close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

41

код для вставкиСкачать
МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ВАСИЛІВСЬКИЙ КОЛЕДЖ ТДАТУ
Кабінет трудового права
ТРУДОВІ ПРАВА ЖІНОК В УКРАЇНІ
Курсова робота
з дисципліни „Трудове право"
Виконав Пономарьов студент групи П- 32
відділення „Правознавство" заочна форма
навчання
Керівник Родіна Тамара Борисівна
викладач з дисципліни „Трудове право"
2008
2
ЗМІСТ
Вступ
1.
Законодавче забезпечення трудової діяльності жінок.
2.
Пільги і гарантії працюючим жінкам.
3.
Трудові права жінок як об’єкт правового захисту.
3
5
10
16
Висновок
21
Список використаної літератури та посилань
23
3
ВСТУП
Рівноправність жінок у сфері трудових відносин забезпечується
наданням їм рівних з чоловіками можливостей у професійній підготовці, у
праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці
та здоров'я жінок; створенням умов, які дають жінкам можливість
поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і
моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання
оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.
Окрема глава КЗпП регламентує працю жінок на підприємствах, в
установах, організаціях усіх форм власності і відомчої приналежності, а
також у фізичних осіб, які використовують найману працю (гл. ХІІ).
Чинне законодавство України де-юре гарантує жінкам та чоловікам
рівні права. Згідно з ч. 3 ст. 24 Конституції України рівність прав жінки і
чоловіка
забезпечується:
наданням
жінкам
рівних
з
чоловіками
можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті
освіти
і
професійній
спеціальними
підготовці,
заходами
щодо
у
праці
охорони
та
праці
винагороді
і
здоров’я
за
неї;
жінок;
встановленням пенсійних пільг і таке інше. Ці положення відповідають
міжнародній Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок
4
1979р., до якої нарівні з більш ніж ста країнами приєдналась і Україна.
Принцип рівних прав чоловіків та жінок закріплено не лише в Конституції
України, а й в інших законодавчих актах: кодексах про працю,
Кримінальному,
адміністративні
Кримінально-процесуальному,
правопорушення,
Законі
Цивільному,
України
про
про
зайнятість
населення.
Конституція України визначає ідеологію
і політику держави щодо
статусу жінки, її можливостей впливати на економічні та політичні
процеси, які відбуваються у суспільстві. Але на жаль, сьогодні ці
положення поки що є декларативними.
Мета курсової роботи - розкрити зміст права жінок на працю та його
конституційні гарантії в Україні. Для досягнення цієї мети вирішуються
такі завдання: аналізується законодавча база трудової діяльності жінок,
розкриваються пільги і гарантії, які надаються
працюючим жінкам,
висвітлюються трудові права жінок як об’єкт правового захисту
Поставлена мета і завдання курсової роботи вирішуються такими
загальнонауковими методами: діалектичний метод пізнання, описовий,
порівняльний, спеціально-юридичний, логічний.
5
Об’єктом дослідження курсової роботи є становище українських
жінок у трудових правовідносинах.
Предметом дослідження виступають поняття та зміст права жінки на
працю та його гарантії в Україні.
При написанні курсової роботи використано нормативно-правові акти,
джерела спеціальної літератури, публікації.
Структуру
курсової
роботи
складають
вступ,
висновки, список використаної літератури та посилань.
три
питання,
6
1.
Законодавче забезпечення трудової діяльності жінок.
Цілком природно, що кожний роботодавець прагне підібрати для себе
кваліфікований
персонал.
Але
часом
у
цьому
прагненні
деякі
роботодавці забувають про трудове законодавство, відмовляючи в
прийнятті на роботу “небажаним претендентам” до числа яких іноді
потрапляють і жінки, що мають дітей.
Забороняється
відмовляти
жінкам
в
прийомі
на
роботу
або
зменшувати заробітну плату виключно з причини вагітності або наявності
дітей віком до 3-х років, а також одиноким матерям при наявності дитини
віком до 14 років або дитини інваліда.
Відмова в прийнятті на роботу повинна бути оформлена власником
або уповноваженим ним органом в письмовій формі. Гарантії які
передбачені для одиноких жінок, які мають дитину-інваліда, будуть
розповсюджуватись на них до тих пір, поки дитині не виповниться 18 р.
(якщо вона не набуває права повнолітнього з більш раннього віку,
наприклад вступ в брак)[16, с.406-408].
Забороняється використовувати працю жінок на важких роботах зі
шкідливими і небезпечними умовами праці, а також на підземних
роботах. Виключенням є деякі підземні роботи, які носять не фізичний
7
характер
і
пов’язані
з
санітарними
та
побутовими
послугами.
Забороняється застосовувати працю жінок при піднятті і переміщенні
речей, маса яких перевищує допустимі норми.
Норми підняття та переміщення важких предметів
- підняття та переміщення ваги в чергуванні з іншою роботою (до 2х разів на годину – 10 кг);
- підняття та переміщення ваги постійно на протязі робітничої зміни
– 7 кг;
- сумарна вага, переміщаємо на протязі кожної години роботи, не
повинна перевищувати з робочої поверхи – 350 кг., з підлоги – 175
кг[9].
Законодавство обмежує застосування праці жінок у нічний час. Така
праця допускається тільки в тих галузях народного господарства, де це
зумовлюється особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий
захід. Перелік цих галузей і видів робіт із зазначенням максимальних
термінів застосування праці жінок у нічний час затверджується Кабінетом
Міністрів України.
До роботи у нічний час можуть залучатися жінки: медичні
працівники,
робітниці
підприємств
харчової
промисловості.
Таке
8
залучення жінок до роботи у нічний час викликано особливою
необхідністю, але має постійний, а не тимчасовий характер. Правила про
обмеження застосування праці жінок у нічний час, як правило,
порушуються на підприємствах приватної форми власності.
Згідно зі ст. 178 КЗпП вагітним жінкам відповідно до медичного
висновку знижуються норми виробітку, норми обслуговування або вони
переводяться на іншу роботу, яка є
несприятливих
виробничих
факторів,
легшою і виключає вплив
із
збереженням
середнього
заробітку за попередньою роботою[2].
До вирішення питання про надання вагітній жінці відповідно
до медичного висновку іншої роботи, яка є легшою і виключає
вплив
несприятливих
звільненню
від
роботи
виробничих
зі
факторів,
збереженням
вона підлягає
середнього заробітку
за
всі пропущені внаслідок цього робочі дні за рахунок підприємства,
установи, організації.
Жінки, які мають дітей віком до 3 років, у разі неможливості
виконання
попередньої
збереженням
середнього
роботи
переводяться
заробітку
досягнення дитиною віку 3 років.
за
на
іншу роботу
зі
попередньою роботою до
9
Вагітні жінки і жінки, які мають дітей віком до 3 років, не можуть
залучатися до робіт у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні
дні, а також не допускається направлення, їх у відрядження. Жінки, які
мають дітей віком від 3 до 14 років або дітей-інвалідів, не можуть
залучатись до надурочних робіт або направлятись у відрядження без їх
згоди (статті 176, 177 КЗпП).
Забороняється відмовляти жінкам
у
прийнятті на роботу
і
знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних з вагітністю або
наявністю дітей віком до 3 років, а одиноким матерям за наявністю
дитини віком до 14 років або дитини-інваліда.
Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років
(за наявністю медичного висновку — до 6 років), одиноких матерів при
наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда з ініціативи
власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків
повної ліквідації підприємства. Але і в цьому випадку звільнення
допускається з обов'язковим працевлаштуванням[15, с.152].
Обов'язкове
працевлаштування
зазначених
категорій
жінок
здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового
трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається
10
середня заробітна плата, але не більше 3 місяців від дня закінчення
строкового трудового договору (ст. 184 КЗпП).
Жінкам надаються оплачувані відпустки у зв'язку з вагітністю і
пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі
ненормальних пологів або народження двох чи більше дітей — 70)
календарних днів після пологів, які обчислюються сумарно і надаються
жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до
пологів.
У разі, коли дитина потребує домашнього догляду, жінці надається
відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у
медичному висновку, але не більше, як до досягнення дитиною 6-річного
віку.
У разі надання жінкам відпустки у зв'язку з вагітністю і пологами
власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за заявою жінки
приєднати до неї щорічні основну і додаткову відпустки незалежно від
тривалості її роботи на даному підприємстві, в установі, організації в
поточному робочому році (ст. 180 КЗпП).
Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку
і відпустка без збереження заробітної плати надаються за заявою жінки
або осіб, які фактично здійснюють догляд за дитиною, повністю або
11
частково в межах установленого періоду й оформляються наказом
(розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку
та відпустка без збереження заробітної плати зараховується як до
загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за
спеціальністю. Однак до стажу роботи, що дає право на щорічну
відпустку, не зараховується.
Відпустка є соціальною тому відізвати працівника із цієї відпустки
забороняється.
12
2.
Пільги і гарантії працюючим жінкам.
Одним з принципів, визначених Декларацією про загальні начала
державної політики України по відношенню сім’ї і жінок від 05.03.1999, є
забезпечення і розвиток соціальних гарантій і пільг вагітним жінкам і
матерям. Держава забезпечує вагітним жінкам право на роботу в умовах,
відповідних до їх фізіологічних особливостей і стану здоров’я. У
відповідності до ст. 13 ЗУ “Про охорону праці” обов’язком власника є
розробка і реалізація комплексних заходів для досягнення встановлених
нормативів з охорони праці[7].
Відповідно до Постанови КМУ “Про збереження середньої заробітної
плати за вагітними жінками в період обстеження в спеціалізованих
медичних закладах” № 268 від 15.101991 р. за вагітними жінками,
зайнятими на роботах, які входять в перелік виробництв, цехів, професій
і посад зі шкідливими умовами праці, робота на яких дає право на
додаткову відпустку і скорочену тривалість робочого часу, а також
жінкам, які мали ускладнення під час попередньої вагітності або пологам,
на весь час обстеження в спеціалізованих медичних закладах на перших
13
місяцях вагітності (до 12 тижнів) зберігається середня заробітна плата по
основному місцю роботи.
Крім пільг, передбачених цією статтею, вагітним жінкам і іншим
зазначеним категоріям жінок, в тому числі які мають дітей, відповідно до
ст. 56 КЗпП за їх проханням власник зобов’язаний встановити неповний
робочий день або тиждень. Оплата праці в цьому випадку робиться
пропорційно відпрацьованому часу або в залежності від виробітки.
Тривалість відпустки у зв’язку з вагітністю і пологами відраховується
сумарно і складає 126 календарних днів (140 календарних днів у випадку
народження 2-х або більше дітей і у випадку ускладнення пологів). Вона
надається жінкам повністю, незалежно від кількості днів, фактично
використаних до пологів.
По бажанню жінки їм надається відпустка по догляду за дитиною до
досягнення нею 3-х років. Підприємство, організація за свій рахунок
можуть надавати жінці частково оплачувану відпустку і відпустку без
збереження середньої заробітної плати по догляду за дитиною більшої
тривалості. Відпустка по догляду за дитиною по досягненню нею 3-х
років не надається, якщо дитина знаходиться на державному утриманні.
14
У випадку якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці в
обов’язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної
плати тривалістю, визначеною медичним заключення (висновком), але
не більше, ніж до досягнення дитиною 6 років. Відпустка по догляду за
дитиною, передбачена ч. 3, 4, 6 цієї статті, може бути використана
повністю або частково також батьком дитини, бабою, дідом або іншими
родичами, фактично доглядаючи ми за дитиною.
По бажанню жінка або осіб, зазначених в ч. 7 цієї статті, в період
перебування їх у відпустці по догляду за дитиною вони можуть
працювати на умовах неповного робочого часу. При цьому за ними
зберігається право на отримання допомоги в період відпустки по
догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років.
Стаття 182 передбачає жінкам, які всиновили новонароджених
дітей безпосередньо із пологового будинку, надається відпустка з дня
усиновлення тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів при
усиновлення 2-х або більше дітей) з виплатою державної допомоги у
встановленому порядку.
Жінкам, усиновивши дитину, надається відпустка по догляду за нею
на умовах і в порядку, встановлених ст. 179 і 181 КЗпП.
15
У відповідності зі ст. 183 жінкам які мають дітей віком до 1,5 років,
надається окрім загальної перерви для відпочинку і харчування,
додаткова перерва для годування дитини. Ця перерва надається не
менше як через 3 години тривалістю не менше 30 хвилин кожна. При
існуванні двох і більше грудних дітей тривалість перерви складає не
менше 1 години. Перерва для годування дитини включається в
робочий час і оплачується по середньому заробітку[25, с.12-15].
Таким
чином,
законодавство
України
закріплює
норми
по
забезпеченню життєво важливих соціальних гарантій жінкам і сім’ї. В
тому
числі,
держава
забезпечує
жінці
можливість
поєднувати
професійні і сімейні обов’язки, створює матеріальні і соціальноекономічні бази для укріплення сім’ї і створює відповідні умови для
розвитку і виховання дітей. Однак ці правові норми відтворюють
соціальні
наміри
держави
і
потребують
подальшого
розвитку
нормативно-правових актів з цих питань.
Таким чином, з метою фактичного забезпечення рівноправності, з
урахуванням
особливостей
жіночого
організму,
трудовим
зако-
нодавством передбачено спеціальні правила охорони праці жінок, пільги
і додаткові гарантії їх трудових прав. Рівноправність жінок у сфері
16
трудових відносин забезпечується наданням їм рівних з чоловіками
можливостей у професійній підготовці, у праці та винагороді за неї;
спеціальними
заходами
щодо
охорони
праці
та здоров'я
жінок;
створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з
материнством;
правовим
захистом,
матеріальною
і
моральною
підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних
відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.
Окрема глава КЗпП регламентує працю жінок на підприємствах, в
установах, організаціях усіх форм власності і відомчої приналежності, а
також у фізичних осіб, які використовують найману працю (гл. ХІІ).
17
3.
Трудові права жінок як об’єкт правового захисту.
Людство ніколи не жило у світі, який був би байдужим до статі, і
боротьба за соціальну рівність полягала у тому, щоб можливості людини
якомога менше визначалися статтю. Був період, коли здавалось, що
цього можна досягнути на законодавчому рівні, закріпивши за жінками та
чоловіками рівні права на освіту, участь у політичному житті, на рівну
оплату за рівну працю і таке інше. Згідно зі ст. 24 Конституції України
жінки мають рівні з чоловіками права і свободи. Розбудовуючи
демократичну правову державу, Україна на конституційному рівні
проголосила названі принципи
і розробляє на їх основі відповідне
законодавство, яке гарантує і має забезпечувати рівні права і можливості
жінкам та чоловікам відповідно до основних прав та свобод людини.
Зокрема, і у таких питаннях як працевлаштування, прийняття на роботу,
оплата праці, режим робочого часу і часу відпочинку, звільнення тощо.
Слід зазначити, що закріплюючи рівність чоловіка і жінки в названих
вище галузях трудових правовідносин, українське законодавство про
працю разом з тим певною мірою враховує особливості жіночого
організму і встановлює спеціальні норми, спрямовані на підвищення
охорони праці жінок. Певною мірою, але, на жаль, не належним чином
18
(тоді як жіночий організм має фізіологічні особливості). На думку
В.Толкунової, про це не можна забувати при працевлаштуванні жінок на
підприємства зі шкідливими чинниками виробництва. Вплив останніх
може поставити під загрозу не лише здоров'я жінки, а й материнство,
здатність її відтворювати здорове покоління. Функція материнства
необхідна для відтворення населення, вона є життєвою передумовою
для існування та розвитку суспільства. Для виконання даної функції жінка
має бути на певний строк повністю, а у подальшому частково звільнена
від виконання інших соціальних функцій[14, 19].
Можна назвати низку факторів (суб'єктивного й об'єктивного
характеру), які так чи інакше обмежують права жінки у сфері праці й
зайнятості,
допускають
можливість
дискримінації
щодо
останніх.
Наприклад, живучим залишається стереотип, що склався здавна та
приписує жінці, перш за все, піклування про родину (дітей, чоловіка);
оманливою є і поширена теорія гармонійного поєднання виробничої
праці з материнством, оскільки за нею, на думку В.Прокопенка,
приховується експлуатація жінок[22, 384]. Як це не дивно, жінка і сьогодні
зазнає експлуатації з боку люблячих її чоловіків, суспільства (життя, здоров'я та існування яких великою мірою залежить від життя і здоров'я
жінки), а також з боку дітей, що інколи не бажають утримувати себе
19
самостійно[22, 383]; криза економіки і особливості українського ринку
праці (він тільки формується) ставлять жінок у нерівне становище ще при
прийнятті на роботу; з цих же причин жінкам, котрі втратили роботу,
важко знову іі знайти. Особливо гострою ця проблема є для дівчат, що
вперше шукають роботу, та для жінок передпенсійного віку: жінки
України
мають
значно
менший
доступ
до
системи
підвищення
кваліфікації, ніж чоловіки, що знижує їх конкурентоспроможність на ринку
праці. Отже, прихована трудова дискримінація жінок виявляється ще на
стадії їх прийняття на роботу.
Підприємці віддають перевагу чоловіку,
навіть якщо жінка має таку ж освіту та професійну підготовку. При цьому
вони виходять з того, що участь жінок у роботі не буде безперервною і
такою активною, як чоловіків. Тому що цьому, перш за все, заважають
родинні обов'язки жінок.
Перелік фактів, що свідчать про ті чи інші форми дискримінації
жінки, зокрема у сфері праці й зайнятості, звичайно, не вичерпується
зазначеними вище. Отже, перед державою постало нагальне питання,
як, виходячи з вимог відповідних міжнародних документів (частину їх
названо вище), Конституції України і тих обов'язків, які містяться у Декларації про загальні засади державної політики України стосовно сім'ї та
жінок (прийнятій постановою Верховної Ради від 5 березня 1999 р.[3]),
20
вирішити принципові проблеми, пов'язані з ліквідацією всіх форм
дискримінації
жінок.
При
цьому,
щоб
практично
забезпечити
рівноправність з урахуванням особливостей жіночого організму, держава
повинна домогтися втілення у життя вже чинних законів (природно, за
необхідності вносячи потрібні зміни й доповнення), якими передбачено
спеціальні правила охорони праці жінок, пільги і додаткові гарантії їх
трудових прав. Останні мають діяти з самого початку трудової діяльності
жінок — при працевлаштуванні та прийнятті на роботу.
21
Висновок
Конституція України зазначає, що усі люди є вільними і рівними у
своїй гідності та правах, громадяни мають рівні конституційні права і
свободи,
та
є
рівними
перед
законом.
Відповідно
до
чинного
законодавства з охорони праці передбачаються певні особливості
правового регулювання праці жінок, інвалідів та молоді.
Сьогодні жінки складають більше половини населення України, і
наша держава повинна зробити все можливе для поліпшення їх
становища у суспільстві. З цією метою необхідно розробити більш гнучку
і оптимальну систему правового захисту жінок при працевлаштуванні та
прийнятті на роботу, підвищити конкурентоспроможність жіночої робочої
сили. Першочерговим завданням українського законодавця повинно
стати створення умов, за яких жіноча праця на підприємствах, в установах
і
організаціях
була
б
економічно
вигідною
і
жінці,
і
роботодавцеві.
У такому разі, якщо держава зацікавлена у появі нових поколінь, її
завдання — створити стимули для роботодавців приймати на роботу
вагітних жінок, жінок з малими дітьми. Формально законодавство
проголосило рівність, але практично приймається велика кількість актів,
які залишають можливості для дискримінації при прийнятті на роботу.
22
У деяких зарубіжних країнах законодавство передбачає вжиття
заходів, спрямованих на знищення фактів дискримінації жінок, зокрема
при
працевлаштуванні.
Цікавим
з
цього
питання
є
положення
законодавства В'єтнаму про те, що підприємець зобов'язаний віддати
перевагу жінкам, які відповідають критеріям професійного добору на
вакантне робоче місце, якщо на останнє претендують як жінки, так і
чоловіки. У цій державі встановлені податкові пільги для підприємств, які
наймають велику кількість жінок.
В курсової роботі показано, що законодавство України закріплює
норми по забезпеченню життєво важливих соціальних гарантій жінкам і
сім’ї. В тому числі, держава забезпечує жінці можливість поєднувати
професійні і сімейні обов’язки, створює матеріальні і соціальноекономічні бази для укріплення сім’ї і створює відповідні умови для
розвитку і виховання дітей. Однак ці правові норми відтворюють
соціальні
наміри
держави
і
потребують
нормативно-правових актів з цих питань.
подальшого
розвитку
23
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ПОСИЛАНЬ
Нормативно-правова
1. Конституція України від 28 червня 1996 р. № 254к/ВР-96.
2. Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 р. № 322-VIII.
3. Закон України “Про охорону праці” від 14.10.92 № 2694-ХІІ
4. Конвенція МОП № 100 про рівну оплату чоловіків і жінок за
рівноцінну працю,1951 р.
5. Конвенція МОП № 103 про охорону материнства, 1952 р.
6. Конвенція МОП № 156 про рівне становлення і рівні можливості для
трудящих чоловіків і жінок: трудящі із сімейними обов’язками, 1981 р.
7. Наказ Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження
Граничних норм підіймання і переміщення важких речей жінками» від
10 грудня 1993 р. № 241.
8. Наказ Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження
Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами
праці, на яких забороняється застосування праці жінок» від 29 грудня
1993 р. № 256.
9. КЗпП з постатейними матеріалами. – К.: Юрінком Інтер, 2004.
10. Стичинський Б.С., Зуб І.В., Ротань В.Г. Науково-практичний
коментар до законодавства України про працю. – К.: А.С. К, 2004.
Спеціальна
11. Болотіна Н.Б. Трудове право України: підручник. – К.: Вікар, 2006.
12.
Головченко В. Права жінок в Україні: під кутом міжнародно-
правових стандартів // Право України. – 1999. - № 7. – С. 38.
13. Нестерцова - Собакар О. Законодавче забезпечення трудової
діяльності українських жінок: історико - правові аспекти //Право
України .- 2005. - № 6. – С.116
24
14. Основи трудового права України Навчальний посібник./ За ред П.Д.
Пилипенка
– Л. :Магнолія плюс, 2005 – 276с
15. Пузирний В. Правовий захист жінок при працевлаштуванні і
прийнятті на роботу // Право України. – 2004. - № 1. – С. 33.
16. Трудове право України
Підручник /За ред Хуторян Н.М.
- К.:
А.С.К.,2004 – 607с
17. Трудове право України Навчальний посібник /За ред Н Д Пилипенка -
К. 2003 -536с
18. Чубар Л. Права жінок в Україні як об'єкт правового захисту // Право
України. - 2000. - № 5. - С. 12.
Документ
Категория
Нероссийское законодательство
Просмотров
9
Размер файла
90 Кб
Теги
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа