close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

презентація газети "Берегиня" "Час не все переміг"

код для вставкиСкачать
Ця презентація використовується у ході уроку для дослідження теми "Додаток як другорядний член речення" (8 клас)
ГАЗЕТА «БЕРЕГИНЯ»
ЧАС НЕ ВСЕ ПЕРЕМІГ
АВТОРИ:
вчитель української мови та літератури Стельмах Світлана Михайлівна та учні 8 класу Чиженок Галина, Пивовар Анна, Кривицький Євген, Сімонян Самвел
ГАЗЕТА «БЕРЕГИНЯ»
Погасли кострища стоянок. У землю пішли племена.
Забрали в холодні кургани сокири, мечі й письмена.
Стьмяніли браслети і гребені, розпались намиста разки,
Що їх одягали древні смагляві юні жінки.
І келихи срібні, і чаші, що йшли по кругу колись,
Покрилися порохом часу і холодом тліну взялись...
Та, може, мені здалося —
а час не все переміг.
На чашах тепло збереглося тих вуст, що торкалися їх.
Л.Костенко
Чимало
історичних
пам
'
яток
на
землі
українській
.
Вони
мовчать,
але
їх
чують
.
Чимало
з
них
напівзапали
в
землю,
але
їх
видно
і
крізь
товщу
віків
.
«Усе
на
світі
боїться
часу,
але
час
боїться
пірамід»,
-
говорили
давні
єгиптяни
.
Звісно,
Золоті
ворота
в
Києві
—
не
колоси
-
усипальні
серед
пісків
пустелі
.
Проте
справа
не
в
розмірі
.
Будь
-
яке
визначне
творіння
людських
рук
непідвладне
часові
.
Не
впали
в
Лету
й
Золот
і
ворота
.
РУБРИКА
«ВИДАТНІ ОСОБИСТОСТІ»
Ярослав
Мудрий
—
видатний
державний
діяч
і
полководець
Київської
Русі,
великий
князь
Київський
.
Період
його
князювання
позначився
піднесенням
Київської
держави,
зміцненням
її
міжнародних
зв
'язків
.
За
час
його
правління
були
засновані
перші
монастирі,
які
стали
церковними
й
культурно
-
освітніми
центрами
.
Збудував
Софійський
собор
у
Києві,
школу
й
бібліотеку
при
ньому
.
Звів
Золоті
ворота
.
КИЇВСЬКИЙ СОБОР СВЯТОЇ СОФІЇ ХІ СТ.
ФРЕСКА ХРИСТОС ВСЕДЕРЖИТЕЛЬ
Фрески Київської Русі
Фрески
з
'
явилися
на
Русі
з
Х
століття
.
Художники
малювали
фарбами
по
стінах
.
Так
оздоблювали
собори,
церкви,
каплиці,
монастирі
.
Давні
фрески
донесли
до
нас
портрети,
розповіли
про
війни,
полювання,
виступи
скоморохів
.
Фрески
показали
нам
Ярослава
Мудрого,
його
дружину
й
дітей
.
Пісня на замовлення
«Горнусь до тебе, Україно»
П.Дворський
Молюсь
за
тебе,
Україно,
і
свої
сили
віддаю,
Щоб
відродити
із
руїни
наш
дух
і
силу
бойову
.
Очистимо
усі
джерела,
Дніпро
-
Славута
оживе
.
І
заспіваєм
:
«Ще
не
вмерла»
країна
наша
і
не
вмре»
ПОЕТИЧНА СВІТЛИНА
Голос трав
Від полину гіркого й рути
Я в спадок таїнство дістав:
Велику здатність голос чути,
Й не просто голос —
голос трав.
Ним розмовля пшениця з полем,
Де я пісні свої збирав.
Говорить з ясенем тополя -
І знову чути голос трав!
Гармонію краси магічну Мені троянда відкрива,
Безсмертник думає про вічне -
Цей голос в серці ожива.
Це голос кожної билини,
Травинки, листя, комишів...
Це, врешті, голос Батьківщини,
Її відкритої душі.
С.Редька
ГОЛОС ТРАВ
Барвінок
Улюбленою
декоративною
рослиною
українців
був
барвінок
.
Листя
барвінку
залишається
зеленим
і
морозної,
і
спекотної
літньої
пори,
тому
його
нерідко
ще
називали
«зеленкою»
.
Народна
ж
назва
«могильник»
походить
від
того,
що
повзучі
стебла
барвінку
можна
часто
побачити
на
цвинтарі
серед
мовчазних
могил
.
Вважалося,
що
хто
посадить
у
себе
на
подвір'ї
кущик
барвінку,
той
обов'язково
дочекається
щастя
.
Барвінок
був
символом
дівочої
честі,
любові,
шлюбних
урочистостей
.
«Хрещатий
барвіночок»
вплітали
у
вінки,
якими
прикрашали
голови
молодих
.
Голубі
пелюстки
барвінку
розкриваються
о
шостій
годині
ранку
і
закриваються
увечері
близько
п'ятої
години
.
Волошки
«Де
волошки,
там
хліба
трошки»,
-
казали
в
народі
.
Неможливо
уявити
український
хлібний
лан
без
цих
скромних
польових
квітів
.
Існує
багато
поетичних
легенд
щодо
походження
волошок
.
Найбільш
розповсюдженою
є
та,
за
якою
хлопчика
Василька
на
Зелені
свята
заманила
в
поле
русалка
.
Там
серед
хлібів
вона
залоскотала
його
і
перетворила
на
квітку
.
Засушені
волошки
дуже
духмяні,
їх
клали
і
у
купіль
новонародженого,
і
у
домовину,
зберігали
також
на
покуті
за
« б о г а м и »
.
В о л о ш к и
символізували
ч и с т о т у,
л ю б о в н у
п р и я з н ь,
с о р о м'я з л и в і с т ь
.
Ч и с т і
і
п р и в і т н і
б л а к и т н і
о ч і
ч а с т о
н а з и в а ю т ь
« в о л о ш к о в и м и »
.
ГОЛОС ТРАВ
ЧЕБРЕЦЬ
Українець
завжди
брав
із
собою
у
далеку
подорож
пучечок
чебрецю
.
Його
гострий
гарячий
аромат
нагадував
про
тепло
рідної
домівки,
відновлював
сили
і
зміцнював
дух
.
До
речі,
наукова
назва
чебрецю
«тим'ян
повзучий»
у
перекладі
з
грецької
означає
«сила»,
«дух»
.
У
народі
чебрець
називають
«богородицькою
травою»,
«чепчиком»,
«матери
душкою»
.
Наші
далекі
предки
під
час
жертовних
ритуалів
кидали
у
вогонь
чебрець,
який
виділяв
духмяний
дим
.
Чебрець
широко
застосовується
у
народній
медицині
для
лікування
простудних
захворювань,
при
маринуванні
овочів,
ароматизації
кулінарних
виробів
.
Серед
пасічників
чебрець
вважається
як
один
із
кращих
медоносів
.
ПОЛИН
Запах
полину
бентежить
серце
того,
хто
покинув
хату
-
«батьківщину»
.
Загадка
про
цей
рідний
терпкий
запах
часом
наповнює
душу
щемним
болем
.
Тому
і
називають
полин
-
«чорнобилем»
.
І
світла
радість,
і
чорна
біль
є
в
душі
у
кожного
народу
.
З
полину
готували
різні
лікувальні
відвари,
господарки
клали
полин
у
скрині,
де
зберігався
одяг
.
ФОТОРЕПОРТАЖ ПРО СВЯТО
«КОЗАЦЬКИЙ ГАРТ» СКАЗАННЯ ПРО БАБУ СТЕПОВУ
Стоїть
Баба
Кам'яна,
стоїть
-
поглядає
на
степ
на
зелений,
на
кургани
високі
.
А
чий
то
степ,
і
що
за
кургани?
А
то
руський
степ
і
кургани
руські
―
сплять
у
них
вічним
сном
наші
витязі
.
Стоїть
Баба
й
думу
думає,
думу
степову
вічну,
тяжку,
як
камінь
.
Сама
бачила
Баба
й
чула,
як
земля
тряслася
від
грому
залізного,
як
трава
лягала
від
іржання
кінського,
як
дзвеніли
вітри
від
криків
військових,
і
як
ішли
полки
руські
у
свій
останній
бій
.
І
хотіла
крикнути
їм
Баба
Степова
:
«Ой,
Лихо
моє,
горе!
Куди
ж
ви
йдете?
А
раптом
ніхто
з
вас
не
прийде
назад,
не
прийде
назад,
не
повернеться!
І
будуть
плакати
по
вас
дружини
й
матері,
а
діти
залишаться
сиротами!»
―
Так
хотіла
крикнути
Баба
Степова,
та
ні
слова
їм
не
промовила
―
не
володіла
мовою
людською,
та
й
руської
мови
не
відала
.
І
стоїть
із
тих
пір
над
курганами
з
вічною
гіркотою
в
серці
кам'яному
.
Стільки
сліз
уже
перебачила,
що
до
землі
від
тягаря
похилилася
...
Список використаних джерел
1. Гоголь Н.В. Тарас Бульба. -
Одесса: Маяк, 1981. -
120 с.
2. Редька С.М. Голос трав: вірші. -
Запоріжжя, 2001. -
120 с.
3. Рідна мова: підруч. для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл. / О.П.Глазова, Ю.Б.Кузнецов; наук. ред. І.Вихованець. -
К.: Зодіак
-
ЕКО, 2008. -
240 с.:іл.
4. Супруненко В.П. Народини: Витоки нації; символи, вірування, звичаї та побут українців. -
Запоріжжя: МП « Берегиня» -
СП «ФАЄЗ», 1993. -
с.37.
5. Юрик П. Дощечки Ізенбека (Сказання про стародавні минувшини Руські)//Хортиця. -
2006. -
№4. -
с. 110. 6. www.museum.ru/C4408
Документ
Категория
Презентации
Просмотров
67
Размер файла
173 Кб
Теги
презентация
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа