close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

З любовю до рідної землі буклет

код для вставки
 Відділ культури і туризму Новоукраїнської РДА
Центральна районна бібліотека
Презентація регіонального проекту
"З любов'ю до рідної землі"
Письменники-земляки степового краю
Випуск ІІ
Новоукраїнка 2012 р.
На початку 2011 року за ініціативи голови облдержадміністрації було започатковано регіональний проект "Історія рідного краю",що був покликаний підтримувати і розвивати дослідження і вивчення історії Кіровоградщини. Регіональний проект "Література рідного краю", є однією із складових частин цієї ініціативи. Новий проект спрямований на популяризацію творчості місцевих літераторів. Така акція дасть можливість розширити знання підростаючого покоління про талановитих особистостей рідного краю.
Новоукраїнщина - щедра письменницькими талантами земля. Письменники- земляки, та й уродженці інших регіонів України у своїй творчості талановито висвітлювали мальовничу природу , життя і побут людей та їх боротьбу за одвічні ідеали справедливості у нашому краї. Серед них є класики української літератури та самодіяльні поети, які живуть і творять у нашому краї , пишуть для душі, для себе. Раніше при ЦРБ працював літературний клуб . Тут відточували своє літературне перо А.Заборцев (нині проживає в Ізраїлі), П. Мельник (кореспондент газети "Голос України"), В.Чорненька (зараз лікар -стоматолог), І.Косих (викладач музичної шоли), О. Антоненко, О. Каенко та інші. Друкувалися їх поетичні твори на сторінках газети "Новоукраїнські новини".
Саме їм, самодіяльним поетам Новоукраїнщини присвячено другий випуск покажчика.
Гордістю м. Новоукраїнки є талановита поетеса Поліна Коган, старійшина поетичного цеху Новоукраїнщини, яка має в своєму доробку дві збірки: "Давности нет" та "Благословляю верность и любовь", презентаціїї яких стали також значними подіями в культурному житті міста.
" Мелодія душі Поліни Коган"
Ходила я по лезвию ножа,
Глядела, мне казалось, далеко.
И прошлого как-будто бы не жаль,
И в нынешнем живется нелегко.
Рискуя, не тоскуя, всякий раз
Над пропастью кружилась голова,
Но в пропасть все же я не сорвалась,
А выжила, мне кажется, едва.
Поліна Йосипівна Коган - ім'я добре відоме не лише в нашій степовій Новоукраїнці, а й далеко за її межами. Чудовий педагог, непересічна, надзвичайно талановита поетеса, яка написала дивовижно гарні й незабутні вірші, що йшли від самого серця, розкриваючи її надзвичайно ніжну і мрійливу душу...
Вона народилась в Одесі в 1921 році. Згодом у своїй автобіографії Поліна Йосипівна напише: "Місто, де я народилась, того року, як і завжди, було щедре сонцем, морем і музикою, але бідне, в прямому розумінні цього слова, хлібом і сіллю. Єдине, що в 1921 році мала сім'я моїх батьків і надлишком - це взаємоповага, любов до ближньою і до книги... " Після закінчення школи (1939 р.) юна поетеса (а писати вірші вона почала ще з п'яти років) вступила до Одеського університету на філологічний факультет. Студентські роки непрохано й жорстоко перервала Велика Вітчизняна війна.
Ніжна і лірична студентка в одну мить перетворилась на мужню і хоробру медсестру військового госпіталю в оточеному ворогом місті. Коли радянські війська почали відступати, Поліна разом з госпіталем та своєю сім'єю евакуювалась на Кавказ. Вона працювала вихователем дитячого садка, потім диктором на радіо та, одночасно, помічником режисера та актрисою російського драматичного театру. Тут вперше зі сцени вона прочитала свої вірші. Повернувшись до Одеси Поліна Йосипівна закінчила навчання в університеті, а потім, у 1949-му, за направленням переїхала до нашого невеличкою міста Новоукраїнки, де протягом сорока років працювала вчителем російської мови та літератури, методистом, завідуючою відділом освіти.
Її професійний шлях завжди був сповнений успіхами, постійною любов'ю вихованців та повагою громадськості. Новоукраїнські учні ніколи не забували про свою улюблену вчительку. Писали їй листи, часто телефонували, провідували. Проте на схилі літ життя Поліни Йосипівни було не зовсім безхмарним і легким. Її надійною опорою і підтримкою, найкращим другом і помічником стала рідна сестра Ірма Йосипівна. Всі життєві незгоди вони переносили з дивовижною стійкістю та витримкою. У своєму вірші "Родной сестре Ирме" поетеса напише: "...но я сегодня обогрета Большим теплом родной души... Заботой, лаской и приветом сестра мои венчает дни"...
Все своє життя Поліна Йосипівна Коган присвятила людям, вихованню молодого покоління. І завжди поряд з нею були її вірші, її поезія - вистраждана, виплекана, яка ввібрала в себе всі її мрії і переживання, турботи і надії.
От стихов нерожденных гудит голова.
И, рожденные ритмом, колышутся звуки.
И, рожденные звуком, страдают слова.
Начинаются творчества муки.
Довгий час талановита поетеса не друкувала свої вірші, зберігала їх як найцінніший, але не для багатьох відкритий, скарб. І лише в 1990-х роках вона наважилась їх опублікувати. Тоді, коли, як сама говорила, "прийшов час подумати про заповіт" - заповіт її душі.
Найкращі вірші Поліни Коган увійшли до двох поетичних збірок: "Давности нет" (1996р.) та "Благословляю верность и любовь"(2003р.). В обох збірках - вірші різних років, інколи їх розділяють десятиріччя. Та всі вони однаково пронизані щирістю, відвертістю і любов'ю. В них сутність нашої талановитої землячки, зміст її життя, в них - непроста доля людини, зраненої війною, її біль і переживання, -в них історія - історія краю, що став для неї рідним, історія життя покоління, обпаленого війною. Неповторна поезія Поліни Коган відома не лише в Україні. За океаном, в далеких Сполучених Штагах Америки теж звучить її щире поетичне слово. В листопаді 2008 року щомісячний часопис "Моя Америка" єврейської общини "Старретт-Сіті" опублікував першу підбірку віршів Поліни Коган. А згодом ще тричі на сторінках видання публікувались її талановиті твори. 2 травня 2009 року її поезія звучала в Нью-Йорку на урочистостях, присвячених Дню Перемоги в другій світовій війні.
Остання газетна публікація вийшла в світ, коли Поліни Йосипівни Коган уже не було в живих... 20 травня 2009 року на 88-му році життя поетеса померла...
Как жили? Верили И страстно
Трудились, не жалея сил, Мечтой о будущем прекрасном Наш каждый день овеян был.
Джерела та посилання:
Коган, П. Давности нет [Текст]/П.Коган.- Кировоград, 1996.- 151с.
Коган, П. Благословляю вечность и любов [Текст]/П.Коган : стихи.- Кировоград, 2003.-246с.
***
Горчак, К. Душі ніщо не перешкодить... [Текст]// Кіровоградська правда.- 1996.-1 жовтня.
Кердіваренко, О. Давності немає [Текст]// Кіровоградська правда.-2011.-14 січня
Старков, І. Полина Коган - поезія без строку давності[Текст]//Народне слово.-2011.-13 січня.
***
Коган Поліна [Електронний ресурс]/Новоукраїнська центральна районна бібліотека .- Режим доступу: https://sites.google.com/site/nucenlib/portret-regionu/talanti-novoukrainsini/talanti-novoukrainsini-8-2 Полина Коган [Електронний ресурс].- Режим доступу: www.stihi.ru/avtor/kogan1921
Мелодия души[Електронний ресурс].- Режим доступу: blog.library.kr.ua/2010/11/blog-post_25.html
Станіслав Коляда
Плідно працює на поетичній ниві наш земляк Станіслав Коляда, становлення якого проходило при підтримці районної бібліотеки. Станіслав Андрійович Коляда народився 18 грудня 1944 року в селі Рівному Новоукраїнського району в сім"ї робітників. Після закінчення Рівнянської СШ № 5 навчався в Олександрійському СПТУ-3, селище Жовтневе і здобув спеціальність - електромонтер сільської електрифікації і звязку. З грудня 1964 року проходив строкову службу на Байконурі, після повернення продовжив роботу за спеціальністю і проживає в місті Новоукраїнка, Кіровоградської області. Станіслав Андрійович - гарний чоловік, мудрий і турботливий батько. Разом з дружиною Людмилою виховали двох доньок - Тетяну і Руслану. Коли до ошатної господи приїжджають у гості наймиліші, найрідніші його серцю онуки - Маринка, Христинка, Дмитрик, Валерія - велике і любляче дідове серце вихлюповується у вірші для малят. Це ще один, досить незвичний, бік творчих уподобань Станіслава Коляди. В 2002 році на широкий читацький загал вийшла перша збірка поезій Станіслава Коляди " Землі священної нектар...",в 2003 році "Я славлю рід мій український", 2004р. - "Сонечко в твоїх долонях", 2006р. - "Якби ми всі...". В 2012р. в ЦПК "Ювілейний" відбулася презентація нової збірки "Первоцвіти мого життя".
Розведе нас по світу життя, Розлетімося в різні країни -
Час нас кличе в нове майбуття,
Та ніде не забудемо ми, Що ми, діти - матусі Вкраїни!
Література :
Коляда, С. Землі священної нектар [Текст]/С. Коляда.- Новоукраїнка, 2002.- 79с.
Коляда, С. Первоцвіти мого життя [Текст]/С. Коляда. -Кіровоград, 2012.- 236с.
Коляда, С. Сонечко в твоїх долонях [Текст]/С.Коляда. - Кіровоград, 2004 .- 79с.
Коляда, С. Я славлю рід мій український [Текст]/С. Коляда. -Новоукраїнка, 2003.- 93с. Коляда, С. Якби ми всі... [Текст]/С.Коляда- Новоукраїнка, 2006. -24с.
***
Комісаренко, О. Його вірші ідуть з душі... [Текст]//Новоукраїнські новини. -2002. -21 березня.
Славінськ, С. Література рідного краю... [Текст]//Новоукраїнські новини. -2003. - 4 січня. Коляда Станіслав Андрійович[Електронний ресурс].- Режим доступу: https://sites.google.com/site/nucenlib/portret-regionu/talanti-novoukrainsini/talanti-novoukrainsini-2
"Мовою серця і душі" ОЛЕКСАНДР АНТОНЕНКО
Вірші Олександра Антоненка стали епіграфом до розділу " Новоукраїнський район" книги " Кіровоградщина: історія та сучасність центру України" : Гуркотіли навали ворожі
І кривавим ставав небосхил
Ніби чую я поклик сторожі
На вершинах прадавніх могил.
Де гриміли бої в чистім полі
Дозрівають хлібів колоски.
Пошануймося в праці і волі,
Дорогїї мої земляки.
Народився 27 квітня 1951 року в м. Новоукраїнці, в сім'ї службовця. Як поет сформувався остаточно у 1989 році, почав писати бардівські пісні під гітару, - щось середнє між В.Висоцьким і Б.Окуджавою ( по стилю, по мелодії, а не по висоті таланту!) ."Стан поетичності - екстремальний стан людини. Пісні і вірші приходять до мене інколи на російській, інколи на українській мові.. Батько працював бухгалтером ліспромгоспу у Сорокінському районі біля станції Тягун. Зараз знаю, що це за сотню кілометрів від " села Стростки". Це - батьківщина Василя Шукшина. А у моїх сім років, у 1958 році, сім'я повернулася у Новоукраїнку . Але поки я народився як поет, я закінчив Новоукраїнську середню школу № 3), потім рік працював муляром у будівельній організації ПМК-4, звідки був направлений у Дніпропетровський інженерно-будівельний інститут. Тут дитинство моє босоноге,
Тут і прадід і дід і батьки...
Тут зійдуться мої всі дороги, -
Пролетять над землею роки.
Та не згасне життя іскра Божа, -
Пам'ятаймо цю справу просту, -
На Землі стане днина погожа, -
Десь у правнуках я приросту!
Інженерна будівельна справа - це теж свого роду поезія, архітектура - музика в камені. Ось так в мені злилися " Фізика" і "лірика".Був у вирі комсомольського життя інституту, комсоргом, членом комітету комсомолу інституту, влітку - практика в будівельних загонах. Інститут закінчив у 1974 році, отримавши кваліфікацію " інженер-будівельник" і військове звання " лейтенант - інженер". Відразу був направлений на військову службу, яку проходив у Середньо-Азіатському військовому окрузі. Озеро Балхаш, прибалтійська напівпустиня, будівництво військових об"єктів забезпечення ракетно-космічної галузі, - 300 км. Через рік служби у 1975 році, у липні, приїхав додому і одружився із своєю однокласницею Юлією. З 1976 року так і проживаю у рідній Новоукраїнці.
Хай пахтіє земля чебрецями,
Навесні - журавлів переліт... Земле наша! - іще праотцями
Нам завіщана в тисячі літ!
Новоукраїнка - квітка степова, Новоукраїнка - ти повік нова!
Новоукраїнка - мій пісенний край,
Новоукраїнка - розквітай!
За цей час 10 років пропрацював у Новоукраїнському "Міжколгопсбуді" на різних посадах від майстра до начальника, заступником голови "Райагропрому" по будівництву, начальником відділу капітального будівництва, а в 1995 році був обраний заступником голови районної ради, працював заступником голови райдержадміністрації, начальником відділу економіки та розвитку інфраструктури Новоукраїнської РДА у 2001 році будучи депутатом райради, обирався головою районної ради. Зараз на заслуженому відпочинку.
Поети довго не живуть,
Вони неначе ті падучі зорі, -
По небосхилу шкидко промайнуть,
Та все ж, на хвильку, збудять ніч надворі. ***
Антоненко, О. Мовою серця і душі [Текст]/О.Антоненко. - Новоукраїнка, 2007.- 25с.
Антоненко. О. Мовою серця і душі [Текст]. - Новоукраїнка, 2012.- 135с. Антоненко Олександр Володимирович [Електронний ресурс].- Режим доступу: https://sites.google.com/site/nucenlib/portret-regionu/talanti-novoukrainsini/talanti-novoukrainsini-11
КАЄНКО ОЛЕКСАНДР
Народився 8 вересня 1964, смт. Приютівка Олександрійського району. Закінчив Користівську середню школу (1982) та філологічний факультет Кіровоградського державного педагогічного інституту ім. О.С.Пушкіна (1988). Працює вчителем зарубіжної літератури Новоукраїнської гімназії № 7. Переможець Всеукраїнського конкурсу "Учитель року" у номінації "Зарубіжна література", заслужений учитель України (1997). Досвід роботи висвітлювався у часописах "Відродження", "Всесвітня література" та "Зарубіжна література". Один з авторів навчального посібника "Зарубіжна література 8 - 9 кл.") та методичних збірників Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ім. В.Сухомлинського "У глиб смислу".
Член обласної творчої групи вчителів зарубіжної літератури. З 1994 веде авторські курси з проблеми "Формування і розвиток інтелектуально - творчих здібностей учнів" .Незмінний ведучий і президент Клубу інтелектуальної творчості(КІТ) міста Новоукраїнки, президент КОЛІР.
Я шутил на бегу,
На бегу я и жил, и любил,
И в себе - незаметно -
я сам человека убил.
И дождями размыт
дней былых покосившийся мост.
Поклонюсь тишине
и к созвездьям щекой припаду.
Кончен бал! Пусть Господь
Моей жизни погасит звезду.
***
Вы поймете эти песни,
этот тихий шепот грусти
этот слабый шорох ветра,
этот сладкий звон травы,
И , припав щекой к подушке,
позабыв, что в серце пусто.
Вся в стихах и поцелуях,
может быть , уснете Вы.
***
Каєнко, О. Уривки ненаписаних листів [Текст]/О.Каєнко. - Новоукраїнка, 2010. - 31с.
Каєнко Олександр Васильович [Електронний ресурс].- Режим доступу: https://sites.google.com/site/nucenlib/portret-regionu/talanti-novoukrainsini/talanti-novoukrainsini-10-1
ХАРЬКОВА ТЕТЯНА ІВАНІВНА
Шістдесят - наче мить
Пролетіли,
Та "могем" ще,
Як хочемо ми.
Скроні наші
Давно посивіли,
Головне ж -
Що були ми людьми!
"Я, Тетяна Іванівна Харькова, народилася 19 липня 1946 року в селі Червона Кам'янка Олександрійського району Кіровоградської області в сім'ї службовця. Батько на той час працював секретарем Червонокамянського райкому Компартії України, мати займалась вихованням чотирьох дітей - ще двох братів та сестри. В 1953 році пішла до першого класу Червонокам'янської СШ, у другому та третьому класах навчалась в Олександрівській СШ пмт. Олександрівка, Кіровоградської області. В 1956 році батько був направлений головою колгоспу "Іскра" Піщанобрідського району Кіровоградської області в селі Глиняне. Там я навчалась до шостого класу. В 1959 році сім'я купила хату в м. Новоукраїнці та переїхала сюди на постійне проживання. Вісім класів я закінчила в Новоукраїнській восьмирічній школі №8 та вступила до дев'ятого класу Новоукраїнської СШ №4, яку й закінчила в 1964 році з золотою медаллю. Так як батьки на той час були вже пенсіонери, пішла працювати старшою піонервожатою цієї ж таки СШ №4 та вступила на заочне відділення філологічного факультету (спеціальність російська мова та література) Кіровоградського педагогічного інституту ім. О.С. Пушкіна, який закінчила в 1971 році, отримавши спеціальність вчителя російської мови та літератури. Працювала в системі народної освіти Новоукраїнського району: з 1965 по 1979 рік, з 1979 по 1987 рік завідуючою сектором партійного обліку райкому Компартії. В 1987 році обрана депутатом та головою Новоукраїнської міської ради, де працювала до 1995 року.
З 1995 по 1997 рік - завідуюча відділом соціального забезпечення Новоукраїнської райдержадміністрації. В 1997 році , як депутат дала згоду на обрання мене секретарем Новоукраїнської міської ради, яким і працювала до 2002 року - часу виходу на пенсію. Обиралась депутатом міської ради шести скликань".
Низький уклін Вам, ветерани,
І тим, в кого болять ще рани,
І тим, кого взяла війна...
Вони лежать в землі
Від Волги до Берліна,
Де пам'ятник стоїть, А де й нема...
Ми вдячні їм,
Що Україна - вільна,
Що знищена
Коричнева чума!
***
Сльози матері.
Вже скільки років проминуло,
А біль у серце б'є і б'є...
Батьки старенькі, сивочолі
Стоять під пам'ятником чорним,
Де вибито ім'я твоє.
Синочку, синку! Орле сизий!
Тобі було лиш дев'ятнадцять...
***
Харькова, Т. Цирк на дроті [Текст]/Т.Харькова. - Новоукраїнка, 2008. - 25с.
Харькова Тетяна Іванівна[Електронний ресурс].- Режим доступу: https://sites.google.com/site/nucenlib/portret-regionu/talanti-novoukrainsini/-2
З любов'ю до рідної землі
Віршовані роздуми ветеранів гіталовського краю.
У цій книзі - презентація якої відбулася в бібліотеці- поетичний доробок трьох представників Новоукраїнщини. Один із них - Микола Паскарь. Народився 9 лютого 1948р. в с. Глодоси, де й проживає понині. Працював в колгоспі ім. Фрунзе. В 2009р. створив краєзнавчий музей при будинку культури, в якому й працює. Писати почав у 53роки. Захоплюється різьбярством, малюванням. Гіталовський краю,
Безмежні поля- Свята України
Родюча земля.
Гаї, переліски
Й вишневі сади
Багатство бездонне
Живої води.
Тут все пам'ятає Звитяжця полів...
***
Я люблю це село,де родився колись,
де зробив у житті перші кроки,
де стежину топтав серед поля в степах,
цю любов пронесу через роки.
Я люблю це село,неповторне село,
Де в музеї застигло минуле,
Де пори золотої дитячі роки,
Як зоря,що летить,промайнули. ***
Харькова, Т.І. З любов'ю до рідної землі [Текст]: Поезії/ Т.Харькова, М.Паскарь, Н.Василенко. - Кіровоград, 2012. -234с.
Таланти Новоукраїнщини[Електронний ресурс].- Режим доступу: https://sites.google.com/site/nucenlib/portret-regionu/talanti-novoukrainsini
КОСИХ ІРИНА
Я народилась на поліссі,
А виросла у степовім краю.
В душі моїй давно сплелися
Широке поле, лісу різнолистя
І серцем все це я люблю!
Мене в дитинстві сповивали
Забуті пращури-боги
Щасливу долю віщували,
Талантів безліч дарували І знань безмежні береги.
Народилась у м. Рівне 25 грудня 1980 року. У 1986 році переїздить до м. Новоукраїнки Кіровоградської області. У 1996 році закінчила загальноосвітню школу №6 м. Новоукраїнки, вступила до Кіровоградського музичного училища(відділ хорового диригування), яке закінчила у 2000 році.
З 2003 по 2005 р.р. навчалась у Державному Педагогічному Університеті імені Володимира Винниченка на "Мистецькому" факультеті, де здобула вищу освіту та спеціалізацію з естрадного співу. Працювала у Дитячому навчальному закладі №5 музичним керівником, зараз - заступник директора дитячої музичної школи. Активний учасник художньої самодіяльності ПК "Ювілейний", солістка ансамблю "Сяйво". Вірші пише з 11років, самодіяльний поет і композитор.
Новоукраїнко, квітуча моя! Твоїм сивинам я поклонюся.
Хлібосільна і родюча земля Я тобою рідна, горджуся. Новоукраїнко, мій оберіг!
Завжди з тобою серця частинка.
Батьківський священий ти мій поріг -
Берегине - Новоукраїнка!
***
Косих, І. Метаморфози думок [Текст]/І.Косих. - Новоукраїнка, 2011. - 22с.
Косих Ірина Михайлівна [Електронний ресурс].- Режим доступу: https://sites.google.com/site/nucenlib/portret-regionu/talanti-novoukrainsini/talanti-novoukrainsini-8-1
НІКІТЧЕНКО КАТЯ
Наймолодший представник нашого поетичного цеху.
Нікітченко Катерина Вікторівна, народилася 3 листопада 1991 року в м. Новоукраїнка.
З 1996 року навчалася в Новоукраїнській ЗОШ № 8. Неодноразовий переможець районних та міських олімпіад. Учасник обласного конкурсу декламаторів в номінації "Власна поезія" та учасник республіканського конкурсу "Кращий художній твір про остарбайтерів", який написаний на достовірних матеріалах з життя наших земляків.
Закінчила музичну школу по класу фортепіано з відзнакою. Вірші пише з раннього дитинства. Друкувалася в районній газеті "Новоукраїнські новини", в обласних "Погляд" та "Народне слово". Нині студентка Київського державного університету, філологічний факультет.
Чому у думці в мене Україна
Чому пишу про неї, ще не знаю.
Її ліси, гаї та полонини,
Безмежне небо й зорі я кохаю?
Чому вона у серці, мов стернина,
Неправдою так колеться болюче? Кричить потужно голос України,
Кричить, що вже народ з колін устав,
Кричить , що Революція віднині,
Що довгожданих змін в нас час настав.
***
Нікітченко, К. Світанкова зоря [Текст]/К.Нікітченко. - Новоукраїнка, 2008. -24с.
Нікітченко Катя [Електронний ресурс].- Режим доступу: https://sites.google.com/site/nucenlib/portret-regionu/talanti-novoukrainsini/talanti-novoukrainsini-9-2
Анатолій Ковирьов
Особливої уваги заслуговують книги краєзнавчої тематики. Цю нішу заповнюють дослідження директора Новомиколаївської школи Ковирьова Анатолія Івановича, який на підставі історичних матеріалів та документів відтворює невідомі для широкого кола читачів сторінки з життя нашого краю, вперше вводяться в обіг архівні документи, статистичні звіти державних установ, ілюстровані кольоровими й чорно-білими фотографіями.
Історико-краєзнавчі нариси призначені молоді, що навчається, широкому читацькому загалу, який шанує та береже нашу чудову землю.
Ковирьов Анатолій Іванович народився 19 липня 1948 року у м. Новогеоргіївськ ( тепер Світловодськ) Кіровоградської області. Давній козацький край на все життя сформував нахили та уподобання, особливу житті ну філософію. Після закінчення у 1966 році Світловодської СШ №5 і невдалої спроби вступу на історичний факультет Полтавського педагогічного інституту), розпочалися життєві університети. Працював бетонярем, токарем, служив у Радянській Армії.
У 1970 році поступив на філологічний факультет Кіровоградського педінституту, який закінчив у 1974 році.У 1975 році поступив на історичний факультет Полтавського педагогічного інституту, який закінчив у 1979 році.
Все життя був творчому пошуку. У 1980 році почав навчатися в аспірантурі при Дніпропетровському держуніверситеті.
Займався публіцистикою. Перші ази професійної майстерності здобув у молодіжній газеті "Молодий комунар", позаштатним кореспондентом якої був протягом кількох років.Основна тематика - військово-патріотична.
У результаті цієї праці вийшла книга "Обличчя і маски" (Дві правди про партизанське з'єднання С.А. Ковпака).
З 1978 року працює директором школи, з них з 1985 по 2005 - Кропивницької середньої школи Новоукраїнського району, на даний час - директор Новомиколаївської школи.
Тут у повній мірі вдалося теоретично і практично реалізувати свої погляди на трудове навчання та виховання школярів в умовах сільської школи , від виробничої бригади, яка у 1989, 1990, 1991 роках займала перше місце у Кіровоградській області, до Державного шкільного підприємства ім. А. Макаренка (1992-2003рр.). Ідеї, над якими працював практично, знайшли широкий відгук в наукових колах.
Це відкрило широкі перспективи для наукової діяльності. Приймав участь у міжнародних семінарах з питань макаренкознавства у Нижньому Новгороді (1992), Волгограді(1993), Москві (1993р.), Києві(1994, 1995). У 2002 році за розробку проблеми трудового навчання та виховання школярів, був обраний науковим кореспондентом Академії педагогічних наук.
Постійно цікавився краєзнавчою роботою.
На цю тематику написано і видано ряд брошур та книг, зокрема "Давнє заселення краю", "Буревій", "Історія села Кропивницьке", "Глодоси - роки боротьби" про повстанський рух у с. Глодоси та прилеглих селах Новомиколаївці, Козаковій Балці, Вербівці, Петрівці у період з 1904 по 1938 рік, "Нарис з історії Новоукраїнського краю в особах та документах", "Збережена пам'ять", "Квіти для вчителя" у 2-х частинах про історію розвитку освіти Новоукраїнського району від найдавніших часів.
Крім згаданих автором написано і видано книги на іншу тематику, зокрема "Козацький батько" (життя та творчість письменника Юрія Дмитренка - Думича), "Фотій Мелешко, революціонер, повстанський отаман, письменник","Рідний край"- історія Новомиколаївської сільської ради, "Рідні обличчя" (сімейна хроніка), "Хмелівський край у боротьбі за незалежність України", "Новоукраїнка: правда про голод 1932-1933 років мовою документів епохи та у свідченнях очевидців", "Визволителі" ( до 65- річчя визволення Новоукраїнки від німецько-фашистських загарбників), "Навіки серед живих" (до 20-річчя виведення радянських військ з Афганістану), "З когорти добро творців" (Надія Андріївна Калініченко, яка розповідає про одного із творців вітчизняної практичної педагогіки. Книги : "Верби над ставом" (історія с. Кропивницьке, 2- ге видання), "З Афганом у серці" (Новоукраїнська районна організація ветеранів Афганістану), "Війна" (Новоукраїнка 1941-1944 рік), "Вітер з Півночі" (революція та громадянська війна на території Новоукраїнського району (1905-1920 рр.), "Пророк козацького народу" (історія козацького народу написана письменником Юрієм Дмитренком), "Тлумачний словник козацької мови", "Лісова перлина" (санаторій "Гусарське урочище").
***
Ковирьов, А. Верби над ставом [Текст]/А. Ковирьов. - Новоукраїнка, 2009. - 323с.
Ковирьов, А. Вітер з півночі [Текст] /А. Ковирьов. - Новоукраїнка, 2010. - 265с.
Ковирьов, А. Війна. Новоукраїнка:1941 -1945рік[Текст] /А. Ковирьов. - Новоукраїнка, 2010. - 285с.
Ковирьов, А. Глодоси - роки боротьби[Текст] /А. Ковирьов. - Новоукраїнка, 2008. - 299с.
Ковирьов, А. З Афганом у серці[Текст] /А. Ковирьов. - Новоукраїнка, 2009. - 278с.
Ковирьов, А. З когорти добротворців[Текст] /А. Ковирьов. .- Новоукраїнка, 2009. - 127с.
Ковирьов, А. Квіти для Вчителя. [Текст] /А. Ковирьов. - Новоукраїнка, 2008. Частина І. - 2008. - 329с.
Частина ІІ. - 2008. - 634с.
Ковирьов, А. Козацький Батько[Текст] /А. Ковирьов. - Новоукраїнка, 2008. - 389с.
Ковирьов, А. Короткий толковий словник козацької мови[Текст] /А. Ковирьов.. - Новоукраїнка, 2010. - 306с.
Ковирьов, А. Літературна Новоукраїнщина[Текст] /А. Ковирьов.- Новоукраїнка, 2009.- 271с. Ковирьов, А. Нарис з історії Новоукраїнського краю в особах та документах[Текст] /А. Ковирьов.. - Новоукраїнка, 2009. - 298с.
Ковирьов, А. Новоукраїнка: правда про голод 1932 -1933 року мовою документів епохи та у свідченнях очевидців[Текст] /А. Ковирьов. - Новоукраїнка, 2008. - 232с.
Ковирьов, А. Новоукраїнщина: історія і сучасність[Текст] /А. Ковирьов. - Новоукраїнка, 2011. - 224с.
Ковирьов, А. Пророк козацького народу[Текст] /А. Ковирьов..- Новоукраїнка, 2010. - 280с.
Ковирьов, А. Рідна сторона [Текст] /А. Ковирьов. - Новоукраїнка, 2008. - 298с.
Ковирьов, А. Фотій Мелешко[Текст] /А. Ковирьов. - Новоукраїнка, 2008. - 247с.
***
Анатолій Ковирьов " Козацький Батько "[Електронний ресурс] : (книжка про Ю.М. Дмитренка).- Режим доступуhttps://sites.google.com/site/nucenlib/
"Спогади про будні степового краю" Саме так називається книга написана Володимиром Максимовичем Петровим, що стала темою урочистого вечора присвяченого творчості нашого видатного земляка. 12 серпня в міському будинку культури № 3 відбувся творчий вечір, присвячений двом подіям, пов'язаним з життям та творчістю нашого співвітчизника. По-перше - це 80-річний ювілей, а по-друге - вихід у світ книги "Спогади про будні степового краю", де в художній формі описується життя та важка праця Володимира Максимовича.
Створюючи цей твір Володимир Петров мав за мету донести до майбутніх поколінь той великий життєвий досвід, який він накопичив на партійній, державній та господарській роботі. Багато хто з новоукраїнців знає та пам'ятає, скільки було зроблено під його керівництвом для нашого рідного краю.
Володимир Максимович сподівається, що ця книга стане чудовим посібником не тільки для майбутніх керівників чи лідерів своєї справи, а й для наших сучасників. "...Доля людини... По різному вона складається. Буває сприятливою, щасливою, а інколи - з крутими віражами..."
***
Петров, В. Спогади про будні степового краю [Текст]/В.Петров. -Кіровоград, 2012.-278с.
Завершує Вип. ІІ покажчика пісня про Новоукраїнку ще одного представника нашого поетичного цеху Альберта Заборцева, який тепер проживає в м. Бат- Ямі(Ізраїль).
АЛЬБЕРТ ЗАБОРЦЕВ
ГОРОД ДЕТСТВА
(песня) (Написана для команди КВН гімназії №7)
Городок наш, как долина горная,
Вьётся речка в самом центре города,
И её излучину огромную Украшают два больших моста.
Берега скалистые - зелёные,
В парках ходят парочки влюблённые,
Да грустят над речкой ивы сонные,
И в ночи колдует темнота.
Тот, кто здесь родился, твёрдо знаю я,
Не забудет он Новоукраинку,
Эту речку, эти ночи лунные,
Соловьиной трели красоту,
Как весной моя Новоукраинка
В белые наряды одевается
И похожа на невесту юную
В пору, когда яблони в цвету.
В нашей жизни часто так случается,
Что с тобой надолго распрощаюсь я...
Светлой нежной грустью ты останешься
В моём сердце и судьбе...
Город детства - он во снах приходит к нам...
Город детства - это наша Родина...
Строчки этой песни и мелодию -
Я дарю её тебе.
( Новоукраинка, январь 1999 год)
Наша адреса:
27100
вул. Леніна,55
м. Новоукраїнка
Кіровоградська обл.
Е-mail: library.nu@gmail.com
http://sites.google.com/site/nucenlib/
library.nunet.org.ua
Відповідальний за випуск: Козловська Т. М.
Укладачі: Кукурудза Л.В.,Черкашина В.І.
Комп'ютерна верстка:Старовойт Г.Г.
2
Автор
library.nu
Документ
Категория
Без категории
Просмотров
533
Размер файла
28 394 Кб
Теги
земля, буклет, рідної, любовь
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа