close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

учнівська публікація

код для вставкиСкачать
«
Наша демократія не була комплексом докт
-
рин; вона була фазою розвитку. Наша демо-
кратична держава не
була витвором розвиненої теорії, але твором розвиненого зви-
чаю.
Вона не була утворена завдяки прагненням лише чи завдяки новій
вірі, вона була побудова-
на завдяки повільному звичаєві. Її процесом
був досвід, її базою стала потреба; а її значення —
це національна
органічна єдність та дійове життя.
»
( В.Вільсон)
Звичайно ж —
англійську традицію, зрощену на американському ґрунті, яка не сприйняла «
невгамовні, неспокійні сили європейської демок-
ратичної думки та анархі-
ч
н
о
ї
б
у
н
т
і
в
л
и
в
о
с
т
і
,
п
е
р
е-
саджені до нас еміграцією в такому бентежному об-
сязі
». Саме «
ті загальні, проте чужі нам, —
сили демократії схильні позна-
читися негативно на на-
ших саксонських звичаях у державному правлінні
». Вудро
Вільсон відкидав деякі твердження про ідейний зв’язок американців як демократів (на противагу британцям) з французьки-
ми
філософами
-
радикалами і стверджував, що америка-
нці були не
більш ніж «
прогресивними англійця-
ми
».
Демократія В. Вільсона
Демократія В. Вільсона
Наша адреса:
Вул. Польова 18
С. Нововасилівка
Вільнянського району
Запорізької області
Що ж кладе В.Вільсон в основу американської демократії ? Н О В О В А С И Л І В С Ь К И Й Н В К
“
В чому основа американської демократії В. Вільсона?
”
23 вересня 2013 р.
Том 1, выпуск 1
Демократія в Америці і в англійських колоніях мала майже з самого по
-
чатку справді органічне збільшення
», в основі якого була «
схильність, вишколена до самоуправління, практична здібність до публічних справ, звична тверезість і помірко
—
ваність об’єднаної акції
». Виходячи з таких висновків, майбутній президент зробився і палким противником еміграції до Штатів. Однак пізніше,у 1915 р., вже будучи президентом США, В.Вільсон все ж таки наклав вето на законопроект про обме
—
ження еміграції (
Burnett bill), незважаючи на те, що за ухвалення законопроекту виступав ряд ви
-
датних американських соціологів та Американська федерація праці.
Фігура двадцять восьмого президента США демократа Вудро Вільсона досі притягає пильну увагу правознавців, істориків, політологів і інших дослідників. Упевнені, що так буде і в майбутньому. Адже тому немало причин. По
-
перше, Вільсон був яскравим політиком, політиком творчим. Він завжди, незалежно від роду діяльності або займаного державного поста, намагав-
ся нестандартно підійти до рішення проблем, що сто-
ять перед ним, знайти нові ще не випробувані способи їх вирішення. Вільсон був одним з небагатьох амери-
канських президентів, які намагалися(і у багатьох випадках небезуспішно) перетворитися з арбітрів у власне творців національної політики і національного законодавства. Він мав цю можливість, оскільки був, мабуть, найпідготовленішим в тео-
ретичному плані президен-
том США. Він був великим ученим
-
державознавцем, що ще в молодості висло-
вив свою чітку позицію відносно системи розділення влади, відстоюючи лідерство виконавчої гілки влади.
Будучи керівником пре-
стижного Принстонского університету, Вільсон віддавав дуже багато часу і сил теоретичним дослідженням. У цей період, а також трохи раніше, він випустив такі відомі роботи по правових проблемах як "Державний устрій Сполучених Штатів", "Державу. Минуле і сьогодення конституційних установ", "Конституційний уряд в Сполучених Штатах". Тому він дуже справедливо розглядав пост президента, на якого був обраний в 1912 році, як інструмент, що дозволяв йому здійснювати на практиці сміливі задуми в області правової реформи, а також внутрішньої і зовнішньої політики в цілому. Отже, Вільсона треба вивчати і оцінювати не лише як політика, але передусім як ученого, мис-
лителя, що отримав унікальну можливість перевірити вірність і життєздатність своїх висновків на практиці. Вільсон прийшов до влади з поглядами, що вже остаточ-
но сформувалися, на зав-
дання державної влади. У їх основі лежала еволюція політичних інститутів, необхідність їх постійного пристосування до соціально
-
економічних умов, що міняються. Він вважав, що країна знаходиться в кри-
тичному стані унаслідок повного розриву між нови-
ми економічними реаліями і старими політичними фор-
мами.1 Бурхливий економічний розвиток країни, вважав Вильсон, вів до знищення відносної соціальної рівноваги. "Великий середній клас, -
говорив він, -
повністю стирався в порошок між великим капіталом і найма-
ними робітниками". Розгул стихії вільного ринку, спра-
ведливо вважав він, не мо-
же привести ні до чого, окрім скупчування і концентрації "горючого матеріалу соціалістичного руху".
Вильсон
-
правознавець був реформатором не лише в області національного зако-
нодавства. Набагато більший слід в історії зали-
шило його прагнення докорінно реформувати усю систему міжнародних правовідносин. Його "14 пунктів мирного врегулю-
вання" і проект статуту нової міжнародної організації, Ліги націй, бу-
ли покликані покінчити з пануючою у той час таємною дипломатією, гло-
бальними війнами і колоніальною системою в її традиційному виді. Вільсон виступав за здійснення міжнародного громадського контролю за світовими про-
цесами, який виражався б в обмеженні озброєнь і гласності міжнародних відносин. А для цього, вва-
жав він, необхідно під сто-
сунки між народами підвести міцну правову базу. Що адже практикува-
лися до того таємні догово-
ри і блокові угоди вже самі по собі підкладали міну під людство. Д і я л ь н і с т ь п р е з и д е н т а В.В і л ь с о н а
С т р. 2
“ В ч о м у о с н о в а У 1919 р. набула чиннос-
ті 19
-
а поправка до Кон-
ституції, що забороняла обмежувати право голо-
су громадян за ознакою підлоги. Іншими слова-
ми, жінки були зрівняні у виборчих правах з чо-
ловіками. До подібного кроку Вильсон прийшов не відразу. Що виріс в сім'ї пастора на консер-
вативному американсь-
кому півдні, він постійно внутрішньо опирався цьому, не дуже даруючи феміністський рух. Про-
те, він зміг розлучитися з цими забобонами, і ця поправка теж стала по-
в'язана з його ім'ям. Після Другої світової війни виник неолібераль-
ний напрям, що вважає, що США могли розвива-
тися тільки завдяки ре-
формам, які надавали країні нові сили. У Виль-
соне вони бачили зразок державного діяча. Один з неолібералів, Р. Хофс-
тэдтер, характеризував президента як гарячого прибічника соціального світу. На його думку, проголошена Вильсоном "нова свобода" була спробою середнього кла-
су зупинити експлуата-
цію суспільства, концен-
т
р
а
ц
і
ю
б
а
г
а
т
с
т
в
а
і
з
р
о
с-
тання контролю над по-
літичним життям з боку старих елітарних шарів.
Ж и т т є в и й ш л я х
С т р. 3
Т о м 1, в ы п у с к 1
Томас Вудро Вільсон
Пояснительная подпись под рисунком.
Томас Вудро Вільсон
на-
родився 28 грудня 1856 року в штаті Віргінія. Він закінчив Девідсон
-
коледж і Прінстонський універси-
тет, після чого почав ви-
кладати. Томас Вудро був популярною особистістю в університеті. У 1902 ро-
ці його обрали президен-
том вузу. До того часу Ві-
льсон вже опублікував кі-
лька своїх книг і активно пропагував освітню рефо-
р
м
у
в
С
Ш
А
.
У 1910 році Томаса Вудро Вільсона обрали губерна-
тором штату, а вже насту-
п
н
о
г
о
р
о
к
у
Д
е
м
о
к
р
а
т
и
ч
н
а
партія висунула його кан-
дидатуру на пост президе-
н
т
а
С
Ш
А
.
У
р
е
з
у
л
ь
т
а
т
і
в
1912 році Вільсон переміг на президентських вибо-
рах.
Вільсон завжди висловлю-
вався на користь створен-
ня всесвітнього альянсу держав з Сполученими Штатами Америки на чо-
лі. У 1918 році Томас Вуд-
ро Вільсон опублікував Статут Ліги Націй. У на-
ступному році йому прис-
воїли Нобелівську премію миру за особистий внесок у підписання Версальсько-
го мирного договору. Тим не менше, сам договір американський сенат не ратифікував.
Президент вирішив попроси-
ти підтримку у народу і відп-
равився в поїздку по країні, здолавши десять тисяч миль. Непомірна наг-рузка позна-
чилася на здоров'ї. Вильсона було досить сердечний удар, і він вимушений був перерва-
ти агітаційне турне.
У Вашингтоні президент пе-
режив інфаркт, внаслідок чо-
го ліву частину його тіла па-
ралізувало. Те, що з того часу він був по суті недієздатним, ретельно приховували аж до його кончини. Майже повніс-
тю ізольований-ный від зов-
нішнього світу, Вильсон жив примарними надіями на те, що його оберуть на третій термін. Підлабузники у всьо-
му світі однакові, і ніхто з його найближчого оточення не наважився сказати йому правду ні про його физичес-
кому стані, ні про те, що бит-
ва за Лігу Націй на Капито-
лийском пагорбі остаточно програна із
-
за його упертого небажання йти на які
-
небудь компроміси з конгресом. Ві-
льсон завжди був перекона-
ний: Бог обрав його для вели-
ких справ і охоронятиме йо-
го, поки він їх не завершить. Але цього разу Всевыш-ний не почув його. "Син божий", удостоєний Нобелівській премії миру, закінчив свій життєвий шлях розчарова-
ним і знесиленим. На смерт-
ному одрі він з гіркотою ви-
знав, що "втомився плисти проти течії".
Публікацію підготували: Запрошуємо
учні 10 классу до участі
Бригадір Анна у нашому проекті!
та Коробка Владислав
«
Нація може бути настільки права, що їй не треба силою переконувати у своїй правоті інші нації
» (Томас Вудро Вільсон)
Автор
storhaj
Документ
Категория
Без категории
Просмотров
110
Размер файла
952 Кб
Теги
публікації, учнівська
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа