close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

журнал 03'16

код для вставки
кілометр
Березень 12’16
Выпуск 12`16
Сьогодні у випуску:
Свято, що об’єднує
стр. 3
Патріотичне виховання: чи потрібно воно сучасній молоді?
стр. 4-6
Питання тижня
стр.7
«Ну що б, здавалося, слова...”
стр. 8
Завжди шануй сліди минулого
стр.9
Рідна мова калинова
стр.10-11
Натхнення
стр. 12-13
Над випуском працювали:
Головний редактор
Смирнова Олена Сергіївна
Кореспонденти 11—Б класу
Тітова Вікторія
Босюк Дарина
Федорова Олександра
Кореспондент 10—А класу
Омельницька Анна
Кореспондент 8—Б класу
Фіщина Єлизавета
В даному випуску використані вірші, написані учнями КСШ № 71: Камінською Кароліною та Марією Дєточкою.
2
кілометр
202-а річниця з дня народження Тараса Шевченка нікого не залишила байдужим.
До цього свята приєдналося і наше місто. Криворіжці назвали це свято " Шевченківським днем",
адже ми з року в рік відзначаємо цю дату. Криворізький міський голова Юрій Вілкул поклав квіти
до пам'ятника Тарасу Шевченку на честь 202-ї річниці з дня народження великого українського
поета. У церемонії також взяли участь народні депутати, представники громадських організацій,
воїни АТО. Спочатку акція почалась на 95-му кварталі, а потім учасники маршу попрямували до
п а м ' я тн и к а
великого
К о б за р я ,
Та р а с а
Г р иг о р о в и ча
Ше в ч е н к а .
Кожен депутат організацій, та їх заступники вшанували пам'ять поета символічними словами.
До свята наші люди віднеслись не байдуже. Взагалі, всі залишилися з патріотичним настроєм та
гарним самопочуттям.
Учні нашої школи творчо підійшли до святкування Шевченківських днів. Разом із вчителями
вони підготували літературну кав’ярню, зробили віртуальну подорож до художньої галереї, де
дізналися про образотворчий доробок Шевченка—митця. Учні старших класів провели конкурс на
кращий твір, а хлопці та дівчата 2—8 класів готуються до виставки малюнків, присвячених поезії
Шевченка. Незабаром дізнаємося, хто найкращий знавець творчості поета, а також матимемо
змогу побачити малюнки учнів.
Наступного тижня, 23 березня, в школі планується проведення концерту під назвою “Душі
цілюще джерело”, де ми зустрінемося із прекрасними творами музичного та хореографічного
мистецтва!
Анна Омельницька, 10-А
3
Выпуск 12`16
Патріотичне виховання: чи потрібне воно
сучасній молоді?
Тема патріотичного виховання молоді є дуже актуальною у наш час. З метою виявлення необхідності
такого виховання, на базі Криворізької спеціалізованої школи I-III ступенів № 71 було проведено анкетування серед учнів 8-11 класів.
Для початку, ми спробуємо визначити: що таке патріотичне виховання молоді та у чому його суть.
Патріотичне виховання - це сфера духовного життя, яка проникає в усе, що пізнає, робить, до чого
прагне, що любить і ненавидить людина, яка формується (В. О. Сухомлинський).
Патріотичне виховання — виховна діяльність, спрямована на формування у вихованців почуття патріотизму, тобто доброго відношення до Батьківщини та до представників спільної культури або країни.
Таке виховання включатиме розвиток любові до Батьківщини, національної самосвідомості й гідності; дбайливе ставлення до рідної мови, культури, традицій; відповідальність за природу рідної країни; потребу зробити свій внесок у долю Батьківщини; інтерес до міжнаціонального спілкування; прагнення праці на благо
рідної країни, її народу. Основними складовими патріотичного виховання є любов: до нашого народу, рідної
мови, багатої історії нашої країни та до її унікальної культури.
Ми з’ясували, що таке патріотичне виховання, тепер настав час дізнатися, як до нього ставиться сучасна молодь. Повернімося до результатів нашого анкетування.
На запитання: Як ви розумієте патріотичне виховання?, учні 8-11 класів відповіли одностайно, та
вважають, що це любов до своєї Батьківщини та служіння їй.
Проаналізувавши відповіді на запитання: Як ви розумієте термін «мужність»? ми побачили, що понад 90% учасників анкетування вважають, що це якості особистості із сильними рисами характеру.
Настав час найважливішого запитання: Чи необхідно зараз звернути увагу на патріотичне виховання? Усі учасники анкетування одностайно відповіли, що так, патріотичне виховання заслуговує уваги в наш
час.
4
кілометр
Ми вивчили відповіді на наступне запитання, а саме: Що означає для Вас «Батьківщина»? Результат
показав, що для сучасної молоді Батьківщина – це не просто термінологія, а це місце, де ми народилися та
виросли.
Відповіді на запитання щодо того, ким і де має проводитися патріотичне виховання, були не одностайні. Наприклад, понад 50% учнів восьмих класів зазначили, що патріотичне виховання повинне проводитися у сім’ї та школі, в той час як учні 10-А, а також дев’ятих та одинадцятих класів вважають, що патріотичне
виховання повинне проводитись переважно у сімейному колі. Проаналізувавши відповіді на це запитання,
ми дійшли висновку, що патріотичне виховання відіграє важливу роль у суспільстві та має бути актуальним,
як у школі, так і в сім’ї.
Досить суперечливим виявилось запитання щодо того, Чи вважаєте ви, що в школі повинен бути окремий
навчальний предмет, пов'язаний з патріотичним вихованням? 65% учнів 8-А класу відповіли, що так, такий
предмет є дійсно необхідним у шкільній програмі.
Учні 8-Б, 9-Б та десятих класів вважають інакше, а саме понад 50% опитуваних відповіли, що такий предмет,
як патріотичне виховання не повинен окремо виділятися у шкільній програмі. Серед учнів 11-их класів панує
інша думка, вони впевнені, що патріотичне виховання має проводитися в комплексі з іншими предметами.
5
Выпуск 12`16
На запитання: Як ви розумієте: це одне і теж, чи ні «Бути громадянином означає бути патріотом
своєї Батьківщини»? понад 40% учнів 8-А, 9-А, 10-их та 11-их класів відповіли, що кожна людина може бути патріотом, але не мати громадянства. Понад 30% учнів 8-их та 9-их класів не згодні з тим, що бути громадянином означає бути патріотом своєї Батьківщини.
Україна
Я люблю свою країну,
Ми обробили результати відповідей на наступне запитання і зрозуміли, що патріотичне виховання
Гарну, милу Україну.
вчить людей любові до Батьківщини, почуттю обов’язку,
самовідданості.
І її пісні співучі,
І її луги квітучі.
Результати проведеного анкетування показали,
що сучасні підлітки позитивно ставляться до патріоІ такі лани широкі,
тичного виховання і вважають його актуальним Іутакі
нашрічки
час.глибокі.
Нехай слава твоя лине,
Олександра Федорова, 11—Б
Моя мила Україна!
Камінська Кароліна, 4 - б
Фіщина Ліза, 8 - б
6
кілометр
Питання дня...
Наша постійна рубрика “Питання дня” на протязі року завдавала чимало питань своїм читачам та завжди отримувала чесні, цікаві відповіді. В цьому випуску ми вирішили трохи відійти від звичного формату
спілкування та запропонували учням школи висловити свої побажання рідній країні з приводу 25-ї річниці
Незалежності.
Дмитро:
Максим :
-Я хочу побажати стійкості, сили духу, відваги,
незалежності моїй Батківщині. Я вважаю , що це
зараз найважливіше .
- Моїй Україні я би хотів побажати злагоди і миру,
єдності досягнень мети , а головне—впевненості у
власній силі.
Михайло :
Владислав :
-Я би побажав процвітання Україні і щоб вона залишалася такою ж відомою, але тільки з доброго боку .
-Бажаю бути i залишатися такою незалежною, як
ранiше!
Софія :
Олександра :
-У 25-ту річницю Незалежності я бажаю Україні свободи, великих талантів для майбутнього нашої країни !!
-У серцях народу України серпнева блакить неба і
жовтогарячий зерновий лан зливаються барвами
української державності в символ свободи та праці.
Творімо історію під знаменням нашого прапору!
Данило :
-Я бажаю нашій Україні миру , свободи , незалежності та добрих людей .
Володимир:
-Я хочу побажати моїй країні миру, благополуччя,
грошей, удачі і світлого майбутнього для України та
українців.
Усі, хто бажали, привітали Україну, та хоча побажання були не душе великі за змістом , вони були
від чистого серця . Зрештою , я побажаю Україні
більше таких гарних та щирих учнів , як учні 71
школи !
Іван :
- Я бажаю Україні миру і щоб не було такого безладу у світі .
Арина :
-Я бажаю нашій Україні завжди бути незалежною і
щоб українці захищали свою Батьківщину, і не зраджували її.
Анастасія :
-Я бажаю Україні мирного неба над головою, стати
великою Європейською державою, бажаю гарних
лідерів, які змогли б гідно керувати нашою країною
і привести її до процвітання.
Настя :
-Я бажаю мирного неба над головою, процвітання в
країні і гідних громадян.
Ліза Фіщина, 8—Б
7
Выпуск 12`16
“Ну що б, здавалося, слова…” (Т. Г. Шевченко)
Людина—це, по-перше, біологічна і соціальна істота, котра об’єднує в собі всі аспекти життя
від самого народження: мову, виховання, освіту,
культуру, сімейне життя. І без чого справді не може існувати народ, нація, так це без мови. Якщо б
її визначали за красою або мелодійністю, українська, напевно, стала б першою серед багатьох. Тому
що ніхто, жодна людина в світі не шанує свою мову так, як це робимо ми—українці. Завдяки тому,
як ми ставимося до нашого “скарбу”, визначається
і відношення інших народів світу до нас, нашої
держави й культури.
“Ну що б, здавалося, слова… Слова та голос—більш нічого. А серце б’ється—ожива, як їх
почує!” - сказав одного разу Тарас Григорович Шевченко і назавжди затвердив слово найдорожчою
духовною цінністю людини.
Нашу мову створено з любов’ю та щирістю,
саме тому українське слово має таку цілющу силу.
До речі, вважається, що “раби—це нація, котра не
має слова, тому й не може захистити себе” (О. Пахльовська). Важливу роль у розвитку мовленнєвої
культури відіграє українська діаспора. Але дуже
багато з тих, хто виїжджає за кордон, згодом повертається на рідну землю, бо не може жити без своєї квітучої України, без її краси. Адже Вітчизна в
нас одна-єдина, як мати.
Деякі люди ідеалізують українську мову, але
це зайве, тому що чемний українець знає справжню ціну кожному слову, а то ж і собі. Бо, як сказав
Л. Толстой, “слово є вчинок”, а за свої слова, як і за
вчинки, треба відповідати.
Дарина Босюк, 11-Б
8
кілометр
“Завжди шануй сліди минулого” (Стацій)
“Коли в людини є народ, тоді вона уже людина” (Л. Костенко).
Закликаю вас згадати ваш рід, ваше походження,
ваших прадідів! Адже вони сподівались зовсім не
на таке ставлення до землі, за незалежність якої
вони відчайдушно воювали все своє життя!
Коли ми згадуємо минуле України, то перед
нами постають жахливі картини безправ’я і поневолення рідного народу. Спочатку турецька неволя
забирає в полон карооких дівчат і чорнявих хлопців, потім на панському полі жнуть пшеницю виснажені жінки, а згодом бачиш, як помирають від
голоду люди в часи сталінського свавілля. Скільки
трагедій, нещасть, горя випало на долю одного
народу!
З давніх давен відомо, що кожен українець
мріє про те, щоб і його життя не минуло марно,
щоб і він зміг хоч чимось допомогти своєму народові. Найкращим патріотичним гаслом з цього приводу стали слова Василя Симоненка:
“Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Але завжди у нього були і захисники, які, не
шкодуючи свого життя, виборювали волю й незалежність. Ніколи не забуде Україна славетних своїх
запорозьких синів: Байду Вишневецького, Петра
Сагайдачного, Богдана Хмельницького, Павла Полуботка…
Пощезнуть всі перевертні й приблуди,
І орди завойовників заброд”
Отже, невже ми не можемо називатися народом, як це заповіли нам наші предки? Ми зобов’язані продовжити те, що поколіннями накопичувалось, а тепер передалось і нам, дітям України. Від
пращурів нам лишилися у спадщину і слова, і звичаї, і горе, і сльози, і любов. Всі ми розуміємо, що
будь-хто з нас є лише одним із багатьох людей, які
живуть в Україні. Але кожен є часткою народу, а
значить, повинен турбуватись про добробут своєї
країни, вжити усіх заходів, щоб покращити її стан,
підготовити грунт для подальшого розвитку і процвітання. Людина, яка керується такими намірами,
може з гідністю називатись громадянином України.
“Яким він був, мій особистий пращур?” (Л.
Костенко). Дивлячись на теперішніх начебто
“громадян” України, впадаєш у відчай. Складно повірити в те, що колись їх предки відчайдушно воювали за майбутнє своєї Батьківщини, кров’ю та болем здобували для нащадків мирне небо над головою. Хіба можна відразу погодитися з тим, що невдячні нащадки перетворились на жорстоких, безсердечних, зацікавлених лише у власному збагаченні,
монстрів?! Мабуть, ні. А чи завжди вони були такими? Теж ні.
Я багато думала про образ справжнього українця і дійшла висновку, що він повинен бути, насамперед, патріотом, має піклуватися про долю своєї
землі, віддавати усі свої сили на її відновлення і,
нарешті, намагатися зробити Україну наймогутнішою державою світу. Але не варто сподіватися на
диво, адже людина—це звичайна істота, якій властиво помилятися та забувати про важливі речі, та
тільки, я вважаю, не можна забувати про свою рідну Батьківщину, яка тебе зростила в любові і шані,
дала тобі знання і силу, стимул до вдосконалення і
самореалізації. І, до речі, ніщо не зігріває українське серце так, як думка про те, що незабаром його
доля назавжди з’єднається з долею його народу.
За часів Запорозької Січі територію України
населяв доброзичливий і щирий народ—козаки.
Вони здобули собі загальне визнання і навіки затвердилися найвідданішими вояками і просто
справедливими й добрими людьми. Іноді, згадуючи звитяжні вчинки наших пращурів, сам розумієш,
що для того, щоб здійснити мрії та сподівання наших батьків і дідів, потрібно кардинально змінити
своє життя, встати на боротьбу і виконати останню
волю запорозьких козаків. Навчити молодь поважати рідну мову й рідну землю. Вклонитися перед
запашною українською паляницею і вже ніколи й
нікому не дозволити відібрати в нас ті найдорожчі
скарби, котрі здобувалися кров’ю і слізьми протягом стількох століть. То схаменіться ж, українці!
Вікторія Тітова, 11-Б
9
Выпуск 12`16
Рідна мова калинова
Найбільше і найдорожче добро кожного народу - це його мова, та жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає І своє давнє життя і свої сподіванки, розум,
Мова… Скільки доброти та любові в цьо-
те пригадаємо її непросту історію:
му короткому слові. Візьмеш одне слово, а сті-
1720 р.- російський цар Петро І заборонив дру-
льки значень відкриєш для себе. Для кожної
кувати книги українською мовою.
людини у будь-якому куточку Землі мова – це
особистий скарб, відображення духовного потенціалу.
Кожна мова має свої індивідуальні риси
та ознаки. Але як вважають українські митці,
багатшої мови у світі, ніж наша рідна, не знайти. А й справді, скільки творів виплекала украї-
1769 р. – видано розпорядження Російської церкви про вилучення у населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг.
1863 р. – указ російського міністра Валуєва про
заборону видання книжок українською мовою.
нська мова: пісень, віршів, казок. Ми знайоми-
1876 р. – указ російського царя Олександра
мося з її красою ще в дитинстві, коли мама спі-
ІІ про заборону друкування нот українських пі-
ває нам колискову, яка була створена ще наши-
сень.
ми бабусями. Будучи дітьми, ми вчимося лю-
1914 р. – російський цар Микола ІІ ліквідує украї-
бити та шанувати мовну спадщину, яка існувала
нську пресу - газети і журнали.
віками завдяки народній творчості. В кожному
слові нашої калинової мови видніється краса її
народу, сила його духу та щирість почуттів.
Ще здавна наші пращури виявляли інтерес до рідної мови, вивчали її, удосконалювали
для того, щоб зараз ми могли насолоджуватися
її мелодійністю та пишатися її красою. Українська мова розкриває в собі хоробрість наших по-
1938 р. – сталінський уряд видає постанову про
обов’язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.
1989 р. — видано постанову, яка закріплювала в
Україні російську мову як офіційну загальнодержавну, чим українську мову було відсунуто на
третій план, що позначається ще й сьогодні.
передників, нагадує нам, що ми є нащадками
Саме тому ми повинні пам’ятати про цей
великих князів, мужніх козаків. Який тернистий
непростий шлях, який здолала наша рідна мова у
шлях довелося пройти українській мові у своєму
боротьбі за світове визнання. Для того, щоб луна-
розвитку, скільки заборон витерпіти, яку муче-
ти дзвінкою піснею з кожного двору.
ницьку, але величну долю вистраждати. Давай-
10
кілометр
Настав час замислитися: «Хто ми без на- нальностей. Цей факт доводить, що любов до
шої мови?» Давайте спробуємо заплющити очі та
України, її мови та історії не стирають жодні
на певний момент уявити, що наша рідна мова кордони. Наша мова – це дзеркало українсьзникла, загубилася у вирі інших мов. Я уявила і
кої душі, краса її золотих полів, могутніх вод
мені стало страшно, дійсно страшно від однієї Дніпра, сила Карпат та безмежність полонин.
думки про те, що та мова, яка дає життя всьому Вона об'єднує між собою Схід і Захід, Північ і
українському, може зникнути без вороття. Все це Південь. Ми всі такі різні, але маємо те єдине,
на собі сповна відчула українська діаспора. Вона що поєднує нас в одну велику дружню родину
сформувалася в основному внаслідок сталінських – це наша мова.
депортацій і міграції часів II Світової війни. Усього
Головна мета кожного свідомого україн-
у світі поза межами України проживає приблизно
ця – працювати над збереженням рідної мови,
10 млн людей українського походження.
адже вона, як борець, заслуговує на подальше
існування, заради майбутнього наших дітей, Не-
Незважаючи на велику відстань між
ньки – України.
ними та Україною, ці люди і зараз продовжують шанувати звичаї та традиції українського
Олександра Федорова, 11-Б
народу, продовжують розвивати українську
мову, знайомлячи з нею людей різних націо-
11
Выпуск 12`16
Натхнення
Як гордо звучить слово «Батьківщина»! Але з чого починається Батьківщина? Не відразу
людина відповість на це питання. Адже для кожного Батьківщина починається з чогось свого. Для
когось це міська суєта і цивілізація, а для когось золоті луги, потопаючі в сонячному світлі, і шум
соснового лісу. Але все ж таки є щось спільне, те, що об'єднує уявлення всіх людей про поняття
Батьківщина – це слово пов'язує всіх з самими безтурботними роками життя – дитинством. Саме
з дитинства і починається Батьківщина. З перших зроблених кроків, з колискової пісні мами, з запаху свіжого молока і спечених бабусею пиріжків. Саме в дитинстві у людини народжується почуття любові до Батьківщини. Де б людина не перебувала і ким би вона не стала, ніщо не
з м і н и т ь
т о г о ,
з в і д к и
в о н а
р о д о м .
Також слово «Батьківщина» має і інший сенс. Наша Батьківщина - це велика країна Україна
та народ, що населяє її. Ми всі один одному брати і сестри, бо Батьківщина в нас одна. І починається вона з єдності нашого народу і духовної моралі. Саме незламний дух українського народу
допомагає Україні залишатися великою і могутньою державою. Все те, що колись відбувалося і
відбувається на нашій землі - все це теж наша Вітчизна. Нехай не зовсім гладко у неї йдуть
справи, але
Україна у нас одна, іншої такої країни немає і не буде !
Батьківщина - це величезна частина кожного з нас, у той час, коли ми - її мала частина. Не
дарма Батьківщина має спільний корінь зі словом «батьки»,бо саме вона - це наша рідна мова,традиції і культура! Вітчизна - це світ,сповнений різноманітними емоціями, подіями і враженнями. У кожної людини вона єдина. І в чомусь життя кожного залежить від долі його Батьківщини, а доля Вітчизни- від сили патріотичних почуттів громадян. І все ж таки, в першу чергу, Батьківщина починається з любові та поваги до неї, з довгої пам'яті історії і пошани. Батьківщина починається в душі і серці кожного з нас і залишається там на все життя!
Вікторія Тітова, 11-Б
Україна
Я люблю свою країну,
Гарну, милу Україну.
І її пісні співучі,
І її луги квітучі,
І такі лани широкі,
І такі річки глибокі.
Нехай слава твоя лине,
Моя мила Україна!
Камінська Кароліна, 4-Б
12
кілометр
До України
Вітер правди
Повстане сонця пил,
Минуть ці дні,
У небі відкриються врата,
І чуже життя
І засміється небосхил,
Торкнеться і нас теж.
Відбудеться велика страта.
Минуть ті сни,
Смішний ваш намір—
Де наші браття
Несумітницю скрізь сіяти
Горіли у вогні,
Не смійте навіть мріяти!
І де та пташка
Хіба це наш вибір?
Сльозами крові обливалась,
Там, недалеко за горами,
Бо вона все намагалась
Бушує темне море.
Вирватися із клітки гнету
Там чайки стали ворогами,
Та й полетіти
Втопившись у безодні горя.
Назустріч всьому світу.
Кричіть, милі, летіть,
Але пташині ж крила
Того злодія ловіть.
Зрадили її.
Він шахрай ненаситний,
Немає в неї сили,
Краде шматок жовто-блакитний.
Щоб боротись у вогні
Дивись, дураче,
Зі своїм же пір’ям.
Сонце свободи світиться над нами.
Та я не вірю,
Що їй те сонце допоможе врятуватись.
Сонце зійшло, та знов за гай ховатись.
Ця пташка знову зможе полетіти
Тільки коли те пір’я, її дурненькі діти
Не будуть сперечатись між собою
А всі разом, усій гурьбою
Підхоплять вітер
Та й полетять
До того світу.
Марія Дєточка
13
Выпуск 12`16
14
Автор
kss71
kss7112   документов Отправить письмо
Документ
Категория
Журналы и газеты
Просмотров
5
Размер файла
5 363 Кб
Теги
журнал
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа