close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Появление СПИДа

код для вставкиСкачать
Aвтор: Бовсуновская 2004г., Ленинградская обл., средняя школа №3, преп. Семенова О.Ю., "отл"

на тему "Географія Австрії"
учня ІІІ-А курсу
черкаського фізико-математичного ліцею
Школьного Максима
Дата: четвер, 17 серпня 2004 р.
Зміст
1. Зміст 2. ЕГП Австрії
3. історична довідка
4.економіка країни
5.природа
1) рельєф
2) клімат
3) природні ресурси
4) корисні копалини
5) тваринний світ
6) навколишнє середовище
6. населення
1) етнічний склад
2) демографічна ситуація
3) структура розміщення населення
4) релігія
5) освіта
6) засоби масової інформації
7) загальнонаціональні свята
7. господарство
8. географія зовнішньоекономічних зв'язків
Політичне і економічне положення Австрії
Австрія - невелика країна розміщена в центрі Європи, складається із 9 федеративних земель: Нижньої Австрії, Верхньої Австрії, Бургерланда, Штирії, Каринтії, Тіроля, Форальберга, Відня і Зальцбурга. Місто Відень - столиця Австрії - прирівняне в адміністративному відношенні до земель. Поділ країни на землі склався історично: майже кожна із земель - колишнє самостійне феодальне володіння. Фактично сучасна Австрія - централізована держава.
У Австрії немає виходу до моря. Тут на площі 84000 кв. км. проживають 11 мільйонів людей, тобто менше ніж у Великому Лондоні. Географічне положення Австрії сприяє її співпраці з іншими європейськими країнами, із яких вона безпосередньо межує з сімома: на сході - Чехією, Угорщиною, Словаччиною, на заході - Німеччиною, Італією, Швейцарією, Князівством Ліхтенштейн. Це забезпечує Австрії сприятливі транспортно-географічні умови для взаємовигідної торгівлі з сусідніми країнами.
Територія Австрії витягнута у вигляді клину, сильно звуженого на заході і розширеного на сході. Така конфігурація країни нагадує, на думку деяких гроно винограду. Найбільшими містами являються Відень, Грац, Лінц і Зальцбург. Положення в центрі Європи робить Австрію перехрестям ряду транс'європейських меридіональних шляхів (із скандинавських країн і держав центральної Європи через альпійські перевали Бреннер і Земмерінг в Італію і інші країни). Обслуговування транзитних перевезень вантажів і пасажирів дає Австрії деякі прибутки в іноземній валюті.
Крім цього, як легко встановити по фізичній карті, державні кордони Австрії більшою частиною співпадають з природними рубежами - гірськими хребтами або річками. Тільки з Угорщиною, Чехією і Словаччиною (на невеликому відрізку) вони проходять майже по рівній місцевості.
Коли наш співвітчизник, направляючись в Австрію поїздом, пересікаючи Чесько-Австрійський кордон у північно-східному районі країни, він буває трохи розчарований. Де ж альпійська Австрія? Кругом, наскільки бачить око, рівна, як стіл, безлісна розорана рівнина. Де-не-де з'являються зелені островки садів і виноградників, цегляні хатинки та одинокі дерева на межах і вздовж доріг. Рівнини і горбисті низовини пролягають звідси далеко на південь вздовж усього кордону з Угорщиною і займають 20% території. Але досягнувши Відня, ми попадаємо в більш типову для Австрії природне середовище: гори, Віденський ліс (Вінервальд) - північно-східний форпост Альп і височинно-горбиста широка і відкрита долина Дунаю, яка помітно підвищується в західному напрямку. Якщо спробувати піднятись на одну з вершин Віденського лісу, наприклад, Каленберг ("Лиса гора"), то далеко на півночі і на північному заході в голубому тумані за Дунаєм можна розгледіти невисокі, покриті лісом, гранітні кряжі Шумави, тільки деякі вершини яких піднімаються трохи вище 700 метрів. Ця давня височина займає 1/10 території країни.
Дійсно, Альпи - основний ландшафт в Австрії, вони (разом з передгір'ями) займають 70% площі країни. Це - Східні Альпи. Так прийнято називати частину альпійської гірської системи, яка лежить на схід від долини Верхнього Рейну, по якому тут проходить державний кордон із Швейцарією. В чому відмінність Східних Альп від Західних? На схід від Рейнського розлому альпійські хребти приймають широтну направленість, починають розходитись і знижуватись. Східні Альпи ширше і нижче Західних, вони більш доступні. Тут менше льодовиків, і самі великі з них приблизно вдвоє коротші, ніж в Швейцарії. У Східних Альпах більше лугів і особливо лісів, і корисними копалинами Східні Альпи набагато багатші, ніж Західні.
Якщо пересікти Альпи із півночі на південь, то легко можна помітити, що геологічна будова і склад гірських порід розташовується симетрично відносно осьової зони. Ця зона - найбільш висока і потужна, покрита льодовиками і снігами група хребтів, серед яких виділяються Високий Тауерн з найвищою точкою країни - двохголовою вершиною Глосглокнер ("Великий Дзвонар"), досягаючою 3997 м; Ецтальські, Штубайські, Ціллертайські Альпи. Всі вони разом з прилеглими з заходу і сходу хребтами складені з твердих кристалічних порід - гранітами, гнейсами, кристалічними сланцями. Самий великий льодовик - Пастерце - має довжину близько 10 км. і площу 32 км2.
На північ і на південь від осьової зони лежать хребти, складені твердими осадовими породами, в основному вапняками і доломітами: Ліхтальські Альпи, Карвендель, Дахштейн, Хохшват і інші хребти Північних Вапнякових Альп аж до згаданого вище Віденського лісу на крайньому північному сході. На відміну від пікоподібних вершин кристалічних хребтів вапнякові гори - це гігантські моноліти з більш-менш плоскими малонахиленими поверхнями і вертикальними або навіть нависаючими схилами. Гори більшою частиною оголені, тут зустрічаються провали ґрунту, печери і інші форми карстового рельєфу, утворені талими і дощовими водами в розчинних вапняках і доломітах.
Периферійну зону Альп утворюють невисокі з м'якими обрисами вершин і схилів Передальпи, складені рихлими осадовими породами. А в межах Австрії ця зона добре виражена на півночі, а на півдні вона відсутня.
Одна із особливостей Альп заключається в тому, що вони розчленовані глибокими і широкими поперечними долинами, завдяки чому глибочинні частини Альп відносно легко доступні, а невисокі зручні перевали дозволяють без особливого труда пересікати країну з півночі на південь в цілому ряду місць. Так, відомий перевал Бреннер має висоту 1371м., а перевал Земмерінг - 985 м. Невипадково через альпійські перевали давно прокладені залізниці, причому деякі - без тунелів.
Історична довідка.
В древні часи і в раннє середньовіччя через землі сучасної Австрії, розташовані на перехресті важливих торгових шляхів, головним із яких був шлях по Дунаю, проходило багато різних племен. Деякі із них залишили свій слід в етногенезі австрійського народу: помітний вплив на формування австрійської етнічної общини зробили кельти, які поселилися тут в V-VI віках до нашої ери.
Завоювання австрійських земель римлянами, які почались в ІІ віці до нашої ери, привело до поступової романізації місцевого кельтського населення. В адміністративному відношенні ці землі увійшли в різні римські провінції: Паннонію - на сході, Норікум - в центрі, Рецію - на заході.
Велике значення для історії Австрії мало заселення її земель германськими (баварами, алеманами) і слов'янськими (головним чином словаками) племенами. На основі переважно германських племен баварів і алеманів, які злилися з деякими слав'янськими і з залишками кельтських і інших племен раннього середньовіччя, і формувалась австрійська етнічна община.
В VII-VIII віках землі нинішньої Австрії не складували ще єдиного цілого, а входили в різні європейські держави: західні і північні (з германським населенням) - в Баварське герцогство, східні - (зі слов'янським населенням) - в слов'янську державу Карантанію. В кінці VIII віка обидві держави були включені в склад Франкської імперії Карла Великого, а після її розділу в 843 році стали частиною германського Східнофранкського королівства.
В VII-X віках землі сучасної Австрії підверглись спустошливим набігам кочівників, спочатку баварів (VIII сторіччя), а потім угорців (IX-X сторіччя).
У другій половині X сторіччя на території сучасної Верхньої і Нижньої Австрії була утворена баварська Східна марка, яку стали називати Ostarrichi (Австрія). Вона-то внаслідок і стала ядром австрійської держави.
В XII віці Австрія, як і багато інших європейських країн, увійшла до складу "Священної Римської імперії".
В XV віці в склад австрійської держави були включені майже всі його сучасні землі, за винятком Зальцбурга і Бургерланда. Однак це політичне об'єднання було ще нестійким, його кордони частенько змінювалися, області, які входили в державу, були зв'язані між собою лише династійними зв'язками.
В XII-XV віках Австрія була одною з процвітаючих в економічному плані країн Європи. Розвиток феодалізму в Австрії відрізнявсь деякими особливостями. До XV сторіччя феодальна залежність селян була в ній значно слабшою ніж в сусідніх країнах: покріпачення селян проходило тут повільніше із-за довготермінових переміщень населення і набігів кочівників. В гірських районах, де люди в основному займалися тваринництвом, особливо в Тіролі, зберігалось вільне селянство, об'єднане в сільські общини.
В XV віці Австрія стала не тільки економічним, але і політичним центром "Священної Римської імперії", а її герцоги - Габсбурги - імператорами. На фоні загального економічного і політичного підйому розквітає і культура середньовічних австрійських міст, в першу чергу Відня, потім Граца і Лінца. Велике значення мало заснування в 1365 році Віденського університету.
В XVI віці Австрія очолила боротьбу країн південно-східної Європи проти турецького нашестя. Скориставшись ослабленням у зв'язку з війнами проти турків Чехії та Угорщини, Австрія включила більшу частину їх територій у склад своїх володінь, почавши з цього часу перетворюватись на багатонаціональну державу.
В цей період все більше укріплюється і розвивається економіка країни. У гірській промисловості (добування руди заліза і свинцю в Тіролі, Штирії, Верхній Австрії) уже в XVI віці починається зародження капіталістичних відносин. Перші мануфактури з'явились і у виробництві оксамиту, шовку, предметів розкошу. В XVIII-XIX віках феодально-абсолютистська Австрія була центром католицької реакції в Європі. Вона була ініціатором інтервенції проти революційної Франції, а пізніше приймала участь у всіх анти французьких коаліціях, очолювала боротьбу проти революційного руху в Європі.
Поразка наполеонівської Франції в європейських війнах початку XIX сторіччя ще більше утвердило зовнішнє положення Австрії. Згідно з рішенням Віденського конгресу 1814-1815 рр. їй не тільки вернули завойовані Наполеоном землі, Але і віддали область Північної Італії в обмін на Південні Нідерланди.
У другій половині ХІХ сторіччя Австрія втратила свою гегемонію в європейських справах. Боротьба з Прусією за верховність серед германських держав закінчилась поразкою Австрії в австро-пруській війні 1866 року. Створення союзу германських держав (1867р.) проходило під егідою Прусії і без участі Австрії.
В 1867 р. Австрія стала дуалістичною монархією Австро-Угорщиною. Австрійські і угорські правлячі класи заключили союз для експлуатації і знищення опору інших народів.
В кінці ХІХ сторіччя - на початку ХХ віка в зовнішній політиці Австрії пройшли зміни: не досягши гегемонії серед германських держав, які були об'єднані Прусією в 1871 році, Австрія почала наступ на Балкани, що привело до загострення відносин між Росією і зближенню з Німеччиною. В 1882 році був створений так званий Троїстий союз між Австро-Угорщиною, Німеччиною і Італією, який виступив у Першій світовій війні проти країн Антанти.
В 1918 році Австро-Угорська монархія розпалась на три держави - Австрію, Чехословаччину, Угорщину: крім того, частина її земель увійшла в склад Румунії, Югославії і Польщі.
В 1938 році війська фашистської Німеччини окупували Австрію. Вся економіка країни була підпорядкована військовим потребам Німеччини. У Другій світовій війні Австрія брала участь, як частина Німеччини.
В березні 1945 року радянські війська перейшли кордон Австрії. 13 квітня вони ввійшли у Відень і скоро після цього Радянська Армія і союзні війська визволили всю країну.
Після розгрому фашистської Німеччини по домовленості між СРСР, США, Великобританією і Францією вся територія Австрії була тимчасово розділена на чотири зони окупації.
По ініціативі Радянського Союзу в 1955 році був підписаний Державний договір про відновленні незалежної і демократичної Австрії і припинення окупації. В цьому ж році австрійський парламент прийняв закон про постійний нейтралітет Австрії.
Економіка країни
Австрія належить до числа найбільш розвинутих країн Європи. В останні роки економіка країни розвивається швидкими темпами. Найбільшим інвестором являється Німеччина (близько 30% інвестицій). Об'єм промислового виробництва збільшився в 1995 році на 4,6% і досяг 334,5 млрд. шилінгів.
Ведучими галузями промисловості являються: машинобудування, металургія, а також хімічна, целюлозно-паперова, гірничо-видобувна, текстильна і харчова. Одна третя частина об'єму промислового виробництва припадає на державний сектор економіки.
Австрія має продуктивне сільське господарство. Виробляються майже всі види сільськогосподарської продукції, необхідної для забезпечення населення. Найбільш важливою галуззю с/г являється тваринництво.
Туризм - одна із найбільш прибуткових галузей австрійської економіки. Щорічні прибутки від туризму складають більш ніж 170 мільярдів шилінгів. Австрія торгує більш ніж зі 150 країнами світу. Близько 65% експорту і 68% імпорту припадає на країни Європейського Союзу. Основними торговельні партнери для Австрії - це Німеччина (40%), Італія, Швейцарія. На частку Росії припадає всього-на-всього 1,5%.
Золотовалютні резерви країни склали на 2004 рік 283 мільярдів шилінгів.
По рівню доходів на душу населення Австрія займає 9 місце в світі. Ріст цін на товари широкого вжитку склав 3,5%. Рівень безробіття склав 5,4%
Природа
1.Рельєф. Головний фактор. Який встановлює природні особливості на території Австрії це Альпи. Їх білоголові вершини видні в країні з будь-якої точки. Майже 3/4 країни займають Східні Альпи, які є нижчими і ширшими в порівнянні з Західними. Кордон між ними співпадає з західним кордоном Австрії і проходить по долині верхнього Рейну. У Східних Альпах менше льодовиків, але більше лісів і лугів, ніж у Західних. Найвища точка Австрії - гора Грослокнер у Високих Таурене - не досягає 4 тис. м. (3797 м.) З найвищих вершин стікає самий великий льодовик Східних Альп - Пасьерце - довжиною більш ніж 10 км. Також покриті снігом і льодом вершини гребеневої гранітно-гнейсової зони гір - Ецтальських, Штубайських, Циллертальських Альп. В цій кристалічній зоні найбільш ярко виражені так звані альпійські форми рельєфу - гострі гребні, виорані льодовиками круто-стінні долини. На північ і на південь від гребеневої зони розташована відома льодяна - Айсрізенвельт (світ льодових велетнів) в горах Тенненгебірі, на південь від Зальцбурга. Про негостинність, дикості тутешніх місць говорять самі назви гірських масивів: Тотес-Гебірге (метрові гори), Хеллен-Гебіре (пекельні гори) і т.д. Вапнякові Альпи на північ переходять в Передальпи, які сходинками спускаються до Дунаю. Це невисокі гори, оброслі лісом, місцями їх схили розорані, А широкі сонячні долини досить густо заселені.
Якщо геологічно молоді Альпи доцільно порівнювати з Кавказом, то гори, які лежать по другу, ліву сторону Дунаю, нагадують Урал. Це частина давнього богемського масиву, яка була майже повністю зруйнована часом. Висота цієї прикордонної височини - лиш 500 метрів і тільки в декількох місцях вона досягає 1000 метрів.
Місцевості зі спокійним рельєфом, рівнинні або горбисті низовини займають лиш 1/5 площі всієї країни. Це, перед усім придунайська частина Австрії і прилегла до неї західна окраїна Середньо дунайської рівнини. Тут проживає переважна більшість населення і знаходиться "центр тяжіння" всієї країни.
2. Клімат. Великі контрасти рельєфу - від низовин до сніжних гір обумовлюють вертикальну зональність клімату, ґрунтів, рослинності.
В Австрії велика площа родючих земель, теплий і достатньо вологий (700-900мм. опадів в рік) "виноградний" клімат. В цьому слові все: досить тепле, довге літо зі середньою температурою липня +20 градусів і тепла сонячна осінь. На рівнинах і передгір'ях порівняно м'яка зима з середньою температурою січня -1 -5 градусів. Однак велика альпійська частина "не наділена" теплом. З підняттям на кожні 100 метрів температура падає на 0,5-0,6 градусів. Снігова лінія знаходиться на висоті 2500-2800 метрів. Літо в високих горах холодне, сире, вітряне, нерідко випадає мокрий сніг. Зимою опадів тут ще більше: На схилах гір збираються велетенські товщі снігу, які частенько без очевидних причин обвалюються зносячи все на своєму шляху. Рідко зима обходиться без жертв; руйнуються будівлі, дороги, лінії електропередач... А інколи в середині зими сніг раптово зникає. Так було, наприклад, під час "білої" олімпіади на початку 1976р. На околицях Інсбурга. Звичайно сніги "зганяються" теплими південними вітрами - фенами. 3. Природні ресурси. Гірську частину країни відрізняє велика кількість чистої прісної води. Вона накопичується у вигляді снігів і льодовиків на протязі більшої частини року, щоб літом поповнити води Дунаю, а також поповнити озера, які лежать на шляху до Дунаю. Альпійські річки визначають режим Дунаю: особливо повноводним він буває як раз літом, коли рівнинні річки зазвичай мілішають. Притоки Дунаю - Інн, Зальцах, Єнс, Драва - містять в собі великі запаси енергії, але всі вони не судоходні і тільки частково використовуються для лісосплаву. В країні багато озер, особливо в північних передгір'ях Альп і на півдні, в Клагенфуртській впадині. Вони льодовикового походження, їх котловани розорані древніми льодовиками; як правило, озера глибокі, з холодною, прозорою водою. Такого типу є Боденське озеро, яке належить Австрії тільки частково.
Рослинні зони на території Австрії змінюють одна одну в наступному порядку: широколистні (з дуба, бука, ясена) ліси в долині Дунаю змінються змішаним лісом передгір'я. Вище 2000-2200м. Їх витісняють хвойні (переважно ялиново-піхтові, частково соснові) ліси. Гірські ліси - одне з національних багатств Австрії. На карті рослинності Середньої Європи австрійські Східні Альпи виглядають немов єдиний крупний зелений острів. Серед малих західноєвропейських держав тільки Фінляндія і Швеція мають більшу площу лісів ніж Австрія. Особливо багато придатних для промислової експлуатації лісів в Верхній (гірській) Штирії, за що її і називають "зеленим серцем Австрії". Напевно, не випадково колір прапора землі Штирії, її народних костюмів - зелений. В період німецької окупації Другої Світової війни австрійським лісам було нанесено великої шкоди. Над лісами і розрідженими карликовими чагарниками - субальпійські (матти) і альпійські (альми) луги.
В жаркі літні місяці починається бурне танення снігу в горах, що приводить до великих паводків, в тому числі і на Дунаї, рівень якого підіймається інколи на 8-9м.
Все ж Альпи, як "конденсатор вологи", мають неоціненне значення для Австрії: стікаючі з них повноводні ріки, особливо Інн, Енс, Зальцах, Драва слугують джерелами невичерпної водної енергії. Крім того, Австрія має великі запаси прісної води, зосередженої крім льодовиків і річок в багаточисельних альпійських озерах (найбільше озер знаходиться в місцевості Зальцкаммергут). Крім того Австрії належить південно-східна частина Боденського озера на західній окраїні країни і майже цілком мілководне озеро Нейзідлер-Зее на її східній окраїні.
4.Корисні копалини. В Австрії досить багато видів корисних копалин, але серед них дуже мало таких, які б ішли на експорт. Винятком є магнезит, який іде для виробництва вогнетривів і частково для отримання з нього металевого магнію. Залягає магнезит в штирійських, каринтійських і тірольських Альпах.
Енергетичних корисних копалин дуже мало. Це досить скромні родовища нафти (23 млн.т.) і природного газу (20 млрд.куб.м.) в Нижній і частково Верхній Австрії. Навіть при австрійських масштабах добування ці запаси, по даним прогнозам, будуть вичерпані на протязі двох тисячоліть. Трохи більші запаси бурого вугілля (в Штирії, Верхній Австрії і Бургенланді), але він низької якості. Порівняно якісні залізні руди, з високим вмістом металу є в Штирії (Ерцберг) і в Каринтії (Хюттенберг). У невеликій кількості трапляються руди кольорових металів - свинцево-цинкова в Каринтії (Блейберг) і мідна в Тіролі (Міттерберг). З хімічної сировини практичне значення кам'яна сіль (в Зальцкамергуті), а з інших корисних копалин - графіт і польовий шпат.
5. Тваринний світ. В гірських лісах, в основному в заповідниках, живуть копитні - благородні олені, сирени, гірські барани, гірські козли. З пташок - глухарі, куріпки. На рівнинах, де вже майже всі землі оброблені, великих звірів вже давно нема. Але поки що тут ще зустрічаються лисиці, зайці, гризуни.
6. Оточуюче середовище. Оточуюче середовище в Австрії поки що не знаходиться під такою загрозою забруднення, як в більшості інших промислово розвинутих країн Європи. В першу чергу це стосується Альп з їхнім рідким населенням і також незначної по відношенню до цієї території промисловості. Австрійська влада зацікавлена в збільшенні популярності в Європі курортів в Альпах, приймаються деякі міри, спрямовані на обмеження забруднення в країні, але в недостатній мірі. Демократична спільнота і наукові кола Австрії звертають увагу на недопустимий стан забруднення промисловими відходами Дунаю нижче Відня і річок Мура і Мюрца.
У системі заходів з охорони природи велику роль грають заповідники. Їх в Австрії 12 з загальною площею 0,5 млн.га. Вони є у всіх природних зонах - Від степових країв озера Нейзідлер-Зее до високого Тауерна. Більшість заповідників знаходиться в Альпах. Політичний устрій держави
Австрія - це демократична, парламентська і федеративна республіка. Глава держави - федеральний президент, який обирається населенням на термін 6 років. Найвищий законодавчий орган - парламент, який складається з двох палат: Національної ради і Федеральної ради. Національна рада, до складу якої входить 183 депутата обирається на термін в чотири роки. Члени Федеральної ради, до складу якої входить 63депутата, обираються ландтагами (парламентами земель). Найвищий виконавчий орган - це управління на чолі з федеральним канцлером. В Австрії існує декілька політичних партій:
- соціал-демократи; ця партія нараховує близько 500 тис членів і зберігає найбільший вплив на осіб найманої праці. У сфері її впливу знаходяться профспілки;
- австрійська народна партія, нараховує 750 тис членів і складається з 6-ти самостійних організацій;
- австрійська партія свободи, нараховує всього на всього 60 тис осіб;
- зелена альтернатива, основна сфера діяльності якої - екологія;
- об'єднання австрійських профспілок, об'єднує всього на всього 60% осіб найманої праці.
НАСЕЛЕННЯ
1. Етнічний склад. Населення Австрії відносно однорідне в етнічному відношенні: близько 97% його чисельності складають австрійці. Крім того, в Австрії, в окремих районах Штирії, Каринтії і Бургенланда живуть невеликі групи словенців, хорватів і угорців, а у Відні - ще й чехи і євреї. Багато хто з австрійських громадян рахує себе не тільки австрійцями, але й по походженню з тієї чи іншої провінції, також штирійцями, тірольцями і т.д.
Австрійці спілкуються на австро-баварських діалектах німецької мови, які значно відрізняються від літературної мови. Літературна німецька мова вживається головним чином як письмова або в офіційних випадках, а також при розмові з іноземцями. Під впливом місцевих сленгів її словниковий запас отримав деяку своєрідність.
2. Демографічна ситуація. Одна з головних особливостей населення Австрії - припинення його збільшення з початку 70-х років. Це пояснюється великим спадом народжуваності. Якби не середня тривалість життя, яка трошки зросла і в 2003 р. досягла 76 років, демографічна ситуація б ще гіршою. Спад народжуваності пов'язаний з тяжким матеріальним станом більшості австрійського населення, так і з наслідками Другої Світової війни. Невеликий приріст населення ще зберігся в менш розвинених західних альпійських землях, а також у сільській місцевості. Австрійські спеціалісти прогнозують, що до 2010 року чисельність населення в країні істотно не зміниться, але скорочення частки молодих віків, і підвищення частки похилих віків загрожує зменшенням трудових ресурсів.
3.Структура розміщення населення. Територія країни заселена дуже нерівномірно. При середній густоті населення по країні 90 чоловік на 1 кв. км. вона коливається від 150-20 і більше чоловік - в східних районах, прилягаючих до Відня, до 15-20 - в Альпах. На більшій частині території країни сільське населення живе по хуторах і окремими подвір'ями - це пояснюється тим, що сільському населенню не вистачає зручно розташованої землі. Із-за тяжких умов життя доля Альпійського населення постійно зменшується, відбувається переселення з гір - "бергфлюхт". Вище 1000 метрів над рівнем моря постійно живе близько 2% населення країни. В містах (з кількістю жителів більш ніж 2 тисячі чоловік) проживає 77% населення країни, але для мандрівника Австрія не залишає враження міської країни. Справа тому, що більш ніж чверть міщан зосереджена в самому великому місті країни - Відні. Половина всього міського населення проживає в невеликих містах з населенням до 100 тисяч чоловік. Таким чином великі міста від 100 до 250 тис. для цієї країни не характерні. Їх лише чотири: Грац, Лінц, Зальцбург і Інсбург. Функції цих міст дуже різноманітні, чого не можна сказати про велику кількість невеликих містечок, більша частина яких - "однозначна". В них переважають, як правило, одна або дві промислові галузі.
Швидкий ріст чисельності міського населення пов'язаний з підвищенням частки несільськогосподарських занять активного населення. В 2003 році частка промисловості, включаючи будівництво і ремесло, складала більш ніж 42%, а в сільському господарстві - близько 14% (проти 31% в 1967), в транспорті і зв'язку - 10%.
4. Релігія. За відомостями міжнародного обстеження цінностей, проведеного в 2002-2003рр., відвідують церкву, молитовні доми раз в місяць і частіше 43% австрійців (8 місце з 27 країн Європи і Північної Америки). Якщо ж об'єднати відомості цих міжнародних обстежень в 1990-1991, 1995-1997 і 2002-2003рр., то Австрія займе 22 місце з 60 країн світу по відвідуванні церков раз в тиждень і частіше (30% австрійців відвідували церкву з такою регулярністю).
В той же час під час опитування в 2003 році тільки 6,1% австрійців заявили про те, що вони не вірять в Бога (ще 8,3% вірять в Бога, але не вірять в життя після смерті). (На території Австрії християнство почало розповсюджуватися з кінця 3 - початку 4 сторіччя нашої ери.)
Релігійні організації.
Найбільшою релігійною організацією - Римсько-католицька Церква (ІІІ сторіччя) Держава підтримує церкву: в країні існує 1%-й податок, який повинні платити всі громадяни країни. Римсько-католицька церква в 2003 р. мала 5651583 віруючих (72,2% населення).
Другою по чисельності є Євангелічна Церква Аусбурського і Гельветинського віросповідання (ЄЦАіГВ), яка об'єднує дві автономні одна від одної церкви (лютеран і реформаторів). Лютерани і реформатори отримали право вільного віросповідання своїх віросповідань лише 1781р., а повністю вирівняні в правах з католиками - ще через сторіччя.
5.Освіта.
Загальнообов'язкова освіта в Австрії починається з шестирічного віку і продовжується дев'ять років. Навчання в державних школах і отримання вищої освіти - безплатне. В Австрії є 18 ВУЗів, 12 університетів. Віденський університет (заснований в 1365 році) є найстарішим з існуючих університетів німецькомовних країн.
6.Засоби масової інформації.
В Австрії видається більш ніж 35 щоденних газет. Їх разовий тираж приблизно 3,5 млн. екземплярів. Теле- і радіо мовлення здійснює державна компанія ЕРФ. Національне інформаційне агентство - Австрійське Агентство друку (АПА).
7.Загальнонаціональні свята. Вознесіння Христове, Другий день Трійці, Свято тіла Христового, Національне свято Австрійської республіки (26.10), свято всіх святих (1.11) День св. Діви Марії(8.12), а також Різдво (25 і 26.12).
8.Оподаткування. Австрія, як і більшість країн Західної Європи, володіє досить складною, багаторівневою системою оподаткування, при цьому велика частина податків збирається через Федеральну податкову службу. Місцеві ж податки не дуже значні.
Австрійське законодавство розмежовує всіх фізичних і юридичних осіб на податкоплатників з необмеженою і обмеженою податковою відповідальністю. Необмежена відповідальність означає, що податок сплачується з усіх прибутків, отриманих як в країні так і за її межами. Таку відповідальність несуть приватні особи з постійним місцем проживання в Австрії, а також компанії, юридична адреса або органи управління яких знаходяться в Австрії. Відповідно, обмежену відповідальність несуть приватні особи, які проживають за кордоном, і корпорації, які не мають в країні ні органів управління, ні юридичної адреси. В цьому випадку оподаткуванню підлягають окремі види прибутку, отриманого в Австрії, наприклад прибуток від діяльності, яка здійснюється через постійні представництва або відділення.
Основні види податків: 1) на інвестиції 2) на прибуток 3) корпоративний 4) на підприємницьку діяльність 5) на майно 6) з обороту (податок на додану вартість(ПДВ)) 7) на нерухомість 8) на спадок і подарунки.
Господарство
1.Загальні відомості. Після утворення Австрії, як самостійної держави в 1918 році вона на протязі 20-х 30-х років переживала сильну економічну і політичну кризу. Втративши свої окраїнні володіння - індустріальну Чехію і аграрні території Угорщини, а також будучи навантажена величезними витратами на утримання багаточисленного чиновницького апарата, який раніше керував велетенською імперією, а тепер залишився без роботи, Австрія довго не могла призвичаїтись до нових умов. В роки аншлюсу німецькі монополії мали свій контроль над тисячами австрійських підприємств і прагнули налагодити експлуатацію природних ресурсів Австрії в цілях Німеччини. Було побудовано велику кількість гідроелктростанцій, підприємства чорної і кольорової металургії, хімічні заводи.
Після Другої Світової війни колишня німецька власність перейшла в Австрії в руки держави, в чому був зацікавлений австрійський народ. На теперішній момент в Австрії націоналізовані головні підприємства важкої промисловості і банки. На державних підприємствах виробляються в основному електроенергія, чавун і сталь, алюміній, добувається залізна руда, буре вугілля, нафта і природний газ, іде переробка нафти, виробляються азотні добрива, штучні волокна, частина виробів машинобудування. Не націоналізованими залишаються в основному підприємства легкої і харчової промисловості, а також група галузей пов'язаних з заготівлею, переробкою і обробкою деревини. Важливу роль в економіці Австрії займає іноземний капітал. Під його сильним впливом, а в ряді випадків і під контролем знаходяться цілі галузі промисловості: електротехнічна, електронна, нафтохімічна, магнезитова, виробництво деяких видів обладнання. Іноземний капітал обмежує економічну самостійність Австрії, частково він гальмує розвиток державного сектору промисловості.
Австрія відноситься до числа економічно розвинутих країн з відносно швидким розвитком індустрії. Хоча економічна світова криза 1974-1975 років не помилувала Австрію, але тут вона почалась дещо пізніше. Так як Австрія нейтральна країна, вона має відносно невеликі військові витрати - це створює сприятливі умови для розвитку економіки Австрії.
В післявоєнний період індустріальний розвиток Австрії значно підвищився. Тепер Австрія відноситься до індустріальних країн, і хоча по вартості продукції промисловість переважає сільське господарство в 7 раз, Австрія забезпечує свої потреби в основних сільськогосподарських продуктах на 85% за рахунок особистого виробництва.
Залежність Австрії від зовнішнього ринку проявляється при ввезенні недостатньої енергетичної сировини і вивезенні залишків продукції обробної промисловості.
Головний промисловий і сільськогосподарський район країни - Придунайські землі. Тут, на 1/5 території Австрії, знаходиться її життєво важливі господарські центри. На решті території країни, особливо у високогірній частині Альп, переважають майже не заселені місцевості, все ще мало пов'язані із зовнішнім світом і між собою.
Як і в багатьох європейських країнах, промисловість Австрії відрізняється нерівномірним розвитком окремих галузей. Деякі важливі галузі обробної промисловості взагалі відсутні, наприклад авіабудування, а інші не мають великого значення - до них відносяться автомобілебудування і виробництво електронного обладнання.
1.Гірничодобувна, важка, легка промисловості.
Гірничодобувна промисловість в зв'язку з бідністю корисних копалин відіграє в країні незначну роль в господарстві, за винятком магнезитової, яка має експортне значення. В цих галузях промисловості Австрія має надлишкові потужності, і значна частина їх продукції експортується в західноєвропейські країни.
2.Паливна промисловість.
Одне з самих слабких місць австрійської економіки - її паливна промисловість. Австрія ввозить все необхідне кам'яне вугілля, більше половини бурого вугілля, близько 4/5 нафти, майже половину природного газу. З початку 70-х років імпорт первинних джерел енергії по вартості став переважати виробництво їх всередині країни. Особливо великі витрати пов'язані з ввезенням нафти і газу. На нафту і природний газ припадає приблизно 60% всього споживання енергії, а на тверде паливо і гідро-енергію - по 20%.
В країні добувають менш ніж 2 мільйони тонн нафти в рік, причому її добування поступово скорочується. Однак нафта залягає порівняно неглибоко і відрізняється високою якістю. Основні родовища нафти розташовані на північному сході від Відня. Неподалік від столиці, в місті Швехате, на єдиному великому нафтопереробному заводі, зосереджена майже вся переробка нафти. Із-за кордону (головним чином із арабських країн) її отримують по нафтопроводу Трієст-Відень, прокладеному вздовж південно-східної окраїни Австрії за межами Альп. Паралельно йому, але в протилежному напрямку прокладений газопровід із Росії, по якому російський газ іде в Австрію і Італію.
3.Енергетика.
Більше половини електроенергії виробляється на великій кількості ГЕС, однак значення гідроенергетики падає, Швидше росте виробництво електроенергії на теплових електростанціях. ГЕС головним чином побудовані на альпійських річках на півдні країни, звідки частина електроенергії передається в східні райони, частина експортується і лише невелика частина споживається на місці.
4.Чорна металургія. Одною з найважливіших галузей австрійської промисловості являється чорна металургія. Виплавка чавуну і сталі значно переважає потреби країни, і більша частина чорного металу йде на експорт. Велика частина чавуну виробляється в Лінці, у Верхній Австрії, решта - в Леобені. Виробництво сталі, приблизно порівну, розподілене між Лінцом і Штирійським районом. Австрія - батьківщина нового, більш ефективного технологічного виробництва сталі - киснево-конверторного, який все більше витісняє мартенівський процес. Потреби металургійних заводів лише на 3/4 задовольняються за рахунок місцевої руди. Всі легуючі метали і металургійний кокс завозяться з-за кордону.
5.Кольрова металургія.
В кольоровій металургії велике значення має тільки виробництво алюмінію. Розвиток цієї галузі промисловості в Австрії, яка не має в своїх надрах бокситів, пов'язано з використанням дешевої електроенергії великої кількості ГЕС на річці Інн. Тут, в Рансхофені, неподалік від Браунау, побудований один з найбільших заводів в Західній Європі алюмінієвих заводів. Інші підприємства кольорової металургії не задовольняють навіть внутрішніх потреб країни. З місцевої руди виплавляється лише невелика кількість міді і свинцю.
6.Машинобудування.
Машинобудування хоча й утворює ядро всієї промисловості Австрії, але розвинуте в меншій мірі, ніж в інших західноєвропейських країнах, в результаті чого Австрія завозить більше продукції машинобудування, ніж вивозить. Машинобудівні підприємства, як правило, невеликі: на багатьох з них працює не більш ніж по 50 осіб.
У великих кількостях виробляються машини і прилади для легкої і харчової промисловості, деякі типи станкового обладнання, обладнання для добувної промисловості. Також налагоджене виробництво локомотивів та невеликих морських суден. Найбільший центр машинобудування в Австрії - місто Відень.
7.Лісна промисловість. Для Австрії також характерний комплекс галузей, які містять в собі заготівлю деревини, її обробку і виробництво целюлози, паперу і картону. Значення лісної промисловості далеко виходить за межі країни. Найбільші райони заготівлі деревини знаходяться в гірських районах Штирії, в основному тут же й проводиться її первинна обробка.
8.Сільське господарство. В Австрії досить розвинуте сільське господарство. На теперішній час врожайність головних зернових культур - пшениці і ячменю перевищує 38 ц/га, продуктивність молочних корів досягає 3,5 тис. кг. молока в рік.
Більш ніж 2/3 продукції сільського господарства дає тваринництво. Цьому сприяє те, що природні луги і пасовища займають більше половини всієї площі відведеної під сільське господарство. Крім того, під посівами кормових культур зайнято приблизно четверта частина орних земель. А ще частина кормів імпортується. Все це дозволяє утримувати 2,7 млн. голів великої рогатої худоби. В останній час виробництво м'яса і молока задовольняє весь платоспроможний попит населення.
Площа, яка оброблюється невелика. Є землі, які обробляються не постійно. Їх називають Ергатен. Вони використовуються перемінно то як орні землі то як пасовища. Ергатен характерні для альпійських районів.
Головні сільськогосподарські культури - пшениця, ячмінь і цукровий буряк вирощуються головним чином там, де теплий клімат і родючі землі, ― в придунайській частині Австрії і на її східній рівнинно-горбистій окраїні. Тут також сіють жито, овес і картоплю. Але їх посіви розповсюджені ще ширше - вони зустрічаються також в передгір'ях Альп і в гірських долинах, на плато Шумави. За межами гірських районів розповсюджені овочівництво, і особливо виноградарство. Виноград вирощують тільки в теплих районах північно-східної і східної частини країни.
9.Транспорт.
Мережа шляхів сполучення в Австрії досить густа і не тільки на рівнинній частині, а й в горах, чому сприяє значна розмежованість Східних Альп глибокими поперечними і повздовжніми долинами. Але, не дивлячись на сильну розмежованість рельєфу, все ж таки довелося піти на будівництво тунелів і мостів. В Австрії нараховується більш ніж 10 тунелів, кожний з яких довжиною більш ніж один кілометр. Самою великою довжиною відрізняється Арльбергський автомобільний тунель, довжина якого становить 14 кілометрів.
Будівництво гірських залізниць і автомобільних доріг сприяло освоєнню лісних, гідроенергетичних і інших багатств гірських регіонів.
Головні види транспорту в Австрії - залізниця і автомобільний транспорт. Близько 2/3 загальної довжини залізниці електрифіковано. Ділянки з електротягою знаходяться в основному в гірській частині країни, де використовується дешева електроенергія місцевих ГЕС і де багато крутих підйомів. Електрифіковані також найважливіші міжнародні напрямки. В тому числі на Німеччину, Італію, Швейцарію, трансальпійські шляхи. На решті напрямків переважає тепловозна тяга.
Від Відня як найбільшого залізничного вузла променеподібно розходяться найважливіші магістралі. Найголовніша з них відходить в західному напрямку, з'єднуючи придунайські та при альпійські регіони. В північно-західному напрямку від цієї трансавстрійської магістралі відходять дороги на Чехію, Словаччину, Німеччину. Велике значення має Земмерінгська магістраль, яка відходить від Відня на південний-захід, яка з'єднує столицю з Верхньою Штирією і Італією. Основні магістралі пов'язані між собою двома високогірними шляхами, які перетинають Альпи з півночі на південь (Лінц - Леобен і Зальцбург - Філлах).
Автомобільний транспорт успішно конкурує з залізницею по перевезенням як вантажів так і пасажирів. Тепер тільки міжміськими автобусами перевозиться вдвічі більше пасажирів, ніж по залізниці. За останні десятиліття минулого століття було побудовано декілька ділянок нових шосейних шляхів типу автострада (автобан) найважливіша з яких - магістраль Відень - Зальцбург. Будівництво швидкісних автомобільних шляхів продовжується і на теперішній час. Схема мережі автомобільних магістралей схожа на схему залізниці.
Єдина суднохідна річка Австрії - Дунай. Він суднохідний на всій австрійській ділянці довжиною в 350 кілометрів. Особливо він повноводний літом, коли тануть гірські сніги і льодовики. Тим не менш, на річковий транспорт припадає менше десятої частини загального вантажообіг країни. Самий великий порт Австрії - Лінц, де металургія споживає величезну кількість привезених в основному по річці кам'яного вугілля і коксу, залізної руди і іншої сировини. По вантажообігу більш ніж вдвічі поступається Відень.
Географія зовнішньоекономічних зв'язків.
Економіка Австрії не може розвиватися без тісних зв'язків з іншими країнами, причому ввезення Австрією товарів і капіталу переважає їх вивезення. Але послуги, які пропонуються закордонними партнерами переважають послуги, які отримує Австрія від них. Мова йде в першу чергу про туризм, який відіграє велику роль в економіці країни.
Зовнішня торгівля Австрії має від'ємне сальдо, тобто імпорт її товарів по вартості перевищує експорт. Значне місце в економіці Австрії займають сировина і напівфабрикати: деревина і продукти її часткової переробки, чорні метали, продукція хімічної промисловості, електроенергія. Із готової продукції вивозяться деякі види машин і обладнання, річковий транспорт. В невеликій кількості експортуються харчові товари (продовольство).
Завозяться переважно готові вироби, і в першу чергу споживчі товари, дещо менше значення має імпорт машин і обладнання, автомобілів, виробів побутової і промислової електроніки.
У великих кількостях завозяться нафта, природний газ, кам'яне вугілля і кокс, руди чорних і кольорових металів, хімічна сировина. Завозять також харчові і смакові товари, продукти тропічного землеробства, багато кормів.
Взагалі. Зовнішня торгівля Австрії більш ніж на 87% орієнтована на світовий капіталістичний ринок. Перше місце в експорті, і особливо в імпорті Австрії займає Німеччина.
Політика державного нейтралітету, яка проводиться Австрією - хороша основа для подальшого розвитку зовнішньоекономічних зв'язків з усіма країнами світу.
Список використаної літератури:
А.І. Мухін "Австрія"
Журнал "Фінанси" 1994р. №8
"Економічна географія країн світу"
Степанов "Австрія"
Довідник "Країни світу"
www.Austria-all.ru
www.economiceuropa.ru
www.maps-of-europa.com.ua
www.Baden.ru
www.Austria.ru
Документ
Категория
Биология
Просмотров
34
Размер файла
363 Кб
Теги
рефераты
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа