close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Спогади минувших літ

код для вставки
Портфолио. Боковня Антон.
С п о г а д и м и н у в ш и х л і т . . .
Как ни ужасна война, все же она
обнаруживает духовное величие
человека, бросающего вызов своему
сильнейшему наследственному врагу
— смерти. Генріх Гейне
Війн
а… Що ж насправді таке війна?
Скільки горя, страждань, скільки
батьківських сліз було пролито за цей
проміжок часу. Війна приносить тільки
страх, кров, сльози. Завдяки відважним та
відчайдушним солдатам, які на
сьогоднішній час – герої війни, тепер ми
маємо вільну, демократичну та квітучу
країну та мирне небо над головою.
Війна… А чи варта ця війна смерті тих відважних солдат? Війна в нашому житті тісно
пов’язана з горем, стражданнями та болем всього народу, всієї нації. Наші ветерани, наші герої
боролися за кожний клапоть землі, до останнього подиху, до останньої краплі крові. Люди,
солдати захищали інтереси своєї держави, але ніщо не зламало їх волі, їх прагнення до перемоги
та щасливого майбутня для наступних поколінь. Війна… Вона принесла багато горя людям, адже всі вони любили, думали, кохали – а війна,
забрала в них цю можливість щасливо насолоджуватися
життям. І залишилися лише втрати, біль та горе…
Я хотів би, розповісти свою історію. Нажаль, свого
прадідуся, який теж був на війні я не застав, але мені цю
історію розповів мій дід. Мій дідусь, розповідав мені про
героїчне минуле нашої родини, особливо мене зацікавила
воєнна історія мого прадіда, який теж був на війні та
захищав інтереси своєї держави. Я не говорю про те, що
мій прадід був солдат з великою посадою, я говорю про те,
що такі солдати, як мій прадід - маленькі люди, дійсно
мали велику роль, саме вони найбільше захищали нашу
державу, наші інтереси та наше майбутнє. Цим, на сам
перед я і горджуся. Мій прадід був простою, радянською людиною. Як
і всі, він все своє життя працював, кохав, та робив все,
що б його держава процвітала. Але саме в 1945 все я ця
«ідилія» змінилась. Він пішов на війну, що б захистити
себе, свою державу та своїх дітей. Через деякий час,
після початку війни, його було забрано в полон, де він
пробув майже півроку. Але й там, в німецько-
фашистському таборі його віру та дух не зламали, він
залишався вірний своїм стереотипам, своїм моральним
та духовним цінностям, а також своїй країні.
Незважаючи на всі перешкоди, він тікає, тікає не
дивлячись назад. Майже всю територію Австрії охоплювали німецько-фашистські загарбники, і
він вимушений тікати з канцлагерю аж до Черкащини ночами та лісами, голодний та з 5 друзями.
Нарешті, вони вже підійшли до берегу лівобережного Дніпра, знайшли людей які переправлять
їх на ліву сторону Дніпра – але й тут їх спіткала невдача. Замість того, що б повернутися на
батьківщину і знову підніматися на захист своєї батьківщини, вони знову попадають в полон.
Виявилось, що ці найманці-перевізчики були німецькими розвідниками, так вони здають цих 6
відчайдушних солдат знову до полону (але вже на Черкащині). Не дивлячись на серйозні побої та
катування, німецько-фашистські загарбники і тут не зламали волю мого прадіда. І він сам,
вирішує тікати. Довго обмірковуючи план, він все таки тікає із полону – і йому це остаточно
вдається.
Як в першому так і в другому полоні, він пробув досить довгий час, виснажений та голодний
він переправляється на ліву сторону Дніпра і
нарешті потрапляє на батьківщину. Після
повернення, він ні на хвилину не
зупиняючись знову продовжує боротьбу за
звільнення батьківщини та своїх цінносте
, і це йому вдається. Радянська армія
перемагає німецько-фашистських
загарбників, і мій прадід повертається
додому.
Я дуже радий, що він не загинув, а
залишився живий. Він розповів цю історію своєму сину, а мій дід розповів мені. Матеріал в газеті:
Документ
Категория
Журналы и газеты
Просмотров
234
Размер файла
1 430 Кб
Теги
літ, спогади, минувших
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа