close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

і память ожива (2)

код для вставкиСкачать
Відділ культури і туризму Новоукраїнської РДА
Центральна районна бібліотека
Презентація регіонального проекту
"Письменники - земляки степового краю"
Випуск 3
Новоукраїнка
2013
На початку 2011 року за ініціативи голови облдержадміністрації було започатковано регіональний проект "Історія рідного краю",що був покликаний підтримувати і розвивати дослідження і вивчення історії Кіровоградщини. Регіональний проект "Література рідного краю", є однією із складових частин цієї ініціативи. В січні 2012 року в читальній залі Кіровоградської ОУНБ ім. Д.Чижевського відбулася презентація хрестоматії "Блакитні вежі". Це стало початком втілення у життя проекту - програми "Література рідного краю" в рамках одноіменної гуманітарної акції Кіровоградської ОДА. Твори земляків увійшли до першої в області регіональної двотомної хрестоматії "Блакитні вежі". Перший том містить твори 45 поетів краю, до другий том - 30 прозаїків. Сьогодні можна назвати близько пів тисячі митців народжених і натхненних нашим краєм - класиків літератури М. Кропивницького й І. Карпенка-Карого, Василя Козаченка і Арсенія Тарковського, а також письменників діаспори, повернутих нашій літературі - відроджені літературні імена : Євгена Маланюка, Яра Славутича, Дона Амінадо, Юрія Дараганата багатьох інших.
Новий проект центральної районної бібліотеки "Письменники-земляки степового краю" спрямований на популяризацію серед користувачів, особливо юнацтва та молоді творчості письменників Кіровоградщини, Новоукраїнщини, поглиблення знань користувачів з історії рідного краю.
Третій випуск буклету "І пам'ять ожива...", присвячений творчості письменників - земляків - ювілярів 2013 року.
Видання розраховане на широке коло користувачів.
Рибак Натан Самійлович - 3 січня 2013 року
100 років від дня народження (1913 - 1978)
Через роки, події, дати,
Йшов гордливо наш земляк
Та будем завжди пам'ятати
Ім'я його - Натан Рибак...
Він - творив на благо народу в ім'я нових звершень, майже кожен його твір був закликом на битву за мир, світлим сподіванням на щасливе мирне майбутнє. Визнаний і відомий не тільки в Україні, а й далеко за її межами, гордість нашої рідної землі, наш земляк Натан Самійлович Рибак.
Письменник, мабуть, сам не дуже хотів знайомити громадськість зі своїм життєписом, бо дуже рідко у передмовах і післямовах до його творів зустрічаються скупі відомості про самого автора. Та, знати ми про нього повинні, бо дала його світові - Новоархангельщина, та сама прекрасна земля - Маланюкова колиска.
Народився Натан Самійлович Рибак у Іванівці 3 січня 1913 року у сім'ї поміщицького управителя Самійла Рибака. Родина жила заможно. Мали гарний великий будинок, єдиний на той час у селі покритий червоним залізом. Стояв будинок неподалік від школи, дивлячись на вигін через густий сад і кучеряві кущі жовтої та білої акації. Разом з панськими дітьми ріс хлопчик. Вперше пішов до школи тут в Іванівці. Був дуже здібним учнем. За національністю Н. Рибак був євреєм, що зіграло свою чорну роль у його житті та стало причиною розлуки з рідним краєм.
В Іванівці на той час жило багато євреїв. Понад яром, що біля школи, існувало "єврейське містечко". А далі на вигоні було єврейське кладовище, неподалік панський сад. І сам панський маєток, у якому служив Самійло Рибак управителем. Старі іванчани згадували, що він був добрим і чуйним чоловіком, допомагав усім, хто до нього звертався. Взагалі, євреї дружили з українцями . Але у кривавому 1921році, коли життя небагато коштувало, банда чергового "батьки" вирішила зробити "єврейський погром".
І родина Самійла Рибака змушена була покинути рідну домівку. Восьмирічним хлопчиком Натан назавжди покинув Іванівку. У Шепетівці Натан Рибак закінчив школу. Був студентом фабрично-заводського технікуму, пізніше робітником цукрового заводу.
Творчий шлях Натана Рибака почався ще на початку 30-х років минулого століття. Перший нарис дав поштовх до роботи над першим оповіданням "Дорогами змагань". А вже наступного 1931 року, під цією ж назвою, в одному з харківських видавництв вийшла перша збірочка Натана Рибака. Героями ранніх книг Натана Рибака стали сучасники і друзі, яких вік пізнав у труді, молоді робітники. Натан Самійлович стає студентом Київського хіміко-технологічного інституту.
Він багато пише, друкуються його твори. 1934р. виходять збірки новел "Історія одного кулемета" "Мужність" , "Кут падіння". Рибак вражає силою свого таланту. Загальновизнаною вершиною творчості Н. Рибака є роман "Помилка Оноре де Бальзака (1940), який доповнюється і видається вже після війни (у 1956р.), відзначений Державною премією.
З початку 1943 року Натан Рибак у діючій армії. Майор Н. Рибак працював спеціальним кореспондентом газети військових льотчиків,військовий кореспондент газети "Красная звезда",нагороджений орденами Червової Зірки та Вітчизняної війни.
Новий етап творчого розвитку Н.Рибака зв'язаний з багаторічною працею над двотомною "Переяславською Радою" і дилогією "Час сподівань і звершень".
Творчість Натана Рибака - багатогранна і різнопланова. Але все в ній підпорядковано одній меті - служінню своєму народові. Вересень 1978 р став для Натана Самійловича останнім. Він трагічно загинув у автомобільній катастрофі. Похований на Байковому кладовищі. Одного осіннього дня, десь на початку семидесятих років в Іванівку приїхав невисокий інтелігентний чоловік в окулярах. Його бачили на вигоні, задуманого і сумного. На той час будинок Рибаків ще був і Натан Самійлович встиг відвідати своє рідне обійстя. Завітав до школи, поспілкувався із школярами, набрав води з криниці, що на шкільному подвір'ї, сів у автомобіль і поїхав. Письменника немає, а твори живуть, книги залишаються... Перекладені багатьма мовами, видані у Польщі. Угорщині, Румунії, Німеччині, В'єтнамі, Китаї та ще в багатьох країнах світу. Книги нашого земляка живуть,і ще будуть жити і кликати боротись за великі звершення.
Джерела та посилання : Рибак, Н.С. Твори в 5-ти томах[Текст]. - К.: Дніпро, 1980-1981.- Т. 1. Переяславська рада [Текст] : роман. - Київ : Дніпро, 1981. - 670 с. Т. 2. Переяславська рада [Текст] : роман. - Київ : Дніпро, 1981. - 679 с.
Т. 3. Помилка Оноре де Бальзака [Текст] : роман. - Київ : Дніпро, 1981. - 621 с.
Т. 4. Час сподівань і звершень [Текст] : роман. Кн.1. - Київ : Дніпро, 1981. - 631 с. Т. 5. Час сподівань і звершень [Текст] : роман. Кн. 2 - Київ : Дніпро, 1982. - 607 с. Рибак, Н.С. Дорога правди і миру[Текст]: Нариси. Статті. Спогади.-К.: Рад. письменник, 1979.- 341 с.
Рибак Н.С. Ошибка Оноре де Бальзака[Текст]: Роман.- М.: Сов. писатель, 1979. - 352 с.
Рибак ,Ю. Н.С. Переяславська рада[Текст]: Роман: В 2т. - К.: Рад. шк.., 1988.- (Світ в образах). -
Т.I: Кн. 1 - 4.- 479с.
Т.I1/ Кн.6 -8. -494с.
Рибак, Н.С. Час сподівань і звершень[Текст]. -К.: Дніпро, 1977.- 614с.
* * *
Босько, В. М. Історичний календар Кіровоградщини на 2013 рік. Люди. Події. Факти[Текст]. - Кіровоград:Центр.-Укр. вид-во, 2012. − с.15.
Логвиненко, М. Натан Рибак[Текст]:Критико-біографічний нарис. -К.: Рад. письменник, 1972. - 227с.
Про Натана Рибака[Текст]: Статті, спогади, листи/ Упоряд. Є.Є.Корнійчук-Рибак.- К.: Рад. письменник, 1983.-183с.
* * *
Рибак Натан Самійлович[Електронний ресурс‎] // Вікіпедія. - Режим доступу: ‎http://uk.wikipedia.org/wiki/Рибак_Натан_Самійлович
Натан Рибак[Електронний ресурс‎] // Новоархангельська районна ... - GoogleSites. - Режим доступу:http://sites.google.com/site/narcbs/natan-ribak
100 років від дня народження Н. С. Рибака [Електронний ресурс‎] //НАЦІОНАЛІЗАЦІЯ - Режим доступу: | http://nationalization.info/?p=46‎
РИБАК Натан Самійлович [Електронний ресурс‎] // Бібліотека українських підручників. - Режим доступу: http://pidruchniki.ws ›
Рибак Натан Самійлович [Електронний ресурс‎] //| Знаменитые, великие, гениальные ... - Режим доступу: http:// 100v.com.ua/ru/node/3523
Яр Славутич - 11 січня 2013 року
95 років від дня народження (1918 - 2011)
Моє серце в херсонських степах,
У притаєних скитських могилах.
Я в душі чебрецями пропах,
Випасаючи коней на схилах.
Яр Славутич побачив світ 11 січня 1918 року на хуторі Жученки в межах села Благодатне Олександрійського повіту Херсонської губернії (тепер Долинський район на Тобілевиччині) в сім'ї гербового шляхтича, чий родовід сягав аж до часів Галицько-Волинської держави й особливо прославився за козацької доби. Батька звали Михайлом Олександровичем, матір - Тетяною Филонівною. Саме від них та від дідуся перейняв малий Грицько шану до козацьких традицій, відчуття своєї гідності, непокірну вдачу. Мати, проста селянка, знала й чудово співала українські народні пісні, талановито розповідала казки, захоплювалась поезією Т.Шевченка. Цю любов вона вміло передавала дітям.
Протягом 1925-1927 р.р. Григорій Жученко навчався в початковій школі в с.Благодатному), а надалі в початковій школі села Новошевченкове, яку закінчив у 1930 році. Вже в молодшому шкільному віці він почав віршувати.
У 1930-1932 р.р. Григорій учився в Гурівській семирічці. Як найстарший із шести дітей Жученків, він допомагав по господарству батькові. Проте на хвилях примусової колективізації і розкуркулення восени 1932 року постраждала й родина письменника. Причиною стала відмова Жученків стати колгоспниками. 14-річного Григорія та його батька однієї ночі було арештовано, матір із доньками було геть вигнано з хутора, на який чекала жахлива руйнація. Статки сім'ї були поділені між сільськими активістами. По дорозі на заслання Григорієві пощастило втекти з поїзда й повернутися в рідні краї. Гіркими були враження від побаченого - на Україні починався голод. Протягом кількох місяців хлопець утратив діда, бабусю і наймолодшу сестричку Галю.
У 1935 році сім'я Жученків, що порідшала за часів голодомору, пережила й радісну подію: повернувся батько з далекої Вологодщини, з заслання. Михайлові Олександровичу вдалося влаштуватись на роботу до радгоспу і зібрати туди решту родини. Григорій вирушає шукати щастя до м. Запоріжжя, де навчається на вечірніх курсах, займається самоосвітою, а водночас бере участь у ліквідації неграмотності серед робітників комбінату "Запоріжсталь".
У вересні 1936 року Г.Жученко вступає до Запорізького педагогічного інституту, чому сприяла його тимчасова праця в минулому пастухом радгоспу "Скотар". Якби у вузі дізнались, що він є сином "розкуркуленого", то двері цього закладу були б зачинені для допитливого юнака.
Поетичний дебют Григорія Жученка відбувся в 1938 році на сторінках харківського "Літературного журналу" (вірш "Коню мій буланий...").
Вчителював кілька місяців Г.Жученко в с. Ботеве в Приазов'ї. Улітку 1940 року йому видано диплом викладача української мови та літератури, але вже восени мобілізовано до Червоної армії і направлено на навчання до саперно-інженерної школи. Початок війни Григорій зустрів молодшим лейтенантом. Та вже на десятий день війни його дивізія потрапила в оточення. Григорій разом з іншими червоноармійцями створює підпільну групу, яка обрала метою своєї діяльності боротьбу за вільну Україну. В січні 1942 року ця організація переформувалась у Чернігівську Січ, яка завдавала дошкульних ударів ворогам. З 1941 року, ставши підпільником, Григорій Жученко поміняв своє ім'я та прізвище на Яра Славутича. Цей вибір не був випадковим. Адже ще 1940 року М.Рильський взяв на себе редагування першої збірки молодого поета "Слово про Запорозьку Січ", на титульній сторінці якої стояв псевдонім "Славутич".
Чернігівські січовики підтримували зв'язки з націоналістами Києва, зокрема з Олегом Ольжичем, Оленою Телігою. Тяжким ударом для нього була звістка про розправу гестапівців над київськими патріотами в Бабиному Яру. Стільки ще трагічних сторінок війни довелось перегорнути і перестраждати письменникові! Це й спалення есесівськими карателями Славутичевої дружини Уляни разом із немовлям. Це і загибель чоти імені Гетьмана Мазепи в бою з фашистами. Ці та інші смерті, які рясно сіялись ворогами на українській землі, кликали до помсти. І співець-воїн разив нелюдів-завойовників і зброєю, і поетичним словом.
З наближенням східного фронту Чернігівська Січ розформовується, її вояки продовжують боротьбу в лавах УПА, займаються підпільною роботою в Галичині. Так восени 1943 року Яр Славутич потрапляє до Львова, а влітку 1944 р. виїздить на Захід: Катовіце, Брно, Прага, Берлін, Ваймар, Авгсбург... Арешти, втечі, табори і, нарешті, американська зона в Баварії. Протягом 1945-1946 р.р. письменник був вільним слухачем Українського вільного університету в Авгсбурзі. З'являються друком перші збірки поета: "Співає колос" (1945) та "Гомін віків" (1946). Яр Славутич видає і редагує журнал "Заграва" в Авгсбурзі, а згодом працює в редакції часопису "Арка" в Мюнхені. В 1948 році письменник одружується з Вірою Цибар, що була родом з Мелітопольщини. Того ж року виходить у світ третя збірка Яра Славутича "Правдоносці". З 1949 р. письменник з дружиною живе в США, в Філадельфії, де вчителює в суботній та вечірній школах, працює в палітурні. У 1950 р. в Німеччині вийшла його четверта книга лірики "Спрага". Протягом 1953-1955 рр. Яр Славутич мав студії в Пенсильванському університеті, в Філадельфії, де отримав науковий ступінь магістра (1954), а згодом доктора філософії (1955).
У 1955-1960 рр. поет займався викладацькою роботою в Американській військовій школі мов у Каліфорнії, в Монтереї. В 1960 р. Яр Славутич переїздить з Каліфорнії до Канади, де обіймає посаду професора Альбертського університету протягом більш як двох десятиліть.
У 1990 році засновано благодійний фонд Яра Славутича, кошти якого ідуть на підтримку і піднесення літературно-мистецької, наукової, видавничої справи. За свою подвижницьку працю на терені художньої творчості, науки, педагогіки письменник відзначений преміями Літературного фонду імені І.Франка (Чикаго), Української Могилянсько-Мазепинської Академії Наук, золотою Шевченківською медаллю, преміями імені Д.Яворницького (Січеслав) та імені Д.Загула (Чернівці). У 1998 році Яра Славутича нагороджено відзнакою президента України - орденом "За заслуги" III ступеня.
Яр Славутич багато мандрував. Світ він об'їздив тричі. Називав себе українським Марко Поло. Якийсь незбагненний скитський ген гнав і гнав його світовими просторами. Це ж було і в Україні. Він гасав містечками і селами, не відаючи втоми. І скрізь щедро сіяв грішми. Де тільки не перевидавалися його книжки (на жаль, здебільшого поетичні), хто тільки не писав про нього.
Найцінніше, що відкрив Яр Славутич - це материк діаспорної літератури. Він не лише передав на Україну безкоштовно десятки рідкісних видань, він був живим учасником майже усіх помітних подій, що відбувалися на мистецькому полі за океаном. Великий світ діаспорної літератури відкрився і як живі поставали його яскраві представники - Євген Маланюк, Тодось Осьмачка, Григорій Костюк, Борис Олександрів, Ганна Черінь, Михайло Ситник, Ігор Качуровський, Емма Андієвська, Роман Бабовал, Дмитро Нитченко-Чуб, Михайло Орест, Юрій Стефаник та багато інших. Він пройшов своїм шляхом до кінця, все життя відстоював правду і справедливість і, як міг, примножував даний Богом хист.
Як помру, не подолавши втому,
Схороніть, де смерть не обмине,
Бо на тло сплюндрованого дому
Не допустять недруги мене.
Біля шляху, битого віками,
Під улюблений віками дуб
Над могилою поставте камінь
І на пам'ять вирізьбіть тризуб.
Та коли сподівана свобода
Вас обніме золотом промінь,-
В серце степу, на джерельні води,
Вірні друзі, прах мій поверніть.
Джерела та посилання:
Славутич, Яр. Твори[Текст]: В 5-ти т.- К.: Дніпро; Едмонтон: Славута.- 1998.
Т. 1: Поезії (1937-1997).- 469 с.
Т. 2: Поеми. Переклади. Нариси. Життєпис.- 331 с.
Т. 3: Розстріляна муза. Меч і перо.- 496 с.
Т. 4: Українська література й мова на Заході.- 487 с.
Т. 5: Спогади. Записи.- 352 с.
Славутич ,Я. Твори у 2-х т.[Текст].- К.: Дніпро, 1994.
Т. 1: Поезії.- 671 с.
Т. 2: Поеми, переклади.- 365 с.
Славутич, Я. Живі смолоскипи[Текст]: Зб. поезій.- Львів: Каменяр, 1992.- 95 с.
Славутич, Я. Моя доба[Текст]: Поема.- Львів: Меморіал, 1993.- 180 с.
Славутич, Я. Розстріляна муза[Текст].- К.: Либідь, 1992.- 184 с.
Славутич, Я. Слово про Запорозьку Січ[Текст]: Вірші, поема.- Дніпропетровськ: Січ, 1991.- 31 с.
Славутич, Я. Соловецький в'язень[Текст]: Вірші, поеми.- Київ: Веселка, 1992.- 48 с.
* * *
Блакитні вежі[Текст]:Хрестоматія творів письменників Приінгульського краю у двох томах .- Кіровоград: Поліграфічно-видавничий центр "Мавік" .-2011.
Том 1:Поезія. - 2011 .- с.378 -387.
Босько ,В. М. Історичний календар Кіровоградщини на 2013 рік. Люди. Події. Факти [Текст]. - Кіровоград: Центр.-Укр. вид-во, 2012. − с.18-19.
Назаренко, Т. Правди потужний спалах[Текст]: Поетична творчість Яра Славутича.- К., 1994.- 167 с.
Січеславський збірник[Текст]: До 80-річчя Яра Славутича / Упоряд. М.А.Миколаєнко.- Дніпропетровськ: Січ, 1998.- 240 с.
* * *
* Яр Славутич [Електронний ресурс‎] // Вікіпедія.-Режим доступу:
* http://ru.wikipedia.org/wiki/Яр_Славутич
* Яр Славутич - Григорій Михайлович Жученко[Електронний ресурс‎] // Твори - Українська. - Режим доступу:.www.ukrlit.vn.ua/author/slavutich.html‎
* Славутич Яр (Жученко Григорій) - Вірші, поезія[Електронний ресурс‎] // Клуб поезії.-Режим доступу:www.poetryclub.com.ua/metrs.php?id
* Немченко Г., Немченко І. [Електронний ресурс‎] //Вивчення творчості Яра Славутича. - Режим доступу:..http://prosvilib.ipsys.net/.../slavutycha.../slavutycha-v
* Поет, культуролог і дослідник літературиЯр Славутич [Електронний ресурс‎] //.- Режим доступу:.ww.ukrlib.com.ua/referats/printout.php?id
* Яр Славутич ( Жученко Григорій Михайлович) (1918) поет[Електронний ресурс‎] //. -Режимдоступу:http://www.library.kherson.ua/.../pdf/p.../slavutych.p
* Яр Славутич[Електронний ресурс‎] //. - Режим доступу:http://donoda.gov.ua:
81/main/ru/publication/content/5769.htm‎
Логвиненко Віталій Андрійович - 28 січня 2013року 85 років з дня народження /1928-1990/
Народився 28 січня 1928 року у селі Дическуловому на Кіровоградщині. Брав участь у німецько-радянській війні. У 1946-1949 роках навчався у Миколаївському військово-морському авіаучилищі, у 1951-1953 роках - Московському військовому інституті іноземних мов. Займався комсомольською роботою в Кіровоградській області та на Чорноморському флоті. У 1962-1963 роках був головним редактором видавництва "Маяк" (Одеса).
Помер 15 вересня 1990 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі (стара частина).
Друкуватись почав з 1952 року. У 1957 році вийшов перший роман "Літа молодії". Окремими книгами вийшли збірки оповідань і повістей "Давні роки" (1961), "Сузір'я" (1963), "Біоструми" (1970); романи "Вінчання" (1965), "Рубікон" (1966), "Важка вода" (1972), "Росава" (1975), інші книги. Ряд його творів перекладено на російську та інші мови. За мотивами його однойменного роману у 1980 році створено фільм "Важка вода".
Лауреат премії імені А. В. Головка (за 1982 рік). Нагороджений орденами Вітчизняної війни І і II ступенів, "Знак Пошани", медалями.
Джерела та посилання:
Логвиненко, В. Твори[Текст]: В 2-х т.-К.: Рад. Письменник, 1986.
Т.1: Мертвий якір; Холодна вись. - 464 с.
Т.2: Чорні бушлати; Важка вода. - 528 с.
Логвиненко, В. Біо - струми[Текст]: Оповідання і повісті. - Одеса, Облвидав, 1970.- 231 с.
Логвиненко, В. Важка вода[Текст]:Романи.- К.: Рад. Дніпро, 1978.- 622 с.
Логвиненко, В. Вінчання[Текст]: Роман. - Одеса: Маяк, 1966.- 325 с.
Логвиненко, В. Гавань[Текст]: Роман. Повісті. -К.:Рад. Письменник, 1988.- 263 с.
Логвиненко, В. Мертвий якір[Текст]:Роман.- К.: Рад. Дніпро, 1980.- 230 с.
Логвиненко, В. Правильний боцман[Текст]: Повість та оповідання/худож. В.Т.Гончаренко.- К.: Веселка, 1981.- 86 с.
Логвиненко, В. Росава[Текст]: Роман. - К.: Рад. письменник, 1975.- 232 с.
Логвиненко, В. Рубікон[Текст]: Роман. - К.: Молодь, 1966.- 318 с.
Логвиненко, В. Севастопольські маки[Текст]: Оповідання і повісті. - К.: Рад. письменник, 1959.- 145с.
Логвиненко, В. Холодна вись[Текст]: Роман. - Одеса: Маяк, 1984.- 200 с.
Логвиненко, В. Ятрань[Текст]: Повісті та оповідання.- К.:Рад. письменник,1978.- 540 с.
* * *
Босько, В. М. Історичний календар Кіровоградщини на 2013 рік. Люди. Події. Факти[Текст].- Кіровоград:Центр.-Укр. вид-во, 2012. − с.25.
Літературний енциклопедичний словник[Текст]. Т. З. - К., 1995. - С.22.
* * *
Волинський, К. Він відчував душевну близькість зі своїми героями...[Текст]//Літературна Україна.- 1998.- 21 травня.
Гаращенко, М. Знаємо і пам'ятаємо[Текст]//Новоукраїнські новини.- 2003.- 25 січня.
Гаращенко , М. О. Наш край у творах письменників - земляків [Текст]//Новоукраїнські новини. - 2012. - 28 січня. - С.3
Сандул, В. Роки творення[Текст]// Радянське село.- 1988.- 23 січня.
Хоменко, О. Його ясні зорі[Текст]// Соц. Культура.- 1983.- №3.- с. 10-11.
* * *
Логвиненко Віталій Андрійович[Електронний ресурс‎] // Вікіпедія. -Режим доступу:http://uk.wikipedia.org/wiki/
Логвіненко Віталій Андрійович [Електронний ресурс‎] // OBLAST.KR.UA.-Режим доступу:http:/oblast.kr.ua/.../836-logvinenko-vitalij-andrijovi
Логвиненко Віталій Андрійович[Електронний ресурс‎] // Енциклопедія IX.-Режим доступу: -http://www.macsanomat.com/.../
Логвиненко Віталій Андрійович [Електронний ресурс‎] // Вікіпедія. -Режим доступу:http://mapyourinfo.com/.../
В.А. Логвиненко[Електронний ресурс‎] // Karpenko-Kary Museum. -Режим доступу:www.karpenkokarymuseum.kr.ua/kar11-21_
Історичний календар Кіровоградщини на 2013 рік. Люди ...[Електронний ресурс‎] //. -Режим доступу:http:/issuu.com/olvo/docs/calendar2013‎
Куценко Леонід Васильович - 6 лютого 2013 року
60 років від дня народження (1953 - 2006)
15 лютого 2008 року у міському літературно-меморіальному музеї І.К. Карпенка-Карого відбулися І Куценківські краєзнавчі читання, присвячені пам'яті знаного в Україні вченого-літературознавця, доктора філологічних наук, професора Кіровоградського державного педуніверситету імені В. Винниченка, члена Національної спілки письменників України Леоніда Васильовича Куценка.
Народився Л.В.Куценко 15 лютого 1953 року у селі Вільховому Ульяновського району Кіровоградської області в родині сільських вчителів. З дитинства мріяв стати археологом. Але не пощастило при вступі на історичний факультет Одеського і Київського університетів. Та старший брат Володимир порадив юнакові зайнятись української літературою. Мабуть саме тому у 1974 році, після служби в армії, Леонід Куценко вступає на навчання до Кіровоградського педагогічного інституту імені О.С.Пушкіна на факультет української філології. Викладачі відразу помітили здібного студента і всіляко сприяли розвитку його особистості. Ще на першому курсі він мріяв про шлях у науку. Був переконаний: не вийде навчатись в аспірантурі, то буде директором школи. В останній рік навчання вже знав, що буде працювати на кафедрі української літератури рідного ВНЗ, де 5 років очолював комсомольську організацію. Навчаючись заочно в аспірантурі, у 1987 році захистив кандидатську дисертацію "Багатство української радянської драматургії 20-х років XX століття".
Майже все свідоме життя Леоніда Васильовича пов'язане з Кіровоградським педагогічним університетом імені Володимира Винниченка. Саме тут він пройшов 25-річний шлях від викладача кафедри української літератури до професора, у 1996 році одержав почесне звання "Заслужений працівник народної освіти", майже 5 років був деканом філологічного факультету. Саме викладачам і студентам рідного вишу першим презентував свої книги, і вони, в свою чергу, першими привітали його, коли став членом Спілки письменників України.
Цікавою сторінкою творчої особистості Л.Куценка стало літературне краєзнавство. Ще у 1984 році побачила світ перша книга "Музей І.К.Микитенка у Рівному", а у 1995 році вийшов "Літературний словник Кіровоградщини". який і досі є популярним у вчителів та науковців краю. Леонід Васильович здійснив вагомий внесок у розвиток української літератури, відкрив широкому загалу ім'я Євгена Маланюка - одного з найкращих поетів української діаспори, дослідив цікаві сторінки життя відомих та маловідомих українських письменників, зокрема: Д. Чижевського, М. Зерова,М. Куліша, М. Вороного, Ю. Дарагана, Л. Чернова-Малошийченка, Н. Лівицької-Холодної, М. Мирського, Г.Юри та інших. Творчий доробок талановитого письменника-літературознавця не залишився непоміченим широкою громадськістю. Про це свідчать літературні та краєзнавчі премії, а саме: обласна краєзнавча премія імені Володимира Ястребова (1994), обласна літературна премія імені Євгена Маланюка (2002), премія фонду Водяників-Швабінських фундації вільного Університету США (2006).
У 2002 році Л.В.Куценко захистив докторську дисертацію на базі Львівського національного університету імені Івана Франка, тема дослідження - "Євген Маланюк та еволюція особистості". Л.В.Куценко був відомим громадським діячем, брав участь у багатьох літературно-мистецьких та краєзнавчих акціях, заходах, що здійснювались як науковими колами, державними установами так і громадою. Разом з однодумцями домігся увічнення пам'яті Є.Маланюка та Кіровоградщині: встановлення пам'ятника на батьківщині поета у селищі Новоархангельську та меморіальної дошки на приміщенні Єлисаветградського земського реального училища, де вчився Є.Маланюк, перейменування вулиці Уфимської на вулицю Маланюка, заснування у 2002 році обласної літературної премії імені Євгена Маланюка.
Леонід Васильович був зацікавленим учасником усіх науково-практичних історико-краєзнавчих конференцій, які проводились в області. Педагоги Кіровоградщини, які навчались у Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка та підвищували свій фаховий рівень на курсах в інституті післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського, пам'ятають цікаві лекції Л.Куценка, які мали не тільки змістовно-смислове, а й величезне духовно-виховне значення. Леонід Васильович любив свій край і навіть не допускав думки, аби покинути його й податися у світи, хоча охоче працював у бібліотеках і архівах Праги, Варшави, Нью-Йорка. Леонід Васильович був справжнім патріотом, не вважав себе героєм, а просто робив те, що йому підказувала совість. У нього була дивовижна здатність об'єднувати навколо себе людей.
Обласні краєзнавчі читання - спільний проект обласної організації Національної спілки краєзнавців та Кіровоградського літературно-меморіального музею І.К. Карпенка-Карого. Мета читань - увічнення пам'яті Л.В. Куценка, популяризація його ідей та творчої спадщини, залучення науковців, педагогів, співробітників музеїв, бібліотек, студентів та учнівської молоді до вивчення, дослідження і збереження історико-культурної спадщини краю. . У рамках заходу гостям була презентована нова музейна виставка "А найбільш я любив Україну...", яка присвячена пам'яті Л.В. Куценка.
Вже майже звик: мене немає вдома,
А віддаль - та ж. І йде за роком рік.
І все гіркіше, все смертельніш стома
Доба пройшла, і мій скінчиться вік.
Для продовження традиції організації та проведення краєзнавчих конференцій на Кіровоградщині було запропоновано обласні краєзнавчі читання проводити щорічно 15 лютого, в день народження Л.В.Куценка у міському літературно-меморіальному музеї І.К.Карпенка-Карого.
Джерела та посилання:
Куценко, Л. "Благословенні ви, сліди..."[Текст]. - Кіровоград : Центр.-Укр.вид-во, 1995. - 103 с.
Куценко, Л. Євген Маланюк : дорогами втрат і сподівань[Текст]. -Кіровоград: Центр.-Укр. вид-во, 2002. -83 с. Куценко, Л. І вічність на каміннях Праги ..[Текст]. : Біографічні нариси. -Кіровоград : ТОВ "Імекс-ЛТД", 2006. -288 с. Куценко ,Л. Крицеве слово : літературний портрет Євгена Маланюка[Текст]. -2-е вид. -К.: Веселка, 2005. -22 с. Куценко, Л. Наталя Лівицька-Холодна[Текст] : Нарис життя і творчості. -Кіровоград : Спадщина, 2004. -101 с.
Куценко ,Л. Стежками хутора "Надія"[Текст] : нарис ; післямова В.Панченка. -Кіровоград : ТОВ "Імекс-ЛТД", 2007. -47 с.
Куценко, Л. "Так розчахнулось дерево родини..."[Текст] : Штрихи до сімейної драми Маланюків. Листи поета до сина. - Кіровоград : Б.в., 1999. - 27 с.
Куценко, Л. "Як перший пелюсток весни..."[Текст] : Інтимна лірика Є.Маланюка. Три обраниці поетової музи. - Кіровоград: ДЛАУ, 2000. -38 с. Куценко ,Л. Dominus Маланюк : тло і постать[Текст] : Монографія. - Кіровоград: Центр.-Укр. вид-во, 2001. -263 с.
* * *
Босько ,В. М. Історичний календар Кіровоградщини на 2013 рік. Люди. Події. Факти[Текст]. - Кіровоград: Центр.-Укр.вид-во, 2012. −6 с.
Дараган, Ю.Ю. Срібні сурми[Текст] : Поезії . Біограф. нарис, упоряд. та прим. Л.Куценка . -Кіровоград : Спадщина, 2003. -103 с.
* * *
Бондар, В. Народу самосійний[Текст] Спогад// Народне слово. -2007. -20 грудня. - С. 3
Гладир ,Ю. Слово про Леоніда Куценка[Текст // Народне слово. -2007. -30 січня. - С. 3
Гурбанська ,А. Час і серце Леоніда Куценка[Текст] // Народне слово. -2008. -14 лютого. - С. 3
Іванко, А. Книга про "незнищенний ген родової пам'яті"[Текст]/ / Народне слово. -2005. -17 травня. - С. 3
Куманський ,Б. Людина, яка зреалізувала себе повністю // [Текст]/ Народне слово. -2008. -19 лютого. - С. 1, 2
Куманський ,Б. Непогасна свічка Леоніда Куценка[Текст]// Народне слово. -2007. -25 грудня. - С. 1, 3 Лісняк, К. Запрошення на куценківські читання[Текст] // Народне слово. -2007. -13 грудня. - С. 3
Панченко, В. Шокова терапія від Євгена Маланюка[Текст] // Народне слово. -2008. -18 березня. - С. 3
Погрібний, В. З горна Леоніда Куценка [Текст]// Кіровоградська правда. -2005. -6 вересня. - С. 3 Полулях ,Ю.І. Останній Дон Кіхот[Текст] // Кіровоградська правда. -2007. -29 грудня. - С. 13
* * *
Куценко Леонід Васильович[Електронний ресурс‎] // Вікіпедія. -Режим доступу:http://uk.wikipedia.org
Куценко Леонід Васильович[Електронний ресурс‎] // Кіровоградська обласна бібліотека ...-Режим доступу:http://lib.kr.ua/index.php?menuid=30&avtor=10‎
Про започаткування обласних краєзнавчих куценківських читань[Електронний ресурс‎] //. -Режим доступу:http://www.karpenkokarymuseum.kr.ua/kch08-02_...‎
"Митців обривають в польоті..."[Електронний ресурс‎] // Кіровоградський державний ...-Режим доступу:http://www.kspu.kr.ua/index.php?...‎
Видатні люди[Електронний ресурс‎] // Кіровоградська МЦБС.-Режим доступу: http://www.sites.google.com/site/.../
Козаченко Василь Павлович 25 березня 2013 року 100 років від дня народження (1913 - 1995)
"Кажуть, якщо людина не навчилась любити своєї рідної матері, то вона навряд чи зможе когось полюбити. Якщо ти не приріс
серцем до своїх рідних місць, залишишся на весь вік байдужим до всього на світі" (І.Черкашенко)
У мальовничому селищі Новоархангельськ, серед чистих широких степів Кіровоградщини, у сім'ї селян Павла Матвійовича і Наталі Митрофанівни 25 березня 1913 року народився первісток. Яке ж ім'я дати йому? Мати так любила квіти, що Васильком назвала.
Ріс Василько уважним і спостережливим, трудолюбивим. З п'яти років любив поратися на землі. Звичайно, письменниками не народжуються і їх спеціально не дипломують. Та все ж часто в дитинстві проявляються риси притаманні письменникам. Що ж до В.Козаченка, то мати запевняла: "тільки-но навчився писати, як уже й "твори" складав. Його первістки - "Як вишні цвітуть" та "Як дідів тютюн цвіте".
У школі вчився дуже добре, хоч і в латаному одязі ходив. Мати пригадувала, що з рушників хлопчакам сорочки шила. З п'ятого класу йому поталанило: потрапив до вчительки, яка кохалася на рідній та світовій поезії. "Кобзар" кожним рядком за душу брав. 1938 року В.Козаченко закінчив філологічний факультет Київського державного університету імені Т.Г.Шевченка, якому передувало навчання в Уманському інституті соціального виховання. Його начитаність з літератури й історії всерйоз привертали увагу викладачів.
...Велика Вітчизняна війна перервала його роботу відповідального секретаря редакції журналу "Радянська література". На той час він був автором оповідань "Пегас" (1938), "Данило Скоробагатько" (1939), "Перший взвод" (1941) та збірки оповідань "Золота грамота" (1941). Василь Козаченко обороняв Київ, згодом - активний учасник партизанського і підпільного руху на Кіровоградщині. Особистий досвід підпільної роботи та пережите послужило йому матеріалом для повістей "Атестат зрілості", "Блискавка". Ще під час окупації Василь Павлович почав писати повість "Серце матері", написане запихав у пляшки й закопував у землю. В передостанній рік війни Козаченко повертається до Києва. Спочатку завідує відділом прози редакцій журналів "Вітчизна" і "Дніпро". З 1964 по 1971 роки - голова Київської Спілки письменників України. З 1971-го - перший заступник голови правління СПУ, в 1973-1979 - перший секретар правління Спілки письменників.
Попри важливі державні й громадські справи не забував своєї матері. Писав теплі листи, з кожним святом вітав, про все до найменших подробиць сповіщав. Часом всі брати сім'ями з'їжджалися на свято до отчого дому. Часто В.П.Козаченко до себе запрошував, водив у гості до друзів-письменників. У вересні 1970 року на Кіровоградщині проходила декада української літератури. До міст і сіл області приїхало декілька бригад письменників та поетів. Саме ту, що відвідала Новоархангельський район очолював Василь Павлович. До групи входили Степан Олійник, Павло Байдебура, Борис Олійник, Богдан Чалий, Микола Сингаївський. Митці побували в колгоспах, тракторних бригадах, краєзнавчих музеях. Василь Павлович намагався розповісти і показати своїм колегам значно більше, ніж було передбачено. Познайомив з красунею Синюхою, поїхали в с.Скалеву, на берег, де Вись зливається з гірським Тікачем. 1979 року Василь Козаченко приїхав у Новоархангельськ з групою письменників - учасників Великої Вітчизняної війни, які воювали на території нашої області. І знову відвідання місць де в роки війни йшли бої. Удостоєний двох Орденів Леніна, Трудового Червоного Прапора, "Знак Пошани" та інших.
Помер 2 березня 1995 р. у Києві.
Неспокійні серця... Такими постають у нашій уяві герої оповідань і повістей Василя Козаченка, такими залишається і образ самого письменника, невтомного, неспокійного, шукаючого, молодого душею...
Джерела та посилання:
Козаченко, В. Твори[Текст]: В 4-х т.-К.:Дніпро, 1979. - 574с.
Козаченко, В. Атестат зрілості. Біла пляма[Текст]: Повісті.- К.: Веселка, 1988. -352с.
Козаченко, В. Блискавка; Біла пляма[Текст]: Повісті. - К.: Дніпро, 1984. - 494с.
Козаченко, В. Коні воронії; Дума про матір[Текст]: Романи.- К.: Рад. письменник, 1989. -455с.
Козаченко, В. Отчий дім[Текст]: Роман.-К.: Дніпро, 1983. - 399с. * * *
Кобилевський ,С. Ю. Літературні портрети[Текст]. - К.:Держлітвидав України,1960.- С.145-184.
Пінчук, С. Василь Козаченко: Літературний портрет[Текст].- К.: Дніпро, 1973. -
Світло отчого дому: Статті, етюди, есе про Василя Козаченка[Текст].-К.: Рад. письменник, 1983. - 247с.
* * *
Козаченко Василь Павлович [Електронний ресурс‎] // Вікіпедія. -Режим доступу:
http://uk.wikipedia.org/wiki/Козаченко_Василь_Павлович
Василь Козаченко[Електронний ресурс‎] //Новоархангельська районна бібліотека. -Режим доступу: http://sites.google.com/site/narcbs/vasilkozacenko
КОЗАЧЕНКО Василь Павлович [Електронний ресурс‎] // Бібліотека українських підручників. -Режим доступу: http://pidruchniki.ws › КОЗАЧЕНКО Василь Павлович [Електронний ресурс‎] //. -Режим доступу:http://referatu.com.ua/referats/144/160304‎
Козаченко Василий Павлович[Електронний ресурс‎] // Надо Знать.-Режим доступу: http://nado.znate.ru/
Близнець Віктор Семенович 10 квітня 2013 року -80 років від дня народження (1933 - 1981)
Віктор Семенович Близнець народився в с. Володимирівка на Кіровоградщині. Дата його народження приблизна. Війна знищила документи, а мати багатодітної родини не запам'ятовувала точних дат народження синів і дочок. Вона згадала лише, що четверта її дитина народилася в голодний 1933 рік десь перед Великоднем. Мати Віктора була українкою, батько - білорусом, але в паспорті його записали росіянином. Пізніше письменник згадував, що в родині панував український дух, усі "добре знали: ми - діти однієї матері - українки, і годує нас одна земля - українська".
Дитячі роки майбутнього письменника минули в селі Володимирівка. В одній зі статей він зазначив: "Мені, так би мовити, повезло: я належу до того покоління, якому дістався шматочок безмежно радісного довоєнного дитинства". Хата Близнеців стояла край села, за нею - вигін, де випасали худобу, далі - привільний степ. Там хлопчаки грали у війну, гасали наввипередки на конях.
Віктор Близнець був здібним і старанним учнем, школу закінчив із золотою медаллю. Як згадують його вчителі, він був дуже працьовитий і уважний на уроках. Із шкільних предметів особливо подобалися йому мови та література. Тож не дивно, що юнак поступив на факультет журналістики Київського університету. Закінчивши його в 1957 році, Віктор Семенович працював у газетах, журналах, видавництві, писав оповідання й повісті. Його книжки для дітей "Ойойкове гніздо", "Паруси над степом" одразу привернули увагу читачів і критиків. Ще більший успіх мала повість "Звук павутинки" (1970). Присвята до твору свідчила, що, пишучи його, автор сприймав світ очима дитини. "Присвячую цю книгу трав'яним коникам, хрущам, тихому дощеві,замуленій річечці - найбільшим чудесам світу, які відкриває нам дитинство".
Віктор Близнець належав до покоління, у якого війна забрала значну частину дитинства. Він бачив і сам пережив багато горя, тому знав ціну людським стражданням, тож його книжки сповнені співчуття, милосердя, доброти. Невичерпним джерелом творчості Близнеця була природа нашого краю. Письменник вважав своїм обов'язком виховувати в юних читачів любов до рідної землі, бажання зберегти її красу.
Віктор Семенович переклав з давньоруської й переказав сучасною українською мовою літопис "Повість минулих літ". У 1980 році за повість-казку "Земля Світлячків" Близнецю було присуджено премію імені Олександра Копиленка.
Віктор Близнець рано пішов із життя, повернувшись із поїздки до Таджикистану. Там митець почув про Афганістан те, що замовчувала радянська преса,- і жахнувся кривавої бойні, кричущої несправедливості, страшного лицемірства тогочасних правителів перед усім світом. Не витримало зболене серце, й життєвий шлях митця раптово обірвався в сорок вісім років.
Джерела та посилання:
Близнець, В. Вибрані твори[Текст]: В 2 т.
Т.1: Землянка; Старий дзвоник; Женя і Синько[Текст] / Передм. Ю.Мушкетика / Худож. В.Яворський. - 1983. - 366 с.
Т.2: Паруси над степом; Птиця помсти Сімург; Земля світлячків; Звук павутинки; Оповідання[Текст] / Худож. В.Мітченко. - 1983. - 432 с.
Близнець, В. Древляни[Текст]: Повісті / Худож. Б.О.Плюта - К.: Дніпро, 1979 - 301 с.: ілюстр.
Близнець, В. Земля світлячків[Текст]: Повість-казка / Худож. І. Вишинський .- 2-ге вид. - К.: Веселка, 1999.- 119 с.: ілюстр.
Близнець, В. Землянка[Текст]: Повість / Худож. оформл. Є.М.Євтушенко. - К.: Дніпро, 1995 - 166 с. Близнець, В. Свято мого дитинства[Текст]: Оповідання / Худож. Л. Постних. - К.: Веселка, 1990. - 15 с.: ілюстр. Близнець, В. Хлопчик і тінь[Текст] / Передм. В.О.Базилевського; Худож. оформ. Є.В. Матвєєва - К.: Молодь, 1989 - 301 с.
* * *
Босько, В. М. Історичний календар Кіровоградщини на 2013 рік. Люди. Події. Факти[Текст].- Кіровоград: Центр.-Укр.вид-во , 2012. − с.75.
* * *
Базилевський, В. Вольфрамова нить душі[Текст] // Літ. Україна. - 2003. -10 квіт. - С. 3.
Гурбанська, А. Звук павутинки[Текст] // Дивослово. - 2003. - №4. - С. 69-73 Корінь, А. Нас гріє слово Близнеця[Текст] // Кіровоградська правда. - 2013. - 12 квітня. - C. 10: фото
Корінь, А. Тільки в провінції любили театр по-справжньому[Текст] // Кіровоградська правда. - 2011. - 30 вересня. - C. 9
Корінь, А. Хай дуб увічнює пам'ять[Текст] // Кіровоградська правда. - 2011. - 19 квітня. - C. 7
Маковецький, В. З чарівної країни дитинства[Текст]: (Пам'яті В.С.Близнеця) // Київ. - 1998. - №1-2.- С. 129-132 Панченко, В. Сила пам'яті[Текст]: (Штрихи до портр. В. Близнеця) // Укр. мова і л-ра в шк. - 1982. - №3. - С. 12-18
Саржевський, А. Вольфрамова нить його душі[Текст] // Кіровоградська правда. - 2013. - 9 квітня. - C. 5: фото
Царук, А. Він кохався в незачовганому слові [Текст] // Народне слово. -2008. - 10 квітня. - C. 3
* * *
Близнець Віктор Семенович [Електронний ресурс‎] // Вікіпедія. -Режим доступу:https://uk.wikipedia.org/wiki/
Близнець Віктор Семенович[Електронний ресурс‎] // Твори з української мови.-Режим доступу: |http://ukrtvoru.info/blyznets-viktor-semenovych/
БЛИЗНЕЦЬ ВІКТОР СЕМЕНОВИЧ[Електронний ресурс‎] // -Режим доступу:
http://www.chl.kiev.ua/95/Writer_1/Bliznezbd.html
75 років від дня народження В.Близнеця[Електронний ресурс‎] // -Режим доступу: http://sasl.at.ua/blog/2008-04-12-10
Дитячий письменник Віктор Близнець[Електронний ресурс‎] // Karpenko-Kary Museum.-Режим доступу: http://www.karpenkokarymuseum.kr.ua/kar09-02_u.html
Раїса Близнець: "Великі водяні лілії здавалися мені ...[Електронний ресурс‎] //. -Режим доступу: http://www.vechirka.uafor.net/culture/art/2504160303.php
Дон Амінадо (Амінад Петрович Шполянський, АмінодавПейсахович)
8 травня 2013 року -125 років від дня народження (1888-1957)
В безликий строй всех снова не построишь. Сатира знает, как ей поступать. Ну что, Шполянский Аминад Петрович? С приездом. Вы на родине опять. ( Евгений Евтушенко)
Уродженець Єлисаветграда, один з найвидатніших поетів російської еміграції Амінад Петрович Шполянський (1888-1957) увійшов в історію літератури ХХ століття під звучним і промовистим псевдонімом - Дон-Амінадо, який перекладають так: лицар, який дарує. І він дійсно подарував читачам стільки, без перебільшення, геніальних творів, що його й досі "відкривають".
Дон-Амінадо один з найвидатніших і найпереконливіших адвокатів Єлисаветграда. Тим паче, що Амінад Петрович - правознавець за фахом, після закінчення єлисаветградської гімназії штудіював юриспруденцію в Одеському і Київському університетах. Хто ж захистить славне ім'я Єлисаветграда, як не вони - його видатні уродженці! Не випадково, приміром, сучасна російська поетеса Анна Аркатова, яка народилась у Ризі, але середню школу закінчила у нашому місті, відзначає: "Потом я, конечно, не упускала случая похвастаться, что жила на родине А.Тарковского и Дона-Аминадо".
Єлисаветграду Амінад Петрович присвятив з десяток ностальгійних поезій, а мемуарний роман "Поезд на третьем пути" (1954), написаний у Парижі незадовго до смерті, як підсумкова книга, сповнений такої щирої любові до "малої батьківщини", де минули дитячі й гімназійні роки, що ці рядки зворушують і розчулююють не лише нас, земляків письменника. Спочатку Амінада Петровича сприймали як блискучого сатирика і гумориста, неперевершеного майстра афоризму, потім виявилось, що він блискучий лірик та ще й мемуарист. А нещодавно Євген Євтушенко, укладаючи антологію "Десять векав русской поэзии", виявив такі неймовірні вірші Дона-Амінадо, створені 90 років тому, що назвав нашого земляка "ясновидящим пророком". У 1920 році Дон-Амінадо написав вірш "Про белого бычка", в якому передбачив... розпад СРСР і наступні події: ...О, Господи, ты только вездесущ
И волен надо всем преображеньем,
Но чую: вновь от беловежских пущ
Пойдет начало с новым продолженьем.
И вкруг оси опишет полный круг
История, бездарная, как бублик,
И вновь по линии Вапнярка-Кременчук
Возникнет до семнадцати республик...
Джерела та посилання:
Дон-Аминадо. Антология сатиры и юмора России ХХ века [Текст. - М. : Эксмо, 2004. - 328 с. Дон-Аминадо . Парадоксы жизни [Текст].-М.: Издательское предприятие "Обновление",1991
Дон-Аминадо. Поезд на третьем пути [Текст] : автобиографическая проза. - М. : Вагриус, 2000. - 380 с. Дон Аминадо. Города и годы [Електронний ресурс].- Режим доступуhttp://www.bookmate.com/books
Дон-Аминадо. Дым без Отечества. Париж, 1921 г.- [Електронний ресурс].- Режим доступу:http://elan-kazak.ru/?q=literaturnyi-arkhiv/don-aminado-dym-bez-otechestva
Дон-Аминадо. Наша маленькая жизнь[Електронний ресурс]:Твоя книжная полка.- Режим доступу http://kniga-besplatno.ru
Дон-Аминадо. Поезд на третьем пути[Електронний ресурс].- Режим доступу http://www.bookmate.com/books/zDANpojm
* * *
Абліцов ,В. "Галактика "Україна". Українська діаспора: видатні постаті"[Текст] . - К.: КИТ, 2007. - 436 с.
Блакитні вежі. Хрестоматія творів письменників Приінгульського краю у двох томах[Текст]. - Кіровоград: Поліграфічно-видавничий центр "Мавік", 2011.
Том 1[Текст]:Поезія. - 2011 .- с. 152 -161.
Босько, В. М. Історичний календар Кіровоградщини на 2013 рік. Люди. Події. Факти[Текст]. - Кіровоград: Центр.- Укр.вид-во , 2012. − с.93.
* * *
Автограф / Олег Бондар [Текст]// Народне слово. - 2012. - 21 червня. - C. 10: фото
Корінь, А. Наука віршописання[Текст]. // Народне слово. - 2012. - 5 січня. - C. 6
Корінь ,А. Храм Мельпомени : Дон-Амінадо[Текст]. // Кіровоградська правда. - 2011. - 18 жовтня. - C. 7: фото
Степанова, О. "Маленькая жизнь"[Текст]. / /Украина-Центр. - 2013. - 11 апреля. - C. 12-13
* * *
Lib.ru/Классика. Дон-Аминадо[Електронний ресурс] //Собрание сочинений. - Режим доступу:http://az.lib.ru/d/donaminado/‎
ДОН-АМИНАДО Аминад Петрович [Електронний ресурс] //.- Режим доступу: http://www.e-reading-lib.org/chapter.php/1006421/29/Bezelyanskiy_-_99_imen_Serebryanogo_veka.html
Дон-Амінадо[Електронний ресурс] // Вікіпедія. - Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Дон-Амінадо
Дон-Амінадо з Єлисаветграда: поет-ясновидець і пророк[Електронний ресурс‎] //. -Режим доступу: http://library.kr.ua/elib/bosko/advokaty/aminado.html
Дон Аминадо[Електронний ресурс‎] // Электронная еврейская энциклопедия.-Режим доступу:http://www.eleven.co.il/article/11457
ШПОЛЯНСКИЙ[Електронний ресурс‎] // Большая онлайн библиотека.-Режим доступу: -http://www.e-reading-lib.org/chapter.php/1006421/29/Bezelyanskiy_-_99_imen_Serebryanogo_veka.html
Олена Журлива (Котова Олена Костянтинівна)
24 червня 2013 року -
115 років від дня народження (1898-1971)
Працюй, борися, пам'ятай,
Що час не жде, летить, минає...
Бери ж усе та й все віддай
Тому, хто світла ще немає.
Олена Журлива
Наша література знає немало прикладів мужності незламних духом людей, які навіть у найтяжчих життєвих ситуаціях, у, здавалося б, безвихідному становищі вражали силою своєї волі, нестримною жагою до життя... Такою була й наша землячка, поетеса Олена Журлива, особовий фонд якої зберігається в Державному архіві Кіровоградської області. Олена Костянтинівна Пашинківська( Котова -по -чол., Журлива - то літературний псевдонім) народилася 24 червня 1898 р. в родині вчителя на Черкащині, але так сталося , що саме в Кіровограді поетеса прожила останні 20 років свого життя, 16 з яких була прикута до ліжка важкою хворобою. Одинадцятирічною дівчинкою прийшла вона в літературу, а незабаром їй пощастило особисто познайомитися з Лесею Українкою. Глибоко в серце запала та зустріч юній поетесі, визначивши подальші прагнення та пошуки в літературі. Мабуть, від самої Лесі й отримала силу переносити випробування, ще не знаючи, що доля готує їй самій... У 1914 р. Олена приїхала до Києва навчатися й відразу спричинила фурор у літературних колах, які екзальтована юна леді з провінції досить швидко почала підкорювати - і своєю модерновою поезією, і власною вродою, яка зачарувала серце не одного чоловіка. З 1926 р. вона працювала на редакторській роботі в Харкові. Часто виступала з літературно-критичними статтями, перекладала на російську мову твори Лесі Українки, В. Стефаника. У цьому ж році вийшла в світ і її перша поетична збірка "Металом горно", пізніше, у 1936 р., - збірка "Багряний світ". Але окрім цього вона мала ще й неймовірний голос і чудово співала, гастролювала з концертами по Україні. А в театральний сезон 1929 - 1930 рр. її запросили до столичної Харківської опери, де вона виконувала партію Кончаківни в опері Олександра Бородіна "Князь Ігор". У гостинному домі поетеси не раз збирались Павло Тичина, Іван Дніпровський, Олександр Копиленко, Олександр Олесь та ін. Говорили про літературу, життя, ділилися задумами й планами на майбутнє. А найромантичніший лірик Володимир Сосюра не втримався від спокуси й закохався у цю незвичайну жінку. Та невдовзі за щасливе життя прийшлося розплатитися. 1938 рік поставив крапку на благополучному житті поетеси. Цього року Олену Журливу заарештовано в Москві та відправлено у заслання на Алтай. Звідти виморена важкою працею і знущаннями поетеса повернулася з підірваним здоров'ям. Стомлена життям, хвора й самотня, у повоєнні роки Журлива приїжджає на Україну, де вчителює у школах Харкова, Дніпропетровська, а згодом і Кіровограда, поселившись у затишному будиночку на вулиці Фонтанній (яка зараз носить ім'я Олени Журливої). Саме тут знайшла свій останній притулок ця стражденна, але не скорена життям душа. Хвороба поступово перемагала і вже не дозволяла вести активне життя, та поетеса була не з тих, хто підкорюється обставинам. . І з-під її пера виходять нові рядки: у 1958р. народжується збірка "Поезії".
Олена Журлива пролежала понад 16 років у тяжкому паралічі і померла 10 червня 1971 року. Весь цей час поряд була сестра Катерина Вишницька, яка вже на схилі свого життя написала щоденник, яким відкрила багато цікавих обставин із життя сестер - те, що лежало під покровом таємничості
Усе життя над Оленою Журливою висів тягар її власного псевдоніма. Доля була до неї невблаганною. Вона так і не знайшла жіночого щастя, не зазнала визнання та літературної слави. Змучена довготривалою хворобою, талановита поетеса пішла з життя назавжди залишивши слід у серцях тих, хто її любив.
Джерела та посилання:
Журлива, О. К. Вибрані поезії [Текст] Упоряд. та авт. передм. В.Поліщук. - Сміла : Тясмин, 1998. - 62с. Журлива, О. К. Вибране [Текст] Упоряд. К. Вишницька, Передм. О. Моторного. - К. : Дніпро, 1974. - 118с.
Журлива, О. К. Червоне листя [Текст] : Вірші . Передм. Леоніда Бойко. - Дніпропетровськ : Промінь, 1966. - 118с. Журлива, О. "Я одна..."[Текст] : Вибрані поезії, спогади сучасників. - Кіровоград: Центр.-Укр. вид-во, 1998.- 123с.
* * *
Блакитні вежі. Хрестоматія творів письменників Приінгульського краю у двох томах [Текст].- Кіровоград: Поліграфічно-видавничий центр "Мавік", 2011.
Том 1[Текст]:Поезія. - 2011 .- с.179 - 188.
Босько, В. М. Історичний календар Кіровоградщини на 2013 рік. Люди. Події. Факти [Текст] . - Кіровоград: Центр.- Укр.вид-во, 2012. − с.114.
Куценко , Л. Літературний словник Кіровоградщини[Текст]. - Кіровоград, 1995.-с.40.
* * *
Вояко, Л. "Олена Журлива" [Текст] // Літературна Україна. - 1991. - 8 серпня. Олена Журлива (1898 - 1971) [Текст] : коротка біографічна довідка // Вітчизна. - 2004. - № 5-6. - С. 120 Классова ,О. Олена Журлива: нерозгадана таємниця української літератури // Народне слово. - 2013. - 27 червня. - C. 8-9: фото
Саржевський , А. "Порушниця" ленінських норм моралі : До 110-ліття з дня народження Олени Журливої[Текст] / / Кіровоградська правда. - 2008. - 24 червня. - C. 5
Стужук, Г. Степова журавка[Текст] // Народне слово. - 2009. - 11 червня. - C. 6
Трибуцька, О. Твої пісні у нас зостались.. [Текст].// Народне слово. - 2008. - 31 липня. - C. 3
* * *
Журлива Олена[Електронний ресурс] //. - Режим доступу:
http://www.ukrlib.com.ua/bio/printout.php?id=137
Журлива Олена[Електронний ресурс] // Українська література. - Режим доступу:http://ukr-lit.net/zhurliva.html
КГБ: Олена ЖУРЛИВА [Електронний ресурс] // Биографии украинских писателей - Режим доступу:http://lib.misto.kiev.ua/UKR/BIOGRAPHY/jurliva.txt‎
Біографія [Електронний ресурс] // Журлива Олена . - Режим доступу:
http:/www.ref.net.ua/biography/.../Zhurliva_Olena.ht
Олена Журлива [Електронний ресурс] // Черкащина. - Режим доступу:
http://cit.ckipo.edu.ua/wiki/index.php/Олена_Журлива
Пантера чоловічих сердець [Електронний ресурс] // Газета "День". - Режим доступу:| http://www.day.kiev.ua/.../pantera-cholovichih-serdec
Степова журавка [Електронный ресурс]// - KirovogradElisavetgradmuseum. -Режим доступу: http://www.regionalmuseum.kr.ua/preg09-08.html
Виртуальная экскурсия по музею 3й школы 158 views[Електронний ресурс] //SlideShare. -Режим доступу: http://www.slideshare.net/Beskorovai/3-15681276
Конспект уроку з літератури рідного краю[Електронний ресурс] // Головна. -Режим доступу:-http://zosh12zav.klasna.com/uk/article/konspekt-uroku-z-literaturi-ridnogo-kraiu-
Терень Масенко 10 листопада 2013року - 110 років від дня народження
(1903 -1970)
Терень (Терентій) Германович Масенко народився 10 листопада 1903 року в селі Глодоси на Кіровоградщині у незаможній селянській родині. В автобіографічному вірші "Родословна" герой говорить, що його прадід був кріпаком, діда поглинули води Цусіми, батько поліг під Перемишлем у роки Першої світової війни, а мати ходила росяними стернями, дбаючи про долю своїх дітей...
Дід майбутнього письменника керував церковним хором, хата стояла біля сільського храму. Великим авторитетом і, можна сказати, першим учителем Терентія був його старший брат Степан, що закінчив Херсонську вчительську семінарію. Брат привозив з міста українські книги, які Терентій захоплено читав. Він і учитися пішов в українську гімназію, одну з перших у краї.
Навчався на робітфаку Кам'янець-Подільського сільськогосподарського інституту, а пізніше в Харківському інституті народної освіти. 1930 року закінчив факультет журналістики університету.
Працював у редакціях газети "Червоний кордон", журналів "Молодняк" і "Перець", а у роки Великої Вітчизняної війни на радіостанції імені Т. Г. Шевченка.
Дебютував Терень Масенко "Маршем робітфаківців" у 1924 році. Перша збірка поезій "Степова мідь" вийшла 1927 року. Працював письменник також як нарисовець та автор книжок для дітей. Чимало віршів Т. Масенка покладено на музику композиторами Георгієм та Платоном Майбородами, А. Філіппенком, М. Дремлюгою, К. Домінченим, І. Шамо, Я. Цеглярем та іншими.( "Дніпровські хвилі")
Значне місце у творчості поета належить епічному жанру (роман у віршах "Степ"). Останні, видані за життя, прозові твори - есе та спогади про митців-побратимів Павла Тичину, Максима Рильського, Анатолія Петрицького, братів Майбородів, Джамбула та Янку Купалу, Андрія Малишка "Роман пам'яті".
Помер автор уславленої "Пісні про Дніпро" 6 серпня 1970 року. Похований у Києві.
Джерела та посилання:
Масенко ,Т. Г. Вибране[Текст].-К. : Дніпро, 1975.- 391с.
Масенко ,Т. Г. Друзі хороші мої[Текст]: Поезії.-К. : Дніпро, 1975.- 216с.
Масенко ,Т. Г. Срібна дорога[Текст]: Поезії.-К. : Дніпро, 1978.- 216с.
Масенко ,Т. .Г. Степ[Текст]: Романи у віршах .- К. : Дніпро, 1978.- 216с.
* * *
Блакитні вежі. Хрестоматія творів письменників Приінгульського краю у двох томах [Текст] . - Кіровоград: Поліграфічно-видавничий центр "Мавік", 2011.
Том 1[Текст]:Поезія. - 2011 .- с.284 - 295.
Босько, В. М. Історичний календар Кіровоградщини на 2013 рік. Люди. Події. Факти[Текст]. - Кіровоград: Центр.-Укр.вид-во, 2012. − с.202.
Нудьга, Г. Терень Масенко[Текст]. - К., 1965. -156с.
Українська літературна енциклопедія[Текст]. - Т. 3. - К., 1995. -С.
Українська радянська енциклопедія [Текст]:В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. - 2-ге вид. - К.: Гол. редакція УРЕ, 1974.-1985.-
Ющенко, О. Творчий шлях Тереня Масенка[Текст] // Масенко Т. Поезії. - К., 1983. -
Терень Масенко: Антологія "Вітчизни" [Текст] // Вітчизна. - 2004. - № 11-12.
* * *
Гаращенко , М. О. Наш край у творах письменників - земляків [Текст] //Новоукраїнські новини. - 2012. - 28 січня. - С.3
Гусейнов, Г. Сумні очі степовмків [Текст] : до 100-річчя Терена Масенка // Дивослово. - 2003. - № 10. - С. 71 Деменков ,О. Хранитель письменницької пам'яті[Текст] : До 109-ї річниці з дня народження Т.Г.Масенка [Текст] //Новоукраїнські новини. - 2013 . - 26 січня. - С.5: то.
Комісаренко, О. Світла поема людяності [Текст] : до 100-річчя від дня народження Тереня Масенка [Текст] // Новоукраїнські новини. - 2003. - 15 листопада. - С. 1,2 Корінь, А. Що не купується й не продається [Текст] : 90 років від народження Т.Масенко / Корінь // Кіровоградська правда. - 1993. - 18 листопада Костюк, Г. Діалог через океан [Текст] : до 100-річчя Терена Масенка // Дивослово. - 2003. - № 10. - С. 72-73 Масенко Терень - Лесь Курбас. "Березіль" із збірки "Цвіт землі" [Текст] // Дивослово. - 2003. - № 10 Погрібний, В. Він степ оспівував, як батька [Текст] : 100-річчя від дня народження Тереня Масенка / В. Погрібний[Текст] // Кіровоградська правда. - 2003. - 15 листопада. - С. 1 Стебелев А. Єдина зустріч ... [Текст] : до 100-річчя від дня народження Тереня Масенка / Стебелев А. [Текст] // Літературна Україна. - 2003. - 6 листопада. - С. 4 Терень Масенко (1903-1970) [Текст] // Вітчизна. - 2004. - № 11-12. - С. 70-74 * * *
Масенко Терень[Електронний ресурс]:Вікіпедія. - Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Масенко_Терень‎
ТЕРЕНЬ МАСЕНКО [Електронний ресурс]: Українська література.- Режим доступу: http://www.ukrlit.vn.ua/biography/masenko.html‎
журнал Вітчизна №11-12_2004 [Електронний ресурс] :ТЕРЕНЬ МАСЕНКО.- Режим доступу: http://vitchyzna.ukrlife.org/11_12_04masenko.htm‎
Масенко Терень[Електронний ресурс] :Українська література.- Режим доступу: http://ukr-lit.net/masenko.html‎
Терень Масенко: хранитель письменницької пам'яті [Електронний ресурс]:
- Режим доступу:http://www.057.ua ›
Терень Масенко[Електронний ресурс] :Відомі українські письменники - Біографії .- Режим доступу: http://bobrino24.ucoz.ru/.../teren_masenko/1-1-0-53‎
Лариса МАСЕНКО
Голбштейн Матвій Абрамович
30 грудня 2013 року -95 років від дня народження
(1918-1993)
Народився 30 грудня1918р. в м. Новоукраїнка, в єврейській сім'ї. Письменник, член Спілки письменників України з 1947 р. Навчався в технікумі, на комсомольських курсах при Всесоюзному комуністичному інституті журналістики. Працював у редакціях райгазет. У 1935-1950 рр. - у лавах Червоної (Радянської) Армії. Був солдатом, політруком, редактором дивізійної газети. Після демобілізації працював у Харкові та Кіровограді. Писав єврейською мовою, друкувався в журналі "СоветишеГеймланд" ("Советская Родина". Окремими книгами вийшли його поезії "Іскри" (1938), "З гвинтівкою у руках" (1946) та інші твори.
Босько В. М. Історичний календар Кіровоградщини на 2013 рік. Люди. Події. Факти [Текст] .- Кіровоград:Центр.-Укр.вид-во, 2012. − с.233.
* * *
ГОЛБШТЕЙН Матвій Абрамович[Електронний ресурс] // (30.12.1918, м. Новоукраїнка ... - Режим доступу:http://oblast.kr.ua/.../440-golbshtejn-matvij-abramovi24
IСТОРИЧНИЙ КАЛЕНДАР КIРОВОГРАДЩИНИ НА 2013 РIК Люди ...[Електронний ресурс] .- Режим доступа: http://library.kr.ua/elib/bosko/calendar2013.pdf
Презентація проекту "Письменники -земляки"
Заняття Вищої народної школи
Наша адреса:
27100
вул. Леніна,55
м. Новоукраїнка
Кіровоградська обл.
Е-mail: library.nu@gmail.com
Сайт: http://sites.google.com/site/nucenlib/
library.nunet.org.ua
Блог: http://lib2013.blogspot.com
Skype: library_nu1
Відповідальний за випуск: Козловська Т. М.
Укладач :Кукурудза Л.В.
Комп'ютерна верстка: Кукурудза Л.В.
Автор
50luda61
Документ
Категория
Без категории
Просмотров
137
Размер файла
12 638 Кб
Теги
памяти, ожива
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа