцевий отвір і ділиться на чотири гілки —
передню, задню, оболонну і білу сполучну, яка є лише у 8
-
го шийного, всіх грудних і двох верхніх поперекових нервів:
■
rami
anteriores
(
ventrales
), пе
-
редні (вентральні) гілки
, змішані, йдуть уперед та іннервують вен
-
тральні відділи шиї, тулуба і кін
-
цівок; ці гілки, у всіх нервів за винятком грудних, утворюють сплетення;
■
rami
posteriores
(
dorsales
), зад
ні (дорсальні) гілки, змішані, значно тонші від передніх, пря
мують назад та іннервують шкі
ру і власні м'язи спини. Вони ма
ють сегментарне розташування і сплетень не утворюють. Задня гілка І шийного нерва має лише рухові волокна;
■
rr
. communicantes
albi
, білі сполучні гілки, з'єднують спин
-
номозкові нерви з симпатич
ним стовбур
ом (вони є у нервів C
VIII
-
L
II
). Білі сполучні гілки
131
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
132 складаються з передвузлових симпатичних волокон, які вихо
-
дять з бічного проміжного стов
па спинного мозку у складі пе
-
реднього корінця і підходять до вузлів симпатичного стовбура, де пе
реключаються. Післявуз
лові симпатичні волокна йдуть від вузлів симпатичного стовбу
ра до кожного спинномозкового нерва, утворюючи сірі сполучні гілки, rr
. communicantes
grisei
. Післявузлові симпатичні волок
-
на входять до складу передні:: задніх і оболон
них гілок; ■ r
. meningeus
, оболонка гілка, йде назад у хребтовий канал та ін
нервує оболони спинного мозку.
Практичні зауваження Запальні процеси, а також ток
сичні і травматичні подразненню корінців спинномозкових нервів називають радикулітом. При ньому
виникають болісні явища, які най
частіше трапляються в попереково -
крижовому відділі.
ЗАДНІ ГІЛКИ СПИННОМОЗКОВИХ НЕРВІВ
Задні гілки відділяються від спинномозкових нервів, прохо
дять між поперечними відростками суміжних хребців у ділянку спини, де ділят
ься на присередні та бічні гілки, які іннервують шкіру дор
-
сальних ділянок тулуба від поти
лиці до сідничної ділянки, власні м'язи потилиці та спини.
Свої назви мають лише деякі з задніх гілок:
■ n
. suboccipitalis
, підпотиличний нерв, руховий, є задньою гі
лкою І шийного нерва, іннервує mm
.
suboccipitales
і m
. semispinalis
capitis
;
n
. occipitalis
major
, великий по
-
тиличний нерв, змішаний, є задньою гілкою II
шийного нер
ва, іннервує шкіру потиличної ділянки і м'язи задньої поверхи: шиї —
ремінні м'язи голов
и і шиї півостьовий м'яз голови, найдов
-
ший м'яз голови (Рис. 35); nn
. clunium
superiores
, верхні нер
ви сідниць, є задніми гілками по
-
перекових і крижових нервів, ін
-
нервують шкіру сідничної ділянки.
ПЕРЕДНІ ГІЛКИ СПИННОМОЗКОВИХ НЕРВІВ
Передні гілки зна
чно товстіші та довші від задніх, вони утворюють сплетення (за винятком грудних не
-
рвів), в яких нерви переплітаються і обмінюються волокнами. Наяв
-
ність сплетень пов'язана із склад
ним формуванням кінцівок. Розріз
няють шийне, плечове, поперекове і кри
жове сплетення. Останні два сплетення відокремлені нечітко :
132
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
133 об'єднуються в попереково
-
крижове сплетення (
plexus
lumbosacralis
).
ШИЙНЕ СПЛЕТЕННЯ, PLEXUS CERVICALIS(C
I
-
C
IV
)
Шийне сплетення утворюєть
ся передніми гілками чотирьох верхніх шийних нервів (C
I
—
C
IV
). Воно розташоване на шиї попере
ду поперечних відростків шийних хребців на глибоких м'язах шиї, під груднинно
-
ключично
-
соскопо
-
дібним м'язом (Рис. 36). Із сплетен
ня виходять шкірні, м'язові та змі
шані гілки.
Шкірні гілки виходять з
-
під груднинно
-
ключично
-
соскоподіб
-
ного м'яза посередині його заднього краю:
■
n
. occipitalis
minor
, малий поти
-
личний нерв, піднімається вгору та іннервує шкіру потиличної ді
-
лянки;
■
n
. auricularis
magnus
, великий вушний нерв, йде вгору та вперед по груднинно
-
клю
чично
-
соско
-
подібному м'язу і, досягнувши вушної раковини, іннервує її шкіру, а також шкіру зовнішньо
-
го слухового ходу;
» n
. transversus
colli
, шийний по
-
перечний нерв, проходить у по
-
перечному напрямку і розгалу
-
жується в шкірі передньої та біч
-
ної ділян
ок шиї;
■
nn
. supraclaviculares
, надклю
чичні нерви, спускаються вниз,
проходять в бічному трикутнику
шиї і, перетинаючи ключицю, ін
нервують шкіру грудей та плеча
(над дельтоподібним м'язом).
Шийна петля, ansa
cervicalis
,
належить до рухових гілок. Вон
а утворюється внаслідок з'єднання верхнього і нижнього корінців. Верхній корінець відходить від під'язикового нерва і являє собою волокна С
I
, які приєднуються до нього, проходячи частину відстані в його складі. Нижній корінець відходить від шийного сплетен
ня (С
II
—
С
III
) і з'єднується з верхнім, утворюючи петлю. Вона розташо
-
вана ззовні від внутрішньої ярем
ної вени, під груднинно
-
ключично
-
соскоподібним м'язом. Від пет
лі відходять декілька гілок, які іннервують підпід'язикові м'язи (
mm
. sternohyoideus
, ste
rnothy
-
reoideus
, thyrohyoideus
, omohyoi
-
deus
).
М'язові гілки шийного сплетен
-
ня, rr
. musculares
, іннервують гли
-
бокі м'язи шиї —
mm
. longus
colli
, longus
capitis
, mm
. scaleni
, перед
ній і бічний прямі м'язи голови —
mm
. recti
capitis
anterior
et
latera
lis
, а також m
. levator
scapulae
.
Діафрагмовий нерв, n
. phrenicus
, змішаний, найбільший нерв ший
-
ного сплетення. Він прямує вниз, розташовуючись на передньому драбинчастому м'язі, m
. scalenus
anterior
. Правий діафрагмовий нерв проходить у грудну порожни
ну мі
ж підключичною артерією і однойменною веною, лежить попе
-
реду кореня легені між плеврою і осердям. Лівий діафрагмовий нерв спускається в грудну порожнину позаду підключичної вени, пара
-
лельно до підключичної артерії,
133
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
134 перетинає спереду дуг
у аорти, йде по бічній стінці осердя косо вперед і вліво, досягаючи діафрагми. Роз
-
галужуючись у діафрагмі, обидва нерви забезпечують її руховими гілками (С
III
—
С
V
).
Крім рухових волокон, діафраг
-
мовий нерв має і чутливі волок
на. Вони йдуть до плеври і ос
ердя (
r
. pericardiacus
). Чутливі діафраг
-
мово
-
черевні гілки, rr
. phrenicoab
-
dominales
, пронизують діафрагму і іннервують пристінкову очере
вину, що її покриває. Гілки право
го діафрагмового нерва проходять транзитом через черевне сплетен
ня і прямують до п
ечінки, вони іннервують очеревину і фіброзну капсулу печінки.
Практичні зауваження
При захворюванні печінки мо
-
жуть бути болісні відчуття по ходу правого діафрагмового нерва, які поширюються на шию (френікус
-
симптом). Діафрагмовий нерв є життєво важливим н
ервом, він за
-
безпечує дихальні рухи. Центри іннервації діафрагми містяться в передніх рогах шийних сегментів спинного мозку (С
III
—
С
V
). Ура
-
ження їх призводить до паралічу діафрагми.
ПЛЕЧОВЕ СПЛЕТЕННЯ, PLEXUS
BRACHIALIS
(
C
V
-
C
VIII
-
Th
I
)
Плечове сплетення у
творюєть
ся передніми гілками чотирьох нижніх шийних нервів (С
V
-
С
VIII
) і більшою частиною передньої гілки першого грудного (
Th
I
) нерва.
Топографія. Плечове сплетен
ня має надключичну і підключичну частини (Рис. 38).
1)
Надключична частина, pars
supraclavicul
aris
, розташована на шиї між переднім і середнім дра
-
бинчастими м'язами у вигляді трь
ох великих стовбурів —
верхньо
го (
truncus
superior
), середнього (
truncus
medius
) і нижнього (
trun
-
cus
inferior
).
2)
Підключична частина, pars
infraclavicularis
, спускається
в па
-
хвову ямку, де стовбури переплі
-
таються і формують три пучки, які оточують пахвову артерію:
fasciculus
lateralis
, бічний пучок, лежить латерально від ар
-
терії;
fasciculus
medialis
, присере
-
дній пучок, розташований медіаль
но від артерії;
fasciculus
p
osterior
, задній пучок, лежить позаду артерії.
Гілки надключичної частини
З цієї частини виходять короткі гілки плечового сплетення, які роз
-
галужуються в ділянці плечового пояса:
■
n
. dorsalis
scapulae
, дорсальний нерв лопатки, йде назад до m
. levator
scapu
lae
et
mm
. rhom
-
boidei
;
■
n
. thoracicus
longus
, довгий груд
-
ний нерв, йде вниз по передньому зубчастому м'язу, який іннервує:
■
n
. suprascapularis
, надлопатко
-
вий нерв, проходить через виріз
ку лопатки в надостьову і підос
-
тьову ямки, іннервуючи одной
-
134
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
135 Рис. 38. Нерви плечового сплетення. 1 —
plexus brachialis; 2 —
clavicula; 3 —
v. axillaris; 4
-
а. axillaris; 5 —
nn. pectorales medialis et lateralis; 6 —
n. intercostobrachialis; 7 —
n. thoraci
-
cus longus; 8 —
n. thoracodorsalis; 9 —
n. subscapular
is; 10 —
r. cutaneus lateralis et n. intercos
ta
lis; 11 —
n. cutaneus brachii medialis; 12 —
n. axillaris; 13 —
n. radialis; 14 —
n. ulnaris; 15 —
n. cutaneus antebrachii medialis; 16 —
n. medianus; 17 —
n. musculocutaneus; 18 —
fasc. lateralis; 19 —
fasc.
posterior; 20 —
fasc. medialis.
менш м'язи, а також капсулу плечового суглоба; n. subclavius, підключичний нерв, йде до однойменного м'яза; nn. pectorales lateralis et media
lis, грудні нерви (бічний та при
середній), іннервують великий та малий грудні м'язи; n
. subscapularis, підлопатк
овий нерв, іннервує однойменний м'яз та m. teres major;
n. thoracodorsalis, грудо
-
спинний нерв, проходить уздовж бічного краю лопатки і іннервує m. latis
-
simus dorsi;
n. axillaris, пахвовий нерв, най
-
більший із коротких гілок спле
-
тення. Виходить із заднь
ого пучка, йде назад через foramen
quadrilaterum
, огинає хірургічну шийку плечової кістки і прони
кає на задню поверхню плеча, де
135
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
136 іннервує дельтоподібний м'яз, т. deltoideus
, та малий круглий м'яз, m
. teres
minor
. Крім того, він від
-
дає гілки д
о капсули плечового суглоба і шкіри верхнього відді
лу задньо
-
бічної поверхні плеча.
Підключична частина
З підключичної частини від трьох пучків відходять довгі гілки, які розгалужуються в ділянці віль
ної верхньої кінцівки:
■
n
. musculocutaneus
, м'язово
-
шкі
рний нерв, виходить з бічно
го пучка, пронизує m
. согасо
-
brachialis
і розташовується між двоголовим м'язом плеча, m
. bi
-
ceps
brachii
, і плечовим м'язом, m
. brachialis
. Він віддає гілки до всіх м'язів передньої групи плеча (
mm
. biceps
brachii
, brachialis
, c
oracobrachialis
). Його шкірна гілка —
бічний шкірний нерв перед
-
пліччя (
n
. cutaneus
antebrachii
lateralis
) виходить з
-
під бічного краю двоголового м'яза плеча, пронизує фасцію і розгалужуєть
ся в шкірі передньо
-
бічної ділян
ки передпліччя (Рис. 39);
■
n
. cut
aneus
brachii
medialis
, npu
-
середній шкірний нерв плеча, тон
-
кий, виходить з присереднього пучка і розгалужується в шкірі присередньої поверхні плеча;
■
n
. cutaneus
antebrachii
medialis
, присередній шкірний нерв перед
-
пліччя, виходить з присередньо
го пучка,
пронизує фасцію плеча і продовжується на передпліччя, де іннервує шкіру його передньо
-
присередньої сторони.
Три інші довгі нерви плечової: сплетення —
серединний, ЛІКТЬОВІЇ
::
і променевий є основними нервами верхньої кінцівки.
Рис. 39. Шкірні нерви пра
вої верхньої кінцівки, передня поверхня. 1 -
n.
cutaneus brachii medialis; 2 —
n. cutaneus antebrachii medialis; 3 —
r. superficialis n. ulnaris; 4 —
nn. digitales palmares proprii (n. ulnaris); 5 —
nn. digitales palmares proprii (n. medianus): 6 —
r. supe
rficialis n. radialis; 7 —
n. cutaneus: antebrachii lateralis (n. musculocutaneus): 8 —
n. cutaneus brachii lateralis superior (n. axillaris).
136
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
137 Серединний нерв, n
. medianus
Топографія. Серединний нерв починається двома корінцями з присередньо
го та бічного пучків плечового сплетення. На плечі нерв лежить у sulcus
bicipitalis
medialis
, у спільному судинно
-
нервовому пучку. На передпліч
чя він проходить через ліктьову ямку, пронизує m
. pronator
teres
і лягає між поверхневим та гли
боким м'язами
-
згиначами пальців,
mm. flexores digitorum superficia
lis et profundus (Рис. 40). В ниж
ньому відділі передпліччя нерв проходить по sulcus
medianus
і че
рез канал зап'ястка, canalis
carpi
, проникає на долоню. Тут, під до
лонним апоневрозом, с
ерединний нерв ділиться на три кінцеві гіл
ки —
nn
. digitales
palmares
com
munes
{спільні долонні пальцеві нерви), які в свою чергу віддають сім власних долонних пальцевих не
рвів, nn
. digitales
palmares
proprii
.
Рис. 40. Нерви передпліччя; пере
дня поверхня (поверхневі м'язи видалені).
1 —
n. medianus; 2 —
n. ulnaris; 3 —
a. ulnaris; 4
—
a. radialis; 5 —
r. superficialis n. radialis; 6
—
r. profundus n. radialis; 7 —
n. radialis; 8 —
a. brachialis.
Рис. 41. Нерви кисті; долонна поверхня.
1
—
n. medianus; 2 —
n. ulnaris; 3 —
r. profun
-
dus n. ulnaris; 4 —
r. superficialis n. ulnaris; 5 —
nn. digitales palmares communes; 6 —
nn. digitales palmares proprii.
137
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
138 Вони прямують до обох сторін І, II
, III
пальців і до променевої сто
рони IV
пальця (Рис. 41).
Ділянки іннервації серединного нерва
На плечі серединний нерв гілок не віддає. Перші гілки посилає до ліктьового суглоба.
На передпліччі серединний нерв іннервує обидва м'язи
-
привертачі, mm
. pronatores
teres
et
quadratus
, та всі м'язи
-
зги
начі, крім m
. flexor
carpi
ulnaris
і половини глибокого м'яза
-
згинача пальців, mm
. flexor
digitorum
profundus
. До глибоких м'язів передпліччя серединний нерв віддає передній міжкістковий нерв передпліччя, n
. interosseus
ante
-
brachii
anterior
, який проходит
ь по передній поверхні міжкісткової пе
-
ретинки. Він закінчується в капсулі променево
-
зап'ясткового суглоба.
На кисті рухові волокна сере
-
динного нерва іннервують м'язи великого пальця, крім m
. adduc
tor
pollicis
і глибокої голівки m
. flexoris
pollicis
brev
is
, а також два (бічні) червоподібні м'язи, mm
. lum
bricales
. Його шкірні гілки іннерву
ють шкіру підвищення великого пальця (
thenar
), середини долоні і шкіру долонної поверхні І, II
, III
та половини IV
пальця (Рис. 42).
Крім того, серединний нерв від
-
дає гілочки до шкіри тильної по
-
верхні дистальних фаланг II
, III
і половини IV
пальця.
Практичні зауваження
При ураженні серединного нер
ва страждає пронація передпліч
-
чя, зменшується долонне згинання кисті і пальців, стає неможливим протиставлення великог
о пальця. Виникає атрофія м'язів, особливо в ділянці thenar
, що надає кисті вигляду мавп'ячої лапи. При цьому випадає чутливість шкіри тих діля
-
нок, які іннервуються серединним, нервом.
Ліктьовий нерв, n
. ulnaris
Топографія. Ліктьовий нерв по
-
ходить з прис
ереднього пучка плечо
-
вого сплетення. На плечі він лежить спочатку в sulcus
bicipitalis
media
lis
у спільному судинно
-
нервовому пучку. Потім нерв відхиляється медіально і назад, проходить по лік
-
тьовій борозні позаду присередньо
го надвиростка плеча, epico
ndylus
medialis
, де залягає поверхнево під фасцією і шкірою. Переходячи на передпліччя, ліктьовий нерв роз
-
ташовується в sulcus
ulnaris
ante
-
brachii
поряд з ліктьовою артерією. В нижній третині передпліччя він розділяється на дві гілки —
тильну (
r
. dorsali
s
) і долонну (
r
. palmaris
)
Гілки нерва і ділянки іннервації
На плечі ліктьовий нерв гілок не віддає. Перші гілки він посилає до ліктьового суглоба. В ділянці передпліччя і кисті він віддає такі гілки:
■ rr
. musculares
, м'язові гілки, ін
-
нервують м'язи пере
дпліччя —
ліктьовий м'яз
-
згинач зап'ястка і половину глибокого м'яза
-
зги
нача пальців;
138
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
139 Рис. 42. Ділянки іннервації шкіри кисті: ліктьовим (
U
), серединним (М) та променевим (
R
) нервами.
r
. dorsalis
, тильна гілка, відхо
-
дить від ліктьового н
ерва в ниж
-
ній третині передпліччя, прохо
-
дить під сухожилком ліктьового м'яза
-
згинача зап'ястка на тил кисті, де розділяється спочатку на три, а потім на п'ять тильних пальцевих нервів (Рис. 43); nn
. digitales
dorsales
. Вони ін
-
нервують
шкіру присередньої
частини тила кисті, а також шкі
-
ру тильної поверхні V
, IV
і поло
-
вини III
пальців; r
. palmaris
, долонна гілка, відхо
дить на одному рівні з тильною гілкою і, разом з ліктьовими су
динами, проходить через ліктьо
вий канал зап'ястка на долонну поверхню кист
і. На рівні горохо
-
подібної кістки вона ділиться на дві гілки —
поверхневу і глибоку: r
. superficialis
, поверхнева гіл
ка, іннервує шкіру підвищення мізинця, hypothenar
, та шкіру присередньої частини долоні, а також m
. palmaris
brevis
. Поді
-
лившись на тр
и власні долонні пальцеві нерви (
nn
. digitales
pal
-
mares
proprii
), ця гілка іннервує шкіру долонної поверхні V
і по
-
ловини IV
пальців; r
. profundus
, глибока гілка, про
никає глибоко на долоню, по
вертає латерально і супроводжує глибоку долонну дугу. Вона і
н
нервує всі м'язи мізинця, тиль
ні і долонні міжкісткові м'язи, третій та четвертий червоподібні
139
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
140 мязи, а також два мязи підви
-
щення великого пальця —
m
. adductoris
pollicis
і глибоку го
-
ловку m
. flexoris
pollicis
brevis
.
Практичні зауваження П
ри ураженні ліктьового нерва послаблюється долонне згинання кисті, стає неможливим приведен
ня пальців, в тому числі і великого. Внаслідок превалювання м'язів
-
розгиначів і паралічу міжкісткових м'язів, рука набирає вигляду «пта
-
шиної лапи». Крім того, випа
дає шкірна чутливість у зонах, які ін
-
нервуються ліктьовим нервом.
Променевий нерв, n
. radialis
Топографія і гілки. Промене
вий нерв досить великий, почи
нається із заднього пучка плечового сплетення. На плечі він проходить у каналі променевого нерва, cana
lis
n
. radialis
seu
canalis
humeromus
cularis
, разом з глибокою артерією плеча, огинаючи ззаду плечову кіс
тку по ходу sulcus
n
. radialis
.
-
Тут нерв прикривається триго
-
ловим м'язом плеча, m
. triceps
bra
-
chii
. 3 каналу він виходить в ниж
ній частині плеча
з латерального боку між плечовим, m
. brachialis
, та плечо
-
променевим, m
. brachiora
-
dialis
, м'язами і прямує в ліктьову ямку, де на рівні головки промене
вої кістки ділиться на поверхневу і глибоку гілки:
« r
. profundus
, глибока гілка, біль
ша, йде під m
. supinator
і, вий
шовши на задню поверхню пе
редпліччя, розгалужується на
Рис. 43. Шкірні нерви правої верхньої кінцівки, задня поверхня. 1 —
n. cuta
neus brachii lateralis superior (n. axillaris):
2
—
n. cutaneus brachii posterior (n. radialis):
3
—
n. cutaneus antebrachii posterior (n. ra
-
dialis); 4 —
n. cutaneus antebrachii lateralis (n. musculocutaneus); 5 —
r. superficialis n. radialis; 6 —
nn. digitales dorsales (n. radia
lis); 7 —
nn. digitales dorsales (n. ulnaris): 8 —
r. dorsalis n. ulnaris; 9 —
n. cutaneus an
tebrachii medialis; 10 —
n. cutaneus brachii medialis.
численні м'язові гілки, серед яких найдовшим є задній між
кістковий нерв передпліччя, n
. interosseus
antebrachii
poste
rior
. Він проходить по міжкіс
тковій перетинці передпліччя досягаючи капсули променево
-
зап'ясткового суглоба; ■ r
. superficialis
, поверхн
ева гілка. йде по променевій борозні пе
редпліччя разом з променевою артерією, потім проходить між
140
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
141 променевою кісткою і плечо
-
променевим м'язом і прямує на тил кисті, де ділиться на тильні пальцеві нерви, nn
. digitales
dor
-
sales
.
Ділянки іннерв
ації
Променевий нерв є нервом зад
-
ньої поверхні верхньої кінцівки.
На плечі від нього відходять м'язові гілки до m
. triceps
brachii
et
m
. anconeus
. Тут же він віддає задній шкірний нерв плеча, n
. cu
-
taneus
brachii
posterior
, ЯКИЙ ІН
-
нервує шкіру плеча, і з
адній шкір
ний нерв передпліччя, n
. cutaneus
antebrachii
posterior
. Останній від
-
ходить в каналі променевого нерва і прямує до шкіри задньої поверхні передпліччя.
На передпліччі глибока гіл
ка променевого нерва іннервує всі м'язі розгиначі, а також m
. supi
na
tor
і m
.
brachioradialis
.
На кисті променевий нерв ін
-
нервує лише шкіру. Його поверх
нева гілка йде на тил кисті, де іннер
вує шкіру її латеральної поверхні, а також шкіру тильної поверхні І, II
і половини III
пальців. В ділянці II
і III
пальців гілки променевого не
рва досягають лише їх середини. Шкіра тильної поверхні кінцевих фаланг цих пальців іннервується серединним нервом.
Практичні зауваження
При переломах плечової кістки може бути ушкодження променево
го нерва в каналі.
При високому ураженні про
-
меневого нерва виникає параліч м'язів
-
розгиначів передпліччя і спостерігається характерне про
-
висання кисті внаслідок превалю
-
ючої дії м'язів
-
згиначів. Крім того, випадає шкірна чутливість у зонах, які іннервуються променевим не
-
рвом.
ПЕРЕДНІ ГІЛКИ ГРУДН
ИХ НЕРВІВ
Передні гілки грудних нервів сплетень не утворюють, вони збері
-
гають сегментарне розташування, проходять в міжребрових проміж
ках і називаються міжребровими нервами.
Передня гілка І грудного нер
ва більшою своєю частиною бере участь в утворенні плечового спле
-
тення, меншою —
утворює тонкий І міжребровий нерв.
Передня гілка XII
грудного нер
-
ва віддає гілку до поперекового
сплетення і утворює підребровий нерв, n
. subcostalis
, який проходить під XII
ребром.
Міжреброві нерви, nn
.
intercostales
Топографія. Міжреброві не
рви проходять по нижньому краю ребра, по sulcus
costae
, у складі міжребрового судинно
-
нервового пучка. До кутів ребер нерви про
-
ходять під плеврою, а потім —
між внутрішнім і зовнішнім міжреб
-
141
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
142 ровими м'язами. I
-
VI
м
іжреброві нерви доходять до краю груднини; VII
-
XII
—
виходять з міжребрових проміжків і прямують косо до пе
-
редньої черевної стінки, де розта
-
шовуються між внутрішнім косим і поперечним м'язами живота. Потім вони проникають у піхву прямого м'яза живота і д
осягають середньої лінії (Рис. 44).
Ділянки іннервації. Міжреброві
нерви є змішаними, вони містять
рухові та чутливі гілки:
■ рухові гілки іннервують власні
м'язи грудної клітки (зовнішні
та внутрішні міжреброві м'язи,
mm. intercostales externi et in
-
te
rni, поперечний м'яз грудної
клітки, m. transversus thoracis,
підреброві м'язи, mm. subcos
-
tales) і м'язи живота (зовнішній
та внутрішній косі, mm. obliquus externus et interims abdominis. поперечний, m. transversus ab
dominis, прямий м'яз живо
та. m. rectus abdominis, і пірамідаль
ний, m. piramidalis, квадратний м'яз попереку, m. quadratus lum
-
borum); ■ чутливі гілки іннервують шкіру грудної клітки і живота. Від кож
-
ного міжребрового нерва відхо
дять передня (
r
. cutaneus
anteri
or
) і бічна (
r
. c
utaneus
lateralis
) шкірні гілки. Передні гілки ін
нервують шкіру присередньої. а бічні —
шкіру бічної ділянок грудної клітки і живота. Передні шкірні гілки відходять по боках груднини і прямого м'яза живо
та, а бічні —
на рівні середньої пахвової лінії.
П
ОПЕРЕКОВЕ СПЛЕТЕННЯ, PLEXUS
LUMBALIS
(
ThX
II
, L
I
—
L
IV
)
Топографія. Поперекове спле
-
тення утворюється передніми гілка
-
ми трьох верхніх поперекових, час
-
тиною передньої гілки XII
грудного і IV
-
ro
поперекового спинномоз
кових нервів. Воно розташоване в попер
ековій ділянці, попереду по
-
перечних відростків поперекових хребців, у товщі і позаду m
. psoas
major
(Рис. 45). Внизу поперекове сплетення безпосередньо сполучене з крижовим сплетенням. Більшість гілок поперекового сплетення вихо
-
дять з
-
під латерального кр
аю вели
-
кого поперекового м'яза, один нерв
пронизує цей м'яз, виходячи на його передню поверхню (
n
. genitofemo
-
ralis
), і один нерв виходить з
-
під медіального краю великого попе
-
рекового м'яза (
n
. obturatorius
).
Гілки. Найбільшими гілками поперекового спле
тення є стегно
вий і затульний нерви. Крім того, від сплетення відходять невеликі гілки, які розгалужуються в м'язах і шкірі живота, нижньої кінцівки та в зовнішніх статевих органах; ■ rr
. musculares
, м'язові гілки. йдуть до великого і малого попе
рекових м'язів, квадратного м'я
-
142
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
143 Рис. 44. Міжреброві нерви та артерії. 1 —
r
. spinalis a. intercostalis posterioris; 2 —
r. dorsalis a. intercostalis posterioris; 3 —
aa. intercostales posteriores; 4
-
а. intercostalis anterior; 5
-
а. epigastrica superior
; 6
-
а. thoracica interna; 7 —
r. perforans a. thoracicae internae; 8 —
r. cutaneus anterior n. intercostalis; 9 —
truncus sympathicus; 10 —
r. mammarius lateralis; 11 —
rr. communicantes; 12 —
r. cutaneus lateralis n. intercostalis; 13 —
n. intercostalis
(r. anterior n. spinalis thoracicus); 14 —
r. posterior n. spinalis thoracicus; 15 —
ganglion spinale.
за попереку та міжпоперечних м'язів попереку; ■ n. iliohypogastricus, клубово
-
■ підчеревний нерв, виходить з
-
під латерального краю великого по
-
переков
ого м'яза, проходить між поперечним та внутрішнім косим м'язами живота й іннервує всі м'язи живота, шкіру підчеревної
ділянки та верхньо
-
латеральної частини сідничної ділянки; n. ilioinguinalis, клубово
-
пахвин
ний нерв, йде спочатку поряд з попереднім нер
вом, потім про
-
никає в пахвинний канал і, про
-
ходячи попереду сім'яного кана
-
тика або круглої зв'язки матки, закінчується в шкірі лобка і ка
-
143
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
144 Рис. 45. Поперекове та крижове сплетення, вигляд спереду. 1 —
n. subcostalis; 2 —
n. iliohypogastricus; 3 —
n. ilioinguinalis; 4 —
n. cutaneus femoris lateralis; 5 —
n. obturatorius: б —
n. obturatorius accessorius; 7 —
n. femoralis; 8 —
nn. scrotales (labiales) anteriores; 9,14 —
r. genitalis n. genitofemoralis; 10 —
rr. cutanei anteriores n. femoralis; 11 —
plexus sacralis; 12 —
r. femoralis n. genitofemoralis; 13 —
truncus lumbosacralis; 15 —
n. genitofemoralis; 16 —
m. psoas major; 17 —
m. quadratus lumborum; 18 —
truncus sympathicus; 19 —
m. phrenicus; 20 —
fora
men venae cavae.
144
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
145 Рис. 4
6. Нерви стегна, вид спереду (поверхневі м'язи видалені). 1 —
n. femo
-
ralis; 2 —
n. obturatorius; 3 —
n. saphenus; 4 —
r. infrapatellaris; 5 —
rr. musculares n. fem
-
oralis; 6 —
rr. cutanei anteriores n. femoralis.
Рис. 47. Шкірні нерви правої нижньої кінц
івки, передня поверхня. 1 —
r
. infrapa
-
tellaris; 2 —
n. saphenus; 3 —
n. fibularis super
-
ficialis
; 4 —
rr. cutanei anteriores n. femoralis; 5 —
n. cutaneus femoris lateralis.
литки (великих соромітних губ), а також віддає гілки до м'язів живота —
зовніш
нього та внут
-
рішнього косих і поперечного м'яза;
n
. genitofemoralis
, статево
-
стег
-
новий нерв, пронизує m
. psoas
major
і проходить по його пе
-
редній поверхні, де ділиться на
статеву (
r
. genitalis
) і стегнову (
r
. femoralis
) гілки. Перша з них прямує в пахв
инний канал, де проходить позаду від сім'яного канатика або круглої зв'язки мат
-
ки, іннервуючи m
. cremaster
, tu
-
nica
dartos
і шкіру калитки (або шкіру великої соромітної губи), а також шкіру верхньо
-
медіаль
-
145
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
146 ної поверхні стегна; друга гілка (
r
.
femoralis
) проходить під па
хвинною зв'язкою через судинну затоку на стегно, де іннервує не
велику ділянку шкіри (в верхній частині стегнового трикутника). ■ n
. cutaneus
femoris
lateralis
, біч
ний шкірний нерв стегна, вихо
дить з
-
під бічного краю великого
поперекового м'яза і прямує косо до spina
iliaca
anterior
superior
, де виходить на стегно і розгалу
жується в шкірі його бічної по
верхні.
Затульний нерв, n
. obturatorius
, це значна гілка поперекового спле
-
тення. Він виходить з присередньої сторони велико
го поперекового м'яза і по бічній стінці малого таза підходить до затульного каналу, через який проникає на стегно. На стегні затульний нерв лежить між привідними м'язами і ділиться на передню та задню гілки, які іннерву
-
ють ці м'язи, а також m
. pectineus
,
m
. gracilis
, m
. obturatorius
externus
і капсулу кульшового суглоба. Крім того, його шкірна гілка іннервує шкіру присередньої поверхні стегна над колінним суглобом.
Як правило, існує ще й додатко
-
вий затульний нерв, n
. obturatorius
accessorius
.
Стегновий н
ерв, n
. femoralis
, є найбільшим нервом поперекового сплетення.
Топографія. Нерв виходить з
-
під бічного краю великого попе
рекового м'яза і через lacuna
mus
culorum
проходить на стегно, де лежить у стегновому трикутнику,
латерально від стегнової арте
рії (Рис. 46).
Гілки. В стегновому трикутнику нерв віялоподібно розгалужується на численні гілки:
■
IT
.
musculares
, м'язові гілки, ін
-
нервують чотириголовий, кра
-
вецький і гребінний м'язи стегна;
■
rr
. cutanei
anteriores
, передні шкірні гілки (3
-
4), виходять з
-
під фасції і розгалужуються в шкірі передньо
-
медіальної поверхні стегна;
■
n
. saphenus
, підшкірний нерв, найдовший, він прямує в canalis
adductorius
разом із стегновими артерією і веною. З каналу нерв виходить через його передній отвір в lamina
vastoadducto
ria
(Рис. 47). Пройшовши під кра
-
вецьким м'язом, він тягнеться уздовж присередньої поверхні гомілки та стопи, супроводжу
ючи v
. saphena
magna
, і досягає великого пальця. На стегні він гілок не віддає. Перша гілка від
-
ходить від нього на рівні колін
-
ного су
глоба —
r
. infrapatellaris
. Вона іннервує шкіру в ділянці наколінка і на медіальній повер
-
хні колінного суглоба. Підшкір
-
ний нерв іннервує також шкіру медіальної поверхні голінки і медіального краю стопи до вели
-
кого пальця.
Практичні зауваження При уражен
ні стегнового нер
-
ва
спостерігається
параліч
чотири
-
голового м'яза стегна, стає немож
-
ливим розгинання ноги в колін
ному суглобі. Під час ходіння
146
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
147 нога сильно викидається вперед і стопа хлопає всією підошвою. При ураженні затульного нерв
а
утруднені такі рухи, як приведен
ня стегна і закидання однієї ноги на другу.
КРИЖОВЕ СПЛЕТЕННЯ, PLEXUS
SACRALIS
,
(
L
IV
-
L
V
, S
I
-
S
IV
)
Топографія. Крижове сплетен
ня є найбільшим сплетенням. Воно утворене передніми гілками верх
ніх чотирьох крижових, а так
ож V
поперекового і частиною передньої гілки IV
поперекового спинномоз
-
кових нервів. Частина передньої гілки IV
поперекового спинномоз
-
кового нерва і передня гілка V
попе
-
рекового нерва з'єднуються у спіль
-
ний стовбур, truncus
lumbosacra
lis
, який спускаєт
ься в порожнину малого таза і приєднується до пе
-
редніх гілок крижових нервів. Най
-
нижча частина крижового сплетен
-
ня, яка утворена передніми гілками V
крижового (
S
v
) і куприкового (
Co
,) нервів, має назву куприкового сплетення (
plexus
coccygeus
).
Крижове с
плетення лежить на бічній стінці малого таза, на m
. piri
-
formis
, у вигляді ТОВСТОЇ трикутної пластинки. Його гілки виходять з таза через над
-
і підгрушоподібний отвори і діляться на короткі та дов
гі. Найбільшим нервом крижового сплетення є сідничий нерв.
Короткі гілки
Ці гілки розгалужуються у ді
-
лянці тазового пояса, до них нале
-
жать:
rr
. musculares
, м'язові гілки, йдуть до грушоподібного, внут
рішнього затульного, близню
кових м'язів і квадратного м'яза стегна;
n
. gluteus
superior
, верхній сід
-
ничний не
рв, виходить через над
-
грушоподібний отвір до серед
-
нього і малого сідничних м'язів і m
. tensor
fasciae
latae
; n
. gluteus
inferior
, нижній сід
ничний нерв, виходить з таза че
рез підгрушоподібний отвір і розгалужується у великому сід
-
ничному м'язі і капсул
і кульшо
-
вого суглоба;
n
. pudendus
, соромітний нерв, виходить із таза через підгрушо
-
подібний отвір, огинає spina
is
-
chiadica
і через малий сідничий отвір входить у fossa
ischiorec
talis
, де розгалужується. Його гілки іннервують зовнішній м'яз
-
замикач відх
ідника та інші м'язи промежини, а також ЇЇ шкіру (
nn
. perineales
). Кінцева гілка соромітного нерва прямує до дорсальної поверхні стате
вого члена (клітора) під назвою n
. dorsalis
penis
(
clitoridis
). Цей нерв іннервує печеристі тіла статевого члена (клітора
), зов
-
147
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
148 нішній м'яз
-
замикач сечівника, глибокий поперечний м'яз про
-
межини, а також шкіру статевого члена у чоловіків, великих та ма
-
лих соромітних губ у жінок.
Довгі гілки
До довгих гілок належать задній шкірний нерв стегна і сідничий нерв.
N.
cutaneus
femoris
posterior
,
задній шкірний нерв стегна, вихо
-
дить з порожнини таза через підгру
-
шоподібний отвір, йде вниз на стег
-
но й іннервує шкіру його задньої поверхні (Рис. 48, 49). Крім того, від нього відходять нижні нерви сідниць (
nn
. clunium
inf
eriores
) до шкіри сідничної ділянки.
Сідничий нерв, n
. ischiadicus
Топографія. Сідничий нерв є найбільшим нервом тіла. До його складу входять волокна майже від усіх передніх гілок, які беруть участь в утворенні крижового сплетення. Нерв виходить з таза чер
ез foramen
infrapiriforme
, розташовуючись під великим сідничним м'язом. Потім він проходить посередині між сід
-
ничим горбом і великим вертлюгом стегнової кістки, лягає на квадрат
-
ний м'яз стегна і виходить з
-
під нижнього краю великого сіднич
ного м'яза (Ри
с. 49). На стегні нерв залягає глибоко між м'язами. Біля верхнього краю підколінної ямки сідничий нерв ділиться на свої дві кінцеві гілки —
великогомілковий і загальний малогомілковий не
рви. Часто спостерігається високий
поділ сідничого нерва на два стов
-
бура, які йдуть поруч. Від основного стовбура сідничого нерва відходять м'язові гілки до задньої групи м'язів стегна (півсухожилкового, півпере
-
тинчасгого м'язів і довгої головки двоголового м'яза стегна).
Практичні зауваження
Внаслідок
переохолодження
(п
ростуда) нерідко виникає неврит сідничого нерва (ішіас). При цьому спостерігаються болі в сідничній ді
-
лянці і в задній частині стегна. Мо
-
жуть бути розлади чутливості і рухів.
Великогомілковий нерв, n
. tibialis
Топографія. Великогомілковий нерв є продовже
нням сідничого нерва і прямує вертикально вниз (Рис. 50). В підколінній ямці він ле
-
жить поруч з підколінною артерією і веною, розміщуючись найбільш поверхнево. З підколінної ямки нерв спускається на гомілку, де проходить в canalis
cruropopliteus
(між глиб
окими м'язами задньої по
-
верхні гомілки і камбалоподібним м'язом). Вийшовши з каналу, ве
-
ликогомілковий нерв огинає ззаду присередню кісточку, де віддає rr
. calcanei
mediales
і гілки до капсули надп'ятково
-
гомілкового суглоба, і під retinaculum
mm
. flexoru
m
ді
-
литься на дві кінцеві гілки —
присе
-
редній та бічний підошвові нерви.
Гілки. Від великогомілкового нерва відходять такі гілки: ■ rr
. musculares
, м'язові гілки, йдуть до всіх м'язів задньої гру
пи гомілки (литкового, камба
-
148
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
149 Рис. 48. Шкірні нерви правої нижньої кінцівки, задня поверхня. 1 —
nn. clunium superiores; 2 —
n. cutaneus femoris lateralis; 3 —
n. cutaneus surae medialis; 4 —
n. cutaneus surae lateralis; 5 —
n. suralis; 6 —
n. cutaneus femoris posterior; 7 —
nn. clunium inferiores; 8 —
nn. clunium medii; 9 —
n. plantaris lateralis; 10 —
n. plantaris medialis.
Рис. 49. Нерви стегна, вид ззаду.
1 —
n. gluteus superior; 2 —
n. ischiadicus; З —
nn. clunium inferiores; 4 —
n. fibularis communis; 5 —
n. tibia
lis; 6 —
rr. musculares (n. ischiadicus); 7 —
n. cutaneus perforans; 8 —
r. perinealis; 9 —
n. cutaneus femoris posterior; 10 —
n. pudendus; 11 —
n. gluteus inferior.
лоподібного, підошвового, під
-
колінного і глибоких м'язів); n. cutaneus surae media
lis, при
-
середній
шкірний нерв литки, від
ходить у підколінній ямці. Він
прямує латерально і з єднується з бічним шкірним нервом литки (який відходить від загального малогомілкового нерва), утво
-
рюючи литковий нерв.
149
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
150 Рис. 50. Нерви гомілки, вид ззаду (триголовий м'яз гомілки видалено).
і —
n. tibialis; 2 —
n. fibularis communis; З —
n. cutaneus surae medialis; 4 —
n. cutaneus surae lateralis; 5 —
n. suralis.
Литковий нерв, n. suralis, спус
-
кається під фасцією і шкірою по
-
середині гомілки, супроводжуючи v. saphena parva, огинає бічну кіс
точку, де віддає rr
.
calcanei laterales, далі йде по бічному краю тила стопи під назвою бічний тильний шкірний нерв, n
. cutaneus dorsalis
Рис. 51. Нерви підошви. 1 —
r. calcaneus laterali
s; 2 —
rr. musculares; 3 —
n. plantaris lateralis 4 —
m. abductor digiti minimi;
5
—
nn. digitales plantares communes;
6
—
nn. digitales plantares proprii; 7 —
m.
quadratus plantae; 8 —
m. abductor hallucis;
9 —
n. plantaris medialis; 10 —
n. tibialis;
11 —
r. calcaneus medialis.
lateralis (Рис. 48). Литковий нерв іннервує шкіру задньо
-
бічної по
-
верхні гомілки і бічного краю сто
пи, включаючи бічну поверхню V
пальця.
Присередній підошвовий нерв, n
. plantaris
medialis
, лежить в
150
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
151 однойменній борозні разом з однойменною артер
ією (Рис. 51). На середині підошвової поверхні стопи він ділиться на спільні пі
-
дошвові пальцеві нерви (
nn
. di
gitales
plantares
communes
), які в свою чергу розгалужуються на власні підошвові пальцеві нерви (
nn
. digitales
plantares
propii
). Во
ни іннервуют
ь шкіру присеред
ньої сторони підошви та шкіру І, II
, III
і половини IV
пальців.
М'язові гілки присереднього підошвового нерва йдуть до m
. flex
-
or
digitorum
brevis
, м'язів велико
го пальця (крім m
. adductor
hallu
cis
і латеральної голівки m
. flexor
halluci
s
brevis
) і до двох черво
-
подібних м'язів (І та II
).
Бічний підошвовий нерв, n
. plan
taris
lateralis
, проходить по одной
менній борозні і ділиться на по
верхневу (
r
. superficialis
) і глибоку (
r
. profundus
) гілки. Поверхнева гілка розгалужується на спільний
і власні підошвові пальцеві нерви, які іннервують шкіру бічної час
тини підошви, а також шкіру V
і половини IV
пальців. Глибока гіл
ка йде до м'язів мізинця, всіх між
кісткових м'язів, двох червоподіб
них м'язів, до m
. adductor
hallucis
, m
. quadratus
plan
tae
і латеральної головки m
. flexor
hallucis
brevis
. Практичні зауваження
При ураженні великогомілко
вого нерва розвивається параліч м'язів
-
згиначів стопи і пальців. Внаслідок превалюючої функції розгиначів стопа перебуває в поло
женні тильного згинання. П
'ята при
цьому сильно виступає, а пальці ма
-
ють вигляд кігтів.
Загальний малогомілковий нерв, n
. fibularis
communis
Топографія. Від місця свого початку нерв йде латерально до го
-
ловки малогомілкової кістки, роз
-
ташовуючись поверхнево. Огина
ючи останню, в
ін входить у довгий малогомілковий м'яз і ділиться на поверхневий та глибокий малого
-
мілкові нерви. N. peroneus
commu
-
nis
в підколінній ямці віддає бічний шкірний нерв литки (
n
. cutaneus
surae
lateralis
), який іннервує шкіру бічної поверхні гомілки і з'єдн
ується з присереднім шкір
ним нервом литки, формуючи лит
ковий нерв. Нерідко обидва нерви з'єднуються лише в нижній трети
ні гомілки, або йдуть окремо.
Поверхневий малогомілковий нерв, n
. fibularis
superficialis
, про
-
ходить у верхньому м'язово
-
гоміл
-
ковому
каналі (між довгим мало
-
гомілковим м'язом і кісткою), на середині гомілки він виходить під фасцію, пронизує її і по передній поверхні гомілки спускається під шкірою на тил стопи, де ділиться на присередній (
n
. cutaneus
dorsa
lis
medialis
) і проміжний (
n
. cu
taneus
dorsalis
intermedius
) дор
сальні шкірні нерви стопи. Вони іннервують шкіру тил стопи й пальців. Проходячи між довгим і коротким малогомілковими м'яза
ми, поверхневий малогомілковий нерв посилає до них м'язові гілки, rr
. musculares
.
151
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
152 Гл
ибокий малогомілковий нерв, n
. fibuiaris
profundus
, проходить між передніми м'язами гомілки на міжкістковій перетинці разом з
а.
tibialis
anterior
і з нею продов
жується на тил стопи, де іннервує
невелику ділянку шкіри між І і II
пальцями.
На гомілці від глибокого мало
-
гомілкового нерва відходять м'язові гілки, rr
. musculares
, до м'язів пе
-
редньої групи гомілки (переднього
Контрольні
1.
Периферійна нервова система: компоненти, їх загальна харак
-
теристика.
2.
Спинномозковий нерв: утво
-
рення, топографія, гілки; ві
д
-
повідність сегментам спинного мозку
3.
Задні гілки спинномозкових нервів: склад волокон, топогра
-
фія, ділянки іннервації.
4.
Задня гілка І шийного спинно
-
мозкового нерва: склад воло
кон, топографія, ділянки іннер
вації.
5.
Задня гілка II
шийного спинно
-
мозкового нерва: склад волокон, топографія, ділянки іннервації.
б.
Передні гілки спинномозкових
нервів: склад волокон; загальні
закономірності будови та то
пографії передніх гілок різних
спинномозкових нервів.
7.
Грудні нерви: утворення, гілки, топографія, ділянки інн
ервації.
8.
Міжреброві нерви: утворення, гілки, топографія, ділянки ін
-
нервації.
великогомілкового, довгого мяза
-
розгинача пальців і довгого м'яза
-
розгинача великого пальця); він іннервує також надп'ятково
-
гоміл
-
ковий суглоб.
Практичні зауваження При ураженн
і малогомілкового нерва неможливе тильне згинан
ня (розгинання) стопи і пальців, а також привертання стопи. Сто
па при цьому звисає і обернена на
зовні.
питання:
9.
Загальні принципи будови со
-
матичних нервових сплетень
10.
Шийне сплетення: утворення, топографія,
гілки, ділянки ін
-
нервації.
11.
Діафрагмовий нерв, його склад волокон, топографія, гілки, ді
-
лянки іннервації.
12.
Плечове сплетення: утворення, топографія, частини, класифі
-
кація гілок.
13.
Плечове сплетення: стовбури, пучки, їх топографія.
14.
Плечове сплетення: надклю
-
чична частина, її топографія, компоненти.
15.
Короткі гілки плечового спле
-
тення: їх топографія, ділянки іннервації.
16.
Пахвовий нерв, його топогра
фія, ділянки іннервації.
17.
Плечове сплетення: підключич
-
на частина, її топографія, ком
-
поненти.
18.
Довгі гілки плечовог
о сплетен
-
ня: їх топографія, ділянки ін
-
нервації.
152
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
153 19. М'язово
-
шкірний нерв, його утворення, топографія, гілки, ділянки іннервації. Серединний нерв, його утво
рення, топографія, гілки, ділян
ки іннервації.
Ліктьовий нерв, його утворен
ня, топографія, гілки, ділянки іннервації.
22.
Променевий нерв, його утво
-
рення, топографія, гілки, ділян
ки іннервації.
23.
Довгі шкірні гілки плечового сплетення: їх утворення, топог
-
рафія, ділянки іннервації.
24.
Поперекове сплетення: утво
-
рення, топографія, гілки, діл
ян
ки іннервації.
25.
Стегновий нерв, його топогра
-
фія, гілки, ділянки іннервації.
26.
Затульний нерв, його топогра
-
фія, гілки, ділянки іннервації.
27.
Крижове та куприкове сплетен
-
ня: утворення, топографія, кла
-
сифікація гілок.
28.
Крижове сплетення: короткі гілки, їх топографія, ділянки ін
-
нервації.
29.
Соромітний нерв, склад воло
кон, його топографія, ділянки іннервації.
30.
Довгі гілки крижового сплетен
-
ня: їх топографія, ділянки ін
-
нервації; описати і продемонс
-
трувати на препаратах.
31.
Довгі гілки крижового сплетен
-
ня: сіднич
ний нерв, його топог
-
рафія, гілки, ділянки іннерва
ції.
32.
Великогомілковий нерв, його утворення, топографія, гілки, ділянки іннервації.
33.
Загальний малогомілковий нерв: його утворення, топогра
фія, гілки, ділянки іннервації.
34.
Куприкове сплетення: утворен
-
ня, то
пографія, гілки, ділянки іннервації.
153
20
21
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
154 АВТОНОМНИЙ ВІДДІЛ, АВТОНОМНА ЧАСТИНА
ПЕРИФЕРІЙНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ;
DIVISIO AUTONOMICA, PARS AUTONOMICA
SYSTEMATIS NERVOSI PERIPHERICI
Автономний або вегетативний відділ нервової системи забезпечує регуляцію фізіологічних процесів внутрішнього життя організму —
кровообігу, дихання, травлення, виділення, обміну речовин і вико
нує трофічну функцію. Він має від
носну автономію від кори головно
го мозку, і пов'язані з ним органи функціонують мимовільно, автома
-
тич
но, незалежно від свідомості.
Зрозуміло, що розмежування вегетативного і соматичного від
ділів нервової системи умовне, між ними неможливе проведення чіт
ких меж. Це пояснюється не тіль
ки тим, що діяльність соматичного (анімального) і вегетативного (ав
-
то
номного) відділів нервової сис
-
теми об'єднується корою півкуль головного мозку, але й найтісніши
ми морфологічними і функціональ
ними зв'язками і взаємопроникнен
ням цих двох відділів.
Як у складі центральної нерво
вої системи, так і у складі пери
ферійних
нервів і вузлів, соматичні і вегетативні нейрони (або тільки їх відростки) синаптично та топог
-
рафічно пов'язані один з одним. Так у складі однієї рефлекторної дуги можуть бути і соматичні (на
приклад, рецепторні), і вегетативні нейрони.
Ось чому термін «вегетативна нервова система» буде у подальшо
-
му означати не окрему систему, а автономний (вегетативний) відділ периферійної нервової системи.
Короткі історичні дані
про дослідження вегетативного
відділу нервової системи
Про існування нервів, які від
-
повід
ають симпатичному стовбу
ру і блукаючому нерву, знали ще в античні часи (Гіппократ, Галєн). Проте уявлення про ці нерви були примітивними.
В 1732 р. паризький анатом, датчанин Вінслоу (
J
.
Winslow
, 1669
-
1760) вперше запровадив поняття про нерви, які йдуть до
нутрощів. Намагаючись показати, що ці нерви регулюють діяльність внутрішніх органів, він назвав їх симпатични
ми (від грецького sympathicos
—
співчуваючий, погоджуючий).
Проте лише після видат
них робіт французького анатома Ф.К.Біша було введене поняття п
ро «вегетативну нервову систему». В 1800 році Біша розділив нервову систему на анімальну, пов'язану з органами тваринного життя, і ве
-
гетативну, яка розгалужується у внутрішніх органах (органах рос
-
линного життя).
154
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
155 Сучасні уявлення про вегета
-
ти
вний відділ нервової системи пов'язані з дослідженнями видат
ного англійського фізіолога і гіс
толога Дж.Ленглі (
J
.
Lengley
, 1852
-
1925). У 1905 році він розділив ве
гетативний відділ нервової системи на симпатичну і парасимпатичну частини, довівши, що вони справ
-
ляють протилежний вплив. Ленг
лі вперше виділив передвузлові та післявузлові волокна і встановив, що вегетативні провідники пере
-
риваються у вузлах. Підкреслюючи незалежність вегетативного відділу нервової системи від свідомості, він назвав його «авт
ономною нервовою системою».
Роботи вітчизняних нейромор
-
фологів (О.С.Догель, Б.І.Лаврен
тьєв, М.Г.Колосов) зробили знач
ний внесок у вивчення вегетатив
ного відділу нервової системи. Харківський анатом В.П. Вороб
йов розробив методику макро
-
мікроскопічного
дослідження не
рвів і детально вивчив вегетативні сплетення багатьох органів. До
-
слідження білоруського анатома Д.М. Голуба з ембріології вегета
-
тивного відділу нервової системи, а також з реінервації внутрішніх органів, були відзначені у 1973 році Держав
ною премією СРСР.
Вегетативний відділ нервової система іннервує органи рослин
ного життя, непосмуговані м'язи, залози, серце і судини. За ходом кровоносних судин він поширює
-
ться в скелетні м'язи і забезпечує їх трофічну іннервацію.
З точки зору еволюції вегета
-
тивний відділ нервової системи є більш давнім, ніж соматичний, він зберіг ряд примітивних рис будови. Сюди належать такі морфологічні особливості вегетативного відділу нервової системи:
■
концентрація еферентних ней
-
ронів в автономних вузлах, які розт
ашовані поза спинним і го
-
ловним мозком, на периферії;
■
двонейронний еферентний шлях від центральної нервової систе
ми до робочого органа;
■
дрібний калібр волокон, серед яких післявузлові волокна є нем'якотними (1
-
4 мкм); низька швидкість проведення імпульсі
в по цих волокнах;
■
сіткоподібний характер розподі
лу периферійних нервів, які ут
ворюють вегетативні сплетення.
За функціональними і морфо
логічними ознаками вегетативний
відділ нервової системи поділяєть
ся на симпатичну і парасимпа
тичну частини, функція котрих в
більшості випадків протилежна. У
цілому функція парасимпатичної
частини є охоронною і спрямована
на підтримку сталості внутрішньо
го середовища організму (гомеоста
зу). Функція симпатичної частини
полягає в адаптації організму до
змін у зовнішньому середовищі і
внаслідок цього —
в посиленні тро
фічних процесів.
Внутрішні органи мають подвій
-
ну вегетативну іннервацію (симпа
-
тичну і парасимпатичну). Внаслідок узгодженої дії двох протилежних
155
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
156 впливів досягається оптимальна регуля
ція їхньої діяльності. Крово
-
носні судини (крім вінцевих), за
лози шкіри і скелетні м'язи мають лише симпатичну іннервацію.
Вегетативний відділ нервової системи має центри, які розташо
вані в центральній нервовій системі, і периферійні відділи, що представ
-
лені вегетативними нервами, спле
-
теннями та автономними вузлами (гангліями).
Центри вегетативного відділу нервової системи
Симпатичні центри розташо
-
вані в бічних стовпах сірої речо
вини спинного мозку (
nucl
. inter
-
mediolateralis
) на протязі VIII
ШИЙ
-
НОГО
,
всіх грудних і верхніх двох по
-
перекових сегментів (
C
VIII
—
L
II
).
Парасимпатичні центри міс
-
тяться у стовбурі головного мозку {краніальний відділ) і в крижовому відділі спинного мозку (крижовий відділ) (Рис. 52).
1.
Краніальний відділ парасим
патичних центрів представлений
такими ядрами черепних нервів:
а)
в середньому мозку
—
додатко
-
ве ядро окорухового нерва, nucl
. ocu
lomotorius
accessorius
, (
III
пара);
б)
в мості —
верхнє слиновиділь
не ядро, nucl
. salivatorius
superior
,
(
VII
пара);
в)
в довгасто
му мозку —
нижнє
слиновидільне ядро, nucl
. salivato
rius
inferior
(
IX
пара) і дорсальне
ядро блукаючого нерва, nucl
. dorsa
lis
n
. vagi
(
X
пара).
2.
Крижовий відділ представле
ний парасимпатичними крижовими
ядрами спинного мозку, nuclei
para
-
sympathici
sacrales
, які розташовані між передніми і задніми стовпами сірої речовини на протязі від II
до IV
крижових сегментів (
S
II
—
S
IV
).
Вищі вегетативні центри домі
-
нують над центрами вегетативно
го відділу нервової системи. Вони регулюють функції обох частин ав
-
тономного відділу нервової системи і тому є надсегментарними. Вони містяться:
1)
в довгастому мозку (судинно
-
руховий центр, дихальний центр,
центр ковтання, блювання);
2)
в мозочку (трофіка шкіри,
швидкість загоєння ран, скоро
чення м'язів, що піднімают
ь во
лосся);
3)
в підталамічній ділянці (реф
-
лекторна регуляція всіх вегетатив
-
них функцій, центри обміну речо
-
вин, голоду, спраги, терморегуляції, статеві центри, регуляція діяльності ендокринних залоз); діяльність під
-
таламічної ділянки регулюється корою в
еликих півкуль, особливо корою лімбічних відділів;
4)
в кінцевому мозку (центри, що регулюють кров'яний тиск, сли
-
но
-
і сльозовиділення);
5)
в корі великого мозку (за ра
-
хунок кірково
-
вісцеральних зв'яз
ків кора може викликати будь
-
які зміни вегетативних функцій
).
Автономні вузли. У вузлах, які розташовані на периферії, відбу
-
вається переривання еферентних нервових волокон. Ці волокна за відношенням до вузлів ділять на передвузлові і післявузлові:
156
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
157 Рис. 52. Схема виходу парасимпатичних нервових вол
окон і ділянки їх розпов
-
сюдження. 1 —
nucl
. accessorius
n
. oculomotorii
(
III
); 2 —
nucl
. salivatorius
superior
(
VII
); 3 —
nucl
. salivatorius
inferior
(
IX
); 4 —
nucl
. dorsalis
n
. vagi
(
X
); 5 —
nucll
. parasympathici
sac
-
rales
; 6 —
plexus
hypogastricus
super
ior
et
inferior
; 7 —
plexus
intramuralis
в органах черевної порожнини; 8 —
plexus
intramuralis
в органах грудної порожнини; 9 —
ganglion
submandibu
lare
; 10 —
ganglion
oticum
; 11 —
ganglion
sphenopalatinum
; 12 —
ganglion
ciliare
.
neurofibrae
preganglionar
es
, ne
-
редвузлові нервові волокна, є від
-
ростками клітин вегетативних центрів, які розташовані у стов
-
бурі головного мозку і в спин
-
ному мозку; більшість їх вкри
та м'якотною оболонкою (вони
білі). Швидкість проведення ім
-
пульсу у них висока. Вони закін
-
чуються синапсами на клітинах автономних вузлів; neurofibrae
postganglionares
, післявузлові нервові волокна, є відростками вегетативних клі
-
157
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
158 тин автономних вузлів, вони не мають м'якотної оболонки (сірі), швидкість проведення імпульсу у них
низька.
Автономні вузли є периферій
-
ними нервовими центрами. У них відбувається мультиплікація ім
-
пульсів (одне вузлове волокно кон
-
тактує з 50 і більше нейронами вуз
-
ла) та їх трансформація із швидких на повільні.
Класифікація вузлів. В залеж
-
ності від р
озташування розрізняють такі групи автономних вузлів:
■
ganglia
paravertebralia
, при
-
хребтові вузли, лежать з боків від хребта (вузли симпатичного стовбура);
■
ganglia
prevertebralia
, передхре
-
бтові вузли, розташовані спереду від хребта (вузли вегетативних спл
етень черевної порожнини та ін.). Вони теж належать до сим
-
патичної частини вегетативної нервової системи;
■
ganglia
terminalia
, кінцеві вуз
ли, розташовані або біля органа (позаорганні вузли —
війковий, крило
-
піднебінний, піднижньо
-
щелепний, вушний), або у товщі органа (інтрамуральні вузли). Це парасимпатичні вузли. Вегетативна рефлекторна дуга.
До рефлекторної дуги найпростій
-
ших вегетативних рефлексів нале
-
жать три групи нейронів:
Чутливі (аферентні) нейрони вегетативного відділу нервової сис
-
теми містятьс
я в спинномозкових вузлах або вузлах черепних нервів (ці вузли є спільними для соматич
-
ного і вегетативного відділів нер
-
вової системи), де є псевдоуніпо
-
лярні клітини з периферичним і центральним відростками.
Периферичні відростки в складі вегетативних нервів йдуть до внут
-
рішніх органів (серця, легень, шлунка і т.п.), кровоносних судин і закінчуються інтерорецептора
ми, які сприймають подразнення. Центральні відростки через задні корінці спинномозкових нервів і черепні нерви прямують до вегета
-
тивних це
нтрів, які лежать в спин
-
ному мозку і в стовбурі головного мозку.
Другі нейрони розташовані у вегетативних ядрах спинного мозку і стовбура головного мозку; аксони клітин цих ядер є передвузловими аферентними волокнами, які вихо
-
дять з центральної нервової системи в складі передніх корінців та череп
-
них нервів і прямують до автоном
-
них вузлів, де і закінчуються.
Треті нейрони містяться в авто
-
номних вузлах; їхні аксони є після
-
вузловими еферентними волокна
ми, які в складі вегетативних спле
тень досягають ро
бочих органів.
Таким чином, на відміну від соматичного відділу нервової сис
-
теми, еферентний периферичний шлях вегетативного відділу не
рвової системи є двонейронним. Симпатичні волокна перерива
ються, як правило, в прихребто
вих або в передхребтових вузла
х, а парасимпатичні —
в кінцевих (позаорганних чи інтрамураль
них) вузлах.
158
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
159 СИМПАТИЧНА ЧАСТИНА, PARS
SYMPATHYCA
Симпатична частина має два відділи —
центральний і периферій
-
ний.
Симпатичні центри представ
лені nucl
. intermediolateralis
, яке розта
шоване у бічних стовпах сірої речовини спинного мозку на протя
зі від VIII
шийного до II
попереко
вого сегментів (С
VIII
-
L
II
)
(Рис. 53).
До периферійного відділу нале
-
жать:
■
паравертебральні симпатичні вузли, які утворюють правий і лівий симпатичні стовбури;
■
превертебральні симпатичні вуз
-
ли, що розташовані попереду від хребта і входять до складу чис
-
ленних вегетативних сплетень черевної порожнини;
■
передвузлові симпатичні волок
на, які йдуть від симпатичних центрів до вузлів в склади білих сполучних гілок та міжвузлових гілок;
■
післявузлові симпатичні волок
на, які відходять від симпатич
них вузлів до областей іннерва
ції (сірі сполучні та вісцеральні гілки, симпатичні нерви);
■
численні вегетативні сплетення грудної і черевної порожнин (пе
-
риартеріальні та орган
ні).
Симпатичний стовбур, truncus
sympaticus
Симпатичний стовбур —
пар
ний, тягнеться від основи черепа до куприка, розташовуючись з боків від хребта. Він складається з 20
-
25
вузлів, ganglia
trunci
sympatic
}, які
з'єднані між собою міжвузлови
ми гілками, rami
interganglionares
. Попереду від куприка симпатичні стовбури зходяться і закінчуються в непарному вузлі, ganglion
impar
.
У симпатичному стовбурі роз
-
різняють шийний, грудний, попе
-
рековий і крижовий відділи. В вуз
лах симпатичного стовбура розта
шовані
периферійні еферентні ней
рони симпатичної частини нервової системи. За морфологією це дрібні мультиполярні нейрони. До всіх грудних і двох верхніх поперекових вузлів симпатичного стовбура під
-
ходять передвузлові симпатичні во
-
локна у складі білих сполучн
их гілок, rr
. communicantes
albi
, які відхо
дять від VIII
шийного, всіх грудних і двох верхніх поперекових спин
-
номозкових нервів. Вони утворені аксонами нейронів, що розташовані в nucl
. intermediolateralis
спинного мозку. До шийних, нижніх попе
-
рекових, к
рижових і куприкового вузлів симпатичного стовбура білі сполучні гілки не підходять. До цих вузлів передвузлові волокна підхо
-
дять по міжвузлових гілках, rr
. inter
-
ganglionares
, не перериваючись в відповідних грудних і поперекових вузлах симпатичного стовб
ура.
Від усіх вузлів симпатичного стовбура відходять 2 види гілок: сірі сполучні гілки, rr
. communicantes
grisei
і вісцеральні гілки, які пряму
-
ють до органів.
159
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
160 Рис. 53. Схема виходу симпатичних нервових волокон і ділянки їх розповсюдження.
1 —
ganglion mesentericus interior; 2 —
ganglion coeliacus; 3 —
ganglion stellatum; 4 —
ganglion cervicale inferioris; 5 —
ganglion cervicale medium; 6 —
ganglion cervicale superius
Сірі сполучні гілки утворені піс
-
лявузловими
волокнами, які підхо
-
дять до
розташованого поруч спин
-
номозкового нерва і розходяться по всіх його гілках. По гілках спинно
-
мозкових нервів післявузлові во
-
локна досягають скелетних м'язів і шкіри, забезпечуючи їх трофіку,
іннервують кровоносні і лімфатич
-
ні судини, потові і сальні залози, непосмуговані м'язи, м'язи що під
-
німають волосся.
Вісцеральні гілки, що відхо
-
дять від усіх вузлів симпатичного стовбура, прямують до внутріш
-
ніх органів, утворюючи симпатич
-
160
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
161 ні нерви. Одні з них складаються з післявузлових волокон, а інші в своєму складі мають і післявузлові волокна, і передвузлові волокна, які пройшли транзитом через вузли c
импатичного стовбура і прямують до превертебральних вузлів вегета
-
тивних сплетень, де переключають
-
ся на тіла периферійних еферент
них нейронів си
мпатичної частини вегетативного відділу нервової сис
-
теми.
Шийний відділ симпатичного стовбура розташований на глибо
ких м'язах шиї позаду від перед
-
хребтової пластинки шийної фас
ції. Він складається з трьох вуз
лів —
верхнього, середнього і ниж
нього.
Ве
рхній шийний вузол, gangli
on
cervicale
superius
, найбільший (2x6 мм), розташований попере
ду від поперечних відростків II
-
III
шийних хребців. Спереду від нього знаходиться внутрішня сон
на артерія, латерально —
блукаю
чий нерв і внутрішня яремна вена. Від
верхнього шийного вузла від
ходять 2 види гілок, що утворені післявузловими волокнами:
1)
сірі сполучні гілки, rr
. com
-
municantes
grisea
, які підходять до чотирьох верхніх шийних спинно
-
мозкових нервів;
2)
вісцеральні гілки:
■ n
. caroticus
internus
, внутрішній сонний нерв, утворює сплетення навколо внутрішньої сонної ар
-
терії та її гілок. По ходу артерії симпатичні волокна досягають залоз слизової оболонки носа
і піднебіння, сльозової залози, оболонок очного яблука і ін
-
нервують м'яз
-
розширювач зі
-
ниці;
■
n
n
. carotici
externi
, зовнішні сон
-
ні нерви, утворюють сплетення навколо зовнішньої сонної ар
терії та її гілок, забезпечуючи симпатичну іннервацію судин, залоз, і органів голови;
■
n
. jugularis
, яремний нерв, під
-
німається по стінці внутрішньої яремної вени і в ділянці яремного отвору поділяється на гілки, які підходять до вузлів IX
і X
пар че
-
репних нервів і до під'язикового нерва;
■
rr
. laryngopharyngei
, гортанно
-
глоткові нерви, йдуть до гортані і глотки, утворюючи навколо них сплетення;
■
n
. cardiacus
cervical
is
superior
, верхній шийний серцевий нерв, тягнеться вниз у грудну порож
-
нину, де входить до складу сер
-
цевого сплетення.
Середній шийний вузол, gangli
on
cervicale
medium
, невеликий (2x2 мм), лежить на рівні попереч
ного відростка VI
шийного хреб
ця. З ши
йно
-
грудним (зірчастим) вузлом він з'єднується двома між
вузловими гілками, які охоплю
ють спереду і ззаду підключичну артерію, утворюючи підключичну петлю, ansa
subclavia
. Спереду ву
зол прикривається загальною сон
ною і нижньою щитоподібною ар
теріями.
В
ід середнього шийного вузла відходять такі гілки:
161
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
162 1)
сірі сполучні гілки, rr
. commu
nicantes
grisei
, які підходять до V
і
VI
шийних спинномозкових нервів;
2)
вісцеральні гілки:
■
n
. cardiacus
cervicalis
medius
, середній шийний серцевий нерв, йде
в грудну порожнину до сер
-
цевого сплетення;
■
n
. thyroideus
inferior
, утворює сплетення на нижній щитоподіб
-
ній артерії і її гілках, підходить до щитоподібної залози і гортані;
■
n
. caroticus
communis
, утворює сплетення на загальній сонній ар
-
терії, яке продо
вжується на зов
-
нішню і внутрішню сонні артерії.
Середнього шийного вузла мо
же не бути, тоді всі перелічені гіл
ки відходять від міжвузлових гілок на рівні поперечного відростка VI
шийного хребця.
Нижній шийний вузол, ganglion
cervicale
inferius
, у 80% ви
падків він з'єднується з І грудним вузлом, утворюючи шийно
-
грудний вузол, ganglion
cervicothoracicun
, або зір
-
частий вузол, ganglion
stellatum
.
Він розташований на рівні ший
-
ки І ребра, позаду від підключичної артерії і a
. vertebralis
. Від нижньо
го шийног
о вузла відходять:
1)
rr
. communicantes
grisei
,
сірі сполучні гілки, які підходять до
VII
і VIII
шийних спинномозкових
нервів;
2)
вісцеральні гілки:
■
підключичні гілки, які частко
во відходять і від підключичної
петлі, вони утворюють plexus
subclavius
; п
о гілках підключич
ної артерії симпатичні волокна
досягають щитоподібної залози і прищитоподібних залоз, органів середостіння, а також розповсюд
-
жуються на всю верхню кінцівку:
■
n
. vertebralis
, хребтовий нерв. утворює plexus
vertebralis
; біля місця входже
ння a
. vertebralis
в отвір поперечного відростка VI
шийного хребця знаходиться хребтовий вузол, ganglion
ver
-
tebrale
; хребтове сплетення ін
-
нервує судини головного і спин
-
ного мозку та їх оболони;
■
n
. cardiacus
cervicalis
inferior
. нижній шийний серцевий не
рв. опускається в грудну порожни
ну і утворює серцеве сплетення разом з іншими серцевими нер
-
вами;
■
гілки, що приєднуються до блу
-
каючого і діафрагмального не
-
рвів.
Грудний відділ симпатичного стовбура складається з 10
-
12 груд
них вузлів, ganglia
thoracica
,
які роз
-
ташовані під парієтальною плеврою на головках ребер. Позаду від них проходять задні міжреброві артерії і вени. Від грудних вузлів відходять такі гілки:
1)
сірі сполучні гілки, rr
. com
-
municantes
grisei
, в складі яких симпатичні післявузлові волокна п
ідходять до всіх грудних спинно
-
мозкових нервів;
2)
вісцеральні гілки верхніх 5
-
6 грудних вузлів забезпечують сим
-
патичну іннервацію органів грудної порожнини:
■
nn
. cardiaci
thoracici
, грудні сер
цеві нерви, відходять від верхніх
162
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
163 5
-
6 грудних вуз
лів і разом з ший
-
ними серцевими нервами утво
-
рюють серцеве сплетення;
■
nn
. pulmonales
, легеневі нерви, утворюють легеневе сплетення, plexus
pulmonalis
, разом з гілка
-
ми блукаючого нерва;
nn
. oesophageales
, стравохідні нерви, утворюють plexus
oeso
phageal
is
разом з гілками блука
ючого нерва;
■
nn
. aortici
thoracici
, грудні аор
тальні нерви, утворюють груд
не аортальне сплетення, plexus
aorticus
thoracicus
, яке розпов
сюджується по всіх гілках груд
ної аорти, утворюючи періар
теріальні сплетення.
Вісце
ральні гілки нижніх 6
-
7 грудних вузлів симпатичного стовбу
pa
беруть участь в іннервації ор
ганів черевної порожнини: • n
. splanchnicus
major
, великий нутрощевий нерв, утворюється корінцями, що відходять від V
-
IX
грудних вузлів і складаєть
ся переважно з пе
редвузлових симпатичних волокон; на лате
-
ральній поверхні хребців його корінці з'єднуються в один нерв, який проходить між м'язовими пучками поперекової частини діафрагми в черевну порожни
ну і закінчується в вузлах че
ревного (сонячного) сплетення; на рів
ні XII
грудного хребця по ходу цього нерва зустрічається невеликий грудний нутроще
вий вузол, ganglion
thoracicum
splanchnicum
. У складі велико
го нутрощевого нерва до органів
черевної порожнини проходять і чутливі волокна від 6
-
ти ниж
ніх грудних спинном
озкових вузлів;
■
n
. splanchnicus
minor
, малий нутрощевий нерв, починається від Х
-
ХІ грудних вузлів сим
-
патичного стовбура і теж скла
-
дається переважно із передвуз
-
лових волокон; він проходить в черевну порожнину разом з симпатичним стовбуром, прони
-
зуючи м'
язові пучки попереко
вої частини діафрагми і вступає в вузли черевного сплетення;
■
n
. splanchnicus
imus
, найнижчий нутрощевий нерв, непостійний, починається від XII
грудного вузла симпатичного стовбура і закінчується в нирковому спле
-
тенні.
Поперековий відд
іл симпа
-
тичного стовбура є продовженням грудного відділу і складається з 3
-
5 поперекових вузлів, ganglia
lumba
lia
, що розташовані на передньо
-
бічній поверхні тіл поперекових хребців вздовж медіального краю великого поперекового м'яза. Спе
реду вузли прик
риті очеревиною, праві і ліві вузли з'єднуються між собою сполучними гілками, які про
ходять поперечно позаду від аорти і нижньої порожнистої вени.
Від поперекових вузлів відхо
дять 2 види гілок:
1) сірі сполучні гілки, rr
. com
-
municantes
grisei
, які склад
аються з післявузлових волокон і підходять до всіх поперекових спинномозко
вих нервів;
163
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
164 2) nn
. splanchnici
lumbales
, по
-
перекові нутрощеві нерви, які мають у своєму складі як передвузлові, так і післявузлові волокна, що входять до складу черевно
го аортального сплетення, яке розповсюджується на всі гілки черевної аорти; пере
-
двузлові волокна цих нервів пере
-
ключаються на превертебральних вузлах вегетативних сплетень че
-
ревної порожнини.
Крижовий відділ симпатично
го стовбура складається з чотирьох
крижових вузлів, ganglia
sacralia
, які лежать на тазовій поверхні кри
жової кістки медіально від тазових крижових отворів. Внизу правий і лівий симпатичні стовбури схо
дяться і закінчуються в непарному вузлі, ganglion
impar
, який розта
шований на передній
поверхні І куприкового хребця. Праві і ліві крижові вузли, як і поперекові, з'єд
нані між собою сполучними гілка
ми, що проходять поперечно.
Від крижових вузлів відходять 2 види гілок:
1)
rr
. communicantes
grisei
, сірі сполучні гілки, які утворені піс
-
лявузл
овими симпатичними волок
-
нами і підходять до всіх крижових спинномозкових нервів;
2)
nn
. splanchnici
sacrales
, кри
-
жові нутрощеві нерви, які мають у своєму складі і післявузлові, і пе
-
редвузлові волокна, що входять до складу верхнього і нижнього підче
-
ревних сплетень; від нижнього під
-
черевного сплетення симпатичні волокна розповсюджуються по всіх гілках внутрішньої клубової артерії до органів і стінок тазу.
ВЕГЕТАТИВНІ СПЛЕТЕННЯ
Вегетативні (автономні) спле
-
тення відображають сіткоподібний і вузловий характе
р будови пери
-
ферійного відділу вегетативного: відділу нервової системи. Сплетен
ня розташовуються навколо кро
-
воносних судин (періартеріальні сплетення) і внутрішніх органів (органні сплетення). В цих сплетен
-
нях присутні симпатичні і парасим
-
патичні воло
кна, а також чутливі волокна блукаючого нерва і спин
-
номозкових нервів.
В сплетеннях містяться числен
ні як великі, так і дрібні автономні вузли, ganglia
plexum
autonomicum
Вищеописані вегетативні спле
-
тення грудної порожнини —
грудне аортальне, серцеве, с
травохідне, ле
-
геневе.
Найбільші вегетативні сплетен
ня розташовані в черевній порож
нині. Черевне аортальне сплетення plexus
aorticus
abdominalis
, оточує черевну аорту і поширюється на всі її гілки —
парієтальні і вісцеральні.
В складі черевного аорталь
н
ого сплетення найбільшим є че
ревне сплетення, plexus
coeliacus
(«сонячне сплетення»). З огляду на великий розмір його називають «черевним мозком». Воно розташо
-
ване на передній поверхні черевної аорти навколо черевного стовбура і кореня верхньої брижової артерії. До складу черевного сплетення входять 5 великих вузлів: ■ ganglia
coeliaca
, черевні вузли. півмісяцевої форми, лежать пс боках черевного стовбура;
164
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
165 ■
ganglia
aorticorenalia
, аорталь
-
но
-
ниркові вузли, розташовані біля місця відходження нир
ко
вих артерій від аорти;
■
ganglion
mesentericum
superius
, верхній брижовий вузол, непар
-
ний, міститься біля кореня верх
-
ньої брижової артерії.
До складу черевного сплетен
ня входять праві і ліві великі і малі нутрощеві нерви, що відходять від грудних вузлі
в симпатичного стов
-
б
ура, а також поперекові нутрощеві нерви від поперекових вузлів симпатичного стовбура. До черев
-
ного сплетення підходять волок
на заднього стовбура блукаючого нерва (чутливі і парасимпатичні), а також чутливі волокна правого діафрагмаль
ного нерва.
Від вузлів черевного сплетен
ня відходять нерви, до складу яких входять післявузлові симпатич
ні і передвузлові парасимпатичні волокна, які прямують до органів, формуючи періартеріальні вегета
-
тивні сплетення.
Другим за розмірами є верх
-
нє
бриж
ове сплетення, plexus
me
-
sentericus
superior
, яке супровод
жує всі гілки верхньої брижової артерії. Його волокна підходять до тонкої кишки, сліпої, висхідної і по
перечної ободових кишок.
Частина черевного аортально
-
I
сплетення між верхньою і ниж
ньою бриж
овими артеріями отри
мала назву міжбрижового сплетен
-
ня, plexus
intermesentericus
. Від нього бере початок нижнє брижове сплетення, plexus
mesentericus
in
-
ferior
, що розташоване по ходу од
-
нойменної артерії і її гілок. В його складі є нижній брижовий вузо
л, ganglion
mesentericum
inferius
. По гілках нижньої брижової артерії не
-
рви цього сплетення досягають по
-
перечної, низхідної і сигмоподібної ободових кишок, а також верхньої частини прямої кишки.
Черевне аортальне сплетення продовжується на спільні клубов
і артерії, утворюючи праве і ліве клу
-
бові сплетення, plexus
Шасі.
Кілька великих нервів, що від
-
ходять від черевного аортального сплетення, утворюють верхнє під
-
черевне сплетення, plexus
hypogas
-
tricus
superior
. Воно розташоване нижче біфуркації аорти між
спіль
-
ними клубовими артеріями. До цього сплетення підходять також нутрощеві нерви від нижніх попере
-
кових і верхніх крижових вузлів правого і лівого симпатичних стов
-
бурів.
Верхнє підчеревне сплетення, спускаючись в порожнину мало
го тазу, поділяється на
два нижніх підчеревних сплетення, plexus
hypo
-
gastricus
inferior
, які оточують гіл
ки внутрішніх клубових артерій і лежать збоку від сечового міхура і прямої кишки. Вони теж складають
-
ся із вузлів і гілок, що з'єднують їх. До нижнього підчеревного сплетен
ня від крижових вузлів симпатично
го стовбура підходять крижові нут
-
рощеві нерви, а також передвузлові парасимпатичні волокна від кри
-
жових парасимпатичних ядер (
nn
. splanchnici
pelvici
). Нижнє підче
-
165
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
166 ревне сплетення забезпечує іннер
-
вацію всі
х органів малого таза, поді
-
ляючись на ряд сплетень, які ото
-
чують гілки внутрішньої клубової
артерії (plexus rectales, superior, medius et inferior, plexus vesicalis. plexus prostaticus, plexus deferen
-
tialis, plexus uterovaginalis та інші).
ПАРАСИМПАТИ
ЧНА ЧАСТИНА, PARS PARASYMPHATICA
Черепний відділ парасимпатич
-
ної частини вегетативного відділу нервової системи представлений центрами, які розташовані у стов
бурі мозку, і волокнами, що вихо
дять з них і йдуть у складі черепних нервів.
Додаткове ядро ок
орухово
го нерва, nucl. oculomotorius ас
-
cessorius, дає початок передвуз
-
ловим волокнам, які в складі n. oculomotorius (III пара) йдуть до ganglion ciliare; післявузлові волокна в складі малих війкових нервів досягають m. ciliaris и m
. sphincter pupillae.
Верхнє слиновидільне ядро, nucl. salivatorius superior, дає по
чаток передвузловим волокнам, які йдуть у складі лицевого нерва (VII пара). Частина цих волокон відокремлюється у вигляді n
. petrosus
major
, який проходить через canalis
pterygoideus
і за
-
кінчу
ється в крило
-
піднебінно
му вузлі. Післявузлові волокна в складі гілок трійчастого нерва досягають сльозової залози (че
рез n
. zygomaticus
і n
. lacrimalis
), а також слизової оболонки носа (через nn
. nasales
posteriores
) і піднебіння (через nn
. palatini
ma
jora
et
minora
).
Друга частина парасимпатичних волокон лицевого нерва відокрем
-
люється в складі chorda
tympani
. яка приєднується до язикового не
-
рва. В його складі передвузлові во
-
локна досягають gangl
. submandib
-
ulare
, де перериваються. Післявуз
-
лові вол
окна йдуть через rr
. sublin
-
guales
до під'язикової залози і через rr
. glandulares
—
до піднижньоще
-
лепної залози.
Нижнє слиновидільне ядро, nucl
. salivatorius
inferior
, дає початок пе
-
редвузловим волокнам, які йдуть у складі n
. glossopharyngeus
(
IX
пара), відокремлюються від ньо
го разом з n
. tympanicus
, потім у складі n
. petrosus
minor
підходять до ganglion
oticum
, де закінчують
ся. Післявузлові волокна в складі n
. auriculotemporalis
досягають привушної слинної залози.
Дорсальне ядро блукаючого не
-
рва, nuc
l
. dorsalis
n
. vagi
, є най
-
більшим парасимпатичним ядром, міститься в довгастому мозку, проектується в trigonum
n
. vagi
ромбоподібної ямки. Від клітин дорсального ядра починаються пе
ред вузлові парасимпатичні волок
на блукаючого нерва (
X
пара), які прямую
ть до внутрішніх органів в складі таких його гілок:
166
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
167 1)
rr
. pharyngei
, глоткові гілки, входять до складу plexus
pharyn
-
geus
і перериваються в інтраму
-
ральних вузлах глотки;
2)
n
. laryngeus
superior
, вер
хній гортанний нерв і n
. laryngeus
recurrens
, по
воротний гортанний нерв, входять до складу гортанного сплетення, перериваються в інтра
-
муральних вузлах гортані і щито
-
подібної залози;
3)
до серця —
rr
. cardiaci
cer
-
vicales
superior
et
inferioris
, rr
. car
-
diaci
thoracici
, які входять до скла
ду plexus
card
iacus
і перериваються в серцевих вузлах, ganglia
cardiaca
;
4)
до легень —
rr
. bronchiales
, вони входять до складу plexus
pul
-
monalis
і перериваються в інтраму
-
ральних вузлах цього сплетення;
5)
до шлунка —
rr
. gastrici
ante
-
riores
et
posteriores
, які входять в p
lexus
gastrici
і досягають інтраму
-
ральних вузлів шлунка, де перери
-
ваються;
6)
до печінки —
rr
. hepatici
, які входять до складу plexus
hepaticus
і перериваються в інтрамуральних вузлах цього сплетення;
7)
до підшлункової залози —
rr
. coeliaci
, які проходять чер
ез соняч
не сплетення і входять до складу plexus
pancreaticus
, перериваю
чись в інтрамуральних вузлах цього сплетення;
8)
до нирок —
rr
. renales
, які пе
-
рериваються в інтрамуральних вуз
-
лах нирок;
9)
до тонкої кишки —
rr
. coeliaci
, які проходять транзитом через че
-
ревне сплетення і входять до скла
-
ду plexus
mesentericus
superior
,
досягаючи стінки кишки, вони пе
-
рериваються в інтрамуральних вуз
-
лах ауербахового (
plexus
myenteri
-
cus
) і мейснерового (
plexus
submu
-
cosus
) сплетень;
10) до товстої кишки (крім си
г
-
моподібної і прямої) —
rr
. coeliaci
, які проходять транзитом через че
-
ревне сплетення і входять до скла
ду plexus
mesentericus
superior
et
inferior
, в складі цих сплетень во
-
локна досягають стінки кишки і перериваються в інтрамуральних вузлах.
Крижовий в
ідділ парасимпа
-
тичної частини вегетативної нер
-
вової системи представлений кри
-
жовими парасимпатичними ядра
ми, nuclei
parasympathici
sacrales
, які розташовані між передніми та задніми стовпами сірої речовини спинного мозку на протязі від II
до IV
крижови
х сегментів (
S
II
—
S
1
V
).
Клітини цих ядер дають по
чаток передвузловим волокнам, які виходять із спинного мозку в складі передніх корінців, входять у II
—
IV
крижові спинномозкові нерви і по їх передніх гілках —
в крижове сплетення. Передвузлові парасимпат
ичні волокна відокрем
-
люються від крижового сплетення у вигляді тазових нутрощевих нер
вів, nn
. splanchnici
pelvici
, які вхо
дять у вегетативні сплетення, що розташовуються навколо тазових органів (
plexus
vesicalis
, prostati
cus
, uterovaginalis
, rectalis
m
edius
et
inferior
), ці волокна перерива
ються в інтрамуральних вузлах.
167
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
168 Контроль
1.
Щ
о іннервує вегетативний від
діл нервової системи?
2.
Які Ви знаєте еволюційні особ
-
ливості вегетативного відділу нервової системи?
3.
На які частини поділяється ве
-
гетат
ивний відділ нервової сис
-
теми?
4.
Яка основна функція парасим
-
патичної частини вегетативно
го відділу нервової системи?
5.
Яка основна функція симпа
-
тичної частини вегетативного відділу нервової системи?
6.
Де знаходяться центри симпа
-
тичної частини вегетативного відділу нервової системи? Чим вони представлені?
7.
Де знаходяться центри пара
-
симпатичної частини вегета
-
тивного відділу нервової систе
-
ми? Чим вони представлені?
8.
Де містяться вищі вегетативні центри?
9.
Що таке передвузлові нервові волокна?
10.
Що таке післявузлов
і нервові волокна?
11.
Які Ви знаєте групи автоном
них вузлів?
12.
Які Ви знаєте вегетативні (ав
-
тономні) сплетення в грудній порожнині?
13.
Які Ви знаєте вегетативні (ав
-
тономні) сплетення в черевній порожнині?
14.
Які автономні (симпатичні) вузли належать до сонячно
го (черевного) вегетативного сплетення?
і питання:
15.
Які сплетення утворюють не
рвові волокна, що відходять віл
черевного (сонячного) сплетен
ня?
16.
На які частини поділяється кишкове сплетення?
17.
На які сплетення розпадається нижнє підчеревне сплетення?
18.
Що т
аке симпатичний стов
бур?
19.
Що таке білі сполучні гілки?
20.
Що таке сірі сполучні гілки?
21.
Які відділи розрізняють в сим
-
патичному стовбурі?
22.
Де знаходяться верхній, серед
-
ній і нижній шийні вузли?
23.
Які гілки відходять від верхньо
-
го шийного вузла?
24.
Які гілки відход
ять від серед
-
нього шийного вузла?
25.
Які гілки відходять від нижньо
-
го шийного вузла?
26.
Де містяться грудні вузли сим
-
патичного стовбуру?
27.
Які гілки відходять від грудних вузлів?
28.
Що Ви знаєте про великий нут
-
рощевий нерв?
29.
Що Ви знаєте про малий нутро
-
щевий нерв
?
30.
Які гілки відходять від попе
-
рекових і крижових вузлів сим
-
патичного стовбуру?
31.
Як передвузлові симпатичні во
-
локна досягають симпатичного стовбура?
32.
Як і куди ідуть післявузлові симпатичні волокна?
33.
Опишіть хід передвузлових не
-
рвових волокон, які ідуть ві
д
168
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
169 додаткового ядра окорухового нерва.
34.
Опишіть хід післявузлових во
-
локон, які ідуть від війчастого вузла.
35.
Опишіть хід передвузлових нервових волокон, які ідуть від верхнього слиновидільного ядра.
: 5. Опишіть хід передвузлових не
-
рвових волокон
, які ідуть від нижнього слиновидільного ядра.
37.
Опишіть хід післявузлових не
-
рвових волокон, які ідуть від крило
-
піднебінного вузла.
38.
Які гілки відходять від блука
-
ючого нерва до внутрішніх ор
-
ганів, утворюючи навколо них сплетення?
39.
Опишіть хід передвузлов
их не
-
рвових волокон від крижових парасимпатичних ядер.
40.
Які Ви знаєте вегетативні спле
-
тення, що розташовані навколо тазових органів?
169
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
170 ОРГАНИ
ЧУТТЯ
, ORGANA
SENSUUM
Органи чуття забезпечують зв'язок організму із зовнішнім сере
-
довищем. Подразнення
, які йдуть із зовнішнього середовища, сприйма
-
ються рецепторами, що розташовані в рецепторних оболонках органів чуття. Вони розвиваються з екто
-
дерми. Органи чуття забезпечені додатковими елементами, які мають складну будову і виконують функції захисту, п
олегшення і сприйняття, дозування подразнень. Сукупність нервових елементів різних рівнів, які забезпечують сприйняття под
-
разнення, перетворення енергії под
-
разнення у енергію збудження, ко
-
дування, перенесення закодованої інформації до центральних діляно
к нервової системи, її аналіз і фор
-
мування відчуття складають аналі
-
затор. В рецепторах відбувається трансформація подразнень у нер
вові імпульси, які по нервах і про
відних шляхах передаються в кору великого мозку, де сприймаються у вигляді специфічного відчуття. Таким чином відбувається аналіз подразнень, які йдуть із зовнішньо
го середовища, тому периферич
ні відділи органів чуття (око, вухо та ін.) об'єднуються з провідними шляхами і відповідними ділянками кори великого мозку в аналізатори (І.П. Павлов
). Є шість аналізаторів:
1)
зоровий;
2)
слуховий;
3)
присінковий;
4)
нюховий;
5)
смаковий;
6) шкірний.
Аналізатори функціонують за принципом відображення, відбива
-
ючи об'єктивність реального світу.
Три відділи аналізатора
З морфологічної точки зору кожний аналізатор складається з трьох відділів:
1)
рецепторний відділ лежить на периферії, він представлений ре
-
цепторними клітинами або нерво
-
вими закінченнями, які сприйма
ють подразнення і трансформують їх в нервовий імпульс;
2)
до провідникового відділу належать нервові волок
на (нерви, провідні шляхи), які проводять нервові імпульси в кору головного мозку;
3)
кірковий відділ, представ
-
лений центрами в корі головного мозку, де відбувається аналіз і син
-
тез збуджень; на основі діяльності клітин головного мозку збудження сприймаютьс
я як відчуття.
Різновиди рецепторів органів чуття. В залежності від структури розрізняють три типи рецепторів:
1)
рецептор представлений нервовою клітиною з волосками або іншими пристосуваннями для сприйняття подразнень (сітківка, нюхові клітини); такі клітин
и є пер
-
шими нейронами провідних шляхів аналізатора;
2)
рецептор складається з гру
пи спеціалізованих епітеліальних клітин з волосинками, до яких під
-
170
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
171 ходять і обплітають їх кінцеві роз
-
галуження чутливих клітин (перші нейрони), які містяться у ву
злах рецептори смаку, слуху і присін
-
кового апарата);
3) рецептор представлений дише нервовими закінченнями різноманітної форми, які розта
-
шовані між клітинами епітелію (в шкірі).
Еволюція органів чуття. Впер
ше примітивні органи чуття з'яв
ляються в ектод
ермі у кишково
-
порожнистих. Вони мають вигляд особливих чутливих (рецептор
них) клітин, які сильніше реагують на подразнення, ніж інші клітини ектодерми. В процесі подальшої еволюції рецепторні клітини скуп
-
чуються в певних місцях —
в ділян
-
ках голови, рот
а, на щупальцях.
Концентрація рецепторних клі
-
тин супроводжується їх спеціалізацією. Одні клітини спеціалізуються на сприйнятті механічних подраз
нень, інші —
хімічних (смакових) і т.д.
Еволюція органів чуття йде паралельно з розвитком органів руху, тому з'являються дистан
ційні органи чуття, які забез
печують реакцію організму на подразнення, що йдуть від пред
метів, розташованих на певній відстані.
Більш розвинуті органи чуття з'являються у тварин, у яких крім чутливих оболонок з рецептора
ми виникають д
опоміжні елемен
ти. Ці елементи мають функцію захисту, полегшення і посилення подразнень та їх дозування. Вони розвиваються з мезодерми. Еволю
ція периферичних відділів аналі
заторів відбувається в тісному взаємозв'язку з еволюцією голо
вного мозку, особли
во його кори, де виникають вищі центри, які аналізують подразнення.
Інтенсивніший розвиток тих чи інших органів чуття залежить від способу життя тварини і середови
ща, в якому вона живе.
ОКО ТА СТРУКТУРИ УТВОРІВ, OCULUS FT STRUCTURAE PERTINENTES
Орган зору (organum visus)
розташований у очній ямці та скла
-
дається з очного яблука і допоміж
-
них органів ока.
ОЧНЕ
ЯБЛУКО
, BULBUS OCULI
Термінологія: oculus (лат.) —
око
; ophthalmos (грец.) —
око, звід
си —
офтальмологія та інші терміни.
Зовнішні орієнтир
и
Очне яблуко розташоване в оч
ній ямці, має кулясту форму з таки
ми орієнтирами:
■
polus anterior, передній полюс, є найбільш опуклою частиною ро
-
гівки;
■
polus
posterior
, задній полюс, являє собою найбільш опуклу
171
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
172 задню частину, яка розташована ла
терально від зорового нерва;
■
equator
, екватор —
лінія, яка проходить поперечно між полю
-
сами; площина екватора ділить очне яблуко на передню і задню половини;
■
meridiani
, меридіани —
поз
довжні лінії, які йдуть по колу і з'єднують обидва полюси;
■
axis
bulbi
externus
, зовнішня вісь очного яблука, являє собою пря
му лінію, яка з'єднує обидва по
люси (довж. 24 мм);
■
axis
bulbi
interims
, внутрішня вісь очного яблука —
це частина осі від внутрішньої поверхні ро
гівки до сітківки (довж. 21,5 мм);
■
axis
opticus
, зоров
а вісь, відпові
-
дає напрямку світлових про
менів від переднього полюса до центральної ямки сітківки;
■
segmentum anterius, передній сегмент;
■
segmentum posterius, задній сег
-
мент.
Очне яблуко складається з кап
-
сули і ядра (внутрішніх середовищ) (Рис. 54).
Кап
сула має три оболонки: во
-
локнисту, судинну і внутрішню (сітківку).
Волокниста оболонка ока, tunica
fibrosa
bulbi
Фіброзна оболонка є зовнішнь
ою оболонкою, яка ділиться на біл
кову оболонку (склеру) і рогівку.
Білкова оболонка (склера), scle
ra
, складаєт
ься із щільної сполуч
ної тканини, непрозора, має білий колір, є задньою частиною (4/5 фіброзної оболонки, від рогівки відокремлюється борозною, sulcus
sclerae
, в цьому місці у товщі склери проходить циркулярна венозна па
-
зуха, sinus
venosus
sclerae
1
. Перед
ня її частина вкрита кон'юнктивою утворена сполучною тканиною багатошаровим епітелієм. Решта склери вкрита ендотелієм.
Рогівка, cornea
це передня опук
-
ла і прозора частина фіброзної обо
-
лонки. Вона складається із щільної і сполучної тканини
, яка не має кро
-
воносних судин. З двох боків рогів
ка покрита епітелієм.
Судинна оболонка, tunica
vasculosa
bulbi
Судинна оболонка є середньої: оболонкою очного яблука, вона складається з власне судинної обо
-
лонки, війкового тіла і райдужки. містить багат
о кровоносних судин які забезпечують живлення сітків
ки і виділення водянистої вологи.
Власне судинна оболонка, cho
-
rioidea
—
це задня, більша частина судинної оболонки. Вона складаєть
-
ся з тонкого прошарку сполучної тканини, яка містить кровоносні су
-
дини
і пігментні клітини; ця оболон
-
ка пухко зрослася із склерою, тут -
: щілиноподібний навколосудинний простір, spatium
perichoroidale
.
1
— Шлемів канал
172
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
173 Рис. 54. Розріз ока, схематично. 1 —
camera anterior; 2 —
lens; 3 —
iris; 4 —
angulus i
ri
-
doc
ornealis; 5 —
camera posterior; 6 —
corpus ciliare; 7 —
sclera; 8 —
retina; 9 —
fovea centralis; 10
—
axis opticus; 11 —
axis bulbi externus; 12 —
n. opticus; 13 —
discus n. optici; 14 —
choroidea; 15
—
corpus vitreum; 16 —
conjunctiva; 17 —
zonula c
iliaris; 18 —
cornea.
Війкове тіло, corpus ciliare, яв
-
ляє собою потовщену частину су
динної оболонки, яка кільцеподібно оточує кришталик. Спереду вій
-
ко
ве тіло переходить у райдужку, ваду —
у власне судинну оболонку. ■" війковому тілі є війковий м'яз і війкові відростки; muscu
lus
ciliaris
, війковий м'яз, складається з гладких м'язових волокон, які мають циркуляр
ний, радіальний і меридіональ
-
ний напрямки, він є акомодацій
ним м'язом; ■ processus
ciliares
, війкові відрос
тки, містяться на внутрішній поверхні війкового ті
ла (всього 70
-
80); вони йдуть в радіальному напрямку і мають велику кіль
кість кровоносних капілярів; Райдужка, iris
, є видимою пе
редньою частиною судинної обо
-
лонки. В її центрі міститься отвір округлої форми —
зіниця, pupilla
1
.
зменшувальне від pupa
—
лялька, тому що зіниці відображаються в зменшеному вигляді
постать спостерігача.
173
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
174 Зміною розміру зіниці регулюється надходження світлових променів в око. Своїм зовнішнім, війковим краєм, margo
ciliaris
, райдужка зро
-
щена з війковим тілом; її в
нутріш
ній, зіничний край, margo
pupillaris
, оточує зіницю. У місці сполучення рогівки і райдужки знаходиться гребінчаста зв'язка з щілиноподіб
ним простором. В райдужці є піг
ментні клітини
1
, від кількості піг
менту залежить колір очей і гладкі м'язи:
■
m
. sphincter
pupillae
, м'яз
-
зву
-
жувач зіниці, являє собою цир
-
кулярні м'язові волокна, які ле
-
жать навколо зіниці, вони зву
-
жують зіницю;
■
m
. dilatator
pupillae
, м'яз
-
розши
-
рювач зіниці, його м'язові волок
на спрямовані радіально, вони розширюють зіницю.
Внутр
ішня оболонка очного яблука, tunica
interna
bulbi
Внутрішня оболонка очного яб
-
лука представлена сітківкою, retina
, яка має такі частини:
■
pars
optica
retinae
, зорова части
на сітківки, являє собою задню,
більшу її частину, яка відпові
дає власне судинн
ій оболонці,
спереду ця частина закінчуєть
ся зубчастою лінією, ora
serrata
,
сітківка має два шари:
a
) stratum
pigmentosum
, пігмент
-
ний шар, представлен зовнішнім ша
-
ром, який містить пігментні клітини;
б) stratum
nervosum
, нервовий шар, є внутрішнім про
зорим шаром, який містить рецептори (палоч
ковидні та колбочковидні зорові клітини). Колбочки сприймають світлові промені при яскравому ос
вітленні і є рецепторами кольорів, рецептори денного світла. Палички функціонують у присмерках, рецеп
-
то
ри присмеркового світла; ■ pars
caeca
retinae
, сліпа части
на сітківки, нервових клітин не має і складається із пігментного шару і шару епітеліальних клі
тин. Вона має такі частини:
а)
pars
ciliaris
retinae
, війкова
частина сітківки, покриває війкове
тіл
о, світлочутливих рецепторів не
має;
б)
pars
iridica
retinae
, райдуж
на частина сітківки, покриває рай
дужку і теж не має світлочутливих
елементів.
Зорова частина сітківки
Цю частину сітківки добре вид
но у живого через офтальмоскоп: вона має темно
-
черво
ний колір. В ділянці заднього полюса сітківки міститься диск зорового нерва, dis
cus
n
. optici
(діам. 1,7 мм), який є місцем виходу зорового нерва із сітківки
2
. В центрі диска лежить за
глибина диска, excavatio
disci
, через яку в сітківку входить a
. centra
lis
retinae
.
На 4 мм латеральніше від диска розташована жовта пляма, macula
-
від кількості пігменту залежить колір райдужки. сліпа пляма, тому що тут немає рецепторів.
174
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
175 lutea
(діам. 1 мм), овальної форми, з центральною ямкою, fovea
centralis
. В
цьому місці фокусуються сві
тові промені (місце найбільшої го
-
строти зору).
Внутрішнє середовище ока
До внутрішнього середовища ока належать кришталик та камери очного яблука, що містять водянис
ту вологу і склисте тіло.
Кришталик, lens
Кришталик являє со
бою прозоре тіло, яке має вигляд двоякоопуклої лінзи з передньо
-
задньою відстан
ню 4 мм і діаметром 9 мм. Він скла
-
дається з пружних, прозорих воло
-
кон, які не мають судин. Централь
на частина кришталика твердіша і називається ядром, периферична —
кора кри
шталика менш пружна. Кришталик оточений безструктур
-
ною капсулою, capsula
lentis
. Кап
-
сула прикріплюється до війкового тіла за допомогою війкового пояс
ка, zonula
ciliaris
1
. Між волокнами зв'язки лежать пояскові простори, spatia
zonularia
2
які сполучаються
з задньою камерою ока (Рис. 55).
Камери очного яблука, camerae
bulbi
Передня камера ока, camera
anterior
bulbi
, спереду обмежена
задньою поверхнею рогівки, ззаду —
передньою поверхнею райдужки. Через зіницю вона сполучається з задньою камерою ока. У ді
лян
ці з'єднання рогівки з райдужкою розташований райдужково
-
рогівко
-
вий кут, angulus
iridocornalis
. Тут сполучнотканинні волокна склери утворюють перегородки, які між собою переплітаються і формують перегородкову сіточку, reticulum
trabeculare
3
. Між її пе
регородка
ми лежать щілиноподібні простори, вистелені ендотелієм, spatia
anguli
iridocornealis
4
. Вони сполучаються з sinus
venosus
sclerae
.
Задня камера ока, camera
pos
-
terior
bulbi
, спереду обмежена задньою поверхнею райдужки, зза
ду —
передньою поверхнею
кришта
-
лика і zonula
ciliaris
. Задня камера ока сполучається з просторами по
-
між волокнами війкового пояска, а через зіницю —
з передньою каме
-
рою ока.
Передня і задня камери ока за
-
повнені прозорою рідиною, яка на
-
зивається водянистою вологою, hu
-
mor
aqu
osus
.
Склиста камера ока (заза
дня камера), camera
vitrea
bulbi
(
camera
postrema
), лежить позаду кришталика і являє собою широку порожнину, яка заповнена прозо
рим склистим тілом, corpus
vit
reum
. Останнє має драглисту кон
-
1
—
циннова зв'язка. 2
—
петі
тові простори.
3 —
гребінчаста зв'язка, lig
. pectinatum
. 4
—
фонтанові простори.
175
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
176 Рис. 55. Передня частина очного яблука, розріз. 1 —
conjunctiva; 2 —
sinus venosus sclerae; 3 —
m. ciliaris; 4 —
ora serrata; 5 —
retina; 6 —
spatia anguli iri
docornealis; 7 —
zonula ciliaris; 8 —
lens; 9 —
nucleus lentis; 10 —
iris; 11 —
camera anterior; 12 —
cornea; 13 —
angulus iridocornealis.
систенцію і оточене тонкою капсу
-
лою. Спереду склисте тіло має ямку склистого тіла для кришталика, fossa
hyaloidea
.
Шляхи циркуляції водянистої вологи. Водяниста волога проду
-
кується капілярами війкових від
-
ростків, цей процес відбувається постійно. Рідина находиться в про
-
сторах пояска, spatia
zonularia
, a
звідти поступає в камери ока. Відтік
водянистої вологи відбува
ється в ділянці angulus
iridocornealis
через фонтанові простори в sinus
venosus
sclerae
(шлемів канал). Ця пазуха має зв'язок з венами склери. За раху
-
нок цього механізму підтримується певний і постійний тиск в камерах ока (очний тиск). При порушен
ні відт
оку виникає важке захворю
вання —
глаукома, яке супровод
жується підвищеним очним тиском.
176
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
177 Рис. 56. Зовнішні м'язи очного яблука. 1 —
corpus adiposum orbitae; 2 —
n. trochlearis; 3 —
m. rectus lateralis; 4 —
sclera; 5 —
m. obliquus inferior;
6 —
m. rectus inferior; 7 —
periorbita; 8 —
n. opticus; 9 —
anulus tendineus communis; 10 —
m. obliquus superior; 11 —
m. rectus supe
-
rior; 12 —
m. levator palpebrae superior.
Заломлюючі середовища очно
го яблука. Промені світла, прохо
дячи через очне яб
луко, залом
люються і фокусуються в fovea centralis сітківки. До заломлюючих середовищ очного яблука нале
жать: 1) рогівка, 2) водяниста во
лога передньої і задньої камер ока, З) кришталик, 4) склисте тіло. Практичні зауваження
У випадках невідповідності с
или заломлюючих середовищ ока і довжини очного яблука (його
внутрішньої осі) промені світла фокусуються або попереду сітків
ки (короткозорість), або позаду неї (далекозорість). Корекція таких порушень здійснюється за допомо
-
гою відповідних окулярі
в або кон
-
тактних лінз.
Механізм акомодації. Під час розглядання предметів, які знахо
-
дяться далеко, війковий м'яз розслаб
-
ляється, внутрішні середовища оч
-
ного яблука створюють певний тиск, який розтягує оболонку, при цьому
177
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
178 zonula
ciliaris
пер
ебуває в натягну
-
тому стані. Це призводить до натягу
-
вання капсули кришталика, і він стає більш плоским (товщина 3,7 мм). Під час розглядання предметів, які знаходяться близько, відбува
ється скорочення m
. ciliaris
, при цьому війкове тіло разом із судин
но
ю оболонкою підтягується впе
ред. Одночасно з цим, внаслідок скорочення циркулярних волокон, зменшується діаметр кільця вій
-
кового тіла, в якому фіксується кришталик. Натягування zonula
ciliaris
зменшується, розслаблю
ється капсула кришталика і він, внаслі
док своєї пружності, стає опуклим (товщина 4,4 мм). Цей процес називається акомодацією. У літньому віці пружність кришта
лика зменшується, розвивається атрофія частини волокон m
. ciliaris
, що призводить до його послаблен
ня і порушення акомодації.
ДОДАТКОВ
І
СТРУКТУРИ ОКА,
STRUCTURAE OCULUS
ACCESSORIAE
До додаткових структур ока належать: зовнішні м'язи очного яблука, фасції очної ямки, брови, повіки, сполучна оболонка і сльозо
-
вий апарат.
Зовнішні м'язи очного яблука, musculi
externi
bulbi
oculi
Є чотири пр
ямих, два косих м'язи очного яблука і м'яз
-
пі
діймач верхньої повіки. Всі вони (крім нижнього косого) почина
-
ються в ділянці каналу зорового нерва від сухожилкового кільця і прикріплюються до білкової обо
-
лонки (Рис. 56.).
Прямі м'язи:
■
m
. rectus
su
perior
, верхній пря
мий м'яз, спрямовує зіницю вгору; іннервація —
окоруховий нерв;
■
m
. rectus
interior
, нижній прямий м'яз, спрямовує зіницю вниз; ін
-
нервація —
окоруховий нерв;
■
m
. rectus
medialis
, присередній прямий м'яз, спрямовує зіницю медіально; іннер
вація —
окору
-
ховий нерв;
■
m
. rectus
lateralis
, бічний прямий м'яз, спрямовує зіницю лате
-
рально; іннервація —
відвідний нерв.
Косі м'язи:
■
m
. obliquus
superior
, верхній ко
-
сий м'яз, його сухожилок пере
-
кидається через блок, trochlea
. і змінює напрямок, пове
рта
ючи назад і латерально. При
-
кріплюється він до верхньо
-
ла
-
теральної сторони очного яблука позаду екватора; м'яз повертає очне яблуко вниз і латерально: іннервація —
блоковий нерв;
■
m
. obliquus
interior
, нижній ко
-
сий м'яз, починається в медіаль
-
ному від
ділі нижньої стінки очної ямки, йде вгору і прикріп
люється до латеральної сторо
ни очного яблука позаду еквато
ра; обертає очне яблуко вгору і латерально; іннервація —
окору
ховий нерв.
178
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
179 Рис. 57. Загальний вигляд ока спере
ду. 1 -
supercilium
; 2 -
palpebra superior; З -
comissura medialis palpebrarum; 4 -
carun
-
cula lacrimalis; 5 -
iris; 6 -
palpebra inferior; 7 -
cilia; 8 -
comissura lateralis palpebrarum; 9 -
pupilla.
M. levator palpebrae superioris,
м'яз
-
підіймач верхньої повіки, по
-
чинаєть
ся разом з м'язами очного яблука від сухожилкового кільця, проходить над m. rectus superior і вплітається в шкіру верхньої пові
ки. Піднімає верхню повіку.
Фасції очної ямки, fasciae
orbitae
Очне яблуко заповнює очну ямку не повністю і відокремлюєть
ся від
її стінок м'язами і жировою тканиною, яка становить жирове тіло очної ямки, corpus
adiposum
orbitae
1
—
своєрідний амортизатор ока. Від очного яблука жирове тіло відокремлене щільною сполучно
-
тканинною оболонкою (теноновою капсулою), яка утворює піхву очно
го яблука, vagina
bulbi
.
Обернені одна до одної поверхні очного яблука і фасціальної піхви гладкі, з'єднуються тонкими тяжа
ми сполучної тканини; надбілко
вий простір між ними заповнений рідиною. Таким чином очне яблуко легко обертається, як у суглобо
вій впадині.
Спереду очна ямка замикається тонкою перегородкою, septum
orbit
-
ale
, яка з'єднується з верхньою та нижньою повіками.
Повіки, palpebrae
, мають форму пластинок, легко змикаються і за
-
кривають око (Рис. 57).
Верхня і нижня повіки, palpe
brae
supe
rior
et
inferior
, обмежу
ють щілину повік, rima
palpebrar
um
. Над верхньою повікою лежить брова, supercilium
. Повіки ззов
ні покриті шкірою, зсередини —
кон'юнктивою (сполучною оболон
кою). Повіки мають такі утвори:
■
tarsus
superior
et
inferior
, верхній та нижній хрящі повіки, являють собою щільні сполучнотканинні пластинки у вигляді козирьків, які утворюють основу повік;
■
limbi
palpebrales
, передній і задній канти повік, на них є вії, cilii
;
■
comissurae
palpebrarum
, спайки повік (бічна і присередня), явля
-
ють
собою місця з'єднання верх
-
ньої і нижньої повік;
—
є пружною прокладкою для очного яблука, яка пом'якшує і амортизує поштовхи.
179
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
180 Рис. 58. Сагітальний розріз очної ямки. 1 —
periorbita; 2 —
vagina bulbi; 3 —
spatium epis
-
cleral 4 —
n. opticus
; 5 —
corpus adiposum orbitae; б —
discus n. optici; 7 —
canalis hyaloideus: 8 —
lens; 9 —
camera posterior; 10 —
fornix conjunctivae inferior; 11 —
septum orbitale: 12 —
tarsus inferior; 13 —
cilii; 14 —
cornea; 15 —
camera anterior; 16 —
iris; 17 —
tarsu
s superior 18 —
pars palpebralis m. orbicularis oculi; 19 —
fornix conjunctivae superior; 20 —
corpus ciliare: 21 —
corpus vitreum.
ligg. palpebrarum, повікові зв'яз
ки (бічна і присередня), йдуть від хрящів до кісток очної ямки; gll. tarsales, залози хря
щів повік
1
, виділяють секрет, який змащує краї повік;
gll. ciliares, війкові залози; gll. sebaceae, сальні залози;
■ m. tarsalis superior et inferior.
м'язи верхнього та нижнього хрящів повіки.
Сполучна оболонка (кон'юнктива), tunica
conjunctiva
К
он'юнктива являє собою спо
-
лучнотканинну оболонку, яка пок
-
—
мейбомієві залози.
180
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
181 Рис. 59. Сльозовий апарат ока. 1 —
papilla lacrimalis et punctum lacrimalis superior; 2 —
canaliculi lacrimales; 3 —
saccus lacrimalis; 4 —
ductus nasolacrimalis;
5 —
concha nasalis inferior; 6 —
meatus nasi inferior; 7 —
papilla lacrimalis et punctum lacrimalis inferior; 9 —
pli
ca semilunaris; 10 —
ductuli excretorii; 11 —
pars palpebralis glandulae lacrimalis; 12 —
pars orbitalis glandulae lacrimalis.
181
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
182 ОРГАН
И
ЧУТТЯ
Рис. 60. Провідні шляхи зорового аналізатору. 1 —
visus oculi; 2 —
retina; 3 —
gangl. ciliare; 4 —
radix oculomotorius; 5 —
tractus opticus; 6 —
corpus geniculatum laterale; 7 —
nucl. accessorius n. oculomotorii; 8 —
pulvinar thalami; 9 —
coll
iculi superiores; 10 —
sulcus calcarinus; 11 —
radiatio optica; 12 —
n. oculomotorius; 13 —
chiasma opticum; 14 —
tractus opticus.
рита епітелієм і за будовою нагадує слизову. Вона покриває зсереди
ни повіки і передній відділ очного яблука (крім рогівки) (Рис. 58). Кон'юнктива має такі частини та утвори:
tunica
conjunctiva
palpebrarum
,
сполучна оболонка повік, покри
-
ває з середини верхню і нижню повіки;
tunica
conjunctiva
bulbi
, сполуч
-
на оболонка очного яблука, пок
-
182
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
183 риває передню частину очно
го яблука;
■
fornix
conjunctivae
(
superior
et
in
-
ferior
), склепіння сполучної оболон
-
ки (верхнє і нижнє), являє собою місця переходу кон'юнктиви по
-
вік в кон'юнктиву очного яблука;
■
saccus
conjunctivalis
, сполучно -
оболонковий мішок —
це щілино
-
подібний прост
ір між кон'юн
-
ктивою повік і кон'юнктивою оч
-
ного яблука, який містить слізну рідину; якщо зімкнути повіки, цей простір стає замкненим;
■
glandulae
conjunctivales
, cno
-
лучнооболонкові залози.
Над верхніми повіками розта
-
шовані брови supercilii
.
Сльозовий апа
рат, apparatus
lacrimalis
Сльозовий апарат (Рис. 59) представлений сльозовою залозою і вивідними шляхами:
■
glandula
lacrimalis
, сльозова за
-
лоза, розташована у верхньо
-
латеральному куті очної ямки в fossa
glandulae
lacrimalis
, вона має вивідні проточки, duc
tuli
excretorii
(10
-
12), які відкрива
ються в сльозовий мішок, saccus
lacrimalis
у латеральному відділі верхнього склепіння сполучної оболонки; звідси сльоза, оми
ваючи очне яблуко, стікає до медіального кута ока;
■
caruncula
lacrimalis
, сльозове м'ясце, міс
титься в медіально
му куті ока, навколо нього ут
-
ворюється сльозове озеро, lacus
lacrimalis
.
■
canaliculi
lacrimales
(
superior
et
inferior
), сльозови канальці (вер
-
хній та нижній), починаються сльозовими точками, punctum
lacrimale
, на верхній та ниж
ній по
віках; канальці йдуть під шкірою відповідної повіки і впа
-
дають в сльозовий мішок;
■
saccus
lacrimalis
, сльозовий мі
шок, розташований у fossa
sacci
lacrimalis
, в нижньому відділі медіальної стінки очної ямки, у нього впадають слізні канальці;
■
ductus
nasolac
rimal
, носо
-
сльо
зова протока, є продовженням униз сльозового мішка; вона проходить в носо
-
сльозовому каналі і відкривається в носову порожнину під нижньою носо
вою раковиною.
ПРОВІДНІ ШЛЯХИ ЗОРОВОГО АНАЛІЗАТОРУ (рис. 60)
а) Сітківка (
retina
). В сітківці є
три ланки нервових клітин, які сприймають подразнення і пере
-
дають імпульси в головний мозок:
1) палочкоподібні та колбочко
-
подібні зорові клітини є спеціалізо
-
ваними нервовими клітинами, які виконують роль рецепторів, вони розташовані у зовнішньому шарі сітківки;
а)
колбочкоподібні клітини
(6,5 млн.) розташовані головним
чином, в ділянці жовтої плями.
З ними пов'язане сприйняття чітко
го, детального зображення і кольо
рове бачення;
б)
палочкоподібні клітини
(125 млн.) розташовані по всій сіт
-
183
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
184 ківці, вони сприймають розсіяне світло, з ним пов'язаний бічний та нічний зір;
2)
біполярні нейрони розміщені
в середньому шарі сітківки, вони
мають два відростки, один з яких
контактує з відростками палочко
подібних і колбочкоподібних клі
тин, другий —
з мультиполярними
нервовими клітинами;
3)
гангліозні нейроцити міс
тяться у внутрішньому шарі сіт
ківки; їхні дендрити контактують з
відростками біполярних клітин, а
аксони (центральні відростки) схо
дяться до диска зорового нерва, де
об'єднуються і у
творюють зоровій
нерв; він пронизує оболонки очно
го яблука і виходить в ділянці його
заднього полюса.
б) Зоровий нерв і зоровий шлях
1)
n
. opticus
, зоровий нерв (
II
пара черепних нервів), виходить з очної ямки через canalis
opticus
і потрапляючи в порожнину
черепа, утворює перехрестя, яке лежить по
-
переду турецького сідла;
2)
chiasma
opticus
, зорове пере
-
хрестя, є неповним, тому що пере
-
хрещуються лише ті волокна, які йдуть від медіальних половин сіт
-
ківки; волокна від її латеральних половин прямують в зоровий шлях своєї сторони;
3)
tractus
opticus
, зоровий шлях, розташований позаду перехрестя, він містить волокна від латераль
ної половини сітківки своєї сто
-
рони і медіальної половини сітків
ки протилежної сторони
1
; волокна зорового шляху, огинаючи ніжку мозку, з
акінчуються в підкіркових центрах (латеральному колінчато
му тілі, подушці таламуса і верхніх горбках пластинки покрівлі серед
-
нього мозку).
в) підкіркові і кіркові центри
1)
corpus
geniculatum
laterale
,
латеральне колінчасте тіло, місти
ться в проміжному
мозку, станов
лячи частину заталамічної ділянки;
2)
pulvinar
thalami
, подушка
таламуса, є задньою частиною та
ламуса;
3)
colliculi
superiores
, верхні гор
бки пластинки покрівлі середнього
мозку, вони пов'язані зі спинним
мозком (
tractus
tectospinalis
) і до
датковим ядром окорухового нерва,
nucl
. oculomotorius
accessorius
, че
рез яке здійснюється зіничний реф
лекс (звуження зіниці) і акомодація.
Аксони клітин латерального колінчастого тіла проходять через задню ніжку внутрішньої капсули, утворюють зор
ову променистість, radiatio
optica
і закінчуються в зо
-
ровій корі потиличної частки пів
кулі по берегах sulcus
calcarinus
. В корі відбувається формування зорових відчуттів і їх вищий аналіз.
ЕВОЛЮЦІЯ ОРГАНІВ ЗОРУ
Органи зору у безхребетних.
Початковою форм
ою ока тварин є фоточутливі клітини, які розсіяні в
1
—
при ураженні зорового шляху буває випадання латерального зорового поля тієї ж сто
рони і медіального зорового поля протилежної сторони.
184
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
185 ектодермі. На наступних етапах ево
-
люції у безхребет
них відбувається концентрація світлочутливих клі
тин в певних місцях. При цьому ут
-
ворюються очні ямки або чаші, які мають ввігнуту поверхню і оточені темним пігментом.
Подальша еволюція органа зору у безхребтових йде складними і різ
-
номанітними шляхами з утворенням міхурчастих очей, формуванням лінз, рогівки та інших пристосувань. Окремі невеликі очі у деяких тва
рин групуються разом, утворюючи досить досконалі складні фасеточні очі (ракоподібні, комахи).
Еволюція органів зору у хреб
-
тових. У хребтових тва
рин еволю
ція ока йшла самостійним шляхом. Вона не є результатом розвитку ока безхребтових, а пов'язана з дифе
-
ренціюванням центральної нерво
вої системи. У гіпотетичних пред
ків хребтових можливо вся нервова пластинка була світлочутливою. У сучасного ланц
етника нервова трубка зберегла світлочутливість завдяки наявності поблизу цент
-
рального каналу світлочутливих клітин, які оточені пігментом.
Із збільшенням розмірів тіла і зменшенням його прозорості світ
-
лочутлива частина нервової трубки стала випинатися, наближаючись до поверхні тіла (до ектодерми). В цьому місті виникають допоміж
ні елементи у вигляді оболонок кришталика, спеціальних м'язів. З нервової тканини формується світ
-
лочутлива оболонка (сітківка) із справжніми нервовими клітинами.
У риб очі мают
ь плоску рогівку і кулеподібний кришталик, який може пересуватися за допомогою спеціального м'яза. У рептилій і птахів є добре помітний війковий м'яз, який дає можливість кришта
-
лику змінювати свою кривизну (ако
-
модаційний м'яз). Ряд хребтових має рухомі п
овіки, сльозовий апа
рат та інші допоміжні елементи ока.
ЕМБРІОНАЛЬНИЙ РОЗВИТОК ОКА У ЛЮДИНИ
Утворення зачатка ока шляхом виросту бічних стінок передньо
го мозку. Найважливішим фак
том ембріонального розвитку ока є утворення його головної світло
-
чутливої ч
астини —
сітківки шля
хом випинання стінки переднього (проміжного) мозку. У результаті цього процесу на 3
-
му тижні утво
-
рюється очний міхурець, порож
нина якого широко сполучається з порожниною мозкового міхура. Зовнішня стінка міхурця спрямо
вана до ектод
ерми.
Формування очного келиха. У процесі росту ембріона одношаро
-
вий очний міхур шляхом випинання його зовнішньої стінки стає двоша
-
ровим, формуючи очний келих. Ос
-
танній з'єднаний з мозком за допо
-
могою очної стеблинки. Зовнішня стінка очного келиха в по
дальшому стає тонкою, в ній з'являються гра
-
нули меланіну і нарешті з неї утво
-
рюється пігментний шар сітківки. Внутрішній шар очного келиха по
-
товщується і внаслідок подальшого диференціювання перетворюється
185
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
186 в нервову частину сітківки, в як
ій з нейробластів розвиваються нервові клітини. Аксони гангліозних клітин, що формуються, ростуть в напрямку до очної стеблинки і залишають очне яблуко, утворюючи зоровий нерв.
Утворення кришталика. Криш
-
талик утворюється на початку 5 тижня внаслідок того,
що ектодерма, яка прилягає до очного келиха, стає товстішою. Під час розвитку утво
-
рюється міхурець кришталика, він відшаровується від ектодерми і за
-
нурюється в очний келих. В подаль
-
шому порожнина в кришталику зни
-
кає, а його клітини перетворюють
ся в п
розорі волокна кришталика.
Утворення судинної оболонки. Судинна оболонка утворюється з мезенхімних клітин, які проника
ють в очний келих. Разом з мезен
хімою в очний бокал проростають
і кровоносні судини, з яких утво
-
рюється артерія склистого тіла (
a
. hya
loidea
). Вона прямує до кришталика. Потім ця артерія роз
-
смоктується і судинна сітка криш
-
талика зникає. В порожнині очного келиха утворюється прозора желе
-
подібна речовина (склисте тіло).
Утворення склери і рогівки. Склера утворюється з мезенхіми. яка ото
чує ззовні очний келих. Тут формується щільна сполучна тка
-
нина, яка виконує функцію опори. Передня частина склери перетво
-
рюється в рогівку, основу якої ста
-
новить прозорий волокнистий шар мезенхімного походження. Проте зовнішній шар рогівки формується за
рахунок епітелію ектодерми.
Допоміжні елементи ока почи
-
нають розвиватися на 3
-
му місяці внутрішньоутробного життя.
ВУХО, AURIS
Слуховий аналізатор (присінко
-
во
-
завитковий орган) складається із зовнішнього, середнього і внут
-
рішнього вуха.
ЗОВНІШНЄ ВУХО
, AURIS
EXTERNA
Зовнішнє вухо складається з вушної раковини і зовнішнього слу
-
хового проходу.
Вушна раковина, auricula
, в ос
-
нові має пружний вушний хрящ, cartilago
auriculae
, ззовні покри
тий шкірою (рис. 60). Хрящ відсут
ній у нижній частці вушної ракови
-
ни, у так званій мочці вуха, яка за
-
повнена жиром. У людини функція уловлювання звукових коливань втрачена, тому вушна раковина не
-
велика, а м'язи, які забезпечують рух раковини у тварин, у люди
ни редуковані. У вушній раковині розрізняються такі частин
и:
■
lobulus
auriculae
, вушна часто
чка (мочка), розташована внизу, хряща не має;
■
helix
, завиток, являє собою потов
-
щений і зігнутий край раковини:
■
antihelix
, протизавиток, розта
-
шований попереду, завитка, пара
-
186
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
187 Рис. 61. Вушна раковина. 1 —
hel
ix; 2 —
antihelix; 3 —
crura antihelicis; 4 —
scapha; 5 —
crus helicis; 6 —
antitragus; 7 —
lobulus auriculare; 8 —
incisura intertragica; 9 —
tra
-
gus; 10 —
meatus acusticus externus; 11 —
fos
-
sa triangularis.
лельно до нього; він обмежує зза
-
ду порожнину вушної раковини;
■
scapha
, човен являє собою загли
-
бину, яка лежить між завитком і протизавитком;
■
conchae
auriculae
, раковина ву
ха, є широкою заглибиною, яка розміщена попереду протизавит
-
ка; вона веде в зовнішній слухо
-
вий прохід;
■
tragus
, козелок —
виступ,
який розташований спереду зовніш
-
нього слухового проходу;
■
antitragus
, протикозелок, роз
-
міщений напроти козелка;
■
incisura anterior, передня вирізка;
■
incisura intertragica, міжкозел
кова вирізка;
■
sulcus
posterior
auriculae
, задня борозна вушної раковини;
■
isthmus cartilaginis auricularis, перешийок вушного хряща;
■
incisura terminalis auricularis, межова вушна вирізка;
■
fossa antihelica, ямка противо
-
завитка;
■
eminentia conchae, підвищення раковини;
■
eminentia scaphae, підвищення човна;
■
eminentia
fossa
t
riangularis
, під
-
вищення трикутної ямки.
Вушна раковина з'єднується за допомогою зв'язок і має рудимен
-
тарні м'язи.
Зовнішній слуховий хід, meatus
acusticus
externus
, складається з хрящової (1/3) і кісткової (2/3) частин, має довжину 30
-
32 мм, діа
-
метром 0
,6
-
0,9 см. Зсередини він вистелений шкірою, яка містить волосся і залози. В глибині прохід закритий барабанною перетинкою, яка відокремлює зовнішнє вухо від середнього (рис. 62). Зовнішня по
-
верхня ії вкрита тонким шаром ба
-
гатоклітинного плоского епітелію
, внутрішня —
одношаровим кубіч
-
ним епітелієм слизової оболонки середнього вуха. Перетинка має форму еліпса розміром 9Х11 мм. Зовнішній слуховий прохід —
S
-
подібно вигнутий як в горизонталь
-
ній, так і у фронтальній площині
1
.
1
—
для огляду барабанної пере
тинки треба відтягнути вушну раковину вгору і назад.
187
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
188 Рис. 62. Схема будови вуха на фронтальному розрізі. 1 —
incus; 2 —
canales semicir
culares; 3 —
saccus endolymphaticus; 4 —
vestibulum; 5 —
ductus cochlearis; 6 —
tuba auditiva; 7 —
stapes; 8 —
membrana tympanica; 9 —
meatus acusticus externus; 10 —
cartilago meatus acustici externi; 11 —
auricula; 12 —
malleus.
188
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
189 Рис. 63. Вид на праву барабанну перетинку зі сторони барабанної порожнини. 1 —
lig. mallei; 2 —
caput mallei; 3 —
recessu
s epitympanicus; 4 —
incus; 5 —
lig. incudis; 6 —
chorda tym
-
pani
; 7 —
eminentia pyramidalis; 8 —
stapes; 9 —
manubrium mallei; 10 —
membrana tympanica; 11 —
pars ossea tubae auditivae; 12 —
septum canalis musculotubarii; 13 —
m. tensor tympani; 14 —
fig. m
allei anterius.
СЕРЕДНЄ ВУХО, AURIS
MEDIA
До середнього вуха належать барабанна порожнина із слухови
-
ми кісточками і слухова труба
1
. На межі із зовнішнім слуховим прохо
-
дом розташована барабанна пере
-
тинка.
Барабанна перетинка, membrana
tympanica
Барабанна перетинка явля
є со
-
бою пружну пластинку овальної форми (розм. 9x11 мм.), яка розта
-
шована на межі між зовнішнім і се
-
реднім вухом (рис. 63).
Євстахієва труба.
189
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
190 Вона нахилена так, що з ниж
ньою стінкою зовнішнього слу
хового проходу утворює гострий кут. В ї
ї основі лежить фіброзна тканина; з боку зовнішнього слу
хового проходу барабанна пере
тинка покрита шкірою, а з боку барабанної порожнини —
слизо
вою оболонкою. Частини барабанної перетинки:
■
pars
tensa
, натягнута частина, становить 3/4 перетинки, міцно зр
остається з краями зовнішньо
го слухового проходу; в основі вона має пружну фіброзну тка
нину;
■
pars
flaccida
, розслаблена час
-
тина, являє собою верхню 1/4 частину, яка не має фіброзної тканини і натягнута слабо;
■
umbo
membranae
tympanicae
, пупок барабанної перетинки, є центральною заглибиною у виг
-
ляді лійки.
Барабанна порожнина, cavitas
tympani
Барабанна порожнина розташо
-
вана в піраміді скроневої кістки, яв
-
ляє собою порожнину неправильної форми; яка заповнена повітрям, її об'єм становить близько 1 см
3
; зс
е
-
редини порожнина вистелена сли
-
зовою оболонкою.
Стінки:
Барабанна порожнина має 6 стінок:
1) paries
tegmentalis
, покрі
вельна стінка —
верхня, утворена кістковою пластинкою піраміди скроневої кістки, tegmen
tympani
;
2)
paries
jugularis
, яремна стінка —
ни
жня, утворена дном fossa
jugularis
;
3)
paries
labyrinthicus
, лабі
-
ринтна стінка —
медіальна, утворе
-
на кістковим лабіринтом внутріш
-
нього вуха; тут є мис, promontorium
, і два отвори;
■
fenestra
vestibuli
, вікно присін
ка, розташоване над мисом, має овальну фор
му, його краї зро
щені з основою стремена;
■
fenestra
cochleae
, вікно завитки, розташоване нижче миса, воно значне менше від попередньо
го і закрите вторинною бара
банною перетинкою, membrana
tympanica
secundaria
, вторинна барабанна перетинка;
Рис. 64. Слу
хові кісточки. 1 —
caput mallei; 2 —
collum mallei; 3 —
processus ante
-
rior mallei; 4 —
manubrium mallei; 5 —
proc
-
essus lenticularis incudis; 6 —
articulatio in
-
cudostapedialis; 7 —
crus anterior stapedis; 8 —
basis stapedis; 9 —
crus posterior stape
dis;
10 —
caput stapedis; 11 —
crus longum stapedis; 12 —
articulatio incudomallearis; 13 —
crus breve stapedis; 14 —
corpus incudis.
190
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
191 4)
paries
membranaceus
, пе
-
ретинчаста стінка —
латеральна, утворена барабанною перетинкою; вище останньої барабанна п
орож
-
нина розширена у вигляді надбара
-
банної заглибини, recessus
epitym
-
panicus
;
5)
paries
caroticus
, сонна стін
ка —
передня, утворена стінкою са
-
nalis
caroticus
; в ній міститься от
вір слухової труби;
6)
paries
mastoideus
, соскопо
-
дібна стінка —
задня, утворен
а со
-
скоподібим відростком, тут є отвір, який веде в печеру (
antrum
mastoi
-
deum
) і в комірки соскоподібного відростка
1
.
Слухові кісточки, ossicula
auditus
У барабанній порожнині містя
-
ться три слухові кісточки (рис. 64):
■
malleus
, молоточок, має голо
вку, ш
ийку, ручку і два відрост
ки (латеральний і задній) ручка зростається з барабанною пере
-
тинкою, а головка зчленовуєть
ся з коваделком; шийку, ручку і два (латеральний і задній)
■
incus
, коваделко, має тіло і дві ніжки (коротку і довгу);
■
stapes
, стремінце, ма
є головку, ніжки і основу, basis
stapedis
, головка зчленовується з кова
-
делком, а основа закриває вікно пристінка, зростаючись з його краями за допомогою кільцевої
стремінцевої зв'язки, lig
. anula
re
stapediale
(синдесмоз)
2
. Молоточок приєднаний до пе
рет
инки рукояткою, стремінце спо
-
лучнотканинними волокнами рух
-
ливо сполучено з вікном присінка.
Суглоби і зв'язки слухових кісточок
Слухові кісточки з'єднані між собою за допомогою суглобів:
■
art
. incudomalleolaris
, ковадел
ко
-
молоточковий суглоб, розта
-
шован
ий між головкою молоточ
-
ка і тілом ковадла;
■
art
. incudostapedialis
, ковадел
ко
-
стремінцевий суглоб, розта
-
шований між ковадлом і голо
-
вкою стремена;
Крім того, слухові кісточки з'єднані зв'язками із стінками бара
-
банної порожнини:
■
lig
. mallei
anterius
, пер
едня зв'язка молоточка;
■
lig
. mallei
laterale
, бічна зв'язка молоточка;
■
lig
. mallei
superius
, верхня зв'яз
ка молоточка;
■
lig
. incudis
superius
, верхня зв'язка коваделка;
■
lig
. incudis
posterius
, задня зв'язка коваделка;
■
membrana stapedialis, стремін
цева пер
етинка;
■
lig
. anulare
stapediale
, кільцева стремінцева зв'язка.
1
—
при запаленні середнього вуха гній поширюється в сосковидні комірки.
2
—
скостеніння цієї тканини призводить до обмеження рухомості стремінця і глухоти
(отосклероз).
191
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
192 М'язи слухо
вих кісточок, musculi
ossiculorum
auditus
Із слуховими кісточками пов'я
-
зані два невеликих м'язи:
■
m
. tensor
tympani
, м'яз
-
натя
гувач барабанної перетинки, що напружує барабанну перетинку, він розташований в одноймен
-
ному півканалі м'язово
-
трубно
го каналу,
звідки і починаєть
ся, прикріплюючись до ручки молоточка; іннервується n
. tri
-
geminus
(
V
); м'яз рефлекторно регулює натягання барабанної перетинки;
■
m
. stapedius
, стремінцевий м'яз, дуже малий, міститься всереди
ні кісткового пірамідального підвищення, emi
nentia
pyrami
dalis
, на задній стінці бара
банної порожнини; його сухо
жилок виходить через отвір і прикріплюється до головки стремінця; іннервується n
. fa
cialis
(
VII
); м'яз рефлекторно регулює коливання стремінця.
Слухова труба, tuba
auditiva
Слухова тру
ба сполучає бара
банну порожнину з носоглоткою. Вона спрямована вниз і медіально, має довжину 3,5 см і діаметр 2 мм. Частини труби
Труба має кісткову і хрящову частини:
■
pars
ossea
, кісткова частина,
розташована в однойменному
півканалі м'язово
-
трубного к
а
налу; становить латеральну 1/3
частину труби;
■ pars
cartilaginea
, хрящова час
тина, становить медіальні 2/3 труби.
Слухова труба має барабанний і глотковий отвори, зсередини вис
-
телена слизовою оболонкою, яка містить залози труби і лімфатичні фолікули
.
ВНУТРІШНЄ ВУХО, AURIS
INTERNA
Внутрішнє вухо складається з кісткового і перетинчастого ла
-
біринтів, які розташовані у товщі піраміди скроневої кістки.
Кістковий лабіринт, labyrinthus
osseus
Кістковий лабіринт являє со
бою складно побудовані кісткові поро
жнини і канальці, стінки яких утворені щільною кісткою (рис. 65). Всередині кісткового ле
жить перетинчастий лабіринт. Між стінками кісткового лабіринту і розташованим в ньому перетинчас
-
тим лабіринтом є перилімфатич
ний простір, заповнений перилім
фою. Кі
стковий лабіринт скла
дається з присінка, півколових ка
налів і завитки.
Присінок, vestibulum
, стано
вить розширену центральну час
тину лабіринту, спереду він про
-
довжується у завитку, ззаду —
сполучається з півколовими кана
-
лами. На внутрішній стінці при
сінок має гребінь, crista
vestibuli
. який ділить його порожнину на два закутки —
-
еліптичний і сфе
ричний:
192
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
193 Рис. 65. Кістковий лабіринт, зовнішня будова, 1 —
canalis semicircularis anterior; 2
—
ampula ossea anterior; 3 —
vestibulum; 4 —
coc
hlea; 5 —
fenestra vestibuli; 6 —
fenestra cochleae
; 7 —
ampulla ossea posterior; 8 —
canalis semicircularis posterior; 9 —
crus osseum simplex; 10 —
canalis semicircularis lateralis; 11 —
ampulla ossea lateralis; 12 —
crus osseum commune.
■
recessus elli
pticus (utricularis),
еліптичний (маточковий) заку
-
ток, розташований вгорі і ззаду; з нього починається водопровід присінка, aquaeductus vestibuli;
■
recessus sphericus (saccularis), кулястий (мішечковий) закуток, розташований внизу і спереду;
■
recessus cochl
earis, завитковий закуток.
Кісткові півколові канали, са
n
а
les
semicirculares
ossei
, розміщені ззаду і латерально від присінка в трьох взаємно перпендикулярних площинах:
■
canalis
semicircularis
anterior
,
передній півколовий канал; його
площина розташовує
ться пер
-
пендикулярно до осі піраміди (приблизно сагітально);
■
canalis
semicircularis
posterior
, задній півколовий канал; його площина розміщується пара
-
лельно до задньої поверхні піра
-
міди (приблизно фронтально);
■
canalis
semicircularis
lateralis
, бі
чний півколовий канал; його площина розташована горизон
-
тально.
Прості та ампульні ніжки півко
-
лових
каналів. Кожний канал має дві кісткові ніжки, crura
ossea
, які відкриваються в присінок. Одна з ніжок кожного каналу має кісткову ампулу, ampulla
ossea
(вс
ього три), і називається ампульною кістковою
193
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
194 Рис. 66. Схема поперечного розрізу одного з ходів завитки. 1 —
paries vestibularis ductus cochlearis; 2 —
ductus cochlearis; 3 —
organum spirale; 4 —
lig. spirale; 5 —
substantia ossea spongiosa;
6 —
scala tympani; 7 —
lamina basillaris; 8 —
ganglion spirale; 9 —
lamina spira
lis ossea; 10 —
scala vestibuli.
ніжкою, crus osseum ampullare, дру
га ніжка, яка не має розширення, є простою кістковою ніжкою, crus os
-
seum simplex. Прості ніжки перед
-
ньо
го і заднього каналів з'єднуються і утворюють спільну кісткову ніжку, crus osseum communae. Таким чи
ном, в присінок відкривається п'ять отворів каналів.
Завитка, cochlea —
передній відділ кісткового лабіринту.
Завитка розташована попере
ду присінка, явля
є собою кісткову трубку, яка спірально закручена навколо стрижня (рис. 66).
Від початкового відділу завитки починається невеликий її канадець. canaliculus
cochleae
, який відкри
-
194
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
195 вається на основі черепа. Завитка має такі утвори:
1)
basis
, основ
а, обернена медіально, до внутрішнього слухового
проходу;
2)
cupula
cochleae
, купол за
-
витки, спрямований латерально, до ' барабанної порожнини;
3)
modiolus
, веретено (вісь), проходить в центрі завитки; нав
-
коло нього кісточковий хід завит
ки утворює 2,5 оберти
; має такі ут
вори:
■
lamina
spiralis
ossea
, кісткова спіральна пластинка, вона вис
-
тупає в просвіт кісткового ходу завитки і частково ділить його на два відділи;
■
canalis
spiralis
modioli
, спіраль
ний канал веретена, проходить в основі спіральної кісткової п
ластинки;
» canales
longitudinales
modioli
, поздовжні канали веретена, спо
-
лучаються із спиральним і від
-
криваються на дні meatus
acus
-
ticus
interims
;
■
helicotrema
, отвір завитки
1
, він
сполучає два відділи кісткового
ходу завитки.
Перетинчастий лабіринт, labyrinthus
membranaceus
Перетинчастий лабіринт лежить Е:ередині кісткового, його стінки утворені сполучною тканиною. Замкнені порожнини перетинчастого лабіринту заповнені прозорою ендолімфою, endolympha
. В сукуп
ності вони утворюють ендолімфа
-
тичний про
стір, spatium
endolym
-
phaticum
.
Між стінкою кісткового лабі
-
ринту і зовнішньою стінкою пе
-
ретинчастого є навкололімфатич
ний простір, spatium
perilymphati
cum
, який заповнений перилім
фою, perilympha
. Вона може від
тікати з простору через ductus
perilympha
ticus
(він проходить в canaliculus
cochleae
) в підпаву
тинний простір (рис. 67).
Перетинчастий лабіринт ділить
ся на присінковий і завитковий ла
-
біринти.
Присінковий лабіринт, laby
-
rinthus
vestibularis
, складається з маточки, мішечка і трьох півколо
вих пр
оток:
■
utriculus
, маточка {маточковий закуток), розташований в reces
sus
ellipticus
присінка, він спо
-
лучається з півколовими прото
-
ками; на внутрішній стінці ма
-
точка має пляму, macula
utriculi
;
■
sacculus
, мішечок (сферичний мішечок), міститься в recessus
s
phericus
присінка, сполучається з протокою завитки через ductus
reuniens
; на внутрішній стінці має пляму, macula
sacculi
;
■
ductus
utriculosaccularis
, ма
-
точково
-
мішечкова протока, спо
-
лучає utriculus
із sacculus
;
■
ductus
endolymphaticus
, ендо
-
лімфатична прот
ока, починаєть
-
ся від ductus
utriculosaccularis
, проходить через водопровід при
-
сінка в закінчується сліпим роз
-
— просвітлений отвір.
195
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
196 Рис. 67. Схема кісткового і перетинчастого слухового лабіринту. 1 —
saccus endolym
-
phaticus; 2 —
spati
um perilymphaticum; 3 —
dura mater; 4 —
cupula cochleae; 5 —
helicotrema: 6 —
scala vestibuli; 7 —
ductus cochlearis; 8 —
scala tympani; 9 —
sacculus; 10 —
ductus reu
niens; 11 —
ductus perilymphaticus; 12 —
fenestra cochleae; 13 —
fenestra vestibuli; 14 —
am
pula membranacea posterior; 15 —
ductus semicircularis posterior; 16 —
utriculus; 17 —
ductus utriculosaccularis; 18 —
canalis semicircularis anterior; 19 —
ampula membranacea anterior 20 —
ductus endolymphaticus.
ширенням, яке міститься у тов
щі твердої мозкової оболони на задній поверхні піраміди; вона служить для відтоку ендолімфи з перетинчастого лабіринту. Півколові протоки, ductus
semi
circulares
, розташовані всередині кісткових півколових каналів в п
овторюють їхні обриси. На одній з ніжок протоки мають перетинчас
ті ампули, ampullae
membrana
-
сеае, на внутрішній стінці яких ле
жать ампульні гребені, cristae
am
pullares
. Прості ніжки передньої і задньої проток з'єднуються і утво
рюють спільну пере
тинчасту ніж
-
ку; п'ять отворів півколових проток відкриваються в utriculus
.
Рецепторні поля
У присінковому лабіринту ле
-
жать рецепторі поля присінкового аналізатора, які представлені таки
ми утворами:
■
macula utriculi, пляма маточки;
■
macula sacculi, пляма
мішечка.
Обидві плями складаються з чутливих клітин з волосинками, які покриті драглистою речовиною. Ця речовина містить кристали вуг
-
лекислого вапна, які називаються статоконіями, statoconii
.
196
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
197 ■ cristae
ampullares
, ампульні гребні, містяться в
кожній пере
-
тинчастій ампулі, вони мають чутливі клітини з волосинками, які покриті драглистою речови
-
ною у вигляді купола, cupula
. Провідні шляхи присінкового
аналізатора Перші нейрони являють собою біполярні клітини, які розміщені з чутливому присінково
му вузлі, ganglion
vestibulare
. Він розташо
ваний на дні внутрішнього слухо
вого проходу. Периферичні від
ростки цих клітин через отвори в кістковому лабіринті прямують до плям sacculus
і utriculus
, а та
кож до ампульних гребенів, де за
кінчуються, контакт
уючи з чутли
-
вими волосяними клітинами. Ці клітини є рецепторами.
Центральні відростки клітин присінкового вузла утворюють pars
vestibularis
присінково
-
завитко
вого нерва (
VIII
пара черепних не
рвів), який виходить з піраміди ви
сокої кістки через porus
ac
usticus
internus
і досягає моста, де закін
чується на клітинах чотирьох при
сінкових ядер (
nucll
. vestibulares
)
1
. Вони лежать в area
vestibularis
р
омбовидної ямки.
Другі нейрони містяться в при
-
сінкових ядрах, їхні аксони сполу
-
чені з nucleus
fastigil
і ко
рою мозоч
-
ка (проходять в нижніх ніжках мозочка), сітчастою формацією стов
-
бура мозку, ядрами III
, IV
і VI
пар черепних нервів, горбками плас
-
тинки покрівлі середнього мозку і
спинним мозком (tr. vestibulospi
-
nalis). Через мозочок імпульси до
-
сягають чер
воного ядра середнього мозку; таким чином від присінково
го апарата імпульси включаються в екстрапірамідну систему, вищими центрами якої є ядра основи.
Як функціонує присінковий аналізатор? Подразнення рецеп
-
торних клітин присінкового аналі
-
затора відбуває
ться під час зміни положення голови, її поворотах і прямолінійному прискоренні. При цьому переміщується ендолімфа, зміщує куполи гребенів і статоконії, що призводить до збудження ре
-
цепторів. Імпульси передаються в центральну нервову систему, де від
-
буваєт
ься її автоматична обробка і переключення на моторні ядра. Це призводить до скорочення м'язів, які здійснюють зміну положення тіла.
Завитковий лабіринт, labyrinthus
cochlearis
Завитковий лабіринт представ
-
лений завитковою протокою, duc
tus
cochlearis
, яка починається в ділянці присінка, проходить спі
рально уздовж зовнішньої стінки кісткового каналу і закінчується сліпо в ділянці її купола.
Стінки завиткової протоки: ■ paries
tympanicus
(
membrana
spiralis
), барабанна стінка (спі
-
ральна перетинка), йде від к
раю кісткової спіральної пластинки до зовнішньої стінки кісткового каналу завитки; вона складаєть
ся з численних (24 000) пруж
-
—
частина волокон, не перериваючись в ядрах, досягає мозочка.
197
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
198 Рис. 68. Провідні шляхи слухового аналізатору. 1 —
gyri temporales transversi: 2 —
corpus geniculatum lateralis. 3 —
coiliculus superior; 4 —
striae medullares ventriculi quarti: 5 —
nucl. cochlearis dorsalis; 6 —
nucl. cochlearis ventralis; 7 —
ductus cochlearis; 8 —
scala tympani; 9 —
ganglion spirale; 10 —
pars cochlearis n. vestibulocochlearis; 11 —
corpus trapezoi
deum
; 12 —
nucl. olivaris superior; 13 —
lemniscus lateralis; 14 —
coiliculus superior; 15 —
corpus geniculatum medialis; 16 —
radiatio acustica.
них сполучнотканинних воло
кон різної довжини, що утворю
ють основну пластинку, на якій міститься спіральний орган; paries vestibularis, присінкова стінка
1
, являє собою дуже тонку сполучнотканинну пластинку, яка є двох сторін покрита плос
-
ким епітелієм; вона тягнеться косо (під кутом 45°) від кісткової спіральної пластинки до зовніш
-
ньої стінки;
paries externus, зовнішня стінка. складається із сполучної ткани
ни, яка зростається з кістковою стінкою.
рейснерова перетинка.
198
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
199 Навкололімфатичні п
ростори
Завиткова протока за діаметром значно менша від кісткового ходу завитки, тому тут є широкі навкололімфатичні простори (сходи), які з заповнені перилімфою: • scala
vestibuli
, сходи присінки, розташовані між paries
vestibu
laris
і кістковою стінкою
; ■ scala
tympani
, барабанні сходи, лежать між спіральними плас
тинками (кістковою та перетин
частою) і кістковою стінкою за
витки.
В ділянці купола завитки схо
ди сполучаються між собою через helicotrema
, отвір завитки.
Рецептори слухового аналіза
-
тора розміщені на основній плас
-
тинці спіральної мембрани у вигляді спірального (кортієвого) ор
гана, organum
spirale
(
Corti
)
1
. Він складається з епітеліальних клітин, серед яких є чутливі клітини з волосинками. Ці клітини виконують рецепторну роль. Над ними ро
зта
-
шована покривна перетинка, mem
-
brana
tectoria
, яка під час рухів подразнює волосинкові клітини.
Провідні шляхи слухового аналізатора
Перші нейрони представлені бі
-
по
лярними нервовими клітинами, які ро
зташовані в чутливому спіральному
." вузлі завитки. В
ін міститься в спі
ральному каналі стрижня (рис. 68.).
Периферичні відростки цих клі
-
тин прямують до кортієвого органа і закінчуються на його рецепторних клітинах, а центральні —
через поз
-
довжні канальці стрижня виходять із завитки, з'єднуються разом і ут
-
ворюють pars
cochlearis
присінко
во
-
завиткового нерва (
VIII
пара черепних нервів).
Останній виходить з піраміди через porus
acusticus
internus
і до
-
сягає моста, де закінчується в дор
-
сальному і в
ентральному завитко
вих ядрах (
nucll
. cochleares
).
Другі нейрони слухового шляху містяться в ядрах завитки. Аксо
ни клітин цих ядер йдуть на про
-
тилежний бік
2
, утворюючи в мості трапецієподібне тіло. Волокна від дорсального ядра йдуть поверхнево і утворюют
ь в ромбоподібній ямці striae
medullares
. Вони занурюють
-
ся посередині вглиб моста і вхо
дять до складу трапецієподібного тіла. Волокна останнього заверта
ють вгору і утворюють латеральну петлю, яка досягає нижніх горбків пластинки покрівлі середнього моз
-
ку і медіального колінчастого тіла, де і закінчується.
Треті нейрони слухового шля
ху лежать в нижніх горбках плас
тинки покрівлі середнього мозку і медіальному колінчастому тілі.
Аксони клітин горбків утворю
-
ють tractus
tectospinalis
, а аксони клітин меді
ального колінчастого тіла проходять через задню ніж
-
1 —
A
. M
. Corti
(1822 —
1876) —
італійський анатом. 2
—
частина волокон не перехрещується.
199
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
200 ку внутрішньої капсули, потім ут
-
ворюють слухову променистість, radiatio
acustica
і закінчуються в с
луховій корі верхньої скроневої звивини (поперечні скроневі зви
-
вини Гешля). Як виникають слухові відчуття?
Звукові коливання проходять через зовнішній слуховий прохід і приводять в рух барабанну пере
-
тинку, її коливання через ланцюг слухових кісточок пере
даються на основу стремінця. Останнє рухо
мо зрощене сполучною тканиною з краями вікна присінка. Вібрую
чи, стремінце передає коливання перилімфі scala
vestibuli
; ці коли
-
вання через helicotrema
поширю
-
ються на перилімфу scala
tympani
і доходять до вторинн
ої барабанної перетинки, поступово затухаючи.
Коливання перилімфи переда
-
ються ендолімфі ductus
cochlearis
, що призводить до зміщення воло
кон основної пластинки кортієвого органа і рухів membrana
tectoria
. Таким чином подразнюються ре
-
цепторні клітини, як
і генерують нервові імпульси. Пружні волокна lamina
basilaris
, маючи різну дов
-
жину, обумовлюють сприйняття коливань різної частоти. Нервові імпульси по нерву і провідних шля
-
хах передаються в кору скроне
вої частки, де відбувається вищій аналіз слухових в
ідчуттів.
ЕВОЛЮЦІЯ ОРГАНІВ РІВНОВАГИ І СЛУХУ
Органи рівноваги і слуху в безхребтових. У водяних тварин
спочатку з являються органи рів
-
новаги, які представлені екто
-
дермальними ямками або замкне
-
ними міхурцями, наповненими рідиною. Стінки таких міхурців в
истелені чутливим епітелієм з во
-
лосинками, а всередині містяться «камінчики», або статоліти. При зміні положення тіла статоліт пе
-
реміщується і подразнює рецеп
торні клітини, які зв'язані з не
рвовою системою. Такі примітив
ні органи рівноваги є у багатьо
х безхребтових (медузи, ракоподіб
ні та ін.). У наземних безхребто
вих (наприклад, у комах є органи слуху, які побудовані за принци
пом пружних перетинок, що реагу
ють на коливання звукових хвиль (тимпанальні органи).
Еволюція присінково
-
завитко
-
вого орган
а у хребтових. У хреб
-
тових тварин органи слуху і рів
-
новаги об'єднані в один склад
ний присінково
-
завитковий ор
ган. Причому у водяних тварин (круглоротих, риб), є лише органи рівноваги, які представлені пів
-
коловими каналами і заповнен: рідиною з дрібним
и статолітами. У риб канали розташовуються в трьох взаємно перпендикулярних площинах, що відповідає трьом вимірам простору.
В наземних хребтових, почина
-
ючи з амфібій, шляхом перебудов:: першої зябрової щілини розвива
-
ється середнє вухо. Воно являє: собою порожнину, заповнену по
-
вітрям і запнену барабанною пе
-
ретинкою. Середнє вухо служить
200
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
201 для передачі звукових коливань у внутрішнє вухо. Останнє крім пів
-
колових каналів має зачаток, який відповідає завитці. Лише у кро
-
кодилів і птахів канадець з
авитки добре помітний і має вигляд виг
нутої трубки. У ссавців виникає справжня завитка. У цих тварин утворюється зовнішнє вухо з вуш
ною раковиною і зовнішнім слухо
вим проходом.
Ембріональний розвиток присінково
-
завиткового органа у людини Закладка слух
ового міхурця з ек
тодерми. На початку 3
-
го тижня роз
витку з обох боків від заднього міху
ра утворюється потовщення ектодер
ми, яке незабаром перетворюється в слухову ямку. У подальшому вона стає глибшою і замикається, форму
ючи слуховий міхурець з рідино
ю.
Рис. 69. Схема провідних шляхів органу нюху. 1 -
fornix
; 2 -
gyrus
cinguli
; 3 -
thala
mus
; 4 -
tr
. mamillothalamicus
; 5 -
isthmus
gyri
cinguli
; 6 -
corpus
mamillare
; 7 -
gyrus
denta
tus
; 8 -
gyrus
parahippocampalis
; 9 -
uncus
; 10 —
tractus
olfactoriu
s
; 11 -
concha
nasalis
infe
rior
; 12 -
concha
nasalis
media
; 13 -
fila
olfactoria
; 14 -
bulbus
olfactorius
; 15 -
area
subcallosa
; 16 -
genu
corporis
callosi
.
201
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
202 Утворення лабіринту. Ріст і перетворення слухового міхурця призводять спочатку до утвор
ення мішечка, маточки і перетинчастих півколових каналів. В подальшому з передньої частини слухового міх
-
урця внаслідок посиленого росту формується перетинчаста завитка (завиткова протока).
У стінках перетинчастого лабі
-
ринту диференціюються нейроепі
-
теліа
льні клітини кортієвого орга
на, а також клітини плям і гребінців півколових каналів. Периферийні відростки нервових клітин, які рос
-
туть з вузла VIII
пари черепних нервів, встановлюють зв'язки з епі
-
теліальними рецепторними кліти
-
нами. Сам вузол диференці
юється на два —
спіральний і присінковий.
Одночасно з розвитком пере
-
тинчастого лабіринту шляхом кон
-
центрації навколо нього мезенхіми утворюється спочатку хрящовий, а потім —
кістковий лабіринт.
Розвиток середнього і зовніш
-
нього вуха. Барабанна порожни
на формується внаслідок перетворен
ня першої зябрової кишені. З цьо
го зачатка утворюється і слухова труба. З мезенхіми першої та дру
гої вісцеральних дуг утворюються спочатку хрящові, а потім і кісткові слухові кісточки. Спочатку бараба
на порожнина майже
повністю за
-
повнена ембріональною сполучною тканиною, яка в процесі розвитку поступово розсмоктується.
Вушна раковина утворюється шляхом росту і перетворень мезенхі
-
ми піднижньощелепної і під'язикової вісцеральних дуг. Щілина між цими дугами перетворюєтьс
я в зовнішній слуховий прохід.
ОРГАН НЮХУ, ORGANUM
OLFACTORIUM
(
OLFACTUS
)
Рецептори нюхового аналіза
-
тора містяться в слизовій оболонці носової порожнини, в її regio
olfac
-
toria
, яка лежить в ділянці верхньої носової раковини і в частині пере
-
городки нос
а, що прилягає до неї (площа становить близько 2
-
3 см
2
).
Тут є три типи клітин: рецеп
-
торні, підтримуючі та базальні. Під
-
тримуючі (опорні) клітини лежать між нюховими і розділяють їх. Вони мають короткі війки і мають ознаки секреції. Базальні клітини розт
ашо
-
вані глибше, на базальній мембрані, оточують пучки аксонів рецепторних
клітин. Ще глибше, під базальною мембраною, є залозисті клітини.
Рецептори є видозміненими бі
-
полярними нервовими клітинами, які являють собою нейрони ню
хового шляху (рис. 69). їх
ні аксо
ни виходять з носової порожнини через lamina
cribrosa
решітчастої кістки, утворюючи 20
-
25 нюхових нервів, nervi
olfactorii
. В сукупності вони становлять І пару черепних нервів, які досягають bulbus
olfac
torius
і тут закінчуються. Дендрит нюхової к
літини закінчується по
товщенням (нюхова булава), на
202
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
203 вершині якої є по 10
-
12 рухливих нюхових війок.
Другі нейрони містяться в ню
-
ховий цибулині (мітральні кліти
-
ни
), їхні аксони утворюють нюховий ш
.лях, tractus
olfactorius
, волокна якого
закінчуються в trigonum
ol
-
factorium
, substantia
perforata
an
-
terior
, septum
pellucidum
. Тут роз
-
ташовані треті нейрони.
Частина аксонів других ней
ронів, які починаються в нюховий цибулині, у складі латеральної нюхової смуги досягає мигдале
-
здібного яд
ра і безпосередньо нюхової кори приморськоконикової звивини.
Аксони третіх нейронів прохо
-
дять над і під мозолистим тілом, а також через нюхові смуги (найко
-
ротшим шляхом) до кори скроневої завитки, закінчуючись в uncus
gyri
parahyppocampalis
. Нюхові це
нт
-
ри мають зв'язки з соскоподібними тілами, які через склепіння з'єднані з таламусом (
fasc
. mamillothalami
-
cus
), сітчастою формацією і ядрами черепних нервів стовбура мозку.
Між хрящем носової перего
-
родки та лемішем в сполучній тка
-
нини основи носової
перегородки розташованний вомероназальний орган
1
, organum
vomeronasal
,
який є перифе
рийною частиною додаткової нюхо
вої системи.
Нюховий аналізатор являє со
бою початковий утвір в еволюції органів чуття, тому він має ряд від
носно прямих волокон, які, не
пе
-
реключаючись в таламусі, найко
-
ротшим шляхом досягають нюхової кори. Характерними є емоціональні відчуття, які зв'язані з нюховими стимулами. Це обумовлено широки
-
ми зв'язками з лімбічною системою.
ОРГАНИ СМАКУ, ORGANUM GUSTATORIUM (GUSTUS)
Смакова ч
ашечка (смакова брунь
-
ка), caliculus gustatorius (gemma gustatoria). Рецептори смакового аналізатора представлені смакови
ми чашечками, caliculus gustatorius, я
кі містяться в сосочках язика (крім ниткоподібних і конічних). Окремі :макові чашечки є в слизов
ій обо
-
лонці щоки, м'якого піднебіння : надгортанника, і задньої стінки
глотки. До смакових чашечок на
-
лежать епітеліальні клітини, серед яких є рецепторні смакові клітини з волосинками, які сприймають под
-
разнення. Із смаковими чашечками зв'язані чутливі
волокна, які прохо
-
дять в складі лицевого, язикового і язиково
-
глоткових нервів
2
.
Перші нейрони смакового аналізатора є псевдоуніполярними
—
Якобсонів орган.
—
окремі смакові чашечки в ділянці щоки, губ і язика зв'язані з трійчастим нервом, а ча
-
:ечк
и піднебіння і надгортанника —
з блукаючим нервом.
203
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
204 Рис. 70. Схема провідних шляхів органу смаку. 1 —
n
. facialis
; 2 -
n
. glossopharyngeus
: З -
nucl
. pontinus
n
. trigemini
; 4 -
nucl
.
solitarius
; 5 -
medulla
oblongata
; 6 -
n
. vagus
; 7 -
gangl
.
inferius
n
. vagi
; 8 -
gangl
. inferius
n
. glossopharyngei
; 9 -
gangl
. geniculi
; 10 -
смакові волокна n
. vagi
; 11 —
смакові волокна n
. glossopharyngei
; 12 —
смакові волокна chordae
tympani
(
n
. facialis
); 13 -
волокна загальної чутливості (
n
. lingualis
); 14 -
gangl
. trigeminale
; 15 -
uncus
: 16 -
thalamus
.
нервовими клітинами, які лежать в чутливих вузлах лицевого і язико
-
голоткового нервів (рис.70):
1)
ganglion
geniculi
—
пери
ферійні відростки клітин цього
вузла йдуть в складі лицевого не
рва (
VII
пара), барабанної струни і
язикового нерва до сосочків перед
ніх 2/3 язика; відростки в складі n
.
intermedins
прямують в довгастий
мозок, де закінчуються в nucl
. trac
tus
solitarii
;
2)
ganglion
inferius
язикоглотко
вого нерва (
IX
пара) —
периферій
ні від
-
рос
тки клітин цього вузла в
складі n
. glossopharyngeus
досяга
ють сосочків задньої третини язика: їхні центральні відростки в складі язикоглоткового нерва досягають nucl
. tractus
solitarii
.
Другі нейрони смакового шля
-
ху містяться в nucl
. tractus
solitarii
ї
хні аксони, перехрещуючись, вхо
-
дять до складу медіальної петлі і закінчуються в таламусі.
Аксони клітин таламуса через задню ніжку внутрішньої капсули досягать кори uncus
gyri
parahyp
-
pocampalis
, де відбувається вищий аналіз смакових відчуттів.
204
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
205 ЗАГАЛЬНИЙ ПОКРИВ, INTEGUMENTUM
COMMUNAE
Шкіра, cutis
містить велику кількість чутливих нервових закін
-
чень —
рецепторів, які сприймають різні подразнення довкілля.
Шари шкіри
Шкіра складається з трьох шарів:
■
epidermis
, епідерміс (надшкір'я), є зовнішнім ш
аром, складаєть
ся з багатошарового плоского епітелію; він має глибокий рос
-
тковий і поверхневий роговий шари; епідерміс походить є ек
-
тодерми;
■
dermis
, дерма (власне шкіра) складається з фіброзних та пруж
-
них сполучнотканинних пучків мезодермального походж
ення. Під епідермісом цей шар утво
рює численні сосочки, papilla
, які на долоні і підошві досягають значної висоти, обумовлюючи макроскопічні видимі борозен
ки (
sulci
cutis
) і гребінці (
cristae
cutis
);
■
tela
subcutanea
, підшкірна осно
-
ва, утворена більшим а
бо мен
шим шаром жирової клітковини.
Шкіряний аналізатор
У шкірі є різноманітні нервові закінчення (рецептори), які при
-
ймають больові, температурні і тактильні подразнення. Вони по чутливих нервах передаються в центральну нервову систему (див. екстероцепт
ивні провідні шляхи). Разом з корою зацентральної закут
-
ки рецептори, нерви і шляхи ста
-
новлять шкіряний аналізатор.
Залози і рогові придатки
Шкіра має потові (
gll
. sudoriferi
) і сальні (
gll
. sebaceae
) залози, котрі розташовані в дермі, а також рогові
Рис. 71. Грудна залоза, сагітальний розріз. 1 —
m. pectoralis major; 2 —
fascia pectoralis; 3 —
cutis; 4 —
lobi glandulae mam
-
mariae; 5 —
ductus lactiferi; 6 —
papilla mammaria; 7 —
areola mammae.
205
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
206 придатки, до яких належать нігті і волосся:
■
ung
uis
1
, ніготь, має ложе, matrix
unguis
, тіло, corpus
unguis
, корінь, radix
unguis
, і вільний край;
■
pili
, волосся, має гладкі м'язи, які підіймають його.
Грудь (молочна залоза), mamma
Синонім: mastos
(грец.) —
мо
-
лочна залоза; звідси —
мастит, за
-
палення мол
очної залози.
Молочні залози являють собою дуже видозмінені потові залози, які розвиваються з ектодерми. У жінок вони мають півкулясту форму, роз
-
ташовані на fascia
pectoralis
між III
і VI
ребрами.
Деталі будови
Молочні залози є складними альвеолярно
-
трубч
астими залоза
ми з такими утворами (Рис.71):
Контрольні
1.
Назвіть три відділи аналізатора.
2.
Які різновиди рецепторів ма
ють органи чуття?
3.
Назвіть основні етапи еволюції органів чуття.
4.
Око: частини, топографія.
5.
Очне яблуко: розвиток, аномалії розвитку, зовнішн
я будова.
6.
Очне яблуко: оболонки, назва
ти і продемонструвати на пре
-
паратах.
7.
Очне яблуко: волокниста оболон
-
ка, її частини, будова, функції.
■
papilla
mammaria
, грудний сосок (сосок молочної залози), розташо
-
ваний в центрі грудного кружаль
-
ця; на ньому є о
твори вивідних мо
-
лочних проток (8 —
15);
■
areola
mammae
, грудне кружаль
це (навколососковий кружечок), це пігментна частина, яка розта
-
шована навколо соска; має зало
зи, glandulae
areolares
;
■
lobuli
glandulae
mammariae
, час
-
тки грудної (молочної) залози (15
-
20), відокремлені прошарка
ми сполучної тканини, вони спря
-
мовані радіально і в сукупності становлять glandula
mammaria
;
■
ductus
lactiferi
, молочні протоки, спрямовані радіально до соска, на якому відкриваються, спочат
ку утворивши розширення, sinus
lact
iferi
.
Чоловічі грудні (молочні) залози, mammae
masculinae
, є рудиментар
-
ними.
питання:
8.
Очне яблуко: судинна оболон
ка, її частини, будова, функції.
9.
Очне яблуко: сітківка, її части
-
ни, будова, функції.
10.
Заломлюючі середовища очно
го яблука: назвати та описа
ти.
11.
Камери очного яблука: межі, сполучення.
12.
Утворення і шляхи циркуляції водянистої вологи камер очно
го яблука.
13.
Додаткові структури ока, щодо них належить?
—
опух (грец.) —
ніготь, звідси —
пароніхій (запалення навколонігтьового ложа).
206
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
207 14.
Кон'юнк
тива, її частини, функ
-
ції, склепіння.
15.
Зовнішні м'язи очного яблука, їх характеристика та функції.
16.
Сльозовий апарат: частини, то
-
пографія, функції; шляхи відто
-
ку сльози.
17.
II
пара черепних нервів: утво
-
рення, топографія.
18.
Провідні шляхи зорового аналі
-
затора
.
19.
Вухо: його частини; назвати і продемонструвати на препара
-
тах. Розвиток частин вуха в ем
-
бріогенезі, аномалії і варіанти розвитку.
20.
Зовнішнє вухо: його частини і будова.
21.
Зовнішнє вухо: вушна ракови
на, будова, функції.
22.
Зовнішній слуховий хід, части
-
ни, ме
жі, будова.
23.
Барабанна перетинка: топогра
-
фія, частини, будова, функції.
14.
Середнє вухо: частини, межі, будова.
15.
Барабанна порожнина: топогра
-
фія, стінки, сполучення, вміст.
26.
Слухові кісточки: топографія, їх частини; суглоби та м'язи слухових кісточок.
27.
Слухов
а труба: топографія, час
-
тини, сполучення, будова.
28.
Які утвори належать до внут
-
рішнього уха?
29.
Кістковий лабіринт: частини, назвати і продемонструвати на препараті.
30.
Півколові канали, їх топогра
фія, частини, сполучення, будо
ва, функції.
31.
Присінок, його топ
ографія, стінки, рельєф внутрішньої по
-
верхні, сполучення, функції.
32.
Завитка: топографія, будова, сполучення, функції.
33.
Перетинчастий лабіринт: то
-
пографія, частини.
34.
Перілімфатичний простір, ут
-
ворення, вміст, сполучення.
35.
Ендолімфатичний прострір: ут
-
ворення
, вміст, сполучення.
36.
Перетинчастий лабіринт: при
-
сінковий лабіринт, його части
ни, топографія, будова, функціі.
37.
Перетинчастий лабіринт: пів
-
колові протоки, їх топографія, частини, будова, функції.
38.
Перетинчастий лабіринт: за
-
витковий лабіринт, стінки, їх бу
дова, функції
39.
Описати шляхи проходження звукових коливань.
40.
Провідні шляхи слухового аналізатора.
41.
Провідні шляхи рівноваги (вес
-
тибулярного апарата).
42.
Орган нюху: будова, функції.
43.
Орган смаку: будова, функції.
44.
Які утвори належать до загаль
-
ного покриву?
45.
Груд
на залоза: зовнішня та внутрішня будова, топографія.
207
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
208 СЕРЦЕВО
-
СУДИННА СИСТЕМА
СЕРЦЕВО
-
СУДИННА СИСТЕМА, SYSTEMA
CARDIOVASCULARE
Термінологія. Angion
(грец.) —
судина, logos
(грец.) —
вивчаю, звідси ангіологія, вчення про судинну сис
-
тему. Латинський термін "
vas
" —
судина (множ. —
vasa
) вживається для позначення як кровоносних, так і лімфатичних, судин. Від цього сло
-
ва походять такі медичні терміни як вазодилятація, вазографія та ін. Термін васкуляризація (кровопос
-
тачання) походить від зменшеного «
va
sculum
» (лат.) —
судинка.
Судинна система поділяється на кровоносну і лімфатичну систе
-
ми, які тісно повязані між собою як морфологічно, так і функціо
-
нально. Разом із серцем вони об'єднуються в серцево
-
судинну систему. Роль цієї системи в ор
-
ганізмі пол
ягає в забезпеченні циркуляції крові та лімфи, які при
-
носять до органів і тканин поживні речовини, гормони, вітаміни, ки
-
сень і виводять продукти обміну. Крім того, в крові і лімфі циркулю
-
ють лімфоцити та антитіла, які за
-
безпечують захисні (імунні) функ
-
ції організму.
КРОВОНОСНА СИСТЕМА
Загальний план будови. Цент
-
ральним органом кровоносної сис
-
теми є серце, від якого відходять кровоносні судини. Ці судили пред
-
ставлені артеріями, капілярами і венами. Судини, які несуть кров від серця, називаються арт
ерія
ми (від грец. «аег» —
повітря, «
te
-
r
ео» -
містити; у давнину вважали, що в артеріях міститься повітря). Вони розгалужуються за дивер
гентним принципом, утворюються вени, які несуть кров до серця.
Велике та мале кола кровообігу. Велике, або тілесне, кол
о кровообі
-
гу починається в лівому шлуночку аортою, яка несе артеріальну кров. Артеріями, які відходять від аорти, кров розноситься по всіх органах,
проходить через капіляри і віддає поживні речовини та кисень, 3 капі
-
лярів формуються вени, які несуть вен
озну кров до серця. Найбільші вени великого кола це верхня та ниж
-
ня порожнисті вени. Вони впадають у праве передсердя, де і закінчується велике коло кровообігу (рис. 72).
Мале, або легеневе коло, почи
-
нається з правого шлуночка легене
-
вим стовбуром, який розділяється на праву та ліву легеневі артерії, що несуть венозну кров у легені. В капі
-
лярах легень кров насичується кис
-
нем і через легеневі вени артеріаль
-
на кров надходить у ліве передсердя. Таким чином, у малому колі крово
-
обігу по артеріях тече веноз
на кров, а по венах —
артеріальна.
208
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
209 СЕРЦЕВО
-
СУДИННА
СИСТЕМА
Рис. 72. Схема великого та малого кол
кровообігу. 1 —
капіляри голови, шиї, вер
-
хніх відділів тулубу та верхніх кінцівок; 2 —
капіляри легень; 3 —
vv
.
pulmonales
; А —
atrium
sinistrum
: 5 —
aorta
; 6 —
ven
-
trieulus
sinister
; 7
-
а.
hepatica
communis
; 8 —
капіляри кишечнику; 9 —
капіляри нижніх відділів тулубу та нижніх.кінцівок; 10 —
v
. cava
inferior
; 11 —
v
. portae
licpatis
; 12 —
капіляри печінки; 13 —
vv
.
hepaticae
; 14 —
ventriculus
dexter
; 15
—
atrium
dextrum
; 16 —
truncus
pulmonalis
; 17 —
v
. cava
supe
-
rior
.
Відмінності між артеріями і ве
-
нами полягають у будові їх стінок та у напрямку, в якому вони несуть кров. Артеріями називають судини, які несуть кров від серця під вели
-
ким тиском, тому вон
и мають товс
-
ті стінки з еластичною і м'язовою тканинами. У венах, які несуть кров до серця, тиск крові низький (сюди кров надходить з капілярів), тому їх стінка тонка і містить знач
-
но менше еластичних і м'язових елементів.
Виділення двох кіл кровообігу (
хоча фактично кров циркулює по одному колу, двічі потрапляючи у серце) пов'язане з принциповою різницею газообміну в них. У вели
-
кому колі кров віддає кисень і стає венозною, а у малому насичується киснем і стає артеріальною. Тому визначення «третього кола
», як це роблять деякі автори, розуміючи під ним кровоносні (вінцеві) суди
-
ни серця, зовсім безпідставне.
Історія відкриття кровообігу Правильне уявлення про крово
-
обіг пов'язане з іменем великого англійського анатома та фізіолога В. Гарвея (
W
.
Harvey
, 1578
-
1657).
До Гарвея протягом 15 століть панувало вчення К. Галена (І сто
-
ліття н.е.), згідно з яким «сира
» кров утворюється в печінці, звідки по нижній порожнистій вені пот
-
рапляє в праве передсердя і правий шлуночок 3 правого шлуночка че
-
рез пори в міжшлуно
чковій пере
-
городці кров переходить у лівий шлуночок, де вона збагачується
209
\
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
210 «пневмою» за рахунок повітря, яке надходить з легень. Таким чином, утворюється «тваринний дух» (
spi
-
ritus
animalis
). Кров, збагачена «тваринним духом», за допомого
ю пульсуючої сили розноситься ар
-
теріями по всіх органах, живить їх і витрачається.
В XVI
столітті іспанський лікар і богослов Мігуель Сервет у своєму трактаті «Відновлення християнс
-
тва» (1550) вірно описав мале коло кровообігу. Незалежно від нього учень А. Везалія Реальдо Коломбо теж відкрив мале коло кровообігу (1559). Ці прані підготували від
-
криття кровообігу.
В. Гарвей народився у 1578 р. в Англії. Освіту отримав у Кембрид
-
жі, а потім у славнозвісному Па
-
дуанському університеті (Італія). Повернувшись із Падуї, В. Гар
-
вей працює на кафедрі анатомії та хірургії в Лондоні. Внаслідок ба
-
гаторічної інтенсивної роботи, за
-
стосовуючи не лише анатомічні, але й експериментальні методи до
-
слідження на тваринах, В.Гарвей опублікував свою знамениту книгу «Анатоміч
ні міркування про рух серця і крові у тварин» (1628). У цій роботі Гарвей описав істинну кар
-
тину циркуляції крові у великому і малому колах кровообігу. Він впер
-
ше довів, що кров не витрачається в органах, що її кількість обмежена: і вона постійно циркулю
є в крово
-
носних судинах. Гарвей не знав, що існують капіляри, проте, він допус
-
кав наявність непомітних для ока з'єднань між артеріями І венами.
Честь відкриття капілярів на
-
лежить італійському вченому Мар
-
челло Мальпігі (1628
-
1694), який в 1661 році, вж
е після смерті Гарвея, використовуючи мікроскоп, вперше побачив капіляри у легенях живої жаби (термін «капіляр» належить М.Мальпігі (від лат. сарі
lli
волос
-
ся, волосяна судина). Дослідження Мальпігі завершили злагоджене вчення про кровообіг.
АРТЕРІЇ, ARTER
IAE
Будова стінки артерій (подро
-
биці вивчаються в курсі гістології). Стінка артерій складається з трьох шарів
-
адвентиції, середньої і внут
-
рішньої
оболонок:
■
tunica
adventitia
, адвентиція, є зовнішньою оболонкою, яка складається із сполучної
ткани
-
ни
, в ні
й розташовуються судини судин (
vasa
vasorum
) і нерви су
-
дин (
n
е
rvi
vasorum
);
■
tunica
media
, середня оболонка, складається з еластичних і не
-
посмугованих м'язових волокон, вона найтовща;
■
tunica
intima
. внутрішня оболон
-
ка (інтима), складається з елас
-
тичної тканини і ендотелію.
В залежності від ступеня роз
-
витку еластичної і м'язової тканин розрізняють артерії еластичного, м'язового і змішаного типів.
Артерії еластичного типу мають в середній оболонці добре розвине
-
ну еластичну тканину (аорта, леге
-
невий стов
бур, сонні, підключичні, клубові та інші великі артерії). За
-
вдяки наявності еластичної ткани
-
210
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
211 ни вени можуть сильно розтягува
-
тися і повертатися до початкового стану. Такі артерії добре протиді
-
ють артеріальному тиску і забезпе
-
чують невпинн
е протікання крові.
Артерії м'язового типу мають в середній оболонці добре розви
-
нену м'язову тканину. Вони пред
-
ставлені артеріями середнього і дрібного калібрів. Крім проведен
-
ня крові, м'язові артерії забезпе
-
чують регуляцію кровообігу, пере
-
розподіл по
току крові і створюють йому опір.
Артерії змішаного типу пред
-
ставляють собою поступовий пере
-
хід від артерій еластичного до ар
-
терій м'язового типу. Загальною за
-
кономірністю є наростання м'язової тканини і зменшення еластичних елементів із зменшенням діа
метру артерій.
Анастомози. Артеріальні су
-
дини мають на периферії більшу чи меншу кількість з'єднань, які називаються анастомозами (від грец. anabi
і stoma
—
уста) або спів
-
гирлами. Розрізняють міжсистем
-
н
i
анастомози, коли з'єднуються артеріальні гілки рі
зних великих артерій і внутрішньосистемні, які з'єднують гілки в межах розгалу
-
жень однієї і тієї ж артерії. Анас
-
томози відіграють важливу роль в перерозподілі потоку крові і в розвитку обхідного кровообігу. У певних місцях вони можуть бути добре розвинен
і, в інших від сутні. Знання про наявність анастомозів в тій чи іншій ділянці має важливе практичне значення.
Артерії сіткоподібного і кінцевого типів
Гілки артерій сіткоподібного типу до розгалуження на капіляри широко анастомозують між собою і утворюють
артеріальні сітки. Якщо вилучити одну з гілок такої артерії, кров в її капілярне русло легко пот
-
рапляє через широкі анастомози. До такого типу артерій належать артерії шлунка, кишечника, шкіри і деяких інших органів.
Артерії кінцевого типу та їх гіл
-
ки д
о розгалуження на капіляри ма
-
ють дуже мало або зовсім не мають анастомозів. При вилученні артерії (тромбоз, емболія) відбуваються порушення кровопостачання тієї ділянки, яка забезпечується цією артерією. При цьому кров не може пройти в зону її кровоносних
капі
-
лярів, тому що відсутні або погано розвинені анастомози. У таких ви
-
падках виникав змертвіння ділянки тканини (інфаркт).
До артерій кінцевого тилу на
-
лежать внутрішньоорганні артерії печінки, нирок, селезінки, головно
-
го мозку, сітківки, серця. У біл
ь
-
шості цих органів знайдені дрібні артеріальні анастомози, проте, з функціональної і практичної точок зору, їх треба віднести до артерій кінцевого типу.
Закономірності розподілу артерій
У1885 р. П.Ф.Лесгафт, узагаль
-
нивши всі знання про особливості розташ
ування і розгалуження ар
-
теріальних судин, виклав такі їх за
-
кономірності:
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
212 1)
артерії забезпечують жив
-
лення всіх частин тіла найближчим і найкоротшим шляхом;
2)
всі головні стовбури артерій лежать на увігнутому боці тіла і кінцівок;
3)
стовбури арте
рій поділяють
-
ся відповідно до кісткової основи і з'єднуються між собою дугоподібно на периферії;
4)
розмір кожної гілки артерії залежить від енергії діяльності да
-
ного органа;
5)
в рухомих ділянках артерії утворюють обхідні сітки і бічні су
-
дини.
До цих закон
омірностей пот
-
рібно додати, що артерії тулуба мають сегментарну будову, яка від
-
повідає сегментації тіла хребтових тварин (міжреброві, поперекові артерії). Магістральні артерії роз
-
ташовуються в судинно
-
нервових пучках разом з венами і нервами. Такі лучки
оточені фасціальиими футлярами (М.І.Пирогов). Судин
-
но
-
нервові пучки проходять по за
-
хищених місцях (борозни, канали, які утворюються м'язами, кістками і фасціями). Під шкірою в повер
-
хневих шарах великі артеріаль
-
ні судини відсутні. Відповідно до поділу організму на органи соми і нутрощі (
Viscera
,) артерії діляться на пристінкові (до органів соми) і вісцеральні (до нутрощів). У біль
-
шості цих органів знайдені дрібні артеріальні анастомози, проте з функціональної і практичної точок зору їх треба віднести д
о артерій кінцевого типу.
Ангіогенетичний закон
Характер розподілу внутріш
-
ньоорганних артерій в різних ор
-
ганах неоднаковий. На початку XX
століття німецький вчений В. Шпальтегольц (
W
.
Spaiteholz
, 1861
-
1940) запропонував так зва
-
ний ангіогенетичний закон суть якого полягає в тому, що характер кровопостачання органа обумо
-
влюється його ембріональною за
-
кладкою.
'Якщо орган розвивається як суцільна закладка, артерія прямує до його центру, де розгалужуєть
-
ся і віддає гілки на периферію. До таких органів належ
ать селезінка, нирки, м'язи тощо.
Якщо орган має закладку у виг
-
ляді трубки, то артеріальні судини, анастомозуючи на його поверхні, утворюють сітку, від якої в глиби
-
ну органа відходять радіальні дріб
-
ні гілки. До таких органів належать головний і спинний мозок, кишка, серце та ін.
Ангіогенетичний закон, допов
-
нений і уточнений сучасними дани
-
ми, зберігає своє важливе значення в медичній практиці.
Обхідний кровообіг
Якщо порушується протікан
-
ня крові в основному артеріально
-
му стовбурі тієї чи іншої ділянки
(тромб, хірургічне перев'язування та ін.) кров спрямовується в бічні (обхідні) гілки в обхід цієї ділянки. При наявності достатньої кількості обхідних гілок, які анастомозують з дистальними магістральними ар
-
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
213 теріями, кровообіг може пов
ністю відновлюватися. В таких випадках говорять про обхідний кровообіг даної ділянки.
Проблемою обхідного крово
-
обігу почав цікавитися англійсь
-
кий хірург і анатом Е.Купер (1768
-
1841), який вперше перев'язав загальну сонну артерію. Пізніше МІПирогов у свої
й докторській дисертації (1832), яка була присвя
-
чена перев'язці черевної аорти, в експерименті довів, що при посту
-
повому звуженні і перев'язці аорти через деякий час відбуваються роз
-
ширення обхідних судин і кровообіг частково відновлюється.
Багато сучас
них аспектів кола
-
терального кровообігу опрацьовано
Рис. 73. Мікроциркуляторне русло очеревини, 1
--
vena; 2
-
arteriola: 3
-
rete capillare vasa lymphatics et limphocapi
lare; 5
—
venula: 6
—
arleria.
ленінградською школою анатомів (В.М.Тонков, Б.АДолго
-
Сабу
ров). Ці дослідники провели тисячі ек
-
спериментів з перев'язуванням і видаленням різних артерій. Було показано, що кровоносна система має великі резервні можливості, пластичність і пристосованість до змін умов кровообігу. Якщо розви
-
вається обхідний кровоо
біг, діаметр бічних гілок значно збільшується, змінюється будова їх стінки, суди
-
ни стають звивистими і утворюють
-
ся нові судини.
Ці дані мають важливе практич
-
не значення при склерозі судив, їх закупорюванні, інфарктах, облітеру
-
ючому ендартеріїті та інши
х судин
-
них захворюваннях. Студенти, які вивчають анатомію, повинні добре знати місця відходження колатера
-
лей, наявність або відсутність анас
-
томозів для того, щоб правильно оці
-
нити потенційні можливості обхід
-
ного кровообігу в ураженій ділянці.
МІКРОЦИР
КУЛЯТОРНЕ
РУСЛО
Що таке мікроциркуляція? Рух крові по мікроскопічних судинах перехідної
ланки між артеріями і венами називають мікроцирку
-
ляцією. Тепер перехідний відділ судинної системи між артеріями і венами називають мікроциркуля
-
торним руслом.
Найнові
ші дослідження показу
-
ють, що це одна з ключових систем організму, яка впливає на всі фізіо
-
логічні процеси і має велике зна
-
чення в патології.
В розвиток учення про мікро
-
циркуляцію великий вклад внесли Zweifach
, Clark
, Chambers
(1934
-
1944), а у нас В. В. Купріяпов і А.М. Чернух, які за свої досліджен
-
ня з мікроциркуляціі в 1977 р. були нагороджені Державною премією СРСР.
Морфологічні компоненти мікроциркуляторного русла. До мікроциркуляторного русла нале
-
жать такі елементи кровоносної Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
214 системи, які забезпечують мікро
-
циркуляцію (рис, 73):
■
arteriolae
, артеріоли (діам. 160
-
30 мкм), утворюються внаслідок поділу артерій; в стінці вони ма
-
ють один або два шари м'язових клітин;
■
vasa
precapillaria
, прекапіляри (діам. 20
-
12 мкм), утворіють
-
ся внаслідок р
озгалуження ар
-
теріол і поєднують ознаки бу
-
дови артеріол і капілярів. Пре
-
капіляри мають в стінці окремі м'язові клітини, які утворюють прекапілярні стискачі; в певних місцях їх стінка складається з ендотелію, тому вони беруть участь в обмінних процесах;
■
vasa
capillaria
, капіляри (діам. 2
-
12 мкм), утворюються внас
-
лідок розгалуження прекаміля
-
рів; їх стінка складається з ен
-
дотелію і базальної мембрани. З'єднуючись, капіляри утворю
-
ють капілярні сітки. Капіляри є основними обмінними судинами;
■
vasa
postcapi
llaria
, посткапіля
-
ри (діам. 15
-
30 мкм), утворіють
-
ся при злитті капілярів, будова
стінки у них така ж, як у прекапі
-
лярів; вони також беруть участь в обміні;
■
venulae
, венули (діам. 30
-
100
мкм), утворюються при злитті
посткапілярів; вони звичайно
подвій
ні і супроводжують ар
-
теріоли. Крім ендотелію вони
мають сполучнотканинну обо
-
лонку. В стінках венул, які
мають діаметр понад 50 мкм,
з'являються м'язові елементи.
З
'еднуючись
між собою, венули утворюють вени;
■
anastomoses
arteriolovenulares
.
артер
іоло
-
вепулярні аиастомози
(шунти), з'єднують артеріоли і
венули без утворення капілярної
сітки; в стінці вони мають при
-
стосування у вигляді м'язових
стискачів, які регулюють проті
-
кання крові по мікроциркуля
-
торному руслу.
Капіляри. Дослідження А. Кро
-
г
а. 1919 році датський учений Л. Крог (1874
-
1949) у своїй книзі «Анатомія і фізіологія капілярів» вперше детально дослідив капіля
-
ри і розцінив їх як важливу лан
-
ку кровоносної системи. За ці до
-
слідження він був удостоєний Но
-
белівської премії (1922). А.К
рог визначив загальну довжину капі
-
лярів (100 000 км), їх загальну по
-
верхню (6300 м
2
), а також порівняв їх кількість на 1 мм
2
у м'язах різних тварин. Він визначив, що в різних органах капіляри побудовані по різному, мають сітки різної густоти, що залежить
від інтенсивності тка
-
нинного обміну.
214
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
215 З функціональної точки зору ка
-
піляри можуть перебувати в різних фазах: 1) у фазі активного функціо
-
нування; 2) в напівфункціонально
-
му стані (плазматичні) і 3) у фазі відпочинку (закриті). Відкритт
я і закриття капілярів залежить від прекапілярних стискачів. При по
-
силеному обміні відбувається ін
-
тенсивне транскапілярне протікан
-
ня крові, у спокої частина капілярів закрита.
Стінка капілярів представляє со
-
бою напівпроникну мембрану
через яку і відбув
ається транспортування молекул і рідини.
ВЕНИ, VENAE
Синонім: phleba
(грєц.) —
вена, звідси флебіт (запалення вен), тромбофлебіт, флебографія та інші медичні терміни.
Будова стінки. Стінка великих вен побудована за типом артеріаль
-
ної (адвентиція, середня оболонка, інтима), але значно тонша. Елас
-
тичні і м'язові елементи у венах розвинені погано. Це пов'язано із незначним тиском крові, яка про
-
тікає по венах. Вени мають меншу пружність, ніж артерії, тому вони здатні розширюватися до значних розмірів.
Венозн
і клапани. У більшості вен (крім вен голови і шиї) рух крові відбувається проти сил тяжін
-
ня, тому вони містять клапани, які полегшують рух крові у напрямку до серця.
Венозні клапани (
valvae
ven
-
osae
, венозна заслінка) представ
-
ляють собою парні півмісяц
еві кишеньки, які утворені складка
-
ми інтими. Вільні краї клапанів обернені до серця, тому вони пе
-
решкоджають протіканню крові у зворотному напрямку. У ділянці розташування клапанів у венах є помітні розширення просвіту (ве
-
нозні синуси).
Найбільше клапан
ів мають вени кінцівок, особливо нижніх. У венах тулуба і шиї клапанів значно мен
-
ше. Клапани відсутні у великих ве
-
нах (верхня та нижня порожнисті), а також у венах голови, ниркових, ворітній і легеневих венах.
Для просування крові, крім кла
-
панів, має зн
ачення скорочення скелетних м'язів, м'язової оболон
-
ки вен і всмоктувальна дія серця та грудної клітки.
Класифікація вен. В органах соми розрізняють поверхневі та глибокі вени:
-
vv
. superficiales
, поверхневі вени, розташовані під шкірою, над власною фасцією
; такі вени артерій не супроводжують;
-
vv
.
profundae
, глибокі вени, йдуть по ходу артерій, кожну ар
-
терію супроводжують дві одной
-
менні вени (вени
-
супутниці). Між поверхневими і глибокими венами є анастомози.
Венозні сплетення (
plexus
venosus
). Утворюються з
а раху
-
нок численних аиастомозів між ве
-
нозними судинами. Найкраще по
-
мітні сплетення є навколо органів малого таза, а також навколо хребта і в хребтовому каналі.
215
Венозні пазухи (
sinus
venosus
) утворюються внаслідок розщеп
-
лення твердої мозков
ої оболони. їх стінка складається із щільної Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
216 фіб
-
розної тканини. Такі пазухи роз
-
міщені в, порожнині черепа.
Резервуарна (депонуюча) роль венозної системи. Велика ємність венозного русла виражається у ве
-
ликих діаметрах вен порівняно з відповідними артерія
ми. У велико
-
му колі кровообігу ємність вену два рази перевищує ємність артерій, проте стінки вени можуть значно розтягуватися, їх просвіт при цьому збільшується і в них затримується значна кількість крові. Цьому спри
-
Контрольні
1.
На основі чого виділяють в
ели
-
ке та мале кола кровообігу?
2.
Яка різниця між артеріями і венами в залежності від на
-
прямку протікання крові від
-
носно серця?
3.
Опишіть уявлення К Галена про кровообіг.
4.
Які учені правильно описували мале коло кровообігу до Гар
-
вея?
5.
Назвіть книгу В.Гарвея, в якій він описує кровообіг і рік її опублікування.
6.
Кому належить честь відкриття капілярів?
7.
З яких шарів складається стін
-
ка артерій?
8.
Яка структура стінки ар
-
терії еластичного, змішаного і м'язового типів?
9.
Що таке анастомози артерій?
яє наявність густих венозних спле
-
тень і низький тиск крові. Є дані, що у венах міститься до 70% всієї крові організму (
Wood
, 1965). За рахунок депонуючої функції венозних су
-
дин в організмі відбувається пере
-
розподіл крові при різних фізіоло
-
гічних та патологічних станах (
шок, втрата крові, серцева недостатність тощо).
Чудові сітки. Чудові сітки (
rete
mirabile
) представляють собою такі розгалуження кровоносних судин, коли капілярні сітки розташовані між двома артеріолами (в нирці). або між двома венами (у печінці та гіпофіз
і).
питання:
10.
Які особливості анастомозу
-
вания артерій сіткоподібного і кінцевого типів?
11.
Які органи мають артерії сітко
-
подібного типу?
12.
Які органи мають розгалужен
-
ня артерій кінцевого типу?
13.
Назвіть основні закономірності розподілу артерій в організмі
14.
В чом
у суть ангіогенетичного закону?
15.
Дайте визначення обхідного кровообігу.
16.
Назвіть учених, які внесли значний вклад у розробку вчен
-
ня про обхідний кровообіг.
17.
Як змінюються бічні гілки при розвитку обхідного крово
-
обігу?
18.
Для чого необхідно знати місця відходже
ння колатералей і їх анастомози з іншими гілками?
216
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
217 СЕРЦЕВО
-
СУДИННА
СИСТЕМА
19.
Що таке мікроциркуляція?
20.
Назвіть судини, які входять до складу мікроциркуляторного русла.
21.
Охарактеризуйте: 1) артеріоли, 2) прекапіляри, 3) капіляри, 4) посткапіляри, 5) вену
ли.
22.
Яку роль відіграють артеріоло
-
венулярні анастомози в мікро
-
циркуляції?
23.
Яка роль капілярів в мікроцир
-
куляторному руслі?
24.
В яких функціональних станах можуть перебувати капіляри? Від чого це залежить?
25.
Опишіть будову стінки вен.
26.
Яка структура і роль ве
нозних клапанів?
27.
Де розташовується найбільша кількість венозних клапанів, в яких венах вони відсутні?
28.
Як класифікуються вени?
29.
Чому вени виконують депону
-
ючу роль?
30.
Що таке чудові сітки?
217
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
218 СЕРЦЕ, COR
Синонім: cardia
(грец.) —
серце, звідси —
кард
іологія, електрокар
-
діограма та інші медичні терміни.
Серце, cor
, є центральним ор
-
ганом кровоносної системи, воно розміщене у середньому середо
-
стінні в центрі грудної порожнини, проте зміщене так, що приблизно дві третини його розташовуються вліво від се
редньої лінії, поздовжня вісь серця спрямована зверху вниз, ззаду наперед і справа наліво. Роз
-
міри серця становлять 14x10x7 см., вага —
250
-
300 г.
Частини,поверхні і краї
Серце має сплощену конічну форму. В ньому розрізняють осно
-
ву і верхівку, груднинно
-
реброву та діафрагмову поверхні і два краї —
правий і лівий, які називаються ще легеневими поверхнями (рис. 74):
■
basis
cordis
, основа серця —
це верхня, розширена частина орга
-
на. Основа обернена вгору, назад і вправо, вона з'єднується з вели
-
кими присерце
вими судинами;
■
apex
cordis
, верхівка серця, є нижньою, звуженою ї заокруг
-
леною його частиною, верхівка спрямована вниз, вперед і вліво; справа від верхівки є невелика вирізка, incisure
apicis
cordis
;
■
facies
sternocostalis
(
anterior
), грудинно -
реброва (пе
редня) поверхня, злегка опукла, вона
обернена вперед і дещо вгору та вліво; ■ facies
diaphragmatica
(
inferior
), діафрагмова (нижня) поверх
-
ня
1
, обернена вниз і дещо на
-
зад та вправо, вона прилягає до діафрагми;
■
margo
dexter
, правий край сер
-
ця, гострий, в
ідокремлює обидві поверхні справа; він обернений вниз і вправо;
■
facies
pulmonalis
dextra
et
sinistra
, права та ліва легеневі повер
-
хні, вони обернені до відповідних легень (рис. 75).
Борозни
На поверхні серця є поперечна та поздовжні борозни, які відокрем
-
люють камери серця ззовні; в бороз
-
нах містяться кровоносні судини і жирова клітковина:
■
sulcus
coronarius
, вінцева бо
-
розда, являє собою глибоку ко
-
лову борозну, яка відокремлює передсердя від шлуночків. Пе
-
редня частина борозни глибша від задньої, сперед
у борозна прикрита пресередними вуш
-
ками;
■
sulcus
intcrventricularis
anteri
-
or
, передня міжшлуночкова бо
-
розда, йде уздовж передньої по
-
верхні серця і відокремлює пра
-
вий та лівий шлуночки серця спереду;
—
в КЛІНІЧНІЙ практиці цю поверхню ще називають за
дньою
218
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
219 СЕРЦЕВО
-
СУДИННА
СИСТЕМА
Рис. 74. Серце (передня поверхня). 1 —
arcus
aortae
; 2
-
а. pulmonalis
sinistra
; 3 —
trun
-
cus
pulmonalis
; 4 —
auricula
sinistra
; 5 —
conns
arteriosus
(
infundibulum
); 6 —
sulcus
interven
-
tricularis
anterior
, 7
—
ventricu
lus
sinister
; 8 —
apex
cordis
; 9 —
incisura
apicis
cordis
; 10 —
ven
-
triculus
dexter
; 11 —
auricula
dextra
; 12 —
pars
ascendens
aortae
; 13 —
v
. cava
superior
.
■ sulcus
interventricularis
posteri
-
or
, задня міжшлуночкова бороз
-
д
а, проходить уздовж нижньої по
верхні серця і відокремлює правий та лівий шлуночки серця ззаду. Передня та задня міжшлуноч
-
кові борозни з'єднують у ділянці
вирізки верхівки серця.
КАМЕРИ СЕРЦЯ
Серце має чотири камери —
два передсердя, праве та ліве, і два шлу
-
ночки, правий та лівий. П
ередсер
-
дя відокремлені міжпередсердною перегородкою, septum
interatriale
, а шлуночки —
міжшлуночковою, septum
interventriculare
. Праве передсердя і правий шлуночок ста
-
219
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
220 СЕРЦЕВО
-
СУДИННА СИСТЕМА
Рис. 75. Серце (задня поверхня). 1 —
v
. cava
super
ior
; 2
-
а.
pulmonalis
dextra
; 3 —
vv
.
pulmonales
dextrae
(
superior
et
inferior
); 4 —
atrium
dextrum
; 5 —
v
. cava
inferior
; 6 —
sulcus
coronarius
; 7 —
ventriculus
dexter
, 8 —
sulcus
interventricularis
posterior
; 9 —
apex
cordis
; 10
—
ventriculus
sinister
, 11
—
sinus
coronarius
cordis
; 12
—
atrium
sinistrum
; 13 —
vv
.
pulmonales
sinistrae
(
superior
et
inferior
); 14 —
a
. pulmonalis
sinistra
; 15 —
lig
. arterio
-
sum
; 16 —
aorta
.
новлять праву (венозну) полови
-
ну серця, а ліве передсердя і лівий шлуночок —
ліву (артері
альну) його половину.
Праве передсердя, atrium
dextrum
Праве передсердя має форму куба, з випинанням, яке спрямоване вперед і медіально —
це праве вуш
-
ко, auricula
dextra
, яке прилягає до
аорти справа (рис 76). Вушко відо
-
кремлене від ділянки впадіння по
-
рожнистих вен межовою борозною, sulcus
terminalis
.
Вени, які впадають у праве пе
-
редсердя.
У праве передсердя впа
-
дають верхня та нижня порожнисті вени, а також вінцева пазуха: ■ vena
cava
superior
, верхня по
-
рожниста вена, відкривається у праве передсерд
я отвором, о
s
-
220
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
221 СЕРЦЕВО
-
СУДИННА СИСТЕМА
Рис. 76. Праві передсердя та шлуночок. 1 -
ostium
v
. cavae
superioris
; 2 -
aorta
;3 —
lim
-
bus
fossae
ovalis
; 4 —
foramina
venarum
minimarum
; 5 —
mm
. pectinati
; 6
—
valva
atrioventricu
-
laris
dextra
; 7 —
mm
. pa
pillares
; 8 —
apex
cordis
; 9 —
trabeculae
carneae
; 10 —
chordae
tendineae
; 11 —
ostium
sinus
coronarii
cordis
; 12 —
valvula
sinus
coronarii
cordis
; 13 —
valvula
v
. cavae
inferioris
; 14 —
v
. cava
inferior
; 15 —
fossa
ovalis
.
tium
venae
cavae
superioris
, як
ий розташований на межі між верх
-
ньою та передньою стінками; vena
cava
inferior
, нижня порож
-
ниста вена, відкривається у пра
-
ве передсердя отвором, ostium
venae
cavae
inferioris
, який роз
-
ташований на задній стінні поб
-
лизу вінцевої борозни. Від ниж
-
ньог
о краю отвору до міжперед
-
сердної перегородки (до оваль
-
ної ямки) тягнеться півмісяцева складка —
заслінка нижньої по
-
рожнистої вени, valvula
venae
cavae
inferioris
'.
Між отворами верхньої і нижньої порожнистих вен є невеликий міжвенний гор
-
бок, tuberculu
m
intervenosum
.
1
— Євстахієва заслінка
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
222 Ділянка правого передсердя, куди впадають порожнисті вени, називається пазухою порожнис
-
тих вен, sinus
venarum
cavarum
;
■
sinus
coronarius
, вінцева пазуха,
є колекторною венозною суди
-
ною, яка збирає кров із стінок
серця, її отвір розташований
між перслсердно
-
шлуночковим
отвором та отвором нижньої по
-
рожнистої вени і має невелику
складку, valvula
sinus
coronarii
1
.
Рельєф внутрішньої поверхні На внутрішній поверхні правого передсердя є такі ут
ворення:
■
fossa
ovalis
, овальна ямка, яв
-
ляє собою заглибину посередині міжпередсердної перегородки (діаметр 1,5
-
2,0 см), дно якої утворене тонкою дуплікату
-
рою ендокарда. Ямка обмежена виступаючим краєм —
кантом овальної ямки,
limbus
fossae
ova
-
lis
. В ембріо
нальному періоді тут є широкий овальний отвір, fo
-
ramen
ovale
, який з'єднує праве передсердя з лівим. Після народ
-
ження він закривається;
■
mm
. pectinati
, гребенясті м'язи, розташовані в ділянці правого вушка та бічної стінки передсердя. Решта внутрішньої по
верхні пра
-
вого передсердя гладка.
Правий шлуночок, ventriculus dexter
Порожнина правого шлуночка має неправильну форму, дещо на
-
гадує піраміду; в ній розрізняють передню, нижню і медіальну стінки. Остання являє собою міжшлуноч
-
кову перегородку. На попер
ечному розрізі порожнина має вигляд пів
-
місяця.
Вгорі через широкий правий передсердно
-
шлуночковий отвір, ostium
atriovcntriculare
dextrum
, правий шлуночок сполучається з правим передсердям, а спереду вихідна частина порожнини про
-
довжується у легеневий ст
овбур
, truncus
pulmonalis
, який виходить із шлуночка.
Правий передсердно
-
шлуночко
-
вий клапан valva
atrioventricularis
dextra
, розміщений в ділянці пра
-
вого передсердно
-
шлуночкового отвору. Він має три стулки, тому його називають тристулковим кла
-
паном, val
va
tricuspidalis
. Розрізня
-
ють передню, задню і перегородко
-
ву (медіальну) стулки (стулки ат
-
ріовентрикулярних клапанів в кіль
-
кісному відношенні непостійні):
■
cuspis
anterior
, передня стулка,
розташована спереду;
■ cuspis
posterior
, задня стулка, роз
ташована ззаду;
■
cuspis
septalis
, перегородкова
стулка, розміщена медіально,
вона є найменшою.
Стулки клапана на рівні перед
-
сердно
-
шлуночкового отвору міцно зрощені з правим фіброзним кіль
-
цем, яке оточує цей отвір. Від вер
-
шин c
осочкоподібних м'язів і с
тінок
1
— Тебезієва заслінка Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
223 СЕРЦЕВО
-
СУДИННА СИСТЕМА
шлуночка відходять сухожилкові струни, chordae
tendineae
, які при
-
кріплюються до вільних країв стулок. Сосочкоподібні м'язи,
mm
. ра
-
pillares
, —
це конусоподібні м'язові виступи на вн
утрішній поверхні шлуночка. У правому шлуночку є такі сосочкові м'язи: ■ m
. papillaris
anterior
, передній сосочкоподібний м'яз, він з'єд
-
нується сухожилковими стру
-
нами з передньою та задньою стулками клапана, цей м'яз най
-
більший;
■
m
. papillaris
post
erior
, задній со
-
сочкоподібний м'яз, він менший від переднього, з'єднується сухо
-
жилковими струнами із задньою та передньою стулками клапана.
■
mm
. papillares
septales
, перего
-
родковісосочкоподібні м'язи —
це декілька невеликих м'язових сосочків, які сухожил
ковими струнами з'єднуються з перего
-
родковою і передньою стулками клапана.
Внутрішня поверхня правого шлуночка має численні м'ясисті
Рис. 77. Півмісяцеві заслінки легеневого стовбура. 1 —
truncus
pulmonalis
; 2 —
valvula
semilunaris
anterior
trunci
p
ulmonalis
; 3 —
nodulus
valvularum
semilunarium
trunci
pulmoualis
; 4 —
ventriculus
dexter
, 5 —
valvula
semilunaris
sinistra
trunci
pulmonalis
; 6 —
valvula
semiluna
ris
dextra
trunci
pulmonalis
.
223
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
224 СЕРЦЕВО
-
СУДИННА СИСТЕМА
перекладки, t
rabeculae
carnae
, які утворюють сіткоподібні структури. Артеріальний конус (тика), conus
arteriosus
(
infundibulum
)
, являє собою передньо
-
верхню ви
-
хідну частину правого шлуночка з більш або менш гладкими внутріш
-
німи стінками. Звужуючись догори,
артеріальний конус перехо
дить у легеневий стовбур. Його отвір, os
-
tium
trunci
pulmonalis
, має клапан. Клапан легеневого стовбура,
val
-
va
trunci
pulmonalis
, розташований в отворі легеневого стовбура, він має три півмісяцеві заслінки у виг
-
ляді невеликих кишеньок (рис. 77):
Рис. 78. Порожнина лівих відділів серця. 1 —
v. cava superior; 2 —
vv.pulmonales dextrae (superior et inferior); 3 —
vv.pulmonales sinistrae (superior et inferior); 4 —
valva atrioven
-
tricularis sinistra; 5 —
mm. papillares; 6 -
trabeculae carneae 7 —
epicardiu
m; 8 —
myocardium; 9 —
chordae tendineae; 10 —
mm. pectinati; 11 —
fossa ovalis; 12 —
truncus pulmonalis; 13 —
aorta.
224
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
225 ■
valvula
semilunaris
anterior
,
пе
-
редня півмісяцева заслінка;
■
valvula
semilunaris
sinistra
, ліва півмісяцева заслінки;
■
valvula
semilunaris
dextra
, права півмісяцева заслінка.
Простори, обмежені піимісяце
-
вими
заслінками і стінкою легене
-
вого стовбура, називаються пазуха
-
ми легеневого стовбура, sinus
trunci
pulmonalis
. Кожна півмісяцева за
-
слінка посередині вільного краю має невели
кі вузлики, noduli
valvu
-
larum
semilunarium
, які сприяють кращому змиканню заслінок.
Ліве передсердя,
atrium
sinistrum
Ліве передсердя має форму не
-
правильного куба. Спереду перед
-
сердя випинається, у вигляді лівого вушка, auricula
sinistra
, з фестонча
-
тим краєм. Воно прилягає зліва до легеневого стовбура. На внутріш
-
ній поверхні вушка є добре помітні перекладки, які утворені гребеняс
-
тими м'язами. Решта поверхні ліво
-
го передсердя гладка. У міжперед
-
серднійперегородці є більш тонка ділянка, яка відповідає о
вальній ямці.
Легеневі вени
. У ліве передсер
-
дя впадають чотири легеневі вени (по дві з кожної легені), які несуть артеріальну кров з легень;
■
v
. pulmonalis
superior
dextra
, права верхня легенева вена;
■
v
. pulmonalis
inferior
dextra
, права нижня легенева
вена;
■
v
, pulmonalis
superior
sinistra
, Ліва верхня легенева вена;
■
v
. pulmonalis
inferior
sinistra
,
ліва нижня легенева вена.
Отвори легеневих вен, ostia
ve
-
narum
pulmonalium
, розташовані на задній стінці лівого передсердя і клапанів не мають. Іноді та чи інша пара легеневих вен з'єднується перед впадінням в один непарний стовбур (у таких випадках передсердя має меншу кількість отворів) (рис 78).
Лівий шлуночок, ventriculus
sinister
Порожнина лівого шлуночка має вигляд конуса, який звужуєть
-
ся донизу. На
поперечному розрізі вона має овальну форму. Вгорі шлу
-
ночок має два отвори -
лівий перед
-
сердно
-
шлуночковий отвір, ostium
atrioventriculare
sinistrum
; попере
-
ду і справа від нього знаходиться отвір аорти, ostium
aortae
.
Лівий передсердно
-
шлуночковий клапа
н, valva
atriov
е
ntricularis
si
-
nistra
, розташований в ділянці від
-
повідного отвору. Він має дві стул
-
ки, тому його називають двостулко
-
вим (мітральним) клапаном
(
valva
bicuspidalis
(
mitralis
)
.
У мітральному клапані розріз
-
няють передню і задню стулки:
■
cusp
is
anterior
, передня стулка, розташована спереду і справа;
■
cuspis
posterior
, задня стулка, розташована ззаду і зліва, вона дещо менша від передньої.
Стулки клапана в ділянці перед
-
сердно
-
шлуночнового отвору міцно зрощені з лівим фіброзним кільцем, яке оточ
ує отвір. Від вільних кінців стулок відходять сухожилкові стру
-
225
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
226 СЕРЦЕВО
-
СУДИННА СИСТЕМА
ни, які фіксуються до сосочкопо
-
дібних м'язів.
Сосочкоподібні м'язи
. У ліво
-
му шлуночку є два великі сосочко
-
подібні м'язи: передні і задній: ■ m
. papillaris
an
terior
, передній сосочкоподібнийм'яз, розташо
-
ваний на передній стінці лівого шлуночка; ■
m
. papillaris
posterior
, задній сосочкоподібний м'яз, лежить на задній стінці лівого шлуночка. Обидва м'язи,
зв'язані з обома стулками мітрального клапана за
доп
омогою добре помітних сухо
-
жилкових струн. Внутрішня повер
-
хня лівого шлуночка має м'ясисті перекладки, які йдуть у різних на
-
прямках і надають стінці шлуночка сіткоподібного вигляду.
Клапан аорти,
valva
aortae
. По
-
рожнина лівого шлуночка перехо
-
дить косо вгору і вправо в аорту, отвір якої, ostium
aortae
, має клапан, valva
aortae
. Клапан складається з трьох півмісяцевих заслінок (рис 79): ■ valvul
а semilunaris
posterior
, за
-
дня півмісяцева заслінка;
Рис. 79. Півмісяцеві заслінки аорти. 1 —
aorta
; 2
-
а. co
ronaria
sinistra
; 3 —
valvula
semi
-
lunaris
sinistra
aortae
; 4 —
valva
atrioventricularis
sinistra
; 5 —
vaivula
semilunaris
posterior
aortae
; 6 —
v
е
ntriculus
sinister
; 7 —
vaivula
semilunaris
d
е
xtra
aortae
; 8 -
nodulus
valvulae
semilunaris
aortae
; 9
-
а. cor
onaria
destra
; 10 —
sinus
aortae
.
226
■
valvula
semilunaris
sinistra
, ліва півмісяцева заслінка;
■
valvula
semilunaris
dextra
, права півмісяцева заслінка. Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
227 Простори, які обмежені півміся
-
цевими заслінками і стінкою аорти, називаються пазухами аорти, si
nus
aorta
е
'
. У ділянці правої та лівої па
-
зух є отвори правої і лівої вінцевих артерій. На вільних краях півміся
-
цевих заслінок розміщені вузлики, noduli
valvularum
semilunarium
2
. З боків від цих вузликів розташо
-
вані потовщені сергшки півміся
-
цєвих заліно
к,
lunulae
valvularum
semilunarium
.
Практичні зауваження Клапани серця часто зазнають патологічних змін (пороки кла
-
панів). При розвитку пороку стул
-
ки клапанів зростаються, склерозу
-
ються і стають мало податливими. При цьому формується недостат
-
ність клап
анів або звуження от
-
ворів. При недостатності клапанів їх стулки не змикаються повністю і пропускають кров у зворотньо
-
му напрямку. Звуження (стеноз) отворів полягає в тому, що стулки не розмикаються в достатній мірі і кров проходить через звужений отвір. Нерідко буває поєднання не
-
достатності клапанів і звуження от
-
ворів. Найчастіше уражається міт
-
ральний клапан (дві третини набу
-
тих пороків), потім —
клапан аорти. Тепер досить успішно проводять
хірургічне лікування пороків шля
-
хом вшивання штучних клапан
ів.
Міжшлуночкова перегородка, septum
interventriculare
. Міжшлу
-
ночкова перегородка має м'язову та перетинчасту частини (рис. 80):
■
pars
muscularis
, м'язова части
-
на, є більшою нижньою час
-
тиною, вона утворена товстим м'язовим шаром;
■
pars
membranac
е
a
, перет
инчас
-
та частина, —
це верхня неве
-
лика тонка частина перегородки довжиною 1 см, яка складається з фіброзної тканини. Вона утво
-
рюється в тому місці, де у ембріо
-
на зростаються три перегород
-
ки —
міжпередсердна, міжшлу
-
ночкова і перегородка артеріаль
-
ного стовбура
3
.
БУДОВА СТІНКИ СЕРЦЯ
Шари стінки Стінка серця складається з трьох шарів —
епікарда, міокарда і ендокарда:
■
epicardium
, епікард, покриває серце ззовні, він є вісцеральним листком серозної оболонки (пе
-
рикарду). Під епікардом лежит
ь жирова клітковина, яка особли
-
во добре розвинута в борознах серця;
■
myocardium
, міокард, являє со
-
бою середню (найтовшу) обо
-
лонку. В міокарді є особливі
—
Синуси Вальсальви
—
Аранцієві вузлики
—
В цьому місці при порушенні розвитку бувають дефекти міжшлуночко
вої перегородки.
227
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
228 СЕРЦЕВО
-
СУДИННА
СИСТЕМА
Рис. 80. Поздовжний розріз серця
. 1 —
ostium v. pulmonalis dextra; 2 —
v. pulmona
-
lis sinistra; 3 —
septum interatrile: 4 —
pare membranacea septi interventricularis; 5 —
valva atrioventricularis sinistra
; 6,15 —
chordae tendineae; 7,14 —
mm. papillares; 8 —
myocardium; 9 —
pars muscularis septi interventricularis; 10, 12 —
trabeculae carneae; 11 —
epicardium; 13 —
endocardium; 16 —
valva atrioventricularis dextra; 17 —
ostium sinus coronarii cordis; 18 —
mm. pectinati; 19 —
auricula dextra; 20 —
ostium v. cavae inferioris.
м
'
язові пучки провідної системи серця;
■
endocardium
, ендокард —
це внутрішня оболонка, яка висте
-
ляє зсередини порожнини серця. Ендокард за будовою відповідає стінці кровоносних судин. Кла
-
пани є дуплікатурою ендокарду із щільним прошарком сполуч
-
ної тканини.
Фіброзні кільця, anuli
fibrosi
М'язові волокна і клапани сер
-
ця прикріплюються до фіброз
-
них кілець, які утворюють щіль
-
ний отеяучнотканинний скелет серця. Є чотири фіброзні кільця
(рис. 81):
1) anulus
fibrosus
sinister
, ліве волокнисте кільце, розташоване
228
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
229 Рис. 81. Фіброзні кільця. 1 —
ostium atrioventriculare dextrum; 2 —
anulus fibro
sus dexter; 3 —
ventriculus dexter; 4 —
trigo
num fibrosum dextrum; 5 —
ostium atriove
-
ntriculare sinistrum; 6 —
ventriculus sinister; 7 —
anulus fibrosus sinister; 8 —
trigonum fibrosum sinistrum; 9 —
ostium aortae; 10 —
os
tium trunci pulmonalis.
навколо лівого передсердно
-
шлу
-
ночкового отвору
1
;
2)
anulus
fibrosus
dexter
, пра
ве вол
окнисте кільце, розташоване навколо правого передсердно
-
шлу
-
ночкового отвору;
3)
волокнисте кільце навколо : твору легеневого стовбура;
4)
волокнисте кільце навколо : твору аорти.
Ліве волокнисте кільце з'єд
-
нується з волокнистим кільцем аорти, утворюючи два три
кутни
ки, що розташовані позаду аорти —
trigonum
fibrosum
dextrum
et
sini
-
strum
. Волокнисті кільця і трикут
-
ники відокремлюють міокард пе
-
редсердь від міокарду шлуночків.
Міокард передсердь тонший (2
-
3 мм) від міокарда шлуночків. Він починається від фібр
озних кілець і має два шари —
поверхне
вий і глибокий. Поверхневий шар, спільний для обох передсердь, має поперечний напрямок м'язових во
-
локон. Глибокий шар має м'язові волокна двох напрямків —
поздовж
-
ні і колові. Переважають поздовжні м'язові волокна, в
они в вигляді пе
-
тель охоплюють кожне передсердя окремо, а навколо вен, що впадають в передсердя, колові м'язові волокна утворюють стискачі. За рахунок поз
-
довжніх м'язових волокон утворю
-
ються гребенясті м'язи передсердь.
Міокард шлуночків значно то
вщий за міокард передсердь. Особливо сильно він розвинутий у стінці лівого шлуночка, де його тов
-
щина досягає 1,5 см. Товщина стін
ки правого шлуночка менша —
0,7
-
0,8 см. Міокард шлуночків утворює складну систему переплетених і петлеподібних м'
язових пучків, се
ред яких є три шари: ■ зовнішній (косий) шар почи
нається спереду від фіброзних кілець, він тягнеться косо вниз і вліво до верхівки серця, потім петлеподібно завертає, утворює завиток серця, vortex
cordis
, і переходить у внутріш
ній поз
-
довжній шар. За рахунок внут
-
У великих тварин (корова, кінь) тут є кісткова тканина (
os
cordis
).
229
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
230 pi
нього поздовжного шару ут
-
ворюються м'ясисті перекладки і сосочкоподібні м'язи. Зовнішній та внутрішній шари є e
пільними для обох
шлуночків; ■ середній шар складається з більш
-
менш поперечних воло
-
кон, які оточують правий і лівий шлуночки окремо, в
i
н є найпо
-
тужнішим.
Останнім часом досліджено, що м'язові волокна серця утворюють тривимірну сітку. Безперервна змі
-
на напрямку волокон забезпечує ефективне прикладання сили міо
-
карда при його скороченні.
ПРОВІДНА СИСТЕМА СЕРЦЯ
Провідна система серця скла
-
дається з м'язових волокон особли
-
вої будови (більш світлих, бідних на міофібрили і багатих на саркоплаз
-
му), яким властивий автоматизм,
тобто здатність генерувати і про
-
водити ритмічні імпульси до робо
-
чого міокарда. Завдяки цьому від
-
буваються послідовні скорочення (систоли) передсердь і шлуночків. Б провідній системі серця розрізня
-
ють вузли і пучки волокон, які про
-
водять імпульси (рис
. 82).
Пазухо
-
передсердний вузол, nodus
sinuatrialis
(вузол Кис
-
Фля
-
ка), розташований у стінці правого передсердя під епікардом між верх
-
ньою порожнистою веною і правим вушком. Його розміри становлять 2x2 мм. У вузол проникають чис
-
ленні нервові волокна. Т
ут зарод
-
жуються автоматичні імпульси з частотою 60
-
80 разів на хвилину (у
спокої) і поширюються по пучках провідних волокон на міокард пе
-
редсердь і передсердно
-
шлуночко
-
вого вузла.
Цей вузол називають «водієм» серцевого ритму (пейс
-
мейкером).
Передсердн
о
-
шлуиочковий ву
-
зол, nodus
atrioventricularis
(вузол Ашофф
-
Тавара), розташований під ендокардом у нижній частині між
-
передсердноїї перегородки справа. Його розміри становлять 5x3 мм. За допомогою волокон провідної системи цей вузол зв'язаний з па
-
зухо
-
пер
едсердним вузлом. Від пе
-
редсердно
-
шлуночкового вузла від
-
ходить вниз передсердно
-
шлуиочко
-
вий пучок.
ЇІередсердно
-
щлуночковий пу
-
чок, fasciculus
atrioventricula
-
ris
, (пучок Пса), починається від передсердно
-
шлуночкового вузла, проходить через отвір у прав
ому фіброзному трикутнику в міжш
-
луночкову перегородку у вигляді стовбура довжиною близько 1 см. У міжшлуночковій перегородці він ділиться на праву і ліву ніж
-
ки —
crus
dextrumet
crus
sinistrum
, які спускаються під ендокардом по відповідній стороні перегор
одки. Ніжки пучка Пса діляться на чис
-
ленні волокна (волокна Пуркіньє), які пронизують м'ясисті переклад
-
ки, соскоподібні м'язи і робочий міокард. Передсердно
-
шлуночко
-
вий
пучок проводить імпульси від передсердь до м'язів шлуночків. Практичні зауваження
П
роходження імпульсів по вуз
-
лах і волокнах провідної системи
230
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
231 СЕРЦЕВО
-
СУДИННА СИСТЕМА
Рис. 82. Провідна система серця
. 1 —
atrium
sinistrum; 2 —
valva atriov
е
ntricularis sinis
-
tra (
v.minitralis); 3 —
mm. papillares; 4 —
crus dextrum; 5 —
ventric
ulus sinister. 6 —
ventriculus dexter; 7 —
crus sinistrum; 8 —
fasciculus atrioventricularis; 9 -
valva atrioventricularis dexlra (v. tricuspidalis); 10 —
nodus atrioventricularis; 11 —
atrium dextrum; 12 —
nodus sinuatrialis.
можна зареєструвати за допом
о
-
гою електрокардіографії. У зв'язку з тим, що багато захворювань сер
-
ця супроводжуються порушенням провідності по волокнах його про
-
відної системи, дослідження елек
-
трокардіограми має дуже важливе значення в діагностиці. Інфаркти у міжнілуночковій перег
ородці, де проходить пучок Пса і його ніжки, дуже небезпечні, тому що призво
-
дять до блокади провідної системи.
ПЕРИКАРД (ОСЕРДЯ), PERICARDIUM
Розміщуючись у середостінні, серце оточене серозною оболон
-
кою, яка називається серозним пе
-
рикардом (осердям
),
pericardium
serosum
, котрий ззовні зрощений із сполучнотканинною оболонкою —
231
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
232 фіброзним перикардом, pericardi
-
um
fibrosum
.
Серозний перикард
має дві пластинки, між якими розташована серозна порожнина:
■
lamina
visc
е
ralis
, вісцеральна пла
стинка або епікард, зроста
-
ється з м'язовою оболонкою і пе
-
реходить у паріетальну пластин
-
ку в ділянці присерцевих судин;
■
lamina
pari
е
talis
, парієтальна пластинка, зростається з фіброз
-
ним перикардом;
■
са
vitas
pericardiaca
, порожнина осердя, являє собою зам
кнену серозну порожнину, яка роз
-
ташована між вісцеральною та парієтальною пластинками се
-
розного перикарда. Вона містить серозну рідину (10
-
15 мл), котра зволожує поверхні. В порожнині перикарда є поперечна та коса пазухи:
■
sinus
transversus
pericardii
, по
-
перечна пазуха перикарда, роз
-
міщена позаду аорти і легене
-
вого стовбура, ззаду обмежена верхньою порожнистою веною і стінкою правого передсердя;
■
sinus
obliquus
pericardii
, коса пазуха перикарда, розташована між лівими легеневими венами і стінкою лівого п
ередсердя зліва
і нижньою порожнистою веною справа. Його передню стінку ут
-
ворює задня поверхня лівого пе
-
редсердя, а задню —
перикард. Фіброзний перикард (волокнис
-
те осердя), являє собою щільну фіброзну капсулу, яка оточує серце ззовні, його внутрішня п
оверхня зростається з парієтальним лист
-
ком серозного перикарда; волок
-
нисте осердя має форму конуса З основою, оберненою до діафраг
-
ми. Тут воно міцно зростається з нею в ділянці сухожилкового цен
-
тру. Верхівка конуса обернена до присерцевих судин, з яким
и пери
-
кард теж зростається. Передня по
-
верхня осердя прикрита легенями, вільна від легень ділянка розташо
-
вана позаду груднини і хрящів ре
-
бер, з якими перикард з'єднується пухкою сполучною тканиною. Ця тканина утворює груднинно
-
осерд
-
ні зв'язки, ligg
. st
ernopericardiaca
. Вгорі до передньої поверхні пери
-
карда прилягає загруднина зало
-
за. Бічні поверхні перикарда обер
-
нені до легень і міцно зрощуються із середостінною плеврою. Задня поверхня волокнистого осердя обернена до органів заднього сере
-
достіння (а
орти, стравоходу, непар
-
ної і півнепарної вен).
ТОПОГРАФІЯ СЕРЦЯ
У середостінні серце розташо
-
ване асиметрично, його більша частина лежить зліва від середньої лінії. Крім того, серце обернене так,
що його праве передсердя і правий шлуночок розміщені біл
ьше спере
-
ду, а лівий шлуночок і ліве перед
-
сердя —
ззаду.
232
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
233 Проекція серця на передню грудну стінку
1.
Верхівка серця проектується
V
міжребровому проміжку на 1 см
-
медіально від лівої середньоключичної лінії.
2.
Верхня межа серця проходить гориз
онтально по верхньому
краю хрящів III
ребер
3.
Права межа серця йде вер
тикально вниз від III
до V
правого
ребра на 2 см латерально від право
-
: краю груднини.
4.
Ліва межа серця йде косо вниз
латерально від верхнього краю III
лівого ребра по пригруднинні
й лінії до верхівки серця.
5.
Нижня межа серця проходить
ма
йже поперечно від хряща правого
9 ребра до верхівки серця.
Проекція отворів
Отвір легеневого стовбура про
-
ектується над місцем прикріплення хряща III
лівого ребра до груднини.
Отвір аорти —
позаду
лівого краю груднини у III
міжребер'ї.
Передсердно
-
шлуночкові отво
ри проектуються на лінії, яка з'єд
нує хрящ III
лівого ребра з хрящем VI
правого ребра. Проекція лівого отвору знаходиться на рівні НІ лі
-
вого ребрового хряща, а правого —
на рівні хряща V
правого ребра. Практичні зауваження
Місця вислухування працю
ючих клапанів не відповідають проекції отворів. Це пов'язано з особливостями проведення зву
ків через тканини. Мітральнии клапан вислухується на верхівці серця, тристулковий —
на груд
нині на рі
вні V
правого реброво
го хряща, що відповідає основі мечоподібного відростка; клапан аорти —
справа від груднини у II
міжребровому проміжку, а кла
пан легеневого стовбура —
зліва від груднини у II
міжребровому проміжку.
ВІНЦЕВІ АРТЕРІЇ СЕРЦЯ
Серце кровоп
остачається двома вінц
евими артеріями (правою і лі
-
вою),
aa
. coronariae
(
dextra
et
sinistra
), які починаються з правої та лівої пазух аорти (рис. 83). Отвори вінцевих артерій розташовані нижче вільних країв півмісяцевих заслінок. При скороченні шлуночків п
івмісяцеві заслінки закривають отвори вінцевих артерій і не про
пускають кров до серця. При розслабленні шлуночків, коли пазухи
аорти заповнюються кров'ю, отвори вінцевих артерій відкриваються.
Ліва вінцева артерія, а. coronaria
sinistra
, (діам. 4
-
6 м
м, довжина —
1
-
1,5 см), виходить з лівої пазухи аорти між легеневим стовбуром і лівим вушком і поділяється на дві свої основні гілки —
передню міжш
-
луночкову
та огинальну.
Передня міжшлуночкова гілка, r
. interventricularis
anterior
, йде по передній міжшлун
очковій борозні
233
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
234 вниз до верхівки серця і в ділянці вирізки серця утворює анастомоз з задньою міжшлуночковою гілкою правої вінцевої артерії.
Огинальна гілка, r
. circumflexus
, лягає у вінцеву борозну, огинає лі
-
вий край серця і переходить на його
задню (нижню) поверхню, де утво
-
рює анастомоз з правою вінцевою артерією.
Ліва вінцева артерія постачає кров'ю ліве передсердя, всю перед
-
ню, бічну і більшу частину задньої (нижньої) стінки лівого шлуночка передні дві третини міжшлуночко
вої перегородки
і частину передньої: стінки правого шлуночка.
Права вінцева артерія, а. coronaria
dextra
(діам. 3
-
5 мм), вихо
дить з правої пазухи аорти і відразу лягає у вінцеву борозну, огинає пра
вий край серця і переходить на його задню (нижню) поверхню, де утво
рює анастомоз з лівою вінцевою ар
-
Рис. 83. Артерії та вени серця (передня поверхня серця). 1 —
arcus aortae; 2
-
а pulmonalis sinistra; 3 —
truncus pulmonalis; 4
-
а.
coronaria sinistra; 5 —
r. circumflexus: 6 —
r. interventricularis anterior; 7 —
v. cordis ma
gna; 8 —
ventriculus sinister; 9 —
ventriculus dexter; 10 —
v. cordis anterior; 11 —
sulcus coronarius; 12 —
a. coronaria dextra; 13 —
v. cava superior.
234
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
235 терією. Найбільшою гілкою правої вінцевої артерії є задня міжшлуноч
-
кова гілка, r
. intervent
ricularis
pos
-
terior
, яка по однойменній борозні досягає верхівки серця і утворює анастомоз з передньою міжшлуноч
-
ко
вою гілкою лівої вінцевої артерії. Права вінцева артерія постачає кров'ю праве передсердя з вузлами провідної системи, частково пе
-
редню і в
сю задню стінку правого шлуночка, частину задньої стінки лівого шлуночка і задню третину міжшлуночкової перегородки.
Типи (варіанти) розгалуження вінцевих артерій.
Ступінь розвитку правої і лівої вінцевих артерій та їхніх гілок ін
-
дивідуально варіює. Розрі
зняють три типи розгалуження артерій: лівовінцевий, рівномірний та правовінцевий.
Лівовінцевий тип
Задню міжшлуночкову гілку утворює ліва вінцева артерія, вона кровопостачає всю задню стінку лівого шлуночка і більшу частину задньої стінки правого шлуночка.
Міжшлуночкову перегородку (де про
ходить пучок Гіса і його ніжки) пос
тачають передні і задні перего
-
родкові гілки лише від лівої вінцевої
артерії. Остання різко переважає н
ад правою. Такий тип трапляється приблизно в 10% випадків.
Рівномірний тип
Обидві ві
нцеві артерії розвинуті приблизно однаково. Задню міжш
-
луночкову гілку утворює права вінцева артерія, проте значну час
-
тину задньої стінки лівого шлуноч
ка постачає огинальна гілка лівої вінцевої артерії. Міжшлуночкова перегородка постачається перед
німи
перегородковими гілками від лівої вінцевої артерії і задніми пе
-
регородковими гілками від правої вінцевої артерії. Такий тип розгалу
-
ження артерій трапляється майже у 60% випадків.
Правовінцевий тип
Задню міжшлуночкову гілку від
-
дає права вінцева артерія,
яка є пере
-
важаючою і постачає кров'ю більшу частину задньої стінки лівого шлу
-
ночка. Огинальна гілка лівої вінце
вої артерії розвинута слабо і закін
-
чується в ділянці лівого краю серця. Міжшлуночкова перегородка одер
-
жує гілки з обох вінцевих артерій. Та
кий тип розгалуження трапляєть
ся приблизно у 30% випадків.
Анастомози
Між гілками вінцевих артерій є невеликі анастомози, які поділяють на міжсистемні і внутрішньосис
-
темні:
■
міжсистемні анастомози явля
-
ють собою з'єднання гілок пра
вої і лівої вінцевих ар
терій. Такі анастомози розташовуються в ді
-
лянці верхівки серця. На задній поверхні у вінцевій борозні та в міжшлуночковій перегородці;
■
внутрішньосистемні анастомо
-
зи утворюються за рахунок з'єднання гілок у басейні розга
-
235
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
236 луження однієї (право
ї або лівої) вінцевої артерії. Таких анасто
-
мозів небагато, але вони є в різ
-
них ділянках серця.
Практичні зауваження Кінцеві артерії часто зазна
ють змін при атеросклерозі, внаслідок чого виникає звужен
ня їхніх гілок, яке може усклад
нитися закупоркою, т
ромбозом. Якщо тромбоз розвивається швидко, то ділянка міокарда, яка при цьому перестає постачатися кров'ю, зазнає некрозу (інфаркт міокарда). Анастомози часто не
можуть забезпечити обхідний кровообіг.
Атеросклеротичні звуження вінцевих артерій успішн
о лікують
ся хірургічним шляхом за допо
могою їх шунтування. При цьому шунт (відрізок вени ноги хворого) одним кінцем вшивається в аорту, а другим —
у вінцеву артерію в o
6
xi
д ураженої ділянки. Останнім часом розроблена методика руйнування склеротичних бляш
ок променем лазера за допомогою зонда, який вводиться у вінцеву артерію, а та
кож балонна ангіопластика.
ВЕНИ
СЕРЦЯ
Вени серця поділяють на три групи: 1) вени вінцевої пазухи, вони численні і найбільші; 2) пе
редні вени серця; 3) найменші вени серця
1
(рис.84).
Вінцева пазуха, sinus
coronarius
cordis
2
, —
це коротка (довж. 3
-
5 см), але широка судина, яка є колектором для численних вен серця. Вона ле
-
жить на задній поверхні серця в лівій частині вінцевої борозни і відкри
-
вається у праве передсердя отвор
ом, який розташований на його задній стінці. В отворі вінцевої пазухи є не
-
велика заслінка, valvula
sinus
coro
-
narii
. У пазуху впадають такі вени: ■ v
. cordis
magna
, велика вена сер
ця, починається в ділянці верхів
-
ки серця, піднімається вгору по передні
й міжшлуночковій бороз
ні, а потім повертає наліво і лягає у вінцеву борозну. Проходячи по останній, вена огинає лівий край серця і на його задній поверхні впадає у вінцеву пазуху. У вели
ку вену серця впадають шлуноч
кові вени (
vv
. ventriculares
), які зби
рають кров із стінок правого і, головним чином, лівого шлу
ночків, а також передсердні вени (
vv
. atriales
), які йдуть від сті
нок лівого передсердя; ■ v
. cordis
media
, середня вена сер
ця, починається на верхівці сер
ця, піднімається вгору по задній міжшлу
ночковій борозні і впа
-
1
—
вени Тебезія
2
—
є залишком лівої загальної кардинальної вени ембріонального періоду
236
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
237 Рис. 84. Артерії та вени серця (задня поверхня серця). 1 —
arcus aortae; 2 —
v. cava superior; 3 —
atrium dextrum; 4 —
v. cava i
nferior; 5 —
v. cordis parva; 6
-
а. coronaria dextra; 7 —
sinus coronarius cordis; 8 —
ventriculus dexter; 9 —
v. cordis media; 10 —
r. interventricularis posterior; 11 —
ventriculus sinister; 12 —
v. posterior ventriculi sinistri; 13 —
a. coronaria sinistr
a; 14 —
v. cordis magna; 15 —
v. obliqua atrii sinistri; 16 —
atrium sinistrum.
дає у вінцеву пазуху біля її отво
-
ру. Середня вена серця приймає праві та ліві шлуночкові вени із задніх стінок правого та лівого шлуночків;
v
. cordis
parva
, мала вена серця, невелика, розташована в правій частині вінцевої борозни. Вона йде від правого шлуночка налі
во, приймаючи невеликі пе
редсердні та шлуночкові гілки,
і впадає у вінцеву пазуху, або в середню вену серця. v
. ventriculi
sinistri
posterior
, задня лівошлуночков
а вена, утво
рюється з кількох дрібних вен на задній поверхні лівого шлуночка біля верхівки серця. Вона впадає в вінцевий синус або в кінцеву частину великої вени серця. v
. obliqua
atrii
sinistri
, коса вена лівого передсердя
1
, проходить
—
є залишком зародкової лівої верхньої порожнистої вени; місце її
впадіння є лівою ме
-
жею вінцевої пазухи
237
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
238 косо по стінці лівого передсердя
і впадає у вінцеву пазуху на межі
з великою веною серця.
Передні вени серця, vv
. cordis
anteriores
, це декілька невелик
их вен, які йдуть по передній стінці правого шлуночка вгору. Вони пе
ретинають вінцеву борозну і від
криваються самостійними отвора
ми в праве передсердя.
Найменші вени, vv. cordis mini
-
mae, збирають кров з невеликих ділянок міокарда правого шлуноч
ка і правого передсердя, вони від
-
криваються численними отвора
ми, foramina venarum minimarum на ендокарді правого передсердя : правого шлуночка. Основна кіль
-
кість цих вен має мікроскопічні розміри.
ЕМБРІОНАЛЬНИЙ РОЗВИТОК СЕРЦЯ У ЛЮДИНИ
Парна закладка серця з мезо
-
дерми. Закладка серця у людини відбувається на 3
-
му тижні ембріо
-
нального розвитку з парних мезо
-
дермальних зачатків, що виникають під майбутньою головою зародка, який лежить ще на поверхні жовтко
-
вого мішка. Мезенхіма, яка розташо
-
вана між вісцерал
ьною мезодермою і ентодермою, з двох боків утворює ендокардіальні трубки. Ці труб
ки внаслідок скручування зародка наближаються одна до одної, зрос
-
таються й утворюють єдину серцеву трубку, яка лежить уздовж середньої лінії. В серцевій трубці чітко розме
-
ж
овуються два шари -
внутрішній і зовнішній. Внутрішній представ
-
лений ендокардіальною пластиною, з якої утворюється ендокард, а зов
-
нішній називається епіміокардіаль
-
ною пластинкою, з якої розвиваєть
ся міокард і епікард.
Спочатку парні целомічні по
-
рожнин
и в процесі скручування за
-
родка зливаються й утворюють не
-
парну перикардіальну порожнину навколо зачатка серця.
Внаслідок цього утворюється пряма, двостінна трубка, яка являє собою просте трубчасте серце (
cor
tubulare
simplex
).
Формування відділів трубч
ас
того серця. У простому трубчасто
му серці можна виділити чотири відділи, які відповідають відділам серця нижчих хребтових тварин:
■
Sinus
venosus
, венозна пазуха. являє собою тонкостінну части
ну серця, в яку впадають венозні судини;
■
Atrium
, передсердя, р
озташоване безпосередньо за венозною пазу
-
хою;
■
Ventriculus
, шлуночок, розташо
-
ваний попереду (краніально) від передсердя, між передсердям і шлуночком лежить звужена час
-
тина, яка є атріовентрикулярним каналом;
■
Truncus
arteriosus
, артеріаль
ний стовбур, це єдина судина, яка виходить із шлуночка.
238
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
239 Утворення серцевої петлі. Головн
им фактором, який визначає роз
виток серця, є швидкий ріст серцевої трубки у довжину. Серце не ноже вміститися у тій порожнині, д
e
воно лежить. Внаслідок цього серцева труб
ка утворює S
-
подібний згин, а потім скручується у петлю. За рахунок того, що краніальний кі
-
нець трубки (артеріальний стовбур) закріплений, в процесі утворення серцевої петлі, ділянка передсердя зміщується «назад і догори», а шлуночок —
«вниз» (каудально) і : розташовується в зігнутій частині петлі.
В подальшому шлуночок зміщується ще більше «вниз» і, таким чином, передсердя і шлуночки змнюють своє послідовне положен
-
ня. При цьому передсердя розта
шовується дорсально і «вгорі», а шлуночок вентрально і «вниз
у». Ця стадія розвитку серця (кінець 1 мі
сяця) носить назву сигмоподібного серця (
cor
sigmoideum
).
Утворення міжпередсердної перегородки. На 4
-
му тижні ембріонального розвитку в передсерді формується міжпередсердна перегородка, яка росте від верхньої стін
ки передсердя вперед і вниз до атріовентрикулярного каналу. Спо
-
чатку утворюється первинна перегородка у вигляді півмісяцевоїскладки, яка не повністю розділяє передсердя. В подальшому фор
-
мується вторинна міжпередсердна перегородка, в якій утворюється широ
кий овальний отвір, що сполу
чає між собою обидва передсердя.
Одночасно з утворенням міжпе
-
редсердної перегородки відбуваєть
ся поділ атріовентрикулярного ка
налу на два отвори. В ділянці цих отворів за рахунок передсердно
-
шлуночкових валків розвиваються правий та лівий передсердно
-
шлу
-
ночкові клапани. Венозна пазуха, яка являє собою місце впадіння у серце венозних судин, входить до складу стінки правого передсердя.
Утворення міжшлуночкової перегородки. В кінці 8
-
го тижня розвитку утворюється міжшлу
-
ночков
а перегородка, вона починає рости від задньо
-
нижньої стінки шлуночка вперед і вгору до перед
-
сердно
-
шлуночкових отворів. Цей ріст відбувається досить швидко, внаслідок чого утворюється м'язова частина перегородки (
pars
muscu
-
laris
), а шлуночок розділяється
на праву та ліву камери, проте в самому верхньому відділі перегородки за
-
лишається міжшлуночковий отвір (
foramen
Panizzae
), який заростає пізніше за рахунок утворення перегородки в артеріальному стовбурі.
Поділ артеріального стовбура. В кінці 8
-
го тижня в
артеріальному стовбурі, що виходить із спільно
го шлуночка, утворюється сполу
-
ночнотканинна спіральна складка, яка називається аорто
-
легеневою перегородкою. Поступово роз
-
ростаючись, ця складка ділить артеріальний стовбур на аорту і легеневий стовбур.
На межі між конусом шлуноч
ка і артеріальним стовбуром під
239
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
240 ендокардом формуються чотири ендокардіальні валки, які після поділу стовбура диференціюються у півмісяцеві заслінки клапанів аорти та легеневого стовбура (по три в кожній судині).
Аорто
-
ле
генева перегородка артеріального стовбура розроста
-
ється вниз, з'єднується з основ
ною (м'язовою) частиною між
-
шлуночкової перегородки і формує її перетинчасту частину (
pars
membranacea
). Отже, міжшлуноч
-
кова перегородка має подвійне по
-
ходження —
більша м
'язова її час
-
тина росте знизу, а перетинчаста (верхня) частина утворюється за рахунок перегородки артеріального стовбура.
Зміна положення серця. На по
-
чатку розвитку серце розташовуєть
-
ся на рівні шийних хребців, попе
-
реду глотки, яка теж розвивається. У подальшому внаслідок нерівно
-
мірного росту тіла і видовження глоткової частини кишки відбу
-
вається зміщення серця в каудаль
-
ному напрямку (
descensus
cordis
). При цьому серце переміщується в грудну порожнину. Нерви, які вростають у закладку серця, пря
-
мують
за ним. Саме тому основні серцеві гілки блукаючого нерва і симпатичного стовбура відходять від їх шийних відділів.
ПОРУШЕННЯ
РОЗВИТКУ СЕРЦЯ
Вроджені вади серця
Частота і клінічне значення.
Внаслідок складних процесів, які
відбуваються в період розвит
ку серця, нерідко виникають пору
-
шення його розвитку. Бурхливий розвиток серцево
-
судинної хірургії дозволив значно розширити пока
-
зання для хірургічного виправлен
ня вад серця. Саме тому старанне їх вивчення має важливе клінічне зна
-
чення. Безумовно, хірур
гічні опера
-
ції виправлення вад розвитку сер
ця вимагають високої спеціальної кваліфікації лікаря, проте кожний лікар повинен уміти виявити таких хворих і направити їх у спеціалізо
-
вані лікувальні установи.
Дефекти міжпередсердної пе
-
регородки. Найважливіш
ою в клінічному відношенні вадою, яка
Рис. 85. Варіанти дефектів міжшлуноч
-
кової перегородки. 1 —
дефект перетинчас
-
тої частини; 2 —
підгребенястий дефект; З —
верхівковий дефект; 4, 5 —
дефекти сере
-
динних відділів м'язової частини.
240
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
241 трапляє
ться досить часто, є незаро
-
щення овального отвору в міжпе
-
редсердній перегородці. В нормаль
-
них умовах закриття овального отвору відбувається поступово на 1
-
му році життя. За статистични
ми даними, в 5
-
25% випадків після закриття овального отвору у дорос
-
лих залишається щілиноподібний отвір, який функціонально не про
-
являється, тому що великий тиск у
лівому передсерді утримує цю щі
-
лину в закритому стані.
Проте серйозні порушення формування первинної і вторин
ної міжпередсердних перегородок можуть призвод
ити до утворення широкого отвору, який з'єднує пра
ве та ліве передсердя і не заростає після народження. Внаслідок ве
ликого тиску в лівому передсерді артеріальна кров підмішується до венозної крові правого передсердя, і це веде до гіпертрофії правого сер
ця. При такій ваді успішно прово
дять хірургічне ушивання отвору.
Дефекти міжшлуночкової пе
-
регородки. Найчастішим місцем дефекту міжшлуночкової перего
-
родки є перетинчаста її частина, тобто місце, де в процесі розвитку зустрічаються і зростаються дві част
ини перегородки —
м'язова та перетинчаста. Тут же формують
ся клапани атріовентрикулярного
Рис. 86. Забезпечення легеневого кро
-
вообігу через необлітеровану артеріальну
протоку. 1 —
артеріальна протока; 2 —
леге
-
неві артерії; 3 —
артеріальний стовбур.
Рис. 87. Варіанти початку легене
-
вих артерій від артеріального стовбура.
1 —
артеріальний стовбур; 2 —
легеневі ар
-
терії.
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
242 каналу. Дефекти міжшлуночкової перегородки можуть бути різними за розмірами і розташуванням —
від невеликих щілин до зн
ачних от
ворів, аж до повної відсутності пе
-
регородки. Ці дефекти можуть бути ізольованими, що більш сприятливо, або поєднуються з іншими вадами.
До 90% дефектів захоплю
ють перетинчасту частину, остан
ні —
м'язову (рис. 85). Хірургічній корекції, як прави
ло, піддаються високі дефекти міжшлуночкової перегородки.
Порушення поділу артеріаль
-
ного стовбура. При порушенні процесу формування аорто
-
легене
вої перегородки, яка утворюється в артеріальному стовбурі, можливі різні варіанти вроджених вад:
■
стеноз аорти,
при якому аорта досить звужена, а легеневий стовбур незначно розширений і з'єднаний як з правим, так і з лівим шлуночками;
■
стеноз легеневого стовбура проявляється різким його звужен
ням з одночасним незначним роз
-
ширенням аорти і з'єднанням її з обома шлу
ночками;
■
транспозиція аорти і леге
-
невого стовбура полягає в такому порушенні поділу артеріального стовбура, при якому аорта з'єднана з правим, а легеневий стовбур —
з лівим шлуночками;
■
нерозділений артеріальний стовбур формується при відсут
ності закладки
аорто
-
легеневої пе
-
регородки, така судина з'єднана з обома шлуночками.
В клінічній літературі ця гру
па вад називається аномаліями конотрункуса і відмічається вели
ким різноманіттям. Забезпечуючи системний та легеневий кровообіг його складові можуть мати
різний ступінь відхилення від норми: ат
-
резія початкового відділу легене
вого стовбура, відходження однієї або обох легеневих артерій від трун
куса, відкрита артеріальна протока та інше. При повній відсутності ле
-
геневого стовбура легеневий кро
-
вообіг час
тіш за все забезпечується через відкриту боталову протоку (рис. 86,87).
Більшість аномалій, які пов'я
зані з порушенням поділу арте
ріального стовбура, поєднуються з дефектами міжшлуночкової пере
городки.
Тетрада Фалло. Комбінація вад розвитку в серці, яка
поєднує в собі:
1)
стеноз легеневого стовбура;
2)
дефект міжшлуночкової пе
-
регородки;
3)
утворення дуги аорти з право: IV
аортальної дуги (декстрапозиція аорти);
4)
гіпертрофію стінки правого
шлуночка.
Ця аномалія трапляється в 14% випадків з усіх вад розвитку сер
ця; внаслідок недостатнього окис
лення крові (звуження легеневого стовбура) у дитини від самого на
-
родження спостерігається силь
ний ціаноз. Гіпертрофія правого шлуночка є вторинним явищем, наслідком підвищеного наванта
-
ження на правий шлуночок, який
242
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
243 повинен проштовхувати кров че
рез звужений легеневий стовбур також у велике коло кровообігу, тому що аорта з'єднана як з лівим, так і з правим шлуночками.
Рідкісні аномалії серця. В ка
-
зуїстичній літературі описані такі рідкісні порушення розвитку серця, як декстрокардія, коли серце роз
-
ташоване з правої сторони (
situs
viscerus
inversus
), ектопія серця, при якій серце розташовується поза трудною кліткою (під шкірою), а також подвоєне серце, як результат самостійного розвитку кожного з двох зачатків серця.
Трапляються вади клапанів внаслідок порушення розвитку ен
-
докардіальних валків.
Практичні зауваження
Хірургічне виправлення врод
-
жених вад є єдиним ефективним методом їх лікування. Застосуван
ня апаратів штучного кровообігу дало можливість значно р
озширити коло втручань на «сухому серці». Тепер з успіхом роблять різні плас
тичні операції на серці, аж до пере
садки серця. Крім того, можливими є допоміжні операції, які поліпшу
ють циркуляцію крові у великому і малому колах кровообігу.
ЕМБРІОНАЛЬНИЙ Р
ОЗВИТОК КРОВОНОСНИХ СУДИН
Три кола ембріонального кро
-
вообігу зародка. На ранніх стадіях розвитку зародка його кровоносна система може бути поділена на три кола кровообігу:
■
внутрішньозародкове коло за
-
безпечує циркуляцію крові по судинах, які розвиваються
;
■
жовткове коло розвивається всередині жовткового мішка;
■
алантоїдне (пупкове) коло слу
-
жить для зв'язку судин зародка з капілярами хоріона, звідки за
-
родок отримує поживні речови
ни і кисень.
Жовткове коло кровообігу представлене жовтково
-
брижови
ми артері
ями, що відходять від дорсальної аорти зародка, і жовт
-
ково
-
брижовими венами, які не
суть кров з капілярів жовткового
мішка у венозну пазуху. Жовтко
вий кровообіг розвивається як ре
-
капітуляція ознак предків ссавців, котрі мали великий жовтковий мішок із запасами поживних ре
-
човин. З розвитком жовтковий мі
шок швидко зникає, а його судини перетворюються в брижові артерії і ворітну вену.
Алантоїдне, або пупкове, коло кровообігу формується за раху
нок парних пупкових артерій, що йдуть від дорсальних аорт зар
од
ка і продовжуються по пупковому канатику до ворсинок хоріона, де відбувається газообмін між кров'ю зародка і матері. В подальшому тут формується плацента. Пупкова вена, яка несе кров до серця зарод
ка, має зв'язок із судинною систе
мою печінки.
243
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
244 Внаслідок відсутності у ем
-
бріонів людини запасів жовтка, алантоїдне коло кровообігу розви
-
вається досить рано і функціонує на протязі всього внутрішньоутроб
ного періоду розвитку, забезпечую
чи газообмін і доставку поживних речовин.
РОЗВИТОК АРТЕРІЙ
В
ентральні й дорсальні аорти зародка. Наприкінці першого і на початку другого місяців розвитку всередині зародка починає функ
-
ціонувати первинна система крово
-
обігу, яка за будовою подібна до її будови у нижчих хребтових тварин (риб). Її особливістю є наявн
ість простого трубчастого серця, з якого виходить один артеріальний стов
бур. Останній поблизу серця ді
литься на праву та ліву вентральні аорти, що прямують вперед, в ділян
ку голови. На передньому кінці тіла вентральні аорти утворюють дуги, обернені своє
ю опуклістю вперед. Ці аорти переходять у дві (праву і ліву) дорсальні аорти зародка, які тягнуться до хвостового відділу тіла. Дещо пізніше дорсальні аорти зростаються й утворюють непарний стовбур. Проте в ділянці передньої частини тіла таке зрощення не в
ід
-
бувається, і тут дорсальні аорти є парними.
Аортальні дуги. В ділянці бічної стінки глотки, де у зарод
ка людини закладаються зяброві дуги, вентральні й дорсальні аорти з'єднуються дугоподібними анас
-
томозами, які називаються аор
-
тальними дугами
(або зябровими артеріями). Всього закладається шість пар аортальних дуг, кож
на з яких проходить у відповідній зябровій дузі. Але всі разом вони не існують. Перші дві аорталь
ні дуги (І і II
) розсмоктуються ще до утворення дуг, які розташовані більш кауда
льно. V
аортальна дуга з самого початку є рудиментарною і швидко зникає зовсім. Таким чи
ном, із початкових десяти пар аортальних дуг у зародка залиша
ються і дістають подальшого роз
витку III
, IV
і VI
аортальні дуги. Перетворення аортальних дуг. Внаслідок
того, що серце пере
міщується в каудальному напрямку, відбуваються подовження і зміна положення вентральних та дорсаль
них аорт. При цьому частина судин розсмоктується, інші інтенсивно розвиваються, передні ділянки кож
ної вентральної аорти диференцію
ють
ся у зовнішню сонну артерію. Внутрішня сонна артерія формуєть
ся з III
аортальної дуги і переднього відділу дорсальної аорти; частина вентральної аорти, яка розташована між III
і IV
аортальними дугами, перетворюється в загальну сонну артерію. IV
аортальні дуги зазнають неоднакових змін справа і зліва. З лівої сторони IV
аортальна дуга досить сильно потовщується і стає власне дугою аорти (
arcus
aor
tae
), продовженням якої служить основний стовбур дорсальної аор
ти, котрий перетворюється в низ
хідну аорту (
ao
rta
descendens
). З правої сторони з IV аортальної
244
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
245 дуги утворюється проксимальна частина підключичної артерії, каудально від якої ця дуга повністю розсмоктується і зникає. Ліва підключична артерія утворюється за рахунок однієї з міжсегментарних артерій, що відходять від лівої дорсальної аорти.
Відрізок правої вентральної аорти між III
і IV
аортальними дугами перетворюється в плечо
-
головний стовбур, гілками якого є права загальна сонна і права підключична артерії. Таким чином, від дефінітивної аор
ти відходять плечо
-
головний стовбур, ліва за
-
гальна сонна і ліва підключична артерії.
Нарешті складні перетворення VI
аортальної дуги приводять до утворення легеневих артерій, які втрачають зв'язок з дорсальною аортою і з'єднуються з легеневим стовбуром, щ
о утворюється після поділу артеріального стовбура. Та
-
ким чином кров з правого шлуноч
ка йде в легеневий стовбур і через VI
аортальні дуги (легеневі арте
рії) —
в легені.
Боталова протока. Права VI
аортальна дуга втрачає зв'язок із дорсальною аортою, її ди
стальний відділ редукується.
Ліва VI
аортальна дуга не пов
-
ністю втрачає зв'язок з дорсальною аортою. Тут на протязі всього внут
-
рішньоутробного періоду збері
-
гається широка судина, яка з'єднує ліву легеневу артерію з переший
ком аорти. Ця судина носить на
зву артеріальної протоки (
ductus
arte
-
riosus
Botalli
) і служить для прове
-
дення крові з малого кола кровообі
гу в аорту, тому що легені у зародка не функціонують. Після народжен
ня боталова протока облітеруєть
ся і перетворюється в артеріальну зв'язку.
Р
озвиток сегментарних арте
-
рій. Дорсальні аорти віддають ряд сегментарно розташованих парних судин, які є джерелом утворення артерій тулуба ембріона.
Гілки, що йдуть строго почерго
-
во в дорсальному напрямку і розта
-
шовані між сомітами, називають
ся міжсегме
нтарними дорсальни
ми артеріями. Вони служать дже
релом утворення артерій централь
ної нервової системи, хребтових, задніх міжхребтових і поперекових артерій.
Крім того, від аорти зародка від
-
ходять парні сегментарні артерії, які йдуть у латеральному напря
м
ку до середньої нирки. Разом з ос
танньою ці артерії майже повністю редукуються, за винятком гілок, що пов'язані зі статевими залозами, ос
-
таточними нирками і надниркови
ми залозами.
Вентральні сегментарні артерії спочатку мають зв'язок з жовтко
вим мішк
ом, а потім перетворюють
ся в непарні вісцеральні гілки дор
сальної аорти —
черевний стовбур, верхню та нижню брижові артерії. Крім того, з вентральних сегмен
тарних артерій утворюються пуп
кові артерії, які пізніше зміщують
ся каудально від аорти і відход
ять від внутрішніх клубових артерій.
245
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
246 Артерії кінцівок вростають у їхні зачатки і спочатку мають осьо
ве положення. Вступаючи у зв'язок з первинними судинними сплетен
-
нями кінцівок, вони в подальшому формують їхні артеріальні судини.
РОЗВИТОК ВЕ
Н
Симетричне розташування вен.
Характерною особливістю венозних судин у ранньому ембріональному періоді є їх симетричне розташу
-
вання, подібне до розташування ве
-
нозних судин у нижчих хребтових.
Із задньої частини тіла йдуть парні задні кардинальні вени, а
в ділянці голови і шиї формуються парні передні кардинальні вени. При злитті передніх та задніх кар
-
динальних вен з кожного боку безпосередньо біля серця утворю
-
ються загальні кардинальні вени (кюв'єрові протоки), які впадають у венозну пазуху серця. Осно
вні зміни внутрішньозародкових вен у процесі їхнього розвитку призво
дять до формування асиметричних головних венозних стовбурів, що розташовані справа.
Розвиток верхньої порожнис
тої вени. В процесі росту зародка між правою і лівою передніми кар
-
динальним
и венами утворюється поперечний анастомоз. В подальшо
-
му цей анастомоз перетворюється на ліву плечоголовну вену, яка пе
-
реводить кров у праву передню кар
-
динальну вену. Нижче анастомозу остання дуже розширюється і ра
зом з правою кюв'єровою протокою утворю
є верхню порожнисту вену.
Частина передньої кардинальної вени нижче анастомозу заростає, а ліва кюв'ерова протока зберігається і перетворюється у вінцеву пазуху серця, куди впадають головні вени, що збирають кров із стінок серця.
Права та ліва передні кар
ди
-
нальні вени вище анастомозу пе
-
ретворюються у внутрішні яремні вени.
Розвиток нижньої порожнис
тої вени. Нижня порожниста вена утворюється, як основна судина за
-
родка, з декількох зачатків. Внаслі
-
док того, що задні кардинальні вени тісно зв'язані з сер
едньою ниркою (
mesonephros
), яка розсмоктується і зникає, вони теж зазнають частко
вої редукції. Замість них на вентро
-
медіальній поверхні мезонефросу формуються широко анастомозую
чі між собою поздовжні вени (суб
-
кардинальні
вени). Поступово вени правої с
торони розширюються та подовжуються і разом із залишка
ми кардинальних вен утворюють нижню порожнисту вену. В утво
-
ренні краніальної частини нижнь
ої порожнистої вени беруть участь печінкові вени, які виносять кров з печінки.
Редуковані задні кардинальні в
ени перетворюються в непарну (
v
. azygos
) і півнепарну (
v
. hemi
-
azygos
) вени.
Розвиток ворітної вени. Воріт
-
на вена утворюється внаслідок перетворень жовтково
-
брижових вен, які несуть кров спочатку з жовткового мішка. Із зникнен
ням останнього у них з'являє
ться
246
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
247 СЕРЦЕВО
-
СУДИННА
СИСТЕМА
зв'язок з кишками. На шляху жов
-
тково
-
брижових вен до серця у них вростає печінка, яка досить інтен
-
сивно розвивається і формує свою кровоносну сітку. Таким чином, початкове безпосереднє впадіння жовтково
-
брижових вен у серце переривається капілярами печінки. Тепер кров, яка йде по жовтково
-
брижових венах, перш ніж попасти у серце, проходить через печінку. Внаслідок утворення анастомозів і запустіння однієї із жовтково
-
брижових вен ворітна вена стає не
-
парною судиною.
АНО
МАЛІЇ КРОВОНОСНИХ СУДИН
Подвійна дуга аорти. Така ано
-
малія виникає при збереженні не лише лівої IV
аортальної дуги, але й правої, яка в нормі частково реду
-
кується. При цьому утворюються дві дуги аорти —
права і ліва, вони охоплюють трахею та стравохід з двох боків у вигляді кільця. Остан
нє може сильно стиснути стравохід, що призведе до порушення ковтан
ня, а це вимагає хірургічного втру
чання. Як правило, одна з дуг буває слабо розвинута і тому операція має позитивний результат.
Правостороння дуга аорти.
При такій аномалії замість лівої IV
аортальної дуги інтенсивно розви
-
вається права дуга, яка формується як основна судина, що з'єднується з дорсальною (низхідною) аортою. Ліва аортальна дуга повністю роз
-
смоктується. Таким чином, висхід
на аорта продовжує
ться в дугу, що огинає корінь правої легені.
Інші аномалії артерій. Нерідко спостерігається самостійне відход
-
ження правої підключичної артерії від дуги або від грудної частини аорти. Така аномальна артерія про
-
ходить позаду стравоходу й затруд
-
нює ковтал
ьні рухи.
Відхилення у розташуванні і від
-
ходженні багатьох артеріальних су
-
дин трапляються досить часто, про
-
те, як правило, вони не впливають на функцію серцево
-
судинної системи і виявляються лише під час операцій і препарування. Під час хірургічних опер
ацій необхідно враховувати можливість таких аномалій.
Подвійна верхня порожниста вена. При збереженні обох передніх кардинальних вен на всьому протязі, поряд з правою, формується і ліва верхня порожниста вена (вена Мар
-
шалла) в 2
-
5%, яка впадає у вінцеву п
азуху серця, або в ліве передсер
дя. При впадінні її у вінцеву пазу
ху порушення кровообігу відсутнє. Впадіння лівої верхньої порожнистої вени в ліве передсердя призводить до порушення гемодинаміки, яке пов'язане з надходженням венозної крові в артеріальне
русло. При цьо
му ліва плечо
-
головна вена або від
сутня, або дуже слабо розвинута.
Аномалії нижньої порожнистої вени. В зв'язку з тим, що розвиток нижньої порожнистої вени досить складний, її аномалії трапляються досить часто. Спостерігаються най
-
різноман
ітніші варіанти порушень її розвитку (подвійна нижня порож
-
ниста вена, венозне кільце в ділянці нирок, повна її відсутність і т.п.).
247
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
248 ОСОБЛИВОСТІ КРОВООБІГУ У ПЛОДА
Як уже зазначалось вище, в ем
-
бріональному періоді формується три кола кровообігу
—
один внут
-
рішньозародковий і два позаза
-
родкові
—
жовтковий і алантоїдний (або пупковий).
Жовткове коло існує недовго і швидко зникає, але алантоїдне коло інтенсивно розвивається і до
сягає найвищого розвитку у ссавців та людини.
Формування плацентарног
о кровообігу. На ранній стадії роз
-
витку зародка мезодерма в ділянці алантоїсу
1
утворює пупкові крово
-
носні судини, які розростаються далеко за межі ембріона і вступа
ють у зв'язок з ворсинками хоріона, розгалужуючись у них на капіляри. Пізніше, наприкінці
2
-
го місяця розвитку, утворюється плацента, яка зв'язується з судинами тіла зародка за допомогою пупкових вен. З формуванням плацентарного кровообігу вся кров плода прохо
дить через плаценту, хоріальні вор
синки якої омиваються кров'ю ма
тері у міжворсинч
астих просторах. Тут через ендотелій кровоносних капілярів і відбувається обмін речо
-
вин між кров'ю матері і плода. Слід відзначити, що під час вагітності ні
-
коли не відбувається безпосереднє зіткнення і змішування крові ма
-
тері та плода. Кровоносна сист
ема плода відокремлена від крові матері ендотеліальним шаром капілярів.
Отже, поживні речовини і ки
-
сень, що адсорбуються з крові ма
-
тері, повинні потрапити з плаценти в тіло зародка по його кровоносних судинах. Через плаценту відбу
-
вається і видалення про
дуктів обмі
-
ну зародка.
Пупкові артерії і вена. Сфор
-
мовані парні пупкові артерії (
aa
. umbilicales
) відходять у плода від внутрішніх клубових артерій і тяг
-
нуться по внутрішній поверхні пе
-
редньої черевної стінки до пупко
-
вого кільця, проходять через нього
і входять до складу пупкового ка
-
натика. Пупкові артерії звивають
ся спірально, досягають плаценти і розгалужуються в ній до капілярів. Вони несуть змішану кров у напрям
-
ку від плода до плаценти. В рідких випадках замість двох пупкових ар
-
терій присутня т
ільки одна.
Насичена поживними речови
-
нами і киснем артеріальна кров від плаценти тече по одиночній ши
рокій пупковій вені. Вона прохо
дить у складі пупкового канатика і входить у тіло зародка через пуп
кове кільце.
Топографія пупкової вени. Ввійшовши в че
ревну порожнину
1
—
Алантоїс (
alias
(грец.) —
ковбаса і eidos
(грец.) —
форма) —
утворюється шляхом сліпо
-
го випинання з кінцевого відділу задньої кишки зародка і розташовується в стеблині емб
-
ріона. У людини алантоїс є рудиментарним утвором, тоді як у ре
птилій і птахів він виконує важливу роль у травленні і виведенні продуктів обміну ембріона
248
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
249 плода, пупкова вена прямує до печінки, де лягає в борозну на її віс
-
церальній поверхні (
sulcus
v
. umbilicalis
), і в ділянці воріт печінки нітиться на дві неоднакові гілки. Більша гілка з'єднується з воріт
ною веною, по якій артеріальна кров спрямовується в печінку. Менша гілка носить назву веноз
ної (аранцієвої) протоки, ductus
venosus
Arantii
, яка з'єднується з нижньою порожнистою веною. Та
ким чином, арте
ріальна кров через це з'єднання потрапляє безпосе
редньо в нижню порожнисту вену. Та частина артеріальної крові, яка проходить через печінку, по печін
кових венах теж потрапляє в ниж
ню порожнисту вену. Остання несе венозну кров від нижніх кінцівок і нижнь
ої частини тулуба. Отже, вище впадіння аранцієвої протоки і печінкових вен у нижній порож
нистій вені кров буде змішаною.
Лише печінка плода отримує чисто артеріальну кров, однак і до неї підмішується невелика кіль
кість венозної крові із системи слабо роз
винутої ворітної вени. Це пов'язано з тим, що печінка плода досить сильно розвинута і виконує кровотворну функцію.
Циркуляція крові у серці пло
да. Нижня порожниста вена, яка несе змішану кров, впадає в праве передсердя. Крім неї сюди впадає і верхня порож
ниста вена, яка зби
рає венозну кров з верхніх кінцівок, голови, шиї і грудної стінки. За
вдяки тому, що нижня порожниста вена має добре розвинуту заслінку
(
valvula
v
. cavae
inferioris
), потік крові з нижньої порожнистої вени прямує до широкого овального отвору, через який потрапляє в ліве передсердя.
Потік венозної крові з верхньої порожнистої вени проходить через передсердно
-
шлуночковий отвір і потрапляє в правий шлуночок, а потім -
в легеневий стовбур.
Таким чином, завдяки наяв
ності євстахієвої заслінк
и, високого тиску крові й особливостей впадін
ня у передсердя порожнистих вен, у правому передсерді не відбува
ється значного змішування крові, яка надходить сюди з верхньої та нижньої порожнистих вен. Змі
-
шуванню крові двох порожнистих вен перешкоджає так
ож міжвенний горбок (
tuberculum
intervenosum
)
Роль боталової протоки. Внас
-
лідок того, що легені у плода стис
-
нені і не функціонують, в легеневі артерії (вони слабо розвинуті) надходить незначна частина крові. Тому більша частина венозної крові, яка надход
ить з правого шлуночка в легеневий стовбур, відводиться в аорту через широку артеріальну (боталову) протоку. Остання являє собою анастомоз між біфуркацією легеневого стовбура і ввігнутою час
-
тиною (перешийком) дуги аорти.
Чому верхня частина тіла пло
-
да од
ержує більш окислену кров? Окислена (змішана) кров, яка над
-
ходить через овальний отвір у ліве передсердя, спрямовується в лівий шлуночок, а потім —
в аорту. Отже, вінцеві артерії, а також органи голо
-
249
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
250 ви, шиї і верхніх кінцівок, до яких артері
ї відходять від дуги аорти, дістають окислену (змішану) кров із значним вмістом кисню. Цим пояс
-
нюються відносно більші розміри го
-
лови плода і його головного мозку.
Нижче місця впадіння боталової протоки в аорту до змішаної крові приєднується ще порція ве
нозної крові і, таким чином, в низхідній аорті кров стає менш окисленою, ніж у її дузі. Тому нижня частина тіла плода отримує кров з меншим вміс
-
том кисню, якого, однак, достатньо для нормального розвитку органів.
Значна частина змішаної крові, яка протіка
є по низхідній аорті, йде у внутрішні клубові артерії, а потім —
в широкі пупкові артерії, повертаючись до плаценти.
Зміни кровообігу після народ
-
ження. Після народження разом з першим криком дитини легені на
-
повнюються повітрям і розтягують
-
ся. При цьому легеневі судини до
-
сить розширюються і наповнюють
ся кров'ю. Починається нормальне функціонування легень, яке приз
-
водить до інтенсивної циркуляції крові по малому колу кровообігу, пупкові судини перев'язуються і розсікаються, внаслідок чого пов
-
ністю прип
иняється плацентарний кровообіг. Тепер газообмін відбу
-
вається в легенях, а поживні речо
-
вини організм отримує із зовніш
-
нього середовища.
Пупкові судини після народжен
-
ня заростають на протязі першого тижня, при цьому стовбур пупкової вени, оточений очере
виною, пере
-
творюється в круглу зв'язку печін
ки. Пупкові артерії теж облітеру
ються й утворюють присередні пуп
кові зв'язки (
ligg
. umbilicales
media
tes
). Заростає і венозна (аранцієва) протока, формуючи венозну зв'язку (
lig
. venosum
), яка розташовуєтьс
я в однойменній щілині печінки.
Закриття овального отвору. З початком функціонування легень у ліве передсердя починає надходити артеріальна кров і в ньому знач
но підвищується тиск. При цьому складка, яка є залишком первинно: міжпередсердної перегородки, п
ри
-
криває овальний отвір. В подаль
-
шому краї отвору та складки зрос
-
таються і формується повна між
-
передсердна перегородка. На місці отвору утворюється добре помітна овальна ямка (
fossa
ovalis
).
При порушенні процесу зрос
-
тання овальний отвір залишається, що може бути причиною зміни кро
-
вообігу (див. стор. 240).
Запустіння боталової протоки. Після народження відбувається ін
-
тенсивний кровообіг по легеневих артеріях, які ніби всмоктують кров у своє русло. Внаслідок цього бо
-
талова протока спадається і посту
-
пово облітерується на протязі пер
-
ших місяців життя. Цьому процесу сприяє скорочення м'язової оболон
-
ки протоки, котра перетворюється в сполучний тяж (
lig
. arteriosum
) який тягнеться від роздвоєння легеневого стовбура до ввігнутої частини аорти.
Незарощенн
я боталової про
-
токи. Ця аномалія трапляється час
-
250
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
251 то і призводить до серйозного по
-
рушення кровообігу. При ній кров з аорти (де досить високий тиск) перекидається через боталову про
току в легеневі артерії, що підвищує тиск у малому колі кровоо
бігу. Це викликає гіпертрофію як правого, так і лівого шлуночків. Кількість крові, яка перекидається з аорти, може становити 40
-
60%. Внаслідок
цього в низхідній частині аорти ви
-
являється дефіцит крові. До органів, які постачаються цим відділом аор
-
ти, на
дходить мало крові, що приз
-
водить до відставання у фізичному розвитку дітей. Лікування хірургіч
-
не. Воно полягає у перев'язуванні і розтину боталової протоки, що дає цілком позитивні результати. Перша операція була виконана у 1954 році.
251
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
252 КРОВОНОС
НІ
СУДИНИ
МАЛОГО КОЛА
КРОВООБІГУ
Мале (легеневе) коло кро
вообігу забезпечує циркуляцію крові через легені, де відбувається насичення її киснем. Воно почи
-
нається з правого шлуночка леге
-
невим стовбуром і закінчується в лівому передсерді чотирма леге
-
н
евими венами
1
ЛЕГЕНЕВИЙ СТОВБУР, TRUNCUS
PULMONALIS
Легеневий стовбур несе веноз
ну кров у легені. Він виходить із правого шлуночка (має довжину 5
-
6 см, діаметр 3,5 см), йде косо вгору і вліво, розташовуючись спо
чатку спереду і зліва від аорти, а потім —
під її дугою, де ділиться під тупим кутом (
bifurcatio
trunci
pulmonalis
) на праву і ліву легеневі артерії.
Від місця поділу легеневого стовбура, або початку лівої легене
вої артерії, в напрямку до нижньої поверхні дуги аорти тягнеться ар
-
теріальна зв'язк
а, lig
. arteriosum
, (довж. 6
-
8 мм, товщ. З мм), яка яв
ляє собою зарослу артеріальну (бо
-
талову) протоку, ductus
arteriosus
(
Botalli
)
2
. По ній в ембріональному періоді кров з легеневого стовбура направляється в аорту.
Права легенева артерія, a
. pul
-
monalis
dextra
, дещо довша і шир
ша від лівої (довж. 4
-
5 см, діам. 2,0
-
2,5 см). Вона йде горизонтально позаду висхідної аорти і верхньої порожнистої вени, з якою зроста
-
ється, входить до складу кореня ле
-
гені, де лежить попереду (і нижче) головного бронха, але вище леге
-
невих вен. У воротах легені відбу
-
вається її поділ на гілки, які входять у легеню.
Ліва легенева артерія, a
. pul
-
monalis
sinistra
, коротша і вужча від правої (довж. 3,0
-
3,5 см, діам. 2,0 см). Вона проходить під дугою аорти косо вгору і вліво, оги
нає зверху лівий бронх і розміщується попереду нього. Підходячи до во
ріт легені, артерія ділиться на свої гілки.
Внутрішньоорганні розгалуження
Поділ як правої, так і лівої ле
-
геневих артерій не зовсім відпові
дає розгалуженню бронхів. Bi
д
1
—
Арте
ріями називають судини, які несуть кров від серця, венами —
до серця, незалежне
від складу крові
2
—
Докладно досліджена в XIX
столітті Фаллопієм, Аранці і Ботало, термін «боталова»
протока широко вживається у клініці.
252
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
253 основного стовбура легенев
ої ар
терії відходять гілки, які супро
воджують часткові і сегментарні бронхи. Усередині сегментів від
бувається послідовне і швидке розгалуження артерій на дрібні судини, аж до часточкових, кін
цеві гілки яких утворюють широ
кі капіляри, що оплітають густ
ою сіткою альвеоли. Капіляри фор
мують венули і вени, які виносять артеріальну кров з легень. Вени не супроводжують бронхи, а роз
ташовуються між ацинусами, час
точками, сегментами і частками легені.
ЛЕГЕНЕВІ ВЕНИ
З кожної легені виходять дві короткі (довж
. близько 1,5 см), але широкі легеневі вени. В ділянці воріт легеневі вени розташовують
ся у найнижчому відділі кореня легені.
З правої легені виходять дві вени:
■ v
. pulmonalis
dextra
superior
, права верхня легенева вена, ви
-
носить кров з верхньої та сере
д
-
ньої часток легені;
■
v
. pulmonalis
dextra
inferior
,
права нижня легенева вена, ви
носить кров з нижньої частки. Обидві вени, проходячи у ко
рені правої легені, розташовуються нижче від легеневої артерії і мають майже горизонтальний напрямок. Прой
шовши через перикард, вони відкриваються у ліве передсердя двома отворами, які розташовані на його задній стінці.
З лівої легені також виходять дві вени:
■
v
. pulmonalis
sinistra
superior
, ліва верхня легенева вена, вино
-
сить кров з верхньої частки ле
-
гені;
■
v
. pulmonalis
sinistra
inferior
, ліва нижня легенева вена, ви
-
носить кров з нижньої частки легені.
Обидві вени в корені лівої ле
гені залягають нижче від легеневої артерії і нижче (але спереду) лівого бронха. Ліві легеневі вени дещо ко
-
ротші від правих. Пр
ямуючи майже горизонтально зліва направо, вони проходять через перикард і відкри
-
ваються двома отворами у ліве пе
-
редсердя.
Контрольні питання:
1.
Назвіть по
-
порядку етапи роз
-
витку серця в ембріогенезі лю
-
дини.
2.
Укажіть топографію серця.
3.
Якими судинами почи
наєть
ся та закінчується велике коло кровообігу?
4.
У яких камерах серця почина
-
ється та закінчується велике коло кровообігу?
5.
Якими судинами починається та закінчується мале коло кро
-
вообігу?
6.
У яких камерах серця почина
-
ється та закінчується мале коло кр
овообігу?
253
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
254 7.
Назвіть частини серця.
8.
Які борозни серця розділяють поверхні правого і лівого шлу
-
ночків?
9.
Яка борозна серця відокрем
-
лює передсердя від шлуноч
-
ків?
10.
Визначіть поверхні серця.
11.
Яким камерам належать вушка серця?
12.
Назвіть краї серця.
13.
Назві
ть частини міжшлуноч
-
кової
перегородки серця.
14.
Назвіть послідовно шари стін
-
ки серця (починаючи ззовні).
15.
Яка камера серця має найбільш товсту стінку?
16.
Назвіть кількість м'язових ша
-
рів у міокарді передсердь.
17.
Назвіть кількість м'язових ша
-
рів у міокарді шлуно
чків серця.
18.
Назвіть місця прикріплення волокон міокарда.
19.
Де знаходиться завиток серця?
20.
Назвіть камери серця, які ма
-
ють соскоподібні м'язи.
21.
Скільки (найчастіше) є соско
-
подібних м'язів у правому шлу
-
ночку?
22.
Назвіть, скільки (найчастіше) є соскоподібних м'яз
ів у лівому шлуночку?
23.
Назвіть камери серця, що ма
-
ють гребенясті м'язи.
24.
У якій камері серця є овальна ямка, отвір вінцевого синуса і заслінка нижньої порожнистої вени?
25.
Назвіть отвір серця, що має тристулковий клапан.
26.
Назвіть отвір серця, що має двостулкови
й клапан.
27.
Які стулки має правий перед
-
сердно
-
шлуночковий
(тристул
-
ковий) клапан серця?
28.
Які стулки має лівий передсер
-
дно
-
шлуночковий
(двостулко
-
вий, мітральний) клапан сер
-
ця?
29.
Укажіть, де знаходяться півмі
-
сяцеві клапани серця.
30.
Назвіть, зі стулками яких кла
-
панів з'єднуються соскоподібні м'язи шлуночків серця.
31.
Укажіть локалізацію отвору правої вінцевої артерії серця.
32.
Укажіть локалізацію отвору лі
-
вої вінцевої артерії серця.
33.
Назвіть ділянки, які кровопос
-
тачаються лівою вінцевою ар
-
терією серця.
34.
У яку гілк
у продовжується пра
-
ва вінцева артерія серця?
35.
Назвіть утворення, які крово
-
постачаються
правою вінцевою артерією серця.
36.
Назвіть вени серця, що впада
-
ють безпосередньо в порожни
-
ну правого передсердя.
37.
Назвіть всі вени серця, що впа
-
дають у вінцевий синус.
38.
Д
е розташований пазухо
-
перед
-
сердний
вузол провідної систе
-
ми серця?
39.
Де розташований передсердно
-
шлуночковий вузол провідної системи серця?
40.
Де розташований передсердно
-
шлуночковий пучок провідної системи серця?
41.
Назвіть шари перикарда.
42.
Чим обмежена порожнина
пе
-
рикарда?
254
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
255 43.
Назвіть пазухи в порожнині пе
-
рикарда.
44.
Яка в середньому маса серця у чоловіків та жінок у нормі?
45.
Укажіть проекцію лівої межі серця на передню грудну стін
ку.
46.
Укажіть проекцію правої межі серця на передню грудну стін
ку.
47.
Укажіть про
екцію верхньої межі серця на передню грудну стінку.
48.
Укажіть проекцію нижньої межі серця на передню грудну стінку.
49.
Укажіть проекцію верхівки серця.
50.
У якому місці грудної клітки вислухуються тони лівого пе
-
редсердно
-
шлуночкового (дво
-
стулкового, мітрального)
кла
-
пана?
51.
У якому місці грудної клітки вислухуються тони правого пе
-
редсердно
-
шлуночкового (три
-
стулкового) клапана?
52.
У якому місці грудної клітки вислухуються тони аортально
го клапана?
53.
У якому місці грудної клітки вислухуються тони клапана ле
-
геневого стовбура?
54.
Укажіть проекцію аортального клапана і клапана легеневого стовбура на передню грудну стінку.
55.
Укажіть проекцію двостулко
вого (мітрального) і тристулко
вого клапанів на передню гру
дну стінку.
56.
Назвіть три основні положення серця в середостінні, ха
рактер
ні для різного типу конституції грудної клітки людини.
57.
Назвіть органи, що одержують у плода найбільш насичену ки
снем кров.
58.
Що з'єднує артеріальна (Бота
-
лова) протока у плода
59.
Визначте місце впадіння пуп
-
кової вени у плода.
60.
Легеневий стовбур, його то
по
-
графія.
61.
Топографія легеневих артерій.
62.
Внутрішньоорганні розгалу
-
ження легеневих артерій.
63.
Легеневі вени, їх утворення і топографія.
255
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
256 КРОВОНОСНІ
СУДИНИ ВЕЛИКОГО
КОЛА
КРОВООБІГУ
Велике (або тілесне) коло кро
-
вообігу починається з лівого шлу
-
ночка
аортою. Від аорти відходять артерії, які постачають органи ар
-
теріальною кров'ю. Ці артерії пос
-
лідовно розгалужуються на дрібні гілки аж до капілярів, з яких форму
-
ються вени. Вени зливаються й ут
-
ворюють головні венозні стовбури: верхню та нижню порож
нисті вени, які несуть кров у праве передсердя. Крім того, у праве передсердя впа
дає sinus
coronarius
, що збирає ве
нозну кров від серця.
АОРТА, AORTA
Аорта, aorta
—
є головною і найбільшою (діам. біля початку 2,5
-
3,0 см) артеріальною судиною. Вона вихо
дить із лівого шлуночка І ділиться на висхідну частину, дугу аорти і низхідну частину (рис. 88).
Висхідна частина аорти, pars
ascendens
aortae
(довж. 6 см), йде спочатку косо вгору і вправо, роз
-
ташовуючись позаду легеневого стовбура і зліва від верхньої п
орож
-
нистої вени. Потім висхідна части
на аорти підіймається вертикально вгору до місця з'єднання другого правого ребрового хряща з груд
-
ниною, де переходить у дугу аорти. На початку є розширення, цибулина аорти, bulbus
aortae
, яка відпові
дає розташуванню
півмісяцевих за
слінок клапана аорти. В цьому місці з правої і лівої пазух аорти почина
-
ються вінцеві артерії.
Дуга аорти, arcus
aortae
, про
-
ходить позаду ручки груднини. Тут аорта різко змінює свій напрямок, утворює круту дугу, повертаючи
назад і влі
во. Опукла частина дуги обернена вгору, увігнута —
вниз. Від увігнутої частини дуги відхо
дить lig
. arteriosum
.
Перекидаючись через лівий го
-
ловний бронх, аорта прямує у заднє середостіння, де на рівні IV
грудно
го хребця продовжується у низхід
ну частину.
У цьому місці є ледь по
-
мітне звуження, перешийок аорти, isthmus
aortae
. Наявність звуження пов'язана з особливостями ембріо
-
нального розвитку аорти; тут бува
-
ють вроджені вади розвитку у виг
-
ляді коарктації (звуження) аорти.
Низхідна частина аорти, pars
descendens
aortae
, йде уздовж хребта, розташовується спочатку в грудній порожнині (
pars
thoracica
aortae
), а потім, пройшовши через hiatus
aorticus
діафрагми в черев
ній порожнині (
pars
abdominalis
aortae
). На рівні IV
поперекового хребця аорта закінчуєтьс
я біфурка
-
цією, bifurcatio
aortae
, і ділиться на дві загальні клубові артерії.
256
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
257 Рис. 88. Схема розгалуження аорти. 1
-
а. carotis communis sinistra; 2
-
а. subclavia sinistra; 3 —
a. intercostalis suprema; 4 —
bronchus principalis sinister; 5 —
pars t
horacica aor
-
tae;
6 —
a. phrenica inferior; 7 —
truncus coeliacus; 8
-
а. mesenterica superior; 9
-
а.
testicula
ris (ovarica); 10 —
a. mesenterica inferior; 11 —
a. iliaca communis; 12 —
a. sacralis mediana; 13 —
bifurcatio aortae; 14 —
a. lumbalis; 15 —
pars abdominalis aortae; 16 —
a. renalis; —
a. suprarenalis inferior; 18 —
a. suprarenalis media; 19 —
a. suprarenalis superior; 20 —
m. phrenicus; 21 —
a. intercostalis posterior; 22 —
oesophagus; 23 —
rr. oesophageales; 24
—
pars ascendens aortae; 25 —
truncu
s brachiocephalicus; 26 —
arcus aortae.
257
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
258 ГІЛКИ ДУГИ АОРТИ
Від опуклої частини аорти по
-
чинаються три великі стовбури, які забезпечують кровопостачання ор
-
ганів голови, шиї та верхніх кінцівок:
1)
truncus
brachiocephalicus
, плечоголовний стовбур (довж
. 3
-
4 см), йде вгору і вправо попереду від трахеї. Позаду правого груднино
-
ключичного суглоба він ділиться на праву загальну сонну артерію, a
. carotis
communis
dextra
, і праву підключичну артерію, a
. subclavia
dextra
;
2)
a
. carotis
communis
sinistra
, ліва заг
альна сонна артерія, прямує вгору і вліво, спочатку розташо
-
вується попереду від трахеї, а потім виходить у ділянку шиї і лежить збоку від трахеї;
3)
a
. subclavia
sinistra
, ліва під
-
ключична артерія, йде вгору і вліво, виходить у ділянку шиї, а потім продовжу
ється на верхню кінцівку (рис. 88).
ЗАГАЛЬНА СОННА АРТЕРІЯ, A
. CAROTIS
COMMUNIS
Топографія. Справа загальна сонна артерія починається від пле
-
чоголовного стовбура, зліва від дуги аорти. З грудної порожнини вона ви
-
ходить через apertura
thoracis
supe
-
rior
у
ділянку шиї, де розташовуєть
-
ся збоку від трахеї та стравоходу у судинно
-
нервовому пучку. У цьому пучку латерально і більш поверхнево від артерії лежить внутрішня яремна вена, а між веною та артерією —
блу
-
каючий нерв. Загальна сонна артерія
на рівні вер
хнього краю щитоподіб
-
ного хряща ділиться на зовнішню та внутрішню сонні артерії.
Сонна пазуха. На місці поділу є чітке розширення, сонна пазуха. sinus
caroticus
, яка поширюється на внутрішню сонну артерію. В її стінці розташовується багато нер
вових закін
чень, які пов'язані з язи
ко
-
глотковим, блукаючим і симпа
-
тичними нервами, які відіграють роль у регуляції кров'яного тиску. Між внутрішньою і зовнішньою сонними артеріями лежить невели
-
кий (довж. З мм) сонний клубочок. glomus
caroticum
, що складається із хромафінної тканини і належить до ендокринних залоз.
ЗОВНІШНЯ СОННА АРТЕРІЯ, A
. CAROTIS
EXTERNA
Топографія. Зовнішня сон
на артерія йде вгору і медіально, пролягаючи під заднім черевцем двочеревцевого м'яза і шийнопід'я
-
зиковим м'язом. Потім вона вхо
дить у привушну залозу, де на рівні шийки нижньої щелепи ділиться на свої кінцеві гілки. Гілки, які відхо
-
дять від зовнішньої сонної артерії, поділяють на три групи: передню, середню і задню (рис. 89).
Передня група
Верхня щитоподібна артерія, a
. thyroidea
supe
rior
, спочатку ут
-
ворює дугу, потім повертає вниз і прямує до щитоподібної залози. Крім щитоподібної залози, артерія
258
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
259 Рис. 89. Артерії голови та шиї, вигляд зліва. 1
-
а. transversa faciei; 2
-
а. temporalis superficialis; 3 —
a. maxillaris; 4
-
а. alveol
aris inferior; 5
-
а. auricularis posterior; 6 —
n, glos
soharyngeus; 7 —
n. hypoglossus; 8
-
а. occipitalis; 9
-
а. pharyngea posterior; 10 —
a. carotis interna; 11 —
n. vagus; 12 —
sinus caroticus; 13 —
a. carotis communis sinistra; 14 —
n. phreni
cus; 15 —
tr
uncus thyreocervicalis; 16 —
a. subclavia sinistra; 17 —
a. vertebralis; 18 —
glandula thyroidea; 19 —
a. thyroidea superior; 20 —
a. carotis interna; 21 —
a. lingualis; 22 —
a. men
-
tali
s; 23 —
a. facialis; 24 —
a. labialis inferior; 25 —
a. labialis super
ior; 26 —
a. sphenopalatina; 27 —
a. infraorbitalis; 28 —
a. angularis; 29 —
a. dorsalis nasi; 30 —
a. supraorbitalis; 31 —
a. meningea
media.
259
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
260 постачає кров'ю гортань, даючи їй a
. laryngea
superior
. Ця артерія разом з однойменним нервом про
ходи
ть через щито
-
під'язикову мембрану і розгалужується у стін
ках органа. Невеликі гілочки вер
хньої щитоподібної артерії йдуть до під'язикової кістки і груднин
но
-
ключично
-
соскоподібного м'яза (
r
. sternocleidomastoideus
).
Язикова артерія, a
. lingualis
, відхо
дить на рівні великих рогів під'язикової кістки. Проходить на шиї в ділянці язикового трикутни
ка (Пирогова) під m
. hyoglossus
. Кінцевий відділ артерії, a
. profunda
linguae
, лежить у товщі язика, відда
-
ючи тільки до його спинки rr
. dor
-
sales
linguae
. Прохо
дячи в ділянці піднижньощелепного трикутника, язикова артерія віддає гілку до під'язикової залози, a
. sublingualis
.
Лицева артерія, a
. facialis
, по
-
чинається вище від язикової, спо
-
чатку лежить поряд з нею, а потім проникає у піднижньощелепну за
-
лозу і від
дає їй залозисті гілки, rr
. glandulares
. Звиваючись, лицева артерія перегинається через край нижньої щелепи і виходить на об
-
личчя. Тут вона розташовується по переду від m
. masseter
і прямує косо вгору до медіального кута ока. Лицева артерія віддає такі гі
лки:
■
a
. palatina
ascendens
, висхід
на піднебінна артерія, йде до м'якого піднебіння і піднебінно
го мигдалика;
■
a
. submentalis
, підпідборідна артерія, прямує до ділянки під
-
боріддя;
■
aa
. labiales superior et inferior.
верхня і нижня губні артерії постачаю
ть кров'ю губи;
■
a. angularis, кутова артерія, яв
ляє собою кінцевий відділ лице
вої артерії, яка розгалужується у
медіальному куті ока. Ця артерія
анастомозує з гілками очної ар
терії (
a
. ophthalmica
).
Задня група
Потилична артерія, a
. occipita
lis
, й
де назад і вгору уздовж задньо
го черевця двочеревцевого м'яза, і потім по однойменній борозні со
-
скоподібного відростка потрапляє у потиличну ділянку. Гілки потилич
-
ної артерії постачають кров'ю шкіру і м'язи потилиці, вушну раковину. соскоподібний відрос
ток і тверду мозкову оболонку в ділянці задньої черепної ямки.
Задня вушна артерія, a
. auricu
-
laris
posterior
, йде назад і вгору позаду вушної раковини. Своїми гілками вона приносить кров до вушної раковини, шкіри в ділянці соскоподібного відростка і поти
лиці, а також до слизової оболонки барабанної порожнини (
a
. stylo
-
mastoidea
).
Середня група
Висхідна глоткова артерія, а. pharyngea
ascendens
, невелика, йде по бічній стінці глотки і віддає гілки до глотки, м'якого піднебін
ня, піднебінного мигдалика, бара
банної порожнини (
a
. tympanica
inferior
), твердої мозкової оболони задньої черепної ямки (
a
. meningea
posterior
).
260
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
261 Кінцеві гілкі
Поверхнева скронева артерія, a
. temporalis
superficialis
, є однією з кінцевих гілок зовнішньої сонної артерії. Вона
йде вгору спочатку у товщі привушної залози, потім під фасцією і шкірою. Поверхнева скро
-
нева артерія ділиться на лобову гіл
-
v
. r
. frontalis
і тім'яну, r
. parietalis
. Ці
гілки забезпечують кров'ю шкі
ву, м'язи і фасції відповідних діля
нок. Крім того, пов
ерхнева скроне
ва артерія постачає кров привушній залозі (
r
. parotidei
), шкірі та м'язам обличчя, до яких прямує поперечна артерія лиця, a
. transversa
faciei
, вушній раковині й зовнішньому слуховому ходу, виличній кістці та скроневому м'язу.
Верхньощелепна
артерія, а. maxillaris
, є другою, більшою кін
-
цевою гілкою зовнішньої сонної артерії. Вона проходить медіально від гілки нижньої щелепи. Від міс
ця свого початку артерія йде вго
ру і вперед, проходить спочатку у підскроневу, а потім —
у крилопід
-
небінну я
мку, де розгалужується на свої кінцеві гілки. Стовбур вер
-
хньощелепної артерії поділяють на З відділи: перший розташований позаду шийки нижньої щелепи, другий —
в підскроневій ямці і третій —
в крилопіднебінній ямці. Артерія віддає численні гілки, від
-
пові
дно трьом її відділам.
Від першого відділу верхньоще
-
лепної артерії (на рівні шийки ниж
-
ньої щелепи) відходять такі гілки: ■ a
. alveolaris
inferior
, нижня ко
-
міркова артерія, проходить у ка
-
налі нижньої щелепи, постачає кров нижнім зубам, яснам, а її кін
цева гілка (
a
. mentalis
) вихо
-
дить через підборідний отвір до м'язів і шкіри підборіддя і ниж
-
ньої губи;
■
a
. auricularis
profunda
, глибока
вушна артерія, постачає кров
скронево
-
нижньощелепному
суглобу, зовнішньому слухово
му ходу і барабанній перетинці;
■
a
. meningea
media
, середня обо
лонка артерія, входить у порож
нину черепа через остистий от
вір і розгалужується у твердій
мозковій оболоні середньої че
репної ямки; це найбільша ар
терія твердої мозкової оболони,
від неї відходить також верхня
бара
банна артерія, a
. tympanica
superior
;
■
a
. tympanica
anterior
, перед
ня барабанна артерія, через
кам'янисто
-
барабанну щілину
скроневої кістки проходить до
слизової оболонки барабанної
порожнини.
Від другого відділу верхньоще
-
лепної артерії (в підскроневій
ямці) відходять:
■
a
. alveolaris
superior
posterior
, задня верхня коміркова артерія, її гілки проходять через одной
менні отвори горба верхньої щелепи до великих кутніх зубів і слизової оболонки верхньоще
лепної пазухи;
■
м'язові гілки до жувальних м'язів і щ
ічного м'яза.
Від третього відділу верхньоще
-
лепної артерії (в крило
-
піднебінній ямці) відходять 3 кінцеві гілки:
261
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
262 a
. infraorbitalis
, підочноямкова артерія, проходить в очну ямку через нижню очноямкову щіли
ну, йде по sulcus
і canalis
infra
orbi
talis
і через canalis
infraor
bitalis
виходить на лице, де роз
-
галужується в шкірі і м'язах вер
-
хньої губи, щоки, носа і нижньої повіки, анастомозуючи з гілками лицевої артерії; в підочноям
-
ковому каналі від неї відходять передні коміркові артерії (
aa
. а
lv
eolares
superiores
anteriores
) до верхніх зубів і ясен;
■
a
. sphenopalatine
, клино
-
піднебінна артерія, проникає у по
рожнину носа через одноймен
ний отвір і постачає кров сли
зовій оболонці;
■
a
. palatina
descendens
, низхідна
піднебінна артерія,
проходить
вниз через великий піднебінний
канал і постачає кров'ю тверде та
м'яке піднебіння; від неї відхо
дить також артерія крилоподіб
ного каналу (
a
. canalis
pterygoi
dei
) до верхньої частини глотки і
слухової труби.
ВНУТРІШНЯ СОННА АРТЕРІЯ, A
. CAR
OTIS
INTERNA
Топографія. Внутрішня сонна артерія починається від загальної сонної. Спочатку вона лежить ла
-
терально від зовнішньої сонної ар
-
терії, потім йде медіально від неї і розташовується попереду попе
-
речних відростків шийних хребців, збоку від глот
ки. Потім артерія проходить у порожнину черепа че
рез сонний канал вискової кістки, прямуючи в ньому спочатку вгору, а потім —
вперед і медіально. Вий
-
шовши з каналу, вона лягає в sulcus
caroticus
клиноподібної кістки і проникає у печеристу пазуху. Тут вну
трішня сонна артерія утворює S
-
подібний згин (сифон), а потім виходить з пазухи, проникає через тверду мозкову оболонку і розгалу
-
жується на кінцеві гілки (рис. 90).
Поділ на частини. В залежності від розташування внутрішня сонна артерія має такі частини:
1)
pars
cervicalis
, шийна час
тина, тягнеться від початку до вхо
ду у сонний канал. Ця частина гілок
не дає;
2)
pars
petrosa
, кам'яниста частина, проходить у сонному ка
-
налі і віддає тонкі гілочки у бара
-
банну порожнину;
3)
pars
cavernosa
, печериста частина, лежить у sinus
caverno
sus
, тут артерія омивається кров'ю та вкрита ендотелієм ззовні;
4)
pars
cerebralis
, мозкова час
-
тина, представляє собою кінцевий відділ, який розгалужується на гілки.
Практичні зауваження Стенози і непрохідність внут
рішніх сонних артер
ій, які вини
кають внаслідок атеросклерозу, сприяють ішемії головного мозку та очей. При цьому з'являються симптоми судинної мозкової недо
статності і порушення зору. Най
-
262
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
263 Рис. 90. Артерії мозку та оболон головного мозку. 1
-
а. cerebri media; 2
-
а. c
ere
bri anterior; 3 —
a. communicans anterior; 4
-
а. ophthalmica; 5
-
а. communicans posterior; 7 —
sinus cavernosus; 7
-
а. meningea media; 8
-
а.
maxillaris; 9
-
а. temporalis superficialis; 10 —
a. alveolaris inferior; 11 —
a. carotis externa; 12 —
a. facialis; 13 —
a. lingualis; 14 —
a. pharyngea ascendens; 15 —
a. thyroidea superior; 16 —
a. carotis communis; 17 —
a. thyroidea inferior; 18 —
a. transversa colli; 19 —
truncus brachiocephalicus; 20 —
a. tho
-
raci
ca interna; 21 —
truncus thyrocervicalis; 22 —
a. su
bclavia; 23 —
a. suprascapularis; 24 —
trun
cus costocervicalis; 25 —
a. intercostalis suprema; 26 —
a. cervicalis profunda; 27 —
a. cervicalis ascendens; 28 —
a. vertebralis; 29 —
sinus caroticus; 30 —
glomus caroticus; 31 —
a. occipitalis; 32 —
a. auricul
aris posterior; 33 —
a. labyrinthi; 34 —
a. basilaris; 35 —
a. cerebri posterior.
263
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
264 частіше ураження внутрішньої сон
-
ної артерії локалізуються у шийній частині, особливо біля її початку.
Гілки внутрішньої сонної артерії
Найбільшими гілками внутріш
-
ньої сонної артерії є очна, передня та задня мозкові, задня сполучна та передня артерія судинного спле
-
тення.
Очна артерія, a
. ophthalmica
, потрапляє в очну ямку через зоро
-
вий канал і розташовується спочат
ку під зоровим нервом, а потім над ним (рис. 9
1). В очній ямці артерія дає такі гілки:
■ a
. centralis
retinae
, центральна артерія сітківки, проходить у товщі зорового нерва. По нерву вона прямує до сітківки, входя
чи в очне яблуко в ділянці диска зорового нерва. її розгалуження у сітківці можна розгля
нути за допомогою офтальмоскопа. Ар
-
терії сітківки зазнають змін при
Рис. 91. Артерії очної ямки, вигляд згори. 1
-
а.
dorsalis nasi; 2
-
а. supratrochlearis: З —
a. meningea anterior; 4
-
а. ethmoidals anterior; 5 —
m. obliquus superior; 6 —
aa. cili
ares
po
steriores breves; 7
-
а. ethmoidalis posterior; 8 —
n. opticus; 9
-
а. carotis interna: 10 —
a. ophthalmica; 11 —
a. centralis retinae; 12 —
a. ciliaris posterior longus; 13 —
a. lacrimalis: 14 —
m. rectus superior; 15 —
m. levator palpebrae superioris; 16 —
a
. supraorbitalis.
264
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
265 багатьох захворюваннях (гіпер
-
тонія, діабет та ін.), тому їх до
-
слідження має важливе діагнос
-
тичне значення;
aa
. ciliares
posteriores
, задні війкові артерії, поділяються на короткі та довгі. Вони йдуть уз
довж зорового нерва і
, проходя
чи через склеру, розгалужують
ся у судинній оболонці очного яблука;
аа. ciliares
anteriores
, передні війкові артерії, входять у очне яблуко в його передніх відділах і забезпечують кров'ю склеру та кон'юнктиву;
a
. lacrimalis
, сльозова артерія, йд
е в латеральний бік до слізної залози; її кінцевими гілками є бічні повікові артерії (
aa
. palpe
-
brales
laterales
);
аа. ethmoidales
(
anteriores
et
posteriores
), передні та задні решітчасті артерії, проходять через відповідні отвори до слизо
-
вої оболонки ком
ірок решітчас
тої кістки і носової порожнини; від передньої решітчастої артерії відходить передня оболонна гілка (
r
. meningeus
anterior
); a
. supraorbitalis
, надочноямкова артерія, виходить через одной
-
Рис. 92. Артерії головного мозку, базальна поверхня
. 1
-
а. communicans anterior; 2
—
a. ophthalmica; 3 —
a. cerebri media; 4
-
а.
basilaris; 5
-
а. labyrinthi; 6
-
а. vertebralis; ' —
a. spinalis posterior; 8
-
а. spinalis anterior; 9
-
а. cerebelli inferior posterior; 10 —
a. cer
-
ebri
inferior anterior; 11 —
a. cere
belli superior; 12 —
a. cerebri posterior; 13 —
a. communicans posterior; 14 —
a. carotis interna; 15 —
a. cerebri anterior.
265
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
266 менну вирізку (або отвір) в ді
лянку лоба, де і розгалужується; ■ a
. supratrochlearis
, надблокова артерія, виходит
ь з очної ямки через лобову вирізку і розгалу
жується в м'язах і шкірі лоба. Крім того, очна артерія дає гілки до м'язів очного яблука, до верхньої та нижньої повік (
aa
. palpebrales
mediales
), до носа (
a
. dorsalis
nasi
). Остання анастомозує з a
. angulari
s
із лицевої артерії.
Передня мозкова артерія, a
. cer
-
ebri
anterior
, від місця свого почат
-
ку йде медіально, потім завертає назад і проходить над мозолистим тілом по медіальній поверхні пів
куль (рис. 92). Права та ліва перед
ні мозкові артерії на основі м
озку з'єднані коротким анастомозом (
a
. communicans
anterior
, передня сполучна артерія).
Середня мозкова артерія, a
. ce
-
rebri
media
, є найбільшою гілкою внутрішньої сонної артерії. Вона розгалужується у латеральній бо
-
розні півкулі, даючи численні зви
-
вист
і гілки.
Задня сполучна артерія, r
. com
-
municans
posterior
, йде від внут
-
рішньої сонної назад і з'єднується із задньою мозковою артерією із системи основної артерії (
a
. basila
-
ris
) (рис. 92).
Передня артерія судинного сплетіння, a
. choroidea
anterior
. відх
одить від внутрішньої сонної артерії і по ходу зорового трак
ту йде назад в ділянку латераль
ної борозни півкулі, де проникає у нижній ріг бічного шлуночка й утворює судинні сплетення бічно
го та третього шлуночків (
plexus
choroideus
).
ПІДКЛЮЧИЧНА АРТЕРІЯ
, A
. SUBCLAVIA
Топографія. Права підключич
на артерія починається від плечо
-
головного стовбура, ліва —
від дуги аорти. Ліва дещо довша від правої (ліва —
10 см, права —
7 см). Утво
-
рюючи дугу, опуклу вгору, артерія огинає купол плеври і через аре
rtura
tho
racis
superior
виходить на шию, де лежить позаду однойменної вени, латерально від трахеї і страво
ходу. Потім підключична артерія йде у міждрабинчастому просторі, лягаючи на перше ребро. Вийшов
ши із простору, вона безпосередньо
продовжується у пахвову ар
терію, межею між ними є зовнішній край першого ребра (рис. 93).
Поділ на частини. На всьо
му протязі в підключичній артерії виділяють три частини: 1) до вхо
ду у міждрабинчастий простір.
2)
в міждрабинчастому просторі і
3)
після виходу із простору.
Гілки п
ідключичної артерії. Від першого відділу підключичної ар
-
терії відходять такі гілки: хребтова артерія, внутрішня грудна артерія і щито
-
шийний стовбур.
266
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
267 Рис. 93. Підключична та пахвова артерії, напівсхематично. 1
-
а. vertebralis; 2 —
atlas; 3 —
a. cer
vicalis profunda; 4 —
truncus costocervicalis; 5
-
а. carotis communis dextra; 6 —
manubrium sterni; 7
-
а. subclavia dextra; 8
-
а. thoracica interna; 9 —
aa. intercostales ante
-
riores; 10 —
a. intercostalis suprema; 11 —
truncus thyrocervicalis; 12 —
a. interc
ostalis posterior; 13 —
m. pectoralis minor; 14 —
a. thoracica lateralis; 15 —
a. thoracodorsalis; 16 —
a. cir
cumflexa scapulae; 17 —
a. subscapularis; 18 —
a. circumflexa humeri posterior; 19 —
a. brachialis dextra; 20 —
a. circumflexa humeri anterior; 2
1 —
a. thoracoacromialis; 22 —
a. transversa colli; 23 —
m. scalenus medius; 24 —
a. suprascapularis; 25 —
a. cervicalis superficialis; 26 —
m. scalenus anterior; 27 —
a. cervicalis ascendens; 28 —
a. thyroidea inferior.
267
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
268 Хребтова артерія, a
. ver
tebralis
Хребтова артерія, a
. vertebra
lis
, є найбільшою гілкою підклю
чичної артерії.
Топографія. Артерія відходить від верхньої поверхні підключичної артерії на рівні VII
шийного хреб
ця, піднімається вгору, входить у поперечний отвір VI
шийного хреб
ця і далі лежить у каналі, який ут
-
ворений отворами у поперечних відростках шийних хребців. Поряд з артерією лежить хребтова вена. Вийшовши з поперечного отвору 1
-
го шийного хребця, артерія ля
гає у його sulcus
a
. vertebralis
і утворює згин (сифон). Потім вон
а проходить через задню атланто
-
потиличну мембрану і проникає у порожнину черепа через великий потиличний отвір. На межі між мостом і довгастим мозком права та ліва хребтові артерії з'єднуються по середній лінії і утворюють велику основну артерію, a
. basil
aris
.
Поділ на частини. На всьому протязі у хребтовій артерії виділя
ють такі чотири частини:
■
pars
prevertebralis
, передхребто
-
ва частина, тягнеться від почат
ку артерії до її входу у попереч
ний отвір VI
шийного хребця. В цьому відділі нерідко утворю
ютьс
я склеротичні бляшки, які призводять до порушення кро
-
вопостачання головного мозку;
■
pars
transversaria
, поперечна частина, розташовується у по
-
перечних отворах VI
-
II
шийних хребців. Тут артерія може стис
-
катися кістковими розростання
ми хребців;
■
pars
atl
antica
, атлантова час
-
тина, проходить через попереч
-
ний отвір і борозну атланта. Тут артерія утворює згини і оточена підпотиличним венозним спле
-
тенням;
■
pars
intracranialis
, внутрішньо
-
черепна частина, розташована у порожнині черепа.
Гілки хребтової артері
ї:
■
rr
. spinales
, спинномозкові гілки, відходять у ділянці шиї, через міжхребцеві отвори проникають у хребтовий канал і постачають кров'ю спинний мозок;
■
rr
. musculares
, м'язові гілки, йдуть до глибоких м'язів шиї;
■
a
. spinalis
anterior
, передня спин
-
номозков
а артерія, відходить у порожнині черепа. Права та ліва артерії йдуть медіально, а потім по середній лінії з'єднуються в один стовбур, який спускається по передній серединній щілині спинного мозку;
■
a
. spinalis
posterior
, задня спин
-
номозкова артерія, парна,
спус
-
кається по задній поверхні дов
-
гастого і потім —
по задньо
-
біч
-
ній борозні спинного мозку.
Спинномозкові артерії (усьо
го три —
дві задні та одна передня) проходять уздовж спинного мозку й анастомозують з rr
. spinales
, які відходять від хребтових, мі
жребро
-
вих та поперекових артерій, тому їх стовбури не стають тонкими і вони існують на всьому протязі спинного мозку;
268
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
269 •
a
. cerebelli
inferior
posterior
, за
дня нижня мозочкова артерія,
йде до нижньої поверхні мозочка
Основна артерія, a
. b
asilaris
,
утворюється внаслідок з'єднання правої і лівої хребтових артерій на рівні заднього краю моста. Вона ле
-
жить у sulcus
basilaris
посередині моста. Біля його переднього краю вона ділиться на дві свої кінцеві гіл
-
ки —
задні мозкові артерії, аа. cer
-
e
bri
posteriores
. Основна артерія віддає такі гілки:
•
a
. inferior
anterior
cerebelli
, пе
-
редня нижня мозочкова артерія, йде до нижньої поверхні мозочка;
•
a
. superior
cerebelli
, верхня мо
-
зочкова артерія, більша від по
-
передньої, йде до верхньої по
-
верхні мозо
чка (див. Рис. 92).
■
численні гілки до моста (аа. ро
n
-
tis
), середнього мозку (аа. mes
-
encephalicae
) і лабіринту внут
-
рішнього вуха (
a
. labyrinthi
). Остання йде через внутрішній слуховий хід по ходу присінко
-
во
-
завиткового нерва (
VIII
);
■
a
. cerebri
posterior
, задня моз
-
кова артерія, йде назад, огинає ніжку мозку і розгалужується на нижній поверхні півкулі в ді
лянці скроневої та потиличної часток.
Внутрішня грудна артерія, a
. thoracica
interna
Топографія. Артерія відходить від нижньої поверхні підключичної ар
терії до входу її у міждрабинчас
-
тий простір напроти гирла хребто
вої артерії. Внутрішня грудна ар
-
терія йде вниз по задній поверхні передньої грудної стінки на 1
-
2 см латерально від краю грудини і, до
-
сягнувши VII
ребра, ділиться на дві кінцеві гілки: в
ерхню надчеревну і м'язово
-
діафрагмову артерії. Від неї відходять такі гілки:
■
a
. pericardiacophrenica
, осердно
-
діафрагмова артерія, відходить у верхньому відділі, йде по ходу діафрагмового нерва і віддає гіл
ки до осердя і плеври, а її кін
цеві гілки досяг
ають діафрагми. При розгалуженні в осерді вона анастомозує своїми дрібними гі
-
лочками з вінцевими артеріями. У зв'язку з цим проводились чис
-
ленні марні спроби поліпшити кровопостачання серця шляхом перев'язки внутрішньої грудної артерії нижче відходження від неї осердно
-
діафрагмової ар
терії;
■
rr
. intercostales
anteriores
(
I
-
VI
), передні міжреброві гілки (
I
-
VI
), йдуть у міжребрових про
міжках і анастомозують із задні
ми міжребровими артеріями, які є гілками грудної аорти;
■
a
. epigastrica
superior
, верх
ня на
дчеревна артерія, прямує вниз, проникає у піхву прямого м'яза живота і в ділянці пупка анастомозує з нижньою над че
-
ревною артерією;
■
a
. musculophrenica
, м'язово
-
діа
-
фрагмова артерія, йде униз і назад по лінії прикріплення діа
-
фрагми, даючи гілки до м'язів живота, до діафрагми і до між
-
ребрових проміжків (
VII
-
XI
).
269
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
270 Крім того, внутрішня груд
на артерія бере участь у крово
-
постачанні загруднинної залози (
rr
. thymici
), м'язів грудної клітки (
rr
. perforantes
), молочної залози (
rr
. mammarii
mediales
), бронхів (
rr
. bronchiales
), а також груднини і клітковини середостіння.
Щито
-
шийний стовбур, truncus
thyrocervicalis
Щито
-
шийний стовбур, trun
cus
thyrocervicalis
, відходить біля медіального краю переднього дра
-
бинчастого м'яза. Він має довжину 3
-
4 мм і роз
галужується на декілька гілок, що розходяться у різні боки:
■
a
. thyroidea
inferior
, топодібна артерія, найбіль
ша, йде спочатку вгору, потім медіально і вниз, розташовую
чись позаду загальної сонної ар
терії. Від неї відходять гілки до щитоподібної залози, гортані (а. laryngea
inferior
), глотки, стра
воходу і трахеї;
■
a
. cervicalis
ascendens
, висхід
на шийна артерія, відходить від стовбура або від нижньої щитоподібної артерії і прямує вгору, постачаючи кров'ю гли
бокі м'язи шиї і спинний мозок (
rr
. spinales
);
■
a
. suprascapularis
, надлопат
кова артерія, проходить попе
реду переднього драбинчастого м'яза, позаду ключиці і через вирізку лопатки проникає у надостьову та підостьову ям
ки. Вона забезпечує кров'ю м'я
зи лопатки, анастомозуючи з
a
. circumflexa
scap
ulae
, і плечо
вий суглоб;
■
a
. cervicalis
superficialis
, повер
хнева шийна артерія, йде попе
реду переднього драбинчастого
м'яза вище від попередньої. Вона
проходить у бічну ділянку шиї
і постачає кров м'язам цієї ді
лянки і м'язам спини; може бути
відс
утньою (див. Рис. 93).
Реброво
-
шийний стовбур, truncus
costocervicalis
Реброво
-
шийний стовбур, trun
cus
costocervicalis
, відходить від другого відділу підключичної ар
терії (у spatium
interscalenum
). Від стовбура відходять дві гілки:
■
a
. cervicalis
profunda
, глибока шийна артерія, йде вгору до гли
-
боких м'язів шиї;
■
a
. intercostalis
suprema
, най
вища міжреброва артерія, йде вниз попереду від шийки І ребра. дає початок І і II
заднім міжреб
ровим артеріям.
Поперечна артерія шиї, a
. transversa
colli
Поперечна ар
терія шиї, a
. trans
-
versa
colli
, відходить від третього відділу підключичної артерії після виходу її із міждрабинчастого про
-
стору. Вона прямує через плечове сплетення назад і латерально. Біля верхнього кута лопатки вона роз
-
діляється на дві гілки —
висхід
ну (
r
. ascendens
), яка розгалужується в м'язах шиї, і низхідну (
r
. descend
ens
), яка проходить по медіальному краю лопатки вниз до м'язів і шкіри спини.
270
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
271 КРОВОПОСТАЧАННЯ ГОЛОВНОГО МОЗКУ
Протікання крові по судинах го
-
ловного мозку має оптимальний
ре
-
жим, який забезпечує безперервне поповнення енергетичних затрат мозку. Маючи масу близько 1400 г (2% ваги тіла), мозок споживає 20% кисню і 17% глюкози. Проте, мозок не має запасів кисню, тому припи
-
нення його кровопостачання (біль
-
ше, ніж на 5 хвилин)
призводить до незворотних ушкоджень нервових клітин.
Джерелом кровопостачання го
-
ловного мозку є 4 великі артерії: дві внутрішні сонні і дві хребтові, які проходять у порожнину черепа через кісткові канали, утворюють згини (сифони). Ці згини зменшу
ють пу
льсову хвилю і сприяють рівномірному протіканню крові. Як внутрішні сонні, так і хребтові артерії проходять через венозні сплетення. Маючи особливу струк
-
туру стінок, ці артерії не лише транспортують кров до головного мозку, але й беруть участь у регу
-
ляці
ї мозкового кровообігу. Крово
-
постачання стовбура мозку та мо
-
зочка відбувається, головним чи
ном, за рахунок системи хребтових і основної артерій. Півкулі голов
ного мозку отримують артеріальну кров з двох систем —
системи внут
рішніх сонних і системи осн
овної І хребтових) артерій (рис. 92).
Передня мозкова артерія, a
. cer
-
ebri
anterior
, відходить від внут
-
рішньої сонної артерії. Йде вперед і
медіально до середньої лінії, де пра
-
ва та ліва артерії підходять близько одна до одної і з'єднуються корот
кою (1
-
2 мм) передньою сполучною артерією, a
. communicans
anterior
. Після цього анастомозу артерії йдуть паралельно вперед, огина
ють коліно мозолистого тіла і по медіальній поверхні півкуль пря
мують назад до потиличної частки. Передня мозкова артерія забезпе
ч
ує кров'ю медіальні ділянки пів
куль до тім'яно
-
потиличної бороз
ни; на верхньо
-
латеральній поверх
ні верхню лобову звивину і ділянку тім'яної частки; на нижній медіаль
ні відділи очноямкових звивин.
Середня мозкова артерія, a
. ce
-
rebri
media
, найбільша, в
ідходить від внутрішньої сонної артерії і ле
жить в глибині латеральної бороз
ни півкулі, де ділиться на безліч звивистих гілок, які постачають кров'ю більшу частину верхньола
теральної поверхні півкулі, вклю
чаючи лобову, тім'яну, скроневу частки та острі
вець.
Задня мозкова артерія, a
. cer
ebri
posterior
, відходить від основ
ної артерії і є її кінцевою гілкою. Вона йде назад і вгору, огинає ніж
ку мозку і розгалужується на ниж
ній поверхні півкулі. Початковий відділ артерії з'єднаний із внут
рішньою сонною
артерією за до
помогою задньої сполучної артерії, a
. communicans
posterior
(довж. 1
-
2 см
).
Задня мозкова артерія
271
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
272 постачає кров ю нижню поверхню скроневої частки, а також нижню та медіальну поверхні потиличної частки півкулі.
Артеріальне коло мозку, circulus arteriosus cerebri (Willisii). На основі головного мозку мозкові артерії, анастомозуючи між собою, утворюють артеріальне кільце, яке з'єднує системи внутрішньої сонної і основної артерій. За рахунок цих анастомозів відбувається перероз
-
поділ потоку крові і його компенса
-
ція при порушеннях кровообігу.
Артеріальне коло має форму багатокутника й утворене такими анастомозами:
1)
права та ліва передні мозко
ві артерії з'єднуються між собою за допомогою передньої сполучної ар
-
терії;
2)
кожна внутрі
шня сонна ар
-
терія (права і ліва) з'єднуються із відповідними задніми мозковими артеріями за допомогою парних задніх сполучних артерій.
Будова артеріального кола варіює. Класичний тип трапляєть
ся в 30
-
50% випадків, кільце може бути розімкненим, а в 6
-
10% випад
ків відсутня одна із задніх сполуч
них артерій (див. Рис. 92).
Внутрішньоорганні розгалу
-
ження артерій мозку. Мозкові артерії широко анастомозують на поверхні півкулі, утворюючи ар
-
теріальну сітку. Від сітки у глиби
ну головного мозку в радіальному н
апрямку йдуть внутрішньоорганні гілки. Вони поділяються на: 1) ко
-
роткі кіркові артерії, які розгалужу
-
ються у корі півкуль; і 2) довгі моз
-
кові гілки, які проникають у білу речовину. Ядра основи і зоровий горб одержують гілки (центральні артерії) з боку
основи мозку.
Особливістю внутрішньоорган
-
них артерій є дуже мала кількість анастомозів між ними. Сполучен
ня басейнів різних артерій відбу
вається, головним чином, на рівні капілярів. Останні відрізняються від капілярів інших органів тим. що вони не здат
ні звужуватися і розширюватися. Навіть після ко
роткої ішемії відбуваються зміни в ендотелії капілярів, розвивається набряк гліальних елементів, внаслі
док чого протікання крові по мікро
-
циркуляторному руслі головного мозку переривається («феномен невіднов
лення протікання крові» після ішемії).
Практичні зауваження
Артерії головного мозку часто уражаються атеросклеротичним процесом. Атеросклероз є причи
ною розривів судин з утворенням крововиливів у мозок. Крім того, при атеросклерозі нерідко вини
кають тром
боз, облітерація і спазм артерій. Це веде до розвитку ішемії з осередками некрозу. Внаслідок поступового розвитку атероскле
-
ротичного процесу у сірій речовині спостерігаються атрофічні проце
си, які призводять до зниження розумових здібностей (особливо у л
ітньому віці). Вивчення причин розвитку атеросклерозу артерій головного мозку є найважливішою проблемою медицини.
272
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
273 ПАХВОВА АРТЕРІЯ, A
. AXILLARIS
Топографія. Пахвова артерія є прямим продовженням підключич
ної артерії і безпосередньо продов
-
жуєтьс
я у плечову артерію (рис. 93). Верхньою межею пахвової артерії служить зовнішній край 1
-
го реб
ра, нижньою —
нижні краї великого грудного м'яза (спереду) і найшир
-
шого м'яза спини (ззаду). Артерія лежить у пахвовій порожнині, де йде зверху вниз, розташовую
чись позаду і латерально від одноймен
ної вени. Пахвова артерія оточена з трьох боків (медіально, латераль
но і ззаду) пучками плечового спле
тення. На всьому протязі, відповід
но до трьох трикутників передньої стінки пахвової порожнини, ар
терію поділяють
на три відділи.
В trigonum
clavipectorale
від па
-
хвової артерії відходять такі гілки:
■
a
. thoracica
superior
, верхня грудна артерія, представляє со
-
бою невелику гілку, яка йде до міжребрових м'язів І і II
міжреб
-
рових просторів.
■
a
. thoracoacromialis
, грудо
-
над
-
плечова артерія, віддає гілки до акроміона (
r
. acromialis
), дельто
-
подібного (
r
. deltoideus
) і вели
-
кого грудного (
rr
. pectorales
) м'язів.
В trigonum
pectorale
відходить одна гілка:
■
a
. thoracica
lateralis
, бічна груд
на артерія, перехрещує спереду
пахвову вену і тягнеться вниз по
передньому зубчастому м'язу,
який і постачає кров'ю. Крім
того, вона віддає гілки до грудної залози (
rr
. mammarii
laterales
). В trigonum
subpectoral
відхо
дять такі гілки:
■
a
. subscapularis
, підлопаткова
артерія, є н
айбільшою гілкою
пахвової артерії. Вона йде по
нижньому краю підлопаткового
м'яза вниз і розділяється на дві
кінцеві гілки:
а)
a
. thoracodorsalis
, грудо
-
спинна
артерія, продовжує хід уздовж
нижнього краю підлопаткового
м'яза і постачає кров'ю м'язи ло
пат
ки, найширший м'яз спини і
передній зубчастий м'яз;
б)
a
. circumflexa
scapulae
, огиналь
на артерія лопатки, утворює ду
гу і через foramen
trilaterum
йде
на задню поверхню лопатки, де
забезпечує м'язи кров'ю та анас
томозує з a
. suprascapularis
(із
систе
ми підключичної артерії);
■
a
. circumflexa
humeri
, anterior
, передня огинальна артерія пле
ча, вона невелика, огинає спереду хірургічну шийку плечової кістки;
■
a
. circumflexa
humeri
posterior
, задня огинальна артерія плеча, значно товща від передньої, про
-
ход
ить через foramen
quadrila
-
terum
разом із пахвовим нервом, огинає хірургічну шийку плечо
вої кістки ззаду і розгалужується у дельтоподібному м'язі; анасто
-
мозує з передньою такою ж ар
-
терією. Обидві огинальні артерії постачають кров'ю навколишні м'язи і пл
ечовий суглоб.
273
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
274 ПЛЕЧОВА АРТЕРІЯ, A
. BRACHIALIS
Топографія. Плечова артерія представляє собою пряме продов
-
ження пахвової артерії. Вона йде по sulcus
bicipitalis
medialis
і вхо
дить до складу головного судин
но
-
нервового пучка плеча (разом з одной
менними венами, середин
ним і ліктьовим нервами). В ділян
ці ліктьової ямки, під aponeurosis
bicipitalis
артерія ділиться на дві кінцеві гілки —
ліктьову і проме
неву артерії. Найбільшою гілкою плечової артерії є глибока артерія плеча (рис. 94).
Глибока ар
терія плеча, a
. profun
-
da
brachii
, починається від верхньо
го відділу плечової артерії, йде косо вниз і назад, входить у канал проме
-
невого нерва, де лежить разом з про
-
меневим нервом. Вона віддає чис
-
ленні м'язові гілки до триголового м'яза плеча і ділить
ся на такі гілки:
■
a
. collateralis
media
, середня об
-
хідна артерія, є продовженням глибокої артерії плеча; вона пря
-
мує вниз і у товщі триголового м'яза плеча, позаду від бічно
го надвиростка плечової кіст
ки, анастомозує з a
. interossea
recurrens
;
■
a
. colla
teralis
radialis
, променева обхідна артерія, йде вниз і по
-
переду від бічного надвиростка плечової кістки анастомозує з a
. recurrens
radialis
;
■
аа. nutriciae
humeri
, живильні артерії плеча, йдуть через жи
-
вильний отвір у плечову кістку.
Ліктьові обхідні ар
терії відхо
-
дять від плечової артерії на меді
-
альній поверхні плеча:
Рис. 94 Плечова артерія, права.
1
-
а. brachialis; 2 —
n. medianus; 3 —
a. pro
-
funda brachii; 4 —
n. ulnaris; 5 —
a. colla
teralis ulnaris superior; 6
-
а. collateralis ulnaris i
nferior; 7
-
а. ulnaris; 8 —
aponeu
rosis m. bicipitis brachii; 9
-
а. radialis: 10 —
rr. musculares; 11 —
m. biceps brachii: 12 —
m. pectoralis major.
274
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
275 a
. collateralis
ulnaris
superior
,
верхня ліктьова обхідна артерія, починається від плечової ар
терії на рівні середньої третини пле
ча і тягнеться вниз і назад по ходу ліктьового нерва. В ділян
ці sulcus
ulnaris
плечової кіст
ки вона анастомозує із задньою гілкою a
. recurrens
ulnaris
; collateralis
ulnaris
inferior
, ниж
ня ліктьова обхідна артерія, в
ід
ходить від плечової артерії над присереднім надвиростком пле
чової кістки, йде вниз і вперед, анастомозуючи з передньою гіл
кою a
. recurrens
ulnaris
.
Ліктьові обхідні артерії постача
ють кров'ю м'язи плеча та ліктьовий суглоб і беруть участь в утворенн
і навколо нього артеріальної сітки. Крім того, плечова артерія віддає декілька великих м'язових гілок (
rr
. musculares
) до м'язів плеча. Практичні зауваження
Глибока артерія плеча і ліктьові обхідні артерії можуть забезпечити обхідне кровопостачання верхньо
ї кінцівки після перев'язки плечової артерії нижче місця відходження глибокої артерії плеча. Перев'язка вище останньої приводить до не
-
крозу кінцівки.
ПРОМЕНЕВА АРТЕРІЯ, A
. RADIALIS
Топографія. Променева артерія йде вниз по променевій борозні пе
-
редплічч
я разом з однойменними венами і поверхневою гілкою про
-
меневого нерва, віддаючи численні м'язові гілки до навколишніх м'язів. У нижньому відділі передпліччя артерія лежить поверхнево під фас
-
цією і шкірою (рис. 95). Тут прощу
-
пують пульс, притискаючи артер
ію до променевої кістки. Потім вона відхиляється латерально, прохо
дить в «анатомічну табакерку» під сухожилками, які йдуть до велико
го пальця, і виходить на тил кисті. Далі променева артерія проходить крізь м'язи 1
-
го міжкісткового про
міжку, йде глибоко
на долоню, де під сухожилками м'язів
-
згиначів паль
ців утворює глибоку долонну дугу.
На передпліччі променева ар
-
терія, крім численних м'язових гі
лок, дає такі гілки:
■
a
. recurrens
radialis
, променева поворотна артерія, відходить від початкового відділу проме
невої, йде вгору і латерально, і у ліктьовій ямці анастомозує з a
. collateralis
radialis
(від глибо
кої артерії плеча);
■
r
. palmaris
superficialis
, повер
хнева долонна гілка, —
це тонка непостійна гілка, яка відходить у ділянці шилоподібного відрост
к
а променевої кістки, йде повер
-
хнево і на долоні з'єднується з ліктьовою артерією, утворюючи поверхневу долонну дугу.
■
r
. carpalis
palmaris
, долонна зап'ясткова гілка, відходить від
275
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
276 променевої артерії в дисталь
ному відділі передпліччя, пр
о
ходить медіально, анастомозує з однойменною гілкою ліктьо
вої артерії, утворюючи долонну зап'ясткову сітку; ■ r
. carpalis
dorsalis
, тильна зап'я
сткова гілка, відходить від про
меневої артерії в ділянку «анато
мічної табакерки», йде медіально і бере
участь в утворенні тильної зап'ясткової сітки; Тильна зап'ясткова сітка, rete
carpale
dorsale
, розташована на тилі зап'ястка під сухожилками м'язів. Від променевої артерії до сітки під
ходить тильна зап'ясткова гілка, r
. carpalis
dorsalis
. Крім цього, в
ут
воренні сітки беруть участь тильна зап'ясткова гілка ліктьової артерії і кінцеві відділи міжкісткових ар
терій. Із сітки виходять тильні п'ясткові артерії, аа. metacarpales
dorsales
, які йдуть по міжкісткових проміжках до пальців, де діляться н
а тонкі тильні пальцеві артерії, аа. digitales
dorsales
.
На долонній поверхні кисті про
-
менева артерія віддає головну ар
-
терію великого пальну, a
. princeps
pollicis
, яка проходить по першому міжкістковому проміжку. Ця арте
рія ділиться на власні долонні па
ль
цеві артерії до обох боків великого пальця і до променевого боку вказів
-
ного пальця (
a
. radialis
indicis
).
На тильній поверхні кисті від променевої артерії відходить перша тильна
п'ясткова артерія, a
. meta
-
carpalis
dorsalis
, яка віддає гілки до латераль
ної сторони І пальця і суміжних сторін І і II
пальців.
Рис. 95. Артерії правого передпліччя.
1
-
а. brachialis; 2
-
а. collateralis ulnaris inferior; 3 —
olecranon; 4 —
r. anterior a. rec
curens ulnaris; 5 —
r. posterior a. reccurens ulnaris; 6 —
r. muscula
ris; 7
-
а. interossea anterior; 8
-
а. ulnaris; 9 —
r. carpalis palmaris a. ulnaris; 10 —
r. carpalis dorsalis a. ulnaris: 11 —
rete carpale palmare; 12 —
r. carpalis pal
maris a. radialis; 13 —
a. radialis; 14 —
a. inter
ossea posterior; 15 —
a. interossea c
ommunis: 16 —
a. reccurens radialis; 17 —
a. reccurens ulnaris; 18 —
n. medianus.
276
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
277 Глибока долонна дуга, arcus
pal
-
maris
profundus
, утворена анасто
-
мозом кінцевого відділу промене
вої артерії з r
. palmaris
profundus
ліктьової артерії (рис. 96).
Дуга розташована глибоко під сухо
-
жилками м'язів
-
згиначів пальців на основах п'ясткових кісток. Від глибокої артеріальної дуги відхо
-
16
дять три долонні п'ясткові артерії, aa
. metacarpales
palmares
. Вони йдуть по міжкісткових м'язах і біля основ пальців
з'єднуються з загаль
ними долонними пальцевими ар
теріями. Крім того, за допомогою пронизних гілок (
rr
. perforantes
) вони з'єднуються з тильними п'ястковими артеріями.
1
Рис. 96. Глибокі артерії правої кисті. 1 —
m. pronator quadratus; 2
-
а. interos
sea a
nterior; 3 —
membrana interossea antebrachii; 4
-
а.
ulnaris; 5 —
m. flexor carpi ulnaris; 6 —
r. carpalis palmaris a. ulnaris; 7 —
arcus palmaris superficialis; 8 —
rr. perforantes; 9 —
aa. digitales palmares communes; 10 —
aa. digitales palmares proprii; 1
1 —
aa. metacarpeae palmares; 12 —
arcus palmaris profundus; 13 —
ramus palmaris superficialis; 14 —
r. carpalis pal
maris a. radialis; 15 —
rete carpi palmaris; 16 —
a. radialis.
277
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
278 Рис.97. Артерії правої кисті, вигляд спереду. 1 —
m. palmaris
longus; 2 —
m
. flexor digi
-
torum
superficialis; 3 —
a. ulnaris; 4 —
os pisiforme; 5 —
r. palmaris profundus; 6 —
aa. digitales palmares communes; 7 -
aa. digitales palmares proprii; 8 —
arcus palmaris superficialis; 9 —
ra
-
mus palmaris superficialis; 10 —
retinaculum flexorum; 11 —
a. radialis.
ЛІКТЬОВА АРТЕРІЯ, A. ULNARIS
Топографія. Ліктьова артерія є більшою кінцевою гілкою пле
-
чової, йде косо у медіальному на
-
прямку, пронизує круглий м'яз
-
привертач і дещо нижче середини передпліччя входить у ліктьову борозну, по якій разом з ліктьовим нервом спускається до променево
-
зап'ясткового суглоба, далі артерія
проходить через retinaculum
mm
. flexorum
на долоню, розташовую
-
чись латерально від горохоподібної кістки. Пройшовши до середини долоні, ліктьова артерія
круто по
-
вертає вбік і утворює поверхневу долонну дуту.
На передпліччі ліктьова артерія дає такі гілки:
278
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
279 ■
a
. recurrens
ulnaris
, ліктьова по
-
воротна артерія, відходить на початку ліктьової артерії, повер
-
тає вгору і ділиться на передню (
r
. anteri
or
) та задню (
r
. poste
rior
) гілки, які анастомозують із верхньою та нижньою ліктьови
ми обхідними артеріями;
■
a
. interossea
communis
, загальна міжкісткова артерія, коротка, але велика гілка, вона відходить на початку ліктьової артерії і ді
-
литься на передн
ю та задню між
-
кісткові артерії:
а)
a
. interossea
anterior
, перед
ня міжкісткова артерія, йде по
передній поверхні міжкістко
вої перетинки, пронизує її над
квадратним м'язом
-
привертачем
і закінчується у тильній сітці
зап'ястка; до виходу на тил кисті
вон
а віддає долонну зап'ясткову
гілку;
б)
a
. interossea
posterior
, задня
міжкісткова артерія, відразу
після свого початку проходить
через міжкісткову перетинку на
її тильну поверхню, по якій іде
вниз і закінчується у тильній сіт
ці зап'ястка. Біля свого поча
тку
задня міжкісткова артерія віддає
міжкісткову поворотну арте
рію, a
. interossea
recurrens
, яка
в ділянці ліктьового суглоба
анастомозує з a
. collateralis
me
dia
(з глибокої артерії плеча).
Долонна зап'ясткова сітка, rete
carpi
palmare
, розташована гли
бо
ко на передній поверхні промене
во
-
зап'ясткового суглоба і зап'яст
ка. Від ліктьової артерії до сітки
підходить долонна зап'ясткова гіл
ка, r
. carpalis
palmaris
. Крім того, в утворенні сітки беруть участь до
-
лонні зап'ясткові гілки променевої і переднь
ої міжкісткової артерій. Долонна зап'ясткова сітка анасто
-
мозує з глибокою долонною дугою (рис. 97).
На кисті ліктьова артерія віддає глибоку долонну гілку, r
. palmaris
profundus
, яка відходить на рівні горохоподібної кістки, пронизує м'язи мізинця і під г
ачком гачку
ватої кістки йде глибоко під су
хожилки м'язів
-
згиначів пальців. Тут, повертаючи латерально, вона з'єднується з променевою артерією, утворюючи глибоку долонну дугу (рис. 96).
Поверхнева долонна дуга, arcus
palmaris
superficialis
, розташована пі
д долонним апоневрозом на су
-
хожилках м'язів
-
згиначів пальців. Дуга утворена за рахунок з'єднання кінцевого відділу ліктьової артерії з невеликою гілкою променевої ар
терії (
r
. palmaris
superficialis
), яка може бути відсутньою. В таких ви
падках поверхнева
долонна дуга не замкнута. Від дуги відходять за
гальні долонні пальцеві артерії, аа. digitales
palmares
communes
, які прямують уздовж червоподібних м'язів до основ пальців, де кожна з них ділиться на дві власні долонні пальцеві артерії, аа. digitales
pal
-
mares
proprii
(всього 6). Вони про
-
ходять по обернених один до одного боках II
-
V
пальців. Така ж артерія для ліктьового боку мізинця від
-
ходить безпосередньо від ліктьової артерії (рис. 97).
279
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
280 ГРУДНА ЧАСТИНА АОРТИ, PARS
THORACICA
AORTAE
Топографія
. Грудна частина аорти є продовженням дуги аорти, вона розташована у задньому сере
-
достінні і йде уздовж хребта. Разом з аортою тут розміщений стравохід, по відношенню до якого аорта у верхньому відділі середостіння ле
-
жить зліва, а у нижньому —
поза
ду від нього. Через hiatus
aorticus
діафрагми аорта проходить у черев
ну порожнину. Уздовж аорти розта
-
шовуються грудна протока (спра
ва), непарна та півнепарна вени, лівий симпатичний стовбур. Гілки грудної частини аорти поділяють на парієтальні та вісц
еральні (рис. 88). Парієтальні гілки. До них на
лежать задні міжреброві і верхні діафрагмові артерії: ■ аа. intercostales
posteriores
, задні міжреброві артерії (10 пар), йдуть у І
II
-
ХІ міжребрових про
міжках. Нижче XII
ребра розта
-
шовується підреб
рова артерія, a
. subcostalis
. Праві артерії дов
ші від лівих і проходять попе
реду від хребта. У міжребрових проміжках артерії йдуть спочат
ку під плеврою, потім між зов
нішніми і внутрішніми міжреб
ровими м'язами по sulcus
costae
, яка розташована на нижн
ьому краї кожного ребра. Прямуючи вперед, задні міжреброві артерії анастомозують із передніми міжребровими артеріями, які є гілками внутрішньої грудної артерії. Міжреброві артерії пос
тачають кров'ю стінки грудної
порожнини і живота. Кожна з
адня міжреброва артерія біля свого початку віддає дорсальну гілку, r
. dorsalis
, яка прямує в ділянку спини і забезпечує тут кров'ю м'язи та шкіру спини, а також спинний мозок, до якого через міжхребцевий отвір йде r
. spinalis
;
■
аа. phrenicae
superiores
, в
ерхні
діафрагмові артерії, відходять
у нижньому відділі аорти і роз
галужуються у поперековій час
тині діафрагми.
Вісцеральні гілки йдуть до внут
-
рішніх органів:
■
rr
. bronchiales
, бронхові гілки,
по ходу бронхів входять у легені
і є для них трофічними с
удина
ми. Як правило, є по дві артерії
для кожного бронха (всього 4),
але може бути одна справа і дві
зліва, або навпаки. Бронхіальні
гілки анастомозують з гілками
легеневої артерії.
■
rr
. oesophageales
, стравохід
ні гілки (4
-
6), відходять від пе
редньо
ї поверхні аорти. Верхні
стравохідні артерії анастомозу
ють уздовж стравоходу з ниж
ньою щитоподібною артерією,
нижні —
з лівою шлунковою ар
терією;
■
rr
. pericardiaci
, осердні гілки, прямують до задньої поверхні осердя, вони дрібні;
■
rr
. mediastinales
, се
редостінні гілки, дрібні гілочки, які йдуть до клітковини середостіння.
280
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
281 ЧЕРЕВНА ЧАСТИНА АОРТИ, PARS
ABDOMINALIS
AORTAE
Топографія. Черевна частина розташовується у черевній порож
-
нині на протязі від hiatus
aorticus
діафрагми до біфуркації аорти на рівні IV
поперекового хребця. Аор
та лежить уздовж хребта на його передній поверхні і дещо зміщена вліво від середньої лінії. Справа від аорти розташована нижня порож
-
ниста вена.
Черевна частина аорти віддає вісцеральні (парні і непарні) та парієтальні гілки. До непарних віс
-
церальних гілок належать три вели
кі артерії: черевний стовбур, верхня і нижня брижові артерії, кожна з яких утворює свою систему розга
лужень (рис. 98).
Непарні вісцеральні гілки черевної частини аорти
1. Черевний стовбур, truncus
c
oeliacus
.
Черевний стовбур, truncus
coeli
-
acus
, відходить у верхньому відділі черевної аорти на рівні XII
грудно
го хребця. Він представляє собою товстий, але короткий (1
-
2 см) ар
-
теріальний стовбур, який ділиться на три гілки (цей поділ називали tripus
Ha
lleri
, триніг Галлера), ліву шлункову, загальну печінкову і се
-
лезінкову артерії (рис. 99).
Ліва шлункова артерія, a
. gastrica
sinistra
, йде вліво і вгору, в напрямку до вхідної частини шлун
ка. Потім повертає вниз і розташо
вується на малій кривині шлунка
. Тягнучись по цій кривині впра
-
во, артерія анастомозує з правою шлунковою артерією. Крім гілок до шлунка, ліва шлункова артерія від
дає rr
. oesophageales
до черевної частини стравоходу.
Загальна печінкова артерія, а. hepatica
communis
, від місця свог
о початку йде вправо уздовж верх
-
нього краю головки підшлункової залози і ділиться на три гілки:
■
a
. hepatica
propria
, власна пе
-
чінкова артерія, проходить в lig
. hepatoduodenale
до воріт печін
ки, де ділиться на праву (
r
. dex
ter
) і ліву (
r
. sinister
) гілк
и. Крім того, від неї відходить жовчно
-
міхурова артерія, a
. cystica
, яка постачає кров'ю жовчний міхур;
■
a
. gastrica
dextra
, права шлунко
ва артерія, йде до малої кривини шлунка, де анастомозує з одной
-
менною лівою артерією. Права шлункова артерія може відх
оди
ти від власної печінкової артерії;
■
a
. gastroduodenalis
, шлунко
во
-
дванадцятипалокишкова ар
терія, прямує вниз позаду два
-
надцятипалої кишки і ділиться на дві гілки:
а)
a
. pancreaticoduodenalis
supe
rior
, верхня підшлунково
-
дванад
цятипалокишкова арте
рія, йде
вниз, даючи гілки до дванадця
типалої кишки і головки під
шлункової залози;
б)
a
. gastroomentalis
dextra
, права
шлунково
-
чепцева артерія, пря
мує вліво до великої кривини
шлунка, проходить уздовж неї
281
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
282 Рис. 98. Гілки черевної частини ао
рти. 1 —
colon transversum; 2 —
truncus coeliacus; З —
a. gastrica sinistra; 4
-
а. splenica (lienalis); 5 —
cauda pancreatis; 6 —
v. lienalis; 7
-
а. me
senterica superior; 8 —
aa. jejunales et ileales; 9
-
а. colica sinistra; 10 —
a. mesenterica inferior: 11 —
a. sigmoidea; 12 —
a. iliaca communis; 13 —
a. rectalis superior; 14 —
rectum; 15 —
colon sigmoideum; 16 —
a. appendicularis; 17 —
caecum; 18 —
a. ileocaecalis; 19 —
a. colica dextra: 20 —
a. colica media; 21 —
v. mesenterica superior; 22 —
v. mesenterica
inferior; 23 —
v. porta hepatis; 24 —
caput pancreatis; 25 —
duodenum; 26 —
hepar; 27 —
vesica felae; 28 —
a. hepatica communis.
282
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
283 Рис. 99. Черевний стовбур та його гілки. 1
-
а.
hepatica communis; 2
-
а. phreni
са inferior; 3 —
truncus coeliacus;
4
-
а.
gastrica sinistra; 5 —
rr. oesophageales a. gastri
cae sinistrae; 6
-
а. gastroomentalis sinistra; 7 —
omentum majus; 8 —
pars abdominalis aortae; 9 —
pancreas; 10 —
a. gastrica dextra; 11 —
a. gastroomentalis dextra; 12 —
a. spleni
ca (lienalis); 13 —
v. porta hepatis; 14 —
a. gastroduodenalis; 15 —
ductus choledochus; 16 —
a. hepatica propria; 17 —
a. cystica; 18 —
vesica fellae; 19 —
ductus hepaticus communis; 20 —
v. cava inferior.
і віддає гілки до шлунка і вели
кого чепця. Вона анастомозує з одно
йменною лівою артерією (із селезінкової артерії). Селезінкова артерія, a
. lienalis
, Е найбільшою гілкою черевно
го стовбура. Звиваючись, артерія тягнеться вліво вздовж верхнього краю підшлункової залози до воріт селезінки, де ділиться на декіль
ка гілок (
rr
. lienales
), що входять у се
-
лезінку. Крім того, селезінкова ар
-
терія віддає такі гілки:
rr
. pancreatici
, гілки підшлунко
вої залози, йдуть вниз до тіла і хвоста підшлункової залози; a
. gastroomentalis
sinistra
, ліва шлунково
-
чепцева артерія, про
-
ходить в lig
. gastrolienale
до ве
-
ликої кривини шлунка, прямує вправо і анастомозує з одной
-
менною правою артерією; аа. gastricae
breves
, короткі шлункові артерії, їх є декіль
ка, вони через lig
. gastrolienale
йдуть у ділянку дна шлунка.
283
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
284 Рис. 100. Верхня брижова артерія та її гілки. 1 —
colon transversum; 2 —
omentum majus;
-
pancreas; 4
-
а. mesenterica superior; 5 —
aa. jejunales; 6 —
aa. ileales; 7
-
а. appendicularis;
-
a. ileocolica; 9
-
а. colica dextra; 10 —
a. colica media;
2. Верхня бриж
ова артерія, a. mesenterica superior.
Топографія. Верхня брижова артерія —
досить велика гілка че
-
ревної аорти, яка відходить від неї на 1 см нижче від черевного стов
-
бура на рівні першого попереково
го хребця. Вона йде вниз і вперед, розташовуючись позаду
головки підшлункової залози. Вийшовши
з
-
під залози, артерія лягає на пе
-
редню поверхню горизонтальної частини дванадцятипалої кишки і проникає у брижу тонкої кишки, де й розгалужується (рис. 100). До її гілок належать:
Нижня підшлунково
-
дванадця
-
типал
окишкова артерія, а. pancreaticoduodenalis
inferior
, йде вгору між головкою підшлункової залози і
284
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
285 дванадцятипалою кишкою, де анас
-
томозує з однойменною верхньою артерією. Вона постачає кров'ю го
-
ловку підшлункової залози і два
-
надцятипалу кишку
.
Кишкові артерії (12
-
15) відхо
-
дять від лівого краю верхньої брижо
-
вої артерії і тягнуться прямолінійно вліво до порожньої і клубової ки
шок (аа. jejunales
et
aa
. ileales
). Ди
-
хотомічно розгалужуючись, киш
кові артерії з'єднуються декілько
ма рядами дугоп
одібних анасто
мозів, які називаються аркадами. У порожньої кишки утворюються три ряди аркад, у клубової —
два. Від останнього ряду анастомозів тягнуться численні паралельні су
-
дини, які розділяються і кільце
-
подібно охоплюють тонку кишку.
Клубово
-
ободовок
ишкова ар
-
терія, a
. ileocolica
, починається від правого боку верхньої брижової артерії і йде косо вниз та вправо до клубово
-
сліпокишкового кута, де розпадається на гілки. Ці гілки анас
-
томозують з кишковими артеріями і гілками правої ободової артерії. Від аркад, утворених анастомо
зами, відходять артерії до сліпої кишки (аа. caecales
anterior
et
pos
terior
), червоподібного відростка (
a
. appendicularis
), кінцевого відді
лу клубової кишки (
rr
. ileales
).
Права ободовокишкова артерія, a
. colica
dextra
, відходит
ь від пра
-
вого боку верхньої брижової артерії і прямує поперечно до висхідної ободової кишки, де ділиться на вис
-
хідну і низхідну гілки. Низхідна гілка анастомозує з клубово
-
обо
-
довокишковою, а висхідна із серед
-
ньою ободовокишковою артерією, утворюючи а
ркади.
Середня ободовокишкова арте
-
рія, a
. colica
media
, відходить вище від правої ободової артерії (іноді спільним з нею стовбуром) і йде вгору до поперечної ободової киш
ки, розташовуючись у її брижі. Біля краю кишки артерія ділиться на праву та ліву гіл
ки, які, утворивши аркади, анастомозують з правою і лі
-
вою ободовокишковими артеріями.
3. Нижня брижова артерія, a. mesenterica inferior
Топографія. Нижня брижо
ва артерія відходить від передньої поверхні аорти на 4
-
5 см вище її бі
-
фуркації, на рівні III
-
г
о попереко
вого хребця (рис. 101). Вона йде вниз та вліво попереду від лівої за
гальної клубової артерії і розгалу
жується на такі гілки:
Ліва ободовокишкова артерія, a
. colica
sinistra
, утворює дугу, прямуючи вгору і вліво до низхід
ної ободової кишки. До
сягнувши кишки, артерія ділиться на висхід
ну і низхідну гілки, які утворюють аркади та анастомозують із гілка
ми середньої ободовокишкової та сигмоподібної артерій.
Сигмоподібні артерії, аа. sigmoi
-
deae
(2
-
3), розташовуються у брижі сигмоподібної кишки і прямують вниз та вліво. Утворивши аркади, сигмоподібні артерії анастомозують з гілками лівої ободової та верхньої прямокишкової артерій.
Верхня прямокишкова артерія, a
. rectalis
superior
, це досить ве
-
285
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
286 Рис. 101. Нижня брижова артерія та її гілки. 1
-
а.
colica media; 2 —
pancreas; 3 —
flexura duodenojejunalis; 4
-
а. mesenterica inferior; 5
-
а.
colica sinistra; 6
-
а. sigmoidea; 7
-
а. rectalis superior; 8 —
v. iliaca communis; 9 —
bifurcatio aortae; 10 —
a. iliaca communis; 11 —
v. cava inferior; 12 —
pars abdominalis aortae; 13 —
colon transversum; 14 —
omentum majus.
лика гілка, яка йде вниз попереду
Анастомози
від мису крижової кістки. Вона
Внаслідок великих анастомозів
залягає у брижі прямої кишки та
між
артеріями ободової кишки на
анастомозує із сигмоп
одібними ар
-
всьому її протязі утворюється не
-
теріями та середньою прямокишко
-
перервна артеріальна дуга. В ді
вою артерією.
лянці лівого згину ободової кишки
286
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
287 утворюється міжсистемний анас
-
томоз, тут анастомозують гілки верхньої брижової артер
ії (а. colica
media
) і нижньої брижової артерії а. colica
sinistra
). Цей анастомоз отримав назву Ріоланової дуги (
ar
cus
Riolani
).
Парні вісцеральні гілки черевної частини аорти
Ниркова артерія, a
. renalis
, пар
на, досить велика (діаметр 4
-
8 мм), відходить від аорти на рівні першо
го поперекового хребця на 1
-
2 см нижче верхньої брижової артерії (див. Рис. 88). Від місця свого по
-
чатку обидві артерії йдуть лате
-
рально і вниз до воріт відповідної нирки, де розгалужуються на пе
редні та задні гілки, які входять
у нирки. Права ниркова артерія дов
ша за ліву; вона проходить позаду нижньої порожнистої вени, перети
наючи хребет. Від кожної ниркової артерії відходить нижня наднирко
ва артерія, a
suprarenalis
inferior
, і невеликі гілочки до сечоводу (
rr
. ureterici
). В
аріанти кількості нир
-
кових артерій трапляються часто. В 15
-
20% випадків є додаткові нир
кові артерії, які відходять від аорти і входять у нирку поза її воротами. Практичні зауваження
Звуження ниркових артерій (частіше внаслідок атеросклеро
зу) спричиняє с
тійке підвищення кров'яного тиску (вазоренальна гі
-
пертонія). При цьому захворюван
ні можливе хірургічне лікування, яке полягає в резекції стенозованої ділянки артерій, або в обхідному
шунтуванні за допомогою судинно
го протеза.
Інші парні вісцеральні гілки.
Крім ниркових артерій, від аорти відходять такі парні вісцеральні гілки:
■
a
. suprarenalis
media
, середня надниркова артерія, представляє собою тонку гілку, яка відходить вище від ниркової артерії і йде до наднирника;
■
a
. testicularis
(
a
. ovarica
), яеч
-
, кова (яєчникова) артерія, довга, відходить від передньої поверхні аорти нижче ниркової артерії на рівні II
-
го поперекового хребця. Високе її відходження пов'язане з особливостями ембріонального розвитку (закладка статевих за
лоз відбувається у попереков
ій ділянці).
У чоловіків яєчкова артерія вхо
-
дить через глибоке пахвинне кільце у пахвинний канал і досягає яєчка у складі сім'яного канатика. У жінок яєчникова артерія спускається в порожнину малого таза у товщі lig
. suspensorium
ovarii
і через брижу яєчн
ика входить у його ворота.
Парієтальні гілки черевної частини аорти
До парієтальних гілок черевної частини аорти належать такі артерії (див. Рис. 88):
■
a
. phrenica
inferior
,
діафрагмова артерія, парна, від
ходить від аорти у самому верх
ньому її відділі
і йде до діафраг
ми, даючи декілька дрібних гі
лочок до наднирника (аа. supra
renales
superiores
);
287
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
288 Рис. 102. Артерії чоловічого таза. 1 —
pars abdominalis aortae; 2
-
а. iliaca communis sinistra; 3 —
v. iliaca communis sinistra; 4
-
а. sacralis med
ia; 5 —
a. et v. iliaca externa sinistra; 6 —
a. et v. iliaca interna sinistra; 7
-
а. iliolumbalis; 8
-
а. glutea superior sinistra; 9
-
а. sacralis lateralis; 10 —
a. obturatoria sinistra; 11 —
a. umbilicalis sinistra; 12 —
a. glutea superior sinistra; 13 —
a. vesicalis inferior; 14 —
a. rectalis media; 15 —
a. pudenda interna; 16 —
rr. prostaticae a. vesicalis inferior; 17 —
a. rectalis inferior; 18 —
a. perinelis; 19 —
rr. scrotales posteriores a. peri
nealis; 20 —
a. ductus deferentis; 21 —
plexus pampinif
ormis; 22 —
a. testicularis; 23 —
a. dorsalis et v. dorsalis profunda penis; 24 —
a. umbilicalis sinistra; 25 —
a, vesicalis inferior; 26 —
lig. um
bilicale medianum; 27 —
lig. umbilicale media; 28 —
ductus deferens; 29 —
a. epigastrica inferior; 30 —
a. c
ircumflexa ilium profunda; 31 —
a. vesicalis superior dextra; 32 —
a. et v. obturatoria dextra; 33 —
a. iliaca communis dextra; 34 —
v. iliaca communis dextra; 35 —
v. cava inferior.
288
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
289 аа. lumbales
, поперекові артерії (4 пари), йдуть у латерально
му напрямку, перехрещуючи тіла поперекових хребців. Вони постачають кров'ю хребці, м'язи спини і стінок живота. Кожна з них віддає r
. dorsalis
{спинну гілку), від якої відходить r
. spin
nalis
, що проникає до спинно
го мозку через міжхребцевий отвір.
a
. sa
cralis
mediana
, серединна крижова артерія, непарна, йде від місця біфуркації аорти вниз по тазовій поверхні крижової кістки у малий таз (рис. 102).
СПІЛЬНА КЛУБОВА АРТЕРІЯ, A
. ILIACA
COMMUNIS
Спільні клубові артерії утво
-
рюються внаслідок поділу аорти пі
д гострим (60
-
70°) кутом. Кожна артерія йде косо вниз і латераль
но, маючи довжину близько 6 см (рис. 102). На рівні крижово
-
клубо
вого з'єднання вона ділиться на зов
нішню і внутрішню клубові артерії.
ВНУТРІШНЯ КЛУБОВА АРТЕРІЯ, A
. ILIACA
INTERNA
Топографі
я. Внутрішня клубо
ва артерія відходить від загальної клубової артерії під гострим кутом і, злегка звиваючись, йде вниз у по
-
рожнину малого таза. Вона є голо
-
вною судиною цієї ділянки. Внут
-
рішня клубова артерія віддає чис
-
ленні гілки, які поділяють на пар
іє
-
тальні та вісцеральні (рис. 102).
Парієтальні гілки:
■ a
. iliolumbalis
, клубово
-
попереко
ва артерія, прямує назад і вгору, даючи гілки до м'язів, клубової кістки і спинного мозку (
rr
. spi
-
nales
);
• аа. sacrales
laterales
, латеральні крижові артерії, йду
ть до кри
-
жової кістки і віддають гілки до спинного мозку;
a
. obturatoria
, затульна артерія, виходить на стегно через за
-
тульний канал і постачає кров'ю кульшовий суглоб та привід
ні м'язи стегна. До кульшової западини і головки стегнової кістки через li
g
. capitis
femo
ris
йде кульшовозападинна гілка (
r
. acetabularis
). Затульна ар
терія анастомозує з нижньою надчеревною артерією через лобкову гілку (
r
. pubicus
). У 25% випадків цей анастомоз так доб
ре розвинений, що фактично затульна артерія відходить від
нижньої надчеревної артерії. Цей варіант має практичне зна
чення, тому що артерія прохо
дить поряд з внутрішнім кільцем стегнового каналу і може бути ушкоджена під час ушивання грижі («
corona
mortis
»); a
. glutea
superior
, верхня сіднич
на артерія, велика,
виходить з порожнини таза через foramen
suprapiriforme
в сідничну ділян
ку, де розгалужується на гілки,
289
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
290 які постачають кров'ю середній і малий сідничні м'язи; a
. glutea
inferior
, нижня сіднич
на артерія, велика, виходить з порожнини тазу через
foramen
infrapiriforme
в сідничну ділян
ку, де постачає кров'ю великий сідничний м'яз та інші м'язи цієї ділянки.
Вісцеральні гілки:
a
. umbilicalis
, пупкова артерія, в ембріональному періоді пред
-
ставляє собою досить велику судину, яка йде через пупкове к
ільце до плаценти. Після на
-
родження вона заростає й утво
-
рює медіальну пупкову зв'язку. Початковий відділ артерії має просвіт і звідси відходять гілки до сечового міхура (аа. vesicales
superiores
);
a
. vesicalis
inferior
, нижня міху
-
рова артерія, йде вниз до дна сечового міхура і у чоловіків дає гілки до сім'яних пухирців та пе
-
редміхурової залози, а у жінок —
до піхви;
a
. uterina
, маткова артерія, йде вниз до шийки матки, розташову
-
ючись попереду сечоводу. Потім вона повертає вгору і, сильно звиваючись, пр
оходить по краю матки до її дна. Крім матки ця артерія постачає кров'ю піхву (
rr
. vaginales
), маткову трубу (
r
. tubarius
) і яєчник (
r
. ovaricus
); a
. rectalis
media
, середня прямо
-
кишкова артерія, прямує до пря
-
мої кишки, у чоловіків, крім того, забезпечує кров'ю передміхуро
ву залозу, а у жінок —
піхву;
■
a
. pudenda
interna
, внутрішня
соромітна артерія, є кінцевою
гілкою внутрішньої клубової
артерії. Вона виходить з порож
нини таза через foramen
infra
piriforme
, огинає ззаду сідничну
ость і через малий с
ідничний
отвір входить у сідничо
-
відхід
никову ямку, де розділяється на
такі гілки:
а)
a
. rectalis
inferior
, нижня прямо
-
кишкова артерія, йде до відхід
ника;
б)
a
. bulbi
penis
до цибулини стате
вого члена;
в)
a
. dorsalis
penis
(
clitoridis
) —
до
статево
го члена (або клітора); ця
артерія проходить під шкірою і
фасцією;
г)
a
. profunda
penis
(
clitoridis
) про
ходить у товщі органа;
д)
a
. perinealis
до м'язів і шкіри
промежини;
є) rr. labiales posteriores (у жінок) і rr. scrotales posteriores (у чо
-
ловіків).
ЗОВНІШНЯ КЛУБОВА АРТЕРІЯ, A. ILIACA EXTERNA
Топографія. Зовнішня клубова артерія від місця свого початку йде вниз по медіальному краю m. psoas major, проходить через lacuna va
-
sorum під пахвинною зв'язкою на стегно, де продовжується у стегно
ву артерію (д
ив. Рис. 102).
Від зовнішньої клубової артерії відходять такі гілки:
■
a
. epigastrica
inferior
,
надчеревна артерія, починаєть
ся під пахвинною зв'язкою, йде
290
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
291 медіально і вгору по задній по
верхні передньої черевної стін
ки, розташовуючись у
латераль
ній пупковій зв'язці. Потім вона проникає у піхву прямого м'яза живота, йде по його задній по
верхні до пупка, де анастомозує з верхньою надчеревною арте
рією. На своєму початку нижня надчеревна артерія з'єднується невеликою гілкою (
r
. pubicus
) і
з затульною артерією; ■ a
. circumflexa
ilium
profunda
, глибока огинальна артерія клу
бової кістки, направляється ла
терально вздовж пахвинної зв'я
зки та гребеня клубової кістки назад і постачає кров'ю м'язи живота та клубовий м'яз.
СТЕГНОВА АРТЕРІЯ, A
. FE
MORALIS
Топографія. Стегнова артерія є безпосереднім продовженням зов
-
нішньої клубової артерії. Межею між ними є край пахвинної зв'язки. Вона виходить на стегно через су
-
динну лакуну і лежить у стегновому трикутнику. Латерально від артерії лежить стегновий
нерв, медіально
-
стегнова вена (рис. 103). Тут під пахвинною зв'язкою на стегновій артерії прощупується пульс. На стегні артерія йде спочатку по sul
cus
iliopectineus
, потім по sulcus
femoralis
і входить у привідний канал, через який проникає в під
-
колінну
ямку. Тут вона має назву підколінної артерії. Найбільшою гілкою стегнової артерії є глибока артерія стегна.
Рис. 103. Артерії правого стегна, виг
ляд спереду. 1 —
n. femoralis; 2 —
ureter; З —
v. iliaca externa; 4
-
а. iliaca externa; 5
-
а. glutea superio
r; 6
-
а. circumflexa ilii superficialis; 7
-
а. circumflexa femo
ris medialis; 8 —
aa. pudendae externae; 9
-
а. femoralis; 10 —
aa. genu descendens; 11 —
rete articulare genus; 12 —
lamina vas
toadductoria; 13 —
v. femoralis; 14 —
r. de
scendens a. circumf
lexae femoris lateralis;
15
—
a. circumflexa femoris lateralis;
16
—
r. ascendens a. circumflexae femoris lat
eralis; 17 —
lig. inguinale; a. circumflexa ilii
profunda; 19 —
n. cutaneus femoris lateralis.
291
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
292 Глибока стегнова артері
я, a
. pro
-
funda
femoris
, має майже такий діа
-
метр (5
-
7 мм), як і стегнова артерія. Вона відходить на 4
-
5 см нижче пах
-
винної зв'язки, йде вниз та назад, роз
-
ташовуючись латерально від стегно
-
вої артерії і є головною судиною, яка постачає кров'ю стегно. її короткий стовбур розділяється на такі гілки:
■
a
. circumflexa
femoris
medialis
, присередня огинальна артерія стегна, прямує медіально і ді
-
литься на глибоку (
r
. profun
dus
), висхідну (
r
. ascendens
) та поперечну (
r
. transversus
) гілки, які забезпечують кров'ю
м'язи стегна і кульшовий суглоб, анас
-
томозуючи із затульною та ниж
-
ньою сідничною артеріями;
■
a
. circumflexa
femoris
lateralis
, бічна огинальна артерія стегна, йде латерально і ділиться на вис
-
хідну (
r
. ascendens
) та низхідну (
r
. descendens
) гілки. Висхід
на гілка анастомозує із сідничними артеріями
■
аа. perforantes
, пронизні артерії, їх 3
-
4, вони досить великі, про
-
низують сухожилки привідних м'язів і проходять на задню по
-
верхню стегна, де постачають кров'ю м'язи стегна і стегнову кістку. Потім опускаються
в ді
-
лянку колінного суглоба і ши
-
роко анастомозують з гілками підколінної артерії. Пронизні ар
-
терії мають важливе значення в розвитку обхідного кровообігу.
Практичні зауваження Глибока артерія стегна має виключно важливе значення для
розвитку обх
ідного кровообігу. Анатомічні особливості анастомо
-
зування її гілок між собою, з гіл
-
ками внутрішньої клубової артерії (через сідничні і затульну артерії), а також з гілками підколінної артерії (через пронизні артерії) створюють добрі передумови для компен
сації кровообігу при оклю
-
зивних
захворюваннях стегнової артерії.
Інші гілки. Крім глибокої артерії стегна, стегнова артерія віддає такі гілки значно меншого діаметра:
■
a
. epigastrica
superficialis
, по
-
верхнева надчеревна артерія, відходить під пахвинною зв
'яз
-
кою і йде вгору до шкіри та м'язів живота;
■
a
. circumflexa
ilium
superficia
lis
, поверхнева огинальна ар
терія клубової кістки, відхо
дить під пахвинною зв'язкою; прямує латерально уздовж зв'язки і постачає кров'ю при
леглі шкіру, фасції та м'язи;
■
аа. p
udendae
externae
(
super
-
ficialis
et
profunda
), зовнішні соромітні артерії, представля
-
ють собою декілька гілок, які йдуть до калитки (або до вели
-
ких соромітних губ);
■
a
. descendens
genus
, низхідна колінна артерія, відходить у привідному каналі, пронизує la
mina
vastoadductoria
(разом з n
. saphenus
) і спускається до колінного суглоба. її гілки бе
-
руть участь в утворенні арте
-
ріальної сітки навколо колін
-
ного суглоба.
292
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
293 ПІДКОЛІННА АРТЕРІЯ, A
. POPLITEA
Топографія. Підколінна артерія є безпосереднім пр
одовженням стегнової артерії, вона проходить глибоко в підколінній ямці разом з однойменною веною, яка лежить більш поверхнево і латерально від неї. Спускаючись на гомілку, підко
лінна артерія проникає в гомілко
во
-
підколінний канал. У верхньому відділі кан
алу вона ділиться на дві кінцеві гілки —
передню та задню : великогомілкові артерії.
Гілки. Підколінна артерія дає п'ять колінних артерій (рис. 104):
■
аа. superiores
medialis
et
latera
lis
genus
, верхні колінні артерії (медіальна та латеральна), від
-
ходять на рівні верхніх країв медіального і латерального ви
-
ростків стегна. Огинаючи ви
-
ростки з відповідного боку, вони переходять на передню повер
хню колінного суглоба і беруть участь в утворенні суглобової колінної сітки;
■
a
. media
genus
, середня колінна артер
ія, пронизує задню стін
ку капсули колінного суглоба і розгалужується у схрещених зв'язках;
■
аа. inferiores
medialis
et
late
ralis
genus
, нижні (медіальна і латеральна) колінні артерії, відходять на рівні нижніх країв медіального та латерального ви
-
ростків стегна і, огинаючи їх з відповідного боку, беруть участь в утворенні суглобової колінної сітки.
Рис. 104. Підколінна та задня велико
-
гомілкова артерії. 1
-
а. poplitea; 2
-
а. su
perior lateralis genus; 3 —
a. inferior medialis genus; 4
-
а. tibialis anterior
; 5
-
а. peronea; 6 -
r. perforans; 7 —
rr. malleolares laterales; 8 —
r. communicans; 9 —
rr. calcanei a. pero
neae; 10 —
rete calcanei; 11 —
rr. calcanei a. tibialis posterior; 12 —
rr. malleolares mediates; 13 —
rr. musculares; 14 —
a. tibialis posterior;
15 —
a. inferior medialis genus; 16 —
a. media genus; 17 —
a. superior lateralis genus.
293
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
294 Артерії коліна постачають кров'ю колінний суглоб, м'язи, що його оточують, і, анастомозу
ючи між собою, утворюють сугло
бову колінну сітку, rete
articulare
genus
.
ПЕРЕДНЯ ВЕЛИКОГОМІЛКОВА
АРТЕРІЯ, A
. TIBIALIS
ANTERIOR
Топографія. Передня велико
-
гомілкова артерія починається від підколінної артерії і виходить з го
-
мілково
-
підколінного каналу через його передній отвір у міжкістковій перетинці гомілки. На передн
ій поверхні гомілки вона спускаєть
ся вниз по міжкістковій перетинці разом з глибоким малогомілко
вим нервом (рис. 105). В ділянці надп'ятково
-
гомілкового суглоба артерія виходить з
-
під сухожил
ків і лежить поверхнево. Потім ар
-
теріальний стовбур продовжує
ться на тил стопи під назвою тильної ар
-
терії стопи.
Гілки. Передня великогомілко
ва артерія, крім численних м'язових гілок, віддає такі:
■
a
. recurrens
tibialis
posterior
, поворотна задня великогомілко
ва артерія, відходить на задній поверхні гомілки і йде вгору до суглобової сітки коліна;
■
a
. reccurens
tibialis
anterior
, по
-
воротна передня великогомілко
ва артерія, відходить на перед
ній поверхні гомілки, йде вгору і бере участь в утворенні сугло
бової сітки коліна;
■
аа. malleolares
anteriores
(
medi
alis
et
lateralis
), передні кісточ
кові артерії (медіальна та ла
теральна), йдуть до відповідних
кісточок і беруть участь в утво
ренні медіальної та латеральної
кісточкових сіток.
ТИЛЬНА АРТЕРІЯ СТОПИ, A
. DORSALIS
PEDIS
Топографія. Тильна артерія стопи є без
посереднім продовжен
-
ням передньої великогомілкової артерії (рис. 106). Вона лежить між сухожилками довгого м'яза
-
роз
-
гинача великого пальця і довгого м'яза
-
розгинача пальців. Тут мож
на прощупувати пульс для оцінки прохідності артеріальних судин гомілки. На рівні першого міжплес
-
нового проміжку тильна артерія стопи ділиться на свої кінцеві гіл
ки —
глибоку підошвову артерію і першу тильну плеснову артерії.
Гілки. Від тильної артерії стопи відходять такі гілки:
■
аа. tarsales
(
mediales
et
latera
lis
), заплесн
ові артерії (медіальні і латеральна), йдуть до відповід
-
них країв стопи;
■
a
. arcuata
, дугоподібна артерія, відходить на рівні основ плес
-
нових кісток, йде в латеральний бік, де анастомозує з латераль
ною заплесновою артерією. Від дуги, яка при цьому утворює
ть
ся, відходять вперед тильні плес
нові артерії, аа. metatarsales
dorsales
(
II
-
V
), які розділяють
ся на тильні пальцеві артерії. аа. digitales
dorsales
; І тильна
294
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
295 Рис. 105. Передня великогомілко
ва артерія. 1 —
rete patellare; 3 —
a. tibialis
anterior; 4
-
а. malleolaris anterior medialis; 6
-
а. tarsalis medialis; 7 —
aa. metatar
sales dorsales; 8 —
aa. digitales dorsales; 9
-
а. tarsalis lateralis; 10 —
a. malleolaris an
terior lateralis; 11 —
n. peroneus superficialis; 12 —
a. reccurens tibialis anterior.
Рис. 106. Тильні артерії стопи.
1
-
а. malleolaris anterior medialis; 2
-
а. tibialis anterior; 3 —
rete malleolare mediale; 4 —
retinaculum mm. extensorum inferior; 5
-
а. tarsalis medialis; 6 —
aa. metatarsales dorsales; 7 —
aa. digi
tales dorsales; 8 —
rr. per
forantes; 9
-
а. arcuata; 10 —
a. tarsalis latera
lis; 11 —
a. dorsalis pedis; 12 —
rete malleolare laterale; 13
-
а. malleolaris anterior lateralis; 14 —
retinaculum mm. extensorum superior
295
Кафедра нормальной анатомии
Луганского государственного медицинского университета
296 плеснова артерія є безпосеред
нім продовженням тильної ар
терії стопи, вона розділяється на три аа. digitales
dorsales
—
до обох сторін великого пальця і медіальної сторони II
пальця; ■ a
. plantaris
profunda
, глибока пі
доймова артерія, є однією з кін
цевих гілок тильної артерії сто
-
п
и. В ділянці 1
-
го міжплеснового проміжку вона пронизує м'язи і виходить на підошвову поверх
ню стопи, де з'єднується з лате
ральною підошвовою артерією та утворює підошвову дугу, arcus
plantaris
(рис. 106).
ЗАДНЯ ВЕЛИКОГОМІЛКОВА
АРТЕРІЯ,
A
. TIBIALIS
POSTER
IOR
Топографія. Задня великого
-
мілкова артерія більша, ніж пе
редня, за своїм напрямком вона є продовженням підколінної артерії (рис. 104). Разом з великогоміл
ковим нервом артерія спускається вниз у canalis
cruropopliteus
, де розташовується на глибоких м'
язах гомілки і прикривається ззаду кам
-
ба