close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

жінки

код для вставкиСкачать
2. Правова охорона праці жінок
Правова охорона праці жінок взагалі і спеціально жінок-матерів полягає у
встановленні законодавчих норм, що передбачають обмеження тривалості робочого часу,
заборону або обмеження використання праці на небезпечних, шкідливих, підземних
роботах, у нічний час, встановлення граничних норм перенесення й пересування ваги
вантажу, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по вихованню дитини,
заборона або обмеження звільнень вагітних жінок та протягом певного часу після пологів,
обов'язкове переведення вагітних жінок і жінок-матерів на більш легку роботу без втрати
в заробітній платі, заборона залучати до роботи у вихідні й святкові дні, до надурочних
робіт, до шкідливих і небезпечних робіт, спеціальні перерви для годування дитини.
У кожній країні є свої особливості щодо тривалості відпусток у зв'язку з вагітністю
та пологами та порядку надання таких відпусток.
Для порівняння наведемо таблицю тривалості таких відпусток у різних країнах
Заходу1:
Слід звернути увагу і на деякі національні особливості щодо порядку надання таких
відпусток. Так, у США закони про відпуски в зв'язку з вагітністю та пологами існують в
небагатьох штатах. Ці відпустки зазвичай не оплачуються. У Великобританії із 29-тижневої відпустки частково оплачується із коштів соціального забезпечення 18 тижнів. У
Франції 16 тижнів - мінімальна тривалість відпустки, але вона збільшується для жінок, які
мають двох і більше дітей, в разі народження двох і більше дітей, у разі ускладнення
пологів тощо. В разі смерті матері після пологів відпустка надається батькові тривалістю
до 6 тижнів після народження дитини. В Італії жінкам, що працюють в промисловості і в
торгівлі, під час такої відпустки виплачується 80% заробітної плати, сільськогосподарські
працівниці отримують на період відпустки одноразову допомогу.
Країна
Тривалість відпустки
США
ФРН
Японія
4-6 тижнів
29 тижнів
14 тижнів, в разі передчасних родів і народженні двох і більше дітей
- 18 тижнів
14 тижнів, в разі народження двох і більше дітей - 18 тижнів
Франція
16-36 тижнів
Швейцарія
8 тижнів
Бельгія
14 тижнів
Іспанія
Швеція
Італія
Данія
28 тижнів
Австрія
16-20 тижнів
Норвегія
18 тижнів
Греція
12 тижнів
Канада
17 тижнів
Нідерланди
12 тижнів
Ізраїль
12 тижнів
В останні десятиліття в багатьох країнах Заходу йде процес поступового скасування
юридичних актів, що встановлюють спеціальну охорону праці жінок (це не стосується
охорони праці вагітних жінок і жінок-матерів). Основним аргументом на користь такого
скасування є негативний вплив законодавства про охорону праці жінок на їхню зайнятість
і принципову неприйнятність у сучасних умовах «тендерної охорони праці».
Акти зі спеціальної охорони жіночої праці або істотно послаблюються винятками та
застереженнями, або прямо скасовуються законодавчими або іншими державними
органами, або оголошуються судами як такі, що суперечать законам про заборону дискримінації за ознаками статі, та позбавлені юридичної чинності (це типово для США).
Особливо далеко справа зайшла в скандинавських країнах, де, за словами шведського
юриста Р. Нільсена, «чинне законодавство характеризується майже повною відсутністю
спеціальних норм з охорони праці жінок».
Ерозія спеціального законодавства про охорону праці жінок викликає суперечливу
оцінку в суспільних колах. її підтримують підприємці й феміністські організації.
Профспілки ж дають зазвичай негативну оцінку.
Зрозуміло, що скасування обмежень стосовно використання праці жінок розширює
підприємницькі прерогативи при наймі, тобто ,
надає можливість прийняти на роботу
будь-яку підходящу для підприємця особу незалежно від статі. Отже, для роботодавців
розширюється свобода вибору при наборі персоналу.
3. Охорона праці молоді/ інвалідів та літніх працівників
Законодавчі положення визначають мінімальний вік прийому на роботу (зазвичай
15—16 років, а на небезпечні й шкідливі роботи -18, іноді 19 років), а в багатьох країнах
установлюють і деякі інші норми щодо охорони праці дітей і підлітків: заборона роботи на
важких і шкідливих, небезпечних, підземних роботах, уночі, акордної оплати праці;
подовжені відпустки, скорочено робочий день, обов'язкові медичні огляди (при прийомі
на роботу й після працевлаштування у регулярному порядку до досягнення 18 років, а в Н|
окремих країнах - до 21 року). У певних випадках передбачена
можливість зниження мінімального віку при прийомі на роботу до 13-14 років. Це,
зокрема, на легких роботах, на деяких роботах и сільському господарстві, на вуличній
торгівлі, на роботах, пов'язаних з навчанням, діяльністю у позашкільний час тощо.
Зниження в деяких випадках віку прийому на роботу не виключає державного
контролю за застосуванням праці дітей. Так, у Франції праця дітей у видовищних закладах
допускається лише за дозволом перфекта з врахуванням думки парламентської комісії з
охорони дитинства. В цирку дітям до 16 років заборонено працювати акробатами,
дресирувальниками диких тварин. Виняток становлять діти, що працюють разом з
батьками.
Рівень норм з охорони праці молоді в різних країнах різний. Наприклад, спеціальна
подовжена відпустка для молоді існує у ФРН, Італії, Норвегії й відсутня - в інших країнах.
В Італії, Швеції, Іспанії є заборони або обмеження праці підлітків у нічний час. У ряді
інших країн таких норм немає. У деяких країнах діють граничні норми перенесення
вантажів для неповнолітніх.
Нарешті, існують спеціальні норми з охорони праці інвалідів. У більшості країн
Заходу встановлена мінімальна квота прийому інвалідів на роботу, правила про
пристосування машин і механізмів до особливостей працюючих інвалідів; запроваджено
додатковий контроль за звільненням інвалідів (узгодження з державними органами);
заборонена дискримінація інвалідів при прийомі на роботу.
У ФРН кожний роботодавець, в якого працює понад 10 працівників, зобов'язаний 6%
робочих місць надати інвалідам. У Франції на підприємствах, де число працівників понад
10,3% персоналу повинні становити інваліди праці, 10% - інваліди війни. В Люксембурзі
підприємства з числом працівників понад 25 чоловік зобов'язані прийняти, щонайменше,
одного інваліда на повний робочий день. На підприємствах з числом працівників понад 50
чоловік бронь для інвалідів - 2%, понад 300 чоловік - 4%. Роботодавці, що приймають на
роботу інвалідів понад встановлену норму, звільняються від сплати внесків до фонду
соціального страхування на цих працівників, їм надається ряд інших пільг, в тому числі
податкових. Роботодавці, які не зарезервували відповідно до закону робочі місця для
інвалідів, зобов'язані виплачувати компенсаційний податок, зазвичай на користь фонду
зайнятості, який спрямовує ці кошти на розширення зайнятості інвалідів.
Особливо широке коло пільг і зручностей для інвалідів, різноманітні заходи щодо
охорони їхньої праці передбачає Закон про інвалідів, прийнятий в 1990 р. у США. Він
проголошує повну рівність інвалідів з іншими працівниками у всіх сферах трудових
відносин. Передбачено обов'язкове спорудження на виробництвах, де і зайняті інваліди,
спеціальних в'їздів, ліфтів, дверей, підйомників, доріжок для подолання інвалідами з
колясками бордюрів і підйомів, особливих пристроїв для нормального доступу осіб із
втратою слуху до телефонного зв'язку.
Новим явищем у трудовому праві країн Заходу стала поява норм як у законодавстві,
так і в колективних договорах про встановлення пільг з охорони праці літніх трудящих
(осіб передпенсійного віку, особливо тих, що мають тривалий трудовий стаж). Пільги ці
досить різноманітні: скорочення тривалості робочого часу при частковій компенсації
втрати у заробітній платі, переведення на більш легку роботу, зокрема звільнення від
багатозмінної роботи, додаткові відпустки тощо
У Швеції з 1976 р. діє закон, відповідно до якого особи передпенсійного віку вправі
просити про скорочення робочого часу, принаймні, на 5 годин на тиждень. При цьому їм
може бути компенсовано 50% втрати у заробітній платі. В Японії з 1971 р. діє Закон № 68
про стабілізацію зайнятості літніх працівників (у редакції 1994 p.). Це справжній кодекс
прав літніх працівників на виробництві. У ньому передбачені численні заходи щодо
забезпечення зайнятості літніх, надання їм допомоги в працевлаштуванні, забезпечення
комфортних умов праці. Передбачено створення спеціальних державних органів,
покликаних піклуватися про літніх трудящих (центри з використання виробничого досвіду
літніх трудящих, центри з використання людських ресурсів «із сивиною на скронях»).
Всі ці новели в трудовому законодавстві аж ніяк не випадкові.
Сьогодні кадрова політика адміністрації підприємств у розвинених країнах не
будується на перманентному омолодженні працівників, на масовому витісненні з
виробництва осіб передпенсійного віку. Стало вигідніше вкладати кошти в збереження
працездатності носіями високої кваліфікації, що проявляють, як правило, велику ретельність у праці, ніж міняти їх на молодих працівників, які вимагають більших витрат на
професійну підготовку. Багато підприємців вважають за доцільне здійснювати
перепідготовку й виробниче перепрофілювання літніх працівників, з огляду на їх
колишній виробничий досвід і набуті навички в роботі. Безперечним є факт стрімко
зростаючої на Заході продуктивності праці при різко старіючому складі працюючого
персоналу.
Документ
Категория
Трудовое право
Просмотров
21
Размер файла
65 Кб
Теги
жінки
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа