close

Вход

Забыли?

вход по аккаунту

?

Экономическая история Украины (шпаргалка на укр. языке)

код для вставкиСкачать
Aвтор: semenov Украина, 2003г.
1. Предмет, завдання, преіодизація економічної історії.
Значення еісторії поляга в узагальненні фактів та вивченні та аналізі закономірночтей і тенденцій економічного розвитку в історичній перспективі Історична економічна наука - ілюстрація, критика та обгрунтування економічних теорій і дае можливіть перевірити їх в історичній перспективі Еісторія забезпечуе тісний звязок між історико-економічним розвиткрм та розвитком економічних знань в цілому, вона допомагже у вивченні курсу економічної теорії, рпс, економіки промисловості та сга, фінансів грошового обігу Еісторія поділяеться на такі періоди 1) Господарство за первісної доби та перших цивілізацій 2) господарство за часів середньовіччя 3) розклад феодалізму та зародження індустріального суспільства 4) господарство світу індустріальної доби
2. Основні етапи господарської еволюції первісного сіспільства та їх характеристика. Неолітична революція.
Палеоліт (3 млн - 10 тис. рдо н.е.) найважчий і найдовший період в історії людства. Знаряддя праці еволюціонували вд примітивних камяних знарядь до складних знарядь з кістки і рогу. Кількість типів знарядб досягла 100. Головні заняття людей - мислиіство, рибальство,збиральгицтво. Людина навчилачя добувати вогонь, зявилися постійні житла. У мезоліті утвердилися сучасні післяльодовикові кліматичні умови. Були винайденні лук і стріли, гарпуни, сітки для рибальства, перші спроби приручити диких тварин, виник найпримитивніший водний транспорт, зявилися знаряддя для обробки дерева.неоліту характерно утвордження різних галузей відтворюючого господарства. Цей процес дістав назву "неолітична революція". Складовою частиною цією епохи був мідний вік. Зародилося ткацтво, гончарство. Зародження найпростішої системи обміну в трипіліців. Юронзовий вік 3-2 тис до н.е. - швидкий розвиток твариництва та землеробства, виділення кочових скотарських племен. Залізний вік ( 2- 1 тис дон.е.). 3. Типи стародавніх цивілізацій.
Два типи - східне та античне рабство їм властиві спільні риси: ручна технологіяз індивідуальними та спільними знаряддями праці , провідна роль землеробства та натурального господарства, позаекономічний примус як засіборганізації та рпивласнення суспільної праці. Східне рабство виникло в 4 тис до н.е. в Стародавньому Єгипті. Найбільшим господарським досягненням єгиптян стала зрошувальна система землеробмства. Побудувати цей гідротехнічний комплекс, підтримувати його могли тількі вільні селяни. Поступово жерці, фараони присвоїли общинні землі, перетворили селян на залежних від себе виробників. У Єгипті виникла жвава торгівля між північчю та півднем. У країні існували ринки рабів. Найбільшимим рабовласниками були фараони. Головною продуктивною силою були селяни. Великої різниці між рабами та селянами общинниками не було У 525 р до н е Єгипет завоювали перси. До району східного рабства належали Межиріччя Тигру та Євфрату. Основне населення - селяни, які виратили землю і працювали за частку врожаю на храмові господарства. Незважаючи на існування рабства головними виробниками були селяни. Економіка східного рабства характерна і для Стародавньої індії та Китаю. Особливості східного рабства: воно не володіло суспільним виробництвом. Головна сфера економічного житті - сільське господарство опинилося поза межами рабовласницького виробництва. Раби належали державі, головними їх джерелами були війни, піратство,боргове рабство. Використання праці рабів було однобоким і непродуктивним, вони брали участь у будівництві храмів, пірамід, каналів. У Греції переважало боргове рабство, община зникла, використання рабської праці стало різнобічним та ефективним, рабство перетворилося на класичне.антична громада виступала як місто (поліс) . місто витіснило і підпорядкувало собі село. Прогрес розвитку торгівлі привів до відокремлення ремесла від сільського господарства та розвиток торгівлі, поява грошей, капіталу. Суспільство розпалося на два стани: рабів та вільних громадян. У 5 ст рабовласницке суспільство в Грецідосягло найвищого рівня розвитку. Ремесло і торгівля розвивалося на незначній території землі, на решті переважало сільське господарство. У майстернях ремісників працювали як раби так і вільні громадяни, був відсітній поділ праці.У2 ст до н.е. Грецію завоювали римляни Становленню і утвердженню рабовласницьких відносин сприяла територіальна експанція римлян. Період розквіту господарства припав на 2 -1 ст до н.е. рабство набуло класичних форм. Економічне піднесення тривало перші два століття н.е. раби поділялися на міських та сільських. Багато рабів працювало в майстернях, каменоломнях, але перевахна частина в сільському господарстві. Джерела рабів: війни, піратство,богиБоротьба за землюбула важливою ознакою економічного розвитку Риму. Широкого розвитку набула торгівля. У Римі розвиненою була грошова система.
4. Фази еволюції та варіації розвитку рабовласництва.
Два типи - східне та античне рабство їм властиві спільні риси: ручна технологіяз індивідуальними та спільними знаряддями праці , провідна роль землеробства та натурального господарства, позаекономічний примус як засіборганізації та рпивласнення суспільної праці. Східне рабство виникло в 4 тис до н.е. в Стародавньому Єгипті. Найбільшим господарським досягненням єгиптян стала зрошувальна система землеробмства. Побудувати цей гідротехнічний комплекс, підтримувати його могли тількі вільні селяни. Поступово жерці, фараони присвоїли общинні землі, перетворили селян на залежних від себе виробників. У Єгипті виникла жвава торгівля між північчю та півднем. У країні існували ринки рабів. Найбільшимим рабовласниками були фараони. Головною продуктивною силою були селяни. Великої різниці між рабами та селянами общинниками не було У 525 р до н е Єгипет завоювали перси. До району східного рабства належали Межиріччя Тигру та Євфрату. Основне населення - селяни, які виратили землю і працювали за частку врожаю на храмові господарства. Незважаючи на існування рабства головними виробниками були селяни. Економіка східного рабства характерна і для Стародавньої індії та Китаю. Особливості східного рабства: воно не володіло суспільним виробництвом. Головна сфера економічного житті - сільське господарство опинилося поза межами рабовласницького виробництва. Раби належали державі, головними їх джерелами були війни, піратство,боргове рабство. Використання праці рабів було однобоким і непродуктивним, вони брали участь у будівництві храмів, пірамід, каналів. У Греції переважало боргове рабство, община зникла, використання рабської праці стало різнобічним та ефективним, рабство перетворилося на класичне.антична громада виступала як місто (поліс) . місто витіснило і підпорядкувало собі село. Прогрес розвитку торгівлі привів до відокремлення ремесла від сільського господарства та розвиток торгівлі, поява грошей, капіталу. Суспільство розпалося на два стани: рабів та вільних громадян. У 5 ст рабовласницке суспільство в Грецідосягло найвищого рівня розвитку. Ремесло і торгівля розвивалося на незначній території землі, на решті переважало сільське господарство. У майстернях ремісників працювали як раби так і вільні громадяни, був відсітній поділ праці.У2 ст до н.е. Грецію завоювали римляни Становленню і утвердженню рабовласницьких відносин сприяла територіальна експанція римлян. Період розквіту господарства припав на 2 -1 ст до н.е. рабство набуло класичних форм. Економічне піднесення тривало перші два століття н.е. раби поділялися на міських та сільських. Багато рабів працювало в майстернях, каменоломнях, але перевахна частина в сільському господарстві. Джерела рабів: війни, піратство,богиБоротьба за землюбула важливою ознакою економічного розвитку Риму. Широкого розвитку набула торгівля. У Римі розвиненою була грошова система.
5. причини занепаду та загибелі рабовласницької системи. Зародження протофеодальних відносин (система колонату). У добу пізньої Римської імперії (3-4 ст) господарство занепало і підійшло до кризового стану. Причиною були суперечності рабовласницького суспільства. Дещшева рабська праця не стимулювала прогрес. Контроль за працею рабів у латифундіях (великих господарствах ) був утруднений що привело до зниження продуктивності праці. Витіснення з економічного життя невеликих виробників підірвало військову могутність держави, зазнала краху завойовницька політика, припипилося попповнення господарства рабами, ціни на них зросли, їх використання стало нерентабельним.. криза рабовласницького гсподарства в аграрному виробництві виявилася у зменшені площі оброблюваних земель, нерентабельності латифундій. Обмежувалася власність рабовласника над рабами. Заборонялося їх вбивати, продавати сільських рабів без землі. Зросло значення невеликих господарств. Змінився статус еолонів, він став спадковим, їх прикріпили до землі. Колони платили ренту власнику землі, державні податки, виконували повинності. Колони поступово ставали "рабами землі". Економічний занепад охопив ремесло і торгівлю. Ремесла поступово переміщувалися із міст у села. Латифундії перетворювалися на економічно замкненні господарства. Для господарства Риму 3-5 ст визначальними стали розклад античної власності, поступова втрата рабства свого виробничого значення, натурализаціяі економіки, послаблення економічних позицій міст, значення колонату росло, раби отримували землю, і віддавали частину врожаю. 6. Зародження та розвиток феодалізму. Форми феодального землеволодіння (алод, боніфіцій, феод).
Зародження феодалізму (6-8 ст ) у Франції мало такі ознаки спадковий наділ перетворювався на алод- приватну власність невеликоїсімї. Цявласність вільно заповідалася, продавалася, купуваласябездозволугромади. Громада трансформувалася у сусідську. З утвердженням приватної власності і зміцнення алоду розпочалося відчудження землі. Король роздавав із свого земельного фонду наділи графам, церкві, роздавав право на збирання державних доходів.процес становлення залежного селянства охопив рабів, колонів, вільновідпущених. Невелики земельні власників переворювалися на залежних. У 8-9 ст відбувся переворот у франкському суспільстві, що прискорив створення феодального суспільства. Головну роль у війнах відігравали рицарі. Воїни-рицарі почали отримати пожиттєві земельні дарування - боніфіцій - за умови виконнання військової служби і васальної присяги. Частину цих земель бенефіції віддавали свої васалам. Склалося бенефеціальне - умовне-службове, тимчасове землеволодіння, що грунтувалося на васальних відносинах. Право власності на землю зберігалося за сенйором, що надав її. Відмова від служби призводила до конфіскацї бенефіція. В 9 ст. васальна служба була визнанна спадковою. Бенефіцій перетворився на феод . Формувалося феодально залежне селянство. Цьому сприяли великі податки та примуси, борги, насильне захоплення громадських земель і алодів, натуральне господарство, війни. Перетворення вільних селян на залежних і втрата ними землі відбувалася по-різному. Стали поширеними прекарські угоди, їх змістом було відчудження алоду дрібного землевласника на користь магната або церкви, а потім повернення його в користування селянинові. Спочатку в прекарських угодах вказувалися строки користування землею і розмір плати за це, поступово прекарії ставали спадковими, обумовлювалися сплатою ренти, панщинними роботами. Загальними ознаками селян була особиста, судова залежність від власника землі. 7. Феодальне місто, його виникнення та економічна роль. Комунальні революції.
На ранній стадії феодалізму панувало натуральне господарство. Досягнення римської промисловості не були успадковані варварами. Поступово формувалося домашня промисловість - систематичне вироблення певними групами сільського неселення товарів на замовлення та продаж. До перших галузей ремісництва належать залізодобувна, гончарство, ювелірна справа. Відомі три організаційно-виробничі центри селянського ремісництв: замок сенйора, господарства окремих селян, село. Більшість промислових товарів ремісники виробляли для себе і своїх сенйорів. З 11 ст у Європі почався процес урбанізації, відродження старих і утворення нових міст. Натуральне господарство вичерпало себе. Успіхисільського господарства зробили можливість існування частини населення, яке могло не займатися сільським господарством. Сприяли розвиткові міст хрестові походи. Феодали були зацікавлені у появі міст. Бо податки з них приносили не малі податки. Інтенсивни й розвиток ремесла у 12-14 ст сформував цехові порядки. Цехи утворювалися за професійними ознаками. Міста у ході комунальних революцій міста добилися незалежності та самоврядування. Всі повнолітні мешканці міста були вільнимизусилля цеховиків увіковічити дрібне виробництво, поставити всіх в уднакові умови гальмувало технічний прогрес. В 12 ст починається процес обміну між окремими районами. В кожній країні поділ праці приводить до спеціалізації. Ярмарки з місцевих, в окремих містах перетворюються на центри міжнародної торгівлі.
8. передумови та наслідки великих географічних відкритів.
Криза левантійської торгівлі після загарбання турками Константинополя Західно эвропейські купці прагнули знищити монополію італійців у торговлі зі сходом Значним стимуломВГВ було золото, як матеріалізація багатства. Відчувалася нестача коштів у обігу. Видуботок цінних металів був обмежений, значна частина їх йшла на прикраси. Пасивним був баланс Європи у зовнішній торгівлі. Іспанські дворяни після відвойування незалежності залишилися беззасобів до існування. Вони зневажали економічну діяльність і намагалися вийти із скрутного становища шляхом територіальної експансії. Розвиток абсолютизму створив передумови для організації великих морських експедицій для колоніальних загарбань. Експедиції Колумба, Васко да Гамми встановили прямий звязок з Америкою та Індією. Великі географічні відкритт мали важливе значення для господарства Західної Європи Почалася перебудова європейських економічних відносин. Виникли економічні звязки між найвіддаленішими народами. Торгові шляхи перемістилися в океан. Торгівля стала світовою в Європі зявилися нові товари: тютюн, кава, какао, чай, кукуруза; нові сільськогосподарські культури. Приплив до Європи дорогоцінних металів спричинив революцію цін. Ціни зросли у 4 рази, а на хліб у 5 разів.Збагатилися купці, прискорився перехід до мануфактурного виробництва. Створилася колоніальна система. Першими колоніальними державами стали Іспанія і Португалія, поступово їх витіснила Англія, Голландія.Нещадне пограбування колоній принесло європейцям великі багатства і сприяло розквіту європейської економіки. Відбувався розклад феодального господарства. 9. становлення та розвитьок мануфактурного виробництва в Європі.
Мануфактура - підприємство, засноване на ремісничій техніці, поділі праці, вільнонайманій робочій силі. Ця стадія промисловості, що історично передувала великому прмисловому виробництву. Існували два типи мануфактур - розсіяна (децентралізована) та централізована. Розсіяна мануфактура, що розвивалась в основному в 16- першій половині 17 ст., грунтувалася на сільських промислах і дрібному ремеслі. Централізована мануфактура характеризувалась територіальною єдністю виробництва і утвердилася у другій половині 17 ст. мануфактури виникали у тих галузях, де рівень спеціалізації та технічного розвитку створював умови для реорганізації виробництва. Такі умови в 17 ст. були в суконному виробництві, металургії, суднобудуванні, книгодрукованні. Зародження мануфактур відбувалося у двох напрямках:1) торговий капітал підпорядковував виробництво; виробник става підприємцем і купцем. Одночасно в промисловості зберігалися ремесло і дрібне товарне виробництво. Передумови індустріалізації сільського господарства відбувалися у трьох напрямках: створення буржуазних форм земельної власності ; перетворенні феодальної ренти на капіталістичну, зростання товарності. Відбулися значні зрушення в сфері обігу і розподілу. Просте товарне виробництво переростало в ринкове, розвивалося міжнародний поділ праці, формувалися національні,європейські та світові ринки грошей та товарів.. панівну роль відігравали голандія та англія. Європейські феодальні країні були вилучені із світового ринку і перетворилися на продавців товарів своїх аграрних економік. Відбувалися радикальні зміни в організації світової торгівлі. Зявилися монопольні торгівельні компанія, вдосконалилися товарні біржі. Зародилися страхова справа. Доходи реалізувалися через зарплату, прибуток, ренту.
10. Буржуазні революції в Європі та США, їх економічні програми.
Значну роль у справі зародження індустріальної цивілізації відіграли буржуазні революції в Нідерландах (1566-1609), Англії (1640-1650), США (1775-1783), Франції (1789-1794) У середині 16 ст. Нідерланди потрапали під владу Іспанії , це прискорило революцію. Їй була властива незавершеність і половинчатість економічних реформ.. до влади прийшла купецька олігархія, якка конфронтувала з підприємцями. Основою аграрного ладу залишалися дрібні селянські господарства. Поступово відновлювалися привілеї цехів. Голандія перестала бути панівною промисловою державою. Нідерладська революція не вплинула на інші європейські країни. Такого впливу домоглася революція в Англії, яка розпочалася в умовах індустріального розвитку країни. Зявилися економічно сильне дрібне і середнє дворянство, зростав обсяг мануфактурного виробництва. Аграрний переворот знищив феодальне землеволодіння, прискорив процес оббезземелювання селян, сприяв організації сільського господарства на фермерській основі. Землі церкви, корони, противників революції продавалися на комерційній основі. Було заборонено каботажне плавання іноземних кораблів між англійськими портами (Навігаційний акт), цей акт забезпечив панування Англії на світовому ринку. У 1776 році було проголошено створення США. Держава конфіскувала землі прихильників Англії, було створення фонд державних земель на Заході, що сприяло створення фермерських відносин. Революція прискорила розвиток промисловості та торгівлі,довлади прийшла буржуазія і рабовласники. У Франції існувала багата буржуазія, розвивалася мануфактурна промисловість, панував торговий капітал. Революція у Франції декларувала скасування феодельного режиму та ліквідувала дворянські привілеї. Знищувалися особисті примуси селян, встановлювалися умови викупу основних примусів. Всі громадяни оголошувалися рівними. Була скасована державна регламентація промислового виробгицтва,ліквідували цехи, проголосили свободуторгівлі. Було відмінено рабство у колоніях. Французька революція набула загальноєвропейського та світового характеру. Вона зумовила перемогу індустріального суспільства.
11. Промисловий переворот в Англії та його наслідкиі особливості у Франції, Німеччині та США.
Промисловий переворот - це перехід від мануфактури з її ручною ремісничою технікою до великого машинного фабрично-заводського виробництва,який забезпечував впровадження у промислове виробництво і транспорт системи робочих машин, парових двигунів, створення самостійної машинобудівної галузі. У соціальному плані головну роль почали відігравати фабриканти та люди найманої праці. Завершення промислового перевороту - це світовий процес, що визначався загальними законами і одночасно мав свої особливості у кожній країні. У Великобритані пр переворот закінчився у середині 19 ст. аграрний переворот і політика огороджування створили резерв робочоїсили.. економічне життя країни визначав єдиний широкий національний ринок, що стимулював розвиток промисловості та с -га. Важливу роль відіграло географічне розташування.промисловий переворот прискорила конкуренція. Технічний прогрес передував перевороту та відбувався в ході його розвитку. Переворот зробив неминичучими зміни в засобах звязку та транспорту., 1769 винайдення парової машини, 1829 - будівництво залізниці між Манчестером та Ліверпулем. У 50-60-х роках 19 ст істотною ознакою машинобудування стало випуск засобів виробництва. Промисловий переворот завершився. Головною особливістю промислового перевороту у Франції був його затяжний характер.континентальна блокада (1806), що закрила європейський ринок від англійських товарів, прискорила становлення тих галузей, що базувалися на континентальній сировині (суконна, полотняна, швейна, взуттєва, хімічна, металообробна). Однак криза охопила ті галузі, що працювали на колоніальній сировині (бавовяну, цукрова). Через відсутність англійських машин загальмувалася механізація виробничих процесів це призвелодо уповільнення темпів промислового перевороту. За розмірами промислової продукції Франція займала друге місце, але її технічний рівень і конкурентна спроможністьзалишалися низькими. Промисловий переворот у Німеччині почався із запізненням у 30-х роках. Повілбність економічного розвитку пояснювалася політичною роздробленістю німецьких земель, пануванням феодальної роздробленості. Створення митного союзу (1833) прискорили формування національного ринку. Значних успіхів досягла гірнича промисловість. Швидко розвивалася Рейнська область. В цілому за 10важливими економічними показниками Німеччина відставала від Великобританії. Економічному піднесенню сприяла боротьба за обєднання, що завершилася у 1871. Промисловий переворот у Німеччині завершився у 70-х роках. Американський промисловий переворот був частиною розвитку світового індустріального господарства. Вона почалася після англо-американської війни 1812-1815 рр. в США ще повністю не сформувалось мануфактурне виробництво. Інтенсивна механізація, нестача робочої сили стимулювало швидке впровадження винаходів. За 40 років обсяг промислової продукції зріс у 8 разів, капіталовкладення у 20 (становило 1 млрд. дол) Зявилися нові галузі: електротехнічна, гумова, нафтовадобувна та нафтопереробна. США випередило Францію і вийшли на друге місцев світі.
12. структурні зміни в економіці провідних країн світу (індустріалізація) та розвиток їх економіки на рубежі XIX-ХХ ст. Причини першої світової війни.
Із завершенням промислового перевороту почався процес індустріалізації. Основним його змістом були структурні зрушенняв національних господарствах окремих країн, внаслідок чого зявилися нові та модернізувалися старі галузі виробництва,змінювалася їх роль в економіці, тобто частка у ВНП та НД. Завершення індустріалізації забезпечувало перевагу над сільським господарством, важкої індустрії над легкою. Машинне виробництво перемагало у всіх галузях виробництва. Відбувалися зміни в організації і управління виробництвом. Провідне місце належало системі акціонерного підприємництва. Торговий і промисловий капітал поступався першістю фінансовому. Темпи та строки індустріалізаццї залежали від конкретних умов кожної країни, вихідного рівня промислового перевороту, загальносвітового промислового розвитку.. у Великобританії завдання ідустріалізації почали розвязувати під час промислового перевороту. В інших розвинених країнах індустріалізація проходила після перевороту та була його продовженням. Вона була перервана ПСВ та ДСВ У кінці 19-поч 20 ст індустріалізація відбувалася на грунті НТР. Змінилася енергетична база економіки. Пару витіснила електрика. Структурні зрушення кінця 19 - поч 20 ст зумовили зміни у галузевій структурі машинної індустрії. Її провідними галузями стало виробництво електроенергії, продукції хімпрому, добувної, металургійної, машинобудівної промисловості. Розвивалися такі галузі: сталеварна, нафтодобувна і нафтопереробна, лектротехнічна, алюмінєва, будівельна. Ускладнилася структура машинобудування. Найбільш динамічно розвивалися транспортне виробництво та верстатобудування. Зросло значення стандартизації.США вийшли на перше місце в світі за темпами промислового розвитку і за обєммом промислової продукції. Німеччина вийшла на друге місце.
13. Перетворення США в у провідну індустріальну державу світу. Причини швидкого економічного піднесення, окремі його фактори.
Конгрес США проводив політики підтримки індустріального розвитку. Оточення слабкорозвиненими країнами, мирні умови існування давало змогу вільно розвивати господарство, не витрачаючи значні кошти на воєнні витрати. Економічні успіхи мали географічну основу. Протяжність морського узбережжя, надавали переваги для розвитку мореплавства і торгівлі. До господарського обігу залучалися великі природні ресурси: вугілля, нафта, руда. Переміг фермерський тип господарства. Активно запроваджувалися винаходи. Промисловість орієнтувалася на масове виробництво стандартизованих деталей. Існував великий внутрішній ринок. Високою була конкурентоспроможність американських товарів на зовнішньому ринку. За 4о років протяжність залізниць збільшилася у 8 разів, капіталовкладення в економіку у 22 рази, в країну хлинув потік емігрантів, за 30 років- бл 30 млн. чол.
14. Економічні наслідки першої світової війни для США, Англії, Франції, Німеччини та її рольі повоєнному розвитку європейських країн.
У 1917 році обсяг промислового виробництва для Німеччинии скоротився у два рази. Зростав державний борг, почалася інфляція, реально скоротилася заробітна плата, робочий день становив 12-14 годин. Німеччина програла ПСВ, підписавши Версальський мирний договір, за яким вона втрачала 1/8 території, 1/2 населення, 3/4 родовища залізних руд, 1/3 вугілля. Країни Антанти мали право проводити в Німеччині комерційну та господарську діяльність. Контрибуція становила 132 млрд. золотих марок. Великобританія вийшла з війни знесиленою, значно відставши від США. Вона втратила 2/3 торгового флоту, заборгувала США 4 млрд. дол. світова фінансова столиця перемістилася із Лондона в Нью-Йорк. Великобританія втратила третину національного багатства. економічні втрати вона намагалася повернути за рахунок контрибуцій. Франція постраждала ще більше. Німеччина окупувала 13 найбільш розвинених департаментів, більшість з яких була зруйнована. У роки ПСВ Франція була змушена розвивати промислове виробництво на півдні країни. Нестача сировини палива змушувала інтенсифікувати виробництво, впровадити механізацію, нові технології. Витрати на війну підірвали стабільність національної валюти. Великі втрати Франція зазнала внаслідок відмови СРСР повернути французькі капітальні інвестиції. США вступила у війну лише у 1917 році . вона торгувала з усіма воюючими країнами. США втричі збільшила обсяг промислової продукції. США перетворилася на провідну, економічно могутню країну. Тут сконцентрувалися половина світового запасу золота. Із боржника (борг становив 2 млрд.дол.) США стали кредиторами багатьох країн на суму 15 млрд. дол американська валюта посіла панівне місце у сівтовій фінансово-кредитній системі. У роки війні відбувався проце концентрації промисловості, банківської справи, фермерства.
15. Економічна исуть Версальської системи. Плани Дауеса, Юнга, їх суть та мета.
Версальський договір зміцнив позиції Франції, яка окупувала Саар та Лотарингію, одержавши значні репарації від Німеччини Франція модернізувала промисловість, створювалися нові заводи, стабілізувалася вавлюта.Стурбовані критичним станом німецької економіки, США, Франція, Великобританія вирішили оздоровити її. 16 серпня 1924 року на Лондонській конференції був прийнятий план Дауеса (віце-президент США в 1929 рр.) план передбачав надання позик та кредитів, перважно американських, на відбудову господарства та оздоровлення фінансів. Передбачало, що піднесення Німеччини допоможе сплачувати репарації Франції та Великобританії, які свою чергу погасять зовнішній борг перед США. Вклавши в економіку Німеччини 27 млрд золотих марок, план Дауеса припинив інфляцію, було подолано розруху, зріс промисловий обсяг продукції, збільшилася роль Німеччини у світовій торгівлі. Але всі ці успіхи були зведенні нанівець внаслідок світової економічної кризи. План Дауеса в умовах економічної кризи виявився неефективним. В 1930 році був прийнятий план Юнга, він передбачав зниження розмірів щорічних репараційу 1931 році Німеччина відмовилася від сплати репарацій, у 1932 році план Юнга був скасований. Була припиненна окупація Рейнської області.
16. Економічна світова криза 1929-1933 років та її особливості в США, Німеччині, Англії, Франції та шляхи виходу з неї.
Криза порушила всі міжнародні економічні звязки, призвівши до масового скорочення промислового виробництва, інших галузей економіки майже всіх держав. Першою ознакою кризи було падіння цін акцій на Нью-Йоркській біржі. У березні 1933 рока вартість акцій становила 20 % рівня 1929 року. Все промислове виробництво скоротилося вдвічі. Збанкрутували 130 тис фірм, 19 залізничних компаній, 5760 банків. Мільйони громадян втартили роботу, майно. Щоб стримати падіння цін, скоротити запаси товарів по всій країні було вжито заходи щодо їх фізичного знищення. Причина кризи - відсутність будь якого контролю з боку держави за виробництвом. Президент Гувер відмовлявся від будь якого втручання держави в справи економіки, натомість в країні був введений "сухий закон". У 1932 році президентом став Ф.Д. Рузвельт. У йогоплані основна увага була приділена фері торгшівлі та кредиту, президент постановив скоротити надмірне виробництво товарів. Задопомогою позик і державних субсидій була оздоровлена банківсько-фінансова система та ослаблені кризою підприємства. У с/га були вжиті заході до припинення процесу розорення дрібних фермерів. Поступово 17 млн безробітних отримало роботу: на будівництві автострад, мостів, інших державних споруд. Була введена мінімальна заробітна плата, безробітним почали видавати допомогу по безробіттю. Англійський уряд вчасно вжив заходів спрямованих на ліквідацію наслідків економічної кризи.. ввін всіляко підтримував процес концентрації виробництва, встановлення єдиних цін на товари. Держава намагалася контролювати випуск продукції. За допомогою санкцій, кредитних привілеїв. У роки кризи виникли і успішно діяли змішані державно-приватні підприємства. Уряд відмовився від неконтрольованої політики заохочення іноземних інвестицій. У вересні 1931 р був ліквіждлваний золотий стандарт фунта стерлінгів. У Франції дія депресії спочатку стримувалася державними субсидіями, що витрачалися на відбудову зруйнованих війною департаментів. Безробыття не було таким масовим як у США, Нымеччины, у багатьох галузяхкриза затягнулася до 1936 року. Французькому уряду для подолання депресії довелося націоналізувати ряд галузей промисловості. Велике значення мали колонії. В 1930 році був прийнятий план Юнга, він передбачав зниження розмірів щорічних репараційу 1931 році Німеччина відмовилася від сплати репарацій, у 1932 році план Юнга був скасований. Була припиненна окупація Рейнської області. До влади у 1933 році прийшов Гітлер. 17. Економічні наслідки Другої світової війни для економіки провідних країн світу. План Маршалла.
Після ДСВ світове господарство охоплювало три мідсистеми: господарство, економічно розвинених країн., країн,що розвиваються та соціалістичних країн. Занепад економіки єкропейських країн сприяв встановленню економічнохо панування США. Виробничі потужності країни перевищували потужності всіх індустріально розвинених країн.. у європейських країнах скоротилося виробництво, бартер став переважаючою формою торгівлі, всі карїни в обмін насвоїтовари прагнули отримувати долари. Європейські уряди здійснювали контроль цін на основні товари, перерозподіл національного доходу, збільшення грошей в обігу. У квітні 1948 р. США прийняли план Маршалла. Його учасники: Великобританія, Франція, Іспанія, Італія, ФРН та ін. Мета плану - розвиток економіки на "принципах індувідуальної свободи, вільних інститутів і справжньої незалежності". Європа розглядалася, як єдиний економічний простір, на що вказував міжнародно-правовий договір між країнами. Вони не були пасивними обєктами американської допомоги, а ініціаторами плану. До його завдань входило відродження виробництва, розширення торгівлі,досягнення грошової стабілізації. Діяв план Маршала у 1948-1951, обсяг допомоги становив 17 млрд дол (у цінах 1990 р. - 102 млрд дол), допомога надавалвся у вигляді безпрпоцентних товарних позик, кредитів під малі проценти, доларові допомоги в обмін на національну валюту за офіційним курсом. Фонди розподілялися між країнами не за потребами у інвестиціях, а відповідно до стану платіжного балансу. Товари надавалися у розпорядження урядів. Гроші, отримані від їх продажу надходили в національний банк на спеціальний рахунок. Програма відбудови Європи була виконана. Найкраще допомогою розпорядилася ФРН. 18. Загальна характеристика країн, що розвиваються.
Розвиток аграрно-сировинних країн, призві до появи кількох груп, різних за рівнем розвитку окремих галузей та господарства в цілому. Бразилія, Мексика, Аргентина, Індія - в сер 60-х років забезпечували біля половини вартості продукції промисловості країн,. Окрему групу утворили країни-екпортери нафти. Окремою моделлю індустріалізації є Південна Корея, Гонконг, Сінгапур.. головними їх ознаками були експортна орієнтація обробної промисловості, швидкі темпи зростання, залучення іноземного капіталу.. в аграрно-індустріальному напрямку розвивалися економіка венесуели, Філіпін, Колумбії, Таїланду. Швидкому розвитку країн, що розвиваються сприяли іноземні інвестиції, ат державні капіталовкладення в національну економіку.
19. Господарство українських земель знайдавніших часів до 5 ст н.е.
територія України в палеоліті належала до найрозвиненіших районів світу. Відомі 1 тис поселень. Тогочасна людина займалася в основному полюванням і збиральництвом. В мезоліті розпочалося приручення тварин,зародилося землеробство, виникли перші постійні поселення. В україні неоліт тривав у 4-2 тис до н.е. найвідомішою культурою була трипільська.для них характерне було кругове розташування жител. Зявилися протоміста, площеюдо 400 га. Основними заняттями трипільців були хліборобство. Поле обробляли мотиками, пізніше ралом. Розвивалося общщинне ремесло, гончарство, зародилося прядіння і ткацтво. Виник наземний транспорт. Є відомості,що трипільці отримували в обмін на хліб і худобу мідні вироби. За мідним віком став бронзовий.. на межі 2-1 тис на Україні настав залізний вік. Він повязаний з скіфською, кемірійською та ранньою словянською культурами.. твароиництво стало свійським, розвивалося птахівництво. В степу переважало кочове скотарство. Ремесло почало відокремлюватися від сільського господарства. Населення України мало звязки з Греціює, Римом. Розвиненим було залізнообробне ремесло. Від 3ст до.н.е до 3 ст. н.е. на території Україні були численні поселення зарубинецької культури. Завершується процес багатовікового розвитку найголовніших галузей - замлеробства і ремесла, налагоджуються тісні звязки з античними містами Північного Причорноморя. Зарубинецьку культуру можна вважати східнословянською. Попереднецею Київської Русі була Черняхівсько культура. Черняхівці досягли високого рівня розвитку с/га, ремесла, торгівлі, будівництва.
20. Розвиток феодальної системи на українських землях (6-16ст).
Протягом 6-16 ст на украънських землях выдбувалося становлення феодальних выдносин. Спочатку ці процеси відбувалися в КР, а завершилися в той час, коли українські землі входили до складу Речі Посполитої. Поземельні відносини характеризувались поступовим утвердженням спадкового землеволодіння. За часів КР землі були не особистою власністю князів, а власністю столів, які вони займали, при переході князя скажімо з Галицького князівства до Чернігівського князь втрачав володіння в Галичині і набував їх в Чернігівщині. У КР були такі типи землеволодіеея: князівське, боярське, церковне.в 11-12 ст формувалися васальні відносини. Важливою ознакою формування феодального господарства було утвердження різних категорій феодально залежних селян з рабів і вільних селян. Найдавнішою формою примусу була данина. Період роздроблення 12-14 ст був початком зрілого феодального господарства на території. Найінтенсивніше розвивалися феодальні вотчини. Вотчини зростали в результаті дарування феодалові князівських земель. Економічною основою селянського господарства було подвіря-дим. 10-15 димів обєднувалися в дворище. Дворища входили до складу громади. Загарбання України іноземними державами привело до змін у державних відносинах. Збільшувалася власність феодалів. Протягом 14-15 ст на території України складалося шляхетське та магнатське землеволодіння. Почався процес закріпачення. Основою економіки України було сільське господарство. 21. Економічний розвиток Київської Русі.
КР ознаменувалася розквітом ремесла. Ремісники мешкали в містах, феодальних замках, боярських вотчинах, сільських поселенях. Існувало понад 60 ремесел. Виготовлялмся вироби з заліза, прикраси. Розвивалася майстерність будівельників, архітекторів. Інтенсивно розвивалося гончарство. Високого рівня досягло скляна промисловість. Відоме кравецьке ремесло. Протягом 6-16 ст на украънських землях выдбувалося становлення феодальних выдносин. Спочатку ці процеси відбувалися в КР, а завершилися в той час, коли українські землі входили до складу Речі Посполитої. Поземельні відносини характеризувались поступовим утвердженням спадкового землеволодіння. За часів КР землі були не особистою власністю князів, а власністю столів, які вони займали, при переході князя скажімо з Галицького князівства до Чернігівського князь втрачав володіння в Галичині і набував їх в Чернігівщині. У КР були такі типи землеволодіеея: князівське, боярське, церковне.в 11-12 ст формувалися васальні відносини. Важливою ознакою формування феодального господарства було утвердження різних категорій феодально залежних селян з рабів і вільних селян. Найдавнішою формою примусу була данина. Період роздроблення 12-14 ст був початком зрілого феодального господарства на території. Найінтенсивніше розвивалися феодальні вотчини. Основні види господарства доповнювали промисли. У КР основним засобом обробітку землі було рало. У 12 ст. поширився плуг. Вирощували жито, пшеницю, овес, гречку. Врожайність 8 ц з га. Важлими було вирощування льону та коноплі. Розвивалося садівництво, твариництво. Велике значення у житті КР мала торгівля. Вона забезпечувала обмін між сільськогосподарським виробництвом та ремеслом. Торгівля велася переважно на торгах. Зовнішня торгівля була жвавішою ніж внутрішня, це пояснюється переважанням натурального господарства. 22. Економічний розвиток українських земель у період роздробленості.
Період феодальної роздробленості характеризувався ростом феодального землеволодіння, погіршенням економічних звязків між окремими районами КР Основна частина землевласників - князі, бояри церква і монастирі Боярство на кілька групи багаті, середні та малоземельні Найбагатшими були бояри у ГалВол князівствіВідвся процес руйнування общини посилилася феодальна залежність селян 23. Особливості господарського розвитку українських земель у складі Великого князівства Литовського та королівства Польського. ".Устава на волоки". Литовські статути.
Інтенсивно з ростало велике феодальне землеволодіння. Відбулося законодавче закріплення прав магнатів та шляхти на землю. Дитовський статут 1529 давав право, встановлював, що шляхтич має право лише на рухоме майно, якщо володів маєтком на основі військової служби магнатові. Привілей 1529 гарантував недоторканість шляхетських землеволодінь. Дитовський статут 1566 р. остаточно скасував всі обмеження шляхетсокої власності на землі. У цей час продовжували рости володіння православной, уніатської та католицької церков. Уряд надавав землі монастирям. Протягом 16 ст в звязку з розвитком внутрішнього і зовнішнього ринків. Зростання населення в Західній Європі попиту на продукти харчування відбулося остаточна обезземелювання селян та їх закріпачення. Литовський статут заборонив селянам вільно розпоряджатися землею. Згідно з уставами на волоки руйнувалося громадське землеволодіння. Всі землі перемірювали та поділяли на волоки. Розвиток фільварків зміцнив феодальну власність на землю. Шляхта домоглася виключного права на землю та працю виробників. Збільшилася панщина. Третій Литовський статут 1588 остаточно закріпостив селян. Селяни були позбавлені права розпоряджатися землею, запроваджувалася необмежена панщина з волі пана. 24. Створення української козацької держави.
Під час Визвольної війни українського народу утворилася Українська козацькадержава. Економічна політика Б. Хмельницького визначалися воєнними та політичними досягненнями, розмахом селянської боротьби. Було вигнано магнатів, а їх землі перейшли під владу козаків, селян. Остаточно на території України панщинна система господарювання припинила своє існування після перемоги в Батозькій битві (1652). Верховним розпорядником землі був гетьман, на місцях нею розпоряджалися полковники. Під захистом гетьмана перебувало монастирське землеволодіння. У Березневих статтях було юридично затверджено козацьке право на землю. Намагання старшини заволодіти шляхетськими маєтками не знаходило підтримки в Б. Хмельницького. Визвольна війна змінила становище селян. Вони добилися особистої свободи, право змінювати місце проживання, право вільно записуватися до козаків. 25. Економічний стан Лівобережної України за часів гетьманщини. Закріпачення селян у лругій половині 17 ст. зміна правового статусу козацтва.
Селяни платили визначені гетьманською владою податки і виконували повинності. В універсалах не вимагалося виконувати панщину, відробіткова рента замінялася грошовим податком. Значні земельні володіння дістали міста. На території гетьманщини було знищено велике і середнє федальне землеволодіння, монополію шляхти та церкви на землю було ліквідовано. Важливим досягненням стало визнання селянської власності, селяни стали фактично вільними товаровиробниками. Створилися умови інтенсивного розвитку аграних відносин, швидкого перетворення козацько-селянських господарств на господарства фермерського типу. Але входження до чкладу Росії, з її кріпосницьким гнітом загальмувало економічний розвиток України. Для розвитку аграрних відносин характерною була боротьба за змійнення земельної власності старшини,боротьба за право на працю селян. Економічною основою існування держави була земельна власність. Верховним розпорядником земель став царський уряд. Старшина збільшувала володіння за рахунок козацьких та селянських земель. Після Визвольної війни почався процес поступового обмеження прав козаків позбавлення їх власності на землю. Старшина почала скуповувати землю, відбирати її заборги. Старшина почала змушувати козаків працювати в своїх маєтках. Козаки працювали на будівництві Петербургу, фортець, каналів. Це призводило до запустіння їх господарств. Селяни України поділялися на приватних, рангових, вільних. Більшість 80% були вільними. Безземельні селяни ставали кріпаками найперші.
26. соціально-економічне становище Правобережної України 16-18 ст. Реформи Йосипа ІІ.
Протягом другої половини 17 ст за правобережну Україну відбувалася боротьба між польщею та туречиною. На правобережжі збереглося феодальне землеволодіння. Однак значна частина земель була спустошена і не використовувалася. На поч 18 ст продовжувала існувати королівська, магнатська, шляхетська, церковно-монастирська власність. Діяв принцип абсолютної неподільної спадкової шляхетської власності. Власність на землю давала право влади над підданими.під продажу предметом угоди була не земля, а села. 40 магнатських родин володіли 80% земель. На закарпатті земельна власність належала угорським, молдавським, німецьким феодалам, 25% земель належала графу Шенборну. Визначну роль в економічному житті України продовжувало відігравати сільське господарство. Вже в 18 ст в українському селі використовувалася праця наймитів.в сільському господарстві відбувалися певні зрушення. Розширилися посівні площі,поглибилася спеціалізація окремих районів. Магнати вкладали значні кошти в організацію виробництва. Безземельні селяни формували ринок ираці. В містах зростала кількість ремісників. Ремесло вдосконалювалося виникли нові галузі виробництва. Найпоширенішими ремеслами були кравецтво, шевство, ткацтво,зброярство, ковальство, ювелірна справа, гончарство, теслярство та ін. Діяльність цехів регламентувалася статутами, в яких зазначалися тривалість робочого дня, розмір плати підмайстрів. В 17 ст відбувався процес розвитку позацехового виробництва. Уждару по цехам завдала політика Росії та австро-угорщини. Всі майстри підпорядковувалися державі, скасовувалися статути. Сформувалась група скупників, які ставали посередниками між виробниками та споживачами. Міста зруйновані внаслідок війни відроджувалися повільно. Міщани виконували всі феодальні повиності. Розвиток дрібного виробництво в містах сприяв виникненням мануфактур. Початкові форми мануфактур - це пероважно дрібні виробництва, в якихподіл праці відігравав важливу роль. На мануфактурах використовували і працю кріпаків. Наприкінці 18 ст на західноукраїнських землях розпочалосябудівництво шосейних шляхів. Зародилася нафтодобувна промисловість.реформи Йосипа ІІ проголошували, що всі селянські примуси належить використовувати пропорційно до кількості земель, що перебувала в користуванні. Розміри примусів не могли перевищувати 30% загального доходу селянського господарства. Скасовувалася панщина, податки повинні були сплачуватися грішми. . наступник Цосипа ІІ видав закон про скасування реформ. Відсутність вільнихземель,феодальна власність стримували реалізацію реформ Йосипа ІІ. 27. Визрівання пердумов скасування кріпацтва у першій половині 19 ст. скасування кріпацтва в Західній Україні, його законодавче оформлення. Основні пележення реформи 1861 року в Росії та особливості її реалізації в Україні.
У Росії підготовка до селянської реформи тривала майже 5 років. З метою забезпечення економічних інтересів поміщиків створювалися губернські комітети. Більшість поміщиків пропонували грошовий викуп селянами волі і землі. В 1846 році відбувалися великі заворушення. Кріпосне право в Австрійській імперії було скасоване в 1848 році. Панщинні обовяки скасовувалися. Селянин ставав власником землі. Шляхта втратила владу над селянами, проте були збережені грошові доходи, земельні володіння. На користь поміщиків було розвязане земельне питання, селяни отримали землі менше ніж до реформи. Поміщицько-кріпосницька система стримувала розвиток України. Царський маніфест від 19 лютого 1981 року скасував кріпацтво.. але селянизалишалися нижчим станом. Створювалися волосні та сільські органи управління. Поміщики зберігали власність на землі. Вони були зобовязані надати, а селяни прийняти у постійне користування наділ поля. За користування землею вони повинні були сплатити викуп, або відробляти панщину. Порядок викупу землі визначало спеціальне полдоження про викуп.
28. Сільське ГОСПОДАРСТВО І АГРАРНІ ВІДНОСИНИ У ПОРЕФОРМЛЕНИЙ ПЕРіод. Розвиток капіталізму в сільському господарстві.
У пореформлений перыод для аграрних выдносин в Україні було визначальним розширення та зміцнення приватної власності на землю, зменшення поміщицької власності на землю. Земля стала товаром, вартість якого весь час росла. Посилився процес розшарування селянства, концентрації землі у багатої верстви. 80 % земельних господарств були мало або безземельними. Для Східної України характерним було уграрне перенаселення. Був великий надлишок робочої сили, навіть початок розвитку промислового воробництва становище не виправив. Царський уряд заохочував еміграцію на Урал, в Сибір. На Західній Україні селяни виїжджали до Америки. Після реформи сільське господарство швидше розвивалося на Півдні України, де поміщицькі господарства прейшли на досконалу техніку. Зростали посіви цукрового буряка. Зростала кількість парових молотарок, жаток, сіялок. Машини були тільки в найкращих господарствах. У Східній Україні підприємницьких поміщицьких маєтків було бл 40 %. Більшість господарств вели господарство у формі відробітків або брали землі в аренду. Серед селян була поширена відробіткова рента. Відробіткова система була пережитком аграрних відносин феодального господарства. Для підвищення продуктивності праці власники землі переходили до грошової ренти, використовували найману працю. Індустріальні відносини в сільському господарстві поширювались в основному в на півдні. Темпи розвитку сільського господарства залежали від того, наскільки швидко і вякий спосіб буде ліквідовано залишки панщинного господарства.
29. Промисловість Східної та Західної України у 19 ст.. осолбливості промислового перевороту.
Промиловий переворот розпочався у 30-40-х роках і завершився в 70-80-х роках 19 ст. запізнення перевороту пояснювалося відсталістю Російської імперії. Протягом першої половини 19 ст. продовжувала існувати кріпосницька система. Проте навіть в умовах кріпосного господарства в першій третині 19 ст мануфактурна промисловістьдосягла певних успіхів. Кількість підприємств зросла втроє. У 20-х роках виникла цукрова промисловість. Важка промисловість була представлена розробкою камяновугільних копалень в Донбасі. Мануфактури поділялися на поміщицькі, купецькі, селянські. Засновником промислових підприємств була держава. Зростала частка підприємств з вільнонайманою робочою силою. На поч 30-х років було таких бл 50 %. Зростаючі потреби в машинах зумовили зростання машинобудівних заводів. Разом з тим багато машин ввозилося із закордону. Основним видом транспорту був гужовий. Повільно розвивався річковий транспорт. Основна частина суден була парусною. У виробництві цукру та камяного вугілля Україна займала провідну роль в імперії. Машинна індустрія сформувалась в основному завдяки цукровій промисловості. Зростала частка парових млинів. Перехід від мануфактури до фабрики в металургії був повязаний з подоланням великих ттруднощів технічного характеру. Він став можливий лише на основі принципово нових технологічних процесів і машин.. у металургійній промисловості уряд почав заохочувати розвиток приватного підприємництва. Найважливіші галузі важкої індустрії розвивалися прискореними темпами, розгорталося морське суднобудування. На початку 20 ст в Росії за рік будувалося більше залізниць ніж за будь який рік в СРСР. Вже на кінець 70-х років в Україні було створено цілу систему залізниць. Соціально-економічні зміни зумовили збільшення міського населення. У промисловості відбулися не тільки кількісні, а і якісні зміни. Виникли нові галузі промисловості. В більшість промисловості відбулися докорінні технічні перетворення. Примусову працю замінила вільнонаймана.
30. Аграрний сектор України на рубежі двох століть. Столипінська аграрна реформа та її здійсненняна Україні.
Темпи розвитку сыльського господарства України залежали від того, наскільки швидко і в який спосіб буде ліквідовано залешки панщинного господарства. У Російській імперії було проведена реформа, яка дістала назву Столипінська. Основні положення реформи були викладені в указі 1906. Уряд під час революції 1905-1907 домагався стабфлфзації становища в країні у напрямі перебудови земельно-аграрних відносин, створивши стан багатих селян. Уряд вирішив розвязати аграрне питання, зберігаючи поміщицьке землеволодіння, конфіскація якого не могла змінити становище селян. Столипінська реформа передбачала здійснення таких заходів: 1) руйнування общини, що відігравала значну роль в масових селянських виступах 1905-1907 років, і закріплення за кожним господарем, який володів земельною власністю на основі общинної власності, земельного наділу в приватне користування 2) надання кредитів селянам через Селянський банк 3) організацію переселення у ройони Сибіру, Казакстану, Північного Кавказу. Передбачалося переселення на хутори. Здійсненням реформи проводилось Міністерством внутрішніх справ і Головне управління землеустрою. За час реформи на Україні землю в приватній власності закріпили 50% селян. Проте встановлення селянським банком високих цін на землі зробило неможливим користуватися його кредитами. З України виїхало 1 млн чол, однак багато селян поверталися. Матеріальне становище селян було таким : бідняків 60%, середняків 25 %, багатих 15%. Визначальним для сільського господарства стала його спеціалізація, зростання товарного підприємницького виробництва. Зростало виробництво основних видів продуктів харчування: зерна, цукрових буряків, картоплі, соняшника. Україна давала більше 80% продуктів харчування імперії.
31. Індустріалізація на Україні. Промислове піднесення 90-х років 19 ст. особливості промислового розвитку почаику 20 ст. у східній та Ззахідній Україні.
Промисловий переворот створив матеріально-технічні та соціальні передумовидля подальшого розвитку економіки.. наприкінці 19 ст розпочалася індустріалізація. Середньорічні темпи зростання досягли найвищого рівня. Важка індустрія розвивалася вдвічі швмдше ніж легка. Було створено велику металургійну промисловість. Створювались нові заводи, на яких працювали тисячі робітників. Почалося освоєння нікопольського марганцеворудного родовища та криворізького залізнорудного басейну.. в Україні вироблялося більше половини всіх сільськогосподарських машин Російської імперії.. в Миколаєві був збудований суднобудівний завод. Були збудовані Харківський та Луганський паровозобудівні заводи.. Південь України став центром цукрової промисловості.. збільшилося будівництво залізниць, які створили необхідні умови для швидкого зростання металургії, забезпечили збут вугілля Донбасу. Поява значної кількості акціонерних товариств свідчило про те, що розпочався новий етап становлення великої індустрії.. головним моментом концентрації виробництва була економічна криза 1900-1903. Вона призвела до краху сотень малих підприємств підприємств. На 12 заводах було зосереджено 96% усіх робітників. В україні було засновано великі синдикати: "Продвугілля", "Продамет". Монополії охопили своєю діяльності промисловість. Швидко зростали міста, створювалися нові промислові центри. За рахунок прибулих робітників зростали міста: Катеринослав, Харків, Одесса, Миколаїв, Донецьк. В цих містах переважала частка російськомовного населенння. Незважаючи на швидкі темпи промислового розвитку Росія залишалася відсталою в техніко-економічному відношенні.індустріалізація не була завершена її перервала ПСВ. Продукція підприємств Західної України не бумала попиту на ринку, який заповнила якісна і дешева продукція західних провінцій Австро-Угорщини. Промисловість в основному базувалася на добуванні сировини: нафти, лісу, солі. В індустріальну епоху західноукраїнські землі ввійшли із пережитками феодально-кріпосницьких відносин. В 1913 в нафтодобувній промисловості використовувалося більше двигунів ніж в усіх інших галузях промисловості. Важкої промисловості майже не існувало.
32. Вплив першої світової війни на економіку України.
Псв мала руйнывний вплив на економыку України. Припинилася зовнішня торгівля, завмерли величезні чорноморські порти. В армію мобілізували 4 млн жителів України. Промисловість йшла до занепаду і розрухи. Зазнало розрухи сільського господарства. Припинився випуск сільськогосподарських машин. Нестримна інфляція зробила тяжким становище працюючих.воєнні витрати збільшилисмя в 6 разів. Західноукраїнські землі стали ареною боїв, від багатьох населених пунктів нічого не залишилося. В умовах воєнного часу панувала гостра нестача палива, продавольча криза, що було повязано з руйнуванням залізниць, скорочувалися обсяги перевезень. Купівельна спроможність карбованця зменшилася в 7 разів.
33. Децентралізація Російської та Австро-Угорської імперій та утворення української самостійної держави. Економічні програми урядів України (ЦР, Гетьманату, Директорії, ЗУНР).
Ідеї про власність на землю знайшли втілення в ряді документів ЦР. Встановлювалося, що земля націоналізується і що нею мали право розпоряджатися земельні комітети. ЦР випустила в обіг свої гроші. Після підписання Брестського миру Україну зайняли нымецькы выйська. З приходом до влади гетьмана П. Скоропадського почався новий етап, який характеризувався намаганнями відновити правопорядок та ліквідувати соціалістичні експерименти. На початку листопада 1918 зявився проект аграрною реформи, який передбачав примусовий викуп державою великих земельних володінь і розподіл їх між селянами. Гетьманське правління пішло на поступки німцям. З України вивозилися продукти харчування до Німеччини. Скорочувалося виробництво промислової продукції. Зросло безробіття. У грудні 1918 Гетьманат був повалений Директорією. Вона видала декларацію про наміри експропріювати державні, церковні та великі приватні земелеволодіння. Новій владі не вдалося налагодити управління економікою. Директорія швидко вттрачала вплив на території Україні. На зміну її прийшла радянська влада. У 1918 було проголошено ЗУНР. Але економіка Галичини була зруйнована ПСВ. 34. утворення УССР та її економічні заходи. Політика воєного комунізму та специфіка її здійснення на Україні.
Політика воєнного комунізму передбачала націоналізацію всієї землі, промислових підприємств, примусову мобілізацію робітників підприємств, централізований розподіл продуктів харчування. Створювалася Українська трудова армія, яка згодом налічувала 30 тис чол. Була введена продрозверстка: примусове відбирання в селян продуктів харчування. Продрозверстка мала згубні наслідки. Вона позбавляла селян в заінтересованості у виробництві, що призводило до скорочення посівних площ. В селян вилучалися не тільки лишки, а й частини необхідної кількості зерна. Розпочалися повстання. В Україні розпочалася колективізація, яку було припинено,щлб заспокоїти селянство. Роботою підприємств керувало Промбюро, в склад якого входили часленні главки. Руйнувань зазнали галузі важкої промисловості, внаслідок політики продрозверстки на селі почався голод.
35. НЕП і відбудова народного господарства в 20-х роках. Згортання НЕПу.
Невдоволення широких верств населення економічною політикою більшовиків змусило уряд перейти до НЕПу. Запровадження непу повинно було врятувати країну від повного розвалу. Головна увага приділялася заходам щодо піднесення продуктивності сільського господарчтва. В країні запроваджувався продовольчий податок. Бідні селяни від податку звільнялися. Для реалізації надлишкової продукції, що залишались у селян, необхідно було відновити вільну торгівлю. Важка промисловловість, банки, транспорт, зовнішня торгівля залишались в руках держави. Здійснення непу почалося в надзвичайно важких умовах. Нестача палива призводила до загострення транспортної кризи. Безробіття, голод. З 1921 року вільна торгівля почала виконувати свою функцію: доведення товару від виробника до споживача. Створювалися кооперативи, малі підприємства. У 1927 році виробництво досягло рівня 1913року. Безпореднім приводом до згортання непу стала криза хлібозаготівлі 1927. З 1928 року застосовувався тиск на селян, які не бажали продавати лишки зерна державі. Неп було відкинуто. Застосовувались нові методи управління.
36. Сталінська індустріалізаціята її реальні результати в Україні. у 1928 р розпочалася індустріалізація. На Україні протягом першої пятирічки будувалося 400 нових заводів. У 1932 році став до ладу Дніпрогес - найбільша в Європі гідроелектростанція, найбільшими в світі були Запорізький металургійний комбінат і тракторний(танковий) завод в Харкові. Протігом друної пятирічки на Укоаїні було збудовано ще 1000 заводів. Ще ніколи в історії будь-яке суспільство не робило спроби здійснювати великі економічні перетворення за такий короткий час. Такі досягнення потребувалм мобілізації всіх зусиль робітників. За виконання плану змагалися міста, республіки. І хоча було проголошено, що преша пятирячка виконана за 4 рокиі 3 місяці, насправді її виконати не вдалося. Вже у 1930 році стало ясно, що високий темп будівництва супрводжувався безладдям, невмілістю і марнотратством. НКВС мала багато роботи борючись з нібито шкідництвом на виробництві. У деяких випадках заводи стояли порожні через нестачу обладнання, багато виробів було поганої якості. На Україні дуже нерівномірно відбувався географічний розподіл промисловості. У 1940 році промисловий потенціал України в сім разів перевищував рівень 1913. Зросла продуктивність праці, хоча заробітки зменшилися.
37. втрати господарства та населення Україні у роки другої світової війни. Відбудова народного господармтва. Голод 194601947. Грошова реформа 1947 року.
Господарство України з перших днів війни було переоріентовапно н6а потребу оборони Промислові підприемства збільшували виробництво, особливо металургійні заводи Місця чоловіків займали жінки та діти Більшістьрайонів Західної та Правобережної України не встигли зібрати врожай в лівобережних областях хліб збирали цілодобово Де не було мождивості його зібрати спалювали Всі промислові підприемства, які не вивозились знищувалися, руйнувалися залізничні шляхи лінії звязку В Донбазі затопили всі шахти З України було вивезено понад 1000 заводівНацистським правителем України став Еріх Кох Загинів кожний шостий житель України 2,3 млн було вивезено до Німеччини Було зруйновано 700 міст 28 тис сіл Втрати у промисловості сягали 40% довонного рівня На визволених від загарбників українських землях починалася відбудовва господарства Реевакуація вивезених у тил підпримств не проводилися, натомість існував наказ вивозити з Німечинни обладнання, матеріальні цінності та розташовувати їх в областях постраждалих від окупації гострою була житлова проблема Радянська влада почла відбудову промисловості четвертим пятирічним планом цей план базувався на можливості тоталітарного суспільства розпоряджатися ресурсамибез огляду на бажання і потреби люде до 1950 року виробництво на Україні на 15% перевищило рівень 1940 Внаслідок грошової реформи 1947 року населення втратило свої грошові заощадження Внаслідок посхи 1946 року на Україні почався голод Наступного року Микита Хрущов розпочав на Україні проект, що передбачав перетворення колгоспів у величезні агроміста проект передбачав ліквідацію селянських присадибних ділянок пасивний опір і гучний протест набрали такого розмаху, що уряд ьув змушений відмовитися проекту агроміст внаслідок цих експериментів вирбництво зерна у 1950 році досягло лише 60% довонного рівня 38. Господарський розвиток у 50-60ті роки . Діяльнгість М.С Хрущова. Раднаргоспи. Господарські реформи середини та кінця 60-х років.
Проттягом 1951-1957 року стали до ладу 19 доменних і 26 мартенівських печей 13 прокатних і 16 трубних станів 263 шахти розгортався видуботок нафти і газу в Україні Освоювалися нові родовища в львівській Івано-франківській Чернігівській полтавській і Сумській облатсях У 1962 став до ладу нафтопровід "Дружба" У 1959-1965 ввведено в дію 46 нових шахт Завершено спорудження Каховської, Кременчуцької та Дніпродзержинської ГЕС Спроба відірвати планування економіки від московських міністерств і передати обласним органам переслідувати обминути бюрукратизцію та чиновництво в центрі під контроль раднаргоспів було передано понад 10 тис п-в (97%) москва занепокоїлась і почала звинувачувати раднаргоспи, які проводили незалежну політику, у місництві Розрив між зростанням промислового та сільського виробництва став причиною скрути деяких підприемств харчової та легкої промисловості через нестачу сировини В Україні виникла нові галузі промисловості автомобільна та авіаційна Успіхів було досягнуто в хімічній промисловості, збудовано багато нових підприемств розвиток української промисловості складав 105 на рік У 1954 р було ліквідовано МТС, техніку передано колгоспам У 1954 році з України в Казакстан було відправлено багато тракторів, комбайнів, спеціалістів Сільське господарство відставало від промисловості за темпами розвитку 
Документ
Категория
История экономических учений
Просмотров
102
Размер файла
62 Кб
Теги
работа
1/--страниц
Пожаловаться на содержимое документа