close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Різдво і Канків

код для вставкиСкачать
Замок Канків, Угочанський замок, Севлюськяй замок. Під такими назвами зустрічається в історичних джерелах замок у підніжжя Чорної гори.
Різдво і Канків
Замок Канків, Угочанський замок, Севлюськяй замок. Під такими назвами
зустрічається в історичних джерелах замок у підніжжя Чорної гори.
3 книги М. Рішко «Францисканці Виноградівщини». Щодо походження назви.
Дослідник др. Ондраш Комаромі, який жив і працював у XIX ст. пише: Канків - дуже
груба тканина, виготовлена з Шерсті(вовни). Нею користувалися бідні люди. Народ
назвав її, «канков». Інший дослідник вважає, що «канків» - слово з староугорської
мови. Ще в період завоювання вживали слово «кончош» - означає сила і влада. Скелі і
валуни (брили) називали «кон» або «мокань». Звідси і народна назва: замок Канків.
Ця назва використовувалась не тільки в Угочі. В сучасних словниках: камінь (маса,
матеріал, окремий уламок – «ко»; дорогоцінний камінь«dragako», жовчний камінь –
«ереко». Сильний, дужий –«mokany».
Дійсно, пагорби у підніжжя Чорної гори -утворені з кам'яної породи, валунів.
Один із них добре видний на вичищеному місці біля каплиці. І на цих пагорбах
утворився благодатний природний мікроклімат, відомий всім мешканцям міста. Не
дивно, що колись тут поселились перші люди. Пізніше тут був збудований кам'яний
замок. Ми звикли до фрази: Замок Канків зруйнований у 16 столітті полководцем
короля - Імре Телекеші. З тих пір замок не відбудовувався. Але це сталося не в один
день і не від одного пострілу гармати.
Враховуючи те, що Перені отримав зовсім поряд два замки - в Севлюші - "Канків"
та в Королеві - «Нялаб», в нього з'являється проблема - як утримувати ці дві
твердині.
Справа накладна, незважаючи на досить великі статки барона. Перені знаходить
геніальне по своїй простоті рішення: в XV ст.. передає замок Канків в користування
монахам францисканцям. Зрозуміло, передає разом з обов'язками по його утриманню.
Знав би барон, що через сто років один з його нащадків стане протестантом і в його
володіннях неабиякого поширення знайдуть ідеї реформації. В 1556 році
францисканці Канкова були розігнані. Ось як описує ці події Михайло Лучкай в своїй
«Історії карпатських русинів» (4 т, Ужгород, 2003 р.) Ференц Перені з угочанської
гілки - прихильник і опора Ізабелли вважаючи себе безпечним на своїй батьківській
спадщині, повернувся з дружиною Катериною Бебек, дітьми і скарбами,
награбованими звідусіль, та з усією прислугою в Надь Селлеш. Пограбував церкву
францисканців багату на золото і срібло. Прах Святого Іоанна Капістрана,з Уйлаку
сірмського, захованого там ченцями під час нападу татар, наказує кинути в глибоку
яму, ще й наповнити її землею. Прогнавши ченців, монастир перетворити в фортецю,
маючи намір захищати себе у фортеці Канків, об'єднавшись з Надь Селлешем. Це вже
було занадто. Швидко прийшов месник Телекеші, оточує фортецю і після кількох днів
штурмом забирає. Ференц Перені потрапляє із своїми людьми у полон, його відвозять
Шарош, де він перебуває як полонений. Розділивши між воїнами скарби Перені,
Телекеші покидає Угочу. Фортецю Канків він передав Антонію Секелю, щоб той
захищав її. Сам замок був зруйнований.
Коли поширилася чутка, що Мелхіор Балаша, Ференц Бабек та Іван Терек мають
на меті об'єднатися Стефаном Баторі із Шомльо біля Сатмара, знову захопити Канків
з Надь Селлешем, Телекеші, розібравшись в обстановці і переправившись через Тису,
розташувався табором біля Сатмар-Наметі, оскільки не було жодного моста для
переходу через річку Самош. Військові дії продовжувались. Після кількох днів
Сатмар-Наметі був підпалений.
23 грудня 1557 року, коли р. Самош замерзла, заполіанці (ті що були проти,
короля) переходять і прискореним маршем Підходять до Надь Селлеша, маючи намір
захопити Канків.
В атаці, яка закінчилася нещасливо, загинув Георгій Тарцай, заполіанський
прибічник і останній зі своєї родини. Антоній Секель не втратив ні одного воїна, поки
допомагав Телекеші. Хоч заполіанців було більше, але маючи намір уникнути битви,
переправилися через Тису і відступили до Нялобвару. Зрівнявши фортецю Канків із
землею, Телекеші повернувся у Кошиці.
Отже замок штурмували в період між 26 грудня 1557 року та 10 січнем 1558 року.
Ці дії привели до остаточного руйнування замку і з кінця XVI ст. на нього вже ніхто
не нападав.
Люди колись збудували замок, люди колись його зруйнували. Говорячи про ті
історичні події ми забуваємо, що руйнування замку XVI століттям не закінчилося.
Навіть на нашій пам'яті каміння розтягувалося деякими виноградівцями на свої
потреби. Вислів, «час розкидати каміння і час збиратикаміння»
має
пряме
відношення до нашого міста. І кожен з нас, виноградівців,
по-своєму
сприйме
сьогоднішню правду.
І ще: замок зруйнований у грудні 1557 - січні 1558 років. Дні руйнації припадають
на Христове Різдво. Що це? Випадковість, містика, кара чи Боже провидіння?
В
грудні-січні виповнюється 450 років з часу знищення замку і саме напередодні цих
подій
місто повернулося обличчям до замку. Що ж, прийшов, видно час повернути
розкидане, розтягнене каміння Канкову. Хочеться вірити, що
замок
сьогодні
«заговорив» не випадково. Є шанс покаятися, виправитися, повірити у провидіння.
Громадська організація виноградівців «Канкі» проведе дві акції, які покликані
повернути нам пам'ять і Канків. Перша відбудеться в жовтні або листопаді і
називатиметься «Відбудуй свій Канків». Виноградівські школярі, символізуючи наше
майбутнє, зберуться для того щоб кожен від себе і від своєї родини відніс на Канків
камінь для відбудови замку. Ця символічна акція відобразить наше бажання
відбудувати зруйнований Канків перш за все у своєму серці, у своїй душі. Наступна
акція називатиметься «Різдво у Виноградові». В дні Різдва Христового в центрі міста,
на площі перед держадміністрацією, буде різдвяна вистава. Проект обіцяє бути
міжнародним.
Вже висловили бажання прийняти в ньому участь Росія, Угорщина.
Ведуться
переговори з австрійцями, англійцями, німцями, голландцями, американцями... Люди
зберуться щоб вітати Різдво Бога, яке відбудеться у маленькому провінційному
Виноградові, як колись відбулося в маленькому провінційному Віфлеємі. Ми віримо,
що Канків подарує нам цю радість, в якій прийме участь вся Виноградівщина заради
боротьби з без пам'ятством, заради свого майбутнього.
Людмила Тороцкезі,
голова ГО
"КАНКІВ" Володимир Мочарник.
Газета «Чорна гора». – 2007. - № 36. – 5 жовтня.
Автор
librarymk
Документ
Категория
Поэзия
Просмотров
18
Размер файла
38 Кб
Теги
канків, архітектурні пам'ятки Виноградів, Чорна гора, різдво
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа